Книга скачана с сайта kniga.in.ua Издательская...

Книга скачана с сайта http://e� kniga.in.ua

Издательская группа «Основа» — «Электронные книги»

© Калошин В. Ф., Гоменюк Д. В., 2012© ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2012ISBN 978-617-00-1254-8

УДК37.02ББК74.202 К17

Калошин В. Ф., Гоменюк Д. В. К17

Практичні поради молодому вчителеві. Частина 1 /В.Ф.Калошин, Д. В. Гоменюк—Х. : Вид. група «Основа»,2012.—128с.—(Бібліотекажурналу«Управлінняшколою»;Вип.03 (111)).

ISBN978-617-00-1254-8Упосібникурозглянутопрактичніпорадимолодомувчителюстосовно

проведеннярізнихвидівзанятьзадопомогоюінноваційногопідходу;організа-ціїсамостійноїроботиучнів;побудовизанятьназасадахдiалогiчноївзаємодiї;формування в учнів мотивації до навчання та мотиваційного тренінгу дляучителів;застосуванняметодуактивногосоцiологiчноготестованогоаналiзута контролю роботи вчителя щодо самооцiнки й саморозвитку; подоланняучителемперешкоднашляхудо самовдосконалення.

Дляпедагогів,керівниківнавчальнихзакладів.

УДК 37.02ББК 74.202

Зміст

Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5

Розділ 1. Практичні поради щодо адаптації до професійної діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .13

1.1. Я-концепція — ефективний інструмент формування особистості. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

1.2. Практичні прийоми щодо формування нових якостей (нової Я-концепції). . . . . . . . . . . . . . 30

1.3. Мінітренінг для педагогів: формуємо упевненість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49

Розділ 2. Практичні поради щодо проведення різних видів занять . . . .64

2.1. Модель діяльності лектора. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66

2.2. Модель діяльності вчителя, який проводитьпрактичне заняття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69

2.3. Модель діяльності вчителя, який проводитьлабораторне заняття. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71

2.4. Модель діяльності вчителя, який проводитьконсультацію. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73

2.5. Модель діяльності вчителя, який приймає іспит(залік) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75

2.6. Модель планування діяльності вчителя і учнів . . 78

2.7. Модель діяльності вчителя під час розв’язанняпедагогічної задачі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80

2.8. Особливості навчання учнів різних типів . . . . . . . 80

Розділ 3. Практичні поради щодо формування в учнів мотивації до навчання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .87

3.1. Вплив ставлення учнів до навчання на їхню мотиваційну сферу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88

3.2. Мотиваційно-організаційний етап уроку . . . . . . . . 90

3.3. Шляхи формування мотивації на уроці. . . . . . . . . 91

3.4. Практичні поради учителю щодо формуваннямотивації учнів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96

4 Калошин В. Ф., Го менюк Д. В. Практичні поради молодому вчителеві

Розділ 4. Практичні поради щодо побудови занять на засадах діалогічної взаємодії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .98

4.1. Сутність діалогу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98

4.2. Умови для реалізації навчання діалогу......... 99

4.3. Зворотний зв’язок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .101

4.4. Практичні рекомендації учителю щодо організації діалогу в навчальному процесі . . . . . .111

Розділ 5. Практичні поради щодо організації самостійної роботи учнів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .116

5.1. Сутність самостійної роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . .116

5.2. Практичні поради учителю щодо реалізації самостійної роботи учніву навчальному процесі.......................118

5.3. Практичні рекомендації учню щодо організаціїсамостійної роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120

ВступУчитель має бути не лише предметником, але й вихователем, любити свою професію, бути освіченою людиною, знати психологію та педагогіку, володіти педагогічною майстерністю.

К. Ушинський

Звернемося до аналізування труднощів професії педагога.Останні виникають як у молодих учителів, так і у досвідчених.Аналізуючи роботумолодого вчителя (він тільки починає адапту-ватися до нових умов діяльності), можна виділити кілька такихособливостей: ставить грандіозні цілі, висуває незмінні вимоги;піддатливий;високовідповідальний,прагневсевиконуватидобре;недостатньо реальне ставлення до себе, колег і учнів. Контраст-ність—одна із головних рис діяльностімолодого вчителя.Передним постійно постає питання: чи зможу я?

Унаслідокневідповідностіміжбажаним ідійснимумолодихучителів частіше виникають психологічне напруження і складнокеровані емоційні стани. Але є у них і позитивні боки: зокрема,спілкування із учнями має більш партнерський характер, вонобільшщире,вчительуважноставитьсядопроблемучнів.Утойжечасякщойогопоглядинезбігаються ізпоглядамиучнів,молодийучитель менше схильний до компромісів, ніж досвідчений.

Згідно з опитуваннями лише 7% молодих учителів уважа-ють, що без будь-яких проблем долучилися до діяльності. При-чиною цього є кардинальна зміна ролі зі слухача на учителя:45% молодих учителів скаржаться, що їм не вдаються контактиіз учнями. У молодих фахівців яскраво виражено потребу під-тримки та схвалення, обумовлену невпевненістю у своїх силах.Їх особливо пригнічують ситуації, коли, як їм здається, вониможуть показати власну професійну неспроможність.

Це виявляється у тому, що в разі конфлікту вони прагнутьпридушити його розвиток у будь-який, часто навіть неконструк-тивний, спосіб.


Щоденна робота педагога є чималимнавантаженням на пси-хіку, тому що увесь час перед ним постають нові та складні за-вдання, без часу на обмірковування або розрахунку найбільшудалого вирішення. Мабуть, тому майже третина учителів вва-жають навчання стресовим заняттям, яке призводить до апатії,депресії, песимізму, хвороб, професійного «вигорання» учителя.Як наслідок цього близько 80% учителів перебувають у доситьнапруженому стані.Цьому також, звичайно, сприяє у цілому не-гативне ставлення учнів до школи:

15% випускників ставляться до школи негативно;44% — байдуже;6% — ненавидять школу;31% — позитивно характеризують школу;4% — ставляться до неї з любов’ю.

Саме тому в кожного учителя виникають ситуації, зустрічіз якими або їх очікування призводить до сильного емоційногонапруження, якого педагог усіляко прагне уникнути.

Аналізуючи результати опитування учителів гуманітарнихспеціальностей,Н.А. Сохань склала список основних їхніх стра-хів і труднощів: байдужості з боку учнів; заперечення, сказано-го учнем; що всі учні займатимуться своїми справами; великоїаудиторії; спрямованої уваги великої кількості учнів; виявити-ся смішним; критики з боку адміністрації; невміння установитиоптимальну дистанцію із учнями; здаватися фамільярним; роз-чарувати учнів, якщо вони добре ставляться до вчителя; датинедостатньо правильну інформацію; тиші й уважного ставленнядо себе; нерозуміння з боку учнів; відповідальності; нелюбові як допедагога.

У цілому, якщо узагальнити, то можна подати таку класи-фікацію страхів і труднощів учителів.1. Поведінкаучнів:страхбайдужості,страхпровокаційнихдій,

питань,активненегативнеставлення,страхаудиторії(великоїкількості учнів, їх складу, незручного розташування тощо).

2. Дії адміністрації: страх оцінки, страх осуду (покарання).

3. Складнощі у спілкуванні:3.1.складнощі у сприйнятті тарозуміннілюдинилюдиною:

страхнерозуміння,страхвідсутностіемоційногоконтак-ту, страх здатися смішним;

7Вступ

3.2.слабке володіння технікою налагодження комунікатив-нихвідносин:страхутрати інтересувспілкуванні,страхневдачі.

4. Особистісні особливості:4.1.комплекс неповноцінності: невпевненість у своїй ком-

петентності, нездатність адекватнореагуватинанестан-дартні ситуації, низька оцінка своєї зовнішньої при-вабливості, низька оцінка свого загальнокультурногоінтелектуального розвитку;

4.2.завищенасамооцінка,страхповтореннянегативногодо-свіду.

Страхи та побоювання — ірраціональні стани, хоча вониймаютьпід собоюлогічну основу.Особливемісце вони займаютьна першому етапі діяльності вчителя. У цьому контексті є ціка-вими дані опитувань про ознаки, за якими в учнів складаєтьсяперше враження про педагога, яке для нього дуже важливе і якейого постійно бентежить:1) Зовнішні дані (манера триматися, як увійшов до аудиторії,

чи відрекомендувався учням, виразність особистості, жести-куляція). 37,2% опитаних назвали цю ознаку.

2) Особливостіпершогозаняття (мовлення,емоційність,уміннявикладати матеріал, одразу переходити до справи) — 34%опитаних.

3) Ставлення до учнів (вимогливість, уміння стежити за пове-дінкою учнів, контакт із ними, увага до них) — 17% опи-таних.

4) Ступіньерудиції,інтелекту.8,5%опитанихназвалицюознаку.

Наведені вище чинники негативно діють на психологічнийстан учителя,що суттєво впливає на його професійну діяльність,здоров’я, самореалізацію.

Саме через це у вчителя періодично виникає стан напру-женості, пов’язаний із необхідністю внутрішнього налаштуванняна необхідну поведінку, мобілізації всіх сил на активні та до-цільні дії.

Психологічні дослідження засвідчили, що стан готовності до педагогічної діяльності містить декілька компонентів:• інтелектуальний — розуміння завдань, обов’язків, знання

засобів досягнення мети, прогноз діяльності;


• емоційний — упевненість в успіху, наснага, почуття відпо-відальності;

• мотиваційний— зацікавлення, прагнення домогтися успіху,потреба успішно виконати поставлене завдання;

• вольовий — мобілізація сил, зосередженість на завданні,уникання перешкод, подолання сумнівів.

Загалом, існує багато видів діяльності, в яких від учасниківпотрібен стан підвищеної готовності: спортивна та військова ді-яльність, робота актора, бізнесмена тощо. Але у роботі вчителяформування готовності ускладнюєтьсяще й тим,що різні її ком-понентиможутьматипротилежніспрямованості.Приміром, інте-лектуальність— це і компонент готовності як розуміння завданьта обов’язків, і як складова самої діяльності — знання свогопредмета ірозумінняйогопроблем.Емоційність—налаштуванняна певний момент часу і емоційність як комунікативна культуравчителя. Між цими двома компонентами готовності можуть ви-никати дисгармонійні відносини.

Наприклад, підвищений емоційний настрій, наснага, кон-такт із аудиторією призводять до того, що учні виходять післязанять у чудовому настрої, але із зовсім порожньою головою.Розповідь була дуже цікавою, але про що?.. Або інакший ре-зультат — дуже цікаво, але настільки сухо, що через 15 хви-лин учні засинають.Абожщеможливий такий розвиток подій:учитель поводиться прихильно доти, поки аудиторія поводитьсяяк заплановано; але як тільки у ставленні аудиторії до вчителявиникають якісь непередбачені зміни, це одразу ж викликаєзрив діяльності.

Учителю доводиться кілька разів протягом дня формуватиу собі стан готовності, гармонізуючи усі його компоненти.

Крім того, найогопсихічний станнегативно впливає і ситу-ація у світі. Дійсно, XXI століття охарактеризоване як століттятривоги, депресії, саме тому психіатри настійно вимагають виді-лення нових асигнувань на дослідження депресії, попереджаючи:«депресія — рак XXI століття». Ця вимога прозвучала на все-світньому форумі у Давосі.

Заостанні50роківкількістьневрозівзбільшиласяу25разів.85% хвороб — психосоматичні (від нервів). Близько 80% насе-лення — песимісти. Більшість ліків, що зараз розробляються,—

9Вступ

психотропні. Професійної психотерапевтичної допомоги потребуєбільше 75% населення.

Уцілому, для сучасної людинихарактернаневротичнапове-дінка,неадекватне,надмірнереагуваннянажиттєвіподіїтавчин-ки, негативні думки й емоції, які так само негативно впливаютьна усі сфери життєдіяльності людини. Наша психіка виниклаіформуваласязадляреалізаціїпростихбіологічнихзавдань—ви-живання індивіда, групи, виду. Нам же доводиться освоюватисяу світі вже не природному, а соціальному, закони якого подібнідо природних з точністю до навпаки.

І ось до такого світу наш мозок не зміг адаптуватися і томучастонашаповедінка,притаманнамайжевсімлюдям, а особливопедагогам, найчастіше буває неадекватною ситуації.

Напідтвердженнянаведеномувищерозглянемоневеликуза-мальовку ізжиттясучасноїсередньоїшколи,якузробилаучительіз достатнім досвідом роботи.

Шкільний учитель у своїй діяльності стикається із колек-тивом дітей-учнів, їхніх батьків та колективом учителів.

Найкраще, що є в школі,— це діти, особливо маленькі. До-водилося досить багато з ними працювати. Траплялося, стом-лювалася, але ніколи не було, щоб діти вибивали із колії, спу-стошували.

Учительський колектив в основному жіночий. Бувають пе-ресуди, плітки.

Одного разу директор школи сказала, що батьки мого класу скаржаться, що я забагато задаю, особливо з дитячого фольклору. Я запитала: «Чому з них ніхто не підійшов ні до мене, ні до за-вуча з початкових класів?». Щоб з’ясувати це непорозуміння, я вирішила зібрати батьківські збори. Директора школи теж по-просила прийти. Вона спочатку погодилася. Через 10 хвилин вона сказала, що у неї цей день — методичний. Я сказала, що перенесу збори. Тоді вона почервоніла як рак і, ледве не плачучи, сказала, що я її хочу приперти до стіни. Я вирішила не загострювати від-носини. Це їй було уроком. (Пізніше я з’ясувала, що вона зберігала довгі роки на мене образу за те, що я на самому початку своєї роботи не змогла збрехати, коли треба було сказати, що вона не тягала за вухо одного учня.) Так я захистилася, нападаючи.

Але гірше за все — це батьки, які постійно звертаються із претензіями. Мало хто з них займається вихованням своїх


дітей, а винних шукають у школі. Я намагалася завжди бути якнайдалі від них.

Ось приклади.Учень став одержувати двійки: не робив домашніх завдань.

Мама прийшла до школи і одразу почала з претензій: ніби що я ставлю йому «2» і «3» через те, що вона не відвідувала мене у лікарні, коли мені робили операцію. Я відповіла, що, очевидно, вона сама поводилась би так, а мені навіть на думку таке не спа-ло. Потрібно дитину контролювати і, якщо треба, допомагати.

Дівчинка постійно спізнювалася на перший урок. Кілька ра-зів викликали тата. Одного разу він раптом перейшов на «ти» і сказав, що зустріне після школи, і мені буде дуже погано. Я була цілком спокійною і сказала, що погроз його не боюся.

Інший тато тероризував батьківський комітет через фінан-сові витрати. Мене ця ситуація теж виснажувала. Як тільки вольовим зусиллям, самонавіюванням я досягла спокою у цьому питанні,— ситуація покращилася.

Однак одна моя знайома учитель все-таки зуміла залучити на свій бік батька учня, довівши йому, що за такого ставлення до навчання син ніколи не зможе прийняти управління батьків-ською фірмою. На слова батька, що зараз можна керувати і без освіти, вона сказала йому, що все-таки без освіти син зможе у кращому разі працювати в нього ж охоронцем. Її зненацька підтримала мати, і сина вдалося приструнити.

Як бачимо, учителеві доводиться переживати досить великіпсихологічні навантаження. До того ж вони ускладнюються ма-теріальним становищем учителів.Незначне підвищення зарплативідстає від темпів інфляції, зростання цін і загального падіннярівня життя. Злиденна людина, за винятком таких екзотичнихваріантів, як ритуальна убогістьюродивого або дервіша, неможебутиніщасливою,ні гармонічною,ні захищеною.Однакуцьомувипадку хочеться зупинитися не на самоочевидній проблемі со-ціальної захищеності вчителів, а на психологічних складнощахїхньої роботи. Головні психологічні травми сучасний учитель одержує від такого:• усе більше зухвалих учнів, які не бажають навчатися і до-

тримуватися навіть найменшої дисципліни на уроках (осо-бливо це стосується дітей заможних батьків, що ставлятьсядо вчителів із прогресуючою недбалістю);

11Вступ

• від батьків таких учнів, що бездумно критикують учителіву присутності дітей, сприймають учителів як другосортнуприслугу (найбільшітут«досягнення»заможнихбатьків,ді-тям яких ставити «двійки» й «трійки» для учителів простонебезпечно):

• шкільноготарайонногокерівництва,яке,як і зарадянськихчасів,заважаєучителямнадмірнимиперевірками,контролемта опікою;

• колег, що плетуть інтриги у боротьбі за місце під сонцемпротибудь-якого вчителя,колитойхочучомусьвиділитьсяіз загального тла.

Зазвичайтакийпсихологічнийфонпризводитьдовиникнен-ня у вчителів стресового стану, який вкрай негативно впливаєнаефективністьпедагогічноїдіяльності. Іцяситуаціяєнайбільшхарактерною для молодих учителів.

Отже, основна психологічна проблема діяльності учителя—це періодично виникаючий стан напруження, пов’язаний із необ-хідністю внутрішнього налаштування на необхідну поведінку,мобілізацію усіх сил на активні та доцільні дії.

Уцілому,особливості (труднощі)педагогічноїдіяльностіпри-зводять до виникнення в учителів напруженого стану, від якогокрок до стресу, що досить негативно впливає як на їхню діяль-ність, так і на здоров’я.

Посилюється цей стан для молодого педагогаще й тим,щона початку педагогічної діяльності для нього є характерною не-впевненість і, як наслідок цього, тривога, страхи, надмірні не-гативні емоції (досить часто вони є суто віртуальними, але цене змінюєситуації).Статистикасвідчить,щоубагатьохучителівцей період досить тривалий та становить від одного до трьох ро-ків. Звичайно, перебуваючи у такому стані, він не може якіснопроводити заняття, адекватно поводитись із учнями, колегами,керівництвом тощо, а це украй негативно впливає на ефектив-ність навчально-виховного процесу та гальмує професійне ста-новлення учителя.

Для того щоб скоротити цей період та допомогти учителюсамореалізуватися, йому потрібна як психологічна, так і профе-сійна допомога. Саме для цього і підготовлено поданий посібник.Він складається із восьми розділів.


Перший розділ присвячений сучасним психологічним підхо-дам, що дозволяють набути вчителю упевненості та інші якості,які допоможуть йому швидко адаптуватися до професії.

У другому розділі на прикладі порівняння негативних мо-делей діяльності вчителя («немайстер») та інноваційних моделейдіяльності («майстер»)учителюнадаютьсяпрактичніпорадищодопроведення різних видів занять.

У третьому розділі вчителю подані практичні поради щодоформування в учнів мотивації до навчання.

Четвертий розділ присвячений практичним рекомендаціямучителю щодо організації діалогу.

Уп’ятомурозділівчителюнадаютьсяпрактичніпорадищодоорганізації самостійної роботи учнів.

Ушостомурозділінаведеніматеріалимотиваційноготренінгуучителям для використання у навчальному процесі.

Сьомийрозділприсвяченийметодичнимрекомендаціямучи-телю для його самооцінки та саморозвитку.

І,нарешті,востанньомурозділірозглянутопрактичніпорадиучителю до подолання головних перешкод, що виникають у ньо-го нашляху до самостановлення та самовдосконалення. Останнійрозділ закінчується корисними порадами молодому вчителю.

Розділ 1ПРаКтичні ПоРаДи щоДо аДаПтації До ПРоФесійної Діяльності

Щоб не сталося, не втрачайте впевненості.

Л. Толстой

1.1. Я-концепціЯ — ефективний інструментформуваннЯ особистості

сутність Я-концепції

Усвідомлюємо ми це чи ні, але кожен із нас носить у собіуявний образ чи портрет самого себе. Часом перед нашим вну-трішнім поглядом він виявляється мрячним, розпливчастим абовзагалі свідомо не сприймається. Але він є, він у нас присутнійв усіх дрібних деталях. У цьому образі втілено нашу концепціюособистості,уявленняпросамогосебеякпролюдину іособистість,що сформувалося на підставі власних думок про себе. Ці думкиубільшостівипадківскладаютьсянесвідомо,підвраженняммину-логодосвіду,успіхів,невдач,пережитихобраз ітріумфів,атакожна підставі ставлення до нас інших людей, особливо у дитинстві.У результаті ми вже не сумніваємося у справжності наших уяв-лень про себе і вчиняємо так, ніби вони відповідають істині.

Цей уявний образ людини у психології називається Я-кон-цепцією(образомвласного«Я»).ОпановуючирозумінняЯ-концеп-ції, навчаючись модифікувати (формувати) та пристосовуватиїї для досягнення поставлених цілей, людина одержує надзви-чайну владу над собою і зміцнює впевненість у собі.


Я-концепція визначає і діапазон можливостей людини —те, що вона може чи не може здійснити. Розширюючи діапазонвласного образу, людина розширює для себе і сферу можливого.Створення адекватного, реалістичного (іноді необхідного) уявлен-ня про самого себе наділяє людину новими якостями, новимиможливостями.

Усвідомлення того що наші дії, почуття і поведінка є лишерезультатом наших уявлень і переконань, дає нам до рук по-тужний засіб, у якому психологія завждипотребувала зміни вла-стивостей особистості. Це відкриття непогано допомагає людиніна шляху до майстерності, успіху, щастя.

Існують й експериментальні підтвердження можливостіта ефективності зміни Я-концепції. Численні експерименти аб-солютно чітко продемонстрували, що як тільки змінюваласяЯ-концепція,проблемитазавдання,пов’язанізнею,вирішувалисяшвидко і без надмірних зусиль. Найбільш переконливі експери-менти у цьому напрямку провів Прескотт Лекі (американськийпедагог і учений), один із перших дослідників у психології об-разу власного «Я».

Ним було встановлено, що труднощі багатьох учнів ушколінеєнаслідкомїхньоїрозумовоїчифізичноїнеповноцінності,аєна-самперед результатом їхнього уявлення про себе як не здатнихдо навчання.

Будучиучителем,Лекімавможливістьперевіритисправедли-вість своєї теорії на тисячах учнів. На поглядЛекі, якщо в учнявиникали труднощі під час вивчення якого-небудь предмета, толише тому, що, з погляду учня, робота над цим предметом су-перечила сформованій системі ідей. Лекі вважав, що, змінившиЯ-концепцію учня, яка лежить в основі його точки зору, можнарадикально змінити і його ставленнядопевногопредмета.Такимчином, міркував Лекі, якщо спонукати учня скоригувати власнеуявлення про себе (змінити Я-концепцію), то відбудеться змінайого здібностей до навчання.Практика підтвердила правильністьцих міркувань.

Приміром, учні, які припускалися багатьох орфографічнихпомилок, через рік ставали найкращими з правопису. Ці учніне були дурними, здібностей їм вистачало. Але усім їм був влас-тивий неадекватний образ власного Я («у мене немає математич-ного мислення»; «я від природи слабкий з правопису» тощо).

15Розділ І. Практичні поради щодо адаптації…

Вони ототожнювали себе зі своїми помилками та невдачами. За-мість того щоб сказати: «у мене трапилася невдача» (що було бправильним із усіх точок зору), вони говорили: «я — невдаха».Відомі й інші аналогічні приклади із практики П. Лекі.

В експерименті, який проводив психолог Р.А. Вендал, булоз’ясовано, що коли спортсмен щодня певний період часу прово-дить перед мішенню, уявляючи собі, що кидає у неї дротики, тойого результати поліпшуються такою ж мірою, якби він справдіщодня у цьому тренувався.

Відомо також про вплив уявного тренування на підвищеннямайстерності під час виконання штрафних кидків у баскетболі.Перша група студентів фактично щодня протягом 20 днів прак-тикувалася у киданні м’яча. Її результатифіксувалися у першийі останній день експерименту.

Друга група, у якої також були взяті показники першогой останнього дня зазначеного періоду, не тренувалися зовсім.

Учасники третьої групи після першого контрольного дняпроводилищодня20хвилиннабаскетбольномумайданчику,уяв-ляючи,що закидаютьм’яч у кошик.Передбачувані помилки від-повідно коригувалися.

Підчаспідбиттяпідсумківекспериментувиявилося,щопер-шагрупаполіпшиласвоїпоказникина24%,другагрупанемалазрушень, а третя група, яка тренувалася тільки подумки, поліп-шила результати на 23%.

Знаменитий піаніст Артур Шнабель брав уроки упродовжлише семи років. Він не витримував монотонних і нескінченнихвправ протягом скільки-небудь тривалого часу. Коли у нього за-питали, як йому вдається домагатися таких успіхів за зовсім не-значногочасурепетиціїзароялемпорівняноз іншимипіаністами,він відповів: «Я вправляюся у голові».

ГолландецьК.Г.Кіп,відомиймузичнийпедагог,рекомендуєусім піаністам тренуватися подумки. Будь-яку нову композицію,стверджує він, потрібно «програти у голові» і запам’ятати щедо того, як пальці торкнуться клавіш.

Використовуючи цю можливість (впливати на свою Я-кон-цепцію), успішні люди із незапам’ятних часів використовувалиуявні картинки і вправи, щоб домогтися бажаних результатів.Наполеон, наприклад, подумки вправлявся у військовій справізадовго до того, як почав брати участь у справжніх боях. Конрад


Хілтон уявляв себе директором готелю ще в часи дитячих ігор(а наразі його готелі — найкращі у всьому світі).

Недивно,щомистецтвоуявногозображеннязаминулихчасівіноді асоціювалося із чаклунством.Але ніякого чаклунства не іс-нує. Просто людьми несвідомо використовується закономірністьвпливу такого зображення на психіку людини. Отже, перш ніжзробити те, що потрібно, необхідно чітко відтворити це у своїйуяві. Коли ви подумки бачите те, чого хочете досягти, ваша під-свідомість береться за справу і виводить вас на досягнення метикраще, аніж могли б це зробити ви зусиллям волі.

Таким чином, щоб змінити власну Я-концепцію, необхідноподумки намалювати самого себе таким, яким ви хотіли б ста-ти, і побачити себе у цій новій ролі. Таке бачення — неодміннаумовабудь-якої трансформації особистості,незалежновідметоду,що застосовується. Тобто якщо людина хоче змінитися (риси ха-рактеру, поведінку за певних обставин), вона повинна побачитисебе у новій ролі та програти її.

Поданаметодикавикористовуваласяпідчаслікуваннялюдейвід алкоголізму, допомагаючи алкоголікам перейти від старогоуявлення про себе до нового позитивного образу власного «Я».

Ізнимищодняпроводивсясеанс:закритиочі,повністюрозслаби-тисяіподумки«дивитисякінофільм»,уякомувонибачилисебелюдь-ми,щопозбавилисяалкогольної залежності.Уцихуявнихфільмахвонибачатьсебетверезими,шанованимилюдьми,якінасолоджуютьсяжиттямбезалкоголю.Звісно,підчаслікуванняалкоголізмувикори-стовувалисяйіншізасоби,алезгаданаметодика—основна,самевонамаланайвищийпоказникурятуванняалкоголіківвід їхньоїнедуги.

Доктор Найт Данлоп усе своє життя присвятив вивченнюпроцесуформування звичок і набуття знань, і в цій галузі провівбагатоекспериментів.Йогометодикиуспішнозастосовуютьсядляподолання різноманітних негативних звичок, причому від таких,які не піддаються усуненню іншими методами. Досліди Данлопапідтвердили,щокращийспосібподолатияку-небудьзвичку—цеподумки сформувати чіткий образ бажаного кінцевого результатуй діяти без будь-яких зусиль для досягнення наміченої мети. Вінустановив,щоколипостійнотриматиусвоїйуявібажанукінцевумету, то її обов’язково буде досягнуто.

Узагальнюючи, можна стверджувати, що успіхи у школі,на роботі й у житті більше визначаються уявленням людини


про свої здібності, ніж самими здібностями і, змінивши уявлен-ня про себе (свою Я-концепцію), можна одержати позитивні ре-зультати.

Цеположення обґрунтоване багатьма дослідникамий актив-но впроваджується у практику, в тому числі й розроблювачемпсихокібернетикиМ.Мольцом. Він з’ясував: більшість пацієнтівочікують,щозазробленоюнимкосметичноюоперацієютазміноюзовнішностіодразужпочнутьсясерйозніособистіснізміни.Однаку більшості випадків навіть радикальні зміни не мають жодноговпливу на реальні проблеми, тому що внутрішній імідж пацієн-тів, їхні переконання щодо самих себе залишаються незмінни-ми. Лише після досягнення внутрішніх змін (зміни Я-концепції)лікар М. Мольц зміг продемонструвати значні результати своєїроботи — зміни особистості.

Таким чином, відкриття Я-концепції дало людині ефектив-ний інструмент щодо зміни особистості. Ще раз нагадаємо, щовашаЯ-концепція—ценабірпереконань,думокпро самого себе,установок про кожну зі складових свого життя, про свій світ.Це— геніальна програма комп’ютера вашої підсвідомості, у якійзафіксованівсівашіпереконання.Асамевонивизначаютьреаль-ність, адже ви завжди дивитеся на світ через екран упереджень,сформованих структурою власних переконань. Ваша концепціясамого себе, система переконань передує отриманим результатамі поведінці у кожній із сфер життя, передбачає їх. Ваша лініяповедінки завжди погоджується із концепцією самого себе, ізсистемою власних переконань про себе та світ.

Іншими словами, ви перебуваєте там, де перебуваєте самечерезвласніуявленняпросебе.Багатівичибідні,щасливічине-щасні,упевненічиневпевнені—усімцимвизобов’язанівласнимуявленням. Однак якщо ви почнете змінювати ці обмежувальніуявлення, вони одразу почнуть втрачати владу над вами. У ре-зультаті поступової зміни Я-концепції ваш реальний потенціалстає необмеженим.

Змінивши уявлення у будь-якій сфері власного життя, випочинаєте одразу ж змінюватися і самі. Ваші очікування, став-лення, поведінка і результати — все це зміниться.

Ваш зовнішній світ — це вираження світу внутрішнього,й по-іншому бути не може. Ви не є тим, що самі про себе дума-єте, але ви стаєте таким, про якого думаєте.


Кожен із нас запрограмований рухатися, говорити, думатиі поводитися так, як ми це й робимо. Не можна мислити, від-чувати або поводитися зовні у інший спосіб, не змінивши своєїпрограми, концепції самих себе, те, що перебуває усередині. Не-гативна або помилкова ідея концепції самого себе виражатиметь-ся у негативному ставленні й поведінці у всьому вашому житті,включаючи і взаємини з вашими учнями.

Але можна змінити концепцію, замінивши самообмежую-чі ідеї й переконання («я не зможу ніколи спокійно проводитизаняття», «мені не вдасться установити доброзичливі відносиниз учнями» тощо) на більш конструктивні й необхідні вам («змо-жу…», «вдасться…» тощо). Можна почати уявляти себе таким,яким ви хочете бути, а не таким, яким ви є насправді. Ви мо-жетевирішитизробитикожнускладовусвогожиттяпозитивною,цікавою,надихаючою.Можназробитисвоєжиттяшедевром.Прицьому ви побачите, як нові конструктивні думки починають пе-ретворюватися на реальність.

Щожпотрібнозробитидлятого,щобзмінитиЯ-концепцію?

вимоги до створення нової Я-концепції

До створення нової Я-концепції висуваються три вимоги.Вони є ключовими для зміни власне вашого життя.

По-перше, ви щиро повинні хотіти змінитися. Ви насправдіповинніматибажанняпочатипозитивноставитисядосебе і своїхможливостей.Увасмаєбутисильне,жагучебажаннястатибільшкращим, більш упевненішим, ніж ви були раніше.

Вихідна точка на шляху перетворення на кращу людину—цевідчуттянеобхідності змін.Зміна,мета,новаякістьособистостіповинні узгоджуватися із вашими власнимицінностями, вашимиідеалами, з тією людиною, якою ви хочете стати.

По-друге, ви маєте щиро бажати цих змін. Багато хто гово-рить, що хоче змінитися, але у глибині душі вони зовсім не ба-жають відмовитися від колишнього життя, старих зв’язків і відусього іншого, чим наповнене їхнє життя. Людина може хотітибутиздоровою,аленемаєбажаннявідмовитисявідкуріння. Іншаможе хотіти домогтися фінансового успіху, але не хоче відмови-тися від щоденних розваг зі своїми друзями.

Ви повинні хотіти відмовитися від себе колишнього. Тіль-ки тоді ви змінитеся на краще. Ви маєте бажати припинити


виконувати низку певних речей, незважаючи на несхвалення ва-ших друзів,щоб розпочати робити те,що узгоджується із вашоюоновленою особистістю.

По-третє, ви повинні мати бажання докласти неабиякихзусиль. Ви повинні мати бажання бути наполегливим під часвідсутності явних ознак прогресу. Ваша мета— фундаментальнедовгострокове поліпшення життя. Вам потрібні були роки на те,щоб стати тим, хто ви є. Ви повинні мати бажання завзято пра-цювати для зміни себе самого.

Крім того, створений вами образ повинен відповідати пев-ним вимогам:1) викликати яскраві, позитивні відчуття, що збільшують ваш

ентузіазм;2) бути яскравим, акцентованим на вашу мету; якщо образ

розпливчастий і нечіткий, сконцентруйтеся на певний часі подумайте, із якимипочуттямипов’язанийцей образ; опи-раючись на почуття (відчуття у тілі), відшукайте асоціатив-ний образ;

3) він має залучати вас, припускати вашу участь; ви — голо-вна дійова особа, ви — центр;

4) має бутивтіленийфізично:намальований, виліплений, зши-тий,склеєний ізпаперу,зробленийзвирізокжурналівтощо;зробленевамиповиннебутиреальним,привабливимзавдякивикористанню колірної гами.

Отже,длятогощобможнабулосформуватиновуЯ-концепцію(образ власного «Я»), потрібні такі складові.

створення проекту-образу свого бажання (нової я-концепції)

Якщо ми звільнилися від старих переконань,що ми хочемопоміститина їхнємісце?Чогояхочу?—частоце запитання зда-єтьсяпростим,банальним,алеякскладночасомвідповістинаньогопросто ічітко.Цетежвимагаємобілізаціїзусиль іпевнихнавичокзформуванняпереконань,образів.Адже існуєсамадумка (словес-наформула)й існуєасоціативнийобразцієїдумки(зоровийобраз).

Чіткадумка—цепроекттого,чогомихочемо. Ічимчіткішеми бачимо результат своїх прагнень, тим більшою є ймовірністьїхньої реалізації.


