Верховна Рада України ратифі-кувала Угоду про асоціацію України з Євросоюзом. Одночасно документ ратифікував і Європарламент. Втім, угоду мають схвалити усі 28 дер-жав-членів ЄС. Ратифікація озна-чає, що Україна розпочинає низку реформ з метою вступу у Євросоюз.

Депутати ухвалили Закон про особливий статус Донбасу. Такий статус вводиться в районах Доне-цької та Луганської областей, де відбувалась АТО, на 3 роки. Перед-бачено розширення ролі місцевого самоврядування, посилене фінансу-вання даного регіону та інше. Також прийнятий Закон, згідно якого не будуть покарані особи, які воювали проти сил АТО, але не вчинили тяж-ких злочинів та здалися з повинною. У м.Жашків відбувся благодій-ний концерт на підтримку Збройних Сил України зі збором коштів на по-треби української армії. Ініціювали та провели захід працівники районного будинку культури. Перед жителями міста виступили місцеві артисти. Усі зібрані кошти, а це 11 тисяч гривень, будуть спрямовані на потреби жаш-ківських воїнів-учасників АТО.

На Маньківщині відсвяткували День поля, організатором якого є Німецький аграрний центр в Украї-ні. Свято відвідав посол Німеччини в Україні Крістоф Вайль. Іноземний гість побажав успіхів та миру вільній демократичній країні. У Тальному відбулось виїзне за-сідання президії обласної ветеран-ської організації. На порядок денний винесено питання про стан співпра-ці органів влади району з ветеран-ськими організаціями та виконання обласної програми «Турбота». Також відбулось нагородження голів пер-винних ветеранських організацій почесними грамотами. А на завер-шення учасників засідання привітав народний аматорський хор ветера-нів війни та праці «Хлопці ого-го».

З нагоди Дня фізкультури і спор-ту на районному стадіоні в Маньківці відбулись спортивні змагання. Пе-реможцями стали: волейбол – збір-на команда учителів фізкультури; шахи – ветеран спортивного руху Маньківщини Володимир Івано-вич Голубничий; шашки – учитель Чорнокам’янської ЗОШ Олександр Миколайович Дубовик; дартс – учень Маньківського НВК Коля Кацалап; удари по воротах – учитель Буцької ЗОШ Віталій Іванович Буханистий. Також на стадіоні нещодавно відбу-лись зустрічі по футболу в рамках чемпіонату області між ветеранами Маньківського і Тальнівського райо-нів. Перемогу з рахунком 1:0 здобули маньківчани, які впевнено утриму-ють першу сходинку в турнірній та-блиці.

Як учасник бойових дій та людина, яка має вже чи-

малий життєвий досвід, хочу на сторінках газети поділитися сво-їми думками стосовно виборчої кампанії в Україні та звернутися до кандидатів в депутати по на-шому округу.

Виборці України вже встигли звикнути, що під час кожної виборчої кампанії деякими по-тенційними кандидатами-мажо-ритарниками та представниками різних політичних партій засто-совуються технології так званого «чорного піару», а саме – поши-рення неправдивої інформації про своїх конкурентів.

От і нещодавно у газеті «Жаш-ківщина» від 12 вересня цього року та в інших районних газе-тах округу з’явилося інтерв’ю з Василем Фурманом, який зби-рається балотуватися по нашому округу. Відповідаючи на питан-

ня журналіста, Василь Фурман багато розповідає про правиль-ні речі – боротьбу з корупцією та розробку стратегії розвитку держави. Але мене дивує, що така освічена людина, якою по-дає себе Василь Миколайович, свідомо поширює неправдиву інформацію, заявляючи: «За-питайте у депутатів від Черка-щини, чому вони голосували за диктаторські закони 16 січня».

Шановний Василю Микола-йовичу, не треба ганьбити всіх депутатів від Черкащини. Звер-ніться до офіційних інформацій-них джерел, до сайту Верховної Ради України, і ви побачите, що не всі черкаські депутати голо-сували за ганебні закони від 16 січня. Наприклад, народні депутати Віктор Тимошенко та Валентин Ничипоренко не голо-сували за ці закони. А якщо ви маєте на увазі інших депутатів,

