Економiка та держава - SUNIC · 2018-09-03 · Бакуменко Валерій...

Економiка та державаНауково-практичний журнал

№ 8

серпень 2018

© Економiка та держава, 2018

Журнал засновано у січні 2003 року.Виходить щомісяця.

Амоша Олександр Іванович, директор інституту Економіки промисловості НАН Ук-раїни, д-р екон. наук, професор, академік НАН України

Андрощук Генадій Олександрович, головний консультант Верховної Ради України,к-т екон. наук, доцент

Андрющенко Катерина Анатоліївна, професор кафедри економіки підприємств ДВНЗ«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», докторекономічних наук, Відмінник освіти України

Бакуменко Валерій Данилович, проректор з наукової роботи Академії муніципаль-ного управління, д-р наук з державного управління, професор

Бандур Семен Іванович, професор кафедри управління персоналом та економікипраці ІПК ДСЗУ, д-р екон. наук, професор

Бендасюк Олег Олександрович, головний спеціаліст департаменту атестації кадріввищої кваліфікації МОН України, д-р екон. наук

Войтович Радмила Василівна, в. о ректора ІПК ДСЗУ, д-р наук з державного управл-іння, професор

Воронкова Таїсія Євгенівна, професор кафедри бізнес-економіки Київського націо-нального університету технологій та дизайну, к-т екон. наук

Воротін Валерій Євгенович, заступник директора Національного інституту стратегі-чних досліджень, д-р наук з державного управління, професор

Гайдуцький Андрій Павлович, заступник керівника управління платіжних системУКР СІБ банка, д-р екон. наук

Гайдуцький Павло Іванович, Радник Президента України, д-р екон. наук,професор, Заслужений діяч науки і техніки України

Грищенко Іван Михайлович, ректор Київського національного університетутехнологій та дизайну, д-р екон. наук, професор, академік НАПН України, Заслуже-ний працівник освіти України

Гудзинський Олексій Дмитрович, професор кафедри менеджменту і маркетингу ІПКДСЗУ, д-р екон. наук, професор

Дацій Олександр Іванович, д-р екон. наук, професор, Заслужений працівникосвіти України

Денисенко Микола Павлович, професор кафедри Київського національного універ-ситету технологій та дизайну, академік УТА, д-р екон. наук, професор

Козловський Сергій Володимирович, професор кафедри міжнародних економічнихвідносин Донецького національного університету ім. В. Стуса (м. Вінниця), д-р екон.наук, професор

Криклій Артур Станиславович, завідувач кафедри фінансів Хмельницького економіч-ного університету, доктор економічних наук, професор, дійсний член АЕН України

Кузьмін Олег Євгенович, директор навчально-наукового інституту економіки і ме-неджменту Національного університету "Львівська політехніка", д-р екон. наук, про-фесор, Заслужений працівник народної освіти України

Куліков Петро Мусійович, ректор КНУБА, д-р екон. наук, професор, лауреат 2х дер-жавних премій в галузі науки та техніки, Заслужений працівник освіти України

Курко Микола Несторович, ректор МАУП, доктор юридичних наук, професор, ака-демік Академії наук Вищої школи України, Заслужений юрист України

Кучменко Еліонора Миколаївна, професор кафедри соціології та соціально-гуманітарних дисциплін ІПК ДСЗУ, доктор історичних наук, професор

Маршавін Юрій Миколайович, професор кафедри управління персоналом та еко-номіки праці КНЕУ, д-р екон. наук, професор, Заслужений працівник освіти України

Мігус Ірина Петрівна, головний науковий співробітник Українського науково-до-слідного інституту цивільного захисту, д-р екон. наук, професор

Міщенко Катерина Семенівна, доцент кафедри публічного управління та адмініст-рування ІПК ДСЗУ,кандидат наук з державного управління, доцент

Могильний Олексій Миколайович, д-р екон. наук, професор, ІПК ДСЗУМомир Джурович, президент Академії наук та мистецтв ЧорногоріїМордвінов Олександр Григорович, завідувач кафедри, Класичний приватний

університет ( м. Запоріжжя), д-р наук з державного управління, професорОльшанська Олександра Володимирівна, декан факультету економіки та бізнесу Киї-

вського національного університету технологій та дизайну, д-р екон. наук, професорОнищенко Володимир Олександрович, ректор Полтавського національного

технічного університету, д-р екон. наук, професорОсадча Наталія Вікторівна, д-р екон. наук, професорПатика Наталія Іванівна, проректор з науково-педагогічної роботи ІПК ДСЗУ,

к-т екон. наук, доцентПясківська Марія Станіславівна, начальник відділу статистики та прогнозування Киї-

вського обласного центру зайнятостіРадиш Ярослав Федорович, д-р наук з державного управління, професорРозпутенко Іван Васильович, д-р наук з державного управління, професорСаблук Петро Трохимович, Почесний директор ННЦ "Інститут аграрної економіки",

д-р екон. наук, професор, академік УААН, Заслужений діяч науки і техніки УкраїниСедих Юрій Іванович, Президент Товариства Дружби «Україна - Болгарія», Член Україн-

ської Ради Миру, академік, доктор філософії, Почесний доктор права, професорТимошенко Іван Іванович, ректор Європейського університету, професорЧапка Мирослав, ректор Вищої школи економіки та адміністрації в м. Битом (Польща),

д-р екон. наук, професор, академік Академії економічних наук УкраїниЧеркасов Андрій Володимирович, завідувач кафедри управління персоналом та еко-

номіки праці ІПК ДСЗУ, д-р екон. наук, доцентЧорна Людмила Олександрівна, завідувач кафедри фінансів оподаткування і підприє-

мництва Вінницького інституту конструювання одягу та підприємництва, д-р екон.наук, професор

Шаров Юрій Павлович, перший заступник директора ДРІДУ НАДУ при Президен-тові України, д-р наук з державного управління, профессор

Федоренко Валентин Григорович, головний редактор, член Спілки рек-торів Європи, член національної спілки журналістів України, першийвіце-президент Спілки будівельників України, професор кафедри тео-ретичної та прикладної економіки ІПК ДСЗУ, д-р екон. наук, почеснийдоктор Одеської державної академії будівництва та архітектури, профе-сор, Заслужений діяч науки і техніки України, академік УАН

Кучеренко Ганна Борисівна, відповідальний секретар

Федоренко Станіслав Валентинович, заступник головного редактора, доценткафедри охорони праці і навколишнього середовища КНУБА, академік ака-демії будівництва України, к.т.н., доцент

Редакційна колегія

Свідоцтво КВ № 9144,від 09.09.2004 року

ISSN 2306-6806Передплатний індекс: 01751

Адреса редакції:м. Київ, вул. Дорогожицька, 18, к. 29

Поштова адреса:04112, м. Київ, вул. Дорогожицька,

18, к. 29 Телефон: (044) 223-26-28, 537-14-33

Телефон/факс: (044) 458-10-73E-mail: [email protected]

www.economy.in.ua

Засновники:Інститут підготовки кадрів

державної служби зайнятостіУкраїни,

ТОВ "Редакція журналу"Економіка та держава"

Видавець:ТОВ "Редакція журналу

"Економіка та держава"

Передрукування дозволяється лише зазгодою редакції.

Відповідальність за добір і викладенняфактів несуть автори. Редакція не завжди

поділяє позицію авторів публікацій.

Рекомендовано до друку Вченою РадоюІПКДСЗУ 30.08.18 р.

Підписано до друку 30.08.18 р.

Формат 60х84 1/8, Ум. друк. арк. 26,4.Наклад — 1000 прим.

Папір крейдований, друк офсетний.Замовлення № 3008/3.

Віддруковано у ТОВ «ДКС центр»м. Київ, пров. Куренівський, 17

Тел. (044) 537-14-34

ІНДЕКСАЦІЯ ВИДАННЯ В НАУКО-МЕТРИЧНИХ БАЗАХ:

— SIS;— Google Scholar.

Журнал включено до перелікунаукових фахових видань України,

в яких можуть публікуватисярезультати дисертаційних робіт

на здобуття наукових ступенівдоктора і кандидата наук з

ЕКОНОМІКИ(постанова президії ВАК України

від 27 травня 2009 р. № 1-05/2,наказ Міністерства освіти і наукиУкраїни № 1081 від 29.09.2014 р.)

Економічнанаука

Белінська Я. В., Калита Т. А.Переваги кредитування інвестиційно-інноваційної діяльності на засадахдержавно-приватного партнерства в умовах глобалізації в Україні ........................ 4Брич В. Я., Охота В. І.Основні фактори впливу на функціонування готельно-рестораннихкомплексів та туризму в Україні ...................................................................................... 9Пітель Н. Я., Альошкіна Л. П., Клименко Л. В.Пріоритети державної політики стимулювання логістичних процесів ................. 13Стеценко Б. С.Розвиток фінансових інституцій у глобальній економіці:традиціоналізм чи футуризм .......................................................................................... 19Гладченко А. Ю.Вплив міжнародних корпорацій на систему координації економічної рівноваги .... 23Кузик О. В.Розвиток маркетингових комунікацій в аграрному бізнесі України ..................... 27Маркуц Ю. І., Гусаревич Н. В.Ефективність формування доходів бюджету в умовах економічних перетворень ..... 31Покиньчереда В. В.Трудові ресурси, робоча сила, людський капітал: обліково-економічнасутність категорій ............................................................................................................. 35Зоря О. П., Радзевич М. Ю.Дослідження витрат з податку на прибуток згідно з окремоюфінансовою звітністю банківської установи .............................................................. 42Овчарук В. В.Принципи побудови та використання систем адміністрування в управлінніпідприємствами з урахуванням євроінтеграційних процесів ................................. 46Майстренко Ю. ВІнноваційні підходи у практиці управління персоналом вищих навчальнихзакладів ............................................................................................................................... 52Максименко І. Я., Юношева А. О.Облікове відображення витрат періоду як передумова ефективногоуправління підприємством ............................................................................................. 57Опалько В. В.Механізми скорочення соціально-економічної нерівності у сучаснихумовах розвитку ................................................................................................................ 60Шевчук С. В.Аналіз динаміки здійснення митної справи в Україні ............................................... 65Насіров Мехді Фарман оглиІнерційний та інноваційний сценарії поводження з відходами пластикуу середньо- та довгостроковій перспективі ................................................................ 71Стовпова А. С.Криптоактиви як об'єкт бухгалтерського обліку ....................................................... 76Покрас О. С.Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємствприладобудування в аспекті мотивації персоналу ..................................................... 81Партола А. І.Розвиток підприємств водного транспорту України на основі кластерної моделі ... 85Скрипник І. М.Роль органічного виробництва у забезпеченні продовольчої безпеки України ..... 90Дрепін А. В.Методологічні засади розвитку міжбюджетних відносин ....................................... 93Шевчук Я. В.Ринок банківського проектного фінансування в Україні ......................................... 98Диндар А. С.Особливості європейського вектору розвитку арт ринку України ...................... 103Семененко Т. М.Модуляризація як одна з ключових тенденцій в модернізації стратегійінтернаціоналізації автомобільних ТНК .................................................................... 109Давидова І. І.Бюджетна політика економічного зростання ........................................................... 113Романчук Л. Д.Методичний базис оцінки ефективності маркетингової комунікаційноїстратегії курортно-рекреаційного підприємства ..................................................... 119

У НОМЕРІ:Е к о н о м i к а т а д е р ж а в а № 8 / 2 0 18

Нові видання Жук В. М., Лупенко Ю. О.Книга про Україну з Л.Кучмою і "без"? ..................................................................... 123

Еconomy Belinska Ya., Kalyta T.BENEFITS OF CREDITING INVESTMENT-INNOVATIVE ACTIVITY ON THE BASISOF THE STATE-PRIVATE PARTNERSHIP IN GLOBALIZATION CONDITIONS IN UKRAINE ........................ 4

Brych V., Okhota V.THE MAIN FACTORS INFLUENCING THE FUNCTIONING OF HOTEL-RESTAURANTCOMPLEXES AND TOURISM IN UKRAINE ...................................................................................................................... 9

Pitel N., Alioshkina L., Klymenko L.THE PRIORITIES OF GOVERNMENT POLICIES CONCERNING THE STIMULATIONOF LOGISTICS PROCESSES .................................................................................................................................................13

Stetsenko B.DEVELOPMENT OF FINANCIAL INSTITUTIONS IN THE GLOBAL ECONOMY:TRADITIONAL OR FUTURISM ..........................................................................................................................................19

Gladchenko A.INFLUENCE OF INTERNATIONAL CORPORATIONS ON THE ECONOMIC EQUALITYCOORDINATION SYSTEM ...................................................................................................................................................23

Kuzyk O.DEVELOPMENT OF MARKETING COMMUNICATIONS IN THE AGRIBUSINESS OF UKRAINE .................27

Markuts Yu., Husarevych N.THE BUDGET INCOMES EFFECTIVENESS IN TERMS OF ECONOMIC REFORMS ............................................31

Pokynchereda V.LABOUR RESOURCES, LABOUR FORCE, HUMAN CAPITAL: THE ACCOUNTINGAND ECONOMIC ESSENCE OF CATEGORIES ...............................................................................................................35

Zorya O., Radzevich M.INVESTIGATION OF PROFIT ACCOUNTS UNDER THE SINGLE FINANCIAL STATEMENTOF THE BANKING INSTITUTION .....................................................................................................................................42

Ovcharuk V.PRINCIPLES OF THE CONSTRUCTION AND USE OF ADMINISTRATION SYSTEMSIN THE ENTERPRISES MANAGEMENT CONSIDERING THE EUROPEANINTEGRATION PROCESSES .................................................................................................................................................46

Maistrenko Yu.INNOVATIVE APPROACHES IN PRACTICE OF MANAGEMENT OF PERSONNELOF HIGHER EDUCATIONAL INSTITUTIONS ...............................................................................................................52

Maksymenko I., Yunoscheva А.ACCOUNT EXPLANATION OF EXPENDITURE PERIOD AS A PRECONDITION FOR EFFECTIVEMANAGEMENT BY THE ENTERPRISE ............................................................................................................................57

Opalko V.MECHANISMS FOR REDUCING SOCIO-ECONOMIC INEQUALITY IN THE CONDITIONSOF MODERN DEVELOPMENT ............................................................................................................................................60

Shevchuk S.ANALYSIS OF THE DYNAMICS OF THE CUSTOMS BUSINESS IN UKRAINE .....................................................65

Nasirov Mehdi Farman oglyINERTIAL AND INNOVATIVE SCENARIOS CONDUCTING WITH PLASTIC WASTEIN THE MIDDLE AND LONG-TERM PERSPECTIVE ....................................................................................................71

Stovpova A.CRYPTOASSETS AS AN OBJECT OF ACCOUNTING ...................................................................................................76

Pokras O.WAYS TO INCREASE COMPETITIVENESS OF ENTERPRISES IN THE PERSONNEL MOTIVATIONASPECT ......................................................................................................................................................................................81

Partolа A.DEVELOPMENT OF WATER TRANSPORT ENTERPRISES OF UKRAINE BASED ON CLUSTERMODEL .......................................................................................................................................................................................85

Skrypnyk I.THE ROLE OF ORGANIC PRODUCTION IN FOOD SECURITY OF UKRAINE ......................................................90

Drepin A.METHODOLOGICAL PRINCIPLES FOR INTERGOVERNMENTAL RELATIONS' DEVELOPMENT .............93Shevchuk Ya.THE MARKET OF BANKING PROJECT FINANCING IN UKRAINE ........................................................................98

Dyndar A.KEY FEATURES OF THE EUROPEAN VECTOR OF DEVELOPMENT OF THE CULTUREAND CREATIVE MARKET OF UKRAINE ...................................................................................................................... 103

Semenenko T.MODULARIZATION AS ONE OF THE KEY TREND IN MODERNIZING THE STRATEGIESOF INTERNATIONALIZATION OF AUTOMOTIVE MNCS .................................................................................... 109

Davydova I.BUDGETARY POLICY OF ECONOMIC GROWTH ..................................................................................................... 113

Romanchuk L.METHODICAL BASIS FOR THE EVALUATION OF THE EFFECTIVENESS OF THE MARKETINGCOMMUNICATION STRATEGY OF THE RESORT AND RECREATIONAL ENTERPRISE ............................. 119

CONTENTS:E k o n o m i k a t a d e r z h a v a № 8/2018

New Books Zhuk V., Lupenko Yu.THE BOOK ABOUT UKRAINE WITH L. KUCHMA AND "WITHOUT"? ...............................................................123

ЕКОНОМІЧНА НАУКА

Економiка та держава № 8/20184

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИЗавдання фінансового забезпечення інвестицій-

но-інноваційної діяльності (ІІД) на засадах держав-но-приватного партнерства (ДПП) під керівництвом

УДК 336.008.8

Я. В. Белінська,д. е. н., професор, завідувач кафедри міжнародної економіки,Університет державної фіскальної служби України, м. ІрпіньТ. А. Калита,старший викладач кафедри фінансових ринків,Університет державної фіскальної служби України, м. Ірпінь

ПЕРЕВАГИ КРЕДИТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ЗАСАДАХДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВАВ УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

Ya. Belinska,Doctor of economics, Professor,Head of the Department of International Economics,University of the State Fiscal Service of Ukraine, IrpіnT. Kalyta,Senior Lecturer at the Department of Financial Markets, University of the State Fiscal Service of Ukraine, Irpіn

BENEFITS OF CREDITING INVESTMENT-INNOVATIVE ACTIVITY ON THE BASIS OF THE STATE-PRIVATE PARTNERSHIP IN GLOBALIZATION CONDITIONS IN UKRAINE

У статті досліджено роль банків у фінансуванні інвестиційно-інноваційної діяльності на засадах дер-жавно-приватного партнерства (ДПП) в Україні. Визначено потенціал інвестиційного кредитування ДППна основі дослідження аналітичних даних НБУ, його перспективність як захист від ризику розгортанняінфляційної спіралі. Також, авторами надано алгоритм узгодження інтересів банку і позичальника. Зок-рема, закцентовано, що результатом узгодження інтересів держави, банку і підприємства-позичальникана засадах ДПП є технічне оновлення виробничо-технологічного комплексу зростання продуктивностіпраці, підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості країни. Автори дійшли ви-сновку, що системна взаємодія держави, кредитно-фінансової системи, бізнесу, науки в процесі фінан-сування інновацій реалізується на макро-, мезо- та мікрорівнях.

The article investigates the role of bank in financing investment-innovation activities on the basis of public-private partnership(PPP) in Ukraine. The potentioal of investment lending of PPP is determined on the basis ofresearch of analytical data of NBU, its prospect as protection against the risk of deployment of the inflationaryspiral. Also, the authors provided an algorithm for reconciling the interests of bank and the borrower. In particular,it is emphasized that the result of harmonization of inerests of the state, the bank and the borrower company onthe basis of PPP is a technical upgrade of the production-technological complex of productivity growth,competitiveness and investment attractiveness of the country. The authors concluded that the system interactionbetween the state, the credit and financial system, busness and in the process of financing innovations is realizedon the macro-, meso- and microlevels.

Ключові слова: кредитування інвестиційної діяльності, державно-приватне партнерство(ДПП), довго-строкові інвестиційні кредити, узгодження інтересів банку і позичальника, водоспадна модель грошових по-токів, ресурсна база банків.

Key words:lending to investment activity, public private partnerships(PPP), long-term investment loans,coordination of interests of the bank and the borrower,waterfall model of cash flows, resource base of banks.

та за участю держави може бути вирішене шляхомрозробки механізмів формування і регулювання ре-сурсів. Однак на поточному етапі розвитку Україниповноцінне виконання функцій держави та реаліза-


5www.economy.in.ua

ція її інтересів наштовхується на нестачу фінансо-вих ресурсів, що обмежені дефіцитом бюджету. Цепотребує пошуку додаткових джерел фінансовихресурсів. Нині залучення коштів з міжнароднихринків капіталу і фондового ринку утруднено. Томуу фінансовому забезпеченні ІІД вагому роль відіграєвітчизняна банківська система. Але на сьогодні спо-стерігається уповільнення роботи банків у напрямікредитування інноваційно-інвестиційної діяльностіна засадах державно-приватного партнерства. Це іпідштовхнуло авторів до пошуку ефективного меха-нізму співучасті банку в державно-приватному парт-нерстві.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ

Проблема розвитку інвестиційної діяльності та фор-мування ДПП досліджувалася багатьма вченими. Зок-рема грунтовний аналіз у сфері взаємодії учасників інве-стиційно-інноваційної діяльності за засадах ДПП про-вели Амунц Д.М. [1], Баталов О.А., Валюшко І.В. [2],Варнавский В.Г., Клименко А.В., Королев В.А. [3], а та-кож багато інших. Досвід застосування форм держав-но-приватного партнерства для реалізації інвестиційно-

інноваційних проектів та застосування його в Українідослідили такі вітчизняні та закордонні науковці, якВинницький Б., Лендьел М., Онищук Б., Сегварі П. [4],Калинько И.В., Гончаренко Н.В. [5] та інші. Також пи-танню фінансування інноваційно-інвестиційної діяль-ності ДПП присвятили багато своїх праць такі вчені На-горна О. [6], Павлюк А., Ляпін Д. [9], Павлюк К.В., Дег-тярь Н.В. [10] та інші.

МЕТАТА ЗАВДАННЯ СТАТТІ

У сучасних умовах нестабільного фінансовогостану економіки нашої країни та дефіциту держав-них ресурсів, вкрай необхідним є злагоджена робо-та банківської системи України для фінансуваннядержавно-приватних партнерств. Тому автори став-лять за мету дослідити участь банків у фінансуванніінвестиційно-інноваційної діяльності на засадахДПП. Це обумовлює наступні завдання: розробитиалгоритм узгодження інтересів банку і позичальни-ка; встановити, як відбувається системна взаємодіядержави, банку, підприємства-позичальника на за-садах ДПП та виявити, що є результатом узгоджен-ня їх інтересів.

–

100 000

200 000

300 000

400 000

500 000

600 000

700 000

800 000

900 000

2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

до 1 року

від 1 року до 5років

більше 5 років

Усього

Рис. 1. Кредити, надані нефінансовим корпораціям у розрізі строків погашення, 2007—2017 рр., млн грн

Джерело: складено авторами за даними Національного Банку України [8].

Таблиця 1. Капітальні інвестиції за джерелами фінансуванняза період 2010—2017 рр. (млн грн)

Примітка: 1 Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим і м.Севастополя, за 2014—2017 роки також без частини

зони проведення антитерористичної операції.

Джерело: складено авторами за даними Державної служби статистики України [7].

Усього 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

180575,5 241286,0 273256,0 249873,4 219419,9 273116,4 359216,1 448461,5 у т.ч. за рахунок

коштів державного

бюджету

10223,3 17376,7 16288,3 6174,9 2738,7 6919,5 9264,1 15295,2

коштів місцевих

бюджетів

5730,8 7746,9 8555,7 6796,8 5918,2 14260,0 26817,1 41565,5

власних коштів

підприємств та

організацій

111371,0 147569,6 171176,6 165786,7 154629,5 184351,3 248769,4 310061,7

кредитів банків та

інших позик

22888,1 36651,9 39724,7 34734,7 21739,3 20740,1 27106,0 29588,9

коштів іноземних

інвесторів

3723,9 5038,9 4904,3 4271,3 5639,8 8185,4 9831,4 6206,4

коштів населення на

будівництво житла

18885,9 17589,2 22575,5 24072,3 22064,2 31985,4 29932,6 32802,5

інших джерел

фінансування

7752,5 9312,8 10030,9 8036,7 6690,2 6674,7 7495,5 12941,3



ВИКЛАД ОСНОВНОГОМАТЕРІАЛУ

Кредитування ІІД має стати одним із найважлив-іших напрямів банківської діяльності, тому що пріо-ритетні напрями кредитування повинні відображатине суб'єктивні оцінки та інтереси "державних діячів",а об'єктивні закономірності науково-технічного і соц-іального розвитку країни. Це ставить за необхідністьсформувати об'єктивний механізм відбору проектівДПП. Для цього доцільно використовувати можли-вості сучасних інформаційно-комунікаційних техно-логій як метод організації багаторівневих інтерактив-них процедур відбору проектів з обговоренням впрофільних міністерствах, відомствах, органах управ-ління суб'єктів ІІД, науково-експертним співтовари-ством в особі наукових центрів і вчених, фахівців, ек-спертів [10].

Основним джерелом фінансування капітальнихінвестицій є власні кошти підприємств та організацій,кошти місцевих бюджетів, кошти населення на будів-ництво житла. Таку динаміку нам демонструє таблиця1. Тоді як обсяги виділених на інвестиції коштів з дер-жавного бюджету, кредитів банків як джерело фінан-сування інвестицій з 2010 р. по 2017 рр. суттєво знизи-лися.

Тим не менше банки за 2007 — 2017 рр. наростилидовгострокові кредити, що свідчить про збереження по-тенціалу фінансування інвестицій за рахунок банківсь-ких кредитів. Якщо загальний обсяг кредитування зрісу 3,19 разів, то до року — в 3,29 рази, від 1 року до 5 — в2,25 рази, понад 5 років — в 7,65 разів (рис. 1). Але спо-стерігається довготривала тенденція до переваги корот-ко- та середньострокових кредитів над довгострокови-ми.

Таким чином, банківські кредити є потенціальнимджерелом фінансування інвестиційної діяльності, про-те за умови зменшення значення процентних ставок тазваженої грошово-кредитної політики НБУ. Останнєможливо лише за умови фінансової стабілізації та роз-ширення ресурсної бази банків.

Перспективність кредитування ІІД на засадах ДППпов'язано з тим, що воно дозволяє послабити ризикирозгортання інфляційної спіралі, оскільки орієнтованена збільшення товарообороту та економічне зростан-ня, що послаблює інфляційну загрозу. Мотивація бан-ку до кредитування ДПП обумовлюється наступним [1]:

1) підвищенням прибутковості діяльності, оскількидо кредитного портфелю попадають високоприбутковіпроекти ДПП з гарантіями держави;

2) можливістю контролю за діяльністю підприєм-ства-позичальника на всіх етапах реалізації ДПП;

3) можливістю продовження кредитування вироб-ництва після закінчення терміну першого кредиту, абостати співвласником бізнесу.

Відповідно участь банку у фінансовому забезпеченніІІД на засадах ДПП може полягати в наступному:

— організація комплексної експертизи (наукової,техніко-економічної, економічної та інших) із залучен-ням висококваліфікованих фахівців;

— організація інноваційних підприємств, що ство-рюються на акціонерної основі;

— надання додаткових послуг: наприклад, інформа-ційних, посередницьких, консультативних, науково-тех-нічних, рекламні, прогнозних.

Підсумкові вигоди від ефективної співпраці банківта підприємств у сфері фінансування ІІД наявні для всіхучасників: інноваційно-активні підприємства отримаютьдоступ до недорогих довгострокових ресурсів для мо-дернізації та інноваційного розвитку виробництва; бан-ки покращать свою ресурсну базу, забезпечуючи дос-татній рівень ліквідності; держава забезпечує поліпшен-ня інвестиційного клімату та зростання довіри до націо-нальної валюти. Це відповідає інтересам учасників ІІД(табл. 2).

Точкою сполучення інтересів банків та підприє-мства є визначення нижньої межі прибутковостіінвестицій, якою, як правило, є норма прибутку. Крімтого, при прийнятті рішення про інвестуванняпідприємство має враховувати внутрішні фінансовіобмеження, до яких відносяться: ціна капіталу,внутрішні потреби виробництва (обсяг необхіднихкоштів для реалізації виробничих, технічних, соц-іальних програм), зовнішні фактори (ставка банкі-вських кредитів і депозитів, ціна залучення капіталуз внутрішніх та зовнішніх ринків, умови міжгалузе-вої конкуренції) тощо. Тому прибутковість проектівДПП має перевищувати ставку по банківських депо-зитах і прибутковість пред'явлених до погашеннядержавних цінних паперів [3].

Зацікавленість підприємств до здійснення ІІД назасадах ДПП може бути стимульована можливістюотримання цільових дотацій на науково дослідні роз-робки, застосуванням податкових пільг і заходівбюджетної підтримки на технологічну модернізацію;субсидування придбання технологій шляхом прямо-го бюджетного фінансування їх розробників, ство-рення регіональних фондів фінансування інноваційтощо.

Таблиця 2. Інтереси учасників процесу кредитування ІІД

Джерело: складено авторами за [6].

Сфери

інтересів

Керівництво

банку Позичальник Менеджер Персонал банку

Інвестори та

кредитори

Зміст

кредиту-

вання ІІД

Фактор

забезпечення

довгострокової

ефективності

Засіб втілення

ідеї

Розширення сфери

кредитної діяльності

банку, планування і

контроль діяльності

Засіб професійного

зростання

Розширення

сфери

інвестування

Цілі і

завдання

Зростання

вартості банку

Отримання

позичкових

коштів, що

дозволяють

задовольнити

потребу в

коштах

Формування ефективної

структури кредитного

портфеля, підтримання

оптимального

співвідношення ризик-

дохідність

Підвищення рівня

доходів, створення

нових робочих місць

Забезпечена

ліквідності

капіталовкладень

Роль Джерело

фінансових

ресурсів

Реалізація

інноваційного

проекту

Управління кредитним

портфелем, покращання

конкурентоспроможності банку

Виконання

службових

обов’язків

Ресурсна база

кредитування

Очікування Максимальне зростання

прибутку і

ринкової

вартості банку

Моральне задоволення

Підвищення ефективності роботи банку

Забезпечення належного рівня

дохідності

кредитних операцій

для зростання

заробітної плати

Стабільна робота банку, зростання

доходів


7www.economy.in.ua

Узгодження інтересів банку і позичальника забез-печується шляхом:

— адекватності величини кредиту фінансовимпотребам компанії, зокрема необхідності підтри-мання її ліквідності з урахуванням затримок в пла-тежах;

— відповідності валюти кредиту валюті грошовихнадходжень від проекту, а також захисту від коливаньпроцентних ставок у країнах, де компанія присутня наринку;

— надання державних гарантій;— забезпечення відповідності податкових пільг

суспільній значимості наданих кредитів. [6]Для виконання своїх функцій в процесі надання

кредиту учасникам ІІД, по-перше, банк має володітидостатнім обсягом ресурсів. Це залежить не тільки відполітики та дій банку, але й від грошово-кредитноїполітики НБУ. Для формування інвестиційно-кредит-них ресурсів банківської системи НБУ має достатнійнабір інструментів — рефінансування, емісія, управ-ління резервними вимогами, коригування процентнихставок тощо. Крім того, ресурсна база банківськоїсистеми може бути підтримана розширенням коласуб'єктів акумулювання коштів (страховими компа-ніями, недержавними пенсійними фондами) таадміністративними інструментами (наданням гарантійдля цільових внесків, обмеженнями на дострокове ви-лучення вкладів тощо). Можливе навіть створенняспеціального інституту розвитку — кредитно-депо-зитної установи під управлінням держави, що займа-тиметься наданням довгострокових інвестиційнихкредитів під низькі процентні ставки для кредитуван-ня ДПП. На останню можливо покладання обов'язкуефективного і підконтрольного використання коштівзасобів для цільових інвестиційного та інноваційногокредитування. Джерелами додаткових фінансових ре-сурсів можуть слугувати випуск Урядом облігаційінвестиційної позики для населення та іноземних інве-сторів; стимулювання надання банками інвестиційнихкредитів; вивільнені кошти підприємств та органі-зацій, для яких будуть знижені податки та митні збо-ри [4; 5].

Другою важливою умовою успішного кредитуван-ня ДПП є проведення техніко-фінансової експерти-зи проектів, що забезпечує відповідність витрат на ре-алізацію проекту фінансовим можливостям приват-ного партнера і готовності держави надати гарантії.Фундаментом техніко-економічного обгрунтуванняДПП є водоспадна модель грошових потоків. За цієюмоделлю проект ДПП генерує доходи, що надходятьвід замовника або індивідуальних кінцевих спожи-вачів. Ці доходи мають покривати поточні витрати наобслуговування проекту (зарплату, додаткові випла-ти працівникам, матеріали, податки тощо), а такожобслуговування кредитів банку. Усі додатні грошовіпотоки відносять до прибутків. Ці кошти можуть бутиабо виведені з проекту з метою виплати дивідендів абозалишатися як нерозподілений прибуток длязбільшення робочого капіталу, фінансування онов-лення або заміни фондів проекту. Зважаючи на інте-рес банку щодо своєчасного погашення кредиту ісплати процентів, банк має бути повноправним учас-ником процесу аналізу, планування і контролю за ре-алізацією ДПП і витрачання доходів від нього, що за-безпечує досягнення його цілей участі в реалізаціїДПП. При цьому слід запобігти виникненню домовле-ності між банком і підприємством щодо нецільовоговикористання виділених коштів у спосіб передбачен-ня, по-перше, надання звіту про виконання бюджетута використання виділених коштів з відповідного ра-хунку; по-друге, введення до складу ради директорівпредставників банків; по-третє, приділенню уваги ана-лізу репутації партнерів для виключення "домовлено-стей" [2].

Однак нині в умовах невизначеності в економічнійсистемі України банки стають занадто зацікавлени-ми в отриманні швидкої віддачі від своїх капіталів. Пе-реслідуючи короткострокові фінансові цілі, банківсь-кий сектор ігнорує інтереси індивідуальних позичаль-ників не прагне до формування надійних зв'язків зреальним сектором економіки. Як результат, показ-ники капіталізації банків мають кон'юнктурний, не-стійкий характер і залежать від коливань фінансово-го ринку, а структура кредитного портфелю банківобумовлює неоптимальний за співвідношенням ризи-ку і прибутковості портфель, змушуючи їх акценту-вати увагу на збільшенні поточних доходів. Це фор-мує суперечності інтересів банківської системи тасуб'єктів ІІД [9].

Для підтримання балансу інтересів в системі "банк —позичальник" потужним інструментом є регулювання збоку НБУ, а саме:

1) норми та інструменти банківського регулювання;2) процедури контролю і нагляду з боку уповнова-

жених органів державного регулювання;3) структури стимулів, що впливають на керівницт-

во;4) підтримання ринкової дисципліни та контролю за

фінансовими показниками діяльності банку;5) інтервенційні заходи щодо регулювання обсягів

грошової маси;6) забезпечення норм належного корпоративного

управління [6].Крім того, уряд може застосовувати податкове

стимулювання банків до інвестиційно-кредитноїдіяльності з метою забезпечення переорієнтації гро-шових потоків з фінансового в реальний сектор еко-номіки. Для цього оподаткування має, з одного боку,стимулювати зростання власного капіталу банків, на-копичень фізичних і юридичних осіб, сприяти знижен-ню вартості ресурсів для кредитних організацій, за-безпечуючи прийнятний рівень прибутковості довго-строкового кредитування; з іншого — доступністькредитів для інноваційно-активних підприємств, мож-ливість у повному обсязі включати в склад їх витратвідсотки за користування довгостроковими кредита-ми (в т.ч. відсотки, які відносять на вартість об'єктаінвестицій і збільшують у підсумку податок на майноорганізацій) [2].

Результатом узгодження інтересів держави, банкуі підприємства-позичальника на засадах ДПП є техніч-не оновлення виробничо-технологічного комплексузростання продуктивності праці, підвищення конкурен-тоспроможності та інвестиційної привабливості країни.Це забезпечує реалізацію державних пріоритетів модер-нізації та інноваційного розвитку економіки.

ВИСНОВКИЗ ПРОВЕДЕНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Отже, системна взаємодія держави, кредитно-фінансової системи, бізнесу, науки в процесі фінансу-вання інновацій реалізується на макро-, мезо- та мікро-рівнях.

Основними формами фінансової взаємодії на цихрівнях є:

1. На макрорівні узгодження інтересів грунтуєтьсяна виборі пріоритетів фінансування держави: це фінан-сування державних програм, державне фінансуваннінаціональних проектів, кредитування державними бан-ками економічного розвитку, інвестиції з міжнароднихфінансових ринків, фінансування через державніпідприємства, стимулююча державна політика кредиту-вання пріоритетних видів економічної діяльності.

2. На мезорівні (регіони, галузі, кластери) узгоджен-ня інтересів учасників ІІД грунтується на виборівідповідних пріоритетів: фінансування регіональнихдержавних програм пріоритетних напрямів, регіональ-них цільових програм фінансування розвитку іннова-



ційної інфраструктури, державно-приватне венчурнефінансування, кредитування інноваційної діяльності,формування інноваційної інфраструктури (бізнес-інку-батори, центри трансферу технологій і т.д.) і інститутіврозвитку, державна фінансова допомога підприємствамчерез надання грантів, позик, субсидій тощо.

3. На мікрорівні реалізуються інтереси банків таокремих підприємств: контрольні заходи, організаціясистеми корпоративного управління тощо.

Таким чином, державна підтримка ІІД на засадахДПП має сенс у тому випадку, якщо вона забезпечуєть-ся економічною політикою держави в цілому, а системадержавно-приватного партнерства збалансована заінтересами. З одного боку, розвиток конкуренції, усу-нення з ринку неефективних підприємств, дозволитьпідвищити технологічний рівень підприємств, орієнто-ваних на внутрішній ринок. З іншого боку, необхіднознизити ризики корпоративного сектору економіки призалученні їх до довгострокових проектів, пов'язаних зтехнологічною модернізацією.

Баланс інтересів може досягатися за ефективноїкоординації різних заходів державного регулювання —від тарифного захисту ринку й стимулювання експортудо прямої фінансової підтримки науково-дослідних ідослідно-конструкторських робіт і фінансування тех-нологічної модернізації. Співпраця держави із приват-ним сектором ефективніше всього будуватиметься напаритетних умовах фінансування, покладаючи на бізнеспитання маркетингових досліджень, розробки дослід-них зразків, патентування, виробництва й збуту науко-місткої продукції на внутрішньому й зовнішньому рин-ках. Для цього потрібні політичні й економічні механіз-ми стимулювання високотехнологічного експорту: до-помога в одержанні закордонних сертифікатів, у міжна-родному патентуванні, у подоланні протекціоністськихзаходів, сприянні придбанню закордонних активів, по-в'язаних як із виробництвом, так і зі збутовими мере-жами.

Для залучення приватного капіталу до розв'язаннязавдань ДПП можуть бути використані інструментиполітико-економічного, організаційно-технологічногой соціального характеру. Зокрема у фінансовій сферіметодами залучення підприємців до розв'язання су-спільно значимих завдань є розробка й застосування за-ходів податкового стимулювання інноваційної діяль-ності; удосконалювання механізмів пайового фінансу-вання державою науково-дослідних і дослідно-конст-рукторських робіт; механізми кредитування експортувисокотехнологічної продукції; створення нової абовикористання існуючої мережі інвестиційних фондів ізвиваженими і чітко сформульованими завданнями щодопридбання закордонних активів.

Ефективним інструментом участі бізнесу в проек-тах може бути спільне з об'єднаннями роботодавціврозроблення професійних освітніх стандартів і створен-ня системи формування й конкурсного розміщення дер-жавного замовлення на підготовку кадрів.

Література:1. Амунц Д.М. Государственно-частное партнерство.

Концессионная модель совместного участия государ-ства и частного сектора в реализации финансовоемкихпроектов [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://www.cultinfo.ru/cultura/2006-04/partner-stvo.htm#00

2. Баталов О.А., Валюшко І.В. Особливості застосу-вання державно-приватного партнерства як механізмуреалізації нової регіональної політики. Аналітична за-писка, липень 2013 р. [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1239/

3. Варнавский В.Г. Государственно-частное партнер-ство: теория и практика / [В.Г. Варнавский, А.В. Кли-менко, В.А. Королев и др.]. — М.: Изд. дом Гос. ун-та;Высш. шк. экон., 2010. — 287 с.

4. Винницький Б. Досвід та перспективи впроваджен-ня державно-приватних партнерств в Україні та за кор-доном / Б. Винницький, М. Лендьел, Б. Онищук, П. Сег-варі. — К.: "К.І.С.", 2008. — 149 с.

5. Калінько І.В. Державно-приватне партнерство:зарубіжний досвід та перспективи реалізації в Україні/І.В. Калінько, Н.В. Гончаренко //Науковий вісник По-лісся. — 2015. — № 1 (1). — С. 15—21.

6. Нагорна О. Державно-приватне партнерство в си-стемі фінансового забезпечення підприємств комуналь-ного господарства / О. Нагорна // Ринок цінних паперівУкраїни. — 2013. — № 3—4. — С. 99—104.

7. Офіційний сайт Державної служби статистикиУкраїни / Офіційний інтернет-сайт [Електроний ре-сурс]. — Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua/

8. Офіційний веб-сайт Національного банку Украї-ни. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.bank.gov.ua

9. Павлюк К.В., Дегтярь Н.В. Державно-приватнепартнерство як механізм фінансування збереження еко-систем / К.В. Павлюк, Н.В. Дегтярь // Фінанси України.— 2012. — № 9. — С. 86—87.

10. Павлюк А., Ляпін Д.Щодо розвитку держав-но-приватного партнерства як механізму активізаціїінвестиційної діяльності в Україні. Аналітична запис-ка / А. Павлюк, Д. Ляпін [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/816/#_ftnref7

References:1. Amunts, D.M. (2006), "Public-private partnership.

Concession model of joint practicipation of government andprivate sector in the implementation of financial projects",available at: http://www.cultinfo.ru/cultura/2006-04/partnerstvo.htm#00 (Accessed 01 August 2018).

2. Batalov, O.A. and Valyshko, I.V. "Especially the useof public-private partnerships as a mechanism forimplementing the new regional policy. Analytical note",available at: http://www.niss.gov.ua/articles/1239(Accessed 01 August 2018).

3. Varnavskij, А. V. Klimenko, V.А. Korolev i dr. (2010),Gosudarstvenno-chastnoe partnerstvo: teoriya i praktika[Private Partnership: Theory and Practice], Izd. dom Gos.un-ta, Vyssh. shk. Ehkon, Moscow, Russia.

4. Vynnyts'kyj, B. Lend'el, M. Onyschuk, B. andSehvari, P. (2008), Dosvid ta perspektyvy vprovadzhenniaderzhavno-pryvatnykh partnerstv v Ukraini ta za kordonom[Experience and prospects of implementation of public-private partnerships in Ukraine and abroad], K.I.S. Kyiv,Ukraine

5. Kalin'ko, I.V. and Honcharenko, N.V.(2015), "Public-private partnership: foreign experience and prospects inUkraine", Naukovyj visnyk Polissia, vol. 1, pp. 15—21.

6.Nagorna, O.(2013), "Public-private partnership thesystem of financial software Utilities", Rynok tsinnykhpaperiv Ukrayiny, vol. 3—4, pp. 99—104.

7. State Statistics Service of Ukraine (2018), "Capitalinvestment by sources of financing for 2010-2017 years",available at: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/ibd/iokjf/iokjf_u10-13_bez.htm (Accessed01 August 2018).

8. National Bank of Ukraine (2018), "Loans granted tonon-financial corporations in terms of maturity", availableat: https://bank.gov.ua/files/3.3-Loans.xls (Accessed 01August 2018).

9.Pavlyuk, A. and Liapin, D. (2012), "On the deve-lopment of public-private partnership as a mechanisms ofactivation of investment activity in Ukraine. Analyticalnote", available at: http://www.niss.gov.ua/articles/816/#_ftnref7 (Accessed 01 August 2018).

10.Pavlyuk, K.V. and Degtyar, N.V. (2012), "Public-private partnership as a funding mechanism for conservationof ecosystems", Finansy Ukrayiny, vol. 9, pp. 86—87.Стаття надійшла до редакції 12.08.2018 р.


9www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИГотельно-ресторанний сектор та туризм, що є складо-

вими туристичної індустрії країни, є супутніми сферами івзаємозалежать одна від одної, при цьому в їх функціону-

УДК 338.48:640.43

В. Я. Брич,д. е. н., професор, професор кафедри міжнародного туризму і готельного бізнесу,Тернопільський національний економічний університетВ. І. Охота,к. е. н., доцент, доцент кафедри міжнародного туризму і готельного бізнесу,Тернопільський національний економічний університет

ОСНОВНІ ФАКТОРИ ВПЛИВУ НАФУНКЦІОНУВАННЯ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННИХКОМПЛЕКСІВ ТА ТУРИЗМУ В УКРАЇНІV. Brych,Doctor of Economic Sciences, Professor,Professor Departmentof international Tourism and Hotel business, Ternopil national economic universityV. Okhota,PhD,Associate Professor, Department of international Tourismand Hotel business, Ternopil national economic university

THE MAIN FACTORS INFLUENCING THE FUNCTIONING OF HOTEL-RESTAURANT COMPLEXESAND TOURISM IN UKRAINE

У статті систематизовано існуючі наукові підходи до визначення основних факторів впливу на функ-ціонування готельно-ресторанної та туристичної сфери України на сучасному етапі розвитку. Виявлено,що науковці визначають та аналізують достатньо широкий перелік факторів дії на розвиток туристичноїіндустрії Україні (туристичної та готельно-ресторанної сфери). Виявлено, що вагома увага приділяєтьсятаким суттєвим та масштабним за складом факторам, як зовнішні та внутрішні, позитивні та негативні.Також у наукових працях можна зустріти підходи, які орієнтовані на представлення комплексних систе-матизацій, які, на нашу думку, є найбільш змістовними та дозволяють визначити найбільш повний спектрфакторів впливу. Визначено, що в умовах постійних змін існує факт трансформацій основних класифі-каційних ознак комплексу факторів впливу. В процесі дослідження проведено оцінку певних факторіввпливу на розвиток туристичної індустрії України, зокрема, в контексті вивчення природно-рекреацій-них факторів, визначено типи регіонів України за рівнем забезпеченості природно-рекреаційними ре-сурсами, проаналізовано рівень впливу інфраструктурних факторів. Подальші наукові дослідження зцього питання можуть бути концентровані в напрямі можливого прогнозування появи нових класифіка-ційних ознак факторів впливу, що виникнуть внаслідок трансформацій туристичної індустрії.

The article systematizes the existing scientific approaches to determining the main factors influencing thefunctioning of the hotel-restaurant and tourism sector of Ukraine at the present stage of development. It is foundthat scientists define and analyze a sufficiently wide list of factors of influence on the development of the touristindustry in Ukraine (tourism, hotel and restaurant sphere). It has been found that considerable emphasis is placedon such essential and large-scale factors as external and internal, positive and negative. Also, in scientific works,one can find approaches that are oriented towards the presentation of complex systematizations, which in ouropinion are the most meaningful and allow us to determine the most complete spectrum of factors of influence.It is determined that in the conditions of constant changes there is a fact of transformations of the mainclassification features of the complex of factors of influence. In the course of the research, an assessment ofcertain factors influencing the development of the tourism industry of Ukraine, in particular, in the context ofthe study of natural and recreational factors, identified the types of regions of Ukraine by the level of availabilityof natural and recreational resources, analyzed the level of influence of infrastructure factors. Further scientificresearch on this issue may be concentrated in the direction of possible prediction of the emergence of newclassification signs of the factors of influence that will arise as a result of the transformations of the tourismindustry.

Ключові слова: готельно-ресторанна сфера, туристична сфера, туризм, фактори, вплив, комплексний пе-релік, туристична індустрія.

Key words: hotel-restaurant sphere, tourism sphere, tourism, factors, influence, complex list, tourism industry.

ванні є як висхідні, так і низхідні тренди розвитку. Змінистану вказаних сфер обумовлюються впливом низки фак-торів, притаманних для всіх сфер економіки та для вказа-них зокрема. Дослідження складу цих факторів, характеру



їх дії необхідне як для аналітичної оцінки стану туристич-ної та готельно-ресторанної сфери, так і для прогнозуван-ня ймовірних трансформацій їх функціонування в майбут-ньому, що обумовлює актуальність та важливість вивченнявказаної проблеми.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙПитання теоретичного визначення загального переліку

факторів впливу на становлення готельно-ресторанної, ту-ристичної сфери, методологічні аспекти аналізу дії факторіввивчають Д.В. Довгаль, Н.І. Данько [1], О.О. Комліченко [3],О.О. Лупич [5], Я.В. Кацемир [2], В.В. Пітак, Л.П. Ковален-ко [8, с. 151], І.І. Січка [9]. В контексті аналітичних дослідженьфакторів впливу на зазначені сфери можна визначити науко-во-практичні праці Л.В. Матвійчук [7], С.М. Мархонос,Н.П. Турло [6]. Слід відзначити, що в більшості наукових працьза даним напрямком відсутній єдиний універсальний підхід доокреслення переліку та характеру дії факторів впливу.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ(ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ)

Ціль дослідження — систематизація наукових підходівдо визначення основних факторів впливу на функціонуван-ня готельно-ресторанної, туристичної сфери України. Зва-жаючи на мету статті було визначено такі завдання дослід-ження, а саме:

— систематизувати існуючі наукові підходи до ви-значення цього питання;

— визначити можливий універсальний перелік факторіввпливу на функціонування готельно-ресторанної, туристич-ної сфери України.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯГотельно-ресторанні та туристичні комплекси відно-

сяться до складу суб'єктів туристичної індустрії України.Досягнення певних конкурентних та економічних резуль-татів діяльності цих суб'єктів та індустрії взагалі пояс-нюється відповідною дією низки факторів впливу. В нау-кових колах можна зустріти різні підходи до класифікаціївказаних факторів розвитку туризму та сфери готельно-ресторанних комплексів.

По-перше, широковідомим та узагальнюючим можнаназвати підхід авторів, які поділяють фактори впливу роз-витку туристичної та готельно-ресторанної сфери навнутрішні та зовнішні.

У рамках цього підходу О.О. Лупич [5] зазначає, що зов-нішніми факторами розвитку туристичної та готельно-рес-торанної сфери виступають:

економічні фактори, серед яких автором відзначено по-казники доходності та витрат;

політико-правові фактори, пов'язані з політичною не-стабільністю та воєнними діями, правовим забезпеченнямфункціонування галузі в Україні;

міжнародні, соціокультурні та демографічні фактори.

Зокрема посилення ролі Украї-ни на міжнародному ринку сприяєзбільшенню вхідних туристичних по-токів, підвищенню цікавості до краї-ни на зовнішньому ринку. Підвищен-ня демографічних показників вкраїні сприяє підвищенню рівнявнутрішнього туризму, оптимізаціїзабезпечення трудовими ресурсамив досліджуваній сфері. При цьомуважливо наголосити на актуальностірівномірної демографії в регіонах,оскільки за відсутності останньоївиникає потреба у залученні кадрівяк з інших регіонів, так й із-за кор-дону. Розвиток соціокультурнихфакторів дуже важливий для роз-витку всієї туристичної індустрії,оскільки вони забезпечують потен-ціал суб'єктів галузі.

На нашу думку, цей підхід довизначення зовнішніх факторіввпливу необхідно розширити за ра-хунок ринкових факторів, середяких, зокрема, вплив споживачів, по-стачальників, конкурентів ринку.Також, за справедливим тверджен-ням інших авторів [4], цей перелік

повинен містити такий важливий фактор дії, як природні(природно-рекреаційні) умови. Вказаний фактор формує ту-ристичну привабливість регіонів країни, всієї держави,здійснює вплив на характеристики унікальності тих абоінших туристичних об'єктів України. Розташування готель-но-ресторанних комплексів великою мірою залежить відтого, наскільки привабливими для туристів є природно-рек-реаційні умови територій. В цьому контексті можна запро-понувати ранжування регіонів України за рівнем забезпе-ченості природно-рекреаційними ресурсами. Вивчення цьо-го питання здійснено дослідниками С.М. Мархонос, Н.П.Турло. Автори переважно зосередились на водних та лісо-вих ресурсах країни, ми певним чином удосконалили їх оц-інку та ввели фактор впливу гірських масивів (табл. 1).

Аналіз таблиці 1 свідчить, що на сучасному етапі сформу-валось чотири категорії типів регіонів, і в Україні існує дос-татньо високий природно-ресурсний потенціал у регіонах.

Окрім вищерозглянутих факторів зовнішнього впливу,на нашу думку, слід підкреслити, що вагомим фактором та-кож може вважатися адміністративно-територіальний фак-тор центризму. Його існування підтверджується тим, що м.Київ хоча і не володіє суттєвими природно-рекреаційнимиресурсами, але все ж має потужні вхідні туристичні потоки,його туристична та готельно-ресторанна сфера демонструєнайвищі показники по Україні. Відповідно, це пояснюєтьсятим, що столиця є діловим, торговельно-розважальним,спортивним, освітньо-культурним центром країни. Отже,введення цього фактору до загального переліку факторіввплив є грунтовним та доцільним.

У рамках вивчення факторів внутрішнього впливубільшість авторів виділяють ті, які залежать від діяльностісуб'єктів досліджуваної індустрії. Це, зокрема, організаційні,технічні, фінансово-економічні. В рамках розвитку індустрії(на макрорівні), за твердженням О.О. Лупич [5], ключовимифакторами внутрішнього розвитку індустрії є інфраструк-турні фактори. Автор у рамках розвитку: 1) готельно-ресто-ранної сфери виділяє такі складові внутрішнього інфраструк-турного фактору: місткість готелів та аналогічних засобіврозміщування; місткість туристичних баз, гірських притулків,студентських літніх таборів; кількість структурнихпідрозділів сфери сервісу; кількість об'єктів ресторанногобізнесу; кількість посадкових місць в об'єктах ресторанногобізнесу; 2) туристичної сфери: кількість суб'єктів туристич-ної діяльності. Як показало аналітичне дослідження [5], най-більший рівень розвитку в сфері: 1) готельно-ресторанногобізнесу: за місткістю готелів та аналогічних засобів розміщу-вання за станом на 01.01.2017 р. займають Закарпатська об-ласть та м. Київ; за місткістю туристичних баз, гірських при-тулків, студентських літніх таборів — Одеська область, За-порізька область; за кількістю структурних підрозділів сфе-ри сервісу; кількістю об'єктів ресторанного бізнесу —Львівська область; за кількістю об'єктів ресторанного бізне-су — Волинська та Тернопільська область; за кількістю по-садкових місць в об'єктах ресторанного бізнесу — Волинсь-

№

п/п Назва типу регіонів Характеристика

1 2 3

1 Найвищий рівень

забезпеченості природно-

рекреаційними ресурсами

Автономна Республіка Крим (тимчасово анексована РФ) (гірські

масиви) та Херсонська область (велика площа рекреаційних

акваторій морів). Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька

(гірські масиви, високий показник протяжності по території

річок).

Вінницька область (високий показник протяжності по території

річок)

2 Рівень забезпеченості

природно-рекреаційними

ресурсами вище середнього

Тернопільська, Житомирська, Чернігівська, Рівненська,

Волинська області (перевага високого значення показника

протяжності по території річок), Одеська область (площа

рекреаційних акваторій морів)

3 Середній рівень

забезпеченості природно-

рекреаційними ресурсами вище середнього

Київська, Черкаська, Харківська, Сумська області (протяжність

по території річок та лісів і лісових площ)

4 Рівень забезпеченості природно-рекреаційними

ресурсами нижче середнього

Дніпропетровська, Миколаївська, Запорізька, Донецька, Кіровоградська, Луганська, Полтавська, Хмельницька області та

місто Київ (мають певний вид природно-рекреаційних ресурсів,

але порівняно з іншими регіонами їх кількість є незначною)

Таблиця 1. Типи регіонів України за рівнем забезпеченості природно-рекреаційними ресурсами

Джерело: складено за статистичними матеріалами, матеріалами [6].


11www.economy.in.ua

ка область та м. Київ; 2) туристичної галузі: за кількістюсуб'єктів туристичної діяльності — м. Київ.

Також слід відмітити, що більшість дослідників [2]відзначають, що важливим внутрішнім фактором ефектив-ного функціонування готельно-ресторанної та туристичноїсфери виступає якість обслуговування. Цей фактор на сьо-годнішній день у більшості готельно-ресторанних, туристич-них комплексах регламентується створеними системамиякості.

По-друге, існує науковий підхід, що передбачає виділен-ня позитивних та негативних факторів впливу на розвитоктуристичної та готельно-ресторанної сфери України.

У рамках цього підходу О.О. Комліченко [3] визначає,зокрема:

— позитивні фактори впливу: політична стабільність,зростання ВВП та рівня реальних доходів, розвиток інфра-структури, впровадження інновацій, зростання інвестицій;

— негативні фактори впливу: економічна криза, зрос-тання цін, інфляція, мілітаризація економіки, політична не-стабільність, погіршення екологізації ситуації.

І.І. Січка [9] в контексті даного дослідження пропонуєвиділяти:

— позитивні фактори впливу: велика кількість турис-тичних ресурсів; зміцнення позицій України на світовомутуристичному ринку; сприяння розвитку індустрії туристич-ної діяльності; представлення України на міжнародномурівні як демократичної європейської країни; наявність ква-ліфікованої робочої сили; наявність великої кількості ту-ристичних атракцій для інвестування; розвиток комунікацій;позитивна екологічна ситуація більшої частини країни, щоможе в майбутньому стати поштовхом до розвитку зелено-го туризму, сучасні технології обслуговування; міжрегіо-нальна співпраця та позиціонування України; наявністьтранскордонного співробітництва; велика історична, куль-турна та архітектурна спадщина України, яку можна вико-ристовувати для розвитку туристичної галузі країни;

— негативні фактори впливу: неефективне та нераціо-нальне використання природних туристичних ресурсів;відсутність чіткої стратегії розвитку індустрії туризму тачіткого його регулювання; низька якість соціальної складо-вої туризму в структурі зайнятості; недостатньо розвиненаінфраструктура, система транспортного обслуговування єбар'єрами швидкого зростання туристичної привабливостікраїни; відсутність комплексної стратегії розвитку туриз-му; неефективний менеджмент та преференціювання тери-торій; недостатня представленість країни в міжнароднихтуристичних заходах; пошкодження, занедбання, знищен-ня туристичних об'єктів та культурної спадщини України;недостатнє фінансування об'єктів культурної спадщини;значна "тінізація" туристичного ринку; недостатні інвес-тиційні вкладення, як іноземних так і внутрішніх інвесторів;високі податкові ставки.

По-третє, є наукові підходи, в яких автори вказують, щоконкурентоспроможність є одним з ключових факторіввпливу на функціонування туристичної індустрії (суб'єктівтуристичної та готельно-ресторанної індустрії) [7]. Прицьому дослідники [7] справедливо вказують, що цей фак-тор може мати як позитивну, так і негативну дію. Факторконкурентоспроможності, в свою чергу може бути віднесе-ний до зовнішніх факторів розвитку суб'єктів досліджуваноїіндустрії. В контексті дослідження впливу вказаного факторуЛ.Ю. Матвійчук [7] відмічає, що стан розвитку конкурен-тоспроможності вітчизняних готельно-ресторанних татуристичних комплексів не характеризується покращенням,що, у великій мірі, пов'язане з політичними та економічни-ми факторами. Щодо останніх тенденцій економічного ха-рактеру можна відмітити складну ситуацію з надвисокимпідвищенням тарифів на житлово-комунальні послуги, якістають вагомим тягарем для економічного стану індустрії,політичні фактори паралельно з військовими є також заг-розою для функціонування готельно-ресторанних, турис-тичних комплексів України. Останній фактор став особли-во актуальним для країни після початку військової агресіїна Сході України та анексії Автономної Республіки Кримта м. Севастополь з боку РФ. Після цих подій українськатуристична індустрія втратила рівень туристичної приваб-ливості за рахунок тимчасового скорочення об'єктів інфра-структури, зріс рівень небезпеки, який впливає на зростан-ня вхідних туристичних потоків. Це підтверджується дина-мікою скорочення вхідних туристичних потоків в Україні заперіод з 2013—2017 рр. (рис. 1). Як видно з рис. 1, в 2014 р.цей показник зменшився на 48,5%, в 2015 р. порівняно з

2014 р. продовжилась тенденція скорочення — зменшивсяна 2,23%, в 2016 р. та 2017 р. відбулось певне зростання зарахунок проведення в України популярних міжнароднихзаходів (зокрема Євробачення в 2017 р.). Хоча за резуль-татами 2017 р. цей показник все одно був меншим порівня-но з 2013 р. на 42,3%. Це свідчить про вагому дію політично-військових факторів впливу.

По-четверте, в наукових колах висуваються тверджен-ня, що основні фактори розвитку досліджуваної індустріїможна поділити на статичні та динамічні. Як зазначаютьД.В. Довгаль, Н.І. Данько [1], перелік:

— статичних факторів впливу досліджуваної індустріїскладається з: природно-кліматичних, культурно-історич-них, географічних (територіальних) факторів. За справед-ливим твердженням авторів, ключовою ознакою цих фак-торів виступає незмінність у часі. Зокрема ці фактори впли-вають на рівень відвідуваності суб'єктів готельно-ресторан-ної сфери, туристичних суб'єктів. Наприклад, територіаль-ний фактор розміщення готельно-ресторанного комплексув центрі столиці, в певному місті, селищі Закарпатськогорегіону, з добре облаштованою туристичною інфраструк-турою тощо, забезпечує більшу кількість туристів, можли-вості встановлення більш високої ціни на послуги порівня-но з територіями, що менш привабливі географічно. При-родно-кліматичні (природно-рекреаційні), культурно-істо-ричні фактори також є передумовою відповідних можли-востей суб'єктів досліджуваної індустрії в Україні;

- динамічних факторів, які складаються з соціальних,демографічних, економічних, культурних, міжнароднихфакторів і науково-технічного прогресу. Також автори [1]зауважують, що в рамках цієї категорії факторів слід виді-лити соціальний та матеріальний стан населення (зростан-ня добробуту та фінансового стану населення впливає напокращення розвитку індустрії, навпаки — на погіршення,скорочення туристичного внутрішнього та зовнішнього ту-ристичного потоків тощо), рівень освіти, тривалість відпус-ток, рівень професійної зайнятості тощо. Додатково, нанашу думку, слід визначити в цій категорії військово-пол-ітичні фактори, що можуть у значній мірі змінити стан роз-витку як всієї досліджуваної індустрії, так і її об'єктів тасуб'єктів. Для України дія цих факторів стала наочним при-кладом негативної дії на розвиток туристичної та готель-но-ресторанної сфери (анексія Автономної РеспублікиКрим, м. Севастополь, тимчасова окупація певних територійДонецької та Луганської областей суттєво скоротила якзагальні обсяги функціонування індустрії, так стала ката-лізатором закриття підприємств.

В.В. Пітак, Л.П. Коваленко [8, с. 151] перераховуютьбільшість вищевказаних факторів і відмічають фактор се-зонності, який має суттєву дію як на розвиток туристичної,так і готельно-ресторанної сфери в Україні. При цьому, нанашу думку, це найбільшою мірою стосується територій,туристична привабливість яких визначається природно-рек-реаційними ресурсами. Оскільки сезонна диференціаціятуристичних потоків в найбільшій мірі актуальна для такихтериторій, а відвідування туристами столиці в меншій мірізалежить від сезону, відповідно дія вказаного нами адміні-стративно-територіального фактору центризму є достатньопотужною. Як справедливо відмічають автори [8, с. 151],суб'єкти туристичної та готельно-ресторанної сфери насучасному етапі розвитку орієнтовані на зменшення сезон-них спадів діяльності, при цьому намагаються розвивати таківиди туризму та відпочинку, які не піддаються сезонній за-лежності. Це стосується, зокрема, поширення ділового ту-ризму в регіонах, які раніше орієнтувались переважно наприродно-рекреаційні ресурси, використання яких зале-жить від сезонів.

По-п'яте, в наукових колах можна виділити підходи, якіпередбачають комплексну класифікацію факторів впливу нарозвиток досліджуваної індустрії. Такий підхід продемон-стровано О.О. Комліченко [3, с. 77]. Згідно з підходом авто-ра, основні фактори впливу на розвиток туристичноїіндустрії (сфери туризму та готельно-ресторанної сфери)можна систематизувати за такими ознаками: напрямомвпливу (зовнішні, внутрішні), ступенем впливу (статичні,динамічні), характером впливу (екстенсивні, інтенсивні,гальмуючі), механізмом впливу (об'єктивні, регулюючі),змістом (демографічні, соціально-економічні, соціально-психологічні, природно-географічні), географічною озна-кою (фізико-географічні, суспільно-географічні, історико-культурні, геополітичні), територіальною ознакою (загаль-нодержавні, регіональні), дієвістю впливу (ті, що генерують,



ті, що реалізують), результатами впливу (позитивні, нега-тивні). На нашу думку, представлений комплексний підхіддозволяє визначити повну картину факторів впливу на роз-виток досліджуваної індустрії, цей перелік не є сталим, ос-кільки туристична та готельно-ресторанна сфери Україниперебувають у постійній трансформації, відповідно, в кон-тексті розширення методологічного інструментарію мож-ливе зростання вказаних ознак.

ВИСНОВКИУ процесі дослідження було систематизовано існуючі

наукові підходи до визначення основних факторів впливуна функціонування готельно-ресторанної та туристичноїсфери України на сучасному етапі розвитку. Виявлено, щонауковці визначають та аналізують достатньо широкий пе-релік факторів дії на розвиток туристичної індустрії Україні(туристичної та готельно-ресторанної сфери). Виявлено, щовагома увага приділяється таким суттєвим та масштабнимза складом факторам, як зовнішні та внутрішні, позитивніта негативні. Також у наукових працях можна зустрітипідходи, які орієнтовані на представлення комплексних сис-тематизацій, які, на нашу думку, є найбільш змістовними тадозволяють визначити найбільш повний спектр факторіввпливу. Визначено, що в умовах постійних змін існує факттрансформацій основних класифікаційних ознак комплек-су факторів впливу. В процесі дослідження проведено оці-нку певних факторів впливу на розвиток туристичноїіндустрії України, зокрема, в контексті вивчення природ-но-рекреаційних факторів визначено типи регіонів Украї-ни за рівнем забезпеченості природно-рекреаційними ресур-сами, проаналізовано рівень впливу інфраструктурних фак-торів. Подальші наукові дослідження з цього питання мо-жуть бути концентровані в напрямі можливого прогнозу-вання появи нових класифікаційних ознак факторів впли-ву, що виникнуть внаслідок трансформацій туристичноїіндустрії.

Література:1. Довгаль Д.В., Данько Н.І. Розвиток готельно-ресто-

ранного та санаторно-курортного комплексу як складоваінтенсифікації економіки України // Вісник Харківськогонаціонального університету імені В.Н. Каразіна. — 2013. —№ 1042. — С. 115—118.

2. Кацемир Я.В. Влияния качественного обслуживанияна развитие туристической отрасли // Вісник Хмельницько-го національного університету. — 2015. — № 3. — С. 86—89.

3. Комліченко О.О. Фактори розвитку туристичної га-лузі // Науковий вісник Херсонського державного універ-ситету. — 2014. — № 8. — С. 75—79.

4. Кушнірук Г.В. Резерви підвищення прибутковостітуристичних підприємств // Туристичний, готельний і рес-торанний бізнес: інновації та тренди. — 2016. — № 1. — С.45—47.

5. Лупич О.О. Формування конкурентоспроможного го-тельного господарства регіону: дис. ... канд. екон. наук (докт.філософії): 08.00.05. — Ужгород: 2017. — 285 с.

6. Мархонос С.М., Турло Н.П. Рекреаційні комплексиУкраїни: передумови створення та напрямки їх розвитку //Приазовський економічний вісник. — 2017. — № 2 (02). —С. 118—122.

7. Матвийчук Л.Ю. Развитие гостиничного хозяйства вУкраине // Туризм и гостеприимство. — 2016. — № 2. — С.8—11.

8. Пітак В.В., Коваленко Л.П. Фактори розвитку тури-стичної індустрії України // Розвиток сталого туризму: вик-лики і можливості для туристичного та готельно-ресторан-ного бізнесу. — 2017. — № 1. — С. 148—151.

9. Січка І.І. Аналіз особливостей та розвитку туристич-ного ринку України // Економіка та суспільство. — 2016. —№ 7. — С. 158—162.

10. Туристичні потоки. Дата оновлення: 17.08.2018.https://ukrstat.org/uk/operativ/operativ2007/tyr/tyr_u/potoki2006_u.htm

References:1. Dovghalj, D.V. Danjko, N.I. (2013), Rozvytok ghoteljno-

restorannogho ta sanatorno-kurortnogho kompleksu jakskladova intensyfikaciji ekonomiky Ukrajiny [Development ofthe hotel-restaurant and sanatorium-resort complex as acomponent of the intensification of the economy of Ukraine].Visnyk Kharkivsjkogho nacionaljnogho universytetu imeni V.N.Karazina, no. 1042, pp. 115—118.

2. Katsemir, Ya.V. (2015), Vliyanie kachestvennogoobsluzhivaniya na razvitie turisticheskoy otrasli [The impact ofquality service on the development of the tourism industry].Visnyk Khmeljnycjkogho nacionaljnogho universytetu, no. 3, pp.86—89.

3. Komlichenko, O.O. (2014), Faktory rozvytkuturystychnoji ghaluzi [Factors of the tourism industrydevelopment]. Naukovyj visnyk Khersonsjkogho derzhavnoghouniversytetu, no. 8, pp. 75—79.

4. Kushniruk, Gh.V. (2016), Rezervy pidvyshhennjaprybutkovosti turystychnykh pidpryjemstv [Reserves to increasethe profitability of tourist enterprises]. Turystychnyj, ghoteljnyji restorannyj biznes: innovaciji ta trendy, no. 1, pp. 45—47.

5. Lupych, O.O. (2017), Formuvannja konkurento-spromozhnogho ghoteljnogho ghospodarstva reghionu[Formation of a competitive hotel industry in the region] (PhDThesis), Uzhghorod.

6. Markhonos, S.M. Turlo, N.P. (2017), Rekreacijnikompleksy Ukrajiny: peredumovy stvorennja ta naprjamky jikhrozvytku [Recreational complexes of Ukraine: preconditions forcreation and directions of their development]. Pryazovsjkyjekonomichnyj visnyk, no. 2 (02), pp. 118—122.

7. Matviychuk, L.Yu. (2016), Razvitie gostinichnogokhozyaystva v Ukraine [Development of hotel industry inUkraine]. Turizm i gostepriimstvo, no. 2, pp. 8—11.

8. Pitak, V.V. Kovalenko, L.P. (2017), Faktory rozvytkuturystychnoji industriji Ukrajiny [Factors for the developmentof the tourism industry in Ukraine]. Rozvytok stalogho turyzmu:vyklyky i mozhlyvosti dlja turystychnogho ta ghoteljno-restorannogho biznesu, no. 1, pp. 148—151.

9. Sichka, I.I. (2016), Analiz osoblyvostej ta rozvytkuturystychnogho rynku Ukrajiny [Analysis of features anddevelopment of the tourist market of Ukraine]. Ekonomika tasuspiljstvo, no. 7, pp. 158—162.

10. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrajiny (2018), Turys-tychni potoky [Tourist streams] Available at: https://ukrstat.-org/uk/operativ/operativ2007/tyr/tyr_u/potoki2006_u.htm(accessed 17 August 2018).Стаття надійшла до редакції 19.08.2018 р.

14229642

1333309612428286

24671227

12711507

0

5000000

10000000

15000000

20000000

25000000

30000000

2013 р. 2014 р.* 2015 р.* 2016 р.* 2017 р.*

осіб

Примітка: Де * кількість іноземців, що відвідали Україну без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республ-

іки Крим, м. Севастополя та тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях.

Рис. 1. Кількість іноземців, які відвідали Україну за період з 2013—2017 рр. (вхідні туристичні потоки)

Джерело: складено за даними [10].


13www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИВ умовах структурної перебудови світового госпо-

дарства і розвитку процесів інтеграції України до євро-пейського і світового ринку для нашої країни актуалі-

УДК 338.2:658.7

Н. Я. Пітель,к. е. н., доцент, доцент кафедри менеджменту,Уманський національний університет садівництва, м. УманьЛ. П. Альошкіна,к. е. н., доцент, доцент кафедри менеджменту,Уманський національний університет садівництва, м. УманьЛ. В. Клименко,к. е. н., доцент, доцент кафедри менеджменту,Уманський національний університет садівництва, м. Умань

ПРІОРИТЕТИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИСТИМУЛЮВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ

N. Pitel,Ph.D. in Economics, Associate Professor, Associate Professor of Department of Management,Uman National University of Horticulture, UmanL. Alioshkina,Ph.D. in Economics, Associate Professor, Associate Professor of Department of Management,Uman National University of Horticulture, UmanL. Klymenko,Ph.D. in Economics, Associate Professor, Associate Professor of Department of Management,Uman National University of Horticulture, Uman

THE PRIORITIES OF GOVERNMENT POLICIES CONCERNING THE STIMULATION OF LOGISTICS PROCESSES

Статтю присвячено аналізу особливостей функціонування ринку логістичних послуг України та обгрунту-ванню пріоритетних напрямів державної політики стимулювання логістичних процесів в умовах інституцій-ної економіки. Здійснено порівняльний аналіз ефективності логістики в Україні та у провідних країнах світу-лідерах рейтингу за індексом ефективності логістики (LPI) у 2016 році. Охарактеризовано особливості і су-часні тенденції розвитку ринку логістичних послуг в Україні. У результаті дослідження критично осмисленоосновні деструктивні чинники, що стримують розвиток логістики. Концептуально визначено і обгрунтованопріоритетні напрями державної політики, спрямовані на стимулювання ефективності логістики в Україні та їїскладової — якості логістичного сервісу. Серед них такі: імплементація нормативно-правових документів ірегламентів Європейського Союзу та розробка національної законодавчої бази стимулювання розвитку логі-стики; удосконалення державного регулювання і контролю; чіткі, зрозумілі і прозорі умови ведення бізнесу,мінімізація бюрократичного тиску; преференції для інвесторів; стимулювання інновацій; налагодження взає-мно вигідного партнерства між державою і бізнесом; сприяння інтеграції вітчизняних підприємств до світовоїлогістичної мережі та розвитку інтегрованої логістики; вивчення і адаптація до українських реалій сучасногосвітового досвіду ефективного ведення логістики.

This article is about the analysis of the main features of logistic services market in Ukraine and the justification ofpriority actions of government policies for stimulating logistics processes in an institutional economy. Here is done ananalysis of the logistics productivity in Ukraine comparing to the developed countries- leaders in Logistics PerformanceIndex (LPI) in 2016. Characterized modern trends of the development of logistics market and its services in Ukraine.As a result of this research some factors which can stimulate the development of logistics market are determined anddescribed. In the article you also can find the priority actions of the government targeted on the development of logisticsproductivity level in Ukraine and one of its main consistents- the quality of logistics services. Among them are thefollowing: the implementation of the legal documents and regulations of the European Union and the development ofthe national legislative framework for the promotion of logistics development; improvement of state regulation andcontrol; clear, understandable and transparent terms of doing business, minimizing bureaucratic pressure; preferencesfor investors; stimulating innovation; establishment of mutually beneficial partnership between the state and business;promoting the integration of domestic enterprises into the global logistics network and the development of integratedlogistics; studying and adapting to Ukrainian realities the modern world experience of effective logistics.

Ключові слова: логістика, логістичний процес, ринок логістичних послуг, ефективність логістики, дер-жавна політика, індекс ефективності логістики (LPI).

Key words: logistics, logistics process, logistics market, the effectiveness of logistics, government policies, LogisticPerformance Index (LPI).

зуються завдання, пов'язані з посиленням конкуренто-спроможності на вітчизняному і світовому ринках. До-сягти цього можна за рахунок дієвого стимулювання ло-гістичних процесів. Адже Україна має унікально вигід-



не географічне розташування (на перехресті торговель-них шляхів), тому завдяки зростанню транснаціональ-них потоків потенційно може одержувати більше пере-ваг від глобалізації світового ринку.

Проте неефективне управління логістикою на за-гальнодержавному, регіональному і місцевому рівняхспричиняє системне невикористання транзитного по-тенціалу, а посилення конкурентних переваг у логістич-них послугах сусідніх країн зумовилює подальшу втра-ту позицій України як транзитної держави. За такихумов визначення пріоритетних напрямів державноїполітики стимулювання логістичних процесів та підви-щення ефективності логістики стає важливим факторомекономічної стабілізації і подальшого зростання, дивер-сифікації економіки і скорочення бідності.

АНАЛІЗ ОСТАННІХДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

Дослідженню теоретико-методологічних і практич-них аспектів підвищення ефективності логістики при-свячено праці видатних зарубіжних і вітчизняних нау-ковців. Проблеми стратегічного управління логістикоювивчали Дж.Р. Сток і Д.М. Ламберт [1]; ефективністьлогістичних систем досліджували Д. Бауерсокс і Д. Клосс[2], К. Лайсонс і М. Джиллингем [3]; глобалізацію логі-стичних систем розглядають у своїх роботах Н.О. Вер-нюк, І.М. Новак, О.О. Школьний [4], М.А. Домаскіна іД.В. Кузьміна [5]; розвиток логістики в Україні дослід-жує М.Ю. Григорак [6]; ефективність логістики з вико-ристанням індекса LPI аналізують Е. Федоришина [7],Н.В. Фігун і О.Б. Білошевська [8] та інші.

Віддаючи належне науковим здобуткам вітчизнянихі закордонних вчених, праці яких є важливою базою дляаналізу логістичних процесів в Україні, варто зважатина подальший безперервний розвиток економіки в су-часних умовах глобалізації і структуризації національ-них економік країн світу. Тому виникає потреба в по-дальшому дослідженні та обгрунтуванні напрямів сти-мулювання логістичних процесів.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою статті є аналіз особливостей і сучасного

рівня розвитку ринку логістичних послуг в Україні тапорівняння її позицій із провідними країнами світу-лідерами рейтингу за індексом ефективності логістики(LPI); дослідження основних деструктивних чинників,що стримують розвиток логістики та обгрунтування

пріоритетних напрямів державної політики стимулю-вання логістичних процесів.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУОднією з визначальних особливостей розвитку су-

часного світового господарства є активізація процесівглобалізації й інтернаціоналізації, що супроводжуєть-ся значним ростом обсягів внутрішніх і міжнароднихвантажопотоків. А поява і розвиток глобальних логі-стичних мереж доставки зумовила посилення вимог достабільності, надійності, оперативності, вартості пере-везень. Вихід українських компаній на світові ринки ізалучення до глобальних ланцюгів постачання змушу-ють топ-менеджмент виробничих і збутових підпри-ємств оптимізувати логістику бізнесу з метою раціона-лізації логістичних процесів та зменшення витрат зарахунок більш ефективного співробітництва з логістич-ними операторами. За таких умов вітчизняний риноклогістичних послуг демонструє якісну зміну й переорі-єнтацію філософії і логістичного сприйняття та мислен-ня: керівництво компаній все більше усвідомлює, щологістичний менеджмент стає реальним інструментомпідвищення прибутковості бізнесу.

Об'єктивна оцінка розвитку логістики та підвищен-ня її ефективності є передумовою стабілізації і подаль-шого зростання економіки країни, позитивно впливаєна її конкурентоспроможність, сприяє більш повномувикористанню транзитного потенціалу, стимулює про-цеси диверсифікації, підвищення зайнятості населення,скорочення бідності, тощо.

Одним із активно використовуваних методів оцінкирозвитку логістики у світі є формування рейтингу країнза зведеним Індексом ефективності логістики (LPI),який узагальнює ряд показників (субіндексів). У 2007 р.зазначений індекс було вперше застосовано Світовимбанком спільно із Університетом м. Турку (Фінляндія)для оцінювання рівня розвитку логістики у різних краї-нах та аналізу міжнародних ланцюгів поставок [8].

Дослідження проводиться кожні два роки і охоплюєбільше 160 країн світу. Оскільки ефективність логісти-ки залежить від численних факторів, серед яких держав-на політика, нормативна база, географічне положення,розвиненість інфраструктури, то країни оцінюються зап'ятибальною системою за рядом показників, серед якихнаступні: ефективність митної обробки вантажів; орга-нізація міжнародних вантажопотоків; розвиток місце-вої логістичної інфраструктури; контроль і відстежен-

Таблиця 1. ТОП-10 країн світу за ефективністю логістики у 2016 році та позиції Українив рейтингу логістичної ефективності

Країна

Ран

г

Інд

екс

ефек

тивн

ост

і

ло

гіст

ики

(L

PI)

Еф

екти

вн

ість

при

кор

до

нн

ого

ко

нтр

олю

,

бал

/ран

г

Якіс

ть і

нф

рас

тру

кту

ри

,

бал

/ран

г

Ор

ган

ізац

ія м

іжн

аро

дн

их

пер

евез

ень,

бал

/ран

г

Якіс

ть і

ко

мп

етен

тніс

ть

ло

гіст

ики

, б

ал/р

анг

Рів

ень в

ідст

ежен

ня

ван

таж

ів,

бал

/ран

г

Сво

єчас

ніс

ть п

ост

аво

к

ван

таж

ів,

бал

/ран

г

Німеччина 1 4,23 4,12/2 4,44/1 3,86/8 4,28/1 4,27/3 4,45/2

Люксембург 2 4,22 3,9/9 4,24/4 4,24/1 4,01/10 4,12/8 4,8/1

Швеція 3 4,2 3,92/8 4,27/3 4/4 4,25/2 4,38/1 4,45/3

Нідерланди 4 4,19 4,12/3 4,29/2 3,94/6 4,22/3 4,17/6 4,41/5

Сінгапур 5 4,14 4,18/1 4,2/6 3,96/5 4,09/5 4,05/10 4,4/6

Бельгія 6 4,11 3,83/13 4,05/14 4,05/3 4,07/6 4,22/4 4,43/4

Австрія 7 4,1 3,79/15 4,08/12 3,85/9 4,18/4 4,36/2 4,37/7

Великобританія 8 4,07 3,98/5 4,21/5 3,77/11 4,05/7 4,13/7 4,33/8

Гонконг, Китай 9 4,07 3,94/7 4,1/10 4,05/2 4/11 4,03/14 4,29/9

США 10 3,99 3,75/16 4,15/8 3,65/19 4,01/8 4,2/5 4,25/11

Україна 80 2,74 2,30/116 2,49/84 2,59/95 2,55/95 2,96/61 3,51/54

Джерело: систематизовано автором за даними [9].


15www.economy.in.ua

ня міжнародних вантажовідправлень; витрати на логі-стику в країні; своєчасність доставки вантажів допунктів призначення [7]. Загалом Індекс ефективностілогістики допомагає проаналізувати і порівняти резуль-тати окремих країн стосовно переміщення товарів і на-лагодження стабільних зв'язків із глобальними ланцю-гами поставок.

Згідно з висновками експертів Світового банку, у2016 році розрив між LPI країн із високим рівнем дохо-ду і країн із низьким рівнем доходу збільшився і стано-вив у середньому близько 45% [7].

У таблиці 1 систематизовано економічні показникипровідних країн світу за рівнем Індексу ефективностілогістики (LPI) у 2016 році та визначено позиції Украї-ни в рейтингу логістичної ефективності.

Варто відзначити, що провідні позиції світового ло-гістичного рейтингу займають Німеччина, Люксембург,Швеція та Нідерланди. Крім них до десятки лідерів запоказниками LPI входять Сінгапур, Бельгія, Австрія,Великобританія, Гонконг і США. Німеччина посідає пер-ше місце за рівнем ефективності логістики завдяки роз-виненій інфраструктурі, високому рівню компетенціїперсоналу логістичних компаній, своєчасності поставокі відстеження товару та надійному прикордонному кон-тролю (бали за цими субіндексами є одними із найви-щих у рейтингу).

Україна за логістичною ефективністю перебуває на80 позиції (2,74 бала із можливих 5), тоді як у 2014 р.посідала 61 місце (2,98 бала) — це був найкращий по-казник за всі роки дослідження (2007—2016). Аналізбалів за окремими характеристиками засвідчує, щонайбільші проблеми країна має із ефективністю прикор-донного контролю (субіндекс дорівнює 2,30 балів — це116 місце у рейтингу), організацією міжнародних пере-везень (2,59 балів — 95 місце), якістю і компетентністюлогістики (2,55 балів — 95 місце) та якістю інфраструк-тури (2,49 балів — 84 місце).

За оцінками експертів, впродовж 2007—2016 рр. ло-гістична система України розвивається, що демонструєв цілому позитивна динаміка Індексу ефективності ло-гістики. Зокрема, у першому рейтингу LPI (2007 р.) Ук-раїна посідала 73 місце (із показником у 2,55 балів) се-ред 150 країн світу; у 2014 р. індекс LPI зріс до 2,98 баліві Україна розташувалась у світовому рейтингу 160 країнсвіту на 61 позиції, між Аргентиною (з показником 2,99)і Єгиптом (2,97). Проте у 2016 р. країна погіршила якістьусієї інфраструктури і перемістилася лише на 80 пози-цію (2,74 бала) [7].

Отже, проведений аналіз засвідчує, що вітчизнянийринок логістичних послуг перебуває у стадії розвитку іє достатньо конкурентоспроможним. Із переваг украї-нської логістики варто відзначити своєчасність достав-ки і належне документальне оформлення, логістичнеохоплення і відстеження вантажів. Проте для подаль-шого ефективного розвитку необхідно мінімізувати (аще краще — ліквідувати) окремі деструктивні чинники:недосконалу законодавчу базу; високий рівень корупціїі надмірне митне адміністрування; слабкий розвитоклогістичної інфраструктури.

Фахівцями Асоціації "Український логістичний аль-янс" також проведено дослідження ринку логістичнихпослуг України. Їх якість оцінювали 3PL-оператори івантажовідправники. Отримані результати є дещо су-перечливими: 37% експертів вважають, що вітчизнянийринок логістики перебуває в стані стагнації, а 34% ствер-джують, що він уже пройшов етап становлення і розви-вається [6].

За висновками 15-ї Всеукраїнської практичної кон-ференції організованої 27 травня 2016 року В2В Медіа-Групою "TradeMasterGroup" "Прорив в логістиці: досяг-нення максимальної гнучкості, швидкості, надійності вланцюгу поставок і скорочення витрат", для сучасноїукраїнської логістики характерні такі тенденції [10]:активне впровадження в систему менеджменту прин-

ципів Lean (безвідходної) логістики; передача виробни-чими і торговельними компаніями бізнес-процесів нааутсорсинг для зниження власних логістичних витрат;розвиток автоматизації логістики з метою оптимізаціїбізнес-процесів і підвищення конкурентоспроможності;поширення практики управління інтегрованими ланцю-гами поставок; впровадження інновацій для оптимізаціїбізнесу провідними логістичними компаніями.

Разом з тим, на вітчизняному ринку логістичнихпослуг спостерігаються суперечливі тенденції. Незва-жаючи на світову практику ефективності аутсорсингу влогістиці, в Україні результати опитування потенційнихзамовників логістичних послуг засвідчують, що 46% ізних не готові передати логістичні процеси на аутсорсинг.Фірми, що обирають інсорсинг, керуються тим, що: по-слуги логістичного оператора будуть дорожчими (45%опитаних клієнтів); висока вірогідність зриву термінівпоставок (42%); недостатня компетентність персоналупровайдера (32%); недостатній рівень якості послуг(26%); відсутність довіри (16%) [6].

Вітчизняні компанії не завжди можуть правильнопроаналізувати і зіставити витрати на власну логістикуіз ціновими пропозиціями логістичних операторів. Па-радоксом логістичного ринку України є те, що переваж-на більшість потенційних клієнтів не готові передаватилогістичні послуги на аутсорсинг через побоюваннявтрати контролю над процесами, проте вони розуміють,що могли б зменшити логістичні витрати. Отже, пробле-мою є недостатній рівень знань про особливості логі-стичного сервісу [11, с. 266].

В останні роки в Україні змінюється формат логіс-тики і спостерігається активізація бізнесу в сегменті e-commerce. Із 2016 року зростання обсягів інтернет-торгівлі склало 33—35% [12]. З позиції логістики цеозначає, що значна частка вантажообігу переходить удрібний формат. Аналіз тенденцій ринку вказує на не-обхідність розвитку фулфілмент-сервісу. Фулфілмент —це логістичні послуги, які включають близько 90%складського бізнесу (прийом замовлень, зберігання,обробка, упакування, перепакування, робота із залиш-ками і поверненням товарів, АВС-аналіз і т.д.) та 10% —послуги із доставки [12]. Така логістика потребує фор-мування відповідних бізнес-процесів: належного про-грамного забезпечення; повноцінної системи управлін-ня складом, що дозволяє оперативно, в режимі реаль-ного часу, відстежувати надходження, розміщення,відвантаження товарів, та управляти всіма процесамитовароруху всередині складу на трьох рівнях: палет,коробок, одиниць. Фулфілмент-центр здійснює підбір,комплектацію і відвантаження дрібноформатних замов-лень, які потім кур'єрськими службами відправляютьсябезпосередньо покупцям. На вітчизяному ринкуклієнтів, зацікавлених у таких послугах, стає все більше.

Проведене дослідження засвідчує, що впродовжостанніх років спостерігається позитивна зміна глобаль-ного тренду логістики в напрямку сталого якісного роз-витку. Це формує передумови для реалізації величез-ного логістичного потенціалу України. Логістика можестати рушійною силою вітчизняної економіки та підне-сти країну на якісно новий рівень включення в міжна-родні економічні зв'язки. Для цього потрібно перетво-рити логістику в галузь української економіки, яка, по-дібно до Німеччини, стане сучасною, експортоорієнто-ваною і бюджетоутворювальною. Завдяки вигідномугеографічному розташуванню Україна має вагомі шан-си стати однією із логістично розвинених країн світу.

З метою активізації розвитку логістичних процесівважливо визначити основні деструктивні чинники, щоїх стримують.

Досить гострою проблемою є законодавча база, щонеузгоджується із міжнародними нормами та від-сутність системного державного регулювання і контро-лю за логістикою. Це проявляється у недосконалостінормативно-правового забезпечення логістичних про-



цесів на загальнодержавному, галузевому та регіональ-ному рівнях. Спостерігається значна бюрократизація,адміністративна завантаженість митних процедур;відсутній належний рівень внутрішньої і міжвідомчоїспівпраці державних контролюючих органів. У резуль-таті цього не розроблено дієвого механізму формуван-ня довіри між державою та бізнес-спільнотою.

