єстру вкладників заоща-джень громадян», а також актуалізація тих вкладни-ків, дані про яких внесені до «Реєстру» та які отрима-ли у 2008 році компенсацію в повному обсязі.

Соціально-аналітичний тижневик Броварщини

НА ВСІ ПОДІЇ – ВЛАСНИЙ ПОГЛЯД

№ 27

У наступному номері На нашому сайті

Сьогодні у номері:

Актуально

Наша адреса: м. Бровари, вул. Рокосовського, 2. Тел.: 7-27-28. Рекламний відділ 7-25-01. www.oldcenter.info

17 серпня 2012 р.

на стор. 8

на стор. 9

89964 передплатний індекс

Вода и деньги любят счетВы установили у себя в

квартире счетчик воды? И как, много денег сэкономили? Надеюсь, что да. Но предупре-ждаю: скоро вашему счастью придет конец! Ведь вместе со снижением потребления воды гражданами растет и себе-стоимость каждого кубометра жидкости непонятного цвета и неизвестного качества, текущей из крана. И потому рост тарифов все ваши старания сведет на нет.

Скільки коштує першокласник?

Пред’явіть «техпаспорт» для собаки!

Останній із могікан

Продовжуються компенсаційні ви-плати вкладникам Ощадбанку колишньо-го СРСР. Виплати проходять за графіком і триватимуть до 25 грудня ц. р. Для того, щоб отримати компенсацію, вкладнику необхідно про-йти процедуру актуалізації своїх даних, яка триває в Ощадбанку з 2 квітня цього року.

З 1 вересня в Ощадбан-ку розпочнеться реєстрація тих вкладників, дані про яких не було внесено до «Ре-

П’ятниця

+ ТБпрограма

на стор. 3

Рятуйся, хто може!

Увага!

+2 конкурси

стор. 5

Ч е р г о в и й номер газети, в ідеоінтерв’ю із цікавими людьми, останні новини в країні, дискусії, опиту-вання, гороскоп, погода в Брова-рах, конкурси, ф о т о г а л е р е я , реклама та бага-то іншого.

м. Бровари

с. Мокрець

Броварський р-н

Рекомендована ціна

2 грн

Потоп на Пекарні навпроти ринку

2

Керування авто у стані алкогольного сп’яніння. Написання sms-

повідомлень під час ке-рування автомобілем.

В Україні водії мо-жуть отримати штраф за одночасне керуван-ня автомобілем та спілку-вання по мобільному. В США забороняється за кермом sms-листування: воно відволікає увагу водія більше, ніж телефонне спілкування. Агресивна поведінка за кермом.Щорічно тисячі людей страждають

у ДТП через агресивну поведінку та су-перечки. Невикористання дитячих автокрісел.Автокрісла збільшують шанси дити-

ни уникнути важких травм під час сер-йозних ДТП.

Перевищення дозволеної швидкості на перехрестях, слизь-

кій дорозі, при поганій види-мості та в невеликих населе-них пунктах. Невикористання пас-

ків безпеки. Втомлений чи сонний стан

водіїв під час керування авто.Втома зни-

жує концентра-цію уваги водія. Енергетичні напої та кава – неефек-тивні помічники. Краще зупинити-ся на узбіччі й від-почити. Недооцінка

погодних умов.

Потрібно вчасно замінити літні шини на зимові. Неукомплектованість автомобіля.Потрібне укомплектування: запасна

шина, аптечка, інструменти та необхідні документи на автомобіль. Низька культура поведінки всіх

учасників дорожнього руху.Великий відсоток

аварій трапляється з вини пішоходів, ко-трі переходять дорогу в непризначених або погано освітлених місцях. А водії «забу-вають» пропускати пі-шоходів у спеціально відведених та позна-чених для переходу місцях.

Інф. СЦ

За зброю – 12 роківП р е з и д е н т

України підпи-сав Закон «Про внесення змін у Криміна льний і Кримінально-

процесуальний кодекси України сто-совно відповідальності за незаконне поводження зі зброєю і вибухонебез-печними матеріалами». Кримінальний кодекс доповнено статтею 263-1, яка передбачає за незаконне виготовлення, переробку, ремонт зброї чи незаконне виготовлення бойових припасів, вибу-хових речовин та пристроїв покарання у вигляді позбавлення волі терміном від 3 до 7 років. Ті ж дії, скоєні повтор-но чи за попередньою домовленістю групою осіб, караються позбавленням волі на 5-10 років.

31 серпня на небі – блакитний Місяць!

31 серпня земляни зможуть спосте-рігати особливе астрономічне явище – блакитний Місяць, другий повний Місяць протягом серпня. Перший пов-ний Місяць був 1 серпня. Наступного разу це рідкісне явище можна поба-чити тільки в липні 2015 року. Раніше блакитний Місяць найчастіше бачили в сезон пожеж – влітку. Окрім лісових пожеж, Місяць у блакитний колір може «пофарбувати» дим від виверження вулканів. Мікроскопічні частинки в по-вітрі заломлюють світло і надають Мі-сяцю блакитного відтінку.

«Київстар» підвищив вартість

дзвінківАТ «Київстар»

із 17 серпня підви-щив вартість ви-хідних дзвінків на номери мобільних (крім «Київстар» і «Голден Телекому») і фіксованих операторів на 26-50%. Вартість зросте до 1,2 грн/хвилину в 11 тарифних планах для бізнес-абонентів. Підвищення торкнеться наступних та-рифів: Бізнес 80, Бізнес 120, Бізнес 40, Бізнес 60 Новий, Бізнес 80 Новий, Біз-нес 120 Новий, Бізнес 10, Бізнес 50, Біз-нес 100, Новий бізнес 150 і Бізнес 20.

«Вітаю» всіх українців із під-писанням мовного закону, що прийня-тий із серйозними процедурними по-рушеннями і су-перечить Консти-туції… Президент визнав його недо-

сконалим і… підписав.…Пригадуєте українську народну каз-

ку «Про Вовчика-братика і Лисичку-се-стричку», як лисиця підвозила на санчатах вовка? Спочатку він попросився покласти лише одну лапку, потім – другу, задні лапки, хвостика. А коли вмостився весь – санчата й розсипалися. «Мовний» закон став «хвос-тиком» для України, який остаточно вирі-шив, «хто в домі господар»…

…Комуністи підтримали регіоналів і запропонували розширити сферу дії «мов-ного закону». «Скоро все суспільство пере-конається, що нічого страшного щодо укра-їнської мови не станеться, – заспокоюють комуністи. – І російська мова не є мовою національної меншини, адже майже по-ловина громадян нашої країни вільно нею спілкується». Вони вважають ухвалення за-кону… одним із кроків надання державнос-ті російській мові. Як пише ЦЕНЗОР. НЕТ, створення робочої групи – абсурд, адже в неї запропоновано включити авторів скан-дального закону – депутатів від ПР Ківало-ва та Колісниченка. Якщо в когось і були хоч якісь надії на робочу групу та можливі правки, то «регіонали» розбили їх вщент: правки вноситимуть лише технічні – закон змінювати ніхто не буде! Це нахабний ляпас всьому українству. Україну перекреслили: нема мови – нема держави.

…ВОНО змінило мову на «угодну» собі, тепер взялося за прапори, попираючи всі закони. Розпочало з Одеської області: на державних закладах український прапор уже змінено на прапор правлячої партії.

ХТО ж вибирав таку владу?! Бачили очі, що купували – їжте, хоч по-

вилазьте. P. S. «Майже 80 % списку ПР, де кожен

другий «донецький», – мільйонери й мі-льярдери, – констатує ЦЕНЗОР. НЕТ. – Ці люди живуть у своїй паралельній реаль-ності і їм абсолютно нецікаво, чим і як живуть українці». В нашому 97-му мажо-ритарному округу вже зареєструвалося 24 кандидати в депутати Верховної Ради: 17 – від партій, 7 – самовисуванців. Дивіть-ся, очі, дивіться, щоб знову не довелося вилазити й осліпнути навіки.

Ірина Ющенко

Колонка головного редактора

Важливо

Калейдоскоп новин: Не поспішай: на тебе чекають вдома

Водії автобусів, не підведіть!

Чи не щоденно до чергової частини Броварського міськвідділу міліції над-ходять повідомлення про дорожньо-транспортні пригоди. Як повідомляє начальник відділу ДАІ Віталій Нікітен-ко, останнім часом значно зросла ава-рійність через керування в нетверезому стані, перевищення швидкості, виїзд на зустрічну смугу, недотримання дис-танції, порушення правил проїзду пе-рехресть. Лише за останні 6 місяців поточного року в Броварах та райо-ні було скоєно 80 ДТП, у яких 10 осіб загинуло та 105 отримали тілесні ушкодження.

Н е щ о д а в н о близько 4 год. 47-річний водій TRAILOR SYY3CX здійснив наїзд на 86-річну бро-варчанку. Від отриманих ушкоджень

жінка загинула на місці аварії. Як пояс-нив водій, він не помітив жінки, яка пе-реходила дорогу. За даним фактом пору-шено кримінальну справу за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (пору-шення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами). Санкція статті передбачає покарання у

вигляді позбавлен-ня волі від 3 до 8 років із позбавлен-ням права керува-ти транспортними засобами на строк до 3 років. Ведеться слідство.

Для зручно-го пересування в темний час доби чи в умовах недо-

статньої видимості правоохоронці ре-комендують пішоходам мати при собі ліхтарики.

З 1 по 31 серпня на території України проводиться комплекс профілактичних заходів із забезпечення безпеки пасажир-ських перевезень. Як повідомляє ВДАІ Броварського МВ ГУ МВС України в Ки-ївській області, з 1 по 10 серпня на терито-рії Броварщини зафіксовано 25 порушень правил безпеки руху водіями автобусів. Найбільш характерні – 10 перевищень швидкості, 5 – перевезень пасажирів по-над встановлену кількість та 2 обгони.

Працівники ВДАІ звертаються до керівників підприємств, зайнятих на-

данням послуг із пасажирських переве-зень, із проханням провести додаткові інструктажі водіїв; посилити контроль за технічним, санітарним станами та екіпіровкою автобусів; особливу увагу звернути на дотримання норм міст-кості автобусів та їхньої експлуатації, швидкісних режимів руху, особливих вимог перевезення дітей, проїзду пе-рехресть та залізничних переїздів, не-ухильного виконання водіями Правил дорожнього руху.

Інф. СЦ

Топ 10 убивчих помилок серед водіїв

3

Хто з вас бував у джунглях? Скаже-те, для цього потрібно їхати в далекі країни? Ні! В Броварах також є справ-жнісінькі джунглі. Про них і піде мова.

По вулиці Марії Лагунової, 7А (в цен-трі міста) досі «існує» дитячий майдан-чик, зведений ще за радянських часів. За словами жительки будинку Галини Петрівни, останній раз про майданчик «згадували» на минулих виборах місько-

го голови. Тоді один із кандидатів у мери дав розпорядження відремонтувати ди-тячий куточок відпочинку та встанови-ти на ньому нові гойдалки, пісочницю (в якій вже й піску немає) та турнік. Після того ніхто й нічого більше не робив… Опікується будинком та прилеглою те-риторією кооператив «Ювілейний», ке-рівником якого є мешканка цього ж бу-динку Валентина Ходаченко. Та на ділі чомусь ніяких проявів піклування ми не побачили. Зате на майданчику чудо-во видно траву мало не до пояса, різно-манітне сміття, починаючи від пакетів і закінчуючи пляшками з-під пива та го-рілки, а ще – повалене дерево, що вже майже рік приваблює місцевих п’яничок та наркоманів. Завдяки їм біля дерева ви-никло «нове» сміттєзвалище. Навколо ж майданчика, окрім кропиви та бур’янів, росте небезпечна рослина – амброзія, що викликає важке алергічне захворю-вання – амброзійний поліноз.

– Смітять усі: дітлахи із сусідніх дво-рів, які граються на нашому майданчи-

ку, перехожі, що вирішили перепочити в парку, – розповідає Любов Павлівна, мешканка будинку 7А. – Протягом на-вчального року ще й учителі групи про-довженого дня із 9-ї школи приводять сюди своїх учнів. Та найбільше клопоту завдає молодь, яка «засідає» тут вечора-ми, а прибирають територію дитячого майданчика та прилеглого парку лише жителі нашого будинку.

Зв’язатися з керівником «Ювілей-ного» Валентиною Леонідівною нам не вдалося. Кілька днів ми безрезультатно намагалися застати її вдома та додзво-нитися на домашній телефон. Не відгук-нулася вона і на залишену нами сусідам візитівку. Сусідка ж розповіла, що Лео-нідівна давно не проводила зборів гро-мадськості і взагалі не цікавиться їхніми проблемами. А куди йдуть їхні щомісяч-ні внески (1, 38 грн за 1 кв. м. – у серед-ньому 60 грн на місяць із однокімнатної), жителі не знають.

– Якби я була трохи молодшою та мала більше здоров’я, – бідкається одна з пенсіонерок будинку, – сама б скосила ці «амброзійні хащі» та перетягнула дерево на справжній смітник. А так… Близько 80 % жителів нашого будинку – пенсіо-нери, тому й не можуть із цим боротися, а молоді, яка тут проживає, байдуже: по-ловина просто винаймає квартири.

Хто винен і що робити – риторичні запитання.

Марія Кондратюк

Усього два тижні – і 1 вересня, тож шкільний ажіотаж триває. Спокійніше почуваються тільки батьки другоклас-ників: минулоріч збиралися від А до Я, тож значних витрат не передбачається. Найбільше чухають потилицю батьки випускників та першокласників – їм цьогоріч доведеться викласти круглень-ку суму. Продавці магазинів та ринків готові запропонувати все необхідне до школи на будь-який смак та ціну.