Надавати конкретного образу вашому бажанню потрібноне десь там у майбутньому, а тут і зараз. Вам слід намалюватиу своїй уяві якнайдетальніше образ того, чого ви хочете досягти.Безпроектубудинкуйогонеможливопобудувати.Навітьякщостарімайстриіневмілималюватипроектинапапері,товголовахунихвсеоднобувдетальнийпланпобудови.Незамислюйтеся,якцемаєбутивиконане.Вашезавдання—детальнонамалюватиплан.Чіткепереконання,щовицезробите,єустановкою,якаліквідуєусісум-ніви, і негайнож розпочинайте його виконання. У кожному разіспочатку все має народитися у нашій голові. Бажання має бутичітким;відчуйтерізницюміжбажаннями—«янехочухворіти»,«я хочу бути здоровим» і «я здоровий». У першому випадку —образхворого,удругому—образздоровоїлюдини.Звичайно,щобздійснилосявашебажання,необхідноякнайчастішеналаштовува-ти свою свідомість на бачення свого здорового образу і знати,щоіншоговаріантане існує.Необхіднозріднитисязі своїмновимоб-разом,щоб він зміг витиснути із вас старий варіант вашого «Я».У поданому прикладі образ здорової людини повинен витиснутиобразвашогохворого«Я».Посиленнямцієїроботиможебутипро-казуванняуголосвашогообразу.Наприклад:«Яздоровалюдина!».

Упершецепролунаєзовсімнепереконливо(вамнавітьзахочеть-сясказати,щовсецебезглуздя),алевсе-такипродовжуйтеповторю-ватицюфразу.Повторюйте доти, поки вонане зазвучить упевнено.Іколививимовитецюфразупереконливо,висамівідчуєте,наскіль-кизмінивсявашвнутрішнійстан(фізичний,доречі,теж).Дляполег-шеннязавданняможнауявити,щовинепростоповторюєтецюфра-зу,а,наприклад,розповідаєтецесвоїмдрузям.Головне,щобпросвоєздоров’явиговорилиутеперішньомучасі,анеумайбутньому.Вголосробитицеспочаткускладніше,затеефективніше,вицевідчуєтеодра-зу,яктількизможетевимовитицюфразувпевненотапереконливо.

Діяти відповідно до проекту бажання

Ви маєте стати цілісним, а ваші дії не повинні суперечитий скасовувати те, що ви створили у новому образі. Наприклад,якщо ви хочете побудувати будинок, станьте не «бажаючим по-будувати будинок», а «будуючим будинок». Починайте діяти:а) мисліть як мислить людина, що будує будинок, а не мріє

про нього, тобто почніть збирати інформацію про всі мож-ливі варіанти, способи побудови;


б) дійте як діє людина, що будує будинок, говоріть про мож-ливості, а не пошуки причин для відкладання задуманого;

в) зазначитеконкретністрокивиконання,пландій іпрорахуйтенеобхідну суму;

г) майте вигляд людини, яка будує будинок;

е) заробіть необхідну суму (саме заробіть, бо на зекономленігроші будинок не побудуєш, тому необхідно саме заробитигроші). А для цього така сума спочатку повинна бути в об-разі, й потім ви повинні стати людиною, «яка заробляє цюсуму».

І знову по колу: почати мислити як людина, «що заробляєгроші на будинок», а не людина, «яка знає,що це неможливо».Напевно, ви зрозуміли, що ці дві людини думають і діють по-різному, а отже, і результати отримають теж різні. У них різніцілі: в однієї — побудувати будинок, в іншої— довести, що ценеможливо! Один діє, а інший мріє й ображається на долю, щоніяк не дає йому шанс. І підсвідомість кожної людини виконуєсаме його бажання (вона така). Реальні дії є підтвердженнямтакого бажання, а от бездіяльність може стати скасуваннямйого.

Припиніть запускати бажання «хочу», переведіть своє ба-жання до розряду «маю», як в образах, так і в діях. Ваша під-свідомість для реалізації ваших бажань може використовуватитільки вас, ваші сили, знання ваші й тих людей, які є відбиттямвашого внутрішнього світу. Підсвідомість може дати вам можли-вість удосконалити ваші знання, сили й ресурси, але діяти зно-ву доведеться вам саме у реальності. Станьте людиною, яка йдедо своєї мети, а не просто мріє. Думка первинна, але її однієїне завждидосить.Бездіяльністюможнаперекреслити (скасувати)будь-яку думку.

Станьте цілісним: нехай ваша думка, тіло працюють надреалізацією вашої мети. Якщо ж допустити, що кожен цей еле-мент вашого «Я» буде діяти суперечливо, підсвідомість не зможереалізувати ваше бажання. Під час формування нового образупотрібнопроявитидостатньотерпіння,пам’ятаючипро існуваннязакону психічної імпресії (для створення нового Я-образу— про-грамування підсвідомості — потрібно багаторазово подумки йогоповторювати).


Відчуття задоволення від процесу просування до бажаного

На шляху до мети може й не траплятися перешкод, це іде-альнийваріант.Алетакнезавждибуває;всімиживілюди,якимвластиві емоції, через що у нас часто зникають більш правильнідумки, знання та принципи. І все-таки якщо ви почнете робитиакценти не на невдачах, а на успіхах, навіть найнезначніших,радіти кожному кроку, що наближає вас до результату, одержу-вати задоволення від того, що у вас є мета, є сенс життя, є чогопрагнути й чому вдосконалюватися, то перешкоди самі почнутьзникати із вашого шляху. Необхідно концентрувати свою ува-гу не тільки на меті, але й на самому процесі, він повинен васзахопити. Моменти вашого життя під час просування до метине можна відкидати, викреслювати ізжиття, вони повинні статинайпрекраснішою його частиною.Адже підготовка до свята дужечасто буває приємнішою за саме свято.

Подяка за результатПочуття подяки на кожному етапішляху—це теж стан за-

доволення, спрямованого до свого божественного початку, тобтодо підсвідомості. Хваліть себе за зроблене! Відзначайте будь-які,навітьнайменші,перемоги,аленепромахи.Наголошуйтенатому,що у вас вийшло, а не на тому, чого ще не досягнуто.

Аджесамеценадастьсилидіятидалізарахунокпідвищеннясамооцінки. А ось образа на себе за помилки або за щось неви-конане відбирає останні сили, тому що ви стаєте невпевненимиусобі.Отже,формуванняновоїЯ-концепціївідбуватиметьсяефек-тивніше, якщо після кожного етапу програмування підсвідомостіви нагородите себе за добре виконання «нової ролі» звичною длясебе радістю (чашкою кави, цукеркою або цікавою книжкою,просто похвалити себе — кожному своє). У цьому випадку по-силюється мотивація виконувати «нову роль».

Однак дуже часто люди наприкінці робочого дня, переро-бивши безліч справ, умудрялися закінчити роботу словами, щовони нічого не встигли зробити. Тобто насварити себе, замістьслівподяки видати собі порціюнегативу.Невже вамнемає защохвалити себе щодня? Головне, щоб подяка була щирою. Так, ре-зультату ще не має і хочеться навпаки «поплакатися на долю».Алевасможнапохвалитиужетількизате,щоувасємета.Адже


безцільне життя — це більша проблема: людина, не розуміючи,для чого вона живе, починає повільно вбивати себе.

Звичайно ж у читача виникло запитання: а скільки часубуде потрібно для зміни Я-концепції?

Численними експериментальними дослідженнями було дове-дено, що зміна Я-концепції відбувається за двадцять один день.Виздивовані?Алецедоведенобагатьмадослідниками(насампередрозробником психокібернетики М. Мольцем). Один із найбільшпродуктивних способів змінити власні звички, риси характеру(наприклад, подолати невпевненість) і в цілому майбутнє своєжиття — сісти на двадцятиодноденну «дієту» під назвою «по-зитивне ментальне ставлення». Протягом кожного із двадцятиодного дня ви підтримуєте повну погодженість своїх думок і дійізнаміченимицілямийобразомтієїлюдини (або звичкою,рисоюхарактеру), на яку хочете перетворитися.

Така«дієта»протягомдвадцятиодногоднянеобхідна з двохпричин.

По-перше, дорослій людині потрібен близько двадцять одиндень на вироблення нових звичок мислення, нових нейроканавокумозку.Цесхоженастежку,уторованухудобоючерезпасовище.Часом ви відзначатимете у собі досить швидкі явні зміни. Алезвичайнерятуваннявідзвичок,щоздобуваютьсяпротягомусьогожиття, вимагає досить тривалого часу.

Друга причина, з якої необхідно практикувати цю менталь-ну «дієту» протягом двадцяти одного дня, криється у необхідно-сті знаходження терпіння й наполегливості. Двадцять один деньспокою, терпіння і тепла потрібен курці для висиджування яєць.Якщокурказісвоїммозкомрозміромзгорошинуможедисциплі-нувати себе й насиджувати яйця протягом двадцяти одного дня,не спостерігаючиніяких змін, той вам такожнескладно буде ви-явити наполегливість і терпіння та почекати стількиж до появизмін. Терпіння відіграє ключову роль у самовдосконаленні.

Чудова властивість вашої Я-концепції полягає у безперерв-ності її еволюції. Ви безупинно прогресуєте, зростаєте, розви-ваєтеся у напрямку власних домінуючих думок. Змінивши своїдомінантні думки (переконання, установки) про себе у будь-якиймоментчасу,витимсамимзмінитесвоюЯ-концепцію (переконан-ня, установки), їхню еволюцію у тому ж напрямку. Але не всімце вдається. Чому?


Причина, згідно з якою Я-концепція багатьох людей не за-знає істотних змін у часі, полягає у тому, що вони не припи-няють думати про одне й те ж, у той же спосіб день за днем,рік за роком. Відомий американський психолог Вільям Джеймсписав: «Коли я дивлюся сьогодні на себе такого, яким я буву минулому, то хочу,щобмоєминуле постало знову і сталомоїммайбутнім».

Якщовипоставитесобі сьогоднішньомуймайбутньомубіль-ші, гідні цілі, а потім станете думати про них щодня, то візьме-те під повний контроль власну ментальну еволюцію й напрямокруху свого життя. Ви перетворитеся на того, про кого думаєте.Як це зробити?

У цьому вам допоможуть наведені нижче умови успішно-го самопрограмування та прийоми контролю свого ментальногожиття. Для насичення свого розуму позитивними ідеями й за-безпечення його безперервним бомбардуванням судженнями, щопогоджуються ізобразом,доякоговипрагнете,потрібновживатиряд щоденних дій.

Подумайте про себе без напруження й особливого зосеред-ження:якимвихотілиб стати,якіякостіхотілибмати.Почнітьіз такого: уявіть, яким би могло бути ваше життя, який би маввигляд ваш будинок, на що була б схожа ваша робота, яким бувби стан вашого здоров’я, який би рівень життя вас улаштував.Дайте волюфантазії, поніжтеся у мріях і почуттях,що виклика-ні досягненням поставлених цілей. Це заняття — перша ознакатого, що новий напрямок програмується у вашій підсвідомості,у вашому біокомкомп’ютері формується нова програма.

поради для успішного самопрограмування (зміни Я-концепції)

Усунення сумнівів щодо того, якою людиною ви хочете стати

Ви живете у ментальному світі. Усе, що ви знаєте про себеяк фізичну істоту, відповідає ментальному еквіваленту або вірі,якоївидотримуєтеся.Якщовипомічаєтевадиусвоїйособистості,цевідбуваєтьсятому,щоувашійсистеміпереконаньєеквівалентвади. Це називається сумнівом.

Постійно нагадуйте собі, що все, чим ви стали, є результа-том усіх ваших думок. Ваш інтелект, рівень упевненості в собі,


таланти, страхи, звички— все це проявментального еквівалентауфізичному світі.Змінитиціментальні еквівалентиможначерезспокійне, постійне й наполегливе осмислення того, ким ви щирохочете стати.Ці думки стануть насінням, яке ви сієте уфізично-му світі.В остаточномупідсумку ви створите у своємуфізичномусвіті саме те, що відповідає вашим ментальним образам.

Використання тверджень, установок, притаманних новій я-концепції

Якщо ви називаєте себе обмеженим, дурнуватим, боягузли-вим, невпевненим, ви блокуєте свої здатності до зміни.

Розпочніть процес створення установок, що характеризуютьвпевненістьусобійсили,обговорюючисвоюнеобмеженуздатністьсформувати будь-яку нову навичку й оцінюючи страхи, які вамудалося подолати. У бесідах з іншими людьми й із самим собоюнаголошуйте на тому, наскільки ви є здібними. Пам’ятайте: те,про що ви думаєте й говорите, перетворюється на реальність.Якщо ви розмовляєте про свої слабкості й захищаєте їх, отже,ви думаєте і про них.Майте на увазі: те,що ви говорите іншим,є відбиттям вашого внутрішньогоментального еквівалента.Якщови хочете, щоб упевненість поширювалася у вашому житті, виповинні говорити про свою упевненість і наводити приклади цієїупевненості, діяти так, як діє упевнена людина.Якщо ви хочете,щоб поширювалася ваша невпевненість, тоді говоріть іншим просвоїстрахиувсіхдеталях,якіпідтримуватимутьвашувіруусвоїслабкості. Зберігайте подумки зону самовпевненості й попракти-куйтеся, дозволяючи цим новим чудовим думкам розвивати свійматеріальний еквівалент у вашій діяльності.

Зосередження на тому, за що, а не проти чого ви виступаєте

Наприклад, не думайте про те, що ви більше не будете ніна кого ображатися, бо при цьому ви продовжуєте думати прообрази й, отже, саме в такому напрямку поводитиметеся у мате-ріальному світі.

Замість цього думайте про те, чого ви бажаєте.Думайте проздоров’я, гармонію, любов і ви діятимете відповідно. Якщо вивважаєте,що вам не вистачає таланту або інтелекту, не говоріть:«Я не думатиму про себе як про безталанну людину», тому що


у цьому випадку ви мислите про неуцтво й підкріплюєте мен-тальнийеквівалентобмежень.Замістьцьогофокусуйтесвійрозумна таких образах: «Я володію усім необхідним для втілення моєїмрії».Такогородуобразизначнозмінятьвашувідповіднуфізичнуповедінку. Ви діятимете на підставі цього нового бачення і по-бачите себе людиною, що творить чудеса, які колись здавалисязовсім неможливими.

щоденне нагадування собі про власне призначення

Коливиживетевідповіднодопризначення,щасливимчиномвіддаючи себе, ваша особистість відображатиме це щастя. Ви ви-явите весь талант та інтелект, необхідні вамдля виконання свогопризначення (наприклад,бутичудовимпедагогом).Ценевимагаєборотьбиабодетальногопроробленняцілей.Вашаздатністьуноси-ти зміни до свого характеру вже є повноцінною. Вам не потрібноздобувати додатковий інтелект, таланти, навички й упевненістьу собі зовні. Усі ці компоненти вже є у вас. Вам потрібно лишезробити зрушення у стані призначення, стан, у якому ви почу-ваєтеся натхненним, упевненим і значним. Якщо це визначитьстан вашого розуму, отже, все, що вам буде потрібно для змінивашої особистості, вийде на поверхню.

Пам’ятайте, що ваш характер був вам даний не родиною,і не суспільством. Ви самі створили його! Ви створили саме туособистість,якабулавамнеобхіднавжиттінатоймомент.Тепервиможетепереспрямуватисвоюенергіюнасправувашогожиття.Винезобов’язаніпродовжуватипожвавлюватийвикористовуватистаріустановки,якщовонибільшенефункціональні.Підтримуйтеу собі почуття призначення, і ви у своєму мисленні не оперува-тимете жодним із недоліків.

створення списку своїх намірів

Це не список бажань, а того, що ви маєте намір створитидля себе. Якою б людиною ви не хотіли стати, на це ви маєтеправо ізусіманеобхіднимидляствореннятакоїособистостісклад-никами. Ви повинні насамперед знати це. Потім ви висловлюєтесвій намір: «Я бажаю виявити необхідні таланти й інтелект,щобстатитакоюлюдиною,якоюяпокликанийбути».Такавнутрішнявідданість власній досконалості є суттю чудотворіння.


Увас покращиться пам’ять, якщо вимаєте намір домогтисяцього. Замість того щоб фокусуватися на тому, наскільки багатозабуваєте, ви сконцентруєте свій розум на всьому тому, що виздатні запам’ятати: «Я без складнощів зумів пригадати ім’я тієїлюдини. Пам’ять у мене явно поліпшується»; «У мене впершевправа із самонавіювання пройшла без ускладнень. У мене про-являється новий талант»; «Я перевершив самого себе під часпроведення уроку. У мені розвивається упевненість». Фокусуйтесвій розум на тому, чого ви маєте намір досягти, а не на своїйнездатності до чого-небудь. Таким чином ви зробите перехід віднаміру до дії і, крім того, ваші наміри сприятимуть чудовимзмінам у вашій особистості.

Отже,просторомдлявтіленнянашогообразу(Я-концепції)маєбутичіткийнапрямокбажань.Але інодіцьогонедостатньо,необхі-денщебільшзрозумілий,чіткийстансвідомості,щонінасекундуне коливається, а точно знає результат, вірить у його реальність.

Віра у можливості ваших намірів

Віра — це те джерело сили, на якому вибудовуються усінаші життєві можливості. «По вірі й віддасться»— ця мудрістьзнайома всім, проте багато хто досить абстрактно уявляють собісистему своїх вірувань. Розмитість цілей, як і розмитість, не-чіткість вірувань знижують нашу ефективність, тому що роз-шаровують несвідомі, інстинктивні потенції (життєву енергію).Віра— це силовий стрижень усередині нас, який сприяє мобілі-зації, концентрації внутрішніх сил.

У релігійних вченнях віра— це показник зрілості людини.Вибудовування системи віри у священнослужителів— складний,тривалий процес. Перевірка, випробування на силу віри — цетой іспит, ритуал, що дозволяв перевірити духовні можливостілюдини, обсяг її духовних і психічних сил.

Повірити— означає прийняти у своє життя, зробити вибір.Вірити — означає дивитися уперед, висвітлювати попереду

дорогу життя й сміливо крокувати нею.Не вірити— означає озиратися, дивитися по сторонах і по-

стійно збиватися зі шляху.Вірити у свою обрану мету (образ успішного, впевненого

у власних силах педагога) — означає чітко рухатися в обраномунапрямку, добре знаючи координати.


РозслабленняКрімтого,упроцесізмінивашихзвичок,настроютощодуже

важливу роль відіграє розслаблення. Більшість наших нинішніхпереконань — добрі вони чи ні, правильні чи хибні — склалисябез будь-яких зусиль з нашого боку, без залучення сили волі.Наші звички— корисні чи шкідливі— виникли за аналогічнихобставин. Отже, для формування нових переконань і звичок слідрухатися тим самим шляхом, тобто у стані розслаблення.

Що ж дає розслаблення?Виявляється,цейстанґрунтуєтьсянатому,щоповнерозслаб-

леннянашихм’язів, усіх без винятку, починаючи від надбрівнихдуг і завершуючи ступнями ніг, спричиняє відключення великоїкількості сигналів, що надходять із периферії до центру (нашо-го мозку) і, відповідно, перехід нашої свідомості у напівсоннийстан. Саме у цьому стані наша психіка (підсвідомість) найбільшефективно сприймає «синтетичний досвід» (уяву, слово, емоції).Як же розслаблюватися?

Можна скористатися, наприклад, тими вправами, які реко-мендуються у літературі з практичної психології. Багато психо-логів визнаютькращоювправу, в якійпотрібно лишенамагатисявідновити у пам’яті найбільш приємні та заспокійливі епізоди ізминулого.

У житті кожної людини обов’язково були моменти чи пе-ріоди, коли вона почувала себе легко, вільно. Виберіть зі свогоминулогопотрібні сценитаспробуйте їхподумкивідтворитияко-мога детальніше. Чим більше деталей ви пригадаєте та подумкиуявите, тим кращим буде результат.

Щоденнапрактикадастьвамможливістьбачитицісценивсеяскравіше й чіткіше і, крім того, набиратися досвіду. Вона зміц-нитьзв’язокміжуявнимиобразамитафізичнимивідчуттями.Вивсе більше та краще опановуватимете техніку розслаблення, і цевідкладеться у пам’яті нервової системи та знайде застосуванняу подальших вправах.

І, нарешті, можна скористатися тим, що сама природа даєнам двічі на добу: перед засинанням і одразу після сну нашасвідомість перебуває у напівсонному (просоночному) стані. Най-більш характерні види цього стану — це час, коли ми тількипочинаємозасинати (готуємосядосну), абоколитількипрокину-лися, алеще не знаходимося у бадьорому стані.Як з’ясувалося,


саме у ці моменти наша психіка найбільш схильна сприймативізуалізацію.

Ось у ці періоди й потрібно програмувати свою підсвідо-мість, змінювати Я-концепцію без використання вправ на роз-слаблення.

Якщо звернутися до багатовікового релігійного досвіду, томожна відзначити, що напівсонний стан свідомості використо-вувався для молитовного ритуалу. Цей стан має цілющу власти-вість. Саме тому психотерапевти рекомендують своїм пацієнтамнавчитися використовувати його для самонавіювання.

Отже, можна зробити висновок: сила втілення задумів за-лежить від чіткості мети, віри в неї й у свої власні можливості,атакожнаявностістанурозслабленняпідчаспроведеннятренінгу.

Звичайно,укожноїлюдини,якавирішиласформуватиновийобраз, звичку тощо, виникає запитання: а скількичасунеобхіднодля цього?

Не зневірюйтесь, коли вам здається,щожодних змінне від-бувається, незважаючи на те, що ви сумлінно виконуєте вправина зміну Я-концепції. Дуже багато людей, які зараз мають успі-хи, мають їх завдяки перешкодам на початку своєї діяльності.Саме перешкоди спонукали їх до великих зусиль і наступнихвеликих винагород.

Краще відкласти остаточний висновок щонайменше на21 день. Це мінімально необхідний період для якихось помітнихзмін у Я-концепції людини. Після пластичних операцій, як пра-вило, минає 21 день, перш ніж пацієнт починає освоюватися ізновими рисами обличчя. Коли хворому ампутують руку чи ногу,кінцівка-«фантом»частопродовжуєвідчуватисяпротягом21дня.Давно помічено і в багатьох інших ситуаціях, що для зміни ста-рих уявлень на нові потрібно близько трьох тижнів.

Окрімтого,винабудетебільшекорисногозпрактикисамопро-грамування,якщопогодитесяутриматися відкритикиприблизнонатакийтермін.Протягомцьоготермінуненамагайтесьпостійноозиратися назад і скрупульозно вимірювати власні успіхи: не за-перечуйте, не намагайтеся спростувати обрану вами технологію,недебатуйте із самимсобоюстосовно того, чиматимевонана васвплив.Винеухильновіритевуспіх і...віннеодмінновідбудеться.

Виконуйте необхідні вправи навіть тоді, коли вони будутьздаватися вам безглуздими (хоча чітке усвідомлення механізму


зміниЯ-концепціїмаєусунутитакідумки).Неухильнопродовжуй-тевиконувативзятуна себеновуроль:уявіть себевженаділенимновими якостями (ви конструктивно ставитеся до виникаючихпроблем, вірите у власний успіх, сподіваєтеся завжди на краще,контролюєте свої думки, не дозволяючи надовго зосереджуватисяна негативних думках, тощо), навіть якщо буде здаватися,що виу цьому випадку дещо лицемірите або ж новий образ власного«Я» викликатиме почуття незручності, матиме, на вашу думку,неприродний вигляд.

Проте розуміння суті формування Я-концепції неодмінновплине позитивно на вашу віру в успіх. Однак ви самі зможетевпевнитися у їх ефективності тільки випробувавши та оцінившикінцеві результати через 21 день. Унаслідок цього ви повіритеу свої безмежні можливості та й, звісно ж, будете більш щас-ливою, радісною, упевненою, талановитою, здоровою людиною,націленою на успіх,— оптимістом.

1.2.практичні прийоми щодо формуваннЯнових Якостей (нової Я-концепції)

візуалізація

Першим із такихприйомів є візуалізація.Ймовірно,ценай-більшпотужнийспосібмодифікуванняментальнихобразів ізусіхдоступних людству. Ваші зорові образи стають реальністю. Вонипідсилюють бажання, поглиблюють віру. Саме вони сприяютьзміцненню сили вашої волі й наполегливості. Їхня міць є ви-нятковою.

Візуалізацію охарактеризовано чотирма параметрами. По-силення кожного із них прискорює процес створення фізичногоеквівалента уявної картини вашого життя.

Перший із цих параметрів — частота. Частота, з якою виуявляєтесобіконкретнумайбутнюподію,мету,лініюповодження,щовпливаютьнавашемислення,почуття іповедінку.Длялюдей,якідосягаютьвиключнихрезультатів,характернабезперервнавізу-алізація бажаних результатів. Вони постійно думають про те, чогопрагнуть.Вонизновуізновупрограютьідеальнийобразмайбутньо-гоусвоїхдумках,подібнодотогояквідбуваєтьсяпроекціяслайдів


на екран. Насправді частота візуалізації свідчить не лише про те,наскільки великим є ваше бажання реалізувати картинку на ділі,але й посилює це бажання і переконання у його здійсненності.

Другий параметр візуалізації — чіткість.Мається на увазіясність, з якою ви малюєте картини у своїй уяві. Існує прямийзв’язок між чіткістю картинки уявлюваної мети або результатуі швидкістю втілення.

Коли ви думаєте прощось бажане, спочатку думкирозплив-часті й нечіткі, але в міру міркування, у міру збору інформаціїуявнакартиначогосьбажаногостаєусечіткішою.Нарештінастаємомент, коли ви можете закрити очі й бачити дрібні подробицікартинки, немов вона вже матеріалізувалася у реальності. Саметаким чином досягається більшість цілей.

Щасливілюдизавждиточнознають,чогохочуть.Звичайножце пов’язано із чіткістю їхніх уявних картинок. Невдахи завждине впевнені у тому, чого хочуть і що роблять. Їхні розпливчастіуявні картинки занадто розмиті, щоб створювати мотив, активі-зувати різноманітні ментальні закони та змусити їх працюватина благо людини.

Третій параметр візуалізації — інтенсивність. Маєтьсяна увазі кількість емоцій, об’єднаних в одній уявній картинці.Дужечогосьбажаючи,відчуваючиентузіазм ізбудженняузв’язкуіз поставленими цілями, глибоко вірячи у здійсненність завдань,над якими працюєте, ви одержуєте результат набагато швидше.Можливо, тому Р. Емерсон писав: «Ніщо велике не досягаєтьсябез ентузіазму».

Невдахам бракуємотивації й ентузіазму з приводу тієї спра-ви,якоювонизайняті, і тогонапрямку,вякомувонирухаються.Звісно, вони відчувають песимізм, який утримує їхню енергіюнанизькомурівні.Вонипасивні,сприймаютьречітакими,якимивони є, і не переймаються ентузіазмом із приводу того, якимивони могли би бути.

Четвертий параметр візуалізації — тривалість часу, про-тягомякоговиутримуєтекартинкучогосьбажаногоу свідомості.Чим довше ви уявляєте бажану майбутню подію, тим більшоює ймовірність, що вона відбудеться. По можливості намагайтесяотримати реальні зображення речей або ситуацій, що становлятьпредмет ваших бажань, і дивіться на них знову і знову, аж покиваша підсвідомість не сприйме їх у вигляді команди. Невдовзі


ваша Я-концепція зміниться таким чином, щоб досягалася по-годженість із новими візуальними командами.

Поєднуючиелементичастоти,чіткості, інтенсивності та три-валості у візуалізації усього, чого ви хочете домогтися, ви заря-джаєте себе і прискорюєте рух уперед до наміченої мети. Ви від-пускаєтенаволюсвоюприховануміць,здатнупривестидоуспіхуй залучити до справи ресурси, які дозволяють досягти чогосьбільшого, ніж вдавалося колись.

Успішнілюдимаютьздатністьстворюватичіткіуявніобразисамих себе і своїх занять за допомогою практики. І оскільки зо-внішнідосягненнязавждиперебуваютьугармонії ізвнутрішнімиобразами, то, бачачи себе чудовим батьком, чоловіком, керівни-ком або педагогом, ви набуваєте відчуття ще більшого спокою,упевненості та відповідності цій ролі. Бачачи себе незграбнимі неповоротким у якійсь певній ролі, ви відчуваєте напруженнятазанепокоєннящоразу,колипотрапляєтеувідповідніобставини.

практичне застосування

Приміром, дуже багато хто (включаючи і педагогів) відчу-вають страх перед публічними виступами, перед необхідністюстояти віч-на-віч із аудиторією. Подолати його можна за допомо-гою методик ментального програмування та творчої візуалізації,формування упевненості в собі.

Насамперед почніть думати про себе як про умілого педаго-га. Тільки уявіть, наскільки впевнено ви змогли б себе почуватийнаскільки б зрослаповагай захоплення з бокуучнівпісляпро-веденнявамивдалогоуроку.Потімпобудуйтеуявнукартину,яказображує васпід час виступуперед учнями.Пригадайте ситуації,уякихвамдоводилосявиступатипереддрузями,членамиродини,на вечірці. Уявіть себе розслабленим і щасливим. Відчуйте спо-кій, упевненість і гордість за ефективно проведений урок.

Щоразу уявляючи собі, як ви проводите заняття із учнями,згадайтецюпозитивнууявнукартинутаучнів,якіпідтримуютьвас.

ДляприскореннямодифікуваннявашоїЯ-концепціїпридбай-те літературу про технологію проведення ефективного уроку.Чи-таючи її,уявляйтесебенібивиконуєтевсете,прощопишеавтор.Прослухайтекурснааудіокасетах,щонавчаєметодампідготовкита організації уроків. Ви довідаєтеся, як побудувати вступну ча-стину,основнийзмістурокутайогозавершення.Можнавідвідати


уроки, які проводять досвідчені та успішні педагоги. Виконуючивсеце,уявляйтесебеуспішнимпедагогом,якомувдаєтьсязаціка-витисвоїхучнів.Згодомвипобачите,щострахпоступовозникає,а ваше бажання проводити заняття збільшується. Чому? Вашапідсвідомістьнеможевідрізнитиреальнийдосвідвідуявлюваного.Щоразупригадуючи, нагадуючи собі й переживаючипевнуподіюу своїй свідомості, ви змушуєте підсвідомість прийняти її та збе-регти таким чином, нібито вона тільки но повторилася.

А це означає осьщо: якщо у вас є один-єдиний позитивнийдосвід у якійсь із сфер вашого життя, то, міркуючи про ньогознову і знову, ви програмуєте себе на його повторення. А якщоу вас дотепер немає такого досвіду (ви тільки розпочинаєте своюпедагогічнудіяльність),тоуявітьабостворітьйогоподумки,апо-тім почніть його обмірковувати. Ваша підсвідомість і не здогада-ється, чия це робота.

Сила візуалізації поширюється і на негативний досвід. Однанегативнаподія,проякувипостійнодумаєте,здатназнищитиусіваші мотиви й відбити бажання що-небудь робити у конкретнійгалузі. Тому будьте обережними у виборі уявних картин.

Маючи всього один позитивний досвід проведення занять ізучнями, можна пригадати й пережити його під час проведеннякожного заняття. Такий процес повторюваної візуалізації дозво-ляє запрограмувати себе на впевненість і відмінний результату майбутньому.

Відчувши у собі відсутність упевненості в певній ситуації,відкидайте негативні думки шляхом повторної візуалізації себеу спокійному стані, зпочуттямупевненості тарозслабленостіприкожномуповторенніцієїситуації.Пригадайтеситуацію,пов’язануіз чудовими хвилинами, проведеними у компанії інших людей.Щоразу, коли ви нервуєтеся, перебуваючи серед людей, змінітьуявну картинку й думайте про попередній позитивний досвід.Зрештоюпідсвідомістьперенесепозитивніпочуття,пов’язанізпо-зитивною ситуацією, на ті обставини, які зазвичай викликаютьу вас напруження та занепокоєння. Ваші страхи поступово роз-сіються й зникнуть.

Застосовуйте візуалізацію запершоїжнагоди длянаповнен-ня своєї свідомості картинами ідеальногожиття.Один зі способівзробити це — створення «карти скарбів», яку ви зможете роз-глядати. Виготовте настінний плакат, у центрі якого помістіть


зображення себе самого або тієї мети, якої ви прагнете. Потімвиріжтекартинки, заголовкий вирізки ізжурналів та газет і на-клейте їх на плакат. Створіть потужну візуальну презентаціюкомпонентів, що символізують ваш успіх і досягнення.

Щодня знаходьте час на те, щоб постояти перед плакатомі увібрати в себе його образи, дати їм просочити власну під-свідомість. Міркуйте про успішний досвід, реальний та уявний,укожнійсферісвогожиття (включаючийпедагогічнудіяльність).Згадуйте кожну подробицю настільки часто, як тільки зможете.Щоразуміркуючипро успішнийдосвід, ви записуєтейого допід-свідомості таким чином, немов це ще один досвід того ж типу.

За допомогою візуалізації можна переконати свою підсвідо-мість у кількаразовій побудові успіху. У результаті підсвідомістьпочне управляти вашими словами, вчинками та емоційним від-гуком так, щоб вони відповідали образам успіху, які ви їй по-казували.

Помилка,зробленабагатьма,полягаєутому,щовонимірку-ють і чітко уявляють собі свої невдачі, зроблені помилки та про-махи. А потім дивуються, відчувши напруження і тривогу привиникненні схожої ситуації.

Усіполіпшенняужиттірозпочинаються ізудосконалюванняуявних картин. Уявні зображення викликають думки, почуття,словатавчинки,щопогоджуютьсязними.Візуалізаціяактивізуєусі ментальні закони, включаючи закон притягання, залученнялюдей і ресурсів у ваше життя для допомоги під час трансфор-мації уявних образів у реальність.

твердження

Другий прийом ментального програмування полягає у вико-ристаннітверджень.Твердженняхарактеризуєтьсятакимитрьомарисами: вони позитивні, належать до теперішнього часу і маютьособистийхарактер.Твердження—цевагомівказівкиабокоман-ди свідомості дляпідсвідомості.Вони стирають стару інформаціюй закріплюють нові позитивні думки.

Твердження «я собі подобаюся» є позитивним, належитьдо теперішнього часу й має особистий характер. Безупинно йогоповторюючи, ви домагаєтеся його прийняття як реального опи-су тієї дійсності, якої прагнете. Ви й справді починаєте більшеподобатися собі у всьому, що робите. Незабаром це тверджен-


ня записується зверху старої інформації, що не відповідає новійЯ-концепції.

Твердженняроблятьвашпотенціалнеобмеженим.Сильні,ва-гомітвердження,наповненіпочуттям,якіпереконливоперіодичноповторюються, дуже часто призводять до негайних особистіснихзмін. Можна збільшити власний ентузіазм, сміливість, упевне-ність і контроль над власними емоціями та підвищити ступіньсамоповаги,повторюючитвердження,щовідповідаютьуявленнямпро ту людину, якою ви хочете стати.