Тривала економічна криза в країні, інфляційні про-цеси, скорочення обсягів виробництва, недосконалістьі незавершеність питань власності також гальмуютьбудь-які інновації в логістиці.

До основних факторів, що уповільнюють розвитоквітчизняного логістичного ринку варто віднести: не-розвинену транспортну інфраструктуру і відсутністьдержавної підтримки в її інвестуванні; низьку якістьроботи митних органів; завищені ціни на логістичніпослуги і "непрозорість" логістичних операцій; нерац-іональний підхід до формування транспортних мереж;застаріле технічне забезпечення логістичних процесіві складські площі (низьких класів) та їх недостатнякількість.

Негативний вплив на впровадження і розвитокінноваційних логістичних ідей спричиняє також недо-статня професійна підготовка кадрів. На сьогодні вУкраїні немає центрів підготовки фахівців із логісти-ки, які мали б теоретичні знання і, що особливо важ-ливо, практичний досвід ефективної організації логі-стичних процесів на макрорівні. Варто зауважити, щов останні роки на українському ринку логістичних по-слуг успішно працюють окремі компанії, які надаютьлогістичні послуги. Проте в своїй роботі вони пере-слідують власні бізнесові інтереси, тоді як комплекс-ний підхід до організації логістичного забезпечення нарегіональному і загальнодержавному рівні залишаєть-ся поза увагою.

Нині існує об'єктивна необхідність формування роз-галуженої мережі логістичних компаній, які сприяти-муть більш швидкому налагоджуванню підприємствамигосподарських зв'язків для забезпечення виконанннялогістичних функцій. Такі служби можуть швидковідновити і стабілізувати виробничі і збутові процесизавдяки оптимізації виконання логістичних операцій угосподарських відносинах.

Логістичний підхід в управлінні потребує оптимі-зації організаційної структури підприємства, її більшоїмобільності і гнучкості, формування спеціалізованихпідрозділів у транспортному та складському госпо-дарстві. Такі кардинальні структурні зміни не завждивідповідають інтересам власників підприємств, що єучасниками логістичного ланцюга. Тому спостерігаєть-ся конфлікт інтересів.

Відсутня методика комплексного обліку логістич-них витрат, за використання якої ріст затрат у окремихсекторах логістичної системи, перекривався б еконо-мічним ефектом, досягнутим у інших секторах, абонавіть на інших рівнях інтегрованого ланцюга поставок.Системний облік усіх логістичних витрат дозволив бипроаналізувати їх синергічний ефект для кожногопідприємства вздовж всього логістичного ланцюжка якв межах суб'єкта підприємництва, так і за його межами(на рівні регіону, галузі, країни).

Нинішня ситуація в Україні створює нові викликишляхом переорієнтації на західні ринки. Тому всі ло-гістичні бізнес-процеси потребують змін і перебудови.Чим більш дієвим буде подальше зростання ефектив-ності логістичних процесів, тим стійкішим стане фун-дамент для докорінних економічних перетворень нелише в логістичному секторі, але й у макроекономіцідержави [13, с. 127].

Наявність комплексу вищезазначених деструктив-них чинників, ускладнюючих розвиток логістики в Ук-раїні, потребує кардинальної переорієнтації у концеп-туальних підходах до розвитку галузі на загальнодер-жавному рівні. Назріла об'єктивна необхідність розроб-

ки спільної політики в сфері глобальної логістики наоснові дотримання міжнародних стандартів і успішноїсвітової практики розвитку логістичних процесів з ура-хуванням потреб вітчизняних і транснаціональних ро-ботодавців.

Проведене дослідження дозволило сформулюватиавторське бачення комплексу пріоритетних напрямівдержавної політики, спрямованих на стимулюванняефективності логістики в Україні та її складової —якості логістичного сервісу. Серед них наступні:

Імплементація нормативно-правових документів ірегламентів Європейського Союзу та розробка націо-нальної законодавчої бази, спрямованої на стимулю-вання розвитку логістики. Це сприятиме підвищеннюякості логістичного сервісу в усіх сферах економікикраїни. Адже приєднання України до Конвенції прозагальну транзитну процедуру країн ЄС в рамках Уго-ди про асоціацію між Україною та ЄС гарантує рядпереваг від міжнародних митних систем гарантуваннядоставки товарів [14]: одна стандартна митна проце-дура від початку до кінця переміщення товару; вико-ристання єдиної комп'ютерної системи NCTC, яканадає доступ до інформації про рух товарів кожномуекспортеру, або імпортеру країн-учасниць Конвенції;вартість послуг оплачується і залишається в країні реє-страції митного гаранта; митні транзитні операції єсеріями національних транзитних процедур, заснова-них на стандартизованих правилах, і визнаних країна-ми-учасниками.

Удосконалення державного регулювання і контро-лю за логістичними процесами — потрібна законодавчабаза, спрямована на регламентацію, регулювання, коор-динацію і контроль логістики, особливо складських іелеваторних потужностей і транспортної інфраструк-тури. Країна має потужний потенціал розвитку заліз-ничного, річкового транспорту, портової інфраструк-тури. Проте в цій сфері є значні недопрацювання. Зок-рема в експортних поставках значна частина логістич-них витрат пов'язана із портовими зборами, які необг-рунтовано завищені: в Україні ставки вдвічі вищі по-рівняно з країнами Євросоюзу та іншими державами, якімають вихід до Чорноморського басейну. Дисбаланс урозмірах портових зборів дуже помітний. Так, вартістьзаходу судна в Миколаївський порт складає 250 тис. дол.для судна класу Panamaх, в Одесу та Іллічівськ —125 тис. дол., а в порт "Південний" — 170 тис. дол. Тоб-то Миколаївський морський порт є найдорожчим у світі(завдяки канальному збору) [15]. Такий значний диспа-ритет між морськими портами України свідчить провідсутність контролю і збалансованості державного ре-гулювання портових зборів.

Спрощення митного законодавства і раціоналіза-ція адміністрування і митного оформлення: збільшен-ня пунктів прикордонного контролю, зменшення не-обхідних документів для розмитнення, прискореннятермінів їх розгляду, інформативно-просвітницькаробота із підприємствами, що надають логістичні по-слуги задля отримання практичних пропозицій відучасників ринку.

Чіткі, зрозумілі і прозорі умови ведення бізнесу,мінімізація бюрократичного тиску, забезпечення пре-ференцій і вигідних умов для вітчизняних та іноземнихкомпаній, готових інвестувати кошти у розвиток ло-гістичної інфраструктури. Держава цього зробити неспроможна. Потрібні значні інвестиції у розвитокскладської і транспортної інфраструктури; оновленнярухомого складу всіх видів транспорту, будівництволокомотивів, вагонів, суден, барж, портових терміналів,тощо. Тому держава має створити такі умови, які заці-кавлять потенційних інвесторів для участі в різних ло-гістичних проектах.

Державне стимулювання інноваційних процесів улогістиці може передбачати зменшення податковоготиску, надання пільг іноземним і вітчизняним компані-


17www.economy.in.ua

ям, які імпортують інноваційну техніку, обладнання,технології та займаються виробництвом засобів і устат-кування для логістичного забезпечення виробничихпроцесів.

Налагодження взаємно вигідного партнерства міждержавою і бізнесом. Моделей такої співпраці чимало:оренда державного майна, концесія, спільна діяльність.Інвестори зацікавляться стабільними і прозорими умо-вами ведення бізнесу. Сприятиме цьому і усвідомленняокупності інвестицій у середньостроковій перспективі(за 5—10 років). Але державна політика має бути ста-лою, бізнесорієнтованою, і умови співпраці та законо-давство — незмінними.

Для України корисним є досвід ведення ефектив-ної державної логістичної політики Німеччиною.Країна належить до лідерів із розвитку логістики; маєдосить розвинену транспортно-логістичну систему, ізоптимально невисоким рівнем витрат. Німецька мо-дель логістики побудована на засадах державно-при-ватного партнерства і передбачає: державне сприян-ня і підтримку; визначення джерел інвестиційнихкоштів; чіткі функції компаній, що ініціюють і орган-ізовують створення транспортно-логістичних центрів;обов'язкову участь держави на всіх рівнях і стадіяхстворення й розвитку транспортно-логістичнихцентрів. У підсумку це вигідно і державі, і підприєм-ствам, які зацікавлені в інвестуванні розвиткускладської інфраструктури та наданні логістичнихпослуг [11, с. 266].

Врегулювання відносин власності та приватизаціядержавних компаній, що спеціалізуються на логістич-них послугах (транспортування, зберігання, наванта-ження/розвантаження, тощо); довгострокова орендаоб'єктів транспортної інфраструктури (залізниць, ло-комотивів, вагонів, портових терміналів, суден, барж,тощо) із залученням кількох конкурентів. Це дозволитьсформувати ринок і зменшити деструктивний вплив дер-жавної монополії в галузі. Активізація конкуренціїсприятиме залученню інвестицій та розбудові транспор-тної інфраструктури. В результаті можна очікувати зде-шевлення логістичних послуг завдяки оптимізації ло-гістичної мережі та підвищенню ефективності на всіхділянках логістичного ланцюга від постачання і до ви-робництва та збуту.

Сприяння на рівні держави інтеграції вітчизнянихкомпаній до світової логістичної мережі на основі впро-вадження новітніх технологій і обладнання, сучаснихекономічних інструментів логістичного менеджменту,розвитку інтегрованої логістики. Це дозволить консо-лідувати зусилля логістичних компаній і промисловихфірм для оптимізації наскрізного управління матеріаль-ними та супутніми потоками у логістичному ланцюгу"постачання-виробництво-збут". У результаті очікуєть-ся гнучка реакція на потреби ринку, оптимізація витраті управління запасами, якісне обслуговування клієнтів,тощо.

Для підвищення ефективності логістики й отриман-ня конкурентних переваг вітчизняні підприємства мо-жуть об'єднуватись у транспортні союзи, які здійсню-ватимуть пошук більш ефективних ринків із найменши-ми відстанями поставок вантажів і передбачатимуть ви-користання оптимально дешевих видів транспорту. Такісоюзи дозволять вирішити проблеми низького розвит-ку регіональної інфраструктури.

Підтримка участі вітчизняних логістичних компанійу міжнародних конференціях, симпозіумах, виставкахз метою вивчення сучасного досвіду ефективного веден-ня логістики. Такий досвід мають провідні логістичніоператори країн із найбільш високими показникамирозвитку логістики (Німеччини, Люксембургу, Швеції,Нідерландів, Сінгапуру, Бельгії, Австрії, Великобри-танії, Гонконгу (Китаю), США).

На думку експертів з логістики міжнародних ком-паній, саме іноземний досвід сприятиме інтенсивно-

му розвитку логістики в Україні (цей чинник відзна-чили 24% опитаних фахівців), така ж частка відпові-дей (24%) припадає на залучення інвестицій в транс-портну інфраструктуру, важливість державноїпідтримки відзначили 18% експертів. Українські лог-істичні оператори також вказують на необхідністьзалучення інвестицій у транспортну інфраструктуру(25,4%), використання іноземного досвіду (21%) таспрощення процедур торгівлі за рекомендаціями ООН(19,4%) [6].

Отже, можна стверджувати, що з метою розвиткулогістичних процесів державна політика України маєбути орієнтованою на кращий світовий досвід, найбільшвдалі кейси та практики, кошти потрібно інвестуватилише в якісні об'єкти логістичної інфраструктури.Вітчизняний бізнес готовий розвиватися, розширюватиможливості, інвестувати ресурси і вдосконалювати ло-гістичний сервіс. Але для цього потрібна чітка держав-на стратегія розвитку логістики, яка базується на про-зорих правилах і законах, що спрощують і оптимізуютьпроцедури, пов'язані з внутрішнім і міжнародним това-рооборотом.

Показовим у даному контексті є досвід Китаю. В ційкраїні логістика була визначена стратегічною галуззюекономіки. За 2005—2010 роки у розвиток розподіль-чої логістики Китаю інвестовано більше 100 млрд дол.США [6]. Це дозволило створити зони вільної торгівлі іпотужні логістичні кластери, які обслуговували експор-тно-імпортні вантажопотоки і дозволяли зберігати ван-тажі без сплати митних зборів і податків. Логістичнийринок був відкритий для іноземних інвесторів, які залу-чили нові технології і нові стратегії. В результаті щорі-чний приріст продажів логістичних послуг протягомбагатьох років становив до 30%, що призвело до появи ірозвитку глобальних логістичних провайдерів типу 4PLі 5PL [6].

ВИСНОВКИТаким чином, проведене дослідження дозволяє

стверджувати, що впродовж останніх років спостері-гається, в цілому, позитивна зміна глобального трен-ду логістики України в напрямку сталого якісного роз-витку. Це формує передумови для реалізації величез-ного логістичного потенціалу країни. Отже, логістикаможе стати рушійною силою вітчизняної економіки тасприяти включенню України до міжнародних економ-ічних зв'язків. Для цього її потрібно перетворити в су-часну, експортоорієнтовану і бюджетоутворювальнугалузь.

Авторське бачення комплексу пріоритетних на-прямів державної політики стимулювання логістич-них процесів включає: імплементацію нормативно-правових документів і регламентів ЄвропейськогоСоюзу та розробку національної законодавчої базистимулювання розвитку логістики; удосконаленнядержавного регулювання і контролю; спрощення іраціоналізацію адміністрування і митного оформ-лення; чіткі, зрозумілі і прозорі умови ведення бізне-су, мінімізацію бюрократичного тиску; преференціїдля компаній-інвесторів; стимулювання інновацій;налагодження взаємно вигідного партнерства міждержавою і бізнесом; врегулювання відносин влас-ності для компаній-операторів логістичного ринку;сприяння інтеграції вітчизняних підприємств досвітової логістичної мережі та розвитку інтегрова-ної логістики; вивчення і адаптація до українськихреалій сучасного світового досвіду ефективного ве-дення логістики.

Обгрунтовані автоським колективом напрямидержавної політики стимулювання логістичних про-цесів повинні бути систематизовані у перспективнудержавну стратегію розвитку логістики, що будебазуватись на прозорих правилах і законах, які спро-щують і оптимізують процедури, пов'язані з внут-



рішнім і міжнародним товарооборотом. А наявністьдержавної логістичної стратегії розвитку, в основіякої державно-приватне партнерство і підтримка тастабільні передбачувані закони, можуть дати потуж-ний поштовх розвитку ринку логістичних послугУкраїни.

Подальші дослідження варто спрямувати на конк-ретизацію інструментів, методів, заходів та необхіднихресурсів, які дозволять визначити ключові елементи ізмоделювати державну стратегію розвитку логістикиУкраїни.

Література:1. Сток Дж.Р., Ламберт Д.М. Стратегическое управ-

ление логистикой / Дж.Р. Сток, Д.М. Ламберт. — М.:ИНФРА-М, 2005, ХХХІІ. — 797 с.

2. Бауэрсокс Д., Клосс Д. Логистика: интегрирован-ная цепь поставок / Д. Бауэрсокс, Д. Клосс. — М.:Олимп-Бизнес, 2008. — 640 с.

3. Лайсонс К., Джиллингем М. Управление закупоч-ной деятельностью и цепью поставок / К. Лайсонс,М. Джиллингем. — М.: ИНФРА-М, 2005. — 798 с.

4. Вернюк Н.О., Новак І.М., Школьний О.О. Логі-стичний аутсорсинг як чинник глобальних конкурент-них переваг / Н.О. Вернюк, І.М. Новак, О.О. Школьний// Актуальні проблеми економіки. — 2016. — № 7. — С.184—194.

5. Домаскіна М.А., Кузьміна Д.В. Формування тауправління потоками зовнішньоекономічної діяльностіаграрних підприємств / М.А. Домаскіна, Д.В. Кузьміна// Інвестиції: практика та досвід. — 2015. — № 18. — С.69—72.

6. Григорак М.Ю. Логистика в Украине: парадоксырынка и пути раскрытия потенциала [Электронный ре-сурс] / М.Ю. Григорак. — Режим доступа: http://logist.fm/publications/logistika-v-ukraine-paradoksy-rynka-i-puti-raskrytiya-potenciala.

7. Федоришина Е. Індекс ефективності логістики2016 — Німеччина знову в лідерах [Електронний ресурс]/ Е. Федоришина // Экономические известия. Ежеднев-ная газета. — 2016. — 04 августа. — Режим доступу:http://enovosty.com/uk/ekonomika-ukr/full/366-indeks-efektivnosti-logistiki-2016-nimechchina-znovu-v-liderax?mobile=1

8. Фігун Н.В., Білошевська О.Б. Індекс ефективностілогістики (LPI) як показник конкурентоспроможностіта потенціалу країни / Н.В. Фігун, О.Б. Білошевська //Наукові праці Донецького національного технічногоуніверситету. Сер.: Економічна. — Донецьк: Дон НТУ,— 2014. — № 4. — С. 223—229.

9. Connecting to Compete 2016: Trade Logistics in theGlobal Economy / The International Bank for Reconstruc-tion and Development / The World Bank [Електроннийресурс]. — Режим доступу: http://siteresources.world-bank.org/ Resources/lpi-report.pdf

10. Прорыв в логистике: достижение максимальнойгибкости, скорости, надежности в цепочке поставок исокращение издержек / Информационное агентство"All Retail" [Электронный ресурс]. — Режим доступа:http://allretail.ua/news/45442

11. Авраменко О.В. Напрями розвитку логістично-го менеджменту в Україні // Бізнес Інформ. — 2017. —№9. — C. 262—267.

12. Шевченко В. (Не)европейские стандарты укра-инской логистики [Електронний ресурс] / В. Шевченко.— Режим доступу: http://logist.fm/publications/ne-evropeyskie-standarty-ukrainskoy-logistiki

13. Гайдабрус Н. В. Аналіз стану логістичного серві-су та інноваційної діяльності підприємств України /Н.В. Гайдабрус // Бізнес Інформ. — 2015. — № 4. —С. 123—129.

14. Ukrainian Logistics Forum 2017 [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: www.summitbiz.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=102:ukrainian-

logistics-forum-2017&catid=1:2009-12-28-01-26-59&-Itemid=74

15. Копейка О. Проблемы аграрной логистики Ук-раины [Электронный ресурс]. / О. Копейка. — Режимдоступа: http://logist.fm/publications/olga-kopeyka-problemy-agrarnoy-logistiki-ukrainy

References:1. Stok, Dzh.R. and Lambert, D.M. (2005), Strate-

gicheskoye upravleniye logistikoy [Strategic managementof logistics], INFRA-M, Moscow, Russia.

2. Bauersoks, D. and Kloss, D. (2008), Logistika: integ-rirovannaya tsep' postavok [Logistics: an integrated supplychain], Olimp-Biznes, Moscow, Russia.

3. Laysons, K. and Dzhillingem M. (2005), Upravleniyezakupochnoy deyatel'nost'yu i tsep'yu postavok [Procu-rement and supply chain management], INFRA-M, Mos-cow, Russia.

4. Vernyuk, N.O. Novak, I.M. and Shkolnyy, O.O.(2016), "Logistics outsourcing as a factor in globalcompetitive advantage", Aktualni problemy ekonomiky,vol. 7, pp. 184—194.

5. Domaskina, M.A. and Kuzmina, D.V. (2015), "For-mation and management of flows of foreign economicactivity of agrarian enterprises", Investytsiyi: praktyka tadosvid, vol. 18, pp. 69—72.

6. Grigorak, M.YU. (2018), "Logistics in Ukraine: mar-ket paradoxes and ways to reveal the potential", availableat: http://logist.fm/publications/logistika-v-ukraine-paradoksy-rynka-i-puti-raskrytiya-potenciala (Accessed 15June 2018).

7. Fedoryshyna, E. (2016), "Index of Logistics Efficiency2016 — Germany again in the leaders", Ekonomycheskyeyzvestyya. Ezhednevnaya hazeta, 04 аugust, [Online],available at: http://enovosty.com/uk/ekonomika-ukr/full/366-indeks-efektivnosti-logistiki-2016-nimechchina-znovu-v-liderax?mobile=1 (Accessed 15 June 2018).

8. Fihun, N.V. and Biloshevska, O.B. (2014), "LogisticsPerformance Index (LPI) as a measure of competitivenessand potential of the country", Naukovi pratsi Donetskohonatsionalnoho tekhnichnoho universytetu, Ser.:Ekonomichna, Donetsk: Don NTU, vol. 4, рр. 223—229.

9. The official site of The International Bank forReconstruction and Development, The World Bank (2016),"Connecting to Compete 2016: Trade Logistics in the GlobalEconomy", available at: http://siteresources.world-bank.org/Resources/lpi-report.pdf (Accessed 15 June2018).

10. The official site of Information agency "All Retail"(2016), "Breakthrough in logistics: Achieving maximumflexibility, speed, reliability in the supply chain and reducingcosts", available at: http://allretail.ua/news/45442 (Acce-ssed 15 June 2018).

11. Avramenko, O.V. (2017), "Areas of development oflogistic management in Ukraine", Biznes Inform, vol. 9, pp.262—267.

12. Shevchenko, V. (2016), "(Non) European standardsof Ukrainian logistics", available at: http://logist.fm/publications/ne-evropeyskie-standarty-ukrainskoy-logistiki (Accessed 15 June 2018).

13. Haydabrus, N.V. (2015), "Analysis of the state oflogistics service and innovation activity of Ukrainianenterprises", Biznes Inform, vol. 4, pp. 123—129.

14. The official site of Business Summit Company (2017),"Ukrainian Logistics Forum 2017", available at:www.summitbiz.com.ua/index.php?option=com_con-tent&view=article&id=102:ukrainian-logistics-forum-2017&catid=1:2009-12-28-01-26-59&Itemid=74 (Accessed15 June 2018).

15. Kopeyka, O. (2017), "Problems of agrarian logisticsin Ukraine", available at: http://logist.fm/publications/olga-kopeyka-problemy-agrarnoy-logistiki-ukrainy(Accessed 15 June 2018).Стаття надійшла до редакції 20.07.2018 р.


19www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ У ЗАГАЛЬНОМУВИГЛЯДІ

Cучасна цивілізація знаходиться на етапі чи ненайбільш визначальних з позиції свого подальшого роз-витку змін. Ще кілька десятиліть тому було складно

УДК 336.76

Б. С. Стеценко,к. е. н., доцент, докторант кафедри фінансів,ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"

РОЗВИТОК ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУЦІЙ УГЛОБАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ: ТРАДИЦІОНАЛІЗМЧИ ФУТУРИЗМ

B. Stetsenko,PhD, Associate Professor, Doctoral Candidate Department of FinanceSHEI "Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman"

DEVELOPMENT OF FINANCIAL INSTITUTIONS IN THE GLOBAL ECONOMY:TRADITIONAL OR FUTURISM

У статті досліджуються ймовірні сценарії розвитку інституційної фінансової інфраструктури на гло-бальному рівні. Детерміновано ключові фактори, які визначили сучасні параметри глобального фінансо-вого сектору. Ідентифіковано зв'язок між характеристиками глобалізації та діяльністю фінансових посе-редників. Зокрема визначено головні тенденції, що притаманні сучасній глобальній економіці та їх впливна формування так званої "фінансової економіки". Визначено сценарії трансформації інституційної фінан-сової інфраструктури в умовах процесів, що притаманні інформаційній економіці, економіці знань, ме-режевій економіці і т.п. Встановлено, що ключовими процесами у фінансовому секторі на глобальномурівні будуть: дезінтермедіація окремих сегментів послуг фінансових посередників; універсалізація фінан-сового посередництва та розширення практичного втілення концепції фінансового супермаркету; транс-націоналізація фінансового сектору, в якому відбуватиметься нарощування ролі фінансових ТНК, зокре-ма державних; поступова зміна формату взаємовідносин між споживачами фінансових послуг та фінан-совими установами; зміна регуляторних режимів щодо фінансового сектору. Визначено можливості ево-люційного розвитку фінансових інституцій в країнах з "транзитивною" економікою, зокрема в Україні.

In this article the probable development scenarios of institutional financial infrastructure at the global levelare researched. The key factors determining the current parameters of the global financial sector are determined.The connection between globalization characteristics and financial intermediaries' activities has been identified.In particular, the main trends that inherent to the modern global economy and their influence on the formationof so called "financial economy" are determined. The scenarios of the transformation of institutional financialinfrastructure in the conditions of the processes that inherent to information economy, knowledge economy,network economy, etc. are determined. It is determined that key processes in the financial sector on the globallevel will be: disintermediation of separate segments of financial intermediaries services; universalization offinancial intermediation and expansion of the practical implementation of financial supermarket conceptё;transnationalization of the financial sector, in which the role of financial TNCs will be increased, including —state TNCs; gradual change in the format of relationship between consumers of financial services and financialinstitutions; change of regulatory regimes concerning the financial sector. The possibilities of evolutionarydevelopment of financial institutions in countries with a "transitive" economy are determined.

Ключові слова: фінансовий сектор, фінансова інфраструктура, фінансові інституції, фінансове посеред-ництво, постіндустріальна економіка, економіка знань.

Keywords: financial sector, financial infrastructure, financial institutions, financial intermediary, postindustrialeconomy, knowledge economy.

уявити, що технології призведуть до настільки карди-нальних трансформацій в усіх без винятку сферах су-спільного життя, і стосуватимуться більшості населен-ня земної кулі. Вже зараз можна беззаперечно стверд-жувати, що ті сценарії (наприклад, щодо робототехні-



ки), які ще у 70—80 рр. минулого століття здавалися пре-рогативою футуристичного напряму, почали швидковтілюватися у життя. Беззаперечно, що "на вістрі" та-ких змін змін є фінансова сфера, яка продемонструвалабеззаперечно найвищу здатність до практичного втілен-ня різноманітних інновацій. В цьому контексті виникаєпитання про подальші сценарії розвитку фінансовоїінфраструктури як на глобальному рівні, так і на рівнінаціональної економіки.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙПроблеми трансформації діяльності фінансових

інституцій, зокрема і в частині інструментарних та інсти-туційних інновацій у фінансовому секторі широко вис-вітлені у сучасній науковій літературі. В роботах якзакордонних (зокрема, мова йде про праці Д. Додда,Г. Кроуфорда, Дж. МакКени, Р. Мертона, Ф. Мішкіна,М. Скоулза, Дж. Фіннерті), так і вітчизняних (І. Василь-чук, Т. Горбунової, О. Кнейслер, А. Кучеренко, О. Па-рандій, П. Скок, В. Тарасевич, А. Щербина та ін.) вче-них акцентовано на тих радикальних змінах, що прита-манні сучасному фінансовому сектору. Втім, на наш по-гляд, недостатньо уваги приділено подальшим сценарі-ям розвитку фінансового сектору за умови швидких таневідворотних трансформацій глобальної економіки.

МЕТА СТАТТІМета статті — окреслити ймовірні сценарії розвит-

ку фінансового посередництва в процесі трансформаціїглобальної економіки та зміни принципів економічнихвідносин.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУСтрімкі та радикальні модифікації, темп яких по-

стійно зростає, — невід'ємна ознака сучасної економі-ки. Зрозуміло, що кожен чи то економічний агент, чи тонаціональна держава, які претендують на успішний роз-виток, мають враховувати такі процеси в своїх конку-рентних стратегіях. Відсторонюючись від очевидностітаких змін, ігноруючи їх будь-яка інституція формуєпередумови для свого конкурентного програшу та навітьприпинення діяльності. Сучасний формат економічно-го буття вже не дає змоги на протязі тривалого часувикористовувати управлінські принципи та прийоми, щобули в достатній мірі ефективними ще навіть кілька років

тому. Глибинні трансформації торкаються і фінансово-го сектору. Ми вбачаємо в таких процесах, як можли-вості для подальшого розвитку фінансових інституцій,так і численні загрози для тих із них, які не зможутьадаптуватися до нових умов.

Першочерговим завданням для подальшого аналізує детермінація ключових процесів, що характерні длясучасної економіки, та їх характеристик. На першийпогляд, це питання доволі детально висвітлене у су-часній науковій літературі [1—4]. Вже цілком буденновиглядають такі дефініції як "постіндустріальна еконо-міка", "інформаційна економіка", "віртуальна економі-ка", "мережева економіка", "економіка знань" тощо.Втім, за цією "звичністю" криються складні наукові про-блеми ідентифікації цих понять, їх аналізу та впливу наекономіку в цілому та її фінансове господарство — зок-рема. Справа в тому, що якщо постіндустріальна еко-номіка розглядається більшістю сучасних вчених як впевний доконаний факт,1 то щодо інших дефініцій пи-тання виглядає по-іншому. Треба визнати той факт, щоі інформаційну економіку, і тим більше мережеву еко-номіку, віртуальну економіку і економіку знань в пер-шу чергу слід розглядати як певний процес зміни уста-лених підходів до економічних відносин у сучасномусуспільстві. Саме тому акцентуємо увагу на таких клю-чових параметрах та процесах (рис. 1).

Як бачимо, на сучасному етапі сформовано чіткийлогічний зв'язок, на якому ключові процеси, які харак-теризують економіку (глобалізація, інформатизація,цифровізація, мережевізація, віртуалізація та інтелек-туалізація)2 докорінним чином змінюють відносини міжекономічними агентами, що, в свою чергу, призводитьдо трансформації принципів та формату фінансовихвідносин, у кінцевому випадку — до формування такзваної фінансової економіки. Феномен останньої поля-гає в тому, що за своїми масштабами та впливом вонавже давно домінує над економікою реального сектору.

На перший погляд, видається, що саме в таких умо-вах найбільш яскраво виявляються позитивні рисифінансових посередників і фінансові інституції отриму-ють потужний стимул для розвитку. З нашої точки зору,можна припустити, що позитивний вплив виділенихтрансформацій є неоднозначним і обмеженим. Такі об-меження виявляються щонайменше у кількох площинах:

1. Суб'єктивні. Зрозуміло, що процеси, наведені нарис. 1, здатні і вже формують суттєві зміни у ранжуванні

_________________________________________1 При цьому ми цілком допускаємо, що цю тезу теж можна поставити під сумнів.2 Очевидно, що зазначений перелік об'єктивно не є повним, про те в ньому наведено набільш важливі, з нашого погляду, процеси.

ЕКОНОМІКА

Глобалізація Інформатизація Мережевізація

Цифровізація Віртуалізація Інтелектуалізація

ФОРМУВАННЯ НОВОЇ ЕКОНОМІКИ

ТРАНСФОРМАЦІЯ ФОРМАТУ ТА ПРИНЦИПІВ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

ФІНАНСІАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ

Рис. 1. Ключові параметри та характеристики, що характерні для сучасної економіки

Джерело: розроблено автором.


21www.economy.in.ua

факторів, які враховуються під час реалізації корпора-тивних стратегій фінансових інституцій. В цьому кон-тексті виникає питання про суб'єктивну складову управ-лінських рішень на рівні фінансових посередників. Наперший погляд існує чимало інституційних чинників, якіперешкоджають прийняттю ірраціональних рішень ме-неджментом фінансових корпорацій — освіта, кваліфі-каційні іспити, "ринковий" контроль, репутаційні ризи-ки і т.п. Проте ці фактори не убезпечують від управ-лінських помилок менеджмент фінансових корпорацій(модна пригадати численні банкрутства крупних фінан-сових установ в США на тлі кризи 2008—2009 рр.). Надумку вітчизняного вченого В. Бабіченка, це є наслідкомвпливу: відмінностей у сприйнятті та інтерпретації од-накової інформації різними учасниками ринку; часово-го фактору для обробки та використання нової інфор-мації (учасники ринку, які можуть краще з цим впора-тися, отримують вищу дохідність); емоцій та когнітив-них особливостей учасників фінансового ринку [5].Окрім того, не треба забувати про агентський конфлікт,який об'єктивно виникає внаслідок передачі повнова-жень з управління фінансовими інституціями незалеж-ним менеджерам.

2. Ресурсні. Перетворення інформації та знань наекономічний ресурс об'єктивно визначило і актуаліза-цію питання доступ і попиту на них з боку економічнихагентів. Здавалося б, у сучасних умовах на кожного еко-номічного агента щомиті обрушується величезнакількість інформації, проте, не уся з них може викорис-товуватися для прийняття та реалізації економічнихрішень. Саме тому доволі популярною є концепціяінформаційного "шуму" [6]. З інтелектуальними ресур-сами ситуація виглядає дещо інакше, проте в кінцевомуваріанті інтелектуальний капітал — надзвичайно спе-цифічний та дефіцитний ресурс, рух якого теж підпо-рядкований окремим принципам та правилам. Ключовамета інтелектуального капіталу на макро- та макро-рівнях — за рахунок системи знань, умінь та компе-тенцій забезпечити сталий розвиток глобальної та на-ціональних економіки, а також — інших економічнихагентів. У сучасній науці [7—8] неодноразово підкрес-люється, що як ресурс інтелектуальний капітал постійномодифікується, знання, навіть ті, які можуть бути уре-чевленими, можуть миттєво втратити свою цінність. Укінцевому варіанті можна зробити висновок, що обме-женість потенціалу зростання фінансових посередниківв умовах "фінансіалізації" економіки визначена, окрімусього, і специфікою таких ресурсів, як інформація,інтелектуальний капітал, знання і т.п.

3. Конкурентні. Асиметрія в розподілі економічнихресурсів обумовлена і конкуренцією між фінансовимиустановами, і специфікою окремих з цих ресурсів. Оче-видно, що гостра конкуренція в будь-якому випадкувпливатиме і на цінність таких ресурсів, як знання таінформація, і на режим їх використання фінансовимиінституціями. Об'єктивна асиметрія в розподілові такихекономічних ресурсів поєднується з обмеженнями на їхвикористання, встановленими на рівні законодавства,самими фінансовими інституціями тощо.

4. Геополітичні. Сучасний світ живе в епоху склад-них глобальних протистоянь та конфліктів. При цьому,якщо раніше мова йшла лише про конфлікти на рівнінаціональних держав, то зараз цілком очевидним є іпротистояння між крупними транснаціональними кор-пораціями та національними державами. Така ситуаціяще більше ускладнює аналіз цього питання, проте вонаробить очевидним той факт, що інформація та знання усучасних умовах перетворилися і на інструмент геопо-літичної боротьби. Провідні фінансові ТНК не тількиберуть участь у таких конфліктах, доволі часто можнаговорити про той факт, що вони є їх ініціаторами та/або реалізують їх. Для прикладу наведемо існуючу си-туацію в питанні санкційної політики. Саме провіднароль США у глобальних фінансах, походження про-

відних фінансових ТНК з цієї країни дає можливість ви-користовувати фінансові інституції в процесі реалізаціїсанкційних заходів проти цілого ряду країн. А поруш-ники санкцій часто наражаються на крупні штрафи збоку Міністерства фінансів США та інших державнихорганів.

5. Культурні та релігійні. Вплив зазначених факторівна економічні та фінансові відносини досить обережнообговорюється у науковій літературі, що на наш погляд,є свідченням розуміння певної делікатності зазначеноїтеми та її гостроти для нашої держави. Найчастіше ук-раїнська наука обмежується дослідженням особливос-тей організації ісламських фінансів. Втім, західна нау-кова думка досить давно досліджує ці питання, в якихпідтверджується теза про суттєвий вплив релігії, куль-турних особливостей на економіку та фінанси [9—10].

Обмеженість факторів зростання фінансових інсти-туцій очевидно визначає актуальність питання про по-дальші сценарії розвитку фінансового сектору на глобаль-ному рівні. В цьому контексті, на наш погляд, визначаль-ними можуть (виділено нами — Б.С.) кілька тенденцій:

— Дезінтермедіація окремих сегментів послугфінансових посередників. Як відомо, дезінтермедіаціярозглядається в контексті відмови споживачів від по-слуг фінансових посередників через нарощування мож-ливостей самостійного здійснення фінансових операцій.На наш погляд, така тенденція збережеться, але тут моваповинна йти виключно про окремі сегменти фінансово-го ринку. Окремі з "класичних" переваг фінансовогопосередництва (наприклад, акумуляція дрібних заощад-жень з їх наступним інвестуванням на принципах "єди-ного портфеля") лише частково знизяться під впливомновітніх технологій, інструментів та послуг.

— Універсалізація фінансового посередництва тарозширення практичного втілення концепції фінансо-вого супермаркету. Загострення конкуренції і фінансо-вому секторі об'єктивно визначило зростання можли-востей саме для тих фінансових установ, які надавати-муть ширший спектр послуг, особливо комбінованих(комплексних) послуг, в яких поєднані споживчі особ-ливості кількох традиційних послуг.

— Транснаціоналізація фінансового сектору, в яко-му відбуватиметься нарощування ролі фінансових ТНК,у т.ч. — державних. Транснаціональні ТНК в умовахвиділених вище процесів матимуть змогу краще реалі-зувати свої конкурентні переваги, особливо на ринкахкраїн з "транзитивними" економіками. Питання фак-торів експансії ТНК широко висвітлене в сучасній нау-ковій літературі, тому особливо зупинятися на ньому внашому випадку немає потреби. Але все ж підкресли-мо, що саме фінансові ТНК у своїй експансіоністськійконкурентній стратегії мають більше переваг порівня-но з промисловими ТНК.

— поступова зміна формату взаємовідносин міжспоживачами фінансових послуг та фінансовими уста-новами. Віртуалізація економіки призвела (і в подаль-шому ці зміни будуть більш явними) до зменшення ролітрадиційних каналів продажу фінансових послуг та ви-користання з цією метою насамперед мережі Internet.Водночас, розширення значення віртуальних каналіввідбувається нерівномірно насамперед в економічнорозвинених країнах, тоді як на інших ринках продов-жують домінувати традиційні форми взаємовідносин зіспоживачами фінансових послуг.

— Зміна регуляторних режимів щодо фінансовогосектору. В цьому контексті, на наш погляд, слід очіку-вати прояву щонайменше наступних тенденцій: по-пер-ше, намагання держави посилити за допомогою різно-манітних операцій контроль за фінансовими операція-ми, що відбуваються у віртуальному середовищі; по-дру-ге, пошук форм та механізмів державного регулюванняінструментарних та інституційних інновацій у фінансо-вому секторі; по-третє, посилення ролі транскордонно-го нагляду за діяльністю фінансових інституцій.



Очевидно, що, виходячи з викладеного вище, постаєпроблема ідентифікації сценаріїв розвитку інституцій-ної фінансової інфраструктури і в Україні. Зрозуміло,що таке складне питання потребує окремого досліджен-ня, але все ж спробуємо виділити ключові моменти всередньостроковій перспектив:

1. Недостатньо високий рівень фінансової грамот-ності населення України є одним із ключових факторіворієнтації вітчизняних фінансових інституцій на тра-диційні фінансові інструменти та послуги і взаємодію зіспоживачами.

2. Реалізація високого інноваційного потенціалувітчизняного фінансового сектору штучно гальмуєтьсяі особливостями конкурентної стратегії українськихфінансових посередників, які, функціонуючи в межахпотужних фінансово-промислових груп, отримуютьвисоку дохідність без впровадження інновацій.

3. Регулювання інституційної фінансової інфра-структури України постійно модифікується, а йогоефективність знаходиться на низькому рівні та потре-бує удосконалення.

4. Трансферт інновацій, інноваційних технологійчастково відбувається за рахунок функціонування вУкраїні фінансових інституцій з іноземним капіталом.Проте це канал інноваційного розвитку є надзвичайнообмеженим, особливо, зважаючи на зниження рівняпривабливості України в очах іноземних інвесторів.

5. Інтелектуалізація фінансового сектору уповіль-нюється масовим відпливом робочої сили за кордон(мова йде і про потенційних споживачів фінансових по-слуг, і про працівників фінансових установ).

ВИСНОВКИ З ДОСЛІДЖЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИПОДАЛЬШИХ ПОШУКІВ

Характерні для сучасної економіки процеси транс-формують принципи діяльності у фінансовому секторі.З одного боку, фінансові інституції отримують додат-кові стимули для свого розвитку, з іншого — форму-ються численні загрози для їх розвитку. Внаслідок існу-ючих протиріч поступово змінюватиметься форматвідносин між фінансовими посередниками та іншимиекономічними агентами. Найбільш ймовірним сценаріємбуде стрімкий розвиток технологічних інновацій уфінансових секторах розвинених країн з їх помірнимвпровадженням на інших національних ринках. Упідсумку можна припустити, що завдяки цьому збере-жеться певний "традиціоналізм" фінансового сектору.Втім, ми не виключаємо того варіанту, що загостреннярізноманітних протиріч на глобальному рівні стане фак-тором нової потужної фінансової кризи, яка швидко ідокорінно здатна змінити сучасний фінансовий сектор.

Література:1. Абакуменко О.В. Передумови та наслідки форму-

вання розриву між віртуальним та реальним секторамиекономіки / О.В. Абакуменко, П.О. Лук'яшко, Д.В. Ша-тирко // Інвестиції: практика та досвід. — 2013. — №8.— С. 34—37.

2. Чухно А.А. Інституційно-інформаційна економі-ка: підручник / А.А. Чухно, П.М. Леоненко, П.І. Юхи-менко; за ред. акад. НАН України А.А. Чухна. — К.:Знання, 2010. — 687 с.

3. Лепейко Т. Основи інформаційної економіки: на-вчальний посібник / Т.І. Лепейко, О.В. Мазоренко. —Х.: Вид. ХНЕУ, 2012. — 136 с.

4. Федулова Л. І. Економіка знань: підруч. для студ.вищ. навч. закл. / Л.I. Федулова; НАН України; Iн-т екон.та прогнозув. НАН України. — К., 2009. — 600 с.

5. Бабіченко В.В. Корпоративні фінанси: сучаснапарадигма розвитку: моногр. / В.В. Бабіченко. — К.: ИД"Виниченко", 2014. — 552 с.

6. Black Fischer Noise / Fischer Black // Journal ofFinance. — 1985. — No. 41 (3). — P. 529—543.

7. Стюарт Т. Интеллектуальный капитал. Новыйисточник богатства организаций / Т. Стюарт; пер. с англ.В. Ноздриной. — М.: Поколение, 2007. — 368 с.

8. Чухно А. Інтелектуальний капітал: сутність, фор-ми і закономірності розвитку / А. Чухно // ЕкономікаУкраїни. — 2002. — № 11. — С. 22—30.

9. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализ-ма / М. Вебер. — М., 2003.

10. Robert J. Religion and Economic Growth acrossCountries / J. Barro Robert and M. Rachel // McCleary-American Sociological Review. —October. — 2003. —Р. 760—781.

References:1. Abakumenko, O.V. Luk'iashko, P.V and Shatyrko, D.V.

(2013), "Preconditions and consequences of the formationof the gap between the virtual and real sectors of theeconomy", Investytsiyi: praktyka ta dosvid, vol. 8, pp. 34—37

2. Chukhno, A.A. Leonenko, P.I. and Juhimenko, P.I.(2010), Institucijno-informacijna ekonomika [Institutional-informational economy], Znannia, Kyiv, Ukraine.

3. Lepeiko, T.I. and Mazorenko, O.V. (2012), Osnovyinformacijnoyi ekonomiky [Fundamentals of financialeconomics], HNEU, Harkiv, Ukraine.

4. Fedulova, L.I. (2009), Ekonomika znan' [Knowledgeeconomy], NAN Ukraini, Kyiv, Ukraine.

5. Babichenko, V.V. (2014), Korporatyvni finansy: su-chasna paradygma rozvytku [Corporate finance: a modernparadigm of development], ID "Vinnichenko", Kyiv,Ukraine.

6. Black, F. (1985), "Noise", Journal of Finance, no. 41,pp. 529—543.

7. Stiuart, T. (2007), Intellectualniy capital. Novijistochnik bogatstva organizatsij [Intellectual capital. A newsource of wealth organizations], Pokoleniye, Moscow,Russia.

8. Chukhno, A. (2002), "Intellectual capital: the essence,forms and patterns of development", Ekonomika Ukraini,vol. 11, pp. 22—30.

9. Veber, M. (2003), Protestanakaja etika i duh kapita-lizma [Protestant reality and the spirit of capitalism],Moscow, Russia.

10. Robert, J. and Rachel, M. (2003), "Religion andEconomic Growth across Countries", McClearyAmericanSociological Review, october, рр. 760—781.Стаття надійшла до редакції 22.07.2018 р.


23www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИТранзитивність архітектури функціонування ринку

товарів і послуг є одним з важливих вимірів діяльностікорпорацій. Протягом всього часу розвиток корпора-тивної діяльності супроводжувався зміною інституцій,що регламентують базові його виміри. На сьогодні світо-ве господарство стикається з історичною дилемою.Вперше за все діяльність корпорацій пов'язана з систе-мою економічних зв'язків, але інститути регулюваннясвітової економіки мають фрагментарний характер. Тимне менш, існує два напрями розвитку інституцій, які про-понують програми і прагнуть їх реалізувати. Одна сто-рона складається з економістів, представників держав-них органів, і посадових осіб всередині економічнихінститутів, таких як Світовий банк, Міжнародний валют-ний фонд, і Світової організації торгівлі (СОТ). Іншасторона включає в себе людей, які протестували на за-

УДК 330.322.011.2

А. Ю. Гладченко,к. е. н., докторант, Національний університет водного господарства та природокористування

ВПЛИВ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ НАСИСТЕМУ КООРДИНАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇРІВНОВАГИA. Gladchenko,postdoctoral student, National University of Water and Environmental Engineering

INFLUENCE OF INTERNATIONAL CORPORATIONS ON THE ECONOMIC EQUALITYCOORDINATION SYSTEM

Цілями наукового дослідження є виявлення впливу міжнародних корпорацій на систему координаціїекономічної рівноваги за допомогою генералізації аспектів трансформації економічної системи еконо-мічної рівноваги. На основі обгрунтування функціональних вимірів економічної системи в період індус-тріалізації та глобалізації виявлено якісні характеристики та ступінь впливу акторів новітньої системикоординації економічної рівноваги. Доведено, що вплив міжнародних корпорацій на зміст новітньої си-стеми координації глобальної економічної рівноваги посилюється. Результатами дослідження є розроб-ка теоретичної конструкції, яка може бути застосована корпораціями для розробки нових інструментіввпливу на зовнішнє середовище та як результат зменшення трансакційних витрат основної діяльності.Цінність представленої статті полягає у переосмисленні закономірностей функціонування ринків товаріві послуг, міжнародних економічних стосунків, економічної, інвестиційної, інноваційної, виробничої, діяль-ності корпорацій в контексті зниження трансакційних витрат позиціювання.

The objectives of scientific research to identify the influence of international corporations on the system ofcoordination of economic equilibrium by means of generalization of the aspects of transformation of the economicsystem of economic equilibrium. Based on the rationale for the functional measurements of the economic systemin the period of industrialization and globalization, qualitative characteristics and the degree of influence of theactors of the new system for coordinating economic equilibrium were found. It is proved that the influence ofinternational corporations on the maintenance of a new system of coordination of the global economic equilibriumis growing. The research results are the development of a theoretical design that can be applied by corporationsto develop new instruments of influence on the environment and as a result of reducing transaction costs of coreactivities. The value of the article presented is a rethinking of the regularities in the functioning of the marketsfor goods and services, international economic relations, economic, investment, innovation, production, andcorporate activities in the context of reducing transaction costs of positioning.

Ключові слова: трансформації, глобальна, економічна, система, економічна рівновага, функціональні ви-міри, взаємодії, механізми, корпорації, вплив, інструменти, ринки.

Key words: transformations, economic system, economic equilibrium, functional dimensions, interactions,mechanisms, corporations.

сіданні СОТ у Сіетлі, автори книг сумнівів переваг гло-балізації для бідних, проблем досягнення добровільно-го дотримання стандартів праці та екологічних стан-дартів. Пропозиції та стратегії цих двох "інституцій"можна розглядати як систему регулювання світової еко-номіки, бо на сьогодні відсутня більш організована сис-тема.

Тим не менше, люди, які протестували проти Світо-вої організації торгівлі в Сіетлі і в інших місцях стурбо-вані тим, що було названо "гонка на дно". Країни праг-нуть привернути увагу корпорацій для залучення іно-земних інвестицій, створення робочих місць і податко-вих надходжень, водночас вони часто змушені конку-рувати за іноземні інвестиції з іншими країнами, які ма-ють менш обмежувальні трудові та екологічні стандар-ти. Міжнародні корпорації, часто вибирають для пере-міщення своїх операцій країни з менш обмежувальною



політикою. Страх протестуючих у тому, що зниженнятрудових і екологічних стандартів буде спостерігатисяпо всьому світу. Вони відчувають, що економіка керуєть-ся в першу чергу бажанням корпорацій знизити торго-вельні бар'єри, створити стимули для країн організову-вати капітали та людські ресурси шляхом видалення абоослаблення правил. Тому надзвичайно важливою як дляУкраїни, так і для будь-якої країни є обгрунтована орі-єнтація організаційно-правових та економічних формдіяльності корпорацій щодо напряму інтеграції у світо-ве інституційне середовище. Таким чином, практичнийінтерес і теоретичну цінність становить визначенняетапів розвитку економічної системи координації ринківтоварів та обгрунтування тих інституцій, які на сьогоднімають реальний вплив на економічні форми діяльностікорпорацій та формують економічну рівновагу в націо-нальних економіках.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ПУБЛІКАЦІЙСистематизація наукових поглядів з обраної про-

блематики дає змогу стверджувати, що достатнякількість визначних економістів так чи інакше акценту-вали увагу у своїх працях на проблемах авторськогодослідження, досить назвати імена: А. Сміта [9, c. 54],Д. Рікардо [6, c. 53], Т.Р. Мальтуса [2, c. 43—53], Д.С. Мил-ля [5, c. 31], Й. Д.М. Кейнса [1, c. 23], П. Cамуельсона [8,c. 42], Д. Медоуза [4, c. 43].

ЦІЛІ ДОСЛІДЖЕННЯОднак слід визнати, що наукові підходи, які акцен-

тують увагу на визначенні тих інституцій, які на сьогоднімають реальний вплив на економічні форми діяльностікорпорацій та формують економічну рівновагу в націо-нальних економіках, носять фрагментарний характер.Тому ключовим аспектом авторської статті є генералі-зації аспектів трансформації економічної системи еко-номічної рівноваги на основі обгрунтування функціо-нальних вимірів діяльності корпорацій.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯАналізуючи узагальнення основних етапів розвит-

ку економічної системи координації економічної рівно-ваги, слід підкреслити, що формування міжнароднихкоординуючих інституцій пов'язані з економічнимиформами діяльності корпорацій. Зародження еконо-мічної системи координації економічної рівновагивідбулося в період новітньої епохи, коли Великобрита-нія стала двигуном зростання світової економіки під часпромислової революції між 1820 і 1890 рр. Слід відзна-чити, що нині існуюча інституційна система координаціїекономічної рівноваги стала прообразом національнихмоделей країн першого світу. Перший етап становлен-ня системи координації економічної рівноваги є станов-лення країн регіонів, тобто основних суб'єктів торго-вих відносин, що потім і сформували систему регламен-тації діяльності корпорацій згідно зі своїм баченням.Технологія дала потужний імпульс зусиллям індустрі-алізації та її країнам послідовникам в Європі і заморсь-ких територій. Промислова революція була поштовхомдо застосування науки технології, яка була необхіднадля сучасного економічного зростання. Як раз в той часі була сформовані передумови глобальної економіки іглобальної фінансової системи, що базувались на істот-ному міжконтинентальному капіталі корпорацій, пере-міщенні населення, міжнародній моделі спеціалізації увиробництві і торгівлі. Глобальний економічний поря-док в епоху промислової революції був загалом лібе-ральним. Основний ефект промислової революції насвітову економіку базувався на тому, щоб забезпечитизв'язок європейських корпорацій і корпорацій новогосвіту у додаткові моделі розвитку, на основі передачізмін у колоніях за кордоном. Промислова технологіярізко знизила вартість харчових продуктів і сировини зколоній країн Європи [1; 2]. Ці нововведення дозволи-

ли розвивати нову модель діяльності корпорацій, яка ак-центувала увагу на міжнародній спеціалізації торгівліта виробництва. Географічне розширення, міжнароднаторгівля, міжнародна міграція, і рух капіталу в заморсь-ких колоніях значно прискорились. Промислова рево-люція також призвела до істотного збільшення еконо-мічної диференціації між корпораціями. Напередодніпромислової революції, відношення доходу на душу на-селення в середньому між найбільш розвиненими краї-нами та колоніями було не суттєвим. Проте з розвит-ком технологій міжнародного фінансового ринку такорпоративної експансії цей показник збільшився, щов кінцевому підсумку призвело до роздвоєння світу нанабір розвинених індустріальних країн, з одного боку, інабір маргінальних колоній з сільськогосподарськоюструктурою ВВП — з іншого [10].

Не всі з нинішніх країн ОЕСР пройшли по шляхупромислової революції одночасно. Вони почали в різнийчас, і прогресували на різних швидкостях. У теорії за-стосування нових технологій було відкрито для всіхкраїн Європи. Але, по факту, корпорацій, які змоглискористатися потенціалом для довгострокового еконо-мічного зростання, на базі нової інституційної системисвітового господарства було не так багато. Проте в самев цей час сформувалась ієрархічна система суспільноекономічних зв'язків між корпораціями мета країн тамаргінальними колоніями. Відмінності в національнихінвестиційних ставках були тісно пов'язані зі швидкістюдифузії технологій промислової революції як серед ре-гіонів всередині країн, так і між країнами. Проте це бувне єдиний фактор, що впливав на розвиток системи еко-номічної рівноваги. Слід відзначити, що промисловареволюція була досить капіталоємним процесом, про щосвідчить історія економічної думки, приріст внутрішніхінвестицій у провідні країни Європи сповільнився, тех-нологічне лідерство зменшилось, і вони в кінцевомупідсумку були обігнані більш динамічними країнами, таекономічне лідерство перейшло з Великобританії вСША з 1890 р. [5; 9]. Основними інституціями, що сфор-мувались під час цього періоду став фондовий ринок,який став каталізатором становлення мета корпорацій,що стали прообразом новітніх ТНК. Загалом функціо-нальні виміри елементів економічної системи та еко-номічні форми діяльності корпорацій в період індустрі-алізації представлено на рисунку 1.

Слід відзначити, що в період індустріалізації ринкитоварів та послуг мали досить розгалужену систему міжпевними монархіями, що формувалисть протягомстоліть. Виміри елементів економічної системи в періодіндустріалізації мали лінійний характер. Так у цей пе-ріод економічна рівновага забезпечувалась через двос-торонні відносини монопольних корпорацій могутніхімперій на базі таких сфер, як інвестиційні та торговіпотоки, що було можливим за не високого рівня ди-версифікації експортної номенклатури та міжнародноївалютної системи золотого стандарту. Проте така сис-тема протрималася не довго.

На нашу думку, подальші трансформації діяльностікорпорацій пов'язані з економічними умовами між ос-новними гегемонами. Так, відсутність платформи для ви-рішення як політичних, так і економічних спорів при-звела до переформатування світового порядку в періодДругої світової війни. Разом з цим технологічна скла-дова також зіграла ключову роль. Національні еко-номічні системи з розвитком технологічних перетвореньстали мати змогу не залежати від економічно розвине-них центрів Європи та США. Так, у період індустріалі-зації та аграрної суспільно-економічної формації сиси-темоутворюючими факторами діяльності корпораційбули матеріальні ресурси, тому території, у яких не булостатусу імперії, не мали змогу розвивати власні інсти-туції національної економічної самоідентичності.

На противагу вищезазначеному в період 50-х ро-ках все докорінно змінилося завдяки новому техноло-


25www.economy.in.ua

Рис. 1. Функціональні виміри елементів економічної системита форми діяльності корпорацій в період індустріалізації

Джерело: [7; 4; 12].

Рис. 2. Структурно-логічна схема взаємодії складових системи координації економічної рівноваги в умовахтранснаціоналізації

Джерело: [10—12].

гічному укладу. Так, у цей період зародивсяпроцес так званої транснаціоналізації, що,нашу думку, базується на саме вірусному роз-повсюдженні технологій, роблячи всі існуючівиди бар'єрів не ефективними. В цей періодстираються рамки національних економік тагегемоній у своєму звичайному вигляді. Цейпроцес докорінно змінив архітектуру системиекономічної рівноваги. Для обгрунтування ре-левантних інституцій щодо проблематики но-вітньої системи економічної рівноваги насам-перед слід обгрунтувати, які саме зміни ста-лись у структурі економічних відносин,інструментах взаємодії та параметрах систе-ми економіки. Вищезазначені питання криста-лізуються у самому понятті транснаціоналіза-ція. Так, якщо сто років тому світ складався здесятка імперій, що конфліктували тільки заресурси за допомогою держаних корпоратив-них монополій, то на сьогодні світова еконо-міка складається з більш ніж 150 незалежнихкраїн, які мають суверенітет, а відносини ма-ють он-лайн характер, що базуються на діяль-ності не стільки національних економікстільки на взаємодії міжнародних корпорацій,регіональних інтеграційних угруповань таміжнародних організацій. Слід підкреслити,що взаємодія складових системи координаціїекономічної рівноваги досить ускладнилась.На сьогодні немає цілісної системи, яка б за-безпечувала достатній рівень результатив-ності, про що свідчать світові економічні кри-зи та диспропорції на товарних та фінансовихринках. Разом з тим авторський аналіз виявив[5; 7; 10—12], що інститути з часом можутьеволюціонувати в напрямку, регульованомуакцентами міжнародної ринкової економіки.Слід підкреслити, що для регламентації еко-номічної рівноваги новітньої економіки не до-



статньо існуючих інституцій. Необхідні інституції неіснують на глобальному рівні, вони існують лише в де-кількох країнах. Нині Організація Об'єднаних Наційне призначена для координації економічної рівнова-ги, однак є значний інтерес по всьому світу в її станов-ленні як системи координації економічної рівноваги.На нашу думку, новітня діяльність корпорацій маєбільш високий рівень впливу на економічні процеси ізмушує країни формувати наднаціональні інститути.Загалом структурно-логічну схему взаємодії складо-вих системи координації економічної рівноваги в умо-вах транснаціоналізації представлено на рисунку 1.

Сьогодні ми можемо спостерігати досить важли-вий і небезпечний тренд. Діяльність корпорацій у по-рівнянні з державами має виключну ефективність у по-зиціюванні. Тобто в новітній час міжнародні корпораціїможуть диктувати свої умови деяким приймаючимкраїнам. Єдиним заходом для захисту від такого впли-ву інтеграція механізмів державного управління доміжнародних та глобальних інституцій, що забезпечу-ють доступ національних урядів до інструментів стаб-ілізації економіки нової формації у вигляді доступу дофінансових ресурсів Міжнародного Валютного Фон-ду, чи лобіювання у вирішення торгових суперечок уСОТ.

ВИСНОВКИОтже, в процесі генералізації аспектів трансфор-

мації економічної системи економічної рівноваги наоснові обгрунтування функціональних вимірів діяль-ності корпорацій, слід зробити ряд висновків які ха-рактеризуються науковою новизною. Доведено, що насьогодні основними акторами в економіці є не стількинаціональні економіки, скільки міжнародні корпорації,міжнародні організації, регіональні інтеграційні угру-повання. Перш за все з посиленням лібералізації тор-гових та економічних відносин між країнами міжна-родні корпорації, почавши з захоплення колоній, швид-ко захопили владу і в своїх власних країнах. Чому вла-да цих країн і не особливо перешкоджала, оскількивони вже мали свою частку в корпораціях і прямий інте-рес в успіху цих корпорацій. Вплив на національні еко-номіки загалом та економічну рівновагу зокрема без-прецедентний, так, наприклад завдяки маніпуляціям набіржах корпорації здатні впливати на інфляційні про-цеси в окремих економіках зокрема та і на ВВП у ціло-му.

Слід також підкреслити, що в результаті авторсь-кого аналізу можна стверджувати, що в процесі фор-мування новітньої системи координації економічноїрівноваги корпорації посідають перше місце. Так як вперіод з 60—70 років саме розквіт міжнародних корпо-рацій був каталізатором регіональних інтеграційнихпроцесів, що мають завершений характер у новітніх умо-вах. Це пояснюється саме завдяки становленню корпо-ративної структури в цілому як системи, як альтерна-тивної системи державного управління, яка з огляду наостанню має більший рівень ефективності. Незапереч-ним фактом цього є функціонування Світової Органі-зації Торгівлі, Світового Банку та інших інституцій, які,лобіюючи регіональні економічні інтереси, формуютьекономічний ландшафт національних економік тазмінюють уявлення про новітні методи державного уп-равління та їх результативність.

Література:1. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процен-

та и денег. — М.: ГелиосАРВ, 2002. — 352 с.2. Мальтус Т. Опыт закона о народонаселении

[Электронный ресурс] / Т. Мальтус. — Режим доступа:http://demoscope.ru/weekly/knigi/maltus/maltus.html

3. Маркс К. Капитал. Критика политической эконо-мии. Т. второй. — Кн. 2: Процесс производства капита-ла. — М.: Политиздат. — 1983. — 3883 с.

4. Медоуз Д. Пределы роста. 30 лет спустя [Элект-ронный ресурс] / Д. Медоуз. — Режим доступа: http://ecorussia.info/ru/ecopedia/donella-medouz-predely-rosta#paragraph_3503

5. Милль Дж.С. Основы политической экономии /Пер. с англ. /Дж.С. Милль // Собр. соч. в 3 т. — М.: Про-гресс, 1980. — Т. 2. — 480 с.

6. Рикардо Д. Начала политической экономии и на-логового обложения / Д. Риккардо // Собр. соч. в 5 т.— М.: Госполитиздат, 1995. — Т. 1. — 360 с.

7. Рокоча В.В. Економічні інтереси та цінності яксистемоутворюючий елемент національної економічноїбезпеки [Електронний ресурс] / В.В. Рокоча // Вченізаписки університету "КРОК". Серія: Економіка. — 2014.— Вип. 36. — С. 28—36.

8. Самуельсон П. Экономика / П. Самуельсон //Собр. соч.: в 2 т. — М.: МГП Алгон ВНИИСИ, 1992. —Т. 2. — 413 с.

9. Смит А. Исследование о природе и причинах бо-гатства народов / А. Смит. — М.: Изд-во "Соцэкгиз",1962. — 684 с.

10. Сорос Д. Эпоха ошибок. Мир на пороге глобаль-ного кризисна / Д. Сорос. — Издательство: ЮнайтедПресс, 2014. — 435 с.

11. Foresight 2020: Economic, industry and corporatetrends. A report from the Economist Intelligence Unitsponsored by Cisco Systems [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://graphics.eiu.com/files/ad_pdfs/eiuForesight2020_WP.pdf

12. The official site. The International Monetary Fund[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.imf.org/external/country/index.htm

References:1. Kejns, Dzh. M. (2002), Obshhaja teorija zanjatosti,

procenta i deneg [General Theory of Employment, Interestand Money], Helios ARV, Moscow, Russia.

2. Mal'tus, T (1996), "An Essay on the Principle ofPopulation", available at: http://demoscope.ru/weekly/knigi/maltus/maltus.html (Accessed 20 July 2018).

3. Marks, K. (1983), Kritika politicheskoj jekonomii.Tom vtoroj, kniga 2: process proizvodstva kapitala [Critiqueof Political Economy. Volume Two, Book 2: The productionprocess of capital], Politizdat, Moscow, Russia.

4. Medouz, D. (2002), "Meadows, Limits to Growth.30 years later", available at: http://ecorussia.info/ru/ecopedia/donella-medouz-predely-rosta#paragraph_3503(Accessed 20 July 2018).

5. Mill', Dzh.S. (1980), Osnovy politicheskoj jekonomii[Principles of Political Economy], Progress, Moscow,Russia.

6. Rikardo, D. (1995), Nachala politicheskoj jekonomiii nalogovogo oblozhenija [Principles of Political Economyand Taxation], Gospolitizdat, Moscow, Russia.

7. Rokocha, V. V. (2014), "Economic interests andvalues as a system-forming element of national economicsecurity", Vchenі zapiski unіversitetu "KROK". Serіja :Ekonomіka, vol. 36, pp. 28—36.

8. Samuel'son P. (1992), Ekonomika [Economics], MGPAlgon VNIISI, Moscow, Russia.

9. Smit, A. (1962), Issledovanie o prirode i prichinahbogatstva narodov [The Wealth of Nations], Izd-vo"Socjekgiz" Kyiv, Ukraine.

10. Soros, D. (2014), Jepoha oshibok. Mir na porogeglobal'nogo krizisa [The era of errors. World on the brinkof a global crisis], Junajted Press, Kyiv, Ukraine.

11. Economist Intelligence Unit (2014), "Foresight 2020:Economic, industry and corporate trends", available at:http://graphics.eiu.com/files/ad_pdfs/eiuForesight-2020_WP.pdf (Accessed 20 July 2018).

12. The International Monetary Fund (2014), availableat: http://www.imf.org/external/country/index.htm(Accessed 20 July 2018).Стаття надійшла до редакції 24.07.2018 р.


27www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИПоряд зі стрімкими змінами агропромислового ви-

робництва в Україні, зумовленими впровадженнямновітніх стандартів виробництва та технологій, застосу-ванням останніх досягнень науково-технічного прогре-су, змінюються умови ведення аграрного бізнесу. Впро-

УДК 339.1:658.8

О. В. Кузик,к. е. н., доцент, доцент кафедри маркетингу,Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів

РОЗВИТОК МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙВ АГРАРНОМУ БІЗНЕСІ УКРАЇНИ

O. Kuzyk,PhD in Economics, associate Professor of the Department of Marketing, Ivan Franko National University of L'viv

DEVELOPMENT OF MARKETING COMMUNICATIONS IN THE AGRIBUSINESS OF UKRAINE

Аграрний сектор посідає особливе місце в національній економіці України. Він визначає економічну безпекудержави та забезпечує значний внесок в український ВВП. Значна частина потенціалу аграрного бізнесу Украї-ни не є використаною сьогодні та вимагає застосування маркетингових підходів до його реалізації. У статті дос-ліджено шляхи підвищення ефективності діяльності аграрного бізнесу в Україні крізь призму застосування су-часних досягнень маркетингових комунікацій. Комунікаційні інструменти постійно удосконалюються і зміню-ються сьогодні, забезпечують можливість збільшення обсягів продажів, раціоналізації виробництва, зростанняприбутковості. Найголовніше — вони дають змогу встановити тісніший контакт між виробником та покупцем,налаштувати виробництво під майбутніх споживачів. У дослідженні спростовано твердження про нетральнийхарактер маркетингових комунікацій для агропромислового бізнесу України. Доведено необхідність знати яко-мога більше про ключові аспекти маркетингових комунікацій, котрі безпосередньо визначають попит у довгот-ривалій перспективі. Проаналізовано, на що першочергово слід звертати увагу у маркетингових комунікаціяхаграрним підприємствам аби досягнути максимальної ефективності виробництва та реалізації продукції. Звер-нено увагу на доцільність запозичення досвіду з інших галузей, зокрема ІТ-сектору, фахівці якого стверджуютьчасто на доцільність інвестувати в перероблення чи покращення сервісу й активного поширення цього черезмаркетингові комунікації. Окремо розглянуто твердження про більшу користь від утримання й оптимізаціїклієнтів, яких вже маємо, аніж постійне залучення нових. Обгрунтовано можливість застосування вірусногомаркетингу в аграрному бізнесі через постійних покупців компанії.

The agricultural sector holds a specific place in the national economy of Ukraine. It provides for economic safety ofthe state and contributes considerably to the Ukrainian GDP. The essential part of the agribusiness potential of Ukraineis not used nowadays; therefore, it is necessary to apply marketing approaches to assure its full use. The paper studiesthe ways to raise efficiency of agribusiness in Ukraine by applying modern achievements of the marketing communication.Communication instruments are being permanently improved and changed, they make it possible to increase sales,maximize production efficiency and raise cost-effectiveness. The main point is that they enable to establish a closercontact between the producer and the buyer, and customize production in accordance with the prospective consumerrequirements. The study refutes a statement about a neutral nature of the marketing communication for agribusiness ofUkraine. A necessity to know as much as possible about the key aspects of marketing communications that directlydetermine the demand in a long-term perspective has been proved. The priorities of marketing communications ofagricultural enterprises in order to achieve the maximum production efficiency and sales have been analysed. Attentionis drawn to expediency of sharing experience gained in other industries, specifically in IT-sector whose experts frequentlyadvise to invest in processing or service improvement and proactive implementation of such measures through themarketing communications. Separate consideration is given to an assertion that it is better to hold and optimize thealready existing clients than aspire to permanently attract new clients. A possibility to apply viral marketing in theagribusiness through regular buyers of the company is substantiated.

Ключові слова: маркетингові комунікації, агробізнес України, комунікації між агровиробником та спожи-вачем, цілі маркетингової політики комунікацій, чинники комунікаційної діяльності, гроуз-хакінг, вірусниймаркетинг.

Key words: marketing communications, agribusiness of Ukraine, communication between an agricultural producerand a consumer, goals of the marketing communication policy, principles of the communication activity, growthhacking, viral marketing.

довж останніх двох десятиліть структура національноговиробництва зазнала суттєвих змін, постійно зростаєрівень конкуренції, змінюється структура попиту, через"стирання" кордонів на внутрішній ринок щораз більшевпливають зовнішні тенденції та події, українські вироб-ники змушені вчасно пристосовуватись до міжнародних



стандартів та умов ведення торгівлі на міжнародних рин-ках.

Доволі швидкі темпи змін залишають ряд актуальних таневирішених питань перед сучасним агропромисловимбізнесом України. Одним із таких — є побудова ефектив-ної політики просування, яка має опиратись на сучасні до-сягнення в сфері маркетингових комунікацій. Поряд зізбільшенням обсягів виробництва та підвищенням його про-дуктивності мусимо інформувати, переконувати й нагаду-вати про себе усім потенційним споживачам українськоїагропромислової продукції всередині країни чи за її межа-ми. Маємо також не втратити свою ідентичність в агрови-робництві, яка формувалась упродовж кількох століть;сформувати свій бренд не лише кожного окремого вироб-ника, але й усієї країни. Підвищується актуальність цихпитань тим, що значна частина потенціалу українського аг-ропромислового сектору є нереалізованою та вимагає по-дальшого розвитку й удосконалення. Допомогти у вирішенніусіх цих питань може правильно спланована та реалізованамаркетингова комунікаційна політика.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙДослідженню аграрного сектора економіки України

присвячено значну кількість публікацій вітчизняних ав-торів. Багато відомих фахівців аналізують вплив маркетин-гової політики комунікацій на сучасний АПК України.Зокрема М. Андрушко, Л. Балабанова, О. Гудзинський, О.Гумен, Є. Майовець, І. Соловйова, В. Тарасевич Б. Пана-сюк, Т. Приймак, В. Косіюк, О. Шпичак й інші аналізуютьрозвиток аграрного бізнесу крізь призму ключових еле-ментів політики просування. Водночас ряд питань потре-бують уточнення, глибшого аналізу та врахування по-стійних змін інструментів маркетингових комунікацій.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯУ пропонованому дослідженні з'ясуємо маркетингову

складову розвитку аграрного сектору економіки України,зокрема вплив маркетингових комунікацій на цей процес.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУУкраїнський аграрний сектор є одним з основних у

національній економіці. Він здійснює значний вплив наформування засад збереження суверенності держави —продовольчу, економічну, екологічну та енергетичну без-пеки. Впродовж останнього десятиліття аграрний сектордемонструє постійну тенденцію зростання та збільшеннячастки у ВВП України (12% ВВП та 40% експорту у 2017 р.[1]). Окрім того, він забезпечує розвиток технологічно по-в'язаних галузей українського господарства, формує соці-ально-економічні засади розвитку сільських територій.

Щораз більшої актуальності набуває саме потреба за-безпечення процвітання українського села та необхідністьприпливу нових жителів туди разом з інвестиціями. Підви-щує актуальність негативна тенденція впродовж 1991—2017 рр. — системне зменшення кількості сіл і чисельностісільського населення [4]. Так, за даними Державного ко-мітету статистики України кількість сіл за роки незалеж-ності зменшилась на понад 460 одиниць [3].

Водночас аграрний сектор України володіє значнимпотенціалом виробництва, котрий є суттєво вищим за по-треби внутрішнього ринку. Таким чином, український АПКу найближчій перспективі може позитивно вплинути нарозвиток національної економіки та сприяти ефективнійінтеграції його у світовий економічний простір. Зрештоюце призведе до зростання доходів населення, котре задіянев аграрній економіці (зайнятість в агросекторі — близькотретини населення України), та зумовить мультиплікатив-ний ефект розвитку всіх галузей української господарки.

За таких умов можна погодитись із фахівцями-економі-стами, котрі зауважують необхідність побудови в Україністратегії розвитку аграрного сектору економіки. Вона маєбути спрямована на "формування ефективного соціальноспрямованого сектору економіки держави, здатного задо-вольнити потреби внутрішнього ринку, забезпечити провідніпозиції на світовому ринку сільськогосподарської продукціїта продовольства на основі закріплення його багатоуклад-ності, що потребує формування різних категорій госпо-дарств, власники яких проживають у сільській місцевості,поєднують право на землю із працею на ній, власні економічніінтереси із соціальною відповідальністю перед громадою" [6].

Розглядаючи стратегічні цілі розвитку аграрного сек-тору, до основних часто зараховують:

— збільшення частки українського агросектору в за-безпеченні сільськогосподарською продукцією світовогоринку;

— забезпечення розвитку сільських поселень черезпідвищення зайнятості сільського населення з метоюпідвищення його доходів;

— підвищення конкурентоспроможності продукції таефективності галузі;

— формування інвестиційної привабливості аграрно-го сектору та фінансової безпеки агропромисловихпідприємств;

— забезпечення прогнозованості розвитку та довгос-трокової стійкості аграрного сектору через формуваннярізних категорій господарств.

Однак фахівці з маркетингу сьогодні однозначновідзначають: без застосування ефективної політики мар-кетингових комунікацій тепер недостатньо виробити які-сний продукт і доставити його до споживача. Комунікаціїстають чи не основним чинником зростання бізнесу в усь-ому світі й аграрному секторі зокрема.

В аграрній сфері України спостерігається поєднаннядвох складових, які часто зумовлюють негативні явища втакому бізнесі: з одного боку, потреби споживачів є мінли-вими, з іншого — попит на сільськогосподарську продук-цію є сезонним (не постійним). В Україні традиційно вва-жають, що завдання будь-якого бізнесу в АПК — вироб-ництво товарів і послуг, які відповідають його системі уп-равління, а завдання продавців — пошук ринків збуту дляцих продуктів. У сучасних умовах такий погляд на марке-тингову діяльність не є задовільним: виробники повинні саміпросувати своє виробництво з метою отримання вищогоприбутку. Агровиробник повинен мати достатні знання промаркетингові тенденції, політику просування та споживчіпотреби ще перед прийняттям виробничих рішень.

Відсутність ефективної комунікації між агровиробни-ками і покупцями є звичним явищем в Україні. Зумовленоце особливостями продажу сільськогосподарської про-дукції — через посередників. Відповідно виробники, немаючи безпосереднього контакту із потенційними спожи-вачами, не можуть знати усіх їхніх вимог і потреб. Такимчином, маркетингові комунікації мали б сприяти встанов-ленню більшої точності у відображенні споживчого попи-ту через ціни та асортимент.

Ряд підприємств агропромислового сектора Українифактично проводять професійну маркетингову комуніка-ційну діяльність сьогодні. Особливо це стосується великихкомпаній, які працюють також і на зовнішніх ринках, дерівень конкуренції є особливо високим. Менші компанії,фермерські господарства, більшість підприємств, котрі ор-ієнтують свою діяльність на внутрішній ринок, однак прак-тично не застосовують жодних інструментів маркетинго-вих комунікацій. Водночас згідно з сучасним підходом умаркетингу виробництво навіть найкращого товару чи по-слуги є неможливим без застосування ефективних марке-тингових комунікацій, які інформуватимуть потенційнихклієнтів і споживачів про незвичайні, унікальні властивості,спонукатимуть купити привабливим і влучним рекламнимгаслом, цікавою та неординарною упаковкою тощо.

У середовищі малого та середнього аграрного бізнесуУкраїни популярним є твердження про відсутність мож-ливості займатись маркетинговими комунікаціями напідприємстві чи посилання, що така діяльність не є основ-ною та важливою для компанії.

Частково це твердження є обгрунтованим. Слід однакрозуміти, аби діяльність була ефективною, вона має матибезпосередній зв'язок із ринком, зі своїми потенційнимиклієнтами. Саме тому маркетингові комунікації не доцільновважати нейтральним елементом агропромислового бізнесуУкраїни, а комунікаційну діяльність такою, яка виходить зарамки господарської діяльності агропідприємства.

Попри те, що підприємець (фермер, власник, керівник)сам обирає спосіб ведення бізнесу, й маркетингову складо-ву може не вивчати та не займатись нею, спілкуючись з рин-ком через посередників, раціонально — орієнтуватись уключових аспектах аграрного маркетингу, особливо в пол-ітиці просування. Ключовим при цьому є розуміння мож-ливості максимізації або принаймні оптимізації прибутку.Мотиви прибутку стають рушійною силою застосуваннямаркетингу в агропромисловому господарстві [9, с. 119].

Умови та способи застосування інструментів маркетин-гових комунікацій українськими аграрними підприємствамизначною мірою залежать від особистих устремлінь, навиків,


29www.economy.in.ua

поглядів власників чи ключових менеджерів агропідприємств.Переважна більшість агробізнесів України (особливо малихта середніх) орієнтовані головно на виробництво. Водночасупродовж останнього десятиріччя з'явилась достатня кількістьтих, котрі зосереджують значну вагу на маркетинг і комуні-кації з ринком та маркетинговим середовищем зокрема. Ком-панії, орієнтовані на маркетинг, намагаються виробляти то-вари, які можна продати з прибутком; при цьому можливістьотримання прибутку розглядається до початку виробництва.Такий підхід передбачає контакти (комунікації) із попередні-ми постачальники, покупцями, контактними аудиторіями заз-далегідь з метою узгодження та прогнозування майбутніх па-раметрів і угод. Для таких підприємств важливими є марке-тингові комунікації з усіма учасниками ринку, системи та дже-рела ринкової інформації, адже саме вони допомагають прий-мати маркетингові рішення — що робити, яким чином і де про-давати свій товар чи послугу згодом.

У кожній маркетинговій комунікаційній кампанії в аг-робізнесі існує певний конфлікт інтересів між замовникомповідомлення (агропідприємством), який хоче досягнутимаксимально можливої прибутковості від продажу своєїпродукції, та отримувачами (потенційними споживачами,постачальниками, інвесторами), які бажають придбатитовари за мінімальними цінами із найвищим рівнем корис-ності, отримати найвигідніші умови та впевненість успівпраці, раціональному використанні ресурсів.

Підприємець в українському аграрному секторі завж-ди впливає на товари та послуги, котрі виробляє; не завж-ди, однак, він бере участь у реалізації маркетингових ко-мунікацій, хоча вони й не лежать за межами його компе-тенції. Агровиробник повинен глибоко розуміти, що змінив попиті на сільськогосподарську продукцію стосуютьсябезпосереднього його самого; відповідно в його інтересахзнати якомога більше про ключові аспекти маркетинговихкомунікацій, котрі безпосередньо впливають і визначаютьпопит у довготривалій перспективі.

Ефективною маркетингова комунікаційна кампанія сьо-годні може стати лише за умови, що розумітимемо чого хочеринок, на якому функціонує підприємство, та якими, відпо-відно, маємо бути. При цьому слід звернути увагу на те, що:

— молоді сегменти споживачів шукають міждисципл-інарних та мультимедійних розваг;

— споживачі очікують чогось цікавого;— клієнти очікують менше "буквального змісту, який

подають побічно";— потенційні покупці шукають "нові погляди на старі

речі";— ринок звик до здивування, шокування та одержан-

ня виняткових речей;— споживачі повинні мати легкий доступ до повної,

організованої інформації.Розгляньмо коротко механізм побудови маркетингової

комунікаційної кампанії типового українського агропромис-лового підприємства. За умови раціонального застосуваннямаркетингові комунікації можуть розглядатись як інвестиціїта інструмент управління фірмою. При цьому ключовимицілями маркетингової політики комунікацій агроформуваньмають бути не лише збільшення обсягів продажів, але й такі:

— зростання економічних та фінансових показниківпідприємства;

— підвищення рівня пізнаваності торгової маркипідприємства та його визнання на ринку;

— здійснення позиціонування фірми та його марки;— формування нових бізнес-контактів;— забезпечення задоволеності та лояльності клієнтів;— формування ідентифікації працівників з фірмою.Зрештою ефективно організовану маркетингову комун-

ікаційну політику агроформуванням слід сприймати як мож-ливість продовжувати розвиватись, адже вона дає змогу:

— визначити потенційних споживачів своєї продукції(хто вони є і де знаходяться);

— вивчити ключові чинники, що визначатимуть мож-ливість трансакції купівлі-продажу товару;

— встановлювати ціни та терміни, які забезпечатьсправедливий прибуток і сприйматимуться покупцями;

— організувати раціональний розподіл продуктів, до-ступних покупцям у відповідному місці та з дотриманнячасових обмежень;

— обрати найбільш відповідні інструменти й методидля переконання клієнтів купувати.

При цьому доцільно розглянути ключові чинники,котрі мають бути вирішальними в управлінні маркетинго-

вою комунікаційною діяльністю підприємств аграрногосектору. Ці чинники умовно можна поділити на дві групи:внутрішні та зовнішні. До внутрішніх зараховують:

— співпраця з іншими організаціями через спільні кам-панії, інтеграційні заходи тощо;

— старанність, детальність, терміновість комунікацій-них акцій;

— еволюція діяльності та використовуваних матеріалівпаралельно з науково-технологічними змінами;

— рух до визначених цілей через глибоко обдумануконцепцію, адекватну одержувачу, цілям просування, часута комунікаційним інструментам;

— вплив на цільову аудиторію, а не усіх споживачівчерез сегментування ринку;

— планування і моніторинг планів — ефективними єменші витрати з концентруванням на ефектах від інвесту-вання;

— навчання на помилках та постійне вдосконалення.Серед зовнішніх чинників виокремлюють:— забезпечення відповідності між виробництвом, про-

дажем та інтенсивністю комунікаційної кампанії;— правильність вибору носіїв, місця, часу проведен-

ня, способів подання інформації та ін.;— зрозумілість для отримувачів комунікаційних по-

відомлень;— привабливість комунікаційної кампанії, повідомлен-

ня, обіцянки;— ринкова ситуація, у які опинилась фірма, та її вплив

на оточуюче маркетингове середовище;— привабливість товару чи послуги агропромислово-

го підприємства;— думки та ефект від попередньої поведінки чи мар-

кетингової діяльності фірми (або її браку) на ринку.Багато нововведень бізнесу в аграрному секторі варто

запозичувати з інших галузей, для прикладу із ІТ-секто-ру, який в Україні динамічно розвивається впродовж ос-таннього десятиліття. Серед підприємців та маркетологіваграрного бізнесу України загальноприйнятою є думка пронеобхідність інвестувати у збільшення обсягів продажів тамаркетинг, коли компанія зростає недостатнім темпом.Водночас багато сфер підприємницької діяльності у роз-винених країнах світу (зокрема, ІТ [2, с. 56—58]) впродовжостаннього десятиліття спростували це твердження: заінших однакових умов сьогодні часто доцільніше інвесту-вати в перероблення та покращення сервісу. Звідси мож-на вивести правило: для швидшого зростання агропромис-лового бізнесу в Україні слід інвестувати у створення до-даткового сервісу, поки клієнти не будуть задоволені на-стільки, що не зможуть від нього відмовитись.

Новим, цікавим та перспективним напрямом побудо-ви ефективної комунікації навколо своєї компанії є зас-тосування досягнень гроуз-хакінгу [5, с. 17]. Застосуван-ня ІТ підходів у маркетингу з метою поширення комуні-кації про товар, фірму, ідею до потенційних користувачівбез залучення значних інвестицій й справді є вартим увагиінструментом. Вивчення ключових підходів гроуз-хакеріву провідних компаніях світу дає можливість виокремитикілька правил, котрі доцільно використовувати в агро-бізнесі України. Так, варто:

1. Тестувати нові засоби, що ефективно використову-ють клієнтську базу, з метою перетворення потенційнихкористувачів на активних (які можуть привабити і залу-чити нових).

2. Пояснювати клієнтам, як користуватися продуктом,із одночасним намаганням домогтися їхньої більшої участіта отримати більше особистої інформації.

3. Не витрачати час на клієнтів-незнайомців, яким бай-дуже до всього.

Управління маркетинговими комунікаціями передбачаєне лише інформування, переконання чи нагадування потен-ційних покупців про свій товар чи послугу. Під ним розумі-ють теж процес "створення" своїх споживачів. Поширеноюпроблемою сучасної маркетингової діяльності підприємствв аграрному секторі України є неправильне та обмеженезавдання, яке ставлять традиційному маркетологу — пошукпотенційного клієнта або "лідогенерація" без попередньо-го визначення подальших дій із цим клієнтом [2, с. 52]. Саметому часто маркетологи, особливо в аграрних підприєм-ствах, сприймають наступні дії, після залучення до компаніїклієнта, як щось стороннє та не пов'язане із ними. У зв'язкуз цим, можна виділити кілька ключових постулатів, котрихслід неухильно дотримуватись:



1. У менших компаніях немає інших фахівців, котрібудуть опікуватися залученими клієнтами.

2. Важливою, але недостатньою умовою застосуван-ня маркетингових комунікацій на підприємстві є приваби-ти потенційну аудиторію. Значно важливішим і складні-шим водночас є зробити цю аудиторію постійною.

3. Лише віддані та щасливі користувачі товарів чи по-слуг нашого підприємства можуть стати маркетинговимінструментом для поширення та просування продукції.

Звідси можна вивести ще одне важливе правило, яко-го слід дотримуватись також у сфері АПК України: длябізнесу краще утримати й оптимізувати тих клієнтів, якихвже маємо, аніж постійно залучати нових.

Зрештою необхідно пам'ятати, що саме постійні клієнтиможуть стати найефективнішим і найдешевшим способомзалучення нових через процес "вірусності". Вірусний мар-кетинг — самопоширення через своїх покупців. За умовизастосування вірусного маркетингу агропромисловимипідприємствами слід пам'ятати ключову істину: "…Хочетевіральності — заточіть під неї продукт. Для поширення зав-жди має бути причина та засоби" [8, с. 158—160].

Застосування вірусного маркетингу є доцільним і мож-ливим для аграрних підприємств. Ключове твердження: успільноти має бути вагома причина вхопитися за інфор-мацію про продукт компанії та передати далі по ланцюж-ку. При цьому слід розуміти, що користувачі цієї інфор-мації не стануть палкими фанатами продукту, якщо не за-безпечити їх стимулами та міцною платформою.

Саме тому слід підкреслити, що віральність не є випад-ковістю, а детально продуманим планом через маркето-логів чи керівників підприємства (проекту) [2, с. 51; 7, с.153—160]. Для його ефективності слід одночасно опира-тись на три постулати:

1) підготувати якісний "вірусний" продукт, котрийпросуватиме нашу компанію чи товари;

2) постійно підтримувати двигуни зростання: цікавіть,інтерес, бажання, потребу;

3) глибоко аналізувати і шліфувати маркетинговийпроект до моменту досягнення максимального результа-ту.

За будь-яких умов комунікаційну кампанію агропро-мислового підприємства слід будувати у такій послідов-ності:

1) аналізуємо сильні та слабкі сторони своєї компаніїі продукту крізь призму можливостей і загроз, аби зрозу-міти, на що слід звернути увагу у повідомленнях;

2) сегментуємо ринок та споживачів з метою чіткогорозуміння, до кого надсилатимемо інформацію;

3) створюємо банк ідей: аби достукатись до свого спо-живача у маркетингових комунікаційних інструментах сьо-годні варто мріяти, творити, генерувати ідеї;

4) застосовуємо мозковий штурм як регулярнийінструмент створення нового у маркетингових комуніка-ціях;

5) формуємо стратегію — довготривалий план дій наринку з чітким вказанням цілей, яких прагнемо досягнутизавдяки засобам комунікацій;

6) налагоджуємо еластичну тактичну діяльність, якашвидко змінюється у відповідь на зміни поведінки спожи-вачів і ринку (при цьому рівень еластичності і межі змінмають бути чітко визначені);

7) детально описуємо усі можливі до застосуваннямаркетингові комунікаційні інструменти залежно від вста-новлених цілей;

8) розподіляємо завдання, проводимо моніторинг їхвиконання, постійно займаємось їх вирішенням.

ВИСНОВКИТаким чином, успіху в агросекторі України можуть

досягнути лише ті виробники, котрі здатні майстерно по-єднувати знання в галузі технологій, агробізнесу та мар-кетингових комунікацій. Ефективне застосування політи-ки комунікацій у маркетингу вітчизняного агробізнесунабуває більшої актуальності через зростання рівня кон-куренції, впровадження інновацій та поширення процесівглобалізації в сучасному світі. Роль маркетингових кому-нікацій в агробізнесі буде зростати. Зумовлено цезбільшенням обсягів виробництва в секторі АПК Українита необхідністю збільшення обсягів продажів. Застосуван-ня маркетингових інновацій у сфері просування значноюмірою залежатиме від професіоналізму маркетинговихагентств, які співпрацюватимуть з ближчим і дальшим се-

редовищем агробізнесу. Вони можуть допомогти у вико-ристанні новітніх засобів маркетингових комунікацій іпобудові спільноти користувачів та прихильників, зацікав-лених у бренді. Водночас агропромисловим виробникамслід розуміти роль і значення ключових інструментів мар-кетингових комунікацій, а також їхній можливий вплив нагосподарську діяльність підприємства, формування тазміни попиту.

