Безпековий огляд ЦДАКР № 18 (57)

3 жовтня 2016

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 3 жовтня 2016

2

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії,

конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється

аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки

оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові

фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому

середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»

є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та

громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки

України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні),

та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною

позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКРКопчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКРСамусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань

Члени Редакційної колегії:Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressКабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпекиКонопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпекиЛитвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпекиПоляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressЩербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 3 жовтня 2016

3

ЗМІСТ

Загальні оцінки

У дзеркалі експертноі

думки

Аналітичні розробки

Основні виклики та ризики для Україниу другій половині вересня 2016 року

Тайна чукотской дивизии, загадка каспийской бригадыи «длинная рука» российского руководства

Безпека у фокусі ЄС. Філософія «стійкості»

Об «особом пути» России и летальном оружии для Украины

Українські військові на Донбасі боронять також і Польщу

Доктрина Стимсона та територіальна цілісність України як механізм реалізації національних інтересів США

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 3 жовтня 2016

4

Друга половина вересня ц.р. відзначалася певними змінами ак-центів у міжнародній політиці та безпосередньо у протистоянні За-ходу з Росією. Це знайшло суттє-вий відбиток на характері викликів і загроз Україні.

Отже, після періоду найвищого рівня воєнної загрози з боку РФ (який формально тривав до почат-ку парламентських виборів в РФ) розпочався етап взаємних тисків та посилення підривної війни Росії проти України з прицілом на її по-літичну систему та західні ділянки. Суто воєнна загроза не зникла, але відійшла на другий план. Тоді як ідея всілякої компрометації укра-їнської влади та розробки планів розколу її зсередини (а також роз-колу за лінією влада-суспільство) почала активно реалізовуватися. Ще більш небезпечним, ніж рані-ше, для України став «західний ін-формаційний фронт» Кремля, осо-

бливо європейські та американські аудиторії, де виробляється став-лення до України.

Водночас на міжнародній арені відбулися й досить позитивні для України події, які пов’язані переду-сім із поступовим усвідомленням значної частини європейських по-літиків і чиновників особливостей небезпеки втілення у життя планів Кремля. А саме, йдеться про між-народне розслідування, яке довело, що лайнер «Боїнг-777» рейсу MH-17 влітку 2014 року було збито при-везеним з території Росії ЗРК «Бук». Загалом це стало потужним ударом по іміджу нинішнього керівництва Росії і безпосередньо Путіна.

Стає помітним нервування очільника Кремля, а його кадрові перетасування, як очікується, но-ситимуть масовий характер та спрямовуватимуться на забезпе-чення власної безпеки за рахунок ще більшого посилення ФСБ. Мож-

Загальні оцінки

Основні виклики та ризики для Україниу другій половині вересня 2016 року

Після періоду найвищого рівня воєнної загрози з боку РФ розпочав-

ся етап взаємних тисків та поси-лення підривної війни Росії проти

України з прицілом на її політичну систему

Стає помітним нервування очіль-ника Кремля

5

на казати, що усі сфери буття сьо-годнішнього росіянина пильно контролюються внутрішньою спецслужбою, що в свою чергу ро-бить підривну роботу проти Украї-ни системною та масованою.

Серед іншого, 23 вересня стало відомо, що Службу зовнішньої роз-відки Росії очолить екс-голова Держдуми Наришкін, земляк Путі-на та близька до нього людина. За-галом, той факт, що Путін суттєво перекроює своє близьке оточення, може свідчити і про ймовірність модернізації форм боротьби проти України. А російські політичні оглядачі стверджують, що Путін оточує себе людьми, яким довіряє, яких може повністю контролювати та які не намагатимуться підірвати легітимність його адміністрації.

Загалом оновлене обличчя ро-сійської влади після виборів до Держдуми РФ більше влаштовує Путіна та розв’язує йому руки щодо створення умов для перенесення в разі потреби президентських вибо-рів з 2018-го на 2017-й рік. Фахівці між іншим вказують на важливі нюанси. З одного боку, «Единая Россия» встановила електоральний рекорд, додавши 105 місць у парла-менті та вперше отримавши надій-ну конституційну більшість (що дає змогу змінювати конституцію). З іншого, (за даними російського ентузіаста, фізика Сергія Шпилькі-на), явка на виборах до Держдуми становила лише 36,5%, що менше

офіційних даних на 11,26%, а ре-зультат за списками «Единой Рос-сии» становив лише 40% - тобто менший на 14,19%. Експерти вказу-ють, що реальних прихильників Путіна у РФ набагато менше, ніж можна уявити. Крім того, видання American Interest (23 вересня) від-значило, що ФСБ поступово взяла під контроль усі фінансові потоки і структури безпеки в країні, а війна «силовиків» у Росії може закінчи-тися поваленням Путіна. 21 верес-ня провідний аналітик ЦРУ щодо Росії Пітер Клемент припустив, що Путін висуне свою кандидатуру на виборах в 2018 році і може перейти до більш жорсткого авторитарного правління, оскільки він «серйозно побоюється нестабільності й без-ладів».

То ж у зв’язку із внутрішніми змінами в РФ та збереженням ви-сокого градусу у протистоянні За-ходу і РФ можна припустити по-тужну спрямованість російської підривної війни на зміну влади в Україні на тлі просування ідеї щодо замирення та замороження зброй-ної боротьби на сході України.

Слід наголосити, що за певних умов реваншизм в Україні може стати можливим – через глибоке розчарування населення діями чинної влади та проведення Крем-лем вдалої роботи з формування на Донбасі свого форпосту під україн-ським прапором. То ж вибори на окупованих територіях на сході

За певних умов реваншизм в Україні може стати можливим – через

глибоке розчарування населення діями чинної влади та проведення

Кремлем вдалої роботи з формуван-ня на Донбасі свого форпосту під

українським прапором. То ж вибори на окупованих територіях на сході

Україні можуть стати найбільшим викликом другої половини 2016 року

6

Україні можуть стати найбільшим викликом другої половини 2016 року.

Головні ризики військового характеру

Станом на початок жовтня 2016 року можна констатувати відсут-ність ознак можливого масштабно-го та високоінтенсивного воєнного сценарію. Ризики військового ха-рактеру можуть пов’язуватися із тактичними атаками, обстрілами та загальним продовженням війни низької інтенсивності з метою під-живлення власне ідеї збройного протистояння всередині України.

Слід звернути увагу на те, що Мінські домовленості дедалі мають все менше перспектив. Росія і в по-дальшому не змінюватиме тактику боротьби з Україною та формува-тиме із Донбасу форпост просуван-ня у владу України своїх агентів. Переважна більшість фахівців пе-реконана: не варто сподіватися на політичне врегулювання конфлікту без урахування суттєвого посилен-ня оборонних спроможностей України.

Варто звернути увагу на повідо-млення Головного управління роз-відки Міноборони України (27 ве-ресня), що підконтрольні Кремлю угруповання на сході проводять ротацію, а Росія тим часом поста-чає їм паливно-мастильні матеріа-ли. В ГУР МОУ переконані, що основні зусилля противника зосе-

реджувалися на ротації та поси-ленні підрозділів, їх доукомплекту-ванні та інженерному обладнанні передових позицій на сєверодо-нецькому, слов’янському, доне-цькому, маріупольському напрям-ках. При цьому слід звернути увагу, що для ведення повітряної розвід-ки позицій сил оборони України угруповання все частіше викорис-товують безпілотні комплекси.

Відтак, йдеться про удоскона-лення форм ведення проти України безконтактної війни, що потребує відповідної реакції військово-полі-тичного керівництва України. А саме, на тлі покращення та удоско-налення стратегії переозброєння сил оборони цілком логічним є більш чітке формулювання можли-востей вогневих відповідей на агресивні дії противника. Слід на-голосити, що лише чітка формула ведення бойових дій на упереджен-ня та створення умов для належно-го захисту особового складу сил оборони України можуть змінити ситуацію у частині застосування Росією воєнного важеля.

При цьому безумовно важли-вим може стати використання вад противника. Цікавим є зауваження начальника Генерального штабу України Віктора Муженка (18 ве-ресня), який вказав на вкрай важ-ливий аспект в організації росій-ських військових навчань «Кавказ-2016». Український гене-рал вважає, що Росії вдалося задія-

Росія і в подальшому не змінювати-ме тактику боротьби з Україною та формуватиме із Донбасу фор-

пост просування у владу України своїх агентів

Лише чітка формула ведення бойо-вих дій на упередження та створен-

ня умов для належного захисту особового складу сил оборони Украї-

ни можуть змінити ситуацію у частині застосування Росією воєн-

ного важеля

7

ти у військових навчаннях лише 10% від запланованої кількості ре-зервістів з Кубані і окупованого Криму, отже, існує та набирає обер-тів кадровий голод у стані проти-вника. Начальник Генштабу Украї-ни досить справедливо відзначив, що «свідомі росіяни, етнічні укра-їнці не бажають бути людським не-потребом і жертвами, задовольня-ючи загарбницькі амбіції Кремля». Цей індикатор, без сумніву, потре-бує реалістичного вивчення та ви-користання, а також врахування його у проблематиці формування новітнього вигляду ЗСУ.

Також додаткового вивчення та можливостей використання у реа-ліях потребує заява координатора групи «Інформаційний спротив» Дмитра Тимчука про скорочення Кремлем фінансування підконтр-ольних йому угруповань на Донба-сі (23 вересня). Так, з початку ве-ресня змінено порядок фінансового забезпечення діяльності «органів управління» бойовиків, а «керівни-цтво» «ДНР» та «ЛНР» попередже-но про радикальне скорочення ви-трат з державного бюджету Росії не лише на соціальні, гуманітарні та військові програми, але і на проек-ти просування «руського міра», в тому числі, на утримання тимчасо-во окупованих територій сходу України. Тимчук вказує, що це по-відомлення викликало протести з боку «ватажка» «ДНР» Захарченка, який наполягає на збереженні «пе-

ревіреної» схеми розподілу черго-вого фінансового траншу з РФ (планувалося після 22 вересня отримати 5,5 млрд рублів, зараз сума «скоригована» до 4,7 млрд руб). Якщо вказані дані підтвер-дяться, можна казати про цілкови-ту відмову Кремля від масштабної війни проти України – через не-здатність ведення такої війни та за-надто малу прогнозовану ефектив-ність реалізації такого задуму.

Разом з тим, слід зауважити, що Україна черговий раз неефективно використовує час у частині набуття оборонних спроможностей. Так, військовим відомством визнано, що «постачання летального озбро-єння в Україну не здійснюється, міжнародне співробітництво у вій-ськово-технічній сфері обмежуєть-ся транспортними засобами, засо-бами зв’язку, засобами контрбатарейної боротьби. Тож у оснащенні війська слід розрахову-вати лише на власні сили та мож-ливості». Таке визнання виглядає логічним, але потребує адекватно-го реагування як у частині перео-зброєння, так і у частині форму-вання новітнього змісту українського війська.

Виклики для України на міжнародній арені

Найважливішою подією стали представлені результати дослі-дження причин катастрофи авіа-лайнера в небі над Донбасом влітку

Якщо вказані дані підтвердяться, можна казати про цілковиту відмо-

ву Кремля від масштабної війни проти України – через нездатність

ведення такої війни та занадто малу прогнозовану ефективність

реалізації такого задуму

8

2014-го незалежною міжнародною комісією. Її учасники не лише від-кинули версії теракту на борту та ураження ракетою або снарядом, випущеними іншим літаком, чи за-гибелі лайнера внаслідок технічних неполадок на борту, - а й чітко під-твердили початкову версію Украї-ни: лайнер було знищено росій-ським ЗРК, який прикривав бойові порядки сепаратистів. І хоча члени комісії поки не звинувачують у ско-єнні військового злочину безпосе-редньо Росію (відзначаючи близько 100 чоловік як підозрюваних), звіт JTI (Joint Investigation Team) щодо обставин загибелі рейсу МН-17 став величезним ударом по репута-ції Росії та може суттєво змінити ставлення до Путіна на Заході.

«Однак відсутність звинувачень на адресу Росії не має нікого вводи-ти в оману: у цьому безпрецедент-ному злочині пошук і покарання ви-нних має принципове значення. Недалекоглядними діями російське керівництво втрачає залишки дові-ри до своїх слів. Цікаво, що цей про-цес відбувається на тлі краху росій-сько-американських спроб знайти спільну мову щодо конфлікту в Си-рії», - влучно відзначив в аналізі по-дії відомий політолог Євген Магда (1 жовтня, http://www.unian.net/politics/1549996-ukrainskiy-interes-smertonosnyiy-otchet-prezidentskiy-kazus-i-debatyi-bez-ukrainyi.html).

Більше того, важливим продо-вженням теми стала дипломатична

суперечка. Так, МЗС Нідерландів зажадав від посла РФ пояснити критику Москви щодо розсліду-вання загибелі MH-17. 30 вересня послу РФ було доведено, що така необґрунтована критика Кремля неприпустима. Такий перебіг подій може призвести до суттєвих змін сприйняття російської агресії та відповідно до подальшого збере-ження економічних санкцій проти РФ.

Ще однією позитивною для Ки-єва подією стала позиція Сполуче-них Штатів (17 вересня), що Крим є невід’ємною частиною України, а у США вважають вибори в Криму незаконними. США не будуть ви-знавати результати голосування на виборах у Держдуму Росії на тери-торії окупованого Росією Криму. Низка країн вже заявила, що до-тримуватиметься саме такого сприйняття виборів.

Означені події важливі переду-сім через погіршення у першій по-ловині 2016 року сприйняття «української кризи» Західним сві-том. У цьому контексті не можуть залишитися поза увагою публічні дебати на тему: «Аудит зовнішньої політики: Україна-Росія», які про-вів Інститут світової політики (28 вересня). Під час заходів фахівці наголосили на посиленні в Європі проросійських настроїв: «Якщо нас сьогодні не почують у Вашингтоні, Парижі і Берліні, навряд чи ми змо-жемо розраховувати на те, що змо-

Такий перебіг подій може призвести до суттєвих змін сприйняття

російської агресії та відповідно до подальшого збереження економіч-

них санкцій проти РФ

9

жемо змінити цю ситуацію зусил-лями громадянського суспільства. Потрібне більш жорстке, більш по-слідовне доведення позиції Украї-ни тими, хто здатний це робити, у той спосіб, у який це почує західна аудиторія».

Як один із доказів таких твер-джень можна навести заяву прем’єра Словаччини Роберта Фіцо, який висловився на користь скасування санкцій проти РФ (17 вересня). Прем’єр-міністр Словач-чини серед іншого вважає, що Україна робить для виконання Мінських домовленостей менше, ніж Росія, а також висловився за скасування санкцій Євросоюзу проти РФ.

Важливо також звернути увагу на те, що у росіян відбуваються зміни у ставленні до Путіна. Так, директор Левада-центру Лев Гуд-ков зазначив у прогнозі майбут-нього Росії такі слова як «стагнація, розкладання держави, соціальна деградація, консервація і апатія» ( h t t p : / / f a k t y . i c t v . u a / r u /svit/20160909-bidna-i-agresyvna-rezervatsiya-prognoz-majbutnogo-rosiyi/). Це симптоматична заява, оскільки починають з’являтися ознаки ланцюгової реакції – розча-рування керівництвом РФ не набу-ло масового характеру, але дедалі більше цей процес торкається ліде-рів громадської думки та впливо-вих у суспільстві діячів.

Виклики у площині економікиКаталізатором стану справ в

українській економіці крізь призму оцінок інвестиційного клімату можна вважати заяву впливового експерта Девіда Рубенштейна. На саміті YES співзасновник і співди-ректор інвестиційного фонду The Carlyle Group підкреслив, що інвес-тиціям в Україну заважає її пога-ний імідж на Заході (17 вересня). Рубенштейн пояснив, що «є про-блема з образом України на Заході через події на Донбасі. Та й біль-шість людей в США не знають про Україну нічого. А коли їм намага-єшся розповісти про Україну, то вони думають, що тут просто ві-йна. Вони не знають про добре освічене населення, природні ре-сурси, уряд, який налаштований стимулювати інвестиційний клі-мат, що тут безпечно». Отже, заяву секретаря Національної інвести-ційної ради України Бориса Ложкі-на про намір залучати по 6-7 мі-льярдів доларів інвестицій на рік слід вважати на сьогодні далекою від реалій.

