БОЧАРОВСЬКI ЧИТАННЯrepositsc.nuczu.edu.ua/bitstream/123456789/4146/1/... ·...

МВС України

Харківський національний університет внутрішніх справ

БОЧАРОВСЬКI

ЧИТАННЯ

Матеріали науково-практичної конференції,

присвяченої пам’яті професора С. П. Бочарової

(м. Харків, 18 березня 2016 року)

Харків 2016

Бочаровські читання. Харків, 2016

2

УДК 159 ББК 88я431 Б86

ОРГКОМІТЕТ КОНФЕРЕНЦІЇ голова – ректор Харківського національного університету внутрішніх справ

Сокуренко Валерій Васильович; заступник голови – перший проректор Харківського національного

університету внутрішніх справ Головко Олександр Миколайович; секретар – доцент кафедри соціології та психології факультету № 6 ХНУВС

Шиліна Алла Андріївна; члени оргкомітету: – декан факультету № 6 ХНУВС Синєгубов Олег Васильович; – завідувач кафедри соціології та психології факультету № 6 ХНУВС

Шевченко Лариса Олександрівна; – доцент кафедри соціології та психології факультету № 6 ХНУВС Єгорова

Елеонора Миколаївна; – начальник відділу організації наукової роботи ХНУВС Мірошниченко

Оксана Станіславівна; – начальник інформаційно-технічного відділу ХНУВС Полховський

Олександр Миколайович; – директор загальної бібліотеки ХНУВС Процких Тамара Олексіївна; – начальник відділу організації служби ХНУВС Тарасенко Віталій

Миколайович; – начальник відділу зв’язків з громадськістю ХНУВС Щербакова Ірина

Василівна.

Друкується згідно з рішенням оргкомітету за дорученням Харківського національного університету внутрішніх справ від 10.02.2016 № 11.

Б86

Бочаровські читання : матеріали наук.-практ. конф. [з міжнар. участю], присвяч. пам’яті проф. С. П. Бочарової (м. Харків, 18 берез. 2016 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Харків, 2016. – 336 с.

До збірника включено матеріали третьої науково-практичної конференції з міжнародною участю, які пов’язані з науковими інтересами та напрямками досліджень Світлани Петрівни Бочарової, її колег та учнів у таких галузях психології, як загальна психологія, історія психології, юридична психологія та судово-психологічна експертиза, соціальна психологія, соціальна робота, психологія управління, педагогічна та вікова психологія, спеціальна психологія і психологія діяльності в особливих умовах.

Матеріали будуть корисними для викладачів, аспірантів, студентів гуманітарних спеціальностей, практичних психологів, вихователів, соціальних та медичних працівників тощо.

УДК 159 ББК 88я431

Матеріали викладено в авторській редакції з незначними коректорськими правками.

© Харківський національний університет внутрішніх справ, 2016


3

ЗМІСТ

СЕКЦІЯ 1 ПЕДАГОГІЧНА ТА ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ

АЛЕКСАНДРОВ Ю. В.

ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ В ПІДЛІТКОВОМУ ТА ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ ...................................................................................... 13

АФАНАСЬЕВА П. В., ЛАРСКИХ М. И.

ПРИНЦИПЫ РЕАЛИЗАЦИИ ДИСТАНЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ В ПЕДАГОГИЧЕСКОМ ПРОСТРАНСТВЕ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ С ЦЕЛЬЮ СОЦИАЛИЗАЦИИ ДЕТЕЙ С ОСОБЕННОСТЯМИ РАЗВИТИЯ ................................................................... 15

ГІМАЄВА Ю. А., ДЕМ’ЯНОВА М. В.

СПРИЙНЯТТЯ СЕБЕ ТА СИСТЕМА ЦІННОСТЕЙ У СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД СТАВЛЕННЯ З БОКУ МАТЕРІ ......................... 21

ДЕНИСЕНКО Я., ЗАИКА Е. В., ЗУЕВ И. А.

ЛИЧНОСТНЫЕ ОСОБЕННОСТИ СТАРШЕКЛАССНИКОВ, ПРОШЕДШИХ ЧЕРЕЗ РАЗВИВАЮЩЕЕ ОБУЧЕНИЕ: СИЛЬНЫЕ И СЛАБЫЕ СТОРОНЫ ................................................................... 24

ЗАЇКА Є. В.

АРИФМЕТИЧНІ ІГРИ ДЛЯ МОЛОДШИХ ТА СЕРЕДНІХ ШКОЛЯРІВ (ДЛЯ ФОРМУВАННЯ РАХУВАЛЬНИХ НАВИЧОК ТА ВНУТРІШНЬОГО ПЛАНУ ДІЙ) .................................................................. 27

ЗЕЛЕНІН Г. І.

ДО ПИТАННЯ ПРО ЛІНГВІСТИЧНУ КОМПЕТЕНТНІСТЬ .......................... 30

КУЗИКОВА С. Б.

КОНЦЕПТУАЛИЗАЦИЯ ПРОБЛЕМЫ СТАНОВЛЕНИЯ СУБЪЕКТА САМОРАЗВИТИЯ В ЮНОШЕСКОМ ВОЗРАСТЕ .......................................... 34

ЛАРСКИХ З. П., МИРОНОВА Э. Л.

ИНФОРМАТИЗАЦИЯ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ КАК УСЛОВИЕ РЕШЕНИЯ СОЦИАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКИХ ПРОБЛЕМ ИНКЛЮЗИВНОГО ОБУЧЕНИЯ ........................................................................ 36

ЛАРСКИХ З. П., ЛАРИНА И. Б.

ПЕРСПЕКТИВЫ ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ ИНКЛЮЗИВНОГО ОБУЧЕНИЯ РУССКОМУ ЯЗЫКУ В НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЕ .................................................................................... 40


4

МАКАРОВ А. А., ЗАИКА Е. В.

ПРАВИЛА ПОСТРОЕНИЯ ТРЕНИНГОВ РЕФЛЕКСИВНОСТИ С УЧЕТОМ ЛИЧНОСТНЫХ ОСОБЕННОСТЕЙ СТАРШЕКЛАССНИКОВ .................................................................................... 44

САВЧУК Ю. Р.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ХАРАКТЕРИСТИК ІГРОМАНІВ: ВІКОВІЙ АСПЕКТ............................................................................................... 47

ШЕВЦОВА І. І.

СУВЕРЕННІСТЬ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОСТОРУ ОСОБИСТОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ.................................................................. 50

ШЕВЯКОВ О. В., СЛАВСЬКА Я. А.

ВПЛИВ МУЗИКИ НА ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТАН УЧНІВ СПОРТИВНОЇ ШКОЛИ....................................................................................... 52

ШТРЫГОЛЬ Д. В., ШАХОВА Е. Г.