Література:1. Аграрний комплекс забезпечив 12% ВВП і 40% всьо-

го експорту [Електронний ресурс] // Дзеркало тижня. —17 лютого 2018 р. — Режим доступу: https://dt.ua/ECONOMICS/agrarniy-kompleks-zabezpechiv-12-vvp-i-40-vsogo-eksportu-269659_.html

2. Голідей Р. Маркетинг майбутнього. Як гроуз-хаке-ри змінюють правила гри / Раян Голідей; пер. з англ. О.Аставшова. — К.: Наш формат, 2018. — 104 с.

3. Дані Державного комітету статистики України. —Доступно з: http://ukrstat.gov.ua/

4. Клочок В. Українське село — розмінна монета призапуску ринку землі [Електронний ресурс] / Валерій Кло-чок // Дзеркало тижня. — №1196. — 2.06-8.06.2018. — С.6. — Режим доступу: https://dt.ua/ariculture/ukrayinske-selo-rozminna-moneta-pri-zapusku-rinku-zemli-279528_.html

5. Кузик О. Роль маркетингових комунікацій у подо-ланні актуальних проблем та викликів АПК України / ОлегКузик // Інвестиції: практика та досвід. — 2018. — №12.— С. 16—19.

6. Стратегія розвитку аграрного сектору економікиУкраїни на період до 2020 року [Електронний ресурс] /Міністерство аграрної політики та продовольства Украї-ни. — К., 2013. — 11 с. — Режим доступу: http://minagro.gov.ua/node/7644

7. De Bruyn A., Lilien G.L. A multi-stage model of word-of-mouth influence through viral marketing / A. De Bruyn,G.L. Lilien // International Journal of Research in Marketing,2008. — No. 25 (3). — P. 151—163.

8. Helm, S. Viral Marketing — Establishing CustomerRelationships by 'Word-of-mouse' / S. Helm // ElectronicCommerce and Marketing, 2010. — No. 10 (3). — P. 158—161.

9. Pudelkiewicz E. Refleksje wokol koncepcji marketinguw agrobiznesie / Eugeniusz Pudelkiewicz // PolitykiEuropiejskie, Finance i Marketing. — 2011. — № 5 (54). — P.115—130.

References:1. Kukhar, M. (2018), "The agrarian complex provided

12% of GDP and 40% of total exports", Dzerkalo tyzhnia,available at: https://dt.ua/ECONOMICS/agrarniy-kompleks-zabezpechiv-12-vvp-i-40-vsogo-eksportu-269659_.html(Accessed 27 July 2018).

2. Holidej, R. (2018), Marketynh majbutn'oho. Yak hrouz-khakery zminiuiut' pravyla hry [Marketing of the future. Asgrub-hackers change the rules of the game], Nash format, Kyiv,Ukraine.

3. State Statistics Service of Ukraine (2018), available at:http://www.ukrstat.gov.ua/ (Accessed 27 July 2018).

4. Klochok, V. (2018), "Ukrainian village — exchangeablecoin when the land market starts", Dzerkalo tyzhnia, vol. 1196,available at: https://dt.ua/ariculture/ukrayinske-selo-rozminna-moneta-pri-zapusku-rinku-zemli-279528_.html(Accessed 27 July 2018).

5. Kuzyk, O. (2018), "The role of marketing commu-nications in overcoming the current problems and challengesof the Ukrainian agribusiness", Investytsii: praktyka ta dosvid,vol. 12, pp. 16—19.

6. Ministry of agrarian policy and food of Ukraine (2013),"Strategy for the development of the agrarian sector ofUkraine's economy until 2020", available at: http://minagro.gov.ua/node/7644 (Accessed 27 July 2018).

7. De Bruyn, A. and Lilien, G.L. (2008), "A multi-stagemodel of word-of-mouth influence through viral marketing",International Journal of Research in Marketing, vol.25 (3), pp.151—163.

8. Helm, S. (2010), "Viral Marketing - EstablishingCustomer Relationships by "Word-of-mouse", ElectronicCommerce and Marketing, vol. 10 (3), pp. 158—161.

9. Pudelkiewicz, E. (2011), "Reflections on the concept ofmarketing in agribusiness", Polityki Europejskie, Finance iMarketing, vol. 5 (54), pp. 115—130.Стаття надійшла до редакції 31.07.2018 р.


31www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИСистема формування доходів бюджету знаходить-

ся під впливом постійних трансформаційних змін в еко-номіці та адаптується до нових макроекономічних умов.У зв'язку з цим, формування доходів бюджету повинноздійснюватися із врахуванням циклічності економічно-го розвитку, використання дієвих бюджетних методівта інструментів, інтеграції у бюджетний процес серед-ньострокового бюджетного планування та прогнозу-вання, удосконалення податкової системи.

Ефективність формування доходів бюджету, у томучислі дієвість інструментів прогнозування податковихнадходжень, створює належні умови ефективного впли-ву бюджетного механізму на результативність еконо-мічних перетворень в країні. Тому у процесі прогнозу-вання та планування податкових надходжень слід вра-ховувати фіскальну значимість податків та здійснюва-ти оцінку перспективних напрямів підвищення дієвостіоподаткування в наступних бюджетних періодах.

УДК 336.2:338.2

Ю. І. Маркуц,к. е. н., доцент кафедри фінансів,Київський національний торговельно-економічний університет, м. КиївН. В. Гусаревич,к. е. н., старший викладач кафедри фінансів,Київський національний торговельно-економічний університет, м. Київ

ЕФЕКТИВНІСТЬ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУВ УМОВАХ ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

Yu. Markuts,Ph.D. in Economics, Associate Professor of Finance Department, Kyiv National University of Trade and Economics, KyivN. Husarevych,Ph.D. in Economics, Senior Lecturer of Finance Department, Kyiv National University of Trade and Economics, Kyiv

THE BUDGET INCOMES EFFECTIVENESS IN TERMS OF ECONOMIC REFORMS

У статті визначено, що ефективність формування доходів бюджету створює належні умови ефективного впли-ву бюджетного механізму на результативність економічних перетворень у країні. Проведено аналіз та оцінкуЗведеного бюджету України за 2008—2017 роки, визначено частку доходів у структурі валового внутрішньогопродукту і Зведеного бюджету України. Досліджено вплив процесів формування доходної частини бюджету насоціально-економічний розвиток країни. Авторами доведено, що у країнах з високим рівнем розвитку економі-ки бюджетні доходи значно впливають на вторинний перерозподіл ВВП та розширене відтворення. Визначено,що на ефективність формування доходів бюджету здійснює вплив низка складових бюджетно-податкової пол-ітики, зокрема рівень податкових ставок, податкова база, податкові пільги, адміністрування податків. При цьо-му авторами зазначено, що стратегічні пріоритети удосконалення системи формування доходів бюджету в Ук-раїні передусім перебувають у сфері податкового регулювання. Важливим є посилення якісного рівня перспек-тивного бюджетного прогнозування та планування, що надасть можливість посилення ролі бюджету як інстру-менту фінансового регулювання та сприятиме підвищенню рівня керованості бюджетним процесом.

The article states that the budget revenue effectiveness creates proper conditions for the effective mechanism toinfluence budgetary impact on economic reforms in the country. The authors analyzed and evaluated the consolidatedbudget of Ukraine for 2008—2017, determined the share of revenue component in the structure of the gross domesticproduct and the consolidated budget of Ukraine. The impact of the budget revenues formation for socio-economicdevelopment was investigated. The authors prove that budget revenues have a significant impact on the GDP secondaryredistribution and increased reproduction in countries with high levels of economic development. The article determinesthat the effectiveness of budget incomes formation is influenced by a number of fiscal policy components, in particular,the tax rates level, tax base, tax privileges, and tax administration. At the same time, the authors outline that the strategicpriorities of improving the system of budget revenues formation in Ukraine are primarily in tax regulation. It is importantto enhance the quality of the prospective budget forecasting and planning that will allow strengthening the budget roleas a tool for financial management and will increase the budget process manageability.

Ключові слова: зведений бюджет, доходи бюджету, податкові надходження, бюджетне планування, бюд-жетне прогнозування, бюджетна політика.

Key words: consolidated budget, budget revenues, tax revenues, budget planning, budget forecasting, fiscal policy.

АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙТеоретичні та практичні основи формування доходів

бюджету в умовах економічних перетворень представ-лені в наукових роботах таких зарубіжних науковців:Дж. Б'юкенена [3], А. Вагнера, Дж. М. Кейнса [5], А. Лер-нера, Р. Масгрейва, П. Самуельсона [10], А. Cміта, Дж.Стігліца, А. Пігу, С. Фішера [12], Е. Хансена, Дж. Хікса.Питанням дослідження доходів бюджету присвяченіпраці вітчизняних вчених: О. Барановського, Т. Боголіб[1], О. Василика, І. Запатріної, І. Лук'яненко, Л. Лисяк,І. Луніної, І. Лютого, В. Опаріна, В. Федосова, І. Чугу-нова [13], С. Юрія та інших.

Водночас недостатньо наукових праць висвітлюєособливості прогнозування та планування податковихнадходжень із врахуванням фіскальної значимості по-датків. Потребують дослідження положення щодопідвищення ефективності формування доходів бюдже-ту, у тому числі рівня дієвості інструментів прогнозу-вання податкових надходжень.



ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯДослідження та удосконалення поло-

жень щодо доцільності інституційних змінсистеми формування доходів бюджету наоснові активізації фінансово-економічногорегуляторного потенціалу держави, що на-дадуть можливість збільшити обсяги до-ходів бюджету без посилення податковогонавантаження на вітчизняну економіку.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУСистема формування доходів бюджету

знаходиться під впливом постійних транс-формаційних змін в економіці та адаптуєть-ся до нових макроекономічних умов. До-ходна частина бюджету є фінансово-еконо-мічною основою для здійснення відповіднихповноважень учасниками бюджетного про-цесу та виконання покладених функцій і завдань на орга-ни державної влади.

Вагомою складовою формування доходів бюджетувиступають податкові надходження. В структурі доходівбюджету вони складають основну частину ВВП, що пе-рерозподіляється через бюджет країни. В цьому кон-тексті найбільш повною мірою проявляються основні їхфункції. У процесі мобілізації частини новоствореноївартості і формування фонду фінансових ресурсів ізвикористанням різних форм податкових надходжень(податків, зборів, обов'язкових платежів) здійснюєть-ся регулювання фінансово-господарської діяльності ок-ремих суб'єктів підприємництва і розширеного відтво-рення країни в цілому. Управління потоками фінансо-вих ресурсів в умовах формування ВВП і його розподі-лу прямо і безпосередньо здійснюється за допомогоюподатків, а також усіх податкових надходжень.

Оцінка дохідної частини, її динаміки, складових,структури, стану виконання дасть можливість визначитиосновні бюджетоутворюючі джерела, недоліки у їх фор-муванні та використанні. Визначення чинників впливу надохідну частину Зведеного бюджету України, а саме по-даткових надходжень, дозволить з'ясувати, як економічніта політичні процеси впливають на формування доходівбюджету, а також визначити рівень впливу формуваннядоходів на економічну політику та становище в державі.

Бюджетна політика країни визначається не лише тен-денціями доходів бюджету держави, а й співвідношеннямданого показника до величини валового внутрішньогопродукту, що дає змогу оцінити фактичний рівень бюд-жетної централізації, віднести тип бюджетної політикидо однієї з існуючих моделей та розробити комплекс за-ходів стосовно пом'якшення чи посилення рівня центра-лізації. У країнах з високим рівнем розвитку економікичастина ВВП, що перерозподіляється через бюджет, єдосить вагомою, а бюджетні доходи значно впливаютьна вторинний перерозподіл ВВП та розширене відтворен-ня. На сучасному етапі розвитку економічних систем запоказником розподілу ВВП через бюджетну систему,тобто його централізації, виділяють такі основні моделіфінансових відносин у суспільстві: американська — щопередбачає максимальне самофінансування юридичнихосіб та самозабезпечення фізичних осіб й відзначаєтьсяневисоким показником бюджетної централізації (в рам-ках 25—30 відсотків ВВП); західноєвропейська — харак-теризується паралельним функціонуванням та фінансу-ванням як державних так і комерційних установ в соц-іальній сфері. Державна соціальна політика є достатньоширокою, та переважає країни з американською модел-лю. Показник централізації ВВП коливається на рівні35—40 відсотків, що відображає помірний її рівень;скандинавська модель — характеризується досить роз-галуженою державною соціальною сферою, яка формуєгрунтовні передумови зростання соціальної стабільностіта забезпечення. Рівень централізації ВВП складає близь-ко 50—60 відсотків [8].

У методиці розрахунку рівня економічної безпекиУкраїни (затвердженої наказом Міністерства економі-ки України № 60 від 02.03.2007 року) головним індика-тором стану фінансової безпеки України є рівень пере-розподілу ВВП через зведений бюджет (без урахуван-ня доходів Пенсійного фонду України) з пороговим зна-ченням 28—30 відсотків. Частка доходів зведеного бюд-жету України у валовому внутрішньому продукті пред-ставлена в таблиці 1.

За даними, представленими у таблиці 1, частка доходівЗведеного бюджету у ВВП за 2001—2017 роки складає —29,96 відсотка. В розрізі п'ятирічних періодів значенняскладає за 2001—2005 роки — 27,88 відсотка, 2006—2010роки — 30,49 відсотка, 2011—2015 роки — 31,02 відсотка.Доцільним є висновок щодо зростання середнього показ-нику розподілу валового внутрішнього продукту черезбюджетну систему, що зумовлено необхідністю наповнен-ня бюджету, збільшення його доходів через зростаннявидатків держави і важливістю стримання бюджетного де-фіциту. За останні 15 років відбулося зростання питомоїваги податкових надходжень у валовому внутрішньомупродукті: від 19,78 відсотка за 2001—2005 роки до 27,31відсотка у 2016—2017 роках. Така тенденція в структуріЗведеного бюджету України свідчить про наявні зміни уполітиці держави щодо формування доходів бюджету.

За аналізований період структура доходів бюджетузначно змінилася, що зумовлено як зміною політики до-ходів, а саме, що стосується податкової політики (змінаподаткових ставок, бази оподаткування, податковихпільг тощо), так і розподілом загальнодержавних до-ходів між різними ланками бюджетної системи, а такожзміною економічної ситуації в цілому в країні.

Аналіз даних таблиці 1 свідчить, що за досліджува-ний період структура доходів державного бюджету за-знала значних змін, що зумовлено корегуванням полі-тики державних доходів, зокрема податкової політикив частині зміни податкових ставок, бази оподаткуван-ня, податкових пільг, а також розподілом загальнодер-жавних доходів між різними ланками бюджетної сис-теми у зв'язку з реформою децентралізації.

Завданням податкової політики є забезпечення фор-мування доходів бюджету з урахуванням цілей та завданьекономічної моделі держави, зовнішнього і внутрішньогоекономічного середовища та інтересів суспільства. По-даткова політика має адаптивно реагувати на економіч-ну циклічність за необхідності утримання індикативнихзначень дефіциту бюджету. Збільшення податкових над-ходжень має відбуватися з мінімізацію деструктивноговпливу на економічну активність [13]. За період 2008—2017 років податкові надходження в структурі Зведено-го бюджету засвідчили чітку тенденцію до зростання від76,27 відсотка у 2007 році, 80,94 відсотка — у 2012 році,83,13 відсотка — у 2016 році і 81,44 відсотка у 2017 році.Одночасно, негативною тенденцією відзначились непо-даткові надходження: від 20,31 відсотка у 2008 році до18,16 відсотка у 2012 році і 15,18 відсотка — у 2017 році,

Показники 2001-2005 2006-2010 2011-2015 2016-2017

Податкові надходження 19,78 22,78 24,94 27,31

Неподаткові надходження 7,14 6,75 5,68 5,27

Доходи від операцій з

капіталом

0,55 0,57 0,14 0,07

Офіційні трансферти від

урядів зарубіжних країн та

міжнародних організацій

0,09 0,03 0,12 0,18

Цільові фонди 0,32 0,35 0,05 0,03

Всього 27,88 30,49 30,93 32,85

Таблиця 1. Частка доходів Зведеного бюджету Україниу валовому внутрішньому продукті, відсотки


33www.economy.in.ua

що свідчить про тенденцію до взаємозаміщення подат-кових та неподаткових платежів, що дозволяє органамдержавного управління обирати зручну для себе формумобілізації доходів — пряму (через канали податків) чиприховану (через канали неподаткових доходів).

Доходи бюджету від операцій з капіталом за періодв цілому мають тенденцію до зменшення в структурідоходів Зведеного бюджету (від 2,25 відсотка у 2008 роцідо 0,22 відсотка у 2017 році), однак їх залежність відрізних факторів призводить до певних коливань. Вартовідмітити, що процес розподілу доходів від операцій зкапіталом між ланками бюджетної системи є сукупні-стю дій різних органів управління з метою впорядкуван-ня структури системи, забезпечення збалансованостіміж окремими її елементами, досягнення відповідностідо принципів побудови бюджетної системи. В останніроки розподіл надходжень від операцій з капіталом вбільшій мірі зміщений в бік місцевих бюджетів.

Ситуація з офіційними трансфертами у структуріЗведеного бюджету відзначається коливною тенденцієюв залежності від джерел надходжень з міжнароднихорганізацій та зарубіжних країн у виді фінансової до-помоги. За досліджуваний період важливим є стрімкезростання зазначеного показника у 2014 році до 1,18 від-сотка, враховуючи його середній рівень у період 2007—2013 років — 0,13 відсотка, що пояснюється політични-ми та економічними змінами у країні і підвищеним інте-ресом з боку урядів зарубіжних країн до процесів ре-формування в Україні.

Загальний обсяг трансфертів від зарубіжних країнє доволі нестійким в часовій динаміці та обумовленонизкою суспільно-політичних факторів. Наприклад, у2014 році вагома частка трансфертів від урядів міжна-родних країн та міжнародних організацій була надана врамках програм допомоги Європейського Союзу, в томучислі секторальної бюджетної програми. Одержанняцих коштів стало можливим внаслідок зобов'язаньнашої держави у сфері проведення глибинних інститу-ційних реформ фінансової системи та державного уп-равління. Виділення траншу в 2015 році не відбулосьвнаслідок недосягнення індикаторів "дорожньої карти"проведення реформ, яка була сформована в процесікомпромісів та узгоджень між владними інститутами ЄСта України. Проте у 2016 році були погоджені резуль-тати проведених структурних змін і кошти в рамках дру-гого траншу ЄС надійшли на рахунки Державної казна-чейської служби України. Але останні третій та четвер-тий транші Україна не отримала, тому що не були вико-нані поставлені зобов'язання. Та вже в червні 2018 рокупарламентом ЄС було схвалено надання макрофінансо-вої допомоги Україні на 2018—2019 роки в розмірі1 млрд євро для покриття частини своїх потреб у зовн-ішньому фінансуванні.

В умовах обмеженого доступу до залучення держав-них запозичень на зовнішніх ринках фінансового капі-талу, з метою фінансування бюджетного дефіциту дер-жава збільшила обсяг запозичень шляхом розміщенняоблігацій внутрішньої державної позики. Слід зазначи-ти, що в останні роки державою було здійснено заходи,спрямовані на удосконалення нормативно-правовоїбази з питань управління державним боргом, у томучислі з метою зменшення ризиків у сфері управліннядержавним боргом та забезпечення мінімізації втратбюджетних коштів під час управління державними бор-говими зобов'язаннями [9].

Дані рисунка 1 свідчать, що найбільша частка вало-вого внутрішнього продукту розподіляється через по-даткову систему. За досліджуваний період середнє зна-чення частки податкових надходжень у структурі до-ходів Зведеного бюджету становило 79,49 відсотка. Урозрізі п'ятирічних періодів, у 2002—2006 роках — зна-чення показника становило — 72,14 відсотка, у 2007—2011 роках — 76,87 відсотка та у 2012—2017 роках —80,49 відсотка. Збільшення даного показника в 2011—2017 роках було зумовлено змінами у структурі подат-кових надходжень, а саме перенесенням до їх складурентної плати із неподаткових надходжень, а такожприйняттям Податкового кодексу України і підвищен-ням рівня адміністрування податків.

Дослідження проблем формування доходної части-ни бюджету держави викликає інтерес, насамперед тому,що саме бюджет характеризує рівень економічного роз-витку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджет-ного процесу забезпечується економічна і соціальнастабільність та належний життєвий рівень населення.Через державний бюджет органи державної виконавчоївлади здійснюють реалізацію державної внутрішньої ізовнішньої політики, державне регулювання і стимулю-вання економіки, фінансування соціальної політики зврахуванням довгострокових інтересів країни. Збільшен-ня асигнувань з державного бюджету сприяє зростаннюсукупного попиту в економіці і, відповідно, збільшеннювипуску продукції і зростання зайнятості [4].

ВИСНОВКИОсобливості формування доходів бюджету у системі

фінансово-економічного регулювання виявляються у їхскладі та структурі, ефективність їх прогнозування виз-начає рівень результативності здійснення органами дер-жавної влади та місцевого самоврядування покладенихна них функцій.

На ефективність формування доходів бюджетуздійснює вплив низка складових бюджетно-податковоїполітики, зокрема рівень податкових ставок, податко-ва база, податкові пільги, адміністрування податків,структура та обсяг видатків, та певні макроекономічні

Показники 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Податкові

надходження

76,27 76,23 74,53 83,97 80,94 79,96 80,57 77,86 83,13 81,44

Неподаткові

надходження

20,31 21,39 23,47 15,05 18,16 19,18 17,67 21,49 16,03 15,18

Доходи від

операцій з

капіталом

2,25 1,36 0,99 0,58 0,67 0,36 0,44 0,28 0,20 0,22

Офіційні

трансферти від урядів зарубіжних

країн та

міжнародних

організацій

0,03 0,22 0,10 0,13 0,04 0,34 1,18 0,29 0,54 0,16

Цільові фонди 1,14 0,80 0,88 0,24 0,19 0,19 0,19 0,19 0,10 3,00

Таблиця 2. Структура доходів Зведеного бюджету України за 2008—2017 роки, відсотки



фактори: економічний стан, що вимірюється обся-гом ВВП, структура економіки, що відображаєть-ся в складових ВВП.

Стратегічні пріоритети удосконалення системиформування доходів бюджету в Україні передусім пе-ребувають у сфері податкового регулювання. Потре-бує подальшого вдосконалення діюча система пільго-вого оподаткування. В економічному аспекті будо бдоцільно в подальшому знизити ставки податку наприбуток підприємств виключно на реінвестовану ча-стку в модернізацію та розширення виробництва,імплементацію системи регулювання трансфертногоціноутворення; зменшення податкового навантажен-ня на фонд оплати праці; індексацію відповідно дорівня інфляції акцизного та підвищення ставок еко-логічного оподаткування; поступового зростаннярентних та природно-ресурсних платежів.

У соціальному аспекті важливим є удосконален-ня прогресивної шкали ставок оподаткування до-ходів фізичних осіб. Доцільним є врахування сімей-ного стану платника, запровадження оподаткуван-ня доходів від розміщення коштів на депозитних рахун-ках; удосконалення механізму непрямого оподаткуван-ня щодо товарів споживання, оподаткування нерухомо-го майна. Держава має адаптувати податковий механізмдо нових методів та глибини інтеграційних процесів щодоведення господарської діяльності, кількості та стратиф-ікації платників податків, технологічного прогресу. Реа-лізація зазначеного безпосередньо впливає на результа-тивність адміністрування податків і зборів.

Посилення якісного рівня перспективного бюджет-ного прогнозування та планування надасть можливістьпосилення ролі бюджету як інструменту фінансовогорегулювання та сприятиме підвищенню рівня керова-ності бюджетним процесом. Прогнозування доходноїчастини бюджету є динамічним процесом, який має вра-ховувати інституційні зміни фінансової системи країнита структурні особливості вітчизняної економіки.

Література:1. Боголиб Т.М. Бюджетная система Украины: но-

вая реальность и глобальные вызовы // Економічний ча-сопис-ХХІ. — 2016. — № 1—2. — С. 41—43.

2. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2456-17

3. Б'юкенен Д.М., Масгрейв Р.А. Суспільні фінансиі суспільний вибір. Два протилежних бачення держави/ Пер. з англ. А.Ю. Іщенко. — К.: Видавничий дім "КМАкадемія", 2004. — 176 с.

4. Гусаревич Н.В. Формування доходів бюджету вумовах економічних перетворень. Економічний вісникуніверситету // Переяслав-Хмельницький державнийуніверситет імені Григорія Сковороди. — 2016. — № 30/1. — С. 152—158.

5. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости процентаи денег. Избранное. — М.: Эксмо, 2008. — 960 с.

6. Комплексна програма розвитку фінансового сек-тору України до 2020 року. URL: http://zakon5.ra-da.gov.ua/laws/show/v0391500-15

7. Макогон В.Д. Бюджет як інструмент економічно-го зростання // Економічний вісник університету. — Пе-реяслав-Хмельницький державний університет імені Гри-горія Сковороди. — 2016. — Вип. 28 (1). — С. 203—208.

8. Маркуц Ю.І. Формування державного бюджетув розвинутих країнах світу та Україні // Бізнес Інформ.— 2016. — № 11. — С. 222—227.

9. Пасічний М.Д. Особливості реалізації вітчизня-ної бюджетної політики // Економіка та держава. —2016. — № 5. — С. 43—48.

10. Самуельсон П., Нордгауз В. Макроекономіка //Пер. з англ. — К.: Основи, 1995. — 544 с.

11. Угода про асоціацію між Україною та Європейсь-ким Союзом. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/984_011

12. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика/ Пер. с 2-го англ. изд. — М.: Дело ЛТД, 1995. — 864 с.

13. Чугунов І.Я., Пасічний М.Д. Фінансова політикаУкраїни в умовах глобалізації економіки // ВісникКНТЕУ. — 2016. — № 5. — С. 5—18.

References:1. Boholib, T.M. (2016), "Budget system of Ukraine:

new reality and global challenges", Ekonomichnyy cha-sopys-ХХІ, vol. 1—2, pp. 41—43.

2. The Verkhovna Rada of Ukraine (2010), "BudgetCode of Ukraine", available at: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 (Accessed 02 August 2018).

3. Biukenen, D.M. Mashreyv, R.A. (2004), Suspilnifinansy i suspilnyy vybir. Dva protylezhnykh bachennyaderzhavy [Public finances and social choice. Two opposingviews of the state], Vydavnychyy dim "KM Akademiya",Kyiv, Ukraine.

4. Husarevych, N.V. (2016), "Budget revenues for-mation in the context of economic transformations", Ekono-michnyy visnyk universytetu. Pereyaslav-Khmelnytskyyderzhavnyy universytet imeni Hryhoriya Skovorody, vol.30/1, pp. 152—158.

5. Keyns, D.M. (2008), Obshchaya teoriia zanyatosti,protsenta i deneg. Izbrannoe. [General theory of employment,interest, and money. Favorites], Eksmo, Moscow, Russia.

6. National Bank of Ukraine (2015), "Integrated prog-ram of financial sector development of Ukraine till 2020",available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0391500-15 (Accessed 20 July 2018).

7. Makhogon, V.D. (2016), "Budget as an EconomicGrowth Tool", Ekonomichnyy visnyk universytetu. Pereyas-lav-Khmelnytskyy derzhavnyy universytet imeni HryhoriyaSkovorody, vol. 28 (1), pp. 203—208.

8. Markuts, Yu.I. (2016), "State budget formation in thedeveloped countries of the world and Ukraine", BiznesInform, vol. 11, pp. 222—227.

9. Pasichnyy, M.D. (2016), "Features of the domesticfiscal policy implementation", Ekonomika ta derzhava, vol.5, pp. 43—48.

10. Samuelson, P. and Nordhauz, V. (1995), Makro-ekonomika [Macroeconomics], Osnovy, Kyiv, Ukraine.

11. Cabinet of Ministers of Ukraine (2014), "AssociationAgreement between Ukraine and the European Union",available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/984_011

12. Fisher, S. Dornbush, R. and Shmalenzi, R. (1995),Ekonomika [Economics], 2nd ed, Delo LTD, Moscow,Russia.

13. Chugunov, I.Yu. Pasichnyy, M.D. (2016), "Thefinancial policy of Ukraine in the globalization economyconditions", Visnyk KNTEU, vol. 5, pp. 5—18.Стаття надійшла до редакції 06.08.2018 р.

79,96

83,1381,44

76,27 76,23

74,53

80,94 80,57

83,97

77,86

68

70

72

74

76

78

80

82

84

86

2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Податкові надходження Середнє значення

Рис. 1. Частка податкових надходжень у Зведеному бюджетіУкраїни за період 2008—2017 роки, відсотка


35www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИНа сучасному етапі суспільного розвитку відбу-

вається трансформація усталених поглядів на місце тароль людини в економічній системі. Знання, вміння танавички, накопичені людством, стають рушійною силоюрозвитку глобальної економіки та визначальним чинни-ком конкурентоспроможності національних економік.Тобто відбувається переосмислення ролі людини відспоглядальницького до дієвого чинника виробництва,без урахування якого нівелюються будь-які перспекти-ви економічного розвитку.

Для позначення місця людини в функціонуванні тарозвитку економічної системи в навчально-науковійлітературі застосовують різні категорії, серед основних:"людський капітал", "трудові ресурси", "персонал", "ро-боча сила", "людські ресурси". Наявність такої різно-манітності категорій та понять призводять до терміно-логічної плутанини, наслідком якої є різні підходи доїх сутнісного визначення. З огляду на зазначене, важ-ливим завданням є не тільки теоретичне обгрунтуванняобліково-економічної сутності людського капіталу, тру-

УДК 657:331.5

В. В. Покиньчереда,к. е. н., доцент кафедри обліку та оподаткування,Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця

ТРУДОВІ РЕСУРСИ, РОБОЧА СИЛА, ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ:ОБЛІКОВО-ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ КАТЕГОРІЙ

V. Pokynchereda,Ph.D. in Economics, Assistant Professor, Department of Accounting and Taxation,Vinnytsia Institute of Trade and Economics of KNUTE, Vinnytsia

LABOUR RESOURCES, LABOUR FORCE, HUMAN CAPITAL: THE ACCOUNTING AND ECONOMICESSENCE OF CATEGORIES

У статті систематизовано підходи вчених-економістів до визначення обліково-економічної сутності категорій"трудові ресурси", "робоча сила", "людський капітал" та інших альтернативних економічних категорій, що по-значають роль та місце людини в економічній системі, з позиції макро-, мезо- та мікрорівнів управління. На ос-нові детального опрацювання навчально-наукової економічної літератури проведено ретроспективний аналізпідходів до змістовного наповнення досліджуваних категорій та обгрунтовано доцільність їх застосування нарізних етапах суспільного розвитку. Встановлено відмінність та фундаментальний зв'язок між категоріями "тру-дові ресурси", "трудовий потенціал", "робоча сила", "кадри", "людські ресурси", "персонал", "людський капітал"за визначеними критеріями ("рівень управління", "основні характеристики", "зайнятість у суспільній праці","атрибутивні ознаки", "ступінь охоплення працівників підприємства"). Обгрунтовано взаємозв'язок та доцільністьвикористання трудових категорій відповідно до рівнів управління та сучасних потреб ринкової економіки.

In the article, the approaches of economists to the determination of the accounting and economic essence of thecategories "labor resources", "labor force", "human capital" and other alternative economic categories indicating therole and place of a person in the economic system are systematized from the position of macro-, meso- and micro-levels ofcontrol. On the basis of detailed study of educational and scientific economic literature, a retrospective analysis ofapproaches to the content content of the categories under study was made and the expediency of their application atvarious stages of social development was substantiated. The distinction and fundamental relationship between thecategories "labor force", "labor potential", "labor resources ", "cadres", "human resources", "personnel", "human capital"by certain criteria ("management level", "basic characteristics","employment in social work","attributivecharacteristics","degree of coverage of employees of the enterprise"). The interrelation and expediency of using laborcategories in accordance with the levels of management and modern market economy needs is justified.

Ключові слова: трудові ресурси, робоча сила, людський капітал, персонал, людські ресурси, трудовий по-тенціал.

Key words: labor resources, labor force, human capital, personnel, human resources, labor potential.

дових ресурсів, робочої сили та інших альтернативнихекономічних категорій та понять, що позначають пра-цю як провідний чинник виробництва, а й змістовне їхуточнення, обгрунтування їх взаємозв'язку та доціль-ності використання відповідно до потреб сучасних еко-номічних реалій.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬТА ПУБЛІКАЦІЙ

Питання щодо визначення сутності трудових кате-горій, процесам формування та використання ресурсівпраці присвячені наукові роботи багатьох зарубіжних івітчизняних вчених-економістів, зокрема: Г. Беккера,Д. Богині, В. Гриньової, Т. Давидюк, М. Дороніної,Г. Завіновської, А. Калини, Г. Красноженової, С. По-пова, А.Рофе, С. Струмиліна, А. Череп, Л. Чернюк,Т. Шульца та інших дослідників [1—27]. Віддаючи на-лежне науковим доробкам вчених-економістів в дослі-дженні понятійно-категоріального апарату економічноїнауки, слід вказати на необхідність подальшого уточ-нення змістовного наповнення та встановлення фунда-



ментального зв'язку між трудовими категоріями, об-грунтування доцільності їх застосування в сучасних еко-номічних умовах.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯМетою дослідження є визначення економічної сут-

ності та взаємозв'язку категорій "трудові ресурси", "ро-боча сила", "людський капітал" для обгрунтування мож-ливостей їх включення до понятійно-категоріальногоапарату бухгалтерської науки та об'єктів обліку.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕННЯ

Вивчення економічної літератури дало змогу вста-новити, що дослідженням проблеми людини, її ролі тамісця у виробничому процесі, зокрема обгрунтуваннямсутнісних ознак трудових категорій ("трудові ресурси","робоча сила", "людський капітал" тощо), займалисячимало вчених. На основі грунтовного аналізу працьучених-економістів розглянемо генезис їх поглядів нароль людини та її здібностей, умінь, кваліфікації в фун-кціонуванні як національної економіки, так і окремогопідприємства.

Термін "трудові ресурси" як планово-облікову ка-тегорію вперше ввів в економічну літературу відомий ра-дянський економіст українського походження, академікС. Струмилін у 20-х роках ХХ ст. Під категорією "тру-дові ресурси" вчений розглядав робочу силу країни у віці16—49 років [21, с. 31]. У середині ХХ ст. Міжнародноюконференцією статистиків праці було затверджено змістпоняття "загальні трудові ресурси", що охоплювало як"власне трудові ресурси", так і "військовослужбовців"[26, с. 79]. Відтоді поняття "трудові ресурси" широкоувійшло в науковий вжиток та інтенсивно використо-вувалося вищими органами державного управління.

Вчені зазначають, що сутнісне наповнення категорії"трудові ресурси" ідеально відповідало тогочасній сис-темі примусової зайнятості, коли Конституція СРСРкрім права на працю закріплювала обов'язок кожногоздатного до праці громадянина працювати, а праце-здатні особи, які не працювали більш як 3 міс., вважа-лися такими, що ведуть паразитичний спосіб життя, іпереслідувалися в адміністративному та кримінально-му порядку [17, с. 419]. У такій ситуації статистичнийоблік здатного до праці населення, тобто трудових ре-сурсів (одночасно з природними, фінансовими та мате-ріальними ресурсами) був життєво необхідним для за-безпечення централізованого планування адміністра-тивно-командної економіки [2, с. 34].

Інтерпретуючи соціальну та економічну сутністьтрудових ресурсів, вчені радянської епохи керувалисявизначеннями, наведеними в інструктивних й норматив-них актах органів державного управління. Так, Т. Зас-лавська пропонувала під трудовими ресурсами розгля-дати сукупність членів суспільства, здатних брати участьу суспільному виробництві за певного рівня розвиткупродуктивних сил та в межах даних виробничих відно-син [11, с. 27]. Більш грунтовне, на наш погляд, визна-чення наводить інший вчений радянського періодуЄ. Касимовський, зазначаючи, що трудові ресурси — цечастина працездатного населення як зайнятого в сусп-ільному виробництві, так і того, що перебуває в резерві,кількісні й демографічні межі якого залежать від су-спільної форми виробництва та рівня розвитку продук-тивних сил [13, с. 12].

Отже, з огляду на вищевикладене, можна конста-тувати, що за командно-адміністративної економіки дотрактування сутності трудових ресурсів як представни-ки органів державної влади, так і науковці підходили од-нобічно, значно обмежуючи сутнісне наповнення цієїкатегорії, зводячи її винятково до кількісного виражен-ня працездатного населення, ігноруючи при цьому їїякісне наповнення. Такий підхід до розуміння сутніс-них ознак трудових ресурсів пояснюється тими завдан-

нями, які ставилися перед громадськістю в умовах про-вадження екстенсивного шляху розвитку радянськоїекономіки.

Перехід від централізованої планової економіки доумов ринкового господарювання висуває принциповонові вимоги до тлумачення сутності трудових ресурсів.Ця категорія змістовно збагачується та розглядаєтьсяне тільки як механічна сукупність індивідуумів, а й якособистості, наділені якісними характеристиками у ви-гляді фізичних та розумових здібностей, знань і досві-ду. Тобто поряд із кількісною оцінкою трудових ре-сурсів відтепер враховується також їх якісна сторона.

Сьогодні економісти докладають чимало зусиль,щоб остаточно з'ясувати сутність категорії "трудові ре-сурси" в умовах функціонування та розвитку економі-ки ринкового типу. Однак незважаючи на грунтовні до-слідження цієї проблеми, вченим досі не вдалося виро-бити чітку, єдину позицію у трактуванні категорії "тру-дові ресурси", а деякі представники науки взагалі запе-речують доцільність закріплення за трудовими ресур-сами статусу економічної категорії, апелюючи до того,що це поняття статистичне, а не економічне за своєюприродою. На думку Е. Саруханова, економічною кате-горією є робоча сила, а трудові ресурси являють собоюлише якісне її вираження [20, с. 17]. Інші науковці, на-впаки, є виразниками діаметрально протилежного по-гляду, обгрунтовуючи соціально-економічну сутністьтрудових ресурсів, запевняють, що категорія має істо-ричну визначеність, виражає соціально-класову струк-туру суспільства і не є формальною статистичною су-купністю [26, с. 79—80].

Г. Завіновська, досліджуючи проблемні аспекти еко-номіки праці, акцентує увагу на тому, що трудові ресур-си є лише однією із форм вираження людських ресурсів.Крім того, вона вказує на ринковий статус категорії"трудові ресурси", які являють собою один із видів ре-сурсів економіки поряд з матеріальними [10, с. 23].

На відміну від попередніх дослідників Г. Красноже-нова серед якісних характеристик трудових ресурсів нетільки виділяє їх інтелектуальну складову, а й надає їйпріоритетного значення. З цього приводу автор зазна-чає: "трудові ресурси представляють собою частину на-селення працездатного віку, яке через свої інтелек-туальні, фізичні, психофізіологічні особливості та прак-тичний досвід здатне виробляти матеріальні блага тапослуги" [15, с. 15]. Не ставлячи під сумнів правильностіпопередніх підходів до розкриття сутності категорії"трудові ресурси", вважаємо, що якнайповніше визна-чення дає Т. Давидюк: трудові ресурси є формою вира-ження переважної частини людських ресурсів, це час-тина населення країни, яка, маючи відповідні психо-фізіологічні, фізичні й інтелектуальні якості, здатнавиробляти матеріальні та духовні блага й послуги, тоб-то провадити корисну діяльність [7, с. 33].

Ґрунтовні дослідження у сфері економіки трудовихресурсів здійснила А. Калина, яка виділила два напря-ми, яких потрібно дотримуватися при розкритті сут-ності цієї категорії. По-перше, автор розглядає трудовіресурси як економічну категорію, під якою розуміє ча-стину населення країни або її адміністративно-терито-ріальної одиниці, що має здатність до суспільно корис-ної праці в народному господарстві. По-друге, на дум-ку вченого, трудові ресурси це планово-розрахунковакатегорія, що позначає осіб обох статей у працездат-ному віці, які потенційно могли б брати участь у вироб-ництві товарів та послуг [12, с. 9]. Із наведеного визна-чення випливає, що трудові ресурси включають у себеяк реальних працівників, тобто тих, що зайняті в еко-номіці країни, так і потенційних, які не провадять тру-дову діяльність, проте здатні до неї.

С. Тищенко вважає, що трудові ресурси як еконо-мічна категорія виражають відносини стосовно населен-ня, яке має фізичну та інтелектуальну здатність до працівідповідно до встановлених державою умов відтворен-


37www.economy.in.ua

ня індивідуальної робочої сили [23, с. 105]. Соціальнасутність трудових ресурсів, на погляд Л. Ніколаєнко таП. Іващенко, вказує на те, що становлять люди у певнихвиробничих умовах, а економічну — робочий час, необ-хідний для виконання суспільно корисної праці [16, с.7].

Комплексно та всебічно до обгрунтування сутностітрудових ресурсів підійшла В. Гриньова, яка пропонуєцю категорію розглядати в кількох аспектах:

1) трудові ресурси як частина населення, потенцій-но здатна до праці;

2) трудові ресурси як особи, що мають достатнійрівень фізичного розвитку, розумових здібностей, за-гальноосвітніх і професійних знань, необхідних для ви-конання певної роботи;

3) трудові ресурси як сукупність реальних та потен-ційних працівників;

4) трудові ресурси як сукупність категорій населен-ня (зайняті та безробітні тощо), що виділяються відпо-відно до чинної системи законодавчих актів [4, с. 8].

Окремої уваги заслуговує підхід групи дослідниківпід науковим керівництвом Л. Чернюк, яка на противагупрацям зазначених вище вчених, трудові ресурси тлума-чить як частину населення суспільства, яка має необхід-ний фізичний розвиток, здоров'я, освіту, культуру,здібності, кваліфікацію та професійні знання для су-спільно корисної діяльності й належить до певної віко-вої категорії — працездатного віку [14, с. 290]. Тобто на-уковці включають до складу трудових ресурсів лише осібпрацездатного віку, вказуючи на критерій належностінаселення країни до трудових ресурсів, а саме на пра-цездатний вік. Такий підхід, на нашу думку, не відповідаєсучасним реаліям у сфері соціально-трудових відносин,штучно обмежує кількісне вираження трудових ресурсів.

Викладені вище підходи до визначення обліково-економічної та соціальної сутності трудових ресурсівсвідчать, що в основному вчені досліджувану категоріюпов'язують здебільшого з макроекономічним рівнем, ав межах окремого підприємства пропонують викорис-товувати поняття "персонал". Ми не поділяємо такийпогляд, оскільки вважаємо, що категорія "трудові ре-сурси" є універсальною та може бути застосована дляпозначення ролі людського чинника у сучасних еконо-мічних умовах на різних рівнях управління.

На підтвердження своєї позиції наведемо визначен-ня трудових ресурсів на мікрорівні. Так, Г. Красноже-нова зазначає, що трудові ресурси організації — це ча-стина професійно-кваліфікаційної структури персона-лу організації, зумовлена виникненням трудових відно-син і подальшим використанням трудового потенціалупрацівників [15, с. 15]. З останнього визначення можназрозуміти, що поняття "персонал" за своїм змістовнимнаповненням є ширшим за категорію "трудові ресурси",адже автор зазначає, що трудові ресурси підприємства— це частина професійно-кваліфікаційної структуриперсоналу. На наш погляд, таке твердження є хибним,оскільки до трудових ресурсів слід відносити всіх пра-цівників підприємства — як управлінців, спеціалістів,службовців, так і робітників основного допоміжного таобслуговуючих виробництв, тобто всіх зайнятих неза-лежно від їх професійного, соціального статусу та фун-кціональних обов'язків. У цьому контексті досить вда-лим вважаємо визначення О. Брадула, який зазначає, що"трудові ресурси корпорації — це сукупність праців-ників, які мають необхідну професійну підготовку, знан-ня та вміння і є корисними для корпорації в досягненніїї цілей" [3, с. 124].

Підсумовуючи теоретизування щодо економічноїсутності досліджуваної категорії та еволюції поглядівнауковців на її трактування, можна виділити два основніісторично сформовані підходи:

1) трудові ресурси — категорія кількісно-якісноговиміру, категорія планової економіки (до 90-х роківХХ ст.);

2) трудові ресурси — категорія якісно-кількісногопорядку, категорія ринкової економіки (з 90-х роківХХ ст. — по сьогодні).

На основі грунтовного понятійно-категоріальногоаналізу визначень, наведених у спеціалізованій літера-турі, здійснимо структуризацію якісних характеристиктрудових ресурсів (рис. 1).

У процесі розвитку економічних відносин відбу-вається змістовне збагачення досліджуваної категорії,трудові ресурси все більше набувають якісних компо-нентів. Аналіз частки якісних ознак, виділених ученимипри визначені трудових ресурсів, дає змогу констату-вати, що найбільш цінними характеристиками праців-ників з позиції їх здатності виконувати покладені фун-кціональні обов'язки є фізичний розвиток (здібності)30%, розумові та інтелектуальні здібності 28, знання(освіта) 20, досвід (навички та вміння, кваліфікація) 12,інші якості (духовні та психофізіологічні здібності,культура) 10%.

На нашу думку, неможливо достеменно з'ясуватисутність трудових ресурсів без окреслення їх кількіснихмеж. Аналіз наукових праць засвідчує, що досі існуєпроблема уточнення кількісних меж цього поняття.Більшість учених єдині в тому, що категорія "трудовіресурси" охоплює населення працездатного віку за ви-нятком непрацюючих пенсіонерів працездатного віку таінвалідів і працюючих в економіці країни осіб молодшихта старших працездатного віку [2, с. 36]. Проте деяківчені, зокрема Л. Чернюк, Д. Клиновий та Т. Пепа, неподіляють таку точку зору, оскільки вважають, що "та-кий підхід є багато в чому проблематичним, адже на-лежність до категорії "працюючий пенсіонер" або "пра-цюючий підліток" дозволяє лише констатувати факт просьогочасну належність даної особи до категорії зайня-того населення" [14, с. 290]. При цьому припинення та-кою особою участі в економічній діяльності, як зазна-чають учені, автоматично виключає таку людину зі скла-ду трудових ресурсів [14, с. 290—291]. Ми поділяємодумку останніх щодо складу трудових ресурсів, протевважаємо, що такий підхід є виправданим за умови на-дання кількісної оцінки ресурсів праці в масштабі всієїкраїни та її регіонів. Що стосується мікрорівня, то чи-сельність трудових ресурсів, розрахована за такою ме-тодикою, відрізнятиметься від фактичної чисельностіпрацюючих на підприємстві, адже за таких умов "пра-цюючий пенсіонер" та "працюючий підліток" несправед-ливо перебуватимуть за межами ресурсів праці.

Перехід України на ринкові засади господарюван-ня висунув нові вимоги до формування та подання ста-тистичної інформації. З 1995 р. категорія "трудові ре-сурси" у вітчизняних статистичних звітах не викорис-товується. Натомість введено поняття "економічно ак-тивне населення" та "економічно неактивне населення",які знайшли широке застосування при класифікаціїнаселення в міжнародній практиці. Цей перехід фактич-но ознаменував зміну фундаментальних засад класифі-кації населення. Якщо критерієм належності населеннякраїни до трудових ресурсів є його здатність до праці,то відмінною ознакою економічного активного населен-ня є бажання людини працювати.

У методологічних положеннях щодо класифікації тааналізу економічної активності населення зазначено, щоекономічно активне населення (робоча сила) — це осо-би віком 15 70 років, які протягом певного періоду часузабезпечують пропозицію робочої сили на ринку праці.Економічно неактивне населення (населення поза ро-бочою силою) включає осіб, які не мають роботи та незаймаються її пошуками, тобто не можуть бути класи-фіковані як "зайняті" або "безробітні" [18].

Категорія "трудові ресурси" за своїм змістовнимнаповненням є ширшим за поняття "економічно актив-не населення", оскільки включає ще й працездатних не-працюючих людей та тих, які навчаються з відривом відвиробництва. Систематизуючи висвітлені вище підходи



вчених до трактування трудових ресурсів та визначен-ня їхніх кількісних меж, а також нормативне визначен-ня сутності й структури економічно активного і неак-тивного населення, наведемо схематично взаємозв'язокміж населенням країни, трудовими ресурсами та еко-номічно активним і економічно неактивним населенням(рис. 2).

Деякі дослідники висловлюють думку про те, щокатегорія "трудові ресурси" втрачає свій економічнийзміст та несправедливо займає місце в системі сучасно-го понятійно-категоріального забезпечення. Таку точ-ку зору відстоюють, зокрема, Д. Богиня та О. Грішнова.Автори зазначають, що оскільки наша країна обралакурс на побудову вільного демократичного суспільстваі в її Конституції проголошена заборона примусовоїпраці, категорія "трудові ресурси" поступово втрачаєсвоє економічне значення, адже ресурсами можна на-зивати лише реальні джерела задоволення потреби."Нелогічно називати трудовими ресурсами ту частинунаселення, яку можна залучити до праці лише насиль-но", підсумовують науковці [2, с. 36].

У подібному контексті проблему досліджуваноїнами категорії розкрито також у працях А. Рофе таГ. Красноженової. Вчені переконані, що існуючі в на-вчально-науковій літературі уявлення про сутність тру-дових ресурсів не відповідають змісту категорії "ресур-си" як такої. Обгрунтовуючи свою позицію, автори за-дають риторичне запитання: чому до трудових ресурсівслід відносити непрацюючих працездатних осіб, які ма-ють легальні засоби існування та яких відповідно до за-конодавства не можна примусити до праці? "Неправиль-но називати ресурсами те, що не може бути використа-но, оскільки ресурс — це саме те, що призначено длявикористання та може бути використано на законнихпідставах або в даному випадку залучено до праці",підсумовують дослідники [15, с. 13—14; 19, с. 121—122].

Ми погоджуємося з тим, що категорія "трудові ре-сурси" з позиції, з якої її висвітлено в більшості науко-вих джерел, дійсно не відповідає критеріям визнання ре-сурсом, а отже, втрачає своє значення як економічнакатегорія. Однак така невідповідність, на нашу думку,пов'язана з розглядом трудових ресурсів на макрорівні,коли до їх складу невиправдано включають осіб, якіздатні до праці, але з різних причин не бажають працю-вати, тобто тих людей, на які ні країна, ні окремепідприємство не може розраховувати як на потенцій-ного працівника. Водночас категорія "трудові ресурси"залишається актуальною на рівні підприємств, її необ-хідно розглядати поряд з фінансовими, матеріальнимиресурсами як структурний елемент ресурсного забез-печення господарюючого суб'єкта.

Категорію "робоча сила" зарубіжні економісти зас-тосовували, продовжуючи започатковане Д. Рікардопоняття, для характеристики економічно активного на-селення, тобто тих, хто "може і бажає працювати". Упрацях К. Маркса робоча сила розглядається як су-купність фізичних і духовних здібностей, які маєорганізм, жива особистість людини, і які пускає вона вхід кожного разу, коли виробляє які-небудь споживчівартості [7, с. 34].

В. Гуменюк і Н. Самолюк під робочою силою розу-міють сукупність фізичних і розумових здібностей танавичок, які дають змогу людині виконувати певні видиробіт з необхідним рівнем продуктивності праці таякості продукції [5, с. 26]. Більш ширше визначення ка-тегорії "робоча сила" пропонують В. Ткачук і О. Мель-ничук: робоча сила — це сукупність фізичних, розумо-вих і духовних сил, здібностей до праці, якими володієлюдина і щораз у необхідних пропорціях (відповідно довимог виробництва) застосовує у процесі праці, вико-нуючи свої посадові обов'язки [24, с. 138].

Втім, економічна категорія "робоча сила", як зазна-чають науковці, останнім часом не досить часто вико-ристовується в науковій літературі, оскільки є політе-кономічною за своєю природою [9, с. 9]. Під робочоюсилою найчастіше розуміється здатність до праці, су-купність фізичних і духовних сил, якими володіє люди-на, і які використовуються нею у процесі виробництваматеріальних благ. За допомогою цієї категорії людинуможна аналізувати більше на теоретичному, ніж прак-тичному рівні [8, с. 16].

Одним із важливих досягнень економічної наукидругої половини ХХ ст. стала розробка теорії людсько-го капіталу. Саме в цей час відбувався перехідекономічно розвинутих країн від індустріальної стадіїекономічного розвитку до постіндустріальної, харак-терною ознакою якої є домінуюча роль людського чин-ника в економічному зростанні: освіта, знання, інтелектлюдини стають основною продуктивною силою сучас-них підприємств.

Першим вченим, який не тільки ввів у науковий вжи-ток поняття "людський капітал", а й був автором знач-ної кількості наукових доробок у цій сфері, є аме-риканський економіст, лауреат Нобелівської преміїТ. Шульц. Вчений зазначав, що всі здібності людини єабо природними, або набутими. Кожна людина народ-жується з індивідуальним комплексом генів, що визна-чає її природні здібності. Набуті людиною цінні якості,що можуть бути посилені відповідними інвестиціями, миназиваємо людським капіталом [27, с. 69]. Дослідникрозглядав людський капітал як чинник розвитку націо-нальної економіки. Покращення якості суспільства

Рис. 1. Частка якісних характеристик у структурі трудових ресурсів, визначених у економічній літературі

Джерело: систематизовано автором.


39www.economy.in.ua

відбувається через розвиток науки, доступ до інфор-мації, набутий професійний та життєвий досвід [22, с.107].

Вагомий внесок у популяризацію ідей людського ка-піталу в цілому та, зокрема, розуміння інвестицій в ньо-го здійснив послідовник Т. Шульца — Г. Беккер. Основ-на теза вченого — інвестиції в освіту приноситимуть вмайбутньому великий прибуток [25, с. 54]. Економіст доскладу інвестицій включав освіту, нагромадження ви-робничого досвіду, охорону здоров'я, географічнумобільність, пошук інформації. Витрати на формуван-ня людського капіталу, як зазначав науковець, являютьсобою інвестиції, оскільки вони передбачають пере-міщення ресурсів із теперішнього часу в майбутнє: інве-стор жертвує частиною доходу сьогодні заради отри-мання більш високого доходу завтра [1, с. 649].

У вітчизняній літературі людський капітал визна-чається як сукупність належних працівникові природ-них здібностей (здоров'я, творчі схильності тощо), атакож самостійно нагромаджених (набутих у результатіжиттєвого досвіду) та розвинутих ним внаслідок інвес-

тування в освіту, професійну підготовку та оздоровлен-ня [7, с. 34]. На людський капітал впливають такі чинни-ки, як традиції, культура, здоров'я, рівень свободи пе-реміщення населення, освіта, професіоналізм, підприє-мницькі здібності, які характеризують його як соціаль-но-економічну категорію. При цьому категорія "людсь-кий капітал" є ширшою за трудові ресурси, оскількивключають в себе підприємницькі здібності, які є йогоосновним атрибутом [4, с. 7].

Таким чином, категорії "трудові ресурси" та "людсь-кий капітал" не є тотожними. Трудові ресурси потен-ційно можуть стати капіталом у тому випадку, колизнання, уміння, навики, спроможності, втілені в людині,будуть приносити реальний дохід та створювати багат-ство, тобто, якщо людина має можливість реалізуватисебе у суспільному виробництві шляхом власноручорганізованої діяльності [6, с. 89].

Враховуючи вищевикладене відзначимо, що в сис-темі сучасного понятійно-категоріального забезпечен-ня економічної науки існує чимало категорій, які вико-ристовуються теоретиками та практиками для характе-

Рис. 2. Взаємозв'язок між категоріями, що позначають населення країни, трудові ресурси,та економічно активним і економічно неактивним населенням

Джерело: сформовано автором.



ристики ролі людини в економічних процесах, середяких: "робоча сила", "трудові ресурси", "трудовий по-тенціал", "людські ресурси", "людський капітал", "кад-ри", "персонал" тощо. Кожна з них, без сумніву, маєправо на існування, адже розглядає працю людини якключовий чинник виробництва. Однак для проведеннякоректного теоретизування щодо формування, викори-стання та відтворення ресурсів праці доцільно врахову-вати критеріальні межі для застосування наведеної вищетермінології (табл. 1).

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХДОСЛІДЖЕНЬ

В умовах розвитку постіндустріального суспільствазростає роль людського чинника у забезпеченні еконо-мічного прогресу як країни в цілому, так і окремихсуб'єктів господарювання. Сьогодні, як ніколи раніше,стає очевидним той факт, що розбудова справедливої,успішної та соціально відповідальної держави немож-лива без ефективного використання її людського ресур-су. Соціально-економічний розвиток визначаються нестільки досконалістю засобів виробництва, скільки лю-диною, її інтелектом, вміннями та навичками.

У системі сучасного понятійно-категоріального за-безпечення існує чимало дефініцій, які використовують-ся теоретиками та практиками для характеристики ролілюдини в економічних процесах. Втім, дослідження по-казує, що відсутність термінологічної єдності в позна-ченні праці як фактора виробництва подекуди призво-дить до хибного розуміння змісту та некоректного за-стосування існуючих категорій та понять. На основі по-рівняльного аналізу сутності досліджуваних категорійз'ясовано, що для уникнення некоректного їх викорис-тання доцільно дотримуватись визначених критеріаль-них меж ("рівень управління", "основні характеристи-ки", "зайнятість у суспільній праці", "атрибутивні озна-ки", "ступінь охоплення працівників підприємства").

Література:1. Беккер Г.С. Человеческое поведение: экономичес-

кий подход. Избранные труды по экономической тео-рии: пер. с англ. — М.: ГУ ВШЭ, 2003. — 672 с.

2. Богиня Д.П. Основи економіки праці: навч. по-сібник / Д.П. Богиня, О.А. Грішнова. — 3-тє вид., сте-реотип. — К.: Знання-Прес, 2002. — 313 с.

3. Брадул О.М. Обліково-аналітичне забезпеченняменеджменту корпорацій: монографія / О.М. Брадул.— К.: КНТЕУ, 2009. — 356 с.

4. Гриньова В.М. Проблеми управління трудовимиресурсами підприємства: наук. видання / В.М. Гриньо-ва, О.М. Ястремська. — Х.: ХНЕУ, 2006. — 192 с.

5. Гуменюк В.Я. Управління витратами на персонал:монографія / В.Я. Гуменюк, Н.М. Самолюк. — Рівне:НУВГП, 2012. — 158 с.

6. Давидюк Т.В. Розвиток бухгалтерського облікулюдського капіталу: теорія і методологія: монографія /Т.В. Давидюк. — Житомир: ЖДТУ, 2011. — 508 с.

7. Давидюк Т.В. Трудові ресурси, трудовий потен-ціал, робоча сила, людський капітал: взаємозв'язок ка-тегорій / Т.В. Давидюк // Вісник ЖДТУ. Серія: Екон.науки. — 2009. — № 1 (47). — С. 32—35.

8. Дороніна М.С. Людські ресурси виробничоїорганізації. Діагностика, розвиток: монографія /М.С. Дороніна, К.В. Сатушева. — Х.: Вид. ХНЕУ,2011. — 231 с.

9. Єрмаков О.Ю. Формування і ефективність вико-ристання трудових ресурсів в сільськогосподарськихпідприємствах: монографія / О.Ю. Єрмаков, О.В. Велич-ко. — К.: Аграр Медіа Груп, 2010. — 172 с.

10. Завіновська Г.Т. Економіка праці: навч. посібник/ Г.Т. Завіновська. — К.: КНЕУ, 2003. — 300 с.

11. Заславская Т.И. Методические проблемы со-циологического исследования мобильности трудовыхресурсов / Т.И. Заславская. — Новосибирск: Наука,1974. — 318 с.

12. Калина А.В. Економіка праці: навч. посібник /А.В. Калина. — К.: МАУП, 2004. — 272 с.

13. Касимовский Е.В. Трудовые ресурсы, их форми-рование и использование в СССР / Е.В. Касимовский //Экономические науки. — 1973. — № 7. — С. 12—18.

14. Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних силта регіональна економіка України: навч. посібник /Д.В. Клиновий, Т.В. Пепа; за наук. ред. Л.Г. Чернюк. —К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 728 с.

№ з/п

Критерій Категорія / поняття

Трудові ресурси

Робоча сила

Трудовий потенціал

Кадри Персонал Людські ресурси

Людський капітал

1 Рівень управління:

• країна, регіон

+ + + + − + +

• вид економічної діяльності (галузь) + − + − − + −

• підприємство, структурні

підрозділи

+ + + + + + +

2 Основні характеристики:

• кількісні параметри

+ + + + + + −

• якісні параметри + − + + + + +

• вартість (ціна) + + − − + + +

3 Зайнятість у суспільній праці:

• зайняті

+ + − + + + +

• усі працездатні + + − − − + −

• зайняті та ті, які бажають працювати

+ + + − − + +

• незайняті − − − − − − −

4 Атрибутивні ознаки:

• трудові можливості

+ + + + + + +

• особисті потреби та інтереси + − + − + + −

5 Ступінь охоплення працівників підприємства:

• усі працюючі

+ − − − + + +

• управлінський персонал + − + + + + +

• промислово-виробничий персонал (працівники основного та

допоміжного виробництва)

+ + + − + + +

• непромисловий персонал + + − − + + +

Таблиця 1. Порівняльна характеристика категорій, що позначають місце та роль людини у виробничому процесі

Джерело: сформовано автором із використанням [5, с. 8].


41www.economy.in.ua

15. Красноженова Г.Ф. Управление трудовыми ре-сурсами: учеб. пособие / Г.Ф. Красноженова, П.В. Си-монин. — М.: Инфра-М, 2011. — 159 с.

16. Ніколаєнко Л.Ф. Аналіз, моделювання і прог-нозування трудових ресурсів регіону: монографія /Л.Ф. Ніколаєнко, П.О. Іващенко. — Харків: Екограф,2010. 168 с.

17. Попов С.В. Трудові ресурси України: стан та пер-спективи розвитку / С.В. Попов // Форум права. — 2008.№ 3. — С. 419—426.

18. Про затвердження Методологічних положеньщодо класифікації та аналізу економічної активностінаселення: наказ Державного комітету статистики Ук-раїни від 19.01.2011 № 12 [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=va012832-11

19. Рофе А.И. Экономика труда: учебник / А.И. Ро-фе. — М.: КНОРУС, 2010. — 400 с.

20. Саруханов Э.Р. Социально-экономические про-блемы управления рабочей силой при социализме / Э.Р.Саруханов. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1981. — 143 с.

21. Струмилин С.Г. Проблемы экономики труда /С.Г. Струмилин. — М.: Наука, 1982. — 471 с.

22. Теория измерения капитала и прибыли: моногра-фия / [Коллектив авторов] Под общ. ред. Бутынца Ф.,Добии М. — Краков: Fundacja Uniwersytetu Ekonomi-cznego w Krakowie, 2010. — 300 с.

23. Тищенко С.В. Трудові ресурси як соціально-еко-номічна категорія / С.В. Тищенко // Агроінком. — 2006.№ 7—8. — С. 104—106.

24. Ткачук В.О. Кадри робітничих професій та їхроль у формуванні трудового потенціалу організації /В.О. Ткачук, О.П. Мельничук // Вісник Хмельницькогонаціонального університету. — 2011. — № 2. — Т. 2. —С. 137—145.

25. Человеческий капитал в экономической перспек-тиве / М. Добия (под ред.) [и др.]; [пер. с пол. Ю. Рен-кас]; Uniwersytet economiczny w Krakowie. — К.: Кон-дор, 2012. — 238 с.

26. Череп А.В. Соціально-економічна сутність кате-горії "трудові ресурси" в промисловому секторі еконо-міки / А.В. Череп, В.В. Сьомченко // Вісник Запорізь-кого національного університету: Збірник науковихпраць. Серія: Екон. науки. — Запоріжжя: Запорізькийнаціональний університет. — 2011. — № 1 (9). — С. 78—84.

27. Schultz T. Human Capital: Policy Issues andResearch Opportunities. In: Human Resources / T. Schultz// Fiftieth Anniversary Colloquium VI. — N.Y., 1975. — P.69.

References:1. Bekker, G.S. (2003), Chelovecheskoe povedenie: eko-

nomicheskiy podhod. Izbrannyie trudyi po ekonomicheskoyteorii [Human behavior: an economic approach. Selectedworks on economic theory], GU VShE, Moskva, Russia.

2. Bohynia, D.P. and Hrishnova, O.A. (2002), Osnovyekonomiky pratsi [Basics of labor economics], 3rd ed, Znan-nia-Pres, Kyiv, Ukraine.

3. Bradul, O.M. (2009), Oblikovo-analitychne zabez-pechennia menedzhmentu korporatsii [Accounting andanalytical support for corporations management], KNUTE,Kyiv, Ukraine.

4. Hrynova, V.M. and Yastremska, O.M. (2006),Problemy upravlinnia trudovymy resursamy pidpryiemstva[Problems of management of labor resources of theenterprise], KhNEU, Kharkiv, Ukraine.

5. Humeniuk, V.Ya. and Samoliuk, N.M. (2012), Uprav-linnia vytratamy na personal [Management of staff costs],NUVHP, Rivne, Ukraine.

6. Davydiuk, T.V. (2011), Rozvytok bukhhalterskohoobliku liudskoho kapitalu: teoriia i metodolohiia [Develop-ment of Human Capital Accounting: Theory and Metho-dology], ZhDTU, Zhytomyr, Ukraine.

7. Davydiuk, T.V.(2009), "Labor resources, laborpotential, labor force, human capital: interconnection ofcategories", Visnyk ZhDTU. Seriia: Ekon. Nauk, vol. 1 (47),pp. 32—35.

8. Doronina, M.S. and Satusheva, K.V. (2011), Liudskiresursy vyrobnychoi orhanizatsii. Diahnostyka, rozvytok[Human resources of the production organization.Diagnostics, development], KhNEU, Kharkiv, Ukraine.

9. Iermakov, O.Iu. and Velychko, O.V. (2010), Formu-vannia i efektyvnist vykorystannia trudovykh resursiv vsilskohospodarskykh pidpryiemstvakh [Formation andefficiency of labor resources utilization at agriculturalenterprises], Ahrar Media Hrup, Kyiv, Ukraine.

10. Zavinovska, H.T. (2003), Ekonomika pratsi [Laboreconomics], KNEU, Kyiv, Ukraine.

11. Zaslavskaya, T.I. (1974), Metodicheskie problemyisotsiologicheskogo issledovaniya mobilnosti trudovyihresursov [Methodological problems of sociological researchof labor mobility], Nauka, Novosibirsk, Russia.

12. Kalyna, A.V. (2004), Ekonomika pratsi [Laboreconomics], MAUP, Kyiv, Ukraine.

13. Kasimovskiy, E.V. (1973), "Labor resources, theirformation and use in the USSR", Ekonomicheskie nauki, vol.7, pp. 12—18.

14. Klynovyi, D.V. Pepa, T.V. and Cherniuk L.H. (2006),Rozmishchennia produktyvnykh syl ta rehionalnaekonomika Ukrainy [Placement of productive forces andregional economy of Ukraine], Tsentr navchalnoi literatury,Kyiv, Ukraine.

15. Krasnozhenova, G.F. and Simonin, P.V. (2011),Upravlenie trudovyimi resursami [Managing HumanResources], Infra-M, Moskva, Russia.

16. Nikolaienko, L.F. and Ivashchenko, P.O. (2010),Analiz, modeliuvannia i prohnozuvannia trudovykh resursivrehionu [Analysis, simulation and forecasting of laborresources of the region], Ekohraf, Kharkiv, Ukraine.

17. Popov, S.V. (2008), "Labor Resources of Ukraine:Status and Prospects of Development", Forum prava, vol.3, pp. 419—426.

18. State Committee of Statistics of Ukraine (2011),"Order of the State Statistics Committee of Ukraine "OnApproval of Methodological Provisions on the Classificationand Analysis of Economic Activity of the Population"",available at: http://www.ukrstat.gov.ua (Accessed 08August 2018).

19. Rofe, A.I. (2010), Ekonomika truda [Laboreconomics], KNORUS, Moskva, Russia.

20. Saruhanov, E.R. (1981), Sotsialno-ekonomicheskieproblemyi upravleniya rabochey siloy pri sotsializme[Socio-economic problems of labor management undersocialism], LGU, Leningrad, USSR.

21. Strumilin, S.G. (1982), Problemyi ekonomiki truda[Problems of Labor Economics], Nauka, Moskva, USSR.

22. Butyinets, F., and Dobiia, M. (2010), Teoriyaizmereniya kapitala i pribyili [The theory of measuringcapital and profit], Fundacja Uniwersytetu Ekonomicznegow Krakowie, Krakov, Poland.

23. Tyshchenko, S.V. "Labor resources as a socio-economic category", Ahroinkom, vol. 7—8, pp. 104—106.

24. Tkachuk, V.O. and Melnychuk, O.P. (2011), "Cadresof labor professions and their role in forming the laborpotential of the organization", Visnyk Khmelnytskohonatsionalnoho universytetu, vol. 2, pp. 137—145.

25. Dobiya, M. (2012), Chelovecheskiy kapital v ekono-micheskoy perspektive [Human capital in the economicperspective], Kondor, Kyiv, Ukraine.

26. Cherep, A.V. and Somchenko, V.V. (2011), "Socio-economic essence of the category of "labor resources" inthe industrial sector of the economy", Visnyk Zaporizkohonatsionalnoho universytetu, vol. 1 (9), pp. 78—84.

27. Schultz, T. (1975), Human Capital: Policy Issues andResearch Opportunities. In: Human Resources, FiftiethAnniversary Colloquium VI, New York, USA.Стаття надійшла до редакції 08.08.2018 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИПодаток на прибуток займає особливе місце в по-

датковому регулюванні банківської діяльності. Йогообсяги є найбільшими у структурі податкових пла-

УДК 336.221.4

О. П. Зоря,к. с. н., доцент кафедри обліку та оподаткування,Запорізький національний технічний університет, м. ЗапоріжжяМ. Ю. Радзевич,магістрантка 6 курсу,Запорізький національний технічний університет, м. Запоріжжя

ДОСЛІДЖЕННЯ ВИТРАТ З ПОДАТКУ НАПРИБУТОК ЗГІДНО З ОКРЕМОЮФІНАНСОВОЮ ЗВІТНІСТЮ БАНКІВСЬКОЇУСТАНОВИO. Zorya,Ph.D. in Sociology, Associate Professor of Accounting and Taxation chair, Zaporozhye National Technical UniversityM. Radzevich,master, the 6th course, Zaporizhzhya National Technical University

INVESTIGATION OF PROFIT ACCOUNTS UNDER THE SINGLE FINANCIAL STATEMENTOF THE BANKING INSTITUTION

У статті розглянуто основні показники фінансової діяльності АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК", проведено до-слідження відображення витрат з податку на прибуток банківської установи, які представляють собоюсуму витрат з поточного та відстроченого податків. Поточний податок залежить від оподатковуваногоприбутку за рік, оподатковуваний прибуток відрізняється від чистого прибутку, відображеного у окре-мому звіті про прибутки і збитки та інший сукупний дохід. Зобов'язання банківської установи за поточ-ними податками розраховуються з використанням податкових ставок, які діяли протягом звітного пе-ріоду. Відстрочений податок визнається на основі тимчасових різниць між балансовою вартістю активівта зобов'язань в окремій фінансовій звітності та відповідними податковими базами, які використову-ються для розрахунку оподатковуваного прибутку, і обліковується за методом балансових зобов'язань.

In the article the main indicators of financial activity of "INDUSTRIALBANK" are considered, research wascarried out on the reflection of expenses on the profit tax of the banking institution, representing the sum ofexpenses from current and deferred taxes. The current tax depends on the taxable profit the year, the taxableprofit differs from the net profit shown in the separate income statement and other comprehensive income. Theobligations of the banking institution for current taxes are calculated using the tax rates that were in force duringthe reporting period. Deferred tax is recognized on the basis of the temporary differences between the carryingamount of assets and liabilities in the separate financial statements and the respective tax bases used for thecalculation of taxable profit and accounted for using the balance sheet liability method.

Ключові слова: активи, банківська діяльність, зобов'язання, процентні ставки, податок на прибуток,оподаткування.

Key words: assets, bank activity, liabilities, interest rates, income tax, taxation.

тежів, що здійснюють банки, і він є другим за значу-щістю податком, який формує бюджет. Податок наприбуток банків стягується за загальними нормамиоподаткування прибутку підприємств і організацій з


43www.economy.in.ua

урахуванням особливостей, зумовлених специфікоюджерел отримання банківського прибутку. Розрахунокоб'єкта оподаткування банківських установ має своюспецифіку, що зумовлено особливостями діяльностібанків. На практиці податок на прибуток фактично стя-гується не з реального фінансового результату банку,а з певного умовного показника, який розраховуєтьсяза методикою, визначеною Податковим кодексом Ук-раїни.


Дослідженню питань сплати податків банківськимиустановами присвячено роботи І.В. Cало, О.Г. Сєрби-ної, І.І. Д'яконової, Н.Г. Євченко, Л.І. Шевчук, В.В. Мос-калюк, С.М. Попова та інших.

МЕТА І ЗАВДАННЯДОСЛІДЖЕННЯ

Метою статті є розгляд ключових аспектів відобра-ження податкових витрат АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК".Для досягнення поставленої мети необхідно виконатитакі завдання:

1) розглянути основні показники фінансової діяль-ності АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" у 2017;

2) провести дослідження розрахунку поточних по-даткових витрат, які представляють собою суму витратз поточного та відстроченого податків.

ВИКЛАДОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Податок на прибуток підприємств — прямий пода-ток, що стягується з прибутку організації (підприєм-ства, банку, страхової компанії) [1].

Банк — це підприємницька структура, метою якої єотримання прибутку. Прибуток банку залежить від ба-гатьох чинників, серед яких виділимо екстенсивні (роз-ширення бізнесу, збільшення обсягів залучених коштів,наданих кредитів) та інтенсивні (скорочення витрат,збільшення продуктивності праці, зменшення кількостіпрацівників).

До початку фінансово-економічної кризи інтен-сивний розвиток банківської системи засвідчуваввисокий рівень прибутковості банківського секто-ру, дохідність якого значно перевищувала дохід-ність сектору реальної економіки. Водночас рівеньнадходжень від оподаткування банківської діяль-ності становив мізерні показники. Останні рокибанки відпрацювали з від'ємним фінансовим ре-зультатом, тобто зі збитками, через кризові подіїв економіці та прорахунки у діяльності самихбанків, тому надходження коштів від оподаткуван-ня банківських установ до бюджету практичновідсутні [5].

Дослідження проблеми оподаткування банківсь-ких операцій містить у собі аналіз діючої практикиоподатковування банків, а також вивчення впливуподатків на їх роботу. Актуальність цих питань вик-ликана недостатньою науковою розробленістю по-даткового аспекту регулювання діяльності банків,що зумовило суперечливість думок, оцінок та про-позицій, висловлюваних щодо діючої системи подат-кових правовідносин держави з банківським секто-ром. Суспільні відносини, які виникають у процесіоподаткування банківських установ регулюютьсяКонституцією України, Законами України "Про бан-ки і банківську діяльність", "Податковим Кодексом",указами Президента України, постановами Правлі-ння Національного банку України, наказами Дер-жавної податкової адміністрації України та іншиминормативними актами органів державної влади і уп-равління [2].

Пропонуємо, розглянути показники основноїфінансової діяльності АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" у

2017 році. Банк здійснює свою діяльність на підставігенеральної банківської ліцензії № 126, виданої На-ціональним банком України 12 жовтня 2011 року.Рішенням № 303 Комітету з питань нагляду та регу-лювання діяльності банків, нагляду платіжних системНаціонального банку України, було проведено реор-ганізацію шляхом приєднання АБ "ЕКСПРЕС-БАНК"до АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" 18.08.2017 р. за спроще-ною процедурою відповідно до вимог Закону України"Про спрощення процедур реорганізації та капіталі-зації банків".

Розмір статутних капіталів обох Банків на моментприйняття рішення про приєднання: АКБ "ІНДУСТРІ-АЛБАНК" 607798054,50 грн (шістсот сім мільйонівсімсот дев'яносто вісім тисяч п'ятдесят чотири) грн50 коп.; АБ "ЕКСПРЕС-БАНК" 248767757,00 грн (двістісорок вісім мільйонів сімсот шістдесят сім тисяч сімсотп'ятдесят сім) грн. У результаті завершення всіх необх-ідних дій по реорганізації, отримання постійного свідоц-тва реєстрацію випуску акцій та реєстрації змін до ста-туту загальна сума статутного капіталу АКБ "ІНДУС-ТРІАЛБАНК" складатиме 856565811 грн 50 коп. (вісім-сот п'ятдесят шість мільйонів п'ятсот шістдесят п'ять ти-сяч вісімсот одинадцять) гривень 50 копійок.

Станом на 31 грудня 2017 р. власний капітал Банкускладає 1257154 тис. гривень, в тому числі: статутнийкапітал — 607798 тис. грн; незареєстрований статутнийкапітал — 248768 тис. грн; додатковий сплачений капі-тал — 8022 тис грн; резерви переоцінки — 590 тис. грн;резервні та інші фонди — 261297 тис. грн; нерозподіле-ний прибуток — 130679 тис. грн. Статутний капітал Бан-ку станом на 31 грудня 2017 р. сформований та внесе-ний повністю виключно грошовими коштами в еквіва-лентному розмірі 607798 тис. грн.

Станом на 31 грудня 2017 року, чиста балансовавартість знецінених кредитів наданих корпоративнимклієнтам 887500 тис. гривень (2016 р.: 459000 тис. гри-вень), та розрахункова вартість відповідної застави, якавраховується при розрахунку резерву за цими кредита-ми, становить 446634 тисяч гривень (2016 р.: 122909 тис.гривень), що є сумою, яку Банк очікує отримати у разіпримусового стягнення забезпечення. Для різних видівзастави застосовуються різні ставки дисконту відпові-дно до політики Банку. Визначена вартість застави ба-зується на зваженій вартості застави, яка дорівнює спра-ведливій вартості, продисконтованій відповідно довнутрішніх політик Банку.

Станом на 31 грудня 2017 року в якості забезпечен-ня за кредитними операціями утримувалися депозитифізичних осіб на суму 180141 тис. грн (2016 р.: 44271 тис.грн) та депозити юридичних осіб на суму 145744 тис. грн(2016 р.: 219774 тис. грн). Заборгованість юридичних тафізичних осіб за кредитами, наданими під зазначені де-позити, разом із нарахованими відсотками складала616336 тис. грн (2016 р.: 296467 тис. грн).

Станом на 31 грудня 2017 року Банк мав концентра-цію кредитів у сумі 2059700 тис. грн, наданих десятьомнайбільшим позичальникам (76% загального кредитно-го портфелю) (2016 р.: 1732228 тис. грн або 77% за-гального кредитного портфелю). Станом на 31 грудня2017 року під ці кредити було створено резерв у розмірі238657 тис. грн (2016 р.: 81103 тис. грн).

Курсові різниці у складі суми нарахування резервупід зменшення корисності та інших резервів за 2017 рікскладають 94 тис. грн (2016 р.: 88 тис. грн).

Станом на 31 грудня 2017 року кошти клієнтів у сумі814152 тис. грн (27,21 %) належали десятьом найбіль-шим клієнтам (2016 р.: 602174 тис. грн (32%).

Станом на 31 грудня 2017 року в якості забезпечен-ня за кредитними операціями утримувалися депозитифізичних осіб на суму 180141 тис. грн (2016 р.: 44271 тис.грн) та депозити юридичних осіб на суму 145744 тис. грн(2016 р.: 219774 тис. грн). Заборгованість юридичних тафізичних осіб за кредитами, наданими під зазначені де-



позити, разом із нарахованими відсотками складала616336 тис. грн (2016 р.: 296467 тис. грн).

До складу інших залучених коштів належать кредити,отримані від Державної Іпотечної Установи, балансовавартість яких на 31 грудня 2017 року складала 1668 тис.грн (2016 р.: 2858 тис. грн).

Станом на 31 грудня 2017 року в АКБ "ІНДУСТРІ-АЛБАНК" відповідно до постійного свідоцтва про реє-страцію випуску простих іменних акцій (за реєстрацій-ним номером №420/1/10 з датою реєстрації 17.06.2010 р.,дата видачі 05.01.2011) кількість простих іменних акційбез документарної форми існування складає 184741050штук (2016 р.: 184741050 штук), з номінальною вартістюоднієї акції 3,29 грн, та загальною номінальною вартістю607798 тис. грн.

Загальна номінальна вартість акцій, щодо яких прий-няте рішення про випуск дорівнює 248767757,00 грн, якірозподіляться на 75613300 штук простих іменних акцій,номінальною вартістю 3,29 грн за 1 акцію.

Станом на 31 грудня 2017 р. АКБ "ІНДУСТРІАЛ-БАНК" отримав (вх. 6027 від 27.12.2017 р.) тимчасовесвідоцтво про реєстрацію випуску простих іменних акцій(за реєстраційним номером №116/1/2017-Т з датоюреєстрації 22.12.2017 р.) на загальну кількість 75613300штук, номінальною вартістю 3,29 грн за 1 акцію, загаль-ною номінальною вартістю 24876 757,00 грн АКБ "ІНДУ-СТРІАЛБАНК", як Банк-правонаступник — здійснюєвсі необхідні дії для здійснення конвертації акцій увідповідності до вимог чинного законодавства та у стро-ки визначенні Планом реорганізації, що затвердженийрішенням позачергових загальних зборів учасників Бан-ку 01.08.2017 р.. Протягом 2016 та 2017 років АКБ"ІНДУСТРІАЛБАНК" не оголошував та не сплачувавдивіденди.

Станом на 31 грудня 2017 року, Банк має форвардніконтракти на продаж-купівлю у 2018 році облігаційвнутрішньої державної позики у сумі 12344 тис. грн, щовипущені Міністерством Фінансів України, деномінова-них в доларах США, укладених з пов'язаними особами(2016 р.: 49300 тис. грн).

Контрактна відсоткова ставка за кредитами, нада-ними юридичним особам, які є пов'язаними сторонамиБанку, знаходиться в діапазоні 18—23% (2016 р.: 18—24%) у національній валюті. Середня контрактна відсот-кова ставка за кредитами в національній валюті, нада-ними фізичним особам, які є пов'язаними сторонамиБанку, становить 26,46% (2016 р.: 21%).

Банк оцінює ліквідність та управляє нею на основіпевних нормативів ліквідності, встановлених НБУ. Ста-ном на 31 грудня 2017 р. зазначені нормативи були та-кими: Н4 "Норматив миттєвої ліквідності" (сума коштіву касі та на кореспондентських рахунках/зобов'язан-ня, що погашаються на вимогу) (мінімальний рівень, якийвимагається НБУ — 20%) становить 143,91 % (2016 р.:57,73%); Н5 "Норматив поточної ліквідності" (активи зкінцевим строком погашення до 31 дня/зобов'язання зкінцевим строком погашення до 31 дня) (мінімальнийрівень, який вимагається НБУ — 40%) становить 111,57%(2016 р.: 61,20%); Н6 "Норматив короткостроковоїліквідності" (певні активи з кінцевим строком погашен-ня до 1 року/зобов'язання з кінцевим строком погашен-ня до 1 року, включаючи позабалансові зобов'язання)погашення до 1 року, включаючи позабалансові зобов-'язання) (мінімальний рівень, який вимагається НБУ —60%) становить 103, 73 % (2016 р.: 73,53%) [3].

АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" банківська установа, якає платником податку на прибуток. Проведено дослід-ження розрахунку податкових витрат АКБ "ІНДУСТР-ІАЛБАНК" за 2016—2017 рр.

Витрати з податку на прибуток представляють со-бою суму витрат з поточного та відстроченого по-датків. Розрахунок поточних податкових витратздійснюється у відповідності до податкового законо-давства України.

Відстрочені податкові активи та зобов'язаннярозраховуються стосовно всіх тимчасових різницьза методом балансових зобов'язань. Відстроченіподатки на прибуток відображаються стосовновсіх тимчасових різниць, що виникають між подат-ковою базою активів та зобов'язань та їх балансо-вою вартістю для цілей фінансової звітності, завинятком випадків, коли відстрочений податок наприбуток виникає в результаті первісного відобра-ження гудвілу, активу або зобов'язання за опера-цією, що не являє собою об'єднання компаній, і якана момент здійснення не впливає ані на бухгал-терський прибуток, ані на оподатковуваний при-буток чи збиток.

Відстрочені податкові активи відображаються лишетоді, коли існує ймовірність отримання у майбутньомуоподатковуваного прибутку, за рахунок якого можназдійснити залік цих тимчасових різниць, що зменшуютьподаткову базу. Відстрочені податкові активи та зобо-в'язання визначаються за ставками податку, що будутьзастосовуватись протягом періоду реалізації активу чиврегулювання зобов'язання на підставі законодавства,яке було набуте або фактично набуло сили на звітнудату.

Крім цього, в Україні існують різні операційні по-датки, що застосовуються до діяльності Банку. Заз-начені податки включені до статті "Інші адміністра-тивні та операційні витрати" звіту про прибутки тазбитки.

Ставка податку на прибуток для банків склала 18%на кінець 2017 та 2016 років.

Витрати з податку на прибуток згідно окремоїфінансової звітності за роки, що закінчилися 31 грудня2017 та 2016 років, представлено так: поточні витрати зподатку на прибуток, становлять 106 тис. грн, станомна 31.12.2016 р. — 2438 тис. грн, у т.ч. по АБ "ЕКСП-РЕС-БАНК" на балансі АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" 106тис. грн на кінець 2017 р.; нарахування/(кредит) ізвідстроченого податку — виникнення та сторнуваннятимчасових різниць становлять 1325 тис. грн, станом на31.12.2016 — 762 тис. грн; по АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК"становлять 1480 тис. грн, станом на 31.12.2016 — 762 тис.грн; по АБ "ЕКСПРЕС-БАНК" на балансі АКБ"ІНДУСТРІАЛБАНК" (155 тис. грн) на кінець 2017 р..Витрати з податку на прибуток за роки, що закінчилися31 грудня 2017 та 2016 років включають 1431 тис. грн,станом на 31.12.2016 — 3200 тис. грн.

Ефективна ставка податку відрізняється від ставки,встановленої законом. Погодженість витрат по подат-ку на прибуток з фактичними витратами базується навстановленій законодавством ставці: вивірення між вит-ратами зі сплати податку та прибутком згідно з окре-мою фінансової звітності за роки, що закінчилися 31грудня 2017 та 2016 років, представлено таким чином:прибуток/(збиток) до оподаткування становить (25055)тис. грн, станом на 31.12.2016 р. — 6055 тис. грн. Норма-тивна ставка оподаткування 18%. Витрати з податку наприбуток при застосуванні нормативної ставки станомна 31.12.2016 р. складає 1090 тис. грн. Ефект зміни базиоподаткування (АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК") становить1480 тис. грн, станом на 31.12.2016 р. 762 тис. грн. Пільгаза сплаченим податком на нерухомість на 31.12.2016 р.складає (1984) тис. Різниці (дохід), що змінюють об'єктоподаткування на 31.12.2016 р. складає (12) тис. грнРізниці (витрати), що змінюють об'єкт оподаткуванняна 31.12.2016 р. складає 3344 тис. грн. Податок на при-буток ПАТ АБ "ЕКСПРЕС-БАНК" на 31.12.2017 р.складає (49) тис. грн. Витрати з податку на прибу-ток становлять 1431 тис. грн, станом на 31.12.2016 р.3200 тис. грн.

Станом на 31 грудня відстрочені податкові активи ізобов'язання та їх рух за відповідні роки включають:податковий ефект тимчасових різниць, що не підляга-ють оподаткуванню: резерв під знецінення кредитів;


45www.economy.in.ua

нараховані витрати, інші зобов'язання; основні засоби;інші резерви. Виникнення та сторнування тимчасовихрізниць у звіті про прибутки та збитки з них резерв підзнецінення кредитів станом на 31.12.2016 р. становить3459 тис. грн, що на 469 тис. грн, більше ніж за 2015 рік(станом на 31.12.2015 р. — 2990 тис. грн); нараховані вит-рати, інші зобов'язання станом на 31.12.2015 р. стано-вить 185 тис. грн, що на 185 тис. грн (станом на 31.12.2016 р.— 0 тис. грн); основні засоби складають 3485 тис. грн,що на 22 тис. грн, більше ніж за 2016 рік (станом на31.12.2015 р. — 3463 тис. грн); інші резерви складають1068 тис. грн, що на 1068 тис. грн, менше (станом на31.12.2016 р. — 0 тис. грн). Всього відстрочених подат-кових активів проведених через прибутки або збиткистановить 6944 тис. грн, що на 762 тис. грн, менше (ста-ном на 31.12.2015 р. — 7706 тис. грн).

Виникнення та сторнування тимчасових різниць узвіті про прибутки та збитки з них резерв під зне-цінення кредитів станом на 31.12.2017 р. становить2860 тис. грн, що на 599 тис. грн, менше ніж за 2017 рік(станом на 31.12.2016 — 3459 тис. грн); нараховані вит-рати, інші зобов'язання згідно результату приєднанняПАТ АБ "ЕКСПРЕС- БАНК" 83 тис. грн, та станом на31.12.2017 р. вони складають 83 тис. грн; основні засо-би складають 2604 тис. грн, що на 881 тис. грн, меншеніж за 2017 рік (станом на 31.12.2016 — 3485 тис. грн).Всього відстрочених податкових активів проведенихчерез прибутки або збитки на 31.12.2017 р. становить5464 тис. грн.