Виклики енергетичного характеруДруга половина вересня для

енергетичного сектора України ми-нула під знаком двох головних по-дій. По-перше, йдеться про при-йняття ВРУ двох надважливих проектів законів: Про Національну комісію, що здійснює державне ре-гулювання у сферах енергетики та

10

комунальних послуг (НКРЕКП – у другому читанні) та Про ринок електроенергії (в першому читан-ні). Обидва документи отримали позитивну оцінку спеціалістів. Певною мірою можна сказати, що проголосовані проекти законів - це фундамент реформи енергетично-го ринку України (разом з ЗУ Про ринок природного газу). Завдяки першому документу, рівень прозо-рості енергоринку має всі шанси на збільшення, так само як і покра-щення незалежності регулятора. Водночас, останні правки до про-екту закону про НКРЕКП приму-шують засумніватися в оптималь-ному застосуванні його на практиці. Що стосується закону про ринок електроенергії, то це лише перший крок до схвалення остаточного варіанту. Експерти по-боюються, що фінальний варіант документу може зазнати суттєвих змін через лобістські зусилля бізнес-груп. Тому подальше затвер-дження та імплементація законів має бути об’єктом особливої уваги громадськості, а також міжнарод-ної спільноти. Лише комбінація цих двох елементів тиску на владу дозволятиме розраховувати на оптимальний ефект від законодав-чих змін.

Другою вагомою подією був по-чаток реформи Нафтогазу в части-ні т.зв. unbundling, який виявив серйозні розбіжності ключових осередків влади щодо бачення ре-

форми. Мова йде про керівництво Міністерства енергетики та вугіль-ної промисловості, Міністерства економіки та НАК Нафтогаз. Суть конфлікту полягає в прагненні отримати шляхом реструктуриза-ції вплив на ключові об’єкти газо-вої інфраструктури. В конфлікт були змушені публічно втрутитися кредитори – ЄБРР. У прийнятому ще на початку липня розпоряджен-ні КМУ щодо графіку та основних принципів розподілу Нафтогазу включено нереальні терміни його виконання. Також неоднозначним є план відділення ГТС і підземних сховищ газу, що може спровокува-ти технологічні проблеми. На фоні цих недоліків суперечки між орга-нами влади та боротьба за вплив на газовому ринку можуть заблокува-ти або суттєво пригальмувати ре-альні реформаторські кроки. Вра-ховуючи це, позитивним кроком було створення робочої групи з ре-формування Нафтогазу, до складу якої увійшли представники всіх за-цікавлених сторін, в т.ч. міжнарод-них організацій. Конфлікт навряд чи вичерпано, але реакція міжна-родних структур та посилена увага з боку громадськості дають надію на позитивний перебіг реформи в майбутньому.

Основні виклики всередині держави

Саме внутрішні українські ви-клики набувають найбільшого зна-

Суперечки між органами влади та боротьба за вплив на газовому

ринку можуть заблокувати або суттєво пригальмувати реальні

реформаторські кроки

Саме внутрішні українські виклики набувають найбільшого значення

після зменшення рівня небезпеки масштабної війни

11

чення після зменшення рівня не-безпеки масштабної війни – остання так чи інакше стимулювала консо-лідацію та об’єднання суспільства, навіть незважаючи на збільшення недовіри до чинної влади та значні недоліки у керівництві державою.

Однією з вагомих проблем України залишається відсутність дієвої стратегії стримування агресії Росії. Досить вагомою може бути ідея керівника Центру дослідження Росії, міністра закордонних справ України у 2007-2009 рр. Володими-ра Огризка, який під час означених вище публічних дебатів «Аудит зо-внішньої політики: Україна-Росія» (28 вересня) запропонував карди-нальне вирішення питання страте-гії системного стримування краї-ни-агресора. На думку фахівця, «агресора спочатку необхідно зу-пинити на всіх фронтах, а вже по-тім будувати з ним відносини». Тому Україні необхідно розірвати дипломатичні відносини з краї-ною-агресором, запровадити візо-вий режим і нарешті вийти з СНД, не сподіваючись більше на зміну найближчим часом політичної лінії РФ. Дипломат наголосив, що нама-гання РФ добитися для себе стату-су великої держави становить гло-бальну загрозу, і цю думку необхідно доносити і до західних партнерів. Він переконаний, що по-літика України має бути не рефлек-сіями на неадекватні і провокатив-ні дії РФ, а власною проактивною

політичною грою. «Лише економіч-но розвинена та сильна у військо-вому плані Україна буде цікавою для НАТО, яке дуже потребує, як це видно з документів Варшавсько-го саміту Альянсу, укріплення сво-го східного флангу».

Вочевидь, що до проблеми вну-трішньої стратегії відноситься й питання роботи спецслужб. На-приклад, Генеральна прокуратура України лише у вересні відкрила кримінальне провадження віднос-но колишнього продюсера програ-ми «Подробиці» на телеканалі «Ін-тер», громадянки Росії Марії Столярової. При цьому досить ґрунтовно щодо ролі телеканалу висловився позаштатний радник міністра інформаційної політики України Дмитро Золотухін (інтерв’ю «Апострофу», 16 верес-ня): «На жаль, нині жодна інша ор-ганізація в публічній площині не може протидіяти ані «Інтеру», ані конкретним журналістам, які по-ширюють російську пропаганду».

Фахівець визначив, що з інфор-маційною політикою «в Україні все погано» і «з нею потрібно ще дуже багато працювати у зв’язку з тим, що нею, на превеликий жаль, про-тягом попередніх 24 років ніхто не займався». Він переконаний, що створене Міністерство інформа-ційної політики поки не може бути повноцінним інструментом бо-ротьби з пропагандою. «Офіційний орган, який здійснює інформацій-

12

ну політику держави, не може за-стосовувати маніпуляції - він пере-буває у жорсткому правовому полі. Якщо Russia Today та інші російські медіа витрачають мільярди дола-рів, щоб переконати, що розп’ятий хлопчик існує, то простими спрос-туваннями, що розп’ятого хлопчи-ка не існує, навіть якщо це правда, ми собі не допоможемо», - слушно вказує Золотухін.

Також до сфери стратегії відно-ситься й активна дипломатія, якої поки що бракує. «Ми не викорис-тали, на сьогодні й 2% від можли-востей у міжнародних організаціях для оскарження військової агресії проти нас. Добре, що це почалося, краще пізно, ніж ніколи. Але те, що це потрібно робити, і у нас є такі можливості, - це безумовно». Таку думку висловив відомий в Україні фахівець з питань безпеки, голова СБУ у 2003-2005 рр. Ігор Смешко (19 вересня).

Нарешті, головним питанням залишається розвиток ЗСУ. «Нова армія – це нові українські військо-ві, нові солдати. Дуже мотивовані, патріотичні, професійні та молоді». Саме такі слова можна знайти у промові Петра Порошенка 16 ве-ресня 2016 р. – під час пленарної частини щорічної зустрічі Yalta European Strategy. Але на практиці владою робиться дуже мало для ре-альних змін у сфері посилення обо-роноздатності. Хоча Генеральний штаб ЗСУ запланував за рахунок

контрактників відмовитися від но-вої хвилі мобілізації (кожен місяць в ЗСУ приходять близько 6 тисяч контрактників, до кінця року очі-кується добір 15-18 тис.; до 2016 року в ЗСУ було прийнято на служ-бу за контрактом 53 тис., з яких близько 11 тис. – з числа мобілізо-ваних військовослужбовців), з від-пливом не все так добре. Прези-денту Порошенкові навіть довелося ветувати закон, що дозволяє вій-ськовим, які уклали на початку АТО контракти «до завершення особливого періоду», розірвати їх або укласти такі контракти заново (27 вересня). По суті, це є ознакою демотивації певної частини вій-ськовослужбовців, і такий стан ре-чей, без сумніву, є наслідком по-милкових підходів у формуванні ідеології національного війська. Так само очевидно, що військово-політичному керівництву слід по-вернутися до розгляду реалістич-ного мотиваційного пакету та змінити стратегію будівництва ЗСУ майбутнього.

Також до даного питання нале-жить налагодження процесу пере-озброєння війська. Цікаво, що в Міноборони 28 вересня відбувся відповідний брифінг під назвою «Поточний стан та перспективи за-безпечення Збройних Сил України озброєнням і військовою техні-кою» за участі начальника Озбро-єння Збройних Сил України гене-рал-майора Миколи Шевцова. Слід

Це є ознакою демотивації певної частини військовослужбовців, і

такий стан речей, без сумніву, є наслідком помилкових підходів у

формуванні ідеології національного війська

13

наголосити, що даний захід під-твердив побоювання ЦДАКР щодо відсутності намірів військового ві-домства забезпечувати Армію стратегічно важливими ОВТ. Серед вагомих проектів було згадано лише проходження важливого ета-пу проекту «Вільха» – створення нової системи РСЗВ на базі РСЗВ «Смерч». А також про наявність програми підготовки до випробу-вань оперативно-тактичного комп-лексу «Грім-2». Навіть БМ «Оплот», закупівля яких передбачена Дер-жпрограмою розвитку озброєнь, очікується лише у 2017 році. Пи-тання систем ППО, бойових літа-ків або безпілотних комплексів не піднімалося.

Водночас, важливим стало пові-домлення польських партнерів про готовність посилити ВТС з Украї-ною. Так, польський «Промисло-вий центр оптики» почав постача-ти українським військовим прилади нічного бачення, системи спостереження для бронетехніки і різне електрооптичне обладнання для особового складу. Після періо-ду ретельної підготовки угоди про співпрацю з Україною в сфері без-пілотної розвідки минулого року в Києві підписана угода з приватною компанією WB Electronics (Rzeczpospolita, 28 вересня).

Серед позитивних подій – під-писання Президентом Порошен-ком закону про збереження виплат і окладів військовослужбовцям, які

потрапили в полон (28 вересня).А також рішення НАТО збіль-

шити допомогу Україні для рефор-мування сектору безпеки та оборо-ни – такої позиції досягнуто під час засідання комісії Україна – НАТО в Брюсселі 22-23 вересня. У цьому контексті цікавою є думка Сергія Згурця, директора інформаційно-консалтингової компанії Defence Express (22 вересня) щодо необхід-ної військово-технічної допомоги: «Якщо говорити про те, яку зброю ми хотіли б отримати, то я б із задо-воленням виділив би протикора-бельні і крилаті ракети. Ті ж ракети «Гарпун», наприклад, можна поста-вити на будь-яку платформу і ство-рити так званий «москітний флот» для ефективної боротьби з росій-ськими кораблями на Чорному морі. Але давайте згадаємо про те, що є у нас. А у нас є досить ефек-тивні, високоточні протитанкові ракети, які виробляються серійно. На жаль, далеко не завжди особо-вий склад здатний користуватися українськими засобами ураження. По-перше, місце цих розрахунків не враховано в бойових порядках нашої армії, а по-друге, у нас не пе-редбачена ефективна підготовка фахівців для експлуатації нових зразків озброєнь. Тому перш ніж кричати «дайте нам «Джавелін», є пропозиція в повній мірі користу-ватися вітчизняним потенціалом, який теж здатний підняти оборо-ноздатність країни».

«У нас не передбачена ефективна підготовка фахівців для експлуата-

ції нових зразків озброєнь. Тому перш ніж кричати «дайте нам

«Джавелін», є пропозиція в повній мірі користуватися вітчизняним потенціалом, який теж здатний

підняти обороноздатність країни»

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 3 жовтня 2016

14

«Замороження» війни на Донба-сі та вкрай мала ймовірність воєн-ного зіткнення НАТО та Росії сут-тєво знизили увагу основних політико-економічних «стовпів» Євросоюзу до конвенційного по-тенціалу стримування Кремля.

Значно більше занепокоєння у Брюсселя викликають загрози те-роризму, напливу мігрантів та на-слідки Брекзіту. У розумінні захід-них політичних еліт, саме ці фактори є складовими екзистенці-альної кризи Європейського Сою-зу. Ефективна відповідь, відтак, по-лягає у структурній реформі всього сектору європейської безпеки.

Вже за тиждень після референ-думу, що визначив долю Британії в

Об’єднаній Європі, Франція та Ні-меччина підготували проект доко-рінної реорганізації Євросоюзу. У сфері безпеки реформа передбача-ла втрату країнами-членами права на власну армію і суттєве обмежен-ня ролі НАТО в Європі. Цілком очікувано, що таке поривання най-більших політичних центрів ЄС не знайшло підтримки серед решти держав Євросоюзу. Тож Парижу і Берліну не залишилося нічого, окрім як повернутись за кресляр-ську дошку європейської політики для пошуку менш радикальних ре-цептів зміцнення опірності ЄС.

Як результат, за декілька днів до неформального саміту Євросоюзу в Братиславі, що відбувся 16 верес-

Безпека у фокусі ЄС. Філософія «стійкості»

У дзеркалі експертноі

думки

Володимир Солов’ян, керівник зовнішньополітичних проектів ЦДАКР

«Замороження» війни на Донбасі та вкрай мала ймовірність воєнного зіткнення НАТО та Росії суттєво

знизили увагу основних політико-еко-номічних «стовпів» Євросоюзу до

конвенційного потенціалу стриму-вання Кремля

15

ня, з-під пера керівників оборон-них відомств Франції та Німеччи-ни з’явився новий проект пропозицій щодо посилення обо-ронної політики ЄС. У ньому пе-редбачається створення постійно діючого європейського генераль-ного штабу, оборонного фонду для підтримки досліджень та іннова-цій, а також злагодженої інтегрова-ної військово-цивільної структури, яка забезпечить ефективне реагу-вання на ключові безпекові викли-ки. В рамках цієї ініціативи аб-страктна ідея європейської армії трансформується в концептуаль-ну модель «оборонного Шенгену».

Однак на з’їзді в столиці Сло-ваччини лідери країн Євросоюзу так і не спромоглися сформувати з усієї какофонії заяв та ініціатив щодо безпеки Європи чіткий нот-ний стан. Тож міністри оборони країн-членів ЄС спробують кон-кретизувати франко-німецький план у ході двох наступних зустрі-чей, запланованих на 26-27 вересня і 15 листопада.

Незалежно від того, чи вдасться найближчим часом досягнути рам-кової угоди, на тлі численних загроз в Євросоюзі зрештою прийшли до розуміння необхідності створення єдиного операційного простору, в межах якого функціонуватиме ефективна система протидії техно-логіям гібридної війни.

В той же час, у безпековій стра-тегії Євросоюзу залишаються по-

мітні прогалини. Серед них можна виділити як недостатню увагу до взаємодії на інституційному рівні з Альянсом, так і відсутність єдиної позиції у питанні відносин з Росією, що створює передумови для збере-ження нестабільності в регіоні.

Політика стійкості НАТО Інша системоутворююча струк-

тура Заходу – НАТО частково ком-пенсує ці недоліки. Так, у Заяві за результатами саміту у Варшаві під-креслюється, що «Альянс продо-вжуватиме ефективну співпрацю та координацію зі своїми партнера-ми та відповідними міжнародними організаціями, зокрема ЄС, відпо-відно до домовленостей, в зусил-лях, спрямованих на протидію гі-бридній війні».

Науковий співробітник Ефек-тивних стратегій взаємодії (Фран-ція, Париж) Денис Колесник від-значає, що «держави Східної Європи, в тому числі і Україна, ви-грають від зближення ЄС і НАТО. Це дозволить поліпшити співпра-цю в оборонній промисловості, адже, в такий спосіб легше забезпе-чити співпрацю між конкретними країнами на двосторонній основі. Для прикладу, можна згадати про підписану в червні 2016 року угоду між США та Естонією RDT&E (т. зв. програма «Дослідження, роз-робки, випробування та оцінки» – Авт.), яка відкриває шлях до пря-мої комунікації між

В рамках цієї ініціативи абстрак-тна ідея європейської армії

трансформується в концептуаль-ну модель «оборонного Шенгену»

16

американськими і естонськими оборонними підприємствами».

Важливою сполучною ланкою, яка дозволить зблизити порядок денний ЄС і НАТО в обороні може стати концепція «стійкості». В офі-ційних документах Альянсу даний термін визначається як «здатність суспільства чинити опір, легко і швидко відновлюватися від вну-трішніх або зовнішніх потрясінь, поєднуючи цивільні, економічні, комерційні та військові чинники». У ході Варшавського саміту, «стій-кість» була прийнята як спрямову-ючий принцип цивільної готовнос-ті, її основного елемента. Також Альянс розробив сім базових ви-мог до забезпечення стійкості на національному рівні:1. Безперервне функціонування

органів державного управління (в кризових ситуаціях);

2. Енергетична безпека;3. Здатність ефективно справляти-

ся з неконтрольованим перемі-щенням людей,

4. Стійке забезпечення продоволь-чими і водними ресурсами;

5. Здатність зберігати контроль над ситуацією у разі значних втрат;

6. Стійкі системи цивільного зв’язку;7. Надійні системи транспортування.

Загалом, підвищення стійкості держави забезпечується у таких сферах як кібербезпека та обмін оперативною інформацією. Важли-ве значення мають також механіз-ми раннього попередження і вій-

ськово-цивільна готовність. На думку аналітиків НАТО, необхід-ним елементом посилення стійкос-ті стає коригування механізмів те-риторіальної оборони та відповідної інфраструктури.

