3 – 4 (26 – 27) квітень 2007 в журналі зараховуються як...

Статті, опубліковані в журналі, зараховуються як фахові з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №2 05/5 від 08.06. 2005 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації: Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, к.е.н., професор, Науковий кореспондент АПН України,

член Національної спілки журналістів України

Заст.головного редактораГригорій ЛЕВЧЕНКО, к.пед.н., Вчений секретар апарату Президії АПН України

член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Валерій СКОТНИЙ, д.філос.н., професор, академікВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академікВолодимир КЕМІНЬ,д.пед.н., професорМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорВасиль ВИННИЦЬКИЙ, д.філол.н., професорМирослав САВЧИН, д.психол.н.,професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорВіктор СИДОРЕНКО, д.пед.н., професор, академікОлександр КОБЕРНИК, д.пед.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професорІван ВОЛОЩУК, д.пед.н.Юрій ДОРОШЕНКО, д.техн.н.Степан ДАВИМУКА, д.е.н., професор, член Академії економічних наук і Академії менеджменту та підприємництваНаталія ПРИМАЧЕНКО, відповідальний секретар, заст.головного редактора,

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., 8 (067) 2677635, (03244) 2-50-48, 3-12-76

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол № 5 від 23.03.2007 р.)

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Видається з лютого 2002 року

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

© Молодь і ринок, 2007

Підписано до друку 16.04.2007 р.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”82100, м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8

№ 3 – 4 (26 – 27) березень – квітень 2007

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

http://www.pdffactory.com


ЗМІСТВасиль МадзігонПроектування освітнього середовища майбутнього.........................................................................5

Валерій СкотнийПроблема розвитку в філософії. Діалектика............................................................................................10

Марія ЧепільУкраїнська ідея як ціннісна орієнтація в освіті й вихованні сучасної молоді......................................23

Олександр Шпак, Володимир ТересМоделювання процесу економічної освіти вчительських кадрів: спроби актуалізації.......................28

Мирон ВачевськийМіжнародний маркетинг в торгівлі та митній справі.................................................................................33

Тетяна ТхоржевськаВнесок представників наукової школи Київської духовної академіїу розвиток педагогічної науки ХІХ ст.............................................................................................38

Ігор ТумановНавчання мистецтву в умовах пострадянського періоду: методика творчого підходу....................41

Микола ПантюкРоль учителя в процесі національно-патріотичного виховання молодіу педагогічних поглядах Б. Грінченка та С. Русової.......................................................................45

Олександр ЛогвиненкоЗдоровий спосіб життя як вияв особистості фізичної культури студента........................................48

Валентина Страхарчук, Анатолій СтрахарчукШляхи підвищення ефективності карткового бізнесу банку.............................................................52

Ярослав КепшаСистемність підходів у формуванні конструктивно-технічноїкомпетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів.........................59

Олександр ВидраЕкспериментальне вивчення розвиненості психологічної культуримайбутніх вчителів трудового навчання...........................................................................................63

Людмила БазілевськаОсобливості педагогічного впливу вчителя у процесі спілкування з учнями....................................69

Алла КучеренкоДуховна культура особистості у процесі освіти і виховання..............................................................76

Людомир ФілоненкоФортепіанна спадщина Миколи Лисенка в практиці вчителя музики національної школи(До 165-ліття від дня народження композитора)......................................................................................79

Степан СалійНародні думи в дослідженні Філарета Колесси................................................................................83

Юрій ЧорнийПісні до ікон Зборівської єпархії нового етапу розвитку (ХІХ – початку ХХ ст.)........................................86

Любомира ЛастовецькаТворчість Г. С. Сковороди в контексті української музичної культури..............................................90

Михайло КовбасюкФормування світоглядної позиції особистості засобами музичного мистецтва...............................93


№ 3 – 4 (26 – 27) березень – квітень 2007




Ігор ПолєвіковЕмоційне сприйняття й інтелектуальне осмислення суті творів мистецтваяк цілісний процес, що позитивно впливає на розвиток особистості учня музичної школи................96

Наталія СторонськаСпадщина українських композиторів у професійній підготовцімайбутнього вчителя музики (на основі маловідомих зразків фортепіанного мистецтва)................99

Микола МихацьВчитель музики – організатор дитячого фольклорного колективу.З педагогічного досвіду роботи керівника зразкового гурту“Прикарпатські музики” Романа Ілика (м. Дрогобич)...................................................................105

Олексій МоревУпровадження інновацій у конструкторсько-технологічну діяльність учніву позаурочний та позашкільний час................................................................................................110

Леся ПобоченкоАналіз динаміки та основні тенденції розвитку міжнародного туризму в Україні............................114

Оксана ПопівнякСтановлення та розвиток підприємництва....................................................................................121

Михайло ПримаченкоСуб’єкти авторського права на винаходи, промислові зразки та товарні знаки.............................125

Ігор АндрощукОсновні підходи до розробки моделей організації технологічного навчанняучнів старших класів сільських загальноосвітніх навчальних закладів..................................................130

Ірина АндрощукМодель формування естетичної культури майбутніх викладачівспеціальних дисциплін професійних навчальних закладів швейного профілю..........................................136

Леся СтаровойтСучасний стан проблеми художньо-творчого розвитку молодших школяріву процесі трудового навчання.........................................................................................................142

Надія ДудникПрогресивна українознавча діяльність Рогатинської гімназії на початку ХХ століття....................148

Леся ГрабинськаНевмирущий образ в поемі І. Франка “Мойсей”....................................................................................158

Іван ВасиликівОсобливості профорієнтаційної роботи зі школярами у навчальних закладах.................................161

Еліна АнаньїнНародність як провідний принцип полікультурного виховання учніву вітчизняній педагогічній думці другої половини ХІХ – ХХ ст.....................................................167

Олена ПаламарчукФормування громадянської свідомості учнів – членів шкільного медіа-центру .....................................171

Надія ШихОрганізація самостійної роботи студентів з використаннямінформаційно-комунікаційних технологій при кредитно-модульній системі навчання.....................175

Мар’яна СачкоСуфіксальна акцентуація прикметників на -овий у поезії Лесі Українки........................................183

Клавдія БойкоСистемний підхід в аналізі змісту вищої економічної освіти ..........................................................187

Тетяна Сиротенко, Надія ВовкМетодика розробки творчих проектів при вивченні бісероплетіння................................................191

Світлана ОдайникЛінгвістичні аспекти формування мовленнєвих навичок у процесі вивчення простого речення......196

ЗМІСТ





5 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Постановка проблеми . Українськесуспільство прагне створити систему освіти, якаб відповідала викликам часу і потребамособистості, а тому відшукує нові моделі їїрозвитку. У найперспективніших моделях, яківипробувані часом, в основу покладено ідеюформування і динамічного розвитку природноготаланту кожної дитини як запоруки їїсамоутвердження на життєвому шляху.Водночас майже невідомі широкому загалу

спроби конструювання шкіл, засадничі ідеї яких зрізних причин не були цілісно реалізовані напрактиці, але теоретичні обґрунтування, елементипроектів використовувались під час створеннязакладів, які забезпечували реалізаціюособистісно орієнтованого навчання, виховання йрозвитку. Зокрема зупинимося на досвідіпроектування навчально-виховного для НВО“Ротор” міста Черкас, яке здійснювалосятимчасовим творчим колективом Науково-дослідного інституту педагогіки України.Мета статті. Визначити завдання навчально-

виховного комплексу; три основних аспекти ідеїрозвитку; суть принципів побудови навчально-виховного процесу, діяльності всього комплексу;завдання центру сім’ї й раннього дитинства вструктурі комплексу; мету індивідуалізації йдиференціації навчання.Виклад основного матеріалу. Поштовхом

для розробки проекту школи стала органічнасуспільна потреба в нових ідеях на фоні відмовивід усього типового, регламентованого,зумовленого Центром. Трудовий колектив“Ротора” вирішив фінансувати будівництво школи,яка б втілювала найпрогресивніші педагогічні ідеї.Науковці Інституту педагогіки в свою чергупрезентували сутність педагогічних ідейособистісно орієнтованої освіти [4].Основою служила ієрархічна модель

особистості, в якій чітко окреслена структурнаорганізація й елементний склад. Це дозволялоконструктивно визначити напрями й темпирозвитку особистості, а також розробити

ефективні методики педагогічного впливу.Зазначимо, що особистість потрібно розглядатине ізольовано, а як органічну складовунавколишнього світу, як частину Всесвіту. На ційоснові мають формуватися засадничі принципиорганізації педагогічної взаємодії і забезпеченняїх реалізації у навчальних планах, програмах,технологіях навчання і виховання.Основною метою роботи навчально-виховного

комплексу було визначено виховання здорової,гармонійно й всебічно розвиненої людини.Новизною відзначалась конкретизація мети черезформування відповідальної, соціально активної,творчо мислячої й працюючої особистостішляхом створення оригінальної системинеперервної освіти від народження дитини довходження її у самостійне життя.Перед творчим колективом розробників моделі

комплексу ставилося завдання розробити йапробувати вихідні принципи і режим найбільшсприятливого розвитку природних задатків, інтересіві схильностей учнів; вийти на якісно новий рівеньнавчання й виховання дітей, що відповідав бивимогам часу; важливо було створити на базікомплексу тимчасові науково-дослідні колективи зіспівробітників комплексу, учених інших зацікавленихорганізацій з метою розробки й одночасноїекспериментальної перевірки нових варіантівсистеми неперервної освіти й, забезпечення їїефективності.Поставлені завдання реалізувалися через

створення оптимальних матеріальних, психолого-педагогічних, санітарно-гігієнічних, організаційно-режимних і кадрових умов за напрямами, якіобґрунтовувались спеціалістами з управління,будівництва, психології, педагогіки.Із цією метою ставилося завдання:1. Спираючись на сучасні антропологічні

знання, здійснюючи медико-психологічний захиствихованців, створити всі умови для повноцінногой гармонійного фізичного, розумового і духовногорозвитку особистості, забезпечити вихованняздорової людини.

Василь Мадзігон, доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України,перший віце-президент АПН України

ПРОЕКТУВАННЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩАМАЙБУТНЬОГО

У статті досліджується проектування навчально-виховного комплексу для наукововиробничого об’єднання “Ротор” міста Черкаси, яке здійснювалося тимчасовим творчимколективом Науково-дослідного інституту педагогіки України.

ПРОЕКТУВАННЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА МАЙБУТНЬОГО

© В. Мадзігон, 2007




6

2. Розробити й апробувати структурукомплексу як систему неперервної освіти, щоохоплює такі ланки: центр родини й ранньогодитинства, дитячий садок – передпочатковушколу, початкову школу, основну і середню школу.Особливість цієї структури зумовлена різнимивидами диференціації навчально-виховної роботиіз застосуванням традиційних і нетрадиційнихформ і методів.

3. Забезпечити матеріально-технічну базу зурахуванням досягнень науки і техніки на основівикористання новітніх комп’ютерних технологійта інших сучасних засобів навчання.

4. Створити в школі психологічну атмосферу,що сприяє співтворчості, співробітництву ірозвитку різнобічної активної діяльності учнів.

5. Забезпечити педагогічний процес якспільний рух педагогів, учнів і батьків до цілейвиховання, освіти й розвитку на основі розробленихпринципів, а саме:

- апробувати новий зміст освіти, щооптимально поєднує усі цикли предметів на основіінтегрування навчального матеріалу зурахуванням принципів гуманітаризації, гуманізаціїй політехнізації;

- формувати необхідний і достатній обсягосмислених, мобільних знань і навичок, прийомівпізнавальної діяльності на основі принципівдиференціації й індивідуалізації відповідно довибраного учнем напряму і переходом в основнійі середній школі до поглибленої, профільної йспеціальної підготовки;

- реалізувати новітні форми, методи й засобинавчання , які дозволяють перейти відпояснювально-ілюстративного до проблемно-пошукового навчання, що активізує всі видидіяльності учнів;

- розробити й апробувати специфічні длякомплексу види самостійної роботи учнів і способиконтролю їх навчальних досягнень;

- визначити і реалізувати схеми взаємодіїучительського й учнівського колективів комплексуіз зовнішнім соціально-культурним та економічнимсередовищем.

6. Створити адекватні санітарно-гігієнічні йергономічні умови для учнів, що забезпечуютьефективну реалізацію навчально-виховногопроцесу.

7. Розробити й апробувати різні варіантирежиму роботи комплексу які забезпечуютьреалізацію базових принципів.

8. Розробити заохочувальну системупідготовки й підбору кадрів, підвищення їхньоїкваліфікації, оплати праці і забезпечення умовжиттєдіяльності.

Модельований комплекс розглядався як такий,що розвиває дітей і сам розвивається .Враховувалися три основних аспекти ідеїрозвитку: постійний розвиток змісту і методівнавчання, їх вплив на розвиток особистості і якрезультат – вплив на розвиток соціокультурногосередовища мікрорайону, в якому розміщенийкомплекс.Перший аспект ідеї розвитку – динамізм

пошуку в розв’язанні проблем виховання йнавчання , багатоваріантність розв’язаннякомплексу навчально-виховних проблем.Другий аспект ідеї розвитку – створення в

комплексі такої педагогічної системи, яка бвсіляко стимулювала всебічне виховання ірозвиток учнів, у тому числі розвиток почуттявідповідальності й діяльнісної ініціативи.Третій аспект ідеї розвитку – націленість

комплексу як соціокультурного інституту напідйом національної культури, прискореннясоціально-економічного й духовного прогресумікрорайону.Суть принципів побудови навчально-виховного

процесу, діяльності всього комплексу полягає внаступному:

1. Демократизація – це ціль, засоби йгарантія перебудови школи , відкритість іваріантність змісту освіти, розвиток педагогікиспівтворчості та співробітництва, введення діючихі ефективних форм самоврядування шкільногоколективу, перебудова взаємин вчителів іадміністрації.

2. Принцип виховання здорової людиниреалізувався через забезпечення фізичного,морального, соціального і психологічногоблагополуччя кожного учня й працівникакомплексу.

3. Системність передбачала логічнувзаємодію усіх структурних підрозділів, усіхучасників навчально-виховного процесу вкомплексі й поза ним у продуктивній співпраці, щозабезпечувало оптимальний розвиток, навчанняй виховання всіх учнів.

4. Гуманізація школи й освіти передбачаладитиноцентриський підхід , що сприялопереборенню відчуження вчителя і учня віднавчальної діяльності й один від одного,забезпечення орієнтації школи на повноцінністьщоденного життя учнів на кожному з віковихетапів – у дитинстві, отроцтві, юності. У школі-комплексі не тільки підвищувалася питома вагапредметів гуманітарного циклу, а й передбачалосьзвернення до світової культури, історії, духовнихцінностей, які пронизували усі навчальні предметиідеями добра, людяності, миру, милосердя.


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




7 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

5. Диференціація й індивідуалізаціянавчально-виховного процесу припускали усілякестимулювання здатностей кожного, хто вчиться,розвиток особистості з урахуванням її інтересів,мотивів, ціннісних установок, розходжень вінтелектуальній, емоційно-вольовій і дієво-практичній сферах, особливостей фізичного йпсихічного розвитку кожного учня (особистісноорієнтований підхід в організації навчально-виховного процесу).

6. Діяльнісний (компетентністний) підхідприпускав включення учнів в активну суспільнокорисну діяльність, у тому числі у своємумікрорайоні, для розв’язання завдань соціальноїадаптації вихованців

7. Співтворчість і співробітництво –спільна доцільна активна діяльність вчителя йучня, що творчо розвивається, спрямовуваласяна придбання знань і соціального досвіду. Процесспівтворчості й співробітництва скріплювавсявзаємопроникненням у духовний світ один одного,колективним аналізом ходу й результатівдіяльності співробітництва.

8. “Саморух” учнів шляхом розвиткуздійснювався у результаті створення оптимальнихумов і режиму найбільшого сприяння(педагогічного, психофізіологічного, медичного,ергономічного тощо) для різнобічногосамостійного розвитку природних задатків,схильностей та інтересів, у результаті чого учневінадавалася можливість вільного самостійногопереміщення по різних потоках складності й рівняхнавчання з метою самодобування знань.

9. Оптимізація навчально-виховного процесуприпускала досягнення кожним учнем найвищогорівня знань, умінь і навичок, розвитку психічнихфункцій, способів діяльності, можливих для даноїособистості в умовах комплексу. Тобтоотримання найбільшого ефекту при найменшихзатратах психофізіологічних зусиль.

10. Принцип нетрадиційності системивиражався в розумній зміні традиційної класно-урочної системи, розрахованої на одновікову групуучнів, на індивідуально-пошукову. Він передбачавспільне навчання й виховання різновікових групучнів у так званій зоні вільного розвитку, якаадаптивно переходила на більш високому рівні віндивідуально-пошукову школу.Організаційно-педагогічна структура

комплексу задумувалась як така, що відповідаєнаступним принципам:

- цілісності й комплексності, щовідображало єдність і взаємозв’язок у роботі всіхструктурних підрозділів;

- наступності на кожному освітньому щаблі

всіх традиційних і нетрадиційних компонентівнавчально-виховної системи – цілей, змісту,методів, засобів і організаційних форм;

- варіативності, що передбачала чотиригнучкі та динамічні освітні напрямки длястворення оптимальних умов розвитку й реалізаціїприродних задатків, схильностей та інтересівкожної дитини;

- адаптивності, що дозволяло реалізуватипринципи неперервного виховання й навчаннялюдини відповідно до її вікових психофізичнихособливостей і перспективних потреб суспільства(соціальної адаптації).Організаційна структура комплексу

забезпечувала зв’язок цілей і завдань виховання,навчання й розвитку учнів на кожному віковомущаблі з урахуванням психологічних і фізіологічнихособливостей дітей та підлітків.Науково обґрунтовані такі вікові періоди

розвитку: раннє дитинство – від народження до 3років, дошкільне дитинство – до 6 років, періодотроцтва – 6 – 10 років, підлітковий період – 11 –15 років, ранній юнацький вік 16 – 18 років.Виходячи із цього, комплекс має п’ять ступенів

навчання й виховання дітей, а саме:I – центр родини й раннього дитинства (від

народження до 3 років);II – дитячий садок – передпочаткова школа

(3 – 5 років);III – початкова школа: I – IV кл. (6 – 10 років);IV – основна школа: V – IX кл. (11 – 15 років);V – середня школа: X – XIІ кл. (16 – 18 років).Наповнюваність кожної групи центру родини

й раннього дитинства, дитячого садка –передпочаткової школи, кожного класу початковоїй основної школи (I – IX кл.) – 14 осіб, середньоїшколи (X – XIІ кл.) – 10 осіб.Розробляючи технологію навчально-виховної

роботи в центрі родини й раннього дитинства,розробники проекту виходили із того, що саме вцьому віці здійснюється загальний розвитокдитини, який служить фундаментом дляпридбання надалі будь-яких спеціальних знань інавичок і засвоєння різних видів діяльності.Основне значення мають підтримка й усілякийрозвиток якостей, специфічних для цього віку, томущо створювані унікальні умови більше неповторяться, і те, що буде “не дібране” тут і тепер,надолужити надалі виявиться важко або й зовсімнеможливо.Для виховання гармонійно розвинених,

здорових дітей і реалізації концепції неперервноїосвіти необхідно було заповнити “порожнину”,тобто взяти під контроль період, який випадає зполя зору педагогів. Для цього треба було





8

створити службу кваліфікованої допомоги йконтролю за фізичним, розумовим і емоційнимрозвитком з боку фахівців різного профілю удосадковий період життя дитини. З цією метою вструктурі комплексу планувалося створенняцентру сім’ї й раннього дитинства, на якийпокладалося:а) навчання батьків умінню розуміти проблеми

дітей і підлітків, вивчати їхні психолого-фізіологічніособливості, створювати в родині атмосферувзаємодовіри, поваги й взаєморозуміння як засібі спосіб активного виховання;б) завчасну медико-просвітницьку, психолого-

педагогічну роботу з людьми, що вступають ушлюб, і сімейними парами, які очікують появидитини;в) допомога у вихованні й контроль за

розвитком дітей з моменту народження до трьохроків;г) статеве виховання дітей, навчання учнів

комплексу за спеціально розробленимиспецкурсами.Другою сходинкою комплексу було дошкільне

виховання, так звана передпочаткова школа, якаохоплює дітей трьох вікових груп: трьох, чотирьохі п’яти років. Усередині кожної групи виділялисяпідгрупи дітей з різною здатністю до навчання, зрізними схильностями й інтересами з метоюспостереження і розвитку їх здібностей.У початковій ланці школи головним

спрямуванням освіти виступали – різнобічнийрозвиток особистості, міцне засвоєння базовихзнань і вмінь, розвиток природних схильностей іобдарувань дітей. Особлива увага зверталася назбереження при цьому всіх умов для повноцінногожиття дітей, реалізації їхніх запитів.Диференціація навчально-виховної діяльності

на цьому щаблі досягалася головним чиномзавдяки варіативності самого процесу навчання:темпу викладу навчального матеріалу, наданнядітям широких можливостей вибору видівдіяльності, адаптації навчальних завдань доіндивідуальних можливостей дітей і організаціїкласів з урахуванням рекомендації психологів імедичних працівників.Класи комплектувалися диференційовано за

чотирма напрямками, три з яких передбачали усвою чергу два ступені складності в оволодінніпрограмою.Ці напрямки передбачають класно-урочну

систему. Четвертий напрямок (зона вільногорозвитку для дітей із прискореним темпомрозвитку) забезпечувався нетрадиційнимиформами навчання.Кожна дитина одержувала обов’язковий

загальноосвітній і виховний рівень, але при цьомумала можливість задовольняти свої запити йінтереси, розвивати здібності. Із цією метоюпропонувалися напрямки за інтересами:спортивний й художньо-естетичний, гуманітарний,загальнотехнічний і нетрадиційний, розрахованийна обдаровану молодь.Перед основною школою ставилося завдання

забезпечити обов’язковий рівень освіти, достатнійяк для загальної середньої освіти, так і дляпрофесійної освіти, а в окремих випадках – дляпочатку самостійної трудової діяльності [3].На цьому етапі вивчення спеціально

розроблених курсів, які складають “ядро знань”,займало 70 – 75% навчального часу. Решта часувідводилася на вивчення варіативної частинипрограми, у якій диференціація навчанняздійснювалася за інтересами і змістомпоглибленої і профільної підготовки за такиминапрямами: спортивному і художньо-естетичному,суспільно-гуманітарному, інформаційно-математичному, хіміко-фізичному ізагальнотехнічному, за якими вони мали починатизайматися з восьмого класу, не виключаючи прицьому можливості переходу до іншого напрямку [2].Середня загальноосвітня школа будувалася на

широкій і глибокій диференціації й варіативності,що дозволяло максимально врахувати здібності,інтереси й життєві плани молоді. На цьому етапіпередбачалося формування стійкої світоглядноїпозиції особистості, її ціннісних орієнтацій і активноїжиттєвої позиції.Індивідуалізація й диференціація навчання на

цьому етапі передбачали:а) розробку нового змісту освіти (вибір груп

предметів при певному “ядрі знань”), що беззниження якості звільняється від повторів і зайвоїдеталізації, створюючи єдину, цілісну картинусвіту;б) розвиток здібностей і творчих можливостей

кожного учня. Здійснювався розподіл потоків нагрупи спортивного, художньо-естетичного,гуманітарного напрямків, групи з вивчення хімії,фізики, біології, медицини, математики, ЕОТ, атакож з вивчення ряду технічних спеціальностей;в) використання індивідуального стилю

навчання. Діти, що навчалися у будь-якому потоці,продовжували навчання в індивідуально-пошуковій школі із вільним режимом відвідування,з індивідуальним планом. Для читання лекцій употоці запрошувалися викладачі вищих навчальнихзакладів. Ведення частини уроків для учнівстаршої школи передбачалося іноземною мовою;г) організацію занять із урахуванням інтересів

і схильностей дітей (факультативи, гуртки, секції).


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




9 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Сутність режимних моментів виражається утому, що початкова, основна і старша школи малипрацювати п’ять днів у тиждень в режимі школиповного дня. Одна група дитячого садка –передпочаткової школи і один клас початковоїшколи працював у круглодобовому режимі.Новизною пропонованого комплексу було те,

що принцип неперервної освіти й вихованняреалізується через об’єднання в одну освітнюсистему “Центру родини і раннього дитинства”(0 – 3 роки), дитячого садка – передпочатковоїшколи (3 – 5 років); початкової школи (6 – 9 років);основної школи (10 – 14 років); середньої школи(15 – 16 років) і ВНЗ.Уся навчально-виховна робота комплексу

планувалася в тісній взаємодії з роботоютрудового, культурного й спортивно-оздоровчогоцентрів, розрахованих на надання можливостізайматися у них не тільки дітям , а й їхнімбатькам. Це значно підсилить роль родини уформуванні особистості дитини, створитьпередумови для спільної зі школою координаціїрозвитку природних задатків, схильностей таінтересів дітей.Для створення оптимальних умов розвитку

природних задатків і обдарувань дошкільників таучнів усіх вікових груп планувалося створеннясприятливих умов упродовж усього часуперебування дитини в навчальному закладі. З цієюметою передбачалося створення чотирьох різнихза складністю напрямів навчання (потоків) длядітей 4 – 14 років, три із яких використовувалитрадиційну класно-урочну систему, а четвертиймав нетрадиційну форму навчання, так звану“зону вільного розвитку” – потік Н.Перший напрям навчання (потік А) призначався

для навчання, виховання і розвитку дітей, які малинахил і виявляли бажання вивчати предметиспортивного і художньо-естетичного циклів.Другий напрям навчання (потік Б)

організовувався для навчання, виховання ірозвитку дітей, які мають бажання і схильні довивчення предметів суспільно-гуманітарного таестетичного циклу. По третьому напряму (потікВ) навчалися діти, які мали бажання і схильні довивчення предметів загальнотехнічного циклу.Четвертий напрям (потік Н) передбачав

організацію навчально-виховного процесу втворчих зонах, які призначалися для навчаннярізновікових груп учнів за умови відмови відтрадиційної класно-урочної форми навчання.Висновки. Педагогічний процес за всіма

напрямами був спільним рухом педагогів учнів ібатьків до цілей освіти, при цьому педагогстимулював і спрямовував пізнавальні і життєві

інтереси учнів, працюючи в дусі співтворчості іспівробітництва. Це, зокрема, передбачалорозуміння педагогом учня, визнання його правана помилку а також відкритість, особистувідповідальність педагога за свої судження, оцінки,рекомендації, вимоги і вчинки. Здобуваючи в ходітакого спілкування повагу й довіру учнів, педагогодночасно розвивав у них здатність усвідомлюватисебе, свої дії, їх цілі, мотиви, причини успіхів і невдач.Такий педагогічний процес сприяв реалізаціїпринципів, покладених в основу концепції діяльностінавчально-виховного комплексу.

1. Курило В.М., Шепотько В.П. ОсвітаУкраїни: науково-технічний та соціальнийпрогрес: історія, досвід, уроки. – К.: “Деміур”,2006. – 432 с.

2. Мадзигон В.М. Продуктивная педагогика.Политехнические основы соединенияобучения с производительным трудом:Монография. – К.: “Вересень”, 2004. – 324 с.

3. Профільне навчання: Теорія і практика:Зб. наукових праць за матеріалами методолог.семінару АПН України. – К.: Пед. преса, 2006.– 200 с.

4. Школа-лицей. Концепция, педагогическоеи техническое задание на проектированиеучебно-воспитательного комплекса научно-производственного объединения “Ротор”/Руководители авт . кол.: А.Ч.Чабанов ,В.М.Мадзигон, А.И.Никитенко. – Киев: НИИпедагогики УССР, 1990. – 216 с.

5. Юрій М.Ф. Соціокультурний світУкраїни: Монографія. – Видання 2-е. – К.:Кондор, 2004. – 738 с.


9 березня – деньнародження

Тараса ГригоровичаШевченка

(1814 – 1861)український поет,

художник, мислитель,Пророк України

øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø


Я так її, я так люблюМою Україну убогу.

Тарас ШевченкоПророк України

Учітеся, брати мої, думайте, читайте




10© В. Скотний, 2007

Постановка проблеми. Найбільш популярноюі загальновизнаною концепцією розвитку єдіалектика, яка адекватно відображаєеволюцію всього сущого у своїх принципах,законах, категоріях. Вона поширюється навсю навколишню дійсність і є теоретичнимвідображенням буття, свідомості, пізнання.Діалектика є філософською теорією ,методом і методологією пізнання, природи,суспільства, людини, творчості взагалі.

Розвиток – це насамперед зміна, рух. Упроцесі руху як розвитку створюється нове,необхідне, здатне до саморуху, самовідтворення.У таких організованих і цілісних системах, яксуспільство, біосфера тощо саморух здійснюєтьсяяк саморозвиток – самоперехід на вищий рівеньорганізації. Саморух “генетично” виростає з рухуяк невід’ємного атрибута матеріального буття.Він відображає зміну явища, речі під дієювнутрішніх суперечностей, їм притаманних.Зовнішні фактори не спричиняють рух, а лишемодифікують. Саморух і саморозвиток – важливімоменти діалектики як теорії розвитку.

Рух як зміна – це внутрішньо пов’язанаєдність буття і небуття, тотожності івідмінності, стабільності і плинності, того,що зникає, з тим, що з’являється. Осягнути рухможна лише в тому разі, коли розглядати йогосуперечливі сторони в єдності та взаємодії.Ігнорування однієї зі сторін руху призводить дойого нерозуміння. Це трапляється тоді, колисторони розглядаються відокремлено, а не увзаємодії. Рух – це суперечність, свідчення того,що тіло може рухатися лише тоді, коли воноперебуває в певному місці й водночас у ньому неперебуває. Це єдність протилежностей, якіпередбачають одна одну. Постійне виникнення таодночасне вирішення цієї суперечності і є рухом.Як відомо, він є абсолютним, невід’ємниматрибутом усього сущого. Тому розвитокможна вважати вищою формою руху,

сутністю руху, а рух можна визначити якбудь-яку зміну предмета чи явища.

Розвиток – це незворотна , спрямована,закономірна зміна всіх матеріальних таідеальних об’єктів. Унаслідок розвитку виникаєновий якісний стан об’єкта, який є зміною йогоскладу або структури (тобто виникнення ,трансформація або зникнення елементів ізв’язків). Здатність до розвитку складає одну іззагальних властивостей матеріального тасоціального буття.Суттєву характеристику процесів розвитку

становить час: будь-який розвиток здійснюєтьсяв реальному часі, і лише час виявляєспрямованість розвитку. За часів стародавньоїфілософії і науки не існувало ідеї розвитку вточному смислі цього слова, оскільки час тодімислився як процес, що циклічно протікає, і всіпроцеси сприймалися як такі, що здійснюютьсяза заданою “від віку” програмою.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Поняття “діалектика” вперше застосував Сократ,який визначив ним мистецтво вести ефективнусуперечку, діалог, спрямований на взаємозацікавленеобговорення проблеми з метою досягнення істинишляхом протиборства думок. Продовжуючитрадицію Сократа , Платон розуміє піддіалектикою саме діалог як логічну операціюрозподілу і зв’язку понять, що здійснюєтьсяшляхом запитань і відповідей, які ведуть доістинного визначення понять. Сократівсько-платонівський спосіб філософствування виражаєлюдську відкритість світові і тим самим орієнтуєна діалог, а не на монолог із реальністю .Моністичною є лише наявна, дійсна реальність;реальність же можливостей принциповоплюралістична і не допускає монологічногоставлення до себе. Саме до діалогічноговідношення, до діалогу семантично тяжіє самтермін “діалектика”. Цей спосіб філософствуванняорієнтує на мудрість, яка, крім сущого, знає ще й

Валерій Скотний, доктор філософських наук, професор, академік, ректорДрогобицького державного педагогічного університету

імені Івана Франка

ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ B ФІЛОСОФІЇ.ДІАЛЕКТИКА

“Все є рух, матерія перебуває у русі, і це все є матерія, і рух перебуває у матерії. Вонисуть речі і умоосяжне, логічне і дійсне. Бо те, що є рух, є і матерією, і те, що є матерія, єрухом, оскільки вони є творцями один одного”.

Зенон Елейський

ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ B ФІЛОСОФІЇ. ДІАЛЕКТИКА




11 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

можливе, належне, доброчесне. Тому мудрість непросто знає, але й оцінює. Орієнтоване на мудрість“софійне” знання виявляє себе в діалектиці, томуі “софійний” спосіб філософствування реалізуєсебе в діалектичному методі.Альтернативне “софійному” – “епістемне” (від

грец. еріstemе – знання, наука пізнання) знаннянаголошує на тотожності свого змісту зі змістомсущого. Тим самим начебто лише воноспрямоване на досягнення істини. Однак у такомуразі істина виокремлює зі свого змісту все, щовиходить за межі сущого (можливе, належне,доброчесне тощо). Епістемний спосібфілософствування реалізує себе в догматичному(“метафізичному”) методі.Мета статті. Дослідити:1. Діалектичний розвиток: поняття і сутність.2. Принципи і закони діалектики.3. Категоріальну структуру розвитку.4. Синергетичну концепцію розвитку.Виклад основного матеріалу. Історія

суспільства і розвиток науки мають багатийматеріал, який свідчить про складний,неоднозначний характер процесів розвитку та їхмеханізмів. Насамперед було спростованехарактерне для метафізики і позитивізму уявленняпро розвиток як лінійний прогрес. У XX ст.предметом вивчення стають внутрішні механізмирозвитку. Біологія та історія культури показали,що процес розвитку не є однорідним тауніверсальним. Якщо розглядати глобальнінапрями розвитку (наприклад , органічнуеволюцію), то стає очевидною діалектичнавзаємодія різноспрямованих процесів: загальнийнапрям прогресу переплітається зі змінами, якіутворюють так звані “тупикові ходи” еволюції абоспрямовані у бік регресу. Аналіз механізміврозвитку змусив глибше вивчати внутрішнюбудову об’єктів, зокрема їх організацію тафункціонування.

Діалектика як теорія розвитку спираєтьсяна такі фундаментальні поняття, як зв’язок,взаємодія, відношення. Поняття “зв’язок”відображає взаємозумовленість речей і явищ,розділених у просторі і часі. Існують різноманітнізв’язки: об’єктивні та суб’єктивні, внутрішні тазовнішні, прості та складні, суттєві та несуттєві,постійні та тимчасові, безпосередні йопосередковані тощо. Для науки і практики доволіважливими є закономірні зв’язки, їх пізнання.Поняття “взаємодія” відображає процеси

взаємовпливу різних об’єктів, зміну їхнього стану,взаємоперехід, породження одних об’єктівіншими. Взаємодія має об’єктивний іуніверсальний характер. За Г. Геґелем, вона

виступає “взаємною причинністю” взаємнозумовлених субстанцій.

Світ буття – це речі, їхні властивості тавідношення. Кожна річ має свої властивості, якіє її певними відношеннями з іншими. Річ лишепритаманним їй чином може виявлятися успіввідношенні з іншими речами. Відношенняхарактеризує взаємозалежність елементів певноїсистеми.Діалектичне мислення як реальний

пізнавальний процес виникло разом із людиною ісуспільством. Міра діалектичності людськогомислення визначається рівнем розвитку суспільноїпрактики і відповідно рівнем пізнання діалектикибуття. Його адекватне відображення єнеобхідною умовою для розумної орієнтаціїлюдини у світі та перетворення дійсності вінтересах людей. Тому важливо з’ясувати змістпоняття “розвиток” та його трактування уфілософії [2].

У філософському розумінні поняття“принцип” означає фундаментальне положення,найсуттєвіше начало певної концепції, теорії.Для діалектики такими началами є: загальнийзв’язок, розвиток, суперечність, стрибкоподібність,заперечення. Це ті найважливіші фундаментальніположення, на яких ґрунтуються основні законидіалектики, діалектичне розуміння зв’язку, руху,саморуху, заперечення, форми переходу до новоїякості.

Поняття принципу (від лат. рrіnсіріum –основа, начало) означає фундамент внутрішніхпереконань людини, тих теоретичних засад,якими вона користується у своєму житті тадіяльності. У повсякденному житті термін“принцип” (стосовно людини) означаєцілеспрямованість, непідкупність, наполегливість.Безпринципність – відсутність впевненості, волі,переконань тощо.

Принцип розвитку через суперечністьдемонструє, що процес роздвоєння єдиного напротилежності є сутністю розвитку. На першійстадії, існуючи ще в можливості, суперечністьвиступає як тотожність, яка містить несуттєвівідмінності. Наступна стадія – існуючавідмінність у тотожності: за спільної основи воб’єкті є суттєві властивості, тенденції, які невідповідають одна одній. Суттєві відмінностіперетворюються на протилежності, які, взаємо-заперечуючи одна одну, переростають усуперечність. Будь-який розвиток є виникненнясуперечностей, їх подолання і водночасвиникнення нових суперечностей.

Принцип єдності історичного і логічного єметодологічною основою осмислення сутності та





12Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

закономірностей складних об’єктів, щорозвиваються. Історичне – процес становленнята розвитку об’єкта; логічне – теоретичневідтворення об’єкта, що розвивається, в усіх йогосуттєвих, закономірних зв’язках і відношеннях.Дослідження функціонування, відтворення тарозвитку об’єкта, який склався історично, задопомогою логічного методу передбачаєвиявлення його історичної перспективи ірозгляду в єдності нинішнього , минулого імайбутнього. Взаємодія логічного й історичногометодів у побудові теорії об’єкта, щорозвивається, носить складний, багатоступеневийхарактер. Звернення до історичного методу –передумова логічного методу. Разом із тим длядослідження генези об’єкта необхідно мати певнеуявлення про його сутність.Принцип загального зв’язку – закономірна

форма поєднання всіх одиничних речей, явищ,процесів у єдине ціле. Він є основоположним,фундаментальним усвідомленням об’єктивноїдійсності. Із виявлення стійких, необхіднихзв’язків: внутрішніх і зовнішніх, необхідних івипадкових, суттєвих і несуттєвих тощопочинається людське пізнання , що робитьможливим формування законів науки.В античних мислителів загальна мінливість

буття (Космосу) уявлялась як перетворенняодного першоначала на інше – води на повітря,землі на воду, повітря на вогонь і навпаки.Найбільш яскраво антична діалектикапредставлена в Геракліта, в якого світ, щоперебуває у постійному русі, внутрішньосуперечливий і мислиться у вічному становленні,зміні, єдності протилежностей [3].Відчутний вияв стихійно-діалектичні ідеї

знайшли в атомістів (Левкіпп , Демокрит,Епікур): виникнення будь-якої речі з атома єдіалектичним “стрибком”, оскільки кожна річ несев собі нову якість порівняно з атомами, що їїскладають. Елейська школа різко протиставиламислений і чуттєвий світи, єдність і множинність.Зенон Елейський, якого Аристотель називавдіалектиком, аналізував суперечності, яківиникають у намаганні осмислити множинність ірух. Він доходить висновку, що буття маєсуперечливі визначення, оскільки воно єдине імножинне, рухається і знаходиться у спокої тощо.На основі філософії елеатів і Геракліта

виникла заперечлива (негативна) діалектикасофістів, які, відійшовши від натурфілософії,сприяли руху людської думки з її суперечностями,пошуком істини в постійних дискусіях.Гіпертрофуючи відносність людського знання,вони приходять до релятивізму, тим самим

доводячи діалектику до крайнього скептицизму.Продовжуючи думки Сократа і трактуючи

світ ідей як особливу самостійну сутність ,Платон розуміє під діалектикою знання істинносущого. Його можна досягнути за допомогоюзведення суперечливих частин у цілісне і загальне.Діалоги Платона є зразком античної діалектики.У бутті кожна річ тотожна сама собі і всім іншим,а також (як така) вона змістовна в собі та щодоіншого.Аристотель розвиває діалектику далі – в

напрямку пізнання реально існуючого Космосу. Увченні про чотири причини (матеріальну,формальну, рухаючу і цільову) він утверджує їхіснування в кожній речі нероздільно і в тотожностіз самою річчю. Аристотель вважає необхіднимоб’єднання одиничних форм саморухомих речейу загальний саморух усієї дійсності. Він називаєйого першодвигуном, що мислить сам себе, тобтоє і суб’єктом, і об’єктом. Крім того, діалектика –не просто абсолютне знання , але знанняможливого, ймовірного.В античному неоплатонізмі (Платон, Прокл)

були розвинуті концепції роздвоєння абсолютногоЄдиного Бога, взаємовідображення суб’єкта таоб’єкта в пізнанні, вчення про вічну рухомістьКосмосу [3].Сутність розвитку, виявлення конкретного,

розгорнутого зображення все глибших пластівйого сутності здійснюється через законидіалектики. Закон – це та об’єктивність, що незалежить від волі та бажання людини, від їїсвідомості (йдеться не про юридичні закони).Закон – це суттєве відношення, зв’язок міжсутностями, які характеризуються об’єктивністю,необхідністю, загальністю, внутрішньоюсуттєвістю, повторюваністю.

Виділяють три групи законів: окремі,властиві певним формам руху матерії (законимеханіки, хімії, біології тощо); особливі, властивівсім або багатьом формам руху матерії (законикібернетики, збереження, математики і т. д.);загальні, універсальні закони (закони діалектики).Відмінність між законами природи і суспільстваполягає у тому, що перші діють стихійно, а другівиявляються через свідомі дії людей.

Закон єдності та боротьби протилежностейрозкриває питання про джерело розвитку.Життєво-буттєвий шлях усіх конкретних системпроходить через “випробування” суперечностями,оскільки розвиток об’єктивної реальності, процесупізнання , всіх форм людської активностівідбувається через роздвоєння єдиного напротилежності, взаємодія яких становитьвнутрішній імпульс розвитку системи, її зміни.





13 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Кінцевою причиною розвитку будь-якоїконкретної системи є взаємодія суперечностейміж різними сторонами як всередині предмета,так і зовні між речами і явищами світу. Дляз’ясування сутнісних моментів закону необхіднорозглянути низку категорій, що йогоконкретизують.Інтенсивний розвиток і збагачення діалектики

відбувається в німецькій класичній філософії. УІ. Канта діалектика виступає засобом викриттяілюзій людського розуму, який хоче досягнутицілісного й абсолютного знання. Діалектикавиявляє ті суперечності, в які впадає розум, колипрагне осягнути абсолютну цілісність.Систематизатор діалектики Г.В.Ф. Геґель

вважає філософію засобом самопізнання сутностісвіту, якою є ідея, що саморозвивається. Методфілософії повинен виразити свій власний предмет.А якщо таким є ідея, то метод виступає якусвідомлений засіб вираження саморозвитку ідеї.Геґель стверджував, що сам зміст філософіїповинен рухати вперед у міру його розвитку. Це іє діалектика. Внутрішньо суперечливий івзаємопов’язаний, тобто діалектичний, самрозвиток ідеї. Для Геґеля філософія – наука прозовнішню форму думки, не стара формальналогіка, а змістовна наука про мислення, змістовнадіалектична логіка.Аналізуючи попередні філософські системи,

виявляючи їхні переваги й обмеженість, Геґельпорівнює можливості розсудку щодо розуму якбільш досконалої форми мислення. Розсудокнеобхідний як для теоретичної, так і практичноїдіяльності, але необхідно піднятися до діалектики,яка переборює кінцеві визначення розсудку. Самедіалектика є дійсним визначенням природи речей.У внутрішньому переході одної речі в іншувиявляється, що визначення розсудку однобічні йобмежені, тобто містять заперечення самих себе.Сутність усього скінченного полягає в тому, щовоно саме себе знімає в розумі. Отже, діалектикає рушійною душею будь-якого розгортаннянаукової думки, принципом, який вносить у змістнауки внутрішній зв’язок і необхідність. Геґельпоказав увесь природний, історичний і духовнийсвіт у вигляді процесу, який відобразив у системіпринципів, законів і категорій.

Тотожність – це відповідність, однаковість,рівність предмета самому собі. Абсолютнототожних речей не буває, вони різні і всередині, іміж собою . Відмінність – це відношеннянетотожності, неоднаковості предмета і в самомусобі, й з іншим. Відмінності можуть бутисуттєвими та несуттєвими, істотними танеістотними. Протилежність – це крайній

випадок істотної відмінності. Моделлю природноїпротилежності може бути магніт з йогопротилежно спрямованими полюсами.

Діалектична суперечність. Протилежностіхарактеризуються як взаємозумовлені тавзаємодіючі сторони. Вони протистоять однаодній у єдиному взаємовідношенні: наявність однієїз них передбачає буття іншої. Діалектичнийпринцип суперечності відображає подвійневідношення всередині цілого: єдністьпротилежностей та їх боротьбу. Протилежності,різні за якістю та роллю (наприклад, чорне і біле,геніальне і примітивне тощо), не є частинамиєдиного цілого, не містять ніякого імпульсу дорозвитку – не діалектичні суперечності. Єдністьпротилежностей виражає стійкість об’єкта,а самі протилежності є відносними;боротьба нових протилежностей , щопостійно виникають , – абсолютна, що євираженням нескінченності процесу розвитку.Суперечності “закладені” в самій сутності

речей, вони є атрибутом усіх форм реальності,виступають природною формою вияву активностіматерії та духу. Наукове пізнання просувається упостійній суперечності між істиною та хибнимидумками. Діалектична суперечність у мисленні– це не суперечність самому собі, невідсутність логіки, а взаємодія протилежнихпозицій, точок зору, поглядів , понять . Удіалектиці йдеться не про суперечність людинісамій собі, а про суперечності в самому об’єкті іпро відображення цих суперечностей у мисленні,де вони свідомо фіксуються та вирішуються.Характер суперечностей залежить від

специфіки протилежних сторін, від тих умов, у якихрозгортається їх взаємодія, що породжуєрізноманітність типів суперечностей. Розрізняютьвнутрішні і зовнішні, основні і неосновні,антагоністичні та неантагоністичні суперечності.Наприклад, внутрішні суперечності виражаютьстан конкретної системи як певної цілісності, азовнішні – це взаємодія протилежностей, якіналежать до різних систем (між суспільством іприродою, організмом і середовищем). Поняття“зовнішнє” і “внутрішнє” мають відноснийхарактер. Але саме внутрішнім суперечностямналежить вирішальна роль. Зовнішнє завжди дієлише через внутрішнє.

Розвиток системи визначає сутніснасуперечність , яка пов’язана з глибиннимиформами взаємодії протилежностей , щоскладають її структуру. Наприклад, джереломрозвитку суспільства є суперечність міжвиробництвом і споживанням (потребами,інтересами). Виробництво породжує нові потреби,





14Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

що штовхає людей до вдосконаленнявиробництва. І так упродовж усієї світової історії.Розв’язання цієї суперечності здійснюється упраці та розподілі благ.У діалектичному вченні апофатичного

неоплатонізму (ХІV – ХVІ ст.) Й . Екхартпояснює світовий процес як діалектичнесамопородження . Чиста “божественність”(“ніщо”, “безодня”) і “Бог” (творче начало світу)взаємодіють у нескінченному діалозі небуття табуття. Містично-діалектичну естафету приймаютьЯ. Бйоме та Й. Шефлер (Ангелус Сілезіус).Бйоме у всьому сущому бачить роздвоєність ісуперечності, процеси боротьби добра і зла, світлаі темряви тощо. Без тотожності протилежних, сил(“так” і “ні”), що борються в одному предметі,все б зупинилося і перетворилося на ніщо. Шефлер(Сілезіус) розглядає увесь світовий діалектичнийпроцес як нескінченний діалог особистісного “Я”людини та космічного божественного “Я”. Упантеїзмі М. Кузанського і Дж. Бруно (епохаВідродження) ідеї діалектики розвиваються увченні про вічний рух, про тотожністьпротилежностей, про збіг максимуму та мінімумутощо [5].

Закон взаємного переходу кількісних змін уякісні демонструє, як відбувається розвиток.З’ясування сутності цього закону, його проявів ідії вимагає розкрити зміст категорій якості,кількості, властивості, міри, стрибка.Кожна річ, предмет, явище постає в сукупності

своїх властивостей, у їх цілісності, що і є якістю.Якщо ми дійсно пізнаємо річ, то володіємо ізнанням про її якості, тобто її визначеність,виділеність із навколишньої дійсності. Якістьвказує на сукупність властивостей речі, на її складі побудову, на функціональне призначення як увзаємодії з іншими речами, так і суб’єктом, що їїпізнає. Якість є те, що дає можливість відрізнятиодну річ від іншої і таким чином об’єднувати,роз’єднувати, конструювати речі не лише в бутті,на практиці, але й у свідомості. Завдяки якостіми дізнаємося, що певний об’єкт є саме той, ане інший.

Якість об’єкта виявляється через сукупністьйого властивостей. Вони пізнаються черезвзаємодію об’єктів один із одним і суб’єктом.Отже, властивість – це спосіб виявлення певноїсторони об’єкта щодо інших об’єктів, з якими вінвзаємодіє. Вона є те, завдяки чому предметвиявляє для іншого своє специфічне буття. Середсукупності властивостей виділяються суттєві(необхідні), несуттєві (випадкові) для цьогопредмета, а також внутрішні та зовнішні,загальні та специфічні, природні та штучні.

У цілому сукупність (система) властивостейутворює якісну визначеність об’єкта,характеризує його цілісність і відносну стійкість.Якість – це наявна визначеність, вираз стійкоїєдності елементів і структури об’єкта. Вонастановить цілісну характеристику функціональноїєдності істотних властивостей об’єкта, йоговнутрішньої і зовнішньої визначеності, відносноїстійкості.

Під впливом різних умов один якісний станперетворюється на інший. Це перетвореннявідбувається завдяки кількісним ознакам.Кількість є вираженням зовнішнього ,формального взаємовідношення предметів, їхчастин, властивостей , зв’язків: це число ,величина, об’єм, множинність, клас, ступінь.Поняття числа, величини тощо є стороною абомоментом категорії кількості. Чим складнішеявище, тим важче вивчати його за допомогоюкількісних методів. Тому процес пізнанняреального світу (як історично, так і логічно)починається з якості, “випереджаючи” пізнаннякількісних закономірностей. Кожна якістьвиражена у специфічній для неї системі кількісниххарактеристик.Кількість і якість виступають окремо лише в

абстракції, реально ж вони є різнимихарактеристиками певних предметів, що існуютьі залежить одна від одної, перебуваючи внероздільній єдності, яка утворює міру.

Категорія міри – одна з головних у філософії(зокрема античній). За словами Демокрита,якщо перевищиш міру, то найприємнішестане найнеприємнішим. У філософії тогочасу зокрема розв’язувалися проблеми: якщовиривати з голови людини по волосині, то колибуде та остання волосина, після якої головастане лисою? Якщо додавати зернину дозернини, то коли буде останньою та зернина,після якої ми будемо мати купу зерна?

Міра пов’язує якість і кількість в єдине ціле.Разом із тим вона є тією межею, в якій якістьвиявляється у своїй визначеності, зберігаючи своїістотні характеристики. Шлях розвиткуприроди , суспільства, свідомості – це“вузлова лінія мір” (Геґель). Кордони цієї “лінії”не завжди чітко фіксовані, а іноді й умовні(наприклад, межі, які відділяють дитинство відюнацького віку або юність від зрілості).

Процес розвитку – це єдність перервного інеперервного. Поступові, безперервні, кількіснізміни, і нерозривно пов’язані з ними зміни окремихвластивостей у межах певної якості, визначаєтьсяпоняттям “еволюція”. Воно застосовується длявизначення розвитку глобальних систем





15 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

(рослинного і тваринного світу, самої людини,зірок).

Безперервність у розвитку системидемонструє її відносну стійкість , якіснувизначеність, а перервність – її перехід у новуякість (перетворення води на пару). Основоюпроцесу взаємоперетворення є поступовенагромадження кількісних змін у системі, а такожпостійне якісне оновлення її структурнихелементів.Виникнення нової якості – це виникнення нового

предмета з новими закономірностями буття, зновою мірою, в якій закладено вже іншу кількіснувизначеність. Процес становлення нового якісногостану – процес суперечливий, він становитьєдність знищення та виникнення, буття і небуття,існування та його заперечення. Міра постаємежовим орієнтиром процесу розвитку.Стрибок – процес докорінної зміни певної

якості, втрата старого і народження нового.Тривалі у часі або поступові у розвиткуоб’єктивної реальності – це стрибки еволюційні(наприклад, виникнення життя на Землі,походження людини, великі епохи у розвитку науки,мистецтва тощо). Швидкі, бурхливі, для якиххарактерні різкі межі, переходи, високаінтенсивність, цілісна перебудова всієї системи,підняття її на інший суттєвий рівень, – це стрибкиреволюційні (“вибухові” – гіпотеза про виникненняВсесвіту внаслідок Великого Вибуху). Такимчином, існують два основні типи стрибків:поступові та миттєві, в основі яких лежить фактортривалості їх проходження.Модифікація форм стрибків, якісних

перетворень залежить від характеру внутрішніхсуперечностей, властивих певному процесу, таумов його розвитку. Один і той же процес, маючив основі однакові суперечності, може відбуватисяв різних формах – і раптово, і поступово. Можнаодноактно, одноразово ліквідувати приватнувласність і встановити державну чи суспільну, аможна переходити до суспільної власностіпоступово, через проміжні ланки – державно-приватні підприємства, кооперацію тощо.Поступовість якісних змін у процесі переходу доринкових відносин полягає у тому, що в проміжнихформах (оренда, акціонування, викуп тощо)відбувається нагромадження елементівприватновласницьких відносин, відмиранняелементів державної форми власності.

Закон заперечення заперечення. В усьомуіснуючому відбувається боротьба взаємовиключнихсторін і тенденцій. Урешті-решт вона призводитьдо заперечення старого і виникнення нового. Тенове, що з’являється, також містить власні

суперечності, їх боротьба зав’язується на новійоснові і веде до необхідності нового заперечення,тобто заперечення заперечення. І так донескінченності. У цьому постійному запереченніі реалізується діалектичний процес становленняякісної визначеності явищ, зміна “вузлової лініїміри” через заперечення. Наприклад, юністьзаперечує дитинство і сама заперечуєтьсязрілістю, а остання – старістю. Але все це – різністадії життя однієї й тієї ж людини. У цьомупроцесі здійснюється майже невловимепереплетіння нового зі старим: залишаючись тієюж, людина все ж таки є вже іншою, вона міститьмоменти того, що відходить і що народжується.Отже, між старим і новим є подібність (загальне)і відмінність (одиничне), і співіснування , іборотьба, взаємозаперечення і взаємоперехід.

Заперечення як просте знищення одногоіншим має суто негативний, деструктивнийхарактер. Це “голе”, безплідне заперечення, щоне містить позитивних паросткiв нового, більшпрогресивного. Заперечення є водночас іутвердженням, і збереженням: знищуючиіснуюче, воно зберігає позитивне в знятомувигляді. Нове, що виникає, не може утверджуватисебе як без заперечення, так і без збереження,спадкоємності. Розвиток є там, де новеперериває існування старого, вибираючи з ньоговсе позитивне, життєздатне. Це збереженняпозитивного і є “неперервність у перервному”,спадкоємність у розвитку. Отже, розвитокхарактеризується спадкоємністю, послідовністю,незворотністю, спрямованістю та збереженнямдосягнутих результатів.Минуле не можна розглядати за принципом: що

було, те вже минуло, і йому немає вороття.Навпаки, минуле повсякчас бере участь утворенні нинішнього, утворюючи живий зв’язокпоколінь у вигляді традицій. Традиція – цесоціальна форма передання людського досвіду,коли “старе” переходить у “нове” і продуктивно“працює” в ньому, сприяючи його прогресивномурозвитку. Важливість традиції як зв’язку старогота нового полягає у тому, що, не знаючи минулого,не можна правильно зрозуміти й оцінити сучасне,а отже, передбачити перспективи майбутньогорозвитку суспільства, науки, культури, людини.Розвиток об’єктивної реальності відбувається

в різноманітних напрямах, що зумовлюєнескінченну множину форм існуванняматеріальних тіл і явищ. Наприклад, еволюціялюдини – лише одна зі шляхів прогресу живогона планеті.

Розвиток – не пряма лінія і не рух позамкненому колу, а спіраль з нескінченною





16Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

кількістю витків . У процесі розвиткувідбувається немовби повернення до ранішепройдених етапів, коли в новій формі нібиповторюються деякі риси вже віджилих форм. Алеце не повернення до початкової форми, а якісноновий рівень розвитку. Історія – це витки спіралі,рух “у ширину” і “вгору”. Кожний наступнийцикл розвитку не повторює старого , астановить новий, вищий рівень, хоча немовбиі повертається назад.Закон заперечення заперечення демонструє

спрямованість розвитку – поступового рухувсього існуючого, враховуючи взаємозв’язокпрогресу та регресу. Значимість закону полягаєв наданні надійного критерію визначенняспрямованості розвитку систем і об’єктів якприродного, так і соціального світу, що дозволяєправильно оцінити його масштаби, можливості ітемпи.Діалектика є вчення про найзагальніші зв’язки

і закони розвитку природи, суспільства, мислення,що відображається в категоріях як найбільшзагальних поняттях у межах даної предметноїсфери. Категорії – це філософські поняття, щовідображають найбільш істотні, закономірнізв’язки і відношення реальності.

Категорії характеризуються тим, що ,немовби акумулюючи в собі результатирозвитку окремих наук, фіксують світоглядніта методологічні моменти в змісті науковоїдумки. Вони взаємопов’язані таким чином, щокожна з них може бути усвідомлена лише якелемент усієї системи. Для розуміння реальностіми повинні залучити всю низку філософськихкатегорій, взаємозв’язок яких дає цілісне уявленняпро дійсність.

Категорії – це узагальнення, щовиокремлюються в процесі пізнання і предметно-практичної діяльності. Вони дають можливістьрозвивати мислення, мову, збагачуючи їхзагальними поняттями. А це, у свою чергу,дозволяє передавати результати пізнання:утримувати в думці за допомогою поняттянайважливіші, найсуттєвіші ознаки речей, неперевантажуючи пам’ять переліком конкретнихознак речі, а охоплювати її повністю через якусьзагальну властивість . Як результат дужевисокого рівня процесу абстрагуваннякатегорії фіксують найзагальніше. Завдякицьому категорії діалектики можуть бутизастосовані для пізнання будь-якої сферидійсності, оскільки абстрагуються від конкретногобуття.

Кожна з категорій відображає певнийзагальний закон, принцип буття сущого, а всі

разом вони охоплюють світ як ціле,відношення людини до світу. Єдина системакатегорій відображає єдність світу, загальнийзв’язок, взаємодію і розвиток речей. Порядок їхрозташування ґрунтується на врахуваннізростаючої складності об’єктивних зв’язків і рухупізнання від простого до складного.Вихідною філософською категорією є категорія

буття. Всі інші категорії з різних боківхарактеризують зміст, можливі виявивластивостей, відношень, розвитку сущого: рух –спосіб існування сущого, простір і час – формийого існування . Кількість, якість, причина,наслідок та інші категорії – все це такожхарактеристики буття.

Одиничне, особливе, загальне. Перші крокифілософії пов’язані з розрізненням загального йодиничного. Природа є невичерпною в твореннііндивідуального, вона не визнає штампів.Одиничне – категорія, яка виражає відноснувідокремленість, відмежованість об’єктів один відодного в просторі й часі, з властивими їмспецифічними особливостями, що складає їхнеповторну якісну і кількісну визначеність.

Але нескінченна різноманітність – лишеодин бік буття. Хоча кожна людинаіндивідуальна, але всім людям притаманна родовасутність, яка дозволяє побачити за унікальністю,неповторністю щось спільне для всіх, виражене взагальному понятті “людина”. Загальне – єдністьрізноманітності. Людська діяльність і науковепізнання можливі лише за умови виділення з речейзагального.

Завдяки дискретності (перервності) світузагальне не існує і не представлено інакше,як через одиничне. Діалектика їх взаємозв’язкуполягає в тому, що загальне не існує окремо, а єзаконом виникнення та буття одиничного. Якодиничне неможливе без загального, так ізагальне неможливе без одиничного, яке є умовоюта субстратом загального. У кожномуодиничному міститься загальне як його сутність,його “душа”, закон його життя та розвитку.Наприклад, твердження, що певний вчинок єподвигом – це визнання за цією одиничною дієюпевної загальної якості.

Конкретна єдність одиничного тазагального в певному явищі фіксуєтьсякатегорією особливого. Вона розуміється якспецифічне в реалізації загального, характерногодля даного об’єкта.Правильне врахування взаємозв’язку

одиничного, особливого та загального має великепізнавальне і практичне значення. Загальнерозкривається через відображення одиничного та





17 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

особливого, завдяки чому наукове поняття втілюєв собі багатство особливого й індивідуального.Якщо ігнорується одиничне, то тим самимзбіднюється знання загального й особливого.Діалектика одиничного, загального таособливого сприяє глибшому розуміннюсутності явищ у природі та суспільстві, атакож принципів наукового мислення.Спадкоємником геґелівської діалектики як

учення про взаємозв’язок і розвиток ставмарксизм . Висока оцінка К . Марксом іФ. Енгельсом діалектики Г. Геґеля базуваласяне лише на її змісті, але й на врахуванні тихнаслідків, які з неї випливали. Істинне значення іреволюційний характер геґелівської філософіїмарксизм вбачає у подоланні уявлень про кінцевийхарактер результатів людського мислення і дії.Істина тепер постає не у вигляді готовихположень , а в самому процесі пізнання , втривалому розвитку науки.У сфері практичної дії історія не може

одержати свого завершення в “досконаломусуспільстві”, “досконалій державі” – це речі, якіможуть існувати лише у фантазії. Кожний ступіньпрогресивного розвитку людства необхідний і маєсвоє виправдання для свого часу і тих умов, якимвін зобов’язаний своїм походженням. Але вінпозбавляється цього виправдання перед лицемнових умов, які поступово розвинулися в йоговласних надрах. Звідси – необхідність перетвореннясуспільства на комуністичних засадах.Сприйнявши діалектику Г. Геґеля, марксизм

змінює зміст її категорій. Якщо для Г. Геґелякатегорії виражають взаємовідношення, щоскладаються під час саморозвитку ідеї, то длядіалектичного матеріалізму вони є засобом длявираження процесів розвитку матеріального ідуховного світу. Ідея – не творець усього сущого,а форма усвідомлення людиною навколишньогосвіту і власного буття в ньому. Тому в марксизмівизначається проблема співвідношенняоб’єктивної та суб’єктивної діалектики.Об’єктивна діалектика – це діалектика природи іматеріальних суспільних відносин. Суб’єктивнадіалектика – це діалектика процесу пізнання імислення. Для діалектичного матеріалізмупервинною визнається об’єктивна діалектикасвіту, а суб’єктивна діалектика є її похідноюформою відображення світу.Заслугою діалектичного методу марксизму є

заперечення будь-якої теорії, яка свої твердженняґрунтує лише на ідеалістичних основах або нааналізі розуму. Положення марксизму пропервинність матеріально-економічної сторонилюдської природи важливе і зберігає своє значення

й у наші дні. Не можна до останку зрозумітирозвиток ідей, не беручи до уваги умови їхвиникнення та життєву ситуацію їхніх творців, колиекономічна сторона інколи є надзвичайноважливою . Але твердження Маркса проекономічні умови як остаточну основу будь-якогорозвитку є занадто перебільшеним. Соціально-історичний досвід свідчить, що за певних умоввплив ідей може переважити і витіснити впливекономічних чинників. Неможливо повністюзрозуміти інтелектуальний розвиток , незрозумівши його економічного підґрунтя, і навпаки.Проте осягнення світу врешті-решт відбуваєтьсялише завдяки інтелекту.

Причина і наслідок. Взаємозв’язок речейприводить до виникнення нових речей(властивостей, подій, процесів). Вихідне явище,яке безпосередньо обумовлює і в цьому смисліпороджує інші явища, є причиною, а те явище,що виникло, є наслідком. Породжений певноюпричиною наслідок сам стає причиною іншихявищ, це утворює причинно-наслідкові зв’язки.Згідно з принципом детермінізму, всі явищапричинно обумовлені. Заперечення цього принципує індетермінізмом.Аналіз механізму детермінації свідчить, що він

за своєю суттю є взаємодією реальних явищ. Націй основі здійснюється біологічна і соціальнавзаємодія (вплив). Оскільки явища є породженнямпевних причин, то людинa повинна вивчати,досліджувати їх механізм. Недостатньо знати, яквідбуваються явища, потрібно знати, чому вониздійснюється і яким саме чином. Нaприклад,фізика досягла вражаючих успіхів після осягненнянею взаємодії елементарних частинок, а біологія– після розкриття генного механізму спадковості.Причину необхідно відрізняти від приводу –

зовнішнього поштовху, який сприяє її появі. Так,серпневий заколот 1991 р. у Москві активізувавпроцес створення незалежної України.Вивчення природи причинних зв’язків непроста

справа. Англійський філософ XVIII ст. Д. Юмвзагалі поставив під сумнів можливість виявленняпричин. За Юмом те, що вважають наслідком,не міститься в тому, що вважається причиною.Погляди Юма мали велику кількістьпослідовників, проте це не заперечило можливістьпізнання причин і наслідків. Учені можутьпередбачити майбутнє саме тому, ще вони пізналипричинні взаємозв’язки. Однак пізнання причинно-наслідкових зв’язків не означає всесильністьлюдей у певній сфері діяльності. Коли, наприклад,політик бажає побудувати рай на Землі, то він, якправило, занадто перебільшує свої знання у сферіпричинно-наслідкових зв’язків.





18Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Для того, щоб причина викликала наслідок,потрібні певні умови, але самі собою вони її невикликають. Від характеру умов залежить спосібдії даної причини і природа наслідку. Змінюючиумови, можна змінити і спосіб дії причини іхарактер наслідку.

Категорії необхідності і випадковостіісторично виникли як наслідок роздумів пропримхливість людської долі, “божественнепередбачення” тощо. Можна без кінця ставитизапитання: було випадковістю чи необхідністю, щосаме Наполеон очолив свого часу Францію?Випадковим чи закономірним було відкриттяАмерики? Випадково чи закономірно виникложиття на Землі?Різні відповіді сформували концепцію

фаталізму (від лат. fаtаlіs – наперед визначенийдолею). Він ґрунтується на впевненості, що все усвіті, в житті кожної людини передбачено долею,Богом або всією системою взаємодії явищ. Ізпозицій детермінізму (від лат. dеtеrmіnаrе –обмежити, визначити) випадковість розглядаєтьсяяк чисто суб’єктивне поняття, за допомогоюякого ми визначаємо те, причини чого ще незнаємо. Так виникла оманлива альтернатива: усвіті панує лише випадковість, адже всевідбувається тільки, якщо це необхідно. Алезрозуміти сутність цих категорій можна лише заумови їх взаємозв’язку.

Випадковість – тип зв’язку, обумовленийнеістотними, зовнішніми для певного явищапричинами, має нестійкий характер. Випадковість– це як суб’єктивно, так і об’єктивно несподіваніявища, кожне з яких може бути, а може і не бутиабо бути інакше.В історії суспільства більшою мірою, ніж у

природі, виявляється випадок, оскільки діютьлюди, яких спонукають ідеї, воля і пристрасть.Поза випадковістю історія мала б містичнийхарактер: у ній все було б наперед фатальнопередбачено. Але це не означає абсолютизаціїролі випадку, як це має місце в концепціїволюнтаризму, який доводить внутрішнєволевиявлення до свавілля. Закономірний хідісторичних подій реалізується завдяки свідомимвольовим діям, тобто через свободу волі людини.Свобода волі – це здатність прийматирішення і здійснювати вчинки згідно зі своїмиінтересами, цілями та ідеалами . Вонавиявляється у вибірковій діяльності людини, якаґрунтується на пізнаних закономірних зв’язкахявищ і подій об’єктивної дійсності. Отже, кожнавільна дія є поєднанням свободи танеобхідності. Свобода волі є необхідноюумовою будь-якої цілеспрямованої, свідомої

діяльності, суб’єкту якої невід’ємно притаманнепочуття відповідальності.

Необхідність – це закономірний тип зв’язкуявищ, який визначається внутрішньою основою ісукупністю існуючих умов їх виникнення ,існування та розвитку. Необхідність – синонімзакономірності, має причину в самій собі івідбудеться обов’язково; вона прокладає собішлях крізь випадкове. У закономірні процесивипадковість немовби вносить моментневизначеності, що виражається в категоріїймовірності. Але головний напрям розвиткувизначає саме необхідність.Урахування діалектики необхідного та

випадкового – важлива умова правильноїпрактичної і теоретичної діяльності. Основна метапізнання – виявити закономірне. А для цьогопотрібно врахувати ті конкретні формивипадковості, в яких виявляється необхідне.

Можливість і дійсність. Причина і наслідоквходять у систему різних зв’язків. Як знак,символ наслідку причини є можливість; наслідокже як реалізація, здійснення причини, можливості,є дійсністю.

Можливість – це майбутнє в сучасному, те,чого не існує в певній якісній визначеності, алете, що може виникнути, існувати і стати дійсністюза певних умов. Категорія можливості виражаєтой факт, що існування явища вже почалось, алеще не набуло завершеної форми, дійсноговтілення.

Дійсність у широкому розумінні – це іможливе, і процес творення нового, і його буття,тобто результат дії всіх реальних сил світу(природи та всесвітньої історії).У вузькокатегоріальному значенні дійсність

розуміють як реалізовану можливість – те, щобезпосередньо виникло, здійснилося, живе і діє.Дійсність – це здійснена можливість і основа формбуття нових можливостей.

Можливість – це тенденція або прихованітенденції розвитку наявної дійсності. Якщодійсність – це минуле в сучасному, то можливість– це майбутнє в ньому. Розвиток є процесом якздійснення, так і зародження можливостей іперетворення однієї з них на дійсність.Залежно від дії певних законів і наявності

відповідних умов можливості поділяються нареальні – перспективні можливості, пов’язані зоб’єктивною закономірністю, і формальні –малоперспективні, які лише внаслідоквипадкового збігу обставин можутьперетворитися на дійсність.Діалектика реальної і формальної можливостей

полягає в тому, що іноді реальна можливість може





19 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

бути нереалізованою через певні випадковіобставини. Тоді вона перетворюється наформальну. Але і формальна можливість можестати реальною. Наприклад, можливість польотулюдини в космос нещодавно була формальною, анині перетворилася на реальність.

Категорії змісту та форми є природнимпротиставленням внутрішніх і зовнішніххарактеристик об’єкта.

Зміст – це тотожність усіх елементів імоментів цілого із самим цілим; це – склад усіхелементів об’єкта в їхній якісній визначеності,взаємодії, функціонуванні, єдності йоговластивостей, процесів, зв’язків, суперечностей ітенденцій розвитку.

Форма – це зовнішній вигляд, вияв об’єкта.Зовнішня форма виражає зв’язок певногооб’єкта, речі, явища з іншими. Внутрішня формапов’язана з якісною визначеністю об’єкта,причому вона розуміється як смисловаоформленість, яка вказує на спосіб взаємодії зним.Форма і зміст – різні аспекти одного й того ж,

а не його складові, їх єдність виявляється в тому,що зміст оформлений, а форма змістовна. Формувизначає сам зміст, і кожна форма зникає разомзі своїм змістом, якому вона відповідає і з якоговиходить.

Діалектика змісту і форми передбачає їхвідносну самостійність за провідної ролізмісту. Але форма не байдужа до змісту. Кожназміна форми є відображенням перетворень,внутрішніх зв’язків предмета. Головне полягає втому, щоб не випускати з уваги ні змістовноїсторони об’єкта, ні формальної. Це важливо якдля соціальної практики, так і для розуміннядуховно-культурних явищ.

Сутність і явище. Розвиток пізнання єпостійним рухом думки від поверхового,очевидного до все глибшого, прихованішого – досутності. Внаслідок певних форм свого виявленнядійсністю володіє лише сутність . Явищевиражає деяку грань сутності, один з її аспектів.Сутність прихована від людини, явище перебуваєна поверхні. Наприклад, якою є суспільна системау своїй сутності, такі й форми її вияву у внутрішнійі зовнішній політиці, характері влади, формахправа, художній творчості тощо. Сутність – це теглибинне, що перебуває в речах, їхніх внутрішніхзв’язках, основа всіх форм їх зовнішнього вияву.

Сутність внутрішньо є динамічною іпідлягає принципу розвитку. Розкрити сутністьчого-небудь означає проникнути в глибини явища,в його основні властивості, виявити причину йоговиникнення. Вона має різну міру глибини, тому

пізнання завжди рухається від сутності одногопорядку до іншого, на ступінь вищого.

Сутність є невичерпною , її глибиниможуть бути досягнуті силою розуму лишеяк можливе. Тому, коли ми говоримо, що “охопилисутність”, то це – тільки метафора, яка означає,що ми підійшли лише до однієї з її сторін.Сутність завжди неконкретна, оскільки немає

сутності взагалі (у чистому вигляді).Явище – це виявлення моменту сутності;

якщо сутність є внутрішнім, глибинним, тоявище – зовнішнім, багатшим і різноманітнішим.Сутність є чимось стійким і необхідним, а явище– плинним, мінливим, випадковим. Явище – це те,як сутність виявляє себе зовні, у взаємодії знавколишнім, у тому числі з нашими органамичуттів.

Сутність потрібно відрізняти відвидимості, яка “закриває” сутність, а отжезавдання мислячого розуму полягає в тому,щоб проникнути крізь завісу видимості і“подивитися” в істинне “обличчя” сутності.Взаємозв’язок категорій сутності та явища

вимальовує контури всіх інших категорій, для якихвони виконують роль своєрідного методологічногострижня.Співвідносні категорії діалектики дають

уявлення про закономірні зв’язки між ними якнаслідок відображення необхідних відношень, щоіснують в об’єктивній дійсності.У сучасній філософії активно обговорюється і

методологічно застосовується нелінійність інепередбачуваність розвитку.

Ідея нелінійності усвідомлюється яквідсутність жорсткої визначеності розвитку,відсутності єдиного еволюційного шляху таутвердження ідеї багатоваріантності,альтернативності шляхів еволюції. Ідеябагатоваріантності органічно пов’язана зпроблемою вибору певного шляху розвитку ізспектра можливих альтернатив.Нелінійність процесів свідчить, що розвиток

здійснюється через випадковість вибору шляхуна момент біфуркації (точки розгалуження), асама випадковість (з огляду на свою природу) неповторюється знову. У точці біфуркаціївипадковість підштовхує систему на новий шляхрозвитку, а після того, як один із багатьох варіантіввибраний, знову вступає в силу однозначнийдетермінізм. І так до наступної точки біфуркації.Біфуркаційні переходи – це явища типовоїшвидкої, докорінної перебудови характерурозвитку систем. Чим складніша система, тимбільше в ній виникає біфуркаційних переходів.

Існування біфуркаційних механізмів





20Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

визначає непередбачуваність еволюції та їїнезворотність. Отже, і незворотність часу.Під час розвитку та самоорганізації системивипадковість і необхідність взаємодоповнюютьодна одну. Майбутнє за такого підходу перестаєбути закладеним у сучасності. Крім того, впроцесі еволюції змінюються й самі відкритісистеми, а отже, модифікується і спектрможливих структур. Це означає, що світ процесів,в якому ми живемо, не може визначатисьобмеженим способом спостереження .Нелінійність означає можливість несподіваних(емерджентних) змін напрямів руху, процесіврозвитку. Таким чином, розвиток здійснюєтьсячерез несталість, біфуркації, випадковість іоб’єктивує стохастичну (ймовірну) поведінкупевного типу систем – відкритих,складноорганізованих, таких, що розвиваються.Отже, в межах сучасної картини світу

формуються передумови для розуміння того, щопередбачення майбутнього принциповонеможливе. Хоча ж можна знати початкові умовимайбутнього, воно все ж залишається принциповонепередбачуваним. Оскільки в навколишньомусередовищі все і завжди підвладне діївипадковостей та невизначеностей, то навіть щодопроцесів дарвінівського типу ми не можемоговорити про повну визначеність. Є можливістьлише побачити тенденції – “канали еволюції”.

Разом із тим взаємодія людини із системами,що саморозвиваються, для яких характерніпринципова відкритість, незворотність процесів,відбувається так, що сама дія людини нібивключається в систему, видозмінюючи кожногоразу поле її можливих станів. Пізнавши, людинапочинає діяти по-іншому, враховуючиотримані знання. Через це й історія починаєзмінюватися. Включившись у взаємодію ,людина має справу вже не з жорсткими

властивостями, а із своєрідними “сузір’ямиможливостей”. Кожного разу в процесідіяльності виникає проблема вибору певної лініїрозвитку із множини шляхів еволюції системи.Для пояснення такої ситуації нині у філософії

активно застосовується синергетичнаконцепція розвитку (рис. 1). Теорія синергетикирозроблена у філософії нестабільності(І. Пригожий та І. Стенгерс) [8; 9]. Згідно зїх точкою зору, еволюція будь-якої системи – цесаморозвиток, який здійснюється на“молекулярному рівні”, де панує випадковість,нестабільність. Людське суспільство – дужескладна система, здатна зазнати безліч змін, якідають нові, непередбачені напрями еволюції. Цепідтверджується численними культурами, якісклалися впродовж досить короткого періодуісторії людства. Складні системи (природа,суспільство) володіють високою чутливістю довідхилень від середніх урівноважених станів. Цевселяє у нас: 1) надію, що навіть незначнівідхилення можуть посилюватися та змінюватисвою структуру (наприклад , індивідуальнаактивність зовсім не безглузда); 2) тривогу,оскільки наш світ назавжди залишаєтьсягарантією стабільних, неперехідних законів. Миживемо в небезпечному і невизначеному світі,який вселяє не почуття спільної впевненості,а лише почуття поміркованої надії.

Синергетика обґрунтовує думку, що хаос,нестабільність, випадковість необхідні длянародження нового. Хаос є конструктивнимпочатком, джерелом, передумовою і основоюдля процесу розвитку. Хаос має подвійну,амбівалентну природу, відіграє роль дволикогоЯнуса. Він є конструктивним завдяки своїйруйнівності і руйнівний на основі конструктивності.Руйнуючи, хаос будує, а будуючи, приводитьдо руїни.

Нестабільність

Гіперболічне зростання

Нелінійність

Відкритість

Закони коеволюції

СИНЕРГЕТЧНА КОНЦЕПЦІЯ

СВІТУ

Різноманітні варіанти

майбутнього

Рис. 1. Синергетична концепція розвитку





21 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Сучасність характеризується прискоренимзростанням, могутності впливу цивілізації напроцеси, що відбуваються в природнихумовах. Діяльність людини “небезпечно” змінюєрозвиток історії, еволюційний процес біосфери.Людина є відповідальною за вибір шляху розвитку.Раніше реформаторство прагнуло відділитигенеральну лінію суспільної еволюції від незначнихвипадковостей. Нині в постнекласичної наукизовсім інший статус: вона ставиться всерединубудь-якого процесу, робить його нелінійним,неоднозначним, непередбачуваним.Метафізика є антиподом діалектики як теорії

розвитку (від грец. mеtа рhуsіka – після фізики).Термін уперше застосований у зв’язку зкласифікацією філософської спадщини АристотеляАндроніком Родоським (І ст. до н. е.).В історико-філософському аспекті поняття

“метафізика” має декілька значень: вчення пронадчуттєві, недоступні досвіду принципи таначала буття (існування світу); синонім філософії;у переносному значенні вживається дляпозначення чогось абстрактного, малозрозумілого,умоспоглядального; наука про речі, спосібз’ясування світоглядних питань; концепціярозвитку, метод пізнання, альтернативнийдіалектиці. У значенні “антидіалектика” термін“метафізика” ввів Геґель.На противагу діалектиці, метафізика як

концепція розвитку і метод пізнання повністювідкидає старе (є “голим” запереченням);джерело руху знаходить поза самимипредметами і явищами, розуміючи його як“першопоштовх”; “механізмом” розвитку,способом переходу від старої до нової якості єзміна, рух як процес зменшення чи збільшення,тобто як кількісне перетворення існуючого позаякісними змінами; розвиток відбувається не поспіралі, а по колу, по прямій; для метафізичногостилю мислення , усвідомлення дійсностіхарактерна однобічність , абсолютизація ,прямолінійність, закостенілість; істинність знанняобмежується принципом “або, або”, “або те, абоінше”, а синтез протилежних визначеньвиключається; пізнання розглядається не якпроцес, а як результат.Метафізика тяжіє до побудови однозначної,

статичної, умоспоглядальної картини світу, допідміни дійсно цілісного його осягненняабстрактними конструкціями, перенесеннямзакономірностей окремих сфер дійсності на весьсвіт загалом, у спробі дати завершену і незміннусвітоглядну систему, що з точки зору діалектикиє недостатнім і тому несприйнятним.Разом із тим метафізика не є чимось

нелогічним, незрозумілим, безрезультатним. Це– історично неминуча філософська теоріярозвитку і метод пізнання, вона посідає належнемісце в розвитку філософії та її категоріальногоапарату.Головна проблема у виборі керування: як за

допомогою малого резонанcного впливуспрямувати систему на один із сприятливих длялюдини шляхи розвитку, як забезпечитисамодостатній розвиток. Потрібно, не долаючихаос, подолати його , зробити творчим,перетворити в поле народження інновацій.Основне – не сила, а вибір правильної дії наскладну систему.Системний підхід виникає у другій пол. XIX ст.

поряд із діалектикою . Він розвивається яксвоєрідна методологія пізнання і спосіб організаціїпрактичної діяльності. Завдання теоріїсистемного підходу полягало в синтезінаукового знання через виявлення ізоморфізму(схожості) законів , установлених у різнихгалузях наукового дослідження як природи,так і суспільства. По суті, системний підхідставить перед собою ті ж завдання, якірозв’язувала діалектика як загальна теоріявзаємозв’язку та розвитку. Але він має зовсімінший категоріальний апарат, використовуєдосягнення нових наук: кібернетики,термодинаміки, синергетики.

Загальну теорію систем розробив на базісистемного підходу в сер. XX ст австрійськийучений Л. Бєрталанфі. Для неї властиві дваосновних підходи: емпірико-інтуїтивний, колирозглядаються реально існуючі системи і наоснові їх дослідження виводяться узагальнення;інуїтивно-емпіричний , коли розглядаєтьсявелика кількість усіх можливих систем, яку потімскорочують до прийнятних, раціональних меж. Ізкомбінації першого і другого підходіврозробляється системна концепція людини.Альтернативи діалектики. Еклектика (від

грец. еklеktіkоs – той, що вибирає), її методполягає в підміні одних логічних основ іншими, вметафізичній абсолютизації мінливості тавідносності людського пізнання. Підробка піддіалектику не позбавляє пустоти і безпліднихеклектичних побудов, оскільки порушуєтьсяпринцип цілісності, об’єктивності, конкретностірозгляду предметів і явищ.Софістика (від грец. sорhіа – мудрість).

Свідоме застосування в суперечці доведеннясофізмів (мудрих положень), як хитро продуманихсуджень. Застосовуючи формальну логіку,софістика робить умовиводи, які з формальноїточки зору здаються правильними, а насправді





22

ґрунтуються на навмисне неправильному доборівихідних засад.Софістика – різновид метафізичного мислення,

вона вкорінена в абсолютизації відносностіпізнання і протистоїть діалектиці. Спекулюючи нафактах мінливості, суперечності та складностіоб’єктів пізнання, софістика у своїх побудовахвикористовує різні логічні помилки, підміну понять,неправильні форми висновку.Догматизм (догма – положення , що

сприймається на віру без доведення) – цеабстрактний спосіб розгляду теоретичних іпрактичних проблем, коли при їх розв’язанні невраховуються ні обставини місця, ні обставиничасу. Догматик виходить із незмінних, раз іназавжди даних, формул, знань. Якщо є певнаістина, то вона правильна для будь-якого випадку,для будь-яких умов розвитку. Поділяючи знанняна правильні і неправильні, догматизмнамагається закріпити це назавжди .Абсолютизуючи істину, догматизм споріднюєтьсяз метафізикою. Крім того, він є визначальноюхарактеристикою консервативного мислення,закостенілості людської думки, нездатності досаморуху.Аналектика поряд із метафізикою є

альтернативою діалектики, є неотомістськоюконцепцією розвитку, яка заперечує боротьбупротилежностей і вважає, що у своїй еволюціїсуспільство повинно наслідувати вічні(християнські) ціннісно-нормативні принципи, їхздійснення має забезпечити в різних соціумахрізноманітність форм власності, примиреннясуперечностей між соціальними прошарками,класами, політичний плюралізм і наявність правгромадян, демократичних свобод у поєднанні зверховенством сфери загальнолюдськихкультурних цінностей.Релятивізм є зворотним боком догматизму

(від лат. rеlаtіvus – відносний). Як теоретико-пізнавальна концепція, він виходить із однобічногоз’ясування сутності істини, абсолютизаціїмоменту її відносності у процесі інтерпретаціїрезультатів процесу пізнання.Якщо розглядати діалектику як теорію

розвитку, то її антиподами є метафізика і“негативна” діалектика; якщо розглядатидіалектику як логіку, то її альтернативами єсофістика й еклектика; якщо ж розглядатидіалектику як теорію пізнання, то їїальтернативами є догматизм і релятивізм.Творче, нелінійне ставлення до світу відкриває

можливість створити себе. Не суб’єкт даєрецепти та керує нелінійною ситуацією, авона сама (чи природна , чи соціальна , чи

комунікативна) розв’язується певним чином,тим самим створюючи людину.Свобода вибору існує, але сам вибір

обмежений можливостями об’єкта . Аджеоб’єкт – не масивний, інертний матеріал, він маєвласну свободу. Таке розуміння процесів розвиткукладе край спробам абсолютного контролю засферами реальності, а звідси – мріям проабсолютно контрольоване суспільство. Людинанайменшою мірою має розглядатися як стороннійспостерігач. Поняття “суспільних законів”набуває нового змісту. Стає очевидним, що будь-яка вимушена уніфікація виробничих і соціальнихвідносин, релігійного, духовного життя ,національних традицій означатиме йти “протитечії”, вестиме до застою та деградаціїсуспільства. Але й без спрямовуючого впливуінтелекту людство чекає виродження. Важливозрозуміти закони сумісного життя природи талюдства. Лише розважлива сумірність “стратегіїприроди” та “стратегії розуму”, без “соціальноїінженерії”, здатна забезпечити суспільствумайбутнє. Цим зміцнюється впевненість щодоможливості вибору оптимальних шляхів розвитку,які стануть умовою гармонійного існуваннялюдини та природи.Висновки. Стосовно діалектики, то вона

залишається в теоретичному арсеналіфілософського і наукового пізнання. Діалектика –це ключ, за допомогою якого можна відчинитивсі потаємні двері навколишньої дійсності,виробити справжню культуру мислення. Вона євмінням, мистецтвом оперувати філософськимикатегоріями в процесі теоретичної і практичноїдіяльності. Разом із тим у сучасній науцістверджується нове розуміння розвитку –взаємодія людини із системами, щосаморозвиваються . Для них характернісинергетичні ефекти, принципова відкритість інезворотність процесів. Визнання такихособливостей розвитку веде, з одного боку, допереосмислення ставлення людини до світу, а зіншого – до формування нової методологіїпізнання.Як філософська теорія розвитку, діалектика є

вченням про найбільш загальні закони зміни таруху, які відбуваються в природі, суспільстві ілюдському мисленні. Вона відтворює в мисленнівсі процеси дійсності в узагальненій формі зурахуванням їхньої суперечливості змін,взаємопереходів, становлення нового. Підходячидо аналізу предметів і явищ із точки зору їхвиникнення, руху та розвитку, діалектика орієнтуєна конкретне, різнобічне вивчення об’єктивнихпроцесів. Принципи, закони і категорії діалектики


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




23 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

допомагають глибше проникнути у сутність явищі процесів навколишнього світу в їх взаємозв’язку,розвитку, суперечності, стрибкоподібності,запереченні. Тому діалектика є альтернативоютеорій і вчень, які одвічно підходять до розглядупроблеми розвитку.

