1

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кваліфікаційна наукова праця

на правах рукопису

РЕБЕНОК НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 159.9:351.746

ДИСЕРТАЦІЯ

ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПРАВОВІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПРЕВЕНТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІЛЬНИЧНОГО

ОФІЦЕРА ПОЛІЦІЇ

19.00.06 «Юридична психологія»

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,

результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

_________________ Н. О. Ребенок

Науковий керівник Кудерміна Олена Іванівна,

доктор психологічних наук, доцент

Київ – 2018

2

АНОТАЦІЯ

Ребенок Н. О. Функціонально-правові та психологічні засади

індивідуально-превентивної діяльності дільничного офіцера поліції. –

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

за спеціальністю 19.00.06 – юридична психологія. – Національна академія

внутрішніх справ, Київ, 2018.

В дисертаційній роботі охарактеризовані функціонально-нормативні

чинники та юридико-психологічні компоненти індивідуально-превентивної

діяльності дільничного офіцера поліції; висвітлені організаційно-процедурні

і психологічні особливості здійснення індивідуально-превентивних заходів;

визначені напрями та умови вдосконалення індивідуально-превентивної

діяльності дільничного офіцера поліції.

На основі системного та структурно-функціонального підходів

здійснено комплексний нормативно-правовий та юридико-психологічний

аналіз індивідуально-превентивної діяльності дільничного офіцера поліції в

контексті її предметності, функціональної спрямованості та суб’єктно-

об’єктних відносин; обгрунтовані пропозиції щодо нормативного

регулювання та методичного забезпечення реалізації індивідуально-

превентивних заходів стосовно конкретних категорій підоблікових осіб з

урахуванням їх психологічного змісту і процедурних компонент;

запропоновано напрями психологічного забезпечення індивідуально-

превентивної діяльності дільничних офіцерів поліції, визначено їх основні

функціонально-змістовні характеристики та критерії ефективності.

Обгрунтовано, що індивідуально-превентивна діяльність дільничного

офіцера поліції опосередкована низкою психологічних детермінант і

чинників. Зокрема, індивідуальна превенція є цілісною

складноструктурованною діяльністю, в якій реалізуються основні й

забезпечуючі різновиди діяльностей, пов’язані зі здійсненням дільничним

3

офіцером інформаційно-пізнавальної функції, встановленням психологічного

контакту і взаємодією з об’єктами профілактичного впливу, організацією

індивідуальної превенції, її документуванням.

Доведено, що складна система суб’єктно-об’єктних відносин при

здійсненні заходів індивідуально-превентивного впливу визначається низкою

професійних компетенцій дільничного офіцера поліції, заснованих на

відповідних професійно значущих якостях, що охоплюють всі компоненти

особистості.

Аргументовано, що структура індивідуальної превенції представлена

низкою послідовних, взаємопов’язаних стадій: виявлення осіб, від яких

можна очікувати вчинення правопорушень, спостереження за ними,

здійснення превентивного впливу. Всі ці стадії важливі і необхідні, оскільки

тільки в їх комплексній єдності можлива сама індивідуально-превентивна

діяльність.

Обгрунтовано, що індивідуально-превентивну роботу доцільно

здійснювати в двох формах: безпосередньо самим дільничним офіцером

поліції та за допомогою інших суб’єктів. При цьому дільничний проводить

превентивні бесіди, сприяє трудовому і побутовому влаштуванню, здійснює

контроль за проведенням дозвілля профілактованим; інші суб’єкти (шефи-

наставники, громадські вихователі, керівники організацій і підприємств,

члени суспільних формувань з підтримання правопорядку) – йому

допомагають.

Висловлені аргументи стосовно того, що індивідуально-превентивна

діяльність (безпосередня корекційно-виховна попереджувальна робота), – це,

по-перше, процес, спрямований на зміну анти суспільних поглядів,

поведінкових стереотипів профілактованих осіб, прищеплення їм морально-

психологічних якостей, що відповідають нормам і правилам суспільного

життя і, по-друге, це результат діяльності, за якої реалізуються вимоги

нормативно-правових актів, що регламентують це суспільне життя. В

кожному конкретному випадку зміст превентивного впливу визначається

4

особливостями особистості правопорушника і оточуючим соціальним

середовищем, а також характером заходів, що застосовуються дільничним

офіцером поліції, одним з найбільш значущих і психологічно насичених є

превентивна бесіда.

Визначено, що вирішення проблем удосконалення організаційно-

функціональних чинників індивідуально-профілактичної діяльності

дільничного офіцера поліції доцільно реалізовувати за декількома

напрямами, перший з яких стосується модифікації нормативно-

законодавчого регулювання превентивної роботи, а другий – перегляду ролі

структурно-функціональних і організаційно-управлінських детермінант цієї

роботи. Актуальним нині є питання про розгляд і прийняття Закону України

«Про превентивну діяльність», котрий дозволить піднести роботу з

попередження злочинності, здійснювану окремим відомствами,

організаціями і службами держави, на рівень системності, завдяки чому

цілісна, узгоджена діяльність вказаних суб’єктів здатна набути якісно нового

характеру.

Ключові слова: індивідуально-превентивна діяльність, дільничний

офіцер поліції, суб’єктно-об’єктні відносини, підоблікові особи,

психологічне забезпечення.

ANNOTATION

Rebenok N. O. Functional, legal and psychological principles of the

preventive individual activity for the district police officer. – Qualification

scientific work on the rights of the manuscript..

This thesis are made as a Candidate Degree in Juridical Science in Juridical

Psychology (specialty 19.00.06) – National Academy of Internal Affairs, Kiev,

2018.

Functional and normative factors and legal, psychological and judicial

components of the individual preventive activity for the district police officer are

5

characterized in our thesis. The organizational procedures and psychological

peculiarities of implementation of individual preventive measures are also

highlighted. Finally, certain areas and conditions for the improvement of the

individual preventive activities for the district police officer are selected.

On the basis of system and structural-functional approaches a

comprehensive legal and legally-psychological analysis of the individual and

preventive activity for the district police officer was carried out in the context of its

objectivity, functional orientation and subject-object relations. The proposals on

normative regulation and methodical support for the implementation of individual

preventive measures, related to specific categories of subordinate persons and

based on their psychological content and procedural components, were explained.

Also, the directions of further psychological support of individual preventive

activities for district police officers were proposed. Their main functional and

content characteristics and performance criteria were determined.

It is explained, that the individual preventive activity for a district police

officer is mediated by a number of psychological determinants and factors. In

particular, individual prevention is an integral complex of structured activity, in

which the main and providing varieties of activities are realized. It is connected

with the implementation of the informational cognitive function by the district

officer, the establishment of psychological contact and interaction with the objects

of preventive influence, the organization of the individual prevention, its

documentation.

We proved that a complex system of subject-object relations in the

implementation of measures of individual preventive influence is determined by a

number of professional competences for the district police officer. It is based on

the relevant professionally significant qualities that cover all components of the

personality.

It is proved that the structure of the individual prevention is represented by a

series of consistent, interrelated stages: the identification of persons, from whom

we can expect offenses, monitoring of these persons, and implements preventive

6

influence. All these stages are important and necessary, because individual

preventive activity is possible only in their integrated unity.

It is also proved that it is useful to carry out individual preventive work in

two forms: directly by district police officers and with the help of other subjects.

At the same time, the district implements preventive conversations, promotes labor

and household equipment, controls the leisure activities of the subjects. Other

subjects (mentors, public educators, heads of organizations and enterprises,

members of public order formations) help them.

The arguments were told about what individual preventive activities (direct

correctional and educational preventive work) are. Firstly, it is a process aimed at

changing the anti-social attitudes, behavioral stereotypes of sociopathic

individuals; give them moral and psychological qualities that are connected with

norms and rules of social life. Secondly, it is the result of the activity, which

implements the requirements of the normative legal acts regulating they social life.

In each case, the content of preventive influence is determined by the peculiarities

of the perpetrator's personality and the surrounding social environment, as well as

by the nature of the measures applied by the district police officer. One of the most

significant and psychologically important is the preventive conversation.

It is determined that solving problems of improving the organizational and

functional factors of individual preventive activities for district police officers is

expedient to implement in several directions. The first of these directions concerns

the modification of legislative regulation of preventive work. The second direction

is the revision of the role of structural, functional, organizational and managerial

determinants of this work. The current issue is the consideration and adoption of

the Law of Ukraine "On Preventive Activities". The law will allow the work on

crime prevention that will be carried out by individual agencies, organizations and

services of the state. Coordinated activities of these entities can acquire a

qualitatively new character.

Key words: individual preventive activity, district police officer, subject-

object relations, subordinated persons, psychological support.

7

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

наукові праці, в яких опубліковані наукові результати дисертації:

1. Левченко (Ребенок) Н. О. Юридико-психологічна сутність

профілактики правопорушень. Юридична психологія. 2016. № 2. С. 129–137.

2. Левченко (Ребенок) Н. О. Психологічні особливості здійснення

профілактичних заходів дільничним офіцером поліції. Юридична психологія.

2017. № 1. С. 160–168.

3. Левченко (Ребенок) Н. О.Застосування дільничними офіцерами

поліції індивідуально-профілактичних заходів та їх інформаційно-

психологічне забезпечення. Юридична психологія. 2017. № 2. С. 126–140.

4. Левченко (Ребенок) Н. О. Особливості психологічного забезпечення

індивідуально-профілактичної діяльності дільничного офіцера поліції.

Науковий вісник Херсонського державного університету. 2017. Вип. 2. Т. 4.

С. 110–114. (Серія «Юридичні науки»).

5. Левченко (Ребенок) Н. О. Юридико-психологические компоненты

индивидуально-профилактической деятельности участкового офицера

полиции. Право и Закон. 2017. № 4. С. 75–79.

наукові праці, які засвідчують апробацію матеріалів дисертації:

6. Левченко (Ребенок) Н. О. Особливості індивідуально-превентивної

роботи з раніше засудженими особами. Держава і право в умовах

глобалізації: реалії та перспективи : матеріали наук.-практ. конф. (Дніпро,

3–4 лют. 2017 р.). Дніпро, 2017. С. 50–53.

7. Левченко (Ребенок) Н. О. Принципи та особливості інформаційного

забезпечення при здійсненні дільничними офіцерами поліції індивідуально-

превентивної роботи. Юридичні наукові дискусії як фактор сталого

розвитку правової доктрини та законодавства : матеріали наук.-практ.

конф. (Київ, 7–8 квіт. 2017 р.). Київ, 2017. С. 57–60.

8

8. Левченко (Ребенок) Н. О. Історія становлення служби дільничних

офіцерів поліції в Україні. Юридична наука: виклики і сьогодення : матеріали

наук.-практ. конф. (Одеса, 9–10 черв. 2017 р.). Одеса, 2017. С. 63–65.

9. Левченко (Ребенок) Н. О. Організаційно-функціональні засади

підвищення ефективності індивідуально-превентивної роботи дільничних

офіцерів поліції. Сучасні тенденції в юридичній науці України та зарубіжних

країн : матеріали наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 22–23 верес. 2017 р.).

Запоріжжя, 2017. С. 56–60.

10. Левченко (Ребенок) Н. О. Особливості індивідуально-

профілактичної діяльності дільничного офіцера поліції. Кримінологічна

теорія і практика: досвід, проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення :

матеріали міжвуз. наук.-практ. круг. столу (Київ, 21 квіт. 2018 р.). Деревач :

Нац. акад. внутр. справ, 2018. С. 343–346.

9

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 10

ВСТУП 11

РОЗДІЛ 1. ІНДИВІДУАЛЬНО-ПРЕВЕНТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ

ДІЛЬНИЧНОГО ОФІЦЕРА ПОЛІЦІЇ ЯК ЮРИДИКО-

ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА 19

1.1. Функціонально-нормативні чинники індивідуально-превентивної

діяльності дільничного офіцера поліції 20

1.2. Юридико-психологічні компоненти індивідуально-превентивної

діяльності дільничного офіцера поліції 60

Висновки до розділу 1 73

РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА

СУЧАСНОГО СТАНУ ІНДИВІДУАЛЬНО-ПРЕВЕНТИВНОЇ РОБОТИ

ДІЛЬНИЧНОГО ОФІЦЕРА ПОЛІЦІЇ 75

2.1. Організаційно-процедурні і психологічні особливості здійснення

індивідуально-превентивних заходів 75

2.2. Застосування дільничним офіцером поліції індивідуально-превентивних

заходів та їх інформаційно-психологічне забезпечення 94

Висновки до розділу 2 110

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ТА УМОВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПРЕВЕНТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІЛЬНИЧНОГО

ОФІЦЕРА ПОЛІЦІЇ 118

3.1. Організаційно-функціональний напрям підвищення ефективності

індивідуально-превентивної роботи 118

3.2. Удосконалення психологічного забезпечення індивідуально-

превентивної діяльності 147

Висновки до розділу 3 163

ВИСНОВКИ 168

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 175

ДОДАТКИ 198

10

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ГРПП – групи реагування патрульної поліції

ГУНП – Головне управління Національної поліції

ДОП – дільничний офіцер поліції

ДДВП – Державний Департамент виконання покарань

ЄІС МВС – єдина інформаційна система МВС України

НКВС СРСР – Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР

НПУ – Національна поліція України

МВС – Міністерство внутрішніх справ

МОЗ – Міністрство охорони здоров’я

ОВС – органи внутрішніх справ

ПП – патрульна поліція

РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична республіка

СРСР – Союз Радянських Соціалістичних республік

УВП – установи виконання покарань

УРСР – Українська Радянська Соціалістична республіка

11

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. Аналіз оперативної

обстановки на території України дає підстави констатувати деякі позитивні

зміни за основними напрямами протидії злочинності. Національна поліція

України та її територіальні органи вживають цілеспрямованих і системних

заходів з активізації превентивної діяльності. Результатами зазначеного є

зменшення у 2017 р. загальної кількості злочинів у нашій державі на 14 %1 і

випадків учинення крадіжок, грабежів, розбійних нападів й убивств у першій

половині 2018 р.2. Населення схвально оцінило широкомасштабні

профілактичні заходи в регіонах із найскладнішою криміногенною

обстановкою. Збільшилася кількість своєчасно відвернених і припинених

злочинів та інших правопорушень. Покращено інформування населення про

способи самозахисту від протиправних посягань. Попри це, у зв’язку з

об’єктивними та суб’єктивними чинниками, вплив превентивних заходів,

здійснюваних Національною поліцією України, на стан і рівень злочинності

залишається недостатнім.

Безумовно, що основне навантаження з організації та проведення

загальної й індивідуальної превенції припадає на дільничних офіцерів поліції

(ДОП). Результати опитування громадян різної статі й віку за місцем їх

мешкання, роботи та навчання засвідчують, що населення загалом позитивно

оцінює роботу ДОП. Так, 46,7 % дітей віком до 17-ти років у разі виникнення

загрози звернулися б до поліції, оскільки вважають, що саме поліцейські

зможуть допомогти і захистити їх від злочинних посягань; 54,7 % батьків

звернулися б саме до правоохоронців у випадку, якщо їхні діти стали б

1 Результати роботи Національної поліції України у 2017 році. URL:

http://mvs.gov.ua/ua/infographic/nacionalna_policiya/Rezultati_roboti_Nacionalnoi_policii_Ukraini_u_2017_roci.

htm. 2 За півріччя Нацполіція направила до суду 161 кримінальне провадження відносно ОЗГ. URL:

http://mvs.gov.ua/ua/news/14689_Za_pivrichchya_Nacpoliciya_napravila_do_sudu_

161_kriminalne_provadzhennya_vidnosno_OZG_FOTO_INFOGRAFIKA.htm.

12

жертвою злочину3. Водночас слід зазначити, що використання працівників

цього відділу як резерву для вирішення кадрових питань в інших підрозділах,

постійне залучення до виконання не властивих їм функцій негативно

позначаються на якісному складі й організації взаємодії з населенням.

Унаслідок цього вони втрачають уміння цільового пошуку інформації,

встановлення довірливих стосунків із громадянами й інтерес до роботи

загалом. Недостатньо налагоджено взаємодію з органами місцевого

самоврядування та громадськими організаціями у виконанні завдань з

профілактики правопорушень. Повільно формується нормативно-правова база

щодо попередження злочинів. Зазначені обставини сприяють зниженню

ефективності превентивної діяльності ДОП. На практиці це призвело до того,

що з усього арсеналу форм і методів для протидії правопорушенням вони

застосовують переважно тільки санкції, що не завжди забезпечує очікуваний

позитивний ефект.

Залишається нереалізованим потенціал оптимізації превентивної

роботи з боку психологічної науки і практики. Поза науковими

дослідженнями та впровадженням їхніх результатів у практичну діяльність

опинилися важливі питання, що стосуються психологічного забезпечення

організаційно-управлінських аспектів діяльності ДОП та психологічного

супроводження заходів індивідуально-превентивного впливу.

Аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел із досліджуваної

проблематики дає підстави стверджувати, що в роботах науковців є низка

положень і висновків методологічного спрямування, що стосуються

превенції правопорушень (А. Є. Жалинський, І. І. Карпець, В. М. Кудрявцев,

Н. Ф. Кузнєцова, Н. П. Мишляєв, Г. М. Міньковський, А. Б. Сахаров,

О. К. Черновський та ін.). Науковці-правники здійснили значну кількість

теоретичних і прикладних досліджень із проблем протидії адміністративним і

кримінальним правопорушенням, правозастосовної діяльності (Д. Н. Бахрах,

3 Дані, отримані в результаті інтерактивного опитування молоді, здійсненого в рамках системи «U-

report». URL: http://mvs.gov.ua/ua/news/12973_Mayzhe_47_ditey_dovirya_zahistu_ policii_INFOGRAFIKA.htm.

13

І. І. Веремеєнко, М. І. Єропкін, Ф. Є. Колонтаєвський, Н. І. Побежимова,

Г. А. Туманов, А. П. Шергін, А. Ю. Якимов). Різним аспектам особистості

правоохоронця та його діяльності присвячено вагомі теоретичні та науково-

дослідні роботи (Г. А. Аванесов, П. П. Баранов, А. В. Боков, О. М. Джужа,

Є. В. Додін, А. І. Долгова, Ю. Л. Заросинський, О. А. Козловська, С. О.

Ларіонов, В. П. Савенков, В. І. Олефір, В. М. Прокопенко та ін.). Учені

проаналізували організаційні й методологічні проблеми превентивної

діяльності, її детермінанти і чинники, функції ДОП та шляхи їх оптимізації.

Проте ці дослідження стосуються переважно кримінологічного й

адміністративно-управлінського напрямів діяльності ДОП. Не менш вагомий

напрям юридико-психологічного забезпечення цієї діяльності в науковій

літературі висвітлено недостатньо. Окремим питанням психологічного

опосередкування професійної діяльності ДОП, зокрема психологічних

чинників реалізації деяких функціональних обов’язків, психологічної

культури, професіограми та психограми ДОП, присвячено праці С. М. Бойка,

М. І. Дмитренка, В. М. Зінича, П. В. Макушева, Н. Б. Полухіної,

В. П. Темченка, Г. О. Юхновця та ін.

Водночас ці напрацювання були орієнтовані на дослідження

організаційно-правових і функціональних питань діяльності, а проблема

превенції (як загальної, так й індивідуальної) правопорушень досі

залишається недостатньо вивченою. Комплексно аспекти індивідуально-

превентивного впливу, з огляду на умови сучасного етапу становлення

українського суспільства, нових тенденцій у розвитку юридичної психології, не

проаналізовано.

Вагоме значення такі дослідження мають у контексті реформування

законодавства України, його гуманізації та наближення до європейських

стандартів, декларованого слогана діяльності поліції «Поліція для

суспільства». Значущість проблеми індивідуально-превентивної діяльності

ДОП, її організаційно-правових детермінант і юридико-психологічного

14

опосередкування, а також її недостатня наукова розробленість визначили

вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до положень Стратегії

сталого розвитку «Україна–2020», затвердженої Указом Президента України

від 12 січня 2015 р. № 5/2015; Національної стратегії у сфері прав людини,

затвердженої Указом Президента України від 25 серпня 2015 р. № 501/2015;

Плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на

період до 2020 року, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 23 листопада 2015 р. № 1393-р; Пріоритетних напрямків наукового

забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на 2015–2019 рр.,

затверджених наказом МВС України від 16 березня 2015 р. № 275). Тему

дисертації затверджено рішенням вченої ради Національної академії

внутрішніх справ від 29 жовтня 2015 р. (протокол № 20) й уточнено

рішенням вченої ради Національної академії внутрішніх справ від 30 травня

2018 р. (протокол № 9).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в

розробленні теоретичної моделі та практичних рекомендацій стосовно

індивідуально-превентивної діяльності ДОП, спрямованих на подальше

вдосконалення цього напряму роботи.

Для реалізації поставленої мети необхідно було виконати такі науково-

дослідні завдання:

1) висвітлити сутність і значення інституту ДОП з позицій сучасних

вимог до індивідуальної превенції правопорушень;

2) схарактеризувати функціонально-нормативні чинники

індивідуально-превентивної діяльності ДОП;

3) розглянути психологічний зміст правового регулювання

індивідуально-превентивної діяльності ДОП;

4) визначити організаційно-функціональні та юридико-психологічні

засади забезпечення індивідуально-превентивної діяльності ДОП;

15

5) здійснити психологічну характеристику основних форм і методів

індивідуально-превентивної діяльності ДОП;

6) сформулювати пропозиції щодо вдосконалення організаційно-

функціонального забезпечення індивідуально-превентивної діяльності ДОП;

7) надати рекомендації з оптимізації психологічного забезпечення

індивідуально-превентивної діяльності ДОП.

Об’єктом дослідження є індивідуально-превентивна діяльність ДОП.

Предмет дослідження – функціонально-правові та психологічні засади

індивідуально-превентивної діяльності ДОП.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного

дослідження становлять сучасні досягнення теорії пізнання. Застосовано

комплекс взаємопов’язаних загальнонаукових і спеціально-наукових методів,

зокрема: проблемно-хронологічний – для встановлення історичних передумов

формування концепції індивідуальної превенції правопорушень в Україні

(підрозділ 1.1); порівняльно-правовий – для характеристики функціонально-

нормативних чинників індивідуально-превентивної діяльності ДОП

(підрозділ 1.1); системно-функціональний – для висвітлення юридико-

психологічних компонентів індивідуально-превентивної діяльності ДОП

(підрозділ 1.2); формально-логічний – для визначення організаційно-

процедурних і психологічних особливостей здійснення індивідуально-

превентивних заходів (підрозділ 2.1); психологічного моделювання – для

виокремлення психологічних засад застосування індивідуально-

превентивних заходів та їх інформаційно-психологічного забезпечення,

удосконалення психологічного супроводження індивідуально-превентивної

діяльності (підрозділи 2.2 та 3.2); логіко-юридичний – для встановлення

особливостей організаційно-функціонального напряму підвищення

ефективності індивідуально-превентивної роботи (підрозділ 3.1); методи

математичної статистики – для кількісного порівняльного оцінювання та

якісного аналізу одержаних результатів (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 3.1).

16

Емпіричну базу дисертаційної роботи становлять результати

опитування 68 осіб – ДОП, що відповідає вимогам математико-статистичної

достовірності на рівні Р≤0,05. З огляду на необхідність отримання експертної

фахової інформації, обстеженню підлягали ДОП зі стажем роботи в МВС

України не менше ніж 5 років і на посаді – не менше ніж 2 роки. Було

дотримано вимоги територіальної представленості (головні управління

МВС України в Житомирській, Полтавській областях і м. Києві).

Респондентів досліджували за місцем роботи та під час підвищення

кваліфікації в Національній академії внутрішніх справ протягом 2014–2016

років. Також було проаналізовано 24 контрольно-наглядові справи й облікові

справи на 57 осіб.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що

дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, виконаним

після прийняття нормативно-правових актів, що регламентують діяльність

ДОП, у якій з юридико-психологічних позицій комплексно розглянуто

проблеми індивідуально-превентивної діяльності ДОП. До визначальних

положень роботи слід виокремити такі:

вперше:

– на підставі системного та структурно-функціонального підходів

здійснено комплексний нормативно-правовий і юридико-психологічний

аналіз індивідуально-превентивної діяльності ДОП у контексті її

предметності, функціональної спрямованості та суб’єктно-об’єктних

відносин;

– обґрунтовано пропозиції щодо нормативного регулювання та

методичного забезпечення реалізації індивідуально-превентивних заходів

стосовно конкретних категорій підоблікових осіб залежно від їхнього

психологічного змісту і процедурних компонентів;

– запропоновано напрями психологічного забезпечення індивідуально-

превентивної діяльності ДОП, визначено їхні основні функціонально-змістові

характеристики та критерії ефективності;

17

удосконалено:

– понятійний апарат індивідуально-превентивної діяльності ДОП, її

пріоритетні напрями та психологічний зміст;

– уявлення про інформаційне забезпечення індивідуальної превенції,

діагностичні критерії суспільної небезпечності підоблікових осіб як основи

планування доцільних індивідуально-превентивних заходів;

– нормативно-психологічні чинники побудови прогностичної моделі

індивідуальної превенції та критеріїв її ефективності;

дістало подальший розвиток:

– теоретико-методологічні засади нормативно-правового та

функціонального аналізу превентивної діяльності ДОП за основними її

параметрами;

– положення щодо перспективних напрямів організаційно-правового,

функціонального та психологічного забезпечення індивідуально-

превентивної роботи ДОП у сучасних умовах;

– методичні підходи до оптимізації регламенту та процедури

індивідуальної профілактики відповідно до диференційних відмінностей

підоблікових осіб і корекційних можливостей окремих превентивних заходів.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що

сформульовані в роботі висновки та пропозиції впроваджені та

можуть бути використані за такими напрямами:

– у практичній діяльності підрозділів превентивної діяльності

Національної поліції України як навчально-методичні матеріали для

проведення занять у системі службової підготовки (акт впровадження

Національної поліції України від 28 травня 2018 р.; акт впровадження

Головного управління Національної поліції України в Київській області від

18 жовтня 2018 р.);

– в освітньому процесі – під час викладання навчальних дисциплін

«Юридична психологія», «Актуальні проблеми профілактичної діяльності

підрозділів Національної поліції» та в межах навчальної тематики під час

18

підвищення кваліфікації ДОП згідно із затвердженими МВС України

навчальними програмами післядипломної освіти Національної академії

внутрішніх справ (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ

від 21 грудня 2017 р.).

Апробація матеріалів дисертації. Результати дисертаційного

дослідження обговорено на засіданнях кафедри юридичної психології

Національної академії внутрішніх справ. Основні положення роботи, висновки

та рекомендації оприлюднено на чотирьох наукових конференціях, а саме:

«Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (Дніпро, 3–

4 лютого 2017 р.); «Юридичні наукові дискусії як фактор сталого розвитку

правової доктрини та законодавства» (Київ, 7–8 квітня 2017 р.); «Юридична

наука: виклики і сьогодення» (Одеса, 9–10 червня 2017 р.); «Сучасні тенденції в

юридичній науці України та зарубіжних країн» (Запоріжжя, 22–23 вересня

2017 р.); «Кримінологічна теорія і практика: досвід, проблеми сьогодення та

шляхи їх вирішення» (Київ, 21 квітня 2018 р.).

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох

розділів, що містять шість підрозділів, висновків, списку використаних

джерел (242 найменування на 24 сторінках) і двох додатків (на 6 сторінах).

Повний обсяг дисертації становить 203 сторінки, з них обсяг основного

тексту – 167 сторінок.

19

РОЗДІЛ 1

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДІЛЬНИЧНИХ

ОФІЦЕРІВ ПОЛІЦІЇ ЯК ЮРИДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Профілактика злочинності з прадавніх часів була важливим

інструментом підтримання безпечного існування людських спільнот.

Попередження злочинності – буквально означає оберігання людей,

суспільства, держави від злочинів. Історичні корені цього виду соціальної

практики йдуть далеко в глибину віків: з появою перших кримінально-

правових заборон і злочинів, як діянь, що здійснюються всупереч ним, стали

вживатися заходи не лише каральної, але й попереджувальної протидії.

Історичні екскурси свідчать, що найдавнішим превентивним заходом проти

злочинності було вигнання, яке культивувалось на більшості територій

проживання людей, зокрема, на території сучасної Європи.

В подальшому цей захід отримав закріплення в законодавствах

Древнього Риму, в країнах середньовічної Європи і Російської імперії.

Латинський вираз «Praemonitus praemunitus» («Попереджений – отже

озброєний») став фактичною основою реагування законодавства на

профілактику злочинної поведінки. Імператриця Катерина II, всупереч

тодішнім правникам (Блекстон, Романьоза), в Наказі про покарання

керувалась принципом Ш. Монтескьє: «Краще попереджати, аніж карати за

злочин».

Ще одним давнім профілактичним заходом вважається «поліцейський

нагляд» – інститут, започаткований у 1806 р. у Франції, в часи існування

Першої Імперії і в подальшому розповсюджений в усіх європейських країнах

і навіть в Японії. В більшості європейських країн дія поліцейського нагляду

полягала у: 1) забороні перебувати в певних місцях; 2) екстрадиції (щодо

іноземних громадян); 3) вчиненні обшуку у піднаглядного без встановлених

законом обмежень. У Російській імперії поліцейський нагляд практикувався

20

ще з XVIII ст. В 1837 р. було визначено ставлення поліції до піднаглядних:

губернатори повинні були слідкувати за тим, щоб нагляд «не був без причин

та користі, не завдавав клопоту піднаглядним і не обтяжував роботу поліції».

Поліцейський нагляд стосувався тих, хто відбув покарання за майнові

злочини, крадіжки, розбій, вимагання, шахрайство та насильство [64].

1.1. Функціонально-нормативні чинники індивідуально-

профілактичної діяльності дільничного офіцера поліції

Стосовно дільничного офіцера поліції, як наріжного суб’єкта

профілактичної діяльності, то в більшості наукових джерел [48; 100; 103; 166

та ін.] його прообразом визначається квартальний наглядач – посадова особа,

визначена «Статутом благочиння або поліцейським», введеним в дію Указом

Петра I у 1782 р. В подальшому, згідно «Тимчасових правил про устрій

поліції в містах і уїздах губерній» від 1862 р., були створені уїздні

поліцейські управління, низовою ланкою яких стали дільниці, очолювані

приставом. Дільниці поділялись на околотки (3-4 тис. населення) на чолі з

околоточним наглядачем, якому підпорядковувались городові постової

служби.

На теренах нашої держави сучасний інститут дільничних офіцерів

поліції пройшов доволі тривалий і неоднозначний шлях. Зокрема, у травні

1917 р. Центральною Радою було прийнято Постанову «Про українську

народну міліцію», в розділі якої «Про предмети відання та ступені влади

міліції» окреслено низку функцій посадових осіб, у тому числі

попереджувально-профілактичних. Постановою П. П. Скоропадського від

1918 р. «Про зміну існуючих законів про міліцію і утворення державної

варти» обов’язки підтримання правопорядку на обслуговуваній території

покладено на дільничного начальника державної варти. Після впровадження

на теренах України Радянської влади правовою основою розбудови міліції

21

стала «Інструкція про організацію радянської робітничо-селянської міліції»

від 12 жовтня 1918 р., підготовлена за дорученням Ради Народних Комісарів

РРФСР, Народного комісаріату внутрішніх справ, Народного комісаріату

юстиції, в якій були закріплені місце міліції в системі радянського

державного управління і визначено її обов’язки. Згідно з нею, первісною

ланкою апарату міліції була дільниця (незабаром перейменована в район),

очолювана дільничним начальником міліції (начальником міліційного

району). Йому підпорядковувалися старші міліціонери і міліціонери. У

лютому 1919 р. Радою Народних Комісарів УРСР прийнято декрет про

утворення Радянської Робітничо-Селянської міліції та затверджено

«Інструкцію для районних наглядачів», якими на той час називали

дільничних офіцерів поліції.

Становленню служби ДОП на території України були притаманні і

певні особливості. Зокрема, Наказом по міліції Кримської Радянської

Соціалістичної республіки (№108 від 26.04. 1922 р.) були введені в дію

Положення та «Інструкція про старших дільничних міліціонерів», основними

функціями яких визначено:

1) охорону порядку та громадської безпеки;

2) захист всіх і кожного від всіляких насильств;

3) охорону інтересів державного майна і приватної власності.

Цікаво, що в цій Інструкції було обумовлено певні аспекти взаємин

дільничного офіцера з громадянами, зокрема, щодо ввічливого і уважного

ставлення до них, наполегливого і принципового дотримання громадянами

вимог законодавства. У разі словесної образи дільничного ним не повинні

були допускатись жодні насильницькі дії, а лише доповідь про це

керівництву. У випадках образи дією від дільничного вимагалося суворе

дотримання «Положення про застосування зброї».

Слід зазначити, що у перших нормативних документах не йшлося про

розмежування обов’язків між посадовцями низової ланки міліції і про

організаційні форми їх використання. За різноманітністю організації

22

діяльності працівників міліції і за часом прийняття однієї з них як

оптимального варіанту для усіх органів цей процес в місті був дещо іншим,

аніж на селі. Вперше дільничні наглядачі були введені в містах і селищах

міського типу. Нормативно правовий статус цього суб’єкта міліції закріплено

в «Інструкції дільничному наглядачеві» в листопаді 1923 р. У сільській же

місцевості до 1930 р. працівники міліції поділялись на старших і молодших

волосних міліціонерів. Спеціальним наказом НКВС СРСР від 13 лютого

1930 р. № 109 дільничні наглядачі міської міліції і сільські міліціонери

райадмінвідділень, які здійснювали службу на дільницях, були

перейменовані в дільничних інспекторів міліції. В 1946 р. при реорганізації

НКВС у Міністерство внутрішніх справ знову відбулось перейменування

дільничних інспекторів міліції у дільничних уповноважених.

Протягом 70-х – 80-х років ХХ ст. дільничні інспектори як

представники профілактичної служби перебували в структурі карного

розшуку на рівні підрозділів, що здійснювали загальну та індивідуальну

профілактику, а також окремо профілактику правопорушень неповнолітніх. З

1983 р. вони виокремлені в службу ДОП, підпорядковану безпосередньо

керівникам міськрайвідділів. В зв’язку з реорганізацією МВС у Міністерство

охорони громадського порядку у 1986 р., служба ДОП увійшла до складу

Служби охорони громадського порядку, а пізніше, у 1988 р. створене окреме

Управління профілактичної служби, до якого і входило управління

дільничних інспекторів міліції. З 1995 р. ДОПи підпорядковуються

Управлінню профілактичної та адміністративної роботи МВС України.

Безпосередньо регламентація діяльності ДОП з того часу і до 2010 р.

визначалась Наказами МВС України «Про затвердження Положення про

службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України» від

20.10.2003 р. №1212, «Про затвердження Змін до Положення про службу

дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ

України» від 25 червня 2009 р. № 283 та «Положенням про службу

23

дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ

України», регламентованого Наказом МВС України від 11.11.2010 р. № 550.

У теперішній час діяльність ДОП організується та здійснюється

відповідно до наказу МВС України «Про затвердження Інструкції з

організації діяльності дільничних офіцерів поліції» від 28.07.2017 р. № 650.

Слід зазначити, що чинна Інструкція набагато більш досконала, ніж

запропонований для обговорення проект «Положення про організацію

діяльності дільничних офіцерів поліції в системі Національної поліції

України» (грудень 2016 р.), в якому поняття «профілактична діяльність»

взагалі не зустрічалось; при цьому в п. 1 р. ІІ – «Завдання дільничного

офіцера поліції» фігурувало поняття «профілактична робота» у наступному

контексті: «ужиття заходів із взяття на облік, наповнення та підтримання в

актуальному стані інформаційних підсистем ЄІС МВС, стосовно осіб, щодо

яких здійснюється профілактична робота». Зміст цього поняття не

уточнювався.

В чинній Інструкції превентивна (профілактична) робота ДОП – це

діяльність, спрямована на попередження кримінальних та інших

правопорушень, перевірку дотримання обмежень, установлених законом

відносно осіб, які перебувають на превентивному обліку, здійснення

поліцейського піклування. Втім, у визначенні поняття «превентивний облік»

акцент і зараз зміщений на формальний, а не змістовий показник: це

комплекс заходів, «спрямованих на підтримання в актуальному стані

інформаційних підсистем єдиної інформаційної системи МВС (ЄІС

МВС)…». Нам видається, що метою превентивного обліку ДОП повинне

бути впорядкування даних про осіб, щодо яких здійснюється превентивна

робота. Безумовно, що такі дані слід направляти і до ЄІС МВС, але це вже

завдання більш загального порядку, яке покладається на територіальний

орган в цілому.

Згідно Наказу МВС України «Про нормативне забезпечення

організаційно-штатної роботи» від 25.02.2004 р. №190 запроваджено нову

24

структуру органів внутрішніх справ, за якою всі структурні підрозділи

поділено на оперативно-слідчі, адміністративні та забезпечуючі. Відповідно,

службу дільничних інспекторів міліції віднесено до складу міліції

громадської безпеки як адміністративного підрозділу ОВС.

В чинному Законі України «Про поліцію» місце служби дільничних

офіцерів поліції не визначене. Втім, на рівні обласних управлінь ГУНП вони

підпорядковуються Управлінням превентивної діяльності. Наприклад, в

«Положенні про Управління превентивної діяльності ГУНП в Київській

області» (наказ ГУНП в Київській області від 31.12.2015 р. № 90)

зазначається, що Управління превентивної діяльності Головного управління

Національної поліції в Київській області є структурним підрозділом ГУНП,

який у межах компетенції реалізує державну політику у сферах забезпечення

публічної безпеки і порядку, безпеки дорожнього руху, організації роботи

дозвільної системи, превентивної та профілактичної діяльності, запобігання

та припинення насильства в сім’ї, організовує діяльність спеціальних

підрозділів поліції та відділу по забезпеченню прав людини. Його

структурними підрозділами визначено: відділ аналізу та організації

діяльності груп реагування; відділ охорони публічного порядку; відділ

дільничних офіцерів поліції; відділ ювенальної превенції; відділ контролю за

обігом зброї у сфері дозвільної системи.

Слід зазначити, що з моменту свого виникнення посада дільничного

офіцера мала істотні особливості порівняно з представниками інших служб і

підрозділів системи МВС України, що склалася згодом. На відміну від

працівників інших відділів (секторів), які вирішують, зазвичай, лише одне чи

декілька завдань, дільничні офіцери працюють практично за всіма напрямами

діяльності поліції (на них покладене виконання 86 функціональних

обов’язків і 276 видів робіт)4. Це дозволяє стверджувати, що основною

особливістю інституту ДОП є комплексність і багатофункціональність

діяльності.

4 Архив НИЛ УАВД МВД України (1988-1989 гг.), дело №13, 124 с.

25

В «Довіднику дільничного інспектора міліції» його діяльність

представлена в якості низки основних напрямків: профілактичного;

адміністративного; кримінально-процесуального; оперативно-розшукового

[85, с. 104]. При цьому профілактична діяльність поділяється на загальну та

індивідуальну профілактику. Цікаво, що до останньої авторами віднесені такі

функції, як заходи щодо охорони власності, заходи з охорони природи,

безпеки дорожнього руху і пожежної безпеки. Адміністративна діяльність

ДОП розглядається як діяльність з реалізації завдань охорони громадського

порядку, громадської безпеки і боротьби зі злочинністю, до якої також

віднесені забезпечення правил дорожнього руху і пожежної безпеки,

боротьба з пияцтвом, алкоголізмом, самогоноварінням і наркоманією, нагляд

за особами, звільненими з місць позбавлення волі, забезпечення дотримання

правил і контролю за іноземцями, контроль за дотриманням правил

дозвільної системи, розгляд заяв, скарг громадян і повідомлень про

правопорушення. Кримінально-процесуальна діяльність ДОП передбачає

здійснення функцій дізнання: до прибуття слідчо-оперативної групи ДОП

повинен виконувати функції криміналіста, слідчого, оперуповноваженого

карного розшуку. Подібне визначення напрямів діяльності ДОП, на нашу

думку, доволі сумнівне, хоча на практиці має місце.

Зрозуміло, це не означає, що дільничні офіцери поліції скрізь і завжди

підміняють працівників інших відділів (секторів), виконуючи їх роботу. Є

напрями діяльності, за якими дільничні офіцери лише сприяють у вирішенні

періодично виникаючих питань (наприклад, досудове розслідування, хоча в

невеликих за чисельністю територіальних підрозділах поліції дільничні

офіцери виконують за цим напрямом ті ж обов’язки, що й у територіальних

підрозділах, де існують слідчі відділи (відділення).

Заслуговують на увагу такі види діяльності, за якими зміст і обсяг

роботи дільничних офіцерів залежать від наявності спеціалізованих служб.

Так, у частині територіальних (відокремлених) підрозділів поліції відсутні

спеціалізовані підрозділи для здійснення деяких функцій із охорони

26

громадського порядку і боротьби зі злочинністю. В зв’язку з цим, вони

реалізуються тільки ДОП. В частині територіальних підрозділів поліції немає

підрозділів Департаменту патрульної поліції і, як наслідок, майже увесь

обсяг роботи із забезпечення публічного порядку покладається на дільничних

офіцерів. У значній кількості міськрайорганів відсутні штатні працівники, що

опікуються питаннями дозвільної системи, і їх обов’язки, знову ж таки,

покладаються на дільничних офіцерів. Подібний стан речей спостерігається і

по лінії організації взаємодії діяльності Національної поліції України з

громадськими формуваннями і установами.

За деякими напрямами діяльності зміст і обсяг роботи ДОП залежить

від здатності спеціалізованих відділів (секторів) самостійно вирішувати свої

завдання. Зокрема, в значній частині територіальних органів поліції

відділення, що спеціалізуються на виконанні тієї або іншої функції,

нечисленні. В результаті основний вантаж роботи за цими функціями несуть

дільничні офіцери. Таке положення особливо характерне для теиторіальних

органів, розташованих в сільській місцевості, селищах міського типу і

невеликих містах. Так, наприклад, ДОП виконують основний обсяг роботи

щодо виявлення і припинення на обслуговуваній території порушень

паспортно-реєстраційних правил.

Між тим, слід мати на увазі, що сутність та соціальне призначення

роботи ДОП не зводиться до супроводжувально-забезпечуючого виконання

обов’язків за лініями тієї або іншої служби, того або іншого відділу (сектору)

Національно поліції. У змісті їх діяльності є функції, властиві тільки або,

головним чином, дільничним офіцерам. Це, зокрема, вивчення населення і

оперативної обстановки на дільниці, профілактична робота з особами, що

перебувають на обліку. Основне навантаження по контролю за особами,

звільненими з місць позбавлення свободи; яким призначені види покарання,

не пов’язані з позбавленням волі або умовно; такими, що вчинюють

адміністративні правопорушення; зловживають алкоголем в побуті, якщо є

27

підстави вважати, що їх поведінка становить небезпеку для здоров’я, життя і

майна громадян, які проживають із ними, знову ж таки лягає на ДОП.

Безумовно основними в діяльності ДОП, на наш погляд, мають бути

функції вивчення населення і профілактика злочинів. І якщо з цих позицій

розглядати сутність інституту дільничних офіцерів поліції, зокрема, з точки

зору змісту їх діяльності, то можна зробити висновок, що вона інформаційно-

попереджувальна. З іншого боку, профілактична діяльність ДОП є

психологічно детермінованою з огляду на її виключний соціально-публічний

характер та функціонально-процедурні аспекти психологічної взаємодії

дільничного офіцера з об’єктами індивідуально-профілактичного впливу.

Оцінка ефективності праці дільничного офіцера поліції має кількісні і

якісні характеристики:

а) показник результативності – кількість виконаних дільничним за

певний період часу однорідних дій у рамках реалізації певного

функціонального обов’язку (число попереджених чи припинених злочинів,

число складених протоколів про адміністративні правопорушення і т. ін.);

б) показник якості – кількість дій, що не дали очікуваного результату,

виконаних із порушенням законодавства чи встановлених термінів (число

допущених порушень законності, число скасованих прокурором постанов

про припинення кримінального провадження і ін.);

в) показник ефективності – співвідношення показників

результативності і якості, що характеризують виконання певного

функціонального обов’язку 5 .

При оцінці індивідуальної профілактики враховуються:

- своєчасність виявлення осіб, які можуть вчинити правопорушення, у

тому числі знятих із обліку в зв’язку з виправленням, та таких, які вчинили

злочини в період перебування на обліку; кількість відвернених злочинів;

- число осіб, які замишляли або підготовляли злочини, і відмовилися

від злочинних намірів внаслідок вжитих заходів» [100, с. 29].

5 Архив НИЛ УАВД МВД України (1988-1989гг.), дело №13, 124 с.

