№ 17 (297) 24 квітня 2010 TV-програма

Триває передплата на «Газету польську» l Передплатний індекс 96483 l Вартість на рік – 24,48 грн.

Новини з Польщі

Польща поховала свогоПрезидента

18 kwietnia w Krakowie w grobowcachkróli polskich na Wawelu zostalipochowani Prezydent Polski LechKaczyński i jego żona Maria, którzy zginęli10 kwietnia w katastrofie lotniczej wpobliżu Smoleńska. Pożegnać się z nimimieli zamiar prezydenci dziesiątkówpaństw. Ukrainę reprezentowali prezydentWiktor Janukowicz, były prezydent WiktorJuszczenko i lider opozycji JuliaTymoszenko.

Na Rynku G łównym w Krakowie iprzylegających do niego ulicach odsamego rana zebrało się więcej, niż 150tys. ludzi, którzy przyszli pożegnać się zPrezydentem i jego żoną. Uroczystościpogrzebowe odbyły się w kościeleMariackim. Kondukt pogrzebowy ludzieoprowadzały oklaskami, oddając hołdtragicznie zmarłemu małżeństwu.

Разом з мільйонами поляків данинушани Леху Качинському віддали лідери ізвичайні громадяни інших країн: хтобезпосередньо під час жалобної церемоніїу старому Кракові, а хто – слідкуючи за неюз екранів своїх телевізорів. За розмахом іатмосферою траурних урочистостей, якітривали вісім днів, прощання з главоюпольської держави було безпрецедентним.

Не знаємо, чи виправданою булабоязнь багатьох закордонних лідерів, що неприлетіли на похорон Леха Качинського.Можливо, хмара попелу від ісландськоговулкану справді становила для авіарухунеабияку загрозу. Так чи інакше, добре, щоукраїнські владні й опозиційні лідери ,зокрема, Віктор Янукович, ЮліяТимошенко, Віктор Ющенко, були під часцеремонії у Кракові. Незалежно від того,хто при владі в Україні й Польщі, мизалишаємося сусідами , партнерами ,друзями. Тож у подібних трагічнихвипадках, якщо вже вони трапляються,високопосадовці наших держав зобов’язанідістатися туди, куди треба. Неважливо чим:хоч літаком, хоч поїздом, хоч на авто...

Продовження на 4 стр.

Stowarzyszenie Młodzieży Polskiej wŻytomierzu i Klub StypendystówFundacji „Semper Polonia” ObwoduŻytomierskiego mają zaszczyt zaprosićmłodzież polonijną w wieku 18-28 lat doudziału w mini konferencji pt. „Katyń...ocalić od zapomnienia”, która odbędziesię w Żytomierzu 15 maja 2010 roku.

W tym roku mija 70. rocznica ZbrodniKatyńskiej, rocznica wymordowania przezNKWD na rozkaz Stalina ponad 21 tys.oficerów Wojska Polskiego, Policji, StrażyGranicznej i W ięziennej.

Osoby chcące wziąć udzia ł wkonferencji prosimy o wysłanie zgłoszeniado 10 maja 2010 roku na adres e-mail:

smpz@o2.pllub stypendysci_fsp_zytomierz@o2.pl,

zawierającego dane osobowe, numertelefonu, wiek, wykonywany zawód, wprzypadku osób chętnych do wystąpieniaz w łasnym referatem dodatkowo należyzałączyć swoją pracę. Forma literackapracy i ilość stron jest dowolna.

Після відспівування траурна процесія з трунами президентського подружжяпопрямувала з костелу Королівським трактом у замок на Вавелі

Актуально

Велика частина повітряногопростору Польщі закрита у зв’язку

з хмарою вулканічного пилу від виверженнявулкана в Ісландії.

Як зазначили представники польськогоавіатранспорту, починаючи з 8:00 16 квітняза місцевим часом повітряний простіркраїни закрили. Виняток становлять тількиаеропорт Кракова і Жешува, якийпродовжить свою роботу, незважаючи настихію.

«Це означає, що літаки не зможуть ніприземлятися, ні злітати. Авіасполученнябуде функціонувати тільки в аеропортуКракова і Жешува», – говорить один ізпредставників авіатранспорту.

Нагадаємо , виверження вулканаЕйяфьяллайекюль, який розміщується в200 кілометрах на схід від столиці ІсландіїРейк’явіка, почалося 14 квітня. Як наслідок,в атмосферу було викинуто величезнухмару попелу, що призвело до закриттяповітряного простору над значноютериторією Європи.

Колишній Президент ПольщіОлександр Кваснєвський прогнозує,

що після обрання нового президента Польщіукраїнсько-польські відносини залишатьсянезмінними. «Думаю, що польська політикане зміниться значно , хай би хто бувпрезидентом... Упевнений, що, незважаючина наші польські вибори, всі добрерозуміють, що Україні потрібна підтримкаПольщі, і Україна потрібна нам, європейцям,так само як Європейський Союз потрібенУкраїні», – сказав Олександр Кваснєвський.

При цьому він зазначив, що збереженнягарних відносин з Польщею залежить і відкерівництва України. «Цікавіше питання –якою буде українська політика, післяпрезидентських виборів і з новим урядом»,– вважає колишній президент.

Олександр Кваснєвський підкреслив,що пошуки балансу між Заходом і Сходомне мають заважати європейській інтеграціїУкраїни.

Депутат Верховної Ради Тарас Чорновіл(позафракційний) прогнозує, що післяобрання нового Президента Польщіукраїнсько-польські відносини станутьпрагматичнішими.

Дата позачергових виборівПрезидента Республіки Польща

буде оголошена 21 квітня.Як передає кореспондент УНІАН , у

Польщі, про це заявив в.о. глави державиБроніслав Коморовський.

«Зібрання (лідерів фракцій)завершилося повним порозумінням. Ми вцій справі солідарні (щодо дати виборів)»,– сказав він.

Як відзначають польські ЗМІ, БроніславКоморовський, котрий представляє у Сейміправлячу з кінця 2007 року партію«Громадянська платформа», пішов напоступки опозиції, яка хотіла відкластиоголошення президентських виборів.

W Żytomierzu odbyłosię porządkowanieCmentarzakatolickiego

str. 2

«Франція –Польща – Україна:діалог культур»

стор. 3

Czas rozbićbarykady

str. 5

Informacja

2 № 17 (297) 24 квітня 2010

Słowo na niedzielę Życie parafii

W czwartą niedzielę po Wielkiej NocyZmartwychwstania Pańskiego Ewangeliaświętego Jana przedstawia nam JezusaChrystusa jako Dobrego Pasterza, który prowadziSwoje owieczki na wieczne pastwiska w niebie.

W s łuchując się w słowa z księgiApokalipsy, dzisiejszej niedzieli nasze sercanapełniają się nadzieją i optymizmem. ŚwiętyJan pomaga nam zrozumieć, że życie ludzkiema głęboki sens i jest wędrówką do tejchwalebnej rzeczywistości, którą jest Niebo.

„Ja, Jan, ujrzałem wielki tłum, którego niemógł nikt policzyć, z każdego narodu iwszystkich pokoleń, ludów, języków, stojącychprzed tronem i Barankiem. Odziani są w białeszaty, a w ręku ich palmy. I rzekł do mnie jedenze starców: To ci, którzy przychodzą z wielkiegoucisku i opłukali swe szaty, i w krwi Baranka jewybielili. Dlatego stoją przed tronem Boga i wJego Świątyni cześć Mu oddają we dnie i wnocy (…)” Słowa te są pocieszeniem dlawszystkich uciśnionych, a jednocześniezachęcają nas do podążania takimi ścieżkamiżycia, których zwieńczeniem jest Niebo.

W iele jest dróg, które może wybraćczłowiek, ale nie wszystkie prowadzą do pełniżycia. Są i takie, które prowadzą człowiekado niewoli, pustki, bezsensu i śmierci.