1. Гринив В.В. Преодоление диалектики:Опыт самоотрицательного самопознания. –К., 1996.

2. Ильенков З.В. Диалектическая логика.Очерки истории и теории. – М., 1974.

3. История античной диалектики. – М.,1972.

4. История диалектики XIV – XVIII вв. – М., 1974.5. История диалектики. Немецкая классическая

философия. – М., 1978.6. Канарский А.С. Диалектика эстетического

процесса. – К., 1979.7. Меркулов Й. Когнитивная эволюция. –

М., 1999.8. Пригожин Й . От существующего к

возникающему. – М., 1935.9. Пригожин Й., Стенгерс И. Порядок из

хаоса. – М., 1986.10. Шинкарук В.И., Яценко А.И. Гуманизм

д и а л е кт и ко - м а т е р и а л и с т и ч е с к о г омировоззрения. – К., 1984.

Постановка проблеми. Процеси, яківідбуваються в сучасному українськомусуспільстві, вимагають кардинальних перемін ворганізації освіти і виховання підростаючихпоколінь [2]. Виховання підростаючих поколіньзавжди розглядалося як пріоритетне завданнялюдського суспільства. Його мета, зміст таорганізація визначалися суспільними потребамита національними ідеалами.Насамперед необхідно визначитись з

виховними ідеалами, які мають бутистратегічними орієнтирами виховання, а також звиховною метою, яку потрібно реалізувати вщоденній діяльності суспільства. Алепринциповим є питання: що має стати основоювиховного процесу, чинником, який об’єднаєзусилля всіх учасників виховного процесу?Світовий досвіду переконує, що таким чинникому всіх народів, які досягли успіху в своєму поступі,є національна ідея, а значить у нашій державітаким чинником також має стати українськадержавницька ідея.В основу системи виховання покладено

національну ідею як консолідуючий чинникрозвитку суспільства і нації загалом. Це означає,

що у нашій державі таким чинником має статиукраїнська національна ідея. З одного боку,молода держава повинна створити всі умови длявиховання свідомих громадян, а з іншого, заможну,духовно й матеріально багату, процвітаючуУкраїнську державу збудують лише її патріоти,об’єднані національною ідеєю – ідеєюнезалежності й державності.Аналіз останніх досліджень дозволяє

стверджувати, що важливі аспекти вихованнясучасної української молоді висвітлено у працяхІ. Беха, А. Бойко, В. Бондара, С. Гончаренка,В. Кременя, І. Підласого, О. Сухомлинської,Г. Філіпчука та ін. Теоретичні засади формуваннянаціональної самосвідомості обґрунтовують І. Бех,В. Майборода, І. Мартинюк, Д. Тхоржевський та ін.Мета статті – висвітлити сутність поняття

“українська ідея” у контексті виховання сучасноїмолоді України.Виклад основного матеріалу. З позицій

сьогодення складовою української ідеї є дії,спрямовані на формування української народності,нації, національного характеру, національноїсвідомості і національного світогляду, а такожборотьба за збереження і розвиток національної

Марія Чепіль, доктор педагогічних наук, професор,завідувач кафедри педагогіки

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ ЯК ЦІННІСНАОРІЄНТАЦІЯ В ОСВІТІ Й ВИХОВАННІ СУЧАСНОЇ

МОЛОДІУ статті висвітлено сутність поняття “українська ідея” та накреслено шляхи її

реалізації у змісті освіти і навчально-виховному процесі.

УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ ЯК ЦІННІСНА ОРІЄНТАЦІЯВ ОСВІТІ Й ВИХОВАННІ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ

© М. Чепіль, 2007




24Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

мови, культури, літератури , за створеннянаціональної школи , тобто боротьба занаціональне відродження.Сучасні науковці визначають українську

національну ідею як форму відображення у думціявищ життя, усвідомлення мети нації та принципуїї пояснення, як переклад наших підсвідомихбажань на ясну мову понять. Національна ідеявиступає внутрішнім чинником нації, тоді якзовнішнім – державність. Національна ідеявиходить з концепції пріоритету, воля якої неідентична з сумою поодиноких воль; вона означаєсамоутвердження нації, забезпечення її свободита незалежності [7]. Українська національна ідеявиходить з автохтонності української нації, вона євсеосяжною, і означає: державність, непідлеглість(суверенітет), соборність, тобто реалізаціяукраїнської національної ідеї постає якнаціональний ідеал.Українська державницька ідея – “це

утвердження української нації в своїй духовнійєдності та моральній відповідальності забудівництво незалежної України; це виробленнянових орієнтирів діяльності всього українства,нових ідейно-методологічних засад культурно-освітньої праці, нових принципів формуваннягромадсько-політичних структур і стосунків” [6,61]. Ідея державності України повинна сьогоднізгуртувати представників різних партій, українціві представників інших народів для спільноїнаполегливої праці в ім’я незалежності України.На часі усвідомлення нами, українцями, себедержавним народом. Державницька ідея повиннастати провідною в національній свідомостіукраїнця як етнічного, так і неетнічного, кожногогромадянина України.З позицій сьогодення складовою української

ідеї є дії, спрямовані на формування українськоїнародності, нації, національного характеру,національної свідомості і національного світогляду,а також боротьба за збереження і розвитокнаціональної мови, культури, літератури, застворення національної школи, тобто боротьба занаціональне відродження.Зазначимо, що українська ідея теоретично

обґрунтована в працях М. Грушевського, Д. Донцова,В. Липинського, М. Міхновського та багатьохінших діячів української культури. Історикистверджують , що саме концепція нації(національної свідомості), найважливішоюскладовою якої є національна ідея , малавирішальний вплив на поведінку суспільства у ХІХ– ХХ століттях. Як підкреслював Д. Дорошенко,“думка про самостійність України, висловленаодверто на переломі ХІХ і ХХ століть, не

завмирала з того часу, знаходила собі адептів,особливо серед молоді й раз у раз підносиласьвідверто на терені Австро-Угорщини. Воназнаходила собі опору в дуже успішному розвиткуукраїнського життя в Галичині та на Буковині”[3, 496].Під впливом ідей національного відродження

в інтелігенції появляється і постійно зростаєрозуміння важливості для народу його мови,літератури, традицій, культури. Прогресивніукраїнські діячі Наддніпрянщини і Галичинивисловлюють домагання “свободи літературногорозвитку й народної школи та просвіти”. І хоча цідомагання були дуже скромними, обмежувалисявимогою автономії, вони будоражили суспільнежиття, привертали увагу до долі нації, знаходиливідображення в програмах діяльностігромадських організацій, у прийнятих нимидокументах.Варто зазначити, що українська ідея

відобразилася і в педагогічній думці Галичиникінця Х1Х – початку ХХ ст., оскільки саме тутвдалося обґрунтувати теоретичні засадинаціонального виховання української молоді.Аналіз архівних джерел та історико-педагогічноїлітератури свідчить, що у досліджуваний періоду Галичині на концептуальному рівніопрацьовувалася означена проблема. У рядістатей та програмних документів галицькимипедагогами О. Іванчуком, І. Капустієм, І. Кревецьким,М. Лозинським, С. Томашівським, І. Франком,І. Ющишиним теоретично обґрунтовано зміст,завдання національного виховання, його принципиі засади.Ідея побудови незалежної соборної Української

держави з площини теоретичних міркувань інаукових пошуків поступово переходить вплощину підготовки до практичної її реалізації.Роки визвольних змагань підтвердили словаМ. Грушевського, який писав: “... ми бачили, щов ті моменти, коли народне життя мало змогусамовизначатися, не бракувало прагнень дополітичного, державного життя, – і що важливіше,– не бракує здібностей до такого життя ,експромтом витворюючих і засоби, і форми длянього” [1, 27]. Однак у складних історичнихумовах мати незалежність не судилось...Однак боротьба за незалежність не

припинялася навіть у темні часи радянськогототалітаризму. Результати референдуму 1991року є яскравим свідченням.Здобуття незалежності України поставило

перед суспільством складне історичне завдання– утвердити нашу молоду незалежність, якапостійно піддається суворим випробуванням,





25 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

шляхом налагодження національної безпеки наоснові наукового визначення інтересів нації іпобудови такої політики, яка б гарантувала їхреалізацію, опорою на таку ідею, яка б об’єдналарозум, волю і сили народу для побудовицивілізованого суспільства. Такої ідеї вигадуватине треба. Вона вже існує. Це найвищий ідеал нації,мрія десятків поколінь українців – ідея розбудовинезалежної суверенної Української держави, тобтоукраїнська національна ідея, яка базується направі нації на власну державу, на праві бутиактивним, творчим суб’єктом історії.Таким чином, національна ідея складається з

чітко та ясно сформульованої мети, з образу ідеалу,до якого прагне національна воля, з мотивів дії тадумки, що надає почуттям ясну означену форму...Українська національна ідея є могутнім чинникомжиття, в ній інтелект міцно сполучений з народнимінстинктом та сумлінням, в ній виявляютьсянаціональне світовідчуття та національна психіка [4].Дослідники дедалі більше схиляються до

думки, що в українській, як, власне, і в іншійнаціональній ідеї, вбачається насамперед знаменовідродження України, її державності, культуривзагалі. Таке розуміння історично закономірне тавиправдане в соціально-психологічному сенсі.Визначаючи роль і місце української

національної ідеї в сучасному українськомусуспільстві, І. Кресіна стверджує, що вонаповинна і може стати консолідуючим ікаталізуючим енергію нації чинникометнонаціонального розвитку в Україні, якщо вонабуде осмислена в етнонаціональній ізагальнолюдській системі [5]. Українська ідея маєбути адекватною таким вимогам:

1. Вона має стати головним змістом твореннянаціональної, соціально згуртованої держави і бутифундаментом стабільності останньої.

2. Українська ідея мусить легітимізуватидокорінні суспільно-економічні перетворення.

3. Ґрунтуючись на політичній концепції нації,вона є прийнятною і сприйнятою всіма етнічнимигрупами України.

4. Ідея України має стати стрижнемформування і функціонування національноїсамосвідомості й національної свідомості в цілому.

5. На різних рівнях національної свідомості(державно-політичному, теоретичному,буденному) національна ідея має бутиконституйованою і концептуально розробленою таінтеріоризованою.

6. Українська державницька ідея має статисвітоглядним орієнтиром у системі освіти,виховання, у сфері соціалізації особи.

7. Українська ідея мусить забезпечити

консолідаційні процеси у суспільстві – між націєюі соціумом, між центром і регіонами, міжполітичними партіями і рухами.Утвердження української ідеї в свідомості

громадян України, перетворення її в “матеріальнусилу” – складний і тривалий шлях. Ми сталисвідками того, як важко вона утверджується внашому суспільстві, як намагаються певні силипереконати народ, що “українська національнаідея не спрацювала”, що “національній ідеї требанадати нового змісту” і т.п. Зрозуміло, що цедумка ворогів української незалежності, тих, хтобажає повернути колесо історії назад.Але така позиція має і об’єктивні причини: роки

перебування в суспільстві, де національна ідеявважалася реакційною, де нації поділялися набуржуазні і соціалістичні, де націоналізмкваліфікувався як буржуазний і реакційний, де булозавдання “стерти відмінності між націями інародностями”, а всіх перетворити в “новуісторичну спільність – радянський народ”, непройшли безслідно, залишили глибокий слід усвідомості поколінь , деформували поняттяукраїнської ідеї.Водночас ми є свідками не тільки гострої

боротьби між прихильниками і противникамиукраїнської національної ідеї, але й свідкамипоступового її утвердження, визнання якмогутньої сили, головного чинника будівництвадержави. А звідси виникає питання: як українськесуспільство може втілити державницьку ідею вжиття? Це можливо лише через організаціюшкільної справи і освіти молоді та дорослих.Українська ідея повинна стати головним

ціннісним орієнтиром у вихованні, а йогорезультативність має оцінюватися за тим, як укожному вчинкові особистості, в найменшихжиттєвих дрібницях ця ідея себе виявляє .Справедливим є висновок А. Черненка, щовтіленням української ідеї є любов до свого народу,турбота про його кращу долю, щастя, добробут ігідність [9].Для створення такої освітньо-виховної системи,

яка б забезпечила реалізацію названих завдань,на наш погляд, потрібно використати теоретичнінадбання і досвід минулого, творчо збагатившиїх досвідом інших народів. Тобто не потрібнокопіювати чужий досвід, як це ми часто чуємовід новітніх педагогів, або будувати освіту йвиховання так би мовити “з чистої дошки”. Требапам’ятати: якщо українці зберегли у віках у надтоважких умовах свою національну самобутність,то це означає, що вони мають свою неповторнусистему виховання, яку треба творчо розвиватив умовах самостійної держави.





26Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Ще І. Франко, звертаючись до українськоїмолоді, вказував, що для виконання цьогозавдання “ми мусимо навчитися чути себеукраїнцями – не галицькими, не буковинськимиукраїнцями, а українцями без офіційних кордонів.І се почуття не повинно у нас бути голою фразою,а мусить вести за собою практичні консеквенції.Ми повинні – всі без виїмка – поперед усьогопізнати ту свою Україну, всю в її етнографічнихмежах..., щоб ми розуміли всі прояви її життя, щобпочували себе справді, практично частинамийого”..., а “наш голосний, фразеологічний та вбільшій мірі нещирий патріотизм мусить уступитимісце поважному, мовчазному, але глибоковідчутному народолюбству, що виявляє себе несловами, а працею” [8, 404].Насамперед наголосимо, що треба повернути

повагу до школи, зрозуміти всім суспільнимчинникам, що майбутнє нації вирішується у школі,а тому необхідно всім про неї піклуватися, як пронайважливішу суспільну цінність. На жаль, у насвід соціалізму залишилося споживацьке ставленнядо школи і думка, що про неї має піклуватисятільки держава, а ми можемо тільки їїкритикувати. З досвіду попередників варто взятине тільки те, якою була освіта, але й те, як кожен,підкреслюю, кожен, дбав про школу. По-друге,школа не на словах, а за своєю метою і змістоммає стати національною, а виховання в ній маєбути національним.У сучасному розумінні, українська школа – це

державно-громадська установа, яка формує іоберігає українську культуру, невіддільна відґрунту і коріння свого народу, організацією,змістом і формами роботи відповідає національно-культурним потребам України. Українська школає соціальним інститутом нації і покликана зберегтиїї дух, мову, культуру, сприяти їх відродженню,розвитку і розквіту.Основою навчально-виховної роботи в

українській школі має бути українська системавиховання, історія, географія, музика, література,фольклор , мистецтво тощо. Діти маютьодержувати основи української культури,освоювати традиції, обряди, звичаї, якістворювалися народом упродовж йогобагатовікової історії, поєднувати одержані знанняіз культурою народів світу.У результаті засвоєння національного змісту

освіти і виховання підростаюче покоління маєусвідомити, що воно належить до народу, історіяякого сягає у глибоку давнину, багата славнимисторінками і видатними особистостями, що цейнарод вільнолюбивий і дружелюбний, талановитийі працьовитий. Виховання в такій школі має

органічно і гармонійно поєднувати в собівиховання національне, громадянське ізагальнолюдське. Тобто це має бути ціліснийпроцес, метою якого є національно свідомаособистість, яка свої відносини з представникамиінших національностей будує на принципахрівності, взаємної поваги і толерантності.Виходячи з умов, у яких ми будуємо незалежну

державу, та враховуючи минуле, яке негативнопозначилося на долі народу, на сучасному етапіголовну увагу необхідно звернути на організаціюукраїнської системи виховання молоді і дорослих.Його метою має бути:

- утвердження в свідомості молодінаціональної, культурної, мовної єдності,національної окремішності і неповторності,розуміння важливості для розвитку нації власноїдержави і необхідності її розбудови;

- виховання національно-державних активістів-патріотів, пріоритетним для яких є добро всієї націїі піклування про її поступ;

- всебічна підготовка до творчої чинної праціз розбудови і захисту незалежної Українськоїдержави, рідної духовної і матеріальної культури,а через них до участі у вселюдській культурі;

- досягнення високої культури міжнаціональнихвідносин, основою яких є національна рівність,взаємна толерантність і пошана.Фундаментом організації виховання молоді має

стати українознавство як методологія опануваннясоціального досвіду крізь призму українськоїментальності, етнопсихології, етноісторії тощо.Для того, щоб виконати поставлені перед

сучасною освітою завдання , педагогічнимпрацівникам, керівникам освіти, методичнимпрацівникам необхідно провести кардинальнуревізію своєї діяльності і насампередпроаналізувати, як відповідає зміст освітипоставленій меті. Треба виходити з того, що весьнавчально-виховний процес має бути насиченийрізними аспектами виховання і має забезпечувативплив на розум, почуття вихованців, включати їху практичне розв’язання завдань, які стоять передколективом , формувати майбутніх громадянУкраїнської держави. Звісно, особлива роль тутналежить предметам соціально-гуманітарногоциклу: історії, географії, суспільствознавству,українській і світовій літературі, предметамхудожньо-естетичного циклу.У змісті освіти і виховання, на нашу думку,

повинні реалізуватися три великі ідеї: правди,добра й краси.Учня , студента треба навчити шукати

правду, а шляхом до цього є оволодіння знаннями.Тобто сформувавши прагнення й уміння





27 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

здобувати знання, уміння їх аналізувати, критичнооцінювати і робити висновки, вчитель зробитьважливий крок в утвердженні ідеї правди. Однакцього замало. Потрібно домогтися, щоб любовдо правди спонукала учня охороняти її, боротисяза неї, виступати “на прю”з тими, що правдоюторгують, обдурюють інших.Особливу увагу необхідно звернути на те, щоб

ідея добра стала основою формування прагненнядосягти добра нації і Батьківщини, яке, яквказувалось вище, полягає в завоюваннінезалежності, розбудові справедливогоукраїнського суспільства. У сучасних умовахутвердження ідей правди, добра і краси в душахнашої молоді – це шлях до того, щоб Україназайняла призначене їй долею місце середцивілізованих народів.Це стосується навчально-виховних закладів

всіх типів, позашкільних установ, громадських ідержавних інституцій, засобів масової інформації,у діяльності яких українське виховання має статипріоритетним, забезпечуючи формуваннянаціонально свідомих патріотів Українськоїдержави та охорону нашого народу, особливомолоді, від згубних впливів західноїпсевдокультури. На жаль, у роботі державнихорганів, зокрема, засобів масової інформації,такого спрямування ще до сьогодні нема.Для педагогічної теорії і практики важливо, що

національні цінності не даються дитині віднародження, а формуються в процесі розвиткуособистості, набуття нею соціального досвіду.Тому роль школи у формуванні національнихцінностей у підростаючого покоління є особливою.У процесі навчальних занять і в позаурочнійдіяльності учні ознайомлюються з історієюукраїнського народу, його багатовіковоюборотьбою за свободу і незалежність, власнудержаву.У кожної дитини маємо виховувати любов до

Вітчизни, до самобутності свого народу, віри вйого духовну силу і можливості, навчитиосмислювати історію, культуру, мистецтво,духовні якості, традиції, обряди, державну інародну символіку, створювати умови дляоволодіння державною мовою, системою вчинків,яка мотивується бажанням служити інтересамУкраїни.Отже, важливою умовою формування

національної свідомості є забезпечення засвоєннядітьми знань з історії України, народногомистецтва, народних традицій, звичаїв, рідноїмови, ознайомлення з досягненнями сучасноївітчизняної науки, культури. Важливим критеріємнаціональної свідомості учнів є вміння

обґрунтувати своє шанобливе ставлення донаціональних цінностей, здатність належнооцінювати культурні надбання інших народів, націй.Підготовка учнівської молоді до життя вимагаєусвідомлення кожною особистістю свого місця,готовності до праці, задля блага своєї сім’ї, свогонароду. Вірність ідеалам народу формує вмолодих людей відданість Батьківщині,готовність стати на її захист.Яскравим виявом національної свідомості є

відповідність поведінки дитини вимогамнаціонального менталітету, дотримання нею уповсякденному житті основ народної моралі,сімейно-побутової культури, розвитку національноїпсихології і характеру. А звідси і одне із основнихзавдань педагогіки – сформувати національнусвідомість і самосвідомість як духовні цінності упідростаючого покоління.Сучасна школа мусить наповнити нашу

самостійну державу українським змістом,пробудити в кожного громадянина Українивідповідальність за повноцінність свого життя,відповідальність за цілу Україну, державу. Усянавчально-виховна система, кожен урок іпозакласний захід мають бути пронизанідержавницькою ідеологією , гуманністю ,співчуттям, толерантністю, честю, емоційністю іспівпереживанням як національними цінностями,що виокремлюють українців з-поміж іншихнародів.Педагоги мусять переконати учнів, що народ

має робити ставку на власні сили. Відданістьукраїнській національній ідеї, любов до України,готовність захистити рідну землю від будь-якогонедруга визначає життєву позицію патріотаУкраїни. Вихід України в ряд розвиненихєвропейських держав неможливий без патріотів,відданих своїй землі. Саме такі люди-патріотиможуть забезпечити демократичний розвитокУкраїни, що визначається забезпеченням умов длявільного розвитку особи, людини нації.Висновки. Вищенаведене дозволяє констатувати,

що формування національно-державницькоїсвідомості сучасної молоді, здатної забезпечитиуспіх державного будівництва, є одним із основнихзавдань теорії і практики виховання. А українськанаціональна ідея, незважаючи на ідеологічний опірїї противників та інерцію в суспільному мисленні,заволодіє думками та діями всіх виховнихчинників і справа будівництва незалежної Українивід цього тільки виграє.

1. Грушевський М. Украина и украинство // Грушевский М.С., Чубинский М.П. Українськепитання. – К., 1992. – С. 21 – 32.





28

2. Державна національна програма “Освіта”(Україна ХХ1 століття). К., 1994.

3. Дорошенко Д.І. Нарис історії України.– К.: Глобус, 1992. – 624 с.

4. Кириченко В. Українська національнаідея та розбудова державності // Ріднашкола. – 1996. – № 4. – С. 2 – 3.

5. Кресіна І . Українська національнасвідомість і сучасні політичні процеси. – К.:Вища школа,1998. – С. 244.

6. Мала енциклопедія етнодержавознавства

/Відп. ред. Ю.Римаренко. – К.: Довіра: Генеза,1996. – 942 с.

7. Національна програма виховання дітейта учнівської молоді в Україні // Світвиховання. 2005. № 4. С. 6 – 30.

8. Франко І. Одвертий лист до українськоїмолоді галицької молодежі // Зібрання творів:У 50-ти т. – К.: Наукова думка, 1986. – Т. 45.– С. 401 – 409.

9. Черненко А. М. Українська національнаідея. – Дніпроптровськ: ДДУ, 1994. – 144 с.

© О. Шпак, В. Терес, 2007

Постановка проблеми. На даному етапірозвитку українського суспільства економічнаосвіта сприяє формуванню особистості, яка своїдії буде коригувати відповідно до існуючихринкових законів. Головне завдання економічноїосвіти – формувати активних економічнихсуб’єктів, тобто не тільки виробників продуктів іпасивних споживачів, а індивідів, здатних активновпливати на економічні процеси на мікрорівні, атакож адекватно оцінювати дії держави намакрорівні. Тільки в цьому випадку суспільнівідносини перейдуть на вищий рівень.Отже, постає проблема підвищення

ефективності економічної підготовкивчительських кадрів, її орієнтація на практичнезастосування нових інтерактивних технологійнавчання.Досвід переконує, що реалізація останніх може

бути більш успішною при моделюванні рівнівзасвоєння бази знань, умінь і навичок навчальногопредмету. Повнота відображення змістовихсторін економічної підготовки педагогічних кадрів,і особливо її систематизація, модульне наповнення

економічної компетентності, критерії і рівні їївизначення, перебувають поки що в початковомустані й потребують постійного розвитку тавдосконалення.Виходячи з цього, орієнтиром цілеспрямованого

відбору змісту економічної підготовки вчителястали вимоги до його знань і умінь, які буливизначені на основі моделювання заданого рівнянеобхідної професійної кваліфікації спеціаліставищої педагогічної школи, а також стандартівекономічної освіти. Задана модель стала основоюдля визначення мети вивчення предмету тапобудови логічної структури навчальнихелементів, до яких належать: об’єкти, явища іметоди діяльності, відібрані і внесені до програминавчального предмету для їх вивчення , щозабезпечує повноцінну і доцільну діяльність, утому числі й успішне подальшесамовдосконалення наставника учнівської молоді.Робота пов’язана з моделюванням і

формулюванням цілей економічної підготовки,здійснювалась у два етапи. На першому мивизначились із загальними цілями і проектним

Олександр Шпак, доктор педагогічних наук, професорНаціонального педагогічного університету

імені М. П. ДрагомановаВолодимир Терес, кандидат педагогічних наук, доцент

кафедри педагогічних технологійДрогобицького державного педагогічного університету


МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ЕКОНОМІЧНОЇОСВІТИ ВЧИТЕЛЬСЬКИХ КАДРІВ:

СПРОБИ АКТУАЛІЗАЦІЇУ статті розглядається модель економічної підготовки освітянських кадрів як

специфічний спосіб пізнання, своєрідна форма відображення, аналізуються її структурнікомпоненти, етапи, характерні ознаки, основні вимоги.

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ ВЧИТЕЛЬСЬКИХ КАДРІВ:СПРОБИ АКТУАЛІЗАЦІЇ




29 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

впливом засвоєння власне змісту, на другому –етапі цілі економічної підготовки уточнювались упроцесі розробки моделі засвоєння бази знань.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Моделювання систем з метою вивченняпізнавальних об’єктів, процесів та структуротримало широке розповсюдження в теорії іпрактиці наукових досліджень, що посіло належнемісце у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях(А. Алексюк, Л . Даниленко, О . Коберник,В. Стрельніков С. Сисоєва, В. Слюсаренко,Б . Глинський, В. Маслов, Н. Островерхова та ін.).Дидактичні основи моделювання широко

розкриті в працях Б. Блума (присвоєння знань таїх використання внаслідок розуміння ,застосування, аналізу, синтезу, критичної оцінки),Б. Немірко (знання, уміння, інтереси, відношення),Толлінгерової (відтворення знань, прості та складнірозумові операції зі знаннями, повідомлення знань,творче мислення) та ін.Природа процесу конструювання абстракції, а

саме такою є кваліфікаційна характеристика, щонерідко постає конструктивним базисом моделі– повно розкрита в працях В. Бондара, В. Блінова,В. Маслова, О. Славіна, Ю. Конаржевського таінших.Моделювання як форма “педагогічної уяви”

базується на ґрунтовних психолого-педагогічнихзнаннях, методичному та процесуальномупідходах, які забезпечують тип модельноїпрограми, рівні засвоєння елементів бази знань,мету, організаційні форми, а також методиконтролю рівня сформованості вмінь. Щодоостаннього, то йому належить особлива роль упсихологічній структурі вміння, яка повиннавраховувати рівні засвоєння елементів бази знаньі етапів їх формування.Метою статті є розкрити дидактичну

сутність моделі економічної підготовкиосвітянських кадрів , процесуальновмотивувати “педагогічну уяву”, спрямовануна збагачення, поглиблення й розширеннясистеми – оригіналу, яка включає: конкретнумету економічної підготовки , принципи ,підходи, зміст , форми, методи, аспекти йумови, властиві діяльності вчителя школи.Виклад основного матеріалу. Найважливішим

компонентом системи економічної підготовкипедагогічних кадрів є зміст навчання, тобтосистема теоретичних знань і практичних умінь,які об’єктивно необхідні для здійснення організаціїекономічної освіти і виховання учнівзагальноосвітньої школи, підготовки їх досамостійного життя в умовах ринковихекономічних відносин.

“Під моделлю, – пише В. Штофф, – слідрозуміти таку розумово реалізовану систему, яка,відображаючи та відтворюючи об’єктдослідження, здатна змінити його так, що їївивчення дає нам нову інформацію про цей об’єкт”.Для розробки моделі потрібні засоби та

знаряддя. Найважливішим засобом моделюванняє мозок. Мозок, як стверджує М. Амосов, –могутнє моделююче устаткування, яке створюєсвої моделі за допомогою клітинних структур, щоформуються у процесі навчання тасамоорганізації. Коркові моделі є “діючими”, тобтовони відображають не тільки структуру, але йфункції систем, що моделюються . Людинавідтворює свої моделі фізичними кодами: словами,малюнками, числами, за допомогою машин [1].Основні вимоги до моделювання

загальновідомі [3]: цілеспрямованість, тобтопоєднання компонентів моделі з поставленоюметою та результатом, який передбачається;відповідність (подібність) моделі системіоригіналу; нейтральність моделі, тобто вонаповинна бути вільною від суб’єктивного впливу;цілісність моделі. Будучи спрощенимвідтворенням цілісного оригіналу, – писавВ. Афанасьєв, – модель у той же час сама собоюповинна бути єдиною, цілісною [2]. Науковіймоделі властива простота та стрункість ,зручність у використанні, певна упорядкованістьрозміщення її компонентів, яка б тією чи іншоюмірою відповідала порядку і структурі оригіналу.Моделювання педагогічних процесів, у тому

числі економічної підготовки, можна поділити натакі етапи [4].

- постановка мети розв’язку педагогічноїпроблеми за допомогою моделі;

- вичленування основних компонентівпедагогічної системи, які становлять її суть;

- виявлення об’єктивно існуючих взаємозв’язківміж компонентами системи;

- переведення компонентів системи наабстрактну мову (символіку);

- вибір способів зображення моделі та їїпобудова.Розробка проблеми економічної освіти

педагогічних кадрів вимагає створення цілої низкиокремих специфічних моделей: професійної уцілому та економічної зокрема, компетентностівчителів, системно-комплексних планівнеперервної освіти, в тому числі самоосвіти тадеяких інших.Створюючи ці моделі, ми виходили із загальних

методологічних положень матеріалістичноїдіалектики про єдність і взаємозв’язок предметівта явищ дійсності.





30Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

З одного боку, ми маємо наявні і апробованісистеми, функціонування яких не можна визначитияк оптимальне: навчальний процес у ВНЗ ,підвищення кваліфікації освітянських кадрів, утому числі і керівників шкіл, які, окрімпоглибленого опанування загальних психолого-педагогічних, дидактичних і виховних проблем,отримують також знання із економічних проблем.З іншого боку, ми повинні, експонувати ці

системи у своїй свідомості, створювати нові,більш прості ідеалізовані об’єкти яківідображають характерні, суттєві риси та ознакиреальних систем, а також ті параметри, щопершочергово цікавлять дослідника. Однією ізважливих вимог моделі її незмінною якістюповинна бути подібність з оригіналом у цілому чиза рядом, ознак, що, втім, не означає обов’язковоїнаявності тісних зв’язків, причинної чи генетичноїзалежності між ними. Це важливо для розуміннятого, що модель не є дзеркальним відображенняморигіналу, якого інколи вимагають окремі опонентивід дослідника, який представляє ті чи інші моделі.Така теоретична позиція надзвичайно важлива,бо дозволяє досягти згоди стосовно того, щостворення моделей навчальних систем, об’єктіві процесів не повинно орієнтуватися на необміннуповноту і всебічність їх відображення, а натомістьмає бути сконцентровано на виділення окремихсуттєвих ознак.Візьмемо для прикладу модель економічної

компетентності директора школи. Вона не можепретендувати на відображення всієї інформації йпрактичного досвіду, які можуть бути йомупотрібні при здійсненні своїх посадових ігромадських обов’язків, а повинна містити в собітой об’єктивний мінімум, який необхідний длярозв’язання умов, типових питань, пов’язаних зосновними напрямками діяльності директора зорганізації економічної освіти педагогічних кадріві школярів. Такі моделі прийнято називатинеповними тому, що вони не відображають усіхпараметрів оригіналу, що не зменшує вагомість іобґрунтованість кінцевих теоретичних висновків,які випливають з побудови моделі та їївикористання у процесі дослідження.Однією з важливих вимог до моделі є її достатня

гнучкість у поєднанні з визначеною структурноюжорсткістю і цілеспрямованістю. Наприклад,розробка моделі концептуальних основ економічноїпідготовки педагогічних кадрів має предметноспрямований характер і обмежена основнимисистемоутворювальними компонентами, якінадають їй визначеної стійкості і жорстокості.Водночас компоненти системи відкривають простірдля творчої імпровізації і конкретної деталізації.

Моделі створюються для виконання рядуфункцій: гностичних, евристичних, прогностичнихі прагматичних [3, 72].Найповніше й найефективніше проявляються

у розв’язанні завдань дослідження гностичностіфункції моделювання . На першій стадіїмоделювання на моделі відтворюються ті чи іншіхарактеристики системи-об’єкта.Потім модель як сукупність відображених чи

відтворених характеристик системи-оригіналавсебічно досліджується, результатом чого стаютьнові знання про систему-оригінал збагачуються,поглиблюються й розширюються. Ці знаннявикористовуються на практиці.Як практичне втілення теоретичних положень

стадії процесу моделювання і пізнання, з’явилисьетапи розробки моделі знань, умінь та навичоквчителя.Аналіз існуючих у літературі кваліфікаційних

характеристик вчителя як попереднього етапуаналізу системи підвищення його кваліфікаціїдозволив зробити висновок про їх неповнувідповідність структурі змісту діяльності вчителясучасної школи. У свою чергу, це зумовилонеобхідність доповнення характеристики новимиданими, які відіграють системоутворювальнуроль у моделі економічної компетенції вчителя.Зокрема, О. Славін писав [7], що суспільно-

історична практика і пізнання зумовлюютьвиникнення у свідомості людини складнихсинтетичних образів (системи знань), щоадекватно і водночас наочно відображаютьсуттєві суспільно значимі функції об’єктів, їхструктурну природу, основні характеристики. Всясукупність досвіду стосовно об’єкта пізнанняінтегрується в єдиному образі – організованою,логічно впорядкованою системою знань і оціноксуб’єкта. Без таких образів були б неможливіефективний відбір необхідної інформації і вибірадекватних відповідальних дій.У процесі розробки моделі економічної

підготовки вчителя на аналітико-синтетичнійоснові були визначені структурні компонентимоделі – ряд основних блоків, які відображаютьзміст професійної діяльності вчителя , зхарактерними специфічними для кожної з нихознаками. Цими ознаками є: конкретна метаекономічної підготовки, підходи, зміст, форми,методи, аспекти й умови, властиві діяльностівчителя школи.Характерні ознаки моделі визначались на

основі аналізу об’єкта (процес навчання, процесвиховання, позакласна робота, робота з батьками,управлінська діяльність). Отримані на цій основіблоки, які увібрали в себе узагальнені напрями





31 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

праці вчителя школи , стали основнимиструктурними компонентами моделі економічноїкомпетентності вчителя. Без таких інтегральнихобразів було б неможливо виділити знання,необхідні для цієї ситуації, і гальмувати знання,які даних конкретних умов не стосуються.Використання моделювання як методу

пізнання дозволило здійснити перехід відрозрізнених знань та умінь учителя, визначенихокремими методами, до цілісного системногооб’єкта – моделі його економічної компетентності.Аналітичного шляху дотримуємося і при створенні

інших моделей: системно-комплексних планівнеперервної економічної освіти вчителя, класногокерівника, вихователя; моделі визначення економічноїкомпетентності; моделі педагогічного управлінняекономічною освітою і вихованням. Доцільним, нанашу думку, є створення таких моделей, як економічневиховання в сім’ї, організаційно-педагогічні зв’язкишколи з громадськістю з проблем економічноговиховання тощо.Ми вважаємо, що реальна модель економічної

підготовки педагогічних кадрів повиннабазуватись на підструктурних моделях трьохпорядків: модель першого порядку – загальнапедагогічна підготовка вчителя; модель другогопорядку – система економічних знань та вміньвчителя, а модель третього порядку – системабезперервної економічної підготовки з їїтеоретичними і технологічними компонентами якосновними системоутворювальними факторамимоделі загального порядку.На наше переконання , модель загальної

економічної освіти повинна бути багаторівневою.На рівні середньої загальноосвітньої школидоцільним і нагальним є введення як обов’язкової,а не факультативної дисципліни “Основиекономічних знань”. Прецедент є – проектстандарту з економіки [6], а також введення встарших класах 1 години економічного всеобучу.В усьому світі економічна освіта в

загальноосвітній школі має два значення:загальноосвітнє ( інколи його навіть ототожнюютьзі світоглядним чи підготовчо-професійним). Сампредмет “Економіка” в більшості провідних країнсвіту є обов’язковим для вивчення всімашколярами . Ми стоїмо на позиції, щозагальноекономічна підготовка повинна бутидвоступеневою: у 8 – 9-х класах на виході ізосновної середньої школи і в 10 – 12-х класах навиході із старшої середньої школи.У 8 – 9-х класах навчальний предмет “Основи

економічних знань” повинен містити у собі певнийнабір концепції і теорем економічної теорії, а такожоснови прикладної бізнес-економіки. Доцільними

і бажаними є інтенсивні міжпредметні зв’язки. В10 – 12-х класах цей набір повинен бути ширшим(скоріше за все, повинно мати місце щонайменшеподвоєння тем порівняно з 8 – 9-ми класами).Другий рівень – економічна підготовка у

вищому закладі освіти, яка повинна включатиобов’язкову загальноекономічну підготовкушляхом опанування таких дисциплін, як “Основиекономічної теорії”, “Економіки освіти”, “Економікавиробництва”, “Методи викладання економічнихдисциплін”.Економічна теорія як вузівська дисципліна, на

нашу думку, повинна мати декілька пізнавальнихрівнів. Для економічних факультетів мова повиннайти про три рівні: вступний, проміжний іузагальнювальний. Кожний з них передбачаєпослідовне вивчення нових (без повторень ідублювань) економічних законів і концепцій. Нанеекономічних факультетах, тобто на більшостіфакультетів педагогічних закладів освіти (завинятком тих, де економіка вивчається якпрофесійно-орієнтований предмет), повиненвикладатись дещо редуційований курсекономічної теорії, який стане фундаментальноюосновою загальноекономічної підготовки фахівця– у нашому аспекті вчителя.Незаперечним є той факт, що сьогодні до

складу економічних знань, необхідних шкільномувчителю, обов’язково повинні входити знання зекономічної освіти. Адже фахівець у галузі освітиповинен вміти не тільки аналізувати результатисвоєї трудової діяльності, й раціональноспрямовувати свою діяльність на досягненнянайвищих показників, розуміти, від чого залежитьякісний результат діяльності, розуміти івмотивовувати своє прагнення до постійногосамовдосконалення. У цьому аспекті вчитель маєрозуміти економічний сенс таких факторів, якнаповнюваність класів, кількість учнів на одноговчителя, рівень освіти батьків, особливостірозміщення школи в сільській чи міськіймісцевості тощо. Вчитель нового поколінняповинен розуміти, як саме фінансуєтьсядержавна система освіти, у яких бюджетахпередбачаються видатки на освіту, чомурівень матеріального забезпечення освітянповністю залежить від економічного станудержави і рівня наповнення бюджету.Є всі підстави вважати, що до цього часу, на

жаль, не існує цілісної і переконливої концепціїекономіки освіти. Предтечею відсутності такоїконцепції та недостатньої уваги до її створення єуспадкований від радянських часів підхід доподілу всіх видів діяльності на дві сфери:матеріальну і нематеріальну. Нематеріальній сфері





32

відводилась другорядна роль і вважалосьнеприйнятним поєднувати поняття економіки зневиробничою діяльністю . Освіта завждиналежала до, галузі, працівники якої не зайнятіпродуктивною працею , оскільки вони невиробляють матеріальних благ. У наш час, колив розвинутих країнах все більша часткавнутрішнього валового продукту формується зарахунок послуг, а не матеріального виробництва,особливо очевидною стає наукова і практичнанеправомірність і обмеженість панівного на тічаси підходу. Розуміння освітянської праці як такої,що не створює матеріальні цінності, принижує її рольв суспільстві (як тут не згадати і про залишковийпринцип фінансування освітянської галузі державою,і про невтішний соціальний статус освітян).На нашу думку, слід переглянути навчальні

програми педагогічних ВНЗ з метою включеннядо них нових спецкурсів, зокрема економічноїосвіти, профорієнтаційної тематики, якіпередбачають вивчення соціально-економічниххарактеристик професії. Тобто, ми пропонуємо нелише глибоко досліджувати сучасні тенденціїпрофесійної підготовки вчителя, аналізуватинавчальні плани і програми, посібники з точки зорувідповідності їх сучасному економічному розвиткуУкраїни, а також систематично вивчати рівеньпідготовки вчителя, зокрема його готовності доздійснення економічної освіти та виховання учнів.Узагальнюючи розглянуті підходи до

створення моделі економічної підготовки вчителя,можна стверджувати, що вона повиннарозглядатись у трьох аспектах: теоретичному,практичному і методичному.Теоретичний аспект передбачає формування

у вчителів економічних понять і категорій,вивчення ними економічних законів розвиткусуспільства, економічної політики, галузеві знанняекономіки та освіти як продуктивної силисуспільства.Практичний аспект має за мету формування

економічних умінь і навичок аналізу економічноїситуації, здійснення об’єктивної оцінкиекономічних явищ і фактів економічної діяльності,раціональної організації навчальної чи трудової абоіншої діяльності, необхідності залучення учнів доцих видів діяльності.Методичний аспект відображає специфіку

економічної освіти студентів педагогічних закладівосвіти і характеризується знаннями теоріїекономічного виховання школярів, знаннямишляхів та засобів, методів і прийомів здійсненняекономічної освіти та виховання школярів унавчальному процесі, в позакласній роботі,суспільнокорисній продуктивній праці, знаннями й

уміннями раціональної організації різних видівдіяльності учнів.Висновки. Застосування моделей економічної

підготовки вчительських кадрів розширює якіснузмістову цієї проблеми, дає можливістьумонтованого використання новітніх методичнихтехнологій, різко підсилює науковий і креактивнийаспект суб’єкта засвоєння знань.Окрім цього, дидактична модель системи

економічного навчання , стає своєріднимнавчально-методичним комплексом, доцільністьвнутрішньої структури якого досягається єдністюцілей, організаційних принципів, змісту, форм іметодів навчання.Не слід ігнорувати і той факт, що моделювання

цього процесу створює аналітичні засади длязастосування у практичній діяльності модульно-рейтингової системи організації навчальногопроцесу, яка спрямовується на зміцненняпереконання у необхідності постійної самоосвіти,самовиховання, самоудосконалення.

1. Амосов Н.М. Проблемы исследованиясистемы структур: Материалы к конференции.– М., 1965. – 17 с.

2. Афанасьєв В.Г. Общество: системность,познание и управление. – М.: Политиздат, 1981.– 432 с.

3. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень.– К.: Вища школа, 1997. – 271 с.

4. Бондар В.И. Управленческая деятельностьдиректора школы: дидактический аспект. – К.:Радянська школа, 1987. – 156 с.

5. Глинський Б.А. Моделирование как методнаучного познания. М.: Изд-во Моск. Ун-та,1965. – 134 с.

6. Державний стандарт середньої загальноїосвіти: Економіка // Географія та основиекономіки в школі. – 1997. – № 4. – С. 23 – 39.

7. Славин А.В. Проблема возникновениянового знания. – М., 1976.

8. Шпак О.Т., Падалка О.С., Шепотько В.П.Учителю про економічне виховання учнів:питання генезису і компетентності. – К.:Четверта хвиля, 1998. – 224 с.


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007



Нема на світі України, Немає другого Дніпра.

І возвеличимо на дивоІ розум наш, і наш язик ... Тарас Шевченко

Пророк України

& øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø





33 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Актуальність проблеми . Становленнясвітової економіки, стосунки країн у міжнароднійторгівлі товарами та послугами, реалізаціяміжнародних економічних відносин відбуваєтьсяна основі використання маркетингу. Міжнародниймаркетинг, як зазначено Т. Циганковою в [8], ємаркетингова діяльність підприємства за межаминаціональних кордонів. На міжнародні відносиниміж країнами припадає біля 80% частки торгівлітоварами та послугами. Відомо, що на планетінерівномірно розміщені корисні копалини та різнісировинні матеріали, а також виробництво різнихвидів овочів і фруктів, які експортуються чиімпортуються між країнами.Аналіз останніх публікацій . Проблемі

міжнародного маркетингу та його вивчення уВНЗ присвячено навчально-методичні посібникивідомих вчених І. Михасюка, М. Мальського [7],Т. Циганкової [8], І. Дахно, Ю. Бовтрук [4], В. Козик,Л. Панкова, Н. Даниленко [6], М. Єрмошенко [5]та інші автори, які розкривають питання торгівлі,фінансів, митної справи, але не розкриваютьпитання у напрямку освіти та формуванняпрофесійних компетенцій у майбутніхмаркетологів на міжнародному ринку.Мета статті. Висвітлити міжнародний

маркетинг через аспекти торгівлі та митноїдіяльності, які вивчаються студентами нафакультетах менеджменту та маркетингу зопановуванням теоретичних та практичних знаньуправління маркетингом на міжнародних ринкаху процесі міжнародних відносинах у процесіторгівлі.Виклад основного матеріалу. Торгівля – це

галузь яка обслуговує сферу товарногообороту.Міжнародний маркетинг у міжнародній

торгівлі – це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, відносин щодо передачі правна об’єкти інтелектуальної власності між країнамисвіту. Міжнародний маркетинг сприяє розвиткуекспорту та імпорту товарів і послуг через митнікордони, переміщення через митний кордонУкраїни транспортних засобів і товарів,використовуючи митне регулювання (митніплатежі), митний контроль та оформленнядокументів на дозвіл переміщення товарів абоінших заходів реалізації митної та торговельноїполітики України [1].Зазначимо, що під торговельною політикою

розуміють державну політику, яка впливає наобсяги зовнішньої політики через податки,субсидії та прямі обмеження на експорт абоімпорт1.Відомо, що зовнішня торгівля із іншими

країнами призводить до зростання економічногодобробуту всіх країн як експортерів, так іімпортерів. Експорт вигідний для країни в тому,що засвідчує про її високий науковий рівень країни,або наявність значних запасів сировини іматеріалів, крім цього, експорт показує продосягнення науки у відповідній галузі діяльності,яка експортує свої товари в інші країни. У світі,зокрема знають українські літаки, зварювальніапарати, верстати (токарні, шліфувальні,розточувальні) автодорожні машини і багатоінших товарів машинобудування.Товари побутового призначення: одяг, взуття,

шоколад, горілка, пиво, хлібобулочні вироби, олія,цукор є найкращої якості на світовому рівні імають високий попит на багатьох ринках [3].Інструменти, які використовуються в

міжнародному маркетингу для регулюванняміжнародної торгівлі, розділяють на тарифно-економічні (застосування митних податків,

Мирон Вачевський, кандидат економічних наук, професоркафедри менеджменту і підприємництва

Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

МІЖНАРОДНИЙ МАРКЕТИНГ У ТОРГІВЛІ ТА МИТНІЙ СПРАВІ

У статті висвітлюються питання, що стосуються міжнародного маркетингу, курсу,який вивчається студентами факультету менеджменту та маркетингу, які оволодіваютьпрофесією маркетолога в ринковій економіці із відповідним рівнем професійних компетенційданого напрямку діяльності.

1Іван Михасюк, Маркіян Мальський. Основи глобальних економічних відносин. Львів “Українські технології”. –2003. – 192 с.


© М. Вачевський, 2007




34

акцизних зборів, ПДВ, сезонне мито,антидемпінгове мито) та нетарифні (квоти, ліцензії,субсидії, демпінг, добровільне обмеження, технічнібар’єри, політика державних закупівель) і цезабезпечується Державною митною службоюУкраїни (ДМСУ).Завдання ДМСУ викладені в митному кодексі

України, законах і постановах Верховної Ради,розпорядженнях Президента, декретах,постановах і розпорядженнях Кабінету МіністрівУкраїни з основних митних питань, до яких слідвіднести:

- захист економічних інтересів України,сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв’язків;

- контроль за додержанням законодавстваУкраїни про митну справу та забезпеченнявиконання зобов’язань, які випливають ізміжнародних договорів України з питань митноїсправи;

- сприяння захисту прав інтелектуальної

власності учасників зовнішньоекономічнихзв’язків, інших юридичних і фізичних осіб;

- використання засобів митно-тарифногорегулювання при переміщенні через митнийкордон України товарів;

- здійснення разом з НБУ контролю завалютними операціями;

- співпраця з митними органами інших державта іншими організаціями з питань митної

діяльності в міжнародному маркетингу;- постійне удосконалення митного контролю

щодо оформлення та оподаткування товарів та

інших предметів, які переміщуються черезмитницю України;

- здійснення за участю Міністерства зовнішніхекономічних зв’язків і торгівлі України заходівщодо захисту інтересів споживачів товарів ідодержання учасниками міжнародної торгівлідержавних інтересів на зовнішніх ринках;

- створення сприятливих умов щодозбільшення пасажиропотоку через митний кордонУкраїни;

- боротьба з контрабандою, здійснення заходівщодо запобігання порушень митних правил вдіяльності міжнародного маркетингу;

- введення товарної номенклатуризовнішньоекономічної діяльності в міжнародномумаркетингу;

- здійснення верифікації (підтвердження)сертифікатів походження товарів з України;

- ведення митної статистики в міжнародномумаркетингу діяльності2.

У міжнародній торгівлі маркетинговадіяльність використовує систему показників щодопереміщення товарів та послуг, які групуютьсяза певними ознаками:Виходячи із зазначеного переліку

зовнішньоекономічних операцій, міжнароднаторгівля із використанням маркетингу єскладовою міжнародних економічних зв’язків іпоказує масштаби, темпи та напрямки розвитку.

Ступінь активності у міжнародній торгівлі єоднією з головних ознак у міжнародному маркетингу,у міжнародній торгівлі та економічних відносинах.Для цієї оцінки використовуються такі показники:

Абсолютні показники Структурні показники Інтенсивність торгівлі Експорт (реекспорт) Імпорт(реімпорт)

Зовнішньоторговельний обіг (ЗТО)

Генеральна торгівля Спеціальна торгівля

Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі

товарна структура експорту та імпорту

Географічна структура експорту та імпорту

Обсяг експорту, імпорту чи зовнішньоторговельного обігу на душу населення Експортна, імпортна чи

зовнішньоторговельна квота

Підсумовуючі показники Показники динаміки Показники зіставлення Сальдо торговельного балансу Сальдо балансу послуг та некомерційних операцій Сальдо балансу поточних

операцій Індекс умови торгівлі

Зростання продажу товарів в потоковому періоді

Зростання валютних надходжень від експорту

Зростання обміну ліцензіями на об’єкти промислової власності

Надходження і витрати від експорту

Показники в грошовому еквіваленті від міжнародної

торгівлі

2 Зельніфченко О.І. Митна справа. Опорний конспект лекцій для студентів товарознавчого факультету денної тазаочної форми навчання спеціальності 7.050.302 “Товарознавство та експертиза в митній справі. – К.: КДТЕУ. –2000. – 81 с.


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




35 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

- експортна квота;- імпортна квота;- структура експорту;- структура імпорту;- порівняльне відношення частки країни у

світовому виробництві ВВП/ВНП та її частки усвітовій торгівлі.Діяльність міжнародного маркетингу

використовує різнів чинники для регулюванняміжнародної торгівлі, які поділяються занаступними ознаками:

Показники порівняльного відношення часткикраїни у світовому виробництві ВВП/ВНП та їхчастка у світовій торгівлі характеризуютьвідповідність вироблених товарів світовому рівнюякості та рівень розвитку галузі.Міжнародний маркетинг у своїй діяльності

використовує два потоки товарів експорту таімпорту і визначається торговельним сальдо.

Основними принципами міжнародногомаркетингу в побудові міжнародного платіжногобалансу країни є подвійний запис і рівність йогодебету і кредиту. З точки погляду бухгалтерії,платіжному балансу завжди притаманна рівновага(саме тому він і називається балансом), аленадходження та платежі не завжди рівновеликі.Активне сальдо одержують тоді, колинадходження перевищують платежі, пасивне –навпаки.

У міжнародному маркетингу термін“торговельний баланс” застосовують до торгівлітільки товарами і до сумарної торгівлі товарамита послугами. Якщо надходження якоїсь країни не

дорівнюють її виплатам, то спостерігається dap(з англ. – ущелина) у зовнішній торгівлі цієї країни.Активне сальдо торговельного балансу багато

країн світу використовують для створення своєї“другої” економіки за кордоном . Пасивнийторговельний баланс вважається ознакоюслабкості зовнішньоекономічної діяльності країнита використання міжнародного маркетингу.Платіжний баланс країни в маркетинговій

діяльності регулюється адміністративними,фінансовими, кредитними, валютними чинниками.

Торговельний баланс є співвідношеннямвартості експорту і вартості імпорту країни запевний проміжок часу. Як правило, це один рік(календарний або фінансовий, якщо вони незбігаються). Активним є торговельний баланс уразі переважання експорту над імпортом. Якщоімпорт переважає над експортом, маємо пасивнийторговельний баланс. Коли ж вартість експортудорівнює вартості імпорту, то такий балансназивають нетто-балансом.Якщо за певний обсяг експортованих товарів

за кордоном можна придбати більшу, ніж навнутрішньому ринку, кількість потрібних товарів,то такий експорт вигідний. Діяльністьміжнародного маркетингу зводиться до того, щоза кордоном не завжди купують лише ті товари,яких бракує на національному ринку. Частокупують товари, виробництво яких у своїй країнікоштує дорожче.Ефективність міжнародних торговельних

операцій в міжнародному маркетингу оцінюють,використовуючи поняття “світові ціни”. Якщо упевній країні і на видобутої нафти становить 30дол. За барель, то це означає, що всі бажаючі

купуватимуть нафту саме в цій країні. Багатьомпокупцям така ціна видасться занадто високою,вони шукатимуть і знайдуть дешевшу нафту, якане поступатиметься якістю.

Експортна квота – показує відношення обсягу експортованих товарів і послуг. На рівні галузі – це питома вага експортованих галуззю товарів і послуг у їх загальному обсязі, в якому використовується діяльність міжнародного маркетингу.

Імпортна квота – це відношення обсягу імпорту до ВВП/ВНП. Питома вага експорту та імпорту у ВВП/ВНП є кількісним індикатором відкритості економіки у першому наближені.

Структура експорту – це відношення або питома вага експортованих товарів за видами і ступенем їх перероблення. Цей показник характеризує спрямованість експорту (сировина, машинно-технологічна продукція) та роль країни в міжнародній галузевій спеціалізації.

Структура імпорту – характеризує склад і відношення обсягів сировини і готової кінцевої продукції, які ввозяться в країну.

Торговельне сальдо в міжнародному маркетингу означає вартісну різницю між обсягами імпорту та експорту, а торговельний оборот – суму вартісних обсягів експорту та

імпорту.

Позитивний (активний) і негативний (пасивний) платіжний баланс викликає відповідно збільшення або зменшення офіційних резервів іноземної валюти. Негативний платіжний баланс може призвести до знецінення і девальвації валюти країни.





36

На світовому ринку попит і пропозиція постійновзаємодіють, у результаті цього формуються ціни,які називаються світовими. Певною мірою на нихвпливають географічні чинники. Наприклад,вартість цукру визначатиметься затратами навирощування цукрового буряка, тростини тапереробки у різних країнах.Зазначимо, що міжнародний маркетинг сприяє

розвитку міжнародної торгівлі яка контролюєтьсямитною службою України маючи таку структуру:

Розвиток міжнародної торгівлі пов’язаний ізнерівномірним розподілом виробничих ресурсів міжкраїнами світу. Торгівля із використаннямміжнародного маркетингу є засобом вирівнюваннярезультатів такого розподілу. Міжнародний маркетингсприяє використання можливостей економічногонавколишнього середовища, здатності конкуруватина зарубіжних ринках при умові, що в товарахвикористовуються вітчизняні об’єкти інтелектуальноївласності: винаходи, промислові зразки, товарні знаки,ноу-хау в технологіях та товарах [2].До регіональних митниць належать наступні:- Київська – Житомирська, Чернігівська,

Новгород-Сіверська;- Західна – Волинська, Мостиська, Рава-

Руська, Рівненська;- Карпатська – Вадул-Сіретська, Закарпатська,

Івано-Франківська, Кельмекнецька, Чопська;- Подільська – Вінницька, Могилів-Подільська,

Тернопільська;- Чорноморська – Білгород-Дністровська,

Іллічівська, Котовська, Миколаївська, Придунайська,Роздільнянська, Херсонська;

- Кримська – Євпаторійська, Керченська,Феодосійська, Ялтинська;

- Донбаська – Амвросієвська, Луганська,Маріупольська, Старобільська;

- Східна – Глухівська, Магістральна,Конотопська, Куп’янська, Сумська;

- Полтавська – Кіровоградська, Черкаська;- Дніпропетровська – Бердянська, Запорізька,

Криворізька.

У останні роки найбільшими світовитмиторговельними потоками вважалися такі:

- мікроелектронний (спрямовувався зЯпонії, Південної Кореї, Тайваню, Гонконгу,Сінгапуру до США; у свою чергу дещо меншийіз США до країн, що розвиваються, значний обсягприпадає на торгівлю у межах Європейськогосоюзу та Європейської зони вільної торгівлі;

- автомобільний – найбільший у межах ЄС.Слід зазначити, що останні роки виробником

автомобілів високої якості і престижності сталиЯпонія і Німеччина із своїми автомобільнимигігантами, які насичують світовий ринокпрестижними марками легковиків;

- стальний – (Західна Європа і далі лідируєза виробництвом і торгівлею; світовимпостачальником стала Японія);

- текстильно-одежний (здебільшого з країн,що розвиваються, країн Східної Азії, Індії, Китаю,країн Близького Сходу, Центральної та ПівденноїАмерики; провідними експортерами є Німеччината Італія;

- продовольчий (США і Канада – основніекспортери; великими експортерами у групі країн,що розвиваються, є Індія, Єгипет та Аргентина);

- сировинний (переважно з країн, щорозвиваються, до Японії та Західної Європи;Європейським експортером паливних ресурсів є Росія.Україна експортує на світові ринки продукти

сільського господарства (пшеницю, жито,соняшник, овес, ячмінь, багато овочів), деревину,метали, крани, долота бурові, верстатиметалообробні (токарні, фрезерні, шліфувальні,розточні), а також багато військової техніки(літаки, танки, різного виду стрілецької зброї), іголовне ракети для космічних польотів, яківиробляють підприємства Дніпропетровськоїобласті та інші товари і послуги.Діяльність міжнародного маркетингу в кожній

країні сприяє розвитку міжнародних відносин,виходячи із зовнішньоекономічної тазовнішньоторговельної політики.

Структура державної митної служби України Центральний апарат митної служби України

Інформаційно-аналітичне управління

Навчальні заклади

Центральна митна

лабораторія

Постачальне митне

управління Господарсько-експлуатаційне

управління Автотранспортне митне

господарство МИТНИЦІ ПРЯМОГО ПІДПОРЯДКУВАННЯ

Оперативна Київська Бориспільська Севастопольська Центральна енергетична Регіональні митниці


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




37 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Зазначимо, що в умовах ринкових відносинпідприємство не може сподіватися на повнуконкурентоздатність свого товару без облікувитрат на його створення й реалізацію, тобтойдеться ще й про конкурентоздатність самогопідприємства. Істотні відмінності конкурентоздатностітовару і підприємства полягають у наступному.По-перше, конкурентоздатним підприємство

може бути протягом досить тривалого періоду,упродовж якого використовує об’єкти промисловоївласності – власні винаходи, які закладено увиробництво товарів, або промислові зразки, чиноу-хау в технологіях виробництва.По-друге, оцінку конкурентоздатності товару

дає покупець , споживач. Він може оцінитивластивості товару, порівнюючи його заналогічним товаром конкурентів.По-третє, конкурентоздатність підприємства-

виробника може оцінюватися ступенемвідповідності розвитку громадській потребі, атакож маркою товару (товарним знаком), щовідрізняє товари підприємства від аналогічнихтоварів конкурентів.Розкриваючи дане питання, слід наголосити,

що міжнародний маркетинг підприємствапочинається із розробки стратегічних напрямківдіяльності підприємства, які групують у три групипоказників. Показники першої групи: кількістьвласних винаходів, промислових зразків, ноу-хау,що використовуються у виробництві товару тайого вузлів. Показники другої: часткапідприємства на ринку, обсяг продажу, ступіньзадоволення споживачів продукцією (послугами),надання сервісу підприємством.Показники третьої групи: обсяг і норма

прибутку, продуктивність праці, ефективністьвиробництва (рентабельність). У сукупностізгадані показники визначають конкурентніпереваги підприємства [3, 89 – 90].Вивчаючи дану тему, студенти – майбутні

маркетологи повинні також знати, що визначеннякорнкурентоздатності підприємства можнапроводити:

- з позиції порівняльних переваг;- виходячи з теорії рівноваги;- на базі теорії ефективної конкуренції;- з використанням теорії якості товарів;- шляхом матричних методів.Відповідно до методу порівняльних переваг,

країна спеціалізується на виробництві та експортітих товарів, які обходяться дешевше порівняно зідентичними товарами виробників інших країн.При використанні методу оцінки

конкурентоздатності виробника, що ґрунтуєтьсяна теорії рівноваги підприємства, теорії факторіввиробництва, переважають ті з них, у якихпоказники відносної вартості факторіввиробництва (відносна вартість закупленогообладнання , ставки за банківські кредити)виявилися нижчими.В основу теорії ефективної конкуренції

покладено розробку критерію для визнанняіснуючого в галузі рівня конкуренції достатнім, абипідтримувати високу ефективність господарськоїдіяльності (продуктивність праці, рентабельністьінвестицій, норма прибутку).Вивчення конкурентоздатності виробництва

з використанням теорії якості товару передбачаєпорівняння корпорацій за допомогою параметрів,які відбивають споживчі якості товарів.Важливим чинником міжнародної діяльності

для маркетологів є сегментування ринку з метоюзаволодіння каналами збуту і просунення товаруна один сегмент із подальшим розширеннямекспортного ринку.Окремі маркетингові інструменти в

міжнародному маркетингу діяльності, яківикористовують маркетологи, залежать відситуації на ринку. Наприклад, значення ціновоїполітики, за допомогою політики низьких цін.Стабільність на ринку та зростання попиту єосновою для збільшення ціни продажу. Повнеоволодіння всіма сегментами ринку, забезпеченнякількісної переваги здійснюється для того, щобне надати конкурентам можливості дляпросування на ринок їх товарів.Висновки. Отже, перелічені методи можуть

використовуватися як кожний зокрема, так і всукупності, що дає можливість всебічно,об’єктивно визначити місце підприємства наміжнародних ринках та приймати маркетологамправильні стратегічні рішення.Виявлення сильних і слабких сторін у діяльності

підприємства є основою вироблення стратегії йогоцілей (збільшення норми прибутку, зростання обсягупродажу, розширення ринкової частки).Глибокі знання діяльності на міжнародному

ринку сприяє формування високих професійних

Міжнародний маркетинг в зовнішньоекономічній політиці – це стратегія діяльності, пов’язана із державними заходами щодо експорту та імпорту товарів та послуг через митницю і регулювання торговельних обмежень, можливого залучення іноземних інвестицій, зарубіжного інвестування, надання економічної позики країнам, що розвиваються, та проведення заходів, які сприяють економічному розвитку країни на основі зовнішньоекономічних угод.





38

компетентностей у маркетологів, виробленняправильного прогнозу експортного ринку наперспективу діяльності підприємства, що сприятимевиваженій конкурентній боротьбі як для товаріввиробничого, так і індивідуального призначення.Важливим в експортній діяльності є

проведення експортних маркетинговихдосліджень, які повинні проводити маркетологи,визначитися з обсягом потрібної інформації,глибиною досліджень, складністю аналізу,пов’язаною з характеристикою ринку, вивченнямтоварів конкурентів, політики цін, митноюполітикою держави.

1. Вачевсчький М.В. Вивчення курсу“Міжнародний маркетинг” в економічнихвідносинах та формування професійнихкомпетенцій маркетологів. Молодь і ринок. –№1 – 2 (24 – 25). – 2007. – C.18 – 25.

2. Вачевський М.В. Міжнародний маркетинг

у формуванні професійної компетенціїмаркетолога. Молодь і ринок. №6(21). – 2006.– C.88 – 91.

3. Вачевський М.В. Маркетинг формуванняпрофесійної компетенції. Підручник. – К.:Професіонал. – 2005. – 512 с.

4. Дахно І.І., Бовтрук Ю.А. Міжнароднаекономіка. – К.:МАУП. – 2002. – 216 с.

5. Єрмошенко М.М. Маркетинговийменеджмент. Навчальний посібник. – К. НАУ.– 2001. – 204 с.

6. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б.Міжнародні економічні відносини. Навчальнийпосібник. – К.: Знання-Прес. – 2003.

7. Михасюк І .Р., Мальський М.З. основиглобальних економічних відносин. Навчальнийпосібник. – Львів “Українські технології”. –2003. – 192 с.

8. Циганкова Т.М. Міжнародний маркетинг.– К.: КНЕУ. – 1998. – 120 с.

Постановка проблеми та аналіз останніхдосліджень і публікацій . Звертаючись доосвітянських подій України ХІХ ст., слід відразузазначити, що це століття є цікавим длядослідників із багатьох причин, а для тих, хтовивчає церковне православне виховання , –найперше тим, що в ХІХ ст. складається та теоріяцерковного виховання, яку беруть за взірець усучасній українській церкві, з якої черпаютьнатхнення для розвитку православної школисьогодні.Водночас важливо підкреслити, що імпульс до

розвитку теорії виховання та навчання в ХІХ ст.виходив від представників секуляризованоїпедагогічної науки і на той час у певнихправославних церковних колах сприймався украйнегативно. У світлі проведеного авторомдослідження опір нововведенням у царинівиховання й навчання з боку ярих прихильниківцерковної школи не викликає подиву, адже вони

прямо пов’язувались (і не безпідставно) зіновірною педагогічною думкою . Процесрозвитку вітчизняної світської педагогічної наукипід іноземним впливом добре простежується вдослідженнях українських істориків педагогікиН. Дем’яненко, І. Важинського, В. Вихрущ.Метою нашої статті є розгляд здобутків тих

освітніх діячів, хто у своїх педагогічних пошукахпоєднав теорію церковного виховання зіздобутками самостійної педагогічної науки.Виклад основного матеріалу. У розвитку

педагогіки в Україні ХІХ ст. автор надаєособливого значення представникам науковоїшколи Київської духовної академії, повсталої накиєво-могилянських традиціях у 1819 р .Аналізуючи внесок науковців, які репрезентуютьнаукову школу Київської духовної академії,необхідно віддати дань поваги ПамфілуЮркевичу – ученому, який творив педагогічнунауку у світлі Святого Письма. За радянських

Тетяна Тхоржевська, доктор педагогічних наук, професоркафедри педагогіки

Київського національного лінгвістичного університету

ВНЕСОК ПРЕДСТАВНИКІВ НАУКОВОЇ ШКОЛИКИЇВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ АКАДЕМІЇ У РОЗВИТОК

ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ ХІХ СТ.У статті досліджується діяльність вихованців Київської духовної академії, яка

розвинула кращі освітянські традиції Києво-Могилянської академії.

ВНЕСОК ПРЕДСТАВНИКІВ НАУКОВОЇ ШКОЛИ КИЇВСЬКОЇ ДУХОВНОЇАКАДЕМІЇ У РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ ХІХ СТ.

© Т. Тхоржевська, 2007




39 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

часів його ім’я було майже забуте, але щеМ. Демков відзначав, що російська педагогікадругої половини ХІХ ст. не може бути осягнутабез всебічного вивчення творів К. Ушинського іП. Юркевича: чимало підручників і посібників зпедагогіки складалися прямо за ними, інколи з нихзапозичували цілі сторінки [1, 408]. Сьогодні внаукових колах України ім’я Юркевичапов’язують із творенням християнської педагогіки(В. Ільченко).Характерною особливістю П. Юркевича як

студента, викладача, ученого була широта йогонаукових інтересів і поглядів, що відзначала вньому послідовника кращих українських освітніхтрадицій. Ще викладаючи в Київській Духовнійакадемії курс із філософії, педагог поєднав у ньомузнання з педагогіки, логіки, психології. Уподальшому вдаватися до синтезу різних наук булохарактерним для вченого. Свої педагогічнівисновки він виводив із принципів психології талогіки; зробив одну з перших спроб визначитизавдання виховання й освіти, виходячи зособливостей психології дитини [6].Свій “Курс загальної педагогіки” П. Юркевич

відкрив словами: “Педагогіка наука збірна.Голова цього тіла полягає в моральних ідеях,органи живлення – у психології, органи руху – уфізіології” [13, 85]. До джерел педагогіки як наукиЮркевич відніс: “1) Вивчення людини... –вивчення, основане на божественному об’явленнівідносно людини історичної і на психологіївідносно людини природної. Божественнеоб’явлення відкриває нам знання вищої правдивідносно фактичного положення людини і відноснотого, чим вона має зробитися і до якої досконалостібуття вона повинна дійти... 2) Педагогічнапрактика освічених народів. Вона являє собоюнемовби збільшувальне скло, в якому ми бачимоплоди різних напрямків виховання й збагачуєдосвідченість особисту досвідченістю всьогоосвіченого людства. 3) Учені праці спеціалістів-педагогів...” [13, 122 – 123].Аналіз змісту створеного Юркевичем курсу

педагогіки переконує, що використання всіхозначених джерел надало курсу характерноїособливості, яка полягає в органічному поєднанніхристиянських знань про дитину із суто науковимиздобутками: його структура, перелік тем, понять,що розглядаються, настільки впізнавані, що за ниммогли б навчатися сучасні студенти; водночассучасна молодь, яка не відкрила для себехристиянську картину світу, навряд чи збагнула бусю світоглядну глибину підручника. Гадаємо, відознайомлення з курсом педагогіки Юркевичасучасна освітянська спільнота тільки виграла б.

У рамках досліджуваної в даній статті темихарактерною є також творчість М. Олесницькогоі М. Маккавейського. У списках викладачівКиївської духовної академії за 1894 – 95 н.р. їхпрізвища стоять в одному ряду з іншимимагістрами богослов’я , такими відомимиісториками церкви, як С. Голубєв і Ф. Титов. Натой час саме вони закладали підвалинипедагогічної підготовки майбутніх священиків, асаме: екстраординарний професор кафедриморального богослов’я М. Олесницький викладавморальне богослов’я – “загальне вчення пролюдину як моральну істоту і про моральний закон”,а доцент кафедри пастирського богослов’я іпедагогіки М. Маккавейський – відповіднопредмети своєї кафедри [12, 332, 359, 362].Аналіз праць М. Маккавейського показує, що

це була освічена людина з високою педагогічноюерудицією, оскільки будувала праці на знанніАристотеля, Сенеки, Рабле, Монтеня, Локка,Коменського, вітчизняних педагогів і релігійнихфілософів, виховних систем китайців, єгиптян,іудеїв, греків тощо [4; 5]. Проте характерноюособливістю М. Маккавейського було виявленняпозитивних і негативних сторін різнихпедагогічних теорій і доведення їх обмеженості впорівнянні з теорією християнського виховання.Так, богослов доводив безпідставність ідеїприродного розвитку Руссо, ідеї гуманності позахристиянством та ін., що є ознакою православногоцерковного педагога. Ця характерна спрямованістьпроступає й у відгуку на відому працюС. Миропольського “Очерк истории церковно-приходской школы от первого ее возникновениядо настоящего времени”, в якому Маккавейськийвсіляко підтримав позицію автора щодонерозривної єдності церковної і народної школи,засудив модну захопленість “Целлерами,Шмідтами, Баумейстерами”, “новою” школою,багатою матеріальними засобами, але пройнятоючужим духом” і закликав підтримати бідну,скромну, але суто російську церковнопарафіяльнушколу [3, 342, 349].Те саме можна сказати й про наукові розвідки

М. Олесницького щодо моральності давніхєгиптян та персів. Виявляючи близькість деякихморальних настанов цих народів дохристиянських, їх позитивний потенціал(усвідомлювали індивідуальність людини йформальну свободу; указували на необхідністьборотьби зі злом; прагли стати подобою свогобожества, щоб з’єднатися з ним в потойбічномусвіті), учений указував на їх недосконалість упорівнянні з християнськими [9; 10].Однак у спадщині М. Олесницького знаходимо





40

й суто педагогічні праці, які практично невідрізняються своїм підходом від праць світськихнауковців. Маються на увазі підручники зпедагогіки, які він призначав для всіх, хто займавсявихованням і навчанням дітей; для жіночихгімназій; жіночих навчальних закладів іздворічним курсом педагогіки та інших середніхнавчальних закладів [7; 8; 11]. Автор виявив себеяк зрілий педагог, який усвідомлював специфікупедагогіки як науки; наполягав на необхідностістворення нових підручників, де б превалювализнання не з психології чи гігієни, а суто педагогічні;звертав увагу на недостатню розробку теоріївиховання в порівнянні з дидактикою, що, на йогопогляд , було вадою більшості тогочаснихпідручників. Тим самим автор фактично визнававза теорією виховання право на самостійне щодоморального богослов’я існування . У теоріїнавчання педагог розглядав коло питань ,традиційних для класичної дидактики: принципи,методи, прийоми, форми навчання, питанняшкільної дисципліни , наочного навчання ,активності й самостійності учнів у процесінавчання тощо.Зважаючи на це, слід визнати, що такий підхід

був доволі новим, прогресивним для церковногокола й мав як своїх прихильників, так і опонентів.Зокрема він зазнавав серйозної критики насторінках головного видання Київської духовноїакадемії – “Труды Кіевской Духовной Академіи”,де висловлювалась думка, що попри відкриттякафедр педагогіки в середніх та вищих духовнихнавчальних закладах, багато хто на зразоксвітських науковців більше займавсяобговоренням різних систем викладання, ігортощо, ніж розробкою важливих питаньхристиянської педагогіки, вихованняправославного духу в учнях [14, 559 – 560].Сьогодні ж, оцінюючи із сучасних світських

позицій підхід М. Олесницького, слід відзначити,що педагог виявив себе істинним православнимбогословом, про що свідчить хоча б таке:розкриваючи теорію навчання, відразу вказав нате, що хоча безпосередня мета навчання – цепросвіта розуму, але кінцевою його метою єформування морального характеру; щодонародної школи вважав, що релігія у ній маєзаймати перше місце, оскільки “...завдання наше– не “просвіщати” народ, а виховувати його, – цеперше й найголовніше” [8, 11]; щодо гімназійвідзначав, що хоча вони мають інший характер,але “...один християнський дух повинен у нихпанувати” [8, 12 – 13]. Що ж стосується теоріївиховання, то викладення її М. Олесницьким було,на наш погляд, цілком світським: з посиланнями

на відомих іноземних авторитетів і безпідкріплення цитатами з Біблії або праць святихотців, проте просякнутим розумінням, щовиховний ідеал накреслений християнством.Щодо М. Олесницького важливо підкреслити,

що його здобутки в педагогіці мали тіснийвзаємозв’язок зі здобутками у сфері моральногобогослов’я. Релігієзнавці (І. Кондратьєва)вказують на те, що вчений разом з іншимиКиївськими академістами (П. Ліницьким іН. Фаворовим) створив особливу доктрину –“теїстичну етику”, визнаючи автономний статусморального богослов’я стосовно догматики,фактично ототожнюючи моральність іморальнісну діяльність . Зокрема дляМ. Олесницького не існувало істотної різниці міжпоняттями моральність , моральне життя йморальна діяльність. Серед специфічних ристеїстичної етики називають: релігійний характерморальних розвідок; орієнтацію насхідновізантійську традицію (як продовженнябіблійної, святоотцівської етики), платонівськіморальні установки; “ідейну спорідненістьпереважно з протестантськими філософськими табогословськими концепціями” [2, 128, 131 – 132].Висновки. У цій статті ми не ставили за мету

охопити всі імена, а лише підкреслити основні,принципові для минулого, а найбільше длясучасного, моменти. Одним з таких моментів євизнання, що відкритість культурним здобуткамлюдства, розгляд науки і освіти як засобівправославного виховання , які не тільки неперешкоджають формуванню міцної православноївіри, але й сприяють участі в загальноєвропейськихкультурних процесах, слід віднести до українськихправославних освітньо-виховних традицій. Цепідтверджується у тому числі й діяльністювихованців Київської духовної академії, якарозвинула кращі освітянські традиції Києво-Могилянської академії.

1. Демков М.И. Исторія русской педагогіи.Изд. автора. – М: Типографія ИмператорскогоМосковского Университета, 1909. – Ч.ІІІ. –Новая русская педагогія (ХІХ в.). – 532 с.

2. Кондратьєва І.В. Релігійно-моральнісніпошуки мислителів Київської духовноїакадемії (друга половина ХІХ – початок ХХст .): Дис... канд. філос. наук: 09.00.11. – К.,1998. – 152 с.

3. Маккавейский Н.К. Очеркъ исторіицерковно-приходской школы отъ перваго еявозникновенія на Руси до настоящаговремени. – Выпускъ первый. Отъ основаніяшколъ при св. Владимире до Монгольскаго ига.


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




41 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

С. Миропольскаго – СПб., 1894 // ТрудыКіевской Духовной Академіи . – 1895. –февраль. – С. 341 – 349.

4. Маккавейский Н.К. Педагогіка ДжонаЛокка // Труды Кіевской Духовной Академіи. –1895. – май. – С. 134 – 158.

5. Маккавейский Н.К. Религія и народность,как основы воспитанія (Речь, произнесеннаяна годичномъ акте Кіевской Академіи , 26сентября 1895 г.) // Труды Кіевской ДуховнойАкадеміи. – 1895. – ноябрь. – С. 428 – 472.

6. Никольская А.А. Психолого-педагогическиевзгляды П.Д. Юркевича // Педагогика. – 1993.– №3. – С. 58 – 61.

7. Олесницкій М.А. Краткій курсъ педагогики.Руководство для женскихъ гимназій и другихъсреднихъ учебныхъ заведений. – 3-е изд. – К.:Тип-я Имп . Ун-та св . Владимира , 1902. –Выпускъ второй. – Теорія обученія. – 155 с.

8. Олесницкій М.А. Краткій курсъ педагогики.Руководство для женскихъ заведений съдвугодовымъ курсомъ педагогики. – 2-е изд. –К.: Тип-я Кочакъ-Новицкаго, 1896. – Выпускъпервый. – Теорія воспитанія. – 147 с.

9. Олесницкій М.А. Нравственность египтянъ // Труды Кіевской Духовной Академіи. – 1895.– мартъ. – С. 317 – 361.

10. Олесницкій М.А. Нравственность персовъ // Труды Кіевской Духовной Академіи. – 1895.– декабрь. – С. 571 – 600.

11. Олесницкій М.А. Полный курсъ педагогики.Руководство для всехъ занимающихсявоспитаниемъ и обучениемъ детей. – 2-е изд.– К.: Тип-я Кочакъ-Новицкаго, 1895. – 351 с.

12. Отчетъ о состояніи Кіевской ДуховнойАкадеміи за 1894 – 95 уч.годъ // Труды КіевскойДуховной Академіи. – 1895. – ноябрь. – С. 329– 386.

13. Сакральная педагогика сердцаПамфила Юркевича. Хрестоматия научно-христианской педагогики (Сост . и введениеИльченко В.И.). – Луганск: ОАО “ЛОТ”, 2000.– 400 с.

14. Сольскій С. По поводу Высочайшеучрежденныхъ правилъ о церковно-приходскихъ школахъ // Труды КіевскойДуховной Академіи. – 1885. – апрель. – С. 547– 565.

Постановка проблеми. Підготовкакваліфікованого спеціаліста – одна з першоряднихпроблем будь-якої країни незалежно від їїсоціально-економічного устрою. Важливістьпитання вимагає відповідної культурно-освітньоїполітики держави. Для пострадянської України цепроблема, яка повинна розв’язуватись уже вумовах ринкової економіки. Реальністю стаєорієнтація професійної освіти на конкретні запитисуб’єктів ринку. Ринкова економіка впливає і нарозвиток сучасної художньої культури. Постійнийпошук нових художніх засобів, динамізм та

урізноманітнення естетико-художнього відтворенняреальної дійсності – особливість сучасногомистецтва.Соціально-економічні зміни в пострадянській

Україні, нові естетичні орієнтири сприяли проявузагальної тенденції у сфері професійно-художньоїосвіти на оновлення , варіативність таурізноманітнення концептуальних підходів унавчальному процесі. Актуальності набуває ідеятворчого підходу в навчанні мистецтву. Іззапровадженням принципів творчого підходулогічно витікає проблема навчальної творчості,

Ігор Туманов, кандидат мистецтвознавства, доктор педагогічних наук, професоркафедри культурології та українознавства


НАВЧАННЯ МИСТЕЦТВУ В УМОВАХПОСТРАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ:МЕТОДИКА ТВОРЧОГО ПІДХОДУ

Доводиться необхідність застосування методики творчого підходу до процесупідготовки фахівця у сфері професійно-художньої освіти. Визначаються можливі шляхирозв’язання проблеми навчальної творчості в умовах соціально-економічних змін.Обґрунтовується принцип поєднання класичних та альтернативних способів відображенняформ реального світу.

НАВЧАННЯ МИСТЕЦТВУ В УМОВАХ ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ:МЕТОДИКА ТВОРЧОГО ПІДХОДУ

© І. Туманов, 2007




42

яка привернула до себе увагу педагогів,теоретиків мистецтва, психологів тощо.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Цій проблемі був присвячений цілий ряд публікацій,серед яких особливо відомими стали “Питаннязображальної творчості” В. Кузіна (1971),“Єдність пізнання і творчості в мистецтві”Е. Савостьянова (1977), “Методологічні основиметодів навчання” Б . Ломова (1981),“Формування графічного художнього образу назаняттях по рисунку” Л. Медведєва (1986),“Розвиток творчих здібностей на заняттяхакадемічним рисунком” В. Зінченко (1996) тощо.Проте слід зазначити, що названі вище

публікації, присвячені вдосконаленню підготовкимайбутнього фахівця, спрямовані на формуванняу студентів тільки основ художньої творчості. Крімтого, зорієнтовані вони часто тільки на художнюкласику, причому періоду розквіту Російськоїакадемії мистецтв. В цих роботах абсолютно неприділяється увага розвитку творчих здібностейв аспекті сучасних тенденцій в мистецтві.Мета статті. Визначити два основні принципи

навчання, на яких базується навчальний процес;охарактеризувати принцип “свободи творчості”в процесі навчання; висвітлити, що таке“реалістичне” і “формалістичне мистецтво”.Виклад основного матеріалу. Саме тому

значущості набуває творчий підхід з установкоюпоєднання класичних і альтернативнихспособів відображення форм реального світу.В основі цієї установки – всебічне використанняможливостей зображально-виражальних засобівмистецтва, яке зумовлює застосування широкоїшкали цих можливостей у процесі виконаннянавчальних робіт. Саме використання широкоїшкали застосування зображально-виражальнихзасобів сприяє підготовці не просто фахівця, афахівця з якостями високого професіоналізму ітворчої мобільності. Відбувається розвитокздібностей з урахуванням діалектичноговзаємозв’язку естетичної установки всуспільстві і практики мистецтва.Як ми знаємо, сучасні твори мистецтва

створюються з широкою шкалою художньо-образного відображення форм реальної дійсності– від натуралістичного до абстрактного, причомуіз застосуванням новітніх технік і технологій.Вказане зумовлює необхідність, згідно з якоюмайбутній фахівець – спеціаліст вищої кваліфікації(а тільки таким повинен бути результат закінченнявищого художнього або професійно-художньогозакладу) отримав всебічну підготовку, якасприяла б найскорішій його адаптації в сучасномухудожньому житті.

