МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНА ПАРЛАМЕНТСЬКА БІБЛІОТЕКА

УКРАЇНИ

Художня література. Критика.

Літературознавство.(2005)

Рекомендаційний бібліографічний покажчик

Київ 2006

Рекомендаційний бібліографічний щорічник „Художня література. Критика. Літературознавство" містить відомості про художні твори письменників України, української діаспори, а також письменників зарубіжних країн в українських перекладах, що вийшли у 2005 р. Подається інформація про книжки з питань історії, теорії літератури, фольклору. До покажчика включено також літературу, видану в 2004 році, що надійшла до НПБ України із запізненням.

Видання адресовано бібліотечним працівникам, викладачам, аспірантам, студентам, учням середніх навчальних закладів, усім, хто цікавиться новинками художньої літератури.

Автори-укладачі С. М. Остапенко К. М. Сомкіна

Відповідальний редактор В. О. Кононенко

©Національна парламентська бібліотека України, 2006

2

ФОЛЬКЛОР

БІБЛІЙНІ казки: Казки та легенди про святих / Упоряд. Ю. П. Винничук. – Х.: Фоліо, 2005. – 318 с.: іл. – (Б-ка укр. казок).

КАЗКИ і легенди часів Київської та Галицької Русі / Голов. ред. Н. Є. Фоміна. – Х.: Фоліо, 2005. – 381 с.: іл. – (Б-ка укр. казок).

МЕРТВЕ царство: Казки про мерців, упирів, привидів / Голов. ред. Н. Є. Фоміна. – Х.: Фоліо, 2005. – 383 с.: іл. – (Б-ка укр. казок).

РУСАЛЧИН тиждень: Казки про русалок, водяників, болотників, криничників / Голов. ред. Н. Є. Фоміна. – Х.: Фоліо, 2005. – 319 с.: іл. – (Б-ка укр. казок).

ПРАВДА і Кривда: Побутові казки та притчі / Голов. ред. Н. Є. Фоміна. – Х.: Фоліо, 2005. – 413 с.: іл. – (Б-ка укр. казок).

ПРОКЛЯТЕ болото: Казки про відьом і чарівників / Голов. ред. Н. Є. Фоміна. – Х.: Фоліо, 2005. – 317 с.: іл. – (Б-ка укр. казок).

Кожна книжка з серії „Бібліотека українських казок” містить багато цікавого і чарівного, вчить мудрим істинам життя, розповідає про добро і зло...

В представлених збірках „живуть” казкові мешканці українського фольклору.

Відкривши „Мертве царство”, потрапляєш у світ жахливих історій про царя, що був під землею, про царівну-опирицю, про привида і перевертня, про життя і смерть – таке казкове плетиво сюжету і персонажів перехоплює подих.

У збірці „Русалчин тиждень” описані захопливі пригоди про жителів підводного царства: як бабуся болотняка перехитрила, як легінь шукав підземну царівну, як чоловік перебував у морського півня .

„Прокляте болото” повідає історії про відьом і чарівників, які переповідаються із покоління в покоління.

Побутові казки та притчі із книжки „Правда і Кривда” познайомлять читача зі світом веселих, розумних і сміливих героїв, яків вчать робити добро, виступають проти зла і борються за справедливість.

„Біблійні казки” представляють легенди та казки українського народу на біблійні сюжети: про святих та Господа Ісуса Христа і про те, як Він із святим Петром по світу ходили, як цар Соломон правив своєю країною і творив свої закони.

В „Казках і легендах часів Київської та Галицької Русі” читач знайде цікаві історичні відомості, дізнається про тогочасні народні

3

уявлення щодо створення світу, виникнення міст, сіл, річок, відчує чарівну красу і поезію рідної мови.

ГОЛУБЕНКО О. І. Неминуче світло юності: Фольклор. зб. / І.О. Голубенко. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2005. – 218 с.

У зростанні духовності нації, її ментальності важливе значення, на думку М. Драгоманова, має автентичність нашої пісні, першорядність її серед фольклору сусідніх народів, стійкість від „шкідливих впливів”.

Збірник дає нагоду познайомитись з піснями записаними у регіонах Правобережжя, західних областей України і в частині Українського Лівобережжя.

Ця збірка пройнята патріотизмом, кожна пісня про Україну наснажена любов’ю до Вітчизни, людяністю у стосунках між її мешканцями, у піснях засуджується зрада, яничарство, манкурство.

У величезному масиві українських народних пісень виділяється своєю яскравою образністю та задушевними мотивами особистісна лірика. Це родинно-обрядова поезія, соціально-побутові пісні, твори про героїчну звитягу у боротьбі проти іноземних поневолювачів.

Пісенна антологія фольклорної інтимно-особистісної лірики, допоможе відчути багатство і красу мови нашого народу.

ПІСНІ Шевченкового краю (с. Христинівка Черкас. обл.) / Фольклор. записи та упорядкув. В. В. Дубравіна. – Ніжин: Вид-во НДУ ім. М.Гоголя, 2005. – 208 с.

Саме на терені Черкаської землі Тарас Григорович Шевченко увібрав в себе дух народного слова, відчув його колорит й інтонацію, генетично відчув душу української народної пісні, сприйнявши її споконвічні сюжети, мотиви, символіку.

Видання підготовлено за матеріалами двох фольклорних експедицій (1981 та 1982), здійснених студентами та викладачами Ніжинського державного університету ім. М.Гоголя. Пісні записувалися як від жителів с. Христинівки так і навколишніх сіл (Вербоватка, Пеніжкове, Сичівка та ін.).

Твори представлені за такими розділами: „Календарно-обрядові” (колядки, щедрівки, меланки, дитячі колядки та щедрівки, весняні, посівальні, купальські, петрівські та ігрові пісні), „Весільні пісні”, „Колискові пісні”, „Суспільно-побутові”, „Родинно-побутові пісні” (про кохання, жіночу долю), „Сучасні пісні”. Всі пісенні зразки транскриповані упорядником і публікуються в даних варіантах вперше. Подаються відомості про їх виконавців.

ФОЛЬКЛОРНА скарбничка: Прислів’я і приказки. Календарно-обрядові пісні. Дідусеві загадки. Скоромовки. Лічилки. Пестушки,

4

усмішки. Гуртові ігри / Упоряд. Є. Г. Орлова. – Х.: ВАТ „Глобус”, 2005. – 159 с. – Бібліогр.: с. 152.

Ця книжка складає творчий доробок, фольклорну спадщину українського народу, в якій відбивається краса і мудрість української душі, людяність і мужність, працьовитість. Читачі ознайомляться із найкращими зразками різноманітних жанрів українського фольклору. Це прислів’я і приказки, які об’єднані за тематикою і представлені за такими розділами: „Явища природи”, „Рослини”, „Тварини”, „Людина. Суспільство”. У календарно-обрядових піснях перегукуються мотиви язичницької давнини із християнськими обрядами.

Перше річне свято – зустріч весни. Її вітали веснянками, гаївками, петрівками. Жниварська тема розкривається у жниварських піснях. У „Дідусевих загадках” читач знайде велику кількість українських народних загадок, зібраних за такими розділами: „Всесвіт: Явища природи”, „Людина”, „Рослини”, „Тварини”, „Різне”. Завершують збірку ігрові жанри дитячого фольклору: скоромовки, лічилки, пестушки, утішки, гуртові ігри.

ТВОРИ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ

ПРОЗА

КОЦЮБИНСЬКИЙ М. М. Тіні забутих предків: Повісті, оповідання, етюди, нариси, казки / М. М. Коцюбинський; Худож.-оформлювач І. В. Осипов. – Х.: Фоліо, 2005. – 350 с. – (Сер. „Укр. класика”).

Пропоноване видання містить найкращі твори класика української літератури Михайла Михайловича Коцюбинського (1864–1913), одного з найцікавіших майстрів українського слова. Блискучий новеліст, він є одним з новаторів, що створював невеличкі за обсягом, але психологічно напружені твори.

Повість „Тіні забутих предків” була написана внаслідок глибокого захоплення М.Коцюбинського життям карпатських гуцулів, їхніми звичаями й обрядами, оригінальністю мислення і світосприймання. Композиційно повість складається з низки епізодів, що через долю Івана і Марічки передають дух гуцульського життя, органічний зв’язок горян з природою, їхні вірування, звичаї, обряди. Неповторні своєрідності надають творові з тонким художнім смаком використані особливості гуцульської говірки.

ЛЕОНТОВИЧ В. Зібрання творів. У 4 т. Т. 3: Повість. Спогади / В. Леонтович; Упоряд. О. Леонтович. – К.: Сфера, 2005. – 336 с.: портр.

5

До третього тому цього зібрання увійшли твори Володимира Леонтовича (1866-1933), які ще ніколи не друкувалися в Україні. Це автобіографічна повість „Дитячі і юнацькі роки Володі Ганкевича”. Доля цього твору складалася драматично: він створювався вже на вигнанні, даючи можливість хоч у думках знову полинути в дорогі серцю письменника місця, у Лубни, на Полтавщину. Ця повість була видана за океаном у часопису „Україна” (1958). „Спомин утікача” та „Спогади” дають змогу пізнати українських діячів, з якими В.Леонтовича пов’язували родинні зв’язки, життя, ідейні переконання, українська справа.

Вони охоплюють великий проміжок часу, багато подій, в тому числі історичних, учасником і свідком яких був В.Леонтович. У цьому ж томі подається „Автобіографія”, написана В.Леонтовичем на еміграції.

МИРНИЙ П. Хіба ревуть воли, як ясла повні?: Роман з нар. життя / Панас Мирний. – Х.: Фоліо, 2005. – 350 с. – (Сер. „Укр. класика”).

В історію української літератури Панас Мирний (1849–1920) увійшов як майстер психологічної прози. Його славетний роман „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, вперше вийшов друком у Женеві 1880 року. Це був твір з народного життя, в якому, за визнанням І.Франка, змальовано майже столітню історію українського села, розкрито тогочасну дійсність в усіх її складностях і суперечностях. Прагнення глибоко дослідити закономірності народного життя привело Панаса Мирного до жанру великого епічного твору, який давав змогу широко висвітлити соціальні взаємини між людьми, передати нестримний потяг селянства до землі й волі.

В алегоричній назві твору звучала головна ідея: воли – символічний образ уярмленого селянства. За своїм жанром це багатоплановий соціально-психологічний твір, в образі головного героя Чіпки, письменник показав „безталанну дитину свого віку, скаліченого виводка свого побуту, пригніченого усяким панством...”.

АНДРІЯШИК Р. Вибране: Романи / Упоряд. В. Медвідь; Вступ. сл. С. М. Квіта. – К.: Укр. письм., 2004. – 1077 с. – (Сер. „Б-ка Шевченк. ком.”)

Роман Андріяшик (1933–2000) – майстер історичного роману. Він сам писав про це в листі до В’ячеслава Медведя: „Я вмію втікати сам. Та лишень до історії”. Він зображує світ мистецтва, який розуміє в романтичному дусі. Його твір „Люди зі страху” – один із найпомітніших явищ української історичної прози останніх років.

6

Це видання вперше об’єднує твори письменника у власний ідеологічно-психологічний простір. Роман „Сторонець” – один із найвдаліших історичних творів присвячений Юрієві Федьковичу. Про трагедію українського народу Галичини в буремні дні жовтня йде мова у романі „Спадок віків”. Процес еміграції українців становить основу твору „Емігранти”.

Герої його творів долають гірке відчуття несправедливості, пов’язане насамперед із навколишньою реальністю, насправді виходять не так з почуття якогось вищого обов’язку, як з оборони власної гідності.

БІЛОКОПИТОВ М. Без паніки!: Гуморески, фейлетони, афоризми, усмішки, байки / М. Білокопитов: Зібране та перебране. – Запоріжжя: Дніпров. металург, 2004. – 359 с.

Початкові проби пера майбутній запорізький гуморист Микола Білокопитов зробив ще у шкільні роки. Перші вірші опублікував у районній газеті „Червоний промінь”, згодом його твори з’являються в обласній та республіканській періодиці, а потім і за кордоном (Росія, Канада, Австралія). У його доробку такі видання: „Вовча наука” (1991), „Нечиста сила” (1995). За книгу „Міні знову в моді” (1994) удостоєний звання лауреата Всеукраїнської літературної премії ім. Степана Руданського.

До збірки відомого автора ввійшли вибрані твори, написані ним за останні тридцять років. Це віршовані та прозові гуморески, байки, фейлетони, пародії, афоризми, у яких автор виступає у іронічно-гумористичному жанрі з домішкою сатири, своєрідно оцінює життя-буття.

БРИК О. Г. Таємниця амулета: Роман / О. Г. Брик. – Ніжин: Вид-во „Аспект-Поліграф”, 2005. – 303 с.: 1 арк. портр.

Олексій Григорович Брик є автором книг „Диво-жінка”, „Гра в коники”, „Не схили чола”, „Всі хочуть жити”, „Спадкоємиця мудрих”, „І возлюби...”, „Шоколадка”. І от світ побачив новий роман автора – „Таємниця амулета”. Його головний герой – Петро Корнієнко, стає свідком пограбування жінки. Випадково до його рук потрапляє невідомий предмет, який він викидає в дупло старого дерева... З того часу і починаються карколомні пригоди. Міліція і сам Петро прагнуть розкрити серійні вбивства. Гинуть люди, винні і невинні, розплутується клубок злочинів, відкриваючи таємничу систему світу вбивств і крадіжок. Та що за предмет викинув Петро? Ця таємниця стане відомою лише в кінці роману.

ВЕРЕТЕННИКОВ В. Запороги. Дикий табун: Романи / В. Веретенников; Вступ. ст. В. Копачинського. – К.: Академія, 2005. – 567 с.: іл.

7

Віктор Веретенников автор романів останніх років „Втрачений рай”, „Скачки”, „Дикий табун”, „Запороги”, що є дуже близькими між собою за проблематикою, манерою письма та композиційно. У цих романах створена галерея своєрідних двійників – сучасних олігархів і тих, хто їм протистоїть, прислуговує чи стає їх жертвами. Свідомо чи мимоволі наділяє їх портретними характеристиками, особистісними якостями, манерами поведінки, які асоціюються з далеко не останіми людьми в політикумі й бізнесі новітньої України.

В „Запорогах” він підступається також до проблем взаємодії вселюдського, національного й особистісного в історичному вимірі і на історичних паралелях. Та найхарактернішою особливістю роману є те, що його авторові вдалося поєднати в одному творі роман-антологію і роман-антитезу. У ньому струменить справжнє життя, вирують непідробні емоції, які захоплюють, тримають у напрузі, змушують задуматися й переживати.

В „Дикому табуні” автор досліджує виродження враженої синдромом наживи і владолюбства особистості. „Дикий табун” – це прагнення до сокровенних джерел буття. Цей поліфонічний за своєю проблематикою роман певною мірою є втіленням філософських міркувань автора про взаємозв’язки і взаємозалежності у природі і соціальному світі.

ВИННИЧЕНКО В. К. Вибрані твори: Оповідання. Повість. Роман / В. К. Винниченко; Передм. Л. С. Дем’янівської. – К.: Грамота, 2005. – 926 с. : портр.

ВИННИЧЕНКО В. Записки Кирпатого Міфестофеля: Роман / В.Винниченко; Упоряд. І. О. Кошова; Передм. М. Г. Жулинського. – Черкаси: Брама-Україна, 2005. – 264 с.

З кращими творами Володимира Винниченка (1880-1951) знайомлять дані видання.

Коли з’явилася друком перша збірка оповідань Винниченка „Краса і сила” (1906), вражений І.Франко захоплено запитав: „І відкіля ти такий узявся? Серед млявої тонко артистичної та малосилої або ординарно шанобливої та безталанної генерації сучасних українських письменників виринуло щось таке дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а валить валом саме життя, в суміш українське, московське, чисте, як срібло, що не має меж своїй обсервації і границь своїй пластичній творчості”.

Автор з особливою психологічною чутливістю „розгорнув” поле битви добра і зла в людській душі, розкрив темну прірву компромісів Роман „Кирпатий Міфестофель” – ностальгія за справжньою любов’ю, без якої людське життя сіре, тужливе. Перед читачами постає цілком благополучний, самовдоволений, втішений

8

усіма принадами заможного життя Кирпатий Міфестофель. Автором порушені проблеми не підвладні часові. Це питання моралі стосунків в сім’ї, любові, життя та віри, позашлюбних дітей, пошуку сенсу буття.

Цей роман дослідниками різних поколінь визнаний кращим художнім здобутком Володимира Винниченка.

У 1922-1924 рр. автором було створено „Сонячну машину” – перший український утопічний і фантастичний роман, що мав великий, просто-таки небувалий успіх у читача. „Її читають, - М.Зеров, – як ні одну українську книгу, як не читали навіть загальнорекомендованих та обов’язкових Коцюбинського та Нечуя –Левицького...”

ГОНЧАР О. Т. Вибрані твори: У 4 т. – К.: Сакцент Плюс, 2005. –

Т.1. : Тронка; Собор; Кресафт. – 542 с. : фотогр. Т.2.: Циклон; Твоя зоря; Микита Братусь; Далекі вогнища. – 735

с.Т.3.: Прапороносці; Письменницькі роздуми. – 414 с. Олесь Терентійович Гончар (1918-1995) – один із тих

непокірних, які в умовах тоталітарної системи вистояли, зберегли людську гідність, не побоялися заявити про корозію і лицемірство радянського суспільства. Попри певні компроміси з владою, Олесь Гончар не зрадив свого основного художнього кредо – оспівуючи людське в людині, розвивати гуманістичні традиції української літератури.

„Якщо прийдеться видати мої твори (не завжди ж Україна сидітиме без паперу!)то необхідно взяти найновіші видання... Бо лише ці видання заново відредаговані автором, вільні вже від тоталітарного накипу та цензорських втручань. Всі попередні видання були понівечені більшою чи меншою мірою, – режим не допускав вольностей” – Саме так заповів Олесь Терентійович Гончар вчинити з його творами майбутнім видавцям. Виконано... Світ побачив нове чотиритомне видання Гончарових творів. Знову оживають на сторінках герої його романів, знову зачаровує його магічна мова, ніби сам автор промовляє до читача.

ЗАХАРЧЕНКО В. І. Прибутні люди: Роман / В. І. Захарченко. – К.: Акценти, 2004. – 318 с.

Творчий доробок Василя Захарченка, письменника, лауреата Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка добре відомий шанувальникам української літератури. Серед його творів „Співучий корінь”, „Трамвай о шостій вечора”, „Дзвінок на світанні”, „У п’ятницю після обід”, „Лозові кошики”, „Довгі присмерки”.

9

В основі роману „Прибутні люди” постає Україна часів повоєнного голодомору 1946–1947 років, репресій в Галичині, безпаспортного селянства, приреченого на колгоспне рабство.

ЗЕМЛЯК В. С. Лебедина зграя: Романи. Оповідання / В.С.Земляк; Вступ. сл. О. О. Сизоненка. – К.: Україна, 2005. – 718 с.: портр. – (Сер. „Б-ка Шевченк. ком.”)

Василь Земляк (Василь Сидорович Вацик) (1923-1977) увійшов в історію української літератури ХХ ст. як митець унікальний, автор поетично-філософських творів, сповнених любов’ю до рідної землі. Творчість Василя Земляка практично з перших його серйозних кроків у літературі привернула до себе увагу, а після появи «Лебединої зграї» письменник на тривалий час став об'єктом дискусій про українську прозу 70-х років. Та разом із другою книгою («Зелені Млини», 1976) цей твір був відзначений 1978 p. Державною премією України ім. Т. Шевченка.

В центрі Землякової дилогії історія українського Побужжя втілена в “днях і трудах” села Вавілон. Розповідь розпочинається з пореволюційних подій, коли виникали комуни, точилася смертельна “класова” боротьба, і закінчується очищенням краю навесні 1944-го року від фашистських окупантів. Вражає майстерність автора у змалюванні Вавілону і вавілонян, для яких головне – свята любов до рідної землі. Василь Земляк зумів написати роман в рамках химерної прози, в якому поєдналися лірика і гротеск, сатирична фантастика й потужна фольклорно-етнографічна основа.

ІВАНИЧУК Р. І. Мальви; Орда: Романи / Р. І. Іваничук. – Донецьк: Сталкер, 2005. – 445 с. – (Сер. „Україна крізь віки”).

Роман Іваничук – відомий письменник, майстер української історичної прози. За романи „Вода з каменю” та „Четвертий вимір” удостоєний Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка.

В основі історичного роману „Мальви” – події, що відбулися напередодні повстання Богдана Хмельницького при султанському і ханському дворах. Головна героїня твору – полковничиха Марія Самійличиха, полонянка з України. Марія та її діти – двоє синів і донька – потрапили в неволю та не зреклись Батьківщини...

Трагічні часи ХVІІІ століття, пов’язані з руйнуванням славної козацької столиці Батурин є основою твору „Орда”. При гетьманах Д.Многогрішному, І.Самойловичу, І.Мазепі Батурин був столицею України. Та після переходу І.Мазепи на сторону шведського короля Карла ХІІ князь О.Меншиков знищив усе населення Батурина.

Головний герой роману, протоієрей Єпіфаній, улюбленець І.Мазепи. Його очима бачимо палаючий Батурин, Мотрю Кочубеївну. Автор порушує проблему життя і смерті (фізичної і духовної), честі і ганьби.

10

ІВАНЧЕНКО Р. Високе небо любові: Повісті, оповідання, новели / Р. Іванченко. – К.: Укр. Центр. духовн. культури, 2005. – 443 с.

Українська письменниця Раїса Іванченко йде до свого читача з новою книжкою оповідань, повістей та новел „Високе небо любові”. У цих творах відображена епоха повоєнного життя українців, які піднімалися до нових моральних і психологічних висот у розумінні людської гідності, щирості в оцінці особистих взаємин і суспільних явищ.

КОВАЛЬ В. М. Срібні струни / В. М. Коваль. – Чернігів: Чернігів. обереги, 2005. – 463 с.: портр.

Володимир Миколайович Коваль письменник з Дніпропетровська, лауреат Міжнародного конкурсу „Гранослов”, переможець літературного та журналістського обласних конкурсів, автор численних дослідницьких, науково-популярних та журналістських матеріалів, які виходили друком в українській та білоруській періодиці.

Історичний роман „Срібні струни” є новою працею автора. Події твору розгортаються в Україні у другій половині XVIII століття. Головним героєм є сліпий кобзар Орест, що має талант, який здатен творити дійсно євангельські дива.