Те, що ви самі собі говорите, у що вірите, впливає на вашупідсвідомість. Твердження типу «я можу це зробити» або «я за-робляю ось стільки-то за рік», або «я можу проводити успіш-но заняття із учнями» можуть викликати істотні зміни у вашійЯ-концепції та результатах, що досягаються вами.

Усі зміни розпочинаються ізсередини та проявляються на-зовні. Ці зміни починаються із Я-концепції. Спочатку потрібностатитим,кимвихочете, внутрішньо, апотімвжестанететакимі зовні (упевненим, успішним, щасливим тощо).

Ваша підсвідомість є досить прямолінійною. Чим простішакоманда від свідомості, тим більший вплив вона матиме на вашемислення. Наприклад, є вдале твердження, яким користуютьсяуспішні люди: «Я вірю у чудовий результат кожної моєї життє-вої ситуації».

Це твердження приносить вам спокій, позитивний настрійі відсутність напруження, незважаючи на труднощі. Це є від-мінним антидотом занепокоєнню.

Воно просте, чітке і належить до теперішнього часу. Під-свідомість відгукується лише на команди такого типу, на твер-дження й уявні образи, подані у термінах «зараз», начебто метаабо якість уже досягнуті.

Приміром, замість слів «я ніколи більше не буду успішнимпедагогом» (тут усе негативне і належить до майбутнього часу)вам краще сказати «я — успішний педагог».

Цеспосібсказатиправдузаздалегідь.Таквипереконуєтесвоюпідсвідомість у тому, що бажана умова вже існує. Підсвідомістьодразу ж починає уводити ті зміни, що потрібні для узгодженнявашого внутрішнього світу із бажаною зовнішньою реальністю.

Звичайно ж за одну ніч звички не змінюються. Потрібнетерпіння й наполегливість у твердженнях й візуалізації, тверда


віра й очікування того, що все відбудеться тільки тоді, коли вибудете готовими, і нітрохи не раніше.

вербалізація

Цей прийом полягає у проголошенні тверджень уголос (вер-балізації) у товаристві інших людей або ж наодинці. Стоячи пе-ред дзеркалом і говорячи цілком чітко й емоційно «я можу цезробити,яможуце зробити,яможуце зробити», ви застосовуєтепотужний спосіб посилення своєї упевненості перед можливимитруднощами. Все, вимовлене вами уголос із переконаністю й ен-тузіазмом подвоює ефект від твердження, проказаного про себе.

Говорячи у присутності оточуючих про свої здібності або на-мір щось зробити, ви впливаєте на свої думки й подальшу пове-дінку. Наприклад, спортсмени користуються цим методом у при-сутності оточуючих для того, щоб підготуватися до гри. Такимчином вони збадьорюють одне одного перед початком змагань.

Нехай ваші слова, сказані протягом дня, будуть погодженіз тим, що має відбутися відповідно до ваших бажань. Не обгово-рюйте свої страхи й промахи. Нехай усі ваші слова будуть пози-тивнимийоптимістичними.Будьте веселими.Вибудете вражені,наскількикращевисебевідчуєте,наскількивпевненішевистанетеповодитися, коли ваше мовлення і ви орієнтовані на успіх.

виконання ролі

Цей прийом ментального програмування (метод «діяти так,начебто...»)полягаєутому,щобрухатися,говоритийповодитисявідповідно до свого ідеального образу (того успішного педагога),якого ви прагнете. Поводьтеся так, немовби ви вже досягли по-ставлених перед собою цілей. Поводьтеся так, немовби ви визна-ні й усіма шановані. Поводьтеся так, немовби ви вже успішнийпедагог, який із радістю йде на заняття. Міць цього прийомупояснює закон зворотності.

Цей закон стверджує, що позитивні та оптимістичні думки,почуття викликають до життя дії й поведінку, що узгоджуютьсяізними.Таксамо інавпаки.Якщовиненалаштованіпозитивно,але все одно повні ентузіазму й веселощів незважаючи на власніпочуття, ваша позитивна поведінка генерує позитивні емоції точ-но так, як вашіпозитивні емоції генеруютьпозитивнуповедінку.Ваші почуття й поведінка зворотні.


Абсолютно неможливо відігравати роль щасливої й веселоїлюдини більше п’яти-шести хвилин, не одержуючи зворотногозв’язку, в результаті якого дії створюють відповідні емоції. Ін-шими словами, «робіть спроби, аж доки не вийде». Поводьтесяпозитивно й з ентузіазмом і незабаром ви відчуєте позитивнийнастрій та захоплення.

Застосовуйте метод «діяти так, начебто...», навіть якщо вине відчуваєте себе повністю упевненим у собі. Але «діяти так,начебто...» потрібно лише тоді, коли у вас справді є необхіднізнання та навички або ви хочете одержати чи засвоїти їх під часвиконання справи. Так звана «мова тіла» (жести, манери, хода,постава тощо) також є важливим передавачем упевненості в собі.Станьте (або сядьте) випрямившись, подивітьсяпрямо в очі своїмучням й почніть розмову спокійним, рівним та рішучим тоном.

Причина цього прийому криється у тому, що навіть за не-можливості контролювати свої почуття на цей момент ви можетеконтролюватисвоїучинки.Акеруючивчинками,виможетество-рювати бажаний емоційний стан на підставі закону зворотності.

За допомогою цього прийому можна цілеспрямовано фор-мувати у собі ментальні якості успішного педагога, який віритьу себе та впевнено проводить заняття із учнями, реалізуючи пов-ною мірою свій потенціал.

Ви зможете діяти, керуючись метою, із упевненістю, смі-ливістю, компетентністю та розумом. Уявивши собі, що ви вжемаєте усі ці якості, ви невдовзі на власний подив виявите, щоусі вони у вас й насправді існують. При цьому люди приймутьвас і стануть реагувати на вас як на таку людину, якою ви хо-чете стати.

Слід навчитися діяти так, немов життя, яке ви візуалізує-те, вже відбувається. Дійте так, немовби те, що ви сприймаєтеу своєму розумі, вже є наявним у фізичному світі. Почніть ста-витися до своїх думок і бачень як до чогось більшого, ніж про-сто аморфного блукання свого розуму. Ви створюєте свої думки,думки створюють наміри, наміри створюють вашу реальність.Отже, ви повинні навчитися ігнорувати свої сумніви щодо важ-ливості вашого внутрішнього світу й почати діяти так, немовбиобрази, яких ви бажаєте, вже становлять вашу реальність. Цеможе звучати як самообман, але це єдиний відомий спосіб подо-лати обмеження, які ви нав’язуєте собі.


Якщо ви хочете бути енергійним, а дієте як стомлений, висаботуєте власне бачення. Навіть якщо ви дивитеся у дзеркалойбачитезморшкита іншісвідченнявашоївтоми,вимаєтепочатидіяти так, немовби ваше бачення власної енергійності вже є дій-сністю. Не дозволяйте стомленій людині одягати вашу оболонкуза жодних умов. Стверджуйте, що енергійна, впевнена людина,якою ви хочете бути, бачення, яке ви тримаєте у голові,— ужереальність іупроваджуйтецюреальністьнапрактиці,займаючисьобраною вами справою. Це вже не просте бажання, ця людинавже існує. Дійте так, немовби ви володієте усім необхідним.

Виможетестатитакоюособистістю,якавамнайбільшеподо-бається,починаючиізсьогоднішньогодня.Так,саметаквиможетеформувати будь-які якості своєї особистості.А чому і ні?Випро-тягомусьогожиттяобираєте,якоюсамелюдиноюхотілиб стати.Утомуневидимомуцарстві,девиприймаєтеусірішення,щостосу-ютьсявашогожиття,поведінки,виобиралийпевнийтипособистостідлясебе ізусімайогоспецифічнимистрахами, звичками, звичая-ми,рівнемупевненостівсобі, інтелектуальнимиздібностямитощо.

Якщовизакриєтеочійвізуалізуєтенамить,якоюлюдиноювам хотілося б бути, який образ вималюється? Спробуйте точнозапам’ятати його подумки, навіть якщо ви вважаєте його втілен-ня у реальність неможливим. Хіба це не диво: зменшити стра-хи, подолати свою боязкість, позбутися фобій, дивитися на себеу дзеркало позитивно та з любов’ю?

Забудьте на мить, що вас навчали начебто ви не можетезмінити свою особистість, начебто ви успадкували її від батьківабо начебто люди не можуть по-справжньому змінюватися. За-будьте про те, що в одних людей інтелект вищий, ніж в інших,або що талант успадковується і вам його недодали. Нехай такідумки зникнуть і ви просто побачите себе у новому, бажаномудля вас образі. Ви маєте розвинути у собі нову навичку, що даєвам здатність через своє невидиме духовне «Я» створювати будь-які зміни, про які ви тільки можете подумати. Тобто якщо випо-справжньому вірите в щось, ви можете створити це.

Вистворилисвоюособистість і,отже,здатнізмінюватибудь-яку її частину. Ви можете досягти реальної магії у своєму вну-трішньомужиттійстатилюдиною,проякувиранішемріяли.Вивже володієте усім,що вамнеобхідно для тогощобце трапилося,вам не потрібно нічого іншого.


вплив на оточуючихІ неважливо, хочуть вони вашого впливу чи ні. Неважливо

навіть,вплинетевинанихчині.Важливимє інше.Визбережетейпосилите тіпозитивні зміниу вашомухарактері, якіпринесутьвам величезну користь.

Пам’ятаєте фразу: «Кращий захист — це напад»? Якщоу вас потік інформації спрямований назовні, то всередину ні-чого не потрапить. Якщо ви будете постійно думати про те, якзробити оточуючих такими ж, яким стали ви, якщо у вільнийвід розмірковувань час ви будете переконувати їх стати такимиж позитивними, яким стали ви, якщо ви перестанете бути бай-дужим до їхніх доль і думати в стилі «моя хата скраю, нічогоне знаю», якщо ви станете пропагандистом своїх нових ідей, тоневажливо, чи підуть за вами оточуючі (хоча ми впевнені, щови зможете багатьох переконати). Важливо інше: на вас ніхтоне зможе вплинути. У них просто не буде ані часу (ви увесь часговорите, і вони змушені лише захищати свої застарілі погляди,аненападатинавашінові),аніможливості, томущонавітьколиви мовчите, ви думаєте про те, як їх урятувати від омани.Це якклапан — працює тільки в один бік!

Якщовипостійновпливаєтенабагатьохлюдей,товонизна-тимуть вас у новому статусі, й тому вонипочнуть створювати на-вколовасновіумови,новементальнеполе,вякомувиякос-сьбу-детенепростоносіємновихідей,ащеі їхвтіленням.Томуколивиякосьраптомз’явитесябезпосмішки,випочуєте:«Тищо,зглуздуз’їхав? Чому ти не посміхаєшся? Ти на мене образився?..» —івамнічого іншогонезалишиться,яквідповідатиновомустатусу.

Насамперед впливайте на своїх близьких. Як відомо, 80%впливу на нас мають ті 20% людей, із якими ми спілкуємосяпостійно. Ви робите багато речей або так само як вони, або на-впаки (у цьому випадку причина теж у їхніх діях). Чоловікий дружиниможуть стати абонайкращимипомічниками, абонай-більшим гальмом.

Візьміть на себе обов’язок поліпшити себе й своє життята повідомте про це своїм близьким. Запросіть їх бути ваши-ми партнерами у такому процесі. Потім починайте впливатина них 24 години на добу. Намагайтеся їх змінити, і вони за-мість того щоб нападати на вас, змушені будуть або змінитися,або почати захищати своюпозицію.Укожномуразі «війна» буде


проводитися на їхній території, а ваші позитивні зміни збере-жуться й посиляться.

Знайомства, які допоможуть вам створювати нове ментальне поле

Таке ментальне поле підтримуватиме ваші нові позитивнізміни й рішення. Нові люди у вашому оточенні знатимуть васуженовим—позитивниміактивним,якиймаєтіякості,яківамдуже подобаються. Вони знатимуть вас таким і своїми знаннямипро вас сприятимуть вашим позитивним змінам. А вам це тіль-ки й потрібно! Вони зустрічатимуть вас на вулиці й чекатимутьвашої підтримки, вашого впливу, і ви будете змушені входитиу їхнє становище. Як тільки таких людей буде більше, ніж тих,які знали вас у минулому (наприклад, невдахою),— ви створитенездоланну силу, що підтримуватиме вас у позитивних змінах.Пам’ятайте, що психологічно ви є середнім арифметичним відтих п’ятьох людей, із якими ви найчастіше спілкуєтеся. Поду-майте про це: хто ці п’ятеро і чи хотіли б ви бути їхнім серед-нім арифметичним?

взяття зобов’язань

Зазвичаймибоїмосяустановитичітконовімежі своєї особи-стості. Адже ми боїмося не упоратися й намагаємося підготуватисобі дороги до відступу.Пригадайте, скільки разів ви кидали ви-конуватиранковузарядку,розбиратисяз інноваційнимиметодаминавчання чи сідали на дієту? Для того щоб не було потім сором-но... ви вирішували нікому не говорити. Тому вам не соромно,і ви відмовляєтеся від свого рішення. Ви заздалегідь здалися.

Якщови,прийнявшияке-небудьрішення,дійснохочетейогореалізувати,хочетепо-справжньому,тооголосітьусімоточуючимпро свої нові прагнення. Скажіть їм, щоб глузували з вас, якщовине впораєтеся.Зробіть їх своїми спільниками.Острах того,щонад вами сміятимуться, і буде тією рушійною силою, яка допо-може вам виконати своє зобов’язання!

Якщоувасвідбулисяпозитивнізміни—будьтесміливим!Цевашежиття і ваше рішення.Оголосіть про нього усім оточуючимі візьміть зобов’язання вистояти— і ви переможете! Знайомтеся,знайомтеся, знайомтеся... нові люди навколо вас створюватимутьсилове поле, що підтримуватиме вас у новій ролі.


спілкування із людьми, які мають якості, потрібні вам

Прикладом тут може бути відвідування парфумерного ма-газину. Ви ходите серед прилавків, розглядаєте парфуми. Коливи виходите, то весь одяг просочений парфумами. А якщо ви за-йшлинакількахвилиндомагазину,щоторгуєшкірянимодягом,то, вийшовши із нього, ви пахнете шкірою. Так само і будь-якеспілкування: відбуваються дифузія і взаємопроникнення. Спіл-куйтеся більше із успішними позитивними людьми (наприклад,ізпедагогами-новаторами)—івиувесьчаспідсилюватиметесвоюенергетику, наснагу й віру в себе.

Спілкуйтеся ізпереможцями.Літайте зорлами, замістьтогощоб длубатися в оточенні індиків. Через сильний сугестивнийвпливлюдейнавасякгарного,так іпоганого,виявляйтеособливуобережність при виборі людей для спільної діяльності. Тому щовибір «групи із негативною репутацією» уже достатній для того,щоб приректи людину на промахи й низькі досягнення у житті.Ваше оточення— це ті люди, із якими ви себе асоціюєте, з кимпрацюєте, проводите час,живете й спілкуєтеся поза роботою. Якхамелеон ви неусвідомлено переймаєте ставлення, звички, пове-дінку і думки найбільш близьких вам людей.

Вибираючи компанію для спільного проведення часу, дійтеза порадою Барона де Ротшильда і «не заводьте марних зна-йомств». Для зустрічі з новими, корисними людьми потрібноприпинитизв’язокзістаримоточенням,особливовартопозбутисянегативістів. Вони є основним джерелом усіх нещасть у вашомужитті.

Пам’ятайте,щонемаємогутнішогосугестивноговпливу,аніжвплив оточуючих людей. Тому обирайте їх із особливою старан-ністю.

наповнення свого мозку позитивними думками та о бразами

Читайтекнигитажурналипроособисте іпрофесійнезростан-ня.Поможливості слухайтенавчальніаудіозаписи.Переглядайтенавчальнівідеокурси.Відвідуйте семінарийберітьдодатковіуро-ки для прискорення розвитку нових розумових звичок.

Чим більше ви читаєте, розглядаєте й вивчаєте будь-якийпредмет, тим упевненіше й сильніше ви себе почуваєте у певній


галузі. Обіймаючи педагогічну посаду й постійно навчаючись но-вим, більш ефективним методам навчання та виховання, ви всечастіше бачите себе і думаєте про себе як про чудового фахівцяу своїй сфері. Займаючись педагогічною діяльністю й постійнонаповнюючи свій розум інформацією й ідеями, що дозволяютьудосконалюватися,визнаходитевсебільшувпевненістьувласнихздібностях і насправді виявляєтеся здатні більш успішно прово-дити заняття із учнями. Удосконалюючи внутрішнє розуміння,ви поліпшуєте й зовнішні результати.

Для набуття упевненості у власних силах і становленнямолодого педагога тут велику роль відіграє самоосвіта. При-гадайте, що з цього приводу говорив один із класиків педаго-гіки: «Педагог, який перестає навчатися, перестає бути ним».Вивчення базових основ професійної діяльності й наполегливетренування за допомогою запропонованого у посібнику підходуіз закріпленням його у своїй поведінці та педагогічній діяль-ності — ось головне у зміцненні віри у своїх сили й короткийшлях до майстерності.

навчання інших

Цей прийом полягає у навчанні інших тому, чому ви на-вчилися самі. Намагаючись висловити і роз’яснити комусь новуінформацію для надання цій людині допомоги, ви самі розумієтей інтерналізуєте їїщекраще.Насправдівизнаєтепредметтількитієюмірою,якоюможетенавчити інших,длятогощобвонийогозасвоїли та змогли застосувати у своєму житті.

використання мови оптимізму

Видаліть зі своєї життєвої практики самосаботаж, самоби-чування та негативний внутрішній діалог. Регулярно викори-стовуйте позитивні твердження щодо власних здібностей та по-тенційних можливостей. Свідомо видаліть зі свого лексиконуфрази на зразок «не можу спокійно проводити заняття» «боюся,що в мене нічого не вийде», «це неможливо», «я ніколи цьогоне зможу, я занадто безпорадний для... [вписати самостійно]»тощо. Ці фрази означають надмірне й шкідливе узагальнення,передбачають негативний результат і відхиляють або ігноруютьпотенційні можливості педагога.


Зосередження на своїх минулих успіхах, а не на невдачах

Сумно, що ми звикли сприймати свої успіхи як належне,але часто зосереджуємося на невдачах.

Комплексуючизприводусвоїхпомилок,мистворюємоґрунтдля нових невдач. Замість цього корисно зосередитися на своїхминулихуспіхах.Запитайтесебе:«Якічинникипривелидоуспіхув кожному окремому випадку?Що я можу застосувати у наступ-ній аналогічній ситуації?».Приголомшливо, але якщопопроситикого-небудь розповісти про своє велике досягнення, то більшістьлюдей одразу починають згадувати про те, що і як пішло не такі що не вийшло під час досягнення цього успіху. Ми схильніфокусувати свою увагу на негативних аспектах навіть тоді, колинассупроводжувавуспіх.Мичасвідчасуробимопомилкий інодізазнаємо невдач.У деяких від цьогоможе розвинутися комплекснеповноцінності й зникнути впевненість у своїх силах.

Занадто часто ми очікуємо негайного успіху в усьому, чимтількине займаємося.Коли трапляєтьсяпомилка,ми роздмухує-мо їїпонадбудь-якуміру.Коженробитьпомилки, іненавмиснихпомилок нам нема чого соромитися. Чим більше ми сприйма-тимемо себе й оточуючих як людей, що роблять помилки, тимлегше нам стане дивитися на власні прорахунки як на ціннийзворотний зв’язок або можливість мати урок на майбутнє, прицьому відокремлюючи ці помилки від загальної думки про себе(і оточуючих). Пригадайте відоме прислів’я, що допомагає по-збутисянепотрібнихпереживань ізприводудопущеногопромаху:«Бог дарував нам завтра, щоб можна було виправити свої вчо-рашні помилки».

Воно є непоганим нагадуванням про те, що немає сенсу за-стрягати у минулому, а, навпаки, потрібно націлитися на новийдень і використовувати ще один шанс, щоб усе виправити.

ретельна підготовка до проведення занять

Іноді зміцнення впевненості у собі — це ні що інше, якретельна підготовка. Вона включає репетиції й тренування, щодозволяють людині відточити її вміння, передбачати можливітруднощі й уникнути помилок. Щоразу, коли ви збираєтесяпроводити заняття, подумки прокрутіть його, перевіривши тимсамим готовність до нього. Нічого не залишайте на «долю ви-


падку» або у сподіванні на удачу; немає кращої удачі, ніж ре-тельна підготовка.

Звернення до інших за порадою та допомогою

Впевненість у своїх силах дуже тісно пов’язана із такимипоняттями, як віра і переконання. А віра, як ми вже знаємо,має на увазі довіру до себе, інших з метою пошуку підтримкитадопомоги,колиценеобхідно.Отже,длязміцненняупевненостіу своїх силах педагог повинен цілком покладатися на свою віруй переконання. Окрім того, інші також можуть допомогти йомузміцнитиупевненість у собі, якщонагадуватимутьпедагогові пройого здібності таможливості. Іноді намне вистачає такої упевне-ності, томущомине знаємо,наскількиєталановитимийобдаро-ванимивідприроди.Якщовикерівник,тонаваслежитьвідпові-дальність іобов’язокдопомогти іншимдізнатисяпросвоїталантий сильні сторони. Треба завжди «шукати бій», тобто створюватиабо шукати такі обставини для своїх підлеглих, у яких вони мо-глибчерпатинатхненняй зміцнювативпевненістьу своїх силах.

навчання наперед програвати подумки бажані результати

Наприклад, якщо ви відчуваєте, що вам не вистачає та-ланту для співу або малювання, спочатку подумки проживітьсвоє життя на духовній основі, а потім спробуйте перенести цеу свій матеріальний світ. Побачте себе успішним вчителем, по-дібно до того, як ви бачите себе уві сні. Без зусиль і суджень,пливучи за течією. Намагайтеся частіше ставати цим духовнимконсультантом свого фізичного світу. Уявляйте себе учителем,якому все вдається: чудово розуміти дітей, упевнено діяти в різ-них педагогічних ситуаціях тощо.

Забудьте про всіх людей у фізичному світі й про їхню мож-ливу реакцію. Просто дайте волю своєму внутрішньому талан-ту. Саме так ви створюєте чудовий талант, який ніколи не вва-жали можливим для себе. Ви у першу чергу живете духовно,тобто переживаєте все це подумки: свої звички, свій характер,своє здоров’я, свою упевненість. Приділяйте найбільшу увагусвоєму внутрішньому виміру і знайте, що все, створене вамияк фізичною істотою, має усередині вас свій ментальний еквіва-лент. Саме у цьому вимірі ви маєте цілком визнати свою велич.


Не засуджувати, нічим себе не обмежувати, а просто плисти сво-їм морем багатих внутрішніх можливостей. Вам не потрібно ніз ким ділитися цими внутрішніми репетиціями, це може бутивашою особистою подорожжю. Вона приведе вас у світ реальноїмагії, якщо ви віддастеся їй безумовно.

Звернення уваги на свій позитивНагадуйте собі, що, якщо ви засуджуєте себе за якісь недо-

ліки, вашінедолікипродовжуватимуть проявлятися, поки вифо-кусуєтенанихувагу.Виніколинеодержуєтеудостальтого,чоговинехочете.Вашанизькасамооцінкапродовжуватимеруйнувативас.Вашізанижені інтелектуальніздібностізалишатимутьсяувас,докивипереконуєтесебей іншихусвоїйобмеженості.Все,щовисприймаєте як недолік, буде збільшуватися, доки ви не пізнаєтесебе іншим. А те,що ви знаєте про себе, обираєте ви самі. Якщоу вас є право вибору в тому, що знати про себе, тоді чому вамне знати позитивні речі замість негативних? Ваша самооцінка—вашвибір. Зрозумійтецюпростуріч, і вона добрепослужить вамуствореннічудес (формуванніпозитивноїЯ-концепції,досягненніщастя та успішній педагогічній діяльності).

НаведенівищеприйомидостатнідлязмінивашоїЯ-концепції,аотже, івашоїособистості.Почніть іздумокпросебеякпроуяв-ний ідеал.Потімвізуалізуйте себеу всіхдеталях так,немовбививже стали тією людиною (успішним педагогом), якою ви хотілистати.Скористайтесятвердженнями і вербалізацією,промовляєтеуголос і голосно вагомі, позитивні твердження, що відповідаютьвашим цілям. Пам’ятайте, що одночасно з цим слова створюютьемоції й кристалізують думку. І, нарешті, приведіть свою по-ведінку у відповідність із новими уявленнями про успіх, щастяу своїй професійній діяльності.

Щоб отримати якнайбільше із цих прийомів, потрібно силь-не,жагучебажаннясамовдосконалення.Необхідноматиздатністьвірити й терпляче, наполегливо працювати, знаючи, що існуєкумулятивний ефект від усіх ваших зусиль і що ви зрештоюодержите багатства й нагороди, яких бажаєте.

Звичайно, у читача може виникнути запитання: а якимиз описаних прийомів слід користуватися? Доцільно використо-вувати такі прийоми, які вам зручно, і ті з них, які є найбільшзручниминапевниймоментчасу.В ідеалі весь вашденьповинен


бути одним безперервним твердженням. Слід рухатися, говоритий поводитися у радісній і позитивній манері, викликаючи у собій відчуваючи ентузіазм із приводу всього, чим ви займаєтеся.

Ваші ментальні фільми у поєднанні з емоціями — це пе-редбачення ваших справжніх життєвих радостей. Ваша головнасправа—забезпечитидостатнійсамоконтроль,майстерність ідис-ципліну, необхідні для того, щоб тримати слова, думки й образиякнайдалівідтого,чоговамнехочеться,зосереджуючи їхповніс-тю на тому, що саме вам потрібно. Додайте сюди впевнене очі-кування і ви відчуєте себе на шляху до позитивного умонастроюйщасливогожиття,щоприноситьзадоволеннявамівашимучням.

Наведені вище прийоми спрямовані на вивільнення вашоїпідсвідомості.Вонизабезпечуютьуключеннядоспрямованоїтаси-стематичної роботи ментальних законів. Яким саме чином?

Виактивізуєтезаконконтролю,свідомовирішившидивитисяна себе як на джерело активного творчого впливу на власнежит-тя. Узявши розум під контроль, ви впевнено стаєте архітекторомвласного майбутнього.

Ви звільняєтеся від дії закону випадковості, дізнавшись пророль власних думок у визначенні курсу вашогожиття (пригадай-те: які думки, таке й життя).

Ви вмикаєте закон причини й наслідку, відсторонившись відповсякденногожиття й міркуючи про неймовірну кількість збігів,що сформували вас таким, яким ви є наразі.Ви бачите,щонічогоневідбуваєтьсявипадково.Вирозумієте,щовсе відбувалосяйвід-бувається в результаті дії невблаганного закону, навіть якщо вине здатні чітко зрозуміти, у якому напрямку розвивається вашежиття на даний момент.

Визмушуєтепрацюватизаконвіри,визнавши,щовашежит-тя і досвід ведуть до досягнення чогось важливого. Чим більшеви думаєте про це як про неминуче, тим з більшою ймовірністювоно здійснюється. Ваша віра стає вашою реальністю.

Визастосовуєтезаконочікувань,упевненочекаючиодержан-ня чогось цінного, якщо не безцінного від усього того, що відбу-ваєтьсязвами.Цевідношеннявпевненогоочікуванняперетворюєваше життя на пригоду з невідомим, але щасливим закінченнямподій, кожна з яких має позитивний результат. Ви стаєте опти-містичнішим, упевненішим та спокійнішим у міру того, як вашіочікування перетворюються на виконані передбачення.


Ваше позитивне, орієнтоване на майбутнє, мислення за-проваджує у дію закон притягання. Ви починаєте притягатилюдей і обставини, що перебувають у гармонії з вашими домі-нантнимидумками,повнимисподівань, оптимізмута впевненос-ті. Чим більше ви про себе думаєте, тим більше ви залучаєтедо себе ідей,можливостей талюдей,які допомагають здійснитиваші цілі.

Відповідно до закону відповідності ви розглядаєте себе якнезвичайну людину, послану на Землю із особливою метою (бутиПедагогом), і ваш зовнішній світ взаємин, здоров’я, робота, ма-теріальне благополуччя починають відбивати ваш внутрішній на-стрій і ставлення.

Після того як зерна цих думок будуть посіяні вами підсві-домістю у результаті постійного утримання їх у свідомості, під-свідомість починає діяти за законом діяльності, приводячи вашіслова, почуття, дії й навіть мову вашого тіла у відповідність ізновою Я-концепцією та новими цілями.

Вибезупиннокористуєтесязакономпідстановки,пам’ятаючипроголовнийсвійобов’язокуцьомупроцесі—триманнянегатив-них думок, страху, злості та сумнівів у собі поза своїм мозком.Ви робите це, змінюючи їх на віру, надію та любов доти, покинові думки не укореняться, не почнуть зростати і самостійно на-биратися сил.

Ви застосовуєте закон концентрації, безупинно міркуючипро мужність і впевненість, надію й любов, про чудове майбутнє(«Я найкращий педагог. У мене найкращі учні»), яке вас очікує.Ви щодня знаходите час, щоб присісти й увібрати в себе пози-тивні та надихаючі вас думки, знаючи про те, що все, про щовиміркуєте досить тривало і з великоюнаполегливістю, зрештоюматеріалізується у вашому зовнішньому світі.

Вироблення нових, позитивних звичок мислення — справазовсімнепростайвимагаєвнутрішньоїретельності.Ніколинеро-бітьвідкиданьколишнього«Я»доти,покизвичканеукорінилася.Роблячи час від часу перерви, ви перестаєте про неї міркувати.Ваше завдання — зосереджувати свою свідомість із усією інтен-сивністю у напрямку руху, на домінантних цілях, на тій новійлюдині, на яку ви хочете перетворитися.

Усе, що ви безупинно утримуєте в голові, неодмінно здій-сниться. Забудьте про те, якими ви були у минулому. Викиньте


старі ярлики. Ваше майбутнє залежить від того, яким ви себебачите, як говорите про себе і вчиняєте зараз.

Бачачи себе таким, яким хочете стати, ви насправді матері-алізуєте свої домінантні думки та цілі. Ви станете таким, якимсебе уявляєте більшу частину часу. Із чого розпочати? Оберітьодну позитивну звичку, рису (наприклад, бути впевненим), якуб вам хотілося розвинути, і змусьте себе протягом двадцяти од-ного дня думати, візуалізувати, вербалізувати, промовляти твер-дження і міркувати про своюмету.Мисліть у термінах, як цьогоможна досягти. Якщо це можливо, уявіть, немовби це вже сталореальністю. І, нарешті, поводьтеся так, немовби досягнення по-ставленої мети неминуче.

Ключовий момент у використанні цих прийомів для свогоблагаполягаєудемонстрації самомусобі здатностівиробитиоднуважливу звичку або підхід у певній галузі на свій вибір. Одногоразу довівши це собі, ви знайдете достатньо упевненості та силдля створеннябудь-яких змін і досягненнябудь-якоїмети,якої бви собі не поставили. Місце побажань і очікувань займе впевне-ність у необмеженості власних можливостей.

Найважливіше,щовамнеобхідно,—цетерпіння,спокій ідо-віра. Ви досягнете усього задуманого тоді, коли до цього будетеготовими, коли до цього буде ретельно підготовлений ваш розум.Усе, чого ви хочете, хоче вас. Усе, чого ви бажаєте, рухаєтьсявам назустріч уже зараз, точно так само як і ви рухаєтеся йомуназустріч. Ваше головне завдання — вирішити, чого ви хочете,а потім звільнити самому собі шлях.

Виробленняпозитивного,конструктивногоставленнядовлас-ногожиттявимагаєглибокихміркувань.Досягненнявищогорівнямисленнявимагає більшої зосередженості, увагий тривалого спо-стереження.Гармонізаціяусіхментальнихзаконівдляусебічногополіпшення вашого життя має на увазі нове ставлення до себеі власних здібностей.

Спочатку все це може здатися складним, але витрачені зу-силля окупляться у вигляді відчуття внутрішнього комфорту,самоконтролю та майстерності, більш позитивного умонастроюй чудового відчуття збагаченя усіх боків вашого життя.

Таким чином,формування новоїЯ-концепції ви домагаєтесяшляхомтого,прощодумаєтебільшучастинучасу.Вашідомінант-ні думки й прагнення стають вашою реальністю. Те, про що ви


міркуєте, те, як ви міркуєте, визначає ступінь вашого здоров’я,багатства і щастя у кожній із сфер життя.

Виможетевизначити,наскількисильновамчогосьхочеться,по тому, наскільки ви готові дисциплінувати власне мислення,сконцентрувавшийоговиключнонаобраномупредметі,відкинув-ши убік усе непотрібне.

Ваше сьогоднішнє життя — результат усього попередньогоходувашихдумок.Виперебуваєтедесь і єкимосьтількизавдякисамому собі. Можна змінити своє майбутнє у будь-який момент,взявши під усвідомлений контроль власне мислення.Можна зро-битисвоєжиттясправдічудовим,відчутиволю,радість,здоров’я,щастя,домогтисяпроцвітанняусьоголишеврезультатіприйняттявідповідного рішення, одночасно відмовившись від усіх супереч-ливих (негативних, неадекватних) думок. Усе у ваших руках.

Крім наведених вище практичних прийомівщодо створенняновоїЯ-концепції (формування нових якостей), молодому педаго-гові для формування упевненості в собі допоможе використаннятренінгів.

1.3.мінітренінг длЯ педагогів: формуємо упевненість

Упевненість у собі, оптимізм формуються у людині за раху-нок успішного виконання різноманітних завдань, які перед неюпостійно ставить життя. Але щоб навчитись їх виконувати, по-трібно розпочати із малих справ, поступово піднімаючи планку.

Насамперед треба, звичайно, вирішити, чого ви хочете до-могтися. Виберіть три цілі, яких хотілося б досягти протягомнайближчого місяця. Нехай вони будуть конкретні й здійсненні.Нереалістичнопланувати стати«першоюдамою»Києваабомоло-дому педагогу стати найкращим учителем України за 3–4 місяціроботи ушколі. А ось сходити на круглий стіл й поспілкуватисяхоча б із декількома колегами — цілком реально. Виберіть спо-чатку із трьох великих цілей одну й розділіть її на більш дрібні.Що слід зробити у першу чергу?Що потім? І так далі. Складітьплан, у якому ви могли б зафіксувати виконання кожної части-ни. Сформулюйте найближчі завдання. Якщо хочете, наприклад,публічно виступити, подумайте, що саме збираєтеся сказати. Ви-ступ можна попередньо записати і відредагувати.


Після того як перший крок успішно завершено, нагородітьсебе компліментом, походом до парку, чашечкою кави — тим,чого ви, на вашу думку, заслужили.