ВИСНОВКИУкраїнське законодавство і нормативні акти, що

регулюють сферу оподаткування та інші аспекти діяль-ності, включаючи правила валютного та митного конт-ролю, продовжують змінюватись. Положення законів інормативних актів часто нечіткі, а їх тлумачення зале-жить від позиції місцевих, регіональних і центральнихорганів влади, а також інших державних органів. Випад-ки суперечливих тлумачень законодавства не поодинокі.Отже, керівництво вважає, що його тлумачення поло-жень законодавства, які регулюють діяльність Банку, єправильним, і діяльність Банку здійснюється в повнійвідповідності до законодавства, яке регулює йогодіяльність, і що Банк нарахував та сплатив усі належніподатки та збори.

Література:1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р.

№ 2755-VI поточна редакція — (редакція від 28.07.2018 р.)[Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

2. Петровська Н.В. Банківські операції як об'єкт опо-даткування [Електронний ресурс] / Н.В. Петровська//Електронне наукове фахове видання "Ефективна еко-номіка". — Режим доступу: http://www. economy. nayka.com.ua

3. Річний звіт АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" за 2017 р.[Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://industrialbank.ua/ua/

4. Старостенко Г.Г. Світовий досвід та вітчизня-на практика оподаткування банківської діяльності /Г.Г. Старостенко, Н.П. Мацелюк, А.В. Сурженко // Еко-номіка та держава — 2015. — №5. — С. 28—32. Світо-вий досвід та вітчизняна практика оподаткування банк-івської діяльності

5. Старостенко Г.Г. Податкове регулювання банківв умовах становлення інформаційного суспільства /Г.Г. Старостенко, А.В. Сурженко // Електронне науко-ве фахове видання "Ефективна економіка". — Режимдоступу: http://www. economy. nayka. com.ua

References:1. The Verkhovna Rada of Ukraine (2010) "Tax

Code of Ukraine", available at: http://zakon3.ra-

da.gov.ua/laws/show/2755-17 (Accessed 25 July2018).

2. Petrovs'ka, N.V. (2010), "Bank operations as an ob-ject of taxation", Efektyvna ekonomika, vol. 9, available at:http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=321(Accessed 25 July 2018).

3. IndustrialBank (2018), "Annual report for 2017",available at: https://industrialbank.ua/ua/ (Accessed 25July 2018).

4. Starostenko, H.H. Matseliuk, N.P. and Surzhenko,A.V. (2015), "Global experience and national practice thetaxation of banking", Ekonomika ta derzhava, vol. 5, pp.28—32.

5. Starostenko H.H. (2013), "Tax regulation of banksin the conditions of information society", Efektyvnaekonomika, vol. 11, available at: http://www.econo-my.nayka.com.ua/?op=1&z=2449 (Accessed 25 July 2018).Стаття надійшла до редакції 10.08.2018 р.



УДК 338.4:[658:005.5]

В. В. Овчарук,к. е. н., доцент, доцент кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності,Національний університет "Львівська політехніка", м. Львів

ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ ТА ВИКОРИСТАННЯСИСТЕМ АДМІНІСТРУВАННЯ В УПРАВЛІННІПІДПРИЄМСТВАМИ З УРАХУВАННЯМЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

V. Ovcharuk,PhD, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Foreign Tradeand Customs, Lviv Polytechnic National University, Lviv

PRINCIPLES OF THE CONSTRUCTION AND USE OF ADMINISTRATION SYSTEMSIN THE ENTERPRISES MANAGEMENT CONSIDERING THE EUROPEAN INTEGRATION PROCESSES

У статті розвинуто типологію принципів побудови і використання систем адміністрування в управлінніпідприємствами з урахуванням євроінтеграційних процесів, яка передбачає систематизацію таких прин-ципів у розрізі загальних та специфічних. До загальних принципів віднесено такі: цілеспрямованість,науковість, відповідальність, компетентність, мотивованість, економічність, достовірність, уніфікованість,адаптивність, системність, розвиток, оптимальність, зрозумілість, об'єктність, об'єктивність, безпе-рервність, завершеність, часова погодженість, контрольованість, формалізованість, достатність інфор-маційного забезпечення. Специфічні принципи побудови і використання систем адміністрування в управ-лінні підприємствами з урахуванням євроінтеграційних процесів включають: балансування інтересів си-стеми адміністрування загалом та її елементів, врахування основних напрямів управлінських процесівна підприємстві, орієнтацію на кінцевого користувача, процесно-орієнтовне адміністрування, інтегрова-ності з інформаційними технологіями, раціональне співвідношення економічних та соціальних інстру-ментів управління у системах адміністрування. Єдність загальних і специфічних таких базових засад таідей забезпечує цілісність впливу керівної системи на керовану та є важливою передумовою забезпечен-ня ефективності цих процесів.

Наведені й охарактеризовані принципи побудови і використання систем адміністрування в управлінніпідприємствами є фундаментальними основами відповідних процесів. Їх дотримання дає змогу уникну-ти спонтанності під час впливу керівної системи на керовану на засадах використання документації,інформації, діловодства та формалізування управлінських процедур. Врахування таких принципів нелише підвищує рівень ефективності адміністрування, а й забезпечує цілеспрямованість таких процесів.

Ретельне вивчення і дотримання наведених принципів адміністрування в управлінні підприємства-ми є важливим інструментом осмислення усіх процесів у межах відповідних систем, а також формуван-ня професійного кругозору керівників різних рівнів управління і тим самим підвищення рівня їхньої ком-петентності в аналізованій сфері.

The article developed the typology of principles of the administration systems construction and use in theenterprises management, taking into account the European integration processes, which provides for thoseprinciples systematization in terms of general and specific ones. General principles include the following:targeting, scientific nature, responsibility, competency, motivation, cost-effectiveness, validity, uniformity,adaptability, consistency, development, suitability, understandability, object character, objectivity, continuity,completeness, temporal consistency, controllability, formality, adequacy of information support. The specificprinciples of administration systems construction and use in the enterprises management, taking into accountthe European integration processes, comprise: balancing the interests of administration system as a whole andits elements, consideration of the main directions of management processes at the enterprise, orienting on theend user, process-oriented administration, integration with informational technologies, the appropriate ratio ofeconomic and social managerial instruments in administration systems. The unity of such basic general andspecific grounds and ideas ensure the integrity of the managing system influence on the managed one, and it isan important prerequisite for providing these processes efficiency.


47www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИНезалежно від процесу (побудова, використання,

моделювання тощо), досягнення цілей адмініструванняв управлінні суб'єктами господарювання з урахуваннямєвроінтеграційних процесів здійснюється на засадахдотримання відповідних принципів. Єдність загальних іспецифічних таких базових засад та ідей забезпечуєцілісність впливу керівної системи на керовану та є важ-ливою передумовою забезпечення ефективності цихпроцесів.

Принципи побудови та використання систем адмі-ністрування в управлінні підприємствами становлять нелише перелік базових вихідних положень, а їхній комп-лекс, де такі принципи, з одного боку, взаємодіють одинз одним, а з іншого — є відносно відокремленими еле-ментами, що перебувають між собою у різних зв'язках,у т.ч. й ієрархічного характеру. Такі принципи розкри-вають сутність адміністрування, визначають його місцев системі управління, а також визначають предметнусферу спрямованості.

Незважаючи на вагомі результати досліджень затематикою виокремлення принципів побудови та вико-ристання систем адміністрування в управлінні підприє-мствами з урахуванням євроінтеграційних процесів, цейнапрям досліджень не можна вважати завершеним.Перш за все науковці за цією тематикою фрагментарноакцентують увагу на загальних принципах адміністру-вання. Своєю чергою, на низькому теоретичному рівніу літературі розглянуто і специфічні принципи адміні-стрування: серед вчених та практиків немає єдності нелише щодо виокремлення таких специфічних принципів,а й щодо їхньої змістової характеристики.

АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙТеоретичною базою дослідження проблеми ви-

окремлення загальних та специфічних принципів побу-дови і використання систем адміністрування в управлінніпідприємствами з урахуванням євроінтеграційних про-цесів є обгрунтовані у літературі принципи різних еко-номічних явищ і процесів, прямо чи опосередкованопов'язані із системами адміністрування. Як приклад, уроботі О. Амосова та Н. Гавкалової [1, с. 9] виокремле-но такі принципи публічного адміністрування, як нау-ковість, системність, комплексність, креативність, адап-тивність, дієвість, демократичність, прозорість, підкон-трольність членам громади та самодостатність. Міжна-родний стандарт ISO 15489-2001 "Information anddocumentation — Records management" [2, с. 141—142]містить інформацію про принципи управління докумен-тацією на підприємстві, до яких, зокрема, віднесено такі:установлення і документальне закріплення основнихправил та стандартів роботи з документацією в органі-

Presented and characterized principles of the administration systems construction and use in the enterprisesmanagement are the fundamentals for the related processes. While adhering them, one is able to avoid thespontaneity in the context of the managing system influence on the managed one on the basis of applying thedocumentation, information, paperwork and formalizing the management procedures. Consideration of suchprinciples not only increase the level of the administration effectiveness but provides these processespurposefulness.

A thorough studying and adhering the presented principles of administration in the enterprises managementis an important instrument of thinking on all the processes within the related systems, as well as of forming theprofessional knowledge of managers of different levels and therefore increasing their competency level in theanalyzed sphere.

Ключові слова: адміністрування, діловодство, документація, інформація, підприємство, система, управ-ління.

Key words: administrating, office-work, documentation, information, enterprise, system, management.

зації; розподіл відповідальності та повноважень в сферіроботи з документацією між співробітниками органі-зації; документування діловодства; створення достові-рних та придатних до застосування документів, а такожзахист цілісності документів протягом необхідного пе-ріоду часу.

М.П. Войнаренко та О.М. Костюк у своїй праці [3, с.49] розглядають принципи бізнес-адміністрування напідприємствах, до переліку яких автори відносять сис-темність, процесний підхід, оперативність, орієнтація назміну конкурентного середовища та розвиток техно-логій, розмежування функцій і повноважень, мож-ливість оцінювання і контрольованість параметрів діяль-ності усіх учасників. У роботі Н.О. Шури [4, с. 260—263]виокремлено ключові принципи публічного адміністру-вання, а саме: верховенство права, об'єктивність, про-порційність, незловживання владою, службова співпра-ця, ефективність, субсидіарність, єдине "вікно", пріори-тет державної політики, зворотний зв'язок, демократія,системний підхід, централізм на демократичній основіта соціальна справедливість. О.М. Філіпова у своїй праці[5, с. 69] виокремлює низку фундаментальних принципівсоціального забезпечення, а саме: всезагальність со-ціального забезпечення, доступність в реалізації правана соціальне забезпечення, гарантованість в праві насоціальне забезпечення, диференціація умов і норм за-безпечення залежно від низки соціально-значущих об-ставин, орієнтація на достойний рівень життя у наданніобсягу соціального забезпечення.

Принципи, що лежать в основі оцінювання фактівгосподарської діяльності в сфері управлінського обліку,наведені Л.І. Хоружим [6, с. 267—271]. До їх перелікуавтором віднесено такі: цілісності, самостійності та без-перервності, реєстрації, ідентифікація та квантифіко-ваності, зрозумілості та інтерпретованості, відповід-ності доходів і витрат, відносності, доповненості та кон-тролю облікових даних, використання єдиних планово-облікових одиниць, оцінювання результатів діяльностівнутрішніх підрозділів, багаторазового використанняінформації, консерватизму.

Г. Емерсон у своїй праці [7, с. 42] виокремлює прин-ципи управління, які він розміщає за рівнем важливостіу певній послідовності: точно встановлені цілі, здоро-вий глузд, компетентна консультація, дисципліна, спра-ведливе відношення до персоналу, оперативний, на-дійний, повний, точний і постійний облік, диспетчерство,норми та розклади, нормалізування умов, нормуванняоперацій, написані стандартні інструкції, винагорода запрацю.

Ці та інші підходи до виокремлення принципів по-будови і використання різноманітних систем економіч-ного характеру є інформаційною базою для розв'язан-



ня окресленого у роботі завдання, що стосується сис-тем адміністрування в управлінні підприємствами.

МЕТА СТАТТІМетою дослідження є розвиток типології принципів

побудови і використання систем адміністрування в уп-равлінні підприємствами з урахуванням євроінтегра-ційних процесів.


Як зазначено у роботі [5, с. 66], у загальному ро-зумінні принцип — це "основа, те, що лежить в основідеякої сукупності фактів чи знань, основоположення,з якого слід виходити і яким слід керуватись у різних сфе-рах людської діяльності". Як слушно зауважує О.В. Єв-тіхов [8, с. 124], з психологічної точки зору принципи,якими керується в професійній діяльності конкретнийкерівник, є "когнітивними базовими положеннями (пе-реконаннями), сформованими ним в процесі власногодосвіду, які визначають його індивідуальний стиль уп-равління, особливості ухвалення управлінських рішень,його відношення до управлінської діяльності, людей,норм моралі".

Вивчення теорії і практики, а також результати ви-конаних досліджень дають змогу наголосити на важли-вості поділу усіх принципів побудови та використаннясистем адміністрування в управлінні підприємствами назагальні і специфічні. Причому слід зауважити, що за-гальні такі принципи мають універсальний характер,видозмінюючись лише відповідно до умов виробничо-господарської діяльності того чи іншого суб'єкта гос-подарювання. Розглянемо такі принципи.

Принцип цілеспрямованості. Системи адміністру-вання повинні формуватися і використовуватись длядосягнення конкретних цілей. Це означає, що будь-якіуправлінські дії в таких системах повинні бути цілес-прямованими, а не хаотичними та спонтанними. Дія цьо-го принципу поширюється на кожен елемент системиадміністрування і на кожен її процес. Як слушно заува-жує О.В. Євтихов [8, с. 126], "проблема бачення цілі тауміння визначати пріоритети в діяльності є актуальноюне лише в практиці управління, але і в житті кожноїлюдини". Цей же автор зауважує, що "функція ціле-спрямованості перебуває на першому місці в перелікууправлінських функцій, а принцип цілеспрямованостіуправління справедливо вважається одним з пріоритет-них у діяльності керівника". Таким чином, керівники всистемах адміністрування повинні чітко ставити цілі ітим самим вказувати підлеглим напрямок їхніх подаль-ших дій. В аналізованому контексті слушно зауважуєО.Г. Мельник [9, с. 26], що саме завдяки принципу цілес-прямованості визначається не лише характер завдань вбудь-яких системах, а й "властивості та особливості за-діяних у цей процес суб'єктів, методів, методик, бізнес-індикаторів, критеріїв тощо".

Принцип науковості. Системи адміністрування вуправлінні підприємствами з урахуванням євроінтегра-ційних процесів повинні будуватись і використовуватисьлише на засадах використання сучасних науково об-грунтованих положень та підтверджених гіпотез. Такимчином, в аналізованому контексті варто зробити висно-вок, що зазначений принцип має безпосереднє відно-шення до процесів в системах адміністрування і до ви-користання різноманітного інструментарію. Принципнауковості вказує і на необхідність вивчення кращогодосвіду щодо адміністрування інших компаній, у т.ч. йіноземних. Завдяки дотриманню такого принципу сис-теми адміністрування формуються і використовуютьсяраціональніше, тим самим зменшується рівень суб'єкти-візму, волюнтаризму та фрагментарності.

Науковий характер формування і використання си-стем адміністрування передбачає також використанняширокого переліку сучасного інструментарію та методів

адміністрування, нівелювання шаблонних управлінськихрішень, а також індивідуального підходу до управлінняпроцесами.

Принцип відповідальності. Дотримання цього прин-ципу під час формування і використання систем адміні-стрування в управлінні підприємствами з урахуваннямєвроінтеграційних процесів передбачає установленняобов'язкової відповідальності за ухвалення управлінсь-ких рішень кожним із суб'єктів таких систем. Іншимисловами, ці суб'єкти повинні розуміти наслідки вчинен-ня ними дій, що стосуються впливу керівної підсистемина керовану на підставі використання інформаційногозабезпечення, документації, діловодства та формалізу-вання управлінських процедур за усіма етапами техно-логії управління. В аналізованому контексті варто матина увазі не лише відповідальність юридичного характе-ру, визначену нормативними документами суб'єкта гос-подарювання, а й про соціальну таку відповідальність(часто неформалізованого характеру). Низький рівеньвідповідальності суб'єктів у системах менеджменту ча-сто стає причиною незацікавленості в ухваленні ефек-тивних управлінських рішень, що неминуче призводитьдо ігнорування дієвого виконання посадових обов'язків.

Принцип компетентності. Системи адмініструванняв управлінні підприємствами з урахуванням євроінтег-раційних процесів повинні формуватися і використову-ватись компетентними посадовими особами суб'єктагосподарювання. Причому межі такої компетентностіповинні визначатися у кожному конкретному випадку,що визначається перш за все рівнем складності системадміністрування. Некомпетентність посадових осіб узазначеній сфері може призвести до виникнення склад-них проблем як на етапі побудови таких систем, так і наетапі їхнього функціонування.

Принцип мотивованості. Цей принцип, як і попе-редній, пов'язаний із персоналом, що задіяний у систе-мах адміністрування. Для того, щоб працювати на ре-зультат з позиції процесів адміністрування, працівникиповинні бути належним чином мотивовані. Для розв'я-зання цього завдання керівники та власники мають мож-ливість застосовувати широкий спектр інструментів, що,як відомо, включають матеріальну і нематеріальну ком-поненти, зокрема, заробітну плату, надбавки, премії,бонуси за результати роботи, офіційне працевлаштуван-ня, соціальний пакет, кар'єрне зростання тощо.

Принцип завершеності. Будь-які процеси в системахадміністрування на підприємствах повинні реалізовува-тись не заради процесів як таких, а для досягнення кон-кретних завершених результатів. Завдяки цьому прин-ципу можна також підвищити якість поточного та за-вершального контролю у таких системах і вже на ранніхстадіях виявляти відхилення фактичних результатів відпланових. Системи адміністрування в управлінніпідприємствами з урахуванням євроінтеграційних про-цесів повинні бути такими, які спроможні вирішуватипоставлені перед ними завдання. Іншими словами, цейпринцип наголошує на важливості уникнення принци-пу "процес заради процесу", коли в системах адмініст-рування відбуваються процеси з перманентним незавер-шеним характером.

Принцип економічності. Системи адміністрування вуправлінні підприємствами з урахуванням євроінтегра-ційних процесів повинні мати такі свої параметри і вла-стивості, які забезпечать оптимізування ресурсів, а та-кож відображатимуть баланс між витратами, понесени-ми на функціонування цих систем, та економічними ви-годами від їхнього практичного використання. Такимчином, цей принцип акцентує увагу на необхідності по-будови таких систем адміністрування, які б не потребу-вали надмірних витрат ресурсів та, водночас, при цьомузабезпечували б ефективність процесів адмініструван-ня без перевитрат фінансового, кадрового, інформа-ційного, матеріального, технічного та інших видів забез-печення.


49www.economy.in.ua

Дотримання принципу економічності зумовлює не-обхідність від керівників розв'язання багатокритеріаль-ного завдання формування і використання різних видівсистем адміністрування, а також вибору оптимальних зних за певним критерієм ефективності. Іншими слова-ми, в основі принципу економічності — рівень витратресурсів на досягнення встановлених цілей перед сис-темами адміністрування.

Принцип достовірності. Стан та параметри системадміністрування як на етапі їхньої побудови, так і вико-ристання повинні визначатись на основі достовірнихданих (цифр, прогнозів, інформаційного забезпеченнятощо). Таким чином, цей принцип за своїм змістом вклю-чає два компоненти: достовірність та реалістичність. Вінакцентує увагу на необхідності використання такоїінформації, яку можна вважати релевантною щодо си-стем адміністрування.

Принцип уніфікованості. Параметри і процеси в си-стемах адміністрування в управлінні підприємствамиповинні відбуватись за уніфікованими процедурами, щоунеможливить різноманітність розв'язання подібнихзавдань іншими методами. Таким чином, цей принциппередбачає використання єдиної методологічної бази,а також єдиних вимог до елементів систем адміністру-вання та результатів.

Уніфікованість як така за своїм змістом тісно пов'я-зана і з диференціацією у системах адміністрування. Цядиференціація пояснюється перш за все різноманітністьелементів та процесів у таких системах. З іншого боку,уніфікованість передбачає використання уніфікованихпроцедур для об'єктів, що належать до єдиної групи(наприклад, уніфікованість щодо документації незалеж-но від рівнів управління чи процесів у системах адміні-стрування тощо). Таким чином, уніфікованість процесівадміністрування відбувається в межах диференціації, які навпаки.

Принцип адаптивності. Системи адміністрування вуправлінні підприємствами повинні бути такими, якіздатні адаптуватись до зміни чинників внутрішнього ізовнішнього середовища, цілей процесів адмініструван-ня, умов роботи, нових викликів, євроінтеграційних про-цесів тощо.

Принцип системності. Системність адмініструванняакцентує увагу на важливості взаємодоповненості тавзаємозв'язку усіх елементів та процесів відповіднихсистем і трактування їх як єдиного цілого (як органічноцілісних об'єктів). Системи адміністрування в управлінніпідприємствами з позиції принципу системності слідрозглядати як упорядкований набір елементів, пов'яза-них між собою. Вивчення теорії і практики дає змогузробити висновок про те, що ідентифікування, розумі-ння та управління адмініструванням як системним утво-ренням сприяє підвищенню рівня його ефективності, атакож досягненню встановлених цілей. Дотриманняпринципу системності під час побудови і використаннясистем адміністрування передбачає концентрацію ува-ги на цілісності структури таких систем, ідентифікуваннівзаємозалежностей їхніх частин, а також на спрямова-ності управління на результуючі показники діяльностісуб'єкта господарювання.

Принцип розвитку. Характеристики і параметрисистем адміністрування в управлінні підприємствами зурахуванням євроінтеграційних процесів повинні бутитакими, що враховують особливості розвитку цих сис-тем та етап їхнього життєвого циклу. При цьому важ-ливо чітко ідентифіковувати поточний, минулий танайбільш ймовірний майбутній стан систем адміністру-вання, тобто розглядати їх не як статичний об'єкт, а якдинамічне утворення. В аналізованому контексті слідпрацювати над поповненням та розвитком функцій та-ких систем та їхнього ресурсного забезпечення. Як на-слідок, системи адміністрування повинні нарощуватисвої потужності, розширювати можливості, а такожпокращувати технічне й технологічне забезпечення.

Принцип оптимальності. Стан та параметри системадміністрування в управлінні підприємствами з ураху-ванням євроінтеграційних процесів мають бути такими,щоб завдяки ним досягти встановлених цілей під часвпливу керівної системи на керовану за усіма етапамитехнології управління з використанням документації,діловодства, інформаційного забезпечення та форма-лізування управлінських процедур. Відтак за цих умовможна стверджувати про оптимальність зазначених си-стем.

Принцип оптимальності також акцентує увагу нанеобхідності ідентифікування того чи іншого критеріюоптимальності вибору альтернативного варіанту управ-лінського рішення в системах адміністрування. Як відо-мо з теорії і практики, оптимальність часто передбачаєрозв'язання завдання максимізування цільової функціїз-поміж множини альтернатив. Окрім того, в аналізо-ваному контексті можливими є й випадки діагностуван-ня рівня відхилень певних індикаторів від т. зв. опти-мальних.

Принцип зрозумілості. Системи адміністрування вуправлінні підприємствами повинні бути такими, щобїхні параметри та процеси, які відбувають у них, булизрозумілими різним групам стейкхолдерів. При цьомуслід говорити про однозначність, чіткість, зрозумілістьі прийнятний рівень деталізації процесів та інформаціїу таких системах. Така зрозумілість, як свідчить вивчен-ня теорії і практики, може бути досягнута, зокрема,шляхом використання аналітичних матеріалів, прогноз-них розрахунків, рисунків, таблиць тощо.

Принцип об'єктності. Цей принцип передбачає не-обхідність набуття такої форми, параметрів і властиво-стей систем адміністрування в управлінні підприємства-ми, які у своїй сукупності поєднуватимуться із певнимоб'єктом (компанією загалом, відділом, процесом, на-прямом діяльності тощо).

Принцип об'єктивності. Виокремлений принципспрямований на забезпечення адекватного розумінняхарактеру взаємозв'язку між суб'єктами та об'єктамисистем адміністрування в управлінні підприємствами зурахуванням євроінтеграційних процесів. Згідно з цимпринципом побудова таких систем, їхнє діагностуван-ня на предмет ефективності та подальше використанняповинні бути абсолютно безпристрасними з боку тих чиінших суб'єктів. Не менш важливе завдання у контекстідотримання принципу об'єктивності — чітке й однознач-не розуміння рівня суб'єктивності у системах адмініст-рування, а також вміле управління нею. Зацікавлені осо-би повинні вживати заходів для мінімізування надмірно-го суб'єктивізму, виявлення істинних очікувань праців-ників чи власників компанії, передбачення особистих чигрупових інтересів у системах адміністрування тощо.

Принцип безперервності. Системи адмініструванняв управлінні підприємствами з урахуванням євроінтег-раційних процесів мають трактуватись як такі, що фун-кціонують на постійній основі незалежно від сприятли-вого чи несприятливого впливу чинників внутрішньогоі зовнішнього середовища, а також незалежно від зміниінтересів керівників, власників чи інших зацікавленихосіб.

Принцип часової погодженості. Усі процеси в сис-темах адміністрування в управлінні підприємствами, ут.ч. й ухвалення відповідних управлінських рішень, по-винні враховувати часовий чинник і часові обмеження.Доцільність виокремлення цього принципу пояснюєть-ся згаданою вище динамічністю середовища функціону-вання, коли занадто тривала підготовка до певних про-цесів у системах адміністрування може призвести донеактуальності розробок чи застарілості рішень.

Принцип контрольованості. Реалізація будь-якогопроцесу в системах адміністрування в управлінніпідприємствами повинна здійснюватися на засадах по-переднього, поточного та завершального контролю.Такий контроль повинен бути спрямований як на



внутрішні, так і на зовнішні змінні у цих системах. Слідвказати і на те, що безперервність адміністрування зу-мовлює необхідність розгляду контролю як безперерв-ного процесу. Завдяки контролю керівники і власникисуб'єктів підприємницької діяльності матимуть змогувже на ранніх стадіях виявляти відхилення фактичнихпараметрів від планових та вчасно застосовувати надалікоригувальні управлінські заходи. Не слід забувати і проте, що контроль процесів у системах адмініструваннясприятиме установленню рівня ефективності функціо-нування як таких систем загалом, так і окремих їхніхпроцесів зокрема.

Принцип формалізованості. Для упорядкування,передбачуваності й чіткого регламентування усіх про-цесів у системах адміністрування слід забезпечити на-лежний рівень формалізованості.

Принцип достатності інформаційного забезпечен-ня. Системи адміністрування в управлінні підприємства-ми будуть ефективними перш за все в умовах їхньої по-будови і використання на засадах застосування повно-го інформаційного масиву даних. Достатність інформа-ційного забезпечення сприяє усуненню проблем нео-б'єктивності та суперечливості інформації і, як наслідок,необгрунтованості ухвалених управлінських рішеньщодо адміністрування. Вивчення теорії і практики даєзмогу зробити висновок про те, що обсяг та різновек-торність потрібного інформаційного забезпечення виз-начається перш за все складністю і масштабністю сис-тем адміністрування в організаціях.

Окрім виокремлених й охарактеризованих вище за-гальних принципів побудови і використання систем адмі-ністрування в управлінні підприємствами з урахуваннямєвроінтеграційних процесів, доцільно звернути увагу йна специфічні такі принципи, що охарактеризовані ниж-че.

Принцип балансування інтересів системи адмініст-рування загалом та її елементів. Доцільність виокрем-лення цього принципу пов'язана перш за все із відомоюу теорії управління теорією активних систем, що опи-

сана, зокрема, у роботі В.Н. Буркова та Д.А. Новікова[10, с. 29—35]. Як відомо, сутність цієї теорії полягає втому, що, за умови відстоювання інтересів системи за-галом, нерідко можуть ігноруватись інтереси її окре-мих елементів, або навпаки: інтереси таких елементівможуть ставитись вище від інтересів системи адмініст-рування загалом.

Принцип врахування основних напрямків управ-лінських процесів на підприємстві. Оскільки системиадміністрування напряму пов'язано і з кожною ланкоютехнології менеджменту, і з усіма рівнями організацій-ної структури управління, очевидно, що це має бутивраховано і під час формування таких систем. Окрімтого, системи адміністрування будуть диференціюва-тись залежно від розмірів підприємства, його галузевоїприналежності, ширини й асортименту продукції, що ви-готовляється, зовнішньоекономічного вектору діяль-ності, географічних масштабів ринкової спрямованостітощо.

Принцип орієнтації на кінцевого користувача.Сутність цього принципу полягає в тому, що для забез-печення ефективності адміністрування в управлінніпідприємствами з урахуванням євроінтеграційних про-цесів слід ретельно установлювати потреби користувачіву відповідних системах і побувати такі системи адміні-стрування, які в найкращий спосіб задовольнятимутьтакі потреби.

Принцип процесно-орієнтовного адміністрування.Врахування цього принципу під час формування і вико-ристання систем адміністрування в управлінні підприє-мствами передбачає цільову спрямованість увагибільшою мірою на горизонтальні процеси у відповіднихсистемах і меншою мірою — на вертикальні. Як відомо,згідно з традиційним підходом до адміністрування ува-га спрямована перш за все на планування та досягненнявстановлених показників, які закріплюються за різни-ми центрами відповідальності у таких системах. Процес-но-орієнтоване спрямування адміністрування дає змо-гу розглядати відповідні системи з позиції процесів,

Рис. 1. Принципи побудови та використання систем адміністрування на підприємствах

Примітка: виокремлено автором.

Рис. 1. Принципи побудови та використання систем адміністрування на

Принципи

Загальні Специфічні

Цілеспрямованості Розвитку

Науковості Оптимальності

Відповідальності Зрозумілості

Компетентності Об'єктності

Мотивованості Об’єктивності

Завершеності Безперервності

Економічності

Достовірності

Часової

погодженості

Уніфікованості

Контрольованості

Адаптивності

Формалізованості

Системності

Достатності

інформаційного

забезпечення

Балансування інтересів

системи адміністрування

загалом та її елементів

Врахування основних

напрямів управлінських

процесів на підприємстві

Орієнтації на кінцевого

користувача

Процесно-орієнтовного

адміністрування

Інтегрованості з

інформаційними

технологіями

Раціонального

співвідношення

економічних та

соціальних інструментів

управління у системах

адміністрування


51www.economy.in.ua

управляти ними шляхом акцентування уваги на рівнізадоволеності клієнтів, виявляти невикористані резер-ви на засадах удосконалення процесів у системах адмі-ністрування, а також підвищувати рівень авто-матизування цих процесів на будь-якому рівні управлі-ння.

Принцип інтегрованості з інформаційними техно-логіями. Доцільність виокремлення та дотриманняцього принципу під час побудови і використання сис-тем адміністрування в управлінні підприємствами обу-мовлюється змістовим наповненням відповідних сис-тем, куди входять, зокрема, інформація, документа-ція, технологічна складова тощо. Таким чином, вико-ристання різноманітних інформаційних технологій усистемах адміністрування дає змогу не лише підвищи-ти рівень ефективності їхнього функціонування, а йдосягти економії ресурсів та оптимізувати відповідніпроцеси.

Принцип раціонального співвідношення економіч-них та соціальних інструментів управління у системахадміністрування. Ключовим елементом систем адмініст-рування в управлінні підприємствами є персонал, щозумовлює необхідність професійного застосуваннясоціальних механізмів управління щодо нього, враху-вання його потреб, інтересів, мотивів тощо. З іншогобоку, проблеми функціонування таких систем прямо чиопосередковано зумовлюють погіршення фінансово-економічних індикаторів діяльності суб'єкта господарю-вання, що актуалізує доцільність усебічного впровад-ження економічних інструментів управління у системахадміністрування.

Узагальнена інформація про виокремлені за-гальні та специфічні принципи побудови і викорис-тання систем адміністрування на підприємствах зурахуванням євроінтеграційних процесів представ-лена на рисунку 1.

ВИСНОВКИТаким чином, наведені й охарактеризовані прин-

ципи побудови і використання систем адмініструван-ня в управлінні підприємствами є фундаментальни-ми основами відповідних процесів. Їх дотримання даєзмогу уникнути спонтанності під час впливу керів-ної системи на керовану на засадах використання до-кументації, інформації, діловодства та формалізу-вання управлінських процедур. Врахування такихпринципів не лише підвищує рівень ефективності ад-міністрування, а й забезпечує цілеспрямованість та-ких процесів.

Ретельне вивчення і дотримання наведених прин-ципів адміністрування в управлінні підприємствами єважливим інструментом осмислення усіх процесів в ме-жах відповідних систем, а також формування профе-сійного кругозору керівників різних рівнів управління ітим самим підвищення рівня їхньої компетентності ваналізованій сфері.

Література:1. Амосов О. Публічне адміністрування в Україні:

зв'язок з архетипами та пріоритети розвитку / О. Амо-сов, Н. Гавкалова // Публічне управління: теорія і прак-тика. — 2014. — № 2. — С. 7—13.

2. Белоус Е.С. Терминологическое наименованиесферы работы с документами: от делопроизводства куправлению документацией / Е.С. Белоус // ВестникВолгоградского государственного университета. Сер. 2.— 2013. — № 2. — С. 139—142.

3. Войнаренко М.П. Сутність та принципи біз-нес-адміністрування на підприємствах за умов мін-ливого конкурентного середовища / М.П. Война-ренко, О.М. Костюк // Економіка: реалії часу. —2013. — № 4. — С. 49—51.

4. Шура Н.О. Принципи публічного адмініструван-ня як регулятори соціально-економічних процесів у

національній економіці / Н.О. Шура // Глобальні танаціональні проблеми економіки. — 2016. — №14. —С. 260—263.

5. Филиппова Е.М. О принципах в праве социально-го обеспечения / Е.М. Филипова // Вестник ЮУрГУ.Сер. "Право". — 2013. №13/2. — С. 66—69.

6. Хоружий Л.И. Проблемы теории, методологии,методики и организации управленческого учета в сель-ском хозяйстве / Л.И. Хоружий. — М.: Финансы и ста-тистика, 2004.

7. Эмерсон Г. Двенадцать принципов производитель-ности / Г. Эмерсон. — М.: Экономика, 1992.

8. Евтихов О.В. Принципы управления персоналомкак компоненты профессионально-управленческого ми-ровоззрения руководителя / О.В. Евтихов // ВестникТГПУ. — 2010. — №2. — С. 124—129.

9. Мельник О.Г. Системи діагностики діяльності ма-шинобудівних підприємств: монографія / О.Г. Мельник.— Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010.

10. Бурков В.Н. Теория активных систем (история раз-вития и современное состояние) / В.Н. Бурков, Д.А. Но-виков // Проблемы управления. — 2009. — №3.1. — С. 29—35.

References:1. Amosov, О. and Havkalova, N. (2014), Publichne

administruvannya v Ukrayini: zv'yazok z arkhetypamy tapriorytety rozvytku [Public Administration in Ukraine:Relationship with Archetypes and Development Priorities],Publichne upravlinnya: teoriya i praktyka rozvytku, 2, pp.7—13.

2. Belous, Ye. (2013), Terminologicheskoye naimeno-vaniye sfery raboty s dokumentami: ot deloproizvodstva kupravleniyu dokumentatsiyey [Terminological name of thescope of work with documents: from record keeping todocument management]. Vestnik Volgogradskogogosudarstvennogo universiteta, Seriya 2, 2, pp.139—142.

3. Voynarenko, М. та Kostyuk, О. (2013), Sutnist' tapryntsypy biznes-administruvannya na pidpryyemstvakh zaumov minlyvoho konkurentnoho seredovyshcha [Theessence and principles of business administration inenterprises in a changing competitive environment]. Ekono-mika: realiyi chasu, 4, pp. 49—51.

4. Shura, N. (2016), Pryntsypy publichnoho administ-ruvannya yak rehulyatory sotsial'no-ekonomichnykhprotsesiv u natsional'niy ekonomitsi [Principles of publicadministration as regulators of socio-economic processesin the national economy]. Hlobal'ni ta natsional'ni problemyekonomiky, 14, pp. 260—263.

5. Philippova, Ye. (2013), O printsipakh v prave sotsial'nogoobespecheniya [About principles in the law of social security].Vestnik YUUrGU. Seriya "Pravo", 13/2, pp. 66—69.

6. Horuzhyy, L. (2004), Problemy teorii, metodologii,metodiki i organizatsii upravlencheskogo ucheta v sel'skomkhozyaystve [Problems of theory, methodology, metho-dology and organization of management accounting inagriculture]. Moskva: Finance and Statistics.

7. Emerson, H. (1992), Dvenadtsat' printsipov proiz-voditel'nosti [Twelve Performance Principles]. Moskva:Ekonomika.

8. Evtikhov, О. (2010), Printsipy upravleniya perso-nalom kak komponenty professional'no-upravlencheskogomirovozzreniya rukovoditelya [Principles of personnelmanagement as components of a manager's professionalmanagerial outlook]. Vestnik TGPU, 2, pp. 124—129.

9. Melnyk, О. (2010), Systemy diahnostyky diyal'nostimashynobudivnykh pidpryyemstv [Systems of activitydiagnostics of machine-building enterprises]. Lviv:Vydavnytstvo L'vivs'koyi politekhniky.

10. Burkov, V. and Novikov, D. (2009). Teoriya aktiv-nykh sistem (istoriya razvitiya i sovremennoye sostoyaniye)[The theory of active systems (history of development andcurrent state)]. Problemy upravleniya, 3.1, pp. 29—35.Стаття надійшла до редакції 14.08.2018 р.



АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИСоціально-економічні трансформації в Україні ви-

магають від системи вищої освіти не лише модернізаціїматеріально-технічної бази вищого навчального закла-

УДК 331.103

Ю. В. Майстренко,к. е. н., доцент кафедри менеджменту та маркетингу,Київський університет ринкових відносин, м. Київ, Україна

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ У ПРАКТИЦІ УПРАВЛІННЯПЕРСОНАЛОМ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Yu. Maistrenko,Candidate of Economic Sciences, Associate Professor of Managementand Marketing Department,Kiev University for Market Relations, Kiev, Ukraine

INNOVATIVE APPROACHES IN PRACTICE OF MANAGEMENT OF PERSONNEL OF HIGHEREDUCATIONAL INSTITUTIONS

Дослідження, які виконані в рамках статті, присвячені аналізу низки теоретичних і практичних аспектівінноваційних перетворень у сфері управління персоналом вищого навчального закладу. У статті розглянуторізні погляди і думки вчених щодо управління персоналом. Визначено, що управління персоналом — сукупністьмеханізмів, принципів і методів, спрямованих на оптимальне кількісне та якісне формування персоналу й мак-симальне використання його можливостей для реалізації цілей навчального закладу. Доведено, що осучасненізнання науково-педагогічних працівників, їх інтелектуальний потенціал, займає особливо важливе місце врозвитку системи вищої освіти.

Основну увагу у роботі акцентовано на проблемі оцінки працівників, показники якої зводяться до оцінкизагальної ефективності діяльності вищого навчального закладу. Тому, з метою підвищення ефективності і якостіроботи науково-педагогічних працівників, у статті науково-обгрунтовано методичні рекомендації з розробкипоказників (критеріїв оцінки ефективності та особистого внеску) діяльності працівників розвитоку вищогонавчального закладу. Практичне застосування цієї методики дозволяє оцінювати показники роботи праців-ника і одночасно розвивати його потенціал.

Як додаткову методику оцінки автором запропоновано анкетування "Викладач очима студентів", що допо-може виявити не тільки результати роботи науково-педагогічних працівників, але й ужити заходів з підви-щення ефективності та якості запропонованих заходів, роботи вищого навчального закладу в цілому.

The studies carried out within the framework of this article are devoted to the analysis of a number of theoreticaland practical aspects of innovative transformations in the field of personnel management at a higher educationalinstitution. The article deals with different views and opinions of scientists on personnel management. It has beendetermined that personnel management is a set of mechanisms, principles and methods aimed at optimal quantitativeand qualitative formation of personnel and maximizing the use of its capabilities for the purposes of the educationalinstitution. It is proved that up-to-date knowledge of scientific and pedagogical workers, their intellectual potential,is of particular importance in the development of the system of higher education.

The main attention in the work is focused on the problem of assessment of employees, whose performance is reducedto the assessment of the overall efficiency of the higher education institution. Therefore, in order to increase theefficiency and quality of the work of scientific and pedagogical workers, the methodological recommendations for thedevelopment of indicators (criteria for assessing the effectiveness and personal contribution) of employees' activitiesin the development of a higher educational institution are scientifically substantiated. The practical application ofthis technique allows you to evaluate the performance of an employee and at the same time develop his potential.

As an additional method of evaluation, the author proposed a questionnaire "Teacher by the eyes of students",which will help to identify not only the results of the work of scientific and pedagogical workers, but also take measuresto improve the efficiency and quality of the proposed activities, and the work of the higher education institution as awhole.

Ключові слова: управління персоналом, науково-педагогічні працівники, вищий навчальний заклад, інно-вації, оцінка працівників, ефективність діяльності, мотивація.

Key words: personnel management, scientific and pedagogical workers, institution of higher education, innovation,evaluation of workers, efficiency of activity, motivation.

ду (далі — ВНЗ), але й формування інноваційного кад-рового складу, професійних науково-педагогічних пра-цівників, здатних змінювати стратегію і тактику профе-сійної діяльності, відповідаючи на виклики часу.


53www.economy.in.ua

Глобальні структурні й технологічні зміни в освіт-ньому просторі, перехід традиційного суспільства доінформаційного, зумовлюють зміни у процесі трудовоїдіяльності ВНЗ. Формування працездатної і ефективнофункціонуючої команди вимагають не лише облікукадрів, контролю за дотриманням законодавства і до-кументообігу, але й визначення основних направлень,цілей, задач і принципів роботи з кадрами, які забезпе-чать динамічний розвиток кадрового потенціалу, йогосоціальну активність, морально-етичну відповідальністьі мобільність.

Тому назріла необхідність поглибленого аналізууправління персоналом ВНЗ, метою якого є пошук прин-ципово нових підходів і механізмів ефективного вико-ристання кадрового потенціалу, що активізує продук-тивність праці, породжуватиме мотиви до творчості,ініціативності, підвищить соціальний статус працівниківта забезпечить галузь висококваліфікованими фахівця-ми. Тільки правильно обраний підхід до управління пер-соналом може вирішити питання конкурентоздатності,економічного зростання й забезпечення ефективноїроботи ВНЗ.

АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ

Проблемам теорії, методології та практики багато-аспектної проблеми інноваційних перетворень у сферіуправління персоналом були і залишаються об'єктомпідвищеної уваги в роботах провідних вітчизняних йзарубіжних науковців, серед яких варто назвати працітаких дослідників: Армстронг М. [1], Балабанова Л.В.[2], Беккер Г. [3], Богиня Д.П. [4], Боумен К. [5], Голіко-ва Н.В. [6], Грішнова О.А. [7], Дейнека А.В. [8], Костюк О.Д.[9], Крушельницька О.В. [10], Міль Дж. [11], Никифо-ренко В.Г. [12], Опанасюк Ю.А. [13], Передугова Т.В.[14], Продан І.О. [15], Сівашенко Т.В. [16], Сміт А. [17],Шульц А. [18] та інші.

Аналізуючи досягнення вищеназваних науковців,можна зазначити, що наукова думка з обраної теми роз-винена досить глибоко та всебічно. Проте варто наго-лосити на тому, що на сьогодні економічна наука і прак-тика України не має грунтовних наукових дослідженьщодо управління персоналом саме для ВНЗ. Тож зміни,які відбуваються в сучасному економічному і соціаль-ному житті суспільства, вимагають нового концептуаль-ного підходу.

МЕТА СТАТТІМетою статті є дослідження інноваційних підходів

до управління персоналом як можливостей їх застосу-вання саме у ВНЗ.

ВИКЛАД ОСНОВНОГОМАТЕРІАЛУ

Сучасний стан розвитку економіки України,значні трансформації ринкового середовища, кон-куренція, глобальні структурні і технологічнізміни, процеси інформатизації призводять до гли-боких змін в принципах, методах і формах управл-іння персоналом з усвідомленням того, що ключо-вим ресурсом ефективності і продуктивності діяль-ності ВНЗ є якість персоналу і його професіо-налізм. Саме персонал відіграє вирішальну роль ужиттєдіяльності і процвітанні ВНЗ. Економістислушно зазначають, що інвестиції в розвиток пер-соналу не менш важливі, ніж прямі капіталовкла-дення у виробництво.

У літературі застосовується значна кількість тер-мінів: "трудові ресурси", "кадри", "персонал". Термін"трудові ресурси" було введено у науку в 20-ті рокиХХ ст. академіком С. Струмиліним. Цей термін ви-користовували як планово-економічний показниквимірювання робочої сили. Сучасне розуміння тру-дових ресурсів трактується як людські ресурси, що

є значно ширшим. Термін "кадри" запозичений уп-равлінською наукою з армійського лексикону, де вінозначав професійних військових — рядових, коман-дний склад, резерв. У сучасному світі під кадрамирозуміють штатних (постійних) кваліфікованих пра-цівників, що пройшли попередню професійну підго-товку, володіють трудовими навичками, досвідомроботи, спеціальними знаннями в обраній сферідіяльності та знаходяться в трудових відносинах зкерівництвом організації [12]. На думку Л.В. Бала-банової та О.В. Сердак, персонал — це "сукупністьпрацівників підприємства (професійних і тимчасо-вих, кваліфікованих і некваліфікованих), що працю-ють по найму та мають трудові відносини з робото-давцем" [2].

У свою чергу, формування наукових основ управ-ління персоналом почалось в останніх десятиліттяхХIХ ст. Найбільш сприятливі умови для розвитку на-укової думки склались в Америці, однак знання, по-в'язані з наукою управління, накопичувались задов-го до цього в рамках різноманітних наук, працях пол-ітичних діячів, вчених і навіть в найдревніших руко-писних пам'ятках. Значний внесок у розробку науко-вого пізнання та практичного застосування в уп-равлінні персоналу зробив А. Маслоу, який розділивпотреби на базові (фізіологічні потреби та потреби вбезпеці) та зумовлені розвитком цивілізації (соціальніпотреби; потреби у визнанні, повазі; потреби саморе-алізації). Запропонована ним "піраміда потреб", ко-ристується великою популярністю і у сучасному світі[8, с. 161].

На думку К. Клелланда, існують й інші варіанти гру-пування потреб, він їх зводить до бажання влади (впли-ву на інших людей), успіху (успішного завершенняроботи) та прийняття участі у важливих рішеннях.А.Ф. Герцберг виділив в системі потреб гігієнічні нор-ми, пов'язані з навколишнім середовищем, і мотиваційні,пов'язані з характером й суттю роботи. Так, в основітеорії А.Ф. Герцберга є теза про те, що праця повиннаприносити людям задоволення, сприяти зміцненню пси-хологічного здоров'я.

З часом концепції і погляди, доповнюючи одна одну,вдосконалювались. Персонал почали розглядати як осно-ву для підвищення ефективності роботи. Доля інвес-тицій, вкладених у персонал, навіть перевищувала капі-таловкладення в інші ресурси. Ця думка стала фунда-ментом для створення теорії людського капіталу, якарозглядала можливості людини в економічних понят-тях. Розробники цієї теорії Т. Шульц (1979) і Г. Беккер(1992) були нагороджені Нобелівською премією в об-ласті економіки. Людський капітал Т. Шульц розглядавяк сукупність знань, вмінь, навичок, які використову-ються для задоволення всебічних потреб людини та су-спільства [18, с. 28].

Більш грунтовно дослідив категорію людського ка-піталу послідовник Г. Беккер, який стверджував, що"Один з способів інвестування в людський капітал —покращення фізичного і емоційного стану людини" [3].Під людським капіталом Г. Беккер вважав — наявний укожного запас знань, навичок та мотивацій, правильневикористання яких збільшує прибуток.

Дж. Мілль писав, що "Саму людину… я не розгля-даю як багатство. Але її здобуті навички, котрі існу-ють лише як засіб і породжені працею, на повнійпідставі, я вважаю, потраплять в цю категорію" [11, с.139]. А. Сміт зазначав, що "збільшення продуктивностікорисної праці залежить перш за все від підвищенняспритності та вмінь працівника, а не від покращеннямашин і інструментів, за допомогою яких він працю-вав" [17, с. 490].

Вчення і праці цих науковців, звісно заслугову-ють уваги, проте, частина досліджень в науковомурозумінні, просто застаріла, адже зміни, які відбу-ваються в сучасному економічному і соціальному



житті суспільства вимагають нового концептуально-го підходу.

Вирішенню проблем, які стосуються розвитку уп-равління персоналом, присвячено чимало дослід-жень науковців. Питання розвитку людського капі-талу досліджувала О.А. Грішнова. На її думку,"людський капітал — це економічна категорія, якахарактеризує сукупність сформованих і розвиненихвнаслідок інвестицій продуктивних здібностей, осо-бистих рис і мотивацій індивідів, що перебувають вїхній власності, використовуються в економічнійдіяльності, сприяють зростанню продуктивностіпраці і завдяки цьому впливають на зростання до-ходів свого власника та національного доходу" [7, с.36].

Так, Д. П. Богиня акцентує увагу на соціально-трудових відносинах у контексті оплати праці та ре-гулюванні доходів [4, с. 3—8]. Н.В. Голікова розгля-дає персонал з точки зору економіки, вважаючи, щолюдський капітал — це вартість запасу здібностей,досвіду, знань, які залучені до процесу господарюван-ня і капіталізовані на основі найму та приносять при-буток [6, с. 9].

Отже, управління персоналом — сукупність ме-ханізмів, принципів і методів, спрямованих на опти-мальне кількісне та якісне формування персоналу ймаксимальне використання його можливостей для ре-алізації цілей ВНЗ. Управлінський апарат ВНЗ якінтегрований суб'єкт менеджменту персоналу вико-нує функції планування, організації, мотивації та кон-тролю. Важливими критеріями ефективності управ-ління персоналом є оцінка персоналу і його мотива-ція. Всебічне стимулювання працівників, створеннясприятливих умов праці та розвиток в кожному пра-цівнику партнерського ставлення до ВНЗ, сприяєпідвищенню продуктивності праці та наданню більшякісних освітніх послуг. Важливо визначити індика-тори прогресу роботи ВНЗ, тобто об'єктивні показ-ники, що дозволяють визначити ефективність діяль-ності як конкретно узятого працівника, так і веськолектив у цілому. Для того, щоб визначити, на-скільки ефективна система управління персоналом,необхідно, перш за все, розробити критерії, які доз-воляють це зробити.

Вже існуюча система оцінки результатів зводитьоцінку діяльності працівників до одних показників —оцінки загальної ефективності діяльності ВНЗ, без вра-хування внеску кожного працівника. Тому, з метоюпідвищення ефективності та якості роботи працівників,керівник ВНЗ повинен справедливо оцінювати кожно-го. Для цього необхідно розробити показники і критеріїоцінки діяльності, котрі будуть об'єктивними, прозори-ми, юридично доступними, умови і розмір отриманнявинагороди повинні бути зрозумілими як для керівниц-тва, так і для працівників.

Отже, пропонуються методичні рекомендації порозробці показників (критеріїв оцінки ефективності таособистого внеску) діяльності працівників у розвитокВНЗ, що в результаті дозволить оцінювати показникироботи працівника і одночасно розвивати його потен-ціал. У розробці запропонованої методики (бальної оц-інки особистого внеску працівника), для фундамен-тальної основи, використані саме ті критерії та показ-ники оцінки, які представлені різноманітним наборомможливих якісних характеристик, розкривають певнікількісні показники та більш-менш об'єктивно дозво-ляють оцінити ефективність діяльності працівника,його професіоналізм, компетентність, творчу ак-тивність та індивідуально-професійні якості, що в ре-зультаті стане підгрунтям для системи мотивації праціу ВНЗ.

Під час здійснення оцінювання працівників ВНЗнеобхідно враховувати такі критерії: успішне, які-сне і своєчасне виконання науково-педагогічнимпрацівником своїх посадових обов'язків у зазначе-ному періоді; ініціативність, творчість, застосуван-ня у роботі інноваційних методів; працьовитість,чесність, самостійність у прийнятті рішення та без-посередня участь працівника у розвитку самоосві-ти. Критерії вимірювання бальної системи оцінкиповинні бути згруповані за різними показниками(рис. 1).

Для оцінки кожної з цих якостей прийнятий до-сить широкий діапазон, який коливається в межах віднайнижчого рівня — якісного виконання своїх поса-дових обов'язків (від 1 балу), до найвищого рівня —творчої активності (до 20 балів). Загальні показникиповинні бути конкретизовані та враховувати міру ви-

Критерії вимірювання бальної системи оцінювання

Дисциплінарна та

трудова

ефективність

– трудова

дисципліна;

– продуктивність

праці;

– якість

виконуваної

роботи;

– оперативність

реагування

Оцінка компетентності Оцінка результативності

Рекомендовані види винагород в результаті успішної оцінки

Організаторські

здібності та

творча активність

Рівень

професійних

знань

Індивідуальні

якості працівника

– участь у

місцевих, район-

них, обласних,

всеукраїнських та

міжнародних

заходах;

– впровадження

нововведень;

– творчий підхід

– кваліфікація;

– знання сучасної

техніки і

технологій;

– різноманітність

кваліфікованих

навичок

– працьовитість;

– самостійність у

прийнятті рішень;

– чесність і

сумлінність;

– винахідливість

Рис. 1. Формування системи мотивації праці у ВНЗ на основі бальної оцінки діяльності працівника

Джерело: складено автором.


55www.economy.in.ua

конаної роботи в рамках встановлених посадовихобов'язків (своєчасне виконання, несвоєчасне вико-нання; порушення відсутні, порушення присутні;ефективність, неефективність; виконання, невиконан-ня).

Кількісна оцінка "Дисциплінарної та трудовоїефективності" дозволяє перевірити показники роботипрацівника ВНЗ, якості виконання поставлених завданьі одночасно розвивати його професійний потенціал.Адже, при однаковій кваліфікації і однакових затра-тах робочого часу, працівники показують різну резуль-тативність та працюють з різною мірою ефективності.Оцінка якості кадрів повинна проводиться за наявностістандартів якості на кожну виконану роботу, що по-винні мати характер звичайних вимог до завдання тазавчасно бути відомими виконавцю. Критерій оціню-вання "Організаторські здібності та творча активність"у першу чергу зорієнтований на працівників, від тру-дових функцій котрих залежить виконання встановле-ного плану і одночасно впровадження нових інновац-ійних методів роботи, направлених на більш високийрівень як надання послуг, так і організації робочогопроцесу. Діяльність науково-педагогічних працівниківпотребує не лише певної трудової ефективності татворчої активності, але й відповідних індивідуальнихякостей, без яких багатьом робота може здаватись ру-тинною та надто обтяжливою. При цьому компетен-ція працівників залежить від рівня їх освіти (знань),досвіду роботи (навичок) і особистих здібностей(умінь).

Практичне застосування такої методики дозволяєзапровадити системний підхід до оцінки, сформулював-ши нові вимоги до працівників ВНЗ. Бальна система оц-інювання призначена для побудови якісного механізмустимулювання праці та регулювання подальшого роз-витку персоналу.

Оскільки споживачем освітніх послуг є студенти,необхідно орієнтуватись на їх інтереси та потреби. Зва-жаючи на це, доцільно запропонувати анкетування"Викладач очима студентів" як додаткову методику оцін-ки ефективності роботи працівників. Чому саме анке-тування? Тому, що всі показники, які визначаються підчас оцінки працівників за іншими методами, на нашудумку, не відображають всієї повноти інформації. Мине бачимо, наскільки викладач задовольнив наукові по-треби студентів, чи є сприятливі умови для науково-творчого розвитку, чи є зауваження або скарги. Томупропонуємо форму анкети з проблемними питаннями,які б допомогли зробити певні висновки, прийнятивідповідні рішення, виявити недоліки та скорегуватипрогнози на майбутнє, враховуючи побажання та пере-ваги студентів (табл. 1).

Аналіз анкетування допоможе виявити не тільки ре-зультати роботи науково-педагогічних працівників, алей ужити заходів з підвищення ефективності та якостізапропонованих заходів, і роботи вищого навчальногозакладу в цілому. До того ж, анкетування дає змогушвидко опитати велику кількість студентів, регламен-тація процедури дозволяє зібрати точні дані, ано-німність підвищує відвертість та зібрані дані можна лег-ко проаналізувати.

ВИСНОВКИЗ ПРОВЕДЕНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Проведене дослідження дозволяє зробити висно-вок, що процеси глобалізації і структурне реформуван-ня вищої школи вимагають від ВНЗ упровадження інно-ваційних підходів і активізації використання сучаснихперсонал-технологій, які відповідають тим тенденціям,які сьогодні існують у даній сфері, а також сприяти-муть підвищенню результативності управління персо-налом.

Таблиця 1. Анкета "ВИКЛАДАЧ ОЧИМА СТУДЕНТІВ"

Джерело: складено автором.

Просимо Вас оцінити професійні та особисті якості викладача в ___ семестрі __________ навчального року за наступною шкалою:

«1» - якість практично не проявляється.

«2» - якість швидше не проявляється, ніж проявляється.

«3» - якість швидше проявляється, ніж не проявляється.

«4» - якість проявляється в повній мірі.

«5» - зразок для наслідування.

№ Якості викладачів ПІБ викладачів

І. Професійні якості Оцінка в балах

1 Вільне володіння дисципліною

2 Уміння зацікавити студентів вивчати дисципліну

3 Уміння пояснити студенту вимоги, що пред'являються з дисципліни

4 Уміння навчити, донести знання до студентів

5 Рівень культури мовлення викладача

6 Уміння показати важливість цієї дисципліни для професійного

становлення студента

7 Рівень використання навчально-методичних, інформаційних ресурсів, кредитно-модульної технології навчання в цілому

ІІ. Особисті якості Оцінка в балах

8 Уміння встановити контакт зі студентською аудиторією і з кожним

студентом окремо

9 Уміння створити доброзичливу атмосферу під час прийому іспитів і

заліків

10 Об'єктивність в оцінюванні знань студентів

11 Готовність викладача вирішувати ті чи інші проблеми, з якими стикаються

студенти

12 Коректна поведінка, тактовність, стриманість у прояві негативних емоцій

ІІІ. Ваші пропозиції щодо вдосконалення навчально-виховного процесу в університеті



Таким чином, інноваційна діяльність в управліннінауково-педагогічним персоналом має на увазі правиль-но спроектований та реалізований якісно новий підхіддо оцінки та мотивації персоналу ВНЗ. Механізм баль-ної оцінки особистого внеску працівника надає стра-тегічні засоби, що допомагають виявити кращихфахівців, здатних генерувати нові ідеї, діагностуватипроблеми в управлінні персоналом й виявити методи їхвирішення.

Перспективи подальших досліджень мають бутиспрямовані на підвищення рівня мотивації персоналу, атакож підвищення ефективності роботи ВНЗ у рамкахбальної оцінки особистого внеску працівника.

Література:1. Армстронг М. Практика управления человечески-

ми ресурсами / Пер. с англ. — 10-е изд. М.: Питер, 2012.— 824 с.

2. Балабанова Л.В. Управління персоналом / Л.В. Ба-лабанова, О.В. Сардак. — К.: Центр учбової літератури,2011. — 468 с.

3. Becker G. Human Capital: A Theoretical andEmpirical Analysis, with Special Reference to Education/ G. Becker. — New York: Columbia University Press forNBER, 1975. — 252 p.

4. Богиня Д.П. Соціально-трудові відносини в Ук-раїні в контексті організацїї оплати праці та регулюван-ня доходів / Д.П. Богиня. — Україна: аспекти праці. —2008. — № 7. — С. 3—8.

5. Боумен К. Основы стратегического менеджмента /Пер. с англ. — М.: ЮНИ-ТИ, Банки и биржи, 1997. —365 с.

6. Голікова Н.В. Людський капітал як фактор зрос-тання та розвитку економіки: автореф. дис. на здобут-тя наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.01 — "Еко-номічна теорія та історія економічної думки" / Н.В. Го-лікова. — К., 2004. — 24 с.

7. Грішнова О.А. Людський капітал: формування всистемі освіти і професійної підготовки / О.А. Грішно-ва. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2001. — 254 с.

8. Дайнека А.В. Управление персоналом / А.В. Дай-нека. — М.: Издательско-торговая корпорація "Дашкови К", 2013. — 292 с.

9. Костюк О. Д. Інноваційні інструменти управлінняперсоналом / О. Д. Костюк // Наукові праці Полтавськоїдержавної аграрної академії. Економічні науки. — Пол-тава: ПДАА. — Вип. 1 (6). — Т. 1. — 2013. — С. 143—147.

10. Крушельницька О.В. Управління персоналом /О.В. Крушельницька, Н.Д. Мельничук. — К.: Кондор,2003. — 296 с.

11. Милль Дж.С. Основы политической экономии /Дж.С. Милль. — М.: Прогресс, 1980. — Т. 1. — С. 139.

12. Никифоренко В.Г. Управління персоналом /В.Г. Никифоренко. — Одеса: Атлант, 2013. — 275 с.

13. Опанасюк Ю.А. Удосконалення системи оцінкиперсоналу на підприємстві / Ю.А. Опанасюк, А.В. Рудь// Економіка. — 2012. — № 1. — С. 134—140.

14. Передугова Т.В. Оцінка інноваційного потенціа-лу працівників при впровадженні інновацій в організа-ції: теоретико-методичний аспект / Т.В. Передугова,А.Г. Бистров // Економіка. — 2014. — № 3 (50). — С.78—87.

15. Продан І.О. Становлення системи управлінняперсоналом на інноваційних засадах / І.О. Продан //Вісник Національного університету "Львівська політех-ніка". Менеджмент та підприємництво в Україні: етапистворення і проблеми розвитку. — 2013. — № 776. —С. 61—66.

16. Сівашенко Т.В. Сучасні підходи до оцінки пер-соналу / Т. В. Сівашенко // Економічний аналіз. — 2011.— Вип. 8. — Ч. 2. — С. 315—317.

17. Смит А. Исследование о природе и причинах ба-гатства народов / А. Смит. — М.: Соцэкгиз, 1956. — С.490.

18. Schultz T. Investment in Human Capital: the Roleof Education and of Research / T. Schultz. — H. Y., 1971,— 62 p.

References:1. Armstrong, M. (2012), Praktika upravleniya chelo-

vecheskimi resursami [Practice of Human ResourcesManagement]. (Trans. In Eng.). M.: Peter (in Russ).

2. Balabanova, L.V., & Sardak, O. V. (2011), Uprav-linnya personalom [Personnel Management]. Kyiv: Centerfor Educational Literature (in Ukr.).

3. Becker, G. (1975), Human Capital: A Theoretical andEmpirical Analysis, with Special Reference to Education.New York: Columbia University Press for NBER.

4. Bohynya, D. P. (2008), Sotsial'no-trudovi vidnosynyv Ukrayini v konteksti orhanizatsyiyi oplaty pratsi tarehulyuvannya dokhodiv [Social-labor relations in Ukrainein the context of the organization of wages and incomeregulation]. Aspekty pratsi [Aspects of labor], 7, 7—8 (inUkr.).

5. Boumen, K. (1997), Osnovy strategicheskogomenedzhmenta [Fundamentals of Strategic Management].(Trans. in Eng.). M.: YUNI-TI (in Russ.).

6. Holikova, N. V. (2004), Lyuds'kyy kapital yak faktorzrostannya ta rozvytku ekonomiky [Human Capital as aGrowth and Economic Growth Factor]. Avtoreferatkandydats'koi dysertatsii [Abstract of thesis candidate'sdissertation]. Kyiv (in Ukr.).

7. Hrishnova, O. A. (2001), Lyuds'kyy kapital: formu-vannya v systemi osvity i profesiynoyi pidhotovky [Humancapital: formation in the system of education and training].Kyiv: "Znannya" (in Ukr.).

8. Dayneka, A. V. (2013), Upravleniye personalom[Personnel Management]. Moskva: "Dashkov i K" (in Russ.).

9. Kostyuk, O. D. (2013), Innovatsiyni instrumentyupravlinnya personalom [Innovative tools of personnelmanagement]. Naukovi pratsi Poltavs'koyi derzhavnoyiahrarnoyi akademiyi [Scientific works of the Poltava StateAgrarian Academy], 1, 143—147 (in Ukr.).

10. Krushel'nyts'ka, O. V. (2003), Upravlinnya perso-nalom [Personnel Management]. Kyiv: Kondor (in Ukr.).

11. Mill', Dzh. S. (1980), Osnovy politicheskoy ekonomii[Fundamentals of political economy]. Moscow: Progress (inRuss.).

12. Nykyforenko, V. H. (2013), Upravlinnya personalom[Personnel Management]. Odesa: Atlant (in Ukr.).

13. Opanasyuk, Yu. A. & Rud', A. V. (2012), Udosko-nalennya systemy otsinky personalu na pidpryyemstvi[Improvement of the personnel assessment system at theenterprise]. Ekonomika [Economy], 1, 134—140 (in Ukr.).

14. Pereduhova, T. V. & Bystrov, A. H. (2014), Otsinkainnovatsiynoho potentsialu pratsivnykiv pry vprovadzhenniinnovatsiy v orhanizatsiyi: teoretyko-metodychnyy aspekt[Estimation of innovative potential of employees in theimplementation of innovations in the organization:theoretical and methodical aspects]. Ekonomika[Economy], 3, 78—87 (in Ukr.).

15. Prodan, I. O. (2013), Stanovlennya systemy uprav-linnya personalom na innovatsiynykh zasadakh [Theformation of the personnel management system on aninnovative basis]. Visnyk Natsional'noho universytetu"L'vivs'ka politekhnika" [Bulletin of the National University"Lviv Polytechnic"], 776, 61—66 (in Ukr.).

16. Sivashenko, T. V. (2011), Suchasni pidkhody dootsinky personalu [Modern Approaches to PersonnelAssessment]. Ekonomichnyy analiz [Economic Analysis], 8,315—317.

17. Smit, A. (1956), Issledovaniye o prirode i prichinakhbagatstva narodov [Study on the Nature and Causes of theBagateness of Peoples]. Moscow: Sotsekgiz (in Russ.).

18. Schultz, T. (1971), Investment in Human Capital:the Role of Education and of Research. New York: FreePress.Стаття надійшла до редакції 16.08.2018 р.


57www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ У ЗАГАЛЬНОМУВИГЛЯДІ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОК ІЗ ВАЖЛИВИМИ

НАУКОВИМИ ЧИ ПРАКТИЧНИМИ ЗАВДАННЯМИОдним з безперечних чинників підтримки кон-

курентоспроможності підприємства є організація

УДК 657.1

І. Я. Максименко,к. е. н., доцент кафедри обліку та оподаткування,Запорізький національний технічний університет, м. ЗапоріжжяА. О. Юношева,магістрантка 6 курсу, Запорізький національний технічний університет, м. Запоріжжя

ОБЛІКОВЕ ВІДОБРАЖЕННЯ ВИТРАТПЕРІОДУ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЕФЕКТИВНОГОУПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

I. Maksymenko,сand.sc.(econ.), assistant professor of departmentof "Accounting and taxation" Zaporozhye National Technical UniversityА. Yunoscheva,master, the 6th course, Zaporizhzhya National Technical University, Zaporizhzhya

ACCOUNT EXPLANATION OF EXPENDITURE PERIOD AS A PRECONDITION FOR EFFECTIVEMANAGEMENT BY THE ENTERPRISE

Досліджено основні підходи до визначення поняття витрати періоду як управлінської категорії ви-трат. Згідно із П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу,для отримання якого вони здійснені. Наголошено, що витрати періоду — це управлінська категорія вит-рат, які не пов'язані з реалізацією конкретної продукції (товарів, робіт, послуг). Вони, на відміну від со-бівартості, включаються до витрат у періоді їх виникнення, а не в періоді реалізації відповідної продукції.Доведено, що у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, відображають лише тівитрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду. Наголошено, що до витрат періодувключаються частина витрат операційної діяльності, а також фінансові (витрати від фінансової діяль-ності), втрати від участі в капіталі та інші витрати. Визначено, що основною кваліфікаційною ознакоювитрат періоду є відношення до собівартості реалізації та фінансових результатів підприємства.

The main approaches to the definition of the concept of period expenditure as a management category ofexpenses are investigated. According to Regulation (standard) of accounting 16, expenses are recognized asexpenses of a certain period, while recognizing the income for which they are received. It is stressed that theexpenses of a period are a management category of expenses that are not related to the implementation of specificproducts (goods, works, services). They, unlike the cost, are included in expenses in the period of their occurrence,and not in the period of implementation of the corresponding products. It is proved that, in the expenses of thereporting period in which they were incurred, they reflect only those expenses that can not be directly related tothe income of a certain period. It is noted that before the expense of the period, part of operating expenses, aswell as financial (expenses from financial activities), losses from participation in equity and other expenses areincluded. It is determined that the main qualification of the period expenses is the relation to the cost of realizationand financial results of the enterprise.

Ключові слова: витрати періоду, інвестиційна діяльність, операційна діяльність, собівартість продукції,управління підприємством, фінансова діяльність.

Key words: expenses of the period, investment activity, operating activity, cost of production, enterprisemanagement, financial activity.

е ф ект ив ног о про це с у упра в лі ння в ит ра та м ипідприємства, складовою частиною якого виступа-ють планування та контроль витрат, облік витратна виробництво і калькуляцію собівартості про-дукції.



Ефективність роботи менеджментупідприємства можна оцінити за тим фактом,наскільки ефективно він уміє управляти вит-ратами. Ефективне управління зводиться недо їх мінімізації, а до того, щоб певна сумапонесених витрат дала можливість досягну-ти максимум ефекту: аби певна сума витратобслуговувала максимум робочих процесів тадозволяла домогтися максимального резуль-туючого показника доходу.

Саме витрати періоду — як управлінська категоріявитрат, які не пов'язані з реалізацією конкретної про-дукції (товарів, робіт, послуг) та, на відміну від собівар-тості, включаються до витрат у періоді їх виникнення, ане в періоді реалізації відповідної продукції, дозволя-ють вдосконалювати управлінський облік підприємства.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙПроблемі обліку витрат приділялося чимало уваги

зарубіжними і вітчизняними науковцями. Найбільшфундаментальними і такими, що охоплюють різні аспек-ти цієї проблеми, є праці авторів: М.Т. Білухи, О.С. Бо-родкіна, А.М. Герасимовича, М.В. Кужельного, В.Є. Лас-товецького, В.Г. Лінника, Ю.Я. Литвина, Є.В. Мниха,Л.В. Нападовської, І.І. Пилипенка, В.В. Сопка, Л.К. Су-ка, М.Г. Чумаченка, В.Г. Швеця, В.О. Шевчука та інших.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою дослідження є систематизація та аналіз

теоретичних, методичних та практичних аспектів орга-нізації обліку витрат періоду та вивчення економічноїсутності проблеми побудови обліково-аналітичного за-безпечення управління витратами з метою вдосконален-ня управлінського обліку.


Згідно із П(С)БО 16 витрати визнаються витратамипевного періоду одночасно з визнанням доходу, дляотримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходомпевного періоду, відображаються у складі витрат тогозвітного періоду, в якому вони були здійснені.

Витрати періоду — це управлінська категорія ви-трат, які не пов'язані з реалізацією конкретної продукції(товарів, робіт, послуг). Вони, на відміну від собівар-тості, включаються до витрат у періоді їх виникнення, ане в періоді реалізації відповідної продукції.

У процесі господарювання підприємство здійснюєрізні види діяльності, які з погляду управлінського об-ліку поділяють на операційну (основну, тобто так чиінакше пов'язану з реалізацією товарів, робіт, послуг),а також іншу (неопераційну), до якої належать, зокре-ма, фінансова та інвестиційна діяльність (рис. 1).

Отже, з урахуванням такого групування видів діяль-ності загальна управлінська класифікація витрат, щовраховуються при визначенні фінрезультату за звітнийперіод, передбачає їх поділ на операційні та інші (нео-

пераційні). У складі операційних витрат, зокрема, виок-ремлюють собівартість реалізації, адміністративні, збу-тові та інші операційні витрати. У складі неопераційнихзокрема фінансові витрати, втрати від участі в капіталіта інші (рис. 2).

Таким чином, якщо в процесі певного виду діяль-ності підприємства мають місце і доходи, і витрати, то втакому разі і доходи, і витрати повинні відображатисяу межах тих самих груп діяльності: або операційної, абонеопераційної.

Згідно з п. 7 П(С)БО 16, у складі витрат того звітно-го періоду, в якому вони були здійснені, відображаютьлише ті витрати, які неможливо прямо пов'язати з до-ходом певного періоду. Тож, якщо від певної діяльності(крім реалізації продукції) підприємство має і доходи, івитрати, вони повинні обліковуватися в одному періоді,бо є взаємопов'язаними.

Цього вимагає принцип відповідності доходів і ви-трат, передбачений Законом про бухоблік, а такожвисвітлення цього принципу в п. 19 МСБО 18 "Дохід".Відповідні витрати можна віднести до витрат періодулише умовно, адже, по суті, тут має місце аналогія з ви-значенням собівартості продукції

До витрат періоду включаються частина витрат опе-раційної діяльності, а також фінансові (витрати відфінансової діяльності), втрати від участі в капіталі таінші витрати.

Серед витрат операційної діяльності до витрат пе-ріоду належать усі інші витрати, крім собівартості реа-лізованої продукції, тобто адміністративні, збутові таінші операційні витрати (див. схему 1 в статті "Со-бівартість в обліку").

Витрати періоду можна лаконічно назвати невироб-ничими витратами. Ці витрати не зникнуть, якщо при-пустити навіть повне припинення виробництва.

Подання у фінансовій звітності інформації про со-бівартість окремо від інших витрат МСБО 1 називає ана-лізом за методом функції витрат (п. 103 МСБО 1).

Сутність витрат періоду зазвичай досить добре вид-но на виробничому підприємстві (у сфері матеріально-го виробництва). Вона полягає у відмінності таких ви-трат від собівартості продукції. Витрати періоду ніколине проходять в обліку через стадію виробництва, вонине можуть залишатися в незавершеному виробництвіабо виробленій продукції. Натомість вони завжди в пе-ріоді виникнення (за принципом нарахування) включа-ються до витрат і одразу (в цьому періоді) впливають навизначення фінрезультату.

ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

операційна фінансова інвестиційна інша

Рис. 1. Види діяльності підприємства

Рис. 2. Види витрат діяльності підприємства

фінансові витрати витрати від участі в

капіталі

інші витрати

Витрати, що враховуються в фінансовому результаті

собівартість

реалізованої

продукції

адміністративні

витрати

збутові

витрати

інші

операційні

витрати

витрати операційної

діяльності


59www.economy.in.ua

На виробничих підприємствах правильне віднесен-ня витрат — до собівартості чи витрат періоду — маєзначення не лише для визначення фінрезультату, а й длявідображення активів у балансі. Якщо підприємство не-точно класифікувало витрати (віднесло витрати періо-ду на собівартість чи навпаки) і відповідна продукціязалишиться на дату балансу в складі незавершеного ви-робництва чи готової продукції, внаслідок цьогопідприємство завищує чи занижує вартість такого не-завершеного виробництва або запасів готової продукціїв балансі. В окремих випадках це може впливати на прий-няття користувачами фінзвітності управлінськихрішень.

На невиробничих підприємствах, де немає залиш-ку незавершеного виробництва та готової продукції,поділ витрат на собівартість і витрати періоду має мен-ше значення, — найімовірніше, відповідне може ціка-вити користувачів звітності з управлінською метою —нарівні з питаннями про собівартість окремих видівпослуг і робіт.

Частина витрат, що відображаються у Звіті профінрезультати у складі собівартості реалізованоїпродукції (а саме нерозподілені (наднормативні)постійні загальновиробничі витрати), також, по суті,відносяться до витрат періоду. Згідно із п. 11 П(С)БО16 вони не переходять із собівартості виробництвана вартість готової продукції, а відображаються ускладі собівартості реалізації в момент їх виникнен-ня.

Це потрібно для того, щоб не завищувати вартістьактивів — сукупну собівартість готової продукції, заякою вона оприбутковується на склад, якщо така про-дукція може залишитися нереалізованою на кінецьзвітного періоду. Якщо вся продукція буде реалізова-на, фінансовий результат від таких операцій буде одна-ковий

Збутові витрати, які є зазвичай не лише на торго-вельних підприємствах, а й на великих виробничихпідприємствах та підприємствах сфери послуг — це ви-трати, пов'язані з продажем товарів, робіт, послуг. Ускладі цих витрат обліковують витрати на утриманняпідрозділів збуту (менеджери зі збуту, продавці), ви-трати на рекламу, витрати на гарантійне обслуговуван-ня та пакувальні матеріали. Орієнтовний перелік такихвитрат є в п. 19 П(С)БО 16.

Для обліку збутових витрат призначено рахуноксинтетичного обліку 93, що також, як і рахунок 92, немає субрахунків, і облік витрат на ньому ведеться занеобхідною підприємству аналітикою.

Інші операційні витрати — це ті витрати операц-ійної діяльності, які не включені до попередніх видіввитрат (собівартості, адміністративних або збуто-вих). Ці витрати певною мірою пов'язані з операцій-ною (основною) діяльністю. Сюди, згідно з п. 20П(С)БО 16, відносять, зокрема, витрати на створен-ня резерву сумнівних боргів, визнані неустойки. Дляобліку таких витрат призначено рахунок синтетич-ного обліку 94.

До фінансових витрат, згідно з п. 27 П(С)БО 16,відносять витрати на проценти (за користування кре-дитами отриманими, за облігаціями випущеними, зафінансовою орендою тощо) та інші витрати підприєм-ства, пов'язані із запозиченнями (крім тих фінансовихвитрат, які капіталізуються). Порядок обліку фінансо-вих витрат регулює окреме П(С)БО 31 "Фінансові ви-трати".

Отже, суми, спрямовані підприємством наздійснення фінансових інвестицій, яке належить доінвестиційної діяльності підприємства, не є фінансо-вими витратами, — ці суми відображають не у складівитрат, а як активи на рахунках 14 або 35. У разіпридбання акцій, облігацій, паїв, часток у майні іншихпідприємств визнаються фінансові інвестиції, які відоб-ражаються в балансі підприємства як активи. Порядок

обліку фінансових інвестицій визначається в окремо-му П(С)БО 12.

Ці втрати обліковують на рахунку 96, на якому та-кож обліковують втрати від спільної діяльності.

Iнші витрати, тобто витрати неопераційної діяль-ності, — це всі інші витрати, яких підприємство зазнає взвітному періоді. Ці витрати не пов'язані з основною(виробничою) діяльністю і не є включеними до іншихстатей витрат (операційних, фінансових, втрат від участів капіталі) (п. 29 П(С)БО 16).

Для обліку інших витрат призначено рахунок син-тетичного обліку 97. Цей рахунок містить 7 субрахунків,які також дозволяють приблизно зрозуміти, які витра-ти належать до інших неопераційних.

ВИСНОВКИ З ПРОВЕДЕНОГО ДОСЛІДЖЕННЯІ ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК

У ЦЬОМУ НАПРЯМІТаким чином, за визначенням відношення до со-

бівартості продукції розрізняють витрати на продукціюта витрати періоду.

Витрати на продукцію — це витрати, що пов'язані звиробництвом продукції і становлять собівартість ви-робленої продукції згідно з нормами П(С)БО 16.

Витрати періоду — це витрати, які не включають довиробничої собівартості і розглядають як витрати тогоперіоду, в якому вони були понесені. Це витрати науправління (адміністративні), збут продукції та інші опе-раційні витрати, а також нерозподілені постійні загаль-новиробничі витрати та наднормативні виробничі ви-трати.

Отже, основною кваліфікаційною ознакою витратперіоду є відношення до собівартості реалізації тафінансових результатів підприємства. З метою вдоско-налення управлінського обліку, цей об'єкт потребуєподальшого вдосконалення, шляхом побудови обліко-во-аналітичного забезпечення управління витратами.

Література:1. Закон України 16.07.1999 р. №996-XIV "Про бух-

галтерський облік та фінансову звітність в Україні".2. Наказ Міністерства Фінансів України 31 грудня

1999 р. № 6318 "Положення (стандарт) бухгалтерсько-го обліку 16 "Витрати".

3. Наказ Міністерства Фінансів України 01 листопа-да 2010 р. № 1300 "Про затвердження Методичних ре-комендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат".

4. Максименко І.Я. Особливості організації облікурозрахунків за заробітною платою в процесі управлін-ня підприємтсвом [Електронний ресурс] / І.Я. Макси-менко, Ю.В. Кривошей // Ефективна економіка. — 2017.— №10. — Режим доступу до журналу: http://www.economy.nayka.com.ua

References:1. The Verkhovna Rada of Ukraine (1999), The Law of

Ukraine "On Accounting and Financial Reporting inUkraine", available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/996-14 (Accessed 14 august 2018).

2. Ministry of Finance of Ukraine (1999), "Regulation(standard) of accounting 16 "Сosts", available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00 (Accessed 14august 2018).

3. Ministry of Finance of Ukraine (2010), Guidelines "OnApproval of Methodological Recommendations onAccounting for Financial Expenses", available at: https://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/treasury/1297-1300.html (Accessed 14 august 2018).

4. Maksymenko, I. and Krivoschey, Y. (2017), "Featuresof the organization of accounting for payroll in themanagement of the enterprise", Effective Economy, vol. 10,available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5806 (Accessed 14 august 2018).Стаття надійшла до редакції 16.08.2018 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИСучасні мегатренди свідчать, що суспільство прагне

пришвидшити економічне зростання, здійснює науко-вий пошук ефективного використання досягнень техно-логічного прогресу, породжує зростання майнової не-рівності в значних масштабах. Такий парадокс цілкомпояснюється логікою нерівномірності економічногорозвитку, а природа такої нерівності та її поглибленняпов'язана з потенційною можливістю використання до-сягнень у сфері виробництва, нерівним розподілом до-ходів та благ цивілізації. Тому скорочення нерівності всередині країн та між ними стало десятою Ціллю ста-

УДК 330.59: 339.972

В. В. Опалько,к. е. н., доцент, докторантка,Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, м. Черкаси

МЕХАНІЗМИ СКОРОЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ НЕРІВНОСТІ У СУЧАСНИХУМОВАХ РОЗВИТКУ

V. Opalko,PhD in Economic sciences, Associate Professor, doctoral student, Cherkasy Bohdan Khmelnitsky National University

MECHANISMS FOR REDUCING SOCIO-ECONOMIC INEQUALITY IN THE CONDITIONSOF MODERN DEVELOPMENT

Обгрунтовано необхідність систематизації та вдосконалення механізмів регулювання соціально-еко-номічною нерівністю. Метою дослідження є визначити та систематизувати механізми скорочення не-рівності у сучасних умовах розвитку. За допомогою методів систематизації, формалізації, компаратив-ного аналізу визначено класичні шляхи скорочення нерівності у сучасних умовах господарювання: транс-фертні платежі; державне регулювання цін, тарифів, мінімальної зарплати; прогресивний характер інди-відуального оподаткування. Узагальнено сучасні механізми скорочення соціально-економічної нерівностіяк усередині країн, так і між ними, серед яких: державні інвестиції в освіту, активна політика зайнятості,ефективний розподіл доходів; запровадження податків на багатство, боротьба з ухиленням корпорацій ібагатих фізичних осіб від сплати податків, конвергенція доходів, міграція тощо. Результатами дослід-ження є аргументація того, що вихід із пастки нерівності можливий тільки за умов проведення держав-ної комплексної спеціальної політики, спрямованої на радикальне скорочення соціально-економічної не-рівності та формування середнього класу.

The necessity of systematization and improvement of mechanisms for regulating socio-economic inequalityis substantiated. The objective of this study is to identify and systematize the mechanisms for reducing inequalityin the conditions of modern development. Classical ways of reducing inequality in the current conditions ofmanagement are defined using methods of systematization, formalization, comparative analysis. These aremethods such as transfer payments; state regulation of prices, tariffs, minimum wages; progressive nature ofindividual taxation. Modern mechanisms for reducing social and economic inequalities both within and betweencountries are generalized. Among the mechanisms: public investment in education, active employment policy,effective income distribution; the introduction of taxes on wealth, the fight against corporations and wealthyindividuals from tax evasion, the convergence of income, migration and the like. It is justified that the way out ofthe trap of inequality is possible only if there is a state comprehensive special policy aimed at a radical reductionof socio-economic inequality and the formation of the middle class.

Ключові слова: соціально-економічна нерівність, розвиток, політика доходів, прогресивне оподаткуван-ня, індекс Кейтца.

Key words: socio-economic inequality, development, income policy, progressive taxation, Kaitz index.

лого розвитку серед 17 цілей, які прийнято Генераль-ною Асамблеєю ООН у 2015 році на період до 2030 року.Перед країнами-членами ООН постали нові завданнящодо скорочення нерівності та адаптації визначенихмеханізмів до умовах глобального розвитку.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙПроблематика теоретичних й прикладних аспектів

скорочення нерівності в сучасних умовах розвитку до-сліджувалася міжнародними організаціями, відомимизарубіжними й вітчизняними вченими, зокрема, В. Іно-земцевим, Е. Лібановою, Т. Меркуловою, Б. Міланови-


61www.economy.in.ua

чем, Т. Пікетті, Дж. Стігліцем, А. Янцевичем та ін. [2; 8;9; 11; 14; 17]. Автори аргументують, що нестабільністьвсередині країн, переходить в нестабільність всього ре-гіону, світу, в результаті, якщо не скорочувати нерів-ність, виникає постійна глобальна загроза для усьогосвіту — війни, тероризм, радикалізм, міграція, епідеміїтощо. Зростання розшарування суспільства в останнідесятиріччя вимагає пошуку способів скорочення соц-іально-економічної нерівності у сучасних умовах роз-витку.

МЕТА СТАТТІМетою дослідження є визначити та систематизува-

ти механізми скорочення нерівності у сучасних умовахрозвитку.


Нерівність розглядається як один з важливих фак-торів соціально-економічного розвитку. При цьому со-ціально-економічну нерівність у сучасних умовах роз-витку ми сприймаємо як системне явище, яке є наслідкоміснування відмінностей у соціально-економічному роз-витку між країнами, різними верствами населення таджерелом соціальної напруженості, нестабільності, щозменшує або обмежує можливості повноцінно розвива-тися.

Величезний розрив у доходах і рівнях життя різнихкраїн і соціальних груп у поєднанні з іншими глобаль-ними проблемами підривають саму основу сталого роз-витку людства і можуть призвести до соціальних по-трясінь планетарного масштабу. У нерівності криєтьсянизка небезпечних глобальних проблем (бідність, теро-ризм, міграція), які загрожують світовій спільноті.

Ескалація нерівності у сучасному світовому госпо-дарстві загрожує найгострішими соціальними кон-фліктами, а в майбутньому — навіть революціями і руй-нуванням цілих націй. Вихід із загрозливої ситуації мож-ливий тільки за умов проведення державами спеціаль-ної політики, спрямованої на радикальне скороченняекономічної нерівності.

Говорячи про нерівність, ми маємо на увазі нерівно-мірний розподіл доходів між нижніми та верхніми де-цилями населення держави. Збільшення майнової не-рівності всередині країн прискорило зростання світо-вої майнової нерівності. Якщо узяти еволюцію Китаю,Європи і США разом узятих, то з 1980 до 2016 роки май-

нова частка 1% найбагатших людей зросла з 28 до 33%,тоді як частка, що припадає на нижні 75%, коливаласяблизько 10% протягом всього періоду.

За оцінками "Лабораторії нерівності у світі, 2018"збереження колишніх тенденцій щодо нерівності при-зведе до того, що у 2050 році частка 0,1% найзаможні-ших власників (у Китаї, ЄС та США) зрівняється з част-кою світового середнього класу [1]. Нерівність поси-литься ще більше, якщо всі країни підуть шляхом, заяким рухалися Сполучені Штати у період з 1980 по 2016роки. Однак нерівність у світовому масштабі дещо ско-ротиться, якщо всі країни підуть шляхом Євросоюзу(ЄС) у період з 1980 року по теперішній час.

Еволюція нерівності усередині країн значно впли-ває на скорочення бідності у світовому масштабі. Залеж-но від обраної стратегії (траєкторії) скорочення не-рівності, до 2050 року доходи нижньої половинисвітового населення можуть скласти від 4500 євро до9100 євро на рік на кожного дорослого [1]. Нерівністьдоходів — глобальна проблема, що вимагає глобальнихрішень. Для цього потрібно вдосконалювати механізмирегулювання і моніторингу нерівності, спрямовуватиресурси на розвиток та їх ефективний розподіл у краї-ни та регіони, які найбільше цього потребують.

У практиці господарювання існують класичні шля-хи скорочення нерівності. Участь держави у перероз-поділі доходів з метою скорочення соціально-економі-чної нерівності реалізується трьома основними шляха-ми [1—3]. По-перше, це трансферні (від лат. transfero —переношу, перемістити) платежі. За допомогою їх відпо-відно до соціальних програм частина доходів держави,що формуються в основному шляхом оподаткування, утому числі соціального страхування, передається у ви-гляді допомог та субсидій соціально-незахищеним ка-тегоріям населення. У цього шляху є недоліки: такі ви-плати є пасивним методом і не сприяють скороченню не-рівності, а тимчасово допомагають нужденним, вонидестимулюють економічну активність, зокрема при по-шуку роботи і перекваліфікації, а також породжуютьутриманство. Таку систему соціальних трансфертів на-зивають політикою підтримки доходів. К. Макконнелл іС. Брю вважають, що "зменшення нерівності доходів —приблизно на 80% обумовлено в основному трансферт-ними платежами" [3, с. 279].