КОНДРАТЮК А. Хутір: Роман / А.Кондратюк. – Рівне: Волин. обереги, 2005. – 851 с.

Маленька цятка на мапі, дивовижний закуток посеред лісів на теренах Західної України, історія поселення, що постало на очах одного покоління і зникло на очах іншого – це і є роман А.Кондратюка „Хутір”.

Нажаханий кривавими видіннями у передчуттях нових світових звершень пан Вальковський починає продавати землі, а осяяні віковічною мрією селяни кинулись важкими трудами її викуплять. Так і з’явився у поліському закутку хутір.

Роман містить зворушливі драматично-трагічні сторінки з історії повстанського руху на Поліссі. Перед читачем постають колоритні постаті селян зі своїми родинами. Вони любили цю землю, раділи зеленому проростанню кожного зернятка і співові кожної пташечки, і поверненню на весні до своїх гнізд лелек. Живлющі соки землі огортали їхні єства суцільно, немов любов матері.

Події роману проходять крізь серце дитини, що дорослішає. Зі сторінок книги струменить любов до рідної землі, що є одвічним джерелом існування усього сущого на ній, і яку заповідано й нам берегти і любити.

11

Роман „Хутір” – це перша частина задуманої автором дилогії „Між двома берегами”.

КОНОНОВИЧ Л. Тема для медитації: Роман / Л. Кононович. – Л.: Кальварія, 2004. – 272 с.

Леонід Кононович – професійний журналіст, перекладач, письменник, один із найяскравіших майстрів українського пригодницько-детективного жанру, автор кримінальних романів „Я зомбі”, „Довга ніч над Сунжею”, „Кінець світу призначено на завтра”, „Детектив для особливих доручень”, „Кайдани для олігарха”, „Мертва грамота”, „Феміністка”.

„Тема для медитації” – новий роман на сторінках якого непримиримо сперечаються дві моралі ставлення до винуватців історичної трагедії українців.

Історія повернення Юра – це, фактично, містерія його повернення до таємного знання пращурів, яким володіла його бабця; це розповідь про його втечу від історії, в яку його трагічно закинуто долею...

„Це роман про епоху - як, наприклад, "Смерть героя" Річарда Олдінґтона, "Чорний обеліск" Ремарка чи "Ходіння по муках" Алєксєя Толстого. На відміну від нашої доби, оцієї епохи незалежності, радянський період все-таки був цікавіший - там було місце і для героїзму, і для самопожертви, і, звичайно ж, любові...” – так говорить про свій роман сам автор.

СЛАПЧУК В. Д. Дикі квіти: Роман / В. Д. Слапчук. – К.: Факт, 2005. – 293 с. – (Сер. „Exceptis Excipiendis”).

„Дикі квіти” – сімнадцята книга лауреата Шевченківської премії В.Слапчука. Роман тематично схиляється до напрямку так званої “жіночої прози”. Стиль автора вирізняється витонченим психологізмом, м’якою іронією, парадоксальністю, запрошує вас у захопливу подорож світами Чоловіка, Жінки і Дитини.

Це своєрідна пародія на жанр роману, головний герой – чоловік – живе в типовому світі домогосподарки. Він – безробітний, доволі інфантильний і залежний від дружини. І матеріально, і психологічно. Конфуціанські філософські максими, які він постійно цитує, допомагають виправдатися в цій ситуації, але не викликають розуміння у дружини, яка прагне традиційного розподілу обов’язків у сім’ї та зовсім не зацікавлена в збереженні такого стану речей. У стосунки батьків неминуче вплутана і дитина. Тому психологічні нюанси сімейного життя стають предметом роздумів прозаїка, а достатньо легкий стиль написання, знову ж таки, нагадує жіночі романи.

12

СМІЛЯНСЬКИЙ Л. Вибране: Роман. Повість / Л. Смілянський; Упорядкув. В. Л. Смілянської; Передм. Л. М. Новиченка. – К.: Укр. письм., 2005. – 574 с.

Леонід Смілянський (1904–1966) – відомий український письменник знову і знову йде до читача зі своїми творами. Як особистість, як духовна натура, він чи не найбільше з багатьох сучасних йому прозаїків був підготовлений до того, щоб мандрувати ”по орбітах геніїв”.

Пропоноване видання містить найпопулярніші твори письменника, зокрема роман про Шевченка „Поетова молодість”. Це – роки надзвичайно інтенсивного формування і світогляду, і творчої, мистецької індивідуальності поета, роки складання того благородного й світлого людського феномена, який називається особистістю Шевченка. Письменник наповнив твір десятками зустрічей з різноманітними людьми тодішньої України та Росії, людьми народних низів, інтелігентських „верхів”, літературно-мистецьких і громадських взаємозв’язків в північній столиці: Сошенком, Гребінкою, Григоровичем, Брюлловим, Мокрицьким і першим видавцем Мартосом. Петербург, Україна – тут геніальному лірикові всміхається життя. Він закоханий, сповнений великих задумів і творчого завзяття.

У повісті „Софія” зображено складні долі української інтелігентної громади на фронті та в евакуації. На уфімській землі свого часу цей твір було піддано несправедливій критиці як буржуазно-націоналістичну оповідь. Люди в цій повісті, переважно науковці різних фахів, живуть одним – працею на оборону і мрією про повернення в рідні краї. Повість „Софія” зберігає інтерес і для нинішнього читача.

СКУРАТІВСЬКИЙ В. Мамина молитва: Повісті. Новели. Есеї / В. Скуратівський. – Рівне: Волин. обереги, 2004. – 471 с.

Василь Скуратівський – знаний дослідник старовини, невтомний захисник звичаїв, обрядів і традицій українського народу. Набули широкого розголосу зініційовані В.Скуратівським наукові експедиції „Чумацькими шляхами”, за матеріалами яких відзнято чудовий фільм, видано серію народознавчих праць („Посвіт”, „Покуть”, „Святвечір”, „Український рік”, „Дідух”, „Русалії”, „Кухоль меду”, „Берешня”, „Білояр” та ін.). Всі вони розкривають нашу національну духовність.

Сьогодні перед читачами України постає незнайомий В.Скуратівський – автор художньої прози, в якій відтворено нелегке життя селян у довоєнні і перші повоєнні роки. Герої повістей, новел та есеїв – юні вдови, обтяжені дітьми і ті, що не звідали материнства, дівчата-переростки, яким не судилося заміжжя, бо обранці їхні

13

лежать у братських могилах в Європі. Вони рвуть жили на дармових колгоспних роботах, всіма правдами й неправдами заробляють копійку, аби сплатити численні податки, якими немилосердно обкладала держава. Та не тільки щоденними пошуками шматка хліба живуть вони: душа їхня прагне любові, родинного затишку, чим і поспішає скористатись дехто із чоловіків і парубків („Сивояй”, „Жеребець”).

Та загалом жінки цілеспрямовані, сильні особистості: навіть змучені тяжкою підневільною працею, пригнічені злиднями, вони все ж залишаються вільними, зберігають особисту свободу, не стають знаряддям чужої волі („Нечепана дєвка”).

У книзі автор продовжує відстоювати свої принципи автентичності українського національного духу. Його поетика, барвистість мовної поліської говірки, стильові пошуки природно вкладаються у рамки житомирської прозової школи, яка „стала найбільшою літературною лабораторією сучасної української прози.

СТЕБЛИНА М. Райський провулок: Роман / М. Стеблина. – К.: Просвіта, 2005. – 272 с.

У творчому доробку письменника Миколи Стеблини – повісті „Близькі дороги”, „Сибірські зошити”, збірки оповідань „Коли падає листя”, „Сонячна півонія”, „Дороги в літо”, „Де літо зимує”, „Електричка на Ніжин”. Він українською мовою переклав повісті І.Грекової „Кафедра” та „Вдовиний пароплав”. Він – автор сценаріїв документальних фільмів „Григорій Квітка-Основ’яненко” та „Іван Нечуй-Левицький”, нарисів про славних українців: першу жінку-хіміка Віру Євстахівну Богданівську і відомого в світі, славетного орнітолога Миколу Олексійовича Зарудного.

Нині Микола Стеблина йде до читача з новим романом „Райський провулок”, в основі якого – доля сім’ї Костя Тихоновича Гелевері, його батька, репресованого в часи сталінщини, сусідів, знайомих із того куточка міста, який Кость Тихонович називає Жабокряківкою. Це, по-суті, історія деградації особи, яка заради матеріального благополуччя не гребує ніякими засобами, коли навіть рідний син може, ніби без злого умислу дарувати ще живому батькові випадково придбану за безцінь викрадену десь із цвинтаря металеву оградку на його могилу, мовляв „хороше литво”: однаково скоро вона знадобиться...

Проте ніщо не минає безслідно. І діти самого Костя Тихоновича також не вибирають засобів, щоб урвати ласий шмат, загребти побільше, прагнучи пожити „на всю губу”, здатні на будь-які жорстокі вчинки... Доведений до відчаю, він і лишає записку „Будьте ви всі прокляті”.

14

СТЕЛЬМАХ М.П. Вибрані твори / М.П.Стельмах; Передм. М.Ткачук. – К.: Сакцент Плюс, 2005. – 734 с.: фотогр.

Михайло Стельмах – один із найяскравіших знавців багатств української мови та її необмежених зображально-виражальних можливостей. Своїми поезіями, оповіданнями, повістями й романами він підніс рідне слово до високих вершин в українському письменстві ХХ ст. Завдяки цьому митець відбив глибинні площини народного життя, визначальні ознаки української ментальності, змалював типові народні характери. У його художньому світі земля і людина посідають центральне місце. Це та вісь, за словами М.Рильського, навколо якої обертається цикл романів письменника. У цьому світі йде гостра боротьба правди й кривди, утверджується добро й заперечується зло. Стельмахівське осягнення етико-філософської системи народного буття, історії не може не знайти живого відгуку сьогодні в українській суспільній свідомості, для якої самоусвідомлення набуває першочергового значення.

Роман „Правда і кривда” (1961) з’явився в часи хрущовської відлиги. У ньому Стельмах сміливо порушив актуальну проблему буття тодішньої людини й суспільства, засудив фашизм і сталінізм як найбільшу кривду й зло втіленням яких є тоталітаризм, що спотворював правду буття, дух і волю людини.

Також до представленого видання увійшли повісті „Гуси-лебеді летять” та „Щедрий вечір”. Завершують книгу поезії Михайла Стельмаха.

СУХОВЕЦЬКИЙ М. Розиграш: Роман / М. Суховецький. – О.: Астропринт, 2004. – 194 с.

Микола Суховецький – письменник з Хмельниччини, у доробку якого оповідання і повісті: „Три кілометри від станції”, „Хоро”, „З коханих рук”, „Кімната для ігор” і збірки віршів „Зустрічі нашої світло”.

„Розиграш” – перший роман Миколи Суховецького, у якому йдеться про молодь, про настрої в українському суспільстві перед проголошенням Україною державної незалежності.

ТЕРЛЕЦЬКИЙ В. Козак: Людські долі: Повість / В. Терлецький. – Луцьк: Надстир’я, 2005. – 184 с.

„Долі людські, які ж ви примхливі! Якими незнаними шляхами женете ви нас. Знати б тільки куди...” розмірковує автор повісті „Козак” Володимир Терлецький. Його захоплююча, повна несподіваних пригод, оповідь про долю козаків Петра і Гриця, які не за своїм бажанням обійшли планету, щоразу зустрічаючи на своєму шляху нові небезпеки та втрачаючи дорогих побратимів у незвіданих чужинах. Автор повертає читача в далеку минувшину, збагачуючи знаннями про далеку непросту історію України. Наші

15

козаки долали пустелі та безкраї океани, засніжені Кордильєри, тропічні ліси...

ТЮТЮННИК Г. Облога: Вибр. твори / Г. Тютюнник; Передм., упорядкув. та прим. В. Дончика. – 2-ге вид. – К.: Пульсари, 2004. – 834 с. – Бібліогр.: с. 824–828.

Про унікальний і глибокий талант українського письменника Григора Тютюнника (1931–1980) пишуть дослідники літератури, почесне місце відводиться йому в сучасних працях з історії художнього слова, його творчість вивчається в школах і вищих навчальних закладах. У доробку письменника десятки оповідань і новел, п’ять повістей, кілька нарисів, есе, рецензій, спогади „Коріння”, кіносценарій за романом „Вир”.

До книги вибраних творів Григора Тютюнника увійшли оповідання та повісті зі збірок: „Зав’язь” (1966), „Деревій” (1969), „Батьківські пороги” (1972), „Крайнебо” (1975), „Поза збірками”, „Повісті”, „Твори для дітей”, „Нариси. Есе. Статті. Інтерв’ю”, „Додаток”, „Автобіографія. Зі щоденників та записників. Спогади. Листи” (Листування Григорія та Григора Тютюнників).

У своїх творах Григір Тютюнник розкрив прекрасний і неповторний український національний характер. Правдивість зображуваних характерів, художня майстерність у відтворенні людських вчинків, емоцій – це те, чим найбільше приваблює письменник свого читача. Представлено бібліографію творів Григора Тютюнника та літературу про нього.

ФОЛЬВАРОЧНИЙ В. Обірвані струни: Роман / В. Фольварочний. – К.: Фенікс, 2004. – 280 с.

„Обірвані струни” – роман про сучасне столичне життя. Головний герой твору – художник, який все життя малював храми Києва. Автор розмірковує про складні перипетії земних доль, перемоги й поразки, чистоту й підступ, безпорадність і жорстокість. Герої роману мають різні стартові можливості й по-своєму приходять до фінішу. Смерть зрівнює всіх, але пам’ять про людину не залежить від початку і кінця, кожен залишає по собі слід залежно від того, як ішов життєвими стежками...

ЧЕМЕРИС В. В сузір’ї Дракона: Фантаст. повісті та оповідання / В. Чемерис. – Д.: Пороги, 2005. – 545 с.: портр.

Валентин Чемерис – сучасний український письменник, що народився на Полтавщині, працює в різних жанрах, він володар багатьох літературних премій. Розпочавши свій творчий шлях, як сатирик-гуморист, він став автором ряду творів для дітей, історичних романів, серед яких особливою популярністю користується „Ольвія”. Плідно працює письменник і в своєму улюбленому жанрові фантастики й пригод. Свого часу було видано

16

значним тиражем роман В. Чемериса „Приречені на щастя” та повість „Білий король детективу”.

Протягом п’ятнадцяти років в періодиці, колективних збірках, альманахах з’являлися фантастико-пригодницькі твори письменника. Розпорошені по різних виданнях вони вперше виходять під однією назвою у книзі „В сузір’ї Дракона”.

ПОЕЗІЯВЕЛИКА трійця: Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка

/ Пер. груз., упоряд., вступ. тексти Р. Чілачави. – К.: Етнос, 2005. – 333 с.: портр.; іл. – Укр., груз.

„Ця справді Велика трійця вже понад століття ототожнена з неосяжними вершинами української поезії. Творчість цих великих поетів не лише нев’янучий вінець національної літератури, а й вічний символ національного духу. Буду щасливий, якщо грузинський читач завдяки моїм перекладам , яким я щиро віддав багато років свого творчого життя, відчув цей дух, насолодиться його величчю і красою”, – говорить Рауль Чілачава.

Твори великих класиків української літератури Тараса Шевченка, Івана Франка і Лесі Українки об’єднані у прекрасне ілюстроване видання „Велика трійця”. Вірші авторів представлено двома мовами: мовою оригіналу і грузинською, в перекладі відомого українського й грузинського поета Р. Чілачави.

Збірник ілюстровано репродукціями живописних і графічних творів Т.Шевченка, а також автографами окремих творів усіх трьох авторів, фотоматеріалами, що відображають їхній життєвий і творчий шлях.

РУДАНСЬКИЙ С. В. Усі твори в одному томі / С. Руданський; Передм. та уклад. Г. Латника. – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2005. – 520 с. – (Поет. поличка „Перуна”).

Руданський Степан Васильович (1834–1873) – добре знаний український поет. Визначне місце в його літературній спадщині посідають співомовки. Це коротенькі гумористично-сатиричні мініатюри у формі коломийського вірша. У них, за висловом Івана Франка, поет виявив себе найоригінальнішим і найбільш народним. Майбутній поет-романтик, який виростав поміж селянських дітей, з юних літ захопився українським фольклором і вже 1852 р. записав дві книжечки народних пісень, зібраних у Подільській губернії. Саме інтерес до фольклору, не лише українського, письменник зберіг на все життя.

У пропонованій книжці вперше в історії української літератури вміщено творчу спадщину поета, автора слів дивовижної пісні

17

„Повій, вітре, на Вкраїну” та вікопомних приказок-співанок, які йому принесли любов українського народу.

Поезії С.Руданського містять такі розділи: „Пісні”, „Приказки”, „Байки”, „Небилиці, „Співи”, „Чумак”, „Переклади та переспіви”, „Омирова Ільйонянка”. Цікавим доповненням у виданні є „словник” та „додатки”.

УКРАЇНКА Леся. Вірші. Драматичні поеми / Леся Українка; Худож. оформл. І. В. Осипов. – Х.: Фоліо, 2005. – 351 с. – (Сер. „Укр. класика”).

Леся Українка (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач, 1871–1913) – геніальна поетеса і драматург, чиї твори стали класикою української літератури. За словами Михайла Стельмаха, „колискою самобутньої поезії й драматургії Лесі Українки були зелені низинні ліси Волині, розвоєм поезії і драматургії Лесі Українки стала наша планета сподівань, бо до верхів’я людського духу сягнуло нетлінне слово творця!”.

До видання увійшли вибрані вірші („Надія”, „Конвалія, „Сафо”, „Подорож до моря”, „Сім струн”, „Сонети”, „Зоряне небо”, „Мелодії”, „Невольничі пісні”, „Хвилини”, „Осінні співи”, „Весна в Єгипті”, „Триптих”), поеми („Роберт, король шотландський”, „Давня казка”), драматичні твори („Бояриня”, „Лісова пісня”, „Камінний господар”). Поезії Лесі Українки зачаровують поетичністю, багатством тем і мотивів.

ФРАНКО І. Я. Украдене щастя / І. Я. Франко; Худож. оформлювач Б. П. Бублик. – Х.: Фоліо, 2005. – 415 с. – (Сер. „Укр. класика”).

Ще в 1940 р. Микола Бажан образом могутнього дуба, який вкоренився на карпатських узгір’ях і не зламався під ударами стихії, хоч було йому „важко зростати, міцніти й цвісти”, яскраво передав життєвий подвиг великого українського письменника Івана Франка (1856–1916):

Я бачу й дивуюсь. Радіючи, я пізнаюВ нагірному дубі твою незабутню й єдину,Твою міцнотілу, уперту твою,Карпатський поете, ковальський прославлений сину!В його особі щасливо поєдналися великий письменник,

глибокий учений-гуманітарій, активний громадський діяч. Жив і працював в ім’я народу і для народу. До останніх днів вірив у неминучість його національного відродження у створення власної держави.

Творчий доробок письменника в пропонованій книзі представлений не тільки драматичними творами, поемами,

18

повістями, але й ніжними віршами про дружбу, кохання, про вічні проблеми добра і зла.

До книжки увійшли твори, передбачені програмою для середніх загальноосвітніх навчальних закладів – поема „Мойсей”, драма „Украдене щастя”, повість „Перехресні стежки”, а також вірші із збірок „З вершин і низин”, „Зів’яле листя”, „Мій ізмарагд”.

БАЖАН М. П. Вибрані твори: У 2 т. / М. П. Бажан; Редкол.: Д.В. Павличко (голова), Зяблюк М. П. (заст. голови) та ін. – К.: Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 2004. – Т. 2: Переклади / Коментарі та прим. Костенко Н. В., Слободяника А. Я. – 608 с.

Перекладацька спадщина Миколи Бажана охоплює значну кількість різних за жанром і тематикою творів відомих майстрів поетичного слова щонайменше двадцяти країн близького і далекого зарубіжжя.

До другого тому „Вибраних творів” М. Бажана включено поезії, перекладені українським митцем упродовж різних періодів творчої діяльності, опублікованих раніше в періодичній пресі, збірках, антологіях. Читач ознайомиться із перекладацькими досягненнями Миколи Бажана – це поема „Витязь в тигровій шкурі” Шота Руставелі, „Фархад і Шірін” Алішера Навої та ін. Тексти згруповано і розміщено з урахуванням належності авторів до національних літератур. Подано також коментарі та примітки зарубіжних поетів до своїх творів, включені до прижиттєвих видань перекладача, а також примітки самого М.Бажана.

БЕРЕЗА Ю. Безпрограшна лотерея: Гумор і сатира / Ю. Береза. – Рівне: Волин. обереги, 2005. – 440 с.

До літературної праці майбутній майстер сатири і гумору прилучився ще в шкільні роки. Його твори використовувалися в розважальних передачах українського радіо, друкувалися в багатьох періодичних виданнях, колективних збірниках, виходили окремими книгами. Знайшли свого читача такі збірки дотепного слова Ю.Берези, як „Щастить же людям!”, „Хронічне нещастя”, „Дефіцитний фанат”, „Оглядини з виграшем”, „Не роззявляйте рота!”, „Не вішай носа в шафу!”.

Нову книгу гумору і сатири „Безпрограшна лотерея” складають твори вже відомі широкому читацькому загалу (розділи „Колючі снопи з прозової копи”, „Гайок, байок”, „З гумористично-сатиричного клунка”.

БРОДЯГА-БРОДЕЦЬКИЙ О. Вибране / О. Бродяга-Бродецький. – Запоріжжя: Поліграф, 2005. – 256 с. – Бібліогр.: с. 240–244.

Перший свій вірш поет Олесь Бродяга-Бродецький записав у 1973 р., перша публікація з’явилася через 20 років, а перша збірка вийшла у 1995 році. „Поезія для мене – це життя і віддушина у

19

похмурі дні реального і постійно нестабільного часу, що випав на долю мого багатостраждального народу”, – так говорить архітектор за фахом, лірик за сприйняттям, майстер слова, дійсний член асоціації „Весела Січ”.

Основу пропонованої збірки містять поезії автора, в яких відтворено і гірке дитинство і голод на окупованій ворогом землі, і радість перемоги, любов і краса людського життя. Ліричні твори і дотепний жарт подано за розділами „Біля глухої стіни”, „Святе”, „Слов’янський ключ”, „Мозаїка життя”, „Під кутом зору”, „Райдуга”, „Переліски”, „Жартома”, „Коротко про себе і близьких про поета”.