то вказуйте, будь ласка, прізви-ща. Не потрібно брати приклад з тих засобів масової інформації, які намагаються фальсифіку-вати факти та друкують фото, на якому народний депутат Валентин Ничипоренко стоїть в залі Верховної Ради з підня-тою рукою. Адже в той день, 16 січня, голосували не тільки за «диктаторські» закони, а і за Державний бюджет України на 2014 рік, а також за Закон про відповідальність за осквернення та руйнування пам’ятників вої-нам Великої Вітчизняної війни, партизанам та воїнам-інтерна-ціоналістам. Вважаю це пра-вильною позицією, адже мені як ветерану боляче дивитися на осквернення місць пошани воїнів-визволителів. Саме за ці закони голосував підняттям руки народний депутат Ничипоренко. А взагалі, хочеться сказати всім кандидатам в депутати без ви-нятку – сьогодні, коли Україна знаходиться в стані війни, не по-трібно займатися політиканством і брудними піар-кампаніями. Ці-каво, скільки коштувало Василю Фурману замовлення своїх статей в усіх районних газетах округу? Можливо, ці кошти варто було б використати для підтримки на-

ших військових?Сьогодні, коли наша країна

воює на сході з сепаратистами та військами іншої держави, хотілося б порадити всім кан-дидатам у народні депутати не витрачатися на «чорний піар», а віддати зекономлені кошти на допомогу українській армії. Це був би вчинок справжнього патріота і громадянина.

Кілька днів тому я мав роз-мову з помічником народного депутата Валентина Ничипорен-ка і знаю, що Валентин Ми-колайович знову поїхав в зону АТО – цього разу до наших хлопців з батальйону «Черкаси». Вони захищають незалежність України, але зараз перебува-ють у скрутній ситуації, тому Валентин Ничипоренко поїхав підтримати їх, відвезти засоби захисту, зв’язку та гуманітарну допомогу. Тож я раджу всім, хто має можливість, підтримати на-ших військових, адже сьогодні для України найважливішим є допомога українській армії, а не політичний піар.

Роман Гнатович Савченко, учасник бойових дій, інвалід Великої Вітчизняної війни,

м. Жашків

Ще один мікрораион Ватутіного отримав подарунок від Валентина Ничипоренка – дитячии маиданчик.

СТАРІСТЬ В РАДІСТЬ. Будьмо оптимістами – це вберігає від багатьох хвороб, даруите любов та мудрість близьким – вони будуть вдячні!

с.4с.3

КІЛЬКОМА РЯДКАМИ

•18 вересня, 2014 р. № 20 (73) •

Праця на користь рідного села. Олександр Коцюруба – знана в селі Добра і Маньківському раионі людина.

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНИЙ ТИЖНЕВИК плюс

продовження на с. 2

Точка зору На адресу редакції надіишов лист від інваліда Великої Вітчизняної віини, учасника боиових діи Романа Гнатовича Савченка, якии ми пропонуємо до уваги читачів

с.2

Головне – допомога армії,а не політичний піар

Вище визнання заслуг жи-теля міста – присвоєння

йому звання почесного гро-мадянина цього населеного пункту. Це звання символізує

найвищу вдячність суспільства за діяльність на користь міста, за особливі заслуги перед Віт-чизною. Саме такий почесний титул присвоїли нещодавно

у Ватутіному. На серпневому засіданні сесії міської ради од-ноголосно вирішено присвоїти звання «Почесний громадянин міста Ватутіне» ветерану педа-

гогічної праці Раїсі Миколаївні Бойко. Нагорода була вручена під час святкування Дня міста та Дня шахтаря.

Варто знати історію життя такої непересічної та шанова-ної людини. Раїса Миколаївна Бойко (Кулінич) народилась 28 лютого 1938 року в сім’ї кол-госпників у Катеринополі. Ще до її народження батько пішов на строкову службу до лав Чер-воної Армії, звідки потрапив водієм спочатку на Фінську, а потім і Велику Вітчизняну війну. Довга служба розлучила бать-ків, і Рая зростала в неповній сім’ї... Після шкільної науки, за порадою та наполяганням мами вона вступила до меду-чилища, але по закінченні пер-шого курсу забрала документи, бо з дитинства виношувала іншу мрію – про вчительську роботу. Цю любов поглиблювали перша вчителька Марія Іванівна Зам-ковенко, вчителі української

З почесним званням Раїсу Бойко привітали мер Ватутіного Василь Гончаренко та помічник народного депутата Наталя Мясникович

Мрії збуваються, праця винагороджується ЛІДЕРИ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

2 НОВИНИВАША ГАЗЕТА+, Четвер, 18 вересня 2014

Яким повинен бути склад нової Верховної Ради?

Трохи більше місяця зали-шилось до позачергових пар-ламентських виборів, відбува-ється реєстрація кандидатів, а політичні партії вже оголосили списки, з якими будуть балоту-ватися. Окрім політиків, у цих списках багато журналістів, громадських діячів, учасників Майдану та АТО. Перелік по-тенційних нардепів здивував багатьох, свою думку мають і жителі нашого округу.