Потім розпочинайте наступний крок. І так далі, аж покине буде досягнуто головної мети.

Насолодітьсявідчуттямуспіху.Голоснопохвалітьсебезави-конану справу.

Післяцього звернітьсядодосягненнянаступноїмети, такожрозділіть її та розпочинайте виконувати. Усе, чого ви прагнетеу житті, може бути розділене на більш дрібні завдання й вико-нане крок за кроком!

Нижче наведено поради-мікротренінги, які допоможуть вамстати більш упевненою людиною.

відмова від самоприниження

Відзначтеусінайбільшнегативнімоментивашогожиттяпро-тягом останніх двох тижнів, які змусили вас думати про себе по-гано.Що,по-вашому,постійновикликаєнападисамоприниження?

Серйознорозберітьсяусамозвинуваченнях.Щоразу,коливипочинаєтеобвинувачуватисебе,скажітьсобі«Стоп.Годі.Зупинись».Робіть це доти, поки зовсім не одвикнете від самоприниження.

Відзначте, скільки разів протягом дня вам удалося утрима-тися від подібних думок. Винагородіть себе за це.

контраргументи

Складіть список своїх негативних якостей.Розташуєте їх налівій половині аркуша паперу. На правій проти кожного пунктувкажітьтепозитивне,щоцьомуможнапротиставити.Наприклад:

Жодному з тих, хто мене знає, я не подобаюся. — Ті, хто дійсно мене знають, ставляться до мене добре.

У мені майже немає привабливих рис. — У мені багато привабливих рис.

Розгорніть і обґрунтуйте контраргументи. Знайдіть їм від-повідні приклади. Почніть думати про себе у термінах правогостовпчика, а не лівого.

контракт із самим собою

Жоден профспілковий діяч, який проводить перемовипро поліпшення умов праці, не буде задоволеним, якщо йому


запропонувати лише загальний план змін. Йому необхідний до-говір, у якому детально зафіксовані засоби досягнення його ці-лей. Тільки у цьому випадку успіх буде гарантовано, а обманвиключено.

Розпочинаючи самовдосконалення свого життєвого стилю,ви повинні висунути собі подібні вимоги. Настав час скластидетальний контракт із самим собою. У ньому необхідно обиратиреалістичні цілі.

Виступити перед аудиторієюна 400 осіб нереально для того,хто боїться навіть спілкування один на один. Ціль можна роз-ділити на більш дрібні й легко здійсненні частини. Наприклад,якщо вам хочеться завести більше друзів, першим кроком можебути просто обмін репліками із декількома новими знайомими,колегами, учнями.

фіксація успіхів

Для тогощоб зафіксувати свої досягнення, заведіть таблицюабожурнал.Можна попросити когось із друзів, колег відзначативаші успіхи.

Винагороджуйте себе за виконання кожної частини конт-ракту.

«Щоразу,колияпривітаюся ізнезнайомоюлюдиною,явід-чую себе краще й винагороджу себе плаванням в озері або про-гулянкою парком». Будьте готові й здатні винагородити коженсвій крок, що відповідає обраному стилю поведінки. Словеснесхвалення має відбуватися негайно. Кожного разу говоріть собі:«Як добре я зробив», «Я задоволений тим, як поводився».

На випадок невиконання контракту призначте собі відчутнепокарання. Це може бути якась неприємна і стомлююча робота.

розмова із незнайомцем

Якщо вам складно уголос звернутися до кого б то не було,спробуйте зробити ось що.

Подзвонітьдотелефонногодовідковоговузла іуточнітьноме-ри, за якими будете далі телефонувати. Крім того, що ця дія —елементпрактики,дотогожвибудетевпевнені,щонабираєтепра-вильні номери. Подякуйте операторові й відзначте його реакцію.

Зателефонуйте до найближчого магазину і дізнайтеся проціну якого-небудь товару.


Зателефонуйтенарадіо,висловітьсвоюдумкупрояку-небудьпередачу, поставте яке-небудь запитання.

Зателефонуйте до найближчого кінотеатру і поцікавтеся ча-сом початку сеансів.

Зателефонуйте до спортивного відділу міської газети й до-відайтеся про рахунок останніх матчів із футболу.

Зателефонуйте до довідкового відділу бібліотекий запитайтеінформацію, яка вас цікавить.

Телефон дозволяє звернутися до незнайомої людини і прицьому самому залишитися анонімним. Згодом ви можете усклад-нити своє завдання і навіть привітати на вулиці незнайому лю-дину, яка вам симпатична.

одяг і зовнішність

Рідко хто із нас виглядає, як кінозірка. Але кожен можемати гарний вигляд, мабуть, навіть кращий, ніж ми собі зазви-чай дозволяємо.

Зробіть собі зачіску — ту, котра вам більше пасує, а несупермодну. Волосся має бути чистим. Щоб підкреслити при-вабливі риси обличчя, скористайтеся косметикою (але не пере-старайтеся!).

З’ясуєте,якийодягвампасує.Якщосамінеможетевиріши-ти,звернітьсядодрузів.Якікольоривамнайбільшеподобаються?Використовуйте саме їх. Одяг повинен бути чистим й випрасу-ваним. Коли ви добре й зручно одягнені, то почуваєтеся краще.Принаймні, одяг не повинен бути предметом переживань.

вітання

Нанаступномутижнінамагайтесяпривітатикожного, ізкимзустрінетеся у школі, інституті, на роботі чи просто на вулиці.Посміхніться й скажіть: «Чудовий день, не чи так?» або «Виколи-небудь бачили стільки снігу?». Більшість із нас до такогоне звикли і, ймовірно, багато хто дивитиметься на вас із здиву-ванням.Хтосьневідповість,алеудекількохвипадкахвамдадутьнастільки ж доброзичливу відповідь.

анонімна бесіда

Непоганийспосібпопрактикуватисяурозмовнихнавичках—абсолютно безпечна бесіда у громадськихмісцях: у супермаркеті,


театрі, приймальні лікаря, на стадіоні, в ощадкасі, церкві чибібліотеці. Розпочати розмову можна із загальної проблеми, якацікавить на певний момент усіх. Наприклад:

Яка довга черга в касу! Напевно, фільм дуже цікавий.Ви не знаєте, це цікава книга? Я її не читав.Який красивий светр (портфель тощо)! Де ви його купили?

компліменти

Удалимпочаткомрозмови іспособомстворитигарнийнастрійв іншої людини (та й у самого себе) є комплімент.

Прокоментувати можна таке:

• те, що людина носить: «Мені подобається ваш костюм»;

• зовнішність людини: «У вас чудова зачіска»;

• уміння: «Ви чудовий садівник»;

• особливості особистості: «Мені подобається ваш сміх, вінтакий заразливий»;

• майно: «У вас надзвичайна машина»;

• поведінка учня: «Ти чудово впорався із домашнім завдан-ням!».

Висловіть схвалення лекторові після цікавої лекції, вашимбатькам після якоїсь їхньої доброї справи, вашому керівництвуузв’язкузйогодалекогляднимрішеннямі, звісно,вашимучням.Слова схвалення легко сказати і приємно почути. Не шкодуйтетаких слів для тих, хто їх потребує.

Зустріч із людьми

Постарайтеся зустрічатисяякомога з більшоюкількістюлю-дей. Спочатку важливіша навіть кількість, а не якість. Сходітьтуди, де ви почуваєте себе комфортно: до універсаму, книгарні,бібліотеки, музею. Куди б ви не пішли, прагніть хоча б один раззавести із кимось розмову.

Сходіть до тих місць, які вас приваблюють, але які менш«безпечні», ніж звичні для вас.Можливо, це кафе чи клуб за ін-тересами. Якщо ви не хочете спочатку почувати себе ніяково, пі-дітьразом іздругом.Алекращейтиодному.Прийшовши,одразуж розпочніть розмову на тему, що становить спільний інтерес.

Вирушайте куди-небудь зі своїми друзями: складіть їм ком-панію,коливонийдутьнаякісьзаняття,наспортивнізаходиабоугості іпрагніть,щобвонипредставиливассвоїмдрузям.Будьте


уважнимидотих,хтотакожопинивсятамвипадково.Такілюди,швидше за все, охоче підуть на контакт із вами.

Складітькалендарнийпланвашихвиходів.Вирушайтекуди-небудьнеменше трьохразів на тижденьпротягоммісяця.Розпо-діліть тиждень за тижнем, куди підете і з ким. Якщо плануєтезалучитидрузів, тонаперед ізнимипроцедомовтеся.Розпочнітьзі звичних місць, потім вирушайте до місць менш знайомих.Якщо це необхідно, оформіть свої плани у вигляді контракту ізсамим собою.

Щоразу записуйте, куди ходили, що відбулося, що ви від-чули. Відзначте, що викликало позитивні та негативні емоції.

мати, що сказати

Щоб розпочати розмову, потрібно мати, що сказати. А дляцього треба бути досить поінформованим.

Читайте новини у газетах і журналах. Будьте в курсі полі-тичних подій у вашому місті, країні, світі.

Читайте рецензії на нові книги та кінофільми. Вникайтеу проблеми,що стосуються музики, живопису, театру, політики,наукиабощечого-небудь,щовасцікавить.Якщопотрібно,підітьдо бібліотеки і зробіть відповідні виписки.

Майтепро запаскількацікавих історій, оригінальних і хви-люючих подій, які з вами трапилися. Відпрацюйте, як будетеїх розповідати, перед дзеркалом або за допомогою магнітофона.

Запишіть декілька цікавих історій, які почули від інших.Запам’ятовуйте анекдоти, які вважаєте пристойним повторити.Якщожвипогано запам’ятовуєте сюжет, тоанекдотинедлявас.

Коливизустрічаєтесяізлюдьми,майтенапоготовікількаісто-рій,якімоглиброзповістиабо,принаймні,якісьзауваженняйко-ментарі,якімоглибзробити.Потренуйтесьспочаткувколідрузів.Нарепетиціїспіврозмовникаможезамінитидзеркалоабомагнітофон.

Відзначте, скільки історій вам удалося розповісти людям затиждень. Поступово розширюйте свій репертуар і намагайтесяоцінити, наскільки ваша розповідь відповідає аудиторії. Аджекомусь інша розповідь може сподобатися.

психогімнастика

Зобразіть перед дзеркалом різні емоційні стани — радість,гнів, страх, ніжність, задоволення, здивування, інтерес, розпач.


Покищоневключайтесюдивпевненість інепевність.Зображуйтецеспочаткустатично,увиглядіскульптури—позуіобличчя,при-чомудоводьтекожнурисудомежі,начебтовиліпите скульптуругоря,радості,гніву.Нехайцебудетрохиперебільшено,нестрашно.

Спочатку скульптура гніву, маска гніву. Прислухайтесядо себе, хоч трохи ви відчуваєте нехай не гнів, а хоча б тіньгніву?Зробіть глибокийвдих ірозслабтевсім’язи.Чивідчуваєтеви, що стали спокійнішим?

Давайте «виліпимо скульптуру», що зображує страх. Спо-чатку маска: брови майже прямі й здаються піднятими. Вонитрохи зрушені одна до одної, і на чолі горизонтальні зморшки.Очішироко розкриті, рот відкритий, губи напружені й дещо роз-тягнуті. Добре. Тепер поза. Наприклад, така: голова утягненау плечі, самі плечі трохи підняті, руки міцно стиснуті.

Змінюйте пози і маски. Нехай після зображення здивуван-ня виникне зображення радості, після розпачу — смуток. Післятого як «скульптура виліплена», затримайте подих і відчуйте,запам’ятаєте відчуття від м’язів обличчя, тіла. Потім швидковидихніть і розслабте м’язи, усі м’язи. Відчуйте, що таке спо-кій, відсутність напруження, запам’ятайте ці відчуття. «Ліпіть»кожну «скульптуру» по два-три рази.

Післятогояквидобреопануєтеуміннястворювати«скульп-тури», підключіть рухи, жести. Набувайте найрізноманітнішихпоз. От, наприклад, людина, якій дуже, ну дуже нудно: головалежитьнадолоні,очінапівприкриті,ротледвестримуєпозіханняі тому напіввідкритий. Які у нього ліниві, уповільнені рухи, якзнехотя він усе робить. А ось поза учня, який чекає оцінки: тілонапружене,сидитьпрямо,ногищільнозведенійстоятьнапідлозі.Очідивлятьсянавчителя.Придумуйтейграйтерізноманітнісцен-ки.Тількипам’ятайте:мизвамипокищовтеатріпантоміми,ацеозначає,щокоженжест,коженрух,як ікоженвиразобличчятре-бадоводитидоможливогомаксимумутак,щоблегкобуловідчутиі запам’ятати їх. Ви вже знаєте, найзручніше це робити на за-триманні вдиху, а потім — швидко видихнути й розслабитися.

хода, посмішка, жести, рухи

Засуньте руки якнайглибше у кишені, зсутультеся й дивіть-ся на підлогу, піднімайте очі тільки зрідка і переважно дивітьсяугору.Подобається?Як ви думаєте, легко підійти до такої люди-


ни і заговорити з нею?А ось ходамрійника: він іде розслаблено,головапіднята,урукахможебутиквітка...Ходасамовдоволеної,зарозумілоїлюдини:вонанейде, апливе,яккажуть«несе себе».

Приміртепереддзеркаломрізніпосмішки.Добру,глузливу,змов-ницьку,цинічну,радісну,відкриту,«крізьзуби»,увічливу,холодну,гордовиту—чимбільше,тимкраще.Згадайте:посмішка—одинзінайбільшнадійнихспособівзняттянапруження,тривоги.Водночаспо-смішка—знактого,щовиупевненівсобійготовідіяти.Самезнеїмиірозпочнеморепетиціюрепертуаруповедінкивпевненоїлюдини.

Придумайте і зобразіть якнайбільше варіантів упевненихі невпевнених посмішок. І взагалі — посміхайтеся частіше! По-сміхайтеся навіть тоді, коли цього зовсім не хочеться; це сприяєне лишенехайнезначному підвищеннюнастрою, але й збережен-ню енергетичного тонусу.

Тепер можна відпрацювати перед дзеркалом «скульптури»,рухи, жести впевненої та невпевненої у собі людини. Звісно, чимбільше варіантів, тим краще. Використайте усю свою «колекцію».Сподіваємося,вонавжеєдоситьчималою?Продовжуйтепоповнюва-тиїї.Якходитьлюдина,упевненаусобі?Зобразітьрізніходитощо.

Пам’ятайте, що найкраще працювати на контрастах, зістав-ляти форми впевненої та невпевненої поведінки.

На наступному етапі ускладніть вправи. Розіграйте те, щоактори називають етюдами. Ось, наприклад, такий.

Ви входите до кімнати, де сидить кілька людей. Вам требапрослизнути на місце непомітно. А тепер навпаки — вам треба,щоб усі звернули на вас увагу.Як ви пройдете по кімнаті у кож-ному з випадків? Вас скривдили і ви хочете, щоб цього ніхтоне помітив. Вас скривдили і ви хочете показати це усім. Якимибудуть ваші жести? Хода? Вираз обличчя?

Вам треба щось взяти із ящика письмового стола, а в кім-наті лежить собака, щоправда, він зайнятий своєю справою —гризе кістку. Спробуйте пройти по кімнаті так, начебто собакавас зовсім не знає; знає, але зовсім погано; і нарешті якщо цеваш власний собака.

Яквибачите,вправможебутибезліч.Придумайте їхякнай-більшедлятого,щобвідпрацювативпевнену іневпевненуповедін-ку. Намагайтеся наблизити їх до умов професійної діяльності.

Звичайно, наш стан визначають не тільки міміка і панто-міма, але й те, як і що ми говоримо. Саме тому емоційний стан


космонавтів, якіперебуваютьупольоті,контролюють за голосом.Але так само як поза, жести, вираз обличчя, наша мова, нашголос не тільки виражають наш стан, але й можуть і впливатинанього,заспокоювати,надавативпевненості.Томуякщовпевненоговорити, то й відчути себе можна набагато впевненіше.

голос: розмова по телефону

Подивіться на себе у дзеркало, коли ви говорите по теле-фону. Правда, цікаво? Співрозмовник вас не бачить, а ви всеодно жестикулюєте. А тепер — увага! Жодних жестів. Замістьобличчя—маска.Тільки за допомогою голосу розлютіть, насмі-шіть,налякайте,переконайтеуявлюваногоспіврозмовника.Добреконтролювати себе за допомогоюмагнітофона.Правила все тіж:максимальна виразність— запам’ятовування— і розслаблення.

Атеперпродовжимозайматисясвоїмголосом.Протягомдекіль-кох днів читайте (краще уголос) різні тексти— бажано цікаві, алеможнайпростопідручник,—висловлюючирізніемоції,передаючистанвпевненостітаневпевненості.Невитрачайтенацювправубільше10–15 хвилин на день. Важливо,щоб ви навчилися за відповідногозвукуголосуналаштовуватисянарізністаниіголосомїхвиражати.

сила мови

Найкраще цю вправу виконувати із партнером, хоча можнай одному.

Сядьте обличчям до партнера і, дивлячись йому в очі, ска-жіть три фрази, які будуть починатися зі слів «я повинен». Теж саме можна робити, сидячи в кріслі перед дзеркалом. Потімнехайпартнертакожскажетрифрази,якіпочинатимуться ізцихже слів.Нафрази одне одного реагувати не треба. Знову вимовтеці фрази, замінивши «я повинен» на «я хочу».

Далі. Три речення «я не можу» змініть на три «я не хочу».Потім три речення «я боюся, що» змініть на три «я хотів би».Все інше залишається без змін.

аналіз сили впливу слів, якими ми користуємося у спілкуванні з оточуючими і звертаємося до самих себе

Використанняцих слів сприяє збереженнюпочуттяпровинистосовно минулого досвіду і страху стосовно майбутнього... Чим


глибше ми усвідомимо, що використання певних слів перешко-джає установленню внутрішньої рівноваги, тим легше нам будевиключити їх ізнашихдумок і знашогословника.Можливо,длянас буде корисним уявити собі дошку і крейду.Щоразу, коли вивживаєте одне із цих слів, уявіть собі його написаним на дошціі... стирайте його із дошки.

Ось список слів, вживання яких слід по можливості уникати:«неможливо»,«неможу»,«намагатися»,«обмеження»,«яктільки…,так і…», «але», «складно», «зобов’язаний», «маю», «сумніваюся».

Ці слова характеризують невпевнену в собі людину.

Як відповідати у різних ситуаціях

Вправа полягає ось у чому. Пропонується набір ситуацій,зазвичай досить складних для невпевнених у собі людей.Потріб-но продемонструвати, як у кожній із цих ситуацій виглядатимевпевнена, невпевнена та агресивна відповідь. Для цього розгля-немо приклад. Уявіть, що друг «забув» повернути гроші, які вінпозичив у вас. Агресивна поведінка може виражатися такимивисловленнями: «До біса! Я знав, що тобі не можна довіряти,коли ти обіцяв, що повернеш гроші. Я хочу одержати свої гро-ші!». Невпевненість у поведінці може виражатися висловленнямна зразок: «Я знаю, що набридаю тобі, але чи не зможеш типовернути мені гроші найближчим часом?». Упевнена відповідьможе бути такою: «Я вважав,щоми домовилися, коли ти обіцявмені повернути гроші сьогодні.Буду вдячний, якщо типринесешгроші пізніше як у п’ятницю».

Доберіть 10–15 таких ситуацій, які є складними для вас(наприклад, припустився помилки на уроці, конфлікт із учнемтощо). До кожної ситуації напишіть необхідні три варіанти від-повіді. Потім розіграйте ці ситуації. Краще, якщо ви зможетезробити це із партнером. Коли гратимете, не забудьте звернутиувагу на жести, вираз обличчя, звучання голосу. Верескливий,крикливийтонможесвідчитипробрутальність іодночасноневпев-неність; боязкий, догідливий тон— про неабияку невпевненість,відмовувідсвоїхправ;рівний,спокійнийголос,незагрожуючий,але й не принижуючий,— свідчення вашої упевненості. Додайтеще один важливий елемент — погляд.

Насправді погляд — сильний і потужний засіб впливу наіншу людину, на її емоційну сферу. Наведемо деякі цікаві дані


про погляд. Багато хто з нас, без сумніву, вважають, що люди,які не дивляться нам в очі, щось приховують. Люди дивлятьсяодне на одного від 30% до 60% часу спілкування.

Аякщодваспіврозмовникидивлятьсяодненаодногобільше60%часу, то вони, ймовірно, більше зацікавлені в співрозмовни-ку,ніжутому,прощовониговорять.Крайнощіуцьомуспектрі—закохані,якізобожнюваннямдивлятьсяодненаодного, ідвароз-гніваних чоловіки, готових до бійки. Крім того, ті, хто мислитьабстрактними категоріями, прагнуть більшої кількості контактівочей на відміну від тих, хто мислить конкретними поняттями.

Прямий, відкритий, доброзичливий чи спокійний погляд,спрямований на співрозмовника, який відводиться час від часувбік, свідчить про щирість, упевненість, увагу до нього. Напру-жений,настійливий,пильнийпогляд,«блискотінняочами»—всеце ознаки агресивної поведінки. Погляд, спрямований убік відспіврозмовника, скороминущі короткі зустрічі очами, що зали-шають відчуття незручності, свідчать про невпевненість або пропочуття провини.

Потренуйте перед дзеркалом різні погляди. А потім додайтепогляд до сцен, що розігруються вами.

Упевненість у собі виражається не лише в тому, як ви го-ворите, ходите, дивитеся, але й у тому, як ви вмієте слухати.Досить важливо під час спілкування використовувати активнеслухання.Уміння слухати свідчить про людину, про її ставленнядо себе не менше, ніж її висловлювання.

Додайте роль слухача до набору ситуацій, які ви граєте.Досить суттєвий момент у формуванні впевненості у собі —

вмінняговоритипросвоїпереживання,потреби.Причомунепро-сто говорити, а називати те, що ви насправді відчуваєте, чогови насправді хочете. Особливо це складно, коли йдеться про не-гативні емоції на той момент, коли ви їх переживаєте. Але самеможливість зрозуміти своє почуття, назватийого «по імені» і ви-разити його не криком, а словами: «Мені боляче, коли ти такговориш...»,«Явідчуваюсебеприниженим...»тощохарактеризуєупевнену в собі людину. Зверніть увагу, що тут ми використову-ємо «Я-висловлювання»: «Я відчуваю біль» замість «Ти обража-єш мене». Останнє характерне для невпевненої людини, а якщодо цього додається ще й бажання зачепити почуття іншого, тоце вже агресивна поведінка.


Дляформуванняцієїнавичкивиконайтетакезавдання.Про-тягом найближчих п’яти днів, відчуваючи яку-небудь емоцію,почуття, особливо сильні та неприємні, обов’язково усвідомте,яке саме почуття у вас виникло. Коли це перестане бути длявас особливими труднощами, переходьте до наступного етапу —навчатися словами висловлювати свої емоції, розповідати проїх співрозмовникові.

Мизвиклидотого,щонашіемоціїзчитуються іншимилюдь-ми за нашими жестами, позами, інтонацією, звикли і навіть че-каємо й вимагаємо цього. Ображаємося: «Невже він не бачив,наскільки я засмучена», «Ти сама повинна була здогадатися, щоя хочу з тобою піти». Але чому б прямо і відкрито не сказатипро свої бажання, почуття?

Якщо ви не змогли упоратися зі своїми емоціями, вони бу-квально розривали вас на частини, спробуйте відкласти свою ре-акцію. Не назавжди. Просто відстрочіть її. І через певний час,коли ви усвідомите її та зрозумієте, як про неї краще сказати,обов’язковоскажітьлюдині,якаскривдилавас.Прицьомунеза-бувайте описувати свої переживання й те, як ви їх аналізуєтеіназиваєте.Можливо, вамможутьнепідійти слова зі звичайногопереліку емоцій: гнів, розпач, страх. Можливо, для вас більшевиразнимивиявлятьсяпорівняння,метафори. Іцедійсносправж-ня мова наших почуттів. Відпрацьовуйте ці уміння доти, покиу вас вони не стануть звичкою.

емоційний стан

Наскількидобревивзагаліумієтерозбиратисяусвоємуемо-ційному стані? Наскільки добре знаєте, розумієте, які почуттяу вас найбільше виражені? Виконайте таку вправу.

Напишіть автобіографію свого емоційногожиття.Потім свійемоційний автопортрет у теперішньому часі. І, нарешті, дайтемайбутню емоційну біографію, причому як бажану, так і небажа-ну. Зверніться до того, хто вас давно знає і кому ви довіряєте,нехай він скаже, наскільки є справедливими, на його погляд,автобіографія і портрет.

Звісно,виабсолютнонеповиннізнимипогоджуватися.Аджеваші почуття — це ваша власність. Ніхто краще за вас не знаєїх.Те,щовамскажуть,важливо,однакз іншогопогляду—зпо-гляду того, як ви висловлюєте ваші почуття.


Існуютьемоції,почуття,наприкладгнів,соціальноприйнят-не висловлення яких дуже ускладнене. Є інші, наприклад, нена-висть, заздрість, які людина може придушувати у собі, тому щовони не відповідають її уявленням, тобто тому ідеалізованому об-разу,якийвонапрагнеу собі втілити.Прицьомупотрібно знати,що немає заборонених і правильних почуттів, усі почуття нале-жать людині, усі важливі для неї. Інша справа, як вона виражаєїх назовні.Невербальніформи вираження емоцій (міміка,жести,дихання) скажімо так, складно окультурюються. Стримуваннясвоїх емоцій, до чого нас часто закликають, просто означає, щолюдина може загальмувати, не виявити їх. Але це не призведедо звільнення від емоції.

Справді, добре відомо,що переживання багатьох емоцій, та-ких, наприклад, як гнів, страх, коли це відбувається часто, руй-нівновпливаєнаорганізм.Особливоценебезпечновтихвипадках,колимивідмовляємодеякимсвоїмпочуттямуправіна існування,оскільки заборона лише посилює стрес, напруження.

Визнаючи, що маємо право на всі почуття й уміємо вислов-лювати їхусловеснійформі,митимсамимпозбуваємосябагатьохнебезпек, про які говорилося вище.

Чому ми займаємося емоційним станом? Тільки для того,щоб підкреслити: упевненість у собі багато в чому пов’язана ізвизнаннямсвогоправаматибудь-якіпочуття і знанняпро те,щоу тебе є засіб виразити ці почуття, не принижуючи себе та ін-ших. Ви можете бачити, що для формування впевненості у собібезглуздо просто розвивати певні навички, засоби, важливо пі-клуватися про ті особистісні якості, які їх породжують. Це ву-лиця із двобічним рухом: упевненість у собі сприяє зміцненнюсамоповаги, а самоповага у свою чергу породжує впевненість.І ми, готуючись до боротьби із невпевненістю, маємо пройти цювулицю по обидва боки.

Практикуйте, практикуйте якнайбільше. І через якийсь часви, шановні педагоги, безсумнівно, набудете упевненості в собі,будете справжніми оптимістами і чудовим прикладом для своїхучнів.Однакпам’ятайте,що«дорогуздолаєтой,хтопрямуєнею».А у цьому вам допоможе філософія позитивного мислення, якамістить такі положення.

Кожна людина має безмежні можливості та може досягатиужиттіщастя,успіху,самореалізуватися.Аледляцьоговонамає:


• повірити у себе, свої сили та можливості;

• дійсно захотіти (дуже захотіти) того, чого вона бажає собі;

• уселити собі те,що їй треба, і відповідно налаштувати себе;

• справді намагатися зробити себе такою, якою їй хочетьсябути (стати);

• бути готовою у чомусь подолати себе, тим самим відкритиабо пізнавати у собі щось нове.

Кожналюдина—потенційнийгеній,невідомапланета.Якщоінші у чомусь перевершують вас, то і ви в певних аспектах пе-ревершуєте їх. Шукайте, виявляйте, реалізуйте все краще, щоє у вас. Але визнавайте і поважайте те ж саме в інших.

Все в житті залежить від людини. Тому кожен у житті маєвсе,що хоче, а якщо чого і не має, то недостатньо того хоче. Всіперемоги розпочинаються із перемоги над собою. Людина лишетамчогосьдосягає, де віритьу власні сили.Мисамі відповідаємоза все,щомаємо у своємужитті (інші люди відповідають за своєжиття самі). Кожна людина може змінити свою (а не інших!) си-туацію на краще у будь-який момент часу. Для цього їй потріб-но лише усвідомити, яким чином вона створила собі проблеми,і змінити своє ставлення до цієї ситуації.

Першніжзмінюватижиття,які-небудьобставини,необхіднозмінитися самому. Спроба змінити обставини— усього лише да-ремне витрачання дорогоцінного часу і сил, оскільки ми не змі-нюємо при цьому основну причину — власне ставлення до них.

Не об’єктивні події самі по собі викликають у нас позитив-ні або негативні емоції, а наше внутрішнє сприйняття їх, їхняоцінка. Ми відчуваємо те, що думаємо з приводу сприйнятого,як його оцінюємо. Тому нашещастя залежить значно більше відтого, як ми зустрічаємо події нашого життя, ніж від природисамих подій.

Думка є матеріальною. Життя наше таке, яким його нашідумки роблять, а ними можна управляти. Доки людина не усві-домить, що за свої думки вона так само відповідальна, як і завчинки, вона не зможе зробити ні кроку до щастя, успіху, са-мореалізації. Нове тисячоліття вимагає, щоб людина відповідалаза своє мислення.

Змінюючи аспекти нашого мислення, можна змінити своєжиття.Негативнідумкиіемоціїослабляютьнас,роблятьхворими,


а позитивні— сильними, здоровими іщасливими. Усі обставинита події нашогожиття цілком залежать від якості наших думок.Наша свідомість у вигляді явних і прихованих думок і установоквизначає наші вчинки, а наші вчинки формують те буття, якимми незадоволені. Отже, змінивши думки, ми змінимо вчинкиі свою реальність.

Усебудується інепохитнотримаєтьсянабадьорійактивності,оптимізм— це наріжний камінь у житті сучасної людини. Самеоптимізм допомагає людині з гідністю пережити складні етаписвого життя і продовжувати жити й творити. Оптимізм— світо-сприйняття, яке характеризується бадьорістю, вірою у майбутнє,в успіх, схильністю в усьому бачити добрі, світлі сторони. Опти-мізм—це джерело безстрашності та віри в себе.Оптимізм—мо-гутняброня,яказахищаєвідусіхтруднощівтаперешкоднашля-ху людини. Оптимізм — це відкритість і готовність до зустрічізневідомим.Цеякість,необхіднакожнійлюдинідлясприйняттянових ідей, подолання життєвих перешкод, створення здоровогота щасливого життя.

Кожнакриза,помилкаужитті людини—ценекатастрофа,а шанс змінити життя на краще. Безвихідних ситуацій немає(безвихідна ситуація — це слабкість духу і визнання поразки).

Якщо учитель керуватиметься та діятиме згідно із цією фі-лософією,вінобов’язковостанеуспішнимпедагогом,незважаючина перешкоди, що траплятимуться на його шляху.

Розділ 2ПРаКтичні ПоРаДи щоДо ПРоВеДення РіЗних ВиДіВ Занять

Педагогічний процес — це діалектична єдність педагогічного управління та самоуправління особистості й колективу учнів у різних видах діяльності з метою усебічного та гармонійного розвитку останніх.

В. І. Андрєєв

Відомо, що проблема майстерності учителя — це передусімпроблема діяльності педагога загалом.

А діяльність учителя реалізується та суттєво визначаєтьсятими видами навчальних занять, які він проводить.

Засвоєння моделі діяльності вчителів на основних видах на-вчальних занять є необхідним підготовчим етапом, без якого під-вищення рівня майстерності є неможливим. Саме тому молодомувчителю доцільно познайомитися з ними,щобшвидше адаптува-тися у новій для себе ролі.

Моделі діяльності вчителя під час проведення лекцій, ла-бораторних, практичних занять, семестрових консультацій (за-ліків),підчасрозв’язанняпедагогічних задач,припроектуваннінавчальної дисциплінинаведеноупорівняльнихтаблицях 1–7.Длябільшефективного їх використанняупункті2.8цьогороз-ділу розглянуто особливості різних стилів навчання учнів.

Під час користування поданими моделями слід пам’ятати,що вони виконані за принципом полярних профілів (майстер/немайстер), а це дозволить молодим учителям бачити не тількизразки правильної, нормативної поведінки і діяльності, але й те,що вони мають обминати у всіх випадках.

65Розділ 2. Практичні поради щодо проведення різних видів занять

Моделі діяльності вчителя передбачають діяльність учителяза такими основними напрямами.

Модель діяльності лектора (таблиця 1):• подання інформації;

• активізація пізнавальної діяльності учнів;

• використання засобів наочності;

• створенняемоційногонастроютарегуляціяповедінкиучнів.

Модель діяльності вчителя, який проводить практичне заняття (таблиця 2):• подання інформації;

• організація практичної діяльності учнів;

• організація контролю, оцінювання;

• організація пізнавальної діяльності учнів;

• регуляція емоційного настрою і поведінки;

• використання засобів наочності.

Модель діяльності вчителя, який проводить лабораторне заняття (таблиця 3):• організація діяльності учнів;



• регуляція емоційного настрою і поведінки.

Модель діяльності вчителя, який проводить консульта-цію (таблиця 4):• організація діяльності учнів;


• створення необхідного емоційного настрою і регуляція по-ведінки.

Модель діяльності вчителя, який приймає іспит або за-лік (таблиця 5):• керівництво діяльністю учнів;


• створення емоційного настрою і регуляція поведінки.

Модель планування діяльності учителів та учнів (таб-лиця 6):• усвідомлення важливості етапупроектуваннянавчальної ди-

сципліни;

• що планується у діяльності;


• що береться до уваги під час планування;

• характер перебігу проектувальної діяльності.

Модель діяльності учителя під час розв’язання педагогіч-них задач (таблиця 7):• аналіз ситуації у цілісному процесі педагогічної дальності;

• усвідомлення проблеми і формулювання задачі;

• розробка проекту розв’язання;

• практична реалізація запланованого рішення;

• аналіз результату.

За допомогою моделей діяльності вчителя, які були поданівище,можнанавчитисьаналізуватисвоюдіяльністьтадіяльністьсвоїхколег,щозначноюміроювпливатименарозвитокпрагненнядо самовдосконалення особистої педагогічної діяльності. Цьомусприяє відкритість запропонованих моделей, яка означає можли-вістьбезперервногополіпшенняумоввикладаннянавчальноїдис-ципліни. В інтересах удосконалення моделей під час проведеннярізнобічного контролю занять та відкритих занять, їх взаємнихвідвідувань, окрім звичайних цілей цих заходів рекомендуєть-ся ставити додаткову мету; намагатися змінити у моделі те, щоне працює в інтересах удосконалення навчального процесу, особ-ливо щодо активізації пізнавальної діяльності учнів.