Цілком очевидно, що ці параме-три актуальні і для України.

Як НАТО посилює стратегічну стійкість України?

Посилення стійкості України перед зовнішніми і внутрішніми викликами в рамках допомоги НАТО реалізується через трастові фонди і цільові програми підтрим-ки. Сьогодні Альянс забезпечує функціонування шести трастових фондів для допомоги Україні, три-валість яких розрахована на 2-3 роки. Дані фонди спрямовані на:1. Оновлення системи зв’язку та

покращення управління україн-ськими військами відповідно до найсучасніших стандартів (за-планований бюджет – 1 760 000 євро);

2. Перепідготовку та соціальну адаптацію військовослужбовців, поранених під час проведення АТО (запланований бюджет – 435 000 євро);

3. Лікування поранених військо-вих, а також оновлення реабілі-таційних центрів в Україні (за-планований бюджет – 2 250 000 євро);

4. Реформування системи логісти-ки і впровадження стандартів

Альянс розробив сім базових вимог до забезпечення стійкості на націо-

нальному рівні

17

НАТО у збройних силах України (запланований бюджет – 4 100 000 євро);

5. Розвиток систем кіберзахисту (запланований бюджет – 560 000 євро);

6. Протидії саморобним вибухо-вим пристроям та розмінування (внески 50 000 євро).Всього Комплексний пакет допо-

моги НАТО – це 13 галузей співпра-ці та 40 цільових напрямків. Фонди поповнюватимуться відповідно до темпів реалізації і погодження окремих проектів. За два роки їхній загальний бюджет зріс більш, ніж у два рази – з 4 до 9 млн євро. При цьому, за даними Міноборони, про-тягом останніх двох років НАТО виділило на допомогу Україні більш ніж 130 млн $.

Окрім цього, Україна є учасни-цею таких програм як: Процес пла-нування та оцінки сил (PARP), Наука заради миру та безпеки (SPSP), Про-грама вдосконалення військової освіти (DEEP), Програма НАТО з розвитку доброчесності (BIP), Гро-мадська дипломатія та стратегічні комунікації (PDSC), Програма НАТО з професійного розвитку(PDP).

Основними сферами, які охо-плюють дані ініціативи є кіберза-хист, боротьба з корупцією, енерге-тична безпека, гуманітарне розмінування («3D Mine» та «Сис-тема розпізнавання СВП»), підви-щення кваліфікації військовослуж-бовців, стратегічні комунікації,

реформування освіти у безпековій, оборонній та військовій галузях, а також передові технології у галузі безпеки. Особливе значення для співпраці України та Альянсу має програма «Наука заради миру та безпеки». В 2014-15 роках НАТО виділило 5,6 млн євро на розвиток цього формату взаємодії, а загаль-ний запланований бюджет на 2014-2019 рр. становить 15 млн євро.

Те, що залишається поза увагоюВтім, наразі залишаються вимі-

ри безпеки України, які досі пере-бувають на узбіччі співпраці Украї-ни та Альянсу. Подібна оцінка є справедливою, наприклад, стосов-но вітчизняної територіальної об-рони (ТрО).

Член координаційної групи при Штабі територіальної оборони Харківської області В’ячеслав Це-луйко відзначає, що НАТО здатне надати комплексну допомогу у по-силенні ТрО України. На думку експерта, вона має бути спрямова-на на формулювання концептуаль-но-методичних підходів до розбу-дови ТрО, включати інструкторську та матеріальну підтримку. Важли-вими елементами співпраці Украї-ни і НАТО у даній сфері має стати створення сучасної комплексної програми підготовки різних під-розділів територіальної оборони, навчання західними тренерами ін-структорських кадрів в системі ТРО, організація навчальних цен-

18

трів ТрО, оснащення їх навчальни-ми засобами, тренажерами тощо.

Інший важливий елемент гі-бридної війни, енергетика, досі за-лишається Ахіллесовою п’ятою системи національної безпеки Укра-їни. Відтак, Річна національна про-грама співробітництва Україна  - НАТО (РНП) на 2016 рік визначає важливість активізації співробітни-цтва з органами Альянсу та держа-вами-членами НАТО у сфері енер-гобезпеки. В порядку денному створення паспортів терористичної вразливості об’єктів паливно-енер-гетичного комплексу, підготовка персоналу з питань захисту критич-ної інфраструктури, вдосконалення систем енергозабезпечення військо-вих підрозділів, забезпечення орга-нізаційної та ресурсної готовності НАТО та України до реагування на кризові ситуації у сфері енергетич-ної безпеки.

Зрештою, слід констатувати необ-хідність створення платформи для

обміну досвідом протистояння в умовах гібридної війни. Заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань Михайло Самусь вказує на те, що проблему може вирішити Центр протидії гібридним загрозам. «РНБО створить парасольку від держави, а аналітичні недержавні центри, пред-ставники ВСУ, учасники бойових дій забезпечать необхідний об’єм інфор-мації про позитивний або негатив-ний досвід ведення сучасних бойо-вих дій. Всі країни-учасниці Альянсу дуже цікавляться тим унікальним до-свідом, який накопичили ЗСУ», - за-значає Михайло Самусь.

Сьогодні, в умовах тліючої ві-йни на Донбасі і наближення елек-торальної турбулентності на Захо-ді, актуальним рецептом для співпраці України і НАТО має ста-ти реалізація параметрів «стійкос-ті» у секторі безпеки. У поєднанні з реформою ЗСУ, вони мають стати основою інтеграції України в єди-ний Євроатлантичний простір.

Сьогодні, в умовах тліючої війни на Донбасі і наближення

електоральної турбулентності на Заході, актуальним рецептом для

співпраці України і НАТО має стати реалізація параметрів «стійкості»

у секторі безпеки. У поєднанні з реформою ЗСУ, вони мають стати

основою інтеграції України в єдиний Євроатлантичний простір

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 3 жовтня 2016

19

Особенности военных поставок на Донбасс очень наглядно иллю-стрируют отличие «агрессивного» военного блока НАТО и «мирной» России. Многие говорят о принци-пах их работы, а также о количе-стве ходов, которые просчитывают стратеги Альянса и РФ. В первую очередь, это касается, конечно, ле-тального оружия.

Россия уже два года щедро снаб-жает оружием и боеприпасами криминализированные группиров-ки Донбасса, в том числе, предо-ставляя им тяжелую технику. Как показывает инцидент со сбитым малазийским «Боингом», боевиков снабжали, в том числе, современ-ными зенитно-ракетными ком-плексами, способными сбивать са-молеты на большой высоте. А

активно применять ПЗРК против украинской авиации на Донбассе начали еще в мае 2014 года. Если бы страны Запада аналогичным обра-зом поддерживали сирийских «ополченцев», потери РФ в Сирии точно не ограничились бы самоле-том, сбитым турецкими ВВС.

Россиян не смущает, что они на-качивают оружием свои пригра-ничные районы. При этом «гума-нитарные» поставки оружия на Донбасс гораздо более стабильны, чем другие виды помощи. Учиты-вая, что тяжелая промышленность Донецка и Луганска практически остановилась в связи с войной, местным «ополченцам» попросту больше нечем торговать, кроме как дарами «военторга». Бывший по-литзаключенный РФ, крымчанин

Об «особом пути» России и летальном оружии для Украины

Александр Комаровский, обозреватель издания «Главное», Харьков

Особенности военных поставок на Донбасс очень наглядно иллюстриру-ют отличие «агрессивного» военно-

го блока НАТО и «мирной» России

20

Геннадий Афанасьев в интервью рассказал, что в тюрьме в Ростове-на-Дону вместе с ним сидели «опол-ченцы» «ЛНР/ДНР», задержанные за незаконную продажу оружия. И что контрабанда оружия в Россию, по словам его сокамерников, идет очень активно.

18 сентября 2016 года в подкон-трольном украинской власти Ма-риуполе произошла очень показа-тельная в этом смысле история. Местный слесарь попытался заду-шить охранявшего мост полицей-ского, ради того, чтобы продать его автомат. Страшно представить себе, что происходит на неподкон-трольной Украине территории.

А в это время на ЗападеСтраны НАТО действуют в пря-

мо противоположном ключе. Еще 30 августа 2014 года президент Петр Порошенко в Брюсселе при-звал ЕС и НАТО оказать Украине военно-техническую помощь. 3 сентября бывший президент Поль-ши и лауреат Нобелевской премии мира Лех Валенса заявил, что воен-ная помощь Европейского Союза Украине может стать причиной на-чала атомной войны между РФ и странами Североатлантического Альянса. И с тех пор споры о том, нужно ли давать летальное оружие Украине, не стихают. Но летально-го оружия официальным властям признанного всем миром (в отли-чие от не признанных никем, даже

снабжающей их оружием РФ, «ЛНР» и «ДНР») государства ни-кто до сих пор не предоставил.

При этом НАТО вместо наво-днения Украины смертоносными игрушками действует по принципу «дать не рыбу, а удочку». 10 сентя-бря 2015 года, спустя год после пер-вой просьбы о военной помощи Порошенко рассказал, почему страны Запада не откликнулись на его призыв.

«Год назад у нас не было друзей, нам никто не доверял. Я могу ска-зать, что когда я пригласил наших американских и европейских пар-тнеров предоставить нам военную помощь, я был шокирован, услы-шав ответ: «Нет, мы вам не можем помочь», – рассказал президент.

По словам Порошенко, тогда от-каз в военной помощи Украине мо-тивировали тремя причинами.

«Первая – у вас нет армии. Вто-рая - то, что у вас есть, инфильтро-вано российскими агентами, и все, что мы вам дадим, окажется в Рос-сии. Третья - армия коррумпирова-на. Именно потому, господин пре-зидент, мы не можем Вам помочь», – передал он свой диалог.

По сути, руководство НАТО просчитало все возможные риски. И не стало по примеру России везти в Украину эшелоны с оружием и бо-еприпасами в надежде на то, что в устроенном при помощи этого ору-жия аду на Донбассе все как-то само «вырулится» в нужную сторону.

21

Вместо оружия в начале 2015 года английское правительство за-явило о намерении оказать Украи-не помощь, направив в страну во-енных инструкторов для обучения украинских военных. В этом же году вооруженные силы Велико-британии в качестве гуманитарной помощи передавали Украине обо-рудование на сумму $1,3 миллиона. Британцы подарили украинским военным 2 тыс. шлемов Mark 6, 150 шлемов с вмонтированными при-борами ночного видения, 200 GPS-навигаторов, 220 защищенных но-утбуков, 1 тыс. пакетов первой медицинской помощи.

Германия оказывала помощь в лечении раненных украинских во-еннослужащих – как на своей тер-ритории, так и в Украине. Согласно договоренности с Минобороны Германии, немецкие врачи регуляр-но посещали украинские госпита-ли, чтобы определять раненных украинских воинов, которые тре-буют качественной медицинской помощи за рубежом. Также шло со-трудничество по передаче меди-цинского оборудования для укра-инских госпиталей.

С 1 января 2014 года по июль 2016 года Украина получила в каче-стве военной помощи оборудова-ния на сумму более чем в $164,1 млн. Кроме выше перечисленных стран, ВСУ помогали такие страны НАТО, как США, Канада, Польша, Турция, Словакия, Норвегия,

Франция, Нидерланды, Испания, Чехия, Албания, Литва, Латвия и Дания.

Наиболее масштабную помощь оказали США. Вашингтон предо-ставил Украине лазерные системы имитации тактических действий MILES (для тренировки солдат в учебном бою), радиостанции Harris, медицинское оборудование, приборы для разминирования местности, устройства ночного ви-дения и тепловизоры; бронежиле-ты, радары для контрбатарейной борьбы, принимавшие участие в параде 2016 года автомобили Humvee, обмундирование и сухие пайки. Общая стоимость помощи США превышает $117,5 млн.

Экзамен на получение помощиИз трех причин непредоставле-

ния летального оружия (отсутствие армии, коррупция, российские агенты), как минимум одну пробле-му страна уже решила – украинская армия уже однозначно есть.

В конце 2015 года ожидалось, что в следующем году Вашингтон предоставит военную помощь Кие-ву в размере $300 млн, что состав-ляет более 10% бюджета министер-ства обороны Украины. А в июле 2016 года украинский посол в США Валерий Чалый сообщил, что в американском бюджете на этот год заложена крупнейшая в истории сумма помощи Украине – более $600 млн.

Из трех причин непредоставления летального оружия (отсутствие

армии, коррупция, российские аген-ты), как минимум одну проблему страна уже решила – украинская

армия уже однозначно есть

22

«$330 млн. – на сферу безопас-ности и обороны, $50 млн. – на ле-тальное оружие. На это нет реше-ния Белого дома, но такая возможность есть», – заявил он.

Для Украины это существенная сумма, однако, она далеко отстает от размеров американской военной помощи Израилю, которая оказы-вается с 1987 года. Для примера, из-раильтяне с 2008-го ежегодно полу-чают помощь в размере $2,9-3,1 млрд. А согласно новой продлен-ной программе Вашингтон плани-рует в течение следующих 10 лет потратить еще минимум $38 млрд.

Однако для того, чтобы полу-чить больше, Украине вначале надо научиться использовать то, что ей дают. Примером того является история уникального мобильного полевого госпиталя EMEDS стои-мостью $7,6 млн., который в 2015 году США подарили Минобороны Украины. В апреле 2016 года жур-налисты «Слідства.Інфо» опубли-ковали расследование, в котором рассказали, что госпиталь, кото-рый должен спасать жизни солдат на передовой, держат в тылу на базе 95-й бригады. Более того, до-рогостоящее оборудование госпи-таля не использовалось, а медика-менты хранились в неотапливаемых помещениях, и пришли в негод-ность. Журналист Александр Кур-батов нашел госпиталь в нерабочем состоянии и заявил, что в нем от-сутствует 2/3 медикаментов и обо-

рудования на $5 млн.Чего в этой истории больше –

коррупции, вредительства или раз-гильдяйства, а также какие органи-зационные выводы сделало (если сделало) военное командование из этой истории, - уже не так принци-пиально. Принципиально, что деньги американских налогопла-тельщиков были потрачены неэф-фективно. Поэтому НАТО наращи-вает объемы военной помощи постепенно, мониторя использова-ние украинскими военными помо-щи, полученной ранее. Судя по ро-сту объемов иностранной военной помощи, ситуация понемногу улуч-шается. Судя по ее нынешнему ко-личеству – до полноценного со-трудничества с НАТО Украине еще далеко.

В начале сентября 2016 года один из офицеров ВСУ за свой счет установил на повороте дороги на крупнейший учебный центр в Украине, полигон «Десна», билборд с текстом «Посылать людей на во-йну необученными – значит, преда-вать их». По словам инициатора установки билборда, он хотел та-ким образом поддержать «здоро-вые силы «Десны» а также «задав-ленных старой системой» людей, готовых работать на совесть.

«Это мой привет всем тем, кого я искренне ненавижу. Изображате-лям деятельности, убежденным бездельникам, ворью и реальным скрытым врагам», - добавил он.

23

По мнению офицера, «здоровых сил» в украинской армии немало. По мнению НАТО, видимо пока не-достаточно, чтобы предоставлять Украине летальное оружие. Впро-чем, формально помощь леталь-ным вооружением уже есть. В на-чале сентября Минобороны Литвы передало Украине 150 тонн боепри-пасов, которые находились на воо-ружении литовской армии до ее перехода на стандарты НАТО, в первую очередь патроны калибра 5,45 для автоматов Калашникова. Киев оплатил только транспорти-ровку груза.

О поставках противотанковых систем Javelin и прочих высокотех-нологичных орудий убийства гово-рить еще рано. По крайней мере, до тех пор, пока на позиции украинской армии прилетают мины боевиков калибра 82-мм, в которых в качестве «вышибного» заряда используются охотничьи патроны с маркировкой «Мельничук 12», изготовленные в Тернополе. Точнее до тех пор, пока украинские спецслужбы не смогут объяснить, как такие товары «двой-ного назначения» попадают на окку-пированную территорию, чтобы по-том убивать украинских военных…

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 3 жовтня 2016

24

Понад два роки російської агресії проти України довели послідовність поглядів Польщі в підтримці Києва в питаннях незаконної анексії Росі-єю Криму та розв’язаного Москвою збройного конфлікту на Донбасі. За-вдяки наполегливості польських по-літиків та громадських діячів укра-їнське питання не сходить з порядку денного європейського співтовари-ства. Адже, у Варшаві розуміють, що Україна на сьогодні перебуває на пе-редовій лінії захисту демократичних здобутків не лише Європи, а й світу загалом.