By pewnie podążać drogą zbawienia,trzeba zawsze trwać przy Chrystusie dobrymPasterzu. Owieczki na pastwiskach czują siębezpiecznie tylko wtedy, gdy pasterz jestblisko. Nic im nie zagraża, bo wiedzą, żepasterz je zawsze obroni i uchroni odwszelkich czyhających niebezpieczeństw.Bardzo pięknie tę prawdę wyraża psalmistaw psalmie 23 mówiąc: „Pan jest moimpasterzem i nie brak mi niczego…”

Wsłuchujmy się zawsze w głos PanaJezusa Dobrego Pasterza. Naśladując Goidźmy za Nim po krętych drogach codziennegożycia do tej cudownej krainy, którą jest Niebo.

Ks. Stanisław Jakubczak

Литовські науковці побували укостелі Нового Заводу

W dniach 15-17 kwietnia 2010 roku wUniwersytecie Agroekologicznym wŻytomierzu odbyła się naukowo-praktyczna konferencja „Zarządzaniebezpieczeństwem i jakością produkcjirolniczej w warunkach rynkówkonkurencyjnych”, której celem byławymiana doświadczeń i dyskusja naukowao rozwiązywaniu aktualnych problemówzwiększenia zdolności konkurencyjnejprodukcji przedsiębiorczej w sektorzerolniczym w warunkach integracji Ukrainydo gospodarki światowej. W ramachkonferencji odbył się wyjazd do wsi NowyZawód powiatu czerwonoarmijskiego wobwodzie żytomierskim.

На спільній литовсько-українськійнауково-практичній конференції, щопроходила в Житомирськомунаціональному агроекологічномууніверситеті обговорювали розвитокрегіонів в умовах глобалізації.

Організатори конференції –Житомирський національнийагроекологічний університет, Інститутсільського господарства Полісся УААН,Українська асоціація молодих фермерів, атакож Литовський сільськогосподарськийуніверситет (Каунас , Литва) таКлайпедський університет (Клайпеда,Литва),

В рамках конференції відбувся виїзд досела Новий Завод Червоноармійськогорайону, дед е л е г а т і взустріли ксьондзНовозаводськогок о с т ь о л уО л е к с а н д рМ і л е в с ь к и й ,вчитель історії Новозаводської ЗОШ І-ІІІступенів Володимир Денисевич, сільськийголова Віктор Кривульський. Делегатиознайомились з історією створення костелуз вуст Володимира Денисевича.

– На початку ХІХ століття кількістькатоликів в Україні поповнювалася зарахунок нових поселень на територіїЖитомирщини, серед них був і НовийЗавод. Проте до 1906 року в селі не буловласної культової споруди. Віддаленість утой час костелів від Нового Заводу,чисельність польської громади та її глибокарелігійність завжди спонукали віруючих до

побудови власного храму. Протенаціональна політика царської влади удругій половині ХІХ століття гальмуваларозвиток всього польського. Після поразкипольського повстання 1863 року закрилипольські школи, заборонялося навіть

н о с и т ипольськийнаціональнийодяг, томустворенняч о г о с ьнового, а

тим більше поява нових католицьких храміві приходів залишалася до 1905 року лишемрією віруючих поляків.

Наріжний камінь Новозаводськогокостелу заклали 11 квітня 1905 рокунастоятель Пулинського костелу ксьондзВікентій Рубікас та інспектор Житомирськоїдуховної семінарії ксьондз Ян Загурський.Побудований у закопанському стилі в ім’яНепорочного зачаття ПресвятоїБогородиці, Новозаводський римо-католицький храм у 1906 році з дозволуЙого святості Луцько-Житомирськогоєпископа Карла Недзялковського був

Литовські науковці біля костелу

освячений почесним олицьким канонікомксьондзом Валеріаном Громадзьким, якийпровів у Новозаводському костелі першібогослужіння. До речі, ксьондз ОлександрМілевський у 1989 році знайшов лист донащадків, присвячений закладаннюфундаменту Новозаводського костелу, узапечатаному смолою 8-гранному бутлі підчас ремонтних робіт.

Наприкінці 1935 року Новозаводськийкостел закрили. Відновив свою роботу зпочатком війни 1941 – 1945 років ,ксьондзом тоді був Роман Янковський.

Делегати поділилися своїмивраженнями від почутого про моменти, якінайбільше їх зацікавили, зокрема директорЄвропейського інституту політики ГедімінасРадзевичюс зазначив, що в такому ж стиліпобудовані костели і в Литві і що йомуприємно знаходитись у такому святомумісці.

Також науковці відвідали мисливськегосподарство «В’юнки», познайомились змісцевими мисливцями, єгерями, якіпровели екскурсію по мисливськомугосподарству.

Тетяна Денисевич

Наріжний камінь Новозаводського костелузаклали 11 квітня 1905 року настоятельПулинського костелу ксьондз Вікентій Рубікас таінспектор Житомирської духовної семінаріїксьондз Ян Загурський.

Życie Polaków na Ukrainie

W Żytomierzu odbyło się porządkowanieCmentarza katolickiego

До дня вшанування померлих 10 квітня на Житомирському католицькому цвинтарівідбулося впорядкування, організоване Польським науковим товариством у Житомирі.На території цього кладовища регулярно проходять благодійні прибирання, до

яких залучаються всі «душею польські» українці.

W dniu wspomnienia zmarłych 10 kwietniana Cmentarzu katolickim w Żytomierzu odbyłosię porządkowanie, organizowane przezPolskie Towarzystwo Naukowe w Żytomierzu.Na terenie cmentarza często organizowanesą charytatywne sprzątania, do którychdo łączają się wszyscy „w duszy polscy”Ukraińcy.

Cmentarz katolicki w Żytomierzu jestjednym z największych i najstarszych polskichnekropoli na Ukrainie wraz ze s łynnymŁyczakowskim cmentarzem we Lwowie.

Plac pod nowy cmentarz kupiono w 1799

r. w Nowej Rudni (obecnie ul. Korolenki) około2 km na południe od centrum ówczesnegomiasta. Józef Ignacy Kraszewski tak opisywałcmentarz w „Wieczorach wołyńskich”: „Nadbrzegami Kamionki obrano miejsce nacmentarz katolicki, rozrzucony w lasku nagórach i formujący smutny, alenieporównanego wdzięku obraz. W pośrodkustoi Kościółek na najwyższym góry grzbiecie,którego dach i ściany podnoszą się ponadgęste drzew masy. Grobowce wykwintne iskromne rozsypane są po obszernejprzestrzeni tego pola umarłych, wśród którego

gdzieniegdzie wykwita zdziczały kwiatek, rękąsmutku jeszcze żywego osadzony”.

Cmentarz jest s łynny z pochowańrodzinnych znanych polskich dynastiiDąbrowskich, Moniuszków, Czackich.Również na cmentarzu znajdują się grobypolskiego lotnika Macijewicza, znanego nacałym świecie pianisty Juliusza Zarębskiego,znanego księdza Andrzeja Fedukowicza orazgroby rodziców Ignacego JanaPaderewskiego - Jana i Anny.

W 1976 roku cmentarz został zamkniętyprzez Radę Miejską w Żytomierzu, późniejpozwolono na pochowania na nim krewnych.

Niestety, dzisiaj jest wiele problemówzwiązanych z cmentarzem, których organizacjepolskie w Żytomierzu nie potrafią samodzielnierozwiązać. Wśród nich jest wpis cmentarza do

listy zabytków historyczno-kulturalnych,rekonstrukcja muru naokoło cmentarza,odnowienie nagrobków. Niestety, cmentarzpozostaje nadal zaniedbany, a dawnepochowania zarastają bujną roślinnością.