БУДЕННИЙ В. Поживна меса: Вибране / В.Буденний. – Чернігів: Чернігів. обереги, 2005. – 248 с.

Нині у творчому доробку майстра, поета із Чернігівщини, близько півтора десятка збірок. За збірку „Шлях до осяяння” поета удостоєно звання лауреата літературної премії імені М.М.Коцюбинського.

„Поживна меса” – книга вибраних поезій Василя Буденного. В них поет вболіває за долю України, за людину праці, її земні клопоти, надії і сподівання. Твори позначені динамікою, пружністю думки і слова, розмаїттям ритмічного малюнка. До вибраних поезій увійшли уривки із збірок „Дарунки вересня”, „Орбіта зернини”, „Третє повернення”, „Живиця жнивного тепла”, „Моя ти земле”, „Сиве багаття”, „Під сьомим небом”, „На вістрі власного меча”, „Дев’яти сил”, „Осяяння”, „Шлях до осяяння”, „Життя у слові”.

ВАРХОЛ Р. Чари волхва: Поезії / Р.Вархол. – Л.: Каменяр, 2005. – 55 с.

Сьогодні львівський поет Роман Вархол йде до читача з новою збіркою. Він запрошує у чарівний світ давньоруських реалій, де яскравими художніми засобами відтворює побут наших предків, немовби будучи одним із героїв тієї нерпостої епохи (розділи: „Чути бурі рокіт”, „Біля стін Константинополя”, „На вранім конику”, „В тиші празниковій”).

Творчий доробок поета добре знаний в Україні. Це такі збірки: „Мозаїка”, „Будити радугу пора”, „Полювання на сокола”, „Вівтар Бескидів”, „Тихий Дунай”, „Чардаш”, „Черемховий човен”, „Солов’їна філігрань”, „Трав’яна перлина" та ін.

ВАСИЛЬКО Т. На зламі дня: Поезії / Т.Василько; Передм. В.Мартинова. – Л.: Тріада плюс, 2004. – 99 с.: іл.

Увазі читачів пропонується четверта книга поезій Т.Василька, до якої увійшли соціально-філософські ліричні твори. У цій збірці лейтмотивом проходить думка: усе треба знати, пам’ятати. Проте муза поета добра, тому його пам’ять незлоблива, не кличе до

20

помсти, розповідає про зло, сіє лише правду, застерігаючи: хай злочини ніколи не повторяться. Поет пише:

В брехні є частка правди,у правді – півбрехні;якщо мовчати, то брехуном не станеш,але і правди не розкажеш!

І він її розповідає : Гірку. Жорстоку. Без прикрас...ГОЛОБОРОДЬКО В. І. Летюче віконце: Вибрані поезії / В. І.

Голобородько; Вступ. ст. І. М. Дзюби. – К.: Укр. письм., 2005. – 463 с.: портр. – (Сер. „Б-ка Шевченк. ком.”)

Василь Голобородько явище осібне і несподіване. У нього ніби оживає світ прадавніх анімістичних уявлень про природу; світ далекого нашого предка. Цей світ являється від Голобородька не в літературних ремінісценціях, не у філософській системі і навіть не так як „тіні забутих предків”, - але як жива реакція отак укладеної душі на цілком сучасному навколишню дійсність.

У своїх віршах Василь Голобородько не шукає прямої відповіді на пекучі проблеми буття, його поезія — це своєрідний погляд на людину «з середини, в матеріалі національної психіки й чуттєвості, ожилих та оновлених архетипах народної художності» (І.Дзюба). Світ поезій Василя Голобородька змушує нас звернутись до себе, до своєї історії, вимагає бути уважними до того, що відбувається навколо, що чекає нас завтра. Читаючи вірші поета, можна помітити небуденність його художнього слова. Сам поет про творчість говорить: «...процес народження вірша схований для мене, я не знаю, чому зупиняюся душею саме на цих виразах.. Крик птаха у природі і стан закоханості людини не мають нічого спільного, але в мові позначені одним виразом. Я схотів написати вірша щоб виправдати якраз оте переносне його значення».

ГОНЧАРЕНКО О. Дорога крізь хату: Поезії / О.Гончаренко. – Запоріжжя: Дніпров. металург, 2004. – 216 с.

Тепло відгукнувшись про поезію сучасного запорізького автора Олега Гончаренка у приватному листі до нього поет Дмитро Павличко наголосив – „Я захоплююсь Вами, бо в Мелітополі бути таким, як ви є, нелегко. Ваше слово бентежить, заряджає степовою Україною, від нього іде солодкий димок чумацького вогнища...”

Жити по совісті: творити добро, бути правдивим – життєве кредо поета Олега Гончаренка. Його творчий доробок репрезентований такими збірками: „Крони дитинства”, „Петрогліфи”, „Тяжіння сонця”, „Мрія і любов”, „Світ очей моїх”.

„Дорога крізь хату” – збірка поета, в якій поєднані лірика й епос. У розділах: „Та мрія – Таврія...”, „Загальний зошит” автор

21

постає як люблячий син своєї землі, що вболіває за її долю, розмірковує про сенс життя. Його високий зеніт, полудень власного віку вимережено у мініатюрі „В передчутті майбутнього”

Червень, яроліття...Степів палаюче суцвіття.Ген бджоли мед, мов суть несуть,І жаворонка голос чуть.Та ще хрущі – комахи віщіВлітають римами у вірші,І там над вишнями гудуть...Поет влучно передає внутрішній світ і дорослого і малого,

створюючи тим самим своєрідну казку, казку самого життя.ГУЩИН Є. Храм душі: Поезії / Є.Гущин; Вступ. сл.

А.Листопад. – К., 2005. – 135 с.: іл.Прославлю світ добра і болю,Свою невідворотну долюУ вищій мудрості Творця, Що дав можливість до кінцяДушевну тугу розв’язати,Щоб перемогу святкувати...А час летить, життя іде...І щоб тим світлом я світив,Для світу храм душі відкрив.З такими віршами звертається до читачів у новій збірці „Храм

душі” поет Євген Гущин. Його творчість освячує душу, допомагає здолати духовну сліпоту, наповнює її вірою, надією, любов’ю.

Його вірші згруповані у розділах „Категорія вічності”, „Є демократія, є совість, є слова...”, „По сторінках життя” звучать як молитва. Євген Гущин дарує читачам теплоту і радість християнської віри, надії, любові – і виростають білосніжні крила, все земне й суєтне тьмяніє перед небесним раєм, якого прагне серце:

Прославляю світ добра і болюСвою невідворотну долю,У вищій мудрості Творця...ДУБРОВ Б. З кожної епохи – сміху потрохи: Гуморески /

Б.Дубров. – О.: Астропринт, 2005. – 159 с.Борис Дубров – відомий журналіст, що працює на різних

творчих посадах в одеській обласній газеті „Чорноморські новини”. Пише документальні повісті, нариси, оповідання, гуморески й фейлетони. У його доробку дев’ятнадцять художньо-документальних книжок, за які письменника удостоєно звання лауреата премії ім. Є. Петрова („Солдатська слава”), ім. М.О.Посмітного („Призьба Посмітного”). За твори „Любимець

22

моря” та „На поклик Вітчизни” автора удостоєно звання лауреата Всеукраїнського журналістського конкурсу 2001 року.

Увазі читача пропонується збірка гуморесок Бориса Дуброва „З кожної епохи – сміху потрохи”, весела, сповнена доброзичливої надії, і сатиричного сміху автора, який зібрав свої твори з різних часів.

ЗАБУЖКО О. Друга спроба: Вибране / О. Забужко; Вступ. ст. Л. Ушкалов. – К.: Факт, 2005. – 318 с.: портр.

Поет, прозаїк, перекладач, есеїст, літературознавець Оксана Забужко є однією з найвідоміших письменниць сучасної України. Певним підсумком її поетичної творчості стала нова книга „Друга спроба”.

Віршувати Оксана стала за власним висловом, ще з „дописемного віку”, а з 70-х років юна поетка вже була постійним автором майже усіх дитячих періодичних видань.

Справжній дебют Оксани Забужко в дорослій літературі відбувся, коли їй виповнилося двадцять чотири роки. Відтоді вийшло декілька її поетичних збірок.

Нову книгу „Друга спроба” укладено на основі шести попередніх книжок – неопублікованих, „Весняна акварель” та „Поезії Сільвії Плат”, а також збірок „Травневий іній”, „Диригент останньої співачки”, „Автостоп”, „Новий закон Архімеда”. До неї увійшли й нові вірші. На думку поетеси „...всяка бо поетична книжка, як річне кільце на стовбурі дерев, являє собою цілісний, замкнений зріз вивершеного етапу в духовній біографії автора”. Отже, за книгою вибраних поезій О.Забужко можна простежити накопичення її духовного досвіду, зростання її поетичної майстерності. Інтелектуальна, філософська поезія майстрині ставить її в один ряд з кращими сучасними поетами не тільки України, а й Європи.

КАЛИТКО К. Діалоги з Одіссеєм: Кн. одного чекання: Поезії / К. Калитко. – К.: Пульсари, 2005. – 127 с.

Катерина Калитко – поетеса, студентка магістеріуму журналістики Києво-Могилянської академії. У свої юні роки вона вже стала лауреатом премії видавництва „Смолоскип” (2003), „Благовіст” (2001), переможцем „Гранослова” (1999).

„Діалоги з Одіссеєм” – це книга одного чекання, де йдеться про життя, яке „подібне до графіки – по білому пише чорним”, яке сповнене стражданням і болем, адже мова йде про реальних людей, які живуть в наших містах малих і, де „наші жалі – великі”. Вона чекає на Нього і пише листи і молиться, пише і вірить, що її листи колись дійдуть до адресата. „Про те, що у мене замало лишилося

23

сил... Я до тебе пишу. А листи адресую у море... Я ж бо знаю, що ти все одно мені не відповіси”.

Авторка відкриває читачеві сторінки, у яких йдеться про страждання і віру і саме завдяки вірі її герої повинні виборювати кохання для двох.

КВІТНЕВИЙ В. М. Осінній антракт: Поезії / В. Квітневий. – Л.: Каменяр, 2005. – 143 с.: іл., 16 арк. іл.

Автор пропонованої збірки відомий поет-шістдесятник Володимир Квітневий добре знаний як в Україні так і за її межами. Поезії представлені за такими розділами: „Позиція”, „Старий поет”, „Підкова на щастя”, „Ріка життя”, „Замрія”.

Читачі зможуть ознайомитися з кращими віршами, написаними автором впродовж 2003–2004 рр., які дають можливість простежити високу громадянську позицію поета напередодні та під час Помаранчевої революції. В них поет згадує свою долю дисидента, свою боротьбу за вільну Україну, закликає молоде покоління не шкодувати знань і сил в боротьбі за рідну мову, не терпіти зради... Він говорить про долю українців-емігрантів, про своє рідне Підгір’я. У кожному вірші Володимира Квітневого присутній дух поета-патріота і щира любов до Батьківщини. Поет своєю молитвою звертається до співвітчизників:

Молюсь за тебе, Україно!За вас молюсь, мої брати!У Бога прошу я уклінноВкраїні волю зберегти.КЛЮСКО А. Хроніка української революції: Помаранч.

революція у віршах / А. Клюско. – Житомир: Полісся, 2005. – 67 с.; портр.

Анатолій Клюско – поет з м. Новоград-Волинський. В його доробку дві поетичні збірки: „Тридцять три” і „Дике поле”. До уваги читачів пропонується третя збірка поезій автора – „Хроніка української революції”. Вірші подаються за такими розділами: „Переджнив’я”, „Жнива”, „Обжинки”. Поет згадує видатних представників української історії, І. Виговського, Б. Хмельницького, Т. Шевченка, Лесю Українку, В. Стуса та В. Чорновола. Поряд з козаками, гетьманами та селянами-хліборобами, що є героями віршів автора, зображені сучасні „казнокради”, олігархи та „творці законів”. Душа поета болить за майбутнє України, тому крізь призму минулого він показує реалії сьогодення.

У віршах – радощі і біль,Палка любов і вдячність сина.Дарую їх, як хліб і сіль, Для тебе, ненько-Україно!

24

КОЛОМІЄЦЬ В. Поки ще світить сонце...: Поезії / В. Коломієць. – К.: Укр. письм., 2005. – 206 с.

Нова збірка „Поки ще світить сонце...” поета Володимира Коломійця, лауреата Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка містить твори, написані ним за останні роки та більш давніші, які з різних причин не були надруковані в попередніх збірках автора. У своїх віршах поет вболіває за сьогодення – він бере до серця сучасні боління та людські сподівання України.

КОПИЛЕЦЬ К. Великодня свічка: Поезії / К. Копилець. – Ужгород, 2004. – 135 с.

Я йшов і йшов. І де взялися сили?Й тепер іду, а іноді й лечу...Поезіє! Це ти мені відкрила І музику незриму, і свічу!

– так лікар за фахом, і поет за покликом душі Карло Копилець із Закарпаття пише про значення поезії в його житті.

Творчий доробок поета добре знаний українському читачеві. Це такі збірки: „Перший грім”, „Народження хліба”, „Під вагою Зодіаку”, „Серед білої тиші”, „На пагорбі літа”, „Проліски з-під вій”, „Спалахи роси”, „Азбука осені” та ін.

Нині поет іде зі своєю збіркою „Великодня свічка” до свого читача. У віршах автора глибоко аналізуються духовні витоки краян, возвеличуються героїчні постаті проводирів рідного народу – Августина Волошина, Івана та Ганни Рогач, Олександра Блестіва, Василя Кузьмика та ін.

Однією з найпомітніших ознак творчого стилю поета – вміння мислити історично, малювати широкі з епічним розмахом, панорами суспільно-політичного і побутового життя земляків.

КРИЩЕНКО В. Д. Поезії / В. Д. Крищенко; Вступ. сл. Б.І.Олійника. – К.: Дніпро, 2005. – 384 с.

Поетичне слово і пісня давно поєдналися у творчості відомого українського поета, заслуженого діяча мистецтв України Вадима Крищенка. Він лауреат літературно-мистецьких премій ім. І.Нечуя-Левицького, „Осіннє золото” ім. Д. Луценка, а також багатьох міжнародних та всеукраїнських пісенних конкурсів і фестивалів. Неодноразово поет ставав переможцем в номінації „Кращий поет-пісняр року”.

Поезії – це своєрідне прагнення поета до утвердження добра і правди, любові та краси в житті. Представлені в розділах „Лабіринти долі”, „Благословенна будь”, „Момент істини”, „Відблиски пам’яті”, „Віконечко рідної хати”, „Згадка любові”, „Природи вічний клич”, „Вслухаючись у заповіді Господні”, „Прозорі краплини дощу”, „Кардіографи настрою”.

25

Пісні та вірші Вадима Крищенка хочеться слухати і співати, вони дають можливість і посміхнутись, і витерти сльози.

В душі твоїй, пісне, знайшов насолоду,В глибинах твоїх я відгадку знайшов, Як жить для Вкраїни, як жить для народуЙ на рідній землі засівати любов.Таке творче кредо поета.ЛУКІВ М. Дорости до пісні матерів: Поезії / М. Луків. – К.: КП

Ред. журн. „Дніпро”, 2005. – 238 с.Микола Луків – український поет, лауреат багатьох

міжнародних і всеукраїнських літературних премій, заслужений діяч мистецтв України, автор багатьох збірок поезій. Поет відомий також як автор багатьох популярних пісень: „Росте черешня в мами на городі”, „Приїжджайте частіше додому”, „Сади цвітуть під небесами”, „Половина саду квітне, половина в’яне”, „Не повертайтесь на круги своя”.

Нині читачі матимуть змогу ще і ще раз доторкнутися до чарівної поезії Миколи Луківа в його збірці „Дорости до пісні матерів”. У поезіях автора звучать роздуми про вірність обов’язку та життєвому покликанню людини, про час, в якому випало жити. Чільне місце у збірці посідає багата й глибока за змістом інтимна та пейзажна лірика, а також пісні. Вірші по особливому ніжні, зворушливі й сердечні, бо вони присвячені подвижницькій місії матері, берегині роду і народу.

Дорости до пісні матерів,Що любов, красу свою і вродуВіддають майбутньому народу,Народивши дочок і синів.І, проживши стільки літ і днів,Скільки доля відвела на світі,Не постати в бронзі чи граніті –Залишитись в пісні матерів.Луценко Д. Е. Фронтовая поэзия Дмитрия Луценко / Сост.: Т. И.

Луценко, Н. А. Москаленко; Гос. ист. б-ка Украины. – К., 2005. – 31 с. – (60-летию Победы над фашист. захватчиками посвящается).

Вогненними дорогами Великої Вітчизняної війни пройшли сотні письменників України. Серед них і був сільський юнак з Полтавщини – Дмитро Луценко. Старший сержант стрілецької розвідувальної роти. Дмитро Луценко виступав зі своїми віршами, кореспонденціями, статтями на сторінках фронтової преси.

Нині шанувальники творчості поета, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка ознайомляться з доробком митця – віршами, які

26

друкувались в ті часи на шпальтах фронтових газет. Це такі вірші – „Я сын твой, Родина!”, „Мой город”, „Украина”, „Родина”, „Мы новгород-северцы”, „Девичья песня”, „Верность”, „Наступление” та інші. Своїми віршами поет піднімав бойовий дух воїнів, кликав їх до перемоги.

Ці прекрасні поезії, фронтові фрески, зберегла сподвижниця і дружина поета Тамара Іванівна Луценко.

МАКСИМЕЙКО О. Дивуюся, як вижив я...: Лірика / О.Максимейко. – К.: Укр. центр духовн. культури, 2005. – 240 с.

Майбутній поет Олекса Максимейко з Полтавщини виріс серед росяного, буйного розмаю зелені, з дитинства кохався в ньому, марив ним на димних фронтових дорогах.

Нова збірка поезій автора „Дивуюся, як вижив я...” містить вірші про різноманітні події сьогодення. Та чільне місце посідають твори на теми війни. Це спогади про воїнів, котрі загинули і не повернулися в обійми своїх матерів, поет б’є на сполох, застерігає, він клянеться, що „воєнна хуртовина не затьмарить сину чистий зір”. Автор наголошує, що тема минулої війни, не може бути забутою... Поетичним словом автора воскресають воїни...

МАХ П. Ластівка із крилами журби: Поезії / П. Мах. – Луцьк: Надстир’я, 2004. – 244 с.

Сутність творчого кредо відомого волинського українського письменника Петра Маха визначив свого часу Микола Жулинський, сказавши: „Він стоїть на крайполі –сивоголовий поет, гордий і стривожений долею України. Стоїть незрушно, бо в душі, в почуттях, у пориваннях він глибоко національний, патріотичний. Майже все його життя і творчість пов’язані з Волинню”.

Він – автор близько трьох десятків поетичних, прозових і публіцистичних творів, сценаріїв ряду телефільмів, його вірші „Ожини”, „Вишивала мати зазуленьку...”, „Питала мати в далини...”, „Лесина казка”, „Тополя”, „Сон-трава”, „Сповідь Сивого Клена”, „Айстри осінні”, „На білих крилах рушників”, „Журавлина” стали популярними піснями.

Книга вибраних поезій „Ластівка із крилами журби” містить нові поезії націлені на державотворення й зміцнення національного духу. Поет у своїх віршах щиро проймається історичною долею рідного народу, який мужньо виборов волю. Читач відчує і яскраву мелодійність поезій.

Письменник Петро Мах друкувався в антологіях української поезії в Польщі, Румунії, Болгарії, Словаччині, Білорусі та Азербайджані. Його твори перекладалися на російську, чеську та грузинську мови.

27

МОВЧАН-КАРПУСЬ Н. Мелодія осінньої просині: Інтим. лірика / Н.Мовчан-Карпусь. – О.: Астропринт, 2004. – 190 с.: іл.

Пропонована збірка одеської поетеси Надії Мовчан-Карпусь „Мелодія осінньої просині – схвильована сповідь молодої душі, що не хоче миритися з осінню на календарі, коли поруч ідуть і відчуття щастя від того, що любов ще світить в не юні вже роки, що душа героїні – в гармонії з розквітлою природою й тихий смуток у передчутті вечора життя:

Ще підіймає сад до неба руки,А там... зоря вечірня вже сурмить.Поетеса творить суперечливий жіночий характер, краса якого

саме в поєднанні цільності й суперечливості, в його неординарності. Краса кохання, вірності і дружби, любов до всього сущого на землі – основні мотиви творчості відомої поетеси. Життя без любові немає, саме любов надихає на життя, дає натхнення і для творчості, і для спілкування. Ця думка висловлюється у цій збірці: „Я буду жити, доки ти на світі будеш”. Завершує збірку вірш „У краплі любові”, де йдеться про любов матері:

У серці сяєво любовіНесу, щоби віддати діткам...Свічуся в нім і я нерідко,У цім між всіх найвищім слові.

ОЛІЙНИК Б. І. Основи: Поезії: Поеми / Б. І. Олійник; Передм. та упорядкув. М. Шевченка; Післямова М. Кудрявцева. – К.: Дніпро, 2005. – 693 с.: портр.

„Історія, політика, революції давні і новітні – речі складні, багато в чому незбагненні... І слід віддати належне позиції поета і громадського діяча Бориса Ілліча Олійника, котрий першим насмілився порушити та оприлюднити заборонену довгий час тему, а потім буде за це підданий анафемі радикалами різних мастей, що з великими пристрастями розвінчуватимуть створену їхніми ж колишніми кумирами систему, вимагатимуть, як колись у 30-40-х, судів та розправ і сприятимуть творенню нового, цивілізованішого холокосту. Борис Олійник, здавалося б, не належав у радянські часи до поетів нещасливої творчої долі. Не позбавлений він був уваги та поблажливого ставлення літературознавців і критиків, а наприкінці 80-х здобув всесоюзної слави та авторитету як громадсько-політичний діяч, причому (і хай не злословлять радикали) і як поборник національного самовизначення”, так говорить про Бориса Ілліча М.Кудрявцев.

До книги „Основи” увійшли вибрані твори видатного українського поета і громадського діяча, лауреата Шевченківської премії.

28

Утвердження людської особистості, висоти духу і моралі, протистояння злу і насильству – головні мотиви творчості одного з чільних шістдесятників.

ОЛІЙНИК С. І. Вибрані твори: Гумор, сатира, лірика / С.І.Олійник; Упоряд. ред. та авт. вступ. сл. Б. Сушинський. – 2-ге вид., доповн. – О.: Астропринт, 2005. – 447 с.: портр.