ВЛИЯНИЕ КИНЕЗИОЛОГИЧЕСКОЙ ГИМНАСТИКИ НА ПАМЯТЬ И УСПЕВАЕМОСТЬ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ ................ 59

СЕКЦІЯ 2 СПЕЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ, ПСИХОЛОГІЯ ДІЯЛЬНОСТІ

В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ

АФАНАСЬЄВА Н. Є.

ПСИХОСОЦІАЛЬНИЙ ПІДХІД У КОНСУЛЬТУВАННІ КЛІЄНТІВ ІЗ СИМПТОМАМИ ПТСР ............................................................... 63

БОРОВИК Л. В.

ВИОКРЕМЛЕННЯ ЗОВНІШНІХ І ВНУТРІШНІХ ЧИННИКІВ У КОНТЕКСТІ ЗАДАЧІ ГЕНЕРУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ........................................................................ 66

БОСНЮК В. Ф.

ПРОБЛЕМА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ КОПІНГ-СТРАТЕГІЙ РЯТУВАЛЬНИКІВ ............................................................................................... 70

ГУРА С. О., ПОПОВА Т. О.

ВИВЧЕННЯ СТАНУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ КУРСАНТІВ НУЦЗУ: ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ ................................................. 73


5

ДЕМЧЕНКО Я. А.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ ДО УМОВ ЦИВІЛЬНОГО ЖИТТЯ УЧАСНИКІВ АТО ............ 76

КОВАЛЬОВА І. Б.

ДОСВІД ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ ТА РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ РОБОТИ З ВІЙСЬКОВИМИ, ЯКІ ПОВЕРНУЛИСЬ ІЗ ЗОНИ АТО.................................78

КУЧЕРЕНКО Н. С.

КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДЖЕННЯ СЛУЖБОВО-БОЙОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ТЕХНІЧНОГО ПРОФІЛЮ ...................................... 81

МОЗГОВИЙ В. І.

РЕАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ ЧАСТКОВОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ УЧАСНИКІВ АТО ТА ЧЛЕНІВ ЇХ СІМЕЙ НА БАЗІ САНАТОРІЮ «ОСТРЄЧ».................................................................................... 83

ПЕРЕЛИГІНА Л. А., БАЛАБАНОВА К. В.

ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ЯК ЧИННИК ПРОФІЛАКТИКИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНИХ ДЕСТРУКЦІЙ У ФАХІВЦІВ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ПРОФЕСІЙ............................................................................................................ 87

ПОЛЮК В. С.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ ПРИКОРДОННОГО ВІДОМСТВА.................... 90

ПРИХОДЬКО Ю. О., ПАНОВА В. О.

РОЛЬ ТА МІСЦЕ ПРОФЕСІЙНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ ДІЯЛЬНОСТІ............................................... 93

СЕРГІЄНКО Н. П.

ВПЛИВ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ НА ЕМОЦІЙНИЙ СТАН ОСОБИСТОСТІ .................................................................................................... 95

СОРОКА О. М.

АНАЛІЗ ВИМОГ ДО ФАХІВЦЯ МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ ЯК ФАХІВЦЯ ЕКСТРЕМАЛЬНОГО ВИДУ ДІЯЛЬНОСТІ ............................. 98

УШАКОВА І. М.

ПРОБЛЕМА ВИГОРАННЯ В ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІВ ЕКСТРЕМАЛЬНОГО ПРОФІЛЮ ..........................................101

ЧИСТЯКОВ С. А.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ МОЛОДИХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ......................................................................104


6

СЕКЦІЯ 3 ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ

БАЛАБАНОВА Л. М., СКОРОХОДОВА О.

КАТЕГОРІЯ СТАТІ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗУМІННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТУДЕНТОК-ПСИХОЛОГІВ.......106

БОРИСЮК А. С.

ВПЛИВ МОТИВАЦІЇ НА УСПІШНІСТЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТА-МЕДИКА ............................................................109

ГАЛАТА О. С.

ВИДИ, ДИНАМІКА ТА ОСОБЛИВОСТІ СТУДЕНТСЬКИХ СТРАХІВ......110

ДЕМ’ЯНЮК К. Д., ШЕВЧУК В. М.

РОЗВИТОК ТЕХНІЧНОГО МИСЛЕННЯ У КУРСАНТІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ЗАСОБАМИ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ.......117

КОЗУБ Я. В.

СПЕЦИФИКА ОТНОШЕНИЯ К УЧЕНИЮ У УСПЕВАЮЩИХ И СЛАБОУСПЕВАЮЩИХ СТУДЕНТОВ С РАЗНЫМИ ВИДАМИ МОТИВАЦИИ УЧЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ.................................................120

КОЛЧИГІНА А. В.

ОСОБЛИВОСТІ РОЛІ ТА ФУНКЦІЇ КОПІНГ-ПОВЕДІНКИ В КОНТЕКСТІ ДОМІНУЮЧИХ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ СТУДЕНТІВ .......125

КУЗНЕЦОВА М. М.

ОПТИМИЗМ В СТРУКТУРЕ ЭМОЦИОНАЛЬНО-ВОЛЕВОЙ САМОРЕГУЛЯЦИИ УЧЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СТУДЕНТОВ ..............128

ПОПОВА Г. В., ШТУЧЕНКО І. Є.

ЗАСТОСУВАННЯ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ІГОР ДЛЯ КАР’ЄРНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ У СТУДЕНТІВ ВУЗІВ ................................................135

РЕШЕТНЯК С. Б., РЕШЕТНЯК О. В.

РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ВНЗ.................................................................138

САПЄЛЬНІКОВА Т. С., ЛИСЕНКО К. С.

ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ..................................................................................141

СЕЛЮКОВАТ. В.

ОСОБЛИВОСТІ АГРЕСИВНОСТІ ТА КОНФЛІКТНОСТІ У КУРСАНТІВ НУЦЗУ З РІЗНИМ РІВНЕМ СУБ’ЄКТИВНОГО КОНТРОЛЮ.....................146


7

СОЛОХІН О. М.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ У СТУДЕНТІВ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГІЇ У КОЛЕДЖІ ........................................................................................................149

СОЛОХІНА Л. О.

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ОПАНОВУЮЧОЇ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ ПЕРШОГО КУРСУ ХНУВС..............................................................................152

СУПРУН Д. Н.

ПОДГОТОВКА ПСИХОЛОГОВ ПРАВООХРАНИТЕЛЬНЫХ ОРГАНОВ В КОНТЕКСТЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ СО СТУДЕНТАМИ-ДЕФЕКТОЛОГАМИ .......................................................154

ТЮРІНА В. О.

МОТИВАЦІЯ ЯК ФАКТОР ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ КУРСАНТІВ І СТУДЕНТІВ У ВНЗ МВС УКРАЇНИ...............157

ХАРЧЕНКО С. В.