Особливо прискіпливо батьки виби-рають рюкзаки, адже з наповненим «че-моданчиком» за плечима (якщо додати спортивну форму – не менше 3 кг) пер-шачку доведеться ходити щодня. Тож до-рослі підважують на руці не один ранець – вибирають макси-мально легкий.

– А ще важливо, щоб був жорсткий та з ортопедичною спинкою, – каже Оксана Липовець, мама 6-річного Рус-лана, перемацую-чи ранці на ринку. – Хоч і коштують вони вдвічі дорож-че, але не зашкодять дитячій поставі – здоров’я важливі-ше, – і викладає за ранець німецького виробника зі світло-відбивними елемен-тами 400 грн.

У спеціалізова-ному відділі «Фо-руму» якісні ранці «з подушечками» можна придбати за 370-440 грн. Орто-педичний «китай» обійдеться в 250 грн., а відповідник на ринку – майже вдвічі дешевше – 140 грн. Дешевше на ринку коштува-тиме й найпрості-ший «китаєць». На ньому (порівняно з магазином) зможете зекономити 70 грн: 192 проти 120 грн.

Підібрати рюкзак – тільки половина справи. Потрібно його ще укомплекту-вати всім необхідним. Зошити в лінійку та клітинку, ручки, кольорові та прості олівці, фарби, пензлики, пластилін, фло-мастери, щоденник, клей, гумку… І це ще не все. У середньому всі канцтовари потягнуть на 500 грн. «Ми купуємо все строго за списком, – каже мама 6-річної Віки Таран. – Його продиктували нам на батьківських зборах. Намагаємося ку-пувати вітчизняне, щоб не було занадто барвистим і не відволікало Віку від на-вчання. Та й коштує дешевше».

Ранець ранцем, а без форми який шес-тирічка школяр? Продавці магазинів ка-жуть, що зараз з’явилося багато новинок, і батьки намагаються купити незвичну форму. Особливу увагу дорослі приділя-ють якості тканини – щоб не викликала подразнень на тілі дитини. Зазвичай ку-пують напіввовняні вироби вітчизняного виробника – фабрик Києва та Львова, хоча вони й дорожчі за синтетичні: для хлопчи-ка «двійка» (брюки, піджак та краватка) – 430-600 грн, китайська «двійка» – 115 грн (на ринку – 130 грн, а «трійка» – 230-260 грн). Святкова сорочка для хлопчика ви-

робництва Туреччини потягне на 166 грн, України –122-151 грн, Китаю – 80 грн (на ринку – 60 грн). Щоб одягти першоклас-ницю, потрібно навіть більше: за сучас-ний шкільний сарафан українського чи турецького виробника попросять 228-468 грн. Китайський відповідник можна при-дбати і за 130 грн. Блузка з натуральної тканини коштуватиме не менше 300 грн. (Китай – 60-130 грн), спідниця – 314. А яка ж школярочка без бантиків? Ваш гаманець після такої покупки схудне ще на 30-40 грн за пару. Доплюсуйте витрати на гольфи (5-12 грн) чи колготки (25-40 грн).

Найкраще підібрати відразу кілька предметів шкільного одягу, щоб їх зруч-но було міняти протягом року. Напри-

клад, для дівчинки купити сарафан, спід-ницю та брюки, для хлопчика – штанці, піджак, жилет та 3-4 сорочки.

Залишається першокласника взути. Якщо у вас не вистачає грошей на шкіря-не взуття (280-340 грн), можете придбати із шкірзамінника – 75-175 грн. Також по-трібно купити і спортивний костюм: не обов’язково дорогий (діти швидко рос-туть та й порвати на заняттях можуть), головне – зручний. Додайте до загальних витрат ще 300-400 грн.

А про букет для вчительки не забули? Святкового дня знижки на квіти можете не очікувати – приготуйте ще мінімум 50-70 гривень.

Зважте й на те, що 1 вересня вам мо-жуть запропонувати докупити деякі під-ручники та зошити.

«Розраховували вкластися в пару ти-сяч, але ще не все придбали», – зазирає в пустий гаманець Людмила Таран.

Тож, щоб підготувати першокласни-ка до школи, в середньому потрібно 2300 – 3000 грн, що на 15 % більше, ніж мину-лого року.

Соломія Мальована

Соціум

Скільки коштує зібрати першокласника?

Людмила та Олександр Таран: «Залишилося Віці купити лише туфлі – і школярочка до 1 вересня готова».

Броварські джунглі

Джунглі на дитячому майданчику біля будинку на вул. Марії Лагунової, 7А

Поруч на майданчику. Тут любить тусуватися молодь.

4 Машина часу

Свого часу данський посол Юлій Юст (у 1709-1711 роках) та французький вче-ний Жільбер Ромм (1786) залишили такі спогади про наш край:

Юлій Юст: «Всі люди дуже ввічливі, акуратні і тримають свої будинки в чи-стоті». Він також зазначає, що всі укра-їнці навчені грамоти. Про ціни каже: «борошно, риба, сіль, горілка, тютюн тут коштують дуже дешево і доброї якості».

Жільбер Ромм: «Дороги тут неваж-ні... Хліб родить погано, льон не росте. Для зведення будинків населення ви-користовує ліс, який тягнеться вздовж Дніпра вище Києва. Більшість топить печі соломою». І продовжує: «У цих міс-цях замість хлібного квасу готують на зиму напій з буряка. Очищений буряк кладуть у бочку, яку потім наповнюють водою і дають цьому всьому забродити. Вода стає бурякового кольору і набуває пікантного смаку».

Однак найбільш повно описав По-лісся та Наддніпрянщину у 1854 році етнограф, дослідник, художник, публі-цист, доктор медицини Домінік П’єр де ля Фліз (1787-1861). Пропонуємо деякі розділи з його наукової праці.

Основні заняття селян

Найзаможніші селяни, які мають тяглову силу – коней або биків, домов-ляються з владою чи купцями про пере-везення різних вантажів або тягарів, або з власними продуктами вирушають до Одеси, Херсона, Миколаєва та інших міст. Дехто щороку мандрує у Крим або на Дон по сіль та рибу, що їх, повернувшись у рід-ні краї, продають у сусідніх містах та міс-течках. Інші ж продають городину: карто-плю, капусту, буряки тощо.

Ті, що живуть на берегах Дніпра, сплавляють по воді будівельний ліс, дро-ва, вугілля, зерно до Києва, Кременчука та інших міст.

У селах є теслі, пильщики, колісники, ковалі, столярі, бондарі, мірошники, крав-ці, ткачі, чоботарі, гончарі та рибалки.

Частина селян з державних та по-міщицьких маєтків виробляють смолу, дьоготь і вугілля, виготовляють клепки для діжок. Частина – плавлять залізо і скло. Багато хто займається бджолами, тримаючи вулики біля хат або встанов-люючи їх на верхівках сосен у лісах.

ЗвичаїСеляни загалом не люблять почина-

ти жодних важливих робіт у понеділок: наприклад, будівництва хати, польових робіт, жнив та інших; не люблять також вирушати в далеку дорогу – вони назива-ють цей день важким. Дехто вважає по-ганим днем і суботу.

Річні витрати для родини, яка

складається з семи чоловік

Сіль – до 2 крб. сріблом.Риба для постів перед Різдвом, Вели-

коднем й Богоявленням – 1 крб. сріблом.Горілка на свята й різні непередбачені

випадки, як-от: хрестини, похорон тощо – 4 крб. сріблом.

Кухонне начиння й домашній посуд – 50 коп.

На господарський інвентар:Сокира – 50 коп.Коса – 50 коп. Ніж – 10 коп.Заступ та мотика – 25 коп.Дьоготь і смола – 50 коп.

Священику за сповідь з розрахунку 3,5 коп. з душі – 24,5 коп.

Приблизні витрати на одяг:Робочий одяг для чоловіків – 6 крб.

сріблом.Окрім цього, святковий одяг, а саме: кожух – 5 крб. сріблом;свитка – 3 крб. сріблом;одяг для жінок – до 9 крб. сріблом.

Про їжу та напоїЇжа селян майже однакова як вліт-

ку, так і взимку. Вони харчуються та-кими стравами: хліб житній, гречаний або ячмінний, зрідка – пшеничний, за винятком свят та місцевостей, де пше-ниця родить. Борщ готують із салом або зі свининою, капустою, буряками, щавлем влітку та з іншими овочами. Зрідка селяни їдять яловичину, часті-ше свинину, баранину або птицю, але лише на свято або в неділю. Взагалі вони споживають багато картоплі, яку вирощують всюди, особливо на піща-них ґрунтах, а також ячмінну, гречану, пшоняну кашу та галушки, які готують з житнього, пшеничного або іншого борошна, яєць, молока і сиру. Під час постів, яких селяни суворо дотриму-ються, вони заправляють їжу олією з коноплі, ріпи або льону. Заможніші мають солону або сушену рибу, за якою

багато хто їздить на Дон, щоб купити для себе або на продаж.

Горіхи, бобові, кукурудза, часник, цибуля, свіжі або солоні огірки також входять до складу їхньої їжі. Хліба та іншої їжі загалом багато, за винятком сіл, де ґрунт піщаний і неродючий, або в неврожайні для зернових і кар-топлі роки.

Всюди в лісах ростуть гри-би, селяни збирають їх у великій кількості.

Дніпровська вода здорова, ко-лодязна не містить шкідливих для здоров’я домішок, а якщо так тра-пляється, то селяни її не п’ють..

За винятком води, тут не-має інших напоїв, окрім горілки, пива і зрідка меду, який селяни не п’ють, бо він дорогий, і тому, що два останні напої часто несмачні й кислі. Квасу ніде не вживають, і якби вдалося привчити селян го-тувати його, особливо там, де вода погана, то можна б уберегти жите-лів від багатьох хвороб.

Селяни п’ють багато горілки, особливо на свята і в неділю, на весіллях, хрестинах і похоронах. Нерідко можна зустріти п’яних людей, особливо в шинках, хоча відтоді, як були вжиті заходи щодо зменшення кількості осіб, які від-даються цьому злу, у багатьох се-лах п’яних значно поменшало.

І все ж нерідко пияцтво стає причиною запальних хвороб і апоплексій.

Народні розвагиУ святкові дні по обіді вони йдуть

у сільську корчму, де й проводять ре-шту дня. Там майже завжди є музики, оркестр складається з двох скрипок, цимбалів і бубна. Взимку вони грають у корчмі, влітку – надворі. Музики одер-жують трохи грошей від хлопців і дів-чат, які танцюють кожен по черзі, але окремо. Старіші селяни заповнюють корчму, де палять і п’ють або співають. Ті чоловіки та жінки, які туди не йдуть, особливо навесні, влітку, інколи і взим-ку, сидять на землі перед своїми хатами, проводячи так цілі години, часто не ка-жучи ні слова. Взимку, коли є сніг, хлоп-чики й дівчатка, здебільшого напіводяг-нені й майже босі, збираються на гірці й спускаються вниз на санчатах.

Сьогодні розповімо про грандіозну подію, учасниками якої стали й мешканці Димерки та Броварів, – поїздку ро-сійської імператриці Ка-терини ІІ до Криму.

2 січня 1787 року із Петербурга за вказаним маршрутом вирушив царський поїзд. До нього входило 14 карет, понад 100 саней і 40 запасних екіпажів. Цариця їхала в спеціальній кареті з робочим кабіне-том, бібліотекою і кімнатою для гостей на вісім персон. Екіпаж везли 40 коней. Від Петербурга до Києва було облашто-вано 78 станцій, на яких Катерина ІІ зупинялася пообідати й переночувати.

У багатьох населених пунктах спеціально для цього спору-джувалися похідні палаци. За деякими даними, такий палац знаходився і в Броварах. Де саме – наразі невідомо.

Палаци забезпечувалися ме-блями, посудом і білизною, які надходили з Курська та Москви. Стіни цих споруд оздоблюва-лися шовком під колір меблів, золотилися і розмальовувалися художниками. На кожній стан-ції чекали продукти: 2 пуди

борошна, 1 пуд коров’ячого масла, 500 яєць, 6 свинячих стегон, фунт чаю, пів-пуда кави, бочка оселедців, 2 пуди цукру, по 3 відра білого та червоного вина, 50 лимонів і пиво. А ще – 3 телят, 3 корови, по 15 курей та гусей.

В сутінках весь шлях до Києва освітлювався величезними вогни-щами із соснових і березових дров, які горіли через кожні 30 метрів. На зупинках на царицю чекали фе-єрверки. Через кожну версту стояв трикутний обеліск із дикого каме-ню, а через кожні 10 – «Катеринина миля» – кругла колона з прикрасою у вигляді восьмикутної капітелі. У нашій місцевості жодного із цих знаків не лишилося. На Дніпрі імпе-ратрицю чекала ціла флотилія суден, найбільшим з яких була галера «Десна».

На все це було виділено 15 мільйонів рублів (дійна корова в той час коштува-ла вісім рублів). Царицю супроводжува-ли 32 вищих сановників імперії. Були й іноземні гості – імператор Австрії, ко-роль Польщі, два європейських принци, австрійський та англійський посли, а та-кож представник Франції граф Луї-Філіп де Сегюр, який і занотував у своєму що-деннику всі подробиці поїздки.

Дорога до Києва вела через Димер-ку, і цариця зупинялася на обід в мо-настирському будинку. Одним із свідків перебування Катерини ІІ в Димерці був місцевий селянин Данило Гарбуза. Мо-настирське обійстя, де зупинялася ца-риця, стояло посеред села, на південно-східному березі озера Міхов.

Царський столовий посуд, яким ко-ристувалася під час обідів Катерина ІІ, залишали потім господарям.