Поет Степан Іванович Олійник (1908–1982) належить до тих митців, чия творчість – явище саме по собі яскраве – виходить далеко за межі суто мистецької свідомості. За збірку „Наші знайомі” С.Олійника удостоєно звання лауреата Державної премії СРСР (1950). Твори С. Олійника гармонійно вписуються в рамки сьогодення, вони співзвучні загальним тенденціям відродження національної культури, мови, народних традицій.

У одному зі своїх віршів „Не говори, що ти поет” він розмірковує над покликанням митця, його місцем у суспільстві, його істинним призначенням до своєї праці, своєї творчості:

Коли забудеш славу й грошіВ труді, як кожен патріот,Й тебе за вірші, за хорошіНазве поетом наш народ.До збірки вибраних творів увійшли кращі твори поета-сатирика

і гумориста найпопулярнішого українського поета другої половини ХХ століття.

У переважній більшості своїх творів поет постає перед читачем самобутнім оповідачем та неперевершеним сатирико-гумористичним інтерпретатором усіляких проблемних, побутових і життєво-дошкульних явищ нашого буття.

ПАВЛЕНКО М. Хрещаті дороги: Вибр. поезії, 1967–1990 рр. / М. Павленко; Передм. П.Білоуса. – Житомир: Полісся, 2005. – 203 с.

Нова збірка поезій Марії Павленко „Хрещаті дороги” об’єднала в собі її кращі твори, що виходили у попередніх збірках: „Любисток”, „Азбука громів”, „Скрижалі дружби”, „Білий світ”, „Житній голуб”, „Спільний сад”. Життєвим оберегом, символом любові і злагоди є любисток, який і охороняє від усього злого чистоту поетичного слова авторки протягом її творчого шляху.

Поезії пронизані глибокою любов’ю до батьків, ніжними спогадами про маму, дитячі згадки про батька, що загинув на війні. Окремий цикл „Сестринська пісня” присвячено Лесі Українці. Представлена у збірці також інтимна лірика.

САВЧИНСЬКА-ЛАТИК Т. Рівнодення: Поезія / Т. Савчинська-Латик. – Л.: Каменяр, 2005. – 107 с.: іл.

29

Теодора Савчинська-Латик – знана поетеса зі Стрия. У 2003 році отримала Міжнародну нагороду „Орден Усмішки” за творчість для дітей.

Її творчий доробок нараховує такі збірки поезій, як „Писанкове порання”, „Віднайди нас, Господи”, „Квітка в росі”, дитячу казку у віршах „Лісова школа”, вірш для дітей „Ангеле-Хранителю”, а також переклад з польської мови казки Корнелія Макушинського „Пригоди карлика Маталика”.

„Рівнодення” – збірка поезій, яка пронизана щирістю слів, звернених до Бога. В ньому вона черпає сили, віру, надію і росте в любові, в любові до ближнього, до Всесвіту. Поетка впевнена, що світ навколо нас – багатство, дароване Богом, а життя наше – найцінніший дар. Рядки поезій розповідають про воскресіння українського народу, яке ми відчули у подіях Помаранчевої революції.

СИМОНЕНКО В. Ти знаєш, що ти – людина: Вірші, сонети, поеми, казки, байки / В. Симоненко; Упоряд., поперед. сл. В.А.Гончаренка. – К.: Наук. думка, 2005. – 296 с., 16 арк. іл. – (Сер. „Б-ка школяра”). – Бібліогр.: с. 267–284.

Поет Василь Симоненко нескорений, як Прометей, з гарячою і пристрасною натурою, непримиренний до ворогів українського народу, великий патріот своєї Вітчизни, щирий і добродійний, увійшов у літературу як поборник правди і добра. „Ти знаєш, що ти людина” – лейтмотив поетичного життя Василя Симоненка.

Книга стане в пригоді вчителям та учням – до неї включені твори, рекомендовані шкільною програмою з української літератури („Поезії”, „Сонети”, „Поеми, легенди, балади, новели, думи, пісні”, „Казки”, „Байки”, „Веселий дріб’язок” , сатиричні та гумористичні вірші), „Заячий дріб”, „Друзям і собі на згадку” (епіграми, посвяти), „Мандрівка по цвинтарю” (низка епітафій). До цього видання увійшла майже вся поетична спадщина Василя Симоненка, не включені лише ті поезії, які потребують уточнення щодо їх приналежності, оскільки Симоненко іноді свої твори підписував псевдонімами.

СТУС В. С. Час творчості (Dichtenszeit) В. С. Стус; Післямова Д.Стус. – К.: Дніпро, 2005. – 702 с. : портр. – (Сер. „Б-ка Шевченк. ком.”)

Сьогодні вже важко уявити українську поезію другої половини минулого століття без постаті Василя Стуса (1938-1985) – поета, критика, літературознавця, мислителя, правозахисника. Нова книга вибраного – спроба представити не лише різні етапи творчих шукань, а й вершинні здобутки у різних жанрах.

30

Щодо творів В.Стуса не діє хрестоматійне літературознавче твердження про неможливість ототожнення в поезії авторського „я” та ліричного героя. У В. Стуса ліричний герой – він сам, його думки, вболівання, переконання, духовні пошуки, тому його твори такі пронизливо особистісні. Їхнім змістовним ядром є позиція митця, громадянина, патріота, сина, батька. Поет прагне наблизити людей до ідеалів добра, справедливості, гуманізму, правди – цих вселюдських ідеалів, за якими для нього не губилася ідея національної самосвідомості рідного народу.

ТАРНАШИНСЬКА Л. Б. Луна мовчань: Лірика / Л.Б.Тарнашинська. – К.: ТОВ „Поліграф Консалтинг”, 2005. – 54 с.

Ім’я Людмили Тарнашинської добре відоме як в Україні так і за кордоном. Вона – відомий літературознавець, критик, прозаїк, лауреат літературно-критичної премії ім. О. Білецького та літературної премії ім. І. Кошелівця. У її доробку – новела „Сходження на Фудзіяму”, літературно-критичне видання „Сезон вічності”, „Художня галактика Валерія Шевчука. Постать сучасного українського письменника на тлі західноєвропейської літератури”, „Закон піраміди. Діалоги про літературу та соціокультурний клімат довкола неї” та сотень публікацій у збірниках та періодиці.

Сьогодні Людмила Тарнашинська йде до свого читача як поетеса зі збіркою „Луна ” (розділи: „Луна мовчань, „Осіннє рівнодення”, „Фасети”, „Мовчання лун”). У своїх віршах авторка намагається показати складний внутрішній світ двох, розтаємничений магією поетичного слова

Ця жінка нездоланнаЯк любов.Ні спомином. Ні забуттям. Ні словом.Вона себе підносить знов і знов –

Попри всі пекла і людські обмови.ЦУКАНОВА-ГРИНЬКО Н. Під фіолетовим дощем: Лірика /

Н.Цуканова-Гринько; Сл. про авт.: В.Кава, Л.Горлач, В.Сіренко, П.Ларіонов. – К.: ТОВ „НІОС”, 2005. – 201 с.: іл.

В літературі авторка не новачок, вона має свій голос, власну манеру письма, якій притаманна ніжна жіноча тональність.

„Під фіолетовим дощем” – це шоста збірка поетеси Ніни Цуканової-Гринько („Ясмин”, „Рідний дім”, „Живі квіти”, „Час любові”, „Дорогою до себе”). Її вірші присвячені коханню, відверті, душевні, розчулюють глибиною почуттів, прагненням жіночої душі до справжнього щастя, яке далеко не всім дається. Це щира сповідь небайдужої людини до сьогодення, людини, яку хвилює краса світу, яку пригнічують потворності життя, яка, попри все, вірить, що краса врятує світ (розділи „У полоні”, „У моєму дворі”, „Жовтогаряча

31

революція”, „Зупинена мить”). Поетеса оспівує чудовий і багатогранний земний світ.

ЧАБАН-ЛЕУС Д. Народження краси: Поезія / Д. Чабан-Леус. – Л., 2005. – 79 с.: іл.

„Коли вчитуєшся у поезію Дзенислави Чабан-Леус із нової збірки „Народження краси”, то складається враження, наче вдивляєшся у вродливу, елегантно вдягнену жінку. Ось вона – красуня, в пишності своїх доладних уборів, цілком реальна й виразна...” – саме так говорить про творчість поетеси голова Львівської організації Національної Спілки письменників України Левко Різник.

Авторка вражає масштабністю і глибиною думки, філософським поглядом на сутність речей і подій.

Людину Величі відкриваємо в собі,Коли себе дрібних в душі ми подолаєм.І порятунку крик не згубиться в пітьмі,Як хижу цю пітьму ми співчуттям розраєм.

Кожне слово поетеси пронизане лірикою кохання і духом свободи. Це поезія, що зцілює душу і проходить крізь серця читачів.

ПЕРША ЗБІРКА ПОЕТА, ПРОЗАЇКАГОНЧАР Ю. Філософія травня: Поезії / Ю.Гончар. – Черкаси:

САН, 2005. – 96 с.Юлія Гончар – філолог. Навчається у магістратурі Уманського

державного педагогічного університету ім. П.Тичини. Вона переможець багатьох студентських поетичних конкурсів, також лауреат регіонального конкурсу „Молоде вино” та переможець обласного літературного конкурсу „Свою Україну любіть!”. Твори юної поетеси неодноразово друкувались у місцевій та обласній пресі, збірниках „Мелодія життя”, „Садова, 28”, „Холодний Яр”.

„Філософія травня” – перша збірка віршів авторки, яка нині йде до свого сучасника. У своїх поезіях вона укладає свою філософію стрімко й натхненно, струнко і вправно, торкається сенсу існування, ціни сьогоднішньої гуманності. Філософія травня – це те, що має складність і глибини, проте легко сприймається, це те, що балансує на межі райдуг і віхол, на межі чорної гарячої кави і білого тріскучого морозу, на межі зустрічей і прощань...

ЖУРАВЕЛЬ Я. Світанок надій: Поезії / Я.Журавель; Вступ. ст. Б.Списаренко. – К.: Видавн. дім „КМ Академія”, 2005. – 85 с.: портр.

Ярослав Володимирович Журавель молодий поет з с. Велика Вільшанка Васильківського району що на Київщині.

До уваги читачів пропонується перша збірка віршів поета „Світанок надій”. Кожен твір це ода коханню виплекана палким

32

серцем. Добром і надією на щасливе майбутнє віє від цієї живої поезії. Щира відданість Батьківщині, любов до рідного краю віддзеркалені у віршах Ярослава Журавля.

Моя країна – Україна!Земля козачих прадітей.У мене матінка-калина, а батько – красень-соловей!І ні за що, ніде, ніколисвоїх батьків не зраджу я!Вони мені – від Бога доля,

одна єдина на життя!ЦИБКА Н. І. Жага серця: Поезії / Н.І.Цибка; Авт. передм.

Г.Зінченко. – К.: Логос, 2005. – 240 с.„Поезія – душі моєї мова”, – ці слова віддзеркалюють сенс

творчості чернігівської поетеси Надії Цибки, яка – медик за фахом.Це перша збірка її віршів, які ввібрали в себе почуття глибокої

любові до рідного краю, радість життя, одержимість тривог кохання та невичерпну щедрість духовного світу авторки, яка також уміло передає своє істинне поетичне бачення навколишнього світу. Різнопланові за тематикою вірші представлені за такими розділами: „Життя і жито”, „Повертайтесь, лелеки”, „Мої думи – вільні птахи” та „Пісні не линуть без любові”, в яких яскраво переливаються всі пори року на роздоллях рідного Полісся.

Мені б пожити в пісні, в слові,Своєї дочекатися пори,Знайти б себе у рідній мові,І з нею прокидатись на зорі.Така заповітна мрія поетеси Надії Цибки.

ДРАМАТУРГІЯСТРАЙК ілюзій: Антол. сучас. укр. драматургії / Авт. проекту

та упоряд. Надія Мірошниченко; Передм. М. Шаповал. – К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2004. – 370 с. – (Сер. „Нова п’єса”).

Пропоноване видання відкриває серію сучасної української драматургії. „Нова п’єса" – це спільний проект Видавництва Соломії Павличко „Основи”, продюсерської агенції „Мистецьке березілля” та конференції драматургів України. Антологія містить 10 нових п’єс відомих драматичних авторів, чиї твори неодноразово ставилися на сценічних майданчиках України і перекладались іноземними мовами (Б.Жолдак „Чарований запорожець”, О.Гончаров „Сім кроків до Голгофи”, Я.Верещак „Душа моя зі шрамом на коліні”, О.Миколайчук-Низовець „Зніміть з небес офіціанта”, О.Погребінська „Дев’ятий місячний день”, Н.Непедан

33

„Самогубство самотності”, В.Сердюк „Сестра Милосердя”, С.Шученко „Шляхетний Дон”, К.Демчук „На виступцях”. Книжка презентує цілий спектр різних стилів і засвідчує розмаїття пошуків сучасної української драми.

ДІБРОВА В. Довкола столу: П’єси / В.Діброва. – К.: Вид-во „Факт”, 2005. – 293 с. – (Не проза).

Нова серія одного з наймобільніших українських видавництв відроджує несправедливо відсунуту з книжкового ринку драматургію, починаючи з сучасних цікавинок: п’єс Володимира Діброви, які дозволяють охопити оком усю панораму дійсності періоду швидких політичних та соціальних змін 1990-х.

Перша п’єса цієї збірки – „Двадцять такий – то з’їзд нашої партії”. Незважаючи на свою назву, це не політична сатира і не висміювання попередньої епохи, а стилізоване від фарс швидке драматичне дійство зі справжніми почуттями й трагічною кінцівкою.

Друга п’єса – „Короткий курс” (непрозорий натяк на однойменний твір І.В.Сталіна 1939 року). Три головні персонажі тут мають імена Леніна, Сталіна й Троцького. По ходу п’єси вони міняються ролями і, відповідно, одягом. Можна сказати, що тема „Короткого курсу” – розвиток політичної доктрини від стадії ідеалізму, через прагматизм аж до занепаду і розпаду.

Третя п’єса – „Поетика застілля”. Сутність цієї п’єси – це перегук ритмів і темпів дії, що відповідають пульсу думок і вчинків різних персонажів. Якби драматургія раптом стала музикою, то „Поетика застілля” була б джазовою композицією й варіацією на тему нашої самобутності.

Четверта п’єса – „Рукавичка” – шкільна містерія на сім дій, які без пауз і без падіння перетікають одна в одну.

Всі ці чотири п’єси були спершу надруковані в літературній періодиці, потім, як слід відлежавшись і дозрівши, вийшли друком окремим виданням.

КОЧЕРГА І.А. Вибрані твори / І.А.Кочерга; Передм. О.Бондарьова. – К.: Сакцент Плюс, 2005. – 478 с.

Іван Кочерга (1881-1952) – митець чиє життя збіглося з великими примхами невблаганного часу. Наділений високим талантом він швидко і яскраво заявив про свій драматургічний хист ранніми модерними п’єсами, а потім час приборкував цей талант і намагався прищепити його на соцреалістичній ниві.

До уваги читачів пропонується книга І.Кочерги, що містить найбільш відомі твори автора, які перекладено різними мовами світу.

Сюжетною основою „Свіччиного весілля” слугує реальна подія, коли литовськими князями, під чиєю владою певний час

34

перебували українські землі, було виголошено заборону вночі запалювати світло в українських містах. У братському середовищі київських ремісників виникає протест, люди незадоволені несправедливістю і приниженням. Рух братчиків за справедливість очолює зброяр Іван Свічка, який дає урочисту клятву справити своє весілля, коли буде відновлено одвічні права київського люду. Іванові Свічці вдається викрасти грамоту, де засвідчено привілеї киян. Але весілля обривається трагічною загибеллю нареченої. Ця смерть запалює полум’я народного повстання на чолі з Іваном Свічкою.

Драму „Ярослав Мудрий” Іван Кочерга замислив, як історичну трагедію, в основу якої покладено історичні події ІХ ст. У образі великого князя Ярослава втілена колізія внутрішньої роздвоєності людини, а саме конфлікт між обов’язком авторитарного діяча і суб’єктивно чесної людини, яка мусить діяти всупереч власної совісті антигуманно і несправедливо.

На умовно – метафоричному підґрунті побудовано сюжетну схему „Алмазного жорна”. Героїня п’єси Стеся йде шукати коштовний камінь, котрий його власниця княгиня Вількоморська називає „алмазним жорном”. За знахідку цієї коштовності княгиня обіцяє домогтися помилування для будь-кого із повстанців, навіть для його ватажка Василя Хмарного. Аби врятувати коханого Стеся згодна на будь-які випробовування.

У 1933 році Іван Кочерга пише драму „Годинникар і курка”. Але п’єсу відхилено цензурою і автор перекладає її російською мовою і змінює назву. За цей твір І.Кочергу було відзначено нагородою у Ленінграді. Після чого п’єсу ставлять по всій території СРСР і драматург заслуговує визнання.

СТРАШЕНКО О. Сім вибраних п’єс / О.Страшенко; Вступ. ст. С.М.Лучканина. – К.: Наук. світ, 2004. – 215 с.

Ольга Страшенко, як письменниця веде свій родовід із літературної студії „Криниця” в м. Броварах і республіканської студії „Кобза”, публікується з 1979 р. Вона лауреат літературної премії ім. В. Симоненка та республіканського конкурсу телепрограми „Майстри гумору”, працює в жанрі драматургії. У доробку письменниці поетичні збірки „Вишивала мати”, „Полонянка”, „Пам’ятник на шарнірах”, „Вітряні гори” та ін., прозові твори – історичний роман „Візантійський лукавець”, повість „Пані Наталя – баламутниця жінок”.

До пропонованої книги ввійшли сім вибраних п’єс Ольги Страшенко, які становлять лише третину з її драматургічного доробку. Це – „Шуба для свахи” – тема сватання й пошуку судженого; „До нас їде посол!” – політична феєрія, в якій проглядаються проекції на нашу сучасність. У двох наступних

35

творах – „Гетьманський сон” та „Зброєносці науки” виявляється цікаве переселення епох. Якщо дійові особи комедії „Гетьманський сон” поринають в оточення гетьмана Петра Сагайдачного, то в комедії про науковців гетьман Богдан Хмельницький сам вривається в богемне зібрання нинішньої вченої братії.

П’єси авторки – це цілком реалістичні твори з інтригуючим сюжетом, хвилюючими перипетіями. Їхня тематика – сучасне суспільно-політичне життя в усіх його комедійно-сатиричних проявах, героїчна минувшина України, сімейно-побутові стосунки.

ЗБІРНИКИ

ЗДОРОВШЕ з гумором живеться: Лауреати літ. премії ім. Степана Олійника / Упорядкув.: О. С. Олійник, В. М. Гаранін; Вступ. сл. В. М. Гараніна. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – О.: Астропринт, 2005. – 160 с.

На Одещині щорічно навесні в день народження поета-гумориста Степана Івановича Олійника (1908–1982) відбуваються Олійниківські читання, які були започатковані у 1983 р. тоді ж і була заснована літературна премія ім. С.Олійника. Участь у цьому дійстві – це висока честь для письменників, акторів, учасників художньої самодіяльності, декламаторів.

До збірки увійшли твори лауреатів премії ім. С. Олійника та короткі відомості про них. Читачі ознайомляться з творчими особистостями та доробком лауреатів літературної премії ім. С.Олійника. Це – В.Іванович, В.Корчагін, В.Лагода, І.Сварник, Ю.Кругляк, П.Ребро, А.Демчук, А.Сова, В.Гаранін, В.Дзюба, В.Скомаровський, П.Осадчук, П.Шабатин, Г.Черінь, В.Вдовиченко, В.Довжик, В.Кульова та ін.

ЛІТЕРАТУРНА Рівненщина: Антологія: До 20-річчя обл. орг. письм. / Упоряд.: О. Євтушок, В. Климентовська, Л. Рибенко; Передм. А. Криловця. – Рівне: ВАТ „Рівнен. друкарня”, 2005. – 531 с.: фотогр.

Славна рівненська земля своїми талантами. Співцем її став видатний епік ХХ століття Улас Самчук. Будь-якій літературі зробили б честь такі поети, як Олекса Степанович, Григорій Чубай, Борис Тен.

Багаті творчі традиції краю нині продовжують і наші сучасники: Олександр Богачук, Петро Красюк, Євген Шморгун, Степан Бабій, Микола Пшеничний, Андрій Дугинець, Микола Тимчак, Ярослав Мельник, Олександр Ірванець та інші талановиті літератори.

У антології представлено праці та короткі біографічні довідки рівненських спілчан.

36

ЛІТЕРАТУРНА Хмельниччина ХХ століття: Хрестоматія / Упоряд. М.Ф.Федунець. – Хмельницький, 2005. – 607 с.: портр.

У хрестоматії представлено творчість кращих авторів українського письменства, чиє життя і літературний розвій припадають на ХХ століття і пов’язані територіально та духовно з Хмельниччиною. Що цьому передувало, які шляхи стелилися на різних історичних перехрестях у міру можливостей розкрито на конкретних прикладах. Персоналії розташовані за датою народження письменників. Книгу присвячено 25 річниці з дня заснування Хмельницької обласної організації Національної Спілки письменників України.

ТВОРИ РОСІЙСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИПРОЗА

БЕРДНИК О. Звездный Корсар: Роман-феерия / О. Бердник. – К.: Издат. дом. „Афон”, 2005. – 351 с.

Олесь Бердник (1926–2003) – відомий український фантаст. В дитинстві майбутній письменник пережив голодомор 1932–1933 рр., фашистську окупацію, потім був фронт, навчання в театральній студії Київського театру ім. І.Франка, журналістська праця в м. Галичі. Достатньо було молодому журналісту виступити не погодитися на зборах з партійною політикою як на нього чекало ув’язнення – в’язниці Печори і Казахстану. Тільки у 1956 р. Олеся Бердника було звільнено за амністією. Та вийшов він на волю зі своїми ідеями – це Дух і тіло.

У своїх творах він говорить про майбутнє. Його „Звездный Корсар” вперше вийшов у світ 1971 р. і став знаковим твором не тільки для шанувальників фантастики, видавалася в 26 країнах світу. Цензура побачила у книзі аналогії з існуючою тоталітарною системою. Книжку вилучили з бібліотек та книгарень.