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ КУРСАНТІВ – МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ У РІЗНІ РОКИ НАВЧАННЯ ..........................159

ШЕВЧЕНКО Н. Ф.

ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛЯ ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ ..........................................................................162

СЕКЦІЯ 4 ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ТА СУДОВО-ПСИХОЛОГІЧНА

ЕКСПЕРТИЗА

БАНДУРКА О. М.

РОЗВИТОК ТА СУЧАСНИЙ СТАН ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ..............164

ВІДЕНЄЄВ І. О.

ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ ЖІНОК, ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ....................................................165

ВОРОБЙОВА І. В.

ЗАСОБИ ПРОФІЛАКТИКИ НАСЛІДКІВ НЕГАТИВНОГО ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ НА ПРАВООХОРОНЦІВ...................................................................................168

ГЕРАЩЕНКО О. В.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПІДЛІТКОВОГО БРОДЯЖНИЦТВА............170


8

ГІРЕНКО С. П.

ПЕРВИННА ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПРАЦІВНИКІВ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ.........................................................172

ДОЦЕНКО В. В.

ТРЕНІНГ ОСОБИСТІСНОГО ЗРОСТАННЯ ЯК ШЛЯХ ПОДОЛАННЯ СТРЕС-ФАКТОРІВ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ............................174

ЗЕМЛЯНСЬКА О. В.

ПИТАННЯ СУДОВО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ.............................177

ЙОСИФОВИЧ Д. І., ПРЯХІНА Н. О.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ СТАРШОКЛАСНИКІВ, СХИЛЬНИХ ДО ПРОТИПРАВНОЇ ПОВЕДІНКИ.......................................................................................................180

КИСЛИНСЬКА Д. М.

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ ......................183

КОВАЛЬ А. А.

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ВНУТРЕННЕГО УБЕЖДЕНИЯ СУДЬИ В ПРОЦЕССЕ ЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ..................................................185

LAMASH I. V.

POLICE CULTURE: FOREIGN STUDIES.........................................................190

ЛІСУН С. Л.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НОРМАТИВНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ПОВЕДІНКИ СУЧАСНОГО ПРАВООХОРОНЦЯ....................194

ЛОГАЧЕВ М. Г.

ПСИХІЧНІ АНОМАЛІЇ ТА ЗЛОЧИННІСТЬ ...................................................197

МАКАРЕНКО П. В.

ПСИХОЛОГІЧНА НАДІЙНІСТЬ ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ.........................................200

МОСКОВЧЕНКО В. В.

ПРОБЛЕМА ВИВЧЕННЯ ДЕВІАНТНИХ ПІДЛІТКІВ У СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЇ ............................................................................203

НЕЖУТА А. В.

ФАКТОРИ ПРИВАБЛИВОСТІ – НЕПРИВАБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЇ СЛІДЧОГО НА ЕТАПІ ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ: ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ......................................................................................206


9

НЕСТЕРЕНКО А. Н.

ПОНЯТИЕ, СТРУКТУРА, СОДЕРЖАНИЕ, ФУНКЦИИ И ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ПРОФЕССИОНАЛЬНЫХ УСТАНОВОК В АСПЕКТЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СУДЕЙ.................................... 210

ПЕРЕВОЗНА Т. О., ХАРЦІЙ О. М.

КОРЕКЦІЯ ЦІННІСНО-ОРІЄНТАЦІЙНИХ СИСТЕМ ЯК ЧИННИК ПРОФІЛАКТИКИ ПРОТИПРАВНИХ ДІЙ У АНОМАЛЬНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ ..............................................................................................218

ПІШУН С. Г.

ПСИХIЧНА ЗАЛЕЖНІСТЬ ЯК УМОВА ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ В СОЦІУМІ .........................................................................................................221

ПОСОХОВА Я. С.

ПРОФЕСІЙНА САМОРЕАЛІЗАЦІЯ МАЙБУТНІХ ПРАЦІВНИКІВ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ.........................................................223

ПОТАПОВА С. М.

САМОРЕГУЛЯЦІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ......................................................................227

СВИРИДЕНКО О. А.

ЮРИДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОЛОДІЖНОГО ВІКУ .....................................................................................230

СОКУРЕНКО В. В.

ПСИХОЛОГІЧНА НАУКА ТА ЇЇ РОЛЬ У СТАНОВЛЕННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ.............................................................232

СУЛТАН К. А.

ПСИХОЛОГО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ПРИСЯЖНИХ .............................................................................236

ШЕВЧЕНКО Л. О.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЖІНОК-ЗЛОЧИННИЦЬ.....................................................................................239

ЮРЧЕНКО-ШЕХОВЦОВА Т. Ю.

РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ПРАВОСВІДОМОСТІ ПРАЦІВНИКІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ЯК УМОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ..........................................................................................241


10

СЕКЦІЯ 5 ПСИХОЛОГІЯ ТА СОЦІОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

(ПРОФЕСІОНАЛІЗМ ТА ЛІДЕРСТВО)

БУТИЛІНА О. В.

УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ ЯК НАПРЯМОК В УПРАВЛІНСЬКОМУ КОНСУЛЬТУВАННІ ................................................244

ГУРА Т. В.

РОЗВИТОК КОГНІТИВНИХ ЯКОСТЕЙ У МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ЛІДЕРІВ........................................................................................246

ЗІМОВІН О. І.

САМОРОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ЗАЛЕЖНО ВІД ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ........................................................251

КРАВЧЕНКО Г. Ю., МОВМИГА Н. Є.

ДЕЯКІ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ........................................................................................253

КУЧЕРЕНКО С. М.

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ЯК ФАКТОР ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ .................................................................................................. 255

СЕКЦІЯ 6 ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ, ІСТОРІЯ ПСИХОЛОГІЇ

ВАЖИНСЬКИЙ С. Е.

СВІТОСПРИЙНЯТТЯ ЯК РЕГУЛЯТОР СВІДОМОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ..............................................................................258

ГРЕСА Н. В.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОАКТИВНИХ КОПІНГІВ У ОСІБ З РІЗНИМ РІВНЕМ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ.........................................260

ЕГОРОВА Э. Н.

МЕТОД МОДЕЛИРОВАНИЯ КВАЗИПРОСТРАНСТВА ПСИХИЧЕСКОЙ РЕАЛЬНОСТИ КАК МЕТОДОЛОГИЧЕСКАЯ ОСНОВА РАЗРАБОТКИ ПРАКТИКУМА ПО ФОРМИРОВАНИЮ ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ ...............................................................264

КОБИКОВА Ю. В.

ФОРМИРОВАНИЕ КОНСТРУКТИВНОГО КЛИЕНТСКОГО ЗАПРОСА ПРИ ПОМОЩИ МЕТАФОРИЧЕСКИХ АССОЦИАТИВНЫХ КАРТ (МАК).................................................................. 269


11

КУЗНЕЦОВ М. А., ЗОТОВА Л. Н.