Іноземці про нас

Катерина ІІ

Сторінку підготував Володимир Мельник

Малюнок П’єра де ля Фліза

Вояж по-царськи

Карета Катерини ІІ

5

Статистика, яка, за образним ви-словом літературних класиків, знає все, стверджує: із 100 тисяч жінок, котрі про-живають в індустріально розвинених країнах, від 40 до 50 уражаються раком молочної залози. Як не дивно, але в дер-жавах Африки, Азії, де рівень медичного обслуговування суттєво нижчий, ситуа-ція більш благополучна.

А як із онкозахворюваннями молоч-ної залози на Броварщині? Розповідає онколог Броварської ЦЛ Юрій Іванович Новик.

Чи не вбачаєте в цьому не-гативний вплив оточуючого середовища?

– До цього переліку можна дода-ти й шкідливі звички, особливо серед молодих жінок репродуктивного віку, – паління, вживання алкоголю. Шанс захворіти на рак молочної залози збіль-шується в десятки разів у тих, хто нехтує золотим правилом: не шкодь своєму ор-ганізмові, бо за це він може помститися. Хоча не повинні заспокоюватися й ті, у кого спосіб життя «наближений до здо-рового». Захворювання на рак, у тому числі й молочної залози, багато в чому поки що книга за сімома печатями. Тому раджу всім без винятку жінкам серйозно ставитися до свого здоров’я. Насамперед – хоча б раз на місяць проводити само-огляд молочних залоз.

Хіба нефахівець може роз-гледіти новоутворення в ор-ганізмі?– Ні. Але вузлики, зміна форми гру-

дей, сосків, збільшення лімфовузлів під пахвами повинні насторожити й стати приводом для відвідування фахівця, а робити висновок будуть лікарі. При потребі – на основі комплексного об-стеження: ультразвукової діагностики, дослідження виділень (якщо вони є), а також мамографії. До речі, останню ми призначаємо жінкам, вік яких не менше 35 років. У випадках, коли є сумніви в коректності наших висновків, пацієнтку направляємо до онкодиспансеру облас-ної лікарні чи інституту онкології. Го-ловне в лікуванні – виявити хворобу на початковій стадії. Тоді успіх гарантовано практично на сто відсотків. Але за це по-трібно поборотися. Виявити страшну недугу і вчасно її пролікувати медики можуть лише за активної підтримки жі-нок. Ось головна стратегія боротьби за їхнє життя і здоров’я.

Ваша медична практика триває понад чверть сто-ліття. Мабуть, можете пригадати багато випадків успішної боротьби з цією гріз-ною недугою? А, можливо, й не одну драму?..

– Останні, як правило, пов’язані із затягуванням відвідування лікаря. На запитання: «Чому так пізно прийшли?» отримую відповіді на зразок: «Не болі-ло» чи «Боялася».

На жаль, є недобросовісні людці, котрі намагаються нажитися на людському горі й пропонують «чудодійні» ліки та методики швидкого й повного зцілення.

– Позитивного результату таке ліку-вання не дає, а от затягування часу – ре-альне, і це працює проти хворої. Тому пам’ятайте: ніякі трави чи замовляння на новоутворення не діють, і самі собою вони не проходять. Мені можуть запере-чити: мовляв, є випадки, коли нетради-ційна медицина допомогла. Вона допо-магає тоді, коли ніякого раку молочної залози не було.

Наскільки знаю, медики самі ведуть активний пошук потенційних хворих…

– Цим займаються практично всі лікарі поліклініки, стаціонару. Якщо з медкарти випливає, що відвідувачка не була в оглядовому кабінеті більше, як півроку, її обов’язково туди направлять. У деяких пацієнток це викликає невдо-волення, а то й протест. Але заради збе-реження їхнього здоров’я, а то й життя, ми готові перетерпіти цей дискомфорт. Не пропускаємо й тих, хто зобов’язаний регулярно проходити огляди: працівни-ків шкіл, дитячих дошкільних установ, закладів харчування та переробки про-дуктів. Шкодую за тими часами, коли ор-ганізовувалися масові профогляди без-посередньо на підприємствах, особливо в селах. На жаль, ця програма з кожним роком згортається.

Коли біда все-таки посту-кала в двері, як мають діяти медики, сама хвора?

– Насамперед – не панікувати і з пер-шого ж дня почати лікування. Необхід-но пам’ятати: можливості медицини в подоланні недуги з кожним роком зрос-тають. І ті, кому ми 10-20 років тому не могли допомогти, сьогодні успішно лі-куються і живуть повноцінним життям. Велике значення має психоемоційний стан як самої хворої, так і її оточення. Всі повинні бути налаштовані на пози-тивний результат.

Наостанок хочу звернутися до чоло-віків: хоча рак грудної залози і невласти-вий сильній статі, але на ті ж 100 тисяч населення щороку реєструються 1-2 ви-падки. Тому при вищезазначених озна-ках варто звернутися до фахівця.

Микола Тополюк

Соціум Будьте здорові!

Про жіночі перса

Юрій Новик

«Сьогодні природа хвора людиною», – стверджують учені. Аномальну спеку змінили аномальні зливи. 13-14 серпня випала місячна норма опадів. Тільки за два дні безперервного дощу в Броварах на Пекарні – вулиця Челюскіна, майдан-чик навпроти ринку та частина вулиці Фрунзе – справжнє море: після про-їзду машин навіть видно й чутно при-бій. Таких проблемних місць у Брова-рах набереться з десяток. Всіх їх знають працівники КП «Служби замовника». Під рясний дощ та шквальний вітер 5 машин безперервно відкачували воду з перехресть вулиць Черняховського – Воїнів-інтернаціоналістів; Незалежності – Короленка; вул. М. Лагунової, 13Б; Чер-няховського, 13А; Возз’єднання, 11; Не-залежності, 19А. На допомогу комуналь-никам прийшли й МНС-ники. Та сили людини й природи все одно нерівні, тож частина територій залишалася підтопле-ною і в наступні дні.

Особливо потерпає в «нельотну» по-году стара частина міста. Десятки років проблема підтоплення тут – одна з най-болючіших, адже місце, де зародилися Бровари, стоїть на озерах, і ґрунтові води

розташовані надто високо. В останні роки це питання постало особливо го-стро: поступова забудова землі створила перешкоди природному відтоку води, що стало додатковою причиною піднят-тя рівня ґрунтових вод та концентрації вологи в найбільш низьких місцях. Щоб уникнути підтоплення, люди піднімають новобудови на своєрідні насипи. Ті ж будинки, що було зведено раніше, після чергових опадів практично потопають. У деяких жителів Пекарні дві пари гу-мового взуття: одна – до колін, на «зви-чайні» дощі, інша – як у мисливців – на затяжні та раптову відлигу. Хоча це при-ватний сектор і землі під город вистачає, але картоплю саджати ніхто не наважу-ється. Все одно згниє, – кажуть люди.

– З приводу відкачування води до ко-мунальників ми не зверталися – і без нас у них роботи вистачає, – каже подруж-жя Гороховських, жителі вулиці Фрунзе. – Воду з городу відкачуємо самостійно: весною два місяці мотор не затихав, і ось тепер теж, з першого дня затяжних дощів. Правда, назвати його городом важко: лише кущі троянд вирощуємо,

та й ті – ближче до хати. З нашої ділянки на Пекарні починається перше болото, у сусідів – друге. Був у нас водовідвід 20 років тому, який перекачував стоки з цих боліт в одне спільне до залізничної колії.

Але тепер на місці того болота – ново-будови, тому трубу, що проходить під трасою, комунальники перекрили, та й самі жителі допомогли засипати різними відходами. Тож вода після найменшо-го дощу так і стоїть на наших обійстях. Щоб якось врятуватися від цілковитого потопу, відкачуємо її на вулицю Фрунзе.

– А жителям вулиці Філатова й відка-чувати нема куди, так і живуть на воді, як у Венеції, – каже Наталія Миколаївна, сусідка по нещастю. – На вулицях Челюс-кіна і Фрунзе водовідведення зроблене ще за часів мера Антоненка… Цієї весни, слава Богу, Челюскіна і Фрунзе заасфаль-тували. Тільки про тротуари не подбали. А всі наші прохання почистити дощову каналізацію відскакують від керівництва міста, як горох від стінки. Зараз Пекарня, ніби помийна яма, а ми в цих стоках зму-шені «варитися».

– Дощоприймальні колодязі чистимо регулярно, – кажуть у цеху благоустрою КП «Служба замовника». – Дуже важ-ливо, щоб вони завжди знаходилися в належному стані: були незамуленими і могли приймати воду. Це необхідно для продовження життя доріг. Та люди самі

забивають ці колодязі. Чого тільки звід-ти не витягуємо!

Усі 174 дощові каналізації, які знахо-дяться на території міста, комунальники рятують перевіреним методом – за до-помогою вил, лопат та рук. Щоб дістати трубу з-під мулу, працівникам цеху благо-устрою доводиться копати яму глибиною в чоловічий зріст. Тому лопати використову-ють спеціальні, висотою понад 2 метри, та ще й специфічно зігнуті. Взагалі, копітка це робота, кажуть чоловіки. Адже тільки з одного колодязя добувають близько тон-ни землі. За день встигають прочистити до 4-5-ти. А ще ж – потрібно пролити во-дою. Щовесни та щоосені працівники цеху благоустрою проводять планову чистку цих водоприймальних споруд по вулиці Гагаріна, Незалежності, Короленка, Черня-ховського, Олімпійській та по вулиці Ки-ївській аж до Пекарні. А що ж на Пекарні? Воду відкачували й відкачують узимку під час відлиг, навесні, влітку і восени. А з роз-ширенням вулиці Київської обіцяли зро-бити й належне водовідведення. Та коли це буде і чи буде взагалі? Можливо, швидше збудувати ковчег, як зробив це Ной?

Нагадаємо, за прогнозами синоп-тиків дощова погода протримається на Київщині приблизно до 18 серпня, після чого знову повернеться тепло і сонце.

Соломія Мальована

Рятуйся, хто може!

Потоп на розі вулиць Черняховського – Воїнів-інтернаціоналістів

8

Те, чого боя-лася прогресивна українська громад-ськість, сталося. Президент підписав сумновідомий За-кон України «Про основи державної мовної політики».

Володимир Лит-вин, хоч і клявся не підписувати його,

навіть пробував піти з верховнорадів-ського олімпу, та підписав. Своя сорочка виявилася ближчою до тіла.

Особливо брутальним виглядає під-писання цього закону наступного дня після зустрічі Президента з представ-никами інтелігенції України. Соромно згадувати телевізійні бліц-інтерв’ю Іва-на Драча та Миколи Жулинського про ділову атмосферу зустрічі й розуміння Президентом проблем української мови. Обіцяне створення ефемерної комісії з питань розвитку української мови – це обіцянка-цяцянка (а дурневі радість). Підписання закону відразу після цієї зу-стрічі – плювок в обличчя України. Укра-їнцям кинуто виклик.

Не забарилися й наслідки. Антиукра-їнська братія в Одесі й у Криму поспішає узаконити російську мову як регіональ-ну. І це лише початок. Гадаю, і найбуй-ніша уява не здатна змалювати того, що насувається на Україну.

Скільки б не казав тепер В. Ф. Януко-вич, що закон не догма й до нього можна внести зміни, маховик запущено. Він уже шматує наш національний дух, нашу Бо-гом дану сутність – українську мову.

Переживемо й цей мовний гено-цид. Пригадаймо Соломонову мудрість: «І це мине». Отже, українцям своє роби-ти. Окрім іншого, дбаймо про рідну мову. Наш час настане.

Останніми роками часто неправиль-но вживають слово власний: універси-тет має власну стратегію розвитку, депутат висловив власну думку тощо. Власний означає належний комусь на правах власності. Отже, правильно ска-зати: я маю власне житло, це моя влас-на книжка, але: університет має свою стратегію розвитку, депутат висловив особисту думку. Якщо речі перебувають у користуванні лише певної особи, тоді також уживають слово особисті: це мої особисті речі (предмети гігієни, одяг тощо).

Свою особисту думку висловлювала Марія Овдієнко

«Коли і ким у к л а д а є т ь с я шлюбний до-говір?» – запи-тує жителька смт Велика Ди-мерка Марина Литвиненко.

– Шлюбний договір може бути укладено особами, які

подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям під час перебування у шлюбних відносинах. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності в день реєстрації шлюбу. Шлюбний договір, укладений подружжям, набирає чинності в день його нотаріального посвідчення.

В якій формі й на який строк може укладатися шлюбний договір?

– Шлюбний договір укладається в письмовій формі й нотаріально посвід-чується. У ньому може бути встанов-лено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків; встановлена чинність дого-вору або окремих його умов і піс-ля припинення шлюбу.

Чи можна змінювати шлюб-ний договір під час його дії?

Його може бути змінено подруж-жям. Угода про зміну шлюбного дого-вору нотаріально посвідчується. На вимогу одного з подружжя шлюб-ний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають інтереси особи, інтер-еси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина.

Чи можлива одностороння відмо-ва від шлюбного договору або його

розірвання за ініціативою одного з подружжя?

– Одностороння відмова від шлюб-ного договору не допуска-ється.

Від шлюбного дого-вору має право

відмовитися подружжя. За вибором подружжя права та обов’язки, вста-новлені шлюбним договором, припи-няються з моменту його укладання або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.

Який порядок розірвання шлюб-ного договору чи визнання його не-дійсним?

– На вимогу одного з подруж-жя шлюбний договір може

бути розірвано за рішенням суду з підстав, що мають істот-

не значення, зокрема в разі неможливості його виконан-

ня. Шлюбний договір на ви-могу одного з подружжя або

іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнано недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним ко-

дексом України.