По-друге, державне регулювання цін, тарифів тавстановлення мінімальної зарплати. Зокрема у міжна-родній практиці для оцінки нерівності використовують

0

10

20

30

40

50

60

70

Ест

онія

Чех

ія

Лат

вія

Нід

ерл

анди

Іспа

нія

Вел

икоб

рита

нія

Лю

ксем

бур

г

Бол

гарі

я

Ірла

нді

я

Сл

овак

ія

Бел

ьгія

Ли

тва

Хор

ват

ія

Пор

туга

лія

Гр

еція

Пол

ьща

Сл

овен

ія

Уго

рщи

на

Рум

унія

Нім

ечч

ина

Фр

анці

я

Індекс Кейтца

Сп

івві

днош

ення

, %

МЗ/СЗ,2013 МЗ/СЗ, 2017

МЗ — Мінімальна заробітна плата.

СЗ — Середня заробітна плата.

Рис. 1. Відношення мінімальної заробітної плати до середньоїв окремих європейських країнах, 2013; 2017 рр.

Джерело: розраховано та сформовано автором на підставі джерел [4, с. 29; 5; 6].



індекс Кейтца (відношення мінімальної зарплати до се-редньої або медіанної зарплати штатного працівника),який дає можливість оцінити здатність заробітної пла-ти забезпечити мінімальний гідний рівень життя праці-вників. Міжнародна організація праці рекомендує під-тримувати індекс Кейтца не нижче 50%, а Євросоюз — ненижче 60%. Проте порівняльні результати слід інтерп-ретувати з обережністю та мати на увазі відмінності воцінках: на підставі середньої або медіанної заробітноїплати, оскільки у країнах застосовуються різні підходидо виміру заробітної плати. У більшості країн за дани-ми 2013 року відношення мінімальної зарплати до меді-анної становить 45—60%. Відношення мінімальної досередньої (яка менша за медіанну на 15%) зарплати ко-ливається у межах 40—55% [4, с. 29]. У 2017 році розмірсередньої зарплати у більшості країн Європи зріс, томузмінився індекс Кейтца, його середнє значення коли-вається у межах 42—47%. Для ілюстрації наведемо ста-тистику по деяким Європейським країнам щодо індек-су Кейтца (рис. 1).

Нерівність в оплаті праці за останні десятиріччя сут-тєво зросла у багатьох країнах [4, с. 28]. Хоча таканерівність відображає індивідуальні й виробничівідмінності між працівниками, проте поглиблення не-рівності є небезпечним з точки зору негативних соціаль-но-економічних наслідків. Встановлення мінімальноїзаробітної плати використовують як механізм скоро-чення нерівності у багатьох країнах. Наприклад, у Ве-ликобританії мінімальна заробітна плата була введенау 1999 році, а у 2016 році введено підвищений стандартзаробітної пати, що забезпечує прожитковий мінімум.З початку 90-х років по теперішній час 22 з 28 країн-членів ЄС встановили розмір мінімальної зарплати назаконодавчому рівні. Немає його тільки в Данії, Італії,Кіпрі, Австрії, Фінляндії та Швеції (Євростат, 2018 [5]).Як свідчить досвід, адекватний мінімальний розміроплати праці може приводити до зростання доходів ма-лозабезпечених працівників без значного негативноговпливу на зайнятість (Low Pay Commission. 2014 [7,с. 168]).

По-третє, прогресивний характер індивідуальногооподаткування сприяє скороченню нерівності. Дифе-ренціація ставок прибуткового податку і податку наособисте майно створює ефект "Робін Гуда", тобто ви-лучає надмірну частину доходів багатих на користьбідних. Це стосується перш за все прогресивного харак-теру прибуткового податку, який, хоча і в різному сту-пені, притаманний податковій політики майже усіх дер-жав (в Україні та Росії застосовується єдина ставка при-буткового податку).

Сучасні дослідження Т.В. Меркулової, А.А. Янце-вича [8, с. 6—7] також підтверджують правдивість цьо-го підходу (на прикладі України). Результати досліджен-ня свідчать, що існує залежність між застосуваннямпрогресивної шкали оподаткування (у якості показни-ка нерівності узято коефіцієнт Джині) та розподіломдоходів. Проте малі значення прогресії не приносятьсуттєвого ефекту для скорочення нерівності у розподіліз великою диференціацію значень доходу, але призбільшених параметрах прогресії відбувається приско-рене скорочення нерівності.

У звіті про глобальну нерівність [1] зазначено, щопрогресивні податкові ставки знижують нерівність нетільки після сплати податків, але і до неї, позбавляючиосіб, які отримують найвищі доходи, стимулу до підви-щення своєї заробітної плати та майнового нагромад-ження. Можна розглядати надмірне багатство як поз-бавлення "спокуси надприбутків" за допомогою подат-ку. Післявоєнний досвід свідчить, що високі ставки нависокі прибутки спрацьовували одразу після війни, пе-решкоджаючи корпораціям виплачувати високі ставкикерівній "верхівці". Варто також відзначити, що подат-ки на спадщину відсутні або близькі до нульової ставкив країнах, що розвиваються з високим рівнем нерівності,

що створює необхідність проведення в них значних по-даткових реформ [1].

Отже, прогресивне оподаткування є перевіренимефективним інструментом боротьби зі зростаючою не-рівністю в доходах і майновою нерівністю. Хоча систе-ма оподаткування є ключовим інструментом у боротьбіз нерівністю, вона стикається з деякими перешкодами.Найважливішими із них є ухилення від сплати податківта застосування пільгового корпоративного оподатку-вання, що значно зменшують надходження до бюдже-ту. Дж. Стігліц (Stiglitz, 2015 [9]) у праці "Ціна нерівності.Чим розшарування суспільства загрожує нашому май-бутньому" зазначає, що "податкова система допомагаєбагатим акумулювати і передавати кошти своїм нащад-кам за допомогою цілої низки стимулів" [9, с. 348]. Емпі-ричні дані свідчать, що ставки корпоративних податківпадають в усьому світі, тобто багато корпорацій пла-тять мінімальний податок. Так, корпорація Apple зап-латила 0,005% податку на прибуток у 2014 році. Однакдуже важко стягувати вищі податки з 1% найбагатших.Заможні люди не платять податків, бо вони отримуютьпільги. Відома фраза Леони Хелмслі "Ми не платимоподатків, податки платять тільки бідні". Також сьогоднівесь світ дискутує щодо "переміщення капіталу в оф-шори" заради уникнення сплати податків. Як зазначеноу Звіті про нерівність у світі 2018 р. [1] майно, що збері-гається у податкових гаванях, значно зросло починаю-чи з 70-х років і нині складає більше 10% від світовогоВВП. Д. Джонстон у книжці "Безкоштовний обід: як най-багатші американці збагачують себе за державні коштита дотримуються закону" (Джонстон, 2008 [10]) деталь-но розглядає таке ухилення від сплати податків.

Проте Б. Міланович [11] пропонує вирішити пробле-му нерівності за рахунок деконцентрації володіння ка-піталом, надаючи податкові пільги малим інвесторам длястимулювання володіння акціями у малому бізнесі тазаохочує надавати робітничому класу і дрібним інвес-торам такі ж податкові та інші пільги, які сьогодні на-даються тільки багатим.

Т. Пікетті у праці "Капітал в ХХІ столітті" [2] вва-жає, що проблема нерівності у зростаючому капіталі.Рішення він бачить у оподаткування капіталу, що будестимулювати бізнес до використання праці, яка вима-гає меншої капіталомісткості. Але з точки зору еконо-мічної теорії дохід залежить від продуктивності праці,а продуктивність зростає з інвестиціями і зростаннямкапіталу. Пікетті агітує скоротити високі доходи вер-хівки та підвищити їх для низів на основі ефективногоперерозподілу загальних доходів.

Проте перерозподіл має деякі негативні аспекти.По-перше, механізми перерозподілу з часом нівелюють-ся: це стосується як прогресивної ставки податку, так ісоціальних виплат, соціального захисту, мінімальноїзарплати. По-друге, перерозподіл є високовитратним,оскільки для оподаткування й регулювання потрібназначна державна бюрократична система, що фінан-сується з бюджету.

Отже, боротьба з нерівністю у доходах і майновоюнерівністю у світі вимагає значних змін у податковійполітиці в національному та світовому масштабах. Ба-гатьом країнам доведеться переглянути політику ви-значення заробітної плати, корпоративного управлін-ня та оподаткування.

У сучасних умовах можна значно розширити спектрмеханізмів скорочення нерівності, під якими ми розумі-ємо систему рухомих ланок економіки, що призначенадля трансформації (відтворення) справедливого розвит-ку. На нашу думку, ефективніше скорочувати нерівністьу самих її витоках. Тому забезпечення більш рівногодоступу до освіти і до добре оплачуваних робочих місцьмає ключове значення для боротьби з нерівністю тапришвидшенням темпів зростання доходів найбіднішоїполовини людства. Недавні дослідження показують, щоміж дискурсом про рівність можливостей і реальною


63www.economy.in.ua

нерівністю у доступі до освіти може пролягати величез-на прірва. Так, у Сполучених Штатах зі ста дітей, чиїбатьки входять у 10% осіб з найнижчими доходами,тільки двадцять-тридцять навчаються у вищих навчаль-них закладах (ВНЗ). Однак цей показник досягає 90% зі100%, коли мова заходить про дітей, чиї батьки відно-сяться до 10% осіб з найбільш високими доходами [1]. ВУкраїні — частка відмінників тим більша, чим вищі до-ходи родини. Серед студентів з незаможних родинвідмінників 43%, серед дітей із родин середнього до-статку їх вже 50%, а серед забезпечених — 59%. Знаннята навички, які стануть у нагоді під час роботи, а такождають можливість отримати хорошу роботу в майбут-ньому вважають 50% та 51% опитаних респондентіввідповідно [12].

Відзначимо той позитивний факт, що, як у розвину-тих, так і в країнах, що розвиваються відбуваютьсявідповідні позитивні зміни у системи фінансування ВНЗі зарахування студентів та забезпечення рівного досту-пу до освіти.

Проте за відсутності державних механізмів, що за-безпечують людям з нижчих категорій за рівнем дохо-ду, доступ до добре оплачуваних робочих місць є про-блематичним. Державні інвестиції в освіту, охорону здо-ров'я та сприяння держави щодо підтримки активноїполітики зайнятості можуть значно скоротитинерівність. Також використання новітніх технологійстимулює появу нових робочих місць, а на кожне робо-че місце, створене за допомогою новітніх технологій,створюється близько п'яти додаткових робочих місць[13, с. 29].

Тому іншим механізмом скорочення нерівностіє упровадження новітніх технологій. Низка авторівВ. Іноземцев, В. Мулявка, Б. Міланович [11; 13; 14] таінші зазначають, що теперішні вигоди від технологічнихзмін не є рівномірно розповсюдженими. Нові технологіїможуть вирішити багато проблем людства, у тому числій проблему нерівності. Однак поки що нерівність відтво-рює себе за допомогою технологій. Наприклад, доступдо цифрових пристроїв і засобів зв'язку в різних краї-нах залишається вкрай нерівномірним. Темпи інтерне-тизації планети почали сповільнюватися, у 2017 роціприріст становив лише 5%.

Наступним механізмом скорочення нерівності мож-на вважати конвергенцію доходів. За даними К. Дерви-ша до 2025—2030 років доходи на душу населення у ба-гатьох країнах з трансформаційною економікою будутьзначно ближчими до країн з розвинутою економікою зарахунок зростання зовнішньої торгівлі та подальшоїспеціалізації виробництв (Дервиш, 2012 [15, с. 11]). Ераконвергенції у світовій економіці почалася після 90-ихроків, коли темпи зростання середніх доходів на душунаселення у країнах з перехідною економікою та краї-нах, що розвиваються, у цілому стали зростати набага-то швидше, ніж у країнах з розвинутою економікою.Проте важливим є продовження конвергенції середніхдоходів населення різних країн (як це відбувалося про-тягом останнього десятиліття), а внутрішня нерівність(в межах однієї країни), має знаходитися під контро-лем.

Окремим інструментом скорочення соціально-еко-номічної нерівності є соціальна мобільність індивідів ісоціально-економічних груп. Економісти розглядають

соціальну мобільність з точки зору відтворення трудо-вих ресурсів, зміни професійного та кваліфікаційногостатусу робітників як виробників і споживачів мате-ріальних благ. Ще П. Сорокін звернув увагу на соціаль-ну мобільність та аргументував, що низька мобільністьсвідчить про велику соціальну нерівність членів суспіль-ства [16, с. 374]. Мобільність є індикатором міри рівностічи нерівності між різними соціальними групами. Основ-ний аргумент — вплив структурних змін у суспільствіна зміну величини груп, які представлені в різних про-фесійних осередках.

Відомі дослідники Б. Міланович та Т. Пікетті, Е. Лі-банова пропонують одним із механізмів скорочення не-рівності розглядати міграцію, яка дозволяє людям підви-щити свої доходи, переміщуючись у більш багаті країниі регіони [2; 14; 17].

Тому можна зазначити, що у сучасних умовах роз-витку можна визначити декілька механізмів скорочен-ня соціально-економічної нерівності як усередині країн,так і між ними, серед яких: ефективний розподіл до-ходів; обмеження переваг для багатих при запровад-женні податків на багатство, боротьба з ухиленням кор-порацій і багатих фізичних осіб від сплати податків, за-стосування системи прогресивного оподаткування,впровадження новітніх технологій, надання рівного до-ступу до освіти, охорони здоров'я та інших благ, запро-вадження активної політики зайнятості тощо (табл. 1).

Впровадження цих механізмів потребує великих зу-силь з боку держави, щоб стати дійсно результативни-ми. Масштаби державних програм підтримки доходів урозвинутих країнах світу сьогодні різнорідні та багато-аспектні. Усі розвинуті країни постійно продовжуютьудосконалювати свої системи державної підтримки ма-лозабезпеченим. Вони намагаються знайти ту межу, заяку ця підтримка не повинна виходити, щоб не підрива-ти основу економіки та прагнення людей працювати ібільше заробляти. Ми вважаємо, що саме формуванняпотужного середнього класу може значно скоротитинерівність та сприяти стабілізації економіки. Існує низ-ка досліджень, автори яких аргументують зв'язок міжрівнем соціально-економічної нерівності та формуван-ням середнього класу в країні. Середній клас виступаєу ролі стабілізатора суспільства, він є прошарком сучас-ного суспільства, який розмежовує два протилежні по-люси, бідних і багатих, і не дає їм зіткнутися. Чим вінбільше, тим менше ймовірність того, що у суспільствібуде назрівати революційна ситуація, міжнаціональніконфлікти, соціальні катаклізми. Тому формування се-реднього класу є одним із механізмів скорочення не-рівності.

ВИСНОВКИ З ПРОВЕДЕНОГО ДОСЛІДЖЕННЯІ ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОКСитуація, коли люди мають нерівний або обмеже-

ний доступ до ресурсів матеріального й духовного спо-живання, розглядається як один з основних факторівдестабілізації сучасної системи світового господарства,що потребує пошуку та вдосконалення механізмів ско-рочення нерівності. Під механізмами скорочення не-рівності ми пропонуємо розуміти систему рухомих ла-нок економіки, що призначена для трансформації(відтворення) справедливого розвитку. Державні інве-стиції в освіту, охорону здоров'я, підтримка ефектив-

Класичні Сучасні

Трансферні платежі Державні

інвестиції в освіту

Конвергенція

доходів

Державне регулювання

цін і тарифів

Активна політика

зайнятості

Соціальна

мобільність

Прогресивний характер

індивідуального

оподаткування

Технологізація

виробництва

Міграція

Джерело: сформовано за даними [1—17].

Таблиця 1. Механізми скорочення нерівності



ної політики доходів, оподаткування та зайнятості не-обхідні як для боротьби з існуючою нерівністю, так і длязапобігання її зростання в майбутньому. Вихід із паст-ки нерівності можливий тільки за умов проведення дер-жавної комплексної спеціальної політики, спрямованоїна радикальне скорочення соціально-економічної не-рівності та формування потужного середнього класу.

Література:1. World Inequality Report 2018. Executive Summary

/ Laboratory of Inequality in the World [Електроннийресурс]. — Режим доступу: https://wir2018.wid.world/files/download/wir2018-summary-english.pdf

2. Piketty Т. Capital in the Twenty-First Century, byThomas Piketty, translated by Arthur Goldhammer . — TheBelknap Press of Harvard University Press. — 2014. — 696 p.

3. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принци-пы, проблемы и политика / К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю// Пер. с англ. — 13-е издание. — М.: изд-во: ИНФРА —М., 2001. — Т. 2. — 528 с.

4. Заработная плата в мире в 2016—2017 гг. Нера-венство в оплате труда на предприятиях / Группа тех-нической поддержки по вопросам достойного труда ибюро МОТ для стран Восточной Європы и Централь-ной Азии. — М.: МОТ, 2017. — 164 с.

5. Eurostat. Your key to European statistics / Accessedmod. URL: http://ec.europa.eu/eurostat/web/products-eurostat-news/-/DDN-20180223-1?in

6. Average wages (2018), Accessed mod. URL: https://data.oecd.org/earnwage/average-wages.htm

7. National Minimum Wage: Low Pay Commissionreport 2014 / Accessed mod URL: https://assets.publi-shing.service.gov.uk/government/uploads/system/uplo-ads/attachment_data/file/288847/The_National_Mini-mum_Wage_LPC_Report_2014.pdf

8. Меркулова Т.В. Энтропийный подход в анализераспределения доходов в обществе / Т.В. Меркулова,А.А. Янцевич // Економіка: реалії часу. — 2014. — № 4(14). — С. 5—10. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econrch_2014_4_3

9. Стиглиц, Джозеф. Цена неравенства. Чем рассло-ение общества грозит нашему будущему / Перевод санглийского / Д.Е. Стглиц. — М.: Эксмо, 2015. — 512 с.

10. Johnston D. Free Lunch: How the WealthiestAmericans Enrich Themselves at Government Expense andStick You with the Bill / David C. Johnston. — New York:Portfolio, 2008. — 323 с.

11. Миланович Б. Глобальное неравенство. Новыйподход для эпохи глобализации [Текст] / Б. Миланович// Пер. с англ. Д. Шестакова. — М.: Изд-во ИнститутаГайдара, 2017. — 336 с.

12. Соціально-економічний портрет студентів: ре-зультати опитування [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: https://cedos.org.ua/uk/articles/sotsialno-ekonomichnyi-portret-studentiv-rezultaty-opytuvannia

13. Мулявка В. Нові технології і глобальна нерівність[Електронний ресурс] / В. Мулявка. — Режим доступу:https://commons.com.ua/ru/novi-tehnologiyi-i-globalna-nerivnist/

14. Иноземцев В.Л. Глобализация и неравенство: что— причина, что — следствие? / Владислав Иноземцев //Россия в глобальной политике. — 2003. — № 1. —С. 158—175.

15. Дервиш К. Конвергенция, взаимозависимость ирасхождения / Кемаль Дервиш // Финансы и развитие(Издание МВФ). — 2012. — Вып. 49. — № 3. — С. 10—14.

16. Сорокин П. Социальная и культурная мобиль-ность / П. Сорокин // Человек, цивилизация, общество/ Пер. с англ., общ. ред. и состав. А.Ю. Согомогов. —М.: Политиздат, 1992. — 543 с.

17. Лібанова Е. Нерівність в українському суспіль-стві: витоки та сучасність // Економіка України. — 2014.— №3 (628). — С. 4 — 19.

References:1. World Inequal ity Report (2018), Executive

Summary / Laboratory of Inequality in the World,Available at: https://wir2018.wid.world/files/download/wir2018-summary-english.pdf (Accessed on July 30,2018).

2. Piketty, T. (2014), Capital in the Twenty-First Cen-tury. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press,London, UK.

3. Makkonnell, K.R. Brju, S.L. (2001), Jekonomiks:Principy, problemy i politika [Economics: Principles,problems and politics], 13rd ed, publishing house: INFRA-M, Moscow, Russia.

4. Zarabotnaya plata v mire v 2016—2017 gg. (2017),Neravenstvo v oplate truda na predpriyatiyah [Wages in theworld in 2016—2017. Inequality in wages at enterprises],ILO, Moscow, Russia.

5. Eurostat (2018), Your key to European statistics,available at: http://ec.europa.eu/eurostat/web/products-eurostat-news/-/DDN-20180223-1?in (Accessed on August15, 2018).

6. Average wages (2018), available at: https://data.-oecd.org/earnwage/average-wages.htm (Accessed on Au-gust 14, 2018).

7. National Minimum Wage: Low Pay Commissionreport (2014), available at: https://assets.publishing.ser-vice.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/288847/The_National_Mini-mum_Wage_LPC_Report_2014.pdf (Accessed on August11, 2018).

8. Merkulova, T.V. and Yantshevich, A.A. (2014),Entropijnyj podhod v analize raspredeleniya dohodov vobshchestve [An Entropy approach to analysis of incomedistribution in society], Economics: time realities, issue 4(14), 5—10, Аvailable at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econrch_2014_4_3 (Accessed on August 1, 2018).

9. Stiglitz, Joseph E. (2015), Cena neravenstva. CHemrassloenie obshchestva grozit nashemu budushchemu [ThePrice of Inequality. How today's divided society endangersour future], translation from English, Eksmo, Moscow,Russia.

10. Johnston, D. (2008), Free Lunch: How the WealthiestAmericans Enrich Themselves at Government Expense andStick You with the Bill. Portfolio, New York. US.

11. Milanovich, B. (2017), Global'noe neravenstvo.Novyj podhod dlja jepohi globalizacii [Global inequality:A new approach for the age of globalization], Izd-voInstituta Gajdara, Moscow, Russia.

12. Socіal'no-ekonomіchnij portret studentіv: rezul'tatiopituvannya [Socio-economic portrait of students: surveyresults], Аvailable at: https://cedos.org.ua/uk/articles/sotsialno-ekonomichnyi-portret-studentiv-rezultaty-opytuvannia (Accessed on July 3, 2018).

13. Mulyavka, V. (2016), Novі tekhnologії і global'nanerіvnіst' [New technologies and global inequality], Аvai-lable at: https://commons.com.ua/ru/novi-tehnologiyi-i-globalna-nerivnist/ (Accessed on August 3, 2018).

14. Inozemcev, V.L. (2003) Globalizaciya i neravenstvo:chto — prichina, chto — sledstvie? [Globalization andinequality: what is the reason, what is the consequence?].Russia in Global Politics, no. 1, pp. 158—175.

15. Dervish, K. (2012), Konvergenciya, vzaimoza-visimost' i raskhozhdeniya [Convergence, interdependenceand divergences], Finance and development, (InternationalMonetary Fund), vol. 49, no 3, pр. 10—14.

16. Sorokin, P. (1992), Social'naya i kul'turnayamobil'nost'. Chelovek, civilizacija, obshhestvo [Social andCultural Mobility. Man, civilization, society ], Trans. fromEnglish, Politizdat, Moscow, Russia.

17. Libanova, E. (2014), Mirovaya ehkonomika. Kon-vergenciya, vzaimozavisimost' i raskhozhdeniya [Inequalityin Ukrainian society: origins and modernity], Ukraineeconomy, no 3 (628), pp. 4 — 19.Стаття надійшла до редакції 18.08.2018 р.


65www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИДихотомія сучасного бачення ринкових перетворень

в Україні обумовлює різновекторіність підходів щодорелевантності отримуваних результатів у площині за-безпечення сталого економічного розвитку держави. Увідповідному контексті особливої ваги набуває реалі-зації ефективної митної політики, що, з одного боку,покликана визначити оптимальні умови діяльностісуб'єктів господарювання, при цьому забезпечити по-вноту та своєчасність митних надходжень до бюджету,а з іншого — стати дієвим важелем захисту митних інте-ресів держави та проявів зовнішніх загроз у світлі світо-вих економічних дисбалансів. У цьому аспекті виникаєпотреба аналізу динаміки реалізації митної справи вУкраїні як одного із функціональних механізмів митноїполітики та асекурації митних інтересів держави. Тео-ретико-методологічна та аналітико-фактологічна оці-нка стану діяльності митних органів в Україні дозволитьвиокремити наявні проблеми функціонування, які без-посередньо впливають на миту політику держави зок-

УДК 334.02:336.24

С. В. Шевчук,к. е. н., докторант кафедри економіки підприємств,Національний університет державної фіскальної служби України, м. Ірпінь

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ЗДІЙСНЕННЯ МИТНОЇСПРАВИ В УКРАЇНІS. Shevchuk,Candidate of Economic Sciences (Ph.D.), Doctoral student of the department of economics of enterprisesNational University of the State Fiscal Service of Ukraine, Irpin

ANALYSIS OF THE DYNAMICS OF THE CUSTOMS BUSINESS IN UKRAINE

У статі розглянуто провадження державної митної справи в Україні у розрізі основних стратегічнихдокументів та економічних критеріїв розвитку. Досліджено та проаналізовано основні показники, щовпливають на загальний економічний стан країни та динаміку діяльності суб'єктів господарювання. Ви-значено основні проблемні питання здійснення митної справи в Україні, серед яких виокремлено зако-нодавчу неузгодженість та дисбаланси міжвідомчого характеру, що впливають на належне плануваннята прогнозування надходжень до Державного бюджету України з митних платежів. Під час аналізу зовн-ішньо-торгівельного сальдо сфокусовано увагу на домінуючих позиціях імпорту. Зроблено припущення,що відповідні тенденції загрожують національним інтересам держави та у довгостроковій перспективіпризведуть до структурних дисбалансів, які матимуть вплив на економічний розвиток держави. Зробле-но висновки щодо першочергових заходів покращення стану діяльності митної системи в Україні.

The article deals with the conduct of the state customs business in Ukraine in the context of the main strategicdocuments and economic development criteria. The main indicators influencing the general economic state ofthe country and the dynamics of the business entities' activity are investigated and analyzed. The main problemissues in the implementation of the customs business in Ukraine are identified, among which the legislativeinconsistencies and imbalances of interagency nature, which influence the proper planning and forecasting ofrevenues to the State Budget of Ukraine on customs payments, are identified. In analyzing the foreign tradebalance, attention was focused on the dominant import positions. It is assumed that the relevant tendenciesthreaten the national interests of the state and in the long run will lead to structural imbalances that will have animpact on the economic development of the state. Conclusions are made on the priority measures to improve thestate of the customs system in Ukraine.

Ключові слова: державна митна справа, митна безпека, митні інтереси, експорт, імпорт, конкуренто-спроможність, рейтинг країни.

Key words: state customs, customs safety, customs interests, export, import, competitiveness, country rating.

рема та фіскальну політику вцілому, а також оцінитистан функціонування суб'єктів господарювання в дер-жаві. Ці аспекти обумовлюють актуальність та своє-часність теми обраного дослідження.


Теоретичні засади та практичні аспекти регулюван-ня митної справи досліджувалися у працях зарубіжнихта вітчизняних науковців, серед яких варто виокремититакі: І. Бережнюка, А. Березного, М. Ваніна, А. Войце-щука, Р. Вернона, В. Гейця, О. Гребельника, С. Ківалова,Д. Кейнса, С. Ліндера, А. Луцика, А. Маршала, П. Паш-ка, А. Стельмащука та ін. Проте, незважаючи на знач-ний внесок зазначених авторів у розбудову теоретико-методологічних засад проблематики, все ж, не розкри-тими у повній мірі залишаються аспекти проведення ана-лізу та надання оцінки провадженню митної справи вУкраїні з урахуванням швидкоплинності економічнихвідносин та ринкових трансформацій.



МЕТА СТАТТІМетою статті є аналіз динаміки здійснення митної спра-

ви в Україні, виокремлення основних проблемних засад їїорганізації та надання рекомендацій щодо покращення умовпровадження на зовнішніх та внутрішніх теренах.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУНа сьогодні провадження митної справи та реаліза-

ція митної політики держави залишається стратегічноважливим механізмом забезпечення надходжень добюджету та сталого економічного розвитку державу.Ефективному функціонуванні митної системи в країнівідводиться чільне місці, як у довгострокових Страте-гіях [1], так і тактичних Планах Уряду [2], у контекстізабезпечення заходів щодо покращання функціонуван-ня митних органів та господарювання суб'єктів ЗЕД.Адже належне функціонування митної системи прямопропорційно впливає на інвестиційний клімат країни, за-безпечення безпеки суспільства та захист митних інте-ресів держави, що згідно зі ст. 544 МКУ [3] відноситьсядо основних завдань органів доходів і зборів.

Проте, незважаючи на державні ініціативи щодореформування митної сфери, нині, залишається рядпроблемних аспектів, які впливають на функціо-нальність митної системи у розрізі неузгодженості нор-мативно-правової бази, повноти надходжень до держав-ного бюджету та здійснення зовнішньоекономічноїдіяльності суб'єктами господарювання.

Так, аудит Рахункової палати України у 2017 році[4] проведений в рамках оцінки ефективності виконан-ня органами Державної фіскальної служби Україниповноважень у сфері державної митної справи та бо-ротьби з правопорушеннями під час застосування мит-ного законодавства виявив ряд прорахунків у діяльностівідповідних органів, серед яких:

— неузгодженість нормативно-правового забезпе-чення у сфері державної митної справи, що не сприяєспрощенню митних формальностей, прискоренню мит-ного оформлення товарів та покращенню адмініструван-ня митних платежів;

— відсутність належної взаємодії між органамиДФС і правоохоронними органами, органами держав-ної виконавчої служби, іншими державними органами,а також з митними органами інших країн світу, що сут-тєво зменшує ефективність проведених заходів із забез-печення дотримання суб'єктами зовнішньоекономічноїдіяльності митного законодавства;

— відсутність дієвої та ефективної системи контро-лю за дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної

діяльності вимог законодавстваУкраїни з питань державної мит-ної справи під час ввезення товарівна митну територію України;

— наявні проблеми організац-ійно-управлінського характеру,що простежуються у діях ДФСУкраїни, що не володіє повноюінформацією про стан забезпечен-ня технічними засобами митницьДФС, що впливає на динаміку ав-томатизації та інформатизаціїпроцесів митного контролю тамитного оформлення тощо.

По при наявні диспропорції удіяльності митних органів, згідноданих Державної служби статис-тики [5; 6] та Державної фіскаль-ної служби України [7] (табл. 1),митні надходження займають ле-вову частку у наповненні держав-ного бюджету України з варіацієювід 30% у 2005 році до 38,4% у 2016році. Відповідний діапазон вола-тильності зазначеного показника

дає підстави говорити про його бюджетоутворюючийхарактер та прогресивну динаміку, що обумовлює важ-ливість даного індикатора для стабільного функціону-вання держави. За відповідний проміжок часу з 2005 по2016 рр. митні надходження до бюджету зросли у 7,5рази, при цьому, що державний бюджет Українизбільшився майже в 6 раз, а ВВП країни лише в 5,2 рази.

Випереджаючі темпи надходження митних платежівсвідчить про вагу митної політики та митної справи узабезпеченні розбудови сталого економічного просто-ру держави, формуванні єдиного підходу щодо функ-ціонування внутрішнього та зовнішнього середовища уплощині реалізації інтеграційних процесів, економічноїбезпеки тощо.

Аналізуючи дані таблиці 1, варто звернути увагу, щоВВП України протягом зазначеного періоду має пози-тивну динаміку та з кожним роком збільшується. Зок-рема з 2005 року по 2016 рік обсяг ВВП збільшивсябільше ніж у 5 раз, а з 2014 року щорічний приріст скла-дає приблизно 400 млрд грн. Зокрема у 2015 році відпо-відний показник збільшився до попереднього року на401 млрд грн, що у відсотковому вимірі становить 25,3%.У 2016 році динаміка росту продовжилася, показникросту ВВП у відношенні до попереднього року склавмайже 20%. Проте, порівнюючи відповідну динаміку ізсвітовими масштабами, варто констатувати, що все жнизький офіційний рівень ВВП України є одним з клю-чових бар'єрів на шляху переходу від забезпечення мак-роекономічної стабільності до динамічного зростання.

Так, за оцінками МВФ у 2016 р. [8, с. 512] номіналь-ний обсяг ВВП України становив 93,3 млрд дол. США.За обсягом номінального ВВП на душу населення нашадержава у 4,7 рази поступається середньосвітовомурівню (2 194,4 дол. США в Україні проти 10 318,9 дол.США в середньому по світу). Це означає, що відновлен-ня міжнародного економічного статусу України вима-гає забезпечення суттєво відмінних від середньосвіто-вих параметрів економічної динаміки, зокрема, темпівзростання, рівня інфляції, дефіциту державного бюд-жету, обсягів боргу, зовнішньоторговельної відкритостітощо. Так, характерні для розвинених країн щорічнітемпи зростання ВВП на рівні 2—4 % принципово нездатні істотно змінити конкурентні позиції України усвіті не лише у середньо-, а й у довгостроковій перспек-тиві, й закріплюватимуть відставання країни.

Митна діяльність має важливу особливість — впли-ває на активність зовнішньоекономічної діяльності, іякщо в ЗЕД починають переважати пасивні форми адап-тації до світової економіки над активними, це слід прий-

Таблиця 1. Основні макроекономічні показники Україниу розрізі 2005—2016 рр. (млрд грн)*

*Джерело: розроблено автором на основі даних [5—7].

** Дані за 2010 рік наведено з урахуванням по спеціальному фонду Державного бюд-

жету України випуску ОВДП для погашення заборгованості минулих років з відшкодуван-

ня ПДВ у сумі 16,4 млрд грн та випуску ОВДП для збільшення статутного капіталу держав-

ної іпотечної установи у сумі 2 млрд грн.

*** Дані за 2014 рік наведено з урахуванням по спеціальному фонду Державного бюд-

жету України випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на оформлення

відшкодування сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування до 1 січня

2014 року, у сумі 6,9 млрд грн та випуску ОВДП на надання субвенції з державного бюдже-

ту місцевим бюджетам для компенсації різниці в тарифах на виробництво теплової енергії

у сумі 11,1 млрд грн.

Рік ВВП Державний

бюджет (ДБ)

Дефіцит державно-го бюджету

% до ДБ

Податкові надходження

(ПН)

% до ДБ

Митні надхо-дження

% до ДБ

2005 457,325 103,867 7,945 7,6 74,476 71,8 31,1 30

2010 1079,346 233,990 64,265** 27,4 166,872 71,3 85,6 36,6

2011 1299,991 311,898 23,557 7,5 261,605 83,9 114,5 36,7

2012 1404,669 344,711 53,445 15,5 274,715 79,7 108,4 31,4

2013 1465,198 337,617 64,706 19,2 262,777 77,8 113 33,4

2014 1586,915 354,966 78,052 22 280,178 78,9 135,4 38,1

2015 1988,544 531,550 45,167*** 8,5 409,417 77 202,3 38,1

2016 2385,367 612,111 70,262 11,5 503,879 82,3 235,3 38,4


67www.economy.in.ua

мати як неефективну діяльність усіх суб'єктів ЗЕД іособливо митної служби [9, с. 191]. У відповідному кон-тексті, варто звернути увагу на динаміку експорту таімпорту товарів та послуг в Україні, що зазначені в таб-лиця 2.

Так, аналіз аналітико-фактологічних даних за пе-ріод 2005—2017 рр. говорить про низхідні тенденції ек-спорту товарів з України зокрема та у розрізі зовніш-ньоекономічного сальдо товарів та послуг вцілому. Задванадцятирічний відрізок часу з 2005 по 2017 рр. екс-порт товарів з України переважав імпорт лише один разв 2015 році на суму 610,7 млн дол. На сьогодні, сукуп-ний експорт товарів з України у 2017 році з показником43 264,2 млн дол. є нижчим за аналогічний показник2007 року, який був рівний 49 296,1 млн дол., дані аспек-ти вказують на слабкі позиції вітчизняних експортерівта певну не координованість дій держави у відповідно-му секторі.

Незважаючи на домінуючі позиції імпорту, що за-безпечує, на даний час, зростання надходжень до бю-джету, залишається ряд гострих та несприятливихаспектів, які матимуть вплив на економічний розвитокдержави у майбутньому. Це стосується як перенасичен-ня ринку імпортними товарами невисокої якості, ско-рочення національного виробництва, зменшення пла-тоспроможності населення, так і позицій вітчизняноготоваровиробника в ендогенному та екзогенному фор-маті. Динаміка незворотних тенденції прослідковуєть-ся уже нині.

Зокрема, за інформацією ДФС України, на сьогодніне забезпечено повного перегляду ставок ввізного мита,розмір яких менший граничного рівня, встановленогоПротоколом про вступ України до Світової організаціїторгівлі, що не сприяє захисту вітчизняних товарови-робників та збільшенню надходжень до державногобюджету митних платежів. Так, ДФС України виявлено1 940 ставок (19,5 відс. загальної їх кількості), що булинижчі за рівень, встановлений зобов'язаннями Україниперед СОТ [4].

Відповідні тенденції, частково можна пояснитиінфільтрацією негативних наслідків відчуження украї-нської власності, розривом внутрішніх економічнихзв'язків на тлі несприятливої кон'юнктури світовихринків [8, с. 524]. Проте також вагому роль у відповід-них процесах відіграють прорахунки управлінськихрішень на державному рівні, колізії та неузгодженостізаконодавчої бази, а також відсутність повноцінної дов-гострокової стратегії забезпечення митної безпеки тазахисту митних інтересів.

Недостатнє врахування загроз і нехтування нимипризводять до зниження темпів зростання національ-ної економіки, зупинення виробництва, втрат бюдже-ту, втрати транзитної привабливості України, незважа-ючи на її вигідне географічне розташування, втрати зов-нішньоекономічних переваг, ввезення неякісних товарів,

використання і споживання яких загрожують здоров'юта безпеці населення, до неконтрольованого вивезеннястратегічно важливих товарів з території України, вве-зення продукції низького морально-етичного змісту [10,c. 136].

Ілюстративним у відповідному аспекті є графічнезображення динаміки сальдо зовнішньоекономічноїторгівлі у розрізі років, що зображено на рисунку 1.

Комплексний аналіз відповідних показників дозво-ляє констатувати збереження надмірної залежності на-ціональної економіки від зовнішньоекономічних чин-ників. Україна належить до держав з безпрецедентновисокою зовнішньоторговельною відкритістю.

За роки російської агресії залежність формуванняВВП від експортно-імпортних потоків зберігається нависокому рівні навіть попри кардинальне згортанняспівробітництва з РФ. Так, у 2016 р. обсяги експортутоварів і послуг становили майже половину ВВП (49,3%), імпорту — понад 55,5 % (у І кварталі 2017 р. відповід-но 58,8 % за експортом та 62,8 % — за імпортом); за-гальний дефіцит зовнішньої торгівлі за товарами і по-слугами зріс майже у 4 рази (до 148,5 млрд грн проти37,5 млрд грн у 2015 р.) і сягнув 6,2 % ВВП (у І кварталі2017 р. такий дефіцит становив 23,6 млрд грн та 4,0%ВВП відповідно) [8, с. 514].

Для усвідомлення загальної та цілісної картини ста-ну справ у митній сфері, важливими та показовими, нанашу думку, є відображення зовнішньоекономічноговектора руху країни у площині аналізу динаміки експор-ту та імпорту основних видів продукції за останніх двароки, що зображена у таблиці 3.

Аналізуючи відповідну інфографіку, необхіднозвернути увагу, не тільки на негативне зменшення саль-до товарообігу, але й на динаміку експорту/імпорту то-варів. Аналіз цифрового вираження товарообігу, а та-кож позиції співвідношення кількості товарів у режи-мах експорт/імпорт до попереднього року, говорять прозбільшення відсоткового показника по всіх групах про-дукції, як у розрізі митних режимів (із загальним по-казником експорт +19%; імпорт +27%), так і загально-го обсягу обігу товарів, зокрема +23%.

Проте, якщо звернути увагу на показник сальдо урозрізі відповідних товарів, то маємо картину, що сим-волізує загрози національним інтересам. Негативні тен-денції вбачаються в такому:

— питома вага сальдо товарообігу як у 2016, так і в2017 році мають негативне значення, у розрізі привалю-вання імпорту над експортом, і динаміка поглиблюєть-ся, про що говорить збільшення негативного показникау відношенні до попереднього року у розмірі 2,5 рази;

— експортні можливості нашої держави сконцент-ровані та переважають над ввезеним імпортом у відно-шенні до загального товарообігу у 2017 році тільки занапрямами "Продовольчі товари та с/г продукція" зрозподілом 80,5% на 19,5%; "Мінеральні продукти" у

Таблиця 2. Динаміка експорту/імпорту товарів та послуг в України у розрізі 2005—2017 рр.

Джерело: розроблено автором на основі даних [5; 6].

Рік Експорт товарів та послуг, у тому

числі (млн дол.) Імпорт товарів та послуг, у

тому числі (млн дол.) Сальдо

(млн дол.)

Товари: Послуги: Разом: Товари Послуги: Разом Товари Послуги Загальне 2005 34228,4 6443,2 40671,6 36136,3 2941,8 39078,1 -1907,9 3501,4 1593,5 2006 38368,0 7791,8 46159,8 45038,6 3730,6 48769,2 -6670,6 4061,2 -2609,4 2007 49296,1 9435,1 58731,2 60618,0 4995,5 65613,5 -11321,9 4439,6 -6882,3 2008 66967,3 12260,1 79227,4 85535,3 6481,5 92016,8 -18568 5778,6 -12789,4 2009 39695,7 10129,7 49825,4 45433,1 5186,4 50619,5 -5737,4 4943,3 -794,1 2010 51405,2 11936,3 63341,5 60742,2 5421,6 66163,8 -9337 6514,7 -2822,3 2011 68394,2 14180,3 82574,5 82608,2 6214,2 88822,4 -14214 7966,1 -6247,9 2012 68830,4 14096,2 82926,6 84717,6 6650,1 91367,7 -15887,2 7446,1 -8441,1 2013 63320,7 14233,2 77553,9 76986,8 7523,0 84509,8 -13666,1 6710,2 -6955,9 2014 53901,7 11520,8 65422,5 54428,7 6373,1 60801,8 -527 5147,7 4620,7 2015 38127,1 9736,6 47863,7 37516,4 5523,0 43039,4 610,7 4213,6 4824,3 2016 36361,7 9868,0 46229,7 39249,8 5326,5 44576,3 -2888,1 4541,5 1653,4 2017 43264,7 10714,3 53979 49607,2 5476,1 55083,3 -6342,5 5238,2 -1104,3



відношенні 79% на 21%; "Деревината целюлозно-паперові вироби" зградацією 59% на 41 %, "Метали тавироби з них" 77% на 23% відпові-дно, а також групи продукції "Іншітовари" з пропорціями 54% на 46%,що де-факто підтверджує сирови-но орієнтований тип економікиУкраїни, який спрямований навивіз сировини, ресурсів та на-півфабрикатів з країни, в деякихвипадках завдаючи непомірноїшкоди екологічному стану флоріта фауні (прикладом є безцільовавирубка закарпатського лісу табезконтрольні розкопки буршти-ну) а де-юре обумовлює неспро-можність державних інституцій вплощині нормативно-правовогополя та економічних важелів впли-ву відстоювати позиції вітчизняно-го товаровиробника на зовнішніхринках. Такий аспект впливає та мінімізує можливостіпереорієнтації промислового комплексу на новітні видивиробництва, а також не сприяє створення нових вітчиз-няних підприємств з інноваційною спрямованістю;

— імпорт переважає на напрямах, що мають ключовізначення у реалізації стратегічного вектора розвиткудержави, забезпеченні національної безпеки та активі-зації інноваційного розвитку країни. Ці конклюзії про-стежуються з аналізу груп товарів, як "Паливно-енерге-тичні товари" зі загрозливим співвідношенням 6% на 94%у бік імпорту, "Машини, устаткування та транспорт", щомає пропорцію 25% на 75 %. Певні висновки, щодо вітчиз-няного підприємства легкої промисловості можна зро-бити з групи "Текстиль, текстильні вироби, взуття", дечастка імпорту переважає експорт більше ніж у 2 рази.

Зовнішньоекономічні ризики посилює й нарощу-вання боргового тиску. Практика боргового забез-печення макроекономічної стабільності (подальшенарощування боргів для реструктуризації попе-редніх, утримання платіжного балансу, золотова-лютних резервів, переважно державна абсорбція"токсичного" капіталу в процесі очищення банківсь-кого сектору) у 2016 р. вивела борговий тиск на но-вий рівень небезпеки: обсяги державного та гаран-тованого державою боргу становили 81 % ВВП(79,1% — у 2015 р.). Упродовж 2016 р. борг зріс на5,5 млрд дол. США (у 2015 р. зафіксовано зменшен-ня боргу на 4,3 млрд дол. США), сягнувши на поча-ток 2017 р. 71 млрд дол. США. У 2017 р. борговийтиск посилився, і за січень-червень приріст боргу

-8441,1

-6955,9

-12789,4

1593,5

-2609,4

-6882,3

-1104,3

1653,4

4824,3

4620,7

-6247,9

-2822,3

-794,1

-14000

-12000

-10000

-8000

-6000

-4000

-2000

0

2000

4000

6000

2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Роким

лн д

ол.

Сальдо

Рис. 1. Динаміка сальдо зовнішньоторговельного балансуу розрізі 2005—2017 рр.

Джерело: розроблено автором на основі даних [6].

Код найменування

2016 р. 2017 р. Зміни

Тов

ароо

біг

Ек

спор

т

Імп

орт

Сал

ьдо

Тов

ароо

біг

Ек

спор

т

Імп

орт

Сал

ьдо

Тов

ароо

біг

Ек

спор

т

Імор

т

(млн дол.) (млн дол.) %

Всього 75236 36364 38872 -2508 92798 43260 49537 -6277 23 19 27 1-24 Продовольчі

товари та с/г

продукція

19174 15282 3892 11390 22058 17757 4301 13455 15 16 11

25-26 Мінеральні

продукти

2926 2282 644 1639 3963 3157 805 2352 35 38 25

27 Паливо-

енергетичні товари

8079 446 7632 -7186 12615 790 11825 -11035 56 77 55

28-40 Продукція

хімічної промисловості,

каучук

10456 1968 8488 -6519 12014 2222 9792 -7570 15 13 15

41-43 Шкір

сировина, хутро та

вироби з них

331 122 209 -87 403 152 251 -99 22 25 20

50-67 Текстиль,

текстильні вироби,

взуття

2657 842 1816 -974 2947 940 2007 -1067 11 12 11

68-70 Вироби із

каміння, скла,

кераміки

904 299 606 -307 1015 364 651 288 12 22 8

72-83 Метали та

вироби з них

10646 8339 2307 6031 13138 10125 3013 7112 23 21 31

84-90 Машини,

устаткування та

транспорт

15753 4338 11414 -7076 19900 5051 14849 -9798 26 16 30

91-97 Інші товари 1 526 774 752 22 1813 978 836 142 19 26 11

Таблиця 3. Динаміка експорту-імпорту товарів робіт послуг у розрізі основних видів продукціїу 2016—2017 рр. (млн дол. США)



69www.economy.in.ua

становив 4,04 млрд дол. США, з яких 2,64 млрд дол.США — нарощування зовнішнього борг [8 с. 515].

Такі тенденції вже у наступні 3—4 роки впливати-муть на ефективність заходів макроекономічної стабі-лізації, а також обумовлять додатковий тиск на плат-ників податків вцілому та суб'єктів зовнішньоекономіч-ної діяльності зокрема. Переорієнтація значних бюд-жетних ресурсів на погашення та обслуговування дер-жавного боргу означатиме продовження інвестиційноїпаузи та активізацію фіскальних механізмів держави.

У відповідному форматі цікавими та показовими, нанашу думку, є результати опитування, що було прове-дено Всесвітнім економічним форумом [11]. Респонден-там було запропоновано обрати найбільш проблемніфактори в країні, що стосуються здійснення експортута імпорту. Як показало дослідження, проблемою но-мер один для реалізації імпорту частка опитуванихвизначила — корупцію на кордоні, а для експорту —визначення потенційних ринків та покупців. Більш де-тальніше результати дослідження зображені на рисун-ках 2 та 3.

Як видно із інфографіки рисунка 2, трипоказника, серед яких: корупція на кор-доні (21,9%); тарифні та нетарифні бар'є-ри (19,3%); обтяжливі процедури імпорту(17,3%); фактично становлять майже 60%проблемних причин здійснення імпорту вкраїні.

Аналізуючи рисунок 3, варто конста-тувати, що результати респондентів, щодовизначення проблемних аспектів реалізаціїекспорту помітно різняться. Лідери "анти-рейтингу" виглядають наступним чином:визначення потенційних ринків та покупців(16,7%), трудності вимог щодо задоволен-ня якості/кількості (11,3%); доступ до ре-сурсів для фінансування (11,3%), технічнівимоги та стандарти (9,8%).

Варто констатувати, що проблемні ас-пекти для експортерів пов'язані саме з ви-бором ринків, якістю/кількістю продук-цію, здійсненням фінансування та стандар-тизацією продукції, а корупція на митниціна думку опитаних займає останнє місце зпоказником 3,3%. Відповідні результати

корелюються із загальними тенденціями зовнішньоеко-номічного вектору розвитку держави, що підтверджуєнашу гіпотезу про сировину орієнтованість вітчизняноїекономіки, наявність об'єктивних проблем у експортерівне тільки з вибором ринків збуту, самофінансуваннямта якістю продукцією, але й інфраструктурними дисба-лансами та технічними вимогами до товарів.

ВИСНОВКИПідсумовуючи зазначене вище, варто констатувати,

що окреслені прерогативи та реформи у сфері держав-ної митної справи, щодо поліпшення якості та підвищен-ня ефективності роботи митниці, її інституціональноїспроможності та прискорення експорту та імпорту то-варів, здебільшого мають формальний та декларативнийхарактер. Наявний стан справ потребує низку виваже-них управлінських рішень підкріплених політичною во-лею та економічною доцільністю, і що головне, не тількив сфері митної політики. Зокрема заявлені Урядом в се-редньостроковій перспективі заходи з контрольним ча-сом виконання на кінець 2017 року, щодо запроваджен-

Рис. 2. Найбільш проблемні фактори, що впливають на здійсненняімпорту в Україні


Корупція на кордоні; 21,9

Тарифні та нетарифні

бар'єри; 19,3Обтяжливі процедури

імпорту; 17,3

Висока вартість або затримки

внутрішніх перевезень; 9,8

Відсутність належної

телекомуніка-ційної

інфраструктури; 8,7

Висока вартість або затримки міжнародних

перевезень; 8

Злочиність та крадіжки; 7,8

Внутрішні технічні вимоги і

стандарти; 7,2

Рис. 3. Найбільш проблемні фактори, що впливають на здійснення експорту в Україні


НАЙБІЛЬШ ПРОБЛЕМНІ ФАКТОРИ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ ЕКСПОРТУ

16,7

11,3

11,3

9,8

8,8

8,5

7,5

7,3

5,7

5,5

4,3

3,3

0 2 4 6 8 10 12 14 16 18

Визначення потенційних ринків та покупців

Труднощі в задоволені вимог щодо якості/кількостіпокупців

Доступ до ресурсів для фінансування торгівлі

Технічні вимоги та стандарти

Неналежні виробничі технології та навички

Доступ до імпортованих ресурсів законкурентоздатними цінами

Висока вартість або затримки внутрішніхперевезень

Обтяжливі процедури на іноземному кордоні

Висока вартість або затримки міжнароднихперевезень

Тарифні бар'єри

Вимоги до правил походження

Корупція на кордоні

Відсотки, %



ня найкращих світових стандартів у здійсненні митни-цями митного контролю та митного оформлення товаріві транспортних засобів, посилення позиції України врейтингу Doing Business залишилися не реалізованими.

Поглибилися дисбаланси міжвідомчого характеру уплощині належного планування та прогнозування над-ходжень до Державного бюджету України з митнихплатежів, а також протидії правопорушень на митнійтериторії України. Відсутня законодавча чіткість щодоцентрального органу виконавчої влади, що забезпечуєформування та реалізує державну податкову і митнуполітику, а також процесу визначення порядку та про-цедур проведення перевірок і звірок органами держав-ної фіскальної служби.

З огляду на зазначене вище, першочерговими захода-ми щодо вирішення кола означених питань мають стати:

— узгодження норм Митного та Податкового ко-дексів України, а також інших нормативно-правовихактів, що регламентують діяльність митної системи уплощині визначення центрального органу виконавчоївлади, що забезпечує формування та реалізацію держав-ної податкової і митної політики, а також спроможнийналагодити координацію з іншими державними відом-ствами у площині захисту митних інтересів держави;

— поступова діджиталізація державного регулю-вання та адміністрування митної діяльності, що сприя-тиме зменшенню бюрократичного чинника, раціоналі-зації бюджетних видатків, доступності та відкритостіпублічних сервісів;

— розробка програми дій щодо підтримки вітчиз-няних експортерів у площині виходу на нові товарні рин-ки, розширення міжнародної спеціалізації та доступудо фінансових ресурсів;

— удосконалення стану забезпечення матеріально-технічного оснащення митниць ДФС у розрізі впровад-ження технологій автоматизації та інформатизації про-цесів митного контролю та митного оформлення дляуникнення корупційних ризиків та підвищення ефектив-ної діяльності митних органів.

Такі заходи є першочерговими та необхідними, про-те не вичерпними. Адже для повноцінного вирішеннязазначеного спектру питань необхідний комплекснийпідхід та формування відповідної стратегії, фундамен-тальною основою якої має бути концепція забезпечен-ня митних інтересів держави. Означене вище окреслюєнаш подальший вектор дослідження, що полягає у роз-робці базових основ та принципів концепції забезпечен-ня митних інтересів держави.

Література:1. Про Стратегію сталого розвитку "Україна —

2020" / Указ Президент України від 12.01.2015 № 5/2015[Електронний ресурс]. — Режим доступу http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5/2015#n10

2. Cередньостроковий план пріоритетних дій Уря-ду до 2020 року / розпорядження Кабінету МіністрівУкраїни від 3 квітня 2017 р. № 275-р. [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/275-2017-%D1%80

3. Митний кодекс України від 19.06.2018 № 2464-VIII [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Вер-ховної Ради України: [сайт]. — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4495-17/page19

4. Про результати аудиту ефективності виконанняорганами Державної фіскальної служби України повно-важень у сфері державної митної справи та боротьби зправопорушеннями під час застосування митного зако-нодавства / Рішення Рахункової палата від 30 травня2017 року № 12-3 / [Електронний ресурс]. — Режим до-ступу: http://www.ac-rada.gov.ua/doccatalog/document/16751938/R_RP_12-3_2017.pdf?subportal=main

5. Статистичний щорічник України за 2016 рік /Державна служба статистики України [за редакцієюІ.Є. Вернера], 2017 [Електронний ресурс]. — Режим до-

ступу: https://ukrstat.org/uk/druk/publicat/kat_u/publ-1_u.htm

6. Офіційний сайт Державної служби статистикиУкраїни [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

7. Звіт Державної фіскальної служби України за2016 рік / Державна фіскальна служба України [Елект-ронний ресурс]. — Режим доступу: http://sfs.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/237691.html

8. Аналітична доповідь до щорічного послання Пре-зидента України до Верховної ради України "Провнутрішнє та зовнішнє становище України в 2017 році"— К.: НІСД, 2017. — 928 с.

9. Пашко П.В. Митна безпека (теорія, методологіята практичні рекомендації): монографія. — Одеса: АТ"ПЛАСКЕ", 2009. — 628 с.

10. Осадча Н.В. Процес забезпечення митного інте-ресу / Н.В. Осадча // Управління економікою: теорія тапрактика, 2012. — 2012. — С. 128—150. — Режим досту-пу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ue_2012_2012_10

11. The Global Enabling Trade Report 2016 / Worldeconomic forum // [Електронний ресурс]. — Режим до-ступу: http://reports.weforum.org/global-enabling-trade-report-2016/economy-profiles/#economy=UKR

References:1. The Verkhovna Rada of Ukraine (2015), Decree

"About the Strategy of Sustainable Development "Ukraine2020" available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5/2015#n10 (Accessed 15 August 2018).

2. Cabinet of Ministers of Ukraine (2017), Order "Themedium-term plan of the Government's priority actions by2020", available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/275-2017-%D1%80 (Accessed 22 July 2018).

3. The Verkhovna Rada of Ukraine (2018), "The CustomsCode of Ukraine", available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 (Accessed 23 July 2018).

4. The Accounting Chamber of Ukraine (2017),Resolution "On the results of the audit of the effectivenessof the authorities of the State fiscal service of Ukraine inthe field of state customs and the fight against offenses duringthe application of customs legislation", available at: http://www.ac-rada.gov.ua/doccatalog/document/16751938/R_RP_12-3_2017.pdf?subportal=main (Accessed 11 August2018).

5. The State Statistics Service of Ukraine (2017),"Statistical Yearbook of Ukraine for 2016", available at:https://ukrstat.org/uk/druk/publicat/kat_u/publ1_u.htm(Accessed 11 August 2018).

6. The official site of State Statistics Service of Ukraine(2018) "Economic statistics / Foreign economic activity",available at: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/zed.htm (Accessed 15 August 2018).

7. The official site of State Fiscal Service of Ukraine(2018), "Report of the State Fiscal Service of Ukraine for2017", available at: http://sfs.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/237691.html (Accessed 13 August 2018).

8. On the Internal and External Situation of Ukraine in2017 (2017), Analytical report to the annual message of thePresident of Ukraine to the Verkhovna Rada of Ukraine,К.: NISD, 928 p.

9. Pashko, P.V. (2009), Customs safety (theory, metho-dology and practical recommendations) / Monohrafiia.Odesa: AT "PLASKE", 628 p.

10. Osadcha, N. V. (2012), The process of securing thecustoms interest // Upravlinnia ekonomikoiu: teoriia tapraktyka, pp. 128—150, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ue_2012_2012_10 (Accessed 23 July 2018).

11. The official site of World economic forum (2016),"The Global Enabling Trade Report 2016", available at:http://reports.weforum.org/global-enabling-trade-report-2016/economy-profiles/#economy=UKR (Accessed 22July 2018).Стаття надійшла до редакції 20.08.2018 р.


71www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУкраїна — не єдина держава в Європі, перед якою

постають проблеми у сфері поводження з твердими по-бутовими відходами (далі — ТПВ). Зростання чисель-ності населення та швидка індустріалізація призводятьдо неминучого їх збільшення [1]. Щороку в Україні утво-рюється понад 11,5 млн тонн ТПВ, з яких спрямовуєть-

УДК 338.242.2

Насіров Мехді Фарман огли,аспірант, Міжрегіональна академія управління персоналом

ІНЕРЦІЙНИЙ ТА ІННОВАЦІЙНИЙ СЦЕНАРІЇПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ ПЛАСТИКУ УСЕРЕДНЬО- ТА ДОВГОСТРОКОВІЙПЕРСПЕКТИВІNasirov Mehdi Farman ogly,Graduate student of Interregional Academy of Personnel Management

INERTIAL AND INNOVATIVE SCENARIOS CONDUCTING WITH PLASTIC WASTE IN THE MIDDLEAND LONG-TERM PERSPECTIVE

У статті констатовано, що де-юре в Україні спостерігаються певні поступи у розв'язанні питань по-водження з відходами, де-факто ж національна політика, яка б відповідала вимогам Директив 1999/31/ЄC та 2008/98/ЄC до нині остаточно не сформована. Проаналізовано за статистичними даними основніпоказники утворення відходів в Україні та поводження з ними протягом 2012—2016 рр. Встановлено, щонайбільше у центрі уваги перебувають відходи пластику, оскільки ПЕТ-тара та пластикова упаковка ста-ли невід'ємним атрибутом життя сучасної людини. Доведено, що налагодження механізму поводження звідходами пластику у відповідності до вимог міжнародних стандартів потребує значних, незіставних зможливостями державного бюджету, фінансових ресурсів. Охарактеризовано інерційний та інновацій-ний сценарії поводження з твердими побутовими відходами. Обгрунтовано доцільність вибору інерцій-ного чи інноваційного сценарію поводження з відходами пластику у середньо- та довгостроковій перс-пективі. Виокремлено недоліки існуючої моделі поводження з відходами пластику. Наголошено на пере-вагах європейської моделі поводження з відходами. Визначено першочергові заходи з імплементації євро-пейського досвіду поводження з ПЕТ-тарою у вітчизняній практиці. Запропоновано введення збору зоперацій по виробництву та імпорту ПЕТ-тари, упаковок та подібних їм товарів з пластику. Визначеноосновні елементи збору з операцій по виробництву та імпорту ПЕТ-тари, упаковок та подібних їм товарівз пластику.

The article states that de jure in Ukraine there are certain steps in addressing waste management issues; defacto, a national policy that complies with the requirements of Directives 1999/31 / EC and 2008/98 / EC is notyet fully formed . According to the statistical data, the main indicators of waste generation in Ukraine and theirhandling during 2012—2016 are analyzed. The largest attention in the focus is on plastic waste, since PETpackaging and plastic packaging became an integral part of the life of a modern person. It has been proved thatadjustment of the mechanism of plastic waste management in accordance with the requirements of internationalstandards requires significant, incommensurate with the possibilities of the state budget, financial resources.The inertial and innovative scenarios for dealing with solid household waste are characterized. The expediencyof choosing the inertial or innovative scenario of plastic waste management in the medium and long term issubstantiated. The disadvantages of the existing plastic waste management model are highlighted. Theadvantages of the European model of plastic waste management are emphasized. The primary measures for theimplementation of the European experience in handling PET bottles in Ukrainian practice are determined. It isproposed to introduce an eco-collection from operations on the production and import of PET packaging,packaging and similar plastic products. The basic elements of the eco-collection from operations on manufactureand import of PET-packages, packages and similar plastic products are determined.

Ключові слова: відходи, тверді побутові відходи, поводження з відходами, ресайклінг, європейська модельповодження з твердими побутовими відходами.

Key words: waste, solid household waste, waste management, recycling, European solid waste management model.

ся на переробку не більше, ніж 4%. Решта захоронюєть-ся на полігонах, площа яких вже значно перевищує те-риторію природно-заповідного фонду країни. За набли-женими даними, нині на сміттєзвалищах зосередженоблизько 30 млрд тонн ТПВ — клондайк для перероб-ників. Однак замість того, щоб переробляти відходи іотримувати з цього зиск, як це відбувається у країнах



ЄС, потенційні доходи роками перегнивають на поліго-нах, згубно впливаючи на навколишнє середовище [2].

Намагаючись вирішити існуючі проблеми з перероб-ки ТПВ, урядом ухвалено низку законодавчих і норма-тивно-правових актів, спрямованих на розробку націо-нальної політики в галузі поводження з відходами. Тоб-то, де-юре в Україні спостерігаються певні поступи урозв'язанні зазначених питань, де-факто ж національ-на політика поводження з відходами, яка б відповідалавимогам Директив 1999/31/ЄC та 2008/98/ЄC до ниніостаточно не визначена, чим саме і обгрунтовуєтьсяпотреба в подальших дослідженнях.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙАналіз останніх досліджень і публікацій засвідчує,

що питання переробки відходів в Україні були і зали-шаються предметом численних досліджень І. Бондар,В. Доскіч, О. Королюк, Н. Левченко, Л. Полтораченко,Л. Сай-Бондар та ін., а також проектів, виконаних запідтримки програми розвитку ООН "Муніципальна про-грама врядування та сталого розвитку", програми IFC,Світового банку та ін. Разом з тим, незважаючи на знач-ну кількість наукових напрацювань, до тепер чітке ба-

чення стратегічних і тактичних завдань поводження зТПВ не сформовано. Факти доводять, що уряду час при-пинити спекулювати екстремальністю ситуації та вирі-шувати проблеми авральним шляхом. Варто перейти відпринципу "take, make, waste" (видобути, використати івикинути) до "reduce, reuse, recycle" (скорочення, по-вторне використання, перероблення). Необхідна праг-матична національна політика поводження з ТПВ, сфор-мована за результатами вивчення можливих сценаріїврозвитку підприємств з переробки відходів в середньо-та довгостроковій перспективі.

МЕТА СТАТТІМетою статті є прагматичний погляд на теперішній

стан та зміст проблеми переробки твердих побутовихвідходів (зокрема ПЕТ-тари та упаковок), а також сце-наріїв її вирішення у середньо- та довгостроковій перс-пективі.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУІснуюча практика поводження з твердими побутови-

ми відходами не забезпечує захист населення і навколиш-нього природного середовища від їх шкідливого впливу.

Ця ситуація характерна ниніпрактично для усіх населенихпунктів України і становитьзагальнодержавну проблему,необхідність вирішення якоївідповідає основним принци-пам державної політики усфері поводження з відхода-ми, сформульованим у ЗаконіУкраїни "Про відходи" щодозабезпечення нормальноїжиттєдіяльності населення,належного рівня санітарногоочищення населених пунктів,охорони довкілля та ресур-созбереження [1].

Стан поводження з твер-дими побутовими відходами вУкраїні протягом останніхроків характеризують дані,наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Основні показники з утворення та поводження з відходами протягом 2012—2016 рр.

Джерело:[4].

Показники 2012 2013 2014 2015 2016

Утворено, всього тис. т

у т.ч. від економічної діяльності

450726,8

442757,3

448117,6

439091,4

355000,4

348686,1

312267,6

306214,3

295870,1

289523,6

Утворено відходів на одну особу, кг 9886 9851 8256 7288 6934

Зібрано, отримано побутових та

подібних відходів, тис. т

13878,0

14501,0

10748,0

11491,8

11562,6

Імпортовано, тис. т 113,3 169,6 33,4 3,4 7,9

Спалено - усього, тис. т 1215,9 918,7 944,7 1134,7 1106,1

у т.ч. без отримання енергії

з метою отримання енергії

133,0

1082,9

35,6

883,1

71,0

873,7

48,4

1086,3

70,8

35,3

Утилізовано, тис. т 143453,5 147177,9 109280,1 92463,7 84630,3

Підготовлено до утилізації, тис. т 6105,2 5093,6 2903,9 1940,5 2920,5

Видалено у спеціально відведені

місця чи об'єкти, тис. т

265789,0

267222,6

203698,0

152295,0

157379,3

у тому числі на спеціально обладнані

звалища

153151,3

150831,9

35463,5

31142,8

33871,0

Видалено іншими методами

видалення, тис. т

23856,3

20923,3

34279,0

55248,1

39390,4

Знешкоджено, тис. т … … 311,3 2616,0 186,7

Розміщено на стихійних звалищах, тис. т

82,1

86,8

141,5

14,4

12,4

Експортовано, тис. т 556,6 318,7 653,3 675,4 415,6

Накопичено відходів протягом експлуатації у місцях видалення

відходів на кінець року, млнт

14910,1

15167,4

12205,4

12505,9

12393,9

у розрахунку на 1 км2 території

країни, т

24706,1

25132,3

21171,5

21692,8

21495,6

у розрахунку на одну особу, кг 327024 333425 283838 291888 289274

Таблиця 2. Змістовна складова законодавчих актів у сфері поводження з відходами

№ Законодавчий акт Змістовна складова

№ 2189-VIII

від

09.11.2017 р.

Про житлово-комунальні

послуги [7]

Передбачено передання повноважень з питань

перероблення та захоронення побутових відходів, а також

встановлення тарифів в цілому на поводження з ТПВ органам місцевого самоврядування

№ 1742 від 14.01.15 р

Про внесення змін до деяких законодавчих актів

України у сфері повод-

ження з побутовими

відходами [9]

Передбачено демонополізаціію ринку послуг з переробки та захоронення побутових відходів шляхом передачі

повноважень органам місцевого самоврядування та

встановлення економічно обгрунтованих тарифів на ці

послуги

№ 4028 від

05.02.2016 р.

Про упаковку та відходи

упаковки [8]

Передбачено механізм налагодження ефективної системи

збору використаної тари та упаковки, що є у складі

побутових відходів, виконання європейського принципу

«розширеної відповідальності виробника»

№ 3199-1 від

21.10.2015 р.

Про внесення змін

до Податкового кодексу

України (щодо включення

податку за виробництво й імпорт упаковки та товарів

в упаковці до екологічного

податку) [10]

Передбачено операції з виробництва й імпорту ПЕТ-тари,

упаковок та товарів в упаковці оподаткувати екологічним

податком і спрямувати його виключно на оплату послуг

з переробки побутових відходів


73www.economy.in.ua

Статистичні показники засвідчу-ють, що ринок переробки твердих по-бутових відходів до тепер в Україні за-лишається на початковій стадії розвит-ку. Частка відходів, що переробляють-ся складає лише 3,7% від загальногообсягу ТПВ, у той час як у країнах ЄСрівень їх переробки в середньому на-ближається до 60%.

Найбільше з ТПВ "муляють очі" іперебувають у центрі уваги відходипластику, оскільки ПЕТ-тара та пол-імерні упаковки стали невід'ємним ат-рибутом життя сучасної людини. Якщораніше найбільш вагомою складовоюТПВ були харчові відходи, то нинітверді побутові відходи на 50 відсотківскладаються з використаної упаковки,здебільшого полімерної та комбінова-ної, більшість різновидів якої непіддається процесам біологічного розкладання і можебагато років знаходитися у грунті [1].

У країнах ЄС державна політика еколого-економі-чного поводження з ПЕТ-тарою та полімерними упа-ковками спрямована на перехід від надмірного спожи-вання та нового виробництва у бік повторного викори-стання і переробки, тобто на перехід до так званої кру-гової або циркулярної економіки. Що ж стосуєтьсяУкраїни, то усе відбувається з точністю до навпаки. Дотепер урядом країни: не розроблено ефективного спо-собу стимулювання населення сортувати сміття; не ство-рено належних умов поводження з відходами ПЕТ-тари,упаковки, пакувальних матеріалів тощо; не визначеносценарій розвитку підприємств з переробки пластико-вих відходів на перспективу тощо.

Наявна структура галузі поводження з відходамипластику не дозволяє реалізувати економічний потен-ціал його вторинного використання та зменшити наван-таження на навколишнє середовище. Більшість діючихполігонів морально та фізично застаріли і вже сьогоднінеспроможні приймати їх зростаючий обсяг [12, с. 18].Тож питання вибору урядом сценарію поводження звідходами пластика стоїть досить гостро і потребує наприйняття термінових рішень.

Першими спробами уряду у вирішенні питання по-водження з пластиковими відхода-ми стало:

— рішення КМУ про скасуванняпостанови № 915 "Про впроваджен-ня системи збирання, заготівлі таутилізації відходів як вторинної си-ровини", що закріплювала моно-польне положення ДП "Укрекоре-сурси" на ринку утилізації тари таупаковки;

— розробка законодавчих актівв сфері поводження з відходами,спрямованих на втілення в Українітак званої моделі розширеної відпо-відальності виробника, змістовнускладову яких коротко охарактери-зовано в таблиці 2.

Проте відсутність необхіднихкоштів у бюджетах усіх рівнів, не-привабливий для інвесторів бізнес-клімат в Україні, політична не-стабільність, бездіяльність деякихмісцевих органів влади і населення,низькі тарифи на поводження з по-бутовими відходами, а також супе-речки щодо земельних питань намісцевому рівні змушують Українуповодитись з відходам за інерційнимсценарієм — продовжувати будів-

ництво нових полігонів замість розробки та впровад-ження сучасної системи управління твердими побуто-вими відходами та потужностями щодо їх переробки таутилізації. За такого сценарію на певному відрізку часуповодження з відходами ще зможе розвиватися за тен-денціями, що склалися в попередній період, але у стра-тегічній перспективі, коли обсяги полігонів зазнаютькритичної межі, слід очікувати перманентну аварійну си-туацію, наростання соціальних проблем населення таекологічної катастрофи. Окрім того низька інновацій-но-інвестиційна активність суб'єктів господарювання заінерційного сценарію у сфері поводження з ТПВ вира-жатиметься у повільних темпах упровадження розділь-ного збирання побутових відходів та їх переробки, щопризведе до міліонних втрат економічної вигоди.

Поводження з відходами за інноваційним сценаріємвідповідно до статті 8 Директиви ЄС №2008/98/ЄС пе-редбачає закріплення на законодавчому рівні дотриман-ня принципу "розширеної відповідальності виробника".Запровадження цього принципу та закріплення його назаконодавчому рівні (законопроект №4028 від05.02.2016 р.) надасть змогу привести українські норма-тивні акти у сфері поводження з відходами у від-повідність з Угодою про асоціацію між Україною та ЄСі створити належну законодавчу базу для дерегуляції

Утворення побутових відходів

Споживання товарів

Повторна переробка

Подрібнення

відходів

Сп

еціа

ліз

ован

і ав

том

ати

для

збор

у п

лас

тику

Сор

тувал

ьн

і лін

ії н

а см

іттє

-ви

х п

оліг

он

ах

Спеціалізовані пункти прийо-му пластику

Роздільний збір сміття в контейнери

Збір та ідентифі-

кація пластикових

відходів

Похован-ня чи спа-лювання

Виготов-лення

виробів

В

ир

об

ни

ц-

тво П

ЕТ

-та

ри

Рис. 1. Схема ефективного ресайклінгу пластикових відходів

Джерело: авторське бачення.

Таблиця 3. Ідентифкація пластикових відходів за ISO 1043

Джерело: [3].

Знак

Ідентифікатор

матеріалу

(ISO 1043)

Опис Приклади

#1 PET(E) Поліетилентереф-

талат

Поліестерові волокна, м’які пляшки для

безалкогольних напоїв

#2 PEHD або

HDPE

Поліетилен високої

щільності

Пластикові пляшки, пластикові пакети,

сміттєві баки, імітація дерева

#3 PVC, PCW Полівінілхлорид

(ПВХ)

Віконні рами, пляшки для хімікатів,

покриття для підлоги

#4 PELD

(LDPE)

Поліетилен низької

щільності

Пластикові пакети, відра, пляшки з-під

мила, пластикові туби

#5 PP Поліпропілен Бампери, внутрішня оббивка салону

автомобіля, промислові волокна

#6 PS Полістирен

(Полістирол)

Іграшки, квіткові горщики, відеокасети,

попільнички

#7 O(ther) Всі інші пластмаси Поліуретани

#9 і #ABS Акрилонітрил

бутадієн стиролу

Корпуси моніторів і телевізорів,

кавоварки, стільникові телефони,

більшість комп'ютерного пластику



та ефективного функціонування цієї галузі, а також зап-ровадити європейську модель поводження з відходами,яка матиме для України не лише екологічний, а й еко-номічний ефект.

За принципом "розширеної відповідальності вироб-ника" на виробників та імпортерів ПЕТ-тари, упаковки,а також товарів в упаковці має покладатись відпові-дальність за:

— ефективний ресайклінг відходів пластику;— сплату екологічного податку з операцій по реа-

лізації ПЕТ-тари, упаковки та подібних пластиковихвідходів;

— стимулювання споживачів за принципом "чистоне там, де прибирають, а там де не смітять".

Ресайклінг пластикових відходів, як процес повер-нення корисного пластику в життєвий круговорот маєнабувати наступної схеми (рис. 1).

Відмінністю ресайклінгу відходів пластику є те, щойого технологічна гілка повинен розпочинатись з роз-дільного збору побутових пластикових відходів шля-хом:

— розміщення у житлових комп-лексах спеціальних контейнерів, при-значених для збору твердих побуто-вих відходів;

— установки спеціалізованих ав-томатів, призначених для збору ПЕТ-пляшок;

— створення спеціалізованихпунктів прийому ПЕТ-пляшок, плівкита пластику;

— установки сортувальної лініїна сміттєвих полігонах.

Збір пластикових відходів маєсупроводжуватись їх ідентифікацієюза кодами ISO 1043 "Plastics —Symbols and abbreviated terms", тоб-то за універсальними знаками, що ви-користовуються для ідентифікаціїматеріалу, з якого виготовленийпредмет тари (табл. 3). Саме іденти-фікація пластикових відходів за кода-ми ISO 1043 дозволить визначати їхпридатність до повторної переробки(зокрема, переробці не підлягаютьпластикові відходи групи 3 та 8), аотже, і спрямовувати придатну дляпереробки частину пластика на пере-робку, а непридатну — на подрібнен-ня, поховання чи спалювання.

За інноваційним сценарієм повод-ження з відходами передбачається йсплата виробниками та імпортерамиекологічного податку за операціямипо реалізації ПЕТ-тари, упаковки таподібних пластикових товарів (далі —ППТ), кошти від акумуляції якогомають спрямовуватись виключно наоплату послуг з переробки побутовихвідходів лише переробникам, які от-римали ліцензії на здійснення такоїдіяльності.

А отже, поводження з побутови-ми відходами за інноваційним сце-нарієм потребує виокремлення кон-кретної статті в розділі VІІІ ПКУ"Екологічний податок" стосовно опо-даткування операцій по реалізаціїПЕТ-тари, упаковки та ППТ, якоюмають бути визначені основні елемен-ти цього податку (рис. 2).

Базою оподаткування за еколо-гічним податком в частині зазначенихоперацій слід визнати вартість реалі-

зованої ПЕТ-тари, упаковки та ППВ, вироблених або вве-зених на митну територію України, за встановленими ви-робником максимальними роздрібними цінами з ураху-ванням податку на додану вартість. Ставка податку по-винна визначатись залежно від класу матеріалів виготов-лення ПЕТ-тари, упаковки та ППВ за кодами ISO 1043.

Екологічний податок за операціями по реалізаціїПЕТ-тари, упаковки та подібних пластикових товарівмає включатись до ціни перелічених товарів. Відтак спо-живачам буде запропоновано вищі ціни. Проте щоб їмне довелось затягувати паски доцільно передбачитимеханізм стимулювання поводження з відходами плас-тику за принципом "чисто не там, де прибирають, а тамде не смітять". Мова йде про надання споживачам зни-жок при покупці товарів у власну тару багаторазовоговикористання, надання знижок при поверненні ПЕТ-тари при покупці товарів, стимулювання роздільногозбирання відходів пластику тощо.

Підводячи підсумок аналізу інноваційного сценаріюповодження з побутовими відходами, доходимо до вис-новку, що його реалізація коштами бюджетів у середньо-

Рис. 2. Елементи екологічного податку в частині оподаткування операційпо реалізації ПЕТ-тари, упаковки та ППТ

Джерело: авторське бачення.

Ставка податку

Спрямування акумульованих коштів

Строк та порядок сплати

Подання звітності

Порядок обчислення податку

Дата виникнення ПЗ

База оподаткування

Об’єкт оподаткування

Платники податку

Екологічний податок у частині оподаткування операцій по реалізації ПЕТ-тари, упаковки та ППТ

Оплата послуг з переробки відходів

прастику

Особи, які ввозять ПЕТ-тару на митну територію України.

Особи, які виготовляють ПЕТ-тару на митній території України, у тому числі з давальницької сировини

Операції з реалізації ПЕТ-тари, упаков- ки та подібних пластикових відходів

Операції з ввезення на митну територію України ПЕТ-тари, упаковки та ППВ

Протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації за місячний податковий період

Вартість реалізованої ПЕТ-тари, упаковки та ППВ, вироблених на митній території України, за встановленими виробником максимальними роздріб-ними цінами з урахуванням ПДВ

Визначаються залежно від ідентифікації ПЕТ-тари, упаковки та ППВ за кодами ISO 1043

Визначаються залежно від ідентифікації ПЕТ-тари, упаковки та ППВ за кодами ISO 1043

Дата реалізації ПЕТ-тару, упаковки та ППВ особою, яка їх виробляє

Дата подання контролюючому орга-ну митної декларації для митного офор-млення або дата нарахування такого податкового зобов'язання контролю-ючим органом у визначених законодав-ством випадках

Визначаються платником податку самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок податку, що діють на дату виникнення податкових зобов'язань

Визначається платником податку самостійно, виходячи з об'єктів оподат-кування, бази оподаткування та ставок податку, що діють на дату виникнення податкових зобов'язань

У день подання митної декларації

Вартість реалізованої ПЕТ-тари, упаковки та ППВ, що ввозяться на митну територію України, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами з урахуванням податку на додану вартість

Щомісяця не пізніше 20 числа наступ-ного звітного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації

Щомісяця не пізніше 20 числа наступ-ного звітного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації


75www.economy.in.ua

та довгостроковій перспективі технічно- та фінансово не-реалістична. Лише залучення інвестицій приватного бізне-су до сфери поводження з відходами може стати запору-кою реалізації даного сценарію. Для його зацікавленостіінвесторів необхідно терміново вжити таких заходів:

— По-перше, прийняти прозорі закони у сфері по-водження з відходами.

— По-друге, переглянути тарифи на поводження зпобутовими відходами. Нині середній тариф на повод-ження з побутовими відходами для населення становитьпонад 54 грн за кубометр, у тому числі за захоронення —понад 16 грн за кубометр. За статистичними даними вУкраїні родина в середньому сплачує за вивезеннясміття з прибудинкової території близько 10 євро на рік.В Європі родина сплачує за це 200—280 євро на рік. Тожнизькі тарифи роблять навіть перевезення побутовихвідходів завідомо нерентабельним, не говорячи про їхроздільний збір та переробку [5].

— По-третє, передбачити податкові преференції дляпереробних підприємств, які здійснюватимуть перероб-ку ТПВ у відповідності до вимог міжнародних стан-дартів.

Запровадження на практиці перелічених пропозиційдозволить створити належний законодавчий механізм усфері поводження з відходами, стимулювати інвестиції,розвиток і використання нових технологій у цій галузі,забезпечити умови для максимального повторного залу-чення відходів у господарський оборот як вторинних ре-сурсів та альтернативного джерела енергії, сприяти роз-витку ресайклінгу, а також покращенню екологічної си-туації в країні та створенню нових робочих місць [11].

ВИСНОВКИОтже, за результатами дослідження констатовано,

що де-юре в Україні спостерігаються певні поступи урозв'язанні питань поводження з відходами, де-фактож національна політика, яка б відповідала вимогам Ди-ректив 1999/31/ЄC та 2008/98/ЄC до нині остаточно несформована. Проаналізовано за статистичними данимиосновні показники утворення відходів в Україні та по-водження з ними протягом 2012—2016 рр. Встановле-но, що найбільше у центрі уваги перебувають відходипластику, оскільки ПЕТ-тара та пластикова упаковкастали невід'ємним атрибутом життя сучасної людини.Доведено, що налагодження механізму поводження звідходами пластику у відповідності до вимог міжнарод-них стандартів, тобто за інноваційним сценарієм роз-витку галузі потребує на прийняття прозорих законів усфері поводження з відходами, перегляду тарифів на по-водження з побутовими відходами та передбачення по-даткових преференцій для переробних підприємств, якіздійснюватимуть переробку ТПВ у відповідності до ви-мог міжнародних стандартів.

Література:1. Бондар І.Л. Системи поводження з твердими по-

бутовими відходами в українських містах, роль місько-го населення в роздільному збиранні сміття та рекомен-дації для органів місцевого самоврядування /І.Л. Бон-дар, Л.І. Полтораченко. — К.: ПРООН. — 2011. — 47 с.

2. Доскіч В. Переробка втор сировини — гроші зісміття [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://ecology.unian.ua/trash/1181589-pererobka-vtorsirovini-groshi-zi-smittya.html

3. Доскіч В. Сортування сміття в Україні: вийти нановий рівень [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://ecology.unian.ua/1327494-sortuvannya-smittya-v-ukrajini-viyti-na-noviy-riven.html

4. Прокопенко О.М. Довкілля України за 2016 рік.Статистичний збірник /О.М. Прокопенко. — К.: Дер-жавна служба статистики України, 2017. — 242 с.

5. PROсміття. Побутові відходи: виклики для Украї-ни та світу [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://biggggidea.com/.../prosmittya-pobutovi-vidhodi-vikli

6. Про житлово-комунальні послуги. Закон Украї-ни №1581-д від 10.12.2015 р. [Електронний ресурс]. —Режим доступу: https://proosbb.info/node

7. Про упаковку та відходи упаковки. Проект Зако-ну України № 1742 від 14.01.15 р. [Електронний ресурс].— Режим доступу: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/

8. Про внесення змін до деяких законодавчих актівУкраїни у сфері поводження з побутовими відходами.Проект Закону України №4028 від 05.02.2016 р. [Елект-ронний ресурс]. — Режим доступу: https://search.liga-zakon.ua/l_doc2

9. Про внесення змін до Податкового кодексу Укра-їни (щодо включення податку за виробництво й імпортупаковки та товарів в упаковці до екологічного подат-ку). Проект Закону України №3199-1 від 21.10.2015 р.[Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/

10. Сай-Бондар Л. Відходи — в доходи [Електрон-ний ресурс]. Вісник офіційно про податки. — 2015. —№42. — Режим доступу: https:// www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/9076

11. Турілова К. Тверді побутові відходи в Україні:потенціал розвитку / К. Турілова, Д. Обарканін, О. Ла-ріоновим та ін. — К.: IFС в Україні, 2017. — 114 с.

References:1. Bondar, I.L. (2011), Systemy povodzhennia z

tverdymy pobutovymy vidkhodamy v ukrains'kykh mistakh,rol' mis'koho naselennia v rozdil'nomu zbyranni smittia tarekomendatsii dlia orhaniv mistsevoho samovriaduvannia[Solid domestic waste management systems in Ukrainiancities, the role of the urban population in separate collectionof garbage and recommendations for local governments],UNDP, Kyiv, Ukraine.

2. Doschich, V. (2016), "Processing of raw materials —money from rubbish", UNIAN [Online], vol. 8, availableat: https://ecology.unian.ua/trash/1181589-pererobka-vtorsirovini-groshi-zi-smittya.html (Accessed 4 June 2018).

3. Doschich V. (2016), "Sorting garbage in Ukraine: getto the next level", UNIAN [Online], vol. 10, available at:https://ecology.unian.ua/1327494-sortuvannya-smittya-v-ukrajini-viyti-na-noviy-riven.html (Accessed 11 June 2018).

4. Prokopenko, O.M. (2017), Dovkillia Ukrainy za 2016rik. Statystychnyj zbirnyk [Environment of Ukraine for2016. Statistical compilation], State Statistics Service ofUkraine, Kyiv, Ukraine.

5. "PROmest. Domestic waste: challenges for Ukraineand the world", UNIAN [Online], available at: https://biggggidea.com/.../prosmittya-pobutovi-vidhodi-vikli(Accessed 18 June 2018).

6. The Verkhovna Rada of Ukraine (2015), "On Housingand Communal Services", available at: https://proosbb.info/node (Accessed 1 June 2018).

7. The Verkhovna Rada of Ukraine (2015), "Aboutpackaging and packaging waste", available at: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ (Accessed 14 June 2018).

8. The Verkhovna Rada of Ukraine (2016), "OnAmending Certain Legislative Acts of Ukraine in the Fieldof Household Waste Management.", available at: https://search.ligazakon.ua/l_doc2. (Accessed 21 June 2018).

9. The Verkhovna Rada of Ukraine (2015), "OnAmendments to the Tax Code of Ukraine (regarding theinclusion of a tax on the production and import of packagingand goods in packaging to the environmental tax)", availableat: https:// w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ (Accessed 7 June2018).

10. Sai Bondar, L. (2015), "Waste — In Income", UNIAN[Online], vol. 42, available at: https:// www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/9076 (Accessed 16 June 2018).

11. Turilova, K. (2017), Tverdi pobutovi vidkhody vUkraini: potentsial rozvytku [Solid domestic waste inUkraine: development potential] IFC in Ukraine, Kyiv,Ukraine.Стаття надійшла до редакції 19.07.2018 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИКриптовалюти були відомі спочатку вузькій

спільноті користувачів, що використовували їх або"ідейно" як альтернативу контрольованим державнимиінститутами способів розрахунку, або заради забави.Однак ситуація почала різко змінюватися після 2014 ро-

УДК 336.744.1:657.01

А. С. Стовпова,магістр, лаборант кафедри обліку і оподаткування,ДВНЗ "Київський національний економічний університеті імені Вадима Гетьмана", м. Київ

КРИПТОАКТИВИ ЯК ОБ'ЄКТБУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

A. Stovpova,Master's degree, laboratory assistant at the Department of Accountingand Taxation of the "Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman", Kyiv

CRYPTOASSETS AS AN OBJECT OF ACCOUNTING

Визначено ключові питання щодо визнання активу як об'єкта бухгалтерського обліку. Дослідженівиди криптоактивів та відмінність у поняттях "криптоактив", "криптовалюта", "токен". Вивчено технічніта економічні властивості криптовалют на прикладі біткоїна та ефіру (Ethereum). Вивчено ключові особ-ливості токенів як криптоактивів відмінних від криптовалют. Розглянуто проблеми визнання біткоїна таінших криптовалют у бухгалтерському обліку. Поставлено питання про те, чим є криптовалюта для цілейбухгалтерського обліку: гроші, еквіваленти грошових коштів, іноземна валюта, товари, запаси, фінан-сові інвестиції чи нематеріальні активи. Піднято проблему документального підтвердження наявностіконтролю криптовалюти, що є ключовою умовою визнання її в бухгалтерському обліку. Отримано вис-новок про неможливість застосування універсального підходу щодо бухгалтерського обліку криптова-лют через їх розмаїття та відмінність виконуваних функцій.

The key issues regarding recognition of an asset as an object of accounting are determined. The paper studiesthe types of cryptoassets and the difference in the concepts of "cryptoassets", "cryptocurrency", "token". Theauthor investigates the technical and economical properties of cryptographic assets on the example of bitcoinand ether (Ethereum). The crucial features of tokens as cryptoassets other than cryptographic are studied. Theproblems of acknowledgment of bitcoin and other cryptocurrencies in accounting are considered. The authorraises the question of what is cryptocurrency for accounting purposes: money, cash equivalents, foreign currencies,commodities, inventories, financial investments or intangible assets. The author raises the issue of documentaryconfirmation of the existence of cryptocurrency control what is a crucial question for its recognition in accounting.The author reaches the conclusion on the impossibility of applying a universal approach to accountingcryptoassets because of their diversity and the difference of functions performed.

Ключові слова: криптовалюти, криптоактиви, токени, активи, об'єкт бухгалтерського обліку,ліквідність, еквіваленти грошових коштів, фінансові інвестиції.