ЗДОРОВЬЕ В СИСТЕМЕ ПОНЯТИЙ СОВРЕМЕННОЙ ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ НАУКИ ......................................................................272

LUKIANOVA O. S.

PSYCHOLOGICAL CORRELATES OF ENVY: GENDER ASPECT...............279

ПАВЛИК О. М.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕСТУ ЛЮШЕРА ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ СТАВЛЕННЯ СПОРТСМЕНІВ ДО ШОРТ-ТРЕКУ......282

ТКАЧЕНКО М. А., ЛАРІОНОВ С. О.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ..............................................................................284

ШИЛІНА А. А.

ЧАСОВА ПЕРСПЕКТИВА В РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ..........................286

ЯКОВИЦЬКА Л. С.

САМОРЕАЛІЗАЦІЯ У СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ .....................................................................................288

СЕКЦІЯ 7 СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ, СОЦІАЛЬНА РОБОТА

ГАРЬКАВЕЦ С. А.

К ПРОБЛЕМЕ КОНФЛИКТА И ПРЕОДОЛЕНИЯ НАРАСТАЮЩЕЙ ИДИОСИНКРАЗИИ ВО ВЗАИМООТНОШЕНИЯХ УКРАИНЦЕВ И РОССИЯН .......................................................................................................292

ГРИЩЕНКО М. В.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУТБОЛЬНИХ ФАНАТІВ ................................................................................295

ЄВДОКІМОВА О. О.

ПРОТИДІЯ СУЧАСНИМ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНИМ ВПЛИВАМ..........................................................................................................299

КОВЕШНИКОВА А. Е.

СОДЕРЖАНИЕ И ОРГАНИЗАЦИЯ СОЦИАЛЬНОЙ РАБОТЫ С МОЛОДЕЖЬЮ В СФЕРЕ ДОСУГА.............................................................302

КУДЕРМІНА О. І.

ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ПОЛІТИЧНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДІ ......................................................................................305


12

ЛАРІОНОВ С. О.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ АСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ....................................................................................309

МАЗОРЕНКО М. О.

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ІМІДЖ» ТА «САМОПРЕЗЕНТАЦІЯ» .....312

МИХАЙЛИШИН У. Б.

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЦІННОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ ВПЛИВУ СИТУАЦІЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ...................................315

ПОТАПЧУК Н. Д.

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ПОШИРЕННЯ ЧУТОК В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ.....................................................318

САППА М. М.

СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ: ПОЯВА НАЗВИ ГАЛУЗІ ТА ПЕРШІ СИСТЕМНІ ДОСЛІДЖЕННЯ .......................................................320

СКЛЯРОВ О. М., ШИЛІНА А. А.

ОКРЕМІ АСПЕКТИ ІНТОЛЕРАНТНОСТІ ОСІБ ПРОТЕСТАНТСЬКОГО ВІРОСПОВІДАННЯ ................................................324

ХАРЛАМОВ М. І.

ДО ПИТАННЯ ПРО ІСТОРІЮ СТАНОВЛЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ......................................327

ШЕЛКОШВЕЄВ І. В.

ВОЛОНТЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ, ЇЇ СОЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ...................................................................................329

ЯКОВЕНКО С. И., ЯКОВЕНКО А. С.

ПСИХОЛОГИЯ ПРИНЯТИЯ РЕШЕНИЯ ПРИ ПОКУПКЕ В ИНТЕРНЕТ-МАГАЗИНЕ ...............................................................................330


13 © Александров Ю. В., 2016

Секція 1 ПЕДАГОГІЧНА ТА ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ

УДК 159.922.7/.8 Юрій Васильович АЛЕКСАНДРОВ, кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри соціології та психології факультету № 6 (права та масових комунікацій) Харківського національного університету внутрішніх справ

ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ В ПІДЛІТКОВОМУ ТА ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Розглянуто особливості емоційної сфери в підлітковому і юнацькому віці. Розкрито поняття емпатії, самооцінки емоційних станів. Досліджено здібності до емпатії та співпереживання, специфіка емоцій у підлітковому та юнацькому віці.

Ключові слова: емоційна сфера, емпатія, самооцінка, специфіка емоцій, юнацький та підлітковий вік.

Підлітковий вік – гостроплинний перехід від дитинства до дорослості, в якому опукло переплітаються суперечливі тенденції. Підлітковий вік – період життя людини від дитинства до юності в традиційній класифікації від 11–12 до 14–15 років [1]. Рання юність (від 14–15 до 18 років) – це період завершення фізичного дозрівання організму, завершальний етап початкової соціалізації особистості [1].

У сучасному суспільстві досить гострою залишається проблема формування нормального ставлення до іншої людини, визнання того, що життя людини – це найвища цінність, вміння керувати своїми емоційними станами. Прояв емпатії до іншої людини являється найважливішою умовою гуманізації особистісних зв’язків людини з навколишнім світом, її гармонійних, рівних відносин з оточуючими.

Сьогодні існують різні підходи до вивчення емоційної сфери людини, поняття емпатії. Різні форми емпатії, такі як здатність співчувати, співпереживати, розділяти та інше – полягають у гуманістичному обґрунтуванні міжособистісних відносин: забезпеченні адекватного пізнання, сприйняття та розуміння людини людиною [2; 3], у становленні мотивів альтруїстичної поведінки особистості [4; 5].

В підлітковому та юнацькому віці проявляється більш гостра необхідність у міжособистісному спілкуванні. Спілкування стає самоціллю, в якому підлітки, юнаки та дівчата реалізують свої інтереси, формують уявлення про себе і про навколишній світ. Воно значно впливає на становлення особистості, тому що спілкування – це не тільки обмін інформацією, а, перш за все, взаємодія та взаємовплив. У такому віці рівень комунікативних навичок і якостей у переважної більшості підлітків, юнаків та дівчат досить низький.

На початку XX століття в німецькій естетиці виникло поняття «емпатія», яке спочатку позначало схильність спостерігача до ототожнення себе, певною мірою, з піднаглядним предметом, зазвичай, фізичним об’єктом, який є причиною переживання прекрасного. Серед дослідників емпатії спостерігаються значні розбіжності у трактуваннях та інтерпретації даного феномена, що породжує ряд методологічних проблем. феномена в прикладних цілях [6, с. 249].

У ході аналітичного огляду літературних джерел було виявлено, що емпатія розглядається як мотив альтруїстичної поведінки (Л. І. Божович, В. А. Петровський, Л. П. Стрєлкова); механізм регуляції міжособистісних відносин (Л. Н. Джрназян,


14

Я. Л. Коломинский, Г. І. Метельський, М. М. Обозов); ефективний засіб розвитку та засвоєння внутрішнього сенсу моральних відносин (А. А. Валантінас, Л. П. Виговська, Т. П. Гаврилова, Л. А. Сивицький); важливий фактор розвитку особистості (О. О. Бодальов, В.А. Івасишин, Т. І. Пашукова); властивість особистості психотерапевта (Р. Мей, К. Роджерс); необхідна якість вчителя-фасилітатора (С. Б. Борисенко, О. А. Ічаловская, Г. Ф. Михальченко); найважливіша умова художньої творчості (Є. Я. Басін, Г. Олпорт, В. С. Собкін).