Розглядаючи дане питання з позиційраціонального розв’язання проблеми, необхіднозазначити наступне: процес навчання мистецтвуповинен здійснюватись таким чином, щоб разомзі знаннями і професійними навичками студентрозвивав у собі якості творця.На сьогоднішній день будь-якому мислячому

педагогу у сфері художньої освіти відомо, щошкола повинна піклуватися не тільки про передачукласичних знань та досвіду, що характерно дляакадемічної спрямованості навчання, але і пророзвиток індивідуальних якостей майбутніхфахівців, які володіли б при цьому сучаснимизасобами, техніками і прийомами творчості.Це можливо тільки при цілеспрямованомуосвоєнні та використанні різноманітнихможливостей зображально-виражальних засобівмистецтва. Тобто, навчальний процес повиненбудуватись з урахуванням поєднання двохосновних принципів навчання, а саме:

- виконання робіт з постановкою задачоволодіння способами тривимірного відображенняреальної дійсності, заснованими на світовомудосвіді класичного мистецтва;

- виконання робіт з постановкою задачвсебічного оволодіння можливостямистилістико-пластичних інтерпретацій форм,які відображуються, також на основісвітових досягнень , але уже в сучаснійтворчій практиці.Розглядаючи творчий підхід до виконання

навчальних завдань як об’єктивну необхідністьсучасної художньої освіти, необхідно орієнтуватисяна той факт, що навчання мистецтву у всі часиздійснювалося відповідно до законів психологіїхудожньої творчості, які обумовлюють мотиваціютворчості – одного з важливих чинників цьогопроцесу.Відомо, що в усі часи художник як творча

особистість виявляється вже на перших етапахнавчання. Зумовлено це тим, що потреба творитизакладена в ньому від природи. Завдання школиу всі часи полягали і полягають у тому, щоброзвивати цю природну потребу.Методика навчання в сучасній художній школі

також повинна ґрунтуватись на використанні цьогопрагнення до творчості, але з урахуванням того,що це прагнення людини XXI століття. Тобто,це буде прагнення до творчості, яке“…передбачає новаторство, як в змісті, так і уформі художнього твору” [5, 345]. Творчий пошуклюдини, яка навчається , може (і повинен)проявлятися в обох цих сферах.Сучасна професійна підготовка тим і повинна

відрізнятися від підготовки минулого, що студент


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




43 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

за період навчання зможе освоїти цілий комплексобразотворчих принципів і прийомів, якізнадобляться (або можуть знадобитися) йому вподальшій творчій діяльності саме в сучаснихумовах життя.Школа, у зв’язку з цим, повинна навчити його

вміло користуватися будь-яким зображальнимметодом або прийомом, розвинути уміння точнопередбачати той ефект, який може виникнути привикористанні кожного з них. Базуватися цеповинно на серйозному знанні законів тазакономірностей мови мистецтва. Прагненнядо запровадження тих або інших творчих новаційформуватиме творчий метод майбутньогофахівця.Надання студентові в процесі навчання

свободи використання зображально-виражальних засобів при створенні зображеннязумовить появу найвигідніших умов для цьогоформування . Підкреслюючи необхідністьвпровадження принципу “свободи творчості” впроцесі навчання як необхідності, обумовленоюдіалектикою цього процесу, необхідно взяти доуваги ще одну, досить важливу причинудоцільності поєднання принципів академічногонавчання з творчим у вищій художній і художньо-професійній школі.Цією причиною є сама структура вітчизняної

освіти: поділ навчальних закладів на початкові,середні і вищі. Саме це ділення зумовилопроведення досліджень, у яких розглядаютьсятеоретико-методичні основи формування ірозвитку особистості фахівця в системі, так званої,безперервної професійної освіти (І. Архангельський,Г. Сухобська, Е. Шиянов, А. Щербаков, Н. Хмель і ін.).Це роботи, в яких формування майбутнього митцявизначається як поступальний рух “від учня дофахівця”, спочатку середньої кваліфікації, а потімвищої.Спираючись на реальні факти, підкреслимо, що

у вищі художні та художньо-професійні навчальнізаклади часто поступають люди, які успішнозакінчили середній навчальний заклад, проявилипри цьому достатні здібності у виконанніпрограмних завдань, спрямованих на освоєнняпринципів об’ємно-просторового зображення.Академічна “штудія” (а саме цим характерний

даний підхід до навчання), для такого учня вженецікава.Саме тому можливість працювати творчо в

межах програмних завдань для людини, щоотримала базові знання, і яка володієобразотворчою грамотою, наповнюватиме новимзначенням виконання цих завдань. Такий підхід ісприятиме розвитку її творчих здібностей як

майбутнього самостійного спеціаліста та творчомислячої людини. Безумовно, беручи до увагиособливості нашої історії, можна підкреслити, що“свобода творчості” в межах навчальногопроцесу, особливо на вищих етапах навчання,виростає в одну з психологічних проблемхудожньої школи, яка повинна розв’язуватисьтільки позитивно.Акцентування вказаного стану справ,

пов’язане з тим, що навчання у вищій художнійшколі проходило в існуючих до цього ідеологічнихрамках, що проявлялось в орієнтації процесунавчання на “реалістичне мистецтво” зобов’язковим негативним ставленням домистецтва “формалістичного”. З цієї причини іпопуляризувалося протягом всього курсунавчання зображення натури тільки з позиційвізуального її сприйняття, що називалося“правдивим її відображенням”.Інша позиція у цьому плані розцінювалася як

прояв “ідеалістичної точки” зору. Саме тому вметодичній літературі існували характернівизначення, що таке “реалістичне”, і що таке“формалістичне мистецтво”. Ось одне з них:“Реалістичне мистецтво – мистецтво правдивоїпередачі реальної дійсності. Формалістичнемистецтво – мистецтво формальної передачіпочуттів художника; для формалістичногомистецтва важливо не те, що передається, а якпередається, якими засобами” [3, 196].У жодному разі не погоджуючись з цим

визначенням, хоча воно і належить видатномупедагогу радянського періоду М. Ростовцеву, миможемо зазначити, що будь-який художник, навітьяскраво визначений “натураліст”, завжди думаєне тільки над тим, “що” передавати, а і “як”передавати задумане. Думає, природно, з позиційі принципів свого методу.Незважаючи на те, що ідеологи “реалістичного

відображення дійсності” керувалися “ленінськоютеорією відображення”, часто цитуючи її відомийпостулат “від живого споглядання доабстрактного мислення і від нього до практики...”,в радянській художній школі були чітко визначеніпринципи відображення, далекі і від “абстрактногомислення”, і від “творчого підходу” як такого.У роботі “Очерки по истории методов

преподавания рисунка” (1983) М. Ростовцевимпідкреслювалося, що з “методичної таметодологічної точки зору…є помилковимиміркування про різне психофізіологічне сприйняттяодних і тих же предметів різними людьми, тобтотеорія, яка стверджує, що якщо всі люди бачатьпо-різному і по-різному сприймають світ, то хайвони і натуру передають по-різному, як бачать,





44

аби правильно. Це глибоко помилково!”. І далі:“Педагог не повинен допускати зображень формив рисунку своїх учнів, поверхових, а іноді інеправдоподібних думок про форму предмета”[3, 198]. Безумовно, без “школи” з’являтимутьсямало кому потрібні поверхневі рішення. Протепідходячи до цього питання з професійної точкизору, можна завжди відрізнити талановитий,самобутній пошук, в основі якого добра загальнапідготовка, від дійсно примітивних претензій наоригінальність. Обмеження ж, заборони ніколипозитивно не впливали на процес навчання.Характерно, що в художній школі тих часів, так

само як і в мистецтві взагалі, постійно веласяборотьба не тільки з “формалізмом”, а й з“натуралізмом”. У цій же роботі М. Ростовцеваможна прочитати, що “... художник-натуралістперебуває у полоні метафізичного мислення і томуне може правильно розв’язати проблемуспіввідношення загального, типового і одиничного,індивідуального” [3, 206].Таким чином стверджувалося , що

“натуралістичний спосіб” зображення – це щосьзгубне, а значить не має права на існування. Миж знаємо, що, по-перше, поняття натуралістичнеі реалістичне за своїм визначенням суті близькі,по-друге, задача будь-якої школи навчитистудента пізнанню натури через візуальне їїсприйняття, що зумовлює її точне відтворення. Іця натуралістичність була (і є) самою, що не єпозитивною якістю навчального аспектупідготовки фахівця.Підсумовуючи вищесказане, відзначимо, що

обмеження були всебічними. Ці обмеження ізаборони привели до застою, рутинності в системіхудожньої освіти того періоду. Твердження ж,взаємовиключаючи одне одного, могли поставитив тупик кого завгодно.Сьогодні будь-якій хоч трохи грамотній людині

відомо, що, по-перше, не існує чіткої межі між“реалізмом”, “натуралізмом” і “формалізмом”,по-друге, якість твору, його значущість частозалежать від рівня виконавської майстерностіхудожника, його таланту (або просто здібностей).Виконання ж високого класу завжди було в ціні,

незалежно від творчого методу художника.Кажучи про це, треба мати на увазі і студентськінавчальні роботи, виконання яких також можебути талановитим і посереднім, незалежно відпринципу їх рішення.У зв’язку з цим, ми можемо відзначити, що

завдання сучасної художньої школи полягають утому, щоб заохочувати талановите, керуючисьлише законами та закономірностями мистецтва іпсихології художньої творчості. Силові методи,

методи боротьби повинні назавжди відійти вминуле. Природним повинно бути розуміння і того,що рисунок, живопис, скульптура, композиція яквзаємодіючі форми відображення реальноїдійсності є засобом пізнання та вираженняпочуттів, засобом , який використовувався іповинен використовуватись на основі об’єктивнихзаконів відображення (чому доказом є світовий,як практичний, так і теоретичний досвід).У зв’язку з цим можна підкреслити, що людина,

яка навчається рисунку, живопису, скульптурі можевивчати навколишню дійсність, фіксуючи баченеточно і відповідно до візуального її сприйняття, аможе мовою будь-якого з видів творчостівиказувати своє розуміння баченого, по-своємуінтерпретуючи його. Беручи ж до уваги те, щооб’єктом відображення не завжди служитьматеріальна форма, а може бути і яке-небудьявище, інтелектуальна фантазія або просто те чиінше відчуття, враження, можна стверджувати –будь-яка форма художнього втілення, в будь-якому її прояві засобами мистецтва має правона існування. А оскільки форма в мистецтві незавжди є засобом передачі змісту, а самаможе бути змістом, сучасна художня школаповинна ставити не тільки задачі візуальноговідтворення баченого в процесі навчання (що, якпоказала практика, робить процес обмеженим),але ставити і такі завдання, які б сприялирізноманітним варіантам цього відображення,варіантам, застосування яких сприяло б повноцінномурозвитку творчих здібностей студентів.Висновки. Саме такий підхід до навчання дає

можливість якісної зміни діяльності школи,відповідності цієї діяльності сучасним потребамсуспільства, діяльності, що сприяє створеннюумов для формування художника, самобутнього іоригінального.Людина творчої професії не може бути вільна

від процесів, які відбуваються у суспільстві та йогохудожній культурі. Як творча особистість вонаповинна сприймати культурний досвід епохи і своєюдіяльністю сприяти його множенню та розвитку.

1. Костин В.И., Юматов В.Л. Язык изобразительногоискусства. – М.: Знание, 1978. – 112 с.

2. Раушенбах Б.В. Пространственные построенияв живописи. – М.: Наука, 1980. – 288 с.

3. Ростовцев Н.Н. Очерки по истории методовпреподавания рисунка. – М.: Изобраз. искусство,1983. – 288 с.

4. Устин В.Б. Композиция в дизайне. Методическиеосновы композиционного формообразования вдизайнерском творчестве. М.:АСТ “Астраль” 2006. –240 с.

5. Эстетика: Словарь. – М.: Политиздат. 1989. – 445 с.


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




45 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Постановка проблеми та аналіз останніхдосліджень. Побудова української державностіпередбачає активну і свідому участь у цихпроцесах усього суспільного організму, особливоважлива роль відводиться школі та позашкільнимустановам, оскільки саме вони мають тривалий ісистематичний вплив на людину протягомзначного часу. Спроби збудувати Українськудержаву часто були суттю життя нашого народу,однак реалізувати їх виявилося не просто.Громадські, культурно-освітні та державні діячі,вчені, лідери політичних партій та рухів шукалишляхи та способи реалізувати українськунаціональну ідею і побудувати демократичнесуспільство в Україні. Цей досвід і сьогоднівикликає значний інтерес з боку історії, соціології,політики , а особливо педагогіки, бо самевиховання свідомого громадянина-патріота єзапорукою життєздатності держави.Особлива роль у вихованні підростаючого покоління

належить педагогам, які спрямовують процесвиховання у національно-патріотичне русло,застосовуючи доцільні принципи та методи. Цей процеспотребує особливого, суспільно-виваженого підходу іне може здійснюватися стихійно та епізодично.Проблеми національного та патріотичного

виховання та питання підготовки вчителя до їхрозв’язання розглядають у своїх працях і нашісучасники: О . Вишневський [1] , В . Кузь ,Ю . Руденко, З. Сергійчук [3] та інші. Вониопираються на історичний досвід у цих питанняхі творчо використовують його для реалізаціїсучасних завдань у цій сфері.Метою нашої статті є аналіз поглядів відомих

вітчизняних вчених Б. Грінченка та С. Русової зогляду їх впливу на національно-патріотичневиховання молоді. Головне завдання статтівбачаємо у визначенні змісту, форм, методів та

засобів національно-патріотичного вихованнямолоді у досліджуваний період та підготовкивчителя до їх реалізації.Виклад основного матеріалу дослідження.

Серед значних постатей української історії, якіактивно боролися за національне визволення тапобудову державності гідне місце займаєБ . Грінченко. Своє покликання вчений бачив унаполегливій праці щодо підготовки молоді донаціонального визволення. Однак Б. Грінченкорозумів, що “орання убогого перелогу” – як казавТ. Шевченко, – “сіяння слова” – це довгий іважкий процес. Але вірив, що зростуть з цього“ножі обоюдні”, “розпанахають гниле серце,трудне і вицідять сукровату, і наллють живої,козацької тої крови, чистої святої”.Важкою працею та поетичним словом Б. Грінченко

здійснює цей процес “виціджування крови раба”. Йогопоезія присвячена боротьбі з підневільнимстановищем українців.Важливим є погляд Б. Грінченка на моральне

виховання крізь призму обов’язковості дитячоїосвіти: “Як тільки навчилася дитина читати, –вважав він, – вона таким чином здобувала новийґрунт для роботи свого мислення. Раніше тількиті чи інші життєві обставини, серед яких жиладитина, були для неї цим ґрунтом. Тепер же їїдитячий кругозір значно розширюється. У сферіморальних понять ще не вироблено нічогоостаточного, усвідомленого. Книжка зустрічаєтьсяз майже незачепленим моральним світом дитини.Надалі становище дитини в питаннях моральногохарактеру не постійне, воно змінюється доти, покив людини виробиться належний світогляд” [2, 34– 35].Діти та молодь повинні бачити реальне життя,

з його радощами та невдачами – саме такою булатворча позиція Б. Грінченка. “Немає потреби

Микола Пантюк, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогікиДрогобицького державного педагогічного університету


РОЛЬ УЧИТЕЛЯ В ПРОЦЕСІ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ У

ПЕДАГОГІЧНИХ ПОГЛЯДАХБ. ГРІНЧЕНКА ТА С. РУСОВОЇ

У статті визначено та розкрито сутність національно-патріотичного вихованнякрізь призму педагогічних поглядів Б. Грінченка та С. Русової. Проаналізовано зміст, формита методичні аспекти виховної діяльності вчителя, спрямованої на формування громадянина-патріота.

РОЛЬ УЧИТЕЛЯ В ПРОЦЕСІ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯМОЛОДІ У ПЕДАГОГІЧНИХ ПОГЛЯДАХ Б. ГРІНЧЕНКА ТА С. РУСОВОЇ

© М. Пантюк, 2007




46

оберігати дитину від усвідомлення, що в світібагато горя й страждань, навпаки, необхідно, щобвона як і з дійсного життя, так і з книжкинавчалася любові і співчуття до тих, хто страждає,обтяжений поганим життям, до всього горя”, –вказував учений [2, 35 – 36].Значна частина творчості Б . Грінченка

присвячена трудовому вихованню як необхіднійскладовій становлення громадянина-патріота. Вінвважав, що фізична праця удосконалює людинутілесно і духовно, робить її кращою, добрішою,милосерднішою. Цьому присвячені його твори, щобули написані в Олексіївці, – “Каторжна”,“Грицько”, “Украла”, “Кавуни”, “Панько”, “Батькота дочка”.Ще один важливий аспект виховання

особистості у спадщині вченого – естетичневиховання. У своїй творчості Б. Грінченко дбавпро те, щоб з самого початку читання дитячийрозум звикав до того, що вважається правдивимі художнім у мистецтві, щоб розвивалися іудосконалювалися естетичні смаки, щоб твірбудив думку юного читача і розширював йогокругозір: “Необхідно, – зазначає письменник, –щоб ясно було видно думку автора, щоб у творіне було нічого штучного, ніяких вигаданихефектів, а правдиве життя, освітлене ідеальнимсвітоглядом автора чи навіть фантазії, пройнятоїтим же світлом ідеалу, але фантазії на серьознутему” [2, 40].Б . Грінченко був щирим прихильником

народної педагогіки. Зв’язок з народом, народноютворчістю та народною мудрістю простежуєтьсяу багатьох його творах (“Сім’я та родичі”,“Громада”, “Рідний край”, “Держава”, “Люди-брати”, “Праця”, “Наука” та ін.) Одвічні темисім’ї, родини, громади, рідного дому, землі-годувальниці були близькими письменнику, і ціпочуття він намагався прищепити своїмвихованцям.Творчість Б . Грінченка наклала певний

відбиток на процес навчання і виховання молодогопокоління, а також на діяльність дитячих таюнацьких організацій того часу. Він не був“просвітянином” у вузькому розумінні цьогослова, він поширював національну свідомістьчерез просвіту і разом з просвітою.Розв’язання проблем національно-

патріотичного виховання у досліджуваний періодтісно пов’язане з іменем Софії Русової.Шлях родини Русових у національно-

патріотичному поступі українців був довгим,складним і трагічним. Журнал “За сто літ”, щовидавався у Києві в той час, подає матеріалидопитів подружжя Русових. З них видно, що:

“Русови беруть найбільш активну участь в агітаціїза введення навчання в народних школахМалоросії на українській мові, а також урозповсюдженні та у виданні українськогобукваря, малюнків з українського побуту, нот зукраїнськими піснями і других виданьукраїнською мовою для народу”... [9, 1179].У відповіді на звинувачення, С.Русова відверто

висловила свої думки і героїчно тримала себе надопиті. Народництво С.Русової пронизує усі їїтвердження: “Природно, що інтелігентнесуспільство у Полтаві, що знаходиться у центріУкраїни, турбується про населення, яке нас оточує.Кожен, хто стоїть близько до народної школи вМалоросії, може тільки страждати, бачучи, яктяжко для дітей засвоїти грамоту абетками ікнижками, переповненими не лише російськими,але й спеціяльно великоруськими виразами. Томуі бажаним є буквар мовою українською...!На питання, чи я добивалася, щоб у народній

школі викладалося українською мовою, я можусказати, що моїм глибоким переконанням є, як ікожного педагога, що знає своє діло, що навчанняможе вестися з користю для учнів лише рідноюмовою...” [9, 1178 – 1180].Основною темою, що поєднувала у собі

більшість її досліджень, є концепція національноговиховання. Над нею Софія Русова працювалабагато років, присвятила ряд праць, серед них:“Націоналізація дошкільного виховання” (1912),“Націоналізація початкової школи на окраїнахРосії” (1912), “Освіта на Україні”, “Національнашкола у різних народів” (1927). Аналізуючиісторичний досвід різних країн, С. Русоваформулює положення про значення національноїсистеми виховання, доводячи, що “міцна та нація,яка краще від інших використала глибокінаціональні скарби” [8, 87].Сутність національного виховання, за теорією

С. Русової, полягає у тому, що воно виробляє “…улюдини не хитку моральність, а міцну цільну особу,що через пошану і любов до свого народу виховуєв дітях пошану і любов до інших народів” [6, 7].У галузі національного виховання вона

висунула вимогу створення такої системи, яка бзабезпечила підготовку нового покоління людей,відданих інтересам народу, палких патріотів,здатних вивести народ з культурної відсталості уряди цивілізованих націй. “Національне виховання,– зауважувала С. Русова, – є певний ґрунт у справізміцнення моральних сил дитини і оновленнявідродженої душі народу” [6, 87].С. Русова підкреслювала винятково важливу

роль дитячих та юнацьких організацій: “Воля,незалежність мусять зростати разом з


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




47 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

свідомістю, а цю свідомість краще усьоговиробляє соціальний осередок” [4, 146]. Все цепереконує у тому, що виховання в організованомутоваристві має найбільшу силу в формуванніморальності та духовності. З приводу цьогоС. Русова стверджує: “Кожна дитяча організаціяце – маленька республіка, вона обирає свійневеличкий уряд на кожний тиждень, вонаобмірковує разом з учителем такі постанови, якіможуть дати найкращий лад спільному життю,упорядкувати, напр., обов’язкові праці, щоб всадку чи захистку було чисто, чепурно прибрано;уряд, в купі з учителькою, яко любим старшимтоваришем, дає розпорядок на кілька днів, – якісаме на цей час цікаві лекції, мандрівки, екскурсіїчи свята можуть бути упорядковані і як до нихготуватися. Усякі видатні дитячі вчинки тежобмірковуються, дітям висловлюють або ганьбу,або хвалу” [4, 146].Значне місце у своїй педагогічній творчості

С. Русова визначала для питання розвиткутворчих здібностей дітей та молоді. Вонавідзначає: “..не вчити дитину, не давати їй готовезнання, хоч би й саме початкове, а більш усьогозбудити в дитині її духовні сили, розворушитицікавість, виховати її почуття, – щоб очі дитинивміли бачити, вуха дослухатися до всього,рученята вміли працювати з олівцем, з ножницями,з глиною і папером. Це той ґрунт, на якому школазможе будувати свою ширшу освіту” [7, 20].Існують архівні рукописи С. Русової, де мова

йде про організацію перших молодіжнихтовариств “Січ” в Галичині та еміграції.Рукопис називається “Соціальне виховання,його значення в громадянському житті”. Уньому вказано, що це товариство мало великийвплив на виховання юнаків і згідно зі статутомставило такі завдання:

1. Виховання молоді в народному козацькомудусі: фізично, морально і духовно здоровихгромадян України.

2. Виховання витривалості та завзяття длянародної та життєвої боротьби.

3. Виховання свідомості і народних обов’язківта здобування справжніх знань.

4. Взаємодопомога під гаслом: “Всі за одного,один за всіх”.Товариство “Січ” мало свої бібліотеки,

читальні, атрибутику [11, 280]. С. Русова вважала,що завдяки добровільній і різноманітній практичнійдіяльності у молодіжних організаціях і клубахвихованці одержують національно-патріотичний,громадянський гарт. Тут вони вчатьсяпрограмувати й прогнозувати власну й колективнудіяльність, її результати, оволодівають умінням

самостійно розв’язувати життєво важливіпроблеми.Головним завданням виховання С. Русова

вважала вироблення характеру, бо “…він дає змогулюдині осягнути найвищі моральні блага” [5, 190].Була знайома Софія Русова також з діяльністю

іншого молодіжного товариства – “Сокіл”. Проце знаходимо відомості у сокільських часописах.Вона пригадує, як вперше познайомилася зруханкою і впроваджувала її у своїх дитячихзакладах. Це було в 1873-му році. Тоді ще ніхтоне міг думати, що руханкою можуть займатисястуденти або дорослі люди. У 1874-му році доКиєва приїхав молодий український вчений-соціолог Зібер разом зі своєю дружиною і вониорганізували на Великій Володимирській вулицітак звану “Залю для шермування і руханки”.С. Русова згадує, як вона вперше прийшлазайматися руханкою у цю “Залю”: “Дивлюсь, атут Житецький з розбігу бере “дистанції”, агрубезний наш лікар, дуже засапавшись, виліз ажна гору якогось стовпа. І весело і соромно.Українська мова лунає і бачу, що Вовк під часруханкових вправ проводить конспіративнірозмови...Чому ж не вправляти, коли разом ізтілом і душа має свою втіху?” [10].Висновки і перспективи подальших

розвідок. Отже, викладене вище дає підставистверджувати, що Б. Грінченко та С. Русоваактивно працювали у царині національно-патріотичного виховання; аналізували таузагальнювали роботу школи , громадськихорганізацій, молодіжних товариств та об’єднаньу цій сфері; турбувалися про підготовку вчителядо виховання підростаючого покоління .Б . Грінченко та С. Русова були не лишетеоретиками національно-патріотичного виховання,але й активними учасниками визвольного рухуукраїнського народу. У молодіжному русі тіснопов’язувалися і боротьба за визволення України,і турбота про рідну мову, і піклування про розвитокдуші і тіла кожної молодої людини, і плеканняміцного здоров’я заради втілення національної ідеїі побудови Української держави.

1. Вишневський О .І . Теоретичні основисучасної української педагогіки. – Дрогобич:Коло, 2003. – 528 с.

2. Грінченко Б. Якої нам треба школи. – К.,Б.в., 1912. – С.6.

3. Кузь В.Г., Руденко Ю.Д., Сергiйчук З.О.Основи національного виховання. – Умань,1993. – 108 с.

4. Русова С. Вибранi педагогiчнi твори. –Київ: “Освiта”, 1996. – 303 с.





48

5.Русова С.Ф. Дидактика. – Прага: “Сіяч”,1925. – С.190.

6. Русова С.Ф. Нац iоналiзац iя школи //Вільна українська школа, 1917. – №1. – С.7.

7. Русова С.Ф. Нова школа. – К., “Українськашкола”, 1917. – С. 20.

8. Русова С.Ф. Позашкiльна освiта i засобиїї проведення. – К., “Дзвін”. – С. 87.

9. Русов Ю. Кiлька спогадiв про СофiюРусову /З нагоди 100-лiття народження 1856-

1956 р ./ //Визвольний шлях. Сусп iльно-полiтичний i науково-лiтературний мiсячник.Видає “Українська видавнича спiлка”. –Лондон, 1956 р. – №10.

10. Український Сокіл // Часопис союзуукраїнського сокiльства за кордоном. – Прага,Б.в.,1935. – Ч.3/10/, березень.

11. Центральний державний архів вищихорганів влади та управління України /ЦДАВОВУ України, ф. 3889, оп.1, спр.5.

Актуальність проблеми, аналіз останніхдосліджень і публікацій. Проблема здоровогоспособу життя набула в останні роки значноїактуальності в різних країнах світу. Вкрайважливою є вона і в Україні, зокрема – в контекстіфункціонування суспільної сфери фізкультури іспорту.У “Державній програмі розвитку фізичної

культури і спорту на 2007 – 2011 роки”(затвердженій Постановою Кабінету МіністрівУкраїни 15 листопада 2006 року), зазначено, що вУкраїні у сфері фізичної культури і спорту склаласякритична ситуація: до занять фізкультурою іспортом залучено лише 13% населення, невідповідає сучасним вимогам нормативно-правова база галузі, незадовільним є станматеріально-технічного забезпечення фізкультурно-спортивної діяльності, недостатньо здійснюєтьсяпропаганда здорового способу життя [2].У наукових публікаціях на основі різних

дослідницьких матеріалів констатуєтьсяпогіршення стану здоров’я населення Українирізних вікових груп, збільшення смертності,поширення шкідливих звичок серед молоді [3; 6].За інтегральним показником здоров’я населення,яким є середня очікувана тривалість життялюдини, Україна посідає одне з останніх місць уЄвропі [2]. Об’єктивні причини цих негативнихявищ мають комплексний характер, у якому

виявляються економічні, соціальні, екологічні,медичні, наукові, психолого-педагогічні та іншічинники. Здійснюються (теоретично тапрактично) пошуки засобів подолання подібногонегативного стану, їх ефективної реалізації. Одиніз них – утвердження здорового способу життяособистості, посилення її рухової активності, роліфізичного виховання у фізично-духовномустановленні молоді.Різні аспекти здорового способу життя

учнівської та студентської молоді (суть такомпоненти поняття, засоби формування, рольфізичної культури і спорту у цьому процесі,існуючий стан у молодіжному середовищі та інші)досліджують В. Ареф’єв, О. Балакірєва, О. Вакуленко,О. Дубогай, Г. Єдинак, С. Закопайло, С. Кондратюк,С. Лапаєнко, Ю. Мельник, А. Турчак, О. Яременкота інші науковці.Мета статті. На конкретному дослідницькому

матеріалі розглянути функціонування здоровогоспособу життя майбутніх педагогів інтегровано,в контексті його зв’язку з культуроюжиттєдіяльності студентів взагалі, фізичноюкультурою зокрема.Виклад основного матеріалу. Формування

здорового способу життя є вкрай важливим дляучнівської та студентської молоді. Адже в цейперіод життя інтенсивно відбувається фізичне,інтелектуальне, моральне, світоглядне, взагалі –

Олександр Логвиненко, кандидат педагогічних наук, доценткафедри теорії та методики фізичного виховання


ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЯК ВИЯВОСОБИСТОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТАУ статті на основі проведеного дослідження розглянуто окремі питання формування

здорового способу життя у студентів – майбутніх педагогів, виявлено позитивні танегативні аспекти цього процесу, запропоновано здійснення до нього цілеспрямованого,інтегрованого підходу.

ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЯК ВИЯВОСОБИСТОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТА

© О. Логвиненко, 2007




49 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

загальнокультурне становлення, соціалізаціямолодого покоління. Особливої ваги формуванняздорового способу життя набуває у професійнійпідготовці майбутніх педагогів. Адже у своїйпедагогічній діяльності вони повинні формуватиздоровий спосіб життя своїх вихованців. Томудуже важливим є те, наскільки студентиусвідомлюють суть здорового способу життя,його компоненти, як входить він у повсякденнужиттєдіяльність майбутніх педагогів, наскількистає невід’ємною частиною їх фізичної культурита культури життєдіяльності взагалі.На нашу думку, здоровий спосіб життя молоді

доцільно аналізувати в контексті культурижиттєдіяльності, розгляду фізичної культури якскладової частини загальної культуриособистості, її важливої індивідуальноївластивості. Ми обумовлюємо такий підхіднаступними теоретичними положеннями.Сучасна філософія розвиває теорію цілісності

людини, у якій органічно поєднуються біологічні,фізіологічні, психологічні, соціальні, духовніскладові [1; 6]. Людина як соціальна істотазабезпечує своє життя через суспільство зврахуванням рівня його розвитку. Людськийіндивід застає певні готові умови життя:суспільство, державу, норми, цінності, ідеали,освіту, виховання , культуру. Відбуваєтьсясоціалізація індивіда як багатогранний активнийпроцес соціального пізнання, оволодіння нимзнаннями і нормами буття , залучення допредметно-практичної та духовної діяльності, докультури. Культура як сукупність практичних,матеріальних, духовних надбань людства, щовиражають історично досягнутий рівень розвиткусуспільства та людини і втілюються у результатахпродуктивної діяльності, поєднує в собі кінцевийпродукт людської діяльності, людину як діяльнусуспільну істоту, сам процес цілеспрямованоїдіяльності [3].Вона є значною суспільною та особистісною

цінністю, спрямована на всебічний розвитокособистості: її фізичні можливості, мораль,інтелект, цілісний розвиток у єдності фізичного тадуховного. Культура виконує гуманістичні функції.Вона інтегрується в суті самої особи, якавиступає конкретним носієм культурних цінностей.Серед різних видів культури (економічної,екологічної, політичної, моральної, інтелектуальноїта інших) певне місце займає фізична культура.Вона має свій предмет, специфіку, мету і конкретнізавдання, технологію їх розв’язання, результат.Фізична культура як поняття має свої виміри:

від дуже широкого – до вузького, від фізичноїкультури як галузі діяльності суспільства, окремих

організацій, закладів – до культури якіндивідуальної якості особистості.В. Сухомлинський, приділяючи значну увагу в

своїх теоретичних працях і практичній діяльностіфізичному вихованню дітей та молоді, писав, щофізична культура не може обмежуватися лишекультурою тіла і здоров’я. Вона також стосуєтьсяжиттєвого ідеалу, моральних та естетичнихкритеріїв, оцінки навколишнього світу тасамооцінки. Видатний педагог наголошував, щодуховне життя, інтелектуальний розвиток,мислення, пам’ять, уява, почуття, воля значноюмірою залежать від фізичного стану вихованця.У свою чергу, за його твердженням, фізичнесамопочуття і розвиток особистостізумовлюються духовним життям, загальнимрозвитком, розумовою культурою. “Від гармоніїфізичного розвитку, здоров’я й праці залежитьбагатогранність духовного світу особистості –моральне, інтелектуальне, емоційне, естетичнебагатство потреб, запитів, інтересів” [5, 357].В. Сухомлинський дотримувався думки, що

питання виховання фізичної культури взагалі слідрозглядати в контексті загальної вихованості усуспільстві як складовий елемент всебічногогармонійного розвитку особистості.Зазначимо, що в останні роки все більшої

життєвості набувають наукові ідеї про те, щомодернізована освіта повинна виховувати активнихсуб’єктів культури, що мають створюватисясприятливі умови для оволодіння особистістюбазовими основами культури. Посиленнякультурологічних тенденцій у вихованні вимагаєвідповідного педагогічного обґрунтування рядупроблем фізичного виховання, в тому числі –виховання фізичної культури як особистісної якостілюдини з урахуванням її вікових особливостей, якцілісного культурологічного явища.Проведене нами у взаємозв’язках вивчення

практики фізичного виховання в загальноосвітнійшколі та вузі дає підстави стверджувати, що упедагогічній діяльності культурологічний підхід дофізичного виховання, формування здоровогоспособу життя учнів та студентів щенедооцінюється. Ще не стала домінуючою точказору, що вони пов’язані не тільки з фізичнимудосконаленням особистості, а й з усім їїдуховним, ціннісним, моральним, інтелектуальним,емоційно-гуманістичним культурним світом.Ми керувались позицією, що на практиці і в

теорії вимагає посилення розуміння фізичноговиховання як явища культури у взаємозв’язкахйого фізичних та духовних основ. Індивідуальнафізична культура студента (учня) розглядаютьсянами як один із цільових і результативних





50

компонентів національного виховання увзаємозв’язках його різних складових частин(морального, інтелектуального, естетичного таін.). Ведення здорового способу життя є одним ізпоказників розвитку фізичної культури студента,його загальної культури взагалі.Фізична культура студента – це частковий

вияв фізичної культури особистості у віковомуаспекті, яка має свої характеристики та чинники.Вона відтворює певний рівень культурижиттєдіяльності особи в цілому. Фізична культурастудента (а в ній – дотримання здорового способужиття) залежить від ряду чинників: ставленнядержавних і громадських структур до сфери“Фізична культура”, цілеспрямованої діяльностінавчально-виховних закладів щодо вихованняфізичної культури підопічних, впливівнавколишнього середовища, самої особистості.Має значення і визначення суті поняття. Нами

запропоновано таке визначення поняття “фізичнакультура студента”: “Фізична культура студента– це сукупність інтегрованих фізичних і духовнихвластивостей, що характеризують віковий ,індивідуальний та професійний рівень йогодосягнень у фізичній підготовленості, фізичномута духовному розвитку, фізкультурній освіченостіта вихованості, і є органічною частиноюособистісної загальної культури, всебічногогармонійного розвитку та професійногоформування”.Конкретний зміст цього поняття дуже

насичений. Ведення здорового способу життя єодним із його компонентів.Поняття “культура життєдіяльності”, “фізична

культура особистості”, “здоровий спосіб життя”є невіддільними, тісно взаємопов’язаними. Докультури життєдіяльності особистості входитьдотримання вимог здорового способу життя,заняття фізичною культурою і спортом як видомдіяльності. Ведення здорового способу життя єтакож елементом фізичної культури особистостіяк її індивідуальної якості.Дуже важливо, щоб студенти, особливо

майбутні педагоги, усвідомлювали суть цихпонять , їх спільні та відмінні ознаки,взаємозалежності, значення їх реалізації увласному житті. Необхідність цього обумовленане тільки суб’єктивним значенням цього длясамих студентів, а й для успішного виконання нимизмісту своїх професійних функцій у майбутнійтрудовій діяльності.Нами було проведено практичне дослідження,

що стосувалося окресленої проблеми. Ним булоохоплено 250 студентів різних факультетівпедагогічного університету. Дослідження

передбачало виявити, як респондентиусвідомлюють взаємозв’язки названих вищепонять, їх сутність, самооцінюють наявність чивідсутність у себе певних ознак здорового способужиття, фізичної культури як індивідуальної якості.Проведене дослідження виявило, що

респонденти мають поверхове, нечітке уявленняпро культуру життєдіяльності особистості, їїбагатий, різносторонній зміст. Застосовуючи увідповідях термін “культура життєдіяльності”,вони обмежувалися загальними висловлюваннямипро вагомість культури у житті взагалі, неконкретизуючи і не уточнюючи ці вислови, нерозкриваючи їх конкретного змісту, або розуміючийого дуже однобічно, наприклад, як дотриманнякультури поведінки, етичних норм тощо.Наводимо деякі зразки відповідей

респондентів, що відзначаються різною якістю їхзмісту: “Культура життєдіяльності людини – це,на мою думку, культура поведінки та діяльностілюдини. До основних компонентів відношуфізичну культуру, трудову, естетичну, професійну”;“Під культурою життєдіяльності я розуміюсистему фізичних, психічних, розумових,культурних цінностей, особистої моралі, традицій,які проявляються під час людськоїжиттєдіяльності. Це – вміння адекватно сприйнятиінших людей і навколишній світ і у цьому виявлятисвій інтелектуальний розвиток, ерудованість,культуру поведінки”; “Культура життєдіяльності– це культура життя людини, дотриманняздорового способу життя, заняття фізичноюкультурою”; “Культура життєдіяльності – це впершу чергу, культура мовлення, гігієна,поведінка”; “Під культурою життєдіяльності ярозумію те, що ми повинні стежити за своєюповедінкою”; “Для кожного культуражиттєдіяльності є своя, власна. Кожен відповідаєсам за своє здоров’я”; “Під культуроюжиттєдіяльності я розумію культуру людей, повагуодин до одного, особливості характеру”;“Культура життєдіяльності – це те, як потрібнокультурно жити, проведення різних зустрічей,переговорів” і т. ін.Більше 6% респондентів взагалі не змогли дати

ніякої відповіді, зазначивши: “Не знаю”.Дотримання здорового способу життякомпонентом культури життєдіяльностіособистості вважають 20,8% опитаних.Дослідженням встановлена відсутність у

більшості респондентів інтегрованого підходу довзаємопов’язаних понять “культуражиттєдіяльності”, “фізична культура особистості”,“здоровий спосіб життя”. Заняття фізкультурою іспортом не знайшли належного місця в


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




51 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

характеристиці культури життєдіяльності, 18,4%опитаних не змогли назвати жодного компонентафізичної культури як власної індивідуальної якості.Це стосувалося респондентів І – ІІ курсів. На іншихкурсах були одержані відповіді різного рівня якості.Змістом індивідуальної фізичної культури

студенти називали: заняття різними видамифізкультури і спорту (47,2%), дбайливе ставленнядо власного здоров’я (19,2%), наявністьморально-вольових якостей (15, 2%), дотриманнясанітарно-гігієнічних вимог (12,8%), веденняздорового способу життя (10,4%), розвитокінтелектуально-духовної сфери (7,2%), сформованістьестетичних якостей (8%), фізичний розвиток і сутофізичні якості (16,8%).Отже, уявлення студентів про фізичну культуру

як індивідуальну якість мають суттєві недоліки.Більше половини респондентів не віднесли до їїознак навіть заняття фізкультурою і спортом.Низька питома вага фізичних якостей і фізичногорозвитку. Суттєво занижена оцінка розвиткудуховної сфери. Вкрай незадовільне ставлення домісця знань і освіченості в структурі фізичноїкультури. Незначним виявився і статус здоровогоспособу життя у змісті індивідуальної фізичноїкультури студента. І вже зовсім неприпустимимє той факт, що значна частина студентів І – ІІкурсів нічого не змогли відповісти стосовно сутіфізичної культури як якості особистості. Особливопідкреслимо як негативне явище те, що студентистарших курсів виявили нульові або дуже низькіпоказники щодо віднесення освіченості, знань,моральних та розумових якостей до компонентівфізичної культури студентства.Респонденти давали самооцінку ролі

фізкультури і спорту в їх життєдіяльності. Її рольяк “важливу” відзначили 48,3% опитаних,“другорядну” – 32,5%, “незначну” – 15,8%. 3,4%респондентів констатували, що вона не відіграєніякої ролі в їх житті.Щодо відповідності життєдіяльності студентів

суті здорового способу життя одержано таківідповіді: 4,4% самооцінили цю відповідність якповну, 61,4% як таку, що “більше відповідає, ніжне відповідає”, а 34,2% вважають, що вона“більше не відповідає, ніж відповідає” здоровомуспособу життя. 40,3% респондентів відзначилинаявність у себе шкідливих звичок, до яких буловіднесено паління, вживання алкоголю ,недотримання режиму праці та відпочинку. 48,2%опитаних лише частково задоволені своїмхарчуванням, 13,2% – зовсім не задоволені.Проведення вільного часу оцінили позитивнотільки 28,1% респондентів.Висновки. Отже, проведене дослідження

виявило суттєві недоліки в усвідомленністудентами суті здорового способу життя, місцяв ньому фізичної культури і спорту, власномудотриманні здорового способу життя. Майбутніпедагоги майже не пов’язують здоровий спосібжиття з культурою життєдіяльності особистостіта фізичною культурою як власною властивістю.Це вимагає більш цілеспрямованого і системногопідходу педагогів до усвідомлення студентами увзаємозв’язках понять “здоровий спосіб життя”,“фізична культура особистості”, “культуражиттєдіяльності” та реалізації їх у життєдіяльностістудентів – майбутніх педагогів.

1. Андрущенко В.П ., Михальченко М.І .Сучасна соціальна філософія. – Київ: Ґенеза,1996. – 386 с.

2. Державна програма розвитку фізичноїкультури і спорту на 2007 – 2011 роки .(Постанова Кабінету Міністрів України№ 1594 від 15 листопада 2006 р.) http://gdo/kiev.ua/files/db.php?st=3078&god=2006

3. Лотоненко А.В., Стеблецов Е.А. Молодежьи физическая культура. – М.: Физкультура,образование и наука, 1996. – 317 с.

4. Реалізація здорового способу життя –сучасні підходи / За заг. ред. М.Лук’янченка,Ю.Шкребтія, Е.Боляха, А.Матвєєва . –Дрогобич: КОЛО, 2005. – 624 с.

5. Сухомлинський В.О. Народження громадянина// Вибрані твори. В 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1977. –Т.3. – С. 283 – 582.

6. Філософія: Навч. посібник. І.Ф.Надольний,В.П .Андрущенко, І.В.Бойченко. – К.: Вікар,1999. – 624 с.

7. Формування здорового способу життямолоді: проблеми і перспективи / О.Яременко,О.Вакуленко та ін. – К.: Український інститутсоціальних досліджень, 2000. – 207 с.




& На чужому полі В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля

Чия правда, чия кривда І чиї ми діти.

Найбільш гірка отрута нашого Морального буття – безнадійність...

Тарас Шевченко Пророк України






52

Постановка проблеми. Картковий бізнес єодним з напрямків сучасного банківськогобізнесу, що дозволяє поєднати в собі різнібанківські послуги на принципово новому рівні.Впровадження банківських карткових технологійнадає банку можливість запропонувати клієнтамнизку нових послуг, що передбачають зберіганнягрошей в банку та нараховування відсотків заними, можливість користування карткою длязняття готівки у відділеннях інших банків, в томучислі і в інших містах та країнах, використовуватикартку для здійснення безготівкових розрахунківза товари і послуги, забезпечити захист від втратигрошей при втраті картки, можливістьрозрахуватись за товари та послуги або одержатиготівку у валюті, що відрізняється від валютирахунку (конвертацію грошових коштів),можливість одержання кредиту та багато іншихпослуг, кількість та якість яких постійнозбільшується.В Україні впровадження банківських карткових

технологій розвивається за такими напрямками:- впровадження карткових проектів на базі

міжнародних платіжних систем (банківських –MasterCard, VISA; небанківських – AmericanExpress, Diners Club, JCB; інших платіжних систем– “Золота корона”, UnionCard, CТБ тощо).

- розробка та впровадження локальниходноемітентних карткових платіжних систем(СБОН, ПІБ, МТ-Карт, Металкарт та інші);

- впровадження внутрішньодержавнихміжбанківських національних платіжних систем(Укркарт, НСМЕП (Національна системамасових електронних платежів).На сучасному етапі розвитку банківської

системи України досить швидко розгортається

впровадження карток міжнародних платіжнихсистем. Інтерес українських банків доміжнародних платіжних систем цілком логічний.Випуск міжнародних банківських карток дозволяєздійснити інтеграцію у світову системубанківських послуг, підняти імідж банку,завоювати ринок та залучити додаткових клієнтів.Участь у міжнародній картковій системі даєможливість опанувати новітні банківськітехнології, використовуючи могутнюінфраструктуру для здійснення розрахунків углобальних масштабах. Реалізація цих напрямківвимагає значних капіталовкладень у створенняінфраструктури – процесингові центри, програмнезабезпечення, банкомати, POS-термінали,телекомунікаційні мережі та інше, а також уреконструкцію суміжних сфер – торгівлі, сфери послуг.Ринок платіжних карток в Україні сьогодні

характеризується високими темпами їх емісії,зростанням обсягів операцій населення з їхзастосуванням. У картковий бізнес прагнеінвестувати кошти більшість українських банків.Перехід від оплати товарів і послуг готівкою дорозрахунків банківськими платіжними карткамисприяє поліпшенню економічної ситуації в країні,робить прозорішими фінансові операції іперешкоджає ухиленню від податків.Нарощування обсягу карткових операцій уторговельно-сервісній мережі – один із ключовихнапрямків розвитку карткового бізнесу, щодопомагає підвищити рівень фінансової культуринаселення країни, дає змогу емітентам і еквайрамзбільшити прибутковість карткових портфелів.Метою статті є дослідження сучасного рівня

розвитку карткових технологій банку і на цій основівизначення шляхів їх удосконалення.

Валентина Страхарчук, кандидат економічних наук, доценткафедри економічної кібернетики

Анатолій Страхарчук, кандидат економічних наук, професоркафедри комп’ютерних технологій

Львівського інституту банківської справиУніверситету банківської справи

Національного банку України

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІКАРТКОВОГО БІЗНЕСУ БАНКУ

Проаналізовано та зроблено оцінку ринку платіжних карток. Визначено тасистематизовано основні проблеми зарплатних проектів в Україні. Проведено оцінку ринкукарткових продуктів для фізичних осіб. Здійснено аналіз основних критеріїв щодо виборукартки споживачем. Запропоновано шляхи підвищення ефективності карткових проектівбанку.

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КАРТКОВОГО БІЗНЕСУ БАНКУ

© В. Страхарчук, А. Страхарчук, 2007




53 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Аналіз останніх досліджень. При написанніроботи було здійснено огляд літературних та іншихінформаційних джерел, періодичних виданьвітчизняних та закордонних авторів, що досяглисуттєвих результатів у теорії та удосконаленніпрактики функціонування карткових платіжнихсистем: В. Ющенко [12, 13], А. Савченко [8, 12,13], С. Цокол [12], В. Харченко [11], А. Андреєв,О . Павлов , А. Одарюк, В . Купрійчук [9 ],Е. Зав’ялова, В. Кравець [8, 13], Н. Шульга,А. Вересюк [5], В. Головін [6], О. Дубілет [17].Здійснено аналіз основних законодавчих танормативних актів, що регламентуютьфункціонування систем безготівкових розрахунківв Україні: Закон України Про платіжні системита переказ грошей в Україні [1], Положення “Пропорядок емісії платіжних карток і здійсненняоперацій з їх застосуванням” [4], “Положення проздійснення Національним банком Українивзаєморозрахунків за операціями із застосуваннямплатіжних карток Національної системи масовихелектронних платежів” [3], Інструкції “Проміжбанківські розрахунки в Україні”, “Пробезготівкові розрахунки в національній валютіУкраїни” [2] тощо.На основі здійсненого огляду літературних та

інших інформаційних джерел зроблено висновки,що картковий бізнес в Україні сьогодні стрімкопочав розвиватись, але він ще не є прибутковим.Можна стверджувати, що сьогодні ринокплатіжних карток в Україні перебуває на стадіїстановлення. Незважаючи на приріст обсягу їхемісії (табл. 1.), дохідність карткових операцій покищо незначна. Проте саме від дохідності залежить,чи розгортатиме банківська установа картковийбізнес, чи навпаки, згорне його. Відносно низькийрівень життя населення і його низькаплатоспроможність гальмують окупність витрат,що були зроблені для розгортання системимасових електронних платежів. Аналогічніпроблеми постають перед розробникамилокальних платіжних систем. Підвищеннядохідності – одна з найактуальніших танайскладніших проблем, з якими стикаютьсябанки під час реалізації карткових програм. За цихумов українським банкам необхідно шукатишляхи підвищення ефективності функціонуваннякарткових технологій та карткових платіжнихсистем, застосовувати досвід західних банків, яківже досягнули успіху у цій сфері.Однією з визначальних умов успішного

розвитку карткового бізнесу є забезпеченняправового регулювання емісії та обслуговуваннякарток. На основі проведеного аналізу правовоїбази, що регламентує функціонування карткових

систем в Україні, доходимо висновку: сучаснасистема карткового бізнесу в цілому підкріпленаяк законодавчими та нормативними документамивід загальних правил, форм та стандартіврозрахунків фізичних осіб, інформаційного захистуконфіденційної банківської інформації до договірноїбази, що регламентує обслуговування клієнтівбанків щодо конкретних банківських картковихоперацій. Водночас банківські карткові технологіїдинамічні і постійно вдосконалюються (картки,як платіжні інструменти, засоби доступу добанківського рахунку – Інтернет-технології тощо),а отже, і правова база повинна постійно іоперативно змінюватись і доповнюватись так,щоб охопити весь спектр послуг, забезпечити їхбезризиковість.Аналіз ринку платіжних карток дозволив

зробити висновок: карткові зарплатні проектисьогодні є основним шляхом залучення клієнтів.Банки вже давно зрозуміли, що учасникизарплатних проектів – це практично готоваклієнтська база, однак незважаючи набеззаперечні переваги зарплатних проектів, вониможуть стати суттєвою завадою длянормального функціонування підприємства. Уроботі визначено та систематизовано основніпроблеми, що супроводжують зарплатні проектив Україні:

- не всі банки при реалізації зарплатнихпроектів погоджуються на встановленнябанкомата на території компанії – витрачати наце кошти банки готові лише за умовобслуговування великих підприємств, у штаті якихперебуває понад 1 тис. осіб.

- проблеми з обслуговуванням карток(поганого обслуговування банкоматів та їхньогонерегулярного поповнення) можуть статипричиною переходу на обслуговування зарплатнихпроектів в інші банки. [10, 9, 13].

- для переходу на зарплатний проектпідприємству потрібно показати більшу частинуреальних доходів своїх працівників, що будевимагати пропорційного збільшення сплачуванихподатків і соціальних платежів. Більшістьпідприємств до такого розвитку подій поки що неготова.

- примусова участь працівників у зарплатнихпроектах – суттєва проблема. Причиною відмовбанкіри називають загальну недовіру добанківської системи, яка збереглася з часівдефолту Ощадбанку СРСР. Багато приватнихклієнтів відмовляються від платіжних карт зрелігійних міркувань або через побоюваннятехнічних новинок і карткового шахрайства.На нашу думку, є шляхи, які спроможні





54

докорінно змінити ситуацію на ринку платіжнихкарток, і зокрема, підвищити ефективністьзарплатних проектів:

- банкам слід активніше пропонуватипрацівникам підприємств відкриття кредитнихлімітів по зарплатних картках. Такі програмиповинні бути цільовими і розроблятись банком длякредитування купівлі товарів широкого вжитку врозстрочку (картка може бути використана тількидля оплати товарів у торгово-сервісній мережі.Держатель картки не зможе зняти гроші вбанкоматі чи, наприклад, розплатитися карткоюв кафе тощо).

- дієвим шляхом підвищення ефективності єробота банків з учасниками зарплатних проектів

щодо споживчого, житлового та автокредитування,а також щодо депозитних програм.

- позитивною тенденцією на ринку зарплатнихпроектів є розвиток крос-сейлінгових програм(програм перехресних продажів), якіпередбачають продаж нових послуг ужеіснуючим клієнтам.

- для завоювання перспективного картковогоринку доцільним є використання світового досвідуведення карткових зарплатних проектів за певноюсхемою, коли працівники компаній можутьсамостійно вибирати банк.Безперечно, бюджетні підприємства і

організації сьогодні залишаються перспективнимсегментом для реалізації зарплатних проектів.Саме цей ринок виборють найбільші банки. Але,

як свідчить практика, обсяги операцій, здійсненихюридичними особами, становлять 8%, тоді якфізичними особами – 92%; кількістькорпоративних карток у загальній структурівипущених карток становить 1,3%, тоді яккількість приватних карток 98,7%. Отже,очевидно, що без приватних клієнтів банки небудуть функціонувати прибутково.Проведений аналіз ринку карткових продуктів

для фізичних осіб свідчить про швидкі темпизростання емісії платіжних карток. Серед усіхбанків беззаперечним лідером за кількістюемітованих карток є Приватбанк (табл. 1).Наступні три банки станом на 01.01.2006емітували від 2500 до 3300 тис. штук карток.

На рис.1 зазначено частки ринку банків-лідерівза кількістю емітованих карток міжнароднихплатіжних систем [10, 26].Практика функціонування карткових платіжних

систем в Україні засвідчує, що картки восновному використовуються для отриманняготівки. Обсяг операцій з отримання готівки заплатіжними картками збільшився протягом 2005року на 36 млрд. грн. (57%) і сягнув близько 100млрд. грн. (95% від загальної суми операцій зкартками): безготівкових платежів – на 496 млн.грн. (43%) і становить близько 1,7 млрд. грн. (5%від загальної суми операцій за картками).Співвідношення безготівкових та готівкових

операцій за картками, емітованими українськимибанками, станом на 01.01.2006 року в Україні

Таблиця 1 Банки-лідери з емісії платіжних карток станом на 01.01.2006 (тис.шт.)

З них за платіжними системами

№ п/п Назва банку

Усього на

01.01.2005

Усього на

01.01.2006

НСМЕП MasterCard VISA

Одно-емітентні

та інші

Приріст за 2005,

%

1 ПриватБанк 6009 9352 - 3944 5407 - 55,6

2 “Надра” 2016 3297 - 1094 2202 0 63,5 3 Промінвестбанк 2215 2781 - 1098 434 1249

25,6

4 “Аваль” 1958 2561 - 899 1288 398 30,8

5 Ощадбанк 709 863 - 403 112 348 21,7 6 Укрпромбанк 199 507 - 254 254 - 155

7 Укрсоцбанк 363 493 - 180 313 - 35,8

8 Правекс-банк 285 484 - 124 359 - 70,0

9 ПУМБ 451 470 - 278 192 - 4,2

10 Експрес-банк 409 448 448 - - - 9,5 11 Імексбанк 284 381 358 23 - - 34,2


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




55 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

представлено на рис. 2. та за кордоном (рис. 3)[10, 27 – 28].

Незначне збільшення кількості трансакцій уторговельно-сервісній мережі, як свідчатьрезультати аналізу, можна частково пояснитирозвитком експрес-кредитування, яке в 2005 роціпочали здійснювати деякі банки за допомогоюплатіжних карток. Загалом же картковий ринокуже кілька років поспіль не в змозі зрушитися убік безготівкових платежів, оскільки він на 75 –85% сформований за рахунок зарплатних проектів.А відтак надзвичайно важливою сьогодні єдержавна підтримка карткового бізнесу –створення необхідних умов для поліпшенняструктури грошового обігу за рахунок масовихбезготівкових платежів із використанням картокі скорочення частки готівкових розрахунків.Найбільшу частку в загальній кількості

платіжних карток (майже 80%) та обсягахоперацій з ними (понад 78%) становлять операції

з використанням карток міжнародних платіжнихсистем MasterCard і VISA, що можемо побачитиз табл. 2.Водночас найбільші темпи приросту в 2005 році

отримані за операціями, які виконувалися звикористанням платіжних карток Укркарт іНСМЕП: загальна їх сума збільшилася порівняноз 2004 роком відповідно на 32% (до 9876 млн. грн.)і 48,4% (до 7829,9 млн. грн.).Обороти одноемітентних (локальних)

банківських платіжних систем у 2005 роціхарактеризувало невелике, але стійке зростанняобсягів операцій (21,9%).Швидкі темпи зростання емісії платіжних

карток потребують від банків відповідних зусильщодо збільшення пунктів їх приймання та

ПриватБанк 43%

“Надра” 15%

Промінвестбанк

13%

“Аваль” 12%

Інші 17%

Рис. 1. Частки ринку банків-лідерів за кількістю емітованих карток міжнародних платіжних систем (станом на 01.01.2006%)

Отримання готівки; 94,80%

Безготівкові платежі; 5,20%

Рис. 2. Частки кількості операцій, з використанням платіжних карток, емітованих

українськими банками в Україні





56

розширення сфери застосування останніх. Томув основному всі свої зусилля та інвестиції банкиповинні спрямувати на забезпечення необхідноїінфраструктури для організації видачі готівковихкоштів держателям карток, для забезпеченняможливості масових безготівкових розрахунків затовари і послуги. Кількість банкоматів урозрахунку на мільйон осіб населення Українипротягом 2005 року збільшилася на 70 одиниць(41%) і станом на 01.01.2006 року становила 241одиниць. Цей показник в Україні у 5 – 6 разівменший, ніж у середньому в країнах ЗахідноїЄвропи, і майже вдвічі нижчий, ніж у середньомуу світі.На рис. 4 показано частки ринку банків-лідерів

з кількості встановлених платіжних терміналів вУкраїні станом на 01.01.2006 р.За кількістю установлених POS-терміналів

переважають три банки, частка яких сягає 87,5%від усіх пристроїв. Приватбанк за станом на01.01.2006р. встановив 23066 POS-терміналів(його частка на ринку – 72,1%), “Аваль” – 3533(11,1%), Промінвестбанк – 1392 (4,4%). Інші банки01.01.2006 року нараховували менше, ніж 1000POS-терміналів кожний, їх частка в загальномуобсязі незначна. Отже, розвинута інфраструктураобслуговування карток є необхідною умовоюподальшого розвитку карткових програм банків іотримання ними прибутку від карткового бізнесу,а відтак вимагає систематичного удосконалення.Для формування пропозицій щодо підвищення

ефективності застосування карткових технологій,було проведено аналіз основних критеріїв щодовибору картки клієнтами. В результаті аналізувиявлено, що одним з найважливіших чинників привиборі карти є її функціональні можливості – саме

Отримання готівки

39%

Безготівкові платежі

61%

Рис. 3. Частки кількості операцій, з використанням платіжних карток, емітованих

українськими банками за кордоном Таблиця 2

Сума операцій, здійснених із застосуванням платіжних карток (млн. грн.)

за 2004 рік За 2005 рік Платіжні системи отримання

готівки безготівкові платежі разом отримання

готівки безготівкові платежі Разом

Усього, з них: 60 341,0 3 417,5 63 758,5 96 541,6 3 196,0 99 737,6

НСМЕП 5 243,2 32,5 5 275,7 7 802,7 27,2 7 829,9

одноемітентні 60 53,4 32,9 6 086,3 7 364,7 55,9 7 420,6

MasterCard 23 500,3 819,7 24 319,0 35 752,5 1 025,7 36 778,1

VISA 24 463,7 1 051,2 25 514,9 44 561,0 1 721,3 46 282,3

УкрКарт 736,5 11,5 748,0 987,5 0,12 987,6

інші 343,8 1 469,6 1 813,4 73,2 365,8 439,0


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




57 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

те, для чого клієнт купує карту. Отримати готівкуі розрахуватися карткою він може завжди і всюди,але багато банків пропонують додатковіможливості, які полегшують життякарткодержателів. Саме тому вибір платіжноїкартки потрібно починати з вибору банку-емітента. Саме від його ставлення до картковогобізнесу, а також від професіоналізму йогоперсоналу буде залежати, чи стане карткаефективним і корисним інструментом чи будеджерелом фінансових втрат.На основі проведеного аналізу, ми доходимо

висновку, що до найважливіших критеріїв привиборі банку-емітента платіжної картки належать:надійність і репутація банку; досвід роботи вкартковому бізнесі; наявність власногопроцесингового центру; безпека; мережа банку:філії та банкомати; якість обслуговування клієнта;загальна кількість видів карток; тарифи наобслуговування. Водночас, для підвищенняефективності карткового бізнесу, банк повинензабезпечити надання картці якнайширшогопереліку додаткових послуг, а також забезпечитиякнайповніший перелік можливостейбанкоматного сервісу.Висновки. Карткові програми сьогодні не є

конкурентоздатними, і основним завданнямсьогодні є пошук шляхів виведення кожногоукраїнського банку в лідери ринку платіжнихкарток.Ключовими факторами успіху сьогодні для банку є:- швидкий розвиток громадської довіри та

ставлення людей до банку.- нова політика щодо карткових продуктів, що

базується на врахуванні фінансового стануклієнта.

- використання системи оцінки фінансовогостану позичальника та випуск карток без

страхових депозитів.- у маркетинговій кампанії залучення філій,

відділень , представництв та третіх сторін(авіаліній, ріелторських фірм, салонів краси,страхових компаній, фiтнес-клубів тощо).Результати аналізу конкурентної позиції банків

та рівня доходів від карткового бізнесудозволяють рекомендувати такі дії на ринкуплатіжних карток:

- нарощувати обсяги емісії платіжних карток;- здійснювати територіальну експансію

шляхом розширення мережі філій та відділень повсій Україні ;

- покращувати структуру емісії карток шляхомзосередження на сегменті VIP-клієнтів тасереднього класу;

- постійно розширювати асортимент картковихпродуктів (до кінця 2005 року РБУ плануєвипускати кредитні картки VISA та VISA Gold,надавати овердрафти на дебетові картки);

- покращувати технологічні можливостібанкоматів;

- застосовувати кредитні картки як один ізваріантів споживчого кредитування – видачакредиту на споживчі потреби на картковийрахунок клієнта. Однак при цьому виникаєпитання комісії за зняття готівки. Як правило, вонастановить 0,75% для VISA та 0,8% – дляMasterCard. Одним із варіантів виходу можестати надання споживчих кредитів зарплатнимклієнтам, у яких відсутня комісія за зняття готівки.Ще одним шляхом може бути цільове споживчекредитування, що передбачає купівлю певних товаріву певних місцях, де будуть POS-термінали банку;

- банки повинні бути представлені на ринкуплатіжних карток для пенсіонерів та студентів,зокрема, орієнтуючись на перспективнийнапрямок кредитування осіб пенсійного віку;

Інші6%

Приватбанк53%

Аваль17%

Укрексімбанк4%

Ощадбанк8%

Надра4%

Промінвест5%

Фінанси і кредит

3%

Рис. 4. Банки-лідери за кількістю встановлених POS-терміналів

(частка ринку, %) станом на 01.01.2006





58

- вдосконалити систему оцінки ризиків прикредитуванні населення за допомогою платіжнихкарток;

- розвивати інфраструктуру обслуговування(збільшення мережі банкоматів – важливепитання для банків, POS-терміналів, встановленняу торгових точках імпринтерів тощо);

- впроваджувати технологію cash-back –видачу невеликих сум готівки власнику картки умагазинах;

- почати реалізовувати технологію поповненнякоштів через банкомати;

- розвивати прямі продажі карткових продуктів(“мобільні банкіри”);

- впровадження SMS-банкінгу, що дозволитьнаблизити позицію банку до лідерів на картковомуринку;

- надавати додаткові послуги держателямплатіжних карток, зокрема, овердрафтногокредиту на дебетну картку;

- зниження ставок інтерчейнджу, що дастьзмогу підвищити привабливість еквайринговоїмережі для торгових підприємств та, відповідно,збільшити безготівковий оборот.Важливим напрямком підвищення ефективності

карткових технологій є маркетинг фінансовихпослуг щодо забезпечення торговельно-сервіснихпідприємств консультаціями і супроводженням упроцесі обслуговування за платіжними картками,безоплатним наданням необхідних розхіднихматеріалів та обладнання протягом всього періодуспівдружності, проведенням навчання зперсоналом тощо.Водночас законотворчому органу України

вважаємо за доцільне рекомендувати:1) для забезпечення ефективного розвитку

карткового бізнесу в Україні, розробити і прийнятизакон про кредитне бюро, яке б дозволиловикористовувати кредитну історію клієнтів ісуттєво скоротити рівень фінансових ризиків, щовластиві картковим технологіям розрахунків і,таким чином розширти мережу учасників такористувачів системи, удосконалити і розширитиінфраструктуру карткових платіжних систем зарахунок залучення до безризикових технологійнових надавачів торговельних та сервісних послуг.

2) для забезпечення розвитку ефективноїсистеми масових безготівкових картковихрозрахунків в Україні, розробити і прийняти законпро пільги для торгових підприємств, яківпроваджують безготівкові схеми платежів, якийби забезпечив розширення мережі учасників такористувачів системи, і, як наслідок, створення

якісно нового рівня інфраструктури Національноїсистеми масових електронних платежів зарахунок залучення нових надавачів торговельнихта сервісних послуг. Це надасть змогу зменшитиобіг готівкових платежів поза установами банку,сприятиме детінізації економіки в країні, усуненнюпричин та умов для злочинних проявів і корупції,забезпечить зручність при розрахунках за товарита послуги, (відповідно до Указу ПрезидентаУкраїни від 9.02.2004 р. № 175/2004).

1. Закон України “Про платіжні системита переказ коштів в Україні” від 05.04.2001.

2. Інструкція “Про безготівкові розрахункив Україні в національній валюті”,затверджена постановою Правління НБУ№22 від 21.01.2004.

3. “Положення про здійснення Національнимбанком України взаєморозрахунків заопераціями із застосуванням платіжнихкарток Національної системи масовихелектронних платежів” що затвердженепостановою Правління Національного банкуУкраїни від 11.11.2005 № 424.

4. “Положення про порядок емісії платіжнихкарток і здійснення операцій з їх застосуванням”,що затверджене постановою ПравлінняНаціонального банку України від 19.04.2005№ 137. Зареєстровано в Міністерстві юстиціїУкраїни 19 травня 2005р. за №543/10823.

5. Вересюк А. Эмитентам кредитныхкарточек грозят крупные убытки // Банковскаяпрактика за рубежом. – 2002. – №7. – С.29.

6. Головин В. Карточное мошенничествокак промысел // Бизнес. – 2005. – №32/09. –С. 35 – 39.

7. Дубілет О . Перспективи розвиткукарткових продуктів // Вісник НБУ. – 2003. –№10. – С. 11 – 13.

8. Кравець В., Савченко А. Платіжні карткив Україні. – К., Факт, 1999. С. 256.

9. Куприйчук В. Потребительские кредитычерез банкомат // Банковская практика зарубежом. – 2003. – №6. – С. 42.

10. Семінар по платіжних картках РБУ(Київ, 07.02.-10.02.2006р.).

11. Харченко В. Підсумки діяльності банківУкраїни на ринку платіжних карток у 2003році // Вісник НБУ. – 2004. – №4. – С. 25 – 29.

12. Ющенко В.А., Савченко А.С., Цокол С.Л.,Новак І.М., Страхарчук В.П. Платіжні системи.– К.: “Видавництво Либідь”, 1998. – 420 с.

13. www. bank.gov.ua.- сайт НБУ


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø ðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïø




59 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Постановка проблеми. Технічна творчість– найбільш багатогранна та цікава областьпідліткових та юнацьких захоплень, світ пошуків,фантазії і навіть романтики. Це розумназайнятість, розвиток конструктивно-технічнихздібностей та естетичних почуттів. Організаціятакої творчості – це великі педагогічні,психологічні, філософські, соціологічні проблеми.Гуртківець, переступивши поріг позашкільного

закладу, неодмінно повинен відчути, що та чи іншатехнічна проблема, яка знаменує собою новеслово в техніці, стосується його особисто і що вінпри підтримці керівників – педагогів, майстрів,позашкільних закладів може довести задум, щовиник у нього, до завершення.Творчість передбчає пошук нових, оригінальних

шляхів рішення тієї чи іншої задачі. Вивченнянавколишньої реальності під час занять, в процесівідвідування виставок технічної творчості, в ходіекскурсій на базові підприємства дає майбутнімгуртківцям матеріал для порівняння, спонукає допошукових дій. Спостереження допомагаютьгурківцям відшуковувати і ліквідовувати недолікив конструкціях, виробити специфічне сприйняття,яке дозволяє взяти з побаченого те, що непобачать інші.Для здібного до технічної творчості учня

характерна технічна спостережливістьеврестичного типу, яка включає у себе наступнімоменти: оцінку, критику, констатацію технічнихнедоліків і пошук методів їх усунення .Спостережливість як якість особистостівважається основною властивістю здібностейлюдини до розв’язання конструктивно-технічнихзавдань. Для гуртківця дуже важливо навчитисяспостерігати, вловлювати в складній конструкціїмеханізму, агрегату основний принцип, основні

вузли і їх взаємодію в структурі цілого. Матеріалиспостереження складають основу для розвиткутворчої уяви та формування конструктивно-технічних компетенцій.За підтвердженням майстрів виробничого

навчання, в ході екскурсій і виробничої практики внайбільш вдумливих учнів часто виникає почуттянезадоволення самим процесом роботи.Зароджується і поступово усвідомлюєтьсясуперечність між знаннями про ідеальну техніку,які отримані в школі із пояснень викладачів, із книг,зустрічей з новаторами, а також із особистихспостережень. При правильному педагогічномунавчанні це почуття незадоволення змушуєзадуматись над проблемами розв’язання цьогопроцесу, шукати і знаходити з допомогою старшихшляхи раціонального розв’язання конструктивно-технічних задач. Саме прагнення до вдосконаленнята розв’язання цього процесу в позашкільнихзакладах, бажання випробувати свої сили в ційскладній справі виявляються у багатьох творчихроботах , які представлені на молодіжнихвиставках. Доказ цьому – численні оригінальніпристосування, інструменти, вдосконаленікінематичні схеми, фрези, удосконалені взірці техніки.Конкретні потреби виробничого процесу

служать символом творчої діяльності учнів. Самез цими потребами, як показує досвід, пов’язанонайбільше число розв’язання конструктивно-технічних задач , а виготовлені учнями длявиставок експонати засвідчують високий творчийрівень. Річ у тім, що потреби позашкільнихзакладів і підприємства усвідомлюютьсябагатьма гуртківцями як суспільноважливі інерідко з їх допомогою позашкільному закладу іпідприємству вдається на тривалий період часурозв’язати ряд проблемних труднощів.

Ярослав Кепша, кандидат педагогічних наук, доцентІвано-Франківського національного технічного університету нафти і газу

СИСТЕМНІСТЬ ПІДХОДІВ У ФОРМУВАННІКОНСТРУКТИВНО-ТЕХНІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ В УМОВАХПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У статті розкриваються підходи до формування конструктивно-технічноїкомпетентності в умовах позашкільних навчальних закладів. Висвітлено системністьформування компетентності за допомогою конструктивно-технічних завдань різних рівнівскладності. Сама системність підходів може бути використана також на уроках взагальноосвітніх навчальних закладах.

СИСТЕМНІСТЬ ПІДХОДІВ У ФОРМУВАННІ КОНСТРУКТИВНО-ТЕХНІЧНОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ ПОЗАШКІЛЬНИХ

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

© Я. Кепша, 2007




60

Вивчення формування конструктивно-технічноїкеомпетентності в позашкільних закладахпоказує, що значна частина гуртківців володіютьдвома, трьома і більше спорідненимиспеціальностями. Такий досвід у поєднанні зпрофесійними знаннями примножує можливостіформування конструктивно-технічної компетентності.Причому підлітки, які приходять у позашкільнийзаклад з досвідом роботи на схожій роботі (дома,в шкільних гуртках, майстернях і т.д.), швидшезнаходять своє покликання і проявляють трудовутворчу активність. Теоретичні і практичні заняттяпоступово збагачують особистий досвідгуртківців і створюють більш солідний фундаментдля розумової діяльності. Накопичений особистийдосвід, хоч і невеликий, дозволяє їм виділяти втехнічних завданнях проблемні ситуації, бачитиконкретні задачі, вчитися їх розв’язувати підкерівництвом педагогів з опорою на отриманізнання . Нові знання , а відповідно і новийособистий досвід під впливом розумової діяльностібуде не просто накладатися на попередні,засвоюватиметься більш цілеспрямовано.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

У процесі занять проходять міжнаукові зв’язки,які проектуються на міжпредметні, які потімреалізуються у процесі навчально-виховногопроцесу. У межах принципу міжпредметнихзвязків А. Тупасов провів дослідження розвиткув учнів конструктивно-технічних умінь. Розкритовплив зв’язків між фізикою , математикою ,кресленням на розвиток умінь монтажних робітта навпаки, вплив міжпредметних зв’язків наоволодіння учнями вимірювальними,обчислювальними та графічнимикомпетентностями, яких учні набувають під часвивчення фізики, математики, креслення ,трудового навчання. Аналіз змісту навчальнихпредметів природничо-математчного циклузагальноосвітньої школи з позиції формування вучнів наукових компетентностей проводились вряді досліджень. Так у дослідженнях О. Калашнікова,І. Конфедератова, Б. Райського, С. Шабалова зробленоспробу розкрити важливі сторонизагальнотехнічних знань у вивченні основ наук.Впровадження міжпредметних звязків дає змогувикористати методи спостереження ,експериментування, складання схем, графіків,виконання моделей, водночас вони позитивновпливають на формування політехнічногокругозору з вивчення природниих наук, якібезпосередньо стосуються різних галузейпромисловості і аграрного господарства тавизначають наукові підходи до розв’язання певнихпроблем. В процесі навчально-виховного процесу

гуртківці отримують політехнічні знання провиробничі процеси, які впливають на майбутніпрофесійні інтереси.Виклад основного матеріалу. Вплив

старших – майстрів, педагогів, інженерів, а такождосвідчених кадрових працівників – виявляєтьсязазвичай найбільш дієвим серед інших впливів натехнічну активність учнів будь-якого рівнярозвитку. Саме старші спонукають молодих дотворчої діяльності, підказують цікаву технічнуідею, допомагають долати технічні суперечності.Старші приходять на допомогу до учнів, коли їмважко і незрозуміло, коли складно довестиреалізацію ідеї до завершення [4].Старші не тільки пробуджують ініціативу – їх

роль набагато значніша та важча; до нихставляться особливі вимоги в розвитку творчоїактивності учнів: педагоги і майстрицілеспрямовано бережно і уважно направляютьтехнічну думку своїх вихованців в руслоформування конструктивно-технічної компетентності.Важливо так організувати допомогу новачкам уцій справі, щоб не пригнічувати своїм авторитетомїх ініціативу. Але насамперед творча активністьучнів прямо залежна від творчої діяльностікерівника гуртка.Формування конструктивно-технічної

компетентності створює найбільш сприятливесередовище для застосування індивідуальнихметодів впливу на підлітків, є і найбільшсприятливою сферою для розвитку у нихпозитивних людських якостей. Не слід розглядатитехнічну компетентність як інструмент, якийперетворить усіх учнів в якийсь один типмайбутніх новаторів і раціоналізаторів.Позашкільний дитячий колектив – це особливаспільність, таке рефлективне середовище, що вньому дитина відчуває себе не учнем,аособистістю, середовище, яке задовільняє їїпізнавальний інтерес, створює умови дляпродуктивної пошукової роботи з метоюзміцнення і поглиблення цього інтересу. По-перше,ми розглядаємо технічну компетентність черезпризму розкриття особистістю її здібностей іобдарувань, що можливі у тому чи іншому віці,як її соціальне і морально-естетичне зростання.А по-друге, особистість стає центром усіхцінностей зі стійкою пізнавальноюцілеспрямованістю та самовизначеностю,об’єднаних прагненням до нового і володіючихіндивідуальними нахилами до майстерності.Для початку необхідно розвивати у молоді

інтерес до техніки. Основа для цього закладенав самій основі людини: інтерес до всього нового,невідомого зароджується рефлекторно, а у



Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




61 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

молодих це полегшується рухливістю нервовихпроцесів. До того ж юнаки й дівчата в 14 – 16років уже володіють знаннями з основ наук;устремління ж визначити свій життєвий шлях,здобути професію значною мірою визначаєвиникнення інтересу до формуванняконструктивно-технічних компетентностей. Упозашкільному закладі для цього є сприятливіумови – технічна спрямованість навчально-виробничого процесу, кваліфіковані керівники,матеріальна база, контакт з виробництвом. Тут вучнів народжується бажання формуватиконструктивно-технічну компетентність. Вонийдуть у технічні гуртки, учнівські конструкторськібюро. В результаті зростають технічні знанняучнів, а разом з ними й інтерес до техніки.Однак дуже багато тут залежить від педагога,

від того, наскільки він здатен підтримати інтерес,який виник у юнака, а потім перетворити його узахоплення, в любов до розв’язанняконструктивно-технічних задач [6].У загальному комплексне завдання з

формування якостей, які відрізняють людейтворчої праці, майбутніх новаторів, чільне місцезаймає розвиток працьовитості. На це спрямованівсі форми виховної роботи в позашкільномузакладі, однак формуванню у гуртківцяконструктивно-технічної компетенції тут повинноналежати особливе місце. В його арсеналі –різноманіття методів розширення загально-технічного кругозору учнів, широке поле длянаукового пошуку та практичної діяльності.У результаті аналізу матеріалів дослідження,

було встановлено, що найкраще конструктивно-технічна компетентність учнів розвивається утому випадку, коли рішення системиконструктивно творчих задач починається назаняттях зі спеціальної технології, а закінчуєтьсяна уроках виробничого навчання втіленнямтворчого образу – ідеї у матеріальну, предметнуформу.Розглянемо зразки продуктивних задач різних

рівнів складності.Перший рівень:1. Придумати і зробити шаблон для розміток і

опилювання заготовок скоби за заданимирозмірами.

2. На багатьох токарно-гвинторізних верстатахверхня частина супорта і задня бабка не можутьробити на самоході. Знайдіть простий і надійнийспосіб, який забезпечить переміщення верхньоїчастини супорта за допомогою механічної подачі.Другий рівень:1. Що і яким чином ви пропонуєте змінити в

конструкції токарно-гвинторізного верстата

моделі 1А62, щоб довести його до рівня верстатівмоделей 1К62 і 1К620?

2. Щоб прискорити виготовлення скоби,створіть пристрій для відгинання її лапок (зазаданими розмірами).Третій рівень:1. Для виготовлення скоби (за заданими

розмірами) сконструюйте штамп відкритого типу.2. Запропонуйте вдосконалення токарно-

гвинтового верстата, на якому ви працюєте, щобзбільшити його потужність і точність обробкидеталей, раціоналізуйте управління, внесітьелементи механізації основних і допоміжних дій,пов’язаних з обробкою даної деталі.Педагогічний досвід та експериментальні

досліди показали, що задачі другого і третьогорівня складності розв’язуються швидше іраціональніше з використанням еврестичнихметодів і прийомів. Іншими словами, навчання тавикористання цих методів та прийомів длязнаходження принципу розв’язання творчої задачісприяє розвитку конструктивно-технічноїкомпетентності учнів Системний підхід включаєбільш конкретний принцип – принцип системностіяк сукупність взаємопов’язаних правил, за якимиздійснюється інтенсивне формувaнняконструктивно-технічної компетентності.У позашкільних закладах нагромаджено

значний теоретичний, експериментальний іпрактичний досвід активізації розумовоїдіяльності учнів. Він підтверджує, щонайважливіший компонент процесу формування угуртківців конструктивно-технічної компетентності– це активізація їх розумової діяльності звикористанням в процесі теоретичного івиробничого навчання різних методів і прийомівпостановки і розв’язання проблемних ситуацій.Причому особливу складність викликає розробкасистеми спільної психолого-педагагічноїдіяльності в цьому напрямку вчителя спеціальноїтехнології і майстра виробничого навчання. Тутповинні бути використані різні методи [7].Розглянемо деякі з них на матеріалі курсу

спеціальної технології токарної справи. Це роботаз картками, які містять проблемні завдання;використання контрольних плакатів; вибірковетематичне конспектування підручника чидодаткової літератури; освоєння довідковоїлітератури (при неповному повідомленні вчителемправил її використання); лабораторні роботи зпроблемними завданнями; розробкатехнологічних процесів, самостійне веденняпідрахунків і налагоджування верстата в обсязівимог відповідних тем курсу; самостійна роботаз операційно-комплексними деталями; самостійне






62

налагоджування верстата на певну операцію запозиційною карткою; виконання малюнків,креслень , кінематичних схем; складання зпрофесійної позиції письмових звітів про склад,практичне значення технічного фільму читематичної екскурсії; різноманітні проблемнівправи на моделях та макетах.Паралельно на заняттях з токарної справи

керівник гуртка може використовувати наступнізагальні методи активізації розумової діяльностіучнів: роботу з картками (з проблемнимизавданнями); демонстрацію діапозитивів і схем зпостановкою проблемних запитань до учнів;самостійну розробку учнями технологічного процесуз наступним аналізом виконаної роботи під часвиробничих інструктажів; пробне самостійнезастосування нового методу після першого показумайстра з аналізом і оцінкою проведеної роботи;самостійне здійснення міжопераційного контролю,аналіз (і самоаналіз) виконаних робочих завдань зоцінкою (і самооцінкою) на уроці виробничогонавчання; переміщення учнів по робочих місцях зпродовженням обробки закріпленої за робочиммісцем деталі – з аналізом і оцінкою цієї роботи;взаємоконтроль учнів за якістю виконання робочихзавдань (відповідно до інструкцій керівника гуртка);виконання ускладнених проблемних завдань(налагоджування верстата, визначення параметрівріжучого інструмента, розрахунок режимів різання,визначення допусків і технології обробки деталей)на заняттях і як домашні роботи.

Висновки. Творчі заняття, які проводяться впозаурочний час, мають ту перевагу, що вонипроводяться на добровільних засадах і базуютьсяцілком на інтересах учнів. При правильнійорганізації в цих умовах вони формують погляди іпереконання підлітків у всіх галузях, відкриваютьперед ними радість праці, виховують їх у дусінайкращих традицій.

1. Закон “Про вищу освіту” // ОсвітаУкраїни. – 2002 – 26 лютого.

2. Національна доктрина розвитку освіти// Освіта України. – 2002 – 23 квітня.

3. Концепція загальної середньої освіти(12-річна школа). – Педагогічна газета.

4. Гончар Т.И. Коммуникативная компетентность:сущность, структура, развитие.

5. Мадзігон В.М. Політехнічні основипоєднання навчання з продуктивною працею.Дисертація на здобуття вченого ступенядоктора педнаук.

6. Моляко В.А. Психология решенияшкольниками творческих задач . К. –Радянська школа, 1983.

7. Подоляк В.О. Педагогічна та екологічніаспекти неоантропоцентризму як світоглядноїконцепції самовизначення людини у всесвіті //Сучасні інформаційні технології та інноваційніметодики навчання в підготовці фахівців:методологія, теорія, досвід, проблеми. Зб. наук.праць. – Київ – Вінниця – 2000.



Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007



В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА

& За день один в широкім чистім поліЯ взяв собі у неї замість нихВеселий сміх, безмежне щастя воліІ ріг – мисливський переливний ріг.

…НемаєМудріших, ніж народ, учителів;У нього кожне слово – це перлина,Це праця, це натхнення, це людина.

Не бійтесь заглядати у словник:Це пишний яр, а не сумне провалля;Збирайте, як розумний садівник,Достиглий овоч у Грінченка й Даля ...

Максим Рильський поет, перекладач, академік




63 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Актуальність проблеми дослідження.Ефективність будь-якої теорії полягає у їїпрактичній перевірці, підтвердженні тавикористанні. Розкривши теоретичні аспектипроблеми психологічної культури вчителя тавстановивши її специфіку для вчителя праці, мизапропонували концептуальну модель психологічноїкультури майбутнього вчителя трудового навчання[1], яка була розроблена відповідно до концепціїтривимірної, поетапно-конкретизованої психологічноїструктури особистості, за В. Рибалкою [6, 105],а також відповідно до позицій особистісного,рефлексивно-ціннісно-креативного підходу [6, 156](обраного для розв’язання даної проблеми),професіографічних вимог і специфіки навчально-професійної діяльності вчителя праці. Розробленаконцептуальна модель і запропонований підхідпотребують експериментальної перевірки,практичного підтвердження і відповідного уточнення.Метою даної роботи є експериментально

перевірити та уточнити теоретично розробленуконцептуальну модель психологічної культуримайбутніх вчителів трудового навчання, обранийпідхід до вивчення даної проблеми, вивчитирозвиненість психологічної культури майбутніхвчителів трудового навчання в умовахтрадиційного навчання у вищому педагогічномунавчальному закладі.Виклад матеріалу. Розроблена нами

концептуальна модель психологічної культуримайбутніх вчителів трудового навчання включаєсім компонентів (комунікативний, мотиваційний,характерологічний, рефлексивний, досвідний,інтелектуальний та психофізіологічний), якірозглядаються на рефлексивному, ціннісномуі творчому рівнях розвитку та функціонуваннявідповідно до особистісного, рефлексивно-

ціннісно-креативного підходу до вивчення даноїпроблеми. Згідно з даною моделлю таметодологічним підходом були визначеніметодика і процедура констатувальногоексперименту, підібрані психодіагностичнийінструментарій, розроблений комплекс показниківта критеріїв вивчення розвиненості компонентівпсихологічної культури майбутніх вчителівтрудового навчання (табл. 1)Констатувальний експеримент складався з

трьох послідовних етапів. На першому булоздійснене пілотажне дослідження, зарезультатами якого перевірено раціональність таобґрунтованість обрання піддослідних, арсеналуметодик, конкретизовано процедуру експерименту.На другому – досліджувалися показникирозвиненості компонентів психологічної культуристудентів. На третьому етапі проаналізовано таінтерпретовано результати вивчення розвиненостіпсихологічної культури майбутніх вчителівтрудового навчання в умовах вищого педагогічногонавчального закладу. Експериментальнедослідження виконувалося на базі Чернігівськогодержавного педагогічного університету іменіТ.Г. Шевченка, Прилуцького педагогічногоколеджу імені І. Франка, Глухівського державногопедагогічного університету, Вінницькогодержавного педагогічного університету іменіМ. Коцюбинського. У констатувальномуексперименті брали участь 443 майбутніхвчителів трудового навчання.У процесі констатувального експерименту було

досліджено змістове наповнення кожногокомпонента психологічної культури майбутніхвчителів трудового навчання, на основі кількісногоі якісного аналізу встановлені особливості їхфункціонування, впливу на професійний розвиток та

Олександр Видра, кандидат психологічних наук,начальник навчально-методичного відділу

Чернігівського державного педагогічного університетуімені Т. Г. Шевченка

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ РОЗВИНЕНОСТІПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ

ВЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯПредставлена програма та методика констатувального експерименту, комплекс

показників, критеріїв та методів діагностики компонентів психологічної культуримайбутнього вчителя трудового навчання; здійснено аналіз та інтерпретацію результатіввивчення розвиненості психологічної культури майбутніх вчителів трудового навчання вумовах вищого педагогічного навчального закладу.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ РОЗВИНЕНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇКУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

© О. Видра, 2007




64

вікова динаміка досліджуваних процесів у періоднавчання студентів вищого педагогічногонавчального закладу з другого до четвертого курсу.За результатами констатувального

експерименту з’ясовано наступне.