Нині роман О. Бердника знову йде до читачів. ...Учений Сергій Горениця при розкопках кургану знаходить загадковий згорток неземного походження. Молодий слідчий Григор Бова у снах відвідує загадковий світ Ара, де демиурги створюють світ, дуже схожий на Землю. Кохана жінка слідчого зникає при загадкових обставинах. Який зв’язок між цими подіями? Чиї тіні стоять за ними? Чи знайдуть герої вихід з цього лабіринту? Письменник створив Всесвіт і поєднує Київ 70-х років минулого століття, далеке майбутнє і кохання, яке супроводжує його героїв крізь століття та епохи...

ДУБИНЯНСЬКА Я. Козли: Повісті / Я. Дубинянська; Пер. з рос. І.Калити. – К.: Факт, 2004. – 256 с. – (Сер. „Exceptis Excipiendis”).

37

Яна Дубинянська – київська письменниця, яка пише в жанрі фантастики. У 2000 р. вийшла її перша збірка оповідань „Три дні у Сиренополі”. Пізніше вийшли російською мовою такі твори: „Финал новогодней пьесы”, „Лестничная площадка”, „За горизонтом сна”, „Проект Мисоури”.

У повістях пропонованої книжки „Козли” немає заангажованості, тут відсутні чарівні створіння й казковий сюжет. Героїня повісті „Козли”, студентка-першокурсниця потрапляє в халепу, бо не може скласти літню сесію. Містично настроєний викладач – вирішує допомогти їй, та починають коїтися дивні речі, в яких не останню роль відіграють „козли” (цапи) – як уособлення потойбічних, сатанинських сил...

Героїня повісті „Дружини привидів” вирушає на пошуки коханої людини чи фантома? Справа в тому, що колишня ворожа держава на благодійних засадах приймає вдів, чоловіки яких загинули на Скороминущій війні, що закінчилася миром, у так звану Ф-зону...

ДУБИНЯНСЬКА Я. Сходовий майданчик: Роман / Я.Дубинянська; Пер. з рос. Я. Мишанича. – К.: Факт, 2005. – 288 с. – (Сер. „Exceptis Excipiendis”).

„Сходовий майданчик” – новий твір Яни Дубнянської. Більшість героїв роману вважають, що машина, винайдена старим, безнадійно закоханим професором, здатна здійснити їхні найзаповітніші бажання. Любов чи ненависть, заздрість чи каяття, страх або ностальгія – машина здатна об’єднати ваш життєвий простір із простором того чи тієї, на кого це почуття спрямоване. На сходовому майданчику з’являються нові двері – хай насправді вони з’являються на іншому боці земної кулі. Просто перетнувши сходовий майданчик, просто прочинити двері, за якими вона, нарешті, відбудеться, – та єдина, довгоочікувана зустріч, що переверне все життя...

ЛАРИН М.В. Чужаки: Роман / М.В.Ларин. – Д.: ИМА-пресс, 2005. – 463 с. – (Соврем. фантастика).

Михайло Ларін – дніпропетровський письменник-фантаст. Пише казки, фантастику та детективи. Увазі читачів пропонується новий роман автора „Чужаки”.

Все почалося, коли головний герой Микола Кравцов познайомився у поїзді зі старим, що розповідає про Миколине майбутнє...

Створено копію головного героя, що змагається із спецназівцями, потрапляє до в’язниці, тікає з неї, на нього полюють мафіозні угрупування... В той час, коли справжній Кравцов існує у іншій паралелі: бореться з півтораметровими, хворхами –

38

володарями пітьми. І це лише початок пригод. Через деякий час обоє Кравцових об’єднують зусилля у боротьбі зі злом, та, до того ж, до них приєднується вибракувана представниками Надрозуму ламана копія... Карколомні пригоди чекають на героїв роману, але вони змагаються за мирне майбутнє.

ШУМРИКОВА-КАРАГОДИНА Л.П. Из жизни одинокой женщины: Повесть / Л.П.Шумрикова-Карагодина; Вступ. ст. Г.Калиниченко, И.Ковалева. – Д.: Гамалія, 2005. – 151 с.

Шкільна закоханість, навчання в інституті, заміжжя, народження доньки, старенька мама і зрада коханого чоловіка, що опалила молоде серце – та сила волі Наталі перемагає. Вона зуміла переломить себе і продовжувала працювати, зробивши наукову кар’єру.

Повість Людмили Петрівни Шумрикової-Карагодіної „Из жизни одинокой женщины”, на прикладі історії головної героїні, повідала нам про суворе життя „доперебудованого” періоду радянського суспільства. Це повість для тих, хто хоче бути завойовником і у кого б’ється серце, що не втратило віру у щастя і кохання.

ПОЕЗІЯИЛЬИН В. Пуща прекраснодушная: Стихотворения / В.Ильин. –

К.: Журн. „Радуга”, 2005. – 199 с. „Пуща прекраснодушная” – нова збірка віршів київського поета

– Володимира Ільїна. Це книга спогадів: Пуща автора – Антлантида – незникаюча: це і Пуща Водиця, казкове передмістя Києва і весь Київ, Ірпінь і Ворзель, Чернігів і Управленческ – невелике місто на Волзі, близький з дитинства Порт-Артур і вся інша земля (розділи: „Я тебя не оставлю”, „Читаю небо, облака...”, „Единое наречье тишины”, „А мир чего исполнен...”).

ЛУГОВСКОЙ А. Классическое лето: Избранное / А. Луговской. – Сумы: ИПП „Мрия-1” ЛТД, 2005. – 171 с. – Рос., укр.

Живу, не мудрствуя и не лукавя,А жизнь течет сама собой… И пусть!Гоню из сердца приторную грусть,Не наклоняясь деньгам, силе, славе…Мне дорог лес и запах вешних вод,Я радуюсь симфонии капели,Как пилигрим бреду, надеюсь, верю,Что впереди меня удача ждет.Таке життєве кредо поета із Сумщини Анатолія Луговського.Ця збірка містить як нові вірші, так і твори із попередніх збірок:

„Каштанові сни”, „Монолог душі”, „Отча земля”, „Сповідь”, „Часоплив”, „Серпнева мить”, „Листи без відповіді”, „Струна”,

39

„Вікно”, „Доля Ікара”. Поет розмірковує над сенсом людського буття, стверджує нерозривний зв’язок людини з навколишнім світом, розкриває свою раниму і щиру душу. Поет переживає своє класичне літо, літо оцінок пройденого і зробленого, літо планів і надій.

ПОЛЯКОВ А. Посох: Стихотворения / А. Поляков. – Сумы: ИПП „Мрия-1” ЛТД, 2005. – 143 с.: ил.

Творчий доробок Андрія Полякова – поета, лауреата літературної премії ім. Миколи Ушакова містить такі збірки: „Лицом к любви”, „Дом”, „Пришла пора” (книга у книзі) і „Семь дней”.

„Посох” – книга, яка містить вірші попередніх книг поета, а також нові твори.

Ліричний герой автора любить, страждає, втрачає і знаходить. Віра, надія, любов – це його посох, те, що є єдиною опорою, що допомагає йому шукати, пізнавати і розкривати суть власного „я”. Його пошуки, завдяки нестримному прагненню досягати мети, вершини, увінчаються у майбутньому найціннішим скарбом – багатогранним пізнанням ним таїни людської душі.

СЕВЕРНЮК Т. И незачем таиться, и ничего таить...: Лирика (1974–2004) / Т.Севернюк. – О.: Астропринт, 2005. – 318 с.

Тамара Севернюк – українська поетеса з м. Чернівців. У її доробку – численні поетичні збірки, есе, публіцистика. Пише українською та російською мовами.

Пропоноване видання – вибрані поезії із збірок поетеси, написаних російською мовою („Озарение августом”, „Милосердие”, „Заглянуть в озябнувшее сердце”). Авторка зосереджує увагу читача на порядності, мужності, вірності, коханні.

ТВОРИ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ

АНДІЄВСЬКА Е. Твори. Т. 1 / Е.Андієвська; Упоряд. О.Деко; Вступ. ст. П. Осадчука. – Мюнхен; Хмельницький, 2004. – 239 с.: іл.

Ще у ранньому своєму вірші українська поетеса з Мюнхена Емма Андієвська заявила про себе як неповторна творча особистість. Вона обрала свій шлях, залишилася вірна своїм новаторським принципам і глобальним естетичним орієнтирам:

Сидить, відводячи від себе крилаМетеликів і посланців небесних,Століття перед ним ще не відкрилисьПрийняти в засіки його світів обози.Він їм віщує сниЗ таких грунтів мітічних,Що навіть світло атома безсиле перетяти

40

Ту грань, де він лежить, як самородок...Письменник, митець у багатовимірному значенні слова, сам

творить свій образ тим, що пише, малює, виліпляє з глини, передає в музичних звуках... Духовний бунт і незагнуздана енергія усталених форм буття й творчості супроводжують Емму Андієвську упродовж всього життя.

До першого тому творів ввійшли всі поезії перших чотирьох поетичних збірок поетеси: „Поезії” (1951), „Народження ідола” (1958), „Риба і Розмір” (1961), „Кути опостінь” (1962). Художня інтуїція авторки, що передається читачеві, дає змогу прочитати життя в його антологічних глибинах, а найінтимніше сприйняти як всезагальну цінність.

БЕНДЕР В. Марш молодости / В.Бендер; Упоряд., авт. вступ. ст. О.Коновал. – К.: Юніверс, 2005. – 884 с.: портр.

Віталій Бендер (1923-1991) – письменник, журналіст, громадсько-політичний діяч української діаспори Англії, родом з Луганщини.

Книга В.Бендера „Марш молодости” вміщує в собі три головних твори автора: „Станція Пугаловська” – книга нарисів-спогадів про провінційне українське містечко, „Фронтові дороги” – твір, що розповідає про вояцькі переживання та пригоди автора, роман „Марш молодости” присвячено „Близьким і далеким землякам, стрільцям і старшинам 31-го полку, що впали на непривітних горбах під Штраденом”. Окрім цього книга містить оповідання та вірші, низку статей і спогадів про Івана Багряного.

„Марш молодости” написано правдиво й майстерно, чоловіком, що жив у СРСР, служив у Червоній армії, перебував у німецькому полоні, англійському таборі для військовополонених і з усіх випробувань виходив переможцем.

ДАЦЕЙ В. Синя ружа: Детектив. повість / В. Дацей. – Ужгород: ВАТ „Вид-во „Закарпаття”, 2005. – 141 с.

Повість Василя Дацея, українського прозаїка Словаччини, розповідає про реалії становлення дрібного і середнього бізнесу в українській державі.

Нещодавня школярка Софія, співачка респектабельної кав’ярні в одному з українських містечок, прагне до покращення свого матеріального становища і починає займатися доставкою легкових автомобілів з Німеччини до України. Одного ранку вона загинула. Постає питання: що ж стало причиною її вбивства чи може самогубства? Можливо це сталось через те, що вона стала свідком крадіжки грошей її напарником у зарубіжного партнера? Чи це неписані „закони” аморального бізнесового середовища, в яке потрапила недосвідчена красуня, намагаючись розбагатіти?

41

ГАЙ-ГОЛОВКО О. Воля без волі: Роман / О. Гай-Головко; Передм. П. Сороки. – Т.: Тайп, 2004. – 150 с.

Олекса Гай-Головко – український письменник з Поділля, яке надихає і буде надихати ще не одного митця. Нині письменник проживає у Канаді. У його доробку такі твори: „Поєдинок з дияволом”, „Одчайдушні”, „Смертельною дорогою”, також тритомник „Поетичних творів”.

Роман „Воля без волі” переносить читачів у вогненні і трагічні роки Другої світової війни. В центрі твору доля українського патріота-націоналіста Макара Сокора, який волею долі і життєвих обставин опиняється спочатку в гітлерівських катівнях, а згодом у Берліні. По дорозі в нього закохується німецька красуня Кіті, і це стає приводом справжніх драматичних подій...

САМЧУК У. Дермань: Роман у 2-х ч. [незакінчений] / У.Самчук. – Рівне: Волин. обереги, 2005. – 120 с.

„Хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю” – таке мистецьке кредо письменника з Канади Уласа Самчука (1905–1987), як визначає насамперед громадський пафос доробку митця. Світ дитинства на все життя заполонив Уласа Самчука і постійно живив його творче натхнення, виливався у багатьох романах письменника („Волинь”, „Чого не гоїть вогонь”, „Дермань”). Він належить до визначних представників світової літератури. Йому судилася трагічна доля вигнанця-емігранта, відірваного від рідного краю любої і далекої Волині, яка приходила у снах на далекому заокеанському континенті.

„Дермань для мене центр центрів на планеті, і не тільки тому, що десь там і колись там я народився… Але також і тому, що це справді „село неначе писанка”, з його древнім Троїцьким монастирем, Свято-Федорівською учительською семинарією, садами, парками, гаями, яругами, пречудовими переказами та легендами”.

Роман „Дермань” не завершено. Письменник написав лише перших вісім розділів, де в традиційній для нього реалістично-побутовій манері відтворено життя рідного села початку ХХ ст. Роман сприймається як пам’ять серця про рідну землю, як своєрідне продовження автобіографічної оповіді роману „Волинь”. Але й в такому незавершеному вигляді роман „Дермань” становить для поціновувачів доробку письменника великий інтерес як ще одна сторінка творчої біографії письменника Уласа Самчука.

САМЧУК У. Юність Василя Шеремети: Роман/ У.Самчук; Підгот. до друку М.Борейка; Передм. В.Шанюка. – Рівне: Волин. обереги, 2005. – 329 с.: портр.

42

Осібне, проміжне місце поміж творів Уласа Самчука „Волинь” та повоєнною трилогією „Ост” („Морозів хутір” – 1948, „Темнота” – 1957, „Втеча від себе” – 1982) посідає роман „Юність Василя Шеремети”.

Роман Уласа Самчука в Україні видається вперше і, звичайно, зацікавить усіх шанувальників художнього слова.

У творі одночасно поєднуються елементи автобіографічної документалістики. „Мені хотілося б в художньому вислові передати головні етапи нашої, багатої на драматичні моменти, доби. Нам судилося бачити, чути і переживати більше, ніж можна було сподіватися протягом одного життя людини. Ми були свідками подій виняткових..."

Перед читачами постануть незабутні роки навчання сільської молоді у Кременецькій українській гімназії в 20-х роках ХХ століття, де закладалися підвалини українського духу, у період національно-визвольних змагань, коли визрівали нові людські якості, що впливали на становлення української інтелігенції. Василь Шеремета, як і більшість його однолітків, замислюється про подальше навчання, добре знаючи що до Львівського університету йому як українцю дорога назавжди закрита. До Варшави далеко і дорого. Лишається Прага, де розташовані Український Вільний Університет і Подебрадська господарська Академія, де скупчилася еміграція, де, як пишуть газети, буяє політичне й культурне життя. В образі Василя Шеремети можна впізнати Уласа Самчука, який деталізує етапи своєї еволюції в національному і літературно-творчому житті.

ЗБІРНИКИПІВСТОЛІТТЯ напівтиші: Антол. поезії Нью-Йорк. групи /

Упоряд. і авт. вступ. ст. М. Ревакович. – К.: Факт, 2005. – 374 с. – Бібліогр.: с. 354–373.

„Нью-Йоркська група” – літературне об’єднання українських еміграційних поетів, що виникло в середині 50-х років ХХ століття. Створення було своєрідною реакцією на надмірну заідеологізованість української літератури повоєнної доби як в УРСР, так і в еміграції. Свою назву вона отримала від місця перебування своїх ініціаторів, але до неї входили також поети, які проживали поза межами США.

Пропонована антологія поезії Нью-Йоркської групи проходила кілька фаз становлення тому в неї своєрідний життєпис. Ідею впорядкування цього видання підказав Валерій Шевчук ще у 1990-х рр. Це були роки, коли ейфорія з приводу виборення здавалося б так безболісно, української незалежності ще не зовсім притихла, а

43

зацікавлення діаспорною літературою, в певних колах, було пристижно. Тоді проекту В.Шевчука з видавництвом „Фоліо”, не судилось здійснитись. Минуло десятиріччя і тільки нині читач може вповні ознайомитися з цілістю літературного феномену, який витворила Нью-Йоркська група. Поезія завжди була в центрі групи і саме на ній поставлено наголос.

Антологія дає вичерпну біографічну інформацію про творчість окремих членів Нью-Йоркської групи, взірці їхніх творів з усіх виданих збірок. Довідки про авторів накреслюють у загальних рисах біографічні дані, а також вказують на ширину як професійної, так і творчої діяльності. Серед представлених авторів Віра Вовк, Богдан Бойчук, Женя Васильківська, Юрій Коломієць, Емма Андієвська, Юрій Тарнавський, Богдан Рубчак, Патриція Килина, Олег Коверко, Марко Царинник, Роман Бабовал, Марія Ревакович.

Доповнюють видання: Бібліографія книжкових видань членів Нью-Йоркської групи та Вибрана бібліографія.

ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА

ПРОЗАБЕРРОУЗ Є. Тарзан: Роман / Є.Берроуз; З англ. пер.

О.В.Зав’язкіна. – Донецьк: ТОВ ВКФ „БАО”, 2006. – 287 с.„Тарзан” з’явився на початку двадцятого століття. У той час

панувала філософія бестіалізму – теорія, згідно якої людина несе в собі чимало тваринних, первісних рис. Герой, створений Берроузом, став уособленням цієї теорії.

Тарзан – син англійських аристократів, який ще немовлям випадково потрапив до зграї африканських горил. Дорослішаючи, хлопчик набув якостей, притаманних як мавпі, так і людині. Він сильний, спритний, кмітливий, а крім того, дуже розумний. Світ цивілізації, до якого згодом повернувся мавпячий знайда, допоміг Тарзанові проявити не менш цінні риси характеру: відданість у коханні і дружбі, чесність, шляхетність.

Динамічний сюжет та карколомні пригоди, у які раз за разом потрапляє головний герой, захоплює читача з перших сторінок роману. Цей твір уперше видається українською мовою.

БУЛГАКОВ М.О. Майстер і Маргарита: Роман / М.О.Булгаков; Пер. з рос. М. А. Білоуса; Передм. та прим. Н. П. Євстаф’євої; Худож.-іл. Д. Б. Бублик і С. І. Правдюк. – Х.: Фоліо, 2005. – 415 с.: іл. – (Сер. „Б-ка світ. л-ри”).

Роман „Майстер і Маргарита” Михайла Булгакова був задуманий у 1928 році, а останню повну редакцію письменник

44

розпочав у листопаді 1937 року і продовжував до останніх днів свого життя. Повний текст книги вийшов у Києві тільки в 1973 році.

„Майстер і Маргарита” – це складний за формою твір, що поєднує в собі трагічну розповідь про Ієшуа; історію про появу в Москві 1930-х років диявола та оповідь про драматичну долю письменника – Майстра. Тут виявлена неймовірна творча фантазія автора, який геніально поєднав оцінку поточного моменту життя з глибоким філософським обґрунтуванням необхідності свободи людини, що здатна створювати культурні й духовні цінності. Цей твір –художньо-філософський підсумок роздумів письменника над долею Творця. Письменник створив яскраву, унікальну за формою картину загальнолюдської драми, що сягає страждань Христа і являє проекцію на індивідуальну трагедію сучасної йому людини. Саме боротьба добра і зла є центральною темою роману.

ЗЮСКІНД П. Контрабас: Роман / П.Зюскінд; Пер. з нім. І.С.Фрідріх. – Х.: Фоліо, 2005. – 127 с. – (Сер. „Література”).

Патрік Зюскінд – відомий німецький письменник народився у 1949 році в Німеччині в родині письменника. Кар’єра його розпочалася з роботи журналіста, одночасно він вивчав історію в університетах Баварії. Успіх прийшов до нього після виходу першого твору „Контрабас”.

Маленька трагедія маленької людини. Невдаха контрабасист страждає від своєї самотності й невизнаності. В оркестрі, де він грає, його ніхто не помічає, не цінує. Він кохає, але кохана жінка навіть не підозрює про його існування. Залишається лише контрабас, яким він володіє досконало і який для нього мов жива істота…

ЗЮСКІНД П. Парфуми: Історія одного вбивці: Роман / П.Зюскінд; Пер. з нім. І.С.Фрідріх. – Х.: Фоліо, 2005. – 287 с. – (Сер. „Література”).

Роман „Парфуми” став бестселером і приніс авторові премію Гутенберга за найкращий іноземний роман в Парижі (1986). Хто ж він, цей незвичайний Жан-Батіст-Гренуй – головний герой твору? Геніальний злочинець, талановитий геній, або просто нещасна людина? Чи варто домагатися дивовижними та жахливими способами любові та шани людей, якщо ти їх ненавидиш? Адже тоді, досягнувши мети, не маєш жодного задоволення...

КАФКА Ф. Процес: Роман / Ф.Кафка; Пер. з нім. П.Таращука. – Х.: Фоліо, 2005. – 239 с. – (Сер. „Світ. л-ра”).

Франц Кафка (1883–1924) – видатний австрійський письменник, автор багатьох творів, що вразили літературний світ ХХ сторіччя. При житті Ф.Кафки побачили світ такі книги: „Споглядання” (1913), „Кочегар” (1913), „Перевтілення” (1915), „Вирок” (1916), „Сільський лікар” (1919), „Голодар” (1924). Основні твори були видані після

45

смерті письменника. Серед них „Процес” (1925), „Замок” (1926), „Америка” (1927).

Роман-притча „Процес” є центральним твором літературної спадщини письменника. Історія „Процесу” – історія, що починається з безглуздості і закінчується смертю. „Напевне, хтось обмовив Йосифа К., бо одного ранку, дарма що він не скоїв жодного злочину, його заарештували. Іншого, не кращого для героя, ранку його стратили "як собаку". Поміж тими ранками був довгий процес - загадковий і без суддів. Так часто трапляється й зараз... Час невблаганно спливає. Змінюються політичні режими. Однак незмінною залишається дивна й страшна історія "Процесу" Франца Кафки.

КОЕЛЬО П. Алхімік: Роман / П. Коельо; Пер. з рос. В.Г.Триліс. – К.: Софія, 2005. – 224 с.

Пауло Коельо – популярний бразильський письменник. Уже перші літературні спроби „Щоденник мага” (1987) та „Алхімік” (1988) підняли його на вершину сучасного літературного Олімпу. Твори Коельо видані у понад 110 країнах світу, його твори приваблюють читачів будь-якого віку, вони продовжують переможно крокувати світом.