У зарубіжній психології, одним з перших дослідників, що зосередили свою увагу на пізнавальному аспекті вивчення емпатії, був В. Колер. Він вважав, що емпатія є більшою мірою розумінням, ніж поділом емоційного стану.

Визначення емпатії як афективно-когнітивного процесу представлено в роботах Л. Вісп. Емпатія, за Л. Вісп, – це здійснена свідомою особистістю спроба неоціненного розуміння позитивних і негативних відчуттів іншої особистості [2, с. 148–150]. Це активний, пов’язаний з додатком певних зусиль процес, під час якого спостерігач намагається зрозуміти спостережуваного за допомогою інтенціонального осягнення.

У вітчизняній психології перші фундаментальні дослідження емпатії були проведені Т. П. Гавриловою в 70-ті р. XX ст. Автор розглядає емпатію як специфічну здатність людини емоційно відгукуватися на переживання іншої, будь то людина, тварина або антропоморфізірованний предмет [2, с. 148].

В. А. Лабунська трактуює емпатію як процес розуміння переживань іншої людини, осмислення його внутрішнього життя. Вона підкреслює, що емпатія заснована на адекватній інтерпретації виразного поведінки іншого, розумінні його почуттів і психічних станів [7, с. 215].

Об’єктом даного дослідження є емоційна сфера, а предметом – особливості емоційної сфери в підлітковому та юнацькому віці. Метою дослідження є вивчення особливості емоційної сфери в підлітковому та юнацькому віці.

Дослідження проводилися в однієї із гімназій м. Харкова і в ньому взяли участь дві групи учнів. Перша група досліджених: 20 учнів 7 класу, віком 13 років (7 хлопчиків і 13 дівчаток). Друга група досліджених: 23 учня 11 класу, віком 17 років (11 хлопців та 12 дівчат).

У дослідженні були використані такі методики: 1) методика «Шкала емоційного відгуку» А. Меграбяна і Н. Епштейна; 2) методика «Диференціальні шкали емоцій» К. Ізарда; 3) методика «Самооцінка психічних станів» Г. Айзенка. За результатами дослідження можна зробити деякі висновки. Проведений теоретичний аналіз емоційної сфери свідчить про різні підходи до її

вивчення. Незалежно від того, що проблемою емоційної сфери займалося багато вчених, існує велика кількість досліджень, встановлено, що відсутня в повній мірі єдина теоретико-методологічна база вивчення даного явища. Ще відкритими залишається ряд питань подальшого вивчення генезису, видів, форм і механізмів емпатії. Тому необхідно в подальшому експериментальне дослідження даного явища.

В ході дослідження встановлено, що здатність до співпереживання у групі юнаків є чинником успіху у діяльності, особливо за умов коли необхідне розуміння партнера по спілкуванню. У групі підлітків, навпаки, значно більше тих, у кого низький рівень емпатії, що свідчить що підлітки ще не вміють входити в емоційний резонанс з оточуючими, з товаришами. Домінуючою емоцією у групі підлітків став гнів. Зіткнення з перешкодами на шляху досягнення поставленої мети викликає рішучість до нападу. Група юнаків живе з інтересом, а радість супроводжує їх набагато частіше, вона відчувається частіше після творчої або соціально важливої дії.

В обох групах не було виявлено високих показників у самооцінці психічних станів. Переважним емоційним станом для двох груп випробовуваних стала


15 © Афанасьева П. В., Ларских М. И., 2016

фрустрованість. Цей факт може говорити про неможливість реалізувати поставлені цілі. Перешкоди стали необхідною рушійною силою, допустимої для життя в цілому у двох груп.

Список використаних джерел 1. Александров Ю. В. Психологія розвитку / Ю. В. Александров. – Харків : ФОП

Панов, 2015. – 302 с. 2. Гаврилова Т. П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии. Исторический обзор и

современное состояние проблемы / Т. П. Гаврилова // Вопросы психологии. – 1975. – № 2. – С. 147–156.

3. Стрелкова Л. П. Психологические особенности развития емпатии у дошкольников : автореф. дис. … канд. психол. наук : 19.00.07 / Стрелкова Л. П. – М., 1987. – 24 с.

4. Петровский А. В. Проблема развития личности с позиций социальной психологии / А. В. Петровский // Вопросы психологи. – 1984. – № 4. – С. 15–39.

5. Лутошкин А. Н. Как вести за собой. Старшеклассникам об основах организаторской работы / А. Н. Лутошкин. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Просвещение, 1981. – 208 с.

6. Бодалев А. А. Личность и общение. Избранные труды / А. А. Бодалев. – М. : Педагогика, 1983. – 373 с.

7. Лабунская В. А. Экспрессия человека: общение и межличностное познание : учеб. пособие / В. А. Лабунская. – Ростов н/Д : Феникс, 1999. – 608 с.

Одержано 01.02.2016 В статье рассматриваются особенности эмоциональной сферы в подростковом и

юношеском возрасте. Раскрываются понятия эмпатии, самооценки эмоциональных состояний. Исследуются способности к эмпатии и сопереживанию, специфика эмоций в подростковом и юношеском возрасте.

Ключевые слова: эмоциональная сфера, эмпатия, самооценка, специфика эмоций, юношеский и подростковый возраст.

The article discusses the features of the emotional sphere in adolescence and early adulthood. The notion of empathy, self-esteem emotional states. Investigated the capacity for empathy and compassion, specific emotions in adolescence and early adulthood.

Keywords: emotional sphere, empathy, self-esteem, emotional specificity, youth and adolescence.

УДК 376.2 Полина Валерьевна АФАНАСЬЕВА, кандидат педагогических наук, методист Воронежского института инновационных систем; Маргарита Ильинична ЛАРСКИХ, ассистент Елецкого государственного университета им. И. А. Бунина

ПРИНЦИПЫ РЕАЛИЗАЦИИ ДИСТАНЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ В ПЕДАГОГИЧЕСКОМ ПРОСТРАНСТВЕ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ

С ЦЕЛЬЮ СОЦИАЛИЗАЦИИ ДЕТЕЙ С ОСОБЕННОСТЯМИ РАЗВИТИЯ

В статье дана характеристика основных принципов внедрения дистанционных технологий в процесс обучения младших школьников и определены перспективные направления развития теории и практики проектирования интерактивной обучающей среды в рамках адаптивной инновационной парадигмы методики.

Ключевые слова: принципы дистанционного обучения, младшие школьники, инновационные технологии.