Загальні показникиРозвиненість комунікативного компонента

психологічної культури студентів другого курсухарактеризується середнім та нижче середньогорівнем. За даним показником з другого до

Таблиця 1 Психодіагностичні показники та діагностичний інструментарій вивчення психологічної

культури майбутніх вчителів трудового навчання Психодіагностичні показники компонентів психологічної культури майбутнього вчителя

трудового навчання

Психодіагностичний інструментарій та критерій оцінки

1. Комунікативний компонент Усвідомлення наявного і потрібного рівня розвитку комунікативних здібностей; аксіологічне засвоєння елементів спілкування; створення нових моделей процесу педагогічного спілкування

Методика “КОС – 2” В.В. Синявського і Б.О. Федоришина [7, 32], “високий і дуже високий показник комунікативних і організаційних здібностей”

2. Мотиваційний компонент

Самоаналіз власних мотивів і смислів навчально-професійної діяльності; інтерес до професії вчителя; цінування праці педагога; відданість гуманістичним ідеалам; творчі мотиви трудової технічної, психолого-педагогічної діяльності

Методика “Орієнтаційна анкета” Б. Басса [5, 30], “спрямованість на зацікавленість у діяльності, орієнтацію на професійне спілкування”; модифікована версія методики “Психологічна культура” О.І. Моткова, “високий рівень розвитку професійно-психологічних прагнень, їх реалізації, мінімальна різниця між даними показниками”

3. Характерологічний компонент Усвідомлення і моніторинг таких рис характеру, як любов до праці, наполегливість, акуратність, дисциплінованість, емоційна врівноваженість; моральна, інтелектуальна, праксична почуттєвість до навчально-професійної діяльності; створення нових характерологічних програм поведінки та діяльності у навчанні й професійній праці

Тест-анкета “Емоційна спрямованість” Б.І. Додонова [4, 384], “пріоритет альтруїстичних, праксичних, гностичних, естетичних емоцій у навчально-професійній діяльності”

4. Рефлексивний компонент Самоусвідомлення образу “Я”, образу професії вчителя трудового навчання; усвідомлення особистості та її внутрішнього світу як найвищої цінності; самокреативність

Методики “Дослідження самооцінки за допомогою процедури ранжування” модифікація методики С.А. Будасси [4, 561], “адекватний розвиток самооцінки”

5. Досвідний компонент Усвідомлення свого рівня професійних знань, умінь, власної ієрархії системи цінностей; цінування психологічних знань, умінь, навичок, властивостей особистості власної та учня, як вищих цінностей; індивідуальний професійно-психологічний світогляд

Методика “Ціннісні орієнтації” М. Рокича [5, 25], “пріоритет гуманістичних цінностей, цінностей “пізнання” та “освіченості”; оцінка успішності навчання студентів з психологічних, педагогічних і технічних дисциплін

6. Інтелектуальний компонент

Усвідомлення наявного і потрібного рівнів розвитку інтелекту та мислення; ціннісне відношення до інтелектуальних здібностей і властивостей; творче використання можливостей інтелекту і мислення у професійній діяльності

“Оцінка рівня розвитку технічного мислення” Тест Беннета [3, 305], “високий рівень розвитку технічного мислення”; “Тест візуально-просторового інтелекту” Х. Зіверт [2, 28] “середній – високий рівень розвитку інтелекту”

7. Психофізіологічний компонент Рефлексивна інтроспекція психофізіологічних особливостей у трудовій діяльності; індивідуальний стиль діяльності, відповідний власному типу темпераменту

Особистісний опитувальник Г. Айзенка [5, 55]; авторська анкета, “використання психофізіологічних особливостей студентами у навчально-професійній діяльності”


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




65 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

четвертого курсу розвиток психологічної культурибільшої кількості студентів (69,4 %) підвищуєтьсядо середнього і вище середнього рівня. Але прицьому спостерігається низька рефлексіястудентами комунікативних здібностей, їхпосередня оцінка, фактично відсутня творчавзаємодія у спілкуванні.Значна частина студентів як другого (48,3 %),

так і четвертого (31,9 %) років навчання маютьнизький рівень розвитку мотиваційногокомпонента психологічної культури. Допозитивних тенденцій розвитку цього компонентаслід віднести істотне підвищення рівнів системипрофесійних прагнень студентів на четвертомукурсі. Негативні тенденції розвитку проявляютьсяу тому, що реалізація системи професійнихпрагнень залишається на тому ж самому рівні.Спостерігається слабке усвідомленнястудентами образу професії вчителя трудовогонавчання, майже відсутні інтерес та творчімотиви до навчання.Середнім рівнем характеризується розвиток

характерологічного компонента психологічноїкультури більшості майбутніх вчителів трудовогонавчання як на другому (70 %), так і начетвертому (57,6 %) роках навчання. Збільшеннякількості студентів, які переважно усвідомлюютьі цінують любов до праці, наполегливість ,акуратність, дисциплінованість, відчуваютьгностичні, праксичні та альтруїстичні емоції унавчанні та професійній діяльності, є незначним,що можна віднести до негативної тенденціїрозвитку даного компонента.Розвиток рефлексивного компонента

психологічної культури майбутніх вчителівтрудового навчання можна охарактеризувати якнизький, оскільки основна частина студентів(80,8 % на другому курсі та 64,6 % на четвертомукурсі) має неадекватний розвиток самооцінки, щонегативно впливає на їх професійну підготовку тадіяльність. Позитивним у динаміці розвитку цьогокомпонента є збільшення на 15,8 % кількостістудентів четвертого курсу з адекватнорозвиненою самооцінкою. При цьому залишаєтьсясталою кількість студентів із заниженоюсамооцінкою, що свідчить про низький рівеньсамокреативності студентів.Низький рівень розвиненості досвідного

компонента психологічної культури засвідчилирезультати низької та нижче середньої успішностінавчання 62 % студентів з психологічних,педагогічних і технічних дисциплін, а такожрезультати дослідження ціннісних орієнтаціймайбутніх вчителів трудового навчання, за якими40 % студентів другого і 30 % студентів

четвертого курсів обрали на перші позиціїіндивідуалістичні цінності (матеріальні цінності,розваги, незалежність тощо). 15 % студентівдругого року навчання обрали цінностісамореалізації у перших позиціях ієрархії. Начетвертому курсі кількість таких студентівзбільшується до 24,6 %. Протягом навчаннязалишається сталою кількість студентів, якіобирають цінності особистісного розвитку – 20 %.Відбувається невелике збільшення кількостістудентів (з 15 % на другому курсі до 20,2 % начетвертому році навчання), які віддають перевагугуманістичним цінностям. 10 % студентів другогороку навчання мають несформовану системуціннісних орієнтацій, що свідчить про відсутністьусвідомлення власної ієрархії системи цінностей.На четвертому році навчання дана тенденціязменшується до 5 %.Інтелектуальний компонент психологічної

культури характеризується середнімипоказниками розвитку його складових як надругому так і на четвертому роках навчаннябільшості студентів. Позитивна тенденціярозвитку інтелектуального компонентапроявляється у певному збільшенні рівня оцінкицінності технічного мислення та візуально-просторового інтелекту протягом навчання.Негативним у розвитку даного компонента єслабка мотивація студентів щодо творчоговикористання їх інтелектуальних властивостей унавчальній та професійній діяльності якмайбутнього вчителя трудового навчання, щосвідчить про середній рівень розвитку їхінтелектуальної культури як складовоїпсихологічної культури.Розвиток психофізіологічного компонента

психологічної культури майбутніх вчителівтрудового навчання характеризуєтьсяпереважанням низьких показників як на другому(71 %), так і на четвертому (65,1 %) рокахнавчання . Слід зауважити, що ці студентинамагаються використовувати моделі та стилідіяльності, не притаманні своїм психофізіологічнимособливостям унаслідок їх низького рівняусвідомлення і цінності, що належать донегативної тенденції розвитку зазначеногокомпоненту.За результатами факторного аналізу з’ясовано,

що існує 5 факторів, які впливають на розвитоккомпонентів психологічної культури майбутніхвчителів трудового навчання: головний –“ціннісно-психологічний” фактор (8,084;23,778%) (у дужках наведена відповідно дисперсіяфактора і його внесок у сумарну дисперсію увідсотках); загальні – “фактор рефлексії”





66

(2,897; 8,521%), “фактор творчості” (2,654;7,805%); часткові – “фактор любові до дітей”(2,29; 6,736%), “інтелектуальний фактор”(1,823; 5,361%). Ці дані, з одного боку,підтверджують правильність обраного намиособистісного, рефлексивно-ціннісно-креативногометодологічного підходу до вивченняпсихологічної культури майбутніх вчителівтрудового навчання. Водночас виникаєнеобхідність уточнення його назви – він має бутивизначений, як особистісний , ціннісно-рефлексивно-креативний підхід. Відповіднодо цього, у концептуальній моделі розвиток іфункціонування компонентів психологічноїкультури слід розглядати спочатку націннісному, потім на рефлексивному і даліна творчому рівнях.Індивідуально-психологічні особливостірозвиненості психологічної культуримайбутніх вчителів трудового навчанняДосліджуючи загальні тенденції розвиненості

компонентів психологічної культури майбутніхвчителів трудового навчання, ми звернули увагуна те, що за більшістю психодіагностичнихпоказників компонентів психологічної культуристудентів існує значна дисперсія, тобто суттєвірозбіжності в розвитку компонентів у різнихреспондентів. Таким чином, було встановлено, щопопри визначені загальні закономірності розвиткукомпонентів психологічної культури студентів,існує індивідуальна своєрідність у розвиненостіпсихологічної культури майбутніх вчителівтрудового навчання.З метою складення індивідуальних профілів

розвиненості компонентів психологічної культуриу досліджуваних студентів, було використанометод кодування емпіричних даних і переведенняцих значень у стандартизовані бали. Кодуванняздійснювалось за наступною шкалою:

Якщо компонент досліджувався за декількомапоказниками, то обраховувались значеннясередніх балів. Таким чином, кожен з семикомпонентів психологічної культури кожногодосліджуваного отримав певний бал і виникламожливість представити індивідуальніособливості розвиненості компонентівпсихологічної культури студентів у виглядідіаграми. Звісно, кожна діаграма отримала, такимчином, індивідуальний профіль.На рисунку 1 зображено приклад

індивідуального профілю розвиненості компонентівпсихологічної культури досліджуваного

Олександра В. (студент другого курсу, щоздобуває кваліфікацію “Вчитель трудовогонавчання”), який може бути охарактеризовано якпрофіль, характерний для майбутнього вчителятрудового навчання з високою психологічноюкультурою.З діаграми наочно видно, що такий рівень не

означає абсолютний і максимальний розвиток всіхкомпонентів психологічної культури, та вреальності це й не є можливим. Розвиток завждивідбувається як процес появи суперечностей і їхрозв’язання є нерівномірним, стрибкоподібнимпроцесом. Завищений рівень розвитку того чиіншого компонента може навіть виступативнутрішньою перешкодою розвитку психологічноїкультури, оскільки суб’єкт у процесі навчання іна рівні професійного функціонування буденамагатися компенсувати слабкіші сторониособистісного розвитку одним або двомакомпонентами, які характеризуються високимипоказниками.Хоча контур цього індивідуального профілю

розвиненості психологічної культури є доситьрівномірним, рисунок демонструє й слабкі сторонирозвиненості компонентів психологічної культуридля цього суб’єкта, в даному випадкунедостатність характерологічного компонента,що є актуальною зоною саморозвитку цьогостудента. Проте в цілому, значення показниківсвідчать про високу психологічну культурустудента як майбутнього вчителя праці.На рисунку 2 представлене графічне

зображення іншого індивідуального профілюрозвиненості компонентів психологічної культуридосліджуваної Ірини Л. (студентка другого курсу,що здобуває кваліфікацію “Вчитель трудовогонавчання”), яка ілюструє проблемність у розвиткуі функціонуванні компонентів психологічноїкультури майбутнього вчителя трудового

навчання.Діаграма наочно демонструє нерівномірність

у розвитку та функціонуванні компонентівпсихологічної культури саме цієї особистості, щовідображається у нерівномірному контурі.Описово можна сказати, що у цієї людиниюнацького віку високо розвинені комунікативнийі характерологічний компоненти психологічноїкультури, однак при цьому, рівень розвитку іфункціонування інших компонентів є свідченнямтого, що розвинені комунікативний й емоційнийкомпоненти слабкою мірою спираються напрофесійно важливі цінності, інтелектуальні

1 2 3 4 5 низькі середні високі


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




67 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

здібності, рефлексію , психофізіологічніособливості досвід досліджуваної.Таким чином, дана особистість

характеризується як майбутній вчитель трудовогонавчання із базовою психологічною культурою, атакож з певною дисгармонією у розвитку тафункціонуванні її компонентів.Як бачимо, кількісний і якісний аналіз

індивідуальних проявів розвиненості тафункціонування компонентів психологічноїкультури дозволяє встановити наявність спільнихрис у певних групах студентів. На основі цьогоми розрізняємо: 1) елементарну психологічнукультуру майбутніх вчителів трудового навчання –слабке усвідомлення студентами наявного іпотрібного рівня розвитку своїх професійнихякостей, здібностей, психологічних знань та умінь,слабкий ціннісний рівень їх свідомого засвоєння,відсутність творчого використання професійно-психологічних знань у навчальній та професійнійдіяльності (50,6 % студентів другого і 47 %четвертого курсу); 2) базову психологічнукультуру – усвідомлення студентом наявного іпотрібного рівня розвитку своїх професійнихякостей, здібностей, психолого-педагогічних знаньта умінь, але слабкі дії щодо розвитку даних

елементів у собі; усвідомлення психологічнихзнань як цінностей, що розміщені на першихпозиціях у системі ціннісних орієнтацій,репродуктивні й творчі дії щодо використанняпсихологічних знань у навчальній та професійнійдіяльності (42 % студентів другого і 45 %четвертого курсу); 3) високу психологічнукультуру майбутніх вчителів трудового навчання– високий рівень усвідомлення майбутнімвчителем трудового навчання наявного іпотрібного рівня розвитку своїх професійнихякостей, здібностей, психолого-педагогічних знаньта умінь і спрямовані, активні дії щодо розвиткуданих елементів у собі, усвідомленняпсихологічних знань як цінностей, що єпріоритетними у системі професійних цінніснихорієнтацій, різноманітність та варіативністьмоделей поведінки і навчально-професійноїдіяльності, творче використання психологічнихзнань у навчальній та професійній діяльності (7,4 %студентів другого і 8 % четвертого курсу).Висновки. Таким чином, на основі результатів

констатувального експерименту вихіднийметодологічний підхід отримав уточнення назвияк особистісний , ціннісно-рефлексивно-креативний . Відповідно компоненти

4 ,5

44 ,1

4 4 ,2

3 ,94 ,5 0123456

Комунікативний

Мотиваційний

Характерологічний

РефлексивнийДосвідний

Інтелектуальний

Психофізіологічний

Рис. 1. Індивідуальний профіль розвиненості компонентів психологічної культури (досліджуваний Олександр В., студент другого курсу)

4

3

33 , 2

2 , 5

2 , 7 4 , 10123456

Комунікативний

Мотиваційний

Характерологічний

РефлексивнийДосвідний

Інтелектуальний

Психофізіологічний

Рис. 2. Індивідуальний профіль розвиненості компонентів психологічної культури (досліджувана Ірина Л., студентка другого курсу)





68

психологічної культури у запропонованійконцептуальній моделі слід розглядати спочаткуна ціннісному, далі на рефлексивному і потімна творчому рівні функціонування ірозвитку.Критеріями розвиненості компонентів

психологічної культури студентів є: по-перше,високі показники розвитку якостей та здібностей,які характеризують ці компоненти, по-друге, їхрозвиток на аксіологічному, рефлексивному татворчому рівнях.Кількісний і якісний аналіз індивідуальних

проявів розвиненості компонентів психологічноїкультури допоміг встановити наявність спільнихрис у певних групах студентів. Це дозволилорозрізняти елементарну, базову і високупсихологічну культуру майбутніх вчителівтрудового навчання.Експериментально виявлено, що значна

частина майбутніх вчителів трудового навчанняу своєму розвитку досягають базовоїпсихологічної культури протягом навчання увищому педагогічному навчальному закладі здругого до четвертого курсу, проте високийрівень розвитку психологічної культури опановуєнезначна частина студентів, що ставить питанняпро необхідність більш цілеспрямованого таефективного формування і розвитку психологічноїкультури у майбутніх вчителів трудового навчанняв умовах їх професійної підготовки.

1. Видра О.Г. Дослідження структурнихелементів психологічної культури майбутніхвчителів трудового навчання // Науковізаписки Інституту психології іменіГ.С. Костюка АПН України . – К.: Главник,2005. – Вип. 26, в 5-х томах. Т. 5. – С. 10 – 15.

2. Зиверт Х. Ваш коэффициент интеллекта.Тесты. – 2-е изд .: Пер . с нем. – М.: АО“Интеэксперт”, 1998. – 143 с.

3. Немов Р.С. Психология: в 3-х кн. Кн. 3.Психодиагностика: Введение в научноепсихологическое исследование с элементамиматематической статистики: Учебник длястуд. Вузов. – 3-е изд. – М.: “Владос”, 1998.– 632 с.

4. Практикум по возрастной психологии:Учеб. пособие / Под ред. Л.А. Головей, Е.Ф. Рыбалко.– СПб.: Речь, 2002. – 694 с.

5. Психологические тесты / Под ред. А.А.Карелина: В 2 Т. – М.: Гуманит. изд. центрВЛАДОС, 2003. – Т.1. – 312 с. – Т.2. – 248 с.

6. Рибалка В.В. Методологічні питаннянаукової психології (Досвід особистісно-центрованої систематизації категоріально-поняттєвого апарату): Навчально-методочнийпосібник. – К.: Ніка-Центр, 2003. – 204 с.

7. Щокін Г.В. Практична психологіяменеджменту: Як робити кар’єру. Якбудувати організацію: Науково-практичнийпосібник. – К.: Україна, 1994. – 399 с.


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007



20 березня – 375 років від дня народженняІвана Мазепи(1632 – 1709)

Гетьман України, поет

Жалься, Боже, з України,Що не вкупі має сини!

Годі вступати в раду тому, кого не покликали.

Та й що ж то за народ, коли про свою користі дбає іочевидній небезпеці не запобігає?

Усьому народові буває пожиточне і корисно тоді, коливсякого чину люди, не слухаючи жодних бунтівливих звабта заколотних оман, тримаються постійно одного свогостаршого, віддають йому щире послушенство і неодмінно

дотримуються існуючих порядків.

Що не всім нам пановати,Не всім дано все є знати

Іван Мазепа Гетьман України, поет




69 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Постановка проблеми та аналіз останніхдосліджень і публікацій. У роботах Г.О.Балла,О.О.Бодальова, М.Й.Боришевського, С.Л.Братченко,В.М.Галузка, М.М.Заброцького, В.О.Кан-Каліка,М.Н.Корнєва, Я.Л.Коломинського, О.В.Киричука,С.Д.Максименка, С.О.Муратова, О.О.Леонтьєва,Х .І.Лійметса, Л.Є.Орбан, Т.М.Титаренко,С.О.Рябченко, Н.В.Чепелєвої, Т.С.Яценко та іншихобґрунтовується розуміння педагогічногоспілкування як суттєвої, глибинної характеристикипедагогічного процесу, різновиду професійногоспілкування, через яке відбувається соціально-психологічна взаємодія педагога з научуваним.Виклад основного матеріалу. Розгляд

педагогічного спілкування як власнекомунікативного дозволяє глибше усвідомитикомунікативну природу всього педагогічногопроцесу. В педагогічній діяльності спілкуваннябачиться не як одна з функцій педагога поряд зіншими його функціями. Воно виступає якінтегральна форма самої цієї діяльності, як простірі час, в якому власне і живе, функціонуєпедагогічна діяльність як смислотворчий процес.Коли між педагогом і тим, кого він навчає,відбувається те чи інше, безпосереднє чиопосередковане спілкування (а в педагогічномупроцесі названа ситуація є постійною), тоді можнаговорити про комунікативну сутність педагогічноїдіяльності, про принципову невиокремленістьпедагогічного спілкування від цілісної діяльностіпедагога, про певний виховний вплив людей одинна одного, про ту чи іншу зміну людини підвпливом інших людей. Взаємний перетин тавзаємне проникнення сфер життєдіяльності людейсприяє тому, що індивід одержує доступ до іншогоі знаходить можливість впливати на нього, абосамому одержувати вплив від іншого. Для цьогопотрібно “увійти” в сферу життя іншої людини,включитись в орбіту її активності за допомогоюспілкування. При такому трактуванні комунікаціїспілкування розуміється нами як інтегральна

характеристика педагогічної діяльності.Педагогічне спілкування – це не “комунікативнасторона” педагогічної діяльності, це її інтегральнасутність. Отже, педагогічна діяльністьздійснюється в умовах спільної активності,співробітництва, взаємодії та діалогу. Це дозволяєнам звернутися до особливостей рефлексивногоставлення у процесі взаємодії партнерів.Педагогічний процес – складна,

цілеспрямована діяльність педагога і вихованця.Мета цієї діяльності для педагога полягає усприянні становлення і розвитку того, хтонавчається, у забезпеченні розгортання івдосконалення його інтелектуальних і духовнихсил. При цьому активність научуваного єнеобхідною умовою педагогічного процесу,комунікативного за своєю суттю. Комунікативнийпідхід, як бачимо, не спрощує, не принижує і неабсолютизує учасників спілкування, в той же часвін враховує всю складність і процесу, і партнерівзі спілкування . Особистість і педагога, івихованця, таким чином, постійно перебуває впроцесі комунікації з її соціокультурним таетнопсихологічним контекстом: стійкіхарактеристики стилю, ритуалу, теми, дистанції,мови, позицій, ролей тощо. Разом з тим творчаособистість (комунікативна педагогічнадіяльність має бути творчою) постійно вносить велемент традиційного спілкування актитранскомунікації – гумор, метафори, жарт тощо,а також потрясіння, катарсис та ін.Комунікативний підхід у педагогічній

діяльності передбачає: право того, хто навчаєтьсябути активним рівноправним учасникомнавчально-виховного процесу; гуманізм якосновну характеристику ставлення педагога донаучуваного, яка розуміється як загальнавнутрішня позитивна установка педагога насприймання того, хто навчається, на розумінняйого потреб, інтересів, на розвиток у нього рис,що становлять основу його загальнолюдської

Людмила Базілевська, кандидат психологічних наук, доценткафедри практичної психології


ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОГО ВПЛИВУВЧИТЕЛЯ У ПРОЦЕСІ СПІЛКУВАННЯ З УЧНЯМИ

У роботі розглянуто особливості педагогічного впливу вчителів з різним рівнемрозуміння учнів. Види педагогічних впливів визначалися залежно від їх характеру таіндивідуально-психологічних особливостей вчителя.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОГО ВПЛИВУ ВЧИТЕЛЯУ ПРОЦЕСІ СПІЛКУВАННЯ З УЧНЯМИ

© Л. Базілевська, 2007




70

сутності; на формування його неповторності,своєрідності, індивідуальності; право педагогабути активним рівноправним учасником взаємодії.Готовність людини до повноцінного

міжособистісного спілкування, на думкуО.Бодальова, – складний багатокомпонентнийпроцес, який передбачає одночасний розвитокпсихіки індивіда в кількох взаємопов’язанихнапрямках. Головне в ньому – формуваннягуманістичного за своїм характеромкомунікативного ядра особистості, яке дає змогудосягнути такого рівня відображення сторонньоїлюдини, ставлення до неї та її поведінки, коли вонасприймається як найвища цінність . Томуформування широкого діапазону комунікативнихнавичок, й, відповідно, здатності до ефективногоспілкування, є необхідною складовою розвитку істановлення особистості, підготовки майбутніхспеціалістів до професійної діяльності, плідногосоціального життя в мікро- і макросистемах.У контексті нашої проблеми заслуговує

розвитку здібностей до комунікативної рефлексії [6].До недавнього часу в психології переважна

увага зверталась саме на предметно-діяльнісніздібності, хоча здібності міжособистісногохарактеру мають не менш важливе значення дляпсихологічного розвитку людини, її спеціалізації інабуття нею необхідних форм суспільноїповедінки. Без володіння формою як засобомспілкування, без уміння адаптуватися до людей,правильно сприймати і оцінювати їх самих і їхнідії через їх оцінки, взаємодіяти з ним івстановлювати добрі взаємовідносини в різнихсоціальних ситуаціях нормальне життя і психічнийрозвиток людини були би просто неможливі.Отже, здібності комунікативної рефлексії

відіграють значну роль у повсякденному іпрофесійному житті людини. Та особливе місцецей вид здібностей займає у системі спеціальнихздібностей педагога. В.О.Кан-Калік, який багатозаймався дослідженням цього виду здібностей,писав, що педагогічна праця нараховує у своїйструктурі більше 200 компонентів. Спілкування єоднією із найскладніших її сторін, оскільки самечерез нього здійснюється навчання і вихованняучнів, і основне – вплив особистості педагога наособистість вихованця. Однією з найважливішихякостей педагога є вміння організувати тривалу іефективну взаємодію з тими, кого він навчає. Цевміння зазвичай пов’язують зі здібностямикомунікативної рефлексії педагога. Привідсутності цих здібностей вчителю важковстановлювати контакт з тими, кого навчає, своїмиколегами, такий викладач не зможе забезпечитирозвиток особистості своїх вихованців.

Серед здібностей комунікативної рефлексії,якими повинен володіти педагог, названі такі, як:пізнання людиною інших людей; пізнання черездумку про себе самого себе; правильнесприйняття і оцінювання ситуацій спілкування;вміння відповідно поводити себе відносно іншихлюдей, орієнтуючись на їх оцінюваність; дії особищодо самої себе [6].Для більш поглибленого дослідження

специфіки педагогічного впливу (звертання доучня) у вчителів з різними рівнями розумінняособистості, що розвивається, ми спостерігалиуроки за спеціальною програмою, яка націлює навиявлення різних видів впливів як на колектив уцілому, так і на окремих учнів. У кожного ізучителів ми відвідали по 30 уроків (усього 490уроків). Програма складалася із шести пунктів.Всі види словесних впливів склали перший пунктпрограми. До несловесних форм спілкування мивіднесли жест, погляд, паузу, хлопок в долоні,стукіт вказівкою, подих тощо. Комбінуваннявпливу – жест і зауваження, погляд і зауваження,стукіт і зауваження й т.д. Четвертий пунктпрограми передбачав спостереження впливу научня шляхом зміни або підтримки певної ситуації.Такі впливи полягають у тім, що вчительпоправляє поставу учня; викликає порушникавідповідати, підходить до нього, забирає у ньогосторонній предмет і т.д. П’ятий пункт програми– виділення впливів шляхом попередження проможливості покарання. Остання частинапрограми передбачала педагогічні впливи у форміпокарання. Фіксувалися види педагогічноговпливу на учнів. Усереднені дані представлені втаблиці 1 (кількість одиниць педагогічних впливів,використовуваних учителями в середньому науроці).Рівні педагогічної майстерності вчителів ми

визначали за відомою в літературі методикою[С.В.Кондратьєва 4, 31 – 32]. Нами були визначеніверхній, середній, і нижній рівні педагогічноїмайстерності вчителів.Як видно з таблиці, з підвищенням педагогічної

майстерності зменшується кількість одиницьпедагогічного впливу. Про це свідчить і доситьвисока негативна кореляція (г = -0,834) між цимипараметрами.Серед усіх видів педагогічного впливу головне

місце належить впливу виразним засобом слова(сюди не входить попередження про покарання, йпокарання розглянуті окремо). Для проведенняякісного аналізу словесних впливів ми умовнорозділили їх на три групи.До першої групи були віднесені організуючі

впливи (інструктування, розпорядження ,


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




71 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

наставляння, порада, попередження помилок уроботі, спонукання працювати швидше й кращетощо). Ці впливи, організовують учнів,попереджають порушення дисципліни.Друга група – оцінні впливи: похвала, нотація,

критичне повчання, товариське глузування, осуді т.п.До третьої групи ми віднесли властиво

дисциплінуючі впливи. Вони, як правило,використаються, коли учні порушують дисципліну.Це зауваження-твердження (“Іваненко неслухає”), зауваження-питання (“чи довго менічекати”), діалог; підвищення інтонації, щозаспокоює зауваження, що дисциплінує вимога якреакція на порушення дисципліни.Розглянемо особливості словесних

педагогічних впливів (див.табл.2)

З таблиці 2 видно, що організуючі впливипосідають перше місце у вчителів педагогічноїмайстерності й останнє – у вчителів нижньогорівня. Дисциплінуючі словесні впливипереважають у вчителів середнього й нижньогорівнів, які, не вміючи належним чиноморганізувати колектив, часто застосовують данівиди впливів.Між рівнем педагогічної майстерності й

загальною кількістю різних видів словеснихвпливів знайдена негативна кореляція [4].Ці дані відповідають матеріалам

спостережень процесу розуміння вчителем учняна уроці: учителі з верхнім рівнем розуміння дітей,що є завжди майстрами, здійснюють строгийвідбір педагогічних впливів як цілісної системи,застосовуваної відповідно до індивідуально-психологічних особливостей учнів.Ми спробували зіставити деякі якості вчителів,

оцінені учнями, з кількістю одиниць педагогічнихвпливів (табл. 3).Ці дані підтверджують наші висновки про те,

що кількість впливів, особливо дисциплінуючих,зростає відповідно до зниження кваліфікаціївчителі.У майстрів зі зменшенням загальної кількості

словесних впливів розширюється їх “репертуар”.У майстрів ми нарахували 34 види словеснихвпливів, у немайстрів – 24.

Із 34 видів словесних впливів ми відібрали 12найбільш уживаних вчителями верхнього,середнього й нижнього рівнів. Вони булипроранжировані в зменшення порядку відповіднодо частоти їхнього вживання. Отримані даніпредставлені в табл. 4.Таблиця дає наочне уявлення про розходження

в словесних впливах майстрів і немайстрів.Насамперед відзначимо, що шість однаковихвидів педагогічного впливу мають різні кількісніхарактеристики (“називання прізвищ” унемайстрів – 5,97, у майстрів – 1,38; “підвищення

Таблиця 1Види педагогічних впливів, застосовувані вчителями різного рівня педагогічної

майстерності Рівні педагогічної майстерності вчителів Характер педагогічного впливу верхній середній нижній

1. Словесні впливи 14.53 26,70 55.15

2. Несловесні впливи 1,87 9.33 11,86

3. Комбіновані впливи 0,54 1.50 1,49

4. Впливи шляхом зміни ситуації 0,30 0,99 0,00 5. Попередження про можливе покарання 0,00 0,04 0,04

6. Впливи шляхом покарання 0.00 0,07 0.25

Усього 17,24 38,63 68,75

Таблиця №2 Види словесних впливів, використовувані вчителями різного рівня

педагогічної майстерності

Рівні педагогічної майстерності вчителя Види словесних впливів Верхній Середній Нижній Організуючі 48,0 31,3 28,5 Оцінюючі 13,7 18,0 33,0

Дисциплінуючі 38,3 50,7 48,5





72

інтонації” у немайстрів – 5,27, у майстрів – 1,85 іт.д.). Однакові види педагогічного впливу маютьрізні ранги (“інструктування” у немайстрів – 12,у майстрів – 1). У вчителів-майстрів відсутніпрямі впливи; у немайстрів переважають негативніоцінки (моралі, нотація) і прямі дисциплінуючі

впливи (наказ, команда).Одним з показників сумісності в системі

“вчитель – учень” є персональні зауваженняучням (див.табл.5).З таблиці 5 видно, що у всіх досліджуваних

учителів переважають дисциплінуючі персональні

Таблиця3 Кореляція між якостями вчителів і кількістю одиниць педагогічних впливів

7 клас 9 клас 10 клас Якості

Р Р Р 1. Любов до дітей -0,547 0,01 -0,650 0,01 -0,683 0,01

2. Строгість -0,582 0,01 -0,267 0,1 -0,117 Н. З.

3. Уміння цікаво пояснювати -0,582 0,01 -0,984 0,01 -0,467 0,01

4. Уміння організувати позакласну роботу -0,497 0,01 -0,850 0,01 -0,484 0,01 5.Уміння підтримувати дисципліну -0,668 0.01 -0,567 0,01 -0,500 0,01

6. Уміння зрозуміло пояснювати -0,720 0,01 -0,783 0,01 -0,567 0,01

7. Доброта -0,387 0,05 -0,334 0,05 -0,517 0,01

8. Розуміння дітей -0,599 0,01 -0,367 0,01 -0,700 0,01

9. Справедливість -0,621 0,01 -0,542 0,01 -0,483 0,01

Таблиця №4 Види словесних впливів у вчителів різних рівнів педагогічної майстерності

Словесні впливи вчителя нижчого рівня

педагогічної майстерності

Середня кількість одиниць

педагогічного впливу

Словесні впливи вчителя верхнього рівня педагогічної майстерності

Середня кількість одиниць

педагогічного впливу

1. Моралізація 6,75 1. Інструктаж 1,70 2. Нотація 6,37 2. Підвищення інтонації 1,85 3. Назва прізвища 5,97 3.Назва прізвища 1,38 4. Підвищення інтонації 5,25 4. Заохочення 1,35 5. Дисциплінація-наказ, 4,12 5. Гумор 1,10 6. Зауваження-запитання 3,62 6. Команда 1,08 7. Погроза 3,12 7. Підбодрювання 0,82 8. Команда 2,87 8. Діалог 0,80 9. Докір 2,62 9. Розпорядження 0,73 10. Прохання 2,82 10. Незадоволення 0,68 11. Розпорядження 2,50 11. Іронія 0,45 12. Інструктаж 1,87 12. Погроза 0,36

Таблиця 5 Види персональних словесних впливів, застосовуваних учителями

Види персональних словесних впливів вчителі-майстри вчителі-немайстри

Організуючі 29,5 11,1

Дисциплінуючі 48,3 78,4

Оцінні 22,2 11,5


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




73 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

словесні зауваження, але в немайстрів їх значнобільше. У той же час майстри більш ніж у 2 разичастіше роблять організуючі персональнізауваження.Кількість персональних зауважень вчителів-

майстрів з верхнім рівнем розуміння дітей на 40%менша, але “репертуар” їх різноманітніший іперевищує “репертуар” немайстрів на 60 % Унемайстрів майже відсутні такі ефективніперсональні зауваження , як спонуканняпрацювати краще, побажання , рада,підбадьорення тощо. Велика кількістьперсональних, особливо дисциплінуючих,зауважень у немайстрів пояснюється тим, щовони не замислюються над тим, що хвилює,цікавить дітей, які їхні думки й настрої. Замістьтого, щоб організувати розумову роботу дітей ізнайти ефективні прийоми організуючого впливуз урахуванням їх індивідуальності й психічногостану, вони прибігають до банальних, причомузанадто частих зауважень і не домагаютьсябажаної поведінки. Систематичні, частоодноманітні зауваження порушують контакт іздітьми. Серед словесних дисциплінуючихвпливів, які себе не виправдують , можнавідзначити зауваження-твердження (“Ніхто вкласі не працює”), що констатує відсутністьдисципліни в класі, значення-питання (“Хіба вамдозволялося говорити”) і прямі дисциплінуючівпливи (“Не відволікайся”, “Перестаньрозмовляти”).Досліджувані учителі-немайстри, у порівнянні

з майстрами, у чотири рази частіше використалитакі зауваження, контакт цих учителів з учнямипогіршувався . Ці види впливів, а такожзловживання негативними оціннимизауваженнями й підвищенням інтонаціїсприяють порушенню взаємодії з дітьми,вносять розлад , негативно впливають нанавчальний процес і формування особистостішколяра.Установивши факт негативної кореляційної

залежності між кількістю всіх впливів і рівнемпедагогічної майстерності, ми спробуваливиявити характер зв ’язку організуючихсловесних впливів з думкою учнів про деякіособистісн і якост і вчителя , щохарактеризують його педагогічні вміння йздатності : уміння цікаво зрозумілопояснювати , п ідтримати дисципліну.Виявилося, що між цими параметрами існуєнегативна кореляція, що у нашому випадкувиявила тенденцію до підвищення з вікомдосліджуваних. В 10 класі вона виявиласястатистично значимою (г = -0,451; м = -0,633;

1 = -0,677; м = -0,493 ) відповідно до названихякостей учителя.Та ж залежність виявлена і між

дисциплінуючими впливами і названимипедагогічними рівнями. З віком учнів ця щільністьвзаємного зв’язку збільшується й відповідно дозазначених якостей учителя досягає найвищогорівня в 10 класі (г = -0,717; м = -0,817; м = -0,767).Про що свідчать ці дані?Ми вже відзначали, що з дорослішанням учнів

збільшується кореляція між оцінкамиособистості вчителі компетентними особами йучнями. Отже, можна стверджувати, що в мірурозвитку у вчителя вмінь зрозуміло й цікавопояснювати, підтримувати дисципліну і розумітидітей кількість організуючих й особливодисциплінуючих впливів зменшується, однак їхняефективність значно зростає. Мінімум впливівпри максимальній їхній ефективностіхарактеризує оптимальну педагогічнукомунікабельність учителя.Несловесні впливи також частіше

проявляються у немайстрів (у 6 разів частіше, занашими даними) і носять , як правило, щодисциплінуючий характер. Особливо поширеніпогляд , жест, стукіт вказівкою по столі.Комбіновані види впливів також характерні восновному для немайстрів.Велика кількість словесних персональних

зауважень у немайстрів свідчить про те, що вонине вміють достатньою мірою працювати зколективом і виховувати окремих учнів методомпаралельної педагогічної дії. Саме тому увагаучителя-немайстра прикута до окремого учня,що дезорієнтує й дезорганізує учителів іколектив.Одним із прийомів впливу на учнів є

попередження про покарання . От приклади:“Будеш крутиться – пере саджу”, “Якщобудете підказувати, знижу їй оцінку”, “Тобіостаннє зауваження”, “Якщо не перестанете,запишу в щоденник”. Ці методи доситьчасто використовуються вчителями вс іхгруп , але майстрами рідше . Вони даютьтимчасовий ефект, їхній виховний вплив ,незначний . Покарання на уроці (запис ущоденник й ін.) також частіше застосовуютьнемайстри, яким властива байдужість абонегативне ставлення до дітей, які не вміютьрозібратися в їхньому психічному стані.Випадки застосування педагогічних впливів

у підвищеному тоні, коли вчитель проявляєроздратування й різкість , негативновідбиваються на учнях, тому що принижуютьїхню гідність, формують негативне ставлення до





74

самого себе. Важливо уникати цих впливів,досягаючи контакту шляхом організаціїефективної навчальної діяльності придоброзичливому поважному ставленні дошколяра.Покарання на уроці, за нашими

спостереженнями, використається учителями-немайстрами також значно частіше. Цезловживання зауваженнями, записуваними вщоденник, і ін. Ці види покарання, як іпопередження про нього, неефективні у виховномуплані й знижують рівень сумісності вчителя йучнів.Розглянемо особливості спілкування з дітьми

одного з вчителів-майстрів.У 7 “А” класі перше рангове місце в оцінці

всіма учнями зайняла вчителька української мовиО. М. Це висококваліфікований фахівець. На 10проведених нею уроках виявився найбагатший“репертуар” словесних впливів (26)., хоча накожному уроці в середньому вона застосовувалане більше 15. Зміст їх у неї якісно відрізняєтьсявід змісту цих впливів у немайстрів. Переважаютьсловесні організуючі й позитивні оцінні впливи.Прямі дисциплінуючі вимоги використовуютьсяу виняткових випадках майже в 4 рази рідше впорівнянні з іншими майстрами і в 7 разів рідше впорівнянні з немайстрами.Рідше використовує О.М. і персональні впливи

(10 протягом одного уроку, тоді як у немайстрів– 26). “Репертуар” персональних зауважень,виявлених в О.М. протягом 10 уроків,різноманітніший (24 види впливів у порівнянні з14 видами на кожного іншого майстра й з 11видами на кожного немайстра).Вчительці властива гнучкість у спілкуванні.

Кожен вид впливу має свої різновиди, щодосягається різною інтонацією. Попередженнянедисциплінованості виражається доброзичливимтоном, тихою скоромовкою: “Тихо” і спонуканнямзробити роботу швидше (“Скоріше”). Дітямімпонує дружнє ставлення вчительки . У їїзауваженні-питанні виражене душевнезанепокоєння з причини неуважного ставлення дороботи учня: “Що з тобою, Петре?”. У випадкузначної недисциплінованості вона виражає докір,підкреслюючи невдоволення інтонацією йманерою розтягувати ім’я учня: “Са-а-а-шо!”.В О.М. переважає середня сила голосу. Добре

впливають її зауваження пошепки, на тлі якихбільш дієвим стає й підвищення голосу. У всіхвипадках – коли вчителька говорить спокійно, іпошепки, і скоромовкою , коли виражаєдоброзичливу зацікавленість в успіхах учня, і увипадку докору й підвищення голосу – вона

зважає на ситуацію уроку, з особистістю учня йвзаєминами, які в неї склалися з колективом.Рідко застосовує вчителька несловесні йкомбіновані впливи, зате вплив шляхом зміни абопідтримки певної ситуації, – часто. Вона підходитьдо учня, наставляючи його, інструктуючи, радячи.Підходячи до дитини, часто говорить із нею

пошепки. О.М. вміє: поєднувати колективну йіндивідуальну роботу учнів.Головні риси, що проявляються у спілкуванні

вчительки, відповідальне ставлення до праці,зацікавлена доброзичливе ставлення до учня,повага до нього, бажання його зрозуміти. В О.М.яскраво виражене прагнення знайти стратегію йтактику своєї поведінки на уроці як щодоучнівського колективу в цілому, так і щодоокремих учнів.Педагогічним впливам вчителів-майстрів з

верхнім рівнем розуміння особистості учніввластиві наступні особливості: мінімум впливів привисокій їхній ефективності, широта їх“репертуару”, застосовуваного вибірково,перевага організуючих впливів наддисциплінуючими, мінімум негативних оцінюючихвпливів, перевага непрямих впливів прямими. Цягрупа вчителів використає й такі досить гнучкінепрямі словесні впливи, відсутні у вчителів ізсереднім і нижнім рівнями розуміння особистостіучнів, як: попередження помилок у роботі,недисциплінованість, порада, гумор, критичнеповчання, що заспокоює зауваження. Особливопоказові два перші види, що свідчать про вмінняпередбачати результати своїх впливів.Учителям з нижнім рівнем розуміння учнів (у

нашому випадку вчителька математики С.Т.)властиві: більша частота й одноманітність впливів,зловживання оцінюючими впливами, перевагадисциплінуючих впливів над організуючими,прямих над непрямими. Негативну реакцію учніввикликають: часто вживане вчителями-немайстрами підвищення голосу, назва прізвища,погроза, нотація. Не дають ефекту й зауваження-ствердження; зауваження-питання , прямідисциплінуючі впливи.Учителі нижнього рівня не досягають

ефективності своїх впливів, тому що приймаютьоперативно-поточну інформацію лише про зовнішніформи поведінки іншої особистості.Головна особливість спілкування вчителів

верхнього рівня майстерності – засноване назнанні й розумінні особистості дітей умінняпередбачати результати своїх виховних впливів йу зв’язку із цим визначати стратегію й тактику вспілкуванні із класом у цілому, окремими учнямиі їхніми групами.


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




75 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Відображення особистості учня вчителем-майстром здійснюється у двох планах. Перший– прийом оперативно-поточної інформації –зумовлює застосування тактичних (оперативних)впливів при розв’язанні окремих навчально-виховних завдань. Другий план – відображеннястійких якостей особистості, її неминучих станів– визначає стратегію педагогічного впливу, якомупідлеглі всі тактичні прийоми, обумовлені першимпланом відбиття.Висновки. Педагогічний вплив, регульований

психічним образом особистості, що формується,є складним структурним цілим, що включаєінтелектуальні й емоційно-вольові компоненти.Який із цих компонентів висувається на першийплан, залежить від навчально-виховної ситуації таіндивідуальності вчителя.Подальше наше дослідження пов’язане з

вивченням характеристик змісту розуміннявчителем учнів залежно від рівня успішності їх унавчанні.

1. Балашов М.М., Лук’янова М. И .Специфіка підготовки психологів допрофесійної діяльності в різних соціально-виробничої середовищах // Психологічна наукаі освіта. – 1998. – № 2. – С. 64 – 67.

2. Дерманова И.Б., Коростылева Л.А. Деякіаспекти феномена самореалізації //Психологічні проблеми самореалізаціїособистості: Сб. ст. / Під. ред. А.А.Крилова,Л .А.Коростылевой . – Спб.: Із С. –Петербурзького ун-та, 1997. – С. 20 – 37.

3. Доценко Е.Л. Характеристикипрофесійного спілкування психолога // Журналпрактичного психолога. – 1998; – № 7. – С. 67– 74.

4. Кондратьева С.В. Профессионализм впедагогическом общении . – Гродно: ГрГУ,2003. – 272 с.

5. Лидерс А.Г. Особливості позиціїпрактичного психолога стосовно клієнта //Журнал практичного психолога. – 1998. – № 9.– С. 96 – 112.

6. Сапогова Е.Е. Професійна психологічнасвідомість: рефлексія вголос // Журналпрактичного психолога. – 1997. – № 6. – С. 3– 12.

7. Сапогова Е.Е. Дао психолога: феноменипсихологічного буття// журнал практичногопсихолога. – 1998. – № 7. – С. 75 – 86.

8. Юдчиц Ю.А. До проблеми професійноїдеформації // Журнал практичного психолога.– 1998. – № 7. – С. 35 – 42.





& А ти моя Укpаїно,Безталанно вдово,Я до тебе літатимуз хмаpи на pозмову.


Там найдете щире серцеІ слово ласкаве,Там найдете щиру правду,А ще, може, й славу ...


Він був сином мужика – і став володарему царстві духа. Він був кріпаком – і ставвелетнем у царстві людської культури.

Іван Франкописьменник, вчений, перекладач, філософ, громадський діяч




76

Постановка проблеми . Становлення вУкраїні, як і в усьому світі, якісно нової системиосвіти, здійснюється в умовах виховних проблем,посилення негативних явищ у молодіжномусередовищі. Причини цього містятьсянасамперед у духовному розладі суспільства.Як свідчать соціологічні, культурологічні та

психолого-педагогічні дослідження, у значноїчастини молоді спостерігається світогляднаіндиферентність, анархічні настрої, пасивність,втрата ідеалів, песимістичне сприйняття життя.Відбувається девальвація духовних цінностей.Базовим, зокрема для педагогіки, є положення

про те, що духовна культура людини формуєтьсяв процесі виховання. Крім нього, жодного іншогоспособу оволодіння людиною духовною культуроюне може бути. Про це ще у ХVIII ст. наголошувавК. Гельвецій. Звісно, проблема духовності не новав педагогічній науці.Аналіз останніх досліджень. Даною

проблематикою тією чи іншою мірою займалисятакі вчені як В. Кравець, В. Гузь, О. Любар, С. Русова,М. Стельмахович, Д. Тхоржевський. Але в нашчас процес виховання взагалі та прищепленнядуховності зокрема, потребують новогопереосмислення відповідно до завдань оновленнявсіх сфер людської життєдіяльності. Тому метоюданої статті є розгляд питань щодо формуваннядуховності особистості у процесі освіти івиховання в умовах розбудови новогодемократичного суспільства.Виклад основного матеріалу. Суспільство

потребує виховання людини нового типу, яка бвідчула себе сильною та мужньою, орієнтуваласяв непередбачених ситуаціях і, в разі потреби,могла розв’язувати проблеми без попередньоїпідготовки, тобто імпровізуючи.Досліджувана нами тема глобальніша від

політичної злоби дня. Вона широкомасштабноспіввідноситься з Людиною , Природою ,Космосом, Релігією, Буттям тощо. Осмислення іпояснення цього складного явища, окрім

фольклорних джерел, наявні в працях Аристотеля,Сенеки, Епіктета, Орігена, Еразма Роттердамського,Сковороди, Толстого, Соловйова, Камю, Канта,Геґеля, Бердяєва, Какуріна, Барановського,Андрущенка, Кримського, Сележана, Добрускіна,Заковича, Щербаня та інших учених.У наш час активізація наукової думки до

осмислення явищ духовності є безперечнимфактом. Бо вона була і залишається однією зіскладових народної педагогіки, моралі,менталітету, впливає на розвиток громадсько-політичних, релігійних, естетичних і етичнихпринципів.Новий рух “виховання шляхом мистецтва”, з

його відмовою від диктату не може не відбуватисяправильно або неправильно. У ньому ця проблемавідійде на другий план.Пояснюючи першовитоки духовності, її вплив

на розвиток особистості, ми акцентуємо увагу нафольклорі, що акумулював у собі величезнийпотенціал морально-етичних цінностей, якіфокусуються на людині, її проблемах.Окреслюючи в загальних рисах дану концепцію,простежуємо її еволюцію. Приймаючи думкуГ. Штоня: “Фольклор – це зупинена, перетворенана світотлумачний канон вічність” [13, 6],продовжуємо, що з неї випромінюютьсяінформаційні коди, які сучасною наукоюсприймаються або інтерпретуються. При умовіїх забуття, несприйняття – активізуються деградаційні процеси. Фольклорні твори існують нереліктами, їхня взаємодія із нефольклорноюкультурою набуває нових ознак. Духовні цінності,при збереженні фольклорно-ритуальної основи,“мімікризуються” до сучасних реалій. Уже не єсенсацією свято Івана Купала у промисловомумісті, ікона у літаку, молитва ченців за перемогубаскетбольної команди, священик, який освячуєшахти. Ці дійства об’єднує одне ціле – духовність.Осмислюючи феномен духовності як

домінанти розвитку особистості, увиразнюєтьсядвома основними підходами: релігійним і науковим

Алла Кучеренко, кандидат історичних наук, доценткафедри історії України

Херсонського державного університету

ДУХОВНА КУЛЬТУРА ОСОБИСТОСТІ У ПРОЦЕСІОСВІТИ І ВИХОВАННЯ

У статті досліджується актуальна проблема педагогічної освіти, обґрунтовуєтьсяважливість формування духовності в процесі освіти і виховання. Аналізуються першовитокидуховності та її вплив на розвиток особистості.

ДУХОВНА КУЛЬТУРА ОСОБИСТОСТІ У ПРОЦЕСІ ОСВІТИ І ВИХОВАННЯ

© А. Кучеренко, 2007




77 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

(світським). У християнстві “першим,систематизатором і пропагандистом духовностібув апостол Павло” [6, 6]. За його версією в людиніодночасно співіснують дух, душа і тіло, томуможливі три рівні життя. Розуміння і змістдуховності започатковані апостолом Павлом зчасом поглиблювалися, розширювалися, навітьзаперечувалися. Сучасний дослідник проблемиМ. Закович робить висновок: “У філософськійдумці утвердилося розуміння духовності як якісноїхарактеристики свідомості, вчинків і дій людини,її здатності творити добро на благо суспільства,свого народу, держави. А раз так, то будь-якалюдина, незалежно від її світоглядної орієнтації, єдуховною” [5, 42]. Теза дослідника намисприймається як ідеал. Не кожна людина є такою,але в кожної є для цього потенційні можливості.Християнська релігія духовність пов’язує з віроюв Бога. Розуміння духовності винятково врелігійному дусі видається дещо звуженим. Хочавіруюча людина більше дотична до духовності.Практицизм, розрахунок, раціоналізм уповсякденному житті виходячи іззагальнолюдських цінностей є духовним. У любовідо Бога теж є корисливість, яка мотивуєтьсянадією на прощення гріхів. В. Петрушин засвідчує,що “у східному християнстві, до якого належить іправославна церква, спасіння у загробному життімогло бути забезпечено щирою молитвою ,постом, покаянням і дотриманням біблійнихзаповідей, то в протестантські релігії спасінняприносить професійна діяльність, успішність якоївизначається кількістю накопиченого капіталу”[10, 33].Тобто, тлумачення останнього, а саме –

багатство і віра, а з неї – духовність особистості,річ реальна. Питання в іншому, за якимипринципами , законами дане багатствонакопичується, чи не порушуються духовніканони.У руслі дослідження категорії духовності Д. Перрі

висловив таке судження: “Люди часто не точновизначають слово “духовний”, розуміючи під нимщось піднесе. Є й інша крайність, коли духовневизначають, як величне, ангельське, рідкісне,піднесене над природою, і в деяких випадках якнадлюдське. В описах різних культур це слововживається, коли мають на увазі той його аспект,який не стосується понять матеріального,економічного чи політичного” [9, 78]. У той жечас слід відзначити, що у зазначених сферахдіяльності є видатні особистості, духовніпереконання яких гідні наслідувань. Протеабсолютизація ролі економічного, технічногопрогресу у ствердженні духовних якостей

особистості не може бути пріоритетною. Шукатиальтернативу сучасному науково-технічномурозвиткові було б алогічним. Звідси стаєзрозумілим, що суспільні зусилля повинніспрямовуватися не проти технічного прогресу, асамовдосконалюватися, розвивати духовні ідеали,котрі з гуманістичних позицій окреслюватимутьматеріальний поступ людини. А. Какурін називаєдев’ять принципів за якими визначається змістдуховності. Цей кількісний покажчик можнапродовжувати, даний процес безмежний, оскількитаким є духовне вдосконалення індивіда. ТомуП. Щербань стверджує: “Якщо мова йде продуховну культуру особистості – то це системаінтелектуального, морального, художньо-естетичного та емоційно-чуттєвого розвиткуособистості” [14, 27]. Отже, це не лише здобутокрелігійної морально-етичної культури. Це процесвключення особистості у суспільне життя з йогоне тільки релігійними, а й економічними ,політичними проблемами. Привертає увагуспостереження М. Добрускіна щодо релігійноїморалі: “Вона не вичерпується загальнолюдськимипринципами. Чільне місце в ній посідає зневагадо земного життя в ім’я “вічного потойбічного”.Тлінність земного життя яскраво виражена вНовому Заповіті: “Що таке життя наше? Пара,що з’являється на малий час, а потім зникає. “Яксказано в “Еклезіасті”, земне життя є не що інше,як марнота марної в духовній млості” [2, 21].Наведені рядки можна сприймати з іншої точкизору. Це не зневага до земного життя , аконстатація його реалій, які часто людина не взмозі змінити, бо є духовно слабо силою ,перебуває “в якості смертних” [12, 272].Протоієрей О. Мень досліджуючи це

багатогранне питання, зізнається, “... це те, щонавіть важко визначити словами” [8, 187]. Урозмаїтті думок щодо точності визначенняпоняття “духовність”, прочитується те, що вонає нормою людського життя, в ідеалі повинна неюбути. Тоді зростає вірогідність гармонійногорозвитку особистості, розширюється потенціал їїдобрих починань. Дослідження наукові і релігійніу розумінні цієї дилеми не є антагоністичними.Вони стають спільною протидією аморальності,насильству, вандалізму, наркоманії, алкоголізму.Духовні цінності аргументовані у Біблії, Корані,Книзі Мертвих, Ригведі, Бхагавадіті та іншихджерелах [3]: правда, доброчинність, безкорисливість,воля, совість, краса, співпереживання – вписуютьсяу загальноприйняті людські моральні норми.Часто вони зафіксовані і визначаютьсядоленосними книгами, які безпосередньо причетнідо формування, виховання духовних переконань





78

особи. Геґель констатував: “У кожної великої ізначимої нації є такі абсолютні перші Книги, девиказано те, що складає початковий дух народу;.В такому сенсі ці пам’ятки є зібранням такихепічних Біблій” [1, 447]. Звідси безперечним єфакт, що у дослідженні духовних проблемзазначені книги становлять основну джерельнубазу. Без них немислимий подальший духовнийрозвиток людства, їх вивчення, дослідження,інтерпретація є невід’ємною складовою сучасноїнауки.Й. Сележан приходить до узагальнюючого

висновку: “Як бачимо, розв’язання проблемионовлення, розвитку духовності особистості всучасному світі – це мало не головна умоваподальшого виживання й розвитку людства” [11,138]. Особливо вона загострюється з глобальнимиінтеграційними процесами, коли не тільки кожнаособа, а й кожна країна має загрозу втратити своюнаціональну і культурну ідентичність. Відчуженнявід свого “я”, від своєї віри, традицій, мовивикликає комплекс меншовартості, оскількидіалогічне взаємозбагачення майбутнього будезнаходити нові духовні імпульси, котрібазуватимуться на уже знаних, перевіренихвіками духовних орієнтирах. Становлення тарозвиток громадянської особистості націлені назбереження нею культурно-духовного імунітету,тоді буде її повноцінне цивілізаційнесамовираження. Коли особа спроможна бачити ібудувати свій власний світ, вільно і радісновживатися в нього – це одна із гарантій її щастя.На думку М. Жулинського: “Цей світ – це

структура оточення , все, що навколо нас,взаємопов’язане і конкретне. І головне – рідне,освоєне особистісним щоденним, щохвилиннимвживанням у це середовище, виношене на традиції,на знанні, на вірі...” [4, 31]. Входження у процесглобалізації з таких засад дає шанс ненівелюватися в ньому, а збагатити його, оновитидуховною та моральною енергією. На це здатнаособистість з відповідними переконаннями.Психолог Я. Коломийський зазначає: “Людина невичерпується своїми соціальними ролями. Більшетого, вона здатна і протистояти їм, якщо вонисуперечать її уяві про саму себе” [7, 163].Соціальний чинник є вагомим у самореалізаціїособистості, особливо, коли вона в ньомустверджує гармонійні принципи, за Г. Сковородоюідею “сродної праці”, що завжди є актуальним.Висновки. Отже, у цьому процесі духовність

відіграє важливу роль у формуванні та вихованніособистості, сприяючи її становленню ,виробленню і ствердженню концептуальнихжиттєвих, переконань , які ґрунтуються на

загальнолюдських цінностях і впливають нарозвиток суспільства. Подальші дослідження уцьому напряму є перспективними, аджедекларовані духовні домінанти визначають івизначатимуть прогресивний поступ нашоїцивілізації

1. Гегель Г. Эстетика: В 4 т. – М., 1971. –Т. 3. – 447 с.

2. Дуброскін М. Релігійна і комуністичнамораль: спільні риси та відмінності // Ріднашкола. – 1999. – № 9. – С. 21 – 23.

3. Элиаде М. Священные тексты народовмира. – М., 1998. – 624 с.

4. Жулинський М. Духовна спрага повтраченій Батьківщині. – К., 2002. – 66 с.

5. Закович М. Про духовність і освіту //Людина і світ. – 2001. – № 9. – С. 42 – 44.

6. Какурин А. Что такое духовность? //Школа духовности. – 2000. – № 3. – С.6

7. Колочинский Я. Человек: психология. –М., 1986. – 220 с.

8. Мень А. Труден путь к диалогу. – М.,1992. – 187 с.

9. Перри Д. Духовный кризис и обновление// Духовный кризис. – М., 1995. – С. 256.

10. Петрушин В. Да поможет нам Бог//Новое время. – 1991. – № 51. – С. 32 – 34.

11. Сележан Й . Основи національноговиховання. – Чернівці, 2005. – 304 с.

12. Хайдеггер М. Время и бытие. – М., 1993.– 447 с.

13. Штонь Г. Фольклор і модерн.Сумісність художніх кодів // Українськиймодернізм зі столітньої відстані. Збірникнаукових праць. Випуск X, спеціальний. –Рівне, 2001. – С. 4 – 9.

14. Щербань П. Формування духовноїкультури // Рідна школа. – 1999. – № 7 – 8. –С. 23 – 28.


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

&





Привітай же, моя ненько!Моя Україно!Моїх діток нерозумних,Як свою дитину.

Добре житьТому, чия душа і думаДобре навчилася любить.

Тарас ШевченкоПророк України




79 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Постановка проблеми. У незалежнійУкраїні маємо можливість по-новому оцінититворчу спадщину композиторів, які в певномуобсязі вивчались, однак не завжди подавалисьоб’єктивно (переважала односторонність ,поверховість, хибна ідеологічна спрямованість,догматичний підхід до важливих культурнихпроцесів). Це стосується , передусім,основоположника української класичної музикиМ. Лисенка, перед яким ми у великому боргу.Адже зовсім не вивчена його духовна спадщина,вимагає глибшого осмислення музично-критичнадіяльність, а також фортепіанна творчість митця.Метою статті є дослідити і проаналізувати

фортепіанну спадщину М. Лисенка та визначитиїї роль у практичній діяльності майбутньоговчителя музики загальноосвітньої школи.Виклад основного матеріалу. Значення

М. Лисенка в історії української музикихарактеризується широкою всебічністю йогообдарування. Якщо майже всі попередники ісучасники виявили себе здебільшого в якомусьодному музичному різновиді, або у невеликійкількості творів (С. Гулак-Артемовський,П. Ніщинський, М. Калачевський, О. Нижанківський,М. Завадський), то М. Лисенко підносить усіжанри української музики на високий художній іфаховий рівень. Він створює опери, хори, вокальніансамблі, композиції для сольного виконання,камерно-інструментальні твори, зокрема дляфортепіано, музику до драматичних вистав,закладає основи музично-критичної і науковоїдумки. Діяльність композитора мала вирішальнийвплив на подальший напрямок розвиткунаціональної музичної творчості. М. Лисенкусудилось стати і одним з організаторівконцертного життя в Україні. Починаючи зюнацьких років і до останніх днів життя, він яквидатний піаніст-віртуоз, виступав з концертами

у Празі, Львові, Москві, Києві та багатьох іншихмістах.Згадуючи в “Соминах” про своє навчання в

тифліській гімназії, М. Грушевський пише, що вцентрі його розповідей про київське громадськешиття 1870-х років переважали якраз музичніінтереси: “Правда, се був дуже визначний нервтодішнього київського життя. Українська музикасаме ставила свої перші, ще хиткі кроки. Починавсвою діяльність молодий Лисенко, пророк ізаконодавець сеї важної галузі українськоїкультури, що в тім часі обіцювала їй далеко більше,ніж дала в дійсності в пізніших десятиліттях” [4].Михайло Грушевський зберігав найтеплішіпочуття до Миколи Лисенка. Тут не можна непригадати хвилюючі слова некролога, які вченийнаписав у десятий день смерті композитора:“Возлюблениче муз і грацій, ти був ним, буввоїстину. Музи і грації обсипали тебе своїмидарунками гойно в колисці і супроводили середбруду і відразливостей життя через весьнекороткий вік. Вони були з тобою скрізь... Я знавйого чверть століття, і він горів весь сей час світлоі ясно красою свого таланту всякий раз, коли язближався до нього, щоб спочити в теплі йогодуха. Півжартом я казав йому, що він оден, надким час не має власті, бо він безсмертний”(Літературно-науковий вісник. 1912 кн. XXI. –С. 401 – 402).Прагнучи більш поглиблено вивчати творчість

М. Лисенка в педагогічному навчальному закладі,ми повинні збільшити кількість годин у курсі“Історія української класичної музики”, значнорозширити репертуарний мінімум фортепіаннихтворів у процесі вивчення предмету “Основниймузичний інструмент – фортепіано”, створитинизку факультативів та спецкурсів. Вмілевикористання творчого доробку М. Лисенкасприятиме ефективності професійної підготовки

Людомир Філоненко, кандидат педагогічних наук, доцентзавідувач кафедри музикознавства та фортепіано


ФОРТЕПІАННА СПАДЩИНА МИКОЛИ ЛИСЕНКА ВПРАКТИЦІ ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇШКОЛИ (ДО 165-ЛІТТЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

КОМПОЗИТОРА)У статті аналізується фортепіанна спадщина основоположника української класичної

музики Миколи Лисенка (1842 – 1912).

ФОРТЕПІАННА СПАДЩИНА МИКОЛИ ЛИСЕНКА В ПРАКТИЦІ ВЧИТЕЛЯМУЗИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ (ДО 165-ЛІТТЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

КОМПОЗИТОРА)

© Л. Філоненко, 2007




80Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

майбутнього вчителя музики передусім тому, щопереважна більшість його творінь базується нанаціональному фольклорному матеріалі.Український епос глибоко проник в

інструментальну музику композитора. Інтонаціїдум й історичних пісень органічно вплітаються вмузичну тканину фортепіанних п’єс. Це дозволилопідняти творчість та виконавство на високийщабель, відкрити нові перспективи в рідномумистецтві , які розвинули в майбутньомуС. Людкевич, В. Косенко, Л. Ревуцький, В. Барвінський,Б. Лятошинський, Н. Нижанківський та інші.Ніхто з українських діячів минулого не зробив

так багато, як М.Лисенко, щодо збирання ,вивчення, художніх обробок і популяризаціїнародних пісень. У них він вбачав основу своєїтворчості, вони були постійним джерелом ідейно-образної наснаги і художнього збагачення йогобезсмертної музи. “Народна пісня, народнамузична творчість були тією могутньою рікою, аточніше буде сказати, тим неосяжним і малодослідженим океаном, по якому Лисенко, щебувши юнаком, спрямував свій творчий шлях,спочатку як збирач дорогоцінних самоцвітівнародної творчості, а згодом – вже й якдосвідчений майстер-творець, що перетворюєсамоцвіти в прекрасні намиста національноїкультури” [14]. Нагадаємо, що композиторопублікував 7 збірників народних пісень (по 40пісень у кожному) для голосу з акомпанементомфортепіано і 12 – у хоровому аранжуванні (по 10пісень у кожному випуску). Крім того, були виданітематичні збірники обрядових пісень веснянки,колядки, купальські пісні тощо.Фортепіанну спадщину М. Лисенка умовно

ділимо на дві частини. Перша – пов’язана звідтворенням народних образів, широкимуживанням засобів музичної виразності,зверненням до народної пісні та інструментальноїмузики. Саме з цією частиною творчості митця,до якої треба віднести Сюїту соль-мажор наукраїнські теми тв. 2, “Дві рапсодії на українськінародні теми тв. 8, тв. 18, “Гавот” тв. 22 на темуукраїнської народної пісні “Ходить гарбуз погороду”, фортепіанні обробки українських народнихпісень, пов’язане те нове й найбільш значуще, щовніс він в українську фортепіанну музику.Так, вже в своїй першій композиції, Сюїті соль-

мажор на українські народні теми, композиторзалюбки використовує цитування народних пісень“Хлопче-молодче”, “Помалу-малу, братіку грай”,“Пішла мати на село”, “Сонце низенько”, “Ой чияти, дівчино”, “Та сказала мені Солоха”. Багатствотематичного розвитку й поліфонічної техніки,розвинений, блискучий піанізм Сюїти вносять нові

якості у порівнянні з творами попередниківМ. Лисенка.Композитор глибоко сприйняв не тільки

мелодії, але й зміст пісень і майстерновикористовував народні традиції в своїйкомпозиторській практиці. У низці наукових праць,зокрема в дослідженні “Характеристикамузичних особливостей українських дум і пісеньу виконанні кобзаря Вересая”, він з достатньоюна той час повнотою проаналізував стан народноїпісенної творчості. Цією працею М. Лисенко, посуті, поклав початок глибокому, систематичномувивченню української пісні. Не випадково Двіфортепіанні “Рапсодії” написані після старанноговивчення українських дум, узагальненого взгаданому дослідженні.Народні джерела були основою збагачення

творів композитора, але, разом з тим, Рапсодіїсвідчать про вплив, який на М. Лисенка творчостіТ. Шевченка. У них одним з центральнихмузичних образів є постать народного співця-кобзаря. Кобзар, співець народу, виразник йогоминулого й сучасного, його горя й радості,любовно змальований у багатьох творах поета.Вплив цього образу, а, можливо, й намаганнякомпозитора відтворити його в Рапсодіяхпозначились на їх формі: двочастинність Рапсодій– результат втілення народної історії, героїчногоминулого, народних страждань (перші частини)та оптимістичного світосприймання (другічастини). І дійсно, поезія Т. Шевченка була дляМ. Лисенка постійним джерелом творчогонатхнення, тим світом, з якого він черпав своїхудожні образи; втілюючи їх у різних музичнихжанрах [7]. Принцип цитування композиторвикористовує і в “Епічному фрагменті”, де великадраматична роль належить пісні “Гей, не дивуйте,добрії люди”; розширена і фактурно динамізована,вона набуває характеру гімну.Прагнення М. Лисенка використати українську

пісню як вдячний образно-тематичний матеріалв умовах, коли все українське нещаднозаборонялось царським режимом, було високооцінено передовими діячами науки, культури,історії, Так, І. Огієнко в своїй знаменитій“Українській культурі” захоплено писав:“...такою ж солодкою, чарівною тапривабливою зосталась пісня наша ще й досі!Зосталась такою, хоч останніми часамизабороняли нам співати, гнали пісню нашу ізшколи, гнали із життя, а солов’ю України,понійному М. Лисенкові, не дозволяли піднотами ставити слів, – дозволялосьвидавати самі тільки ноти... Проте голоснолунала і німа оця пісня...” [11].






81 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Друга частина фортепіанної творчостіМ . Лисенка значно пов’язана з практикоюдомашнього музикування , з популярними утогочасному побуті танцювальними жанрами. Туті блискучі віртуозні твори: два “Концертніполонези”, “Героїчне скерцо”, “Концертні вальси”– Ля-бемоль мажор, ре-мінор, “Запорізькиймарш”. І такі, що характеризуються більшоюінтимністю настроїв: “Ноктюрни”, “Пісні без слів”,“Пісні кохання”, “Елегія”, “Момент розпачу” –саме тут ми відчуваємо багато суб’єктивного,елегічного.Своєю творчістю композитор розширив

жанрове розмаїття української фортепіанноїмузики. Він перший звернувся до сюїти, сонати,рапсодії, вільно володів простими і складнимитричастинними формами, формами рондо йваріацій. Особливе зацікавлення становлятьвиконані 26 грудня 1994 року ОлександромКозаренком у Дрогобичі “П’ять салонних п’єс”Миколи Лисенка, віднайдені піаністом. Для ниххарактерним є імпровізаційність, наспівність,використання українського фольклору, фактураромантичного плану, насичена (відчуваєтьсявплив Р. Шумана, Ф. Шопена). Ці твори знепрочитаних автографів розшифровані старшимнауковим співробітником І. Щукіною. Відзначимой віднайдену “Польку” М. Лисенка [15], яка є вженадрукована в часописі “Музика” (написана уКиєві в 1851 році, коли композитору було 9 років).Для цієї мініатюри характерна життєрадісність,енергійність, веселий настрій, а також – опора натанцювальність. Цей твір музикознавці вважаютьчи не першим у творчій спадщині митця.Враховуючи непересічну художню вартість

фортепіанних творінь основоположникаукраїнського піаністичного виконавства, мусимопереглянути репертуарний мінімум на музично-педагогічних факультетах, який не відповідаєвимогам сьогодення . Адже в програміпропонується лише декілька творів з доробкукомпозитора. Форми ж популяризації можнаурізноманітнити: поряд з традиційними концертами,концертами-лекціями проводити бесіди біля роялю,творчі вечори, диспути, використовувати анотаціїперед виконанням твору, аналіз тощо.Варто відзначити фортепіанні обробки

українських народних пісень. Згадаймо, хоча б“Пливе човен...”, “Ой зрада, карі очі, зрада”, “Безтебе, Олесю”, де автор виступає як піаніст-імпровізатор , зі смаком використовуючирівноплановість фактури, оригінальну колоритністьдіапазон інструменту, що ставить передвиконавцями непрості завдання як вінтелектуальному плані, так і в чисто

піаністичному. З цього огляду ми пропонуємовпровадження на музично-педагогічномуфакультеті нового спецкурсу “Фортепіаннаімпровізація”. Досвід показав, що студентизвертаються до імпровізації не тільки сучаснихмелодій, а й залюбки “чарують” над перлинаминародного мелосу, а для більшої продуктивностів цій справі їм потрібний помічник –висококваліфікований фахівець.Микола Лисенко був чудовим піаністом-

виконавцем. Отримавши професійну освіту, вінактивно концертував як в Україні, так і за їїмежами. Про це свідчить спогад ВолодимираПухальського (викладача знаменитогоВолодимира Горовіца – Л.Ф.), який відзначає, що“Як учень старонімецької школи, заснованої насилі пальців, він мав техніку, яка відзначаласьчистотою і прозорістю і найбільше відповідалап’єсам ритмічного характеру. Граючи дзвінко йстрого в такт, він любив карбувати фрази,відокремлюючи сильні долі від слабих виразнимиакцентами. Ось чому шуманівський концерт, щовимагав цих якостей, як і бетховенський (G-dur),який я теж чув у виконанні Лисенка, знайшли уньому прекрасного інтерпретатора. Твори жнаспівного, ліричного, елегійного настрою булименш у характері віртуоза, що мав, як і багатоінших піаністів, свій спеціальний жанр, своєамплуа. Мені подобалося в ньому йогонавдивовижу чесне, щире й любовне ставленнядо мистецтва” [12].Яка ж методика опанування імпровізаційним

мистецтвом? По-перше, студент повиненелементарно орієнтуватись у простихгармонічних зворотах (наявність як теоретичної,так і практичної підготовки). По-друге, володітиінструментом відповідно до вимог, які передбаченіпрограмою. По-третє, постійно працювати надудосконаленням розвитку гармонічного слуху таритму. Наявність цих основних чинників вжедозволяє перейти до творчої роботи, а саме:визначення основних гармонічних функційконкретної мелодії, пізніше – ускладненнягармонічної тканини за допомогою використаннясептакордів, нонакордів, подвійної домінанти,альтерованих функцій, а також поступовезбагачення фактури, пам’ятаючи про багатісонористичні ефекти інструмента. На заключномуетапі – чітке продумання динамічного плану таархітектоніки композиції. Так ми отримаємокістяк твору, а далі – оправа за фантазією,асоціативним мисленням і досвідом...Експерименти імпровізації апробуються на

музично-педагогічному факультеті Дрогобицькогопедуніверситету і своїми позитивними наслідками






82

доводять доцільність впровадження спецкурсу донавчального процесу. Вже зроблені перші кроки вімпровізації дуетів (використання двох роялів, атакож музикування в чотири руки). Отже,ґрунтовне вивчення та використання кращихнадбань митців минулого (на прикладіфортепіанної спадщини М. Лисенка), створюєґрунт для пошуку нових педагогічних шляхів іметодів підвищення ефективності професійноїпідготовки майбутнього вчителя музики та їхактивного впровадження до навчальних програмна музично-педагогічних факультетах.Висновок. Отже, до історії української

музичної культури М. Лисенко увійшов не тількияк видатний композитор, педагог й музично-громадський діяч, але й як талановитий піаніст-виконавець, популяризатор шедеврів світовогомистецтва й перлин рідної культури, а також своїхвласних багатьох високохудожніх надбань .Творчість композитора була новим етапом івідіграла основоположну роль в історії українськоїфортепіанної музики, адже вона зросла йрозвинулась на основі глибокого проникнення внародне життя і народну творчість.

1. Архімович Л., Гордійчук М. МиколаЛисенко: Життя і творчість. – Київ: МузичнаУкраїна, 1992. – 256 с.

2. Булат Т. Микола Лисенко . – Київ:Музична Україна, 1977. – 118 с.

3. Дремлюга М. Українська фортепіанна

музика. – Київ, 1958. – 167 с.4. Грушевський М. Спомини // Київ, 1988,

№ 12. – С. 133.5. Історія української музики /Упор. Т.Булат,

М.Гордійчук, С.Грица та ін. – Київ: Науковадумка. – Т.2. – 464 с.

6. Козаренко О . Творець національногостилю // Музика. – 1992. – №6. – С.14 – 15.

7. Курковський Г. М.В.Лисенко – піаніст-виконавець. – Київ: Музична Україна, 1973. –С. 98 – 112.

8. Лисенко Микола // ЕнциклопедіяУкраїнознавства /Гол. ред . В.Кубійович . –Львів, 1994. – Т.4. – С.1259 – 1296.

9. Лисенко О. Спогади про батька. – Київ:Музична Україна, 1998. – 368 с.

10. Микола Лисенко у спогадах сучасників/Упор. Р.Пилипчук. – Київ: Музична Україна,2003. – Т.1.

11. Огієнко І. Українська культура. – Київ:Абрис,1991. – С.8.

12. Пухальський В. Микола ВіталійовичЛисенко // М.В.Лисенко у спогадах сучасників/Ред. Р.Пилипчук. – Київ: Музична Україна,1968. – С.283.

13. Товстуха Є. Микола Лисенко. – Київ:Музична Україна, 1970. – 257 с.

14. Чаговець В. М.Лисенко. – Київ: МузичнаУкраїна, 1985. – С.1 – 15.

15. Щукіна І. “Полька” М.Лисенка //Музика. – 1992. №6. – С.15.



Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




22 березня – 165 років від дня народженняМиколи Віталійовича Лисенка

(1842 – 1912)український композитор, піаніст, педагог, хоровий

диригент, музично-громадський діяч

Українська пісня – це геніальна біографіяукраїнського народу Олександр Довженко

Не існує епохи, зовсім незнайомих з музикою Ролан Ромен

Музика, подібна дощу, капля за каплею,просочується в серце і оживляє його Ролан Ромен

Музика об’єднує моральну, емоційну і естетичнусферу людиниМузика – це мова почуттів Василь Сухомлинський




83 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Постановка проблеми та аналіз останніхдосліджень і публікацій. Багато віків музичнийфольклор привертав і привертає до себе великуувагу вчених-дослідників та його виконавців.У кінці XIX ст. наукові дослідження свідчили

про те, що народна творчість проходить шляхеволюції від простих до більш складних форм, щоу різних народів приблизно на однаковому рівні їхсуспільного розвитку можуть з’являтись музичнітвори, які подібні своїми сюжетами і образами.Маємо зазначити, що порівняльні дослідження вгалузі музичного фольклору та етнографії, до якихтак прагнули українські вчені-дослідники, далеконе завжди були плідними через те, що подібніявища дуже часто розглядалися у відриві відсоціально-економічних умов їх розвитку.Наприкінці XIX і на початку XX ст.

з’являються тенденції розглядати українськиймузичний фольклор крізь призму соціологічних таприродознавчих досягнень . У той час вукраїнській музичній фольклористиці виходитьпраця Петра Сокальського “Руська народнамузика, великоруська і малоруська”. (Харків,1888, перевидана українською мовою, Київ, 1959).У цій ґрунтовній роботі П. Сокальський доводитьможливість незалежного існування закономірностейв інтонаційно-ладовій і ритмічній будові музикирізних народів, які перебувають на однаковомурівні культурного розвитку [3, 37].У той час значно пожвавились порівняльні

дослідження на ниві слов’янської фольклористики.Це стало можливим завдяки нагромадженнювеликої кількості зразків музичного фольклору взібраннях Ф. Бартоша, О. Кольберга, Л. Куби,Ф. Кугача, Л. Яначека, М. Лисенка та іншихфольклористів. Цьому сприяло такожзастосування фонографа, який значно полегшивзаписування народної музики і створив умови дляоб’єктивного і ґрунтовного аналізу мелодії та їїритмічної сторони. В процесі таких дослідженьукраїнська народна пісня посіла значне місце в

дослідницьких роботах польських, чеських таросійських фольклористів-дослідників. А це всвою чергу розширило коло фольклорних інтересівукраїнських композиторів-фольклористів.Вивчення слов’янських музично-фольклорнихвзаємин, яке розпочали ще Петро Сокальський іМикола Лисенко, широко розвинув у своїх роботахФіларет Колесса.Великий інтерес до пізнання соціально-

історичної природи фольклору, патріотичнеставлення до традицій народної культури Українизнайшли свій вияв у фольклористичній діяльностіпослідовників Івана Франка, а саме: В. Гнатюка,С. Людкевича, І. Колесси, О. Роздольського, атакож Ф. Колесси, який широко розвинув Франковінародні принципи, застосувавши їх на нивімузичної фольклористики.Виклад основного матеріалу. Важливим

етапом у творчій діяльності Ф. Колесси був етап,пов’язаний з вивченням українського народногоепосу.Ще на початку 900-х років Ф. Колесса приділив

багато уваги вивченню саме народної пісні. У1903 році були опубліковані його перші записимузичного фольклору як музична ілюстрація докниги В. Шухевича “Гуцульщина”. Надзвичайнуцінність мали подані тут записи танцювальнихмелодій Гуцульщини і для скрипки, і для сопілки,в яких Філарет Михайлович докладно відтворивскладну ритміку та інтонаційно-ладову побудовуукраїнської народної інструментальної музики.Однією з перших великих робіт Філарета

Колесси, яку можна вважати підсумкомпочаткового етапу його досліджень в галузісловесного та музичного фольклору була “Ритмікаукраїнських народних пісень” (Київ, 1970), навколопитання ритміки в українській народній талітературній поезії, зв’язків ритміки вірша і мелодіїточилося у той час немало дискусій. ОднакФ. Колесса в цій праці виступає на захист концепціїпро “самобутній розвиток ритміки вірша та мелодії

Степан Салій, кандидат педагогічних наук, доценткафедри методики музичного виховання

Дрогобицького державного педагогічний університетуімені Івана Франка

НАРОДНІ ДУМИ В ДОСЛІДЖЕННІФІЛАРЕТА КОЛЕССИ

У даній статті розкривається форма і зміст українських народних дум у дослідженніакадеміка Філарета Колесси, проведений їх порівняльний аналіз, визначаються принципи, наяких ґрунтуються основні науково-фольклористичні праці композитора.

НАРОДНІ ДУМИ В ДОСЛІДЖЕННІ ФІЛАРЕТА КОЛЕССИ

© C. Cалій, 2007




84Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

в українській народній пісенності” [1, 47], даєглибокий аналіз словесної та музичної ритмікиукраїнської народної пісні, розглядає її у зв’язкахз ритмікою пісень інших слов’янських народів, атакож з ритмікою літературної поезії. На основівивчення різних історичних верств українськоїпісенності Колесса першим на Українісистематизував ритмічні форми, властивіукраїнській народній пісні, підготувавши тимсамим ґрунт для класифікації словесно-музичногофольклору та подальшого дослідження йогостилю.З виходом у світ праці “Ритміка українських

народних пісень” фольклористична діяльністьФ. Колесси набуває широкого розмаху.Проявляючи постійне зацікавлення донайдавніших верств українського фольклору,Філарет Колесса приділяє чималу увагузбереженню для прийдешніх поколінь тих жанрів,які відбивають найстаріші традиції фольклорногопроцесу. Цікавою в цьому аспекті є книга “Мелодіїгаївок”, у якій зібрано більше 150 старовиннихпісень-веснянок.Історія створення праць , пов’язаних з

вивченням українського народного епосу, зокремапраці “Мелодії українських народних дум” (Київ,1969), нерозривно пов’язана з ім’ям великоїукраїнської письменниці Лесі Українки. Щиродбаючи про збереження для майбутніх поколіньбагатих рецитацій українських народних дум,поетеса виділила вченому-дослідникові із своїхневеликих заощаджень кошти на організаціюзапису дум на фонограф.Понад п’ять років вчений працював над

підготовкою фундаментальної праці “Мелодіїукраїнських народних дум”. Із виходом в світ у1910 році її першої частини Леся Українка писалаФіларету Колессі: “Надзвичайно втішно було менібачити цю велику працю викінченою і доведеноюдо ладу Вашим високоосвідченим старанням.Тепер уже справді можна сказати: “Наша пісня,наша дума не вмре, не загине”. Честь Вам і дяказа Ваші труди”[2, 55].У вивченні українського епосу поява цієї праці

Ф. Колесси була справді епохальним явищем.Вона мала особливе значення для дослідженнямузики народних дум. Необхідно відзначити, щодо відомих раніше трьох музичних записів дум,які зробив Микола Лисенко від відомих кобзарівО. Вересая та Й. Братиці, Ф. Колесса додав 65нових записів з інструментальним супроводом відтридцяти кобзарів та лірників із Полтавщини таХарківщини.Музичні записи народних дум високо оцінили

Б. Барток, К. Квітка та М. Лисенко. Зроблені дуже

докладно, з глибоким відчуттям стилю дум аждо найдрібніших нюансів, ці записи значнозбагатили уяву про український народний епос,були неоціненним надбанням для фольклористиків.У них вчений-дослідник тонко передав складніінтонаційно-ладові, ритмічні особливості дум і, зтаким же знанням справи, – особливості їхпоетичного тексту.У цій роботі Ф. Колесса обрав принцип

систематизації матеріалу за співцями-виконавцями . Такий принцип широкозастосовувався в той час у вітчизнянійфольклористиці.Вчений-дослідник багато нового вніс у науку

своїми численними теоретичними працями продуми. Широко розвинувши в них спостереженняМ. Лисенка про музично-стильові особливостідум, він вперше приділив велику увагувзаємозв‘язкам між словом і музикою вукраїнських думах, спостереженню принципів їхформотворення. Філарет Михайлович відкинувуявлення про думи як про похідний жанр від пісніі вперше на широкому музичному матеріалівизначив оригінальні та самобутні музично-стильові ознаки дум, їх речетативний склад,імпровізаційний характер, суто індивідуальнуманеру виконання, які відрізняють народну думувід пісні.Колесса довів, що в народній думі музичний

матеріал цілком підпорядкований поетичномутексту, його синтаксичному складу, розставленимакцентам у словах, тобто служить засобомемоційного підсилення змісту думи.Незважаючи на імпровізаційний склад, дума

має свої специфічні закономірності побудови,вироблені століттями в народній традиції, щодозволяє говорити про високу артистичнувикінченість цього жанру.У роботі “Мелодії українських народних дум”,

як і в попередніх, Ф. Колесса прагнув до науковихкритеріїв в оцінці музичного стилю фольклору, дотого, щоб твердження спиралося не насуб’єктивне відчуття, а на конкретні приклади.Проведена вченим систематизація кобзарськихрецитацій за фразами, закінченнями, обсягоммелодії дозволила дослідникові збільшитивідомості про інтонаційно-ладові особливості дум,показати різноманітні модифікації типовихмелодичних мотивів у їх співвідношенні злітературним текстом, вияснити співвідношенняміж традиційним та індивідуальним у співі кожноговиконавця. Крім того, окремі риси подібності вепосі слов’янських народів вчений розглядав якнаслідок їх генетичної спорідненості, подібностіісторичних умов розвитку цих народів.