В одному з інтерв’ю автор роману „Алхімік” зізнався, що для того, щоб написати нову книжку, йому треба відвідати Бразилію і відчути первісну магічну причетність людини до рідної землі. Головний герой твору – чабан Сантьяго – постійно бачить уві сні скарби, які нібито заховані біля підніжжя пірамід у Єгипті, і врешті-решт вирушає на їх пошуки. Маршрут Сантьяго – циклічний: відправна точка – „десь у південній Європі” – збігається з кінцевою зупинкою. Письменник за допомогою прадавніх форм, які узагальнюють досвід людства, веде сучасного читача до добра, стверджує в ньому віру в Бога і у власні сили, що є необхідним сьогодні.

КОЕЛЬО П. Заїр: Роман / П.Коельо; Пер. з португ. В.Триліс. – К.: Софія, 2005. – 352 с.

Він – мільйонер і життєлюб, вона – жінка, яка кидає успішного чоловіка й ... безслідно зникає. Така зав’язка значною мірою автобіографічного роману, що триматиме в напруженні любителів лірико-драматичних сюжетів до останньої сторінки. Український варіант твору „Заїр” став першим перекладом, що вийшов друком після оригіналу.

ГАРСІА МАРКЕС Г. Сто років самотності: Роман. Повісті. Оповідання / Габріель Гарсіа Маркес; Пер. з ісп. П.Соколовський та ін.; Передм. Д. Затонського. – К.: Видавн. дім „Всесвіт”, 2004. – 616 с. – (Сер. „Б-ка світ. л-ри”).

46

Гарсіа Маркес – це один із найвідоміших сучасних письменників Колумбії. Перші його літературні спроби належать середині 40-х років ХХ століття. Та слава письменника приходить до Гарсіа Маркеса в 1967 році, коли з’являється роман „Сто років самотності”, що мав неймовірний успіх. Саме у зв’язку з цим твором чи не вперше з’являється й термін „магічний реалізм”. Видатний внесок в розвиток латиноамериканської літератури ХХ століття був відзначений у 1982 році Нобелівською премією: „За романи та оповідання, в яких фантазія та реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цього континенту. Основними стильовими рисами творів письменника є взаємопроникнення елементів реальності та фантастики, поєднання філософських здобутків сучасної латиноамериканської культури з мотивами та образами індіанської, негритянської та іспанської міфології, експресивний метафоризм, тяжіння до символічних узагальнень та притчевої манери оповіді, лаконізм та „снайперська точність мовлення”.

Пропонована книжка містить такі твори – роман „Сто років самотності”, повісті: „Полковникові ніхто не пише”, „Хроніка вбивства, про яке всі знають заздалегідь” та оповідання: „Чудесна квітка Балтасара”, „Злодіїв у селі нема”, „Вдова Монтіеля”, „Один звичайний день”, „Стриган із крилами”, „Жінка, яка приходила о шостій”, „Щасливої дороги, сеньйоре президенте” та „Нобелівська лекція Габріеля Гарсії Маркеса, виголошена 1982 року”, „Виступ на нобелівському бенкеті 10 грудня 1982 року”.

У творах письменника дивовижно переплітаються людські долі й суспільні проблеми, розгортається широка панорама латиноамериканського життя з його повсякденними клопотами, соціальними заворушеннями, диктатурами й безперервними революціями.

МОДІАНО П. Зниклий квартал: Романи / П.Модіано; Пер. з фр. та передм. Г.Малець. – К.: Унів. вид-во „Пульсари”, 2005. – 264 с. – (Б-ка сучас. прози).

Патрік Модіано – один із найпопулярніших французьких письменників сьогодення. Своїм першим романом „Площа Зорі” (1968) він завоював щиру читацьку любов і визнання. А вже один із його наступних творів – „Вулиця Темних крамниць” – був удостоєний вельми престижної Гонкурівської премії. У своїх творах письменник органічно поєднує кращі здобутки новітньої прози (її насичений психологізм, прагнення проникнути в потаємні глибини людської душі) із захоплюючим, майже детективним сюжетом.

У його доробку такі романи – „Бульварне кільце”, „Сумна вілла”, „Зниклий квартал”, „Такі чудові хлопці”, „Серпневі неділі”,

47

„Пом’якшення вироку”, „Весільна подорож”, „Незнайомці”, „Нічна катастрофа” та книга спогадів „Родовід” тощо. Зі сторінок цього видання читачі ознайомляться з двома творами Патріка Модіано. Так, у романі „Вулиця Темних Крамниць” письменник у динамічно-захоплюючій манері, розповідає , як приватний детектив Гі Ролан, що раптово втрачає пам’ять, намагається розшукати ... самого себе. Але ті трагічні уламки минулого, які він зрештою знаходить у різних французьких містах і на далеких тихоокеанських островах, але ніяк не годяться для поліцейських досьє...

Головний герой роману „Зниклий квартал” Емброуз Гайз, автор знаменитих детективних романів, приїздить із Лондона, де він зараз живе, до Парижа, щоб відшукати... Париж своєї молодості й першого кохання. І щоб віднайти своє справжнє ім’я, бо Емброуз Гайз – це псевдонім. Він поринає у складну, насичену людськими драмами, атмосферу багатомільйонного міста, сповненим небезпечних таємниць, шукає сліди вже втрачених людей і давноминулих подій. Наприкінці своїх пошуків автор поліцейських романів Гайз ніби знову стає тим, ким він був замолоду, – Жаном Деккером.

ОСТЕН ДЖ. Гордість і упередженість: Роман / Дж. Остен; Пер. з англ. В.К.Горбатька. – Х.: Фоліо, 2005. – 350 с. – (Сер. „Рандеву”).

Джейн Остен (1775–1817) – англійська письменниця. Тонкий психолог і знавець людського серця, письменниця створила надзвичайно виразний світ творів, її герої – з усіма їх достоїнствами і недоліками, здатні на великі помилки, і на високі почуття. Перше знайомство героїв роману „Гордість і упередженість” багатого аристократа Дарсі та дочки провінційного поміщика Елізабет не обіцяло серйозних почуттів між ними. Дерсі поставився до сім’ї Елізабет зверхньо, з упередженістю, і дівчина відповіла йому так само. Їм не просто було зламати свою гордість, щоб відкрити серця коханню… Після появи роману „Гордість та упередженість” авторка писала: „Я вважаю головну героїню Елізабет Беннет найчарівнішим персонажем з усіх, які були – коли з’являлися на сторінках книжок, і не зовсім уявляю, як стерплю тих, кому вона не подобається”. Було це 1813 року. Цей роман жінки визнали книгою, котра найбільше змінила уявлення представниць прекрасної статі про самих себе.

ОСТЕН ДЖ. Чуття і чутливість: Роман / Дж. Остен; Пер. з англ. В.К.Горбатька; Худож.-оформлювач Б.П.Бублик. – Х.: Фоліо, 2005. – 319 с. – (Сер. „Світ. л-ра”).

Доля Маріанни Дешвуд, героїні роману „Чуття і чутливість”, стало запереченням розхожих уявлень ХІХ ст. про романтичну пристрасть як вершину людських почуттів. Зазнавши зради коханого, Маріанна переконалася, що навіть таке високе почуття як

48

любов, повинно засновуватися на благородстві, щирому серці та вмінні зрозуміти іншу людину...

ПААСИЛІННА А. Виючий мірошник / А.Паасилінна; З фін. пер. Ю.Зуб. – Л.: Кальварія, 2004. – 160 с.

У доробку письменника 27 романів. Серед них добре знаний в Україні роман „Рік Зайця”. Нині Арто Паасилінна – фінський письменник знайомить українського читача з новим романом „Виючий мірошник”. У ньому постає людина, котру суспільство не сприймає та вважає спочатку за дивака, а згодом і за ненормального. Завдячує цим мірошник Гуттинен одній доволі незвичній для людини рисі: коли сумує, починає вити так, що аж лякає односельців та собак всієї околиці. Однак, в романі не йдеться, про якусь патологію: радше про історію самотності.

Є ще у цьому творі й світлі моменти: історія дуже несподіваної любові, яка не зважає на недоліки та пересуди, а просто приймає, відкривається, довіряє...

Завдяки поєднанню соціальної чутливості з блискучим гумором, сповнені життєвої гармонії твори Арто Паасилінна зачаровують читачів.

РОЙ Х. Дорогою ціною: Повісті / Х.Рой; Пер. з пол. Є.Луцишина. – К.: Світло на Сході, 2004. – 447 с.

Христина Рой (1860–1937) – відома словацька письменниця. У книзі „Дорогою ціною” долі персонажів щільно переплітаються й утворюють багато драматичних, навіть таємничих ситуацій. ...У будинку під розвалинами замку сталося нещастя – отруївся син аптекаря Коримського... По засніженій дорозі назустріч вітру прямує юнак з напівзамерзлою дитиною на руках... Молода дівчина – єдина дочка єгипетського вельможі – у супроводі двох компаньйонок виходить на палубу корабля. Лице її закрито вуаллю – дівчина сліпа... З вікон будинку пана Орловського лунає музика. У залі танцюють вальс. А наречена з нареченим вперше після вінчання зустрічаються наодинці. Ні, не про кохання вони говорять, а скоріше про неприязнь одне до одного. Але світло Євангелія досягає найпотаємніших куточків людських душ, пробуджуючи їх до нового щасливого життя.

СЕРВАНТЕС Сааведра, Мігель де. Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі: Роман / Мігель де Сервантес Сааведра; Пер. з ісп. М. Лукаша, А.Перепаді. – К.: Дніпро, 2005. – 701 с.

Роман великого іспанського письменника Мігеля де Сервантеса Сааведри (1547-1616) про неймовірні пригоди Дона Кіхота та його вірного зброєносця Санчо Пансу, є одним з найвидатніших творів світової літератури. Представлене видання здійснено до 400-ліття з дня першого виходу книги про премудрого гідальго в світ.

49

ТОКАРЧУК О. Правік та інші часи: Роман / О.Токарчук; З пол. пер. В.Дмитрук. – Л.: Кальварія, 2004. – 218 с.: іл.

Ольга Токарчук популярна сучасна польська письменниця.Правік – невеличке містечко, відокремлене лісом і дорогою від

решти світу, з власною історією, власним початком і кінцем, із дикуватими людьми, що прожили не менш дивні та неймовірні життя. Їм здається, що за межами Правіка нічого не існує, а війни, еміграція для мешканців виглядають такими ж фантастичними...

УЛЬМАН Л. Поки ти заснеш: Роман / Л.Ульман; Пер. з норвез. Н.Іваничук. – Л.: Літопис, 2004. – 317 с.

Роман сучасної норвезької письменниці Ліни Ульман „Поки ти заснеш” – це захоплююча розповідь двадцятирічної Карін Бльом про свою велику та неординарну сім’ю. Ще з дитинства у внутрішньому світі дівчини фантазування здобуло перевагу над правдивістю й виокремити перше від другого стало практично неможливо. Такий спосіб мислення рятував дівчинку від багатьох життєвих проблем, у тому числі від розчарувань та самотності, які розчавлювали оточуючих... Цей твір захоплює щирістю, серйозністю й кумедністю, простотою й мудрістю водночас.

ФАЛЬКЕНЛАНД К. Моя тінь: Роман / К.Фалькенланд; Зі швед. пер. Г.Кирпа. – К.: Юніверс, 2004. – 125 с. – (Сер. „Світ. проза”).

Крістіна Фалькенланд належить до найсильніших і найсамобутніших шведських письменників молодої генерації. Її поетична збірка „Ілюзія” (1991) була яскравим дебютом дев’яностих. 1996 року побачив світ перший роман поетеси „Молот і ковадло”, що відкрив перед нею шлях до нових здобутків у жанрі прози.

„Моя тінь” – психологічний роман, що здобув напрочуд високу оцінку європейської критики. За цей твір письменницю нагороджено літературною премією ім. Нільса Ферміна. Манера оповіді нагадує віртуозне плетиво спогадів про пережите героїнею роману Ракель. Автор змальовує події, що нікого не залишають байдужим. Письменниця проникає в найглибші пласти людської психіки, зворушливо змальовуючи світ складних почуттів.

Твори К.Фалькенланд читають у Швейцарії, Голландії, Франції, Данії, Італії, а тепер і в Україні.

ШЛІНК Б. Читець: Роман / Б.Шлінк; Пер. з нім. П.Таращук. – К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2005. – 197 с. – (Сер. „Зарубіж. класика”).

Бернгард Шлінк – всесвітньо відомий німецький письменник, нині йде до українського читача з романом „Читець”, в якому постає глибока і тяжка драма втраченого кохання, роздвоєності, що так

50

властива людському серцю; це гнітючий роман про жорстоке кохання.

...Вона спокуслива, загадкова й набагато старша за нього... стає його першим коханням. Вона розпачливо береже якусь таємницю. Одного дня вона безслідно щезла. Через багато років він знову зустрів її... Майже детективне розслідування незвичайного кохання і гнітючої минувшини.

ПОЕЗІЯЄЙТС В. Б. Вибрані твори: Поезії, поеми та драми / В. Б. Єйтс;

Пер. з ірланд. та передм. С. Павличко; Післямова І. Мокровської. – К.: Юніверс, 2004. – 636 с. – (Сер. „Лауреати Нобел. премії”).

Вільям Батлер Єйтс (1865–1939) – ірландський письменник й громадський діяч, лауреат Нобелівської премії (1923) увійшов в історію світової літератури як найоригінальніший поет ХХ століття. Відкриваючи українцям Єйтса, перекладачі допомагають читачам пізнати ірландську культуру і літературу з їх проблемами і суперечностями.

„Вибрані твори” представляють ліричні твори В. Єйтса та драматургію. Його вірші попри класичні форми, гармонують з духом і пошуками нової літератури. П’єси і вірші – специфічне відродження минулого. У них образи язичництва змішані з християнськими, історія переплітається з магією. Водночас у поезії й драматургії домінують естетичні цінності символізму – культ краси, смерті, сприйняття мистецтва як словесної алхімії поета як мага.

КЕДРІН Д. Вибране / Д. Кедрін; Пер. з рос. Г. Прокопенка; Відп. за вип. А.М.Шкляр. – Д.: Січ, 2005. – 174 с., портр.

Дмитро Кедрін (1907–1945) – яскрава самобутня постать в російській поезії першої половини ХХ століття, який творив за принципом: „поезія – це повнота серця, це переконаність”. Джерелом натхнення й орієнтиром у творчому пошуку для поета завжди були величні події світової й вітчизняної історії, безсмертні духовні цінності людства. Життям і творчістю поет міцно пов’язаний з Україною, зокрема з індустріальним Придніпров’ям, до якого постійно виявляв почуття синівської любові.

До пропонованої книжки російського поета увійшли ліричні вірші, поеми „Зодчі”, „Дорош Молибога”, „Весілля”, драма у віршах „Рембрант”, які повною мірою характеризують його творчий доробок. Тема людини на землі, особистості, що прозріла і прагне думати, говорити і діяти за законами правди й чистого сумління, – головна у творах Дмитра Кедріна 30-х років. Тема Вітчизни, матері-Росії особливо щиро, своєрідно й виразно звучить в останній період

51

його творчості, у віршах, написаних під час Великої Вітчизняної війни („Глухота”, „Вуглик”, „В парку”, „Вітчизна”, „Хочеш знати, що значить Росія...”, „Яке неозоре тут небо! Мов сниться...”). Ці поезії пронизані щемливою, незабутньою любов’ю до рідного краю, до минулого й сучасного, до його майстрів, зодчих, героїв. Єдність, епічного й ліричного, взагалі характерна для творчої манери Д.Кедріна.

Не помилився він і в пророкуванні щасливого майбутнього своїй поезії:

Минають дні непомітно,Роки пливуть, не поспішать...Мов іскра, жадаюча вітру, Незримо тліє душа.Коли несподіваний вітерРоздмухає з іскри пожар,Люди сліпі помітять:Не марно вуглик лежав!

ШЕКСПІР В. Сонети / В. Шекспір; Пер. І. О. Селезінки, О.М.Селезінки; Передм. Л. Різника, О. Дзери. – Л., 2005. – 207 с.

Сонети – окрема творча гілка в спадщині великого британця – завше приваблювали інтерпретаторів не лише досконалістю текстів, але й глибиною, розмаїттям і філософських, і ліричних, інтимних візій та особистих переживань автора. Досі навколо них точаться суперечки прискіпливих дослідників життя і творчості драматурга. Кожне покоління перекладачів щоразу звертаються до сонетів, творить нові й нові спроби все досконалішого перекладу –ніби сподіваючись, що це сприятиме розкриттю таємниць...

Свою перекладацьку версію пропонують на суд читача кандидат філологічних наук, шекспірознавець І. О. Селезінка та асистент кафедри іноземних мов Львівського національного університету О. М. Селезінка.

Перекладачі представили 154 сонети геніального поета крізь призму двох мов, через власне чуття й бачення його душі.

ЗБІРНИКИ

АНТОЛОГІЯ японської класичної поезії. Танка. Ренга (VІІІ–ХV ст.): Пер. з япон., комент., упоряд., передм. І.Бондаренка. – К.: Факт, 2004. – 912 с. – (Б-ка япон. класич. поезії). – Укр., яп.

У період середньовічної Японії при імператорському дворі було засновано „міністерство поезії”, чиновники якого займалися організацією поетичних конкурсів, укладанням офіційних поетичних антологій тощо. Із великою любов’ю скрупульозно переписані

52

стародавні збірки поезій завжди були для японців найціннішою сімейною реліквією, найголовнішим скарбом їхньої оселі.

Пропонована антологія зацікавить українського сучасного читача стислістю та мініатюрністю строфічних форм, блискучою художньою майстерністю поетів тих часів, глибоким ліризмом і стислістю, вишуканістю мови поетичних творів. Це твори в жанрі танка, переписані з перших історичних хронік: „Записи давніх діянь”, „Аннали Японії, а також твори з найдавніших поетичних антологій: „Збірка шіфіад листків”, „Збірка старих і нових пісень”, „Заново складена збірка пісень” та ін. Жанр ренга репрезентований двома збірками ХV ст. Це сто віршів трьох поетів з Мінасе (1488) та Сто віршів трьох поетів з гори Юяма (1491), складені відомим поетом Іїо Сочі, та його учнями Сьохаку і Сотьо.

НАВІЩО ПИСАТИ?: Антол. нідерланд. прози / З нідерланд. пер. Я. Довгополий. – К.: Юніверс, 2005. – 424 с.

В Україні нідерландська література маловідома. Перші нечисленні переклади нідерландських новел українською мовою почали публікуватися в журналі „Всесвіт”, починаючи з 80-х років минулого століття.

На сторінках пропонованого видання читачі ознайомляться з доробком нідерландських прозаїків – це Ян Слацергофф („Таке життя в Китаї”), Гаррі Муліш („Зігфрід”), Сімон Фестдейк („Переправа”, „Диявол і пустельник”), Віллем Фредерік Германс („Навіщо писати”), Ян Волкерс („Чорний Святвечір”, „Снігова людина”), Франс Келленденк („Чужоземні справи”), Тім Краббе ( „Професіонал”) та ін. Цікавим доповненням до видання є довідки про авторів.

ШЕДЕВРЫ русской любовной лирики / Худож.-оформитель Л.Д.Киркач-Осипова. – Х.: Фолио, 2005. – 319 с. – (Сер. „Література”).

„Есть книга вечная любви” – цей вислів про кохання і ненависть, радість і тугу, як сто і двісті років тому, продовжують хвилювати серця людей. Цей вислів відображає тему пропонованої збірки, до якої включені ліричні поезії знаних російських поетів. Це твори О.С.Пушкіна, М.Ю.Лермонтова, Ф.І.Тютчева, О.О.Блока, С.О.Єсеніна, М.І.Цветаєвої.

КРИТИКА ТА ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО

З ПИТАНЬ ІСТОРІЇ Й ТЕОРІЇ

53

БЕРНАДСЬКА Н.І. Український роман: теоретичні проблеми і жанрова еволюція: Монографія / Н.І.Бернадська. – К.: Академвидав, 2004. – 367 с. – Бібліогр.: с. 345–366.

Дослідження теоретичних питань його становлення і розвитку роману у вітчизняному письменстві – становлять основу цього видання. Окреслюються основні генеалогічні підходи до вивчення цього жанру в минулому і сьогодні, здійснюється спроба створення його теоретичної моделі з урахуванням досліджень світової літературознавчої думки. Також простежуються етапи становлення українського роману від витоків до постмодерністських дискурсів, а також його рецепція в літературно-критичних і наукових розвідках середини ХІХ–ХХ ст. (розділи: „Український роман ХІХ століття: генезис і становлення жанру", „Еволюція новітнього українського роману”, „Роман, як теоретична проблема").

БРАЙЧЕВСЬКИЙ Ю.М. Автор „Слова о полку Ігоревім” та культура Київської Русі / М.Ю.Брайчевський; Упоряд. Ю.В.Павленко. – К.: Фенікс, 2005. – 552 с.

Автор монографії – видатний мислитель, поет і художник, доводить автентичність „Слова о полку Ігоревім” в широкому соціокультурному контексті Київської Русі. Він досліджує питання про час написання твору, походження, соціальну приналежність, культурні обрії, ідейні позиції та політичні уподобання його автора.

Видання „Слово о полку Ігоревім” 1800 р. наведено зі схемою родоводу руських князів, які згадуються у творі; ритмічний переклад Л.Махновця, віршові варіанти та ілюстрації М.Брайчевського.

ЗАРВА В. Дискурс Просвітництва в російській та українській прозі 60–80-х рр. ХІХ ст.: Монографія / В. Зарва; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К.; Ніжин: ТОВ Вид-во Аспект-Поліграф, 2005. – 304 с. – Бібліогр.: с. 284–303.

Мета дослідження – осмислити функціонування просвітницьких тенденцій у російській та українській прозі. Автор аналізує важливі просвітницькі завдання, серед яких основними є такі: просвітницькі теорії вдосконалення людини в європейській, російській і українській філософії в естетиці, модифікація просвітницьких теорій вдосконалення людини в російській і українській літературах, концепція просвітницького героя і середовища, специфіка просвітницького роману виховання в російській та українській прозі 60–70-х рр. ХХ ст. Крізь призму просвітницьких тенденцій осмислюється розвиток прози І.Тургенєва, М.Чернишевського, М.Салтикова-Щедріна, І.Гончарова, Ф.Достоєвського, Л.Толстого, М.Лєскова, А.Чехова, Т.Шевченка, О.Кониського, Д.Мордовця, А.Свидницького та інших.

54

ІСТОРІЯ української літератури ХІХ століття: [Підруч. для студ. філол. спец. вищ. навч. закл.]. У 2 кн. Кн. 1 / М.Г. Жулинський, М. П. Бондар, О. І. Гончар та ін.; За ред. М. Г. Жулинського; Передм. М. Г. Жулинського. – К.: Либідь, 2005. – 534 с.