28

Як вже було зазначено вище, одним із найважливіших напрямів

професійної діяльності ДОП, який потребує нині ретельного наукового

осмислення та юридико-психологічного дослідження є, на наш погляд,

індивідуально-профілактична робота дільничного офіцера, спрямована на

попередження та запобігання вчиненню правопорушень та злочинів

конкретними особами. Достеменно встановлено, що попередити злочин –

означає не лише запобігти порушенню закону та врятувати життя і здоров’я

людини, але й забезпечити нормальне функціонування суспільного буття в

країні.

Слід також зазначити, що діяльність дільничного офіцера поліції, крім

правових аспектів, має також і суттєву морально-психологічну складову.

Індивідуальна профілактична робота полягає не лише в тому, щоб

максимально обмежити дії особи, яка стала об’єктом профілактичного

впливу, і цим самим за допомогою усіх можливих та доступних за даних

умов способів і засобів позбавити її можливості вчинити злочин чи

адміністративне правопорушення, але й у тому, щоб повернути її до

нормального, суспільно-корисного способу життя.

Отже, сутність індивідуально-профілактичної роботи ДОП полягає у

проведені комплексу заходів щодо виявлення і постановки на облік осіб, від

яких, судячи з встановлених фактів їх антисуспільної поведінки, можна

очікувати вчинення правопорушень, та здійснення впливу на їх поведінку з

метою недопущення вчинення ними злочинів та інших правопорушень.

Перш, ніж розглядати юридико-психологічну сутність індивідуально-

профілактичної роботи дільничного офіцера поліції та психологічний зміст

нормативно-регламентної бази професійної діяльності ДОП, необхідно

визначитись із понятійним апаратом предмету нашого дослідження.

Серед вчених і практиків на сьогодні не існує однозначного

тлумачення семіотики та термінології, що стосуються профілактики

правопорушень і злочинів. Поняття «превенція», «профілактика»,

«профілактична робота», «попередження», «запобігання» використовуються

29

синонімічно і кон’юнктурно залежно від парадигмальних поглядів науковця

чи нагальних організаційно-функціональних позицій практики. Так, у

підручнику «Кримінологія» безпосередньо зазначається, що «… в

кримінологічній літературі ці терміни інколи розглядають як самостійні…

Подібне розмежування має умовний характер. Тому їх можна розглядати як

рівнозначні» [133, с. 178].

Міжнародний термін «профілактика» (від грецьк. рrophylaktikos –

запобіжний) перекладається як «попередження». Його синонім – превенція

(від лат. – preventio). Останній використовується в іноземних джерелах

частіше, аніж профілактика. В вітчизняній літературі ним користуються

переважно вчені-кримінологи, а практики частіше вживають термін

«профілактика». Однак в більшості випадків, зокрема, при прийнятті

законодавчих та нормативних актів та при обговоренні питань боротьби зі

злочинністю, застосування терміну «профілактика» переважає.

У Тлумачному словнику російської мови С. І. Ожегова і

Н. Ю. Шведової слово «профілактика» визначається як сукупність

попереджувальних заходів, спрямованих на збереження і зміцнення

нормального стану, певного порядку. Там же «запобігти (чомусь)» означає –

заздалегідь відвернути, усунути ранніми заходами завчасно [168, с. 514].

У тлумачному словнику В. І. Даля термін «попереджати (що-небудь)»

означає – вжити попередні заходи, усунути, відхилити, позбавитися від чого-

небудь завчасно. Ю. М. Антонян під профілактикою злочинів розуміє ту

частину попереджувальної роботи, змістом якої є цілеспрямоване виявлення і

усунення причин і умов конкретних злочинів, окремих груп злочинів і

окремих видів злочинності [43, с. 26-27]. Г. А. Аванесов також вважає

неприпустимим використовувати поняття «попередження злочинності» і

«профілактика злочинів» як тотожні [29, с. 64]. Він зазначає, що

попередження – це діяльність, спрямована на визначення шляхів і засобів, а

також інших можливостей ефективного впливу на злочинність як явище, з

метою поступового «витіснення» цього явища з життя суспільства.

30

Профілактика ж, за його уявленням, поняття вужче: це діяльність,

спрямована на недопущення окремих злочинів, на оберігання окремих членів

суспільства від здійснення ними правопорушень. Вона підпорядкована меті

попередження злочинності як явища [29, с. 67].

Низка науковців (А. Б. Сахаров, В. М. Кудрявцев, Г. М. Міньковський)

вважають диференціацію зазначених термінів недоречною, оскільки

«…спроби визначити один із існуючих заходів як запобігання, профілактику,

попередження… суперечить смисловому значенню… Вони є

взаємозамінними» [29, с. 17].

На думку А. В. Бокова, профілактика злочину охоплює цілий комплекс

заходів, взаємопов’язаних між собою. На перший план тут повинні

висуватися наступні питання:

- відносно кого конкретно, яких категорій осіб повинна здійснюватись

профілактика злочинів;

- хто конкретно повинен здійснювати зазначену профілактику;

- як конкретно і в яких межах здійснюється профілактика злочинів та

правопорушень [60, с. 192].

Перше питання ним пов’язується з виявленням осіб, відносно яких

необхідно проводити профілактику, постановкою їх на відповідний облік,

класифікацією, типологією, накопиченням потрібної інформації про таких

осіб тощо. Друге питання стосується органів і організацій, підрозділів,

відділів і секторів (наявних сил і засобів), здатних і готових здійснювати

профілактику. Третє питання визначає зміст профілактики, її форми, засоби і

методи, що зумовлюють сутність попереджувальної роботи, її спрямованість

та межі функціонування.

У переважній більшості вітчизняних наукових джерел змістовно

терміни «профілактика», «профілактична робота», «профілактична

діяльність» ототожнюються [29; 48; 71]. Зокрема, в підручнику з кримінології

за загальною редакцією І. М. Даньшина [134] використовується виключно

термін «запобігання» в контексті попередження, профілактики та превенції

31

правопорушень. Автори окреслюють загальносоціальне, спеціально-

кримінологічне та індивідуальне запобігання. Поняття «профілактика»

використовується ними лише в значенні «кримінологічна профілактика» – як

складова спеціально-кримінологічного запобігання» та як окремий різновид

запобігання, а саме – «віктимологічна профілактика».

Прихильником ототожнення вищезгаданих понять є також

О. М. Джужа. Він вважає, що кожне з них означає те саме: не допустити,

щось попередити; всі ці слова є взаємозамінними [191, с. 108-110].

А. Ф. Зелінський терміном «профілактика» визначає попередження

криміногенної ситуації та нейтралізацію криміногенних чинників.

Запобігання ним розуміється як перешкоджання вчиненню конкретного

злочину [102, с. 141-142]. Під терміном «профілактика» А. П. Закалюк також

розуміє діяльність, спрямовану на недопущення причин та умов злочинності

загалом; стосовно ж конкретної криміногенної ситуації, на його думку,

доцільно застосовувати термін «відвернення». Водночас він вважає

синонімічними поняття «попередження» та «запобігання» [96, с. 320].

В Конституції України та інших законодавчих актах України

загальноприйнятим, щодо недопущення правопорушень та злочинів, є термін

«запобігання», хоча в літературних джерелах, де ці акти коментуються,

використовується як синонім і термін «попередження». Подібна

синонімічність нам видається недостатньо обґрунтованою, оскільки зміст

«попередження» (профілактики, превенції) – це реалізація завчасних заходів

для недопущення суто ймовірності вчинення правопорушення, а

«запобігання» полягає в нейтралізації ймовірно криміногенної ситуації або

випередження дій правопорушника.

Солідаризуючись із вищезгаданими науковцями, ми вважаємо

доцільним розмежовувати означені терміни. Зокрема, профілактику

(превенцію) слід розуміти як систему умов, чинників, об’єктно-суб’єктних

відносин та комплекс заходів, що забезпечують попередження та запобігання

вчиненню правопорушень та злочинів. Відтак, профілактична (превентивна)

32

діяльність – це цілеспрямована реалізація заходів профілактичного

(превентивного) впливу з метою попередження та запобігання

правопорушенням та злочинам із урахуванням умов та чинників конкретної

соціальної ситуації. Профілактичну роботу доцільно окреслити як

організаційно та функціонально визначену діяльність посадових осіб із

попередження та запобігання правопорушенням і злочинам. Щодо

системного характеру профілактики, то ми поділяємо думку Б. М. Грека,

який підкреслює, що «профілактика злочинів вирізняється серед інших видів

соціального управління своєю спрямованістю на зміцнення безпеки

правоохоронних цінностей… Ще одна ознака профілактики полягає в тому,

що вона є цілісною системою, …має інформаційне забезпечення, основним

елементом якого слід вважати правові норми» [76, с. 103].

Узагальнюючи системність профілактики правопорушень і злочинів на

загальнодержавному рівні, доцільно визнати, що основними її цілями є:

- виявлення та усунення (послаблення та нейтралізація) причин

злочинності, окремих її різновидів та умов, що їй сприяють;

- виявлення та усунення ситуацій, які безпосередньо мотивують та

провокують злочинну поведінку в певному середовищі;

- виявлення в соціумі груп підвищеного кримінального ризику та його

зменшення;

- виявлення конкретних осіб, від яких ймовірно слід чекати вчинення

злочину, і реалізація стосовно них корекційного впливу.

Відтак, перелік завдань профілактичної діяльності полягає в

наступному:

- з’ясування та аналіз конкретних явищ, процесів, обставин як

детермінант правопорушень та злочинів;

- вивчення чинників, що зумовлюють формування особистості

правопорушника і реалізацію його протиправних намірів;

33

- встановлення кола осіб потенційних правопорушників, усунення

криміногенних чинників шляхом реалізації індивідуально-профілактичних

заходів [135, с. 113-114].

Зазначимо, чинне нормативно-правове регулювання діяльності ДОП

передбачає пріоритети у взаємодії з населенням та громадськістю. Так, з

числа 8основних завдань перші 3 стосуються саме взаємодії (р. ІІ пп. 1.1-1.3);

з числа 12 основних напрямів діяльності – 8 (р. ІІ пп. 2.1-2.3, 2.8-2.12). При

цьому визначення загальної та індивідуальної профілактики в чинній

Інструкції відсутнє. В «Положенні про службу дільничних інспекторів міліції

в системі МВС України» загальна профілактична робота визначалася як

комплекс заходів, спрямованих на виявлення причин та умов, що призводять

до вчинення правопорушень, їх усунення в межах своєї компетенції,

проведення профілактично-роз’яснювальної роботи серед громадян;

індивідуальна профілактична робота – як комплекс заходів щодо конкретних

осіб, схильних до вчинення правопорушень, та осіб, які перебувають на

обліках в органах внутрішніх справ, з метою попередження вчинення ними

злочинів та інших правопорушень.

Незважаючи на певні термінологічні недоліки (наприклад,

профілактична робота – це здійснення… заходів, а загальна та індивідуальна

профілактична робота – це лише комплекс заходів, але не їх здійснення),

саму наявність тлумачення профілактичної діяльності слід оцінювати

позитивно, тим паче, що вона була відсутня в аналогічних Положеннях

Російської Федерації [27], Республіки Казахстан [25] та Республіки Білорусь

[26]. Крім цього, безумовним здобутком правового регулювання діяльності

ДОП України на той час слід вважати визначеність організації проведення

індивідуально-профілактичної роботи, відображена в п. 13 зазначеного

Положення.

Всебічне, науково-обгрунтоване удосконалення профілактичної

діяльності ДОП з необхідністю передбачає чітке окреслення методологічних

підходів щодо визначення заходів профілактичного впливу. Ці підходи, перш

34

за все, ґрунтуються на конкретизації різновидів та напрямів профілактики, в

межах яких профілактичні заходи здійснюються. В кримінологічній та

юридико-психологічній науковій літературі відсутня одностайність у

визначеності різновидів профілактики (попередження, превенції,

запобігання) правопорушень та злочинів.

Так, В. М. Бурлаков різновиди профілактики характеризує як окремі

рівні її реалізації, вирізняючи загальносоціальний рівень (загальна

профілактика), спеціально-кримінологічний рівень (кримінологічна

профілактика), індивідуальний рівень (індивідуальна профілактика), які, в

свою чергу поділяє ще й за об’єктами профілактичного впливу [133]. Іншу

точку зору висловлює В. В. Голіна, диференціюючи профілактику за

типологією конкретних профілактичних заходів, зокрема:

- загальносоціальне запобігання злочинності;

- спеціально-кримінологічне запобігання (кримінологічна

профілактика, відвернення злочинів, припинення злочинних проявів);

- індивідуальне запобігання (заходи переконання, соціальної

допомоги, примус);

- віктимологічна профілактика [134].

В підручнику «Кримінологія» за ред. Л. С. Сміяна та Ю. В. Нікітіна

[135] вирізняється два основних різновиди профілактики – загальна та

індивідуальна, які, в свою чергу, поділяються за обсягом, заходами, сферою

реалізації , об’єктами та суб’єктами профілактичного впливу.

Спорідненість поглядів на різновиди профілактики спостерігається в

роботах А. П. Закалюка та О. М. Яковлєва [96; 240], які розрізняють її

залежно не лише від ієрархії причин та умов злочинності, але й відзначають

певні психологічні особливості, зокрема:

- загальносоціальна профілактика, що здійснюється у суспільстві в

цілому;

35

- профілактика у соціальних групах та колективах стосовно причин

і умов злочинних проявів за соціально-психологічною та соціально-

демографічною стратифікацією;

- індивідуальна профілактика, спрямована на причини і умови

конкретної особи чи правопорушення.

В контексті юридико-психологічного напряму удосконалення

профілактичної роботи ДОП, найбільш перспективною нам видається

диференціація профілактики, запропонована авторським колективом

підручника «Юридична психологія». Науковці виокремлюють

кримінологічну та віктимологічну профілактики. «Об’єкти кримінологічної

профілактики – це сукупність особистісних особливостей (протиправні

мотиви, цілі, погляди, звички), що взаємодіють із негативним середовищним

оточенням їхнього носія й окремих осіб та обумовлюють антисуспільну

поведінку. Об’єктами віктимологічної профілактики є: сукупність

особистісних властивостей і якостей людини, що негативно взаємодіють із

зовнішніми чинниками ситуації й обумовлюють відносну здатність цієї

людини стати жертвою злочину. Зазначені види профілактичної діяльності , у

свою чергу, здійснюються у формах загальної та індивідуальної

профілактики» [235, с. 323].

Зважаючи на різноманітність конкретних правопорушень та злочинів,

причин та умов, які їм сприяють, суб’єктами профілактичної діяльності

виступають відповідно:

- місцеві органи влади та їхні виконавчі структури, що несуть

відповідальність за стан правопорядку;

- органи внутрішніх справ, суду, юстиції, Служби безпеки, прокуратури

та інші, правоохоронні функції яких включають профілактику злочинів;

- відділи соціальної профілактики і надання допомоги населенню

місцевих органів влади, центри профілактики, соціальної реабілітації,

суспільні об’єднання, спеціально створені для цієї мети;

- громадські організації, створені на добровільній основі.

36

У кримінологічній літературі порівняно давно (60-70-ті роки ХХ ст.)

визнана необхідність проведення профілактики відносно суб’єкта, який може

вчинити злочин [233]. Перед вченими і практиками окреслено завдання

«намітити і здійснити усі необхідні профілактичні заходи з тим, щоб

утримати особу від вчинення правопорушення» [139]. Діяльність, що

базується на індивідуальному «проектуванні» майбутньої поведінки особи,

розглядається як науково обгрунтована форма боротьби з правопорушеннями

в нашій країні [29].

Одним із перших предметно розглянув проблему індивідуальної

профілактики А. Г. Лєкар [147], визначивши у загальних рисах її сферу і

значення. Окремі її сторони і питання досліджували й інші автори. Проте цей

найважливіший напрям профілактичної роботи тривалий час не був чітко

означений в системі заходів попередження злочинності, у тому числі при їх

класифікації. У підручниках з кримінології він або зовсім не виділявся, або

визначався досить конспективно і розпливчасто. Лише у відносно

нещодавній публікації, при класифікації попереджувальних заходів за такою

основою, як об’єкт застосування, названо заходи, здійснювані «відносно

причин і умов, сприяючих вчиненню злочину певною особою (індивідуальна

профілактика)» [96].

Разом із виокремленням індивідуальної профілактики як самостійного

напряму діяльності з попередження злочинів, в літературі стали наводитися

визначення її поняття, а також інші характеристики. Багатьом із них були

властиві наступні істотні недоліки: нечітко виділялася основна відмітна

ознака – специфічний об’єкт, яким є конкретна особа; не розглядався

предмет цієї діяльності; як правило, не враховувалося, що остання може

спрямовуватися на різну за правовою оцінкою поведінку; не визначались її

особливості при попередженні саме злочинів. З цим пов’язана і

невизначеність в позначенні категорій (різновидів) осіб, стосовно яких

необхідна індивідуальна профілактика; її конкретних цілей і меж.

37

Так, автори підручника «Профілактика злочинів» вважають, що

«індивідуальна профілактика – це насамперед вплив на тих осіб, від яких

можна чекати вчинення злочинів, та їх соціальне оточення. Даний вид

діяльності являє собою цілеспрямовану роботу з конкретною людиною та її

найближчим оточенням. Об’єктами такої профілактики є індивіди, поведінка

та спосіб життя яких свідчать про реальну можливість вчинення ними

злочинів. Погляди, мотиви, система ціннісних орієнтації особи можуть стати

основою для профілактичного впливу на неї лише в тому випадку, коли ці

погляди, мотиви, орієнтації виразилися в антигромадській поведінці» [136,

с. 68]. Виходячи з механізму злочинної поведінки, індивідуальна

профілактика повинна бути спрямованою на особу та її негативні риси, на

середовище, що формує цю особу, а також на умови, обставини, ситуації, що

сприяють або полегшують вчинення злочинів. При цьому слід мати на увазі,

що мова йде про безпосередню діяльність відповідних суб’єктів, тобто тих,

від кого виходить такий вплив.

Різновиди індивідуальної профілактики авторами виокремлюються

залежно від стадії ґенезу особистості злочинця.

1. Рання профілактика – стосується об’єктів, які перебувають на

початковому етапі криміналізації особи, а саме: виявлення джерел

кримінальних та інших антисуспільних впливів на особу (групу осіб) до того,

як цей вплив не подіяв на її (їх) поведінку; одночасно виявляти, коли для

особи, яка профілактується, ці контакти стали цікавими, щоб впливати на

конкретні життєві обставини.

2. Безпосередня профілактика – стосується осіб, поведінка яких

свідчить про розвиток у них негативних інтересів, звичок, стереотипів

(відчуження від позитивного мікросередовища, сумнівні знайомства,

безпосередні контакти з кримінальним середовищем і особами, які надмірно

вживають алкоголь, немедично вживають наркотичні засоби. тощо);

безпосередньо беруть участь у вчиненні адміністративних правопорушень.

3. Профілактика на етапі злочинної поведінки (пенітенціарний

38

різновид) – стосується осіб, які вчинили злочини і стосовно них суд прийняв

рішення про застосування різних заходів кримінально-правового впливу.

4. Профілактика рецидиву (постпенітенціарний різновид) – стосується

осіб, що відбули кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі, але

підлягають нагляду з метою запобігання рецидиву. Завданням цього виду

профілактики є повернення до загальноприйнятого суспільного життя осіб,

які відбули покарання у вигляді позбавлення волі (надання допомоги по

працевлаштуванню, проживанню, тощо)» [136, с. 76].

Ми вважаємо, що в найбільш загальному вигляді індивідуальна

соціальна профілактика може бути охарактеризована як спеціальна

діяльність по усуненню причин і умов здійснення негативних, суспільно

несхвалюваних вчинків конкретною особою. У цьому значенні індивідуальне

попередження складає частину (напрям) певної соціальної діяльності,

основною функціональною відмінністю якої є цілеспрямоване виявлення і

усунення причин і умов антисуспільних проявів [96].

Індивідуальне попередження може здійснюватися не лише відносно

злочинів, але й інших порушень соціальних норм, які за своїм

антисуспільним змістом складають широкий діапазон: від найнезначніших

відхилень від «соціальних стандартів», загальновизнаних правил поведінки і

моральних принципів, до правопорушень, у тому числі найбільш суспільно

небезпечних, якими є злочини. Кожен із різновидів названих порушень

обумовлений відповідними причинами і умовами, антисуспілььний зміст і

значущість яких і, отже, їх соціальна шкідливість і небезпека, pізні.

Звідси відмінності в об’єктах, формах, змісті, інтенсивності соціальної

профілактики, здійснюваної відносно цих порушень, їх причин і сприяючих

їм умов. Свою специфіку має й індивідуальна профілактика вчинення

злочинів. Вона визначається, передусім, об’єктом цієї діяльності. Поняття

об’єкта індивідуально-профілактичної діяльності, спрямованої на

попередження саме злочинів, пов’язане з адекватним уявленням про причини

39

й умови індивідуальної злочинної поведінки, хоча останні, на нашу думку, і

не є безпосереднім її об’єктом.

Психолого-правові погляди ґрунтуються на постулаті соціальної

детермінованості індивідуальної злочинної поведінки. У основі її пояснень

лежить наріжне положення про визначальну роль як суспільного буття у

формуванні індивідуальної свідомості, так і умов індивідуального буття, що

також здійснюють вплив на свідомість і поведінку індивіда. Свідомість

людини сформована під впливом об’єктивної реальності і, відображаючи її,

виявляється в поведінці. Свідомість отримує з зовнішнього середовища,

зокрема, з суспільної свідомості і умов буття, певну інформацію,

індивідуально сприймає та «переробляє» її, і відповідно до її змісту,

адекватності суб’єктивного сприйняття і особистого досвіду організує

поведінку. Таким чином, «дії детермінуються не просто об’єктивною

реальністю як такою, а певним її розумінням» [210, с. 64]. Об’єктивні

соціальні чинники, причини і умови, що детермінують поведінку, у тому

числі і злочинну, так або інакше обов’язково проходять через свідомість

людини, інтеріоризуються у вигляді уявлень, почуттів, бажань і світоглядних

позицій, набуваючи форми «ідеальних спонукальних сил». Інакше кажучи,

соціальні детермінанти, трансформуючись у процесі сприйняття і

«присвоєння», стають внутрішньо психологічними (у цьому сенсі

суб’єктивними) детермінантами свідомої діяльності [199].

Науковці характеризують ці своєрідні інтеріоризовані елементи

індивідуальної свідомості, що безпосередньо обумовлюють вчинення

злочину, як специфічні [143], безпосередні [212], суб’єктивні причини [138],

розуміючи під цим «…те, що властиве окремій особі, індивідуальній і

суспільній свідомості, хоча б це і було викликано об’єктивними причинами

або взаємодією з ними», а також підкреслюючи, що «…безпосередні причини

і витоки винної поведінки злочинців завжди лежать в особистості людини,

яка вчинила злочин» [198].

40

Таким чином, предмет індивідуальної профілактики складають

наступні компоненти: поведінка і спосіб життя осіб із високою вірогідністю

вчинення злочинів; соціально-психологічні складові структури особистості

(спрямованість, мотиви, інтереси); деякі психофізіологічні особливості осіб,

значущі при формуванні і реалізації певного варіанту поведінки;

несприятливі умови мікросоціального середовища і індивідуального буття;

інші тривало діючі обставини, що визначають криміногенну ситуацію і

полегшують здійснення злочину.

Звичайно, особистісні чинники є основними серед названих, з огляду

на те, що особистість – визначальна ланка в причинному ланцюжку

злочинної поведінки. Вона взаємодіє з криміногенним мікросередовищем, на

неї здійснюється вплив останнього. Саме тому на особистість і повинна, в

першу чергу, спрямовуватися профілактична дія.

Практична організація і результативність діяльності Національної

поліції України, як і її попередника – органів внутрішніх справ – із

індивідуального попередження злочинів допоки недостатньо ефективна. Таке

положення може бути пояснене низкою причин. Зокрема, не завжди чітко

визначається коло осіб, які потребують застосування профілактичних заходів

(певним чином на це впливає суб’єктивне бажання деяких дільничних

офіцерів не збільшувати коло таких осіб і, відповідно, обсяг і напруженість

своєї роботи). З іншого боку, подеколи профілактичні заходи застосовуються

до тих, хто цього не потребує. І перше, і друге небажане. Небезпечно і

шкідливо залишати без профілактичного впливу осіб, які знаходяться у

передзлочинній готовності. Натомість, прагнення охопити профілактикою

усіх правопорушників, незалежно від ступеня ймовірності вчинення ними

злочину, призводить до нераціонального розподілу зусиль, втрати часу від

насправді необхідної і термінової роботи з кримінально налаштованими

особами.

По-друге, навіть після прийняття рішення про здійснення

індивідуальної профілактики щодо певного кола осіб, дільничні офіцери

41

поліції не мають про них належного уявлення, оскільки недостатньо, а інколи

доволі поверхнево вивчають особу, її мікросередовище, попередню

поведінку. Цей недолік пояснюється, з одного боку, незнанням ознак, що

підлягають першочерговому вивченню та мають прогностичне значення (без

цього вивчення у багатьох випадках ведеться нецілеспрямовано і

безпредметно), а з іншого – невиконанням деяких приписів нормативних

документів, що регламентують здійснення профілактичної роботи.

По-третє, не маючи чіткого уявлення про обставини і ознаки

профілактованої особи, її мікросередовища, наявність якостей, що

визначають високу ймовірність вчинення злочинів, ДОП планують

індивідуальні профілактичні заходи за шаблоном, без урахування

індивідуальності об’єкта, що знижує цілеспрямованість і результативність

роботи з попередження злочинів [96].

І, нарешті, кожний дільничний офіцер витрачає на заповнення,

опрацювання і підготування різних документів у середньому до 30%

службового часу, природно, на шкоду своїй основній профілактичній роботі.

Чинні регламентуючі документи передбачають особисту відповідальність

дільничного офіцера щодо формування і регулярного наступного

коригування системи передбачених для нього обліків, починаючи від аналізу

скарг і заяв до подальшого вивчення відомостей з понад 30 внутрішніх і

15 зовнішніх джерел інформації. Це призводить до значних витрат

службового часу, знижує ефективність роботи, не забезпечує належної

взаємодії і координації (як між співробітниками поліції, так і між галузевими

службами і правоохоронними органами в цілому) [100, с. 26].

Як вже було згадано вище, на даний час діяльність дільничних

офіцерів поліції регламентується Наказом МВС України від 28.07.2017 р.

№ 650, яким затверджена «Інструкція з організації діяльності дільничних

офіцерів поліції». В ньому визначено статус служби дільничних офіцерів

поліції, завдання, основні напрями діяльності та повноваження ДОП.

42

Дільничний офіцер поліції є основним суб’єктом профілактичної

діяльності Національної поліції України.

Важливість здійснення профілактичної роботи в низці заходів щодо

забезпечення правопорядку на конкретній території, за конкретними

напрямами і стосовно конкретних осіб, соціальних груп та соціальних

інститутів зумовлюється тим, що саме ця діяльність визначена пріоритетною

в переліку завдань поліції (ст. 2; п. п. 1, 2, 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про

Національну поліцію»). Зазначене іманентно передбачає характеристику

служби загалом як попереджувально-профілактичну.

Слід зазначити, що в «Інструкції з організації діяльності дільничних

офіцерів поліції» вказівка на функції ДОП відсутня. Натомість, в «Положенні

про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх

справ України» (наказ МВС України від 11.11.2010 р. № 550) в переліку

основних функцій працівників служби основні напрями профілактичної

роботи були вказані. Так, в п. 3.3 Положення передбачене «всебічне, повне й

об’єктивне дослідження причин та умов, які призводять до вчинення

правопорушень, унесення пропозицій щодо їх усунення…», на якій

ґрунтується реалізація заходів профілактичного впливу. В п. 3.2.

підкреслюється, що «налагодження співпраці з органами державної влади та

органами місцевого самоврядування, населенням і громадськими

формуваннями з охорони громадського порядку у … профілактиці

правопорушень» [11], тобто профілактична діяльність є системною, в ній

нерозривно задіяні зусилля багатьох її суб’єктів. Організаційні питання,

пов’язані з роботою відділів (секторів) дільничних інспекторів міліції УГБ

(ВГБ) ГУМВС, УМВС (п. 5 Положення), безпосередньо стосуються

налагодження профілактичної роботи, зокрема, вони:

- забезпечують контроль за організацією роботи підрозділів ДОП в

міськрайорганах внутрішніх справ і надають їм організаційну та методичну

допомогу в організації профілактичної роботи…;

43

- вживають заходів щодо підвищення ефективності діяльності

дільничних офіцерів поліції у сфері профілактики правопорушень;

- забезпечують своєчасне та якісне планування (прогнозування)

профілактичної роботи дільничних офіцерів поліції та здійснюють контроль

за його виконанням;

- аналізують стан профілактики правопорушень, ефективності заходів,

які вживаються дільничними офіцерами поліції щодо його покращення;

- вивчають, узагальнюють і впроваджують у практичну діяльність

служби ДОП територіальних органів передовий досвід роботи з

профілактики правопорушень;

- аналізують висновки службових перевірок територіальних органів за

фактами вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів особами, які

перебувають на профілактичних обліках, за результатами чого вносять

пропозиції до планів роботи підпорядкованих відділень (секторів) із

удосконалення організації профілактичної роботи дільничних офіцерів

поіліції [11].

Перелік обов’язків дільничного офіцера поліції містить положення, що

стосуються попереджувально-профілактичної діяльності. Так, у п. 4

Положення зазначається, що «дільничний офіцер поліції повинен

попереджувати, виявляти та припиняти адміністративні правопорушення,

здійснювати в межах своїх повноважень провадження у справах про

адміністративні правопорушення», а у п. 4.6. – що він зобов’язаний

«проводити профілактично-роз’яснювальну роботу серед населення з метою

формування у свідомості громадян, особливо молоді, правової культури,

негативного ставлення до суспільно небезпечних явищ».

У зв’язку з особливим значенням індивідуально-профілактичної

роботи, здійснюваної ДОП в контексті забезпечення правопорядку на

обслуговуваній дільниці, їй присвячено розділ 13 Положення. В п. 13.1

визначено загальне коло об’єктів, які підлягають профілактиці, зокрема,

«дільничний (старший дільничний) офіцер поліції, крім загальної

44

профілактичної роботи серед населення на території адміністративної

дільниці, здійснює профілактичні заходи щодо осіб, схильних до вчинення

правопорушень, та осіб, які перебувають на профілактичних обліках, щодо

попередження вчинення з їх боку злочинів та інших правопорушень з

широким залученням до цієї роботи населення, громадських помічників».

Конкретні категорії осіб, що підлягають індивідуально-

профілактичному впливові, зазначені в п. 13.2. Так, дільничний офіцер

поліції ставить на профілактичний облік та у межах своєї компетенції

проводить профілактичну роботу з особами:

- звільненими з місць позбавлення волі, які відбували покарання за

умисний злочин і в яких судимість не знято або не погашено у

встановленому законом порядку;

- засудженими за вчинення злочинів, виконання вироку щодо яких не

пов’язано з позбавленням волі;

- яким було винесено офіційне застереження про неприпустимість

учинення насильства в сім’ї;

- які страждають на тяжкі психічні розлади і перебувають на

спеціальному обліку в закладах охорони здоров’я .

Слід зазначити, що порівняльно-історичний аналіз дозволяє

констатувати динаміку поглядів на категорії об’єктів індивідуального

профілактичного впливу. Так, у Радянському Союзі індивідуальна

профілактика здійснювалась стосовно 7 категорій осіб, зокрема:

- раніше судимих;

- таких, які формально підпадали під дію адміністративного нагляду

(адмінпіднаглядних);

- таких, які вели паразитичний спосіб життя та ухилялись від

суспільно-корисної праці;

- вживаючих наркотичні речовини;

- зловживаючих алкогольними напоями;

45

- порушуючих громадський порядок у сім’ї та правила співжиття в

побуті;

- неповнолітніх правопорушників та батьків, які негативно впливають

на поведінку дітей, не приділяють уваги їх вихованню [186].

Нині, на теренах пострадянських країн існує певна диференціація

категорій осіб, що підлягають профілактичному впливу. Зокрема, згідно

наказу МВС Російської Федерації від 31.12.2012 р. №1166 в Настанові з

організації діяльності дільничних уповноважених поліції визначено, що

«…контроль та індивідуально-профілактична робота здійснюється щодо

адмінпіднаглядних; раніше судимих; засуджених до покарання, не

пов’язаного з позбавленням свободи; звільнених від кримінальної

відповідальності за нереабілітуючими підставами; допускаючих

правопорушення в сфері сімейно-побутових відносин; хронічних алкоголіків

та наркоманів; психічно хворих осіб, що становлять небезпеку для себе та

оточуючих; неповнолітніх правопорушників; підслідних на період

розслідування та розшукуваних осіб – жителів адміністративної дільниці».

В Інструкції з організації діяльності дільничного інспектора міліції

(наказ МВС Республіки Білорусь від 24.01.2012 р. №20) в якості

профілактованих осіб визначено такі категорії: раніше судимі особи; особи,

які вчинили два і більше адміністративних правопорушень протягом року;

звільнені від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами;

засуджені до покарання, не пов’язаного з позбавленням свободи; психічно

хворі, схильні до правопорушень; особи, за якими встановлено превентивний

нагляд; особи, зобов’язані відшкодовувати витрати на дітей, що знаходяться

на державному утриманні.

Згідно Правил з організації роботи дільничних інспекторів поліції

Республіки Казахстан (наказ МВС Республіки Казахстан від 05.10.2004 р.

№ 564), перелік профілактованих осіб диференціюється залежно від

характеру обліку, зокрема:

1) з веденням профілактичних справ:

46

- особи, які вчинили особливо небезпечний рецидив злочину;

- адмінпіднаглядні;

2) з веденням карткового обліку:

- раніше судимі;

- хворі на алкоголізм;

- особи, що припускаються немедичного вживання наркотичних

речовин;

- особи, що двічі вчинили правопорушення в сфері сімейно-побутових

відносин;

3) з веденням спискового обліку:

- психічно хворі з антисуспільною спрямованістю;

- особи – утримувачі приміщень для вживання наркотиків, токсичних

речовин та алкоголю, для заняття проституцією;

- особи, які перебувають на обліку в підрозділах по справах

неповнолітніх.

Відповідно за означеними вище категоріями диференційовано

здійснюються і заходи індивідуально-профілактичного впливу.

Повертаючись до розгляду чинної вітчизняної Інструкції з організації

діяльності ДОП, зазначимо, що одним із її недоліків вважаємо відсутність

зобов’язуючих позицій стосовно взаємодії з іншими підрозділами і службами

поліції в частині профілактики правопорушень, як це мало місце в Положенні

про службу дільничних інспекторів міліції, затвердженому наказом МВС

України від 11.11.2010 р. № 550. Зокрема, згідно з п. 13.2 цього Положення:

«Дільничний офіцер поліції взаємодіє та надає допомогу іншим підрозділам і

службам поліції в організації та проведенні профілактичних заходів стосовно

осіб, які перебувають в них на профілактичних обліках. Про таких осіб

підрозділи та служби поліції інформують службу дільничних офіцерів

поліції».

І далі, в пп. 13.4 та 13.5 фактично йдеться про ці категорії, зокрема:

47

п. 13.4 – дільничний офіцер «виявляє на адміністративній дільниці осіб,

які допускають правопорушення в сім’ях, вживають наркотичні засоби і

психотропні речовини без призначення лікаря…. Вживає до зазначених осіб

своєчасні заходи профілактичного впливу з метою недопущення вчинення

ними злочинів та адміністративних правопорушень;

п. 13.5 – дільничний офіцер «встановлює місця збору осіб, схильних до

скоєння злочинів та правопорушень, осіб, які надають приміщення для

вживання наркотиків і психотропних речовин, розпиття спиртних напоїв і

розпусти, втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, про що інформує

заінтересовані служби для вжиття заходів реагування» [11].

Інакше кажучи, окрім категорій осіб, щодо яких безпосередньо

визначено обов’язок щодо індивідуально-профілактичної роботи, ДОП

повинен бути поінформованим і вживати (у взаємодії з представниками

відповідних служб) певних упереджувальних заходів щодо наркоманів,

п’яниць, сімейних дебоширів, неповнолітніх правопорушників тощо.

Виключення зазначених категорій осіб із числа профілактованих службою

ДОП обґрунтоване необхідністю зменшення інтенсивності навантаження на

дільничного офіцера і адресністю профілактичних заходів фахівців інших

служб (БНОН, ювенальна поліція тощо). Проте, ці категорії осіб повинні

знаходитись (і фактично знаходяться) в полі зору і в межах певного впливу

дільничного офіцера.

До речі, згідно з наказом МВС України «Про затвердження Положення

про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства

внутрішніх справ України» від 20.10.2003 р. № 1212, який втратив чинність,

проведення індивідуально-профілактичної роботи з особами, схильними до

вчинення правопорушень, є основним завданням цього підрозділу. У п. 10

зазначеного нормативного документу вказувалося, що дільничний інспектор

міліції у межах своєї компетенції здійснює контроль і профілактичну роботу

з такими категоріями осіб:

48

- звільненими з місць позбавлення волі, які відбували покарання за

умисний злочин і в яких судимість не знято або не погашено у

встановленому законом порядку;

- засудженими за вчинення злочинів, виконання вироку щодо яких не

пов’язано із позбавленням волі;

- які визнані в установленому порядку хронічними алкоголіками або

зловживають спиртними напоями і на грунті пияцтва систематично

допускають порушення громадського порядку;

- які вчиняють насильство в сім’ї після винесення їм офіційного

застереження про неприпустимість такої протиправної поведінки;

- які були визнані в установленому порядку наркоманами,

токсикоманами або вживають наркотичні засоби чи психотропні речовини

без призначення лікаря;

- психічно хворими, які є суспільно небезпечними і перебувають на

спеціальному обліку в закладах охорони здоров’я;

- неповнолітніми правопорушниками, стосовно яких здійснюється

профілактична робота підрозділами кримінальної міліції у справах

неповнолітніх.

Окрім взаємодії ДОП з працівниками фахових підрозділів поліції,

«дільничний офіцер поліції взаємодіє з патрульними нарядами, населенням,

громадськими формуваннями з охорони громадського порядку,

представниками підприємств, установ та організацій з метою забезпечення

охорони правопорядку, профілактики правопорушень на території

адміністративної дільниці» (п. 15.1 Положення). Водночас, він «…під час

несення служби надає рекомендації працівникам патрульної служби поліції

щодо форм і методів профілактичної роботи» (п. 15.5 Положення).

Згідно з чинним нормативно-правовим регулюванням, важливим

напрямом забезпечення дільничним офіцером поліції профілактики

правопорушень і злочинів є взаємодія з населенням та громадськими

формуваннями. Зокрема, до основних завдань і функцій дільничних (старших

49

дільничних) по роботі з населенням та громадськими формуваннями

належать:

1) протидія злочинності, профілактика правопорушень та охорона

публічного порядку за участю населення;

2) співпраця з органами місцевого самоврядування, представниками

територіальних громад, населенням, керівниками підприємств, соціальних,

навчальних та культурних закладів, закладів захисту дітей з метою реалізації

принципу взаємодії з населенням на засадах партнерства, обмін інформацією

для подальшого її використання під час виконання службових обов’язків;

3) визначення спільних пріоритетних напрямів роботи та її оцінювання

з урахуванням думки і потреб громадськості.

Результативність роботи дільничного офіцера поліції в контексті його

профілактичної роботи оцінюється за низкою критеріїв, які визначаються:

- рівнем довіри населення, яке проживає на адміністративній дільниці,

до його службової діяльності;

- участю у наданні допомоги громадянам у реалізації їхніх прав і

законних інтересів;

- реальним станом публічного порядку та вжиттям заходів для його

стабілізації;

- участю в місцевих заходах щодо усунення причин і умов, що

призводять до вчинення правопорушень;

- якістю проведення роботи з особами, які перебувають на

профілактичних обліках;

- ефективністю залучення до профілактичної роботи громадських

помічників, населення та громадських формувань;

- формуванням позитивного авторитету служби дільничних офіцерів

поліції.

Конкретизація індивідуально-профілактичної роботи з підобліковими

особами відображена в низці документів і літературних джерел [47, 49, 86,

87; 170, 186]. Зокрема, організація адміністративного нагляду за особами,

50

звільненими з місць позбавлення волі, регламентується положеннями

спільного наказу МВС України та Державного департаменту України з

питань виконання покарань від 04.11.2003 р. №1303. В Інструкції, введеній в

дію зазначеним Наказом, в частині, що стосується діяльності ДОП, визначено

порядок реєстрації особи, її постановки на облік, порядок контролю за

поведінкою та пересуванням, характер індивідуально-профілактичної роботи

тощо. Так, в підрозділі 3.1 Інструкції містяться обов’язки дільничного

офіцера поліції, які стосуються адмінпіднаглядних. Виконання цих

обов’язків формується на основі принципу комплексності, що передбачає

здійснення профілактичних заходів у взаємодії з оперуповноваженими

карного розшуку, патрульно-постовими нарядами міліції та іншими

підрозділами (п. 3.1.6), шляхом залучення до здійснення адміністративного

нагляду позаштатних дільничних інспекторів міліції, громадських помічників

і формувань з охорони громадського порядку (п. 3.1.5 Інструкції).

Таким чином, первинні профілактичні дії реалізуються ДОП фактично

відразу після прибуття особи з місць відбування покарання. Зокрема, згідно

п. 3.8 Інструкції, «дільничний інспектор міліції, отримавши повідомлення

про звільнення від відбування покарання особи, щодо якої встановлено

адміністративний нагляд, забезпечує спостереження та контроль за її

своєчасним прибуттям до обраного місця проживання, своєчасністю

реєстрації в органі внутрішніх справ та поведінкою, проводить з нею бесіду і

попереджує її про відповідальність за порушення громадського порядку та

прав інших громадян».

Незважаючи на те, що Інструкція не містить переліку конкретних

заходів індивідуальної профілактики, вона визначає загальні вимоги щодо

критеріїв інтенсивності профілактичної роботи. Згідно п. 5.3, «дільничні

інспектори міліції… зобов’язані проводити індивідуально-попереджувальну

роботу з піднаглядним з метою запобігання випадкам ухилення його від

адміністративного нагляду. У разі отримання відомостей про наміри

піднаглядного ухилитися від адміністративного нагляду або вчинити

51

правопорушення викладають …пропозиції щодо посилення контролю за

поведінкою і способом життя такої особи».

Водночас, профілактична діяльність стосовно адмінпіднаглядних

ґрунтується на особистісному підході, який передбачає, що «контроль за

додержанням піднаглядним правил адміністративного нагляду і

встановлених судом обмежень дій піднаглядного здійснюється дільничними

інспекторами міліції… із суворим дотриманням прав особи на повагу до її

приватного та сімейного життя, недоторканості житла і таємниці листування.

Будь-яке втручання у право особи може бути здійснене лише на підставі

закону та у випадках обґрунтованої необхідності захисту національної та

громадської безпеки або економічного добробуту країни» (п. 5.4).

Регламентація роботи стосовно осіб, які раніше відбували покарання у

виді позбавлення волі, здійснюється згідно «Порядку взаємодії установ

виконання покарань та суб’єктів соціального патронажу…», затвердженого

спільним Наказом Міністерства юстиції, Міністерства соціальної політики,

МОН, МОЗ та МВС України за №478/5/180/375/212/258 від 28.03.2012 р. У

розділі III, який визначає компетенцію органу внутрішніх справ, на ДОП

покладено здійснення певної попереджувальної роботи, зокрема:

«Дільничний інспектор міліції вживає заходів щодо роз’яснення таким

особам вимог законодавства з питань постановки на облік, реєстрації за

обраним місцем проживання, працевлаштування та дотримання

загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві» (п. 3.3.

Порядку).

Робота ДОП з особами, які страждають на тяжкі психічні розлади

здоров’я [207], визначається Законом України «Про психіатричну допомогу»

від 22.02.2000 р. та спільним наказом МОЗ і МВС України «Про

затвердження Інструкції про заходи та організацію взаємодії закладів

охорони здоров’я й органів внутрішніх справ щодо запобігання небезпечним

діям з боку осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади» від 19.12.2000 р.

№346/877. Організація цієї роботи передбачає посилену увагу і ретельність у

52

зв’язку з непередбачуваністю поведінки цієї категорії осіб не лише стосовно

забезпечення безпеки найближчого оточення, але й при безпосередньому

контакті з психічно хворим. Інструктивні положення визначають коло

заходів, які необхідно здійснювати ДОП. Це, по-перше, постійне стеження та

внесення необхідних коректив до облікових характеристик особи –

урахування динаміки хвороби за даними психоневрологічного закладу та

особистого спілкування з лікарем-психіатром, уважного ставлення до

повідомлень членів родини та найближчого оточення профілактованого,

результатів особистого спостереження. Реалізація індивідуально-

профілактичних заходів – бесіда з особою, забезпечення умов

життєдіяльності, нейтралізації протиправної поведінки передбачає створення

ситуацій, які заспокійливо впливають на профілактованого, враховують

знання про симптоматику та динаміку конкретного захворювання. При

здійсненні заходів рекомендовано залучати осіб із найближчого оточення, які

позитивно впливають на психічно хворого. Профілактичні заходи щодо

зазначеної категорії осіб здійснюються не рідше одного разу на місяць.