4-річна Христинка і 6-річна Наталя потрапили в дитячий будинок «Надія» (с. Мокрець) кілька тижнів тому. Се-стрички ще до кінця не усвідомлюють, де вони. Їхні дитячі оченятка все ви-глядають на інтернатському подвір’ї свою бабусю, яка вже ніколи за ними не прийде. Вони плекають надію, що мама скоро влаштується на роботу й забере їх додому. Але мама не поспішає.

– Дівчатка потрапили до нас із Бро-варської центральної лікарні, куди їх привезла соціальна служба їхнього села, – розповідає директор дитячого будинку Олена Мирна. – Вони жили з бабусею, та, на жаль, старенька померла, а мати не має змоги опікуватися дітьми.

– Христинко, тобі подобається тут? – запитую в старшої дівчинки.

– Так, – невпевнено, ховаючи оченят-ка, відповідає дівча. – Тут дуже смачно годують… А я скоро в школу піду! – піс-ля невеликої паузи змінює тему Хрис-тинка.

– Ти хочеш до школи?– Дуже хочу. Там будуть вчити писати

і читати, – захоплено говорить дівчинка.– А ти ще не йдеш до школи? – цікав-

люся в меншої сестрички.– Ні, Наталка ще маленька, – відпо-

відає за неї сестра.– Більшість дітей тут тимчасово, – го-

ворить Олена Миколаївна. – У них є рід-ні, але на даний час з різних причин вони не можуть виховувати своїх чад. Тому цим займаємося ми.

… На території Броварського району лише один дитячий будинок – у Мокреці. Його було створено в 2000 році. До цього спонукала велика кількість дітей вулиці та сімей, що перебували в складних жит-тєвих обставинах. За словами начальни-ка служби у справах дітей Броварської

РДА Оксани Довгодько, сьогодні в Бро-варському районі, окрім дитячого бу-динку, діє 5 будинків сімейного типу, в яких виховується 26 діток, та ще 5 таких будинків є в Броварах.

– За останні 3 роки кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківсько-го піклування, значно зменшилася, і це тішить, – розповідає Оксана Тарасівна. – Наприклад, у 2010 році на вихованні

в «Надії» було 25 дітей, в 2011-му – 20, а сьогодні – 15 (будинок роз-рахований на 48 осіб). Від початку року було вси-новлено 3 дітей – що теж дуже важливо.

Мокрецький дитячий будинок на Броварщині – «останній із мо-гікан»: держава все більше уваги приділяє будин-кам сімейного

типу. З 2006 року відбуваються зміни в законодавстві, затверджуються нові нормативні акти, які підтримують сімей-ні форми виховання. Сьогодні в одному будинку сімейного типу може жити до 10 вихованців. Як стверджу-ють фахівці, в таких будин-ків є перева-ги: найперша – діти зроста-ють практично в домашніх умовах. Вони отримують хоч не рідну, але СІМ’Ю, тому в таких дітей у ма йбу тньом у більше шансів адаптуватися в суспільстві.

Багато чого довелося по-бачити стінам «Надії»: сльози та біль розлуки малюків із рідними; небажання дітей прожива-ти в дитбудинку; втіху від спортивних та творчих перемог; неймовірну, таку жадану радість, що нарешті ПРИЇХА-ЛИ рідні чи прийомні батьки. У дитбу-динок потрапляють не тільки різні за

віком та соціальним статусом діти. Ін-коли ті, які за трагічних обставин зали-шилися сиротами. Найчастіше – діти, чиї батьки зловживають алкоголем чи наркотиками. Є й ті, котрі вже мають проблеми із законом.

– Шкода, що не всіх вдалося пере-виховати та передати в прийомні сім’ї, – із сумом зізнається директор дитбу-динку. – Був у нас хлопчик із неблаго-получної сім’ї, – продовжує розпові-дати Олена Миколаївна, – якого через непосидючий характер ніхто не хотів взяти під опіку в Україні. Але знайшла-ся іноземна родина. Зараз він прожи-ває в Америці, успішно займається рес-лінгом і неохоче згадує своє минуле. До речі, на одного з наших вихованців піс-ля повернення з відпочинку з Іспанії очікує приємна новина. Незважаючи на те, що середній вік усиновлюваних дітей 4-6 років, Ромчику пощастило: знайшлися люди, які хочуть назвати 13-річного підлітка своїм сином.

Від того, що кількість дітей у дитбу-динку в порівнянні з минулим роком зменшилася на 5, потреби в спонсор-ській допомозі не зникли. Щоб зро-бити повноцінний ремонт приміщен-ня, бюджетних коштів не вистачає, на кажучи вже про те, щоб добудувати пральню чи облаштувати спортзал, – ділиться завідувачка.

P. S. Коли я вже виходила за терито-рію дитбудинку, мене наздогнав 5-річ-ний Дмитрик. Оченятами, повними сліз, він благально дивився на мене:

– Передайте моїй мамі, що я її чекаю.

Олександра Мамчур

Соціум

Останній із могікан

Дмитрик, Христинка та Наталя

Вихованці «Надії» з директоркою закладу Оленою Мирною

Консультує юрист Ольга Гагаріна

На сторожі української мови

9

Народные депутаты так и норовят сделать нашу жизнь лучше и веселей. Один из них, Руслан Зозуля, совладелец предприятий по выпуску медтехники и одноразовых шприцев, внес законо-проект о правилах содержания собак «потенциально опасных пород». Если он будет принят, то хозяевам восточ-ноевропейских овчарок, доберманов, ротвейлеров и пр. не позавидуешь. За своих питомцев они единовременно заплатят как минимум 200 грн. А воз-можно, и еще больше!

Потенциально опасные животные

В начале июля в Броварах немецкая овчарка бегала по улице без поводка и намордника. Очень злая и очень голодная собака настолько, види-мо, возжелала человеческой крови и мяса, что набросилась на семидесяти-трехлетнюю пенсионерку и укусила ее. Преступный замысел животного пресекла милиция. Она оперативно прибыла на место преступления, а потерпевшая показала: «напала не-ожиданно», «все происходило очень быстро», «чуть ли не вся жизнь про-мелькнула перед глазами»…

– Сколько всего покусали людей в Броварах? – переспрашивает меня врач городской СЭС. – Официальная цифра заведомо не точна. Граждане не обращаются за помощью, если травма легкая, а собака – домашняя. Хозяину животного не нужен скан-дал, а потерпевшего больше интере-сует возмещение ущерба…

Что ж, обратимся к более досто-верной статистике.

Например, в 2010 г. в Киеве было укушено почти 4 500 человек, из них 1 684 – домашними собаками, 809 – домашними котами, 2007 – дикими или бродячими животными.

Кто, кого и при каких обстоятель-ствах кусал? В Украине нет достоверных данных.

Тогда посмотрим, как обстоят дела в цивилизованном мире.

В Голландии 31% жертв были укушены собственными, 45% – знакомыми соба-ками, живущими по соседству, и только 24% – бродячими псами. Непосредствен-но предшествовали укусу: игра, растас-кивание дерущихся, помощь раненой или больной собаке или разговор с хозя-ином животного в агрессивной манере. При этом 68% укусивших собак не про-шли элементарный курс дрессировки на послушание.

В Канаде в 71,2% случаев собака знала укушенного человека, а в 25,7% они жили в одном доме. Непосредственно укусу предшествовали неосторожные дей-ствия человека, как то: угроза, попытка отобрать пищу или игрушку, и только в 28,8% случаев потерпевшие не имели с собакой никакого непосредственного контакта (гуляли, ехали на велосипеде). При этом 89% укусивших собак не про-шли элементарный курс дрессировки на послушание.

Почему они нас кусают

Зачем человеку вообще нужна соба-ка? В первую очередь, чтобы охранять. Это был главный мотив для прируче-ния нашими предками когда-то диких

животных. Это была основная причина выведения специальных пород собак, которых сегодня называют «потенци-ально опасными». Это и сегодня первая необходимость для граждан Украины – защитить свой дом, свою семью и себя!

От кого? В 2010-2011 гг. в Украи-не количество краж выросло на 6,9%, вымогательств – на 16%, убийств – на 8,2%... Вот поэтому люди и заводят «дру-га», желательно большого и злобного, чья главная задача – служить и защищать. Но лишь ничтожное меньшинство хозяев понимает, что собака – это не только жи-вотное, но еще инструмент или оружие.

Мастифы, ротвейлеры, доги, доберманы, овчарки, шарпеи – у них на генетическом уровне закреплены качества агрессии и большой мускульной силы.

То же относится, например, к питбу-лям и бульдогам, которые были выведены исключительно для притравливания зверя. Но в этих породах изначально закреплялась доброжелательность к людям – даже в самых стрессовых ситу-ациях собака не должна была агрессив-но реагировать на человека. Отбор был настолько жестким, что если питбуль осмеливался зарычать или огрызнуться, его безжалостно уничтожали…

А теперь представьте себе, что щенок ластится ко всем прохожим, спокойно относится к незнакомцам, но всячески раздражает этим своих хозяев. Они-то считают малыша «боевым» псом и за из-лишнюю доверчивость бьют и ругают, т. е. дрессируют, но весьма своеобразно. Щен-ка заставляют делать то, для чего он про-сто непригоден: натравливают не на зверя, а на другую собаку или даже на человека.

– Последствия такого обучения, – объясняют эксперты-кинологи, – не проходят бесследно. Собака не сразу по-нимает, чего от нее хотят. Она становит-ся нервной, реагирует излишне возбуж-денно и часто ошибается в ситуациях, когда следует, а когда не следует напа-дать. Поэтому неправильно воспитан-ное животное агрессивно реагирует на попытку отобрать у него еду или игруш-ку; преувеличивает угрозу, если человек замахивается на него рукой; обороняет-

ся от ребенка, который, играя, пытается занять его место на коврике или в буд-ке… Собака просто защищает себя и свою территорию. А как она может это сделать? Только укусить!

– Тогда получается…– Да, во всех без исключения случаях,

когда человека укусило не бешеное жи-вотное, в той или иной мере, прямо или косвенно, с прямым умыслом или не-преднамеренно, но виноват он сам!

Кто виноват и что делать?

Интеллект человека во много раз превышает умственные способнос-ти животного. Никто это опровергать

не будет? Также никто не будет возражать против необходи-мости обучения любого ребенка навыкам жизни среди других лю-дей, т. е. в обществе. Нет?

Тогда почему подавляющее большинство владельцев собак полагает, что нет необходимости и своих питомцев чему-то учить? Хотя бы для того, чтобы потом не удивляться, если «друг человека» внезапно и по якобы совершенно непонятной причине покусал ре-бенка или загрыз соседа…

Увы, оказывается щенка выдрессировать много проще, чем убедить совершеннолетнего гражданина выполнять правила общежития и требования закона!

Это давно поняли и во всем мире. Поэтому в цивилизованных странах ответственность безответственных владельцев собак было решено пере-ложить на страховые компании.

Логика была пример-но такой. Пес определенной породы, способный причинить существенный вред своему вла-дельцу или случайному про-хожему, приравнивается, как и

автомобиль, к «предмету повышенной опасности». И поэтому подлежит строго-му учету – каждому животному выдается «техпаспорт» с указанием даты рождения, породы, клички, особых примет, адреса проживания и ФИО владельца. Тогда, по аналогии с полисом о страховании граж-данской ответственности владельцев автомобилей, можно будет страховать и ответственность владельца собаки. А для того, чтобы ее хозяин не смог уклониться от возмещения ущерба, такой «техпас-порт» должен быть… Каким?

Евростраховка для собаки

Пока в Европе идентификация живот-ного осуществляется при помощи под-кожного введения устройства размером с рисовое зерно. Это происходит почти без-болезненно, «чип» покрыт инертным ма-териалом, не вызывает никаких побочных эффектов, имеет уникальный номер и остается вместе с собакой в течение всей ее жизни. Информация с него считывается

бесконтактно специальным сканером, примерно так, как кассир в магазине узна-ет цену товара и пробивает чек.

Все просто. Но все ли понятно? Каковы последствия?

В Великобритании, например, «тех-паспорта» имеют более 70 000 собак, и, соответственно, примерно столько же их владельцев отвечают своими кошелька-ми за любой причиненный их воспитан-никами ущерб. В Австрии регистрация собак завершилась год назад…

А в Праге, например, бездомных псов вообще нет!

– Откуда? – рассказывает знакомый заробитчанин, недавно вернувшийся из Чехии. – У моего нанимателя есть овчар-ка, «чипованная». Владелец платит стра-ховку, примерно $80 в год. Если хозяин прошел специальные курсы обучения, а животина – курсы дрессировки, по-лис стоит дешевле. Если псина сбежала или потерялась, ее поймают и отправят в приют – в городской, полицейский или частный. Затраты на содержание покрываются за счет страховки. Если владелец отказывается забрать собаку, то ее за счет страховки снова дрессиру-ет кинолог, ей делают все прививки, а потом бесплатно отдают в другие руки. Новый хозяин 2 года не платит ничего…

Собачья жизнь «по-украински»

Законопроект депутата Зозули пред-усматривает признание в Украине «по-тенциально опасными» сорок пород собак. Такие животные подлежат реги-страции и должны быть застрахованы. Выгуливать этих псов может быть позво-лено только гражданам старше 18-ти лет, а содержать – только лицам, прошедшим специальные курсы. Кроме того, «потен-циально опасным» хозяевам понадобит-ся справка об отсутствии у них алкоголь-ной или наркотической зависимости и о психическом здоровье.

Вроде бы все правильно? Если люди не желают или не умеют воспитывать собак, то давайте будем дрессировать людей!