Далі більш детально розглянемо у порівняльних таблицяхнаведені вище моделі діяльності вчителя.

2.1. модель діЯльності лектора

Таблиця 1

ПоДання інФоРмації майстер немайстер

• Чітко ставляться мета і завдан-ня;

• повідомляються тема і планлекції;

• кількість вузлових запитань,що обговорюються на лекції(не більше трьох);

• наявність висновків наприкінцілекції;

• Повідомляється лише тема лек-ції, мета і завдання не ставлять-ся або ставляться нечітко;

• план лекції не повідомляється;• план повідомляється, але лектор

його не дотримується;• отримані результати не обгово-

рюються або обговорюються на-спіх;


ПоДання інФоРмації майстер немайстер

• детальний аналіз результатів;• виділення головного;• вільне орієнтування у матеріалі

(чіткі відповіді на запитання, від-сутність прив’язки до конспекту);

• використання матеріалу з ін-ших галузей знань (міжпред-метні зв’язки);

• матеріал лекції не повторюєпідручника;

• подання інформації мовою фор-мул і образів;

• теорія пов’язана із практикоюта професією;

• чітко визначено власну позиціюлектора;

• не боїться відійти від теми

• наприкінці лекції чи питаннявисновки не робляться або робляться після дзвінка;

• часте повторення сказаного;• безперервний монолог;• тримається за тему

аКтиВіЗація ПіЗнаВальної Діяльностімайстер немайстер

• Проблемна ситуація ставить-ся і послідовно вирішуєтьсяза участю учнів;

• підкреслюються прийоми пізна-вальної діяльності, що застосо-вуються лектором;

• навмисне робить помилки;• вдало робляться паузи, які да-

ють час для обмірковування;• постановка активізуючих запи-

тань, які призводять до диску-сії та діалогу;

• вдало створює ігрові ситуації(аналіз конкретних ситуацій,розігрування ролей);

• елементи самостійної роботи;• міркування уголос;• наголошування на важливості

інформації для майбутньої ді-яльності, розвитку;

• широкий спектр впливів научнів, що активізують їхнюдіяльність;

• цілеспрямована помилка;• контроль, обмежений часом;• рекомендація для самостійної ро-

боти, орієнтування у матеріалі;• пакетування,ущільненняматеріалу;

• Проблемна ситуація відсутня абоставиться і одразу вирішуєтьсясамим учителем;

• прийоми пізнавальної діяльнос-ті усвідомлюються, але на нихне наголошується;

• страх припуститися помилки;• часті паузи, пов’язані з очіку-

ванням тиші;• миттєва відповідь учителя

на активізуюче запитання, ним же поставлене;

• часте повторення одного при-йому, покликаного активізуватипізнавальну діяльність учнів;

• відсутність або невдале використання прийомів, які активізують пізнавальну діяльність учнів;

• зміна інтонації у випадковихмісцях;

• недоречні жестикуляції;• аудиторії не бачить, не чує

Продовження табл. 1



• навчання конспектуванню лекції;• виступи учнів;• зміна інтонації у потрібних місцях;• постійний зворотний зв’язок із

аудиторієюВиКоРистання ЗасоБіВ наочності

майстер немайстер

• Чіткістькреслень,схемнадошці;• вдалий словесний супровід до-

слідів;• різноманітністьзасобівнаочності;• помірне і розумне використання

наочності;• яскравість, контрастність, освіт-

лення зображень, відповідністьрозмірів наочних засобів розмі-рам аудиторії;

• використання засобів мультимедіа;• використання опорних схем

• Відсутність необхідних засобівнаочності;

• нечіткість креслень, схемна дошці;

• невдале пояснення дослідів абовідсутністьнеобхідногопояснення;

• часте повторення одного прийо-му, непомірне використання за-собів наочності;

• низька якість виготовлення засо-бів наочності, їхні розміри не від-повідають розмірам аудиторії

стВоРення емоційноГо настРоЮ і РеГУляція ПоВеДінКимайстер немайстер

• Схвалення поведінки;• похвала, жарт, гумор;• посмішка;• закликпрацюватикраще,швидше;• помірна емоційність;• формування емоційно-оцінних

суджень;• створення оточення довіри;• відступ, пов’язаний із темою

лекції;• широкий спектр емоційного

впливу на учнів;• головна увага на організації ді-

яльності учнів, а не їх поведінці;• зауваження окремим учням;• пожвавлення,короткочасний сміх;• мало впливів на поведінку,

а спектр використання їх вели-кий;

• переважання непрямих упливів;• дотримання перерв;• гнучкість неемоційної реакції;• психологічний камертон;• співпраця

• Роздратування, незадоволення,нотації;

• відсутність похвали;• монотонний виклад;• часті відступи, не пов’язані з те-

мою лекції;• відсутність відступів для розряд-

ки;• неемоційна поведінка лектора;• використання одноманітних при-

йомів, покликаних створюватипозитивні емоції;

• організація поведінки на шкодудіяльності;

• загальне зауваження аудиторії;• відсутність реакції на шум;• спектр упливів на поведінку за-

малий, а їх кількість велика;• переважають прямі впливи;• часте підкреслення уголос неза-

довільної поведінки учнів;• перерви не витримуються;• працює, як робот;• наказує

Закінчення табл. 1


2.2.модель діЯльності вчителЯ,Який проводить практичне ЗанЯттЯ

Таблиця 2ПоДання інФоРмації


• Чітко ставляться мета і завдан-ня, а не лише тема;

• план практичної діяльності об-говорюється за участю учнів;

• узагальнення, виділення голов-ного;

• детальний аналіз отриманих ре-зультатів;

• висновки під час та наприкінцізаняття;

• подання інформації мовою фор-мул, образів;

• підкреслення практичного зна-чення отриманих результатівдля майбутньої діяльності

• Повідомляється тема, метане ставиться;

• видається готова інструкція длядіяльності;

• головне не виділяється;• аналіз отриманих даних не про-

водиться або проводиться на-спіх;

• висновки робляться після дзвін-ка або взагалі не робляться;

• часте повторення тими ж слова-ми сказаного;

• монолог учителя (схожість ізлекцією);

• надмірна деталізація інформаціїоРГаніЗація ПРаКтичної Діяльності УчніВ


• Організація виконання індивіду-альних завдань;

• організація фронтальної роботи;• організація групової та парної

роботи;• організація роботи з навчальни-

ми посібниками;• різноманітність форм і методів

практичної діяльності;• доповіді та повідомлення учнів;• організація діяльності, а не по-

ведінки;• відповідність діяльності учнів

і вчителя меті заняття;• більше — учня, менше — вчи-

теля

• Загалом один учень працює білядошки, інші роблять те ж самена місцях;

• учитель розв’язує задачу, а учністежать за його роботою;

• дрібні вказівки до роботи;• одноманітність способів організа-

ції діяльності;• активність учителя переважає

над активністю учнів;• діяльність учнів в основному

має репродуктивний характер;• характер діяльності не відпові-

дає меті заняття;• учительнамагається охопитиусе;• більше — вчителя, менше —

учняаКтиВіЗація ПіЗнаВальної Діяльності УчніВ


• Постановка проблемної ситуа-ції та її вирішення за участюучнів;

• підкреслювання прийомів пізна-вальної діяльності;

•Проблемні ситуації відсутні абовирішуються лише учителем;

• прийоми пізнавальної діяльностіне усвідомлюються і не підкрес-люються;


аКтиВіЗація ПіЗнаВальної Діяльності УчніВмайстер немайстер

• створення ігрової ситуації;• аналіз конкретних ситуацій;• підвищення складності завдань,

що вирішуються;• вирішення творчих завдань;• ставить питання, які призво-

дять до дискусії, діалогу;• зміни інтонації;• міркування уголос;• вдале використання пауз;• цілеспрямована помилка;• постановка запитань, що активі-

зують самостійну пошукову ді-яльність;

• широкий набір прийомів, щоактивізують діяльність учнів

• відповідь учителя на поставлененим запитання дається без паузи, яка мала б активізуватирозумову діяльність учнів;

• часті паузи, пов’язані з очіку-ванням тиші;

• зміна інтонації у випадковихмісцях;

• повторення прийомів, що акти-візують діяльність учнів, відсут-ність активізації;

• вирішення завдань, що вимага-ють репродуктивної діяльності;

• вирішення виключно предметнихзавдань або завдань однаковоїскладності

оРГаніЗація КонтРолЮ, оцінЮВання УчніВмайстер немайстер

• Відповідність контролю меті за-няття;

• обговорення результатів контролю;• об’єктивність оцінних суджень

учителя;• повідомлення вимог до виконан-

ня контрольних завдань, крите-ріїв їх оцінювання;

• використання усіх формконтролю: індивідуальних, групових, фронтальних;

• використання самоконтролюта самооцінювання;

• оцінювання результатів діяльності, а не властивостейособистості учнів;

• використання контролюючихпрограм, технічних засобівконтролю;

• переважання позитивних оцінокдіяльності;

• створення можливості поліпшити оцінку

• Відсутність спрямованості контролю;

• результати контролю не обгово-рюються;

• об’єктивна оцінка діяльності (за-вищення оцінки учням із висо-ким рівнем знань і заниженняучням із низьким рівнем);

• критерії оцінювання за виконан-ня завдань заздалегідь не пові-домляються;

• повна відсутність контролюючоїдіяльності;

• відсутність оцінних суджень прорезультати діяльності учнів;

• одноманітність форм контролю;• негативна оцінка особистості

учня замість діяльності;• переважання негативних оцінок

діяльності;• оцінка є остаточною

РеГУляція емоційноГо настРоЮ і ПоВеДінКи УчніВмайстер немайстер

• Схвалення поведінки, діяльності, похвала;

• посмішка, гумор, жарт;

• Роздратування, невдоволення;• нотація;• відсутність похвали;




• помірні жести, міміка;• мотивація якості роботи;• спрямоване формування

емоційно-оцінних суджень;• помірна емоційність учителя;• створення оточення довіри

і впевненості в успіхові;• розв’язка, пов’язана з метою за-

няття, виховуючий відступ;• широкий спектр емоційних

упливів на учнів;• зауваження окремим учням;• переважання непрямих упливів

на поведінку;• кількість упливів на поведінку

незначна

• часті відступи, не пов’язані з те-мою заняття;

• пасивність учителя, неемоцій-ність;

• недобра зневажлива насмішка;• багато зауважень аудиторії

учнів;• учні зайняті сторонніми справа-

ми;• обмежений спектр упливів

на учнів;• організація поведінки на шкоду

діяльності

ВиКоРистання ЗасоБіВ наочностімайстер немайстер

• Чіткі записи, креслення, схеми;• комплект наочних засобів, плакати;• комплексне використання на-

очних засобів;• застосування ТЗН і обчислю-

вальних засобів, ЕОМ;• відповідність розмірів наочних

засобів розмірам приміщення;• яскравість, контрастність

і освітлення зображення наочних посібників

• Недбале подання графічної ін-формації;

• відсутність засобів наочності;• невміле використання засобів

наочності;• одноманітність засобів

наочності;• низька якість засобів наочності;• розміри наочних засобів не від-

повідають розмірам приміщення

2.3.модель діЯльності вчителЯ, Який проводить лабораторне ЗанЯттЯ

Таблиця 3оРГаніЗація Діяльності УчніВ


• Організовує діяльність, а не по-ведінку;

• підводить до самостійної відпові-ді на запитання;

• допомагає учням на робочих міс-цях;

• Організовує поведінку на шкодудіяльності;

• відповідає на всі запитання, самвикладає теорію;

• не допомагає учням у роботіна установках;



оРГаніЗація Діяльності УчніВмайстер немайстер

• постійно стежить за роботоюучнів під час експерименту;

• виправляє помилки учнів підчас роботи;

• використовує всю навчальну лі-тературу і конспекти лекції;

• організовує підготовку учнівдо наступної роботи;

• приймає звіти з виконаних ро-біт, і в першу чергу з тієї, щовиконується;

• допомагає налагодити лабораторнуустановку в разі виходу її з ладу;

• не займається сторонніми справами

• не стежить за проведенням екс-перименту;

• показуючи, виконує роботу абочастину її замість учнів;

• помилки у роботі виявляє на-прикінці заняття, коли їх вжескладно виправити;

• спочатку організовує прийманнязаборгованостей і звітів, а потімпоточної роботи (борг накопичу-ється);

• не вміє налагодити установку;• веде сторонні розмови із колегами

або займається своїми справамиоРГаніЗація КонтРолЮ, оцінЮВання УчніВ


• Використовує усі засоби для швидкого і ефективногоконтролю

• Контролюючі програми не вико-ристовуються


• Відступи виховного характеру;• відступи, пов’язані з метою за-

няття;• жарт, посмішка;• епітети, порівняння;• емоційність, помірні жести;• схвалення діяльності, поведінки,

похвала;• довіра, повага;• гнучкість емоційної реакції;• зауваження окремим учням;• особлива похвала тим, хто був

присутнім на попередній кон-сультації;

• наявність перерв у роботі та не-вимушеної обстановки;

• сміх, пожвавлення;• переважання непрямого впливу

на поведінку учнів;• широкий спектр упливів, а кіль-

кість їх невелика;• вимоги учителя не викликають

незадоволення учнів;• готовність допомоги учням у роботі

• Часті відступи, не пов’язаніз темою заняття;

• роздратування, невдоволення;• нотація;• непомірні жести, підвищення

емоційності;• категоричність висловлених су-

джень;• відсутність похвали як способу

впливу на учнів;• часте підкреслення уголос слабкої

підготовки, поганої роботи учнів;• загальні зауваження групі:

«не ходіть», «не шуміть» тощо;• створення надто напруженої об-

становки;• неробочий шум у приміщенні;• перерв не дотримується, примі-

щення не провітрюється;• спектр упливів малий, а кіль-

кість їх велика;• вимоги учителя зустрічають не-

задоволення, відчай учнів;• небажання учителя допомогти



2.4.модель діЯльності вчителЯ, Який проводить консультацію

Таблиця 4

оРГаніЗація Діяльності УчніВмайстер немайстер

• Перегляд і корекція конспектівучнів;

• організація загалом попередньо-го навчання;

• використання різноманітної літе-ратури;

• попередження можливих поми-лок частіше, ніж виправленняуже допущених;

• вивчення прийомів пізнавальноїдіяльності щодо самостійногооволодіння знаннями та вміннями;

• надання допомоги учням в по-становці запитань, усвідомленнітруднощів;

• надання учням допомоги в робо-ті, перетворення їх на партнерівзі спілкування та інтелектуаль-ної діяльності;

• надання конкретних рекоменда-цій щодо подальшої роботи наднавчальним матеріалом;

• частіше організація навчання,аніж контролю;

• управління навчальною діяльністю учнів із урахуваннямїх індивідуальної підготовленостіта особливостей особистих якостей

• Загалом організація ліквідаціїзаборгованостей («хвостів»);

• використання лише конспектівлекцій;

• частіше виправлення допуще-них помилок, аніж попереджен-ня можливості їх появи;

• відповіді на запитання учнів,повторення лекційного матеріа-лу, переказ;

• надмірна деталізація, спрощен-ня, пристосування матеріалу;

• імітація майбутньої аудиторноїроботи учнів, повне програван-ня її;

• відсутність допомоги учняму разі потреби, партнерськогоспілкування та інтелектуальноїдіяльності;

• відсутність конкретних реко-мендацій щодо змісту і методи-ки роботи над навчальним мате-ріалом або наявність найбільшзагальних («потрібно вчити»);

• частіше реалізується контроль,аніж навчання;

• проводиться фронтальне навчан-ня без урахування індивіду-альної підготовки та особистихякостей

аКтиВіЗація ПіЗнаВальної Діяльності


• Активізуючі запитання;• репліка, навідне запитання;• підкреслювання прийомів пізна-

вальної діяльності, вивчення їх;• підкреслення важливості індиві-

дуального розвитку та його вдо-сконалення;

• організація дискусії;

• Невикористання або невміле ви-користання способів активізаціїпізнавальної діяльності;

• прийоми пізнавальної діяльності не усвідомлюютьсяі не підкреслюються;

• одноманітність активізуючихупливів;



• організація групової та парноїроботи;

• реалізація самоконтролю і вза-ємоконтролю;

• спільні роздуми уголос;• висловлення вчителем сумніву;• постановка мікропроблем;• використання навчальних

і контролюючих програм;• аргументоване підкреслення

важливості, значення отриманихзнань, результатів;

• постановка запитань для розду-мів і активізації самостійної по-шукової діяльності;

• навмисна помилка у міркуванні,поясненні;

• активність учнів не переважаєактивність учителя;

• спонукання до спільної інтелек-туальної діяльності;

• використання різних технічнихзасобів

• постійна відповідь учителяна поставлене ним же активізу-юче запитання;

• переважання активності вчите-ля, у тому числі мовної

стВоРення неоБхіДноГо емоційноГо настРоЮ і РеГУляція ПоВеДінКи УчніВ

майстер немайстер• Створення спокійного, доброзич-

ливого оточення;• відсутність черги для отримання

консультації;• повна відсутність негативних за-

уважень про діяльність учнів;• похвала за найменший успіх

у діяльності;• індивідуальна увага до кожного,

хто прийшов на консультацію;• створення оточення довіри, впев-

неності;• відступи виховного характеру,

які розряджають обстановку;• сміх, жарт, посмішка;• висловлення задоволення прихо-

дом учнів на консультацію;• помірна емоційність учителя; формування емоційно-оцінних

суджень щодо консультації, ро-боти, предмета;

• Створення оточення нервозності,недоброзичливості;

• роздратованість учителя;• створення черги для отримання

консультації;• різкі (іноді глузливі) критич-

ні зауваження про діяльністьі підготовку учнів;

• перерви не дотримуються, при-міщення не провітрюється;

• на консультації переважаютьсторонні справи, нездоровийшум;

• прихід на консультацію вважа-ється обов’язковим



стВоРення неоБхіДноГо емоційноГо настРоЮ і РеГУляція ПоВеДінКи УчніВ


• підкреслення позитивних особис-тих якостей учнів;

• здоровий оптимізм, упевненістьв успіхові;

• бажання і готовність прийтина допомогу учням;

• дотримання перерв у роботі;• дотримання принципу добровіль-

ності відвідування консультаціїучнями

2.5.модель діЯльності вчителЯ, Який приймає іспит (Залік)

Таблиця 5КеРіВництВо Діяльності УчніВ


• Запрошує на іспит до аудиторіїпершу групу учнів;

• розсаджує учнів за бажанням;• дає поради, як готуватися до іс-

питу (заліку);• дозволяє учням під час підготов-

ки користуватися лише дозволе-ними джерелами;

• наводить на думку відповідіза необхідності, без підказки всі-єї відповіді;

• у межах відведеного часу не під-ганяє із відповіддю;

• коротко, за необхідності, відпо-відає на запитання, не засвоєніучнями;

• дозволяє користуватися конспек-тами, книгами, довідниками,у яких немає прямої відповідіна запитання білета і які визна-чені кафедрою;

• не займається сторонніми спра-вами;

• стимулює початок підготовки учнівіз високим рівнем стурбованості(блідість, апатія, тремтіння рук);

• Запрошує до аудиторії одразувелику кількість учнів, створю-ючи цим чергу тих, хто відпо-відатиме;

• ставить жорсткі вимоги до роз-ташування учнів у класі;

• рекомендації, поради, інструкціївважає зайвими;

• робить вигляд, що не помічаєчим користуються під час підго-товки до відповіді учні;

• робить поширені детальні пояс-нення;

• підганяєзвідповіддюбезпотреби;• затягує іспит, мотивуючи праг-

ненням допомогти відстаючим;• займається сторонніми справами;• відволікається;• конспектами лекцій учнів не ці-

кавиться;• не здійснює індивідуального

підходу до учнів



КеРіВництВо Діяльності УчніВмайстер немайстер

• заспокоює занадто збудженихучнів;

• проглядає конспекти;• рекомендує готувати відповіді

з використанням мови формулі образів;

• надає рекомендації щодо подаль-шої роботи

оРГаніЗація КонтРолЮ, оцінЮВаннямайстер немайстер

• Перевіряє предметні знання,знання способів діяльності, на-явність здібностей до творчої ді-яльності, стан емоційно-оціннихсуджень з дисципліни;

• перевіряє уміння подати інфор-мацію іншим способом;

• перевіряє проміжні виклади,думки, висновки;

• перевіряє уміння застосуватизнання на практиці;

• ставить запитання, щоз’ясовують зміст написаного;

• перевіряє уміння критично оці-нити судження, висловлювання;

• ставить уточнюючі запитання підчас відповіді для оцінювання ро-зуміння учнем викладеного;

• ставить учневі активізуючі запи-тання;

• уважно слухає відповідь на своєзапитання, не перериваючи її безкрайньої потреби;

• виставляючи оцінку, аргументуєїї, не прагне підтвердити своїнегативні прогнози;

• проявляє об’єктивність під часвиставляння оцінки;

• пропонує учням самотужки оці-нити відповідь;

• щиро засмучується при вистав-ленні незадовільної оцінки і ра-діє відмінній;

• перевіряє знання учнем літерату-ри з предмета, а не лише засво-єння знань за конспектом;

• Проглядає написане учнем і по-годжується з ним;

• забирає записи учня і починаєопитування заново;

• перевіряєлишекінцевийрезультат;• звіряє подумки відповідь із

тим, що давалося на лекції;• запитує по білету, додаткових

запитань не ставить;• ставить багато запитань, навіть

без потреби;• не може чи не хоче поставити

активізуюче запитання у разівиникнення складнощів у учня;

• не слухає відповіді, часто її пе-рериває;

• оцінку не аргументує;• підтверджує негативні прогнози

під час виставляння оцінки («я вас попереджав...»);

• завищує оцінку учням із ви-соким рівнем знань і занижуєучням із низьким рівнем;

• завищує оцінку всім, проявля-ючи лібералізм, і занижує всім,проявляючи «екзаменаційну ви-могливість»;

• частіше незадоволення при ви-ставленні незадовільної оцінки,ніж радість при виставленнівідмінної;

• самооцінку учнів не практикує;• перевіряє конспектні завдання;• пов’язує оцінку особистості

з успіхами чи неуспіхами на іс-питах;



оРГаніЗація КонтРолЮ, оцінЮВаннямайстер немайстер

• не пов’язує оцінку за відповідьіз оцінкою особистості;

• помірно хвалить відповідь одно-го і тактовно висловлює незадо-волення відповіддю іншого;

• переважають позитивні оцінки;• учитель не дивиться у залікову

книжку до оголошення оцінки

• непомірно хвалить відповідь од-ного і сварить іншого;

• переважають негативні оцінки;• звіряє свою оцінку з оцінками

у заліковій книжці

стВоРення емоційноГо настРоЮ і РеГУляція ПоВеДінКимайстер немайстер

• Створення доброзичливої, спокій-ної й ділової обстановки;

• створення творчої атмосферина іспиті;

• підбадьорювання;• висловлення поваги до учнів;• створення оточення довіри, впев-

неності;• іронія, жарт;• репліки, що розряджають напру-

жену обстановку;• короткочасний сміх на іспиті;• прагнення і вміння попередити

конфлікт зі учнем, який вини-кає під час іспиту;

• висловлення упевненості в досяг-ненні успіху на майбутнє (у разіневдачі на іспиті);

• зауваження окремим учням, а невсім присутнім на іспиті;

• помірна емоційність і активністьучителя;

• прагнення організувати діяль-ність, а не поведінку;

• переважає непрямий впливна поведінку;

• арсенал упливів на поведінку ве-ликий, а кількість їх незначна

• Створення обстановки нервоз-ності, недоброзичливості;

• створення оточення невимогли-вості;

• створення обстановки страху,тривоги;

• похмурі прогнози і передбачення;• відсутність реакції на правиль-

ну поведінку учнів;• нотації;• різкі зауваження усім присут-

нім на іспиті;• підвищена активність і емоцій-

ність учителя;• різкий тон висловлених су-

джень;• недобра посмішка;• повна відсутність емоційної ре-

акції під час іспиту;• неробочий шум у класі;• входження у конфлікт із учнем;• переважання прямих впливів

на поведінку;• кількість упливів на учнів

значна, а арсенал їх недостатній



2.6.модель плануваннЯ діЯльностівчителЯ і учнів

Таблиця 6

УсВіДомлення ВаЖлиВості етаПУ ПРоеКтУВання наВчальної ДисциПліни

Рекомендується спостерігається на практиці

• Усвідомлення необхідності ура-хування принципів побудовидисципліни в цілому;

• усвідомлення необхідності чітко-го подання матеріалу;

• усвідомлення необхідності пере-будови дисципліни;

• усвідомлення труднощів у проек-тувальній діяльності;

• усвідомлення важливості етапупроектування дисципліни;

• здатністьоцінитиіснуючупрограму;• здатність оцінити існуючі під-

ручники та навчальні посібникиз дисципліни;

• усвідомлення зв’язку програмиз кваліфікаційною характеристи-кою

• Неусвідомлення принципів по-будови дисципліни у цілому;

• відсутність етапу проектування;• нерозуміння необхідності чітко-

го формування мети;• забезпечення необхідності удо-

сконалення дисципліни;• зміна проектування дисципліни

конструюванням окремих за-нять;

• нейтральне ставлення до існую-чої програми;

• нейтральне ставлення до існу-ючих підручників і навчальнихпосібників;

• відсутність зв’язку з кваліфіка-ційною характеристикою

що ПланУЄтьсяРекомендується спостерігається на практиці

• Перелік запитань, розгорнутийплан вивчення матеріалу в цілому;

• предметні заняття учнів;• знання про способи діяльності;• зміст досвіду професійної твор-

чої діяльності;• зміст мотиваційно-оцінних відно-

син;• перелік загальних, загальнопред-

метних і частковопредметнихпрофесійних умінь дисципліни,які формуються в учнів;

• міжпредметні зв’язки;• діяльність учнів з оволодіння

знаннями, уміннями, досвідомпрофесійної творчої діяльності;

• власна діяльність учителя, яказабезпечує вирішення поставле-них завдань;

• форми, принципи і методи на-вчання, адекватні меті;

• Перелік запитань, розгорну-тий план викладання матеріалув цілому;

• власна діяльність (що саме роз-повісти);

• власна контролююча діяльність(що запитати);

• формуючі та контрольні завдан-ня сконструйовані інтуїтивно,без чіткого усвідомлення метидисципліни


що ПланУЄтьсяРекомендується спостерігається на практиці

• формуючі та контрольні завданняіз урахуванням поставленої мети;

• рівень пізнавальної діяльностіпід час використання завдань,заходи щодо його підвищеннявід завдання до завдання;

• функції учителя, що передають-ся ЕОМ

що БеРеться До УВаГи ПРи ПланУВанніРекомендується спостерігається на практиці

• Початковий рівень знань і сформованих умінь учнів;

• психологічні та вікові особливості учнів;

• об’єктивні труднощі учнів підчас вивчення дисципліни;

• загальні критерії оцінювання ді-яльності учнів, вимоги до знаньі умінь;

• наявність і відповідність на-вчальної літератури навчальнійпрограмі;

• принципи побудови дисципліни,раніше прийняті на кафедрі;

• час, що відводиться на вивченнядисципліни;

• необхідний рівень знань (репро-дуктивний, творчий);

• використання знань на практиці

• Усталені традиції викладання(іноді застарілі);

• власні інтуїтивні уявлення про те, що учням складно, а що легко;

• наявність навчальної літературиз дисципліни, до якої звик учитель;

• не визначається необхідний рівень знань

хаРаКтеР ПеРеБіГУ ПРоеКтУВальної ДіяльностіРекомендується спостерігається на практиці

• Участь в усіх етапах створенняколективного проекту дисципліни;

• прийняття колективного проектудисципліни як свого і його до-тримання;

• участь у безперервному вдоско-наленні створеного проекту дис-ципліни на підставі його експе-риментальної перевірки;

• ураховувати потреби практики яксьогодення, так і майбутнього;

• оцінювати зв’язок своєї програ-ми з іншими (не допускати ду-блювання інших програм)

• Самостійне проектування дисци-пліни;

• прийняття чужого проекту, пря-ме дотримування його;

• заперечення необхідності до-тримання якої-небудь прийнятоїпрограми;

• дублювання інших навчальнихпрограм;

• не враховуються потреби прак-тики



2.7.модель діЯльності вчителЯ під час роЗв’ЯЗаннЯ педагогічної Задачі

Таблиця 7майстер немайстер

• Бачить педагогічні задачі у ці-лісному педагогічному процесій обирає рішення з орієнтацієюна надзавдання;

• розв’язує переважно стратегічнізадачі;

• уміє викликати певні психічністани (самовладання);

• уміє передавати ініціативуучням, створювати умови дляїхньої активної діяльності;

• працює із усім колективом, алене випускає з поля зору жодно-го учня;

• усуває причини;• у пошуках причини аналізує

власну діяльність;• головні зусилля спрямовує

на зміни в системі своєї роботи(постійний пошук, самовдоскона-лення)

• Сприймає кожну задачу окремо,не пов’язуючи її з іншими;

• розв’язує переважно ситуативнізадачі;

• відчуває страх пригнічення;• під час розв’язаннz прагне ви-

ступити головною дійовою осо-бою, переважає прямий вплив;

• звертає увагу насампередна окремих учнів;

• спрямовує зусилля на саме яви-ще, а не на причини;

• шукає причини поза собою (зви-нувачує інших, обставини)

Ретельне вивчення та аналіз моделей діяльності педагога,порівняння їх із моделями власної діяльності та подальшим ви-користаннямдозволитьмолодомувчителюбільшусвідомленопід-ходити до своєї роботи, підвищити її ефективність, окреслитиплан свого творчого зростання та швидше адаптуватися до своєїпрофесії.

2.8.особливості навчаннЯ учнів ріЗних типів

Для того щоб більш ефективно реалізувати наведені вищемоделі діяльності, учитель повинен знати особливості різних сти-лів навчання учнів. Справа у тому, що кожен учень має свої ін-дивідуальні переваги в стилі навчання.

Як правило, це особливо помітно на початку навчання, колиучнівизначаютьсяусвоїхочікуванняхщодонавчання.Однізнихба-жаютьнавчатисячерездосвід,практичніприкладитаексперименти.


Інші тяжіють до міркувань і по-справжньому мотивовані до на-вчання тільки в тому випадку, якщо відчувають зв’язок новоїінформації й свого попереднього досвіду. Треті в першу чергуочікують від учителя дослідження нових теоретичних положеньі тяжіють до формулювання правил і закономірностей, застосу-вання яких на практиці може привести до позитивного ефекту.Четвертіскептичносприймутьбудь-якізусилляучителя,яків їх-ній свідомості не пов’язуються із практичним результатом; вонипрагматично очікують від навчання очевидного і не настількивіддаленого ефекту.

Відповідно до цього виділяють чотири основних типи учнів:активістів, мислителів, практиків і прагматиків, для кожногоз яких характерний певний стиль навчання. Щоб реалізуватиунаведенихвищемоделяхсвоєїдіяльності індивідуальнийпідхід,педагог повинен знати особливості кожного із цих типів.

учні першого типу, або учні з багатою уявою(активісти)

Активістицілкомібезупередженняпоринаютьуновудіяль-ність. Вони насолоджуються цим моментом і повністю поглиненісвоїмимиттєвимивідчуттями.Вонинеконсервативнійнепідданіскептицизму, як правило, вони із ентузіазмом сприймають усенове.Учніцьоготипупостійновключенідоякої-небудьдіяльності,часомзабуваютьпрообережність.Яктількинапруженняуроботіспадає, активісти шукають нового. Вони одержують задоволеннявідвирішеннязавдань,щовимагаютьмаксимальногонапруження.Але їмнуднодоводити їхдокінця.Активіститовариські, завждипривертають до себе увагу, намагаючись бути в центрі подій.

Активісти навчаються краще за таких умов:• існуєширокийдіапазонзавдань іможливостей,якимиможна

зайнятися;

• вони відповідають за виконання завдання,що сприймаєтьсяними як складне;

• надається свобода генерувати ідеї;

• є можливість керувати або організовувати інших.

Активісти навчаються гірше за таких умов:• вонизмушенівислуховуватитриваліпоясненняуформілек-

цій про те, як слід виконувати завдання;


• вони мають багато самостійно читати та конспектувати;

• вони змушені не брати участі в якій-небудь діяльності,а лише спостерігати;

• вони мають точно, без відступів, дотримуватися інструкцій.

Педагог може розпізнати активіста за його запитаннями:• Чи довідаюся я що-небудь нове?

• Чи навчуся я чому-небудь новому?

• Чи не доведеться мені довго сидіти і слухати вчителя? Чибудуть подані у навчальному процесі різноманітні види ді-яльності?

• Чи можна буде триматися невимушено, дозволяти собі ро-бити помилки й веселитися?

• Чиматимуясправузіскладнимизавданнями,щовимагаютьконсолідації моїх зусиль?

• Чи зможу я поспілкуватися із однодумцями?

Активістам подобається пропонувати ідеї, вони вдало про-водять «мозковий штурм» і загалом отримують задоволення відспівпраці злюдьми.Вонирозглядаютьчималоваріантіввирішен-ня завдань, перш ніж зробити остаточний висновок і мають такіхарактеристикі:• сприймають інформацію конкретно;

• навчаються через слухання і обмін ідеями;

• мають багату уяву;

• цінують власний життєвий досвід;

• працюють заради гармонії, водночас очікуютьвід іншихвід-даності;

• уважні до інших, їм подобається спостерігати.Сильна риса: інновації та ідеї

Працюють через: установлення важливості навчання

Цілі: бути залученим до вирішення важливихпитань і досягнути гармонії

Улюблене запитання: чому?

Як стати для них лідером: фокус на почуття, створення команди, пошук гармонії, відчуття мети

Як їх навчати: фасилітація, дискусія, групова робота

учні другого типу, або учні-аналітики (мислителі)Мислителі люблять відсторонитися від ситуації, щоб по-

спостерігати за нею з різних позицій і обміркувати свій досвід.


Вони отримують інформацію як із першоджерел, так і від тре-тіх осіб, й люблять усе обміркувати, перш ніж робити висно-вки.Для нихмає значення ретельний збір та аналіз інформації,тому вони схильні відкладати прийняття рішення якнайдалі.Їхній девіз: «Сім разів відміряй, один раз відріж» або «Ранокмудріший за вечір».

Мислителі є вдумливимилюдьми, вонирозглядають багатоваріантів, першніжвжити активнихдій.На зустрічах і зборахвони зазвичай сидятьв останньомуряді, оскільки їмподобаєть-ся спостерігати за діями людей. У дискусії вони вислуховуютьопонентів,уловлюютьсуть іпотімвисловлюютьсвоїміркування.Як правило, вони намагаються бути непомітними і створюютьнавколо себе атмосферу спокою й терпимості. Вони зазвичайдіютьуширокомуконтексті,щовключаєминулей сьогодення,свої власні спостереження та спостереження інших людей.