На сьогодні досі існує перспек-тива масштабного російського вій-ськового вторгнення на територію України, і це дуже серйозна загро-

за. Але я оптиміст, і не думаю, що Москва піде на це. Якщо це ста-неться, то Кремль зустріне сильний опір Української Армії, яка за два роки війни здобула значний досвід і на сьогодні є єдиною в Європі, що має досвід війни з російськими збройними силами. Так, звичайно, українська міць не така потужна, як російська, однак Україна матиме власні козирі в разі відкритої пря-мої воєнної агресії Кремля. Україна є однією з найбільших за територі-єю держав в Європі, утримати яку під своїм контролем двома-трьома дивізіями буде неможливо. Питан-ня в тому – скільки втрат готова за-знати Росія, щоб зрозуміти, що це робити недоцільно.

Українські військові на Донбасі боронять також і Польщу

Пшемислав Журавський вель Ґраєвський,радник Міністра закордонних справ Польщі

Україна цю війну вже виграла. Відкри-тим залишається лише питання

ціни…

25

Вважаю, що Україна цю війну вже виграла. Відкритим залиша-ється лише питання ціни…

Діалог з Москвою. Комплекс суперечностей

Кремль зробив все, щоб Росії на зовнішньополітичній арені не дові-ряли. Європа підписала з Росією договір про так званий структур-ний діалог, РФ була в G-8 (яка вже стала G-7), в Раді Європи, підписа-ла Будапештський меморандум, є членом Організація безпеки і спів-робітництва в Європі, є учасником Віденського діалогу, Стокгольм-ського протоколу.. Все це фактично зруйновано.

Зараз не є метою поновити діа-лог і підписати, скажімо так, нову угоду про співпрацю та розуміння, головне добитися того, щоб раніше взяті на себе зобов’язання викону-валися. А цього наразі не відбува-ється. З огляду на це, навіщо підпи-сувати щось нове, що може запропонувати РФ? Щоб підтвер-дити амбітні плани Кремля? Якщо так, то ми побачимо наступні ро-сійські агресії, наступні російські війни і будемо вмирати вже ми. У Польщі ми дуже гарно розуміємо, що українські військові, які захи-щають Україну на Донбасі, боро-нять і нашу Батьківщину. Тому що апетит російської імперії можна зу-пинити збройними силами тих на-родів, які потрапили під загрозу бути з’їденими.

Тому Європа на сьогодні має бути зацікавлена не в підписані но-вих договорів/угод, а у виконанні РФ тих паперів, які на сьогодні є чинними. Не можна говорити про розвиток відносин чи поновлення діалогу з країною, де не виконують-ся взяті раніше на себе зобов’язання, адже існує велика ймовірність того, що наступні угоди в рамках так званого нового діалогу також бу-дуть спаплюжені.

Одначе змушений констатува-ти, що на жаль має місце феномен зростання втоми європейців від українського питання і, відтак, зниження опору деяких країн, які б хотіли відновити стратегічний діа-лог з Росією. Ряд країни мають еко-номічні проблеми у зв’язку із розі-рванням відносин, і вони хотіли б переглянути їх характер. Для інших країн - особливо деяких країн Схід-ної Європи та НАТО - українське питання є центральним і вони ка-тегорично проти такого послаблен-ня. Ситуація залишається непро-стою.

Інерція Саміту НАТО у ВаршавіГоловне за підсумками Саміту

НАТО у Варшаві це те, що ситуація у відносинах НАТО-РФ кардиналь-но змінилася. Саміт продемонстру-вав, що українське питання є для нас дуже важливим і відкрито об-говорювалося - як y політичному вимірі, так і на рівні експертів. Вперше відкрито було сказано, що

Має місце феномен зростання втоми європейців від українського

питання

26

ми хочемо підтримувати Україну. Ми – це означає Польща, країни Балтії, Румунія та НАТО загалом. І в цьому ми знайшли порозуміння. Однак успіх Польщі, Балтійських країн та Румунії на Варшавському саміті НАТО став можливий тільки тому, що Україна показала викрила справжнє обличчя Росії. До цієї пори була така думка Заходу, що Росія є противником розширення НАТО, але партнером у питаннях співробітництва з Європейським Союзом. А тут виявилося, що це не так. Імперські амбіції Росії - це не фобія Польщі та країн Балтії, а су-вора реальність.

На саміті ми вкотре відчули американську, канадську та бри-танську підтримку, а також певний резерв південних країн НАТО, які на сьогодні мають свої проблеми, пов’язані із санкціями проти РФ. Однак проукраїнська позиція, яка передбачає принцип територіаль-ної цілісності, принцип продо-вження санкцій проти Росії - не лише щодо Донбасу, але й щодо Криму, не може бути забутою.

Так, Росія сьогодні намагається розділити два питання - Крим та Донбас. Але все це - єдине питання, тому що пов’язане з російською агресією проти України і зруйну-ванням всіх міжнародних догово-рів, які Росія підписала впродовж останніх 25 років.

Все ж таки думаю, що стратегіч-ним підсумком Саміту НАТО в

Варшаві стало те, що в найближчо-му майбутньому не буде повернен-ня до тих відносин з РФ, які мали місце в нещодавньому минулому.

Так, у певних колах живе думка, що Європа може піти та зговір з РФ  — спокій в Прибалтиці в обмін на Україну. Однак не думаю, що це можливо. Головною причиною цьо-го є те, що відсутні гарантії, що Кремль навіть в цих умовах буде дотримуватися взятих на себе зобов’язань. Було б дуже наївно по-годжуватися на такі домовленості. Пройде 2-3 роки і ми знову опини-мося на межі конфлікту. До того ж ми не можемо приймати агресію в Україні, як щось звичайне, і робити вигляд, що нічого не сталося.

Окремим ключовим моментом є дискусії довкола надання Україні летальної зброї. Це питання є суто політичним. Моє власне приватне переконання, яке я неодноразово висловлював, полягає в тому, що Польща має надати допомогу своє-му сусіду, який зазнав збройного нападу. Він просить у нас зброю, яка буде використовуватися проти армії держави, що загрожує нашій незалежності. І це Польща має зро-бити з кількох основних причини: перша – геостратегічна (Україна за-безпечує непросування російської агресії на Захід), друга – економіч-на (якщо Українська Армія буде використовувати польське озбро-єння, є певна вигода для польсько-го оборонного промислового

Імперські амбіції Росії – це не фобія Польщі та країн Балтії, а сувора

реальність

27

комплексу), третя – моральна (з огляду на той принцип, що кожна нація, яка є нашим сусідом і яка бо-реться з московською імперією, має отримувати польську підтрим-ку).

Також в експертних колах ак-тивно мусується питання розколу в Європі - власне в НАТО і за лінією НАТО-ЄС. Якщо говорити про НАТО, то розколу тут відсутній. Якщо ж про ЄС - то ця фундація дійсно перебуває в багатовектор-ній кризі. Це зумовлено низкою чинників, що в основному крутять-ся навколо бажання країн зосеред-жуватися більше на внутрішніх проблемах, зменшення ролі над-державних політичних структур та їх регуляторної політики, зростан-ня ролі радикальних та популіст-ських партій та нерозуміння гли-бини загрози, що надходить з боку РФ і ролі в цьому України.

Політичний процес в ЄС є до-сить сильно заангажованим полі-тично. Як воно буде далі - покаже час.

Підсумки G-20. Український контекст

Важливим підсумком G-20 для України стало те, що Франція, ФРН та США продемонстрували, що пе-ремовини щодо України без її участі є безпредметними. Решта ж речей заходу були цілком передбачувані.

Деяким експертам навіть здало-ся, що РФ дещо вийшла з міжна-

родної ізоляції після останньої зу-стрічі, яка відбулася в Австралії. Однак це не зовсім так. Кремль вважав, що він діє на своєму полі, на території свого партнера (мова про Китай), з ким нібито склалися відносини і є певна підтримка. І це надало впевненості Путіну. Однак Кремль так і не може збагнути, що Китай його використовує для до-сягнення власних інтересів. КНР зацікавлений, щоб Росія була в конфлікті із Заходом, для того щоб відволікти європейців від проблем, які мають місце в Південно-Китай-ському морі. Роблячи ставку на Ки-тай, Москва робить фундаменталь-ну помилку.

Загалом же щодо глобальних прогнозів, то наразі немає чіткого переконання в тому, що всі світо-ві актори будуть діяти відповідно до своїх інтересів. Так, наприклад, Росія мала б піти з України і за-йнятися своїми справами. Однак цього не відбувається. До того ж не має чіткої впевненості в тому, хто завтра буде визначати політи-ку Європи та США. Попереду ви-бори в Сполучених Штатах, потім у Франції, пізніше в Німеччині. Не відомим залишається питання реальної спроможності Європи запобігти терористичним атакам, що зміщують погляди місцевого електорату в бік радикальних та проросійських партій. Невідомо, що буде на кордоні Сирії та Ту-реччини та як розвиватиметься

Кожна нація, яка є нашим сусідом і яка бореться з московською

імперією, має отримувати польську підтримку

Роблячи ставку на Китай, Москва робить фундаментальну помилку

28

ситуація у Великобританії після Brexit…

Єдине можна сказати впевнено, що на фоні всіх цих подій, які ма-ють непередбачуване завершення, Кремль націлений на досягнення власної стратегічної мети – зміни політичної еліти в Європі та США на власну користь. В залежності від того, які будуть результати вибо-рів, як реалізовуватиметься Brexit, а також як розвиватиметься ситуа-

ція в Німеччині, Іспанії, Франції та інших регіонах Європи, ми будемо бачити перспективу російської агресії. Якщо розкол поглиблюва-тиметься і Захід втратить єдність, ми матимемо перспективу справж-ньої війни. І тоді ніхто вже не буде думати про Донбас та Крим. Якщо ж Європа збереже єдність і зміни будуть незначними, ми матимемо зовсім іншу картину. Сподіваюсь – більш оптимістичну…

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 3 жовтня 2016

29

Доктрина Стимсона та територіальна цілісність України як механізм реалізації національних інтересів США

Валерій Рябих,Член Експертної ради з питань національної безпеки при ЦДАКР

21 вересня 2016 р. Палата пред-ставників Конгресу США одно-стайно схвалила законопроект H.R. 5094 “Про підтримку стабіль-ності і демократії в Україні”. Одразу велика кількість оглядачів та екс-пертів прокоментувала цей факт, зосередившись переважно саме на забороні визнання Сполученими Штатами анексії Російською Феде-рацією Криму та питанні надання допомоги Україні летальними обо-ронними системами озброєнь. При цьому можна було спостерігати ве-лику кількість діаметрально про-тилежних думок стосовно мети, змісту, та правових механізмів, пе-редбачуваних Законопроектом, в залежності від того, чиї інтереси

представляли коментатори. Ціл-ком природно, що українські ко-ментатори зосередились на тих ас-пектах, які мають важливі наслідки для нашої країни та які повинні сприяти відновленню її територі-альної цілісності, що було поруше-но в зв’язку з агресією Російської Федерації. В свою чергу російські коментатори, а також представни-ки вже не настільки чисельної, як хотілось би кремлівським страте-гам, проросійської п’ятої колони в Україні та Європі зосередились саме на аспекті надання США Укра-їні летальної зброї, акцентуючи такі коментарі красномовними за-головками типу «Лицензия на убийство. Конгресс США дал до-

30

бро на летальное оружие для Украины». А сумнозвісний своїми неадекватними «експертними» оцінками Сергій Марков, який по-зиціонує себе як директор цілого російського «Інституту політич-них досліджень» взагалі заявив про те, що «це закон про заохочен-ня масових військових злочинів і геноциду російського народу». А даремно, бо, якщо відсторонитись від емоцій та проаналізувати ре-тельно текст Законопроекту H.R. 5094 “Про підтримку стабільності і демократії в Україні” через при-зму спадковості зовнішньої полі-тики США, то можна віднайти не мало значущого, що не знайшло відображення в експертних ко-ментарях, але може бути знако-вим – не тільки для України, але й для майбутнього РФ.

Тож від початку – назва закону. Окрім згаданої “Про підтримку стабільності і демократії в Украї-ні” (‘‘Stability and Democracy for Ukraine Act’’, цей законопроект та-кож має назву «Повстаньмо за Україну» (‘‘STAND for Ukraine Act’’- де використовується абревіа-тура від загальної назви STability ANd Democracy). Обидві назви за-кону є красномовними та відобра-жають всі нюанси політики США як стосовно оцінки російської агресії проти України та її наслід-ків для інтересів США та світопо-рядку вцілому, так і ролі і місця нашої країни як ключового

суб’єкта міжнародних відносин на даному етапі.

В статті 2 Закону визначено основи «української» політики США. Всі формулювання тут є не-двозначними і красномовним і ви-значають у якості пріоритету «на-дання подальшої підтримки українській владі у відновленні су-веренітету і територіальної ціліс-ності держави для стримування, відвернення та недопущення росій-ської агресії шляхом запроваджен-ня комплексних та скоординованих із союзниками та партнерами зу-силь, що включають санкції, дипло-матію та допомогу народові Украї-ни, у тому числі летальними оборонними системами озброєнь, з метою зміцнення демократії, розви-тку вільної ринкової економіки та для реалізації права на самозахист».

У якості додаткових елементів політики США з підтримки Украї-ни визначається два таких:1. використовувати свій голос, го-

лосування та вплив на міжнародних форумах, щоб спо-нукати інших надати допомогу Україні, подібну до тої яку визна-чено в зазначеному законі для США;

2. забезпечити умови, за яких будь-яке відповідне полегшення санкцій для Російської Федерації залежало б від своєчасного, по-вного і такого, що піддається перевірці виконання Мінських домовленостей, особливо в

31

частині відновлення Україною повного контролю над своїм східним кордоном з Російською Федерацією.Тож, коли цей законопроект

стане законом Україна може споді-ватись не тільки на вирішення по-точного конфлікту з РФ, але й на унеможливлення подібних кон-фліктів в в конкретно взятій части-ні Планети в майбутньому. З яких причин – це може кожен уявити собі після остаточного ознайом-лення з законопроектом та хоча б невеликим уявленням про історич-ні приклади застосування подібних інструментів реалізації національ-них інтересів США.

З огляду на це, ще більш ціка-вою є змістовна частина закону.

Якщо говорити про сутність змістової частини законопроекту в цілому, то основним його спряму-ванням є прагнення американ-ських законодавців затвердити на рівні федерального законодавстві різноманітні підзаконні акти – так звані виконавчі накази (Executive Orders), які були відпрацьовані в США у відповідь на агресивну по-літику РФ по відношенню до Укра-їни і визначали санкції проти РФ та заходи з підтримки України. В за-конопроекті передбачено механізм який пов’язує можливість полег-шення санкцій, що були введені проти РФ у зв’язку з її агресією проти України в залежності від її дій по припиненню конфлікту з

Україною, в тому числі в контексті окупації частини Донбасу. Цей ме-ханізм передбачає , що санкції, за-проваджені проти РФ за спробу анексії Автономної Республіки Крим залишатимуться чинними “…до тих пір, поки Президент США не надасть Конгресу свідчення про відновлення суверенітету України над Кримом”. При цьому будь-яке полегшення санкцій проти РФ за-лежатиме від своєчасного, повного та доведеного виконання нею Мін-ських домовленостей, насамперед у частині, що стосується відновлен-ня Україною контролю за всім схід-ним державним кордоном з РФ у зоні конфлікту.

Крім того, законопроект за-тверджує у якості політики США по відношенню до Криму «політи-ку невизнання», яка була ними успішно використана у відносинах з мілітаристськими режимами і увійшла до історії міжнародного права та дипломаті як Доктрина Стимсона (англ. Stimson Doctrine).

Останній раз дієвість політики невизнання була продемонстрова-на на прикладі окупованих в 1940 році Радянським Союзом Прибал-тійських країн – Естонії, Латвії та Литви. Хоча заходи цієї політики тривали майже 52 роки, вони неу-хильно призвели до розвалу голов-ного геополітичного ворога США – Радянського Союзу. І процес руйнування радянської імперії розпочався саме з виходу з СРСР

32

Прибалтійських країн, а якщо бути більш точним – саме з окупації СРСР Естонії, Латвії та Литви і за-вдяки неухильному дотриманню США Доктрина Стимсона.

Слід відзначити, що Доктрина Стимсона була обрана тодішнім ке-рівництвом США у якості одного з основних невійськових засобів у протистоянні з СРСР. На відміну від США, радянське керівництво в стратегії протистояння зі своїм за-океанським візаві зробило ставку на військові засоби, що неминуче призвело до поразки – через висна-ження ресурсів в «гонці озброєнь».

«Політика невизнання», яка за-тверджується законопроектом H.R. 5094 по відношенню до окуповано-го Росією Криму спрямована на по-дальше розширення існуючих санкцій США проти Росії шляхом створення більш жорстких умов для можливості ухилення від їх дії і регулярного звітування про діяль-ність зарубіжних фінансових ін-ститутів, які незаконно контролю-ють державні активи України в Криму.