Дев’ятнадцяте століття – це класична проза і класична драматургія, позначені багатством створених типів і образів, характерів, ситуацій, сюжетних ходів, живих, неповторних діалогів, це класика у справжньому розумінні цього слова – художньо витончена й точна, мудра й людинолюбна, до якої й сьогодні припадає читач, і яка склала надійну базу наступного літературного руху.

У виданні проаналізовано систему художніх напрямів і течій виокремлено літературні портрети І.Котляревського, П.Гулака-Артемовського, Г.Квітки-Основ’яненка, Є.Гребінки, Л.Боровиковського, В.Забіли, А.Метлинського, М.Костомарова, Т.Шевченка, О.Афанасьєва-Чужбинського, М.Петренка, Марка Вовчка.

ІСТОРІЯ української літератури. Кінець XІX – початок XX ст.: Підруч. для студентів вищ. навч. закладів: У 2 кн. / За ред. проф. О.Д.Гнідан. – К.: Либідь, 2005. – Кн. 1. – 622 с.

У книзі розглянуто естетичні підвалини творчості українського письменництва зазначеного періоду у контексті зв’язку з політичним процесом доби. Актуалізовано і переосмислено соціокультурний рух та найяскравіших його представників: стрілецьку, „молодомузівську” поезію, духовну драму; літературно-критичну та публіцистичну спадщину М.Грушевського, М.Євшана, С.Єфремова, Д.Донцова, М.Міхновського, С.Петлюри та ін.; окреслено розвиток прози, публіцистики, літературної критики та журналістики; світоглядно-естетичні та філософські пошуки письменників-прозаїків, місце і значення їх у літературному процесі доби.

КУДРЯВЦЕВ М. І аз воздам...: (Злочин і кара як соціально-етич. пробл. в худож. інтерпретаціях... І не тільки) / М.Кудрявцев. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2005. – 176 с.

Кудрявцев Михайло Григорович – літературознавець, педагог, публіцист. Автор книжок літературознавчого та навчально-методичного характеру. Серед них: „Ідеї, конфлікти, характери...”, „Драма ідей в українській новітній літературі”, „Інтелектуальна драма”, „Щоб не згинули зерна...”

У новій книзі висвітлюється соціально-етична проблема злочину й кари в художніх інтерпретаціях. Зокрема, під цим кутом зору розглядаються твори Т.Шевченка, П.Мирного, О.Кобилянської, Б.Олійника, У.Самчука, В.Барки, М.Стельмаха.

55

МАРТИНЕНКО Ю. Місія: проблеми національної ідентичності в українській прозі 40–50-х років ХХ століття / Ю.Мартиненко. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2004. – 328 с.

На сторінках монографії досліджуються художні параметри українського прозового тексту 40–50-х років ХХ ст., встановлюються параметри націєтворчої місії української літератури, розглядається її генеза, тематичні та жанрово-стильові домінанти.

Автор аналізує найпомітніші твори письменників різних естетичних уподобань, написаних як в Україні, так і за її межами – твори Т. Осьмачки, О. Довженка, В. Домонтовича, Л. Мосендза, І.Багряного, О. Гончара, І. Костецького, Д. Гуменної, У. Самчука, Ю. Косача.

МАТЮЩЕНКО А. Час героя: Укр. драматургія першої третини ХХ ст./ А. Матющенко. – К.: ПЦ „Фоліант”, 2004. – 125 с.

В основі дослідження – епоха розвитку української драматургії в першій третині ХХ ст. (творчість Лесі Українки, В.Винниченка, М.Куліша) в єдиному аспекті внутрішньої колізії героя. Автор узагальнює глибинний сенс колізії – як самовизначення особистості через екзистенційний та соціально-етичний вибір, і вибудовує власний сюжет розвитку національної драми одного з найплідніших її періодів. Видання складається з трьох розділів: „Початок ХХ століття: вибір духовної свободи”, „1910-ті роки: між екзистенцією та мораллю”, „1920-ті – початок 1930-х: соціально-етична дилема особистості” Я. Мамонтова, І. Дніпровського, Є. Плужника та ін.

МОРОЗ З. Від шкільної драми до комедії: Дослідження. П’єси / З.Мороз; НАН України. Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка; Упоряд. Л.З.Мороз. – К.: ПЦ „Фоліант”, 2004. – 302 с.

Ця книга видана до 100ліття Захара Мороза (1904–1958) – відомого літературознавця і драматурга.

До цієї книжки увійшли його дослідження давньої української драматургії (шкільної драми ХVІІ–ХVІІІ ст.), нариси з історії становлення і розвитку західноукраїнської історичної драми другої половини ХІХ ст., а також п’єси „У садку молодому” та „Лисиця і виноград”. Вміщено також нариси М.Бернштейна, В.Крекотня та О.Засенка про вченого.

У виданні представлені п’єси дослідника: Звичайна дівчина”, „Чудодійна сила”, літературознавчі видання: „Українська драматургія і театр другої половини ХІХ ст.”, „Проблема конфлікту в драматургії”, „В боротьбі за реалізм”, „На позиціях народності”.

НАУМЕНКО Н. В. Символіка як стильова домінанта української новелістики кінця ХІХ – початку ХХ століття:

56

Монографія / Н. В. Науменко; М-во освіти і науки України. Нац. ун-т харч. технологій. – К., 2005. – 204 с. – Бібліогр.: с. 183–196.

Історико-літературний процес в Україні періоду кінця ХІХ – початку ХХ століть являє собою складну динамічну систему. Поняття динамізму, мінливості, суперечливості, які є головними константами рубежу століть, наклали відбиток і на характер самоусвідомлення літературного періоду.

Автор на основі великого текстового матеріалу української новелістики кінця ХІХ – початку ХХ століть висвітлює особливості поетики новели відповідно до її стильового забарвлення (неоромантизм, символізм, імпресіонізм, експресіонізм), шляхом порівняльного вивчення визначає роль символу у формуванні оповіді та образів новели.

РОСОВЕЦЬКИЙ С. Український фольклор у теоретичному висвітленні. Ч. 1: Теорія фольклору: Посіб. для ун-тів / С.Росовецький. – К.: Фітосоціоцентр, 2005. – 232 с. – Бібліогр.: с. 210–228.

Феномен українського національного фольклору осмислено в якнайширшому контексті світової фольклорної теорії.

У пропонованому підручнику розглядаються основні засади теорії фольклору в їх історичному розвитку і сучасному стані з постійною проекцією на актуальні питання вивчення українського національного фольклору. Автор аналізує проблеми: „Що таке фольклор і що таке фольклор український”, „Наука про фольклор, її структура та допоміжні спеціальні дисципліни”, „Теорія фольклористики: ХХ ст. – початок ХХІ ст.”, „З поетики українського фольклору”, „Історія фольклору. Фольклор і література”.

САЄНКО В. Українська модерна поезія 20-х років ХХ століття: ренесансні параметри: Навч. посіб. / В. Саєнко. – О.: Астропринт, 2004. – 256 с.

Основу видання становлять відомості про молоду поезію 20-х років у вигляді бібліографії творів ряду митців та історію літературно-критичної думки. Аналізується творчість таких письменників як М.Йогансен, Ю.Клен, М.Зеров, М.Драй-Хмара, П.Филипович та інших. Цікавим доповненням до видання мають місце тексти лекцій, програми спецкурсів, курсових робіт і рефератів та опис бібліографічних джерел.

СІМОВИЧ В. Праці : В 2 т.: До 125-річчя від дня народж. – Чернівці, 2005. – (Книги XXI).

Т.1. Мовознавство: Укр. мова і правопис. Культура мови. Мова укр. письм. Історія мовознавства. Персоналії. Рецензії / Упоряд. Л.О.Ткач. – 517 с.: іл., фотогр.

57

Т.2. Літературознавство. Культура: Історія лри. Історія. Культура. Громад. життя / Упоряд.: Л.О.Ткач, О.М.Івасюк. – 901 с.: іл., фотогр.

Історико-філологічна спадщина Василя Сімовича (1880-1944) – видатного українського вченого, культурного і громадського діяча становить надзвичайно важливе джерело для дослідження історії українського мовознавства і літературознавства. Його літературознавчі та культурознавчі праці охоплюють період від 1900 до 1943 року і містять важливі відомості про творчість письменників-класиків (Т.Шевченка, І.Франка, О.Кобилянську, Б.Лепкого, Лесю Українку, І.Нечуя-Левицького, І.Тобілевича, Ю.Федьковича, Панаса Мирного, М.Рильського та ін.).

У такому обсязі праці В.Сімовича зібрано й видано вперше.СУЛИМА М.М. Українська драматургія XVII-XVIII ст. /

М.М.Сулима. – К.: Полігр. центр „Фоліант”: Видавн. дім „Стилос”, 2005. – 367 с.

Предметом дослідження у книзі є давня українська драматургія XVII-XVIII століть, яка всім корпусом своїх текстів засвідчує, що генетично пов’язана з Європейською релігійною драмою, з традиціями вітчизняної літературної культури, а також (у текстах інтермедій) з народними етнографічно-побутовим театром. Розглядається сюжетний репертуар, визначається роль хору, простежується процес формування ремарки і звільнення від декламаційності. Окремі розділи присвячено історичній драмі, а також адаптованим варіантам різдвяної і великодньої драми – вертепу і „Слову о збуреню пекла”. Йдеться також про відлуння давньої шкільної драми у новій і новітній українській драматургії. Вміщено публікацію невідомого списку „Слова о збуреню пекла”.

СЬОМОЧКІНА О. М. Рубаї в українській поезії від канонізованої строфи до поліжанру: Навч. посіб. / О.М.Сьомочкіна. – К.: Київ. міжнар. унт, 2005. – 251 с.

Це видання є першою спробою дослідження історії появи й еволюції перських катренів-рубаїв – в українській поезії.

Видання знайомить читачів з історією виникнення рубаїв у творчості класиків перської літератури, зокрема Рудакі, О.Хайяма. Висвітлюються переклади рубаїв українською мовою А.Кримського, П.Тичини, В.Мисика, І.Качуровського, а також йдеться про перекладацьку діяльність І.Калинця, Д.Павличка, Г.Латника. Останньому належить найповніший переклад рубаяту Омара Хайяма українською мовою (1270 рубаїв). Автор докладно аналізує версифікаційні особливості цих перекладів. Чільне місце у книзі присвячено творчості Д.Павличка. Також видання знайомить з доробком українських поетів другої половини ХХ – початку ХХІ ст.

58

Аналізуються рубаї Ю.Хабатюка, Н.Мовчан-Карпусь, Г.Тарасюк, М.Павленка, Л.Залати, Д.Шупти, І.Нижника, В.Мирного, О.Орача, М.Клименка, Р.Болюха, В.Вихруща, П.Шкраб’юка та ін.

ТКАЧЕНКО О. Українська класична елегія: Монографія / О.Ткаченко. – Суми: Вид-во Сум. Держ. унту, 2004. – 256 с.

Елегія – один із ліричних жанрів, який виражає мрійливість, зажуру, пісенність, філософічну вдумливість, тонке і вишукане естетичне світосприймання українця.

Це видання містить стислий огляд світової літературно-естетичної думки про природу та історію жанру елегії. Основні напрямки дослідження – це своєрідність психологізму, реалістичні спрямування в розвитку української елегії, її взаємозв’язок з літературами інших народів. Зокрема, зіставляються особливості поетики та психологізму української елегії в давньогрецькій, давньоримській, польській, французькій, італійській та інших літературах.

Досліджуються кращі зразки елегійної творчості Г.Сковороди, Л.Боровиковського, А.Метлицького, М.Петренка, В.Забіли, Т.Шевченка, Л.Глібова, С.Руданського, Ю.Федьковича, П.Грабовського, В.Самійленка, М.Старицького, І.Франка, Лесі Українки та інших.

Висвітлення історії української елегії як цілісного художньо-естетичного явища в його складній діалектиці, визначення місця і значення елегійного жанру в історії розвитку вітчизняної ліричної поезії – основна мета пропонованого дослідження.

ХРОПКО П. Українська література: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. / П.Хропко. – 6-е вид. – К.: Школяр, 2005. – 528 с.

Літературний процес завжди є виявом мистецького життя епохи. Цей підручник має зорієнтувати учнів на вивчення літературної спадщини минулого а саме вивчення літературного процесу 70–90-х років ХІХ століття (І.Нечуй-Левицький, Панас Мирний, М.Кропивницький, М.Старицький, І.Карпенко-Карий, І.Франко, Б.Грінченко, П.Грабовський), літературний рух початку ХХ століття (М.Коцюбинський, Леся Українка, В.Самійленко, О.Кобилянська, В.Стефаник, В.Винниченко, М.Вороний, О.Олесь, А.Тесленко, С.Васильченко), літературний рух 1917–1930-х років – письменство у взаємодії з іншими видами мистецтва (П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра) та українське письменство першої третини ХХ століття в системі європейських літератур і словник літературознавчих термінів, хронологічна канва українського літературного життя ХІХ – першої третини ХХ століття.

59

ШЕВЧУК В.О. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ – ХVІІІ ст.: У 2 кн. / В.О.Шевчук; – К.: Либідь, 2004–2005. –

Кн. 1: Ренесанс. Раннє бароко. – 2004. – 398 с.: іл.Кн. 2: Розвинене бароко. Пізнє бароко. – 2005. – 728 с.: іл.„Муза Роксоланська” – це авторська історія давньої української

літератури, створена письменником і перекладачем як пам’ятка старого письменства сучасною мовою. Для того, щоб процес творення давньої української літератури бачився неперервним, у першому розділі першої книги автором конспективно подано огляд пам’яток (література і письменство) з часів, які передують епохам Ренесансу та Бароко, тобто з Середньовіччя (ХІ-ХV ст.), з аналізом мало вивченої, так званої архаїчної поезії.

У першій книзі представлені матеріали, які охоплюють період ХVІ – першої половини ХVІІ ст. Автор простежує літературу України у складі Речі Посполитої, висвітлює процес проникнення ренесансових літературних форм, творення ранніх барокових при поєднанні поетики Середньовіччя та Ренесансу.

У другій книзі досліджується історія літератури Козацької держави. Друга половина ХVІІ ст. розглядається як період розвиненого бароко; ХVІІІ ст. – період пізнього бароко. Автор детально вписує твори в життя, проблеми і складнощі становлення Козацької держави.

ЛІТЕРАТУРНІ ПОРТРЕТИ

ПИСЬМЕННИКИ УКРАЇНИ

ЛАРИСА Петрівна Косач-Квітка (Леся Українка): Біографічні матеріали. Спогади. Іконографія / Ред. О.Біланюк; Авт. проекту і вступ ст. Т.Скрипка. – Нью-Йорк; К., 2004. – 448 с.

Це дослідження є результатом багаторічних пошуків її упорядників, в ході яких було виявлено й повернуто в Україну значну частину архіву родичів Лесі Українки.

На сторінках книги розкриваються три теми: перша – історія роду Косачів – Драгоманових та його трагедія в ХХ ст.; друга – родова іпостась Лариси Петрівни Косач-Квітки, третя – доля Лесиної творчої спадщини й архіву, перипетії формування її канонізації. Основну частину документів становлять раніше не опубліковані нотатки й листування сестер Лесі Українки – Ольги Косач-Кривинюк та Ізідори Косач-Борисової. Більша частина наведених у книзі спогадів написана вже в еміграції.

БОЛАБОЛЬЧЕНКО А. А. Вибране: Біогр. нариси / А.А.Болабольченко. – К.: Щек і Хорив, 2005. – 247 с.: портр.

60

„Останнім часом ми відчуваємо себе людьми, які багато років немов перебували в летаргічному забутті. Сприймаючи все наново, дивуємось розмаїттю життя і питаємо себе: за що нас було скарано – одних смертю та каторгою, інших чорною безвістю... Свідомість повертається до нас, ми радіємо духовним перемінам, і дай, Боже, щоб ні політичні кон’юнктури, ні побутові негаразди не позбавили нас цього надбання” – так промовляє до читача Анатолій Болабольченко. Саме тому він і видав біографічні нариси, головною тематикою яких є дослідження життя і творчості видатних діячів українського літератури, відродження їх імен із попелу небуття.

Серед багатьох мучеників за долю України, що повернулися нині до нас, найпочесніші місця займають: письменник, композитор, режисер, етнограф, педагог, інженер – Гнат Хоткевич, учений літературознавець, державний діяч – Сергій Єфремов, літературознавець, історик та громадський діяч – Василь Доманицький, громадський діяч, письменник, публіцист, лікар – Модест Левицький і державний та громадський діяч, публіцист – Петро Стебницький.

ЯКУБОВСЬКА М. С. У дзеркалі слова: Есеї про сучас. укр. л-ру / М. С. Якубовська; Авт. вступ. ст. В. Луганчук. – Л.: Каменяр, 2005. – 751 с.: портр.

Марія Степанівна Якубовська поетеса, прозаїк, драматург, критик, есеїст, культуролог, дослідниця історії та теорії літератури.

Увазі читача автор пропонує серію літературних портретів митців, які визначають обличчя останнього десятиріччя ХХ століття в українському письменництві, серед них В.Медвідь і Є.Пашковський, Л.Різник і Р.Горак, М.Матіос і Л.Голота, Г.Тарасюк і С.Йовенко, М.Малюк і М.Семенюк, В.Герасим’юк та І.Малкович, І.Римарук і С.Короненко, Я.Павлюк і В.Стефак.

БАРАБАШ Ю. Тарас Шевченко: імператив України / Ю.Барабаш; Києво-Могил. акад., Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка. – К.: Видавн. дім „Києво-Могил. акад.”, 2004. – 181 с.

Автор видання, лауреат Національної премії ім. Т.Г.Шевченка розглядає ідейно-художню парадигму України в творчості Кобзаря як осердя і поетичне втілення історичного призначення українства, чинник його самосвідомості, прагнень до незалежності, розвою національної культури. Окремі статті присвячені розгляду історіософії, націософії, релігійно-етичним засадам Тараса Шевченка. Аналізуються твори „петербурзького тексту” містерії „Великий льох” та повісті „Художник” в контексті Шевченкової доби.

61

БОРОНЬ О. Поетика простору в творчості Тараса Шевченка / О.Боронь; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К.: Україна, 2005. – 150 с. – Бібліогр.: с. 135–149.

Просторовий космос поезії Тараса Шевченка, засоби його творення та вплив на читацьке сприйняття досліджуються на сторінках монографії. Запропоновано цілісну теорію простору поезії Шевченка як філософського концепту, виявлено та проаналізовано відповідні просторові структури і образи-символи, окреслена їх роль в окремих творах.

ЗАЙЦЕВ П. Життя Тараса Шевченка / П.Зайцев; Передм. М.Глобенка; Післямова О.Мишанича. – 2-е вид. – К.: Обереги, 2004. – 480 с. – (Сер. „Б-ка укр. раритету”).

Павло Іванович Зайцев (1886–1965) – український літературознавець і культурно-громадський діяч у діаспорі (Німеччина) майже все своє наукове життя присвятив дослідженню життєвого і творчого шляху Тараса Шевченка, став одним із провідних шевченкознавців ХХ ст. Він розшукав і опублікував багато невідомих творів, листів, документів до біографії Шевченка, дослідив ряд проблем життя і творчості поета („Російські поеми Т.Г.Шевченка”, 1913; „Перше кохання Шевченка”, 1914; „Тарас Шевченко. Короткий нарис життя”, 1920; „Шевченко і поляки”, 1934 – польською мовою).

„Життя Тараса Шевченка” – плід довголітньої наукової роботи вченого. Книжка друкувалася у Львові 1939 р., але світу не побачила: весь готовий наклад було знищено більшовиками у вересні 1939 року. Вціліло лише кілька примірників. За цим текстом вийшла книжка „Життя Тараса Шевченка” (Нью-Йорк–Париж–Мюнхен, 1955), яка нині пропонується у факсимільному відтворенні.

Автор всебічно простежує життя Шевченка, глибоко аналізує його творчу спадщину, вводить читача у дивосвіт Шевченкового слова, доповнює й інтерпретує на вищому рівні життєпис Шевченка. Постать поета-пророка України виступає в ній в усій своїй величі й багатстві. Перевидання її нині в Україні є помітною віхою в нашому літературознавстві, розкриває і утверджує перед читачем нетрадиційний образ Шевченка й водночас повертає із забуття добре ім’я її автора.

БІЛОУС Г. Слова, слова, спасіте наші душі: Вибр. сторінки листування з друзями / Г.Білоус; Авт. вступ. ст. І.Дробний; Післямова Л.Шитової. – К.: Акцент, 2004. – 623 с.

Григорій Білоус – письменник широкого творчого діапазону. Книга листування відкриває ще одну грань таланту – епістолярну. Його листи охоплюють чималий відтинок часу: від 1981 до 2000 року. Це наскрізь ліричні, щирі, гранично відверті різновиди: листи-

62

новели, листи-поради, листи-памфлети, листи-портрети, листи-рецензії, листи-спогади, листи-сповіді, листи-звіти, гумористичні послання, листи-роздуми.

У своїх листах Г.Білоус звертається до різних адресатів (Д.С.Чередниченко, В.А.Громадський, О.Ф.Черненко, І.Д.Мироненко, І.Є.Дубовик, Н.П.Христенко, М.А.Чернявський, М.С.Гриценко, Д.Г.Білоус, В.Ф.Бойко, З.Ф.Даниленко, В.О.Карпінський та ін.). У них –правдиві свідчення не тільки про епоху, в якій живе автор, а й про нього самого, в них біографія письменника, ставлення до світу, його реалій. Із листів Григорій Білоус постає перед читачем талановитою, високоосвіченою, глибоко вразливою особистістю, яка весь час напружено навчається у житті, навчається з книг.

ВАСИЛЬ БОЛЬШАК: Контури портр. / Упоряд.: Л.Большак, Ю.Большак. – К.: Сфера, 2005. – 214 с., 24 фотогр.

Василь Большак (1922–1988) – письменник, журналіст, громадський і державний діяч, лауреат премії ім. Я.Галана за збірку гумору і сатири „Гусак на Бродвеї”.

