agora 10 correct:agora 8.qxd · 2016-12-03 · Внутрішні та зовнішні...

Київ • 2011

АГОРА

Переосмислюючи демократію:Україна і світовий контекст

Випуск 10

УДК 323А 23

Редакційна колегія:Віктор СтепаненкоАнтоніна КолодійСергій Римаренко

РедакторЯрослав Пилинський

Видання здійснено завдяки фінансовій підтримці Фонду Джорджа Ф. Кеннана

Агора. Переосмислюючи демократію: Україна і світовий контекст.Випуск 10. – К.: Стилос, 2011. – 160 с.

© Інститут Кеннана Київський проект, 2011© «Стилос», видання, 2011© Холошо Л., обкладинка, 2011

Погляди авторів можуть не збігатися з офіційною позицією редакції та Інституту Кеннана.

При використанні матеріалів, вміщених у журналі, посилання на «Агору» обов’язкове.

А 23

Зміст

3

І. Розбудова демократії в Україні · 5Віктор СтепаненкоДедемократизація в Україні в контексті дилем сучасної ліберальної демократії • 5

Володимир Фадєєв Потенціал держави і перспективи демократизації в Україні • 14

Анатолій КарасьГромадянська ідентичність як українська перспектива • 27

Ярослав ПилинськийДо питання про демократію загалом і демократичні перспективи розвитку України зокрема • 41

Костянтин МалеєвДві тези про демократію • 51

Володимир ФісановЧи досяжна соціальна складова демократії, або наскільки вимушеною є українська затримка на етапі “неліберальної демократії” • 57

ІІ. Внутрішні та зовнішні передумови реалізації демократичної перспективи в Україні • 62

Юрій БауманВнутрішні та зовнішні етичні передумови реалізації демократичної перспективи в Україні • 62

Геннадій ШалашенкоАнтропокультурний вимір демократії, або дещо про «вільний» вибір несвободи • 77

Віктор Савка Єврейська громада сучасного Львова: до проблеми включеності у соціальний простір міста • 85

Наталія ЧерніговецьСтворення трудових комун іммігрантів і реемігрантів в Україні в 1920-ті роки (До історії маловідомих сторінок американсько-українських відносин) • 92

ІІІ. Міжнародний досвід • 101

Сергій ФедунякДемократія як чинник трансформації олігархічної системи міжнародних відносин • 101

4

Наталія Мусієнко Федералізм: досвід Канади • 107

Михайло БезносовЕлекторальні кампанії в сучасних демократіях: реальні та потенційні ризики «медіатизації» • 116

Жюстін ЛакруаЧи потребує Європа спільних цінностей? (Доцільність ліберальної парадигми для осмислення політичної ідентичності Європейського Союзу) • 123

Александр СунгуровІнститути-посередники в сучасній Росії: інститут Уповноваженого з прав людини та Громадські ради • 130

Олександр Дем’янчукСтратегія національного розвитку: обличчям до людини • 137

ІV. На книжкову полицю • 146

Блер РублДбати про майбутнє міста • 146

Олександр ЯстремськийВажливі аспекти економічної взаємодії • 149

Віктор СтепаненкоВчимося розбудовувати демократію • 152

Наші автори • 155

Серед численних підходів дорозуміння демократії одним знайпривабливіших є майже

поетичне визначення демократії якозера Чарльзом Тіллі1. Метафора Тіллімає багатий евристичний смисл.Американський соціолог через цейобраз акцентував увагу на багатоварі-антності та непередбачуваності шляхівдо демократії. Як і озеро, що може утво-рюватись через комбінацію або взаємо-дію багатьох чинників – від гірськогозсуву, що перекрив річку, природнихструмків, які заповнюють низину, додіяльності родини бобрів або у резуль-таті того, що люди збудували греблюабо викопали котлован і наповнилийого водою або, можливо, просто зали-шили його збирати дощові води і при-родні струмки – так і демократія тору-вала і торує свій шлях у різних суспіль-ствах та країнах по-різному через свідо-мі та несвідомі прагнення громадян тавзаємодію суспільних груп, а також

через збіг сприятливих історичних,культурних та соціальних обставин, їхконстеляцію, як сказав би Макс Вебер.Метафора озера наголошує на множин-ності чинників демократичного розвит-ку, нагадує про небезпеки схематизмута доктринерства у розумінні демокра-тії. Справді, озера можуть не лишевиникати, але й міліти, перетворювати-ся на болота або й зникати – черезпосуху, порушення водного балансурічок та ґрунтових вод, через проривгреблі тощо. Щоправда на відміну відозера з його здебільшого природнимбалансом, демократія – це ніколи негарантований і постійний суспільнийпроцес, який вимагає не стільки спри-ятливих зовнішніх обставин, скількисвідомих зусиль участі громадян і сус-пільних груп для своєї підтримки.

Спробуємо проаналізувати деякічинники, що призвели до порушення«водного озерного балансу» україн-ської демократії з 2010 р. у масштабі

5

Віктор Степаненко

Дедемократизація в Україні в контексті

дилем сучасної ліберальноїдемократії

As we can judge from the Ukrainian experience, the success of democratic revolutions and fur-ther democratizations may be guaranteed not by successful short-term street actions, but by thecapacity of society to create demand for its own renewal and to protect social changes. The problemof establishing a new legitimate authority that is able to sustain the social order and ensure the dem-ocratic choice of the people and the bases of social justice, is another, no less important condition ofthe success and sustainability of democratization.

І. Розбудова демократії в Україні

світової мапи демократії і так званоїтретьої хвилі демократизації. Такийпідхід видається цілком доречним, аджедедемократизація в Україні (коли мидоходимо висновку, що вона відбува-ється) є певною проекцію на дилемирозвитку сучасної ліберальної демокра-тії. Останні стали особливо виразнимиу період світової економічно-фінансо-вої кризи з 2008 року.

Однак, насамперед, уточнимо деякіпоняття та підходи. Найперше заува-жимо, що поняття демократизації та де-демократизації, хитання поміж ними вмежах демократичних режимів, а такожвизначення порогів, коли демократич-ний режим перетворюється на автори-тарний або навпаки, є досить умовни-ми. Одним із стандартних способів оці-нок таких станів є експертні опитуван-ня щодо основних індикаторів політич-ної системи, серед яких список реаліза-ції/не реалізації у певній країні основ-них політичних прав та громадянськихсвобод, наприклад щорічні рейтинги«Freedom House». Втім такий експерт-ний аналіз є не лише доволі суб’єктив-ним. Йому бракує, зокрема, важливоїкомпоненти, а саме – врахування ролідержави та її інституцій у демократич-ному процесі. Роль та потенціал держа-ви у демократизації/дедемократизації,на нашу думку, є особливо важливимидля посткомуністичних трансформаційі української зокрема (далі ми поверне-мося до цього). Як справедливо зазна-чає Ч.Тіллі, «ніяка демократія не зможефункціонувати, коли у держави не будеможливості спостерігати за демокра-тичним процесом прийняття рішень тавтілювати ці рішення у життя»2. Деякі зполітичних прав та громадянських сво-бод у списках індикаторів «FreedomHouse» дійсно нічого не варті без суттє-вої підтримки та забезпечення їх реалі-зації державою. Серед таких показників– чесна, відкрита і справедлива проце-

дура здійснення громадянами виборчо-го права та підрахунку голосів, здат-ність виборців наділяти своїх вільнообраних представників реальною вла-дою, рівність громадян перед закономта громадський контроль над силовимиструктурами, гарантії приватної влас-ності, право громадян відкривати своюсправу, відсутність позаправового впли-ву на приватний бізнес з боку урядовихчиновників, правоохоронних органів таорганізованої злочинності.

У контексті взаємовідносин держа-ви і громадян Тіллі на основі аналі-зу історичних траєкторій політичнихрежимів різних країн світу пропонуєсвою аналітичну модель демократиза-ції/дедемократизації. В ній виділяють-ся такі позиції: 1) інтеграція різнихнеформальних мереж довіри у публічнуполітику (що, однак, як визнає Тіллі, неє достатньою умовою для демократиза-ції – авторитарні та теократичні режи-ми також інтегрують суспільні мережідовіри); 2) ізоляція категоріальноїнерівності (наприклад, за ознакоюналежності до певного класу, статі абонаціональності та раси) від публічноїполітики, іншими словами, переборен-ня усіх видів соціальних дискримінаційта екслюзій; 3) трансформація недер-жавної влади через: а) розширенняполітичної участі громадян; б) зрівню-вання можливостей політичної участі;в) встановлення колективного контро-лю над урядом та г) недопущення сва-вілля з боку політичних гравців, вклю-чаючи урядовців 3. На відміну від оцін-них та експертних суджень ця аналітич-на модель, особливо її третій компо-нент, на нашу думку, дає можливістьглибше зрозуміти природу флуктуаційдемократичних процесів у країнах, щоподібно до України, перебувають у про-цесах суспільної трансформації.

Справді, українська дедемократиза-ція на рівні подій та фактів з початку

6

Розбудова демократії в Україні

2010 р. видається доволі очевидною.Перемога на чергових президентськихвиборах В. Януковича, який на попе-редніх виборах 2004 р. був висуванцемавтократичного режиму Л. Кучми і про-грав демократичному кандидатуВ. Ющенку, виглядає як реверсна тра-єкторія політичного розвитку країни доїї статус-кво початку 2000-х років. Цейполітичний реверс є особливо вираз-ним на фоні масової громадянськоїмобілізації у період Помаранчевої рево-люції та постреволюційного національ-ного піднесення, пов’язаного з надіямита сподіваннями багатьох людей надемократичне та соціально-економічнереформування країни. І хоча привабли-ві гасла Майдану так і не були реалізо-вані у практичній політиці «помаранче-вих» лідерів, а соціально-економічнаситуація в державі лише погіршуваласяз розгортанням світової фінансово-еко-номічної кризи з 2008 р., тим не меншцей період розвитку українського сус-пільства відзначався досягненнямипевного рівня свободи слова та полі-тичного плюралізму. Власне і прези-дентські вибори 2010 р. пройшли ціл-ком демократично, без грубих систем-них фальсифікацій та адміністратив-ного тиску, які були характерні длявиборів у період авторитарного режи-му Л. Кучми.

Натомість політичні кроки новоївлади – її концентрація та контроль різних її гілок однією політичноюсилою, рішення про пролонгацію пере-бування Чорноморського флоту Росії уСевастополі на 25 років, прийняте безпублічних дискусій і експертних обго-ворень, скасування політреформи2006 р. провладною парламентськоюбільшістю із супроводжуючим рішен-ням лояльного Конституційного суду іяк результат – зміна політичного режи-му від парламентсько-президентськоїна президентську республіку без сус-

пільних обговорень, не кажучи вже прореферендум, сумнівний щодо рівностіможливостей участі політичних партійзакон про місцеві вибори, прийнятийнапередодні їх проведення 31 жовтня2010 р. та й сам перебіг цих виборів іпідрахунок голосів, утиски свободислова, зокрема судові позови щодоправа власності на частоти мовленняопозиційних інформаційних каналівпозначають, принаймні на рівні спосте-режень дедемократизаційні тенденціїсуспільно-політичного життя країни.Водночас, неможливо стверджувати,що ці реверсні політичні тенденції вУкраїні відбуваються поза межами про-цедурної і представницької демократії.Справді, президентство В. Януковича єрезультатом в цілому чесних, відкритихі конкурентних виборів 2010 р. Отже,нова влада отримала представницькиймандат від більшості виборців (демо-кратичний парадокс так званої тираніїбільшості) і навіть суперечливі рішенняцієї влади процедурно юридично забез-печені у форматі, нехай «фасадної», аледемократії.

Уже загальним місцем теоретичнихпояснень щодо сплесків та спадів у про-цесах демократизації в країнах, подібнихдо України, є визнання та наочна демон-страція слабкого вкорінення демокра-тичних норм і цінностей у суспільнежиття, крихкий та вразливий характернеінституціоналізованої або неконсолі-дованої демократії (коли демократія, за влучним виразом А. Степана та Х. Лінца, ще не є «єдиною грою длявсіх», the only game in the town) та всеще незрілого, розпорошеного та почас-ти «демобілізованого» після 2004 р.громадянського суспільства. Ч. Тіллізвертає увагу також і на іншу, вже зга-дувану вище, важливу обставину такихпроцесів, а саме – слабкий потенціалдержави та неефективну владу. Крімтого, особливістю сучасних молодих

7

В. Степаненко. Дедемократизація в Україні в контексті дилем сучасної ліберальної...

демократій, які приходять до демократіїпо «траєкторії слабких держав» є самета обставина, що «значна демократиза-ція передує скільки-небудь суттєвомупіднесенню потенціалу держави»4.Випадок України, складна багатовимір-на трансформація якої поєднує в собівиклики державного будівництва та демократизації, це підтверджує.Активні демократизаційні процеси роз-почалися в Україні принаймні за 5–6років до часу проголошення незалежноїсуверенної держави у 1991 р. Та й самаця держава історично постала зі складо-вої частини колишнього РадянськогоСоюзу, що структурно, ментально,культурно, психологічно все ще вели-кою мірою вкорінена у матрицю колиш-ньої комуністичної держави. А суспіль-ство чималою часткою своїх громадян,соціальних груп та навіть політичнихеліт зберігає та навіть відтворює залиш-ки радянської чи то нової «євразій-ської» ідентичності.

Історію української суспільноїтрансформації у площині координат«потенціал держави – демократія»(адаптуючи підхід Ч. Тіллі) можнаумовно представити у вигляді такоїскладної траєкторії (рис. 1).

Коротко прокоментуємо цю схему.Україна як незалежна країна, розпочав-ши свій новий історичний шлях з1991 р., поступово набувала та нарощу-вала всі основні атрибути державнихознак та інституцій. Домінантна страте-гія «розбудови держави», втім, не булазбалансована з іншим, не менш важли-вим завданням української трансфор-мації – розвитком демократії та грома-дянського суспільства, особливо уперіод другої половини 1990-х років(рис. 1 – крива на схемі збільшує век-тор потенціалу держави одночаснозменшуючи вектор демократичноговиміру). Однак вже з початку 2000-хроків як протидія політичному автори-таризму починають розвиватись потуж-ні імпульси громадсько-політичнихдемократичних ініціатив, піком якихстала Помаранчева революція 2004 р. З 2005 р. в країні активізуються демокра-тизаційні процеси і їх результатом був демонтаж, як видавалось, основиколишнього авторитарного політично-го режиму – президентської республікиу бік її трансформації у парламентсько-президентську. Втім відразу зауважимо,що політична реформа, яка набула чин-ності з 2006 р., була не наслідком свідо-мого і продуманого консенсусу еліт, арадше вимушеним та недосконалимправовим механізмом, що уможливлю-вав президентство В. Ющенка. Такийштучний компроміс відразу не задо-вольняв усі сторони і на практиці при-ніс лише розпорошення влади, плута-нину у повноваженнях та суперечності(аж до відкритих протистоянь) різних їїгілок. Послаблення і без того невисокої(навіть у період її авторитарної керова-ності) спроможності держави ще біль-ше поглибилося у період розвитку світової фінансово-економічної кризи(рис. 1 – різке падіння вектора потен-ціалу держави). Політичні перспективидержави і демократії, траєкторії їх

Рис. 1. Державно-демократизаційнатрансформація в Україні (1991–2010)

8


подальшого розвитку в Україні на поча-ток 2011 р. залишаються відкритимпитанням. Обережно оптимістичнийсценарій, який, втім, пов’язаний з істо-ричною перспективою зміни доміную-чої на сьогодні напіврадянської, напівк-римінальної або корумпованої політич-ної еліти на нову, полягає в можливос-тях використання нею потенціалу спро-можної держави, що може бути сформо-вана, нехай навіть у матриці «керованоїдемократії», для ефективного демокра-тичного розвитку країни.

У сучасних українських умовах кон-центрація влади з поверненням до пре-зидентської моделі може підвищитиефективність прийняття рішень (інко-ли непопулярних) та їх впровадження.Це також більшою мірою уможливлюєвиконання державою її базових функ-цій, без реалізації яких наступає хаос і анархія. Споконвічна проблемаУкраїни-Русі з літописних хронік –«велика та багата земля наша, тапорядку в ній нема». Водночас виникаєреальна загроза згортання демократич-них процесів під приводом «наведенняпорядку» та наростання авторитарнихтенденцій політичного розвитку краї-ни. Україна знову опиняється переднайсерйознішим викликом з часів здо-буття незалежності. І виклик цей поля-гає у пошуку балансу поміж зміцнен-ням державної спроможності та ефек-тивності для проведення цілого комп-лексу вже давно назрілих реформ ворганізації суспільної життєдіяльностіі збереженням, принаймні, рубіжногодемократичного рівня дотриманняправ та свобод в країні. На жаль, аль-тернативи цьому ризикованому шляхунемає, адже слабка спроможність дер-жави є не меншою, аніж авторитаризм,загрозою для демократії. Врешті-рештостання неможлива у державі, «що невідбулася» (failed state) або втратиласуверенітет.

Слабкість держави, неспроможністьта неефективність влади у забезпеченніреалізації не лише демократичних про-цедур, справедливих норм та правил, а йу наведенні елементарного порядку всуспільному житті у різних концепту-альних варіаціях від держави, «що невідбулася» до характеристик корумпо-ваної, приватизованої, шантажистської(blackmail state) тощо держави провіднісучасні соціальні теоретики (Ч. Тіллі,Ф. Фукуяма, Ф. Закарія та інші) вважа-ють однією з найактуальніших загроз тавикликів для країн, що перебувають удемократичній трансформації, а також в окремих аспектах і для сталих демо-кратій. В концепції багатоваріантностідемократизацій Ч. Тіллі шлях від силь-ної, нехай навіть авторитарної держави,до демократії є історично більш трива-лим, але надійнішим. Як аргумент аме-риканський теоретик аналізує історіюрозвитку французької демократії віддержавної централізації абсолютист-ської монархії та авторитаризму, пропо-нуючи цю історичну аналогію для пер-спектив демократизації в Росії від їїсучасного авторитаризму та «керованоїдемократії»5. Ф. Фукуяма порушує про-блеми неефективності державної владита неспроможності урядів країн, що роз-виваються 6. Неспроможність держави,на його думку, не лише підриває будь-якіперспективи щодо успішної демократи-зації, а часто зводить нанівець навітьспроби зовнішньої гуманітарної допомо-ги таким країнам як, наприклад, Гаїті іСомалі. На інші небезпеки «всюди про-никаючої демократизації» та популізмунавіть для сучасних сталих демократійзвертає увагу також Ф. Закарія. У цихвипадках підривається баланс поміждемократією та свободою і водночасвиникає загроза «розмиття і навіть зник-нення того прошарку професіоналів , щомислять по-громадянському та далеко-глядно (своєрідної «демократичної арис-

9


тократії») , котрі готові взяти на себе від-повідальність за долю своєї країни та їїнароду»7.

Підсумовуючи ці позиції, зазначимо,що серед умов, які були б своєріднимиінституціональними запобіжникамипосилення спроможності держави протиперетворення її на авторитарну є, при-наймні, дві основні – режим верховен-ства права (незалежна та справедливасудова влада і правосуддя) і збереженнясвободи слова та друку. Будемо навітьстверджувати, що незалежність судів(хоча б відносна) є більш надійною і важ-ливою інституціональною запорукоюдемократизацій, аніж процедурні, однак,часто імітаційні представницькі інститу-ти демократичного фасаду в країнах, щоперебувають в процесах суспільнихтрансформацій. Саме рештки британ-ської судової системи з її традиціямиавтономності та незалежності були чи ненайважливішим інституційним механіз-мом повалення системи апартеїду тадемократизації в Південній Африці.

Необхідно окреслити ще однуумову-запобіжник проти авторитариз-му, яка цілком залежить вже від самогосуспільства. Це комплекс аргументів,які також підтверджують відносні межіпонять демократизації та дедемократи-зації, зокрема у випадку українськихтрансформацій. Йдеться про такі фун-даментальні речі, як суспільні цінності,демократична культура і традиції, уяв-лення про взаємини громадянина з дер-жавою, цивільно-громадянський етос –зрештою, про суспільну цінність демо-кратії, і суспільний запит на неї тареформи, з цим пов’язані.

Результати моніторингових соціоло-гічних досліджень Інституту соціологіїНАНУ свідчать про все ще кволі зрушен-ня з 1994 р. в сфері трансформації недер-жавної влади у бік демократизації, зокре-ма в оцінці громадянами своєї здатностізахищати свої права перед державою.

Таблиця 1 Відповідь на запитання: «Якби уряд

України ухвалив рішення, яке утискає Вашізаконні права та інтереси, чи могли б Вищось зробити проти такого рішення?» роз-поділилися так (див. табл. 1):

Як і в 1994, так і на початку 2010 р.дві третини опитаних в загальнонаціо-нальному репрезентативному опиту-ванні нічого не могли б вдіяти в ситуа-ції, коли б уряд України утискав їхзаконні права та інтереси. Винятком єлише 2005 рік, коли у результаті успіш-них масових мобілізацій Помаранчевоїреволюції прошарок людей, що вірилиу здатність своїх дій у відстоюваннісвоїх прав збільшився більш ніж удвічі(з 4% у 2000 р. до 9,4% у 2005).Дослідження 2010, щоправда, проводи-лось у лютому – березні, тому в опиту-ванні не враховані можливі ефекти вцілому успішних, хоча все ще не зрозу-мілих за кінцевими результатами, «під-приємницьких майданів» проти новогоПодаткового кодексу. Принагідно заува-жимо, що це був чи не перший преце-дент відстоювання певною соціальноюгрупою громадян своїх економічнихінтересів у незалежній Україні. До тогож такі соціальні групи, як дрібні йсередні підприємці виявили, що їхінтереси є й досі не цілком артикульо-ваними та представленими на рівні пуб-лічної політики.

Серед населення країни зберігають-ся домінуючі патерналістські настрої,більше того у часовому періоді шіст -

1994 2000 2005 2010

1. Ні, нічого не змігби зробити

65.1 66.2 57.1 63.4

2. Важко сказати 28.6 29.7 33.4 29.1

3. Так, зміг би щосьзробити

5.6 4.0 9.4 7.4

4. Не відповіли 0.7 0.1 0.1 0.1

10


надцяти років (1994–2010) певноюмірою навіть посилюються. По-різно-му можна інтерпретувати результатиопитувань щодо потреби людей у«сильних керівниках» – від наростан-ня авторитарних тенденцій та настроїву суспільстві до, що більш вірогідно,потреби в елементарному порядку тазгадуваної вище спроможності держа-ви здійснювати основні соціальноза-хисницькі, управлінські та організа-ційні функції. Але фактом залишаєть-ся те, що до думки «Декілька сильнихкерівників можуть зробити для нашоїкраїни більше, ніж усі закони та диску-сії» схиляються вже дві третини опита-них у 2010 р. (див. табл. 2):

Таблиця 2

Згідно з аналізом українських соціо-логів А. Горбачика та О. Куценко щодорезультатів Європейського порівняльно-го дослідження 2009 р. (European SocialSurvey) індекси довіри до державнихінституцій і влади в Україні є найнижчи-ми серед 24 європейських країн, залуче-них до дослідження, включаючи нашихсусідів – Польщу і Росію 8. Разом з цимсоціальні очікування українських грома-дян стосовно держави є максимальнимисеред інших європейських країн, хочаякість соціальних послуг, що їх надаєдержава, оцінюється нашими респонден-тами у порівнянні з іншими європейця-ми щодо своїх держав найгірше 9.Парадоксальне поєднання інституціо-нальної недовіри та відчуження грома-дян від держави разом з їх стійкимипатерналістськими очікуваннями та спо-

діваннями на її соціальну допомогу –одна із сталих характеристик несприят-ливого інституціонального клімату краї-ни. Несприятливого ні для демократиза-ції, ні для ефективної держави. На прак-тиці це обертається масовою втечею відподатків (за різними оцінками більшачастина економіки країни перебуває у«тіні»), особливо за наслідками недолу-гої податкової реформи початку 2011 р.,розваленою системою державного соці-ального сектору, системною корупцією,відсутністю адекватного політичногопредставництва соціальних інтересів різ-них груп на рівні публічної політикичерез громадські, політичні організаціїчи то рухи. Кількість організованих чле-нів подібних об’єднань, включаючигрупи інтересів найширшого спектру, неперевищує 20 % дорослого населення. Апереважна більшість громадян, більшеніж 80 %, не належить до жодної з гро-мадських, політичних організацій чирухів10. Така пасивність щодо власнихсамоорганізованих зусиль щось змінитина арені публічної політики є, на жаль,сталим показником українського сус-пільства з 1994 по 2010 роки. За такихобставин цілком закономірним видаєть-ся те, що українські респонденти у порів-нянні з респондентами інших європей-ських країн, за результатами того жЄвропейського порівняльного дослід-ження, найменшою мірою задоволенітим, як працює (діє) демократія в нашійкраїні 11.

Аналіз соціологічних дослідженьтакож показує, що політичні орієнтаціївиборців, зорієнтованих на демокра-тичний напрям розвитку крани у вибо-рі умовно демократичного кандидатаВ. Ющенка проти умовно авторитарно-го кандидата В. Януковича у президент-ських виборах 2004 р. були більш послі-довними і артикульованими у порів-нянні з політичними орієнтаціямивиборців умовно демократичного кан-

1994 2000 2005 2010

1. Згоден 40.5 48.5 59.6 64.2

2. Не згоден 17.0 13.1 22.1 19.5

3. Не знаю 41.7 38.2 18.2 16.3

4. Не відповіли 0.8 0.1 0.1 -

11


дидата Ю. Тимошенко проти того жВ. Януковича у виборах 2010 р. Іншимисловами, порівняння політичних орієн-тацій електоратів продемократичнихкандидатів 2005 і 2010 рр. свідчить пропевне розмиття та девальвацію демокра-тичних цінностей в країні, зокрема втаких аспектах, як інтерес громадян дополітики, підтримка багатопартійностіта готовність особистої участі у мітингахта демонстраціях, коли є така потреба.

Щоправда, тут варто також говори-ти про ефект завищених очікувань та невиправданих надій у реформу-ванні країни у період президентстваВ. Ющенка. Масові розчарування,невиправдані сподівання у постпома-ранчевий період розвитку країни при-вели до дистанціювання громадян відполітики, породили настрої апатії,песимізму та цинізму на фоні все щестійких патерналістських установокшироких верств населення. До того жпослаблення морально-етичних регуля-торів поглиблюється відсутністю реаль-ного та дієвого верховенства права вкраїні. Невиконання законів у нашійкраїні та корупція є, згідно з соціологіч-ними опитуваннями, серед найгострі-ших та найактуальніших проблем дляпереважної більшості громадян, неза-лежно від регіонів, де вони проживають.

Небезпека такої ситуації полягає утому, що інституціональні механізмиколишнього патерналістського ладу вкраїні вже зруйновано, зокрема у сферісоціальної політики. Натомість усунен-ня держави від «батьківської» опіки щене компенсується, почасти через бракнових інституціональних умов та мож-ливостей, повноцінною громадянськоюактивністю та відповідальністю членівсуспільства, його різних соціальнихгруп. У 2009 р. дві третини респонден-тів не відчували особистої відповідаль-ності щодо стану справ в країні абонавіть у своєму поселенні, а дещо біль-

ше, 10 % опитаних було важко визначи-тись щодо цього питання. Втім, майжекожний четвертий опитаний у дослід-женні все ж відчував повну або, при-наймні, часткову відповідальність щодостану справ у країні і дещо більше,майже третина – у своєму поселенні.

Ці факти свідчать, що попри масовусуспільно-політичну активність у періодПомаранчевої революції та певні крокиу напрямі демократичного реформуван-ня країни, ці тенденції, однак, не набуливизначального характеру. Українськадемократизація виявилась особливовразливою на фоні слабкої спроможнос-ті державних інституцій та недовіри доних з боку громадян, а відтак – і слабко-го потенціалу держави на протязі 20років її розвитку і особливо у період2006–2009 рр. Тому не стільки зрада,безвідповідальність та неефективністьдемократичних еліт є причиною деде-мократизації в Україні, а радше те, щосама демократизація була доволі умов-ною, непослідовною та нестійкою (недо-демократизацією). Такою, що не моглабути забезпечена та гарантована в ситуа-ції малоспроможного потенціалу держа-ви, через розпорошення та дезорганіза-цію влади і відсутність верховенстваправа (чи не найвирішальна обставина).

Українська дедемократизація майжезбіглася у часі з періодом «демократич-ної рецесії» 2006–2010 рр., певногопослаблення позицій світової демокра-тії, зокрема в країнах «третьої демокра-тичної хвилі» та посилення позиційавторитарних режимів, зокрема в Китаїта Росії. Світова фінансово-економічнакриза, сучасні економічні, соціальні таетнокультурні виклики для демократійзнову актуалізували питання спромож-ності та дієздатності не лише нових, алей сталих демократій у таких дилемах як(економічна) безпека та порядок чи сво-бода, етнокультурне розмаїття та свобо-да пересування чи стримування (часто

12


Література та примітки1 Tilly C. Democracy is a Lake. – In: Tilly

C. Roads from Past to Future. – Lanham:Rowman & Littlefield, 1997. – P. 193–216.

2 Тилли Ч. Демократия. – М.: АНО«Институт общественного проектирова-ния», 2007. – С. 31.

3 Там само. –С. 121.4 Там само. –С. 197.5 Тилли Ч. Государственное ресурсоизвле-

чение и демократия // Социология: теория,методы, маркетинг. – 2007, № 4. – С. 38–50.

6 Fukuyama F. State-Building. Gover nanceand World Order in the 21-st Century. Ithaca,New York: Cornell University Press, 2004.

7 Закария Ф. Будущее свободы: нелибе-ральная демократия в США и за их преде-лами. – М.: Ладомир, 2004. – С. 17, XL.

8 Доповідь А. Горбачика та О. Куценко напленарному засіданні Міжнародної науко-

во-практичної конференції з соціології«Дер жава і глобальні соціальні зміни: істо-рія, теорія, ідеологія», 28–29 жовтня 2010 р.– Національний технічний університетУкраїни «КПІ».

9 Там само.10 Моніторинг «Українське суспіль-

ство» Інституту соціології НАН України1994–2010 рр.

11 Головаха Є., Горбачик А. Тенденціїсоціальних змін в Україні та Європі: зарезультатами «Європейського соціаль-ного дослідження» 2005–2007–2009. –К.: Інститут соціології НАНУ, 2010. – С. 30.

12 Степаненко В. Безвідповідальне сус-пільство? – Українське суспільство 1992 –2009. Динаміка соціальних змін / за ред.В. Ворони та М. Шульги. – К.: Інститутсоціології, 2009. – С. 358–371.

недемократичними методами) міграцій-них потоків, ринковий лібералізм чиекономічний протекціонізм, свободаінформації чи національні та корпора-тивні інтереси, внутрішня демократіягеополітичної Півночі поєднана з неде-мократичним та несправедливим світо-вим порядком для геополітичногоПівдня. Ці дилеми у різний спосібзнайшли свій прояв і в процесах де-демократизації в Україні. Вразлива танепослідовна українська демократія, як ісама Україна з її розщепленою ідентич-ністю до того ж знову опинилась підвпливом потужного геополітично-граві-таційного поля Росії, що розглядає«близьке зарубіжжя» як зону своїхінтересів і намагається експортуватисвою модель «керованої демократії».

Робота над цим матеріалом завершу-валась під час бурхливих подій уПівнічній Африці та на БлизькомуСході. Чинники та причини активнихсуспільних процесів та повстань противладних режимів у Тунісі, Єгипті, Лівії,Йємені та Бахрейні дещо подібні –масові невдоволення місцевими авто-

кратами-старожилами та режимамиствореними ними. Подібні мобілізації ізактивним залученням новітніх засобівмасової комунікації. Але у кожномувипадку, безумовно, є свої особливості.Втім, очевидно і те, що зарано оцінюва-ти ці події як революції, а тим більше –характеризувати їх як «четверту», араб-ську хвилю демократизацій. І не лишетому, що для пояснень причин нечис-ленності демократій в арабському світічасто і справедливо залучаються еконо-мічні та соціокультурні чинники. Але йтому, що успіх демократичних револю-цій та подальших демократизацій, якпоказує український досвід, може бутигарантований не так успішними корот-котривалими вуличними акціями, якздатністю суспільства сформуватипотребу в своєму власному оновленніта захищати суспільні зміни. Питаннянової легітимної влади, здатної підтри-мати суспільний порядок, забезпечитидемократичний вибір народу та основисоціальної справедливості – інша неменш важлива умова успіху та сталостідемократизації.

13


14

Потенціал держави і перспективидемократизації в Україні

Володимир Фадєєв

Дослідження перспектив демо-кратизації будь-якого сус-пільства порушує низку

питань методологічного характеру.Передусім питання стосується самогопредмета дослідження, оскільки клю-чове слово «демократія» впродовжвсієї історії свого застосування набува-ло різних значень, і сьогодні майженеможливо використовувати його бездодаткових прикметників (парламент-ська, деліберативна, ліберальна та ін.).Окрім цього, впродовж ХХ ст. цей тер-мін використовували для означеннямайже протилежних за своєю сутністюполітичних режимів. Зокрема, за часівіснування СРСР в країнах соціалістич-ного табору офіційна ідеологія визна-вала власний режим справді демокра-тичним на відміну від режимів парла-ментьскої або представницької демо-кратії.

Друге утруднення пов’язане з тим,що сьогодні проблема демократії тадемократичної політики висунулася наперший план в обговоренні перспективсвітового розвитку, що, вочевидь, несприяє незаангажованому її розгляду.

Не сприяє цьому і посилення впливудержав Південно-Східної Азії тадемонстрація ними високих темпів роз-витку попри те, що самі ці режими ужодному разі не можна назвати демо-кратичними, проблематизували демо-кратію як універсальну модель полі-тичного устрою, стали викликом длянеї. Через це переваги демократичноїполітики стало неможливо виправдо-вувати тим, що вона сприятлива дляекономічного розвитку та зростанняконкурентоспроможності. Також зосе-редженість на суто економічних аспек-тах відтісняє на другий план іншіаспекти демократії.

Третє утруднення пов’язане з тим,що останніми десятиліттями набулапоширення тенденція розглядати демо-кратію як певну абстрактну модельоблаштування суспільно-політичногожиття, яку можна запроваджувати, неберучи до уваги соціокультурний кон-текст, тобто безвідносно до особливос-тей попереднього історичного розвиткутого чи того регіону. Успішні випадкиекспорту демократії під час кількох«хвиль демократизації» впродовж

To solve the current social problems in Ukraine it is necessary to reorganize the existing mode ofmanaging social, economic, political, and cultural processes, which should be effected as a result ofreforms in all spheres of public life. A restoration of the previous model of governance is not onlyimprobable, but would also be fatal, since it would neither address present global and regional ten-dencies, or the capacities of the state power, nor meet the expectations of broad sections of the pop-ulation.

В. Фадєєв. Потенціал держави і перспективи демократизації в Україні

15

ХХ ст. здавалося б лише підтвердили цебачення, проте наявність невдалихвипадків демократизації країн у різнихрегіонах світу, зокрема держав, щопостали на теренах колишнього СРСР,свідчить про необхідність більшої увагидо контексту, який не являє собою абсо-лютну tabula rasa.

З огляду на це, очевидно, необхіднозастосовувати підхід, що враховує особ-ливості історичного соціокультурногорозвитку досліджуваного регіону, щоуможливить аналіз перспектив демо-кратизації українського суспільства, зурахуванням процесів та історичнихтенденцій. Серед наявних підходівособливої ваги набувають підходи, роз-роблені в межах історико-соціологіч-них студій, соціальної історії, неоінсти-туціоналізму, економічної соціології. Зіншого боку, зосередженість на соціо-історичному матеріалі є недостатньою,оскільки створює небезпеку фаталіс-тичної візії майбутнього як продовжен-ня минулого, позбавляючи суб’єктасоціальної практики, можливостейвплинути на перебіг соціокультурнихпроцесів. Тому зануреність в історич-ний матеріал має компенсуватися ува-гою до поточних дебатів щодо транс-формації демократичної політики, щодасть змогу, хай і не визначити всіпов’язанні з демократизацією проблемиі шляхи їх розв’язання, проте створитьумови для окреслення подальших пер-спектив демократичного розвитку.

Дослідницький підхід, що йогодотримується Ч.Тіллі, передбачає розг-ляд демократії як процесу, який за пев-них умов може набути зворотногонапряму, тобто згідно з цим підходомрозгляду підлягають процеси демокра-тизації та дедемократизації, а самепосилення та/чи послаблення демокра-тичних ознак у політичному житті тієїчи тієї країни. Разом з тим, принципо-вим для зазначеного підходу є те, що

процеси демократизації та дедемокра-тизації розглядаються небезвідносно зпосиленням чи послабленням потуж-ностей державної влади або, іншимисловами, її спроможності й здатностівтілювати у життя відповідні державніпрограми та проводити визначену орга-нами державної влади політику.

На необхідності удосконаленнянаявних визначень демократії наполя-гає Чарльз Тіллі, адже всі вони виявля-ються неповними чи навіть суперечли-вими. Він виокремлює чотири підходищодо визначення демократії: конститу-ційний, сутнісний, процедурний тазорієнтований на процес 1. Віддаючиперевагу останньому підходу дослідниквиокремлює такі переваги та принципо-ві недоліки перших трьох.

Конституційний підхід має очевидніпереваги для великих юридичнихпорівнянь, коли виникає потреба у зна-ходженні нормативно-правових відмін-ностей між певними правовими уклада-ми, але часто-густо конституційні кри-терії мало що говорять стосовно демо-кратичної практики в певній країні,оскільки можуть зовсім не відповідатиреаліям політичного життя (типовийприклад – незбіг між задекларованимив Конституціях СРСР нормами танаявною політичною практикою).

Прихильники сутнісного підходузосереджують увагу не на конституцій-них принципах, а на умовах і наслідкахдержавної політики, тобто, якщо остан-ня сприяє зростанню добробуту, свобо-ді особистості, безпеці, соціальній рів-ності тощо, її можна назвати демокра-тичною, проте в цьому випадку виника-ють проблеми, пов’язані із зникненнямкритеріїв, згідно з якими було б можли-вим загалом назвати ту чи ту політикудемократичною, адже конституційніположення все ж таки відіграють важ-ливу роль у визначенні форми політич-ного режиму. З іншого боку, перелік

сутнісних ознак не дає однозначної від-повіді на те, що є головним для визнан-ня політики демократичною – добро-бут, рівність, свободи тощо.

Принциповою особливістю проце-дурного підходу до демократії є те, щокваліфікація політичного режиму якдемократичного здійснюється завдякипевній кількості засобів здійсненняурядової політики. Зазвичай прибіч-ники процедурного підходу зосеред-жують увагу на виборах та на особли-востях їх проведення (змагальність,рівність учасників, відсутність адмі-ністративного впливу тощо). Але цимпроцедурний підхід не обмежується –він також аналізує інші консультатив-ні механізми, що дає змогу говоритипро наявність чи відсутність враху-вання урядом інтересів широкихверств населення. Проте зосередже-ність на процедурах, попри зручністьзасобів аналізу, є недостатньою, поза-як не бере до уваги реальний потенці-ал державної влади, тобто спромож-ність її проводити у життя визначенийпід час зазначених процедур узгод-ження інтересів політичних курс;

Зорієнтовані на процес підходи визна-чають лише мінімальний добір критері-їв, за якими політичний процес можнавизнати демократичним. Тіллі, поси-лаючись на Р. Даля, наводить п’ять кри-теріїв 2.

1. Активна (ефективна) участь:наявність у всіх членів суспільстваможливості висловити свою думку сто-совно політичних питань.

2. Рівність при голосуванні: всічлени суспільства мають рівні праваголосу, а всі голоси підраховуються якрівноцінні.

3. Ініформоване розуміння: всічлени суспільства мають рівні можли-вості ознайомитися з альтернативнимиполітиками та наслідками проведеннябудь-якої політики.

4. Контроль над порядком денним:члени суспільства мають можливістьсамостійно вирішувати, які питанняслід включати до порядку денного.

5. Залучення дорослих: всі або біль-шість дорослих жителів країни повиннімати повне право громадянина, зокремаі право участі у політичному житті.

Наведений мінімальний перелікознак, звичайно, не охоплює всі мож-ливі складні ситуації, що трапляються впоточному житті демократичних країн.Демократична політика не може уник-нути конфліктів і суперечностей. Томуці критерії при застосуванні стосовноконкретних випадків потребуватимутьуточнення та удосконалення, та, незва-жаючи на свою спрощеність, вонидають змогу охопити більшість випад-ків, що є їх перевагою.

Отже, окреслений підхід виходить здещо спрощеного уявлення про демо-кратичний режим, натомість він умож-ливлює врахування процесуальниххарактеристик політичного процесу,що, в свою чергу, дає змогу простежитиу часі посилення чи послаблення демо-кратії. Інакше кажучи, він зорієнтова-ний на визначення чинників і парамет-рів демократизації та дедемократизаціїбез жорсткої прив’язки до певного кон-ституційного режиму та, водночас, іззбереженням мінімальних критеріїв длявідокремлення демократичних режиміввід недемократичних. Ключовим длятакого, мінімального визначення демо-кратії є наявність процедур взаємоуз-годження позицій між громадянами таорганами державної влади.

Самі процедури взаємоузгодженняпередбачають наявність специфічнихполітичних відносин, яким властивіширота охоплення (зрештою, всі ті, хтоперебуває під юрисдикцією держави),рівність прав (уникнення будь-якогообмеження в правах на етнічному, расо-вому, гендерному ґрунті), захищеність

16


громадян від свавілля з боку державнихорганів, взаємозобов’язувальні консуль-тації між громадянами та державою.Наведені параметри являють собоювиміри варіацій політичних режимів, дезростання показників означає посилен-ня демократизації, а зменшення – їїзгортання.

Втім, пропонована модель ще не даєповної відповіді на питання: як відбува-ється демократизація та які чинникисприяють цьому? На думку Ч. Тіллі,визначальними для початку та/чипосилення демократичного процесувиявляються два чинники – внутрішнісоціальні процеси в певній країні, якіприводять до демократизації, та зов-нішньополітичний тиск на політичнийрежим з боку інших держав, що спрямо-вує в напрямі демократизації 3. Слідзазначити, що останнє твердженняпотребує певного уточнення, адже вонобільшою мірою дотичне до тих історич-них випадків демократизації, які малимісце під час наступних хвиль демокра-тизації, де зовнішньополітичний впливна авторитарні режими справді сприявїхньому розвитку в напрямі демократії.Зростання кількості демократичнихрежимів у другій половині ХХ ст. – яск-раве цьому підтвердження. Проте зов-нішньополітичний вплив не завжди маєсуто демократичний ефект. Тут, радше,відіграє важливу роль відповіднийвзаємовплив внутрішніх та зовнішніхчинників, здатність локальних політич-них еліт зберегти контроль над ресурса-ми, витримавши тиск з боку зовнішніхгравців та внутрішніх опозиціонерів.Зокрема, за умов можливості зосередитиі зберегти у своїх руках контроль надмісцевими ресурсами (наприклад, конт-роль над корисними копалинами, якіформують експортний потенціал націо-нальної економіки), що не передбачаєналагодження взаємозобов’язувальнихпроцедур узгодження з широкими вер-

ствами населення, еліта більшою міроюсхильна до збереження та/чи віднов-лення (напів)авторитарних форм прав-ління. Нещодавні приклади – політичнірежими РФ та Венесуели.

Сприятливий для демократизаціївзаємовплив внутрішніх і зовнішніхчинників запускає три магістральніпроцеси, які визначають подальшийдемократичний напрямок суспільно-політичного розвитку.

Перший процес – інтеграція мереждовіри в публічну політику. Розмаїтімережі довіри (родинні, професійні,сусідські, етнічні тощо) являють собоюфундаментальний соціальних меха-нізм, побудований на відносинах взає-модопомоги та підтримки. Часто-густорозвиток і розгортання цих мереж відбувається за сприяння певних потес-тарних чи політичних центрів, внаслі-док чого мережа довіри набуває вигля-ду патронажної мережі із своєю внут-рішньою ієрархією, правилами входу івиходу тощо. Формування в такийспосіб ізольованої від транспарентної,публічної політики мережі являєсобою перешкоду для розвитку демо-кратичних відносин, оскільки відтво-рює та/чи зберігає відносини патрон –клієнт з властивими для них нерівніс-тю, браком гарантій захисту від свавіл-ля патрона та взаємозобов’язувальнос-ті. За типових умов інтеграція мереждовіри в публічну політику відбуваєть-ся під час розпаду колишніх патронаж-них відносин (наприклад, відносинвасал – сюзерен феодального типу),коли патрон вже не спроможний забез-печувати належним чином своїх клієн-тів шуканими ресурсами та послугами,а клієнт не схильний демонструватилояльність щодо свого патрона, внаслі-док чого завдяки зростанню категорійнаселення порушуються соціальніпитання, вирішення яких потребуєзапровадження централізованих соці-

17


альних служб вже під державним пуб-лічним контролем, покликаних нада-вати відповідні послуги. Становленнянаціональних держав на європейськихтеренах упродовж ХVІІІ–ХХ ст., влас-не кажучи, і супроводжувалося дезінтег-рацією старих і інтеграцією нових мереждовіри до публічної політики, виклика-них кардинальними соціокультурнимитрансформаціями. Сприятливим дляцієї інтеграції виявилася реалізаціязагальнонаціональних інфраструкутр-них проектів, спрямованих на розв’язан-ня спільних проблем. Становленнянаціональних систем охорони здоров’я,освіти, пенсійного забезпечення завдалонищівний удар по ізольованих мережахдовіри та мало очевидний емансипацій-ний ефект.

Проте саме у цьому випадку потен-ціал держави стає визначальним длярозвитку демократії. Від спроможностідержави розвивати і відтворювати роз-галужену соціальну інфраструктурузалежить ступінь відкритості для пуб-лічної політики соціальних питань, авідтак і залученість широких соціаль-них верств до публічної політики. Томуза умов кардинальних соціально-полі-тичних перетворень зростає небезпекасоціальної дезінтеграції, викликаноїруйнацією наявної системи соціальногозабезпечення та виникненням та/абовідродженням впливу альтернативнихмереж довіри. Зазвичай такі мережіґрунтовані на взаємообміні різнимисоціальними послугами між представ-никами близьких соціальних позицій.Втім, виявляється доцільним при аналі-зі конкретних випадків соціальноїдезинтеграції брати до уваги соціокуль-турний контекст та історичне тло, наякому розгортаються зазначені проце-си. Це повною мірою стосуєтьсяУкраїни, для якої на відміну від країн,що пережили попередню хвилю демо-кратизації (країни Південної Європи та

Латинської Америки), властива дещоінша вихідна позиція, адже демократи-зація східноєвропейського регіону від-бувається після радикальних модерні-заційних змін радянської доби. В цьомувипадку трансформація соціальноїструктури вихідним пунктом має недоіндустріальні, домодерні, традиційнісоціокультурні форми, а радянські.

Враховуючи це, інтеграція мереждовіри в публічну політику на україн-ських теренах відбувалася б не завдякидезінтеграції ізольованих мереж тради-ційного ґатунку, а шляхом дезінтеграціїпублічних мереж довіри радянськогоґатунку, супроводжуваної виникненнямта/чи поверненням до домодерних формсоціальної підтримки й ізоляції соціаль-них мереж, з подальшою реінтеграцієюмереж довіри до публічної політики.Тому для аналізу постсоціалістичнихтрансформацій вкрай важливим стаєврахування впливу диспозицій соціаль-них агентів, що посідали різні позиції всоціальній структурі радянської доби,що позначилося на характері соціальнихвідносин і зв’язків, що виникли впро-довж соціальної дезінтеграції постсоціа-лістичної доби.

Разом з тим, у вітчизняній соціаль-ній думці дослідженням процесів соці-альної дезінтеграції та соціальної нерів-ності почали займатися лише в останнідесятиліття4, оскільки ця проблематиказа радянських часів не мала підтримки збоку влади. В зарубіжній, передусімєвропейській та північноамериканськійсоціальній науці, ці питання потрапилив поле зору науковців уже давно.Значною мірою це пов’язане із змінамив режимах зайнятості населення тапорушенням так званого нового соціаль-ного питання, джерела якого простежу-ють майже з початку 70-х років ХХ ст.Посилення уваги до цієї проблематикивикликане зрушеннями на ринку праців розвинених економіках та інтеграцією

18


різних регіонів світу до єдиної мережіекономічних обмінів. З огляду на цевиявляється доцільними розглядатипоточні процеси соціальної дезінтегра-ції в Україні на тлі глобальних процесів,адже подальша інтеграція до глобальноїекономіки значно підсилить і дещомодифікує перші.

Розглядаючи ступінь інтеграції досоціальних мереж у зв’язку з позицією всоціальній структурі, німецькі дослід-ники М. Дівальд та Й. Людике відзна-чають пряму залежність між освітою,заробітною платнею і професійним ста-ном, з одного боку, і соціальною мере-жею, з іншого. Звісно, той, хто володієбільшими ресурсами, має більше мож-ливостей підтримувати відносини, колице пов’язане з витратами, і виявляєтьсяпривабливішим для інших як партнервзаємодії. Аналізуючи німецькі дані цідослідники доходять висновку, що соці-альна нерівність справляє неперервнийструктурний вплив на соціальні мережі.Зокрема, люди з найнижчим рівнемосвіти більшою мірою схильні до ризи-ку соціальної ізоляції у відносинах здрузями та родичами. Найменше доризику соціальної ізоляції схильні ті,хто має середню освіту, оскільки вонибільшою мірою інтегровані до родин-них мереж. Натомість представникинайбільш освіченої групи найбільшоюмірою активні у неформальних мере-жах поза межами своєї родини завдякибільшій кількості відносин з друзями.Таким чином рівень освіти впливає назростання мережі відносин, щоправдапослаблює їхню густоту. Більш високіза статусом професійні групи відрізня-ються від менш статусних більшоюкількістю дружніх відносин і як наслі-док – більш потужною соціальною під-тримкою.

З іншого боку, персональні соціальнімережі впливають на структури соці-альної нерівності, оскільки уможлив-

люють або не уможливлюють доступ доспецифічних ресурсів. Зокрема, персо-нальні мережі відіграють важливу рольу поширенні інформації щодо праце-влаштування. Наприклад, ті люди, хтоодержав свою посаду завдяки особис-тим знайомствам, мають більше шансівна порівняно вищу зарплатню та демон-струють більше задоволення працеюніж ті, хто одержав роботу формальнимшляхом. Тоді, коли люди знаходилинове місце роботи за допомоги особис-тих контактів, велику роль відіграваласткруктура мережі, а саме ключовоюбула розвиненість «слабких зв’язків»(друзі, приятелі, знайомі), оскількиінформація одержана через «сильнізв’язки» (близьке коло, родичі) зали-шається в межах вузького кола комуні-кантів. Інакше кажучи, сприятливимдля пошуку роботи була не стількигуста, скільки велика мережа, позаяк зацих умов інформація циркулює між різ-ними соціальними групами 5.

Спостережувані соціальні зміни вУкраїні позначатимуться на розвиткусоціальних мереж. Передусім це при-зведе до посилення більшої ізольова-ності соціальних мереж у порівнянні зрадянським часом. Щоправда, на сту-пінь і характер ізольованості впливати-муть різні чинники – професійні, куль-турні, освітні, регіональні. Вже соціоло-гами було відзначено зменшення рівнядовіри до державних інституцій та збе-реження високої довіри до безпосеред-нього життєвого оточення.

За даними соціологічного моніторин-гу «Українське суспільство» 1992–2008 6,проведеного Інститутом соціологіїНАН України, найвищі показники дові-ри (за п’ятибальною шкалою) зафіксо-вано стосовно сім’ї та родичів – 4.6,колег і церкви – 3.5, співвітчизників ісусідів – 3.4, армії – 3.0. Всі інші, а це –суд, міліція, прокуратура, уряд, прези-дент, політичні партії, податкова мілі-

19


ція, Верховна Рада, підприємці, банки –одержали менше 3 балів. Такий бракдовіри до державних інституцій, завинятком армії, свідчить про схильністьгромадян у розв’язанні своїх життєвихпроблем орієнтуватися на неформальнізв’язки. Як задзначає директор соціаль-них програм Центру ім. РазумковаЛ. Шангіна, «наразі ми живемо “осеред-ками” – сім’я, друзі, рідше – колеги.Якась традиційна сільська клановість,коли з роботою й у вирішенні життєвихпроблем людині допомагають близькіта знайомі (і це тривіальний, ще радян-ський “блат”)... На міжособистісномурівні зовсім не відчувається цінністьіншого громадянина – ми максимальновіддалилися від класичного постулату“я існую тільки тому, що існуєш ти”. Аякщо основні цінності соціуму не пра-цюють, якщо вони набули характеру“позірності”, об’єднувати нас не моженіщо – хіба загальне прагнення підви-щити свій добробут».

Соціологи Центру Разумкова ста-вили людям запитання: «Бачите висвою соціальну перспективу зараз вУкраїні?» Тільки 32,6 % опитаних далипозитивну відповідь, а 50,2 % відпові-ли негативно. Оцінюють свій вплив навласне життя як сильне 27,6 % опита-них, а 5,4 % взагалі не впливають наперебіг свого життя. 71,6 % відзнача-ють, що зовсім не впливають на цент-ральну владу, а 61,2 % – на місцеву. Тай у прояві власної волі наявний якийсьфаталізм: лише 9,3 % респондентів вва-жають, що їхнє життя залежить тількивід них самих, для 24,5 % значну рольвідіграють зовнішні обставини, а для26,1 % життя залежить однаковоюмірою від них самих і від зовнішніхобставин, повністю ж залежать відобставин 3 % громадян.

Цікаво, що обов’язок перед близьки-ми найбільш значущий для 83,4 % гро-мадян, тоді як мораль – уже для 61,7,

закон – для 53,1, обов’язок перед краї-ною – для 31,2 %»7

Можна припустити, що соціокуль-турна різнорідність України позначить-ся на особливостях соціальних мереж,які розвиватимуться під час соціальнихтрансформацій. Скоріше за все спосте-рігатиметься подальше поглибленнясоціальної диференціації, яке до того жсупроводжуватиметься закріпленнямсоціально-статусних відмінностей тавиокремленням різних соціокультурнихтрендів. Посилення майнового поділуміж громадянами України позначати-меться на їхніх можливостях і соціо-культурних орієнтаціях, на доступі допевних каналів комунікації і споживан-ні культурних благ.

Найнижчі та найменш соціальнозахищені верстви зберігатимуть та/абовідновлюватимуть родинні, сусідські тадружні зв’язки. В регіонах з переважносільським населенням (Захід і Центр)роль родинних зв’язків буде відіграватибільшу роль, ніж у регіонах з міськимнаселенням (Схід і Південь), зростанняякого відбувалося впродовж ХХ сторіч-чя за рахунок міграційних потоків зпоза меж України, внаслідок чого знач-на кількість мешканців не має родичів уселі в своєму регіоні. Погіршенняситуації на ринку праці спричинятимеперехід частки найманих працівниківдо субпролетарських форм зайнятості –тимчасова робота, присадибне господар-ство, заробітчанство тощо. Зазначенийпроцес разом із зростанням тіньовогосектору економіки провокуватимевиникнення нових патронажних мережна місцевому рівні. Сприятливим дляцього стане недорозвиненість політич-ного життя на місцевому рівні, а відтакі відсутність механізмів залучення гро-мадян до публічної політики.

Другий процес – ізоляція публічноїполітики від категоріальної нерівності.Специфічним для радянського політич-

20


ного режиму останніх десятиліть йогоіснування було те, що він заперечувавde jure будь-які форми нерівності удоступі до публічного політичногожиття. Справді, в радянському законо-давстві не передбачалися дискриміна-ційні норми. Навпаки, воно гарантува-ло громадянину і людині весь перелік,так званих буржуазних політичнихправ і свобод (свобода слова, совісті,пересування тощо) плюс низку соціаль-них прав (права на працю, на відпочи-нок, освіту, охорону здоров’я тощо).Щоправда, розрив між задекларовани-ми правами та свободами та їхнім забез-печенням з боку влади був значним, щостосувалося як якості соціальнихпослуг, надаваних державними інститу-ціями, так і ступеня забезпечення прав ісвобод. Таким чином, попри відсутністьв законодавстві норм, що засвідчувалиб наявність категоріальної нерівності,фактично влада керувалася у своїх діяхнизкою підзаконних, як правило, не-оприлюднених норм (інструкцій, пар-тійних директив, закритих постановтощо), згідно з якими певні категоріїнаселення були позбавлені доступу допевних посад та рівних можливостей укар’єрному просуванні.

Загалом радянський політичнийландшафт, тобто реалізований у про-сторі політичний режим, являв собоюдуже різнорідну і строкату картину,оскільки відмінності спостерігалися нелише в окремих республіках, а й в дріб-ніших адміністративних одиницях вмежах однієї республіки. Зокрема, полі-тичний режим і норми урядування,добору кадрів у європейській частиніСРСР істотно відрізнялися від режимув середньоазійському, закавказькому чипівнічнокавказькому регіонах, де зчасів політики «коренізації» (20-ті рр.ХХ ст.) закріпилися особливості щодокадрової ротації керівного складу8.Меншою мірою ці особливості були

властиві політичному режиму УРСР,хоча і тут відчувався вплив радянськоїінституціалізації етнічності, дістаючивираження у обмеженнях прав представників деяких етнічних груп(наприклад, євреїв), що радше сприялозбереженню чи відновленню пошире-них в регіоні упереджень на етнічномуґрунті. Тому в пострадянські часипопри відсутність в законодавстві дис-кримінаційних норм на практиці часто-густо трапляються випадки викорис-тання політиками та посадовими особа-ми наявних у суспільстві стереотипівщодо представників інших етнічнихгруп.

Отже, в українській політичній прак-тиці немає норм, що їх можна було б ква-ліфікувати як прояв категоріальноїнерівності, адже наявність в КонституціїУкраїни антидискримінаційних поло-жень прямо заперечує обмеження управах на ґрунті раси, національності,статі, соціального походження тощо.Нерівність у правах дістає вираження наетапі реалізації прав громадян, переду-сім права на участь у політичному житті.В цьому разі йдеться про запровадженнятаких регуляторних норм, що створю-ють переваги для представників замож-них соціальних груп, хоча явним чиномне заперечують права інших. Передусімце стосується реалізації громадяниномсвого права бути обраним, позаяк уцьому разі фактично має місце майно-вий ценз – законодавчі норми прописанітак, що контроль над дотриманням зако-нодавства здійснюється в такий спосіб,що провокує до актуалізації нерівностіна майновому ґрунті. Звичайно, важкознайти країну, де майнові відмінності невідігравали б значної ролі, проте зако-нодавча практика демократичних країнбільшою мірою спрямована на її мінімі-зацію.

Інакше кажучи, в українському сус-пільно-політичному житті має місце не

21


юридично закріплена категоріальнанерівність громадян, а нерівність уресурсах досягнення успіху. Українськадержава успадкувала категорії та меха-нізми загальнонаціональної мобілізаціїшироких верств населення до політич-ного життя країни радянського зразка,які впродовж останніх двох десятилітьтрансформувалися. Проте, попри фор-мально високий ступінь залучення гро-мадян, реальна участь у політичномужитті виявляється доволі низькою, щовикликане незбігом між зафіксованимив законодавстві нормами та практич-ною реалізацією цих норм. З огляду наце, демократизація українського сус-пільно-політичного життя уможливлю-ється завдяки удосконаленню процедурзалучення громадян та регуляторнихнорм політичного публічного адмініст-рування.

Третій процес – ліквідація незалеж-них центрів влади, що мають засобизастосування насильства, з подальшимпосиленням впливу населення на пуб-лічну політику і зростанням держав-ного контролю публічної політики.Пострадянські джерела українськихсуспільно-політичних перетворень і вцьому разі визначають особливостіпоточних процесів, адже знову ж такина відміну від країн ЛатинськоїАмерики, де зміцнення позицій дер-жавного регулювання часто-густо від-бувалося шляхом кооптації чи відвер-тої боротьби з альтернативними вій-ськово-політичними осередками, ацентральна влада не завжди зберігалаконтроль над всією територією, щоофіційно підпадала під її юрисдикці-єю, в Україні після надзвичайно цент-ралізованого державного контролюнад публічною сферою та повною від-сутністю за радянських часів потуж-них центрів сили, що протистояли бдержавній владі, спостерігається від-чутна дезінтеграція державної влади і

втрата контролю над процесами, якімають місце на її території.

У цьому разі йдеться про радикальнескорочення потенціалу держави, тобтоздатності приймати і втілювати у життявласні рішення. Якщо взяти до уваги,що контроль над засобами фізичногопримусу відігравав визначальну роль установленні держав модерного ґатунку,що так чи інакше визнавалося всімадослідниками, втрата цього контролюавтоматично запускає процеси утворен-ня альтернативних державі центрівсили, які намагатимуться встановитисвій власний контроль та/або забезпе-чити належний рівень безпеки завдякиутворенню патронажних мереж, щоохоплюватимуть відповідну територію.

З іншого боку, як відзначив свогочасу П. Бурдье, «сказати, що сили при-мусу (армія, поліція) концентруються,означає сказати, що інституції, покли-кані забезпечувати порядок, поступововідокремлюються від звичайного соці-ального світу; що фізичне насильствоможе бути застосоване тільки особли-вим угрупованням, спеціально наділе-ним правами на це, чітко ідентифікова-ною всередині суспільства, централізо-ваною та дисциплінованою»9. Тому«роздержавлення» в сфері суспільноїбезпеки, що спостерігається останнімчасом часто-густо означає поверненняфізичного насильства в звичайнежиття, дістаючи вираження у виник-ненні численних силових угруповань тазростанні злочинності через пожвав-лення конкурентної боротьби за конт-роль над соціальним простором.Особливо явно ця проблема постала в90-ті роки, коли послаблення держав-ного контролю над застосуваннямфізичного насильства супроводжувало-ся кардинальними змінами в економіч-ному укладі регіону та становленнямпідприємництва як окремого соціаль-ного класу. Одночасність та взаємо-

22


пов’язаність цих процесів дала можли-вість говорити про виникнення і поши-рення феномену «силового підприєм-ництва», властивих більшості країнпострадянського регіону10.