Но есть в законопроекте некоторые сомнительные места. Его автор ссылается на рекомендации «Модельного закона «Об обращении с животными», при-нятого Межпарламентской ассамблеей стран СНГ в далеком 2007 г. Почему пан Зозуля только спустя пять лет озаботил-ся «потенциально опасной» проблемой? Только потому, что европейская прак-тика показала выгодность производства «чипов», оборудования для их вживле-ния и для считывания информации?

Не спорю, предприятия, к которым Зо-зуля имел или имеет отношение, вполне могут производить эти изделия. Поэтому, наверное, в законопроекте и написано, что его введение в действие «не потребует дополнительных затрат государственного и местного бюджетов»?

Но тогда как быть с обязательными «местами для выгула собак», которые «размещаются и оборудуются по реше-нию местных органов исполнительной власти»? Где вы их видели, эти «места»? Чем они оборудованы?

И, наконец, в законопроекте ничего не говорится о том, как и за счет какой «страховки» решить главные в Украине собачьи проблемы – проблемы бездом-ности и бесприютности?

Ведь собака бывает кусачей только от жизни собачьей!

Александр Матюшенко

Соціум

Техпаспорт для собаки

А собака знает, что она не кусается?..Приходить в общественные места (и в магазины тоже) с собакой потенциально опасных пород без намордника – в Броварах обычная практика

фот

о И

рины

Ющ

енко

10

Уявіть: гості з Гомеля, Кам’янця-Подільського, Полтави, Херсона, Києва, Чернігова добиралися не одну годину, випили не один літр води, познайомили-ся в дорозі не з однією людиною, але все ж приїхали, щоб «підірвати» бобровиць-кий кінотеатр «Прогрес» та розпалити серця багатьох присутніх.

Головними на цьому святі молодос-ті були Павло Плотник та його не менш талановита сестра Світлана. Не давала сумувати енергійна ведуча Оля Кучер з Броварів. Привертали увагу благодійні скриньки: за підтримки бобровицького Центру соціальних служб організатори збирали кошти на лікування хворих ді-тей, цього дня – хлопчика з Бобровиці

Антона Лесенка. Хоча це й маленька часточка, але щира допомога. Також було виставлено на продаж ручні роботи з глини та соло-ного тіста.

А тепер про музику. Кип’ятили і без цього гарячу кров «Тераріум» із Бобровиці, «Вирій» та «Global» – Ніжи-на, «Як воно є» – Кам’янець-Подільського, «New Alive» та «Grand» – Прилук, «7 Day» – Полтави, «DASH», «DSPLY», «KALIKAband» Києва, «Дзя-ди» – Гомеля, «Папірус» – Чер-нігова, «Maria Brown» – Хер-сона, «Wondermiles» – Калити

(Броварського р-ну) та супервідривний «Dj Psy Face» з гаряченною сумішшю дапстепу й драму. До речі, «Global» та «Wondermiles» вже не вперше стояли на бобровицькій сцені. Останній гурт роз-важав усіх і після концерту на афтепаті.

Як і передбачалося, було багато якіс-ної музики (ніщо так не радує, як профе-сійне звучання). Один учасник так захо-

пився грою, що звалився прямо на сцені, але й після цього не випустив гітари з рук і продовжував грати.

Музиканти дякували за доброзич-ливу, дружню обстановку, яка панувала два, а для декого й три дні.

– Прийом був дійсно теплим. Хіба не це головне? Поки рок-метал живе в неве-ликих містах, він буде жити й у великих,

– сказав на прощання вокаліст із білоруського гурту «Дзяди».

Після закінчення концерту всі музиканти та гості свята пе-реїхали в наметове містечко на околицю Бобровиці. А там – гі-тари, танцювальні й фаєр-шоу, смачнючий куліш від козаків та «хацяйки», позитивні емоції, море посмішок, купа знайомств. Дивлячись на це все, можна без сумнівів сказати – величезна родина. З нетерпінням чекаємо на «Гарячу кров 2013».

Татка Бусло

Життя молодої броварчанки Інни Музиченко, як і більшості її одноліт-ків, починалося без єдиної хмаринки на небосхилі. Але важка недуга позба-вила дівчинку слуху та обмежила рух-ливість. Глава сім’ї злякався труднощів і залишив молоду дружину та хвору доньку. Людмила Борисівна навідріз відмовилася віддавати Інночку в спе-ціалізований інтернат. Порадившись із педагогами, повела доньку в перший клас ЗОШ №1. Потрібно мати вели-ку силу волі та безмежну материнську любов, щоб упродовж 10 років кілька разів на день бувати в навчальному за-кладі: відводити та забирати доньку, радитися з учителями, як виконувати домашні завдання. Іноді, особливо в молодших класах, доводилося долати конфліктні ситуації.

– Я безмежно вдячна вчителям, ко-трі приділяли Інні більше уваги, багато працювали з нею, щоб донька закінчила школу із золотою медаллю, – з хвилю-ванням розповідає Людмила Борисівна. – Отримані знання дозволили без про-блем вступити й успішно закінчити пре-стижний інститут (нині це Київський національний університет архітектури й будівництва) за спеціальністю «дизай-

нер інтер’єру». Під час вступного кон-курсу Інна вразила членів приймальної комісії своїми роботами в жанрі декора-тивно-прикладного мистецтва, а також оригінальними писанками. Додам, що донька зробила художнє оформлення поетичних збірок члена літературно-

мистецького об’єднання «Криниця» Ген-надія Іванюка «Переулки моей души» та «Любви приятнейшие муки».

– Окрім ґрунтовних знань, для всту-пу та навчання в інституті необхідно було пройти конкурс малюнка, – при-єднується до розмови Інна. – Пройшла його без особливих проблем: у мене були здібності до малювання, які я розвива-ла впродовж багатьох років. Відсутність слуху, неможливість брати участь у рух-ливих іграх обмежували спілкування, а вільний час необхідно було заповнюва-ти. Тому займалася ще й ліпленням, ви-шивкою, в’язанням, виготовленням ви-робів із різноманітних матеріалів. Окрім задоволення, це дало змогу відновити моторику пальців.

Людмила Борисівна всі 6 років на-вчання Інни старанно виїздила до вузу.

Оскільки уміння дівчини читати по губах було недостатньо для навчання, – запису-вала лекції, допомагала доньці працювати в бібліотеці. Терпіння і труд допомогли здобути професію. Сьогодні Інна Петрівна – один із кращих викладачів образотвор-чого мистецтва Броварської школи мис-тецтв. Підтвердженням цьому є численні перемоги її вихованців у різноманітних конкурсах, участь у престижних вистав-

ках та безпроблемний вступ і навчання бро-варських випускників у вітчизняних і за-рубіжних вузах. І тут своє плече підставляє Людмила Борисівна, котра обіймає поса-ду асистента вчителя. Навчальний процес не обмежується ча-сом, який визначаєть-ся програмою. Своїх підопічних Інна на-вчає і за допомогою Інтернету, відповіда-ючи на їхні запитан-ня та спілкуючись із ними поза заняттями. За таку самовідданість

її люблять діти, поважають батьки. Ясна річ, Інна продовжує «дружити»

з мольбертом.– Я лівша, але не вважаю це недоліком.

Це велика перевага, адже творю свої ро-боти рукою, ближчою до серця. Саме це й допомагає бачити світ багатогранно.

Палітра

Ми завжди приходимо першими

Картини рукою, яка ближче до серця

Відлік сучасної історії Броварів роз-почався майже шість десятиліть тому. Завдяки вигідному географічному роз-ташуванню, розвиненій транспортній інфраструктурі Радою Міністрів СРСР було прийнято рішення про створен-ня в невеликому пристоличному місті

промислового вузла із супутньою інф-раструктурою: житловими будинками, школами, садочками….

– До реалізації цього амбітного про-екту був причетний і колектив комбіна-ту «Київоблпромбуд», який я тривалий час очолював, – розповідає будівельник з майже 60-річним стажем, керівник ГО броварських ветеранів-будівельників Бо-рис Різничок. – На майбутньому будівель-ному майданчику, де мали розташуватися корпуси підприємств-гігантів, колосили-ся пшеничні поля радгоспу «Красилів-ський». Я гордий, що був причетний до величної справи формування сучасного архітектурного обличчя Броварів.

До розмови приєднується ще один будівельник, Почесний громадянин міс-та Геннадій Макаренко.

– Із чужого досвіду важко зрозумі-ти, яка це складна справа – спорудити навіть невеликий будинок, не кажучи вже про значний промисловий об’єкт

чи багатоповерхову будівлю: доводиться працювати під відкритим небом у мороз і спеку, часто-густо вахтовим методом, жити у вагончиках, адже ми завжди при-ходимо першими. Словом, умови роботи – «фронтові». Та саме вони й здружують. І ця дружба триває десятки років.

– Будівельниками працювало й пра-цює багато жінок. І не лише в управ-лінській ланці, а й безпосередньо на об’єктах, – ділиться своїми враженнями Алла Кривошлик. – Бригади штукатурів, наприклад, чи не повністю складають-ся із жінок. Як ніхто інший, я розуміла складність роботи свого чоловіка, бо й сама працювала поряд із ним. Тому ми й підтримували одне одного….

– На зустрічі ми беремо фотографії, пригадуємо, якими були в молодості, по-минаємо тих, хто вже покинув цей світ, – долучається до розмови ветеран-буді-вельник Микола Роман. – Дуже вдячні покійному фотографові Олексію Мільку, котрий упродовж багатьох років вів фо-толітопис будівельної галузі Броварщи-ни.

Хотілося б, щоб нинішнє й наступ-ні покоління шанували труд зодчих, які створили сучасні Бровари.

Підготував Микола Тополюк

Інна Музиченко

На зустрічі ми беремо фотографії, пригадуємо, якими були в молодості...

«Гаряча кров 2012»28 та 29 липня в Бобровиці, що на Чернігівщині, відбувся 5-й Між-

народний рок-фестиваль «Гаряча кров 2012». Фест об’єднав не тільки українські серця, а й гостей із Білорусі.

Хлопці з Чернігова – гурт «Папірус» + Паша Плотник

Серед представників різноманітних професій Броварщини поки що лише будівельники об’єдналися в громадську організацію ветеранів, де надають один одному моральну підтримку. Раз чи дві-чі на рік оголошується загальний збір. Цьогоріч він відбувся напе-редодні Дня будівельника.

11– Ти пахнеш Літками! – протягнув

здивовано чоловік і обережно погладив моє волосся.

– Що? Чим пахну? – перепитую оше-лешено.

– Ну… Коли ти приїжджаєш від ма-тері, ти привозиш усі ці незрозумілі сіль-ські запахи… Я не можу пояснити…

– Хата? Город?– Не знаю… Все разом і ще щось

таке…Дитяче чи що…У нас із ним було різне дитинство.

Богдан виріс у Києві, але канікули про-водив на берегах Південного Бугу, в ба-бусі. А я з села, здається, й не виїжджа-ла ніколи. Навіть навчаючись у столиці,

щоранку розтрушувала сон в автобусі, який увечері привозив мене додому. У Літках кажуть «додимку» – це лагід-ний варіант місцевого «икання». Взагалі – грубувата говірка, ніде правди діти, і ніяких тобі сантиментів.

– Я не кричу – то в мене така говора! – пам’ятаю, пояснювала баба сусідці через паркан.

– Гурки вибрала, кияхи зварила. А стири онино обсипала після дощу, так ловкі які! – голосно розказувала баба далі, демонструючи своє нехитре хазяйство. Огірки, кукурудзу й айстри – ті самі, які «ловкі», тобто красиві, у нас називали не дуже поетично. Проте й город, і садок-па-лісадник завжди тримали в порядку.

Чим це все пахло? Навесні шаленів бузок, влітку під саму хату підступали чорнобривці з м’ятою, а восени у вікна стукала кислюча антонівка, яка, влежав-шись на підвіконні, йшла в компоти й

пироги. Ще була дивна смакинка – пе-черінчики (не знаю, може, цю смішну назву вживали тільки в нашій сім’ї?). Квадратні коржики з ніжною скоринкою випікалися виключно в печі, і магазинне печиво, навіть з начинкою, не витриму-вало конкуренції. А вареники з вишня-ми! Мабуть, це про літківські вареники Стельмах писав, що «одного вистачить на молотника»… Так, вони у нас чималі, на соді зроблені. А налисники в сметанці – це ж взагалі пісня! О ні, Богдане, хоч ти це й куштував, все одно не знаєш, чим пахнуть Літки… І я не знаю, я лиш по-вертаю калейдоскоп пам’яті – і він вихо-плює найяскравіші моменти.

Запах отави й свіжого, з-під корівки, молочка, лісові суниці (ліс же поруч) і річкові карасики. Травневий післягро-зовий озон, який можна пити, як доро-гий коктейль, і пахощі новорічної сосни. Ялинок у нас не було ніколи, а от сосон-ки тягали потихеньку з ближнього лісу. Гріх, звичайно ж, рубати живе дерево, та хто ж його рахував при такому багатстві.

Ще наросте – ду-мав кожен.

Димок осін-нього вогнища на городі. Шашлики – сучасна мода, а тоді була хіба що печена в попелі картопля…

А про Десну ж я не сказала! Це окрема тема. Річку колишню й теперішню по-рівнювати не можна. Зараз Десна – в першу чергу «місце від-починку для при-їжджих», а коли ми були малими,

вона здавалася справді Зачарованою. Як принцеса з казки. І ми розгадували її таємниці щодня, на пляжному пісочку й дикому березі, серед верболозів і во-дяних лілій. Пам’ятаю, на Той Берег нас перевозив пором. А там, на озерах, крім риби водилися й русалки…

Ех, Богданчику, хто ж нас тепер пере-везе в дитинство? Наступного разу на-збираю тобі у волоссі ще трошки літків-ських запахів. А ще краще – візьму тебе з собою. Поїдеш?