Необхідною є інформація щодо доступу хворих до вогнепальної зброї,

боєприпасів, вибухових, легкозаймистих, хімічно агресивних, отруйних

речовин. При наявності інформації, що свідчить про реальні наміри скоєння

психічно хворою особою суспільно небезпечних дій, внаслідок чого виникає

потреба її освідування, дільничний інспектор негайно інформує про це

психоневрологічну установу. Вкрай важливим є своєчасне реагування ДОП

на факти агресивної (аутоагресивної) поведінки осіб, які страждають на

психічні розлади.

Значна увага суспільства, органів державного управління, зацікавлених

установ та відомств приділяється боротьбі зі злочинами та

правопорушеннями, пов’язаними з проявами насильства в сфері сімейно-

побутових відносин. Зазначена сфера, яка, по суті, відображає спосіб життя

кожного громадянина України, є дуже вразливою відносно соціально-

правових, економічних та психологічних її чинників. Невблаганна статистика

53

свідчить, що близько 40,0% правопорушень і злочинів так чи інакше

пов’язані з сімейно-побутовими стосунками. Це та проблема суспільного та

індивідуального буття, яку неможливо вирішити виключно зусиллями

державних, правових чи економічних інституцій.

У цьому контексті профілактичну діяльність ДОП неможливо

переоцінити. Саме тому, профілактика правопорушень і злочинів на сімейно-

побутовому грунті завжди була і залишається предметом ретельного

нормативно-правового регулювання і наукового аналізу. Нині попередження

і профілактика відповідних правопорушень регламентується Законом

України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.10.2001 р. та спільним

наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства

внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції щодо порядку

взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної

політики щодо попередження насильства в сім’ї, служб у справах дітей,

центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та відповідних

підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з

попередження насильства в сім’ї» від 7 вересня 2009 р. № 3131/386.

В Загальних положеннях Інструкції наводяться визначення, які є

вихідними для розуміння явища насильства в сім’ї і, зокрема, психологічного

насильства. Так, у п. 1.2 зазначено, що «насильство в сім’ї – будь-які умисні

дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування

одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії

порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та

громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи

психічному здоров’ю… Психологічне насильство в сім’ї – насильство,

пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом

словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно

спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може

завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю».

54

Згідно п. 2.7 Інструкції, орган внутрішніх справ (в особі дільничного

інспектора міліції) при отриманні значущої інформації «проводить

роз’яснювальну роботу в сім’ях, в яких вчинено насильство або існує реальна

загроза його вчинення, повідомляє членів сім’ї про права, заходи та послуги,

якими вони можуть скористатися, та передбачену законодавством

відповідальність». Безпосередньо дільничним інспектором міліції «…члену

сім’ї, який вчинив насильство в сім’ї, виноситься офіційне попередження про

неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, про що його повідомляють під

розписку» (п. 3.1). При цьому чітко визначаються підстави винесення цього

попередження, якими є:

- заява про допомогу жертві насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно

якого існує реальна загроза вчинення насильства;

- висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно

якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання щодо

вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення

або заява надійшли не від нього особисто;

- отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або

реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного

члена сім’ї;

- отримання інформації про вчинення насильства в сім’ї або реальну

загрозу його вчинення (звернення громадян, організацій, підприємств,

навчальних закладів тощо).

Очевидно, кожна підстава має суттєвий психологічний зміст,

пов’язаний, перш за все, з забезпеченням гарантій потерпілій особі

безпечного самопочуття, психологічної захищеності.

Відтак, «…члена сім’ї, якому було винесено офіційне попередження

про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, служба дільничних

інспекторів міліції або кримінальна міліція у справах дітей беруть на

профілактичний облік» (п. 3.2) і з ним здійснюється індивідуально-

профілактична робота. Враховуючи особливу небезпеку подібної поведінки,

55

«особі, яка вчинила насильство в сім’ї, після отримання офіційного

попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї дільничним

інспектором міліції або працівником кримінальної міліції у справах дітей за

погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і

прокурором може бути винесений захисний припис» (п. 3.4), яким цій особі

може бути заборонено чинити певну дію (дії) по відношенню до жертви

насильства в сім’ї, а саме:

- чинити конкретні акти насильства в сім’ї;

- отримувати інформацію про місцеперебування жертви насильства в

сім’ї;

- розшукувати жертву насильства в сім’ї, якщо жертва насильства за

власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила

насильство в сім’ї;

- відвідувати жертву насильства в сім’ї, якщо вона тимчасово перебуває

не за місцем спільного проживання членів сім’ї;

- вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім’ї.

Винесення захисного припису, безумовно, слід віднести до дієвих і

достатньо жорстких індивідуально-профілактичних заходів.

Доцільно, в контексті профілактики аналізованого виду

протиправності, розглянути її відображення в науково-методичних джерелах.

Так, у «Посібнику дільничному інспекторові міліції» (1982 р.) робота

ДОП щодо профілактики сімейно-побутових конфліктів поділяється на дві

частини. Перша – інформаційна, спрямована на активний пошук і вивчення

інформації щодо осіб, які спричиняють конфлікти на побутовому грунті.

Зокрема, «кожна виявлена особа підлягає вивченню. Останнє передбачає

перевірку і уточнення обставин виникаючих конфліктів, їх джерел, мотивів,

тривалість, форм прояву з метою встановлення причин і умов, які

безпосередньо їм сприяють, можливість переростання конфліктів в злочини.

Уточнюються також: соціально-демографічна характеристика

перевірюваного, риси його вдачі, емоційно-вольові властивості,

56

антигромадські інтереси, спрямування, поведінка в сім’ї, побуті, в колективі

за місцем роботи. Вивчається і найближче побутове оточення, його роль в

конфліктах» [186, с. 64].

Збирання інформації здійснюється як із загальних джерел (довідкові

картотеки на осіб, що вчинили правопорушення, повідомлення, листи, заяви

громадян, а також посадовців підприємств, організацій, установ; книги

обліку подій; журнали обліку затриманих і доставлених в чергові частини,

спеціальні приймальники-розподільники; картотеки психоневрологічних

диспансерів і наркологічних кабінетів; матеріли травматологічних пунктів і

інших медичних установ; матеріали про осіб, підданих приводу, реєстрації і

офіційному застереженню про неприпустимість антигромадської поведінки

тощо), так і безпосередньо від членів сім’ї, родичів, сусідів, близьких

знайомих, які знають особу за місцем проживання і роботи, представників

громадськості, членів педагогічних колективів, батьківських комітетів за

місцем навчання дітей, тощо. Крім того, зібрати таку інформацію можна на

місці події у випадках виїзду дільничного офіцера за сигналами

(повідомленнями) про конфлікт.

Якщо стає відомо, що конфлікт виявляється як правопорушення (бійка,

побої, погрози фізичною розправою і т. ін.), дільничний офіцер негайно

виїжджає на місце його виникнення, вживає заходи до припинення,

попереджає конфліктерів про відповідальність. Тут же за гарячими слідами

(якщо це можливо) з’ясовуються усі обставини події, приводи і мотиви,

опитуються причетні до конфлікту особи, очевидці, свідки, інші обізнані

особи, які можуть охарактеризувати тих, що конфліктують. Залежно від

гостроти конфлікту, реальності погроз розправою, характеристики особи

правопорушника і його реакції на попередження, здійснюється, окрім

викладеного, наступне: виховна бесіда на місці, письмове попередження;

привід, реєстрація і офіційне застереження про неприпустимість надалі

конфліктів; короткочасне затримання правопорушника в черговій частині з

метою перешкодити реалізації погроз розправою.

57

Якщо за результатами вивчення особи з протиправною поведінкою

будуть підстави вважати, що остання може перерости в злочин, приймається

рішення про взяття на індивідуально-профілактичний облік. Таке рішення

стосується, в першу чергу, раніше судимих за умисні злочини, вчинені на

грунті сімейно-побутових стосунків; засуджених за умисні злочини в побуті

умовно або до інших заходів покарання, не пов’язаних із позбавленням волі,

якщо такі особи порушують громадський порядок і правила громадського

співжиття; раніше не судимих, але систематично припускаючих

правопорушення в побуті і таких, що притягались за це не менше двох разів

впродовж року до адміністративної відповідальності або повторно підданих

приводу для офіційного застереження про неприпустимість антигромадської

поведінки.

Друга частина профілактичної роботи – це здійснення суто

індивідуально-профілактичних заходів, які в посібнику визначаються як

найбільш ефективні: «профілактична бесіда; контроль за поведінкою осіб,

припускаючих правопорушення на грунті сімейно-побутових стосунків;

реєстрація і офіційне застереження осіб, що систематично допускають

конфлікти на сімейно-побутовому грунті; направлення до товариського суду

(за місцем проживання або роботи), громадський пункт охорони порядку,

ради профілактики матеріалів на осіб, не реагуючих на раніше вжиті заходи

профілактичної дії» [186, с. 70-72].

В «Довіднику дільничного інспектора міліції» [211] зазначається, що,

вирішуючи завдання з попередження правопорушень у сфері сімейно-

побутових стосунків, дільничний офіцер відповідно до посадової інструкції

виконує наступні обов’язки:

- виявляє і веде картки на осіб, які вчинюють правопорушення у сфері

побуту;

- з метою своєчасного виявлення осіб, які вчинюють правопорушення в

побуті, систематично вивчає і узагальнює інформацію чергової частини

міськрайоргану про побутові конфлікти; травматологічних пунктів – про

58

спричинення на грунті сімейних конфліктів тілесних ушкоджень; а також

скарги та заяви громадян, інші повідомлення про правопорушення, вчинені в

побуті;

- проводить профілактичну роботу з урахуванням індивідуальних

особливостей особистості правопорушника (колишніх судимостей за злочини

у сфері сімейно-побутових стосунків; зловживання спиртними напоями;

наявності психічного або іншого захворювання); залучає до індивідуально-

профілактичної роботи з такими особами представників громадськості,

психологів, лікарів-наркологів, керівників колективів, де працюють або

вчаться профілактовані;

- здійснює контроль за поведінкою соціально-небезпечних психічних

хворих; сприяє їх госпіталізації;

- за вказівкою начальника доставляє до міськрайоргану осіб, які

систематично вчинюють правопорушення у сфері сімейно-побутових

стосунків, для відповідної реєстрації і офіційного застереження про

необхідність припинення антисуспільної поведінки;

- систематично контролює поведінку осіб, які вчинюють

правопорушення у сфері побуту, за необхідності – забезпечує притягнення їх

до адміністративної або кримінальної відповідальності [211, с. 190-191].

Звертає на себе увагу подібність організаційних засад і регламенту

профілактичної роботи в наведених посібниках, а також вагомість суто

психологічної інформації щодо профілактованих осіб – риси вдачі, емоційно-

вольові властивості, антисуспільні інтереси, спрямування [186], риси

конфліктності і наявність психічного захворювання [211].

В деяких сучасних вітчизняних методичних рекомендаціях,

присвячених зазначеній проблемі [58, 83; 116, 169], наводиться необхідна

нормативно-правова база, якою слід керуватися працівникам поліції у разі

припинення та профілактики насильства у сім’ї. Приділено певну увагу і

психологічному змісту дій працівників поліції при припиненні

внутрішньосімейного конфлікту. Підкреслюється, що вельми суттєвими є

59

неупередженість, здатність дільничних офіцерів здійснювати

комунікативний вплив, організувати ефективну міжособистісну взаємодію.

Однак, у цих посібниках не пропонується конкретної уніфікованої схеми

здійснення психопрофілактичного впливу на учасників сімейного конфлікту.

Питанням психологічного опосередкування діяльності дільничних

офіцерів поліції щодо врегулювання конфліктних взаємин на сімейно-

побутовому грунті присвячено дисертаційне дослідження В. Є. Боднара. В

дослідженні виявлено типові труднощі, які виникають на етапі

безпосереднього здійснення дільничними офіцерами поліції

психопрофілактики насильства у сім’ї і які найчастіше зумовлені

професійною непідготовленістю дільничних до здійснення інформаційно-

профілактичного впливу на побутового правопорушника як ініціатора

конфліктів. «Такий стан речей, як правило, є наслідком відсутності чітких,

спеціально розроблених схем інформаційно-профілактичного впливу. Тобто

складається ситуація, коли успішність профілактичної роботи напряму

залежить від особистого життєвого досвіду дільничного офіцера» [58, с. 37-

38]. Разом із тим, у науковій літературі щодо проблем насильства у сім’ї

відкритим залишається центральне питання – необхідність розробки для

дільничних офіцерів поліції спеціальної методики психопрофілактики

насильства у сім’ї [58, c. 41].

В методичних рекомендаціях «Психологічні засади протидії

насильству в сім’ї» визначено сутність індивідуальної профілактики

правопорушень в сімейно-побутовій сфері, її мету та завдання. Зокрема,

зазначається, що «на індивідуальному рівні профілактика полягає у

цілеспрямованих заходах щодо конкретної особи, спрямованих на усунення

або нейтралізацію причин та умов, що детермінують протиправну поведінку

цієї особи, та з дітьми і дорослими членами сім’ї, які постраждали від

жорстокого поводження, з метою відновлення особистісного та соціального

статусу людини» [237, с. 36]. Низка завдань цієї профілактики полягає в

наступному:

60

- виявлення осіб, чия поведінки свідчить про реальну можливість

вчинення ними насильства в сім’ї;

- вивчення соціально-психологічних особливостей цих осіб, а також

зовнішніх джерел негативного впливу;

- застосування заходів впливу та корекції.

Автори звертають увагу на те, що: 1) профілактика буде мати ефект

лише коли особа, стосовно якої вона здійснюється, сама бажає змін; 2) ефект

від профілактики збільшиться при залученні до цієї роботи інших суб’єктів

та громадськості; 3) дільничний офіцер поліції завжди повинен мати

відсторонене ставлення до ситуації і не брати на себе більше, ніж він може

зробити [237, с. 37].

1.2. Юридико-психологічні компоненти індивідуально-

превентивної діяльності дільничного офіцера поліції

Висвітлення проблеми індивідуально-превентивної діяльності

дільничного офіцера поліції з необхідністю передбачає окреслення низки

питань, пов’язаних із професійно-психологічною придатністю ДОП до

ефективного здійснення цієї роботи, з наявністю у нього відповідних

професійних компетенцій. Інакше кажучи, визначення здатності ДОП

реалізувати заходи індивідуально-превентивного впливу на нормативно-

декларовані категорії осіб повинно ґрунтуватися на основних вимогах

професіографічного підходу.

Зазначений підхід орієнтує дослідника, перш за все, на окреслення

структури, особливостей та характеру професійної діяльності, які

визначають перелік вимог до її суб’єкта, до наявності у нього необхідних

професійно-важливих якостей. Існуючий науковий доробок щодо

професійно-психологічної придатності дільничного офіцера поліції дозволяє

виключити цю проблему з предмету нашого дослідження і визначити

61

необхідний обсяг знань, спираючись на дослідницький матеріал,

відображений в наукових літературних джерелах.

Проблемі професійно-психологічної придатності дільничного офіцера

поліції присвячено значну кількість теоретичних та експериментальних

розробок [48, 49, 58, 66, 68; 84; 100; 117, 166; 206, 211 та ін...

Узагальнення наявних напрацювань дозволяє стверджувати, що однією

з найбільш виразних характеристик діяльності ДОП є її соціальний

характер та соціальна спрямованість [66, 100; 206, 211]. Зокрема, в

підручнику «Юридична деонтологія» зазначається, що «…соціальний аспект

діяльності ДОП полягає в міцному зв’язку з населенням його території:

1) організує правову пропаганду щодо попередження правопорушень;

2) проводить профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення

злочинів;

3) створює умови для перевиховання осіб із нестійкою поведінкою,

сприяє спрямуванню їх поведінки на суспільно-корисні вчинки» [206, с. 98].

В дослідженні П. В. Макушева встановлено, що «соціальну

визначеність (детермінованість) професійних рис дільничного слід

оцінювати… у координатах суспільно-правових, переважно зовнішніх» [157,

с. 16]. Г. Є. Запорожцева [100, с. 58] соціальний аспект діяльності ДОП

вбачає в контексті здійснення ним соціально-правового завдання – надання

громадянам необхідної правової, фізичної та психологічної допомоги.

В низці наукових робіт діяльність дільничного офіцера поліції

розглядається як структура, що складається з окремих, організаційно та

психологічно визначених різновидів діяльності – пізнавальної,

комунікативної, конструктивно-творчої, організаційної, виховної та

засвідчувальної.

Пізнавальна діяльність дільничного офіцера полягає у збиранні та

узагальненні професійно-значущої інформації. Врешті-решт, інформаційний

пошук створює вкрай необхідне підгрунтя для здійснення необхідних

профілактичних заходів. В підручнику «Юридична психологія»

62

особливостями пізнавальної діяльності ДОП визначено: 1) неспецифічність

об’єктів пізнання (накопичення, опрацювання і використання інформації про

обслуговувану територію та населення, яке на ній проживає) при

специфічності її спрямування на реалізацію профілактичної функції;

2) широкий спектр напрямів пошуку інформації (місця масового відпочинку,

потенційно криміногенні місця, місця збереження товарно-матеріальних

цінностей незалежно від форм власності, об’єкти дозвільної системи, аптеки

та інших місця, де зберігаються, переробляються або застосовуються

наркотичні засоби тощо); 3) необхідність кримінологічного узагальнення

одержаної інформації та її подальшого структурування (корислива,

насильницька, необережна; правопорушення неповнолітніх, рецидив, групові

правопорушення, жіночі правопорушення і т. ін.) та розробки системи

відповідних заходів; 4) значна питома вага елементів прогнозування [235,

с. 312].

Автори підручника «Профілактика злочинів», підкреслюючи вагомість

пізнавальної діяльності ДОП, зазначають, що «індивідуальна профілактика

починається з виявлення осіб, поведінка яких свідчить про реальну

небезпеку вчинення ними злочинів. Повнота виявлення таких осіб можлива

за допомогою систематичного і своєчасного надходження і вивчення

інформації із усіх можливих джерел. При цьому вивченню підлягають

наступні конкретні дані, що характеризують особу, яка профілактується… У

процесі вивчення особи здійснюється прогнозування її індивідуальної

поведінки. Інформація про минуле та сьогодення особи, соціальні зв’язки,

найближче оточення є основою для прогнозу її майбутньої поведінки.

Прогнозування злочинної поведінки та індивідуальна профілактика – багато

у чому єдиний процес. Профілактика сама по собі передбачає постійне,

всебічне та глибоке вивчення особи, її поведінки, зв’язків і прагнень.

Прогнозування злочинної поведінки є основою для планування заходів

індивідуальної профілактики» [191, с. 136-138].

63

В дисертаційному дослідженні Г. Є. Запорожцевої наголошується:

«Пізнавальна діяльність реалізується в різних видах робіт ДОП: організація

діяльності; загальна і індивідуальна профілактика; взаємодія з іншими

службами, громадськістю, населенням; попередження злочинів, їхнє

розкриття; здійснення дізнання; розшук злочинців і безвісти зниклих;

розгляд скарг, заяв і повідомлень громадян… З метою успішного виконання

профілактичної діяльності дільничному необхідно знати: оперативну

обстановку на дільниці та в районі; демографічний і національний склад

населення; поводження і спосіб життя підоблікових осіб тощо [100, с. 39].

Відомий український кримінолог А. П. Закалюк надавав інформаційно-

пізнавальній роботі вирішального значення стосовно низки прикладних

попереджувально-профілактичних завдань. Він писав: «Кримінологічна

інформація загалом призначена бути засобом розв’язання кримінологічних

проблем. У цьому відношенні вона є:

- джерелом і засобом пізнання тенденцій, закономірностей, динаміки

проявів соціальної дійсності у вигляді злочинності, процесів зміни останньої

та зумовлювальних її чинників з метою протидії цьому соціальному

феноменові;

- засобом формування та реалізації державної політики, державних

програм у галузі запобігання та протидії злочинності та пов’язаним з нею

соціальним феноменам (наркотизм, алкоголізм, злочини у сфері моральних

відносин, формування культу сили тощо);

- джерелом управлінських рішень у сфері запобігання та протидії

злочинності, зокрема кримінологічного планування цієї діяльності, що

свідчить про конструктивні властивості кримінологічної інформації» [96,

с. 26].

Врешті, саму індивідуально-превентивну роботу дільничного офіцера

поліції можна розглядати як організаційно-пізнавальну, як процес

постановки та вирішення пізнавальних задач. «Пізнавальна задача

визначається як система інформаційних процесів, неузгоджене або

64

протирічне співвідношення між якими викликає суб’єктивну потребу в їх

перетворенні» [217].

За цими параметрами, здійснення індивідуальної профілактики

стосовно конкретних осіб саме і можна розглядати як складну, ймовірнісну

пізнавальну задачу, вирішення якої зобов’язуюче входить до компетенції

ДОП. Вирішення пізнавальної задачі здійснюється послідовним

проходженням низки етапів.

Перший етап – визначення вихідних умов та формулювання основного

запитання, вимоги задачі. Стосовно індивідуальної профілактики він

конкретизується в процесі отриманні всебічної інформації щодо об’єкта

(профілактованої особи), умов та чинників її життєдіяльності з різних

джерел. Вимога профілактики – це прикінцева її мета, недопущення

вчинення правопорушення підобліковою особою.

Наступний етап вирішення пізнавальної задачі – аналіз вихідних умов

та формулювання гіпотези щодо її вирішення. В послідовності

індивідуальної профілактики він втілюється в осмисленні дільничним

офіцером усієї отриманої інформації і формуванні (пришуканні та

структуризації) плану здійснення низки індивідуально-превентивних заходів.

Третім етапом вирішення задачі є практична реалізація способів і

прийомів вирішення за певним алгоритмом, що, стосовно діяльності ДОП,

полягає у конкретній реалізації запланованих індивідуально-превентивних

заходів.

І, нарешті, завершальним етапом вирішення пізнавальної задачі є

співвіднесення отриманого результату зі сформульованою на першому етапі

метою. В контексті індивідуально-превентивної роботи цей етап втілюється в

кінцевому результаті профілактики. У випадку успішної ресоціалізації

профілактованої особи і невчинення нею правопорушень, а відтак, і зняття

особи з превентивного обліку, вирішення пізнавальної задачі профілактики

визнається успішним. Якщо ж підобліковий вчинив правопорушення, можна

65

вважати задачу невирішеною, що потребує низки зусиль задля її повторного

вирішення.

Конструктивно-творча діяльність дільничного офіцера – невід’ємна

складова процедури профілактики правопорушень. «У найбільш широкому

значенні під конструктивною діяльністю розуміють прогнозування і

планування дій для досягнення намічених цілей. Попереднє уявлення

перебігу і результатів дій у тому чи іншому ступені є обов’язковим

компонентом будь-якого виду професійної діяльності» [235, с. 314].

Низка функціональних елементів діяльності ДОП – розробка плану

власної професійної діяльності, прогнозування поведінки об’єктів

профілактики, планування переліку та інтенсивності заходів індивідуально-

превентивного впливу, передбачення наслідків їх реалізації та формування

гіпотез щодо корекції цих заходів тощо, засновуються на конструктивному,

творчому підході до реалізації доцільної превенції.

Прогнозування та планування – два послідовні елементи та етапи

створення цілісного конструкту процедури індивідуально-превентивної

роботи з конкретною профілактованою особою. Прогнозування базується на

кількісно-якісних параметрах, що відображають об’єктивні закономірності

нинішнього і майбутнього стану об’єкта. Планування ж передбачає вказівки

про те, які дії повинні бути реалізовані стосовно перетворення об’єкта [150,

с. 22-36].

Стосовно превентивної діяльності ДОП, зміст прогнозування полягає у

визначенні особистісних характеристик профілактованого – соціально-

демографічних, кримінологічних, психологічних, їх узагальненні,

передбаченні майбутньої поведінки особи і уявлення про кінцеву мету

превенції. Крім того, прогнозування передбачає створення обгрунтованого

уявлення про перспективну взаємодію профілактованого та дільничного

інспектора поліції. Планування ж полягає в опрацюванні цілісної схеми

конкретних заходів індивідуально-превентивного впливу, їх послідовності,

змісту та інтенсивності з урахуванням попереднього прогнозу.

66

На жаль, слід констатувати, що нині здійснення індивідуально-

превентивної роботи дільничними офіцерами поліції не засновується на

науково-обгрунтованих підставах. Кількісно-якісні показники, які

характеризують профілактованого, оцінюються ДОП на власний розсуд, що

багато в чому не забезпечує ефективної роботи, хоча саме на основі

прогнозування можливої делінквентної поведінки профілактованого і

повинна розбудовуватись якісна превенція.

Слід цілком погодитися з Г. А. Аванесовим, що цей «…прогноз

повинен будуватись на основі вивчення та узагальнення зовнішніх

показників поведінки та внутрішніх мотивів і установок» [29, с. 271]. На

основі аналізу зовнішніх (середовищних) та внутрішніх (психологічних)

чинників визначаються ті з них, які ймовірнісно детермінують протиправну

поведінку. Завдяки цьому дільничним офіцером здійснюється всебічне

вивчення особистості профілактованого «…в світлі логіки та тенденцій її

поведінки» [121, с. 29].

Подібну точку зору висловлює і Г. Є. Запорожцева. На її думку,

конструктивна діяльність може виражатися як в уявному відтворенні

майбутніх дій по досягненню результату, так і в прийнятті рішення за

результатами аналізу і синтезу зібраних фактів. «Особливість конструктивної

діяльності дільничного полягає в:

- навичках планування роботи на різні періоди часу (день, тиждень,

місяць), уміннях виділити основне, передбачити резерв часу на

непередбачені обставини, чітко визначати основне в даній оперативній

обстановці чи напрямку роботи;

- активному використанні цільового планування за окремими, найбільш

актуальними в даний момент напрямами роботи (робота з підобліковими

певної категорії, розкриття злочинів і ін.)» [100, с. 43].

Організаторська діяльність ДОП спрямована на створення

оптимальних умов для здійснення заходів індивідуальної превенції,

забезпечення їх узгодженості. Організаційно-управлінські компоненти

67

притаманні практично всім ланкам процесу превенції. Дільничний офіцер

поліції, перш за все, здійснює фактичне управління поведінкою

профілактованої особи, організує різні аспекти її життєдіяльності. Стосунки

між ДОП та профілактованим не є рівними в соціально-правовому

відношенні. Дільничний офіцер виступає ініціатором і організатором

реалізації індивідуально-профілактичних заходів, які є зобов’язуючими

стосовно профілактованого.

Крім того, індивідуальна превенція не обмежується діадою суб’єктно –

об’єктних відносин, до неї залучається значна кількість громадян, посадових

осіб, представників соціальних інститутів та установ. Зазначене потребує від

ДОП узгодження і організації спільних зусиль для досягнення мети

превентивного впливу, що «…виключає паралелізм і дублювання в

діяльності суб’єктів взаємодії, а також дозволяє ефективно використовувати

всі сили і засоби, специфічні форми і методи роботи» [235, с. 313].

Важливий аспект професійної діяльності ДОП – самоорганізація

службової поведінки. Йому доводиться ретельно контролювати власні дії,

спрямовані на здійснення ефективної індивідуальної превенції стосовно її

об’єкта, контролювати послідовність виконання плану превентивних заходів.

Складність і відповідальність такої самоорганізації зумовлена, по-перше,

неможливістю повного передбачення кінцевих результатів прогнозованих

дій; по-друге, необхідністю координації різних за змістом видів діяльності та

на різні проміжки часу (день, тиждень, місяць).

Досягнення мети індивідуальної превенції, безумовно, неможливе без

встановлення психологічного контакту, здійснення функціонально-

психологічного впливу, без організації складної взаємодії з громадянами і

соціальними інституціями. Саме цим зумовлюється вагомість

комунікативної діяльності дільничного офіцера поліції, професійного

спілкування, яке виступає засобом вирішення індивідуально-превентивних

завдань. «Особливості комунікативної діяльності ДОП:

- спілкування з різними категоріями громадян (від посадовців високого

68

рівня до соціально та психологічно деградованих осіб;

- вирішення конфліктних ситуацій, що потенційно небезпечні

вчиненням правопорушень і особисто для життя та здоров’я дільничного

офіцера;

- необхідність допроцесуального реагування на одержані повідомлення з

одночасним визначенням їх процесуальної перспективи» [235, с. 313].

В дослідженні В. М. Зінича [103] комунікативні аспекти діяльності

ДОП розглядаються в контексті встановлення контакту з об’єктами

службової діяльності при реалізації комунікативних заходів індивідуальної

превенції. В дисертаційній роботі Г. Є. Запорожцевої комунікативна

діяльність дільничного офіцера поліції виступає не лише як психологічний

засіб встановлення контакту з різними категоріями осіб при реалізації низки

загальних професійних функцій, «ДОП у своїй повсякденній діяльності

постійно вступає у взаємовідносини з громадянами, спілкується з ними,

розглядає скарги і заяви, вирішує конфліктні ситуації, здійснює виховний

вплив на правопорушників, отже, в основі всієї роботи дільничного офіцера

лежить спілкування» [100, с. 46]. З іншого боку, комунікативна діяльність є

засобом забезпечення «…досягнення мети пізнавальної, конструктивної,

виховної діяльності, вона розвивається в цих видах діяльності. Сутність

конкретних відношень, що складаються, визначається цілями того виду

діяльності, у якому комунікація має місце» [100, с. 48]. Крім того,

комунікативна діяльність виступає підґрунтям опрацювання професіограми

ДОП, в якій відображається перелік професійно значущих комунікативних

якостей.

В «Посібнику дільничному інспекторові міліції» [186] ті чи інші

аспекти професійного спілкування розглядаються у зв’язку з взаємодією

ДОП з засобами масової інформації при здійсненні загальної профілактики і

забезпеченні індивідуально-превентивної роботи з різними категоріями

профілактованих.

69

Складність професійного спілкування в діяльності ДОП

«…визначається розмаїттям цілей і задач, суб’єктів і об’єктів, форм і методів,

засобів і умов взаємодії. У спілкуванні відбувається обмін інформацією,

взаємовплив і взаєморозуміння людей, здійснюється вплив один на одного,

передача досвіду» [235, с. 313].

Виховна функція є основою превенції правопорушень. В класичній

педагогіці виховання визначається як цілеспрямований, системний вплив на

особу з метою формування у неї якостей, бажаних вихователю, та корекції

негативних особистісних якостей. Реалізація наріжних принципів виховання

– цілеспрямованість, спадкоємність, системність, визначає взаємозв’язок і

комплексний підхід до роботи з профілактованими особами. «При

проведенні індивідуальної профілактики ДОП в своїй роботі застосовує

виховний, психолого-педагогічний та адміністративний вплив на осіб, які

підлягають профілактиці: при розгляді сімейно-побутових конфліктів; на

виявлених осіб, які зловживають алкогольними напоями, а також вживають

наркотики, …на батьків, при виявленні сімей, які своєю антигромадською

поведінкою штовхають дітей до учинення правопорушень; на виявлених

осіб, які підлягають узяттю під адміністративний нагляд» [100, с. 45].

В роботі О. О. Козловської, присвяченій психолого-педагогічним

основам діяльності дільничного офіцера поліції, цілком слушно

зауважується, що «в індивідуальній профілактиці особливе місце займає

правове виховання правопорушників, яке є цілеспрямованим, організованим і

систематичним впливом, що формує в особистості правосвідомість, правові

установки, навички і звички активної правомірної поведінки, правову

культуру… Важлива ще й готовність профілактованого до правомірної

поведінки відповідно переконанням та світоглядним позиціям» [117, с. 28].

Водночас, автор підкреслює, що ефект «…виховання допомагає засвоєнню

правових положень не лише на інтелектуальному рівні, але й на емоційному,

коли людина готова поводитися відповідно до своїх знань і переконань…

Формування і корекція правосвідомості, правових установок і правової

70

культури припускає звернення не лише до розуму, але й до почуттів

профілактованих» [117, с. 29].

Відносно адресності виховання, ми цілком погоджуємось з авторами

підручника «Профілактика злочинів», які констатують, що «погляди, мотиви,

система ціннісних орієнтації особи можуть стати основою для

профілактичного впливу на неї лише в тому випадку, коли ці погляди,

мотиви, орієнтації виразилися в антисуспільній поведінці. Виходячи з

механізму злочинної поведінки, індивідуальна профілактика повинна бути

спрямованою на особу та її негативні риси, на середовище, що формує цю

особу, а також на умови, обставини, ситуації, що сприяють або полегшують

вчинення злочинів» [191, с. 129]. Базуючись на виявлених соціально-

психологічних чинниках протиправної поведінки, дільничному офіцеру

необхідно мати чітку програму диференційованої індивідуально-

превентивної роботи з різними категоріями громадян.

Засвідчувальна діяльність дільничного офіцера поліції визначається

як закріплення одержаних в процесі пізнання та комунікації фактів,

прийнятих рішень та складання різних видів документів. О. Ф. Скакун та

М. І. Овчаренко в підручнику «Юридична деонтологія» зазначають, що

«засвідчувальний аспект діяльності дільничного офіцера полягає в тому, що

всі відомості (показання конфліктуючих сусідів, пояснення очевидців тощо)

він повинен не лише «записати», але й надати їм спеціальної, передбаченої

законом форми» [206, с. 147].

Загалом слід зазначити, що засвідчувальна діяльність, з усіх

перерахованих вище психологічно опосередкованих видів діяльності, є

найбільш регламентованою. Зокрема, згідно «Інструкції з організації

діяльності дільничних офіцерів поліції» (Наказ МВС України №650/2017),

окрім загальних документів, які складаються ДОП (протоколи про

адмінправопорушення, паспорт дільниці тощо), існує низка документів,

що стосуються виключно індивідуально-превентивної роботи. Так, згідно

п. V.2 Інструкції, дільничний офіцер повинен вести журнал реєстрації

71

підоблікових осіб та облікові справи на певні категорії осібя. Крім того,

вимоги Інструкції едбачають занесення даних про підоблікових осіб до

інтегрованих інформаційно-пошукових систем МВС України (ЄІС МВС).

Особливості засвідчувальної діяльності ДОП щодо індивідуально-

превентивної роботи, пропозиції щодо її удосконалення в контексті

інформаційного забезпечення розглядаються в роботах А. П. Закалюка [96],

Ю. В. Солопанова [209], А. П. Іващенко [106]. Засвідчувальну діяльність

можна розглядати як «…особливість, відмінну рису пізнання: кожна дія з

пізнання факту закріпляється в матеріалах так, щоб це відповідало вимозі

перевірюваності; письмова форма покликана гранично обмежити можливість

появи випадків прийняття помилкового рішення під впливом негативного

емоційного стану» [235, с. 314].

Професійні компетенції дільничного офіцера поліції щодо

індивідуально-превентивної роботи і зазначених вище різновидів діяльності

визначаються наявністю у нього низки професійно-важливих якостей. Їх

формування та розвиток здійснюються, з одного боку, в процесі накопичення

індивідуального досвіду практичної роботи, а з іншого, в плині здійснення

професійно-психологічної підготовки. Ці напрями будуть нами розглянуті в

Розділі 3, присвяченому шляхам організаційно-правового та психологічного

забезпечення оптимізації індивідуально-превентивної роботи ДОП.

Стосовно ж самих професійно-важливих якостей, необхідних для

ефективної індивідуально-превентивної діяльності, можна констатувати, що

вони були предметом феноменологічного та наукового розгляду в роботах

практиків і науковців. Так, в «Посібнику дільничного інспектора міліції»

вказується, що для здійснення індивідуально-превентивної роботи

дільничному «…необхідно мати наступні психологічні якості:

- професійну спостережливість;

- врівноваженість, самовладання при конфліктах;

- здатність розташовувати до себе людей, викликати у них довіру;

- тонку спостережливість за душевним життям людини;

72

- уміння відстоювати свою точку зору;

- уміння робити висновки з суперечливої інформації;

- пам’ять на зовнішність і поведінку людини» [211, с. 412].

О. О. Козловська [117] зосереджує увагу на таких професійно-

необхідних якостях ДОП як тактовність, уважність, об’єктивність і

принциповість. В підручнику «Юридична психологія» В. Л. Васильєв [66]

зазначає, що соціальна діяльність ДОП потребує вираженої гуманістичності

та чуйності, організаторська діяльність – вольової самоорганізованості та

ініціативності, комунікативна діяльність – комунікабельності, відкритості та

коректності. В. М. Зінич [103] вважає, що дільничному офіцеру як суб’єкту

превентивної діяльності повинні бути притаманні спостережливість, вольові

якості стриманості та цілеспрямованості, почуття відповідальності та

службового обов’язку.

Найбільш продуктивно проблема професійної придатності і професійно

значущих якостей ДОП опрацьована Г. Є. Запорожцевою. На рівні

дисертаційного дослідження нею визначена професіограма дільничного

офіцера поліції, яка містить перелік професійно значущих якостей із

відповідними критеріальними частинами. Зокрема, успішне виконання

професійних функцій дільничним офіцером поліції потребує наявності у

нього:

1) психомоторних особливостей: рухливості та врівноваженості

нервових процесів;

2) особливостей пізнавальних процесів: концентрації та продуктивності

уваги, спостережливості, вербально-логічної пам’яті, логічного дедуктивного

мислення;

3) особистісних властивостей: стриманості, практичності,

комунікативності, нормативності поведінки, впевненості, самостійності,

дисциплінованості, стійкості до конфліктів та стресів [100, с. 209-210].

Таким чином можна констатувати, що індивідуально-превентивна

діяльність ДОП детермінована низкою психологічних параметрів, які

73

зумовлюють здійснення окремих різновидів діяльності в структурі цілісної

індивідуальної профілактики та екстраполюються на особистість дільничного

офіцера поліції як суб’єкта цієї діяльності.

Висновки до розділу 1

1. Превентивна діяльність є одним із найважливіших напрямів

запобігання та протидії злочинності в Україні, реалізація якого покладена,

насмперед, на службу дільничних офіцерів поліції – передовий загін

Національної полйфї України, який максимально наближений до населення

обслуговуваної території і забезпечує практично усі функції з підтримання

правопорядку.

2. Нині не існує загальноприйнятого тлумачення термінології,

пов’язаної зі здійсненням попереджувальної роботи щодо правопорушень і

злочинів. «Превенція», «профілактика», «попередження», «запобігання» –

поняття, що мають тотожний зміст, але диференційовано використовуються

науковцями і практиками залежно від наукових уподобань та функціональної

необхідності.

3. Профілактику слід розуміти як систему умов, чинників, суб’єктно –

об’єктних відносин та комплекс заходів, що забезпечують попередження та

запобігання вчиненню правопорушень та злочинів. Відтак, превентивна

діяльність – це цілеспрямована реалізація заходів профілактичного впливу з

метою попередження та запобігання правопорушенням та злочинам з

урахуванням умов та чинників конкретної соціальної ситуації.

4. Індивідуально-превентивна діяльність ДОП регламентована низкою

нормативних документів, в яких відображено організаційні, функціональні та

регламентні характеристики цієї діяльності. Аналіз характеристик дозволяє

встановити наявність в них психологічного змісту, особливо в частині, що

стосується категорій підоблікових осіб, взаємодії дільничного офіцера з

74

представниками інших відділів та секторів у здійсненні превенції та порядку

взяття на облік профілактованих осіб.

5. До суттєвого недоліку організаційно-регламентного забезпечення

індивідуально-превентивної роботи ДОП слід віднести відсутність науково-

методичних рекомендацій, в яких повинні міститися положення щодо

інформаційного та технологічного компонентів конкретної роботи

дільничного офіцера з окремим категоріями підоблікових (визначення

ступеня їх суспільної небезпеки, планування переліку та інтенсивності

застосування заходів індивідуально-превентивнного впливу тощо). Наявні

посібники дільничному офіцерові поліції не відображають нових реалій

діяльності Національної поліції України, а чинна Інструкція з організації

діяльності ДОП надає лише загальні положення і не може вважатися

керівництвом для практичного здійснення індивідуально-превентивної

діяльності.

6. Індивідуально-превентивна діяльність дільничного офіцера поліції

опосередкована низкою психологічних детермінант та чинників. Зокрема,

індивідуальна превенція є цілісною складноструктурованою діяльністю, яка

реалізує основні і забезпечувальні різновиди діяльностей, пов’язаних із

здійсненням інформаційно-пізнавальної функції ДОП, встановленням

психологічного контакту і взаємодією з об’єктами профілактичного впливу,

організацією індивідуальної превенції, її документуванням.

7. Складна система суб’єктно – об’єктних відносин при здійсненні

заходів індивідуально-превентивного впливу визначається низкою

професійних компетенцій дільничного офіцера поліції, які грунтуються на

відповідних професійно значущих якостей, що охоплюють всі компоненти

особистості.

75

РОЗДІЛ 2

ПСИХОЛОГО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ

ДІЛЬНИЧНОГО ОФІЦЕРА ПОЛІЦІЇ

Індивідуальна превенція включає низку послідовних, взаємопов’язаних

стадій: виявлення осіб, від яких можна чекати вчинення правопорушень і

злочинів, спостереження за ними, здійснення превентивного впливу. Всі ці

стадії важливі і потрібні, оскільки лише в їх комплексній єдності можлива

сама індивідуально-превентивна діяльність. Висвітленню деяких суттєвих

моментів, пов’язаних із реалізацією зазначених стадій, присвячено низку

досліджень і публікацій [47; 48; 72; 87; 103; 166; 170; 175; 187 та ін.]. З точки

зору участі дільничного офіцера поліції як суб’єкта реалізації індивідуальної

превенції, цим стадіям притаманна певна своєрідність.

2.1. Організаційно-процедурні і психологічні особливості

здійснення індивідуально-превентивних заходів

Початок індивідуально-превентивної роботи пов’язаний із виявленням

і постановкою на облік осіб, від яких, судячи з достовірно встановлених

фактів антисуспільної поведінки, можна очікувати вчинення правопорушень.

На цьому етапі визначається коло осіб, стосовно яких необхідно здійснювати

превентивну діяльність.

Важливість роботи із встановлення осіб, які підлягають превентивному

впливу, обумовлена низкою обставин. Зокрема, правильне визначення

об’єктів превентивного впливу створює умови для дотримання законності,

тобто для виключення випадків необгрунтованого втручання в сферу

приватного життя того або іншого громадянина, неправомірних утисків, а

76

для деяких осіб – обмеження їх прав і свобод. Неправильне визначення

об’єкта превентивної дії призводить до розосередження сил дільничних

офіцерів, не дозволяє їм сконцентруватися на громадянах, найбільш

небезпечних у кримінальному сенсі.

В першому розділі нами визначено відповідні категорії осіб, щодо яких

(згідно Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції та

функціонально-психологічної сутності оперативної обстановки на

обслуговуваній дільниці) ДОП повинен здійснювати індивідуально-

превентивну роботу різного ступеня інтенсивності. Окремі коментарі

стосовно цих категорій містяться в низці наукових та методичних джерел

[85; 86; 87; 130; 170; 171; 186; 211 та ін.].

Усі перераховані категорії осіб дільничний офіцер повинен виявляти

своєчасно і повно. Своєчасне виявлення підвищує вірогідність недопущення

протиправних дій із боку підоблікових осіб, полегшує процес виправлення.

Дослідженнями встановлено, що серед, наприклад, звільнених із місць

позбавлення свободи, рецидив дуже значний протягом першого місяця після

звільнення, його максимум доводиться на другий місяць, а потім його

інтенсивність послідовно спадає.

Побутові злочини, зазвичай, є наслідком конфліктних ситуацій, які

досить часто мають періодичний, тривалий характер із наростанням їх

тяжкості, загостреності. Їх нейтралізація шляхом профілактичного впливу на

винуватців конфлікту на ранній стадії (за умови своєчасного виявлення) є

достатньо надійним шляхом попередження таких злочинів.

Немає потреби доводити, що звикання до алкоголю, наркотиків

знаходиться в прямій залежності від тривалості і систематичності їх

вживання людиною. Тому своєчасне виявлення осіб, які почали зловживати

спиртними напоями, а також тих, хто почав вживати наркотичні засоби, є

важливим позитивним превентивним заходом.

Разом зі своєчасністю, велике значення має повнота виявлення осіб, що

підлягають превентивній роботі. Вона забезпечує можливість втручання в

77

процес деформації кожної особи, яка встала на шлях протиправної поведінки.