Julia Grabczuk

Дивіться програму «Слово польське» на телеканалі «Житомир» у суботу о 12.30. Повтор: понеділок о 19.55 та вівторок о 13.15

3№ 17 (297) 24 квітня 2010

Культура

«Франція – Польща – Україна:діалог культур»

Od 12 do 18 kwietnia 2010 roku w Żytomierzu odbywał się drugi FestiwalMiędzynarodowy „Wiosna Żytomierska” imienia Aleksandra Steciuka przy wsparciumera Żytomierza Wiry Szełudczenko. Był to koncert utworów kompozytorów MauriceRavela i Grażyny Bacewicz „Francja – Polska – Ukraina: dialog kultur”. Centralnąpostacią koncertu była Grażyna Bacewicz - wybitny polski kompozytor. Na scenie OlgaSinicka (skrzypce), Irena Kopot (fortepiano) i Mikołaj Polanowski (klarnet) wykonalitakie jej utwory, jak dwa oberki, „Kaprys polski” oraz trzy „Polskie tańce”.

Потрапити на хороший музичнийфестиваль означає поринути всправжній св іт мистецтва . Приємноконстатувати той факт, що житомирянимали таку можливість. З 12 по 18 квітня2010 року в концертних залах місталунала сучасна академічна музикасвітова.

У ці дні в Житомирі за підтримкиміського голови Віри Шелудченкопройшов Другий міжнародний фестиваль«Житомирська весна» імені ОлександраСтецюка. В рамках фестивалю відбувсяконцерт творів композитор ів МорісаРавеля та Грижини Бацевич«Франція – Польща –Україна: діалог культур».

Головною фігуроюконцерту стала видатнапольська композиторкаГражина Бацевич. На сценіОльга Синицька (скрипка),Ірина Копоть (фортепіано) та МиколаПоляновський (кларнет) виконали їїтвори «Два оберки», «Польськийкаприс» та «Три польські танці».

Гражина Бацевич (1909 – 1969) –скрипаль і композитор . Писалаінструментальні та оркестрові твори ,камерну музику, концерти , твори дляголосу і оркестру та для сцени .Г. Бацевич закінчила Варшавськуконсерватор ію з класу композиції К .Сікорського і скрипки Ю. Яжембского.Удосконалювалася в Парижі уконсерватор ії по композиції у НадіБуланже, а грі на скрипці – в А. Туре і К.Флеша. З 1934 гастролювала в багатьохкраїнах Європи . Побувала і вРядянському Союзі в 1940 році. Такожпісля повернення до Польщі грала воркестр і «Польського рад іо» (булапершою скрипкою) . У роки Друго їсвітової війни композиторка жила уВаршаві, давала підпільні концерти .Після війни викладала в Лодзинськійдержавній консерваторії. У 1954 році

Г. Бацевич потрапила в автокатастрофу,і музика стала її єдиним заняттям.

З 1965 року вона – член правлінняСпілки польських композиторів. Частинатвор ів композитора написана внеокласицистичному стилі. Але згодомГ. Бацевич виробила індивідуальнийстиль , що відр ізняється майстернимвикористанням виразних і технічнихможливостей струнних інструментів. Востанні роки життя писала у вільномуатональному стил і, а такожзастосовувала серійну техніку письма.

Гражина Бацевич навчалася в Парижісаме в той час , коли там творивфранцузький композитор, піаніст, критикФранс іс Пуленк . Тому організаториконцерту вирішили , що буде чудово ,якщо вони зустрінуться на сцені. Але зтворів Ф. Пуленка прозвучав лише один– «Соната для кларнета і фортепіано».Виконали її Світлана Борисова(фортепіано) і Микола Поляновський.

Дехто слухав музику із заплющеними очима

«Музика так само мало потребує слів, як і скульптура». Антон Рубінштейн

Гражина Бацевич виробила індивідуальнийстиль, що відрізняється майстерним використаннямвиразних і технічних можливостей струннихінструментів. Щодо Франсіса Пуленка, то вже в ранніхтворах виявилися найістотніші сторони йоготемпераменту, смаку, творчого почерку.

Франс іс Пуленк (18 99 – 19 63) –один з найчарівніших композитор ів ,яких дала світу Франція в ХХ столітті.В ін ув ійшов в іс тор ію музики якучасник творчо ї сп івдружност і«Шістк а» . Уже в ранн іх творахФ. Пуленка проявилися найістотнішісторони його темпераменту, смаку,творчо го почерку. Б . Асаф ’єв ,характеризуючи твори Ф . Пуленка ,зазначив , що вони мають ясність іжвав іс ть мислення , завзятий ритм ,влучну спос тережлив іс ть , чис тотумалюнка , с тисл іс ть і конкретн іс тьвикладу. А писав Ф . Пуленк опери ,балети , к антати , рапсод і ї та інш імузичні твори .

Крім цього концерту, відбулося щебагато не менш цікавих подій, об’єднанихфестивалем. Серед них зокремаавторський концерт композитораОлександра Ческіса , літературно -музична зустріч «Ноктюрн», концертдуховної музики.

Марія Башинська

Микола Поляновський та Ірина Копотьвиконують твори Гражини Бацевич

Głowny stadionpolski zostanie

nazwanyimieniem LechaKaczyńskiegoНаціональний стадіон у Варшаві, що

прийматиме матч-відкриття Євро-2012,можуть назвати ім’ям Леха Качинського.

Najważniejsze boisko polski – StadionNarodowy w Warszawie, na którym 8 czerwca2012 roku odbędzie się mecz inaugurującyEuro 2010, mogą nazwać imieniem LechaKaczyńskiego.

Ministerstwo Sportu i Turystyki RP sądzi,że to jest słuszna inicjatywa. „To byławyjątkowa postać, godna tego, żeby jejimieniem nawać stadion” – powiedziałrzecznik Ministerstwa Jakub Kwiatkowski.

Lech Kaczyński odznaczył wielusportowców. Zapraszał do siebie mistrzówolimpijskich, świata i Europy. Zobacztragicznie zmarłego Lecha Kaczyńskiego nazdjęciach z sportowcami.

Lech Kaczyński i Michel Platini spotykali sięw sprawie organizacji Euro 2012

Lech Kaczyński i świeżo upieczona (wtedy)rekordzistka i mistrzyni świata Anita

Włodarczyk

Wicemistrzowie świata w siatkówce uPrezydenta Kaczyńskiego (rok 2006)

Sport

Lech Kaczyński i Heinz Fischer podczasmeczu Polska - Austria w ramach Euro 2008

4 № 17 (297) 24 квітня 2010

Продовження. Початок на 1 стор.У суботу з президентом Качинським,

його дружиною Марією та іншимипредставниками польської еліти, які 10квітня загинули в авіакатастрофі підСмоленськом, попрощалася Варшава. О9.56 за київським часом (саме у цей частиждень перед тим і сталася трагедія) містозаглушили сирени.

Під вечір домовини президентськогоподружжя перенесли у ВаршавськуАрхікатедру, де у пам ’ять про ЛехаКачинського та його дружину відправилиокрему літургію . Молилися за душізагиблих усю ніч. Вранці останкиКачинських на спеціальному літакуперевезли до Кракова.

На Ринковій площі Кракова таприлеглих до неї вулицях з самого ранкузібралося більш ніж 150 тис. людей, щобажали попрощатися з президентом і йогодружиною, яких відспівували в головномухрамі міста – Маріацькому костелі. Траурнупроцесію вони зустрічали аплодисментами,віддаючи данину трагічно загибломупрезидентському подружжю . Серед їїучасників були брат Качинського –Ярослав , дочка Марта, зять , онука,попередні польські президенти – ЛехВаленса, Олександр Кваснєвський. Місцепрощання прикрасили скромно – наімпровізованій сцені встановили білийп’ятиметровий хрест, вівтар з гірляндамиіз 20 тисяч живих квітів. Поруч – портрети96 пасажирів останнього президентськогорейсу. Усіх загиблих згадали поіменно. Упам’ять про них над площею прозвучавдержавний гімн.