85 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Порівнюючи народні думи з іншими жанрамиукраїнської народної творчості, вчений висунувтвердження про генетичний зв’язок дум знайдавнішим видом рецитованої народнопоетичноїтворчості – народними голосіннями.Як відомо, мелодії українських народних дум

не мають сталої форми. Адже кожний кобзарвиявляє інший варіант рецитації, при цьомувідмінності в мелодіях бувають більш значні таіндивідуальні, ніж у текстах, і тим яскравіші, чимбільші відстані розділяють виконавців. Коженспівак-виконавець рецитує всі думи свогорепертуару в одному виробленому стилі, який вінперейняв від свого вчителя . А оскількирецитування має деякі ознаки імпровізації, то недивно, що кобзар змінює перейнятий мотив іформує його відповідно до свого індивідуальногосмаку. Рецитація кожного кобзаря дум творить,зокрема, окремий зразок-варіант, який з часомпідлягає змінам. Таких зразків є саме стільки,скільки знайдеться кобзарів, чи взагалі співаків,що рецитують українські народні думи. Постійнаформа мелодії дум при різнорідності змісту надаєорганічної одноцільності репертуарові кобзаря-виконавця . Це його найбільш характерна,індивідуальна ознака.Одним з найважливіших завдань , яке

Ф . Колесса поставив у своїй праці “Мелодіїукраїнських народних дум”, є дослідження зв’язківміж думами та українськими народними піснями,їх критеріїв, за допомогою яких можна виявитиближчий або дальший ступінь спорідненості міжрізними зразками, варіантами кобзарськихрецитацій. З поставленим завданням ФіларетКолесса справився відмінно.Аналіз музичної форми кобзарських рецитацій

дозволив вченому-фольклористові подивитися нанародні думи з іншого боку, відкрити новіперспективи в їх дослідженні.У багатій скарбниці української народної поезії

думи чітко відзначаються своєю формою, черезщо створюють окрему групу, об’єднану такожісторичним змістом пісенного матеріалу.Особливості дум у вільній ритмічній будові такізначні, що вже на перший погляд легко можнавідрізнити народну думу від народної пісні.Мелодії народних дум мають форму

речитативу, що відповідає поетичному тексту іритму слів, передаючи по можливості правильнуприродну декламацію й ілюструючи музикоютекст значною мірою, ніж це можливо зробити взвичайних народних піснях. Уся суть, уся глибоказацікавленість музики історичних думзнаходиться в музичній декламації.У мелодіях народних дум завжди є граматичні

наголоси відповідного поетичного тексту. Отже,ритмічна форма музичних фраз залежить відскладів і наголосів у відповідних віршах.Мелодії дум не мають сталої форми, як у

народних піснях, а тому фрази, пов’язані з текстомвіршів не утворюють ніякої постійної схеми врозміщенні нотних вартостей і наголосів. Ународних думах немає такого правильногоповторювання ритмічних мотивів, як у звичайнихукраїнських піснях. Проте не можна говорити, щомелодії дум є аритмічні. Їх мелодії характеризуютьсянадто дробленим ритмом (восьмі, тріолі,шістнадцяті), що надає думам характеру речитативуі докорінно відрізняє їх від народних пісень.Висновки. Підсумовуючи, необхідно сказати,

що більш, ніж піввікова науково-творча і пошуковадіяльність академіка Філарета МихайловичаКолесси мала і надалі матиме прогресивнезначення в історії розвитку українськоїнаціональної культури. В галузі фольклористикивін є найбільшим вченим-дослідником, якийпершим приступив до паралельного вивченнясловесного та музичного фольклору. Йогодослідницькі роботи займають почесне місце вєвропейській фольклористиці, а виступи наміжнародних з’їздах і конгресах сприялипропаганді української пісенної культури далекоза межами рідної України і принесли вченомусвітове визнання.Аналізуючи творчість вченого-дослідника, ми

без перебільшення можемо назвати йогокласиком української фольклористики.

1. Колесса Ф. Ритміка українських народнихпісень – К., 1970. – 76 с.

2. Колесса Ф. Мелодії український народнийдум. – Львів, 1910, Т. 13.

3. Леся Українка. – В-во Львівськогодержавного університету, 1946. – 55 с.

4. Сокальський П. Руська народна музика,великоруська і малоруська – К., 1959. – 156 с.

5. Шухевич В. Гуцульщина. – Ч. // Матеріалидо української етнології. – Львів, 1902. Т. 5.




Так! Я буду крізь сльози сміятись,Серед лиха співати пісні.Без надії таки сподіватись.Буду жити – геть думи сумні!

Леся Українка – поетеса,перекладачка, громадська діячка

Музика спонукає нас красномовномислити !Ральф Волдо Емерсон – американськийфілософ, поет




86

Постановка проблеми . Інтерес доіконославильних пісень з-поміж українськихнауковців виник уже давно. Ще в кінця ХІХ – напочатку ХХ ст. їх почасти намагався вивчати ІванФранко, згодом Василь Щурат, Михайло Возняк,Юліан Яворський та інші вчені, головнолітературознавці. Музикознавці довший часфактично не досліджували наші духовні пісні вчесть чудотворних ікон. Проте композитори щевід початку ХХ ст. нерідко зверталися у своїйтворчості до іконославильних текстів. У цьомуконтексті варто згадати хоча б деяких з них. Ценасамперед Микола Лисенко, СтаніславЛюдкевич, Михайло Гайворонський, АнатольВахнянин, Микола Леонтович.Іконославильні пісні українців – вельми цікава

та багатогранна сторінка національноїпаралітургічної культури XVII – XVIII ст., а такожі наступних ХІХ та ХХ ст. Ці тексти уже багато вчому досліджені, введені до наукового обігу.Проте в контексті регіонального їх функціонування,єпархіально – вони до цього часу не розглядалися.Власне це і зумовлює актуальність теми.Джерелознавча база: факсимільне видання

(підготовлене до друку Ю. Медведиком) першогоукраїнського співаника духовних пісень (Почаїв,1773) [6], мікрофільм “Богогласника” (Почаїв,1790 – 1791), факсимільне видання рукописногосупрасльського “Богогласника” першої чвертіXVIII ст. [8], сучасні малотиражні видання, щовиходять у місцевих друкарнях, розміщених натеренах Зборівської єпархії.Основна мета статті: розглянути з

культурологічного та музикознавчого поглядуіконославильні пісні в контексті їх єпархіальногофункціонування, ознайомити з маловідомимитекстами сучасних іконославильних пісеньЗборівської єпархії.Виклад матеріалу. У добу романтизму та

постромантизму в Західній Україні набираєобертів так звана “василіянська пісенність”.Відтак нового розвитку набирають і пісні

іконославильні в честь місцевих галицьких ікон.Прославляти розпочинають не тількизагальнознані ікони, але й вернакулярні (місцеві).Серед таких ікони можна згадати ті, які походятьіз сіл та містечок Зборівської єпархії(Кристинопільська, Тартаківська, Корчминська,Кривецька, Маркопільська, Корсівська,Ратищенська, Краснопущанська, Городилівськата інші). Відомою, зокрема, є також ікона БожоїМатері з с. Ратищі Зборівського р-нуТернопільської обл. “У ХІІІ ст. під час татарськоїнавали в селищі Залізці татари підпалили церкву.Коли церква згоріла, – пише наш сучасник о.Василь Кишинюк, – то жиди бачили, як з церквивийшла особа жіночої статі з свічкою в руках інавпростець через озеро пішла до Ратищ. Вониказали: “Ми виділи, як ваша Божа Матір пішла зЗалозець до вас” [3, 22]. Відтак традиція почитанняікони набирає своєї сили, створювалися вірші,леґенди, відомо й пісню до цієї ікони “Божая Мати,Чистая Дівице”. Загалом молитовний характерфактично сконденсовано у таких строфах цієї пісні:

Краща від сонця, Діво Святая,На небі світиш, мати благая,Божая Мати, мати людей,Прийми пісню тую з щирих грудей.

Ми к Тобі нині то ж прибігаєм,Діво Маріє, і величаєм,Бо Ти в опіці нас всяким охороняєшБожая Мати, мати людей,Прийми пісню тую з щирих грудей.

О, порятуй нас, в горю і болю,Щастя пішли нам, дай ліпшу долю,Праведно дай нам цей вік дожити,З тобою в небі Богу служити.Божая Мати, Мати людейПрийми пісню тую з щирих грудей.

Ще однією іконою, яка щойно в середині ХХ

Юрій Чорний, доцент кафедри народних музичних інструментів та вокалуДрогобицького державного педагогічного університету


ПІСНІ ДО ІКОН ЗБОРІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ НОВОГОЕТАПУ РОЗВИТКУ (ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.)

У статті розглядаються іконославильні пісні з культурологічного та музикознавчогопогляду в контексті їх єпархіального функціонування. Стаття знайомить з маловідомимитекстами сучасних іконославильних пісень Зборівської єпархії.

ПІСНІ ДО ІКОН ЗБОРІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ НОВОГО ЕТАПУ РОЗВИТКУ(ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.)

© Ю. Чорний, 2007




87 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

набула великої популярності є та, яка відображаєобраз Матері Божої з Маркополя (Золочівськийр-н Львівської обл.). Проте історія ікони значнодавніша, ще приблизно з XVII ст. І знову ж таки їїісторія пов’язана з татарськими набігами. Восени1683 р. татари спали с. Ретвяни та місцевуВознесенську церкву, біля якої стояла стара липа.Якраз у час мусульманської навали “Божа Матиз Дитятком на руках з’явилась ретвянцям на ційлипі і показала дорогу куди сховатись від ворогів.Скориставшись із вказівок Богородиці, усіретвянці були врятовані” [4, 10]. Ще від кінцяХІХ ст. відома молитва до цієї ікони, складенамісцевим парохом о. Іваном Кульчицьким, якублагословив своїм листом від 20 січня 1898 р.кардинал-митрополит Сільвестр Сембратович.На жаль, невідомо спеціально створених пісеньдо цієї ікони, але віддавна і до сьогодні збереженотрадицію співати на її часть у часи відпустіввасиліянську пісню “Пресвятая Борогодице,спаси нас” [1, 43].Ще одна дуже відома ікона Зборівської

єрпархії походить з м. Кристинопіль (теперм. Червоноград Львівської обл.). Цей чудотворнийобраз відомий ще з XVIII ст. Приміром, у 1775 р.було зафіксовано 14 чудесних оздоровленьзавдяки яким ікона набувала чим раз більшоїшани.Серед українських василіян-піснетворців

особливо відомий о. Мелетій Лончина. Саме вінстворив найвідомішу та найкращу з-поміж пісеньу честь ікони. Було це у 1889 р., після його відвідинКристинополя. Зокрема в пісні читаємо:

Перед престіл Твій, Пречиста, сміло прибігаєм,Свої просьби в повній вірі Тобі засилаєм.Чудотворна Мати Божа, Ти є наша слава,Для любови Свого Сина, будь нам все ласкава.На Тебе усю надію ми всі покладаєм.В тяжких бідах і недолі к Тобі прибігаєм,Пригорни нас. Наша Мати, як люблячі діти.Хорони від всякой злоби, дай в небі Тя взріти.

Цю пісню можна зустріти в численнихвасиліянських співаниках кінця XIX – та XX ст.,які виходили друком у Жовкві, Львові,Станиславові, Коломиї, Ужгороді, в багатьох країнахукраїнської діаспори на Північноамериканському таПівденноамериканському континентах, в Австралії.Її неодноразово озвучували для записів на платівкивідомі українські співаки та хорові колективи. Ісьогодні, коли ікону знову повернуто на українськуземлю з Варшави, де цю святиню переховувализа радянського режиму її славлять вірні не тількичисленними спеціальними молитвами, віршами,

але і цією піснею славного українського піснярао. М. Лончини.Відомо й іншу пісню до цієї ікони – “Пресвятая

Діво мати, небесна Леліє”. Вона теж створенаневдозі за піснею М. Лончини:

Пресвятая Діво мати, небесна Леліє,Помагай нам, Тебе просим,Пречудна Маріє.Ти вславлена чудесами у Кристинополи,Не забудь нас дітей своїх,Не забудь ніколи.

Цікаву інформацію до історії пісні знаходимона сторінках українського католицького журналу“Місіонар”. У статті Світлани Рабонець читаємо,що 1901 р. з нагоди оздоблення ікони новоюсукнею після Служби Божої місцевий “о. Маркіянвиголосив слово в честь Матері Божої іпривселюдно прибив до образу сукню і корони.Під час цього торжества було перший развідспівано пісню до Матері БожоїКристинопільської, слова і музику до якої уложиві перший раз заспівав о. Мелетій Лончина, відомийуже на той час автор релігійних пісень” [7, 20].Збереглися ще від кінця XVIII ст. тексти пісень

до ікони з с. Тартаків на Сокальщині. Вонанадрукована латинкою у польському релігійномувиданні Nabożeństwo do Matki Boskiey. Dlawygody tych, który Jey mieysca święte upodobanei cudami wsławione nawiedzaią [...] w Tartakowie[...] (Львів 1797). До наукового обігу пісню тастародрук ввів М. Возняк [2, 345, 505 – 507]. Єпідстави вважати, що перші два виданняпублікувалися, скоріш за все, упродовж 80-х –початку 90-х років, позаяк визнання чудотворностіТартаківської плакучої ікони було проголошено уквітні 1777 року [2, 184]. У виданні вміщено низкудуховних пісень, але тільки одна, як зазначивМ. Возняк, українською мовою: Пречистая,Пречудная Діво і Мати.У рукописному співанику 1840 р. дяка Теодора

Романовського з с. Кукизів теперішньогоСокальського р-ну Львівщини (Національниймузей у Львів, О.61) зберігся запис ще однієї піснідо цієї ікони (Пісньми похвалим Матер Божуюв чудовному образі Тартаковскую) [2, 507 – 508].На жаль, ні з праці М. Возняка, ні з запису співаникаТ. Романовського нічого невідомо про музичнітексти пісень. Наш сучасник, о. ВолодимирКоткевич стосовно цієї пісні пише: “спішімо під св.Покров Матері Божої Тартаківської, прославляймоЦарицю неба і нашу заступницю перед Богомєдиним сердцем і єдиними устами, піснею в її честьскладеною” [5, 20]:





88Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Пречистая. Пречудная, Божая Мати !Ми грішні не перестанем Тя величати,На нас Ти ласки все зливаєш,Перед Сином заступаєш, Діво чистая !

Всі ми знаєм, Ти чудная у твоїм образі !Під Твій Покров прибішієм в кождому разі,В Тартакові і повсюдиПрославляють Твої чуда, Діво чистая !

Взиваючи ім’я Твоє скоро предстаєш,Ти тонучим в хвилях руку подаєш,Сліпим очі отворяєш,Хромим ноги ісціляєш, Діво Чистая !

Чимало пісень створено в честь Зарваницькоїікони. Більшість з них датуються XVIII ст., протеі в ХІХ та ХХ ст. складали в її честь нові пісні. Авідомий український вчений та поет ВасильЩурат навіть написав цілий віршований переказпро чудотворні справи ікони Божої матері зс. Зарваниці. Зокрема, у його поемі “Зарваниця”читаємо:

О, Ти, що в найприкрішій хвиліВедеш усіх до свого Сина,Моя Провіднице єдина,Вкажи мету моїм дорогам,Моїм стражданням і тривогам...

Ікона Зарваницька дуже давня. Є підставивважати, що її написано ще у далекому XIII ст.Але пісні в її честь почали створювати щойно уXVIII ст. 1742 р. в її честь греко-католицькиммитрополитом Атаназієм Шептицьким булоукладено навіть спеціальну молитву до ікони.Невдовзі створено і ряд музично-поетичнихтекстів до цієї ікони , які опубліковано упочаївському “Богогласнику” 1791 р. та йогоперевиданнях 1805 та 1825 рр. Згодом пісеннітексти на честь ікони часто друкували урізноманітних галицьких співаниках ХІХ та ХХ ст.Однією з найновіших пісень в честь ікони є

пісня “Там у гаю, серед борів”. У ній тежтрадиційно оспівано чудотворні дії цієї знаменитоїікони:

Там у гаю, серед борів,В селі ЗарваницяЄ чудесна Мати Божа Й цілюща криниця.

З давен-давна прибігаютьТам люди з мольбами.І падуть перед іконовСлавную чудами.

І дізнають там ласк з небаПотіх в утрапліннях.І дізнають там полегшіНедужі в терпіннях...

Особливо почитають цю святиню Зборівськоїхєпархії і сьогодні, в добу української незалежноїдержави. Великі урочистості на честьЗарваницької Богородиці відбулись 2000 року, колиу цьому селі звели величний храм на прославумісцевої ікони. Щорічно відбуваються тут відпустина Вознесіння Господнє і тривають у всі неділі іторжественні свята до Покрови Пречистої ДівиМарії включно. Вагомого значення під час цихдійств священики надають виконанню марійнихпісень в честь Зарваницьеої ікони.Відомо й про пісні в честь ікони в Краснопущі,

що коло Поморян (Зборівська єрапхія). Іконапрославилася під час свого перебування умісцевому монастирі. Леґендарно вона пов’язаназ польським королем Яном Собєським.У відпустові дні (останній тиждень травня в

храмовий день св. Івана Хрестителя й усі празникибогородиці) з особливим пієтетом співають піснідо краснопущанської ікони відвідуючі миряни. Водній з найбільш відомих пісень до цієї святинімовиться:

Ще не чувано ніколи, щоб вона не помоглаЧи у горю, чи в недолі того земного життя...

Ведучи мову про іконославильні канти неможливо оминути увагою канти в честьзнаменитої чудотворної ікони в Почаєві. Зокрема,у “Богогласнику”, у богородичному розділінаявна ціла група кантів у честь почаївської ікони,причому не тільки церковно-слов’янською мовоюукраїнської редакції, але й польською (“Многимиусти гласи іспусти…”, № 110; “Вселенная всястрани…”, № 111; “Весело співайте, челомударяйте…”, № 112; “Witay Cudowna Matko wPoczaiowie…”, № 113; “ К Тебі Божія Матиприбігаєм…”, № 114; “Пречиста Діва, Матируського краю , по істині любящих Тясладостний раю…”, №115; “Panno, oraz MatkoBoska Ruskiego kraiu…” , № 116; “Ниніпрославися почаївська скала…” , № 117;“Ізийдіте двори к со собори…” та перекладпольською мовою “Wynidzcie dzis dwory,swietych zbiory…”). Стосовно цього двомовногоканта “Ізийдіте двори…”, потрібно зауважити,що включення його до почаївського“Богогласника” призвело до плутанини удатуванні антології, на титульному аркуші якоїзазначено, що вона видрукувана у 1790 році. Але





89 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

щойно згаданий текст має примітку про те, щокант створено у 1791 році на честь “перенесеннячудотворної народно-увінчаної ікони од притворав новую церков”. З огляду на це, випливає, що усюполіграфічну роботу було завершено у 1791 р.спеціально до тогочасних монастирських свят уПочаєві.Пісні до почаївської Богородиці умовно можна

поділити на дві групи: молитовні та такі, в якихдомінують апокрифічні та історичні мотиви. Так,в одному із найдавніших кантів “Весело співайте…” уже в примітці до його тексту мовиться, щовін “о преславной побіді […] над турками бившейроку божія 1675, місяця іюля, 20-го дня”. Про цюж вікопомну подію згадується й у пісні “Вселеннаявся страни…” Вперше її надруковано уневеликому нотованому співанику духовнихпісень, який вийшов друком у Почаєві 1773 р.Якщо ж говорити про те, коли вперше з’явиласядруком духовна пісня на честь почаївської ікони,то треба згадати про музично-поетичний текст“Весело співайте…”. Саме її опубліковано увиданні “Гора почаївська…” (Почаїв, 1742).У кожної ікони своя історія, своя доля. Одні з

них ставали загальновизнаними далеко позамежами реґіону, інші користувалися шаноюпереважно у своєму місті чи селі. Відповідно доцього й процес прославлення ікон мав своїзакономірності. Такі ікони, як самбірська,зарваницька чи підкамінська були оспіванібагатьма авторами. Стосовно останньої зізгаданих, то відомі поетичні тексти якукраїнською, так і польською мовами. Важливо,що традиція іконославильних пісень пережила нетільки барокову добу, особливо сприйнятну длятакого напрямку паралітургічного мистецтва, алей у мірі можливого розвивалася в ХІХ ст., невтратила свого значення й в умовах сьогодення,чому підтвердження як сама церковно-релігійнадійсність, так і численні видання, платівки,магнітоальбоми та компакт-диски з записамиіконославильних пісень XVIII – XX ст. Чимало зних звучать і з концерної естради на різноманітнихфестивалях релігійної пісні, в честь тих чи іншихсвят тощо.Висновки. Мало яка, знана в Україні,

богородична ікона не була оспівана хоча б у однійдуховній пісні. Немало прославних поетичних текстівта прозових творів задля звеличення ікон створили ітакі видатні діячі української церкви та культури якДмитро Туптало, Петро Могила, АнтонійРадивиловський, Йоаникій Галятовський та інші.Віра в чудодійність богородичних ікон та

розп’ять Ісуса Христа, що оберігають людей відрізних хворіб, морових пошестей та інших

“напастей” наскрізною лінією проходить через усіпрославні богородичні та господські пісні. Їх, допевної міри, можна розцінювати як своєрідні міні-хроніки, адже вони створювалися ніби по гарячихслідах.Збагачення тематичного спектру

іконославильних пісень історичними мотивамипризводило інколи навіть до деякого розмиваннясуто релігійної спрямованості цих музично-поетичних текстів. Фактично в нихспостерігається тенденція до зближеннярелігійного та світського змісту, до стиранняреальних граней між духовними та світськимипіснями.Зважаючи на наявність у багатьох українських

духовних піснях тієї чи іншої інформації історичногозмісту, доцільно такі тексти розглядати і якважливе просвітницьке джерело. І не тільки яктаке, що плекає серед народу історичну пам’ять,сприяє розвитку його національно-патріотичногочуття, духовності, але й вирізняється неабиякимдидактичним значенням.Іконославильні пісні Зборівської єпархії

становлять один із основних українськихтекстових корпусів у контексті нашоїдуховнопісенної спадщини. Дивовижне скупченняна теренах цієї єпархії такої великої кількостізагальнонаціональних та вернакулярних святиньпризвело до потужного сплеску творчої ініціативимісцевих піснетворців XVIII ст., а відтак і усьогоХІХ та ХХ ст. Жодна інша українська єпархія неможе похввалитися таким великим корпусоміконославильних пісень XVIII – XX ст.Прикметно, що найвідоміший українськийіконославильний гімн “Пречиста Діво, МатиРуського краю” власне створено на прославузнаменитої Підкамінської ікони, що зберігалась умонастирі, який належить до Зборівської єпархії.

1. о. Бобровський М. Ікона Божої МатеріВознесенської в Маркополі Бродівськогорайону // Чудотворні ікони Зборівської єпархії.– Броди. 2000, – С. 40 – 44.

2. М. Возняк, Матеріали до історіїукраїнської пісні і вірші, in: Українсько-руськийархів. Львів 1913, 1914, 1925, т. IX – XI.

3. о. Кишенюк В. Мати Божа Ратинська // Джерело життя.– 1996, – № 6. – С. 22.

4. о. Ковальський Ю. Чудотворна ікона вМаркополі // Джерело життя. – 1997. – № 2, –С. 38 – 39.

5. о . Коткевич В. Ікона Матері БожоїТартаківської // Чудотворні ікони Зборівськоїєпархії. – Броди. 2000, – С. 18 – 20.

6. Пісні до Почаївської Богородиці.





90

Перевидання друку 1773 року. Транскрипція,коментарі і дослідження Юрія Медведика.Серія: Історія української музики. Випуск 6:Джерела. – Львів, 2000. – 148 с.

7. Рабонець С. Кристинопільська БожаМатір. Місіонар 1994, № 1 (15). – С. 19 – 21.

8. Die Liederhandschrift F 19-233 (15) derBibliotek der Litauschen Akademie derWissenschaften. Eine kommentierte Edition vonDieter Hubert Stern [Bausteine zur SlavischenPhilologie und Kulturgeschichte, Reihe B:Editionen], Köln-Weimar-Wien 2000.

Постановка проблеми. На сьогоднішнійдень проблема поглибленого вивчення музичногодоробку Г. Сковороди (1722 – 1794) і досізалишається відкритою. Перешкодою цьому є те,що багато творів мандрівного філософа незбереглося. А ті, які дійшли до нас, відомі не воригіналі, а в переробленому варіанті.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Незважаючи на те, що постаті Г.С. Сковородиприсвячено дуже багато розвідок, зокремаІ. Табачникова, І. Стогнія, Л. Махновця, І. Головахи,Л. Бойко, В. Жижченко, І. Драча, С. Кримськогота багатьох інших, більшість з аналізують йогодіяльність лише як філософа та літератора.Натомість розгляду питання “Сковорода –музикант”, його “музичній біографії” приділяєтьсязначно менше уваги. Тут насамперед хочетьсявиділити дослідження О . Шреєр-Ткаченко,І. Іваньо, С. Лісецького.Мета статті – розгляд діяльності Г. Сковороди

як музиканта, аналіз ролі та місця його музичноїспадщини в історії української музики. Адже силоюсвого таланту мандрівний філософ дав поштовхдля розвитку багатьох жанрів та форм професійноїмузики.Виклад основного матеріалу. Творчість

видатного українського поета і музиканта,філософа – просвітителя , письменника –гуманіста, байкаря і педагога, Григорія СавичаСковороди відіграла важливу роль у світовомулітературному й філософському процесі .“Г. Сковорода займає почесне місце в пантеоні

діячів світової культури. Його цінна філософськаі літературна спадщина виросла на рідному ґрунті,злита з соціальним і духовним життямукраїнського народу другої половини XVIII ст., алев той же час міцно пов’язана з кращимидосягненнями світової культури як свого часу, такі попередніх епох до античності включно” [2, 108].Ще під час навчання в Києво-Могилянській

академії, улюбленими предметами Г. Сковородибули музика і поезія . За велике музичнеобдарування і чудові вокальні дані майбутньогофілософа взяли до Придворної співацької капелив Петербург, де він дістав ґрунтовну на той часмузичну освіту і звання “придворного уставщика”.Це звання надавали, як правило, найкращимспівчим капели. Як пише С. Лісецький, – “Майжетри роки Григорій перебував у Петербурзі... Хорщодня мав репетиції – шліфував репертуар,розучував нові твори, брав участь у всіх урочистихсвятах при царському дворі, у церковних службах,а також в оперних виставах...Він вдосконалював укапелі свої музичні знання – вивчав вокальну(хорову) та оперну музику” [1, 95]. Саме вПридворній капелі він склав мелодію духовної пісні“Їже херувими”, яку й досі співають по багатьохукраїнських церквах.Як згадують сучасники, Сковорода володів

грою на декількох музичних інструментах:бандурі, флейті, сопілці, гуслях та інших, мавздібності і до образотворчого мистецтва. Він нетільки складав, а й сам співав свої пісні,акомпануючи собі на якомусь інструменті.

Любомира Ластовецька, доценткафедри методики музичного виховання і диригування


ТВОРЧІСТЬ Г. С. СКОВОРОДИ В КОНТЕКСТІУКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

У статті йдеться про зв’язок музичної спадщини Г. Сковороди з розвитком сольноїпісні з супроводом (пісні – романсу). Звертається увага на використання мислителемукраїнського мелосу. Автор зупиняється також на дальшій долі сковородинівського надбанняв музичній культурі.


© Л. Ластовецька, 2007




91 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Відзначаючи надзвичайно важливу роль, якувідіграв Григорій Савич Сковорода у розвиткуукраїнської музичної культури XVIII століття,О. Шреєр-Ткаченко наголошує: “Пісні Г. Сковороди– новий і значний етап в розвитку камерноївокальної музики, зокрема, пісні – романсу...Сковорода ніколи не був дилетантом, в його особіпоєдналися талановитий поет, композитор іпрофесійний музикант – виконавець. Свої віршівін мислив і складав як твори музично-поетичні...Його музична мова, зберігаючи деякі елементистарого стилю кантів, найбільше тяжіла донароднопісенного мелосу. Водночас його піснізнаменують народження нового жанру – сольноїпісні з інструментальним супроводом, щобагатогранно відображала духовний світ людини”[3, 90].Мандруючи Україною , займаючись

просвітницькою діяльністю поета-філософа,Григорій Сковорода, безперечно, виконувавфункцію народного вчителя, “живої академії”:“Людина широких енциклопедичних знань,талановитий поет, співак і музикант, він завжди івсюди завойовував велику пошану і любов своїхтоваришів і вихованців” [1, 97]. Не дивно, щобагатогранність його творчого обдарування незавершувалася на досягненнях в галузі педагогіки,поетики і філософії.Дослідники творчої спадщини Григорія Савича

Сковороди стверджують, що він робив музичніпереклади духовних псалмів і стихир, сповненихпростою і величною водночас гармонією. “Якщов київський та петербурзький періоди Сковорода-музикант виявив себе головним чином як авторкантів і культових творів – псальм, концертів,служб, то в Кавраях1 його цікавлять чисто світськіжанри” [1, 97].На жаль, єдиним зафіксованим у нотному

записі прикладом духовної музики Сковороди є“Херувимська”. Це літургічний хоровий твір,восьмиголосна партитура якого сповненаприйомами імітаційної поліфонії, контрастнимизіставленнями. Мелодичні лінії насичені лірико-наспівними інтонаціями, характерними дляукраїнського мелосу. Стилістично “Херувимська”близька до жанру партесного концерту і з точкизору композиторської техніки є майстерновиконаний, довершений музичний твір.Проте, безперечно, найціннішим внеском

Григорія Савича Сковороди в розвиток українськоїмузичної культури залишається феноменорганічного інтегрування його творчості уфольклор. Слава мандрівного філософа –

музиканта розповсюджувалася з неабиякоюшвидкістю. Його духовні вірші і канти, іменовані“псальмами”, звучали по всій Україні. Як правило,їх виконували мандрівні співці – бандуристи.Як зазначає С. Лісецький, – “Вплив творчості

Г. Сковороди на розвиток пісні й кантанадзвичайно великий. Найперша його заслугаполягає в тому, що він розширив тематику і колообразів згаданих жанрів” [1, 97].Творча спадщина Сковороди починала своє

автономне існування з тієї ж миті, як потрапляладо репертуару мандрівних співців. Народніпросвітники вносили до “псальмів” свої зміни,імпровізаційні моменти, експромти. Зазвичай,більшою мірою це стосувалося поетичного тексту,але, безперечно, музика теж видозмінювалась.Творчі здобутки Григорія Савича Сковороди

були спрямовані насамперед на просвітницькудіяльність . Той факт, що твори Сковородипоширювались, в основному, шляхом усноїтрадиції, і є підтвердженням правильно обраногорусла його педагогічних методів.Для того, щоб глибше збагнути феноменальну

здатність музичних надбань Григорія Сковородидо адаптації, так званого “проростання” в різнихпластах української музичної культури, слідознайомитися із його збіркою духовної лірики “Садбожественних пісень”. Ця збірка стала видатнимявищем української культури. Вже сама назвавикликає музично-пісенні асоціації. Мелодії допоетичних текстів були написані самимСковородою . На жаль, лише декотрі з нихзбереглися до наших днів з фактичнимпідтвердженням авторства, а деякі продовжуютьсвоє існування у збірках українського фольклору.І це не є випадковим збігом обставин чиісторичним непорозумінням, адже у ряді віршів –пісень із збірки більш ніж виразним є факторнароднопісенного лексикону, ритміки, мелодичнихзворотів.Незважаючи на те, що вже минуло більше, аніж

два століття з моменту створення Сковородоюпісень, кантів та духовних концертів, вонипродовжують звучати й сьогодні. Але склалосятак, що найбільш витривалими в історичнихперипетіях виявилися наступні три музичнікомпозиції: колядка “Ангели, снідайтеся”,славнозвісний кант “Всякому городу нрав і права”та лірико – побутовий романс “Стоїть явір надгорою”. Всі ці три твори значною міроювідображають провідні тенденції розвиткуукраїнського музичного мистецтва XVII – XVIIIстоліть.Музична будова канту – колядки “Ангели,

1Кавраї – село на Черкащині, де Сковорода служив в С. Томари домашнім учителем.





92

снідайтеся” (4-та пісня “Саду...”) –шістнадцятитактовий період асиметричноїбудови. Фактурно ця колядка цікава тим, що дотрадиційного триголосного викладу музичногоматеріалу був доданий четвертий голос. Протепослідовно витримана акордова вертикаль ідублювання у двох верхніх голосах (терцовіпаралелізми) підтверджують кантовий викладколядки.Особливе місце у пісенній спадщині Сковороди

належить сатиричному кантові “Всякому городунрав і права” (10-та пісня), увіковічненому ІваномКотляревським у “Наталці Полтавці” дляхарактеристики негативного персонажа панаВозного. Ця пісня вперше прозвучала зі сцениПолтавського театру в 1819 році. Вона зберегласвоє значення в усіх редакціях музики “НаталкиПолтавки”, аж до однойменної опериосновоположника української класичної музикиМ. Лисенка.

“Сковорода розширив коло тем пісенноїтворчості, – пише С. Лісецький, – дав новийпоштовх для розвитку її поетичної і музичної мови,помітно наблизив її до фольклору. Він бувпопередником І. Котляревського – зачинателемнової української літературної мови” [1, 102].Незалежно від часу появи, ці твори виявляють

велику спорідненість, зберігаючи, очевидно,ознаки сковородинського канта: тридольнийрозмір, неквапливість, обертання мелодії в межахоктави навколо тоніко-домінантових центрів, дещориторичний характер інтонацій, де періодичнаповторність окремих мотивів і зворотів цілкомвідповідає змістові тексту, в якому повторюєтьсяодна і та ж думка. Інколи інструментальнийсупровід бандури прямо пов’язаний з кантовоютрадицією: верхні голоси, дублюючи мелодичнулінію, викладені паралельними терціями, в той час,як бас проводить гармонічну лінію в тоніко-домінантових співвідношеннях акордів.Єдина з відомих сьогодні пісень Сковороди,

надрукованих з мелодією ще за життя філософа– музиканта, – одноголосний псальм “Ах, ушлимои лета”. Навколо визнання цієї пісні“сковородинською” вирувало немалопристрастей. Сумніви виникали, в основному,через відсутність її в збірці “Саду божественнихпісень”.Проте народ, донісши цю пісню майже до

наших днів у репертуарі мандрівних співців, відпокоління до покоління передає її під назвою“сковородинської”. Очевидно, ченці записали її відстарців-музикантів, звернувши увагу нафілософсько-моральний аспект поетичного тексту,дещо видозмінивши його. Акценти було зміщено

в бік містичної, підкреслено релігійної сфери.Мелодія також зазнала змін. Прагнучи наблизитипісню до церковних наспівів, позбавити її народногоколориту, темп було значно сповільнено за рахунокдовгих тривалостей, згладжених інтервальних ходів.Для мелодії цієї пісні в усіх варіантах

характерний діатонізм (навіть у кадансахуникається гармонічний ввідний тон), що створюєпосилене враження розважливого філософськогоспоглядання, строгої ходи. Присутніми є такожорнаментальні оспівування домінантового тону.Темп виконання у різних записах варіюється відАndantе до Аdagіо, і навіть Gravе.Окрему сторінку композиторської спадщини

Сковороди представляють два вокальні твори, щоберуть свій початок у 18-й пісні “Садубожественних пісень”. Це: “Ой, ти птичко,жовтобоко”, яка стилістично наближена доліричної пісні, та “Стоїть явір над горою” у жанрінародно-побутового романсу, який наближений доукраїнського міського побутового романсу.Слухач поринає тут у лірико-філософські роздуми,навіяні магічною красою природи, і водночасмріями про звичайне людське щастя. Другачастина пісні починається на словах – “Буйні вітриповівають” з широкого висхідного ходу на октаву,що не є типовим для пісень селянської традиції.Риси романсовості виразно виявляються, перш завсе, в інтервальному мелодичному просторі.Мова йде про і характерні для українськоїмузичної лірики нисхідні секстові ходи. Типовимидля цього жанру є також заокруглені завершенняфраз, симетричність побудови. У цьому творічітко простежується органічне синтезуваннянародно-пісенних джерел із професійниминавиками автора та міським середовищем.Обидві пісні виконуються з інструментальнимсупроводом, тобто схематично є соло закомпанементом. Саме цей фактор є вагомимвнеском Григорія Сковороди у формування ірозвиток нового вокального жанру XVIIIстоліття – сольної ліричної пісні – романсу.Висновки. Сковорода був пристрасно

закоханий у музику. Подорожуючи шляхами рідноїземлі, філософ залишився у пам’яті людей і якпросвітник-музикант. Як істинний синукраїнського народу, він з колиски увібрав в себелюбов до пісні, яка є однією з ознак нашоїментальності.

“Музика, пісня, – писала дослідниця О. Шреєр-Ткаченко, – стали для Сковороди одним зважливих засобів висловлення і поширення своїхфілософських ідей, соціальних поглядів. Він бачиву мистецтві не розвагу, а шлях до людського серця,до пробудження людської думки” [3, 17].


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




93 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Творчий спадок Г. Сковороди багатогранний.Він охоплює найрізноманітніші аспекти людськогожиття: науку, релігію, культуру, мистецтво.Важливим є те, що всі ці грані опираються наспільний центральний стрижень, який розглядаєпроблему природи людини та її призначення. Цейстрижень містить в собі і сам образ Г. Сковороди,що підтвердив практикою життя силу свого вчення.Згадуючи про внесок Григорія Савича

Сковороди в національну музичну культуруУкраїни, можна впевнено сказати, що його талантдав поштовх для розвитку надзвичайноколоритних музичних жанрів, таких, як міськийпобутовий романс та сатирична пісня. Жанрів, безяких, можливо, не було б тієї “родзинки” в

творчості М. Лисенка та С. Гулака-Артемовського. Не було б тієї філософської магії,яка вабить композиторів XX століття, і можемобути певні, що ще не одне покоління композиторівнамагатиметься пізнати такі глибокі і простіістини, донесені нам мандрівним музикантом.

1. Лісецький С.Й . Українська музичналітература: Навч. посібник. – К.: Муз.Україна, 1991. – 175 с.

2. Сковорода Григорій: дослідження,розвідки, матеріали. // Відпов. ред. В.М. Нічик– К.: Наукова думка, 1992. – 383 с.

3. Шреєр-Ткаченко О. Григорій Сковорода– музикант. – К.: Муз. Україна, 1972. – 96 с.

Постановка проблеми. У структурі людськиххудожніх уподобань музика посідає перше місце заобсягом сприймання, випереджаючи інші видимистецтв. Вона виступає як самостійний вид або єкомпонентом багатьох інших синтетичних видівмистецтв. Формує середовище, створює унікальніумови людському загалу сприймати прекрасне вжитті та мистецтві, допомагає людині статишляхетною, впливає на всі сторони її психіки – уяву,почуття, думки, волю, здібності.Визначаючи структуру мистецького

світогляду, що містить у собі: “особистісний”мистецький світогляд творчої особистості,художнє світоспоглядання , художнєсвітовідношення ми візьмемо за основний об’єктдослідження музичне мистецтво як унікальнийфактор формування творчих здібностейособистості, яким є музичне мистецтво длястановлення педагога-музиканта.Для особистості характерним є яскрава

саморегуляція сприйняття, її спрямованість нарозв’язання будь-якої проблеми або завдання,високий рівень зосередженості, її тривалість і

стійкість; висока чутливість до подразників;здатність сприймати неточності, відхилення,незвичайність та унікальність властивостейоб’єкта; здатність помічати зв’язки між ознаками,яких формально не існує; здатність сприйматикомплексно, помічаючи головне, істотне; уміннязвільнятися від фіксованої установки, сприйматисамостійно і неупереджено. Вона, немовбивбираючи навколишнє, становить цілісну картинупобаченого.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Розробці проблеми світогляду, виховання музично-естетичних здібностей засобами музики,художнього слова тощо присвятили свої працівітчизняні та зарубіжні вчені – В. Ковалів,О. Рудницька, Г. Падалка, Л. Коваль, Т. Левченко,Б. Ліхачов, Г. Петрова, та ін. Аналіз сучаснихдосліджень у галузі музичної педагогіки надає намможливість виявити нові підходи в науково-теоретичному обґрунтуванні моделей музично-естетичного виховання.Виклад основного матеріалу. Розвивати

почуття прекрасного, формувати здорові художні

Михайло Ковбасюк, доцент кафедри методики музичного виховання і диригуванняДрогобицького державного педагогічного університету


ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДНОЇ ПОЗИЦІЇОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИМУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Автор статті розглядає проблеми формування світоглядної позиції молоді засобамимузичного мистецтва як такого, що створює унікальні умови людському загалу сприйматипрекрасне в житті та культурі.

© М. Ковбасюк, 2007

ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДНОЇ ПОЗИЦІЇ ОСОБИСТОСТІЗАСОБАМИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА




94Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

смаки, навчати правильно розуміти і цінити творимистецтва, красу і багатство рідної природи,народнопісенних традицій нашої багатонаціональноїкраїни – це завдання першочергового значення.Успішне розв’язання поставлених завданьзалежить від роботи вчителя, його професійноїідейної переконаності, майстерності, ерудиції тарівня культури в цілому.Гармонічний вплив мистецтва на особистість

доведений ще філософами античної доби. Утворах Платона, Аристотеля та інших мислителівСтародавньої Греції обґрунтована ідея калокагатії(від каlоs – прекрасний і аgаthоs – добрий) як метивиховання досконалої людини, яка гармонійнопоєднує у собі фізичну (зовнішню) і духовну(внутрішню) красу. Ідеал розвитку особистості,на думку Аристотеля, досягається внаслідокурівноваження цих двох начал, аналогічно до того,як живопис виникає завдяки поєднанню тазмішуванню фарб, а музика – злиттю йчергуванню звуків [1].Мистецтво, що становило собою нерозривну

єдність театрального дійства, музики, поезії ітанцю, давньогрецькі філософи вважали не лишемогутньою гармонізуючою та виховуючою силою,але й важливим чинником побудови і розквітудержави (Платон – “Закони”, “Держава”;Аристотель – “Політика”).Зазначимо, що кожна особистість є цінною для

суспільства рівномірно якою вона може сприятийого розвитку, здійснювати продуктивнудіяльність.Отже, усі вимоги до гармонійно сформованої

людини повинні “прикладатися” й до особистостіпрофесіонала. На практиці ж ці ідеали суттєвовідрізняються.При оцінці фахівця у будь-якій галузі виняткове

значення надається рівню сформованості йогопрофесійних умінь і якостей, значно менше –розвитку творчих здібностей і задатків, аособистісним якостям (моральності, культурі,відповідальності, громадянськості, гуманістичнійспрямованості) у цьому процесі не надаєтьсянастільки ж важливого значення.У результаті в суспільстві останніх років

з’явилась значна кількість фахівців, орієнтованихлише на репродуктивну діяльність, культурнонерозвинених, емоційно “черствих”, головноюметою яких є досягнення особистих, нехай імізерних благ.Для того, щоб змінити існуючу ситуацію,

вважаємо за необхідне переорієнтувати сучаснупрофесійну освіту на підготовку такогоспеціаліста, який не лише на найвищому рівнівиконує свої професійні функції, але й має

розвинені особистісні якості, здатний досамостійної творчої діяльності. І це стосуєтьсяне лише випускників вищих навчальних закладів,а й майбутніх кваліфікованих робітників тамолодших спеціалістів в усіх галузях виробництва.Торкаючись емоцій і почуттів, воно залучає до

дії усі сфери особистості: морально-естетичну,інтелектуальну, творчу тощо. Мистецтво впливаєна свідомість і підсвідомість людини, її установкий ціннісні орієнтації, переконання і мотивиповедінки, творчу активність і професійнудіяльність. У цьому процесі воно інтерналізується,проникає до внутрішнього світу особистості йвзаємодіє з її життєвим і художнім досвідом, зглибинними підвалинами “Я” людини.Використання узагальнуючого впливу

мистецтва на розвиток особистості у системінеперервної професійної освіти передбачає, знашого погляду, не забезпечення однакового рівнясформованості усіх сутнісних сил і якостей людини(особистісних, професійних і творчих їїпотенціалів), а визначення міри їх співвідношенняі досягнення такого рівня їхнього розвитку, якийспричинює внутрішній, психологічний комфортособистості, спонукає її до продуктивної творчоїдіяльності в обраній професійній сфері і орієнтує їїна досягнення результатів, що відповідаютьідеалу прекрасного і загальнолюдськимгуманістичним цінностям.Музика поліфункціональна, вона як образно-

знакова частина середовища впливає наставлення творчої особистості до навколишньогокультурно-мистецького середовища. Перебуваючиу ньому, ми безпосередньо створюємо відповідніумови для розвитку творчої особистості.Виклад основного матеріалу дослідження з

обґрунтуванням отриманих наукових результатівдає нам право наголосити, що одним з унікальнихфакторів формування світогляду особистості ємузичне мистецтво. Привертає до себе увагу те,що якості, які є формою відображення музичноїсвідомості (музична потреба, музичнесприймання, емоції і почуття, музичний інтерес,оцінки, судження) знаходять місце у підсистемі“музична діяльність”, де кожна з них набуваєфункціонального значення. Так, потреби, інтереси,почуття, музичні здібності є суб’єктивнимифакторами, які стимулюють і визначаютьдуховний світ людини, а сприйняття, оцінка,судження розглядаються як різновиди музично-естетичної діяльності, що характеризуютьздібності особистості.Таким чином, музично-естетична культура є

інтегрованою властивістю особистості, якахарактеризує міру засвоєння нею музичних





95 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

цінностей суспільства, ступінь розвитку їїсутнісних сил, що проявляється у власних якостяхі результатах музичної діяльності, а також єпроявом її творчої діяльності та розкриттям такихунікальних особливостей, якими є здібності.Звідси правомірним можна вважати висновок, щомузичне мистецтво та його відправна – музичнакультура – є своєрідним виразом об’єктивізації тареалізації здатності людини розкривати власнедуховно-естетичне ставлення до дійсності впроцесі практично-творчої діяльності, а крізьнього становлення власного “Я”.

Найбільш важливим є момент у формуваннісвітогляду – це перехід окремих структурнихелементів світорозуміння в переконання, елементиякого з розширенням практичної діяльності тієючи іншою мірою співвідносяться з йогоінтересами, а знання поступово стаютьпереконаннями.Виховна робота повинна бути спрямована на

формування ставлення до мистецтва як художньогоявища, засобу самовиховання і пізнання.Існуючі у студента світоглядні установки

активно впливають на його пізнавальнудіяльність. Важливо щоб викладач не тількиорганізував засвоєння музичних знань, але іспрямовував мислительську роботу виховання навиділення з навчального матеріалу найбільшсуттєвих світоглядних проблем. Живе і творчеобговорення того чи іншого конкурсу, концерту,виступу сприяв виробленню у студента навиківаргументованої полеміки, умінню активновідстоювати свою світоглядну позицію.Висновки. Відчутною є суперечність між

реальним рівнем духовного розвитку особи іпотребами суспільства у якісному здійсненніперетворень . Формування небайдужогоставлення до навколишнього світу, розвиток сферипочуттів – основа духовності особи, важливаумова творчого самовираження. Методологічнимпринципом завдань естетичного виховання єпринцип перебудови свідомості, потреби творчогосамоствердження. Культура почуттів людини –це той фундамент на якому зводиться основадуховності особи.Зв’язок життя з музикою! “Музика і життя” –

це завдання може бути розв’язане педагогом приматеріалістичному підході до мистецтва як формисуспільної свідомості. Музика відображає іперетворює життя, вона дає відображення івиявлення через образ реального світу.

1. Кривцун О.А. Эстетика: Учебник. – М.:Аспект Пресс, 2000. – 434 с.

2. Эстетическое воспитание молодежи /под ред. О. В. Лармина. – М.: Изд-во Моск.Ун-та, 1978.

3. Філософія: Навч. посіб. За ред . І. Ф.Надольного. – К. : Вікар, 2005. – 516 с.

4. Чамата П . Р. Самосвідомість та їїрозвиток у дітей. – К., 1965. – 48 с.

5. Проблеми і перспективи становлення 12-річної школи: Наук.-метод. посіб. / За ред В.Ф. Паламарчук, Л.І.Даниленко. – К.: Логос,2003. – 78 с.

6. Максименко Л. Формування життєвоїкомпетентності особистості // Шкільнийсвіт. – 2001. – №48. – С.2.





Історія мистецтва – це історія відроджень. Баталер Семюел

англійський письменник, філософ, теолог

У культурі основою слугує вершина. Григорій Ландау

російський філософ і культурологКультура – це лише тоненька яблучна шкірка над розжареним хаосом.

Ніцше Фрідріх німецький філософ

Говорити про музику – все одно що танцювати про архітектуру. Мартін Стів

американський комікНе силою а мистецтвом

Невідомий автор

&




96

Постановка проблеми. Цілісність духовногосвіту людини становить нерозривний зв’язокемоційної й інтелектуальної сфер ,взаємопроникнення яких створює гармонійнорозвинену особистість, здатну адекватнореагувати на всі явища соціального і культурногожиття, глибоко відчувати і яскраво мислити.У безлічі робіт, присвячених проблемі розвитку

емоцій, підтверджується, що люди, які володіютьнизьким ступенем розвиненості емоційної сфери,не тільки відносно, але й іноді абсолютнонеефективні у своїй життєдіяльності. Цевідбувається тому, що їх інтелект не одержуєнеобхідного стимулу для активного прояву в томуабо іншому її виді, включення механізмівцілеспрямування, досягнення поставлених цілей.Мета статті: проаналізувати різні підходи у

дослідженнях проблем сприйняття творівмистецтва, обґрунтувати необхідність розвиткуемоційної сфери учня музичної школи як одну знайважливіших завдань особистісно орієнтованоговиховання.Виклад основного матеріалу. Якщо

скористатися термінологією А. Маслоу,недостатній розвиток емоційної сфери – цекогнітивна збитковість особистості. У цьомуконтексті звернення до музики можна розглядатияк один з можливих засобів для подолання цієїзбитковості. Сильна емоційна дія, яку викликаємузичне мистецтво, обумовлює виникнення іпрояв позитивних емоцій, що сприяють мотиваціїдо творчої діяльності, підживлюючи інтелект,впливаючи на мислення, активізуючи інтерес допізнання і пізнавальної діяльності і сприяючиформуванню креативних якостей особистості.Від часів Сократа проблема емоційного

осягнення й інтелектуального осмислення якцілісний процес отримання знання про світ іформування особистого ставлення до ньоговикликає нескороминущі суперечки. Аналізуючисократівський підхід до пізнання світу,підкреслимо, що сократівське знання – особливийвид знання. Це знання-переживання, знання-сумнів, знання-діалог, знання-незнання. І вже тому– знання-відчуття. Сократівський діалог таїтьвеличезні психологічні глибини, оскільки діалог –це сумісне знаходження у полі проблеми, сумісненапружене переживання її суті, її істинногомісцезнаходження, виявлення її меж, полеміка яксумісна творчість, як перевірка істинності думокспівбесідника, як спосіб побачити з боку те, чогоне видно зсередини.Знання в широкому значенні є початкове

духовне відношення до світу, до реальності, і томуварто розмежовувати такі поняття, як знання іобізнаність . Саме знання є результатомсуб’єктно-суб’єктних відносин, що переводить їхв область аксіології, особистісного знання,особистісної цінності, особистісного значення. Утой час, як обізнаність не несе в собі особистісноговідношення. Це готове і прийняте як якась аксіомазнання, не піддане ціннісному осмисленню і оцінці,і тому, що не стало особистісно значущим.Знання-переживання, згідно з позицією Ю. Шора,

– це особливий універсальний тип світобачення,світовідчуття, світогляду; живе, інтуїтивно-плотське, позапонятійне осягнення реальності;воно має могутню духовну історико-філософську,історико-художню, історико-релігійну традицію;можливість цілісного осмислення людини іреальності; емоційні, психічні, етичні, релігійнікомпоненти; противагу сцієнтизму (науковому,

Ігор Полєвіков, директор музичної школи №3м. Херсон

ЕМОЦІЙНЕ СПРИЙНЯТТЯ Й ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕОСМИСЛЕННЯ СУТІ ТВОРІВ МИСТЕЦТВА ЯК

ЦІЛІСНИЙ ПРОЦЕС, ЩО ПОЗИТИВНО ВПЛИВАЄНА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ

МУЗИЧНОЇ ШКОЛИУ статті аналізуються різні підходи у дослідженнях проблем сприйняття творів

мистецтва, обґрунтовано необхідність розвитку емоційної сфери учня музичної школи якодного з найважливіших завдань особистісно орієнтованого виховання. Автор висвітлюєпроцес формування художнього переживання як найважливішого аспекту розвитку емоційноїсфери особистості і одного із найважливіших завдань музичного виховання.

ЕМОЦІЙНЕ СПРИЙНЯТТЯ Й ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ ОСМИСЛЕННЯ СУТІ ТВОРІВ МИСТЕЦТВА ЯКЦІЛІСНИЙ ПРОЦЕС, ЩО ПОЗИТИВНО ВПЛИВАЄ НА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ

МУЗИЧНОЇ ШКОЛИ

© І. Полєвіков, 2007




97 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

винятково логічному знанню); інтерпретаційнийхарактер, оскільки природно-наукове знаннядосліджує, а гуманітарне знання-переживаннятлумачить й інтерпретує; живий зримий художнійобраз, що ріднить гуманітарне знання зестетичним осягненням і естетичнимвідношенням до світу; внутрішній характер,спрямованість до внутрішнього світу людини.Переживання є суть, серцевина емоційного

процесу, який включає передчуття, станиневизначеності, проблему вибору, самепереживання і, нарешті, емоційне заспокоєння, –саме акт переживання стає тим пристосованимінструментом, відсутність якого робитьнеефективною всю решту компонентів даноїструктури. Переживання – пружина будь-якогопсихічного акту, дії; підкреслимо, не емоція (якоболонка), не думка (як логіко-доказовий акт), асаме переживання.Роль музики у формуванні здатності до

художнього переживання важко переоцінити, томущо цей вид мистецтва концентрує у собі духовнуенергію багатьох культур, створюючи духовнийзв’язок через час і простір , залучаючиособистість, яка сприймає музичний твір, доактивного діалогу, що збагачує її внутрішній світ,виховує, формуючи її емоційну сферу і впливаючи,таким чином, на інтелектуальний бік життя, і насвітовідчуття, і на світовідношення, і на світогляд.Сприйняття музики як особливого виду

мистецтва, відмінного складністю, багатовимірністюі багатоплановістю, динамікою процесів (особливопротягом XX століття), що відбуваються у ній,відіграє особливу роль у педагогіці музичноїосвіти. З другої половини XIX століття проблемасприйняття була предметом спеціальнихпсихофізіологічних досліджень, що оформилися васоціативну теорію сприйняття (І. Мюллер, Е. Мах,В. Вундт) і гештальтпсихологію (В. Верхкаймер,В. Келлер). Прихильники асоціативної теоріїсприйняття наділяли кожний орган чуттяспецифічною енергією, яка створювала ефектвідчуттів, сукупність яких складає сприйняття. Зкінця XIX століття акценти переміщаються зпроблеми сприйняття на вивчення музичнихздібностей, що пов’язане з розвитком психологіїяк науки. Дотепер однією із значущихзалишається робота Б. Теплова “Психологіямузичних здібностей” (1947 р.). Інтерес, щопроявляється вітчизняними ученими до проблемисприйняття, нерозривно пов’язаного з художнімпереживанням, знайшов віддзеркалення у великійкількості серйозних досліджень і публікацій.У дослідженнях проблем сприйняття склалося

декілька підходів: психологічний: гносеологічний

і онтологічний розглядає процесуальну аборезультативну сторони сприйняття (Б. Ананьєв,В. Бєлобородова, В. Ражников); музикознавчий –сприйняття з погляду окремих елементіваналітичної сторони музичної форми і розвиткуспеціальних музичних здібностей (Л. Мазель,Е. Назайкинський, Ю. Тюлін); соціологічний –сприйняття у зв’язку з різними видами і типамидіяльності (композитор, виконавець, слухач);(Е. Раппопорт, А. Сохор); теоретико-інформаційний – використання кількісних категорійтеорії інформації в дослідженні каналів музичногосприйняття (І. Рудь, І. Цукерман); семантичний– з позицій функцій музики створювати іпередавати інформацію через знаковістьмузичних структур (М. Арановський);семіотичний – розгляд музики як знакової системипозасловесного повідомлення (А. Фарбштейн);культурологічний – музика як художній феномен“мистецтва для себе” (М. Каган, А. Лосєв,Б. Юсов); інтонаційний – універсальне значенняявища інтонації як носія, значення у процесахмузичної творчості, сприйняття, виконання(Б. Асафєв, Д. Кабалевський, В. Медушевський).У кожному з цих підходів дається своє

тлумачення суті й специфіки процесу сприйняття.Поняття цілісності музичного сприйняття не

адекватне поняттю його повноти. Б. Ананьєвпише, що цілісне віддзеркалення предметіввиникає з часткового знання про їх властивості іякості.Художній музичний образ завжди

сприймається людиною цілісно, з різним ступенемповноти і диференційованості, залежно від рівнярозвитку сприйняття кожного. Музика можевикликати найрізноманітніші емоційні, образні,зорові, смислові, рухові, чисто музичні асоціації,спогади про щось уже пережите, виникаючимимовільно через універсальну зв’язаність міжсобою клітин мозку. Найчастіше кожна асоціаціяякимсь чином пов’язана з іншими.У традиційному підході виділяють п’ять

головних структурних компонентів музичногосприйняття, складових його психологічногомеханізму: емоційну чуйність , музичний,мислення, пам’ять, здібність до творчості. Длясприйняття необхідна емоційно естетична реакціяслухача, активна діяльність мислення. Кожний зназваних компонентів є дієвою частиною актумузичного сприйняття, і жоден з них не може бутивиключений без шкоди для нього самого.Використовуючи генетичний підхід до

дослідження процесу сприйняття, можна зробитивисновок, що розвиток музичного сприйняття єнаслідком не вікового дозрівання людини, а






98

цілеспрямованого виховання, що на різних віковихетапах підпорядковується загальнимзакономірностям.Емоційна чуйність – перша характеристика

здібності до сприйняття як багаторівневоїієрархічно організованої здатності переживати ірозуміти на субсенсорному, сенсорному,перцептивному, семантичному рівнях.Музика і музичне виховання відіграють значну

роль у здійсненні спонукальної функції емоцій, яківиступають мотивами поведінки і діяльності, і увтіленні енергетичної функції, суттю якої єактивація нервової системи, мобілізаціяенергетичних ресурсів організму.Звертаючись безпосередньо від серця до

серця, музика несе у собі й експресивну, ікомунікативну функцію, об’єднуючи людей черезпроникнення у музичний феномен, духовний світмузичного твору, який стає фактом духовногоєднання, співучасті, співпереживання з буттям. Уцьому й полягає вище призначення і соціальназначущість музичного виховання на сучасномуісторичному етапі розвитку культури ісуспільства.Здатність музики викликати емоційний відгук

створює той фундамент, на якому зводитьсябагатий, емоційно забарвлений духовний світособистості. Музика звертає людину до їївнутрішнього “Я”, вводить у сферу ідей івідчуттів, висуваючи на противагу прагматизмуі раціоналізму на перший план існуваннявнутрішнього буття як “першоджерела і кінцевоїмети всієї її діяльності” (В. фон Гумбольд),інтерпретуючи зовнішнє і тілесне лише як“оболонку і знаряддя”.Проте емоція може бути як позитивною, так і

негативною. Ті прояви нетерпимості, ксенофобії,міжконфесійних і расових суперечностей, з якимиповсякденно стикається сучасна людина, носятьяскраво виражений емоційний характер. Томунадзвичайно важливо і відповідально сьогодні,звертаючись до музичного мистецтва як способуформування і розвитку емоційного світуособистості, шукати в ньому джерело радіснихпереживань, духовного єднання, можливість“пізнати себе і відкриватися перед іншими”(К. Ізард), випробувати натхнення “хвилювання,інтелектуальний ентузіазм , одержимість”(Л . Рожина).І якщо якийсь музичний твір одного разу

викликав нескінченну радість, то можна бутиупевненим, що потреба звертатися до нього зновуі знов ніколи не зникне, оскільки одним із принципівпсихології емоцій є принцип рефлекторний, згідноз яким емоція може виникати при повторній дії

подразника. Така ж реакція може виникнути набудь-який уподобаний твір, що несе світлу печаль,відчуття любові, краси чи добра.Людина потребує різних проявів емоції, оскільки

однією з найважливіших сторін її емоційного життяє потреба в змінюваності емоційних станів,наповнення внутрішнього світу різнимипереживаннями, які зумовлюють повнотудуховного життя, що відповідає принципу динаміки.Формування художнього переживання у процесі

музичного виховання – це насамперед вихованнядуші, яке сьогодні можна визначити якпріоритетне. Формування художньогопереживання, що починається з раннього періодурозвитку дитини, несе в собі наступнінайважливіші функції в розвитку емоційної сфериособистості: формування альтруїстської ціннісноїорієнтації; духовної спільності зі світовоюхудожньою культурою; включення механізмівнаціональної самоідентифікації; формуванняцілісного світовідчуття і світовідношення;забезпечення творчої трансляції цінностейкультури в особистісну цінність; збагненнянаціональної культурної традиції.Висновки. Таким чином, процес формування

художнього переживання можна розглядати якнайважливіший аспект розвитку емоційної сфериособистості і одне з найважливіших завданьмузичного виховання. Перспективним у цьомуплані вбачаємо розробку технології спілкуваннявикладача й учня музичної школи під чассприйняття музичного твору.

1. Ананьев Б. Избранные психологическиетруды: В 2-х т ./ Под ред . А.Бодалёва ,Б.Ломова. – М.: Педагогика, 1980. – 230 с.

2. Выготский Л. Лекции по психологи. –СПб.: СОЮЗ, 1999. – 144 с.

3. Выготский Л.С. Психология искусства.– М.: Педагогика, 1987. – 341 с.

4. Гатальська С. Філософія культури. – К.:Либідь, 2005. – 328 с.

5. Изард К. Психология эмоций. – СПб: М.:Х.: Минск: Питер, 2000. – 464 с.

6. Шор Ю. Очерки теории культуры:Уч.пособие / – Л.: ЛГИТМИК. 1989. – 158 с.



Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007



Є тільки одне благо – знання і одне тільки зло – неуцтво.

Найвища мудрість – розрізняти добро та зло.

Сократдавньогрецький філософ




99 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Постановка проблеми. Національна ідеязакладена в будівництві вільного та квітучогосуспільства, міцної Української держави. У цьомуконтексті з перших років утвердження державногосуверенітету до особи вчителя, незалежно відйого майбутньої предметної спеціалізації,ставляться високі вимоги: “Педагогічнимпрацівником повинна бути особа з високимиморальними якостями й відповідноюпедагогічною освітою; така, що має належнийрівень професійної підготовки, здійснюєпедагогічну діяльність , забезпечуєрезультативність та якість своєї роботи; фізичнийта психічний стан здоров’я якої дозволяєвиконувати професійні обов’язки в навчальнихзакладах середньої освіти” [4].На винятковій ролі вчителя у відродженні

національної системи виховання та освітиакцентує увагу й професор О. Вишневський:“Сучасний педагог втілює в собі типові якостірідного народу – спосіб мислення, світогляд,характер” [1, 34].Вважаємо, що у підготовці учителів музики

досягнення цієї мети можливе завдяки оновленнюзмісту музично-педагогічної освіти шляхомзбагачення навчальних програм, посібників івсього дидактичного матеріалу національнимкомпонентом. Один із цих шляхів – використаннятворів маловідомих, але талановитих українськихкомпозиторів, згадку про яких можливо знайтинині в приватних архівах, бібліотеках, нотозбірнях,матеріалах діаспори тощо.Це є позитивним моментом з огляду на гострий

дефіцит національного репертуару, що спрямовуєсистематичну пошукову роботу на проблемудослідження спадщини українських композиторів,творчість яких протягом тривалого часу свідомозамовчувалася й на нинішній день маловідомаширокому колу музикантів-фахівців та

шанувальникам національного мистецтва. Ційпроблемі й присвячена наша публікація.Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Протягом останніх років уже чимало музичнихтворів таких авторів, як Д. Бортнянський,В. Барвінський, М. Гайворонський, Н. Нижанківськийта ін., успішно досліджуються й впроваджуютьсяв процес підготовки майбутніх учителів музики[11]. Окремим науковцям, таким як А. Муха,Р. Савицький, С. Стельмащук, Л. Філоненко, О. Яцківвдалося частково дослідити творчий доробокЯрослава Барнича, Дениса Бонковського, БогданаКрижанівського, Зиновія Лиська, ВасиляПрисовського, Юрія Фіали та ін. Однак данапроблема потребує подальшого дослідження.Мета даної роботи – дослідити творчу

спадщину маловідомих українських композиторів,які творили для фортепіано, з метою розширенняпедагогічного репертуару у процесі професійноїпідготовки студентів музично-педагогічнихфакультетів.Виклад основного матеріалу. Зиновій

Лисько – композитор, піаніст, педагог, редактор,критик та музикознавець, народився 11 листопада1895 року у Ракобутах (Львівщина); у 1906 –навчався у Вищому музичному інститутіім. М. Лисенка у Львові (клас теорії С. Людкевича),а 1913 року закінчив там Академічну гімназію.Згодом приватно брав уроки гармонії у В. Барвінського(Львів, 1922) і композиції – у Ф. Якименка (Прага,1926); у 1928 році здобув докторат в Українськомувільному університеті (Прага). У той же часстудіював у Чеській державній Консерваторії(клас композиції К.-Б. Їрака) і закінчив Школумайстрів 1929 року у тій же консерваторії (класкомпозиції Й. Сука) [8, 472].Тривалий час З . Лисько працював на

педагогічній ниві; був викладачем теоретичнихпредметів у класах композиції та фортепіано в

Наталія Сторонська, аспірант кафедри музикознавства та фортепіаноДрогобицького державного педагогічного університету


СПАДЩИНА УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ УПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНЬОГО

ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ (НА ОСНОВІ МАЛОВІДОМИХЗРАЗКІВ ФОРТЕПІАННОГО МИСТЕЦТВА)

У статті аналізуються маловідомі твори українських композиторів для фортепіано зметою їх застосовування у навчально-виховному процесі на музично-педагогічнихфакультетах університетів.

СПАДЩИНА УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІМАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ (НА ОСНОВІ МАЛОВІДОМИХ ЗРАЗКІВ

ФОРТЕПІАННОГО МИСТЕЦТВА)

© Н. Сторонська, 2007




100Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

таких закладах, як Український педагогічнийінститут ім. Драгоманова у Празі (1925 – 1929),Харківська консерваторія (1930 – 1931), Вищиймузичний інститут ім. М. Лисенка (Стрий –Дрогобич, 1931 – 1939), Львівська консерваторія(1939 – 1944). У 30-х роках З. Лисько бувзаступником голови Музикологічної комісіїНаукового товариства ім. Т. Шевченка, а післяпереїзду до Америки – дійсним членомУкраїнської вільної академії наук та головаМузикологічної секції УВАН. Він був такожзасновником та директором Музичної школи уМіттенвальді (Баварія , 1946 – 1950) тадиректором, а опісля президентом Українськогомузичного інституту Америки, професором класуфортепіано і теорії (1961 – 1969).Новаторські риси З. Лиська проявилися ще в

студентські роки, коли він скомпонувавфортепіанний концерт – музичну форму, майженезнану в українській музиці. У Празькійконсерваторії він написав Сонату для фортепіано(1927), Струнний квартет (1928), а у 1929 році –симфонічну поему “Тризна”, яку виконували уЛьвові, Києві та Харкові. Тогочасні чеськіпедагоги – композитори Йозеф Сук і ВітезславНовак в офіційній випускній характеристиціописали значне поліфонічне багатство татемперамент композицій студента З. Лиська(1929).На жаль, вузькі обрії довоєнного галицького

життя не сприяли широкій композиторськійдіяльності, тому З. Лисько продовжував творити,щоб пізніше дати ще чимало світських абоцерковних п’єс (Недільні тропарі у новомузвучанні тощо), проте його композиторська працяпоступово відходить на другий план. Крімпостійної праці рецензента, З. Лисько писавпідручники з дириґентури, гармонії, музичнихформ та ін., а також на високопрофесійному рівніредагував музичні видання (“Великий співаникЧервоної Калини” (1937) – збірка стрілецьких,історичних, побутових, обрядових і жартівливихпісень та ін.), видавав перший професійниймузичний журнал у Західній Україні “Українськамузика” (Львів – Стрий, 1937 – 1939), збереженіномери якого й сьогодні становлять значнуісторичну та наукову цінність. Під кінець свогожиття З. Лисько завершив ще одну важливуредакційну роботу – великий збірник “Релігійнітвори” О.Кошиця (Нью-Йорк, 1970).Але без сумніву, найбільші досягнення З. Лиська

в його наукових самостійних музикознавчих працях.Новим словом західноукраїнського музикознавствабула докторська дисертація “Семен Гулак-Артемовський “Запорожець за Дунаєм” і резюме

до Моцартового “Викрадення із Сералю” (1929).З. Лисько також залишив цінні дослідженнявитоків музичного мистецтва в Галичині (“Новішляхи”. – Львів, 1932 та “Наша культура”. – Львів– Варшава, 1936 – 1937), монографію проМ. Вербицького (не збереглася). Уже 1933 рокуу Стрию вийшов його “Музичний словник” –перелік термінів німецьких, італійських, польськихз українським трактуванням. Це першаопублікована самостійна праця такого плану вукраїнській музикознавчій літературі. Вже веміграції 1947 року З. Лисько оформив ще однуоригінальну роботу – “Український музичнийлексикон” (близько 400 сторінок) та в машинописі“Матеріали до бібліографії та історії українськоїмузики” (1947 – 1961). Обидві останні праці засвоєю енциклопедичною формою є дуже цінними,але й досі рукописні.Багато праці З. Лисько присвятив й українській

пісні. Ще 18-літнім юнаком почав збирати народнімелодії свого села Ракобути, пізніше підготувавнизку мистецьких опрацювань українськихмелодій, написав ряд статей про особливостіукраїнської пісні (“Формальна побудоваукраїнських народних пісень”, 1939; “Йонійськіритми в українських народних піснях”, 1957;“Тетрахордові елементи в українській народніймелодиці”, 1965 та ін.). Основна праця його життя– десятитомник “Українські народні мелодії” –прекрасне логічне завершення усіх попередніхпошуків З. Лиська у площині української народноїмузики, виданий у 1964 р. Вона охоплює 11447мелодій з текстами, які супроводжуютьсякоментарем про місце, джерело, жанр кожноїмелодії (колядка, дума, жартівлива пісня тощо)та її ритмічну, мелодичну чи формальнухарактеристику. Ця збірка – не лише завершеннянаполегливих студій самого автора; вона також єаналітичним висновком етно-музикологічноїдіяльності П. Бажанського, М. Гайворонського,В. Гнатюка, К. Квітки, Ф. Колесси, О. Кошиця,М. Лисенка, С. Людкевича, М. Максимовича,Д. Ревуцького, О . Рубця, П. Сокальського,В. Ступницького та багатьох інших [8, 476].Серед композицій, які вдалося віднайти в наш

час, варто згадати збірник композитора“Фортепіанні мініатюри на українські народнітеми” для дітей [5]. Нагадаємо, що в цьому жанріпрацювали Микола Лисенко, Василь Барвінський,Нестор Нижанківський, Лев Ревуцький, ВікторКосенко та ін.Цикл складається з п’яти різнохарактерних

п’єс: “Ой, гаївку красно грають”, “Ой, у полі”,“Огірочки”, “Світи місяцю”, “Дикі кози”. В основутворів покладені українські календарно-обрядові






101 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

пісні. Особливістю музичної мови З. Лиська єполіфонічний виклад матеріалу. Композитор вміловикористовує підголоскову та контрастнуполіфонію. Мелодія, як правило, проводиться уверхніх голосах, іноді завуальована в середніх.Цікавою є гармонія творів. Автор не вдаєтьсялише до використання класичної, а широкозастосовує акорди діатонічної системи,альтеровані, септакорди, різні відхилення.Характерною рисою музичного стилю З. Лиська

є ладове зіставлення голосів. Частоспостерігаємо, що мелодія звучить у мажорі, а вакомпанементі використано мінор (“Ой гаївкукрасно грають”, “Огірочки”). Важливоюпроблемою для виконання є чергуванняпоперемінного метро-ритму. Особливо цевідчутно в останньому творі “Дикі кози”, девимагається незалежне осмислення партій правоїі лівої рук, оскільки ритмічні акценти тут незбігаються. Інтерпретація мініатюр вимагає відучня сконцентрованості мислення, володінняприйомами поліфонічної гри, розподілутембрального звучання.Відзначимо, що тут учні мають можливість

ознайомитись з українськими народними піснями,в обробці яких влучно застосовані елементисучасної гармонії, навчитись володіти звуковоюградацією, алогічними відхиленнями, а такожнабути певні навички поліфонічного мислення.

“Фортепіанні мініатюри на українські народнітеми” Зиновія Лиська є цінним дидактичнимматеріалом для молоді і вагомим внеском доскарбниці української музичної культури.

Юрій Фіала – український композитор, піаніст,органіст, педагог. Народився у Києві 31 березня1922 року, з 1949 року проживає у Канаді(Монреаль). Музичну освіту здобував у Київськійдержавній консерваторії у Л . Ревуцького,Б . Лятошинського. У 1942 – 45-их роках навчавсяу Вищій музичній консерваторії в Брюсселі. Бувчленом місцевого “Семінару Мистців”,неодноразовий гість-дириґент БельгійськогоНаціонального Симфонічного Оркестру,Брюссельського Квінтету Духових Інструментів,учасник Всесвітнього Весняного ФестивалюМузики в Брюсселі (1948).Юрій Фіала – автор багатьох оркестрових,

камерно-інструментальних та вокально-хоровихтворів. У його творчому доробку – три симфонії,зокрема, “Українська” (1973), симфонієта, кількаодночастинних оркестрових творів (“Бурлеск-увертюра” (1972), “Сюїта Курилик” (1982),“Канадське кредо” для хору з оркестром (1966),три фортепіанних концерти , два струннихквартети, кілька тріо для різних складів, сім

фортепіанних сонат, кілька циклів романсів тощо[7].Позитивним результатом завершились пошуки

маловідомих збірок фортепіанної музикикомпозитора. Так було віднайдено “Маленькуукраїнську сюїту для маленьких” Юрія Фіали,видану у Мюнхені 1948-го року [10]. Вонаскладається з п’яти п’єс, а саме: “Прийди, прийди,сонечко!”, “Галя по садочку ходила”, “Зайчику,зайчику!”, “Десь тут була подоляночка...”,“Танок”. До кожної п’єси композитор надаєдетальні виконавські вказівки щодо темпу (ізвказаним метрономом) та динаміки.Перша п’єса “Прийди, прийди, сонечко!”

(сучасний варіант “Вийди, вийди, сонечко!”)складається з трьох періодів (16 тактів кожен).Темп – Adagietto. Весь твір звучить на Р та РР.Крещендо та дімінуендо вписані в саму тему (8тактів), яка протягом твору звучить п’ять разів, і,саме завдяки такій хвилеподібній динаміці,наповнює музику “повітрям” чи ледь вловимим“подувом вітру”.Звучить як натяк, імпресіоністичне звучання

відтворює пейзажну картинку, передчуття зустрічііз небесним світилом. Така звукозображальністьперегукується із враженнями (франц. imression –враження) від полотен французьких імпресіоністів– К. Моне, Е. Мане, О. Ренуара, Е. Дега та ін.Одразу ж із першої п’єси автор презентує

поліфонічний тип викладу музичного матеріалу,який використовується і у наступних п’єсах. Це –імітації. Суть імітації полягає в тому, щомелодичний зворот (у даному випадку українськапісня) звучить почергово в одному, другому чикількох голосах. Досить часто попередній голоспід час імітації продовжує свій рух, створюючипротискладнення до неї.

“Прийди, прийди, сонечко!” написана втональності a-moll, але жодного разу стійкоготонічного тризвуку немає. З перших акордівкомпозитор використовує альтерований І ступіньтональності ля-дієз, що по суті є підвищеним ІVступенем тональності домінанти (Е). Нисхіднийрух цілих тривалостей ля-дієз, соль-дієз, фа-дієз,мі у першому реченні підводять до появиосновного тону в нижньому голосі, якийутримується до початку другого періоду. Далітема звучить у другій партії без змін, тоді як уверхній – проходить цілотонова гама, а в середній– презентований уже в попередньому викладі хідмі – ля-дієз – мі.У заключній частині середній голос – без змін,

а тема проходить один раз (8 тактів), але більшнасичено, так як звучить із мотивом сі–ля (h-a) унижньому регістрі в терцію (через 2 октави), який






102Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

виписаний чвертями, що є тональним (без поділуна вісімки) відтворенням мелодії. Саме першеречення третього періоду і є кульмінаційниммоментом даної п’єси, після чого звучать лишетри акорди, а між ними половинні паузи, які містятьдосить глибоке змістовне навантаження –зупинитись, прислухатись, почути і прийти дологічного завершення твору – тонічного акорду ізпікардійською терцією та нестійким ІІ ступенем.Друга п’єса “Галя по садочку ходила” –

канонічна форма викладу музичного матеріалу.Тональність С-dur. Перше проведення темипроходить у верхньому голосі (пропоста). Післядвотактової паузи вступає другий (ріспоста).Наступне проведення теми (середня частинап’єси)звучить у дзеркальному відображенні доосновної. У такому ж видозміненому вигляді темаканонічно відтворена і в другому регістрі, що єсвоєрідним розробковим матеріалом: змінюєтьсятональність (F), зростає напруга, яка досягаєсвого апогею у заключній частині п’єси. Тут темазнову проходить у своєму попередньому вигляді,яку тепер уже не через два, а через один тактперерви імітує другий голос, і з’являється партіятретього – нижнього, у якій послідовними ходамисоль – ля-бекар – сі-бекар – сі-бемоль – ля-бемоль – соль звучить мелодичний мінор, припроведенні теми у верхньому та середньомурегістрах в основній тональності (С-dur). Всезавершується несподівано стійким звучаннямтонічного тризвуку із пропущеною квінтою.Найбільш жвавою з усіх попередніх, дещо

схвильованого характеру є п’єса № 3 “Зайчику,зайчику”. Темп – Allegretto, тональність – g-moll.Виразна наспівна мелодія (на піано)супроводжується хроматичними ходамисереднього голосу та стійким тонічним басом.Написана у простій двочастинній формі.Вирізняється з-поміж інших лаконічністю таархітектонічною стрункістю.Четверта п’єса “Десь тут була подоляночка”.

Темп – Moderatо. Динамічний план – від р до mf.Тема проходить у верхньому голосі, а в партіїсупроводу – альтеровані акорди, які мають свіймелодичний малюнок – нестійкі секундовіінтервали тяжіють і розв’язуються у більш стійкіакорди. Під час звучання теми в нижньомурегістрі, паралельно у верхньому проходятьтематичні мотиви у дещо зміненому вигляді, втональності С-dur із низьким VІІ та високим ІVступенями. П’єса складається із двох періодів –16 тактів плюс 2 такти, саме в яких тональностісходяться, утворюючи тонічний тризвук a-moll,без квінтового тону із нерозв’язаним високим VІІступенем.

Заключною п’єсою циклу є “Танок”.Пропонується у чотириручному виконанні. Темп– Larghetto, тональність – d-moll. У початковомувикладі жвава танцювальна тема проходить впершій партії, а в другій – ритмічний супровід увигляді тонічних квінтових ходів (ре – ля), щовідтворює звучання автентичних українськихнародних інструментів. Композитор використовуєфрігійський лад.Далі тема каноном звучить почергово у всіх

голосах, причому у верхніх – дублюється черезоктаву. Повнозвучне, із використанням усіхрегістрів звучання створює картину феєричногогуцульського танцю – яскравого, колоритного,такого, що з покоління в покоління передаєтьсянаціональними звичаями та традиціями і єефектним завершенням “Маленької українськоїсюїти” Юрія Фіали.

“Маленька українська сюїта” є яскравимвзірцем української музичної культури та ціннимдидактичним матеріалом. Перед виконавцемпостають такі завдання:

1 – навчитися слухати багатоголосся;2 – добре розібратись у структурі п’єс, в усіх

процесах розвитку музичного матеріалу;3 – синтез горизонталі та вертикалі

(горизонталь – мелодична лінія, завершеністьфраз; вертикаль – гармонічне поєднання усіхголосів);

4 – звертати увагу на неспівпадіння фраз,надаючи рівноправність кожному голосу, непорушуючи структури твору;

5 – чути паузи, дослуховувати довгі ноти.Впровадження “Маленької української сюїти”

Юрія Фіали до навчально-педагогічногорепертуару майбутніх вчителів музики сприятимерозвитку поліфонічного слуху, що в свою чергу єпідготовчим варіантом до виконання більшскладної поліфонічної фактури.

Василь Присовський (псевдонім А.Овенбергвід назви маєтку Гребнево у зворотному порядку)(1861 – 1917) – композитор, піаніст,капельмейстер оркестру кадетського корпусу вКиєві. Він також укладач збірки дитячихфортепіанних творів з українських пісень “ДитяУкраїни”, автор легких фортепіанних п’єссалонного типу (думок, шумок), розрахованих нааматорське музикування [7, 242]. “Дитя України”(твір 193) вийшла з друку в 1912 році в Києві увидавництві Леона Ідзіковського. Венциклопедичному словнику “Митці України” [6]та в Енциклопедії Українознавства [3] знаходимодані про те, що Ідзіковські – родина українських іпольських видавців. Леон ВікентійовичІдзіковський (1827 – 1865) в 1859 році заснував у






103 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Києві нотну фірму. Після смерті Ідзіковськогофірмою керувала його дружина, з 1897 – син.Фірма видала велику кількість творів українськихкомпозиторів, зокрема Миколи Лисенка (понад350), Кирила Стеценка та інших.Збірка вміщує 40 п’єс. Окрім обробок народних

пісень самого Василя Присовського, використаніп’єси Антіна Коціпінського (1816 – 1866), МихайлаЗавадського (1828 – 1888), Дениса Бонковського(1860-ті р.р.), Петра Ніщинського (1832 – 1896),Миколи Лисенка (1842 – 1912), ВладиславаЗаремби (1833 – 1902), Вільгельма Ґартевельда(1859 – 1927), Данила Крижанівського (1856 –1894).П’єси скомпоновані таким чином, наче йдуть

за складністю виконання у порядку наростання,отож можуть виконуватися учнями молодших тасередніх класів музичних шкіл від одного докількох творів.Виконання усього циклу є доцільним як

педагогічний репертуар на заняттях предмету“Музика” й у початкових класах загальноосвітніхшкіл, оскільки є яскраві взірці українськогонародного мелосу. Таким чином, учень отримуєможливість почути в професійному трактуванніуже відомі йому українські пісні, або жознайомитися із почутим уперше. Задляповноцінного сприйняття згаданих творів вартозапропонувати учням оригінальні віршовані текстиукраїнських народних чи авторських пісень,музика до яких увійшла до цієї збірки.Умовно п’єси можна поділити на такі групи:

ліричні, жанрово-побутові, козацькі, на словаТ. Шевченка та п’єси, написані саме дляфортепіано.Лірична тематика: №1 – “Хусточка”, №4 –

“Віють вітри”, №6 – “Ох, я нещасний” АнтінаКоціпінського, №8 – “Дівчина кохана”, №11 –“Скажи-ж мені правду” Феніга (слова О. Афанасьєва-Чужбинського), №13 – “Полюбила Петруся”, №14– “Не щебечи соловейко”, №18 – “Гуде вітервельми в полі”, №19 – “Горлиця”, №20 – “Ні, мамо,не можна” Владислава Заремби (словаЄ . Гребінки), №22 – “Повій вітре на Вкрайну”Владислава Заремби, №25 – “Ой не ходи, Грицю”(авторство слів та музики приписується М. Чурай),№28 – “Сонце низенько”, №30 – “Одна горависокая”.До жанрово-побутових п’єс належать: №2

– “Ой, ви хлопці, баламути”, №3 – “Гандзя-цяця”Антіна Коціпінського, №5 – “Як до тебе неходити”, №7 – “Ой під вишнею”, №10 – “І шумить,і гуде”, №15 – “Дівка в сінях стояла”, №17 –“Вийшли в поле косарі”, №21 – “Метелиця”, №24– “Гречаники”, №27 – “У сусіда хата біла”, №31

– “Ой за гаєм, гаєм”, №32 – “Чоботи”, №38 –“Козачок”, №39 – “Гопак”.Козацькі пісні: №12 – “Де грім за горами”,

№29 – “Їхав козак за Дунай”, №35 – “Кармелюк”Ґартевельда, №36 – “Закувала та сива зозуля” зопери “Вечорниці” Петра Ніщинського.Пісні на слова Тараса Шевченка: №16 –

“Така її доля” Владислава Заремби, №23 – йогож “Думи мої думи”, №26 – “Реве та стогне Дніпрширокий” Данила Крижанівського, №33 – “Якумру то поховайте” (Заповіт).Твори написані саме для фортепіано: №9 –

“Карі очі” (думка для фортепіано) ДенисаБанковського, №34 – “Коли розлучаються двоє”,романс для голосу у супроводі фортепіано на словаГ. Гейне (переклад М.Славінського), №37 – “Шумка№3” Михайла Завадського для фортепіано.За динамічним планом та емоційною

насиченістю увесь цикл можна розподілити намікроцикли по 2 – 3 п’єси, які є різними захарактером та виразовими засобами. Доприкладу, “Хусточка” – написана у тональностімі-мінор – виразна кантилена дещо сумного,задумливого характеру змінюється на “Ой вихлопці баламути” в тональності соль-мажор івиконується в більш рухливому темпі; тут пануєінший настрій. Кульмінаційним моментом цьогомікроциклу є “Гандзя-цяця” танцювальногохарактеру. Наступна п’єса “Віють вітри” зновупереносить слухача у стан роздумів над власноюдолею та долею рідного народу.Характерною є п’єса “Метелиця” – стрімка,

жвава мелодія з чітким ритмічним супроводом,звучить доволі ефектно в обрамленні ліричних “Ні,мамо, не можна” та “Повій вітре на Вкраїну”. Такіладо-тональні та жанрові зміни вимагають відслухача концентрації уваги та зацікавленогоочікування подальшого музичного матеріалу.Розпочинаючи з п’єси “Кармелюк”, йде певний

заключний етап усього циклу. Ця п’єсаперекликається назвою і образно-емоційнимзмістом із незакінченою оперою Кирила Стеценка(1882 – 1922) “Кармелюк”, за яку автор у 1907році був заарештований і висланий на Донеччинуіз забороною повернення до Києва [9, 382].