Крім того, їх виявлення дозволяє отримати чітке уявлення щодо обсягу

роботи, отже, й обсягу ресурсів для її виконання. Повне виявлення даних осіб

створює об’єктивну картину щодо структури профілактованих за

категоріями, за ступенем їх суспільної небезпеки тощо, що сприяє

адекватному розподілу зусиль із реалізації індивідуально-превентивних

заходів, їх здійсненню, в першу чергу стосовно найбільш кримінально

заражених осіб. Те, як дільничним офіцером поліції здійснюється робота по

виявленню на своїй дільниці осіб, які підлягають превентивного впливу,

свідчить про якість оперативного відпрацювання дільниці, про зв’язок із

населенням, з громадськістю, про вміння ДОП залучати до вирішення

завдань довірених осіб, позаштатних працівників поліції, членів будинкових і

вуличних комітетів, членів громадських формувань з охорони громадського

порядку.

Усі перераховані в Інструкції та виявлені особи беруться дільничним

офіцером на облік . Нині, відповідно до відомчих нормативних приписів, на

усіх виявлених осіб він зобов’язаний завести так звані профілактичні картки.

Ці картки реєструються в журналі з вказівкою порядкового номеру,

прізвища, імені, по батькові профілактованої особи, прізвища дільничного

офіцера, який забезпечує профілактичну роботу. Журнал повинен зберігатись

у начальника відділення дільничних офіцерів в територіальній дільниці

поліції.

Відносно виявлених і поставлених на облік осіб, у дільничного офіцера

існує жорсткий обов’язок щодо спостереження за їх поведінкою. Суть

спостереження полягає в отриманні відомостей, що є необхідними для

визначення динаміки та ефективності профілактичних заходів. Наприклад,

дільничний офіцер зобов’язаний забезпечити спостереження за поведінкою

раніше судимих за місцем проживання і роботи; здійснювати контроль за

неповнолітніми правопорушниками в сім’ї, громадських місцях, трудових

78

колективах, за місцем їх навчання; систематично контролювати поведінку

осіб, які вчиняють правопорушення у сфері побуту тощо.

Важливість і необхідність цього етапу індивідуально-профілактичної

роботи полягає в тому, що в процесі спостереження дільничний офіцер

отримує інформацію про особу підоблікового та інші обставини, що мають

значення для попередження злочинів. Фактично спостереження створює ту

інформаційну базу, яка необхідна для успішної психокорекційної та виховної

роботи з підобліковими. Воно забезпечує опрацювання і застосування

оптимальних, найбільш ефективних заходів профілактичної дії, своєчасне

реагування на відхилення в поведінці конкретних осіб, у тому числі

правопорушення.

Кінцева мета індивідуальної профілактики, здійснюваної дільничним

офіцером, – утримання порушників публічного порядку (підоблікових) від

повторних правопорушень. Досягнення цієї мети покладається в основному

на ефект конкретного профілактичного впливу, різнобічного за змістом та

формою. Для успішного його здійснення дільничний офіцер повинен засвоїти

низку особливостей, притаманних профілактичному впливу загалом і

конкретним індивідуально-профілактичним заходам, зокрема.

Індивідуально-профілактична діяльність або безпосередня корекційно-

виховна попереджувальна робота з підобліковим, – це, по-перше, процес,

спрямований на визначену зміну антисуспільних поглядів, поведінкових

стереотипів профілактованих осіб, прищеплення їм морально-психологічних

якостей, які відповідають нормам і правилам суспільного життя і, по-друге,

це результат діяльності, за якої реалізуються вимоги законодавчих і

нормативних актів, що це суспільне життя регламентують. У кожному

конкретному випадку зміст профілактичного впливу визначається

особливостями особистості правопорушника і навколишнім соціальним

мікро- і макросередовищем, а також характером заходів, застосовуваних

ДОП.

79

Як вже було зазначено, в цій роботі неприпустимі шаблони і

стереотипи. Проте, оскільки йдеться про соціальний характер взаємодії ДОП

з об’єктами профілактики, існують певні загальні правила і закономірності,

які мають бути притаманними кожному індивідуально-профілактичному

заходу незалежно від особистості правопорушника. Зокрема, обов’язковою

умовою є повага до особистості профілактованого, уважне і неупереджене

ставлення до нього, його потреб, переживань та очікувань. Дотримання цієї

умови створює найбільш сприятливе підгрунтя для вирішення

профілактичних завдань. Навпаки, грубість, нетактовність, необгрунтована

підозрілість, упередженість, зверхнє ставлення до особи підоблікового

породжують недовіру і несприйнятність індивідуально-профілактичних

заходів.

Узагальнення аналітичних матеріалів свідчить, що найбільш

результативний тактичний прийом – виявлення і підкреслення в роботі з

профілактованим позитивних особистісних якостей і рис, які посилюють

ефект застосовуваного профілактичного заходу. Навпаки, постійна

концентрація уваги на одних лише недоліках, постійне нагадування про них

профілактованому як характеризуючих його в цілому призводить до

зворотного ефекту, підобліковий перестає вірити в можливість зміни своєї

особистості і власної антисуспільної поведінки. Так, за результатами

проведеного опитування, 68,2% ДОП відзначили, що у випадку навіювання

профілактованому наявності у нього певних позитивних особистісних

якостей, він більше прислуховується до настанов дільничного офіцера,

ефективніше встановлюються довірчі стосунки, відтак, зростає ефект

попереджувальної діяльності.

Індивідуально-профілактична робота дільничного офіцера поліції

здійснюється в основному у двох формах: безпосередньо самим ДОП і через

інших суб’єктів профілактики. Його безпосередня участь обумовлена

положеннями р. V «Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів

поліції» (Наказ МВС України від 28.07.2017 р. № 650). Це зобов’язує його до

80

відповідної фахової освіченості та професійного (у тому числі і

психологічного) удосконалення щодо набуття навичок та досвіду здійснення

цієї роботи.

Безпосередньо дільничним офіцером поліції здійснюється низка

профілактичних заходів, зокрема, профілактичні бесіди, сприяння у

трудовому та побутовому влаштуванні, контроль за дозвіллям тощо.

Інші суб’єкти профілактики, яких залучає ДОП, це шефи-наставники,

громадські вихователі, керівники організацій та відомств, члени громадських

формувань із підтримання правопорядку тощо. Цілі і різновиди

профілактичних заходів, які покладаються на означених суб’єктів

профілактики, відносно подібні до використовуваних ДОП.

В контексті психологічного опосередкування індивідуально-

профілактичної роботи дільничного офіцера поліції, вважаємо доцільним

підкреслити вагомість залучення до неї осіб із найближчого суспільного

оточення профілактованої особи, зокрема, батьків, дружин, братів і сестер, в

окремих випадках – дітей, інших родичів, колег по роботі та навчанню,

сусідів. Опитування ДОП виявило, що з означених категорій осіб найбільша

організаційно-психологічна допомога в профілактиці підоблікових надається

батьками та дружиною (30,2% опитаних).

Водночас, насторожуючим є той факт, що 18,6% опитаних ДОП

відзначили не лише відсутність сприяння у профілактичній роботі

найближчого соціального оточення особи, але й певне посилення протидії

реалізації профілактичних заходів. Тобто, майже кожний п’ятий

профілактований отримував соціально-психологічну підтримку в небажанні

коригувати своє ставлення до дотримання нормативності поведінки і

позитивного ставлення до роботи ДОП.

Розглянемо змістовну сторону найчастіше застосовуваних заходів

превентивного впливу. Звичайно, низка превентивних заходів, що

притаманні арсеналу роботи дільничного офіцера поліції, поділяється на такі,

які детермінуються виключно організаційно-регламентними вимогами

81

(винесення офіційного застереження про неприпустимість поведінки,

залучення осіб та установ до контролю за поведінкою профілактованого,

працевлаштування, вилучення зброї та знарядь вчинення злочину, перевірка

за картотеками та обліками, нейтралізація зв’язків зі злочинним середовищем

тощо), та такі, які опосередковані вагомими психологічними чинниками

(профілактичні бесіди, нормалізація стосунків у найближчому соціальному

середовищі, нормалізація способу життя, проведення дозвілля, консультації

психолога тощо).

Одним із найвагоміших із них є превентивна бесіда ДОП з

підобліковим. Проведене нами опитування засвідчило, що цей захід

планується і систематично проводиться з тою чи іншою мірою інтенсивності

з 94,4 % осіб, які перебувають на обліку. З загальної кількості опитаних ДОП,

40,7% відзначили проведення превентивних бесід з членами найближчого

суспільного оточення профілактованої особи (рідними, близькими та

знайомими). Проте, незважаючи на систематичний характер застосування

бесіди в індивідуальній превенції, 36,8% опитаних визначили наявність

особистих труднощів у встановленні психологічного контакту з

профілактованим, проблем і непорозумінь в процесі бесіди, а 11,0%

безпосередньо вказали на відсутність у них вмінь та навичок проведення

превентивної бесіди. Певним наслідком необізнаності з методикою

проведення превентивної бесіди і відповідних труднощів є те, що близько

30,0% ДОП відчувають психоемоційну напруженість в процесі бесіди, а 9,4%

– крайню виснаженість і втому після закінчення спілкування з

профілактованим.

Оптимізація превентивної бесіди передбачає дотримання низки

чинників та вимог організаційного та психологічного характеру.

Перш за все, бесіди, в залежності від мети поділяються на ознайомчі-

діагностичні і індивідуально-профілактичні. Ознайомча бесіда, головним

чином, має на меті збирання інформації про особу, про її життєві наміри.

Здійснюється вона, зазвичай, в контексті спостереження за підобліковою

82

особою. Однак, опитування ДОП засвідчило, що низка питань, які

з’ясовуються на етапі ознайомлення з профілактованим, потребує

неодноразового з ним спілкування (16,7% респондентів).

Метою суто превентивної бесіди є позитивна зміна основних

компонентів способу життя підоблікового, його спрямованості та поведінки.

Профілактична бесіда потребує ретельного попереднього опрацювання,

зокрема, складання її плану, який відображає структуру та зміст бесіди.

Підготовку до неї слід розпочати із складання переліку питань, що

підлягають з’ясуванню і обговоренню. Немає особливого сенсу, враховуючи

її відмінність від допиту, детально планувати усю бесіду, проте при цьому

обов’язково слід враховувати статево-вікові особливості особи, її життєвий

та кримінальний досвід, освіту, сімейний стан, характер вчиненого

правопорушення або фактичне підгрунтя постановки на облік, ступінь

соціальної та морально-психологічної занедбаності та суспільної небезпеки.

Інакше кажучи, приблизний план бесіди складається на основі

заздалегідь зібраної інформації, якою і обумовлюються основні питання, що

підлягають обговоренню. Цей план може бути опрацьований в усній формі,

або у формі орієнтуючих ДОП нотаток. Цілком незайвим будо попередньо

порадитися із старшим дільничним офіцером, зональним працівником

карного розшуку, поспілкуватись з людьми, які можуть надати корисну

інформацію щодо профілактованої особи.

Практика доводить, що результативність бесіди багато в чому залежить

від місця і часу її проведення. Так, опитування [166] показало, що бесіди

дільничних офіцерів із підобліковими в основному проводяться вдома у

останніх, в поліцейському відділі, в приміщенні поліцейської дільниці чи

поліцейської станції. Профілактовані особи більш орієнтовані щодо

проведення таких бесід вдома або поза офіційною установою. Натомість,

дільничні офіцери, навпаки, віддають перевагу службовому кабінету в

поліцейській дільниці чи поліцейській станції [103; 166].

83

На нашу думку, щодо місця проведення бесіди однозначна

рекомендація навряд чи доцільна, оскільки, враховуючи низку обставин

(схильності профілактованого, характер бесіди, чинники необхідного

профілактичного впливу тощо) ДОП повинен створити найбільш сприятливі

умови для встановлення контакту з особою і досягнення бажаної мети

зустрічі. Безумовно, негативні тенденції в поведінці підоблікового повинні

зумовлювати необхідність надання бесіді більш офіційного характеру, що

передбачає місцем її проведення службове приміщення. Наразі позитивного

ставлення профілактованого та членів його родини до контакту з ДОП,

превентивна бесіда може здійснюватися за місцем проживання особи.

Безпосередня процедура бесіди повинна налаштовувати

профілактованого на створення у нього уявлення про дільничного офіцера як

про тактовну, справедливу, але, водночас, вимогливу та обізнану людину.

При цьому важливою обставиною, яку слід враховувати, є психоемоційний

стан як самого дільничного офіцера, так і особи, з якою проводиться бесіда.

Якщо ДОП знаходиться в стані збудження, агресії, роздратування

поведінкою підоблікового, проведення бесіди навряд чи доцільне, оскільки

такі стани можуть спонукати працівника поліції до мимовільного прояву

грубощів, приниження чи образи особистості профілактованого.

Слід знати, що психологія ображеної особи така, що вона перестає

аналізувати і контролювати свою поведінку, всі зусилля спрямовує на

відшукання помилок у поведінці ДОП, що може призвести до офіційних

скарг і руйнування будь-яких відносин. На грубощі і провокаційні спроби

підоблікового недоцільно відповідати різкістю, погрозою покарання,

залякуванням. Натомість демонстрація холоднокровності і витримки,

незворушності та впевненості сприяє нормалізації стосунків, заспокоєнню

емоцій та створенню атмосфери взаємоповаги і узгодженості.

На жаль, непоодинокі випадки, коли дільничні офіцери поліції

припускаються некоректної поведінки, принизливих висловлювань на адресу

підоблікових, зверхності, нетактовності, недоречних погроз. Тому й не

84

дивно, що окремі підоблікові при опитуванні наголошувати на тому, що

превентивна бесіда з дільничним офіцером ними сприймається не як бесіда, а

швидше, як допит [117; 158; 162].

Превентивна бесіда повинна мати характер обговорення взаємно

цікавого для обох комунікантів питання. Якщо ж вона перетворюється на

просвітницько-настановчий монолог з боку ДОП, результативність її різко

зменшується. Узагальнення практика проведення бесід свідчить, що її

найкращою формою є позитивно налаштована дискусія. При цьому потрібно

вміти уважно ставитися до заперечень, аргументів профілактованого,

пришуковувати вагомі контраргументи, використовувати слабкості в позиції

особи.

В процедурі превентивної бесіди вельми корисним є урахування

дільничним офіцером основних положень Методики контактної взаємодії,

запропонованої Л. Б. Філоновим. Зокрема, немає необхідності відразу

починати розмову з обговорення ділових питань. Спочатку доцільно

поцікавитися станом здоров’я, актуальним матеріальним становищем,

житлово-побутовими умовами, родинними взаєминами, іншими сторонами

особистого життя підоблікового. Зазначене підкреслює небайдужість

дільничного офіцера щодо профілактованого, його долі, очікувань, проблем,

що формує позитивне ставлення до дільничного та спілкування з ним.

Корисним є знання ДОП стосовно сфери інтересів підоблікового, його

особистих уподобань, тем, з приводу яких можна налагоджувати

психологічний контакт. Скеровуючи бесіду в потрібне русло, необхідно

володіти конкретною інформацією про обговорювану проблему, всіляко

налаштовувати підоблікового на актуальність її вирішення.

Безумовно, сприятливим чинником щодо ефекту превентивного впливу

є урахування індивідуально-психологічних особливостей, притаманних

особі. Зокрема, у більшості випадків профілактованим притаманна завищена

самооцінка, некритичне сприйняття власної поведінки і, навпаки,

невиправдане критичне ставлення до поведінки інших. Тому, якщо

85

підобліковий вважає, що в його поведінці винні всі, окрім нього, можна

надати йому можливість висловитися, після чого слід повернутися до його

особистості і поведінки і спробувати змусити критично подивитися на

власний спосіб життя і вчинки, переконати, що він багато в чому неправий.

Для підтримання контакту з співрозмовником дільничному офіцеру поліції

бажано уникати так званих «закритих» тем для спілкування, інтимно-

уразливих проблем профілактованого, притаманних йому комплексів

неповноцінності.

Використовуючи бесіду як форму превентивного впливу, необхідно

пам’ятати, що одна зустріч, фрагментарна бесіда нездатна вирішити

проблеми. Кількість бесід повинна визначатися у кожному конкретному

випадку низкою обставин, зумовлених широким спектром особливостей –

життєвою позицією і способом буття профілактованого, обґрунтованою

суспільною небезпекою особи, піддатністю її психокорекційному і

виховному впливу тощо. Але за будь-яких умов ці бесіди повинні бути

регулярними, системними, переслідувати конкретну мету, мати

наступальний, послідовний характер. Доцільно для її проведення обирати

різні приводи, пов’язані з позитивними або негативними вчинками

підоблікового.

Тривалість бесіди залежить від конкретного завдання, яке намагається

вирішити дільничний офіцер поліції. В роботі І. П. Мишляєва [166]

зазначено, що більшість з опитаних працівників поліції (60,0%) вважає, що

бесіда повинна займати не більше 30 хв., 27% – більше 30 хв. Водночас, на

думку більшості опитаних підоблікових (51%), оптимальна тривалість бесіди

не повинна бути більше 15 хв., тобто ця категорія осіб є прибічниками

коротких, змістовних, динамічних бесід виключно по суті справи. Ці дані

свідчать, що між дільничним офіцером і підобліковими існує різна позиція

щодо тривалості цього превентивного заходу. Робити з цього які-небудь

категоричні висновки і рекомендації, на наш погляд, було б помилковим, але

86

за будь-яких умов будувати бесіду треба так, щоб протягом оптимального

часу досягти бажаної мети.

В процесі індивідуально-превенттивної роботи профілактовані особи

досить часто звертаються до ДОП за наданням їм тієї або іншої допомоги.

Конкретні дії дільничного у вирішенні життєвих проблем підоблікових

створюють міцне підгрунтя для успішного здійснення подальших

індивідуально-профілактичних заходів. В нашому дослідженні виявлено, що

понад половина профілактованих осіб (53,6%) потребувала різних видів

допомоги.

Водночас, серед цих осіб визначено доволі велику групу (більше 40%),

яка не зверталася по допомогу до дільничного офіцера, вважаючи, що

співробітник поліції схильний не стільки допомогти їм, скільки покарати чи

притягти до відповідальності. Подібна соціально-психологічна установка

певною мірою обумовлена і тим, що у окремих дільничних офіцерів

формально-виконавський і каральний елемент в їх діяльності превалює над

виховним.

Найбільша кількість звернень за допомогою пов’язана з

працевлаштуванням підоблікових осіб. Це – важливий превентивний захід,

оскільки зайнятість суспільно-корисною працею сама по собі є хорошою

основою для подальшої попереджувальної роботи, сприяє перевихованню

осіб, особливо якщо вони на нього орієнтовані. Для того, щоб мати

можливість сприяти підобліковому в працевлаштуванні, у дільничного

офіцера має бути не лише інформація про наявність вільних робочих місць на

підприємствах, в організаціях, установах, розташованих на обслуговуваній

території, але й на суміжних дільницях. Її можна отримати з відділів кадрів,

від адміністрації підприємств, районних бюро по працевлаштуванню

населення. Важливим, з урахуванням сучасного стану виробництв та установ

різних форм власності, є підтримання позитивних організаційних та

особистісно-психологічних взаємин із керівництвом означених підприємств,

фірм, установ.

87

Наразі, коли дільничному офіцерові доводиться сприяти

працевлаштуванню конкретного підоблікового, при вирішенні цього питання

потрібно враховувати колектив, в якому доведеться працювати особі,

виробничі та соціально-економічні умови установи, наміри, схильності,

можливості профілактованого. Принцип «аби влаштувати на роботу» для цієї

категорії осіб не придатний. Наприклад, рекомендувати підоблікового на

роботу в колектив, в якому традиційними є порушення трудової дисципліни,

плинність кадрів, розбрат та чвари, вживання алкоголю означає практично

приректи на невдачу справу перевиховання. Неприпустимим є

працевлаштування підоблікового на виробництво, де він може реалізувати

свої злочинні нахили, виготовляти знаряддя злочинної діяльності, формувати

протиправні об’єднання тощо.

При зверненні підоблікових за допомогою в працевлаштуванні, бажано

це зробити якнайшвидше, при можливості реагувати в присутності особи.

Подібне оперативне рішення, окрім того, сприяє підвищенню авторитету

працівника поліції, призводить до позитивного виховного ефекту.

Дільничний офіцер стає для особи надійною людиною, яка здатна не на

словах, а реально вирішувати складні питання.

У тому випадку, коли підоблікові, не зайняті суспільно корисною

працею, не звертаються до дільничного за допомогою у працевлаштуванні,

при першій же бесіді треба поцікавитися, чи не мають вони потреби в цьому.

Якщо підобліковий заявляє, що він сам вирішує своє питання, необхідно

проконтролювати, як швидко він працевлаштований.

Підобліковим, особливо з числа тих, що відбували покарання в місцях

позбавлення свободи, часто доводиться вирішувати і суто побутові, життєво

важливі питання. Цей напрям превентивної роботи слід також віднести до

одного з найбільш відповідальних та ефективних. Зокрема, звернення з

проханням підоблікових у сприянні і, навіть, без такого звертання, повинно

обов’язково вирішуватися ДОП, оскільки воно конкретизується у низці

індивідуально-превентивних заходів. Зокрема, це необхідність влаштування

88

на проживання у гуртожитках, реєстрації, поновлення майнових і житлових

прав, вирішення значної кількості сімейно-побутових проблем. Але

профілактованому необхідно роз’яснити, що в межах можливого йому

обов’язково буде надана необхідна допомога, проте подолання виникаючих

труднощів багато в чому залежить від нього самого, його волі і старань.

Вирішення особистих проблем власними зусиллями необхідно наполегливо і

однозначно довести до свідомості підоблікового з метою нейтралізації

утриманських настроїв.

Вирішення проблем, пов’язаних із забезпеченням житлово-побутових

умов належить до найбільш складних організаційно-правових і

психологічних чинників. Надаючи особі допомогу у вирішенні питань,

пов’язаних із проживанням, нормалізацією сімейно-родинних стосунків

тощо, дільничний офіцер поліції бере на себе велику кількість зобов’язань і

відповідальності, оскільки ця сфера способу життя зумовлена включенням до

неї різних зацікавлених осіб, спільнот та організацій, далеко не завжди

орієнтованих на готовність до співжиття з профілактованим, до поступок у

власних інтересах, до активної участі у його перевихованні. Відповідно,

дільничному доводиться не лише безпосередньо вирішувати проблеми з

профілактованим, але й вживати заходи правового та психологічного

характеру стосовно осіб, спільнот і організацій, які не є об’єктами превенції.

Він опиняється заручником обставин, пов’язаних із територіально-

майновими спорами, сімейно-побутовими конфліктами, економічними та

соціальними протиріччями тощо, тобто питаннями, які не можуть бути

вирішені лише в площині права, але й потребують неабиякого хисту

керівника, організатора і психолога.

Сімейно-побутова сфера завжди була і буде (враховуючи соціальні і

індивідуально-психологічні особливості людей) найважчою і

найпроблемнішою в службовій діяльності дільничного офіцера поліції.

Нормалізація сімейно-родинних стосунків, які фактично припинені або

набули критичної межі гостроконфліктного співіснування, ставить перед ним

89

найскладніші завдання. Водночас, низка відповідних превентивних заходів

спроможна радикально змінити стан справ і забезпечити ефект

перевиховання. В цій площині дільничному офіцеру необхідно, з одного

боку, достатньо жорстко вимагати від профілактованого суттєвої корекції

поглядів, очікувань, ставлення і поведінки, формувати у нього усвідомлення

необхідності заслужити повагу і готовність співіснувати, поділити його

проблеми, радощі і неприємності. З іншого боку, ДОП повинен переконати

оточуючих у важливості їх ролі у перевихованні близької людини, готовності

у чомусь зробити поступки. При цьому дільничний змушений виступати

своєрідним гарантом безпечного і нормального співіснування і співжиття з

підобліковою особою.

У разі здійснення підобліковим аморального чи антисоціального

вчинку, можна використовувати таку форму виховної дії, як публічне

обговорення його в трудовому колективі або на засіданнях рад громадських

формувань тощо. Організація такого обговорення передбачає завчасне

формування громадської думки, яка засуджує поведінку профілактованого,

але роботи це бажано тактовно, уникаючи занадтого адмініструвуання.

Участь ДОП при цьому бажана, оскільки він може особисто надати

характеристику підобліковому, пояснити причини вчинку, обґрунтувати

принципову оцінку антисуспільним дія порушника. Доцільним є також

присутність осіб, які можуть дати об’єктивну оцінку особистості, сприяти

здійсненню на нього ефективного превентивного впливу (члени родини,

співробітники, наставники тощо).

Кримінологічні та юридико-психологічні дослідження свідчать про те,

що однією з причин відхилень у поведінці профілактованих осіб є їх

невміння та неспроможність правильно організовувати своє дозвілля,

знаходити заняття у вільний час, яке сприяє позитивним зрушенням у

особистості, відволікає їх від протиправних намірів, скеровує активність у

суспільно позитивних напрямах. Суспільством вироблено низку подібних

захоплень та дозвіль. Це спорт, туризм, риболовля, різні напрямки хобі,

90

садівництво, аматорство, участь в суспільно-корисних громадських рухах і

т. ін. Саме тому, активна діяльність ДОП у цьому напрямі є однією з дієвих

форм превентивної роботи, сприяє поступовій трансформації установок та

світоглядних позицій профілактованого. Найбільшої уваги в цьому

відношенні потребує молодь, оскільки саме для молодих профілактованих

участь в тих різновидах дозвілля, де вони можуть виявити свій талан,

здібності, риси вдачі, фізичний та інтелектуальний потенціал,

самоствердитись, беззаперечно підвищує самооцінку та соціальний статус.

Для позитивної організації зазначеної форми індивідуальної превенції,

дільничному офіцеру бажано завчасно поцікавитися схильністю

профілактованих, колом їх інтересів та уподобань через рідних, сусідів,

товаришів. При виникненні певних організаційних чи психологічних

труднощів стосовно організації дозвілля, дільничний офіцер повинен надати

допомогу і всіляке сприяння.

В індивідуально-превентивній роботі з підобліковими стосовно

переорієнтації їх поглядів, переконань, світоглядних позицій, способу життя

слід дуже обережно ставитись до їх залучення до форм громадської

активності в сфері права, підтримання правопорядку. Таке залучення,

особливо на етапі активної превенції, небажане з огляду на те, що ці особи

чутливі до громадської думки щодо такої активності (особливо у

представників криміналітету), здатні сприймати подібну активність ДОП як

психологічний примус та провокативну поведінку. Крім того, це може

викликати негативну реакцію населення, породити недовіру до діяльності

ДОП. Взагалі, проблема ресоціалізації особистості – справа дуже тендітна і

вразлива, а тому потребує від дільничного офіцера поліції професійного

досвіду, громадянської мудрості та психологічного хисту.

Незважаючи на професійну підготовленість та освіченість, дільничний

офіцер не здатний повною мірою реалізувати увесь комплекс індивідуально-

превентивних заходів. Це зумовлено, по-перше, його значним навантаженням

91

щодо виконання низки інших функціональних обов’язків на дільниці, а по-

друге, кількістю та категорійністю підоблікових.

Тому важливою умовою досягнення цілей превенції є активне

залучення до цієї роботи громадськості – рідних та близьких, сусідів,

трудових та учбових колективів, громадських формувань. Однак практика

свідчить про те, що при всьому бажанні допомогти дільничному офіцерові,

зазначені представники громадськості досить часто не знають, як це роботи,

на чому зосереджувати увагу, не володіють доступними заходами впливу на

профілактованого. В цьому основним завданням ДОП є надання їм

необхідної допомоги як щодо просвітництва, так і безпосередньо в питаннях

створення сприятливих умов та організації роботи з підобліковим. Проте, за

будь-яких умов активна участь громадськості в перевихованні підоблікового

не звільняє дільничного офіцера поліції від обов’язку постійного стеження за

процесом ресоціалізації, здійснення постійного контролю та корекції

профілактичного впливу.

Участь громадських формувань і осіб із найближчого оточення набуває

особливої значущості в превенції правопорушень і злочинів стосовно

підоблікових, поведінка яких не викликає особливої суспільної небезпеки –

засуджених до покарань, не пов’язаних із позбавленням свободи,

зловживаючих алкоголем, неповнолітніх правопорушників, їх батьків, які

неналежно виконують свої обов’язки та негативно впливають на дітей тощо.

Вагомою є співпраця дільничного офіцера з громадськістю щодо

забезпечення надходження поточної інформації про стан правопорядку на

дільниці, про поведінку профілактованих осіб, про виникнення на дільниці

сприятливих умов щодо вчинення правопорушень та злочинів. Своєчасне

реагування ДОП на означену інформацію – важливе підґрунтя для

оперативного реагування як на зміни в оперативній обстановці, так і на стан

загальної та індивідуально-превентивної роботи.

Результативність індивідуально-превентивної роботи ДОП з

підобліковими, від яких можна чекати вчинення правопорушень і злочинів,

92

багато в чому залежить від повсякденної взаємодії з працівниками інших

підрозділів територіального органу поліції. В «Інструкції з організації

діяльності дільничних офіцерів поліції» зазначена взаємодія обумовлена

нормативно. Наприклад, співробітники патрульної служби, затримавши

підоблікового при порушені публічного порядку (на вулицях, в парках,

скверах і інших публічних місцях), вживають до нього необхідні заходи

реагування. Працівники чергових частин, у разі етапування до них

правопорушника з числа профілактованих осіб, також у межах своїх

повноважень проводять превентивну бесіду. Працівники підрозділів

кримінальної міліції зобов’язані здійснювати правомочну превентивну

роботу з особами, які належать до сфери їх професійної діяльності. Серед

цих осіб є й такі, які перебувають на обліку у дільничного офіцера. У

подібних випадках індивідуально-превентивна робота повинна

здійснюватися ними не ізольовано від аналогічної роботи ДОП, а в єдності,

доповнювати одна одну.

Особливо взаємодії потребує робота з такою категорією

профілактованих осіб, як адмінпіднаглядні. Взаємозв’язок та координація

щодо цих осіб в роботі ДОП та кримінальної міліції вкрай важлива. Однак,

практика свідчить, що ефективність такої взаємодії, як і самої превенції, є

вельми незначною, що можна пояснити, по-перше, тим, що індивідуально-

превентивна робота щодо зазначеної категорії в основному зводиться до

спостережної функції за поведінкою та дотриманням особою правил

адміністративного нагляду. З іншого боку, у значної кількості працівників

поліції провідною є думка про безнадійність превенції зазначених осіб, про

сталість їх кримінальної налаштованості і невиправність. Навряд чи подібні

погляди і відстороненість від активної індивідуально-превентивної діяльності

можна визнати обґрунтованими.

Знаходження осіб на превентивному обліку визначене конкретними

термінами. Згодом надходить момент, коли дільничному офіцерові поліції

доводиться вирішувати питання про те, чи досяг індивідуально-превентивний

93

вплив на особу основної мети, а саме – чи змінив підобліковий

антисуспільний спосіб життя, чи скориговані його правосвідомість і

поведінка та чи є підстави вважати, що він не вчинить у подальшому

правопорушення чи злочин. Наразі впевненості в цьому особа знімається з

обліку та індивідуально-превентивна робота з нею припиняється.

Ознаки або вчинки, які певним чином можуть свідчити про

виправлення профілактованої особи, орієнтовно наступні:

- працевлаштування і закріплення на робочому місці, позитивне

ставлення до виконання трудових обов’язків, прояв при цьому

організованості і дисциплінованості;

- припинення зв’язків зі злочинним середовищем, з особами, що ведуть

антисуспільний спосіб життя, з угрупуваннями кримінальної спрямованості;

- зосередження на позитивних видах діяльності у вільний час і

проведення дозвілля, спілкування в колі законослухняних громадян, участь в

громадській роботі;

- прохання про поблажливе ставлення до профілактованого з боку

сусідів, співробітників, пропозиції адміністрації та громадських формувань;

- дбайливе ставлення до родини, безконфліктні відносини в

найближчому соціальному середовищі, спільне проведення дозвілля з

дружиною, дітьми;

- встановлення довірчих стосунків з дільничним офіцером поліції,

позитивне ставлення до правоохоронних органів тощо.

Зрозуміло, робити остаточний висновок про виправлення особи лише

за однією з названих ознак буде недоречно. Тільки в сукупності і в

постійному прояві вони можуть свідчити про змінений в позитивному сенсі

спосіб життя людини.

94

2.2. Застосування дільничним офіцером поліції індивідуально-

превентивних заходів та їх інформаційно-психологічне забезпечення

Як вже було зазначено нами вище, однією з важливих складових

професійної діяльності дільничного офіцера поліції є діяльність пізнавальна.

Стосовно заально-превентивного та індивідуально-превентивного напрямів

роботи ДОП її вагомість важко переоцінити. Отримання інформації про стан

злочинності на обслуговуваній території, аналіз оперативної обстановки,

інформаційні характеристики території, об’єктів обслуговування (житловий

та промисловий сектори, заклади освіти, дозвілля, торгівлі, медичні установи

тощо), демографічні, історико-культурологічні, світоглядні, психолого-

правові своєрідності населення тощо – це лише незначний перелік об’єктів

пізнання дільничного офіцера поліції, яке зумовлює напрями та організацію

роботи з забезпечення правопорядку загалом і реалізацію його визначальної

компоненти – превентивної діяльності. Як слушно зазначає А. Р. Іпакян, «під

інформацією в органах внутрішніх справ слід розуміти відомості, які

відображають стан злочинності та охорони громадського порядку,

характеризують сили та засоби органів внутрішніх справ, засоби та методи

впливу на керовану систему та результати керівного впливу, умови та прояви

зовнішнього середовища, що впливають на… ефективність діяльності

органів внутрішніх справ» [107, с. 7].

Проблематиці інформаційного забезпечення діяльності ДОП

присвячено низку наукових та методично орієнтованих робіт [29; 63; 93; 98;

111; 125; 171; 209; 229 та ін.], в яких підкреслена вагомість кримінологічної

інформації задля ефективності попередження злочинності, визначені

принципи і методологічне підґрунтя її збирання, аналізу і практичного

використання, засади формалізованого та науково-обгрунтованого підходу

до планування і реалізації заходів превенції конкретних різновидів

протиправної поведінки.

95

Зокрема, А. П. Закалюк цілком слушно зазначає, що «…кримінологічна

інформація загалом призначена бути засобом розв’язання кримінологічних

проблем. Водночас можна виділити деякі більш предметні цілі її отримання

та використання як соціальних засобів. У цьому відношенні вона є:

- засобом пізнання кримінологічної значущості тих чи інших процесів,

явищ, подій, відносин, проявів, які становлять об’єкти кримінологічної

інформації;

- джерелом і засобом пізнання тенденцій, закономірностей, динаміки

проявів соціальної дійсності у вигляді злочинності, процесів зміни останньої

та зумовлюючих її чинників із метою протидії цьому соціальному

феноменові, у чому проявляється перетворювальний характер

кримінологічної інформації;

- джерелом управлінських рішень у сфері запобігання та протидії

злочинності, зокрема, кримінологічного планування цієї діяльності, що

свідчить про конструктивні властивості кримінологічної інформації;

- джерелом організаційно-методичних рекомендацій та визначення

тактики безпосередньо у сфері запобігання злочинності, що надає

кримінологічній інформації запобіжного значення;

- засобом кримінологічного прогнозування, що є проявом

прогностичного характеру кримінологічної інформації» [96, с. 26].

Розглядаючи принципи інформаційного забезпечення діяльності

дільничного офіцера поліції, В. В. Бродовський [63, с. 4] поділяє їх на

загальні, спеціальні та основні. До загальних принципів він відносить ті, які

випливають зі змісту загальноправових принципів права: законність, рівність

всіх перед законом, пріоритет прав і свобод людини і громадянина,

демократизм, гуманність і справедливість, об’єктивність, взаємна

відповідальність. Спеціальними принципами інформаційного забезпечення

діяльності ДОП виступають гарантованість права на інформацію;

відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об’єктивність,

вірогідність інформації; повнота і точність інформації; законність одержання,

96

використання, поширення та зберігання інформації. Врешті, до основних

принципів віднесено принцип функціонального призначення; принцип

нормативно-правового забезпечення щодо інформаційних обліків; принцип

фактичності даних; принцип доцільності впровадження та експлуатації;

принцип нарощення та розвитку; принцип гармонізації законодавства

України з європейським правом.

Таким чином, «оптимальне інформаційне забезпечення профілактичної

діяльності дільничного інспектора міліції сприяє: орієнтуванню служби

дільничних інспекторів міліції у кримінологічній обстановці, ознайомленню

їх з основними задачами, формами та методами профілактики

правопорушень; впливу на правосвідомість окремих громадян з метою

виховання у них поваги до права, закону; нейтралізації неправдивої

інформації, яка перешкоджає профілактиці правопорушень; усуненню,

нейтралізації або блокуванню криміногенних факторів, які детермінують

протиправну поведінку; широкій участі громадськості у виявленні й усуненні

причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень; координації

діяльності служби дільничних інспекторів міліції з громадськими

організаціями та громадянами з профілактики злочинів» [63, с. 6].

Ми вважаємо, що інформація, яка збирається дільничним офіцером

поліції для забезпечення індивідуально-превентивної роботи, виконує

декілька наріжних функцій:

- інформаційно-орієнтувальна функція, яка стосується об’єктів

превенції, умов її здійснення і є визначальною при плануванні заходів

індивідуально-превентивного впливу, а також при окресленні стратегії і

тактики поведінки ДОП щодо взаємодії з підобліковими та їх оточенням. До

подібної інформації належать характеристики на особу з УВП, дані

інформаційних обліків, заяви громадян, повідомлення про вчинені

правопорушення тощо;

- імперативна функція, сенс якої полягає у зобов’язанні ДОП

керуватись настановами щодо організації індивідуальної превенції, що

97

містяться у відповідних законодавчих та відомчих документах. Зазначене

стосується ведення облікових справ, обов’язкового встановлення обмежень

згідно правил адміністративного нагляду, винесення приписів і т.ін.;

- регулятивна функція інформації визначає необхідність змін в

організації індивідуальної превенції, активізує превентивний вплив на

конкретних осіб в певному напрямі і в особливих режимах інтенсивності, є

підставою для внесення коректив у характер взаємодії з об’єктами превенції

та їх оточенням, прийняття зобов’язуючих рішень тощо. Ця функція

детермінується, наприклад, змінами статусу профілактованої особи,

вчиненням нею правопорушення, необхідністю ведення додаткового обліку,

неефективністю реалізованих заходів;

- оціночна функція полягає у отриманні поточної інформації щодо

плину індивідуальної превенції, аналізі критеріїв виправлення підоблікового,

формуванні уявлень про необхідність корекції організаційних та змістовних

чинників превентивного впливу.

Організаційно-функціональні вимоги щодо інформаційного

забезпечення індивідуально-превентивної роботи ДОП містяться в

«Інструкції з організації діяльності ДОП». Зокрема, в п. 3 ІІ («Завдання,

основні напрями діяльності та повноваження ДОП») зазначається, що

ДОП з метою виконання своїх обов’язків можуть:

1) вимагати від осіб пред’явлення документів, що посвідчують їх

особу, та інших документів у випадках, визначених ст. 32 ЗУ «Про

Національну поліцію»;

2) опитувати осіб у випадках, визначених ст. 33 ЗУ «Про Національну

поліцію»;

4) затримувати підозрюваних у вчиненні кримінального або

адміністративного правопорушення, доставляти таких осіб до поліцейської

станції або органу (підрозділу) поліції. Відомості стосовно осіб, доставлених

до поліцейської станції, фіксуються в журналі обліку доставлених осіб, які

вчинили адміністративні правопорушення, передбаченому Інструкцією з

98

оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах

поліції, затвердженою наказом МВС від 06 листопада 2015 року № 1376;

7) здійснювати заходи з контролю за дотриманням обмежень,

установленихЗУ «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з

місць позбавлення волі»;

8) здійснювати контроль за дотриманням фізичними та юридичними

особами порядку та правил зберігання і використання зброї, спеціальних

засобів, вибухових речовин та матеріалів, боєприпасів, на які поширюється

дозвільна система, а також безпосередньо оглядати місця їх зберігання з

метою перевірки дотримання правил поводження з ними та правил

використання;

11) здійснювати превентивні поліцейські заходи, передбачені ч. 1 ст. 31

ЗУ «Про Національну поліцію», з метою отримання та перевірки інформації

стосовно причетності до вчинення кримінальних або інших правопорушень

осіб, які мешкають на закріпленій дільниці;

13) проводити перевірку прибуття звільнених осіб до місця проживання

в порядку, встановленому законодавством та визначеному ст. 20 ЗУ «Про

соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді

обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»;

14) вживати у взаємодії зі службою у справах дітей… заходів щодо

встановлення особи дитини, місця її проживання, відомостей про батьків або

осіб, які їх замінюють, інших родичів, місця їх проживання (перебування) у

разі надходження повідомлення про дитину, яка залишилась без

батьківського піклування.

Тобто, у «Інструкції з організації діяльності ДОП» відносно детально

регламентована організація інформаційного забезпечення його діяльності,

зокрема:

- встановлені джерела отримання інформації, порядок її отримання;

- окреслено перелік інформаційних показників, обов’язкових для

системи обліків;

99

- визначено форму накопичення облікових масивів.

Однак Інструкція, як будь-який формальний нормативний документ, не

спроможне всебічно регулювати всі своєрідності інформаційної роботи

ДОП. Зокрема, цей аспект діяльності ДОП розглянутий без урахування

реальної його задіяності в численних стосунках як в системі превентивної

роботи, так і в середовищі її функціонування. Для вирішення покладених на

ДОП службових завдань, йому необхідно регулярно взаємодіяти з іншими

дільничними офіцерами, а також із співробітниками Національної поліції

України, з працівниками інших правоохоронних органів, державних

відомств, установ і громадських організацій. Це припускає звернення до

безлічі джерел для отримання необхідної інформації, з одного боку, а з

іншого – не менш численні відповіді на звернені до нього запити.

Інструкція також передбачає особисту діяльність дільничного офіцера

з самостійного формування і наступного регулярного коригування системи

передбачених обліків, починаючи від аналізу скарг і заяв, до подальшого

вивчення значної кількості внутрішніх і зовнішніх джерел інформації. Це

призводить до значного перевантаження і непродуктивних витрат робочого

часу, знижує ефективність роботи, не забезпечує належної взаємодії і

координації як між співробітниками поліції, так і між галузевими службами і

правоохоронними органами в цілому, особливо щодо здійснення саме

індивідуально-превентивної роботи.

Невід’ємною частиною інформаційного забезпечення роботи ДОП є

планування та реалізація конкретних індивідуально-превентивних заходів,

ефективність яких ґрунтується виключно на основі поточного збирання та

аналізу інформації щодо профілактованих осіб, обґрунтованого

прогнозування їх поведінки та узагальнення наслідків превентивних впливів.

Безумовно, зазначене стосується взаємодії з конкретними об’єктами

профілактичної уваги ДОП.

Проте інформаційне забезпечення превенції неможливе без урахування

низки інформативних ознак, які належать до характеристик елементів

100

оперативної обстановки на території обслуговування, нормативна і

функціональна необхідність аналізу якої дільничним офіцером поліції

окреслена нами вище. Зокрема, інформаційно значущими, для забезпечення

ефективної попереджувальної діяльності, елементами оперативної

обстановки є:

- економічні, географічні, демографічні та соціально-психологічні

особливості території обслуговування;

- стан злочинності та публічного порядку;

- стан сил та засобів боротьби зі злочинністю та охорони публічного

порядку, результативність їх використання.

Збираючи інформацію про оперативну обстановку, дільничний офіцер

поліції повинен керуватись трьома основними вимогами до її оцінки:

оптимальністю, вірогідністю та своєчасністю. Оптимальність означає, що

інформація повинна, з одного боку, не бути занадто деталізованою,

надлишковою, а з іншого – всебічно характеризувати відповідне явище.

Вірогідність інформації стосується її точної відповідності досліджуваному

об’єкту або стану обстановки. Своєчасність інформації характеризує повноту

та об’єктивність відомостей про значущі фактори.

Дотримання зазначених вимог неодмінно зумовлюється професійними,

інформаційно-пошуковими компетенціями дільничного офіцера. На думку

науковців НАВС, «…такі особистісні фактори, як невміння,

непідготовленість працівника оцінити важливість чинників передзлочинної

поведінки особи утруднюють вирішення важливої задачі профілактики

правопорушень… Повнота, вірогідність і своєчасність інформації – це не

стільки загальний обсяг, скільки вміння правильно визначати вичерпне коло

відомостей про оперативну обстановку» [235, с. 76].