Через півтори години траурна процесіявулицями вирушила до КатедриВавельського замку, місця вічного спочинкупрезидентського подружжя. Покритідержавними прапорами труни з тіламиКачинських у супроводі почесної військовоїварти везли на гарматних лафетах. Нашляху слідування кортежу поляки востаннєвітали свого президента та його дружинувигуками та оплесками. Багато хто нестримував сліз. На катафалк падали квіти.Над містом чувся звук знаменитого ,найбільшого у Польщі дзвона «Зигмунт».У нього дзвонять лише у найбільш радісні інайбільш скорботні для Польщі моменти.

Перед собором у Кракові за церемонієюна великих моніторах спостерігали близько50 тисяч людей. Напередодні близько 100тисяч людей взяли участь у траурнихзаходах у Варшаві, де вшановувалипам’ять усіх 94 польських політиків ,військових та релігійних діячів, які загинулиразом із Качинським у результатікатастрофи під Смоленськом.

Леха Качинського та його дружинупоховали в склепі у соборі на Вавельському

Польща поховала свогоПрезидента

пагорбі, де за традицією ховали польськихкоролів та видатних осіб. Зокрема президентбув похований поруч із Юзефом Пілсудським,якому Польща завдячує незалежністю післяПершої світової війни. Це рішення спочаткувикликало суперечливу реакцію всуспільстві. На одному з польських Інтернет-сайтів відвідувачі залишили вже близько 24тис. підписів проти поховання Качинського уВавелі.

«Рішення про похорон у Вавелі, як неважко це визнати, є поспішним і емоційним.Місцем більш підходящим, ніж Вавель, бувби собор Св . Яна у Варшаві, поруч змогилою президента Габріеля Нарутовича,який також трагічно загинув, або некрополь

Повонзкі – посеред могил варшавськихповстанців , які були так дорогі ЛехуКачиньському і в пам’ять про яких він такбагато зробив», – пише «Газета виборча».

У цьому Кафедральному соборіпокоїться прах національних героївПольщі – королів , політиків , поетівВладислава Сікорського , АдамаМіцкевича, Тадеуша Костюшка, ЮліушаСловацького . Таким чином , Польщаприрівняла свого президента до іншихвеликих поляків.

Приїхати на похорон Леха Качинськогонапередодні зголосилася понад сотняміжнародних делегацій . Однак черезвулканічну хмару, яка оповила пів-Європиі всю Польщу, так і не змогли прибутиамериканський президент Барак Обама,

канцлер Німеччини Анґела Меркель ,президент Франції Ніколя Саркозі, прем’єр-міністр Великої Британії Гордон Браун,президенти і прем’єри ще 27 держав.

Проте вулканічний попіл не завадивприлетіти до Кракова президенту РосіїДмитру Медведєву, Німеччини – ХорстуКеллеру, голові Європарламенту ЄжиБузеку, прем’єр-міністрами Азербайджануі Марокко. Президент Чехії Вацлав Клаусдістався поїздом, а потім пересів налегковик. Машиною їхала до КраковаПрезидент Литви Даля Грібаускайте.

Без проблем дістався Польщі на Ту-134М Президент України Віктор Янукович.Через кілька хвилин після нього у Кракові

приземлилася колишнійукраїнський прем’єр-міністр Юлія Тимошенко.День перед тим наавтомобілі з Києва прибувна похорон свого другатретій президент України

Віктор Ющенко. Ціла пригода сталася згрузинським президентом МихаїломСаакашвілі. Його літак диспетчерипосадили у Римі, а звідти Саакашвіліповинен був добиратися до Польщі. Дозвілна політ дали в останній момент. У Краковігрузинський лідер приземлився післязакінчення панахиди і одразу поїхав доВавеля.

У дні прощання з жертвамиавіакатастрофи під Смоленськом польськагромадськість звернулася до відомогоголландського квітникаря Яна Ліґгарта зпропозицією створити новий сорттюльпанів – «Лех Качинський». Квіти маютьбути червоно-білими – за барваминаціонального прапора Польщі.

Крипта Пілсудського у Королівськомузамку на Вавелі буде відкрита длявідвідування кожного дня, – повідомилипредставники краківського духовенства тавлади міста. Саме в цій гробниці стоїтьсаркофаг із домовинами Лєха і МаріїКачинських.

У неділю увечері, після завершенняцеремонії поховання, крипту відкрили длявідвідування. За ніч її відвідало декількатисяч осіб.

– Крипта буде щодня відкрита длявідвідування, однак слід пам’ятати, щоведуться також впорядковуючі роботи,тому періодично її закриватимуть. Згодомтреба буде відділити цю гробницю відтраси, яка проходить поблизу королівськихсклепів, щоб відвідування відбувалосясправно, – додав о. Броніслав Фіделюс.Також працівники Катедри на Вавелінагадують , що до гробниці не можназаносити квітів та свічок.

Оксана БережницькаТраурна процесія на шляху до замку Вавель

На похороні були присутні рідні Качинських і близькі друзі

«Польща і об’єднана Європа втратила у ційавіакатастрофі польського Рейгана. Ще не булотакого політика, який би так розумів місію Польщі»,– зазначив у Кракові екс-президент України ВікторЮщенко.

Poezja Актуально

POKŁONOFIAROMTRAGEDII

Dziś – siedemnasty kwietnia,Piękna, słoneczna pogoda,Lecz w sercach – żal i ból wielki,Otuchy dodaje – przyroda.

Tysiące zbolałych twarzy,W żałobie – Plac Piłsudskiego,Żegna ofiary tragedii,Pod krzyżem Ojca Świętego.

Portrety ofiar – dokoła,Elita wspaniałych ludzi,A dziś – zbiorowa mogiła,Ból w sercach czerń żalu – budzi.

Tłumy i tłumy, gdzie spojrzeć,W morzu łez – dusze skąpane,W modlitwie – za wieczny spoczynek,Strwożone i zatroskane.

Żegna ofiary – Warszawa,Z nią w smutku – Ojczyzna cała,Bo byli – kwiatem naroduPokłon Im – cześć i chwała!

Mikołaj Oniszczuk

W ŻYWYMOGNIU UCZUĆ

Sercem byłem dziś – w Krakowie,W Bazylice, pod Wawelem…Hołd i cześć ofiarom oddać,Było mojej misji – celem.

Świat był cały z taką misją,Z Prezydentem też – Rosjanie,Ta wizyta – w swej wymowie,Gestem szans – na pojednanie.

Z różnych krajów goście byli,W tym z nam bliskiej Ukrainy,Lech, Rus, Czech – znów potwierdzili,Że z tej samej są rodziny.

Kraków, Wawel czy Warszawa,Zgodnie dziś w żałobie trwamy,Każdą z ofiar tej tragedii,W swej pamięci – zachowamy.

Dzisiaj wszystkich nas – Polaków,Łączy msza żałobna święta,Wzrusza serca – bezmiar smutku,Godnie żegna – Prezydenta.

W tym to żywym ogniu uczuć,Żywe w wieczność się przemienia,Nam zostaje – pamięć, wiara…W los i misję – przeznaczenia!

Mikołaj Oniszczuk

23 IV 2010 r. odbędzie się WalneZgromadzenie Członków Stowarzyszenia„Bristol” w Centrum Szkoleniowo-Konferencyjnym Uniwersytetu Łódzkiego,90-232 Łódź, ul. Kopcińskiego 16/18.Pierwszy termin ustalono na 16.30, drugitermin na 17.30. Zarząd Stowarzyszenia„Bristol” serdecznie zaprasza członkówStowarzyszenia do udziału w Zgromadzeniu.Jeśli pragną Państwo zarezerwować na tendzień nocleg w Łodzi, a nie są uczestnikamikonferencji „Teksty i podteksty w nauczaniuJPJO 3”, prosimy o przesłanie informacji naten temat na adres mailowy Studium JęzykaPolskiego dla Cudzoziemców UŁ :sjpdc2@uni.lodz.pl lub tel. +4842 635 47 00(pani Joanna Galant) do 12 kwietnia tegoroku.