“Закувала та сива зозуля” вирізняється більшскладною та насиченою фактурою, оскількиповинна засобами виразності фортепіанопередати звучання чоловічого хору. Це потребуєвід виконавця певних професійних навиків,зокрема, виконання пасажів у партії правої рукита стрибків і октавних ходів у лівій.Для виконання Шумки №3 необхідно володіти

чіткою артикуляцією, технікою гри подвійниминотами, а також раптовою зміною динамічного






104

плану, дотримання ритмічного малюнка таєдиного темпу, при цьому використовуючи влучніагогічні відхилення.Щодо заключного твору збірки “Де згода в

сімействі”, то за невідомих обставин останнясторінка нотного тексту була втрачена. П’єсарозписана упорядником на дві партії – дляфортепіано в 4 руки. Отож до наявного супроводуу співанику “Співоче поле України” [9] буловіднайдено мелодію цієї пісні, що дає змогу вперспективі перевидання усієї збірки без втратихудожньої цілісності музичного матеріалу.Мажорний лад, помірний темп та виразний

мелодичний малюнок, який починається іздомінантного звуку стрибком на сексту,створюють урочистий та піднесений характерп’єси, а переклад у 4 руки для фортепіанозвучить фінальним акордом усього циклу,підкреслюючи значущість, силу та вічне життяукраїнської пісні.Збірка дитячих фортепіанних п’єс “Дитя

України”, упорядкована Василем Присовським єцінним дидактичним матеріалом, оскільки міститькращі взірці національного мистецтва. Їх детальнийаналіз та вивчення сприяють покращеннюобразного мислення, розвитку емоційногосприйняття, пізнанню та популяризації фортепіанноїмузики композиторів, творча спадщина якихтривалий час була заборонена, або призабута.Висновки. Отже, навіть побіжний аналіз

творчості вище названих авторів свідчить прогостру необхідність подальшого пошуку тавпровадження музичної спадщини українськихкомпозиторів у процес підготовки майбутніхучителів музики національної школи, оскільки“…Треба починати з пробудження національноїсвідомості вчителя, поглиблення його знань зісторії рідного краю, мистецтва, з бездоганногознання рідної мови…Мистецтво – не “розкіш” іне “забавка”, не “засіб прикрашання життя”, арепрезентант цінностей, чинник розвиткудуховності в людині, а звідси – важливий шляхпокращення якості людської праці, включаючитехнічну та наукову” [1, 380].Це важливий та корисний досвід, який варто

переймати. Адже порівняльний аналіз знань знавчальної дисципліни “Основний музичнийінструмент (фортепіано)” показує, що студенти,які навчаються за програмами, доповнениминововіднайденими творами українськихкомпозиторів (на відміну від тих, що вчаться затрадиційними програмами), краще орієнтуютьсяу періодах, течіях, напрямах та жанрах, за якимирозвивалась українська фортепіанна музика, томуможуть краще оцінити й сьогоднішнє її

становище. Окрім цього, вивчення майбутнімиучителями спадщини заборонених та призабутихкомпозиторів потребує також і відповідного рівнязнань з історії України та її культурного розвиткувпродовж багатьох століть, що породжує новіімпульси до пізнання та творчих пошуків.

1. Вишневський О.Теоретичні основипедагогіки. – Дрогобич: Коло, 2001. – С. 24.

2. Дитя України / Упор. В.Присовський. –К., 1912. – 25 с.

3. Енциклопедія українознавства / Ред .В.Кубійович. – Львів, 1993. – Т.3. – С. 856.

4. Закон України “Про освіту” // Освіта. –1995. – 7 липня.

5. Лисько З. Фортепіанні мініатюри наукраїнські народні теми / Ред. В. Витвицький.– Краків-Львів, 1944. – 7 с.

6. Митці України / Ред. А.Кудрицький. – К.:Українська енциклопедія імені М .П.Бажана,1992. – С. 604.

7. Муха А. Композитори України таукраїнської діаспори. – К.: Музична Україна,2004. – С.218 – 242.

8. Савицький Р. Зіновій Лисько та йогомузикознавча діяльність. Записки науковогоТовариства імені Т.Шевченка. ПраціМузикознавчої комісії / Ред. О.Купчинський,Ю.Ясиновський. – Львів, 1993. – С. 471 – 477.

9. Співоче поле України / Упор. Б.Артищук.– К.: Молодь, 2004. – 400 с.

10. Фіала Ю. Маленька українська сюїтадля маленьких. – Мюнхен, 1948. – 7 с.

11. Філоненко Л. Маловідомі фортепіаннітвори українських композиторів та їх роль узбагаченні навчально-педагогічного репертуару// Етнос. Культура. Нація. / Упор .В.Дротенко .– Дрогобич: НВЦ “Каменяр”,2002. – С. 208 – 212.



Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007



Бортнянський Дмитро Степанович(1751 – 1825)

український композитор,диригент




105 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Постановка проблеми. У процесіформування фахової майстерності майбутніхучителів музики загальноосвітніх (музичних) шкілважливу роль відіграє підготовка їх до роботи здитячими художніми колективами: хорами,вокальними, вокально-інструментальними ,інструментальними ансамблями, народними,духовими, камерними (рідше симфонічними)оркестрами. Адже у програмі з музики длязагальноосвітньої школи та позакласної роботивказано, що уроки музики та співів повиннісприяти формуванню духовної культурипідростаючого покоління в тісному зв’язку зкультурою свого народу. Саме в школізакладається підґрунтя у дітей для життя ітворчості в умовах традицій (співацьких,інструментальних і, врешті, хорової культуриУкраїни), які складалися протягом багатьохпоколінь, а також пізнання інших культур народівчерез призму національної культури та їхзіставлення . Тому студентам музично-педагогічних факультетів – майбутнім учителяммузики, організаторам і керівникам дитячиххудожніх колективів необхідно мобілізувати себена вивчення (ознайомлення) різних музичнихінструментів, їх можливостей і спосібзастосування в тому чи іншому оркестровому(ансамблевому) колективі, а також напрацьовуватирепертуар, доступний для виконання дитячимколективом і водночас цікавий для виконавців, так

і слухацької аудиторії. Саме такий підхід даєпоштовх студентові для удосконалення фаховоїмайстерності майбутнього вчителя музики,керівника дитячого мистецького колективу.Мета статті – акцентування уваги на

впровадженні у навчальний процес предметів(факультативів), які б допомогли студентамвивчити інструментарій, ази аранжування ,оркестрування, оркестровий (ансамблевий) класпоряд із основними профілюючими дисциплінами,а також у виявленні основних аспектів цілісностіта інтегративних процесів у системі підготовкифахівців музично-естетичного спрямування. Цесприятиме розвитку доброго художнього смаку і,звичайно, готовності початкуючого вчителя дороботи з дітьми не тільки на уроках музики, а й впозакласній педагогічній діяльності.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Питання підготовки вчителя музики слідрозглядати в контексті розв’язання комплексуфахових, педагогічних проблем поряд ізрозв’язанням суто виконавських завдань. Науроках з основного музичного інструментаздійснюється музично-технічний розвиток,формується художній смак, розвивається інтелекттощо. Зацікавлення фахівців цією проблемою, якамістить сукупність поглядів, зумовлена розвиткомсуспільства. Питання формування професійноїмайстерності висвітлені у різноманітних сферах:музично-естетичної – (Б. Асаф’єв, Л. Апраскіна,

Микола Михаць, заслужений діяч мистецтв України,доцент кафедри методики музичного виховання і диригування


ВЧИТЕЛЬ МУЗИКИ – ОРГАНІЗАТОР ДИТЯЧОГОФОЛЬКЛОРНОГО КОЛЕКТИВУ.

З ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ РОБОТИ КЕРІВНИКАЗРАЗКОВОГО ГУРТУ “ПРИКАРПАТСЬКІ МУЗИКИ”

РОМАНА ІЛИКА (м. ДРОГОБИЧ)У статті розглядається одна з важливих проблем формування особистості

майбутнього вчителя музики – організатора та керівника дитячого художнього колективу.Автор акцентує увагу на впровадженні у навчальний процес музично-педагогічнихфакультетів дисциплін (факультативів), які поряд з основними предметами сприяли бформуванню професійних, організаторських навичок і вмінь майбутніх учителів музикизагальноосвітніх (музичних) шкіл. Розглянуто шляхи фахового зростання студентів у системіузгоджених та апробованих дій, завдяки яким формується виконавська майстерність, авідтак і організаторські якості, які вкрай необхідні керівникові дитячого мистецькогоколективу.

ВЧИТЕЛЬ МУЗИКИ – ОРГАНІЗАТОР ДИТЯЧОГО ФОЛЬКЛОРНОГО КОЛЕКТИВУ.З ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ РОБОТИ КЕРІВНИКА ЗРАЗКОВОГО ГУРТУ

“ПРИКАРПАТСЬКІ МУЗИКИ” РОМАНА ІЛИКА (м. ДРОГОБИЧ)

© М. Михаць, 2007




106Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Л. Арчажникова, С. Бублей, Г. Падалка, В. Федоришин,Б. Яворський та ін.); диригентсько-хоровоїдіяльності – (А. Авдієвський, О. Бенч, П. Муравський,К. Пігров, Є. Савчук та ін.); психолого-педагогічної – (Ю. Азаров, І. Зязюн, Н. Кузьміна,М. Кухарєв, О. Мудрик та ін.). Однак, на думкуавтора, сукупність поглядів на проблемумузичного виховання (адже, як немає однаковихлюдей, так і не може бути ідентичних мистецькихвипадків) не можна вважати остаточнодослідженою і вивченою. А оскільки такі реалії,то ж виникає потреба подальшого дослідження івивчення предмету музично-естетичноговиховання.Постановка завдання. Основне завдання

статті полягає в наступному: висвітлити один ізаспектів підготовки майбутнього вчителя музикиза роки навчання у ВНЗ до роботи з дитячимтворчим колективом , який базується напоглибленому вивченні (можливо опануванні)інструментарію, інструментування, основ вокалу,диригування, оркестрового (ансамблевого) класу,що сприяє осмисленню, творчому пошуку студента,а відтак і розкриттю змісту музичного твору тамузично-виражальних засобів його втілення.Виклад основного матеріалу. У численних

науково-теоретичних дослідженнях “професійнамайстерність” як поняття, часто ототожнюєтьсяз поняттям “педагогічна майстерність” через те,що у цих працях мова йде про діяльність майстра-педагога. При дослідженнях проблемипрофесійної майстерності В. Сухомлинськийвагому роль надавав учителю як особистості, асаме, таким якостям: людяність, любов та повагадо дітей, фаховість. “Ні один вчитель не можебути універсальним (а тому абстрактним)втіленням усіх позитивних рис. У кожному щосьпереважає ...” [цит. за 8, 88]. Тому він(В.Сухомлинський) аж ніяк не ототожнювавпрофесійну майстерність зі сумою знань, а зіндивідуальністю вчителя. Однак поняття“професійна майстерність” у дослідженняхпсихолого-педагогічного аспекту вживається унаступних значеннях:

- якісний рівень професійної роботи;- високий рівень професійних умінь та навичок;- показник професійної підготовки до

практичної діяльності.Незважаючи на різні тлумачення, складовими

професійної майстерності є “професійна” (галузева)компетенція, що вимагає від майбутнього педагогасистематичного вдосконалення знань, практичнихнавичок гри на музичному інструменті. Це і будезапорукою накопичення фахових знань,педагогічному поступу вчителя як особистості.

“... володіння професійними знаннями,уміннями та навичками дозволяє спеціалістууспішно досліджувати ситуацію (об’єкт та умовидіяльності), формулювати професійні завдання,виходячи з цієї ситуації та успішно їх розв’язувативідповідно до поставленої мети”, – зазначаєН. Кузьміна [цит. за 8, 89].Набувши певної професійної майстерності,

учитель музики загальноосвітньої (музичної)школи володіє певними теоретичними знаннями,виконавськими уміннями та навичками, а такожорганізаторськими здібностями, які вкрайнеобхідні для роботи з колективом, особливо,дитячим. Цей арсенал знань набувається у процесінавчання та виховання у студентські роки, якийзгодом, з практичним досвідом удосконалюється.Загальне музично-естетичне виховання, яке

школярі отримують на уроках музики, гурткахзагальноосвітньої, музичної школи чи будинкахдитячої творчості, аж ніяк не є свідченнямвиховання професійного музиканта, а лише однієюзі складових всестороннього розвиткуособистості. “Кожного з нас впродовж усьогожиття супроводжують барви і звуки, але не всістають художниками і композиторами. Та це і необов’язково. Головне – розуміти прекрасне,відчувати його, бо спілкуючись із прекрасним,людина стає красивішою” [16, 70]. З цьоговипливає , що саме музика як мистецтвоспівпереживання дає можливість впливати наформування духовності та свідомості молодоїлюдини.Зміст освіти (зокрема музичної) залежить як

від свого основного джерела – культури, так іорієнтації на кінцевий результат процесу навчання.Однак зв’язок між вищими педагогічнимизакладами освіти і майбутньою професійноюдіяльністю випускників бажав би бути більштісним. Інколи деяким молодим спеціалістампісля закінчення ВНЗ потрібно ще немало часудля адаптації до умов роботи в загальноосвітній(музичній) школі. А все це через недостатністьелементарного досвіду, який необхідно набуватина заняттях (особливо практичних), а також припроходженні педагогічної практики узагальноосвітній школі. Адже поняття “навчально-виховний процес ВНЗ” має багатозначний зміст.Навчально-виховний процес виступає і як формаорганізації діяльності вищих закладів освіти, і яксистема впливу на студентів, у ході якогоздійснюється їх підготовка до майбутньоїпедагогічної діяльності. Отже, навчально-виховний процес є засобом професійної підготовкимайбутнього спеціаліста. Поняття “професійнапідготовка” у довідкових виданнях визначається






107 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

як “сукупність спеціальних знань, вмінь і навичок,якостей, трудового досвіду і норм поведінки, щозабезпечують можливість успішної роботи зпевної професії”.Однак протягом останнього часу педагогіка

переглядає свої вимоги до змісту професійноїпідготовки спеціаліста. Завдання освіти насучасному етапі, як підкреслює І. Якиманська“... полягає у створенні сприятливих умов длярозвитку особистості кожної людини, формуванняїї пізнавальної активності, у творчому осмисленніі перетворенні дійсності, що виявляється на основіоволодіння загальнонауковими і професійнозначущими знаннями, вміннями і навичками” [3, 98].Адже сучасна освітня галузь в Україні

зорієнтована насамперед на задоволення освітніхпотреб особистості, відновлення національнихосвітніх, культурних традицій і примноженнядосвіду, відтворення інтелектуального духовногопотенціалу нації. Завданням вищої педагогічноїшколи є ефективна підготовка майбутньоговчителя, орієнтованого на особистісний тапрофесійний саморозвиток, готового працюватив освітніх закладах різного типу, здатного творчорозвивати особистість учня.З проголошенням Української незалежності

освітньо-культурна галузь зазнала суттєвих змін.На зміну тодішнім духовним “цінностям” прийшлиінші – національні. Саме на початку 90-х роківспостерігаємо великий інтерес молоді до того, щобуло роками заборонено (духовні твори, колядки,стрілецькі пісні та пісні УПА). Існуючі дитячіхудожні колективи різко міняють репертуар, дочого не завжди були готові їхні керівники. Однак,як кажуть: “стало все на свої місця”.У ці роки народжується чимало дитячих

мистецьких колективів, серед яких і Зразковийгурт “Прикарпатські музики”, створений уДрогобицькій дитячій музичній школі №1(керівник – Роман Ілик).Роман Васильович Ілик (14.IV.1955 р.н. с. Раневичі

Дрогобицького р-ну). Закінчив місцеву музичнушколу по класу баяна, Дрогобицьке музичнеучилище (1974), музично-педагогічний факультетДрогобицького педагогічного інституту (ниніуніверситет) ім. І.Франка (1980 р., клас проф.Е. Мантулєва). Трудову діяльність розпочав ізакомпаніатора в загальноосвітній школі. Відтактривалий час робота у музичній школі ізсуміщенням у загальноосвітній. “... ця людинаприсвятила своє життя складній професії вчителя,взяла на себе відповідальність наповнюватидитячі душі добром, любов’ю до мистецтва...”,– зізнається колишня учениця РоманаВасильовича, солістка гурту “Прикарпатські

музики”, лауреат обласного конкурсу (1996 р.,сопілка – ІІ премія) Олена Шапарєва. [19].Отож, набувши вагомого педагогічного

досвіду, Р. Ілик відчув потребу у створеннідитячого фольклорного колективу. На пропозиціювикладача дітвора залюбки відгукнулась. Однакцього недостатньо. Хоча, головне, є великебажання у дітей виступати на сцені у складімузичного гурту. У такому випадку дуже важливопідтримати юних музикантів, щоб не пропало вних бажання до занять музикою. На жаль, є таківипадки, коли викладач не може зацікавити чипереконати учня в продовженні занять з музики.Приступивши до організації і формування

дитячого фольклорного колективу, досвідченийвикладач зіштовхнувся з деякими проблемами.Але завдяки професійній підготовці, великомупедагогічному досвіду, глибокій любові до дітей,яскравій індивідуальності і, звісно, людяності всіпитання були вчасно розв’язані на користьмайбутнього колективу. А проблеми були такогохарактеру: комплектація колективу, інструментарій,костюми і чимало інших питань...Як досвідчений педагог, Роман Васильович

дав учням право вибору того чи іншогоінструмента. Зі скрипалями, сопілкарями,кларнетистами проблем не було. А ось звиконавцями на таких рідкісних інструментах, яккозобас, кобза, бугай, контрабас, ліра, бубон булоскладніше.Користуючись принципами гуманістичної

педагогіки, яка зобов’язує до дотримання цілоїнизки вимог, а саме: створення позитивноїатмосфери процесу навчання, яка формуєтьсячерез повагу до учнів, до їх естетичних смаків,поглядів, людської гідності, і разом з тимвихованням почуття відповідальності зарезультати, Роман Васильович миттєво розв’язавцілу низку питань, з якими недосвідченомупедагогу справитись було б важко.Викладач пішов шляхом вільного виявлення

уподобань, почуттів учнів. Кожен школяр підібравсобі відповідний інструмент і почав опановуватиази гри на ньому під спрямуванням і за допомогоюкерівника гурту.Завдяки скрупульозній праці, високій загальній

ерудиції, великому педагогічному досвіду і, звісно,працьовитості учнів, перший концертний виступвідбувся в кінці 1991 – 92 навчального року вконцертному залі школи, на якому були присутнімичимало батьків, які обдаровували юних артистівщедрими оплесками.Наступного року колектив продовжує свої

заняття, поповнившись новими виконавцями.Велику увагу керівник надає формуванню






108

репертуару. Адже, саме репертуар формуєестетичні смаки молоді. Поряд з тим, дітворіповинні подобатися твори, які вони виконують.“Гуманістичне спрямування навчання означаєвибір музичних творів, що естетичноінтерпретують людське в людині” [12, 4].На початковому етапі керівник надавав

перевагу нескладним обробкам народних мелодій,пісень , поступово урізноманітнюючи,ускладнюючи репертуар. Адже “... формальнопроведена репетиція не дає позитивногорезультату ані учневі, ані викладачеві”, – говоритьРоман Васильович. Вимогливість викладача доучня аж ніяк не перешкоджає створенню відчуттязадоволення в останнього, впевненості у власнихсилах, можливостях. Але в жодному випадку“...покарання учня за помилки, пригнічений стан,страх не можеть бути прийнятними у педагогіці,– зізнається Р. Ілик, а повага до учня зі сторонивикладача повинна переростати у почуття власноїгідності, самоповаги, відповідальності” [11, 41].

“Вимогливість до учня має йти пліч-о-пліч ізвимогливістю вчителя до себе, до власнихвиконавських здобутків, до власної педагогічноїмайстерності...” [12, 8].У процесі виконавської діяльності, зазначає

Р. Ілик “...важливим є комплексний підхід дозбереження національних традицій народу тавиховання підростаючого покоління на кращихзразках музичного мистецтва, які є доступнимидля виконання дитячими колективами.Під виконавством академік Б. Яворський

розумів великий художній вплив. У ньому завждиприсутній момент звернення до слухача, живийконтакт із ним. Такий контакт, викликаючиемоційний відгук в аудиторії, відбивається й навиконавцях (особливо юних артистах – М.М.).Музичне виконавство є особливим творчим

актом, котрий поєднує в собі інтерпретацію,реалізацію та сприйняття художньо-музичногообразу, – вважає Р. Ілик. Ці слова є співзвучнимиіз думкою доктора педагогічних наук, професораІнституту мистецтв НПУ ім. М.П.ДрагомановаГ. Падалки: “Принцип гуманістичної освітимузичного навчання орієнтує на таке йогоспрямування, при якому навіть початківець,опановуючи ази музичного виконавства, прагнувби не тільки до усвідомлення образного змістумузики, а й до співвіднесення власних почуттів іземоційним забарвленням твору” [12, 5].Поза емоційним сприйняттям “виконавство”,

як вид колективної творчої діяльності неможливе.Якщо воно не зігріте емоціями, – зізнаєтьсядосвідчений керівник Зразкового дитячогофольклорного гурту “Прикарпатські музики”, –

буде носити формальний характер. А це буде нецікавим для виконавців і, тим більше, дляслухачів.Також важливим аспектом діяльності

керівника шкільного колективу є йогоінтерпретаційна робота (за умови подоланнятехнічних проблем). “Процес вироблення свогоособистісного, емоційного ставлення доінтерпретації музичного твору (інструментальногочи вокального) веде до того, що у керівника,зазвичай, накопичується в організмі особливаінтелектуально-вольова енергія, що виражає йоговнутрішнє прагнення до реалізації творчихзадумів... енергетичний запас творчих потребкерівника спрямований “не за адресою”, тобтозастосований не як змістовний, емоційно-психологічний вплив на своїх творчих партнерів,а як примітивний механічний засіб регулюваннядій виконавців, є не лише безповоротно втраченимдля кінцевого результату, але й тим самимпридушує творчу активність учасників дитячогоколективу” [18, 54 – 55].У процесі виконавської діяльності керівник

(Р. Ілик) знайомить учасників колективу з твором,який включено до репертуару, ілюструючи йогона баяні. Відтак наголошує на функції і ролікожного музичного інструмента в партитурі(мелодія, гармонія, підголосок, бас, гармонічно-ритмічний акомпанемент тощо). Післядетального ознайомлення з твором починаєтьсяактивний репетиційний процес. Адже всі творивиконуються учасниками напам’ять, що складаєдодаткові труднощі. В таких випадкахінструментовка повинна бути такою, щоборкестрові партії легко і швидко запам’ятовувались.На це автори оркестрування (Р. Ілик, М. Михаць)звертають особливу увагу. Зручність, доступністьінструментовки є запорукою творчого поступу іуспіху колективу.За п’ятнадцять років існування колективу

змінилося чимало учасників. Змінювався і склад.Але це не впливало на художній рівень.Під орудою досвідченого педагога Р. Ілика

колектив підготував декілька концертних програм,з якими виступає на сценах Дрогобича,Борислава, Трускавця, Стебника, Львова, а такожсіл району (всього близько 300 концертнихвиступів). Від концерту до концерту учасникигурту удосконалюють свою майстерність підконтролем свого улюбленого наставника.Зразковий гурт “Прикарпатські музики” є добрезнаним у Франковому підгір’ї, про що свідчатьчисленні газетні публікації у місцевій тарегіональній пресі.Колектив під орудою вчителя-методиста

Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007






109 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Романа Васильовича Ілика неодноразово“виборював” призові місця на обласних тарегіональних конкурсах та фестивалях. Авторстатті впродовж п’ятнадцяти років спостерігає затворчим розвоєм колективу, за формуваннямрепертуару, виконавською манерою і, звичайно,за успіхами школярів та результатом їхньоїдіяльності.

2006 року Зразковий гурт “Прикарпатськімузики” Дрогобицької дитячої музичної школи№1, організатором і незмінним керівником якогоє маестро Роман Ілик, став володарем “Гран Прі”І-го Всеукраїнського конкурсу-фестивалюдитячо-юнацького музичного мистецтва“Кришталевий Трускавець” (голова журі – ГеройУкраїни, народний артист України, ЛауреатНаціональної премії ім. Тараса Шевченка,академік А. Авдієвський – М.М.).Авторові цих рядків доводилось оцінювати

виступ юних талантів, беручи участь у роботі журіпоряд із народними артистами України Р. Бабичем,М.Коломійцем, заслуженими діячами мистецтвУкраїни В. Герасимовим, Є. Вавриком тазаслуженими артистами України С. Барвіком-Карпатським та ведучою музичних програм наУкраїнському радіо Л. Недін.Висновки. Отже, аналіз проведених

досліджень дозволяє зробити висновок, щофундамент професійної майстерності майбутніхвчителів музики створюється у процесі навчанняу ВНЗ (особливо при участі у художніхстудентських колективах: хорах, оркестрах,ансамблях і т.п.). Становлення вчителя музикияк керівника дитячого мистецького колективунеможливе без участі у колективномумузикуванні. Майбутнім керівникам дитячихколективів необхідно навчитися у процесіпедагогічної практики ефективно використовуватичас, контролювати свої дії та їх результат. Упроцесі творчої взаємодії керівникові слідперевтілюватися і входити у світ юних музик, незабуваючи про головне завдання – музично-естетичне виховання засобами колективногомузикування.

1. Авдієвський А.Т. Формування особистостіна грунті національно-культурноговідродження // Мистецтво в школі, Вип.1 –К., 1996. – С. 80 – 83.

2. Бобровников Є. Грай музико. – К., 1963.– 98 с.

3. Василенко Л. Проблема цілісності таінтегративності у системі професійноїпідготовки майбутніх педагогів // Теоретичніта практичні питання культурології.

Мелітополь, 2005. – Вип. XVIII. – С. 98 – 104.4. Гуменюк А. Українські народні музичні

інструменти. К.: 1967.5. Гуменюк А. Українські народні музичні

інструменти, інструментальні ансамблі таоркестри. – К.: 1959.

6. Гуцал В. Інструментовка для оркеструукраїнських народних інструментів. – К.,Музична Україна, 1988. – 77 с.

7. Іванов П.Г. Оркестр українських народнихінструментів. – К., 1981. – 140 с.

8. Козир А. Майстерність професійноїпідготовки хорових диригентів до роботи здитячими колективами // Молодь і ринок. –Дрогобич: Коло, 2006. №3 (18). – С. 88 – 92.

9. Комаренко В. Український оркестрнародних інструментів. – К., 1960. – 82 с.

10. Лисенко М. Народні музичні інструментина Україні. – К., 1955.

11. Михаць М. Ескіз до творчого портретата педагогічні засади Романа Ілика. Львівськабаянна школа та її видатні представники //Зб. матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції. – Дрогобич: Посвіт,2006. – С. 37 – 45.

12. Падалка Г.М. Гуманістичні орієнтиримузичного виховання. Загальні проблеми //Академічне народно-інструментальне мистецтвота вокальні школи Львівщини. Зб. матеріалівнауково-практичної конференції. – Дрогобич:Коло, 2005. – С. 3 – 11.

13. Падалка Г.М. Музична педагогіка: курслекцій з актуальних проблем викладаннямузичних дисциплін в системі педагогічної освіти// За ред. В.Г.Бутенка. – Херсон: ХДПІ, 1995.

14. Пастушенко А.С., Пономаренко М.І.Організація фольклорних ансамблів взагальноосвітній школі. Методичні порадистудентам практикантам та вчителяммузики. – Рівне, 1989. – 59 с.

15. Пшеничний Д. Аранжування длянародних інструментів. – К., 1980.

16. Терещенко А.А. Кос-Анатольський. –К., 1986. – 186 с.

17. Федоришин В.І. Методичне забезпеченняпроцесу формування виконавської майстерностівчителів музики. Навчально-методичнийпосібник. – К., 2005. – 54 с.

18. Федоришин В.І. Творча спрямованістьорганізації колективного музикування учнів //Молодь і ринок. – Дрогобич: Коло, 2006. – №2(17). – С. 54 – 58.

19. Шапарєва О. Роман Ілик вважає, щонеталановитих дітей не буває // Галицьказоря. – 1999. – 15 червня.






110

Вступ. Організаційне завдання конструкторсько-технологічної діяльності учнів при підготовці допрофесії слюсаря з ремонту автомобілів у всіхформах полягає у залученні учнів до активноїучасті в суспільно корисній діяльності, в розвиткуіндивідуальних зацікавлень, нахилів і здібностей.Специфіка педагогічного керівництва навчальноїроботи школярів полягає в проведенні виховноговпливу на їх життя, діяльність і поведінку не тількив процесі занять на уроках, але і через суспільніорганізації, різні позакласні і позашкільні заходи,безпосереднє залучення учнів до технічноїтворчості [16].Результат. Навчальна робота будується на

основі загальних принципів навчання і вихованняучнів. Водночас організація проведенняконкретних заходів в урочний час також вимагаєврахування деяких специфічних особливостейвсіх класних занять загальним завданнямнавчально-виховної роботи школи.Педагоги вважають , що важливою

особливістю позакласної роботи школярів є те, щоучні включаються в роботу, яка вимагає інколизначних зусиль і часу, не примусово, не під тискомвчителя, а за особистим бажанням, внаслідокзацікавлення тією чи іншою технічноюпроблемою. Таким чином, добровільність учнівє важливою особливістю, яка впливає на зміст,форми і методику позакласної роботи з підготовкислюсарів з ремонту автомобілів. Вчителінаголошують , що займаючись з інтересомулюбленою справою, учні виявляють під часпозакласної роботи значно більше активності,самостійності, ніж на уроках. Розвиток цихякостей є умовою для виховання творчої ініціативиучнів у конструкторсько-технологічної діяльності.При цьому вчитель професійного навчаннявраховує вимогу, щоб юні слюсарі-ремонтникизаймалися в позакласній роботі посильними дляних справами [4].Педагоги й психологи звертають увагу, що

проведення систематичної і цілеспрямованоїроботи з учнями в позашкільній роботі і розвитокїх технічної творчості можливий лише привикористанні різних організаційних форм зврахуванням специфіки, кількісного і віковогоскладу учнів, матеріальної бази, кваліфікаціїпедагогічних кадрів, місцевих умов і т.п. Усистемі професійної підготовки всі організаційніформи позакласної і позашкільної роботи з учнямиоб’єднують в три групи:

- індивідуальна робота учнів;- гурткові заняття в клубах, суспільних та інших

творчих об’єднаннях за інтересами;- масові заходи, до участі в яких залучаться

великі колективи учнів.Основною формою організації професійної

творчості учнів у позанавчальний час є гурток,заснований на добровільному об’єднанні учнів, яківиявляють загальний інтерес до тієї чи іншоїконкретної галузі техніки і мають нахил займатисьвідповідною практичною діяльністю. Основуроботи такого об’єднання складає спільневивчення питань техніки, технічних об’єктів ітехнологій конструювання, побудова моделейприладів та інших пристроїв, раціоналізаторськадіяльність, експериментування , науковий ітехнічний пошук [8].У практичній діяльності школи в даний час

практикують такі види гуртків технічної творчостіучнів:

1. Підготовчі технічні гуртки.Такі гуртки створюються в школах (головним

чином у групах продовженого дня) за місцемпроживання учнів і в багатьох позашкільнихзакладах. На заняттях гуртка школярі у доступнійформі ознайомлюються із елементами техніки ітехнологічними процесами працюють із папером,бляхою, розвивають початкові вміння з обробкидерева, пластмаси, металу та інших матеріалів,одержаних на уроках праці. Старші учнівиготовляють іграшки, нескладні моделі машин і

Олексій Морев, доцентПівденноукраїнського регіонального інституту

післядипломної освіти педагогічних кадрівм. Херсон

УПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ УКОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНОЛОГІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬУЧНІВ У ПОЗАУРОЧНИЙ ТА ПОЗАШКІЛЬНИЙ ЧАС

Стаття присвячена розкриттю можливостей використання різноманітнихорганізаційних форм роботи у конструкторсько-технологічній діяльності учнів в позаурочнийта позашкільний час.

УПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ У КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНОЛОГІЧНУДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ У ПОЗАУРОЧНИЙ ТА ПОЗАШКІЛЬНИЙ ЧАС

© О. Морев, 2007




111 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

механізмів, прості автоматичні пристрої,навчально-наочні предмети шкільного ідомашнього вжитку. Як показує практика, заняттяу підготовчих технічних гуртках служить доброюпедагогічною підготовкою для всіх форм наступноїроботи із юними техніками середнього і старшогошкільного віку, розвивають конструкторсько-технологічне мислення [2].

2. Предметні (науково-технічні) гуртки.Ці гуртки створюються у школах переважно

на базі навчальних кабінетів і майстерень дляучнів середнього і старшого шкільного віку. Ушколах розповсюджені фізико-технічні, хіміко-технологічні, агрохімічні, астрономічні гуртки, атакож гуртки з ремонту автомобілів,радіотехнічні, токарної і слюсаря-ремонтної справиі ін. Мета таких гуртків – розширення іпоглиблення знань, закріплення практичних вміньучнів по різних предметах навчального плану.

3. Спортивно-технічні гуртки.Ці гуртки створюються переважно в різних

позашкільних закладах, де їх називають інколизагальнотехнічними. До них належать гурткиавіамодельні, ракетно-космічного моделювання,автомоделістів, картингістів, радіоуправління і ін.У них займаються учні 7 – 11-х класів, яківиявляють інтерес до спортивного моделювання,конструкторсько-технологічного мислення. Успортивного-технічних гуртках учні вивчаютьспеціальну техніку, конструюють і виготовляютьстендові і функціональні моделі літальних апаратів,автомобілів, кораблів для спортивних змагань ідемонстрації на виставках. Особливістю цієїроботи є те, що моделі для змаганнястворюються відповідно до єдиної класифікації[1].

4. Виробничо-технічні гуртки.Ці гуртки об’єднують учнів середнього і

старшого шкільного віку, які виявляютьзацікавлення певною галуззю техніки івиробництва, а також бажання оволодітинавичками роботи з цій галузі і ознайомитись ізможливостями відповідності їй масових професій.Наприклад, професія слюсаря з ремонтуавтомобілів.Широке розповсюдження одержали гуртки

дизайнерів, слюсарів-конструкторів, технологів-раціоналізаторів, а також гуртки електротехніки,радіотехніки, електронної автоматики, технічноїкібернетики, робототехніки, конструюваннямалогабаритної автомобільної техніки,приладобудування вимірювальної техніки.Головне, що складає зміст роботи виробничо-технічних гуртків – це моделювання відповіднихмашин, агрегатів, промислових установок, а також

творча конструкторська і раціоналізаторськадіяльність гуртківців в обраній галузі науки, технікиі виробництва [5].Особливу категорію виробничо-технічних

гуртків складають такі об’єднання школярів, вяких учні займаються вивченням пристроїв іроботи машин широкого розповсюдження ,апаратів або інших технічних об’єктів(автомобілів, мотоциклів, комбайнів), одержуютьнавички і вміння управляти ними. Пройшовшикурс навчання в таких гуртках і виконавшипрограму, учні одержують певний обсяг знань інавичок. Їм видають відповідний офіційнийдокумент-посвідчення. Це полегшує придбанняконкретної професії: шофера, комбайнера,слюсаря-ремонтника та ін [13].

5. Наукові товариства.Розвиток у школі ланки технічних гуртків і

зростання їх активності приводять до необхідностістворення на їх базі більших об’єднань, які моглиб дати учням (переважно старшокласникам)більш широкі можливості для наукової і технічноїтворчості. Так виникають первинні організаціїтовариства винахідників і раціоналізаторів, творчіоб’єднання учнів, конструкторські бюро, гуртки ібригади школи молодого раціоналізатора, науковітовариства учнів [2].Практика наукових товариств учнів, створених

у різних регіонах, показала, що ці види є однією ізефективних форм розвитку технічної творчості,яку слід вдосконалювати і розвивати.Вчителі праці зазначають, що індивідуальна

робота із окремими учнями має місце у тих випадках,коли учні, займаючись в гуртках конструкторсько-технологічної спрямованості, виходять з них за віком,але із задоволенням працюють самостійно,одержуючи консультації у вчителя або спеціаліста зпідприємства.Робота педагога із окремими школярами є

одним із важливих етапів при проведенні будь-якого заняття з групою і при організації масовихформ роботи. Вона може бути складовоючастиною і продовженням участі учнів у масовихпозакласних заходах. Аналіз педагогічнихдосліджень показав, що різновидності творчихоб’єднань охоплюють лише частину учнів – тих,хто особливо цікавиться і захоплюється технікою,конструкторсько-технічною творчістю [11].Для того, щоб у всіх учнів виховати

конструкторсько-технологічну активність ,зацікавлення та ініціативу у напрямку до науковогопошуку і раціоналізаторства, такожвикористовують і різні форми масової роботи зтехніки, технічну пропаганду. Ці формипозакласної роботи з учнями мають велике





112Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

значення і для залучення новачків до лав юнихтехніків, до постійної активної самодіяльності упервинних творчих конструкторсько-технологічних об’єднаннях [14].Вечори техніки є однією із найбільш

розповсюджених і корисних форм масовоїпозакласної роботи із учнями. Вони допомагаютьпедагогам розширити і поглибити знання, одержаніна уроках, привернути увагу учнів до світу новихнаукових і конструкторсько-технологічних ідей,сприяють розвитку інтересу до науки, техніки,виробництва, запалюють старанням більшедізнатися і зрозуміти [7].У практиці трудової підготовки розповсюджені

змагання (наприклад, технічні спартакіади юнихтехніків), які підбивають підсумки роботитехнічних гуртків, що вивчають експлуатаціюоб’єктів техніки або їх моделювання. Відповіднодо профілю гуртків проводяться змагання юнихавіамоделістів, кораблемоделістів, автомоделістів,радіооператорів, картингістів, авторемонтників, іін. У цих змаганнях гуртківці виступають звласноручно виготовленими моделями технічнихоб’єктів і демонструють свої вміння в управліннітехнічними пристроями – автомобілем,мотоциклом, картом тощо [15].Олімпіади з праці і технічні турніри також є

різновидом змагань учнів, підвищують рівень їхпідготовки у професійному навчанні. Олімпіади зпрофесійного навчання стали однією із найбільшмасових форм організації технічної діяльностіучнів в позанавчальний час. Вони проводяться удекілька турів – шкільні, районні, міські, обласні[3].Конкурси професійної майстерності з робочих

професій можуть входити до програмитематичних вечорів техніки або конструкторсько-технологічних турнірів. Метою проведення цихконкурсів є вдосконалення трудового іпрофесійного навчання, з поліпшення підготовкиучнів до праці на виробництві, виховання любовідо професії. У міських школах подібні конкурсипроводяться за. професіями слюсаря-ремонтникаавтомобілів, токаря, автоводія та інші [17].Педагоги зазначають, що технічні конференції

і зльоти юних раціоналізаторів сприяютьпопуляризації і пропаганді нових досягненьвиробництва, ознайомленню учнів із новинаминауки і техніки, передовими методами праці,конструкторсько-технологічними ідеями, ізпитаннями організації і економіки виробництва [9].Зльоти юних техніків підбивають підсумки

раніше оголошених виставок, досягнень учнів урізних галузях технічної творчості, пропонуютькращий досвід роботи школи.

Організація і проведення зльотів учнів –раціоналізаторів і конструкторів є аналогічноюроботі з підготовки і проведення технічноїконференції. Різниця полягає в тому, що на зльотінемає доповідей, конструктори захищаютьпредставлені ними проекти, демонструютьстворені моделі, макети, пристрої, обмінюютьсядосвідом. Потім відбувається підбиття підсумківі виробляються певні рекомендації. Закінчуєтьсязліт урочистою частиною , під час якоївідзначають кращих юних конструкторів [10].Виставки конструкторсько-технічної творчості

учнів – одна з найбільш розповсюджених, умасовій практиці ефективних і наочних формнауково-технічної пропаганди серед молоді. Вонипопуляризують досвід кращих технічних гуртків ідо окремих учнів, сприяють залученню школярівдо творчої конструкторсько-технологічноїдіяльності.Свята праці в школі проводять з метою показу,

чому учні навчилися за рік на уроках трудового іпрофесійного навчання , а також під часпозакласної роботи в гуртках та інших творчихоб’єднаннях. Такі свята дозволяють розширитиуяву школярів про професії, в яких відчуваютьпотребу підприємства або господарства, щопомагають їм відчувати гордість за те, що вонивміють працювати і здатні надати допомогузаводу, селу, переконатися у тому, що людинаціниться за свої трудові справи [6].Висновки . Таким чином, аналіз досвіду

формування у старших підлітків конструкторсько-технологічних здібностей показав, що найбільшефективним у педагогічному плані є процесзалучення учнів до розробки, моделювання,конструювання та виготовлення різноманітнихтехнологічних об’єктів. Усі об’єкти повинні бутиза конструкцією не дуже складними. посильнимидля виготовлення школярами старшогопідліткового віку. Включення школярів уконструкторсько-технологічну діяльність впозаурочний та позашкільний час значно розширюєможливості не тільки для вибору технічних об’єктівсамостійної роботи учнів, але й дозволяєурізноманітнювати та підбирати зміст і методироботи зі школярами з урахуванням їх технічнихта пізнавальних інтересів, а також рівня розвиткуконструкторсько-технологічних здібностей накожному з етапів позакласної роботи [12].

1. Внешкольные учреждения. Пособие дляработников внешкольных учреждений. Под ред. Л.К. Балясной, Сост. Л. И. Филатов и В. С. Муратова.– М.: Просвещение, 1978. – 256 с.

2. Гладун О. В., Кузьменко В. В. Виховання





113 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

у гуртківців інтересу до винахідицтва / В зб.наук. праць Педагогічні науки . Вип. XII –Херсон, 2000. – С. 88 – 92.

3. Делік М. Н . Технічне моделювання увосьмирічній школі. – К.: Радянська школа, –1969. – 160 с.

4. Дмитриева М. А., Крылов А. А.,Нафтулов А. И . Психология труда иинженерная психология: Учеб. пособие / Подред. А. А. Крылова – Л.: Из-во Ленингр. ун-та,1979. – 224 с.

5. Кальней В. А. и др. Основы методикитрудового и профессионального обучения / В.А. Кальней, В. С. Капралова, В. А. Поляков;Под ред. В. А. Полякова. – М.: Просвещение,1987. – 191 с.

6. Кальней В. А. И др. Основы методикитрудового и профессионального обучения / В.А. Кальней, В. С. Капралова, В. А. Поляков;Под ред. В. А. Полякова. – М.: Просвещение,1987. – 191 с.

7. Котелова Ю. В. Очерки по психологиитруда . – М.: Издательство Московскогоуниверситета, 1986. – 117 с.

8. Левитов Н. Д. Психология труда. М.,1963. – 333 с.

9. Общая психология: Учеб. пособие длястудентов пед. институтов / В. В. Богословский,А. А. Степанов, А. Д. Виноградова и др.; Подред. В. В. Богословского и др. – 3-е изд., перераб.и доп. – М.: Просвещение, 1981. – 383 с.

10. Охрана труда в школе: Сб. нормат .Докумен. / Сост. С. М. Кулешов. – К.: Рад. шк.,1986, 293 с.

11. Павлютенков Е. М. Формированиеметодов выбора профессии / Под ред. Б. А.Федоришина. – К.: Рад. школа, 1980. – 144 с.

12. Проблемы совершенствованиятрудовой подготовки школьников / Сост. И.И. Бака; Под ред. Н. П. Семыкина. – М.: Акад.пед наук СССР, 1980. – 160 с.

13. Психология и техника. / Под редакциейД. А. Ошанина – М.: Просвещение, 1965. – 248 с.

14. Рожков В. С. Авиамодельный кружок.Для руководителей кружков школ ивнешкольных учреждений. – М.: Просвещение,1978. – 160 с.

15. Техническое творчество учащихся:Учеб. пособие для студентов пединститутови учащихся педучилищ по индустр.-пед. спец./ Ю. С. Столяров, Д. М. Комский, В. Г. Геттаи др .; Под ред . Ю. С. Столярова , Д. М.Комского. – М.: Просвещение, 1989. – 223 с.

16. Тхоржевський Д. О. Методикатрудового і професійного навчання тавикладання загальнотехнічних дисциплін:Навч. Посібник. – 3-тє вид., пераб. і допов. –К.: Вища шк., 1992. – 334 с.

17. Усатенко С. Т., Каченюк Т. К., ТереховаМ. В. Выполнение электрических схем поЕСКД: Справочник. – М.: ИздательствоСаратов, 1989. – 325 с.





& Не я належу минулому, а минуле належить мені. Антісфен

давньогрецький філософ

Мудрість – найточніша з наук. Арістотель

давньогрецький філософ

Щоб дійти до мети, перш за все, йти. Бальзак Оноре де

французький письменник

Наш життєвий шлях усіяний уламками того, чим ми починалибути і чим ми могли би стати.

Берґсон Анрі французький філософ

Природа ненавидить розум. Вайлд Оскар

англійський письменник




114

Постановка проблеми. Сучасна туристичнаіндустрія є однією із найбільш високоприбутковихі динамічних галузей світового господарства.Частка туризму становить 10% світовоговалового національного продукту, 7% загальногообсягу світових інвестицій, 11% світовихспоживчих витрат, 5% усіх податковихнадходжень та 1/3 світової торгівлі послугами. Застатистичними даними Всесвітньої туристськоїорганізації (ВТО), у світі 80% країн, де в’їзднийтуризм входить до першої п’ятірки провіднихстатей експорту, у 40% є основною експортноюстатею. Ще 40% – це держави, де доходи відтуризму перевищують 1 млрд . дол. США.Протягом останніх 16 років прибутки відміжнародного туризму зростали в середньому на9 % за рік, у 2005 році вони сягнули 682 мільярдівдол. США. Кількість міжнародних туристівзросла в середньому на 4 % за рік, у 2005 роцівона сягнула 808 мільйонів, приріст становив 5,5%.Міжнародний туризм є такою формою

міжнародної торгівлі, що найдинамічнішерозвивається. В економіці окремої країни вінвиконує такі важливі функції:

- є засобом для забезпечення зайнятостінаселення і джерелом валютних надходжень,розширює внесок у платіжний баланс;

- підвищує привабливість країни як сфериміжнародного підприємництва і ділової співпраці;

- сприяє диверсифікації економіки за рахунокрозвитку туристичної інфраструктури;

- створює стимули для припливу іноземногокапіталу в національну економіку.Розвиток міжнародного туризму стає усе

актуальнішим. ЮНВТО прогнозує, що у 2010 роцікількість міжнародних туристів перевищить 1мільярд, при цьому прибутки сягнуть 1550мільярдів дол. США.Мета статті. Показати і дослідити динаміку

та основні тенденції розвитку міжнародноготуризму в Україні.Виклад основного матеріалу. Прогнози

експертів Всесвітньої туристичної організаціїщодо розвитку туризму у світі повною міроюстосуються й України. Адже вона маєнадзвичайно вигідне географічне та геополітичнерозташування, розвинену транспортну мережу,володіє значними природно-рекреаційними таісторико-культурними ресурсами, населенапрацелюбним і гостинним народом. Забезпечитиналежну віддачу від цього потужного потенціалу,використати його в інтересах активного відпочинкута оздоровлення можна лише за умови чіткоїорганізації туристичної діяльності, зміцненняіснуючої та створення нової матеріально-технічноїбази, залучення досвідчених і кваліфікованихкадрів, тобто за умови правильної організації таефективного управління туризмом.За статистичними даними, отриманими згідно

з Рекомендаціями Всесвітньої туристськоїорганізації (ЮНВТО) та національноюМетодикою розрахунку обсягів туристичноїдіяльності, у 2005 р. Україну відвідали 17,6 млн.іноземних туристів (приріст порівняно з 2004 р.становить 13%, а у порівнянні з 2000 роком обсягв’їзного туризму збільшився майже у 2,8 раза);16,5 млн. туристів з України подорожували закордоном (на 6% більше, ніж у 2004 р.).Розвиток туризму в Україні впродовж останніх

п’яти років характеризується позитивною тасталою динамікою. Створення нового іміджуукраїнського туристичного продукту,конкурентоспроможного в нашій державі та закордоном, комплексний підхід до розвиткутуризму на регіональному рівні, підтримкарозвитку малого та середнього бізнесу утуристичній сфері, зумовили неухильне зростаннякількості туристів та обсягів наданих їм послуг.

Леся Побоченко, старший викладачкафедри міжнародних економічних відносин,

Інституту міжнародних відносинКиївського національного авіаційного університету

аспіранткаІнституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇРОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

Реалії сучасного туристичного процесу в Україні вимагають глибокого осмислення,аналізу та науково-прогнозної оцінки. У цьому контексті надзвичайно важливою таактуальною є тема проведеного дослідження.

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУМІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

© Л. Побоченко, 2007




115 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Туристичний сезон 2005 року характеризуєтьсяпродовженням загальних позитивних тенденційрозвитку галузі. Зокрема, у 2005 році, темпи ростуобсягів в’їзного туризму (113%) перевищилитемпи росту виїзного туризму (106%).Нарощування туристичних потоків є вагомимчинником росту споживчого попиту, ефективностіексплуатації об’єктів галузевої інфраструктури та,врешті, стабілізації внутрішнього ринку товарів іпослуг як туристичної, так і суміжних галузейекономік. Динаміка та основні тенденції розвиткуміжнародного туризму зображено на малюнку 1.

За останні п’ять років характеристики в’їзногопотоку туристів зазнали кардинальних змін.Значно зросла чисельність потоку, змінилась йогоструктура за мотивацією , географією тасезонністю. Так, кількість іноземних громадян, яківідвідали Україну, має тенденцію щорічногозбільшення в середньому на 23%, що свідчитьпро покращення туристичного клімату країни.

Але, відповідно до мети поїздки, то кількістьслужбових поїздок в 2005 році скоротилася в 1,4раза в порівнянні з 2000 роком, а кількістьприватних поїздок навпаки кожного рокузбільшується, що говорить про те, що іноземнігромадяни менше почали вдаватися до послугтуристичних фірм і самостійно організовують свійвідпочинок [4].Однак у 2005 р . темпи росту в’ їзного

потоку дещо втрачені за рахунок уповільненнярозвитку організованого туризму. Так ,впродовж 2004 р . кількість організованих

туристів зросла у 2,2 раза, а у 2005 р. знизиласьна 4 %. Це є прямим наслідком відміни употочному році нульової ставки ПДВ наекспорт туристичних послуг, що призвело дозбільшення їх вартості , а отже , й достримування росту в’ їзного потоку.Абсолютний приріст чисельності турпотоку у2005 р. становив 2 млн. осіб.

0

2000000

4000000

6000000

8000000

10000000

12000000

14000000

16000000

18000000

2000 2001 2002 2003 2004 2005

Виїзний туризм Вїзний туризм

Малюнок 1. Виїзд громадян України за кордон та в’їзд іноземних громадян в Україну

Таблиця 1. В’їзд іноземних громадян в Україну

2000 2001 01/00 2002 02/01 Кількість іноземних громадян, які відвідали Україну - всього з них – з метою туризму:

6430940 9174166 43% 10516665 15%

службова поїздка 1424533 1655111 16% 1192574 -28%

організований туризм 729701 574284 -21% 722860 26%

приватний туризм 4276706 6944771 62% 8601231 24%





116

В усьому світі виявляється тенденція дозменшення частки організованого туризму вміжнародних туристичних потоках. Все більшелюдей подорожують , але поповнення їхчисельності відбувається за рахунок тих, хтосамостійно організовує свої поїздки, уникаючипослуг туристичних агентств. Такі можливостістворюються завдяки доступності інформаціїчерез Інтернет та спрощенню порядку перетинукордону між країнами. Структура в’їзноготурпотоку в Україну вперше за останні рокизазнала значних змін – частка організованоготуризму знизилась за 2005 р. від 14% до 12%,водночас виросла частка приватного туризму від79% до 82% та на 1% зменшилася часткаслужбових поїздок. Найбільш прискоренимитемпами у 2005 р. зростав потік приватнихпоїздок. Ця тенденція спостерігалась також у2001 р. (62%), 2002 р. (24%), 2003 р. (23%) та у2004 р. (17%) [3].

Введення безвізового режимув’їзду до України громадянбагатьох держав світу сприялозбільшенню в’їзних туристичнихпотоків загалом на 13%.Відбулася значна активізаціяв’їзного туризму з країн ЄС – на43% або на 1,9 млн. більшетуристів з цих країн приїхало доУкраїни впродовж 2005 року, ніжв 2004 році.Найбільше це вплинуло на

потік туристів з країн СНД ,скорочення якого впродовж2005 р . становило – 0,4%,порівняно з 2004 р. Водночас

набрав ще більшої потужності потік туристів зкраїн ЄС. Їх кількість зросла майже на 1,9 млн.осіб, а темп приросту 51,8% у 2004 р. і лише 43%у 2005 р. Таким чином, питома вага турпотоку зкраїн ЄС виросла від 28% у 2004 р. до 35,5% у2005 р., а частка турпотоку, що припадає на країниСНД скоротилась з 74,3% у 2003 році до 61,5% у2005 році. Важливим чинником росту турпотокуз країн ЄС є, започаткований у 2005 р., безвізовийпорядок в’їзду до України громадян цих країн, щодещо нівелювало негативний вплив підвищенняцін на вітчизняні турпослуги.Слід відзначити, що, у розрізі в’їзного

турпотоку за країнами, чітко виявилась тенденціядо скорочення числа організованих туристів зкраїн, з якими раніше існував візовий режимперетину кордону. Наприклад кількість такихтуристів з Німеччини, Ізраїлю , Польщізменшилась на – 5%, – 31%, – 52%, відповідно,але одночасно збільшилось число приватних

Продовження таблиці 1 2003 03/02 2004 04/03 2005 05/04 Кількість іноземних громадян, які відвідали Україну – всього з них – з метою туризму:

12513883 19% 15629213 25% 17630760 13%

службова поїздка 954493 -20% 1028026 8% 1039996 1% організований туризм 1012257 40% 2215603 119% 2133980 -4% приватний туризм 10547133 23% 12385584 17% 14456784 17%

Малюнок 2

Структура в їзного туризму, 2005 рік6%

12%

82%

службова поїздка організований туризм приватний туризм

Таблиця 2. Структура в’їзного турпотоку за країнами походження

2003 Частка % 2004 Частка

% 04/03 2005 Частка % 05/04

Країни СНД 9295411 74,3 10852820 69,4 16,8 10848160 61,5 -0,04 Країни ЄС 2882434 23 4373989 28 51,8 6251895 35,5 43 Інші країни 346038 2,7 402404 2,6 16,3 530705 3 32


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




117 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

туристів з цих країн на +90%, +10%, +251%,відповідно. Отже, позитивна динаміка в’їзноготуризму збережена у 2005 р. З іншого боку,уведення безвізового режиму з одночаснимскасуванням нульової ставки ПДВ негативновідбилось на діяльності українськихтуроператорів, оскільки призвело до значногоскорочення числа туристів, що вдаються до їхпослуг, а відтак, до збільшення самоорганізованихприватних подорожей. Послуги туроператора як

посередника виявились непотрібними іноземномутуристові, по-перше, для отримання в’їзної візи, апо-друге, для отримання більш дешевих послугчерез застосування нульової ставки ПДВ на них.Основними країнами-постачальниками

туристів в Україну в 2005 році, як і в попереднійперіод, були Росія (34% усіх туристів, які відвідалиУкраїну), Польща (20%), Молдова (16%),Угорщина (11%) та Білорусь (10,5%). Але часткатуристів з Росії в обсязі іноземного туризму

Малюнок 3. В їзний туризм за країнами походження

10848160

6251895

530705

10852820

4373989

402404

9285411

2882434

346038

Країни СНД

Країни ЄС

Решта країн

2005 2004 2003

Таблиця 3. Основні країни – постачальники туристів в Україну в 2005 році

№ п/п

Країна

Кількість чоловік

Частка,

%,

Темпи приросту/ скорочення

2005/2004р.р. 1. Російська Федерація 6043829 34,3 0,82

2. Польща 3489033 19,8 94,6 3. Молдова 2780880 15,8 -4,05 4. Угорщина 1957708 11,1 2,7 5. Білорусь 1841783 10,5 4,2 6. Словаччина 321977 1,8 97,6 7. Німеччина 189546 1,1 29,7 8. Румунія 161948 0,9 65,5 9. Сполучені Штати Америки 73046 0,4 -7,4 10. Ізраїль 51186 0,3 15 11. Італія 47082 0,27 30,6 12. Туреччина 45518 0,26 6,6 13. Азербайджан 44226 0,25 -23 14. Сполучене Королівство 40314 0,23 12 15. Литва 38685 0,22 17

Інші країни світу 503999 2,9 16,6 Всього 17630760 100 12,8





118

скоротилася за останні роки до 34% (в 2001 роціце було 53%, а в 2004 році – 38%), що зумовленозначним притоком туристів з інших країн, а самезбільшилася частка туристів із Польщі (з 11,5%в 2004 році до майже 20% в 2005 році), ізСловаччини (з 1% до 2% відповідно), з Німеччини,Румунії, Італії тощо. Також зменшилася кількістьтуристів з країн СНД. Так, туристичний потік зМолдови скоротився на 4%, з Азербайджану на23% [3].Таким чином, основними характерними

рисами в’їзного туризму в Україні в 2005 р. є:введення безвізового режиму в’їзду до Українигромадян багатьох держав світу; позитивнадинаміка в’їзного туризму; подорожчаннятурпослуг для в’їзнихтуристів черезскасування нульовоїставки ПДВ; втрататемпів ростуорганізованого туризму;п е р е о р і є н т а ц і яорганізованих туристівна приватніс а м о о р г а н і з о в а н іподорожі; зменшенняобсягів послуг,реалізованих іноземнимтуристам черезтуроператорів.Виїзний туристичний

потік за своєю

чисельністю та сезонністю мало змінювавсявпродовж останніх років. Так, в 2000 році кількість

громадян України, які подорожували за кордонскладала 13,4 млн. чоловік, а в 2005 році майже16,5 млн. чоловік, що на 6% більше. Проте йогоструктура за мотивацією та географією поїздокзазнала суттєвих коливань протягом цьогоперіоду.У структурі виїзного потоку з кожним роком

стає все меншою частка організованого туризму,яка скоротилася від 19% в 2000 році до 10% в2005 році, але в порівнянні з 2004 роком кількістьорганізованих туристів збільшилася на 22%, щоговорить про те, що громадяни України почалибільше довіряти свій відпочинок туристичнимпідприємствам.Але чисельність приватних поїздок в період

2000 – 2005 років має тенденцію до збільшення.Так, в 2005 році кількість приватних туристів з

Таблиця 4. Виїзд громадян України за кордон в 2000 – 2005 роках

2000 2001 01/00 2002 02/01

Кількість громадян України, які виїжджали за кордон – всього з них – з метою туризму:

13422320 14849033 11% 14729444 -1%

службова поїздка 940553 1634657 74% 1429382 -13% організований туризм 2595331 2074065 -20% 2101283 1% Приватний туризм 9886456 11140311 13% 11198779 1%

2003 03/02 2004 04/03 2005 05/04 Кількість громадян України, які виїжджали за кордон – всього з них – з метою туризму:

14794932 0,4% 15487571 5% 16453704 6%

службова поїздка 1716695 20% 1199422 -30% 1240577 3%

організований туризм 1476010 -30% 1318198 -11% 1611909 22%

Приватний туризм 11602227 4% 12969951 12% 13601218 5%

Малюнок 5.Структура виїзного туризму, 2005 рік

7 %1 0 %

8 3 %

службова поїздка організований туризм приватний туризм


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




119 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

України збільшилася на 38% в порівнянні з 2000роком, тобто в середньому кількість приватнихпоїздок збільшується на 7% кожного року. Щостосується службових поїздок, то їх кількість в2005 році зросла на 3% в порівнянні з 2004, а з2000 роком – на 32%.Загальна чисельність виїзного туристичного

потоку зростала в 2005 році за рахунок збільшеннякількості подорожуючих до таких країн, як Єгипет(збільшення кількості українських туристів в 2005році у порівнянні з 2004 на 133%), Німеччина(35%), Туреччина та Чеська республіка (на 30%відповідно), Італія (16%), Ізраїль та Румунія (на15% відповідно), Польща (на13%), Греція (на 8%),Білорусь (на 6%), Угорщина (на 5%) та інші [2].Також у 2005 році найбільшу перевагу

відпочинку за кордоном громадянами Українибуло віддано насамперед країнам СНД, а самеРосії, Білорусії та Молдові. Відвідуванняукраїнцями країн СНД складає половину усіх їхзакордонних подорожей. Кожен третій українець,який виїжджав за кордон у 2005 році, прямувавдо Росії (36% від усіх подорожей).Економічним наслідком збільшення

чисельності туристичних потоків є, зумовленийцим, приріст обсягу туристського споживаннятоварів та послуг національного виробництва.Отже, сукупна вигода від експорту туристичнихпослуг України та від внутрішнього туристського

споживання у 2005 р. становитиме близько39,2 млрд. грн., або 7,8 млрд. дол. США, що на12 % більше від попереднього року.Збільшення кількості туристів в Україні сприяє

також підвищенню ефективності діяльностівітчизняних туристичних підприємств(туроператорів, турагентів, готелів, санаторіїв),сукупний дохід яких у 2005 р. зросте на 10 % істановитиме 4,9 млрд. грн.Висновки: Україна займає одне з провідних

місць в Європі за рівнем забезпеченості ціннимиприродними та історико-культурними ресурсами,здатними генерувати значний туристичнийінтерес у вітчизняних та іноземнихподорожуючих. Однак національний туристичнийпродукт має низьку конкурентоспроможність навнутрішньому та міжнародному туристичномуринку.Геополітичні та соціально-економічні зміни,

розвиток інформаційних технологій радикальновплинули на параметри міжнародноготуристичного потоку, призвели дотрансформування туристичної галузі з такої, щоорієнтована на обслуговування організованихтуристів, у індустрію, яка охоплює близько 50видів економічної діяльності, спрямовану назадоволення різноманітних потреб мільйонівіндивідуальних подорожуючих.Відповідно до зазначеного, основними

Таблиця 5 Основні напрямки виїзду громадян України за кордон з метою туризму в 2005 році

№ п/п

Країна

Кількість чоловік

Частка,

%,

Темпи приросту/скорочення

2005/2004р.р. 1. Російська Федерація 5967881 36,3 2,2

2. Польща 4357567 26,5 13,3 3. Угорщина 2028771 12,3 5,2 4. Білорусь 1231281 7,5 5,7 5. Молдова 1108593 6,7 0,5 6. Словаччина 310358 1,9 -20,8 7. Туреччина 284336 1,7 30,2 8. Німеччина 181133 1,11 35,2 9. Румунія 174454 1,06 14,8

10. Єгипет 116996 0,7 132,7 11. Чеська республіка 57519 0,35 29,7 12. Греція 54724 0,33 8,2 13. Болгарія 49956 0,31 -23,7 14. Ізраїль 49479 0,3 14,8 15. Італія 49479 0,3 16,1

Інші країни світу 431177 2,6 6,7 Всього 16453704 100 6,2





120

проблемами розвитку туризму в Україні є:1. Низька якість складових національного

туристичного продукту: значна частинаприродних територій та об’єктів культурноїспадщини непристосована для туристичнихвідвідувань, туристична інфраструктура в ціломуне відповідає якісним параметрам, а туристичніпослуги у більшості секторів туристичної індустрії- вимогам щодо якості обслуговування.

2. Відсутність комплексної політики держави,несформованість раціональних форм державногоуправління у сфері туризму і діяльності курортів,невідповідність нормативно-правового таорганізаційно-фінансового забезпечення туризмусучасним потребам населення та економікидержави, існуючим параметрам туристичногопотоку, тенденціям розвитку туризму.

3. Низька якість послуг туристичної галузі:моральний та фізичний знос засобів розміщення;непідготовленість обслуговуючого персоналущодо надання послуг на рівні світових стандартів;незадовільне науково-методичне забезпеченняекскурсійної діяльності та інше.

4. За останні 10 років відбувся перерозподілзначної частки в’їзних (іноземних) та внутрішніхтуристів у приватний сектор послуг розміщеннячерез значно нижчу їх вартість та вищу якість,порівняно з готельними послугами. Поглибиласьтінізація ринку готельних послуг.

5. Нерозвиненість інфраструктури туристичноїта курортної галузей, в т. ч. незадовільний станавтошляхів та їх облаштованість.

6. Недостатність рекламно-інформаційнихматеріалів та заходів для належногопредставлення туристичного потенціалу України

як держави та її окремих регіонів на внутрішньомута зовнішньому.

7. Інвестиції у розбудову та реконструкціютуристичної інфраструктури є незначними заобсягами та недостатніми для її якісногоперетворення.

8. Диспропорційність розвитку туризму зарегіонами: більше ніж дві третини обсягівтуристичної діяльності припадає на два регіони –м. Київ та АР Крим.

9. Низький рівень внутрішнього попиту напослуги туристичної та курортної галузейзумовлений низькою купівельною спроможністюнаселення України.Як наслідок, сфера туризму в державі не

забезпечує повноцінного виконання економічних,соціальних і гуманітарних функцій, зокрема,підвищення якості життя населення формуваннягармонійно розвиненої особистості збереженнядовкілля та культурної спадщини, наповненнябюджетів усіх рівнів, створення нових робочихмісць, розвитку регіонів, збільшення питомої вагисфери послуг у структурі ВВП.

1. Дикий Н.А. Основы научных исследований.– К.: Вища школа, 1985. – 223 с.

2. Єріна А.М. Методологія науковогодослідження. Навчальний посібник. – М. – 2004.– 216 с.

3. Ковальчук В.В. Основи наукових досліджень.– К., 2004. – 208 с.

4. Лудченко А.А. Основы научных исследований.– К., 1999.

5. Сидоренко В.К. Основи наукових досліджень.– К., 2000. – 259 с.


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу, – це джерела мудрості.

Книги – бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємося, вони узда для тіла й душі.

З книжних слів набираємося мудрості й стриманості.

Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами.

Коли Земля їм – мати, то отець їм – Небо.

Нестор ЛітописецьІєродиякон Києво-Печерського монастиря, митрополит

&




121 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Оксана Попівняк, викладач кафедри економікиДрогобицького державного педагогічного університету


СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВАУ статті йдеться про те, що основною ознакою підприємницької діяльності є

самостійність і незалежність, які постійно супроводжуються ризиком і відповідальністю,а новаторство і творчість на основі науки завжди приносять успіх.

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА

© О. Попівняк, 2007

Постановка проблеми. Створення власноїсправи – це завжди великий ризик і подоланняпротидії, яка виникає під час зародження новоїсправи.Створюючи власну справу, підприємець

повинен розуміти, що він буде не тількикористуватись благами, які йому принесе цясправа, але і нести всю повноту відповідальностіза розвиток, збільшення прибутку і виживаннясеред конкурентів.Про підприємництво виникають питання у

людей, які хочуть розпочати свою справу наоснові своїх власних ідей або ідей відомих, щоможуть дати в майбутньому успіх і вигоду.Термін “Підприємець” походить від

французького “entrepreneur” , що означає“посередник”. Підприємцями, тобтоантрепренерами, називали людей, котріочолювали військові експедиції, а також іншихшукачів пригод.На початку свого зародження цей термін

застосовувався переважно до організаторів різнихмасових заходів, виступів і парадів, а такожкерівників великих виробничих або будівельнихпроектів. Такі керівники нічим не ризикували,використовуючи надані їм кошти. Переважнотакими підприємцями були духовні особи, якимдоручалось виконання великих будівельно-архiтектурних проектів, замків, споруд, різнихбудівель, церков і монастирів.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Підприємництво набуває свого розвитку в XVII ст.,коли підприємцем почали називати людину, якауклала з державою контракт (урядові контракти)на побудову мостів, доріг, портових чи обороннихспоруд або на поставку певної продукції зазаздалегідь зазначеною сумою. Прибуток, тобторізниця між сумою контракту і фактичнимивитратами на виконання робіт привласнюваласяпідприємцями. Це була винагорода підприємцю затаку рису характеру, як відповідальність за свої дії.До цього періоду належить діяльність Джона

Ло, шотландця, першого засновника королівськогобанку Франції. Великий успіх Джона Ло не був

довгим – його компанія збанкрутувала внаслідоквипуску великої кількості акцій на суму, що невідповідала вартості її активів.Помилку Ло врахував Річард Кантильон,

англійський банкір і економіст XVIIІ ст. Вінрозробив концепцію підприємця, який діє в умовахризику. Підприємець у визначенні РічардаКантильона – це особа, яка за певну ціну купуєзасоби виробництва щоб виробити продукцію іпродати її з метою одержання доходів і, беручина себе зобов’язання по витратах, не знає, заякими цінами може здійснюватися реалізація йогопродукції. Отже, підприємець – це людина, якадіє в умовах ризику і невизначеності.Адам Сміт – англійський економіст “батько

економіки” – наголошував, що підприємець сампланує, організовує виробництво, реалізовуєвигоди, пов’язані з поділом праці, ірозпоряджається результатами виробничоїдіяльності. Як власник капіталу для реалізаціїсвоєї ідеї та отримання прибутку йде на ризик,пов’язаний з непевністю в отриманні очікуваногоприбутку.Імпульсом для поглиблення досліджень

підприємництва слугують ідеї К. Шумпетера іФ. фон. Хайєка, М. Вебера та їхніх послідовників.У зарубіжній літературі періоду підприємницького“буму” в 70 – 80 роки погляди на підприємництвозводились до сфери малого бізнесу. В результатіне тільки зарубіжні, а й вітчизняні автори, а такожросійські (А. Агеєв, Д. Кузін, К. Івін, В. Успаленкота інші) ототожнюють підприємництво з бізнесом.Вивчення робіт українських і російських вчених

– І. Михасюка, В. Сахарова, С. Мочерного,М. Савлука, В. Шпака, Д. Ляпіна, А. Азраеляна– свідчить про активне дослідження основнихпитань підтримки і фінансування підприємствмалого та середнього бізнесу в Україні.Мета статті. Дослідити:1. Підприємництво: причини виникнення і

форми існування.2. Місце підприємництва в економіці.3. Види підприємницької діяльності. Як

розпочати свою справу?




122Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007


Виклад основного матеріалу. У ринковійсистемі підприємцеві одержання прибутку негарантовано, винагородою за витрачені кошти,час, зусилля та здібності можуть бути як великіприбутки, так і збитки, що ведуть до банкрутства.Підприємець – це людина, яка організовує

підприємництво, веде управління підприємствомз метою власної вигоди. За сировину і матеріали,за землю, за працю найманих робітників, а такожза вкладений капітал він платить за поточнимирозцінками. Він вкладає у справу свої власні ідеї,знання і навички в планування, організації тауправління підприємством. Він несевідповідальність за можливі втрати навіть тоді,коли втрати виникли не з його вини, а зумовленінесприятливими обставинами, але якщо справазмінюється в кращу сторону, йому дістається весьвиграш і прибуток.У середині ХХ ст. склалось сучасне розуміння

підприємця як новатора. Завдання підприємця –реформувати i раціоналізувати метод виробництвашляхом упровадження винаходів, нових технологійвиробництва, нових товарів або тих самихтоварів, але новим методом, створювати новігалузі промисловості [2].Підприємництво включає у себе ініціативу,

організацію або реорганізацію соціально-економiчних механізмів, для того щоб із якнайбільшою вигодою використовувати наявніресурси, одержувати найбільші прибутки.Відкрити власну справу і перетворити її в

ефективне підприємство дуже складно.Створення фірми (підприємства) вимагає відлюдини волі, наполегливості, вміння добиватисямети.Стимулом до створення підприємства можуть

бути різні обставини, наприклад, перехід на іншуроботу, звільнення з роботи, отримання дипломапро відповідну освіту тощо.Рішення заснувати своє підприємство

приймається, як правило, тоді, коли людинапоєднує свої бажання з реальними можливостямидосягнути мети, добитися успіху.Підприємництво розвинене в багатьох країнах,

хоч незвичне для нас. Воно властиве різнимспособам виробництва.Як соціально-економічне явище

підприємництво вбирає у себе широкий спектрсуспільних відносин, історичні моменти, правовівідносини, психологічні явища i економічні умовижиттєдіяльності. За своєю економічноюприродою підприємництво є діалектичною єдністюзагальноекономічного змісту, з одного боку, іспецифічної соціальної форми, з іншого.Своєрідність загальноекономічного змісту

підприємництва полягає у тому, що в ньому втіленірізні сторони господарської діяльності.Суб’єктами підприємництва можуть бути різні

учасники економічної діяльності, приватні особи,які займаються одноосібним виробництвом(сімейним підприємством). При цьомупідприємець орієнтується на власні затрати праціабо передбачає використання найманої праці [13].Підприємницька діяльність може

здійснюватись також групою людей, зв’язаних міжсобою договірними зобов’язаннями i економічнимінтересом. Об’єднання партнерів дозволяєрозв’язувати завдання більш великого масштабу.Суб’єктами колективного підприємництвавиступають різного роду асоціації – акціонернітовариства, кооперативи, орендні колективи тощо.Об’єктом підприємництва є певна діяльність

у сфері виробництва продукції або надання послугдля одержання певного доходу. Величина доходузалежить від того, як підприємець організувавсвою діяльність, врахував усі фактори. Ступіньорганізації підприємницької діяльностівизначається характером комбінації різнихресурсів. Згодом здійснення нових комбінаційстане чи не головною справою підприємця.Підприємництво охоплює виготовлення новихблаг, впровадження нових методів виробництва,освоєння нових ринків збуту, одержання новихджерел сировини чи напівфабрикатів, проведеннявідповідної реорганізації. Постійний пошук новихспособів комбінацій ресурсів відрізняє підприємцявід звичайного господарника.Підприємництво настільки важливе, що іноді

його називають четвертим факторомвиробництва, ресурси якого не витрачаються вміру їх використання, як природні чи людські.Підприємництво проявляється у різних сферах

бізнесу, в поняття якого входять будь-яка справа,купівля, комерційне чи виробниче підприємство,комерційна практика або політика окремогопідприємця чи цілої фірми.Започатковуючи бізнес, підприємець повинен

визначити для себе мету діяльності, джерелафінансування, відмінності товару, який вінвироблятиме, від товару конкурентів, чим цейтовар сподобається покупцям, які можуть бутифінансові результати, ринок збуту своєї продукції,хто купуватиме товар і скільки буде тих купців.Підприємництво завжди певним чином

організується, набирає конкретних форм.Можна виділити основні умови організації

підприємницької діяльності:- наявність прав власності на засоби

виробництва, його продукт і дохід;- наявність певної сукупності свобод і прав




123 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007


(вибір виду господарської діяльності, плануванняджерел фінансування, доступ до ресурсів,організація і управління, збут продукції тощо)тобто економічна самостійність;

- наявність певного економічного середовища,яке б забезпечувало реалізацію перших двох умовринково-конкурентного режиму господарювання;

- наявність сприятливого психологічногоклімату серед населення;

- правова захищеність підприємця;- державна підтримка підприємництва в галузі

фінансового і матеріально-технічногозабезпечення.Особливо важливим є принцип

саморегулювання підприємництва. Потрібновиробити такі етичні норми господарськоїповедінки, які не допускатимуть будь-якихнездорових намірів, вчитимуть поважати закон,розвивати саме ділову активність i чеснуконкурентну боротьбу. Західні бізнесменипереконані, що саме ділова етика насампередзабезпечує престиж і високу репутацію компаніїв очах споживачів і суспільства, сприяєпідвищенню ефективності виробництва,зростанню доходів.Матеріальна зацікавленість є одним із

рушійних факторів підприємницької діяльності. Восновному заради цього і організовується бізнес ірозширюються його масштаби. Діалектикатоварного виробництва така, що господарюючийсуб’єкт, переслідуючи власні інтереси, в той жечас, у кінцевому рахунку, невидимою рукоюскеровується на досягнення суспільних цілей,працює на суспільство. Наприклад, Г. Фордзайнявся виробництвом автомобілів не зблагодійних прагнень, але, переслідуючи особистувигоду, він створив автомобільну імперію ,продукція якої заполонила весь світ і багато вчому змінила господарство.Якщо звернутися до сучасного бізнесу, то

неважко помітити, що його мета часто виходитьза рамки суто економічної. Коли все зводити лишедо останньої, то буде неможливо зрозуміти, чомупідприємці беруть участь у розв’язанні соціальнихпроблем суспільства, виділяють кошти на освіту,охорону здоров’я, розвиток культури, екологію,боротьбу з бідністю тощо [1].До основних ознак підприємництва належить,

в першу чергу самостійність і незалежністьгосподарських суб’єктів. Кожен, хто маєвідповідне бажання і грошові кошти, можеорганізувати власне виробництво (індивідуальнечи колективне), яке спирається на певну формувласності. Засоби виробництва і робоча силакупуються на ринку. Що, як і скільки виробляти,

у кого купувати, кому і за якою ціною продавати– все це підприємець вирішує самостійно,виходячи з економічної вигоди і ринковоїкон’юнктури.Незалежність як базову ознаку

підприємництва не можна трактувати спрощено,адже в економіці не існує абсолютної свободи.Повна самостійність підприємця означає, що надним немає інстанції, яка б примушувала робитите і те, так-то і тоді-то. Але він зовсім не вільнийвід ринку, від його строгих вимог.Ще одна характерна ознака підприємництва –

практично постійний господарський ризик івідповідальність. Необхідно оцінювати діяльністьконкурентів, їх стратегію, сферу діяльності. Бізнесвимагає відваги, розумного ризику, але неавантюризму. Для підприємця важливим єправило: одержати прибуток і мати добру діловурепутацію у конкурентів і знайомих.Особливо важливим у підприємництві є план-

маркетинг, основними елементами якого єспоживачі, товари, канали збуту, ціноутворення,реклама, сервіс, обслуговування після продажу.Підприємництво немислиме без новаторства,

без творчого пошуку. В умовах гостроїконкурентної боротьби немає підстав сподіватисяна те, що, нічого не міняючи, можна збільшитиприбуток за рахунок росту цін. Вистояти вборотьбі здатний лише той, у кого вища якістьпродукції і постійно оновлюються її моделі, хтоменше витрачає. Слід також постійно оновлюватитехнологію, удосконалювати організаціювиробництва і збут. Здатність прийматинестандартні рішення, творчо оцінювати ситуаціютакож завжди високо цінувалось у діловому світі.Якщо підприємець, що започатковує бізнес, не

обізнаний з фінансовим боком справи, то йомукраще не братися за неї. Він повинен умітипрогнозувати обсяги виробництва і продажутоварів, розробляти баланс своїх коштів, знатишляхи досягнення високої рентабельності,заощадження витрат підприємства. Звичайно, цене весь перелік того, що повинен вміти i знатипідприємець. Крім того, він може залучати досвоєї справи фахівців (юристів, фінансистів,дилерів тощо), адже якщо він сам не будеобізнаний з основами бізнесу, досягнути успіху вінне зможе.В останні десятиліття відбувається швидкий

ріст підприємництва в сфері малого бізнесу ішвидкий ріст цього сектора економіки, щоздебільшого залежить від підприємницькихздібностей [12].Підприємницька здібність – це особливий

вид людського таланту, особливий людський




124


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

ресурс, який ми ще називаємо підприємливістю,діловитістю.Існує чотири взаємозв’язані функції

підприємця:1. Підприємець бере на себе ініціативу

поєднання ресурсів землі, капіталу і праці в єдинийпроцес виробництва товару чи послуги.Виконуючи роль ініціатора й каталізатора,підприємець одночасно є рушійною силоювиробництва і посередником, який зводить докупиінші ресурси для здійснення процесу, який обіцяєстати прибутковою справою (ділом).

2. Підприємець бере на себе важке завданняприйняття основних рішень в процесі бізнесу, і їхоригінальність і творчий характер визначаютькурс діяльності підприємства.

3. Підприємець – це новатор, особа, яка прагневиробляти на комерційній основі нові продукти,впроваджувати нові виробничі технології та формиорганізації бізнесу.

4. Підприємець – це людина, що йде на ризик.Це випливає з трьох перших його функцій. Уринковій системі підприємцеві прибуток негарантований. Це має бути рішуча, наполеглива,цілеспрямована, ініціативна, відповідальна,комунікабельна особистість, готова до ризику,пошуку, нових можливостей. Не кожна людинамає такі здібності. Науковці стверджують, щолише 3 – 5 % працездатного населення маютьздібність до підприємництва.Підприємницький тип мислення – це сукупність

оригінальних поглядів і підходів до прийняттярішень, які реалізуються в практичній діяльності.Тому характер підприємницької діяльності висуваєпевні вимоги до особистості підприємця .Підприємець – це людина, яка починає свій бізнесі бере на себе ризик здійснення бізнесу в надії наотримання прибутків.Висновки. Для розвитку підприємницької

діяльності в нових умовах господарюваннянеобхідно вести цілеспрямовану підготовкумолоді в навчальних закладах збагачуючи їїзнаннями економіки, розвиваючи її творчість, якізгодом ляжуть в основу підприємницькоїдіяльності.Підприємництво діє у різних сферах

виробництва і здійснюється як окремоюприватною особою, так і групами людей, щобстворювати матеріальні блага та добиватисьякнайбільших прибутків.Основною ознакою підприємницької діяльності

є самостійність і незалежність, які постійносупроводжуються ризиком і відповідальністю, ановаторство і творчість на основі науки завждиприносять успіх.

1. Акопсен В. Українське підприємництвояк соціальний феномен. // Вища освітаУкраїни. – 2004. – № 3. – С. 29.

2. Безтелесна Л. Підприємництво уконтексті людського розвитку. // ЕкономікаУкраїни. – 2003. – № 12. – С. 62 – 69.

3. Богиня Д., Волинський Г. Структурнаперебудова економіки і проблема інвестицій.// Економіка України, – №12, – 1997, – С. 41.

4. Білик М.Д. Амортизація як фінансоведжерело структурної перебудови економікиУкраїни. // Фінанси України. – №3 – 4, – 1996, – С. 47 – 51.

5. Бичкова О.Ф., Мушинський Ю.В. Формивласності сьогодні. – К.: “Знання України”, –1992, – 48 с.

6. Волощук С. До питання теоріїпідприємництва. // Вісник ТАНГ. – 2002. – №6.– С. 100.

7. Горняк О.В. Напрямки та чинники розвиткусучасного підприємництва. // Актуальніпроблеми економіки. – 2002. – № 6. – С. 35.

8. Іщенко Г. Підприємництво на порозі змін.// Урядовий кур’єр. – 2004. – 28 лютого. – С. 6.

9. Кудінова А. В. Підприємницька поведінка,сутність та детермінанти її еволюції. //Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 1.– С. 104 – 111.

10. Мазур О.Є. Оцінка сучасного станумалого підприємництва в Україні. // Актуальніпроблеми економіки. – 2003. – № 12. – С. 80 – 89.

11. Мартинюк Л. Обґрунтування виборуконкурентних стратегій підприємствами усекторі малого бізнесу. // Підприємництво.Господарство. Право. – 2003. – № 12. – С. 127– 130.

12. Нікитенко Д. В. Вплив розвитку малогопідприємництва та становлення та розвитоксереднього класу України . // Актуальніпроблеми економіки України. – 2003. – № 10.– С. 119 – 127.

13. Сомкіна Т.В. Система формуваннясуб’єкта підприємницької діяльності в умовахтрансформації економіки. // Актуальніпроблеми економіки. – 2001. – № 7 – 8. – С. 14.

14. Чорній Л. Хто і як розвиває малепідприємництво. // Welkome. – 2004. – № 2. –С. 29 – 32.

І я бачив – нема чоловікові кращого, як діламсвоїм радіти, бо це доля його!

Старий Завіт(Екл. 3. 22).






125 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Постановка проблеми. У конкурентномусередовищі ринкової економіки роль освіти вгалузі інтелектуальної власності та формуванняпрофесійних компетенцій в цьому напрямку середстудентів ВНЗ набуває винятково важливогозначення. Саме знання з інтелектуальної власностіповинні стати методологічним принципом приоцінюванні професійної діяльності маркетолога вконкурентному середовищі, а діяльності вчителя,коли йдеться про рівень знань в освітньомуекономічному середовищі у процесі навчанняучнівської молоді.Зауважимо, що Державний департамент

інтелектуальної власності відповідно до УказуПрезидента України від 27 квітня 2001 р., №285/2001 “Про заходи щодо охорони інтелектуальноївласності” та рішення колегії Міністерства освітиі науки України від 27 березня 2001 р. розробивпропозиції щодо включення до змісту середньоїта вищої освіти знань з інтелектуальної власності.Ці документи зобов’язують впроваджувати курсінтелектуальної власності у вищих навчальнихзакладах України. Вважаємо за доцільневпровадити вивчення курсу “ПАТЕНТОЗНАВСТВО”у середніх освітніх навчальних закладах, щосприятиме одержанню учнівською молоддюпочаткових знань із технічної творчості таформування початкових професійнихкомпетенцій.Аналіз останніх публікацій . Проблемі

авторських прав промислової власності та

вивчення курсу із інтелектуальної власності у ВНЗнадається вагоме значення і цій проблеміприсвячено значну кількість навчально-методичних посібників, які розкривають питання,що формують у випускників необхідний рівеньзнань та професійної компетенції. До таких слідвіднести праці: С. Бондаренко [1], М. Вачевського[3], В. Кременя, В. Мадзігона [2], С. Довгого,В. Жарова [5].Мета статті – вироблення напрямку навчання

відповідного рівня професійних компетенцій увипускників ВНЗ у галузі промислової власностів умовах ринкової конкуренції.Виклад основного матеріалу. Промислова

власність та знання із авторського права,економіки, роль економічної освіти та професійнихкомпетенцій серед молоді набуває виняткововажливого значення.Авторське право – це сукупність правових

норм, що регулюють відносини, пов’язані зістворенням та використанням творів науки,літератури та мистецтва. Суб’єктами авторськогоправа є:

- автори винаходів, промислових зразків,товарних знаків, творів науки і літератури,спадкоємці авторів різних об’єктів інтелектуальноївласності;

- особи, яким автори або їх спадкоємціпередали свої авторські майнові права.Зазначимо, що суб’єктами авторського права

як форми об’єктів промислової власності є:

Михайло Примаченко, пошукачДрогобицького державного педагогічного університету


СУБ’ЄКТИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА НА ВИНАХОДИ,ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ ТА ТОВАРНІ ЗНАКИ

У статті висвітлюються питання авторських прав на об’єкти промислової власності,стосуються курсу “Інтелектуальна власність”, що вивчаються студентами факультетівменеджменту та маркетингу, які оволодівають професією маркетолога з відповідним рівнемпрофесійних компетенцій.