Законопроект передбачає, що «жодне державне відомство США не повинно вживати будь-яких дій прямих або опосередкованих, які б передбачали визнання сувереніте-ту Росії над Кримом, його повітря-ним простором, або територіаль-ними водами». Окрім того закон прямо забороняє Управлінню з ви-давництва урядових документів

(Government Publishing Office) дру-кувати будь-який офіційний доку-мент із зазначенням Криму в складі Російської Федерації.

Особливе значення має пропи-сане в законопроекті положення про обов’язкове застосування по-ложень закону про контроль над експортом озброєнь (Arms Export Control Act) що передбачає меха-нізми впливу на всі країни-члени НАТО з ціллю недопущення надан-ня ними РФ (доки ця країна «силою здійснює окупацію території Украї-ни») оборонного обладнання та послуг, що містять технології та/або компоненти з США. При цьому відповідні органи США зобов’язуються здійснювати контр-оль і своєчасно виявляти можливі факти надання членами НАТО Ро-сії обладнання та послуг воєнного призначення.

Тут слід відзначити, що навряд чи в жодній країні НАТО можна знайти «оборонне обладнання або послуги», які тим чи іншим чином не містять «технології США». А в разі, якщо таке щось і знайдеться, то навряд чи хтось в країнах НАТО зможе набратись рішучості мати з цього приводу інше бачення – без ризиків економічних, політичних та інших наслідків для себе…

В Законопроекті також відчутне прагнення американських законо-давців розширити сферу дії так званого Закону Магнітського до буд-яких територій, що окуповані,

33

або контролюються РФ іншим чи-ном – зокрема Абхазії, Криму, Пів-денної Осетії і Придністров’я, де російські військові фізично при-сутні, а також тих територій, які можуть контролюватися невій-ськовими засобами.

Слід відзначити, що законопро-ект скеровує дії адміністрації США на спільну роботу з керівництвом України по створенню міжнарод-ного консорціуму для управління приватними інвестиціями в Украї-ну за рахунок мінімізації і об’єднання політичного ризику для потенційних приватних інвес-торів. Це може мати таку собі осо-бливу форму міжнародного стра-хування ризиків потенційних інвесторів (під гарантії США) і за-безпечити прихід в Україну потуж-них міжнародних корпорацій з їх капіталами. А це вже, своєю чер-гою, сприятиме скорішому пере-творенню нашої країни на одну з найпотужніших економік Світу.

Що стосується більш широкого впливу на простір довкола України, то законопроект H.R. 5094 зобов’язує зовнішньополітичне ві-домство США «розробити і впро-вадити Стратегію реагування на дезінформацію та пропагандист-ські зусилля Кремля, що спрямова-ні на російськомовні райони в кра-їнах, що межують з Росією (далі - Стратегія».

Зазначена Стратегія має перед-бачати:

1. Розробку заходів у відповідь на пропаганду і кампанії з дезін-формації, як елементів триваю-чої в Україні кризи, зокрема:

• сприяння нарощуванню можли-востей українських військових по документуванню всього, що відбувається в зоні конфлікту і поширення інформації в режимі реального часу;

• сприяння підвищенню можли-востей по веденню телетрансля-ції з наземних телевізійних пере-давачів на території Східної України;

• проведення заходів з медіа-осві-ти посадових осіб уряду України.

2. Встановлення партнерських від-носин з урядами країн-партне-рів і організаціями приватного сектору, з метою забезпечення телерадіомовних компаній що ведуть трансляції в районах ком-пактного проживання росій-ськомовного населення, що меж-ують з Російської Федерацією.

3. Здійснення оцінки ступеню впливу РФ на політичні партії, фінансові установи, засоби ма-сової інформації та інші органі-зацій, які намагаються здійсню-вати політичний вплив і вплив на громадську думку на користь політики Росії Федерації по всій Європі.Також законопроект встанов-

лює підзвітність Державного се-кретаря США з питань підготовки та реалізації Стратегії Комітету у

34

закордонних справах та Комітету у справах збройних сил Палати пред-ставників та Комітету із зовнішніх зв’язків та Комітету з питань збройних сил Сенату США.

Ці положення матимуть ключо-ве значення, як для України, так і для решти країн, що межують з РФ, зокрема таких країн, як Азербай-джан, Вірменія, Казахстан, та ре-шти пострадянських країн, що по-терпають від агресивної російської пропаганди, не маючи нічого адек-ватного, щоб можна було протиста-вити їй на захист власних інтересів.

Крім того, це має сприяти ство-ренню надійних механізмів проти-дії російські пропаганді в країнах Європи та в самих США, які, як не-щодавно виявилось, теж відчува-ють намагання РФ впливати навіть на результати виборів в цій країні.

Слід зазначити, що тим, що зако-нодавці в США віддають пріоритет відпрацюванню Стратегії реагуван-ня на дезінформацію та пропаган-дистські зусилля Кремля – на пере-вагу питанню надання Україні летальної зброї (що не виключається у якості крайньої міри) підтверджу-ються послідовність та спадковість політики США, яка велась по відно-шенню до СРСР. Тут знову США від-дають пріоритет невійськовим засо-бам – на відміну від РФ, яка зосередилась на створенні на захід-ному напрямку потужних стратегіч-них угруповань та перетворила оку-повані території Донбасу та Криму

на найбільш мілітаризовані терито-рії не тільки Європи, а й усієї Плане-ти. З огляду на це можна собі і кінце-вий результат цих стратегій і кінцеві наслідки для одного з «гравців».

Однак, мабуть, найважливішим з усього, що передбачає законопро-ект – є те, що в ньому закладається механізм, який би забезпечував по-слідовність американської політики з підтримки України у її протисто-янні з РФ і унеможливлюва зміну цієї політики в залежності від того, хто стане президентом США. Бо відмінити дію закону це зовсім не те, що відмінити дію виконавчого наказу (по суті – розпорядження колишнього президента).

Сподіваємось на швидке прохо-дження Законопроекту через се-натські комісії (де він вже перебу-ває з 22 вересня цього року), схвалення його Сенатом та підпи-сання президентом США.

Всі підстави для цього є, бо зако-нопроект H.R. 5094 “Про підтримку стабільності і демократії в Україні” підтримують в рівною мірою як представники Демократичної, так і Республіканської партії, що є гар-ним відображенням двопартійного консенсусу в США щодо підтримки України у протистоянні із РФ.

Бо «Повстаньмо за Україну» – не просто слоган, обраний у якості назви одного з чергових законо-проектів США, а основний лейтмо-тив політики США по реалізації власних національних інтересів.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 3 жовтня 2016

35

Эта статья основана на сопостав-лении трёх сообщений российской прессы и фактов, касающихся разви-тия вооружённых сил (ВС) России сейчас и в перспективе: о создании дивизии береговой обороны на Чу-котке, бригады морской пехоты в Ка-спийской флотилии и дивизии даль-ней авиации в составе воздушно-космических сил (ВКС). Эти соединения разных видов ВС в некоторой степени связаны между собой и их создание достаточно опре-делённо характеризует направления этого развития (включая и сопряжён-ный с ним пропагандистский аспект).

Тайна чукотской дивизииНа коллегии МО России, про-

шедшей 23 августа 2016 г, министр

обороны С. Шойгу сообщил, что к 2018 г на чукотском направлении будет сформирована новая дивизия береговой обороны (ДБО). Диви-зия, как сказал министр, станет важным звеном создаваемой еди-ной системы обороны малонаселен-ных районов побережья страны  — от юга Приморья до Кольского полуострова. Возможно, что она во-йдет в состав Тихоокеанского фло-та. То есть, ВС России приступят к созданию крупного воинского сое-динения рядом с территорией США – от штата Аляска российскую дивизию будет отделять только Бе-рингов пролив, имеющий в самом узком месте 86 км.

Сегодня дивизий береговой обороны в ВС России нет, отсут-

Аналітичні розробки

Тайна чукотской дивизии, загадка каспийской бригадыи «длинная рука» российского руководства

Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР

36

ствует и их штат. Единственное по-добное российское соединение сто-ит в Крыму – это 126-я отд. бригада береговой обороны (ОбрБО) Чер-номорского флота. Но бригада это не дивизия – её боевые возможно-сти значительно меньше, как и со-став [1, 2].

Экскурс в историю. Ранее в ВС России был очень недолгий и не особенно удачный опыт создания дивизий береговой обороны в со-ставе ВМФ СССР. В 1989 г в период подготовки к заключению Догово-ра об ограничении вооруженных сил в Европе (ДОВСЕ) ГШ ВС Рос-сии попытался спасти от сокраще-ния 4 мотострелковые дивизии (МСД) СВ, заранее передав их

ВМФ, который под условия ДОВСЕ не подпадал.

Так 3-я гв. МСД (Прибалтий-ский ВО, Клайпеда) была переиме-нована в 3-ю гв. ДБО Балтийского флота (БФ). На Тихоокеанском флоте (ТФ) таким же образом поя-вилась 40-я ДБО (Владивосток), на. Северном флоте (СФ) – 77-я ДБО (Архангельск), а на Черноморском флоте (ЧФ) – 126-я ДБО (Симферо-поль).

Штатная численность личного состава, количество вооружений и военной техники (ВВТ) в этих сое-динениях не изменились (см. табл. 1) [3]. Они остались типовыми МСД советских СВ, только вся их артиллерия была буксируемой.

Состав и ВВТ 77-я гв. ДБО СФ 3-я гв. ДБО БФ 126-я ДБО ЧФ 40-я ДБО ТФПолки береговой обороны 215-й, 218-й, 481-й 9-й, 273-й, 287-й 98-й, 110-й, 361-й 3-й, 231-й, 411-йТанковый полк 149-й 277-й 257-й 141-йАртполк 51-й 22-й 816-й 173-йЗенитно-ракетный полк 1064-й 1096-й 1170-йОтд. танковый б-н 125-й 128-й 127-йОтд. ПТ д-н 1271-й 1301-й +Отд. ракетный д-н 199-йОтд. развед. б-н 794-й 86-й 103-й +Танки 271 Т-80Б 271 Т-72А 271 Т-64А/ББМП - 320 БМП-1/2 и БРМ-1К 321 БМП-1/2 и БРМ-1КБТР 787 МТ-ЛБ и МТ-ЛБВ 153 БТР-70/60ПБ 163 БТР-70/60ПБГаубицы 72 Д-30, 62 2А65 Мста-Б 72 Д-30, 66 2А65 Мста-Б 72 Д-30, 70 2А65 Мста-БРСЗО 18 БМ-21 Град 18 БМ-21 Град 18 БМ-21 ГрадЗСУ ЗСУ-23-4 Шилка ЗСУ-23-4 Шилка ЗСУ-23-4 ШилкаЗРК Стрела-10 Стрела-10 Стрела-10

Таблица 1

37

Ранее этим 4-м дивизиям тоже ставилась задачи береговой оборо-ны: оборона морского и океанского побережья, борьба с вражескими десантами и готовность к соб-ственному десантированию на вра-жеский берег во втором эшелоне, вслед за морской пехотой. Но в 1993 г была расформирована 3-я гв. ДБО, в 1994 г – 77-я гв. и 40-я ДБО, а в 1996 г – 126-я ДБО [3]. Однако перед этим ещё с 1983 г на Чукотке стояла 99-я МСД СВ, выполняю-щая сходные задачи. А задолго до этого, после Второй Мировой вой-ны, на Чукотке дислоцировалась целая армия.

14-я общевойсковая армия или десантная армия вторжения. Впер-вые соединения СВ СССР появи-лись на Чукотке в 1945 г. 126-й лег-кий горно-стрелковый корпус (в/ч 31815) в августе 1945 г был пере-дислоцирован из Карпат в Примо-рье. Он находился в районе г. Артё-ма, войдя с 25 августа в состав 1-го Дальневосточного фронта, но в боях не участвовал, находясь в ре-зерве.

Осенью 1945 г корпус в полном составе (10 тыс. чел.) был переве-зен кораблями на Чукотку, где в июне 1948 г обращён на формиро-вание 14-й общевойсковой армии. В составе корпуса имелись 3 горно-стрелковые бригады (31-я, 32-я и 72-я).

В июне 1948 г для осуществле-ния предполагаемого (в случае во-

йны) вторжения на Аляску на Чу-котке на базе 126-го корпуса была сформирована 14-я общевойсковая армия (десантная). Задачей армии было – в случае нападения США на Советский Союз высадиться на Аляске и нанести ответный удар. Поэтому его солдаты помимо обо-роны отрабатывали длительные марши на лыжах и автомобилях с целью форсировать Берингов про-лив по льду. Видимо, предполагал-ся захват Аляски, а относительно дальнейших действий армии моя фантазия буксует.

В состав 14-й армии были вклю-чены созданные тогда же: • 116-я стрелковая дивизия (в/ч

01535 – бывшая 31-я горно-стрелковая бригада, п. Ана-дырь) – в составе 209-й, 227-й и 270-й стрелковые полки, 403-й артполк, 76-й отд. танковый б-н, 73-й отд. сапёрный б-н, 305-й отд. зенитно-артиллерийский д-н и пр.;

• 117-я стрелковая дивизия (в/ч 42206 – бывшая 32-я горно-стрелковая бригада, п. Уреми) – в составе 216-й, 272-й и 308-й стрелковые полки, 405-й арт-полк, 86-й отд. танковый б-н, 74-й отд. сапёрный б-н, 465-й отд. зенитно-артиллерийский д-н и другие части;

• 121-я стрелковая дивизия (в/ч 12588 – бывшая 72-я горно-стрелковая бригада, бухта Про-видения) – в составе 220-й, 305-й

38

и 364-й стрелковые полки, 412-й артполк, 88-й отд. танковый б-н, 79-й отд. сапёрный б-н, 622-й отд. зенитно-артиллерийский д-н и другие части. Эти дивизии содержались по

особому штату, отличавшемуся от штата типовой стрелковой диви-зии отсутствием танкосамоходно-го полка (в наличии танковый б-н) и противотанкового артиллерий-ского д-на, а также иными особен-ностями.

В составе армии имелись также 2 отд. пушечных артполка (1221-й и 1222-й), 280-й отд. инженерно-са-пёрный б-н и части связи – 2 отд. линейных б-на связи (187-й и 493-й) и 2 отд. роты связи (687-я и 1252-я).

Кроме того, чуть позже, в 1949 г, в состав армии вошла 95-я смешан-ная (с 1952 г – истребительная) авиационная дивизия (в/ч 10202), она прибыла в Анадырь 8 октября 1952 г. с Сахалина в составе двух авиаполков (911-го истребительно-го и 214-го авиатранспортного).

В 1949 г у Советского Союза появилась своя атомная бомба и средство ее доставки (бомбарди-ровщик Ту-4, копия американско-го B-29). И 14-я армия начала строить аэродромы подскока на базе площадок, оставшихся от авиатрассы «Аляска-Сибирь», по которой союзники-американцы перегоняли для воюющей Красной Армии ленд-лизовские боевые са-молёты….

После смерти Сталина, в мае 1953 г 14-я армия была расформи-рована: на Чукотке осталась 8-я отд. стрелковая бригада, созданная на базе 121-й стрелковой дивизии (существовала уже как мотострел-ковый полк до 1990-х гг. в составе 99-й МСД) [4, 5]. Впоследствии на Чукотке дислоцировались соедине-ния разных видов ВС СССР, но наибольший интерес для нас, есте-ственно, представляет 99-я мото-стрелковая дивизия.

Причины дислокации 99-й ди-визии на Чукотке. Восьмидесятые годы были временем холодной во-йны. США активно разворачивали в Европе комплексы ракет средней дальности (РСД) «Першинг-2», СССР – комплексы РСД-10 «Пио-нер». Дальность стрельбы послед-них с РГЧ составляла 4,6 тыс. км, КВО 550 м, ракета 15Ж45 несла 3 боевых блока по 150 кТ с индиви-дуальным наведением. Пуск раке-ты мог быть произведён из специ-ального укрытия на основной позиции из хранилища с раздвиж-ной крышей, или с одной из подго-товленных полевых позиций – бе-тонной стартовой площадки. Из-за малого подлётного времени, ника-кая ПРО среагировать на эти раке-ты не могла. В определённой безо-пасности ощущали себя только США, долететь до которых совет-ским ракетам «Пионер», размещён-ным в европейской части СССР, не давало большое расстояние.

39

И тогда советское руководство решило нацелить РСД «Пионер» не только на Западную Европу, но и на США. Тогда подлетное время на-ших ракет средней дальности с ядерными боеголовками к их горо-дам становилось примерно таким же, как с ФРГ к Москве и Ленингра-ду. Для этого комплексы «Пионер» решили поставить на Чукотку. Естественно, оттуда они могли до-лететь только до Аляски и до самых северных штатов. В зону пораже-ния ракет «Пионер» входили аме-риканские радиолокационный пост Клир системы предупрежде-ния о ракетном нападении (СПРН) «Бимьюс» на Аляске, РЛС СПРН «Кобра Дейн» на острове Шемия, РЛС СПРН «Паркс» в штате Север-ная Дакота, а также база атомных ракетных подводных лодок ВМС США Бангор близ Сиэтла.