Grażyna ZarzyckaPrezes Stowarzyszenia „Bristol”

Informacja

№ 17 (297) 24 квітня 2010 5Życie Polaków na Ukrainie

Czas rozbić barykady

«Польське шляхетське братство» виступає за польсько-українське порозуміння, примирення і зближення. В Житомиріживе велика польська громада. Існує багато польських організацій, діє Польський Дім, Польське наукове товариство,видається «Газета польська», Польський театр імені І.Ю.Крашевського, діє низка парафій римо-католицької церкви зі значноюкількістю прихожан польського походження. Це є свідченням значної громадської активності місцевих поляків.

Genadij Drzewiecki, prezes Bractwa- W Żytomierzu mieszka bardzo liczna

polska grupa. Działa wiele polskichorganizacji, funkcjonuje Dom Polski, PolskieTowarzystwo Naukowe, wydaje się «GazetaPolska», działa Teatr Polski im. J. I.Kraszewskiego, istnieje kilkarzymskokatolickich kościołów skupiającychparafian w większości polskiegopochodzenia. Świadczy to o dużej aktywnościmiejscowych Polaków.

Jednocześnie, przy takiej różnorodnościżycia społecznego, polski ruch, według mnie,nie wyszedł poza granice folkorystycznej,etnicznej i religijnej samorealizacji. On, jakdla mnie, nie jest miejscem narodowejdyplomacj i i środowiskiem aktywnego,społecznego, kulturalnego polsko –ukraińskiego dialogu. Według mnie, realiaczasu wymagają świeżych idei oraz większejaktywności i produktywności...

Włodzimierz Iszczuk, kierownikstrategicznego wydziału Bractwa

– Jesteśmy bardzo młodą organizacją,sukcesów jakimi możemy się pochwalić nadzień dzisiejszy jest jeszcze mało, ale jeżelidamy radę rozpocząć i popularyzować nowe,świeże idee to już będzie bardzo dobrze…Według mnie, bardzo wiele w tym zakresie robiPolskie Towarzystwo Naukowe, ale ta praca jestbardziej skierowana na akademickie i naukoweśrodowiska. Chcemy zmienić sytuację wśródinnych docelowych grup. Przecież większośćspołeczeństwa ciągle pozostaje pod wpływemskrzywionych historycznych sterotypów, któredzielą Polaków i Ukraińców.

Ponadto, nasze narody, do tej pory niemogą się porozumieć , idąc drogąwykrzywionej historii wspólnej przeszłości.Aby nie być gołosłownym przytoczmy słowa,jakie możemy przeczytać na ofic jalnejinternetowej stronie Żytomierskiej RadyMiasta, dotyczące wspólnej ukraińsko –polskiej historii: „Po Unii Lubelskiej w 1569roku Żytomierz dostaje się pod w ładzępolskich magnatów. Okrutna eksploatacja ze

strony szlachty, zróżnicowanie socjalne,zmusiły społeczeństwo do wystąpień z broniąw ręku przeciw najeźdźcom.” I zostało tonapisane o możliwie najlepszych czasachhistorii miasta. Czy taka emocjonalnainterpretacja zgodna jest z europejskimduchem tolerancji? Jak mogą przyjąć takąinformację obywatele Ukrainy polskiegopochodzenia, którzy na dodatek sąpotomkami polskiej szlachty? Powiemotwarcie, wed ług mnie, takiepropagandystyczne hasła, zniesławiają cześći honor moich przodków...

Genadij Drzewiecki:- To jest również i naszą osobistą

zniewagą. Czy jesteśmy czymś gorszym niżobywatele ukraińskiego, rosyjskiego czyjakiegokolwiek pochodzenia?

Ta subiektywna, emocjonalna iwykrzywiona popaganda dzieli obywateliUkrainy na „potomków okrutnych magnatówi szlachty” i tych, którzy ponoć „z bronią wręku występują przeciw polskiej szlachcie i

magnatom.” Tak przyjęty podział tworzy sięw świadomości ludzi. Takie opinie, do tegowzmocnione produktami agitacyjnejpropagandy, takimi jak film „Taras Bulba”,prowokują wzajemną nieufność i skrywanąnienawiść między Polakami i Ukraińcami. Ztego powodu, między polskim ruchem z jednejstrony, i ukraińskimi organizacjamispołecznymi z drugiej strony, daleki jestkonstruktywny dialog.

Włodzimierz Iszczuk:- To gra do jednej bramki, weźmy pod

uwagę to, co dzieje się na Ukrainie: nawschodzie i południu już stawia się pomnikirosyjskiej cesarzowej Katarzynie II, któranarzuciła Ukraińcom totalną, całkowitąniewolę. Ale ją, wraz z rosyjską magnaterią,nie nazywają okrutnymi najeźdźcami. Z jednejstrony, wzniecenie nienawiści międzyPolakami a Ukraińcami, a z drugiej –popularyzacja najbardziej odrażającychpostaci historycznych – Piotra I, KatarzynyII, i nawet Stalina... To jakiś teatr absurdu...

Łacińskie porzekadło mówi, że „Historia– to nauczycielka życia”. Wydaje się, że ktośrobi wszystko, ażebyśmy się z tą„nauczycielką” nie zapoznali. Czy komuś sięwydaje, że durniami łatwiej rządzić?

Czasem odbywają się dyskusje naakademickim poziomie, ale w masowejśiadomości wiele pozostaje bez zmian. Komuznany jest fakt Unii Hadziackiej z 1658 rokui zwycięstwa Polaków pod Lubarem iCudnowem w 1660 roku? Kto może dokładnieopowiedzieć o tym, co działo się w Żytomierzui okolicy w latach 1768 – 69? Komu znane sąobiektywne fakty z historii Konfederacj iBarskiej i Koliszczyzny? I wreszcie, kto zprzeciętnych żytomierzan wie coś na tematprzebiegu polskich powstańczych zrywówniepodległościowych z lat 30. i 60. XIX wiekuw Żytomierzu?

Czy wielu osobom znany jest fakt o polsko– ukraińskim pojednaniu i tymczasowymwyzwoleniu Kijowa spod jarzma bolszewikóww 1920 roku? A przecież fiasko jagiellońskiejzewnętrznej polityki Piłsudskiego i Petlury,zakończyło się dla Ukraińców genocydem lat1932 – 1933, a dla Polaków czwartym(faszystowsko – bolszewickim) podziałemPolski w 1939 roku i tragedią w Katyniu. Otym trzeba pamiętać, bo od stanu historycznejpamięci zależy stosunek narodów do siebie.

Włodzimierz Iszczuk, Genadij DrzewieckiCiąg dalszy nastapi

TAJEMNICE ŹRÓDEŁ I DRÓG DO DOBROBYTUБагато хто із нас дуже слабкий у питаннях економіки, тим паче, якщо мова йде

про економіку цілої країни. Чому одна країна у час вcесвітної економічної кризибере безліч кредитів, а інша має найбільший відсоток ВВП? На це та багато іншихзапитань ми намагаємося знайти відповідь.

Nie jest moją intencją odkrywanie prawdo bogactwie i dobrobycie, bo uczynili toklasycy i twórcy teorii ekonomii – Adam Smithi Dawid Ricardo twierdząc, że ichpodstawowym źródłem jest praca. Ale nawetoczywiste prawdy, w warunkach realiówwspółczesności, wywołują sporo pytań czywątpliwości. I na nie chciałbym tu zwrócićuwagę i starać się odpowiedzieć, posiłkującsię wynikami badań i analizwyspecjalizowanych instytucj i, a ujętychinteresująco w raporcie o stanie polskiejgospodarki przez Adama Grzeszaka nałamach kwietniowego numeru tygodnika„Polityka”.