16

В процессе организации дистанционного обучения детей с особенностями развития необходимо опираться не только на традиционные дидактические принципы (наглядности, доступности, сознательности, посильности, индивидуализации, активности), которые приобретают новое содержательное наполнение в условиях информатизации, но и на специфические, позволяющие успешно внедрять современные компьютерные технологии в педагогическое пространство начальной школы.

1. Принцип постановки и решения новых дидактических задач. Инструментальные возможности компьютерной интерактивной среды являются

вспомогательными для реализации традиционно сложившихся приемов и методов, которые не решают насущных проблем, связанных с организацией дифференцированного, проблемного подходов к процессу обучения.

Программные продукты, предназначенные для демонстрации дидактического материала с экрана компьютера и предъявления тестирующих тренажерных модулей с целью осуществления контроля за усвоением учебного материала, делают обучение наглядным, привлекательным и автоматизируют учебный процесс. Однако в условиях компьютерного обучения должны быть найдены пути пересмотра не только способов осуществления контроля за усвоением презентуемой информации, но и организационных форм подачи четко структурированного и адаптированного к потребностям обучающегося содержательного программного базиса.

Отличительной чертой дистанционного обучения является обеспечение непрерывной обратной связи в человеко-машинном диалоге. Педагогически грамотное определение и описание стратегий организации самостоятельной поисковой деятельности обучающихся обусловливает ее эффективность и соответствие рассматриваемому принципу.

2. Принцип системного подхода. В настоящее время Internet превратился в совокупность многообразных систем,

передающих различную информацию, в том числе и систем, предназначенных для предъявления учащимся грамматико-орфографических знаний и формирования умений и навыков.

Родоначальник общей теории систем Л. фон Берталанфи (30-е годы ХХ века) понимал систему как комплекс взаимодействующих элементов [3]. В 50–60-х годах ХХ века в США, СССР, Польше, Великобритании, Канаде и др. странах появились различные концепции общей теории систем, которые были тесно связаны с развитием кибернетики.

К настоящему времени понятие «система» стало играть центральную роль практически во всех науках: биологии, физике, кибернетике, философии, логике, социологии, правоведении, педагогике и т. д. Однако поиск решения основных проблем общей теории систем (определение понятия «система»; установление ее структуры; классификация ее видов) еще не завершен. Так, в литературе функционируют сотни определений понятия «система» [7].

В дидактике широкое распространение систем электронных средств обучения приобретает все большее значение. Однако наблюдаются существенные различия в интерпретации дидактического принципа системности, что затрудняет понимание того, какие трактовки помогут в настоящее время эффективно использовать компьютерные инструменты в практике преподавания. Мы руководствуемся, прежде всего, определением Э. Канта, который под системой понимал «единство многообразных знаний, объединенных одной идеей» [5].

Теория систем в рамках передачи учебных грамматико-орфографических знаний в современном информационном пространстве должна базироваться на определенные общие идеи:


17

– подготовка кадров к использованию дистанционных технологий обучения; – обеспечение организационного консультирования разработчиков курсов

обучения (тьютеров) службой технической и методической поддержки; – расширение сферы образовательной деятельности, масштабов обучения

(территориальной области, численности слушателей) в связи с применением современных технических, электронных, телекоммуникационных средств, инновационных и информационных технологий;

– внедрение дистанционных технологий обучения в программы образовательных учреждений, начиная с начального звена;

– установление норм соответствия образовательным стандартам электронных учебно-методических комплексов (ЭУМК);

– непрерывное совершенствование системы дистанционного обучения при создании адаптивных к индивидуальным особенностям обучающихся дидактических материалов.

Система дистанционного обучения является образовательным полем для развития инновационных технологий.

К числу основных цифровых информационных ресурсов системы дистанционного образования открытого доступа относятся электронные учебно-методические комплексы (ЭУМК). Их создание представляет собой комплексное модульное программно-педагогическое планирование (логическое выстраивание) индивидуальных познавательных маршрутов обучения с учетом того, что деятельность по освоению содержания школьных предметов является, по преимуществу, самостоятельной.

Размещению электронных учебно-методических комплексов в дистанционной системе должны предшествовать следующие этапы системного анализа процесса обучения:

– целеполагание – дидактическое назначение программного (содержательного, организационно-методического и технического) обеспечения с учетом потребностей начальной школы;

– определение критериев функциональности разветвленных (вариативных) рабочих программ и структурной целостности учебного плана, соответствующей реализации поставленных дидактических задач;

– предварительное проектирование и апробация созданных электронных учебно-методических комплексов.

3. Принцип субъективной заинтересованности. Важно осознание педагогическим коллективом перспектив и преимуществ

дистанционного обучения. Формирование информационной культуры основывается на инициативности и заинтересованности в применении инновационных технологий.

4. Принцип минимизации затрат учебного времени. Оптимизации учебного процесса способствует максимально возможное

приближение фактического учебного времени к нормативному. Рабочая программа, предназначенная для дистанционного обучения,

регламентирует не количество аудиторных часов, а трудоемкость и временные рамки самостоятельного изучения тем, разбитых на дидактические единицы в соответствии с учебным планом и Госстандартом.

Иными словами, если курс имеет объем 150 часов, то программный материал необходимо структурировать, представить 15 темами (1 к 10) и прописать оптимальные сроки, отведенные на их изучение и осуществление самоконтроля с помощью контрольно-измерительных заданий (тестов, вопросов для самоконтроля и т. д.).

При хорошем техническом оснащении возможно проведение тематических вебинаров, телеконференций предполагающих контактное on-line взаимодействие педагога и обучающегося.


18

5. Принцип имитационного моделирования. Моделирование позволяет пооперационально управлять учебными ситуациями на

расстоянии. Содержание ЭУМК должно быть представлено не только текстовыми, но и информационными кадрами (блоками) в виде моделей, представляющих собой логически завершенные дидактические единицы. Модели могут комбинироваться, дополняться, многократно обновляться за счет чего возникает многоаспектность их применения в режимах демонстрации, динамической презентации, когда по мере выполнения предложенных заданий один за одним открываются (появляются) элементы модели, обобщающей и систематизирующей самостоятельно полученное знание.

6. Принцип постоянной «включенности» в учебный процесс. Это ведущий принцип внедрения дистанционных технологий обучения,

поскольку предопределяет мотивированную самостоятельную активность учащегося в удобное для него время.

Ориентировочная основа действий задается посредством заложенного в рабочую программу стратегического плана учебной деятельности.

Итоговый контроль доступен обучающемуся лишь при положительных результатах текущих и промежуточных аттестаций. Это позволяет педагогу оптимальным образом организовать учебный процесс, а обучающемуся освоить программный материал.