Особливого значення в інформаційному забезпеченні індивідуально-

превентивної роботи ДОП набувають чинники психологічного змісту

оперативної обстановки. Ці чинники умовно можуть бути поділені на три

групи.

101

Першу групу становлять найбільш загальні психологічні явища,

зумовлені соціальними, економічними, політичними та іншими

детермінантами, певним чином незалежними від діяльності правоохоронних

органів. Породжена цими детермінантами (поляризація рівня життя,

політичні, ідеологічні та інші протиріччя) суспільна психологія може

визначати сталість криміногенних тенденцій в суспільстві, які спроможні

практично нейтралізувати зусилля ДОП з превенції правопорушень.

Другу групу утворюють явища регіонального характеру, якими є

місцеві традиції, звичаї, норми моралі та релігії, національні та професійно-

психологічні своєрідності. Ці явища зумовлюють ставлення населення до

правопорушень та злочинців, впливають на авторитетність правоохоронних

органів, на суспільний резонанс щодо діяльності окремих працівників,

зокрема – дільничних офіцерів поліції, чим також може бути обумовлена

ефективність здійснення індивідуально-превентивних впливів.

І, нарешті, третя група психологічних явищ визначається ситуативними

чинниками, що виникають на обслуговуваній території і достатньо жорстко

впливають на реалізацію правоохоронних та профілактичних функцій. Саме

цією групою явищ нині характеризується фактична неможливість здійснення

адекватної загальної та індивідуальної превенції на територіях ведення

бойових дій в Україні. Нейтральна або навіть позитивна громадська думка

щодо боротьби зі злочинністю, пануюча донедавна на цих територіях, нині

багато в чому радикально змінилася. Ситуативними психологічними

явищами пояснюється не лише згортання боротьби зі злочинністю та її

профілактики, але й пасивна позиція працівників поліції стосовно

злочинності загалом.

Інакше кажучи, постійне та ретельне збирання та аналіз інформації

загального та конкретно-визначеного характеру дільничним офіцером поліції

спрямовує його діяльність на прийняття адекватних рішень про організацію

перспективної і тактичної роботи, кінцевим результатом якої є здатність

ефективно здійснювати превенцію правопорушень.

102

В контексті дисертаційної проблематики, нами було здійснено

констатувально-експериментальне дослідження, яке мало на меті, по-перше,

з’ясувати деякі особливості сучасного стану індивідуально-превентивної

роботи ДОП, а по-друге, обґрунтувати доцільність впровадження в діяльність

дільничних офіцерів поліції методичних прийомів оптимізації планування та

здійснення індивідуально-превентивних заходів на основі їх інформаційного

забезпечення (Див. Додатки А, Б).

Встановлено, що в середньому на превентивному обліку дільничних

офіцерів поліції знаходиться 45-50 осіб. За категоріями підоблікових

розподіл наступний:

1) особи, звільнені з місць позбавлення волі, які відбували покарання за

умисний злочин і в яких судимість не знято або не погашено в

установленому законом порядку – 64,0%;

2) особи, яким винесено офіційне попередження про неприпустимість

вчинення насильства в сім'ї – 36,0%.

Окрім того, в полі їх активної уваги повинні перебувати особи, які

знаходяться під адміністративним наглядом; засуджені за вчинення злочинів,

виконання вироку щодо яких не пов’язане із позбавленням волі; особи, які

страждають на психічні розлади та становлять суспільну небезпеку та ін.

Здійснення індивідуальної превенції потребує певних часових витрат.

Зокрема, в дослідженні встановлено, що 54,5% дільничних офіцерів поліції

витрачають близько 40,0% робочого часу на реалізацію заходів

індивідуальної профілактики, 36,0% опитаних – приблизно 60,0%, а 9,5% –

всього до 20,0% часу.

Особливий інтерес становить проблема організації взаємодії з рідними

і близькими підоблікових стосовно сприяння дільничному офіцеру поліції у

здійсненні індивідуальної превенції. Виявлено, що у 30,2% випадків така

допомога дільничному офіцерові надається. Водночас, близько 38,0% рідних

не орієнтовані на позитивну взаємодію з ДОП у організації превентивної

103

роботи. Насторожуючим є факт протидії індивідуальній профілактиці з боку

рідних та близьких, який відзначили близько 18,0% опитаних працівників.

Низка питань стосувалась особливостей реалізації деяких, найбільш

суттєвих заходів індивідуальної превенції. Зокрема, при проведенні

індивідуальних профілактичних бесід лише 27,0% опитаних дільничних

офіцерів вказали на здатність завжди підтримувати психологічний контакт із

підобліковим. Певні труднощі у підтриманні позитивного контакту мають

63,0% працівників, а 10,0% підкреслили, що такий контакт їм встановити не

вдається. Слід особливо відзначити психологічні наслідки проведення бесід з

профілактованими особами, найсуттєвішим із яких є виникнення

психоемоційних станів напруженості у дільничного офіцера поліції. Так,

30,0% опитаних працівників вказали на відчуття втоми після спілкування з

підобліковим, а 9,4% – відчуття крайньої втоми та виснаженості. Збереження

працездатності і відсутність напруженості притаманні 60,0% респондентів.

Встановлено чинники, які, на думку дільничних офіцерів поліції,

сприяють суттєвому підвищенню ефективності індивідуально-превентивних

бесід з профілактованими особами. Найбільш вагомим серед них опитані

працівники визначили погрозу застосування примусових заходів і заходів

карального характеру (45,4% опитаних). Близько 36,0% дільничних офіцерів

пов’язують попереджувальний ефект бесід зі збільшенням їх кількості та

інтенсивності. Суттєво підвищує продуктивність індивідуально-

превентивних бесід, на думку працівників служби ДОП, залучення до них

членів сім’ї, рідних та близьких профілактованого (40,7% опитаних). Крім

цього, близько 70,0% співробітників поліції зазначили, що всіляке

заохочення підоблікового, підкреслення його позитивних рис та зрушень у

поведінці під час бесід теж сприяє їх ефективності.

Відносно контролю за плином проведення індивідуально-превентивної

роботи слід зазначити, що через відсутність формального документу, в якому

ця динаміка відображається, дільничні офіцери поліції вдаються до

наступних заходів. Зокрема, переважна більшість опитаних (72,0%)

104

ефективність превенції та зміни в її організації відображають в облікових

справх. Водночас, 27,4% ДОП досить широко використовують індивідуальні

робочі записи, де зазначають не лише дані об’єктивної реєстрації наслідків

роботи з підобліковими, але й результати суто власних спостережень за їх

поведінкою, характеристики найближчого оточення, психологічні та

кримінологічні особливості конкретних профілактованих осіб тощо.

Достатньо цікавими є результати дослідження переліку застосовуваних

дільничними офіцерами поліції індивідуально-превентивних заходів щодо

відповідних категорій осіб, які тим чи іншим чином входять до кола

професійної уваги ДОП і стосовно яких дільничний повинен адресно, або за

співробітництвом з працівниками інших служб, здійснювати превентивну

роботу. Виявлено, що відносно всіх категорій піднаглядних та

профілактованих осіб дільничними офіцерами поліції реалізуються три

основні заходи індивідуальної превенції:

- систематична перевірка за місцем проживання (в середньому 53,4%);

- профілактична бесіда (60,8%);

- взаємодія з рідними та близькими підоблікових (26,7%).

Безумовно, застосування зазначених заходів та їх інтенсивність

варіюють залежно від категорії підоблікових. Так, систематична перевірка за

місцем проживання адмінпіднаглядних як основний превентивний захід

здійснюється 92,0% дільничних офіцерів; раніше судимих осіб – 75,0%;

засуджених з виконанням вироку, не пов’язаного з позбавленням волі –

51,0%; осіб, схильних до насильства та сімейно-побутових конфліктів –

50,0%. Значно менше цей захід реалізується щодо осіб, що вживають

наркотичні речовини поза медичним призначенням, тих, що страждають на

тяжкі психічні розлади та неповнолітніх правопорушників (в середньому

35,6% заходів).

Проведення регулярних превентивних бесід найбільш широко

застосовується щодо засуджених за вчинення злочинів, виконання вироку

стосовно яких не пов’язане з позбавленням волі – 76,2% опитаних ДОП; осіб,

105

схильних до насильства та сімейно-побутових конфліктів – 75,4% та

неповнолітніх осіб – 75,0%. Вагомість застосування цього превентивного

заходу щодо осіб, які знаходяться під адміністративним наглядом, відзначили

67,0% дільничних офіцерів поліції, щодо раніше судимих осіб – 50,4%,

наркоманів – 51,0% та психічно хворих осіб – 32,4%.

Стосовно залучення до превентивної роботи найближчого родинного

оточення підоблікових і взаємодії з ними, в дослідженні виявлено, що цей

захід найчастіше реалізується дільничними в практиці роботи з раніше

судимими та особами, що страждають на тяжкі психічні розлади

(34,0% опитаних працівників) та неповнолітніми правопорушниками

(32,0% респондентів). Щодо інших категорій профілактованих, відсоток

залучення родини до профілактики правопорушень в середньому становить

24,0%.

Окрім розглянутих вище заходів індивідуальної превенції, дільничними

офіцерами поліції застосовуються і заходи, специфічні для певних категорій

профілактованих осіб. Так, в переліку індивідуально-превентивних заходів,

застосовуваних до адмінпіднаглядних, дільничними офіцерами зазначаються

як ефективні – обмеження, встановлені регламентом адміністративного

нагляду (25,0% опитаних) та притягнення до адміністративної

відповідальності (17,4%). Адекватними щодо раніше судимих осіб визначено

роз’яснення наслідків повторного притягнення до кримінальної

відповідальності (26,0% опитаних), притягнення до адміністративної

відповідальності (9,5%) та допомога в побутовому та працевлаштуванні

(8,6%). Відповідно категорії осіб, засуджених за вчинення злочинів,

виконання вироку щодо яких не пов’язане з позбавленням волі – притягнення

до адміністративної відповідальності (18,0%) та надання допомоги у

працевлаштуванні (8,2%). В роботі з особами, схильними до сімейно-

побутових конфліктів та вчинення насильства в сім’ї, в опитуванні окреслено

як ефективні: винесення захисного припису (58,0% опитаних), притягнення

до адміністративної відповідальності (25,4%), залучення нарколога для

106

лікування алкоголізму (18,0%), надання допомоги у побутовому та

працевлаштуванні (10,6%), роз’яснення можливих наслідків вчинення

правопорушення (9,0%). Стосовно осіб, які вживають наркотичні речовини

поза медичним призначенням, визначено дієвість постановки на облік у

нарколога і взаємодії з ним (52,0% опитаних ДОП), заходи попередження

придбання наркотичних речовин (12,4%) та притягнення до

адмінвідповідальності (8,0%). Специфічність превентивних заходів щодо

осіб, що страждають на тяжкі психічні розлади, полягає у своєчасному

направленні на лікування (56,6% опитаних), залученні психолога (психіатра)

до періодичної роботи з особою (22,8%) та сприянні оптимізації побутових

умов (8,4%). До низки ефективних превентивних заходів щодо категорії

неповнолітніх правопорушників належать залучення психолога та педагога

(14,8% опитаних ДОП), притягнення до відповідальності батьків (12,3%),

перевірки за місцем навчання (9,8%) та офіційне попередження (8,0%).

Отримані результати свідчать про те, що в організації індивідуально-

превентивної роботи з різними категоріями громадян перевага надається не

стільки особливим, специфічним заходам, скільки загальним, формальним

заходам попереджувального впливу (перевірки, бесіди тощо). Зокрема, на

наш погляд, стосовно категорій раніше судимих, адмінпіднаглядних,

засуджених осіб фактично не реалізуються заходи, спрямовані на

відстеження спілкування зі злочинним середовищем, на запобігання

підготовки злочинів та виготовлення знарядь їх вчинення, залучення

громадських формувань тощо. Не відзначено важливості залучення

психолога до роботи з особами, схильними до насильства та конфліктів у

сім’ї, а також наркоманів.

В практичній діяльності не здійснюються індивідуально-превентивні

заходи, спрямовані на сприяння у працевлаштуванні та навчанні, залученні

до суспільно-корисної праці, нормалізації стосунків у побутовій сфері

беззастережно до усіх категорій профілактованих осіб, хоча на дієвість цього

напряму роботи самі дільничні офіцери, як вже було раніше нами визначено,

107

вказують безпосередньо. Вкрай недостатньо в низці заходів

попереджувального впливу використовуються можливості державних та

громадських установ і організацій.

З метою оптимізації інформаційно-пошукової, прогностичної та

формально-організаційної роботи дільничних офіцерів поліції при здійсненні

індивідуальної превенції, нами запропоновано та апробовано модифіковані

«Карти обліку інформації», які опрацьовані авторським колективом під

керівництвом А. П. Закалюка ще у 1986 році [97]. Приналежно до змін, що

відбулись в України протягом останніх десятиліть, і які стосуються загальних

соціально-економічних основ суспільного і державного буття, реформування

системи правоохоронних органів, а відтак – і служби дільничних офіцерів

поліції (нормативних засад, напрямів роботи, функцій, їх змісту та

регламенту), нами було піддано модифікації структурні складові та зміст

зазначених «Карт обліку інформації» (Див. Додаток Б). При опрацюванні цих

документів ми керувались як результатами наукового аналізу, так і

результатами експертного опитування практичних працівників – дільничних

офіцерів поліції з відповідним досвідом роботи як носіїв достатніх

професійних компетенцій.

«Карта обліку інформації» – це персоніфікований документ, що

складається з п’яти розділів, в яких послідовно відображено установчі дані на

профілактовану особу, доступний методичний інструментарій визначення

ступеня криміногенності (суспільної небезпечності) особи як основи

планування заходів індивідуально-превентивного впливу, поточного аналізу

поведінки під час перебування на превентивнму обліку та результативність

здійснення превентивної роботи.

Опрацьовуючи зазначені «Карти», ми керувалися не лише нормативно

визначеним переліком категорій осіб, які безпосередньо підлягають

індивідуальній превенції правопорушень з боку дільничного офіцера поліції,

але й вимогами організації роботи з підобліковими, стосовно яких

108

попереджувальна діяльність реалізується у взаємодії з працівниками інших

служб та підрозділів МВС України.

Перший розділ «Карти» містить об’єктивні дані на профілактовану

особу та інформацію, яка її характеризує залежно від категорійності

піднаглядного. Зокрема, щодо адмінпіднаглядних такою інформацією є

судимість, висновок УВП, встановлені адміннаглядом обмеження тощо.

Щодо осіб, які конфліктують в родинах та схильні до насильства, значима

установча інформація стосується житлових умов, причин та характеру

прояву конфліктів, наявності попередніх правопорушень. Стосовно психічно

хворих осіб відображається термін перебування на обліку у психіатра,

діагноз та останнє перебування на лікуванні, попередні правопорушення.

Відповідно неповнолітніх осіб накопичується інформація щодо батьків

(наявність, рід занять, судимість, ставлення до виховання), знаходження

особи на обліку у нарколога, термін постановки на облік у секторі

ювенальної превенції ГУНП. Установча інформація стосовно наркоманів

містить дані щодо терміну обліку у нарколога, попередні правопорушення та

здійснений нагляд, джерела отримання коштів на придбання наркотичних

речовин. Інакше кажучи, інформаційна насиченість Розділу І «Карти»

дозволяє окреслити індивідуальні особливості піднаглядного як основи

диференційного підходу до процесу превенції.

Розділ ІІ «Карти» відображає методику оцінки ступеня суспільної

небезпечності конкретної особи, яка полягає в отриманні її інтегрального

числового показника, що обраховується на основі інформації, яка поточно

збирається ДОП за допомогою особистих спостережень та з інших джерел.

Зміст цієї інформації має не лише негативні, але й позитивні, компенсаторні

значення, які, при їх констатації в Карті, зменшують ступінь сумарно

обрахованої персональної криміногенності і порівнюються з підсумковою

шкалою. Інтегральний показник надає дільничному офіцерові поліції змогу

не лише визначити актуальну необхідність здійснення індивідуальної

превенції, але й планувати її інтенсивність.

109

В Розділі ІІІ «Карти» реєструється поточна інформація стосовно

поведінки профілактованої особи після узяття на облік і реалізації

попереджувальних заходів. Слід підкреслити, що ця інформація є значущою

в залежності від категорії підоблікового і дає змогу певним чином оцінювати

процес здійснення превентивного впливу.

Розділ ІУ по суті відображає зміст та реєстрацію здійснення

конкретних, значущих для певної особи, заходів індивідуальної превенції.

Достатньо повний перелік цих заходів дозволяє ДОП варіювати їх

застосування і вносити корективи залежно від їх визначеної поточної

ефективності. З іншого боку, цей розділ (згодом, і сама «Карта» як документ)

є формальним накопичувачем інформації щодо плину індивідуальної

превенції і може сприяти оптимізації організаційних засад превентивної

функції діяльності ДОП.

Нарешті, Розділ У «Карти» відображає підсумкову результативність

персоніфікованої превенції, тобто зняття з обліку у зв’язку з виправленням, в

зв’язку з кримінальним покаранням або за іншими формальними підставами.

З метою з’ясування думки щодо якості і корисності «Карт обліку

інформації» як робочого документу з організації індивідуальної превенції,

нами було здійснено їх апробацію, сутність якої полягала у пілотному їх

використанні 54 дільничними офіцерами поліції з загального обсягу нашої

вибірки. Такі Карти заповнювалися стосовно чотирьох категорій осіб.

Апробацію здійснено протягом 2016 року.

Узагальнення результатів пілотного використання «Карт обліку

інформації» виявило наступне. Практичну їх корисність як робочого

інструменту індивідуально-превентивної роботи відзначили 68,8% опитаних.

Близько 70,0% дільничних офіцерів визнали достатньо достовірною

методику оцінки суспільної небезпечності профілактованих осіб (Розділ 2).

Позитивне ставлення 54,0% працівників стосується інформаційної

інтегративності та уніфікованості структури документу. Разом із тим, ними

висловлено певні заперечення та перестороги. Зокрема, 37,5% опитаних

110

вважають, що зобов’язуюче впровадження «Карт обліку інформації»

призведе до суттєвого підвищення функціонального навантаження і

посилення критичного оцінювання їх роботи загалом. Близько 28,0%

працівників висловили недоцільність Розділу 3 («Антисуспільна поведінка

після узяття на облік») і необхідність скорочення Розділу 2 («Ознаки,

значущі для встановлення криміногенності підоблікового») до переліку

найбільш суттєвих ознак. Крім того, 12,2% опитаних працівників виявили

вкрай критичне ставлення до зазначених носіїв інформації, оцінюючи їх

непотрібними і зайвими в поточній превентивній роботі.

Враховуючи певним чином неоднозначні, але загалом позитивні

судження стосовно формалізації аспектів і процедури інформаційного

забезпечення індивідуально-превентивної діяльності ДОП, вважаємо

доцільним продовжити пошуково-дослідницьку роботу шляхом корегування

структури та змісту «Карт обліку інформації» та внесення пропозицій щодо

експериментальної перевірки інновацій в сфері інформаційного забезпечення

превентивних функцій ДОП.

Висновки до розділу 2

1. Організаційно-процедурні особливості здійснення індивідуальної

превенції правопорушень дільничним офіцером поліції визначаються, з

одного боку, вимогами нормативних документів, зокрема «Інструкцією з

організації діяльності дільничних офіцерів поліції» (наказ МВС України від

28.07.2017 р. № 650), а з іншого – низкою професіографічно визначених

компетенцій ДОП: інформаційно-пізнавальних, організаційно-методичних,

ресурсно-часових, психологічних.

2. Структура індивідуальної превенції включає низку послідовних,

взаємопов’язаних стадій: виявлення осіб, від яких можна чекати вчинення

правопорушень, спостереження за ними, здійснення превентивного впливу.

111

Усі ці стадії важливі і потрібні, оскільки лише в їх комплексній єдності

можлива сама індивідуально-превентивна діяльність. Особливого значення

набувають своєчасність і повнота виявлення осіб, що підлягають превенції.

Крім того, їх виявлення дозволяє отримати чітке уявлення щодо обсягу

роботи та необхідних для її виконання ресурсів.

Відповідно до відомчих нормативних приписів, виявлення осіб та

подальша робота з ними відображається в облікових справах, контрольно-

наглядових справах на обслуговувану територію та ЄІС МВС України.

Сутність спостереження за виявленими і поставленими на облік особами

полягає в отриманні відомостей, що є необхідними для визначення динаміки

та ефективності превентивних заходів. Кінцева мета індивідуальної превенції

– утримання підоблікових від повторних правопорушень.

3. Індивідуально-превентивна робота здійснюється у двох формах:

безпосередньо самим ДОП і за допомогою інших суб’єктів. При цьому ДОП

проводить превентивні бесіди, сприяє у трудовому та побутовому

влаштуванні, здійснює контроль за дозвіллям профілактованого; інші

суб’єкти (шефи-наставники, громадські вихователі, керівники організацій та

відомств, члени громадських формувань по підтриманню правопорядку) –

надають йому допомогу.

4. Превентивні заходи ДОП поділяються на такі, що детермінуються

виключно організаційно-регламентними вимогами (винесення офіційного

застереження про неприпустимість поведінки, залучення осіб та установ до

контролю за поведінкою профілактованого, працевлаштування, вилучення

зброї та знарядь вчинення злочину, перевірки за картотеками та обліками,

нейтралізація зв’язків зі злочинним середовищем та ін.), та такі, які

опосередковані вагомими психологічними чинниками (превентивні бесіди,

нормалізація стосунків в найближчому соціальному середовищі,

нормалізація способу життя, організація проведення дозвілля, консультації

психолога та ін.).

112

5. Індивідуально-проевентивна діяльність та безпосередня корекційно-

виховна попереджувальна робота, – це, по-перше, процес, спрямований на

зміну антисуспільних поглядів, поведінкових стереотипів профілактованих

осіб, прищеплення їм морально-психологічних якостей, що відповідають

нормам і правилам суспільного життя і, по-друге, це результат діяльності, за

якої реалізуються вимоги нормативно-правових актів, що це суспільне життя

регламентують. У кожному конкретному випадку зміст превентивного

впливу визначається особливостями особистості правопорушника і

навколишнім соціальним мікро- і макросередовищем, а також характером

заходів, застосовуваних дільничним офіцером поліції, одним із найвагоміших

і психологічно насичених із яких є превентивна бесіда.

Цей захід планується і систематично проводиться з тим чи іншим

ступенем інтенсивності з 94,4% осіб, які перебувають на обліку; 40,7%

опитаних проводять бесіди з представниками найближчого оточення

профілактованої особи (рідними, близькими та знайомими). Проте,

незважаючи на систематичний характер застосування бесіди в індивідуальній

превенції, 36,8% опитаних визначили наявність особистих труднощів у

встановленні психологічного контакту з профілактованим, проблем і

непорозумінь в процесі бесіди, а 11,0% безпосередньо вказали на відсутність

у них відповідних умінь та навичок. Певним наслідком необізнаності з

методикою проведення превентивної бесіди є те, що близько 30,0% ДОП

відчувають психоемоційну напруженість в процесі бесіди, а 9,4% – крайню

виснаженість і втому по закінченню спілкування.

6. Організаційно та психологічно складним напрямом індивідуально-

превентивної роботи є звернення до дільничного офіцера поліції щодо

надання тієї або іншої допомоги (53,6% підоблікових осіб). Конкретні дії

дільничного у вирішенні життєвих проблем підоблікових створюють міцне

підгрунтя для успішного здійснення подальших індивідуально-превентивних

заходів. Водночас, понад 40% профілактованих не зверталася за допомогою,

вважаючи, що співробітник поліції схильний не стільки допомогти їм,

113

скільки покарати чи притягти до відповідальності. Подібна соціально-

психологічна установка певною мірою обумовлена тим, що у окремих

дільничних офіцерів формально-виконавський і каральний елемент в

діяльності превалює над виховним.

7. Знаходження осіб на превентивному обліку визначене конкретними

термінами, завершення яких вимагає відповісти на запитання, чи досяг

індивідуально-превентивний вплив на особу основної мети, а саме – чи

змінила вона антисуспільний спосіб життя, чи скориговані її правосвідомість

і поведінка та чи є підстави вважати, що вона не вчинить у подальшому

правопорушення. За такої впевненості особа знімається з обліку та

індивідуально-превентивна робота з нею припиняється. До ознак або вчинків,

які певним чином можуть свідчити про виправлення особи, орієнтовно

можна віднести: працевлаштування і закріплення на робочому місці,

позитивне ставлення до виконання трудових обов’язків, прояв при цьому

організованості і дисциплінованості; припинення зв’язків зі злочинним

середовищем, з особами, що ведуть антисуспільний спосіб життя, з

угрупуваннями кримінальної спрямованості; зосередження на позитивних

видах діяльності у вільний час і при проведенні дозвілля, спілкування в колі

законослухняних громадян, участь в громадській роботі; прохання про

поблажливе ставлення до профілактованого з боку сусідів, співробітників,

пропозиції адміністрації та громадських формувань; дбайливе ставлення до

родини, безконфліктні відносини в найближчому соціальному середовищі,

спільне проведення дозвілля з дружиною, дітьми; встановлення довірчих

стосунків із дільничним офіцером поліції, позитивне ставлення до

правоохоронних органів.

8. Однією з важливих складових професійної діяльності дільничного

офіцера поліції є діяльність інформаційно-пошукова. Інформація виконує

декілька наріжних функцій:

- інформаційно-орієнтувальна функція, яка стосується об’єктів

превенції, умов її здійснення і є визначальною при плануванні заходів

114

індивідуально-превентивного впливу, а також при окресленні стратегії і

тактики поведінки ДОП щодо взаємодії з підобліковими та їх оточенням. До

подібної інформації належать характеристики на особу з УВП, дані

інформаційних обліків, заяви громадян, повідомлення про вчинені

правопорушення тощо;

- імперативна функція, сенс якої полягає у зобов’язанні ДОП

керуватись настановами щодо організації індивідуальної превенції, що

містяться у відповідних нормативно-правових документах. Зазначене

стосується ведення облікових справ, обов’язкового встановлення обмежень

згідно правил адміністративного нагляду, винесення офіційних приписів і

т. ін.;

- регулятивна функція інформації визначає необхідність змін в

організації індивідуальної превенції, активізує превентивний вплив на

конкретних осіб в певному напрямі і в особливих режимах інтенсивності, є

підставою для внесення коректив у характер взаємодії з об’єктами превенції

та їх оточенням, прийняття зобов’язуючих рішень тощо. Ця функція

детермінується змінами соціального статусу профілактованої особи,

вчиненням нею правопорушення, необхідністю ведення додаткового обліку,

неефективністю реалізованих заходів;

- оціночна функція полягає у отриманні поточної інформації щодо

плину індивідуальної превенції, аналізі критеріїв виправлення підоблікового,

формуванні уявлень про необхідність корекції організаційних та змістовних

чинників превентивного впливу.

9. Невід’ємною частиною інформаційного забезпечення роботи ДОП є

планування та реалізація конкретних індивідуально-превентивних заходів,

ефективність яких ґрунтується на основі поточного збирання та аналізу

інформації щодо профілактованих осіб, обґрунтованого прогнозування їх

поведінки та узагальнення наслідків превентивних впливів. Безумовно,

зазначене стосується взаємодії з конкретними об’єктами превентивної уваги

ДОП. Проте інформаційне забезпечення превенції неможливе без урахування

115

низки інформативних ознак, які належать до характеристик елементів

оперативної обстановки на території обслуговування:

- економічні, географічні, демографічні та соціально-психологічні

особливості;

- стан злочинності та громадського порядку;

- стан сил та засобів боротьби зі злочинністю та охорони громадського

порядку, результативність їх використання.

Збираючи інформацію про оперативну обстановку, дільничний офіцер

поліції повинен керуватись трьома основними вимогами до її оцінки:

оптимальністю, вірогідністю та своєчасністю. Дотримання зазначених вимог

неодмінно зумовлюється професійними, інформаційно-пошуковими

компетенціями дільничного офіцера.

10. На основі констатувально-експериментального дослідження нами

з’ясовані деякі особливості сучасного стану індивідуально-превентвної

роботи ДОП, зокрема щодо застосування конкретних заходів превентивного

впливу. Так, при проведенні індивідуальних превентивних бесід лише 27,0%

опитаних дільничних офіцерів відзначили здатність завжди підтримувати

психологічних контакт з підобліковим. На певні труднощі у підтриманні

позитивного контакту вказали 63,0% працівників, а 10,0% підкреслили, що

такий контакт їм встановити не вдається.

11. Виявлено, що відносно усіх категорій підоблікових осіб

дільничними офіцерами поліції реалізуються три основні заходи

індивідуальної превенції: систематична перевірка за місцем проживання

(53,4%); превентивна бесіда (60,8%); взаємодія з рідними та близькими

(26,7% заходів). Безумовно, застосування зазначених заходів та їх

інтенсивність варіюють залежно від категорії підоблікових. Так,

систематична перевірка за місцем проживання адмінпіднаглядних

здійснюється 92,0% дільничних інспекторів; раніше судимих осіб – 75,0%;

засуджених з виконанням вироку, не пов’язаного з позбавленням волі –

51,0%; осіб, схильних до насильства та сімейно-побутових конфліктів –

116

50,0%. Проведення регулярних профілактичних бесід найбільш широко

застосовується щодо засуджених за вчинення злочинів, виконання вироку

стосовно яких не пов’язане з позбавленням волі – 76,2%; осіб, схильних до

насильства та сімейно-побутових конфліктів – 75,4% та неповнолітніх осіб –

75,0%. Стосовно залучення до превентивної роботи найближчого родинного

оточення підоблікових і взаємодії з ними, то цей захід найчастіше

реалізується дільничними в практиці роботи з раніше судимими та особами,

що страждають на тяжкі психічні розлади (34,0%), а також неповнолітніми

правопорушниками (32,0%).

12. В організації індивідуально-профілактичної роботи з різними

категоріями громадян перевага надається не стільки особливим, специфічним

заходам, скільки загальним, формальним заходам попереджувального впливу

(перевірки, бесіди тощо). Зокрема, стосовно категорій раніше судимих,

адмінпіднаглядних, засуджених осіб фактично не реалізуються заходи,

спрямовані на відстеження спілкування зі злочинним середовищем, на

запобігання підготовки злочинів та виготовлення знарядь їх вчинення,

залучення громадських формувань тощо. Не відзначено важливості

залучення психолога до роботи з особами, схильними до насильства та

конфліктів у сім’ї та наркоманів. Недостатньо здійснюються індивідуально-

превентивні заходи, спрямовані на сприяння у працевлаштуванні та навчанні,

залученні до суспільно-корисної праці, нормалізації стосунків у побутовій

сфері до усіх категорій профілактованих осіб, хоча на дієвість цього напряму

роботи вказують самі респонденти. Практично не використовуються

можливості державних та громадських установ і організацій.

13. З метою оптимізації інформаційно-пошукової, прогностичної та

методичної роботи дільничних офіцерів поліції при здійсненні

індивідуальної профілактики запропоновано та апробовано модифіковані

«Карти обліку інформації». При опрацюванні цих документів ми керувались

як результатами наукового аналізу, так і результатами експертного

опитування практичних працівників – дільничних офіцерів поліції з

117

відповідним досвідом роботи як носіїв достатніх професійних компетенцій.

Практичну корисність «Карт» як робочого інструменту індивідуально-

профілактичної роботи відзначили 68,8% опитаних; близько 70,0% визнали

достатньо достовірною методику оцінки суспільної небезпечності

профілактованих осіб. Позитивне ставлення 54,0% працівників стосується

інформаційної інтегративності та уніфікованості структури документу. Разом

із тим, 37,5% опитаних вважають, що зобов’язуюче впровадження «Карт

обліку інформації» призведе до суттєвого підвищення функціонального

навантаження і посилення критичного оцінювання їх роботи загалом.

Враховуючи неоднозначні, але загалом позитивні судження стосовно

процедури інформаційного забезпечення індивідуально-превентивної

діяльності ДОП, вважаємо доцільним продовжити пошуково-дослідницьку

роботу шляхом корегування структури та змісту «Карт обліку інформації» та

внесення пропозицій щодо експериментальної перевірки інновацій у сфері

інформаційного забезпечення превентивних функцій ДОП.

118

РОЗДІЛ 3

НАПРЯМИ ТА УМОВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-

ПРЕВЕНТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІЛЬНИЧНОГО ОФІЦЕРА ПОЛІЦІЇ

Розглянуті нами функціонально-нормативні чинники та організаційні

особливості індивідуально-превентивної роботи ДОП дають підстави

стверджувати, що існують вагомі аргументи стосовно можливості всебічного

удосконалення цієї роботи за рахунок оптимізації її організаційно-правових

засад та уточнення функціонально-змістовних компонент індивідуальної

превенції.

Проблематика організаційно-функціональних чинників забезпечення

превентивної діяльності ДОП відображена в низці робіт [40; 47; 68; 155; 170;

171; 180; 186; 201; 211 та ін.]. В цих роботах піддано аналізу організаційно-

правові засади превентивної роботи, принципи та методичні підступи до

організації індивідуальної превенції з конкретними категоріями осіб,

інформаційні та процедурні складові попереджувальної діяльності ДОП

тощо. Висновки та рекомендації, що містяться в зазначених джерелах,

можуть бути використані для оптимізації та забезпечення безпосередньої

практичної роботи з профілактованими особами. Однак в контексті нашого

дослідження поглиблений інтерес становлять організаційно-функціональні

підстави індивідуальної превенції, відображені в нормативних документах.

3.1. Організаційно-функціональний напрям підвищення

ефективності індивідуально-превентивної роботи

Удосконалення організації превенції правопорушень в державі

зумовлюється, перш за все, наявністю відповідної законодавчої бази, яка

визначає шляхи та напрями державної правової політики в сфері зазначеної

119

роботи. Слід зазначити, що в Україні допоки не сформовано відповідних

підстав для оптимістичних прогнозів щодо подальшого розгортання

боротьби з правопорушеннями, принаймні, за рахунок налагодження плідної

превентивної діяльності на державному рівні. До речі, перший на теренах

республік колишнього Радянського Союзу, ініційований ще у 1999 р. та

запропонований до розгляду та прийняття Верховною Радою проект «Закону

України про профілактику правопорушень» із певних політико-

кон’юнктурних підстав неодноразово відхилявся і, врешті, у 2002 р. був

знятий з обговорення. Подібне ставлення до законодавства в сфері превенції

правопорушень спостерігалось і в інших країнах СНД. Лише в Російській

Федерації у 1999 р. було прийнято Закон «Про основи системи профілактики

бездоглядності і правопорушень неповнолітніх». Там же з 2011 р.

розглядається проект «Закону про основи системи профілактики

правопорушень в Російській Федерації»

Нині на державному рівні законодавчо врегульовано правову політику

щодо превенції правопорушень лише в республіках Казахстан (Закон «Про

профілактику правопорушень» від 2004 р.) та Білорусь (Закон «Про основи

діяльності з профілактики правопорушень» від 2014 р.). Поряд із загальними

положеннями, що визначають напрями, завдання та суб’єктність превенції

правопорушень, в цих документах окремим розділом вирізняється

організація індивідуально-превентивної роботи. В них наводиться доволі

вичерпний перелік заходів індивідуальної превенції, їх функціональний зміст

і порядок застосування стосовно відповідних категорій профілактованих

осіб. У зв’язку з цим вважаємо необхідним зазначити, що допоки в Україні не

буде прийнято подібного Закону, стан справ із превенції правопорушень

залишатиметься на рівні відомчого регулювання і буде уразливим стосовно

суб’єктивізму тлумачення і волюнтаризму виконання.

Порівняльний аналіз нормативної бази колишніх республік

Радянського Союзу, яка регламентує суто діяльність дільничних офіцерів

органів правопорядку, дозволяє констатувати певні відмінності

120

документального оформлення та змісту зазначеної діяльності. Зокрема,

нормативним документом регулювання діяльності дільничних офіцерів в

Російській Федерації є «Наставление по организации деятельности

участковых уполномоченных полиции» (Наказ МВС РФ від 31.12. 2012 р.

№ 1166), в Республіці Білорусь – «Инструкция по организации деятельности

участкового инспектора милиции» (Наказ МВС Республіки Білорусь від

24.10. 2012 р. № 20), в Республіці Казахстан – «Положение об участковых

инспекторах полиции органов внутренних дел Республики Казахстан»

(Постанова Уряду Республіки Казахстан від 24.12. 1996 р. № 1598) та

«Правила организации деятельности участковых инспекторов полиции и их

помощников» (Наказ МВС Республіки Казахстан від 05.10.2004 р. №564).

Організація діяльності служби ДОП в Україні регламентується

«Інструкцією з організації діяльності дільничних офіцерів поліції»,

затвердженим наказом МВС України № 628.07.2017 р.

Перш ніж перейти до змістовного аналізу вказаних зарубіжних та

вітчизняних нормативних джерел, формулювання пропозицій щодо її

удосконалення, доцільно визначити деякі авторські принципові позиції.

Зокрема, ми вважаємо, що базовим нормативним документом стосовно

діяльності служби дільничних офіцерів поліції має бути Положення, в якому

визначається місце служби в системі Національної поліції України, правові

основи діяльності, загальні завдання служби, засади організації та

забезпечення діяльності, обов’язки та права ДОП, критерії оцінки

ефективності діяльності. Безпосередньо діяльність дільничного офіцера

поліції – організаційно-штатна підпорядкованість, напрями діяльності,

функції, регіонально-територіальні особливості, методичне та технологічне

забезпечення, особливості документоведення тощо повинні бути відображені

в деталізованій Інструкції (Настанові) дільничному офіцеру, яка має стати

основним регламентуючим документом його професійної діяльності.

Виходячи з вищезазначеного, можна констатувати певну наближеність

до змістовної доцільності нормативних документів МВС Республіки

121

Казахстан. Зокрема, «Положення про дільничних інспекторів поліції» містить

три розділи, в першому з яких окреслено завдання, основні напрями

організації роботи, права та обов’язки дільничного інспектора. Другий розділ

«Положення» визначає соціальні гарантії, фінансове і матеріально-технічне

забезпечення дільничних інспекторів поліції. Третій розділ присвячено

критеріям оцінки професійної діяльності дільничних інспекторів. Правила по

організації роботи дільничних інспекторів поліції достатньо деталізовано

регламентують порядок документування роботи, порядок здійснення

профілактики правопорушень та злочинів, взаємодію дільничного інспектора

з іншими службами, правоохоронними органами, міграційними, військовими,

медичними установами, громадськими організаціями та населенням щодо

охорони громадського порядку, попередження правопорушень, розкриття та

розслідування злочинів тощо.

Зокрема, організація роботи дільничного інспектора поліції з

індивідуальної превенції передбачає порядок обліку профілактованих осіб, за

якого стосовно особливо небезпечних рецидивістів та адмінпіднаглядних

ведуться профілактичні справи, стосовно раніше судимих, алкоголіків,

наркоманів та сімейних дебоширів – карткові обліки, а щодо психічно хворих

осіб, утримувачів помешкань для вживання алкоголю, наркотиків та заняття

проституцією, а також неповнолітніх правопорушників – списковий облік. За

будь-яких умов на профілактовану особу заводиться накопичувальна справа,

в якій зосереджуються усі матеріали поточної роботи з особою. Цікавим є

наявність посади, згідно законодавства Республіки Казахстан, дільничного

інспектора поліції, який працює виключно з неповнолітніми

правопорушниками.

Становить певний науковий та прагматичний інтерес «Настанова з

організації діяльності дільничних уповноважених поліції», затверджена

Наказом МВС РФ від 2012 р. № 1166, в якій, окрім загальноорганізаційних

положень (завдання, обов’язки, права, порядок несення служби тощо

122

дільничним уповноваженим), відображені й деякі новели щодо загальної та

індивідуальної превенції правопорушень.

Зокрема, підрозділ VI Настанови регламентує здійснення

профілактичного обходу адміністративної дільниці, в процесі якого при

відвідуванні житлових приміщень проводиться роз’яснювальна робота з

громадянами щодо попередження правопорушень, вжиття ними заходів

безпеки; збирається інформація про осіб (тимчасово проживаючих,

розповсюджувачів наркотичних речовин, зловживаючи алкоголем,

розповсюджувачів екстремістських матеріалів, утримувачів криміногенних

помешкань), про скарги щодо поведінки сусідів і співмешканців, про

дотримання правил зберігання зброї тощо. При обході підприємств та

установ приділяється увага засобам охорони, проводиться роз’яснювальна-

профілактична робота. Вважаємо, що зазначений захід, окрім суто

інформаційно-профілактичного значення, сприяє налаштуванню співпраці з

населенням та формуванню іміджу працівника поліції.

Окремий підрозділ (VIII) присвячено порядку проведення дільничним

уповноваженим індивідуальної профілактичної роботи. Внесено певні

корективи щодо переліку як безпосередньо профілактованих осіб, так і осіб,

які в межах компетенції дільничного перебувають під його контролем. До

першої категорії віднесено адмінпіднаглядних, звільнених з місць покарання,

що вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, рецидивістів; хворих на

алкоголізм та наркоманію; правопорушників у сімейно-побутовій сфері; осіб,

які вчинили правопорушення проти порядку управління та громадського

порядку; осіб – членів неформальних молодіжних об’єднань антисуспільної

спрямованості. Посилений контроль та вжиття профілактичних заходів

здійснюється стосовно засуджених за злочини з покаранням, не пов’язаним з

позбавленням свободи та неповнолітніх осіб, що перебувають на обліку у

психоневрологічних диспансерах. Сутність самої індивідуально-

профілактичної роботи становлять профілактичні бесіди, спостереження за

123

профілактованими особами та опитування рідних, близьких та сусідів щодо

поведінки цих осіб.

В Настанові не окреслюються безпосередні індивідуально-

профілактичні заходи та їх процедурні особливості, що, за умови усіх

вищезазначених позитивів, можна віднести до недоліків. Однак слід визнати,

що загалом розглянута Настанова відповідає вимогам щодо її використання

як достатньо ефективного керівного документу, який безпосередньо орієнтує

дільничного уповноваженого в обсязі, функціональній визначеності,

регламенті та організації його роботи на обслуговуваній території.

Відомчі інструктивні документи, які регламентують діяльність

дільничних інспекторів міліції України, у тому числі і профілактичну, нині

обмежуються вже згадуваною «Інструкцією з організації діяльності

дільничних офіцерів поліції». Аналіз цієї Інструкції свідчить про те, що вона

не може слугувати повноцінним інструктивним документом для організації

безпосередньої роботи дільничного офіцера поліції. Навіть її архітектоніка

дозволяє стверджувати, що основна увага тут приділяється не стільки

діяльності ДОП, скільки структурі служби, підпорядкованості та

відповідальності посадових осіб, ресурсному забезпеченню діяльності

служби та критеріям оцінки роботи ДОП.

Загалом зміст Інструкції вирізняється невизначеністю прав та

обов’язків ДОП, оскільки самі ці поняття в Інструкції відсутні. Так, п. 3

розділу ІІ поіменований «ДОП з метою виконання своїх обов’язків можуть»

і далі по тексту: 1) вимагати від осіб пред’явлення документів, що

посвідчують їх особу, та інших документів…; 4) затримувати підозрюваних у

вчиненні кримінального або адміністративного правопорушення, доставляти

таких осіб до поліцейської станції або органу (підрозділу) поліції…; 5) …

здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення,

приймати рішення про застосування адміністративних стягнень та

забезпечувати їх виконання; 6) … проникати до житла чи іншого володіння

особи без вмотивованого рішення суду в невідкладних випадках;

124

7) здійснювати заходи з контролю за дотриманням обмежень… за особами,

звільненими з місць позбавлення волі»; 8) здійснювати контроль за

дотриманням фізичними та юридичними особами порядку та правил

зберігання і використання зброї, спеціальних засобів, вибухових речовин та

матеріалів, боєприпасів…; 10) застосовувати поліцейські заходи примусу…;

11) здійснювати превентивні поліцейські заходи… з метою отримання та

перевірки інформації стосовно причетності до вчинення кримінальних або

інших правопорушень осіб, які мешкають на закріпленій дільниці;

13) проводити перевірку прибуття звільнених осіб до місця проживання…;

14) вживати… заходів… у разі надходження повідомлення про дитину, яка

залишилась без батьківського піклування. Безумовно, це не що інше, як

перелік прав дільничного офіцера поліції, до того ж – згідно чинного

законодавства неповний. При цьому формулювання «можуть…», що не

містить в собі невідворотні та імперативності, в низці випадків здатне

призвести до виникнення ускладнень в його діяльності, в тому числі – й у

зв’язку з виникнення проблеми меж перевищення службових повноважень,

тобто негативно впливати на професійну мотивацію («можу виконувати, а

можу й не виконувати»).