Виникнення альтернативних цент-рів влади на українських теренах такожбуло пов’язане із суто економічнимипроцесами та боротьбою за власність.Воно не супроводжувалося створеннямальтернативної державі системи безпе-ки на певній території. Патронажнімережі зазвичай охоплюють лише клі-єнтів-підприємців, які змушені зверта-тися до послуг або погоджуватися напослуги охоронних агенцій, що берутьна себе зобов’язання охороняти влас-ність своїх клієнтів.

Слід відмітити, що роздержавленнясвоїм безпосереднім наслідком маєзникнення і специфічного «поля влади,зрозумілого як простір гри, всерединіякого власники капіталу (різних йоговидів) борються саме за владу над дер-жавою, тобто над державним капіталом,що дає владу над різними видами капі-талу та над їх відтворенням»11. Томудеконцентрація засобів фізичногопримусу виявляється руйнівною длявсієї системи державного управління,оскільки зачіпає фундаментальні меха-нізми уніфікованого контролю надполітичним процесом та забезпеченнямправ власності. Не дивно, що приватнісилові структури беруть активну участьяк в охороні, так і в оспорюванні шля-хом рейдерських захоплень власностіпідприємців. Так, за даними «Фондусуспільної безпеки» рейдерство в дер-жаві набуло системного характеру: вУкраїні діє близько 40–50 спеціалізова-них рейдерських груп, які здійснюють усередньому до 3 тисяч захоплень на рік.Результативність рейдерських атак ста-новить понад 90 %12.

Показовим в цій перспективі є те, щодля охорони стратегічних державних

об’єктів було створено Державну служ-бу охорони. В її полі зору перебуваютьоб’єкти, тісно пов’язані з життєдіяль-ністю держави. Згідно з постановоюКабінету міністрів України охороняєть-ся передусім національна інфраструк-тура – газотранспортна мережа, нафто-та аміакопроводи, грошові сховища,водогони тощо. Приватні об’єкти неперебувають у сфері діяльності цієїслужби.

Підприємницька діяльність за цихумов передбачає поєднання двох різно-видів капіталу (економічного і фізично-го) або, принаймні, тісну співпрацю міжпідприємцем та представником силової(легальної чи тіньової) структури.Враховуючи ступінь корупції в україн-ських державних органах, часто-густоважко відмежувати легальне від неле-гального в діяльності навіть державноїструктури. Для великого підприєм-ництва цілком очікуваним виходом ізцієї ситуації є створення власних охо-ронних агенцій, покликаних забезпечу-вати відповідними послугами власника.Як далеко зайшов цей процес можнасудити по тому, що на сьогодні загальнакількість подібних силових структур вУкраїні досягає 500 тис. чол., в 2,5 разиперевищуючи чисельність ЗбройнихСил. Лише ліцензованих охороннихфірм налічується понад 4,5 тис., не вра-ховуючи штатних охоронних службов-ців великих корпорацій. З огляду на цезагальна кількість недержавних сило-виків за оцінками експертів складаєпонад 700 тис. чол.13

Поєднання економічного капіталута капіталу фізичного примусу безпе-речно слід розглядати як відповідьпідприємництва на зростання злочин-ності, проте це був би дещо спрощенийпогляд, оскільки за умов невідрегу-льованих відносин власності застосу-вання фізичного примусу виявляєтьсяі способом накопичення капіталу. На

23


поширеність економічної злочинностітакого штибу в Україні вказують під-сумки дослідження, проведеного між-народною аудиторською компанієюPricewaterhouseCoopers в 2009 р., згід-но з яким 45 % всіх вітчизняних під-приємств, які брали участь в опитуван-ні, повідомили, що хоч би раз за остан-ніх 12 місяців стикалися з економічни-ми зловживаннями (виявляли їх в про-цесі своєї діяльності або ставали жерт-вами). За цим показником Україна посі-ла шосте місце у світі після Росії (71%),Південно Африканської Республіки(62%), Кенії (57%), Канади (56 %) іМексики (51%). При цьому основни-ми злочинами, з якими стикаютьсяукраїнські бізнесмени, є хабарництво ірейдерство14.

Отже, поступова втрата державноювладою контролю над застосуваннямфізичного насильства є дуже симптома-тичною, оскільки вказує на деконцент-рацію капіталу фізичного примусу,який з огляду на здатність державивпроваджувати свої рішення є базовимкапіталом, відображаючи, якщо скорис-татися відомим висловом М. Вебера,монополію на легітимне фізичне насиль-ство. Розвиваючи цю інтуїцію, П. Бурдьезапропонував розглядати становленнядержави як процес концентрації різнихвидів капіталу. Окрім процесів кон-центрації капіталу фізичного примусу,він відокремив також і концентраціюекономічного капіталу шляхом уніфіка-ції економічного простору (формуван-ня національного ринку, системи єди-ного для всієї території опадаткуван-ня); концентрацію інформаційного капі-талу, що дістає вираження в уніфікаціїкультурного ринку, накопиченні ста-тистичної інформації, формуванні архі-вів, системи національного обліку, кар-тографування, кодифікації відомостейта, зрештою, створенні цілісного уяв-лення про світ, що поширюється і

ретранслюється каналами мас-медіа,через систему освіти; концентраціюсимволічного капіталу, що являє собоюформу, якої набуває будь-який капітал(економічний, культурний, соціальнийтощо), коли він розглядається черезкатегорії сприйняття, які самі є резуль-татом інкорпорації поділів та опозицій,вписаних в структуру розподілу цьоговиду капіталу. «З цього виходить, щодержава, яка володіє засобами нав’язу-вання і навіювання стійких принципівбачення і поділу, відповідних його влас-ним структурам, є винятковим місцемконцентрації та здійснення символічноївлади»15.

Концентрований в руках держависимволічний капітал стає засобом «під-кріплення», а відтак і відтворення у часівідповідних усталеним у соціальномусередовищі відносинам когнітивнихструктур. Сама концепція символічноївлади дає змогу пояснити, яким чиномконцентрація в одному центрі засобівфізичного примусу починає сприйма-тися як щось природне, вписане узагальну структуру сприйняття, розу-міння і оцінювання ситуації. Володіннясимволічною владою уможливлюєузгодження порядку світу та порядкумислення, здійснюваного в процесісоціалізації індивіда.

Повертаючись до проблем україн-ської держави, слід зазначити, щовиникнення незалежних від державицентрів фізичного примусу та втратадержавною владою контролю над засто-суванням насильства супроводжуєтьсятакож й іншими деструктивними про-цесами. Цілком очевидні та жваво обго-ворювані в публічній сфері проблеми,пов’язані з втратою контролю над еко-номічним простором через розростаннятіньового сектору, відсутністю рівногодоступу громадян до публічної сфери,низькою якістю послуг, що надає дер-жава тощо. Все це дає можливість гово-

24


рити про втрату державою і символіч-ного капіталу, оскільки обіг і відтворен-ня останнього потребує узгодженняоб’єктивних і суб’єктивних структурякого сьогодні немає.

Так чи інакше поточні процеси свід-чать про подальше загострення кризо-вих явищ, викликане відсутністю при-нципових зрушень у реформуванні дер-жавних структур регулювання суспіль-них процесів. Брак реформ обертаєтьсязростанням неузгодженості між сприй-няттям і оцінюванням соціальнимсуб’єктом ситуацій і подій у світі тавимогами, що висувають задля регулю-вання соціальних практик державніструктури. Показовою в цьому відно-шенні є і реакція державної влади назазначені проблеми – брак реформу-вання компенсується спробами віднов-лення попередньої моделі управлінняпопри те, що за сучасних умов ресурсівдля реалізації цього наміру вочевидь немає. Спокусливими в цьому зв’язку єспроби реставрувати жорстко централі-зований спосіб управління суспільни-ми процесами, властиві останніми рока-ми російській владі. Проте специфіч-ним для такої моделі управління є їївеличезна ресурсомісткість, яка даєзмогу компенсувати недоліки і втратидержавного управління бюджетнимивитратами. Застосування зазначеноїмоделі уможливлюється колосальнимиприродними ресурсами РФ, яка була ізалишається одним з провідних експор-терів нафти і газу. Оскільки Україна неволодіє такими можливостями робитиспроби наслідувати російську модельсправа марна.

Разом з тим, варто відзначити, що«роздержавлення», тобто помітна втра-та державною владою можливостей підтримувати на попередньому рівнісоціокультурне відтворення, є не тіль-

ки особливістю постсоціалістичних держав. Навпаки, сьогодні дедалі частіше йдеться про незворотню кризудержав загального добробуту, викли-кану множиною чинників різного роду.Приватизація добробуту і безпеки,спричинені значним послабленнямперерозподільної активності державноївлади в розвинених демократичнихдержавах, вже істотно позначилися нарівні та якості життя широких соціаль-них верств країн Західної Європи таПівнічної Америки.

Ця обставина дає можливість зроби-ти певні уточнення відносно подальшихперспектив розвитку ситуації в Україніта окреслити можливі заходи, сприятли-ві для її поліпшення. Отже, на тлі погір-шення соціально-економічної ситуації врозвинених демократичних країнахзагального добробуту малоймовірнимвиявляється, навіть за сприятливихумов, становлення такого рівня добробу-ту на пострадянських теренах. Окрімцього, незважаючи на можливе віднов-лення деяких регуляторних функційдержави в економічний сфері через від-мову від радикальних версій неолібе-рального дерегулювання, «повернення»держави або посилення її перерозподіль-них функцій в соціально-економічнійсфері буде незначним. Навпаки, урядамрозвинених демократичних країн щедоведеться віднайти таку оптимальнумодель урядування, яка допомогла буникнути подальшого поглибленнясоціальної диференціації та водночасзабезпечувала б належний рівень конку-рентоспроможності національної еконо-міки. Тому головним завданням стане нестільки повернення до моделі націо-нального розвитку, скільки пошук від-повідного сьогоденню способу узгод-ження демократичних форм суспільногожиття з вимогами світової економіки.

25


* * *

Розв’язання поточних суспільнихпроблем в Україні конче потребує реор-ганізації наявного способу урядуваннясоціально-економічними, політичнимита культурними процесами, що умож-ливлюватиметься завдяки проведеннюреформ, в усіх сферах суспільного

життя. Реставрація попередньої моделіурядування не просто малоймовірна, ай згубна, позаяк не відповідатиме анінаявним світовим та регіональним тен-денціям і спроможностям державноївлади, ані очікуванням широких верствнаселення.

26


Література та примітки 1 Тилли Ч. Демократия/ пер. с англ. – М.:

Институт общественного проектирования,2007. – С. 21

2 Там само. – С. 23–243 Там же – С. 2334 Див.: Новые социальные неравенства

/ под ред. С. Макеева. – К.: Институтсоциологии НАН Украины, 2006. – 355 с.

5 Дивальд М., Людике Й. Изменения всоциальных сетях ФРГ и трансформации вВосточной Германии: пер. с нем. // Со -циальное неравенство. Изменения в соци-альной структуре: европейская перспектива.– СПб.: Алетейя, 2008. – С. 51–54

6 Головаха Є., Паніна Н. Українське сус-пільство 1992 – 2008: соціологічний моні-торинг. – К., 2008. – 85 с.

7 Кириченко І. Соціум розпорошений//Дзеркало тижня, – № 30 (810) 21–27 серпня2010; http://www.dt.ua/ 3000/3050 / 70217/

8 Докладніше про це див.: Дерлугьян Г.Адепт Бурдье на Кавказе: Эскизы к био-графии в миросистемной перспективе:авториз. пер. с англ. – М.: Территориябудущего, 2010.

9 Бурдье П. Дух государства: генезис иструктура: пер. с фр. // Поэтика и полити-ка. Альманах Российско-французскогоцентра социологии и философии Ин -ститута социологии РАН. – СПб.: Алетейя,1999. – С. 136

10 Докладніше див.: Волков В.В. Си -ловое предпринимательство: эко но ми ко-социо логический анализ. – М.: ГУ ВШЭ,2005. – 282 с.; Він же. Силовое предпри-нимательство в современной России //h t t p : // w w w. e c s o c m a n . e d u . r u / i m a -ges/pubs/2005/07/10/0000215432/00-2_volkov.pdf

11 Бурдье П. Вказ. праця – С.13612 Рейдери щорічно здійснюють в Україні

три тисячі захоплень, 90 % поглинань і злит-тів із яких – успішні для «гра біж ників»//http:// daily.lviv.ua/? newsid= 27927

13 «Частные армии» делят Украину//http://yagazeta.com/comment.php?comment.news.8447.extend

14 Україна посіла шосте місце в світі врейтингу економічної злочинності// http:// -www.newsru.ua/finance/23nov2009/six.html

15 Бурдье П. Вказ. праця – С. 144.

За останнє десятиліття словос-получення «громадянське сус-пільство» набуло в Україні

широкої популярності. Особливо частодо нього звертаються тоді, коли вини-кає потреба пояснювати українськіневдачі й провали у соціальній політиціі національному житті. Представникирізних суспільних груп – від депутатів,політиків і вчених, до журналістів інавіть звичайних мешканців міст, –виробили в собі звичку говорити пронезрілість, недорозвиненість чи взагалі– відсутність громадянського суспіль-ства, коли заходить мова про зубожіннянаселення і водночас його байдужістьщодо конституційних прав і, тим біль-ше, здатність їх відстоювати. Очевидно,за такою констатацією криється прав-дивий стан речей: громадянське сус-пільство в Україні залишається щонай-менше кволим, несформованим і хао-тичним. Це означає, що українська

людина не готова взяти на себе відпові-дальність за стан і якість життя, вякому перебуває суспільство. За інерці-єю колоніального минулого, надії напокращення життя покірно поклада-ються на владу, з одного боку, а з іншо-го – на пристосування до влади, навишукування особистих шляхів потра-пити до владних структур з тим, щобпосісти упривілейовану посаду і корис-татися її можливостями. Проте урокиМайдану не минули даремно принайм-ні в тому, що частина суспільствавизнає потребу в громадянській зрілос-ті і, що більше, вірить у здатність впли-вати на владу і державну політику. Цесвідчить про те, що перспектива україн-ського розвитку, як національної демо-кратичної держави, яка гарантувала бдотримання прав людини і громадяни-на, стає ментальною перспективоюдедалі більшої кількості населення.Якщо ж запитати, від чого залежить

27

Анатолій Карась

Громадянськаідентичність як

українська перспектива

Over the last decade, the phrase “civic society” has gained wide popularity in Ukraine. It is mostoften referred to when there is a need to explain Ukrainian failures and gaps in social policy andnational life. Conversion of Ukrainian society into civic identity presupposes the overthrow of theprevalent discursive and ethical practice that is typified, on the one hand, by the communist aver-sion to private property and, on the other hand, by the colonial perception of the state as a naturalguardian for some and exploiter of others.

«Люди хочуть позбутися себе, втекти від людського. Це божевілля: замість того, щоб перетворитися на ангелів, вони перетворюються на тварин; замість того, щоби піднестися, вони падають».

М. Монтень.

здійснення громадянської перспективиУкраїни, то відповідь є очевидною – відздатності людини ставати і бути грома-дянином. Іншими словами, говоримопро здатність особи бути вільною, від-чувати потребу в людській гідності забудь-яких обставин і примхливості осо-бистої долі.

Бути громадянином означає матирозвинене почуття громадянських сво-бод і вимагати рівності всіх перед зако-нами, незалежно від походження, стану,віросповідання людини. Варто наголо-сити, що найпростіше визначення гро-мадянського суспільства полягає втому, що це є сфера здійснення свободи.

Ширше його визначення, зокрема вісторичному аспекті, може бути таким:громадянське суспільство – це тип соці-ального поступу, зорієнтований нарозкріпачення людини з-під примусо-вого впливу влади або ж будь-якогоіншого домінування на основі її залу-чення до суспільного самоврядуваннязадля створення рівних громадянськихможливостей самоздійснення. Разом зтим, громадянське суспільство – цесолідаризований вплив громадськостіна формулювання та реалізацію рішеньдержавної влади щодо дотримання правлюдини та ґарантій її вільного розвиткуна основі визнання субсидіарного само-визначення кожної особи. В основінового історичного і соціального типусолідарності лежить почуття громадян-ства, що формується рівночасно з роз-витком національного типу сувереніте-ту і міжнародної суб’єктності громадян-ської спільноти.

Суб’єктами громадянського суспіль-ства є вільні і рівноправні індивіди, щоідентифікують свій соціально-культур-ний статус як громадянський. Отже,громадянами не народжуються, нимистають. Так само людина не народжу-ється вільною; вона народжується лишезі здатністю і можливістю бути віль-

ною. Історично людина осягає волюлише через системне виборюваннясвого права на свободу від, скажімо,рабства, покріпачення, деспотизму, дик-татури, авторитаризму, поневоленнясоціального, національного чи імпер-ського. У філософії повоєнної добиактуальною залишається тема звільнен-ня «поневоленого розуму» від тоталі-тарно-дискурсивного і колоніальногопокріпачення. Скрізь, де відбувалосяреальне звільнення, воно приходилочерез відкриття (у прямому і переносно-му значенні слова) громадянської пер-спективи людини, тобто через форму-вання нового типу громадянської іден-тичності, яка виступила соціально-культурною основою духовної солідар-ності людей різного походження, проти-лежних поглядів і різних конфесій. Зодного боку, йдеться про формуваннясолідарності через потребу відкритостівлади перед публікою; з іншого – новоюсоціальною групою, що вимагає відкри-тості й існує через відкритість, є «згурто-вані у публіку приватні особи»(Ю. Габермас). Говоримо про «приват-них осіб» як людей Нового часу, котріреалізують свою індивідуальну свободув економічній царині у формі права наприватну власність і, володіючи остан-ньою, здобувають певну незалежністьвід державної влади, але сплачуютьподатки до центрального бюджету.Формування публіки з новим, не тради-ційним типом ідентичності стає переду-мовою процесу, що в широкому сенсімає назву процесу модернізації.

Суспільство громадян – це суспіль-ство, що самостійно формує соціальну,економічну, культурну та міжнароднуполітику, і лише на певний термін,встановлений законом, делегує часткусвоєї свободи представникам політич-них партій, які конституційно гаран-тують її здійснення на рівні державноївлади.

28


Хочу звернути увагу, що зміна соці-ально орієнтованої ідентичності вели-ких груп людей тісно пов’язана зі зміна-ми в їх персональній ідентичності ізавжди свідчить про істотні зсуви нагеополітичній карті світу.

Ідентичність як чинник громадян-ського самоздійснення людини

Сенси ідентичності увиразнюютьсяу контексті актуалізації ідеї свободилюдини та її здійснення в добу Новогочасу. Для людини середньовічного суспільства відчуття ідентичності небуло проблематизованим, оскількивона жорст ко поєднувалася з соціаль-ним станом на основі свого походжен-ня. Модернізація традиційних становихідентичностей стосується змін водно-час на рівні персональної і соціальноїсамототожностей людини. У її основілежить настанова на визнання свободиволі особи і тривалий процес її розгор-тання у релігійній і соціальній площи-нах. Ідея модерної ідентичності випра-цювана у творчості Геґеля через по -в’язання її з діалогічним дискурсом вза-ємного визнання. Згідно з Геґелем,визнання вказує на ідеал таких обопіль-них відносин між суб’єктами, коликожен завбачає в іншому рівного собі іводночас – відмінного від себе. Таківідносини є конститутивними длясуб’єктивності: кожен стає окремимсуб’єктом завдяки визнанню з бокуіншого і завдяки тому, що сам йоговизнає. Визнання з боку інших є сут-нісно важливим для усвідомленнясенсу власного існування. І навпаки,заперечення визнання призводить доприпинення відносин і до травмуван-ня самоідентичності.

Залученість Іншого до структуриіндивідуальної ідентичності особичерез потреби визнання й покликанняспонукає до думки, що ідентичність, незважаючи на обумовленість її свобо-

дою, не може бути зведена винятково допроцедури «свободи вибору». Без сво-боди вибору не існує свободи як такої,але свобода людини також не дорівнюєсвободі вибору в силу того, що кожен знас постає перед собою як перед Іншиму сенсі його здатності оцінювати івизнавати. Абсолютна свобода вибору,покладена в основу індивідуальноїідентичності, означала б неминучу від-мову від будь-чийого визнання й оці-нювання, що в принципі неможливо.Шлях до абсолютної свободи вибору –це шлях до абсолютної самотності, вякій настанова ідентичності цілкомусувається й анігілюється, схоже, що цешлях до «деперсоналізації» особи й«знелюднення» людського середовища.На цьому шляху зустрічатимемо«людину без властивостей», яка стаєрафінованим втіленням «особистості»без автентичності. Наша ідентичністьскладається як наше визначення того,що є для нас в повсякденні важливим, ащо таким не є. У реальному життілюдина фактично не може позбутисятого, щоб не пристати до чийогосьберега цінностей. Тому вибір як зречен-ня несе в собі лише відносну вартість,обумовлену запереченням таких наста-нов визнання, що несуть загрозу люд-ській гідності як такій. Зречення ж самепо собі не є самоцінним саме через те,що воно стосується лише певних цін-ностей, а не людської гідності, не цін-ності людини як такої. Доцільно зріка-тися, наприклад, канібалізму, релігійноїчи політичної нетерпимості (але ненетерпимості до свідомого обману і зло-чину), неосвіченості тощо. Не належитьдо екзистенційної «свободи вибору»вибір через «зречення цінностей», вмо-тивований корисливими, меркантиль-ними міркуваннями і цілями, оскількитут йдеться про несумісну взаємодіюміж духом свободи, спрямованим напідтримку ідеї людини як такої, та її

29

А. Карась. Громадянська ідентичність як українська перспектива

тимчасовим матеріальним модусом, щоздатний втілюватися у будь-якому кон -кретному прояві повсякденного життялюдини. Хочу повторити за Ч. Тей ло -ром: наша стурбованість тим чи тимпитанням щодо сенсу життя, чи якимчином варто жити, «не є для нас пред-метом вибору, так само як не є предме-том вибору орієнтація, яка визначаєнашу ідентичність; але питання, яківиникають у цьому вимірі, будуть від-мінними у різних людей і, що набагатоважливіше, у різних культурах»1. Усві -домлення відмінності між людиною яктакою, гідність якої визначена в її сво-боді, та формами здійснення неюповсякденних практик, лягло в основудиференціації між «правами людини» і«правами громадянина».

Ідентичність – це інноваційний кон-структ самосвідомості людини, якийстає основою модерної трансформаціїсуспільного життя у напрямі перетво-рення жорстокого середньовічногостратифікаційного порядку і звільнен-ня від обмежень ним творчої силилюдини.

Орієнтація на здійснення свободиволі (природного права) через раціо-нально витлумачені громадянські сво-боди (права людини) конституює новусоціальну дійсність, що попередньоіснує як відкрита інтелектуальна кому-нікативна сфера життя. Кожен, хто єактивним чи пасивним учасником такоїкомунікативної сфери, стає носіємзнання, яке потребує публічності – навідміну від станової закритості і замк -нутості.

Історично формування публічноїсфери з її запитом на свободу індивідастає чинником перетворення підданихна громадян. На індивідуальному рівнібуття означає формування громадян-ськості як нової якості перебуваннялюдини у світі – не просто в конкретно-му етнічному чи релігійному суспіль-

стві. Нову ідентичність людини-грома-дянина окреслює її загалом оновленийобраз: до набутих з минулого християн-ського визнання за особою її свободиволі та гідності додається визнаннякритичного мислення, раціональної дії,активної соціальної поведінки, потребисамоздійснення, формується секуляр-ний запит на терпимість і доброзичли-вість. Виклик громадянства випливає звідкриття людиною власної суб’єктнос-ті як активного джерела зміни самоїсебе у повсякденному секулярному сере-довищі під знаком свободи як універ-сального осереддя людського буття.Тепер, на відміну від станового тради-ційного суспільства, під впливом ви -знан ня авторитету розуму, заснованогона знаннях, виникає ментальна наста-нова на зміну «невільного становища»як такого, що не відповідає покликаннюлюдини до індивідуального самоздійс-нення через власні зусилля, або працю.Джерелом багатства визнається не спа-док і не привілеї, даровані владою, авинятково людська індивідуальна пра -ця, що вже Дж. Локом усвідомлюєтьсяяк засіб «привласнення того, що спо-чатку не належало нікому». Пов’язанняпраці, власності і свободи людини ради-кально вплине на зміну філософськихпідходів до суспільного життя саме васпекті секулярних пошуків відповідіна питання – що таке соціальна спра-ведливість? Відтак проблема соціальноїідентичності виникає як ментальна,соціальна і культурна справа її пошуку іконструювання, визначених визнанняміндивідуальної свободи людини та їїрозумом, знаннями і працею. Іншимисловами, йдеться про соціальне увираз-нення ідеї покликання людини, надякою свого часу почали міркувати,наприклад М. Лютер і Г. Сковорода, іяка виводила думку на прийняттясуб’єктивованих передумов персональ-ного самоздійснення людини. Зміщення

30


акценту полягало в тому, що по кли -кання стало пов’язуватися з ви знанняміндивідуальної свободи людини у соці-альній сфері повсякденного життя.

Вимога нової соціальної ідентичнос-ті істотно відрізняється від традицій-них форм стихійних ідентичностей, щоіснують у контекстах етнічному, куль-турному, релігійному, становому. Цеідентичність, що складається передусімпід впливом інтелектуальної активностічастини суспільства, орієнтації на інди-відуальну свободу й автономно органі-зовану самостійну поведінку людини. Воснову цієї нової ідентичності поклада-ється потреба визнання рівних умов дляповсякденного самоздійснення індиві-дів. У реальності таких умов, природно,не існувало: не знайдемо рівних можли-востей у жодній з традиційних формсуспільної ідентичності – ні в соціаль-ній, ні в культурній, ні в політичній. Їїпотрібно було «віднайти» і встановити.

Соцієтальний зміст громадянськоїідентичності як конструкта

повсякденності

Свого часу А. де Токвіль, ознайомив-шись з американським демократичнимустроєм, прийшов до висновку, що вінпрямо не пов’язаний ні з соціальним, ніз політичним станом, а випливає зчогось такого, що їм передує і є фунда-ментальнішим. Говоримо про особли-вий тип відносин між людьми, щовизначаються, хоча це звучить парадок-сально, «через відсутність взаємин»2.Це відносини громадянські, орієнтова-ні, як вже говорилося, на визнанняіндивідуальної свободи і рівних умовсамоздійснення людини як активноїособи. З боку суспільства йдеться проформування нового типу стосунків міжлюдьми, що визначаються не кровною іродинною спорідненістю, і навіть неприналежністю до окремої етнічної,культурної чи соціальної групи. Це від-

носини і стосунки, що визначаютьсявідчуттям належності до спільноти гро-мадян, існування якої відкривається уповсякденній сфері здійснення свободиіндивіда, або, за словами Івана Франка,«поза межами можливого», як то уявля-ється в контексті традиційного світог-ляду, орієнтованого на відтворення«сакральної реальності», освяченої пе -ре дусім визнанням аскетичного модусуповедінки віруючої людини.

Таким чином, громадянська ідентич-ність не породжується безпосередньо нііснуючою соціальністю, ні наявноюкультурою; вона викликана щоденнимипотребами самостійного життя людиниі поєднує у собі три складові: соціальні,культурні й епістемні, обумовлені орі-єнтацією на потенціал розуму і знань.Ю. Габермас звертає увагу на те, що нелише самосвідомість конструюєтьсясоціально, але й соціальні структуривибудовуються з актів знань, які здійс-нюємо за допомогою наших комуніка-тивних висловлювань. У такий спосіб«суспільство іманентно пов’язане зправдивістю висловлювань і правиль-ністю норм», що складаються у публіч-ній щоденного життя сфері 3.

Очевидно, провідну роль у станов-ленні власне громадянської ідентичнос-ті відіграє нове епістемне ставлення досвіту як такого. Під його впливом скла-дається модерна ментальність з її ви -знанням секулярної природи політич-ної сфери і прийняттям секулярноготипу держави, що більше не залежитьвід релігійної легітимації. Ця, новоготипу секулярна політична організаціягромадянського життя одержує оновле-не значення у концепті «нації». Гро -мадянська спільнота стає епістемно-політичною передумовою легітимаціїнового типу державного суверенітету.На зміну суверенітету монархічномуприходить легітимність національноїреспубліки з представницьким характе-

31


ром влади народу, який як громадян-ська спільнота індетифікується довколавизнання прав людини і громадянина.

Семіотично-дискурсивна і символічна основи

Визнаючи епістемний чинник упошуках нового типу покликаннялюдини, громадянську ідентичність неможемо редукувати до чисто соціаль-ної; вона радше є соцієтальною якістю,тобто такою, яка водночас має і куль-турний, і соціальний, і епістемний рівнісуспільної інтеграції людей. Говорячипро епістемну складову, маємо на думціне класичне розуміння епістемологіч-ної картини світу з її детерміністичноюідеєю, а радше семіотично визначенусимволічну і семантичну налаштова-ність свідомості і ментальності членівпевного суспільства. У сучасній рито-риці епістемний чинник підмінюємопереважно концептом дискурсу. Убудь-якому разі потрібно визнати при-наймні їх взаємозв’язок і влив на сус-пільство. У даному разі не зупинятиму-ся на аналізі відмінності між ними.Візьмім лише до уваги, що публічнасфера сучасного суспільства перебуваєу тісному зв’язку з демократичнимидискурсивними практиками, поза яки -ми відчуття громадянства неможливе.

Громадянська ідентичність завдякидискурсу, орієнтованому на визнанняіндивідуальної свободи й автентичностілюдини, формується з конгруентною донеї правовою і повсякденною культу-рою, а в сукупності вони артикулюють-ся в нового ґатунку семантиці, ідеомії,наративах і текстах. У громадянськійкультурі залишається достатньо місцядля нераціональних чинників, протевагомого значення в ній набуваютьнастанови свідомого життя. Якщо набу-ті культурні норми віддавна впливалинавіть на фізичну еволюцію життялюдини, то громадянська культура

починає істотно корегувати розумніформи поведінки. У даному разі потріб-но погодитися з твердженням Ф. Гаєка:«Культура не є результатом людськогорозуму, який свідомо вибудовує інсти-туції, а є наслідком процесу, в ході якогокультура і розум розвиваються одно-часно. Очевидно, є не більше підставстверджувати, що мисляча людинастворила свою культуру, аніж що куль-тура створила її розум. Культура не єані природною, ані штучною, ані гене-тично передаваною, ані раціональнозадуманою. Вона є традицією засвоєнихправил поведінки, які ніколи не були«винайдені» і функцій яких діючийіндивід найчастіше не розуміє»4. Оче -видно, що в епістемології, орієнтованійна індивідуальну свободу людини та їїавтономію як основу моралі, складати-меться культура, яка буде інакшою, ніжта, що складається під впливом, на -приклад, марксистської комуністичноїепістемології чи іншої – зорієнтованоїна колективістський тип життя.

Беручи до уваги, що епістемологіяіснує через відповідні дискурси і режи-ми сиґніфікації, не буде видаватисянадто нереалістичною думка сучасногоамериканського політолога Р. Андер со -на про те, що диктатура і демократіямають взагалі не стільки політичне ісоціальне походження, як дискурсивне.У цьому сенсі хочу наголосити, що гро-мадянська ідентичність стає наслідкомпозитивного втілення свободи як такої,на відміну від варіантів її чисто соціаль-ного і політичного негативного здійс-нення. Адже громадянська ідентичність– це соцієтальне явище, якого не існу-вало раніше в історії: відмовляючисьвід соціального і політичного пануван-ня влади над людиною, ми приходимодо громадянства як нашої, певнимчином, «видової» людської потреби ісуспільного, навіть у кантівському сен -сі – всесвітнього, стану.

32


Публічна сфера і етика громадянства

З цього випливає, що поширене усучасних умовах політичне змаганняза визнання виняткових «культурнихправ», що засновується на епістемоло-гії мультикультуралізму, може під ва -жу вати прагнення до «гро мадянськоїідентичності» і є мимоволі спрямованена підрив національної легітимності іполітичної єдності суспільства, про-тиставляючи останній боротьбу за «ко -лективні права». Видається, що при-бічники «колективних прав», а часто іїхні суперники, виходять з однаковихза сновків про те, що культурні формижит тя є семантично і символічно за-критими універсумами. Проблема тутв тому, що, очевидно, вони все ж такимо жуть такими бути, якщо маємосправу з суспільствами і культурнимигрупами, які перебувають поза публіч-ним контекстом громадянської іден-тичності.

Наслідком визнання громадянськоїідентичності є прийняття такого інте-лектуального продукту, яким є Кон с -титуція модерних націй, а також фор-мування, за словами Дж. Ролза, етикигромадянства, передумовою якої стаєпотреба у публічному використаннірозуму. Іншими словами, етика грома-дянства складається через публічнусферу і як відкрита до дискусії публічнасфера. Проте публічна сфера – це непросто відкрита дискусія між різнимиза соціальним, етнічним, релігійним,культурним становищем людьми. Цепередусім навички визнання гідностіІншого, не залежно від його інакшості, атакож відповідна практика поведінкилюдей, нормою якої має бути дотриман-ня слова, даного публічно. Це навичкидемократичної участі у суспільномужитті, що складається довкола визнан-ня гідності і свободи Іншого. Такимчином, демократична практика грома-

дянського суспільства визначає етикугромадянства.

Сенс етики громадянства як і грома-дянської ідентичності в тому, що вонане стільки успадковується, як здобува-ється. З одного боку, здобувається черезконструювання публічної сфери і кри-тичного ставлення до влади. З іншого,здобувається через самотворення ново-го типу суб’єктивності, у якій відкрива-ється сфера інтимності як нового вимі-ру приватності особи. Відтак новітнясоціально-культурна ідентичність за -сад ничо стосується морально-етичнихвимірів публічності і приватності сус-пільного життя. Побільшання місцяприватного у суспільному житті веде доусвідомлення подібності базових люд-ських прагнень. Демократія – це нелише жадоба рівності, це також переко-нання у подібності один до одного.«Демократичне суспільство висуває наперший план людей, які хочуть бутиподібними й відчувають таку подіб-ність, але які водночас є відмінними іусвідомлюють свою окремішність»5.

Відкриття (громадянської) суб’єк-тивності обертається провокацією сен -су самототожності, що виникає у кон-тексті дискурсивно-критичного став-лення до себе, світу і соціальності.Політичний вислід сенсу самототож-ності на рівні громадянської ідентич-ності народу здійснився у новомуявищі національної держави, яка прий-шла з комунікативної практики, що ста-вала породженням суб’єктивного від-чуття ідентифікації людини з віртуаль-ними значеннями громадянства.

Громадянська ідентичність і політичне суспільство

Формування громадянської ідентич-ності відбувається водночас з форму-ванням абстрактного політичного сус-пільства, що виступає національноюформою організації громадянства. Істо -

33


ричним фактом є те, що демократичневрядування випливає з прийняття легі-тимності «спільноти громадян», якапро голошує національний суверенітет.

Це означає, що сучасна демократіянародилася у національній формі орга-нізації життя громадянської спільноти.Як і громадянська спільнота, націятакож є спільнотою абстрактною, протевона, як політична організація, створю-ється для залучення у життя державивсього населення на основі гарантуван-ня кожній людині невід’ємних грома-дянських прав. Властиво, відчуття гро-мадянськості є передумовою утвореннясучасної національної форми політич-ної організації, а також передумовоюперетворення населення на громадян.Як показує практика організації сус-пільно-економічного і політичногожит тя, зокрема у мусульманськихкраїнах, поза національною формоюорганізації суспільства все населенняне може піднестися до відчуття грома-дянства і, відповідно, держава залиша-тиметься поза демократичними проце-дурами, або ж адаптує квазідемокра-тичні симулякри.

Потрібно також зауважити, що сьо-годні під впливом негативних чинниківглобалізації, що діють передусім уфінансовому просторі, світ переживаєпослаблення громадянської свідомості,а це супроводжується ослабленнямполітичних відносин. Замість грома-дянської активності особа дедалі глиб-ше занурюється у приватне життя, а їїегоцентричні інтереси часто переважу-ють будь-які інші. Людина не схильнаризикувати життям заради відтвореннярафінованої від культурного контекстугромадянської ідентичності. Схоже нате, що прийняття громадянської іден-тичності нейтралізує здатність людинидо ірраціональної агресії проти Іншогона основі конституційного забезпечен-ня рівності громадянських прав. Тоді як

неприйняття власне громадянськоїідентичності, підміна її почуттями дер-жавно-культурного патріотизму чи пре-валюванням ідентифікації з «культур-ною» групою або меншиною, можевикликати групову агресію проти пред-ставників іншої культурної меншини.Залишається нерозв’язаним питання, чиполітика мультикультуралізму справ дісприяє формуванню відповідальногопочуття громадянської ідентичностідля всіх представників різних культур-них меншин.

З цього випливає, що поняття етніч-ної нації, яким користуються сучаснінауковці і політики для протиставлен-ня його нації політичній, є вкрай супе-речливим. Гадаю, варто прийняти обґ-рунтування Д. Шнаппер, що «слід зали-шити позаду історичне протиставленняміж «етнічним» і «громадянським» івизнати, що не існує двох ідей націй.Ідея нації лише одна»6. «Головна особ-ливість нації полягає в об’єднанні насе-лення у спільноту громадян, існуванняякої зумовлює внутрішню та зовнішнюполітику Держави»7. Проте це зовсім неозначає нейтралізацію етнічності яктакої. Етнос визначається історичноюспільнотою, культурними особливостя-ми, а також територіальною сталістю.Якщо нація є виразом абстрактноїспільноти, то етнічність має конкрет-ний характер людських взаємодій, сто-сунків і світовідчуття. Громадянин маєтакож право залишатися людиною з їїцілком конкретними переживаннями,стражданнями і сподіваннями. Відомо,що кожен сам прокладає свій шлях ужитті, а здійснення свободи кожногомає неймовірно конкретний характер.Більше того, позірне визнання свободикожної людини передбачає таке жвизнання за нею права на неповторністьсамоздійснення у її самовизначенні. Цеостаннє, як уже йшлося раніше, неможе зводитися до повного зречення

34


свого походження й історичної пам’яті.Інакше стверджуватимемо лише прак-тики домінування, під тиском якихнадаємо перевагу владі іншого над влас-ною свободою вибору. Е. Сміт вважає,що справжня соціальна реальністьрозкривається у зв’язках і належностяхдо певної етнічної групи на підставіспільних рис та інтересів, які артику-люємо через спільні емоційні фільтри.Через етнічну належність громадяни на -ціональної спільноти набувають куль -турного вкорінення яке є, зокрема,передумовою того горизонту розуміння,у семантиці і символіці якого будь-якалюдина здійснює свободу вибору. Руй -нація горизонту розуміння – це завждируйнація певної культурної формижиття людей, в тому числі їх етнічності;проте це не є руйнуванням етнічностівзагалі, а лише перетворенням у новуформу.

Завдяки етнічній основі, нація – цеісторично і соціально конкретна полі-тична форма організації громадян.«Будь-яка національна відбудова відбу-вається на базі етнічних елементів, якіпотім намагаються посилити власненаціональні установи. … Ідея нації, ваналітичному визначенні, – це водно-час ідея інститутів у представницькомурозумінні»8. Якщо етнічну групу штуч-но ізолювати від повноцінного політич-ного представництва, то це неминучепризведе до посилення внутрішньо-етнічної солідарності населення і втакому разі демократична нація незможе відбутися. Перевага прав люди-ни над колективними правами групи,яка закладена у фундаменті ідеї нації якспільноти громадян, послаблюється надогоду колективним правам, за ритори-кою про які часто криється нарцисизмпривілейованих групових інтересів. Якправило, це мотивується у контекстідискурсу прав і свобод культурних мен-шин. Особливо такий підхід характер-

ний для постколоніальної політичноїеліти в Україні, яка зберігає своє соці-альне панування за допомогою засобівкультурної політики.

Прагнення до визнання і справедливість

Настанова на самоздійснення особи,що рефлектується зокрема в сучаснійфілософії освіти ідеєю покликання,раціоналізує епістемну й дискурсивнупереконаність у неповторній унікаль-ності кожної людини. Відповідно здійс-нення унікальності другою своєю сто-роною має потребу у визнанні як тако-му. Ідентичність, що формується наоснові прагнення до визнання власноїнеповторності, потребує раціональноїсоціальної дії, що конвертує громадян-ські свободи у норми законодавчо вста-новлюваної соціальної рівності, абосправедливості як першочергової цін-ності на шляху до громадянського ста-тусу людини. Домагання громадянства(ідентичності) проявляється форму-ванням відповідної спільної культурноїідентичності, що самопродукуєтьсяналежним символічним світом. Позатим, зберігає свою актуальність праг-нення до етнічної та інших форм симво-лічної ідентичності: у тому числі таких,які раніше вважалися табуйованимиабо знехтуваними, як, скажімо, сек-суальної чи навіть музичної меншин.

Спільність громадянства як ідентич-ного соціального статусу означаєтьсямовою, якою відбувається спілкування,ведуться дискусії, подаються інформа-ційні та пресові повідомлення, прова-диться шкільна і вища освіта. Ця мовавідрізнялася від мови офіційної владипередусім своєю стало оновлюваноюсемантикою та ідеомією; вона поклика-на донести до Іншого приватні почуттяй емоції, що не цілком підлягають арти-куляції політичною мовою офіційноївлади, тому остання крізь призму само-

35


тотожності та ідентичності людиниможе сприйматися лише критично.Ініціатива у формуванні публічності ігромадянської ідентичності була і є залітературою, поезією, малярством, теат-ром, тобто за мистецтвом, у якому, завизначенням, людина створює семан-тичний, аксіологічний, символічний ітехнологічний виміри для прийняттясамостійних рішень і здійснення свобо-ди вибору. Новоутворюваний суспіль-ством публічний простір самопороджуєновий контекст розуміння і відповіднупублічну владу у вигляді громадськоїдумки – відтепер вона сприймається якявище національної культури й демо-кратичного врядування народу, члениякого ідентифікують себе громадянамиі домагаються від державної влади від-повідного культурного, соціального таполітичного визнання і статусу.

Проте прагнення до визнання пере-дусім рівних соціальних умов для роз-витку кожної людини у наш час пере-творилося на «боротьбу за культурневизнання» і швидко стає парадигматич-ною формою політичного конфлікту.Як правило, це спричинює вимогу«визнавати відмінності» і веде доборотьби між «культурними групами»,які мобілізовуються під прапораминаціональності, етнічності, раси, сек-суальності, гендеру тощо. У пост-кому-ністичному світі політичні вимогивизнавати права культурно окресленихгрупових ідентичностей замінили со -бою попередні дискурсивно породжу-вані класові конфлікти. Це часто при-зводить до групового нарцисизму ізакріплення культурного домінуваннякоштом завуалювання справжніх соці-альних проблем і приховування нелише причин, але й тематики соціаль-ної несправедливості. В Україні донинічомусь вважається нормальним, щобпро справедливість говорили лише відімені комуністів, цілковито нехтуючи

повсюдний досвід того, що саме кому-ністична доктрина і влада привели докричущої, вкрай руйнівної для люд-ської істоти несправедливості.

Боротьба за політичну владу в неза-лежній українській державі ведеться уконтексті риторики передусім культур-ної ідентичності. Прикладом є, скажімо,висування на передній план, особливоперед виборами, вимог мовної ідентич-ності і цілковите нехтування радикаль-ними проблемами бідності й несправед-ливості. Очевидно, що коли проблемамовної ідентичності стосується лишетієї або іншої частини населення, тонестерпність збіднення стосуєтьсяпереважної частини населення, а спра-ведливості – всього населення. Нага -даю, що зведення ідентичності особи доїї культурної складової не може піднес-ти суспільство в цілому до формуванняактивної громадянської ідентичності,яка виконує передусім важливу модер-нізаційну функцію його всебічногооновлення. Адже останнє означало йозначає передусім соціальну трансфор-мацію суспільних відносин як таких ісоціальних відносин між громадян-ським суспільством і владою. В основіцієї трансформації лежить потребавизнання соціальної рівності усіх чле-нів певного суспільства перед спільностворюваними законами; історично цеозначало руйнацію феодальних пільг іпривілеїв і відповідно надання пріори-тету індивідуальній свободі і правамлюдині, а не груповим вольностям. Уцьому сенсі, очевидно, не випадково,що боротьба за так звані культурно-гру-пові права в Україні йде нога в ногу ізздобуттям статусних «вольностей»груп людей, які так чи інакше пов’язаніз владою. Достатньо згадати особливігрупи пенсіонерів, «табелі про ранги»державних службовців, пільги і приві-леї депутатів, «діячів» культури, наукитощо. Таким чином, перебільшення

36


про блеми визнання культурних відмін-ностей діє не на користь соціальноїсправедливості у суспільстві. Як пока-зує досвід трансформації українськогосуспільства, політична і гуманітарнариторика про культурні відмінностіможе цілком усунути з публічного про-стору проблеми економічної експлуата-ції і соціального перерозподілу суспіль-ного продукту. Не випадково доступи-тися до джерел перерозподілу в Україніможна лише добравшися до державноївлади. Не праця, а влада знову стализасобом присвоєння власності і багат-ства – твердо ступаємо до «модерногофеодалізму».

Відомі політичні філософи Н. Фрей -зер й Г. Аксель у книжці «Перерозподілчи визнання?», не зважаючи на проти-лежні підходи, знаходять спільну думкув тому, що прагнення до визнання сутокультурних відмінностей стає формоюзатінення соціоекономічного перероз-поділу, як основного засобу досягненнясоціальної справедливості і мети полі-тичної активності суспільства. Н. Фрей -зер вважає, що визнання, побудоване намоделі групової культурної ідентичнос-ті, є глибоко фальшивим, воно заохочуєсоціально-культурне уречевлення тихвідмінностей, які можуть перешкоджатимодернізації суспільства у широкомусенсі його розвитку 9.

Підміна соціального культурним

Варто подивитися на проблемиукраїнського суспільства крізь подвій-ну призму: потреб визнання особи якчлена культурної спільноти і визнанняяк члена громадянського суспільства. Упершому аспекті говоритимемо прокультурну ідентичність, у другому –про «соціальний статус громадянина».Теоретично і світоглядно проблемавизнання неповторності людини та їїгромадянських свобод переважно під-мінюється так, що прагнення особи до

визнання рівності громадянського ста-тусу заміщується лише прагненням довизнання культурної ідентичності. Вукраїнському суспільстві така підмінаявищ і понять подвійно обтяжена коло-ніальним дискурсом, що призводить досоціально-політичної атомізації сус-пільного життя.

Перемикання риторики про незадо-вільний соціальний статус людиниукраїнського суспільства на проблемувинятково культурної ідентичностіпризводить до хибної орієнтації вели-кої частини суспільства на «уречевлен-ня» колективних символічних відмін-ностей і відповідно – до поглибленняпротистояння між різними вже реїфіко-ваними культурними групами. З часомцей процес неминуче призведе до між-групового антагонізму, полюсами якогобудуть українська культурна спільнотаі російськомовна культурна спільнота.При цьому, скажімо, татарськомовнакультурна спільнота, поруч з іншимикультурними меншинами, залишати-меться у стані публічного маргінесу. Наполітичному рівні представництва на -званих культурних груп формувати-меться процес жорсткого протистоян-ня і взаємовитіснення замість діалогу ізближення. Це може призвести доформування штучних етнічних спіль-нот – спочатку на рівні символічної тауявної дійсності, а далі й реальнихкультурних тенденцій. Здається, щонинішня українська влада вже здійс-нює саме таку «політику визнан-ня», виштовхуючи етнічну українськуспіль ноту в «га лицьке гетто» під рито-рику формування нібито єдиної полі-тичної нації на базі двох державнихмов. Очевидно, що цей процес не маєнічого спільного з формуванням гро-мадянського типу ідентичності і неможе служити ні для інтеграції укра-їнського суспільства, ні для його мо -дернізації, ні для забезпечення спра-

37


ведливості на користь кожного грома-дянина.

Підміна соціального і громадянсько-го культурним призводить до нехтуван-ня проблемами соціального статусулюдини і відповідно – до політичноїбайдужості щодо справедливого еконо-мічного перерозподілу на ринку праці іпродуктів. Це посилюватиме почуттясоціальної несправедливості серед чле-нів суспільства і відвертатиме їх віддемократичних настанов світогляду,оскільки незадоволення потреби ви -знання стосується в них передусім ста-тусної соціальної самооцінки, тоді якполітична риторика політиків стосуєть-ся переважно культурної ідентичності.«Не стача визнання не означає прини-ження вартості і деформацію груповоїідентичності, а стосується соціальногопідпорядкування – у сенсі усунення відучасті у соціальному житті на однако-вому рівні з усіма» (Н. Фрейзер). Про-відну роль у цьому процесі відіграютьосвіта й публічна сфера.

Гетерокефальна ідентичність

Чи існує в Україні сформована гро-мадянська ідентичність? Очевидно, щоні. Радше перебуваємо у перманентнійкризі, аніж на шляху до неї. Це не озна-чає, що не існує альтернативного шляху– у позагромадянське суспільство. Зтривогою доводиться констатувати, щона сьогодні в українському суспільствісформовано квазіпублічну сферу, голов-ними діячами в якій є політично-фінан-сові групи впливу на населення.Йдеться про риторику влади і таку сим-волічну сферу суспільного мовлення ікомунікації, що використовується нестільки для поширення інформації зметою розгортання дискусій і прийнят-тя рішень у процесі знаходження новихаргументів, як про витончені формивпливу на населення з метою сталогойого утримування у статусі електорату.

Замість інформування, маємо справу зпропагандою, об’єктом якої є населення,а метою – утримування його у станіконфліктного за політичними ознакамиелекторату. Іншими словами, мета ін -формаційної пропаганди, яка прово-диться в Україні, – це недопущення пе -ретворення населення у громадянськуспільноту, здатну сприйняти себе якєдину модерну націю, що складається зрівних у громадянських правах осіб тарізних у своїх приватних правах людей.

Типовим представником квазіпуб-лічної сфери є особа з гетерокефальною(багатоголовою) ідентичністю, що ши -роко представлена у постколоніально-му посткомуністичному суспільстві. Цетакого ґатунку ідентичність, в якій соці-альне, культурне й епістемне перебува-ють у різних «головах», між якимичерез відсутність відповідальних засо-бів інформації та належної освіти (чинедоступності до них), немає діалогу йкомунікації. З іншого боку, гетероке-фальна ідентичність є наслідком знех-туваного визнання і примусової асимі-ляції у минулому. Супутнім до цієї іден-тичності явищем стає моральний реля-тивізм у поведінці людей: спостерігає-мо його скрізь, від політиків, депутатів– до простих громадян, для яких зло-дійство, шахрайство і навіть бандитизмособи, перестали бути критерієм,наприклад, для необрання в депутати.Так само публічне викриття недостой-ної поведінки політика чи службовцяне стає підставою його відставки і це невикликає громадського обурення назловживання владою. Тому маємо під-стави стверджувати про кризу ідентич-ності як такої. Українська людина усвоїй масі залишається громадянськиневизначеною; вона «перебігає» з однієїформи ідентичності в іншу, залежно відобставин, в які потрапляє. Амери кан -ський психіатр Р. Дж. Ліфтон запропо-нував для характеристики кризової

38


ідентичності поняття «протеїзму». Про -тей – це божок з давньогрецької міфо-логії, який постійно змінює свою подо-бу і може її зберігати тільки перебуваю-чи у полоні, під чужою опікою. ЯкщоПротей – це одна голова з різними навибір подобами, то гетерокефальнаідентичність – це багато голів з різнимиподобами на догоду різним обставинам.Як відомо, у кожній голові свій суве-ренний розум і своє улюблене «я».Якщо в протеївському типі самостікожна «подоба» («Я») може бути під-ставою для самоіронії, то «гетероке-фальна ідентичність» демонструє неіронію, а знущальне висміювання надогоду панівнвй формі дискурсивноїлегітимності.

Очевидно, що поза сформованоюукраїнською громадянською ідентич-ністю не буде успішною державна полі-тика, оскільки вона виходитиме не знаціональних інтересів, а будь-якихінших, наприклад кримінально-олігар-хічних, проімперських, комуністичних,або просто нарцисичних інтересівмафіозних груп, які понад усе прагнутьвлади задля власної політичної репре-зентації, потрібної їм для самозбере-ження. Проблема розпізнання такихприхованих інтересів полягає в тому,що вони не артикулюються прямо, апідводяться під інтереси культурноїрепрезентації і прагнення культурноїідентичності. Для конвертації політич-них, фінансових, чи просто приватнихінтересів певних соціальних груп і кор-порацій існують спеціально вишколеніполіттехнологи й услужливі засобипропаганди. Яскравим прикладом кон-вертації суто приватних інтересів збага-

чення у національно-державні є безлічкорпоративних груп, що діють під мас-кою політичних партій і служать не гро-мадянській спільноті, а збереженнювладного статусу панівних олігархічнихсередовищ.

В українському соціальному просто-рі складається нова форма посткому-ністичного підданства: населення укла-дає символічну угоду на підтримку тієїполітичної партії, публічна риторикаякої заквашена на симбіозі популізму ікультурної репрезентації. Виборецьчасто готовий голосувати лише за того,хто обіцяє «п’ять кілограмів гречки»,аби при цьому він вважався «нашим»,тобто, не «чужим». Так ірраціональнімотиви беруть гору над свободою, розу-мом і етично вмотивованим вибором. Воснові такого перетворення лежить дис-курсивна орієнтація передусім на куль-турне визнання, ідентифіковане з куль-турною диференціацією, але не – соці-альною. Тим значно послаблюєтьсяєдність політичного простору несфор-мованої громадянської спільноти Ук -раї ни на догоду регіональним егоїстич-ним інтересам, що веде до послабленняправового громадянського поля в дер-жаві. Це також обертається примен-шенням національної суб’єктності Ук -раїни у системі міжнародних відносин.

Навернення українського суспіль-ства до громадянської ідентичностіпередбачає повалення панівної дискур-сивно-етичної практики, з одного боку,типізованої з комуністичним несприй-няттям приватної власності, а з другого,з колоніальним сприйняттям державияк природного опікуна для одних і екс-плуататора для інших.

39



40

Література та примітки1 Тейлор Ч. Джерела себе. Творення

Новочасної ідентичності. – К.: Дух і літера,2005. – С. 63.

2 Манан П. Інтелектуальна історіялібералізму. – К.: Дух і літера, 2005. – С. 191.

3 Габермас Ю. Важливо відчути пер шим,або Чим відрізняється ін те лектуал? Текстподяки, висловленої Юрґеном Габермасомна врученні Премії імені Бруно Крайскі 9 березня 2006 р. Переклала БоженаПеленська http://www.ji.lviv.ua/ n45texts/ -habermas.htm

4 Гаєк Ф. Право, законодавство і свобо-да. Т. І – ІІІ. – К.: Аквілон – Прес, 2000. –С. 359.

5 Манан П. Інтелектуальна історія лібе-ралізму. – С. 196.

6 Шнаппер Д. Спільнота громадян. Промодерну концепцію нації. – Харків: Фоліо,2007. – С. 7.

7 Там само. – С. 29.8 Там само. – С. 84.9 Nancy Frazer and Axel Honneth.

Redistribution or reсognition? A Political-Philosophical Exchange. London: Verso,2003.

Ukraine has tried to join the club of democratic countries quite soon after gaining independence.Like any other country in the contemporary world with its own unique history, on the path to build-ing a democratic order it must overcome obstacles that are both similar and different from those sur-mounted at different stages of their development by all countries that have recognized democracyas the most efficient and humane mode of public administration.

До питання продемократію загалом і

демократичні перспективирозвитку України зокрема

Ярослав Пилинський

41

Усучасному світі є чималокраїн, які офіційно проголо-сили демократію засадничою

основою свого суспільного ладу. Протене секрет, що далеко не всі ці країнисповна відповідають тим небагатьомкритеріям та вимогам, яких уряди інаселення цих країн зобов’язалисянеухильно дотримуватися, претендую-чи на належність до табору так званихрозвинених демократій. Так, здається,що за формальними ознаками, якими євиборність законодавчої влади на осно-ві багатопартійної змагальності, неза-лежність судової влади, прозорість іпідзвітність виконавчої влади, доситьлегко визначити належить та або іншакраїна до демократичних. Проте вартозаглибитися у реальний стан справ із’ясується, що вибори лише вигляда-ють як демократичне волевиявлення, а

насправді їх результати – наслідки при-хованих маніпуляцій та відвертихфальсифікацій, чого за високого ступе-ня деморалізації і апатії у суспільстві нетак вже й важко досягти. Тим більше,якщо медіа лише формально вільні інезалежні, а насправді контролюютьсяпрямо чи опосередковано чинною вла-дою, чи наближеними до влади власни-ками ЗМІ.

Також може з’ясуватися, що призна-чений такою владою уряд, є лише слух-няним знаряддям для задоволення зба-гачувальних інстинктів небагатьох, арозмови щодо турботи про державніінтереси, реформи, пенсійне забезпе-чення є лише піаром, покликанимзамаскувати перерозподіл зібраних ізнаселення податків на користь самецих небагатьох. Що ж стосується неза-лежності судової влади, то вона тільки

«Сучасна демократія – це значною мірою продукт повоєнного періоду і, почасти, революції1968 р. Ця епоха, очевидно, добігає свого кінця ісвіт стоїть перед необхідністю шукати нових шляхів розвитку демократії».

З. Бжезинський

формально не залежить від виконавчоївлади, а тому не може бути справді без-стороннім арбітром як у приватних спо-рах громадян, так і при вирішенні гос-подарчих чи економічних конфліктівюридичних осіб.

Таким чином, за фасадом формальнодемократичних інституцій часто маємофактично різні модифікації авторитар-ного, патерналістського чи олігархічно-го режиму, який за своєю суттю є більшабо менш осучасненою моделлю фео-дального ладу.

Все це відбувається тому, що демо-кратія як суспільний лад по суті непе-рервний процес підтримки хисткогобалансу в суспільстві. А оскільки на,умовно кажучи, демократичну рівнова-гу впливають дуже різні чинники, вод-ночас різноспрямовані та у різних сфе-рах і стратах суспільного буття, а самесуспільство водночас також перебуває(за умов демократії) у стані постійногопошуку шляхів удосконалення свогобуття, то, безумовно, не лише керувати,але і просто усвідомити дійсний стансправ і напрями розвитку суспільствавидається надзавданням не лише дляпочатківців на шляху демократичногорозвитку, а навіть і досвідчених учасни-ків процесу розбудови й удосконаленнядемократії.

Серед багатьох проблем, що постаютьперед країнами, які стали на шлях демо-кратичного розвитку, на нашу думку,необхідно насамперед виділити ряд такзваних вічних проблем, роз в’я зувати якікожна країна має тільки самостійно, беззовнішнього втручання, оскільки саме їхрозв’язання і є ознакою формування вдержаві громадянського суспільства, заумови наявності якого можна говоритипро розвиток демократії.

Партійний вождизм – авторитаризм

Україна спробувала приєднатися доклубу демократичних країн досить

недавно, після здобуття незалежності.Як і кожна інша держава сучасногосвіту, маючи унікальну історію, вонамає переборювати перешкоди на шляхудо побудови демократичного ладу. Зогляду на особливості історичного роз-витку ці перешкоди, безумовно, різ-няться від тих, з якими в різні періодисвого розвитку стикалися країни, яківизнали демократію найбільш ефектив-ним і гуманним способом державноговрядування.

Одна з найбільших проблем Ук раїни,яка протягом 20-го століття лишепоглиблювалася і нині, на жаль, такожне видно перспектив її швидкого подо-лання, це постійне погіршення якостінаселення. Видатний американськийвчений російського походження П. Со -рокін у статті «Війна і мілітаризаціясуспільства» писав: «Мирне життя роз-виває у людей особисту ініціативу,любов до свободи, мирної творчої праці,поваги до людини, до її прав і власності.Воно пригнічує негідні вчинки: убив-ство, насильство, руйнування та іншізлочини. Воно сприяє розвитку науки,мистецтва, культури. У ньому перемоганалежить не грубій силі, а людині, якамає максимальні духовні здібності урізних сферах життя. Військовий лад івійна діють навпаки. Вони постійнопривчають солдата до рабства і покори.Від нього не вимагається думати, лишекоритися… Народ вона привчає до раб-ства, а владу – до диктатури і абсолю-тизму… Вона не лише зменшує кількістьнаселення, вона різко змінює його якіс-ний склад. Вона забирає з поля боюжиття кращих і залишає жити гірших.Насправді під час війни гинуть переду-сім найздоровіші і найбільш працездат-ні вікові групи… Забирає їх як виробни-ків майбутніх поколінь, і таким чиномсприяє відтворенню людей другосорт-них… Як казав ще Бенджамін Франк -лін, по векселях війни платити дово-

42


диться не під час війни, а набагато піз-ніше, через декілька поколінь» І вінправий. Ця трагічна роль війни виявля-ється не відразу, проте вона незворотнаі має характер фатуму. Особливо під часвеликих, тривалих і частих воєн.Якісний склад населення постійнопогіршується протягом кількох десяти-літь, і як наслідок великий народ можестати бездарним, а велика держава –прийти до свого занепаду»1. Цю статтюавтор опублікував ще у 1921 році, ще дотого, як його вислали з більшовицькоїРосії, де кілька разів мало не розстріля-ли. А здається, що в ній він передбачивнашу історію наперед на ціле століття.Адже ми не часто замислюємося, щоУкраїна почала свою участь у війнах іяк безпосередній активний учасник іпостійний театр воєнних дій з осені1914, а її діти перестали масово гинутилише 1989 року, тобто після остаточно-го виведення радянських військ ізАфганістану. А в цьому періоді були іПерша і Друга світові, і три голодомо-ри, і польські та радянські пацифікації30-х – 50-х років. Деякі демографи вва-жають, що Україна втратила за 20 сто-ліття половину свого корінного насе-лення2.