МАРІЯ, ЗВЕНИГОРОДКАСписки партій на-стільки схожі, що я навіть не знаю, за яку партію го-лосуватиму… Ра-ніше брали співа-

ків у депутати, тепер – журналістів, у політиці є своя мода. Неприємно вразило, що деякі кандидати в депутати нарікають на невелику депутатську зарплату та навіть хо-чуть її збільшення. Звісно, їм теж потрібні кошти на життя, але бути законодавцем – почесна місія, яка вимагає великої самовіддачі. Тож чи не краще, щоб у депутати йшли люди, які вже чогось досягли в житті, і яких не цікавить грошова винагорода за депутатську діяль-ність? А громадські активісти мо-гли б долучатися до процесу зако-нотворчої роботи в якості радників та помічників депутатів.

ГАННА ЄВГЕНІВНА, МАНЬКІВКАЩо важливіше – список партії чи її програма? На жаль, мало хто звертає увагу на програмні засади

політичних партій. Можливо, тому, що за передвиборчі обіцянки не-має ніякої відповідальності. Мені простіше голосувати за конкретну людину, депутата, який піклується про наш округ. Обирати партію для мене – це як купувати кота в міш-ку. І все одно хочеться вірити, що новий склад Верховної Ради Укра-їни буде кращим, ніж теперішній. Нехай найкращі депутати знову стануть депутатами та викорис-товуватимуть свій досвід на бла-го народу, а нові нардепи будуть справедливими, борцями з коруп-цією та справжніми патріотами.

ОЛЕКСІЙ, ЖАШКІВСЬКИЙ Р-НВажко оцінюва-ти всі списки, але здається, що нова Верховна Рада все ж оновиться, адже навіть у пер-

ших десятках партій безліч лю-дей, які ще не були депутатами. Це люди, які нам стали відомими після Революції, а особливо при-ємно, що місця у списках віддали і учасникам АТО, військовим, до-бровольцям. Пригадую, що таку ідею пропонував і наш депутат Валентин Ничипоренко, так як учасники воєнних подій краще розуміють істинні цінності життя. Чув думки, що оскільки ці люди не є професійними політиками, вони не зможуть якісно працюва-ти в Раді. Але чому б не ризикну-ти? Все ж є помічники у депутатів, які можуть щось порадити. Голо-вне зараз для депутата – прагнен-ня чесно працювати для кращого майбутнього України.

початок на с.1

Праця на благо людейі російської мови рідної шко-ли. Тож Раїса стала слухачкою Корсунь-Шевченівського пед-училища, навчання в якому приносило неабияку насолоду, бо супроводжувалось цікавою позаурочною роботою, спортом. Після успішного закінчення пед училища була направлена старшою піонервожатою Юрків-ської середньої школи, згодом стала вчителькою початкових класів Скаливатської початкової школи, потім старшою піонер-

вожатою Ватутінської середньої школи № 2, а з 1964 року пра-цювала тут вчителем української мови та літератури. Аж до вихо-ду на заслужений відпочинок її педагогічна доля була пов’язана зі школою № 2. Здобула і вищу освіту – заочно у Черкасько-му державному педагогічному інституті. Натхненна та ви-сокопрофесійна праця Раїси Миколаївни оцінена званнями «Старший учитель», «Учитель-методист», «Заслужений вчитель Української РСР», також стала

ветераном праці і нагороджена відповідною медаллю. Але після виходу на пенсію педагогічна праця продовжилась – була ви-кладачем філії обласної Малої академії української філології Ватутінського міськвно, пра-цювала учителем у гімназійних класах Ватутінської середньої школи №1.

Таємниця успіху Раїси Ми-колаївни – в любові до педа-гогічної роботи, до дітей, до української мови, яка триває і досі. Цікавий факт – кілька ро-

ків тому, уже в поважному віці, стала Раїса Миколаївна Бойко в ряди переможців конкурсу грамотності «Всеукраїнський радіодиктант», адже написала його без жодної помилки. Ди-вовижно, як разом зі стількома досягненнями у професійній діяльності Раїса Миколаївна – любляча дружина, матір двох дітей, бабуся шістьох онуків та одного правнука. Така людина справді додає гордості за місто Ватутіне!

Валерій Бурій, м. Ватутіне

Мрії збуваються, праця винагороджується ЛІДЕРИ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

СВІТЛАНА ІШУНІНА,С. ВОРОНЕ, ЖАШКІВСЬКИЙ РАЙОН

Кожен з нас іноді задумується про майбутнє свого краю.