Визначені в Інструкціїї напрями діяльності ДОП (п. 2 розділу ІІ) є

відображенням його обов’язків, знову таки – неповним і подекуди

неоднозначним. Наприклад, пп. 2.2 розділу ІІ – «здійснення профілактичної

роботи, спрямованої на запобігання вчиненню кримінальних та інших

правопорушень» викликає запитання: така робота стосується всіх, хто

проживає на територіальній дільниці, чи лише тих, хто перебуває на

превентивному обліку? До того ж нижче (у п. 3) йдеться про звільнених з

УВП осіб, неповнолітніх дітей та неблагополучні сім’ї, які в контрольно-

наглядовій справі (паспорті на територіальну дільницю) не фігурують.

Певні сумніви викликає зміст основних завдань працівників служби

ДОП. Видається доцільним визначити у якості основних завдань наступні.

125

1. Забезпечення прав і свобод людини, її безпеки та захист від

протиправних посягань, надання у межах своїх повноважень правової,

соціальної допомоги та інших послуг населенню.

2. Охорона публічного порядку та забезпечення громадської безпеки на

території, що обслуговується.

3. Проведення загальної та індивідуальної профілактичної роботи серед

жителів територіальної дільниці.

4. Робота з населенням та громадськими формуваннями на

адміністративній дільниці щодо охорони публічного порядку та громадської

безпеки, превенції правопорушень та боротьби зі злочинністю.

Що стосується функцій служби ДОП, то в Інструкції вони взагаді не

визначені.

Очевидно недостатньою є увага, яка приділяється в Інструкції

організації основного напряму діяльності дільничного офіцера поліції –

профілактичній діяльності. Організація індивідуально-превентивної роботи в

ній не відображена; не згадуються ані можливі заходи індивідуальної

превенції, ані хоча б орієнтований порядок їх застосування. Загалом, цей

нормативний документ в контексті організації і безпосереднього здійснення

індивідуально-превентивної роботи не має організаційно-методологічної та

інформаційної вагомості.

На нашу думку, у зв’язку з тим, що індивідуально-превентивна робота

дільничного офіцера поліції належить до пріоритетних напрямів його

діяльності, доцільною видається розробка документу, в якому повинні бути

відображені:

- організаційно-методологічні принципи індивідуально-

превентивної роботи;

- інформаційне забезпечення індивідуальної превенції;

- загальна характеристика заходів індивідуально-превентивної

роботи;

126

- особливості здійснення індивідуальної превенції за окремими

категоріями осіб.

Зазначений документ може бути кваліфікований як Настанова ДОП

щодо здійснення індивідуальної превенції. Визначальною повинна бути його

методико-технологічна вагомість для безпосереднього забезпечення цього

напряму роботи.

Здійснений нами аналіз низки навчальних посібників, довідників та

методичних рекомендацій [32; 33; 45; 47; 61; 79; 81; 83; 85; 87; 130; 166; 170;

171; 174; 175 та ін.] дозволяє узагальнити існуючі в них положення, що

стосуються декларованих вище напрямів діяльності ДОП. Крім цих

літературних джерел, корисна організаційно-методична інформація міститься

у деяких нормативних документах, зокрема спільних Наказах зацікавлених

відомств №№1303/203 (від 04.11.2003 р.), 3131/386 (від 07.09.2009 р.) та

478/5/180/375/212/258 (від 28.03.2012 р.) щодо роботи з раніше судимими

особами, адмінпіднаглядними та стосовно попередження насильства в сім’ї.

Вважаємо, що до наріжних принципів організації індивідуально-

превентивної роботи належать:

- принцип нормативно-правової відповідності, згідно якого

здійснення індивідуальної превенції ґрунтується на чіткому та однозначному

тлумаченні та застосуванні нормативно визначених важелів впливу на

профілактованих осіб (документальне супроводження, винесення приписів та

застережень, контроль дотримання правил поведінки і регламенту обмежень

тощо);

- принцип комплексності та системності індивідуальної превенції,

який визначає, з одного боку, доцільність і узгодженість низки

застосовуваних щодо профілактованої особи заходів індивідуально-

превентивного впливу, а з іншого – урахування цілісного характеру взаємодії

ДОП з профілактованим на визначений термін як системи взаємозалежних

суб’єктно-коригувальних та дезорганізуючих, деформантних впливів на

особу з боку стороннього суспільного середовища;

127

- принцип індивідуального та диференційованого підходу до

організації, що передбачає урахування низки формальних, статусно-правових

особливостей об’єктів індивідуальної превенції (категорія профілактованої

особи, об’єктивно-установча відомча інформація на особу, нормативні

вимоги організації контролю за поведінкою, форми правового реагування

тощо), індивідуально- і соціально-психологічні особливості особистості

профілактованого як основи планування та реалізації конкретних

індивідуально-превентивних заходів.

Інформаційне забезпечення превентивної роботи дільничного офіцера

поліції виступає, як вже було підкреслено нами в попередньому розділі,

вагомою детермінантою організації діяльності. Загалом, організація

службової діяльності ДОП передбачає необхідність звернення до багатьох

джерел для одержання необхідної інформації, а також вимагає значного часу

для процесуального оформлення скарг, повідомлень про злочини і

правопорушення, численних відповідей на запити. Зазвичай кожним

дільничним офіцером поліції на заповнення, опрацювання і підготування

різних документів витрачається у середньому до 30% службового часу,

природно, на шкоду основній профілактичній роботі.

Слід зазначити, що чинна «Інструкція з організації діяльності ДОП»

передбачає ведення контрольно-наглядової справи, в якій не передбачена

значна кількість видів робіт працівника. Зокрема, в ній відсутні такі позиції,

як здійснення заходів поліцейського піклування (пп. 3.9 розділу ІІ),

затримання та доставлення до поліцейської станції осіб, підозрюваних у

вчиненні кримінального або адміністративного правопорушення (пп. 3.4

розділу ІІ та деякі інші, передбачені п. 3 розділу ІІ), а також розгляд та

реагування на скарги і заяви громадян (він в Інструкції взагалі не фігурує) та

інші види робіт. Внаслідок цього складається парадоксальна ситуація:

формально дільничного офіцера начебто «розвантажили», переадресувавши

частину його функцій іншим підрозділам та посадовим особам, але значну

кількість видів робіт просто вивели поза межі офіційної підзвітності, не

128

убезпечуючи його від відповідальності в разі настання негативних наслідків.

З іншого боку, з’явилися нові види робіт, зокрема, взаємодія з населенням на

засадах партнерства, визначення спільних пріоритетних напрямів роботи та її

оцінювання з урахуванням думки і потреб громадськості, поліцейське

піклування.

Кожен з вищезазначених видів робіт передбачає вивчення відомостей з

внутрішніх і зовнішніх джерел інформації, а також відповідну підзвітність.

Це призводить до значних витрат службового часу, знижує ефективність

роботи, не забезпечує належної взаємодії і координації як між

співробітниками Національної поліції України, так і між галузевими

службами і правоохоронними органами в цілому.

Така організація інформаційного пошуку не дозволяє забезпечити

ефективну аналітико-прогностичну функцію виявлення закономірностей,

причин і умов, що лежать в основі розвитку негативних соціальних явищ, із

якими покликана боротися Національна поліція України. Своєчасна оцінка

оперативної обстановки, адекватне реагування на її динаміку, оптимальне

використання сил і засобів, комплексний підхід до протидії

правопорушенням – ці завдання можуть бути вирішені тільки за наявності

досконалої інформаційної системи [100, с. 26-27].

Інформаційне забезпечення індивідуально-превентивної роботи ДОП

вирізняється, з одного боку, доволі суттєвою формалізованістю, а з іншого –

потребує від дільничного офіцера особистої вимогливості, ініціативності та

організованості. Так, згідно вітчизняного нормативного регламенту

індивідуальної превенції, на відміну від нормативних положень Російської

Федерації, Білорусі та Казахстану, відомості щодо профілактованих осіб не

вміщуються до контрольно-наглядової справи, а реєструються у журналі

підоблікових осіб. Водночас, чинною Інструкцією не передбачений

картковий облік, проте картки на профілактованих осіб необхідні хоча б для

відображення поточної роботи з особою та контролю переміщення особи з

дільниці на дільницю тощо. Ведення карткового обліку передбачено як

129

обов’язкове у нормативних приписах для дільничних офіцерів у Російській

Федерації та Казахстані з метою відображення кількісних та якісних даних

роботи з підобліковими, планування та реалізації індивідуально-

превентивних заходів.

Поточна інформація, яка має суттєве значення для організації

індивідуальної превенції, дільничним офіцером отримується з багатьох

формалізованих та неформалізованих джерел. Врешті, ДОП повинен

володіти інформацією про (п. 4 розділу ІУ):

- особливості території обслуговування, розташування й режим роботи

підприємств, установ та організацій, об’єкти дозвільної системи, контактні

дані щодо відповідальних осіб органів місцевого самоврядування, інші

довідкові та інформаційні матеріали щодо території обслуговування;

- кількість населення на території (додамо – не менш важливою є

інформація щодо якісного складу громадян, рівня їх правосвідомості та

ступеня законослухняності, характеру зайнятості, етнічного складу, місцевих

звичаїв, традицій та ін.);

- кількість скоєних на поліцейській дільниці кримінальних

правопорушень, обставини, які призводять до їх скоєння (додамо – важлива

не сама кількість, а динаміка стану оперативної обстановки на території

обслуговування та в районі, місті, області загалом);

- прикмети осіб, які підозрюються у скоєнні або скоїли кримінальні

правопорушення;

- викрадені речеі та транспортні засоби, які перебувають у розшуку;

- місця концентрації осіб, схильних до скоєння правопорушень;

- сили та засоби, які залучаються до охорони публічного порядку на

поліцейській дільниці.

Дільничний офіцер взаємодіє та надає допомогу іншим відділам і

секторам Національної поліції в організації та проведенні превентивних

заходів стосовно осіб, які перебувають на обліках. Про таких осіб відділи та

сектори інформують службу дільничних офіцерів поліції.

130

Суттєвим недоліком чинної Інструкції нам видається відсутність

вказівок щодо джерел інформації, до яких повинен звертатися дільничний

офіцер поліції з метою своєчасного виявлення осіб, схильних до вчинення

правопорушень. Вважаємо, що першочерговими з них є:

- інформація чергової частини про виїзди ГРПП на сімейно-побутові

конфлікти;

- повідомлення закладів охорони здоров’я про заподіяння тілесних

ушкоджень, пов’язаних із насильством у сім’ї;

- скарги та заяви громадян, повідомлення посадових осіб про

правопорушення, вчинені в сім’ях;

- матеріали, за якими винесено постанови про відмову в порушенні

кримінальної справи за фактами, що мали місце у сфері сімейно-побутових

відносин;

- матеріали громадських формувань з охорони громадського порядку

щодо осіб, схильних до вчинення правопорушень;

- матеріали на осіб, що вчинили адміністративні правопорушення.

Поточна інформація стосовно планування та реалізації індивідуально-

превентивних заходів збирається в процесі здійснення профілактичних

обходів; спостереження за поведінкою підоблікових осіб, їх способом життя,

колом спілкування; опитування рідних та близьких, сусідів

профілактованого; врешті – шляхом проведення бесід з об’єктами

превентивного впливу. При цьому одним із суттєвих недоліків, притаманних

Інструкції, вважаємо непорозуміння, пов’язане з профілактичним обходом

(поліцейської дільниці, поквартирного, подвірного) як джерелом значущої

інформації: в ній він взагалі не згадується. Вважаємо за потрібне долучитись

до досвіду МВС РФ, де в Настанові дільничного уповноваженого поліції

зміст профілактичного обходу виокремлений як цілий підрозділ.

Вагомість отримання поточної інформації підкреслюється тією

обставиною, що вона може слугувати не лише для забезпечення конкретної

індивідуально-превентивної роботи, але й для вжиття необхідних заходів

131

загально-профілактичного спрямування, зокрема, органами місцевої влади

для подальшої перевірки і вжиття заходів реагування.

В Настанові для дільничного офіцера поліції, про яку йшлося вище,

стосовно інформаційного забезпечення індивідуальної превенції може бути

рекомендовано використання модифікованої методики оцінки криміногенної

небезпечності конкретної особи, запропонованої нами в розділі 2. Зокрема, у

відповідних позиціях документу, згідно цієї методики, відображаються

установчі дані на профілактовану особу певної категорії, здійснюється

підрахування і оцінка її криміногенної небезпечності, кількісні та якісні дані

щодо антисуспільної поведінки підоблікового та реалізація запланованих

індивідуально-превентивних заходів. Інакше кажучи, інформаційний блок

забезпечення індивідуальної превенції повинен ґрунтуватись на чітких і

однозначних методичних положеннях, керуючись якими дільничний офіцер

здатен реально, на фактичних, а не уявних підставах, здійснювати цей

напрям службової діяльності.

Окреслюючи загальні закономірності індивідуально-превентивних

заходів, в інструктивних положеннях для дільничного офіцера поліції

доцільно скерувати увагу на системний характер цієї роботи, який повинен

орієнтувати працівника на організаційне забезпечення триєдиного

функціонального спрямування попереджувально-профілактичного впливу: на

окрему профілактовану особу, на її побутове мікросередовище (родина,

близькі та сусіди, друзі), на макросередовище життєдіяльності (навчальні та

трудові колективи, регіональні соціальні та економічні чинники тощо).

Планування та реалізація конкретних заходів індивідуальної превенції

повинні ґрунтуватися на формально-змістовному підході. Формальні

компоненти індивідуальної превенції передбачають, по-перше, планування

заходів, що відповідають категорії профілактованих осіб, по-друге,

визначення інтенсивності заходів залежно від криміногенної небезпеки

підоблікового, і, врешті, обов’язковість документування поведінки

профілактованого і реалізації заходів. Змістовні компоненти превенції

132

полягають у диференціації заходів залежно від особистісних рис

підоблікового, його ціннісних орієнтацій, своєрідності найближчого та

віддаленого оточення тощо.

Вельми корисним для надання методичної допомоги ДОП нам

видається інформування щодо найбільш суттєвих особливостей реалізації

заходів індивідуальної превенції за конкретними категоріями підоблікових

осіб. Незалежно від категорії профілактованого, дільничний офіцер поліції

повинен здійснювати обов’язкові службові дії, спрямовані на моніторинг

індивідуальної превенції і, за необхідності, вносити певні корективи,

зокрема:

- систематично збирати відомості, які характеризують поведінку та

спосіб життя профілактованих осіб за місцем їх проживання за сприяння

родичів, сусідів, громадян на довірчій основі тощо;

- постійно перевіряти їх за обліками територіального органу поліції та

базами даних обліків автоматизованої інформаційно-пошукової системи

(ЄІС) МВС України, а також інформаційних центрів зацікавлених державних

служб та установ;

- регулярно відвідувати підоблікових за місцем проживання або

викликати їх до поліцейської станції для вжиття заходів превентивного

характеру у разі отримання інформації про порушення цими особами

публічного порядку;

- негайно інформувати керівництво територіального органу поліції

щодо вчинення підобліковим адміністративного правопорушення, надавати

відомості, що становлять оперативний інтерес, про підготовку особи до

вчинення кримінального правопорушення;

- при вчиненні підобліковими особами правопорушень або злочинів,

негайно вжити заходи, що забезпечують своєчасне їх притягнення до

адміністративної або кримінальної відповідальності;

133

- здійснювати періодичну перевірку на можливу причетність

профілактованих осіб до нерозкритих злочинів як на території

обслуговування, так і поза її межами;

- на постійній основі взаємодіяти з іншими відділами (секторами)

поліції стосовно отримання інформацію про протиправну поведінку осіб, що

перебувають на превентивному обліку, організації спільних

попереджувальних заходів;

- встановлювати осіб, з якими підоблікові підтримують стосунки з

метою виявлення зв’язків, що позитивно чи негативного впливають на їх

спосіб життя і поведінку;

- у разі зміни місця постійного проживання особи, що перебуває на

превентивному обліку, негайно направляти інформацію і наявні матеріали за

погодженням до підрозділу поліції за територіальністю;

- своєчасно подавати інформацію до відділу (відділення) по організації

діяльності ДОП щодо продовження терміну або зняття з обліку

профілактованих осіб.

Більшість із вищеозначеного виступає основою індивідуально-

превентивних заходів стосовно усіх категорій профілактованих осіб. Разом із

тим, узагальнення наявних наукових, інструктивно-методичних джерел та

результатів нашого дослідження дозволяє сформулювати деякі суттєві

диференційні особливості організації заходів індивідуальної превенції щодо

окремих категорій підоблікових. Необхідність подібного роду рекомендацій

зумовлюється тією обставиною, що існує певна невідповідність нормативно-

зобов’язуючих вимог до здійснення індивідуальної превенції стосовно

визначених «Інструкцією з організації діяльності ДОП» категорій осіб та

фактичним переліком категорій профілактованих. Зокрема, дільничний

офіцер, взаємодіючи зі службою ювенальної превенції ГУНП, повинен

реалізувати профілактичні заходи стосовно неповнолітніх правопорушників.

Крім цього, згідно Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу

наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню

134

ними» від 15 лютого 1995 р. було внесено доповнення до Закону України

«Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення

волі» від 1 грудня 1994 р., згідно з якими до адмінпіднаглядних включено

осіб, що відбули покарання за злочини, пов’язані з незаконним обігом

наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів і стосовно яких

дільничному офіцерові також належить вживати попереджувальні заходи

корекційно-виховного впливу.

1. Звільнені з місць позбавлення волі, які відбували покарання за

умисний злочин і в яких судимість не знято або не погашено у встановленому

законом порядку.

Судимі особи – це найбільш суспільно небезпечна категорія

правопорушників: для багатьох із них характерні злочинна психологія,

негативне відношення до праці, зловживання спиртними напоями, низький

моральний і інтелектуальний рівень. Суспільна небезпека раніше судимих

осіб полягає в тому, що вони і в подальшому вчиняють, як правило, тяжкі і

особливо тяжкі злочини. Зазвичай, судимі особи своєю поведінкою і

способом життя чинять негативний вплив на оточення, особливо

неповнолітніх і навіюваних осіб. На жаль, такий вплив виявляється не лише в

пасивній, але й в активній формі, що зумовлює посилену увагу до цієї

категорії підоблікових.

Стосовно зазначеної категорії профілактованих, дільничному офіцеру

поліції слід звертати особливу увагу на положення спільного Наказу «Про

затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань та суб’єктів

соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають

покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» від

28.03.2012 р. № 478/5/180/375/212/258, згідно яких ДОП отримує попередню

інформацію щодо особи ще до її прибуття на територіальну дільницю, що

слугує підставою для планування безпосередньої превентивної роботи.

Зокрема, на основі документального листування між ДОП та установою

виконання покарання (Додатки до Наказу №№ 4, 8, 12, 16) вирішується

135

питання про прибуття-неприбуття особи на обслуговувану дільницю,

можливості її проживання та працевлаштування тощо, хоча, на наш погляд,

доцільною є уніфікація зазначених додатків, що економізувало б формально-

бюрократичне навантаження на ДОП.

Крім цього, важливим джерелом інформації щодо планування та

здійснення індивідуальної превенції є Інформаційна карта на особу (Додаток

до Наказу №7), в якій, крім загальних установчих даних, міститься

характеристика поведінки особи в період відбування покарання, ступінь

виправлення, реалізовані заходи соціально-психологічної та виховної роботи

з нею, а також рекомендації щодо подальшої соціально-виховної роботи.

Безумовно, зазначене становить певний методичний інтерес для

дільничного офіцера, проте остаточний висновок щодо організації

індивідуально-превентвної роботи він повинен робити на основі

безпосереднього знайомства з особою після її прибуття на територіальну

дільницю, оскільки, як свідчить практика, висновки і рекомендації

Інформаційної карти не завжди відображають достовірну інформацію. Це

може бути зумовлене, по-перше, пристосувальною та кон’юнктурною

поведінкою засудженого перед звільненням, а по-друге, – суб’єктивізмом

посадової особи установи відбування покарання.

Суттєву увагу слід приділяти постійному відстеженню формування

злочинних намірів і орієнтацій, налагодженню суспільних зв’язків зі

злочинним середовищем. При наявності зазначеного обов’язковим є

винесення застереження про можливість запровадження адміннагляду,

максимальна інтенсифікація і жорсткість заходів контролю.

Своєрідністю індивідуальної превенції неодноразово судимих осіб

можна визнати їх віднесеність до декількох категорій профілактованих,

оскільки зазвичай їм притаманні проблеми в сімейно-побутовій сфері,

алкоголізація, вживання наркотичних речовин, негативний вплив на

соціальне середовище, особливо неповнолітніх осіб, а також наявність

патопсихологічних відхилень, що потребують психіатричного втручання.

136

Непродуктивність відносно м’яких індивідуально-превентивних заходів

зумовлюється достатньо глибокою деформацією ціннісно-нормативної сфери

правосвідомості, відсутністю навичок суспільно-корисної (принаймні,

нейтральної) поведінки і психологічною готовністю до вчинення повторного

злочину. Корекційний ефект попереджувальної роботи з раніше судимими

зумовлюється, по суті, не стільки змістом заходів індивідуальної превенції,

скільки їх невідворотністю та інтенсивністю, тобто таким регламентом

контролю за поведінкою, який типовий для періоду відбування покарання в

УВП.

2. Засуджені за вчинення злочинів, виконання вироку щодо яких не

пов’язане з позбавленням волі.

Ця категорія осіб становить значну кількість із загального обсягу

профілактованих, які перебувають на території обслуговування ДОП.

Зокрема, за статистичними даними, на 1 серпня 2016 р. кримінально-

виконавча інспекція здійснює кримінальні покарання, не пов’язані з

позбавленням волі, щодо 78.450 осіб, з яких 1.815 – неповнолітні; звільнених

від покарання з випробуванням – 62.230 осіб, з яких 1751 – неповнолітні;

засуджених до громадських робіт – 10.430 осіб, з яких 6.433 – неповнолітні.

Зазначене суттєвим чином пов’язане, з одного боку, з загальною тенденцією

гуманізації покарань, чим пояснюється призначення судами покарань, не

пов’язаних із позбавленням свободи, майже у 65% судових рішень, а з

іншого – не завжди виправданими або інколи й помилковими судовими

вироками.

З огляду на перспективу модифікації вітчизняного законодавства,

видається позитивним запозичення досвіду передових європейських країн, в

яких існує доволі ефективна практика роботи служби пробації. Працівники

цієї служби здійснюють моніторинг та превентивну роботу саме з категорією

осіб, яким призначене покарання, не пов’язане з позбавленням свободи.

Пробаційний службовець регулярно спілкується з профілактованим, виявляє

його життєві проблеми, сприяє їх вирішенню за допомогою низки виправних

137

програм. Водночас, він здійснює періодичне інформування суду щодо

способу життя особи, динаміки виправлення, ефективності апробаційних

заходів. Також слід підкреслити вагому допомогу, яку надають службі

пробації громадські організації.

Організаційно, дільничний офіцер поліції в превентивній роботі з цими

підобліковими керується «Інструкцією про порядок виконання покарань, не

пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб,

засуджених до таких покарань», згідно спільного Наказу ДДВП та МВС

України №270/1560 від 19.12.2003 р. Інструктивні положення регламентують

превентивну роботу ДОП диференційовано за різними підставами – згідно

характеру призначеного покарання (із випробовувальним терміном, із

забороною займати посади, до громадських робіт), згідно статі, віку,

наявності неповнолітніх дітей т. ін., що створює додаткові труднощі в

організації спрямованої індивідуально-превентивної роботи.

Водночас вважаємо, що це надає можливості її оптимізації за рахунок

достатньо широкого віяла засобів, прийомів та методів індивідуального

підходу до роботи з підобліковими. Продуктивними можна визначити

встановлення довірчих відносин з профілактованими, застосування

переконувально-стимулюючих методів, активне сприяння вирішенню

побутових проблем, налагодження позитивної співпраці з найближчим

родинним оточенням (особливо щодо жінок та неповнолітніх). Стосовно

зазначеної категорії осіб, окрім загальних індивідуально-превентивних

заходів (профілактичні бесіди, спостереження за поведінкою, перевірки за

місцем проживаняя тощо), дільничному офіцерові доцільно звертати увагу на

суворе дотримання профілактованим обмежень, заборон та приписів, що

призначаються за рішенням суду (зміна місця проживання, періодична

реєстрація, терміни місцезнаходження протягом доби тощо). В зв’язку із цим

вагомість плідної взаємодії ДОП з працівниками кримінально-виконавчої

інспекції неможливо переоцінити.

138

На жаль, досить часто дільничні офіцери поліції не приділяють цій

взаємодії належної уваги, хоча регламент їх роботи передбачає періодичне

подання оглядової довідки щодо поведінки профілактованого до

кримінально-виконавчої інспекції. Проте, непоодинокі випадки формального

ставлення ДОП до складання відповідних матеріалів і наведення в довідках

достовірної інформації.

Вітчизняне кримінально-виконавче законодавство передбачає участь

Національної поліції України у проведенні індивідуально-превентивної

роботи серед осіб, які перебувають на обліку кримінально-виконавчої

інспекції. Як зазначають науковці, в даний час триває тенденція щодо

дублювання функцій кримінально-виконавчої інспекції та підрозділів поліції,

внаслідок чого останні самоусуваються від виконання покладених на них

обов’язків із контролю за поведінкою засуджених, які перебувають на обліку

в кримінально-виконавчій інспекції [221].

Безпосередньо в роботі з профілактованими, зокрема при перевірці

особи за місцем проживання, дільничний офіцер поліції повинен

орієнтуватись на отримання інформації про наявність схильності до вчинення

правопорушень (з урахуванням складу вже вчиненого), про зв’язки з

соціально-позитивним чи соціально-негативним оточенням, про спосіб життя

та особисті уподобання, про наміри уникнути приписів та заборон тощо.

Відповідний корекційно-превентивний вплив доцільно спрямовувати на

декларування:

- можливої зміни випробувального терміну, терміну виправних

робіт та терміну відстрочування виконання вироку;

- можливого притягнення до адміністративної чи кримінальної

відповідальності.

3. Особи, яким було винесено офіційне застереження про

неприпустимість учинення насильства в сім’ї.

Профілактичний напрям роботи з цією категорією осіб слід визнати

досить актуальним з огляду на декілька суттєвих обставин. Кількість тяжких

139

та особливо тяжких злочинів, що вчиняються на сімейно-побутовому грунті,

сягає понад 10% від усієї кількості зареєстрованих. В сімейно-побутових

конфліктах значну питому вагу становлять зовнішні (стосовно особи)

індивідуально- та соціально-психологічні провокуючі чинники. Прихованість

розгортання сімейного насильства, імітація улагодження відносин досить

часто заспокійливо впливає на дільничного офіцера поліції, що призводить

до послаблення превентивного контролю з подальшими, вкрай негативними

наслідками інтенсивного загострення конфлікту.

Актуальність боротьби з зазначеними явищами відображається у

посиленій увазі до них з боку держави і її правоохоронних структур.

Зокрема, на розвиток положень Закону України «Про попередження

насильства в сім’ї» від 15.10.2001 р., спільним наказом Міністерства у

справах сім’ї та молоді та МВС України від 07.09.2009 р. введено в дію

«Інструкцію щодо порядку взаємодії структурних підрозділів, відповідальних

за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім'ї,

служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та

відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів

з попередження насильства в сім’ї», згідно якої на дільничного офіцера

поліції покладено низку обов’язків по реагуванню на прояви насильства в

сім’ї, аж до прийняття рішень за Кримінальним процесуальним кодексом та

Кодексом про адміністративні правопорушення.

Крім цього, у Розділі III Інструкції («Здійснення спеціальних заходів з

попередження насильства в сім’ї») визначено форми реагування щодо

обмежень в поведінці суб’єкта насильства, зокрема – винесення офіційного

попередження про неприпустимість вчинення насильства (Додаток 7),

направлення на проходження корекційної програми (додаток 9) та винесення

захисного припису (Додаток 11), за яким декларується низка заборон (чинити

конкретні акти насильства в сім’ї; отримувати інформацію про

місцеперебування жертви насильства в сім’ї; розшукувати жертву

насильства, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме

140

особі, яка вчинила насильство в сім’ї; відвідувати жертву насильства, якщо

вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім’ї;

вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім’ї). Таким чином,

організація доцільної індивідуально-превентивної роботи з особами,

схильними до вчинення насильства в сім’ї, повинна скеровуватись на:

- інформаційний пошук ознак виникнення та загострення ситуацій

сімейно-побутового конфлікту, обставин та чинників, що сприяють небезпеці

вчинення насильства;

- планування і реалізацію заходів індивідуальної превенції як стосовно

особи, схильної до насильства, так і осіб – потенційних чи актуальних його

жертв;

- суворе дотримання підобліковим вимог офіційного попередження,

захисного припису та проходження корекційної програми.

Організація діяльності дільничного офіцера з профілактики сімейно-

побутових злочинів повинна носити комплексний характер, сполучати в собі

заходи переконання, примусу і допомоги. Деякі дослідники [171; 186; 211 та

ін.] до складових елементів індивідуальної превенції в сфері сімейно-

побутових правопорушень відносять:

- виявлення і перевірку осіб, що знаходяться в стані конфліктності,

ворожості, постановка їх на оперативно-профілактичний облік;

- адресний вплив на таких осіб після вивчення чинників, які

визначають їх протиправну поведінку у сфері сімейно-побутових стосунків;

- постійне спостереження і контроль за подальшою поведінкою і

способом життя підоблікових;

- оздоровлення мікросоціального середовища, яке сприяє виникненню,

загостренню побутового конфлікту і переростанню його в правопорушення;

- профілактичний вплив на «потенційних потерпілих» (осіб, які є

учасниками конфліктної ситуації) з метою досягнення превентивного

віктимологічного ефекту;

141

- виявлення п’яниць, алкоголіків і наркоманів, неформальних груп у

сфері дозвілля профілактованої особи, об’єднаних антигромадськими

інтересами (пияцтво, азартні ігри тощо);

- періодична перевірка результатів здійснених індивідуально-

превентивних заходів і внесення відповідних коректив.

Аналіз практики свідчить, що якнайповніше сімейно-побутові

правопорушники виявляються за рахунок опитування громадян, під час

проведення превентивних обходів, тощо. Достатньо інформативними

джерелами стосовно роботи з зазначеною категорією підоблікових є:

- заяви, повідомлення і листи громадян і посадових осіб;

- матеріали про відмову в порушенні кримінальних справ;

- матеріали, що надходять від працівників служб та підрозділів поліції

(облікові та персональні), співробітників кримінально-виконавчої інспекції,

судів (у справах приватного обвинувачення, у тому числі завершених

примиренням сторін, судових рішень про розірвання шлюбу); облікові дані

на судимих осіб Державної міграційної служби тощо.

4. Особи, які страждають на тяжкі психічні розлади і перебувають

на спеціальному обліку в закладах охорони здоров’я.

В організації індивідуальної превенції правопорушень з боку осіб, які

страждають на тяжкі психічні розлади здоров’я, основними керівними

документами для дільничного офіцера поліції є наступні:

- Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р.

№ 1489-ІІ (зі змінами і доповненнями на поточний час);

- спільний наказ Міністерства охорони здоров’я та Міністерства

внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про заходи та

організацію взаємодії закладів охорони здоров’я й органів внутрішніх справ

щодо запобігання небезпечним діям з боку осіб, які страждають на тяжкі

психічні розлади» від 19.12.2000 р. № 346/877.

Складність індивідуально-превентивної роботи з зазначеною

категорією підоблікових зумовлюється низкою обставин, у тому числі

142

психологічного характеру. По-перше, психічно хворі особи, внаслідок

суттєвого послаблення або відсутності здатності свідомого керування

власними діями, не можуть адекватно і персоніфіковано сприймати зміст

превентивного впливу з боку ДОП, на відміну від інших категорій

профілактованих. По-друге, найближче суспільне оточення психічно хворого

(родина, близькі, сусіди) далеко не завжди орієнтовані на розголошення

інтимних подробиць його способу життя, інформування щодо висловлених

хворим намірів поведінки, негативних тенденцій в динаміці психічного стану

особи тощо. По-третє, недостатня обізнаність ДОП в оцінці анамнестичних

даних підоблікового, психіатричних критеріях та індивідуальних

особливостях перебігу хвороби призводять або до неадекватного реагування

ДОП в контексті безпосередньої превенції, або ж до фактичної відсутності

(окрім формально здійснюваної облікової роботи) ефективно реалізованих

індивідуально-превентивних заходів.

Практика свідчить, що на сьогодні, незважаючи на нормативно

визначені вимоги зазначеного вище спільного наказу МОЗ та МВС України

№ 346/877, не налагоджено ефективної взаємодії адміністрації фахових

закладів охорони здоров’я та дільничних офіцерів поліції як щодо

інформування про психічно хворих осіб, так і відносно низки спільних

превентивних заходів.

Вважаємо, що принциповими положеннями, які визначають

організацію превентивної роботи ДОП з психічно хворими особами, є ст.ст. 6

та 8 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 2000 р. № 1489-ІІІ.

Зокрема, ст. 6 Закону передбачає «Конфіденційність відомостей про стан

психічного здоров’я особи та надання психіатричної допомоги», а ст. 8

вимагає «Забезпечення безпеки надання психіатричної допомоги та

запобігання небезпечним діянням з боку осіб, які страждають на психічні

розлади». Крім цього, принциповим є те, що індивідуальна превенція

психічно хворих можлива лише за умови обов’язковості взаємодії

формальних та неформальних її суб’єктів – фахівців спеціалізованих закладів

143

МОЗ України, дільничних офіцерів поліції, працівників інших служб МВС

України, державних Центрів соціальної роботи та громадськості (родина,

знайомі, сусіди, громадські організації).

Важливою детермінантою організації ефективної індивідуальної

превенції стосовно психічно хворих осіб є її своєчасне інформаційне

забезпечення з різних офіційних та неофіційних джерел. З необхідністю

підлягають вивченню та аналізу:

- скарги та заяви громадян, повідомлення посадовців про конфлікти на

грунті побуту, про неадекватну суспільно-побутову поведінку окремих осіб;

- інформація про можливість доступу психічно хворих осіб до джерел

підвищеної небезпеки (зброя, вибухові та легкозаймисті матеріали, отруйні

та радіоактивні речовини тощо);

- інформація про виїзди чергових нарядів поліції за викликами щодо

загострення сімейно-побутових конфліктів;

- повідомлення травматологічних пунктів, бюро судово-медичних

експертиз, інших установ органів охорони здоров’я про заподіяння тілесних

ушкоджень, пов’язаних із насильством у сім’ї;

- матеріали про порушення чи відмову у порушенні кримінальних

справ за фактами вчинення насильства на сімейно-побутовому грунті;

- інформація від громадян на довірчій основі щодо відхилень у

соціальній поведінці окремих осіб, висловленні намірів прояву агресії,

правопорушень тощо.

За наявності достовірного підґрунтя цієї інформації, дільничний офіцер

повинен терміново надсилати запити до психоневрологічних диспансерів

стосовно нагальної потреби в освідуванні осіб, у яких сформовано наміри

про вчинення суспільно небезпечних дій, загострення побутових конфліктів,

а також для вирішення питання їх примусового лікування. Особисто ДОП

невідкладно реагує щодо припинення агресивної (аутоагресивної) їх

поведінки, вжиття заходів недопущення протиправних дій.

144

Оскільки, як вже було зазначено вище, поведінку психічно хворої

особи неможливо аналізувати поза її найближчим суспільним оточенням

(родина, близькі, сусіди), певна превентивна робота повинна проводитися і з

цим оточенням. Зокрема, в «Інструкції про заходи та організацію взаємодії

закладів охорони здоров’я і органів внутрішніх справ щодо запобігання

небезпечним діям осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади» [207]

наголошується, що при наданні особі за рішенням суду амбулаторної

психіатричної допомоги в примусовому порядку може статися, що психічно

хвора особа чи її родичі чинитимуть цьому опір. У цьому випадку

працівники психоневрологічного диспансеру, швидкої психіатричної

допомоги звертаються за допомогою в територіальний орган поліції, де

проживає психічно хворий. Керівництво органу за зверненням працівників

психіатричного закладу забезпечує до призначеного часу (у разі потреби –

негайно) прибуття працівників поліції для надання допомоги медичним

працівникам (п. 1.6).

Цілком слушними слід вважати міркування авторів посібника з

організації діяльності ДОП [207, с. 64.] з приводу того, що дільничним

офіцерам поліції доводиться розглядати скарги та звернення громадян, які за

змістом вказують на ознаки розладу психічного здоров’я їхніх авторів, а

також від громадян на дії психічно хворих осіб, які перебувають на обліку в

психоневрологічних закладах, але не становлять суспільної небезпеки.

Констатуючи, що ДОП не завжди правильно діють при розгляді таких скарг,

науковці вважають за потрібне:

- уважно поставитися до розгляду звернення чи скарги;

- під час опитування родичів, сусідів, знайомих тощо з’ясувати всі

обставини вчинення особою протиправних дій та обставини, які свідчать про

розлад психічного здоров’я особи;

- витребувати з психоневрологічного закладу довідку про

перебування (або не перебування) особи на обліку;

- за наявності в діях ознак складу злочину доповісти матеріали

145

перевірки керівництву територіального органу поліції з подальшим

прийняттям рішення відповідно до вимог КПК України;

- незалежно від того, чи перебуває особа на профілактичному

обліку в психоневрологічному диспансері, після закінчення розгляду скарги

або звернення обов’язково направляти до психоневрологічного закладу

інформацію стосовно цієї особи з наданням копій матеріалів.

Не можна оминути увагою ще дві категорії осіб, які хоча і не

перебувають на обліку ДОП, однак повинні бути ним ураховані в організації

превентивної роботи. Це стосується осіб, схильних до алкоголізації та тих,

що вживають наркотичні речовини поза медичним призначенням, а також

неповнолітніх правопорушників. Індивідуально-превентивна діяльність ДОП

щодо цих категорій передбачає обов’язкову взаємодію з відповідними

фаховими підрозділами МВС України. Зокрема, щодо схильних до

алкоголізації та наркоманів робота повинна бути орієнтована на активний

пошук інформації щодо способу життя цих осіб, їх родинного оточення,

сприятливих криміналізації умов (місць виготовлення та розповсюдження

наркотичних речовин, місць консолідації осіб, вільного доступу до коштів,

негаразди та конфлікти в родинному середовищі). В контексті

безпосередньої превенції, увага приділяється жорсткому контролю за плином

наркотерапії, недопущенню адміністративних правопорушень, виявленню і

корекції життєвих та професійних орієнтацій цих осіб, активній співпраці з

родинами.

Стосовно неповнолітніх правопорушників превентивні функції ДОП

доцільно поширювати, перш за все, на роботу з родинами, стосунки в яких

(сварки, конфлікти, занедбаність, насилля тощо) можуть активно сприяти

криміналізації дитини, її відходу від соціально позитивного середовища.

Робота з неповнолітніми суттєво ускладнюється тією обставиною, що вони

подеколи перебувають водночас на декількох превентивних обліках – за

систематичне вчинення адміністративних правопорушень; засуджені умовно;

до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі; як такі, що вживають

146

наркотичні речовини (за статистичними даними, близько 80,0%

неповнолітніх правопорушників мають досвід вживання наркотиків), тощо.

Практика свідчить, що досить часто при призначенні покарань, не

пов’язаних із позбавленням волі, внаслідок незрілої психіки і неадекватності

розуміння свого становища, неповнолітні схильні до вчинення тяжких

злочинів. Вважаємо, що напрямом оптимізації превентивної роботи з

підлітковою категорією осіб може бути активна участь ДОП у реалізації

сучасних корекційних програм («Індивідуальний план дій», «Зелена

кімната») спільно з підрозділами ювенальної поліції та соціальними

службами.

На нашу думку, достатньо обережно слід використовувати заходи

превентивного впливу на неповнолітніх, пов’язані з інформуванням щодо їх

поведінки керівництва навчальних закладів. Зазначена пересторога

зумовлена тим, що розголошення деяких сторін приватного життя підлітка

може спричинити ще більшу його відособленість від соціально позитивного

шкільного колективу. Слід також приділяти увагу дискредитації впливу

авторитетних для підлітка, але схильних до протиправної поведінки осіб.

Таким чином можна констатувати, що, незважаючи на низку

об’єктивних обставин (функціональна перевантаженість, криміногенна

обстановка, інформаційно-технологічна незабезпеченість, суперечливість

нормативного регулювання), оптимізація організаційно-функціональної

складової індивідуально-превентивної діяльності ДОП цілком можлива за

умови урахування розглянутих вище чинників та детермінант. Крім того, в

зв’язку з останніми політичними подіями в Україні і участю працівників

поліції в забезпеченні правопорядку, вагомою складовою якого є загальна та

індивідуальна превенція, вважаємо вкрай необхідним повернутись до

неодноразово висловлених раніше пропозицій щодо створення

муніципальної поліції, функціональним центром якої має бути служба

дільничних офіцерів, спроможна ефективно співпрацювати з місцевими

органами влади, враховуючи в превентивній роботі місцеві і регіональні

147

особливості. Зазначене дозволило б децентралізувати громіздку структуру

управління, уникнути зайвої формалізованості і наблизити її до справжньої

співпраці з населенням обслуговуваної території в контексті попередження

злочинності.

3.2. Удосконалення психологічного забезпечення індивідуально-

превентивної діяльності

Одним із напрямів удосконалення професійної діяльності дільничного

офіцера поліції, у тому числі привентивної, є організація належного

психологічного забезпечення як складової системи психологічного

забезпечення органів та підрозділів МВС України. «Під системою

психологічного забезпечення розуміється сукупна узгоджена діяльність

спеціальних підрозділів психологічного забезпечення, науково-дослідних

установ, навчальних закладів та практичних органів МВС України,

спрямована на підвищення ефективності їх оперативно-службової діяльності

шляхом цілеспрямованого використання науково обгрунтованих форм,

методів і засобів професійної психології» [195, с. 4].

Тим чи іншим проблемам удосконалення професійної діяльності

працівників поліції в контексті, зокрема, її психологічного забезпечення

присвячено низку наукових досліджень і відповідних публікацій [30; 40; 50;

65; 82; 88; 115; 126; 128; 145; 156; 165; 216; 226; 238; 240 та ін.].

Безпосередньо психологічне забезпечення діяльності дільничних офіцерів

поліції було сферою наукового інтересу С. В. Вахова, В. Р. Волкова,

Б. К. Єлісова, О. О. Козловської, В. К. Колпакова, М. П. Мишляєва,

І. П. Портнова, В. О. Шамрая, І. О. Шматка, С. І. Яковенка та ін.

Можна виокремити низку чинників та детермінант, які зумовлюють

необхідність реалізації зазначеного забезпечення стосовно особливостей

діяльності дільничного офіцера поліції.

148

Зокрема, робота дільничного офіцера поліції згідно класифікації

професій за Є. О. Клімовим, належить до видів діяльності типу «людина –

людина», класу «гностичні», за якої виразними її характеристиками

виступають домінуючі системи відношень особистості, ціннісних орієнтацій,

параметри комунікативних компетенцій тощо. З іншого боку, діяльність ДОП

достатньо широко відкрита для суспільного оцінювання та визначення її

відповідності соціальним, громадським очікуванням. В зв’язку з цим,

превентивна робота ДОП максимально наближена до джерел побутової

моралі, що робить її вельми чутливою щодо формування громадської думки

про діяльність поліції загалом.

Здійснювана ДОП превентивна робота відрізняється чисельністю та

багатоваріантністю вирішуваних професійних завдань, їх мотиваційно-

виконавською, інтелектуальною й емоційною насиченістю. В контексті

зазначеного, ДОП повинен постійно і ретельно відслідковувати стан

оперативної обстановки на обслуговуваній території, приймати відповідальні

і обґрунтовані рішення, передбачати їх юридичні і психологічні наслідки.

Відтак, динаміка криміногенної обстановки потребує застосування найбільш

ефективних методів, прийомів і засобів діяльності.

Не позбавлена превентивна діяльність дільничного офіцера поліції і

значної кількості напружених, стресогенних, екстремальних умов. Взаємодія

ДОП з представниками конкретної категорії профілактованих осіб

опосередковується їх соціальним простором існування, за рахунок чого

психоемоційна напруженість може виникнути непередбачувано, у взаєминах

з побутовим оточенням контингенту. Тому діяльності ДОП притаманна

більшість особливостей, характерних для інших «критичних» видів

професійної діяльності: дефіцит часу для прийняття рішення та його

реалізації; вплив на особистість особливо сильних подразників; домінування

негативних емоцій при недоліку позитивних; підвищена відповідальність та

необхідність невідкладного застосування заходів. Вони існують об’єктивно,

149

але набувають для конкретної людини особистісної значимості і тому можуть

призвести до негативних наслідків.