Мислителі навчаються краще за таких умов:• якщо єможливість контролювати темпнавчання, немає чіт-

ких термінів;

• якщоєдостатньочасунапідготовку, їхнезмушуютьдомит-тєвих дій;

• якщо є можливість осмислення того,що діється, й підбиттяпідсумків навчання;

• якщоєможливістьпрацюватинадтрудомісткимидосліджен-нями.

Мислителі навчаються гірше за таких умов:• на них тиснуть;

• у поспіху змінюються види діяльності;

• вони змушені перебувати на очах (діяти як лідери або про-водити презентації);

• немає часу на підготовку і доводиться діяти експромтом;

• вони змушені діяти ризиковано і без підтримки.

Мислителя можна визначити за такими запитаннями:• Чи буде мені надано достатньо часу на засвоєння і підго-

товку?

• Чи будуть можливості для збору різноманітної інформації?Чи нададуть мені необхідні ресурси для збору та аналізуінформації?


• Чи є можливість познайомитися із різними думками та по-глядами на проблему?

• Чинебуденаменездійсненотискзметоюспонуканняшвид-кому виконанню завдань?

Мислителямподобається інтегрувати ідеївмоделіаботеорії,протевониневідчуваютьпотребипов’язуватитеорію ізреальнимжиттям. Найкраще вони навчаються через читання, слухання,спостереження та обмірковування інформації. До їхніх характе-ристик можна віднести такі:

• сприймають інформаціюабстрактно,обробляютьмисленнєво;

• пов’язують спостереження з тим, що вже відомо;

• шукають цілісності, цінують думку експертів;

• ретельно продумують ідеї, цінують послідовне мислення;

• подобається навчатися у традиційних групах;

• люблять ідеї більше, ніж людей;

• почуваються ніяково за необхідності висловити суб’єктивнесудження.

Сильна риса: створення концепцій і моделей

Працюють через: ретельне обмірковування

Цілі: інтелектуальне визнання

Улюблене запитання: що?

Як стати для них лідером: фокус на співставлення абстрактної інфор-мації з реаліями життя, послідовне мис-лення, використання фактів

Як їх навчати: передавання знань, точність інформації,їх усвідомлення

учні третього типу, або учні-практики

Практикам подобається вирішувати проблеми і знаходитиконкретні рішення. Вонишвидше працюватимуть із предметами,аніж з людьми, і мають такі характеристики:• сприймають інформацію абстрактно, обробляють активно;

• поєднують теорію і практику;

• вони використовують усе, що може спрацювати;

• радшесамівирішатьзавдання,аніжвізьмутьготовувідповідь;

• майже не сприймають непевні ідеї;

• цінують стратегічне мислення, орієнтовані на навички;

• їм потрібно знати, як все працює;


• намагаютьсяредагуватидійсність,іноділюблятькомандувати.Сильна риса: практичне застосування ідей

Працюють через: використання фактичних даних, отриманих че-рез безпосередній досвід

Цілі: пов’язують своє бачення теперішнього із безпе-кою у майбутньому

Улюблене запитання: як?

Як стати для них лі-дером:

плани та графіки, визнання продуктивності, об-мін знаннями

Як їх навчати: узгоджуватизмістпрограми ізпрактичноюдоціль-ністю, демонструвати детальні практичні процеси

учні четвертого типу, або учні-першовідкривачі(прагматики)Прагматики люблять випробовувати нові теорії та методи

на практиці. Вони постійношукають нові ідеї й реалізують їх запершої ж нагоди. Це тип учнів, які після закінчення занять пе-реповнені новими ідеями і прагненнями їхнього якнайшвидшогоупровадження в життя. Вони люблять домагатися успіху й пра-цювати із ідеями, які їх надихають. І навпаки, вони не люблятьходити навколо і швидко втрачають терпіння під час тривалогообмірковування та нескінченного обговорення проблем. Зазвичайцепрактичнійпрямілюди,які бажаютьробитиконкретнікрокидля вирішення реальних завдань. Вони розглядають труднощі,які виникають, як нові можливості, як виклик.

Прагматики навчаються краще за таких умов:• предметом вивчення є те, що має практичну користь і зна-

чення;

• є можливість швидкого втілення у життя отриманих знаньі навичок;

• програма навчання передбачає проведення експериментів,практичних завдань і консультацій зкваліфікованимипрак-тикуючими фахівцями.

Прагматики навчаються гірше за таких умов:• не бачать практичного застосування того, що вивчають;

• немає очевидного ефекту від навчання;

• немає чітких вказівок або можливості практичного закріп-лення матеріалу;

• існуютьполітичніабоуправлінськіперешкодиупровадженнюнового досвіду.


Прагматика можна розпізнати за такими запитаннями:• Чи передбачається практика та експерименти?

• Чимають практичний досвід у конкретній сфері вчителі, чивони тільки теоретики?

• Чи довідаюсь я про нові ефективні прийоми, методи та про-позиції?

• Чи розглядатимуться реальні проблеми?

• Чи зможуя використати запропонованийплан для вирішен-ня деяких своїх поточних проблем?

• Чи передбачені зустрічі з досвідченими фахівцями-практи-ками?

Прагматики—цедіячі,якимподобаєтьсянавчатисьчерездо-свід.Вонисхильніризикувати ідосягаютьнеабиякихрезультатів,коли потрібно пристосуватися до нових обставин. Вони швидшескористаються методом спроб і помилок, аніж будуть спочаткучитати інструкції, й мають такі характеристики:• поєднують досвід і практичне застосування;

• навчаються через метод спроб і помилок;

• вірять у самостійне відкриття і обожнюють щось нове;

• легко адаптуються, гнучкі, люблять зміни;

• часто отримують правильні рішення за відсутності їх логіч-ного обґрунтування.

Сильна риса: дієвість, виконання завданьПрацюють через: діяльність і перевірку на досвідіЦілі: перетворити ідеї на діїУлюблене запитання: а що буде, якщо...?Як стати для них лі-дером:

пропонувати кризові ситуації й кидати виклик,вони самі відшукають шляхи вирішення

Як їх навчати: унаочненнята ілюстрації, заохочувативикористан-ня альтернатив, забезпечення можливості вибору

Звісно, «чистих» типів людей за властивим їм стилем на-вчаннянебагато,реальноукожногослухачабільш-меншрозвиненівсі, але деякі елементи домінують. Домінуючі тенденції в оста-точному підсумку визначають особливості навчання та реакціюучня на конкретні зусилля учителя.

Отже, педагогові в різнихмоделях діяльності необхідно вра-ховувати,щогрупаучнівскладатиметься із індивідів,щотяжіютьдо різних стилів навчання, і передбачити реалізацію їхніх очіку-вань, знаючи особливості кожного стилю навчання та формуючиу них мотивацію до нього.

Розділ 3ПРаКтичні ПоРаДи щоДо ФоРмУВання В УчніВ мотиВації До наВчання

На початку своєї педагогічної діяльності я припустився багатьох помилок, яких мені не хотілося б повторити. Найскладнішою проблемою була для мене мотивація до навчання…

А. Дреєр, американський педагог

Навчання—цецілеспрямованийпедагогічнийпроцесорганіза-ціїтастимуляціїактивноїнавчально-пізнавальноїдіяльностіучнівз оволодіння знаннями, уміннями, навичками, розвитку творчихздібностей.Ізцихвизначеньвипливає,щопередкожнимпедагогомпостаєзавдання—постійностимулюватиактивністьучнівворга-нізованій діяльності та формувати до неї позитивне ставлення.

Звідсиможназробитивисновок,щосамедіяльністьтаставлен-нядонеївиступаютьголовнимифакторамивихованнятанавчання.Тому якщо педагогові не вдається збудити активність учнів, якщовін не може стимулювати їхню діяльність, то ніякого вихованнятанавчанняневідбувається.Уцьомувипадкуучнілишеформальноперебуваютьназаняттях,майженічогонезасвоюють, інтелектуаль-на та емоційна температури їх близька до нуля. Тому для тогощобучніпо-справжньомувключилисьдороботи (інтелектуальна та емо-ційна температури почали збільшуватись), потрібно, щоб завдання,які ставляться перед ними у процесі навчальної діяльності, булине лише зрозумілими, але й внутрішньо прийнятними, тобто щобвони набули значимості для учнів і знайшли таким чином відгукта опорну точку в їхніх переживаннях (завдання зовнішнє сталовнутрішнім), виникла мотивація до навчальної діяльності.


У кожного вчителя, а особливо у молодого виникає низказапитань щодо формування мотивації в учнів.

Як урахувати індивідуальні особливості учнів під час моти-вації навчальної діяльності?

Як визначити причини низької мотивації навчання?Як обрати найефективніші шляхи формування мотивації

на уроці?Які прийоми застосовувати для створення мотивації?Уматеріалах,поданихнижче,учительзнайдевідповідінаці

запитання, які допоможуть йому активізувати навчання, зробитийого значимим для учнів і, звісно, більш радісним для себе.

3.1.вплив ставленнЯ учнів до навчаннЯ на їхню мотиваційну сферу

Існують такі типи ставлення учнів до навчання:• негативне ставлення;

• позитивне аморфне ставлення;

• позитивне пізнавальне, усвідомлене ставлення;

• позитивне відповідальне, особистісне ставлення.

Коротко проаналізуємо особливості кожного типу ставленняучнів до навчання та його впливу на мотивацію.

Для негативного ставлення учнів до навчання є характерни-ми:бідність івузькістьмотивів;пізнавальнімотививичерпуютьсяінтересомдорезультату;несформованівмінняставитицілі,долатитруднощі; навчальна діяльність несформована; відсутнє уміннявиконувати дію за розгорнутою інструкцією дорослого; відсутняорієнтація на пошук різних способів дії.

Запозитивного (аморфного)ставленняучнівдонавчанняумо-тивації спостерігаються нестійке переживання новизни, допитли-вості,спонтанного інтересу;виникненняперевагоднихнавчальнихпредметів над іншими; широкі соціальні мотиви обов’язку; розу-міння і первинне осмислення цілей, визначених учителем.

За позитивного (пізнавального) ставлення учнів до на-вчання мотивація характеризується постановкою нових цілей;народженням нових мотивів; осмисленням співвідношення своїхмотивів іцілей.Навчальнадіяльністьміститьнетількивідтворен-ня за зразками педагога завдань, способів дій, але й виникнення

89Розділ 3. Практичні поради щодо формування в учнів мотивації...

самостійно визначених цілей, а також виконання дій із власноїініціативи. Відбувається опанування умінь планувати та оціню-вати свою навчальну діяльність для її здійснення, перевірятита контролювати себе на кожному етапі уроку.

Запозитивного(особистісного,відповідального)ставленняучнядонавчаннямотиваціяхарактеризуєтьсястійкістюінеповторністюмотиваційної сфери, уміннями ставити перспективні, нестандартніцілі та реалізовувати їх, умінням долати перешкоди задля досяг-нення мети. У навчальній діяльності спостерігається пошук не-стандартних способів виконання навчального завдання, гнучкістьі мобільність способів дій, опанування навчальних дій та вміньдо рівня навичок і звичок культури праці, вихід із навчальної ді-яльності до самоосвітньої, перехід до творчої діяльності.

Класифікація найпоширеніших психологічних причин низь-кої мотивації навчання, їх ознак та способи подолання поданінижче у таблиці 8.

Таблиця 8Причини ознаки способи подолання

Слабке здоров’я Швидко стомлюєть-ся до кінця урокуабо після першихуроків. Часто про-пускає заняття

Спостереження у лікаря, несуворий режим

Не враховуютьсяіндивідуальні осо-бливості нервовоїсистеми учня

Учень не встигаєвиконати завданняу запропонованийчас, болісно реагуєна невдачі тощо

Допомогти учню вивчитисвої особливості та навчитийого враховувати їх у про-цесі діяльності. Учитель маєдотримуватися певних пра-вил під час роботи з такимидітьми (наприклад, не ста-вити їх у ситуацію миттєвоївідповіді)

Відсутність моти-вації досягненняуспіху

Низька самооцінка,нерішучість, від-сутність ініціативи,виявлення невпевне-ності у своїх силах

Підвищити самооцінкуучня, сприяти формуваннюмотивації

Несформованістьприйомів навчаль-ної діяльності

Не володіє спосо-бами навчальноїроботи (наприклад,не вміє працюва-ти з підручником,не контролює своюроботу тощо)

Навчити основним прийо-мам навчальної діяльності


Причини ознаки способи подоланняНедоліки у розвитку пізнавальних процесів

Не може зосередити-ся, погана пам’ять,зазнає труднощів під час розв’язаннязадач тощо

Використання коригуваль-них вправ на розвиток пізнавальних процесів

3.2.мотиваційно-органіЗаційний етап уроку

Метаучителянатакомуетапі—перетворитиучнів ізоб’єктівнасуб’єктівдіяльності,щомаєзабезпечитидоцільність,організо-ваність і правильність їхньої подальшої діяльності.Щоб досягтицієї мети, необхідно:

• організуватиприйняття ірозумінняучнямиметидіяльності;

• організувати чітке бачення учнями результатів діяльності,ресурсів (інформації,умінь,навичок),які їмстанутьунагоді,та способів можливої діяльності. Змістом цього етапу є під-готовка учнів до здійснення діяльності на підставі основнихпонять і проблем навчального матеріалу, у результаті якоївідбувається розвиток якостей особистості (набуття відповід-них компетенцій).

Аналіз уроків дозволяє виділити кілька типових помилок,яких припускаються під час організації та проведення цього ета-пу молоді учителі:

• підміна мотивації актуалізацією опорних знань учнів;

• невідповідність організаційних форм методичним прийо-мам;

• відсутність взаємодії педагога й учнів (учитель розповідає,чомуцеважливо,найогопогляд,алеценезабезпечуєвклю-чення учнів до процесу);

• недостатня кількість часу,що відводиться для такого етапу;

• зосередження на формуванні пізнавальних мотивів, тобтотаких,що викликані інтересом власне до процесу навчання,та ігнорування економічних, соціальних мотивів тощо.

Критеріями, що свідчать про завершення мотиваційно-організаційного етапу уроку, є здатність учнів дати відповідь на такі запитання:



• Що вивчатиметься?

• Чому саме цей матеріал необхідно вивчати?

• Учомуполягаєважливістьцьогоматеріалудлявасособисто?

• Який результат ви повинні отримати наприкінці роботи?

• Що, як і в якій послідовності ви маєте робити,щоб досягтипевного результату?

• Як і на підставі яких критеріїв ви зможете переконатисяу досягненні результату?

Етапмотиваційно-організаційноїдіяльностіучнівмаєохоплю-ватиприблизно15–20%часу,відведеногоназасвоєннянавчально-гоматеріалу.Уміру оволодіння учнями такимипроцедурамичаснаорганізаціютаорієнтаціюскорочується.Черездекількауроківцей етап набуває форми запитання: «Чи зрозуміло вам, що і яктреба роботи для досягнення позитивного результату?».

3.3.ШлЯхи формуваннЯ мотивації на уроці

Нижче розглянемо їхню номенклатуру та сутність.

бесіда

У вступному слові учитель окреслює коло запитань, якірозглядатимуться на уроці. При цьому залучаються знанняі суб’єктивний досвід учнів, наводяться цікаві приклади і пара-доксальні ситуації, демонструється зв’язок матеріалу, що вивча-ється, ізранішевивченим.Педагогуказуєнапрактичнезначеннятеми, яка розглядається.

створення проблемної ситуації

Вонаміститьпостановкупитання,демонстраціюексперимен-ту, для пояснення яких в учнів не вистачає знань, та створенняпроблемних ситуацій.

Способи створення проблемних ситуацій:• зіткнення учнів із суперечностями між новими фактами

та явищами і наявними знаннями за необхідності теоретич-ного пояснення й пошуку шляхів їх застосування;

• зіткнення учнів із необхідністю вибору потрібної інформації(ситуація із надлишком інформації);


• використання суперечностей між наявними в учнів знання-ми та практичними завданнями, що виникають під час ви-конання цих завдань;

• спонукання до порівняння, зіставлення та протиставленняфактів, явищ, правил і дій та їх узагальнення;

• зіткнення учнів із суперечностями між існуючими техніч-ними рішеннями та новими вимогами, які висуває прак-тика;

• спонукання учнів до виявлення внутрішніх та міжпредмет-них зв’язків і зв’язків між явищами.

опрацювання текстів періодичних видань

Для активізації роботи та зацікавленості учнів на початкууроку вчитель роздає газети, журнали або сторінки цих видань,де розміщено інформацію, що стосується теми уроку. Вчительпросить учнів звернути увагу на конкретну інформацію, наголо-шуючи на її важливості для кожного учня та можливості її по-всякденного використання.

виготовлення саморобних наочних посібників

На початку вивчення теми учні одержують перелік наочнихпосібників, які вони можуть виготовити. У класі створюється по-стійно діюча виставка саморобних наочних посібників, що даєможливість усім учням ознайомитися із творчими досягненнямиоднокласників.

Крім того, учнів можна залучати до виготовлення таблицьі схем, слайдів, що пояснюють матеріал теми. Ця форма роботидозволяє не лише створити роздавальний матеріал, але й формуєв учнів уміння виокремлювати головне, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки та, що особливо важливо, сприяє активізаціїрозумової діяльності.

використання творчих завдань

Містить такі прийоми.• Учням пропонується запитання на зразок: «Що станеться,

якщо...?». У цих запитаннях розглядаються парадоксальніситуації. Учні можуть самостійно добирати такі запитання,ставити їходногрупникам,обговорювати,захищатисвоюпо-зицію, використовуючи знання із предмета.


• Складання кросвордів, загадок. Можливі варіанти роботи ізкросвордом:1) розгадати кросворд, заповнивши порожні клітинки;2) сформулювати запитання до слів, що подаються учням

у заповненому кросворді;3) заповнити кросворд, у якому виділено певні квадратики.

Із літер,що вийшли в них, скластиключове слово та по-яснити його зміст;

4) скласти кросворд, використавши поняття із теми, якузапропонував учитель.

• Художні завдання,наприклад:«Якимяуявляюсобі...».Тутможна запропонувати і природне явище, і якого-небудь на-укового діяча, і подію.

• Написання фантастичних оповідань, есе, віршів із викори-станням знань з предмета.

мотивація навчальної діяльності шляхомвикористання під час уроку художньої та науково-популярної літератури

Використання уривків із творів можливе з різними цілями:для ілюстраціїматеріалу,постановки запитання, закріплення ви-вченого.Використанняхудожньоїтанауково-популярноїлітерату-ри у навчальному процесі сприяє активізації пізнавальної актив-ності та закріпленню цілісного уявлення про оточуючий світ.

створення ситуації успіху

Практика свідчить про те, що досить складно працювати ізневстигаючими учнями, тому що вони не можуть засвоїти новийматеріал.

Пропонуєтьсятакийприйом,якдозуваннявикладунавчаль-ного матеріалу, тобто подання його окремими невеликими смис-ловими дозами із обов’язковим закріпленням.

На початку вивчення теми використовуються репродуктив-ні методи навчання, щоб учні переконалися у можливості від-творити матеріал, а уже потім використовуються творчі методи.Учні виконують завдання, використовуючи підказку. При цьомувиникає проблема: як, наприклад, оцінити елементарні (на дум-ку педагога) дії учня — відтворення невеликої дози матеріа-лу, розв’язання нескладної задачі, виконання легкої самостійної


роботи. Враховуючи те що для деяких учнів таке навчання буломаксимально можливим, досягнення навчальної діяльності слідоцінювати не пише середнім, а іноді й вищим балом. Такий при-йом виправдовує себе, оскільки учні починають вірити у власнісили і згодом все краще опановують матеріал предмета.

Труднощі у розумінні матеріалу, що вивчається, можутьбути спричинені значною кількістю незнайомих слів у розпові-ді вчителя, тобто щільністю незрозумілої наукової термінології.Щоб уникнути цього слід чітко визначити мінімум науковихтермінів, які повинен опанувати учень; доцільно показати (там,де це можливо) відмінність їх від повсякденних понять, на-вести аналогічні терміни, пояснити їх походження; ці термінинеобхідно використовувати багаторазово для їх ґрунтовного за-кріплення у пам’яті.

Чим чіткіше та яскравіше виконано поділ матеріалу на ча-стини, чим більш рельєфно показані логічні зв’язки між ними,підкреслені складові, що містять нові знання, тим більш зрозу-мілим є його зміст. Цьому сприяють наголошення на ключовихсловах у тексті, наявність плану викладу, запитання до нього.Якщо матеріал конкретизується ілюстраціями, словесними при-кладами, близькими до особистого досвіду учнів, то він стає до-ступним для розуміння і викликає інтерес до предмета.

використання діяльнісного підходу до навчання

Мотивація формується як під час навчання, так і під чассамостійної роботи учнів

навчальна діяльність під керівництвом педагога

Можливі варіанти завдань для учнів:• Що саме буде результатом вашої роботи на уроці?

• Якими способамиможна досягти результативності вашої ро-боти на уроці?

• Чи існують інші способи виконання роботи?

• Визначте завдання своєї навчальної діяльності, оберіть спо-соби дій, що відповідають виконанню завдань.

• Самостійнотапослідовновиконайтеусіетапиконкретноїро-боти та подайте результати у вигляді графіка, схеми тощо.

• Сплануйтесвоюнавчальнудіяльність,визначившивіддаленута найближчу мету.


• Визначте проміжок часу, необхідний для виконання усіхетапів роботи, та етап, який, на вашу думку, буде найбільшскладним.

самостійна, самоосвітня діяльність учня

Можливі прийоми самостійної роботи учня:• Прийомсмисловогоопрацюваннятексту,щопередбачаєзбіль-

шення обсягів матеріалу, який вивчається, виокремленняу ньому ідей, принципів, законів, осмислення узагальненихспособів розв’язання задач.

• Прийом культури читання та культури слухання; прийомистислоготабільшраціональногоконспектування (план,тези,конспект, анотація, реферат, рецензія, загальні прийоми ро-боти з книгою).

• Загальніприйомизапам’ятовування(структуруваннянавчаль-ногоматеріалу,використанняприйомумнемотехніки:образ-ної та слухової пам’яті).

• Прийоми фокусування уваги, що базується на використан-ні різноманітних видів контролю, поетапної перевірки своєїроботи тощо.

• Загальніприйомипошукудодаткової інформації (роботазбі-бліографією,довідниками,каталогами,словниками,енцикло-педіями).

• Прийоми підготовки до державної атестації, тематичногооцінювання, семінару, лабораторних і практичних робіт.

• Прийоми раціонального використання часу.

використання екстраполяції у навчальній діяльності

Прийоми екстраполяції базуються на функції мозку про-гнозувати. Уміння переносити наявні знання, вміння, способидіяльностів іншуситуацію—яскраваознакатворчогомислення.До прийомів екстраполяції належать:

• перенесення об’єкта в уявнемайбутнє, довільне перенесенняпараметрів, використання прийому парадоксів;

• перенесення себе в уявнемайбутнє тапрогнозуваннярозвит-ку подій з огляду на це майбутнє;

• проведення конкурсу пропонованих теорій;

• розгляд об’єкта з різних боків;


використання пізнавальних ігор та ігрових ситуаційНижче наведемо деякі приклади ігрових ситуацій, засто-

сування яких не потребує значного часу ані на підготовку, аніна проведення. Однак вони сприяють значному пожвавленню дійучнів на уроці.

Коментатор. Проводиться після вивчення теми. Учням про-понується відтворити зміст раніше переглянутого сюжету кіно-стрічки, відеосюжету; пояснити зміст малюнка або схеми; про-коментувати дії вчителя чи майстра.

ланцюжок. Ланцюжки можуть бути різними: ланцюжокдумок, ланцюжок відповідей на запитання, ланцюжок формул,ланцюжок задач, відібраних так,що відповідьпопередньої задачіє умовою наступної.

Перевертні. Учням роздаються завдання-картки із написа-ними реченнями, слова у яких переплутані. Завдання полягаєв тому,щоб правильно побудувати речення та пояснити, про якеявище чи поняття у ньому йдеться. Прийом можна використову-вати під час узагальнення вивченого матеріалу.

робота із незнайомим текстом

Учням пропонується для ознайомлення невеликий текст,що безпосередньо стосується матеріалу, який вивчається. Потімучитель збирає тексти тапропонує учнямпрочитати з екрана тойсамий текст, до якого внесено певні зміни (бажано помилкові).Учні повинні порівняти текст із раніше прочитаним й виявитипомилки та неточності.

Учитель читає заздалегідь підготовлений матеріал, у якомуописується певна подія, але припускається помилок в описі по-нять, явищ тощо. Учням пропонується, слухаючи, фіксувати по-мічені помилки у зошитах.

Оцінювання діяльності учнівможна здійснювати, перевірив-ши зошити, або у процесі обговорення.

3.4.практичні поради учителю щодо формуваннЯ мотивації учнів

1) Спирайтеся на бажання учнів. Важливо не те, чого бажаємоми самі, а те, чого хоче учень. Він не винен у своїх бажан-


нях. Завдання педагога— змінити напрямок його прагнень,якщо вони не збігаються із педагогічними цілями.

2) Використовуйте ідентифікацію.Заохочуйтесвоїхучнівчогосьжагуче забажати. Головне — щоб бажання виникли, а визмогли б їх використати.

3) Ураховуйте інтереситанахили.Говорітьпроте,щоцікавитьваших учнів, точніше, з цього розпочинайте. Намагайтесяобернути побічні інтереси дитини на свою користь. У склад-них випадках ідіть від яскравої форми до змісту, від емоційдо логіки.

4) Використовуйте наміри. Пам’ятайте: намір виникає на під-ставіпотреби.Знаходьтеможливістьдопомогтиучнямуздій-сненні їхніх намірів.

5) Заохочуйте бажання досягти визнання. Багато хто вчитьсяне лише заради знань, але й заради престижу. Не слід не-хтувати цим бажанням.

6) Визнавайте чесноти, схвалюйте успіхи, давайте шанси.Пам’ятайте:завждикращехвалити,ніжкритикувати.Аван-суйте найменші позитивні зрушення. Безпрограшний сти-мул — «я вірю, що ти зможеш!».

7) Зробіть діяльність привабливою. Використовуйте зовнішньопривабливі й цікаві форми роботи, оформлення результатів,кінцевого оцінювання діяльності.

8) Інодіпростоговоріть—«треба!».Алецьомузакликузавждинадавайте особистісної спрямованості— «це потрібно зроби-ти! Ти ж вольова людина!».

9) Використовуйте ситуацію.Різніжиттєві ситуації,щовиник-ливипадково,потрібнопомітитий одразужвикористатиякстимул.

Розділ 4ПРаКтичні ПоРаДи щоДо ПоБУДоВи Занять на ЗасаДах ДіалоГічної ВЗаЄмоДії

Дуже важливе значення має, з ким кожного дня спілкуєшся та кого слухаєш. У словах кожної людини добрий та поганий дух. Доки ми їх слухаємо, ми всмоктуємо цей дух у себе.

Г. Сковорода

4.1.сутність діалогу

Здатністьучителяорганізовуватиспілкуванняєосновоюпро-дуктивної, активної, творчої діяльності учнів. Спілкування сти-мулює навчальний процес. Дослідники небезпідставно вважають,що 99% конструктивних ідей виникають подібно до електричноїіскри при контакті з думками інших людей, а решта (1%) —це ідеї, народжені у хвилини натхнення, які з’являються обхід-ним шляхом, але із того самого джерела.

Повноціннепедагогічне спілкування забезпечує обмін інфор-мацією і співпереживання, пізнання особистості та самоутвер-дження, продуктивну організацію взаємодії. Обмін інформацієюі ставленням реалізує комунікативний бік спілкування, пізнанняособистості та самоутвердження — перцептивний, а організаціявзаємодії — інтерактивний. Орієнтація на таке спілкування даєзмогу вчителю організувати взаємодію на заняттях і поза нимияк цілісний процес: не обмежуватися плануванням лише інфор-маційної функції, а створювати умови для обміну відносинами,

99Розділ 4. Практичні поради щодо побудови занять…

переживаннями; допомагати кожному учню гідно самоутверди-тися у колективі, забезпечуючи співробітництво і співтворчістьу групі. Саме тому вчителю потрібно допомогти кожному учневістати активним співучасником педагогічного процесу, забезпе-чити умови для реалізації його потенційних можливостей, тобтозабезпечити суб’єкт-суб’єктний характер педагогічних стосунків,а отже, і розвиток творчості.

Суб’єкт-суб’єктний характер педагогічного спілкування —принципйого ефективної організації,щополягаєурівностіпси-хологічних позицій, взаємній гуманістичній установці, актив-ності учителя та учнів, взаємопроникненні їх у світ почуттівта переживань, готовності прийняти співрозмовника, взаємоді-яти із ним.

4.2.умови длЯ реаліЗації навчаннЯ діалогу

Ці умови містять таке.

• Визнаннярівності особистіснихпозицій, відкритість і довірапартнерів.

У педагогічному спілкуванні це визначення активної ролі,реальної участі учня у процесі навчання, що забезпечуєть-ся спільним (учителя і учня) пошуком, спільним аналізом,спільним виправленням помилок. У тому й полягає склад-ність організації діалогічного спілкування на засадах особи-стісноїрівності,щопедагогнезводитьсвоїдіїдооцінюванняповедінки учня і вказівок на шляхи виправлення. Такийшлях означав би пасивність вихованця. Для того щоб сти-мулюватиуспішнесамовихованняучня,педагогусліддавативихованцеві інформаціюпронього,авихованецьповиненсамнавчитисяоцінюватисебе.Такимчином,йдетьсянепроусу-ненняоцінногосудження,апрозмінуйогоавторства.Такимчином забезпечуються співробітництво, рівність і активністьобох сторін.

• Зосередження педагога на учневі. Особистіснарівністьупедагогічномудіалогічномуспілкуванні

передбачаєрізніпозиціїйогоучасниківстосовно їхніх інтере-сів.Протезосередженістьнаучневіпередбачаєнелишеувагудонього, алей готовність змінювати своїнаміри, свої думки


відповіднодойогореакції.Учительвиходить ізусвідомлення:«Яготовийзмінитисвоюдумку,зважаючинавашерішення,це допомагає нам спільно розв’язати проблему».

• Спілкування-діалог. Спілкуванняпов’язане ізвідкритоюпозицією,засобомреалі-

зації якої є персоніфікована манера висловлювання («я вва-жаю», «я думаю») із одночасною мінімізацією знеособленихсуджень («вважається», «кажуть»), якими часто замінюютьвисловлювання власної думки.

Персоніфікаціястворюєсаметіумови,щоспонукаютьдооб-міну змістом (діалогу). Інакше відбувається формальний об-мін інформацією.

• Поліфонія взаємодії і надання вчителем розвиваючої допо-моги учням.

Поліфонія у спілкуванні— критерій діалогічного педагогіч-ного спілкування, який передбачаєможливість для кожногоучасникакомунікації викласти своюпозицію.Поліфоніяпе-редбачає пошук істини у процесі взаємодії із урахуваннямдумок кожного учасника. Вона протистоїть монологічномуспілкуванню, яке репрезентує думку лише однієї особи, пе-реважно учителя. В індивідуальній бесіді з учнем вона реа-лізується у формі розвиваючої допомоги. Надаючи таку до-помогу, вчитель не прагне знайти за учня рецепт вирішенняйого проблем. Учень сам проживає своє життя і, якщо михочемо йому допомогти, слід залишити йому простір длявласних зусиль, для праці його душі, тобто так побудувативзаємодію, щоб допомогти йому самому впоратися зі своїмипроблемами.

• Двоплановість позиції педагога у спілкуванні. У процесі професійного спілкування педагог веде діалог

не лише із учнем, але й із самим собою: активно включаю-чисьувзаємодію,вінводночасаналізуєефективністьвтілен-ня власного задуму. Це дає йому змогу зберегти ініціативуу спілкуванні, утримуватися від повчання у педагогічній діїі перебудуватися під час діалогу.

• Створення контакту в педагогічному діалозі. Контакт— особливий стан єднання педагога та учнів, який

характеризуєтьсявзаєморозумінням, співпереживанням і го-товністю до взаємодії.


Ознаками контакту вчителя із учнями у процесі спілку-вання є:• взаємне особистісне сприйняття учителя і учнів, відкритість

у стосунках і відвертість у висловлюваннях;

• згода з головними змістовими положеннями взаємодії;

• наявність емоційного резонансу;

• збереження інтересу до подальшої взаємодії;

• високий рівень контакту очей у бесіді,

• узгодженість поз, міміки та інтонації у діалозі.

Таким чином, діалогічність взаємодії передбачає:• рівність особистісних позицій учителів і учнів у процесі

навчання; учитель сприймає учня як особистість і реагуєна нього як на особистість; особистісне включення учителяі учнів до вирішення дидактичних завдань заняття;

• наявністьконтакту,емоційно-інтелектуальноїспільностіміжучителем та учнями; відчуття ними у спілкуванні з учите-лем своєї психологічної захищеності; доброзичлива, творчаатмосфера занять;

• високий рівень мотивації навчання учнів, активність у пі-знавальній діяльності; свідомий характер навчання;

• оптимальне співвідношення між свободою учня у виборізмісту, методів навчання і педагогічним керівництвом йогодіяльності; збільшення кількості елементів навчальної само-діяльності у роботі учнів;

• творче самопочуття учителя і учнів під час роботи на занят-тях, відчуття ними задоволення від спільної праці й реалі-зація потреби учнів персоналізації у суспільному визнанні.

4.3.Зворотний Зв’ЯЗок

Забезпеченнязворотногозв’язку—цефундаментальнапеда-гогічнанавичка,дужеважливапідчасорганізаціїдіалогу.Вчителізобов’язані повідомляти учням інформацію, яка дозволить їм як-найефективніше використовувати навчальний час.Продуктивнийзворотнийзв’язокприноситькористьусімучасникамнавчальногопроцесу. Забезпечення зворотного зв’язку— це не предмет вибо-ру, це ключ до успіху кожного — вчителя та учнів.


типи зворотного зв’язкуЗворотний зв’язок може проявлятися у різних формах. Він

буває словесним і несловесним, а також може опиратися на фа-кти та емоції. Кожна із форм відповідає чітким цілям у процесіспілкування.

словесний зворотний зв’язок.Цесаметойтипзв’язку,якийми найчастіше розпізнаємо і яким дуже часто користуємося. За-вдяки йому ви як інтерактивний учитель можете домогтися де-кількох досить корисних для вас результатів.По-перше, зможетевикористовувати словесний зворотний зв’язок, щоб попроситисвоїхучнів,наприклад,роз’яснитисуть їхніхзвернень.По-друге,зможете його використовувати, щоб виявити позитивні або нега-тивні елементиповедінки.По-третє,можете використовуватицейзв’язок, щоб визначити, як сприймають заняття учні.