Такі чинники стали чи не головнимипричинами постійного тупцювання намісці, невизначеності передусім мо -ральних, культурних, економічних ізагалом ціннісних орієнтирів не лише утих, хто зголосився керувати нашоюдержавою, але й тих, хто позірно, за ціл-ком демократичними процедурами,делегували їм це право. Так, однією зголовних причин поразки Пома ран -чевої революції, як нині вважають, бувне лише авторитаризм вождів, але і,якщо можна так сказати, авторитаризмнаселення, тобто його готовністьсприй мати авторитаризм вождів якпозитив, коритися їм і очікувати від нихмало не автоматичного розв’язання всіх

проблем, що його – населення – хвилю-вали.

Але ж вожді, як і належить вождям,заходилися передусім задовольнятивласні амбіції, зрештою переважно май-нові потреби і забаганки. Як досить про-вокативно показує у своїй монографії С. Мендус, «на питання про мораль-ність політиків у порівнянні з іншимитреба відповідати не лише з огляду нате, брешуть вони чи ні, а й з огляду напричини, які примушують їх брехати,обманювати чи вводити в оману»3. Ідалі, посилаючись на Платона, вонанаголошує що, «брехня описана в“Державі” Платона – це “шляхетнабрехня”, необхідна для просуванняпріоритетних інтересів держави, а недля отримання особистого зиску чи длякар’єрного зростання самих правите-лів»4. На жаль, наші очільники, очевид-но, не так часто вдаються до «шляхетноїбрехні», інакше розвиток України відбу-вався б дещо за іншим, більш сприятли-вим для більшості населення сценарієм.

Подібний трюк проробила зі своїмелекторатом і ПР, обіцяючи йому все, нащо, як вважали її очільники, сподівали-ся їхні виборці (від дешевих тарифів накомуналку до вступу в різні союзи з РФі мало чи не відновлення РадянськогоСоюзу). А це свідчить про те, що вцьому сенсі період президентстваЮщен ка пішов на марне, і ні населення,ні його речники (журналісти і політоло-ги) так нічого і не навчилися за минуліп’ять років. Усвідомлення того, що безконтролю знизу, вожді ніколи не вико-нуватимуть своїх зобов’язань переднародом, що їх підтримав, видимо, щечекає українців. Адже ідея саме інсти-туційного контролю надто складна длязагалу, особливо у технологічномуплані. Її носіями і втілювачами в життяв ідеалі повинні бути політичні партії іїх лідери, які, щоб бути переобраними,мають дбати не лише про власні або

43

Я. Пилинський. До питання про демократію загалом і про демократичні перспективи...

вузькопартійні (групові ) інтереси, але ібільш-менш щиро, а, головне, видимодієво перейматися загальними інтер-есами, тобто державними.

Тільки після розвалу СРСР вУкраїні почала розвиватися представ-ницька демократія, а отже, виникали іпочали формуватися політичні партії,що створювалися або як опонентипанівній комуністичній партії, або як їїбільш або менш виразні клони. За всімазаконами партійного будівництва ціпартії очолили партійні лідери, булистворенні керівні органи, постійні йтимчасові, проголошено політичні йекономічні гасла, які новостворені полі-тичні сили почали широко пропагуватиз метою завоювання прихильності яко-мога ширших верств населення навиборах. Проте саме тоді набув поши-рення, і не безпідставно, як показалинаступні події, жарт: яку партію у нас нестворювали б, все одно виходитьКПРС. Цей жарт виник не випадково,оскільки саме КПРС колись виробилаосновні переваги і явила в своїй діяль-ності основні суперечності, що їхсприйняли сучасні політичні партії.Адже проголошені партією демокра-тичні ідеали повсякчас вступають всуперечність із організаційною керова-ністю партії, успішне функціонуванняякої вимагає суворої виконавської дис-ципліни. Як показує досвід функціону-вання сучасних демократичних партій,подолання цієї суперечності може бутидосягнуте лише шляхом складногокомпромісу. Адже чим менше централі-зована партія, чим більше в ній свободидля дискусій, чим більш автономними єїї осередки, принаймні, у своїй внутріш-ній діяльності, тим більше демократії євсередині партії і тим менш авторитар-ною є влада її керівників, і більше конт-ролю над ними можуть здійснюватипартійці. Водночас, така партія є меншмобільною при прийнятті і втіленні

передусім тактичних рішень, виконан-ня яких повсякчас вимагає політичнийпроцес у державі.

Як відомо, демократичні принципивимагають регулярного переобраннякерівників усіх рівнів, постійного онов-лення партійних органів, обмеженняїхньої сваволі і забезпечення колектив-ної діяльності. Однак не є таємницею,що партія, яка неухильно дотримуєтьсяцих засадничих принципів, погано під-готовлена до політичної боротьби. Відеалі, було б добре, якби таких принци-пів дотримувалися усі політичні партіїв державі, проте, як свідчить навітьпоточна українська дійсність, якщохоча б одна із них керуватиметься усвоїй внутрішній організації автокра-тичними, авторитарними принципами,то інші партії відразу ж відчують, слаб-кість своїх позицій. І для того, щобвижити у боротьбі, або і перемогти,вони змушені запозичувати до свогоарсеналу не демократичні методи і при-нципи організації. Не так вже й важкоце робити, оскільки політичні лідерипереважно тяжіють до збільшення іпоширення своєї влади, а найближчеоточення не лише не запобігає цьому, ачасто навіть сприяє, сподіваючись тимсамим збільшити і свою власну полі-тичну вагу, силу, владу та, вірогідно,статки.

За останні двадцять років в Україніпереважна більшість політичних партійстворювалися так чи інакше під певно-го лідера, особливо це стосується тихвипадків, коли нові політичні силиформувала «партія влади». У такихвипадках про внутрішньопартійну де -мократію можна говорити лише умов-но, особливо коли до провладної партіїавтоматично записували всіх керівни-ків областей, великих міст, державнихпідприємств чи монополій. У такийспосіб, користуючись демократичноюриторикою, влада посилювала свій

44


45


авторитарний вплив у всіх сферахжиття держави, витісняючи на узбіччявсі справді чи позірно опозиційні партії.За таких умов парламент по суті пере-творюється на монополію партії влади,що дає змогу легко проводить під при-криттям парламентської процедурипотрібні рішення чи закони. Ось якпише про це М. Дюверже: «Протягомтривалого часу англійські міністризабезпечували собі міцну більшість,купуючи голоси чи, іншими словами,совість депутатів. Це явище мало одинчас по суті офіційний статус: у Палатінавіть існувало віконечко, де парламен-тарі могли довідатися про вартістьсвого голосу під час голосування. У1714 році в Англії було засновано поса-ду політичного секретаря скарбниці,який відповідав за ці операції, так зва-ний секретар, незабаром одержав зван-ня Секретаря-опікуна (Patronage secre-tary), оскільки він влаштовував на дер-жавні посади за допомогою підкупу.Таким чином, розподіляючи серед депу-татів більшості урядову віддяку, Се -кретар-опікун постійно контролювавїхні промови і голосування: він стававдля них “людиною із канчуком”, “пого-ничем” – англійською мовою “Thewhip”5. Використання цього термінасягає сивої давнини і походить від мис-ливського терміна «whipping up», тобтозапобігати хортам відділятися відзграї 6.

Нині «віпи» є частиною парламент-ської системи більшості країн, що такчи інакше історично і культурно булипов’язані із Великобританією і в їхніобов’язки входить, по-перше, за допо-могою стимулювання, чи загрози пока-рання заохочувати членів партії голосу-вати відповідно до позиції виробленоїкерівництвом партії, а по-друге, забез-печувати, щоб члени партії (політсили)відвідували засідання парламенту, коливідбуваються важливі голосування.

Водночас, така система з певнимимісцевими модифікаціями чітко про-стежується останнім часом і у вітчизня-ному парламенті. Чекає свого дослід-ження відповідь на запитання, чи булавона запозичена якимись місцевимиерудитами, чи просто, будучи універ-сальною, виникла на місцевому ґрунті,адже наші парламентарі також люб-лять, як відомо, ходити на полювання.Тут доречно згадати того ж таки покій-ного Кушнарьова, а чи й того ж такиЛозінського.

Отже, парламентська демократія вУкраїні останнім часом розвивається урамках загальносвітового мейнстріму,лише, можливо, запізнюючись у яки-хось деталях із вказаних уже причин, накілька десятиліть.

Інша важлива особливість, що при-таманна більшості сучасних демокра-тичних партій, є існування номінальнихі реальних керівників, причому останні,досить часто перебувають в тіні, і єпрактично невідомими широкому зага-лові, а натомість номінальні виконуютьпо суті представницькі функції. Інколиреальна влада опиняється в руках вузь-кого кола, що оточує партійного керів-ника, при тому, що влада цього кола необов’язково має бути формалізована ізабезпечена відповідними посадами. Затаких обставин також важко говоритипро демократичні принципи партійногокерівництва.

Усвідомлюючи такі особливості, урізних країнах по-різному розв’язуютьці проблеми. У Франції, як свідчитьДюверже, вибори відкривають можли-вість лише для завуальованих і доситьобмежених дій обраного на користьблизьких до лідера людей чи власнихпомічників: можна домогтися для нихякихось пільг, якихось посад чи від-знак, проте це не так легко. Адже адмі-ністрацію наймають на роботу на кон-курсній основі, вона має окреслений

статус, який гарантує їй певну стабіль-ність в умовах нормальних політичнихзмін, і вона має досить високий ступіньнезалежності7. Натомість у СполученихШтатах за допомогою виборів владуздобувають не лише сенатори, конгрес-мени, члени міських управ тощо, але ісудді, шерифи, податкові поліцейські,керівники пожежних служб, керівникишкільних округів та майже всі керівни-ки соціальних служб. Крім того, чинов-ники всіх цих служб призначаютьсяпартією влади, а її поразка означає, такби мовити, втрату ними посад на цілкомзаконних підставах за відомим принци-пом: «переможцю – шкура переможено-го». Отже, перемога партії на виборахстає надзвичайно прибутковою спра-вою, навіть за умови, якщо партія-пере-можниця просто чесно використовуєотримані нею мандати і функції задлязагального добра. І перемога стає тимбільше прибутковою, якщо ця партіяспекулює суспільними повноваження-ми, які вона одержала; адже хабарі,зловживання службовим становищем,корупція відкривають шлях до накопи-чення величезних капіталів8. Саме це і єекономічним корінням так званогобосизму. У цих умовах «машина» тобтотіньова структура, яка керує партією,насправді є підприємством для завою-вання посад, а також законних і неза-конних привілеїв, які здобуваються врезультаті перемоги 9.

Залежно від способу утворенняможна виділити декілька типів керів-них груп і внутрішніх угруповань.Найбільш примітивний – це кліки чияк їх ще називають камарильї, тобтоневеликі групи, які використовуютьсвій особистий тісний зв’язок як засібвпливу. Іноді така кліка переростає уклан, який поступово утворюючисьнавколо впливового лідера, монополі-зує керівні пости і намагається перетво-ритися на олігархію. Тому біля керма

кожної партії стоїть більш або меншвиразно сформований і структурованийкерівний клан. Партійна структурачасто сама сприяє утворенню кланів.

Дещо відмінні від кланів, так званікерівні команди, члени якої не пов’яза-ні особистою відданістю лідеру. Важ -ливою відмітною ознакою команди євідносна рівність її членів і те, що солі-дарні зв’язки у ній розгортаються гори-зонтально, а не вертикально, як це маємісце у клані.

Команди і клани є переважно осо-бистими олігархіями. А партійна бюро -кратія навпаки насправді є олігархієюінституційною. Класичний прикладрозбудови такої партійної бюрократіїописано у відомій праці В. Леніна «Щоробити?». І тому не дивно, що і досі вУкраїні вихованці колишніх ВПШ,розосередившись по партіях з різнома-нітною ідеологією, намагаються буду-вати організаційні клони КПРС, ос -кільки нічого іншого і «кращого» вонине знають, і, щиро кажучи, не хочутьзнати, вважаючи породжену їхнім вож-дем політичну структуру взірцевою.Щоправда з демократією вона має нетак уже й багато спільного. Згадаймо,наприклад, демократичний централізм,чи фізичне знищення (разом з носіями)будь-якої фракційності тощо, явищапоширені в СРСР у 20–30-ті рокиминулого століття.

Отже, чи можливо, щоб організації,які за своєю суттю і походженням є«вождистськими», такими, що замика-ються на єдиного лідера, а тому неми-нуче авторитарними, підтримували україні демократію і плюралістичнийрозвиток? Досвід небагатьох країн, якідійсно створили не декларативну, аактивну демократію говорить про те,що хоча це і складно, проте можливо задотримання кількох важливих умов.

Перша і головна умова тяглостідемократії, це небажання головних

46



47

політичних гравців у разі гіпотетичноїпоразки бути остаточно знищеними, і їхрозуміння, що будь-яка найпотужнішавлада колись добігає свого кінця.

Друга, це здатність всіх учасниківполітичного процесу за допомогоючітко прописаних процедур (пошукяких також має відбуватися спільно, іякі мають бути результатом компромі-сів) дотримуватися законів та консти-туції, яку всі вважають головним інезмінним компромісним документом,що має визначати розвиток держави ісуспільства.

Створення незалежних арбітражнихорганів, відмова від тиску на них і їхкомпрометації, а також визнання їхрішень остаточними і обов’язковими довиконання, є логічною запорукоюдотримання другої умови.

Забезпечення незалежності ЗМІ,судової влади є важливими запорукамитого, що домовленості буде неможливозруйнувати без зовнішнього втручанняабо виникнення непередбачуваних пе -ре шкод природного чи соціальногохарактеру, подолання яких вимагаєінших типів мобілізації суспільства.Оскільки це окрема дуже складна івелика тема (виникнення та існуванняавторитарних суспільств), а розглядцих умов виходить за межі нашої статтіми не будемо на них навіть побіжнозупинятися.

Отже, відсутність верховенствапра ва насправді унеможливлює будь-які спроби побудувати демократичнесуспільство. Як сказав секретар до -нецької міськради у трейлері до гол-ландського фільму про Донецьк і проУкраїну, в Україні все просто – хтопрограє вибори той і сяде в тюрму: «Увас в Европе правоохранительныеоргани защищают и власть и опози-цию, а у нас правоохранительныеорганы защищают только ту полити-ческую силу, которая находится у

власти. Кто проиграет на президент-ских выборах, тот и сядет в тюрьму»10.

Важливість цієї тези для розумінняпроцесів, які відбуваються в Україніважко переоцінити, адже у ній квінт-есенція сучасного державного устрою вУкраїні: люди, які опинилися при владів силу різних обставин, розуміютьвладу лише як певний ресурс, якінструмент, як засіб для підвищеннявласного добробуту і добробуту власноїродини, як засіб тиску на будь-яку опо-зицію. Нічого нового в цьому немає,таке ставлення до влади не є чимосьособливим, що виросло і розквітловинятково на місцевому грунті. Протетака діяльність не може, за визначен-ням, бути ефективною з погляду загаль-ного поліпшення життя громадян чиконкретно взятого регіону, чи державизагалом. Таке ставлення є антиподом додержавницького підходу, не має вононічого спільного і з демократією, аджецілком ігнорує її головний принцип –верховенство права в найширшомурозумінні цього поняття – від кримі-нального права до процедурного і рег-ламентного.

Як зазначив у своєму інтерв’ю жур-налу «Український тиждень» М. Люнг -бо – колишній прокурор, шеф поліції тазаступник голови данської секретноїслужби, а нині експерт ДанськогоГельсінського комітету: «Верховенствоправа залежить не лише від законодав-ства і структури правової системи(судів, прокуратури тощо), а радше відосновного ставлення та цінностейлюдей, задіяних у ній. Навіть найкращісистеми світу бувають корумпованими,якщо суспільство толерантно ставитьсядо кумівства, хабарів, правової нерів-ності тощо або якщо незадовільнофункціонують механізми забезпеченнядобросовісності чиновників»11.

Протягом 20-го сторіччя точилисятривалі суперечки стосовно того, як


48

розуміти, тлумачити і використовуватиконцепт верховенства права. Доситьшироко його вживали один час і в неза-лежній Україні. Проте, якщо на Заходісуперечки точилися переважно міжприбічниками ліберального підходу дорозуміння верховенства права якзагального принципу рівності передзаконом відповідно до якого: «Нікогоне може бути покарано чи законнозасуджено особисто чи у майновомусенсі, крім як за певне порушення зако-ну, встановлене звичайним правовимпорядком у звичайних судах країни. Уцьому сенсі верховенство права відріз-няється від усіх систем державного уст-рою, що спираються на реалізацію осо-бами при владі широких, свавільних чидискреційних повноважень здійсненняпримусу»12. Як зазначає Б. Таманага,роз тлумачуючи наведений ним уривокіз дослідження Е. Дайсі, неможливоздійснювати покарання у разі відсут-ності на момент діяння закону, що йогопередбачає. Також він пише про те, щоважливий аспект верховенства праваполягає в тому, що всі є рівними передзвичайним законом, і що державні поса-довці, не повинні мати особливих імуні-тетів та привілеїв, тобто, вони маютьвідповідати за звичайними приватнимипозовами у звичайних судах за дії, вчи-нені при виконанні службових обов’яз-ків як і всі інші громадяни.

Проте, на думку Е. Дайсі, розширенняадміністративної діяльності спричиняєголовну загрозу для верховенства права,адже звичайні суди усуваються від роз-гляду основної маси адміністративнихпорушень, а також тому, що суди поганопідготовлені до розгляду цих справ, бовони стосуються передусім політичнихпроблем, управління, спеціальних знаньта ефективності, а ці питання за своєюприродою не є правовими13.

Ще один аспект, без якого неможли-ві ані якісна розбудова демократії, ані її

ефективне функціонування, – демокра-тична освіта. Проблема сучасної Ук -раїни полягає, крім іншого, ще й в тому,що за невеликими винятками практич-но ніхто в нашій державі не знає, щотаке демократія, які вимоги вона ста-вить перед громадянами, що громадяниповинні робити, а чого не робити длятого, щоб жити у демократичному сус-пільстві і користуватися всіма йогоперевагами перед недемократичним, ідобровільно виконувати всі ті обмежен-ня, без яких таке суспільство не можеіснувати. Якщо додати до цього, щозначна частина громадян України при-нципово не хоче жити в умовах демо-кратії, чи тому що їм і так комфортно,чи тому що вони воліли б мати надсобою батьківську опіку держави, топерспективи демократичного розвиткуна українських теренах стають примар-ними і переходять до сфери інтелекту-альних вправ, чи такого собі медійно-політичного ритуального обговорення,зорієнтованого переважно назовні, дляввічливої участі у розмовах представ-ників урядів і медіа демократичнихкраїн на різноманітних форумах, кудинаші керівники виїздять переважно упошуках дешевих кредитів для власно-го бізнесу чи лобіювання тих же такиінтересів у закордонному середовищі.Такі собі ритуальні танці із західнимиполітичними зірками. Тому без чіткогорозуміння переважною більшістю гро-мадян, чому жити в демократичномусуспільстві безпечніше і економічновигідніше, очевидно, неможливо ство-рити належних передумов для існуван-ня демократії.

Ще у 1642 році законодавчі збориМассачусетса (тоді ще у статусі коло-нії) прийняли закон, за яким батькибули зобов’язані навчати своїх дітейобох статей читати і писати. Важливоює мотивація цього закону, в якій особ-ливо наголошувалося на тому, що діти

Я.Пилинський. До питання про демократію загалом і про демократичні перспективи...

49

мають навчитися читати для того, щоброзуміти не лише головні релігійні при-нципи, але і головні закони країни14. Утакий спосіб виховувалися не лишевисокоморальні громадяни (на основіпротестантської етики), але і громадянисвідомо законослухняні, які не лишезнали свої обов’язки перед громадою тадержавою, але і обов’язки державиперед окремим громадянином. Такстворювалося необхідне єдине для всіхгромадян правове поле, яке стало осно-вою сучасної американської демократії.

Про це говорить також у своїй зна-ковій монографії «Капіталізм і свобо-да» Нобелівський лауреат М. Фрідман,чия теорія справила неабиякий впливна «батьків» неолібералізму в економіціта політиці, чиї реформи стали важли-вими передумовами економічного зростання США та ВеликобританіїР. Рейгана та М. Тетчер наприкінці 20-го століття. Зокрема, він зазначає:«Існування стабільного демократично-го суспільства не можливе без міні-мального рівня грамотності і знань,доступних більшості громадян, як неможливе воно без спільного сприйнят-тя певного загального набору ціннос-тей. Освіта допомагає виконувати обид-ві ці умови. Тому освіта дитини йде накористь не тільки їй самій чи її батькам,а й іншим членам суспільства. Освітамоєї дитини прислужиться і вашомудобробуту, оскільки вона сприяє роз-витку стабільного демократичного сус-пільства»15.

Те, що відбувається нині в освітнійгалузі в Україні не може не викликатизанепокоєння, адже саме там створю-ється той людський капітал, який і єрушієм розвитку демократичного сус-пільства, і від його якості залежить май-бутнє і демократії в Україні і саме існу-вання держави як ефективного безпеч-ного і затишного дому для всіх її грома-дян – і селян, і робітників, і олігархів.

На відміну від комунізму, який мавбути побудований раз і назавжди, демо-кратія постійно перебуває у розвитку,переживає занепад і становлення іпотребує постійного піклування і увагиусіх громадян. Без найширшої участігромадян демократія не може існувати,бо вона є постійним виразником і відо-браженням прямим чи опосередкова-ним їхньої волі. Звільняючись від свогототалітарного минулого, Україна нама-гається рухатися демократичним шля-хом, навіть інколи всупереч волі знач-ної частини своїх громадян. І проблеми,які вона змушена розв’язувати, не є уні-кальними, а швидше типовими і тою чиіншою мірою притаманними всімпосткомуністичним суспільствам. Так,осмислюючи ситуацію у посткомуніс-тичній Чехії її тодішній президентВацлав Гавел писав: «Ненависть тапідозра між етнічними групами; расизмчи навіть ознаки фашизму; безсоромнадемагогія; зумисні інтриги та брехня;політичне крючкотворство; дикі й без-соромні сварки через чисто особистіінтереси; неприкрите честолюбство тажага влади; фанатики будь-якого ґатун-ку; нові і дивовижні форми шахрайства;махінації у традиціях мафії і загальнавідсутність терпимості, взаєморозумін-ня, доброго смаку та почуття помірко-ваності….»16. На жаль, багато із сказано-го Гавелом 20 років тому стосовноситуації в посткомуністичній Чехії єтак само актуальним для сучасноїУкраїни.

Але було б неправдою, говорити, щонічого не змінилося за ці 20 років уЧеській республіці. І хоча, безумовно,її демократичний устрій далекий віддосконалості, проте зміни, які відбули-ся за ці роки, зробили Чехію повноцін-ним і достойним членом демократич-ної спільноти країн – членом Євро пей -ського Союзу. Приклад Чехії – близь-кої для нас і культурно, і мовно і навіть


50

ментально – має додати нам оптиміз-му. Бо він є успішним прикладом нелише подолання посттоталітарногоминулого, але і побудови цілком демо-кратичного суспільства. Україна по -винна зробити те, що його західні сусі-ди вже спромоглися зробити. І хочанаразі відбувається поступове звужен-ня громадянського простору, спадаєполітична активність, зростає недовірадо партій і політиків, до парламента-

ризму та депутатів, проте хочетьсявірити, що демократія, яка виживала ірозвивалася в інших країнах в умовахне менш критичних ніж ті, які пережи-ває нині посттоталітарна Україна, все-таки переможе, адже демократич-ний процес завжди і всюди пов’язанийз переборюванням труднощів, але там,де демократія перемогла, вона вияви-лася кращою за будь-які можливі аль-тернативи.

Література та примітки1 Сорокин Питирим. Война и милитари-

зация общества. В: Голод как фактор.Влияние голода на поведение людей, соци-альную организацию и общественнуюжизнь. – М.: Academia &LVS, 2003. – С.527–528.

2 Див. Український феномен. ЮрійСоболєв «Дзеркало тижня» № 17, 16 трав-ня 2009, Див. також: Сергій Махун. «Мы заценой не постоим...» «Сухі» цифри Другоїсвітової та кремлівські приватизатори. –«Дзеркало тижня» № 17, 30 квітня 2010.

3 Мендус С’юзен. Політика та Мораль. –К.: Темпора, 2010. – С. 9.

4 Там само. –С. 10.5 http://en.wikipedia.org/ wiki/Whip_ -

(politics)6 Цит. за виданням: Дюверже, М. По ли -

тические партии: пер. с фр. Л.А. Зиминой.– Изд. 4-е. – М.: Академический проект;Трикста. – 2007. – С. 25.

7 Там само. – С. 195.

8 Там само. – С. 196.9 Див. докладніше: Рубл Блер. Прагма -

тизм і плюралізм як рушії розвитку велико-го міста. – К.: Стилос, 2010. – С. 260–292.

10 http:// censor.net.ua/ ru/video_ news / -view / 162133/ sekretar_donetskogo_ -gorsoveta_ lev chen ko_v_ukraine_ vse_ pros to -__kto_proigraet_ vy bo ry_ tot_ syadet_ v_tyur -mu_ video

11 Український тиждень. № 21 (186) 27травня – 2 червня 2011. – С. 12.

12 Цитується за: Таманага Браян. Вер -ховенство права: історія, політика, теорія:пер. з англ. А. Іщенка. – К.: Вид. дім«Києво-Могилянська академія»,- 2007. –С. 75.

13 Там само, – С. 76.14 William H. Jeynes. Ameracan Educa tional

History. Sage Publications Inc. 2007. P. 13.15 Фрідман М. Капіталізм і свобода: пер.

з англ. – К.: Дух і літера, 2010. С. 144.16 Vaclav Havel. Summer Meditations.

Vintage, 1993. P. 102.

During the last half a century it was accepted practice to measure the efficiency of democracy byeconomic power, economic development rates, and the capacity for modernization. Thus, for mostobservers the attractiveness of democracy as such began to be identified with rates of economic devel-opment. However, over the last few decades it was communist China, as well as a range of authoritari-an countries in Asia and Latin America, that achieved the most striking economic successes. Against thisbackground, the advantages of democracy seem rather unobvious. Yet, the essential point is that peopleas equal-right subjects may and must be in command of the institutions of political power, making it ide-ologically self-sufficient and not transitory. Within the framework of this idea, the criteria of the rela-tionship between a person and the world are such that make financial wellbeing, military and politicalpower look like particularities.

Дві тези про демократію

Костянтин Малеєв

51

Історія

Інтелектуали й інтелігенти пізньогорадянського періоду вважали себедемократами і, дещо мен шою мірою,

лібералами. Здава лося, що демократія – цене просто стра ху ван ня від кошмарів недав-нього сталінського минулого, не тількиліки від дебешного командно-адміністра-тивного сьогодення, а той самий золотийклю чик, який здатний відкрити двері впрекрасне майбутнє.

Популярність демократичної рито-рики успішно конкурувала з привабли-вістю ідеї наведення порядку в країні.Комуністичні ідеологи критикувалиЗахід, в першу чергу, за недостатню де -мократичність. Справа дійшла до ви-ник нення «демократичної платформи»у КПРС і спроб Горбачова організувативибори директорів заводів для демон-страції показної демократичності.

Думалось, що варто встановитидемократію і країна (тоді ще СРСР)знайде друге дихання, історичну пер-спективу, розумне управління і благасучасної цивілізації.

При цьому відкритим залишалосяпитання «Що таке демократія?»Теоретизування на цю тему обмежува-лося міркуваннями про те, що необхід-но зробити, щоб перейти до демократії.

Якщо спробувати реконструюватиуявлення про демократію, які панувалив кінці 80-х, ми виявимо, що це буламайже органічна суміш із західних уяв-лень про демократію, як умови модерні-заційного успіху [1], доморослої теоріїнепримиренної боротьби двох суспіль-но-політичних формацій, як двох шля-хів розвитку людства, і віри в комунізм,як майбутнє царство Боже на землі.

Демократія уявлялась як правиль-ний суспільний механізм, запуск якогодасть змогу зажити багато, щасливо іосмислено. Демократія протистоїть то -талітаризму, який виявився неправиль-ним механізмом державного устрою,підсунутим нам зловмисними вождямипід милозвучною назвою «соціалізм» (тіж партійні вожді постійно зводилинаклеп на західну демократію, обзиваю-чи її диким капіталізмом, царством чис-тогану, імперіалістичною гідрою і т. п.).

У кінці 80-х років 20-го сторіччявлада в СРСР під впливом економічнихтруднощів і під натиском громадськоїдумки спробувала демократизуватитоталітаризм. Ймовірно, вона відразуусвідомила б абсурдність цієї вигадки,якщо б мала звичку називати речі свої-ми іменами, а не підміняти поняття(наприклад, тоталітаризм соціалізмом).Протверезіння прийшло влітку 91-го,що закономірно призвело до розвалуСРСР, утвердженню влади так званихдемократів, принаймні, в республікахєвропейської частини колишнього Со -ю зу. Для того, щоб у світі переймену-вання панівних режимів з соціалістич-них в демократичні приймалося серйоз-но, довелося завести низку демократич-них атрибутів, таких як парламента-ризм, багатопартійність, опозиція, сво-бода слова, вільні вибори і тощо, аж доУповноваженого з прав людини.

Виявилось, що всі ці атрибути нетільки не допомагають швидше і ком-фортніше рухатися до щасливого май-бутнього, а навпаки, вкрай ускладню-ють цей процес [2]

Так, автомобіль «Москвич», якщопоставити на нього кузов від «Мер -седеса», навряд чи перетвориться насвого німецького родича, а ось їздитистане гірше. При цьому «Москвич» зовнібуде схожий на «Мерседес». Сторонніспостерігачі (особливо хто зі справжні-ми «Мерседесами» справи не мав)почнуть судити про витвори німецькихавтомобілебудівників за ходовими якостями цього нашого гібрида. Більшетого, такі спостерігачі, а також колишніпасажири і водії швидко почнутьностальгувати за старим «Моск ви чем»,який до «модернізації» був кращим.

Дещо подібне сталося з демократі-єю. Продовжуючи на догоду світовимпристойностям і очікуванням назива-тися демократичними, керівники рядупострадянських країн швидко навчилися

не тільки використовувати демократичніінститути як суто декоративні утворен-ня, але й виправдовувати власну полі-тичну та управлінську неспроможністьнеобхідністю терпіти обмеження своєївлади та інші демократичні дурості.

На цьому тлі демократичні ідеїстали вкрай непопулярними, про щосвідчить не тільки вчинений у більшос-ті країн на території колишнього СРСРполітичний розгром, а й загальне пре-зирливе ставлення, як до самих демо-кратичних цінностей, так і до їх носіїв.У російській публіцистиці навіть виниквідповідний термін для вираженнятакого ставлення – «демшіза», тобтодемократична шизофренія.

С іншого боку, треба було пережитизахоплення і розчарування, накопичитидвадцятирічний досвід безпосередньогоспостереження за розвитком владних,економічних, соціальних та інших меха-нізмів розвитку суспільства, щобнарешті почати тверезу і неупередженурозмову про те, що є демократія, навіщовона потрібна, як вона функціонує.Розмова ця виглядає тим більш акту-альною, що останні 20 років спостеріга-лась явна криза демократичних ідей ідемократичних інститутів у світі, а опо-ненти демократії, незважаючи на всюсвою критику, так нічого по-справжньо-му серйозного, перспективного і етичновиправданого не запропонували.

Ідея

Кожна ідея, яка себе поважає,повинна містити в собі самій критеріївласної цінності. Наприклад, ідеї свя-тості основних людських прав іманент-но притаманне визнання самоцінностілюдської особистості та вільного воле-виявлення. Самі ці права людини є цін-ними лише остільки, оскільки є умовоюіснування цієї особистості і цієї свобо-ди. У свою чергу, ідея загальної мобілі-зації на боротьбу за світове панування

52


(перемогу світової пролетарської рево-люції) цінна тим, що дає змогу кожномуучаснику такої боротьби долучитися дотворення світової історії і тим самимнаповнити своє життя сенсом.

Тому суперечка ліберала зі сталініс-том являє собою розмову глухого зі слі-пим. Кожен апелює до власних ціннос-тей, намагається оцінити аргументипротилежної сторони крізь призмусвого бачення і знаходить їх абсурдни-ми і беззмістовними.

Виникає питання, чи можливий діа-лог ідей, не кажучи вже про діалог куль-тур. Логічно було б припустити, що дляцього діалогу необхідно знайти спільнікритерії, спільні цінності, однакововажливі для будь-якої системи ідей іпоглядів. Надалі спиратися в дискусіїсаме на загальні критерії подібно фут-болістам, які в своїй грі використову-ють загальні правила та спільного єди-ного суддю. Тоді цінність кожної зкоманд, кожної з ігрових тактик оціню-ється саме крізь призму загальних пра-вил з допомогою судді, авторитет якоговизнається кожною стороною.

У реальній ситуації ідейного протис-тояння практично неможливе існуван-ня таких незалежних критеріїв, за допо-могою яких можна було б визнати однуідеологію більш вартісною. Оскількикожна з ідеологій формує власну систе-му та ієрархію цінностей, то будь-яказагальна цінність буде виконувати під-порядковану роль по відношенню доосновних, іманентних цінностей будь-якої серйозної ідеології. Крім того,будь-яка серйозна ідеологічна системапередбачає, що її власні ідеї як раз і єнайзагальнішими, найбільш універ-сальними і найбільш придатними длятого, щоб з їх допомогою оцінюватибудь-яке явище ідейного, громадськогоабо особистого життя.

Свого часу, коли етнічні віруваннябули витіснені універсальними ідеоло-

гіями під виглядом світових релігій,саме неможливість знайти такі критеріїпризвела до релігійних битв (явище вантичному світі немислиме).

Чи означає це, що в царині ідей таідеологій взагалі неможливе визнаннячиєїсь правоти. Навряд чи.

По-перше, з тієї самої пори, як ідей-не суперництво набуло актуальності,люди створили непрямі способи оцінкиідей. Найпоширенішим з них булавійна. Часто виграний у «невірних» бійзміцнював позиції «вірних» і прищеп-лював правоту їх ідей не тільки їмсамим, не тільки стороннім спостеріга-чам, а й багатьом з розгромлених супро-тивників. Існують ще й інші способи,які часто зводяться до бравади кількіс-тю чи якістю прихильників тієї чиіншої ідеї.

По-друге, маємо історичні прецеден-ти, які демонструють крах тих чи іншихідеологічних систем і систем цінностейпід тиском інших. Досить згадати демо-кратизацію Німеччини і Японії, країнпівденної Європи і крах соціалізму вЄвропі.

Перші два приклади можуть здатисянекоректними, оскільки демократиза-ція Західної Німеччини та Японії вкінці 40-х – на початку 50-х років мину-лого століття відбувалася під прямимконтролем окупаційних адміністрацій істала результатом застосування відомо-го насильства. Можна стверджувати,що у німців і японців просто не булоіншого вибору, окрім як сприйняти ідеїдемократії. Однак це не зовсім вірно.

Справа в тому, що ідеї не так легконав’язати силою, оскільки вони нале-жать до сфери ідеального. Для того,щоб зруйнувати ідеї, будь яке сутоматеріальне явище повинно набути іде-ального характеру, стати фактом і отже,стати аргументом.

Те ж саме стосується й сили. Далеконе у всіх випадках сила може сприйма-

53

К. Малєєв. Дві тези про демократію

тися як аргумент. Багаторічний спро-тив іспанських партизанів наполеонів-ській армії в умовах абсолютної перева-ги останньої – яскравий тому приклад.Та й самі американці, які грали першускрипку в справі демократизації Японіїта Західної Німеччини, нічого не доби-лися у В’єтнамі, не дивлячись ні на якусилову перевагу. Ще цікавіше боротьбаз ідеєю відбувалася у перших християн.На них часто не тільки не діяв такийаргумент, як сила, але багато з них самезастосування сили сприймали як слаб-кість опонента і визнання того, що утого, хто її застосовує, ніяких справ-жніх аргументів немає.

І тут ми підходимо до найцікавішогофакту, що сила є аргументом лише длятого, хто визнає її як аргумент. А визнаєїї той, чия система цінностей передба-чає наявність такого роду аргументів.

Німеччина і Японія наприкінці 30-х –на початку 40-х років 20-го століттявиходили з того, що правильно побудо-вана держава, яка консолідувала навко-ло себе націю, яка створила справедли-ву і науково обгрунтовану систему пла-нового господарства і розподілу, якапозбулася внутрішніх ворогів, може іповинна претендувати на перші ролі,якщо не в світі, то в своєму регіоні.Вона (держава) має право встановлю-вати такий світовий (регіональний)порядок, який здається їй справедли-вим. Якщо, звичайно, цей народ, нація увсіх відношеннях гідні того, щоб вико-нувати роль панів [3].

Головним критерієм цієї гідності,правильності обраної ідеї і вибраногошляху повинна стати саме сила, якрезультат згуртованості та єдностінації, військової доблесті, дисципліни,інтелектуальної переваги, єдності метиі волі.

Японці взагалі і після Цусіми, зокре-ма, в цьому відношенні в себе вірили. Інімці теж. Віру останніх, щоправда, зі-

псувала Перша світова війна. Проте всилу ряду причин, однією з яких булозакінчення війни, хоча й капітуляцієюНімеччини, але все-таки за тридцятькілометрів від Парижа, а не в Берліні,легко вірилося, що ніякої поразки небуло зовсім, а була зрада і недбальствокайзера, який допустив зраду в армії, нафлоті і в державі.

І навпаки, основні західні противни-ки (англійці, американці і французи)виглядали згідно з цими критеріямидосить непривабливо. Держави загруз-ли в парламентських і політичних чва-рах. З точки зору німців їм протистоялинації крамарів і нотаріусів, які були гото-ві судиться з власною країною черезматеріальну вигоду. Такі конкурентиніяк не виглядали сильнішими [4].Слабкість їх з погляду ідеологів країнОсі визначалася якраз ідеологією, при-хильністю до ліберальної демократії,яка кардинально суперечить ідеї єднос-ті волі і мети [5].

Катастрофа, яка спіткала Німеч -чину, Японію і значною мірою Італію врезультаті поразки у Другій світовійвійні наочно продемонструвала, що таквисоко оцінений фашистськими ідеоло-гами аргумент сили виявився не доситьпереконливим. Країни ліберальної де-мо кратії виявилися сильнішими і вцьому сенсі ефективнішими. Причому,цей факт виявився дуже сильним аргу-ментом саме в тій системі цінностей,яка ставила силу і ефективність понадусе. Виходячи з цієї логіки, переможенінімці і японці повинні були, як мінімум,шанобливо поставитися до ліберальноїдемократії і почати сприймати своїхвчорашніх ідеологів як брехунів і зло-чинців. А як максимум – намагатисястати сильними і ефективними, вико-ристовуючи ті демократичні інститутиі відносини, які давали змогу статимогутніми і ефективними Велико -британії і США. Слід відзначити,

54


німці з японцями виявилися хороши-ми учнями і дуже скоро продемон-стрували світові свої економічні до -сягнення.

Приблизно на ці ж механізми конку-ренції ідей наштовхнулася і кому ніс -тич на ідеологія пізньої радянськоїепохи. Замінивши в пізні хрущовськічаси ідею світової революції ідеєю зрос-тання народного добробуту і мирноїконкуренції двох світових систем, ра-дянські ідеологи підписали вирок влас-ній політичній системі.

Теза ідеологів соціалізму про те, щоми пішли на великі жертви щоб ліквіду-вати експлуатацію людини людиною і врезультаті добробут радянського наро-ду набуде більш високого рівня, ніж до -бробут пересічних європейців чи аме-риканців, може успішно виконуватироль спрямовуючої ідеї лише до тих пір,поки зберігається хоча б якась надія направдивість і перспективність другої їїчастини.

У середині 80-х років мало в когозберігалися такі надії. І запізнілі спробиЮ. Андропова і М. Горбачова реформу-вати режим вже не в змозі були йомудопомогти. Отже, демократія зновузмогла продемонструвати аргументи,які роблять ідеологічну дискусію нелише осмисленою, а і дуже дієвою.

Важливо зрозуміти таке: ідеологічнадискусія приносить плоди тоді, колиаргументи сторін стосуються такихкритеріїв істинності та ефективності,які формулюються ідеологічним супро-тивником. В іншому разі супротивниктебе просто не почує.

До цих пір ми бачили, наскількипереконливими виявлялися перевагидемократії для деяких її ідейних супро-тивників. Ми так само знаємо, що дале-ко не в будь-яких обставинах та не длявсіх ідейних суперників демократії вда-ється знайти вагомі аргументи.Ісламський ідейний наступ в останні

десятиліття цілком красномовно про цесвідчить.

У цьому сенсі важливою є дискусіяпро те, що є критерієм істинності таефективності демократії для самоїдемократії. Виявилось, що це не такепросте питання, як здається. Бо демо-кратія в світі встановлювалася чотирмарізними способами і кожен з них маввласні критерії істинності:

1. Як традиційна система управліннядеякими торговими містами. Тодіголовним аргументом на користь демо-кратії виступала традиція;

2. В результаті договору і компромі-су між різними впливовими угрупован-нями або громадянами. Тоді головнимаргументом на її користь був саме цейкомпроміс і цей договір;

3. Як результат запозичення. Тодікожен, хто запозичував, сам визначавдля себе ті аргументи, які уявлялисяйому важливими, як це було з Японієюі Німеччиною після Другої світовоївійни;

4. Як результат свідомої діяльностілюдей, які вважають себе демократами.Останні, будучи переконаними при-хильниками демократії, не вважали цепитання для себе актуальним, оскількисамі ставилися до нього, як до якоїсьсамоочевидності. Так і писали: «Мивиходимо з тієї самоочевидної істини,що всі люди створені рівними і наділеніїх Творцем певними невідчужуванимиправами, до числа яких належатьжиття, свобода і прагнення до щастя...»(Декларація незалежності США).

А тим часом питання це стає вельмиактуальним. Оскільки перемога вхолодній війні коаліції демократичнихкраїн на чолі із США була тіснопов’язана з їх економічними успіхами,то останні півстоліття ефективністьдемократії було прийнято міряти еко-номічною могутністю, темпами еконо-

55

К. Малєєв. Дві тези про демократію


56

мічного зростання і здатністю до модер-нізації. Таким чином, в умах більшостіспостерігачів привабливість демократії,як такої, стала визначатися темпамиекономічного розвитку.

Проте в останні десятиліття най-більш вражаючих економічних успіхівдобився комуністичний Китай, а такожнизка країн Азії і Латинської Америки,що теж не завжди пишаються своїмдемократизмом. На цьому фоні длябагатьох, у тому числі і для тих, хто щенедавно вважав себе демократом, ста-ють зовсім не очевидними перевагидемократії. І ця не очевидність можепривести до багатьох неприємнихнаслідків.

Тим часом демократія як форма су-спільного і державного устрою зовсім

не передбачає обов’язкового економіч-ного процвітання. Точно так, як вона непередбачає сили і військової могутнос-ті. Іншими словами, з того, що суспіль-ство демократичне зовсім не випливає,що воно обов’язково стане багатим абож могутнім суспільством. При цьомуцінність демократії не стає меншою [6].

Щось таке існує в самій ідеї наро-довладдя, в тому, що люди як рівно-правні суб’єкти можуть і повинні роз-поряджатися інститутами політичноївлади, що робить її ідеологічно само-достатньою і нескороминущою. В рам-ках цієї ідеї задаються такі критерії сто-сунків людини і світу, на тлі яких самепо собі фінансове благополуччя або вій-ськово-політична могутність вигляда-ють частковостями.

Примітки1. Про кризу модернізаційної парадиг-

ми розвитку суспільства на Заході напочатку 70-х див.: Дерлугьян Георгій.Військово-податкова теорія держави. ІД«Територія майбутнього». – М. 2009.

2. Все це стосується насамперед Ро сій -ської Федерації та України і точно не сто-сується країн Балтії.

3. Порівняй – «Всі нації виконують різ -ні ролі. Ми повинні прагнути зайняти міс-це керівників» Владислав Сурковhttp://www.grani.ru/Politics/Russia/m.176824.html.

4. Гітлер до кінця не вірив, що францу-зи і англійці кинуть своє комфортне життяі почнуть війну через якусь там Польщу. Аяпонці, плануючи бомбардування Перл

Харбора, щиро вважали, що американці непочнуть повномасштабну війну через якісьнеприємностей посеред Тихого океану, за4000 миль від їх побережжя.

5. СРСР теж не розглядався як серйоз-ний ідеологічний і геополітичний против-ник і не через зараженість демократією ілібералізмом, а через ряд інших міркувань.

6. Є численні докази того, що напере-додні Громадянської війни в США в 50-тіроки 19-го століття, раби в південних шта-тах мали кращу якість життя, ніж робітни-ки в північних. Більше того, в результаті«звільнення» економічний стан як півден-них штатів, так і більшості колишніх рабівпогіршився, проте це зовсім не ставить під сумнів цінність ліквідації інститутурабства.

Усе частіше загальною думкоюу вивченні демократичногодосвіду країн Центральної та

Східної Європи стає той висновок, щоперіод переходу до демократії затягу-ється у часі і є проблематичним визна-чення як економічних критеріїв такогопереходу, так і тих, що знаходяться уполітичній царині, зокрема формуван-ня інститутів громадянського суспіль-ства і тих засад суспільної свідомості,виходячи з яких ми спроможні сприй-няти демократію не тільки як суто про-цедурне чи нав’язане ззовні явище, а яксуспільну цінність. У цьому контекстіхотілося б детальніше зупинитися насоціальній складовій демократії, щоробить її працюючою, а не лише елек-торальною, як про це писав Ф. Закарія.

Тут варто звернутися до розуміннядемократії як демократії участі. Протенаші політичні реалії змушують актив-ного громадянина чи суспільного діяча,

який прагне реалізувати суспільніінтереси, запитати себе й інших:«Участь заради чого?». Адже не є таєм-ницею, що влада на місцях іноді вико-ристовує неурядові організації якширму для прикриття механізму одно -осібного прийняття рішень. Як засвід-чили події і президентства В. Ющенка,і нинішнього президента В. Януковича,які громадські слухання не влаштову-вались би і які «широкі» обговоренняне проводилися б, влада, «порадив-шись» у такий спосіб із слухняниминеурядовими організаціями і прибор-кавши неслухняних лідерів і громад-ські організації, все одно діє за власнимсценарієм і заради власних інтересів.

Для співпраці по лінії «влада – гро-мада» потрібний певний рівень довіри.А цього якраз і не вистачає. Я вжеписав, що владні органи сприймаютьвтручання НУО у здійснення власнихпрограм здебільшого як псевдоактив-

57

Володимир Фісанов

Чи досяжна соціальна складова демократії, або

наскільки вимушеною є українська затримка на

етапі «неліберальноїдемократії»

The article explores important aspects of the formation of democracy in Ukraine in the contem-porary social and political context. The author emphasizes that a participative model of democracywill not be effective in the country unless Ukrainian society forms a ramified, sustainable, and wor-king social basis for democratic changes. The achievement of democratic principles in society requi-res not only everyday work, but also dramatic efforts on the part of citizens, politicians, and thewhole of society in complicated and crisis situations, when it approaches the fate of the country asa community that with each step on the path of transformations becomes socially and politicallymore mature and confident.

ність «некомпетентних парвеню». Іноді,можливо, воно так і є. Однак найбільшапроблема виникає там, де громадянинвтрачає будь-яку довіру до влади навсіх рівнях. Саме тоді зростають на строїсоціальної і громадянської апатії – «Мивсе одно нічого не змінимо!» – і «вони»,тобто влада, починає діяти в звичномуавтономному, неконтрольованому сус-пільством режимі. Разом з тим, недові-ра влади до суспільства має і зворотнийбік. На всіх щаблях посилюється конт-роль за усіма громадськими та політи-ко-економічними рухами суспільства.Що, до речі, є одним з показників зрос-таючої корупції. Одним з «дотичних»показників корумпованості українсько-го суспільства є велика кількість різнихконтролюючих органів. СьогодніУкраїна є однією з держав-лідерів за їхкількістю. Якщо вести мову про еконо-мічну сферу, то у нашій країні нарахо-вується 85 різних інспекцій та адмініст-рацій, яким надано право перевірятисуб’єктів господарювання. Тоді як, доприкладу, в Латвії їх усього 16, вГрузії – 20, у Словенії – 26, Сербії – 30 інавіть у Білорусі менше – 40. Злиттяокремих контролюючих структур у нас,на думку експертів, відбувається не зметою їх оптимізації, а передусім для«концентрації неофіційних фінансовихпотоків», що проходять через них [7, 14,15]. У цьому ж контексті можна вестимову про тіньовий внутрішній риноксудових, адміністративних, управлін-ських і господарчих рішень, про «риноккерівних посад» [5, 31].

На жаль, сьогодні ми не маємооднозначної відповіді на запитання, чиє саме поняття «демократія» для віт-чизняних політиків, чиновників-управ-лінців, виборців суспільно значущою іпрацюючою моральною цінністю чи цепросто своєрідна «обманка», інстру-мент маніпулятивних технологій. Ско -ріше у світлі останніх подій ми спосте-

рігаємо те, що можна кваліфікувати якрольові ігри на демократичному тлі. Тутя звернуся до моделі Л. Вайтхеда, кот-рий намагався проаналізувати процесдемократизації як драму. Він пише проте, що політичне життя таких героїв, якВацлав Гавел чи Аун Сан Су, передбача-ло боротьбу, ізоляцію, несхитність ісимволічну реалізацію задумів як зви-чайні матеріали таких драм. Проте усуспільному житті країни перехід додемократії може сприйматися як драма,як своєрідний катарсис. У цього авторачитаємо: «Коли крах старого режимуприскорюється, здебільшого настаєперіод, коли час немов стискається ібагато подій, здається, відбуваєтьсядуже швидко. Такі епізоди ніколи неможуть тривати дуже довго, бо напругаі непевність були б нестерпні» [2, 653].Такі моменти драми наше суспільствопереживало, коли відчуло ритмікуМайдану. Проте помилка полягала втому, що суспільство відчуло цейпоштовх як початок політичного дива, аце був поштовх для переосмислення ікопіткої повсякденної праці. І сьогоднісуспільство проходить насправді сину-соїдальну нижню точку політичноїборотьби, справжній пік котрої настане,можливо, і не так швидко. А поки щобагато хто з виборців усе ще потребуєреального хліба і псевдовидовищ. Притому, що «немає ніякої впевненості вщасливому кінці, процес переходусповнений несподіванок, нових і невип-робуваних героїв і навіть трагічнихповоротів сюжету» [2, 653].

Ще один момент, якого не вистачаєнашому суспільству, щоби відчуватисебе «демократично упевненим»: покищо обмаль зворотного, комунікативно-го зв’язку по лінії «влада – громада».Зробимо деякі застереження. Звісно,було б наївним вважати, що органивлади відразу поліпшать доступ грома-дян до інформації «про себе», але згодні

58


будуть поступитися «святая святих» –відомостями про канали і механізмвиробництва рішень, тобто всією «уп -рав лінською» кухнею. Тут виникає ско-ріше інша проблема, як утворити те«комунікативне перехрестя» між вла-дою, громадою і бізнесом, яке дало бзмогу зробити прийняття рішень більшпрозорим, відкритим, тобто в кінцевомупідсумку розширило б «управлінськукухню», зробило б її комфортною нетільки для «державних куховарів», алей для громадських й бізнесових кілтакож. Отже, за таких умов суспільноїанемії вряд чи можна всерйоз згадуватипро українську публічну політику. Якзазначав свого часу відомий політологС. Рябов, вона «є тоді, коли її розумітияк комплекс справ, проектів, заходів,запроваджуваних для людей, на вимогулюдей та за участі людей. Це політика,замовниками якої стають громади, ауряди лише виконавці» [8, 35].

Факти сьогодні свідчать про інше.Нинішній президент, його найближчеоточення поки що діє всупереч очіку-ванням громадськості. І усе це не моглоне позначитись на його рейтингах. Угрудні 2010 р. було проведене репрезен-тативне опитування на замовлення ук -раїнської редакції Deutsche Welle.Оцінка діяльності В. Януковича на по -саді президента така – лише 10 % опита-них оцінюють його успіхи у розв’язанніпроблем економіки, корупції, обмежен-ня свавілля чиновників і міліції як «вцілому добрі». Найгіршим виявивсяпоказник Януковича в боротьбі зі сва-віллям чиновників та міліції: 50 % опи-таних вважають його роботу в цьомунапрямі «в цілому поганою». Актив -ність Януковича, спрямовану на роз в’я -зання економічних проблем, 48 % укра-їнців оцінили як незадовільну. Те жсаме 46 % опитаних стверджують проборотьбу Януковича з корупцією [9].Показовим є і те, що на запитання, як на

вашу думку змінився рівень корупції ворганах влади за 2010 р. (в рамках про-веденого соцопитування Інститутомімені Горшеніна) 42,3% респондентіввідповіли «збільшився», 45,6% – «незмінився» і лише 2,9 % респондентіввважають, що він зменшився [1].

Варто також зупинитися на одній зболючих проблем нашої політичноїсистеми «проплачуваності виборів»,яка не дає змоги представникам грома-ди замінити «замовних» гравців у полі-тиці. Зазначимо, що політична ситуа-ція, пов’язана з майбутніми парламент-ськими виборами 2012 р., досить суттє-во відрізняється від попередніх перед-виборних кампаній 2006 і 2007 рр.Багато експертів порівнюють її швидшез кампанією, що відбулася 9 років тому,тобто у 2002 р. Нагадаємо, що тоді пар-ламентські вибори в останній раз про-ходили за змішаною, пропорційно-мажоритарною системою. Причомуфінал голосування (31 березня 2002 р.)запам’ятався багатьом спостерігачам іучасникам тим фактом, що від БлокуЮлії Тимошенко, який набував тодіпоулярності, до парламенту не змігпотрапити жоден мажоритарник.

Аналітики підкреслюють і те, що упорівнянні з попередньою, «змішаною»парламентською кампанією витрати напотенційно успішну виборчу кампаніюзростуть як мінімум у два рази. Як вва-жає відомий політолог В. Фесенко, у2002 р. кампанія з шансами на виграшкоштувала мінімум півмільйона дола-рів. Зараз мінімальний рівень буде ненижче 1 млн доларів. А для того, щобипретендувати на перемогу, необхідновитратити декілька мільйонів. А це,зрозуміло, звужує коло учасників іробить політику і політиків клубом дляобраних. Справді, не кожному з грома-дян країни подібне «елітне депутат-ство» по кишені. Народний депутатС. Велижанський, що входить у бізнес-

59

В. Фісанов. Чи досяжна соціальна складова демократії...

крило БЮТ, розуміючи скільки можекоштувати депутатство, однак не пла-нує відмовлятися від участі по мажори-тарній системі. Проте і він констатує:«Наступна парламентська кампаніябуде у рази дорожча, ніж у 2002 р. Наокремих округах це будуть мільйони».У підсумку, за самими загальними під-рахунками, намагання політиків і пар-тій потрапити у парламент наступногоскликання обійдеться їм у 350–500 млн.доларів [4, 23–24].

Якщо ж вести мову про міжнарод-ний резонанс такої асоціальної політи-ки, то рахунок явно не на користь прав-лячого політичного класу. Н. Лоусон,британський експерт, колишній міністрв уряді М. Тетчер в інтерв’ю впливово-му вітчизняному журналу «Бізнес» щеу вересні 2009 р. зазначив таке: «ВУкраїні непочатий край роботи. Привсій моїй повазі до вас, ваша країна уповній руїні. … Вкрай важливо встано-вити верховенство права. Багато хтопомилково вважає, що капіталізм і рин-кова економіка – це економіка джунг-лів. Це зовсім не так. Він вимагає вста-новлення вкрай складної інституційноїнеекономічної інфраструктури, засно-ваної на вірно трактованому принципіверховенства права. … Ваші політикиповинні зрозуміти, що вони не перебу-вають понад законом» [6, 6]. І ще один зневтішних висновків: «корупційнийшлейф» в Україні, неспроможністьполітиків протягом майже двох десяти-літь вирішити соціально значущі, жит-тєві проблеми громадян і якісно поліп-шити параметри життєдіяльності всьо-го суспільства значно впливає на«пониження» міжнародної ваги та імід-жу нашої країни. Ось що згадує відомийвчений і правозахисник С. Глузман:«Добре пам’ятаю постійний інтерес донас у перші роки незалежності. Великакількість журналістів з інших країн іакредитованих тут… А потім все зміни-

лось. “У вас нудно й сіро. Нашим жур-налістам тут просто нічого робити.Тому вони залишають Україну”, – такпід час конфіденційної зустрічі сказавмені тоді посол однієї з європейськихкраїн». І автор робить дуже невтішнийвисновок – поки що «ми справді про-вінціали. Країна, що не вміє налагодитисвоє внутрішнє життя, не в змозі усві-домлено впливати на процеси в світовійполітиці» [3].

Відомий критик і експерт проблемпороджених неліберальною демократі-єю Ф. Закарія, вважає однією з її базо-вих характеристик інститут виборів таіноді їх достатньо часту повторюва-ність. При цьому влада багатьох країнзалишає за дужками проблеми рефор-мування правових відносин, формуван-ня відповідної політичної культури тафону, сприятливого для становленнярозвиненої особистості. Усе це в кінце-вому підсумку призводить не до форму-вання суспільних відносин демократич-ної участі, а до встановлення шляхомвиборів диктаторських і авторитарнихрежимів від Венесуели аж до Казах -стану і Росії, причому в останній діємодель «суверенної тандемократії». ВУкраїні ж діюча виборна демократіяпризвела до інших наслідків – встанов-лення режиму номенклатурно-олігар-хічного двовладдя з елементами дер-жавницької риторики і з непередбачу-ваним розвитком політичних подій,незважаючи на удавану «стабільність»нинішнього авторитарного ренесансу.Сподіваємось, однак, що затримка Ук -раїни на етапі «неліберальної демокра-тії» не буде ані нездоланною, ані вкрайтривалою.

Адже погодимось з думкою, щомодель демократії участі не буде пра-цювати в країні доти, доки суспільствоне сформує розгалужене, стабільне іпрацююче соціальне підґрунтя демо-кратичних змін. Вкорінення демокра-

60


тичних засад суспільства потребує нетільки повсякденної роботи, а драма-тичних зусиль громадян, політиків, сус-пільства в цілому у непростих, кризо-

вих ситуаціях, коли вирішується долякраїни як громади, котра з кожним кро-ком усвідомлює себе соціально і полі-тично більш зрілою й упевненою.

Література та примітки1. Автопортрет Украина 2010. Годовая

программа социологического исследова-ния 2009–2010 год // http://institute. -g o r s h e n i n . c o m . u a / m e d i a / u p l o a d s / -122/36/d92e27993b83.pdf

2. Вайтхед Л. Драма демократизації //Демократія. Антологія. – К.: Смолоскип,2005. – С. 649–661.

3. Глузман С. Страна провинциалов //Известия. – 2009. – 1 вересня.

4. Денисенко Е. В Мажоритарном тоне.Битва за место в парламенте уже нача-лась // Власть денег. – 2011.– № 13.– 1–7апреля.

5. Каленский Н. Особенности кризисной«тени» // Профиль. – 2010. – 13 февраля.

6. Лоусон Н., Горбач Д. «Неочевидно, чтогоспрограммы полезны для экономики» //Бизнес. – 2009. – 28 сент.

7. Матвейчук И. Коррупционные пото-ки централизуют // Комментарии.– 2010.–19 ноября.

8. Рябов С. Вульгаризми політичноїмови // Політична реформа очима експер-тів: значення публічних консультацій. –К., 2007.– С. 30 – 41.

9. Українці вважають роботу президен-та й уряду незадовільною //http://www. -epravda.com.ua /news/2011/01/26/268136/

61

В. Фісанов. Чи досяжна соціальна складова демократії...

62

Внутрішні та зовнішніетичні передумовиреалізації демократичноїперспективи в Україні: 5 кроків назустріч гіднійвідповіді на історичнийвиклик та трохиміжнародного контексту

Юрій Бауман

Японський сад 15 каменів, безпе-речно, одна з найяскравішихневмирущих філософських ме -

тафор. Зокрема, його сенс можна потрак-тувати і так: з кожної точки історичногочасу і простору відкривається неповторнакартина, кожна історична ситуація даруєунікальній шанс побачити щось нове, щосьінше. Лише так – через унікальне – можнапоглибити розуміння істини. Бо розвитоктеорії, осягнення універсального, сутніс-ного, відокремлення універсального відспецифічного принципово неможливіінакше, ніж через осмислення та теоретич-ний аналіз унікальної проблемної ситуації,через погляд на цілісність та історію ціліс-ності в унікальному ракурсі, що його зада-

но досвідом і практикою специфічнихтут і тепер.

Дослідження соціальних основ іпередумов демократії, міри та формнеобхідної для цього суспільної зрілос-ті зводиться, врешті, до з’ясування того,що і наскільки непереборно утруднюєдемократичні трансформації. А такожтого, хто і як це може подолати.