Людмила Богданова

Відома англійська балерина минулого століття Марго Фонтейн свого часу промі-няла великосвітський Лондон на малесень-ку ферму в мальовничому тихоокеансько-му куточку Панами. Непередбачуваний і скандальний росій-ський актор Петро Мамонов отямився від пекла Москви, лише оселившись у старенькій хаті на околиці забутого Бо-гом села. Дружина і муза Сальвадора Далі Гала останні 10 років свого життя провела в провінції Пуболь. Таких прикладів мож-на навести безліч. Не намагаючись стати в один ряд із великими людьми, все ж нава-жуся на деякі пара-лелі. Ми з чоловіком – кияни, обоє – твор-чі люди, все життя – у вирі подій великого міста. Що не день – стрес чи маячня. І як на дверях метро – «ви-ходу немає». Але ми його знайшли – село! Можливо, це і є головне призначення сіль-ської місцевості – повертати людину самій собі. Адже тільки тут ми почали по-новому сприймати захід і схід сонця, чути плескіт деснянської хвилі й недільні церковні дзво-ни, купатися в запашній розкоші луків, ди-хати свіжим лісовим повітрям, смакувати чистими плодами землі, спілкуватися зі щирими, добрими людьми. Все це є в Рож-нах – нашій другій маленькій Батьківщині. І хоча село не найбільше на Броварщині, в ньому закладено величезний потенціал. Можливо, не сільськогосподарський і не промисловий, а потенціал екологічної ніші для стомленої душі, яка прагне життя. Бу-дівельна й туристична привабливість Рож-нів просто вражає – нові будинки ростуть, як гриби, а берег Десни щорічно атакують тисячі відпочиваючих! І це не дивно, адже Десна – можливо, остання екологічно чиста водна артерія в нездоровому організмі на-шої держави. Шкода лише, що деякі турис-ти поводяться, перепрошую, як свині, пе-ретворюючи райські кущі придеснянських берегів на суцільне сміттєзвалище. Тут є над чим попрацювати й громадськості, й керівництву району.

Розвивається село і в індустріальному напрямку – є власний цех із виготовлення будівельних матеріалів, пилорама, відкрито два чудових будівельних та сучасні про-дуктові магазини, модернізовано сільраду,

поштове відділення та клуб. Є й догляну-тий меморіал загиблим у війні воїнам-од-носельцям. Під час Вітчизняної війни село було вщент спалене фашистами, а сьогод-нішні Рожни – у повному розквіті. А якщо згадати давнішу історію, коли рожнівські землі належали Києво-Печерській лаврі, то село й досі перебуває під покровом бла-годатних сил. Дітки щорічно заповнюють класи місцевої школи, а вчителям, медикам, завклубом та дільничному міліціонерові надано безкоштовне житло в новозбудова-ному будинку. В історичному місці відбудо-вано й красуню-церкву. Своїм бізнесом мій чоловік, селекціонер-цитрусовод Анатолій Патій, і я – журналіст, художник-флорист Тетяна Бердник, не залишилися осторонь цих перетворень. Ми збудували енерго-зберігаючу теплицю-термос, де вирощуємо тропічні плодові культури, маємо галерею флористичних картин. Звідусіль до Рожнів їдуть на екскурсії, щоб подивитися на диво – лимонні, апельсинові та бананові дерева в Україні. Тут знято десятки телевізійних сюжетів, про нас написано сотні публіка-цій, ми беремо участь в усіх громадських заходах села і району – і всюди з гордістю заявляємо: «Ми живемо в селі Рожни!».

Щаслива мешканка РожнівТетяна Бердник

Конкурсні роботи

П’ятниця... Сутеніє… А я їду додо-му. Сонце давно вклалося спати, зву-ки великого міста залишилися позаду. Спочатку непомітно, а далі все чіткіше видно табличку з вицвілими від часу буквами: «Світильня».

Оце моє село. Може, не таке велике, як Димерка, не таке пишне, як Требухів, але МОЄ. У нас є свої ейфелеві вежі й свої маріанські западини. Не такі відомі й не такі глибокі. Зате СВОЇ.

У нас є чим пишатися! Гора – світиль-нянська назва земляного насипу, який ще з діда-прадіда височить біля Трубежа. О-о-о! Трубіж! У нас ще й річка є. Наша. Саме в ній купаються СВОЇ спекотними днями… І корови, й люди… Хто прийде. Куди ж подітися в спеку, коли часу нема

за роботою їхати далі? Всім же треба «аш два о».

Є березовий гай і хвой-ний ліс. Правда, ліс сусід-ський, кулаженський, але ми все одно вважаємо його своїм. Тут мешкають НАШІ вовки й ведмеді. Але їх там ніхто досі так і не зустрів. Та треба ж чимось лякати при-їжджих!

Отак і з’являються страшнючі розповіді пере-ляканих «очевидців» про сто вовків і чупакабру – жахли-вого монстра, що навідуєть-ся в наші краї й залякує ні в чому не винних світиль-

нянців. А далі підключається якась мила бабусечка – і... пішли селом чутки, що десь у Миколи курку з’їли, а в Люби у кролів щось кров випило, ще й у рядо-чок поскладало. Вже й богатир місцевий

з’явився, який одним хуком зліва відру-бав тварюці голову й тим самим вряту-вав світ від напасті.

Якщо вам захотілося побачити ще якісь визначні місця – будь ласка! Бар,

клуб (колись то була стай-ня), ще один бар і п’ять магазинів. Ось і вся інфра-структура. Що ж поробиш: люди виїжджають, а нові не поспішають приїзди-ти. Стереотипи на зразок: «Село – не люди!» перема-гають. І тут не допоможуть навіть здоровий глузд і ба-жання жити «Без ГМО». На жаль…

Та все одно ти любиш це село і мимоволі посміха-єшся, коли бачиш біленьку табличку з отим трохи ви-цвілим: «Світильня»…

Василь Сойда

Мої Літки

Рожни – спокій душі

Додому…

Світильнянські красуні Карінка, Христина і Марина на місточку над річкою Трубіж

Тетяна Бердник та Анатолій Патій у своєму диво-саду в Рожнах

Літківські світанки

фот

о: Kam

il Otocki

На ХХХ літніх Олімпійських іграх збірна України посіла 14 загальноко-мандне місце, маючи в своєму активі 6 золотих, 5 срібних і 9 бронзових меда-лей. На жаль, спортсмени із Броварів і району нагородами похвалитися не можуть. Двоє наших земляків – Вік-тор Кузнецов, який виступав у секторі стрибків у довжину, та Наталія Пигида, яка брала участь у бігу на 400 метрів та естафеті 4 по 400 в складі збірної Укра-їни, вже засвітилися в найважливіших стартах спортивного чотириріччя. У атлетів достатньо досвіду, тож на вдалі

виступи розраховували й вони самі, і спортивні фахівці. 4 роки тому в Пекіні Віктор потрапив до фіналу зі стрибків, де зумів завоювати почесне 8-ме місце. Тому цього разу спортсмен розрахову-вав на кращий результат, адже в цьому сезоні в його активі були стрибки на 8.10 метрів. Та в кваліфікації Кузнецов зупи-

нився на позначці 7.50 метрів. Як вияви-лося, продемонструвати все краще, на що був здатен атлет, завадила минуло-річна травма – тріщина в нозі.

Наталія Пигида – досвідчена легко-атлетка, яка спеціалізується в бігу на ко-роткі дистанції. Цього разу вона долала «довгий» спринт – дистанцію 400 метрів та естафету. В 2009 році виконком ФЛАУ (Української федерації легкої атлетики) прийняв рішення про її дискваліфікацію: Наталію звинувачували у вживанні за-боронених препаратів. Після дворічної перерви Пигида прагнула реабілітува-

тися. В індивідуальних виступах спортсменка зупинилася у півфі-налі. Кращими були результати в естафетному бігу 4 по 400 метрів. Український квартет зупинився за крок від медалей, показавши четвертий результат і встановив-ши національний рекорд 3:23,57 секунди.

Реальні шанси на «бронзу» мала багатоборка Людмила Йосипенко. Спортсменка була третьою перед остан-нім видом змагань – бігом на 800 метрів. Та після 800-метрівки її обійшла німкеня Лілі Шварцкопф. Після фінішу представ-ницю Німеччини дискваліфікували: вона заступила на чужу доріжку, що забороне-но правилами. Тож «бронза» перейшла до

Людмили Йосипенко. Німці подали про-тест, який задовольнили. Як результат – Україна залишилася без нагороди. Про-тест України відхилили. Так що українка

залишилася лише четвертою.П’ята в підсумковому протоколі й

друга серед європейок – з таким резуль-татом українка Тетяна Гамера-Шмирко, яка представляла Броварський район, перетнула фінішну лінію в олімпійсько-му марафоні-2012. Та висока позиція спортсменку не задовольнила. Тетяна намагалася поліпшити свій же рекорд (2:24.46 години) і домоглася цього. Як ре-зультат – 2:24.32. Представники Бровар-ського краю гідно боролися за перемогу, але Фортуна була не на їхньому боці.

Місяць команди району відпочива-ли та грали лише товариські матчі. І ось 11-го серпня іграми в першій лізі чемпі-онат було продовжено. В групі А трійка лідерів здобула чергові перемоги. Бро-варський «Беркут» обіграв аутсайдера групи ФК «Патріот» (в/ч Семиполки) – 5:3. Команда з Плоского не залишила шансів гоголівському «Атлетику» – 1:4. ФК «Красилівка» на власному полі в на-пруженому матчі переміг ФК «Димерка» – 2:1 (7-ма поспіль перемога Красилівки в чемпіонаті). Ще в одному матчі «Дими-трово» з рахунком 2:0 сенсаційно пере-могло ФК «Факел» (Княжичі).

В групі Б першої поразки в чемпіо-наті зазнав ФК «Гоголів». Кривдником лідера став ФК «Олімпік» (Красилівка) – 2:0 (один із двох голів на рахунку Ро-

мана Чуняка – лідера бомбар-дирської гонки в першій лізі). Миром 1:1 закінчилася гра між ФК «Полісся» (Тарасівка) та ФК «Світильня». Ще в двох матчах арбітр зафіксував рахунок 1:3. Так «Бобрик» і «Заворичі» на власному полі поступилися від-повідно ФК «Сокіл» (Шевчен-кове) та «Зазим`я».

12-го серпня відбулися мат-чі 12-го туру у вищій лізі. ФК «Десна» (Погреби) не залишив шансів броварському «Тита-ну» – 4:0 (перший тайм закін-чився нічиєю 0:0). ФК «Колос» (Димерка) 6 разів засмутив воротаря Калити, у відповідь отримавши лише 2 голи; у під-

сумку – 6:2. Цілих 10-ть (!) голів поба-чили глядачі в Семиполках: місцевий ФК «Оврут» розгромив гостей з Кали-нівки – 9:1. В Требухові зустрілися дві

команди, які захищають честь на-шого району в обласних змаганнях: місцевий «Фаворит» був сильнішим за «Бровари-Молоко» – 4:1. «При-стань» (Богданівка) поступилася ФК «Локомотив» – 2:4. Безнадійний аутсайдер Рудня програла вже 12-й матч поспіль. Цього разу руднянців засмутив «Трубіж» (Заворичі) – 1:6.

На засіданні Федерації футболу Броварського району було прийня-то рішення в матчі 8-го туру між «Колосом» та «Молоком», який за-кінчився нічиєю 1:1, зарахувати тех-нічну поразку броварчанам. При-чиною цього рішення став вихід на поле в складі «Молока» дискваліфі-кованого гравця.

Сергій Стасюк

Ось і закінчилися XXX літні Олім-пійські ігри в Лондоні. Тисячі спорт-сменів із 204 країн світу змагалися в 26 видах спорту й 39 спортивних дис-циплінах. Представники 79 країн під-німалися на п’єдестали пошани. В під-сумку найбільше нагород отримали американці – 46 золотих, 29 срібних і 29 бронзових. Китай другий – (38-27-22). Спортсмени із Великобританії також не розчарували своїх уболі-вальників – стали третіми: (29-17-19). На 4-му місці – наші сусіди із Росії, в активі яких 24 золотих, 25 срібних і 33 бронзових нагороди.

Українці цього разу не виправдали сподівань і стали лише 14-ми. Нагада-ємо, 4 роки тому на іграх у Пекіні наша збірна була 11-ю, зібравши рекордну кількість нагород – 27: 7 золотих, 5 сріб-них і 15 бронзових. Цього року доробок наших земляків скромніший – всього 20 медалей. Останнє, 6-те «золото» ви-боров боксер Василь Ломаченко в ка-тегорії до 60 кілограмів, який впевнено виграв у корейця Хан Сунчоля.

На цих Олімпійських іграх саме українські боксери стали кращими. Вони завоювали 2 «золота» (Василь Ломаченко – категорія до 60 кг і Олек-сандр Усик – до 91 кг), одне «срібло» (Денис Беринчик – до 64 кг), 2 «брон-зи» (Тарас Шелестюк – до 69 кг та Олек-сандр Гвоздик – до 81 кг). Наші хлопці повністю виправдали покладені на них сподівання. Їх підтримали майстри академічного веслування та греблі на байдарках і каное, легкої атлети-ки, стрільби, важкої атлетики. Можна було й краще, але всі ми здогадуємося про стан баз підготовки українських спортсменів. Головне тепер – зробити належні висновки, адже розпочина-ється новий олімпійський цикл, а за два роки – зимові Ігри в Сочі.

12 Спорт

Броварщина без медалей

Футбол повертається!