Подвижный грунтовой ракет-ный комплекс «Пионер» (д-н, 3 подвижные ПУ 15У106 с ракетами 15Ж45) прибыл на Чукотку и встал в прочные подземные укрытия. Но для защиты от диверсантов, для обороны от удара воздушного и морского десанта через Берингов пролив ракетчикам нужна была надежная оборона. В нее и поста-вили 99-ю МСД, срочно передисло-цированную на Чукотку в 1983-1984 годах. Её боевой задачей была также защита и оборона трёх аэро-дромов подскока: стратегического в Анадыре (его ВПП длиной 3,5 км

мог принимать самолеты любого класса), а также ещё двух на мысе Шмидта и в Провидении, ВПП ко-торых выдерживали самолёты ве-сом в 60 т. На этих аэродромах дис-лоцировалась истребительная и штурмовая авиация, а аэродром в Анадыре был базой для бомбарди-ровщиков Ту-22М3 и Ту-95МС. На территории военного городка Гу-дым, где был штаб 99-й МСД, нахо-дилась ядерно-техническая база (специальный объект «С» или «Пор-тал»), где хранились ядерные бомбы и боеголовки для ракет стратегиче-ского назначения. Бомбардировщи-ки приземлялись в Анадыре, доза-правлялись топливом, на них подвешивались ядерные бомбы и они отравлялись на воздушное па-трулирование границ США.

С 1986 г боевых самолетов, ком-плексов «Пионер» (согласно дого-вору о РСМД) и ядерного оружия в этом районе уже не было, но задача охраны и обороны аэродромов осталась. А в специальном объекте «Портал» размещался боекомплект 99-й МСД, многократно превыша-ющий все ее разумные потребно-сти [2].

99-я МСД (в/ч 12746) в 1997 г имела 4 мотострелковых полка (МСп, в т.ч. 1324-й и 1325-й), зе-нитно-артиллерийский д-н, отд. б-н связи, 5 рот (разведки, инже-нерно-саперная, ремонтная, мате-риально-технического обеспече-ния и медицинская).

В зону поражения ракет «Пионер» входили американские радиолокаци-

онный пост Клир системы пред-упреждения о ракетном нападении

(СПРН) «Бимьюс» на Аляске, РЛС СПРН «Кобра Дейн» на острове

Шемия, РЛС СПРН «Паркс» в штате Северная Дакота, а также база атомных ракетных подводных

лодок ВМС США Бангор близ Сиэтла

40

Дивизия имела штаб в п. Гудым (в нескольких десятках км от Ана-дыря), там же находились два МСп и дивизионные подразделения. Другие два МСп располагались в бухте Провидения (с противопо-ложной стороны Анадырского за-лива) и на мысе Шмидта (на берегу Чукотского моря, Северный Ледо-витый океан). В т.ч. в дивизии был 1324-й МСп (2-й городок за Гуды-мом) включавший 4 б-на (3 мото-стрелковых и танковый), артд-н, подразделения обеспечения. Всего в полку было до 250 ед. ВВТ (40 тан-ков Т-55, 120 МТ-ЛБ, 18 130-мм пу-шек М-46, ЗУ-23, автомобили и др.). 1325-й МСп (в/ч 07128, Гудым) имел такую же организацию. В полку было 40 танков Т-54/55, 120 МТ-ЛБ, 82-мм автоматические миномёты 2Б9 «Василёк», 18 152-мм пушек 2А36 «Гиацинт-Б», ЗУ-23, ЗРК «Стрела-10», автомобили и др.)

Дивизия имела до 1500 ед. уста-ревшего ВВТ: танки Т-55, МТ-ЛБ, 82-мм миномёты 2Б9, 122-мм гау-бицы М-30, 130-мм пушки М-46 и 152-мм пушки 2А36, ЗУ-23 и ЗРК «Стрела-10», автомобили и др. Это было соединение сокращённого со-става. Вместо 14 тыс. военнослужа-щих по штатам военного времени и 8 тыс. – мирного, в ней было до 1,5 тыс. чел. в т.ч. св. 300 офицеров.

В реальности развернуть диви-зию до штатов военного времени, собрать резервистов, подготовить из них боеспособные роты, бата-

льоны и полки не было никакой возможности – для этого надо как минимум два месяца и до тысячи самолето-вылетов. Где взять столь-ко транспортной авиации, и какой противник позволит столько вре-мени собирать и готовить такие силы?!

Захватывать аэродромы про-тивник тоже вряд ли станет – в этом нет никакого смысла. Амери-канцам надо только пустить кры-латые ракеты, как они это делали во время войны в Персидском за-ливе, на чукотские котельные (в сумме 8 печей) и весь личный со-став 99-й МСД, и не только её, за-мёрзнет через пару дней.

Министр обороны России И.  Родионов откровенно признал, что с военной точки зрения при-сутствие на Чукотке 99-й МСД не имело никакого смысла. Девять ме-сяцев в году там стоит крайне суро-вая зима с глубоким снежным по-кровом, в котором танки не могут передвигаться, а в короткое лето наступает распутица и танки тоже увязают.

Расформировать дивизию соби-рались ещё в 1995 г, когда мини-стром обороны был П.Грачёв, затем ещё раз, уже при И.Родионове. Но это не удалось сделать, поскольку резко возражали губернаторы Чу-котки (дивизия обеспечивала насе-ление края работой). Против рас-формирования были и офицеры дивизии, которым год службы счи-

Министр обороны России И.Родио-нов откровенно признал, что с

военной точки зрения присутствие на Чукотке 99-й МСД не имело

никакого смысла

41

тался за два, к тому же они получа-ли в ней полтора оклада. Расфор-мировать 99-ю МСД удалось только в 2002 г [6, 7]. Интересно, что часть МТ-ЛБ дивизии была перевезена в Каспийск (у Каспийского моря!) и пошло на формирование 77-й отд. бригады морской пехоты [8].

Восстановление гарнизонов на Чукотке в наше время началось с аэродрома Анадырь, который в 2014 г снова стал аэродромом по-скока для стратегических ракето-носцев Ту-95МС и Ту-160, регуляр-но прилетающих сюда в последнее время из авиабаз в Энгельсе и Украинке. Поэтому дивизию на Чу-котке теперь планируют опять воз-родить (только не мотострелковую, а береговой обороны). Хотя номер её может быть и 99-й – в нынешней российской армии чтут подобные традиции.

Зачем она нам в тех краях, где почти никогда ни наступать, ни обороняться невозможно? Россий-ские военные эксперты мотивиру-ют это тем, что ВС США содержит на Аляске ряд важнейших военных баз. Прежде всего, базу ВВС Эль-мендорф под Анкориджем, на ко-торой дислоцированы не только самолеты, но и командование 11-й воздушной армии ВВС США и Аляскинской зоны НОРАД. Рядом, в Форт Ричардсон, дислоцируется 4-я бригадная тактическая группа американской 25-й пехотной диви-зии. Главное, конечно, авиабаза.

Отсюда, из обогреваемых ангаров, взлетают американские новейшие истребители 5-го поколения F-22 Raptor для перехвата российских стратегических ракетоносцев, воз-обновивших регулярные патруль-ные полеты по самой кромке запо-лярных американских границ.

Российские эксперты предпола-гают, что на Чукотке под прикры-тием дивизии береговой обороны вскоре окажутся еще и российские ОТРК «Искандер-М», и в случае войны, F-22 могут быть уничтоже-ны на земле и не успеют с перехва-том российских бомбардировщи-ков, а американские станции предупреждения о ракетном напа-дении будут внезапно выведены из строя [2].

Новая дивизия береговой обо-роны. Вернёмся, однако, к дивизии береговой обороны, которую пла-нируется создать на Чукотке в 2018 г. Один из экспертов сразу заметил, что из контекста заявления С. Шой-гу вовсе не следует, что данная ди-визия будет общевойсковой. Ско-рее, по его мнению, планируется формирование соединения берего-вых ракетно-артиллерийских и других береговых частей в регионе Чукотки и Камчатки [1]. Другие эксперты предполагали, что новая дивизия будет подобна 18-й пуле-мётно-артиллерийской дивизии ТФ на Курильских островах, или представлять собой совокупность 40-й отд. бригады морской пехоты

Российские эксперты предполага-ют, что на Чукотке под

прикрытием дивизии береговой обороны вскоре окажутся еще и

российские ОТРК «Искандер-М», и в случае войны, F-22 могут быть

уничтожены на земле и не успеют с перехватом российских бомбарди-

ровщиков, а американские станции предупреждения о ракетном напа-дении будут внезапно выведены из

строя

42

и 520-й береговой ракетно-артил-лерийской бригады.

Однако дальнейшие сообщения указывали на общевойсковой ха-рактер дивизии, а именно – что в её состав войдет несколько мото-стрелковых арктических батальо-нов на 4-колёсных и 6-колесных квадроциклах. Задача новых уни-кальных подразделений – вести па-трулирование побережья и не до-пустить высадки вражеских диверсантов. В случае масштабно-го штурма берега морской пехотой противника арктическая пехота быстро выдвинется на угрожаемое направление и с ходу примет бой.

Согласно источникам в МО России, принципиальное решение о создании батальонов на квадро-циклах уже принято. Правда, пока в МО ещё решают, сколько необхо-димо новых подразделений, чтобы гарантированно прикрыть берего-вую линию Чукотки, а также на ка-ких мотовездеходах арктические пехотинцы будут выполнять по-ставленные задачи. В настоящее время испытания квадроциклов нескольких типов успешно прове-дены в 80-й арктической бригаде. Хотя, на первый взгляд более ло-гично посадить мотострелков на снегоходы, но действовать они бу-дут в прибрежной зоне, где снег не-глубокий, зато много камней. К тому же, на Чукотке бывает корот-кое лето, когда сходит снег и снего-ходы бесполезны. В ВС развитых

стран квадроциклы активно ис-пользуются в горнострелковых формированиях и в воздушно-де-сантных войсках.

Независимый военный эксперт А.Хлопотов сообщил, что такие машины есть у российских спецна-зовцев. В настоящее время фирмы-производители квадроциклов по-мимо двух- и одноместных моделей мотоциклетного типа предлагают мотовездеходы, напоминающие багги, способные перевозить 4-х человек и до 500-600 кг груза в ба-гажнике. Именно такие квадроци-клы с багажниками уже сотнями закупаются ВС других стран. По словам эксперта, в России рынок квадроциклов достаточно развит, и у МО есть возможность выбрать подходящие модели. Наиболее мас-совые и надежные мотовездеходы на российском рынке представля-ют фирмы Yamaha и BRP, но их тес-нят российские производители, в частности «Русская механика», ко-торая выпускает снегоход АС-1 и мотовездеход АМ-1, недавно по-ставленные на вооружение ВС Рос-сии. Базой для создания армейско-го снегохода послужила модель «Тайга Патруль 551 SWТ», а мото-вездехода – модель РМ 500-2. На последний может устанавливаться 7,62-мм пулемёт ПК, 30-мм автома-тический гранатомёт АГ-30 и пере-возиться 82-мм миномёт 2Б24.

О боевых возможностях совре-менных квадроциклов говорит и

43

то, что экипаж 4-местного мотовез-дехода американской 82-й ВДД, по-мимо личного стрелкового ору-жия, вооружен 7,62-мм пулеметом и гранатометом «Карл Густав». В багажнике и салоне машины раз-мещены несколько одноразовых гранатометов и ПТРК «Джавелин» с запасом ракет. А на 6-колесных квадроциклах американские де-сантники перевозят минометы с запасом мин, ПЗРК, автоматиче-ские гранатометы и т.д.

В настоящее время российские мотострелки передвигаются и во-юют на БМП-2 и БМП-3, а также на БТР-80 и БТР-82. Но арктические пехотинцы пока единственной в ВС Росси 80-й арктической мото-стрелковой бригады передвигают-ся на тягачах МТ-ЛБ и двухзвен-ных тягачах ДТ-10/30 «Витязь», имеющих высокую проходимость.

Военный историк Д.Болтенков считает, что арктическая рота на квадроциклах, видимо, будет иметь меньше личного состава, чем со-временная российская мотострел-ковая рота, насчитывающая 90-100 военнослужащих и 12–13 боевых машин. Поэтому не исключено, что во вновь сформированной диви-зии также будут и «тяжеловоору-женные» арктические батальоны на МТ-ЛБ. Задача подразделений на квадроциклах будет заключать-ся в патрулировании береговой ли-нии и уничтожении диверсантов противника. В случае же высадки

десанта морской пехоты стрелкам надо будет нанести врагу макси-мальные потери, удержав его на месте и не позволив прорваться вглубь территории, пока не подой-дут другие части и подразделения с более серьезным вооружением.

По словам эксперта, хотя идея о высадке полноценного морского де-санта на Чукотке на первый взгляд выглядит несколько фантастично, но на самом деле такой сценарий развития ситуации вполне возмо-жен. В случае гипотетической вы-садки морского и воздушного де-сантов со стороны Аляски через Берингово и Чукотское моря про-тивнику даже не нужны десантные корабли и авианосцы. Настолько там незначительные расстояния между двумя берегами, – полагает эксперт [9].

Предполагаемый облик буду-щей дивизии береговой обороны описан ниже. Видимо, по организа-ции она будет подобна 99-й МСД – тоже 4 полка береговой обороны, которые будут дислоцироваться там же, где стояли полки 99-й МСД, и прикрывать 3 аэродрома подско-ка в Анадыре, Провидении и на Мысе Шмидта. Попутно патрули дивизии на снегоходах и квадроци-клах должны патрулировать побе-режье полуострова Чукотка – зада-ча явно непосильная для дивизии (там св. 1600 км!). Чтобы её решить, и армии мало. С этой задачей го-раздо эффективнее справились бы

44

патрульные самолёты, вертолёты и БЛА. Впрочем, на Чукотке уже ба-зируется эскадрилья БЛА «Ор-лан-10».

В полку может быть 3-6 мото-стрелковых б-нов (часть на МТ-ЛБ или МТ-ЛБМ 6 МБ или МТ-ЛБ ВМК, часть на снегоходах АС-1 и мотовездеходах АМ-1), 2 гаубич-ных д-на (1 – с Д-30/2С1, 1 – с 2С65) и 2 зенитных д-на с ЗРК «Тор» и «Стрела-10ММ», ЗУ-23 на МТ-ЛБ, подразделения обеспечения (в т.ч. рота БЛА).

Также в дивизии может быть д-н десантных катеров (в т.ч. на воз-душной подушке), 6 отд. б-нов/рот (разведки, связи, инженерно-са-перный, ремонтный, материально-технического обеспечения и меди-цинский). Логично было бы иметь в дивизии смешанный авиаполк из 3-х эскадрилий (самолётов, верто-лётов и БЛА), но это маловероятно.

Дивизия береговой обороны, как и 80-я арктическая бригада, вероят-но, будет оснащена снегоходами, мотовездеходами, двухзвенными снегоболотоходами и транспортёра-ми, специальными вооружением и снаряжением (не исключено, что и кораблями на воздушной подушке). Очевидно, сначала это будут суще-ствующие транспортные средства: МТ-ЛБ в качестве БТР и тягачей (в т.ч. их варианты МТ-ЛБМ 6 МБ с 30-мм пушкой 2А72 и МТ-ЛБ ВМК с 12,7-мм пулемётом НСВ), неброни-рованные двухзвенные гусеничные

снегоболотоходы ГАЗ-3351 «Лось» и гусеничные транспортеры «Витязь» (ДТ-10П и ДТ-30П), снегоходы АС-1 и мотовездеходы АМ-1, малые де-сантные корабли на воздушной по-душке пр.12061М «Мурена-М» и де-сантные катера на воздушной подушке пр.12322 «Зубр». Танков в дивизии, видимо, не будет. Миномё-ты, очевидно, будет представлены 82-мм 2Б14 «Поднос» или 2Б24, а также 2Б9 «Василёк», артиллерия – 122-мм СГ 2С1 «Гвоздика» (либо га-убицами Д-30) и 152-мм гаубицами 2А65 «Мста-Б». Зенитные средства, видимо, будут включать ЗРК «Тор-М2ДТ» (создаётся на базе транспор-тёра ДТ-30ПМ) и «Стрела-10ММ», ЗУ-23 на МТ-ЛБ. Самолёты могут включать Ан-74, вертолёты – Ми-8АМТШ-ВА, комплексы БЛА – «Форпост» и «Орлан-10».

В перспективе на вооружение новой ДБО может поступить раз-рабатываемое сейчас семейство ар-ктической бронетехники «Аркти-ка», описанное ниже.