Яким його побачать наші діти, чи зуміємо ми зберегти рідну землю у придатному для життя стані? Адже дорогий нам той куточок, де ми зробили перші кроки, де пройшло дитинство, юність, пізнання світу. І кожне село має свою біографію, своє обличчя. Село Вороне – це наш рідний дім, який ми всі люби-мо. І що б не трапилося, куди б не занесла нас доля, село за-лишається найріднішим. Саме сюди ми несемо свої печалі і радощі, саме сюди ми поверта-ємось до отчого порогу… Скоро наше село буде відзначати 469 років. Це мить в історичному масштабі, а для нас – це поко-ління людей, які народились на рідній землі, трудились на ній, віддавали часточку своєї душі і серця заради кращого життя. Це мужні та працьовиті покоління, які кохали, творили і працюва-ли на цій благословенній землі, щоб село розквітало та завжди радо зустрічало своїх дітей. Але щоб працювати – потрі-бен мир. Семеро наших хлопців також не лишилися осторонь подій, які відбуваються на схо-ді України. Вони є учасниками українських сил АТО, за що їм честь і шана від односельчан. Український народ об’єднується у прагненні допомогти тим, хто здобуває нам спокій та мир. Не

зміг залишатися осторонь і во-лонтерський рух села Вороне. За його ініціативи організовано підтримку армії, щоб забезпе-чити наших військових пер-шочерговими засобами задля безпечного виконання завдань під час служби і успішного по-вернення додому.

В ці тяжкі години для на-шої країни, коли усі в напрузі слідкують за подіями на Сході, дещо в сторону відходять по-

бутові проблеми. Але їх також треба вирішувати. Добре, що не забуває про наше село на-родний депутат Валентин Ни-чипоренко, який встигає і армії допомагати, і вирішувати пи-тання жителів округу. Черговий транш фінансової допомоги від депутата – це можливість спря-мувати благодійні ресурси на забезпечення першочергових потреб села. Надані кошти за рішенням громади використані

на придбання та встановлен-ня енергозберігаючих вікон-них пакетів у Вороненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Такий вияв турботи про здоров’я і комфорт дітей стане для школярів ще одним прикладом доброти і милосердя. Жителі села з повагою ставлять-ся до Валентина Миколайовича, від якого у скрутні часи завжди можна чекати доброго слова підтримки та дієвої допомоги.

Олександр Полікарпович Коцюруба – знана в с. До-

бра і в Маньківському районі людина. Вся його трудова біо-графія пов’язана з життям села. Працювати в колгоспі розпочав одразу після закінчення школи, одночасно заочно навчаючись в Уманському сільськогоспо-дарському інституті. Був при-чіплювачем, потім обліковцем,

незабаром призначили бригади-ром рільничої бригади. Моло-дому, завзятому, ініціативному хлопцю доручили ще й роботу з молоддю, обравши секретарем комсомольської організації, яка стала однією з кращих в районі. На високому рівні була постав-лена в селі спортивно-масова робота, художня самодіяльність та суспільно-корисна праця мо-лоді. Це скоро було помічено в районі – і Олександра оби-рають на посаду заворга, а по-тім другим секретарем райкому комсомолу.

Після строкової служби в армії мав можливість залишитись на позастрокову службу чи влашту-ватися десь у місті, але хлібороба від народження, вихованого в хліборобській родині, тягнуло до землі, до рідної домівки, до хворих батьків, які потребували його допомоги, до молодої дру-жини та маленького сина. Отож, знову розпочалась улюблена ро-бота біля землі. Агроном, брига-

дир, заступник голови колгоспу, секретар партійної організації, – скрізь справлявся, в усьому мав добрі показники.

З пошаною та довірою обрали односельці Олександра Полікар-повича головою колгоспу, який він очолював більше десятка ро-ків. За цей час колгосп досягнув значних успіхів у рослинництві та тваринництві. На все чоловік знаходив час, енергію і вмін-ня. Олександр Полікарпович був організатором та активним учасником художньої самодіяль-ності. Сільський хор постійно брав участь в районних огля-дах художньої самодіяльності, займав призові місця. Значно зросла в той час матеріальна база колгоспу, поліпшилась со-ціальна сфера села. Було збудо-вано тваринницький комплекс, тракторну бригаду, прокладено асфальтну дорогу до села і по селу, побудовано ФАП.

А ще Олександр Полікарпович обирався депутатом сільської

ради майже всіх скликань, кіль-ка разів – депутатом районної ради, має безліч різних нагород, очолював районні делегації по поїздках до Латвії, Білорусії, Росії, до тих районів, з якими змагалась і мала дружні відноси-ни Маньківщина. Продовжував працювати заступником голови колгоспу, вів активну громад-ську роботу.