Людмила Йосипенко

Інна Осипенко-Радомська

Боксер Василь Ломаченко приніс Україні одну із 6-ти золотих медалей

Невдала атака гоголівців

Розпочато матчі другого колаПісля майже двомісячної перерви по-

новлено матчі чемпіонату Київської об-ласті в першій лізі з футболу. В I групі ви-ступають два представники Броварщини – ФК «Бровари» та ФК «Фаворит» (село Требухів). Після закінчення першо-го кола турнірну таблицю очолю-вали «Фаворит» і «Бориспіль», які мали в своєму активі по 16 очок. Третє місце з 13-ма очками посідали «Бровари». На стадіоні «Спартак» броварчани приймали «Дружбу» із Березані, яка займала передостаннє, сьоме місце. Під час канікул у складі броварського клубу сталися певні зміни: з’явився новий спонсор, Бро-варський алюмінієвий завод, який ставить перед колективом завдання виходу до вищого дивізіону.

З перших хвилин господарі розпочали атаки на ворота гостей. Щоправда, спо-чатку вони не мали необхідної гостроти і закінчувалися поблизу штрафного май-данчика березанців. На 17-й хвилині від-бувся навіс на воротарську «Дружби», де

першими на добиванні були футболісти із Броварів. 1:0, вони повели в рахунку. Спроби обох команд змінити результат до кінця першої 45-хвилинки були мар-ними. У другому таймі господарі трохи

втомилися, і майстри шкіряного м’яча із Березані перехопили ініціативу. Вони мали кілька реальних нагод для того, щоб зрівняти рахунок. Але надійно зі-грали воротар ФК «Бровари» та захист, а коли не забиваєш ти, забивають тобі.

Так було і цього разу, коли на 55-й хви-лині перевага броварчан становила вже два м’ячі – 2:0. Курйозним був третій гол господарів, коли після дальнього удару м’яч спочатку потрапив у ліву штангу,

потім – у праву й перетнув лінію воріт. У підсумку розгром «Друж-би» – 4:0. Запам’яталися витівки броварських фанатів, які під завісу запалили фаєри, що ледь не при-звело до зупинки матчу. На щастя, судді не звернули уваги на це хулі-ганство, і матч продовжився.

Дуже нервовим виявилася гра в Требухові, де місцевий «Фаворит» приймав «Баришівку». В ролі пе-реслідувачів були господарі, яким весь час доводилося відіграватися. Першими відкрили рахунок бари-

шівці, а требухівці його зрівняли. І так майже весь час. Тільки завдяки бажанню перемогти «Фаворит» закінчує гру з ра-хунком 4:3 і утримує лідерство в чемпі-онській гонці.

Підготував Володимир Тищенко

Прощавай, Олімпіадо!

ФК «Бровари» (блакитна форма) - ФК «Дружба» (Березань)

ЗагадкиВ нас гуляє біля

тину,Має носик-на-

мистину.Схожий він на

будячок.Це колючий…

Вона живе в болоті,Зелена, як трава,І цілий день нам

чутиЗ болота «ква-ква-

ква».

Я вночі дзижчу на вухо,

Та не джміль я і не муха.

Непомітно вас я – кусь

Й крові вашої нап’юсь.

В и р і ж т е та надішліть чи принесіть в редакцію 10 логотипів дитячого ку-

точка «Гойдалка» (з одного номера чи

кількох) і отримайте в подарунок від

«Старого центру» футболку, а також

різні потрібні дрібнички.

13

ОВЕН (21.03 – 20.04). Зва-живши всі «за» і «проти», ви зможете прийняти потрібне рішення в будь-якій ситуації. Можливо, вам знадобиться порада друга.

ТІЛЕЦЬ (21.04 – 21.05). Вам необхідно навчитися за різних обставин говорити «ні». «Так» відповідайте лише собі та близьким. До речі, ви заслуговуєте на відпочинок.

БЛИЗНЮКИ (22.05 – 21.06). Нама-гайтеся не втратити те, що є для вас особливо дорогим. Ваші стосунки з близькою людиною можуть набути серйозного ха-рактеру.

РАК (22.06 – 23.07). Сентиментальним і вразли-вим Ракам зараз, як ніколи, потрібна підтримка та увага близьких. Найближчі ви-хідні присвятіть активному відпочинкові.

ЛЕВ (24.07 – 23.08). Ко-ристуйтеся моментом – цьо-го тижня вам будуть раді всюди: на роботі, вдома, у спілкуванні з друзями. Непо-розуміння з коханими будуть подолані.

ДІВА(24.08 – 23.09). Усі позитивні шанси, які

надавалися вам у попередні тижні, мають бути викорис-тані. Це займе якусь частку вашого часу і сил. Але результат вартий того!

ТЕРЕЗИ (24.09 – 23.10). Ваша чарівливість стане в пригоді під час вирішення складних виробничих та особистих питань. Можли-во, на вас чекає романтична зустріч із ко-ханою людиною.

СКОРПІОН (24.10 – 22.11). Часто жорсткі до оточуючих, Скорпіони нині потребують їхньої уваги. Зу-мійте використати свою залізну волю на власну користь.

СТРІЛЕЦЬ (23.11 – 21.12). Намагайтеся бути щирими у спілкуванні з колегами та друзями. А кохану людину по-трібно вберегти від так званої «правди життя».

КОЗЕРІГ (22.12 – 20.01). Звичайно Козероги в бага-тьох ситуаціях керуються розумом. Цього ж тижня вір-те своєму серцю, якщо воно пропонує вам нове захоплення.

ВОДОЛІЙ (21.01 – 19.02). Цього тиж-ня не залишайтеся наодинці з собою. З професійними проблемами ви легко впора-єтеся. Вечори ж розділіть із близькою людиною.

РИБИ (20.02 – 20.03). Ваші цікаві ідеї на роботі, сюрпризи для близьких, по-зитивне вирішення фінан-сових питань принесуть вам дивіденди. Творчих Риб увесь цей період не полиша-тиме натхнення.

Про все потроху

Гороскоп на 20-26 серпня

2012 року

Радився із зірками Петро Савенок

Прогноз погоди по Броварщині

(20-26 серпня)

Україна сміється

20 серпня – ніч +17+20, день +24+28.

21 серпня – ніч +15+19, день +25+29, мінлива хмарність.

22 серпня – ніч +17+21, день +25+29, можливий дощ.

23 серпня – ніч +16+20, день +24+28, можливий дощ.

24 серпня – ніч +13+17, день +23+27, сонячно.

25 серпня – ніч +14+18, день +24+28, сонячно.

26 серпня – ніч +14+18, день +21+25, сонячно.

– Лікарю, моя дружина постійно кашляє. Які тільки пігулки не прийма-ли, кашель не проходить.

– А травичку пробували?– Пробували. Кашляє й хихотить...

– Тату, чому ти думаєш, що коли я була на дні народження, то обов’язково пила?

– Я мама...

Погана звичка вставати вранці і йти на роботу вбиває не гірше, ніж сигарети й го-рілка, а задоволення не приносить узагалі...

А кабачкова ікра, до речі, – це мільйони ненароджених кабачат.

Подорожник, зібраний біля Чор-нобиля, лікує відкриті переломи.

Читав, що людина за все своє жит-тя проводить близько чотирьох років у туалеті. Я більше: у мене вай-фай.

Щоб поєдналися дві долі

Дитячий куточок

Увага!

конкурсДорогі читачі! Дитячий куточок

«Гойдалка» започатковано на допомогу батькам. Тут ви знайдете матеріали, які розважать вашу малечу, розширять її світогляд та допоможуть у пізнанні сві-ту прекрасного.

Від серця до серця

Підготувала Соломія Мальована

Батькам допитливих дітей

Чому молоко біле?Не тіль-

ки люди годують но-вонародже-них дітей м о л о к о м . На земній кулі існу-ють понад 6000 інших ссавців, які вигодовують дитинчат так само. Окрім відомих нам корів і кіз, мо-локо яких із задоволенням вживають і люди, ще є коні, верблюди, кішки, кити, зайці, їжа-ки й багато інших тварин. Їхнє молоко різне за смаком, жирністю та складом речовин, які до нього входять. Але у всіх воно біле. Білий колір додає цілющій рідині молочний білок. Найбільше білка в молоці у кролиць (15%), тому кроляче молоко найбіліше. У молоці ки-тів білка 12%, а у північних оленів – 10%.

Ч-1. 65-річний пенсіонер із Гоголева (80 кг, зріст – 174 см) шукає добру, порядну, працелюбну жінку 45-65 років, яка б не боялася сільської робо-ти та стала надійною помічницею і другом у житті. «Маю власний будинок зі всіма зручностями, 37 соток городу, 2 автомобілі, господарство. Скрізь пораюся і встигаю сам. Палю, спиртним не зловжи-ваю. Донька й син живуть окремо».

Олександр Андрійович. 067-733-25-09.

Ж-1. 27-річна симпатична скромна білявка (75 кг, зріст –168 см) з с. Шевченкове, котра ніколи не була заміжньою, мріє про знайомство з добрим, порядним чоловіком 30-50 років, з яким зів’є гніз-дечко та створить міцну дружну сім’ю, де панува-тимуть любов і взаємоповага. Працює державним службовцем, дуже любить дітей та куховарити.

Тетяна. 097-945 -85 -44

Ж-2. Мені 44 роки, симпатична білявка, вага – 50 кг, зріст – 167 см. Проживаю в Гоголеві у будинку разом із сином. Займаюся домашнім господарством. Була б рада зустрічі з самотнім добрим чоловіком із розумною різни-цею у віці, який не зловживає спиртним та стане для мене надійною опорою, а синові – другом. На переїзд не згодна.

Любов. 067-589-74-09.

Ж-3. Кароока брюнетка 37 років, проживаю з батьками в селі, вдова, маю дитину дошкільного віку. Освіта вища, працюю. Бажаю познайомитися з надій-ним, без шкідливих звичок порядним самотнім чоло-віком 38-50 років, не нижчим 175 см. Легковажних та з місць позбавлення волі прошу не турбувати.

096- 736-23-84

Ч-3. 45-річний холостяк (170 – 90) із 12-річним стажем шукає лагідну, добру жінку 30 – 47 років

нормальної статури для створення сі-мейного гніздечка. «Не палю, спиртним не зловживаю, займаюся спортом, люблю читати. Ношу окуляри, маю вуса. Знак Зодіаку – Овен. На переїзд згоден».

Ігор. 067-407-43-43.

Ж-4. 28-річна білявка (175 – 68), за зна-ком Зодіаку Рак, мріє зустріти симпатичного, не нижчого за 175 см самодостатнього чолові-ка віком 25-35 років. «Проживаю в Броварах, працюю в столиці в банківській сфері. Люди кажуть, добра, спокійна. Вмію робити все, що потрібно вміти гарній дружині та господині. На переїзд згодна».

Оля. 099- 230 -55 – 38. (телефонувати після 20.00)

***

***

Ребуси

14

Хто не любить булочки з маком? Ця смакота знайома всім з дитинства. Пам’ятаю, у нас на городі маку було видимо-невидимо. І не було для нас із сестрою кращої квітки! А одним із най-улюбленіших свят було (і є до сьогодні) Маковія, яке в церковно-му календарі називається днем семи мучеників Ма-ковеїв. Через наркотичні властивості вирощування маку без спеціального до-зволу нині заборонене. Це не означає, що ми не може-мо споживати його в їжу, адже нам потрібно лише макове насіння, яке вільно продається в кожному ма-газині.

Жменя макового на-сіння наситить організм клітковиною, калієм, кальцієм, залізом і магнієм. Крім цього, в насінні містяться вітаміни A, C, D і E. У ньому досить багато білків, вуглеводів, жирів, а також кальцію.

Булочка з маком покращить процес травлення (проте, якщо маку в раціоні занадто багато, це загрожує запорами), вітамін Е має антиоксидантну дію. Не

менш корисною є макова олія, що вва-жається кращою серед рослинних олій. Вона приємна на смак і довго не гіркне.

Традиційно насіння маку використо-вують під час приготування кондитер-ських страв, але в макових зернах можна

навіть панірувати овочі. Інформація для при-

хильників рослинно-го харчування: насіння маку в меленому вигляді може використовувати-ся в якості приправи до різних страв, надаючи їм особливого приємного смаку й аромату. Мак роз-тирають у спеціальному глиняному посуді (макі-трі), завдяки чому він збе-рігає свої природні влас-тивості й запах.

Дуже корисне поєднання маку з ме-дом. Недарма свято Маковея і Медовий Спас приходять одночасно, запрошуючи скуштувати цю смакоту.

У Броварах мак можна придбати на ринках за ціною 8-10 грн. за склянку (200 г). У магазинах та супермаркетах – 10-14 грн. за 200 г (залежно від виробника).

Рідке золото19 серпня усі

православні від-значають свято Пр е о бр аження Господнього, або Яблучний Спас. Цього дня у церк-вах святять яблу-ка, груші, мед і обжинкові вінки, сплетені з колосся

жита та пшениці. …В Ізраїлі була дуже висока гора – Фа-

вор. Одного разу Ісус Христос взяв трьох Своїх учнів: Петра й двох братів – Якова та Іоанна – і повів їх на гору, щоб помоли-тися. Учні дуже стомилися, піднімаючись на вершину. Вони сіли відпочити й задрі-мали, а Ісус Христос почав молитися. Рап-том Його обличчя засяяло, тіло випро-мінювало світло, одяг став білим, як сніг. Під час молитви Він дивовижно змінився (преобразився). Перед Ісусом з’явилися Пророки Мойсей та Ілля і розповіли Йому про майбутні страждання. Голос Божий, що лунав з небес, підтвердив божественне призначення Спасителя. Преображенням на горі Фавор Ісус Христос показав учням Славу Свого Божества, щоб вони під час Його майбутніх страждань і розп’яття не похитнулися у вірі в Єдино-родного Сина Божого...