Как сообщил в мае 2016 г зам гендиректора корпорации «Урал-вагонзавод» (УВЗ) В. Халитов, на УВЗ создаётся семейство арктиче-ской бронетехники на новейшей платформе «Арктика», включаю-щее БМП, БТР, самоходное орудие, РСЗО, ЗРК и др. Семейство машин будет иметь высокую проходи-мость, позволяющую не завязнуть в снегах и болотах, и обладать пла-вучестью.

В перспективе на вооружение новой ДБО может поступить

разрабатываемое сейчас семейство арктической бронетехники «Аркти-

ка»

45

Типоразмеры машин грузо-подъёмностью от 3 до 30 т будут предназначены для применения в арктических широтах, где темпера-тура достигает – 60 °C. Двухзвен-ная платформа представляет собой снегоболотоход с высокой прохо-димостью. Машина адаптирована к условиям низких температур, для чего усовершенствована работа всех систем: силовой установки, трансмиссии, ходовой части, си-стем управления. Создаются не-сколько типоразмеров двухзвен-ной платформы: легкая, г/п от 3 до 6 т, средняя и тяжелая – г/п 10, 20 и 30 т. На лёгкой платформе предпо-лагается создать БМП и БТР, на средней и тяжелой платформах – самоходное орудие, РСЗО, ЗРК, ин-женерные и другие машины обе-спечения (в т.ч. для перевозки грузов).

БМП и БТР «Арктика» будут созданы на платформе ДТ-БТР (вес до 25 т, экипаж 3 чел, десант 9 чел, двигатель 500 л.с., скорость по суше до 60 км/ч, по воде до 6 км/ч). БМП будет иметь модуль вооружения «Бумеранг-БМ» с 30-мм пушкой и ПТРК «Корнет», а также комплекс активной защиты (КАЗ) «Афга-нит», БТР – модуль вооружения с пулемётом «Утёс». Также будут созданы транспортёры-тягачи (бронированный ДТ-4ПБ и небро-нированный ДТ-5П). На тяжёлых платформах смогут устанавливать-ся модули с РСЗО (до «Смерч»

включительно) и ЗРС (до С-400 включительно).

За счет того, что у машин на платформе «Арктика» два не зави-сящих друг от друга звена (в пер-вом размещен двигатель и экипаж, а во втором – дистанционно управ-ляемый модуль вооружения с бое-комплектом или десант), при пора-жении боевого модуля экипаж остается в относительной безопас-ности. Машины будут иметь бро-ню, защищающую от пуль, а бое-вые машины получит съёмную дополнительную броню, защищаю-щую от 30-мм снарядов, динамиче-скую защиту и возможно – КАЗ «Афганит».

Испытания прототипа БТР в ар-ктических условиях должны завер-шиться до конца 2016 г. Прототип уже показал на испытаниях высо-кую проходимость и надёжность. К 2017  г предполагается создать опытный образец БТР [10, 11].

Подведём итог. В 1945 г на Чу-котку был переведен легкий горно-стрелковый корпус в составе 3-х бригад, который в 1948 г перефор-мировали в общевойсковую армию вторжения из 3-х дивизий, а в 1953 г расформировали. А в 1983 г на Чу-котке появилась 99-я мотострелко-вая дивизия, которая была расфор-мирована в 2002 г. Но в 2018 г там вновь собираются сформировать дивизию – береговой обороны.

Анонс о создании на Чукотке дивизии береговой обороны пока-

46

зывает, что ВС России, наряду с формированием 2-х, а затем ещё 4-х новых дивизий, продолжают формировать новые крупные бое-вые соединения, а МО РФ продол-жает об этом своевременно сооб-щать. Хотя эта дивизия будет предназначена для имитации угро-зы для США, нельзя исключить применения её отдельных подраз-делений даже против Украины. Правда, от Чукотки до Украины да-лековато, но ведь появились же на Донбассе среди «ополченцев» ДНР «боевые буряты» 5-й отд. танковой бригады из Улан-Удэ?

Загадка каспийской бригады28 августа 2016 г МО России со-

общило, что подразделения десант-но-штурмовой бригады ВДВ и бри-гады морской пехоты Каспийской флотилии (Кф) в ходе внезапной проверки боеготовности войск были переброшены на незнакомые полигоны в Крыму и Краснодар-ском крае. В т.ч., что бригада мор-ской пехоты Кф, совершив много-километровый марш в составе колонн своим ходом и на железно-дорожном транспорте, в рамках внезапной проверки была перебро-шена на полигон «Раевский» в Краснодарском крае. Сообщалось, что подразделения морской пехоты Кф на практике отработали вопро-сы погрузки (выгрузки) личного состава, военной техники, матери-альных средств на морские паро-

мы, а также на железнодорожные платформы припортовых станций погрузки (выгрузки) в Новорос-сийске и Керчи. Также сообщалось, что по плану учений подразделени-ям морской пехоты предстоит вы-полнить учебно-боевые задачи по предназначению в новых районах базирования, отработка которых усложнится пребыванием на не-знакомой местности и малоизучен-ной обстановкой [12].

C десантно-штурмовой брига-дой всё ясно – это 56-я бригада ВДВ, которая дислоцируется в Ка-мышине Волгоградской обл. Но от-куда в Каспийской флотилии бри-гада морской пехоты? Известно, что Каспийская флотилия в 2015 г имела всего два батальона морской пехоты. Неужели эта бригада была сформирована в 2016 г? Чтобы от-ветит на этот вопрос, необходимо углубиться в историю морской пе-хоты Каспийской флотилии. Её мы начнём в 1991 г, когда в Астрахани был сформирован отд. б-н морской пехоты (ОбМП). Вскоре он был расформирован, но в 1994 г вновь сформирован с номером 332. В 1998 г его номер был изменён на 600-й, а в 1999 г б-н был переведен в Каспийск. Тогда в нём было 677 чел., 25 БТР-70 и 8 120-мм орудий 2Б16 «Нона-К».

414-й ОбМП был создан в Ка-спийске в 1999 г на базе подразде-лений 336-й отд. бригады морской пехоты (ОбрМП, Балтийск) и имел

47

735 чел., 30 БТР-70, 6 орудий «Нона-К» и 6 гаубиц Д-30.

И, наконец, в 2000 г в Каспийске на базе 414-го и 600-го ОбМП была сформирована 77-я отд. бригада морской пехоты (ОбрМП), состав которой приведен ниже. Именно в эту бригаду поступили МТ-ЛБ 99-й МСД, расформированной на Чу-котке. А номер бригада получила от расформированной 77-й ДБО СФ [3].

77-я ОбрМП включала управле-ние, 7 отд. б-нов (414-й и 725-й мор-ской пехоты в Каспийске, 727-й морской пехоты в Астрахани, 1200-й разведывательный, 975-й связи, инженерно-сапёрный, материаль-но-технического обеспечения), 3 отд. д-на (1408-й и 1409-й гаубич-ные, 1387-й зенитный ракетно-ар-тиллерийский), 530-ю отд. роту РЭБ и др. В бригаде было 3 тыс. чел., 20 танков Т-72, 155 ББМ (45 БТР-70, 71 МТ-ЛБ, 39 МТ-ЛБМБ), 3 ПТРК 9П148 «Конкурс», 72 артсистемы (18 120-мм орудий 2Б16 «Нона-К» и 54 122-мм СГ «Гвоздика»).

Но в 2008 г 77-я ОбрМП была расформирована, от неё остались только 2 отд. б-на морской пехоты (414-й и 727-й). В 2015 г они имели следующий состав.

414-й ОбМП (в/ч 95152, Ка-спийск) включал управление, 5 рот (2 морской пехоты, десантно-штур-мовая, разведывательная, матери-ально-технического обеспечения), самоходно-артиллерийскую бата-

рею и 3 взвода (связи, гранатомет-ный и противотанковый). В б-не было до 600 чел., 30 МТ-ЛБ и 6 120-мм САО 2С9 «Нона-С». 727-й ОбМП (в/ч 20264, Астраханская обл, г. Астрахань, пгт. Новолесное) по организации был подобен 414-му б-ну и имел до 400 чел, 27 БТР-70 и 6 САО «Нона-С» [13].

Подведём итог. В 1994 и 1999 гг. в составе Каспийской флотилии были сформированы 2 б-на мор-ской пехоты, потом из них в 2000 г создали бригаду, которая была рас-формирована в 2008 г (остались 2 отд. б-на), а в 2016 г бригада была вновь создана. Технически это сде-лать несложно – достаточно сфор-мировать несколько недостающих по штату б-нов, д-нов и рот, доба-вить 2 тыс. чел. и недостающее ВВТ. Вполне возможно, что её номер опять будет 77-й.

«Внезапное появление» в Ка-спийской флотилии бригады мор-ской пехоты показывает, что ВС России продолжают формировать новые высокомобильные боевые соединения (которые быстро пере-бросить на любое направление), а МО РФ продолжает об этом своев-ременно сообщать. Для Украины эта бригада представляет непо-средственную угрозу, что и показа-ла внезапная проверка ВС РФ 25-31 августа 2016 г, когда бригада в пол-ном составе была быстро перебро-шена в Краснодарский край, на границу с Украиной.

«Внезапное появление» в Каспийской флотилии бригады морской пехоты

показывает, что ВС России продо-лжают формировать новые

высокомобильные боевые соединения

Для Украины эта бригада представ-ляет непосредственную угрозу, что

и показала внезапная проверка ВС РФ 25-31 августа 2016 г, когда

бригада в полном составе была быстро переброшена в Краснодар-

ский край, на границу с Украиной

48

«Длинная рука» российского руководства

А теперь вернёмся к введённому в строй в 2014 г. аэродрому подско-ка Угольный (п. Анадырь, Чукот-ский а.о.), который когда-то до-блестно охраняла 99-я МСД. Этот аэродром был нужен для обеспече-ния действий бомбардировщиков дальней авиации….

Экскурс в историю. В ВС СССР дальняя авиация (ДА, оперативно-стратегическое объединение) была создана в апреле 1946 г на базе 18-й воздушной армии. В её состав вош-ли три воздушные армии (ВА) с управлениями в Смоленске, Вин-нице и Хабаровске. В ВА входили по 2 авиационных корпуса (АК), состоявшие из двух авиационных дивизий (АД) четырёхполкового состава каждая. Всего в боевом со-ставе ДА было 2018 самолетов. ДА стала видом ВВС.

В 1980 г ДА была упразднена, а ее соединения сведены в три отд. воздушные армии верховного глав-нокомандования (ВА ВГК) – 30-ю, 37-ю и 46-ю.

Вторично ДА была сформиро-вана в апреле 1988 г в составе 30-й и 46-й ВА, при этом 37-я ВА ВГК, вооруженная стратегическими бомбардировщиками, до 1994 г продолжала оставаться самостоя-тельным объединением.

В апреле 1998 г в результате объединения ВВС и войск ПВО виды ВВС были упразднены, а на

базе командования ДА была вновь создана 37-я ВА ВГК (СН).

Итак, 37-я ВА ВГК (управление в Москве) была создана 13 августа 1980 г в результате упразднения ДА и преобразования ее корпусов в ар-мии. Армия объединила авиадиви-зии, вооруженные стратегически-ми бомбардировщиками Ту-95 разных модификаций и 3М и под-чинялась главкому ВВС.

После восстановления в 1988 г командования ДА не вошла в его состав, продолжая оставаться са-мостоятельным объединением. В этом качестве она просуществова-ла до 1994 г, когда управление ар-мии было расформировано, а ее дивизии вошли в состав ДА.

Вторично 37-я ВА ВГК страте-гического назначения (СН) была сформирована 1 апреля 1998 г на базе ДА.

На момент распада СССР (1991 г) 37-я ВА ВГК состояла из 4-х тя-желобомбардировочных авиади-визий (тбад): • на Дальнем Востоке РФ с двумя

полками в Украинке (Ту-95К и Ту-95К-22);

• в Казахстане с двумя полками в Семипалатинске (Ту-95МС);

• в Украине с двумя полками в Узине (Ту-95МС и Ил-78);

• в европейской части России со штабом в Энгельсе, включавшей три полка: в Прилуках в Украине (Ту-160), в Моздоке (Ту-95МС) и в Энгельсе (3МС-2 и 3МН-2).

49

Общее количество стратегиче-ских бомбардировщиков и ракето-носцев составляло 157 самолётов: 13 Ту-160 (1 полк), 83 Ту-95МС (4 полка), 61 Ту-95К и Ту-95К-22 (2 полка).

После воссоздания 37-й ВА ВГК (СН) в 1998 г (см. табл. 2) в её со-став входили 22-я гв. тбад и 326-я тбад (в каждой по 4 тяжелобомбар-дировочных авиаполка (тбап) с ча-

стями обеспечения), Центр боевой подготовки и переучивания летно-го состава дальней авиации (ЦБП и ПЛС ДА), отд. гв. авиаполк самоле-тов-заправщиков (апсз), авиацион-ные комендатуры (АК) оператив-ных аэродромов и части обеспечения. Аэродромы рассре-доточения находились в Рогачёво (Новая Земля), Воркуте, Тикси и Анадыре (Угольный) [14].

Формирование Дислокация Самолёты37-я ВА ВГК (СН) Москва203-й отд. гв. апсз Рязань, АБ Дягилево Ил-78181-я отд. смеш. ав. эск. Иркутск Ан-12, Ан-30199-я авиабаза (АБ) Улан-Удэ3119-я АБ ТамбовОпер. гр. в Арктике 24-я отд. транс. ав. эск Тикси43-й ЦБП и ПЛС ДА Рязань, АБ Дягилево Ту-95МС, 8 Ту-22М3, Ту-134УБЛ, Ан-261425-й центр спец. подг. Иркутск22-я гв. тбад Саратовская обл. АБ Энгельс121-й тбап АБ Энгельс 6 Ту-160184-й тбап АБ Энгельс 18 Ту-95МС52-й тбап Калужская обл. АБ Шайковка 26 Ту-22М3840-й тбап Новгородская обл, АБ Сольцы 28 Ту-22М33477-я, 3630-я, 1387-я АТБ АБ Энгельс, Шайковка, Сольцы758-й обс АБ Энгельс950-й, 949-й, 948-й обс и рто АБ Энгельс, Шайковка, Сольцы326-я тбад АБ Украинка79-й тбап АБ Украинка Ту-95МС182-й тбап АБ Украинка Ту-95МС200-й тбап АБ Белая Ту-22М3

Таблица 2

50

В декабре 2009 г, в соответствии с реформой ВС А. Сердюкова, сое-динения и части командования дальней авиации начали переход на новую организационно-штат-ную структуру. Это привело к укрупнению авиационных частей. В частности, в авиабазы включили всю формирования тыла и связи: авиационно-технические базы (АТБ), отд. б-ны связи (обс), отд. б-ны связи и радиотехнического обеспечения (отб и рто).

Командиры авиабаз стали вы-полнять несвойственные им задачи тыла и связи. Сократилась числен-ность подразделений, уменьшилось количество воинских частей. Пони-зились штатные категории и воин-ские звания, что привело к увольне-нию классных специалистов. Нарушилась система управления, так как вновь включенные в авиаба-зы подразделения дислоцировались на больших расстояниях в разных регионах и военных округах.

В ходе проведения военной ре-формы в дальней авиации прои-зошли и структурные изменения:• с 27 апреля 2009 г управление

37-й ВА ВГК (СН) преобразова-

но в управление командования дальней авиации;

• на базе управления 22-й гв. ТБАД сформирована 6950-я гв. АБ (1-го разряда) в г. Эн-гельсе;

• на базе 52-го гв. тбап и 840-го тбап сформирована 6951-я гв. АБ (1-го разряда) в н.п. Шайковка;

• на базе управления 326-й тбад сформирована 6952-я АБ (1-го разряда) в н.п. Украинка;

• на базе 200-го гв. тбап и 444-го тбап сформирована 6953-я гв. АБ (1-го разряда) в н.п. Белая Иркутской обл.;

• с 1 сентября 2010 г осуществлено переподчинение 43-го ЦБП и ПЛС ДА командованию 4-го ЦБП и ПЛС (4-й ГЦПАП МО РФ, Липецк);

• с 1 декабря 2010 г 6950-я и 6951-я гв. АБ переформированы в 6950-ю гв. АБ, а 6952-я и 6953-я АБ – в 6952-ю АБ;

• 1 апреля 2011 г в состав 6950-й АБ включена эскадрилья Ту-22М3 морской авиации Север-ного флота с дислокацией на аэродроме Оленья Мурманской обл. В состав 6952-й АБ включе-

444-й тбап АБ Воздвиженка Ту-22М3три АТБ АБ Украинка, Белая, Воздвиженкаобс АБ Украинкатри обс и ртоВВС СФ924-й омрап Мурманская обл. АБ Оленья 38 Ту-22М3

51

на эскадрилья Ту-22М3 морской авиации Тихоокеанского флота с дислокацией на аэродроме Каменный Ручей Приморского

края (затем на аэродроме Бе-лая) [15].Состав КДА в 2012 г приведен в

табл. 3) КДА в 2012 г включало:

• 6950-ю АБ (с Ту-160 и Ту-95МС) и 3 аг (2 с Ту-22М3 и 1 с Ил-78);

• 6952-ю АБ с Ту-95МС и аг с Ту-22М3;

• запасную авиабазу (ЗАБ). Всего КДА имело в 2012 г 81

бомбардировщик (40 стратегиче-ских, в т.ч. 16 Ту-160 и 24 Ту-95МС, а также 41 дальний Ту-22М3), 19 за-правщиков Ил-78, 7 транспортных самолётов (2 Ан-12, 4 Ан-30, 1 Ан-26), 3 вертолёта Ми-8 [16].