Нині Олександр Полікар-пович продовжує вболівати за долю рідного краю, готовий і надалі вносити свій посильний вклад в розвиток свого села. Ра-зом із дружиною Ольгою Васи-лівною прожили у злагоді вже більше сорока років, допомага-ють виховувати онуків. Родина Коцюрубів користується в селі і за його межами заслуженим авторитетом і повагою. Недарма в народі кажуть: «Добро посієш – добро пожнеш».

М.П.Гаврилюк, голова ради ветеранів

с.Добра, Маньківський район

Громада підтримує захисників словом і ділом

Учасники АТО Максим Яремич, Віталій Команчук та Василь Гаврилюк зі своїми рідними

Праця на користь рідного села

ЖИТТЯВАША ГАЗЕТА+, Четвер, 18 вересня 2014

Для спортута відпочинку

Маньківський районний стадіон розташований в центральній частині селища, біля паркової зони. Тож там не лише змагаються спортсмени, а й відпочивають жителі Маньківки і всього району, різного віку, особливо молоді сім’ї. На жаль, за 45 років сво-го існування паркан стадіону прий-шов в непридатність і потребував реконструкції. Разом з цим, в зв’язку з економічними негараздами коштів у місцевому бюджеті катастрофічно не вистачає – не лише на паркан, а й на інші потреби. Але завдяки небай-дужості та фінансовій підтримці на-родного депутата України Валентина Ничипоренка, а також активній до-помозі його помічників, за лічені дні було встановлено 252 метри нового паркану по вулиці Горького. Сподіває-мось, що Валентин Миколайович і на-далі буде сприяти вирішенню нагаль-них потреб жителів нашого округу, і за декілька років районний стадіон розпочне своє нове життя.

М.С. Самелюк, голова районного фізкультурно-оздоровчого спортивного клубу «Колос»,

м. Маньківка

Військове спорядженнядля сина

Тривожні події на сході України для багатьох українських сімей стали не просто новинами з телеекрану, а й су-ворою реальністю. Ось і наш син Під-дубний Ігор Павлович отримав пові-стку з військкомату, а згодом вирушив до військової частини. Розуміємо, що після проходження навчання він ви-рушить у зону АТО. На жаль, держава у нинішній час не може забезпечити військовослужбовців всім необхідним. Ми самотужки спробували знайти для сина необхідне військове споряджен-ня, та вже скоро зрозуміли, що це за-вдання виконати не так легко. Відчай привів нашу сім’ю до народного депу-тата України Валентина Ничипоренка, адже ми чули, що Рада товаровироб-ників Жашківського району, яку він очолює, організовує підтримку армії. Завдяки небайдужості наших підпри-ємців Ігорю було вчасно придбано військове спорядження. Від себе осо-бисто та від інших родин, яким Спілка товаровиробників Жашківщини нада-ла допомогу, висловлюємо щиру вдяч-ність за чуйність та розуміння в цей не-простий час.

Сім’я Піддубних, м. Жашків

РЕДАКЦІЙНА ПОШТА

3 УРОКИ ПАТРІОТИЗМУ

ОЛЕКСАНДР ЩЕРБАТЮК,СМТ. ЛИСЯНКА

Вона народилася в Одесі, дитинство і юність про-

йшли в Кіровограді, а решта життя віддана Лисянці. Вчитель великої душі, державний служ-бовець з нетиповою відкритістю для людей, жінка з особливим шармом і пенсіонерка, яка не знає старості, – це все про неї, і це завжди приваблює і захо-плює.

Тамара Володимирівна Овча-ренко готується переступити ві-кову межу, яку ще не відчуває, до кінця не усвідомлює, але яка невмолимо наближається і настійливо нагадує: це вже твоє шістдесяте літо!

— Оглядаючись назад, бо до цього дивилася лише вперед, я умовно можу поділити прожите за десятиліттями, — з притаман-ним їй гумором говорить Тамара Володимирівна. — Так воно вже виходить: навчання в школі, ро-бота вчителем української мови і літератури Лисянській школі № 2, секретар райвиконкому, директор районного центру зай нятості. А досягла всього ви-ключно завдяки чудовим людям,

які траплялися на моєму шля-ху. Їх багато, але кількох я все ж назву — колишній керівник району Микола Філімонович Пампуха, вчитель і директор Андрій Лаврінович Олексієн-ко, колишній працівник рай-виконкому Антоніна Філонівна Гаврилюк. Але на першому місці завжди – чоловік Володимир, всерозуміючий, люблячий, терп-лячий, а також діти, які підтри-мують мене у всьому.