Ще Спас символізував свято врожаю. У цей день у церкві освячу-вали дари саду, обжинкові він-ки, мед, бджо-лині стільники тощо. Іноді на Спаса несли до церкви також лікарські трави, зокрема, волошки та чорнобривці. З во-лошок опісля робили віночки, які клали в подушку жінці-покійниці. В чорнобрив-цях купали немовлят.

Особливо чекали, коли освятяться яблука, адже до Яблучного Спаса їх не їли. Ця заборона стосувалася переважно жінок, у яких померли діти, і дівчат, що залишилися без матерів. Християни віри-ли, що в цей день Пресвята Діва на тому світі роздає діткам золоті яблука. Діти, матері яких не дотримувалися заборони, не отримують подарунка і сумують, нарі-каючи на свою родину.

Країна рад

Колонка редактора Територія краси

і здоров’яУсе життя залишатися гарною і

молодою хоче кожна жінка. І виявля-ється, це не так вже й складно. Для цього не обов’язково бігти в косме-тичний салон чи купувати безліч дорогих кремів та масок. Потрібно лише користуватися тими дарами, що пропонує нам природа. Одним із них є мед. Медові маски допомо-жуть запобігти зморшкам і очис-тити шкіру обличчя та рук.

Перед використанням будь-якої ме-дової маски шкіру обличчя треба очис-тити. Це можна зробити тоніком, молоч-ком або ж просто вмитися.Маска для сухої і нормальної шкіри

2 ст. л. борошна змішати з 1 збитим білком яйця і додати 1 ч. л. меду. Отрима-ну тістоподібну масу нанести на очищену шкіру обличчя на 10-15 хвилин. Змити водою. Ця маска використовується і з ме-тою профілактики перших зморщок.

Маска для підтримки шкіри обличчя в тонусі

100 г меду змішати із соком 1 лимона. Отри-ману масу нанести тон-ким шаром на шкіру обличчя і залишити на 5-10 хвилин, по-тім змити холод-ною водою.

Маска для блідої та в’янучої шкіри

1 ст. л. меду розтерти в 1 ст. л. тепло-го молока. Маску нанести на обличчя ватним тампоном та тримати її 15-20 хв. Опісля змити теплою водою.

Маска для волосся з ромашкою і медом

30 грамів квітів ромашки подрібнити й залити окропом (100 гр), кип’ятити на водяній бані 15 або 20 хв. Відвар остуди-ти, процідити й додати 1 десертну ложку меду. На вологе й чисте волосся нане-сти на 30 хвилин медовий відвар, потім змити теплою водою. Робити один раз на тиждень.

Маска проти випадіння волоссяРекомен-

дується добре втерти мед у волосся біля коренів, ви-тримати 30 або 60 хв. Зми-ти теплою во-дою.

Салат із яблук із петрушкою і селерою

У кервеля і петрушки відрізати стебла. З яблук ви-далити серцевину і нарізати їх тонкими скибочками. Зміша-ти селеру, яблука, петрушку і кервель, заправити апельси-новим соком, посолити і по-перчити.

Яблука помити, вирізати серцевину – бажано, щоб виріз вийшов у формі воронки. Заповнити виїмку медом і поставити яблука в мікрохвильову піч на найбільшу потужність. Випікати від 5 до 7 хвилин (залежно від потужності СВЧ). Якщо мікрохвильової печі немає, можна спекти в духовці. Тільки не забудьте в цьому випадку підлити на деко кілька ложок води. У духовці готувати 20-30 хвилин.

Моркву й цибулю нарізати скибочками і злегка підсмажити на олії, додати борошно, змішане з гострим перцем, і смажити ще 2 хв. Перекласти в каструлю, залити гарячою во-дою, довести до кипіння, додати нарізані скибочками помідори й свіжі яблука, очищені від шкірки й насіння, і варити 30 хв. Масу протерти через сито, знову довести до кипіння й посо-лити. Можна окремо в підсоленій воді відварити рис і подати його до супу в окремій тарілці.

Яблука, запечені із медом

Суп-пюре з помідорів і яблук

Сторінку підготувала Марія Кондратюк

Інгредієнти: • яблука – 3 шт., • помідори – 4 шт., • морква – 1 шт., • ріпчаста цибуля – 1 головка, • борошно – 1 ст. л., • рослинна олія – 1 ст. л., • рис – 100 г, • вода – 1 л.

Інгредієнти: • яблуко (зе-лене) – 2 шт., • селера – 3 гілочки, • сік апельсиновий – 200 мл, • петрушка – 1 пучок, • кервель – 1 пучок, • сіль, • перець – за смаком.

19 серпня усі православні святкують Преображення Господнє, або, як його ще називають у народі, Яблучний Спас. Тому пропонуємо кілька страв до святкового столу.

Кул і нар і я

Все частіше закінчуються застуда-ми перепади літньої температури. Зга-дайте про мед – «рідке золото» – ліки, створені природою.

Є багато видів меду, і в кожного з них – свої властивості та переваги. Один із найпоширеніших – акацієвий мед. Він належить до кращих сортів. Свіжий, прозорий, він поступово кристалізу-ється дрібнозернистими кристалами, після чого стає білого (молочного) ко-льору. Такий мед застосо-вують для лікування жіночих хвороб, він має гормоноподібні властивості. Корис-ний при безсонні, шлунково-кишкових, жовчних і ниркових за-хворюваннях.

Липовий мед має приємний аромат, солодкий на смак. Відзначається над-звичайними поживними й лікувальни-ми властивостями, жарознижувальною, відхаркувальною, протизапальною дією. Його використовують при жіночих хво-робах, застуді, шлункових проблемах. А ще мед допоможе при лікуванні ангі-

ни, нежитю, ларингіту, бронхіту, трахе-їту, бронхіальної астми, при запаленні кишкового тракту, ниркових і жовчних захворюваннях.

Гречаний мед належить до якісного меду. Його колір темно-коричневий, іноді з фіолетовим відтінком. Має своєрідний

гострий смак і сильний аро-мат та особливі лікувальні

властивості. Кристалізується в однорідну грубозернис-ту масу темно-бурого кольору. Порівняно зі світлими видами меду містить значно більше

білків, мікроелементів і особливо заліза. Реко-мендується при недокрів’ї. У народі кажуть: «Гречаний мед блідолицим корисний».

Луговий мед бджоли добувають із нектару польових квітів. Якщо пере-важає нектар кульбаби, тоді мед жов-тішого кольору. А взагалі він буває від світло-жовтого до темно-бурштинового кольору, має приємний аромат. Його протимікробна дія виявляється до бага-тьох видів мікроорганізмів.

Магія макового зернятка

15

•У Італії ляльок Барбі більше, ніж канадців у Канаді.

•У Англії щорічно викидаються на звалище 12 мільйонів стільникових телефонів і 2 мільйо-ни телевізорів – тих, що відслужили своє.

•У Італії зосереджено 60% всіх культурних цінностей Західної Європи. Будь-яке італійське місто – музей просто неба.

•У 1991 році в Канаді на бетонному поста-менті був встановлений пам’ятник... сокирі. Вага монумента склала 7 тонн.

•На пра-порі Ірану 22 рази повторе-ний напис «Ал-лах Акбар».

•Виверження мексиканського вулкана Паріку-тін продовжувалося 9 років (1943 – 1952 рр.). За цей час конус вулкана піднявся на 2774 метри.

•На центральній площі канадського містечка Глендон висо-чить його офі-ційний символ – вареник за-ввишки 9 метрів і вагою 2700 кг.

•У державі Того (Африка) чоловік, що зро-

бив комплімент жінці, зобов’язаний з нею одру-житися.

•Євро-па – єдина частина світу, де немає пустель.

•До складу Японії входить понад 3900 островів.

•У США 3 міста з назвою «Перу» і 9 «Па-рижів».

•Найхолоднішою столицею світу вважа-ється Улан-Батор (Монголія).

•В озеро Байкал впадає 336 річок, а виті-кає лише одна – Ангара.

•На території Японії 17 діючих вулканів.

Увага!Побачив світ рекламний

будівельний довідник «Все для дому»,

в якому ви знайдете цікаві пропозиції для

будівництва та облаштування свого житла

Мозаїка

Інформаційно-аналітичний тижневик «Старий центр». Виходить щоп’ятниці. Наклад 7000Видавець ТОВ «Комунікаційна група «Контакт»Свідоцтво про державну реєстрацію: серія КІ-№ 1435 Р, від 27.01.2012 р.Адреса редакції: м. Бровари, вул. Рокосовського, 2Зам. № 54/27. Ціна договірна.Передплатний індекс 89964

Шеф-редактор: Олена СлизюкГоловний редактор: Ірина ЮщенкоВерстальник: Антон СтрочкінЛітредактор: Людмила СотникТел. редакції: 7-27-28Відділ реклами: тел. 7-25-01, e-mail: pr-kompania@ukr.netРедакція може не поділяти думку та позицію автора.За точність фактів, викладених в опублікованих

матеріалах, відповідальність несе автор.Листування з читачами тільки на сторінках газети.За зміст та достовірність реклами відповідальність несе рекламодавець.Рукописи не рецензуються і не повертаються.Віддруковано: ПСК газети «Вісті Центральної спілки споживчих товариств України»

Фото тижня

Цікаво знати

Конкурс на кращу розповідь про рідний край

На Броварщині 46 населених пунктів, жителі кожного з яких вважають своє село, селище чи місто найкращим.

Ви любите свою малу Батьківщину і хочете, щоб про неї дізналися всі? Тоді вам до нас! Напишіть прозовий твір (оповідання, новелу чи есе до трьох тисяч знаків), надішліть

його за адресою: м. Бровари, вул. Рокосовського, 2 або на litvinenko@oldcenter.info. Роботи приймаються в друкованому та електронному вигляді з 6 липня по 31 серпня 2012 року.

Кожен учасник гарантовано одержить футболку «Я читаю «Старий центр» та інші ко-рисні дрібнички. Автори найоригінальніших робіт отримають у подарунок доповне-

не видання краєзнавчої книги Володимира Гузія «Золота очеретина» та візьмуть участь у її презентації. (До речі, книга вийде невеликим тиражем і не буде в продажу. ЇЇ розповсюдження здійснюватиметься тільки через бібліотеки).

Вдалого вам старту та успішного фінішу!

Увага!

конкурс

Редакція газети «Старий центр»

запрошує до співпраці розповсюджувачів-

продавців газети тел. 097-627-10-49

Пропоную роботуПотрібен перукар

смт Калинівкав’їзд - вул. Північна, 6-а

тел. 067-580-11-37

Здам в оренду робоче місце майстра манікюру-

педикюру. 80 грн/деньГагаріна, 1А. 067-367-16-81

Работа в Броварах. Требуется расклейщик объявлений – мужчина

от 35 лет! Александр. Телефон: 0971234999

Потрібен охоронець. Вік – до 30 років, зріст – від 170 см, середня чи середньоспеціальна технічна освіта, без судимості, можливість проживання в Києві та області. Військова служба не обов’язкова.

Умови роботи: охорона об’єктів. Заробітна плата від 2000 грн. Зручний графік роботи. Вислуга років – рік за півтора. Безкоштовне медичне обслуговування. Повний соцпакет.

тел. (097) 501-54-64

ПродаєтьсяКоляска дитяча

ROAN світло-коричнева,ідеальний стан, зима-літо,

дешево! 067-369-76-02Велосипед дитячий

3-колісний, від 1-4 роківручка керування,

парасолька від сонця

Продам ГАЗ-53 бортовий, на ходу. Нові КПП, кардан, фередо та ін. комлектуючі до ГАЗ-53.

тел. 093-520-76-05

Продам двигун Д-245, відпрацював 159 мотогодин.098-275-85-08. Ігор

«Запорожець 1962» року, на ходу. Рідні запчастини (все працююче). 098-275-85-08. Ігор

Безкоштовно віддамо відходи пилорами на дрова: дуб, осика, сосна, тополя. 067-922-24-53

Монолітні фундаменти та перекриття, під’їзні дороги, відмостки. 096-29-87-888

Новий пеленатор та круг для купання немовлят, дешево. 067-369-76-02

Причіп легковий ПВ-01Б

б/в, рік випус-ку 2010, тент,

посилена рама, Ірина

067-748-34-84

Нерухомість

Продаю землю 16 соток під забудову, с. Красилівка. Комунікації поруч. Власник 097-494-29-32.

097-277-34-89. Ціна договірна

Продаю земельну ділянку під забудову 25, 8 соток, Калита. Ціна договірна

тел.: 68-4-36; моб.: 097-10-85-831Ніна Тимофіївна

Продам ділянку в Гоголеві 20 соток. Початок села.

Зручний під’їзд. Ціна договірна

тел. 093-520-76-05. Юрій

Здається в оренду перукарня

смт. Калинівкавул. Північна, 6-ател. 067-580-11-37

Продається земельна ділянка під забудову, 18 соток. Електричні лінії поруч, газифікація, зручний під’їзд.

СМТ Калита, по вулиці Гоголя. Ціна договірнател. 067-725-86-32

Продам будинокс. Гоголів, світло, газ,

вода, під’їзд асфальто-вано, поруч магазин

тел. 067-291-51-09

Продам ділянку з недобудованим будинком в Бобровиці, 7 соток. Центр міста, зручний під’їзд.

Газ, вода по вулиці. Літня кухня добудована.Ціна договірна. 067-793-14-15. Інна

Продаю в с. Краси-лівка ділянку під

забудову, 16 соток. Комунікації

поруч. Ціна договірна.097-494-29-32. Ніна

Продаю будинок. 70 м2, газове опалення, є сарай, 2 погреби, свердловина, все

разом - 9 соток. 098-776-32-00. Микола

фот

о: М

арія

Кон

драт

юк

16 Реклама