W LABIRYNCIE PYTAŃNie same pytania są „tajemnicą”, a

odpowiedzi na nie, pochodzące z wielu źródełi od różnych osób. A pytań jest co niemiara,zwłaszcza formułowanych przez ludzi mniejzorientowanych w sprawach gospodarczych.

O jakie pytania chodzi? Oto kilka z tych,które wymagają uargumentowanych

odpowiedzi. Czy rzeczywiście i w jakimstopniu poprawił się poziom życia w stosunkudo roku 1990, skoro ciągle brakuje pieniędzy,jest bezrobocie, są obszary biedy? Czy poakcesji w 2004 r. – żywi nas Unia? Skąd wPolsce bierze się opór wobec prywatyzacji?Dlaczego w Polsce jest wzrost gospodarczy,a w innych krajach jest spadek?

PANORAMA ODPOWIEDZINajtrudniej jest odpowiadać na proste

pytania i to tak, żeby przekonać pytającego.A adresat jest bardzo wymagający, czasempodejrzliwy. Ale w tym przypadku – materiałdo odpowiedzi jest, w pełni wiarygodny ibogaty. Bazuje się na realnych faktach, a niewirtualiach. Najpierw o dobrobycie – jest czynie ma?

Mimo narodowej wręcz skłonności donarzekania – jest. Potwierdzają to daneangielskiego pisma „The Economist”, wedługktórych PKB na 1 mieszkańca wynosi w Polsce18,5 tys. USD, co stanowi około 55% średniegopoziomu w Unii Europejskiej. W okresie

ostatnich 16 lat nastąpiłopodwojenie dochodówgospodarstw domowych,liczonych w wartościachrealnych. Teraz liczy sięgłównie zdrowie i praca orazoptymizm twórczy. Dośćczęsto, w tym na Ukrainie,spotykałem się z opiniami, żew Polsce jest dobrze, bo„żywi” nas Unia. Popatrzmyna to realnie. Wspiera iwspomaga w wyrównywaniupoziomu rozwoju społeczno-gospodarczego województwi regionów – to prawda, alejest to pomoc rozwojowa.Natomiast funkcję transferuspołecznego spełniają unijne dop łatybezpośrednie, zasilające polską wieś.Podstawowym źródłem bogactwa i dochodówsą środki uzyskiwane z krajowej działalnościgospodarczej. Dlatego ważny jest wzrost PKB.Są trzy główne „lokomotywy” tego wzrostu:eksport, konsumpcja indywidualna iinwestycje.

Mimo kryzysu na rynkach zbytu dzięki

wzrostu polskiego eksportu uzyskaliśmydodatnie saldo obrotów handlowych, a towpłynęło na wzrost PKB. Pozytywny wpływna gospodarkę miały inwestycje unijne.Poprzez współfinansowanie inwestycj ipublicznych – środki unijne sprzyjałyzatrudnieniu i stymulowały popyt na dobrainwestycyjne.

Mikołaj Oniszczuk

Ekonomika

Поляки Житомирщини

TV “POLONIA”

Szanowni czytelnicy, program Tv Polonii

podawany jest wpolskim czasie, emisjaprogramu zaczyna sięi kończy na godzinępóźniej za czasem

ukraińskim.

№ 17 (297) 24 квітня 20106ÏÎÍÅIJËÎÊ, 21

²ÂÒÎÐÎÊ, 22

ÑÅÐÅÄÀ, 23

Ï’ßÒÍÈÖß, 25

ÍÅIJËß, 27

ÑÓÁÎÒÀ, 26

×ÅÒÂÅÐ, 24

№ 17 (297) 24 квітня 2010 7Історія

Житомирські видання – від Київа доВільна

Otulony zielonością, a malowniczo rozpostarty na wybrzeżach Teterowa i KamionkiŻytomierz, cichy, obecnie spokojny, miewał w dalszej i niedalekiej przeszłości, chwilew których życie płynęło wartkiem prądem. Po odpadnięciu Kijowa od Rzeczypospolitej,Żytomierz z powiatowego miasta, został stolicą województwa, wprawdzie, przez długielata nominalną. Z powodu ciągłych niepokojów, kijowska szlachta odbywała sejmikiwe Włodzimierzu, w Kijowszczyźnie zaś szalała burza rozpasanych społecznychżywiołów. Wojska rosyjskie zajmowały znaczną część kraju a w Chwastowszczyźnie iBiałocerkiewszczyźnie, grasowały watahy Paleja, zapuszczając daleko rabowniczezagony i gospodarując po hajdamacku.

В першій чверті ХVІІІ сторіччя нашісхідні кордони змогли зітхнути вільніше.Блукаючі землевласники почалиповертатися до родинних осад чи, скоріше,до їх згарищ. Запанував певний лад ізібрання шляхти Київського воєводствастали відбуватися не на далекій Волині, ау власній столиці. Житомир став центромвеличезної провінції з кількомалатифундіями, значною кількістю середніхмаєтностей та незліченною рештою дрібноїшляхти, яка одвічно позивалася між собою.Вона належала головним чином допівнічної частини воєводства. Водночаспочали діяти гродські та земські суди, авідома тодішня адвокатура, зі своїмимеценатами та клієнтами , натовпомзароїлася на берегах Тетерева. Післятривалого часу лихоліть життявідроджувалося. Та період відносногодобробуту минув. У січні1793 року відбувсяостанній сеймік, а вже уквітні Житомир ставмісцем покірної присяги,складеної шляхтою вприсутності призначеногоКатериною II воєнногогенерал-губернатора захоплених земель.Недавня столиця воєводства втратилакерівне значення, увійшовши до складуновоствореного Ізяславського намісництва.

Юзеф Ігнацій Понятовський

На безладно забудованих, багнистих,нещодавно галасливих вулицях запанувалатиша. За Павла І Житомир 1798 рокупризначається чільним містом Волинськоїгубернії, водночас створеної з давньої Волиніта чималої частини Київського воєводства.

Захопленим землям повернулиЛитовський Статут (загальнодержавнийюридичний кодекс Великого князівстваЛитовського в редакції 1588 р. – В.Л.)відновили польську мову в школах та

судочинстві. Для задоволення шляхетськогомарнолюбства утворили низку нових посад.3’явилися численні маршалки, шляхти,голови, підсудки, всілякі депутати, і ті, і ціпосади були виборні, тому облещувалишляхту. Головне ж – надавали привідз’їжджатися «на вибори», які за кількістюприсутніх, голосуванням та щедримиобідами нагадували давні сеймики.

Вони приїздили для обрання урядовців.Власне кажучи, ці посади, окрім судових,були тільки забавками , які владаподарувала новим підданим для їх розрадипісля втрати нещодавно знищеноїнезалежності. Цей засіб виявився дужевдалим і обґрунтованим. Шляхта наша,полюбляюча титулки, які не надають нівлади, ні прав на працю для суспільства,агітувала, інтригувала з запалом, гіднимліпшої справи, заради здобуття посади,особливо такої, з якою поз’язувався титул«ясновельможності». Давалося це легко,тому що таких посад було безліч.

Вибори залучали натовпиземлевласників. Відбувши обов’язок, рештучасу вони присвячували залицянням,танцям, кавалерським розвагам і,найголовніше, азартним іграм. Так поволі впровінціях зникала національна свідомість.Пам’ять про нещодавно пережите лихо

топили в келихах шампанського. Титули,шамбелянства, навіть сенаторства тащедро даровані ордени догоджали не дужевимогливим амбіціям певної частинитодішніх людей. Фаворитами ж прекрасноїстаті щораз частіше ставали молодівійськові, які поєднували «версальськуґречність з відважністю дуелянтів».

Сумне це видовище, але, на жаль,правдиве. Досить перечитати спогадипрофесора Антона Анджейовського«Рамоти старого Детюка» та Яна ДукланаОхоцького. Скільки в них темного, сумного,записаного підсвідомо. Гадаю , щопідсвідомо, позаяк обидва автори невідчували загалом нехоті до тодішньогостану речей. Навпаки, розважалися щосилита весело , і якби тоді існував термінпримиренців, він цілком стосувався б їх.