Key words: cryptocurrency, cryptoassets, tokens, asset, object of accounting, liquidity, cash equivalents, financialinvestments.

ку, коли такі криптовалюти, як біткоїн (англ. — bitcoin)та ефір (англ. — either; у російськомовних та україно-мовних джерелах відома більше як Ethereum, хоча ценазва платформи, а не самої криптовалюти) опинилисяна хвилі стрімкого зростання ціни. Одночасно стрімкозростала і публічна обізнаність щодо криптовалют.


77www.economy.in.ua

Учасники фінансових ринків також звернули свою ува-гу на це явище, що здобуло ще одне найменування —криптоактиви. Одночасно відбувся й масовий випускнових криптовалют як засобу збору коштів для фінан-сування стартапів. Все це не могло привернути увагудержавних регуляторів фінансових ринків економічнорозвинутих країн. Проте провідні бухгалтерські орган-ізації залишилися поки що осторонь цього процесу.

Однак актуальність відповіді на питання, що такекриптовалюти (криптоактиви) для бухгалтерського об-ліку, все зріє. Існують звернення до Міжнародної радизі стандартів фінансової звітності (IASB) від Австра-лійської ради зі стандартів фінансової звітності (AASB)щодо врегулювання даного питання [1, c. 1]. Відомо, щоIASB обговорювала певні особливості здійснення роз-рахунків, включаючи цифрові валюти (digital currencies)у січні 2018 року та буде обговорювати в майбутньому,чи розпочинати дослідження в даному напрямі [1, с. 1].У 2014 р. Рада зі стандартів фінансової звітності США(FASB) уже обговорювала питання віртуальних валют[2].

Все це підводить під висновок щодо всезростаючоїнеобхідності регуляторам та методологічним органамз бухгалтерського обліку дати відповідь на питання якна світовому, так і національному рівнях: чи є крипто-валюта об'єктом бухгалтерського обліку, а якщо так, тощо це за вид активу та як його обліковувати?

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПУБЛІКАЦІЙТеми криптовалют як об'єкта бухгалтерського об-

ліку торкнулися такі відомі українські фахівці, як Кос-тюченко В.М. [3], Петрук О.М. [3].

Костюченко В.М. подає переваги та недоліки циф-рової валюти-криптовалюти, показуючи, що кожна з пе-реваг може бути розглянута і як недолік [4, с. 97]. Пет-рук О.М. порівнює функції грошей та функції, які ужевиконує та може виконувати криптовалюта [3, c. 50].Також він вносить свою пропозицію щодо відображеннякриптовалют як довгострокових фінансових інвестиційнепов'язаним сторонам або поточних фінансових інвес-тицій в залежності від цілей придбання [3, c. 52—53].

Семенець А.П. досліджує електронні гроші в ціло-му, зокрема й анонімні, але без виділення аспекту крип-товалют [5, с. 9].

ВИДІЛЕННЯ НЕ ВИРІШЕНИХ РАНІШЕ ЧАСТИНЗАГАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ

Існуючі дослідження щодо криптовалют часто но-сять більше описовий характер, не виділяючи окремосаме ті їх функції та якості, які хактеризують їх якоб'єкт бухгалтерського обліку та є значущими при прий-нятті рішення щодо класифікації такого об'єкта в об-ліку [4, 5]. Даються пропозиції щодо обліку криптова-люти як того чи іншого виду активів: грошей та їх екві-валентів [5] або ж фінансових інвестицій [4] без розгля-ду існуючих альтернатив. Але для того, щоб окреслитиіснуючі альтернативи треба попередньо відповісти напитання — які облікові особливості (функції, якості,характеристики) мають криптовалюти (криптоактиви)як потенційний об'єкт бухгалтерського обліку, що єумовою їх визнання в бухгалтерському обліку.

МЕТА СТАТТІМетою статті є дослідити види криптоактивів (крип-

товалют), їх специфічні технологічні та економічні особ-ливості, які можуть бути визначальними у відповіді напитання, чи може криптовалюта бути об'єктом бухгал-терського обліку, а якщо так, то що ж це за об'єкт.


Одним з об'єктів бухгалтерського обліку є активи.За Концептуальною основою фінансової звітностіМСФЗ актив має бути ресурсом, що:

— контролюється суб'єктом господарювання в ре-зультатів минулих подій;

— від нього мають очікуватися надходження май-бутніх економічних вигод, під якими розуміються май-бутні грошові потоки [6].

Аналогічні вимоги містять і Закон України "Про бух-галтерський облік та фінансову звітність в Україні" танаціональні П(С)БО. Отже, для відповіді на питання, чиможна визнати криптовалюти активами, необхідно пе-ревірити, чи досягається контроль за ними та чим мож-на його підтвердити, а також які економічні вигоди вониприносять.

Також, на нашу думку, у класифікації активів важ-ливими питаннями, що пов'язані зі значущими харак-теристиками активів як об'єктів бухгалтерського об-лікує:

— Якими є мета придбання активу та очікуванийстрок використання, а також спосіб надходження еко-номічних вигод? Це може бути наступний продаж, ут-римання для збільшення капіталу у майбутньому, вико-ристання для провадження господарської діяльності. Цевпливає на визначення виду активу та його позиціону-вання в балансі.

— Якою є вартість активу та чи може вона бути до-стовірно визначена? При цьому важлива не тількивартість по якій надійшов актив, але й можлива змінаданої вартості на дату балансу. Зміна й коливання є сут-тєвим при розгляді можливих видів вартості для відоб-раження активу в балансі (історична, справедлива, те-перішня (дисконтована)).

— На скільки ліквідним є актив? Ліквідність — цездатність бути швидко конвертованим у грошові коштибез втрати вартості; також сюди ж можна віднести мож-ливість й абсолютної ліквідності, тобто можливість ви-користання як засобу платежу (щодо грошей та її екві-валентів). Ліквідність впливає визнання грошових екві-валентів та розміщення активів у балансі.

Саме по даним питанням проаналізуємо в кінцево-му результаті існуючі характеристики криптоактивів.

Криптоактиви — це цифрові активи, які записані врозподільчий реєстр (щось на зразок бухгалтерськоїкниги в електронному вигляді — "distributed ledger").Вони отримали своє ім'я від криптографічного механіз-му безпеки, що використовується в публічних, дозвіль-них розподільчих реєстрах. Криптовалюти у виді біткої-на та ефіру є найбільш відомими криптоактивами, од-нак їх простір все продовжує розширюватися та ево-люціонувати, породжуючи нові типи активів, які загаль-ноприйнято називати токенами (англ. — tokens). У та-кому змінному середовищі важко створити певну уста-лену класифікацію криптоактивів. Для цілей подальшо-го аналізу можна показати різницю між криптоактива-ми та криптографічними і некриптографічними токена-ми. Однак в уже поширеній практиці всі криптоактивиможуть узагальнено називатися токенами й певну чіткумежу між цими двома категоріями важко провести. Та-кож можна додати, що термін "криптовалюта" доситьчасто на практиці вживається для означення всіх крип-тоактивів [1, с. 3].

Отже, в поширеній насьогодні в англомовних дже-релах термінології маємо: токени (tokens) ≈ крипто-активи (cryptoassets) ≈ криптовалюти (cryptocurrencies).Тобто ці терміни вживаються часто як взаємозамінні.Ми ставимо між ними знак "приблизно дорівнює" ("≈"),бо можна виділити й більш вузькі їх значення [1, с. 2—3]:

— криптовалюти — це тільки ті криптоактиви, щоможуть бути використані як загальноцільовий засіб пла-тежу, загальноцільовий засіб обміну. Це значить, щовони мають забезпечувати альтернативу офіційним гро-шам (валютам), які випущені державами (так звані фіатнігроші (англ. —"fiat currencies"); загальноцільовий засібобміну, що незалежний від будь-якого центральногобанку;



— токени — це всі інші криптоактиви, що не відно-сяться до криптовалют, так як мають вузькоцільовепризначення у певному середовищі. Наприклад, цеможе бути віртуальна одиниця оплати послуг на пев-ному веб-сайті або одиниця винагороди учаснику пев-ного веб-сайту чи комп'ютерної гри, засіб оплати пев-ного віртуального оснащення в комп'ютерних іграх (зангл. "token" означає знак подяки, жетон, талон, ку-пон). Якщо говорити ширше, то під токени можуть по-трапити й цифрові активи, що не мають криптозахис-ту.

Одразу зазначимо, що наявність чи відсутністькриптозахисту є виключно технологічною особливі-стю цих цифрових засобів і не може вплинути на їхкласифікацію для цілей бухгалтерського обліку. Та-кож криптозахист не впливає на ступінь ризику, такяк не можна сказати, що токен, придбаний для цілейоплати послуг певного конкретного веб-сайту безкриптозахисту, має більший ступінь ризику, ніж ано-німна валюта з криптозахистом. Криптозахист є не щоіншим як шифруванням даних на основі певних мате-матичних алгоритмів і забезпечує лише анонімність,конфіденціальність даних, але не може забезпечитисаме по собі їх збереження, цілісність та доступність[7, с. 63].

Класифікацію криптоактивів представлено на ри-сунку 1.

Найпоширеніша криптовалюта — біткоїн (bitcoin)має такі технічні особливості:

— використовує для запису транзакцій техноло-гію блокчейн, де кожний може побачити в розподіль-чому реєстрі записи щодо власності на біткоїн та за-писи щодо транзакцій; біткоїн розроблено не тількияк валюту і платіжну систему, але також і як розпод-ільчий реєстр з публічним доступом (сайт blockc-hain.info);

— анонімність досягається через використання псев-донімів, тому відсутній зв'язок між біткоїном та певноююридичною чи фізичною особою;

— ключовим є те, що кожний, хто має достатнюпотужність комп'ютера, може брати участь упідтвердженні транзакцій, використовуючи свійкомп'ютер для розв'язку складних криптографічнихрівнянь;

— відсутня потреба у взаємній довірі чи цент-ральному органі, щоб нав'язувати правила чи об-слуговувати транзакції (децентралізованість).Кожний комп'ютер обслуговує чи має доступ по-

вністю до кожної транзакції від початку блокчей-ну;

— розподільча книга (блокчейн) віртуально непо-рушна. Відсутній ризик шахрайства чи маніпулювання втранзакції від одного користувача до іншого, бо записизберігаються на кожному з комп'ютерів, а тому, щобзчинити певні зміни, необхідно заволодіти всіма комп'-ютерами, що практично неможливо;

— біткоїни можна отримати шляхом придбання зазвичайну валюту, продажу товарів, послуг або вироб-ництва (так званий "майнінг"). Кількість біткоїнів скінче-на, тому їх називають "цифровим золотом".

Поряд з цими суто технічними властивостями, по-стають і такі, що у разі побудови бухгалтерського об-ліку біткоїнів, врахувати треба неодмінно:

— Для того, щоб використовувати біткоїн необ-хідно придбати спочатку гаманець, яких є декількаваріантів (десктопний, апаратний, мобільний, веб).І що головне, якщо блокчейн незламний, то якразгаманець можна зламати, втратити (наприклад, че-рез поламку комп'ютера, деякі гаманці прив'язанідо номерів телефонів і при втраті цих номерів мож-лива втрата всіх даних). Веб-гаманці платні. Якимчином в обліку відображати купівлю та обслугову-вання електронного гаманця, проведення тран-закцій з ним?

— Існує ризик втрати грошей через шахрайство про-давця після платежу, тобто після перерахування коштів,біткоїни не були переведені покупцю (для цього вивча-ють рейтинг та відгуки по продавцях біткоїнів). Постаєпитання, як відобразити в бухгалтерському обліку спи-сання чи отримання біткоїнів у такій ситуації?

— Існують окремо операції поповнення свогорахунку на біржі, придбання біткоїна на біржі тапереведення його на свій гаманець. Питання вини-кає як розділити дані операції в бухгалтерськомуобліку, що буде їх документальним підтверджен-ням? Якщо сам платіж за біткоїн ще можна підтвер-дити, якщо він здійснюється напряму постачальни-ку (наприклад, банківською квитанцією), то як бутиякщо платіж був здійснений через рахунок набіржі?

— На виробництво біткоїнів (майнінг необхідне ви-користання потужних комп'ютерів (серверів) та багатоелектроенергії). Наприклад, на створення блоку (насьо-годні приблизно 14,6 біткоїнів, що становить десь 87600$станом на червень 2018 р.) необхідно 183 МВт. У серед-ньому 1КВт в Україні коштує населенню 1,68 грн. Отже,

Рис. 1. Класифікація криптоактивів

Джерело:створено за [1, с. 3].

Криптоактиви

Криптовалюти Токени (криптоактиви, інші ніж криптовалюти)

Bitcoin

Ether (Ethereum)

Bitcoin Cash

Ripple (XRP)

Litecoin

Первинний випуск монет (ICO)

для стартапів тощо

- кольорові монети (запис у блокчейн

золота, іноземних валют

(“токенізація”), наприклад, Ripple

issuances);

Інше:

- сервісні токени (utility tokens),

наприклад, для оплати послуг сайтів,

дискового простору (сховища даних,

файлообмінники)

Інші

- гібриди (змішаного типу)


79www.economy.in.ua

даний блок обійшовся в 307440 грн (=183×1,68×1000) абоприблизно 11645$ (по курсу 26,40 грн/1$). Постає пи-тання про підрахунок бухгалтерської собівартості цьо-го "видобутку", бо електроенергія — це ще не все, єамортизація обладнання та можлива робота обслуго-вуючого персоналу, якщо говорити про офіційність.

Виходить, що у визнанні біткоїна як об'єкта бухгал-терського обліку постають питання підтвердження йогоконтрольованості як активу:

— Документальне підтвердження — яким вономає бути? Що вважати цим документом? Як підтвер-дити власність на гаманець та наявність біткоїнів вгаманці?

— Як при документальному підтвердженні бути зтим фактом, що підприємство відкриває свій псевдонімщодо гаманця-сховища біткоїнів? По-суті, це порушен-ня анонімності.

— Що вважати виробничою собівартістю майнінгубіткоїна, якщо такі операції здійснюються?

— На які витрати списувати комісії (плату) за об-слуговування електронних гаманців?

Вищеперелічені критичні питання можна задати нетільки по біткоїну, але й по будь-якому криптоактиву.На нашу думку, є певна проблема підтвердження конт-рольованості активу у цьому разі, що тісно пов'язано звизнанням криптоактивів як активів бухгалтерськогообліку.

Щодо інших криптоактивів з рисунку 1, то огляне-мо особливості ефіру (ether). Ethereum — це децент-ралізована платформа, що подібна до операційної си-стеми смартфону, кожний може створити свій дода-ток (програму) для виконання певних завдань на данійплатформі (це відрізняє Ethereum від біткоїна і даєможливість використати систему звичайним фінансо-вим установам, наприклад, банками, випадки чого ужеіснують). Валюта ефір (ether) є не тільки загальнимзасобом платежу, але й засобом при обміні ресурсамита реєстрації угод з активами (так званих "розумнихконтрактів" (smart contracts) — реєстрація юридичнихугод по технології блокчейн). Щодо обліку, як згаду-валось, є випадки використання технології банками,наприклад, Центральним банком РФ, деякими комер-ційними банками [8]. За рахунок можливості створен-ня індивідуального програмного забезпечення на базіплатформи можливе забезпечення належного доку-ментально підтвердження контролю за криптовалю-

тою ефір, що особливо цінне для бухгалтерського об-ліку.

Криптоактиви, які на рисунку 1 винесені до блоку"токени", використовуються здебільшого не як засібплатежу, а як засіб для залучення капіталу в стартап-проектах (так звана початкова пропозиція монет (InitialCoin Offering (ICO), аналог залучення капіталу черезпродаж акцій, де "акціями" виступають токени).

У всьому цьому розмаїтті технологій криптоактивіввиходить, що вони можуть мати не тільки різну техно-логічну реалізацію, але й різне призначення:

— вони можуть бути загальноцільовим засобом пла-тежу (купуємо будь-що, — принаймні так задекларова-но);

— вони можуть бути вузькоцільовим засобом пла-тежу (купуємо тільки певні послуги у певному середо-вищі, наприклад, веб-сайті);

— вони можуть використовуватися як засіб залучен-ня капіталу (аналог електронної акції);

— вони можуть мати різні можливості щодо доку-ментування (Ethereum, наприклад).

Все це, вважаємо, підводить до ще однієї проблемиїх бухгалтерського обліку: а чи можна підвести однуєдину універсальну облікову методологію під них і чиможна всі криптоактиви класифікувати як один єдинийвид активу певного типу (тільки електронні гроші, тількиеквіваленти грошових коштів, тільки фінансова інвес-тиція тощо). Мабуть, відповіддю на це питання буде: ні,при такому розмаїтті криптоактивів та їх постійномурозвитку та поповненні не можна говорити про однуєдину універсальність у підходах. Можливо, необхіднестворити варіанти та додати елементи професійногосудження. Додамо, що, на думку фахівців PWC (відомааудиторська компанія з "Big4"), криптовалюти за сьо-годнішніми загальнообліковими принципами можутьбути визнані як:

— гроші, грошові еквіваленти або зарубіжна валю-та;

— фінансові інструменти;— товари;— запаси;— нематеріальні активи [9, с. 3].І кожний з цих підходів має свої плюси й мінуси й

не може однозначно розглядатися як єдиноможливий.Крім того, є ще одна характеристика, якою не мож-

на нехтувати — використання криптовалют не як засобів

Джерело: за даними [10].

Рис. 2. Динаміка курсу біткоїна 2015—2018 рр.

Динаміка курсу bitcoin 2015-2018, дол. США

8031

19378

6150

9389

1210

731768

423373227 923

0

5000

10000

15000

20000

25000

кві

тен

ь 20

15

лист

опад

201

5

кві

тен

ь 20

16

черв

ень

2016

лист

опад

201

6

січе

нь

2017

кві

тен

ь 20

17

лист

опад

201

7

груд

ень

2017

кві

тен

ь 20

18

черв

ень

2018

$



платежу чи засобів обміну, а як інвестиційного активу,що приносить економічні вигоди через зростання своєївартості в майбутньому. Зміни вартості біткоїна наве-дено на рисунку 2.

Рисунку 2 показує на значну змінність курсу біткої-на (волатильність), що пов'язано ще з однією обліковоюпроблемою — яку вартість взяти за основу обліку крип-товалют. За таких умов історична вартість їх придбан-ня не може відображати достовірну ситуацію з фінан-совими активами підприємства, а зміни порядок відоб-раження в обліку змін справедливої вартості також маєбути врегульованими.

І ще одним питанням є ліквідність криптовалют. Єтри факти:

— біткоїн не є визнаним офіційно з боку центро-банків засобом платежу;

— він дійсно використовується подекуди як засібплатежу. Але це не є масовими випадками і він не є за-собом платежу, за який можна будь-де в країні купититовар чи послугу;

— здебільшого біткоїн придбавається як інвести-ційний актив — джерело зростання вартості капіталу йотримання прибутку на спекулятивних операціях.

Повертаючись до поставлених на початку статтіпитань, можна датитакі відповіді, що наведено у таблиці1.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇВиходить, що криптоактиви (криптовалюти и токе-

ни) можна визнати активами у бухгалтерському облікутільки за умов розв'язання проблеми документальногопідтвердження їх контролю.

Як методологічну проблему визнання криптовалютоб'єктами бухгалтерського обліку можна виділити не-можливість єдиного універсального підходу щодо їхкласифікації як певного виду активів через безліч тех-нічних нюансів та велику кількість їх різновидів, а та-кож різну мету їх придбання. Криптовалюти мають оз-наки грошей, іноземних валют, еквівалентів грошовихкоштів, фінансових інвестицій, товарів, запасів, нема-теріальних активів.

Перспективним у подальшому може бути дослід-ження щодо ознак можливої приналежності крипто-активів до певного виду активів бухгалтерського обліку.

Література:1. IFRS. Accounting for crypto-assets. EY research

paper. — Доступно з: https://www.ey.com/2. Lorenzo Prestigiacomo. What is the "GAAP" in

regard to digital currency? — Доступно з: http://mazarsledger.com/

3. Петрук О.М. Сутність криптовалюти як мето-дологічна передумова її відображення / О.М. Петрук,О.С. Новак // Вісник ЖДТУ. Сер. "Економічні науки".— 2017. — Вип. 4 (82). — С. 48—55.

Ключові питання Характеристики

Якими є мета

придбання, строк

використання, спосіб надходження

економічних вигод?

Метою придбання криптоактивів можуть бути:

− використання як засобу платежу (засобу обміну);

− використання як інструменту збільшення капіталу. Придбання може орієнтуватися як на короткостроковий, так і

довгостроковий (більше року) періоди.

Способи надходження економічних вигод: використання в

господарській діяльності для розрахунків за товари, послуги; продаж

після зростання курсу

Якою є вартість активу

та чи може вона бути

достовірно визначена?

Історична (фактична) вартість – це вартість придбання (може бути

далекою від поточної справедливої вартості). Справедлива вартість –

ринкова вартість криптовалюти на певній біржі (часто змінюється,

тобто висока волатильність)

На скільки ліквідним є

актив?

Криптоактиви на прикладі біткоїна не можна назвати

високоліквідними активами, так як їх здатність бути використаними

як засіб платежу досить обмежена, офіційно вони не визнані. Щодо еквівалентів грошових коштів, за пару місяців біткоїн може втрачати

значну частину вартості (висока волатильність курсу)

Таблиця 1. Характеристики криптоактивів як об'єктів бухгалтерського обліку

4. Костюченко В.М. Передумови запровадженняобліку та оподаткування операцій з криптовалютами вУкраїні / В.М. Костюченко, А.М. Малиновська, А.В. Ма-монова // Електронне наукове фахове видання з еко-номічних наук "Modern Economics". — 2017. — № 6. —С. 94—102.

5. Семенець А.П. Бухгалтерський облік та контрольелектронних грошей: організація і методика: автореф.дисертації на здобуття ступеня кандидата економічнихнаук: спец. 08.00.09 — Бухгалтерський облік, аналіз тааудит (за видами економічної діяльності) / А.П. Семе-нець. — Житомир, 2017. — 23 с.

6. Conceptual Framework for Financial Reporting.Available at: http://www.frascanada.ca/

7. Гультяев А.К. Восстановление данных. — 2-е изд. —СПб: Питер, 2006. — 379 с.

8. Ethereum. Вікіпедія. — Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Ethereum

9. PWC. Cryptocurrencies. Point of view. Time toconsider plan B. — Доступно з: https://www.pwc.com/

10. История Биткоина: график курса стоимости бит-коина за все время. Доступно с: http://great-world.ru/

References:1. IFRS. Accounting for crypto-assets. EY research

paper, available at: https://www.ey.com (Accessed 27 June2018).

2. Lorenzo Prestigiacomo. What is the "GAAP" inregard to digital currency? available at: http://mazar-sledger.com (Accessed 27 June 2018).

3. Petruk, O.M. Novak, O.S. (2017), "The essence ofcryptocurrency as a methodological prerequisite for itsreflection", Visnik ZSTU , vol. 4 (82), pp. 48—55.

4. Kostuchenko, V.M., Malinovska, A.M., MamonovaA.V. (2017), "Prerequisites for the introduction of accoun-ting and taxation of transactions with cryptocurrencies inUkraine", Modern Economics, vol. 6 (82), pp. 94—102.

5. Semenets', A.P. (2017), "Electronic money accoun-ting and control: organization and methodology", Ph.D.Thesis, Accounting, analysis and audit (by type of economicactivity), Zhytomyr State Technological University,Zhytomyr, Ukraine.

6. Conceptual Framework for Financial Reporting,available at: http://www.frascanada.ca (Accessed 27 June2018).

7. Gulyayev, A.K. (2006), Vosstanovlenit dannih [DataRecovery], Piter, Sait-Petersburg, Russia.

8. Ethereum. Wikepedia, available at: https://ru.wiki-pedia.org/wiki/Ethereum (Accessed 17 June 2018).

9. PWC. Cryptocurrencies. Point of view. Time toconsider plan B, available at: https://www.pwc.com(Accessed 17 June 2018).

10. History of Bitcoin: dynamics of rate, available at:http://great-world.ru/ (Accessed 17 June 2018).Стаття надійшла до редакції 19.07.2018 р.


81www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИКонкурентоспроможність підприємства є основним

показником, що визначає можливості у досягненні тапідтриманні певних конкурентних позицій на міжнарод-ному та глобальному ринках. Галузь приладобудуван-ня є високотехнологічною та перспективною, вона пе-редбачає наявність складного процесу від використан-ня сировини до високоточного виробництва.

УДК 338.012

О. С. Покрас,аспірант, Національний технічний університет України"Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського"

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВПРИЛАДОБУДУВАННЯ В АСПЕКТІ МОТИВАЦІЇПЕРСОНАЛУ

O. Pokras,aspirant National Technical University of Ukraine "Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute"

WAYS TO INCREASE COMPETITIVENESS OF ENTERPRISES IN THE PERSONNEL MOTIVATIONASPECT

У статті обгрунтовано важливість мотивації персоналу для підвищення конкурентоспроможностіпідприємств приладобудування. Виокремлено загальні проблеми мотивації персоналу, що створюютьна загальнодержавному рівні відтік найбільш кваліфікованих кадрів за кордон, а на рівні галузі змінусфери діяльності (наприклад, перехід до галузі інформаційних технологій). Наведено причини, що сталипоштовхом для появи вищезазначених проблем, а також наведено шляхи їх вирішення (наприклад, вве-дення законодавчої регламентації нематеріальної мотивації персоналу, запровадження загальнодержав-них програм боротьби з корупцією, податкових пільг для високотехнологічних підприємств, індиві-дуальних пенсійних фондів тощо). На рівні підприємств також виявлено ряд проблем, що заважаютьефективній мотивації персоналу. Наведено шляхи вирішення за допомогою ефективного менеджментукожного окремо узятого приладобудівного підприємства.

The article substantiates the importance of motivation of personnel for increasing the competitiveness ofinstrument making enterprises. The general problems of motivation of the personnel, which create on the nationallevel the outflow of the most skilled personnel abroad, and at the level of the industry change of sphere of activity(for example, transition to the field of information technologies) are outlined. The reasons that gave rise to theaforementioned problems are presented, as well as the ways of their solution are given (for example, introductionof legal regulation of non-material motivation of personnel, introduction of national anti-corruption programs,tax privileges for high-tech enterprises, individual pension funds, etc.). At the enterprise level, a number ofproblems that hinder effective staff motivation have been identified. The ways of solving by means of effectivemanagement of each individual instrument-making enterprise are presented.

Ключові слова: конкурентоспроможність підприємств, приладобудування, мотивація персоналу, пробле-ми мотивації.

Key words: enterprise competitiveness, instrument making, motivation of personnel, motivation problems.

Однією з проблем розвитку галузі є брак високо-кваліфікованих кадрів, які, враховуючи складністьпроцесів виготовлення приладів, є основним факто-ром виробництва для приладобудування. Оскількинезначна перекваліфікація дозволяє відкривати новіперспективні можливості, фахівці-розробники при-ладів можуть перейти до сфери ІТ. Для розвитку при-ладобудування це є негативним фактором, оскільки



відбувається боротьба за кадри із сильними конкурен-тами.

Саме тому у даній роботі досліджено шляхи підви-щення конкурентоспроможності приладобудівнихпідприємств в контексті мотивації персоналу.

Основні питання та види мотивації визначені у Ко-дексі законів про працю України та інших норматив-но-правових актах. Знання та застосування законодав-ства на практиці, а також регламентація мотиваційнихаспектів в актах підприємства (установи, організації)дозволяє досягти економічної мети діяльності підприє-мства, що у сукупності дає позитивний ефект на рівнігалузі та країни. З іншого боку, законодавець, регла-ментуючи та покращуючи нормативно-правові акти,використовуючи при цьому досвід інших держав, маєможливість мотивувати персонал і роботодавців, і цимсамим підвищити конкурентоспроможність підпри-ємств України.

АНАЛІЗ ОСТАННІХДОСЛІДЖЕНЬ

Питання мотивації персоналу фігурували у працяхтаких вітчизняних вчених: В.Г. Герасимчук [1], Н.В. Ди-кань [2], О.С. Виханський [3], Р.Л. Дафт [4] та ін. У цнихдослідженнях недостатньо розкрито практичну сторо-ну питання, а саме шляхи удосконалення мотивації пер-соналу та її вплив на конкурентоспроможністьпідприємств, чим пояснюється актуальність досліджен-ня.

МЕТА СТАТТІМетою статті є дослідження шляхів розвитку галузі

приладобудування за допомогою вирішення проблеммотивації персоналу підприємств як на мікро-, так і намакрорівні.


Кваліфіковані працівники є необхідним ресурсомдля прогресу в розробці високотехнологічного облад-нання. Саме тому важливим аспектом підвищення кон-курентоспроможності приладобудівних підприємств єудосконалення мотивації персоналу як на рівні під-приємств, так і на рівні усієї держави.

Система мотивації персоналу базується як на нор-мативно-правових актах, що існують на рівні держави,так і на нормативах та правилах, що закріпилися на да-ному підприємстві. Нормативно-правові акти містятьзагальні правила використання мотиваційних систем дляперсоналу, часто недостатньо конкретизуючи методи тарезерви для надання стимулів.

На нашу думку, основними проблемами мотиваціїперсоналу, що впливають на ефективність роботи в ціло-му та збільшують плинність кадрів в організації, на мак-рорівні є:

1) низька якість життя (95,96, вдвічі нижче за роз-винуті країни), що спричиняє міграцію за кордон у по-шуках кращих умов існування [5];

2) низький рівень заробітних плат (7711 грн на мі-сяць на початок 2018 року, що в кілька разів нижче заєвропейські) [6];

3) велика ймовірність захворювань та низькоякіснемедичне обслуговування;

4) недостатній рівень соціальної захищеності (рівеньсоціального захисту в Україні становить 67,36 %), у томучислі незабезпеченість пенсіонерів, інвалідів та іншихверств населення, що потребують соціального захисту[5];

5) значне соціальне розшарування населення (більше70 %, багатство сконцентроване в руках невеликої гру-пи олігархів за ситуації, коли 12—14 % населення пере-буває за межею бідності) [5];

6) політична нестабільність, загроза життю та доб-робуту громадян;

7) корупція на всіх рівнях, що демотивує чесних тастаранних працівників;

8) дискримінація (порушення конституційних правта свобод людини у свободі думки, релігії, вибору мовидля спілкування).

Ми вважаємо, що причинами цих проблем на рівнізаконодавства є:

1) недостатній закріплений законодавством рівеньмінімальної заробітної плати та прожиткового мініму-му;

2) соціальна незахищеність пенсіонерів та малоза-безпечених верств населення: попри наявність систе-ми законів, що регламентують соціальні відносини(наприклад, "Про загальнообов'язкове державне пен-сійне страхування"), характерною їх рисою є декла-ративність. Хоча формально пенсії виплачуються,вони часто не гарантують навіть існування на рівніпрожиткового мінімуму, що є сам по собі незадовіль-ним;

3) висока частка заробітної плати "у конвертах" таприйняття на роботу без оформлення трудового дого-вору чи контракту (неофіційно), що є порушенням нормподаткового (розділ ІV ПКУ) та трудового законодав-ства (наприклад, ст. 22 КЗпП стосовно необгрунтова-ної відмови при прийнятті на роботу);

4) значні недоліки законодавства стосовно бороть-би з корупцією. Кримінальний кодекс при наявностіфакту вчинення корупційного правопорушення (при-мітка до ст. 45 КК України під корупційними злочинамирозуміє злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312,313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зло-вживання службовим становищем, а також злочини, пе-редбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2) [7] дозволяє в багатьох випадках заміну ув'язненняштрафом. Це дозволяє найбільш масштабним корупц-ійним злочинам бути зведеними до умовного покаран-ня замість реального, таким чином утверджуючи коруп-цію верхівки влади, з якої вона зміщується до іншихверств населення. Подібні злочини мають місце на всіхрівнях державних (у більшій мірі) та приватнихпідприємств та спричинені недостатньою мотивацієюпрацівників (особливо низькими заробітними платами).Їх небезпека для мотивації персоналу полягає у тому,що за наявності негативних прикладів у використанніслужбового становища інші працівники з часом тежпорушуватимуть Закон в цьому розрізі (часто без на-лежного покарання) або не будуть мотивовані до сум-лінного виконання роботи;

5) відсутність законодавчої мотивації для робото-давця для надання співробітникам додаткових бо-нусів, не передбачених заробітною платою заохочень:обідів, подарунків, спортивних занять, лікування, оз-доровлення тощо. (наприклад, зменшення оподатку-вання на визначений відсоток в комплексі з застосу-ванням перевірок цільового використання витраченихкоштів);

6) майже повна відсутність у законодавстві регла-ментації застосування моральних стимулів (окрім дер-жавних нагород);

7) недоліки у системі соціального захисту: невисокісоціальні виплати порівняно до загальної суми внесків,що прямо відраховують із заробітної плати працівника;

8) відсутність в Україні ефективно діючих індиві-дуальних фондів пенсійного страхування (наприклад,чергове відхилення проекту "Про внесення змін до де-яких законодавчих актів України щодо запроваджен-ня накопичувальної системи загальнообов'язковогодержавного пенсійного страхування", що передбачаєформування державних індивідуальних страховихфондів);

9) ідея прозорості оподаткування так і залишиласьнедовиконаною — реально відстежити нецільове вико-ристання бюджетних коштів та повний шлях їх акуму-ляції та розподілу громадянам досить важко. Це ви-


83www.economy.in.ua

кликає вмотивовану підозру про розкрадання бюджетута використання цільових коштів конкретними фізич-ними особами для власних потреб;

10) внесення змін Постановою від 22 вересня 2016 р.№ 648 до Постанови від 17 вересня 1996 р. № 1138 "Прозатвердження переліку платних послуг, які надаютьсяв державних закладах охорони здоров'я та вищих ме-дичних закладах освіти" [8], що звужує коло безоплат-них медичних послуг, ставить під загрозу життя та здо-ров'я працівників у разі, якщо компанія не забезпечуємедичне обслуговування або відповідне страхування дляпрацюючого персоналу, а також тих, хто вийшов на пен-сію (у разі відсутності коштів на отримання такої допо-моги);

11) розгляд судових справ про невиплату заробіт-ної плати у межах загальної черги (часто процес заби-рає кілька місяців, за які потерпілий все ще не отримуєгрошову винагороду за свою працю та не може забез-печити нормальний рівень життя).

На рівні держави більшість проблем може бути ви-рішено за допомогою:

1) запровадження податкових пільг для високотех-нологічних галузей (для стимулювання роботодавців допідвищення офіційних заробітних плат та залученнянових підприємств до галузі);

2) введення в дію активної програми боротьби з ко-рупцією, спрямованої в першу чергу на верхівку влади(підвищення заробітних плат та суворий контроль, прицьому важливим аспектом є підвищення усвідомленнянеобхідності цих заходів);

3) сприяння держави підвищенню рівня благополуч-чя громадян шляхом покращення якості медичного об-слуговування, соціального забезпечення громадян(особливу увагу слід приділити пенсіонерам);

4) політична стабілізація та активна боротьба з дис-кримінацією;

5) практичне впровадження Всеукраїнської програ-ми підвищення іміджу держави та високотехнологічнихгалузей зокрема;

6) мінімізацію законодавчих обмежень для купівліакцій зарубіжних компаній, що регулюється у т. ч. По-становою Національного банку України "Про затверд-ження Положення про валютний контроль" [9], щоспричиняє зростання соціальної незахищеності праців-ників (купівля акційних пакетів стабільних компанійСША та Європи компанією або працівниками дозволи-ло б здійснити надійне капіталовкладення з отриманнямнезалежного прибутку, що надало б додаткову фінан-сову гарантію працездатним громадянам на часздійснення трудової діяльності та на час втрати працез-датності або виходу на пенсію). Фактично, покращеннявідбулось, оскільки навіть фізичні особи мають правокупувати акції на 50 000 дол. на рік без ліцензії, але длязабезпечення іноземними акціями пенсій чи внесківспівробітників компанії, що здійснюватиме фінансовудіяльність від їх імені, дане обмеження є досить суттє-вим, адже при перевищенні ліміту потрібно мати ліцен-зію інвестора;

7) підвищення соціальних стандартів: сьогодні се-редній обсяг пенсії становить пропорційно до середніхпоказників заробітної плати 3,7 тис. грн, що хоча і є по-кращенням по відношенню до минулих років, при наяв-ності високого рівня цін та тарифів на воду та опаленнязалишається низьким [6].

Для вирішення проблем мотивації у трудовому тасуміжному законодавстві (зокрема у податковому) про-понується:

1. Підняття рівня прожиткового мінімуму тамінімальної заробітної плати, а також пенсій до серед-ньозважених показників країн ЄС.

2. Запровадження програми активної боротьби зкорупцією та підняття заробітних плат державнимчиновникам (доведення до рівня країн Євросоюзу),фактичне звільнення з ключових посад чиновників

після обвинувачення у вчиненні корупційних право-порушень без права заміни основного покаранняштрафом.

3. Прийняти Закон про "Про внесення змін до дея-ких законодавчих актів України щодо запровадженнянакопичувальної системи загальнообов'язкового дер-жавного пенсійного страхування", що має на меті за-безпечення покращення матеріального становища пен-сіонерів за рахунок сумування солідарних виплат тавласних накопичень. Ефективність індивідуальної си-стеми пенсійного забезпечення важко переоцінити:особа, що здійснює таке накопичення, діє за власнийрахунок та у власних інтересах, тому не стане прихо-вувати доходи для здійснення оподаткування. Прямамотивація працюючих — це єдиний шлях до прозороїта ефективної пенсійної системи, у якій кожен відкла-дає сам на себе та забезпечує безбідне існування напенсії [10].

4. Соціальне законодавство має проблему відсут-ності єдиного кодифікованого акту, що містив би усінайголовніші положення стосовно соціального захис-ту, страхування, забезпечення. Пропонуємо поєднатиЗакони "Основи законодавства України про загальноо-бов'язкове державне соціальне страхування", Закон Ук-раїни "Про загальнообов'язкове державне пенсійнестрахування", Закон України "Про статус ветераніввійни, гарантії їх соціального захисту" та інші норма-тивно-правові акти в єдиний Кодекс соціального захис-ту. Також важливим кроком є законодавче та фізичневпровадження моніторингу для оцінювання якості со-ціального захисту в Україні.

5. Внесення уточнюючих положень до Криміналь-ного кодексу України стосовно положень невиплатизаробітної плати до ст. 175. В умовах нестабільноїекономіки підприємства України часто перебуваютьв умовах нестачі коштів, що відображається на вип-латі заробітної плати. Скорочення персоналу, а тимпаче визнання банкрутом, що є законодавчо правиль-ним у такому випадку, є економічно недоцільним кро-ком і призведе до збільшення безробіття, падіння рин-ку праці (умов, заробітних плат тощо). Водночас,згідно зі статистикою реєстру судових справ, рішен-ня суду стосовно невиплати заробітної плати вирішу-ються, як правило, на користь постраждалої сторонияк "сплатити заборгованість о оплаті праці у повно-му обсязі та запровадити моральну компенсацію".Фактично, така міра кримінального покарання якштраф, а тим паче позбавлення волі з додатковим поз-бавленням права обіймати певні посади чи займатисяпевною діяльністю, не застосовується. Пропонуємоу цій статті уточнити обсяги заборгованості, термінзаборгованості та кількість співробітників, що пост-раждали від невиплати заробітної плати, після чогомає наставати кримінальна відповідальність у разі не-виплати.

6. Постановою від 22 вересня 2016 р. № 648 до По-станови від 17 вересня 1996 р. № 1138 "Про затверд-ження переліку платних послуг, які надаються в дер-жавних закладах охорони здоров'я та вищих медичнихзакладах освіти" вводяться обмеження стосовно отри-мання медичної допомоги безоплатно [10]. Таким чи-ном, необхідним заходом є стимулювання робото-давців до перекладення на них обов'язків щодо стра-хування або формування фондів медичної допомоги напідприємствах. Для цього пропонується застосуватиподаткові пільги: сума у межах цільової медичної до-помоги співробітнику не підлягає під оподаткування.Сам факт перекладення обов'язків забезпечення в пи-таннях медичної допомоги з держави на підприємства,установи, організації варто закріпити у рекоменда-ційних положеннях КЗПП або інших нормативно-пра-вових актах.

7. Підприємці не є вмотивованими у наданні співро-бітникам моральної мотивації у вигляді премій, бонусів,



обідів, навчання, оплаті відпочинку, оскільки дані захо-ди збільшують податковий тягар та реально не прино-сять підвищення пенсій у майбутньому (нівелюєтьсяінфляцією та корупцією). Саме тому важливим крокомє надання податкових пільг для підприємців: наприклад,дозволити здійснювати неоподатковані виплати співро-бітника у межах трьох офіційних окладів на рік з обо-в'язковим цільовим використанням (запровадити ауди-торські перевірки факту використання кошів на благоспівробітників).

Основними проблемними аспектами на мікрорівні є:a) низький рівень матеріальної мотивації: основної

та додаткової заробітної плати (особливо наявність по-рушень у сфері їх виплат), відсутність бонусів, порушен-ня законних гарантій та компенсацій працівників тощо;

b) незадовільна моральна мотивація: несприятливийпсихологічний клімат, відсутність оцінювання зусиль збоку керівництва;

c) відсутність участі персоналу у прибутках підпри-ємств, що порушує їхню пряму зацікавленість у розвит-ку компанії;

d) гірші умови та винагорода за працю інших сферпорівняно з ІТ-сферою за наявності схожих робочихзадач та рівня кваліфікації.

Оскільки персонал відіграє вирішальну роль у фор-муванні конкурентоспроможності підприємств, пропо-нуються наступні кроки для вирішення вищезазначенихпроблем, а також для підвищення лояльності персона-лу та продуктивності праці:

a) запровадження належних та безпечних умовпраці;

b) введення преміальних систем оплати праці;c) підвищення заробітних плат для подолання соці-

альної несправедливості порівняно з ІТ-сферою;d) створення сприятливого психологічного клімату

методами тімбілдінгу, запровадження публічних вина-город;

e) побудова системи бонусів, додаткових оплачува-них мотивувальних відпусток, гарантій для працівників.

Одним з варіантів побудови мотиваційної системиоплати праці на підприємстві є схема, запропонованавідомим вченим Едвардом Лоулером. Заробітна платабудь-якого працівника може бути розділена на три скла-дові: перша частина заробітної плати виплачується завиконання посадових обов'язків (отримують усі праці-вники підприємства в залежності від посади), друга ча-стина заробітної плати визначається за вислугою роківі факторам ціни життя (отримують усі працівники, алев різних пропорціях), а третя коливається для кожногопрацівника та її величина визначається досягнутиминими результатами за попередній період.

ВИСНОВКИОтже, для підвищення конкурентоспроможності

підприємств приладобудування в аспекті покращеннямотивації необхідно ідентифікувати ряд проблем, щоіснують в українській економіці, політиці, а також управі та знайти шляхи їх вирішення. Основними політи-ко-економічними проблемами сьогодні є низький рівеньжиття, політична нестабільність, низька якість медич-ного обслуговування, корумпованість тощо. Проблема-ми законодавчого характеру, що прямо чи опосередко-вано стосуються трудового права та визначають моти-вацію персоналу, є: недосконалість податкового зако-нодавства в аспекті вмотивованості роботодавців до на-дання матеріальних стимулів співробітникам, введеннянових обмежень у наданні медичної допомоги,відсутність єдиного кодифікованого акту у соціально-му законодавстві та його недосконалість, відсутністьдержавних індивідуальних пенсійних фондів тощо. Такіпроблеми можуть бути вирішені на рівні країни та нарівні підприємств шляхом удосконалення нормативно-правової бази та ефективної організації діяльностіпідприємств, установ та організацій.

У подальшому пропонується проведення досліджен-ня для оптимізації інших факторів на галузь приладо-будування та на підвищення її конкурентоспромож-ності.

Література:1. Економіка та організація виробництва: підручник

/ За ред. В.Г. Герасимчука, А.Е. Розенплентера. — К.:Знання, 2007. — 678 с.

2. Дикань Н.В. Менеджмент: навч. посіб. / Н.В. Ди-кань, I.I. Борисенко. — К.: Знання, 2008. — 389 с.

3. Виханский О.С. Менеджмент / О.С. Виханский,А.И. Наумов. — М.: Гардарика, 2000. — 528 с.

4. Дафт Р.Л. Менеджмент. — 6-е изд. / Пер. с англ.— СПб.: Питер, 2006. — 864 с.

5. Офіційний сайт Світового Банку [Електроннийресурс]. — Режим доступу: http://data.worldbank.org

6. Держава служба статистики України [Електрон-ний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukr-stat.gov.ua/

7. Кримінальний кодекс України: Кодекс України,Закон від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості ВерховноїРади України (ВВР). — 2001. — № 25—26. — Ст. 131.

8. Постанова "Про затвердження переліку платнихпослуг, які надаються в державних закладах охорониздоров'я та вищих медичних закладах освіти" від 17 ве-ресня 1996 р. № 1138 [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1138-96-%D0%BF/ed20120128

9. Про затвердження Положення про валютнийконтроль: Постанова Правління Національного банкуУкраїни від 8.02.2000 № 49 [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0209-00

10. Про внесення змін до деяких законодавчихактів України щодо запровадження накопичувальноїсистеми загальнообов'язкового державного пенсій-ного страхування: проект Закону України від10.07.2017 р. N 6677 [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH55H00B.html

References:1. Herasymchuk, V.H. and Rozenplenter, A.E. (2007),

Ekonomika ta orhanizatsiia vyrobnytstva [Economy andorganization of production], Znannia, Kyiv, Ukraine.

2. Dykan', N.V. and Borysenko, I.I. (2008), Menedzh-ment [Management], Znannia, Kyiv, Ukraine.

3. Vykhanskyj, O.S. and Naumov, A.Y. (2000), Mene-dzhment [Management], Hardaryka, Moscow, Russia.

4. Daft, R.L. (2006), Menedzhment [Management],Pyter, St.Petersburg, Russia.

5. The World Bank (2018), available at: http://data.world-bank.org (Accessed 20 July 2018).

6. State Statistics Service of Ukraine (2018), availableat: http://www.ukrstat.gov.ua/ (Accessed 20 July 2018).

7. Verkhovna Rada of Ukraine (2001), "Criminal Codeof Ukraine", Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR),vol.25-26.

8. Cabinet of Ministers of Ukraine (1996), Resolution"On approval of the list of paid services provided in publichealth care institutions and higher educational institutions",available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1138-96-%D0%BF/ed20120128 (Accessed 20 July 2018).

9. National Bank of Ukraine (2000), "On Approval ofthe Regulation on Currency Control", available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0209-00 (Accessed 20 July2018).

10. Verkhovna Rada of Ukraine (2017), "On amend-ments to some legislative acts of Ukraine to introduce afunded system of compulsory state pension insurance draftlaw of Ukraine", available at: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH55H00B.html (Accessed 20 July 2018).Стаття надійшла до редакції 24.07.2018 р.


85www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИТранспорт є основою функціонування як всієї еко-

номіки країни, так і окремих підприємств, забезпечую-чи безперервність суспільного виробництва і обігу то-варів. Практика показує, що важливу роль у транспор-тному комплексі провідних країн відіграє водний транс-порт, оскільки він є значно дешевшим та екологічним.

УДК 658:330.341

А. І. Партола,аспірант, Державний університет інфраструктури та технологій, м. Київ

РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ ВОДНОГОТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ НА ОСНОВІКЛАСТЕРНОЇ МОДЕЛІ

A. Partolа,Postgraduate Student, State University of Infrastructure and Technology, Kyiv

DEVELOPMENT OF WATER TRANSPORT ENTERPRISES OF UKRAINE BASED ON CLUSTER MODEL

У статті представлено обгрунтування доцільності створення та функціонування кластерів підприємствводного транспорту, які у сучасному економічному середовищі є достатньо гнучкими структурами, щоздатні забезпечувати конкурентоспроможність підприємств. На основі аналізу показників концентрації,що стосуються кількості діючих підприємств та кількості зайнятих працівників підприємств водного (на-самперед, річкового) транспорту, виділено потенційні регіони для їх ініціювання: Одеська, Херсонськаобласті та місто Київ. Проведено дослідження переваг, недоліків, можливих ризиків та бар'єрів у розвит-ку річкового транспорту України, що можуть впливати на кластерний розвиток. Зроблено висновок проможливість та доцільність формування та функціонування кластера підприємств водного транспорту ум. Києві. Сформульовано мету та завдання кластера, запропоновано можливих потенційних учасників.

The article presents the justification of the feasibility of the creation and operation of clusters of water transportenterprises, which in the modern economic environment are sufficiently flexible structures capable of ensuringthe competitiveness of enterprises. On the basis of the analysis of the concentration indicators related to thenumber of operating enterprises and the number of employed workers of the enterprises of water (primarilyriver) transport, potential regions for their initiation were identified: Odessa region, Kherson region and Kyiv. Itis done the study of advantages, disadvantages, possible risks and barriers in the development of river transportof Ukraine, which may influence cluster development. The conclusion about the possibility and feasibility of theformation and functioning of the cluster of water transport enterprises in Kyiv is made. The purpose and tasks ofthe cluster are formulated, potential participants are offered.

Ключові слова: кластер, водний транспорт, річковий транспорт, ідентифікація кластера.Key words: cluster, water transport, river transport, cluster identification.

За останні два-три роки перевезення внутрішнім воднимтранспортом в Україні складають 0,2 — 0,8% від усіхперевезень. У порівнянні з європейськими країнами —це критично малі обсяги. У Німеччині ця цифра стано-вить 12,6%, в Угорщині — 4,2%, в Румунії — 20,7%.

У вітчизняному водному транспорті спостері-гається тривалий спад, який зумовлений цілим комп-



лексом різноманітних чинників. Посилення конку-ренції на ринку водних перевезень як боку іноземнихпартнерів, так і з боку суміжних видів транспорту,зокрема, автомобільного та залізного, зумовлює не-обхідність підвищення вимог до якості послуг морсь-кого та річкового сектору. З метою отриманнябільшого економічного ефекту та відродження галузіпостає необхідність об'єднання зусиль багатьох учас-ників транспортного процесу задля впровадженняінноваційних технологій та інструментів регулюван-ня. Такі механізми та інструменти може забезпечитиформування та функціонування кластерів підпри-ємств на водному транспорті.


Проблеми створення та забезпечення ефективноїдіяльності кластерів активно досліджуються як у вітчиз-няному, так і зарубіжному науковому середовищі. Упрацях таких вчених, як М. Портер [1—2], О. Солвел[3], Г. Ліндгвіст [3], Ч. Кетелс [3], М. Кастельс [4—5] таінших достатнього глибоко розробленими є питаннясутності та складу кластерів, їх різновидів, природи тамеханізмів міжфірмової взаємодії. У дослідженнях рядувітчизняних вчених [6—9] розроблено питання іденти-фікації кластерних мереж у регіонах України, проана-лізовано особливості та проблеми вітчизнянихпідприємств, які виникають у ході формування клас-терів, досліджено особливості кластерів у сфері транс-порту та логістики. Однак проблематика формуваннята розвитку кластерів все ще містить у собі багато дис-кусійних положень, що пов'язані, зокрема, з вітчизня-ною та галузевою специфікою економічного середови-ща. Так, подальшого розвитку потребують питанняефективного розвитку кластерів підприємств водноготранспорту, насамперед річкового.

МЕТА СТАТТІМетою статті є дослідження економічних, політич-

них, соціальних передумов розвитку річкового транс-порту України та виділення найбільш сприятливих ре-гіонів, в яких доцільно формувати кластери підприємствводного транспорту.


Інструментарій індентифікації кластерів в економіціє досить науково розробленим [6, с. 47], він містить до-сить велику кількість різноманітних кількісних та якіс-них методів, які можуть ситуаційно застосуватися. Вра-ховуючи специфіку функціонування підприємств вод-ного транспорту та особливості збору статистичнихданих щодо їх діяльності, у цьому дослідженні запро-поновано ідентифікувати регіони можливого формуван-ня кластера підприємств водного транспорту за показ-никами концентрації, що стосуються кількості діючихпідприємств та кількості зайнятих працівників.

Згідно з даними Державної служби статистики Ук-раїни, що представлені у таблиці 1, лише у 12 регіонахУкраїни діяли підприємства водного транспорту, при

Назва регіону

Кіл

ькіс

ть

під

пр

иєм

ств,

од

ин

иц

ь

У тому числі

Кількість зайнятих

працівників, осіб

Капітальні інвестиції

підприємств річкового

транспорту, тис. грн

серед

ні

під

пр

иєм

ства

мал

і

під

пр

иєм

ства

Україна 114 3 111 4229 233862 Вінницька 2 − 2 …

к …

1

Волинська − − − − –

Дніпропетровська 3 − 3 24 …1

Донецька 8 − 8 100 –

Житомирська − − − − –

Закарпатська − − − − –

Запорізька 1 − 1 …к –

Івано-

Франківська

− − − − –

Київська 1 − 1 …к –

Кіровоградська − − − − –

Луганська − − − − –

Львівська − − − − –

Миколаївська 7 − 7 30 …1

Одеська 41 2 39 2167 42027

Полтавська 1 − 1 …к –

Рівненська − − − − –

Сумська − − − − –

Тернопільська 2 − 2 …к –

Харківська 2 − 2 …к –

Херсонська 17 − 17 203 15060

Хмельницька 1 − 1 …к –

Черкаська − − − − –

Чернівецька − − − − –

Чернігівська − − − − –

м. Київ 28 1 27 1654 160042

Таблиця 1. Показники економічної діяльності підприємствах водного транспорту за регіонами України у 2016 р.

…к Дані не оприлюднюються з метою забезпечення виконання вимог Закону України "Про державну статистику" щодо конфі-

денційності статистичної інформації.

Таблиця 2. Структурні показники господарського станупідприємств водного транспорту за регіонами у 2016 р.

Джерело: розраховано автором.

Регіони України

Частка активно діючих підприємств у загальній їх кількості

по галузі (%)

Частка зайнятих у загальній кількості

зайнятих по галузі (%)

Дніпропетровська 2,6 0,5

Донецька 7,0 2,4

Миколаївська 6,1 0,7

Одеська 35,9 51,2 Херсонська 14,9 4,8

м. Київ 24,5 39,1


87www.economy.in.ua

цьому лише в шести регіонах: Дніпропетровській, До-нецькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській облас-тях та м. Києві їх налічувалося більше двох і вониздійснювали капітальні інвестиції.

Таким чином, можна стверджувати, що досліджу-вати можливості формування кластерів підприємствводного транспорту доцільно лише у перерахованихвище областях.

Розрахунок частки підприємств водного транспор-ту за регіонами України в загальній кількостіпідприємств водного транспорту та частки зайнятихпрацівників на підприємствах водного транспорту до їхзагальної кількості у галузі представлено у таблиці 2.

Ці розрахунків показують, що Одеська, Херсонсь-ка області та м. Київ мають найвищі показники концен-трації водного транспорту за показниками кількостіактивно діючих підприємств та кількості зайнятих пра-цівників. Як відомо, кластер є сукупністю підприємств,які можуть представляти суміжні та взаємопов'язанінапрями економічної діяльності. Для водного транспор-ту такими є інші види транспорту: залізничний, автомо-більний, авіаційний, а також складське господарство,пошта та кур'єрська діяльність. Для виявлення регіонів,де можливе формування найбільшої кількості госпо-дарських взаємозв'язків було проведено розрахунокструктурних показників господарської діяльності з ура-хуванням інших видів транспорту та логістичних опе-рацій. Для того, щоб обрати регіони, які займають клю-чові позиції з погляду можливостей організації клас-терів, до представленого аналізу було включено показ-ник обсягів капітальних інвестицій за регіонами, що даєможливість виділити регіони активно діючих господа-рюючих суб'єктів за досліджуваним напрямом еконо-мічної діяльності. Результати представлено у таблиці 3.

Аналіз результатів обчислення, представлених утаблиці 3, дає підстави стверджувати, що в Одеській

області та м. Києві існує найбільша концентраціяпідприємств водного транспорту, які є активними з по-гляду обсягів капітальних інвестицій та кількості зай-нятих працівників. Якісний та кількісний аналіз еконо-мічної ситуації показав, що третім регіоном, який маєперспективи щодо доцільності формування кластерівводного транспорту є Херсонська область.

Варто зазначити, що як в Одеській, так і в Херсонс-ькій областях вже ініційовано формування кластерів, якіє пов'язаними з водним транспортом. Так, у 2005 р. уХерсонській області було ініційовано кластер "Південніворота України". Його зареєстровано як асоціаціюпідприємств, до якої входили підприємства транспорт-ної та будівельної галузей, туризму і курортно-рекреа-ційного комплексу, рекламно-інформаційні та пол-іграфічні компанії, а також органи місцевого самовря-дування та громадські об'єднання, загальною кількістю24 підприємства [10].

Крім цього, у 2016 році у Херсонській державнійморській академії було започатковано МіжнароднийМорський Кластер "Палата ІТ-ОПМ" (Палата ІТ-освітиі підготовки моряків), до якого увійшло 17 учасників —це іноземні компанії, Міносвіти України, ОДА та іншіпредставники різних напрямків. Цей кластер має освіт-ню спеціалізацію і спрямований на створення додатко-вих можливостей для фінансування професійної підго-товки спеціалістів для водного транспорту.

В Одеському регіоні також існує ініціатива створен-ня "Транспортно логістичного кластера "Одеса", основ-ною метою якого є підключення транзитних можливо-стей України до транс-європейської транспортної ме-режі TEN-T та до існуючих, а також тих, що створю-ються євразійських транспортних коридорів. Створен-ня транспортно-логістичного кластера "Одеса" пла-нується здійснювати шляхом консолідації євроазіатсь-ких транзитних вантажопотоків, створення на мульти-

Таблиця 3. Структурні показники господарської діяльності підприємств транспорту, складського господарства,поштової та кур'єрської діяльності за регіонами України за 2016 р.

Джерело: розраховано автором на основі даних Державної служби статистики.

Назва регіону

Кількість активно діючих

підприємств, одн.

Частка

підприємств регіону в загальній

кількості по галузі (%)

Капітальні інвестиції

підприємств, тис. грн

Частка капітальних інвестицій регіону в загальній кількості

капітальних інвестицій по

галузі (%) Україна 15730 100 25107791 100

Вінницька 354 2,25 182847 0,73

Волинська 350 2,23 136743 0,54

Дніпропетровська 1237 7,86 736533 2,93

Донецька 493 3,13 452828 1,80

Житомирська 273 1,74 141978 0,57

Закарпатська 313 1,98 289536 1,15

Запорізька 527 3,35 209832 0,84

Івано-Франківська 284 1,80 155605 0,62

Київська 1021 6,49 838196 3,33

Кіровоградська 251 1,60 256548 1,02

Луганська 152 0,97 21060 0,08

Львівська 748 4,76 1146159 4,56

Миколаївська 521 3,31 807387 3,22

Одеська 2116 13,5 3592499 14,3 Полтавська 440 2,79 637688 2,54

Рівненська 291 1,85 144715 0,58

Сумська 204 1,30 196534 0,78

Тернопільська 193 1,23 100228 0,40

Харківська 739 4,70 261475 1,04

Херсонська 380 2,42 186527 0,74

Хмельницька 315 2,00 234641 0,93

Черкаська 461 2,93 85780 0,34

Чернівецька 177 1,13 71808 0,29

Чернігівська 328 2,09 112322 0,45

м. Київ 3562 22,6 14108322 56,2



модальному транспортному інфраструктурному каркасімережі високотехнологічних підприємств з обробкивантажів, а також реновації прибережних територійпівнічного Причорномор'я України. Складовими клас-тера будуть: мультимодальні транспортні коридори Ук-раїни; глибоководний порт в Хаджибейському лимані;вантажний термінал Одеського аеропорту; міжнарод-ний центр високих технологій B-ZONE; комплексна лініяелектротранспорту Одеської агломерації; зеленийострів у центрі Одеси.

Зважаючи на те, що в зазначеному регіоні вже роз-почато роботу по кластеризації водного транспорту, мипропонуємо зосередити увагу на м. Київ, де існуютьсприятливі передумови для формування кластерапідприємств водного транспорту. Як зазначалося вищетут існує достатньо чисельна сукупність підприємств, якіактивно взаємодіють, що є першою необхідною пере-думовою. Крім того, м. Київ знаходиться на перетинітрьох міжнародних транспортних артерій різних видівтранспорту, що забезпечують значні перевезення ван-тажів і пасажирів найбільшої концентрації [11]:

— Брюссель — Ахен — Кельн — Дрезден — Вроц-лав — Катовіце — Краків — Львів — Київ;

— Гельсінкі — Виборг — Санкт-Петербург — Псков— Москва — Калінінград — Київ — Любашівка / Роз-

дільна — Кишинів — Бухарест — Дімітровград —Александруполіс;

— Венеція — Трієст / Копер — Любляна — Мари-бор — Будапешт — Ужгород — Львів — Київ.

Також важливою передумовою формування клас-тера підприємств водного транспорту у м. Києві є вигід-не географічне розташування та сприятливі природніумов. Зокрема місто Київ розташоване на березі най-більшої в Україні і четвертої в Європі за довжиною таплощею басейну судноплавної ріки Дніпро, що протікаєтериторією Російської Федерації, Білорусі та України.

Варто також зазначити, що формування транспор-тно-логістичних кластерів у м. Києві відповідає поло-женнями Стратегії розвитку м. Києва до 2025 року таНаціональної транспортної стратегії України на періоддо 2030 року "Drive Ukraine 2030" [12]. Важливою пере-думовою формування кластера підприємств водноготранспорту у м. Київ є також наявність підприємств, якіможуть стати ядром кластера. Мова йде, передусім, проПАТ "Київський річковий порт" — підприємство, якемає в своєму розпорядженні більше 1,5 тисячі метріввантажних причалів, обладнаних сучасними вантажно-розвантажувальними засобами, залізничну колію, зруч-ний під'їзд для габаритного автотранспорту, що забез-печує можливість переробки вантажів, які прибувають

Рис. 1. Аналіз передумов формування кластера підприємств водного транспорту у м. Києві

Переваги � Наявність сукупності активнодіючих взаємопов’язаних

підприємств.

� Найнижча собівартість вантажних перевезень водним

транспортом у перерахунку на одну умовну тону вантажу.

� Порівняно низькі інвестиції, які потрібні для

відновлення галузі.

� Екологічність водних перевезень.

� Зручне географічне розташування на березі р. Дніпра. � Достатній рівень технічного оснащення потенційних

учасників кластеру.

� Взаємозв’язки з компаніями інших видів транспорту.

� Наявність вузу (ДУІТ), що готує кваліфікованих

спеціалістів та здійснює науково-технічні розробки для

кластера.

� Доступність кваліфікованої робочої сили.

� Проведено приватизацію підприємств річкового

транспорту.

� зниження витрат на експлуатацію доріг та зменшення

шкідливих викидів в атмосферу

Недоліки � Неврегульована тарифна політика.

� Необхідність сплати кількох зборів: канального,

збору за розведення мостів, а також збору за

шлюзування.

� Відсутність законодавчої бази, яка регулює

здійснення річкових перевезень та роботу портової

інфраструктури.

� Висока орендна плата за користування земельними ділянками.

� Високі витрати на підтримання портової

інфраструктури.

� Відсутність фінансової підтримки кластерного

розвитку збоку державних органів управління.

� Цей вид транспортування може підійти не для всіх

видів вантажу, оскільки є сезонним (взимку ріка

замерзає).

� Перевезення здійснюється з низькою швидкістю.

� Багато важливих ділянок Дніпра та більшість

малих річок непридатні для судноплавства через

недостатні глибини.

� Неможливість руху вантажних суден через

наявність складної для проходження ділянки –

підводних скель між містами Дніпродзержинськ та Дніпро.

� Зношеність основних фондів становить 75,4 %,

низький рівень автоматизації

Можливості � Зростання ринку річкових вантажних та пасажирських

перевезень, збільшення товарообігу та номенклатури

вантажів, які проходять через річкові та морські порти

України.

� Диверсифікація послуг, що надаються. � Проведення робіт по поглибленню дна Дніпра, що

дозволить повноцінно функціонувати річковим шляхам.

� Включення у світові та вітчизняні ланцюги створення

кінцевої продукції.

� Залучення державних коштів та коштів інвесторів на

розвиток кластера.

� Можливість модернізації портової інфраструктури. � Отримання податкових преференцій з боку держави

для підприємств кластера.

� Скасування численних зборів та запровадження

натомість уніфікованого річкового збору.

� Створення умов для конкурентної лоції.

� Допуск суден під іноземним прапором, зокрема

скасування тимчасових дозволів на перевезення та єдиний

тариф із каботажними перевезеннями. � Можливість використання перевезень суднами класу

«ріка-море»

Загрози � Відновлення військових дій.

� Висока конкуренція з боку інших видів

транспорту.

� Зростання вартості перевезень.

� Зростання вартості банківського кредитування. � Відсутність гарантій державних замовлень за

тендерами.

� Зміни ринкової кон’юнктури на світових ринках

транспортно-логістичних послуг. � Технологічне відставання у сфері транспорту та

логістики. � Знищення кораблебудування в Україні


89www.economy.in.ua

не лише водним, а й залізничним та автомобільним ви-дами транспорту. ПАТ "Київський річковий порт" маєчітку стратегію свого розвитку, що полягає у розши-ренні клієнтської бази за рахунок залучення прийомута відправки вантажів іншими видами транспорту. Та-ким чином, зазначене вище показує наявність достатніхекономічних передумов для ініціювання створення кла-стера підприємств водного транспорту у м. Києві.

Головною метою такого кластера має стати забезпе-чення конкурентоспроможності підприємств водноготранспорту на основі розвитку і відновлення портовоїінфраструктури; впровадження стандартів ЄС у сферівнутрішніх водних шляхів; відродження судноплавства помалих річках та приєднання до зовнішніх шляхів річко-вого сполучення, зокрема до водного маршруту Е-40.Основними завданнями створення кластера підприємствводного транспорту у м. Києві можуть бути:

— відродження річкових перевезень;— забезпечення транспортно-логістичних послуг на

рівні світових стандартів;— інтеграція річкового транспорту в національну та

світову транспортні системи;— розвиток та ефективне використання наявного

транзитного потенціалу на шляху торгово-економічнихвзаємозв'язків, адже м. Київ є головним транспортнимвузлом країни;

— розвиток та модернізація транспортно-логістич-ної інфраструктури міста для швидкої, дешевої та еко-логічно безпечної доставки вітчизняних та іноземнихтоварів.

Узагальнений аналіз переваг, недоліків, можливос-тей та загроз формування кластера підприємств водно-го транспорту у м. Києві подано на рисунку 1.

ВИСНОВКИСтворення кластера підприємств водного транспор-

ту у м. Києві сприятиме розвитку транспортної інфра-структури на базі основних транспортних магістралей,що забезпечить розширення пропускної спроможностітранспортної мережі за рахунок розподілення загаль-ного транспортного навантаження шляхом коопераціївсіх видів транспорту. Крім того, формування кластерасприятиме вирішенню ряду соціальних проблем, зокре-ма, за рахунок створення додаткових робочих місць,здебільшого у сфері інженерно-технічного обслугову-вання. Підтримання розвитку сукупності економічноактивних транспортних підприємств створюватиме та-кож більш сприятливий інвестиційний клімат, що маєстати запорукою додаткової мотивації для іноземнихта вітчизняних інвесторів щодо інвестування фінансо-вих коштів у галузь.

Література:1. Porter M. The Competitive Advantage of Nations.

London: McMillan Press, 1990. — 875 p.2. Портер М. Международная конкуренция / М. Пор-

тер / Пер. с англ. — М.:Междунар. Отношения. — 1993.— 896 с.

3. Sоlvell О., Ketels C., Lindqvist G. IndustrialSpecialization and Regional Clusters in the Ten New EUMember States. Competitiveness Review. — 2008. — Vol.18, No. 1/2. — Р. 104—130.

4. Castells, M. The Informational City: EconomicRestructuring and Urban Development // The Wiley-Blackwell. — 1992. — 416 с.

5. Castells, M. The Rise of the Network Society.Information Age, vol. 1; 2nd Edition with a New Prefaceedition // Wiley-Blackwell. — 2009. — 656 с.

6. Паливода О. М. Методичні підходи до ідентифі-кації кластерів промислових підприємств в економіціУкраїни / О. М. Паливода // Економіка України. — 2015.— № 11. — С. 45—55.

7. Паливода О. М. Галузеві мережеві структури: кри-терії ідентифікації та оцінювання міжфірмових взаємо-

відносин / О. М. Паливода // Економіка та держава. —2017. — № 5. — С. 75—78.

8. Karpenko О.О. Mechanism of providing economicdevelopment of transport and logistics enterprises on the basisof clustering / O.О. Karpenko, O.М. Palyvoda // Науковийвісник Полісся. — 2017. — № 4 (14). Ч. — С. 33—39.

9. Загорський В.С. Кластеризація економік країнсвіту й україни: досвід і проблеми / В.С. Загорський,М.О. Кизим, В.Є. Хаустова // Проблеми економіки. —2010. — № 1. — С. 3—7.

10. Яценко А.А. Життєвий цикл кластера на прикладітранспортно-туристичного кластера "Південні воротаУкраїни" / А.А. Яценко // Вісник АМСУ. Серія: "Дер-жавне управління". — № 1 (10). — 2014. — C. 12.

11. Новикова А.М. Україна в системі МТК. — К.:НІПМБ. — 2003. — 493 с.

12. Стратегія розвитку міста Києва до 2025 року(Проект). Виконавчий орган Київської міської ради(Київська міська державна адміністрація) [Електроннийресурс]. — Режим доступу: https://kievcity.gov.ua/files/2016/11/9/Kyiv-City-Strategy-2025-Project.pdf

13. Національна транспортна стратегія України наперіод до 2030 року [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: http://publications.chamber.ua/2017/Infrastruc-ture/UDD/National_Transport_Strategy_2030.pdf

References:1. Porter, M. The Competitive Advantage of Nations.

London: McMillan Press, 1990. 875 p.2. Porter M. (1993), Mezhdunarodnaya Konkurentsiya,

pod red. V.D. Shchetinina [The Competitive Advantage ofNations], edited by V.D. Shchetinin. Moscow, Mezhdun.Otnosh, 896 p.

3. Sоlvell, О. Ketels, C. Lindqvist, G. (2008), IndustrialSpecialization and Regional Clusters in the Ten New EUMember States. Competitiveness Review. Vol. 18, No. 1 / 2pp. 104—130.

4. Castells, M. (1992), The Informational City: EconomicRestructuring and Urban Development. The Wiley-Blackwell, 416 p.

5. Castells, M. (2009), The Rise of the Network Society.Information Age, vol. 1; 2nd Edition with a New Prefaceedition. Wiley-Blackwell, 656 p.

6. Palyvoda, O. М. (2015), "Methodological approachesto the identification of clusters of industrial enterprises inthe Ukrainian economy", Ekonomika Ukrainy, vol. 11, pp.45—55.

7. Palyvoda, O. М. (2017), "Branch network structures:criteria for identification and evaluation of inter-firmrelationships", Ekonomika ta derzhava, vol. 5, pp. 75—78.

8. Karpenko, О. О. Palyvoda, O. М. (2017), "Mechanismof providing economic development of transport andlogistics enterprises on the basis of clustering", Naukovyjvisnyk Polissia, vol. 4 (14), pp. 33—39.

9. Zagorsky, V. S. Kizim, M. O. Khustova, V. Yе. (2010),"Clusterization of the economies of countries of the worldand Ukraine: experience and problems", Problemy eko-nomiky, vol. 1, pp. 3—7.

10. Yatsenko, A. A. (2014), "The life cycle of a clusteron the example of a transport and tourist cluster "SouthernGates of Ukraine", Visnyk AMSU. Seriia: "Derzhavneupravlinnia", vol. 1 (10), p. 12.

11. Novikova, A.M. (2003), Ukraine in the system ofMTK, Kyiv: NIPMB, 493 p.

12. Development Strategy of the City of Kyiv until 2025(Project), Executive body of the Kyiv City Council (Kyivcity state administration), available at: https://kiev-city.gov.ua/files/2016/11/9/Kyiv-City-Strategy-2025-Project.pdf (Accessed 4 July 2018).

13. National transport strategy of Ukraine for the periodup to 2030, available at: http://publications.chamber.ua/2017/Infrastructure/UDD/National_Transport_Strate-gy_2030.pdf (Accessed 24 July 2018).Стаття надійшла до редакції 27.07.2018 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИВ ЗАГАЛЬНОМУ ВИГЛЯДІ

Інтеграційні процеси національної економіки Украї-ни у міжнародний економічний простір вимагають но-вих підходів до її розвитку та врахування актуальнихглобалізаційних ринкових тенденцій. Оцінивши ці тен-денції, можна зробити висновок, що важливим є фор-мування оновленого комплексу продовольчої безпеки,який сприятиме забезпеченню країни якісними продук-тами харчування, стабільності їх виробництва у опти-мальних обсягах [1]. Продукція органічного виробниц-тва, що є дуже популярною зараз, може сприяти підви-щенню рівня продовольчої безпеки України та забез-печити її населення якісними та безпечними продукта-ми харчування.

Під продовольчою безпекою країни розуміютьрівень забезпечення населення цієї країни якісними, до-ступними продуктами харчування, що є елементами зба-лансованої дієти. Передумови оптимального рівня про-довольчої безпеки — це доступність споживання без-печної та якісної продукції в необхідній кількості згіднонауково-обгрунтованих норм. Кінцевою метою забез-печення продовольчої безпеки країни є доступність зба-лансованої дієти для населення за рахунок виробницт-ва та імпорту якісних продуктів харчування [1]. Отже,проблема забезпечення продовольчої безпеки є акту-альною, як і необхідність пошуку нових методів вирі-шення цієї проблеми.

УДК 631.1

І. М. Скрипник,аспірант Дніпровського державного аграрно-економічного університету

РОЛЬ ОРГАНІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА У ЗАБЕЗПЕЧЕННІПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

I. Skrypnyk,postgraduate student in Dnipro State Agrarian and Economic University

THE ROLE OF ORGANIC PRODUCTION IN FOOD SECURITY OF UKRAINE

Статтю присвячено дослідженню ролі органічного виробництва у процесі забезпечення продовольчої без-пеки України. З'ясовано, що інтеграційні процеси національної економіки України у міжнародний економіч-ний простір вимагають нових підходів до її розвитку та врахування актуальних глобалізаційних ринковихтенденцій. Виявлено, що ринок органічної продукції України залишається малим у порівнянні з розвиненимикраїнами ЄС, проте виробництво та експорт української органічної продукції протягом останніх років стрімкозростає й є перспективним напрямом розвитку міжнародної торгівлі для України. Встановлено, що напрямокорганічного сільськогосподарського виробництва відіграє дуже важливу роль на шляху розвитку аграрногосектору економіки України, який дозволить досягти нашій державі продовольчої безпеки. Крім того, органіч-на продукція є перспективною продукцією для експорту у країни ЄС та світу.

The article is devoted to revealing the role of organic production in the food security of Ukraine. It was found thatthe integration processes of the national economy of Ukraine to the international economic environment requires newapproaches to its development taking into account current market trends of globalization. It was revealed that theorganic market of Ukraine remains low in comparison with developed countries of the EU, but the Ukrainian productionand exports of organic products in recent years is growing rapidly and is a promising for international trade of Ukraine.It is established that organic agriculture plays an important role in the development of the agricultural sector of Ukraineallowing our country to achieve the high level of food security. In addition, organic products are promising productsfor export to EU and the world.

Ключові слова: продовольча безпека, органічне виробництво, виробництво органічної продукції, експорторганічних зернових, проблеми органічного виробництва.

Key words: food safety, organic production, production of organics, organic grain exports, problems of organicproduction.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПУБЛІКАЦІЙАспекти продовольчого забезпечення розглядають-

ся у багатьох наукових працях вітчизняних та зарубіж-них вчених, зокрема І. Бодака, Л. Глубіша, Ю. Дятлова,К. Козака, Р. Мудрака, В. Немченка, О. Скидана та ін.Процеси розвитку українського органічного сільсько-го господарства та його економічної, соціальної та еко-логічної складових висвітлено у працях таких вітчизня-них дослідників: Ю. Амеліна, В. Артиш, Р. Безус, Т. Ду-дар, Н. Зіновчук, О. Ковальова, Д. Легеза, Є. Милова-нов, О. Скидан, О. Ульянченко, О. Шкуратов. Українськіреалії виробництва органічної аграрної продукції що-року поліпшуються завдяки діяльності значної кількостігромадських організацій та виробників, зокрема, завдя-ки їм Україна має суттєві здобутки на світовому орган-ічному ринку. Проте слід відзначити обмеженість дос-ліджень ролі органічного виробництва у формуванні си-стеми продовольчої безпеки України.

МЕТА СТАТТІМета статті — дослідити роль органічного вироб-

ництва у формуванні системи продовольчої безпекиУкраїни.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУПроцес забезпечення продовольчої безпеки Украї-

ни неможливий без виваженого комплексного підходу,здатного закріпити взаємодію економічної, екологічної


91www.economy.in.ua

та соціальної складової аграрного виробництва. Особ-ливої уваги сьогодні потребує саме екологічна складо-ва. Погіршення екологічних показників, стрімка дегра-дація грунтових покривів зумовлюють потребу засто-сування екологізації аграрного виробництва та, відпо-відно, аграрної продукції. Одним з напрямків екологі-зації агровиробництва є виробництво органічної про-дукції. Органічне сільське господарство — це новийрівень розвитку агропромислового сектора України, щозабезпечує не тільки продовольчу безпеку країни, а івисокий рівень безпечності харчових продуктів з потуж-ною екологічною компонентою. Виробництво такої про-дукції має комплекс економіко-еколого-соціальних пе-реваг, а також цей метод завдяки виробництву та спо-живанню органічних харчових продуктів позитивновпливає на здоров'я населення та продовольчу безпекукраїни.

Виробництво органічної продукції допомагає фор-муванню екологічного балансу через розробку системсільського господарства та підтримки біологічного аг-рарного різноманіття [2]. В останнє десятиліття можнаспостерігати тенденцію насичення внутрішнього ринкуукраїнською органічною продукцією за рахунок пере-робки власної органічної сировини. Наприклад, можназустріти українські молочні та м'ясні продукти, рис,гречка, борошно, мед, соки, соняшникова олія, лікарськітрави та чаї [3].

Зростання виробництва української органічної про-дукції підтверджується офіційними статистичними да-ними IFOAM [3]. Зокрема, якщо в 2002 р. в Україні булозареєстровано тільки 31 виробник органічної продукції,то в 2017 р. нараховувалось вже 422 сертифікованихорганічних сільськогосподарських підприємств. Продо-вольча безпека залежить не тільки від рівні кількісногозабезпечення населення продуктами харчування, але іїх якості [2]. А отже, зростання виробництва українсь-кої органічної продукції сприятиме вирішенню пробле-ми продовольчої безпеки України.

Так, Україна входить до першої двадцятки світовихлідерів за площею сертифікованих органічних сільсько-

господарських угідь та до першої де-сятки країн світу — за обсягами ди-коросів. На початок 2017 р. в Українізареєстровано вже понад 420 вироб-ників органічної продукції, 110 пе-реробних підприємств, 50 імпор-терів та 30 експортерів органічноїсировини і продовольства (рис. 1).

Протягом досліджуваного пер-іоду сертифікованих виробниківорганічної продукції в Українізбільшилось на 267, причому лише вперіод 2015—2016 рр. їх кількістьзбільшилась аж на 180, але наступ-ного року виробників побільшалотільки на 32.

З кожним роком площа органіч-них сертифікованих земель такількість сертифікованих вироб-ників, поступово зростають (табл.1).

Станом на початок року серти-фікованим органічним агровироб-ництвом зайнято близько 421,5 тис.га земель та ще 550 тис. га зайнятоорганічними дикоросами (зокрема,

ягодами). Протягом 2011—2017 рр. площі сертифікова-них органічних земель в Україні зросли на 151,2 тис. га,або на 56%.

Обсяг внутрішнього ринку органічної агропродукціїсягнув 21 млн євро (0,56 євро на жителя України). Про-те експортний потенціал сектору оцінюється у понад 100млн євро [4]. Країни, що є найбільшими споживачамиукраїнської органічної агропродукції, — Польща,Німеччина, Нідерланди, Франція, Угорщина, Данія, Ка-нада та США. Більшість органічних сільськогосподарсь-ких підприємств розташовано у Київській та Одеськійобластях.

Понад 60% органічних посівів України займаютьпшениця, ячмінь, кукурудза і соняшник. А інша час-тина посівів розподілена між горохом, ріпаком, греч-кою, соєю, житом, вівсом, гірчицею тощо. Українсь-ка органічна продукція, що поставляється на екс-порт, складається переважно з зернових, олійних таягід.

Важливим елементом стимулювання розвиткуорганічного сектору є земельні аукціони, де сільсько-господарським виробникам пропонують земельні ділян-ки за пільговими орендними цінами за умови виробниц-тва органічної агропродукції [4].

Отже, зараз в Україні проходить процес формуван-ня організаційно-економічний механізм розвитку орган-ічного сектору, що, в свою чергу, здатний підтриматиоптимальний рівень продовольчої безпеки України.

Поки що ринок органічної продукції України за-лишається малим у порівнянні з розвиненими країна-ми ЄС, проте виробництво та експорт українськоїорганічної продукції протягом останніх років стрімкозростає й є перспективним напрямом розвитку міжна-родної торгівлі для України. Доходи від ефективногоекспорту української органічної продукції можутькомпенсувати витрати на імпорт необхідних продуктівхарчування для підвищення рівня продовольчої безпе-ки країни.

Для того, щоб оцінити рівні продовольчої безпекирізних країн світу та направити увагу на пошук спо-

Рис. 1. Динаміка кількості сертифікованих виробників органічної продукціїв Україні протягом 2011—2017 рр.


Роки 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2017-2012, +/- 2017 до 2010 у %

Площа,

тис. га 270,3 272,8 393,4 400,7 410,5 412,2 421,5 +151,2 156

Таблиця 1. Динаміка сертифікованих органічних земельв Україні протягом 2011—2017 рр.




собів їх подальшого підвищення у 2012 р. організаціяEconomist Intelligence Unit розробила Глобальнийіндекс продовольчої безпеки (Global Food SecurityIndex). Цей індекс формується за 34 параметрами і даєможливість виявити рівень фізичної та фінансової до-ступності населення до безпечних та якісних продуктівхарчування. Згідно з даним індексом 2016 р. Українапосідає 63 місце серед 113 країн світу. Найближчихсусідів України по цьому рейтингу предсталено у таб-лиці 2.

Згідно даних рейтингу Україна поступається та-ким країнам, як Білорусь та Азербайджан тощо. Аотже, необхідно застосовувати заходи для підвищен-ня цього показника, зокрема удосконалення системиуправління безпекою харчових продуктів, залученняфермерів до органічного виробництва, формуваннянаціональної системи продовольчої безпеки країнитощо.

Проте виробництво органічної сільськогосподарсь-кої продукції може супроводжуватись низкою проблем:

1. Постійне зростання кількості агрохолдингів тазбільшення їх земельної частки у сільській місцевості,збільшення тиску на малих і середніх суб'єктів господа-рювання.

2. Невиконання вимог сівозмін, постійне вирощуван-ня соняшнику чи ріпаку та, як наслідок, пониження ро-дючості грунту.

3. Потужний акцент на вирощуванні зернових куль-тур.

4. Нерозгалуженість законодавчої бази щодо орга-нічного сільського господарства і сертифікації орга-нічної продукції;

5. Недостатня підтримка розвитку органічного ви-робництва з боку держави.

6. Недостатність прямої консультативної підтрим-ки для сільських фермерів щодо впровадження прин-ципів органіки у виробничий процес [6].

Ефективність впровадження органічного виробниц-тва з метою забезпечення продовольчої безпеки можебути досягнута за рахунок:

1. Екологізації технологій агровиробництва.2. Скорочення втрат поживних речовин грунту.3. Зменшення хімічного навантаження через вико-

ристання безпечних добрив.4. Використання спеціалізованих сівозмін для орган-

ічного виробництва [7, c. 129].5. Зменшення кількості шкідливих викидів підпри-

ємств у повітря чи водні джерела.6. Уникнення підвищеного антропогенного тиску на

довкілля [8, c. 24—25].

ВИСНОВКИПідвищення рівня продовольчої безпеки населення

України може відбуватися за наступними напрямами:— підвищення фінансової незалежності населення;— забезпечення конкурентоспроможності підпри-

ємств аграрного комплексу, зокрема впровадження ви-робництва органічної продукції.

У перспективі Україна зможе повністю забезпечи-ти продовольчу безпеку власного населення і стати важ-ливим учасником світового аграрного ринку, розвинув-ши свій агропродовольчий комплекс, зокрема, черезпосилення напряму органічного виробництва.

Отже, напрям органічного сільськогосподарсь-кого виробництва відіграє дуже важливу роль нашляху розвитку аграрного сектору економіки Украї-ни, який дозволить досягти нашій державі продо-вольчої безпеки. Крім того, органічна продукція єперспективною продукцією для експорту у країниЄС та світу. Розвиток органічного сільськогоспо-дарського виробництва в Україні потребує цільовоїдержавної політики, яка створюватиме сприятливесередовище для виробників та споживачів органіч-ної продукції.

Література:1. Сіднєва Ж.К. Продовольча безпека як складова еко-

номічної безпеки України / Ж. Сіднєва // Науковий жур-нал "Економіка і фінанси". Т. 1. — 2014. — С. 215—224.

2. Ульянченко А.В. Продовольча безпека — основанаціональної безпеки держави / А.В. Ульянченко,Н.В. Прозорова // Інтернет газета "Конгрес-Світ"[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://con-gressworld.com.ua/blog_article.php?id=5

3. Willer H., Lernoud J. The World of Organic Agri-culture. Statistics and Emerging Trends. Auflage Leitfaden.Handbuch. FiBL, IFOAM, 2017. — 340 р.

4. Ковальова О. Органічний сектор потребує прий-няття нового закону [Електронний ресурс] / О. Кова-льова // AgroPolit.com. — Режим доступу: https://agropolit.com/interview/305-olena-kovalova-organi-chniysektor-potrebuye-priynyattya-novogo-zakonu

5. Global Food Security Index 2016: An annual measureof the state of global world security [Electronic resource].— Available at http: foodsecurityindex.eiu.com

6. Довгань О.М. Органічне виробництво: сутність,об'єктивна необхідність, ефективність / О.М. Довгань,Я.В. Мандибура // Сталий розвиток економіки. — 2013.— №1. — С. 200—206.

7. Безус Р.М. Всесвітня мережа Інтернет як каналзбуту органічної продукції / Р.М. Безус, О.В. Ульянчен-ко // Економіка АПК. — 2012. — № 4. — С. 128—134.

8. Безус Р.М. Проблеми та тенденції розвитку орган-ічного овочівництва і плодівництва в Україні / Р.М. Бе-зус, О.В. Ульянченко // Вісник ХНАУ. Серія: Економічнінауки. — 2016. — № 2. — С. 23—32.

References:1. Sidnyeva, Zh. (2014), "Food safety as a component of

economic security of Ukraine", Naukovy`j zhurnal"Ekonomika i finansy" - Scientific journal "Economics andFinance", Vol. 1, 215—224.

2. Ulianchenko, A. and Prozorova, A. (2016), "Foodsecurity - the basis of national security", Internet gazeta"Kongres-Svit", available at: http://congressworld.com.ua/blog_article.php?id=5 (Accessed 25 July 2018).

3. Willer, H. and Lernoud, J. (2017), The World ofOrganic Agriculture. Statistics and Emerging Trends,Auflage Leitfaden. Handbuch. FiBL, IFOAM, Switzerland.

4. Kovaliova, O. (2017), "The organic sector requiresthe adoption of a new law", available at: https://agro-polit.com/interview/305-olena-kovalova-organichniy-sektor-potrebuye-priynyattya-novogo-zakonu (Accessed25 July 2018).

5. Global Food Security Index (2016), "An annualmeasure of the state of global world security", available at:http.foodsecurityindex.eiu.com (Accessed 25 July 2018).

6. Dovgan', О. and Mandibura, Ya. (2013), "Organicproduction: the nature, objective necessity, efficiency",Staly`j rozvy`tok ekonomiky, vol.1, pp.200—206.

7. Bezus, R. and Ulianchenko, A. (2012), World WideWeb Internet as a distribution channel for organic products,Ekonomika APK, vol. 4, pp.128—134.

8. Bezus, R. and Ulianchenko, A. (2016), "Issues andtrends of organic vegetable and fruit growing in Ukraine",Visny`k XNAU, Ekonomichni nauky`, vol. 2, pp. 23—32.Стаття надійшла до редакції 27.07.2018 р.