Ставлячи прості запитання, ви визначите, чи потрібно вамдіяти як раніше, чи варто змінити свій підхід. Наприклад, якщови думаєте,що говорите занадтошвидко і вашим учням складнозрозуміти зміст сказаного, ви просто запитуєте у них: «Я інодізахоплююся і занадто швидко проговорюю тему. Вам буде зруч-ніше, якщо я буду розповідати повільніше?». Це ж саме можназробити у випадку, коли вам здається, що слід дещо пришвид-шити виклад теми. Запитання на зразок: «Чи необхідно нам щезатриматися на цьому етапі?» дозволяють вам визначити рівеньінтересу учнів та їхнє розуміння того, про що йдеться. Відповідіможуть допомогти вам уникнути занадто короткого або занадтотривалого викладу такого питання. Ви просто просите порадиу ваших учнів.

«Чи хочете ви, щоб я одразу розпочав детальне поясненняцього завдання, чи у вас є певні запитання, які б ви хотіли по-ставити мені зараз?» — такий початок дозволить вам визначитидушевнийстан ірівеньсприйняттявашихучнівнаданиймомент.Без цієї інформації ви можете заглибитися у деталі завдання,у той час як насправді в якогось учня є кілька запитань, які бвін хотів поставити, перш ніж перейти до деталей. У такій си-туації він зациклюється на своїх запитаннях і не звертає особли-вої уваги на ваші пояснення. За допомогою прийомів, наведенихнижче, ви можете визначити, як вам краще побудувати запитан-ня, щоб це відповідало потребам кожного окремого учня. Хочау короткотерміновій перспективі це займе трохи більше часу,


в довгостроковому плані заощадить вам його більше, оскількипопередить проблеми у спілкуванні й покращить сприйняття,розуміння і продуктивність учня.

Учителям також слід використовувати словесний зворотнийзв’язок, щоб висловлювати своїм учням позитивні та негативнізнаки уваги.Коли учень робитьщось позитивне, його роботамаєбути позитивно відзначена. Прийнятні такі вислови, як: «Ви ви-конали, дійсно, серйозну роботу»; «Я не бачив нікого, хто б про-робив би, як ви, настільки скрупульозну роботу з цього завдан-ня»;«Япо-справжньомудовіряювам»;«Продовжуйтепрацюватитак само добре». Покажіть учневі, що ви визнаєте і цінуєте йогороботу.Такийзворотнийзв’язок,зробленийефективно івідповід-но до конкретного випадку, спонукає учня продовжувати діятиу позитивному ракурсі. З іншого боку, коли дії учня вимагаютьнегативного оцінювання, це також слід зробити.

Найгірше,щовиможетезробити,—ценезвертатиувагинане-гативнуповедінкувашогоучня.Мовчання,доречі,можетлумачи-тися і якфразина зразок«Вивиконали завданнядоситьнедбало»і«Винедоробилицюроботу,хоча сказали,щовиконаєте її докін-ця»даютьучневітойтипзворотногозв’язку,якийнеобхідниййомудлякоригуваннянеефективноїповедінки.Щобпідвищититочністьізрозумілістьзвертаньпідчасбесіди,вампотрібнодокластипевнихзусиль. Переконуйте вашого учня, що ви розумієте його звернен-ня. Заохочуйте учнів діяти так само, як ви. Якщо хтось не реа-гує на ваше звернення, слід попросити його зробити це самому.

Висловлення, які конкретизують зворотний зв’язок, розпо-чинаються так:1) Хочу впевнитися, що я зрозумів сказане вами.2) Давайте я спробую перерахувати основні питання, які ми

обговорили.3) Я зрозумів те, що ви сказали...4) Здається,висказали,щовашеосновнезавданняполягаєу...5) Наскільки я зрозумів, ваші основні цілі...

Закінчуються вони, як правило, так:1) Я правильно зрозумів вас? Я правильно вас почув?2) Я точно окреслив, що ви мали на увазі?3) Саме у цьому була ваша основна мета?4) Ви маєте що-небудь додати до мого резюме?


несловесний зворотний зв’язок.Використовуючивиразочей,міміку, позу, люди можуть передавати широкий спектр своїхпозитивних або негативних емоцій, почуттів і думок. Ви робитеце свідомо або неусвідомлено зі своїми учнями, і вони роблятьте ж саме із вами. Чуттєвий і сприйнятливий співрозмовник ви-користовує несловесний зворотний зв’язок для того, щоб систе-матизувати зміст і спрямованість звернення. Результатом цьогоє позитивна постійна взаємодія, а також довіра та відкритістьваших взаємин.

Кількість знаків несловесного зворотного зв’язку, які виодержуєте і відправляєте, не настільки важлива, як те, як виінтерпретуєте їх і як ви на них реагуєте.Украй важливо,щоб визбагнули, коли втрачаєте зацікавленість вашого учня. Володіючитакою чутливістю і сприйнятливістю стосовно проявів зворотногозв’язкусвогоучня,виможетереагувати,змінюючитемп,темуабовиконуючищо-небудьще,щонеобхіднодляповторногооволодінняувагою, інтересом або довіроюпартнера.Будьте такожчуттєвимиу проявах свого несловесного зворотного зв’язку. Багато вчителівспрямовуютьсвоїмучнямподвійнізвернення,тобтоговорятьщосьодне й одночасно інтонацією і мовою тіла передаютьщось зовсімінше. Такі подвійні надсилання змушують учня вибирати міжсловесною стороною послання і своїми спостереженнями. Най-частіше вони зупиняються на несловесному боці послання. Коливаш співрозмовник одержує від вас подвійне послання, це одразупороджуєнапруження і недовіру з його боку.Такце чині, ученьабо відчуває, що ви навмисно приховуєте щось від нього, абоне до кінця відверті з ним. Негатив полягає у тому, що багатовчителів не усвідомлюють, що вони відправляють такі подвійніпослання. Пам’ятайте, що ваші необережні дії можуть зіпсуватистосунки між вами і вашими учнями. Синхронізуйте свої проявинесловесного і словесного зворотного зв’язку.

Процес прояву уваги.Уважність—цетакожєніщо інше,якпереданнянесловесногопроявузворотногозв’язкуучневі.Вонодаєйому можливість довідатися, що його послання доходить до вас,і зрозуміти, як ви сприймаєте це послання. Люди не люблятьрозмовляти із неемоційними співрозмовниками, які не реагуютьнате,прощо їмповідомляють.Вонипрагнутьзворотногозв’язкуі шукають його. Ви маєте спрямувати зусилля, щоб дати їм цейзв’язок, особливо у несловесних формах.


Зворотний зв’язок, який базується на фактах. Питання длявстановлення фактів призначені для отримання від учнів кон-кретних даних та інформації. Якщо ці факти варті того, щоб визапитали про них у вашого учня, то напевно варті того, щоб вивислухали їхуважно.Самеуцеймоментпочинаєдіятифактичнийзворотний зв’язок.Часом трапляютьсямоменти, коли ви в такийспосібпередаєтеконкретну інформаціювашимучням. Їмважливосприйняти ці дані якомога більш точно, і знову вам допоможев цьому зворотний зв’язок, побудований на фактах.

Якщо вам потрібне роз’яснення, згода або потрібно щосьвиправити, використовуйте фактичний зворотний зв’язок. Такийзв’язокбазуєтьсянафактах ітакожзастосовуєтьсяпідчастлума-чення послань та інтерпретації слів або фраз. Наступні посланнямістять не цілком зрозумілі слова або фрази. Вони є ідеальнимиваріантами для необхідності фактичного зворотного зв’язку.

Коли є шанс, що щось буде розумітися неправильно, вонозрозумієтьсянеправильно.Користуйтесязворотнимзв’язком,якийбазується на фактах, щоб ваші послання були завжди зрозумі-лими.

Зворотний зв’язок, який базується на емоціях. Важливістьточного розуміння і з’ясування слів, фраз і фактів, що міститьпослання вашого учня, є очевидною. Без цього ви обидва гово-ритимете різними мовами.

Чому ваш учень говорить те,що він говорить? Які причиниі мотивація його послання і його фактів? Скільки особистих по-чуттів вкладеноуйогопослання?Щовіннасправді думаєпро те,що говорить вам? Чи впевнений він, що його послання доходитьдо вас на емоційному рівні? Чи усвідомлює він, що вас дійснохвилюють його слова? Усі ці питання підкреслюють важливістьзворотного зв’язку, який ґрунтується на емоційному сприйняттіпридвосторонньомуспілкуванні.Зворотнийзв’язок,якийбазуєть-ся на почуттях, повинен мати двосторонню спрямованість. Ви якінтерактивний учитель зобов’язані запропонувати учневі доклас-ти зусиль, щоб зрозуміти почуття та емоції, які лежать в основійогопослання.Окрімтого,вамтребавиявлятизворотнийзв’язоку зв’язку з емоціями вашого учня, щоб дати йому з’ясувати, щови зрозуміли і сприйняли його послання усією своєю душею.Зв’язок, що базується на фактах,— це лише зустріч двох спосо-бів мислення; зворотний зв’язок, який базується на емоціях,—


це діалог двох сердець. Такий зв’язок є ні що інше, як ефектив-не використання співпереживання і співчуття: ви ставите себена місце учня, щоб подивитися на речі його очима. Коли визможете справді відчувати те, що відчуває він, зрозуміти те, ізчого він виходить, і в той же час показати це своєму учневі, товідбудетьсязміцненнявзаєморозуміння,знизитьсяміжособистісненапруження і значно підвищиться рівень довіри. Доти поки виі ваш учень знаєте, що насправді відчуває кожен із вас, фактинемаютьжодногозначення.Удосконалюйтеточністьспілкуваннячерез зворотний зв’язок, який базується на емоційному співпере-живанні, і таким чином налагоджуйте взаєморозуміння у вашихстосунках.

практичні поради учителю щодо ефективноговикористання зворотного зв’язку

Давайте та одержуйте визначення. Інтерпретація слів абофраз може варіюватися залежно від людини, бути різною у різ-них груп, різних районах або колах суспільства. Коли люди ві-рятьабоприпускають,щословавикористовуютьсялишеводномузначенні, вони створюють ситуації, уяких змушеніприкидатися,начебто розуміють інших, чого насправді не відбувається. Слова,якими ви користуєтеся у повсякденному мовленні, майже неми-нуче мають безліч значень.

Величезнарізноманітністьзначеньнавітьнайбільшзагально-відомих слів змушуєнасприкидатися, начебтомирозуміємо зна-ченнятого,прощоговоритьспіврозмовник,утойчасякнасправдіце не так. Це зазвичай неминуче призводить до розбіжностей,переривання процесу спілкування і падіння рівня довіри. Томукористуйтесязворотнимзв’язкомколиставитепитання і слухаєтеінших людей. Отже, давайте й одержуйте визначення.

не робіть припущень. Припущення неминуче приведуть васдо неприємностей.Під часміжособистісного спілкування є украйнебезпечним тішити себе припущенням, що інша людина у цеймомент думає або відчуває так само, як і ви. У неї може бутизовсім інша точка зору, цілком відмінна від вашої. Вона реагуєі сприймає відповідно до того, що вона знає і вважає за дійсне,і це може цілком відрізнятися від ваших реакцій, сприйнят-тя і переконань. Не припускайте нічого під час спілкування.Якщо ж ви це робите, досить ймовірно, що виявитеся неправі.


Не робіть припущень, ніби ви й інша людина говорите про одній ті ж речі. Не думайте, що слова і фрази, якими ви обидвакористуєтеся, розуміються автоматично. Ось класична фраза, ви-словлена людьми, які роблять припущення: «Я точно знаю, щовимаєте на увазі».Люди, які стверджують так, навіть не хочутьскористатися зворотним зв’язком, щоб точно визначити, що жмає на увазі інша людина.

Більшекористуйтесязворотнимзв’язком,намагайтесянеро-бити припущень, і ви відчуєте себе більшщасливим під час між-особистісного спілкування.

ставте запитання. Їхможнавикористовуватизрізноюметою.Не забувайтекористуватися запитаннямидля зворотного зв’язку.Існує непогана практична порада: «Якщо сумніваєшся — пере-вір». Один із найкращих способів перевірки полягає в ефектив-ному використанні уміння ставити запитання. Для отриманнязворотногозв’язкупідчасрозмовивикористовуйтеповторювальнізапитання, запитання для встановлення фактів та емоцій і від-криті запитання.

Розмовляйте однією мовою.Постарайтесяне використовува-ти слів, які можуть неправильно інтерпретуватися, неправильноперекладені — особливо це стосується технічних термінів і про-фесійного жаргону. Терміни, що так добре знайомі вам, можутьбути абсолютно чужими для ваших учнів. Спростіть свою мовуі технічну термінологію так, щоб вас зміг зрозуміти кожен ізваших учнів навіть тоді, коли ви думаєте, що вони знають абоповинні знати значення цих термінів.

Будьте уважними.Постійноспостерігайтезаспіврозмовникомі розпізнавайте ті несловесні сигнали, які вказують на те, щоваш підхід викликає у нього дискомфорт і призводить до втратиінтересу з його боку. Коли таке відбувається, змініть відповід-ним чином ваш підхід і спосіб викладу матеріалу. Спостерігайтеза іншоюлюдиною.Будьте чутливимидопережитогонеюпід часемоційного сприйняття. І найголовніше — реагуйте на ці емоціївідповідно.

Реагуйте на поведінку, а не на людину. Це стосується ви-користання позитивних і негативних знаків прояву уваги у від-носинах із вашими учнями.

Коли вони зроблять щось добре, проявіть позитивні знакизворотного зв’язку і співвіднесіть їх конкретно із виконаними


діями. Коли вони зроблять щось погано, надішліть їм негативнізнаки зворотного зв’язку, конкретно спрямовані на дії або спосібдій, які ви хотіли б виправити. За жодних обставин не крити-куйте особистість вашого учня за невідповідні дії. Це не тількипринизливо, але й призведе до протилежних результатів. Багатовчителів, коли дізнаються, що один з їхніх учнів зробив щосьнеправильно, критикують його особисто: «Ти що, …?», «Це булотак нерозумно», «Тиможешхочщось зробити правильно?». Такізаяви є помилковим проявом зворотного зв’язку. Через певнийчас учень починає у них вірити і вони стають для нього лихом,яке він сам на себе накликає. Як учень може поліпшити своюроботу чи спосіб дій для виконання конкретного завдання, якщовін не знає точно, які дії або спосіб дій вінмає поліпшити?Томуспрямовуйте вашу похвалу і покарання конкретно на спосіб дійі дії, а не на учня особисто.

стримування від зворотного зв’язку. Інколи буває кращенеробитизнаківзворотногозв’язку.Утакихситуаціяхвамтребаприкусити язика, приборкати мову тіла і не видавати себе вира-зом обличчя. Трапляються випадки, коли краще утриматися відвідповідної реакції до того моменту, доки ви не скористаєтесяефективним зворотним зв’язком,щоб пояснити значення вислов-лювань іншої людини.

Зворотний зв’язок, якщо вміло ним скористатися, можезнизити міжособистісне напруження і викликати почуття довірита відвертості між вами і вашими учнями.

Користуйтеся таким зв’язком, щоб поліпшити стосунки ізучнями,даючи їмзрозуміти,щовідбуваєтьсяувашихвідносинах.Найголовніше:користуйтесязворотнимзв’язком,щобудосконалю-вативашуособистурольубесіді.Задопомогоюзворотногозв’язкувиможетевизначити,наякізапитаннятребавитратитибільшечасу,а на які менше. Однак не зловживайте ним, оскільки неправиль-но зрозумілийнесловеснийпроявможе викликатикупу проблем.Досить важливопідтверджувати за допомогою зворотного зв’язкувсі невизначені дієслова, голосові або видимі знаки. Правильнета ефективне використання такого зв’язку безперечно поліпшитьваше спілкування із учнями. Це покращене почуття взаєморозу-міння знизить міжособистісне напруження, підвищить зростаннядовіри і відвертості, а також підвищить продуктивність у роботіваших учнів. За таких взаємовідносин виграють обидві сторони.


Дляефективногозворотногозв’язкухарактерно,щобвінбувсвоєчасним, збалансованим і конкретним.

Для забезпечення максимального ефекту від зворотногозв’язку висловлюйте свою реакцію лише тоді, колиучень чи ціла група пам’ятають усі деталі й не віддалені у часі від ситуації:• своєчасний зворотний зв’язок суттєво впливає на отримання

позитивних результатів;

• своєчасний зворотний зв’язок дозволяє учням своєчасно ви-правитися і удосконалитися.

Ефективний зворотний зв’язок балансує між похвалою і про-позиціями:• зворотний зв’язок, який інформує тільки про те, що по-

трібно зробити учню краще й більше, не визнає позитивнихмоментів у його роботі учня та занижує його самооцінку;

• зворотнийзв’язок,якийкоментуєтількисильністорони,таксамо неефективний. У такому випадку не використовуєтьсяможливістьдопомогтиучнямдосягтищекращихрезультатів.

Конкретний зворотний зв’язокнадає чіткукартинупоточноїуспішності учня й доступно пояснює, які кроки слід повто-рити і що зробити по-іншому з метою збільшення ймовір-ності успіху в майбутньому. А для цього учням потрібно знати:

• що вони вже досягли чи не досягли. Цю інформацію слідподаватичіткимиконкретнимитермінами.Порівнянняпев-них даних із загальноюметою дає зрозуміти, чи рухаютьсяучні у правильному напрямку, і чи їм слід вносити корек-тиви;

• як вони досягли цих результатів; що вони виконували; якіцінності підтримували; які методи були ефективними;

• чому їхні дії були ефективними; якими були результати; якна них відреагували; якими були наслідки.

А наприкінці стисло зазначимо, що повинен робити і чогоне повинен учитель для забезпечення ефективного зворотногозв’язку.

що робити?1. Конкретновідзначте,щосамебулосказаночизроблено;чому

це твердження або дія були ефективними або не настількиефективними.


2. Порекомендуйте альтернативні способи майбутньої дії. По-ясніть, чому це покращить результат.

3. Надайтепідтримку,протенехайучнісамівідповідаютьзапо-кращення своїх результатів.

4. Дайтевідповідь іназапитання«що?» (результати) іназапи-тання«як?» (щоучень зробив або виконав задлядосягненняцих результатів).

5. Забезпечте збалансований зворотний зв’язок.6. Не надавайте забагато уваги тому, що можна було б вико-

нати краще.7. Постарайтесьзнайтипозитивністорониубудь-якійситуації.

Намагайтесядаватибільшепозитивнихзаохочень,аніжпро-позицій щодо покращення.

8. Розглядайте зворотний зв’язок як можливість покращитисвої результати.

9. Уважно вислуховуйте реакцію інших.10. Звертайтебільшеувагинапропозиціїучнів і їхніточкизору,

аніж на виправдовування власних дій або вчинків.11. Вимагайтеконкретнихприкладівсвоєївдалоїроботиабодій,

які можна було б покращити.12. Шукайте тенденції у поведінці, які дозволять вам швидко

розвинутись у напрямку вигідних сфер.

чого не робити?1. Не надавайте невиразного зворотного зв’язку або такого,що

не підкріплений фактами чи прикладами.2. Некажіть,щохтосьмолодець,якщовитакнасправдінеду-

маєте.3. Не намагайтесь установити чиїсь мотиви.4. Не виправдовуйте своїх вчинків.5. Не спирайтесь на зворотний зв’язок і не намагайтеся його

раціоналізувати.

Отже,зворотнийзв’язокприноситькористьусім.Навітьучні,яким відомо, чого вони досягли і що вони зробили для цього,не знають, що ви це знаєте, аж поки ви їм про це самі не пові-домите. Тобто пам’ятайте, що ваш зворотний зв’язок:

• підтверджує, що ви розумієте і цінуєте досягнення учнів,а також майстерність та наполегливу працю, докладену дляцього;


• підвищуєсамооцінкуучнівйзаохочуєнавітьуспішнихучнівпродовжувати наполегливо працювати;

• надає можливості змінити життя інших. Це можливість до-сягти нам найкращих можливих результатів.

4.4.практичні рекомендації учителю щодоорганіЗації діалогу в навчальному процесі

Нижче у таблиці 9 наведено реалізацію основних елементівв організації навчання на прикладі заняття-діалогу, що органі-зовується учителем, який володіє педагогічною майстерністю,і заняття-монологу.

Таблиця 9

елементи побудови заняття

модель заняття-дiалогу модель заняття-монологу


1.Метазаняття,

їїспрямув

ання

Розвиток інтелектуального,творчого потенціалу учнівзасобами вивчення основнавчального предмета. Зба-гачення їх знаннями, роз-виток умінь, навичок, фор-мування ставлення до знаньрозглядаються як переду-мова їхнього особистісноготворчого розвитку i став-лення до себе, до свiту

Iнформацiйне насиченняучнів, викладання готовихзнань i перевiрка їх засвоєн-ня вiдповiдно до вимог про-грами. Орiєнтацiя кiнцевоїмети навчання на оцiнюваннязнань, умiнь i навичок учнiв.Вивчення предмета учнямисприймається лише як засiбпiдвищення їхнього освiтньогорiвня

2.Зав

дання

iпроф

есiйнапозицiя

учителя

Створення умов для ак-тивного навчання учнiв,реалiзацiя ними власноготворчого потенцiалу, по-треб особистiсного розвит-ку. Особистiсна позицiяу спiлкуваннi з учнями,орiєнтацiя їх на спiвпрацю,довiра до них. Зосередже-ність на учнях, виявленнящирої зацiкавленостi у їх-ньому зростаннi

Викладання учням навчаль-ної iнформацiї без залучен-ня їх до активної самостiйноїдiяльностi: перевiрка знань;контроль за дотриманням ви-мог навчального предмета.Домiнування функцiонально-рольової позиції, переважан-ня адмiнiстративних методiвупливу; дистанцiювання вiдучнів під час спiлкування якдемонстрацiя своєї влади надними


елементи побудови заняття

модель заняття-дiалогу модель заняття-монологу


3.Гол

овнийм

ехан

iзм

пед

агогiчного

кер

iвництв

анав

чан

ням Орiєнтацiя на контактну

взаємодiю із учнями, спи-раючись на їхнi iнтереси,досвiд, потреби. Рефлексив-не керування пiзнавальноюдiяльнiстю учнiв, яке буду-ється на вивченнi вчителемповедiнки, стану, характерудiяльностi учнiв на занят-тях із наступним коригу-ванням навчального про-цесу на підставі отриманоїiнформацiї

Прямий вплив на учнiвбез урахування їхнiх по-треб та iнтересiв. Керуванняпiзнавальною дiяльнiстю учнiвпереважно засобами примушу-вання, дисциплiнарного впли-ву, вимоги безумовного підко-рення настановам учителя

4.Хар

актерп

iзнав

альн

ої

дiяльн

остiтапозицiяу

чня

Активна пiзнавальнадiяльнiсть, готовнiстьдо самостiйної робо-ти, вияву iнiцiативи,творчостi. Можливiсть бу-ти рiвноправним суб’єктомнавчання, упливати на ха-рактер власної пiзнавальноїдiяльностi, вiдчувати своювiдповiдальнiсть за її ре-зультати. Особистiснийхарактер пiзнавальноїдiяльностi, вияв свого став-лення до набутих знань,використання їх як інстру-менту розв’язання різнома-нітних завдань. Спiвпрацяіз учителем

Надання перевагирепродуктивнiй дiяльностiучня, механiчне, несвiдоме за-своєння знань та їх виклад;брак iнiцiативи, творчостi,власної думки учнiв що-до матерiалу, який вивча-ється. Учень працює пере-важно пiд безпосереднiмкерiвництвом учителя. Він —об’єкт дiяльностi вчителя, спо-живач знань; безособистiснесприймання учнем навчальноїiнформацiї. Позицiя пасивногоспоглядача або виконавця

5.Оцiнюва

нняр

езул

ьта-

тівнав

чан

ня

Оцiнювання рiвня знань i умiнь учнiв із ураху-ванням докладених нимизусиль, iндивiдуальнихособливостей, рiвняособистiсного зростання. Мета оцiнювання — не лишеконтроль, але й заохочен-ня учнів до самопiзнання,самооцiнювання, самонавчання

Оцiнка — формальний по-казник навчання учнiв, якийне враховує реального рiвняїхнього розвитку, не допомагаєїм орiєнтуватися у процесi на-вчання. Оцінка, яка може бутиформою персоналiзацiї учня,для учителя пiдмiнюєтьсяформальною оцiнкою йогоособистостi взагалi



У таблиці 9, по сутi, вiдтворено два рiзних педагогiчнихпiдходи до розумiння завдань занять, позицiї учителя i учнiву навчаннi. Варiант органiзацiї навчання у моделi заняття-монологу є бiльш традицiйним i типовим для навчальних закла-дів. На перший погляд, вiн технологiчно простiший, не потребуєвiдучителямайстерноговолодіннязасобамипедагогiчноїтехнiки,орiєнтує його на здобуття результату, який можна одразу ж по-бачити i оцiнити у конкретних балах — учень знає / не знає,володiє / не володiє умiнням.

Може видатися привабливою i позицiя, яка вiдтворюєтьсяназаняттях,—учневіслідуважнослухатиучителя iвiдтворюватипочуте. I знову: не потрiбно вчителевi ломати голову над тим,як забезпечити високий рiвень мотивацiї учнів, розвиток їхньогомислення, творчості, уяви, емоційно-вольової сфери.

Проте чому ж тоді заняття-монолог є настільки нецiкавимдляучнiв,чомупiдчасйогопроведенняпостаєбагатопроблем—із дисциплiною, успiшнiстю, стосунками з учителем? Мабутьтому,щоученьневiдчуваєсебесуб’єктомнавчально-пiзнавальноїдiяльностi, особистiстю, яка прийшла до вчителя, щоб разом ізним,зайогодопомогоюдолатисвоєнезнання,природнiчинабутiвади розвитку, зростати, готуватися до майбутньої професії.

Досвiд багатьох учителiв засвiдчує справедливiсть цьо-го висновку. Педагоги-майстри будують навчання на підґрунтiдiалогiчноївзаємодiї зучнями,яказабезпечує їмактивнупозицiюу навчальному дiалозi з учителем, дає змогу вiдчути i виразитисебе особистiстю.

Звісно,технологiязаняття-дiалогупотребуєвiдучителявисо-когорiвняволодiннярозвиваючимиметодикаминавчання,розвит-кугуманiстичноїспрямованостiйогоособистостi,умiннясприйма-ти,слухати,розумiтисвоїхтакихрiзнихучнiв,прогнозувати їхнюповедінку.Проте іпедагогiчна ефективнiсть таких занять більшзначуща, очевидна й характеризується такими показниками:1. Високий рiвень мотивацiї навчання учнiв. Їм цiкаво навча-

тися, вонипомiчають,що учителю такожцiкаво їх навчати.На заняттях панує творча атмосфера пiзнання, спiльногопошуку. Заняття — це час спiльної працi, спiльного життяучителя й учнiв.

2. Взаєморозумiння мiж учителем i учнями. Довiра до вчителяяк до фахiвця — вiн сприймається як авторитетне джерело


знань, повага до нього як до особистостi. Вимоги учителясправедливi, учнi сприймають їх спокiйно. Наявнi контакт,взаємне бажання працювати разом.

3. Високий рiвень пiзнавальної активностi учнiв. Їхня думкарозкута, вони не бояться помилитися пiд час виконаннянового завдання. Можливiсть творчо працювати стимулюєактивнiсть учнiв. Вони бачать реальну зацiкавленiсть учи-теля в їхнiх вiдповiдях, роздумах, виконаних завданнях.

4. Взаємнезадоволенняучителя iучнiвспiльноюпрацеюназа-няттях:учнiзбагатилисяновоюцiкавоюiнформацiєю,iдеями,виявили свої здiбностi, здобули визнання в групi, учительотримав задоволення вiд спiвпрацi з учнями, вiд того, щовiддав їм частину свого iнтелектуального, духовного надбан-ня, переконався,що його робота дала позитивнi результати.

Уцiломужпобудова занять на засадах дiалогiчної взаємодiїдозволить учителевi створити доброзичливу, творчу атмосферуна заняттях, спонукатиучнiвдо самостiйноготворчогомислення,гуманiзувати навчально-виховний процес у школі.

Для організації діалогу в навчанні учитель повинен готува-тися. Такій комунікативній підготовці до кожного уроку допо-можуть такі от поради.1. Розвивайте своюкомунікативнупам’ять (пам’ятайте все,що

сприялоспілкуванню) інезмінюйтетональностіспілкуваннянесподівано, бо це може призвести до психологічної неста-більності,викликатисерйозніпереживання.Пам’ятайте ім’якожної дитини — це дуже важливо для спілкування.

2. Практикуйте індивідуальні бесіди з окремими учнями, аледетально опрацюйтепартитуру (стратегію і тактику)майбут-ньої розмови.

3. У спілкуванні з дітьми не забувайте, що учень будь-якогокласу— це передусім особистість, яка прагне до самоствер-дження, самореалізації.

4. Недотримуйтесьєдинихстереотипіву спілкуванні зкласом.Діти зростають, змінюється система їхніх вимог до спілку-вання, ацеможеспричинити серйознудеформаціювідносині негативно позначитися на якості навчального процесу.

5. Незабувайтепрокомунікативнупідготовкудокожногоуроку(клас, тип спілкування, психологічна атмосфера тощо).


6. Завжди аналізуйте процес спілкування на уроці, на перерві,позауроком ішколоюта знаходьтепричинипроблему спіл-куванні, зізнавайтеся собі у помилках, щоб надалі їх не по-вторювати.

7. Не допускайте у спілкуванні з класом виникнення психо-логічного бар’єру, бо тоді спілкування не відбудеться, а ценегативно позначиться на усьому перебігу уроку, на само-почутті — вашому та дітей.

8. Плануючивиховнуроботувкласі,враховуйтевашстильвід-носин зучнями,фронтальні, групові та індивідуальніформивзаємодії.

9. Особливуувагу звернітьнавідносиниучнівкласу із вашимиколегами, вони суттєво впливають на загальну соціально-психологічну атмосферу навчального процесу. Будьте добро-зичливими доколег по роботі; сприймайте їх із оптимізмом,шукайте у них те, що вас зближує; намагайтеся у досвідіколег знайти те, що є для вас цінним, цікавим, корисним,ніколи не зосереджуйте свою увагу лише на недоліках. Яківзаємини у вас із колегами, діти відчувають одразу, і цевпливає на загальну психологічну атмосферу школи.

10. Уважностежтезавласноюмовою,пам’ятаючи,щовона—відо-браженнявашоїособистості.Звернітьувагу,чинемаєувашомумовленні слів-паразитів («ну», «так бимовити», «отже», «за-галом»тощо);натемпвашогомовлення,бовідньогозалежитьефективністьзасвоєнняучнямизнань;на інтонаційніакценти,від яких залежить рівень інтенсивності запам’ятовування;на загальну психологічну атмосферу уроку; на крик, різ-кі інтонації, що можуть викликати емоційний дискомфорт.

11. Усвідомлено розмірковуйте над побудовою своїх взаємин іздевіантнимишколярами,пам’ятаючи,щодевіантнідітиєна-слідком педагогічно-психологічної занедбаності, можливоїфізіологічної патології; вони зазнають тиску з боку негатив-нихстереотипів,сформованихпедагогами,учнями,батьками;звертатися до них потрібно з оптимістичною гіпотезою, на-магаючись завоювати їхню довіру і зрозуміти, відчути їхнійвнутрішній психологічний стан.

12. Дотримуючись цих неписаних законів, ви повною мірою ре-алізуєте у навчальному процесі дуже важливий фактор —ЛЮДСЬКИЙ!

Розділ 5ПРаКтичні ПоРаДи щоДо оРГаніЗації самостійної РоБоти УчніВ

Будь-яка справжня освіта здобувається лише шляхом самоосвіти.

М. О. Рубакін

5.1.сутність самостійної роботи

Педагогічна практика свідчить про те, що лише знання,отримані самостійною працею, роблять випускника школи здат-ним творчо вирішувати професійні та морально-етичні проблеми.Мабуть, саме тому найважливішою та обов’язковою умовою роз-витку творчого потенціалу в учнів є якомога більший ступіньїхньої самостійності у навчальному процесі.

Самостійна робота — це робота, запланована для учня, якавиконуєтьсязгідно іззавданнямучителяпідчасйогометодичногокерівництва, але без його безпосередньої участі. Крім того, вонапередбачає опанування складних умінь і навичок бачити метута зміст роботи, організовувати власну самоосвіту, вміння по-новому підходити до вирішення завдань, пізнавальну і розумовуактивність та самостійність, здатність до творчості.

Пліднасамостійнароботапідчаснавчання—необхіднаумо-ва формування потреби у самоорганізації майбутнього фахівця,здатності до постійного відновлення своїх знань протягом усі-єї трудової діяльності. Самостійна навчальна праця учнів — цесфера їхньої особистісної самореалізації, прояв творчого потенці-алу. Разом із тим у процесі цілеспрямованої самостійної роботи

117Розділ 5. Практичні порадищодо організації самостійної роботи…

формуються основні якості фахівця — почуття громадськогообов’язку, свідомість особистої відповідальності тощо.

Самостійну роботу учнів можна умовно розглядати за та-кими етапами:• підчаслекціїприпрослуховуванні,конспектуваннінавчаль-

ного матеріалу, а також при його повторенні, якщо цей часнадається учителем;

• під час самостійної підготовки, осмислення матеріалу, ви-користовуючи навчальні посібники, конспект, консультаціюучителя;

• підчаспрактичнихзанять,колиучнісамостійнорозв’язуютьпевні задачі, виконують завдання, лабораторні роботи, ви-робничі завдання;

• під час семінарів;

• у період підготовки до складання заліків та іспитів.

Під час створення системи організації самостійної роботиучнів учитель має ураховувати низку взаємозалежних чинників,що впливають на розвиток їхньої творчої активності.

По-перше, самостійна робота учнів — обов’язковий елементнавчального процесу, передбачений навчальним планом і особли-востями організації навчання та виховання у навчальному закла-ді. Разом із тим самостійна навчальна робота— це сфера проявутворчої активності особистості, засіб формування її інтелектуаль-них, психологічних, професійних і моральних якостей в їхнійорганічній єдності.

По-друге, самостійнароботаєзасобоморганізаціїпізнавальноїдіяльності. Тому вона відповідно впливає на формування у май-бутньогофахівцяпсихологічнихустановок іцінніснихорієнтаційна активний спосіб життя, виховує потребу та здатність до фор-мування і розвитку таких якостей творчої особистості, як само-організація і самоконтроль.