Автор Людина, творчою працею якої створено винахід, корисну модель чи промисловий зразок або товарний знак

Власник патенту Особа, яка володіє охоронним документом, що посвідчує виключне право на використання об’єкта промислової власності

Спадкоємці Автора чи власника патенту Патентна установа Український інститут промислової власності (Укрпатент) Представник у справах інтелек-туальної власності

Особа, яка діє за дорученням заявника і надає правову допомогу у сфері охорони промислової власності


© М. Примаченко, 2007




126

Положенням про правову охорону об’єктівпромислової власності та раціоналізаторськихпропозицій в Україні (дане Положення вводитьсяв дію з 1.07.94 р. згідно з Постановою ВерховноїРади №3769-12 від 23.12.93 р.) регулюютьсямайнові та пов’язані з ними особисті немайновівідносини, що виникають у зв’язку зі створенням,правовою охороною та використанням винаходів,промислових зразків, товарних знаків і знаківобслуговування, а також відносини, пов’язані звизнанням прав автора раціоналізаторськоїпропозиції [2, 45].До об’єктів промислової власності відповідно

до Положення належать винаходи, промисловізразки, товарні знаки і знаки обслуговування,які були заявлені й дістали правову охорону в

Україні у формі патентів (на винаходи і промисловізразки) та свідоцтв (на товарні знаки і знакиобслуговування), видані Державним патентнимвідомством України. Раціоналізаторські пропозиціїдістають правову охорону у формі посвідчення нараціоналізаторську пропозицію на підприємстві, вустанові чи організації, які визнали пропозиціюраціоналізаторською.Характеризуючи поняття прав інтелектуальної

власності, слід зазначити, що відповідно доміжнародних угод, у яких бере участь Україна,право інтелектуальної власності є частиноюнаціонального законодавства України.Важливою подією у становленні прав

інтелектуальної власності стало підписання в 1883році Паризької конвенції з охорони промисловоївласності – першої міжнародної угоди у цій сферідіяльності, як зазначено в [3].Поняття “права інтелектуальної власності” є

узагальнюючим стосовно таких понять, як правана твори науки, літератури і мистецтва (авторськіправа), права на виконання , фонограми,відеограми, передачі (програми) організаціймовлення (суміжні права) та права на винаходи,корисні моделі, промислові зразки, знаки длятоварів і послуг (торговельні марки) та правапромислової власності.Суб’єкти авторського права мають широку

інфраструктуру у своїй діяльності, до якоївідносять табл. 1.

Важливим аспектом прав інтелектуальноївласності є патентні права на винаходи, кориснімоделі, промислові зразки, товарні знаки,раціоналізаторські пропозиції. Ці права регулюютьяк майнові та пов’язані з ними особисті немайновіправовідносини, що виникають у зв’язку зістворенням винаходів, корисних моделей іпромислових зразків та товарних знаків.Право на об’єкти промислової власності, а

також раціоналізаторські пропозиції, охороняютьсядержавою . Це означає, що фізичні абоюридичні України мають право на правовуохорону винаходів , промислових зразків ітоварних знаків та знаків обслуговування в

Таблиця 1. Інфраструктура авторських прав у видах діяльності

Винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки, технології ноу-хау, інжиніринг, раціоналізаторські пропозиції,

відкриття

Літературні письмові твори, белетристичного,

публіцистичного, наукового, технічного та іншого характеру

Твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва

Твори ужиткового мистецтва, твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби

Твори образотворчого мистецтва Музичні твори з текстом і без та похідні від них твори

Драматичні твори, музичні, пантоміми, хореографічні, створені для сценічного показу, та їх постановки

Ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності

Фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії

Тексти перекладів для дублювання, озвучення,

субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів

Збірники творів, обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або

упорядкуванням змісту

Бази даних Комп’ютерні програми Всі інші твори інтелекту


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




127 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Україні або в державах, які підписали угодупро створення Міждержавної організації зохорони промислової власності. Такими жправами користуються іноземні фізичні абоюридичні особи на підставі міжнароднихдоговорів України.Автором будь-кого об’єкта промислової

власності (винаходу, промислового зразка,раціоналізаторської пропозиції) визнається фізичнаособа, творчою працею якої створенні ці об’єкти.Якщо винахід (промисловий зразок ,раціоналізаторська пропозиція) створенийспільною працею кількох фізичних осіб, усі вонивизнаються співавторами і користуютьсяоднаковими правами, які визначаються угодою,укладеною між ними.Не визнаються авторами фізичні особи, які не

внесли особистого творчого вкладу в створеннявинаходу (промислового зразка,раціоналізаторської пропозиції), надали авторутільки технічну, організаційну чи матеріальнудопомогу або сприяли оформленню прав навинахід (промисловий зразок, раціоналізаторськупропозицію) та його використання, стверджуєвідомий вчений у галузі інтелектуальної власностіі права П. Цибульов [6].Зазначимо, що винаходи, корисні моделі,

промислові зразки та товарні знаки мають багатоспільного між собою у правових відносинах івідрізняються від інших об’єктів правінтелектуальної власності. Їх правозабезпечується видачею патенту, який охороняєправа на об’єкти, які є результатами творчоїдіяльності, розв’язання певних технологічних,технічних чи художньо-конструкторськихзавдань.Авторові винаходу належить право

авторства, яке є не відчужене особистимправом. Це авторство охороняється безстроково.Власником патенту на винахід чи промисловийзразок може бути:

- автор (співавтори) винаходу чипромислового зразка;

- спадкоємець (спадкоємці) автора(співавторів);

- фонд винаходів України (стосовновинаходів), якщо автор (співавтори) передаєвиняткове право на використання винаходудержаві;

- роботодавець , якщо між авторомвинаходу чи промислового зразка тароботодавцем укладено договір провідступлені автором права на патент . Уцьому випадку автор має право навикористання винаходу чи промислового

зразка у власному виробництві. Якщо міжавтором і роботодавцем не укладенозазначеного договору або роботодавець неподав заявку на видачу патенту втримісячний строк після письмовогоповідомлення автором про створення нимвинаходу чи промислового зразка, то правона одержання патенту залишається заавтором. Роботодавець має правовикористати цей винахід чи промисловийзразок на умовах, що визначаютьсяліцензійним договором;

- інша фізична або юридична особа, якійавтор (співавтори) за договором передавправо на одержання патенту до внесеннявинаходу чи промислового зразка доДержавного реєстру винаходів України абодо Державного реєстру промислових зразківУкраїни.Власником свідоцтва на товарний знак може

бути фізична або юридична особа, яка займаєтьсяпідприємницькою діяльністю.Власником свідоцтва на колективний знак

може бути об’єднання підприємців, якізаймаються випуском товарів, наданням послуг(робіт), що мають спільні характерні ознаки.Усі ці проблеми об’єднує безпосередній зв’язок

з процедурою закріплення прав на технічні іхудожньо-технічні рішення . Кожен об’єктпромислової власності пов’язаний з промисловоютехнологією, юриспруденцією, економікою,науково-технічною інформацією тощо, але,оскільки вони за характером діяльностівідповідають процедурі патентування , тонабувають патентознавчого аспекту.Необхідно відзначити, що на винаходи,

промислові зразки, товарні знаки видаютьсяохоронні документи, які засвідчують особистувласність тих, на чиє ім’я видані ці документи.Право на винахід засвідчується патентом,

авторство на винахід, пріоритет винаходу тавиняткове право на використання винаходу вУкраїні. Патент на винахід діє від дати реєстраціївинаходу в Державному реєстрі винаходів України,але не більше 20 років від дати надходженнязаявки до Держпатенту України.Варто зазначити, що захист прав

інтелектуальної власності достатньо широковисвітлено в навчальному посібнику відомимвченим доктором права, професором В. Жаровимв роботі [5].Об’єкти промислової власності Винаходи мають

охорону у виді патента який видається країною вякій зареєстрований винахід, визнаний винаходом імає правову охорону, як відзначено в роботі [2].





128Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Термін патент латинського походження (патент– відкритий). Протягом століть вінзастосовувався в різних країнах у торговельній,фінансовій і юридичній термінологіях. Його

сутність розкривається в законодавстві кожноїокремої країни, де є свої особливості в деталяхпобудови патентних систем. Але одночасноіснують деякі спільні ознаки, що дають змогувизначити поняття патенту до того, в якій країнідіють правила щодо нього.Патентом називається виданий державним

органом (патентним відомством) документ, якийдає особі або організації (патентовласникові)виняткове право використовувати зазначене впатенті технічне вирішення (винахід, промисловийзразок, корисна модель тощо).Після видачі патенту в патентовласника

виникає виняткове право, що забезпечуємонополію на промислове або інше комерційневикористання винаходу чи промислового зразка.Патентовласник згідно із законом можезаборонити будь-якій особі використовуватиоб’єкт патенту без спеціального дозволу. Увипадку порушення виняткового правапатентовласник може через суд примусовостягнути плату за використання винаходу абопромислового зразка.Проте виняткове право, яке випливає з патенту,

існує лише на території тієї країни, що видалапатент, і не може виходити за її межі.Дія патенту обмежена не лише в просторі (на

певній території), а й у часі, що досягаєтьсяфіксацією в законі тривалості існуваннявиняткового права. В різних країнах ці строкинеоднакові і коливаються від 15 до 20 років. Уєвропейських країнах (Бельгія, Франція ,Нідерланди) строки дії патентів 20 років, Австрії,Німеччині, Швейцарії – 18, СІНА, Канаді і деякихінших країнах – 17, Великобританії – 16, Японії таІталії – 15 років. Дія патенту визначається не лишеюридичними нормами, а й об’єктивнимизакономірностями технічного прогресу. Зрозвитком техніки і появою нових, більшдосконалих вирішень відбувається моральнестаріння попередніх досягнень . Застаріліконструкції, технологічні процеси немає потребиохороняти патентом. Видача патенту іпідтримання його в чинності потребує виплатимита. Якщо відомо, що об’єкт патенту застарів,

то оплата мита припиняється і патентавтоматично втрачає силу.Патент видається на винахід, корисну модель,

промисловий зразок.

Таким чином, відзначені об’єкти відповідаютьпатентному праву – системі правових норм, щорегулюються на основі юридичної рівності сторінсуспільних відносин в економічному і духовномувизнанні винаходів, корисних моделей,промислових зразків та інших об’єктівпромислової власності, а також правових відносин,які виникають внаслідок їх практичноговикористання у виробництві.Обсяг правової охорони визначається

формулою винаходу. Опис, креслення або іншіілюстрації служать тільки для тлумаченняформули винаходу.Дія патенту, виданого на продукт способу його

одержання , поширюється і на продукт,безпосередньо одержаний цим способом. Прицьому новий продукт вважається одержанимзапатентованим способом при відсутності доказівпротилежного.Не надається правова охорона винаходам, що

суперечать принципам гуманності і моралі.Патент на промисловий зразок засвідчує

авторство на промисловий зразок, пріоритетпромислового зразка і виняткове право на йоговикористання в Україні.Обсяг правової охорони, що надається

патентом на промисловий зразок, визначаєтьсясукупністю його суттєвих ознак, зображених нафотографіях (макеті, рисунку) виробу. Описпромислового зразка служить тільки длятлумачення ознак.Патент на промисловий зразок діє протягом

10 років від дати надходження заявки доДержпатенту України. За клопотанням власникапатенту строк його дії може бути продовженоДержпатентом України, але не більше як на 5років.На зареєстрований товарний знак видається

свідоцтво, яке діє протягом. 10 років від датинадходження заявки до Держпатенту України. Натакий же термін строк дії свідоцтва може бутипродовжений за клопотанням його власника, якщобуде сплата додаткового мита.Правова охорона товарного знака в Україні

здійснюється на підставі його реєстрації в

Винахід Технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам конкурентноздатності. Корисна модель Нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою. Промисловий зразок

Результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, який задовольняє ергономічні та естетичні потреби людини.





129 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

порядку, встановленому Положенням, або напідставі міжнародних договорів України.Виняткове право на використання винаходу,

промислового зразка чи товарного знаканалежить власникові патенту, який має право їхвикористовувати, при умові, що не порушує правінших власників патенту.Ніхто не може використовувати патент

(об’єкти, які ним захищені) без згоди власникапатенту.Порушення прав власника патенту визнається,

коли без його згоди проходить виготовлення,застосування, ввіз, пропозиція для продажу,продаж та інші дії використання винаходу,промислового зразка чи товарного знака.Не визнається порушенням прав власника

патенту, якщо винаходи чи промислові зразкивикористовуються на борту морських чи річковихсуден інших держав, які тимчасово або випадковоперебувають у водах України, при умові винятководля потреб судна. Проведення науковогодослідження або експерименту над засобом, вякому використано винахід, разове виготовленняліків, при стихійних лихах, катастрофах, епідеміяхта інших надзвичайних обставинах не єпорушенням прав власника патенту, а також, якщопатент використовується приватно безкомерційних цілей.Суть патенту виявляється не тільки в

юридичних наслідках його видачі, тобто увиникненні виключного права. Надзвичайноважливою характеристикою патенту є йоготехніко-інформаційний зміст як носія інформаціїпро певне технічне рішення. Незалежно від того,в якій країні і коли видається патент, інформаціяпро його технічне рішення доступна всімзацікавленим особам, так як описи за патентзапатентованих технічних вирішень регулярнопублікуються для загального відома і, такимчином, стають надбанням світової техніки, атакож розвитку науки відповідної галузівиробництва.Дія патенту як джерела інформації не

обмежується кордоном однієї держави. Будь-якийіноземний патент виключає, як правило,можливість для інших осіб патентувати такі самітехнічні вирішення у своїй країні чи інших країнах,за винятком тих країн, де видається патент тількисвоєї країни і має назву “малий патент”.Ефективна дія системи охорони прав на

об’єкти промислової власності в нинішніх умовахзагальноприйнята як в Україні, так і у високорозвинутих країнах із ринковою економікою. Слідзауважити, що виникають зумисні порушення правв галузі охорони промислової власності, що

наносить у деяких аспектах шкоду конкуренції ідіючим нормативам промислової власності.Висновки. Економічна освіта та розвиток і

вивчення інтелектуальної власності, навчальнимизакладами до сучасних умов господарювання ізнабуттям професійного рівня компетенцій, якідозволяють вести на високому рівні трудовудіяльність у конкурентному середовищі даютьзнання із інтелектуальної власності.Для педагогічних кадрів з метою здійснення

економічної освіти і засвоєння знань зінтелектуальної власності забезпечуть длявипускника ВНЗ високий рівень професійнихкомпетенцій, які в майбутньому спрямовані нареалізацію нововедень у виробничу діяльність:винаходів, промислових зразків та товарних знаків,що надають товарам високої конкурентоспроможності.

1. Бондаренко С.В. Авіторське право ісуміжні права. Навчальний посібник. – К.:ІІВП. – 2004. – 260 с.

2. Вачевський М.В., Кремень В.Г., МадзігонВ.М. Інтелектуальна власність: теорія іпрактика інноваційної діяльності. Підручник.– К.: “Професіонал”, – 2005. – 448 с.

3. Вачевський М.В. Соціально-економічниймеханізм використання науков-технічноїтворчості. Теорія і практика . – Львів“Каменяр”. – 2001. – 206 с.

4. Довгий С.О. Жаров В.О., Кремень В.Г.Охорона інтелектуальної власності в Україні.– К.: Форум. – 2002. – 319 с.

5. Жаров В.О. Захист права інтелектуальноївласності в Україні. – К.: ІІВП. – 2005. – 88 с.

6. Цибульок П.М. Основи інтелектуальноївласності. Навчальний посібник. – К.: ІІВП. –2005. – 108 с.


&


øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø Освіта – скарб; праця – ключ до нього.

П. Буаст

Після хліба найважливіше для народу –школа .

Ж. Дантон

Однією з головних відмінностейварварського від культурного існуваннянародів є відсутність в першому випадку іїї наявність у другому.

Е. Карнегі.






130

Вступ. Технологічна підготовка учнів старшихкласів сільських загальноосвітніх навчальнихзакладів покликана забезпечити формуваннятехнічно і технологічно грамотної особистостівипускника середнього закладу освіти, оволодінняним загальними відомостями про основиагропромислового виробництва з елементамипідприємницької діяльності, різноманітні технологіївирощування сільськогосподарських культур ітварин, зберігання й переробки продукціїрослинництва і тваринництва, підготовку їх дотрудової діяльності і виховання особистості,здатної до самореалізації, професійного зростанняй мобільності в умовах реформування сучасногосуспільства. Крім цього, технологічна підготовкамає бути спрямована на набуттястаршокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності,розвиток їхніх інтелектуальних, психічних,творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей,прагнення до саморозвитку та самоосвіти.Постановка проблеми. На жаль, на сьогодні

форми організації навчально-виховного процесу і,зокрема, технологічної підготовки, вичерпали себета не дозволяють ефективно розв’язуватипоставленні завдання, не сприяють забезпеченнюякісної технологічної підготовки старшокласників.При цьому необхідно відзначити, що особливостіі нестандартні умови функціонування сільськихшкіл теж потребують нових підходів до організаціїтехнологічного навчання старшокласників, у томучислі й профільного. Тому на сьогодні актуальноює проблема пошуку нових форм організаціїтехнологічного навчання учнів старших класівсільських загальноосвітніх навчальних закладів.Аналіз останніх досліджень. Розробка

моделі профільного навчання технологічноїпідготовки учнів старших класів усвідомлюється

нами як один із важливих напрямів підвищенняефективності організації процесу технологічноїпідготовки старшокласників у сільськіймісцевості.На сьогодні існує багато досліджень

присвячених дослідженню та розробці моделейпрофільного навчання.Під моделлю розуміють об’єкт, що замінює

собою оригінал у процесі дослідження, результатиякого поширюються на оригінал [5]. Тобто,модель – це штучно створений зразок у виглядісхеми, фізичних конструкцій, знакових форм чиформул, який, будучи подібним додосліджувального об’єкта (чи явища), відображаєі відтворює у більш простому й узагальненомувигляді структуру, властивості, взаємозв’язки івідношення між елементами цього об’єкта. Є різніпідходи до організації моделей профільногонавчання. Розглянемо основні з них.Концепція профільного навчання у старшій

школі [1] виділяє дві основні форми профільногонавчання, у межах яких реалізуються різні моделі:внутрішньошкільну та зовнішню.Аналогію можна простежити, розглядаючи

особливості експериментальної роботи не лише вУкраїні, а й у Росії, де можна виділити декілька формабо моделей організації профільного навчання [6]:

1. Модель внутрішньошкільної профілізації.Окрема школа може бути однопрофільною(реалізовувати тільки один з вибраних неюпрофілів) або організувати на старшому рівнідекілька профілів, тобто бути багатопрофільною.

2. Модель мережної організації. У подібніймоделі профільне навчання учнів конкретної школиздійснюється за рахунок цілеспрямованого таорганізованого залучення освітніх ресурсів іншихосвітніх установ. Воно може будуватися у двохосновних варіантах.

Ігор Андрощук, викладач кафедри теорії та методикитрудового і професійного навчання

Хмельницького національного університету

ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО РОЗРОБКИ МОДЕЛЕЙОРГАНІЗАЦІЇ ТЕХНОЛОГІЧНОГО НАВЧАННЯ

УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ СІЛЬСЬКИХЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВУ статті зроблено аналіз існуючих моделей профільного навчання, основних підходів

до їх функціонування та подано власні моделі організації технологічного профілю навчаннястаршокласників сільських загальноосвітніх навчальних закладів і їх характеристику.

ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО РОЗРОБКИ МОДЕЛЕЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕХНОЛОГІЧНОГОНАВЧАННЯ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ СІЛЬСЬКИХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ


© І. Андрощук, 2007




131 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Для загальноосвітньої школи сільськоїмісцевості В. Орлов пропонує здійснюватипрофільну підготовку школярів у наступнихформах: реалізація внутрішньої рівневоїдиференціації; реалізація різних форм зовнішньоїелективної диференціації: курсів за вибором,факультативних занять , причому ці заняттяможуть бути, як показав досвід, різновікові іміжпредметні; навчання за індивідуальнимипрограмами. “У жодному разі закривати середнішколи в сільських школах, навчаючистаршокласників в школах-інтернатахнеприпустимо, оскільки соціальні наслідки такогокроку легко передбачити” [2].О. Кисельов [6] пропонує три основні підходи

до конструювання моделей профільного навчання:профільні класи в загальноосвітніх закладах, якіреалізують декілька (один – три) певні профілінавчання; групи профільного навчання вбагатопрофільних загальноосвітніх закладах;профільне навчання за індивідуальнимипрограмами в малокомплектних загальноосвітніхзакладах.Аналіз експериментальної роботи дозволив

сформувати набір перспективних моделей, яківпроваджуються у загальноосвітніх навчальнихзакладах, потребують подальшого розвитку. Цетакі моделі:Базова (опорна) школа з мережею філіалів.

Ця модель є єдиною освітньою установою, деокремі одиниці (школи-філіали) виступаютьструктурними підрозділами. Базова школа щодофіліалів виступає у функції ресурсного центру.Вона краще вкомплектована навчальнимобладнанням, має більш кваліфіковані педагогічнікадри. Старша школа реалізується на базі опорноїшколи.Модель “Пересувна лабораторія”. Дана

модель дає змогу при низькій оснащеностінавчально-демонстраційним і лабораторнимобладнанням та відсутності достатньої кількостівчителів-предметників, що мають відповіднубазову освіту, дати можливість невеликимосвітнім установам основної й середньої (повної)освіти обслуговуватися пересувноюлабораторією, закріпленою за великою освітньоюустановою (базовою школою або ресурснимцентром) – за відповідним графіком.Модель “Соціокультурний комплекс”.

Дана модель передбачає інтеграцію діяльностіосвітніх установ з установами соціальної сфери,культури, установами додаткової освіти й іншимиустановами, розташованими в мікросоціумі.Модель соціокультурних комплексів

апробується у наступних варіантах: на

асоціативній основі: установи освіти, культури,спорту входять у комплекс на договірній основі,будують роботу за єдиним планом; створеннякомплексу на адміністративній основі шляхомпередачі освітній установі ставок працівниківкультури, спорту; як єдина юридична особа зіструктурними підрозділами.Модель “Асоціація освітніх установ”.

Зазначена модель є асоціацією самостійнихюридичних осіб, орієнтованих на горизонтальнепартнерство. Головної організації й ієрархічногоадміністративного підпорядкування немає. Алепри цьому розділені функції між різними освітнімиустановами.Асоційований освітній простір створює

можливості для загальної освітньої програми дляучнів і педагогів, об’єднання ресурсів(економічних, педагогічних, методичних,соціальних і ін.). Також створюються можливостідля індивідуалізації освітніх програм.Модель “Профільна сільська школа

(агроліцей)” – об’єднання середньої школи зпочатковою професійною освітою (або вищою).Вказана модель дозволяє підвищити якість освітиза рахунок об’єднання ресурсів (методичних,педагогічних, економічних) різних рівнів освіти.У разі об’єднання з професійною освітою

сільська школа виконує соціальне замовлення нетільки на загальноосвітню діяльність, але і напрофільну освіту учнів. Після закінчення школиучні одержують робочі спеціальності, якіорієнтовані на місцевий ринок праці.Певний інтерес становить модель навчання

профільних груп учнів сільських шкіл наоснові внутрікласної диференціаціїрозроблена М. Зайкіним [3]. Суть пропонованогопідходу можна виразити в наступних положеннях:у старших класах сільських шкіл можна виділитигрупи учнів за профілями (на практиці цей підхідреалізується у двох профілях (біпрофільненавчання); більшу частину уроків учні всіхпрофільних груп навчаються разом (спільно); надеяких етапах уроків такого сумісного навчанняпрофільна група на основі рівневої диференціаціївивчає додатковий навчальний матеріал, що необов’язковий для інших груп, але входить у змістпредмету як профілю; деяка частина уроківпроводиться при спільному (сумісному) навчанніпрофільних груп учнів і роздільному (несумісному)з іншими групами, що залишилися.На увагу заслуговує модель профільного

навчання в старших класах малокомплектноїшколи розроблена А. Остапенко та Е. Ткаченко.Дана модель пропонує декілька ступенів вільноговибору, що забезпечує її варіативність та






132

можливість адаптації до різних умов і типів шкіл[4].Суть моделі навчання в старших класах

малокомплектної школи полягає в наступному:1. Організаційний аспект. Освоєння

загальноосвітніх навчальних курсів відбуваєтьсяв класах (у постійних одновікових колективах).Освоєння профільних й елективних курсівпроходить у тимчасових змішаних різновіковихколективах, що складаються одночасно з учнів9-их, 10-их і 11-их (у перспективі 10 – 12-их)класів.

2. Часовий аспект. Пропонована модель можемати різні рівні тривалості занятьзагальноосвітніми і профільними предметами.“Варіативність цього аспекту може передбачатичергування “загального” й “цікавого”: а) протягомдня (звична щодення багатопредметність); б) заднями (загальноосвітні і профільні дні); в) затижнями (загальноосвітні і профільні тижні).

3. Змістовий аспект. Дана модель непередбачає перекроювання змісту загальноосвітніхкурсів, оскільки їхнє вивчення проходить водновікових постійних колективах (класах). Щож до профільних і елективних курсів, то їхняструктура повинна бути іншою, оскільки їхнєвивчення передбачається в різновіковихтимчасових колективах.

4. Рівневий аспект. Різновікова та різнорівневаорганізація профільного навчання передбачаєрегулярне чергування різних рівнів засвоєннязнань (від доступності до високого рівнятрудності), що забезпечує , з одного боку,успішність навчання (при доступності) й, з іншого– інтенсивність розвитку (при подоланнітруднощів).На нашу думку, практичною є авторська

варіативна модель профільного навчання наоснові індивідуального вибору школяремрівня вивчення предмета , розробленаН . Шиян, в основу якої дослідниця поклалапредметний принцип [7]. Вона виходила з того,що набір профілів, особливо в загальноосвітнійшколі сільської місцевості, повинен відповідатитим предметам, які вивчаються у школі. Усередині старших класів сільських шкіл з кожногопредмета виділяються базові і профільні групи.Теми, які не входять до базового курсу, алевивчаються за профільними програмами,оформляються в елективні модулі й даютьсяшколярам профільних груп для самостійноговивчення (електронні та паперові підручники –дистанційна освіта за кейс-технологією).Безпосереднє розширення і поглибленнявибраного профілю відбувається в курсах за

вибором, які школярі освоюють аналогічно доелективних модулів. Крім того, учнямпропонується творча робота з обраного профілю,яка базується на методі проектів; організовуютьсяміжшкільні факультативи, роботи секцій МАН,наукові товариства школярів, під час літніх канікул– профільні табори, де учні поєднують звідпочинком роботу з вибраного профілю.Недоліками цієї моделі, з нашої точки зору є

те, що низький рівень матеріально-технічногозабезпечення загальноосвітніх закладів освіти нев змозі забезпечити ефективне функціонуванняданої моделі. По-друге, її впровадження вимагаєвеликої кількості навчально-методичногозабезпечення , яке відсутнє та збільшеннякадровий склад викладачів, щоб забезпечитиреалізацію моделі на різних рівнях, залежно відвибору учнів.Розглянуті підходи до конструювання моделей

профільного навчання в загальноосвітній школісільської місцевості мають як переваги, так інедоліки.До переваг пропонованих моделей можна

віднести можливість належного матеріально-технічного забезпечення та рівня вивченняпрофільних предметів у моделях “базова (опорна)школа з мережею філіалів”, “пересувналабораторія”, “асоціація освітніх установ”. Але втой же час виникають труднощі з підвезеннямучнів у базову школу, забезпеченням регулярноїй ефективної роботи пересувної лабораторії, вжодній із моделей не розв’язується питаннязадоволення всіх освітніх потреб школярів.Позитивним, на наш погляд, є об’єднання в моделі“соціокультурний комплекс” зусиль різнихустанов, які є в селі, для забезпеченняпрофільності старшої школи. Але, по-перше, всіці установи належать до різних відомств і нерозроблений юридичний бік даної інтеграції, по-друге, таких установ у селі дуже мало, якправило, у більшості невеликих сіл це лишесільський будинок культури та бібліотека, а томутака інтеграція не розв’яже всіх проблемпрофілізації. Модель “профільна сільська школа(агроліцей)” орієнтує всіх школярів насільськогосподарський профіль, а, як показалонаше дослідження, інтереси старшокласників усільській місцевості дуже різноманітні, і томуорієнтація тільки на один профіль не дастьможливості кожному учневі реалізувати власніпотреби в якісній освіті.Дещо відмінною від попередніх є модель

навчання профільних груп учнів сільських шкіл наоснові внутрікласної диференціації. Але знову жпри запровадженні двох профілів неможливо



Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




133 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

забезпечити розвиток різнобічних запитівшколярів.Результати власних досліджень. На основі

аналізу вищенаведених моделей нами булорозроблено наступні моделі організаціїнавчального процесу, використання якихсільськими загальноосвітніми навчальнимизакладами зможе забезпечити попитстаршокласників на отримання варіативноїмобільної технологічної підготовки, придатної зперших днів включити випускників сільськихзагальноосвітніх навчальних закладів до активноїтрудової діяльності в сільському господарстві.Зазначена модель виступає як асоціація

юридичних осіб, орієнтованих на горизонтальневзаємовигідне партнерство. Домінуюча юридичнаособа або адміністративна залежність однієї особиперед іншою відсутня.Модель “Співпраця освіти і виробництва”

передбачає теоретичне навчання за обранимипрофілями сільськогосподарських напрямів на базіресурсного навчального закладу із залученнямвласних старших класів, а також старшокласниківшкіл-сателітів. Це дасть змогу збільшитикількість слухачівп р о ф і л ь н о їт е хн олог і ч н о їпідготовки, що, всвою чергу,неминуче приведедо збільшенняк і л ь к о с т ін е о б х і д н и хпрофілів навчання.У зв’язку з тим,що сільськийзагальноосвітнійн а в ч а л ь н и йзаклад не може

забезпечити велику варіативність профільноїтрудової підготовки обладнаними сучаснимиробочими місцями для проходження виробничогонавчання , постає гостра проблема, якарозв’язується шляхом проходження виробничогонавчання поза межами навчального закладу.Такими виробничими майданчиками володіютьколективні сільські підприємства (КСП), якізабезпечують власні робочі місця сучаснимобладнанням з вирощування, збору та переробкисільськогосподарської продукції, використовуючипри цьому новітні технології. В свою чергу, сучасніКСП відчувають гострий дефіцит робітників, якіб могли забезпечити впровадження новітніх

технологій та сучасного обладнання у виробничіпроцеси. Впровадження цих технологій дастьможливість збільшити обсяги обробітку, збору тапереробки сільськогосподарської продукції. Томупідготовка нових робітничих кадрів на власнихвиробничих об’єктах із залученням до цьогопроцесу висококваліфікованих спеціалістівпідприємства забезпечить підготовку необхідногоробітника як на конкретне робоче місце, так і надекілька суміжних професій.

К С П

З О Н З

ЗОШ №1 ЗОШ

№2

ЗОШ №3

ЗОШ №4 Цех

Ферма

РМ ТС

Модель “Співпраця освіти і виробництва”.

П Т Н З В У З

ЗОШ №1

З О Н З

ЗОШ №3

ЗОШ №2

ЗОШ №4

К С П Підприємство

Модель “Освітньо-виробничий комплекс”.






134Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Дана модель передбачає тісну співпрацюзагальноосвітнього навчального закладу (ЗОНЗ)з колективними сільськими підприємствами(КСП), вищими навчальними закладами (ВНЗ)та професійно-технічними навчальнимизакладами (ПТНЗ).Співпраця з ВНЗ та ПТНЗ полягає у

використанні матеріально-технічної бази,професорсько-викладацького складу вищихнавчальних закладів сільськими ЗОНЗ таколективними сільськими підприємствами длянадання своїм випускникам та майбутнімпрацівникам більш якісної і грунтовнішньоїтехнологічної підготовки. В свою чергу ВНЗотримують велике поле експериментальнихмайданчиків на базі сільських ЗОНЗ та КСП, атакож можливість ще глибшої профорієнтаційноїроботи з майбутніми абітурієнтами. Теоретичні,лабораторні і практичні заняття можуть проходитияк на базі сільських ЗОНЗ, так і на базі ВНЗ іПТНЗ. У першому випадку необхідноорганізувати довіз викладачів у сільськийресурсний центр, в другому – учнів у ВНЗ і ПТНЗ.Проходження виробничої практики, а такожпроведення окремих практичних та лабораторнихробіт забезпечить КСП.Позитивними аспектами профільної

технологічної підготовки із використанням даноїмоделі є те, що збільшується можливістьваріативності набору профілів технологічноїпідготовки. Великим позитивом є отримання

повного завершеного циклу підготовкиспеціалістів та робітників у межах одногоосвітньо-виробничого комплексу. Длястаршокласників розширюється коло спілкуванняз однолітками і вчителями, що забезпечуєінформаційне середовище, кругозір учнів,збільшується частота спілкування вчителів різнихнавчальних закладів із професорсько-викладацьким складом ВНЗ і ПТНЗ шляхомпроведення спільних методичних об’єднань,педагогічних рад, творчих семінарів, науково-практичних конференцій тощо. Все це зумовлюєстаршокласників до отримання ґрунтовних таякісних знань з обраного технологічного профілю.Дана модель технологічної підготовки може

стикатися і з певними недоліками. По-перше,сьогоднішні економічні умови ставлять під сумнівзабезпечення шкіл автобусами та їх утримуванняв технічно справному стані. По-друге, економічніумови впливатимуть і на оплату праціпрофесорсько-викладацького складу ВНЗ і ПТНЗ.По-третє, не всі сільські загальноосвітні навчальнізаклади зможуть бути задіяні в реалізації даноїмоделі через територіальну віддаленість відресурсного центру та ВНЗ. По-четверте, припідвезенні учнів 4 – 5 навчальних закладіввиникають часові проблеми – чим більшенавчальних закладів, тим більше часу займаєпідвезення та розвезення учнів.

“Універсальна” модель інтегрує в собі всіпозитивні аспекти “Ресурсного центру”, “Асоціації

ЗЗ ОО НН ЗЗ ЗЗ ОО НН ЗЗ

ППііддппррииєєммссттввоо



ЗЗООШШ №№22







ЗЗ ОО НН ЗЗ

ЗЗООШШ №№11 ЗЗООШШ №№33

Модель “Універсальна”.






135 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

освітніх установ”, “Освітньо-виробничогокомплексу”, “Співпраці освіти і виробництва”, атакож передбачає можливість розширення своїхнавчально-виховних та виробничих можливостейза рахунок використання моделей “Пересувноїлабораторії”, “Соціокультурного комплексу” тощо.Дана модель має можливість повноцінно

працювати з включенням до своєї структури абовиключенням з неї окремих структурнихпідрозділів чи цілих груп. Широка варіативністьта гнучка мобільність дозволить задовольнитизростаючі потреби і запити старшокласників убільшій кількості технологічних напрямів, апідприємствам регіону забезпечити (заповнити)робітничі вакансії власних структурних підрозділів.Дана модель зможе досконаліше реагувати напотреби ринку праці конкретного регіону, швидшеперебудовувати структуру технологічноїпідготовки старшокласників сільськихзагальноосвітніх навчальних закладів (ввести абовивести з навчального плану школи певні напрямичи профілі технологічної підготовки) одного знавчальних закладів всього об’єднання, яка невпливатиме на навчально-виховний процес іншихнавчальних закладів об’єднання. Зменшитивитрати на введення багатопрофільності в одномузагальноосвітньому навчальному закладі шляхомстворення вузькопрофільних “Ресурсних центрів”із використанням державної програми “Шкільнийавтобус”. При необхідності можна ввести в дію“Ресурсний центр” інтернатного типу.Взаємообмін учнями, педагогами, виробничимимайстрами, спеціалістами підприємствоб’єднання дозволить оптимально забезпечитинавчально-виховний процес із отриманням якіснихта ґрунтовних знань, а також повного спектрунеобхідних практичних умінь і навичок.Модель може охопити половину

адміністративного району області, що дозволитьрозв’язувати не окремі питання навчально-виховного процесу, а завдання освіти в цілому. Але

одним з негативних аспектів даної моделі є великівідстані, які легко можна подолати за допомогоюдержавної програми “Шкільний автобус”.Висновки. Отже, розроблені нами моделі

дають сільським навчальним закладамоптимальну форму організації технологічногопрофілю навчання, яка дозволяє не лишереалізувати завдання, які стоять перед закладомосвіти щодо підготовки підростаючого покоління,а й залучити старшокласників до реальних умовфункціонування сільськогосподарськоговиробництва під керівництвом досвідченихвчителів та фахівців сільського господарства.

1. Концепція профільного навчання встаршій школі // Інформаційний збірникМіністерства освіти і науки України. – 2003.– №24. – С. 3 – 15.

2. Монахов В.М., Орлов В.А., Фирсов В.В.Дифференциация обучения в средней школе //Советская педагогика. – 1990. – №8. С. 42 – 47.

3. Обучение профильных групп учащихсясельских школ на основе внутрикласснойдифференциации / Сост . Зайвин М.И.,Алексеева С.В., Левашов А.М., Фролов И.В.,Шкильменская Н.А. – Арзамас, АГПИ, 2003. –178 с.

4. Остапенко А.А., Скопин А.Ю. Путиреализации концепции профильного обученияв сельской школе // Школьные технологи –2003. – №4. – С. 39 – 48.

5. П’ятницька-Позднякова І.С. Основинаукових досліджень у вищій школі:Навчальний посібник. – К.: 2003. – 116 с.

6. Профильное обучение: Эксперимент:совершенствование структуры исодержания общего образования / под ред.А.Ф. Киселёва. – М.: Владос, 2001. – 512 с.

7. Шиян Н.І. Профільне навчання у школахсільської місцевості: теорія і практика . –Полтава: АСМІ, 2004. – 442 с.






Виробляй, розвивай свої здібності працею, творчістю.

Праця – нелегка справа.

Працюючи, людина створює потрібні й красиві речі.

Праця робить людину зрілою, мужньою.Василь Сухомлинський

видатний український педагог

&




136

Вступ. В умовах синтезу гуманістичних,демократичних і культурних цінностей освітивідбувається нове розуміння особистостівикладача та його естетичного розвитку.Соціокультурна цінність естетичного розвитку всучасних умовах визначається відповідністюзмісту та форм найбільш повного та вільногосамовизначення особистості у всіх проявахестетичної культури. Всебічність особистості якзмістовна характеристика її розвитку пов’язана зформуванням естетичної культури. Відповідно,виховна діяльність ВНЗ повинна бути спрямованана формування естетичної культури майбутньоговикладача.Постановка проблеми. Процес професійної

підготовки майбутніх викладачів, як правило,обмежується формуванням безпосередньопрофесійних навичок, що ж стосуєтьсяособистісних, морально-естетичних якостейвикладача, в тому числі його духовних інтересів,естетичної культури, то це враховуєтьсянедостатньо. Тому на сьогодні є важливимвизначення пріоритетних напрямів та виділенняефективних шляхів і засобів формуванняестетичної культури майбутнього викладачаспеціальних дисциплін професійних навчальнихзакладів швейного профілю.Підвищення естетичного розвитку робітника,

зростання рівня його естетичної культуризалежить від нових організаційних та смисловихструктур підготовки інженера-педагога. Томурозробка моделі процесу формування естетичноїкультури майбутніх викладачів спеціальнихдисциплін професійних навчальних закладівшвейного профілю усвідомлюється нами як одиніз важливих напрямків теоретичних та прикладнихдосліджень процесу підготовки інженера-педагогау ВНЗ швейного профілю.

Результати власних досліджень. На основіаналізу основних підходів до розв’язання даноїпроблеми, навчально-виховного процесупідготовки майбутніх викладачів спеціальнихдисциплін швейного профілю, специфіки їхмайбутньої діяльності нами було розробленомодель формування естетичної культуримайбутніх викладачів спеціальних дисциплінпрофесійних навчальних закладів швейногопрофілю.Реалізація даної моделі, на нашу думку,

покликана забезпечити розв’язання наступнихзавдань:

- створення системи підготовки викладачівспеціальних дисциплін швейного профілю зурахуванням історичних традицій, тенденцій танапрямів у моді; їх всебічний розвиток;

- навчання й виховання майбутнього фахівця,здатного активно і творчо застосовувати знаннязаконів композиції, виразності та гармонії в одязі,основних тенденцій моди, існуючих естетичнихідеалів; професійні вміння в діяльності,спрямованій на проектування та виготовленняшвейних виробів;

- формування у студентів відчуття форми,матеріалу, ритму та кольору як відповіднихестетичних якостей швейних виробів; художньогомислення , розуміння видів та напрямівдекоративно-прикладного мистецтва і їх втіленняв процесі створення одягу;

- збагачення емоційно-естетичного досвіду,формування культури почуттів, розвиток художніхздібностей, універсальних якостей творчоїособистості через залучення студентів дотеатральної діяльності, до дослідження напряміврозвитку сучасної моди, різних видів декоративно-прикладного мистецтва;

- виховання естетичних інтересів, смаків,

Ірина Андрощук, викладач кафедри теорії та методикитрудового і професійного навчання

Хмельницького національного університету

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИМАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ СПЕЦІАЛЬНИХДИСЦИПЛІН ПРОФЕСІЙНИХ НАВЧАЛЬНИХ

ЗАКЛАДІВ ШВЕЙНОГО ПРОФІЛЮУ статті обґрунтовується зміст моделі формування естетичної культури майбутніх

викладачів спеціальних дисциплін професійних навчальних закладів швейного профілю тазроблено аналіз реалізації кожного етапу функціонування даної моделі в процесі підготовкифахівців даного профілю.

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВСПЕЦІАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ПРОФЕСІЙНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

ШВЕЙНОГО ПРОФІЛЮ

© І. Андрощук, 2007




137 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

морально-естетичних ідеалів, потреб у художньо-творчій самореалізації та духовно-естетичномусамовдосконаленні відповідно до індивідуальнихможливостей та втілення їх в процесі створенняодягу.Розробка моделі нами усвідомлюється як

послідовний процес, у якому ми умовно виділиличотири етапи. Перший передбачав визначенняструктури процесу формування естетичноїкультури. Позаяк, система естетичної культуриособистості інтегрує почуттєво-емоційний,інформативний, діяльнісний і трансляційнийкомпоненти, то вони і є її структурнимикомпонентами.

Другий етап створення моделі полягав уздійсненні аналізу процесу підготовкибезпосередньо викладача спеціальних дисципліншвейного профілю у ВНЗ: визначення існуючих

можливостей, шляхів та засобів формуванняестетичної культури; третій – у визначенні умов,здатних забезпечити реалізацію складовихкомпонентів естетичної культури та вибір засобівта шляхів процесу формування естетичноїкультури майбутнього викладача швейногопрофілю. Четвертий, завершальний етап – церозробка безпосередньо самої моделі та їїапробація з метою виявлення недоліків.Згідно з цими етапами, нами розроблено

модель процесу формування естетичної культуримайбутнього викладача швейного профілю, яка єрозгорнутим у часі педагогічним процесом, щоумовно поділяється на три етапи (Рис 1).

Так, згідно з нашою моделлю, метою першогоетапу процесу формування естетичної культури єрозвиток та систематизація естетичних знаньстудентів. Залежно від якості знань та шляхів їх

ІІ етап Формування практичного

досвіду студентів в процесі творчої естетичної

діяльності

Орієнтація на діяльність спрямовану на творення естетично оформлених

швейних виробів, розвиток естетичної активності

Залучення до активної естетичної діяльності в сфері виготовлення швейних виробів

ІII етап Формування готовності до естетичного виховання учнів в професійних навчальних закладах швейного профілю

Вивчення спецкурсу “Організація та методика виховної роботи”

Залучення в ході педагогічної практики до виховних заходів спрямованих на естетичне виховання учнів ПТНЗ

Процес

формування

естетичної

культури

майбутнього

викладача

ПТНЗ І етап

Розвиток та систематизація естетичних знань

Вивчення курсів “Етика та естетика”,

“Конструювання, моделювання швейних виробів”, “Історія костюму”, “Основи композиції” тощо

Емоційно-естетичне сприймання творів ДПМ, в тому числі одягу, як можливого виду ДПМ;

розвиток естетично-оціночних суджень про тенденції моди, композиційні закономірності в

одязі

Рис 1. Модель процесу формування естетичної культури майбутніх викладачів професійних навчальних закладів швейного профілю.






138

засвоєння виділяють певні рівні інформованості[2]. Рівень інформованості свідчить про ступіньзалучення до цінностей естетичної культури, якінагромаджені суспільством і людством взагальному, про конкретні факти та явищамистецтва і літератури, художнє конструювання,про естетичні моменти трудової діяльності,природного і матеріального середовища тощо. Цезагальний рівень інформованості інженера-педагога, без якого неможливий його естетичнийрозвиток як особистості. Та крім загальноїінформованості, в процесі підготовки майбутньоговикладача швейного профілю, важливимкомпонентом естетичної культури виступаєспеціальна інформованість , яка пов’язанабезпосередньо з інженерно-педагогічноюдіяльністю швейного профілю та систематичнимзасвоєнням знань в цій галузі. Це знання основнихтенденцій в моді та стилів одягу, які характернідля певної епохи, історії костюма, основамкомпозиції, конструюванню та моделюваннюшвейного виробу, видам оздоблення одягу, впливукольору та різних орнаментів на зоровесприймання виробу тощо.Сукупність спеціальних естетичних знань є

основою, на базі якої визначається ставлення досвіту моди взагалі та конкретного швейноговиробу зокрема, їх оцінка. На цьому етапі важливоне лише сформувати естетичні знання , а йперетворити їх у переконання , тим самим“опредметнивши” естетичне ставленнямайбутнього фахівця до дійсності.Реалізація першого етапу процесу формування

естетичної культури відбувається під часвивчення курсів “Композиція костюма”, “Історіяетнокостюма”, “Художнє проектування одягу”,“Проектування швейних виробів” тощо.Розглянемо деякі шляхи оволодіння

студентами естетичними знаннями . Так,наприклад, під час вивчення курсу “Композиціякостюма” студенти оволодівають естетичнимизнаннями про відповідність форми конструктивнійоснові виробу, цілісність форми, гармонійність;відповідність форми стильовому напрямку;гармонійність підбору конструктивних таоздоблювальних матеріалів за кольором ,рисунком, фактурою – естетичними ознакамивиробу. Оскільки основними елементамикомпозиції є силует, форма, лінії, пропорції, колір,контраст, ілюзія , ритм, художній стиль, тостуденти повинні усвідомити, що майстерністьпобудови композиції полягає в умінні поєднуватиокремі й розрізнені елементи в єдине ціле, а черезформу передавати власні ідеї, смаки, почуття,тобто створювати новий художній образ. Поряд

з цим студентів вчать враховувати естетичнівластивості швейних виробів, звертати увагу нате, для кого виготовляється виріб, яке йогофункціональне призначення. Вивчають засобиестетичного виявлення форми швейного виробу– масу, форму швейного виробу, відношення йогочастин, пропорції; ритм як категорію композиції,психологію сприймання ритму, орнамент вестетичному оформленні швейного виробу; колірвиробу як засіб композиції, психофізіологічний таестетичний вплив кольору на людину, якостікольору: кольоровий тон, світлість, насиченість,фактори, що впливають на естетичну оцінкукольору; єдність та підпорядкування загальнійконцепції швейного виробу; симетрію таасиметрію, тотожність, нюанс та контраст, якіпокладені в основу розробки моделі костюма.Тобто вчаться виділяти основні фактори, яківизначають естетичну оцінку виробу:відповідність функціям (призначенню) виробу,конструкцію (форму), матеріал, технологіювиготовлення. Це сприяє не лише збагаченнюспеціальних естетичних знань студентів, а йрозвиває їх уяву, індивідуальні естетичні смаки,пробуджує творчу активність до естетичноїдіяльності.Отже, завершивши вивчення курсу

“Композиція костюма”, студенти повинні не лишезнати, що розробка будь-якої моделі одягуґрунтується на єдності законів композиції, а знатита вміти застосовувати ці закони для створенняестетично довершеного одягу.Наступний курс, який сприяє збагаченню

естетичних знань майбутніх викладачів швейногопрофілю, має назву “Історія етнокостюма”.Вивчаючи даний курс, студенти оволодіваютьзнаннями про види костюма в різні історичні епохи,особливості їх форми, оздоблення, історіювиникнення, матеріали, які використовувалися дляїх виготовлення, трансформацію окремих деталейта форми костюма залежно від соціально-економічного розвитку культури, його побуту,культури, естетичних смаків.Теоретичні знання з історії етнокостюма є

фундаментальною базою для розробки сучаснихмоделей одягу, збагачення естетичної культури.Тому важливо під час вивчення даного курсузасвоїти, що культура кожної епохи використовуєпевною мірою досягнення минулих епох, шукаєвтілення своїх ідеалів не тільки в теперішньомучасі, але й у минулому. Справжня культураобов’язково пов’язана з національними танародними традиціями. Водночас будь-яка знаціональних культур живиться не тільки звласних джерел, але й черпає з духовного



Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




139 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

багатства інших народів. Звернення до культуриминулих епох збагачує і доповнює сучаснукультуру. На всіх стадіях розвитку культури, у всічаси та епохи зразки костюма були національні.Вони створювалися за допомогою зосередженогопроникнення художника в історичну сутність іхарактер своєї землі, свого народу і виражали цюсутність лише йому відомими шляхами іспособами. Сучасна культура не заперечуєпопередню форму, а удосконалює її естетично,водночас удосконалюючи технологіювиготовлення виробів, якість матеріалів таобробки відповідно до власних смаків та ідеалів.Лише виховання культури, глибоке вивчення історіїкостюма і належна його пропаганда приведутьнас до загальної мети – культури одягу [3].Курс “Художнє проектування одягу” озброює

майбутніх викладачів знаннями про основихудожнього проектування, основними принципамихудожнього проектування (комплексне вирішенняутилітарно-функціональних, конструктивно-технологічних, економічних, естетичних вимог впроцесі конструювання; врахування особливостейнавколишнього середовища та умов експлуатаціїодягу; досягнення єдності форми і внутрішньогозмісту), стадіями художнього проектування таметодикою художньо-конструкторського аналізу.Особливо важливо відзначити важливе значеннядля нашого дослідження тем, у межах даногокурсу, пов’язаних з поняття про естетичну якістьвиробу, основними естетичними властивостямита їх характеристикою.Важливим аспектом у процесі вивчення даного

курсу є розуміння студентами того, що мистецтвопроектування одягу безпосередньо пов’язане злюдиною: створюючи костюм, художник-модельєр працює над формуванням зовнішньоговигляду. При цьому костюм відіграє активну роль:ним можна виявити, підкреслити, зробити більшяскравими певні зовнішні дані тієї чи іншої людини.За допомогою костюма можна зорово збільшитичи зменшити зріст, обсяг фігури, додати іншихспіввідношень частинам тіла, приховати недолікистатури. Кольором костюму також виявити іпідкреслити індивідуальний стиль особистості.Таким чином, одяг є одним з компонентів, щостворюють певний зовнішній образ людини.Отже, логічним завершенням даного етапу є

наявність у студентів чіткої системи знань, якадозволить їм не лише конструювати, проектуватишвейний виріб, визначати його композиційніособливості, а й робити його неповторним,естетично довершеним.Метою другого етапу формування

естетичної культури є формування практичного

досвіду студентів в процесі творчої естетичноїдіяльності. Це відбувається завдяки залученнюстудентів до активної естетичної діяльності усфері виготовлення швейних виробів, орієнтації їхна діяльність, спрямовану на творення естетичнооформлених швейних виробів, розвитокестетичної активності. Досягнення метивідбувається за рахунок практичних занять здисциплін “Проектування, моделювання швейнихвиробів”, “Художнє проектування одягу” тощо.Під час виконання практичних завдань з данихдисциплін студенти вчаться розробляти не лишезручні та сучасні моделі одягу, а й естетичнодовершені, продумуючи кожний елемент костюма,поєднання його структури з формою, видоздоблення.Це можливо, по-перше, якщо в студентів є

потреба і вміння творити за законами краси, по-друге, якщо вони вміють насолоджуватисяпрацею. Тому залучаючи майбутніх викладачівдо діяльності, спрямованої на творення різнихмоделей одягу, потрібно так організувати цюдіяльність, щоб студенти могли кожний етап впроцесі виготовлення одягу доводити до йогоестетичного завершення, до моменту збудженняестетичної реакції [4; 5].Розуміння костюма як одного з можливих

видів мистецтва перебуває на низькому рівні. Якпоказали результати констатувальногоексперименту, в більшості студентів одяг неусвідомлюється як засіб самовираження, проявувласних естетичних смаків, ідеалів, як один зкритеріїв рівня розвитку естетичної культури.Тому орієнтація на діяльність, спрямовану натворення естетично оформлених швейних виробів,повинна будуватися на основі усвідомленняестетичного змісту швейного виробу, тобто засхемою: “швейний виріб” ® “естетичнавиразність оздоблення” ® “витвір мистецтва”.Увага студентів при цьому зосереджується нелише на врахуванні фактури матеріалу, визначенніформи, кольорової гами, на їх гармонійномупоєднанні, а й на самому процесі творчості.Важливою умовою в процесі орієнтації та

залучення до активної естетичної діяльності єнаявність інтересу в студентів, який допомагаєзосередити, активізувати всі пізнавальні здібності,знання. Щоб студенти повністю включилися впроцес виготовлення швейного виробу, яксвоєрідного твору мистецтва, можна розповістипро історію виникнення даного костюма, йогоформи, характеристику епохи його існування;дизайнерів, модельєрів, які працюють в певнихнапрямах, стилях; історію виникненнятекстильних матеріалів, видів оздоблення. Як






140Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

показують результати констатувальногоексперименту, саме врахування інтересів 63%студентів виділяють як необхідну умовупідвищення ефективності процесу формуванняестетичної культури, а одним із засобів – 44%визначили зустріч з провідними дизайнерами,модельєрами.При цьому необхідно орієнтувати студентів не

лише на те, щоб досконало відтворити швейнийвиріб, який їм сподобався чи скопіювати йогооздоблення в своєму костюмі, а головним чином– на створення нового за змістом, формою виробу,який відображав би їх уявлення про красу.Змістова спрямованість естетичної сутності

праці включає в себе три компоненти: естетикупроцесу праці, естетику продукту праці, естетикувиробничих відносин. Слід звернути увагу і натакий компонент, як краса цілей та ідеалів праці,її спонукальних мотивів. Естетичне ставлення допраці формує відповідні гуманні моральнівідношення людей [1].Важливим фактором активізації творчої

активності в процесі естетичної діяльності єсуспільний огляд виробу, його оцінка. Виходячи зцього, педагог повинен таким чином організуватидіяльність студентів, щоб одним з її завершальнихетапів було колективне обговорення таоцінювання об’єкта праці. Причому, оскількирезультат діяльності залежить і від якості задуму,то важливо робити їх огляди: колективнеобговорення та оцінювання ескізу швейноговиробу, його креслень тощо.Логічним завершенням другого етапу процесу

формування естетичної культури є наявністьпрактичного досвіду в процесі творчої естетичноїдіяльності, який неможливий без оволодіннястудентами вміннями виконувати технологічніоперації у процесі виготовлення швейного виробу.Вони повинні вміти починаючи з розробки моделіта визначення необхідної фактури матеріалу,виготовляти швейний виріб , надаючи йомуестетичної завершеності, а також розвитоктворчих здібностей в процесі виготовлення одягу.Метою третього етапу процесу формування

естетичної культури майбутніх викладачів єформування готовності до естетичного вихованняучнів професійних навчальних закладів швейногопрофілю. Реалізація мети даного етапувідбувається під час вивчення спецкурсу“Організація та методика виховної роботи” тазалучення в ході педагогічної практики довиховних заходів, спрямованих на естетичневиховання учнів професійно-технічних навчальнихзакладів швейного профілю.Як показали результати констатувального

експерименту, 72% викладачів професійнихнавчальних закладів швейного курсу вважаютьза необхідне введення нового курсу, який сприявби не лише естетичному розвитку, а й практичнійпідготовці студентів до здійснення процесувиховання, зокрема естетичного, в майбутнійпрофесійній діяльності. На нашу думку, такимнавчальним курсом є “Організація та методикавиховної роботи”. Він розрахований на вивченняпротягом двох семестрів, для студентівчетвертого курсу. На його вивчення відводиться48 аудиторних годин, з них 24 – на лекційні, 24 –на лабораторні заняття. Основне завдання курсу– надати студентам навики виховної роботи зучнями в процесі навчальної роботи та впозаурочний час; вміння спрямовувати роботу наформування в учнів світоглядної позиції: ідей,поглядів, переконань, естетичних ідеалів, традицій,звичаїв, інших соціально значущих надбаньвітчизняної і світової духовної культури.При вивченні даного курсу розглядаються

теоретичні та методичні аспекти процесувиховання: проектування та планування процесувиховання; закономірності та принципи виховання;зміст, форми, напрями та методи виховної роботив професійно-технічних закладах освіти; методикавикористання різноманітних методів організації тапроведення різних форм виховної роботи з учнямипрофтехучилищ. Зміст кожної теми естетичноспрямований. Так, наприклад, вивчення тем“Методи виховання, їх класифікація”, “Зміст таформи виховної роботи в ПТНЗ” розкриваютьтеоретико-методологічні засади вибору тазастосування різних методів, прийомів, формвиховної роботи, яка в тому числі спрямована наформування естетичної культури учнівпрофесійно-технічних навчальних закладів. Теми“Планування виховної діяльності в ПТНЗ”,“Проектування виховного процесу” спрямовані нелише на ознайомлення з видами та формамипланів виховної роботи, метою та принципамипроектування виховної роботи, основнимимодулями проектування, а й методикоюпланування та розробки проекту виховної роботи,важливою складовою яких є естетичний розвитокособистості учня, формування його естетичноїкультури.Навчальний курс орієнтовано на формування

таких теоретичних знань: поняття , зміст,закономірності, принципи процесу виховання;поняття планування виховної діяльності, види таформи планів; зміст, мета, принципи проектуваннявиховного процесу; класифікація методіввиховання, їх коротка характеристика; основнінапрями процесу виховання (естетичне, розумове,






141 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

моральне, трудове, фізичне тощо), їххарактеристика. У результаті вивченнядисципліни студенти повинні вміти: планувати таорганізовувати виховну роботу, в тому числі іестетичне виховання в професійних навчальнихзакладах з урахуванням закономірностей тапринципів виховання; підбирати і використовуватирізні методи виховання залежно від педагогічноїситуації; розробляти та проводити різні формивиховних заходів, в тому числі й естетичногонапрямку, враховуючи рівень культури, інтереси,нахили учнів, специфіку їх майбутньої діяльності.Вивчення даного курсу є першим етапом у

процесі формування готовності студентів доестетичного виховання учнів. Він виступає в ролісвоєрідного фундаменту під час залученнямайбутніх викладачів до проведення виховнихзаходів, спрямованих на естетичне виховання учнівПТНЗ у ході педагогічної практики, позаяк він нелише озброює теоретичними знаннями, а йформує практичні вміння й навики проведеннявиховних заходів, зокрема тих, які сприяютьформуванню естетичної культури особистості;вибору та використання оптимальних методіввиховання , в тому числі й естетичного,враховуючи специфіку педагогічної ситуації.Знання , вміння , навички, сформовані в

результаті вивчення даного курсу, закріплюютьсята удосконалюються під час залучення студентіву ході педагогічної практики до виховних заходів,спрямованих на естетичне виховання учнів. З цієюметою студенти ознайомлюються зособливостями групи учнів, до якої вониприкріплені, їх інтересами, нахилами, рівнемкультури; визначають найбільш доцільні методита форми організації виховної роботи з ними;розробляють сценарії виховних заходів та

проводять їх. Це можуть бути різні літературнівечори; подорожі до джерел рідної культури;екскурси в історію моди; театралізовані показимод; екскурсії в музеї, ательє мод, етноекскурсії;відвідування театрів, концертних залів тощо.Перед проведенням виховних заходів, студентиознайомлюються із загальним планом виховноїроботи професійно-технічного закладу та планомвиховної роботи групи, аналізують та визначаютьїх доцільність, особливостями учнівськогоколективу, до якого прикріплені.Висновки. Отже, реалізація даної моделі не

лише дозволить сформувати необхідний рівеньестетичної культури майбутнього вчителя, а йпідготувати професійно компетентного фахівця,сприяти всебічному розвитку гармонійноїособистості майбутнього викладача, здатного вподальшому здійснювати естетичне вихованнясвоїх учнів, передавати їм свої знання, вміння танавички з опорою на прекрасне.

1. Зязюн І.А., Семашко О.М. Національнадержавна комплексна програма естетичноговиховання // Рідна школа – 1995. – №12. – С. 7.

2. Эстетическое развитие и воспитаниемолодежи. Под ред. О.В.Лармина. – М.: Изд-во Моск. университета, 1978. – 326 с. – С. 52.

3. Харитонова В. Формування художньо-конструкторських знань та вмінь учнів упроцесі проектування та виготовлення одягу// Молодь і ринок. – Дрогобич. – 2006. – №6. –С. 110 – 115.

4. Щербо А.Б., Джола Д.Н. Форми таметоди позакласної роботи з естетичноговиховання учнів. – К.: – С. 123.

5. Юзвак Ж.М. Естетичні фактори духовногорозвитку особистості. – К., 1999. – 115 с.






Голод – вчителя мистецтво

Невідомий автор

Гарні не красиві слова. Гарні – красиві діла. Василь Сухомлинський

видатний український педагог

Кожна річ, що писанням утверджена, не буде у забуття та не відання йти.

Данило Тупталопоет, релігійний діяч

&




142

Постановка проблеми. Проблема художньо-творчого розвитку дитини є важливим освітнімзавданням. Розвиток художніх та творчихздібностей дітей в умовах школи передбачаєдіяльність у різних напрямках. Ця робота маєохоплювати усі сфери взаємної діяльності дитиниз педагогом, спілкування з однолітками тавзаємодії з предметно-просторовим середовищем.Комплексний підхід до виховання творчої

особистості охоплює широке коло питань, якістосуються проблем естетичного, художнього,творчого розвитку. Єдність духовного,художнього, творчого є невід’ємною умовоюгармонійного, різностороннього розвиткуособистості. В свою чергу цінність творчостіполягає не лише в результативній стороні, а й всамому процесі творчості. На нашу думку, всеце в повному обсязі стосується трудовогонавчання в початковій школі. Адже урокитрудового навчання сприяють творчому розвиткумолодших школярів.Як зазначено у Національній доктрині розвитку

України у ХХІ столітті, творчість є важливоюумовою формування багатогранної особистості.У світлі нових концепцій виховання людини,перевага надається формуванню молодогопокоління , здатного творчо включатися вжиттєдіяльність , самостійно розв’язуватидоступні проблеми [5].На превеликий жаль, проблеми сьогодення

призводять до того, що із ряду завдань сучасногорозвитку суспільства, поставлених перед школою,вона приймає і намагається розв’язати дванайпростіших: передачу досвіду знань і досвідунавичок. Два інших, не менш важливих длякультури суспільства – передача творчого досвідуі досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу– школа не повною мірою усвідомлює на даномуетапі. Школа не до кінця розуміє , що безрозв’язання цих завдань не можуть забезпечити

належного ефекту і намагання розв’язати дваперші. Як і раніше, закриваються очі на те, щодосвід творчості і розвинута людська чуттєвістьяк база формування морально-ціннісної основиособистості не передаються через знання інавички, тут необхідний особливий педагогічнийінструментарій.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

У вітчизняній філософсько-психологічній думцірізноманітні аспекти проблем творчої діяльностіособистості змістовно висвітлені в працяхВ. Альохіна, С. Кримського, В. Куценка, М. Парнюката ін. Серед педагогів, котрі досліджували різніаспекти становлення творчої особистості, слідпередусім назвати праці В.Сухомлинського,В. Загвязинського, В. Кан-Калика, Д. Луцика,М. Каздоєва, О. Кондратюка та ін. Розробціпроблем розвитку творчого потенціалуособистості молодшого школяра в процесі занятьхудожньо-творчою діяльністю присвятили своїпраці вчені, методисти, педагоги В. Кузін, І. Глінська,М. Кириченко, К. Щербакова, А. Савенков,В. Тименко та ін.Важливість поєднання праці і творчості

підкреслювали Г. Сковорода, К. Ушинський,А. Макаренко, В. Сухомлинський. Філософськіаспекти трудового виховання висвітленні у працяхД. Кучерюка, Б. Ліхачова, В. Озмітіна, Н. Хвостіната ін. Проблеми психології трудового вихованнядобре висвітлені у працях Л. Виготського, Ф. Іващенка,Є. Клімова, П. Якобсона та ін. У напрямку теоріїта методики трудового навчання школярів пліднопрацюють С. Батишев, Г. Левченко, В. Мадзігон,Ю. Максимов та ін.У дослідженнях останніх років, пов’язаних з

проблемою розвитку особистості (О. Буров,Н. Гурець, І. Демченко, Є. Квятковський, Т. Матвєєва,А. Мелік-Пашаєв, І. Пастир, М. Ярошевський таінші), найважливішим її показником називаєтьсятворча активність, здатність до творчості. В

Леся Старовойт, аспірант кафедри педагогіки та методикипочаткового навчання

Вінницького державного педагогічного університетуімені М. Коцюбинського

СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЬО-ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

У ПРОЦЕСІ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯУ статті на основі експериментального дослідження розглядається стан художньо-

творчого розвитку молодших школярів у процесі трудового навчання на сучасному етапі.

СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЬО-ТВОРЧОГО РОЗВИТКУМОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

© Л. Старовойт, 2007




143 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

останнє десятиліття своє слово з проблемитворчості сказали молодші філософи – серед нихІ. Зязюн, П. Крамар, В. Ніколко, Б. Новіков, О. Клепіков,Т. Кучерявий та інші.Поняття творчості характеризується надзвичайно

широким діапазоном точок зору: В. Бехтєрєввизначає творчість з рефлексологічної точки зоруяк “створення будь-чого нового” в ситуації, колипроблема-подразник викликає утвореннядомінанти, навколо якої концентрується необхіднийдля розв’язання запас минулого досвіду [2].А. Матюшкін, З. Калмикова, Д. Богоявленська

та інші в цілому розуміють творчість як вихід замежі набутих знань. Я. Пономарьов розумієтворчість як взаємодію, що веде до розвитку.У зарубіжній психології творчість

розглядається за такими основними напрямками.По-перше, творчість може вивчатися за їїпродуктом (Ж. Тейлор), а саме: за кількістю,якістю та значущістю [9]. Однак багатодослідників вважають, що продукт не може бутиєдиним критерієм оцінки творчості, тим більше,що його оцінка проводиться спеціалістами-експертами і залежить від їх смаків та суджень.По-друге, творчість розглядається як

здатність людини відмовлятися від стереотипнихспособів мислення (Дж. Гілфорд, Е. Торренс).Основними факторами творчості визначаються:оригінальність, семантична гнучкість, образнаадаптивна гнучкість, семантична спонтаннагнучкість, здатність до загостреного сприйманнянедоліків, дисгармонії тощо.Ряд дослідників творчість пов’язують з

особистісними рисами (К. Роджерс, А. Маслоу).У багатьох роботах творчість вивчається якпсихічний процес. В руслі цього напрямкувиділяють різні типи, стадії та рівні творчогомислення. Дослідження стадій та фаз творчогомислення було розпочато Т. Рібо. Згодомпроблемою творчого мислення продовжилизайматися як зарубіжні, так і вітчизняні учені.Класифікації фаз, що пропонуються різнимидослідниками, значною мірою відрізняються, алев цілому вони мають спільні зернинки тазводяться, як правило, до чотирьох: підготовка(свідома робота), дозрівання (несвідома робота),натхнення (перехід від несвідомої до свідомоїроботи), розвиток ідеї (перевірка істинності,кінцеве оформлення – свідома робота) [7].Таким чином, найбільш узагальненим

трактуванням творчості буде таке: творчість –це діяльність, що породжує дещо якісно нове, щовідрізняється неповторністю, оригінальністю,суспільно-історичною унікальністю.Мета статті полягає у розгляді та аналізі

стану художньо-творчого розвитку молодшихшколярів у процесі трудового навчання насучасному етапі, що в свою чергу передбачаєпостановку та розв’язання таких завдань: виявитирівень зацікавленості дітей у спілкуванні з творамидекоративно-ужиткового мистецтва; визначитивміння учнів давати естетичну оцінку твораммистецтва та власно виготовленим виробам;виявити оцінне ставлення молодших школярів до“світу речей”; з’ясувати, наскільки учні готовіпроявляти елементи творчості при виготовленнівласного виробу.Виклад основного матеріалу. Основною

метою художньо-творчого розвитку є формуванняестетичних потреб та досвіду дитини (емоцій іпочуттів, поглядів, смаків, ідеалів, інтересів) якоснови формування естетичного ставлення,активності у сприйманні, освоєнні й перетвореннідійсності, що сприяє вихованню всебічно ігармонійно розвиненої особистості, максимальномувикористанню естетичного фактора.У сучасній школі, як в краплині води,

відображаються, на жаль, всі недоліки важкогорозвитку нашого суспільства. А разом з тим, рольшколи в становленні особистості неможливопереоцінити. Незаперечним є те, що в школіповинна існувати єдина система художньо-творчого розвитку – система, яка охоплювала б іоб’єднувала не лише предмети художнього циклута позаурочну роботу, а й пронизувала б усе життядитини.Звісно, ми підтримуємо думку, що у школі на

рівних умовах мають бути як наука, так імистецтво. Але серед них слід виділити тіпредмети, що забезпечать на сьогоднішній деньрозв’язання найбільш занедбаних проблемрозвитку. А це саме ті предмети, що формуютьставлення до світу у єдності почуття і думки,предмети, які є найбільш відкритими для розвиткутворчої фантазії – предмети мистецтва, до якихми відносимо трудове навчання та художнюпрацю.Має сенс більш детально розібратись в

існуючих формах залучення дітей до мистецтва(в нашому випадку декоративно-ужиткового),з’ясувати специфіку кожної форми, адже довгийчас у школах панує застарілий стереотип упідходах до викладання мистецьких предметів.Більше уваги надається саме техніцівиготовлення виробу і залишається поза увагоюестетична сторона, зв’язок з мистецтвом.Б. Неменський наголошує, що мистецтво, як і

всі шкільні предмети, може й повинно передаватиновому поколінню величезний людський досвід.Характер досвіду, представленого у мистецтві,





144

двоякий. Це професійний досвід мистецтва ісоціальний, емоційно-моральний досвід людства.Перший дає дитині просторове мислення ,розвиток ока, руки, професійні навички та знаннямистецтва. Інший досвід вводить дитину уважливий, вже накопичений і розроблениймистецтвом, світ людських відносин. Першийдосвід виступає в порівнянні з другим як більшчастковий, окремий, спеціальний . Другий єабсолютно універсальним, загальнолюдським.Передача професійного досвіду відбувається

зараз в школі на достатньому рівні. Але це досвідчітких знань, і його можна набути вольовимшляхом – вивченням, вправами. Досвід людськихвідносин потрібно відчути, пережити як власніуспіхи й поразки, як власну життєву практику. Ітільки через мистецтво молодший школяр можене лише взнати та вивчити, а й емоційно пережитичужий досвід.Таким чином, досвід мистецтва збагачує

дитину новими способами самовираження,забезпечує ефективність пізнання навколишньогосвіту методом “проб і помилок”, пробуджуєвпевненість у власних силах, розвиває психологічнімеханізми розуміння, механізми талантуособистості: уяву, енергопотенціал, психомоторику,критичність, активізує одночасно емоційний,мисленнєвий види діяльності, розвиває естетичнесприймання довкілля, розширює світогляд,підтримує творчий імпульс, виховує повагу долюдей творчого спрямування , забезпечуєздоровий спосіб життєдіяльності, цілісністьсвітосприймання.Діяльність дитини (зокрема на уроках

трудового навчання та художньої праці) повиннахарактеризуватись одночасно практичним,високоморальним та естетичним вимірами, бутинаповненою високим гуманістичним смислом тасоціально-творчим змістом. Лише в цьомувипадку така діяльність виявляє і утверджує себеяк людська творчість, а людина – як творець. Ілише в цьому випадку є об’єктивні підстави длявисновку: правильне ставлення до праці включаєв себе творче виконання даної роботи, результатякої має такі характеристики, як користь, істина,добро і краса.Через намагання забезпечити передачу

молодшому поколінню всіх сторін соціальногодосвіду лише через знання і навички мизалишимось у полоні технократичного мислення.Звідси – формування особистості інертної, нездатної до фантазування, звідси і моральна,духовна убогість, приземленість думок .Намагання змінити ситуацію організаційнимизасобами не забезпечить потрібного результату.

Адже духовну і творчу нерозвиненість ,відсутність високих, духовних потреб комп’ютерине змінять на краще. Праця “на совість” –проблема духовна і творча, що стосується самесвідомості дитини . Тому сьогодні потрібноговорити не про переваги усіх чотирьох завданьвиховання, а про переваги духовних, творчих таемоційно-ціннісних.Творча робота молодших школярів на уроках

трудового навчання та художньої праці є важливоюланкою у процесі навчання й виховання дитини,яка вчиться неординарно мислити і зберігативідкритість у пізнанні навколишнього світу,виявляти естетичне ставлення до дійсності ймистецтва, творчу позицію у житті.У ході вивчення практики роботи початкової

школи нами були зібрані факти, що показалинедостатню для шкільного навчання обізнаністьучнів молодших класів з творами декоративно-ужиткового мистецтва, невміння використовуватирізні прийоми роботи молодшими школярами науроках трудового навчання та художньої праці,незнання правил користування приладами таінструментами, неоднаковість трудовоїпідготовки, нездатність якнайкраще виразити своїпочуття у творчій роботі, використовуючи прицьому різні техніки та прийоми роботи. Цей фактспонукав нас визначити існуючу проблему,довести її експериментально і окреслити шляхидля подальшого її усунення.У зв’язку з цим нами було проведено

констатувальний експеримент на базі шкілм. Вінниця. В експерименті брали участь учніперших-четвертих класів.З метою вивчення стану сформованості

окремих компонентів творчої роботи молодшихшколярів були використані розроблені нами творчізавдання. Одне з них передбачало виготовленняказкової витинанки. Молодшим школярам булазапропонована подорож у казку, внаслідок чогопотрібно було виготовити витинанку, яка бвідображала найбільш цікавий момент казки.Роботи учнів ми оцінили за такими критеріями:1. Знання та розуміння естетичної значущості

художнього твору.2. Емоційний відгук, а саме глибина емоційної

реакції.3. Оцінка художнього витвору.4. Здатність до творчого вираження власних

вражень.Питома вага успішності творчих робіт учнів

становив: низький рівень – 34%, середній – 55%,високий – 11%.Аналіз отриманих результатів засвідчив, що:- основна робота вчителя з учнями на уроках


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




145 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

художньої праці та трудового навчання в школіспрямована на оволодіння прийомами татехніками виконання; особлива увага надаєтьсяформуванню технічних навичок виконання виробу;

- учні не володіють інформацією про мистецькусторону виробу;

- у школі відсутні нові методики викладанняпредмету “художня праця”, головною метою якихє художньо-естетичний розвиток особистості;

- недостатня активність мислительноїдіяльності дитини, обмежене використання своїхрозумово-творчих можливостей.Як ми бачимо, на жаль, великий відсоток

дитячих робіт низького рівня. Змінити цюситуацію можна через сприяння інтенсивномухудожньому розвитку мислення, формуванняестетичних почуттів, розвиток здібностейдекоративної творчості шляхом внесення ухудожньо-творчу роботу з учнями емоційноусвідомленого матеріалу народного мистецтва.Слід на декоративному матеріалі формувати вучнів цілісність художнього сприймання, якеобов’язково має супроводжуватись аналізомтворів народного мистецтва, виділеннямхарактерних ознак, формуванням естетично-оціночних суджень. Велику увагу слід приділятиформуванню емоційно-особистісної оцінної позиціїдо “світу речей”.Тому з огляду на вищесказане нами була

запропонована анкета для молодших школярів, якамала на меті з’ясувати рейтинг художніх виробів тарозуміння їх духовно-естетичної цінності учнями, атакож виявити оціночне ставлення до “світу речей”.Було запропоновано виділити з ряду предметів ті,які б діти хотіли отримати в подарунок. Результатибули такими: мобільний телефон – 68%; машинка,книжка – 64%; картина – 43%; лялька – 29%;вишивка, макраме, писанка – 7%. Великий відсотокнадання переваги мобільному телефону таіграшковій машині пояснюється впливомсьогодення на дитину, а обрання книги – цестереотип, який навіяний вчителем.Рейтинг виробів декоративно-ужиткового

мистецтва у молодших школярів є надзвичайнонизьким, що пояснюється рядом причин:

- відсутністю елементарних знань іздекоративно-ужиткового мистецтва;

- відсутністю досвіду організацій процесусприймання та естетичної оцінки творівдекоративно-ужиткового мистецтва;

- реаліями сучасного життя, що зумовлюютьутилітарно-споживацьке спрямування потребмолодших школярів;

- відсутністю творчо-оцінного спрямуванняучнів на мистецтво взагалі;

- нерозумінням феномена художньоговідображення світу в мистецтві;

- перевагою стереотипності мислення.Отже, підсумовуючи вищесказане, робимо

висновок, що на жаль , в учнів переважаєутилітарно-споживацьке ставлення до речей, щоїх оточують. Діти надають перевагу речам,орієнтуючись на їх матеріальну цінність, престиж,моду і поза увагою залишаються художньо-естетичні сторони виробів. Відбувається це тому,що молодші школярі не розуміють художньоїзначущості речі, не відчувають у ній потреби.З метою з’ясування, наскільки глибоко учні

початкових класів знайомі з різноманітнимивидами декоративно-ужиткового мистецтва, булозапропоновано дати відповідь на ряд питань.З’ясувалось, що 67% дітей, відтворюючи природу,намалювали б картину – відповідно, улюбленимвидом діяльності є малювання. Це пояснюєтьсявіковими особливостями молодших школярів, атакож тим, що у школі основна увага приділяєтьсясаме виконанню малюнків. Діти практично незнайомі з іншими видами мистецтва. Їм важкоуявити, як можна зобразити природу,використовуючи інші, крім кольору, засобихудожньої виразності. Практично не проводитьсяробота над розвитком творчого мислення. Данеопитування показало, що учні мало знайомі зтакими видами мистецтва, як писанкарство тавитинанка. Лише біля 26% учнів близько знайоміз вишиванням та полюбляють цей вид діяльності,причому значна доля інформації, яку дітиотримують про вишивку, йде від сім’ї, а зокремавід бабусь.Отже, результати опитування вказують на те,

що, по-перше, учні не мають повної інформації прорізновиди декоративно-ужиткового мистецтва; по-друге, вчителі, здебільшого, мають обмеженівиконавські можливості, що зумовлено їхнедостатньою професійною підготовкою; по-третє, у дітей наявний технічний підхід при оцінцітворів декоративно-ужиткового мистецтва. Приознайомленні з видами декоративно-ужитковогомистецтва мало або й зовсім не звертається увагана художньо-естетичну значущість твору.З метою виявлення рівня зацікавленості дітей

у спілкуванні з творами народного мистецтва тавизначення вміння учнів давати естетичну оцінкутворам мистецтва, дітям було запропоновано датипорівняльно-оціночну характеристику речам, якінесуть у собі різне призначення: утилітарне тахудожнє. Аналіз отриманих результатів засвідчив,що учні інтуїтивно відчувають цінність творівдекоративно-ужиткового мистецтва, алеґрунтовно пояснити чим той чи інший виріб





146Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

народного мистецтва цінний змогли лише одиниці(15%).Даний результат наштовхує на певні висновки:- учням не вистачає елементарних знань

природи декоративно-ужиткового мистецтва,більшість керуються інтуїцією;

- через відсутність системи роботи зознайомлення з творами декоративно-ужитковогомистецтва та вироблення їх художньої оцінки,дітям важко давати естетичну оцінку твораммистецтва;

- робота в школі не спрямована на художньо-оцінний розвиток особистості;

- досить низький рівень зацікавленості дітей успілкуванні з творами народного мистецтва.Отже, на нашу думку, при оцінці ступеня

сформованості позитивного ставлення донародного мистецтва треба враховувати такіпоказники:

1. Систематизоване уявлення про різні видинародного мистецтва та їх характерні виражальнізасоби.

2. Розуміння характеру образів, логіки їхрозвитку, життєвості змісту.

3. Емоційне ставлення до мистецтва, активнийемоційно-естетичний відгук на твір.

4. Потреба берегти, продовжувати і примножуватитрадиції народної творчості.

5. Бажання поповнювати власний естетичнийдосвід сприймання творів народного мистецтва.

6. Зацікавленість в оволодінні уміннями інавичками, необхідними для активної творчоїдіяльності за мотивами творів народногомистецтва.

7. Психофізіологічний комфорт дитини впроцесі спілкування з творами народногомистецтва.

8. Вмотивована естетична оцінка творівнародного мистецтва та відображеної в нихдійсності.

9. Активна популяризація народного мистецтва.Опитування серед вчителів початкової школи

засвідчило, що викладання за традиційноюсхемою, а саме, з використанням словесногопрактичного та наочного методів, не сприяєстворенню належної емоційної атмосфери тазаохоченню до прояву почуттів у творчій роботімолодших школярів на уроках трудового навчаннята художньої праці.Систематичні спостереження, аналіз уроків і

вивчення досвіду роботи початкової школипоказали, що вчителі використовують далеко невсі можливості для ефективної організації творчоїроботи на уроках трудового навчання та художньоїпраці. Так, наприклад 89% з усіх опитаних вчителів

мають знання про декоративно-ужитковемистецтво, які достатні для використання науроках, але лише 9% застосовують його тільки вбесідах про мистецтво, посилаючись головнимчином на відсутність належної матеріально-технічної бази.Але, як показало наше дослідження, причину

такого стану справ слід шукати насамперед утому, що предмети “Трудове навчання” та“Художня праця” ще не зайняли належного місцяв системі сучасної загальноосвітньої школи. Затаких умов вони, як і раніше, вважаютьсядругорядними не тільки серед керівників шкіл, ай серед окремих вчителів-предметників. Одниміз недоліків початкового навчання є те, що вчителіне завжди звертають належну увагу на створенняособливих взаємин між викладачем і учнями, щоє суттєвою перешкодою на шляху посиленняефективності організації творчої роботи. Цеспілкування не підлягає авторитарним методам,а повинно базуватися на засадах рівноправностій партнерства в акті творення.Ще одним суттєвим недоліком уроків

трудового навчання та художньої праці є розподілїх на творчі і нетворчі. Творчі уроки – це, якправило, виготовлення виробу на певну тематикуз дозволом проявити всю міць уяви та фантазії, анетворчі – це ті, на яких потрібно оволодітитехнічними прийомами роботи. На нашу думку,така глибоко помилкова ситуація не дозволяєналежним чином використати такі, так би мовити,“нетворчі” уроки, які й є головними у підвищеннірівня успішності творчої роботи.Трудова діяльність неможлива без її духовного

забезпечення. Чим вищий рівень діяльності, тимсильніша потреба в її духовному оснащенні. Урокитрудового навчання та художньої працінероздільно пов’язані з уявленням про красу.Взаємовідношення творчого і художньогорозвитку особистості і її “ділової” цінності складні,багатосторонні, і про це має пам’ятати вчитель,що проводить уроки художньої праці та трудовогонавчання.Звісно, можна сформувати у дитини високе

моральне ставлення до праці, але воно обов’язковобуде зруйноване, обернеться протилежнимставленням або розвинеться в комплексособистої неповноцінності, якщо не розвиватипаралельно художньо-творчі здібності до праці.Необхідно забезпечити всі умови, щоб уроки

художньої праці та особливо трудового навчанняносили елементи мистецьких дисциплін. Тому,відповідно, вони мають базуватись надекоративно-ужитковому мистецтві, охоплюватиобразність його мови, художню кухню, а не лише





147 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

розвивати формальні навички різати, клеїти, болише техніка виконання не замінить мистецтво,розуміння художнього образу не сприятимерозвитку у молодших школярів творчихздібностей.Необхідно відзначити, що в сфері художнього

конструювання існує безліч спеціальних прийомів,які майстер використовує при створенні тієї чиіншої речі. Ці прийоми складають технікухудожнього вирішення, і вивчення їх в школі,безумовно, дуже важливе. Однак починатиформування художнього ставлення до світу речейв дітей слід не з цих прийомів. Вивчення будь-якої техніки буде недоречним, якщо ми незможемо підготувати для цього відповідний ґрунт.Саме через це, основне завдання має полягати уформуванні у молодших школярів художньо-творчого сприймання творів мистецтва, почуттягармонійної речі. Розвиток творчих здібностей утрудовій діяльності супроводжується відповідноюемоційною реакцією. Вони можуть проявлятисьяк естетична насолода чи задоволення самимпроцесом творчого пошуку і результатами цьогопроцесу.Висновки. Отже, винятково цінності набуває

звернення молодшого школяра до народознавчогоматеріалу. Шляхи творчого розвитку задопомогою народного і декоративно-ужитковогомистецтва безмежно різноманітні. Адже народнемистецтво користується цілим арсеналомспецифічних засобів, яких не має жодна з іншихформ людської свідомості. Моральні, естетичні,художні, творчі аспекти творів декоративного

мистецтва, будучи органічно вплетеними втканину живих, зримих художніх образів,впливають непомітно на свідомість дитини, алеводночас і на думку, і на почуття, і на волю.

1. Андрієвський Б.М. Взаємодія художньо-виразної мови та живопису в естетичномувихованні молодших школярів //Педагогічнінауки:. Зб. наук. праць Херсонськогодержавного університету. Вип.. 26. – Херсон,2002. – С. 229 – 232.