Місце в рейтингу Країна

29 Польща

34 Угорщина

46 Білорусь

50 Болгарія

57 Азербайджан

63 Україна

Таблиця 2. Рейтинг Глобального індексу продовольчоїбезпеки 2016 року (уривок)



93www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИЗ метою вдосконалення системи державного фінан-

сового менеджменту необхідним є комплексне застосу-вання сучасних управлінських механізмів, важелів тапідходів, що дозволили б максимізувати відтворюваль-ний потенціал, іманентно властивий системі перерозпо-дільних відносин. Вітчизняне фінансове законодавство

УДК 336.77

А. В. Дрепін,аспірант, Київський національний торговельно-економічний університет, м. Київ

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУМІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН

A. Drepin,postgraduate, Kyiv National University of Trade and Economics, Kyiv

METHODOLOGICAL PRINCIPLES FOR INTERGOVERNMENTAL RELATIONS' DEVELOPMENT

Розкрито та поглиблено основні теоретико-методологічні засади міжбюджетних відносин за умовфіскальної децентралізації. Детерміновано основні принципи функціонування бюджетної архітектонікиу сфері міжбюджетних відносин. Ідентифіковано інституційні обмеження для підвищення ефективностібюджетної політики, враховуючи диспропорції економічного потенціалу територій. Аргументовано, щопринциповою умовою ефективного використання коштів бюджету є гласність та громадський контрольза їх формуванням і використанням, а децентралізація сприяє реалізації наведеного. Надано характери-стику вітчизняній інституційній матриці міжбюджетних відносин. Частково систематизовано та узагаль-нено зарубіжний досвід взаємодії владних інституцій у сфері побудови бюджетної системи. Визначеноособливості здійснення умовних і безумовних міжбюджетних трансфертів та відповідні інституційнібар'єри щодо них. Запропоновано шляхи вдосконалення аналітичних та контрольних методик і проце-дур з метою покращення якості системи управління публічними фінансами.

The main theoretical and methodological principles of intergovernmental relations under conditions of fiscaldecentralization are revealed and deepened. The crucial principles of the budget architectonics performance inthe field of intergovernmental relations are determined. The institutional constraints to improve the fiscal policiesefficiency (considering the imbalances in the economic potential of territories) are identified. It is argued thatthe basic conditions for the effective use of the budget funds are publicity and public control over their formationand use. Fiscal decentralization contributes to the implementation of the above. The domestic intergovernmentalrelations' matrix is characterized. The foreign experience of the power institutions' interaction in the sphere ofbudget system design is partly systematized and generalized. The implementation features of conditional andunconditional intergovernmental transfers and the corresponding institutional barriers to them are determined.In order to enhance the quality of the public finances' management system, the ways to improve both analyticaland control methods and procedures are proposed.

Ключові слова: бюджетна політика, міжбюджетні відносини, місцевий бюджет, фіскальна децентраліза-ція, фінансові інститути.

Key words: budgetary policy, intergovernmental relations, local budget, fiscal decentralization, financialinstitutions.

містить низку економічно обгрунтованих та виправда-них положень, які досі не можуть повноцінно та ефек-тивно реалізуватися на практиці через слабкість та не-досконалість відповідного інституційного середовища.Визнання фіскальної децентралізації одним із пріори-тетних векторів національної фінансової політики тео-ретично мало б принести у середньостроковій перспек-



тиві відчутне зміцнення економічного базису адмініст-ративно-територіальних утворень, підвищення гро-мадського добробуту та якості суспільних послуг. Про-те через певну алогічність та непослідовність імплемен-тації заходів, а також необізнаність суспільства щодоможливих благ і вигод від децентралізації, очікуванийефект виявився частково елімінованим, відновлення жпозитивної динамки макропоказників було відтерміно-вано. Послідовна децентралізація вимагає запроваджен-ня позитивного зарубіжного досвіду у сфері управлін-ня публічними фінансами, зокрема в частині розвитку івдосконалення теоретико-методологічних засадздійснення міжбюджетних відносин.


Ґрунтовне розкриття питань щодо фіскальної де-централізації, а також ролі і місця міжбюджетних відно-син у цьому процесі було здійснено зарубіжними до-слідниками, зокрема Е. Бракко [1], Р. Гордоном [2],Е. Ендрюсорм [3], Дж. Р. Кроулі [4], Б. Локвудом [1],Р.А. Масгрейвом [5], У.І. Оутсом [6], Р.С. Собелем [4],В. Танзі [7] та іншими. Серед вітчизняних науковців ціпитання детально розглядали Т.В. Канєва [8], В.Д. Ла-гутін [9], Л.В. Лисяк [10], І.О. Луніна [11], М.Д. Пасіч-ний [12], І.Я. Чугунов [13] та інші. Проте багатогранністьвказаної проблематики обумовлює актуальність по-дальших досліджень у напрямі вдосконалення теорети-ко-методологічних засад реалізації міжбюджетнихвідносин з метою інтенсифікації процесів економічно-го зростання та розвитку потенціалу адміністративно-територіальних утворень.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯЗагальні принципи реалізації фіскальної політики

органічно інтегровані до фінансової архітектоніки краї-ни. Реалізація заходів бюджетного регулювання вима-гає не лише декларативного дотримання зазначенихпринципів, а і їх активного удосконалення та адаптаціївідповідно до вимог часу. Недосконалість інституційно-го середовища є своєрідним бар'єром та викликає не-обхідність пошуку нових моделей взаємодії учасниківбюджетного процесу для максимізації їх потенційнихвигод. Задля якісного вдосконалення інституційнихскладових із метою детермінації та реалізації бюджет-ної політики на місцевому рівні доцільним видаєтьсяподальший розвиток методологічної платформиміжбюджетних відносин. Метою цього дослідження єрозкриття та подальший розвиток теоретико-методо-логічних засад міжбюджетних відносин за умов фіскаль-ної децентралізації.


Бюджетний кодекс України детермінує нормативнізасади функціонування бюджетної системи, її прин-ципи, основи відповідного процесу та міжбюджетнихвідносин, а також межі відповідальності за порушен-ня фіскального законодавства. Бюджетна система Ук-раїни, представлена державним та місцевими бюдже-тами, в контексті децентралізації залишається прин-ципово незмінною, проте набуває специфічних рис,пов'язаних із динамікою фінансової автономізації ад-міністративно-територіальних одиниць. Подальші жпроцеси децентралізації, ймовірно, вимагатимуть ітрансформації адміністративно-територіального уст-рою країни.

Відповідно до ст. 7 Кодексу визначено десять базис-них принципів побудови вітчизняної бюджетної систе-ми, зокрема принципи: єдності (на основі застосуванняуніфікованих нормативно-правової бази, фінансово-кредитної системи, моделі бюджетного регулюваннятощо); збалансованості (дотримання динамічної рівно-ваги між видатками та доходами відповідних бюджетів);

самостійності (що реалізується завдяки закріпленню запевними бюджетами відповідних джерел доходів та пра-ву органів державної влади та місцевого самоврядуван-ня визначати принципові напрями використання бюд-жетних коштів відповідно до законодавства); повноти;обгрунтованості (виходячи з реалістичних прогнознихмакропоказників-індикаторів соціально-економічногорозвитку); ефективності та результативності; субси-діарності (розподілу видатків між бюджетами з метоюмаксимально можливого наближення надання гаранто-ваних послуг до їх безпосередніх споживачів); цільово-го використання коштів; справедливості і неупередже-ності; публічності та прозорості.

У процесі функціонування бюджетної системи ви-никає необхідність перерозподілу частини фінансовихресурсів між бюджетами різних ієрархічних рівнів, щознайшло прояв у множині міжбюджетних відносин. Засучасних умов фінансова автономізація та децентралі-зація органічно поєднується із системою таких відно-син. Міжбюджетні відносини служать дотриманню заз-начених вище принципів, водночас виступаючи і безпо-середнім механізмом їх реалізації. В Україні ці відноси-ни загалом врегульовано розділом IV Бюджетного ко-дексу. Так, у ст. 81 міжбюджетними визнано відносиниміж державою та територіальними громадами щодо за-безпечення відповідних бюджетів ресурсами, необхід-ними для виконання функцій, передбачених Конститу-цією та законами України. Метою регулювання такихвідносин визначено дотримання відповідності повнова-жень щодо здійснення видатків, закріплених за бюдже-тами, та фінансових ресурсів, що мають гарантувативиконання цих повноважень, тобто реалізацію принци-пу збалансованості. Серед інших важливих задачздійснення міжбюджетних відносин слід назвати опти-мальний перерозподіл фінансових ресурсів між адміні-стративно-територіальними утвореннями із неоднорі-дними рівнями економічного розвитку, а також підви-щення зацікавленості органів місцевого самоврядуван-ня у генеруванні достатніх обсягів та поліпшенні струк-тури надходжень до державного та відповідних місце-вих бюджетів.

Вказані завдання вимагають певної корекції. На-приклад, поширеною практикою на етапі становленнявітчизняної бюджетної системи була реалізація доволіконтроверсійних заходів фіскального вирівнювання,що набували подекуди агресивної форми та не ство-рювали реальних стимулів до розвитку регіонів. Вва-жаємо, що важелі бюджетно-податкового регулюван-ня повинні застосовуватися із систематичністю таобачністю, враховуючи суспільну думку та загальнупарадигму національної економічної політики, зоріє-нтовану на довгострокове зростання. Через слабкістьінституційного середовища реалізації фіскального ре-гулювання соціально-економічного розвитку загост-рюється потреба нівелювання впливу політичного цик-лу (в першу чергу, популістських електоральних обіця-нок та маніпуляцій) на бюджетний процес. На нашудумку, це можливо шляхом інтродукції середньостро-кового і перспективного бюджетного планування тапрогнозування. Відповідні фінансові індикатори (ізобов'язковим врахуванням економічної циклічності)можуть використовуватися у якості інституційних об-межень, амортизуючи ймовірний деструктивний впливполітичних екстерналій на процеси ендогенного роз-витку національного господарства у середньо- та дов-гостроковій перспективі.

Декларований у Бюджетному кодексі принцип суб-сидіарності за умов фіскальної децентралізації набуваєпевних проявів, а саме:

— інституціональної визначеності отримує харак-тер розмежування повноважень між рівнями владнихінституцій, а також залучення громадськості до конт-ролю якості надаваних цими інституціями адміністра-тивних послуг;


95www.economy.in.ua

— відбувається масштабне делегування владних по-вноважень органам місцевого самоврядування (об'єк-тивною межею чому може виступати лише експліцитназагроза суспільному порядку та стабільності) на основіздійснення системного моніторингу потреб та інтересівмешканців територіальних громад із метою визначенняоб'єктивної структури їх потреб у наданні суспільнихблаг та послуг;

— можливість втручання влади вищого ієрархічно-го рівня у фінансову діяльність владних органів нижчихрівнів раціонально обмежується та мінімізується, про-те допускається у разі об'єктивної неспроможності ос-танніх вирішувати певні проблеми;

— взаємодія органів центральної державної владита самоврядних інституцій адміністративно-терито-ріальних одиниць відбувається відповідно до стандарт-них процедур, визначених нормативною складовою ар-хітектоніки бюджетної сфери;

— залучення центральних органів виконавчої владидо середовища фінансових компетенцій місцевого само-врядування відбувається на засадах подальшої автоно-мізації, а не підпорядкування, субординації чи фіскаль-ного імперативу.

З огляду на принципову диференціацію міжрегіо-нального розвитку актуальним та доцільним видаєть-ся пошук динамічного балансу між фіскальною авто-номією місцевих бюджетів та виконанням власних і де-легованих повноважень у повному обсязі для всіх те-риторій. Місцеві бюджети мають бути наділені ресур-сами, достатніми для результативного виконання по-кладених на них функцій. Міжбюджетні відносини по-винні забезпечити умови ефективної циркуляції фінан-сових потоків з метою активізації процесів економіч-ного зростання.

Реалізація базисних принципів, декларованих Бюд-жетним кодексом, зокрема субсидіарності, у країні земерджентною економікою вимагає неодмінного запро-вадження деяких додаткових специфічних принципів, вт. ч. принципів логічної послідовності, альтернативності,системності, інституційної визначеності та гласності.

Логічна послідовність у здійсненні міжбюджетнихвідносин передбачає детермінацію їх мети, пріоритет-них цілей та завдань (представлених у вигляді цілісноїсистеми індикативних показників), відповідальних ви-конавців, запровадження дієвих методів і процедур кон-тролю та аудиту відповідності фактичної реалізації та-ких відносин запланованим параметрам. Міжбюджетнівідносини мають здійснюватися на основі гнучких варі-ативних сценаріїв, що дозволили б адаптивно змінюва-ти параметри фінансової системи з огляду на динамікуінших компонентів соціально-економічного середови-ща, а також світові господарські тенденції.

Адаптивність є властивістю міжбюджетних відно-син, що послідовно випливає з їхньої логічної послідов-ності. Цілі і задачі міжбюджетного регулювання вима-гають перманентної актуалізації з урахуванням дина-міки ендогенних та екзогенних чинників, циклічностіфінансово-господарських процесів, перетворень у сферіпублічних фінансів та еволюції інституційного середо-вища. Зазначена актуалізація не повинна носити спон-танний чи випадковий характер, а органічно інтегрува-тися до національної стратегії управління публічнимифінансами. Адаптивність іманентно властива функціямміжбюджетних відносин, які виділяв класик теоріїфіскальної децентралізації Уоллес Е. Оутс:

1) збільшення масштабів побічних вигод (spilloverbenefits), отримуваних адміністративно-територіальни-ми одиницями внаслідок ефективної алокації фінансо-вих ресурсів;

2) загальне якісне вдосконалення системи оподат-кування;

3) фіскальне вирівнювання регіонів [6, с. 1126].Загалом здійснення міжбюджетних відносин но-

сить альтернативний характер, тобто у різні історичні

періоди вектори фінансової політики можуть суттє-во варіювати. Необхідно окремо зазначити, що харак-тер міжбюджетних відносин визначається національ-но-економічною парадигмою та фінансовою доктри-ною держави. Тому за ідентичних фінансово-госпо-дарських умов способи здійснення міжбюджетнихвідносин у різних країнах можуть бути принципововідмінними.

Системність міжбюджетних відносин передбачаєзлагодженість та комплексність механізмів їх реалізації.Доцільність застосування певних інструментів, зокре-ма субвенцій та дотацій, обумовлюється стійкими об'єк-тивними потребами соціально-економічного розвитку,відповідно до яких будується вся фінансова політики, ане лише її бюджетно-податкова складова. Для виконан-ня стратегічного завдання щодо підтримки стійкихтемпів економічного зростання адміністративно-тери-торіальних утворень та підвищення рівня добробутунаселення інструментарій міжбюджетних відносин маєвикористовуватися таким чином, щоб не порушуватифінансової стабільності і збалансованості. Подальшереформування міжбюджетних відносин має грунтува-тися на підвищенні якості та доступності надання насе-ленню суспільних послуг. Недосконалість механізмуздійснення міжбюджетних відносин щодо фіскальноговирівнювання неминуче призводитиме до суспільно-політичної конфронтації, що зрештою нівелюватимепозитивні наслідки бюджетного регулювання суспіль-ного розвитку. Системне провадження міжбюджетнихвідносин можливе за умови залучення громадськості довідкритого експертного діалогу щодо поточних та пер-спективних векторів національної фінансової політики.Вирішення множини вищеозначених питань не належитьвиключно до площини фінансового характеру, а й по-требує часткової зміни адміністративно-територіально-го устрою країни.

Інституційна визначеність є універсальним принци-пом та умовою реалізації фінансово-економічної по-літики. Для транзитивних систем господарювання харак-терна загальна слабкість інституційного середовища,фрагментарність та асистемність запровадження окре-мих інструментів та механізмів бюджетного регулюван-ня (подекуди за аналогією до країн із ринковою еконо-мікою), без врахування інституційної спроможності їхвдалої імплементації. Вважаємо, що розвиток формаль-ної, неформальної та традиційно-звичаєвої складовихінституційного середовища публічних фінансів нероз-ривно пов'язаний із вдосконаленням міжбюджетнихвідносин.

Позитивний вплив фіскальної політики мінімізуєть-ся за умов слабкості інституційного середовища. На-приклад, недостатня її координація із монетарною по-літикою загрожує стійкості національного господарстваза умов використання стимулюючих важелів. Функціо-нування сфер охорони здоров'я, науки та освіти, щокласично фінансується бюджетним коштом, характери-зується помірною ефективністю без здійснення струк-турних перетворень, зокрема залучення ресурсів при-ватного сектору. Державно-приватне партнерство можестати потужним фактором ендогенного економічногозростання. Водночас посилення конкурентної бороть-би між бюджетними інституціями та приватними уста-новами у зазначених сферах потенційно має призвестидо зростання якості надаваних суспільних послуг.

Здійснення міжбюджетних відносин вимагає поси-лення інституційної спроможності публічного секторуекономіки, без чого зростання бюджетних асигнуваньпризводитиме виключно до розбалансування та фінан-сової нестабільності національної економіки. Масшта-би перерозподілу ВВП через бюджет визначаютьсярівнем економічного розвитку та типом господарськоїсистеми. Тому практично неможливо робити висновкипро характер суспільного відтворення виключно наоснові вагових показників міжбюджетних фінансових



потоків у суспільному продукті. Міжбюджетні відноси-ни повинні здійснюватися з огляду на основну метуфінансового регулювання соціально-економічного роз-витку — забезпечення передумов бюджетної збалансо-ваності та цінової стабільності на основі координаціїфіскальної та монетарної політик.

Погоджуємося із думкою, що гласність міжбюджет-них відносин є вимогою існування сучасної правовоїдержави та демократичного суспільства. Думка гро-мадськості повинна враховуватися при визначенні век-торів національної фінансової політики. Рішення щодовикористання специфічного інструментарію субвенційта дотацій мають прийматися публічно за результатамивідкритого експертного обговорення та із залученнямсоціуму у якості незалежного контролера, що не доз-волить імпліцитному лобі підмінювати декларовані унормативно-правових документах загальні принципиреалізації бюджетної політики на користь корпоратив-них інтересів бізнес-еліт [12, с. 122—123].

Найпоширенішим проявом міжбюджетних відносину світі є трансферти, що у західному економічному дис-курсі прийнято називати міжбюджетними грантами(intergovernmental grants). Вони можуть мати умовнийчи безумовний характер. У. Е. Оутс відзначає, що за-стосування умовних чи безумовних міжбюджетнихтрансфертів виправдовується загальною економічноюситуацією та потенційними вигодами учасників такихвідносин. Так, умовні трансферти (conditional grants)раціонально застосовувати в тому разі, якщо фінансу-вання виробництва місцевих послуг (local services) га-рантує переваги не лише реципієнту, а й донору фінан-сових ресурсів [6, с. 1127]. На думку Роджера Гордона,умовні бюджетні трансферти доцільно застосовувати вякості коригуючого інструменту для усунення можли-вих негативних наслідків фіскальної децентралізації,зокрема щодо неефективного розподілу податковихнадходжень [2]. Безумовні міжбюджетні трансферти(unconditional grants) у світовій фінансовій практиці за-стосовуються з метою фіскального вирівнювання, тоб-то спрямування коштів із бюджетів адміністративниходиниць із вищим рівнем економічного розвитку та доб-робуту населення до бюджетів територій із нижчимрівнем відповідних показників. Такі трансферти зде-більшого засновані на формулі вирівнювання (equa-lization formula), що дозволяє вимірювати та зіставлятифіскальну потребу (fiscal need) і фіскальну спроможність(fiscal capacity) різних адміністративно-територіальнихутворень.

Застосування умовних та безумовних міжбюджет-них трансфертів вимагає інституційної визначеності таретельного контролю щодо використання фінансовихресурсів. У фіскальній практиці низки країн із ринко-вою економікою та розвиненою інституційною архітек-тонікою фінансової сфери (наприклад, Австралії, Ка-нади, ФРН) безумовні міжбюджетні трансферти знай-шли широке використання. Слід відзначити, що попривідчутні відмінності економічного розвитку окремихюрисдикцій зазначених країн, нерівномірність їх фінан-сового потенціалу не набуває критичного значення, атому фіскальне вирівнювання не породжує вкрай нега-тивного ставлення суспільства. На противагу цьому уСША, попри давні традиції та інституціональне офор-млення федералізму, подібне фіскальне вирівнюванняу формі перерахування коштів із федерального бюдже-ту до бюджетів штатів практично не застосовується;міжбюджетні ж трансферти використовуються здебіль-шого для фінансування конкретних програм чи управ-лінських функцій.

Для країн з транзитивною економікою характерноює надмірна поляризація економічного потенціалу їх ре-гіонів. Застосування механізму фіскального вирівнюван-ня без урахування лагового ефекту та за недостатньогорозвитку фінансової інфраструктури, а також недоско-налості методичного інструментарію процедур фінан-

сового аналізу, контролю та аудиту в такому разі можемати вкрай негативні наслідки. Неправильне визначен-ня фіскальних потреб регіонів здатне призвести до спря-мування до їх бюджетів надмірних ресурсів, що не знай-дуть адекватного розміщення і раціонального викорис-тання, тобто не будуть трансформовані у якісні публічніпослуги. Це, в свою чергу, призводитиме до формуван-ня негативного ставлення громадськості до фінансовихінституцій, а в перспективі — до критичного напружен-ня суспільно-політичної ситуації в окремих регіонахкраїни. Тому використання безумовних міжбюджетнихтрансфертів має здійснюватися систематично, обачно тау відповідності до визначених середньострокових і пер-спективних цілей економічного розвитку.

У вітчизняній практиці феномен міжбюджетнихвідносин розкривається з огляду на поділ публічнихфінансів у відповідності до компетенцій органів цент-ральної виконавчої влади та місцевого самоврядуван-ня. Так, главу 12 Бюджетного кодексу присвячено по-рядку складання, розгляду, затвердження, виконаннята звітності місцевих бюджетів. У ст. 76 передбачено,що обгрунтування особливостей міжбюджетних взає-мовідносин та надання субвенцій на виконання інвести-ційних проектів враховуються при розробці місцевихбюджетів.

В Україні в основі реалізації міжбюджетних відно-син лежить принциповий поділ видатків за значимістю,зафіксований у ст. 82 Бюджетного кодексу. На практицірозрізняють: видатки на підтримку конституційноголаду, державних цілісності та суверенітету, незалежно-го судочинства тощо, які безумовно не можуть бутипередані на виконання місцевому самоврядуванню; ви-датки, що визначаються функціями держави і можутьбути передані на виконання місцевому самоврядуван-ню для забезпечення найефективнішого їх виконання наоснові принципу субсидіарності, зокрема — фінансовіресурси мережі бюджетних установ для реалізації за-ходів із першочергового надання гарантованих послугякнайближче до споживачів; видатки на реалізацію спе-цифічних прав та обов'язків місцевого самоврядування,що мають локальне значення.

У ст. 83—84 Кодексу визначено джерела та порядокзабезпечення здійснення видатків, що дозволяє у ст. 85окреслити нормативно-правові підстави передачі дер-жавою права на здійснення видатків, а у ст. 86 — кри-терії розмежування видів видатків між місцевими бюд-жетами (чому безпосередньо присвячено главу 14 Ко-дексу).

Міжбюджетні трансферти як безпосередній проявзазначених вище відносин дефініційовані у п. 32 ч. 1 ст. 2Кодексу у якості коштів, що на безоплатній та безпово-ротній основі передаються з одного бюджету до іншо-го. Ця ж стаття (п. 48) ідентифікує субвенції у якостіспецифічного фінансового інструменту, певного цільо-вого виду трансфертів для використання у порядку, пе-редбаченого органом, що прийняв рішення про засто-сування відповідного інструменту. Для визначення об-сягу міжбюджетних трансфертів застосовується фінан-совий норматив бюджетної забезпеченості. Міжбюд-жетні відносини посідають особливе місце у бюджет-ному процесі, адже при складанні проекту держбюдже-ту до нього обов'язково додаються детальні розрахун-ки коригуючих коефіцієнтів та обсягів: а) базової тареверсної дотацій у відповідності до видів місцевих бюд-жетів, включаючи індекси їх податкоспроможності;б) субвенцій із держбюджету місцевим бюджетам за їхвидами і місцевими бюджетами з відповідними кількісни-ми та вартісними показниками (включаючи розрахункиза видами пільг та допомоги). У разі зміни Кабміномпараметрів міжбюджетних трансфертів під час розгля-ду та доопрацювання проекту закону про Державнийбюджет України на відповідний рік вимагаються додат-кові розрахунки зазначених вище показників. Ст. 67 та68 Бюджетного кодексу врегульовано питання міжбю-


97www.economy.in.ua

джетних відносин щодо місцевих фінансів у тих специ-фічних випадках, коли райони крупних міст маютьвласні бюджети або району у місті адміністративнопідпорядковані інші міста, селища чи села.

Главою 16 Кодексу визначено види міжбюджетнихтрансфертів (ст. 96), до переліку яких включено базову,реверсну та додаткові дотації, а також субвенції. Ст.98—99 врегульовано методику горизонтального вирів-нювання податкоспроможності бюджетів на основі роз-рахунку відповідних індексів. Кодексом також детерм-іновано цільове призначення різнорідних міжбюджет-них трансфертів.

Аналіз вітчизняного фінансового законодавствадоводить, що нормативно-правове підгрунтя міжбюд-жетних відносин створено. Проте методика реалізаціїназваних відносин потребує суттєвого удосконаленняза умов поглиблення фіскальної децентралізації. Доц-ільним видається інтродукція до вітчизняної практикиреалізації міжбюджетних відносин системи специфіч-них принципів. Важливим видається посилення конт-рольних процедур, що унеможливили б неефективне танецільове використання міжбюджетних трансфертів,підвищили б якість продукованих бюджетним секторомсуспільних послуг та, як наслідок, зростання громадсь-кого добробуту.

ВИСНОВКИМіжбюджетні відносини є складним багаторівне-

вим механізмом, що інтегрований до фінансової архі-тектоніки країни. За умов структурних економічних пе-ретворень задля удосконалення інституційних складо-вих щодо визначення та реалізації бюджетної політи-ки на місцевому рівні доцільним є подальший розви-ток методологічної платформи міжбюджетних відно-син. Необхідною є детермінація основних принципів їхфункціонування для країни із емерджентною економ-ікою. Обгрунтовано, що основними з них є інституцій-на визначеність, збалансованість, фіскальна ефек-тивність, гласність та субсидіарність. З огляду на сут-тєву диференціацію міжрегіонального розвитку акту-альним та важливим є пошук балансу між фіскальноюавтономією місцевих бюджетів та виконанням власнихі делегованих повноважень у повному обсязі для всіхтериторій. Подальше реформування міжбюджетнихвідносин має грунтуватися на підвищенні якості та до-ступності надання населенню суспільних послуг. Вир-ішення вищеозначених питань не лежить виключно уплощині фінансового характеру, а й потребує частко-вої зміни адміністративно-територіального устроюкраїни. Доцільною видається адаптація досвіду країнз ринковою та емерджентною економікою щодо зас-тосування умовних та безумовних міжбюджетнихтрансфертів, зокрема в частині правил ідентифікаціїфіскальних потреб та спроможностей адміністратив-но-територіальних одиниць з метою інтенсифікаціїпроцесів економічного росту та збільшення суспільно-го добробуту.

Література:1. Bracco E., Lockwood B., Porcellie F, & Redoano M.

Intergovernmental Grants as Signals and the AlignmentEffect: Theory and Evidence. Journal of Public Economics,2015. — Vol. 123. —Іssue C. — Р. 78—91.

2. Gordon R. An Optimal Tax Approach to FiscalFederalism // Quarterly Journal of Economics. — 1983. —Vol. 97. — Р. 567 — 86.

3. Andrews E. (2015). Essays on Local Political Economyin Brazil and the United States // Syracuse University Paper,vol. 376.

4. Sobel R. S., & Crowley G. R. Do intergovernmentalgrants create ratchets in state and local taxes ? // PublicChoice. — 2012. — Vol. 158. — Р. 167—187.

5. Musgrave R. Theories of Fiscal Federalism // PublicFinance. — 1969. — Vol. 24 (4). — Р. 521—532.

6. Oates W. E. An Essay on Fiscal Federalism // Journalof Economic Literature. — 1999. — Vol. 37. — № 3. — Р.1120—1149.

7. Tanzi, V. Fiscal Federalism and Decentralization: AReview of Some Efficiency and Macroeconomic Aspects //Annual World Bank Conference on DevelopmentEconomics. —1995. — Р. 295—316.

8. Канєва Т.В. Податкове регулювання в контекстівдосконалення міжбюджетних відносин / Т. В. Канєва,М.О. Рубан // Бізнес Інформ. — 2017. — № 8. — C. 225—230.

9. Лагутін В.Д. Пріоритети координації бюджетноїта монетарної політики в Україні / В.Д. Лагутін // Фінан-си України. — 2011. — № 10. — С. 3—14.

10. Лисяк Л.В. Розвиток міжбюджетних відносин вУкраїні в умовах податкового реформування / Л.В. Ли-сяк // Економічний простір. — 2014. — № 81. — С. 125—137.

11. Луніна І.О. Бюджетна децентралізація в Україніу контексті європейських тенденцій / І.О. Луніна //Збірник наукових праць Національного університетудержавної податкової служби України. — 2016. — № 2.— С. 155—171.

12. Пасічний М.Д. Методологічні засади формуван-ня фінансової політики країни / М.Д. Пасічний // Зов-нішня торгівля: економіка, фінанси, право. — 2018. —№ 3. — С. 116—130.

13. Чугунов І.Я. Фінансова політика України в умо-вах глобалізації економіки / І.Я. Чугунов, М.Д. Пасіч-ний // Вісник КНТЕУ. — 2016. — № 5. — С. 5—18.

References:1. Bracco, E. Lockwood, B. Porcellie, F. and Redoano,

M. (2015), "Intergovernmental Grants as Signals and theAlignment Effect: Theory and Evidence", Journal of PublicEconomics, vol. 123, issue C, pp. 78—91.

2. Gordon, R. (1983), "An Optimal Tax Approach toFiscal Federalism", Quarterly Journal of Economics, vol.97, pp. 567—586.

3. Andrews, E. (2015), "Essays on Local PoliticalEconomy in Brazil and the United States", SyracuseUniversity Paper, vol. 376.

4. Sobel, R. S. and Crowley, G. R. (2012), "Do inter-governmental grants create ratchets in state and local taxes?", Public Choice, vol. 158, pp. 167—187.

5. Musgrave, R. (1969), "Theories of Fiscal Federalism",Public Finance, vol. 24 (4), pp. 521—532.

6. Oates, W. E. (1999), "An Essay on Fiscal Federalism",Journal of Economic Literature, vol. 37, no. 3, pp. 1120—1149.

7. Tanzi, V. (1995), "Fiscal Federalism and Decentra-lization: A Review of Some Efficiency and MacroeconomicAspects", Annual World Bank Conference on DevelopmentEconomics, pp. 295—316.

8. Kaneva, T. V. and Ruban, M. O. (2017), "The taxregulation in the context of improving the inter-budgetaryrelations", Biznes-Inform, vol. 8, pp. 225—230.

9. Lahutin, V. D. (2011), "Priorities of state budgetaryand monetary policies' coordination in Ukraine", FinansyUkrainy, vol. 10, pp. 3—14.

10. Lysiak, L. V. (2014), "Development of intergovern-mental relations in Ukraine in conditions of the tax reform",Ekonomichnyj prostir, vol. 81, pp. 126—137.

11. Lunina, I. O. (2016), "Fiscal decentralization inUkraine in the context of European trends", Zbirnyknaukovykh prats Universytetu derzhavnoi fiskalnoi sluzhbyUkrainy, vol. 2, pp. 155—171.

12. Pasichnyi, M. D. (2018), "Methodological bases offormation of financial policy of the country", Zovnishniatorhivlia: ekonomika, finansy, pravo, vol. 3, pp. 116—130.

13. Chuhunov, I. Ya. and Pasichnyi, M. D. (2016),"Financial policy in Ukraine in the terms of economicglobalization", Herald of KNUTE, vol. 5, pp. 5—18.Стаття надійшла до редакції 01.08.2018 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУ всьому світі комерційні банки виступають важли-

вою складовою фінансового ринку. Серед великого чис-ла функцій, що вони виконують, особливе місце нале-жить ресурсному забезпеченню суб'єктів господарю-вання, які за браком власних коштів потребують їх іззовнішніх джерел з метою реалізації своїх потреб, утому числі інвестиційних. Виконання банківськими уста-новами даної функції породило низку фінансовихінструментів, де окрім традиційних кредитів та факто-рингу активно розвивається проектне фінансування. Углобальному вимірі ринок банківського проектногофінансування засвідчив свою дієвість. Лише у 2017 р.106256,4 млн дол. США було надано банками своїмклієнтам в рамках угод з проектного фінансування [1].

Сьогодні, коли Україна активно задіяна у субрегіо-нальних інтеграційних процесах, важливо усвідомитиміру її конкурентоспроможності на різних ринках, утому числі у секторі банківського проектного фінансу-вання. Необхідність дослідження даного питання зумо-вило актуальність теми статті.

АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙПроблема участі вітчизняних банків у проектному

фінансуванні знайшла своє відображення у наукових

УДК 336.645.1

Я. В. Шевчук,старший внутрішній аудитор ПРАТ "Київстар", аспірант ДВНЗ "Київський національнийекономічний університет імені Вадима Гетьмана", м. Київ

РИНОК БАНКІВСЬКОГО ПРОЕКТНОГО ФІНАНСУВАННЯВ УКРАЇНІYa. Shevchuk,Senior Internal Auditor of PJSC "Kyivstar",Post-graduate Student of SHEI "Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman", Kyiv

THE MARKET OF BANKING PROJECT FINANCING IN UKRAINE

У статті здійснено аналіз сучасного стану банківського сегменту ринку проектного фінансування в Ук-раїні. Визначено особливості правового регулювання операцій з проектного фінансування. З метою виокрем-лення банків, які пропонують своїм клієнтам таку послугу, як "проектне фінансування", складено матрицюбанківських продуктів, що передбачають фінансування інвестиційних заходів суб'єктів бізнесу. Узагальненоумови, на яких вітчизняні банки проводять операції з проектного фінансування. Для поглиблення розумінняміри, з якою банки готові брати участь у фінансування довгострокових проектів, проведено аналіз динамікита структури їх кредитного портфеля в розрізі строків та цільового призначення. Обгрунтовано, що в умовахпереважання короткострокових кредитів і небажання банківських установ брати участь у фінансування інфра-структурних та інвестиційних проектів, популяризація такого продукту, як проткне фінансування, неможли-ве. Визначено чинники, які стримують розвиток банківського проектного фінансування в Україні.

Current state of banking segment of project finance market in Ukraine was analyzed in the article. The peculiaritiesof legal regulation of project financing operations were determined. In order to distinguish banks that offer such serviceas "project financing" to their clients the matrix of banking products for financing investment activity of businessentities was composed. The conditions under which domestic banks carry out project finance operations weresummarized. The dynamics and structure analysis of Ukrainian banks' loan portfolio in terms of timing and purposewas conducted to understand the extent to which they were ready to participate in long-term projects financing. Itwas substantiated that promotion of such a product, as project financing, would be impossible in the conditions ofpredominance of short-term loans and unwillingness of banking institutions to participate in financing of infrastructuraland investment projects. The factors hindering the development of bank project financing in Ukraine were determined.

Ключові слова: проектне фінансування, банки, ринок проектного фінансування, кредитний портфель, інве-стиційне кредитування, проект.

Key words: project financing, banks, project finance market, loan portfolio, investment lending, project.

працях ряду українських вчених (Т. Майорова, О. Шуп-лат [2], О. Юнко [3], С. Хрупович [4], А. Сотільняк [5],Т. Васильєва [6], О. Кобичева [7] та ін.). Аналіз цих пуб-лікацій показав, що автори передусім звертаються допитання особливостей здійснення проектного фінансу-вання банками, розкривають їх роль у цьому процесі,надають інформацію щодо світової практики та аналі-тичних показників банківського проектного фінансу-вання. Лише частина досліджень присвячена аналізуданого банківського продукту власне в Україні, причо-му вони мають досить епізодичний характер. Окрім того,ринок банківських послуг є динамічним і відповідає навиклики економіки сучасності, тому дані ряду статейстосовно участі деяких банків у проектному фінансу-ванні є неактуальними і потребують оновлення.

МЕТА СТАТТІМета статті — висвітлення практичних аспектів

діяльності вітчизняних банків на ринку проектногофінансування. Досягнення поставленої мети вимагати-ме виконання ряду завдань, зокрема, вивчення право-вого поля, у якому працюють українські банки,здійснюючи проектне фінансування, виокремленняостаннбого серед низки подібних банківських про-дуктів та його аналіз, формулювання висновків стосов-


99www.economy.in.ua

но стану ринку банківського проектного фінансуван-ня в Україні.


Історично з банківського сектору розпочався роз-виток проектного фінансування в нашій країні. Проек-тне фінансування все ще лишається відносно новим ме-тодом фінансового забезпечення проектів, який з'явив-ся лише з приходом в Україну іноземних гравців. На-самперед, мова йде про банки із іноземним капіталом,як от ОТП Банк чи BNP Paribas, які запропонували но-вий банківський продукт, а його реалізацію організува-ли за класичною схемою, створивши у своєму складідепартаменти проектного фінансування.

На жаль, фінансова криза 2009—2010 рр. значноюмірою загальмувала розвиток банківського проектногофінансування в Україні. Не сприяв цьому й той факт,що вітчизняне законодавство практично не регулює цейсегмент ринку. Так, у своїй діяльності в рамках здійснен-ня проектного фінансування вітчизняні банки керують-ся Законом України "Про банки і банківську діяльність"[8], Положенням "Про визначення банками Українирозміру кредитного ризику за активними банківськимиопераціями" [9], а також окремими статтями норматив-но-правових актів, які частково стосуються цього видуділяьності.

Проблемою регулювання ринку проектного фінан-сування є те, що у законодавстві України немає такогопоняття. Натомість йому відповідає термін "кредит підінвестиційний проект", що міститься у підпункті 20 пун-кту 5 Положенням "Про визначення банками Українирозміру кредитного ризику за активними банківськимиопераціями". При цьому це поняття визначено як дов-гостроковий кредит, цільовим призначенням якого, зок-рема є: "фінансування спорудження електростанцій,підприємств хімічної, гірничої промисловості, транс-портної, телекомунікаційної, природоохоронної інфра-структури, офісних будівель, торгових центрів, багато-квартирних житлових будинків, виробничих та складсь-ких приміщень, готелів, та який відповідає одночаснотаким умовам:

— наданий компанії спеціального призначення(SPE);

— спільне фінансування інвестиційного проектуйого ініціатором і банком/банками-учасниками консор-ціуму;

— джерелом погашення кредиту є грошові потоки/очікувані грошові потоки боржника, що генеруються/генеруватимуться внаслідок реалізації інвестиційногопроекту;

— забезпеченням вимог банку є: першочергове пра-во банку на отримання грошових потоків/очікуванихгрошових потоків боржника, що генеруються/генеру-ватимуться внаслідок реалізації інвестиційного проек-ту, та набуття у власність активу/об'єкта, що створюєть-ся внаслідок реалізації інвестиційного проекту в разі не-виконання/неналежного виконання боржником зобо-в'язань за кредитним договором; отримання банком узаставу активу / об'єкта, створеного внаслідок реалі-зації інвестиційного проекту (для консорціумного кре-дитування — пропорційно до частки участі банків-учас-ників консорціуму в інвестиційному проекті згідно зумовами договору про консорціумне кредитування);

— надання кредитних коштів юридичній особі —боржнику за кредитом під інвестиційний проектздійснюється банком поступово (траншами) відповіднодо встановленого графіка та фактичного стану реалі-зації проекту;

— термін корисної експлуатації активу/об'єкта,створеного внаслідок реалізації інвестиційного проек-ту, перевищує термін дії кредитного договору;

— банк здійснює контроль за: відповідністю реалі-зації інвестиційного проекту техніко-економічним, тех-

нологічним, дозвільним умовам/вимогам; грошовимипотоками юридичної особи — боржника за кредитомпід інвестиційний проект; дотриманням установленихдоговором про надання кредиту під інвестиційний про-ект значень показників/коефіцієнтів фінансовоїстійкості юридичної особи — боржника за кредитом підінвестиційний проект. Здійснення банком такого конт-ролю та його періодичність (не рідше ніж раз на квар-тал) установлені договором про надання кредиту підінвестиційний проект" [9].

Відсутність офіційної статистики щодо участібанків у проектному фінансуванні значно ускладнюєдослідження даного явища. У зв'язку з цим варто звер-нутись до інформації, яку пропонують банки, щоздійснюють свою діяльність на цьому ринку. Аналізпоказує, що частина з них відразу позиціонує себе яксуб'єкт проектного фінансування, пропонуючи такупослугу своїм клієнтам, в той час як інші воліють на-зивати її вказаним вище терміном — кредитуванням підінвестиційний проект. Аби відслідкувати дану тенден-цію було складено матрицю послуг українських банківз фінансування проектів (див. табл. 1). Наразі в Україніфункціонує трохи близько 80 банківських установ.Зрозуміло, що проектне фінансування є тим продук-том, яке не можуть собі дозволити невеликі регіональніта фінансово нестійкі банки. Тому для дослідженнябуло обрано топ-30 банків згідно з їх офіційним рей-тингом за ступенем фінансової стійкості станом накінець 1 кварталу 2018 р.

Як бачимо з таблиці 1, лише шість банків в Україніпропонують своїм клієнтам продукт під назвою "про-ектне фінансування": ПАТ "Райффайзен Банк Аваль",АТ ПАТ "УкрСиббанк", ПАТ "Укрексімбанк", ПАТ "Аль-фа-Банк" та АТ "Сбербанк". Натомість 16 банків нада-ють послуги з фінансування інвестиційної діяльностісуб'єктів господарювання, ідентифікуючи їх як "інвес-тиційне кредитування", "фінансування інвестиційнихпроектів", "проектне кредитування", "кредитування підінвестиційні потреби" тощо. Також у рейтингу присутні12 банків, які взагалі не представлені на ринку послуг зфінансування проектів.

Вже на основі цих відомостей можна зробити вис-новок, що банківський сегмент ринку проектного фінан-сування в Україні розвинений слабко. Ті ж банки, яківсе ж надають таку послугу, практично не розкриваютьумови її здійснення, посилаючись на індивідуальнийхарактер кожного запозичення та специфіку проекту,що фінансується.

Так, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" пропонує роз-робку індивідуальних схем фінансування за кожнимпроектом та гнучкий графік надання коштів на трива-лий термін в обраній валюті, передбачає надання пільго-вого періоду з погашення основної суми кредиту про-тягом інвестиційного етапу та диверсифікацію проект-них ризиків [11].

АТ ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Альфа-Банк" од-наково вказують, що здійснюють проектне фінансуван-ня для таких проектів:

— будівництво / реконструкція комерційної та жит-лової нерухомості;

— виробництво, модернізація виробничих ліній (тех-нологічні проекти);

— злиття та поглинання (придбання компаній,цілісних житлових комплексів та бізнесу);

— інфраструктура (дороги, телекомунікації тощо).Уникаючи подробиць, обидва банки також пропо-

нують значні обсяги фінансування, диверсифікацію ри-зиків та отримання пільгового періоду по сплаті основ-ної суми заборгованості на час освоєння капітальнихвитрат і виведення проекту на виробничу потужність [12;13].

АТ "Укрексімбанк" визнає проектне фінансуваннясвоїм пріоритетним напрямом кредитування на такі по-треби, як модернізація або реконструкція діючого ви-



робництва продукції (надання послуг), організація ви-робництва нової продукції (надання послуг), комплек-сне фінансування довгострокових інвестиційних про-ектів для досягнення стратегічних цілей компанії. Прицьому мінімальний термін кредитування встановленийна рівні 3 років, графік погашення є гнучким та врахо-вує специфіку бізнесу, застава може бути комплексноюі формуватися поетапно. При цьому вказано, що влас-ний внесок компанії у фінансування проекту не повин-но становити менше 30% [14].

Найбільш повну інформацію щодо умов проектно-го фінансування надають на своєму сайті АТ "ОТР Банк"та АТ "Сбербанк".

Аби розпочати процедуру розгляду заявки на участьу проектному фінансуванні, "ОТР Банк" вимагає у по-зичальника надати наступний пакет документів: загаль-ний опис проекту (включаючи розташування); інформа-цію про учасників транзакції; інформацію про стан рин-ку (попит та пропозиція); виробничу інформацію (по-стачальники, технологія, виробничі витрати, фактори,що впливають на виробництво); аналіз продажів/рин-ку; бюджет проекту з джерелами фінансування (спів-відношення позикових і власних коштів); вартість фінан-сування; комерційна доцільність та прибутковість про-екту; правове середовище і державна політика; терміниреалізації проекту. При цьому банк пропонує своїмклієнтам одну з двох типових форм фінансування:

1. Non-Recourse Project financing — базовий вид про-ектного фінансування; повернення інвестованих коштіввиключно за рахунок грошового потоку, що генеруєть-ся проектом; забезпечення обмежено активами проек-ту; відсутність додаткового забезпечення/зобов'язаньз боку спонсорів проекту.

2. Limited Recourse Project financing — обслугову-вання боргу та/або забезпечення частково прив'язанедо активів, що не відносяться до проекту.

Фінансування здійснюється у вигляді кредиту абокомбінації термінового кредиту та відновлювальної кре-дитної лінії для фінансування витрат на запуск проектута поповнення оборотного капіталу.

Мінімальна сума ліміту фінансування — 1 млн євроабо еквівалент цієї суми в інших валютах (в дол. СШАта/або гривні), при цьому мінімальна участь власнимикоштами має складати хоча б 30% бюджету проекту.Загальний строк фінансування — до 5 років, при цьо-му період надання кредитних коштів — не більше, ніжперіод будівництва/монтажу/запуску плановогооб'єкта. Як це прийнято в рамках проектного фінансу-вання позичальник може отримати пільговий періодпогашення тіла кредиту (як правило, надається на пе-ріод до 6 місяців від дати закінчення надання кредит-них коштів).

Щодо забезпечення, то "ОТР Банк" дозволяє такійого види:

— застава всіх активів проекту (нерухомість, облад-нання, земельна ділянка);

— застава майнових прав вимоги за рахунками ком-панії, що здійснює проект, відкритими в банку;

— застава корпоративних прав в компанії, щоздійснює проект;

— застава майнових прав вимоги до підрядника/ви-конавця до завершення інвестиційної фази (включаючигарантії виконання контрактних зобов'язань);

— застава майнових прав вимоги за договорами нареалізацію кінцевого продукту, протягом фази погашен-ня боргу;

№ Назва банку Банк здійснює

проектне фінансування

Банк здійснює фінансування інвестицій у формі іншій, ніж проектне фінансування

Банк не здійснює

фінансування інвестиційних

проектів

1 Райффайзен Банк Аваль

2 УкрСиббанк

3 Креді Агріколь Банк

4 ОТП Банк

5 Кредобанк

6 ПроКредит Банк

7 Укргазбанк

8 Ощадбанк

9 Укрексімбанк

10 ПриватБанк

11 ПУМБ

12 Альфа-Банк

13 Правекс банк

14 Банк Південний

15 Ідея Банк

16 Укрсоцбанк

17 Мегабанк

18 ВТБ Банк

19 Таскомбанк

20 Універсал Банк

21 Банк Восток

22 Сбербанк

23 МТБ Банк

24 Промінвестбанк

25 А-Банк

26 Міжнародний інвестиційний банк

27 Кредит Дніпро

28 Глобус

28 Банк інвестицій та заощаджень

30 Банк Форвард

Таблиця 1. Матриця послуг топ-30* банків України на ринку проектного фінансування**

Примітка: * Рейтинг банків визначено на основі джерела [10].

** Розроблено автором самостійно.


101www.economy.in.ua

— визнання банка вигодонабувачем за всіма дого-ворами страхування;

— перехресна застава (нерухомість, устаткування)і крос-поруки від спонсорів проекту та/або пов'язанихосіб, які заслуговують на довіру;

— порука від спонсорів проекту та/або пов'язанихосіб, які заслуговують на довіру.

У "Сбербанку" фінансування здійснюється уформі відновлювальної чи невідновлювальної кредит-ної лінії терміном від 1 до 7 років. Валютою кредиту-вання може бути гривня, долар США, євро та російсь-кий рубль, від чого залежить використання одного зіндексів, необхідних для формування ціни кредиту:UIRD, Kiev Prime, MOS Prime, Libor. Банк пропонуєфіксовану та плаваючу відсоткову ставки, можливістьпоетапного оформлення в забезпечення споруджува-ного об'єкта в міру ходу будівництва і зростання йоговартості, а також погашення основного боргу відпо-відно до індивідуального графіка позичальника. Прицьому сплата відсотків за кредитом здійснюєтьсящомісяця або щокварталу відповідно до умов кредит-ного договору [15].

Якщо ж порівняти умови, які пропонують "ОТРБанк" та "Сбербанк" із умовами інвестиційного креди-тування тих банків, які не здійснюють безпосередньопроектне фінансування, проте надають кредити під інве-стиційні потреби, то побачимо, що у них незначноюмірою різняться терміни фінансування та розмір част-ки інвестора-позичальника, в той час як тип фінансу-вання, гнучкий графік погашення, порядок формуван-ня ставки за кредитом, характер забезпечення та валю-та фінансування є подібними.

Виходячи з отриманої інформації, можна зроби-ти висновок, що лише невелика частка банків в Україніпропонують на ринку таку послугу, як проектнефінансування. Це зумовлено як макроекономічнимизмінами та їх впливом на банківський сектор (змен-шення кількості банків та їх відділень, активне підпи-сання угод зі злиття та поглинання дрібних банків, по-силення нагляду з боку НБУ тощо), так власними інте-ресами даних суб'єктів. Справа в тому, що проектнефінансування для банків є високоризиковим, склад-ним продуктом, що вимагає значних витрат на підго-товку та укладання договору. Крім цього, вітчизнянібанки переважно працюють із "короткими ресурса-ми", тому є менш зацікавленими у довгостроковомукредитуванні. Так, на таблиці 2 представлено струк-туру кредитів, наданих вітчизняними банкамипідприємствам у розрізі строків. Можемо бачити, щочастка кредитів терміном до 1 року, які не призначенідля фінансової підтримки реалізації інвестиційнихпроектів, щороку є стабільно високою. Так, за резуль-татами 2017 р. вона склала 42,77%, а за даними пер-ших 5 місяців 2018 р. — 47,53%. У той же час питома

вага довгострокових кредитів терміном понад5 років є незначною — 22,41% за підсумками 2017 р.та 20,18 % станом на кінець травня 2018 р. Вартотакож відмітити певну позитивну тенденцію зі зро-стання як питомої ваги таких позик у портфелівітчизняних банків, так і збільшення їх обсягів.Неочевидною є ситуація стосовно середньостроко-вих кредитів, оскільки їх цільове спрямування необов'язково передбачає вкладання запозиченихкоштів у проект.

Для остаточних висновків щодо участі банків уфінансуванні інвестиційних проектів слід звернутисьдо даних, які характеризують цільове призначеннякоштів, що надаються у кредит нефінансовим корпо-раціям (див. табл. 3).

Як бачимо, частка кредитів, які спрямовуються настворення чи капітальний ремонт об'єктів нерухо-мості, у кредитному портфелі банків України є мізер-ною, причому з 2015 р. вона має стійку тенденцію доскорочення. Якщо ж врахувати, що у 2017 р. серед

них такі, що мали термін понад 1 рік, тобто могли бутинаданими в рамках проектного фінансування, склалилише 8546,24 млн грн або 1,02 %, то можемо зробитивисновок, наскільки слабко розвиненим є сегмент бан-ківського проектного фінансування порівняно з ринкомкласичного банківського кредитування, насамперед,споживчого.

ВИСНОВКИТаким чином, дослідження банківського сегмен-

ту вітчизняного ринку проектного фінансування про-демонструвало, що він розвинений слабко і знахо-диться фактично у стадії діапаузи. В Україні проект-не фінансування як самостійний банківський продуктнаразі не може протистояти своїм традиційним аль-тернативам — інвестиційному кредитуванню та пози-кам на оновлення чи придбання капітальних фондів.Займатись проектним фінансуванням можуть лишевеликі і фінансово надійні банки, які мають у своємурозпорядженні довгострокові ресурси, ефективниймеханізм управління ліквідністю, дієвий ризик-менед-жмент, колектив фахівців з фінансово-інвестиційно-го аналізу та консалтингу, надійних партнерів у сфе-рах страхування, аудиту, проектування, кредитногорейтингування тощо. Крім того, на стан вітчизняногоринку банківського проектного фінансування нега-тивно впливають макрочинники, як-от економічні дис-баланси, політична нестабільність, загальна слабкістьфінансової системи, низький рівень трансформаціїдоходів населення та прибутку підприємств у інвес-тиції. Саме дія цих факторів дає підстави говорити,що найближчим часом не слід очікувати на ріст об-сягів проектного фінансування, що його пропонуютьукраїнські банки.

Враховуючи той факт, що в Україні потенціал про-ектного фінансування є значним, адже попит нафінансові ресурси постійно перевищує пропозицію,одним із завдань подальшого дослідження буде вив-чення зарубіжного досвіду щодо участі банків у про-ектному фінансуванні. Усвідомлення наявності рядучинників, які перешкоджають подальшому розвиткубанківського проектного фінансування, також вима-гатиме у майбутньому визначити та обгрунтуватишляхи подолання їх негативного впливу на об'єкт дос-лідження.

Література:1. Офіційний сайт Thomson Reuters. Global Project

Finance Review 2017 [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: http://dmi.thomsonreuters.com/Content /Files/4Q2017_Global_Project_Finance_Review.pdf

2. Майорова Т.В. Банківське проектне фінансуван-ня: глобальний ринок та проблеми розвитку в Україні /Т.В. Майорова, О.М. Шуплат // Фінанси, облік і аудит:

Роки Усього До 1 року Від 1 до 5 років Понад 5 років

млн грн

% млн грн

% млн грн

%

2007 260,476 107,921 41,43 128,239 49,23 24,315 9,33

2008 443,665 190,299 42,89 203,247 45,81 50,119 11,30

2009 462,215 199,323 43,12 206,536 44,68 56,356 12,19

2010 500,961 208,201 41,56 224,112 44,74 68,647 13,70

2011 575,545 251,298 43,66 244,410 42,47 79,837 13,87

2012 605,425 296,547 48,98 235,171 38,84 73,707 12,17

2013 691,903 358,812 51,86 247,827 35,82 85,264 12,32

2014 778,841 339,631 43,61 333,646 42,84 105,564 13,55

2015 787,795 387,900 49,24 289,883 36,80 110,012 13,96

2016 822,114 306,002 37,22 353,748 43,03 162,364 19,75

2017 829,932 354,989 42,77 288,950 34,82 185,993 22,41

2018** 840,723 399,612 47,53 271,471 32,29 169,639 20,18

Таблиця 2. Динаміка структури кредитів, наданих банкамипідприємствам в Україні за строками у 2007—2018 рр.*

Примітка: * Джерело: складено автором за даними [16].

** Станом на 31.05.2018.



зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, ДВНЗ "Київ.нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана"; редкол.: В.М. Фе-досов (голов. ред.) [та ін.]. — К.: КНЕУ, 2017. — Вип. 2.— С. 110—125.

3. Юнко О.М. Банківське проектне фінансування вУкраїні: проблеми, реалії і перспективи розвитку /О.М. Юнко // Вісник Університету банківської справиНаціонального банку України. — 2014. — № 1. — С.121—125.

4. Хрупович С.Є. Розвиток проектного фінансуван-ня як банківського продукту в Україні / С.Є. Хрупович// Галицький економічний вісник. — 2016. — № 1. —С. 92—98.

5. Сопільняк А.В. Проектне фінансування: пробле-ми і перспективи розвитку в Україні / А.В. Сопільняк //Молодий вчений. — 2015. — № 2 (3). — С. 70—74.

6. Васильєва Т.А. Роль банківських установ у про-ектному фінансуванні інноваційної діяльності / Т.А. Ва-сильєва // Проблеми і перспективи розвитку банківсь-кої системи України. — 2007. — № 20. — С. 158—165.

7. Кобичева О.С. Практичні механізми реалізаціїбанківського проектного фінансування / О.С. Кобиче-ва // Вісник НТУ "ХПІ". — 2010. — № 64. — С. 10—15.

8. Про банки і банківську діяльність: Закон Українивід 07.12.2000 № 2121-III [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2121-14

9. Про затвердження Положення про визначеннябанками України розміру кредитного ризику за актив-ними банківськими операціями: Постанова ПравлінняНаціонального банку України від 30.06.2016 № 351[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0351500-16

10. Офіційний сайт Мінфін. Рейтинг стійкості банківза підсумками 1 кварталу 2018 [Електронний ресурс]. —Режим доступу: https://minfin.com.ua/ua/banks/rating/

11. Офіційний сайт ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".Проектне фінансування [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу: https://www.aval.ua/corporate/finbizn/invest_fin/projectfin/

12. Офіційний сайт АТ ПАТ "УкрСиббанк". Кредитніоперації [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://corporate.ukrsibbank.com/ua/financing/cre-dit_operations/

13. Офіційний сайт ПАТ "Альфа-Банк". Проектнефінансування [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: https://alfabank.ua/corporate-business/business-finance/investicionnoe-kreditovanie/proektnoe-finan-sirovanie

14. Офіційний сайт АТ "Укрексімбанк". Інвестиційнікредити. Проектне фінансування [Електронний ресурс].— Режим доступу: https://www.eximb.com/ukr/cor-porate/loans/investment/

15. Офіційний сайт АТ "Сбербанк". Проектне фінан-сування [Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://www.sberbank.ua/corporate_funding/view/14/

16. Офіційний сайт НБУ. Кредити, надані депозит-ними корпораціями (крім Національного банку Украї-ни) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=278434-15&cat_id=44578#2

References:1. The official site of Thomson Reuters (2018), "Global

Project Finance Review 2017", available at: http://dmi.thomsonreuters.com/Content/Files/4Q2017_Global_Project_Finance_Review.pdf (Accessed 18 July 2018).

2. Majorova, T.V. and Shuplat, O.M. (2017), "Bankingproject financing: global market and challenges forUkraine", Finansy, oblik i audyt, vol. 2, pp. 110—125.

3. Yunko, O.M. (2014), "Banking project financing inUkraine: problems, realities and development prospects",Visnyk Universytetu bankivs'koi spravy Natsional'nohobanku Ukrainy, vol. 1, pp. 121—125.

4. Khrupovych, S.Ye. (2016), "Development of projectfinancing as a banking product in Ukraine", Halyts'kyjekonomichnyj visnyk, vol. 1, pp. 92—98.

5. Sopil'niak, A.V. (2015), "Project financing: problemsand prospects in Ukraine", Molodyj vchenyj, vol. 2(3), pp.70—74.

6. Vasyl'ieva, T. A. (2007), "Role of banking institutionsin project financing of innovation activities", Problemy iperspektyvy rozvytku bankivs'koi systemy Ukrainy, vol. 20,pp. 158—165.

7. Kobycheva, O. S. (2010), "Practical mechanisms ofrealization of bank project financing", Visnyk NTU "KhPI",vol. 64, pp. 10—15.

8. The Verkhovna Rada of Ukraine (2000), The Law ofUkraine "On Banks and Banking ", available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 (Accessed 19 July2018).

9. Board of the National Bank of Ukraine (2016), "Resolutionof Board of the National Bank of Ukraine "On definition by banksof Ukraine of the size of credit risk under active bankingoperations"", available at: http://zakon2.rada.gov.ua /laws/show/v0351500-16 (Accessed 19 July 2018).

10. The official site of Minfin (2018) , "Rejtynh stijkostibankiv za pidsumkamy 1 kvartala 2018", available at: https://minfin.com.ua/ua/banks/rating/ (Accessed 18 July 2018).

11. The official site of Raiffeisen Bank Aval (2018),"Project Finance", available at: https://www.aval.ua/corporate/finbizn/invest_fin/projectfin/ (Accessed 19 July2018).

12. The official site of UkrsibBank (2018), "Creditoperations", available at: https://corporate.ukrsib-bank.com/ua/financing/credit_operations/ (Accessed 19July 2018).

13. The official site of Alfa-Bank (2018), "ProjectFinancing", available at: https://alfabank.ua/corporate-business/business-finance/investicionnoe-kreditovanie /proektnoe-finansirovanie (Accessed 19 July 2018).

14. The official site of Ukreximbank (2018), "Investmentloans. Project financing", available at: https://www.eximb.com/ukr/corporate/loans/investment/(Accessed 19 July 2018).

15. The official site of Sberbank (2018), "Projectfinancing", available at: https://www.sberbank.ua/corporate_funding/view/14/ (Accessed 19 July 2018).

16. The official site of National bank of Ukraine (2018),"Loans granted by deposit-taking corporations (excludingNational bank of Ukraine)", available at: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=278434-15&cat_id=44578#2 (Accessed 20 July 2018).Стаття надійшла до редакції 03.08.2018 р.

Роки Усього

Кредити на придбання,

будівництво та реконструкцію

нерухомості

Інші кредити

млн грн % млн грн % 2007 260475,767 10618,225 4,08 249857,543 95,92

2008 443664,747 18262,319 4,12 425402,428 95,88

2009 462214,688 17670,1 3,82 444544,588 96,18

2010 500960,593 13611,701 2,72 487348,892 97,28

2011 575544,796 10317,6432 1,79 565227,153 98,21

2012 605425,035 7466,72031 1,23 597958,314 98,77

2013 691902,842 13026,3113 1,88 678876,53 98,12

2014 778840,96 15547,5194 2,00 763293,441 98,00

2015 787795,157 12985,5144 1,65 774809,643 98,35

2016 822114,348 11138,372 1,35 810975,976 98,65

2017 829932,021 10631,9685 1,28 819205,249 98,71

2018 840722,699 10877,7697 1,29 829844,929 98,71

Таблиця 3. Динаміка структури кредитів, наданих банкамипідприємствам в Україні за цільовим призначенням у

2007—2018 рр.*

Приміка: * Джерело: складено автором за даними [16].

** Станом на 31.05.2018.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИВ останні три десятиліття взаємозв'язок між куль-

турою, територією, розвитком та його економічнийефект на локальному рівні був об'єктом підвищеної ува-ги серед науковців. Разом з тим, твердження про те, щокультура та творчість можуть бути важелями суттєво-го впливу для економічного зростання певної території,дедалі частіше наводяться як основні серед багатьохприкладів територіального управління в усьому світі(Монтанарі [1], Мастерд [2]). Поняття творчого (смарт)міста домінувало у численних дискусіях, насамперед вангло-американських країнах (Скотт [3—6]; Лендрі [7;8], Холл [9], Майлз [10]), в той час як термінологія куль-турних або творчих кластерів сформувалася і отрималаподальший розвиток переважно в континентальнійЄвропі (Сантагата [11—14], Маскелл та Лоренсен [15],

УДК 338.1

А. С. Диндар,аспірант, асистент кафедри європейської інтеграції,ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"

ОСОБЛИВОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВЕКТОРУРОЗВИТКУ АРТ РИНКУ УКРАЇНИ

A. Dyndar,post-graduate student, European integration department,Kyiv National Economics university named after Vadym Hetman

KEY FEATURES OF THE EUROPEAN VECTOR OF DEVELOPMENT OF THE CULTUREAND CREATIVE MARKET OF UKRAINE

У статті досліджуються особливості європейського вектору розвитку ринку товарів та послуг, що про-дукуються підприємствами сектору культури. За своєю структурою роботу умовно можна розподілитина дві складові: в рамках першої проаналізовано законодавчі передумови розвитку міжкультурної ди-фузії на українському ринку, а також наявність міжнародних зв'язків, що проявляються у наявності пред-ставництв різноманітних міжнародниих фондів та організацій, діяльність яких спрямована на стимулю-вання виробництва та, подекуди, розповсюдження товарів та послуг творчих галузей. В результаті вияв-лених наявних зв'язків проведено аналіз економічних індикаторів, що могли б свідчити про особливостіта перспективи подальшого розвитку в Україні сектору культури, а також дотичних до них галузей.

In this article the author investigates the features of the European vector of development of the market ofgoods and services produced by enterprises of the cultural sector. According to its structure, work can be dividedinto two parts: the legal preconditions for the development of intercultural diffusion of the Ukrainian market areanalyzed in the first one, as well as the presence of international relations, which are manifested in the presenceof representations of various international funds and organizations, whose activities are aimed at stimulatingproduction and sometimes distribution of goods and services of creative industries. As a result of the revealedconnections, an analysis of economic indicators was conducted and could indicate the peculiarities and prospectsfor further development of the cultural sector of Ukraine, as well as related industries.

Ключові слова: креативна економіка, культура, арт-бізнес, творче підприємництво.Key words: creative economy, culture, art business, creative entrepreneurship.

Ван Хоер [16], Ле Блан [17]). З часом воно стало ключо-вим елементом багатьох національних, регіональних таміських стратегій розвитку. Варто зазначити, що роз-роблення політик у галузі культури як в Україні, так іза її межами, формувалось на політичному (макро) рівні,практично ігноруючи динаміку культурних процесів намікрорівні. Тобто визначалися цілі, напрями розвитку,оминаючи увагою дослідження шляхів, якими вони мо-жуть бути досягнені, не беручи до уваги на те, що у кож-ному окремому контексті поняття культури, творчостіта інновацій набували нових значень.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМета полягає в системному дослідженні особливо-

стей розвитку арт ринку України в процесі її економіч-ної конвергенції з ЄС та переваг, що випливають з



огляду на створення з ним економічної асоціації. З ме-тою визначення вектору та особливостей розвитку куль-турного підприємництва на території України варто роз-глянути та проаналізувати найбільш значущі складовітрансформації арт ринку. Задля досягнення мети вартовиявити інституційні передумови розвитку арт ринку вУкраїні, характер та модель інтеграційного співробіт-ництва з ЄС, причини та наслідки динамізації культур-ного ринку держав.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУІнституційні передумови розвитку арт ринку в Ук-

раїні. Одним із головних пріоритетів державної політи-ки конвергенції України та ЄС є сприяння інтеграціїнашої держави в європейський та світовий культурнийпростір, зокрема, як зазначено в Коаліційній угоді ук-раїнського парламенту[18], сприяти просуванню украї-нського національного культурного продукту на євро-пейському і світовому культурному просторі, співпра-цюючи з міжнародними організації. Такі пріоритетибули визначені також у Законі України "Про культуру"(Розділ 1. Основні положення, стаття 3: "пропагуванняукраїнської національної культури у всій її різноманіт-ності за кордоном та світового культурного надбання вУкраїні". Розділ 8, Міжнародні культурні відносини,Стаття 33) [19] "Держава сприяє міжнародному куль-турному обміну, співробітництву закладів культури,професійних творчих працівників, працівників культу-ри України із зарубіжними партнерами".

Довгострокова стратегія розвитку української куль-тури визначає її стратегічну ціль: "розвиток міжнарод-ної діяльності та популяризація української культури —міжнародне співробітництво у сфері культури, що єважливим фактором розвитку міжнародного партнер-ства" [20]. У Державному бюджеті 2018 року передба-чено створення Українського інституту для всебічногопредставлення України за кордоном. Інститут будепідпорядковано Міністерству закордонних справ, алеводночас залишатиметься незалежним у визначеннізмісту своєї діяльності. Як визначено Статутом Інсти-туту, це буде "державне підприємство, яке створюєорганізаційні, адміністративні та інші умови для просу-вання закордоном України, сприяння розвитку міжна-родного співробітництва у сфері культурі та інтеграціїукраїнської культури у світове культурне середовище"[21]. Для досягнення цієї мети використовуються різніінструменти: участь у міжнародних фестивалях, вистав-ках, семінарах, арт-тури, дні та роки культури тощо. У2015—2017 роках спільно з міністерствами Литви, Грузії,Азербайджану та Естонії були організовані тренінги зуправління культурою та культурною спадщиною.

Варто зазначити, що велике значення має міжнарод-на інституціоналізація культурних процесів. Україна єчленом таких міжнародних організацій, як Рада Євро-пи, ЮНЕСКО (див. нижче), Організація Чорноморсь-кого економічного співробітництва, ГУАМ та ОБСЄ.Також наша держава бере участь у різних міжнароднихпрограмах та проектах на офіційному рівні. Наприклад,COMUS (2014—2017), Східне Партнерство (ПрограмаКультури та Творчості), Креативна Європа, Еразмус. 13вересня 2013 року набув чинності Закон України проратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи процінність культурної спадщини для суспільства (Конвен-ція Фаро). На наднаціональному рівні існує лише 3 не-ратифіковані документи, пов'язані з культурою: Кон-венція UNIDROIT (Міжнародний інститут уніфікаціїприватного права) про викрадені або незаконно виве-зені культурні об'єкти, Брюссельська конвенція, що сто-сується розподілу переданих супутникових сигналів, якімістять телевізійні програми, та факультативний про-токол до Міжнародного пакту про Економічні, соціальніта культурні права. Угода про культурне співробітниц-тво діє з Бразилією (діє з 2013 р.), Вірменією (з 2000 р.),Іспанією (1997 р.), Італією (1997 р.), Китаєм (2013 р.),

Литвою (2001 р.), Латвією (2002 р.) та Фінляндією (2003 р.).Загалом, до 2015 року було укладено 59 двосторонніхугод, а 2017 році були укладені угоди з Естонією, Біло-руссю та Республікою Корея. Міністерство культурибере участь у 30 двосторонніх міжурядових комітетахта є координатором ряду міжнародних комісій та підко-мітетів у сфері співробітництва між Україною та Китаєм,Польщею, Німеччиною, Румунією, Словаччиною. На 11-муМіжурядовому комітеті ЮНЕСКО з охорони нематер-іальної культурної спадщини, що відбувся 28 листопа-да — 2 грудня 2016 р. в Аддіс-Абебі Україна представи-ла свій періодичний звіт про виконання КонвенціїЮНЕСКО з охорони нематеріальної культурної спад-щини. Звіт сприяє розробці загальних та міждисциплі-нарних підходів до елементів спільної нематеріальноїкультурної спадщини української, кримськотатарськоїта караїмської культури з країнами Литви, Польщі, Ру-мунії та Білорусі. Будуть організовані спільні заходи(семінари, конференції), в яких вивчається і пропагуєть-ся елементи української нематеріальної культурноїспадщини у співпраці з українською діаспорою в Італії,Португалії, Канаді та США.

В останні роки відповідальність за міжнародне куль-турне співробітництво була розподілена на централь-ному рівні головним чином між наступними установа-ми: Міністерством культури (культурні організації тазаходи, мистецтво та культурна освіта, обміни, спадщи-на, діаспора, меншини, культурні цінності, міжнароднаспівпраця та міжкультурний діалог); Міністерством за-кордонних справ (промоція та міжнародні зв'язки; ко-ординація міжнародних багатосторонніх програм; Ук-раїнський інститут); Державним комітетом з питаньінформаційної політики, телебачення та радіомовлен-ня (медіа, телебачення, реклама); Міністерством освітиі науки, молоді та спорту (студентська культура та ос-віта, молодіжна культура, міжкультурний діалог,спорт); та Міністерством інформації (політика комуні-кації, інформаційна безпека). Міністерством регіональ-ного розвитку будівництва та житлово-комунальногогосподарства України має повноваження розвиватиміжнародне культурне співробітництво на регіонально-му рівні, особливо в галузі культурної економіки такультурної спадщини. Водночас регіональні або місцевіоргани влади можуть розвивати міжнародну співпрацюсамостійно або за підтримки центральних державних ус-танов, наприклад, організація художніх турів, фести-валів, конференцій тощо. Протягом 2016—2017 роківМіністерство закордонних справ, Дипломатична акаде-мія України та Київське представництво Інституту Кен-нана провели три форуми з питань культурної дипло-матії, в яких взяли участь різні зацікавлені сторони змісцевих та національна культура та організації грома-дянського суспільства до закордонних та міжнароднихустанов та фондів, взяла участь у обговоренні різнихаспектів, викликів та методів культурної дипломатії всучасних умовах [22]. Фонд гуманітарного розвиткуУкраїни спільно з Київським офісом Інституту Кенна-на та Інститутом соціальних та економічних досліджень(ІСЕР), неурядовим аналітичним центром, представивініціативу "Дипломатичний сніданок".

Інтеграційна модель співробітництва з ЄС. Міжна-родні культурні установи та інститути відіграють дужеважливу роль в Україні, розвиваючи культурний діалогта підтримуючи українських митців за допомогоюрізних проектів. Крім творчих заходів (наприклад, кон-цертів, виставок, майстер-класів, тижнів кіно), Бри-танська Рада, Інститут Ґете, Шведський інститут, Фран-цузький інститут, Європейський культурний фонд таПольський інститут підтримують курси з менеджментумовної, освітньої та культурної діяльності та мистецт-ва, організовують культурні події та конференції, на-вчальні поїздки та обміни.

У 2013 році Шведський інститут підтримував кількаініціатив в Україні, пов'язаних із традиційним та сучас-



ним мистецтвом, а також вдосконалення культурноговрядування та розвитку міжкультурного діалогу. На-приклад, один з проектів був ініційований Центром роз-витку "Демократія через культуру", міськими радамиЛуцька та Павлограда (Україна) та муніципалітетомБоткірка (Швеція) під назвою "Розбиття стереотипів" ібув спрямований на відкриття та збір існуючих тради-ційних стереотипних образів та сприйняття в українсь-ких та шведських спільнотах, які можуть бути вираженідалі за допомогою мистецтва.

Активним ініціатором культурного та освітньогожиття українського суспільства є Британська Рада вУкраїні, яка розпочала програму "Креативне підприєм-ство Україна" у 2015 році і за два роки вони провели8 тренінгів для 179 молодих підприємців у 6 містах краї-ни. Учасники є представниками бізнесу чи стартапів утаких галузях: видавництво, дизайн, мода, архітектура,образотворче мистецтво, музика, театр, хореографія,фільми, радіо та телебачення, фотозйомка, відеоігри,цифрові медіа, менеджмент фестивалів, творчі центри,IT-рішення для культурних/творчих ініціатив, ремеселта ін. Підтримка розвитку креативної економіки Украї-ни була однією з ключових цілей програми. Програма"Креативне підприємство Україна" була розроблена дляпідприємців на самому початку їх ділової кар'єри: ре-комендовано, щоб учасники були підприємцями з до-свідом роботи не більше двох років, або людьми, які пе-ребувають на стадії розроблення моделі підприємницт-ва, з креативною ідеєю, яку вони хочуть перетворитина певний вид бізнесу.

У 2016 році у Центрі розвитку "Демократія черезкультуру" був створений Український центр EFFE(Європа для фестивалів, фестивалі для Європи). ПроектEFFE був запущений у 2014 році за підтримки Євро-пейського парламенту та Європейської Комісії. Метоюйого створення є подальше поглиблення зв'язків співто-вариства EFFE шляхом поновлення існуючих або вста-новлення нових партнерських відносин з центрами EFFEу кожній з 28 країн-членів ЄС та додатково у Норвегії,Ісландії, Сербії, Албанії, Боснії і Герцоговині, Чорно-горії, Македонії, Грузії, Молдови, Україні та Ізраїлі(країни, що беруть участь у програмі ЄС "Креатив Євро-па"). У 2017 році три українські фестивалі отримали ста-тус EFFE Label 2017—2018 в категорії "чудові фестивалі"в Європі: "ГогольFEST" (Київ), "Фейн Місто" (Тер-нопіль) та "Яворів весело". Протягом останніх десятироків "Гогольфест" став головним осередком сучаснихта експериментальних мистецтв у Києві і включає в себеабо готовий включати майже будь-який жанр творчості,що виходить за межі звичних форм, від цирку до рок-музики, від вуличного театру до мистецтва перфомансів.Проте вплив Гогольфеста виявляється не лише як західна вулицях Києва, а й у тому, що він забезпечив простірдля експериментальної роботи поза старими державни-ми структурами.

Офіс програми "Креативна Європа", що була запо-чаткована Європейською комісією у 2014 році, в Україніпочав діяти у 2015 році після проведення конкурсу напосаду керівника, організованого Міністерством куль-тури України. Протягом 2016—2017 рр. українськепредставництво фінансувалося від міністерства таінформувало про програму та можливості грантів шля-хом численних зустрічей та семінарів в різних містах.

У 2015 році Рада Європи поширила проект "Місто-будівні стратегії у історичних містах" (COMUS) в Ук-раїні, а також в інших країнах Східного партнерства:Вірменії, Грузії, Молдові та Білорусі. COMUS було ре-алізовано в рамках програми Східного партнерства длявивчення та тестування інноваційних моделей плануван-ня для малих та середніх історичних міст, здатних підви-щити якість життя та забезпечити стійкий соціальнийта економічний розвиток У проекті України було пред-ставлено три пілотні міста (найбільше число серед іншихкраїн): Луцьк, Жовква та Прилуки. Проект реалізова-

но у партнерстві з організацією "Міста світової спад-щини".

Проект ЄС CHOISE (Культурна спадщина: можли-вості для покращення якості життя) [23] — розробленота впроваджено впродовж 2015—2017 років у чотирьохкраїнах Східного партнерства: Вірменії, Білорусі, Мол-дові та Україні. Він спрямований на посилення ролі гро-мадянського суспільства та розбудову його можливос-тей для розвитку умов життя, сприятливих для збага-чення спадщини.

Програма Східного партнерства "Культура і креа-тивність" стала важливим інструментом розвитку куль-турної та творчої індустрії в Україні. В рамках програ-ми було реалізовано низку проектів та ініціатив, вклю-чаючи проект "ЮНЕСКО. Індикатори впливу культурина розвиток", що визначає взаємозв'язок між культу-рою та загальним розвитком економіки та суспільства.

Програма "Індикатори впливу культури на розви-ток" передбачає аналіз 7 ключових сфер культури тарозвитку на базі оцінки 22 основних індикаторів тавідповідає потребам та реаліям країн із низьким та се-реднім рівнем доходів. Структурно, сферами досліджен-ня стали наступні: економіка, освіта, управління, рівеньсуспільної участі, гендерна рівність, комунікація, куль-турна спадщина.

Динамізація арт ринку України. Оцінюючи секто-ральну архітектуру культурного комплексу України тайого готовності сприймати європейський трансфер креа-тивних продуктів надзвичайно важливим, на нашу дум-ку, є оцінювання потенціалу нашої держави. З оглядуна це, було б доцільно проаналізувати індикатори роз-витку культурного комплексу України, використовую-чи цю методологію аналізу, та порівняти їх з відповід-ними середньоєвропейськими. Водночас, варто заува-жити, що статистичні дані Європейського Союзу та Ук-раїни збираються за дещо різними методологічнимипідходами, які переважно відмінні в частині класифіка-торів економічної діяльності, деталізації інформації, щоє наявною в публічному просторі.

Опрацювання економічних показників передбачаєаналіз наступних індикаторів, що виражені як частки:культурного підприємництва у структурі ВВП, зайня-тих у сфері культури від загального числа працюючогонаселення, витрат домогосподарств на товари та послу-ги арт-сектору у загальних споживчих витратах.

Як випливає з рисунку 1, внесок українського куль-турного сектору у ВВП 2016 р. становить як мінімум3,95%. Це майже вдвічі менше аналогічних показниківЄвропейського Союзу і значно менше, ніж показниксільськогосподарського сектору, лісового господарствата рибного господарства (13,59 %), питома вага якихрідко перевищує в країнах ЄС 6%, проте близькими завнеском є такі сфери господарювання як добувна про-мисловість — 4,26%, постачання електроенергії, газу,пари та кондиційованого повітря — 4,15% та операції знерухомим майном — 4,14. Найпоширенішими видамисеред основних сфер культурної діяльності були архі-тектурна та інженерна діяльність та пов'язане з нимитехнічне консультування (15,5%), реклама (13,1 %), те-левізійна діяльність зі створення програм та мовлення(6,8 %). При цьому частка основних видів культурноїдіяльності складає 44%, допоміжних відповідно — 56%:бездротові телекомунікації (26,3%), дротова телекому-нікаційна діяльність (11,9%), виробництво споживаць-кої електроніки (6,1%), друк (4,9%), роздрібна торгівляаудіо-та відеообладнанням у спеціалізованих магазинах(4,7%), інші види діяльності (2,1%). Аналізуючи динамі-ку показників, спостерігаємо точку екстремуму, що при-падає на 2014 рік, який був багатим на події, що нега-тивно вплинули на розвиток країни в цілому. Попривтрату частини території і військові дії, що точаться натериторії України, спад частки доданої вартості, якупродукують підприємства культурного сектору у галу-зевій структурі ВВП, склав лише 0,1%, що свідчить про



зростаючу роль та вагу цього сектору в розвитку гос-подарства загалом.

Співвідношення робочих місць у сфері культури по-рівняно із загальною кількістю працевлаштованого на-селення в Україні станом на кінець 2016 року за данимиДержавної служби статистики України складає 2,93%.Порівняно з країнами Європейського Союзу, цей показ-ник є значно меншим, проте враховуючу показник, щобув проаналізований вище, можемо стверджувати, щоспіввідношення числа зайнятих осіб до частки доданоївартості, яку вони генерують, є ідентичною. Щодо ди-наміки можна зауважити, що український тренд до зро-стання є аналогічним європейському, хоча й цей показ-ник не демонструє високих темпів зростання.

В Україні культурне підприємництво дозволяє ство-рювати додаткові робочі місця, генерує прибуток таматеріально забезпечує тих, хто працевлаштований нацих посадах на достатньо високому рівні. Наприклад, угалузі комп'ютерного програмування задіяні близько102 тисяч осіб (2016 рік, Державна служба статистикиУкраїни). Водночас внесок культурного сектору в пра-цевлаштування громадян є недооціненим через те, щоробочі місця у деяких видах культурної діяльності абозакладах, які безпосередньо не пов'язані із культурою,хоча мають з нею потужний зв'язок, як, наприклад, го-тельно-ресторанний бізнес, домінуюча частина закладів

якого розташована в місцях культурної спадщини абопоблизу них, не беруться до уваги.

В Україні 1,4% кінцевих споживчих витрат домогос-подарств складають культурні товари та послуги. Вит-рати, пов'язані з галузями безпосередньо культури,склали 54,17%, водночас як дотичні галузі становлять45,83%. Основні витрати українських споживачів на то-вари та послуги культурного сектору можна визначитияк: культурні послуги — 37,95% загальних витрат накультуру; обладнання для обробки інформації —21,11%; обладнання для прийняття, запису та відтворен-ня звуку та зображень — 20,83%; ювелірні вироби, го-динники настільні та наручні — 7,74%; книги — 5,28%.

У процесі проведення комплексного аналізу зазна-чених вище показників частки культурного виробницт-ва у структурі ВВП та частки витрат на культуру у за-гальній структурі споживчих витрат, які складали у 2016році 3,95% та 1,4% відповідно, можна зробити висно-вок, що Україна є чистим експортером культурних то-варів та послуг. Тим не менше, дані таблиці 2 засвідчу-ють, що цей висновок є хибним в умовах реалій украї-нського ринку.

Наведені в таблиці диспропорції переконливо до-водять, що цінність українських культурних товарів тапослуг не є економічно обгрунтованою, не беручи доуваги факт наявності великої кількості неприбуткових

Рис. 1. Частка підприємництва у сфері культури у секторальній структурі ВВП

Джерело: складено автором за даними [24; 25].

Країна/ЄС 2012 2013 2014 2015 2016

Україна 2,72 2,72 2,80 2,92 2,93

Європейський

Союз - 28

4,61 4,57 4,63 4,75 4,77

Таблиця 1. Питома вага зайнятих у сфері культури за роками, %


Рис. 2. Частка витрат домогосподарств на культурні потребиу загальних сукупних витратах в України та ЄС у 2010—2016рр., %




закладів, адже вартість квитків до музеїв, театрів, гро-мадських бібліотек є досить символічною. Водночасварто зауважити, що велика кількість публічних куль-турних заходів, які постійно проводяться в Україні і єбезкоштовними для глядачів ніде не фіксуються увітчизняній статистиці, а відтак створюють хибну кар-тину функціонування культурного комплексу Украї-ни та його відставання від країн ЄС. Варто пам'ятати,що певні типи культурних товарів, як, наприклад, ди-зайн та реклама, не фінансуються безпосередньо до-машніми господарствами і віддзеркалюють хіба щотіньові відносини в суспільстві, проявами яких є аут-сорсинг та пітчинг.

Для визначення домінантного товару групи товарівварто розглянути структуру та динаміку змін експортута імпорту культурних товарів та послуг. Дані рисун-ка 3 свідчать, що найактивніше рух товарів та послуг усекторі культурного виробництва відбувається в галузідизайну, яка охоплює архітектуру, моду, торгівлю ви-робами зі скла, товари та послуги оздоблення інтер'єрів,ювелірні вироби та іграшки. З огляду на структуру, мож-на зробити висновок про те, що має місце умовний обміноднотипних експортних і імпортних груп товарів, тоб-то зростання імпорту товарів та послуг певного видупризводить до збільшення обсягів експорту продукції зтієї ж категорії і навпаки. Цей факт є яскравою ілюст-рацією важливості трансферту креативних ідей, що зу-мовлюють розвиток як вузькоспеціалізованого вироб-ництва, так і економіки в цілому. Загальний тренд при-швидшення зростання обсягів експорту та заповільнен-ня імпорту відбувався до 2013 року, багато в чому за ра-хунок зниження показників торгівлі у галузі моди. Якзазначалося раніше, аналіз будь-яких економічних інди-каторів періоду після 2014 року є надзвичайно склад-ним в зв'язку з низкою геополітичних факторів, але по-мітним є врівноваження сальдо торгівельного балансуу секторі культури. В Україні є 2 адміністративні оди-

ниці, тимчасово окуповані та анексовані, а також 2 оди-ниці, частково визначені зоною АТО, де відбуваєтьсявійськовий конфлікт. У зв'язку з цим, аналізу можутьпіддаватися дані з частини території, а отже, їх по-рівняння з ранніми періодами не є доцільним.

ВИСНОВКИІндикативний аналіз сучасного арт-ринку України

переконливо довів його високу динамічність, сектораль-ну диференціацію та системну зіставність з аналогічнимринком Європейського Союзу.

Арт ринок України сформувався під впливом по-страдянської моделі споживання культурних благ танеефективної системи регулювання, що зумовиловідсталість від креативного тренду багатьох пост-індустріальних країн, яка сформувалася в зв'язку зархаїчною структурою культурного комплексу, руй-нацією, насамперед в сільській місцевості, наявноїінфраструктури, залишковим принципом фінансу-вання.

Роль культурного сектору в умовах комплексноїконвергенції ринків України та ЄС постійно зростає,адже його розвиток є не лише дієвим інструментом по-долання комплексних структурних проблем вітчизня-ної економіки, але й запорукою збереження незалеж-ності та суверенітету країни.

Література:1. Montanari F. Territori creativi. L'organizzazione

delle politiche a supporto della creativit? / F. Montanari.— Milano: EGEA, 2011.

2. Accommodating Creative Knowledge. A LiteratureReview from a European Perspective / [Musterd S., BontjeM., Chapain C., Kovacs Z., Murie A.] — Amsterdam:AMIDSt, University of Amsterdam, 2007.

3. Scott A. J. The cultural economy of cities / A.J. Scott. —London: Sage, 2000.

Група товарів 2010 2011 2012 2013 2014 2015 Мистецтво -70,06 -66,43 -81,16 -62,97 -54,34 -42,98

Аудіовізуальне мистецтво -17,05 -63,80 -69,66 -43,63 -12,15 -5,19

Дизайн -126,22 -28,72 -179,67 -86,72 81,93 28,15

Нові медіа 6,27 -19,25 -31,24 -32,26 -27,30 -13,75

Сценічне мистецтво -7,58 -8,49 -8,75 -8,60 -5,56 -3,22

Видавництво -34,57 2,68 -26,53 32,19 28,60 21,66

Образотворче мистецтво -14,46 -35,90 -18,51 -30,75 -11,60 1,42

Усі креативні товари -263,67 -219,93 -415,52 -232,74 -0,42 -13,91

Таблиця 2. Сальдо торговельного балансу товарамикультурного сектору України 2010—2015 рр., млн дол. США

Джерело: складено автором за даними [26].

Рис. 3. Динаміка структури експорту та імпорту товарів та послуг культурного сектора Україниу період 2010—2015 рр., млн дол. США




4. Scott A.J. Capitalism, Cities, and the Production ofSymbolic Forms / A.J. Scott // Transactions of the Instituteof British Geographers. — 2001. — 26 (1). — С. 11—23.

5. Scott A.J. Cultural-products industries and urbaneconomic development: prospects for growth and marketcontestation in global context / A.J. Scott // Urban AffairsReview. — 2004. — 39 (4). — С. 461—490.

6. Scott A.J. Beyond the creative city: cognitive-cultural capitalism and the new urbanism / A.J. Scott //Regional Studies. — 2014. — 48 (4). — С. 565—578.

7. Landry C. The creative city: A toolkit for urbaninnovators / C. Landry. — London: Earthscan, 2000.

8. Landry C. The Origins & Futures of the Creative City/ C. Landry. — Comedia, 2012.

9. Hall P. Creative Cities and Economic Development /P. Hall // Urban Studies. — 2000. — 37 (4). — С. 639—649.

10. Miles M. Interruption: testing the rhetoric ofculturally led urban development / M. Miles // UrbanStudies. — 2005. — 42. — С. 889—911.

11. Santagata W. The Culture Factory: Creativity andthe Production of Culture / W. Santagata. — Springer, 2010.

12. Santagata W. Atmosfera creativa. Un modello disviluppo sostenibile per il Piemonte fondato su cultura ecreativit? / W. Santagata, E. Bertacchini. — Bologna: IlMulino, 2012.

13. Santagata W. Economia creative e distretti culturali/ W. Santagata // Economia della Cultura. — 2001. — 8. —С. 167—174.

14. Santagata W. Cultural Districts, Property Rights andSustainable Economic Growth / W. Santagata // Inter-national Journal of Urban and Regional Research. — 2002.— 26. — С. 9—23.

15. Maskell P. Firms & Markets, Networks & Clusters,Traditional & Creative industries / P. Maskell, M. Lorenzen// DRUID's Winter conference. — 2004. — Aalborg, Den-mark.

16. Van Heur B. The Clustering of Creative Networks:Between Myth and Reality / Van Heur B.// Urban Studies.— 2009. — 46 (8). — С. 1531—1552.

17. Le Blanc A. Cultural Districts, a new strategy forregional development? The SouthEast cultural district inSicily / A. Le Blanc // Regional Studies. — 2010. — 44 (7).— С. 905-17.