Тобто, йдеться, насамперед, пропошук і визначення суб’єкта демокра-тичних трансформацій, а також прозабезпечення соціальної солідарностідемократичними методами. Що, у своючергу, порушує похідні проблеми, асаме: правої культури, легітимізаціїсуспільного ладу, здатності до творення

ІІ. Внутрішні та зовнішні передумови реалізаціїдемократичної перспективи в Україні

To define the essence of the historic challenge facing Ukraine and all its citizens it is necessaryto study the problematic contradiction posed by this historic challenge. In the first place, this involvesthe search for and identification of the subject of democratic transformations, as well as securingsocial solidarity by democratic means. Research into the social bases and prerequisites of democra-cy, the measures and forms of required social maturity, eventually leads to an exploration of factorsrepresenting an insuperable impediment to the democratic transformations, as well as of the meansby which these obstacles may be overcome, and by whom.

Ю. Бауман. Внутрішні та зовнішні етичні передумови реалізації ...

63

ефективних об’єднань, дієвості маніпу-лятивних впливів тощо. І виявляється,що основною тут виступає суто етичнапроблема довіри.

Модуси реалізації суспільної довіри(чи компенсації браку такої довіри)викликають до життя той чи інший сус-пільний порядок та політичний режим.Сучасна Україна може служити цьомучудовою ілюстрацією.

В Україні ситуація безрадісна.Проте потенційно, можливо, багатоо-біцяюча. Адже маємо у себе типовийісторичний виклик за Тойнбі: без подо-лання кризи політичної системи, полі-тичної легітимності, отже, кризи полі-тичної довіри подальший розвиток, а,не виключено, і саме існування Ук -раїни вельми проблематичне. Але урамках теперішньої парадигми розвит-ку ні агента, ні шляхів подолання такоїкризи не видно.

Щоб конкретизувати сутність істо-ричного виклику, що постав передУкраїною, і отже, на жаль, і перед усіманами, її громадянами, варто розглянутифіксовану історичним викликом про-блемну суперечність між необхідним таіснуючим крізь призми низки рівніваналізу. Такі наближення мають слугу-вати сходинками від політичної повер-хні до етичної сутності.

Наближення перше: стан політико-правової системи.

Політична (як політико-правова, такі політико-ідеологічна) система мо -раль но застаріла і є неефективною як намакро-, так і на мікрорівнях (якщо ви -користати економічні аналогії). Такаполітична система є малоприйнятною імалолегітимною для країни, проте ін -шої системи країна випрацювати покине здатна.

На макрорівні політична системаУкраїни є четвертим з «перебудовних»часів етапом мутації адміністративно-номенклатурного олігархічного ладу в

умовах квазіринку і квазідемократії.Ідеалом такої системи, до якої вона при-родно тяжіє, є безальтернативний моно-полізм по-феодальному соціально і дер-жавно організованої панівної верстви вумовах «удаваного конституціоналіз-му», «квазіконституціоналізму» (по -няття «мнимого конституционализма»обґрунтоване на матеріалі історичногорозвитку Німеччини та Росії ХІХ – поч.ХХ ст. російським дослідником А. Ме -душевським)1. За такого порядку вибориі публічна політика позірно існують, алемало що або геть нічого не важать, авлада позиціонується як така, що існуєпоза та над політикою і законами. Суть імета політико-правового ладу «удавано-го конституціоналізму» – забезпечитизбереження влади старих панівнихверств за нових реалій. Отже, і комфорт-не еволюційне пристосування старихпанівних верств до цих нових обставинза умов додержання більших чи менших,але в кожній ситуації – мінімальнихдемократичних пристойностей з оглядуяк на власне населення, так і, особливо,на світову ліберальну спільноту домі-нуючих демократичних країн.

До означеного «ідеального» станунебезпечно наблизилась сучасна Росія,що звернула з магістрального цивіліза-ційного шляху демократизації на трагіч-ні манівці мрій імперського реваншу. А у«третьому світі» спостерігаємо цілийпарад подібних довершених зразків накшталт дореволюційного Єгипту. Нанаших же теренах описана система,навпаки, увесь час, попри безперервніколивання, врешті-решт віддалялась відсвого ідеального стану. У всякому разі –до президентських виборів 2010 р. Алесутність свою впевнено зберігала. Уелекторально-мотиваційному вимірізазначена сутність являє себе у принци-пі негативного вибору, або, нормальноюмовою кажучи, зводиться до імперативу«обирай існуюче попри усі його мінуси,

бо альтернативи незрівнянно гірші».Ідеальний варіант для такої системинегативного вибору так званий електо-ральний авторитаризм зводиться до аль-тернативи «існуюча влада або хаос і роз-пад соціальності». При ньому єдиноюмирною формулою зміни влади є при-значення наступника. Її менш остаточ-ний, проте цілком задовільний дляпанівної верстви варіант (Єльцин,Кучма-2) все ж включає в себе електо-ральний вибір, що зводиться до альтер-нативи «чинна влада або завідомо меншприйнятний лідер» (у наведених випад-ках – лідер компартії, але цю роль можезіграти також правий радикал чи простонеадекватний нездара тощо).

Але і тепер кожна з основних полі-тичних сил України почуває себе до ситькомфортно попри загальне кричущепадіння підтримки, бо виходить з того,що як би політично, правово чи мораль-но вона не грішила, гріхи суперниківбудуть не менші, і для певної частинивиборців вона залишиться більш при-йнятною (точніше, менш неприйнят-ною), ніж конкуренти. І це незважаючина те, що для низки політичних утворень(насамперед, для нещодавно правлячих ідекларуючих наявність принципів пар-тій «помаранчевого» табору), така «грана пониження» може от-от закінчитисьчи уже закінчилась катастрофою.Основою політико-електоральної стра-тегії теперішньої опозиції є не розбудоваальтернативної моделі позитивної діяль-ності, а просте очікування моменту, коливиборець розчарується у владних силахнастільки, що знову погодиться вважатиопозицію «меншим злом».

На мікрорівні криза політико-право-вої системи зводиться, на що неоднора-зово звертав увагу в своїх роботахперіоду 2005–2008 рр. К. Малеєв, доповної відсутності внутрішньопартій-ної демократії і неможливості рядовихучасників впливати на політику та

лінію керівництва в усіх політичнихпартіях (блоках) чи політичних органі-заціях України. Політичні утворення засвоєю організацією є цілковитою ана-логією закритих акціонерних товариств(це – в кращому разі; в гіршому – при-ватних фірм). Або, якщо звернутися дозапропонованої ще у 1995 р. Г. Кіт шель -том класифікації, є або «клієнтеліст-ськими партіями», або «партіями одно-го лідера», або певним гібридом цихтипів, з певними декоративними риса-ми «партій програми» на радикальнихфлангах політичного спектру2. Безу -мовно, саме цими організаційними(отже, і ідеологічно-моральними) вада-ми слід пояснювати політичний крах табезпомічну недієздатність опозиційнихпартій у 2010 р. Втрата ними разом звладою підтримки великого капіталу, а також можливостей опиратися надерж структури та перерозподілятикошти з державного бюджету на своюкористь не лише стала для них фаталь-ною, але і мала своєю зворотною сторо-ною надмірну, небезпечну для країни,непропорційну щодо електорально-політичної підтримки і при цьомунапрочуд легко одержану концентра-цію влади у Президента та його партії.

Наближення друге: громадянськесуспільство vs політикум.

Видається, що у другому наближеннійдеться про суперечність між станомсуспільства і станом політикуму: сус-пільство виразно більш зріле, цивілізо-ване, моральне і навіть культурне, ніжполітикум. Більше того, не буде великоюпомилкою і твердження, що пересічнийкиянин, львів’янин чи харків’янин єрозумнішим, моральнішим та навітькваліфікованішим за пересічного полі-тика чи функціонера держадміністрації.Це не дивно: суспільство і політичнасфера розвивались з різною швидкістю ічерез різні механізми, а протягом1993–2004 рр. – у різних, часом проти-

64

Внутрішні та зовнішні передумови реалізації демократичної перспективи в Україні

лежних напрямках. Та і політико-адмі-ністративний відбір у нас, як відомо, єпереважно негативним, а у епоху Кучмибув негативним свідомо і майже цілко-вито. Помаранчева революція 2004 з цієїточки зору може бути коректно визначе-на як тріумф громадянського суспіль-ства над політикумом (а подальша істо-рія – як реванш політикуму).

Тобто, у другому наближенні засад-нича суперечність історичного викликуУкраїні виглядає по-аристотелівськи:як суперечність між матерією соціаль-ного і наявною її політичною формою,або як суперечність між громадянськимсуспільством і політико-владно-дер-жавною сферою, або як проблема пошу-ку адекватної політичної форми соціу-му України.

Наближення третє: відсутність полі-тико-ідеологічного представництва.

У третьому наближенні засадничасуперечність являє себе як відсутністьполітичного представництва середньо-го класу, «дрібно-середнього» бізнесу тасамостійних чи кваліфікованих праців-ників взагалі. Натомість спостерігаємомонопольне представництво моно по -ліс тич ного капіталу та чиновництва(тобто, використовуючи марксистсь -кий сленг, чистий випадок державно-монополістичного ладу). Справді, усіосновні, тобто представлені у парла-менті, на посаді президента та в уряді,політичні сили опираються, з одногобоку, на олігархічний капітал та вели-кий (т.зв. системний) бізнес з їхньоюрізнорідною клієнтелою, з другого, наширокі верстви залежного від державинаселення (бюджетників, пенсіонерівтих, хто одержує різні форми допомогитощо), чиє соціальне становище, рівеньдобробуту і соціальна вразливість ро -бить їх чутливими до безпосередніхматеріальних стимулів.

Відповідно геть усі провідні полі-тичні сили являють собою різноманітні

зразки антикварного консерватизму.Водночас в Україні немає не лише силліберального чи соціал-демократичногохарактеру, але і сучасного консерватиз-му англо-саксонського штибу.

Отже, потенційним чи актуальнимносіям ліберально-буржуазних ціннос-тей (в усіх модерново-цивілізованихмодусах їхнього існування: ліберально-консервативному, ліберально-соціаліс-тичному та помітно слабшому власнеліберальному) немає кого підтримува-ти та за кого голосувати, бо політич-них структур із відповідною ідеологі-єю і демократично-правовими нор -мами внут ріш нього устрою в країнінемає. Половина громадян країни, і най-активніша, найдинамічніша половина! –у тому числі виразна більшість мешкан-ців великих міст, позбавлена адекватно-го політичного представництва і живеніби не в своїй країні за чужими прави-лами. Одна з ілюстрацій цього – те, щоколишня «помаранчева ніша» – вели-чезний політико-електоральний сег-мент, що охоплював близько половинивиборців – порожня нині на дві третини.

Ситуація в Україні, таким чином,унеможливлює реалізацію концепції де -мократії як вибору громадянами з-поміж конкуруючих еліт. У європей-ській політичній думці така концепція єпревалюючою, бо після викликаноїроботами В. Парето та Р. Міхельса з їх«залізним законом олігархії» кризи ідеїдемократії ототожнюються з концепці-єю представницької демократії і визна-чаються у протистоянні з розуміннямдемократії як безпосередньої і прямої.Тобто, як люблять вказувати на свійпріоритет у задаванні координат демо-кратичного дискурсу французи, ученняМонтеск’є проти учення Руссо. Але уполовини українських громадян можли-вості такого вибору між елітами простонемає, а на політичну самоорганізаціючи\та реалізацію прямої демократії вони

65


не здатні. І тому мають, попри цілкомдемократичні (хоч і багато у чому непра-вові) орієнтації, обирати між: пасивнимігноруванням чужого авторитаризму, щосприймається як неминуче зло; пасив-ним, а тому вельми неефективним імалоперспективним, соціальним опоромйому; нарешті, активною підтримкоюближчого, «свого» авторитаризму як«меншого зла». Варто зазначити, щопроцедурні способи реалізації такоговибору можуть бути цілком демократич-ними за формою. І варто додати, що такалогіка політичного вибору, вірніше полі-тично вимушеної поведінки в умовахвідсутності реального вибору за наяв-ності формальних можливостей вибору,характерна не лише для усієї країни, авідбивається у практиках десятків ісотень політичних та громадськихоб’єднань, що декларують демократичнізасади своєї діяльності.

Четверте наближення: нездатністьдо самоорганізації, політичної діяль-ності та здійснення влади як проблемаправосвідомості.

Проблема ця сутнісна, глибинна,однак, банальна: ще Аристотель з По -лібієм звертали на неї увагу, описуючидурні цикли кругообігу державних форму полісах античного світу. Історія нашоїкраїни і у XVII, і у ХХ ст. черговий разпідтвердила цю незаперечну істину:демократія без права – це прелюдія дик-татури, в кращому разі – авторитарногорежиму як відповіді на суспільну вимогухоч якоїсь унормованості і стабільності,хай і без демократії. І ця грань проблем-ного напруження демократії знаходитьсвій вияв не лише у загальноукраїнськихпроцесах, але і в практиці буквальнокожного об’єд нання громадян, котре хочтрохи є таким, а не фікцією.

Це природно: скільки-небудь по -стійне об’єднання зусиль, узгодженнядій можливе лише на основі і у рамкахспільних цінностей, на яких ґрунтують-

ся спільно визнані правила, критерії,процедури, отже, легітимність дій,представництва та керівництва. Тобто,для демократичного суспільного дого-вору його правила – це усе. Але саме ціправила та їхні правові засади ніде ініколи в українських практиках, демо-кратичних практиках зокрема, не єпріоритетними цінностями: нимизавжди нехтують заради ситуативноїдоцільності чи/та дріб’язкової вигоди.

Від всеоохопного та прогресуючогоправового нігілізму, примату доціль-ності над правом невіддільні панівні вУкраїні безвідповідальність та цинізм.

Однією з причин такої традиції агре-сивного правового нігілізму є те, щосамі закони та інші державні норми засистеми примусово-насильницької, не -рів ної, несиметричної, класової, тобто,по суті, окупаційної форми суспільногодоговору, як слушно зазначав К. Ма -лєєв, є не нормами права і продуктамисуспільного договору, а, навпаки, слу-жать інструментами управління дляпанівної верстви. І тому цілком природ-но ігноруються як керівниками (якіпросто не розповсюджують їхню дію насебе), так і керованими, котрі не вважа-ють такі закони своїми, отже, легітим-ними, і коряться їм лише під тискомпримусу.

Ще одним коренем правового нігі-лізму, що унеможливлює сталу демо-кратію в Україні взагалі, самоорганіза-цію та політичне представництводемократичних верств, насамперед,середнього класу, зокрема, є націонал-демократія. Точніше, ще не подоланеостаточно ототожнення демократії танаціонал-демократії, попри політико-ідеологічне фіаско останньої.

З одного боку, історичні заслугинаціонал-демократії у розбудові дер-жавності і демократії в Україні безспір-ні. Зокрема, виявилось, що лише само-очевидні, аксіоматичні ідеологічні заса-

66


ди національно-етнічної солідарностізмогли в наших умовах привести допояви та довготривалого існування тафункціонування, часто-густо – доситьуспішного, політичних об’єднань демо-кратичного штибу.

З іншого боку, націонал-демократіяяк демократична течія є вельми обмеже-ною та архаїчною. Недаремно вона орга-нічно невіддільна і нерозрізнена зі свої-ми консервативним та радикальнимкрилами, котрі навіть на рівні не практи-ки, а ідеології мають з демократією дуженебагато спільного. І основним ґанджемнаціонал-демократії є саме її етико-пра-вові засади. У власне морально-правовійплощині це проявляється у старійдобрій трайбалістській етиці, основиякої вичерпно виклав злий дідусь Леніну промові на ІІІ з’їзд комсомолу: все, щоведе до перемоги нашої справи (тобтосправи національної у тому вигляді, якми її уявляємо) – добре, все, що заважаєтакій перемозі – погано; відповідно, усе,що роблять хороші на наш погляд уданий момент політичні персонажі –добре, а усе, що роблять їхні супротив-ники – погано навіть у тому випадку,якщо і ті, і другі творять зараз точнісінь-ко те, що їхні супротивники творилиучора. Од но значне домінування ціннос-тей національної емансипації над цін-ностями соціальної чи політико-демо-кратичної емансипації приводить дорозуміння держави, насамперед, якінструменту розбудови нації. Томунаціонал-демократія, за всієї своєї демо-кратичної риторики, закономірно тяжієдо вельми консервативного і не вельмидемократичного бачення держави якцентралізованої, унітарної, адміністра-тивно сильної і виразно домінуючої надсуспільством. Відповідно, на рівні про-цедур панують авторитарно-мобіліза-ційні установки: обираємо вождя і усі, якодин, йдемо за ним і підтримуємо його вусьому.

За такого світоглядно-правовогопідґрунтя не доводиться дивуватися,що у політичних практиках націонал-демократії безроздільно панує призем-лена політична доцільність вкупі з вож-дизмом, котрі закономірно призводятьдо неефективності, безвідповідальності,без принципності, розколів, корупціїтощо.

Залишається втішатися тим, щонаціонал-демократія – це найм’якішийвипадок реалізації підміченої уже цито-ваним К. Малеєвим закономірностітакого змісту: як тільки до демократіїдодається який-небудь стійкий загаль-ний епітет (соціалістична, народно-демократична, суверенна, ісламськатощо), це є ознакою того, що демократіїтам залишилось небагато.

Отже, за умови слабкості, а то і від-сутності засад правосвідомості як осно-ви домовленостей щодо формуваннясуб’єкта демократичної трансформаціїУкраїни залишається сподіватися надовіру як таку: вірю чи не вірю. В пев-ному сенсі це цілком логічно: довіра –це субстрат демократичної політики іоснова демократичної легітимності.Але от довіри то як раз і бракує. Та цевже суто моральна проблема.

П’яте наближення: нездатність досамоорганізації як моральна проблема.

У п’ятому наближенні, таким чином,серцевиною історичного виклику вияв-ляється незадовільний стан моральностій правосвідомості середнього класуУкраїни, отже, його здатності самоорга-нізовуватись в осередки громадянськогосуспільства і потім, породжувати кон-структивні і тривалі ідеологічні політич-ні рухи та утворення, висувати і контро-лювати лідерів та функціонерів тощо.

Звісно, незадовільність ця не є абсо-лютною, поступ грамотності і правосві-домості є позитивним та відчутним(вітчизняна політична історія уже далау підсумку дуже цікавий і перспектив-

67


ний масовий різновид пересічного гро-мадянина, що вимушено розбирається удуже дивних речах – від технічнихпараметрів газотранспортної чи банків-ської системи до компаративного кон-ституційного права). Підприємницькийпротест проти урядової редакції подат-кового кодексу – перший в новітнійукраїнській історії соціальний класо-вий рух – є вагомим доказом поступусоціальної самоорганізації.

Однак практика поки що здебільшо-го переконливо свідчить, що рівеньморальності й правосвідомості, достат-ній для усвідомлення того, що «такжити не можна», а подекуди навіть і длятого, як треба жити, щоб було цивілізо-вано та демократично, є цілком недос-татнім для вирішення позитивнопрак-тичних завдань. Просто кажучи, мо -ральності і правосвідомості не вистачає,щоб, як каже згаданий К. Малеєв, зібра-тися десятку людей і довірити обрано-му ними одинадцятому певні повнова-ження і зібрані гроші так, щоб не виник-ла чергова малесенька корупційнанеефективна копія всеукраїнськогокорупційного неефективного оригіналу.

Така нездатність побудувати засно-вані на довірі та узгоджених процеду-рах ефективні й прозорі (недавнійдосвід підприємницьких протестів накиївському Майдані дозволяє додати –і скільки-небудь тривалі) форми орга-нізації залишає добрій половині грома-дян України вельми небагатий політич-ний вибір. Оскільки цілісність суспіль-ства і якісь форми соціальної солідар-ності та інтеграції все одно мають матимісце, залишається або терпіти нав’яза-ний згори квазіфеодальний авторита-ризм і жити у веселенькому периферій-ному суспільстві часів імперіалізму тапролетарських революцій, чи сподіва-тися на зовнішній буксир. В останньо-му сенсі можна зазначити, що В. Ющен -ко – це Ленін сьогодні: як Володимир

Ілліч не вірив у світлий соціалізм уРосії і сподівався на допомогу пере-можного пролетаріату Німеччини таусієї Європи, так і Віктор Андрійовичне вірив у здатність України трансфор-муватися і усі надії покладав на сприян-ня Євросоюзу і вступ демократичноїУкраїни до нього.

Правда, до недавнього часу середніверстви України, як і усі її громадяни,мали бонус – можливість обирати, яка зчужих їм ідеологічно консервативнихавторитарних чи напівавторитарнихполітичних сил є для них меншим злом.Осмислених форм активності ж (ідея назло недружній владі ніяк на неї не впли-вати осмисленою не видається) длятаких громадян залишалось і зараз зали-шається аж дві: голосувати за вистраж-дане у сумнівах «менше зло» і вдаватисядо локальних акцій прямої дії на захистлокальних інтересів. Навіть згаданийпідприємницький Майдан як загально-український рух зробив лише першийкрок до того, щоб піднятися над рівнемтакої ситуативної локальної дії. До речі,весь цей стан справ означених громадянкраїни глибоко принижує, деморалізує,депресує і сильно втомлює.

Визначальний характер моральнихпроблем, проблеми довіри та відпові-дальності – зокрема, ставить цікаве, алетеоретично та практично вельми непри-ємне питання щодо необхідності певно-го морального фундаменталізму і пошу-ку модернових форм солідарності найого основі. Але такий фундаменталізм,що міг би і мав би зайняти місце владно-го авторитарного примусу в цементаціїсуспільного цілого, і місце централізова-ного адміністрування та вождизму – уцементації соціальних та політичнихрухів, принципово погано поєднується ізатомарними орієнтаціями на індивіду-альний успіх, притаманними відкритомуліберальному конкурентному рин ко во -му суспільству. Іс нуючі у світі варіанти

68


розв’язання такого завдання – стверд-ження безумовності «не бреши», «некради», «не вбий» (британські традиція іпристойність, американський протес-тантизм, німецька чи японська безумов-на патріотична повага до законів та пра-вил як виразника суспільного цілого)Україні непритаманні та очевидно непідходять. У деяких варіантах цю функ-цію виконує церква (не лише в амери-канському, але і, припустимо, польсько-му чи ірландському), але очевидно, щонеавторитетні, переважно антиінтелек-туальні, часто авторитарні, здебільшогоретроградні і до реакційності консерва-тивні, дуже політично і при тому зде-більшого антидемократично заангажо-вані або ж принципово аполітичні укра-їнські конфесії є швидше гальмом, а неважелем демократичної трансформації.Тому питання щодо доцільності, формиреалізації та самої можливості лібераль-ного різновиду морального фундамента-лізму в Україні є відкритим.

Таким чином, чи погубить теперішнійісторичний виклик Україну, а чи відпові-даючи на нього, вона вирветься у шерен-гу лідерів цивілізаційного поступу –рішення цієї історичної альтернативи укінцевому підсумку залежить від того, чивистачить середньому класові Україниморальних сил, правової принциповостіта звичайнісінької пасіонарності для від-найдення адекватних форм самооргані-зації, отже, – і організації країни.

Від відповіді України на історичнийвиклик, від зробленого Україною істо-рико-цивілізаційного вибору будезалежати і місце України у світі – уйого цивілізованому ядрі чи на одній зорбіт його більш або менш неблагопо-лучної, бідної, залежної і дегуманізова-ної периферії.

Але також очевидно, що і контекстісторичного вибору України, отже, бага-то в чому і сам вибір, задається будовоюі характером світового порядку, котрий,

у свою чергу, у низці визначальнихмоментів твориться основними світо-вими гравцями, насамперед США таЄвропою. Логіка глобалізації і тамодель світової структури, що вимальо-вується у підсумку, позиціонуютьУкраїну у світовій системі координат,виступають всепроникним контекстомдля наших внутрішньодержавних про-цесів. І тому виступають могутнім чин-ником, котрий сприяє формуванню,розкриттю та мобілізації потенціалуУкраїни, зокрема, реалізації її демокра-тичної перспективи. Або, навпаки,перешкоджає цьому, призводячи доспрощення суспільного життя, примі-тивізації суспільних відносин, отже, доблокування поступу, маргіналізації тадеградації чи витіснення за кордон самеінтелектуальних, демократично орієн-тованих, активних та перспективнихскладових української політичної нації.

Для того, щоб проілюструвати зна-чення позиціонування тієї чи іншоїкраїни зовнішніми силами, доситьпорівняти сучасний стан Молдови таРумунії, чи, припустимо, України таБолгарії.

Як європейської країни, Українистосується насамперед, політична лі -нія та позиція щодо неї Європи.Позиція ця зараз є цілком очевидною:несприятливою і негативною. Ще точ-ніше – егоїстичною і безпринципною:Європа, визнаючи Україну та Грузіюзоною інтересів та впливу Росії, при-носить свої принципи, вони ж принци-пи демократії, у жертву геополітич-ним схемам та оборудкам. Звісно, кар-тина не така однозначна – є у Європіприхильні до України держави і діячі.Є низка інституцій, наприклад Вене -ціанська комісія, які надавали і про-довжують надавати їй неоціненну без-корисливу допомогу. Але в головномуі в цілому висновок щодо європей-ського вибору між принципами і реал-

69


політік на користь реалполітік єоднозначним.

Отже, зовнішні етичні передумовиреалізації демократичної перспективи вУкраїні, і не лише в Україні, але і урешті пострадянських країн, і не лишепострадянських країн, є у цьому сенсінегативними. Чому?

Європа нині є цивілізаційно гомо-генною завдяки перемозі її демократич-них країн у співдружності та на чолі зСША у двох Світових та холодній вій-нах. Війни ці тривали більшу частинуХХ ст. і були війнами за визначеннявектора історико-цивілізаційного роз-витку Європи, отже, і світу. В Європі, зпочатку Нового часу, з часів Контр -реформації, Нідерландської ре во люціїта Тридцятирічної війни, демократичніна свій час країни та ідея демократії яктака, ідея національної держави як таката ідея ринкової економіки як таказавжди мали поряд з собою і проти себемогутні у військово-політичному, еко-номічному та культурно-ідеологічномусенсах авторитарні, імперські, «команд-но-адміністративні» альтернативи. Аль -тернативи ці були, як правило, хоч і незавжди, дещо менш ефективними,проте, як правило, більш масивними:Іспанська і Австрійська імперії, Пруссіяі Німеччина, Оттоманська імперія,завжди – Росія. Перша світова війназнаменувала собою поразку і розпадімперій, закінчення їхньої епохи. Алеліберали і пацифісти раділи даремно, бодо закінчення боротьби європейськихісторико-цивілізаційних трендів булоще далеко: усе ХХ століття. Модерніагресивні тоталітарні неоімперськіутворення антидемократичного реван-шу – Німеччина та СРСР – декларува-ли і справді мали сенсом свого існуван-ня і метою діяльності найжорстокішуміліарну мобілізацію великих народів,що мали нещастя потрапити під їхнювладу, саме зміну ходу історій. Точніше

– цивілізаційну парадигму європей-ського, отже, – і світового розвитку. І 70років тому, у 1940–42 рр., вони опини-лися дуже недалеко від успіху: всяЄвропа, крім Великобританії, Ірландії,Швейцарії та Швеції, стала картиною зрізних відтінків червоно-коричневого.13 червня 1940 р. тов. Молотов конста-тував цей момент у бесіді з посломфашистської Італії: «Англія та Фран -ція, з їхньою старою політичною осно-вою, не витримують випробування.Інші країни виявились більш пристосо-ваними до нових умов, ніж вони. Багатонового дала Італія. Багато нового дала іНімеччина. Багато нового, йдучи своїмшляхом, дав і СРСР»3.

Але Друга світова визначила цілкомінший мейнстрім цивілізаційного роз-витку Європи, отже, і людства.Перемога на європейських теренахдемократичного ладу і ринкового гос-подарства в боротьбі та історичні кон-куренції з країнами «нової політичноїоснови» тепер є абсолютною: демокра-тизація повоєнної Німеччини сталавирішальним поворотним пунктомусієї світової історії новітнього часу, аще ж маємо неодмінно згадати Італію зАвстрією, а поза межами Європи – звіс-но, Японію. Наступні хвилі демокра-тичних трансформацій країн ПівдняЄвропи у 60–70 роках ХХ ст. і, нарешті,Сходу Європи і частково – Балкан укінці століття довершили справу.

Цінності демократії, правового ладу,відкритого плюралістичного суспіль-ства, ринкової економіки, національноїдержави як форми існування народузапанували у Європі, котра зараз єсамодостатнім геополітичним масивом,до того ж конституйованим у цілісністьЄвросоюзом. У цьому сенсі поняття«Європа» не є географічним, а томунизка країн Балкан та Сходу Європи,Україна – у їхньому числі, сприймаєть-ся лише як європейське оточення разом

70


з країнами, припустимо, ПівночіАфрики чи Закавказзя. В кращому разідеякі з цих сусідів позиціонуються як«кандидати до Європи». З іншого боку,Австралія, Канада чи Ізраїль – це ціл-ком Європа. Тобто, альтернативністьцивілізаційних парадигм – не європей-ська проблема. Якщо, звісно, не вважа-ти Росію європейською країною. Як іБілорусь, Україну, Сербію, Туреччину,Боснію і Герцеговину.

Не вважати хочеться і наче можнасобі дозволити: ареал цивілізованихдемократичних режимів постійно роз-ширяється, охоплюючи зараз більшніж 3/4 економічної потуги планети іна 99 % збігаючись з тим самим «золо-тим мільярдом» (мінус певну кількість арабів Перської затоки і китайцівСінгапуру та Гонконгу). Військово-технологічна перевага західного світутеж величезна такою мірою, що НАТОфактично є не стільки військовим бло-ком, скільки планетарною поліційноюсилою.

Однак абсолютна більшість людстваще не обрала вектора свого цивілізацій-ного руху. Витіснені з Європи (або від-тиснуті – йдеться про Росію – на її мар-гінес) цивілізаційні альтернативи ніку-ди не ділися. Вони закономірно і при-родно відроджуються в іншому масшта-бі – більшому, світовому: приклад –Китай, а також десятки країн меншпотужних, від Ірану чи Росії.

Проблема України у цьому сенсіполягає у тому, що Європою, котру очо-лює Франція і Німеччина (і пригальмо-вує на цьому шляху Великобританія)обрано дуже ризикований та сумнів-ний, і тому, на мою думку, безвідпові-дальний і тупиковий – ієрархічний,євроізоляціоналістський – варіант архі-тектоніки світу, що глобалізується.

Досягнувши (насамперед – за аме-риканської допомоги, за півстоліття підзахистом стратегічної парасольки аме-

риканського мілітарного протекторату)торжества демократичної цивілізацій-ної моделі, Європа, як «ідеальний спо-живач» професора Вибєгалло з «По -неділок починається в суботу» Стру-гацьких, очевидно задалась метою згор-нути простір і зупинити час. При усійсвоїй природності для здорового глузду,логічно несуперечливою така стратиге-ма якось не видається: принциповезосередження на своїх локальних інте-ресах і проблемах поєднується у ній зпретензією на світове лідерство та рольархітектора світу, засадничі цінностіхоч і проголошуються не лише фунда-ментом європейської цивілізації, але ізагальнолюдськими абсолютними уні-версаліями, проте, здебільшого, зали-шаються для внутрішньоєвропейськоговжитку, легко поступаючись у зовніш-ній політиці міркуванням поточноїполітичної доцільності. На виходімаємо парадоксальну ситуацію, коли забезумовного світового домінуваннядемократичних країн та демократичноїгомогенності Європи, цінності демокра-тії для європейської «реалполітік»далеко не завжди є визначальними.

Що сучасний ієрархізований світ знеобхідністю охоплює декілька рівнів,декілька кіл авторитарних, антиєвро-пейських режимів в окраїнних частинахпланети, тобто на більшій її частині (і більшій частині Євразії теж), – напи-сано немало справедливого, зокрема 4, І. Валлерстайном, Ю. Латиніною та ін.Але у І. Валлерстайна несправедливийхарактер світосистеми – явище неуник-не за визначенням взагалі, органічнийпорок капіталізму та лібералізму – зок-рема . Ю. Латиніна лаконічно і перекон-ливо показує, що Європа і світ уXVII–XIX ст. уже переживали те, якзростання свободи і багатства на ЗаходіЄвропи закономірно призводили дозростання деспотизму, визиску і бідностіна її Сході та за океаном. Ю. Латиніна

71


також доводить, що у глобалізованомусвіті ситуація з цією напастю навіть без-надійніша через те, що сучасним деспо-там свої вчені і ремісники не потрібні, а«виникнення будь-якої суспільної гру -пи, котра займається чимось іншим, крімвиконання функцій рабів чи охоронців,сприймається як … виклик режиму»5: усепотрібне вони можуть придбати на сві-товому ринку взамін на доступну длядобування малокваліфікованою працеюсировину. Ці спостереження Ю. Лати -ніної видаються цілком слушними. Чогоне скажеш про її версію щодо відпові-дальних за таку світобудову, котримивиявляються корумповані тоталітарніплемінні вожді і польові командириКонго, Афганістану, Палестини і щедекількох подібних країн, а такожчомусь західні правозахисники та між-народні гуманітарні організації.

Складається враження, що така архі-тектоніка світу є свідомою метою ліде-рів Європи (уточнимо – більшості ліде-рів «старої» Європи), певним бажанимстабільним станом на певний – вельмипротяжний у часі і, бажано, максималь-но протяжний – поточний історичнийпе ріод. І вибудовується ними цілеспря-мовано.

У цій моделі світу, що її прагне сфор-мувати Європа, за світову стабільністьвідповідають, в основному, США. Анезрівнянно менш обтяжена глобальноювідповідальністю за стабільність світо-устрою Європа посилюється відносноних шляхом загравання та маневруван-ня у багатокутнику між Росією, Китаєм,мусульманським світом тощо з тим, щобнабрати якнайбільшу вагу, опираючисьна обшири та ресурси недемократичнихопонентів США. Спо лучені Штати прицьому неявно позиціонуються як геге-моністська сила, а явно – як «паперовийтигр» сучасності, і емансипація їхньогопротекторування задається як основнийєвропейський політичний вектор, спря -

мований, про те, на досить химернийідеал: таке світове домінування Європи,котре не передбачає глобальної відпові -дальності; кот ре передбачає її відгород-женість від світу високим парканчиком,за котрим смачно їдять; і таке культурно-ідеологічне задавання європейських уні-версальних цінностей, яке залишає занеєвропейськими країнами право насамобутню неєвропейськість, тобто,насамперед, на авторитаризм, порушен-ня прав людини, злидні тощо, а такожправа їхніх правителів на свої інтересита зони впливу остільки, оскільки це від-повідає європейським інтересам абохоча б їм не суперечить. Подробиці цієїгеніальної стратегії, гідної закомплексо-ваного тінейджера, див. у Е. Тодда,такого собі європейського анти Бже -зінського, програмові концепти та стра-тегічні геополітичні напрацювання кот-рого, на заздрість решті аналітиків, зпохвальною старанністю втілюються уполітику локомотивів євроінтеграції 6.

Обсяг статті не дає можливості зупи-нитись у цьому зв’язку на багатьох ціка-вих, але не першорядних для її теми мір-куваннях. Приміром, на тому, що спадокери європейського колоніалізму разом зпостколоніальним травматичним синд-ромом є, разом з комплексом неповно-цінності щодо США, для подібного сві-тобачення неусвідомлюваним, але ви -разним підґрунтям, котре вельми утруд-нює вихід з глухого кута ображеної без-перспективної парадигми «або ми влада-рюємо, або нас не чіпайте і живіть якхочете». Що болісно і повільно створю-вана сучасна модель євроінтеграції і замасштабом, і, головне, за темпом і суттю,відстає від логіки глобалізації та форму-вання світової людської спільноти, ітому стрімко морально застаріває. Що,відповідно, принципово приречені напоразку пошуки унікальної євроідентич-ності, що їх уже не перше десятиліттяведуть численні інтелектуали Єв ропи,

72


попри те, що прогресивні з них бачатьспецифіку європейської приналежностіу відкритості світу, діалогічності та полі-фонічності 7. Що США, особливо в рам-ках доктрини Монро (згадаймо історич-ні слова про «нашого сучого синаСомосу»), але не тільки, хворіли у 50–60роки тією ж хворобою вибудови буфер-ного шлейфу антидемократичних режи-мів для протистояння комунізмові.Варто також з особливою втіхою зазна-чити, що стрункість архітектоніки світу,що її вибудовує Європа, уже зруйнованаарабською «весною народів», що у 2011повторює, як слушно зазначив К. Ма -леєв, європейський 1848.

Для нас головним є інше: Україні якчастині Європи у такій картині світумісця немає. Позиціонування не у ядрісвіту свідомо прирікає на недемокра-тичність, а демократичність устрою,відкритість суспільства та конкурент-ність економіки більше не є підставоюдля входження у це ядро. В найкращо-му разі вона зберігається на світовіймапі як сателітарний Росії буфер міжРосією і Європою та європейськийсировинний придаток. Європейська,демократична Ук раїна, до того ж, оче-видно, може стати для Євросоюзу про-блемою: що з нею робити – не прийма-ти ж. Не викликає сумніву, що такепозиціонування України у ієрархії таподілі праці глобалізованого світуназвати сприятливим для формування,розвитку та реалізації її демократичноїперспективи важко.

Для демократичних перспектив ісамого існування України суттєвим єтакож такий потужний чинник зовніш-нього контексту, як невідповідність уні-версалістських правових декларацій іреалполітичної практики ситуативноїдоцільності та обстоювання поточнихінтересів. Це спонукає до з’ясування при-нципового питання щодо правових засадархітектоніки ієрархічного світу. Якщо

подивитись на систему силових дійЗаходу з встановлення та підтриманнясвітового порядку, то легко переконати-ся, що жодної системи немає. У Іраку доцього часу воюють за підозрою (котра,звісно, не підтвердилася) щодо наявностізброї масового знищення, а з кошмарнимрежимом Північної Кореї, котра нав’яз-ливо переконує світ у наявності у себетакої зброї, ніхто воювати не збирається.Ірану чи Україні ядерну зброю мати неможна, а Китаю, Індії чи Пакистану –можна. На фантомні за грози в Афга -ністані реагують зразу, у Боснії – через 5років різанини та чверть мільйона жертв,у Центральній Африці – ніколи. Воєннізлочини у Косово – це погано, а в Чечні –нормально, Сербії Косово силою трима-ти неможна, а Туреччині Курдистан чиКитаю Тибет – можна, Іраку за хоп -лювати Кувейт не можна, а Росії Абхазіюта Осетію – цілком. Чи є тут щось, крімполітичної (і, насамперед, внутрішньо -політичної си туа тивної) доцільності?Риторичне за питання.

Заради справедливості зазначимо,що, хоча універсальна система світовогоправа, заснована на певних гуманістич-них принципах та організації, покликаніїї обстоювати – Ліга Націй та ООН – цеамериканська ідея, хоча США вигідновідрізняється від Європи сплескамимесіанських устремлінь підтримувати усвіті право і демократію, але Дж. Буш-молодший неспровокованою агресієюпоти Іраку (для вирішення тих-такивнутрішніх проблем, по роджених влас-ними помилками його адміністрації)зробив видатний внесок у руйнацію уні-версальної системи світового права.

Із показовим у своїй стрункості тасвітоглядній послідовності ідеологіч-ним обґрунтуванням з позицій аме -рикан ського республіканця можнаознайомитися у програмній книзіР. Кагана «Про рай і владу». Важко непогодитись з автором, коли він визна-

73


чає Сполучені Штати як наскрізь лібе-ральне прогресивне суспільство, щовідчуває відповідальність за утверд-ження ліберального демократичногосвітового порядку і готове застосуватидля цього силу, коли він закидає«постмодерній» Європі страусячу без-відповідальну політику ігноруваннясвітових викликів та загроз, ухиленнявід «тягаря гарантування глобальноїбезпеки». Бо «на теренах Європи старізакони міжнародних відносин ужевідійшли у небуття. Європейці збуду-вали новий лад, звільнилися від зако-ну і навіть ментальності силової полі-тики. Вони перейшли з гоббсівськогосвіту анархії до кантіанського світувічного миру», при цьому кантівськийпарадокс (між необхідністю світовогоуряду для вічного миру, але такого,котрий не загрожував би свободі) дляєвропейців розв’язали американці8.

Але із цих слушних міркувань, під-кріплених безсумнівною тезою про те,що права та свободи людини, лібе-ральні принципи можуть бути вищи-ми принципу національного суверені-тету (з чим самі європейці врештіпогодились у Косово) і доповненихперманентними поблажливими кон -ста та ціями єв ро пейської військово-технічної слабкості та політико-організаційної не ефек тивності, авторробить дивний висновок: оскільки ми(«ми» – у даному разі – США взагалі,адміністрація Буша-молодшого на -сам перед) хороші і хочемо хорошого(у автора це називається «моральнаправота»), то все, що ми робимо, єхорошим за визначенням. Бо метавиправдовує засоби. Ця чудова логікає до болю знайомим кожному колиш-ньому мешканцю покійної країни підназвою СРСР, усі дії якої теж булиправильними за визначенням, бо укінцевому підсумку вели до звільнен-ня людства.

На думку Р. Кагана, європейці маютьвизнати свою слабкість і забезпечити ін -дульгенцію легітимності для усіх дійСША, не обмежуючи будь-які такі діїпра вовими формальностями. Але історіязгаданого СРСР, якщо чогось і мала на -вчити людство, так це того, що принцип«мета виправдовує засоби» є мо ральнонеістинним і тому невідворотно згубним.А чарівна у своїй безпосередності претен-зія не просто сприяти ліберальним прин -ципам, не звертаючи увагу на правовінормативні обмеження, а робити це у тихвипадках, у той час, такою мірою і такимробом, коли і як це зручно, очевидно – ізвнутрішньо по лі тич них пар тійних при-чин та інтересів, взагалі небезпечнонаближає республіканський підхід дотого самого новітнього гіпернаціо на ліз -му, від якого відхрещується ав тор.

Адже концепція світу, де під при-криттям універсалістських норм тор-жествують інтереси сильного, де правосили вище сили права – ідеальна дляавторитарних та тоталітарних дегумані-зованих режимів. Справді, якщо про-відні демократичні країни свідомоповертають світ до вчорашньої моделіподілу сфер інтересів відповідно досили, то які претензії можуть бути доагресора, крім як відсутності достатньоїпотуги як основи його претензій? Ну,ще і суттєва шкода інтересам провіднихдемократичних країн, звісно. Це саметой світ, до якого щиро апелювала міжсвітовими війнами Японія, що усього-то претендувала на свій скромний шма-точок світу – сферу інтересів у близько-му Китаї та джерела нафти. І Італія,агресія котрої проти Ефіопії, Албанії,Греції аж ніяк не була замахом надоктрину Монро. І СРСР, котрому тофінський кордон тис, то існуванняПольщі, Литви, Латвії, Ес тонії, Тувизаважало, то чорноморських та балтій-ських проток не вистачало, а тоБуковини з Бессарабією. На цьому тлі

74


нацистська Німеччина з її претензієюоб’єднати усіх німців під одним дахом, азаодно повернути нерозумне населенняЧехії і Моравії у непорушний союз,виглядає просто як сама скромність.

До речі, Німеччина, СРСР та особ-ливо Японія 20 –40-х – чудова ілюстра-ція ілюзорності надій на стабільністьвійськово-технічної переваги Заходу.Як переконалися західноєвропейськісоюзники, у Франції 1940 чи Сінгапурі1942, така перевага має неприємнуособ ливість швидко і, головне, несподі-вано, минати.

Отже, теперішня інфантильно без-відповідальна політика Європи є нелише українською, але і світовою про-блемою. (Чому саме Європи? Звісно, несаме Європи, проте Європи насамперед:недавній і живий приклад Грузії пока-зує, що Європа за неї не воювала б. АСША воювали б. Відчуйте різницю).Адже альтернативні вектори історико-цивілізаційного розвитку, переможені уЄвропі ідеями правового ладу, демокра-тії, національної держави та гідноголюдського існування, нікуди з планетине щезли – вони просто перемістилисяу загальносвітову площину. І ідея побу-дувати з їхніми носіями гармонійні сто-сунки, позиціонувавши їх у нижніхщаблях світової ієрархії, є небезпечноюутопією, котра загрожує великою вій-ною у майбутньому.

У останній і блискучій книзіЗ. Бжезинського 8 як раз і показано – незнаю, чи хотів цього автор, але вийшловиразно, – що найуспішніші дії у масш-табі обмежених інтересів та горизонтів,навіть якщо це масштаб домінуючоїнаддержави (чи, додамо від себе, рівно-го їй міждержавного об’єднання підназвою Євросоюз) не мають у сучасно-му глобальному світі сенсу. Тобто обер-таються провалами, колосальною роз-тратою ресурсів і унікальних історич-них шансів, якщо їх не осмислено, не

сплановано та не проведено як плане-тарно та історично відповідальні.

Для відвернення цієї майбутньої сві-тової кризи Європа має зробити при-нциповий вибір на користь універсаль-ності права на противагу «реалполітік»сфер впливів. Лише активна месіанськаполітика прогресистської трансформа-ції світу на універсальних морально-правових засадах не лише захиститьлюдство від майбутніх во єнних загроз,але і забезпечить Європі ту роль світо-вого лідера, до якої вона так прагне.

Активне залучення України до сві-тової цивілізованої демократично-пра-вої спільноти, видається одним з пер-ших природних кроків на такомушляху, з необхідністю створить сприят-ливий мотиваційний контекст для пер-спектив незворотної демократичноїтрансформації нашої країни.

Якщо вийти за соціально-політичнуплощину і залучити також економіко-правові реалії, маємо в Україні звичайні-сіньку буржуазно-демократичну ре во -люцію. З тих, які ось уже 450 років, зчасів Тіля Уленшпігеля, гуляють світом.Майдан-2004 був просто початком її від-критої фази. Але зміст і мета буржуазно-демократичної революції – утвердженнярівності перед законом і правової гаран-тованості справедливо набутої власнос-ті. Очевидно, що мета далеко не досягну-та. Тобто, маємо революцію – що дуженебезпечно і нестабільно – незавершену,яка перманентно загрожує кризами тазнаходиться зараз у фазі реакційноговідкату («реставрації»).

Адже основні історично-цивілізаційнівибори країною не зроблено: взагалі, якпитав данський принц Гамлет – бути чине бути? Де бути, в Європі чи в Азії? Усвітовому демократичному та цивілізо-ваному і гуманізованому ядрі цивілізаціїчи на її неблагополучній пе риферії, бід-ній та деспотичній? На вістрі світовихпроцесів чи у їхньому нудному хвості?

75


Який – як питав російський експерт зреволюцій Ленін – шлях розвиткукапіталізму обрати: прус ський (заразйого назвали б російським чи китай-ським, і саме його прагне зреалізуватиправляча зараз в Ук раї ні сила) чи амери-канський (він же зараз – європейський)?

Неприємно, що відповіді на усі ціпитання доведеться давати, і вони зале-жать також і від нас. Але куди подінеш-ся. Залишається обережно сподіватися,що до війни фермерської Півночі ілатифундистського Півдня (де, звісно,Північ і Південь – не географічні по -няття, а варіанти-моделі цивілізаційно-го вибору поступу капіталістичної циві-лізації) – що до такої війни в Україні недійде ні всередині її, ні ззовні.

З іншого боку, демократичні пер-спективи України є внутрішньою спра-вою лише України і внутрішньоукраїн-ською, нашою приватною метою. Хоча,звісно, Україна, що складається із чоти-рьох суттєво відмінних регіональнихсегментів з перманентно зростаючоюспільною загальноукраїнською іден-тичністю, та ще і згрупованих за форму-лою два проти двох по різні боки циві-

лізаційного розлому С. Хантінгтона(що є нічим іншим, як фронтом демо-кратичної трансформації, що зупинив-ся і тому сприймається як розлом) – цедуже цікавий випадок еманації світовихта європейських проблем.

Цивілізаційний поступ України, їїправовий та демократичний прогрес єтакож передумовою як становленняцілісності сучасної Європи, так і ключемдо повороту сусідньої Росії до головногорусла цивілізації. А Росія – величезна затериторією держава з потужним ресурс-ним, інтелектуальним та культурнимпотенціалом, і її демократична транс-формація є останньою і принципововажливою ланкою становлення світово-го поясу цивілізованих демократій країн традиційного євро пей ського світу(умов но кажучи, світової Півночі, точні-ше, помірного поясу обох півкуль плане-ти). А без демократичної консолідаціїцієї самої Півночі неможлива навітьпостановка проблем і завдань майбут-нього планетарного розвитку.

Справа за малим – сказати новеслово в історії демократичної еманси-пації людства і у теорії, і на практиці.

76


Література та примітки1 Медушевский А.Н. Демократия и авто-

ритаризм: российский конституционализмв сравнительной перспективе. – М.:Росспэн, 1998.

2 Kitschelt, H. Formation of Party Clea -vages in Post-Communist Demo cracies.Theoretical Propositions // Party Politics, 1(4), 1995, pp.447–472. Цит. за: Гарань О.,Бельмега В. Ліві та лівоцентристські партіїв Україні. – К.: Фонд ім. Фрідріха Еберта,представництво в Україні. – 2010, листо-пад. – С. 6; там же, на с. 6–7 – класифікаціялівих партій України за цими категоріями.

3 Документы внешней политики. Т. 23.Кн. 1 – М.: Историко-документальныйдепартамент МИД России, 1995. – С. 342.

4 Валлерстайн Иммануэль. Анализ ми -ро вых систем и ситуация в современном

мире – СПб: Изд-во «Университетскаякнига», 2001. – С. 19–62, 82–130.

5 Латынина Юлия. Эффективность на -силия, или насилие как капитал // Новаягазета. – 18 октября 2010 г.

6 Тодд Эммануэль. После империи. PaxAmericana – начало конца. – М.: Меж ду -народные отношения, 2004. – 240 c.

7 Див., наприклад, із останнього: Кре -пон Марк. Європейські іншості. – К.:Український Центр духовної культури,2011. – С. 13–124, 146–167.

8 Каган Роберт. Про рай і владу. Аме рика іЄвропа у новому світовому порядку. – Львів:бібліотека журналу «Ї». – 2004. – С. 37, 53.

9 Бжезинский Збигнев. Еще один шанс.Три президента и кризис американскойсверхдержавы. – М.: Международные от -ношения, 2007. – 238 с.

As we can judge from the Ukrainian experience, the success of democratic revolutions and fur-ther democratizations may be guaranteed not by successful short-term street actions, but by thecapacity of society to create demand for its own renewal and to protect social changes. The problemof establishing a new legitimate authority that is able to sustain the social order and ensure the dem-ocratic choice of the people and the bases of social justice, is another, no less important condition ofthe success and sustainability of democratization.

Антропокультурнийвимір демократії,

або дещо про «вільний»вибір несвободи

Геннадій Шалашенко

77

Коли серед розмаїття негатив-них чинників, котрі в той читой спосіб спотворюють пер-

спективу демократизації нашого сус-пільства, ми звернемося насамперед недо зовнішніх факторів, а до внутрішніхпричин, то помітимо, мабуть, на першо-му плані низьку якість «людськогоматеріалу», тобто певну неспромож-ність громадянського суспільства,низький рівень відповідальності заспільноту, її майбутнє, її долю і т. п. І якщо відносно «посполитих» всебільш-менш очевидно, принаймні, взагальному плані: вони не відчуваютьсебе громадянами через те, що вонитакими й не є, – їх відсторонили віднормального життя і позаганяли у гет -то нужди, злиденності і невігластва, –то епідемія «противсіхозу» серед тих,хто зараховує себе до інтелігенції, доеліти, тобто, хто є, зрештою, принаймні,ментально дієздатним та інтелектуаль-но і моральнісно озброєним, заслуго-вує, мені здається, на серйозний аналіз.

Звичайно ж, наша нинішня соціаль-но-політична криза не може бути ви-черпно охарактеризованою за допомо-гою будь-якого одного принципу, мето-

дологічної засади, парадигми тощо.Проте оскільки у вищезгаданому яви -щі як у маленькій клітинці соціально-го організму на свій зразок відбиласясуть суспільної кризової ситуації всучасній Україні, то не такими вже йбезпідставними видаються сподіванняна те, що саме філософський аналіз,тобто аналіз, що сягає певних підва-лин, глибинних, антропокультурнихпідвалин соціокультурного виконаннядемократії та свободи, міг би, при-наймні, посприяти усвідомленню дея-ких витоків сучасних суспільно-полі-тичних, економічних і культурнихнегараздів нашого життя.

На жаль, сьогодні ми спостерігаємоповсюдне, невиправдане і практичноруй нівне «квазі-розширення» спектрусвобод, традиційно пов’язуваних з де -мо кратичними засадами суспільногобуття. У нашій ситуації із свободою по -декуди починають брати гору карика-турно-гротескні, навіть абсурдні фор -ми: ми «дорозширювалися» вже майжедо «свободи» для окремо взятих «най-більш рівних» персон безкарно грабу-вати людей і країну та вбивати людейна дорогах.

Очевидно, що це аж ніяк не означає,що свободи в нас «забагато», скорішенавпаки – ми переживаємо її нестачувнаслідок перекручення її підвалин ітаке «розширення» є прямим наслідкомвикривлення уявлень про неї. І цяобставина вкотре актуалізує питання:чому ми не можемо вибудувати такийалгоритм нашого співіснування, котрийзабезпечував би постійне відтворення іпідтримку практичного, інституціо-нально-дієвого розрізнення між «си -лою» і «насильством»? Не становимо жми собою, насправді, абсолютний виня-ток у сім’ї європейських народів, – яки-хось декомпенсованих «збоченців відісторії», в природі яких остання таккруто замісила, так ретельно переміша-ла «силу» з «насильство», а «добро» із«злом», що перетворила нас на «злоя-кісно гомогенних» нелюдів, тобто істот,які заходилися у найбрутальніший ізгубний спосіб реалізовувати моментнерозривності «добра» і «зла», звівшиостанній до їх практичної нерозрізню-ваності – у байдужості, зневірі, цинізмітощо.

Звичайно, небезпідставно було бипослатися на відсутність досить три-валого досвіду перебування у свободі,достатнього для усвідомлення всіх її до-волі складних внутрішніх механізмів, їївнутрішньо диференційованої струк-тури, настільки динамічної, рухливої інавіть підступної, що вона не піддаєть-ся якомусь доктринерському засвоєн-ню, а вимагає від кожного постійного ібезперервного напруження особистоїінтелектуальної і моральної уваги.Проте таке посилання більше скидаєть-ся на парафраз самого запитання провитоки нашої теперішньої несвободи,аніж на відповідь.

А конче потрібна наразі саме відпо-відь на питання, що нам, власне, зава-жає сьогодні поновити свою світовимі-рювальну здатність і відрізнити цинізм

від правдивості, людину безсоромну(homo impudicus) від людини безстраш-ної, що зустрічає свою долю з відкрити-ми очима і вдячністю (amor fati) і т. ін.Адже і там і там ми маємо справу, вреш-ті-решт, з «готовністю на все», і шаленітемпи оновлення світу, в якому живемо,інколи просто випереджають темпипристосування нашої гуманітарноїспроможністі і майже унеможливлю-ють своєчасне розрізнення зовні дужесхожих способів ототожнення людиниіз всесвітом.

Саме з такої неспроможності похо-дить той жахаючий успіх істотно, зазмістом, нищівних щодо людської гід-ності і руйнівних щодо людяності вза-галі практик, коли вони маскуються увиткані з елементів «демократичної»мови шати, на кшталт «принуждения кмиру» або ховаються за «сучасними»вимогами «ринкової» економіки тощо.Чи на жаль, чи не на жаль, але людськекрутійство і ошуканство остаточновикорінити неможливо, а відтак йогослід викорінювати щодня, знов і зновдоводячи реальну сьогоденну спромож-ність свободи. Амбівалентність сучас-ної людської світоперетворювальноїміці робить це завдання і вкрай важли-вим, і водночас, надзвичайно складним,таким, що вимагає особливої уваги тавитонченості підходів, через що сучас-ний етап розгортання практичних гори-зонтів гіперактивістського антропо-центризму і можна охарактеризуватияк «добу тотальної людяності», котрастановить новий, якісно відмінний сту-пінь взаємопов’язаності творчо-кон-структивної надпотужності людини з їїтакою ж фундаментальною неспромож-ністю. Це доба «постгуманізму», колипринципова, засаднича єдність означе-них сторін довіку відкритої людськоїприроди (сутності), набуває останнімчасом характеру безпосередньої ціліс-ності (тотальності), а отже, це епоха, в

78


яку проблема людського самовизначен-ня практично «вперше» (можливо, й«востаннє») набуває прямого смислу,позаяк саме відтепер людина дійсноздатна щось вдіяти з самою собою і самеяк такою, отже, тотально. І параліч«противсіхозу» в умовах «тотальноїлюдяності» створює, на мою думку,додаткову аберацію перспективи демо-кратизації нашого суспільства.

Якось журналіст В. Цибулько сказавприблизно таке: найдієвішими лікамипроти «противсіхозу» є сама нинішнявлада. Але оскільки діяльність деякихнаших керманичів набуває останнімчасом аж надто загрозливого масштабу,хочеться зауважити, що такі ліки вияв-ляються надто радикальними, – якгільйотина проти головного болю, – і,вочевидь, треба шукати щось більш за-ощадливе.

Це передбачає такий собі етіологіч-ний екскурс у світ «противсіхозу» і одніз дверцят у цей предивний світ, на моюдумку, прочиняє цікаве зауваженняК. О. Апеля, яке я надибав у його книзі«Дискурс і відповідальність». І хочмова не йде про пряму аналогію, самфакт розгляду психічного захворюван-ня у контексті етики людської солідар-ності, легітимізує деякі паралелі.Конкретно, йдеться про те, що против-сіхоз як соціально-етична хворобапороджується нездатністю її носія опо-середкувати внутрішню мотивацію зов-нішньою. Адже «автономію так званоговільного вибору, – зазначає Апель, – неможна гарантувати, якщо вона обґрун-товується виключно приватним чином,тобто із самої себе». І про те, що такзване суто приватне обов’язково підля-гає строгій каузальній детермінації, найого думку, досить красномовно свід-чить якраз феномен ідіотії, яка дослівноозначає Privatheit, тобто «приватизм» істановить собою екстремальну форму«руйнації особистісної ідентичності у

психічно хворих, котрі стають нездат-ними до опосередкування самовизна-чення інтерсуб’єктивно доконечниминормами комунікації».

Отже, в феномені «політичної ідіо-тії» можна розгледіти певну ремініс-ценцію клінічної картини відповідногопсихічного захворювання. Подібно дотого, як в останньому випадку гіпертро-фована самість руйнує особистіснийпервень, в першому морально організо-вана і, здавалось би, суспільно орієнто-вана і аксеологічно озброєна людина,насправді втрачає здатність до свободисаме через індивідуалістське зловжи-вання нею, через абсолютизацію і не -виправдане протиставлення всім іншимтого моменту людського світу, якийсвідчить: буття та цінність спільноти євторинними по відношенню до буття іцінності індивіда. В результаті чого,скажімо для прикладу, прихильність доєвропейських цінностей перетворюєть-ся на прихильність до самої цієї при-хильності, а зрештою на любов до само-го лишень носія цієї прихильності,тобто до самого себе, де вже не знахо-диться місця для інтерсуб’єктивно значущої, спільнотно-комунікативноїскла дової, і через що саме це прозви-сько «противсіх» прочиняється вжедещо іншою антигромадською своєюконотацією. Адже реально їх акція вия-вилася дійсно оберненою проти всіхнас, здійснивших свій вибір, оскількивони насправді від вибору відмовилися,виявивши тим самим певну «антропо-логічну непослідовність», оскільки на -слідки такого вчинку були їм безпереч-но відомі, отже, діяли вони, врешті-решт, проти власної свободи.

З погляду філософської антрополо-гії ми тут маємо справу з несумлінноюексплуатацією тієї обставини, що люди-на в певному сенсі є значно більшою«стихією», аніж будь-яке інше буттєве«формоутворення» внаслідок принци-

79

Г. Шалашенко. Антропокультурний вимір демократії, або дещо про «вільний вибір»...

пової «розімкненості» людського світу.Внаслідок останньої обставини ми нетак підкорені межам та кордонам певноїформи, як речі, рослини, тварини: минаділені свободою волі, яка у собі ста-новить дещо нескінченне, і вводить насу внутрішньо безмежний горизонт світулюдини. Проте уважний аналіз самецієї нескінченності відсилає нас додосвіду усвідомлення скінченності, і дотого ж, такого досвіду скінченності,який у такій гостроті є неможливим длябудь-якої «просто» скінченої істоти.

Виявляється, що та свобода, якою«ми володіємо», не просто має своюісторію, або феноменологію – ця історіявмонтовує людину у світ у такий па-радоксальний спосіб, що можна стверд-жувати, що і свобода володіє людиною,ставить свої вимоги, умови, які унемож-ливлюють людське існування як таке,коли такі вимоги не виконуються.Нескінченна у собі свобода, отже, усвоїх конкретних проявах реальнопов’язана з багатоманітно диференційо-ваною передісторією. Аби вільна істотамогла дійти до ефективної здатностівільного рішення, повинен був відбути-ся перебіг незліченної кількості «спри-ятливих» процесів – починаючи відпевної констеляції небесних тіл, затвер-діння гігантських газових туманностейта утворення планет через процесифіло- та онтогенезу аж до психологіч-ного розвитку. А отже, слід звернутиувагу й на те, що ті ж самі конфігураціїпроцесів, котрі призвели до появленнямоєї свободи, не зникли і не розчинили-ся в історії її появлення, – вони «відпо-відальні» також і за те, що я перебуваютут і зараз, саме в оцій визначенійситуації вибору саме з оцих, а не іншихальтернатив, і що самі ці альтернативине є продуктом цієї моєї свободи.Людина не лишень керує своїми вчин-ками, проте вона керується свободою,адже свобода зобов’язує.