С приходом С. Шойгу на пост министра обороны дальняя авиа-ция постепенно стала возвращать-

ся к предыдущей структуре. При этом учитывались перспективы ее реального развития, происходя-щих в мире изменений в военно-

политической обстановке и воз-росшие геополитические претензии российского руковод-ства.

В КДА произошли следующие изменения:• с 15 декабря 2012 г в штат 6952-й

АБ (Украинка) включена АК (пгт Тикси, Якутия);

• 11 сентября 2013 г в штат управ-ления командования дальней авиации включена оперативная группа (о. Котельный, Новоси-бирские острова, аэродром Темп), а в состав 6952-й АБ (1-го разряда) – АК (аэродром Темп);

• в конце 2013 г в состав командо-вания дальней авиации вошли 43-й ЦБП и ПЛС ДА и 27-й сап (Тамбов);

Формирование В/Ч Дислокация ВооружениеКДА 44402 Москва6950-я АБ 06987 Саратовская обл. Энгельс 16 Ту-160, 10 Ту-95МСаг 06987-Б Рязань, Дягилево 19 Ил-78аг 06987-А Калужская обл. п. Шайковка 12 Ту-22М3аг морская 06987-Е Мурманская обл. Оленегорск-8 12 Ту-22М36952-я АБ 62266 Амурская обл. с. Украинка 14 Ту-95СМаг 62266-В Иркутская обл. п. Средний 17 Ту-22М3, 2 Ан-12, 4 Ан-30, 1

Ан-26ЗАБ Респ. Саха – Якутия, п. Тикси 3 Ми-8

Таблица 3

52

• в 6950-ю АБ включены авиацион-ные группы, дислоцированные в Энгельсе и на аэродроме Оленья;

• в 6952-ю АБ включена авиаци-онная группа в Украинке;

• авиагруппа в Рязани преобразо-вана в 203-й авиаполк заправ-щиков [15].

С 2015 г начался переход КДА на структуру дивизия-полк и ча-стям были возвращены их почет-ные наименования. Состав КДА в 2016 г приведен в табл. 4

КДА в 2016 г включает:• 22-ю дивизию дальней авиации

из 5 авиаполков (4-х тяжело-бомбардировочных, и смешан-ного), 5 авиационных коменда-тур;

• 203-й авиаполк самолётов-за-правщиков;

• 43-й Центр боевого применения и переучивания лётного состава ДА;

• 27-й смешанный авиаполк. Всего КДА имеет 102 бомбарди-

ровщика (61 стратегический, в т.ч.

Формирование В/Ч Дислокация ВооружениеКДА 44402 Москва63-й узел связи АСУ 83069 Смоленск22-я дда Саратовская обл. Энгельстбап 85927 Саратовская обл. Энгельс 6 Ту-160М, 10 Т-160, 7 Ту-

95МСМ,8 Ту-95МС, 1 Ту-95К-22тбап 75715 Амурская обл. с. Украинка 29 Ту-95СМАК 75715-А Чукотский АО Анадырь АК о. Котельный52-й тбап 33310 Калужская обл. п. Шайковка 12 Ту-22М3АК 33310-А Новгородская обл. Сольцы40-й тбап морской 36097 Мурманская обл. Оленегорск-8 12 Ту-22М3 АК 36097-А республика Коми Воркутатбап 35020 Иркутская обл. п. Средний 17 Ту-22М3, 2 Ан-12, 4 Ан-30, 1

Ан-26АК 35020-А Респ. Саха – Якутия, п. Тикси 3 Ми-8203 оапсз Рязань, Дягилево 13 Ил-78М, 5 Ил-78, 1 Ми-2643-й ЦБП и ПЛС ДА 41521 Рязань, Дягилево 3 Ту-22М3/М3М, 8 Ту-95МС, 1

Ми-8МТ27-й сап 77977 Тамбов 20 Ту-134УБЛ/УБШ, 7 Ан-26, 1

Ан-12

Таблица 4

53

6 Ту-160М, 10 Т-160, 7 Ту-95МСМ, 37 Ту-95МС, 1 Ту-95К-22, а также и 41 дальний Ту-22М3), 18 заправщи-ков (13 Ил-78М и 5 Ил-78), 15 транспортных самолётов (3 Ан-12, 4 Ан-30, 8 Ан-26) и 20 учебных са-молётов Ту-134УБЛ/УБШ, 5 верто-лётов (4 Ми-8 и 1 Ми-26). Кроме того, в 43-м ЦБП и ПЛС ДА нахо-дится 11 бомбардировщиков (3 Ту-22М3/М3М, 8 Ту-95МС) [17].

При сопоставлении данных табл. 3 и 4 отметим следующие из-менения КДА с 2012 по 2016 годы:• воссоздана 22-я дивизия даль-

ней авиации, куда вошли пере-формированные в авиаполки 6950-я и 6952-я авиабазы страте-гических бомбардировщиков, а также авиагруппы дальних бом-бардировщиков;

• выросло на 21 ед. (на 52%) число стратегических бомбардиров-щиков, за счёт Ту-95МС, введен-ных в строй из резерва;

• модернизировано 13 стратегиче-ских бомбардировщиков (6 Ту-160 до Ту-160М, 7 Ту-95МС до Ту-95МСМ) и 13 заправщиков до Ил-78М;

• для обеспечения боевых дей-ствий бомбардировщиков вос-становлено 4 авиационные ко-мендатуры (аэродромы подскока) в Воркуте, Сольцах, Анадыре и на о. Котельный;

• для интенсификации боевой под-готовки выведены из резерва в 430-й ЦБП и ПЛС ДА 8 бомбар-

дировщиков Ту-95МС, а в 27-й сап поставлены 20 учебных само-лётов Ту-134УБЛ/УБШ, 8 транс-портных самолётов (7 Ан-26, 1 Ан-12) и 1 вертолёт Ми-8МТ.Подготовка экипажей бомбар-

дировщиков дальней авиации зна-чительно усилилась, а главное – сейчас они получают реальный боевой опыт, нанося удары по объ-ектам в Сирии. Стратегические бомбардировщики наносили уда-ры крылатыми ракетами (Ту-160М – Х-101, Ту-95МСМ – Х-555), а дальние бомбардировщики Ту-22М3 – бомбами свободного паде-ния.

Предусматривается дальнейшее развитие КДА – как за счёт совер-шенствования его организации, так и за счёт переоснащения мо-дернизированной и новой авиаци-онной техникой.

Бомбардировщики Ту-160 мо-дернизируются на 1-ом этапе до уровня Ту-160М1, а Т-95МС – до уровня Т-95МСМ, они оснащаются новым БРЭО, крылатыми ракета-ми Х-101 и Х-555. Планируется мо-дернизировать все Ту-160 (до 2020 г 10 из 16 наличных) и 32 Ту-95МС из 60 наличных (намечено прод-лить эксплуатацию Ту-95МСМ до 2025 г). Второй этап модернизации Ту-160М намечен после 2021 г. Так-же 30 Ту-22М3 из 63 наличных мо-дернизируются до Ту-22М3М, они оснащаются новым БРЭО и будут вооружены ракетами Х-32.

54

Намечено после 2023 г произве-сти до 50 усовершенствованных бомбардировщиков Ту-160М2 (бу-дут эффективнее Ту-160 в 2,5 раз), которые должны заменить Ту-95МСМ. Разрабатывается малоза-метный бомбардировщик ПАК ДА (перспективный авиационный комплекс дальней авиации). Его поступление на вооружение наме-чалось на 2025 г, но в связи с реше-нием выпускать Ту-160М2, это про-изойдёт позднее.

Подведём итог. В ВС СССР ДА была создана в 1946 г в составе 3-х ВА по два АК (в каждом 2 АД по 4 авиа-полка). В ДА было 2018 самолетов.

В 1980 г ДА была упразднена, а ее соединения сведены в три отд. ВА ВГК – 30-ю, 37-ю и 46-ю.

Вторично ДА была сформиро-вана в 1988 г в составе 30-й и 46-й ВА, при этом 37-я ВА ВГК со стра-тегическими бомбардировщиками, оставалось самостоятельной. В 1991 г она включала 4 авиадивизии (всего 9 авиаполков) и 157 самолё-тов (в т.ч. 96 Ту-160 и Ту-95МС).

В 1994 г 37-я ВА ВГК (СН) была расформирована, но в 1998 г была вновь создана (на базе командова-ния ДА).

В 2009 г началась реформа ВС С. Сердюкова и 37-я ВА ВГК (СН) была преобразована в КДА, 22-я тбад – в 6950-ю АБ, 52-й и 840-й тбап – в 6951-ю АБ, 326-й тбад – в 6952-ю АБ, 200-й и 444-й тбап – в 6953-ю гв. АБ.

В 2010 г 43-го ЦБП и ПЛС ДА был переподчинён командованию 4-го ЦБП и ПЛС, 6950-я и 6951-я АБ переформированы в 6950-ю АБ, а 6952-я и 6953-я АБ – в 6952-ю АБ.

В 2011 г в 6950-ю и 6952-ю АБ было включено по эскадрилье Ту-22М3 морской авиации СФ и ТФ. КДА имело в 2012 г 81 бомбарди-ровщик (40 стратегических, в т.ч. 16 Ту-160 и 24 Ту-95МС, а также 41 дальний Ту-22М3).

С приходом С. Шойгу в МО КДА стало возвращаться к преды-дущей структуре. В 2012 г в штат 6952-й АБ была включена АК (Тик-си). В 2013 г в штат управления КДА включена опер. группа, а в со-став 6952-й АБ – АК (обе на о. Ко-тельный), аэродром Темп), в состав КДА вошли 43-й ЦБП и ПЛС ДА и 27-й сап, в 6950-ю АБ включены аг, дислоцированные в Энгельсе и на аэродроме Оленья, а в 6952-ю АБ – аг в Украинке, аг в Рязани преобра-зована в 203-й авиаполк заправщи-ков.

С 2015 г начался обратный пе-реход КДА на структуру дивизия-полк (как это произошло во всех армиях ВВС и ПВО России), а на базе 6952-й АБ 6952-й АБ и ряда аг была воссоздана 22-я дда и пять тбап в её составе. Всего КДА имела в 2016 г 102 бомбардировщика (61 стратегический, в т.ч. 6 Ту-160М, 10 Т-160, 7 Ту-95МСМ, 37 Ту-95МС, 1 Ту-95К-22, а также 41 дальний Ту-22М3). Т.е. состав ДБА увеличился

55

с 2012 г на 21 Ту-95МС (на 52%), за счёт вывода из резерва. Модернизи-ровано 13 бомбардировщиков (6 до Ту-160М, 7 до Ту-95МСМ) и 13 за-правщиков до Ил-78М, восстанов-лено 4 авиационные комендатуры, выведены из резерва в 430-й ЦБП и ПЛС ДА 8 бомбардировщиков Ту-95МС, а в 27-й сап поставлены 20 учебных Ту-134УБЛ/УБШ и 8 транс-портных самолётов, 1 вертолёт.

Подготовка экипажей бомбарди-ровщиков значительно усилилась, и они получают боевой опыт, нанося удары по объектам в Сирии (страте-гические – крылатыми ракетами Х-101 и Х-555, дальние – бомбами).

Бомбардировщики модернизиру-ются до уровня Ту-160М, Т-95МСМ и Ту-22М3М, они оснащаются новым БРЭО, крылатыми ракетами Х-101, Х-555 и в перспективе Х-32. Плани-руется модернизировать все 16 Ту-160, 32 Ту-95МС из 60 наличных и 30 Ту-22М3 из 63 наличных.

После 2023 г для замены Ту-95МСМ намечено произвести до 50 усовершенствованных бомбарди-ровщиков Ту-160М2. Разрабатыва-ется перспективный авиационный комплекс дальней авиации ПАК ДА (малозаметный бомбардиров-щик), который может поступить на вооружение после 2025 г.

Формирование в командовании дальней авиации ВКС дивизии и уве-личение в нём числа бомбардиров-щиков в полтора раза показывает, что ВКС России продолжают созда-

вать новые крупные боевые соедине-ния и наращивать мощь дальней авиации для реализации далеко иду-щих геополитических претензий российского руководства. Для Укра-ины бомбардировщики ДБА России представляют такую же опасность, как и для других стран, хотя ещё большую угрозу для неё представля-ет 4-я армия ВВС и ПВО ВКС России (Южный ВО), имеющая три смешан-ные авиадивизии (1-ю, 4-ю и 27-ю), тогда как остальные три армии ВВС и ПВО имеют всего по одной сме-шанной авиадивизии [17].

Заключение. Планы формиро-вания дивизии береговой обороны на Чукотке, создание бригады мор-ской пехоты в Каспийской флоти-лии и дивизии дальней авиации в составе ВКС говорит о том, что ВС России продолжают формировать новые дивизии и бригады не толь-ко в СВ, но и в ВМФ и в ВКС. Эти соединения оснащаются модерни-зированным ВВТ, а в перспективе планируется новое ВВТ, но эта пер-спектива весьма отдалённая. При этом российское руководство пы-тается «запугивать» США новой чукотской дивизией, Украину – но-вой каспийской бригадой и всех – своими бомбардировщиками.

ЛИТЕРАТУРА1. Формирование дивизии бе-

реговой обороны на Чукотском на-правлении // http://bmpd.livejournal.com/2082944.html

Заключение. Планы формирования дивизии береговой обороны на

Чукотке, создание бригады морской пехоты в Каспийской флотилии и

дивизии дальней авиации в составе ВКС говорит о том, что ВС России

продолжают формировать новые дивизии и бригады не только в СВ,

но и в ВМФ и в ВКС. Эти соединения оснащаются модернизированным ВВТ, а в перспективе планируется

новое ВВТ, но эта перспектива весьма отдалённая

56

2. Ищенко С. Крепость Чукот-ка против авиабазы Эльмендорф // ht tp : / / ar my - ne w s . r u / 2 0 1 6 / 0 8 /krepost-chukotka-protiv-aviabazy-elmendorf/

3. Морпех России // http://4division.ru/topic15.html

4. Тимошенко М. Битва за Ар-ктику: как российский десант со-бирался на Аляску // http://tvzvezda.r u / n e w s / f o r c e s /content/201411112134-aiv7.htm

5. Бессмертный полк. Чукотка. Поселок Провидения. // https://ok . r u/g roup/54423558094862/topic/64981727483150

6. Литовкин В. ЗАМОРОЖЕН-НАЯ ДИВИЗИЯ ДЛЯ ВЧЕРАШ-НЕЙ ВОЙНЫ // Известия, 25 фев-раля 1997

7. Гудым и военные части // h t t p : / / f o r u m . c h u k o t k e n .ru/?showtopic=2025&st=60

8. Возрождение 99 мсд на Чу-котке // http://eagle-rost.livejournal.com/666765.html

9. Российская арктическая пе-хота пойдет в бой на квадроциклах // http://izvestia.ru/news/628923

10. Згировская Е. Арктика по-

лучит активную защиту // https://w w w . g a z e t a . r u /army/2016/05/31/8271815.shtml

11. Двухзвенный гусеничный снегоболотоходный бронетран-спортёр ДТ-БТР «Арктика» // http://bastion-karpenko.ru/dt-btr/

12. Десантники и морская пехо-та в рамках учений переброшены в Крым // http://www.interfax.ru/russia/525615

13. Каспийская флотилия РФ // http://www.milkavkaz.net/2015/12/kaspijskaya-flotiliya.html

14. Дальняя Авиации России // http://airforce.ru/history/da/index.htm

15. Жихарев А. Фаличев О. «Ле-тающее крыло» стратегического баланса // http://vpk-news.ru/articles/21397

16. Бараш Ю. Воздушно-косми-ческие силы (ВКС) России. Часть 1 Реформа ВВС и современное состо-яние ВКС // ВИКЛИКИ та РИЗИ-КИ. Безпековий огляд ЦДАКР. – 2016. – №12. – С.30-57

17. Возд у шно-ко смиче ские силы России // http://www.milkavkaz.net/2015/12/vozdushno-kosmicheskie-sily.html