КАТЕГОРІЯ РОДУ ІМЕННИКІВ

У РОСІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

(КОМПАРАТИВНИЙ АСПЕКТ)

Виконала: студентка групи УР 3

Бурдакова Дарина Ігорівна

Науковий керівник: старший викладач Ковтун І. М.

Актуальність теми зумовлена необхідністю більш адекватного опису і визначення статусу однієї з найбільш складних категорій сучасної російської і української мови - категорії роду іменників. Важливо визначити специфіку категорії роду іменників саме в сучасній російській та українській мові, тому що українська мова як державна вивчається у більшості шкіл з російською мовою навчання. У зв’язку з тим актуальними є дослідження, що присвячуються компаративному аналізу української та російської мов, тобто зіставленню обох мов на уроках української та російської.

Об’єктом дослідження є категорія граматичного роду іменників в сучасній російській та українській мові, яка розглядається з позицій компаративного аспекту.

Предметом – граматичні засоби вираження та граматичне значення категорії роду в обох мовах.

Мета роботи – визначити особливості вираження категорії роду в російській та українській мовах.

Завдання:

•на основі аналізу наукової літератури охарактеризувати категорію роду іменників російської та української мов;

•уточнити суть понять «граматична категорія», «граматичне значення», «категорія роду»;

•порівняти граматичні форми роду російської та української мови;

•визначити відмінності й особливості їх творення в російській та українській мовах.

Методи теоретичного дослідження: аналіз і синтез, а також наступні прийоми емпіричного дослідження: вивчення наукової літератури, навчально-методичних матеріалів. Крім цього робота була виконана на основі описового, порівняльного, порівняльно-описового методів.

Теоретичне значення: у дослідженні розглянуто й систематизовано знання про категорію роду іменників сучасної української і російської мови.

Практичне значення: одержані висновки та узагальнення можуть бути використані в навчальному процесі – під час вивчення української мови.

Граматична категорія роду є знаковою у працях таких вчених, як: Н. І. Тоцька, О. К. Безпояско, В. О. Горпинич, К. Г. Городенська, І. В. Вихованець, М. А. Жовтобрюх, та інші.

Явище міжмовної розбіжності в українській та російській мовах досліджували:Н. Г. Озерова, Г. Д. Басов, А. В. Качура, А. В. Кихно.

Рід – це граматична категорія іменника, яка виражається в трьох граматичних значеннях: чоловічого, жіночого і середнього роду.

Іван, музей, екіпаж – чоловічого роду; Оксана, мати, калина, пісня – жіночого роду; Серце, вікно, озеро, літо – середнього роду.

Жіночий рід іменників, як і чоловічій і середній, виражаються в українській і російській мові однаково: за допомогою морфологічних, словотворчих, синтаксичних і лексичних(ще їх називають аналітичними) засобів – системою флексій в однині називного відмінку (сестра, земля // стіна, гребля), системою, де діюча словотворча основа + суфікс+ флексія, або варіанти без флексії.

Відмінність вираження категорії роду в українській мові, порівняно з російською, закладена фонетично-орфоепічними нормами українського мовлення, які мають великий вплив на всі засоби вираження родових ознак (сторінка - страница, сторіночка - страничка; динамічність- динамичность, ненави(ы)сть-ненави(і)сть).

Суфікси і закінчення (тобто словотвірний засіб вираження категорії роду іменника) саме й дають найбагатший матеріал для порівнянь особливостей в українській і російській мовах, тому що синтаксичний засіб за своєю методою не відрізняється в цих мовах. Роздивимося: шахтар-шахтёр, товариш-товарищ, школяр-школьник, віте(э)р-вете(є)р, читач-читатель, замовник-заказчик, покажчик-показатель, носій-носитель, словник-словарь, путівник-путеводитель.

Показовим є також використання зменьшувально - пестливих суфіксів, на які так багата українська мова. Вони якісно змінюють родове закінчення: соколонько-соколик(рос.), синонько- сыночек, сыночка(рос.), шпаконько-скворушка,свекровонько-свекровушка,татонько-папочка, сватонько-сватьюшка.

Висноки:

- при вираженні категорії роду в українській як і в російській мові використовуються однакові засоби:

1. Морфологічний (система закінчень);2.Словотвірний(суфікс разом з закінченням або без нього надають іменникові значення певного роду); 3.Синтаксичний(узгодження в тексті іменника з родом певного допоміжного слова);4.Лексичний(реалізується лише в іменниках на позначення істоти із значенням назв осіб, тварин: батько-мати, брат-сестра);

- певний мелодико – фонетичний уклад української мови, відмінний від російського, має свої вимоги словотворення, тому на етапі вимушеної двомовності виникає багато помилок в словах і їх правописі й вимові;

- правильне визначення роду іменника має велике значення при його вживанні й написанні, це повинно бути закріплено нормативно як і норми його зміни за відмінками, тому що відсутність таких законодавчих норм надає право різним довідникам надавати спірну інформацію. Що, в свою чергу, не дає можливість навіть комп’ютерним системам перевірки тексту функціонувати гідно;

- повернення в мову старих українських слів – назв предметів іноді призводить до переходу іменника до іншого роду (без зміни слова на інше, чи зі зміною), що потребує уваги до зміни флексій і узгоджувальних зв’язків у реченнях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Великий тлумачний словник сучасної української мови: з дод. і допов. / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с. 2. Горпинич В. О. Морфологія української мови : підручник для студентів вищих навчальних закладів/ Володимир Олександрович Горпинич. – К. : ВЦ «Академія», 2004. – 336с.3. Озерова Н. Г., Басов Г. Д., Качура А. В., Кихно А. В. та ін. Порівняльна граматика російської та української мов / за ред. Н. Г. Озерової. – К. : Наук. Думка, 2003. – 534 с.4. Сучасна українська мова : електронний посібник. - Режим доступу : http://www.mova.info/pidruchn.aspx - Рід іменників.5. Тоцька Н. І. Засоби милозвучності української мови. Українське мовознавство / Н. І. Тоцька. – К., 2000. – Вип. 22. – С. 3-10, 24, 134-138.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