Сам факт приреченості людини насвободу, таким чином, є, насправді,лишень «фактом можливості», щоробить людину істотою «принциповопроблематичною», і людина, що цілкомдобровільно відмовляється від вибору,насправді таки його робить, проте це євибором несвободи, кроком у бік зга-сання людяності в собі. Формально той,хто цілком свобідно відмовляється відсвободи, чинить вільно, але при цьомуздійснює певне гуманітарне, моральне,духовне самогубство – принижує, при-меншує людину в собі.

Згадана вище всесвітня ґенеза сво-боди зумовлює той факт, що, наприк-лад, альтернативність як її суттєвахарактеристика має декілька вимірів,причому досить складно скоординова-них, адже навіть негативне (просте)визначення свободи може мати декіль-ка ступенів альтернативності. Піднегативним визначенням свободи тутми розуміємо таке. Якщо під позитив-ним визначенням свободи розумітипринципову здатність наважитися натой чи інший вчинок, ту чи іншу пове-дінку, можливу для мене тут і зараз, атакож таку, котру я переживаю якосмислену, – або ж відмовитися відтакої поведінки, то негативне визна-чення, що напрошується саме собою,означає, що поведінка свобідної істотине витікає з необхідністю і однознач-ним чином із компонентів діяльнісноїситуації, які обумовлюють її рішення, іотже, дане рішення не є ні сумою, нісумарним вектором, ні чимось подіб-ним до цього щодо зовнішніх і внут-рішніх диспозицій діяльності.

Так от, це негативне визначення сво-боди виявляє альтернативний ха рактерїї не просто у розумінні елементарноговибору із наявного ряду реальних мож-ливостей, котрим свобідний акт воле-виявлення надає характеру осмисленихреальностей – йдеться про альтерна-

80


тивність самої альтернативності, пробагатоплановість та багаторівневістьпроцесу реального вибору й прийняттярішення. Сьогоденні реалії, коли миненаче потрапили у зачароване коло, убезвихідь політичного «вибору безвибору», змушує нас згадати про необ-хідність розрізняти два різних типиситуацій вибору і відповідних їм сво-бод: ситуація свободи виконання (сво-бода дії) та ситуація свободи визначен-ня. В першому випадку йдеться про те,щоб виконувати певний можливий вчи-нок, або ж не виконувати його; у друго-му випадку – про те, щоб виконати тойчи інший вчинок. Альтернативи, якбачимо, в цих випадках різні: в першо-му випадку маємо міркування за фор-мулою «за та проти А»; у другому – як«за» і «проти» А, так і «за» та «проти»В. І складається враження, що у першо-му випадку, – у ситуації свободи вико-нання, – приймаючи рішення «протиА», я начебто взагалі не приймаю ніяко-го рішення у позитивному плані, позаякдійсність, що не припускає ніякоїпорожнечі, «сама» заповнюючи будь-яким випадковим реальним змістомлише негативно визначену мною ситуа-цію «проти А», діє поза моєю свободоюволі. Проте це враження хибне в томувідношенні, що наслідки мого, наприк-лад, лише тільки «неголосування» запевну партію мені до певної міри відомі,навіть бажані, і саме головне, в цьомувідношенні цілком реальні. Це означає,що ввійшовши одного разу у ситуаціювибору, я вже не можу «виборсатися» знеї, не прийнявши того чи іншогорішення, в чому, власне, й відбиваєтьсявже, хоча поки що переважно зформального боку, внут рішня супереч-ливість феномену свободи: навіть від-мова від справжнього обговоренняпроблеми і від рі шення – є рішенням,навіть відмова від вибору – є вибором ідоволі радикальним, достатньо визна-

ченою поведінкою. Як істоти конечніми не можемо вибирати, входити нам уситуацію вибору чи ні, ми принциповоне вільні у рішенні, бути нам свобідни-ми чи ні, ми заздалегідь потрапляємо упастку принципової приреченості насвободу.

Відтак альтернативність людськоїсвободи має іще один вимір. Як такий,що має у своєму розпорядженні альтер-нативи і тим самим ігрове поле рішен-ня, що чинить той або інший присудвідносно їх реалізації, я стою «над» аль-тернативою, і це є момент панування усвободі. Однак з іншого боку, а саме зтого, що вибір нестерпний, він містить усобі муку, страждання невизначеностіпроміжного становища та безперервноїгарячкової метушні між альтернатива-ми, кінець якій може покласти лишеприйняття рішення, – я стою «під» аль-тернативою. І доки моє буття розташо-ване у полі альтернативних можливос-тей, я являю собою живе протиріччя,невільне у своєму стражданні і таке, щопрагне до рішення на користь одногоєдиного, однозначно оконтурованогоспособу поведінки, щоби «звільнитисявід свободи».

Але внаслідок універсального харак-теру, історичної цілісності людськогобуття, внаслідок того, що вся передісто-рія людської свободи трансформуєтьсяу змістовний «механізм» її повсякден-ної реалізації, точно такою ж міроюзростає і «несвобода», тобто навантаже-ність такою зворотною дією кожноголюдського вчинку, якою може характе-ризуватися лише вільна поведінка.Мова йде, звичайно ж, про виникненняу свободі феномену відповідальності тапов’язаної з нею морально-регулятив-ної системи, яка в свою чергу концент-рує у собі всю складність і суперечністьлюдської постаті у світі. Адже, з одногобоку, людина несе відповідальністьлише тою мірою якою вона сама винна

81


у тому, що сталося саме так, а не інакше,оскільки вона могла вчинити і по-іншо-му. Якщо ж вона вправі у процесі «від-повідання» перекласти своє діяння нащось таке, що нехай би й містилося уній самій, проте дозволяло б статисяподії й поза нею самою, – вона самазвільняється від відповідальності, а їїдія – від моральної оцінки. Стверд жен -ня (або ж заперечення) існування свободи волі та об’єктивної дійсності(значущості) моральнісних цінностеййдуть, як відомо, пліч-о-пліч. Колистверджується, що кожен з нас несе від-повідальність за розв’язання Другої сві-тової війни, щось таке у цьому стверд-женні, якась беззаперечна особливараціональність, яка взагалі притаманнаметафорам, або й поезису як вимірулюдського світовідношення, примушуєнас погодитися з ним, попри всю, здава-лось би, нашу особисту непричетністьдо вказаного злочину перед людством.Проте, з іншого боку, тиск тотальної від-повідальності у ХХ столітті спровокувавтаку шалену реакцію критики «чис тоїморалі», сьогоднішня інерція якої вима-гає вже дещо іншої розстановки наголо-сів у ліберативній тематизації.

Наприклад, досвід сучасної вітчиз-няної історії демонструє, наскількискладною справою стає критика тоталі-таризму. Вона не повинна обмежувати-ся простим запереченням, а має заглиб-люватися у людське коріння цьогоявища, бути гнучкою, спостережливоюі самокритичною.

Так, наприклад, ми говоримо, щонаш народ «пережив голодомор», ін-коли не помічаючи страшну суперечли-вість самого висловлювання («пережи-ти» тотальне знищення – це як «заживовмерти»), і лише вслуховуючись в обер-тони голосів та уважно вдивляючись впекельний вогонь очей деяких аж надтопалких поборників народних інтересів,починаєш усвідомлювати, що так воно і

є, ми таки «пережили голодомор», аджеце саме він промовляє з глибини душіцієї людини, що так глибоко і ретельноприховує свого єдиного бога – бажаннявижити за будь-яку ціну. Правда,нез’ясованим до кінця залишаєтьсяпитання, хто кого тут пережив – мийого, чи він нас, і що становить собоюлюдська істота відтоді, як вона «пере-жила голодомор».

Напевне, у посттравматичному, пост -тоталітарному, постгеноцидному уяв-ленні такої істоти «сильна рука»,наприклад, ще довго намагатиметьсянеодмінно вчепитися їй у горлянку, – втакій уяві вона просто ні на що більшене здатна. Хоча у цивілізованих країнахвона спроможна, наприклад, підтрима-ти або врятувати потопаючого у бурем-ному потоці сучасних негараздів.Звичайно, серед європейських пріори-тетів нетиповим є сподівання на«героя», «вождя», «батька нації» і т. п.,котрий прийшов би і «зробив нам кра-сиво». Ознакою причетності до сучас-ної європейської спільноти є насампе-ред здатність нації до створення грома-дянського суспільства, спроможного насамостійний вибір, відповідальне рі -шення, самоврядування. Але поки анар-хічні ідеали не квапляться втілюватисяв життя, суттєвим елементом і чинни-ком здійснення суспільного самовряду-вання залишається «сильна рука» вла -ди. Державна влада за визначенням є нечим іншим, як «сильною рукою», щовиконує волю «розумної голови» гро-мадянського суспільства. І якщо «силь-на рука» суспільства стискає горлосамому ж суспільству, то навряд чиостаточним виходом буде рішення убудь-який спосіб назавжди знесилитируки, – щось негаразд, напевне, ізсамою головою, а точніше, з усім сус-пільним організмом, не говорячи вжепро те, що руку, яка нівечить власнетіло, не дуже коректно називати си-

82


льною, адже врешті-решт вона «слабує»на самознищення.

Відтак є підозра, що саме «слабкіруки», або послаблення рук через хво-робу безвідповідальності влади, розбе-щеності чиновників, розпусти можно-владців та за нашого спільного потуран-ня і байдужості, і призводить до вста-новлення тоталітарних режимів. Остан -ні здатні запанувати лише там, де немаєздорового і рятівного чинника «сильноїруки» і запанувати саме як її квазісу-спільна компенсація.

Отже, в соціальному вимірі, або вконтексті етики людської солідарностіця пастка приреченості на свободувряди-годи обертається на тривіальнезловживання свободою, коли захопив-шись її, здавалось би, необмеженимиможливостями, забувають про ту внут-рішню межу її міри, за якою вона пере-ходить у відповідальність і обов’язок.Певна частина нашої вельми освіченоїінтелігенції, начебто, раптом забула, щовибір, а отже, і соціально-політичнийвибір, – це не тільки право, але й обо -в’язок, не говорячи вже про те, що таситуація, до якої аргументують ті, хтоухиляється від вибору (принаймні усвоїй уяві), коли обґрунтовують своюпо зицію, як правило (за рідкіснимвинятком), ними ж і створена. А хто жіще винен у тому, що нема з кого виби-рати, як не ти, високочолий інтелігенте,котрий мовчки спостерігав за не при -стойними стегновертіннями Поплав -ського, за тим, як продають пиво 12-ти -річним дівчаткам, як дичавіє, спиваєть-ся село. Коли ситуація псувалася, тисторонився, і тепер, коли вона зіпсува-лася остаточно, ти остаточно умиваєшруки своїм невибором. Що ж, у цьому єпевна послідовність, проте навряд чи їїможна назвати громадянською позиці-єю, скоріше, навпаки, це її відсутність. Іпосилання на те, що це не мій прямийобов’язок – хапати за руки хуліганів і

ґвалтівників, я, мовляв, сприяю ство-ренню громадянського суспільствадосить опосередковано – цей аргументне працює, адже в такому разі і поготівти мусиш перший бігти до виборчоїурни, бо якщо ти вже не вмієш, не зда-тен, не готував себе на те, щоб прямовимагати від хама припинити йогонеподобства, то, принаймні вкинутибюлетеня до урни і хоч тут просто побу-ти громадянином ти в змозі.

Але ж знову-таки, чуємо: нема з коговибирати! І тут ми, volens-nolens, а зачі-паємо ще один нерв морально-філософ-ської тематизації, зокрема питання провибір меншого зла. Зрештою розгляду-вана відмова від вибору спирається натой аргумент, що не можна здійснитивибір, оскільки всі пропоновані реа-льним життям пропозиції несуть у собізло, а обирати зло неморально, адже мимусимо відповідати за свій вибір. Цедійсно так. Проте, якщо вже оперуватитакими суттєво редукованими катего-ріями, то слід сказати, що в певномусенсі людина як така і є істота, щозавжди і скрізь обирає зло, і саме тимвона відрізняється, напевне, від богів,що живуть на Олімпі, в емпіреях, – дезавгодно, але не тут, на реальній землі,що становить собою «юдоль гріха ісмутку».

І немає, строго кажучи, жодноїреальної людини, котра б винайшла длясебе інший шлях до добра, як не той,коли з двох зол, обирається менше, чим,власне, і здійснюється в реальномуспівтоваристві людей маленький крок,що підсилює, власне, людську інтенціо-нальність, котру і нарікає людська муд-рість добром, благом, правдою тощо. Нупросто не дане людині рафінованедобро, останнє перебуває у компетенціїбогів, і той, хто претендує на рольостанніх, даремно уявляє, що ці місцявакантні, зухвало і недалекоглядно пре-тендуючи на те, щоб бути компетент-

83



84

ним виключно щодо ґатунків нектарута амброзії, а на сортах, вибачте, гноюзнатися не збирається. А дарма, аджеговорячи cum granum salis, саме в цьомуі полягає істинне людське покликання,позаяк той, хто не навчився робитивибір між тими «шматками бруду», щоїх нам підсовує щоденне життя, ненавчився відрізняти кращого від гіршо-го, той насправді втратив нюх до регу-лятивно-благотворного впливу на насдобра як такого.

І тому, хто претендує на виключнупіднесеність своєї персони у безкінечне,можна сказати, що з сортами нектару таамброзії, в принципі, вже все ясно (ахто підзабув, може переглянути десятьзаповідей), і що така претензія на рольщонайменше янгола небесного, несе всобі цілком реальну небезпеку. Аджеще, здається, Паскаль сказав: «хто анге-ла з себе вдає, той перетвориться назвіра». Механізм такої метаморфозиочевидний і життям неодноразово де -монстрований: однобічна, гіпертрофо-вана орієнтація на довершеність зреш-тою витісняє з поля зору все, чим моглаби жити людина в гармонії і любові,через що світ людини втрачає не тількизміст, але й форму. Піднесений, пре-красний дух б’ється у тенетах своїх

потенційностей і щоб не втратити жод-ної з них, не наважується на будь-якествердження, уникає його і зникає сам,не набуваючи форми взагалі. Це тягнеза собою не емансипацію духу від «кай-данів земного бруду», а скоріше втратупочуття реальності, коли все те, щонамагаються подолати через трансцен-дування і що мало би, здається, втрати-ти свою актуальність, – будь то тягарпоходження, тваринне начало, а чи брудгрошей чи політики – навпаки набуваєстатусу нездоланності, – заволодіваєлюдиною.

Отже й виходить, що вчинити посовісті ще треба вміти. Тільки в союзірозуму й совісті ми можемо сподівати-ся на якийсь позитивний результатнаших теперішніх зусиль. Ми носимоу собі не тільки всесвіт, але й власніантисвіти, власну, якщо хочете, нелю-дяність, яка перманентно і всерйоззагрожує нашому реальному співжит-тю і про це треба пам’ятати завжди іособливо тоді, коли ми приймаємо, якнам здається, найчесніші, наймораль-ніші, найсправедливіші рішення, щоматимуть значення, втім, для всієїспільноти, адже навіть коли ми діємо«проти всіх», ми залишаємося «зусіма».

Література та примітки1 К.-О.Апель. Дискурс і відповідаль-

ність. – К., Дух і Літера, 2009. – С. 27 2 Там само.

85

Віктор Савка

Єврейська громадасучасного Львова: до

проблеми включеності усоціальний простір міста

Трактування плюралізму якоднієї з базових цінностейсучасної концепції демократії

передбачає визнання, як мінімум, двохпідставових феноменів: по-перше, не -однорідності суспільного простору,його мозаїчності у всіх можливих вимі-рах (політичному, економічному, куль-турному), наявності в ньому очевиднихоб’єктивних поділів, у тому числі, заетнічними, зокрема і етнокультурнимивимірами; по-друге, потреби вироблен-ня певного ставлення громадськості таеліт до цього факту, тобто усвідомлен-ня наявних меж як «ліній розлому»суспільства, чи принаймні, як потен-ційних «обручів зв’язку», котрі об’єд -нують у чомусь відмінні частини сус-пільства у єдину органічну цілісність.Ці проблеми стають особливо актуаль-ними в умовах кризи нинішніх концеп-цій мультикультуралізму в Європі,пошуку Україною власного шляху доєдності суспільства, базованого на при-нципах демократії, а не радянськогопрагнення до всезагального нівелюван-ня і насадження штучної монолітностісуспільства (концепти інтернаціоналіз-му, єдиного радянського народу тощо).

На наш погляд, в сучасних концепціяхмультикультурності та міжетнічної то -лерантності повинно домінувати нецілком очевидне право етнічних групна збереження і підтримання власноїсамобутності, а забезпечення їм можли-востей для ефективної інтеграції у«великий соціум» – єдиний у своїй ба -гатовимірності. Це накладає певнізобов’язання на всіх учасників суспіль-ного процесу, зокрема взаємної відкри-тості та лояльності, готовності доспівпраці та взаємодопомоги.

Суб’єктами формування модерногоукраїнського суспільства є всі громадя-ни держави, які належать до різнихетнічних груп. Саме від їхньої актив-ності залежить наскільки в ньомубудуть презентовані не лише спільніінтереси всіх громадян держави, а і спе-цифічні потреби народів, які складаютьполіетнічну українську політичну на -цію. Тому одержання об’єктивнихданих, які стосуються становища етніч-них громад, є важливим завданнямсоціологічної науки. Ця стаття написа-на на основі матеріалів емпіричногосоціологічного дослідження «Соціаль -не самопочуття єврейської громади

The interpretation of pluralism as one of the fundamental values of the concept of contempo-rary democracy presupposes the recognition of at least two basic phenomena. The first is the het-erogeneity of the social space in all its dimensions (political, economic, and cultural), the presenceof evident and objective divisions, in particular, according to ethnic and cultural criteria. The secondis the need to elaborate a certain attitude of the public and elites toward this fact, that is to under-stand the existing limits as “fracture lines” of society or as potential “connection bands” that unitesomewhat different parts of society into a single organic unity. These problems have become espe-cially acute in light of the crisis of current concepts of multiculturalism in Europe and Ukraine’ssearch for its own path to social unity based on democratic principles.

Львова», здійсненого на замовленняЦентру міської історії країн Цент -рально-Східної Європи (Львів) дослід-ницькою групою в складі кандидатівсоціологічних наук Р. Савчинського,В. Савки та кандидата філософськихнаук Л. Климанської у 2009–2010 р. Напершому етапі цього дослідження, уформі особистих напівструктурованихін терв’ю, було опитано 400 представни-ків єврейської громади міста. Оскількиточна чисельність громади не відома,вона не має єдиних організаційнихструктур, які об’єднували б усіх її пред-ставників, то нами були попередньовизначені вікові квоти респондентів(висувалася гіпотеза про неоднаковийстан соціального самопочуття у різнихвікових групах) та обрано метод «сніго-вої кулі» (він дав змогу розширюватиколо опитуваних за рахунок особистихзнайомих респондентів).

Основними завданнями цього етапубуло визначити:

1. Об’єктивні показники рівня інте-грованості членів громади у суспільнийпростір та її гомогенності;

2. Специфіку середовищ, з яких вонаскладається, та їхнього самопочуття усоціальному просторі міста.

На другому етапі, проведеному ме -тодом глибинних інтерв’ю, опитано 8активістів громади з метою уточненняпопередніх даних з акцентом на:

1. Особливості самоідентифікаціїчленів сучасної єврейської громадиЛьвова, які належать до різних соціо-культурних середовищ, механізми їїстановлення;

2. Причини роздробленості громадита її здатність до формування єдинихінтересів, об’єднання навколо їх реалі-зації, а отже, її трансформації в повно-цінного суб’єкта соціальної дії на рівніміської громади Львова.

Плануючи роботу таким чином, мирозуміли, що не зможемо отримати

абсолютно точних даних про предметдослідження, проте здобуті результати,на наш погляд, в цілому достатньодобре відображають процеси, які відбу-ваються в громаді, її нинішній стан яксоціального організму, взаємодії з інши-ми жителями Львова. Важливим є і щеодне попереднє зауваження: до опиту-вання залучалися ті люди, які самі,виходячи із власних суб’єктивних на -станов, трактували себе членами єврей-ської громади міста, незважаючи навласне етнічне походження. Тому неварто, безумовно, розглядати одержанірезультати як докладне відображеннясоціального самопочуття євреїв-грома-дян Львова та міжетнічних взаємин міжєвреями та представниками іншихнаціональностей, які проживають умісті.

Першою проблемою, яка нас цікави-ла, стали об’єктивні показники інтегро-ваності членів громади у соціальнийпростір: рівень освіти, сфера професій-ної зайнятості та статусні позиції у про-фесії, а також в якому поколінні членигромади є жителями Львова. В резуль-таті аналізу одержаних результатівдоходимо таких висновків:

• представники єврейської громадиЛьвова, як і інших міст України, виріз-няються достатньо високим рівнемосвіченості та фахової підготовки.Вищу та незакінчену вищу освітумають від 76,2 % у старшій квоті, від 60років до 81,2 % у наймолодшій, від 16 до24 років. Відповідними є і рівень їхньоїфахової кваліфікації та рід професійноїзайнятості. Їхнє прагнення до набуттяосвіти можна трактувати як: 1) одну ізєврейських традицій (Народ Книги);2) один із способів адаптації меншинидо проживання в іншонаціональномусередовищі; 3) одну із форм створення«стартового капіталу» для майбутньоїеміграції (молодша квота). Дещо ниж-чий рівень людей із вищою освітою в


86

старшій квоті пояснюється певнимиобмеженнями у доступі до вищої освітита особливостями ринку праці в часиСРСР;

• доволі значна кількість домогоспо-дарок у віці 40–50 років (7,4 %) є непря-мим свідченням відносно високогорівня життя представників цієї віковоїквоти;

• абсолютне домінування жителівЛьвова у першому поколінні середпредставників старшої квоти – трагіч-ний наслідок Голокосту. Більшістьнинішніх представників громади євихідцями з інших регіонів колишньогоСРСР. Природно, що у молодших віко-вих квотах кількість жителів Львова удругому – четвертому поколіннях зрос-тає. Доволі значна кількість львів’янпершого та другого поколінь у цих кво-тах може бути потрактована як свідчен-ня процесів урбанізації та переміщенняіз малих міст у великі урбаністичніцентри, які були особливо відчутнимипочинаючи з середини минулого сто-ліття, та привабливістю Львова середінших обласних центрів України .

Ще одним важливим індикаторомсамопочуття членів громади є їхні соці-альні самоідентифікації, які такождають змогу судити про місце членівгромади в суспільному просторі. Мизапропонували респондентам самостій-но дати п’ять можливих відповідей назапитання «Ким ви себе відчуваєте?» іодин варіант відповіді на запитання«Ким ви себе відчуваєте в першучергу?» і одержали такі результати:

• у всіх вікових групах домінуютьсамоідентифікації «єврей», «львів’я -нин» та «громадянин України». Прицьому самоідентифікація «громадянинУкраїни» у всіх квотах із значним від-ривом (практично вдвічі) стоїть на тре-тьому місці. Дещо вищий рівень іденти-фікації себе з громадянами Українисеред представників старшої квоти

може бути пояснений усталеністю їхніхнинішніх життєвих позицій і меншимрівнем бажання до еміграції;

• варто звернути увагу на доволівисокий рівень самоідентифікації зіншими етнічними групами (росіяни,українці), особливо в молодшій квоті,що є свідченням присутності в общинізначної кількості вихідців із етнічнозмішаних сімей та наслідком асиміля-ційних процесів;

• ще одним показником поширенос-ті міжетнічних шлюбів серед представ-ників сучасної єврейської громадиміста є ідентифікація себе з християна-ми: від 5,9 % у старшій квоті до 11,6 % уквоті 40–59-річних;

• показовим є факт істотної відмін-ності в дихотомії «модерні» – «руди-ментарні» самоідентифікації: середпредставників молодшого поколіннятих, хто означає себе як «європеєць» є37,6 %, а серед старшого покоління –12,9 %, «радянською людиною» вважа-ють себе відповідно 4,0 та 27,7 %;

• найнижчим рівнем у всіх віковихгрупах відзначається самоідентифіка-ція «галичанин»: від 3,0 % у наймолод-шій до 8,9 % у найстаршій. На нашпогляд, це може пояснюватися підсві-домими асоціаціями терміну «галича-нин» із сільськими жителями, або бутипобічним свідченням невкоріненостінинішніх членів громади у регіоні, збе-реженою пам’яттю про походження зінших регіонів колишнього СРСРтощо;

• варта звернути увагу на розподіл увікових квотах тих, хто на перше місцепоставив самоідентифікацію «іудей»:від 9,9% у молодшій до 20,8% у старшій.Навіть об’єднуючи ідентифікації «іу -дей» та «християнин» одержуємо мак-симальні показники релігійності у квоті40–59 років – 28,4 % та квоті від 60років – 26,7%. Найнижчий рівень«сукупної» релігійності – 19,8% – є у

В. Савка. Єврейська громада сучасного Львова: до проблеми включеності...

87

наймолодшій квоті. На наш погляд, цеможна пояснити, по-перше, наслідкомдостатньо високого рівня секуляриза-ційних процесів у суспільстві в цілому,по-друге, більшою схильністю до емігра-ції саме релігійно налаштованих людей,а отже, зростанням кількості членів гро-мади міста із домінуючими світськимисвітоглядними настановами;

• загалом спектр самоідентифікаційпредставників єврейської громади міс -та може свідчити про доволі високийрівень їхньої інтегрованості в україн-ський соціум у цілому та в громадуміста зокрема.

Наступними питаннями були: «Чизагалом вам вдалося знайти своє місце вжитті?», «Наскільки ви впевнені у своє-му та ваших дітей і внуків майбутньо-му?», «Наскільки престижним є вашенинішнє соціальне становище?». Ре -зуль тати можна прокоментувати такимчином:

• досліджені показники соціальногосамопочуття та соціальної адаптованос-ті у своїй сукупності свідчать продостатньо комфортне становище членівєврейської громади в середовищі міста;

• на перший погляд, значна кіль-кість тих, хто вважає, що знайшов своємісце в житті та тих, хто вважає ниніш-нє соціальне становище достатньо прес-тижним серед молодих людей виглядаєдещо дивним. Ми схильні трактуватицей факт як свідчення 1) соціальногооптимізму, впевненості молоді у май-бутній життєвій кар’єрі. Підтверд -женням цього є і їхня впевненість удосягненні хорошого матеріальногостановища в майбутньому; 2) ще однимпобічним підтвердженням достатньовисоких та престижних соціальних дис-позицій сімей їхніх батьків – представ-ників середніх вікових квот;

• найвищий рівень задоволеностісвоєю професійною діяльністю та своїмстановищем як фахівців у найбільш

активній квоті 40– 59-річних вказує науспішність проходження ними профе-сійної кар’єри. Рівень оптимізму від-носно кар’єри є достатньо високим увсіх вікових квотах і природним чиномзнижується у старшій групі, де доміну-ють люди пенсійного віку;

• рівень впевненості респондентів умайбутньому своїх нащадків має макси-мальні значення у двох середніх квотах,що можна розглядати як показникдоброго самопочуття та оптимістично-го бачення ними перспективи;

• цілком логічним, виходячи з вищепереліченого, виглядає і впевненістьпредставників усіх вікових квот у збе-реженні та розвитку в майбутньомуєврейської громади в місті;

• проте і це істотно дисонує із попе-редніми оптимістичними показниками,значна кількість респондентів невисловлюють впевненості у тому щоїхні нащадки будуть у майбутньомупроживати у Львові, чи в Україні.

Важливим показником соціальногосамопочуття є тип взаємодій із соціаль-ним довкіллям, в т.ч. представникамиінших націй. Переважна більшість чле-нів громади заявляють про відсутністьупередженого ставлення до них та їхніхрідних представників інших націй,конфліктів з іншими на національномупідґрунті на протязі останніх двохроків.

Серед «конфліктогенних зон» наперших місцях відзначені сусідське тавуличне спілкування. Водночас відпо-віді на запитання «До кого ви звернете-ся по допомогу при вирішенні буденнихпобутових ситуацій?» свідчать пропрактичну відсутність серйозних про-блем у стосунках з сусідами та друзями,які належать до інших національностей.

Цікавими є результати відповідей напитання про настанови до взаємодіїсамих членів общини з представникамиінших національностей: за всіма пара-


88

метрами члени громади краще налаш-товані на взаємодію з євреями та росія-нами. З українцями та поляками вонисхильні підтримувати більшу соціальнудистанцію. Це можна трактувати як щеодне підтвердження переважання всучасній єврейській громаді міставихідців з інших регіонів колишньогоСРСР, а отже, присутності в них бажан-ня спілкуватися у своєму «некорінно-му» середовищі. Проте, на наш погляд,негативні показники за жодним із пара-метрів не є критичними. Найвищийрівень дистанціювання – у сімейнихстосунках. Це може свідчити про певнутенденцію до замкнутості громади, їїсамоізоляції.

Представники громади стверджу-ють, що міра задоволеності їхніх соціо-культурних потреб, в т. ч. і етнічних,релігійних є цілком достатньою і водно-час серед чинників, які можуть пере-шкоджати підтриманню життєздатнос-ті єврейської громади міста, називаютьпроблеми із збереженням єврейськоїкультурно-історичної спадщини, при-сутністю дискримінації з боку пред-ставників інших етнічних груп, недос-татність освіти на івриті/ідиш.

Таким чином, одержані дані проможливості задовольнити свої культур-но-етнічні та релігійні потреби для чле-нів єврейської громади є достатньосуперечливими:

• з одного боку, більшість у всіхвікових квотах заявляє про практичнувідсутність проблем у цій галузі,достатній рівень можливостей відчува-ти свою приналежність до громади тадотримуватися етнічних традицій, зіншого – від 37,3 до 50,5 % респондентіву різних квотах вважає, що важливоюпроблемою для повноцінного функціо-нування громади є дискримінація збоку інших національних груп, хоча,відповідаючи на попередні питання,більшість стверджувала що не зустріча-

лася з випадками ущемлення їхніхправ.

Наведені дані свідчать про те, що вцілому єврейська громада міста володієдостатньо значним соціальним потен-ціалом: її члени мають високий рівеньосвіти та професійної кваліфікації, вва-жають своє соціальне становищедостатньо престижним.

Члени общини усвідомлюють себеєвреями, важливе місце в їхніх іденти-фікаційних установках має самоіденти-фікація як власне жителів Львова. Са -мо ідентифікація значної частини знеєвреями, найчастіше – з росіянамивказує на: присутність в общині значноїкількості вихідців із етнічно змішанихсімей; або є підтвердженням того факту,що більшість нинішніх членів общини –нащадки євреїв, які переселилися доЛьвова після Голокосту з теренівколишнього СРСР. В цьому ще раз пере-конують дані про домінування у по -бутовому спілкуванні російської мо випри переважанні української в публіч-ному спілкуванні.

Аналіз релігійних самоідентифіка-цій та релігійних і культурних практиксвідчить про переважання світськоїкультури в общині.

Доволі значною є кількість осіб, якіідентифікують себе як «радянськалюдина», навіть у молодших квотах, щоще раз вказує на неоднорідність общи-ни в соціокультурному плані.

Знання івриту та сповідування іуда-їзму стоять на останніх місцях при усві-домленні себе євреєм. Культура ідиш,вла стива давній єврейській общиніміста, вийшла на межу зникнення.

Більшість вважає власну життєвукар’єру достатньо успішною, що під-тверджується і об’єктивними показни-ками: рівнем освіти та родом занять.Ще одним підтвердженям цього фактує впевненість у власних позитивнихжиттєвих перспективах і добробуті

В. Савка. Єврейська громада сучасного Львова: до проблеми включеності...

89

дітей та внуків. Значна кількість рес-пондентів висловила впевненість і ублагополуччі єврейської громади містав майбутньому. При тому, до 50% немають впевненості у тому що їхні на -щадки житимуть у Львові, чи в Україні.

У цілому, можемо констатувати, щостановище єврейської громади міста єдостатньо суперечливим: її члени де -монструють високий рівень інтегрова-ності в соціокультурний простір міста,значний особистісний та груповий соці-альний потенціал, високий рівень задо-воленості нинішніх соціально-еконо-мічних та культурних потреб і впевне-ність у завтрашньому дні, з одного боку,а з іншого, заявляють про наявністьпевних труднощів, пов’язаних із недос-татністю власної інтегрованості вміський соціум.

На думку самих членів общини, цітруднощі можна звести до таких груп:

1. Проблеми роз’єднаності в общині.Основними лініями її поділу є, по-перше, етнокультурна та релігійнанеоднорідність, зумовлена насампередскладними процесами в самій єврей-ській общині повоєнного Львова тасеред євреїв колишнього СРСР в ціло-му, що знайшло своє відображення уматеріалах першого етапу та зафіксова-но нами в кількох інтерв’ю на другомуетапі дослідження. Показовим у цьомувідношенні є думки одного із респон-дентів, який належить до старшогопокоління та ідентифікує себе як«польський єврей», що, на його переко-нання, означає причетність до общинидовоєнних львівських євреїв, яких «…на пальцах руки можно пересчитатьевреев бывшего Львова, их детей иПольши». Їм на противагу респондентвиділяє євреїв «… Советского Союза,которые приехали во Львов послевойны. Там они были практическиполностью ассимилированы. Честноговоря, они не знают, что такое еврей-

ские праздники, они ничего этого незнали. Вот они были ассимилированы,говорили все на русском языке». Цікавовідзначити, що і для самого респонден-та російська мова є зручнішою дляінтерв’ю. Релігійні суперечності в сере-довищі общини також відображені цимреспондентом: «А что касается евреев,которые называют себя христианами,если он еврей, он никак не может бытьхристианином. Если он христианин, онничего общего с еврейским народом неимеет». Варто зауважити, що такогороду погляди присутні і в молодихлюдей, які достатньо впевнено вважа-ють, що потрібна чітка межа між члена-ми общини – євреями та іншими людь-ми, які мають якесь відношення доєвреїв, але не є ними за кровним поход-женням та іудеями одночасно. Притому і саме іудейське середовище від-значається достатньо гострими супе-речностями та навіть взаємним побо-рюванням. У ньому присутні кількагруп із своїми лідерами, які мають влас-ні сфери впливу і доволі жорстко кон-курують між собою;

2. Проблеми настороженого став-лення до зовнішнього світу, який частосприймається як загрозливий. Як пра-вило, близьке соціальне оточення трак-тується респондентами як цілком друж-нє, а «великий» соціум (суспільство вцілому, вуличне середовище) прихову-ють небезпеки. Показовою у цьому від-ношенні є позиція представниці молод-шого покоління, активістки общини:«Я, например, учусь в институте где,например, все знают что я еврейка, моидрузья они нормально на это реагиру-ют. Но на улицу ты не выйдешь и нескажеш, потому что есть разные типылюдей, например скинхеды, которыепросто тебя возьмут и побьют если неубьют». Така настороженість не завждимає під собою конкретні підстави,оскільки, як уже зазначалося, переваж-


90

на більшість опитаних не змогли прига-дати випадки упередженого ставлення,виявів ворожості до них чи їхніх ріднихупродовж останніх років.

Важливою в цьому відношенні є іпроблема антисемітизму. Практично всіреспонденти другого етапу досліджен-ня заявляли про свої побоювання щодоантисемітизму з боку певних політич-них партій, їхніх лідерів та окремихвиявів ворожості щодо євреїв на побу-товому рівні: «Взаимоотношения какбы нормальные, хотя ещё если бы небыло каких-то элементов антисемитиз-ма на примитивном уровне, он всегдабыл, есть и наверное будет, то есть какбы как элемент какого-то непониманияили ещё чего-то. За исключением этоговзаимоотношения вполне нормаль-ные…». Практично подібні думки ви -словлені в інших інтерв’ю.

Ці проблеми нинішня общинадостатньо добре ідентифікує та задуму-ється над можливими шляхами їх вре-гулювання. Одним із них, про якийговорили кілька респондентів, є шляхзгуртування навколо традиційних єв -рейських цінностей і, зокрема релігії.Така ситуація, на наш погляд, загрожуєще однією небезпекою – самоізоляцєюобщини в міському середовищі. Окреміознаки цього ми зафіксували вже в про-цесі дослідження. Вони виявлялися нелише у відмові співпрацювати із дослід-ницькою групою керівництва єврей-ської світської школи, яке перебуває підочевидним впливом однієї з релігійнихгруп, але і відкрито ворожими заявамилідера ще однієї іудейської громади,котрий не лише сам відмовився відінтерв’ю, але і заявив що закличе всіх

іудеїв міста не співпрацювати з дослід-ницькою групою.

Наші результати значною мірою пере-гукуються з висновком, до якого прий-шли, аналізуючи динаміку етнічної іден-тичності євреїв Санкт-Петербурга в 90-тіроки минулого століття В. Воронков таЄ. Чикадзе: «…історія етнічної ідентич-ності радянських євреїв може бути пред-ставлена у вигляді циклів артикуляціїкочових ідентичностей. Ця циклічністьнагадує нам відому формулу заперечен-ня заперечення із гегелівської діалекти-ки. Євреї стали росіянами, щоб в резуль-таті росіяни перетворилися на євреїв»[1,78]. У ситуації з євреями Львова слідзробити поправку на функціюванняобщини в середовищі, яке сформувалосяв місті після Другої світової війни: місцезнищеної старої львівської єврейськоїобщини зайняли євреї, які стали радян-ськими людьми, щоб в кінці ХХ ст.постати перед ситуацією вибору: бутигромадянами незалежної України, якіздатні, зберігаючи власну етнокультурнуідентичність, інтегруватися в суспільнесередовище, чи прагнути до набуттяінших статусів з відповідними ідентич-ностями та життєвими практиками.

На підставі одержаних результатів,задля більш докладної оцінки можли-востей єврейської общини Львова, їїздатності до повноцінного функціюван-ня в міському просторі та долучення довідродження єврейського сегменту всоціокультурному просторі міста потріб-ні емпіричні дані про ставлення владноїта інтелектуальної еліт Львова до цихпроблем, їх належна наукова інтерпрета-ця. Ці проблеми стануть предметомнаступного, етапу дослідження.

Література1. Воронков В., Чикадзе Е. Ленин град -

ские евреи: этничность и контекст[Текст] / В. Воронков, Е.Чикадзе // Био -гра фи ческий метод в изучении постсо-

циалистических обществ: Мат-лы меж-дународного семинара. Санкт-Петербург.14-17.11.96 г. / Под ред. В. Воронкова иЕ. Здра вомыс ловой. – СПб.: ЦНСИ,1997. – С. 74–78.

В.Савка. Єврейська громада сучасного Львова: до проблеми включеності...

91

92

Створення трудових комуніммігрантів і реемігрантівв Україні в 1920-ті роки (До історії маловідомих сторінокамерикансько-українських відносин)

Наталія Черніговець

Постійне зростання кількостімігрантів, які відбувають назаробітки за кордон, та

майже неконтрольований приплив,особливо нелегальних, іммігрантів докраїни – так виглядає участь нашої дер-жави в якісно новому для неї процесі.Проте в 20-ті роки ХХ ст. ситуаціявиглядала інакше: до України прибува-ли зокрема і спеціалісти сільського гос-подарства. Цей історичний факт з пози-ції сьогодення видається доволі пара-доксальним і незрозумілим.

У березні 2011 р. виповнилося 90років з часу початку імміграційної кам-панії із США та Канади в Україну. Цеявище мало досліджувалося в Україні,хоча у 1960-ті роки увага до нього зрос-ла, проте мала досить однонаправленуідеологічну інтерпретацію [16; 19; 22].

Перебуваючи у скрутному еконо -мічному становищі, на початку 1920-хроків, радянський уряд розроблявнові напрями розбудови державноїекономіки. Зрештою, один із шляхівбуло знайдено – використати піднесе-ні настрої й симпатію до більшовиць-кої влади українських вихідців в

США та Канаді, надавши кампаніївідповідними заходами ореолу гро -мадської ініціативи. За поданнямКомінтерну, через нелегальний осере-док комуністичної партії Америки, роз-гортається широкомасштабний рух таагітація за виїзд до України. В періо-диці 1920-х років містяться заміткистосовно ідеологічних мотивів, якікерували переселенцями. Радянськапропаганда висувала на перший планщире бажання допомогти більшо-вицькій державі: «Комуна («Ехо» –авт.) не прагне до матеріальногозиску, а винятково зацікавлена допо-могою радянській Росії» та «Ми, синиВеликої пролетарської республіки, щопережили роки російської революції уважкій еміграції, взяли на себе справудопомоги розореному господарствукраїни, виконаємо його повністю,яких би витрат і зусиль воно б нам некоштувало …» (Мига євські комунари –авт). [35, арк. 6,8]. Об’єктивні мотивирееміграції мали в своїй основі різно-манітні причини, коливаючись відекономічно-політичних і закінчуючиідеологічно-романтичними [18, 58].

At the beginning of the 1920s, faced with a difficult economic situation, the Soviet governmentelaborated new ways of building the state economy. One of these was to make use of the enthusiasmand sympathy for Bolshevik power that existed among Ukrainian expatriates in the US and Canada,thereby giving the campaign the halo of a public initiative. A large-scale movement and agitationfor immigration to Ukraine was launched at the instigation of the Comintern through an illegal cellof the Communist Party of America. Soviet propaganda gave center stage to a genuine desire to helpthe new Bolshevik state.

93

Н. Черніговець. Створення трудових комун іммігрантів і реемігрантів в Україні

Офіційним каналом, через який ішовпотік сільськогосподарської імміграціїта рееміграції було Товариство технічноїдопомоги радянській Росії (ТТДРР),організоване в травні 1919 р. у Нью-Йорку з ініціативи більшовицькоїРосії та сприяння її представника Л.К. Мартенса (з 2 січня 1919 р. очолю-вав не визнану урядом США радянськумісію) [21, 42]. Організаційне оформ-лення Товариства відбулось 2–4 липня1921 р. Станом на 1921 р. кількість орга-нізованих у Товариство членів вАмериці доходила до 10 тис. [20].Товариство організовувало при своїхосередках школи, які забезпечували про-фесійно-технічну підготовку потенцій-них переселенців до радянських респуб-лік. Членом товариства міг стати кож-ний, хто мав технічну спеціальність,визнавав радянський уряд, відмовлявсявід виступів проти радянської влади іпогоджувався присвятити свої знання іпрацю «на влаштування Росії на кому-ністичних началах» [14, 41]. Для про -паганди руху видавався «Віс ник То -вариства технічної допомоги радян ськійРосії». Учасники Това рист ва вносиливступний (50 центів) та щомісячний (25центів) членські внески. Кошти, які вно-сили члени комун перед від’їздом, частобули зароблені тяжкою багаторічноюпрацею. Так, колишній член комуни«Червоний прапор», подаючи позов досуду на комуну з вимогою поверненнявнеску, відмітив, що 1200 доларів зароб-ляв протягом 10 років [30, арк. 304].

Уперше питання про надання тех-нічної допомоги безпосередньо радян-ській Україні в січні 1922 р. порушилиетнічні українці [39, арк. 6]. Активнуучасть у цій діяльності брало «Стовари -шення Український Робітничий дім» вКанаді [19, 46.]. Втім, ініціатива ство-рення окремого Товариства технічноїдопомоги радянській Україні не викли-кала ентузіазму з боку більшовицького

керівництва, адже розходилась із цент-ралістичною тенденцією спрямованоюна створення єдиної комуністичної дер-жави [19, 114].

Загалом, внутрішньополітична скла-дова імміграції зводилась до того щоб –переорганізувати всі селянські госпо-дарства на зразок іммігрантськихкомун. У цьому контексті комуни малипозитивно доповнити нечисленні йпереважно невдалі спроби створеннярізних форм виробничого кооперуван-ня в аграрному секторі, що здійснюва-лось малозабезпеченим селянством безналежної матеріально-технічної бази таагрономічної консультації [3, 6].

Проте на 1920–1921 роки більшо-вицька Росія була абсолютно не підго-товленою до прийому реемігрантів йнамагалася стримати цей процес. Злипня 1921 р. регулюванням в’їзду, при-йомом і облаштуванням на новомумісці колективів закордонних праців-ників займався підвідділ Промисловоїімміграції Вищої Ради народного госпо-дарства, а з 25 жовтня 1922 р. по лютий1927 р. – Постійна Комісія Ради праціта оборони з врегулювання сільськогос-подарської і промислової імміграції.

У руслі законодавчого врегулюванняіммігрантського питання підлягала вирі-шенню справа, пов’язана з утриманняміммігрантів, що прибували, до їхньогоостаточного розселення. Відпо відно допроекту постанови Малої РНК УСРРвід 10 травня 1921 р. «Про прийом і ева-куацію емігрантів з Америки й іншихкраїн, які переселяються в Україну» пла-нувалось відкрити цебудинки (Цент-ральні емігрантські будинки) в Харковіта Києві на 1000 чоловік кожний.Оскільки спеціально відведене дляцього приміщення ще не було об -ладнано, прототип Харківського це бу -динку розташувався в непристосовано-му приміщенні, де через надзвичайнускупченість, антисанітарні умови серед

постояльців виникали масові захворю-вання мали місце навіть смертельнівипадки (померло 8 дітей) [23, арк. 278].

Більшовицький уряд, вбачаючи вреемігрантах колишніх своїх громадянпрагнув, принаймні на законодавчомурівні, прирівняти їх до радянських гро-мадян. Відповідно до циркуляру НКВСРРФСР № 406 від 28 липня 1925 р. всі,хто прибував до СРСР у порядку сіль-ськогосподарської і промислової імміг-рації, реемігранти з Америки повиннібули адміністративними органамирозглядатись як радянські громадяни[15, 204].

За сприяння ТТДРР на територіїУкраїни розташувалося 9 інтернаціо-нальних сільськогосподарських колек-тивів та одна сільськогосподарська гро-мада Незалежних канадських духобо-рів. Крім того, в перший рік реемігрант-ської кампанії поза Товариством прибу-ли: артіль «ім. Скрипника» та комуна«1 травня». Поза увагою Комісії РПОзалишилась переселенська комуна«Червоний орач» с. Лелів, Чорнобиль -ського повіту, яка організаційно сфор-мувалася вже в Україні. Інформаціюпро іммігрантські колективи подано увигляді таблиці (див. с. 95–96).

Таким чином, перші комуни прибу-ли на початку 1921 р. Одна з них розта-шувалася в тій місцевості, де її присут-ність об’єктивно не була особливобажана – в малоземельному Житомир -ському окрузі Волинської губернії. Пікреемігрантського руху припав на голод-ні 1922–1923 роки. З чотирьох комун,які з’явилися в 1922 р., три обралималоземельні райони, розташувавшисьв Київській й Подільській губерніях.Лише в 1923 р. з прийняттям відповід-ної постанови РПО, справа сільськогос-подарської імміграції була певнимчином врегульвана. Всі комуни, щоприбули в цьому році, розташувались вбагатоземельних Катеринославській і

Одеській губерніях. Концентрація ко -лективів на півдні Україні пояснена вінструкції НКЗ РРФСР від 17 вересня1924 р.: «Організація іммігрантамипоказових господарств особливо бажа-на в губерніях з найбільш відсталими,екстенсивними системами господар-ства… частково, чорноземного центру»[15, 211]. Однак результати виявилисяневтішними, адже іммігранти по сутіосіли лише у кількох губерніях.

З огляду на пріоритети режиму,колективи прибували до країни рад звласним реманентом, машинами такапіталом (ці умови висувались радян-ським урядом до іммігрантів) [16, 75].Такі вимоги обмежували кількістьбажаючих. Можна припустити, що,висуваючи такі вимоги до іммігрантіввлада намагалася не допустити приїздунезаможних працівників, яких в держа-ві й так вистачало. Члени майбутніхкомун давали розписку про усвідомлен-ня труднощів, які на них чекали.

Зі свого боку держава надавала пере-селенським колективам преференції.Відповідно до постанови Ради праці таоборони від 2 червня 1922 р. від усіхмитних та акцизних зборів звільнялисяособисті речі, які привозили з собоюгрупи іммігрантів, продовольство, засо-би виробництва, предмети домашньоговжитку тощо. Пільги щодо переселенняпоширювалося на усіх осіб, які моглинадати начальнику станції талон по -свідчення [26, арк. 169]. Важливу роль уштучному забезпечені переваг відігра-вало щедре забезпечення їх землею: наодного їдця в комуні «1 травня» припа-дало 4 десятини придатної землі [6,арк. 23], на одного працездатногочлена в комуні «Новий світ» – 7,7 дес.землі [29, арк. 107]. В середньому наодного члена комуни «Благоєва» при-падало 2,7 дес. землі в той час як пере-січна забезпеченість на селі становила1 дес. [34, арк. 48].


94

Зведена інформація про іммігрантські колективи на території України (1921–1925 рр.)

№пор.

Назва колективу

Датаорганізації

Місце розташування

Кіль-кістьземлі

Кількістьчленів намоментприїзду

Кількістьчленів на

1925 р.

Загальнасума пайо-вих внесків

1.Селянськакультура

23 травня1921 р.

Хутір Тропінапоблизу сіл Тягинка

і Токарівна,Тягинська волость

Херсонського окру-гу Одеської губ.

975 дес. 55 чол. 96 чол.15230 дол.75 центів

2.Артіль ім.

Скрипникаберезень 1921 р.

с. Компаніївка,Катеринославськогоповіту Одеської губ.

5 чол.5 коней та 1

корова

3. 1 травня26 травня

1921 р.

с. СторчанціПулинської волостіЖитомирської губ.

132 дес. 10 чол. 33 чол.відомостей

немає

4.

Червонийорач

(Червонийрільник)

8 березня1922 р.

Хутір Гримов, с. Лелів

Чорнобильськогоповіту Київської губ.

158 дес. 21 чол. 30 чол.відомостей

немає

5. Джон Рід22 лютого

1922 р.

с. ШереметціВінницького округуВ 1924 р. переїхала

до с. КовалівкаВарварівського

районуМиколаївського

округу Одеської губ.

81 дес.

1736дес.

87 чол.

52 чол.

68 чол.21864 дол. 70 центів

6.

Перша зраз-кова агроко-

муна «ім. Леніна»

28 квітня1922 р.

с. Мигаї, Одеськогоокругу

Одеської губ.

1425дес.

52 чол. 164 чол.66132 дол.83 центи

7. Новий світ18 жовтня

1922 р.

м. Ружин,Бердичівського

округу Київської губ.

790 дес. 32 чол. 150 чол. 122584 дол.

8.Червоний

прапорберезень1923 р.

Миколаївщина. В 1924 р. переїхала

до с. Козацьке,Бориславського

районуХерсонського окру-

гу Одеської губ.

1050дес.

55 чол. 116 чол.

Встановититочну суму

пайовихвнесків дляцих комун

не можливоу зв’язку з

їхоб’єднанням

за кордо-ном і розпа-

дом вУкраїні

9.

ім. ІІІКомінтерну(Американ-ська «Ехо»

та Сибірська«Новий лад»)

квітень1923 р.

с. Чорненька,Каховського районуХерсонського окру-

гу Одеської губ.

1981дес.

35 чол. 326 чол.


95


Членами іммігрантських колективів,як правило, були комуністи, або відданікомуністичним ідеям особи. Так, з 15дійсних членів комуни «Червоний орач»в серпні 1922 р. членів КП(б)У було9 чол. та 2 кандидати [7, арк. 26]. Насередину 1925 р. з 43 дійсних членівкомуни «1 травня» членів КНС – 4,КП(б)У – 10, ЛКСМ – 6 [4, арк. 26].Близько половини членів комуни «ІІІКомінтерн» були прихильні до комуніс-тичних ідей: членів та кандидатівКП(б)У – 53 чол. (24 %), ЛКСМУ – 19(9 %), КНС – 44 (20%). Разом до громад-сько-політичних організацій належало116 осіб (50 %) [36, арк. 3].

Соціальний стан іммігрантів, відпо-відно до заповнених ними анкет, які вда-

лось віднайти в ЦДАВО України (всього70), був такий: до селян себе віднесли70 %, робітників – 15,7 %, інтелігентів –1,4 %, міщан – 7% [28, арк. 117–142; 30,арк. 375–454]. За національною ознакоюкомуни були справді інтернаціональни-ми: окрім українців, у їхньому складібули литовці, білоруси, поляки, євреї,німці, хорвати, грузини, словени [32,арк.1, 23, 36, 42, 50, 58, 67, 75].

Взаємовідносини державних та міс-цевих органів влади з комунами склада-лися неоднозначно. Як засвідчилиматеріали анкет планового обстеженнякомун, проведеного Наркомземом про-тягом 1924–1925 рр., постійного керів-ництва з боку Окреземуправління небуло в жодному колективі [32]. До того

10. Хліборобквітень1923 р.

с. Тихий став,Широ ківськогорайону Кри во -різького округу

Катеринославськоїгуб.

1200дес.

81 чол. 129 чол. 45400 дол.

11. Нива трудова21 квітня

1923 р.

ХутірВолодимирівка,Апостольського

районуКриворізького окру-

гуКатеринославської

губ.

850 дес. 31 чол. 66 чол. 31093 руб.

12.Червонийпромінь

листопад1923 р.

Поблизу сіл Яселката Дмитрівка

Очаківського райо-ну Миколаївського

округу Одеської губ.Наприкінці 1924 р.

переїхала уСофіївський район

Запорізького округуКатеринославської

губ.

903 дес. 3 сім’ї 69 чол.23345 дол.

83 центи

13.Незалежніканадськідухобори

весна 1923 р.

Мелітопольськийокруг

Катеринославськоїгуб.

11136дес.

22 чол. 56 чол.

14. ім. Благоєва26 травня

1924 р.

с. Парасковія,Руновщанського

району Полтавськоїгуб.

148 дес. 10 чол. 47 чол.Комуна

утвориласьв Україні

96


ж, вищі урядові кола іноді самовільновирішували питання про виселенняколективів з вже облаштованих радгос-пів (комуна «Мигаєво») та про залучен-ня до їх складу інших колективів. Так,21 липня 1923 р. на засіданні Малоїпрезидії ВУЦВК було прийнято рішен-ня про злиття комуни «Ехо» з сибір-ською комуною «Новий лад» [24, арк.41]. Місцеві земельні і кооперативніоргани безвідповідально ставилися досвоїх прямих обов’язків і не приділяликомунам належної уваги через що,переважна більшість колективів немала власного агронома і вела госпо-дарство без організаційного плану. Прицьому комуни були не землевпорядко-ванні, вони не дотримувалися сівозмі-ни. Необізнаність комунарів з місцеви-ми кліматично-земельними умовами,відсутність агрономічних керівників йдосвіду, не зважаючи на наявністьпотужного технічного обладнання, ста -ли причиною наявності збиткових галу-зей господарства й перешкоджали йогоінтенсивному якісному розвитку [29,арк. 110]. Дезорганізаційно за данихумов на колективи впливало зловжи-вання та слабка сільськогосподарськапідготовка самих керівників комун [27,арк. 7, 11, 24, 34–35]. Невирішеністьземельного питання та не відповідністькількості земельних угідь фактичнимпотребам – об’єктивні передумови не -якісного господарювання. Яскраво де -монструє інертне ставлення до іммі-грантських колективів відповідь Одесь -кого Губземуправління ОдеськомуДПУ на запит про кількісний складкомун іммігрантів: «Кількісний складГЗУ не відомий» [11, арк. 72].

Позитивним чинником господар-ської діяльності іммігрантських комунбуло їхнє загальне прагнення перейтидо повної механізації господарства. Уцьому напрямі комуни мали певні успі-хи, так як при переселенні забезпечили

себе повними комплектами сільсько-господарських машин. У 1924 р. імміг-рантські колективи мали 14 вантажнихавтомобілів, 34 трактори, 69 плугів, 38сівалок, 48 різних жниварок, 10 трак-торних молотарок, різноманітні лу -щиль ники, культиватори, кукурудзосі-валки, картоплесаджалки [16, 78].Всебічна механізація господарства за -ощаджувала людську робочу силу.Деякі роботи в домашньому господар-стві теж були механізовані. Наприклад,в комуні «Новий світ» подача водиздійснювалась на кухню й скотні двориза допомогою двигуна, який приводив-ся в рух силою вітру й електричниммотором.

Однак повсякденне життя булодалеким від ідеального, яке більшість зних уявляли, перебуваючи ще в США йКанаді. В деяких комунах мало місцесвавілля в харчуванні комунарів. Так, укомуні «Селянська культура» функціо-нувало дві кухні: одна для робочих осіб– «чорна», інша – для «своїх» – «біла»[32, арк. 30 – 31]. Незадовільні житловіумови комуни «Новий світ» відзначилакомісія з обстеження в 1924 р.: «…такоїскупченості ми ніде не бачили… побачи-ли не кімнату, а сиру темну клітку 7х5,висотою 4 аршини, де поміщається 3комунарі» [29, арк. 109].

Виконуючи покладені державою наних завдання, комуни, вже починаючи зперших років своєї діяльності, сталиприймати до свого складу представниківмісцевого населення. До 1925 р. комуна«Мигаєво» налічувала 164 чле ни, з них –49 місцевих жителів. На 1929 рік з 208працездатних комунарів понад 100 булимісцеві [17, 73]. Якщо на моменторганізації комуни «Се лянська культу-ра» в її складі працювали тільки іммі-гранти, то на квітень 1925 р. нараховува-лось 65 % представників місцевогоселянства [30, арк. 335]. В артіль «ім.Скрипника» згодом вступили місцеві

97

селяни-незаможники, які в 1924 р. ста-новили 60 % усіх членів [10, арк. 54–56].

Паралельно зі вступом місцевогоселянства до лав комунарів йшов про-цес виходу американізованих українцівзі складу комун. Про факти виходубуло не прийнято говорити в радян-ський час. Розрахунок з членами кому-ни, які прагнули залишити її, у біль-шості випадків, відбувався не накористь останніх. Кошти, внесені нимище за кордоном, не повертались. Насвій розсуд рада комуни видавалатаким особам кошти на квиток до ново-го місця проживання й продовольствона 1 – 3 місяці [32].

Комуни відігравали велику роль упропаганді колективізації: проводилипоказові роботи на полях, допомагалимісцевим господарствам під час оранки,збирання врожаю. Трактори комун«Нива трудова» і «Хлібороб» зорювалиселянські поля, беручи плату лише запальне [22, 252]. Трієр і змійка комуни«Новий світ» повністю обслуговуваливласний район, «мандруючи» відповід-но до складеного райземвідділом кален-даря [1, арк. 63]. Комуна «1 травня» за1926 р. за експлуатацію молотарки ітрактора отримала від селян 200 крб.чистого прибутку [5, арк. 63 зв.].Комуни володіли не лише технікою дляобробітку землі, але й мали свій комп-лекс технічних підприємств: столярні,кравецькі, слюсарні майстерні, в якихза невисоку плату ремонтувався селян-ський реманент. Поступово комуниіндустріалізувалися. Млини, маслоза-води, сироварні при комунах обслуго-вували весь округ. Особливо популяр-ними були млини. За доступну цінувони давали помел досить високої якос-ті. Так, за помел зерна в 1923 р. селян-ству комуна «Мигаєво» брала платунатурою з пуду: жито – 8 фунтів, пше-ниця – 6 фунтів, кукурудза – 9 фунтів,ячмінь – 7 фунтів [12, арк. 27].

Інспектор Держземмайна Одеськогоокрфінвідділу Туманьян А.С., у актіобстеження комуни «Мигаєво» від 29червня 1927 р., відмітив: «… великийприплив селянських возів на млині, якіпривезли своє зерно за 60 верст на млинкомуни лише через її авторитетність івпевненість у правильності ваги і поме-лу» [13, арк. 8 зв.]. Комуна «Комінтерн»мала лісопильний завод, комуна«Благоєва» – молокозавод, при комуні«Червоний орач» планувалося збудува-ти крохмальний завод для переробкикартоплі [9, арк. 42].

Не один раз інтернаціональні колек-тиви посідали призові місця у конкур-сах. Комісія РЗУ 21 листопада 1924 р.постановила за механізацію і заходищодо поліпшення скотарства преміюва-ти комуну «Червоний рільник» 25 %зниж кою з єдиного сільськогосподар-ського податку [8, арк. 176]. Екс перт ноюкомісією Всеукраїнського Ко мітету зпроведення конкурсу колгоспів УСРР1927 р. комуні «Новий світ» призначенопремію другого розряду [37, арк. 23].

За сприяння комун у середовищі міс-цевого населення створювалися новіколективи. В 6 верстах від комуни«Джон Рід» мешканці навколишніх сіл влютому 1923 р. організували Бо хо нік -ську комуну імені І. Таранюка [27, арк.22]. В січні 1926 р. рада комуни «1 трав-ня» прийняла рішення про прийняттяВерболівської сільськогосподарськоїартілі до комуни на правах філії [5, арк.33]. Завдяки допомозі комуни «ІІІКомінтерн» протягом 1925 р. – 1 квітня1929 р. в районі сільради, де розміщува-лась комуна, було організовано 9 колек-тивних господарств, що об’єднали 711родин [16, с. 80]. З ініціативи комуни«Нива трудова» в 1923 р. організованоодин незаможний колектив [2].