Пані Тамара готова роз-повідати годинами про свою дружну сім’ю, яка часто любить збиратися разом у родинному гнізді — мальовничій садибі на околиці Лисянки. Тут Овчарен-ки створили справжній острі-вець щастя, де багато квітів і батьківської любові. Саме тут черпає творче натхнення донь-ка Елла, в якої прокинувся дар художниці. Сюди, впевнена Та-мара Володимирівна, приїж-джатимуть за добром і наукою людяності майбутні онуки, яких вже зачекалися. Адже син Во-лодимир нещодавно одружився!

Не кожен розуміє активність Тамари Володимирівни і по-стійну зайнятість громадськими турботами: мовляв, на пенсії, то

сиди вдома і порпайся в городі. Такий «статус» пенсіонера вона, голова районної організації ве-теранів, вважає неправильним, і навіть шкідливим. За приклад ставить голову первинної ор-ганізації ветеранів райспожив-товариства Ольгу Катан, яка власним прикладом демонструє, що лише рух, активна життєва і громадська позиція не дадуть передчасно «скиснути». Та й сама Тамара Овчаренко для ветеранів району є взірцем не-покори рокам. Так сталося, що для літніх людей, серед яких ба-гато одиноких, вона є чи не єди-ним порадником і помічником.

А ще знаходить час брати участь у роботі фонду «Відродження Лисянки», де є співзасновни-ком. Цікавиться долею своїх випускників, хоча минуло вже більше тридцяти років, як була в них класним керівником. Без неї не обходиться організація в районі виборчих перегонів усіх рівнів. Але з-поміж усього цього у Тамари Володимирівни була одна, здавалось, нездійсненна мрія. Вона збулася в день її на-родження — діти подарували подорож до Франції. Тож «шер-ше ля фам», що в перекладі з французького означає «шукайте жінку». Вона – в Парижі…

ВАЛЕРІЯ БЕРЕЗНА, УЧЕНИЦЯ 11 КЛАСУВАТУТІНСЬКОЇ ЗОШ №5

Перший день осені оди-надцятикласники Ва-

тутінської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 5 вирішили зустріти гідно. Адже це не лише наш останній шкільний пер-шоверсень, а 75-річчя з дати початку Другої світової війни, найкривавішої трагедії людства. Україна з перших днів опини-лась в епіцентрі подій, так як

нацистська Німеччина втор-глася на територію Польської держави, до складу якої вхо-дили і західноукраїнські землі. Відомі дані, що 8 тисяч україн-ців загинули протягом вересня 1939 року — це були переважно громадяни Польщі українсько-го походження, котрі воювали проти нацистів. Отже, ця дата, а також військово-патріотичний дух, який панує серед молоді у зв’язку з нинішніми подіями на сході України, спонукали нас

вирушити у відомий військовий музей до села Шампань. Ми відвідали чотири музейні зали і з захопленням слухали цікаві, але часом сумні розповіді екс-курсовода Олега Леонідовича Бойка, здивовано розглядали справжнісіньку зброю, навіть мали можливість потримати її в руках. «Однією з родзинок музею є сам екскурсовод, роз-повіді якого яскраво доповню-ють кожен експонат», – оці-нив роботу господаря музею

наш однокласник Владислав Мірошніченко. Цікавим було все – рідкісні експонати, листи відданих Батьківщині солдатів СРСР, зразки уніформи радян-ських бійців і офіцерів, а на подвір’ї комплексу – велетен-ські танки та відреставрований літак. Як зазначив Даніїл Чер-ненко, «вражає ексклюзивність закладу – там є експонати, яких не зустрінеш більше ніде». Але найбільше вражає малознана історія та карта Афганістану з підписами героїв, яким пощас-тило вижити у тій страхітливій війні. «Те, що я там побачив і відчув, перевершило всі мої спо-дівання», – відгукнувся Олексій Гаврищук. Це був справді пізна-вальний та корисний відпочи-нок, ми скуштували справжньої польової каші на природі, зану-рилися в атмосферу воєнних та післявоєнних часів. Батьки, учні та адміністрація Ватутінської ЗОШ № 5 щиро дякують за ор-ганізацію цікавої й змістовної мандрівки народному депутату В.М.Ничипоренку та приватно-му підприємцю В.В.Когуту. У тривожному сьогоденні особли-во важливо берегти пам’ять про історичні події, вчитися робити висновки. Ми погоджуємося із думкою нашого однокласника Антона Кагарлика: «Побувавши у військовому музеї, я зрозумів: свободу потрібно цінувати, адже її можна легко втратити».