Застосування дільничним офіцером поліції низки заходів

індивідуальної превенції потребує достатньо ґрунтовних професійних

психологічних знань, умінь та навичок контактної взаємодії з об’єктами

службового інтересу, здійснення ефективного коригувального впливу.

Таким чином, діяльність системи психологічного забезпечення повинна

бути спрямована на:

- удосконалення професійно важливих властивостей та якостей,

формування та підтримання високого рівня професійної готовності;

- ефективне здійснення професійних функцій з урахуванням

психологічних чинників і умов діяльності та використанням сучасних

психологічних технологій;

- зведення до мінімуму шкоди від впливу на працівників небезпечних

для здоров’я психогенних факторів.

Заходи психологічного забезпечення сприяють цілеспрямованому

розкриттю і розвитку здібностей ДОП, зростанню його професіоналізму,

працездатності, збереженню здоров’я і самого життя працівника при

виконанні ним оперативно-службових завдань.

Системний характер психологічного забезпечення діяльності ДОП

ґрунтується на низці принципів:

- науковості, який полягає в науковій обгрунтованості форм, методів та

засобів, що застосовуються;

- комплексності, що передбачає взаємозв’язок різних напрямів

забезпечення, форм та методів роботи, об’єднаних спільною метою;

- юридичної правомірності, який зумовлює відповідність

організаційно-методичних засад психологічного забезпечення вимогам

чинного законодавства та нормативних актів МВС України;

150

- структурності, тобто обґрунтованої послідовності, взаємозалежності

і взаємодоповнення форм і методів психологічного забезпечення за окремими

його напрямами;

- об’єктивності, який вимагає кваліфікованого та неупередженого

застосування суб’єктами психологічного забезпечення сучасних

організаційно-штатних, психологічних та педагогічних заходів із високим

рівнем ефективності та надійності;

- гуманістичного та диференційованого підходу, який визначає

спрямованість системи психологічного забезпечення на профілактику,

передбачення і запобігання негативним наслідкам дії небезпечних чинників

службової діяльності.

Основними напрямами системи психологічного забезпечення є

наступні:

1) професійний психологічний відбір;

2) психологічне супроводження проходження служби;

3) професійно-психологічна підготовка;

4) психологічна підтримка проведення оперативно-службових заходів»

[196, с. 5-6].

Як випливає з наведеного визначення, суб’єктами психологічного

забезпечення оперативно-службової діяльності працівників поліції, у тому

числі і дільничних офіцерів поліції, виступають спеціалізовані підрозділи

психологічного забезпечення (психологи-практики), фахові лабораторії

науково-дослідницьких установ МВС України, навчальні заклади фахового

спрямування та практичні поліцейські підрозділи. Безпосередньою

реалізацією психологічного забезпечення за вказаними напрямами

опікуються відповідальні особи та службові колективи, регламент роботи

яких визначено низкою відомчих документів та інструкцій [12; 13; 14; 22 та

ін.].

Ними є керівники структурних підрозділів, практичні психологи і

фахівці з організації соціальної та виховної роботи в НПУ, спеціалісти

151

науково-дослідницьких лабораторій та установ МВС України, професорсько-

педагогічний склад фахових осередків освіти. Крім того, суб’єктом

психологічного забезпечення професійної діяльності ДОП є особисто

дільничний офіцер, який зобов’язаний всіляко приділяти увагу

самовдосконаленню та самостійному професійному зростанню шляхом

запозичення науково-обгрунтованих психологічних прийомів в роботі з

профілактованими особами, накопичення і використання власного

професійного і життєвого досвіду, розвитку загальної та спеціальної

психологічної культури.

Розглянемо основні напрями психологічного забезпечення, орієнтовані

на удосконалення індивідуально-превентивної роботи дільничного офіцера

поліції.

Професійний психологічний відбір – комплекс заходів, який

забезпечує визначення відповідності індивідуально-психологічних

властивостей працівника вимогам професійної діяльності і спрямований на

підвищення якості комплектування особовим складом територіальних

органів та навчальних закладів.

Сутність проблеми формування особистості професіонала –

дільничного офіцера поліції зумовлюється наступними настановними

методологічними положеннями.

1. «Особистість виявляється в професії» – в процесі вибору та

оволодіння професією, професійного удосконалення, визначення його місця

в системі професійних відносин, досягнення матеріальних і духовних

цінностей та інтересів.

2. «Розвиток особистості в діяльності» – формування професійно-

орієнтованих якостей фахівця, розширення сфери пізнання особистісного

смислу професії (особистісне зростання), розвиток форм та змісту предмету

професійної діяльності [59, с. 173].

Найбільш загальними завданнями професійного психологічного

відбору дільничних офіцерів поліції є:

152

- надання допомоги громадянам у виборі професії (спеціальності)

шляхом професійної консультації на основі вивчення індивідуально-

психологічних характеристик, професійних інтересів, нахилів та врахування

стану здоров’я;

- визначення ступеня відповідності (невідповідності) психологічних

даних кандидата на посаду ДОП чи на перспективи службового просування

та підвищення кваліфікаційного рівня;

- розробка пропозицій по раціональному розподілу випускників

навчальних закладів на посади дільничних офіцерів поліції.

Процедурно професійний психологічний відбір складається з

соціально-психологічного вивчення, психологічного і психофізіологічного

обстеження. Його здійснення стає можливим за умови наявності відповідних

кваліфікаційних характеристик та професіограм (психограм).

Кваліфікаційна характеристика – документ, що визначає сукупність

завдань, обов’язків, повноважень, професійних знань та кваліфікаційних

вимог до працівника. Вона служить основою при:

- розробленні посадових інструкцій працівників служби;

- підбиранні та розставленні кадрів підрозділів ДОП, здійсненні

контролю за правильністю їх використання у відповідності зі спеціальністю

та кваліфікацією;

- конкурсному підбиранні та атестації дільничних офіцерів поліції;

- формуванні резерву кадрів на висунення; розробленні та

вдосконаленні програм підготовки та підвищення кваліфікації ДОП

відповідно до змісту їх професійної діяльності;

- підготовці освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників

вищих закладів освіти, що спеціалізуються по лінії превентивної діяльності.

Так, здійснення індивідуально-превентивної роботи дільничним

офіцером поліції передбачає:

153

- знання типових особливостей способу життя та поведінки різних

категорій осіб, які перебувають на обліку (раніше судимих, сімейних

дебоширів, неповнолітніх правопорушників, алкоголіків тощо);

- особливі (ті, що базуються на власному досвіді) прийоми

індивідуально-превентивного впливу; взаємодію з рідними, друзями, які

позитивно впливають на профілактовану особу; постійний контроль за її

поведінкою, особливо протягом півріччя, року, трьох років після постановки

на облік; застосування жорстких санкцій до осіб, які систематично

припускаються правопорушень та ведуть антисуспільний спосіб життя;

підтримку та стимулювання осіб, які стали на шлях виправлення;

- залучення до поточного контролю за поведінкою профілактованої

особи громадськості, встановлення надійних джерел інформації (сусіди,

знайомі, рідні, співробітники тощо);

- вивчення оточення профілактованого та упередження антисуспільних

зв’язків;

- акцентування (з врахуванням особливостей профілактованої особи) на

конкретних інтелектуальних, емоційних, мотиваційних та вольових впливах;

- використання погроз застосування покарань, офіційних пересторог;

обгрунтоване і своєчасне використання передбачених чинним

законодавством санкцій за правопорушення;

- використання впливу громадських організацій, громадської думки на

профілактовану особу [100, с. 215].

Професіограма – це документ, який відображає опис характеристик

професійної діяльності (зміст, функції, умови та чинники діяльності, перелік

загально- та спеціально-трудових знань, вмінь та навичок, перелік

протипоказань) та психограму (критеріальні числові частини професійно-

важливих психофізіологічних та психологічних якостей за основними

психологічними сферами особистості).

Вперше в Україні фахівцями Національної академії внутрішніх справ,

на виконання Розпорядження МВС України від 1996 р. №30, було

154

розроблено професіограму та психограму ДОП. В подальшому

професіографічний підхід до аналізу професійної діяльності ДОП було

реалізовано на рівні дисертаційного дослідження Г. Є. Запорожцевої [100]. В

дослідженні В. М. Зінича [103] визначено структурно-функціональні та

структурно-організаційні особливості діяльності ДОП як суб’єкта превенції,

на основі яких можуть бути окреслені деякі професійно-важливі якості з

метою ефективного забезпечення окремих заходів загальної та

індивідуально-превентивної роботи.

В контексті нашого дисертаційного дослідження, вважаємо за

необхідне визначити низку професійно-важливих якостей, які повинні

обов’язково враховуватись при здійсненні професійного відбору дільничних

офіцерів поліції за напрямом «Індивідуально-превентивна робота».

1. Показники психофізіологічних якостей:

- врівноваженість нервової системи;

- рухливість нервових процесів.

2. Психологічний рівень професійно значущих якостей:

- розподіл та переключення уваги;

- зорова та слухова спостережливість;

- образна, логічна та довготривала пам’ять;

- широта та глибина мислення;

- логічний відбір, визначення аналогій.

3. Структура особистісних рис:

- соціальна відкритість (екстравертованість);

- комунікативність;

- толерантність;

- соціальна сміливість;

- емоційна витриманість;

- виваженість та впевненість;

- високий самоконтроль та саморегуляція поведінки;

- емпатійність та рефлексивність.

155

Діагностика відповідних професійно-важливих якостей на етапі

професійного відбору розкриває, з одного боку, потенційну спроможність

ДОП використовувати інструментальний апарат особистісних властивостей

для ефективної реалізації індивідуально-превентивної функції, а з іншого –

напрями виявлення недоліків та удосконалення цих властивостей в процесі

саморозвитку і особистісного зростання.

Психологічне супроводження проходження служби – це комплекс

психологічно обґрунтованих заходів, який забезпечує підвищення

ефективності службової діяльності, працездатності та кваліфікаційного

зростання особового складу.

Відповідно особистості дільничного офіцера поліції, супроводження

проходження ним служби, яке здійснюється психологами-практиками і

керівниками структурних підрозділів, полягає у вирішенні наступних

завдань:

1) реалізація заходів адаптації до умов здійснення індивідуально-

превентивної роботи на обслуговуваній території;

2) оцінка можливостей кваліфікаційного зростання та просування по

службі;

3) проведення первинної психопрофілактики відхилень у поведінці в

контексті здійснення індивідуально-превентивних аходів;

4) визначення чинників екстремальності (небезпечних для психіки,

здоров’я та життя працівника) при здійсненні превентивної роботи та

надання психологічної допомоги працівникові після його перебування в

екстремальній ситуації.

Водночас, практичні психологи повинні здійснювати регулярний

щорічний психологічний моніторинг особистості ДОП, особливо щодо

девіацій у поведінці та проявів професійної деформації. За необхідності

дільничні офіцери направляються до Центрів психіатричної та психологічної

допомоги для здійснення вторинної психопрофілактики, що не виключає

пролонгування роботи з ними з боку психологів-практиків.

156

Вивчення ситуативних та особистісних екстремум-чинників передбачає

надання практичними психологами Національної поліції України допомоги

працівникові стосовно його ознайомлення з психологічною своєрідністю

обслуговуваної території, психологічними чинниками оперативної

обстановки та відповідною її небезпечністю для особи. В разі виникнення у

дільничного офіцера несприятливого психоемоційного стану (внаслідок

виконання службових обов’язків, застосування вогнепальної зброї і

спецзасобів, отримання психогенних навантажень тощо), психологи-

практики узгоджено з керівництвом підрозділу, проводять з ДОП

психокорекційну та відновлювальну роботу, а при необхідності зараховують

його до групи посиленої психологічної уваги.

Супроводження проходження служби передбачає також участь

психологів у атестуванні дільничних офіцерів поліції, формуванні

експертного висновку при висуненні працівника в резерв на посаду,

службових розслідуваннях за фактами неналежного виконання обов’язків та

перевищення владних повноважень при здійсненні індивідуальної превенції.

Непоодинокими раніше були факти звільнення ДОП «за результатами

тестування та експертного психологічного висновку». В зв’язку з цим,

удосконалення психологічного супроводження діяльності ДОП передбачає,

по-перше, нормативну визначеність єдиної форми експертного висновку

психолога за визначеними вище напрямами обстеження; по-друге,

закріплення уніфікованого методичного інструментарію психологічного

обстеження.

Особливу роль у психологічному забезпеченні ефективної

індивідуально-профілактичної роботи ДОП відіграє професійна

психологічна підготовка – цілеспрямований процес формування та

розвитку особистісних якостей і властивостей працівника, які б відповідали

вимогам оперативно-службової діяльності і забезпечували її ефективне

виконання. В більшості наукових джерел [99, 108, 145, 192, 224 та ін.]

визначено, що результатом психологічної підготовки є психологічна

157

підготовленість, яка складається з загальної психологічної культури та

професійно-психологічної підготовленості. Остання представлена

професійно-психологічною витривалістю та професійно розвиненими

психологічними якостями і властивостями.

Основними нормативно-настановчими документами, які регулюють

професійно-психологічну та морально-психологічну підготовку дільничних

офіцерів поліції, є «Положення з організації професійної підготовки осіб

рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (Наказ МВС

України від 13.04.2012 р. №318) та «Порядок організації та проведення

соціально-гуманітарної підготовки рядового та молодшого начальницького

складу органів та підрозділів внутрішніх справ» (Наказ МВС України від

25.11.2003 р. № 1458). Згідно них, основними завданнями професійної

психологічної підготовки ДОП виступають:

- озброєння працівників прикладними психологічними знаннями,

необхідними для осмислених дій в психологічно насичених умовах

вирішення оперативно-службових завдань;

- формування професійно-психологічних навичок і умінь (аналітико-

психологічних, техніко-психологічних і тактико-психологічних);

- професійний розвиток психологічних якостей (здібностей);

- підвищення професійно-психологічної стійкості;

- формування уміння володіти собою;

- розвиток професійно-психологічної орієнтованості особистості, що

відображається в постійній увазі, звичці до виявлення і урахування

психологічних аспектів при виконанні будь-яких професійних дій.

Проте, як свідчать результати опитування дільничних офіцерів поліції,

сучасний стан організації професійної психологічної підготовки (зокрема,

безпосередньо в територіальних відділах) потребує суттєвого удосконалення.

Так, 29,3% опитаних визнали професійну психологічну підготовку

ефективною, а роботу по формуванню професійних моральних якостей –

лише 12,0%. Разом із тим, 43,2% ДОП підкреслили, що психологічну

158

підготовленість до превентивної роботи вони набули під час навчання у

закладах освіти МВС України. Роботу психологів із особовим складом в

площині навчання алгоритмам службової поведінки визнали незадовільною

84,6% респондентів.

Оскільки спрямованість на попередження злочинності дільничними

офіцерами поліції визначається низкою морально- та соціально-

психологічних процедур роботи керівників та психологів із особовим

складом по розвитку відповідної мотивації, світоглядних позицій

працівників, вона потребує особливого наголосу. Повсякденна наполеглива

робота у цьому напрямі формує у ДОП нетерпимість до антисуспільних

проявів, звичку діяти у правовому полі, гостре почуття справедливості і

готовність до захисту суспільних та професійних цінностей і інтересів, тим

більше, що 44,2% опитаних ДОП відзначили, що їм доводиться відчувати

презирливе, а подеколи і агресивне ставлення громадян.

Критичність дільничних офіцерів поліції щодо організації професійної

психологічної підготовки можна визнати обгрунтованою, оскільки

проведення занять психологами-практиками в межах професійної підготовки

часто обмежується читанням формальних лекцій, які за змістом є переважно

просвітницькими і не мають прикінцевого практичного спрямування. За

нашими даними, виступи психологів перед дільничними офіцерами поліції

присвячуються, головним чином, конфліктам у колективах працівників та

профілактиці суїцидальної поведінки. Навчання у формі практичних та

тренінгових занять зазвичай відсутні.

У зв’язку з цим, вважаємо, що підготовленість ДОП до орієнтації в

складних умовах оперативно-службової діяльності передбачає, перш за все,

формування психологічної культури, розуміння психологічних детермінант

соціальної поведінки. Опрацювання професійної орієнтованості ДОП

передбачає вміння враховувати психологічні своєрідності конкретних

функцій діяльності, особливо вмінь та навичок рольової поведінки, тобто

«…сукупності способів, методів і форм взаємодії, які відповідають вимогам

159

формальних і неформальних соціальних норм… тієї соціально-професійної

групи, в якій працівник виконує свої функціональні обов’язки» [192, с. 133].

Стосовно індивідуально-превентивної роботи ДОП, за якої працівнику

доводиться взаємодіяти саме з різними категоріями громадян, вироблення

навичок рольової поведінки у сполученні з вміннями здійснення

психологічного впливу на ситуації та окремих осіб, набуває особливого

значення в плині психологічної підготовки. Психологічний вплив при

забезпеченні індивідуальної превенції – це вміння не лише отримувати

значущу інформацію, але й вміння змінювати параметри психіки осіб, з якими

спілкується працівник, використовувати психологічні знання та навички як у

повсякденній, так і в екстремальній службовій поведінці.

Розгляду проблематики професійно-психологічної підготовки

дільничних офіцерів поліції присвячене дисертаційне дослідження

Г. Є. Запорожцевої. В ньому окреслено підходи, принципи, методологічне

підґрунтя організації психологічної підготовки, деякі засоби імітації та

моделювання службових ситуацій. Стосовно здійснення індивідуально-

превентивної діяльності в роботі пропонуються наступні напрями проведення

занять.

1. Заняття, що моделюють превенцію злочинів:

- проведення бесіди з особами, які перебувають на обліку, з метою

психологічного вивчення і профілактичного впливу;

- превентивна бесіда з особами, звільненими з місць позбавлення

волі;

- бесіда з людьми, які є громадянськими активістами та помічниками

поліції, тощо.

2. Заняття, що моделюють адміністративну діяльність дільничного

(спеціальна частина):

- вирішення деяких типів сімейних конфліктів;

- наведення порядку при хуліганських діях;

- дії, пов’язані з застосуванням зброї;

160

- припинення порушень адміністративного законодавства і вживання

заходів до правопорушників [100, с. 162].

Водночас, суто методологічні аспекти опрацювання вмінь превентивної

роботи з конкретними категоріями профілактованих, процедурних складових

ситуативно-тренінгових занять залишились поза увагою науковця.

Запропоновані в дослідженні організаційно-методичні засади професійної

психологічної підготовки ДОП стосуються швидше формування навичок

спеціальної психологічної культури, аніж удосконалення індивідуально-

превентивної роботи. Вважаємо, що перспективними напрямами та формами

підвищення ефективності превентивної діяльності дільничного офіцера

поліції повинні бути практично орієнтовані заняття, сутність яких полягає в

спільному з практичним психологом опрацюванні доцільного регламенту та

алгоритму роботи з конкретними категоріями профілактованих осіб,

процедури планування та реалізації заходів індивідуально-превентивного

впливу, їх інтенсивності та корекції.

Зазначений напрям психологічного забезпечення логічно пов’язаний з

наступним – психологічною підтримкою оперативно-службових заходів,

що передбачає поглиблене використання психологічних знань при

проведенні різних оперативно-службових заходів.

Основними завданнями психологічної підтримки оперативно-

службових заходів щодо діяльності ДОП є наступні.

1. Психологічний аналіз оперативної обстановки стосовно

інформації про вчинення правопорушень, психологічні особливості

правопорушників та надання рекомендацій щодо планування оперативно-

службових та попереджувальних заходів на обслуговуваній території.

2. Надання допомоги щодо планування та реалізації конкретних

індивідуально-превентивних заходів з урахуванням особливостей об’єктів

профілактики, здійснення на них психологічного впливу шляхом

консультування або спільно з ДОП.

3. Психологічна підтримка переговорної діяльності при вирішенні

161

сімейно-побутових конфліктів в плині безпосереднього її проведення або

шляхом надання консультативної допомоги.

4. Надання термінової психологічної допомоги потерпілим

внаслідок неправомірних дій осіб, що перебувають на превентивному обліку

(діти, члени родини, сусіди, профілактовані суїциденти, інші особи).

5. Психологічний аналіз причин і умов морально-психологічної і

фізичної травматизації дільничних офіцерів поліції при виконанні ними

службових обов’язків та надання їм безпосередньої психологічної допомоги.

6. Надання консультативної та практичної допомоги працівникам у

взаємодії з різними верствами населення, в тому числі з представниками ЗМІ,

при реалізації заходів загальної превенції.

Як зрозуміло з вищеозначеного, психологічна підтримка службової

діяльності дільничного офіцера поліції може бути реалізована у трьох

основних формах: 1) консультація психолога; 2) залучення штатного

фахівця-психолога до розробки і участі у проведенні індивідуально- та

загальнопревентивних заходів; 3) безпосередня діяльність дільничного

офіцера поліції, який отримав спеціальні психологічні знання при навчанні в

межах службової підготовки.

Вважаємо також за необхідне підкреслити важливість не лише суто

психологічних чинників при забезпеченні індивідуально-превентивної

роботи ДОП, але й чинників психолого-педагогічних, тобто тих, що

стосуються принципів і методів навчання і виховання профілактованих осіб.

Як справедливо зазначає О. А. Козловська, «…відчуження від нормальних

зв’язків і стосунків найчастіше викликається соціальною непристосованістю

особи до умов життя, їх зміни, невдачами в певному виді діяльності,

негативізмом по відношенню до оточення, егоїстичними спрямуваннями,

педагогічною та моральною занедбаністю і іншими чинниками… Так, для

більшості правопорушників характерна непристосованість до суспільно

корисної праці, до дотримання правил і норм громадського співжиття,

моральних і правових вимог» [117, с. 7].

162

Інакше кажучи, індивідуальна превенція – складна діяльність, яка

вимагає наявності у ДОП психолого-педагогічних знань, умінь і навичок,

оскільки її основна мета має бути спрямована не лише на з’ясування мотивів

поведінки профілактованих, але й на формування правильного розуміння

особою суспільної небезпеки, шкоди від її протиправних і інших

антисуспільних дій, переконання, що при відповідних зусиллях вона може

позбавитись викривлених потреб, антисуспільних поглядів і шкідливих

звичок. Відтак, діагностика наявності, розвиток і прояв в діяльності ДОП

певних психолого-педагогічних якостей і вмінь, що стосуються виховання і

навчання профілактованих осіб, можуть і повинні опрацьовуватись в межах

професійного відбору, професійної психологічної підготовки та

психологічної підтримки службової діяльності.

Зокрема, оволодіння ДОП вміннями реалізувати такі методи навчання і

виховання як переконання, навіювання, примус, особистий приклад,

заохочення, вправи спроможне не лише сприяти формуванню у

профілактованих осіб суспільно-позитивних моральних та особистісних

якостей, але й привчати їх до оволодіння суспільно-корисними навичками

побутової поведінки і трудової діяльності, до полегшення їх адаптованості в

законослухняній системі суспільних відносин.

Окрім загальнопедагогічних принципів послідовності,

диференційованості, наступності і позитивності виховних впливів,

психолого-педагогічний аспект індивідуальної превенції здійснюється на

засадах підтримання тривоги про можливе покарання, активізації позитивних

прагнень, гуманістичних емоційних переживань, схвалення позитивних

вчинків та довіри.

В контексті вимог сьогодення актуальним є здійснення психологами

спільно з керівництвом підрозділів та фахівцями підрозділів соціально-

гуманітарної роботи МВС України системи заходів, спрямованих на

формування у дільничних офіцерів поліції взірців соціально-схвалюваної

163

поведінки, виваженості та правової коректності у взаємодії з об’єктами

індивідуальної превенції.

Висновки до розділу 3

1. Проблематика організаційно-функціональних чинників превентивної

діяльності дільничного офіцера поліції представлена декількома напрямами,

перший з яких стосується модифікації нормативно-законодавчого

регулювання, а інший – всебічного удосконалення структурно-

функціональних та організаційно-управлінських детермінант цієї роботи.

Зокрема, актуальним нині є питання про повернення до розгляду та

прийняття Закону України «Про превентивну діяльність», який дозволить

піднести роботу по запобіганню злочинності, здійснювану окремими

відомствами, установами та службами держави фрагментарно, на рівень

системності, завдяки якому цілісна, узгоджена діяльність зазначених

суб’єктів спроможна набути якісно нового характеру, на відміну від чинних

нині політично та спорадично кон’юнктурних спільних наказів міністерств і

відомств щодо превенції правопорушень серед окремих категорій осіб та

соціальних прошарків.

2. Існує нагальна необхідність доопрацювання критично розглянутої в

дисертації «Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції»

(наказ від 28.07.2017 р. № 650) як в частині його архітектоніки, так і стосовно

змістовно-функціональних характеристик діяльності ДОП. У зв’язку з тим,

що індивідуальна превенція належить до пріоритетних напрямів його

діяльності, доцільною видається розробка документу, в якому повинні бути

відображені: організаційно-методологічні принципи індивідуально-

превентивної роботи; інформаційне забезпечення індивідуальної превенції;

загальна характеристика заходів індивідуально-превентивної діяльності;

особливості здійснення індивідуальної превенції з окремими категоріями

осіб.

164

3. Суттєвого удосконалення потребує інформаційне забезпечення

превентивної роботи ДОП, що виступає вагомою детермінантою організації

діяльності. В вищеозначеному документі слід відобразити порядок

використання модифікованої методики оцінки криміногенної небезпечності

конкретної особи, запропонованої нами в розділі 2. Зокрема, у відповідних

позиціях документу, згідно цієї методики, відображаються установчі дані на

профілактовану особу певної категорії, здійснюється підрахування і оцінка її

криміногенної небезпечності, кількісні та якісні дані щодо антисуспільної

поведінки підоблікового та реалізація запланованих індивідуально-

превентивних заходів. Інакше кажучи, інформаційний блок забезпечення

індивідуальної превенції повинен ґрунтуватися на чітких і однозначних

методичних положеннях, керуючись якими дільничний офіцер спроможний

реально, на фактичних, а не уявних підставах здійснювати цей напрям

службової діяльності.

4. В інструктивних положеннях для ДОП доцільно скерувати увагу на

системний характер цієї роботи, який повинен орієнтувати працівника на

організаційне забезпечення триєдиного функціонального спрямування

попереджувально-профілактичного впливу: на окрему профілактовану особу,

на її побутове мікросередовище (родина, близькі та сусіди, друзі), на

макросередовище життєдіяльності (навчальні та трудові колективи,

регіональні соціальні та економічні чинники тощо). Планування та реалізація

конкретних заходів індивідуальної превенції повинні ґрунтуватись на

формально-змістовному підході. Формальні компоненти індивідуальної

превенції передбачають, по-перше, планування заходів, що відповідають

категорії профілактованих осіб, по-друге, визначення інтенсивності заходів

залежно від криміногенної небезпеки підоблікового і, врешті, обов’язковість

документування поведінки профілактованого і реалізації заходів. Змістовні

компоненти превенції полягають у диференціації заходів залежно від

особистісних рис підоблікового, його ціннісних орієнтацій, своєрідності

найближчого та віддаленого оточення тощо.

165

5. Окрім організаційно-функціонального напряму удосконалення

індивідуально-превентивної діяльності ДОП, слід приділяти увагу також

організації її належного психологічного забезпечення як складової цілісної

системи психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності

органів та підрозділів Національної поліції України, суб’єктами якого

виступають керівники структурних підрозділів, психологи-практики,

особисто дільничні офіцери поліції, а об’єктом – дільничні офіцери поліції та

їх індивідуально-превентивна робота. Сутність психологічного забезпечення

індивідуально-превентивної діяльності ДОП полягає у оптимізації її

параметричних і процедурно-методичних компонентів, реалізації ефективних

психологічних технологій.

6. Основними напрямами психологічного забезпечення індивідуально-

превентивної роботи ДОП визначено професійний психологічний відбір,

психологічне супроводження, професійно-психологічну підготовку та

психологічну підтримку службових заходів.

В контексті дисертаційного дослідження визначено низку професійно-

важливих якостей, які повинні обов’язково враховуватись при здійсненні

професійного відбору ДОП за напрямом «індивідуально-превентивна

робота»: показники психофізіологічних та психологічних якостей, структурні

компоненти особистісних рис. Діагностика відповідних професійно-

важливих якостей на етапі професійного відбору розкриває, з одного боку,

потенційну спроможність працівника використовувати інструментальний

апарат особистісних властивостей для ефективної реалізації індивідуально-

превентивних функцій, а з іншого – напрями виявлення недоліків та

удосконалення цих властивостей в процесі саморозвитку і особистісного

зростання.

Психологічне супроводження проходження служби передбачає

реалізацію заходів адаптації ДОП до умов здійснення індивідуально-

превентивної роботи на обслуговуваній території; оцінку можливостей

кваліфікаційного зростання та просування по службі; проведення первинної

166

психопрофілактики відхилень у поведінці працівника в контексті здійснення

ним індивідуально-превентивних заходів; визначення чинників

екстремальності (небезпечних для психіки, здоров’я та життя) при здійсненні

превентивної роботи та надання психологічної допомоги працівникові після

його перебування в екстремальній ситуації. В зв’язку з цим, удосконалення

психологічного супроводження діяльності ДОП передбачає, по-перше,

нормативну визначеність єдиної форми експертного висновку психолога за

визначеними вище напрямами обстеження; по-друге, закріплення

уніфікованого методичного інструментарію психологічного обстеження.

Стосовно індивідуально-превентивної роботи ДОП, за якої працівнику

доводиться взаємодіяти з різними категоріями громадян, вироблення навичок

рольової поведінки у сполученні з вміннями здійснення психологічного

впливу на ситуації та окремих осіб набуває особливого значення саме в

процесі психологічної підготовки. Психологічний вплив при забезпеченні

індивідуальної превенції – це вміння не лише отримувати значущу

інформацію, але й змінювати параметри психіки осіб, з якими ДОП

спілкується, використовувати психологічні знання та навички як у

повсякденній, так і в екстремальній службовій поведінці.

Психологічна підтримка службової діяльності ДОП передбачає

поглиблене використання психологічних знань при проведенні різних

оперативно-службових заходів. Основними її завданнями є: 1) психологічний

аналіз оперативної обстановки стосовно інформації про вчинення

правопорушень, психологічних особливостей правопорушників та надання

рекомендацій щодо планування попереджувальних заходів на обслуговуваній

території; 2) надання допомоги щодо планування та реалізації конкретних

індивідуально-превентивних заходів з урахуванням особливостей об’єктів

профілактики, здійснення на них психологічного впливу; 3) участь у

здійсненні переговорної діяльності при вирішенні сімейно-побутових

конфліктів в плині безпосереднього її проведення або шляхом надання

консультативної допомоги; 4) надання термінової психологічної допомоги

167

потерпілим внаслідок неправомірних дій осіб, що перебувають на

превентивному обліку (діти, члени родини, сусіди, профілактовані

суїциденти, інші особи); 5) надання консультативної та практичної допомоги

у взаємодії з різними верствами населення, в тому числі з представниками

ЗМІ, при реалізації заходів загальної превенції.

Вважаємо також необхідним підкреслити важливість не лише суто

психологічних чинників при забезпеченні індивідуально-превентивної

роботи ДОП, але й чинників психолого-педагогічних, тобто тих, що

стосуються принципів і методів навчання і виховання профілактованих осіб.

168

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації на підставі дослідження комплексу питань, що

визначають функціонально-правові та психологічні засади індивідуально-

превентивної діяльності ДОП, сформульовано наукові положення й отримано

результати, які сприяли виконанню важливого наукового завдання –

розробленню теоретичної моделі та практичних рекомендацій стосовно

індивідуально-превентивної діяльності ДОП, спрямованих на подальше

вдосконалення цього напряму роботи.

Теоретичні положення та рекомендації дисертаційної роботи

відповідають вимогам наукової новизни і є значущими для науки та

юридичної практики. Встановлено сутність індивідуально-превентивної

діяльності ДОП у контексті юридико-психологічної проблематики, надано

психолого-правову характеристику сучасного стану здійснюваної

індивідуально-превентивної роботи, запропоновано рекомендації щодо

напрямів та умов її вдосконалення.

На підставі здійсненого дослідження сформульовано такі висновки.

1. Усебічне посилення гуманістичного компонента професійної

діяльності правоохоронних органів нашої держави, зокрема підрозділів

поліції, є однією з вимог і визначальних тенденцій наближення правової

дійсності України до цінностей світової цивілізованої спільноти. Вагоме

місце в цій діяльності належить службі ДОП, яка максимально наближена до

населення обслуговуваної території та забезпечує майже всі функції з

підтримання правопорядку. Попри те, що запобігання злочинності покладене

на всі підрозділи поліції, саме для служби ДОП превенція правопорушень є

провідним напрямом оперативно-службової діяльності. У системі

превентивних заходів чільне місце посідає індивідуально-превентивна робота

ДОП, оскільки, по-перше, саме в ній реалізується наріжний принцип

української поліції – «Поліція для суспільства», по-друге, індивідуально-

169

превентивна діяльність є сферою всебічного нормативно-правового, науково-

методичного та організаційно-практичного вдосконалення.

2. Індивідуально-превентивну роботу ДОП реалізують здебільшого у

двох формах: безпосередньо ДОП і через інших суб’єктів профілактики.

Безпосередньо ДОП здійснює низку превентивних заходів, зокрема

превентивні бесіди, сприяння в трудовому та побутовому влаштуванні,

контроль за дозвіллям тощо. Інші суб’єкти профілактики, яких залучає ДОП,

– це шефи-наставники, громадські вихователі, керівники організацій та

відомств, члени громадських формувань з підтримання правопорядку та ін.

Мета й різновиди превентивних заходів, які покладено на означених

суб’єктів, наближені до використовуваних ДОП.

Водночас нормативно-правовому й організаційному забезпеченню

індивідуальної превенції притаманна низка недоліків, пов’язаних із

відсутністю дієвих настанов щодо роботи ДОП з превенції правопорушень,

зокрема інформаційного, психологічного й технологічного компонентів

індивідуально-превентивного впливу на окремі категорії осіб (визначення

ступеня їх суспільної небезпечності, планування переліку та інтенсивності

застосування заходів індивідуально-превентивного впливу тощо). Наявні

науково-методичні посібники відображають вибіркові коментовані розділи та

пункти Інструкції, не виконують ролі настанов для практичного

застосування.

3. Індивідуально-превентивні заходи, що належать до інструментарію

роботи ДОП, поділяються на зумовлені виключно організаційно-

регламентними вимогами (залучення окремих осіб і громадських організацій

до контролю за поведінкою профілактованого, працевлаштування, вилучення

зброї та знарядь учинення злочину, перевірки за картотеками й обліками,

нейтралізація зв’язків зі злочинним середовищем тощо) та опосередковані

істотними психологічними чинниками (нормалізація стосунків у

найближчому соціальному середовищі та способу життя, проведення

дозвілля, консультації психолога тощо).

170

Зміст превентивного впливу залежить від особливостей особи

правопорушника та навколишнього соціального мікро- і макросередовища, а

також індивідуалізованого комплексу заходів, застосовуваних ДОП. Одним із

найбільш вагомих і психологічно насичених серед них є превентивна бесіда,

яку проводять з певним ступенем інтенсивності з 94,4 % осіб, які

перебувають на обліку; 40,7 % заходів – це бесіди з представниками

найближчого оточення профілактованої особи (рідними, близькими та

знайомими). Водночас 36,8 % опитаних повідомили про наявність труднощів

у встановленні психологічного контакту з профілактованим, проблем і

непорозумінь у процесі бесіди, а 11,0 % – про брак необхідних умінь і

навичок щодо проведення превентивної бесіди. Організаційно та

психологічно складним напрямом індивідуально-превентивної роботи є

звернення профілактованих осіб до ДОП для надання їм певної допомоги

(такої допомоги потребують 53,6 % профілактованих осіб). Конкретні дії

дільничного з розв’язання життєвих проблем підоблікових створюють міцне

підґрунтя для успішного здійснення подальших індивідуально-превентивних

заходів. Доволі численною є група осіб (понад 40 %), які не зверталися за

допомогою, вважаючи, що співробітник поліції схильний не стільки

допомогти їм, скільки покарати чи притягти до відповідальності. Така

соціально-психологічна установка зумовлена тим, що в окремих дільничних

офіцерів формально-виконавський і каральний елементи діяльності

превалюють над виховним.

4. Тривалість превентивного обліку визначена конкретними термінами,

завершення яких вимагає відповіді на запитання, чи досягнув індивідуально-

превентивний вплив на особу основної мети, а саме – чи змінив підобліковий

антисуспільний спосіб життя, чи скориговані його правосвідомість і

поведінка та чи є підстави вважати, що він не вчинить правопорушень надалі.

Цілком інформативними ознаками або вчинками, які можуть свідчити про

виправлення профілактованої особи, є: працевлаштування та закріплення на

робочому місці, позитивне ставлення до виконання трудових обов’язків,

171

вияви організованості й дисциплінованості; припинення зв’язків зі

злочинним середовищем, особами, що мають антисуспільний спосіб життя,

угрупованнями кримінальної спрямованості; зосередження на позитивних

видах діяльності у вільний час, проведення дозвілля в колі законослухняних

громадян; клопотання про поблажливе ставлення до профілактованого з боку

сусідів, співробітників, адміністрації та громадських формувань; дбайливе

ставлення до родини, безконфліктні стосунки в найближчому соціальному

середовищі, проведення дозвілля з дружиною, дітьми; встановлення

довірливих стосунків з ДОП, позитивне ставлення до правоохоронних

органів тощо.

5. Стосовно всіх категорій підоблікових осіб ДОП реалізують три

основні заходи індивідуальної превенції: систематичну перевірку за місцем

мешкання (53,4 %); превентивну бесіду (60,8 %); взаємодію з рідними та

близькими (26,7 %). Застосування зазначених заходів та їх інтенсивність

варіюються залежно від категорії підоблікових. Так, систематичну перевірку

за місцем мешкання ДОП здійснюють у 92,0 % випадках; зокрема, щодо

раніше судимих осіб – 75,0 %; засуджених із виконанням вироку, не

пов’язаного з позбавленням волі, – 51,0 %; осіб, схильних до сімейного

насильства, – 50,0 %. Проведення регулярних превентивних бесід активно

застосовують щодо засуджених за вчинення злочинів, виконання вироку

стосовно яких не пов’язане з позбавленням волі, – 76,2 % респондентів; осіб,

схильних до сімейного насильства, – 75,4 %, неповнолітніх правопорушників

– 75,0 %. Залучення до превентивної роботи найближчого родинного оточення

підоблікових і взаємодії з ними найчастіше реалізують дільничні в практиці

роботи з раніше судимими (34,0 %) та неповнолітніми правопорушниками

(32,0 %).

6. Удосконалення організаційно-функціональних чинників

індивідуально-профілактичної діяльності ДОП доцільно реалізувати за

декількома напрямами, перший з яких стосується модифікації нормативно-

законодавчого регулювання превентивної роботи, а другий – перегляду ролі

172

структурно-функціональних та організаційно-управлінських детермінант цієї

роботи. Актуальним є питання повернення до розгляду та прийняття Закону

України «Про превентивну діяльність», який надасть можливість забезпечити

системність у роботі із запобігання злочинності, здійснюваній окремими

відомствами, установами та службами держави, завдяки чому буде досягнуто

цілісної, узгодженої діяльності зазначених суб’єктів, на противагу нині

чинним політично та спорадично кон’юнктурним спільним наказам

міністерств і відомств щодо превенції правопорушень серед окремих

категорій осіб та соціальних прошарків. Крім цього, необхідним є

доопрацювання Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів

поліції (наказ МВС України від 28 липня 2017 р. № 650) в аспекті як його

архітектоніки (зміна акцентів із формальних на змістові компоненти), так і

змістово-функціональних характеристик діяльності ДОП (права, обов’язки та

завдання щодо основних напрямів роботи). Доцільним видається

розроблення документа, у якому мають бути відображені: організаційно-

методологічні принципи індивідуально-превентивної роботи; інформаційне

забезпечення індивідуальної превенції; загальна характеристика заходів

індивідуально-превентивної роботи; особливості здійснення індивідуальної

превенції за окремими категоріями осіб.

Зазначений документ може бути представлений як Настанова щодо

здійснення індивідуальної превенції. Визначальною повинна стати його

методико-технологічна вагомість для безпосереднього забезпечення цього

напряму роботи. Наприклад, завдяки визначенню в Настанові порядку

використання модифікованої методики оцінювання криміногенної

небезпечності конкретної особи інформаційний блок забезпечення

індивідуальної превенції буде ґрунтуватися на чітких й однозначних

методичних положеннях, керуючись якими, дільничний офіцер має змогу на

фактичних підставах реалізувати цей напрям службової діяльності.

Інструктивні положення щодо системного характеру індивідуальної

превенції мають орієнтувати працівника на організаційне забезпечення

173

триєдиного функціонального спрямування попереджувально-превентивного

впливу: на окрему профілактовану особу, на її побутове мікро- (родина,

близькі, сусіди, друзі) та макросередовище життєдіяльності (навчальні,

трудові колективи, регіональні соціальні й економічні чинники тощо).

Формальні компоненти індивідуальної превенції передбачають, по-перше,

планування заходів, що відповідають категорії підоблікових осіб, по-друге,

визначення інтенсивності заходів залежно від криміногенної небезпечності

підоблікового, зрештою, обов’язковість документування поведінки

профілактованого та реалізації заходів. Змістові компоненти превенції

полягають у диференціації заходів залежно від особистісних рис

підоблікового, його ціннісних орієнтацій, своєрідності найближчого та

віддаленого оточення тощо.

7. Сутність психологічного забезпечення індивідуально-превентивної

діяльності ДОП полягає в оптимізації її параметричних і процедурно-

методичних компонентів, реалізації ефективних психологічних технологій за

такими напрямами, як професійний психологічний добір, психологічне

супроводження, професійно-психологічна підготовка та психологічна

підтримка службових заходів.

Діагностика відповідних професійно важливих якостей на етапі

професійного добору відображає, з одного боку, потенційну спроможність

ДОП використовувати інструментальний апарат особистісних властивостей

для ефективної реалізації індивідуально-превентивної функції, а з іншого –

напрями виявлення недоліків і вдосконалення цих властивостей у процесі

саморозвитку й особистісного зростання фахівця. Психологічне

супроводження проходження служби передбачає реалізацію заходів адаптації

ДОП до умов здійснення індивідуально-превентивної роботи на

обслуговуваній території; проведення первинної психопрофілактики

відхилень у поведінці в контексті здійснення індивідуально-превентивних

заходів; визначення чинників екстремальності в процесі здійснення

превентивної роботи й надання психологічної допомоги ДОП після його

174

перебування в екстремальній ситуації. Психологічна підтримка службової

діяльності ДОП охоплює поглиблене використання психологічних знань під

час проведення різних оперативно-службових заходів. Основними її

завданнями є: психологічний аналіз оперативної обстановки щодо інформації

про вчинення правопорушень, психологічних особливостей

правопорушників; надання допомоги з планування та реалізації конкретних

індивідуально-превентивних заходів залежно від особливостей об’єктів

превенції, здійснення на них психологічного впливу; психологічна підтримка

переговорної діяльності під час вирішення сімейно-побутових конфліктів у

процесі безпосереднього її проведення або шляхом надання консультативної

допомоги; надання термінової психологічної допомоги потерпілим унаслідок

неправомірних дій осіб, що перебувають на превентивному обліку (діти,

члени родини, сусіди, профілактовані суїциденти, інші особи); надання

консультативної та практичної допомоги працівникам служби ДОП у

взаємодії з різними верствами населення, зокрема з представниками засобів

масової інформації, під час реалізації заходів загальної превенції.

Слід акцентувати увагу на важливості не лише суто психологічних

чинників у забезпеченні індивідуально-превентивної роботи ДОП, а й

чинників психолого-педагогічних, тобто тих, що стосуються принципів і

методів навчання та виховання профілактованих осіб.

175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. 1996. № 30.

2. Про міліцію : Закон України від 20 груд. 1990 р. № 565-XII.

3. Про попередження насильства в сім’ї : Закон України від

15 листопада 2004 р. №2789-Ш.

4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

місцевої міліції: Закон України від 04 березня 2004 р. № 1577-IV.

5. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого

1992 р. №22-П.

6. Положення про Міністерство внутрішніх справ України : Указ

Президента України від 17 жовт. 2000 р. № 1138/2000.

7. Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності служби

дільничних інспекторів міліції: Указ Президента України від 12.01.2004 р.

№27.

8. Про затвердження Кодексу честі працівника органів внутрішніх

справ : наказ МВС України від 11 січ. 1996 р. № 18.

9. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і

начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР :

Постанова Кабінету Міністрів Української РСР від 29 лип. 1991 р. № 114.

10. Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів

міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: наказ від

20.10.2003 р. №1212.

11. Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі

Міністерства внутрішніх справ України : наказ МВС України від 11 листоп.

2010 р. № 550.

12. Концепція розвитку системи психологічного забезпечення

оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ

України, затв. Рішенням колегії МВС України від 5 лют. 1997 р. № 2 КМ/2.

176

13. Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення

оперативно-службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ

України : наказ МВС України від 28 лип. 2004 р. № 842.

14. Положення з організації професійної підготовки осіб рядового і

начальницького складу органів внутрішніх справ : наказ МВС України від

13 квіт. 2012 р. № 318.

15. Положення про громадського помічника дільничного інспектора

міліції в сільській місцевості: наказ МВС України від 25.07.2005 р. №595.

16. Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі

МВС України: наказ МВС України від 20.10.2003 р., №1212.

17. Інструкція про порядок узяття на профілактичний облік та порядок

зняття з профілактичного обліку осіб, які вчинили насильство в сім’ї: наказ

МВС України від 09.04.2002 р. № 329.

18. Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь

(відділів) у справах сім’ї та молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів

соціальних служб для молоді та органів внутрішніх справ з питань

здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї: наказ МВС України

від 09.03.2004 р. №3/235.

19. Про затвердження Інструкції про організацію здійснення

адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі:

наказ Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту

України з питань виконання покарань від 4 листоп. 2003 р. № 1303/203.

20. Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії структурних

підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо

попередження насильства в сім’ї, служб у справах дітей, центрів соціальних

служб для сім’ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів

внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в

сім’ї: наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту,

Міністерства внутрішніх справ України від 7 вересня 2009 р. №3131/386.

177

21. Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань

та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які

відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний

строк: наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту,

Міністерства охорони здоров’я, Міністерства внутрішніх справ України від

28.03.2012 р. № 478/5/180/375/212/258.

22. Порядок організації та проведення соціально-гуманітарної

підготовки рядового та молодшого начальницького складу органів та

підрозділів внутрішніх справ : наказ МВС України від 25 листоп. 2003 р.

№ 1458.

23. Приказ ЦАУ НКВД РРФСР от 20 ноября 1923 г. № 103.

24. Приказ ЦАУ НКВД РРФСР от 31 мая 1930 г. № 98.

25. Правила организации участковых инспекторов полиции и их

помощников: приказ МВД Республики Казахстан от 05.10.2004 г. №564.

26. Об утверждении Инструкции по организации деятельности

участкового инспектора милиции: приказ МВД Республики Беларусь от

24.10.2012 г. №20.

27. Об утверждении Наставления по организации деятельности

участковых уполномоченных полиции: приказ МВД РФ от 31.12. 2012 г.

№1166.

28. Концепція Державної програми інформаційно-телекомунікаційного

забезпечення правоохоронних органів, діяльність яких пов’язана з боротьбою

із злочинністю: схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від

19 вересня 2007 р. № 754-р.

29. Аванесов Г. А. Теория и методология криминологического

прогнозирования. М.: Юрист, 1972. 289 с.

30. Авдеев В. В. Психологические основы повышения эффективности

деятельности работников ОВД в экстремальных ситуациях. М.: ВЮЗИ МВД

СССР, 1988. 46 с.

178

31. Адмиралова И. А., Кашкина Е. В. Проблемы реализации

профилактической функции участковыми уполномоченными милиции в

сфере семейно-бытовых отношений. // Следователь. 2009. № 3 (131).

С. 54-57.

32. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна

частина: підручник / під заг. ред. Ю. І. Римаренка, Є. М. Моісеєва. К.: КНТ,

2008. 816 с.

33. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна

частина: підручник / під заг. ред. І. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондратьєва. К.:

УАВС, 2002. 177 с.

34. Административная деятельность органов внутренних дел: Часть

особенная: учебник / Анисимова Н. П., Антонов С. Н., Бочаров С. Н. и др.; /

3-е изд., с изм. и доп. М.: изд-во Акад. МВД РФ, Щит, 2001. 362 с.

35. Адміністративний нагляд міліції за особами, звільненими з місць

позбавлення волі / Укл.: Ф. К. Думко, О. І. Ульянов, Х. П. Ярмакі. Одеса :

ОдІВС, 1999. 122 с.

36. Адміністративне право: навч. посіб. / О. І. Остапенко, З. Р. Кисіль,

М. В. Ковалів. К.: Алерта, 2009. 536 с.

37. Алексеев А. И. Индивидуальная профилактика рецидива

преступлений. М.: Юридическая литература, 1975. 318 с.

38. Алексеев А. И., Сахаров А. Б. Причины преступлений и их

устранение органами внутренних дел. М.: Юрид. литература, 1982. 245 с.

39. Аналіз стану злочинності в Україні за 2005 р. та прогноз на 2006 р. :

аналітичний огляд / ред. Я. Ю. Кондратьєв; МВС України, НАВСУ, НДІ

проблем боротьби зі злочинністю. Київ, 2007. 23 с.

40. Андреев Н. Г., Клушин О. З. О критериях и показателях оценки

результатов деятельности участковых инспекторов милиции // Вопросы

теории и практики управления органами внутренних дел. Труды Академии

МВД СССР. М., 1985. С. 137-142.

179

41. Андросюк В. Г. Роль морально-психологічних чинників у

формуванні особистості працівника міліції України / Актуальні проблеми

юридичної психології: матер. ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. Національна

акад. внутрішніх справ. К., 2014. С. 168-170.

42.Антонян Ю. М. Психологическое отчуждение личности и

преступное поведение. Генезис и профилактика дезадаптивных

преступлений. – Ереван: Айастан, 1987. 202 с.

43. Антонян Ю. М. Социальная среда и формирование личности

преступника. М.: ВНИИ МВД СССР, 1975. 145 с.

44. Ануфриев Н. Реформирование органов внутренних дел. // Милиция

Украины. К., 2006. С. 4-12.

45. Ануфрієв М. І. Організація роботи з персоналом в органах

внутрішніх справ України : метод. посіб.. К.: РВВ МВС України, 2002. 348 с.

46. Афанасенко С. І. Віктимологічна профілактика шахрайства:

автореф. дис… канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та

кримінологія, кримінально-виконавче право»; Національна академія

внутрішніх справ. К., 2013. 16 с.

47. Афанасьев В. А. Организация работы участкового инспектора

милиции. М.: НИИРИО Высшей школы МВД СССР, 1973. 71 с.

48. Бандурка О. М. Адміністративна діяльність. Частина особлива:

підручник. Харків: Еспада, 2000. 368 с.

49. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ

України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. Х.: Основа, 2001. 398 с.

50. Барко В. І., Заросинский Ю. Л., Шматко І. О. Дослідження

індивідуально-психологічних особливостей дільничних інспекторів міліції //

Українська академія внутрішніх справ. Науковий Вісник. К., 1996. Вип. 2.

С. 199-204.

51. Бахин В. П., Карпов Н. С. Некоторые аспекты изучения практики

борьбы с преступностью. К.: НАВСУ, 2002. 456 с.

180

52. Бедь В. В. Юридична психологія: навч. посіб. Львів: Новий Світ,

2002. 375 с.

53. Безсонов С. П., Безсонов Д. С., Явник М. Г. Психология в

деятельности милиции общественной безопасности : учеб. пособие. СПб.:

изд-во Санкт-Петербург. ун-та МВД России, 2007. 171 с.

54. Бесчасный В. Н. Работа с персоналом органов внутренних дел :

науч.-практ. пособие. Донецк: ДЮИ МВД при ДонНУ, 2005. 324 с.

55. Бова А. В. Інституційні ознаки організованої злочинності та її

соціальна основа // Соціальна психологія. 2004. №5. С. 48-59.

56. Бовдир О. С. Роль комунікативної культури у професіях юристів. //

Педагогічний альманах. К., 2010. Вип. 5. С.104-110.

57. Богатирьов І. Г. Кримінальні покарання, не пов’язані з

позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою

інспекцією): дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.08 «Кримінальне право та

кримінологія, кримінально-виконавче право»; Національна академія

внутрішніх справ. К., 2006. 434 с.

58. Боднар В. Є. Психологічні засади діяльності дільничного інспектора

міліції з профілактики насильства у сім’ї : дис. ... канд. психол. наук: спец.

19.00.06 «Юридична психологія». К., НАВСУ, 2006. 182 с.

59.Бодров В. А. Психология профессиональной пригодности. М.: ПЕР

СЭ, 2001. 511 с.

60. Боков А. В., Солодовников С. А., Антонян Ю. М. Криминология:

учеб. пособ. М.: Юнити-Дана, 2005. 224 с.

61. Бочаров С. Н., Зубач А. В., Кокорев А. Н. Организация

деятельности участковых уполномоченных милиции в вопросах и ответах.

М.: Щит-М, 2006. 262 с.

62. Бражник С. И. Тищенко П. И., Плишкин В. М. Этика участкового

инспектора милиции. К.: КВШ МВД СССР, 1988 76 с.

63.Бродовський В. В. Інформаційне забезпечення діяльності

дільничного інспектора міліції; автореф. канд. дис. спец: 12.00.07 – адм.

181

право і процес, фінансове право, інформаційне право. К.: Міжнар. ун-т

«Україна», 2011. 18 с.

64. Брокгауз Ф., Эфрон И. Толковый словарь. С-Пб: Брокгауз-Эфрон,

1907. 414 с.

65. Буданов О. В. Обучение сотрудников правоохранительных органов

тактике и приемам личной безопасности при решении профессиональных

задач. М.: Акад. управл. МВД РФ, 1996. 80 с.

66. Васильев В. Л. Юридическая психология. С-Пб.: Питер, 2003. 656 с.

67. Васильев Ф. П. Процессуальные особенности в административной

ответственности в России: монография. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. 592 с.

68. Вахов С. А. Профилактические функции участковых инспекторов

милиции: автореф. дис… канд. юр. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и

криминология; исправительно-трудовое право». М.: Акад. МВД СССР, 1986.

15 с.

69. Вежновец В. Г. Оформление участковым инспектором милиции дел

об административных правонарушениях. Минск: МВШ МВД СССР, 1990.

66 с.

70. Волобуєв А. Про деякі стандарти злочинної поведінки в технології

організованої економічної злочинності. // Вісник Академії правових наук

України. 2001. №1. С. 175-181.

71. Вопросы борьбы с преступностью // Сборн. трудов ВНИИ МВД

СССР. 1972. Вып. 17. 188 с.

72. Воробьев В. Н. Деятельность участкового инспектора милиции по

предупреждению и пресечению административных правонарушений. М.:

ВНИИ МВД СССР, 1990. 56 с.

73.Голованов И. В. Регулирование порядка организации и проведения

массовых мероприятий. // Укрепление общественного порядка и законности

в правовом государстве. М.: Моск. высш. школа милиции МВД СССР, 1990.

С. 86-92.

182

74. Голосниченко И. П. Административная деятельность участкового

инспектора милиции по борьбе с тунеядством и нетрудовыми доходами. К.:

КВШ МВД СССР, 1990. 80 с.

75. Гребеньков Г. В. Юридична етика: навч. пос. К.: Алерта, 2004.

209 с.

76. Грек Б. М. Банкрутство: цивільний та кримінально-правовий аспект.

К.: Прецедент, 2006. 303 с.

77. Громадськість моніторить діяльність служби дільничних

інспекторів міліції Прикарпаття (01.09.2012) URL: :

http://pravogromady.org.ua/gromadskist-monitorit-diyalnist-sluzhbi-dilnichnix

78. Даньшин І. Організована злочинність: поняття, кримінологічна

характеристика, чинники, шляхи протидії. // Вісник Академії правових наук

України. 2005. №1. С. 100-110.

79. Деятельность участковых инспекторов милиции: сборник образцов

основных документов / под ред. В. И. Попова. К.: ВНИИ МВД СССР, 1984.

96 с.

80. Джужа О., Голосніченко Д., Кирилюк А. Джерела кримінологічної

інформації про стан злочинності в Україні. // Право України. 2003. №12.

С. 65-78.

81. Діяльність дільничних інспекторів міліції щодо попередження та

припинення злочинів та адміністративних правопорушень: метод.

рекомендації. К.: КНУВС, 2008. 54 с.

82. Дмитренко М. І., Заброда Д. Г. Дії дільничних інспекторів міліції в

екстремальних ситуаціях: метод. рекомендації. Дніпропетровськ:

Дніпропетровський юридичний інститут МВС України, 2000. 20 с.

83. Дмитренко М. І., Тропін М. В., Власов П. О. Попередження

насильства у сім’ї: метод. рекомендації. Дніпропетровськ: Дніпропетр. юрид.

ін-т МВС України, 2001. 56 с.

183

84. Додин Е. В., Олефир В. И. Рассмотрение участковым инспектором

милиции жалоб, предложений и заявлений граждан: учеб. пособ. К.: УАВД,

1992. 56 с.

85. Довідник дільничного інспектора міліції / упорядн. Остапенко О.

М., Новіков В. В., Чистоклєтов Л. Г., Ярмакі Х. П. Львів: ЛДУВС, 1997.

202 с.

86. Довідник дільничного інспектора міліції / за ред.

Р. Г. Фатхутдінова. К.: КНУВС, 2007. 206 с.

87. Доненко В. В., Заброда Д. Г., Миронюк Р. В. Організація діяльності

служби дільничних інспекторів міліції: навч. посіб. Дніпропетровськ:

ДДУВС, 2007. 171 с.

88. Доценко О. С. Організація управління міліцією громадської безпеки

в сучасних умовах безпеки : автореф. дис… канд. юрид. наук: спец. 12.00.07

«Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право»; Національна академія державної податкової служби

України. Ірпінь, 2004. 20 с.

89. Дячок М. Г. Взаимодействие в организации профилактической

работы по делам несовершеннолетних. // Личность правонарушителя и

проблемы предупреждения преступности несовершеннолетних. М.: ВНИИ по

изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1977.

С. 145-150.

90. Егоров Ю. В. Влияние личностных свойств на успешность

правоохранительной деятельности : автореф. дис… канд. психол. наук : спец.

19.00.06 «Юридическая психология». Новосибирск, 1998. 18 с.

91. Елисов Б. К. Участковый инспектор милиции. // Советская милиция.

1987. № 6. С. 2-3.

92. Етичні основи підготовки та діяльності дільничних інспекторів

міліції: матер. наук.-практ. семінару (м. Івано-Франківськ, 13 березня 2004

р.). Івано-Франківськ: Прикарпатський юридичний інститут МВС України,

2004. 215 с.

184

93. Жалинский А. Э., Костицкий М. В. Эффективность профилактики

преступлений и криминологическая информация. Львов: ЛГУ, 1980. 145 с.

94. Женунтий В. И. Криминологические проблемы профилактики

ведения паразитического образа жизни: автореф. дис… канд. юрид. наук:

спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче

право». Киевская высшая школа МВД СССР, 1986. 24 с.

95. Женунтій В., Біленчук П. Регламентація індивідуальної

профілактики правопорушень. // Право України. К., 1992. № 4. С.41-42

96. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології. Кн. 3. К.:

Ін-Юре, 2008. 320 с.

97. Закалюк А. П. Прогнозирование и предупреждение

индивидуального преступного поведения. М.: Юридическая литература,

1986. 189 с.

98. Закалюк А. П. Индивидуальная профилактика правонарушений как

вид социальной деятельности. // Труды Московской высшей школы милиции

МВД СССР. 1978. Т. 50. С. 74-90.

99. Запорожцева Г. Є. Професійно-психологічна підготовка

дільничного інспектора міліції: навч. посіб. Одеса: ОдІВС, 2000. 163 с.

100. Запорожцева Г. Є. Психологічний аналіз професійної діяльності

дільничного інспектора міліції та визначальні умови її удосконалення: дис…

канд. психол.наук: спец.19.00.06 «Юридична психологія». К.: НАВСУ, 1999.

224 с.

101. Засади когнітивної психології спілкування: монографія / за наук

.ред. В. П. Казміренка. Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. 390 с.

102. Зелинский А. Ф. Криминология. К.: Ін-Юре, 2001. 264 с.

103. Зінич В. М. Дільничний інспектор міліції як суб’єкт профілактики

правопорушень: організаційно-правовий аспект; дис… канд. юрид. наук:

спец: 12.00.07 «Адміністративне право і процес, фінансове право,

інформаційне право». К.: КНУВС, 2007. 211 с.

185

104. Зырянов А. Я., Побережец В. С. О расширении прав участкового

інспектора милиции как субъекта правоохранительной деятельности. //

Криминологические проблемы борьбы с преступностью. К.: КВШ МВД

СССР, 1989. С. 140-145.

105. Иванова Е. М. Основы психологического изучения

профессиональной деятельности: учеб. пособие. М.: изд-во МГУ, 1987. 196 с.

106. Иващенко А. П. Индивидуальное криминологическое

прогнозирование и профилактика рецидива преступлений. М.: ВНИИ МВД

СССР, 1981. 166 с.

107. Ипакян А. П. Организация системы информации и аналитическая

работа в органах внутренних дел. М.: Акад. МВД СССР, 1971. 87 с.

108. Ірхін Ю. Б. Психологічна підготовка працівників оперативних

підрозділів. К.: РВЦ КНУВС, 2007. 93 с.

109. Ищук Я. Г. Профилактическая работа уполномоченных

участковых милиции с лицами, осужденными условно : междунар. научн.-

практ. конф. «Общественная безопасность, законность и правопорядок в III

тысячелетии»: сборн. матер. Ч. 1: Юридические науки. Воронеж: изд-во

Воронеж. ин-та МВД РФ, 2010. С. 71-74.

110. Кадрова та виховна робота в ОВС : навч.-метод. посіб. /

В. М. Синьов, В. І. Кривуша, Т. В. Кушнірова, М. І. Легенький. К.: РВВ КЮІ

КНУВС, 2005. 260 с.

111. Калинкович Л. М. Изучение и оценка оперативной обстановки. М.:

Минская высшая школа МВД СССР, 1980. 142 с.

112. Карпов Н. С. Злочинна діяльність: монографія. К.: НАВСУ, 2004.

306 с.

113. Карпов Н. С. Криміналістичні засади вивчення злочинної

діяльності: монографія. К.: КНУВС, 2007. 522 с.

114. Киселева Е. А. Профессиографический анализ деятельности

сотрудников дежурных частей милиции и критерии психологической

186

пригодности к службе: дис. канд. психолог. наук : 19.00.06 «Юридическая

психология». М.: Ин-т психологи АН РФ, 1998. 192 с.

115. Клубов Е. П. Профессионально важные условия деятельности и

основные требования к личности милиционера: метод. разработка. М.: Акад.

МВД СССР, 1985. 24 с.

116. Ковальова О. В. Діяльність служби дільничних інспекторів міліції

щодо попередження насильства в сім’ї: автореф. дис… канд. юрид. наук;

спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове

право; інформаційне право». Х.: ХНУВС, 2008. 20 с.

117. Козловская Е. А. Психолого-педагогические основы деятельности

участкового инспектора милиции. М.: Московская средняя школа милиции,

1990. 78 с.

118. Колонтаевская И. Ф. Педагогика профессионального образования

кадров полиции зарубежных стран. М.: Акад. МВД РФ, 2002. 348 с.

119. Колпаков В. К. Взаимодействие УИМ с формированиями

общественности: учеб. пособ. К.: КВШ им. Ф. Є. Дзержинского, 1990. 100 с.

120. Кондратьєв Я. Ю. Суд, правоохоронні та правозахисні органи

України. – К.: НАВСУ, 2002. 268 с.

121. Кондрашков Н. Н. Планирование, учет и оценка индивидуально-

предупредительной работы. // Социалистическая законность. 1975. № 12.

С. 29-33.

122. Коненко С. Я. Удосконалення системи організації праці

дільничних інспекторів міліції по обслуговуванню населення сільських

районів. Тернопіль: Астон, 2010. 39 с.

123. Корж В. Криминалистическая характеристика признаков

организованных преступных образований в сфере экономики. //

Підприємництво, господарство і право. 2002. №4. С. 96-100.

124. Корж Є. М. Психологічні засади протидії насильству в сім’ї та

жорстокому поводженню з дітьми: навч.-метод. посіб. К.: РВЦ КНУВС, 2007.

52 с.

187

125. Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию:

методологические и теоретические проблемы. К.: Вища школа, 1990. 259 с.

126. Котенев И. О., Трубочкин В. П. «Полицейская психология» и

современные проблемы развития психологического обеспечения в органах

внутренних дел. М.: Акад. управления МВД РФ, 1996. 18 с.

127. Котляр Ю. В. Оцінка діяльності підрозділів роботи з персоналом:

удосконалення критеріїв. // Юридична психологія та педагогіка. Науковий

журнал. 2008. №1. С. 91-108.

128. Корольчук М. С., Крайнюк В. М. Теорія і практика професійного

психологічного відбору. К.: Ніка-Центр, 2006. 530 с.

129. Корчовий М. М. Кримінологічні проблеми боротьби зі

зґвалтуваннями, вчинюваними неповнолітніми: автореф. дис… канд. юрид.

наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія, кримінально-

виконавче право»; Національна академія внутрішніх справ. К., 2000. 18 с.

130. Краткий справочник участкового инспектора милиции / под ред.

С. И. Ластова. К.: КВШ МВД СССР, 1971. 243 с.

131. Крижна Л. В. Індивідуальна профілактика злочинів у сфері

сімейно-побутових відносин // Науковий вісник НАВСУ. К., 2003. Вип. 4.

С. 67-80.

132. Кримінальна відповідальність неповнолітніх: правове виховання

учнів // Позакласний час. 2005. № 3-4. С. 105-106.

133. Криминология: учебник / ред. А. И. Алексеев. М.: Юридическая

литература, 1979. 466 с.

134. Кримінологія. Загальна та Особлива частини: підручник / за ред.

І. М. Даньшина. Харків: Право, 2003. 352 с.

135. Кримінологія: підручник / за ред. Л. С. Сміяна та Ю. В. Нікітіна.

К.: НАУ, 2010. 496 с.

136. Кримінологія і профілактика злочинів. Курс лекцій у 2-х кн.

Особлива частина / Александров Ю. В., Гаврилишин А. П., Джужа О. М. та

ін. К.: НАВСУ, 2000. 201 с.

188

137. Кудерміна О. І. Психологія суб’єкта правоохоронної діяльності:

акмеологічний вимір: автореф. дис… докт. психол. наук: спец. 19.00.06

«Юридична психологія»; Національна академія внутрішніх справ. К., 2014.

35 с.

138. Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений. М.: Юридическая

литература, 1976. 404 с.

139. Кудрявцев В. Н. Причинность в криминологии (о структуре

индивидуального преступного поведения). М.: Наука, 1968. 166 с.

140. Кузьмина Н. В., Слепов В. Я., Хальзов В. И. Акмеология и ее

значение в профессиональной подготовке кадров сотрудников

правоохранительных органов. // Использование зарубежного опыта в

деятельности органов внутренних дел РФ : материалы межвуз. науч.-практ.

конф.СПб., Санкт-Петербург. юрид. ин-т, 1995. С. 12-19.

141. Кузьмічов В. Нові види злочинної діяльності: їх аналіз. // Право

України. 2000. №10. С. 110-112.

142. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации. М.:

Юридическая литература, 1984. 457 с.

143. Кузнецова Н. Ф., Остроумов С. С. Методологические проблемы

криминологии. Л.: Наука, 1971. 408 с.

144. Лавриненко О. В. Правовая и социальная защита работников

органов внутренних дел Украины. Х.: Знание, 1999. 590 с.

145. Лапко А. Г. Роль морально-психологической подготовленности в

обеспечении профессиональной деятельности сотрудником милиции // Закон

и жизнь : междунар. науч.-практ. правовой журн. Кишинэу, 2013. № 11 (262).

С. 44–47.

146. Левенець О. А. Тренінг інформаційно-пошукових умінь

працівників внутрішніх справ. Черкаси, 2008. 152 с.

147. Лекарь А. Г. Некоторые вопросы деятельности органов МООП по

предупреждению преступлений. // Вопросы предупреждения преступности.

М., 1965. Вып. 1. С. 55-78.

189

148. Лефтеров В. О., Тімченко О. В. Психологічні детермінанти

загибелі та поранень працівників органів внутрішніх справ: монографія.

Донецьк: ДІВС МВС України, 2002. 324 с.

149. Линник П. О. Удосконалення адміністративно-правового

забезпечення праці дільничних інспекторів міліції: автореф. дис… канд.

юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і

процес; фінансове право; інформаційне право». Дніпропетровськ:

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2012. 16 с.

150. Лисичкин В. А. Прогностика как научная проблема. // Анализ

закономерностей и прогнозирование развития науки и техники. К.: Знание,

1967. С. 22-36.

151. Литвак О. Про причини зростання злочинності та умови, що цьому

сприяють: деякі концептуальні положення. // Віче. 2001. №11. С. 57-65.

152. Лук’янчиков Є. Д. Методологічні засади інформаційного

забезпечення розслідування злочинів: монографія. К.: НАВСУ, 2005. 360 с.

153. Мадатов Я. Г. Организация деятельности участковых

уполномоченных милиции по предупреждению, профилактике, выявлению и

пресечению преступлений и административных правонарушений

общеуголовной и экономической направленности. Краснодар: НЭЦПО КК,

2005. 122 с.

154. Малкова Т. М. Образ професії міліціонера у світлі сучасних теорій

мотивації трудової діяльності. // Юридична психологія та педагогіка.

Науковий журнал. 2009. №2(6). С. 165-182.

155. Макаренко Є. І. Довідник дільничного інспектора міліції : огляд

місця події : навч. посіб. Дніпропетровськ, 2005. 188 с.

156. Максименко С. Д., Йосипів Ю. Р. Експериментальне дослідження

психологічної готовності працівників ОВС до діяльності в екстремальних

ситуаціях. // Вісник НАВСУ. 2009. № 4. С. 135-147.

190

157. Макушев П. В., Олійник А. Ю. Професійна свідомість і правова

культура дільничного інспектора міліції: монографія. Дніпропетровськ:

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2006. 178 с.

158. Мацко А. С. Теоретичні і прикладні аспекти діяльності дільничних

інспекторів міліції по попередженню рецидиву злочинів серед осіб,

засуджених умовно і тих, до кого застосовано відстрочку виконання вироку:

автореф. дис… канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та

кримінологія, кримінально-виконавче право»; Київський державний

університет імені Тараса Шевченка. К., 1995. 24 с.

159. Медведєв В. С. Проблеми професійної деформації працівників

органів внутрішніх справ (теоретичні та прикладні аспекти). К.: НАВСУ,

1996. 197 с.

160. Мельник П. Етика взаємовідносин працівників міліції і населення.

// Вісник податкової служби України. 2003. №8. С. 33-37.

161. Мінченко С. Методологічні аспекти аналізу злочинності в регіоні.

// Право України. 2001. № 4. С. 114-117.

162. Мисенко О. В. Психологічні особливості професійної діяльності

дільничних інспекторів міліції (на прикладі сприйняття об’єкту професійного

інтересу); автореф. дис… канд. психол. н. 19.00.06 «Юридична психологія». –

Харків: ХНУВС, 2005. 20 с.

163. Молдаван В. В. Правоохоронні органи. К.: Юмана, 2003. 245 c.

164. Мороз Л. І. Теоретичні засади та організація психологічного

тренінгу в органах внутрішніх справ: монографія. К.: Видавець Паливода А.

В., 2005. 228 с.

165. Мороз Л. І. Розвиток комунікативних умінь у працівників міліції. //

Практична психологія та соціальна робота. 2004. №12. С. 51-54.

166. Мышляев И. П., Портнов И. П., Савенков В. П. Индивидуальная

профилактика, осуществляемая участковым инспектором милиции: учеб.

пос. М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. 62 с.

191

167. Николаева Л. П., Попова Г. М. Профилактика групповой

преступности несовершеннолетних. // Личность правонарушителя и

проблемы предупреждения преступности несовершеннолетних. М.: ВНИИ по

изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1977. С.

150-155.

168. Ожегов С. И., Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского язика.

М.: Наука, 1982. 426 с.

169. Онишко Ю. В., Морозова Т. Р., Осіпов О. В. Організація роботи

органів внутрішніх справ щодо профілактики злочинів, які вчиняються в

сімейному середовищі. Психологічні аспекти дій працівника міліції у

випадку насильства в сім’ї: метод. рекомендації. К.: МВС України, 2002. 28 с.

170. Організація діяльності дільничного інспектора міліції: навч. посіб.

/ К. К. Афанасьєв, А. В. Бережной, А. П. Головін, В. І. Ткаченко. Луганськ:

РВВ ЛДУВС, 2006. 342 c.

171. Организация работы участковых инспекторов милиции / под ред.

Ф. Е. Колонтаевского. М.: Акад. МВД СССР, 1990. 90 с.

172. Організація діяльності дільничних інспекторів міліції та

громадських помічників дільничних інспекторів міліції в сільській

місцевості: збірник нормативно-методичних актів. / укладачі: А. В.

Запорожцев, В. Я. Бугай, В. О. Брижик та ін. К.: ВПЦ ГШ КІВС України,

2007. 464 с.

173.Организация воспитательной работы в органах внутренних дел :

учеб.-нагляд. пособие / В. С. Бялт, Е. Б. Гоголевская, В. В. Талянин,

А. Н. Томашев. СПб.: изд-во Санкт-Петербург. ун-та МВД России, 2008. 72 с.

174. Організація роботи дільничних інспекторів міліції щодо

запобігання та розкриття окремих видів злочинів / О. В. Бакаєв,

П. Д. Біленчук, В. Д. Сущенко. К.: НАВСУ, 1999. 75 с.

175. Організаційно-правові засади діяльності дільничного інспектора

міліції / С. С. Єсімов, М. В. Ковалів, О. М. Остапенко. Львів: ЛДУВС, 2008.

358 с.

192

176. Орлов Б. М. Некоторые вопросы юридической защищенности

участкового инспектора милиции. // Совершенствование деятельности

участковых инспекторов милиции в современных условиях. Тюмень: ВШ

МВД СССР, 1991. С. 59-66

177. Основные виды деятельности и психологическая пригодность к

службе в системе органов внутренних дел : справоч. пособие / под ред.

Б. Г. Бовина, М. І. Уцких, О. Д. Сафронова. М.: Акад. управл. МВД РФ, 1997.

485 с.

178.Особливості проходження служби рядовим та начальницьким

складом органів внутрішніх справ : навч. посіб. / ред. І. П. Голосніченко,

Ю. В. Іщенко, М. В. Парасюк, B. I. Шакун. К.: УАВС, 1994. 583 с.

179. Паливода А. В. Кримінальне право України. Загальна частина:

посібник для підготовки до іспитів. K.: Паливода, 2003. Вид. 2-е, стереотип.

359 с.

180. Панин Б. В. Современные проблемы осуществления участковыми

уполномоченными полиции контроля и профилактической работы с

несовершеннолетними правонарушителями, состоящими на учете в

подразделениях по делам несовершеннолетних. // Труды ВИПК МВД России:

Актуальные проблемы деятельности участковых уполномоченных милиции:

материалы внутриведомственного «круглого стола». Домодедово: ВИПК

МВД России, 2011. Вып. 32. С. 12-17.

181. Платонов І. В. Структура психологічної готовності особистості до

правоохоронної діяльності. // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова.

Серія 12. Психологічні науки. 2000. Вип. 11. С. 320-326.

182. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ:

підручник. К:, НАВСУ, 1999. 694 с.

183. Полухина Н. Б. Организация профилактической работы

участковых уполномоченных милиции. // Всеросс. науч.-практ. конф.

«Современные проблемы борьбы с преступностью»: сборн. матер. Воронеж:

изд-во Воронеж. ин-та МВД России, 2003. Ч. 1. С. 104-105.

193

184.Попов Л. Л., Лазарев В. В., Розин Л. М. Правовые основы

обеспечения общественного порядка: учеб. пособ. М.: Академия МВД СССР,

1987. 75 с.

185. Попович Ю. І. Організаційно-психологічні умови і чинники

службової діяльності дільничного інспектора міліції та психологічна

придатність до неї. // Держава і право. Вип. 40. К., 2008. С. 265-270.

186. Пособие участковому инспектору милиции / под ред.

И. Д. Гладуша. К.: РИО ВНИИ МВД СССР, 1982. 128 с.

187. Правові та організаційні засади діяльності служби дільничних

інспекторів міліції: навч. посіб. Дніпропетровськ: ДДУВС, 2011. 224 с.

188. Правові та організаційні засади взаємодії служби дільничних

інспекторів міліції з громадськістю / І. К. Василенко, А. О. Галай, В. В.

Доненко. Дніпропетровсь: ДДУВС, 2011. 171 с.

189. Професійна мотивація працівників органів внутрішніх справ:

вивчення та корекція: наук.-практ. посіб. / А. П. Москаленко, Д. О. Кобзін,

А. А. Стародубцев; відп. ред. В. О. Соболєв. Х.: ХНУВС, 1999. 98 с.

190. Професійна психологія в органах внутрішніх справ: курс лекцій. /

В. Г. Андросюк, Л. І. Казміренко, Г. О. Юхновець, В. С. Медведєв. К.:

НАВСУ, 1995. 111 с.

191. Профілактика злочинів: підручник / Богатирьов І. Г., Василевич В.

В., Гіда О. Ф. та ін. К.: Атіка, 2010. 993 с.

192. Прыгунов П. Я. Психологическое обеспечение спецопераций:

ролевое поведение. К.: Европейский ун-т, 2000. 300 с.

193.Психологія та педагогіка управління в органах внутрішніх справ:

курс лекцій / В. Г. Андросюк, Л. І. Казміренко та ін. К.: УАВС, 1995. 128 с.

194. Психологічна енциклопедія / упоряд. О. М. Степанов.

К.: Академвидав, 2006. 408 с.

195.Психологічне забезпечення оперативно-службової діяльності

працівників міліції / за ред. Я. Ю. Кондратьєва. Ч. 1. К.: НАВСУ, 2001. 122 с.

194

196. Психологічне супроводження оперативно-службової діяльності

працівників органів внутрішніх справ в екстремальних умовах : навч.-метод.

посіб. / за заг. ред. Я. Ю. Кондратьєва. К. : НАВСУ, 2003. 122 с.

197. П’янківська Л. В. Психологічне здоров’я та «емоційне вигорання»

у працівників ОВС // Актуальні проблеми юридичної психології: матеріали

ІІІ Міжнародної науково-практ. конф.; Національна акад. внутрішніх справ.

К., 2014. С. 228-231.

198. Ратинов А. Р. Психологическое изучение личности преступника.

М.: ВНИИ МВД СССР, 1976. 264 с.

199. Резник Г. М. Личность преступника: правовое и

криминологическое содержание. // Личность преступника и уголовная

ответственность. Саратов, 1981. С. 37-41.

200. Российское административное право: учебник / Адушкин Ю. С.,

Багишаев З. А., Манохин В. М. М.: Юристъ, 2006. 472 с.

201. Салков Е. В. Маргинальность и преступность. // Социологические

исследования. 2000. №4. С. 43-47.

202. Саркис Г. С. Цели и принципы индивидуальной профилактики

преступлений. // Советское государство и право. М., 1985. № 12. С. 86-99.

203. Сафронов А.Д. Преступность в России и криминальная

безопасность органов внутренних дел. М.: Юнити, 2003. 415 с.

204. Сахарова О. Б. Основні причини та умови, що детермінують

вчинення злочинів на ринку цінних паперів в Україні. // Науковий вісник

Національної академії внутрішніх справ України. 2002. №5. С. 66-74.

205.Синьов В. М., Медведєв В. С. Робоча книга пенітенціарного

психолога. К.: МП «Леся», 2001. 800 с.

206. Скакун О. Ф., Овчаренко Н. И. Юридическая деонтология:

учебник. Х.: Основа, 1999. 280 с.

207. Службова діяльність дільничного інспектора міліції: збірник

методичних рекомендацій / заг. ред. О. І. Савченка. К.: МВС України, 2008.

295 с.

195

208. Соколова Е. Н. Педагогическая система морально-

психологической подготовки личного состава органов внутренних дел :

автореф. дис… докт. пед. наук : спец. 13.00.08 «Теория и методика

профессионального образования». М.: МУ МВД РФ, 2009. 48 с.

209. Солопанов Ю. В. Проблема прогнозирования индивидуального

преступного поведения. // Вопросы советской криминологии. Ч.1. М., 1976.

С. 63-65.

210. Спиркин А. Г. Сознание и самосознание. М.: Наука, 1972. 388 с.

211. Справочник участкового инспектора милиции / под ред.

А. М. Логвинова. М.: Юридическая литература, 1990. 528 с.

212. Стручков Н. А. Преступность как социальное явление. М.: ВНИИ

МВД СССР, 1979. 142 с.

213. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: навч. посіб. /

B. C. Ковальський, В. Т. Білоус, С. Е. Демський та ін. К.: Юрінком Інтер,

2002. 320 с.

214. Тарарухин С. А. Теория и практика квалификации преступлений:

вибрані твори. К.: НАВСУ, 2004. Ч. ІІІ. С. 5-191.

215. Темченко В. Психологічні основи теорії та принципи етики

працівників міліції. // Право України. 2002. №5. С. 26-28.

216. Тімченко О. В. Професійний стрес працівників органів внутрішніх

справ України (концептуалізація, прогнозування, діагностика та корекція) :

дис. … докт. психол. наук : спец. 19.00.06 «Юридична психологія». Х.:

ХНУВС, 2003. 330 с.

217. Тихомиров О. К. Психология мышления. М.: изд-во МГУ, 1984.

272 с.

218. Тодыка Ю. Н. Конституция Украины – основной закон

государства и общества. Х., Факт, 2001. 382 с.

219. Третьякова О. А. Профилактическая работа участковых

уполномоченных милиции с ранее судимыми лицами. // Актуальные

проблемы формирования профессиональной компетентности и культуры

196

сотрудников правоохранительных органов: матер. междунар. науч.-практ.

конф. Брянск, БФ МосУМВД России, 2006. С. 246-249.

220. Фокс В. Введение в криминологию. М.: Прогресс, 1980. 310 с.

221. Фролова О. Г. Злочинність і система кримінальних покарань

(соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за

допомогою логіко-математичних методів) : навч. посіб. К.: АртЕк, 2002. 205

с.

222. Халимон С. І. Перспективи створення служби пробації в Україні //

«Від громадянського суспільства до правової держави»: матер. II

Міжнародної наук.-практ. конф. Харків, ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2007. С.

454-457.

223. Цветков П. П. Исследование личности обвиняемого. Л.: изд-во

ЛГУ, 1973. 147 с.

224. Цільмак О. М. Компетентнісний підхід під час підготовки фахівців

правоохоронного профілю. // Юридична психологія та педагогіка. Науковий

журнал. 2009. №2 (6). С. 154-165.

225. Цільмак О. М., Яковенко С. І. Алгоритм дій дільничного

інспектора міліції щодо вирішення сімейних конфліктів. //

Південноукраїнський правничий часопис. 2012. №1. С. 46-49.

226. Цільмак О. М., Яковенко С. І. Види професійної діяльності

дільничного інспектора міліції. // Роль та місце ОВС у розбудові

демократичної правової держави. Одеса, 2012. С. 125-128.

227. Черній В. В. Дільничний інспектор міліції як суб’єкт

правозастосовної діяльності: посібник. К.: НАВСУ, 2005. 91 с.

228. Четвериков В. С., Четвериков В. В. Основы управления в органах

внутренних дел: учеб. пособ. М.: Новый Юрист, 2006. 466 с.

229. Чубарев В. Л. Опасность лиц, совершающих преступные деяния.

К.: УАВС, 1993. 144 с.

230. Шакун В. І. Суспільство і злочинність. К.: Атіка, 2003. 782 с.

197

231. Шамрай В. А. Обеспечение законности в деятельности службы

участковых инспекторов милиции. К.: УАВД, 1993. 64 с.

232. Шамрук Н .Б. Адміністративно-правові засади взаємодії суб’єктів

протидії насильству в сім’ї: автореф. дис… канд. юрид. наук; спец. 12.00.07

«Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право». К.:

Національний авіаційний університет, 2012. 20 с.

233. Шаргородский М. Д. Преступность, ее причины и условия в

социалистическом обществе. // Преступность и ее предупреждение. Л.: изд-

во ЛГУ, 1966. С. 47-66.

234. Шмаленко Ю. І. Загальна етика взаємовідносин дільничного

інспектора міліції при спілкуванні з населенням. // Вісник Одеського

інституту внутрішніх справ. Одеса, 2003. Вип. 2. С. 192-195.

235. Юридична психологія: підручник / за ред. Л. І. Казміренко,

Є. М. Моісеева. К.: КНТ, 2007. 306 с.

236. Юридична психологія. Альбом схем з коментарями / за ред.

Л. І. Казміренко. К.: КНТ, 2007. 188 с.

237. Юсупов В. В., Брижик В. О., Корж Є. М. Психологічні засади

протидії насильству в сім’ї: метод. рекомендації. К.: НАВС, 2013. 44 с.

238. Юхновець Г. О. Проблеми психолого-педагогічного забезпечення

діяльності органів внутрішніх справ // Наукові розробки з вдосконалення

практичної діяльності та підготовки кадрів органів внутрішніх справ: матер.

наук.-практ. конф. Акад. внутр. справ України. К., 1994. С. 42-43.

239. Яковлев А. М. Индивидуальная профилактика преступного

поведения. Горький: ВШ МВД СССР, 1977. 302 с.

240. Яковлев А. М. Теория криминологии и социальная практика. М.:

Наука, 1985. 247 с.

241. Fink K. Some conceptional difficulties in the theory of social conflict //

J. of Conflict Resolutions. 1968. V. 7. № 4. P. 97.

242. Kisker G. W. The disorganized personality. N-Y, Megron H. 1972.

844 p.

198

ДОДАТКИ

Додаток А

СПИСОК ПУБЛІАЦІЙ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

ТА ВІДОМОСТІ ПРО АПРОБАЦІЮ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЇ:

наукові праці, в яких опубліковані наукові результати дисертації:

1. Левченко (Ребенок) Н. О. Юридико-психологічна сутність

профілактики правопорушень. Юридична психологія. 2016. № 2. С. 129–137.

2. Левченко (Ребенок) Н. О. Психологічні особливості здійснення

профілактичних заходів дільничним офіцером поліції. Юридична психологія.

2017. № 1. С. 160–168.

3. Левченко (Ребенок) Н. О.Застосування дільничними офіцерами

поліції індивідуально-профілактичних заходів та їх інформаційно-

психологічне забезпечення. Юридична психологія. 2017. № 2. С. 126–140.

4. Левченко (Ребенок) Н. О. Особливості психологічного забезпечення

індивідуально-профілактичної діяльності дільничного офіцера поліції.

Науковий вісник Херсонського державного університету. 2017. Вип. 2. Т. 4.

С. 110–114. (Серія «Юридичні науки»).

5. Левченко (Ребенок) Н. О. Юридико-психологические компоненты

индивидуально-профилактической деятельности участкового офицера

полиции. Право и Закон. 2017. № 4. С. 75–79.

наукові праці, які засвідчують апробацію матеріалів дисертації:

6. Левченко (Ребенок) Н. О. Особливості індивідуально-превентивної

роботи з раніше засудженими особами. Держава і право в умовах

глобалізації: реалії та перспективи : матеріали наук.-практ. конф. (Дніпро,

3–4 лют. 2017 р.). Дніпро, 2017. С. 50–53.

7. Левченко (Ребенок) Н. О. Принципи та особливості інформаційного

забезпечення при здійсненні дільничними офіцерами поліції індивідуально-

превентивної роботи. Юридичні наукові дискусії як фактор сталого

199

розвитку правової доктрини та законодавства : матеріали наук.-практ.

конф. (Київ, 7–8 квіт. 2017 р.). Київ, 2017. С. 57–60.

8. Левченко (Ребенок) Н. О. Історія становлення служби дільничних

офіцерів поліції в Україні. Юридична наука: виклики і сьогодення : матеріали

наук.-практ. конф. (Одеса, 9–10 черв. 2017 р.). Одеса, 2017. С. 63–65.

9. Левченко (Ребенок) Н. О. Організаційно-функціональні засади

підвищення ефективності індивідуально-превентивної роботи дільничних

офіцерів поліції. Сучасні тенденції в юридичній науці України та зарубіжних

країн : матеріали наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 22–23 верес. 2017 р.).

Запоріжжя, 2017. С. 56–60.

10. Левченко (Ребенок) Н. О. Особливості індивідуально-

профілактичної діяльності дільничного офіцера поліції. Кримінологічна

теорія і практика: досвід, проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення :

матеріали міжвуз. наук.-практ. круг. столу (Київ, 21 квіт. 2018 р.). Деревач :

Нац. акад. внутр. справ, 2018. С. 343–346.

200

Акти впровадження Додаток Б

201

202

203