Залучаючись за активного сприяннямісцевих органів влади, до кооперації,всі комуни були членами райсільсою-


98

зів. Комуна «Новий світ» співпрацюва-ла з Всеукраїнським товариством насін-ництва, якому репродукувала сортовенасіння [30, арк. 362]. Ведучи культур-ну обробку землі, комуна «ІІІ Ко -мінтерн» в 1925 р. з Одеським пред-ставництвом Всеукраїнського това-риства насінництва уклала плантатор-ські договори на посів різного родукультурного насіння і трав. У хлібномувідділі Херсонського Кредитсоюзу міс-тилися документальні свідчення, щонайкраща пшениця округи була запоходженням із комуни «ІІІ Ко мін -терн» [33, арк. 70]. До того ж комунабула членом Черненського Споживчоготовариства, а з початку 1927 р. – членомКаховського сільськогосподарськогокре дитного товариства «Селянин».Зай маючись виноградарством, комунаналагодила систему збуту своєї продук-ції: 1927 р. налагодила ділові відносиниз Дніпровинсоюзом, уклавши угоду нареалізацію 5000 відер вина [36, арк. 6].Майже всі комуни увійшли в зносини змісцевими дослідними станціями. На -лагоджено було і зв’язок з селекційноюстанцією, для якої Мигаївська комунарепродукувала селекційний матеріал. У1925 р. комунари колективу «Новийсвіт» спорудили метеорологічну станціюі агрономічний пункт, де проводилидосліди з мінерального підживленнякультур і вивчення сортів. Ця роботабула результатом співпраці комуни зВсеу країнським товариством агрономів,Чор торийською дослідною і Сквир ськоюконтрольно-селекційною станціями.

Початковий період діяльності ко -лективів характеризувався високимрівнем їх механізації у поєднанні ізбільш екстенсивними методами веден-ня господарства. З часом вони почина-ють забезпечувати сортовим насіннямзернових культур колективні й індиві-дуальні господарства. Паралельно зрозвитком основної галузі – землероб-

ства – комуни займались і тваринниц-твом, проводячи селекцію кращихпорід. Продуктивність молочної худобикомуни «Комінтерн» за 1926 р. – 3826пуд. молока на загальну суму 3979 руб.[36, арк. 2]. Найкраща корова комуни«Благоєва» за 260 днів доїння давала3656 л молока, тобто пересічний видій вдень складав 14,06 л. В середньому ждобова норма сягала 12,8 л. [38, арк. 67].

Іммігрантські колективи намагалисябути прогресивними культурнимицентрами: відкривали школи, в якихнавчались і діти місцевих селян, володі-ли солідними бібліотеками, виписувалидо десятка різноманітних газет, журна-лів, надавали допомогу місцевим орга-нам у проведені культурно-масової іроз’яснювальної роботи серед селян,організовували вечірні школи, різнігуртки, читали лекції, проводили бесідиз політичних, загальноосвітніх і сіль-ськогосподарських питань.

Вже з початку 1925 р. уряд УСРРзвертається до Комісії РПО з приводуприпинення на територію України сіль-ськогосподарської імміграції, мотивуючице відсутністю вільного колонізаційногофонду [31, арк. 60]. Все листування міжНКЗ УСРР та Комісією велось під гри-фом «таємно» [26, арк. 145]. Не останнюроль у прийнятті українським урядомцього рішення відіграли вис новки обсте-ження комун іммігрантів Комісією РПОв 1925 р. Відповідно до них колективирозподілялися на три роз ряди: 1) жит-тєздатні, яким необхідно надати лишенезначну допомогу («Ми гаєво», «Новийсвіт»); 2) такі, що потребують серйозноїдопомоги («Джон Рід», «Нива трудова»,«Ехо»); 3) такі, що підлягають або лікві-дації, або внутрішньому перетворенню(«Червоний прапор», «Не за лежніканадські духобори») [26, арк. 25].Розходження між запланованим тареальним виявились очевидними ще підчас спільного обстеження комун іммі-


99


грантів Наркомземом з Комісією РПО в1923 р. [25, арк. 2]. 27 лютого 1925 р.Комісія РПО погодилася з пропозицієюзгорнути формування в США додатко-вих груп для працюючих в Україні іммі-грантських комун. Радянський уряд ви рі -

шив цілком зупинити трудову імміграціюдо СРСР у вересні 1926. Було відміненоряд суттєвих постанов 1923–1925 рр. сто-совно сільськогосподарської ім міграції, ав січні 1927 р. розпущено Комісію з тру-дової імміграції до СРСР.

Література1. Архівний відділ Бердичівської

міської ради – Ф.158. – Оп.1. – Спр. 553.2. Басанівська Н. Сільськогосподарська

комуна «Нива трудовая» // Селянськаправда. – 1923. – 1 серпня.

3. Данилова Е.Н. Иммиграционная по -ли тика и создание трудовых коммун изиммигрантов и реэмигрантов в СССР в1920-е годы / Е.Н. Данилова // ВестникМосковского университета. Серия 8.История. – М., 2002. – № 1.– С. 3–20.

4. Державний архів Житомирської об -ласті (ДАЖО) – Ф. 126. – Оп.1. – Спр. 285.

5. ДАЖО. – Ф. 279. – Оп. 1. – Спр. 8.6. ДАЖО. – Ф. 1111. – Оп. 1. –Спр. 374.7. Державний архів Київської області

(ДАКО). – Ф. 349. – Оп. 1. – Спр. 930.8. ДАКО. – Ф. 349. – Оп. 1. – Спр. 1765.9. ДАКО. – Ф. 350. – Оп. 1. – Спр. 526.10. Державний архів Одеської області

(ДАОО). – Ф. 46. – Оп. 1. – Спр. 311.11. ДАОО. – Ф. 46. – Оп. 2. – Спр. 9.12. ДАОО. – Ф. 1013. – Оп. 1. – Спр. 67.13. ДАОО. – Ф. 1129. – Оп. 1. – Спр. 306.14. Забарко Б.М., Макаренко О.А. Про -

летарська солідарність у дії / Б.М. За -барко, О.А. Макаренко – К.: Рад. школа,1985. – 121с.

15. Законодательство и международ-ные договоры СССР и союзных республико правовом положении иностранных физи-ческих и юридических лиц. – М.: Изд-воНКИД, 1926. – 592 с.

16. Кисельов В.І. З історії організації тадіяльності інтернаціональних (іммігрант-ських) сільськогосподарських колективівна Україні / В.І. Кисельов // Українськийісторичний журнал – К., 1965. – № 9. – С. 75–81.

17. Ключник Д.Г. Мигаївські комунари.Докум. нарис / Д.Г. Ключник – Одеса,1972. – 125 с.

18. Лещенко О.Л. З історії сільськогос-подарських комун канадських українців наУкраїні / О.Л. Лещенко // УІЖ. – К., 1991.– № 10. – С. 58–69.

19. Макаренко О.А. Животворна силапролетарської солідарності (Про допомогутрудящих зарубіжних країн РадянськійУкраїні в 1921–1923 рр.) / О.А. Макаренко– К.: Держполітвидав УРСР, 1963. – 68 с.

20. Мартенс Л.К. Иммиграция русскихрабочих из зарубежных стран и наша про-мышленность / Л.К. Мартенс // Эконо ми -ческая жизнь. – 1921. – 20 июля.

21. Почему мы вернулись на Родину.Свидетельства реэмигрантов / [Сборник /Сост., авт. предисл. А.П. Осадчая и др.] –М.: Изд. Прогресс, 1983. – 264 с.

22. Тарле Г.Я. Друзья страны Советов /Г.Я. Тарле – М.: Изд-во «Наука», 1968. –371 с.

23. Центральний державний архів ви -щих органів влади та управління Ук раїни(ЦДАВО). – ЦДАВО. Ф. 1. – Оп. 2. –Спр. 163.

24. ЦДАВО. – Ф. 1. – Оп. 2. – Спр. 930.25. ЦДАВО. – Ф. 1. – Оп. 2. – Спр. 935.26. ЦДАВО. – Ф. 3. – Оп. 1. – Спр. 256.27. ЦДАВО. – Ф. 27. – Оп. 4. – Спр. 411.28. ЦДАВО. – Ф. 27. – Оп. 4. – Спр. 584.29. ЦДАВО – Ф. 27. – Оп. 5. – Спр. 177.30. ЦДАВО – Ф. 27. – Оп. 5. – Спр. 182.31. ЦДАВО. – Ф. 27. – Оп. 5. – Спр. 359.32. ЦДАВО. – Ф. 27. – Оп. 5. – Спр. 365а.33. ЦДАВО. – Ф. 27. – Оп. 8. – Спр. 1091.34. ЦДАВО. – Ф. 166. – Оп. 8. – Спр. 326.35. ЦДАВО. – Ф. 337. – Оп. 1. – Т. 1. –

Спр. 235.36. ЦДАВО. – Ф. 559. – Оп. 1. – Спр. 56.37. ЦДАВО. – Ф. 559. – Оп. 1. – Спр. 70.38. ЦДАВО. – Ф. 559. – Оп. 1. – Спр. 2151.39. Центральний державний архів гро-

мадських об’єднань України (ЦДАГО) –Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 1029.

100

Сергій Федуняк

Демократія як чинниктрансформації

олігархічної системиміжнародних відносин

ІІІ. Міжнародний досвід

Упродовж тривалого історич-ного періоду концепти демо-кратії виконували переважно

ідеологічно-інструментальну функцію,тобто, використовувалися для обґрун-тування права на здобуття і утриманнявлади, а їхні базові положення заклада-лися в основу капіталістичної моделісуспільного розвитку. Зокрема, ідеїліберальної демократії були взяті наозброєння буржуазією в ХVII–XVIIIстоліттях з метою усунення від владистарої феодальної аристократії і побу-дови суспільства вільної конкуренції.Наприкінці XVIII століття керівникиВеликої Французької революції навітьздійснили спробу розпалити пожежуєвропейських революцій під гасламисвободи, рівності і братерства, протепровідні європейські монархії віднови-ли статус-кво. Революційні події загро-жували порушити баланс сил на конти-ненті внаслідок можливих територіаль-них змін, тому міжнародна системазастосувала механізми самозахисту і

відбила першу демократичну атаку насвої позиції.

Загалом у період Нового часу міжна-родні відносини майже не зазнаваливпливу демократичної політичної дум -ки, можливо, за винятком ідей Г. Гроція,Т. Гоббса і І. Канта1, проте ще з періодусередньовіччя широкого розповсюд-ження набули погляди Н. Мак’явеллі 2.І це не дивно, тому що аж до початкуХХ століття світ залишався полемборотьби за контроль над людськими іматеріальними ресурсами. Провіднігравці мислили категоріями геополіти-ки та реалізму і нормативна риторика уцьому середовищі сприймалася пере-важно як засіб приховування реальнихнамірів3. Звернення до моральних імпе-ративів у кращому разі вважалися пев-ними словесними приправами до вічноїборотьби великих держав з підтриман-ня балансу сил та періодичного пере-розподілу світу. Загалом, система між-народних відносин набула олігархічно-го характеру і не потребувала викорис-

The idea of democracy began to influence the inherently oligarchic international system only atthe beginning of the last century. After World War II democratization emerged as a mechanism foradapting the system of international relations to the threats and challenges arising in the process ofglobalization. One of its consequences was the establishment of the consensus principle among thegroup of leading countries in discussing and solving global problems. In general, the peculiarities ofcontemporary political and economic processes in the world objectively impede the concentration ofpower in the hands of a small number of subjects and therefore promote further democratization ofinternational relations.

101

тання демократичних засад ані на ідео-логічному, ні на функціональному рів-нях. Взаємодія між окремими елемен-тами системи (державами) ґрунтувала-ся на підтриманні жорсткої ієрархії іззастосуванням примусових заходів вій-ськово-політичного характеру. Меншікраїни розглядалися провідними грав-цями як ресурс, що підлягав переділу,або ж інструмент досягнення вказанихцілей як сателіти чи союзники.

Більша сприйнятливість до застосу-вання демократичних принципів у між-народних відносинах стала помітноюлише наприкінці ХІХ – на початку ХХстоліття. Це знайшло свій вияв у діяль-ності міжнародних організацій, якіпопри всю обмеженість давали можли-вість принаймні юридично ствердитипринцип рівності всіх держав передзаконом (нормами міжнародного пра -ва) і залучати їх до вирішення спільнихсправ.

Дискурс демократії у міжнароднихвідносинах уперше на практичномурівні привніс президент США В. Вілсону 1916 р. у своїх «14-ти пунктах». Вінпропонував ввести у дію норми міжна-родного права, в основі яких лежатьсправедливість та рівноправність всіхдержав і народів 4. На жаль, ідеї амери-канського президента не відповідалиреаліям повоєнного світу, оскільки якпереможці, так і переможені намагали-ся досягти власних цілей, застосовую-чи традиційні механізми та інструмен-ти епохи балансу сил. Вони сприймалипропозиції В. Вілсона як зумовленутак тичними обставинами риторику,спря мовану на зміцнення глобальнихпозицій США і відповідно послабленняпартнерів-конкурентів в умовах пово-єнного переділу світу.

Водночас, у 1919 р. було заснованоЛігу Націй як першу міжнародну уні-версальну організацію, основною ме -тою якої стало підтримання міжнарод-

ного миру і безпеки. За структурою іфункціями Ліга розглядалася як інсти-тут глобального правління, чи швидше,впорядкування, в основу якого покла-дено особливу відповідальність вели-ких держав. Окрім створення ЛігиНацій, у міжвоєнний період відбуласяще одна спроба змінити парадигму між-народних відносин. В укладеному всерпні 1928 р. пакті Бріана – Келогапропонувалося відмовитися від війнияк знаряддя національної політики дер-жав та розв’язання міжнародних супе-речок 5. Хоча до початку 1939 р. доПакту приєдналося 63 держави, цейдокумент залишився декларацією і незміг зашкодити розв’язанню Другої сві-тової війни. Загалом створення ЛігиНацій і укладення Пакту Бріана –Келога засвідчили, що частина політич-ної еліти вже готова для серйозногоперегляду принципів побудови тафункціонування міжнародної системи.

Наступний потужний поштовх де -мо кратизації міжнародних відносиндала Друга світова війна і це відбулосяу кількох площинах. По-перше, на три-валий час було підірвано тоталітарнуідеологію і серйозно маргіналізованоідеї авторитаризму. Навіть сам факт, щоРадянський Союз як тоталітарна дер-жава був членом антигітлерівської коа-ліції демократичних сил, посилювавпозиції демократії у світі. Цікаво, щодемократичний дискурс став одним ізключових елементів ідеологічної бо -ротьби в період холодної війни: обидвісистеми боролися за «канонічність»власної «демократичної» моделі, прицьому, звичайно, вкладаючи у самепоняття демократії різний зміст.

Ще однією площиною повоєннихзмін стала остаточна легітимація демо-кратичних принципів побудови міжна-родної системи. Це знайшло відобра-ження у Статуті новоствореної у 1945 р.Організації Об’єднаних Націй. За сут -

Міжнародний досвід

102

тю весь документ є торжеством ідейдемократії у міжнародних відносинах.При цьому, хоч і в завуальованомувигляді, не вдалося уникнути ознак олі-гархічного глобального управління.Так, основну відповідальність за справуміжнародного миру і безпеки булопокладено на Раду Безпеки ООН ускладі 5-ти постійних і 10-ти непостій-них членів. Як перших держави-пере-можниці призначили себе, присвоївшипри цьому право блокувати будь-якірішення організації за допомогою вето 6.Проте, незважаючи на вказані недоліки,під демократизацію олігархічних захарактером міжнародних відносин булозакладено потужну міжнародно-право-ву основу.

Вагомим чинником поширення де -мо кратії став процес глобалізації, яка завизначенням американського дослідни-ка Ф. Черні, розмиває межі внутрішньоїі зовнішньої політики і сприяє форму-ванню міжнародних «режимів» або«неформальних і формальних структурта інституцій, що є автономними наміжнародному рівні»7. Отже, глобаліза-ція сприяє переходу від традиційної(Вестфальської) системи міжнароднихвідносин, котра базувалася на націо-нальних державах як суб’єктах, донових форм, що виходять за ці рамки.Держави як інституційні утворення незникають, вони швидше за все набува-ють складних і нових функцій.

Все це, на перший погляд, об’єк -тивно знижує вплив окремих великихгравців на систему міжнародних відно-син, надаючи кожній державі шанс змі-нити своє місце у світовій ієрархії.Проте глобалізація не справила карди-нального впливу на олігархічну сут-ність міжнародної системи. Значна час-тина молодих держав – колишніх коло-ній – виявилася не в стані скористатисяновими можливостями. Це випливає ізподвійного характеру глобалізації, яка

знаходить свій вияв у двох паралельнихза часом перебігу і протилежних за сут-ністю процесах: конвергенції, що ство-рює плюралістичний світ ліберальногокапіталізму (так званий кантіанськийсвіт), і дивергенції, з якою пов’язанийбільш мінливий світ безпорядку і анар-хії («гоббсіанський світ»)8.

Світ ліберального капіталізму побу-дував «суспільство споживання», вякому політична еліта стала своєріднимзаручником гедоністично налаштова-них мас, що вимагають високого рівнядобробуту. Для підтримання високихстандартів споживання необхідно за -безпечити постійний і безперервнийдоступ до ресурсів, що неможливо безмаксимального контролю за глобальни-ми економічними і політичними проце-сами. За умов дефіциту ресурсів і суттє-вої силової переваги Заходу, «гоббсіан-ський світ» фактично приречений навідставання і не може розглядатися якрівноправний партнер. Виникає ситуа-ція, за якої в силу економічної слабкос-ті та відсутності відповідного силовогопотенціалу, більшість членів міжнарод-ної системи не в стані перебрати на себехоча б частину відповідальності за сві-тові процеси. Отже, олігархічна струк-тура виконує роль загального стабіліза-тора сучасних міжнародних відносин.

Однак поступово стала проявлятисяобмеженість «влади небагатьох» внас-лідок особливостей перебігу світовогополітико-економічного процесу. З од -ного боку, регулювання сучасних гло-бальних конфліктів все більше ставалонепосильною ношею для провіднихдержав і тому зростала потреба у залу-ченні інших суб’єктів міжнародних від-носин. З другого – глобальна економікавимагала все більшої відкритості дер-жав і політичних режимів. Таким чи -ном, виникла необхідність демократи-зації системи міжнародних відносин якмеханізму вирівнювання країн і регіо-

С. Федуняк. Демократія як чинник трансформації олігархічної системи...

103

нів 9, а також створення надійних меха-нізмів підтримання миру і стабільностіу світі10.

Одним із перших помітних проявівдемократизації в умовах ускладненнясвітових економічних і політичних про-цесів і зростання взаємозалежності гло-бальних змін, став процес деколонізації.Він привів до збільшення загальноїкількості держав і до зростання впливу«третього світу» на діяльність міжна-родних організацій, зокрема ООН. Ін -шим важливим напрямом демократиза-ції міжнародних відносин після Другоїсвітової війни (а особливо з початку 90-х років) стало просування демокра-тії («democracy promotion») з боку уста-лених держав з демократичним полі-тичним режимом, а також підконтроль-них їм міжнародних організацій (інсти-тутів)11 до країн, що знаходилися напериферії західного світу.

Розгортання і перебіг процесу тран-зиту довели, що успішні демократичніперетворення мають культурно-цивілі-заційну обумовленість. Демократія по -вертається туди, де вона вже колисьіснувала, тому зміни у країнах Пів -денно-Східної, а згодом і Центрально-Східної і Південної Європи відбувають-ся відносно успішно. Відбулася майжеповна інтеграція колишніх радянськихсателітів до західних економічних тавійськово-політичних структур.

Водночас, країни з важкою спадщи-ною тоталітарного минулого і відсут-ністю цивілізаційно вкорінених тради-цій практично не мають шансів побуду-вати засади демократичного розвитку,про що, зокрема, свідчать процеси врегіоні колишнього СРСР і країнах«третього світу». Замість здорових мо -делей демократичного розвитку там намежі ХХ і ХХІ століть виникли різніваріанти «неліберальної» чи «корпора-тивної демократії», що часто мають від-далену схожість до існуючих взірців.

Спільною їх рисою є те, що до процесуздійснення влади допускається незнач-на кількість політичних суб’єктів, аучасть населення зведена до періодич-них електоральних ритуалів12. Відбу -вається імітація діяльності основнихдемократичних інститутів суспільства.Одним із побічних наслідків функціо-нування специфічних моделей демо-кратії є невизначеність і нестабільністьзовнішньої політики, що часто стаютьджерелом підвищеної конфліктності нарегіональному рівні.

Можна стверджувати, що виникнен-ня неліберальних моделей є в ціломуоб’єктивним процесом. З одного боку, їхструктура побудована за принципамиуправління складними соціальнимисис темами, зокрема, ієрархії, вертикаль-ної підпорядкованості тощо. З іншого,існують історично зумовлені дисбалан-си у стосунках влади і суспільства, колизначна частина соціуму не здатна і, посуті, не бажає змінити характер своїхвзаємовідносин із владою, що передба-чало б покладення більшої відповідаль-ності на плечі самодіяльних інститутівгромадянського суспільства. Цікаво, щотака ситуація склалася не лише впосттоталітарних країнах, окремі її оз -наки спостерігаються й у державах зусталеною демократією 13.

Отже, суперечливість процесу внут-рішньої демократизації держав, а такожускладнення глобальних процесів пра-цюють на збереження олігархічноїмоделі міжнародних відносин. Здійс -нення відносно ефективного контролюі управління на світовому рівні можутьзабезпечити лише потужні держави тастворені ними міжнародні інститути,тому існування складної олігархічноїконструкції є неминучим, і, на жаль,об’єктивним явищем14.

Проте демократичні принципи іпідходи стали важливим інструментомадаптації міжнародної олігархічної


104

системи до глобальних загроз і викли-ків. Про це свідчить консенсусна прак-тика прийняття рішень у рамках групивеликих держав, зокрема в рамках G-8чи G-2015. Досвід довів, що без під-тримки партнерів їх впровадженнянеможливе. В цьому вже переконалисяСполучені Штати Америки, розроб-ляючи політику стосовно Афганістану,Іраку, а також країн-паріїв (Ірану,Північної Кореї тощо). Потреба успільно вироблених рішеннях, мабуть,є ще більш важливою у процесі перебу-дови глобальної економічної і фінансо-вої системи в рамках G-20.

При цьому кожна велика держававиступає не лише у власній якості, а і якпредставник певного регіональногоугру повання і тому при обговоренніпитань також змушена просувати інтер-еси своїх партнерів. Виникає своєрідна«опосередкована демократія» для мен-ших суб’єктів міжнародних відносин,які аж ніяк не приречені бути лишеоб’єктами політики і за певних обста-вин можуть маніпулювати своїми па -тронами. Принаймні існують механізмиузгодження інтересів і формулюванняспільного порядку денного в рамкахміжнародних інститутів.

Не потрібно також ідеалізувати від-носини між членами групи великих дер-жав, де зберігається певна інерція супер-ництва періоду «холодної війни». Якприклад, можна згадати довготривалуісторію з реформуванням основнихорганів ООН та розширенням кількостіпостійних членів Ради Безпеки. Не -зважаючи на те, що роль Організації усвіті суттєво знизилася, держави –постійні члени Ради Безпеки продовжу-ють ревниво триматися за свою багато у

чому міфічну монополію на владу і ненаважуються включити до свого складуНімеччину і Японію, які вже давно єповноправними і впливовими учасника-ми групи провідних держав і членамидовготривалих стратегічних союзів.

Існують й інші проблеми, що недають можливості стверджувати пронаявність «абсолютної олігархії». Це,зокрема, можливість зменшення сило-вих параметрів, що призводить до втра-ти впливу на перебіг подій на регіо-нальному і глобальному рівнях, про щозасвідчує розвиток Російської Феде -рації останніх десятиліть. З іншогобоку, нарощує м’язи Китай, який з бага-тьох питань займає відмінну від іншихпартнерів-важковаговиків позицію.Великі держави Заходу часто безсилі,коли мова йде про вплив на процеси, щовідбуваються в рамках іншої культур-но-цивілізаційної парадигми (Афгані -стан, Арабський Схід) тощо.

Отже, ідея демократії почала справ-ляти вплив на розвиток олігархічної захарактером міжнародної системи лишез початку минулого століття. ПісляДругої світової війни демократизаціявиступила як механізм адаптації систе-ми міжнародних відносин до загроз тавикликів, що виникли у процесі глоба-лізації. Одним із наслідків цього сталоутвердження принципу консенсусу вгрупі провідних держав при обгово-ренні й вирішенні проблематики гло-бального характеру. Загалом, особли-вості сучасних політико-економічнихпроцесів у світі об’єктивно перешкод-жають концентрації влади в рукахнебагатьох суб’єктів і тим самим спри-яють подальшій демократизації міжна-родних відносин.

С. Федуняк. Демократія як чинник трансформації олігархічної системи...

105

Література та примітки1 Мова йде про погляди Г. Гроція на

характер і способи ведення війн, теорію«суспільного договору» Т. Гоббса, а такожідею «вічного миру» І. Канта.

2 Див.: Мак’явеллі Н. Флорентійськіхроніки; Державець / пер. з іт. Перепадя А.– Харків: Фоліо, 2007.

3 Зокрема, заклики Великої Британії іСполучених Штатів Америки до впровад-ження принципів «вільної торгівлі» та чес-ної боротьби за ринки сприймалися якбажання витіснити і знищити конкурентів.

4 Аналіз 14-ти пунктів В. Вілсона див.,зокрема: В.Фісанов. Програне суперницт-во (США та Австро-Угорщина в рокиПершої світової війни). – Чернівці, 1999.

5 Див.: Kellogg-Briand Pact 1928. –http://avalon.law.yale.edu/20th_century/kbpact.asp

6 Див.: Устав Организации Обье ди нен -ных Наций и Устав Международного Суда.– http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ -main.cgi?nreg=995_010

7 Cerny, P. Globalization and other stories:the search for a new paradigm for internatio-nal relations //International Journal 51:4,Autumn 1996. – P. 624.

8 Cerny, P. Op.cit. P. 637. Про «два світи»див., зокрема: Goldgeier J, McFaul M. A Taleof Two Worlds: Core and Periphery in thePost-Cold War Era // International Organi -zations. – Vol. 46. – No 2. – Spring 1992. –РР. 467–491; Binnendijk H., Kugler R.Seeing the Elephant. The US Role in GlobalSecurity. – Dulles: NDU Press and PotomakBooks, 2006. – P. 15 – г104.

9 Див. наприклад: Plattmer, M. Demo -cracy without Borders? Global challenges toLiberal Democracy. – Boulder-New York:Rowman & Littlefield, 2008. – Р. 73.

10 Згідно з концепцією «демократичногомиру», демократії не воюють між собою, і,на відміну від авторитарних держав, більшсхильні вирішувати суперечки між собоюмирним шляхом. Див., наприклад: Deba -ting the Democratic Peace. – Cambridge:MIT Press, 1996.

11 Див.: Carothers T. Critical Mission:Essays on Democracy Promotion. CarnegieEndowment, 2004.; Young R. The EuropeanUnion and Democracy Promotion: A CriticalGlobal Assessment. JHU Press, 2010. –216 p.; Miller F. P., Vandome A. F., McBrew -ster J. Democracy Promotion. – VDMPublishing House Ltd., 2010.

12 Див. з цього приводу, наприклад:Zakaria F. The Rise of Illiberal Democracy// Foreign Affairs. – 1997. – November-Decem ber. – PP. 22–42; O’Donell G. Dele -gative Democracy // Journal of Democracy.– Volume 5. – Number 1. – January 1994. –PP. 55–69.

13 Про втрату «людського капіталу» вдемократичному суспільстві див.: PutnamR. Bowling Alone. The Collapse and Re -vival of American Community . – New York,2000.

14 Деякі російські дослідники назива-ють таку модель «концертом держав»,шукаючи аналогії в міжнародній системіпершої половини ХІХ століття (Див.,напрклад: Никонов В. Назад, к концерту //Россия в глобальной политике. № 1. –2002. – Ноябрь – Декабрь. – http://www. -globalaffairs.ru/ number/n_15).

15 Цікаво, що перша спроба застосуван-ня принципу консенсусу була зроблена у1815 р. при створенні «Священного союзу»імператорів, на який покладалася місіяпідтримання монархічного статус-кво наєвропейському континенті.


106

The discussion about federalism is becoming more and more popular at all levels in Ukraine. Why isthis form of state governance better than a unitary one? Does Ukraine have any need of it? History per-sistently teaches us that before drawing any conclusions it is necessary to study the historical back-ground. In this instance, that means the history of existing federations, their advantages and disadvan-tages, prerequisites, and future projections. Analysis of these factors should make it possible to reachconclusions that are well thought out and well grounded. There are 25 federations in the contemporaryworld that are home to 40% of the world’s population. The article analyzes the model of Canada, whichis both a relatively young country and a home to many Ukrainians, and, most important, has one of thehighest standards of living in the world.

ВУкраїні на всіх рівнях набираєобертів дискусія щодо феде-ралізму. Чим ця форма дер-

жавного врядування краща за унітарну,чи потрібна вона Україні як така?Історія вперто вчить нас того, що передтим як робити висновки, потрібновчити історію. У даному разі історіюіснуючих федерацій. Їх плюси та міну-си. Передумови виникнення. Проекціїна майбутнє. А висновки робити самена цій, добре зваженій та обґрунтова-ній, основі1.

Федерацій в сучасному світі 25. Уних проживає 40% населення світу 2. Довашої уваги пропонується модельКанади. По-перше, її можна вважативідносно молодою країною, по-друге,там проживе багато українців, а, по-третє, і найголовніше, рівень життя уцій країні є одним з найвищих у світі –найвагоміша причина для ретельногоознайомлення з досвідом.

Федеральною є система, де існує дварівні уряду, які координують свої дії,проте кожен з яких є незалежним(суверенним) у сферах своїх юрисдик-цій. Ця незалежність гарантується при-нципом верховенства права та консти-

туційним порядком. Громадяни феде-ральних держав мають відповідні обо -в’язки щодо кожного з рівнів уряду 3.Федеральний чи центральний урядкерує всіма загальними для країнинапрямами (як наприклад, оборона чизовнішні зв’язки), а інший (у випадкуКанади – провінційний) опікуєтьсяпитаннями, що стосуються лише рівняжиття мешканців окремої провінції(освіта, охорона здоров’я, транспорт)4. І федеральний, і провінційні урядимають відповідно свою законотворчу,виконавчу та судову владу.

Канада сьогодні складається з 10провінцій і трьох територій, загальнакількість населення 32 млн. У Канадіфедеральний уряд відповідає за оборо-ну, зовнішні зв’язки, кримінальне зако-нодавство, друк грошей, поштові по -слуги та ін., а провінційні – за природніресурси, освіту, громадянські права іправа власності, муніципальні інститу-ції. Загалом, федеральному уряду під-порядковано 30 напрямів життєдіяль-ності країни, тоді як провінційним – 16.Існують і такі сфери, що підпадають підюрисдикцію обох урядів. Наприклад,сільське господарство, система охорони

107

Наталія Мусієнко

Федералізм: досвід Канади

108

здоров’я, охорона навколишнього сере-довища, енергетика тощо. Тобто, про-вінція – за управління ресурсами упровінції, а федерація – на міжнарод-ному рівні. Провінція відповідає заміжпровінційну торгівлю ресурсами, адержава – за міжнародну, а також заформування енергетичної політики, щостосується національних інтересів.Згідно з канадською конституцієюсфери, які не є чітко окресленими впровінційному підпорядкуванні підпа-дають під опіку федерації (телебачен-ня, авіація, тощо). Така невизначеністьспричиняє виникнення конфліктів.

Нерідко можна почути і прочитатипро Канадську конфедерацію. Справді,саме під такою назвою створюєтьсяКанада в 1867 р. Проте це дещо істо -рично помилкове визначення. Кон -феде рацією у буквальному розумінніцього поняття, а саме державою зповним суверенітетом провінцій, Кана -да ніколи не була. Але час заснуваннякраїни в канадській історії називаєтьсяПеріодом Конфедерації, а засновникиКанади – Отцями Конфедерації. Сьо -год ні слово конфедерація стосовно Ка -нади вживається скоріше у визначенніпевного історичного періоду розвиткукраїни, а не її державного устрою.

Конфедерація як форма державногоправління нечасто зустрічається в істо-рії. Серед найвідоміших конфедераційможна назвати Сполучені Штати Аме -рики в період з 1781 по 1788 роки,Австро-Угорську Імперію, Німеччину з1815 по 1866 рік, Швейцарію з 1815 по1874 рік, Швецію та Норвегію до1905 року. В 20 столітті було кількаспроб створення конфедерації шляхомоб’єднання Єгипту та Сирії в 1958 р. вОб’єднану Арабську Республіку. Цяконфедерація проіснувала кілька роківі розпалася вже в 1961 р. Так самошвидко, проіснувавши кілька років,розпалася в 1982 р. конфедерація

Сенегамбія на Сенегал та Гамбію. Кон -федерації вирішують відносно вузь-кий, якщо порівняти з федеральнимичи унітарними країнами перелікпитань, що стосуються відносин міжчленами конфедерації, війни та миру,зовнішньої політики. Вони утворюютьспеціальні інституції, необхідні дляцього. Сьогодні саме конфеде ратив-ною мо дел лю управляння користу -ється Євро пей ський Союз. НАТО тежможна розглядати як конфедеративнуструктуру.

Попри історичну назву, Канада відпочатку була федеральною країною.Федералізм був і залишається не тіль-ки формою державного правління, аідеологією Канади, яка у своєму роз-витку проходить шлях від централізо-ваного уряду до однієї з найбільшдецентралізованих федерацій світу.

Як правило, федеративна системапритаманна країнам, що мають різнікліматичні зони, в яких співіснуютьрізні релігії, мови, культури та економі-ки, або тим країнам, що є завеликимидля унітарного підпорядкування (якРосія чи та ж Канада, відповідно першаі друга за розмірами країни світу).Загалом же федералізм є результатомпошуку компромісного залагодженняконфліктних питань між складовимичи суб’єктами. З одного боку, вонимають вагомі причини для об’єднання,з другого, – вони не хочуть зовсім від-мовлятися від своєї автономії 5. Феде -ралізм може бути більше чи меншецентралізованим, може бути парла-ментським чи президентським6.

Отже, існують різні форм та причи-ни виникнення федерацій. Кожна маєсвою формулу. Єдиною країною у світі,яка перейшла від унітарної формиуправління до федеральної довгий часбула тільки Бельгія. Нещодавно такийшлях обрав Ірак. Наскільки розв’язавпроблеми Бельгії перехід до федера-


109

Н. Мусієнко. Федералізм: досвід Канади

тивного устрою? На це питання миспробуємо дати відповідь в окремомудослідженні. Щодо Іраку, то відповідьпоки що шукати взагалі рано. Отже,повернемося до канадської моделі.

З чого все починалось у Канаді?

Починалось все на початку 16 сто-ліття, коли до цих земель досить випад-ково приплив француз Жак Картьє.Випадково, бо, слідуючи моді тих часіві за дорученням Франциска І, короляФранції, Картьє шукав нового морсько-го шляху до Індії та Китаю. А опинивсяна безкрайніх невідомих холодних про-сторах.

Французи відкривають і колонізу-ють землі по річці Святого Лаврентія тана Великих Озерах, які незабаром ста-ють відомими як Канада . У французь-кому володінні їхні північноамерикан-ські колонії відповідно називаються –Нова Франція. Потім на Атлантичномуузбережжі Північної Америки з’яв -ляються британці, між двома націямирозпочинається тривала війна за воло-діння північною частиною континенту.В 1763 р., після підписання Паризькогодоговору 8, дуже велика частина Північ -ної Америки з-під французького прапо-ра переходить під англійський. Новабританська колонія Канада була тодірозділена на Нижню Канаду 9, де прожи-вали здебільшого нащадки французькихколоністів, та Верхню Канаду, куди укінці 18 та на початку 19 століття, післяАмериканської революції, тікають зіСполучених Штатів англійські лоя -лісти10. Після 1850 р. починаютьсянапливи великих імміграційний хвиль зЄвропи до різних частин Канади.

У середині 19 сторіччя БританськаПівнічна Америка являє собою «колек-цію» з окремих, незалежних одна відодної, колоній, і перша спроба їх об’єд -нати здійснюється в 1840 р. шляхомстворення юридичного союзу 11 між

Верхньою та Нижньою Канадами (те -риторії яких майже відповідали сучас -ним провінціям Онтаріо та Кве бек).Спроба досить невдала, тому що небули враховані різниця у релігії, мові таправових системах колоністів. Міжними назріває серйозний конфлікт,який тільки міг спалахнути між католи-ками-франкофонами та протестантами-англофонами, де кожна частина звину-вачувала іншу в домінації та несправед-ливості. До того ж франкофонів пора-дили асимілювати з англофонами12, щозовсім погіршило стосунки поміжними.

Потреба в об’єднавчому уряді дляБританських Північноамериканськихколоній стає нагальною. Але яким маєбути цей уряд? Між 1840 та 1867 рр.проходять численні консультації полі-тичних лідерів провінції Канади таАтлантичних провінцій у Квебеці таЛондоні і, нарешті, 1 липня 1867 р., зав-дяки підписанню Акту про БританськуПівнічну Америку13, на карті світу з’яв-ляється нова федеральна країна з силь-но централізованим урядом.

Точніше з’являється тільки перший«ескіз» того монументального полотна,яке сьогодні зветься Канада. Надалікраїна збирається буквально по частин-ках, приєднуються різні землі. Спочат -ку до складу британського домініонуКонфедерація Канада входять чотирипровінції: Верхня Канада та НижняКанада, Нова Шотландія та НовийБрансвік. Рік за роком, приєднуютьсянові землі. У 1870-му – Манітоба, черезрік – у 1871-му Британська Колумбія,далі в 1873-му – острів Принца Ед-варда, а на початку 20 століття –Саскачеван з Альбертою. Останнім бувНьюфаундленд, який увійшов доФедерації у 1949 р. А загальне територі-альне формування країни можна вва-жати закінченим появою у 1999 р. новоїфедеральної території Нунавут на пів-

ночі. Головна різниця між провінціямита територіями Канади полягає у тому,що провінції одержують свої повнова-ження згідно з Конституційним актом1867 р., тоді як територіям повноважен-ня делегує федеральний уряд. Територіїнабагато більше підконтрольні цент-ральному уряду, ніж провінції.

Провінції, звичайно, мали серйозніпричини для об’єднання. Перш за всеекономічні: деяким провінціям не виста-чало кредитів на побудову залізниці(вздовж усієї країни) та каналів (уКанаді багато річок і озер, для пересуван-ня між якими потрібні водні шля хи), –до того ж домінувала думка, що об’єд -нання надаватиме більше фінансовоїваги та викликатиме довіру кредиторів.

Нагальними ставали потреби в аль-тернативному ринку: провінції хотілистворити щось на зразок вільної торго-вельної зони шляхом їх федеральногооб’єднання.

Окрім того, у 19 столітті в Спо-лучених Штатах тривала Грома дянськавійна. І мешканці Британської частинипівнічної Америки вирішили об’єд -натися, усвідомлюючи небезпеку потен-ційної військової загрози.

На сьогоднішній день Канада маєодин з найвищих у світі рівнів життя.До неї їде багато іммігрантів і саме зав-дяки цьому в Канаді позитивний при-ріст населення. Послідовна і виваженаполітика мультикультурності дає змогулюдям різних рас рівноправно й спокій-но почуватися. Там є багато риби в морі,пшениці на полях, і навіть нафта теж є.Окрім того, в Канаді діє демократичнийуряд, постійно підсилюється і стимулю-ється прагнення до повної транспарент-ності, постійно йде кропітка роботащодо запобігання корупції на всіх рів-нях та боротьба з дискримінаціямибудь-якого типу; лікуватися там можнабезкоштовно (чого, до речі, немає вСполучених Штатах, теж федерації), і

всі передумови для самореалізації,включно з досить дешевою та доступ-ною, як на розвинуті країни, вищоюосвітою, там теж є.

Здавалось би країна мрій. І справді,вона майже такою є (якщо в країнахмрій температура падає до -40 заЦельсієм). Проте, у цій державі є про-вінція, яка історично відрізняється відінших і періодично ставить під питаннясаме існування Канади своїм прагненнявийти зі складу федерації. Це найбіль-ша у федерації за площею та єдинафранкомовна провінція – Квебек.

Варто уточнити, що Канада має двіофіційних мови на федеральному рівні– англійську та французьку. Тількиодин суб’єкт Федерації – Новий Бранс -вік має таку ж двомовність на провін-ційному рівні, решта провінцій – англо-мовні, а Квебек – франкомовний. Ос -нов ними чинниками, що формуваливідмінність Квебеку від інших провін-цій Канади були: французька мова,католицизм і цивільне право. У Кве -беку вже двічі – у 1980 та 1995 прохо-дили референдуми щодо його місця уФедерації. На останньому, 30 жовтня1995 р. 50,6 % населення Квебеку сказа-ли Ні його відділенню від Федерації,проте, 49,4 % сказали Так, проголосу-вавши за відокремлення провінції відКанади14.

Після референдуму 1995 р. Фе де -ральний уряд Канади звернувся доВерховного Суду країни з проханнямпояснити правову базу намаганьодносто роннього відокремлення Кве -беку і поставив три питання: чи можезгідно з Конституцією Канади Націо -нальна Асамблея (Парламент) Квебекуздійснити відділення в односторонньо-му порядку? Чи надає міжнароднеправо таке право Національній Асамб -леї Квебеку? Яка правова норма будепріоритетом у Канаді у разі конфліктувнутрішнього та міжнародного права


110

щодо повноважень Національної Аса м -б леї Квебеку запровадити його відді-лення від Канади в односторонньомупорядку? Верховний суд у 1998 р. від-повів постановою, де прийшов довисновку, що ні Конституція Канади, німіжнародне право не дозволяють Кве -беку відділитися від Канади15. А отже,питання про відділення має вирішува-тися шляхом переговорів між феде-ральним та провінційним урядами. Алечи задовольнила ця відповідь Квебек?

Питання Чого хоче Квебек? без пере-більшення є одним з фундаментальниху країні протягом усього її існування.Воно захоплює і збуджує одних та дра-тує і непокоїть інших 16. Проте нікого незалишає байдужим. У жодному куточкуКанади. Може аналіз невдоволення цієїпровінції федеральним шлюбом допо-може побачити недоліки такої, здава-лось би, майже ідеальної федеративноїсистеми?

Конституція, згідно з якою будують-ся форми державного управління, аособливо ж від неї залежать федерації,справді нагадує шлюбний контракт.Для українського суспільства шлюбнийконтракт є дещо новим та незвичнимявищем. Але якщо коротко, такий конт-ракт визначає рівновагу в інтересахподружжя. Начебто ви і кохаєте одинодного, але ж коли справа торкнетьсяпринципів – тут вам і виписане все, інотаріусом посвідчене17. У нашомувипадку роль подружжя виконуютьканадський федеральний та провін-ційні уряди, а роль нотаріуса – Кон -ституційний суд Канади.

До 1982 р. власної належної консти-туції в Канаді не було. А все тому, що з1931 р., коли Британський парламент,Вестмінстерським договором18, надавнезалежність Канаді (та іншим своїмдомініонам), і до 1982 р. федеральнийуряд ніяк не міг домовитися з провін-ційними щодо процедур внесення змін

до конституції 1867 р. І от, нарешті, піс -ля довгих переговорів, домовленостей іумовлянь між трьома учасниками –федерацією, провінціями та бри тан -ським парламентом – 1982 р. під пи -сується оновлена канадська Кон-с ти туція19. Оновлена, тому що продов-жує базуватися на Конституції 1867 р.Її підписують всі провінції. ОкрімКвебеку (який через це, фактично вва-жає себе незалежним де-юре).

La Belle Province20 незадоволена івисуває ряд своїх вимог у підготовле-них, але так і не ратифікованих Міч-лейк ською21 1987 р. та Шарло таун сь -кою 22 конституційними угодами. Асаме:

– Конституційне визнання квебек-ської нації як відмінного суспільства23;

– можливість підпорядковуватисявиключно Квебекській хартій прав тасвобод24 , яка набула чинності у 1976 р.(слід наголосити, що одним з найбіль-ших досягнень Канадської оновленоїКонституції 1982 р. було прийняттясаме Канадської хартії прав та свобод 25,міняти яку не може ніхто і ні за якихумов, за винятком на основі принципуодностайності):

– право вето стосовно конституцій-них змін;

– офіційне визнання факту, що три здев’яти суддів Конституційного судумають бути з Квебеку.

– імміграція – Квебек хоче вирішу-вати разом з федеральним урядом кіль-кість та показники відбору іммігрантівдо себе.

На початку 90-х років 20 століттяфедеральний уряд Канади йде назуст-річ Квебеку і погоджується з багатьмайого вимогами, проте не визнає відмін-ності квебекської нації як і відмінногоквебекського суспільства. Отже, la BelleProvince все одно залишається невдово-леною. Вона все одно стверджує, що неможе повною мірою використовувати


111

свій потенціал, перебуваючи у складіФедерації.

Запровадження у 1969 р.26 офіційноїдвомовності на федеральному рівніпрем’єр-міністром Канади, квебекцемП’єром-Еліотом Трюдо 27, який запропо-нував нове баченням федерації (а пізні-ше, у 1982 і оновлену Конституцію);прийняття у 1977 р. Квебеком Хартіїфранцузької мови 28, відомої як Закон101, згідно з яким французька мова єофіційною у провінції Квебек, а іммі-гранти в провінції зобов’язані відсила-ти своїх дітей тільки до французьких (ане англійських) шкіл; той факт, щоблизько 35 років, з 1968 р., посадупрем’єра Канади обіймав квебекець,зробило ріднішою федерацію далеко невсім квебекцям29.

Важливою ознакою канадської Кон -с титуції від самого початку був самеподіл за територіальною, а не націо-нальною ознакою. Франко-канадці нерозглядались як окрема нація. Післязагострення квебекського питання іТихої революції 60-х років 20 століття уПрекрасній провінції30 федеральнийуряд запровадив політику мультикуль-турності, яка стратегічно нівелювалапитання відмінності квебекського сус-пільства. П’єр-Еліот Трюдо запропону-вав бачення: Одна нація – дві мови. РенеЛевек31, прем’єр-міністр Квебеку всту-пає в цю політичну дискусію з ідеєю:одна країна – дві нації.

У 21 столітті дискусія виходить нановий віраж: квебекське питання зали-шається козирною картою канадськихполітиків. 27 листопада 2006 р. Пар -ламент Канади голосує за резолюцію,що її вносить прем’єр-міністр країниСтівен Харпер, 94 % канадських парла-ментарів голосують за визнання квеб-екської нації у складі об’єднаної Канади.266 – за, 16 – проти. Промовисте голо-сування. Які результати воно матиме?Чисто символічне визнання, як на тому

наполягають федералісти, чи ще одинкрок до нового референдуму, як про цемріють сепаратисти? Покаже час. Се -паратисти вже встигли порівняти цюрезолюцію зі шлюбом, який визнає рів-ність чоловіка і жінки, проте жінка немає права на розлучення.

Федеральні вибори 2011: що сьогод-ні хоче Квебек?

За сім років, з червня 2004 р. по тра-вень 2011 р., у Канаді пройшло чотирифедеральні виборчі кампанії. Три з них –2006, 2008, 2011 – дочасні. В результатітравневих виборів 2011 р. Консер -вативна партія перемогла і сформувалауряд більшості. Тепер наступні, черговівибори відбудуться в жовтні 2015 р.Власне, найцікавішим аспектом остан-ніх федеральних виборів у Канаді ставне тільки уряд більшості консервато-рів, але той факт, що Квебекський блок(Bloc québécois) практично втративсвоїх прихильників у Квебеці і здобувлише 4 мандати в парламенті Оттави,а отже, втратив право називатися фе -деральною партією і, отже, відповіднефінансування.

Квебекський блок був створений у1991 р., і його основна місія полягала урепрезентації інтересів квебекців у фе -деральному парламенті Оттави та ство-ренні умов для виведення Квебеку зіскладу Канади. Блок тісно спів пра цює зКве бексь кою партією (Parti québécois),яка діє в провінції Квебек і представле-на в Національній Асамблеї Квебеку.

Вперше, у Канаді з’явилася феде-ральна політична партія, яка діяла лишев одній провінції і мала за мету її вихід зіскладу федерації. А також єдина полі-тична партія, яка чисто математично немогла ніколи набрати більшості вКанадському парламенті, ос кільки Кве -бек має лише 75 з 308 місць в Палаті гро-мад Оттави. А від свого заснування в1991 і до виборів 2011 Блок завжди мавбільшість з них. І от у травні 2011 в


112

Парламенті Оттави залишилося лишечотири його представники.

Чи означає ця перемога федералістівзняття квебекського питання? Кому від -дав Квебек свої голоси? Хоча Прем’єрКанади Стівен Гарпер отримав перемо-гу в Канаді, в провінції Квебек вінпрограв, навіть за поразки Квебек ськогоблоку. Це єдина провінція Ка нади, якавідмовила у довірі правим – консерва-торам, а більшість своїх мандатів відда-ла лівим – Партії нових демократів, щовперше в своїй історії сформувала офі-ційну опозицію в федеральному парла-менті. Тепер нові демократи представ-лятимуть інтереси більшості квебекцівна федеральному рівні. Коли лідерКвебекського блоку Жіль Дюсеп закли-кав голосувати проти консерваторів,щоб зберегти близькі Квебеку соціал-демократичні цінності, він тим самимвідкрив дорогу новим демократам.

Після виборів аналітики зновунамагаються знайти відповідь на вічнезапитання: Що хоче Квебек? Вибори2011 р. показали, що відмінність Кебекувід Канади полягає не тільки в мовномупитанні. За помаранчевих нових демо-кратів і, тим самим, проти синіх консер-ваторів проголосували й англо- й фран-комовні квебекці. Ніколи ще схід сонцянад Квебеком не був таким помаранче-вим, – писала преса. Після розчаруваннявід перемоги правих квебекські федера-лісти, у тому числі, англомовні, бачатьвихід саме у соціал-демократичномусуверенітеті. Все залежить від того,скільки буде таких навернутих до іншоївіри, – зауважують аналітики32.

Чи має Квебек переваги від федера-ції? На це питання спробував дати від-повідь ще однин відомий квебекець –Жан Кретьєн, прем’єр-міністр Канади з1993 по 2003 рік33. Він справедливозазначив, що, по-перше, Квебек одер-жав більшу територію, а по-друге, –значні фінансові переваги. Справа в

тому, що у Канаді існує, так звана систе-ма «трансферних виплат»34 (чи субвен-цій). Федеральний уряд Канади пере-дає трансфери провінціям за трьомаосновними напрямами:

– трансфери на охорону здоров’я тасоціальну допомогу, що розраховані напідтримку системи охорони здоров’я,вищої освіти та соціальних виплат;

– вирівнювальна програма. Цейтранс фер розподіляється за формулою,що її встановлює федеральний уряд при-близно так: вираховується середній дохідособи в окремо взятій провінції та порів-нюється з середнім потенційним дохо-дом канадця (для вирахування якогоберуться 5 найзаможніших провінцій).Ті провінції, що мають дохід ниж чий запотенційний, одержують транс фер дляпідтягування до середнього рівня;

– програма територіального фінан-сування – для федеральних територійпередбачені окремі, аніж для провінцій,трансфери. Розраховується він за при-нципом покриття розриву між індексомбюджетних витрат та можливостямитериторіальних бюджетів;

– інші програми, наприклад, феде-ральна програма вивчення мов, програ-ма фіскальної стабілізації тощо.

Центральний уряд першим започат-кував виплати фінансової допомоги побезробіттю та пенсії (провінції булипроти цього, вважаючи, що це позба-вить дітей відчуття відповідальності).Квебек завжди був одним з «бенефіціа-ріїв» системи трансферних виплат,механізми яких закладені.

Висновки

Канада пройшла шлях від централізо-ваної федерації з парламентською фор-мою управління, де основні фінансовіважелі та повноваження належали феде-ральному уряду, до децентралізованоїфедерації з активною провінційною по -літикою, де роль центру по слаб лю ється.


113

Практично весь шлях Ка нади – це шляхпосилення регіонів, чому сприяли різніяк соціально-політичні, так і економічнічинники, у тому числі франкомовна від-мінність та моделі емігрантського посе -лення в різних ре гіонах.

Уже сама федеративна системаКанади посилила спрямування різних їїрегіонів, і насамперед Квебеку до само-ідентифікації. Протягом тривалого часунайкращі інтелектуальні сили Канадипрацюють над стратегіями розвиткукраїни для подолання труднощів феде-рального життя. Квебекське питання тозагострюється, то стихає, проте не вирі-шується остаточно. Відносини міжЦентром і провінціями Канади все біль-ше стають схожими на міждержавні від-носин. Визнання квебекської націїканадським парламентом сприятимепоглибленню такої тенденції.

Відносини у федераціях між цент-ром та її суб’єктами сьогодні часто єбільш складними, ніж міждержавні від-носини. Безумовно, федерація виступаєформою політичного та економічногооб’єднання суб’єктів з метою підвищен-ня їх економічної та політичної ефек-тивності і має високий ступінь демокра-тичності, проте одночасно закладається

механізм можливості підвищеної внут-рішньої нестабільності країни.

Процес федералізації іноді помил-ково ототожнюється певними політи-ками з процесом демократизації та вва-жається єдиною можливістю розв’я -зання проблем в унітарних країнах.Проте проблеми розвинутих федера-тивних демократій: квебекське питан-ня, тенденції, що їх можна спостерігатиу Бельгії та Італії, – красномовно свід-чать, що це не так. А навпаки, посилен-ня унітарних тенденцій у США таФРН не ставить під загрозу демократіїостанніх.

Досвід Канади свідчить – федеральнасистема, її удосконалення та розвиток єпостійною важкою та кропіткою робо-тою, а не чарівним розв’язанням суспіль-но-економічних проблем країни. Самапостановка питання про можливістьвикористання федеративної моделі вУкраїні має від початку базуватися наґрунтовному науковому аналізі новихможливостей і перспектив урядуваннякраїною. Проте з нашої точки зору, наба-гато продуктивнішим виглядає шляхудосконалення української унітарноїмоделі з поступовим вступом до конфе-деративного європейського об’єднання.


Література та примітки1 Автор щиро дякує метру Жану

Жірару з міста Сен-Фелісьєн (Квебек,Канада) за його коментарі у процесі роботинад цим документом.

2 Forum of Federations http://www. fo -rumfed.org/ federalism / cntrylist.asp?lang=en

3 Federalism//Stanford Encyclopedia ofphilosophy /http:// plato.stanford.edu/ ent -ries / federalism/

4 Challenges to Canadian Federalism. Edby Martin Westmacott and Hugo Mellon,Pren tice-Hall Canada, 1998; Edvin R. Black.Divided Loyalties. Canadian Concepts ofFede ralism: Montreal/ London, McGill-Queen’s Universities, 1975. Federalism inCanada: Selected Reading. Ed.by Garth Ste -venson. Toronto, 1989.

5 Прикладом централізованого федера-лізму є Росія, децентралізованими федера-ціями вважаються Канада та Швейцарія.Президентський федералізм існує в США,а парламентський – у Канаді.

6 Канада – від ірокезького каната –село. Жак Картьє зрозумів це як назвукраїни в цілому. Спочатку канадцями на -зивали себе жителі Нижньої Канади таКве беку, поступова назва поширилися.

7 Treaty of Paris: http://www. canadiana. -o r g / c i t m / _ t e x t p o p u p s / - c o n s t i t u t i -on/doc26_e.html

8 Після 1763 р. територія сучасногоКвебеку, за винятком північної частини,має назву Нижня Канада, а після 1867 р. –Квебек. Назва Квебек походить з ірокезь-

114

кої, і означає звуження ріки. Спочатку такназивалося засноване французькими коло-ністами місто, яке згодом стає столицеюфранцузької колонії.

9 Від англійського loyal (лояльний): лю -ди, які були лояльні до англійської корони.

10 The Act of Union (1840): http://www. so -lon. org / Constitutions/ Ca na-da/ Eng lish -/PreConfederation/ua_1840.html

11 Доповідь Дюрама (Durham Re port):http:// www2.marianopolis.edu/ que bec -history/docs/durham/4.htm

12 British North America Act. Нині цю на -звану змінено на Конституційний Акт(Constitutional Act): http:// www. solon . org/ -Constitutions/ Canada/ English/ ca_1867.html

13 Н. Мусиенко. Квебек. Рефе рендум1995//Panorama, Los Angeles, № 764, 1995.

14 Francoit Huot. Référendum. 74 clefspour un « oui » ou pour un « non». Montrйal,Йd. Mйgaron. 1995.

15 Peter Leslie. Canada: The SupremeCourt Sets Rules for the Secession of Quebec// The Journal of Federalism, 1999, vol.29,N 2, P. 138.

16 Samuel LaSelva. The moral foundationsof Canadian federalism: paradoxes, achieve-ments, and tragedies of nationhood. Mon -treal; Buffalo: McGill-Queen’s UniversityPress, 1996; Confederation in Crises. Ed. byRobert Young, Toronto. 1991. The Collapse ofCanada? Ed. by R.Kent Weaver, Washington,DC: Brookings Institution Press 1992; GarthStevenson. Unfulfilled Union. Canadian Fe-deralism and National Unity. McGill-QueensUniversity Press, 2004

17 Див: Професія нотаріуса в Квебеці//Збірн. текстів/ упор. укр. версії НаталіяМусієнко. – К., Заповіт, 2004. С. 364.

18 The Statute of Westminster: http:// -www. so lon. org/ Cons titutions/ Canada/ -English/StatuteofWestminster.html

19 The Constitution Act (1982): http:// -lois.justice.gc.ca/en/const/annex_e.html

20 La Belle Province – Прекрасна провін-ція – так називають Квебек

21 http://www.tlfq.ulaval.ca/axl/ amnord/ -cndconst_Meech_ 87.htm

22 http://www.republiquelibre.org/ cous -ture/ MEECH.HTM

23 http://www.pco-bcp.gc.ca/aia/ default. -asp? Language= F&Page= consfile&Sub= -TheHistoryofConstitution&Doc=charlottetown_f.htm

24 société distinct (фр)25 Chartre des droits et libertés de la per-

sonne du Québec// http://www.cdpdj. -qc.ca/ fr/ droits-personne/index.asp

26 Canadian Charter of Human Rights andFreedoms //http:// lois.justice.gc.ca/ fr/ char -te / const_en.html

27 Official Languages Act: http:// www. ca -na dian heritage.gc.ca/ progs/lo-ol/ biling/ -hist_e.cfm.

28 Прем’єр-міністр Канади з квітня1968 р. по червень 1970 р., і з березня 1980по червень 1984 р. Див.: Christiano, Kevin J.Pierre Elliot Trudeau: Reason Before Passion.General Publishing, 1995; Max et MoniqueNemni. Trudeau. Fils du Québec, père duCanada. éd. de l’homme. 2006

29 http:// www.oqlf. gouv.qc.ca/charte/-char te/ index.html#statut

30 Автор пропонує використовуватиукраїнською мовою два синонімічно мож-ливих переклади поняття (Québécois) –кебекуа і квебекець.

31 Мусієнко Наталія і Оксана. З досві-ду революцій: Тиха та Помаранчева // Потой бік розуміння. Україна та Європапісля Помаранчевої революції. – С.164–177.

32 Claude Fournier. René Lévesque :portrait d’un homme seul, Montréal :Еditions de l’Homme, 1993

33 Marie-Claude Malboeuf. Que veutl’йlecteur quйbйcois? La Presse. le 07 mai2011. http://www.cyberpresse.ca/ actua lites -/ e l e c t i o n s - f e d e r a l e s / 2 0 1 1 0 5 / 0 6 / 0 1 -4396971--que-veut-lelecteur-quebeco-is.php?utm_categorieinterne=trafficdrivers&utm_contenuinterne=cyberpresse_B4_en-manchette_2503_section_POS2

34 Jean Chretien. Passion politique. Mont -real: Boreal. 2007

35 Повну інформацію про систему тран -с ферів можна знайти за цим державнимпосилом: http:// www.fin.gc.ca/ FED PROV -/ fedprov-e.html

Н.Мусієнко. Федералізм: досвід Канади

115

116

Електоральні кампанії в сучасних демократіях:реальні та потенційніризики «медіатизації»

Михайло Безносов

Одним з відносно нових проя-вів сучасних форм демокра-тії є електоральні кампанії,

які у демократіях відіграють, принайм-ні, дві ролі. По-перше, ці кампанії єважливими інструментами виборуправлячої еліти або, іншими словами,для «добору керівних кадрів». По-друге, вони виконують функції інсти-туціалізованого і постійно відтворюва-ного процесу комунікації між обрани-ми політиками та електоратом. У ціло-му, протягом певного періоду часу і впевній політичній системі, успіх тієї чиіншої виборчої кампанії може бути оці-нений з погляду важливості кампаніїдля електорального результату, а такожміри залученості виборців, що її вдало-ся досягти організаторам кампанії.

Можна виділити принаймні дваідеальних (у веберівському сенсі) ти -пи електоральних кампаній з точкизору їх політичного успіху. Першийтип характеризується слабкою залу -ченістю ви борців і слабкою ефектив-ністю кампанії з погляду досягненнярезультату. Більшість виборців зазда-легідь знають, як вони проголосують, іїхні електоральні уподобання зале-жать не від інформації, одержаної в

результаті проведення електоральнихкампаній, а, насамперед, від груповоїідентичності та інших соціокультур-них детермінант. У даному разі елек-торальна кампанія – це своєріднийритуал, чия першорядна функція по -лягає у наданні середньо-статистично-му виборцю можливості взяти участьу звичному дійстві без необхідностіреальної участі і без особливої залуче-ності в процес [1; 2].

Що ж стосується другого ідеальноготипу, то тут електоральна кампаніявідіграє вирішальну роль у результатівиборів і багато виборців виявляютьсявтягнутими в неї. Передбачається, що вцьому разі, виборці активно залучені вполітичний процес, і жоден з них несформував попередніх уподобань. Во -ни обирають ту або іншу політичнупозицію відповідно до інформації, по -ширюваної під час виборчої кампанії.Таким чином, кампанія виступає в роліпрактики незалежного та раціонально-го процесу прийняття рішень. Її голов-на функція – сформувати індивідуаль-ні переваги з приводу того, хто з канди-датів краще відповідає вимогам ефек-тивного управління країною в періодміж виборами [1; 2].