Руководство этими принципами выступает в качестве теоретической базы развития е-Learning, и внедрения дистанционных технологий, позволяющих максимально точно, целенаправленно, планомерно, в соответствии с заранее заданными критериями достичь гарантированного результата обучения, обеспечивая пооперациональное управление учебной деятельностью по усвоению лингвистических знаний, умений и навыков.

Основными идеями являются: – использование активных методов и технологий обучения в соответствии с

мировыми тенденциями развития информационной культуры; – интеграция традиционных методов и инновационных технологий с целью

повышения качества обучения; – удовлетворение потребительского спроса различных категорий населения на

качественные образовательные услуги; – доступность образовательных услуг независимо от территориального

местонахождения обучающегося. – переход к единому образовательному пространству мирового сообщества. Эти идеи определяют стратегию развития системы дистанционного обучения: Все более активное использование мультимедиа предполагает комбинирование

воздействия на различные органы чувств человека (слух, осязание), но ведущим для восприятия учебной информации при работе с компьютерными средствами является зрительный анализатор. Эта особенность выдвигает требование к организации дистанционного обучения: при выборе методов предъявления дидактического материала на первое место ставить наглядность, причем работа с ней должна активизировать мыслительную деятельность детей.

Как считают ученые (например, И. Б. Ларина, З. П. Ларских и др.), поиск решения проблемы выбора технологий, методов и приемов эффективной трансляции лингвистического учебного материала школьникам в рамках дистанционного обучения неразрывно связан с процессом его адаптации, когда учитываются особенности восприятия, внимания и памяти детей младшего школьного возраста. Они отмечают, что «скорость перехода научных знаний в систему образования


19

происходит раньше или позже не столько в зависимости от потребностей общества, сколько от того, когда и каким образом они преобразуются в учебные» [2].

Особую роль в случаях внедрения в учебный процесс электронных обучающих ресурсов приобретает принцип наглядности. О пристальном внимании к нему свидетельствуют многочисленные публикации, тем или иным образом затрагивающие вопросы представления учебных знаний на экране монитора компьютера. Термин «визуализация» часто воспринимается как синоним слова «наглядность», однако эти термины следует разводить. В качестве дефиниции наглядности можно принять применение в ходе изложения фрагментов теории определенных зрительных объектов, предназначенных для сопровождения объяснения учебного материала. При этом наглядность подразумевает значительную степень произвольности связи образа и собственно учебного материала, что может привести к негативным последствиям:

– рассеиванию внимания учащегося (благодаря избыточности ее содержания, иногда приводящего к «блокированию» целенаправленной мыслительной деятельности);

– неверному пониманию учащимся сути учебного материала (к которому приводит неаккуратно выбранный или неверно представленный наглядный объект, способный попросту сбить его с толку).

В противовес устоявшимся традициям концепция системы передачи учебных знаний описывает специальные «инструменты» (традиционные и инновационные средства обучения) и «правила игры» (технологические требования к оформлению содержания, полиграфические и дизайнерские приемы исполнения, методические условия применения и т. д.). Решение вопроса о возможности построения процесса обучения в современном информационном пространстве на основе единого метода, о котором писал Ян Каменский, видится в активизации работы зрения, «перевода» его с помощью специальных средств и приемов обучения в умозрительное восприятие. В качестве одного из «правил игры» в такой системе следует принять визуализацию учебного контента, под которой понимается представление, структурирование и оформление учебных знаний при информационном наполнении статических (бумажных) или динамических (мультимедийных) средств обучения. Это наполнение должно быть основано на постоянном взаимодействии трех способов предъявления информации (текст – рисунок – формула), приводящего к формированию целостного учебного образа, позволяющего активизировать визуальное мышление ребенка при изучении школьных предметов различных образовательных областей. На важность последнего обстоятельства указывал американский психолог Р. Арнхейм. «Самые лучшие намерения учителя биологии будут с трудом восприниматься недостаточно подготовленными учащимися, если те же самые принципы не применяет в работе учитель математики» [1].

Таким образом, основой визуализации содержания дидактического материала является сознательное и целенаправленное использование учебных «гештальтов», специально разработанных и особым образом организованных для стимулирования восприятия информации и работы мышления. Такой подход определяет взгляд на мышление (в том числе и визуальное), как на действие, деятельность разума, благодаря которому и становится возможным осмысление связи и характера отношений между изучаемыми объектами в ходе освоения учебного контента в современном информационном пространстве.

Работа с визуальным дидактическим материалом в ходе дистанционного обучения способствует повышению эффективности реализации принципа наглядности, формированию метапредметных умений, то есть социализации детей в образовательном пространстве.


20

Использование комплекта визуальных дидактических материалов в процессе предметной подготовки ученика начальной школы способствует преодолению фрагментарности образования.

Опора при организации дистанционного обучения на основополагающие принципы способствует социализации детей с особенностями развития в педагогическом пространстве начальной школы. У педагогов при этом появляется возможность использовать преимущества информатизации образовательной среды для обеспечения качества образования младших школьников.

Кроме того, дети с особенностями развития в ходе дистанционного обучения социализируются в области информационной культуры: осваивают средства информационных технологий, у них формируется навыки использования основных способов получения, хранения, переработки информации, готовность работать с компьютером как средством управления информацией.

Список использованных источников 1. Арнхейм Р. В защиту визуального мышления [Электронный ресурс] / Р. Арнхейм //

Новые очерки по психологии искусства. Ч. 4. – Режим доступа: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/arnh/05.php.

2. Афанасьева П. В. Компьютерное сопровождение обучения в школе и вузе : монография / П. В. Афанасьева, И. Б. Ларина, З. П. Ларских. – Saarbrucken : Lap Lambert Academic Publishing, 2011. – 166 с.

3. Берталанфи Л. Общая теория систем – критический обзор [Электронный ресурс] / Л. фон Берталанфи. – Режим доступа: http://grachev62.narod.ru/bertalanffy/ bertalanffy_1.html.L.vonBertalanffy,General.

4. Гольдштейн Г. Я. Стратегические аспекты управления научно-исследовательской работой : монография / Г. Я. Гольдштейн. – Таганрог : ТРТУ, 2012. – 244 с.

5. Кант И. Критика чистого разума [Электронный ресурс] / И. Кант. – Режим доступа: http://modernlib.ru/books/kant_mmanuil/kritika_chistogo_razuma/read/.

6. Резник Н. А. Методические основы обучения в средней школе с использованием средств развития визуального мышления : дис. … д-ра пед. наук : 13.00.02 / Резник Наталья Александровна. – СПб., 1997. – 350 с.

7. Философский энциклопедический словарь / под ред. Л. Ф. Ильичева, П. Н. Федосеева, С. М. Ковалева, В. Г. Панова. – М. : Сов. энцикл., 1983. – 840 с.

Одержано 11.02.2016 У статті дана характеристика основних принципів впровадження дистанційних

технологій в процес навчання молодших школярів. Визначені перспективні напрями розвитку теорії і практики проектування інтерактивного навчального середовища в рамках адаптивної інноваційної парадигми методики.

