СТРУКТУРНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕМ НА

ПОЗНАЧЕННЯ РИС ЛЮДСЬКОГО ХАРАКТЕРУ

Робота студентки групи УР 3 Тяннікової Вероніки Вадимівни

Науковий керівник: ст. викладач Надточій В.В.

Актуальність даної тематики і проблематики дослідження обумовлена тим, що питання особливостей українських фразем на позначення рис людського характеру мало вивчено у сучасному мовознавстві. Існує ряд праць зарубіжних і вітчизняних мовознавців, що характеризують особливості українських фразеологізмів, але в них недостатньо вивчені саме фраземи на позначення рис людського характеру.

Об’єктом дослідження є фразеологія української мови.

Предмет дослідження – українські фраземи на позначення рис людського характеру, їх структура, семантика.

Мета роботи – визначення структурних та функціонально-семантичних особливостей українських фразем на позначення рис людського характеру.

• Метою роботи обумовлено такі завдання дослідження:

- вивчити наукову літературу з проблеми; - розкрити поняття фразеологізму як

лінгвістичної одиниці; - визначити особливості фразем на

позначення позитивних рис людського характеру; - визначити особливості фразем на

позначення негативних рис людського характеру; - зробити кількісний та якісний аналіз

результатів.

• У роботі використано такі методи теоретичного дослідження, як аналіз і синтез, а також такі прийоми емпіричного дослідження: вивчення наукової літератури, навчально-методичних матеріалів.

У результаті дослідження визначено:

Фразеологізм – стійке сполучення слів, граматично організованих за моделлю

словосполучення або речення.

Основнвi ознаки

цілісність значення

фразеологічна відтворюваність

відносна постійність компонентного складу та структури

експресивність

Доведено, що єдиної класифікації фразеологічних одиниць у науці поки що не існує, у сучасному мовознавстві відомі кілька типів класифікацій ФО, які прийнятні й для української фразеології. Окремим аспектом фразеологічної науки в останні десятиліття стало дослідження структурно-екстралінгвістичної підоснови фразеологізмів, тобто вивчення закономірностей утворення ФО і їх структури.

Встановлено, що фразеологізми здавна вважаються однією зі специфічних рис кожної мови, вони мають більш яскраве експресивне, емоційне забарвлення. Окрема група фразеологізмів виражає основні якості характеру, притаманні людині, позитивні та негативні.

В українській мові переважають фразеологічні одиниці на позначення негативних рис людського характеру.

(фраземи на позначення негативних рис людського

характеру)

боягузтво: заяча душа; лякана ворона; гордість: кирпу гнути; важна птаха; пуп землі; підлість: дволикий Янус; вовк в овечій шкурі; нерозумність: дірява голова; порожня голова; втратити глузд; жадність: снігу зимою не дістанеш; за копійкою аж труситься; бездушність: черства душа; мати кам’яне серце; брехливість: робити з мухи слона; і оком не моргне; нерішучість: Геркулес на роздоріжжі; тютя з полив’яним носом; легковажність: бездумний, як метелик; вітер в голові; злість: самому чорту брат; дихати полум’ям;

З погляду на семантичні особливості, виділено такі лексико-тематичні групи:

(фраземи на позначення позитивних рис людського характеру)

доброта: комашини не скривдить; невинне ягня; співчутливість: брати близько до серця; Еолова арфа; розум: мати голову на в’язах; не ликом шитий; казанок варить; хоробрість: не страшкові діти; смілива душа;сумління: де совість, там і любов; чиста совість; сумління – найкращий порадник; наполегливість: міцний горішок; твердий, як скеля; людина з характером;відвага: сміливого і куля не бере; море по коліно, хоробрість міста здобуває.

З погляду семантичних особливостей, названі вище фразеологізми узагальнено у такі типи:

• Фразеологічні зрощення: собаку з’їсти; казанок варить; гнути козиря.

2. Фразеологічні єдності: не ликом шитий; море по коліно; кам’яне серце; людина в футлярі.

3. Фразеологічні сполучення: чесна душа; ангельська душа; бути м’яким серцем; людина з характером.

4. Фразеологічні вислови: добре ім’я краще багатства; брати близько до серця; у розумної голови сто рук; мудрий мовчить, коли дурний ворчить; хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає; сміливого і куля не бере.

У залежності від структурних особливостей, визначено фразеологізми, що утворені

• на базі вільних синтаксичних конструкцій: смілива душа, не втрачати голови, вітер у голові, пуп землі ;

• на базі сполучень слів: з головою, з ґедзиком, як дзвін;

• на базі прислів'їв та приказок добре ім’я краще багатства; сміливого і куля не бере; брехач з мухи слона зробить.

Висновок

У результаті нашого дослідження були виявлені структурні та функціонально-семантичні особливості українських фразем на позначення рис людського характеру. У роботі представлений ряд прикладів ФО, що виражає основні якості характеру, позитивні та негативні. Матеріал, із яким ми працювали, дає змогу стверджувати, що в українській мові переважають фразеологічні одиниці на позначення негативних рис людського характеру.

У залежності від структурних особливостей, ми виділили фразеологізми, що утворені на базі вільних синтаксичних конструкцій, на базі сполучень слів та на базі прислів'їв та приказок. З погляду семантичних особливостей, ми поділили їх на такі групи, як «фразеологічні зрощення», «фразеологічні єдності», «фразеологічні сполучення», «фразеологічні вислови».

Слід зазначити, що структурні та функціонально-семантичні властивості українських фразем виявляються в особливостях їх утворення, розвитку, закономірностях реалізації.

1. Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології. — X.: Вид-во Харк. ун-ту, 1987. — 135 с.

2. Булаховський Л.А. Олександр Опанасович Потебня. — К.: Наук, думка, 1962. — 93 с.

3. Демський М. Українські фраземи й особливості їх творен-ня. — Л.: Просвіта, 1994. — 62 с.

4. Жовтобрюх М.А. Курс сучасної української літературної мови / М.А. Жовтобрюх, Б.М. Кулик. – Харків : Радянська школа,1965. – 424 с.

5. Пазяк ММ. Українські прислів'я та приказки: Проблеми пареміології та пареміографії. — К.: Наук, думка, 1984. — 198 с.

6. Сучасна українська мова: Підручник/О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; За ред.. О.Д. Пономарева. – 2-ге вид., перероб. – К.: Либідь, 2001. – 400 с.

7. Прислів’я та приказки / Упоряд., передмова М. Дмитренка. – К.: Ред. часопису «Народознавство», 2000. – 248 с.

8. Слово батьків – з усіх віків / Упоряд. Міщенко М. – К.: Богдана, 1998. – 1136 с.9. Ужченко В.Д. Фразеологія сучасної української мови / Ужченко В.Д., Ужченко

Д.В. – К.: Знання, 2007. – 494 с.10. Українські приказки, прислів'я і таке інше / Спорудив М. Номис. — СПб., 1864.

— 304 с. — (перевид. 1993).11. Фразеологічний словник української мови: В 2 кн. — К.: Наук, думка, 1993.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Дякуємо за увагу!