The growing interference of the mass media in the political space in many countries has led toapprehension that mass media may usurp the functions of political institutions. However, analysisof political processes shows that in most countries of Europe the political institutions have retainedtheir responsibilities notwithstanding the increasing power of the mass media. The contemporary si-tuation may best be characterized as “mediatization,” whereby political institutions are becomingmore dependent on mass media and are formed with their help while continuing to control the poli-tical process and fulfill their functions.

117

М. Безносов. Електоральні кампанії у сучасних демократіях...

Згідно з науковою точкою зору елек-торальні кампанії пройшли складнийеволюційний шлях з кінця 80-х від дру-гої моделі до чогось, що більше нагадуєпершу модель. Зміна моделей сталасянаприкінці 90-х [3]. Набувши поширен-ня вони стали відігравати більш важли-ву роль у досягненні бажаного результа-ту на виборах як канал комунікації міжвиборцями і виборними політиками.

У науковій літературі розглядають-ся три основні процеси політичноїмодернізації: (1) індивідуалізація полі-тики, (2) професіоналізація політикиі (3) медіатизація політики. Індиві дуа -лі зація політики вказує на необхідністьвраховувати процеси, що відбуваютьсяв сучасному суспільстві в середовищіелекторату. Аналіз професіоналізаціїполітики – це спроба розглянути, щосталося останнім часом з іншимисуб’єктами електоральних кампаній –політичними партіями та ЗМІ [1; 2; 3].

Ми розглянемо проблему медіатиза-ції політики, з огляду на той факт, щопостійне втручання ЗМІ у політику необов’язково призведе до руйнуванняабо заміни демократичних інститутів нащось недемократичне, а, швидше, ви -кличе до життя необхідність переос-мислення функціонування сучасноїелек торальної демократії.

Потрібно відзначити, що «медіати-зація» не є універсальним глобальнимфеноменом (хоча з кожним роком набу-ває все більшого поширення). Існуютьсуттєві відмінності у рівні «медіатиза-ції», її формах і ефективності в різнихкраїнах світу. Аналізуючи реальні тапотенційні ризики «медіатизації», важ-ливо пам’ятати, що сучасні ЗМІ є непросто неодмінними атрибутами полі-тичного простору, але і його активнимигравцями, що мають власні цілі, якічасто вступають у суперечність з ціля-ми інших суб’єктів політичної комуні-кації. Влада ЗМІ настільки велика, що

ці суб’єкти змушені пристосовуватися іграти за правилами ЗМІ, враховуватиїхні цілі та обмеження [4]. У результатіполітики, які хочуть налагодити каналзв’язку з виборцями, повинні обговорю-вати зі ЗМІ час, формат, мову і навітьзміст політичної комунікації [5]. Деякідослідники навіть висувають гіпотезупро те, що легітимність влади залежитьвід її здатності до комунікації черезЗМІ [6].

У сучасній політиці ЗМІ часто єіндикатором модернізаційних процесіву політичній сфері. Для характеристи-ки впливу ЗМІ на політичну комуніка-цію застосовувються різноманітні епі-тети: «videocracy,» «démocratie mé dia -tique» і навіть «coup d’état médiatique»(путч ЗМІ). Багато фахівців дійшливисновку, що «медіатизація» демокра-тичних процесів призводить до занепа-ду західних моделей демократії, оскіль-ки політичні партії втрачають своюроль і зв’язок з електоратом, інтересиякого вони повинні «виражати і пред-ставляти» згідно з класичною схемоюфункціонування демократії.

Побоювання численних критиківвикликала надмірна влада ЗМІ, їх вихідза рамки своїх традиційних функцій,що виражалося насамперед у «безвідпо-відальній природі» ЗМІ: у той час, якполітичні партії відповідають переделекторатом за свої дії, ЗМІ абсолютновільні від будь-якої відповідальностізаконодавчо. Відсутність такої відпові-дальності загрожує серйозними ризика-ми для демократії, оскільки порушуєкласичне правило балансу влади в де -мократичній грі. Отже, ЗМІ як «четвер-та гілка влади» стають не тільки впли-вовими, але і неконтрольованими ви -борцями силами.

Прихильники такої думки вважа-ють, що ЗМІ порушують нормальнийперебіг політичного процесу і перетво-рюють політику на подобу «ринкової»

гри, яка принижує гідність громадян,порушує їх права і знецінює слова ісправи політиків [7; 8; 9; 10].

На думку фахівців, форми медійнїучасті в політичних процесах, які при-йшли із США (різні політичні шоу,«битви іміджів», конфліктне середови-ще, опитування громадської думки,численні виміри рейтингів, політичниймаркетинг і надмірна безцеремонністьжурналістів) руйнують чи підміняютьсобою класичні дебати з приводу ідей,ідеалів, проблем і потреб населення. Уцій новій версії політики виборці пози-ціонуються не як активні громадяни, аяк пасивні споживачі «медіатизовано-го» політичного процесу.

Критики зазнають і новітні видиЗМІ, що вторгаються в область полі-тичної комунікації [11]. Створюючиілюзію прямої і миттєвої «електронноїдемократії», нові види ЗМІ породжу-ють нові ризики, пов’язані насамперед зтим, що традиційні демократичні інсти-тути репрезентації стають не релевант-ними через пряму і швидку взаємодіюміж виборцями і обраними. Крім того,діяльність нових ЗМІ може призвести(і вже призводить) до фрагментованос-ті електорату, до розмивання традицій-них соціальних і політичних зв’язків, довтрати політичними партіями роліструктур, що зв’язують населення іуряд. Завдяки новим інформаційнимтехнологіям і ресурсам політикам про-стіше маніпулювати громадською дум-кою, впроваджувати популістські ідеї вмасову свідомість.

Суспільствознавці вважають, щозасоби масової комунікації і нові кому-нікаційні технології приведуть до«мутації» політики і політичних проце-сів, їх перетворення на щось зовсім несхоже на традиційну модель лібераль-ної демократії.

«Медіатизація» може бути розгля-нута як процес, що складається з трьох

стадій, кінцевою метою якого є рух допосилення впливу ЗМІ на політичніпроцеси. Ці три стадії можуть розгляда-тися як необхідні і достатні умови длямедіатизації політики, і, отже, визнача-ти владу ЗМІ та їх вплив на політику іна суспільство в цілому.

Перша стадія медіатизації полягає уформуванні ситуації в суспільстві, колиЗМІ перетворюються на домінантнийканал комунікації між керованими ікеруючими. У цьому випадку люди ді-знаються про навколишній світ в основ-ному зі ЗМІ. І ця картина грунтуєтьсяне на зрізі реальності, а на віртуальнійрепрезентації реального світу, створеноїЗМІ, тобто політика сприймається якрозвага, як спорт, де цікавий результат,але не зміст політичного процесу.

Друга стадія досягається, коли ЗМІстають незалежними або скоріше псев-донезалежними гравцями на політич-ному полі. У цьому випадку ЗМІ ста-ють елементом політичної структури знеобмеженими можливостями впливуна владу і на електорат. Політики пра-гнуть підлаштуватися або прилаштува-тися до ЗМІ для передачі своїх посланьелекторату і соціуму в цілому. Їх полі-тичне майбутнє багато в чому залежитьвід їх уміння «сподобатися» ЗМІ та їхздатності «виторговувати» в останніхчастину їх впливу на виборців. ЗМІ нетільки володіють владою над суспіль-ством, а мають і монополію на форму-ванням «картинки», яка подаєтьсяаудиторії як зріз реальності.

Це що стосується видимих чинниківвпливу ЗМІ на суспільство. Але ЗМІмають можливості ще й латентноговпливу. Це вплив невидимий, він і єтретьою стадією. Суспільство та полі-тична система не тільки піддаютьсясильному впливу ЗМІ, але справа втому, що суспільство і система значноюмірою адаптуються до робочої рутинідіяльності ЗМІ та до тих умов, які фор-


118

муються ЗМІ. Наприклад, ЗМІ можутьстворити неіснуючий образ політикаабо неіснуючу проблему, і в такий спо-сіб викликати хвилю мобілізації елек-торату для конкретних дій. Отже, третястадія медіатизації політики – це адап-тація суспільства до логіки ЗМІ.

Процес медіатизації політики можнарозділити на кілька етапів. «Першийетап» політичної комунікації [12] від-різняється тим, що комунікаційні сис-теми грунтуються на невеликій кіль-кості газет та електронних каналів іспів існують з політичними системами,«другий етап» – це зміни в природісамих систем, і в природі взаємодії міжними. Потім настає «третій етап» імедіатизація політичної сфери завдякибагатоканальній комунікації прискорю-ється до такого рівня, що замість при-мату політичної сфери перед медіа-сис-темою остання займає лідируючу пози-цію у громадському житті. Однак цяроль не ставить ЗМІ на місце політич-них партій і не веде громадян від полі-тичної участі, як було продемонстрова-но Заллером і Беннетом на прикладіполітичних процесів у США [13; 14].

Загалом, аргумент про те, що ЗМІберуть на себе роль політичних суб’єк-тів у політичному процесі, потребуєподальшого емпіричного підтверджен-ня в різних соціокультурних та інститу-ційних контекстах для того, щоб визна-чити, чи є тенденція до руху у бік «рес-публіки, керованої ЗМІ» або ж у бікбільш м’яких форм «медіатизованноїдемократії».

«Медіатизація» політичних суб’єктів,політичних подій і політичного дискур-су як основна тенденція в політичнихпроцесах, починаючи з 80-х років мину-лого століття, була викликана до життявинаходом телебачення, але стала домі-нуючою в міру поширення масової теле-комунікації, комерціалізації ЗМІ тамодернізації політичних процесів.

Термін «медіатизація» з’явився зав-дяки бурхливому розвитку сучаснихЗМІ. Слід зазначити, що він не є сино-німом терміна «медіація», який має наувазі взаємодію між різними індивіда-ми, інституціями чи групами. У цьомуплані ЗМІ можуть розглядатися якпроміжний агент, чия функція полягаєв перенесенні значення від комунікато-ра до аудиторії, або від одного при-строю до іншого. Тому ЗМІ володіютьпотенціалом для скорочення «дистан-ції» між суб’єктами комунікації як уфізичному, так і в соціально-психоло-гічному сенсі, допомагаючи взаємномуознайомленню або примиренню різнихконфліктуючих сторін.

Говорячи про сучасну політику якпро форму масової комунікації, маємо наувазі лише дескриптивний бік пробле-ми. Комунікація, насамперед, масова єнеобхідною умовою функціонуваннябудь-якої політичної системи [12].Вимоги громадян та їх підтримка систе-ми – все це може артикулюватися тіль-ки за допомогою комунікації, направля-тися в політичне русло ЗМІ і вже потім,одержувати вираження у вигляді кон-кретних дій різних політичних інститу-тів. Так само ці дії (прийняті рішення таполітика) повинні бути спрямованіназад до громадян за допомогою масо-вої комунікації. У наші дні, більш ніжколи-небудь, політика не може існуватибез масової комунікації. Деякі фахівцівважають, що політика – суть комуні-кація [13; 14]. І дійсно, політика буласуттєво модифікована досягненнями вгалузі комунікації.

Немає сумнівів у тому, що «реальнаполітика» як і раніше існує поза зоноюохоплення ЗМІ, за «закритими двери-ма». І в той же час, політика по сутісвоїй і незалежно від своєї сутності ісимволічного значення рано чи пізноповинна пройти через «чистилище» увигляді публічної фази, що має на увазі

М. Безносов. Електоральні кампанії у сучасних демократіях...

119

широке використання ЗМІ. Наприклад,у разі необхідності переконання в пра-вильності прийнятого рішення або дляодержання підтримки з боку еліти інаселення.

Щоб охарактеризувати політику як«медіатизовану», недостатньо лишеописати особливості перебігу політич-них процесів. «Медіатизована політи-ка» – це політика, яка втратила своюавтономність і стала залежати в реаліза-ції своїх основних функцій від ЗМІ,перебуваючи в безперервній взаємодії зними. Ця гіпотеза грунтується на чис-ленних спостереженнях того, як ЗМІстворюють політичний «сенс» і втруча-ються в політичний процес. У. Ліппману своїй класичній праці задав тон тому,що стало найбільш продуктивним длядосліджень комунікації [15]. Найбільшважливими чинниками «медіатизації»політики, як правило, називають такі.

По-перше, ЗМІ у своєму новинномурозділі звичайно подають виняткововибіркову і суб’єктивно відібрану групу«важливих» подій. Ці події вважаються«важливими», якщо вони відповідаютьпевним правилам – критеріям длявибору події за її «цінності». Ці критеріїмайже завжди непрозорі і дуже суб’єк-тивні. Відображаючи рутину функціо-нування ЗМІ, вони представляютьточку зору того чи іншого журналістаабо власника ЗМІ. Це призводить дотого, що новинні події подаються утакий спосіб, що вони приводять до«конструювання» реальності не лишедля громадян, але і для політичноїеліти, особливо в тих галузях, де влас-них знань і експертизи не вистачає.

Практично все, що відбувається всвіті політики (за винятком деякихлокальних проблем), не є проблемати-кою, доступною для розуміння біль-шості громадян. Більше того, новинивибираються за принципом «продаван-ня», що зумовлює «систематичну

похибку вибірки» в процесі виборуновин [16].

По-друге, сучасна демократія, навідміну від романтизованої версії дав-ньогрецької прямої демократії, є непря-мою і «медіатизованою». ЗМІ констру-юють публічну сферу інформації тадумок і контролюють умови їх розпов-сюдження та обміну. Політичні суб’єкти«грають» на медійній «сцені» прибільш-менш пасивній аудиторії, щопредставлена у вигляді «споживачів»політичних «продуктів». Найваж ли -віше тут те, що ЗМІ фактично вирішу-ють, хто з політиків одержить доступ до«споживачів». ЗМІ, відбираючи гравцівполітичного процесу, провокують доних певну увагу з боку публіки і форму-ють певні образи цих гравців. І це тіль-ки один з аспектів «медіатизації» полі-тики в медійно сконструйованій пуб-лічній сфері. Інший аспект полягає втому, що політичний порядок деннийформується також під впливом ЗМІ,які визначають політичну релевант-ність і важливість тих чи інших соціаль-них проблем за допомогою вибірковоїселекції та привернення уваги до тих чиінших проблем при відмові від розглядуінших, найчастіше більш важливих, чинавіть кричущих проблем .

По-третє, «медійна логіка» [4], кате-горіальний апарат, за допомогою якогоЗМІ конструюють сенс подій і образиполітиків, все більше відображає ко -мерційну логіку медіаіндустрії. Однимз головних наслідків для політики прицьому є підвищення рівня видовищнос-ті політичної комунікації і самого полі-тичного дискурсу.

Адаптація політичної мови до фор-мату, звичного для ЗМІ, спостерігаєть-ся в трьох галузях: (a) комунікаційнаформа політичних суб’єктів (уряд, пар-тії, політичні кандидати), (б) комуніка-ційні технології, які вони використову-ють, і (в) зміст політичного дискурсу.


120

Наприклад, політики в США в біль-шості своїй мовчазні під час новиннихпрограм. За них все частіше говорятьжурналісти, представляючи перефразу-вання і короткі огляди сказаного [17].

Водночас, у Європі цей феноменпоки ще не став домінантним серед ЗМІта політиків. Навпаки, в новинах нама-гаються дати побільше політичногозмісту, що приводить до завантаженостіі докучання політичних новин для гля-дачів і читачів. Зрозуміло, що поширен-ня нових комунікаційних технологій іадаптація американської практики уря-довими організаціями і політичнимипартіями поступово приводить до «аме-риканізації» політичного процесу. Убільшості країн Європи (особливо внайбільших) електоральні кампаніїстали нагадувати американські [6].Сьогодні допомога зовнішніх політич-них консультантів є цілком звичайноюпрактикою. Телевізійні дебати, політич-ні шоу, концерти в політичних цілях,зростання витрат на пропаганду – всеце набуває поширення. Простіше кажу-чи, мова політики з’єднується з мовоюреклами, піару та шоу-бізнесу. Найваж -ливішим для політика сьогодні є йогокомунікаційний стиль, вміння вплива-ти на публіку, імідж і навіть спеціальніефекти. Все це є типовими характерис-тиками комерційних ЗМІ.

По-четверте, оскільки всі трюки ЗМІдобре відомі у світі політики (у томучислі і завдяки поширенню цього досві-ду в системі вищої освіти), політичнігравці знають і вміло використовуютьцей досвід, вміють пристосовувати цюпрактику в своїх політичних цілях. Ціефекти можуть розглядатися як особли-вий вплив ЗМІ на реальність [18; 19].

І останнє. ЗМІ, за визначенням, по -винні виконувати цілком визначеніполітичні функції. Так було з часівзародження тісної співпраці між полі-тичними партіями і газетами в ХIX сто-

літті. Якщо газети з тих пір висловлю-ють позицію політичних сил, до якихвони традиційно тяжіють, то чому неможна очікувати того ж від телевізійноїжурналістики.

То чи можуть описані вище транс-формації в політичній, соціальній ікомунікаційній сферах запропонуватидостатньо свідчень того, що побоюван-ня з приводу руху в бік «демократії,керованої ЗМІ» небезпідставні? Або жці тенденції демонструють інтенсив-ний, але досить необразливий процес«медіатизації»?

У процесі аналізу ми виявили, що вгалузі досліджень політичних комуні-кацій немає однозначної думки з цьогоприводу. Емпіричні дані свідчать накористь обох гіпотез. Проте сутністьцього феномена дає нам змогу вважати,що апокаліптичні настрої грунтуютьсяна поверховій інтерпретації існуючихтенденцій. Іншими словами, дуже частоалармістський підхід використовуєтьсятими дослідниками, які зосереджуютьувагу на «дисфункціях» політичногопроцесу, викликаних до життя «амери-канізацією» політичної комунікації,беручи за основу досвід глобальногозанепаду демократичних інститутів підвпливом втручання з боку ЗМІ.

Насправді європейський досвід де -монструє, що, незважаючи на глобальнітенденції, політичний процес зберігсвої традиційні елементи і принципи,що поки що дає змогу уникнути повно-го краху демократичних інститутів.Більшість країн Європи демонструютьцілком допустимий ступінь «медіатиза-ції» політики, коли медійні та політичнісистеми взаємодіють в манері, яка запо-бігає надмірно негативному впливуодних на інших. Існування безсумнівнопотужних ЗМІ збалансовано за допо-могою не менш (а іноді і більш) потуж-них і впливових політичних партій таінших політичних інститутів.

М.Безносов. Електоральні кампанії у сучасних демократіях...

121

122


Якою ж мірою постсоціалістичніелекторальні кампанії відображаютьступінь медіатизації політики? У ЗМІ впостсоціалістичних країнах є три від-мінних особливості. По-перше, пере-важна більшість друкованих ЗМІ тателевізійних каналів перебувають уприватній власності. По-друге, політич-ні події та гострі соціальні питання

посідають провідне місце в новинномувисвітленні. І, по-третє, у громадяннемає якихось поодиноких переваг успоживанні продукції ЗМІ.

Таким чином, у порівнянні з багать-ма країнами Західної Європи, ситуаціязі ЗМІ більше нагадує стан справ уСША, і, отже, визначає розвиток медіа-тизації політики в бік її американізації.

Література1. Norris, P. A. Virtuous Circle. Political

communications in postindustrial societies. –Cambridge: Cambridge University Press,2000.

2. Newman, B. The Mass Marketing ofPolitics: Democracy in an Age of Manu fac -tured Images. – Thousand Oaks, CA, 1999.

3. Butler, D., and Ranney, A. Conclu -sion.// D. Butler and A. Ranney (Eds.),Electioneering: A comparative study of conti-nuity and change. – Oxford: Clarendon Press,1992.

4. Altheide, D. L., & Snow, R. P. (1979).Media logic. Beverly Hills, CA: Sage.

5. Dayan, D., & Katz, E. (1992). Mediaevents: The live broadcasting of history.Cambridge, MA: Harvard University Press.

6. Swanson, D. L., & Mancini, P. (Eds.).(1996). Politics, media, and modern democra-cy: An international study of innovations inelectoral campaigning and their consequen-ces. Westport, CT: Praeger.

7. Entman, R. M. (1989). Democracywithout citizens: Media and the decay ofAmerican politics. New York: OxfordUniversity Press.

8. Jamieson, K. H. (1992). Dirty politics:Deception, distraction, and democracy. NewYork: Oxford University Press.

9. Patterson, T. E. (1993). Out of order.New York: Knopf.

10. Sartori, G. (1997). Homo videns:Television and the end of Homo sapiens. Bari,Italy: Laterza.

11. Street, J. (1997). Remote control?Politics, technology and ’electronic democra-cy.’/ European Journal of Communication. –12. – P. 27–42.

12. Blumler, J. G., & Gurevitch, M. (1981).Politicians and the press: An essay on rolerelationships. In D. Nimmo & K. R. Sanders(Eds.), Handbook of political communication(pp. 467–493). Beverly Hills, CA: Sage.

13. Bennett, W. L. (1998). The uncivic cul-ture: Communication, identity, and the rise oflifestyle politics/ PS: Political Science &Politics. – 31. – p. 741–761.

14. Zaller, J. (1998). Monica Lewinsky’scontribution to political science/ PS: Poli -tical Science & Politics. – 31. – p. 182–189.

15. Lippmann, W. (1922). Public opinion.New York: Macmillan.

16. Galtung, J., & Ruge, M. H. (1965).The structure of foreign news: The presenta-tion of the Congo, Cuba and Cyprus crises infour Norwegian newspapers/ Journal ofPeace Research. – 2. – p. 65–91.

17. Hallin, D. C. (1992). Sound bite news:Television coverage of elections, 1968–1988/Journal of Communication. – 42(2). – P. 5–24.

18. Lang, K., & Lang, G. E. (1953). Theunique perspective of television and its effect:A pilot study/ American Sociological Review.– 18. – p. 2–12.

19. Verstraeten, H. (1996). The media andthe transformation of the public sphere: Acontribution for a critical political economyof the public sphere/ European Journal ofCommunication. – 11. – p. 347–370.

Усвоїй нещодавній статті фі -ло соф Рювен Ож’єн наголо-шував, якою мірою тема «цін-

ностей» перебуває нині в центрі сус-пільних дебатів. Як вибори 2004 р. вАмериці, так і голосування у Франції2007 р. показали, що «великі політичніпартії в західних демократичних сус-пільствах, незалежно від того, консер-вативні вони чи прогресивні, схоже,намагаються надати центральне місцезахистові так званих моральних ціннос-тей – родини, вітчизни, гідності, поряд-ку, дисципліни, влади тощо»1. Стосовнож саме європейського питання Ож’єндоречно нагадує про те, що, якщо уста-новчу угоду критикували з різнихпозицій, була одностайність принаймнів одному аспекті: «Для її прихильників,як і для її супротивників, затвердження“спільних цінностей” для союзних дер-жав (…) було річчю позитивною»2.

Дехто, звісна річ, шкодував з приво-ду відсутності будь-яких посилань на«християнський спадок» або ж надто /недостатньо універсального характеру

проголошених у такий спосіб ціннос-тей. Натомість ніхто не заперечувавважливості такого ствердження спіль-них цінностей. Однак таке декларуван-ня «цінностей» уперше з’явилося вєвропейській угоді. Таке поняття незгадується ані в Римській угоді, ані уМаастрихтській, в яких ідеться лишепро «принципи». Більшістю політич-них оглядачів таке народження «Євро -пи цінностей» уважалося тим, що сим-волізує звернення до емоційніших за -собів вираження, не таких сухих порів-няно з мовою прав і «принципів», аотже, здатних привертати до себе,викликати ентузіазм населення.

Однак можна було б виграти, став-лячи перед собою радше запитаннящодо доцільності такого звернення до«цінностей» для узаконення європей-ської спільноти. Іншими словами, першніж порушувати ритуальне питанняпро конкретні цінності для Європи,можливо, варто було б запитати себесерйозно, чи Європа справді потребуєапелювання до «спільних цінностей».

123

Жюстін Лакруа

Чи потребує Європаспільних цінностей?

(Доцільність ліберальноїпарадигми для осмислення

політичної ідентичностіЄвропейського Союзу)

In his recent article philosopher Ruwen Ogien stressed that the theme of “values” is now at thecenter of social debate. Both the 2004 US elections and voting in France in 2007 showed that “bigpolitical parties in western democratic societies, whether conservative or progressive, tend to give acentral place to the protection of the so-called moral values – family, motherland, dignity, order, dis-cipline, authority, etc.” Speaking about the European question, Ogien relevantly reminds us thatwhen the constituent agreement was criticized from different positions, there was consensus in oneaspect: “Both for its adherents and opponents the affirmation of “common values” for the alliedstates (…) was a positive thing.”

Для того, щоб спробувати з’ясуватице питання, повернімося спочатку дочасто вульгаризованого або неправиль-но сприйманого поняття – ліберально-го плюралізму. Йтиметься про те, щобпоказати, де саме знаходиться розмежу-вання цінностей і норм у лоні політич-ного лібералізму. Відтак ми підкріпимонашу відмову від звернення до «спіль-них цінностей» у європейському плані.

Природа ліберального плюралізму

Без визнання того, що Джон Ролзназвав «плюралістичним фактом» –усвідомлення різності звичаїв, релігійта інших ідеалів «правильного життя» всучасному суспільному середовищі –просто не було б політичного лібераліз-му. За своєю природою ліберальна тео-рія може називатися «пізньою»: воназ’являється лише у «суспільстві, щовтратило гомогенну культуру й зазналополітичного насильства, спрямованогона те, щоб знову нав’язати її»3. Отже,відбувається розрив із попередньоюполітичною думкою, згідно з якою збе-реження політичного ладу передбачаєодностайність. Із настанням лібераль-ної сучасності моральна чинність аргу-ментів поступово відокремлюється відполітичної законності.

Отже, суспільство може називатися«ліберальним» лише тоді, коли йогочлени можуть вільно наслідувати йпрактикувати різні й несумірні способижиття. Саме в цьому розумінні імпера-тив нейтралітету є частиною «консти-тутивної політичної моралі»4 лібераліз-му. Ліберальна концепція протиставля-ється різним формам патерналізму,тому держава має пропонувати концеп-цію «правильного життя» своїм суб’єк-там, як це робить батько для своїх дітей.

Крім того, слід уточнити, що плюра-лізм як такий – це не те, чого дотриму-ються ліберали. Тут ми маємо на увазіте, що Джон Ролз назвав «розсудливим

плюралізмом»5. Той факт, що індивіди(або доктрини) називаються «розсуд-ливими», означає, що вони здатні долу-чатися до процесу узгодження і об’єд -нання в дусі примирення й толерант-ності. Інакше кажучи, припускаютьсявсі напрями думки, аби тільки вони непретендували на керування всім сус-пільством і якщо вони готові співпра-цювати з іншими теоріями з метоювстановлення прийнятного для всіхладу.

Саме звідси й випливає «логічна різ-ниця»6 між «цінностями» й «нормами»,визначена ліберальною моделлю. Цимвиразом завдячують Жану-Марку Фе рі,теоретичні праці якого, як і праці Ха -бермаса, значною мірою посприяли з’я -суванню такого розрізнення. Звісно, щотут варто було б зважити на багатознач-ність і неясність концепту цінності –«неясність, що призводить насампереддо постійного змішування цінності взначенні цінності особистої і в значенніцінності колективної, ідеології абокультури»7. Можна, однак, уважати, щослово «цінність» відсилає до того, що є«справжнім, гарним, добрим, згідно зособистою думкою, яка більшою чименшою мірою відповідає громадськійдумці епохи»8. Там, де визнані нормипоширюються на всіх тих, для коговони призначені, без винятків і однако-вим чином, цінності виражають префе-ренційний характер благ, що вважають-ся бажаними певними групами осіб.

Як зазначає Хабермас, «мінімальначинність норм має абсолютний сенсбезумовного й загального обов’язку(...), натомість привабливий характерцінностей має відносне значення оцін-ки благ, звичайної або загальноприйня-тої у певній культурі або за певноїформи життя»9. Це те, що становитьідею, висунуту Фері, згідно з якою різ-ниця, яка стосується природи двох кон-цептів, випливає з того факту, що логі-


124

ка, якою керуються у виборі цінностей,не відповідає логіці, якою керуються вприйнятті норм10.

Так от, не маючи нічого спільного забстракцією, таке розрізнення найбез-посереднішим чином відбиває повсяк-денну реальність. Якщо, наслідуючиприклад, поданий Фері, ми підписалисяпід нормою, що лібералізує добровільнепереривання вагітності, то, виходячи зпозицій моралі, з того, що ніщо недорожче людського життя, ми підписа-лися під нормою, зміст якої може вида-тися несумісним із тими цінностями, дояких ми приєднуємося свідомо. Абоінший приклад: ми можемо моральнозасуджувати адюльтер, уважаючи, щоадюльтер не повинен каратися законом.За таких умов ми імпліцитно визнаємо,що зміст норм, яких ми, зрештою,маємо дотримуватися, повинен міститив собі відмінне від нашого баченнясвіту. Ми відмовляємося від визначен-ня своїх цінностей на юридичних заса-дах. Тут дається взнаки розрізненнятого, що Джон Стюарт Мілль називав«моральними обов’язками» й «законни-ми обов’язками»11. Ліберальна демокра-тія виявляється в такий спосіб виправ-даною, не стилем життя, який вона про-пагує, а тому, що вона підтверджуєправо кожної особи бути визнаною йповажаною як індивід. Саме тому, щоформальна свобода є фундаментальноюнормою ліберального суспільства, йогоколективне життя більше не має потре-би передбачати спільність поділюванихцінностей.

Тепер розгляньмо ст. I – 2, присвяче-ну «союзним цінностям», що міститьсяв проекті Європейської Конституції,відтворену в статті 1-біс Лісабонськоїугоди, укладеної 2009 р.:

«Союз засновано на таких ціннос-тях, як поважання людської гідності,свобода, демократія, рівність, правовадержава, а також повага до прав люди-

ни, у тому числі прав осіб, належних доменшин. Ці цінності є спільними длясоюзних держав у суспільстві, щохарактеризується плюралізмом, відсут-ністю дискримінації, толерантністю,справедливістю, солідарністю й рівніс-тю між жінками й чоловіками».

Ця стаття добре вписується в лібе-ральну парадигму, хоча заради ясностізмісту слід було б уживати термін «при-нципи» або «норми» замість «цінності».

Проте слід наголосити на важли-вості підходу, згідно з яким укладачіугоди не намагалися виразити сутністьєвропейської самобутності шляхомпіднесення її культурних особливостейабо її історичного чи духовного над -бання. Вони залишили серед організа-ційних принципів Союзу лише ті, якінеобхідні для створення справедливо-го суспільства.

2. Сутність спротиву європейським«цінностям»

Це звернення до природи лібераль-ного плюралізму спричинює запитанняяк щодо практичної необхідності, так іщодо нормативної доцільності звернен-ня до «цінностей» у європейськомуконтексті.

Звернення до цінностей не є необхідним

Діяльність, спрямована на перетво-рення європейської конструкції насукупність поділюваних цінностей, яквидається на перший погляд, істотнопереоцінює значення спільних мораль-них орієнтирів для досягнення згурто-ваності суспільства. Відомо, що основ-ний аргумент, що наводиться накористь «поділюваних цінностей», по -лягає в необхідності створення почуттяототожнення й прихильності громадянстосовно європейської спільноти. От-же, цінності залучаються з метою досяг-нення справжнього чуття «нас» у євро-

Ж. Лакруа. Чи потребує Європа спільних цінностей? ...

125

пейському масштабі. Утім, той самийфеномен може спостерігатися на націо-нальному рівні, де нині є хорошимтоном уважати, що суспільство не можестворюватися на довготривалий час умирний спосіб без його «підтримуван-ня» спільними цінностями12. У цьомурозумінні залучення «європейськихцінностей» не обходиться без проведен-ня певних аналогій із спробами, здійс-неними у Франції для відновленнясприйняття як святого того, що булосформульовано відносно ідеалу світ-ської держави13. З огляду на те, щосприймається як криза ідентифікаціїабо ж як віддалення громадян від основдемократичного життя, було зробленоспробу повернутися в бік моральнихцінностей, «і ніхто не уникає згадуван-ня (без жартів!) про цінності французь-кі або цінності європейські»14.

Утім, у багатьох відношеннях ця ідея,згідно з якою європейська спільнота не«протримається», якщо не ґрунтувати-меться на «поділюваному тлумаченні»,лише приєднується до рекурентної кри-тики стосовно ліберальної моделі, кри-тики, поновленої нещодавно внаслідокзалежності, яку називають «загальноєв-ропейською». І справді, тією мірою,якою ліберальна модель відмовляєтьсявід підпорядкування спільному благу,вона завжди видається своїм критикамслабкою. Для них лібералізм страждаєна природжену слабкість, оскільки вінхоче звільнитися від будь-якого зв’язкуіз спільними цінностями, навіть поприте, що стабільність його політичнихінститутів передбачає певну прихиль-ність і почуття належності, що виходитьза межі простої поваги до принципівуніверсального характеру. Згідно з цимаргументом розрізнення цінностей інорм і робить лібералів неспроможнимивідстоювати той самий вид суспільства,до якого вони насправді найбільшоюмірою прихильні.

Однак таке тлумачення є, без сумні-ву, надто поверховим. Річ у тім, щотакому аргументу, який звертається доморальних цінностей як до засобу ство-рення громадських зв’язків і, відповід-но, досягнення згуртованості суспіль-ства, можна було б протиставити те, щозахідні демократії є, мабуть, емпірич-ним доказом можливості поєднуватирадикально відмінні особисті цінності йбезтурботне користування спільнимисуспільними благами й добробутом15.

Інакше кажучи, перш ніж посилати-ся на необхідність «поділюваних цін-ностей» для закладення фундаментуєвропейської будівлі, слід було б поча-ти з пояснення того, як такі розділені ветичному плані суспільства, як наші,можуть, однак, бути стабільними, мир-ними й благополучними (якщо не вабсолютному вимірі, то принаймні увідносному порівняно з рештою країнсвіту). Звичні заклики до облаштуван-ня європейського ландшафту навколо«спільних цінностей» спираються натурботу про встановлення довготрива-лого громадянського миру між євро-пейцями. Але в дійсності можна запита-ти себе, чи не є це насправді нав’язуван-ням спільних цінностей (або ж особли-вої концепції плюралізму) громадянам,які цього не хочуть, що сьогодні, яквидається, спричинює конфлікти всере-дині наших суспільств 16.

Заклик до цінностей не є бажаним

Окрім першого аргументу, тобтоповернення до запитання – щодо корис-ті від звернення до «спільних ціннос-тей» для стабілізації європейськоїспіль ноти – можна так само мати сумні-ви відносно бажаності такої дії. Тим,хто прагне консолідації «моральноїспільності» європейців, слід було б бра -ти до уваги те, що такі амбіції можутьпозбавити європейську конструкцію їїосновного політичного козиря, бо сила


126

норм Європейського Союзу ґрунтуєть-ся саме на тому, що він відкидає націо-нально-об’єднувальне прирівнювання«спільності моралі» до «спільностізакону», закликаючи кожного відок-ремлювати своє приєднання в юридич-ному й політичному плані в загальномурозумінні від своєї реєстрації (необхід-ної, але недостатньої) у «спільномусвіті» поділюваних цінностей і понять.

Саме тією мірою, якою вони нале-жать до категорії «доцільного» в розу-мінні Ролза, європейські норми змушу-ють нас ставити запитання про нашіцінності й особливо про нашу колек-тивну лояльність – релігійну, політичнуабо національну. Заснована на відходівід логіки вилучення, щоб не сказатизнищення, якою позначилася першаполовина ХХ століття, європейськаконструкція має розумітися насампередяк ефективна «машина для поперед-ження безглуздого ототожнювання»17.Кінцевою метою Європи було, зреш-тою, змусити нас до постійних розмір-ковувань про мотивацію, на якій ґрун-тується наша належність до неї, запо-бігаючи при цьому зміщенню цихмотивів у бік свого роду – без за сте -режної лояль ності.

Для тих, хто шкодує з приводу неви-разного й абстрактного характеру євро-пейської ідентичності порівняно знашою «яскравою» національною іден-тичністю, можна було б наголосити натому, що метою європейської розбудовиє не суперництво з національними упо-добаннями, а їх упорядкування. Як цепоказав Джозеф Вейлер, саме в цьомуполягає першочерговий нормативнийвнесок до європейської розбудови.Зазвичай, за умов демократії, владабільшості над меншістю сприймаєтьсялише з огляду на той факт, що всі голов-ні дійові особи розуміються як такі, щостановлять один народ, тобто як «такісамі». Однак у Європейському Союзі

громадяни й держави погоджуютьсядотримуватися дисципліни конститу-ційного зразка, що йде від різних наро-дів. Унаслідок цього можна вважати, що«це виразна ознака громадянської толе-рантності, тобто прийняття об’єд на нос -ті настановами, визначеними не «моїмнародом», а спільнотою, що складаєть-ся з різних політичних спільнот, пев-ною мірою іншим народом»18.

Тут не йдеться про претендування нате, щоб «цінності» належали до епохи,що передує сучасній, останні залишкиякої приречені на зникнення, і навітьбільше про те, що індивіди, вільні відсвоєї традиційної належності, могли бзадовольнятися абстрактними, раціо-нальними й байдужими нормами.Йдеть ся просто про те, що в плюраліс-тичному суспільстві свідомо прийнятінорми є ефективнішим засобом розв’я -зання конфліктів порівняно з «поділю-ваними цінностями».

Передусім, висловлений тут острахстосовно того, що Європейський Союзвідтворюватиме певні винятково націо-налістські елементи, може видатисяпримарним, якщо враховувати новітнійі тендітний характер європейськоїспіль ноти, яка залишається досить да -лекою від набуття ознак держави.

Є насправді маловірогідним те, щоєвропейська спільнота зумовить, бодайна якийсь середній термін, істотну емо-ційну ідентифікацію, яку можна будепорівняти з національною лояльністю.Таким чином, небезпека, що пов’язуєть-ся з будь-якими спробами надати зміс-ту європейській ідентичності, напов-нивши її так званими «поділюваними»цінностями, не повинна недооцінюва-тися. Це вже можна було побачити,коли робилася невдала спроба ввестипосилання на «християнський спадок»під час дебатів щодо проекту європей-ської конституції. Закриваючи обличчявуаллю, можна було б відмовлятися від


127

того, що саме питання про ідентифіка-цію перебуває сьогодні в центрі дебатів,спричинених можливим приєднаннямТуреччини.

Залишається тільки думати, як деякіз критеріїв на зразок «соціальної прива-тизації віри», «звичаю боротися за біль-шу соціальну справедливість» і такеінше, могли б перетворитися на знаряд-дя, щоб відмовити окремим народам убудь-якій належності до Союзу. Цебуло б і марнотратним, і зручним спосо-бом зробити передсуд сумісним з уяв-ленням про себе, яке виявило б шаноб-ливе ставлення до демократичних цін-ностей.

Утім, це те, що Юрґен Хабермас,схоже, має на увазі, коли жалкує з при-воду «істеричного заклику до захистунаших цінностей», що, схоже, є нічиміншим, як «промовистим закликом дозброї для боротьби з невизначенимвнутрішнім ворогом»19.

Окрім європейської мети, – і тут мизнову повертаємося до роздумів Ож’єна– сьогодні існує чимало прикладів, якізрештою демонструють, що тема «цін-ностей» використовується не для того,щоб обґрунтувати певні права або ви -правдати їх, а радше для того, щоб знову

поставити їх під загрозу. Слід лишеподивитися, як під час кампанії 2004 р.команда Буша використовувала такуцінність як «родина» для запереченнястосовно осіб однієї статі права на одру-ження, цінність «життя» для заперечен-ня права на аборт, цінність «безпека»для обмеження прав ув’яз нених та ін.20

Загалом заклик до «мо ральних ціннос-тей» має на меті більшою мірою послаб-лення, а не зміцнення особистих свобод.Звісно, що це не є обов’язковим – можнабуло б удатися до «цінностей» рівностіабо справедливості для визнання одно-статевих шлюбів або права на голос дляіноземців. Од нак у сучасній державі з їїполітичними дебатами слово «цінності»використовується саме в сенсі обмежен-ня особистих прав. Одним словом, якговорить на завершення Ож’єн, «є філо-софські й історичні підстави для того,щоб віддавати в демократичномусуспіль ст ві перевагу іманентним, гу -манним засобам вираження прав, сво-бод і згоди, а не трансцендентним,майже релігійним і патерналістськимзасобам «моральних цінностей». І мидодали б, що є до того всі підстави длятого, щоб віддати перевагу «Європіправ», а не «Європі цінностей»21.


Література та примітки1 Ruwen, Ogien. Les valeurs morales cont-

re les droits / Raison publique. – № 6. – 2007.– Р. 47–59.

2 Ibid., p. 47.3 Larmor, Ch. Modernitй et morale. –

Paris: PUF, 1993. – Р. 182. 4 Dworkin, R. Le libéralisme // Une ques-

tion de principe [trad. de A. Guillain]. – Paris:PUF, 1996. – Р. 237.

5 Rawls, J. Libéralisme politique [trad. deC. Audard], – Paris: PUF, 1995. – P. 80.

6 Ferry, J.-M. Valeurs et normes. La questi-on de l’éthique. – Bruxelles: Editions del’Université de Bruxelles, 2002. – P. 47.

7 De Lara, Ph. Le pluralisme raisonnableest-il raisonnable? // Audard, C. (dir.).

Rawls, J. Politique et métaphysique. – Paris:PUF, 2004. – P. 99.

8 Le Nouveau Petit Robert. – Paris: Dic -tionnaires Le Robert, 1993.

9 Habermas, J. La réconciliation gráce ál’usage public de la raison. Remarques sur lelibéralisme politique de John Rawls // Ha -bermas, J., Rawls, J. Débat sur la justice politi-que. – Paris: Cerf, 1997. – Р. 19.

10 Ferry, J.-M. Valeurs et normes, op. ci., p. 47.

11 Законним обов’язком є, наприклад,обо в’язок брати на себе утримання своїхдітей, якщо батьки взяли на себе відпові-дальність, давши їм життя. Для того, щобпоказати, що таке «законний» обов’язок,Мілль використовував як приклад по -

128

дружжя. Коли людина, складаючи певнуобітницю або виявляючи певне ставлення,спонукає іншу людину до певних передба-чень, до певного ризику життям через такезобов’язання, вона створює для себе цілунизку моральних обов’язків, які евентуаль-но можуть бути скасованими, але не ігно-рованими. Ці обов’язки не мали б створю-вати великої різниці відносно законноїсвободи (вони не заперечують розлучен-ня), яку має кожний стосовно звільненнявід своїх зобов’язань, але вони створюютьвелику різницю в тому, що стосуєтьсяморальної свободи. Mill, J.S. De la libertй. –Paris: Gallimard, 1990. – Р. 58.

12 Picavet, E. «Biens communs, valeursprivées et fragilité de l’Etat de droit »,Ethique publique, vol.6., n°1, 2004, p. 87

13 Ibid., р. 91.

14 Ibid., р. 96.15 Ibid., р. 91.16 Ibid., р. 99.17 Bayart, J.-F. Le populiste et sa t ête de

Turc / Le Monde, 7 octobre 2004. – Р. 21.18 Weller, J. Federalism without Cons -

titutionnalism: Europe’s Sonderweg / K.Nicolaпdis; R. Howse (dir.). The FederalVision. Legitimacy and Levels of Governancein the United States and the EuropeanUnion. – Oxford: Oxford University Press. –Р. 67–68.

19 Habermas, J ürgen. Construire uneEurope politique / Le Monde, 28 dйcembre2006.

20 Ogien, R. Les valeurs morales contre lesdroits, art. cit. – Р. 56.

21 Ibid., р. 58.


129

130

Інститути-посередники в сучасній Росії: інститутУповноваженого з правлюдини та Громадські ради

Александр Сунгуров

Складні процеси посткомуніс-тичного розвитку в сучаснійРосії, що охоплюють як

реаль ні кроки в напрямі демократії (восновному – дев’яності роки), так ісерйозний дрейф вбік авторитаризму(перше десятиліття нашого століття)підтверджують обґрунтованість крити-ки однолінійної концепції демократич-ного транзиту. Так, сучасна політичнаісторія СРСР, після його розпаду –Росії, підтверджує справедливість виді-лення основних фаз демократичноготранзиту – фази лібералізації, що пере-дувала авторитарному (з елементамитоталітаризму) політичному режиму(перебудова М. Горбачова), фази ство-рення основних демократичних інсти-тутів (перші роки президентстваБ. Єльцина) і третя фаза – консоліда-ція нового демократичного режиму, вяку Росія, на відміну від більшості їїзахідних сусідів з колишнього соціаліс-тичного табору, поки так і не вступила.

Сьогодні висловлюються різні гіпо-тези про причини такої ситуації, вклю-чаючи і припущення про «інституційнупастку», в яку потрапила Росія, і пере-стороги про малу вірогідність виходу знеї 1. Моя позиція дещо інша: визна-чаючи наявність реальних процесів

деінституціоналізації, що відбувалися вроки путінського президентства, яхарактеризую цей період як природнуфазу «відкатної хвилі», що спостеріга-ється за будь-яких радикальних соці-ально-економічних і політичних ре -форм (наприклад, період царюванняОлександра ІІІ в Росії XIX ст., в якомувідбувалося часткове повернення допорядку, що існував до реформ Олек -сандра ІІ, але той період відігравав івеличезну роль у соціальній адаптаціїбільшості російського населення доглибоких змін, що відбулися. КанцлерРосійської імперії князь Горчаков дужеточно схарактеризував цей період сло-вами «Росія зосереджується»).

Відповідно, виходячи також і зконцепції політичних циклів, можнаочікувати, що Росія, завершившицикл «зростання плюралізму – зрос-тання авторитаризму», почне новийцикл і в його рамках дістануть новийрозвиток і основні демократичні ін -ститути, а інститути-медіатори сприя -тимуть набли женню до фази консолі-дованої демократії 2. В такій ситуаціїособливої важливості набуває аналіздосвіду розвитку інститутів-медіато-рів як на федеральному, так і на регіо-нальному рівні.

The complex processes of post-communist development in contemporary Russia that embrace both real stepstowards democracy (mostly in the 1990s) and a serious move towards authoritarianism (in the first decade of ourcentury) testify to the validity of criticism of the single-line concept of democratic transition. Thus, the contempo-rary political history of the USSR and post-Soviet Russia proves the validity of distinguishing between the basicphases of democratic transition – the phase of liberalization of the preceding authoritarian (with totalitarian ele-ments) political regime (M.Gorbachov’s perestroika); the phase of building the basic democratic institutions (theearly years of B.Yeltsin’s presidency); and the third phase – consolidation of the new democratic regime, the phasethat Russia has not yet entered, unlike the majority of its western neighbors from the former socialist camp.

131

А. Сунгуров. Інститути-посередники в сучасній Росії: інститут Уповноваженого...

Визначимо насамперед, що саме мирозуміємо під інститутами-посередни-ками. Це структури, у функції яких вхо-дить реалізація взаємодії між різнимидержавними і громадськими організа-ціями, а також між цими структурами іакадемічним співтовариством, а такожвзаємодія з ними звичайних громадянкраїни.

Наприклад, таким інститутом-посе-редником є інститут Уповноваженого зправ людини (омбудсмена). Він вико-нує важливу функцію посередника міжорганами державної і місцевої виконав-чої влади і жителями країни. В умовахпоставторитарних держав він такожчасто бере на себе і функцію посередни-ка між органами державної влади і гро-мадськими правозахисними організа-ціями. У своїх Щорічних і Спеціальнихдоповідях він не тільки виявляє про-блеми, пов’язані з порушенням правлюдини, а в ряді випадків пропонує їхрозв’язання.

Ще одним прикладом можуть бутиГромадські ради і Громадські палатирізного рівня і напряму діяльності,починаючи із законодавчо оформленоїГромадської палати РФ і включаючигромадські і консультативні ради прирегіональних органах влади і регіональ-них управліннях міністерств, агентств іслужб різного профілю. В ряді випадківвони стають реальними майданчикамидискусій і взаємодії між представника-ми зацікавлених громадських організа-цій, академічними співтовариствами ікерівництвом органів виконавчої вла -ди, підміняючи (у певному сенсі і в деяких випадках) псевдопарламенти(прикладом такого є Рада при Пре -зиденті РФ із сприяння розвитку інсти-тутів громадянського суспільства і правлюдини).

Третім прикладом є структури, відо-мі під назвою «Фабрик думок», в якихоб’єднуються як люди, що володіють

науковими знаннями з розвитку сус-пільства і держави, так і практики, якідобре знають цю конкретну державу.

В сукупності описані інститути-посередники відіграють важливу рольу становленні і розвитку публічноїсфери (за Ю. Хабермасом), а також за -безпечують «зв’язність», консолідаціюсоціуму і політики. В рамках цьоготексту ми спинимося на перших двохтипах інститутів.

Інститут Уповноваженого з прав людини

Першим Уповноваженим з прав лю -дини у РФ, призначеним постановоюДержавної Думи у 1994 р., став відомийросійський правозахисник, радянськийдисидент і в’язень брежнєвських табо-рів С. Ковальов 3. Проте він не був захи-щений відповідним законом, який опо-зиція блокувала саме через небажанняпосилення його впливу і правозахисно-го співтовариства. Після чіткої антиво-єнної позиції С. Ковальова з приводуЧеч ні його постановою Держдуминавесні 1995 р. від посади усунули.

На федеральному рівні ця посадазалишалася вакантною ще три рокипоки на неї не був обраний депутат відКПРФ, професор О. Миронов 4. За -значимо, що ця затримка була ви -кликана проблемами з прийняттям Фе -дерального закону про Уповно важеногоз прав людини: спочатку прийняттятакого закону блокувалося комуніста-ми, а потім лібералами як частина полі-тичної боротьби фракцій у Держдумі.Упродовж майже шести років діяльнос-ті О. Миронова на посту російськогоомбудсмена ним було зроблено багатодля розвитку цього нового для Росіїдержавного інституту: був створенийапарат, що займався як поточною робо-тою зі скаргами, так і пропозиціямищодо зміни законодавства, друкувалисяЩорічні і Спеціальні доповіді, здійсню-

валося просвітництво в галузі правлюдини та інша видавнича робота 5.Водночас відбувалося і поступове усві-домлення сенсу своєї роботи і самимУповноваженим: якщо одразу післясвого обрання в одному з інтерв’ю вінсказав, що не розуміє, що таке «право-захисник», зате знає, що таке «грамот-ний юрист», то вже через три роки вінзмінить свою думку, сказавши, що дале-ко не кожен юрист може бути правоза-хисником.

Паралельно зі зростанням його авто-ритету серед правозахисників і лібе-ральної інтелігенції зменшувався йоговплив у Адміністрації Президента РФ ів структурах виконавчої влади. Отже, всічні 2004 р., після закінчення його пер-шого терміну, на посаду Уповно ва-женого був обраний В. Лукін, один з лі -дерів партії «Яблуко», який не потра-пив до парламенту. Через п’ять роківвін був затверджений на другий термінДержавною Думою.

Одночасно з федеральним рівнемвідбувалося становлення інститут Упов -но важеного з прав людини в суб’єктахРФ; на квітень 2011 р. він діяв уже ушістдесяти суб’єктах.

Розглядаючи долю перенесених нановий ґрунт правових інститутів, мож -на уявити собі кілька варіантів: копію-вання, адаптація, імітація та відторг-нення. Варіант копіювання, характер-ний для таких республік, як країниБалтії, де бажання якнайшвидше статиєвропейськими у поєднанні з серйоз-ною міжнародною фінансовою під-тримкою часто приводило до прямогокопіювання іноземних форм (наприк-лад, у Швеції існують чотири парла-ментських омбудсмена, і в Литві вво-диться інститут п’яти КонтролерівСейму, у Фінляндії є інститут КанцлераЮстиції, і подібний інститут створю-ється в Естонії, якому потім надаютьсяі функції омбудсмена). В Росії такого

прямого копіювання не відбувалося. Неспостерігалося поки що і варіанта від-торгнення нового демократичного ін -ститут, на відміну, наприклад, від інсти-туту Конституційного суду, який бувліквідований у Республіці Мордовіяпісля того, як він прийняв рішення пронеконституційність ряду указів прези-дента цієї республіки 6. Отже, залиша-ються варіанти адаптації та імітації.

На основі порівняльного аналізупоширення інституту омбудсмена вкраїнах зі стабільним демократичнимрежимом і поставторитарних країнахбули запропоновані три варіанта моделіінституту омбудсмена, що їх можемоспостерігати у поставторитарних краї-нах 7. Для першого з них, варіанту А,який спостерігається в країнах з полі-центричним характером політичногорежиму, де існує консенсус політичноїеліти щодо «європейського шля ху» цихкраїн, і де достатньо сильні демократич-ні традиції (наприклад, Іспанія, країниСхідної Європи) характерним є при -значення на посаду ом будсмена неза-лежних юристів з академічного співто-вариства. Для другого варіанту – В,який спостерігається в краї нах з полі-тичним режимом моноцентричногохарактеру, зі слабкими демократични-ми традиціями (наприклад, Узбе ки -стан, Азербайджан) характерне при-значення на цю посаду вченого-природознавця, часто – жінки з до -свідом роботи у неурядовому секторіабо співробітника адміністрації. Дляпроміжного варіанту – Б – характернепризначення депутата парламенту, лі -дера однієї з демократичних партій абоголови профільної комісії.

Російська Федерація за цим критері-єм потрапляє саме до варіанту Б: всі триросійські омбудсмени були парламен-тарями. Для суб’єктів РФ маємо дляаналізу суттєво більшу кількість випад-ків, що дає нам можливість виявити


132

деякі закономірності. Насамперед бачи-мо постійне зниження частки депутатівсеред уповноважених з прав людини ізростання кількості представниківадміністрації і близьких до неї лідерівгромадських організацій, що дає намзмогу зробити висновок, що на регіо-нальному рівні спостерігається посту-повий перехід від варіанту Б поставто-ритарної моделі до варіанту В, харак-терного для країн з моноцентричнимполітичним режимом. Призначення нацю посаду юриста з академічної галузівідбулося тільки у двох випадках ізрозглянутих восьмидесяти.

Громадські ради і Громадські палати

На початку дев’яностих років струк-тур на зразок Громадських рад і Громад-ських палат практично не виникало,оскільки функцію представництва гро-мадських інтересів виконували Радинародних депутатів, до яких на хвилінародної активності 1990 р. було обра-но достатньо велику кількість соціаль-но активних громадян, багато хто з якихзберігали достатньо міцні контакти зісвоїми виборцями та громадськимиорганізаціями.

Проте розпуск більшості місцевихрад у кінці 1993 р. і різке посиленняструктур виконавчої влади привело дооб’єктивної необхідності створенняякихось консультативних структур якпостійних майданчиків для взаємодіїгромадських організацій і влади. Силь -ним імпульсом для створення подібнихструктур стала у 1996 р. поява УказуПрезидента РФ про створення новоїкомісії з прав людини при ПрезидентіРФ і необхідність створення подібнихкомісій при главах адміністрацій суб’ -єк тів РФ. Як згадувала потім Л. Алек -сеєва, голова Московської Гель синськоїгрупи, пропозиція про підписанняподібного указу була висловлена нею іїї колегами радникам Президента

Г. Сатарову і М. Краснову у відповідьна поздоровлення Президента РФ узв’язку з 20-літтям МГГ.

І хоча згідно з Указом метою цихкомісій мало стати посилення захиступрав людини і підтримка розвитку пра-возахисних організацій, у деяких регіо-нах вони стали першою інституційноюформою взаємодії виконавчої влади ігромадянських структур. У дійсності,не зважаючи на обов’язковий характерУказу, вони були створені лише у двохтретинах суб’єктів РФ. Так, на Північ -ному Заході Росії ці комісії були створе-ні скрізь, за винятком Калінінградської іПсковської областей. Інша справа,наскільки ефективно вони працювали 8.

Можемо виділити такі варіанти роз-витку цих комісій.

Варіант 1. До складу комісій входилипредставники адміністрації, депутатів,правоохоронних органів, церкви, універ-ситетські викладачі-юристи. Пред став -ники правозахисних НКО до складукомісій не залучались. Як правило, втакому випадку комісія існувала пере-важно на папері, щоб продемонструва-ти виконання Указу Президента. В кра-щому разі приймалися скарги, надава-лася допомога окремим конкретнимлюдям. У гіршому заявлялося про ба -жання «координувати» правозахиснийрух в регіоні; при цьому таке бажання зобуренням відкидали правозахисники.

Варіант 2. До складу комісії, поряд злюдьми, вказаними у першому варіанті,входять і представники громадськихправозахисних організацій. Комісіязби рається достатньо регулярно, а підчас цих зустрічей правозахисники ви -користовують можливість розвинутисвої контакти для допомоги конкрет-ним людям. У свою чергу, представникивлади довідуються про позиції і думкиправозахисників. Отже, поряд з допо-могою конкретним людям створюєтьсятакож і «майданчик для спілкування»


133

чи навіть співробітництва. Комісії таїхнє керівництво позитивно ставлятьсядо створення інституту Уповно ва женогоз прав людини, в окремих випадках самірозробляють відповідні закони.

Варіант 3. Правозахисники чи людиз близькими поглядами не тільки вхо-дять до складу комісій, а і є їхнімикерівниками. Таким чином, можливостікомісій ефективно використовуютьсядля розвитку правозахисної діяльностів регіоні. Комісії беруть активну участьу створенні інституту Уповноваженогоз прав людини (Нижній Новгород,Іркутськ), а в окремих випадках, післяприйняття відповідного закону, головакомісії обирається на посаду Уповно -важеного (Саратовська область).

У середині 90-х років у деяких облас-тях Північного Заходу Росії по чавсяпроцес створення діючих форм діалогувлади і суспільства. Піонером в цьому є,очевидно, Новгородська об ласть, деобласна Громадська палата діяла з серп-ня 1994 р. на основі постанови губерна-тора області. Згідно з цією постановоюГромадська палата складалася з пред-ставників будь-яких зареєстрованихНКО, які могли своїм рішенням скеру-вати для роботи в Громадській палаті поодному своєму представнику. В Мур -манську в 1995 р. почали діяти обласніГромадські збори – дорадчо-консульта-тивний орган, створений для взаємодіїгромадських організацій області з орга-нами державної влади і місцевогосамоврядування. По рядок формуваннязборів – заявний, такий самий як і вНовгородській Громадській палаті. Так,у 2005 р. до складу Громадських зборіввходили представники 88 громадськихорганізацій, серед яких були представ-ники політичних партій, громадськихрухів і організацій, національно-культурні ав то номії.

Успішним був досвід Калінін -градської області, де створення Гро -

мадської палати було ініційоване гро-мадськими організаціями, які на своїхкруглих столах у період виборчої кам-панії губернатора (2000 рік) говорилипро необхідність налагодження постій-ного діалогу між владою і суспільством.У 2001 р. організувалася ініціативнагрупа зі створення Громадської палати.Був розроблений проект Положенняпро Громадську палату і переданий в усігромадські об’єднання, політичні партії.При розробці Положення був врахова-ний досвід створення подібних інститу-цій у Новгородській, Московській іСмоленській областях. 30 травня 2001 р.на установчих зборах громадськихорганізацій була створена Палата, іприйняте Положення про неї. Для всту-пу треба було подавати заяву.

У Республіці Карелія упродовжостаннього десятиліття минулого сто-ліття не було створено жодних спеці-альних структур для взаємодії влади ігромадянського суспільства. У науко-вих працях зазначається, що в той час вКарелії існувала тільки Комісія з правлюдини і Вища економічна рада, якаскладалася з експертів Карельськогонаукового центру РАН. На початку2000-х років у республіці широко обго-ворювалися плани щодо створенняГромадської палати, проте замість неї вгрудні 2003 р. була створена Раданеурядових організацій при представ-никові Законодавчих зборів Респуб -ліки Карелія, куди увійшли представ-ники всіх основних карельських неуря-дових організацій.

Принципово відрізняється в цьомуплані місто Санкт-Петербург, у якому в2000 р. була створена Громадська рада,склад якої цілком формував губернаторміста. При цьому згідно з Положенням«Рада складається з числа почеснихгромадян Санкт-Петербурга, керівни-ків некомерційних спілок, рад, асоціа-цій, керівників інших організацій, уста-


134

нов, громадських діячів, які дали своюзгоду на включення до складу Ради»9.Аналіз персонального складу цієї радипоказує, що власне лідери громадськихорганізацій становлять менше 10% відусіх його членів – шестеро з сімдесятичотирьох. Склад цієї ради практичновідтворює поняття «громадськості»,характерне для періоду розвинутогосоціалізму – відомі вчені, спортсмени,директори підприємств та ін., тобто від-творена саме та практика, про яку відо-мий петербурзький соціолог ВадимВолков писав як про «забуту практикугромадянського суспільства»10.

Очевидно, і тут, як десять – п’ят -надцять років тому, Санкт-Петербургвиявився передвісником змін, які потімдістануть поширення по всій країні,тільки на цей раз передвісником ста-новлення патерналістської моделі взає-модії з громадськістю, для якої харак-терне відтворення «великого радян-ського стилю»11.

Інституціональною формою реаліза-ції такої моделі стала Громадська Па -лата РФ, закон про яку прийнятий у2005 р. Згідно з законом, її членами ста-вали не тільки представник громад-ських організацій, але і просто громад-ські діячі. Іншими словами, на феде-ральному рівні був творчо використа-ний досвід Громадської ради Санкт-Петербурга. Однак цей досвід викорис-

таний не повністю: Президент країнипризначав не весь склад, а тільки однуйого третину.