Цей вислів свідчить, що в його авторасприйняття спогадів значно затьмаренодолею Польщі наприкінці ХVІІ сторіччя.Насмілюся нагадати , що спогадиОхоцького редагував і видавав особистоЮзеф Ігнацій Крашевський. Наврядчи, внього почуття патріотизму було меншимніж у тих, хто полюбляє його рекламувати.Він прагнув, щоб нащадки сприймалиавторів і персонажів спогадів як реальнихлюдей, з усіма вадами і достоїнствамисвого часу. Охоцький описує не тількиобіди і розваги. Він докладно розповідаєпро діяльну підтримку молоддю рішеньчотирирічного сейму і про готовністьзбройно виступити другого розподілуПольщі. Створювалися табори , денавчалися військові частини , по-сучасному обмундировані і озброєні.Армію очолював Юзеф Понятовський,непересічний полководець. Недарма вінбув єдиним іноземцем, який за Наполеоназаслужив звання маршала Франції. Отже,країна і армія готувалися до збройногоопору загарбникам. На жаль , вищіешелони влади і деякі впливовідостойники не підтримали і невикористали цієї рішучості... – В.Л.

Віктор ЛіпінськийПродовження у наступному номері

Шляхетський герб польського родуАнджейовських

«Грамоти старого Детюка» АнджеяЛук’яновича Анджейовського

За Павла І Житомир 1798 року призначаєтьсячільним містом Волинської губернії, водночас створеноїз давньої Волині та чималої частини Київськоговоєводства.

Життя суспільне

У лікарні 5-річна Оксана Вербельчукмалює квіточки, хмарки і хатку

Найбільша мрія Оксаниних батьків, щобдитина якомога швидше одужала.

– Ми жили, як звичайна родина: ростилитрьох дітей, наймолодшому з яких 10місяців, збирались добудовувати дім, малибагато планів , – розповідає НадіяВербальчук, мама 5-річної Оксани, у якоїтри місяці тому виявили важкезахворювання крові. – Однак, тепер нашенайбільше бажання, щоб дитина одужала.

Розпочалось все, як звичайнісіньканедуга. У дитячому садочку в дівчинкипомітили збільшення лімфовузлів. Батькампорадили звернутися в Олевськуцентральну районну лікарню. Протягомтижня дитину лікували, однак коли непомітили покращення, направили до

Житомирської обласної дитячої лікарні. ТутОксані і поставили діагноз – лейкоз.

– В лікарні ми знаходимось майже тримісяці, – розповідає мама. – Медперсоналставиться до нас дуже уважно і турботливо.Днями у дитини закінчився курс хіміотерапії,мав би початися черговий, але поки що неможна через погіршення аналізів. Деякіпрепарати надаються нам безкоштовно,але велику кількість купуємо за власнігроші. Загалом вже витратили 9 тисячгривень, але, як кажуть лікарі, реабілітаціятриватиме ще 2 роки.

Поки ми з Надією Миколаївноюспілкувались , Оксана взялась замалювання:

–Тут я намалювала квіточки, хмарки, а

ще зараз домалюю хатку, – поясниладівчинка. Потім, помітивши увагу до себе,влаштувала міні-концерт: розповідалавірші, співала пісні і показувала всімалюнки, які встигла намалювати у лікарні.

Оксана Трокоз

Кожен, хто хочедопомогти Оксані улікуванні, може зв’язатисяз її батьками.Телефон мами:(096) 993 00 71, – Надія

Миколаївна.

«Ãàçåòà ïîëüñüêà»Çàñíîâíèê ³ âèäàâåöü:Ïîëüñüêå íàóêîâåòîâàðèñòâî ó Æèòîìèð³

Рукописи не рецензуються і не повертаються, листування з читачами лише на сторінках газети. За достовірність реклами відповідальність несе рекламодавець. Відповідальність за зміст статей несуть автори.

Âèäàºòüñÿ ïîëüñüêîþòà óêðà¿íñüêîþ ìîâàìè1 ðàç íà òèæäåíü.

Założyciel i wydawcaPolskie Towarzystwo Naukowew ŻytomierzuBiuro: ul. Witruka 5510009 Żytomierz, Ukrainatel./fax: (0412) 39-85-49www.ptnz.org.ua/gazeta.htmwww.ptnz.org.ua.Adres do korespondencji:10024, Żytomierz-24, s/p 48ptnz@ptnz.org.ua

Реєстраційне свідоцтво ЖТ № 227 від 19.12.2001р.

Redaguje zespół w składzie:Bogdan Bagiński – korespondent;Helena Dobrowolska – korekta ukraińska;Jolanta Płatek – korekta polska;Oksana Zaręba – sekretarz redakcji.Redaktor “Gazety Polskiej” –Natalia Nahrebelna.

Adres do korespondencji:s/p 48, 10024,Żytomierz – 24, Ukrainaptnz@op.plПередплатний індекс – 96483Набрано та зверстанона власному комп’ютерномукомплексі.Спосіб друку – офсетний.

Ціна договірна. Частина тиражу розповсюджується безплатно.Тираж 500 примірників.

Засновник і видавець:Польське наукове товариствоу ЖитомиріОфіс: вул.Вітрука, 5510009, Житомир, Українател./факс: (0412) 39-85-49www.ptnz.org.ua/gazeta.htmwww.ptnz.org.uaАдреса для кореспонденції:10024, Житомир-24, а/с 48ptnz@ptnz.org.ua

Віддруковано з готових оригінал-макетів у Житомирському комунально-газетному видавництві «Полісся» Зам. 1562.

Номер підготовлено за участю:Богдан Багінський – кореспондент;Олена Добровольська – український коректор;Іоланта Платек – польський коректор;Оксана Заремба – секретар редакції.Редактор “Газети польської” –Наталія Нагребельна.

Dofinansowano ze śródków Senatu RP dzięki pomocy Fundacji „Pomoc Polakom na Wschodzie”

№ 17 (297) 24 квітня 20108Krotos na wesoło Kącik dziecięcy

Rubrykę opracował Bogdan Bagiński

Пам’яті президентаЛеха Качинського

Високої шляхетності рушійДолає серце сутінки й розрухи.У чистім небі польської душіЄ горда таїна людського духу.

В ній біль і поступ – з давньої пори,Вона несе, не прагнучи до слави,Неспокій днів Склодовської-КюріІ мужній клич повсталої Варшави.

Вона – як магми сонячної сплеск,І усміх там, де коси з болю сиві...Схилив тужливо голову СмоленськІ біль людський відчув Монте-Касіо.

...Вони в життя мир пам’яті несли,і прапор правди, честі і свободи.Під тінню хмар загинули орли,Та їхня смерть об’єднує народи.

Біда прийшла раптово, як гроза,І пронеслась, як смерч, над головою...Земель далеких гіркая сльозаЄднається із польською сльозою.

Антон Лісовський

ZAUFANIEStasio wrócił z katechezy. Ciocia zapytała

go:- Czego dziś dowiedziałeś się w szkole?- Dzisiaj - rozpoczął Stasio - ksiądz

opowiadał nam o Mojżeszu, jak uratował swójnaród przed wojskiem Faraona. Kiedy MorzeCzerwone zatrzymało Izraelitów, a goniące ichwojska egipskie już było widać, Mojżesznajpierw kazał zapalić tysiące świec dymnych,a saperzy zbudowali most pontonowy.Mojżesz sprawdził, czy most jest silny, potemlaską dał znak Izraelitom, aby po tym mościeprzeszli na drugi brzeg morza. Po długimczasie wśród dymów wojska egipskie znalazływreszcie drogę i weszły do opuszczonegoobozu izraelskiego, a ujrzawszy ś ladywskazujące drogę ucieczki Izraelitów,żołnierze puścili się w pogoń i weszli na mostpontonowy. W tedy Mojżesz kaza łspowodować wybuch dynamitu wcześniejukrytego przez saperów i most wyleciał wpowietrze, a całe wojsko egipskie utopiło sięw Morzu Czerwonym.