За життя він видав понад тридцять книжок. Це романи („Образа”, „Не журіться, професоре”, „Не проспати роси”, „Законна дружина”), повісті („Провідник у безодню”, „Глибокий яр”, „Меседуан з флеронами”, „Геліос – бог сонця”), збірки гумору і сатири („Нежонатий голова”, „Янгол із Терешок”, „Антрекот” та ін.), публіцистичні твори („Полістан”, „Шляхи за обріями”). Українське село і війна були визначними мотивами творчості автора. Його герої чи то люди повоєнного села, чи фронтовики-побратими, або ж сучасники вже зрілого автора ніколи не були спрощеними.

Ця книга містить спогади колег, рідних, друзів (Д.Міщенко, С.Колесник, Г.Вартанов, Б.Жолдак, В.Скуратівський, М.Медунець, Р.Пилипчук, Ю.Мушкетик, О.Ющенко, Л.Кореневич, Л.Шабатин.

ВОВКОЧИН Л. Ю. Творчість О. Довженка – невичерпне джерело формування громадянської гідності молоді: Реком. матеріали для вчителів загальноосвіт. навч. закл. та викл. і студ. ВНЗ / Л. Ю. Вовкочин; Черкас. нац. ун-т ім. Б. Хмельницького. – Черкаси, 2005. – 60 с. – Бібліогр.: с. 66–67.

„Я народився і жив для добра і любові” – ці слова, записані у щоденнику 1945 року, були суттю, сенсом життя і творчості Олександра Петровича Довженка. У книзі висвітлюється питання формування громадянської гідності у мистецькій спадщині О.П.Довженка.

ДОВЖЕНКО О. П. Сторінки щоденника (1941–1956) / О.П.Довженко. – К.: Вид-во гуманіт. л-ри, 2004. – 384 с.

63

У творчому доробку відомого українського кінорежисера і письменника Олександра Петровича Довженка (1894–1956 рр.) 14 ігрових і документальних фільмів, 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п’єси, понад 20 оповідань і новел, автобіографічна повість „Зачарована Десна”.

„Сторінки щоденника” – це не лише високий взірець української мемуаристики, а й суворий документ епохи, що віддзеркалює ставлення автора до непростих соціальних і політичних процесів, сповнена трагізму сповідь художника-мислителя, позбавленого права жити й творити на рідній землі. Щоденникові записи є свідченням про природу тоталітаризму, трагічну долю України та її видатних митців.

Це найбільш повне видання щоденників, яке містить 4 записних книжки.

ГУМЕННИЙ М.Х. Поетика романного жанру Олеся Гончара: проблеми типологій : Монографія / М.Х. Гуменний. – К.: Акцент, 2005. – 238 с.

Поетика Олеся Терентійовича Гончара – прозаїка впродовж багатьох років приковує увагу критиків. Вони відкривають усе нові й нові риси, проникають у „таємниці” авторської манери письменника і виступають інколи з суперечливими (а інколи й тенденційними судженнями) з приводу того чи іншого роману, створених в епоху застою.

Монографія являє собою синтетичне й історико-літературне дослідження поетики романів Олеся Гончара, яка розглядається як багатогранне художнє явище, що інтегрує різні етапи творчого шляху митця, різні жанрові й видові форми його творів.

ЄВТУШЕНКО В. А. Хто такий Павло Глазовий / В.А.Євтушенко. – К.: Докор, 2005. – 141 с.: фотогр.

Сьогодні усі знають іскрометні та мудрі усмішки Павла Прокоповича Глазового. Жодне свято, жоден фестиваль сучасного українського гумору не обходиться без його веселого слова. Павло Глазовий – неперевершений майстер сміху, письменник багатогранного обдаровання, широко відомий не лише в Україні, а й далекому зарубіжжі.

У виданні представлено спогади автора про свого вчителя та аналіз творчості Павла Прокоповича Глазового.

КИРИЛЕНКО Н. І. Історія України у творах Ліни Костенко: Навч. посіб. для студентів та викладачів філол. фту, учнів навч. закладів, учителів укр. лри та широкого кола читачів / Н.І.Кириленко; – Суми: Сум. держ. пед. унт ім. А.С.Макаренка, 2005. – 123 с. – Бібліогр.: с. 115-123.

64

Звернення до осмислення історичної теми у творчості Л.Костенко зумовлене як потребою перегляду методологічних засад дослідження розвитку української літератури XX ст., так і необхідністю всебічного вивчення літературної діяльності поетеси, чиї твори зазнавали свого часу замовчування в Україні.

Поетеса твердить, що Україна – самостійна нація і має своє глибоке коріння – про це йдеться у поемі-баладі „Скіфська одіссея”. На тлі історичних подій розглядається „Дума про трьох братів неазовських”, драматична поема „Сніг у Флоренції”, поема „Циганська муза” та лірика поетеси.

ПОЕЗІЯ Ліни Костенко в часах перехідних і вічних: Матеріали круглого столу 18 берез. 2005 р. / Ред.-упоряд. Т.В.Шаповаленко. – К.: Видавн. дім „Києво-Могил. Акад.”, 2005. – 107 с.: фотогр.

„У нас є один справжній поет. Це поетеса Ліна Костенко”, – так сказав про неї Микола Вінграновський.

Відмовившись від офіційних святкувань свого ювілею, Ліна Костенко прийняла запрошення до круглого столу під назвою „Поезія Ліни Костенко в часах перехідних і вічних”, що провела кафедра філології Національного університету „Києво-Могилянська академія” з метою оприлюднення модерних інтерпретацій творчості поетеси. За круглим столом вистачило місця не тільки науковцям, дослідникам її творчості, а й численним прихильникам її таланту, представникам ЗМІ.

Про видатну поетесу говорили літературознавці, мистецтвознавці й поети Володимир Моренець, Володимир Панченко, Микола Ільницький, Тарас Салила, Олександр Астаф’єв, Леонід Куценко, Іван Малкович, Лариса Брюховецька та Юрій Андрухович.

КОСТИРЯ І. Межівська сторона: Лірич. сповіді, есеї, біогр. довідки, твори, ст., спогади, листи / І. Костиря; Ред. М. Пудла; Худож. О.Ворона. – Донецьк: Каштан, 2004. – 596 с.

Це перша в українському літературознавстві і краєзнавстві узагальнююча документально-художня праця про вітчизняних письменників, доля яких так чи інакше була пов’язана з Межівською стороною на Дніпропетровщині Василя Мисика, Саву Божка, Віктора Іванисенка, Аркадія Казку, Володимира Вільного, Михайла Нечая, Григіра Мельника, Тетяну Сулиму, Сергія Борзенка та інших.

НАШ ПЕРВОРОЗУМ: Григорій Сковорода на портреті і в житті: Фотокнига / Авт.-упоряд.: В. Стадниченко, М. Шудря. – К.: Спалах, 2004. – 177 с.: іл., портр.

Фотокнига зроблена у самобутній художній формі, де у витонченій ліричній манері і водночас глибинно відтворено добу, в якій жив Г. С. Сковорода. Текст супроводжується багатим

65

ілюстративним матеріалом стосовно сучасників Григорія Савича, місць, де він народився й перебував – від Слобожанщини до Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі, Німеччини, Італії. Читачі матимуть змогу ознайомитись із деякими творами та крилатими думками із трактатів та листів видатного філософа.

РИЛЬСЬКИЙ Б. Мандрівка в молодість батька [М. Рильського] / Б.Рильський; Передм. Л.Новиченка; Післямова Н.Підпалої. – К.: Київ. правда, 2004. – 144 с.; 48 арк.: іл.

Перед читачами книжка спогадів про поета-класика Максима Тадейовича Рильського (1895–1964), лауреата Ленінської премії, Державної премії СРСР, який впродовж півстоліття свого творчого життя був незмінно оточений щирими читацькими симпатіями. Автор книжки – син поета Богдан Рильський, перед очима якого пройшло життя його батька, від початку 30-х – 60-х років. Книжка відкривається віршем „Синові”, присвяченим півторарічному Богданові. Далі йде розповідь про арешт М.Рильського і п’ятимісячне перебування в ув’язненні (1931 р.). Із дбайливо відтворених у пам’яті оповідань батька та згадок матері постає картина психологічних знущань над людиною. Як світла елегія, сприймаються спогади про Ірпінь передвоєнних та перших повоєнних років (триптих „Дача”, „Річка”, „Будинок творчості”) – другу столицю тогочасного українського письменства, столицю творчу, жваву, гостроязику, сумно-веселу, про дружину і матір Катерину Миколаївну, про рідних та близьких людей.

СЛОВО І ДОЛЯ: Зб. на пошану письм., проф. Степана Пушика / М-во науки і освіти. Прикарпат. ун-т ім. В.Стефаника, Ін-т українозн. Прикарпат. ун-ту. – Івано-Франківськ, 2004. – 330 с.

До збірника увійшли статті, присвячені науковому й творчому доробку відомого українського письменника, фольклориста, філолога, лауреата Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка, професора Степана Пушика. Вміщено також „Монологи й діалоги” самого ювіляра, а також листи до нього О.Гончара, Є.Гуцала, Р.Федорова, В.Івасюка та інших визначних діячів літератури й мистецтва.

СОМ М. З матір’ю на самоті: [Про В. Симоненка] / М. Сом. – К.: Смолоскип, 2005. – 134 с.: фотогр.

Ця книжка містить сторінки з життя і творчості Василя Симоненка (1935 – 1963). Вперше оприлюднені листи від матері поета та короткі спогади, котрі доповнюють неповторний живий образ народного поета, витязя молодої української поезії. Сюди включені також фотодокументи з унікальної книжки І.Осадчого „Три роки поруч”, із фоторобітні Д.Чередниченка та з домашнього

66

архіву М.Сома, стенограми обговорення поезій М.Вінграновського і В.Симоненка.

Уперше оприлюднена цікава і повчальна хронологія раннього дитинства і юнацьких років Василя Симоненка – поета. Також вміщені вірші, що ходили по руках, невідомі фотодокументи, спогади. Чільне місце посідають спогади-листи матері поета, спогади учителя – Андрія Федотовича Махині, О.Гончара, М.Вінграновського, Д.Чередниченка, Б.Олійника, сина Олеся Симоненка; вірші-посвяти М.Вінграновського, І.Драча, Тамари Коломієць.

СТОРІНКИ історії: Павло Загребельний / Авт.-упоряд.: І.С.Попова, Н. П. Олійник, А. І. Рудинська. – Д.: Пороги, 2005. – 196 с.: іл. – Бібліогр.: с. 186–196. – 80-річчю Павла Загребельного присвячується.

Ця книга унікальний документ, щира розповідь про відомого письменника української літератури ХХ століття Павла Архиповича Загребельного, талановитого майстра слова, автора понад 30 творів. Павло Загребельний 54 роки тому закінчив Дніпропетровський університет, а на сьогодні є митцем високої внутрішньої наснаги, максимально самодостатнім у слові, творцем власного оригінального бачення світу й людини в ньому.

Шануючи свого випускника, викладачі й студенти Дніпропетровського університету осмислюють творчість П.Загребельного у різноаспектних дослідженнях. Висвітлюються сторінки біографії письменника, роки навчання в університеті, літературні читання, присвячені 80-річчю від його дня народження. Також пропонуються вірші, присвячені письменникові (В.Корж, К.Дуб, Марія Зозуля, Алла Іванова, Ольга Кривочуприна). Цікавим доповненням є („Додаток”) „Павло Загребельний у дослідженнях науковців Дніпропетровського національного університету”.

ТКАЧУК М. П. Модерністський дискурс лірики та новел Богдана Лепкого: [Дослідження] / М. П. Ткачук; Терноп. нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. – Т., 2005. – 127 с.: портр.

Українська література кінця XIX- першої половини XX ст., коли жив і творив Богдан Лепкий, розвивалася в річищі модерністського дискурсу і взаємодії різних стильових течій (неоромантизму, символізму, імпресіонізму, орутуризму, авангардизму та ін.).

Проблема українського модернізму – одна із найскладніших у нашому літературознавстві. У книзі розглядається поезія Богдана Лепкого крізь призму міфопоетики в контексті модерністького міфомислення кінця XIX- першої половини XX ст., акцентується на символістській природі поетичного моделювання світу й людини,

67

відбиття в художньому світі лірики архетипових символів, трагічного образу України в роки першої світової війни. Окремо аналізується наративна природа новелістики і моделювання, мистецтво сюжетотворення і моделювання світу та людини.

ФРАНКІАНА Василя Сімовича / Авт. упоряд., передм. М.Білоус, З.Терлака. – Л., 2005. – 233 с. – (До 150-річчя від дня народж. Івана Франка).

Василь Сімович належить до тих подвижників на ниві української культури, в особі яких щасливо поєднався талант фахового мовознавця і блискучого літературознавця, видавця і популяризатора кращих творів українського письменництва, активного громадського діяча і вихователя того покоління, що жертовно віддало своє життя на вівтар визвольних змагань рідного народу.

Постать І.Франка постійно перебувала в полі зору В.Сімовича. Він був редактором і видавцем Франкової спадщини, автором цікавих передмов до окремих розвідок про його творчість, невтомним популяризатором мистецького доробку „найбільшого сина галицької землі”. Тонкі спостереження автора не втратили своєї актуальності й сьогодні є надійним орієнтиром при осягненні мистецького феномену Каменяра.

ШЕВЧЕНКІВСЬКА енциклопедія: Робочий зошит Б (Бабенко Надія – Бядуля Змітрок) / НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка, Відд. шевченкознавства. Літ. ред.: Р.В.Горбовець, Л.А.Дрофань. – К., 2005. – 263 с.: іл.

Це видання є фрагментом майбутньої „Шевченківської енциклопедії” в 4-х томах, у якому вміщено статті на літеру „Б”. Його призначення – ознайомити наукову громадськість України зі статтями різного типу: теоретичними, оглядовими, присвяченими окремим літературним та малярським творам Тараса Григоровича Шевченка, персоналіям і т.д. Робочий зошит „Б” призначений для широкого обговорення вміщених статей, які написано з урахуванням новітніх підходів і концепцій у дослідженні шевченкіани. ч

„...ЩОБ БУЛО слово і світло”: Листування Григора Тютюнника / Передм., упоряд., прим. підгот. текстів О.І.Неживого. – Луганськ: Альма-матер, 2004. – 232 с.

На думку Михайлини Коцюбинської, листи може, як жодна інша форма літературної творчості „виявляють – спонтанно, незаплановано, в чистому вигляді – справжню суть людини... письменника, митця”.

Зі сторінок видання читач має можливість ознайомитися з гранично щирими й цілковито відвертими хоча часом нервовими,

68

ситуативно невиваженими листами чи не найцікавішого прозаїка другої половини ХХ ст. Григора Тютюнника (1931–1980).

Глибинним розумінням різноманітних подій та явищ літературної епохи, особливо загостреним відчуттям художніх творів позначено листування Григора Тютюнника (1957–1980 рр.). Саме в листах читач відчує ставлення письменника до близьких і рідних йому людей.

Уперше публікуються автографи дарчих написів Г.Тютюнника, які залишив він на своїх книгах, що тепер зберігаються його друзями, колегами (О.Черненка, Н.Долгунової, П.Ротача, О.Гончара, П.Коленського, Ф.Тютюнника, Ф.Рогового, В.Білоуса, В.Гриценка, П.Малеєва. У листах Григора Тютюнника – цілісний образ України, нехай і зганьбленої, але справжньої, як сама природа.

ПИСЬМЕННИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ

ВАСИЛИК Л. Орест Масикевич: Життя і творчість: (Навч. посіб.) / Л.Василик. – Чернівці: Рута, 2004. – 127 с.: 16 арк. іл. – Бібліогр.: с. 122–127. – (Сер. „Літ. імена Буковини”).

Орест Масикевич (1911–1980) – громадський діяч, український письменник, перекладач, журналіст – розпочав творчу діяльність ще в 30-х роках минулого століття на Україні, а в повоєнний час працював в еміграції – Румунії. Довгий час не міг друкуватися, творчий доробок митця залишався недоступним для критиків та істориків літератури. Тільки у 90-ті роки під час активної реабілітації української діаспорної літератури з’явились окремі поетичні доробки О.Масикевича. Літературознавець М.Івасюк зауважує: „Творча спадщина поета-патріота Ореста Масикевича ще не зібрана, не вивчена, бо не всі його твори опубліковані. До цього спричинилися важкі умови, в яких він жив. Не поталанило і його творам, написаним у тридцяті роки на Буковині, вони розкидані по тогочасних газетах і журналах”.

Незважаючи на трагічну долю (10-літнє ув’язнення в Росії), моральні приниження, знущання, непосильну працю, голод), Орест Масикевич вірив у кращі дні:

Розтопить зимуберезневий вітровій,у черешневу заметільз’являться весни.І разом із птахамиз попелу воскресне моє життя...І радість у душі моїй...

69

На основі маловідомих джерел, архівних матеріалів, спогадів, листування вперше висвітлюється життєво-творчий шлях митця, досліджується його поетична і прозова спадщина.

КУЦЕНКО Л. Наталя Лівицька-Холодна: Нарис життя і творчості / Л.Куценко. – Кіровоград: Спадщина, 2004. – 104 с.

Перша спроба осмислення життя й творчості відомої української поетеси Наталі Лівицької-Холодної. У вісімнадцять років вона була змушена залишити батьківщину, жити в різних країнах – Польщі, Чехії, Німеччині, США, Канаді. Автор детально розповідає про роки життя, віддані українській поезії, про зустрічі на шляхах її долі, зокрема з Є.Маланюком.

Наталя Лівицька-Холодна дебютувала на сторінках віденської „Волі” (1921) та тарнавського альманаху „Сонцецвіт” (1922). У Подєбрадах та Празі поряд з Є.Маланюком, Л.Мосендзом, О.Телігою була активним членом Празької поетичної групи, а у Варшаві – співтворцем і лідером об’єднання українських письменницьких сил, згуртованих спершу навколо групи „Танк”, згодом видавництва „Варяг” та журналу „Ми”. Вона подарувала читачам унікальний поетичний роман у віршах – книгу поезій про історію одного кохання „Вогонь і попіл” та збірки „Сім літер” та „Поезії старі й нові”. Поезія, яка була щоденником її душі, була безперервним діалогом митця з далекою Україною. Це – поезія філософського мислення долі світу, батьківщини й себе самої.

На початку 90-х років минулого століття в листах в Україну Наталя Лівицька-Холодна, осмислюючи прожите й перейдене, писала: „Усвідомила собі, що я тепер залишалася зовсім сама, що так недобре жити довго – 89! Уже нікого нема з того світу, в якому стільки друзів. А в свої роки я не могла стати ніким іншим – тільки емігранткою. Емігранткою з того мого світу, що з нього вже мало або ніхто не залишився, і чужою в цьому новому для мене, що в ньому так довго і так майже завжди, гірко було жити”.

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОКАЖЧИКИ

ВАСИЛЬКО З. Символіка фольклорного образу / З. Василько. – Л., 2004. – Бібліогр.: с. 369–389.

ВЕЛИКА Вітчизняна війна в українській художній літературі: Бібліогр. список / Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва; Уклад.: Л.Введенська, О.Ніколаєць. – Вінниця, 2005. – 34 с.

ВИДАННЯ творів Тараса Шевченка у фондах Шевченківського національного заповідника : Каталог / Уклад.: О.О. Солопченко, Л.Г. Сіленко; Авт. проекту й передм. І. Д. Ліховий. – К.: Криниця, 2004. – 368 с.

70

ВОЛОДИМИР Качкан: [фольклорист, літературознавець]: Бібліогр. покажч. / НАН України. ЛНБ ім. В.Стефаника. НДІ періодики; Уклад., авт. передм. М. М.Романюк. – Л., 2005. – 203 с.

ЖУРНАЛ іноземної літератури „Всесвіт” у ХХ сторіччі (1925–2000): Бібліогр. покажч. змісту / Уклали: О.Микитенко, Г.Гамалій. – К.: Видавн. дім „Всесвіт”, 2004. – 711 с.

ІВАНОВСЬКА О.П. Український фольклор як функцірнально-образна система суб’єктивності: Монографія / О.П.Івановська. – К., 2005. – Бібліогр.: с. 216–227 (218 назв).

„КУР’ЄР Кривбасу” (1994–2004): Системат. покажч. змісту / НПБ України; Авт.-упоряд. Г.І.Гамалій; Наук. ред. В.О.Кононенко. – К., 2005. – 155 с.

ЛІТЕРАТУРНИЙ вернісаж Черкащини: Метод.-бібліогр. матеріали / Черкас. ОУНБ ім. Т.Шевченка; Підгот.: Р.П.Куценко, І.В.Тимошенко. –Черкаси, 2005. – Вип. 3. – 12 с.

„ПЕРЕЛИТИ Україну в слово...”. Тодось Осьмачка: література і доля: Біобібліогр. посіб. / Черкас. ОУНБ ім. Т.Шевченка; Уклад. Н.В.Адешелідзе. – Черкаси, 2005. – 40 с.

ПОЛІТ крізь епоху: (До 100-річчя від дня народж. Миколи Бажана): Метод.-бібліогр. матеріали / Держ. б-ка України для юнацтва; Уклад.: Л.Дунайська, Є.Коршунова; Відп. за вип. К.Тишкевич. – К., 2004. – 19 с.

УКРАЇНСЬКІ письменники: Біобібліографічний словник. У 5 т. Т.1.: Давня українська література (XI-XVIII ст.) / Уклав. Л.Є.Махновець; Редкол.: О.І.Білецького (голова редкол.). – Вид. переробл. – Х.: Прапор, 2005. – 975 с.

УЛАС Самчук: „Волинь” – моє вірую і сповідую...: Біобібліогр. покажч. до 100-річчя від дня народж. Уласа Самчука / Рівнен. держ. обл. б-ка; Уклад. П.І.Демчук. – Рівне: Волин. обереги, 2005. – 67 с. – (Сер. „Славет. земляки”)

ХУДОЖНЯ література. Критика. Літературознавство (2004): Рек. бібліогр. покажч. / НПБ України; Авт.-уклад. С.М.Остапенко; Відп. ред. В.О.Кононенко. – К., 2005. – 91 с.

ЧАРІВНИК із світу дитячих мрій: До 200-річчя від дня народж. Г.-К.Андерсена (1805–1875): Інформ. список л-ри для організаторів дит. чит. та вчителів / Нац. б-ка України для дітей; Уклад.: В.М.Красножон, Г.П.Прокопенко. – К., 2005. – 20 с.

ЧАРОДІЙ слова: До 85-річчя від дня народж. Д.Г.Білоуса (1920–2004): Інформ. список л-ри для організаторів дит. читання та вчителів / Нац. б-ка України для дітей; Склад. Н.І.Турчин. – К., 2005. – 15 с.

71