Збереження пам’яті про військове минуле

Шукайте жінку

Т.В. БЕБИК, ДЕПУТАТ МІСЬКОЇ РАДИТА ЖИТЕЛІ МІКРОРАЙОНУ, М. ВАТУТІНЕ

У дітвори Ватутіного радість – місто стає все більш комфортним для дитячого відпочин-

ку. Ось і черговий мікрорайон отримав чудовий подарунок від народного депутата Валентина Ничипоренка – дитячий майданчик. Завдяки помічнику депутата Наталії Сергіївні Мясни-

кович, яка швидко відреагувала на прохання ватутінців, майданчик було збудовано якісно та швидко. Мешканці вулиць Перемоги, Дімі-трова, Куйбишева та Комунальної щиро вдячні народному депутату за прояв турботи про най-менших жителів міста. Дитячий майданчик, по-дарований Валентином Миколайовичем, також приємно порадував батьків мікрорайону, які тепер впевнені у безпечному та корисному до-звіллі своїх дітей.

ДОБРІ СПРАВИ

Турбота про дитяче дозвілля

ДОЗВІЛЛЯВАША ГАЗЕТА+, Четвер, 18 вересня 2014

Реєстраційне свідоцтво ЧС №876 ПР від 03.08.2012 р.

Адреса для листів: 19200, Черкаська обл., м. Жашків, вул. Леніна, 46

тел/факс.: 6–00–66, e–mail: vg_plus@yahoo.comhttp://nychyporenko.com

Розповсюджується безкоштовноЗасновник Ничипоренко В.М.

Видавець МРВП «КІМ»Редактор: О. Король

Думка редакції не завжди співпадає з думкою авторів публікацій.Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Віддруковано в друкарні ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”,м. Вінниця, вул. Чехова, 12-а. Тел. (0432) 55-63-97, 55-63-98 Наклад 54 500 прим. Зам. №1415320

За точність викладених фактів відповідальність несе автор.

Не замовлені редакцією матеріали не рецензуються, не повертаються автору і не оплачуються.

Номер набрано і зверстано в редакції газети.

Щотижнева загальнополітична газета

плюс

РЕЦЕПТ

Все геніальне – просто. Приготуйте собі та своїм рідним кекс, біля якого роботи небагато, а смакоти та слів вдячності буде

безліч. Я називаю його осіннім, адже випікаю цей кекс восени, коли достигають гарбузи та є багато смачних яблук.

Вікторія, м.Ватутіне

Кекс осінній

Інгредієнтиb гарбуз (солодкий) – 500 гb яблука (кисло-солодкі) –

500 гb масло вершкове – 250 гb цукор – 250 гb борошно пшеничне – 400 гb цукор ванільний – 20 гb яйця курячі – 5 шт.b розпушувач тіста – 30 г

Приготування:Масло збити з цукром у пух-

ку масу. По одному додавати яйця і ретельно збивати. Далі додати борошно з розпушувачем порціями і знову збити до од-

норідної маси. Гарбуз (візьміть яскраво-оранжевого, ніжного та солодкого на смак гарбуза) почистити від шкірки, порізати середніми кубиками. Вмішати гарбуз в тісто. Яблука почистити і порізати шматочками. Вмішати в тісто. Кількість яблук і гарбу-за можна змінювати в різному співвідношенні, але загальна їхня вага має бути 900-1000 г. Форму вистелити пергамент-ним папером, викласти тісто. Випікати приблизно 50 хвилин при 1800С. Який чудовий вий-шов кекс — пухкенький, в міру вологий, ніжний і просто пере-повнений корисною гарбузово-яблучною начинкою.

4ВАШЕ ЗДОРОВ’Я

ВЕРЕСЕНЬ19-21.09 Відкриті Всеукраїнські змагання

з подолання перешкод – 6 етапЖОВТЕНЬ03-05.10 Всеукраїнські змагання з конкуру

«Кубок Дарлінга» – ФІНАЛ08-11.10 Відкриті Всеукраїнські змагання

з виїздки – ФІНАЛ17-19.10 Відкриті Всеукраїнські змагання

з подолання перешкод – 7 етап

НАША АДРЕСА:м. Жашків, вул. Артема, 6тел/факс (04747) 6-18-47www.paradeallure.com

Змаганнявідбуваються

з 10-00 до 17-00

Ласкаво просимо безкоштовно відвідати захоплюючі змагання

у Жашківському кінноспортивному комплексі

Як стверджував відомий лікар Микола Пирогов,

будь-яка хвороба залишає слід на обличчі людини. Існують за-хворювання, які по обличчю може визначити навіть людина, що не має медичної освіти. В домашніх умовах така діагнос-тика може виявити початок за-хворювання. Про всі тривожні ознаки потрібно повідомити свого лікаря і пройти призна-чене ним обстеження, щоб ви-ключити серйозні хвороби.