Потім модель цієї Громадськоїпалати стала поширюватися в регіонахРосії, часто заміняючи Громадськіпалати, створені там на основі ініціа-тиви «знизу». Зазначимо, що за рік доприйняття закону про Громадськупалату РФ сталася також трансформа-ція Комісії з прав людини приПрезиденті РФ у Раду при ПрезидентіРФ із сприяння розвитку громадян-ського суспільства і прав людини, якуочолила Е. Памфілова. До ради увійш-ли лідери ряду мережевих правозахис-них організацій, які принципово нехотіли брати участь у Громадськійпалаті як з самого початку імітаційнійструктурі. У кількох регіонах незаба-ром після цього були створені подібніРади, однак потім ініціатива все-такистала належати формату Громадськоїпалати.

Як бачимо з наведених прикладів, вРосії уже накопичено достатньо досвідуяк розвитку інституту Уповноваженогоз прав людини, так і Громадських рад іГромадських палат, як на федерально-му, так і на регіональному рівні. Ак -туальним завданням тепер є аналізцього досвіду, порівняння результатівцього аналізу із сучасними уявленнямипро демократичний розвиток.


Література та примітки1 Див., наприклад: Гельман Владимир.

Россия в институциональной ловушке. //Pro et Contra, 2010, 15 № 4 – 5, июль-октябрь, с. 23 – 38; Мельвиль А.Ю. О прак-тике посткоммунистических трансформа-ций. // Полис, 2004. – С. 64–75.

2 Сунгуров А. Ю. Организации-посред-ники в структуре гражданского общества.Некоторые проблемы модернизацииРоссии. // Полис, 1999. – С. 34–48.

3 Ковалев С. А. Прагматика политичес-кого идеализма. – М.: Институт прав чело-века. Книжный дом «Университет», 1999;Ковалев С. А. Мир, страна, личность. – М.:Изд-во «Ризограф», 2000.

4 У середині 90-х років інститут омбудс-мена з’явився під різними назвами у біль-шості країн колишнього СРСР. Деталь -ніше про це див.: Сунгуров А. Ю. Институтомбудсмена: эволюция традиций и совре-менная практика. – СПб.: Норма, 2005.Глава 3.

135

5 Миронов О. О. Очерки государствен-ного правозащитника. – М.: Изд-во СГУ,2009.

6 Сунгуров А. Ю. Судьба трех государ-ственных правозащитных институтов врегионах России. // Институт омбудсменакак институт государственной правоза-щиты: российский и международный опыт.Сб. ст. – СПб.: Норма, 2007. – С. 105 – 117.

7 Сунгуров, 20058 Більш детально досвід діяльності

Комісії з прав людини при главах адмініст-рацій російських регіонів розглядається укнигах: Участие власти в защите правчеловека; Комиссии и Уполномоченные. –СПб.: Норма, 2001; Комиссии и Упол -номоченные по правам человека: опыт рос-сийских регионов. – СПб.: Норома, 2002.

9 Текст, размещенный на веб-страницеСПб уставного суда: http:// www. spbus ta vs -ud . ru/ printdoc? t id= &nd= 8344023& -prevDoc=8450059. Общественный совет

имеет и свою собственную веб-страницу –www.sovetspb.ru, однако информация наэтом сайте недоступна – высвечиваетсянадпись «Сайт находится в разработке», ивидна только его первая страница с поло-жительной характеристикой Общест вен -ного совета данной губернатором СПбВ. Матвиенко.

10 Вадим Волков. Общественность: за -бы тая практика гражданского общества// Pro at Contra, 1997, Т. 2, №4. http:// -www.carnegie.ru/ru/pubs/procontra/55639.htm

11 Нездюров А.Л., Сунгуров А.Ю. Взаи -модействие органов власти и структургражданского общества: возможные моде-ли и их реализация в общественно-полити-ческой жизни современной России. //Факторы развития гражданского об щест ваи механизмы его взаимодействия с госу-дарством / под ред. Л.И. Якобсона. – М.:Вершина, 2008. C. 209–236.


136

In both the world and the Ukrainian academic and political literature one can easily discern twocompeting directions in the approaches to national development: the focus on macroeconomic indi-cators, i.e. economic development, and the priority of social factors or human capital. The neo-clas-sics of economic theory talked about achieving economic growth by means of accumulation andeffective investment of capital into industrial production and expansion of services. They consid-ered a human being primarily as a potential producer, as an element of the production process.Nowadays, the strategy of developing human potential is becoming more topical given the changesin society caused by technological development. According to this approach, society has now alreadypassed through the agrarian, industrial and informational epochs and has entered the epoch ofknowledge.

Стратегіянаціонального розвитку:

обличчям до людини

Олександр Дем’янчук

137

Вступ

Усвітовій і в українській нау -ковій і політичній лі тературілегко можна виявити два

конкуруючих напрями у підходах донаціонального розвитку: акцент намакроекономічних по казниках, тобторозвитку економіки, або пріоритет сус-пільних чинників, тобто людськогопотенціалу. Неокла сики економічноїтеорії Дж. Кейнс, В. Ростоу та інші вис-тупали з позицій досягнення економіч-ного зростання шляхом накопичення йефективного вкладення капіталу у про-мислове виробництво та розширенняспектру послуг. Не відкидаючи роліробочої сили в цьому процесі, вони всеж відводили їй підрядну, похідну відзавдань макроекономічного розвиткуроль. Основна ж увага приділяласяпроцесам накопичення фізичного капі-талу та публічним політикам, що забез-печували економічне зростання. Навітькейнсіанці, обстоюючи ідеї «державивсезагального добробуту», брали доуваги людину насамперед як потенцій-

ного виробника, тобто лише як елементвиробничого процесу.

Програма розвитку ООН (ПРООН)у 1990-х роках запропонувала нові під-ходи до проблеми робочої сили в кон-тексті гармонійного розвитку суспіль-ства. Досліджуючи суспільні процеси врозвинених країнах і країнах з низькимрівнем розвитку, експерти ПРООНвиявили пов’язані з розвитком особис-тості чинники, що прямо впливають намакроекономічні показники країни. Узвіті ПРООН за 2003 рік зазначається,що концепція розвитку людськогопотенціалу зміщує акценти з макрое-кономічних (безособових – О.Д.) про-цесів на досягнення всебічного роз-витку особи як основного об’єкта еко-номічних, політичних і соціальнихпроцесів [1].

У звіті визначається концепція роз-витку людського потенціалу: «розвитоклюдини – це розширення варіантів їївибору. Розширення вибору дося га -ється підвищенням здатностей/ком -петент нос ті людини у виконанні її


138

[виробничих і життєвих] функцій. Дотрьох основних здатностей людини навсіх рівнях її розвитку слід віднестиздатність вести довге активне здоровежиття, постійно пізнавати і підвищува-ти свою компетентність, а також матипристойний стандарт життя… І діапазонлюдського розвитку поширюється щедалі: важливі сфери вибору, що високоцінуються людьми, охоплюють відполітичних, соціальних, економічнихможливостей творчості й продуктив-ності до самоповаги, можливості вирі-шувати самим свою долю та почуттяприналежності до громади» [тамсамо].

Підвищення потенціалу особистос-ті, природно, здійснювати шляхом їїосвіти в найширшому розумінні цьогослова – освіти формальної, нефор-мальної та інформальної. Девід Додж,член Ради Директорів Банку Канади, усвоїй лекції в Спарроу Лейк у травні2003 року розглянув взаємозв’язок міжінвестиціями в освіту і розвитком лю -дини та економічним прогресом канад-ських провінцій і країни в цілому [2].Як він зазначив, розрахунки, проведеніще в 1960 – 70-х роках, показали еко-номічний ефект від капіталовкладеньта інвестицій у формальну освіту нарівні 8–12 % від усіх суспільних кош-тів, витрачених для університетськогорівня навчання. Крім того, державніінвестиції в навчальні заклади і про-грами загального та професійногонавчання виявилися ефективнішими(давали більшу віддачу), ніж субсидіїмолодим людям, що починають трудо-ву діяльність. Більше того, найефек-тивнішими виявилися ті публічніполітики, які були спрямовані на сти-мулювання самостійного, неформаль-ного навчання, на підтримку прагнен-ня молоді до продовження свого освіт-нього розвитку в процесі професійноїдіяльності.

Ще одним важливим чинником роз-витку людського потенціалу є, як свід-чать численні дослідження (див., на -приклад, [3]), охорона здоров’я. За під-рахунками економістів, цей аспектпозитивно впливає на економіку неменше, а за певних умов і більше, ніжпрофесійне навчання молодого поко-ління. Загалом, підсумовуючи всі чин-ники розвитку (формальна та інфор-мальна освіта, підвищення кваліфікаціїв ході професійної діяльності, охороназдоров’я та здатність розширювати йудосконалювати свої знання і навичкипротягом всього життя), Д. Додж зазна-чає, що ані суспільство, ані люди саміпо собі не мають нескінченного обсягуресурсів для цього. Тому вкрай важливобудувати публічні політики, основую-чись на стратегії розвитку людськогопотенціалу, обережно поєднуючи праг-нення до збільшення макроекономіч-них показників і піклування про розви-ток людей як особистостей.

Стратегія розвитку людського по -тенціалу стає ще актуальнішою, якщовзяти до уваги зміни суспільства,пов’язані з технологічним розвитком.Популярний у західній науковій і пуб-ліцистичній літературі підхід до націо-нального розвитку з позицій динамікивиробництва і споживання ключовихтоварів базується на порівнянні різнихепох розвитку людства на основі типутоварів, що переважають у виробницт-ві й обміні, та характеру й обсягів їхспоживання. За цим підходом, суспіль-ство до нинішнього часу вже пройшлочерез аграрну, індустріальну та інфор-маційну епохи і вступило в епохузнань.

Тут варто нагадати запропоновануА. Інкельсом схему модернізаційногорозвитку суспільства, що була наведенав статті [1] і демонструвала відмінну відтрадиційних уявлень логіку етапів: еко-номічний розвиток, на його думку, є не

О. Дем’янчук. Стратегія національного розвитку: обличчям до людини

139

передумовою, а наслідком розвитковихзмін членів суспільства [4].

На цій підставі можна вивестиосновні вимоги до стратегії національ-ного розвитку і відповідно до публічнихполітик у парадигмі людського потен-ціалу: наголос на соціальних показни-ках, підпорядкування економічних чин-ників соціальним, диверсифікація спо-собів створення і джерел одержаннягромадянами матеріальних, духовних,інформаційних та ідейних ресурсів.

У 1990-х роках державна системасоціального забезпечення, побудованана екстенсивній плановій економіці звертикальним централізованим керу-ванням, виявилася нездатною забезпе-чити сякі-такі умови життя тим, хтозвик покладатися лише на неї. Тодіефективним кроком з боку державивиявилося створення умов для розвит-ку індивідуального та малого підприєм-ництва, надання людям можливостісамим створювати суспільний продукт ітим самим забезпечувати свої власні,групові та суспільні потреби.

Розвиток через визначення особистості

У групі теорій розвитку людськогопотенціалу особливе місце належитьсистемі поглядів, що дістала назву «тео-рії визволення» (Liberation Theory). Ав -тором цієї теорії був бразильськийпедагог і філософ, політик і вченийП. Фрейре. Її основи були сформульо-вані у найвідомішій його праці «Пе -дагогіка пригноблених» [5], перекла-деній і виданій десятками мов у понад70 країнах світу. Як справжній нео-марксист, П. Фрейре послідовно роз-глянув процеси розвитку людства якборотьбу між гнобителями й пригноб-леними, показавши її марність у формі«експропріації експропріаторів», ос -кіль ки це не знищує саму ситуаціюгноблення, а лише змінює її знак, обер-

таючи пригноблених у гнобителів інавпаки. П. Фрейре визначив разомчотири основні, на його думку, чинни-ки досягнення соціальної справедли-вості: письменність, тобто, «здатністьдо творення й відтворення, самотранс-формацію» [6]; критичну свідомість якздатність зрозуміти навколишній світ ісвоє місце в ньому; досягнення визво-лення через перетворення світу навко-ло себе і себе у світі; економічний роз-виток, що забезпечується в результатіусвідомлення людьми свого місця іролі у світі. (Подібно схемі А. Інкельса,теорія П. Фрейре ставить економічнийрозвиток у підрядну позицію, тобто взалежність від індивідуального й сус-пільного розвитку людей як суб’єктівпроцесу.) З гармонійного поєднанняцих чотирьох чинників виникає йпоступово набуває потужності сус-пільний розвиток.

Термін «conscientiza o», використа-ний П. Фрейре для позначення процесурозвитку свідомості членів суспільства,має глибокий зміст. Як неомарксист,П. Фрейре вважає джерелом розвиткусуспільства конфлікт, боротьбу сус-пільних класів і груп, і, виступаючи набоці пригноблених, тих, хто, за йогословами, утримується гнобителями встані «об’єктів» політичної, економіч-ної, культурної й соціальної дії, віндоводить необхідність знищення самоїситуації гноблення. Він говорить, щореволюційний процес (з точки зорунеомарксизму – процес розвитку) мож -на інтерпретувати «як діалогову куль-турну акцію», що триває у вигляді“культурної революції” також і післявзяття влади. На обох цих стадіяхнеобхідно максимальну увагу приділи-ти “conscientiza o”, завдяки якомулюди за допомогою перебудовчої прак-тики позбуваються статусу об’єктів інабувають статусу історичних Суб’єк -тів» [6, 141].


140

Суспільство у своїй діяльності міс-тить інститути і способи дій, що слугу-ють як домінуванню, так і визволеннюсвоїх членів. «Оскільки ці, діалектичнопротилежні типи… діяльності працюютьу межах соціальної структури і спрямо-вані на неї, вони створюють діалектичнеспіввідношення сталості і змін». Кон -сервативність сталості та можливанебезпека змін (особливо ре волю цій -ного характеру) можуть бути подолані,на думку П. Фрейре, за до помогоюдіалогу. «Діалогова … діяль ність … спря-мована радше на подолання антагоніс-тичних суперечностей соціальної струк-тури й на досягнення таким чиномвизволення людства» [6, 160].

Перекладаючи основні ідеї теоріївизволення з пропагандистської (міс-цями) мови П. Фрейре на мову вироб-лення конкретної стратегії національ-ного розвитку, слід у першу чергу вказа-ти на заперечення ним абсолютизаціїінституційної структури процесу ви -роб лення політики і відданість радшемоделі суспільного вибору. Справді,П. Фрейре висуває вимогу до лідерів(тобто, до повноважних виробниківпублічної політики) вести з суспіль-ством діалог, в якому і коріниться їхнялегітимність.

На думку П. Фрейре, визволення і єрозвиток, і у світлі цієї теорії розвитокстає питанням швидше справедливості,аніж добробуту [7]. При цьому П. Фрей -ре негативно висловлюється стосовноідеї модернізації: «Важливо не плутатимодернізацію з розвитком. Перша, хоч іможе вплинути на певні групи в “сате-літному” суспільстві, майже завждиіндукується, і саме метрополія одержуєнайбільші вигоди від цього. Суспіль -ство, що просто модернізується без роз-витку, і надалі залежатиме від зовніш-ньої країни, навіть якщо воно одержуєпевні мінімальні права на прийняттярішень… Щоб визначити, чи розвива-

ється суспільство, треба вийти за межікритеріїв, опертих на “доходах на душунаселення”, а також тих, що фокусують-ся на дослідженні валового продукту.Основним, елементарним критеріємповинно бути: чи є суспільство “істотоюдля себе”» [6, 143]. Погод жуючись ізадептами теорії залежності у визначен-ні причин відсталості націй, П. Фрейре,водночас, пропонує принципово новийшлях для їхнього розвитку. Він зазна-чає, що недостатньо здобути формальнуполітичну незалежність, тобто взяти в свої руки ухвалення політичнихрішень. Недостатньо і збільшувативаловий продукт чи добиватися підви-щення інших економічних макропоказ-ників, оскільки вигоду від цього отри-мує лише невелика частина членів су-спільства.

Водночас П. Фрейре переконаний,що ключовою для національного роз-витку галуззю суспільного життя запарадигмою і стратегією теорії визво-лення є освіта. Визволення людей відбудь-яких форм суспільної (економіч-ної, політичної, культурної) залежностізробить їх Суб’єктами процесів поліп-шення їхнього навколишнього світу,процесів суспільного розвитку. А цеможливо лише шляхом підвищенняїхнього розуміння навколишнього сві -ту, формування умінь і навичок критич-но оцінювати реальність і адекватнореагувати, створення умов для практич-ного застосування цих знань і вмінь усуспільному й особистому житті. Утакий спосіб П. Фрейре знімає такі су -пе речності теорії залежності, як невда-ле пояснення справжніх причин відста-лості пригноблених націй, слабку пер-спективу національної стратегії розвит-ку, що базується лише на розривізв’язків з метрополією та оберненніситуації гноблення (пригноблені ста-ють гнобителями своїх колишніх госпо-дарів, як випливає з принципів марк-


141

систсько-ленінської стратегії розвит-ку). Наполягаючи на усуненні самоїситуації, за якої можливе будь-якегноблення, Фрейре пропонує як основ-ний механізм запровадження проблем-но-орієнтованої освіти.

З погляду процесу вироблення іздійснення публічної політики про-блемно-орієнтована освіта відповідаєне прагматичному, а соціально-критері-альному підходу: визначення суспільнихпроблем, які потребують вирішення,має домінувати в політичному процесінад принципами вироблення привабли-вих способів їх вирішення. Для цього сус-пільні класи, групи й окремі громадянимають стати не джерелом статистич-них відомостей для обмеженої кастивиробників політики, а Суб’єктамиполітичного процесу, прямими учасни-ками вироблення і здійснення публіч-ної політики.

Для того, щоб участь населення увиробленні та здійсненні публічноїполітики (інакше кажучи, в забезпе-ченні нормального функціонуваннясуспільства) була ефективною, просто«ліквідації неписьменності» замало –необхідна послідовна політична осві-та, тобто, систематичне навчання заучастю різних державних органів іполітичних сил, в процесі якого людиодержуватимуть інформацію про при-нципи і наміри діяльності політико-адміністративної системи управління,вчитимуться виконувати, критичнооцінювати адекватно реагувати назміни норм і правил поведінки. При -чому політичною освітою мають бутиохоплені не лише громадяни, а й дер-жавні службовці та політики, тобто ті,хто виробляє, ухвалює і впроваджуєполітичні рішення, бо від цього зале-жить не стільки результативність таефективність, скільки адекватність ісправедливість здійснюваних публіч-них політик, а в кінцевому підсумку –

підтримка чи опір їх з боку стейкхол-дерів.

Людський потенціал у парадигмісвіт-системного підходу

Наступний теоретичний підхід важ -ко обмежити якимось одним аспектом– економічним чи соціальним. І. Вал -лерстайн запропонував світ-системнийаналіз радше як загальний, комплекс-ний підхід до розгляду процесів розвит-ку світу та окремих його регіонів. Укнизі «Сучасна світова система: капіта-лістичне сільське господарство та дже-рела європейської світової економіки у16-му столітті» [8] і пізніше, у статті«Світ-системний аналіз» [9], Вал лер -стайн зазначає, що «Світ-системнийаналіз – це не теорія соціального світучи якоїсь його частини… Світ-систем-ний аналіз робить одиницю аналізупредметом обговорення. Де і коли існу-ють ті сутності, в яких відбувається сус-пільне життя?» Він заміняє термін«суспільство» терміном «історична сис-тема»… «Світ-системний аналіз спря-мований на те, щоб позбавити ідею про-гресу статусу траєкторії й зробити їїаналітичною змінною» [10, 129–146].

У світовій літературі здебільшогозвертають увагу на структурні принци-пи світ-системного аналізу: на існуван-ня міні-систем, світ-імперій та світ-еко-номік, на поділ країн, що входять докожної світової системи, на периферій-ні, напівпериферійні та центральні(серцевинні – core) нації. Кожна групакраїн має свої функції у загальнійдіяльності цілісної світ-системи:

• Провідні держави є лідерами про-гресу, вони визначають його напрям,контролюють основні політичні, еконо-мічні й соціальні процеси всерединісвіт-системи, отримують найбільші зис -ки від діяльності системи в цілому. Вониє власниками й користувачами передо-


142

вих технологій свого часу, споживачамивисокотехнологічної продукції.

• Периферійні країни – це найвід-сталіші нації, постачальники сировини(природних і людських ресурсів) дляпровідних держав, користувачі застарі-лих виробничих технологій і споживачітрадиційних ненаукоємких товарів.

• Напівпериферійні нації з’явилисяв цьому переліку у зв’язку з необхідніс-тю обгрунтувати теорію модернізації татеорію визволення для того, щоб пояс-нити ті економічні, політичні й соціаль-ні процеси, що не мають простого пояс-нення в цих теоріях. Скажімо, за теорі-єю модернізації розвинена країна неможе втратити свого статусу, тоді якісторія дає нам ряд прикладів, коливисокорозвинені країни з панівним ста-новищем у світ-системі (Португалія таІспанія, ще раніше – Римська Імперія,Греція, Єгипет…) відставали у своємурозвитку, і їх випереджали їхні меншрозвинені колишні сателіти. Тут можнапровести аналогію із стабільним сус-пільством, у якому стабілізуючу рольвідіграє середній клас. Саме цим «се -реднім класом» у світ-системі й маютьбути напівпериферійні країни. На нихпокладається роль часткової обробкисировини, отриманої з периферійнихкраїн, перед тим, як постачати її до про-відних держав. Вони ж є споживачамитієї частини продукції високотехноло-гічної промисловості провідних країн,яка не знаходить там активного збуту.

Суттєва відмінність світ-системногопідходу як теорії національного розвит-ку від своїх попередників полягає вздатності пояснити «підвищення/пони -ження у класі» окремих держав у ходірозвитку всієї світ-системи. Існуваннянапівпериферійних країн не дає цент-ральним державам «розслаблятися», апериферійним – дає надію на кращудолю. Скажімо, різкий розвиток країн«тигрової економіки» у 1950 – 70-ті

роки неможливо пояснити з точки зорутеорії модернізації, як і розпад СРСР,скочування частини колишніх радян-ських республік у групу напівперифе-рійних і наступний стрибок РосійськоїФедерації у «вищу лігу».

Запропонована І. Валлерстайномісторична методологія аналізу світовихполітичних, економічних і соціальнихпроцесів дає змогу розширити діапазоносновних типів стратегій національногорозвитку і відповідних особливостейздійснення публічної політики. Оскіль -ки ця методологія спроможна краще,ніж теорія модернізації та теорія залеж-ності, пояснити історію розвитку тієї чиіншої нації і спрогнозувати його по-дальший перебіг, то зрозуміло, що вонаобов’язково включає в себе стратегії, щовідповідають цим теоріям. Так, дляпериферійних країн вигідно будуватисвою стратегію розвитку на копіюваннідосвіду провідних держав, створювати іреформувати свої політичні та еконо-мічні інститути відповідно до провід-них зразків, як це випливає з теоріїмодернізації. Одночасно це не супере-чить висновкам теорії залежності,оскільки розрив з колоніальним мину-лим для відсталих країн відбуваєтьсяшвидше в умовах кооперації, встанов-лення нових політичних та економіч-них зв’язків у загальносвітовій системі.Провідні держави також продовжуютьспрямовувати свої публічні політики вусіх галузях на утримання домінуванняв світ-системі, нав’язуючи вигідні длясебе умови менш розвиненим держа-вам. Прямий політичний та економіч-ний зиск від панування над колоніямивони замінюють на квазірівноправніекономічні стосунки та нав’язуваннясвоєї волі через численні програмидопомоги в рамках діяльності такихнаднаціональних організацій, як Світо -вий банк чи Міжнародний валютнийфонд.


143

За висловом Валлерстайна, «капіта-лізм – це система, що базується на кон-куренції між вільними виробниками, щовикористовують вільну робочу силу івільні товари, причому слово “вільні”означає можливість їхнього продажу іпридбання на ринку» [10, 141] (виді-лення наше – О. Д.). Таке визначенняпідкреслює необхідність наявності векономічних процесах відповіднимчином кваліфікованої робочої сили тадостатньо кваліфікованих споживачів.Виробництво високотехнологічнихтоварів провідними націями має прино-сити виробникам вищі зиски, аніжвиробництво товарів, де використову-ються «відсталі», енерго- і ресурсопо-глинаючі технології. Разом з тим, ринокдля збуту високотехнологічних товарівзводиться значною мірою до територіїсамих провідних націй, оскільки поза їхмежами знайдеться мало достатньо ква-ліфікованих споживачів цієї продукції.Тобто, провідні нації, потребуючи імаючи завдяки своєму домінуючомустановищу в світ-економіці можливостідоступу до потенційно великих ринківпериферійних країн, обмежені у вико-ристанні цих можливостей, бо адапта-ція високотехнологічних товарів до тех-нологічно низького рівня периферій-них країн збільшує собівартість цихтоварів і відповідно зменшує зискивиробників. Використання робочоїсили походженням з периферій тежобмежується її низькою професійноюпідготовкою і зводиться здебільшого домалокваліфікованої фізичної праці, щотеж не створює великої доданої вартос-ті порівняно з діями висококваліфіко-ваного персоналу.

Ба більше, стрімкий технологічнийрозвиток невеликої за чисельністюнаселення і територією групи провід-них країн поглиблює розрив у стандар-тах життя між ними та периферійнимикраїнами, що за населенням і площею є

значно більшими. Це може призвестидо наростання напруги між цими двомагрупами країн, до виникнення конфлік-тів, утруднення доступу провіднихкраїн до сировинних ресурсів тощо.Подібно до того, як у самих високороз-винених капіталістичних країнах роль«буфера» між найбагатшими та найбід-нішими групами населення відіграє такзваний середній клас, у світ-економіцітаким «буфером» стають напівперифе-рійні країни. Саме поява, зміцнення іактивна економічна й виробнича діяль-ність напівпериферійних країн відріз-няє світ-імперії від світ-економік.

У цьому контексті напівпериферійнікраїни мусять винаходити нові підходидо формування стратегій свого розвит-ку. Для цього вони мають у своєму роз-порядженні великий набір варіантів,що випливають з унікальності статусу«проміжних» країн між центром і пери-ферією: меншу віддаленість як від пер-ших, так і других держав у сенсі адапта-ції своїх суспільств до високотехноло-гічних товарів споживання, що потрап-ляють на їхні ринки від провіднихкраїн, та одночасно кращі можливостізбуту продукції «нижчої технологічнос-ті» до периферії; вищу, ніж у перифе-рійних країн, можливість використаннялюдського потенціалу, що проходитьпідготовку в провідних країнах, длясвого економічного і соціального роз-витку; здатність внутрішнього спожив-чого ринку оперативно реагувати назміни кон’юнктури з боку і «вищого», і«нижчого» класу.

Як один з прикладів такого вигідно-го становища напівпериферійних країнможна навести опубліковані в журналі«The Economist» від 22 червня 2001 рокудослідження, присвячені вивченнювпливу освіти на підвищення особисто-го добробуту. Наведене в опублікованійтам таблиці порівняння особистихдоходів людей в різних країнах в залеж-

ності від рівня освіти свідчить про те,що у таких країнах, як Пор ту галія,Угорщина, Чеська Республіка, які з пев-ністю можна віднести до напівперифе-рійних країн, доходи дипломованихфахівців з вищою освітою більш ніжвдвічі перевищують доходи людей зсередньою освітою і в 3–5 разів – дохо-ди малоосвічених людей. Водночас, цярізниця в розвинених країнах як тоСША, Великобританії, ФРН помітноменша (1,3–1,5 та 1,8–2,0 відповідно), ав країнах з низьким рівнем розвитку –значно більша (до 10 і до 20 разів) [11].Крім того, частка населення з середнім івищим рівнями освіти в периферійнихкраїнах дуже мала, що дає підстави сум-ніватися в їхній здатності помітновплинути на загальний економічний ісоціальний розвиток своїх націй.

Отже, напівпериферійні країни ма -ють можливість диверсифікувати своїстратегії національного розвитку: од начастина цих стратегій може бути при-свячена вдосконаленню внутрішньогоринку за рахунок експорту високотех-нологічних товарів і запровадженнявласне новітніх наукових і виробничихтехнологій, отриманих від центральнихнацій, а інша – збільшенню дивідендіввід збуту дешевих товарів і відсталихтехнологій у периферійні країни.

Роль «посередників» між централь-ними та периферійними націями ро -бить основним джерелом розвитку свійвнутрішній ринок, на якому відбуваєть-ся адаптація і обмін товарами міждвома крайніми групами країн. Над-мірне втручання в цей ринок як з бокупровідних, так і периферійних країнприховує в собі небезпеку посиленнятехнологічної залежності з одного бокуабо споживчої залежності – з другого.Ця небезпека є одночасно економічноюй політичною. Економічна залежність вумовах слабкого (недостатньо насиче-ного) внутрішнього ринку приводить, з

одного боку, до появи іноземних гравціву процесі вироблення і здійсненнявнутрішніх публічних політик, а з дру-гого, – до посилення невдоволеннясеред населення своїми політичнимигравцями і можливості зміни правля-чих еліт. Тому для напівпериферійнихкраїн може бути необхідним політичнерегулювання внутрішнього ринку: об -меження імпорту й експорту критичнихчи важливих для своєї економіки това-рів за допомогою високих митних збо-рів на зразок того, як це відбувалося вУкраїні в різні періоди протягом остан-ніх 20 років, штучне стимулюваннявласних виробників тощо.

Основні ідеї світ-системного аналізубули сформульовані ще в середині 1970-х років і багатьма дослідникамисприймалися радше схематично, за ана-логією з іншими теоріями, для яких оди-ницею аналізу виступала держава-нація.Серед найвідоміших праць, де розгляда-лися якраз основні підходи до вироблен-ня стратегій національного розвиткуокремих країн у парадигмі світ-систем-ного аналізу, можна назвати книгуВ. Томсона «Критика підходів до світ-системного аналізу» [12]. Проте І. Вал -лерстайн в одній зі своїх недавніх публі-кацій досить різко заперечив приналеж-ність національних політико-соціо-культурних структур до одиниці аналізусвіт-системної теорії [11]. За його тверд-женням, одиницею аналізу має бути«економічна сутність, що вимірюєтьсяступенем ефективності розподілу праці,а зв’язок її з політичними й со ціаль -ними/куль тур ними інститутами є змін-ною. …Треба перейти від атрибутивногорозгляду окремих держав у світ-системідо розгляду їх у сукупності їхніх взаємо-дій. Треба перейти від розгляду класів (і соціальних груп з різним статусом) умежах однієї нації до розгляду їх у кон-тексті всієї світ-економіки» [там само, с. Х–ХІ].

144


Література

1. UNDP Report. 2003. [Електроннийре сурс]. – Режим доступу: http://hdr. -undp.org /hd/ glossary.cfm

2. Dodge, David. Human Capital, EarlyChild hood Development, and EconomicGrowth: An Economist’s Perspective. Spar -row Lake, May 2003. [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www. child care -canada.org/policy/polstudies/ can/ human -capital. html

3. Hertzman, C. and D. Keating. (eds).Developmental Health and The Wealth ofNations. / New York: The Guildford Press.1999. – 389 р.

4. Inkeles, Alex, and David H. Smith.Becoming Modern. London, HeinemannEducation Books. 1974.

5 . Фрейре Пауло. Педагогіка при гноб -лених. / Пауло Фрейре: пер. з англ.О. Дем’янчука. – К.: Юніверс, 2002. – 168 с.

6. Фрейре Пауло. Формування критич -ної свідомості. / Пауло Фрейре: пер. з англ.О. Дем’янчука. – К.: Юніверс. 2003. – 176 с.

7. Curle Adam. Education for Liberation. /New York: John Wiley. 1973. – 144 р.

8. Wallerstein, Immanuel. The ModernWorld System: Capitalist Agriculture and theOrigins of the European World Economy inthe Sixteen Century. / New York: AcademicPress, 1980. – 410 р.

9. Wallerstein, Immanuel. World-SystemsAna lysis. / The Essential Wallerstein. – NewYork: The New Press, 2000. pp. 129–148. –470 р.

10. Wallerstein, Immanuel. World-SystemsAnalysis: An Introduction. / Duke Univer -sity Press. 2006. – 110 p.

11. The Economist. 22 June 2001. c. 22. 12. Thompson, W. R. (1983). Intro du c tion.

In W. R. Thompson, Contending approachesto world systems analysis (pp. 1–15). New -bury Park, CA: Sage.

У контексті розмови про стратегіїна ціонального розвитку це означає від-мову від ізольованого розгляду окремовзятої країни і розширення масштабівохоплення можливих чинників розвит-ку далеко поза національні кордони.Біль ше того, це означає частковість, аотже, обмеженість кожної теорії роз-витку окремо і необхідність комплекс-ного підходу до вибору теоретичногоба зису фор мування стратегії національ -ного роз витку.

Водночас, необхідність в об’єднаннірізних теорій під однією стратегією оз -на чає також одночасне вироблення ок -ремих стратегічних комплексів за кож-ною з цих стратегій. І потрібно усвідом-лювати, що вибір парадигматичної базидля комплексного підходу є політич-ним процесом, тобто він неминуче здій -сню ватиметься в боротьбі політичнихідео ло гій, групових, класових/кла но -вих та осо бистих інтересів виробниківполітики.

145


Світ, у якому ми живемо, від-різняється від того, у якомуще донедавна жили наші

батьки. І однією з найважливіших від-мінностей, яка визначає штиб нашогожиття і робить його таким відміннимвід життя минулих поколінь є те, щовперше в історії людства його переваж-на більшість живе у містах. Згідно зданими ООН частка міського населен-ня в світі становить 3,3 млрд – це біль-ше половини усіх людей на планеті. Аще століття тому вона заледве сягала13 %, а у позаминулому столітті стано-вила лише 3 %.

На думку більшості експертів, кіль-кість міського населення і далі зроста-тиме, набираючи обертів щонайменшепротягом першої половини 21 століття,так само зростатиме і численність вели-ких міст. Невпинно зростають такіміські гіганти, як Делі, Дака, Джакартачи Мехіко. Число їх мешканців стано-вить вже понад 20, а то і 30 млн меш-канців – що незабаром перевищитьзагальну кількість населення такоїчималої країни як Канада, а вже черездесятиліття міст із населенням більшемільйона чоловік буде понад 500.Водночас, вже нині понад 700 міськихцентрів є домівкою для півмільйона чи

більше жителів. Отже, протягом трохибільш ніж за століття людина перетво-рилася із сільської істоти на міську.

Однак міста не тільки зростаютькількісно, вони ще й виробляють з кож-ним роком все більше світового багат-ства. Економічна діяльність у містахскладає 55 % ВВП у країнах з низькимдоходом, 73 % – із середнім, і 85 % у ви -сокодохідних країнах. Зв'язок між еко-номічним успіхом і урбанізацією особ-ливо яскраво виявився у наш вік глоба-лізації, хоча міста завжди мали особли-ву вигоду від вільного та швидкого, упорівнянні із аграрними територіями,обміну товарами та ідеями.

Ці глобальні тенденції означають,що «вік урбанізації» не закінчується,він тільки починається. По всьомусвіті міста зростають, стають чим разрізноманітнішими, мінливішими і,водночас, менш керованими. Окрімвеличезних розмірів, розростання,спри чинене зменшенням щільностінаселення, яке також відбувається повсьому світі, що означає, що «міста»,такого як його розуміли раніше, біль-ше не існує. Традиційне місто нібинаїлося стероїдів і перетворилося наурбанізований регіон, що продовжуєрозростатися.

146

Дбати про майбутнє міста(О. К. Міхеєва, В. В. Середа та ін. Соціологія міста: навч. посіб.: за заг. ред. О.К.Міхеєвої. Донецьк: Видавництво «Ноулідж», Донецьке відділення,2010. – 463 с.)

Блер А. Рубл

ІV. На книжкову полицю

Б.Рубл. Дбати про майбутнє міста

147

Безумовно, те, що відбувається,дуже важливо, якщо про міста постій-но пишуть такі престижні журнали якThe Economist, Foreign Affairs, ForeignPolicy, Wilson Quarterly, останнім часомвиходить багато нових книжок, зокре-ма Welcome to the Urban Revolution/Ласкаво просимо до міської револю-ції/ (2009) Джеба Бругманна, Centuryof the City /Вік міста/ (2008) ФундаціїРокфеллера, State of the World: OurUrban Future /Стан планети: нашеміське майбутнє/ (2007) Інститутувсесвітнього спостереження і CitiesTransformed /Міста, що змінилися/(2003) Американської національноїради досліджень. Ці дослідженняздійснені з різних географічних, полі-тичних та ідеологічних перспективпоступово формують у суспільствінове загальне розуміння: успіх націй усучасному глобалізованому середови-щі залежить від продуктивності їхніхміст і робочої сили.

Десятиліттями такі дискусії точили-ся, залишаючи поза увагою ту частинусвіту, що колись була РадянськимСоюзом. Ця прикра прогалина виниклане випадково, а є наслідком кількохважливих причин. І досі міжнароднаспільнота вчених-урбаністів переважнопросто не знає, що діється у цій частинісвіту, оскільки, коли вони вчилися, вонабула за залізною завісою холодноївійни. Також важливо нагадати, що цейрегіон був значною мірою ізольованийвід світових наукових мереж, і розви-вався, покладаючись на власні інтелек-туальні концепції, що і досі не завждидає змогу знайти спільну мову із реш-тою світової наукової громадськості іорганічно долучитися до міжнародноїдумки.

Після публікації чудового новогонавчального посібника, підготовленогонауковцями Донецького національногоуніверситету управління «Соціологія

міста» ця дискусія набуває іншогоімпульсу і спрямування. Не дивно, щоця книга з’явилася в одному з найвираз-ніше урбанізованих міст Україні, щопороджує для своїх мешканців багатотих самих проблем, як і інші великіміста у всьому світі. Важливо такожнаголосити, що студентів не має вводи-ти в оману визначення «навчальнийпосібник». «Соціологія міста» – ценабагато більше. Це та наукова і теоре-тична основа, на якій Україна можеформулювати свій внесок у всесвітнєобговорення міст та викликів, породже-них їх бурхливим розвитком. Варто від-значити, що в цій книзі не пропущеножодного аспекту сучасних дискусій,зокрема таких, як історія міст, еволюціясоціологічної концепції міст, візуальні іпросторові компоненти міського життя,соціально-культурні чинники, соціаль-ний контекст, міська різноманітність,міське управління тощо. Крім того, упосібнику окремо подано аналіз емпі-ричних даних і світової фахової літера-тури з метою пояснити ґенезу розвиткуміст України. Ілюстрації та посилання єнадзвичайно змістовними, а подекудипросто вичерпними. Тому було б бажа-но, щоб ця книга з’явилася з часом і анг-лійською мовою, і могла б використову-ватися як своєрідна передмова довивчення за межами України її розвит-ку, як частини нового урбанізованогомайбутнього планети.

Поява цієї книги має також важливепозаакадемічне значення. Безумовно,нині Україна є однією з найбільш урба-нізованих країн у світі, хоч і зберігаєромантичне уявлення про себе як прокраїну селян. Ця реальність лежить воснові того, що відбувається в країні всоціальному, економічному, культурно-му і політичному контекстах, але досі їїрозуміння є недостатнім. Ця нова книгапропонує перспективу більш поінфор-мованого обговорення цієї міської

реальності як в університетських ауди-торіях України, так і за їх межами.Результатом такого обговорення можестати лише багатше і глибше розумінняне тільки міст, а і сучасної України.

Нові міські реалії світу – і України –мають широкий вплив на всі аспектижиття. Окрім очевидних проблем з роз-витком і забезпеченням функціонуван-ня інфраструктури, транспорту, телеко-мунікацій, боротьби з бідністю, охоро-ною здоров’я і поліпшенням освіти,оборонці міського майбутнього стика-ються з небаченими досі викликамипородженими надзвичайною скупченіс-тю величезних мас людей в багатьохміських центрах і їх все більшою різно-манітністю. Сучасні міста мають розви-вати здатність одночасно забезпечуватилюдям, що мають відмінності (якими бвони не були) можливість одночасно іжити окремо і бути включеними уміське життя під широкою спільноюпарасолькою громадянства. Для цьогоформальні заходи урядів і муніципалі-тетів мають відповідати організаційнійскладності місцевого життя. Життє -стійкість громади має розглядатися якпроцес – дієслово, а не як об’єкт –іменник.

Мешканцям сучасних міст по всьо-му світі, багатим і бідним, варто було бпам’ятати зауваження історика ЕдвардаКантовича, який писав про політикуЧикаго століття тому. «Політика рівно-ваги, – зазначав Кантович, – може зда-ватися нудною, виглядати обережним ірозсудливим консерватизмом, але такерозуміння дуже далеке від суті справи.Насправді, підтримка політичної рівно-ваги у стрімко зростаючому, роз’єдна-ному місті є надзвичайно динамічною ісміливою діяльністю».

Але бажана рівновага може бутидосягнена тільки, якщо ми розробимонові концепції міста, його ролі в сус-пільстві і державі. Відправним пунктомдля України є визнання і включення унове коло обговорень, які вже розпоча-лися у світі. Країна з такою добре роз-виненою міською мережею, як Українаможе багато запропонувати до роздумівусім, хто думає про міське життя.

Ще одним, і, мабуть, найважливі-шим, внеском «Соціології міста» є те,що вона робить можливою участьУкраїни у фундаментальній глобальнійдискусії про майбутнє нашої планети.Навіть якщо ви не студент, прочитайтецю книжку.

148

На книжкову полицю

Монографія О.С. Бабаніна на -писана на важливу і ак -туальну тему, адже амери-

канський напрям є перспективним у зов-нішньоекономічній политиці Украї ни.

На підставі вивчення широкого коладжерел і науково-аналітичних матеріа-лів українською, англійською і росій-ською мовами автор вперше в україн-ській економічній літературі кваліфіко-вано розглянув цілий комплекс основ-них аспектів українсько-американсько-го співробітництва в галузі торгівлі,інвестицій, офіційної технічної допо-моги, енергетики, а також науки і тех-нологій. Робота складається зі вступу,передмови, семи розділів, висновків,післямови і додатків.

Безперечний інтерес становить пер-ший розділ монографії, в якому авторрозглядає проблеми кореляції діловихциклів України і США, а також питан-ня пожвавлення двосторонньої торгівліз погляду теорії гравітації. У цьому роз-ділі вперше запропоновано застосуван-ня принципу «українського дня» якпевного мінімального орієнтира дляпіднесення і підтримання економічнихвідносин між обома країнами на належ-ному рівні, який відповідав би принци-пам Хартії про стратегічне партнерствоміж Україною та США від 19.12.2008 р.

У другому розділі вивчаютьсяпитання співпраці в галузі торгівлі міжСполученими Штатами, ЄвропейськимСоюзом, Японією, а також трьомапостсоціалістичними країнами – Украї -

ною, Польщею і Російською Феде -рацією протягом 2004–2008 р. На -голошено на потребі докорінного по -ліпшення структури українського екс-порту до США за рахунок товарів звищим ступенем доданої вартості. Якзразок, зазначено успіхи польськихпромисловців, які зуміли як відчутнозбільшити обсяги поставок до Спо -лучених Штатів, так і вийти на амери-канський ринок з продукцією польсь -кого машинобудування і новими знан-нємісткими технологіями.

Перевагою монографії є створенняцілісної картини українсько-американ-ських економічних відносин і виокрем-лення більшості перешкод, які заважа-ють плідному розвитку двосторонньогоспівробітництва. Важливим є підхідавтора до оцінювання проблемних пи -тань в українсько-американській тор-гівлі з погляду Світового банку іпотужного американського експортно-кредитного агентства – ЕксімбанкуСША.

Для фахівців у галузі економічногозростання особливий інтерес становитьрозділ, присвячений інвестиційній про-блематиці. Подано класифікацію аме ри -кан ських закордонних інвестицій в різнікраїни і регіони світу, хоча це питанняпотребує подальшого детальнішого роз -гляду і аналізу. Автор наголошує на лі -дерстві Сполучених Штатів у галузі між-народних інвестицій і звертає увагу нанеобхідність якнайскорішого вирішеннязастарілих інвестиційних суперечок між

149

Важливі аспекти економічної взаємодії(Бабанін О.С.: Україна – США: економічна співпраця. – Львів:

Українська академія друкарства, 2011. – 336 с.)

Олександр Ястремський


150

Україною і США. Обсяг інвестиційСША в Україну є надзвичайно ма лим зогляду актуальної потреби в структурно-му реформуванні і технологічній модер-нізації вітчизняної економіки.

Інвестиційну складову двосторонніхекономічних відносин доповнює п’ятийрозділ, де чи не вперше в українськійекономічній літературі висвітлено ши -рокий спектр проектів американськоїофіційної технічної допомоги Україні,які певним чином сприяють вирішеннюпоточних економічних проблем нашоїдержави, а також її інтеграції в світовеекономічне господарство і створеннясучасних ринкових інституцій.

У шостому і сьомому розділах моно-графії розглядаються різні аспекти дво-сторонньої співпраці в галузі енергети-ки, науки і технологій. Для Украї ни, якійпротягом двох десятиріч не вдалосяподолати надмірну зовнішню енергетич-ну залежність, великий інтерес стано-вить досвід США щодо поліпшеннярівня власної енергетичної безпеки, зо-крема за рахунок розвитку інтелектуаль-них енергосистем, альтернативних і від-новлювальних джерел енергії тощо.

Найцікавішим, на мій погляд, є розділ монографії, присвячений ролінауково-технологічного компонента взростанні як економіки СполученихШтатів, так і (потенційно) економікиУкраїни. Розглядаючи проблематикуукраїнсько-американських відносин,автор наголошує, що саме співпраця вгалузі науки і технологій є найперспек-тивнішим напрямом взаємовигідногоспівробітництва обох країн. В умовах,коли проголошено завдання входженняУкраїни до групи двадцяти провіднихдержав світу, нагальною стає потребавідновлення і динамічного розвиткунауково-технологічного потенціалу на -шої держави, адже шлях сировинногоекстенсивного розвитку економіки Ук-раїни протягом останніх двадцяти років

не сприяв створенню потужного модер-нізованого господарства країни і суттє-вому піднесенню життєвого рівня гро-мадян України. Згідно з даними остан-ніх наукових досліджень, сьогодніУкраїна переважає Сполучені Штатилише за одним показником, а саме«якістю викладання математики і при-родничих дисциплін». Отже, логічнобуло б налагодити взаємовигідну спів-працю в цій сфері, що позитивно впли-нуло б на розвиток фундаментальних іприкладних досліджень в Україні,сприя ло б модернізації обладнанняукраїнських науково-дослідних уста-нов і лабораторій, яке в багатьох НДІ іуніверситетах не оновлювалося протя-гом останніх 20–30 років. Слушною єпропозиція щодо налагодження вико-нання науково-дослідних робіт назамовлення американських державних іприватних структур силами україн-ських науковців, що було б практичнимвпровадженням принципів, закладенихв Угоді про науково-технічну співпра-цю між Україною і США від 4.12.2006 р.

Даючи безумовно позитивну оцінкумонографії, варто зробити декількарекомендацій і зауважень, які авторуслід урахувати в ході подальшоговивчення проблематики українсько-американських економічних відносин.

Зокрема, в умовах загострення сві-тової фінансово-економічної кризибажано було б розглянути характер і динаміку українсько-американськоїспів праці в борговій галузі. Хоча вели-чина державного боргу України Спо -лученим Штатам є порівняно невели-кою, проте уряд США справляє вели-кий вплив на виділення коштів Між -народним валютним фондом, штаб-квартира якого розташована за дваквар тали від Білого дому.

Потребує широкого висвітлення іукраїнсько-американське співробітниц -тво в галузі освіти. Внесок США у підго-

О. Ястремський. Важливі аспекти економічної взаємодії

151

товку українських наукових кадрів і спе-ціалістів у сфері сучасного ринковогогосподарства важко переоцінити. Заоцінками експертів, для динамічногофункціонування ринкової економіки впевній трансформаційній країні, їйпотрібно підготувати на тисячу чоловікнаселення принаймні одного фахівцявідповідно до сучасних західних стан-дартів у галузі економіки, юриспруден-ції, менеджменту, маркетингу тощо.Протягом двох останніх десятирічмайже 10 тисяч фахівців з України здо-були освіту або пройшли курс переква-ліфікації в Сполучених Штатах; значнобільше українських громадян взялиучасть у тренінгах і короткотерміновихкурсах в галузі ринкової економіки,організованих за підтримки американ-ських державних і приватних структур.Особливої уваги заслуговувало б висвіт-лення досвіду роботи EERC (EconomicEducation and Research Consortium,Консорціуму економічних досліджень іосвіти) при економічному факультетіНаціонального університету «Києво-Могилянська академія», створеного зафінансового і інтелектуального сприян-ня Сполучених Штатів у 1996 р. для під-вищення стандартів освіти і підтримкиприкладних досліджень у галузі еконо-міки. Наукова мережа Консорціумустала інкубатором оригінальних нау -кових ідей, надаючи молодим україн-ським науковцям доступ до необхід-них даних і наукової літератури, від-криваючи широкі можливості дляспілкування з відомими фахівцями.Майже 50 випускників EERC після

продовження навчання в провіднихуніверситетах США, Канади, ВеликоїБританії тощо успішно захистилидисертації на здобуття ступеня докто-ра філософії в галузі економіки, чимпідтвердили високу якість підготовкив НАУКМА і сприяли інтеграції укра-їнської науки у світовий науково-тех-нологічний простір.

Крім того, потребують вивченняпитання взаємодії України і США вгалузі вдосконалення бюджетної іподаткової систем, фондового ринку,страхування, регіональної і місцевоїспівпраці тощо. Більше уваги слід булоб приділити співробітництву в галузіпослуг, зокрема створенню програмно-го забезпечення, адже Україна і Спо -лучені Штати разом з Росією та Індієювходять до четвірки провідних країнсвіту в сфері аутсорсингу.

Проте вищезгадані рекомендації незнижують загальної вартості роботи.Дослідження безумовно становить ін -терес для навчальних і наукових закла-дів, фахівців у галузі світового госпо-дарства і міжнародних фінансів. Увищих навчальних закладах для сту-дентів і магістрантів, які спеціалізують-ся в галузі міжнародної економіки іміжнародних фінансів, доцільно органі-зувати спеціальні курси «ЕкономікаСША» і «Економічна співпраця міжУкраїною і США» з використаннямматеріалу монографії.

Рецензована монографія є оригі-нальним науковим дослідженням, якевідкриває новий напрям в українськійекономічній літературі.

Вчитися розбудовувати демократію(Основи демократії: підручник для студентів вищих навчальних закладів / за заг. ред. А.Ф. Колодій. Третє вид., оновлене й доповнене. – Львів: Астролябія, 2009. – 832 с.)

152

Нещодавно вийшло нове, те -матично розширене і ґрун-товно перероблене видання

навчального посібника «Основи демо-кратії. «Посібник підготовлено україн-ськими вченими та експертами в рамках українсько-канадського проек-ту «Розбудова демократії». Авторськийколектив на чолі з професоромА. Колодій цілком успішно реалізувавамбітну ідею – підготувати якісно но -вий посібник, який би не лише осмис-лював і представляв сучасні реалії роз-витку української і світової демократії,але й відрізнявся б від попередньоговидання живим, проблемним та навітьдіалоговим стилем викладу матеріалу.На авторитетну думку керівникаПроекту «Розбудова демократії», ди -ректора Центру вивчення демократіїУніверситету Квінз (Канада) Д. Пер -ліна, ця книга не поступається кращимсвітовим аналогам навчальної літерату-ри подібного роду. Посібник враховуєвесь досвід, надбання, а також пробле-ми вже майже семирічного викладаннякурсу «Основи демократії» у різнихформах та типах навчального процесу вУкраїні та досвід майже десятирічноїроботи українсько-канадський проекту«Розбудова демократії».

Мета, яку ставлять автори новоїкниги, – висвітлення широкого спект-ру проблем сучасної демократії і ство-рення актуального методичного танауково-інформаційного підґрунтя увідповідь на запити вищої школи тасистеми післядипломної освіти щодовпровадження та розвитку освітніхпрограм, навчальних курсів та практи-кумів з «Основ демократії». Втім, цякнига – не лише навчальний посібник,а також аналітичне дослідження, хоча йвикладене у доступній формі, усьогоширокого спектру проблем сучасногодемократичного розвитку. В книзі розг-лядаються як традиційні для демокра-тії теми – політична система, політичніпартії, місцеве самоврядування, грома-дянське суспільство, верховенствоправа та права людини, політична куль-тура, так і новітні сфери осмисленнядемократичного процесу – тема глоба-лізації, гендерні питання, викликиетнополітичного та соціокультурногорозмаїття, національні та «альтерна-тивні» моделі демократії тощо.

З часу виходу першого виданняпосібника у 2002 р. минуло чималочасу. Для країни це був період, особли-во насичений важливими історичнимиподіями, з-поміж яких Помаранчева

Віктор Степаненко

В. Степаненко. Вчитися розбудовувати демократію

153

революція 2004 р., драматичні виборчікампанії, конфліктні ситуації розподілувладних повноважень між різними гіл-ками влади, президентські вибори2010 р., наслідком яких стала не лишезміна конфігурації політичних сил, алей державної моделі – від парламент-сько-президентської республіки 2006 р.знову до президентської республіки.Виникли нові проблеми та виклики длядемократій України і світу, які особливозагострилися у період розгортання з2008 р. фінансово-економічної кризи.

Тому видається, що доповнене йоновлене перевидання посібника «Ос -нови демократії» є актуальним і на часі.В країні відбуваються складні, часомконфліктні процеси, які охоплюють всісфери життя сучасного українськогосуспільства. Суть їх у тому, що демокра-тія вже стала видимим здобутком укра-їнського суспільно-політичного життя,але її можливості та переваги ще не реа-лізовані і не використані сповна. Зо -крема йдеться про необхідність утверд-ження реального народовладдя, проактуальну відповідальність ефективноївлади всіх рівнів перед народом, ут -вердження верховенства права та іншізначущі складові реальної та дієвоїдемократії.

Однією із головних тез, на якій наго-лошують автори при висвітленні різнихаспектів демократичного розвитку, є та,що демократія – не застиглий стан, арадше активний, творчий процес сус-пільного та громадського життя, щопостійно перебуває у розвитку, онов-ленні і вдосконаленні. В освітньомусенсі – це постійно діюча суспільна сис-тема безперервної освіти, уроки дляйого громадян та влади. Авторськийколектив не намагається надати готовівідповіді на складні та відкриті процесирозвитку сучасної демократії, зокремащодо її складного та часом суперечли-вого розвитку в Україні. Та й неможли-

во запропонувати готові рецепти щодовсіх нових питань демократичного роз-витку. Але можливим і актуальним єнавчання основ та принципів демокра-тії, виховання демократичної культури імислення, демократичних навичок івмінь, які кожна людина може сформу-вати в собі з дитинства, із шкільної істудентської лави, аби застосовувати їху суспільному житті своєї країни.Власне, виконання цього завдання і єметою авторів цієї книги.

За задумом авторського колективу,пропонований навчальний посібникможе використовуватися студентамибагатьох спеціальностей вищої школи,експертами і практиками демократич-ної розбудови в Україні, а також будекорисним для широкої аудиторії чита-чів, які цікавляться обширним спект-ром питань демократії. Ще одним здостоїнств книги, є те, що вона зорієн-тована на вивчення демократії з різнихдисциплінарних точок зору: історії,філософії, політології, соціології, пра-вознавства та психології. Демократіяконцептуалізована в посібнику як сис-тема врядування, метою якої є втіленняцінностей свободи, справедливості йрівності. Вона, на переконання авторів,пронизує усі сфери суспільного життя,адже інститути та процеси політичноїсистеми щільно пов’язані з системоюсоціальної організації, втіленої в інсти-тутах громадянського суспільства таринкової економіки.

Автори визначають демократію і якнабір цінностей, і як метод урядування,що найкращим чином сприяє реалізаціїцих цінностей. Тому цей навчальнийпосібник – недвозначно нормативний.Його мета – забезпечити процес ви -вчення основ демократії так, щоб читачіспочатку мали змогу зрозуміти демо-кратію як модель, а вже потім порівню-вали б з нею фактичну дійсність демо-кратії своєї та інших країн. Заради

154


досягнення цієї мети, при викладі кож-ної теми українська реальність порів-нюється з нормативною моделлю демо-кратії – з тим, якою є бажана демокра-тія в усіх її проявах та сферах функціо-нування. За задумом авторів, це маєдопомогти читачам зрозуміти як мож-ливості, так і обмеження демократії,спонукати їх сприймати демократич-ний процес як такий, що безперервнорозвивається, та думати про методи,якими можна покращити демократію.

Цю, як і будь-яку цікаву і важливукнигу, досить складно коментувати, бонайкращий спосіб ознайомлення зтакими книгами – це безпосереднє їхуважне і вдумливе читання. Втім, без-сумнівно, що книга знайде широкеколо таких читачів – студентів, екс-пертів, практичних політиків танебайдужих громадян, що цікавлятьсяпроблемними питаннями розвиткусучасної демократії і перспективами їїрозвитку в Україні.

155

Юрій Бауман,

кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, стажист програми «Міжнародних відвідувачів», Уряд США

Михайло Безносов, кандидат соціологічних наук, доцент кафедри політичної соціології соціологічного факультету ХНУ ім. В.Н. Каразіна

Олександр Дем’янчук, кандидат технічних наук, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Анатолій Карась,доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії,Львівського Національного університету ім. Івана Франка

Жюстін Лакруа,професор політології Брюссельського вільного університету

Костянтин Малеєв, науковий співробітник Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, стажист програми «Міжнародних відвідувачів», Уряд США

Наталія Мусієнко, кандидат філософських наук, Президент консалтингової компанії Nota BeneConsulting, випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Ярослав Пилинський, кандидат філологічних наук, Київське представництво Інституту Кеннана,директор

Віктор Савка,кандидат соціологічних наук, доцент кафедри соціології та соціальної роботиНаціонального університету «Львівська політехніка»

Виктор Степаненко, в.о. завідувача відділу історії, теорії і методології соціології Інституту соціологіїНАНУ, кандидат філософських наук, випускник програм JFDP, ACCELS, програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Наші автори

Александр Сунгуров, кандидат політичних наук, президент Санкт-Петербурзького гуманітарно-полі-тологічного центру «Стратегия», зав. відділенням політології СПб філіалу Вищої школи економіки. випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Сергій Федуняк,доктор політичних наук, професор Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Володимир Фісанов, доктор політичних наук, професор кафедри міжнародних відносин факультетуісторії, політології і міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича

Наталія Черніговець,аспірантка кафедри історії та археології слов’ян Інституту історичної освітиНаціонального педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова

Геннадій Шалашенко, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України

156

Шановний читачу!

Якщо Вас зацікавило наше видання і Ви хотіли б одержувати його наступнівипуски, а також іншу інформацію про програми і заходи, які Інститут Кеннанапроводить в Україні, пропонуємо Вам заповнити цю анкету і надіслати її на адресу:Україна, 04071, Київ, вул. Костянтинівська, 4, офіс 2, або електронною поштою – [email protected]

Прізвище, ім’я та по батькові

Місце роботи, посада

Науковий ступінь

Чи брали участь в американських освітніх програмах (яких і коли)

Поштова адреса

Телефон

Електронна пошта

157

ЗАПРОШУЄМО АВТОРІВ ДО СПІВПРАЦІ

Тема наступного номера:Особливості демократичного розвитку України

Редколегія буде вдячна авторам, які до 1 лютого 2012 року надішлють своїстатті.

Пріоритет буде надано матеріалам, присвяченим таким проблемам:

– Право і демократія;– боротьба з корупцією в умовах демократії;– економічні свободи – запорука демократії.

Просимо надсилати статті обсягом до 50 тис. знаків в електронній версіїформату Word for Windows.

Разом із статтею просимо надсилати короткі відомості про автора: місцероботи, науковий ступінь, звання, адресу, телефон, факс та адресу електронноїпошти. Посилання просимо оформляти згідно із стандартами, встановленими длянаукових публікацій.

Рішення стосовно публікування матеріалів приймаються редколегією. Статтіне рецензуються, рукописи не повертаються. Редакція залишає за собою право налітературну правку, зміну назви статті та скорочення її обсягу. За наведеністатистичні та інші дані відповідає автор.

158

Науково-публіцистичне видання

АГОРАПереосмислюючи демократію: Україна і світовий контекст

Випуск 10

Підписано до друку 4.07.2011 р. Формат 60х84/8Папір офсетний. Друк офсетний. Гарнітура PeterburgС.

Умовн. друк. арк. 17,25. Обл.-вид. 16,8 арк.Наклад 500 прим. Зам. №

Видавництво «Стилос»04070, Київ-70, Контрактова пл., 7

Свідоцтво Держкомінформу України (серія ДК №150 від 16.08.2000 р.)

Надруковано в друкарні підприємства «ЦСТРІ» м. Києва, філіал № 7Україна, м. Київ, вул. Боженка 86-б, тел. (050) 144-64-00

Редактор Я. Пилинський Художнє оформлення Л. Холошо

Технічний редактор Г. Шалашенко Коректор З. Конєєва

Адреса редакції:вул. Костянтинівська, 4, офіс 2

Київ, 04071, Українател/факс +380 (44) 425-3624

тел +380 (44) 585-0890/91

Для електронної пошти: [email protected]

agora 10 correct:agora 8.qxd · 2016-12-03 · Внутрішні та зовнішні...

Documents

Transcript of agora 10 correct:agora 8.qxd · 2016-12-03 · Внутрішні та зовнішні...