По-третє, організація самостійної роботи вимагає від учи-телявивченнябюджетуучнів,урахуванняспецифікипрофесійно-трудової та суспільної діяльності майбутнього фахівця, йогоіндивідуальних особливостей. Без урахування цих чинниківсамостійна робота буде знеособлена. Формально організованасамостійна праця не тільки не розвиває творчої активності, алеі здатна блокувати її.


По-четверте, розглядаючи самостійну роботу в контекстідіяльнісного підходу до розвитку творчої активності учнів, необ-хідно:

• методичноудосконалюватиаудиторнітапозааудиторніметодиі форми організації їхньої праці;

• координувати роботу всіх вчителів і майстрів виробничогонавчання щодо організації самостійної роботи учнів.

Методика організації самостійної роботи, її планування якєдиного цілого має бути спрямована на вироблення у майбутніхфахівців навичок високоорганізованої суспільно-корисної праці,вміння організовувати себе у різних видах життєдіяльності.

По-п’яте, у розвитку творчої активності учнів зростає рольучителяякорганізаторапізнавальноїдіяльності,здатногонетіль-киметодично забезпечити їхнюнавчальну роботу, алей своїм за-цікавленимставленнямдоорганізації їхсамостійноїроботирозви-вати творчий потенціал майбутніх фахівців, формувати здатністьсамостійно, творчо опановувати свою майбутню професію.

Загалом,навчанняусучасномунавчальномузакладіслідроз-глядати як допомогу кожному учневі в організації, раціонально-му і ефективному здійсненні свідомої, активної, цілеспрямованоїта результативної самостійної пізнавальної діяльності.

5.2.практичні поради учителю щодореаліЗації самостійної роботи учніву навчальному процесі

Для реалізації ефективної самостійної роботи учнів учите-лю доцільно дотримуватися таких правил:1) Навчайте івиховуйтетак,щобученьвідчув, зрозумів іпере-

конався, що стати освіченим і вихованим — найважливішажиттєва необхідність людини.

2) Навчаючи, застосовуйте усі види і форми пізнавальної ді-яльності, поєднуйте аналіз із синтезом, індукцію із дедукці-єю, співставлення із протиставленням, частіше застосовуйтеаналогію.

3) Прагніть,щоб учні розуміли суть і зміст кожного слова, ре-чення:дляцьогорозкривайтепоняття,пояснюйтенезрозумілі


слова, опираючись на знання і досвід учнів, аргументуйтесвої пояснення.

4) Те, що учням невідомо, логічно пов’язуйте із виникненнямпевних асоціацій. В іншому випадку не відбудеться усвідом-леного навчання.

5) Незабувайте,щонайголовніше—незнанняпредмета,аосо-бистість, яка формується. Навчайте і виховуйте так, щобучень не був «додатком» до навчального предмету, а навпа-ки — суб’єктом його активного засвоєння. Пам’ятайте, щоне навчальний матеріал формує особистість, а своєю діяль-ністю її формує учитель.

6) Навчайтезнаходити івиділятиголовнетадругоряднеутому,що вивчається, домагайтеся розуміння головного.

7) Допомагайте учням опановувати найбільш продуктивні ме-тоди пізнавальної діяльності, навчайте їх учитися.

8) Застосовуйте диференційований підхід до навчання в умо-вах колективної праці: виділяйте тимчасові підгрупи учнів,використовуйте адаптовані до їхніх можливостей навчальніматеріали, упроваджуйте принцип вільного вибору варіантівзавдань, що відповідають можливостям та підготовці учнів.

9) Частіше використовуйте запитання «чому», щоб навчитиучнів мислити.

10) Прагніть того,щоб учень не тільки переказував знання, алей творчо застосовував їх на практиці.

11) Постійно вивчайте і використовуйте індивідуальні інтересиучнів, розвивайте їх та спрямовуйте таким чином,щоб вониузгоджувалися із об’єктивними суспільними потребами.

12) Під час навчання учнів використовуйте активні методи на-вчання, які формують і розвивають у них самостійність,творчість і активність.

13) Навчайте так, щоб знання набули сили переконань і керів-ництва до дії.

14) Привчайтеучнівмислитийдіяти самостійно.Недопускайтепідказування і копіювання.

15) Пам’ятайте,щомайстерністьставитизапитання івислухову-вати відповіді— одна із найважливіших умов знаходженняі підтримання активності.

16) Зрозуміле та доступне пояснення учителя не досягне мети,докивононе станепредметомувагиучнів:користуйтесяусі-


ма можливими засобами, щоб викликати і утримати увагуучнів.

17) Ширше створюйте у навчальному процесі проблемні ситуа-ції,домагайтесявідучнів їхсамостійногоаналізу,розуміннята осмислення, а там, де треба, і критичної оцінки; розви-ваючи мислення, звертайте увагу на наукове обґрунтуванняявищ оточуючої дійсності. Створюйте під час навчання про-блемні ситуації, які потребують самостійних, творчих і ак-тивних дій та залучення учнів до їх розв’язання.

Дляреалізаціїунавчальномупроцесіефективноїсамостійноїроботивчительповиненумітистимулюватитворчуактивністьучнів.

5.3.практичні рекомендації учню щодо органіЗації самостійної роботи

А щоб самостійна робота учнів була більш ефективною, по-трібно їх навчити цьому виду діяльності.

Для виконання цього завдання вам допоможуть рекоменда-ції, наведені нижче. Щоб вони перетворилися на звичку, учнямпотрібно обов’язково керуватися трьома правилами: прочитати,зрозуміти, застосувати.1. Дайте слово,щонедозволите собіпотонутиу справах!Якщо

ви не дуже організована людина, вам може здаватися, щозавдання йдуть нестримним потоком, який вас захльостує.Проте прийнявши тверде рішення працювати організовано,виперебуватимете унабагато сильнішійпозиції людини,що«осідлала хвилю».

2. Складайте списки справ. Тільки не підходьте до цього фор-мально інеробітьзаписівназразок«доопрацюватиконспек-ти». Нехай він містить короткі та конкретні завдання. Прицьому у вас буде можливість достатньо швидко виконатиодну-дві справи і викреслити їх зі списку. Останнє зазвичайприносить чимале задоволення.

3. Включайте до свого списку кожне завдання, яке ви одержу-єте. Уведіть систему визначення пріоритетності, але не затермінами, а у порядку їх значущості. Встановлені терміни,безумовно, враховувати необхідно, але не менше, а навіть


більше значення слід надавати тим заняттям, які є найваж-ливішими у довготривалому значенні.

4. Регулярнокоригуйтеспискисправ (нацепідеусьогодекількахвилин).Яктількививиявите,щозначущістьякогосьпунк-ту зросла, підвищте його пріоритет у списку. Призначайтесвої власні терміни виконання завдань, включених до пере-ліку,встановлюючиїх ізбільшимзапасомчасущодозаданихзовні термінів, наприклад, термінів здавання робіт.

5. Надавайтерізноманітностісвоїмзаняттям.Наприклад,займа-ючись цілий вечір, не слід працювати увесь час над однимзавданням. Частину часу проведіть, повторюючищо-небудь,частину часу приділіть плануванню справ на майбутнє абопродовженню роботи над завданням, яке ви почали викону-вати до цього, і частину — читанню додаткової літературиз предметів, що вивчаються. Кажуть, що зміна заняття —це той самий відпочинок. Ефективність вашої роботи будевищою, якщо протягом вечора ви займатиметеся різнимизавданнями, а не монотонно працюватимете над одним.

6. Використовуйтекоженпроміжоквільногочасу.Навітьунай-більшзайнятихлюдейпротягомдняразпораз трапляютьсявільніхвилини.Використовуйте їхдляякої-небудьневеликоїсправи, наприклад запишіть цікаві думки, що спали вамна думку на одному із аудиторних занять минулого тижня.Ви здивуєтеся, наскільки продуктивними виявляться ці ма-ленькі відрізки часу. Адже концентрувати увагу протягомтривалого часу складно, а протягом коротких періодів ак-тивності цього досягти досить легко.

7. Завжди і скрізь майте із собою що-небудь, чим ви могли бзайнятися! Не треба, звичайно, цілими днями носити із со-бою усі підручники та зошити, проте щось невеличке матипри собі вельмикорисно (наприклад, записникабокартку іззаписомключовихположеньматеріалу,що вивчається). Таксамо під час підготовки до виконання важливого завдання,наприклад курсової роботи, корисно декілька днів носити ізсобою план роботи, щоб, поступово сортуючи ідеї, які при-ходять у голову, заносити їх до плану у вигляді ключовихслів або фраз.

8. Ніколи не працюйте тільки в одному «улюбленому» місці.У більшості людей є місця, у яких вони вважають за кра-


ще працювати. Проте якщо ви увесь час працюєте в одно-му вам буде легко виправдати своє небажання працюватиде-небудь іще.

9. Із самого початку своїх занять ураховуйте, яким чином оці-нюватимутьсярезультати.Якщопредмет завершується іспи-тами, починайте практикуватися у відповідях на запитанняодразуж, як тільки пройдете матеріал, достатній для відпо-віді хоча б на деякі з них! Ви маєте бути готовими почативідповідати на запитання до кінця першого тижня занять.

10. По можливості займайтеся разом із однокурсниками. Пра-цюючи самостійно, можна годинами сидіти за столом безякого-небудьвідчутногорезультату.Коливиєчастиноюпра-цездатногоколективу, вашіможливості поринатиу«ліниві»мрії істотнозменшуються.Кожногоразу,коливипояснюєтещо-небудь своєму товаришу, ви ефективно навчаєтеся самі.Чому? Звернене мовлення — каталізатор мислення.

11. Не дозволяйте собі захоплюватися нагальними завданнями.Віддаючи увесь свій час і енергію одному завданню, черезпевний час ви просто опинитеся перед необхідністю такожтерміново виконувати щось інше. Виконання усіх завданьрозпочинайте раніше,щоб якомогаменша їх кількість пере-ходила до розряду нагальних.

12. Установлюйте свої терміни виконання завдань. Зазвичай підчас виконання роботи ви повинні укладатися в зазначенітерміни — призначайте собі свої терміни, жорсткіші, аніжті,яківамнадані.Відчуттязадоволеннявідтого,щовипра-цюєте із випередженням термінів, додасть вам упевненостій позитивно позначиться на якості всієї роботи.

13. Складіть свій робочий план щодо виконання етапів роботи,які є частиною вашого курсу. Іноді виявляється важливіше,наприклад,приділитиякийсьчаспростоглибшомузасвоєннюпройденого,аніжпоспішати ізвиконаннямнаступнихетапів.

14. Уникайте накопичення незавершених завдань. Багато учнівстраждають від накопичення «хвостів» із робіт, що викону-ються упродовж курсу (наприклад, затягуючи до останньогооформлення лабораторної роботи). Справа закінчується тим,що вони змушені складати «хвости» у той час, коли наба-гато важливіше займатися повторенням і підготовкою до іс-питів.


15. Використовуйте перші 10% відведеного часу. Ви, можливо,помітили цю властивість людської натури — 90% справивиконуватипротягомостанніх10%часу.Міркуючилогічно,це означає, що те ж саме і так само добре можна виконатиу перші 10% відведеного часу. Подумайте, скільки іншихсправ ви могли б зробити в решті 90% часу.

16. Постійно закріплюйте пройденийматеріал.Не сподівайтеся,що ніби за помахом чарівної палички те, що ви вивчалиминулого тижня, залишиться у вашій пам’яті на всежиття.Тримати у голові пройдений матеріал так само важливо, які той, який ви вивчаєте зараз.

17. Будьте реалістом.Тримати темп—означаєпрацювати ефек-тивно, але не перепрацьовувати. Обирайте темп, що відпо-відає рівню ваших життєвих сил. Урахуйте, що джереламиенергіїдляпідтримкитемпуєвідпочиноктавідновленнясил.

Найціннішим ірізностороннімджереломдодатковихможли-востей навчання для вас є ваші однокласники. Подані реко-мендації допоможуть вам отримати максимальну користь ізспільної роботи з ними.

• Для групового опрацьовування добирайте такі завдан-ня, які зручніше виконувати колективно, а не поодинці.Це може бути робота із джерелами інформації, складан-ня плану письмової роботи, самоперевірка і «мозковийштурм».

• Метаколективноїроботиполягаєутому,щобкоженчленгрупи вигравав від співпраці з іншими. Урахуйте, щоколи ви, наприклад, щось пояснюєте, то людиною, якана цеймомент часу навчається із найбільшою ефективні-стю,єсамеви.Кращимшляхомдорозуміннячого-небудьє спроба пояснити це іншому.

• Уникайте шахрайства. Метою роботи у групі має бутизменшення особистого обсягу роботи для її учасників.Якщо усі члени групи внесли однаковий вклад у вико-нання завдання, можна із упевненістю сказати,що ніхтоне користувався чужою працею.

• Установіть певні правила поведінки у групі. Вони маютьвідповідатизагальноприйнятимнормамповедінки,таким,якпунктуальність,рівеньособистоговнескувроботугру-пи, конструктивність критики.


• Лідируйте по колу.Було б непогано, якби під час роботинад різними завданнями у групі лідирували різні її чле-ни, щоб кожен відповідав за певні аспекти колективноїроботи.

• Діліть на всіх загальну частину роботи, наприклад, по-шуки інформації або джерел, необхідних для виконаннязавдання.Це допоможекожномукраще використовуватисвій час, оскільки всі одразу не шукатимуть одну й туж книгу, статтю чи посилання.

• Домовляйтеся між собою. Усім колективом установітькінцевий термін виконання завдання. Домовтеся про те,якогородувнесокуроботугрупибудезробленийкожнимїї членом.

18. Записи, які ви робите на лекціях та інших групових за-няттях,— одне із найважливіших джерел інформації, котреви створюєте для себе у процесі навчання. Проте багато хтоставитьсядонихлишеякдомеханічноїреєстраціїпочутого,тобто не обдумуючи того, що записують.

19. Не обмежуйтеся простим копіюванням. Не обмежуйтесяпросто записом того, що ви бачите на екрані або дошці чищо ви чуєте. Копіювати, не намагаючись хоч якоюсь міроюосмислитиматеріал,дужелегко.Висловлюйтепочутесвоїмисловами,усвоїйманері.Непишітьдовго,повнимифразами,якщоможнапередатизначеннядекількомаретельнопідібра-ними словами. Безперервно приймаючи рішення про те, щоконкретно слід зараз записати, ви підтримуєте свій мозоку стані напруження і не даєте йому лінуватися. Записуйтевсе, що вважаєте за необхідне зберегти.

20. Виділяйте важливі місця у своїх записах. Розташовуйте за-писи на кожній сторінці так, щоб з одного погляду булозрозуміло, які ідеї чи поняття є основними. Щоб виділитиважливу частину тексту, використовуйте колір, маркер, ма-люнок та інші відомі вам способи. Кожного разу, коли вищо-небудь не розумієте, записуйте свої питання. Так самозаписуйте свої думки і коментарі з приводу почутого. Тодіваші записи будуть не просто копією почутого, у них вжеміститиметься результат його осмислення вами.

21. По можливості порівнюйте свої конспекти із конспектамидвох-трьох іншихучнів,прицьомудоповнюйте івиправляйте


свої записи. Проглядайте свої записи знову через день-два,доки ви не забули значення проставлених у них питаньіумовнихзнаків.Продовжуйтерегулярнопрацюватизними,щось додаючи, вносячи виправлення і пояснення та відзна-чаючи зв’язки з іншими джерелами інформації.

22. Опановуйтетехнікушвидкогочитання.Уміннячитатишвид-ко—важливаякість,щодозволяєзасвоюватинабагатобіль-шийобсягматеріалу.Длятогощобшвидкоодержатиуявлен-няпрокнигу,прочитайте її зміст, особливоякщови впершеберете їїдорук.Відзначтерозділи,які,навашпогляд,маютьнайближче відношення до предмета вашого вивчення. Вирі-шуйте, коли слід використовувати швидке читання. Напри-клад, якщо вашою метою є отримання загального уявленняпро предмет, швидке читання може допомогти. Якщо ж,навпаки, ви потребуєте детальнішої інформації, то швидкечитання буде корисним лише на етапі пошуку тих частинтексту, які слід вивчити глибше.

23. Спробуйтепозбавитисязвички (якщови їїмаєте)промовлятипро себе те,щовичитаєте.Більшість ізнаспривченічитатиіз такоюшвидкістю, з якою говорять. Насправді наш мозокможе сприймати слова набагато швидше, ніж ми їх вимов-ляємо. Проте деякі люди так і не можуть навчитися читатишвидше, аніж говорять.

24. Намагайтеся сприймати слова групами, а не окремо.У бага-тьох фразах лише одне або два слова є важливими, а іншідля сприйняття значення не суттєві.

Відома народнамудрість каже: «Дай людині одну рибину—івонабудеситоюодиндень,дай їйдвірибини—вонабудеситоюдва дні, а навчи людину ловити рибу — і вона буде ситою всежиття». Очевидно, це так, але за умови,що у рибалки є знаряд-дя. Отже, шановні добродії, давайте вчитися «ловити рибу». Цесуттєво змінить ваше ставлення до навчання. Вам просто станецікаво та радісно навчатися. Успіхів вам!!!


Замовляйте та читайте книги в. ф. калошина (вг «основа»)!Позитивне мислення. — 2008.

Розвиток творчості учнів. — 2008.

Стрес у педагогічній діяльності. — 2008.

Як стати впевненим і радіти життю(українською та російською мовами). — 2009.

Как стать счастливым по собственному желанию. — 2009.

Як ефективно діяти вчителю в критичній ситуації (у співавторстві з Гоменюк Д. В.). — 2011.

Секреты успешной жизни. — 2011.

читайте статті автора книги у журналі «управління школою»!

Методичні рекомендації щодо самооцінки та саморозвиткувчителя (у співавторстві з Гоменюк Д. В.). — 2012. — №№4–6.

Учитель у критичній ситуації (у співавторствіз Гоменюк Д. В.). — 2012. — №№ 1–3.

Як зробити правильний вибір. — 2011. — №№ 28–30.

Как стать успешным. — 2011. — №№ 13–15.

Самонавіювання за допомогою анфірмацій. —2011. — №№ 10–12.

Візуалізація. — 2011. — №№ 7–9.

Формування духовності особистості — основна стратегіявідродження національної культури та економіки. —2011. — №№ 4–6.

Формування позитивного мислення школярів і педаго-гів. — 2011. — №№ 1–3.

Формування мотивації учнів до навчання (у співавторстві з Гоме-нюк Д. В.). — 2010. — № 32.

Як підвищити ефективність впливу учителя на учнів? — 2010. — № 11.

Шлях до власної досконалості. — 2010. — № 9.

Саморегуляція — шлях людини до щастя, здоров’я, успіху. — 2010. —№ 8.

Про систему позитивного мислення. — 2010. — № 7.

№ 4–6 (340–342) лютий 2012 р.

УПРАВЛІННЯ ШКОЛОЮ

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

54

В. Ф. Калошин, кандидат технічних наук, доцент, Заслужений працівник освіти України,

старший науковий співробітник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України;

Д. В. Гоменюк, директор Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти НАПН України,

Заслужений працівник освіти України

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО

САМООЦІНКИ ТА САМОРОЗВИТКУ ВЧИТЕЛЯ

ВСТУППідготовка фахівців високого рівня, формування справжніх громадян

і патріотів України — головне завдання професійної освіти. Виконання

його залежить насамперед від учителів, їхньої підготовки та майстерності.

Безперечно, в умовах гуманізації та демократизації професійної освіти

роль педагогів значно підвищується.

Але на сучасному етапі рівень підготовки учителя (особливо психолого-

педагогічної) не дозволяє якісно вирішувати поставлені перед ним завдан-

ня. Педагогічні працівники теж достатньо критично оцінюють рівень своєї

психолого-педагогічної підготовки. Проте ще А. Макаренко підкреслював

ґрунтовну необхідність навчати педагогів їх професії так, як треба навчати

лікаря його майстерності, як треба навчати музиканта. Це особливо є акту-

альним для нашої ситуації, коли кожен учитель повинен мати високий рі-

вень психолого-педагогічної підготовки. Однак протягом багатьох десятиріч

психолого-педагогічна підготовка і взагалі сама педагогічна діяльність була

та й поки ще залишається «в тіні» під час оцінювання діяльності вчителя.

Звичайно ж, вирішенню цієї проблеми певним чином має сприяти

існуюча система підготовки педагогічного складу для освітніх закладів.

Проте вона не забезпечує якісної підготовки вчителів. Крім того, цією

системою охоплено небагато вчителів та й програми навчання щодо

психолого-педагогічної підготовки не повною мірою як за обсягом, так

і за якістю відповідають сучасним вимогам.

Одним із способів вирішення цієї проблеми є активна та наполеглива

праця кожного вчителя, а особливо молодого стосовно підвищення влас-

ної психолого-педагогічної культури. І, мабуть, у цій ситуації кожен педа-

гог має сам за себе це вирішити й або шукати iнший фах, або серйозно

працювати над собою. Як? Та дуже просто. Наслiдувати Кузьму Пруткова:

«Якщо хочеш бути щасливим — будь ним»; «Якщо хочеш бути добрим —

будь ним»; «Якщо хочеш бути успішним учителем — будь ним». Отже,

потрібно стати на шлях САМО- (-розвитку, -навчання, -виховання), а для

цього слід спочатку зайнятися професійним самопізнанням.

1. ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО САМОПІЗНАННЯ УЧИТЕЛЯ

Як і самопізнання у цілому, професійне самопізнання актуалізується

під впливом певної мотивації, яка визначається своєрідністю діяльності,

спілкування і особи педагога. Мотиви професійного самопізнання багато-

манітні. Найтиповішими є такі.

По-перше, професійне самопізнання спонукає зацікавленням до себе,

прагненням розібратися у своїх сильних і слабких якостях як професіо-

нала, розширити свій кругозір про власну особу.

Майстернiсть

вихователя

не є якимось

особливим мистецтвом,

що вимагає таланту,

але це фах, якого треба

навчатись.

А. С. Макаренко

Видавнича група «Основа» № 1–3 (337–339) січень 2012 р.


7

В. Ф. Калошин, кандидат технічних наук, доцент, Заслужений працівник освіти України, ст. науковий співробітник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України,

Д. В. Гоменюк, директор Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти НАПН України, Заслужений працівник освіти України

УЧИТЕЛЬ У КРИТИЧНІЙ СИТУАЦІЇШановні читачі! У Видавничій групі «Основа» вийшла з друку книга відомих авторів (В. Ф. Ка-лошин, Д. В. Гоменюк) «Як ефективно діяти вчителю в критичній ситуації». Матеріали посібни-ка знайомлять читача з психолого-педагогічними прийомами, застосування яких у навчально-виховному процесі суттєво зменшує прояви негативної поведінки вихованців. Вони дозволять кожному зацікавленому педагогу ефективно управляти учнями у складних ситуаціях, використо-вуючи при цьому педагогічні технології з чітким і зрозумілим алгоритмом дій. Пропонуємо вашій увазі розділи, які не ввійшли до видання.

ЯК ДОЛАТИ ПЕДАГОГІЧНІ КОНФЛІКТИ

Наш особистий гнів або почуття роздратування завдають нам більше шкоди, ніж те, що змушує нас гніватися.Дж. Леббок

Фундаментом безконфліктного навчально-виховного процесу є ор-ганізація вчителем гуманного педагогічного спілкування, гуманних вза-ємовідносин з учнями. А в ньому, як і в будь-якій справі, є елементи «вищого пілотажу». До них, насамперед, належать вміння та навички вчителя управляти конфліктною ситуацією.

Конфлікти виникають у будь-яких людських взаєминах і відносини «учень — вчитель» теж не є винятком. Це цілком нормальна і природна ситуація. Тому педагогові слід непокоїтися не лише в тих випадках, коли конфлікти виникають, але й тоді, коли їх взагалі немає. Це показник де-фектності його взаємодії з учнями: вона має поверховий, безособистісний характер і учні просто не звертають на педагога увагу.

За своєю значимістю впливу на розв’язання критичної ситуації роз-різняють конструктивні та деструктивні конфлікти. Перші спрямова-ні на зміст проблемної ситуації та пошук варіантів розв’язання, а другі пов’язані зі з’ясуванням відносин. Конструктивні конфлікти, як правило, сприяють уточненню позицій і єднають колектив; деструктивні ж руйну-ють колектив та його відносини із педагогом.

Отже, від їх вирішення суттєво залежать психологічний клімат в кла-сі, успішність, а також здоров’я учнів та педагогів. Саме проблемою ви-рішення конфліктів нині займається ціла наука — конфліктологія. Але ж хто її вивчав? Вона щойно починає проникати до навчальних закладів. Проте діяти потрібно негайно. Тому нижче зупинимося на азах конфлікту, які допоможуть вчителю (особливо молодому) обрати правильну стра-тегію розв’язання конфлікту, а саме — досвід «старших товаришів» (по-милки, недоліки), способи поведінки та способи розв’язання конфліктів. Почнемо з досвіду «старших товаришів».

Недоліки вчителя, які призводять до конфлікту, можна звести до таких.

1. Невміння створювати необхідні умови для навчання. Досить час-то педагог бачить своє головне завдання в контролі за діями учнів,

Критика подібна до поштового голуба: вона завжди повертається назад.

Д. Карнегі

127Тематичний каталог

Советы психолога по формированию позитивного мышления. — 2010. — № 6.

Не так страшен кризис, как его малюют. — 2010. — № 3.

Путь к полноценной человеческой жизни по А. Маслоу. — 2009. — № 32.

Колір і здоров’я людини. — 2009. — № 13.

Переконання, які заважають нам бути задоволеними і щасливими. —2009. — № 12.

Чи варто ображатися на життя? — 2009. — № 11.

Як подолати смугу перешкод? — 2009. — № 10.

Життю слід радіти більше. — 2009. — № 7.

читайте статті автора книги у журналі «Завучу.усе для роботи»!Формування позитивного мислення учнів. — 2011. — №№ 15–16.

Як навчити дитину управляти думками. — 2011. — №№ 13–14.

Життєві обставини і успіх. — 2011. — №№ 11–12.

Методика В. Ф. Шаталова — успіх та радість у навчанні (у співавторствіз Гоменюк Д. В., Сушенцевою Л. Л.). — 2011. — №№ 9–10.

Практичні поради учням щодо підготовки до іспитів та їх складання. —2011. — №№ 9–10.

Як одержати подарунок долі. — 2011. — №№ 5–6.

Позитивна життєва філософія. — 2011. — №№ 1–2.

Практичні поради вчителеві щодо проведення різних ви-дів занять (у співавторстві з Гоменюк Д. В.). — 2010. —№ 21

Удосконалення педагогічної техніки (у співавторствіз Гоменюк Д. В.). — 2010. — № 20.

Первая психологическая помощь. — 2010. — №№ 13–14.

Позитив у житті: компліменти та похвала. —2010. — № 9.

Настав час діяти. — 2009. — № 21.

Майстер спілкування. Хто він? — 2009. — №№ 11–12.

Як успішно спілкуватися? — 2009. — № 8.

Як побороти лінощі? — 2009. — № 5.

Як навчитися ефективно вчити та вчитися? — 2009. — № 3.

№ 4–6 (340–342) лютий 2012 р.

УПРАВЛІННЯ ШКОЛОЮ


54

В. Ф. Калошин, кандидат технічних наук, доцент, Заслужений працівник освіти України,

старший науковий співробітник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України;

Д. В. Гоменюк, директор Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти НАПН України,

Заслужений працівник освіти України

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО

САМООЦІНКИ ТА САМОРОЗВИТКУ ВЧИТЕЛЯ

ВСТУППідготовка фахівців високого рівня, формування справжніх громадян

і патріотів України — головне завдання професійної освіти. Виконання

його залежить насамперед від учителів, їхньої підготовки та майстерності.

Безперечно, в умовах гуманізації та демократизації професійної освіти

роль педагогів значно підвищується.

Але на сучасному етапі рівень підготовки учителя (особливо психолого-

педагогічної) не дозволяє якісно вирішувати поставлені перед ним завдан-

ня. Педагогічні працівники теж достатньо критично оцінюють рівень своєї

психолого-педагогічної підготовки. Проте ще А. Макаренко підкреслював

ґрунтовну необхідність навчати педагогів їх професії так, як треба навчати

лікаря його майстерності, як треба навчати музиканта. Це особливо є акту-

альним для нашої ситуації, коли кожен учитель повинен мати високий рі-

вень психолого-педагогічної підготовки. Однак протягом багатьох десятиріч

психолого-педагогічна підготовка і взагалі сама педагогічна діяльність була

та й поки ще залишається «в тіні» під час оцінювання діяльності вчителя.

Звичайно ж, вирішенню цієї проблеми певним чином має сприяти

існуюча система підготовки педагогічного складу для освітніх закладів.

Проте вона не забезпечує якісної підготовки вчителів. Крім того, цією

системою охоплено небагато вчителів та й програми навчання щодо

психолого-педагогічної підготовки не повною мірою як за обсягом, так

і за якістю відповідають сучасним вимогам.

Одним із способів вирішення цієї проблеми є активна та наполеглива

праця кожного вчителя, а особливо молодого стосовно підвищення влас-

ної психолого-педагогічної культури. І, мабуть, у цій ситуації кожен педа-

гог має сам за себе це вирішити й або шукати iнший фах, або серйозно

працювати над собою. Як? Та дуже просто. Наслiдувати Кузьму Пруткова:

«Якщо хочеш бути щасливим — будь ним»; «Якщо хочеш бути добрим —

будь ним»; «Якщо хочеш бути успішним учителем — будь ним». Отже,

потрібно стати на шлях САМО- (-розвитку, -навчання, -виховання), а для

цього слід спочатку зайнятися професійним самопізнанням.

1. ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО САМОПІЗНАННЯ УЧИТЕЛЯ

Як і самопізнання у цілому, професійне самопізнання актуалізується

під впливом певної мотивації, яка визначається своєрідністю діяльності,

спілкування і особи педагога. Мотиви професійного самопізнання багато-

манітні. Найтиповішими є такі.

По-перше, професійне самопізнання спонукає зацікавленням до себе,

прагненням розібратися у своїх сильних і слабких якостях як професіо-

нала, розширити свій кругозір про власну особу.

Майстернiсть

вихователя

не є якимось

особливим мистецтвом,

що вимагає таланту,

але це фах, якого треба

навчатись.

А. С. Макаренко

Видавнича група «Основа» № 1–3 (337–339) січень 2012 р.


7

В. Ф. Калошин, кандидат технічних наук, доцент, Заслужений працівник освіти України, ст. науковий співробітник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України,

Д. В. Гоменюк, директор Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти НАПН України, Заслужений працівник освіти України

УЧИТЕЛЬ У КРИТИЧНІЙ СИТУАЦІЇШановні читачі! У Видавничій групі «Основа» вийшла з друку книга відомих авторів (В. Ф. Ка-лошин, Д. В. Гоменюк) «Як ефективно діяти вчителю в критичній ситуації». Матеріали посібни-ка знайомлять читача з психолого-педагогічними прийомами, застосування яких у навчально-виховному процесі суттєво зменшує прояви негативної поведінки вихованців. Вони дозволять кожному зацікавленому педагогу ефективно управляти учнями у складних ситуаціях, використо-вуючи при цьому педагогічні технології з чітким і зрозумілим алгоритмом дій. Пропонуємо вашій увазі розділи, які не ввійшли до видання.

ЯК ДОЛАТИ ПЕДАГОГІЧНІ КОНФЛІКТИ

Наш особистий гнів або почуття роздратування завдають нам більше шкоди, ніж те, що змушує нас гніватися.Дж. Леббок

Фундаментом безконфліктного навчально-виховного процесу є ор-ганізація вчителем гуманного педагогічного спілкування, гуманних вза-ємовідносин з учнями. А в ньому, як і в будь-якій справі, є елементи «вищого пілотажу». До них, насамперед, належать вміння та навички вчителя управляти конфліктною ситуацією.

Конфлікти виникають у будь-яких людських взаєминах і відносини «учень — вчитель» теж не є винятком. Це цілком нормальна і природна ситуація. Тому педагогові слід непокоїтися не лише в тих випадках, коли конфлікти виникають, але й тоді, коли їх взагалі немає. Це показник де-фектності його взаємодії з учнями: вона має поверховий, безособистісний характер і учні просто не звертають на педагога увагу.

За своєю значимістю впливу на розв’язання критичної ситуації роз-різняють конструктивні та деструктивні конфлікти. Перші спрямова-ні на зміст проблемної ситуації та пошук варіантів розв’язання, а другі пов’язані зі з’ясуванням відносин. Конструктивні конфлікти, як правило, сприяють уточненню позицій і єднають колектив; деструктивні ж руйну-ють колектив та його відносини із педагогом.

Отже, від їх вирішення суттєво залежать психологічний клімат в кла-сі, успішність, а також здоров’я учнів та педагогів. Саме проблемою ви-рішення конфліктів нині займається ціла наука — конфліктологія. Але ж хто її вивчав? Вона щойно починає проникати до навчальних закладів. Проте діяти потрібно негайно. Тому нижче зупинимося на азах конфлікту, які допоможуть вчителю (особливо молодому) обрати правильну стра-тегію розв’язання конфлікту, а саме — досвід «старших товаришів» (по-милки, недоліки), способи поведінки та способи розв’язання конфліктів. Почнемо з досвіду «старших товаришів».

Недоліки вчителя, які призводять до конфлікту, можна звести до таких.

1. Невміння створювати необхідні умови для навчання. Досить час-то педагог бачить своє головне завдання в контролі за діями учнів,

Критика подібна до поштового голуба: вона завжди повертається назад.

Д. Карнегі

Навчальне видання

Бібліотека журналу «Управління школою»

ПРаКтичні ПоРаДи

молоДомУ ВчителеВі.

частина 1

Калошин Володимир Федорович,

Гоменюк Дмитро Васильович

Головнийредактор В. В. Григораш, редактор І. Т. Соколянська, технічнийредактор О. В. Лєбєдєва

Підписанододруку13.03.2012.формат60×90/16.Папір газетн.

ГарнітураШкільна.Ум.друк.арк.8.Замовлення№12-03/19-04.

Виробник:ТОВ«ТріадаПринт».СвідоцтвоДК№1870від16.07.07р.Харків,вул.Киргизька,19.Тел.: (057)757-98-16,757-98-15

ТОВ«Видавничагрупа“Основа”». СвідоцтвоКВ№11452-325Рвід07.07.2006р.

61001,м.Харків,вул.Плеханівська,66. Тел. (057)731-96-32.E-mail: [email protected]

Книга скачана с сайта kniga.in.ua Издательская...

Documents

Transcript of Книга скачана с сайта kniga.in.ua Издательская...