ОчіМішки під очима — це озна-

ка проблем з нирками, або ж сигнал серцевої недостатності. Разом з тим, не варто впадати в

паніку, якщо ви в дзеркалі помі-тили припухлість під очима. Це може бути банальна перевтома чи алергія. Темні кола під очима сьогодні зустрічаються практич-но у кожного. Їх причини – не-якісний сон, постійна напруга, надлишок рідини. Пожовклі білки – проблеми з печінкою, сіруватий відтінок білків часто вказує на нестачу кисню і пору-шення обмінних процесів. По-червоніння очей може бути на-слідком запальних процесів або ревматоїдного артриту. Постійна сльозотеча може бути ознакою нестачі калію.

ГубиЯскраво виражені носо-губні

складки можуть бути наслідком порушень в роботі травного тракту. На шлунково-кишко-ві захворювання також вказує вертикальна зморшка, розта-шована над верхньою губою. Якщо ваші губи дуже бліді, то це може свідчити про збої в роботі підшлункової залози, нирок, печінки. Синюшність губ часто вказує на проблеми в роботі серця – чим швидше зверніться до лікаря. Якщо ви постійно відчуваєте біль в ку-точках губ, можливо, вашому організму не вистачає заліза.

ШкіраЯкщо шкіра обличчя дуже

бліда, то найімовірніше – у вас низький кров’яний тиск. Якщо ж при цьому у вас бліді губи та нігті, то це може бути наслідком анемії. Високий тиск, навпаки, призводить до почервоніння шкіри обличчя. Постійно червоні або й синю-ваті щоки з характерним су-динним малюнком говорять про захворювання легень або порушення серцевої діяльності. А почервоніле підборіддя — це сигнал, що сповіщає про по-рушення функціонування се-лезінки. Набряклість вказує на серйозні порушення ниркової і сечовидільної системи. Нестача вітаміну С зазвичай супрово-джується сухістю шкіри. Вос-ковий колір шкіри на обличчі вказує на можливий розвиток онкологічного захворювання.

Діагностика хвороб по обличчю

«Старість – не радість» – говорить прислів’я. І дій-

сно, для дуже багатьох людей похилого віку це так. Зараз в Україні нелегко жити і моло-дим, працездатним людям. А що вже говорити про старих… Але у будь-якому віці людина може відчувати щастя, перено-сити старіння мудро і гідно. Ці роки можуть стати нагородою за всі попередні негаразди. По-ставтеся до старості як до до-рогоцінного часу свого життя. Найперше – зрозумійте, що вам не обов’язково жити в старо-сті так, як жили ваші батьки. Тоді були інші часи, а зараз людина поважного віку може бути активною ще довго після виходу на пенсію. Замість того щоб просто старіти, здаватися і вмирати, давайте зробимо свій величезний внесок в життя. У нас є час, є знання і є мудрість для того, щоб на ділі довести ближнім свою любов і знання. Спілкуйтеся з рідними, з дру-зями, вступайте у місцеві ор-ганізації ветеранів, у Червоний хрест, якщо любите співати – у хор, пишіть вірші, малюйте! Пенсіонери у нас незаможні і дозволити собі подорож за кор-дон не можуть, але разом із дру-зями чи онуками можна їздити на екскурсії, та навіть по нашій мальовничій Черкащині. Ми не повинні асоціювати старість з бідністю, хворобами, самотністю і смертю. Звісно, багато в чому

наша старість залежить від дер-жави – це і проблеми пенсій-ного забезпечення, і медицини. Але поки ми ставимося до себе як до нещасливих і безпорадних стариганів та чекаємо, що вла-да почне про нас піклуватися, наше життя не покращиться. Не програмуйте себе на те, що життя закінчується. Мені вже дуже багато років, але в душі я почуваюсь дитиною. Ходжу на прогулянки до лісу, милую-ся природою. Я часто сміюся,

бо я не тримаю в голові чорних думок. Читаю цікаві книги. А останнє захоплення – пишу книгу про історію мого роду, не для друку, а щоб мої онуки та правнуки знали про своє ко-ріння. Дорогі ровесники! Будьмо оптимістами – це вберігає від багатьох хвороб, даруйте любов та мудрість близьким – вони бу-дуть вдячні. Тоді й старість буде в радість!

Галина Василівна, Тальнівський район

Старість в радість