18. Коаляційна угода [Електронний ресурс]: Верхов-на Рада України, 2014. — Режим доступу: http://www.afo.com.ua/doc/Coalition_Agreement_2014.pdf

19. Закон України "Про культуру" [Електроннийресурс]: Верховна рада України, 2011. — Режим досту-пу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2778-17

20. Довгострокова стратегія розвитку українськоїкультури — стратегія реформ [Електронний ресурс]:Кабінет міністрів України, 2012. — Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/119-2016-%D1%80

21. Статут державної установи "Український інсти-тут" [Електронний ресурс]. — Міністерство закордон-них справ України, 2017. — Режим доступу: https://mfa.gov.ua/mediafiles/files/misc/2018-01-17/2018-01-23_n540_statute.pdf

22. Київський офіс Інституту Кеннана [Електроннийресурс]. — Режим доступу: https://kennankyiv.org.

23. The CHOICE — Cultural Heritage: Opportunity forImproving Civic Engagement project [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: http://choiceproject.eu/

24. Державна служба статистики України [Елект-ронний ресурс]. — Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/

25. Eurostat [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: http://ec.europa.eu/eurostat

26. UNCTADstat [Електронний ресурс]. — Режим до-ступу: http://unctadstat.unctad.org/EN/

References:1. Montanari, F. (2011), Territori creativi. L'organizz-

azione delle politiche a supporto della creativit?, EGEA,Milan, Italy.

2. Musterd, S. Bontje, M. Chapain, C. Kovacs, Z. andMurie, A. (2007), Accommodating Creative Knowledge ALiterature Review from a European Perspective, AMIDSt,University of Amsterdam, Amsterdam, Netherlands.

3. Scott, A. J. (2000), The cultural economy of cities,Sage, London, UK.

4. Scott, A. J. (2001), "Capitalism, Cities, and theProduction of Symbolic Forms", Transactions of theInstitute of British Geographers, New Series, vol. 26 (1),pp. 11—23.

5. Scott, A. J. (2004), "Cultural-products industries andurban economic development: prospects for growth andmarket contestation in global context", Urban AffairsReview, vol. 39 (4), pp. 461—490.

6. Scott, A. J. (2014), "Beyond the creative city: cog-nitive-cultural capitalism and the new urbanism", RegionalStudies, vol. 48(4), pp. 565—578.

7. Landry, C. (2000), The creative city: A toolkit forurban innovators, Earthscan, London, UK.

8. Landry, C. (2012). The Origins & Futures of the Crea-tive City, Comedia, UK.

9. Hall, P. (2000), "Creative Cities and EconomicDevelopment", Urban Studies, vol. 37(4), pp. 639—649.

10. Miles, M. (2005), "Interruption: testing the rhetoricof culturally led urban development", Urban Studies, vol.42, pp. 889—911

11. Santagata, W. (2010), The Culture Factory:Creativity and the Production of Culture, Springer, Heidel-berg, Germany.

12. Santagata, W. and Bertacchini, E. (2012), Atmosferacreativa. Un modello di sviluppo sostenibile per il Piemontefondato su cultura e creativit?, Il Mulino, Bologna, Italy.

13. Santagata, W. (2001), "Economia creative e distretticulturali', Economia della Cultura, vol. 8, pp. 167—174.

14. Santagata, W. (2002), Cultural Districts, PropertyRights and Sustainable Economic Growth. InternationalJournal of Urban and Regional Research, vol. 26, pp. 9—23.

15. Maskell, P. and Lorenzen, M. (2004), "Firms &Markets, Networks & Clusters, Traditional & Creativeindustries", DRUID's Winter conference, Aalborg, Denmark,January 2004.

16. Van Heur, B. (2009), "The Clustering of CreativeNetworks: Between Myth and Reality", Urban Studies, vol.46 (8), pp. 1531—1552.

17. Le Blanc, A. (2010), "Cultural Districts, a newstrategy for regional development? The SouthEast culturaldistrict in Sicily", Regional Studies, vol. 44 (7), pp. 905-17.

18. The Verkhovna Rada of Ukraine (2014), "Coalitionagreement", available at: http://www.afo.com.ua/doc/Coalition_Agreement_2014.pdf (Accessed 31 July 2018).

19. The Verkhovna Rada of Ukraine (2011), The Law ofUkraine "On Culture", available at: http://zakon3.ra-da.gov.ua/laws/show/2778-17(Accessed 31 July 2018).

20. Cabinet of Ministers of Ukraine (2012), Resolution"On Approval of the Long-term Strategy for the De-velopment of Ukrainian Culture — Reform Strategy",available at: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/119-2016-%D1%80 (Accessed 31 July 2018).

21. Ministry of Foreign Affairs of Ukraine (2017), "Sta-tute of the Ukrainian institute", available at: https://mfa.gov.ua/mediafiles/files/misc/2018-01-17/2018-01-23_n540_statute.pdf(Accessed 31 July 2018).

22. Kennan Institute Kyiv Office (2018), availableat:https://kennankyiv.org, (Accessed 31 July 2018).

23. The CHOICE (2018), "Cultural Heritage: Oppor-tunity for Improving Civic Engagement project", availableat: http://choiceproject.eu/ (Accessed 31 July 2018).

24. State Statistics Service of Ukraine (2018), availableat:http://ukrstat.gov.ua/(Accessed 31 July 2018).

25. Eurostat (2018), available at: http://ec.europa.eu/eurostat (Accessed 31 July 2018).

26. UNCTADstat (2018), available at:http://unctad-stat.unctad.org/EN/(Accessed 31 July 2018).Стаття надійшла до редакції 06.08.2018 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИПочинаючи з 60-х років минулого століття, ключо-

вою характеристикою світової автомобільної промис-ловості стало виробництво на базі платформ. Варто за-значити, що розробка виробничої стратегії на основі та-ких платформ перш за все передбачала стандартизаціювиробництва, підвищення ефективності проектування тарозробки нової автомобільної продукції, підвищенняекономії на масштабах виробництва та відповіднозбільшення прибутку. Проте приблизно вже у 2010 роціз'являються виробничі платформи нового покоління —модульні платформи, які мають якісно нові виробничіопції, характеризуються своєю масштабністю, гнучкі-стю та інтегрованістю, а, отже, таким чином відкрива-ють нові можливості для провідних представників світо-вого автопрому у побудові глобального ланцюга дода-ної вартості та стратегій інтернаціоналізації.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПУБЛІКАЦІЙДослідженню платформної концепції виробництва,

її сутність та генезис присвячені праці ряду вчених, асаме Робертсона Д., Салерно Н., Кляєра Т., Рубінштей-на Дж. та ін. Процеси модуляризації автомобільної про-мисловості, її галузеві особливості висвітленні у робо-тах таких вчених-економістів: МакДаффі Дж., Понте С.,Фріганта В. Ладуби Т., Глущевської А., Гриньова Б. таін.

УДК 339.94

Т. М. Семененко,аспірант, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, м. Київ

МОДУЛЯРИЗАЦІЯ ЯК ОДНА З КЛЮЧОВИХ ТЕНДЕНЦІЙВ МОДЕРНІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЙ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇАВТОМОБІЛЬНИХ ТНК

MODULARIZATION AS ONE OF THE KEY TREND IN MODERNIZING THE STRATEGIESOF INTERNATIONALIZATION OF AUTOMOTIVE MNCS

T. Semenenko,the doctoral student, Kyiv national economic university named after Vadym Hetman

Ключові слова: автомобільна промисловість, виробнича мережа, модуляризації, модульні платформи.Key words: automobile industry, manufacturing network, modularization, modular platforms.

У статті розглянуто ключові аспекти модуляризації світової автомобільної промисловості як ключової тен-денції в рамках модернізації як безпосередньо виробничої діяльності провідних автомобільних ТНК, так і стра-тегій інтернаціоналізацій їх бізнес-діяльності з урахування галузевих особливостей. Зокрема досліджено істо-ричний аспект платформного виробництва автомобільної продукції та характерні риси, притаманні кожному зетапів розвитку модульного виробництва. Описано сучасну модель глобальної модуляризації виробництва ав-томобільної продукції, її структуру та основних учасників (рівні постачання макрокомпонентів). Визначено ос-новні переваги процесів модуляризації бізнес-діяльності автомобільних ТНК. На основі аналізу ступеня модуля-ризації провідних світових автовиробників, яка має неоднорідний характер (за ступенем інтенсивності),обгрун-товано необхідність їх поглиблення. Така необхідність зумовлена перш за все глобальними викликами, які по-стають перед автовиробниками, а також можливістю оптимізації діяльності, покращення ринкових позицій,можливість виходу на нові ринки та максимізації прибутку.

The article considers the main aspects of modularization of the world automotive industry as a key trend in themodernization of both the direct production activities of leading automotive TNCs and the strategies ofinternationalization of their business activities, taking into account the sectoral peculiarities. In particular, the historicalaspect of the platform production of automotive products and the characteristic features inherent in each of the stages ofthe modular production development are investigated. The modern model of global modularization of automotiveproduction, its structure and main participants (levels of macro components supply) are described. The main advantagesof the processes of modularization of automobile TNCs business activities are determined. On the basis of the analysis ofthe degree of modularization of the leading world automakers, which has a heterogeneous character (in terms of intensity),the necessity of their deepening is substantiated. This need is primarily due to the global challenges faced by automakers,as well as the ability to optimize performance, improve market positions, access to new markets and maximize profits.

МЕТА СТАТТІМетою статті є визначення ключових характерис-

тик сучасного етапу модуляризації світової автомобіль-ної промисловості, що носить глобальний характер, таїї роль у побудові глобального ланцюгу доданої вартостіта модернізації стратегій інтернаціоналізації світовихавтомобільних виробників.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУБезумовно, модуляризіція (англ. modularization) ста-

ла ключовою (навіть глобальною) тенденцією модерні-зації стратегій інтернаціоналізації діяльності провіднихавтомобільних транснаціональних корпорацій, яка всвоєму розвитку пройшла кілька етапів. Так, до почат-ку XXI ст. свого розвитку набула традиційна (стандар-тна) платформа, яка передбачала виробництво на однійвиробничій платформі різних моделей одного сегментуавтомобілів (більша частина комплектувальних сталаоднаковою для цілого модельного ряду) [1, c. 39]. Про-те вже на початку 2000-х років з'явилися перші модульніплатформи (першого покоління). В цей період були роз-роблені та побудовані більш складні (модульні) плат-форми, які дозволяли виробляти моделі різних класівта типів, наприклад седан, універсал, купе. Такі плат-форми давали змогу розширити кількість єдиних зап-частин (переважно макрокомпонентів) для різних сег-ментів автомобілів, а також досягти економії на масш-



табах виробництва та від заміщення зав-дяки розповсюдженню одних і тих са-мих технологій на різні автомобільнісегменти [2, c. 27]. А вже в кінці 2010року відзначається поява модульнихплатформ другого покоління, які, влас-не використовуються і дотепер. Метоюсучасного етапу модуляризації постаєпоєднання вертикальної та горизон-тальної різноманітності. Сучасні мо-дульні платформи дозволяють викори-стовувати різні конфігурації при єдиніймасштабованій конструкції, яка скла-дається з модулів, які,в свою чергу, да-ють змогу змінювати структурні розмі-ри комплектувальних частин (переднята задня підвіски, колесна база та ін.).Саме в модифікації розмірних пара-метрів і виявляється інноваійність су-часних модульних платформ [3, c. 345].

Принагідно особливо відзначимо,що застосування модульних систем уп-равління автомобільною промисловістюпередбачає відповідальність мегапоста-чальників за цілі групи (модулі) компо-нентів і вузлів, об'єднаних у своєрідні"пакети" [4, c. 197—200]. Подібні модулімістять важко кодифіковану (неявну)інформацію, що суттєво зменшує рівеньунікальності активів автомобільної кор-порації, а відтак — нівелює необхідністьїї прямого контролю над постачальниками. Як показу-ють дані на рисунку 1, у глобальній автоіндустрії на сьо-годні представлено чотири модулі великих субконтрак-тних постачань.

Це — постачальники власне елементарних компо-нентів (металеві деталі, кузовні елементи, електричні ро-з'єми, оббивка сидіння, спінювачі та ін.), мезокомпо-нентів (допоміжні двигуни, колінчаті вали, радіатори,рама сидіння, компресори, амортизатори, центральнапідвіска, компоненти механіки й електроніки, кабеліелектричних систем, автоінструменти тощо), макроком-понентів (металічні корпуси, двигуни, трансмісії,гальмівні і запірні системи, освітлювальні прилади та ін.)та інтегрованих систем автомобіля. Їх об'єднана систе-ма формує універсальну багаторівневу ієрархічну струк-туру постачань товарів виробничого призначення у рам-ках загально-корпоративних систем управління гло-бальними ланцюгами доданої вартості, що лежать воснові технологічного поділу праці в автомобільномусекторі з чітким розподілом виробничих функцій і ком-петенцій між його агентами.

Найвищий щабель у глобальному вартісному ланцю-гу фрагментованого транснаціонального виробництвапосідають автомобільні концерни відомих світовихбрендів, що займаються кінцевим складанням готовоїпродукції. У своїй діяльності вони напряму взаємодіютьз глобальними постачальниками інтегрованих систем авто-мобіля, що репрезентують сегмент так званих коопе-рантів рівня 0,5. Маючи у своєму підпорядкуванні роз-галужену у глобальному вимірі мережу структурнихпідрозділів, вони володіють неперевершеними конку-рентними перевагами щодо поставок своїм споживачамкомплексних виробничих рішень "black-box" з макси-мальною їх відповідністю усім технічним характеристи-кам і вимогам діючих модульних систем компаній-замов-ників.

Постачальниками макрокомпонентів є компанії пер-шого рівня (так звані Tier-1), що взаємодіють з велики-ми автомобільними компаніями і спеціалізуються навиробництві великовузлових модулів завдяки сформо-ваним компетенціям у сфері науково-дослідних й інже-нерно-конструкторських розробок. У взаємодії з поста-чальниками 0,5-го рівня вони виробляють технологічно

складні модулі і вузли, управляючи при цьому розгалу-женою мережею виробників і постачальників дрібнішихкомпонентів. Своєю чергою, постачальниками мезоком-понентів, що репрезентують сегмент постачальниківдругого рівня (Tier-2), є значно меншими за розміромактивів і рівнем капіталізації підприємницькимиструктурами. Вони спеціалізуються на виробництві іпостачанні важливих автомобільних компонентів завдя-ки як володінню необхідними інженерно-технічнимикомпетенціями, так і вмінню вдосконалювати виробничіпроцеси, максимально адаптувати їх під потреби ло-кальних ринків, запровадженню систем управління якіс-тю продукції (на основі міжнародних стандартів ISO9000 і QS 9000) та формуванню потреб кінцевих спожи-вачів автомобільної продукції.

І, нарешті, третій, найнижчий, щабель постачаль-ників у глобальному вартісному ланцюгу фрагментова-ного транснаціонального виробництва в автомобільно-му секторі (компанії рівня Tier-3) посідають багаточис-ленні невеликі компанії, що спеціалізуються на вироб-ництві стандартизованої традиційної продукції — еле-ментарних компонентів. Їх виробничі системи зорієн-товані, головним чином, на максимальну оптимізаціютрансакційних витрат, оскільки продуктово-видова ди-ференціації їх продукції у глобальних умовах стандар-тизації автомобільного виробництва є апріорі немож-ливою [6, c. 198]. Яскравим прикладом виробничої коо-перації малих інноваційних компаній і великих автомо-більних ТНК є, зокрема, американська корпораціяGeneral Motors, яка сьогодні тісно співпрацює з понад40 тис. малих компаній у сфері виробництва (у 37 краї-нах) і збуту (у 192 країнах) вантажних і пасажирськихавтомобілів та деталей до них. Своєю чергою, автомо-більний гігант Ford Motors саме у компаній малого інно-ваційного бізнесу закуповує левову частку комплекту-вальних до своїх автомобілів. Приклад ефективногоінноваційного співробітництва великих ТНК автомо-більної індустрії і малих компаній демонструють такожяпонські корпорації Toyota, Nissan, Honda і Mitsubishi,які у тісній кооперації з підприємницькими структура-ми малого бізнесу й університетами заснували у своїйструктурі потужні науково-дослідні центри [5, c. 11]],що фінансуються приватним капіталом і проводять мас-

Рис. 1. Схематична модель модуляризаціїглобальної автомобільної індустрії

Джерело: [5, c.11].



штабні ДіР з піонерних напрямів науково-технічногопрогресу у сфері автомобілебудування.

Достатньо сказати, що в автомобільній індустріїтільки Німеччини функціонують нині 40 постачальниківсистем та модулів рівня Tier-1 з загальною кількістюзайнятих на рівні 5 тис. працівників; 250 постачальниківпродукції рівня Tier-2 та 1400 постачальників рівня Tier-3[7, c. 62]. Своєю чергою, дослідження, нещодавно про-ведене на основі вибірки 696 французьких компаній ма-лого і середнього бізнесу, демонструє, що щонайменше30,4% з них активно співпрацюють з автомобільнимикорпораціями у статусі Tier-2, 14% — у статусі Tier-3, а12,9% — у статусі Tier-1. І це при тому, що мегапоста-чальники, як і раніше, продовжують працювати у верх-ньому сегменті піраміди постачань у рамках глобально-го ланцюга створення доданої вартості [5, c. 9].

Таким чином, масштабне залучення великими ТНК —левіафанами глобального автомобільного ринку до ви-робничого процесу сторонніх субпідрядників формуєдва типи ресурсних потоків у процесі розбудови гло-бальних ланцюгів доданої вартості в автомобільномусекторі — внутрішньокорпоративний і міжкорпоратив-ний (рис. 1). Вони матеріалізують по суті досягнутий насьогодні рівень вертикальної інтеграції агентів світовоїавтомобільної індустрії та їх локалізацію уздовж про-сторових ліній глобального ланцюга доданої вартості.

Модульні системи управління автомобільною про-мисловістю є найбільш ефективними з погляду розбу-дови глобальних ланцюгів доданої вартості, що харак-теризуються складними виробничими процесами таширокими можливостями щодо їх кодифікації. Йдеть-ся зокрема про систематизацію і стандартизацію інфор-мації про виробничі процеси в автомобілебудуванні,здатних забезпечити значне спрощення процесу її ви-користання компетентними постачальниками. Хоча по-стачальники і виробляють компоненти чи послуги згідночітких і доволі жорстких технічних вимог головної ав-томобільної корпорації, однак вони мають доволі ши-року операційну незалежність за багатьма виробничи-

ми процесами. У цьому кон-тексті повною мірою погод-жуємось з підходами зару-біжних вчених в обгрунту-ванні мотиваційних сти-мулів автоконцернів щодозапровадження у виробниц-тво модульних платформ.Зокрема Дж. МакДуффівказує на необхідність опти-мізації самого складальногопроцесу [8, c. 17]; М. Салер-но — підвищення рівнягнучкості виробничогопроцесу [9, c. 98]; а В. Фрі-гант — адекватної відповідіавтомобільного виробницт-ва на глобальні виклики зконкретизацією ступенявзаємозв'язку між ефектив-ністю виробництва і рівнеммодуляризації виробництва[10, c. 334].

Міжнародна стандарти-зація виробничих процесів вавтомобілебудуванні, до-сягнута завдяки впровад-женню модульних системуправління автопромисло-вістю, забезпечує не тількизначну економію трансак-ційних витрат на розробкустандартизованих автопро-дуктів, але й активне генеру-вання нових науково-техні-

чних й інноваційних ідей та динамічну дифузію техно-логій у всіх підгалузях автомобільної індустрії. В якостіприкладу можна навести Канаду, де в останні десяти-ліття зростання кількості стандартів забезпечує близь-ко 17% загального зростання продуктивної праці поекономіці та 9% — у промисловому виробництві. В Ав-стралії зростання їх кількості на 1% забезпечує 0,2% —не зростання продуктивності праці; у Великобританіїстандарти забезпечують приріст ВВН на рівні 2,5 млрдф. ст. щорічно; а у Німеччині їх внесок у макроеконом-ічне зростання становить близько 1% щорічного при-росту валового внутрішнього продукту [11, c. 56].

Між тим, незважаючи на глобальний характер мо-дуляризації автомобільного виробництва, кожна транс-національна корпорація обирає для себе найбільш прий-нятну модель модульних платформ, з погляду найефек-тивнішого поєднання організаційної структури, діючоїсистеми досліджень і розробок та рівня універсальностідля адаптації до виробництва різних моделей і модифі-кацій автомобілів. Дослідження, проведене Дж. Лампо-ном, П. Кабанеласом і В. Фрігантом [12, c. 11], підтвер-дило, що сім автомобільних ТНК-гігантів реалізуютьтакі модульні платформи: корпорація Volkswagen —платформу MQB, PSA Peugeot-Citroёn — EMP2,Renault-Nissan — CMF, Daimler — MRA, BMW — UKL,GeneralMotors — D2XX, Volvo — SPA (табл. 1).

Сукупний обсяг виробництва цих корпорацій стано-вить нині близько 70% загального європейського вироб-ництва автомобілів і легких комерційних транспортнихзасобів. Наприклад, виробнича мережа корпорації BMWна своїх європейських заводах виробляє на сьогодні до75% усіх транспортних засобів, а компанія Peugeot-Citroёn — 71%.

Не випадково, саме модульна модель бізнес-діяль-ності автомобільних корпорацій характеризується ба-гатьма конкурентними перевагами, притаманними чис-то ринковим зв'язкам економічних агентів — високоюшвидкістю інформаційного обміну, гнучкістю, еконо-мічністю, а також широкими можливостями щодо мас-

Характеристика Volkswagen PSA

Peugeot-Citroën

Renault-Nissan

BMW Daimler General Motors

Volvo

Модульна платформа MQB EMP2 CMF UKL1 MRA D2XX SPA

Зміна стандартних

платформ

PQ25 /

PQ35 / PQ46

PF2 / PF3 X84/C / D R50 / E80 RWD /

Crossover

Delta II /

Theta II

D3 /

EUCD

Модульність

платформи

4 3 3 2 2 3 4

Продуктовий діапазон

8 6,3 5,6 5,3 2,7 4,3 4,5

Розмір мережі 22 13 15 5 7 9 3

Обсяг виробництва,

млн одиниць в рік

1,303 0,843 0,790 0,410 0,420 0,620 0,250

Економія від розміру

мережі модифікованої

модульної

платформи, млрд

євро в рік

16 6,5 5 6 4 4 4,5

Операційна

гнучкість мережі

модифікованої

модульної

платформи

9,3 3 3,5 1,5 1 2 1

Економія на

масштабах виробництва на

модифікованій

модульній

платформі, млрд

євро в рік

2,607 0,930 0,740 0,450 0,450 0,415 0,250

Таблиця 1. Дані щодо результатів реалізації модульних платформ виробництва заокремими автомобільними ТНК

Джерело: [12, c. 12].



штабування дизайну лінійки продукції зі створенням но-вих моделей автомобілів у різних сегментах на одніймодульній платформі. При цьому взаємозв'язки міжавтомобільними ТНК й іншими учасниками глобальнихланцюгів доданої вартості у цьому секторі мають більштісний і тривалий характер, а кодифікований характерскладної інформації про виробничі процеси передбачаєзагалом невисокий рівень формального узгодження ікоординації діяльності ринкових агентів. Тож транс-акційні витрати автомобільних корпорацій, пов'язані зізміною субконтрактного партнера, завжди залишають-ся на достатньо низькому рівні.

ВИСНОВКИПідбиваючи підсумок, відзначимо, що сучасні кор-

поративні стратегії автомобільних ТНК базуються надокорінній реорганізації географічної конфігурації гло-бального ланцюга створення доданої вартості з ураху-ванням ключових трендів розвитку регіональних ринківавтомобільної продукції. Значне загострення конкурен-тної боротьби між провідними ТНК за перерозподілсвітової економічної влади дедалі більшою мірою спо-нукає їх до зниження трансакційних витрат виробниц-тва за одночасного підвищення якості, інноваційноїмісткості й екологічності автопродукції. Найбільшоюмірою це вдається реалізувати завдяки впровадженнюу господарську практику парадигми модульного вироб-ництва, що значно підвищує економічну ефективністьпроцесів виробництва, проектування та інноваційнихрозробок в автомобільному секторі, а також забезпе-чує значну економію на масштабах виробництва і заку-півлях стандартних модульних елементів, агрегатів івузлів. Крім того, впровадження у виробничому процесієдиних модульних платформ з новим масштабованимдизайном лінійки продукції лежить в основі створеннянових моделей автомобілів у різних сегментах на одніймодульній платформі. Це має своїм закономірним на-слідком докорінну реорганізацію внутрішньої виробни-чої організації автомобільних ТНК, насамперед у час-тині розбудови ними своїх міжнародних виробничихмереж.

Література:1. Patchong A., Lemoine T. and Kern G. Improving car

body production at PSA Peugeot Citrоen ) / A. Patchong,T. Lemoine and G. Kern // Interfaces. — 2014. — Vol. 33.— No. 1. — Р. 36—49.

2. Zirpoli F. and Becker M. The limits of design andengineering outsourcing: performance integrationand theunfulfilled promises of modularity / F. Zirpoli and M. Becker// R&DManagement. — 2011. — Vol. 41. — No. 1. — Р.21—43.

3. Lampоn J.F., Cabanelas P. and Gonzаlez-Benito J.The impact of modular platforms on automobile manufac-turing networks / Lampоn J.F., Cabanelas P. and Gonzаlez-Benito J. // Production Planning & Control. — 2017. — Vol.28. — No. 4. — Р. 335—348.

4. Ponte S. Explaining governance in global valuechains: A modular theory building effort / S. Ponte, T. Stur-geon // Review of International Political Economy. — 2014.— V. 21. — №. 1. — P. 195—223.

5. Frigant V. Are automotive global productionnetworks becoming more global? Comparison of regionaland global integration processes based on auto parts tradedata / V . Frigant, M. Zumpe // MPRA Paper No. 55727, 5May 2014. — P. 7—13.

6. Ладуба Т. Інтернаціоналізація автомобільної про-мисловості в умовах зростання національних економік/ Т. Ладуба // Міжнародна економічна політика. — 2010.— № 1—2. — С. 184—209.

7. Очеретний Д.С. Світовий досвід організації мало-го інноваційного бізнесу / Д.С. Очеретний // Економіч-ний аналіз: зб. наук. праць. — 2017. — Т. 27. — № 1. —С. 59—66).

8. MacDuffie J. P. Modularity-as-property, modula-rization-as-process, and modularityas-frame: Lessons fromproduct architecture initiatives in the global automotiveindustry / J. P. MacDuffie // Global Strategy Journal. —2013. — Vol. 3. — Р. 8—40.

9. Salerno M. The characteristics and the role ofmodularity in the automotive business / М. Salerno //International Journal of Automotive Technology andManagement. — 2001. — Vol. 1. — No. 1. — Р. 92—107.

10. FrigantV. Are carmakers on the wrong track? Toomuch outsourcing in an imperfect-modular industry can beharmful / V. Frigant // International Journal of Manu-facturing Technology Management. — 2011. — Vol. 22. —№ 4. — Р. 324—343.

11. Гринев Б.В., Любинский В.Р., Даниленко Ю.А.,Жихарева О. В. Механизмы влияния стандартизации наинновации // Наука та інновації. — 2014. — Т. 10. —№ 4. — С. 55—60.

12. Lampon J. F. The new automobile modularplatforms: from the product architecture to the manu-facturing network approach / J. F. Lampon, P. Cabanelas,V. Frigant // MPRA Paper.— № 79160. — 14 June. — 2017.— Р. 10—14.

References:1. Patchong, A. Lemoine, T. and Kern, G. (2003),

"Improving car body production at PSA Peugeot Citrоen",Interfaces, vol. 33, No. 1, pp. 36—49.

2. Zirpoli, F. and Becker, M. (2011), "The limits of designand engineering outsourcing: performance integration andthe unfulfilled promises of modularity", R&D Management,vol. 41, No. 1, pp. 21—43.

3. Lampоn, J.F., Cabanelas, P. and Gonzаlez-Benito, J.(2017), "The impact of modular platforms on automobilemanufacturing networks", Production Planning & Control,vol. 28, No. 4, pp. 335—348.

4. Ponte, S. (2014), "Explaining governance in globalvalue chains: A modular theory building effort", Review ofInternational Political Economy, vol. 21, №. 1, pp. 195—223.

5. Frigant, V. (2014), "Are automotive global produc-tion networks becoming more global? Comparison ofregional and global integration processes based on autoparts trade data", MPRA Paper No. 55727, pp. 7—14.

6. Laduba, T. (2010), "Internationalization of auto-motive industry under emerging of national economics",Mizhnarodna economichna polityka, vol. 1—2, pp.184—209.

7. Ocheretnyi, D. S. (2017), "World experience oforganization of small innovative business", Екоnomichnyianaliz: zb. nauk. Prac, vol. 27, No. 1, pp. 59—66.

8. MacDuffie, J. P. (2013), "Modularity-as-property,modularization-as-process, and modularityas-frame:Lessons from product architecture initiatives in the globalautomotive industry", Global Strategy Journal, vol. 3, pp.8—40.

9. Salerno, M. (2001), "The characteristics and the roleof modularity in the automotive business", InternationalJournal of Automotive Technology and Management, vol.1, No. 1, pp. 92—107.

10. Frigant, V. (2011), "Are carmakers on the wrongtrack? Too much outsourcing in an imperfect-modularindustry can be harmful", International Journal of Manu-facturing Technology Management, vol. 22, No. 4, pp. 324—343.

11. Hrynev, B. V. Liubinkiy, V. R. Danilenko, Yu. А.Zhykhareva, О. V. (2014), "Mechanisms of the impact ofstandardization on innovation", vol. 10, No. 4, pp. 55—60.

12. Lampon, J. F. (2017), "The new automobile modularplatforms: from the product architecture to the manu-facturing network approach" MPRA Paper No. 79160, pp.10—14.Стаття надійшла до редакції 16.08.2018 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИБюджетна політика виступає важливою складовою

державного фінансового регулювання та ефективнимінструментом реалізації економічної політики країнищодо забезпечення макроекономічної рівноваги в умо-вах інституційних перетворень. Метою бюджетного ре-гулювання є створення відповідного суспільного середо-вища для стійкого економічного зростання та формуван-

УДК 336.14.025.12

І. І. Давидова,аспірант кафедри фінансів,Київський національний торговельно-економічний університет, м. Київ

БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА ЕКОНОМІЧНОГОЗРОСТАННЯ

I. Davydova,post-graduate student of the Department of Finance, Kyiv National University of Trade and Economics, Kyiv

BUDGETARY POLICY OF ECONOMIC GROWTH

У статті розкрито сутність бюджетної політики економічного зростання як інструменту державногофінансового регулювання суспільних відносин, яка полягає у взаємодії інституційних, економічних скла-дових бюджетної системи та фінансової архітектоніки, що в процесі розробки основних напрямів фор-мування та використання бюджетних коштів створює умови для досягнення стратегічних цілей держа-ви. Обгрунтовано, що підвищення ефективності бюджетних видатків потребує узгодження цілей бюд-жетних програм з пріоритетами соціально-економічного розвитку країни, використання дієвих формдержавної фінансової підтримки. Визначено, що бюджетна політика виступає дієвим інструментом за-безпечення макроекономічної стабілізації, завдання бюджетного регулювання щодо формування дієво-го розподілу фінансових ресурсів мають бути скоординовані з цілями стійкого зростання економіки країнита підвищення життєвого рівня населення. Показано, що подальший розвиток системи планування тавиконання бюджетів, що грунтується на принципах програмно-цільового методу, потребує удосконаленнябюджетного процесу щодо посилення спрямованості планування бюджету на кінцеві результати, підви-щення ефективності використання бюджетних коштів.

The essence of fiscal policy of economic growth as an instrument of state financial regulation of social relationsis revealed, which is the interaction of institutional, economic components of the budget system and financialarchitecture, which, in the process of developing the main directions of the formation and use of budget funds,creates conditions for the achievement of the strategic goals of the state. It is substantiated that the increase ofthe efficiency of budget expenditures requires the coordination of the objectives of budget programs with thepriorities of socio-economic development of the country, the use of effective forms of state financial support. It isdetermined that fiscal policy acts as an effective tool for ensuring macroeconomic stabilization, and the task ofbudgetary regulation regarding the formation of efficient allocation of financial resources should be coordinatedwith the goals of sustainable growth of the country's economy and increase of living standards of the population.It is shown that further development of the system of planning and execution of budgets, based on the principlesof the program-target method, requires improvement of the budget process in order to strengthen the directionof budget planning for the final results, increase the efficiency of using budget funds.

Ключові слова: бюджет, бюджетна система, бюджетна політика, бюджетне регулювання, бюджетниймеханізм.

Key words: budget, budget system, fiscal policy, budgetary regulation, budget mechanism.

ня дієвих інституційних взаємовідносин щодо визначенняпріоритетів здійснення бюджетної та податкової політи-ки, вдосконалення методологічних засад фінансово-бюд-жетного планування та прогнозування, розподілу та пе-рерозподілу наявних фінансових ресурсів, здійсненнядієвого контролю за їх використанням, реалізація основ-них завдань та стратегічних цілей суспільного розвитку.Важливим є адаптація бюджетної політики до тенденцій



циклічного економічного розвитку, що передбачає фор-мування сучасних фінансових інститутів, збалансуванняфіскального навантаження, утримання індикативних зна-чень дефіциту бюджету та державного боргу при спри-янні інноваційній перебудові економіки. Разом з тим, вумовах економічних перетворень важливим є подальшийрозвиток інституційних засад розробки та реалізаціїбюджетної політики. Необхідним є забезпечення взає-моузгодженого використання важелів, інструментів тамеханізмів бюджетного регулювання з метою стимулю-вання економічного зростання.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙСеред вагомих наукових досліджень зарубіжних

вчених у сфері бюджетних відносин можна назватипраці П. Арестіса [1], Дж. Когана [4], В. Танзі, Дж. Тей-лора [4]. Питання формування та реалізації бюджетноїполітики досліджуються у працях вітчизняних вчених:І. Запатріної [3], Л. Лисяк [2], І. Лютого, А. Павелка [5],І. Чугунова [5—8] та інших.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯМетою дослідження є розкриття сутності форму-

вання та визначення механізмів реалізації бюджетноїполітики.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУНа основі дослідження та узагальнення основних

трактувань поняття бюджетна політика, можна виок-ремити основні підходи: цільовий — сукупність цілей,заходів та завдань бюджетного регулювання для забез-печення економічного та соціального розвитку країни;інституційний — сукупність інституційних компонентівбюджетного середовища. Таким чином, економічнасутність бюджетної політики економічного зростанняяк інструменту державного фінансового регулюваннясуспільних відносин полягає у взаємодії інституційних,економічних складових бюджетної системи та фінансо-вої архітектоніки, що в процесі розробки основних на-прямів формування та використання бюджетних коштівстворює умови для досягнення тактичних та стратегіч-них цілей держави. До системи бюджетного регулюван-ня належать дохідна та видаткова частина бюджету,дефіцит бюджету, прямий та гарантований державнийборг, система міжбюджетних відносин, податкова тамитна політика, екзогенні та ендогенні фактори еконо-мічного середовища та взаємозв'язки між ними. Бюд-жетна політика як вагомий інструмент системи держав-ного регулювання економіки має спиратися на довго-строкову програму економічного та соціального розвит-ку країни. Упорядкування регулюючих цілей бюджет-ної політики, дозволяє досягти відповідного збалансу-вання процесу перерозподілу фінансових ресурсів усуспільстві, рівня задоволення суспільних потреб. Не-обхідним є забезпечення перетворення бюджетного ме-ханізму в дієвий засіб реалізації соціально-економічноїстратегії, підвищення ефективності використання бюд-жетних коштів. Соціальні пріоритети бюджетної по-літики мають зменшувати нерівномірність ринкового ме-ханізму розподілу доходів, вирішувати питання подо-лання бідності. Розбудова інституту бюджетної політи-ки, що включає розробку відповідних норм, правил,інституцій сприятиме вирішенню проблем, які існуютьу сфері державних фінансів. Архітектоніка бюджетноїполітики має створювати належні інституційні умовифункціонування фінансової моделі у суспільстві, які усукупності повинні формувати механізм впливу на еко-номічне зростання, сприяти підвищенню добробуту су-спільства.

Доцільним є підвищення ступеню координації міжскладовими бюджетної політики з метою забезпеченняфінансової стабільності та економічного зростання.Активізація структурних змін в економіці передбачає за-стосування збалансованого підходу щодо функціону-

вання бюджетної системи. Бюджетна політика має адап-тивно реагувати на економічну циклічність при необхі-дності утримання індикативних значень дефіциту бюд-жету та державного боргу. Підвищення ефективностібюджетних видатків потребує узгодження цілей бюд-жетних програм з пріоритетами соціально-економічно-го розвитку країни, використання дієвих форм держав-ної фінансової підтримки. Особливого значення набу-вають питання запровадження системи середньостро-кового та стратегічного бюджетного планування. До-цільним є проведення інституційних змін фінансовогозабезпечення соціального захисту, поглиблення стра-хових принципів пенсійної системи. Важливим є підви-щення дієвості контролю та аудиту використання бюд-жетних коштів, що обумовлює необхідність подальшо-го розвитку його методологічних засад, удосконален-ня критеріїв оцінки ступеню досягнення запланованихцілей та завдань головних розпорядників бюджетнихкоштів [6].

Значення бюджетної політики суспільного розвит-ку уособлюється через структурно-функціональну мо-дель, яка грунтується на сукупності фінансових взає-мозв'язків та інституційному поєднанні складових по-даткової, митної, боргової політики та системи міжбюд-жетних відносин, використанні інструментів забезпе-чення макроекономічної стабільності. Використанняданої моделі дозволяє підвищити ефективність управ-ління фінансовими ресурсами країни та сформувати сти-мули для довгострокової збалансованості системи дер-жавних фінансів. Цілями бюджетного регулювання ви-ступають згладжування циклічних коливань економіки,зростання показників реального валового внутрішньо-го продукту та національного доходу, помірні темпиінфляції та повна зайнятість населення. В умовах рецесіїта уповільнення темпів зростання світової економіки,заходи бюджетної політики, які реалізуються у країнахз розвинутою на трансформаційною економікою спря-мовані на стимулювання внутрішнього попиту. Пріори-тетними заходами бюджетної політики є зниження по-казників структурного дефіциту бюджету та державно-го боргу, оптимізація бюджетних видатків, підвищенняфіскальної ефективності податкової системи, посилен-ня дієвості механізму бюджетного планування та про-гнозування. Важливим є реалізація системних заходівщодо підвищення рівня поточної ліквідності фінансо-вої системи; викупу у фінансових інститутів проблем-них активів для поліпшення стану їх балансів та розши-рення можливостей кредитування економіки; здійснен-ня державних інвестицій в капітал фінансових інсти-туцій. Можливості стимулювання економіки за рахунокбюджетної політики є обмеженими, тому одночаснопроводяться структурні зміни системи державнихфінансів та посилюється вплив дивергентних факторівна економічні процеси.

Бюджетна політика виступає дієвим інструментомзабезпечення макроекономічної стабілізації та подаль-шої активізації процесів економічного розвитку. Зав-дання бюджетного регулювання щодо формуваннядієвого розподілу фінансових ресурсів, мають бути ско-ординовані із стратегічними цілями стійкого зростанняекономіки країни та підвищення життєвого рівня насе-лення. Важливим є забезпечення макроекономічної ста-більності, встановлення оптимальних структурних про-порцій в економіці, удосконалення соціальної політи-ки, формування сучасних фінансових інститутів. Вихо-дячи із мети та завдань стратегії поступального розвит-ку економіки, пов'язаної з підвищенням рівня ефектив-ності її ендогенної складової, необхідним є розвитокінституційних засад бюджетної політики. Бюджетнерегулювання визначає обсяги первинного розподілувалового внутрішнього продукту, здійснює вплив наструктуру заощаджень та динаміку боргових зобов'я-зань, виступає дієвим засобом вирішення основних зав-дань суспільного розвитку та має стати інструментом



реалізації внутрішнього потенціалу економічного зро-стання [5].

Фіскальна консолідація в країнах з розвинутою татрансформаційною економікою проводиться з метоюпідвищення стійкості державних фінансів та являє со-бою комплекс заходів, що здійснюються задлязбільшення доходів бюджету та оптимізації видатківбюджету шляхом реалізації структурної перебудовибюджетно-податкової системи. Важливим є покращен-ня циклічно скоригованого балансу бюджету, що в се-редньостроковій перспективі, дозволить забезпечитистабільне економічне зростання, підвищити рівень зай-нятості населення. Заходи щодо фінансового регулю-вання бюджетної системи спрямовано на збалансуван-ня обсягів доходів і видатків сектору загального дер-жавного управління, доходів, що надходять до бюджет-ної системи та державних цільових фондів, оптиміза-цію обсягів та покращення структури бюджетних ви-датків, підвищення ефективності використання фінан-сових ресурсів, зменшення навантаження прямого і га-рантованого державною боргу на бюджетну системукраїни. Більшість країн світу протягом останніх роківдотримуються політики жорсткої економії бюджетнихкоштів, бюджетної дисципліни, прозорості бюджету, щосприяє зменшенню боргових зобов'язань, дефіциту бюд-жету. Низка країн використовують дієві механізмиінтеграції коротко-, середньо- і довгострокового бюд-жетного планування.

Застосування заходів фіскальної консолідації українах Євросоюзу дозволило зменшити бюджетнийдефіцит, що включає запозичення консолідованогосектору загального державного управління з 4,18відсотка валового внутрішнього продукту у 2007—2011роках до 2,92 відсотка у 2012—2017 роках. При цьомувідбулося зростання обсягів державного боргу на 14,74відсотка за період 2012—2017 роки. Вагому роль в цьо-му процесі відіграє коригування величини бюджетно-го дефіциту та обсягів державного боргу країни тадозволяє формувати виважену стратегію управліннядержавними фінансами. Вітчизняна бюджетна політи-ка характеризується структурним вдосконаленнямінституційної системи та адаптацією до внутрішніх тазовнішніх тенденцій економічного середовища. Важ-ливим в цьому аспекті є використання бюджету якінструменту регулювання суспільного розвитку. Сис-тема формування бюджету має бути збалансованою усередньостроковому та довгостроковому періодах,доцільним є удосконалення інституційного середови-ща та фінансового інструментарію планування та про-гнозування бюджетних показників. На сучасному етапінеобхідним є переосмислення сутності системи фор-мування бюджету у процесі регулювання економічнихпроцесів та враховуючи вітчизняний і зарубіжнийдосвід, розробки бюджетної політики як вагомогоінструменту впливу на економічне зростання.

За період 1996—2017 років, частка доходів держав-ного бюджету у валовому внутрішньому продукті ста-новила 21,97 відсотка, в той час як частка доходів місце-вих бюджетів (без врахування міжбюджетних транс-фертів) була на рівні 7,90 відсотка. Зазначене свідчитьпро вагоме значення доходів бюджету в процесі фор-мування бюджетної політики країни. Зменшення подат-кових надходжень бюджету, викликане зниженням по-даткових ставок, збільшенням податкових пільг та упо-вільненням економічної активності, що зумовлює не-обхідність пошуку та використання додаткових фінан-сових ресурсів. В умовах обмеження фіскального про-стору та відновлення національної економіки особли-вої актуальності набувають питання удосконалення си-стеми формування неподаткових доходів державногобюджету. Пріоритетним завданням фінансового регу-лювання є своєчасне збалансування фінансових ресурсіввідповідно до вимог і потреб суспільного розвитку, до-цільним є розробка обгрунтованого комплексу заходів,

спрямованих на підвищення дієвості перерозподільчоїфункції бюджетної системи.

Бюджетна політика у сфері доходів має грунтува-тися на підходах спрямованих на досягнення фінансо-во-економічної збалансованості та дієвості економічнихперетворень, що в умовах посилення процесів глобалі-зації зумовлює трансформації структури та обсягу до-хідної частини бюджету. Від ступеня оптимальностіспіввідношень між складовими бюджетної системи за-лежить рівень ефективності бюджетного регулюваннята його впливу на динаміку соціально-економічногорозвитку країни. Середнє значення частки доходів зве-деного бюджету в валовому внутрішньому продукті заперіод 1996—2017 роки складає 29,87 відсотка, у томучислі у 1996—2000 роках — 29,90 відсотка, 2001—2005 роках — 27,88 відсотка, 2006—2010 роках —30,50 відсотка, 2011—2017 роках — 31,20 відсотка. Се-редній показник питомої ваги податкових надходженьу валовому внутрішньому продукті України у 2002—2017 роках складав 23,12 відсотка, в загальній структурідоходів зведеного бюджету — 76,5 відсотка, що свідчитьпро вагому роль податкової системи в бюджетному ре-гулюванні економічного розвитку. Важливим є удоско-налення податкової та митної політики, що передбачаєформування прозорої та стабільної системи фінансо-вих відносин, яка забезпечуватиме виконання дохідноїчастини бюджету в коротко- та середньостроковому пе-ріоді. Спостерігається тенденція до зростання частки ви-датків зведеного бюджету у валовому внутрішньомупродукті, середнє значення якої за період 1996—2016 ро-ки складає 32,14 відсотка, у тому числі у 1996—2000 роках— 32,78 відсотка, 2001—2005 роках — 28,72 відсотка,2006—2010 роках — 33,03 відсотка, 2011—2017 роках —34,03 відсотка. З метою створення передумов для стійко-го економічного зростання, яке базуватиметься на інно-ваційно-інвестиційній основі, важливим є удосконален-ня системи середньо- та довгострокового бюджетногопланування та прогнозування, визначення раціонально-го обсягу та структури видатків бюджету, забезпечен-ня ефективного їх впливу на соціально-економічнийрозвиток країни. Доцільним є збільшення видаткової ча-стини бюджету в періоди економічного спаду з враху-ванням використання обгрунтованого показника дефі-циту бюджету. Зростає середнє значення питомої вагивидатків бюджету на обслуговування державного бор-гу у валовому внутрішньому продукті, що у 2012—2017 ро-ках становив 3,22 відсотка. Зазначене, відображає не-обхідність здійснення виваженої бюджетної політики всистемі регулювання бюджетних видатків, у тому числіупорядкування боргової політики щодо збалансуваннядержавного бюджету, розроблення середньостроковоїборгової стратегії з урахуванням впливу фінансово-еко-номічних чинників. В умовах економічних перетвореньвагомим є використання бюджетного дефіциту якінструменту стимулювання економічного розвитку зврахуванням економічної циклічності. Реалізація сис-темних заходів бюджетної політики у сфері доходноїта видаткової частини бюджету, реструктуризації бор-гових зобов'язань, дозволили покращити динамічнубюджетну збалансованість. Обсяг дефіциту державно-го бюджету у валовому внутрішньому продукті у 2011—2017 роках становив 2,83 відсотка. Певне збільшеннябюджетного дефіциту, стимулююча бюджетна політи-ка надасть можливість у подальшому підвищити рівеньекономічного зростання.

На сучасному етапі розвитку економічної системи,механізм міжбюджетних відносин знаходиться в про-цесі інституційних перетворень, що зумовлено потре-бами вирішення основних питань соціального та еконо-мічного забезпечення адміністративно-територіальниходиниць та країни в цілому, зменшення ступеню дисба-лансів у розвитку територіальних громад через підви-щення ефективності системи регулювання фінансови-ми ресурсами місцевого самоврядування. Середнє зна-



чення питомої ваги доходної частини місцевих бюджетівз врахуванням міжбюджетних трансфертів у валовомувнутрішньому продукті за період 1996—2017 років ста-новить 13,90 відсотка, в тому числі у 1996—2000 роках— 13,78 відсотка, у 2001—2005 роках — 12,24 відсотка,у 2006—2010 роках — 14,58 відсотка, у 2011—2017 ро-ках — 15,0 відсотків, при цьому частка міжбюджетнихтрансфертів у структурі їх доходів за відповідний пері-од складає 43,17 відсотка та має тенденцію до зростан-ня. Забезпечення принципів ефективного функціонуван-ня бюджетної системи на рівні місцевого самоврядуван-ня визначає необхідність збільшення джерел формуван-ня доходів місцевих бюджетів та здійснення їх видат-кових повноважень відповідно до бюджетних програмекономічного розвитку. Важливим є інтенсифікація про-цесів бюджетної децентралізації та раціональне вико-ристання системи вирівнювання податкоспроможностітериторій, що дозволить підвищити фінансову са-мостійність місцевих бюджетів.

Для реалізації принципів ефективного функціону-вання бюджетної системи на місцевому рівні, необхід-но забезпечити належне фінансування відповідних сус-пільних потреб, виходячи із основних соціально-еконо-мічних завдань територій та країни на основі дієвогобюджетного планування та результативного викорис-тання бюджетних коштів. Створення належних фінан-сових умов для забезпечення здійснення органамимісцевого самоврядування власних і делегованих повно-важень, формування збалансованої системи їх фінан-сового забезпечення потребує відповідних підходів довизначення пріоритетів бюджетної політики щодо взає-мовідносин державного та місцевих бюджетів. Ефектив-ним напрямом розвитку та удосконалення системи бюд-жетного вирівнювання є використання показників по-даткоспроможності території. Доцільним є запровад-ження відповідних стандартів фінансового забезпечен-ня місцевого самоврядування, досягнення оптимально-го рівня розподілу фінансових ресурсів між державнимта місцевими бюджетами з метою підвищення рівняфінансової спроможності, зміцнення податкового по-тенціалу адміністративно-територіальних одиниць,удосконалення системи планування показників місце-вих бюджетів та їх прогнозування на середньостроко-ву перспективу. Досягнення ефективності бюджетногорегулювання потребує узгодження цілей, завдань таінструментів фінансово-економічного планування тапрогнозування, підвищення якості механізму визначен-ня індикативних значень результативних показниківбюджетних програм економічного розвитку. Вагомимінструментом забезпечення стійкості та стабільностіфункціонування економіки країни є бюджетна страте-гія, яка дозволяє сформувати умови для сталого еко-номічного зростання, модернізації економіки і соціаль-ної сфери, підвищити рівень і якість життя населення,забезпечити досягнення стратегічних цілей соціально-економічного розвитку країни. Важливого значеннянабуває необхідність формування бюджетної стратегіїкраїни на основі врахування впливу екзогенних та ен-догенних факторів економічного зростання [3].

Бюджетна стратегія є вагомим інструментом забез-печення довгострокової збалансованості, стійкості тастабільності функціонування фінансово-економічноїсистеми, що надає можливість створити умови для ста-лого економічного зростання, модернізації економіки ісоціальної сфери, підвищення рівня і якості життя на-селення, досягнення цілей соціально-економічного роз-витку країни. Пріоритетними завданнями у бюджетнійсфері мають бути підвищення ефективності бюджетноїполітики, впровадження стимулюючих заходів, спрямо-ваних на активізацію економічної діяльності. Реаліза-ція бюджетної стратегії в умовах економічних перетво-рень передбачає створення передумов для економічно-го зростання на основі розвитку системи фінансово-економічних відносин, ефективного управління держав-

ними фінансами, забезпечення узгодженості фіскаль-ної та економічної політики, соціального і економічно-го розвитку країни на основі середньострокового бюд-жетного планування, прозорості та реалістичності фор-мування бюджетів всіх рівнів, дієвості контролю та ауди-ту ефективності використання бюджетних коштів. Зметою посилення результативності бюджетної політи-ки важливим є впровадження підходів до забезпеченнядовгострокової збалансованості бюджетної системи,які грунтуються на основі зменшення показників струк-турного дефіциту бюджету та боргового навантажен-ня на бюджет, підвищення фіскальної ефективності по-даткової системи, що з урахуванням раціональної полі-тики в системі формування бюджетних видатків дозво-лить сформувати дієвий інструментарій економічногорозвитку країни.

Подальший розвиток системи планування та вико-нання бюджетів, що грунтується на принципах програм-но-цільового методу, потребує удосконалення бюджет-ного процесу щодо запровадження середньостроково-го планування, посилення спрямованості бюджетногопланування на кінцеві результати та підвищення ефек-тивності витрачання бюджетних коштів. Одним з основ-них завдань бюджетного регулювання є упорядкуван-ня кількості бюджетних програм, складання головнимирозпорядниками бюджетних коштів плану діяльності нанаступні бюджетні періоди відповідно до напрямів роз-витку галузі, підвищення якісного рівня розробки пас-портів та інтегральної оцінки виконання бюджетнихпрограм. підготовки бюджетних запитів, здійсненнямоніторингу бюджетної результативності. В умовахобмеженості фінансових ресурсів вагомим завданнямбюджетної стратегії є спрямування видатків на пріори-тетні напрями соціально-економічного розвитку краї-ни, обгрунтування цілей, завдань та принципів бюджет-ної політики, узгодження фінансових можливостейбюджету щодо їх реалізації в межах бюджетних пері-одів. Динамічна трансформація економічної системивизначає необхідність збалансування бюджетів усіхрівнів з урахуванням циклічних коливань реального ва-лового внутрішнього продукту, індексу споживчих цін,державного боргу, валютного курсу. Доцільним є фор-мування бюджетної політики на основі засад, що перед-бачають стабільність, передбачуваність податковогорегулювання, обмеження бюджетного дефіциту та дер-жавного боргу, формування бюджету з урахуваннямпрогнозу основних фінансово-економічних показників,що покладені в основу бюджетного планування [2].

Регулювання дефіциту бюджету необхідно здійсню-вати з урахуванням динаміки значень показників фінан-сової та боргової стійкості країни. Важливим є форму-вання прогнозних показників бюджетного дефіцитувиходячи із засад макроекономічної стабільності, об-грунтованості обсягу та структури джерел фінансуван-ня дефіциту бюджету. В умовах економічних перетво-рень доцільно використовувати дефіцит бюджету якінструмент стимулювання економічного розвитку, в пе-ріод економічного зростання важливим є зменшенняйого рівня або формування бюджету із профіцитом.Доцільним є використання механізму дефіцитногофінансування, спрямованого на досягнення відповідноїрезультативності економіки та реалізацію довгостроко-вої стратегії соціально-економічного розвитку країни.-Важливим є встановлення зв'язку річного та середньо-строкового бюджетного планування, розвиток програм-но-цільового методу бюджетування з врахуванням змінпрожиткового мінімуму, тарифів на енергоносії, іншихпоказників, необхідних для планування видатків за бюд-жетними програмами, термін виконання яких більшеодного року. Визначальним у цьому напрямі є підвищен-ня ефективності бюджетних видатків, що відбуватиметь-ся на основі визначення їх пріоритетності та оцінки сту-пеня досягнення очікуваних результатів. Важливим на-прямом формування бюджетів направлених на забезпе-



чення економічного розвитку країни є підтримка інно-ваційних та інвестиційних проектів, підвищення часткикапітальних витрат у державному та приватному сек-торах економіки.

З метою забезпечення стійкого економічного зрос-тання, доцільним є визначення основних засад форму-вання бюджетної політики в системі економічного роз-витку країни, які полягають у поєднанні складових адап-тивної інституційної архітектоніки бюджетної системита інструментів фіскального регулювання, оптимізаціїструктури доходів і видатків бюджету, системи міжбюд-жетних відносин й середньострокового бюджетногопланування та прогнозування, на основі встановленнявзаємозв'язку між тенденціями фінансової глобалізаціїта пріоритетами державної фінансової політики. Ваго-мого значення набувають питання системного удоско-налення механізмів взаємодії між бюджетною, подат-ковою, митною, борговою та грошово-кредитною полі-тикою. З метою досягнення синергетичного розвиткуфінансових інститутів, які здійснюють бюджетне регу-лювання, необхідно забезпечити координацію цілей тазавдань усіх учасників бюджетного процесу. Дієвим євикористання програмно-цільового методу плануваннябюджету, що дозволить відстежувати ефективність ірезультативність використання бюджетних коштів шля-хом проведення моніторингу та оцінки виконання бюд-жетних програм. В умовах економічних перетвореньдоцільним є використання інструментів бюджетно-по-даткового регулювання, що дозволить забезпечити мак-роекономічну стабілізацію та сформувати позитивнийвплив на економічне зростання. Вагомим є підвищеннярегуляторного потенціалу податкового механізму впроцесі стимулюванні внутрішнього попиту, інвести-ційного клімату, інституційних перетворень бюджетноїсистеми. Утримання рівня державного боргу в межахприйнятних для сталого економічного розвитку та за-безпечення платоспроможності держави, передбачаєоптимізацію його обсягів, структури, джерел обслуго-вування. Доцільним є удосконалення механізму залучен-ня та використання зовнішніх фінансових ресурсів, роз-робка довгострокової стратегії управління державнимборгом [7].

Пріоритетним завданням державних органів управ-ління та місцевого самоврядування є зміцнення фінан-сово-економічного потенціалу територій, що потребуєзапровадження системи ефективного бюджетного ре-гулювання, визначення пріоритетів бюджетної політи-ки у сфері міжбюджетних відносин, оптимального по-єднання місцевих та загальнодержавних інтересів. Важ-ливим завданням бюджетного механізму є трансформа-ція бюджетних ресурсів у чинник економічного зрос-тання. Бюджетні кошти повинні бути важливим джере-лом інвестицій, що сприятиме підвищенню рівня су-спільного розвитку. Вагомі підходи до інституційних пе-ретворень системи бюджетного регулювання як скла-дової соціально-економічного розвитку країни сприя-тимуть підвищенню ефективності та дієвості функціо-нування державних та місцевих фінансів. Бюджетнаполітика є одним з дієвих інструментів впливу на дина-міку та якісний рівень соціально-економічного розвит-ку країни. Використання інструментів та важелів бюд-жетного механізму має здійснюватись з урахуваннямвпливу сукупності економічних, інституційних та со-ціальних факторів. Бюджетна політика є вагомою скла-довою державного регулювання циклічних коливаньекономіки, важливим є забезпечення поступової адап-тації бюджетного механізму до змін економічного се-редовища. В умовах трансформації економіки, поси-люється роль бюджетної системи для досягнення мак-роекономічної стабілізації та подальшого відновленняекономічного зростання. Бюджетна політика як інстру-мент державного регулювання економічного розвиткуполягає в реалізації низки фінансових заходів з метоюдосягнення відповідних соціально-економічних цілей

розвитку країни, з врахуванням необхідності оптимі-зації управління державними фінансами, зменшеннярівня дефіциту бюджету й темпів зростання державно-го боргу, підвищення ефективності фіскального регу-лювання, розробки планів та прогнозів основних бюд-жетних показників, забезпечення інноваційного спря-мування наявних бюджетних коштів та проведеннямконтролю за їх використанням. Важливим є удоскона-лення механізму бюджетного регулювання для стиму-лювання зайнятості населення, сукупного попиту,підвищення дієвості системи державного інвестування,проведення відповідної соціальної політики виходячи зтрансформаційних перетворень економіки. За умовструктурних економічних перетворень та посиленняінтеграційних процесів, інституційна модернізація бюд-жетної політики передбачає необхідність формуваннярозвиненої архітектоніки фінансових відносин [8].

Важливе місце в моделі інституційної архітектоні-ки бюджетного процесу посідають адаптивні інструмен-ти реалізації бюджетного регулювання, які є сукупні-стю заходів, що координують діяльність державнихорганів управління та визначають пріоритети їх функ-ціонування. Процес інтеграції бюджетних моделей су-спільного розвитку визначає необхідність комплексно-го поєднання інструментів бюджетного планування тапрогнозування, бюджетного регулювання, внутріш-нього фінансового контролю, моніторингу виконаннябюджету. Доцільним є формування інституційних засадтранспарентності бюджетного процесу, критеріїв бюд-жетно-податкової прозорості, що забезпечить належ-ний рівень державного фінансового контролю та ауди-ту за ефективністю здійснення бюджетних видатків.Бюджетна стратегія повинна бути спрямована навідповідні економічні перетворення, ендогенні чинникиекономічного зростання. При цьому бюджет як вагомийінструмент системи державного регулювання економі-ки має спиратися на довгострокову програму еконо-мічного та соціального розвитку країни. Бюджетна полі-тика як складова регулювання суспільного розвитку єсукупністю фінансових відносин, інституційного забез-печення щодо формування та використання бюджетнихкоштів, спрямо-ваних на досягнення фінансово-еконо-мічної збалансованості, результативності економічнихперетворень.

Довгострокова збалансованість бюджету характе-ризує показники виконання дохідної та видаткової ча-стини бюджету, частку дебіторської та кредиторськоїзаборгованості зведеного, державного та місцевих бюд-жетів у загальній сумі видаткової частини відповідногобюджету, рівень податкового навантаження на еконо-мічну систему, фінансування дефіциту бюджету та дер-жавного боргу. Рівень збалансованості бюджетногорегулювання впливає як одночасно, так і з лагами у часі,на інтегрований показник запасу стійкості бюджетноїсистеми, що відображає можливість своєчасного вико-нання фінансових зобов'язань державними органамиуправління та місцевого самоврядування. Важливим єрозробка обгрунтованих засад перерозподілу валово-го внутрішнього продукту через бюджетну систему,визначення пріоритетних напрямів використання бюд-жетних коштів та реалізація низки заходів щодо досяг-нення економічного зростання та стратегічних цілейсуспільного розвитку.

ВИСНОВКИОсновні напрями бюджетної політики мають форму-

ватися із пріоритетів, які визначають дієвий інноваційнийрозвиток економіки, вагомим механізмом реалізації цьо-го має стати бюджет розвитку. Доцільним є впроваджен-ня стратегічного планування у роботу головних розпоряд-ників бюджетних коштів та складання ними відповіднихпланів діяльності на поточний і наступні три бюджетніперіоди, спрямовані на результат з метою посилення відпо-відальності розпорядників бюджетних коштів за досягнен-



ня встановлених цілей, упорядкування і підвищення ре-зультативності та ефективності державних видатків. Фор-мування бюджетної політики на середньострокову перс-пективу дозволяє визначати стратегічні цілі бюджетноїполітики, забезпечити прозорість і відкритість щодо до-сягнення соціально-економічних завдань протягом запла-нованого періоду, досягати реалістичних прогнозів до-ходів бюджету; встановлювати основні пріоритети у сферібюджетних видатків, забезпечувати своєчасне корегуван-ня бюджетної політики, посилити державний фінансовийконтроль за реалізацією цілей, встановлених основниминапрямами бюджетної політики, відповідальність голов-них розпорядників бюджетних коштів за ефективністювикористання бюджетних коштів. Вагомим є проведеннявідповідної оцінки рівня дієвості та ефективності бюджет-ної політики, у тому числі в розрізі напрямів її дії із вста-новленням відповідних критеріїв оцінювання, зокрема цепоказники виконання планових рівнів доходів бюджету тавидаткових зобов'язань, співвідношення зростання до-ходів та видатків бюджету, розміри та динаміка змін деф-іциту бюджету та державного боргу країни, росту вало-вого внутрішнього продукту, рівень внутрішнього спожи-вання та рівень безробіття, збільшення фонду оплати праціпрацівників. Застосування макроекономічних показниківу якості критеріїв ефективності є важливим виходячи ізвзаємовпливу бюджетної політики та загального стануекономіки. Важливим є подальший розвиток інституцій-них засад бюджетного процесу, у тому числі підвищенняобгрунтованості прогнозних показників бюджету, систе-ми управління державним боргом, упорядкуваннякількості головних розпорядників бюджетних коштів, по-силення бюджетної прозорості, ефективності плануван-ня видатків бюджету. Розвиток суспільства на цьому етапівимагає використання бюджетної політики як дійовогоінструменту державного регулювання економічних та соц-іальних відносин. Важливим є визначення пріоритетів бюд-жетної політики, у тому числі на середньострокову перс-пективу виходячи з основних засад соціально-економіч-ного розвитку країни, удосконалення державного регу-лювання у сфері формування доходів бюджету, плануван-ня та використання видатків бюджету, міжбюджетнихвідносин, що підвищить рівень ефективності функціону-вання економічної та бюджетної системи в цілому. Бюд-жетна політика, що реалізується через систему бюджет-них механізмів забезпечує бюджетну рівновагу та ефек-тивний вплив на соціально-економічні процеси. Бюджет-ний механізм та реалізація відповідної політики у сферідержавних фінансів із використанням регулюючих мож-ливостей бюджету є вагомими інструментами впливу дер-жави на розвиток економіки, забезпечення необхідногорівня соціальних стандартів. Особливо вагомого значен-ня набуває бюджетний механізм за умови трансформа-ційних перетворень економіки та необхідності її стабілі-зації в умовах фінансово-економічної рецесії. Економічнасутність бюджетної політики в якості інструменту регу-лювання економічного розвитку полягає у використаннібюджетної архітектоніки, яка визначається оптимальни-ми співвідношеннями між елементами бюджетної систе-ми для впливу на динаміку економічного зростання.

Література:1. Arestis P. Fiscal policy: a strong macroeconomic role

// Review of Keynesian Economics. — 2012. — 1 (1). — Р.93—108.

2. Бюджетна складова реалізації домінантних на-прямів суспільного розвитку: монографія / За ред.Л.В. Лисяк. — Дніпропетровськ: ДДФА, 2015. — 396 с.

3. Запатріна І.В. Бюджетне регулювання економіч-ного зростання: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. д-раекон. наук. 08.00.08 / І.В. Запатріна. — К., НДФІ, 2008.— 32 c.

4. Cogan J.F., Taylor J.B., Wieland V., & Wolters M.H.Fiscal consolidation strategy // Journal of EconomicDynamics and Control. — 2013. Vol. 37(2). — Р. 404—421.

5. Павелко А.В., Чугунов І.Я. Бюджетна політикаекономічного розвитку / А.В. Павелко, І.Я. Чугунов //Вісник КНТЕУ. — 2015. — № 2. — С. 64—73.

6. Чугунов І.Я., Ігнатюк І.М. Формування видатківбюджету у системі соціально-економічного розвиткукраїни // Економічний вісник університету. Переяслав-Хмельницький державний університет імені ГригоріяСковороди. — 2016. — № 28/1. — С. 217—226.

7. Чугунов І.Я. Бюджетна система як інструмент ре-гулювання економічного розвитку: автореф. дис. наздоб. наук. ступ. д-ра екон. наук. 08.04.01 / І.Я. Чугу-нов. — К., Ін-т екон. прогнозування НАН України, 2003.— 37 c.

8. Чугунов І.Я. Бюджетні відносини в системі соці-ально-економічного розвитку країни / І.Я. Чугунов //Казна України. — 2014. — № 6. — С. 25—28.

References:1. Arestis, P. (2012), Fiscal policy: a strong macro-

economic role, Review of Keynesian Economics, vol. 1 (1),pp. 93—108.

2. Lysiak, L.V. (2015), Biudzhetna skladova realizatsiidominantnykh napriamiv suspil'noho rozvytku [Budgetcomponent of realization of dominant areas of socialdevelopment], DDFA, Dnipropetrovs'k, Ukraine.

3. Zapatrina, I.V. (2008), "Budgetary regulation of eco-nomic growth", Ph.D. Thesis, Economy, NDFI, Kyiv,Ukraine.

4. Cogan, J.F. Taylor, J.B. Wieland, V. and Wolters,M.H. (2013), "Fiscal consolidation strategy", Journal ofEconomic Dynamics and Control, vol. 37 (2), pp. 404—421.

5. Pavelko, A.V. and Chuhunov, I.Ya. (2015), "Budgetpolicy of economic development", Visnyk KNTEU, vol. 2,pp. 64—73.

6. Chuhunov, I.Ya. and Ihnatiuk, I.M. (2016),"Formation of budget expenditures in the system of socio-economic development of the country", Ekonomichnyjvisnyk universytetu. Pereiaslav-Khmel'nyts'kyj derzhavnyjuniversytet imeni Hryhoriia Skovorody, vol. 28/1, pp. 217—226.

7. Chuhunov, I.Ya. (2003), "Budget system as a tool forregulating economic development", Ph.D. Thesis, Economy,In-t ekon. prohnozuvannia NAN Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

8. Chuhunov, I.Ya. (2014), "Budget relations in thesystem of socio-economic development of the country",Kazna Ukrainy, vol. 6, pp. 25—28.Стаття надійшла до редакції 20.08.2018 р.



АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИУкраїна займає одне з провідних місць в Європі по

забезпеченості курортно-рекреаційними та природнимилікувальними ресурсами. Тому трансформаційні проце-си, які відбуваються останнім часом в соціально-еко-номічній системі України у значній мірі стосуються ку-рортно-рекреаційної сфери, яка відіграє важливу роль уформуванні валового внутрішнього продукту, у створеннідодаткових робочих місць та забезпеченні зайнятостінаселення. Перспективи її розвитку в Україні обумовлю-ються спектром природних, історико-культурних, соці-альних, економічних, політичних чинників, які маютьчітко окреслену специфіку. Разом з тим, особливість ни-нішньої ситуації розвитку курортно-рекреаційної сфе-ри характеризується відсутністю системного підходу довизначення ефекту від реалізації комунікаційної стратегіїкурортно-рекреаційного підприємства як важливого еле-менту маркетингового комплексу. Нині комунікаційнастратегія є потужним іміджевим маркетинговим інстру-ментом активізації розвитку курортно-рекреаційної сфе-ри, позитивного впливу на діловий клімат дестинацій. Цезумовлює потребу в науковому осмисленні методичного

УДК 658.64-054.6:614.215

Л. Д. Романчук,асистент кафедри готельно-ресторанного бізнесу,Київського національного торговельно-еконономічного університету, м. Київ

МЕТОДИЧНИЙ БАЗИС ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІМАРКЕТИНГОВОЇ КОМУНІКАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇКУРОРТНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВАL. Romanchuk,assistant lecturer Kyiv national university of trade and economics, Kyiv

METHODICAL BASIS FOR THE EVALUATION OF THE EFFECTIVENESS OF THE MARKETINGCOMMUNICATION STRATEGY OF THE RESORT AND RECREATIONAL ENTERPRISE

У статті досліджено методичний базис оцінки ефективності маркетингової комунікаційної стратегії курорт-но-рекреаційного підприємства, враховуючи показники ефективності внутрішнього та зовнішнього середови-ща. Акцентовано увагу на тому, що при формуванні стратегії маркетингових комунікацій курортно-рекреацій-них підприємств необхідно враховувати їх кластерні та регіональні особливості. Поєднання двох визначенихспрямувань дозволить значно підвищити ефект від маркетингової комунікаційної діяльності курортно-рекреа-ційного підприємства. Наведено структурно-логічну послідовність методики оцінки ефективності маркетинго-вої комунікаційної стратегії курортно-рекреаційного підприємства. Представлено метод виставлення бальнихоцінок ефективності маркетингової комунікаційної стратегії в залежності від відносної динаміки показників гос-подарської діяльності курортно-рекреаційного підприємства. Запропоновано методику визначення оцінку ефек-тивності маркетингової комунікаційної стратегії, враховуючи показники зовнішнього та внутрішнього середо-вища курортно-рекреаційного підприємства. Це дозволить визначати інтенсивність застосування маркетинго-вих комунікацій відповідно до ,стану господарської діяльності курортно-рекреаційного підприємства.

The article is devoted to the methodical basis for assessing the effectiveness of the marketing communication strategyof the resort and recreational enterprise, taking into account the indicators of the efficiency of the internal and externalenvironment. The emphasis is placed on the fact that when forming the strategy of marketing communications of resortand recreation enterprises it is necessary to take into account their cluster and regional features. The combination of twodistinct directions will greatly enhance the effect of the marketing communication activities of the resort and recreationalenterprise. The structural-logical sequence of the methodology for evaluating the effectiveness of the marketingcommunication strategy of the resort and recreational enterprise is presented. The method of ballroom evaluation of theeffectiveness of a marketing communication strategy depending on the relative dynamics of indicators of economicactivity of the resort and recreational enterprise is presented. The method of estimating the effectiveness of a marketingcommunication strategy, taking into account the indicators of the external and internal environment of the resort andrecreational enterprise, is proposed. This will determine the intensity of the application of marketing communications inaccordance with the state of economic activity of the resort and recreational enterprise.

Ключові слова: ефективність, маркетингова комунікаційна стратегія, курортно-рекреаційне підприєм-ство, внутрішнє середовище, зовнішнє середовище, бренд, конкурентоспроможність.

Key words: efficiency, strategy of marketing communications, resort and recreation enterprises, internalenvironment, external environment, brand, competitiveness.

базису оцінки ефективності маркетингової комунікацій-ної стратегії курортно-рекреаційного підприємства.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ, В ЯКИХ ЗАПОЧАТКОВАНО

РОЗВ'ЯЗАННЯ ДАНОЇ ПРОБЛЕМИПитанням дослідження сутності маркетингових

комунікацій та їх ефективності присвячені працівітчизняних та зарубіжних науковців: П. Андерсена,Г. Армстронга, Дж. Бернеті, Н. Ведмідь, Ф. Котлера,Ж.-Ж. Ламбена, С. Моріарті, М. Портера Т. Примак,Є. Ромата [1—9]. Існуючі наукові розробки розкри-вають лише окремі аспекти оцінки ефективності мар-кетингової комунікаційної стратегії, мають обмеже-ну сферу застосування у курортно-рекреаційнійдіяльності, оскільки не відображають особливостіформування маркетингової комунікаційної стратегії.

МЕТА СТАТТІМета статті є дослідження методичних основ оцінки

ефективності маркетингової комунікаційної стратегії в



господарській діяльності курортно-рек-реаційного підприємства, визначенняметодичні параметрів та апробації мето-дики для ПрАТ "У" Західного регіону.


Аналізуючи наукові основи форму-вання методичного базису оцінкиефективності маркетингової комуніка-ційної стратегії курортно-рекреацій-ного підприємства насамперед зазна-чимо, що ефективність стратегії — цекатегорія, що відображає відповідністьвитрат і результатів господарськоїдіяльності стратегії, цілям та економіч-ним інтересам менеджменту підприєм-ства. Отже, як економічний показник,ефективність може бути виявлена в ре-зультаті співвідношення економічногоефекту до величини витрат. При цьо-му під економічним ефектом, отрима-ним внаслідок реалізації стратегіїприймається величина перевищеннярезультатів над витратами за визначе-ний період часу [10, с. 28]. Досліджую-чи методичний базис оцінки ефектив-ності маркетингової комунікаційноїстратегії курортно-рекреаційногопідприємства встановлено, що визна-чення ефективності стратегії викликаєпевні ускладнення. Насамперед це по-в'язано з тим, що функціональні стра-тегії відображають різні виробничіпроцеси.

Саме тому доцільно враховувативплив внутрішнього та зовнішнього се-редовища на процес формування мето-дичного базису оцінки ефективностімаркетингової комунікаційної стратегіїкурортно-рекреаційного підприємства.Ґрунтуючись на цьому припущенні за-значимо, що до основних результатив-них показників внутрішнього середови-ща слід віднести динаміку показниківфінансово-господарської діяльності тамаркетингової комунікаційної діяль-ності. До зовнішнього — сприйняттябренду та рівень конкурентоспромож-ності курортно-рекреаційного підприємства. На рисун-ку 1. представлено структурно-логічну послідовністьметодики оцінки ефективності маркетингової комуні-каційної стратегії курортно-рекреаційного підприєм-ства, за результатами якої її ефективність можна виз-

начити так:

∑=6

1іООЕ , при цьому 0 ≤ ОЕ ≤ 1 .

Отже, чим ближче ОЕ до 1, тим більш ефективнимвважається вплив маркетингової комунікаційної стра-тегії на діяльність підприємства.

Запропоновані у моделі показники для оцінки скла-дових ефективності маркетингової комунікаційної стра-тегії курортно-рекреаційного підприємства О

і дозволи-

ли формалізувати цей процес.Таким чином, оцінка О

1, спрямована на визначення

ефективності процесу планування (прогнозування) таконтролю за реалізацією впровадження маркетинговоїкомунікаційної стратегії курортно-рекреаційногопідприємства. У формалізованому вигляді припускаємо,що іП , і = n,1 — сукупність показників господарськоїдіяльності, які група експертів визнала найбільш важ-ливими для оцінки ефективності маркетингової кому-нікаційної стратегії.

Визначимо індикатор для кожного показника так:

0, якщо плановий показник іП принципово відрізняється від

іP = фактичного;

іα , якщо ступінь співпадіння показників висока.

Значення іα залежать від кількості показників, яківключаються в досліджувану систему і знаходяться за

формулою іα = 0,15/n. Тобто,

∑=n

iPО1

1 , 15,00 1 ≤≤ О .

Оцінка О2 дозволить визначити динаміку основних

показників господарської діяльності курортно-рекре-аційного підприємства, а саме: вартість основних за-собів, дохід від основного виду діяльності, рівень рен-табельності, рівень завантаженості, оцінка перспектив-ності розвитку дестинації, частка витрат на СМК у за-гальних витратах підприємства.

Оцінку О2 можна знаходити за тією ж формулою,

але, з нашої точки зору, метод експертних оцінок є більшвдалим, оскільки математематичний підхід не дозволяєвраховувати фактори зовнішнього впливу на показни-ки господарської діяльності підприємства, регіональніта загальногалузеві тенденції.

Рис. 1. Методика оцінки ефективності маркетингової комунікаційноїстратегії курортно-рекреаційних підприємств



Зауважимо, що орієнтація на галузеві та регіо-нальні тенденції дозволяє врахувати вплив випадковихфакторів на динаміку розвитку підприємства, а саме:стихійних лих, економічних та політичних криз на дер-жавному та регіональному рівні, вплив заходів світо-вого та державного рівня, змін у пріоритетах розвит-ку тощо. Представимо методику виставлення бальнихоцінок для експертів у таблиці 1.

По кожному показнику береться середній експерт-ний бал.

О2 рахується як сума балів по кожному показнику.

У форматі оцінки ефективності маркетингової кому-нікаційної стратегії варто зазначити про доцільність роз-рахунку динаміки показників маркетингової комуніка-ційної діяльності курортно-рекреаційного підприємстваО

3. Розрахунок оцінки базується на таких коефіцієнтах

як:— динаміка охоплення ринку за рахунок впровад-

ження нової маркетингової комунікаційної стратегії;— комунікативна ефективність;— цільової комунікативної ефективності;— комунікативного доходу.1. Розрахунок коефіцієнту динаміки охоплення рин-

ку за рахунок впровадження нової маркетингової ко-мунікаційної стратегії (К

ор):

01

/ оророр ККК = (1),де індекс 1 — поточний період (після впровадження

нової стратегії); 0 — попередній (базовий) період,

аізіпіорі ЧЧЧК ××= (2),

де і=0,1;Ч

пі=КП/КЗ — частка здійснення покупок послуг

курортно-рекреаційного підприємства у кількості за-гальних звернень завдяки МКС, при цьому КП —кількість покупок курортно-рекреаційних послуг зав-дяки маркетинговим комунікаційним зверненням(МКЗ), а КЗ — кількість осіб, що звернулись до підприє-мства завдяки МКЗ (цільова аудиторія);

Чзі

= КЗ/КА — частка осіб, що звернулись допідприємства завдяки МКЗ у загальній маркетинговійкомунікаційній аудиторії, тобто КА — обсяг маркетин-гової комунікаційної аудиторії;

Чаі=КА/КС — частка маркетингової комунікаційної

аудиторії у загальній кількості потенційних споживачівкурортно-рекреаційних послуг на досліджуваному рин-ку споживачів, оскільки КС — кількість потенційнихспоживачів курортно-рекреаційних послуг на досліджу-ваному ринку у відповідні періоди.

2. Визначення коефіцієнту динаміки комунікативноїефективності (К

ке):

01 / кеке КККе = (3),

КАВК МКкеі /= (4), де В

МК — витрати на маркетингові комунікації.

3. Коефіцієнт динаміки цільової комунікативноїефективності (К

цке) розраховуємо за формулою:

01

/ цкецкецке ККК = (5), КЗВК МКцкеі /= (6).4. Коефіцієнт динаміки комунікативного доходу (К

кд):

01

/ кдкдкд ККК = (7), КПДК МКкді /== (8).де Д

МК — дохід, отриманий від споживачів, що ско-

ристались послугами курортно-рекреаційного підприє-мства після впровадження нової маркетингової комун-ікаційної стратегії.

У результаті оцінка О3 визначається як сума індика-

торів:

∑=n

iPО1

3, при

2,003≤≤О при

≥

=

≤

=

.1)(,05,0

;1)(,025,0

;1)(,0

іякщоК

іякщоК

іякщоК

Рі

Для розрахунку рівня сприйняття бренду підприє-мства оцінок О

4 та іміджу курортно-рекреаційного

підприємства, пропонуємо застосовувати стандартніметодики визначення рівня сприйняття бренду з вико-ристанням експертних оцінок. При цьому для визначен-ня оцінки О

4 експерти просто використовують шкалу від

0 до 0,15 балів:

0 – 0,05, якщо сприйняття бренду знижується;

О4 = 0,05 – 0,1, якщо бренд змінюється незначно; 0,15, якщо бренд підвищується.

Для визначення рівня впливу маркетингової кому-нікаційної стратегії на конкурентоспроможністьпідприємства Оцінки О

5, пропонуємо використати уза-

гальнену формулу еластичності, модифікувавши її дляаналізу впливу витрат на маркетингові комунікаціївідповідно на частку відповідного ринку (загально аборегіонально галузевого), яку займає підприємство закількістю споживачів послуг та отриманого доходу ку-рортно-рекреаційного підприємства.

/

/)(

МКМК

МК ВВ

ЧСЧССЕ

∆

∆= (9),

де

2

10ЧСЧС

ЧС+

= — середнє арифметичне частки

ринку по кількості споживачів підприємства за поточ-ний та попередній періоди,

/

/)(

МКМК

МК ВВ

ЧДЧДДЕ

∆

∆= (10),

де

2

10ЧДЧД

ЧД+

= — середнє арифметичне частки

ринку по доходам, підприємства за поточний та попе-редній періоди, тобто ,

01ЧДЧДЧД −=∆ відповідно, В

МКта ∆В

МК середнє арифметичне та приріст витрат на мар-

кетингові комунікації. Отже, 215 РРО += , 2,00 5 ≤≤ О

0, якщо Е(і) < 1;

іP = 0,5, якщо Е(і) = 1;

0,1, якщо Е(і) > 1.

Далі на відносно умовному прикладі запропонуємостандартні бланки проведення оцінювання ефективностімаркетингової комунікаційної стратегії за вище визна-ченою методикою для підприємства ПрАТ "У" Західно-го регіону.

— Розрахунок О1 (табл. 2).

n = 3,іα = 0,15/3 = 0,5,

Динаміка

оновних

показників

Кількість балів в залежності від відносної

динаміки показників господарської діяльності

курортно-рекреаційного підприємства

Загальногалузева Відстаюча Співпадаюча Випереджаюча

0 0,025 0,05

Регіональна

галузева

Відстаюча Співпадаюча Випереджаюча

0 0,025 0,05

Внутрішня на

підприємстві

Негативна Без змін Позитивна

0 0,025 0,05

Всього 0 0,075 0,15

Таблиця 1. Бальна оцінкаефективності маркетингової комунікаційної стратегії

з урахування загальних тенденцій



0, якщо плановий показник іП принципово відрізняється від

іP = фактичного;

0,05, якщо ступінь співпадіння показників висока.

— Розрахунок О2 (табл 3).

— Розрахунок О3 (табл. 4).

ОЕ=0,1+0,125+0,125+0,1+0,05+0,2=0,6.Емпірична верифікація методики оцінки ефектив-

ності маркетингової комунікаційної стратегії на при-кладі ПрАТ "У" Західного регіону дозволяє зазначитипро те, отримана оцінка ефективності ближче ОЕ до 1,що свідчить про ефективність обраної маркетинговоїкомунікаційної стратегії.

ВИСНОВКИЗапропонований методичний базис оцінки ефектив-

ності маркетингової комунікаційної стратегії курортно-рекреаційного підприємства дозволяє здійснювати моніто-ринг показників, які у різноаспектній площині впливаютьна цей процес. Методика оцінки ефективності маркетинго-вої комунікаційної стратегії дозволяє удосконалити арсе-нал діючих методик, з'ясувати причинно-наслідкові зв'яз-ки між її складовими, які носять міждисциплінарний харак-тер та пов'язані з міжгалузевим характером господарськоїдіяльності курортно-рекреаційного підприємства.

Література:1. Andreasen А. Strategic Marketing for Non-Profit

Organizations / А. Andreasen, P. Kotler. — Publisher:Prentice Hall, 2008. — 504 p.

2. Armstrong G. Marketing: An Introduction 12-th ed./ G. Armstrong, P. Kotler. — Pearson, 2015. — 673 p.

3. Бернет Дж. Маркетинговые коммуникации: интег-рированный подход / Дж. Бернет, С. Мориарти. — СПб:Питер, 2009. — 864 с.

4. Ведмідь Н.І. Управління системою маркетинговихкомунікацій туристичних підприємств.: автореф. дис. ...канд. екон. наук / Н.І. Ведмідь. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2003. — 23 с.

5. Котер Ф., Армстронг Г., Вонг В., Сондерс Д. Ос-новы маркетинга / Ф. Котер, Г. Армстронг, В. Вонг, Д.Сондерс. — 5-е европейськое издание / Пер. с англ. —М.: ООО "И.Д. Вильямс", 2013. — 751 c.

6. Ламбен Ж.-Ж. Менеджмент, ориентированный нарынок / Пер. с англ. / Ж.-Ж. Ламбен. — СПб.: Питер,2008. — 800 с.

7. Портер Е. Майкл Конкурентная стратегия: Ме-тодика анализа отраслей и конкурентов: пер. с англ. /Е. Майкл Портер. — СПб.: Альпина, 2011. — 454 с.

8. Примак Т.О. Маркетингова політика комунікацій: навч.посіб. / Т.О. Примак. — К.: Атіка: Ельга-Н, 2009. — 328 с.

9. Ромат Е., Сендеров Д. — Реклама теорія та практи-ка / Е. Ромат, Д. Сендеров. — СПб.: Питер, 2013. — 512 с.

10. Сироткин С.А. Методология оценки эффектив-ности корпоративной стратегии промышленного пред-прятия: монография / С.А. Сироткин, Н.Р. Кельчевская.— Екатеринбург: УрФУ, 2014. — 140 с.

References:1. Andreasen, А. and Kotler, P. (2008), Strategic

Marketing for Non-Profit Organizations, Publisher,Prentice Hall, USA.

2. Armstrong, G. and Kotler, P. (2015), Marketing: AnIntroduction, 12th ed, Pearson, USA.

3. Bernet, Dzh. and Moryarty, S. (2009), Marketynhovyekommunykatsyy [The marketing communications], Piter,SPb, Russian.

4. Vedmid, N.I. (2003), Upravlinnia systemoiu mar-ketynhovykh komunikatsij turystychnykh pidpryiemstv.Dіs. kand. ekon. nauk [Management of the system ofmarketing communications of tourist enterprises, kand. ek.nauk diss.] Kyiv, Kyyivs'kyy natsіonal'nyy torhovel'no-ekonomіchnyy unіversytet, 23 р.

5. Kotler, Р. Armstrong, G. Wong, V. And Sonders, D.(2013), Basics of marketing [Osnovy marketinga], 5thEuropean ed, I.D. Williams, Moscow, Russian.

6. Lamben, J.-J. (2008) Market-oriented management[Menedzhment, orientirovannyj na rynok], Piter, SPb, Russian.

7. Porter, Michael E. (2011) Competitive strategy: Themethodology of analysis of industries and competitors[Konkurentnaja strategija: Metodika analiza otraslej ikonkurentov],СПб. Alpina, SPb, Russian.

8. Prymak, T. (2009), Marketyngova politykakomunikacij [Marketing policy of communications tutorial],Atika, Elga -N, Kyiv, Ukrainian.

9. Romat, Ye. and Senderov, D. (2013), Reklama teoriiata praktyka [Advertising Theory and Practice], Piter, SPb,Russian.

10. Sirotkin, S.A. and Kelchevskaya, N.R. (2014),Methodology for assessing the effectiveness of the corporatestrategy of an industrial enterprise [Metodologija ocenkijeffektivnosti korporativnoj strategi promyshlennogopredprijatija], UrFU, Ekaterinburg, Russian.Стаття надійшла до редакції 26.07.2018 р.

Показники

Ступінь

відповідності плану Індикатор

(Рі) низька висока

ВМК

- + 0,05

КЗ - + 0,05

ДМК

+ - 0

О1 0,1

Таблиця 2. Бланк оцінки ефективності системипланування та контролю за реалізацією маркетингової

комунікаційної стратегії

Показники відносної

динаміки

Середня

експертна

оцінка

Загальногалузева 0,025

Регіональна галузева 0,05

Внутрішня 0,05

О2 0,125

Таблиця 3. Бальна оцінка ефективності маркетинговоїкомунікаційної стратегії з урахування загальних тенденцій

Показники

Значення

коефіцієнтів Індикатор

(Рі) < 1 =1 > 1

Кор

- + 0,025

Кке

- - + 0,05

Кцке

+ - - 0

Ккд

- - + 0,05

О3 0,125

Таблиця 4. Бальна оцінка показників маркетинговоїкомунікаційної діяльності

Показники

Значення коефіцієнтів

Індикатор

(Рі) знижується

бренд змінюється

незначно

бренд підвищується

Імідж - + - 0,0 5

О4 0,05

Таблиця 5. Бальна оцінка показників бренду курортно-рекреаційного підприємства (О

4)

Показники

Значення

коефіцієнтів Індикатор

(Рі) < 1 =1 > 1

)(СЕ МК - - + 0,1

)( ДЕ МК - - + 0,1

О5 0,2

Таблиця 6. Бальна оцінка розрахунку показниківконкурентоспроможності підприємств

курортно-рекреаційної сфери (О5)

Економiка та держава - SUNIC · 2018-09-03 · Бакуменко Валерій...

Documents

Transcript of Економiка та держава - SUNIC · 2018-09-03 · Бакуменко Валерій...