Ключові слова: принципи дистанційного навчання, молодші школярі, інноваційні технології.

The paper presents the characteristics of the basic principles of implementation of distance learning technologies in the younger pupils and perspective directions of development of the theory and practice of designing interactive learning environment within the framework of an innovative paradigm of adaptive techniques.

Keywords: principles of distance learning, junior high school students, innovative technologies.


21 © Гімаєва Ю. А., Дем’янова М. В., 2016

УДК 316.64:[316.362:17.022] Юлія Азгатівна ГІМАЄВА, кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри загальної психології факультету психології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна; Марія Вячеславівна ДЕМ’ЯНОВА, студентка 5 курсу факультету психології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна

СПРИЙНЯТТЯ СЕБЕ ТА СИСТЕМА ЦІННОСТЕЙ У СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД СТАВЛЕННЯ З БОКУ МАТЕРІ

За результатами дослідження сприйняття себе в старшому підлітковому віці в цілому є позитивним, проте певні власні прояви викликають у підлітків невдоволення та самокритику. Домінуючі цінності у дівчат та юнаків змістовно відрізняються та по-різному пов’язані зі ставленням з боку матері.

Ключові слова: сприйняття себе, цінності, ставлення з боку матері, старший підлітковий вік, кореляція.

Підлітковий вік є сензитивним для формування, з одного боку, системи «Я», ставлення до себе, з іншого – системи цінностей. Обидва ці фактори є важливими сходинками для утворення спрямованості особистості, подальшого соціального та життєвого самовизначення, розвитку можливостей саморегулювання, подолання екзистенційної тривоги і напруги й взагалі самовиховання

Значну роль у становленні сприйняття себе та певної системи цінностей відіграє найближче оточення підлітка, тобто – сім’я, й ключовою постаттю у процесі виховання змалку виступає мати дитини. Та чи зберігається пріоритет материнського впливу у підлітковому віці? Зрозуміло, що на перше місце за значущістю для підлітка виходять стосунки з ровесниками, проте за необхідності обговорити якісь життєво важливі питання він все ж звертається до батьків.

Таким чином, метою нашого дослідження було вивчення зв’язку між ставленням до себе, цінностями дівчат і хлопців старшого підліткового віку та ставленням з боку матері.

В дослідженні взяли участь 25 дівчат і 25 хлопців, учнів 10 класів ЗОШ № 11 м. Сміла Черкаської області та їх матері (50 жінок).

Були використані наступні емпіричні методи: методика особистісного диференціалу (адаптація НДІ імені В. М. Бєхтєрєва), методика для вивчення цінностей особистості Ш. Шварца, опитувальник батьківських відносин А. Я. Варги й В. В. Століна. Для статистичних обчислень були застосовані U-критерій Манна-Уітні-Уілкоксона, коефіцієнт кореляції Пірсона.

Ми отримали дані щодо наступних особливостей ставлення до себе у дівчат та хлопців (див. табл. 1).

Таблиця 1 Показники ставлення до себе за методикою особистісного диференціалу

Дівчата Хлопці Фактор

U

Оцінка 9,2 5,06 8,28 6,33 292.5

Сила 5,12 3,31 3,2 5,41 248

Активність 6,16 4,95 4,56 4,39 239


22

Так, і дівчата, і хлопці у цілому позитивно ставляться до себе, хоча їм притаманне й певне незадоволення собою, оскільки фактор Оцінки виражений нижче середнього рівня. Фактори Сили й Активності виражені на низькому рівні в обох групах, що означає сприйняття себе і дівчатами, і хлопцями як потребуючих більшого самоконтролю, недостатньо здатних до вольових зусиль, недостатньо комунікабельних і активних. У дівчат всі фактори виражені дещо вище. В цілому така самокритичність відповідає особливостям віку.

Дані щодо пріоритетів цінностей у дівчат та хлопців показані у табл. 2. Таблиця 2

Середні ранги за видами цінностей за методикою Ш. Шварца

Дівчата Хлопці Цінності

U

Конформність 6,1 0,90 6,5 0,74 249.5 Традиції 6,8 1,06 6,7 0,88 308.5 Доброта 4,2 0,68 6,4 0,92 213* Універсалізм 4 0,76 6,4 0,71 205* Самостійність 5,4 0,67 4,4 0,70 264.5 Стимуляція 4 1,02 5 0,89 267 Гедонізм 4,4 1,02 4,2 0,72 287.5 Досягнення 5,9 1,01 5,5 0,70 306.5 Влада 7,2 1,15 7,1 0,70 293 Безпека 5,5 0,73 4,2 0,50 297

Отже, для дівчат найбільш значущими є цінності універсалізму, стимуляції,

доброти та гедонізму, які виражені на середньому рівні. Дещо менш значущі – цінності самостійності, безпеки та досягнення, хоча вони й виражені теж на середньому рівні. Малозначущими є цінності конформності й традицій, які виражені нижче середнього рівня. І найменш значуща цінність влади, яка виражена на низькому рівні.

Для хлопців найбільш значущими є цінності гедонізму, безпеки й самостійності (середній рівень). Менш значимі – цінності стимуляції та досягнення (теж середній рівень). Малозначущими є цінності доброти, універсалізму, конформності і традиції (нижче середнього рівня), та найменш значима, як і для дівчат, цінність влади (низький рівень).

Таким чином, спільними для підлітків, хоча й притаманними різною мірою, є прагнення отримання насолоди та чуттєвого задоволення (гедонізм), нових і хвилюючих вражень (стимуляція), безпеки, самостійності та особистого успіху. Навпаки соціально схвалювана поведінка (конформність), підтримка традицій і звичаїв та прагнення домінування й соціального статусу не є привабливими. Проте дівчата, на відміну від хлопців, переважно й значуще більше орієнтовані на гуманістичні цінності (універсалізм) й доброту, з якими пов’язані їх глибокі переживання.

Особливості материнського ставлення до дівчат та хлопців виявилися наступними (див. табл. 3).

Матері й дівчат, й хлопців більш схильні до кооперації. Середньою мірою їм характерні прийняття, симбіоз і контроль. Найменше використовується інфантилізація. Тобто відношення матерів дівчат і хлопців до своїх дітей майже не відрізняється і є доволі сприятливим і збалансованим.


23

Таблиця 3 Види ставлення матерів до дітей за методикою А. Я. Варги й В. В. Століна

Матері дівчат Матері хлопців Ш�

БОЧАРОВСЬКI ЧИТАННЯrepositsc.nuczu.edu.ua/bitstream/123456789/4146/1/... ·...

Documents

Transcript of БОЧАРОВСЬКI ЧИТАННЯrepositsc.nuczu.edu.ua/bitstream/123456789/4146/1/... ·...