- Czy naprawdę ksiądz tak wamopowiadał?

- Nie, ciociu, trochę inaczej. Ale gdybymja opowiadał tak, jak ksiądz, to nikt by mi nieuwierzył.

* * *Ciocia znała Pismo Święte i wiedziała, że

Mojżesz przeprowadził Naród Wybrany zEgiptu przez Morze Czerwone do ZiemiObiecanej. Ale dlaczego ciocia nie chciałauwierzyć Staszkowi? Jak trzeba mówić, abyludzie nam wierzyli?

WIARĄ SILNIW październiku 1961 roku gdzieś w Polsce

podczas drugiej przerwy między lekcjami kilkułobuziaków z piątej klasy otworzyło szafęstojącą na szkolnym korytarzu. Ujrzeli krzyże,które za lepszych czasów wisiały w każdejklasie. I chociaż sami nie byli zbyt gorliwi wnauce religii, stwierdzili, że te przedmiotypowinny znajdować się na widocznym miejscu,a nie leżące zamknięte w szafie. Zabrali jedenz krzyży i umieścili na ścianie w swojej klasie.Uczniowie klasy szóstej i siódmej nie chcielibyć gorszymi i też w swoich klasach krzyżezawiesili. Powiadomiony o zdarzeniu dyrektorszkoły natychmiast wszedł do klasy piątej izawołał: «Dyżurny!» Wstała przestraszonadziewczynka. «Zdejmij to ze ściany!» Onazaczęła płakać, ale do krzyża nie doszła. I takpozostała zapłakana z głową opartą na rękachprzy pulpicie ławki do końca trzeciej lekcji.Podczas następnej przerwy wzięła rower ipojechała 2 kilometry do domu w sąsiedniejwiosce, aby powiedzieć o zdarzeniu rodzicom.Ojciec dziewczynki, aktywista w gminie i wparafii, przybył do szkoły natychmiast, zrobiławanturę dyrektorowi szko ły, a córkępublicznie pochwalił za roztropną decyzję.

Dyrektor chciał dowiedzieć się, kto byłpierwszym w tej całej historii. Dzieci miałypozostać w szkole do chwili przyznania się,albo wydania winnego. Jedzenia ze sobą niemiały. W klasie piątej podstępnie zapytano,kto wbił gwóźdź w ścianę. «Każdy z chłopcówuderzył młotkiem jeden raz».

O godzinie 4-ej po południu uczennica klasyszóstej nie wytrzymała nerwowo i powiedziała: „Jakrzyż zawiesiłam, ale nie pozwolę, aby sięponiewierał. Wezmę go do domu. Ile mamzapłacić?” „Takich rzeczy się nie sprzedaje” -odpowiedział dyrektor szkoły. Jeszcze tego samegodnia krzyż został powieszony w rodzinnym domutej odważnej i roztropnej dwunastolatki.

Na drugi dzień dzieci znów pozostały dopóźnego popołudnia. W klasie piątej i siódmejznaleźli się odważni, którzy chcieli zakończyć tęhistorię, zdjęli krzyże i poszli z nimi do gabinetudyrektora szkoły. Chcieli zrobić tak samo, jak ichkoleżanka z klasy szóstej. Ale tym razem dyrektorszkoły już nie był zaskoczony i krzyży zabraćnie pozwolił. Zostały zamknięte w szkolnej szafie.Problem krzyża w szkole został „rozwiązany”.Można było nadal spokojnie pracować.

* * *W tamtych czasach „walki o krzyże” dzieci

udowodniły, że mają szacunek dla tego, coświęte. Zachowały się godnie.

WRAŻLIWAW różny sposób rozwiązują swoje

problemy starsi. Kiedyś robotnik chciał iść namiędzynarodowy mecz piłki nożnej, alekierownik budowy nie chciał go zwolnić, więckibic sportowy zg łosił się do stacj ikrwiodawstwa, oddał 300 ml krwi i otrzymałzwolnienie z pracy na ten właśnie dzień.Swego dopiął. Wszystko było zgodne zprawem. Inny robotnik potrzebował 3 dni naskoszenie żyta, a kiedy odmówiono muurlopu, poszedł do nieuczciwego lekarza i zapieniądze otrzymał zwolnienie. Starsi mająswoje sposoby, aby osiągnąć zamierzony cel.Nie jesteśmy powo łani do sądzenia ich,zresztą Pan Jezus zabronił sądzenia, więc myzajmijmy się problemami dzieci.

A było raz tak. Było to w czasie, kiedy polskiedzieci nie znały polskiego słowa „kieszonkowe”,po prostu nie było zwyczaju dawania dzieciompieniędzy. Rodzice woleli od razu dawaćprezenty, o ile to robili. I dzieci pieniędzy niemiały. A pewna dwunastoletnia dziewczynkabardzo pragnęła wręczać prezenty swoimrodzicom w dniu imienin. I zawsze starała sięzdobyć pieniądze, aby kupić jakiś drobiazg dlarodziców. Jednak pewnego razu zrobiłastaranniej rachunek sumienia i na lekcji religiipostawiła księdzu problem następujący:

- Proszę księdza, czy ja mam grzech, jeślipo zrobieniu zakupów nie oddaję mamie całejreszty, a za zatrzymane pieniądze kupujęprezent dla rodziców?

Ksiądz był zaskoczony takim pytaniem inie rozwiązując problemu powiedział:

- W takim wypadku ty nie dajesz prezentu,tylko zwracasz zaciągnięty dług. Jeśli chceszzrobić prezent, zrób coś, co będzie twoje, naprzykład wyhaftuj serwetkę lub chusteczkę.

* * *Moim zdaniem, ukrywanie prawdy od

rodziców nie jest dobrą sprawą, ale dziewczynkamiała dobre intencje. Dobrzeby było, gdyby samazrobiła prezent, nawet malutki.

O Aniołku któryprzynosił

dzieciom snyZ blaskiem gwiazdki z niebaprzyfrunął Aniołek biały,zatrzepotał skrzydłamii popatrzał na świat cały.

Gnany opiekuńczą troską,zajrzał najpierw do łóżeczka,zobaczył uśmiech radosnyna twarzy śpiącego dziecka.

Jednym skrzydełkiem pogłaskałpulchny policzek rumiany,zaś drugim odpędził zły senprzez ciemność nocy przysłany.

Uśmiechnął się do swych myśli,otworzył wieko skrzyneczki,uwolnił sny kolorowe,śmieszne bajki i bajeczki.

Te zaś jak ptaszki radośniepofrunęły do łóżeczka,i usiadły na poduszceobok śniącej buzi dziecka.

Otuliły Go kołderką,szepnęły – „dobranoc”-zamknęły oczka zmęczone,i zostały na noc.

R.Sobik

PapieżJan Paweł II

W małym mieście - Wadowicach,Gdzie korony drzew tną chmury,Mieszkał Karol - Lolkiem zwany,Który bardzo kochał góry.

Po nich z tatą spacerował.Z każdym rokiem chciał iść wyżej!Nie ustawał w swej wędrówce.Szedł do Boga coraz bliżej.

Tak, jak każdy zwykły chłopiecLubił humor, podróżować,Piłkę nożną, pisać wierszeI na scenie występować.

Kiedy podrósł, pragnął złączyćWszystkich ludzi tego świata.Duszpasterską drogę obrał.W każdym z nas czuł siostrę, brata.

Wielki zaszczyt dla Polaków,Bo papieżem lud Go wybrał!Łzy radości popłynęły,Gdy Jan Paweł II wygrał.

Jeździł, głosił i nauczał,Gdzie jest Najwyższego droga.Teraz w niebie swym humoremTeż rozbawia pewnie Boga.

Elżbieta Jones

Poezja