2. Бехтерев В.М. Общие основы рефлексологичеловека. – Л., 1926.

3. Лозова В.І. Цілісний підхід до формуванняпізнавальної активності школярів. 2-е вид.доп. – Харків: ОВС, 2001. – 164 с.

4. Мелик-Пашаев А.А. Об источникеспособности человека к художественномутворчеству // Вопросы психологии. – 1998. –№1. – С. 76 – 83.

5. Національна доктрина розвитку освітиУкраїни у ХХІ столітті. – К., 2001. – 16 с.

6. Пономарев Я.А. Фазы творческогопроцесса // Исследование проблем психологиитворчества. – М.,1983.

7. Рибо Т. Опыт исследования творческоговоображения. – СПб., 1901.

8. Роменець В.А. Психологія творчості. –К.: Либідь, 2001. – 286 с.

9. Taylor C.W. Terman L.M. Perspectives ofcreativity: the intelligence quotient of F. Galtonin childhood, 1917// Studies in individualdifferencies. – N. Y., 1961, P. 134 – 139.





Природа створює справжні речі, а мистецтво – фіктивні. Малювання заслуговує бутиназваним сном тих, що не сплять.

Твори мистецтва ніби продовжують твори природи.

Ненависть є не що інше, як невдоволення злом як злом.

Зберігати – продовжувати акцію творення.

В природі ніщо не відбувається випадково, а лише для певної мети.

Без пізнання мети ніщо не можна належно вивчити.

Ніщо не можна відділити від самого себе.

Георгій Кониськийфілософ, письменник

&




148

Постановка проблеми. Кінець ХІХ – поч.ХХ ст. характеризується зростанням впливу ідейнаціонально-культурного відродження наактивізацію пошуків у педагогічній теорії тапрактиці більшості країн Європи. Зростаєсоціальна функція теорії виховання . Якальтернатива традиціоналізму, в педагогіціз’являються нові реформаторські ідеї: вільневиховання, трудова школа та ін.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

В Галичині особливо актуальним був впливпринципу природовідповідності Я. Коменського.Послідовниками цієї теорії були Г. Верцьона,В. Ільницький, О. Барвінський, О. Іванчук,І. Ющишин та ін. Опираючись на вчення великогочеського педагога, Г. Верцьона обґрунтувавнеобхідність навчання рідною мовою, виходячи зприроди самої дитини [2].Великий вплив на розвиток ідеї національного

виховання мало поширення в Галичині вченнявидатного педагога-демократа Й.Г. Пестолоцці:гуманістична спрямованість, природовідповіднаосвіта, яка викликає прагнення до досконалості урозвитку особистості. В. Ільницькийпідкреслював, що виховання має бути природнім,повинно розвивати задатки (здібності душі) тому,що Бог утворив їх у людській природі [6].Галицькі педагоги розглядали теорію

виховуючого навчання Й.Ф. Гербарта.Основними завданнями такого навчання єрозвиток доброго характеру, виховання волі довсього істинного, прагнення до наслідуваннячеснот, а основними його засобами – навчальніпредмети, їх матеріал та способи його подання(за Г. Верцьоною). І. Ющишин обґрунтувавнеобхідність переміни школи з навчальноїінституції у школу виховання, в якій “требарозвивати національну свідомість дітей, отже,виховувати їх патріотично” [15].На початку ХХ ст. педагогічна преса Галичини

вміщує перекладені І. Ющишиним статті різнихзарубіжних авторів, які відображають

актуальність питання націоналізації виховногопроцесу. Цій проблематиці приділяли увагу ітогочасні психолого-педагогічні дослідженняМ. Грушевського, О. Іванчука, С. Томашівського.Опираючись на здобутки європейської думки,вони розробляли мету, зміст, завданнянаціонального виховання, його основні принципита засоби.Вивчення, розвиток та наслідування основних

демократичних західноєвропейських виховнихідей не означало копіювання в українській освіті.Національна система виховання, повинна бутиоперта “не на теоретичних мудрованнях почужим взірцям, але на простудіюванню культурий дійсних потреб народа і на самостійнихпрактичних досвідах зі школи і життя” [5].

Переклади та публікації новітньої педагогічноїлітератури сприяли ознайомленню вчителівГаличини з новими напрямами виховання ,допомагали у практичній роботі: підготовці доуроків, написанні конференційних виступів.Виховні системи Ж . -Ж . Руссо , Е . Канта ,А . Дістервега аналізував у підручнику педагогІ. Бартошевський. Твори Я.А. Коменського,Й.Г. Пестолоцці вивчали вихованці вчительськихсемінарій краю. У 1891 році у Львові вийшовпідручник з теорії педагогіки І. Бартошевського,який містив багато напрацювань національногохарактеру. Цей підручник отримав високу оцінкувід тогочасної української педагогічної науки. Алеосновним підручником для вчительськихсемінарій була “Педагогіка… “ М. Барановського,польського шкільного округового інспектора, якане могла забезпечити національного вихованняукраїнської молоді.Поширення в Галичині педології, яка виникла

в кінці ХІХ ст. у США на базі експериментальноїпедагогіки, зумовило активізацію у галузіпсихології та педагогіки, викликавши зміниметодичних та дидактичних поглядів. Напротивагу “традиційній школі” створювалася“нова школа”, де була б можливість урівноваження

Надія Дудник, викладачДрогобицького державного педагогічного університету


ПРОГРЕСИВНА УКРАЇНОЗНАВЧА ДІЯЛЬНІСТЬРОГАТИНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇНА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

У статті досліджується українознавча діяльність Рогатинської гімназії на початкуХХ ст.

ПРОГРЕСИВНА УКРАЇНОЗНАВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ РОГАТИНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇНА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

© Н. Дудник, 2007




149 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

шкільної едукації з потребами дітей, зокремапідвищення активності учнів. Ця нова течія впедагогіці, що в США була названапрогресивізмом, а в Європі – “новим вихованням”,поширювалася і в Галичині. На зміну традиційнійшколі галицькі педагоги ставлять мету –утвердити “нову школу”, де б розвивалися кращіриси людського характеру: воля, свідомість,самостійність, пожертвування; вона повинна бути“висловом розвою, руху, життя, яке перетворюєвже пережиті форми і випрацьовує нові, відмінніод потреб і условин теперішнього життя”.Ідея виховання через діяльність обґрунтована

німецьким педагогом Г. Кершенштейнеромзнаходить широке розповсюдження в світі, в томучислі і в Україні. Переоцінка ролі праці яквиховного фактора відображалося у активномувпровадженні в школах так званої “науки ручнихробіт”.Педагоги краю прагнули якомога більше взяти

позитивного із західноєвропейських педагогічнихноваторств, що б відповідало ментальностіукраїнської дитини. Через національнесамоусвідомлення особистості прилучитися дозахідноєвропейської культури. Великого значеннянадавалося вивченню рідної мови, літератури,народної культури, традиціям, звичаям, духовності.Теоретичні напрацювання значно випередили

існуючий стан справ у шкільництві, яке перебувалов залежності від існуючого панівного уряду. Самаідея національного виховання належалаукраїнським педагогам, вона зросла на ґрунтісуспільно-політичних потреб українського народу.“Національна ідея і розуміння потребинаціонально-громадської свідомості та поширенняїї через виховання визріло в процесі народнихзмагань, у змаганні піднести народ з падіння йневолі”, – зазначає Г. Васькович.Під впливом національно-культурного

відродження ідея народності утверджується впедагогічній думці того часу. Яскравимсвідченням цього є праці К. Ушинського,О . Духновича. Висновок, який вони роблять щенаприкінці ХІХ ст., – навчально-виховний процесза змістом і формою повинен здійснюватися внаціональному дусі, а в основі його має бутипринцип народності. Ця ідея стала основоюрозвитку української педагогічної думки вГаличині у всі наступні роки. Розвиваючи теоріюК. Ушинського, що у кожного народу “свояособлива система виховання, своя особлива метаі свої особливі засоби досягнення цієї мети” [6],Г. Верцьона, В. Ільницький, пізніше – М. Пачовський,І. Ющишин, О. Іванчук та інші доходять висновку,що український народ потребує власної системи

виховання, побудованої на українському ґрунті, –лише тоді можна виховати високо свідому ідейнумолодь, яка стане до праці “до самостійностіУкраїнців, до рівноправності всіх верств народа…”(В. Ільницький). А здійснити це можна тільки внаціональній школі, яка єдина здатна виховатимолоде покоління “на розумних, чесних і релігійнихобивателів” (Г. Верцьона), котрі, усвідомившисебе як народ, поповнять ряди національносвідомої інтелігенції.Наголошуючи на великому значенні у процесі

національного виховання народознавства,краєзнавства, І. Франко опирався на досвід країнЄвропи, де ця наука була поставлена на високийрівень. Велика кількість популярних видань,літератури з даної тематики, пише І. Франко,сприяє вихованню в молоді вже з ранніх літпочуття любові до рідного краю, гордості за своюВітчизну і “це є перший ступінь, перша прикметареальної освіти – знати своє найблище оточення,знати минуле і сучасне свого народу і відчуватисебе живим і свідомим членом живого, свідомогоі об’єднаного організму”. На початку ХХ століттяв науковий обіг введено термін “українознавство”.Правомірність такого формулювання обґрунтуваву педагогічній літературі М. Грушевський,охоплюючи цим поняттям усі наукові дисциплінипро український народ і Україну.Українська національна ідея – це не лише

питання мови, географічної окремішності, цепитання політичної незалежності, потребпоневолених верств народу, повної соціальноїсправедливості: “Наша національна ідея, сепродукт нашого дотеперішнього розвою по всіхцаринах публічного життя, се корінь витягненийзі всіх дотеперішніх змагань нашого народу, семесник, що зродило його море крови виточене ізсерця нашого народу. Політична воля, економічнарівність та соціальна справедливість, се прикметинашої національної ідеї”, – проголошувала від іменігалицької молоді редакція “Молодої України”.Із початком ХХ століття українська педагогіка

за основу виховання обирає національну ідею якпрагнення до досягнення найвищого ідеалу –державної самостійності. Серед усіх тогочаснихсправ суспільного життя на перше місце вийшлапроблема націоналізації школи, суть якої в данийперіод трактувалася по-різному галицькимипедагогами. За висловом О. Іванчука, однівважали, що школа повинна стати на агітаційнуслужбу патріотизмові, інші вбачали сутьнаціоналізації у введенні в навчальні плани уроківісторії України, рідної мови, ще інші вимагалипередати керівництво школами українцям.Вбачаючи в українській школі запоруку





150Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

національного відродження, М. Грушевськийпідкреслював, що цей процес не повиненобмежуватися запровадженням навчання рідноюмовою, а має забезпечити “пристосування школидо потреб української суспільності, її життя, їїзавдань і обставин” [4].Можна зробити висновок, що творчий пошук

українських педагогів трансформував теоріювпровадження українознавства в освіті відукраїнознавчого змісту до українознавчоговиховання, тобто до формування національноїсвідомості молоді, державотворчого мислення якпровідного завдання педагогіки.Результатом творчих пошуків українських

педагогів стала одночасна поява 1913 року вНаддніпрянській Україні й Галичині концепційрозбудови національної школи, розробленихЯ. Чепігою (Проект української школи) таІ . Ющишиним (Проект на зміну державногошкільного закона з дня 14 мая 1869 року), якізасвідчили, що розвиток української педагогічноїтеорії відбувався на рівні з європейськоюпедагогічною думкою в процесі організаціїнаукового пошуку й експерименту.На потребу нових людей, основою переконань

яких є національно-державницька ідея, вказувавТ. Шевченко – поет-державник, співецьсамостійної України, чиє слово “збудилоукраїнську націю зі сну”. Під впливомКобзаревого генія формувалася національнасвідомість його співвітчизників, від стихійнихвиступів галичани прийшли до усвідомлення себеяк нації. Це показали і Шевченківські свята, які,будучи маніфестацією єдності національнихпочувань і прагнень всіх українців, стали одним з“найщиріших і найінтенсивніших епізодів в історіїборотьби українського народу за своє національнесамоозначенє” [10]. Вони були не лише засобомвшанування поета, але й актом гуртуванняукраїнців, виявленням їх власних національнихпочувань.Еволюція національної ідеї спричинилася до

зростання національної свідомості українцівГаличини, що призвело до утвердження ідеїнародності у вихованні. Педагоги краютеоретично обґрунтували шляхи реалізаціїнаціональної ідеї. Їхній науковий пошук призвів дорозробки нових основ організації школи інаціонального виховання, основою якого визначеноукраїнознавство.Ідеї романтизму й слов’янського відродження,

які поширювалися з Європи, сприяли формуваннюсуспільного розуміння важливості для народу йогомови, літератури, традицій, культури, важливостіролі школи в їх збереженні та розвитку. Таким

чином, як зазначає відомий дослідник у галузішколознавства Б. Ступарик, розвитокшкільництва стає одночасно важливим чинником,невід’ємною складовою і результатомнаціонально-культурного відродження. На першийплан виходять не економічні, а національно-культурні інтереси українців.Суспільно-політичні рухи другої половини ХІХ ст.

розбудили до культурно-оствітнього і політичногожиття широкі маси населення Галичини.Використовуючи конституційні передумови,українці створили культурно-освітні, молодіжні тагосподарські товариства і організації, які дбалипро розвиток шкільництва, створювали культурно-освітні установи, видавництва і таким чиномвпливали на формування національної свідомостінаселення краю. Стає актуальною думка пронеобхідність для успішного розвитку народувласної школи , нової народної педагогіки,розроблялися теоретичні засади національногошкільництва. “Незалежно від державнихвідносин, в самім собі українське громадянствовідкрило сили і засоби свого національногорозвитку, і власне в момент найбільшого розвоюсуспільно-політичного руху в громадянстві йнароді він здобував в собі сили культурного інаціонального розвою, енергію національноїтворчості”, – писав М. Грушевський [3].Наступний період національного відродження

в Галичині, за визначенням Б . Ступарика,характеризується боротьбою за самостійністьУкраїни, в суспільній свідомості утверджуваласядумка, що без розвитку національної школивідродження неможливе. На думку вчених іпедагогів-практиків, нова школа має бутинаціональною, загальнодоступною, гуманістичною,вільною від впливів партій і церкви, а головною їїметою має бути праця для побудови самостійноїУкраїни.Навчання має бути обов’язковим, охоплювати

дітей всіх суспільних верств, проводитись рідноюмовою. Національне виховання забезпечуєтьсяприлученням дітей з раннього віку через мову додуховних багатств народу, об’єднанням зусильвсіх суспільних інституцій, цілеспрямованістю вформуванні характеру, опорою на народнупедагогіку, формуванням толерантності уставленні до інших культур, народів, релігій.Ядром національного виховання є сім’я.У кінці ХІХ – на початку ХХ століття питання

здобуття середньої освіти серед українцівзалишалося невирішеним. Станом на 1881 рік у всійСхідній Галичині існувала єдина українська гімназіяу Львові. А станом на 1906 рік – всього 23 середніхшколи, з них 19 польських і лише 4 українські.





151 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Боротьба, організована “Просвітою”,“Руським Педагогічним Товариством”,політичними партіями і рухами, діяльністьТовариства імені Шевченка, яке в 1892 р. булопереіменоване на наукове, а в 1898 р .зреформоване на взірець академії наук,заснування молодіжних організацій, розвитокмережі читалень “Просвіти” з касамивзаємодопомоги, кооперацій та сільськогосподарськихтовариств привело до згуртування українців,зростання у народних мас прагнення до освіти,волі, розбудило національні почуття українців (заМ. Ступариком).Боротьба за українські гімназії у другій

половині ХІХ століття ґрунтувалася на глибоковкоріненій ідеї, що школа може бути тількидержавна, оскільки без підтримки держави вонане зможе існувати. Лише перші роки новогостоліття відзначилися зміною національногосвітогляду і великою активністю в польсько-українських шкільних змаганнях. Прогресивнаукраїнська громадськість, культурно-освітні тарелігійні товариства стають на шлях заснуванняприватних шкіл з тим, щоб “не просити, ані ждати,не мріяти і торгуватися, а творити своїми силаминаціональну школу” [12].У зв’язку з труднощами, пов’язаними з

відкриттям державних середніх шкіл, галицькіукраїнці через громадські організації активновзялися за утворення приватних навчально-виховних закладів.

1908 – 1912 роки відзначилися творчоюпрацею українського громадянства у заснуванніприватних шкіл. Цей процес швидко набувмасовості і став справою культурно-оcвітнихтовариств Галичини. Серед усіх інституційнайвизначнішу роль у створенні приватногошкільництва відіграло У.П.Т. Завдяки йогоініціативі в довоєнний період по всій територіїкраю успішно працювали 8 середніх шкіл та цілийряд гімназійно-підготовчих курсів. Цимисередніми школами були: приватні чоловічікласичні гімназії в Копичицях (рік заснування –1908), Яворові (1908), Рогатині (1909), Городенці(1909), Збаражу (1910), Долині (1910, Чорткові(1912) та реальна гімназія у Бузьку (1910).Серед усіх цих шкіл найвищого розвитку

досягла Рогатинська гімназія, яка стояла на рівнізразкових середніх закладів Австрії того часу.Переглядаючи історію становлення гімназії

варто звернутися до спогадів очевидців .М . Угрин-Безгрішний, колишній викладач,просвітній діяч, письменник в “Історичному нарисіз приводу 25-ліття гімназії” пише: “В 1908 р.поширилися чутки, що рогатинський громадський

уряд задумує заснувати приватну утраквістичнугімназію…Але українське освічене громадянствозанепокоїлося й на Загальних Зборах У.П.Т. влютому 1909 р. гаряче дискутувалося питання прогімназію. І тоді Загальні Збори однодушнопостановили заснувати, на початку 1909 – 10шкільного року, приватну українську гімназію”. Уберезні, не чекаючи на затвердження Сеймомрішення Повітової Ради, громадськістьприступила до будівництва приміщень для гімназії.“Селяни привозили камінь, приїздили гуртами таприходили пішки до праці” (зі спогадівгімназистів).

15 вересня 1909 р. було відкрито гімназію, вякій розпочали навчання учні трьох класів. Довступу в гімназію їх підготував самовідданийпросвітянин краю о. Ваньо, який з 1907 року уРогатині заснував гімназійні курси і до відкриттямісцевої гімназії успішно вів підготовку студентівдо вступу у Львівську державну гімназію.Перші місяці діяльності відобразили якою

необхідною, вартісною вона була длягромадськості. Кількість гімназистів, які бажалинавчатися , через два місяці зросла вдвічі.Будинок для проживання учнів виділив зприміщення “Просвіти” о. Феодосій Кудрик. Напочатку зими стало зрозумілим, що приміщеннягімназії не в змозі помістити бажаючих навчатися.Архітектор Лев Левинський виготовив пландвоповерхової будівлі для гімназії. Матеріали длябудівництва почали звозити взимку, робота веласяз великим завзяттям, про що свідчать спогадиочевидців: “Один селянин із Збаражчини, ІванТелевяк, особисто привіз, як свою пожертву набудинок дві тисячі австрійських корон… У вільнихвід шкільних занять годинах на будові дуже охочепрацювали й учні гімназії. Векселі й борговіскрипти радо підписували, разом з іншими, такігромадяни: Т. Соломка, Г. Мацук, Ф. Сверида…”Існування гімназії стало справою суспільнонеобхідною, вищезгадані громадяни та й багатоінших жителів краю в подальшому неодноразовоще ставали справжніми меценатами великоїсправи – будівництва національної освіти,шкільництва краю.Відбулися суттєві зміни у змісті освіти

українських гімназії. Як зазначає дослідникукраїнської гімназійної освіти І. Курляк, реформапланів відобразилася “зважаючи на потребизагальної освіти учнів, розширення плану, наукиобмежуються необхідністю сталого утриманняістотного гуманістичного характеру гімназій,потребою залишити учням достатньо вільногочасу для вивчення новочасних мов, для предметівнадобов’язкових, тілесних вправ, для самостійної





152Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

праці в напрямі їх уподобань” [16]. Реформа малапрогресивний характер, бо раціоналізувала змістосвіти, привела у відповідність з рівнем розвиткууніверситетської освіти. Галицькі гімназії в ціломузберегли характер класичних гуманітарнихзакладів. Однак рух за національну школу,розвиток прогресивної педагогічної думки, якавідстоювала різнобічний розвиток особистості впроцесі навчання, призвели до появи новихобов’язкових гімназійних предметів естетичногоі фізичного розвитку, природничо-математичногоциклу. Але найважливішим досягненням реформи1909 р. було визнання пріорітету національноговиховання і розширення змісту гімназійної освітиз українознавчих предметів за рахунок звуженнякласичної складової.

“Нове покоління, нові думки, свіжі, сміливіпориви. Не просити нам, ані ждати, не мріяти іторгуватися, а творити своїми силами національнушколу. Сміливий почин основання першоїприватної гімназії в Рогатині” [1]. Такхарактеризує подію відкриття рідномовної гімназіїпедагог і сучасник тих звитяжних часівЯ . Біленький.Першим директором Рогатинської гімназії був

Михайло Галущинський – відомий педагог,політичний і громадський діяч краю . Навикладацьку діяльність були запрошені знанівчителі, які зарекомендували себе свідомимиборцями за національну школу: Є. Галькевич,І. Галущинський, І. Крип’якевич, о. П. Кудрик,Г. Мартинець, І. Поташник та ін. Першогонавчального року гімназія в гімназії навчалося 181учень. Вивчаючи документи діяльності гімназії,зокрема, Звідомлення дирекції за 1909 – 1910шкільний рік, бачимо, що навчалися в Рогатинськійгімназії діти різних конфесій (римо-католики, греко-католики, православні, євреї), на рівні з хлопцямиздобували освіту і дівчата (9 учениць),що булопоказником демократичних проявів в організаціїнавчання. Згідно з існуючим державним устроєм,до 1897 р. всі середні школи в Галичині буличоловічими. Лише з вищезгаданого часу МіністрВіросповідань і Освіти видав розпорядження, заяким жінкам дозволялося вступати нафілософський, а з 1900 р. – і на медичний відділуніверситету. Для дівчат існували лише неповнісередні школи – шестирічні ліцеї, які давалинезакінчену середню освіту. Можливістьздобувати середню освіту в гімназії даваломожливість дівчатам продовжувати освіту вуніверситетах, що було проявом прогресивноїосвітньої діяльності даної гімназії.Важливим кроком в організації роботи гімназії

було заснування у перший рік роботи Товариства

“Шкільна Поміч”, яке продовжувало існуваннядовгі роки. Метою роботи Товариства буладопомога убогим учням гімназії: забезпечення їходягом, безкоштовним харчуванням, житлом,шкільним приладдям, надання медичноїдопомоги.Великі організаторські здібності М. Галущинського,

самовіддана праця висококваліфікованих педагогів,допомога громадськості сприяли тому, щоприватна гімназія в Рогатині надзвичайно добрерозвивалася і стала однією з кращих в Австрії.Як зазначає М. Угрин-Безгрішний у своїх спогадахпро роботу в гімназії, М. Галущинський з гордимчолом і щирою усмішкою міг сказати: “Народпочинає нову будову й кладе основи під неї. Вінпочинає її з повною вірою, а нам залишається їїскріплювати і йому, що стільки разів падав іпостійно підводився, належиться велика вдячністьз нашого боку і ми мусимо тримати від ньогоякнайдалі їдь зневіри. Найважніша думка є –вілляти у всіх віруючих і невірних, “живих, імертвих, і ненароджених земляків” тепереконання , що спільними силами можнадовершити й найтруднішого діла, що спільнимижертвами, хоча і найменшими, можна зложитивеликі капітали”. І таким освітнім, народним,національним, громадським капіталом сталаукраїнська приватна гімназія в невеликомуповітовому місті краю, в Рогатині.У наступному шкільному році кількісний склад

вчителів та гімназистів зріс втричі. Організаціянавчання і виховання сприяла ініціативностіпедагогів і учнів, бажання працювати, навчатисяу рідномовній гімназії надавало натхнення дотворчої, якісної праці. Крім вивчення обов’язковихгімназійних дисциплін, важливе місце в діяльностізаймали виховні міроприємства українознавчогоспрямування: відзначення роковин відомихукраїнських письменників, просвітніх діячів.Читання рефератів про відомих українців, їх творів,оформлення стінівок, урочистостей – це те, щотворилося спільними зусиллями і збагачувало якпедагогів, так і учнів.Однією з яскравих і значущих була урочистість,

присвячена 100-річчю від дня народженняМаркіяна Шашкевича. Святково прикрашенагімназія, у всіх класах розміщені портретиМ. Шашкевича, слухались реферати підготовленіучнями і викладачами про життя і діяльність“будителя Галицької України”, організуваликонцерт з багатою програмою, приєдналися дозбору коштів на спорудження пам’ятникаМ. Шашкевичу в Підліссі.Інтерес до діяльності такого новаторського

закладу проявив і князь української католицької





153 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

церкви, граф Андрій Шептицький, який відвідавгімназію 10 травня 1911 року. Митрополитдокладно розпитував про відносини в гімназії,цікавився життям учнів, оглядав приміщення ідуже зацікавився будівництвом нового шкільногобудинку, який споруджувався спільнимизусиллями громадськості краю. Перед від’їздоммитрополит записав до пам’ятної гімназійної книгитакі слова: “Нехай Бог благословить великеділо”.Про те, що відкриття приватних українських

гімназій, їх успішно розпочата суспільно необхіднадіяльність мала великий резонанс в Українісвідчить те, що вже у 1911 році до Рогатинськоїгімназії прислали на навчання з Харкова СеменаПлевака. Цьому посприяла відома українськаписьменниця Христина Алчевська, яка радовітала новостворені навчальні закладиукраїнознавчого спрямування. У наступнихшкільних роках кількість учнів із НаддніпрянськоїУкраїни значно збільшилася.До поповнення вчительського складу в 1911 –

1912 навчальному році приєдналися нові педагоги,серед яких яскравою постаттю у своїйпедагогічній діяльності вирізнився АнтінЛотоцький. Приступив він до роботи як вчительукраїнської мови, потім ще читав уроки німецької,вів активну позаурочну діяльність серед учнів тавикладачів гімназії, став ініціатором іорганізатором створення молодіжного товариства“Молода Січ”, провів ряд краєзнавчих екскурсійз педагогами та учнями.Відомий український історик С. Сірополко

зазначає, що майже в кожній гімназії середпрофесорів-українців були одиниці, на якіопиралося національне виховання гімназійноїмолоді: “…зростала кількість професорів, щоставили своїм завданням не лише добревикладати свій предмет, але й виховуватиукраїнську молодь в національнім дусі. Особливодобре стояла справа національного вихованнямолоді в тих гімназіях, де на чолі їх стояливисокоідейні українці, як, Михайло Галущинський,директор рогатинської гімназії”. Ці схвальні словабезпосередньо стосуються Антіна Лотоцького, яквчителя української мови і активного організаторавиховної діяльності в цій гімназії.І. Ющишин підкреслював, що школа повинна

“жити і розвиватися під промінням національноїідеї: усе в ній мусить бути овіяне національнимдухом, а короною її діяльності повинні бути свідомінаціонально члени народа” [14]. Виходячи з цихпозицій, гімназія повинна давати добрі знання зукраїнської мови. Не формальні, бо “можна вчитина рідній мові, а попри те незгірше насилувати

принцип національного виховання іденаціоналізувати молоді генерації” [13]. Надумку І. Ющишина, головною причиною існуваннятакої проблеми є існуючі недосконалі підручники.Шкільні книжки писані, як правило, поганоюукраїнською мовою, наповнені історичним,географічним матеріалом, що нехтує національніпочуття, суперечить історичній традиції й убиваєлюбов до всього, що дороге й святе вукраїнському національному житті.Проблему навчальних підручників

окреслюють і тогочасні національні часописи,зокрема “Наша школа” пише: “Про підручникиукраїнської мови просто ніяково говорити; вонизложені методами зперед 30 років, перестарілідобором, не пристосовані до потреб школи імолоді, без знання молодечої душі (ЧитанкаА. Крушельницького), тяжкі й перевантажені, абобалакучі (О. Барвінського: Історія літератури), щогірше з невідповідним вибором творів, а то йпросто не до практичного вжитку (ГраматикаСоцького), а всі вони нецікаві, далекі від життя,нудні. Користуватися ними сьогодні невимовнотрудно, а деколи просто неможливо”.У таких непростих в методичному плані

умовах розпочав свою викладацьку працюА . Лотоцький. Використовуючи навчальнийматеріал існуючих на той час підручників, вінтворчо підходив до своєї діяльності. Як викладачукраїнської мови він відзначився у розробці цікавихновацій з практичних вправ з рідної мови.Наприклад, до вивченої мовної теми додаєтьсятворче завдання – пояснити слова відомихукраїнських письменників:О.Олесь.Ти на ніч не дивись…Яка б ніч взагаліНе була на землі –Прийде ранок колись.

М.Мальваний.Не потурай на те, що шлях ще не пробитий,Що нетрями пустими треба йти,Де тільки виє звір несамовитий,Дарма! Прямуй до світлої мети!Викладач пропонує учням, крім сухого

наукового матеріалу з мовознавства, на прикладахз поетики, які мають виховний, національний,сучасний характер, висловити власне розумінняслів автора. Така методика дає можливістьучневі зрозуміти необхідність знання рідної мови,відчути живе поетичне слово, розвиває творчістьсамого учня, спонукає до глибших роздумів надвиховним, дієвим значенням віршів. Вибір уривківз творів педагогом також мають значення. Це





154Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

соціально значущі актуальні теми, які формуютьв учнів державотворчі думки, закликають доформування активної громадянської позиції.У Рогатині в 1914 р. виходить друком наукова

розвідка українознавчого спрямування “Т. Шевченков німецьких перекладах” А. Лотоцького. В нійвисвітлюється потреба в якісних перекладахмовами світу геніальних творів українськихлітераторів, зокрема Т. Шевченка. “Перекладитворів великих митців слова з одної мови на другунасамперед мають завдання присвоїти духовніскарби одного народу другому,… перекладаннякращих своїх творів на чужі світові мови – це одиніз найвідповідніших способів, бо ж мистецтво цезеркало душі й життя народу”, – підкреслюєавтор. Популяризацією, поширенням в світіукраїнської літератури і культури закликає вінзайматися вітчизняних та зарубіжнихперекладачів-літераторів з метою піднесенняукраїнства до світового визнання і гідногопоціновування. “Багато Тарасових творів і тотворів, які мають не спеціально вкраїнське, але йзагальнолюдське значення – зовсім невідомікультурному світові. Тай не всі перекладиоднаково цінні. Найкращі переклади дали справжніпоети – з українців, І. Франко, а з Німців – ЮліяВіргінія”, – пише А. Лотоцький.Звертаючись до історії заснування та розвитку

молодіжних товариств Галичини, які вмайбутньому стали основою героїчної армії УСС,ми повинні зазначити, що першим культурномасовим молодіжним об’єднанням було пожежно-гімнастичне товариство “Сокіл”, засноване у 1894році у Львові. За своїм змістом роботи український“Сокіл” був прототипом існуючого чеського, бовзяв за основу його статут, однак за формамироботи він мав чисто національний характер, бометою виховної роботи стало переосмисленнягероїчного минулого княжої і козацької доби.З наміром популяризації товариства серед

української молоді В. Лаврінський з 1895 р. почаввидавати власним коштом календар під назвою“Сокіл”. Ідеї заняття гімнастичними вправами, авони в той час були провідними у діяльностіорганізації, захоплювали міську молодь і булизовсім непопулярними серед сільських жителів.Тому до 1900 р. такі товариства залишалисяпоодинокими з невеликою кількістю дійсних членіві мали на меті “займатися фізичнимперевихованням української молоді”. В подальшійсвоїй діяльності товариство займалося іморальним, національним, освітнім вихованняммолоді і мало велику популярність серед студентів.

5 травня 1900 року у селі Заваллі Снятинськогоповіту Станіславського округу виникло нове

пожежно-раханкове товариство “Січ”. Цетовариство в своїй організації мало відмінний відпопереднього радикальний напрям: соціальне йполітичне визволення українського народунеможливе без власної державності, яку повинновибороти національне військо. Такі ідеї знаходилипідтримку серед галицького селянства. КирилоТрильвський став ідейним та організаційнимлідером “Січі”.Від початку існування “Сокола” і “Січі” – цих

двох найбільш масових українських товариств –причиною розходжень в роботі були різні підходищодо виховного впливу на молодь церкви: першітісно співпрацювали з церквою і вважали релігіюодним із найвпливовіших виховних чинників, другівідстоювали принцип повної свободи релігійнихпереконань і були категорично проти нав’язуваннярелігії, особливо серед молоді. Таким чином, хоч“Сокіл” і “Січ” мали спільну мету – “виховатинародові здорових синів і дочок… будити в молодінаціональну свідомість й змагання до волі”, однакідеологічні суперечності перешкоджали їхзближенню і об’єднанню впродовж всього часуїх існування.Популярність “Січі” серед сільської молоді

Галичини була зумовлена тим, що в основі їївиховної діяльності були традиції героїчноїкозацької доби. Романтика козаччини проявляласьв одностроях, атрибутиці, організаційній структурі.Членів товариства “проймав дух єдності іправдивого козацького завзяття”.Сприяли популяризації січової ідеї такі відомі

в Галичині постаті, як Лев Бачинський, ЄвгенПетрушевич, Василь Стефаник, Іван Франко,Констянтина Малицька, Андрій Чайковський,Денис Січинський, Микола Угрин-Безгрішний,Антін Лотоцький, Євген Левицький. На Буковиніактивними січовиками були Степан Смаль-Стоцький, Єротей Пігуляк, СильвестрКричевський та ін. Січовим рухом захоплювалисяі Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, МиколаМіхновський, Іван Липа та багато ін.Граф А. Потоцький, намісник Галичини,

переслідував і перешкоджав роботі національнихмолодіжних товариств, засобами польської пресивисвітлював їх як ворогів існуючої влади. Дещокращою і сприятливішою для розвитку сталаситуація, коли був назначений у 1908 році новийнамісник професор М. Боржинський, якийлояльніше ставився до сокільсько-січового руху.Зародження скаутського руху і виникнення

перших пластових гуртків також тісно пов’язані здіяльністю товариств “Січ” і “Сокіл”. Післяпроведення Першого краєвого Сокільського святау вересні 1911 року, яке стало важливою





155 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

політичною і виховною подією в консолідаціїукраїнців, у жовтні студент Іван Чмола заснуваву Львові перший скаутський гурток. До ньогоувійшли учні середніх шкіл та студентиуніверситету міста Львова. Гурток діявнелегально, бо мав на меті військову підготовку,крім того, вивчали історію України, козацькоговійська. Цей гурток проіснував до березня 1913року, потім всі його члени увійшли до “ТоваристваУкраїнських Січових Стрільців”. Другийскаутський гурток при Львівській академічнійгімназії створив у грудні 1911 року син ІванаФранка – Петро. Згодом цей гурток очоливвчитель гімназії О. Тисовський, який у 1912 роцідобився легалізації гуртка як спортивної секції, ічлени гуртка прийняли назву – “Пласт”. Слова“скаут” і “пласт” мають однакове смисловезначення – розвідник.Таким чином, український “Пласт”, поряд з

“Соколом” та “Січчю”, став ще одниммолодіжним товариством, у якому основнимизавданнями були національне виховання і фізичнийгарт.Вищеназвані товариства напередодні Першої

світової війни посилено займалися військовоюпідготовкою. Поряд з фізичною і національно-виховною роботою це стало базою дляформування вояків легіону Українських СічовихСтрільців, що достойно проявили себе у рокиПершої світової війни та в час визвольних змагань,коли легіон виріс в Українську Галицьку Армію.Тому історики цілком закономірно пов’язуютьвитоки УСС і УГА з “Січовим” рухом, якийпідготував свідоме українське громадянствоГаличини до збройної боротьби за волю інезалежність України.Важливе політичне і виховне значення мало

краєве свято, приурочене 100-річчю від днянародження Т.Шевченка, на яке прибуло понад 12тисяч учасників “Січі”, “Сокола”, “Пласту” 28червня 1914 року у Львові. Виступаючи наурочистих зборах в Народному Домі передкерівниками делегацій, К. Трильовський сказав:“Браття! Може вже недалека хвиля , колиприйдеться нам зачерпнути шоломами води зДніпра-Славути, перемішаної з кров’ю нашихворогів та погострити багнети крісів наших обкаміння на Тарасовій могилі”. Святопродовжилося походом учасників вулицямиЛьвова. Серед учасників походу глядачі впершепобачили 500 Українських Січових Стрільців уповному бойовому спорядженні. Цим булопродемонстровано відродження Українськоговійська з часу ліквідації Запорізької Січі.Чисельність “Січі”, “Сокола”, “Пласту”

напередодні Першої світової війни була доситьзначною – 120 177 членів. Це стало можливимзавдяки використанню національних по духу тазмісту форм і методів виховної роботи втовариствах. Вони стали не тільки осередкамизбереження української історії та духовно-культурної спадщини, але і національно-виховнимфеноменом. При активному консолідуючомусприянні сім’ї, школи, громадськості, церкви умолодіжних товариствах напередодні Першоїсвітової війни була вихована нова генераціяукраїнців – Людина Визвольних Змагань –національно свідомих борців за волю України.За своєю організацією товариства “Січей”

мали демократичний характер: поряд з молоддюв товаристві були також “їх батьки і матері,словом ціле село повинно стати одним великимсічовим курінем, з котрого плистиме на всюгромаду лиш струя добра, правди і любови”.“Січ” мала таку структуру: низовий осередок(кіш); місцеві коші із 20 сіл утворювали ПовітовуСіч , яка мала свою Січову Раду на чолі зотаманом, обирали отамана за козацькимзвичаєм; автономні Повітові Січі входили доСічового Союзу, на чолі якого стояв ГоловнийСічовий Комітет і він обирав Генеральногоотамана. Січова старшина мала відповідніатрибути. Так, кошовий січового осередку носивсрібний пірнач, повітовий отаман – срібну булавуі білий бунчук, генеральний отаман – золотубулаву і червоний бунчук. Старшина січовогоосередку складалася з кошового, осавула, чотарів,писаря, обозного, скарбника, хорунжого. Кожен зних мав відповідні відзнаки. Рядовий січовик носивчервону стрічку, на якій був напис “Січ” і назвамісцевості, звідки походив осередок. Членисічового осередку носили національні однострої,характерні для даного села.Така увага до одягу і відзнак мала політичну і

виховну мету. З політичної точки зору одностроїй відзнаки засвідчували, що новітня українськакозацька нація існує, а своїми одностроями,піснями, танцями одночасно демонструвалибагатство рідного прикладного мистецтва,етнографічну спадщину кожного села і регіону.Виховна мета полягала в тому, що одностроїстверджували приналежність до великої нації,дисциплінували, а також приваблювали дотовариства нових членів.Січовий девіз “В єдності сила!” закликав до

згуртування української нації для боротьби завідродження Української державності. І в ційборотьбі за волю українського народу коженсічовик вважав себе “наслідником давніхзавзятущих запорожців”, який “скидає з себе





156Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

всяке рабство, всяке самопониження передпанами та попами і почуває себе свобіднимборцем за долю українського народу”.Одностайність усього трудящого українськоголюду відображала й січова емблема –восьмикутна зірка як символ єдності всіхукраїнських етнічних територій, в середині якої двіруки в потиску тримали серп, як символ праці.Прапор “Січі” спочатку був малинового кольору,а з 1910 р. – синьо-жовтого. З одного боку прапоракожна Повітова Січ малювала свого патрона –видатного українського гетьмана або діяча. Колисічовики збиралися на свої повітові свята, то поїх прапорах можна було читати історію України йКозаччини. Вручення прапора відбувалося по-козацькому звичаю з клятвою не порушуватизакони товариства, які були чітко виписані.

“Січі” тісно співпрацювали з філіями тахатами-читальнями “Просвіти”, зокрема длясвоїх недільних зібрань, де обов’язковим малобути “годину читанє, потім громадський спів,потім ідуть усі на січовий майдан на вправигімнастичні або пожарничі, потім вернуть зновудо коша щоби напитися чаю чи українськогоквасу та й дружно побалакати, заспівати”.Важливе місце у виховній та просвітницькійдіяльності товариства відігравали їх часописи“Отаман”, “Запорожець”, “Січові вісти”, “Січовийголос”, що виходили в Коломиї, Станіславі, Львовівпродовж 1904 – 1939 років. На сторінках цихчасописів постійно публікувалися статті зпроблем національної освіти й виховання ,історико-краєзнавчий матеріал, новини з життятовариства.У Рогатинській приватній гімназії заснування

і розвиток молодіжного товариства “Молода Січ”пов’язане з приходом на викладацьку діяльністьу 1911 році викладачів А. Лотоцького та М. Угрина-Безгрішного. Про їх спільну діяльність у журналі“Червона калина” за 1998 рік була вміщена стаття“Два побратими”, де автор відзначає великийвнесок педагогів у формуванні напрямівукраїнознавчої роботи в гімназії друзями-однодумцями А. Лотоцьким і М. Ургино-Безгрішним. Усвідомлюючи необхідністьнаціонально спрямованої виховної роботи, маючиорганізаторські здібності, відчуваючи духовнепіднесення серед молоді, педагоги заснували запрототипом “Січі” гімназійне товариство “МолодаСіч”.Спочатку це формування було утворена серед

учнів 2-го гімназійного класу, де керівником звиховної роботи був вчитель української мовиА. Лотоцький. Згідно зі статутом, метоютовариства було:

1. Поволі, але сумлінно знайомитися з історієюУкраїни й української літератури від найдавніших часів.

2. Допомагати товаришам – однокласникамматеріально і морально.

3. Вчитися фізичних вправ, військової справи,проводити краєзнавчі екскурсії.

4. Прикрашати класні кімнати портретамиукраїнських письменників, фотографіями України,картинами відомих художників.Вчителем була організована робота

учнівського самоврядування. Старшину обираликожних два місяці самі учні-козаки за запорізькимзвичаєм. А щоб добре пам’ятати українськихгетьманів, кожен новообраний лідер одержувавісторичне ім’я. Вся “Січ” була поділена на двакурені, якими керували корінні отамани.У звідомленні дирекції за 1912 – 1913

навчальний рік було вміщено відозву доукраїнського народу, складену січовиками. “ЦілаУкраїна – це одна велика потреба! Лиш більшезнання і науки, більше любови, віри і надії, більшепраці й завзяття – а вбережешся Бескидом! атруснеш Кавказом! а покотиш гомін волі Чорнимморем! а станеш хазяїном домовитим! і засяєшу народів вольних колі!” – на такій закличній фразізакінчуєшся відозва.Козацькі товариства “Молодої Січі” дуже

захоплюють молодь і вже в наступномунавчальному році до нього ввійшли учні з п’ятикласів:

1. “Молода Січ” ім. Івана Богуна, козацькетовариство 3-го “в” класу.

2. “Молода Січ” ім. гетьмана Івана Мазепи 3-ог “а” класу.

3. “Молода Січ” ім. кошового Костя Гордієнка2-го “а” класу.

4. “Молода Січ” ім. кошового Івана Сірка 2-го“б” класу.

5. “Молода Січ” ім. гетьмана БогданаХмельницького 2-го “в” класу.Членами товариства могли бути, згідно з 2-

гим параграфом статуту, учні й учениці даногокласу, що добровільно зголосилися і січовастаршина прийняла їх. Кожен повинен дбати,щоб якнайскоріше стати козаком (параграф 5).Для цього потрібно було скласти іспит, якийзасвідчував якісні знання з історії та географіїУкраїни, історії українського письменства,статуту “Молодої Січі”, січового порядку івміти виконувати певні фізичні вправи. Хтоуспішно здав екзамен, поводився гідно, склавприсягу козака, вписувався в реєстр козаківсвого коша . Невідповідна поведінка абонеуспішне навчання були причиною втратитиправо зватися козаком.





157 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Головні правила козацької поведінки такі(параграф 13): “а) козак є словний, раз даного словадодержує проти найважчих перепон; б) совісний,кожне діло, що до його добровільно зобов’язався,сповнює по своїх силах якнайкраще; в) точний –визначеного реченця до початку, або покінченняроботи додержує якнайточніше; г) безоглядносправедливий – признає й віддає кожному все, щойому належиться; д) чемний супроти всіх, одначечемність не сміє переходити в понижування;е) вважається братом усіх козаків та приятелемлюдей, звірят і рослин; ж) дбає про красу всьогосвого окруження; з) є завжди доброї думки йзавжди веселий, навіть у найважчих хвилинах”.Як бачимо, правила виписані самимигімназистами і вимогливість до кожного єусвідомленою, що сприяла самодисциплінованості.У вмінні завоювати серед учнів авторитет, повагу,стати “старшим товаришем” і виявляєтьсямайстерність А. Лотоцького як педагога івиховника. Учні одностайно вибралипровідниками двох кошів М. Угрина-Безгрішногоі А. Лотоцького. Спогадами про плідну діяльність“Молодої Січі” ділиться з читачами в книзі “Зжиття гімназистів” М. Угрин-Безгрішний.Мета діяльності товариства окреслена у 3-му

параграфі статуту: а) виховання молоді внародному тобто національному, козацькому дусідля формування фізично, морально й духовноздорових громадян України; б) плекання витримкита наполегливості в народній боротьбі та житті;в) виховання загальнолюдських цінностей,національної свідомості , жаги до знань ;г ) взаємодопомога під девізом: “Всі за одного,один за всіх”. Цей клич пізніше став основоюстрілецької, лицарської організації “ЗалізнаОстрога” (Із книги спогадів гімназистів).Висновки. Про актуальність створення в

гімназії молодіжного товариства свідчитьактивність учнів, бажання створитисамоврядувальний устрій. А про якість діяльності

товариства свідчить те, що всі січовикиРогатинської гімназії, коли розпочалася Першасвітова війна, записалися в загони УкраїнськихСічових Стрільців. Звитяжність боротьбигімназистів описує в листі до М. Угрина-Безгрішного директор М. Галущинський.

1. Я.Біленький. Українські приватні школи. – Львів.– 1922. – 16 с.

2. Г.Верцьона. Новомоднии основы выхованя //Школьна часопись – 1886 – ч.3. – С. 169 – 170.

3. М.Грушевський.Ілюстрована історія України –К., 1990 – С.515 – 516.

4. М.Грушевський. Наша школа // Наша школа. –Львів – 1909 – ч. І – ІІ.

5. Іванчук О. Вага національної школи в напрямінаціонального освідомлення мас // Учитель – 1905 – ч.13.

6. В.Ільницький. Колька увагъ о выхованю //Школьна часопись – 1885 – ч.13. – С. 98.

7. І.Курляк. Розвиток класичної освіти наЗахідноукраїнських землях (ХІХ – перша половина ХХст.) – К., 2000. – 47 с.

8. А.Лотоцький . Т.Шевченко в німецькихперекладах. – Рогатин. – 16 с.

9. Науковий доробок Галицьких педагогів у галузідидактики. Хрестоматія – Івано-Франківськ, 2002. –231 с.

10. С.Сірополко. Історія освіти в Україні – К.:Наукова думка, 2001. – С. 555.

11. Б.Ступарик. Ідея національної школи танаціонального виховання в педагогічній думціГаличини – Коломия, 1995. – 173 с.

12. С.Томашівський. З історії державноїсередньої школи в Галичині // Наша школа – 1909,Кн.1 – 2. – С. 12.

13. Ющишин. Проєкт на зміну державногошкільного закона з дня 14 мая 1869 року – Львів, 1913– С. 19.

14. Ющишин. Рідна мова в рідній школі // Учитель– 1910 – ч.15 – 16 – С. 229.

15. Ющишин. Спільні змагання і обов’язки //Учитель – 1911 – ч.1 – С. 6 – 7.

16. Plan nauki dla gimnazyow galicuyskich/ – 1909.– Lwow. –24 s


27 березня – 90 років здня повернення МихайлаГрушевського із заслання(1917) М. Грушевськийочолив УкраїнськуЦентральну Раду

Ми живемо недаремно, наш час не приходив безслідно.

Михайло Грушевський

Так , українцям, за словами Михайла Грушевського,власний “високий розвиток своєї гідности, пошанованнєгідності чужої, любов до певних, установлених зверхніхформ, “законних річей”, етикету і добрих манер, любовдо чистоти, порядку, красоти життя, привязаннє докультурних і громадських вартостей життя”.

Михайло Грушевський(1866 – 1934)

Перший ПрезидентУкраїни






158

Леся Грабинська, викладач кафедри слов’янських мовДрогобицького державного педагогічного університету


НЕВМИРУЩИЙ ОБРАЗ В ПОЕМІ І. ФРАНКА“МОЙСЕЙ”

У статті висвітлено загальну характеристику образу Мойсея, який самовідданослужить народові, любить свій народ і присвячує себе боротьбі за його майбутнє,незважаючи на перешкоди. Цей образ – уособлення вселюдських проблем: про взаємини вождяі мас у процесі боротьби за світле життя, про могутні сили народу, здатного висунути ізсвого середовища людей, які ведуть до остаточної перемоги.

Постановка проблеми. Недаремно в народікажуть, що найкращим суддею в житті є час.Тому і в літературному процесі він детальнокласифікував і класифікує невмирущі образи, якіживуть вічно. Одним відвів почесне місце наОлімпі, а інших ніхто й не згадує. Нелегкий шляхдуховної історії людства простежується цимиобразами, що увібрали в себе щось надзвичайноважливе для всіх епох, постійно є актуальними,знову й знову вимагають нового переосмисленняз новим історичним досвідом. До кагорти такихобразів належить образ Мойсея в поемі ІванаФранка “Мойсей”, який особливо дорогий йому, зяким він зжився, зріднився. Ним він міцно входитьу свідомість свого народу.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Шляхи споконвічної літературної історії біблійногоМойсея проходили через старовинні апокрифи таоригінальну літературу Київської Русі (Іларіон,Кирило Турівський). Епізодично згадується він улітописі Самійла Величка, творах Г. Сковороди.В українській літературі Нового часу до темиМойсея зверталися Корнило Устиянович (поема“Мойсей”, 1891), Микола Голубець (поема“Мойсей Безумний”, 1914). Мойсеєва тематикапоширюється і на німецьку літературу(драматична поема Карла Гауптмана “Мойсей”,1906).Образ Мойсея дістав художнє пояснення у

творчості численних письменників різних народівта епох – у польській (Юліуш Словацький),чеській (Януш Врхліцький), німецькій (КарлГаптман) та ін. Образ, створений Франком,“можна сказати без перебільшення, підноситьсянад своїми літературними аналогіями і поетичноюсилою, і глибиною думки” [1].Поема “Мойсей” має десять іншомовних

перекладів, із яких польський та російський буливиконані незадовго після виходу у світ оригіналу[7].

Літературна історія Франкового героя тіснозв’язана з його народом. Його ім’ям названозаголовок поеми. Пророк, вождь і народ – осьосновні глобальні центри, якими автор вирішуєосновний конфлікт свого твору.У поемі І. Франка народові відведено

надзвичайно важливе місце. Недаремно поетзавжди акцентує розчарування Мойсея розривоміз народом.Не випадково більшість розділів поеми,

починаючи від першого, висвітлює стосункиМойсея з різними представниками “народуІзраїлю”, закономірно й те, що в тяжку хвилинупророк звертається до свого народу.У відомій біблійній історії про Мойсея цей

образ розкривається через протиставленняпророка та Єгови. У своїй поемі І. Франкодоповнює це протиставлення третім членом, якимвиступає народ, переосмислюючи при цьомуспіввідношення образів, – провідне місце належитьнародові. У цих спільних моментах простежуєтьсяобраз героя. Після того, як Мойсея виганяють зтабору й він у відомому монолозі висловлює своєставлення до народу – “О Ізраїлю! Якби ти знав,Чого в серці тім повно! Якби знав як люблю ятебе! Як люблю невимовно!.., – тільки після цьогодоходить черга до з’ясування його стосунків зЄговою. Лише втративши підтримку мас, пророкзвертається до Бога: “О Всесильний, озвися, чити задоволений з мене?” І тут згадаймо ще разБіблію: Єгова був незадоволений своїм обранцемі покарав його. У І. Франка оцінка діяльностіМойсея Єговою теж має велике значення, алереальний зміст її зовсім інший, бо існує ще думканароду. Слово Єгови теж важливе, оскільки можеврівноважити несправедливий вирок людей.Єгова в поемі І. Франка – не стільки всесильнаістота, що на свій розсуд маніпулює світом ілюдьми, скільки перевтілення того внутрішньоговогню, який надихає Мойсея. Саме тут

НЕВМИРУЩИЙ ОБРАЗ В ПОЕМІ І. ФРАНКА “МОЙСЕЙ”

© Л. Грабинська, 2007




159 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

спостерігається підтвердження обраного шляху– відповідь на запитання: “Чи ти задоволений змене?” – набуває особливої ваги.Образ Мойсея входить у поему вже на схилі

своїх літ як “дідусь слабосилий”, що “стоїть краймогили”. Змальовуючи історію життя героя зкінця, І. Франко дає змогу простежити йому свійжиттєвий шлях.Хоч фізичні сили вже покинули Мойсея,

захиталася його колишня духовна потуга, “голосзомлів і погасло вітхнення, та

...в очах його все щось горить,Мов дві блискавиці в хмарі (ХІІ, 488) [3].Таким чином, ця портретна характеристика

акцентує увагу на те, що не весь ще “згорів”колишній Мойсей – “батько народу”, той, що буреювирвав свій знедолений люд з країни рабства наволю, сорок років “трудився, навчав”, “мов коваль...клепав...серця і сумління” народу. ЗвівшиМойсея із лжепророками Авіроном і Датаном, І.Франко дає змогу збагнути постать свого героя,який відданий своєму народові, беззавітно любитьйого і бореться за його визволення.Дійсно, треба ж було мати неабияку мужність,

щоб всупереч народній ухвалі, виступити зпромовою . Адже із силами не зрівнятися:підбурена юрба на боці Авірона і Датана. Тутможна було б поплатитися навіть життям. Але жчи задумуєшся над цим, коли вирішується долянароду, його майбутнє? Пророка не лякаютьпогрози ворогів, які хотіли “печать наложить” найого “язик”, “зглушити душу живу”. Незважаючина власне життя, він іде до намету “святого”,ступає на великий камінь і промовляє до народу.Спочатку він хоче доказами переконати

народні маси в правоті розпочатого діла, томуйого виступ зовсім спокійний. Щоб переконатинарод, він використовує народну творчість – казкупро дерева, які вибирали собі короля. Але, нажаль, люд несхвально зустрів цю промову. Колиошаленіла юрба проганяє пророка з табору, тонйого промови переростає в гнівну бесіду:

Горе вам, нетямучі рабиНа гордині котурні!Бо ведуть вас, неначе сліпих,Ошуканці і дурні.

Горе вам, бунтівничі уми!Від Єгипту почавши,Проти власного свого добраВи бунтуєтесь завше.

Горе вам, непокірні, палкі,Загорілі й уперті,

Тим упором, мов клином, саміУ нутрі ви роздерті.

Горе вам , що зробив вас ГосподьВсього людства багаттям!Бо найвищий сей дар буде щеВам найтяжчим прокляттям!(ХІІ, 501)Це не злоба ображеної жертви, не караючий

гнів праведного судді та одночасно крик крізьсльози, плач народного пророка-батька надпомилками рідних синів, що “зійшли на глупий свійшлях”.Але ж постать Мойсея – багатогранна. Саме

десята пісня поеми розкриває нам нову граньдуховного світу пророка. Її можна назвати “піснеюлюбові”, бо вона – ліричне звітування героя передсвоїм народом, звітування безмірною іневимовною любов’ю:Ти мій рід, ти дитина моя,Ти вся честь моя й слава,В тобі дух мій, будуще моє,І краса, і держава (ХІІ, 504)Мойсей любить свій народ не лише за “добру

вдачу”, за “мову й звичаї”, за “сміх і дихання”, запалке кохання дочок, але й за те, що не вартелюбові, за безсоромність тих же дочок, за “хибита злоби” народу, за “широке сумління”, “гордощідуха”, “брехливість язика”, “впертість сліпую”.Тому любов пророка стає більш змістовнішою,вагомішою.Але доля розпорядилася по іншому. Розлука

з народом неминуча:О, Ізраїлю, чадо моє!Жалься богу Шаддаю!Як люблю я безмірно тебе,А проте покидаю (ХІІ, 505)Мойсей спостерігає “пограничний мур смерті

і життя”, навічно прощається з народом і, яклюблячий батько, в майбутньому житті зичитьсвоїм дітям доброго здоров’я:Най наперед іде ваш похід,Наче бистрі ріки!О, Ізраїлю, чадо моє,будь здоровий навіки (ХІІ, 506)З цими словами він звертається до невдячних

синів, які тільки що прогнали свого батька замістьхліба віддячилися йому камінням. Післясорокарічного життя в пустині, пророк виходитьз табору в степ.Зв’язок з народом завершується одинадцятою

піснею поеми. Але ж той трагізм не міг невідбитися в душі пророка. У наступних розділахми спостерігаємо боротьбу героя “з самимсобою”.Поет залишає свого героя самотнім у пустині,





160

з пораненим серцем, зі своєю думкою – мукою, здушевним стражданням. Мойсей шукає розради,з глибини своєї душі хоче добути голос святоїправди, кличе Єгову, щоб ще раз переконатися управдивості закличного віщого голосу на Хориві.Але пустиня залишилася німою, мовчазною.Лише дивні звуки ще більше посилюють трагізмголовного героя:То квиління гієни в яру,То знов шелест гадюки (ХІІ, 512)Саме гадюкою підповзають сумніви і своїм

“жалом студеним” отруюють душу Мойсея.З’являється Азазель – “темний демон одчаю”.Починається суперечка, яка набираєзагостреності, драматизму. Ці два протилежніполюси схрещуються в душі героя. Створюєтьсяобразна тріада Єгова-Мойсей-Азазель , задопомогою якої письменник розкриває душевнудраму народного пророка. У передмові до другоговидання поеми він так визначив ідейно-композиційну функцію образу демона-спокусника:“Роль Азазеля в моїй поемі являється тількипоетичним об’єктом власної психологічної реакції,яка повинна була відбутися в душі пророка післятого, як його відіпхнув народ. Крайній вислів тоїпсихологічної реакції, що в душі пророкавиривається словами “Одурив нас Єгова!”, не бувзовсім тріумфом демона-спокусника, який у тійхвилі зо сміхом відступає від Мойсея, але бувтільки зазначенням межі людської віри талюдської сили...” [5].Зламати віру Мойсея не легко, бо він не із

слабодухих. Він не лякається непрошеного гостя– духа сумніву, сміливо вступає з ним у дискусію,захищає свої позиції пророка і ватажка народнихмас.Ні, не правда, що з гордощів яРозпочав своє діло!Тільки бачучи люд у ярмі,Моє серце боліло.

Ні, на се ж мене пхнуло йогоВсемогуче веління,В темну душу хоривський огоньНадихнув просвітління.Висновки.Франків Мойсей – народний

провідник, далекозорий пророк, мудрий філософ,великий гуманіст, розумний учитель, розсудливийнаставник, справедливий суддя, люблячий батькосвоїх дітей, самовідданий слуга свого народу. Він– невід’ємна частка народу, його сила – в кровнихзв’язках з народом. Без них вождь – не вождь.Це ті очі народу, які далі бачать, це уособленасвідомість народу, його розум, енергія, воля, і,навіть, сумніви в досягненні заповітної мети. Це

вершини і низини народного духу, його злети йпадіння. І. Франко не ставить свого героя наднародом, не створює його культу. У нього Мойсей– це душа народу. Зібравши в собі енергію мас,Мойсей на хвилях душі народної злітав у “піднебнівисоти”. Коли ж народ зневірився, духовна кризаохопила й пророка. Та після короткочасногозанепаду духом народ знову пройнявся вірою вдосягнення своєї мети.Франків Мойсей – це вічна боротьба сумніву і

віри. Якщо Єгова – ідеал стародавнього пророка,потенційна сила душі Мойсея, його віра в народ,осяяні надією вершини людського духу, на якіпідноситься вождь народу, то Азазель – темнийдемон пустині, який проповідує образне духовнепадіння пророка, його сумнівів, розчарувань ібезнадії. Від початку і до кінця Азазель –негативний персонаж. Він – “продовжувач справиДатана і Авірона в сфері духа” [3].Поемою “Мойсей” Іван Франко будив

національну самосвідомість, піднімав з рабстванарод, надихав його на боротьбу і віру, бо вірив,що “...чуття любові до інших людей, до родини,до громади, до свого народу – отсе основнапідвалина всякого поступу: без неї все інше буделише мертве тіло без живої душі в ньому” [6].Отже, нам заповів Каменяр збудувати

Українську державу, що “буде рівною в Європі, і всвіті буде мати своє місце”. Так бережімо ж духнаціонального відродження!

1. Білецький О. Українська література серед іншихлітератур світу. – Від давнини до сучасності. – Т.2. –К., 1960. – C. 419.

2. Величко Г. Спомини про Івана Франка/ Спогадипро Івана Франка. – Львів, 1997.

3. Дзира Я.І. Поема Івана Франка “Мойсей”, – C. 52.4. Іван Франко.Твори в двадцяти томах. – Т.ХІІ. – К.,

1953.5. Іван Франко. Мойсей. Поема. Друге видання з

передмовою. – Літературно-наукова бібліотека. –ч.153, Львів, 1913. – C. 11.

6. Іван Франко. Що таке поступ? – Коломия,1903.– С. 149 – 150.

7. Неврлий М. Вічно жива поема // Вітчизна. – 1989.– №11. – C. 187 – 192.


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007



Hаpоде мій, замучений, pозбитий,Мов паpолітик той на pоздоpожжу,Людським пpезиpством, ніби стpупом вкpитий!Твоїм будущим душу я тpивожу...

Іван Франкоукраїнський письменник,

вчений громадський і політичний діяч




161 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Постановка проблеми. Кардинальні змінив соціально-економічному житті нашогосуспільства зумовили необхідність реформуваннясистеми загальної середньої освіти, створеннянових типів загальноосвітніх навчальних закладів,які мають за мету розвиток здібностей, талантівта обдарувань дітей. Протягом останньогодесятиріччя в Україні з’явилося декілька типівнових навчальних закладів, до яких належать ігімназії – середні заклади освіти, покликанізабезпечувати загальнокультурну, науково-теоретичну та гуманітарну підготовкуобдарованих і здібних учнів. Слід зазначити, щов гімназіях з моменту їх створення фактичноздійснювалася профільна та допрофільнапідготовка школярів, упровадження якої в середніхзакладах освіти розглядається нині як один іззасобів підвищення якості загальної середньоїосвіти та підготовки учнів до майбутньоїпрофесійної діяльності. При цьому характерноюознакою організації навчально-виховної роботигімназії за цим напрямом є випереджальна(починаючи з 5 – 6-х класів) навчальнаспеціалізація учнів.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

На думку науковців [23, 70], першими книгамивітчизняного автора з профорієнтаційних питань,виданими після 1917 р., були книги Ф. Дунаєвського“Проблема профессионального подбора” та“Профессиональный подбор и его социальныйсмысл: методология профессиональногоподбора”, надруковані в Харкові 1923 р. В основіцих досліджень – широке використаннязарубіжного досвіду, що дозволило автору: двоякорозглянути проблему допрофесійного підбору зекономічних і соціальних позицій та чіткосформулювати вимоги до анкет (а саме,обґрунтованість переліку питань; розумінняособою запитань анкети відповідно доавторського розуміння; достатній рівень знаньопитуваного; зацікавленість опитуваниханкетними питаннями і бажання дати відповідь

на них; достатній час для відповідей). Крім цього,автор знайомить читачів із серіями завдань длявизначення рівня обдарованості особистості,розробленими в Харківському інституті праці. Ціроботи красномовно свідчать про ґрунтовнуобізнаність українських дослідників з науковимирозробками зарубіжних авторів [20].Розробці теоретико-методологічних та

методичних підходів до розв’язання організаційно-педагогічних проблем середніх закладів освітинового типу, зокрема гімназій, присвячені праціС . Гончаренка , І . Зязюна , В . Мадзігона ,Ю . Мальованого, М. Ярмаченка та іншихдослідників. У них висвітлені та обґрунтованіконцептуальні засади створення і функціонуванняшкільного типу, підходи до визначення змістуосвіти, специфіка організації навчально-виховногопроцесу та інші проблеми, властиві роботі цихзакладів освіти. Проте вітчизняні дослідники неприділяли належної уваги питанням здійсненняпрофорієнтаційної роботи в гімназіях.Основною метою такої роботи в

загальноосвітніх навчальних закладах є підготовкаучнів до свідомого та самостійного виборумайбутньої професії. Психолого-педагогічним таорганізаційним основам підготовки молоді довибору фаху присвячено праці П. Атутова,С. Батишева, Ю. Гільбуха, Є. Климова, М. Захарова,П. Костюка, В. Моляко, Є. Павлютенкова,К. Платонова, М. Пряжнікова, В. Симоненка,С. Чистякової, Б. Федоришина. Особливостіпрофесійного самовизначення школярів в Україніза умов становлення та розвитку ринковоїекономіки досліджували Д.Закатнов, М.Тименко,Б.Федоришин, М.Янцур та ін.Мета статті. Показати динаміку розвитку

мережі шкіл різних типів в Україні за період з 1998до 2001 року у місті та селі. Виділити три основніскладові які визначають структуру профорієнтаційноїроботи зі школярами.Виклад основного матеріалу. Ситуація, що

склалась в Україні останніми роками і яка

Іван Василиків, здобувачДрогобицького державного педагогічного університету


ОСОБЛИВОСТІ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ ЗІШКОЛЯРАМИ У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

У статті досліджується важливість вибору соціально-педагогічної мети припроведенні профорієнтаційної роботи, обґрунтовується необхідність поетапної підготовкидо неї.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ ЗІ ШКОЛЯРАМИ УНАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

© І. Василиків, 2007




162

стосується підготовки учнів у загальноосвітнійшколі до здобуття подальшої освіти та професіїпоказує, що молодь після закінчення школи неотримує широких можливостей вибору професії,вступу до ВНЗ, відповідно до потреб ринку праці.Це означає, що, з одного боку, є потребавпровадження різних академічних профілів зфізики, математики, біології, гуманітарних науктощо, а з іншого –п р о ф е с і й н и хпрофілів дляп о д а л ь ш о г оз д о б у т т янеобхідного фахута професії –бухгалтерських,м е х а н і ч н и х ,м е д и ч н и х ,сільськогосподарськихтощо. Незважаючи на те, що в Україні перелікпрофесій, за якими здійснюється навчання,охоплює 1500 спеціальностей, це не задовольняєнинішній ринок праці. Частина з цих професій непопулярні, інша – потребує для підготовки значноїкількості ресурсів та постійного оновлення змістунавчання. Окрім того, випускники ПТО, здобувшиспеціальні, не завжди можуть зайти роботу, що їхзадовольняє.Причиною такого становища може бути те, що

сьогодні в Україні недосконало вивчаєтьсяспіввідношення потреб ринку праці зіспеціалізацією як в освітзакладах, що готуютьспеціалістів, так і з програмами загальноосвітніхнавчальних закладів, які мають враховувати ціпотреби, починаючи зі школи.Необхідні умови для здійснення процесу

професійного самовизначення учнівської молодізабезпечуються на основі проведенняпрофорієнтаційної роботи у загальноосвітніхнавчально-виховних закладах. На сьогоднісклалося розуміння професійної орієнтації яккомплексної науково-практичної системи наданнядопомоги особистості у вільному, активному ісвідомому виборі професії, що задовольняєпотреби особистості в професійномусамовизначенні і відповідає потребам суспільствав поновленні соціально-професійної структури[25].Зміст освіти в загальноосвітній школі

недостатньо адаптований до майбутніх потребучнів через брак цілісної системи профільногонавчання на старшій ланці школи. Можливістьнавчатись за обраним профілем, сьогодні в Українідосить обмежена для загальної кількості дітей,особливо з сільської місцевості. Однак 70%

громадян у віці від 6 до 24 років здобувають освітув навчальних закладах різних типів і формвласності [9]. В країні існує мережаспеціалізованих загальноосвітніх навчальнихзакладів, серед яких гімназії, ліцеї, колегіумитощо. Таблиця 1 показує динаміку розвиткумережі шкіл різних типів в Україні за період з 1998до 2001 року [15] у місті та селі.

Дані, представлені в таблиці 1, свідчать, що вселі не розвинута мережа шкіл різних типів, адинаміка їх розвитку, на наш погляд, не прогнозуєйого в найближчі роки [17, 60 – 61].Розглядаючи проблеми і перешкоди, які стоять

на шляху перетворень в освіті, важливо зазначити,що, окрім економічної кризи і незадовільногофінансування системи освіти, існують такожжорстока централізація, ідеологізація ,зорієнтованість на інші моральні цінності,зниження престижності і мотивації до освіти як увладних структурах, так і в суспільстві. Потребадеідеологізувати освіту стала зрозумілою, і теперУкраїна стоїть перед проблемою зміни староїсистеми цінностей, заміни основних засад, на якихбуло побудоване суспільство. Оскільки освітавідіграє надзвичайно важливу роль у формуваннісуспільства, новими проблемами, які требарозв’язувати, є: зміна навчальних планів,перероблення методики викладання з наголосомна правах та обов’язках індивіда, розвитоккритичного мислення замість бездумногозаучування.Сьогодні необхідно забезпечити рівність у

доступі до обсягів освіти, поліпшити її якість і зміствідповідно до потреб особи і суспільства. Іособливої актуальності для середньої освіти вУкраїні набуває проблема управління якіснимипоказниками. Серед засобів, які можуть вплинутина фактори якості – введення стандартів середньоїосвіти, розподіл повноважень і функцій щодоконтролю за ними між Міністерством освіти тамісцевими органами управління освітою; атестаціязагальноосвітніх закладів; розробка механізмутестування учнів з різних предметів та загальногорозвитку на відповідних ступенях навчання [18].

Таблиця 1. Динаміка розвитку мережі різних типів шкіл

1998 р. 1999 р. 2000 р. 2001 р. Тип

навчального закладу

Місто Село Місто Село Місто Село Місто Село

Гімназії 222 2 233 3 265 8 298 14

Ліцеї 197 9 200 8 224 8 235 20 Колегіуми 18 2 22 4 19 6 22 5


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




163 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Вихідною позицією при розробці новоїнаціональної системи професійної орієнтації булобачення особистості учня не як об’єкта, а яксуб’єкта саморозвитку, і саме процессаморозвитку покладено в основу формувальнихфункцій профорієнтації. За такого підходуособистість у професійній орієнтації виступаєсуб’єктом діяльності, суть якої полягає впідготовці молодої людини до професійногосамовизначення. Засоби професійної орієнтації прицьому набувають характеру сприятливих умов,що стимулюють особистість до специфічноїпрофорієнтаційної діяльності й через це – досамопізнання та саморозвитку зі спрямуваннямна оптимальне розв’язання власних життєвихзавдань. Виходячи з таких позицій, професійнаорієнтація визначається як науково-практичнасистема підготовки особистості до свідомогопрофесійного самовизначення.Існує декілька підходів до визначення

структури профорієнтаційної роботи зі школярами,їх аналіз дозволяє виділити три основні складові,а саме: профінформацію, профконсультацію іпрофесійний добір.Професійна інформація – психолого-

педагогічна система формування в особистостіактивної профорієнтаційної позиції, яка відповідаєсуб’єктивним і об’єктивним умовам здійсненнянею вільного і усвідомленого професійногосамовизначення. Робота з професійної інформаціїшколярів передбачає розв’язання таких основнихзавдань: 1) ознайомлення учнів з визначенимколом інформаційного матеріалу, що характеризуєнаймасовіші професії; 2) інформування учнів проумови оволодіння тими чи іншими професіями;3) формування в учнів позитивного ставлення дорізних видів професійної діяльності; 4) формуванняв учнів стійких професійних інтересів іпрофесійних намірів, в основу яких покладеноусвідомлення власних професійно значущихпсихологічних особливостей, здібностей,соціально-економічних умов вибору фаху.Професійну консультацію визначають як

систему психологічного вивчення особистостіучня, яка має на меті надання йому обґрунтованихпорад щодо оптимальних для нього напрямів ізасобів професійного самовизначення . Упрофесійній консультації виділяютьсящонайменше три групи взаємопов’язанихзавдань: психологічний аналіз особистості учня;зіставлення психологічної структури йогоособистості і певної професії (чи професій);накреслення шляхів подальшого розвиткуособистості і способів цілеспрямованої допомогиїй у цьому.

Останній структурний елемент професійноїорієнтації – професійний добір – це системароботи з надання порад і допомоги учневі щодоприйняття ним рішення про вибір конкретного видупрофесійної діяльності, який би максимальновідповідав суб’єктивним і об’єктивним умовампрофесійного самовизначення, перспективамподальшого розвитку особистості та її успішнійреалізації в професійній діяльності.Працевлаштування – це безпосереднє надання

державними органами і громадськимиорганізаціями практичної допомоги випускникамзагальноосвітніх шкіл у влаштуванні на роботу.Структура професійної спрямованості включає:1. Потреби (стан особи, викликаний

необхідністю вступати у зв’язки з навколишньоюдійсністю);

2. Інтереси (потреба в праці збуджує інтересдо конкретної професії);

3. Мотиваційний компонент (спонуканняорієнтуватись на цю, а не на іншу професію);

4. З професійною сферою пов’язана тісно мета,яку передбачає учень у процесі свогопрофесійного самовизначення;

5. Ідеал – це зразок, у якому втілюються кращіриси представника професії, яку прагне обратиучень, очікувані результати праці за нею. Вибірпрофесії – акт задоволення всіх чи більшості зцих компонентів, самоутвердження в бажанійпрофесії, початковий етап реалізації життєвоїперспективи [13, 173].Аналіз досліджень з проблем професійного

самовизначення та профорієнтаційної роботи єпідстави зробити висновок, що одним із показниківїх ефективності може виступати рівеньсформованості у старшокласника готовності довибору професії. Готовність до професійногосамовизначення – особистісне поліструктурнеутворення , розвиток якого активізується устаршому підлітковому та молодшому юнацькомувіці, підлягає цілеспрямованому педагогічномувпливу і в єдності розвитку своїх складовихзабезпечує усвідомлений та обґрунтований вибіряк майбутньої професії, так і розробку особистогопрофесійного плану, спрямованого на побудовусередньо- та довгострокової кар’єри.У психолого-педагогічній літературі, можна

знайти декілька підходів до визначення структуриготовності школяра до вибору професії. Дослідникипроблеми професійного самовизначення школярів(О. Губенко, М. Дяченко, Л. Кандибович,О. Мельник,О. Тополь, Н. Шевченко), як правило, виділяютьтакі її структурні складові: мотиваційну, когнітивнута практичну (у дослідженнях різних авторівможна зустріти такі назви цього компонента, як





164

діяльнісно-практичний, практично-дійовий,професійно-практичний тощо).Когнітивний компонент готовності до

професійного самовизначення характеризуєтьсятакими показниками: наявність знань щодоіндивідуальних особливостей; інформованість просвіт професій; поінформованість про вимоги, якіставить обрана професія до індивідуальниххарактеристик людини.Мотиваційний компонент визначає ставлення

старшокласника до вибору майбутнього фаху, аосновними показникам його є наявністьвідповідних професійних інтересів та намірів,мотивів вибору професії.Практичний компонент передбачає наявність

в учня вмінь розробляти особистий професійнийплан та здійснювати заходи щодо його реалізації.Допомога учням у правильному виборі професії

передбачає спеціальну організацію їхньоїдіяльності, спрямованої на одержання знань просебе (формування образу “Я”, та здатності досамоаналізу), про світ професійної праці(формування здатності до аналізу професійноїдіяльності), співвіднесення знань про себе і знаньпро професійну діяльність. Ці напрями навчально-виховної роботи гімназії та самостійноїпізнавальної діяльності учнів є основнимискладовими процесу професійного самовизначенняна етапі вибору професії.Аналіз теоретичних підходів до проблем

професійного самовизначення та професійноїорієнтації учнів дозволяє зробити такі висновки:

- у сучасній українській школі відсутняорганізаційна підструктура, яка 6 реалізовувалакомплекс завдань, пов’язаних з формуванням вучнів готовності до професійного самовизначення;

- випереджальна навчальна спеціалізація учнівгімназій (як правило, поглиблене вивчення певнихпредметів у гімназіях починається з 5-го класу)зумовлює активізацію та розвиток в учнів основноїшколи не лише загальних та пізнавальних інтересів,відповідно до яких обирається напрям навчальноїспеціалізації, але й інтересу до конкретнихпрофесій;

- оскільки формування образу “Я” єнеобхідною умовою здійснення не лишепрофесійного, але й життєвого самовизначення,зміст та форми навчально-виховної роботи гімназіїмають спрямовуватися на розвиток в учнівздатності до самопізнання та самооцінки;

- зміст фахової підготовки практичнихпсихологів для школи не містить навчальногоматеріалу, пов’язаного з професіографією, що недозволяє їм ефективно вирішувати завдання,пов’язані з ознайомленням школярів зі світом

сучасних професій та формуванням у нихздатності до їх аналізу;

- робота середніх закладів, освіти з підготовкиучнів до професійного самовизначення передбачаєвикористання технологій активізаціїпрофорієнтаційної роботи.На нашу думку, виходом із ситуації, що

склалася з профорієнтаційною роботою, можебути створення у кожному районі на базі одногоіз середніх загальноосвітніх навчальних закладів(школи, гімназії, ліцею тощо) міжшкільного центрупрофесійної орієнтації. Спираючись на інформацію,зібрану шкільними психологами , класнимикерівниками, вчителями-предметниками тощо,такі центри, зокрема, могли б надавати учням 8– 9-х класів рекомендації як з приводу обранняпрофілю навчання у старшій школі, так і порадищодо вибору майбутньої професії. А також вониреалізували 6 два основні напрями роботи,спрямовані на професійне самовизначенняшколярів – формування образу “Я” таознайомлення учнів зі світом професій.Одним із завдань згаданих центрів можна

визначити організаційно-методичну підтримкувпровадження до змісту навчання у середніхзакладах освіти спеціалізованого курсу з умовноюназвою “Твоя майбутня професія”, якийвикладатиметься за рахунок годин, передбаченихваріативною частиною навчальних планів середніхзагальноосвітніх закладів. Програма курсуреалізується протягом одного навчального рокудля учнів 8-х або 9-х класів. Вона складається зтаких основних розділів: “Професія та кар’єра”,“Самопізнання”, “Планування кар’єри”. Змістпершого розділу має за мету ознайомити учнів зісвітом сучасних професій, їх класифікацією,основними вимогами. Процес самопізнання учняпередбачає одержання ним об’єктивної інформаціїщодо характеристик власної особистості. Цезавдання вирішуватиметься у процесі вивченнярозділу “Самопізнання”, під час якого в учнів нелише формуються систематизовані наукові знанняпро інтереси, схильності, увагу, пам’ять, характер,темперамент тощо, але й паралельно вивчаєтьсярівень та особливості їх розвитку в школяра. Прицьому в профконсультаційній роботі доцільнозастосовувати методики вивчення особистостіучня , адаптовані для використання наперсональних комп’ютерах.Метою розділу “Планування кар’єри” є

актуалізація в учнів проблем самоаналізу, аналізупрофесій та відповідності вимогам обраноїпрофесії через рефлексію своїх станів у навчальнійта практичній діяльності. Засіб вирішення цихзавдань – ознайомлення учнів з алгоритмом


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




165 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

побудови особистого професійного плану,запропонованого Є. Климовим.Доцільність упровадження курсу “Твоя

майбутня професія” зумовлюється, зокрема тим,що в процесі його викладання реалізовуютьсятехнології активізації профорієнтаційної роботи зучнями. Згадані технології є сукупністю виховнихметодів, які забезпечують активну самостійнупошуково-пізнавальну та практичну діяльністьучня, спрямовану на формування та розвитокобразу “Я”, рефлексію власних професійнихможливостей, порівняння їх з вимогами, щоставить до особистості обрана професійнадіяльність.За такого підходу серед виховних методів

активізації професійного самовизначення можнавиділити метод самоспрямовуючого пошукуД . Голанда, алгоритм побудови особистогопрофесійного плану Є. Климова, методиактивізації профконсультаційної (профорієнтаційніігри, активізуючі опитувальники тощо) тапрофінформаційної роботи (профорієнтаційні ігрита вправи, професіографічні дослідження). Кожнийз перелічених методів спрямований на розв’язанняпевних проблем, пов’язаних з активізацієюпрофесійного самовизначення.Одним із методів активізації процесу

професійного самовизначення учнів гімназії є їхзалучення до навчально-практичної діяльності,адекватної профілю навчальної спеціалізації тазмісту діяльності фахівців гуманітарних професій.Така діяльність може здійснюватися як в урочний(виконання на уроках завдань, притаманнихпрофесійній діяльності за певнимиспеціальностями), так і в позаурочний час(виконання творчих завдань, заняття в гуртках,робота в шкільній газеті тощо).Застосування зазначених вище форм та

методів профорієнтаційної роботи з учнямигімназії дозволило позитивно вплинути, на рівеньїх готовності до професійного самовизначення.З метою інтегральної оцінки сформованості

готовності учнів до вибору майбутньої професіїна основі відповідних показників та критеріїв мивизначили її рівні, які відбивали як якісну, так ікількісну характеристики даного особистісногоновоутворення. У нашому дослідженні готовністьдо вибору професії розрізнялася за трьома рівнями– високим, середнім та низьким. Такадиференціація робить більш наочною динамікупереходу особистості учня з одного рівня розвиткуготовності до вибору професії на інший. Якекспериментальна група були визначені учністарших класів гімназій, у яких у навчально-виховному процесі використовувались зазначені

вище форми та методи профорієнтаційної роботи.Висновки . У процесі дослідження

встановлено:1. Важливість вибору соціально-педагогічної

мети при проведенні профорієнтаційної роботи,тобто:

- розкриття світового значення вітчизнянихнаукових шкіл на прикладах досягнень українськихвчених;

- сприяння інтелектуальному та національно-свідомому розвитку підростаючої особистості;

- забезпечення формування світогляднихпозицій у процесі оволодіння соціально-культурними цінностями суспільства.

2. Необхідність поетапної підготовки допрофорієнтаційної роботи:

- добір для профорієнтаційного матеріалу зісторії вітчизняних наукових шкіл, що відповідаєосвітньо-виховним завданням у контекстіпрофорієнтації та соціалізації особистості учня;

- аналіз дібраного матеріалу;- з’ясування доцільності його використання;- уточнення функції профорієнтаційних

елементів у структурі заняття;- визначення форми заняття та місця

профорієнтаційної інформації з історії вітчизнянихнаукових шкіл у його структурі;

- вибір провідного методу викладання;- планування способів активізації пізнавальної

діяльності учнів;- складання конспекту заняття з урахуванням

згаданих вимог.Урахування індивідуальних особливостей учнів

у навчанні та вихованні – це не пристосування метиі змісту навчання і виховання до окремого учня, апристосування прийомів, методів і формпедагогічного впливу до індивідуальнихособливостей з метою забезпеченнязапрограмованого рівня розвитку особистості.Індивідуальний підхід створює найсприятливішіможливості для розвитку пізнавальних сил,активності, схильностей і обдарувань кожногоучня , необхідних для правильного виборупрофесії.

1. Аза Л.Я. Воспитание как философско-социологическая проблема. – К.: Наук. думка,1983. – С. 214.

2. Бабанський Ю.К. Комплексный подход квоспитанию школьников. – М.: 1980. – С. 190.

3. Бабанський Ю.К. Педагогика – М.: 1983.– С. 263.

4. Бех І .Д. Особистісно зорієнтованевиховання – К.: 1997. – С. 487.

5. Буева Л .П . Человек: деятельность и





166

общение. – М.: 1977. – С. 30 Автореф. дис....канд. пед. наук.: 1300,01. – Рівне, 1999. – 20 с.

6. Галузинський В.М. Индивидуальннйподход в воспитании учашихся. К, 1982.

7. Гордин Л.Ю. Воспитание и социализация.– М., 1997. – №2. – С. 243.

8. Зотов Ю.Б. Организация современногоурока М. – 1984.

9. Кабінет міністрів України. – Провиконання законодавства щодо розвиткузагальної середньої освіти в Україні. – від 1жовтня 2002. – №28-3565/4. – С. 8.

10. Каптерёв П.Ф. Педагогика. – 1992. – №3– С. 78.

11. Малафіїк І.В. Урок в сучасній школі,питання теорії і практики. – Рівне. – 1997.

12. Маргулис Я.Д. Коллективная деятельностьучащихся. К.., – 1990.

13. А.С. Нісімчук, О.С. Падалка, О.Т. Шпак.Сучасні педагогічні технології: Навчальнийпосібник – К.: Видавничий центр “Просвіта”;Пошуково-видавниче агентство “КнигаПам’яті України”, 2000. – 368 с.

14. Онишук В.О. Структура і методикауроку в школі. К., – 1973.

15. Статистичний збірник МОН .Загальноосвітні, позашкільні, дошкільні тапрофесій: технічні навчальні заклади (2000 –2001 р). К: Компас 2002. – С. 12 – 14.

16. Стельмахович М.Г. Народная педагогика– К., 1985. – С. 203.

17. Стратегія реформування освіти вУкраїні: Рекомендації з освітньої політики. –

К.: “К.І.С.”, 2003. – 296 с.18. Студії та матеріали міжнародної

наукової конференції на тему “Україна –Польща: нові виклики епохи” Кошалін, 29березня – 2 квітня 2006 р. / За редакцією PiotrWensierski, Mykoła Zymomrya. – С. 261 – 262.

19. Сухомлинський В.О. Як виховуватисправжню людину. – К., 1976. – С.194.

20. Таврійський вісник освіти. Науково-методичний журнал. – 2003. – №2, – С. 12 – 13.

21. Таньшина А. Професійно-педагогічнізасади профорієнтаційної роботи // “Ріднашкола”. 2003 р. – №6. – С. 14.

22. Татенко В.А. Шляхи формуванняособистості учня. – К., 1985. – С. 356.

23. Тхоржевський Д.О., Вихрущ А.В.,Кухарський В.М., Терещук Г.В., Струганець Б.І.,Рак В.І., Лихолат О.В. Трудова політехнічнашкола: міфи і реальність (1917 – 1941 рр.) /За ред. Д.О. Тхоржевського і А.В. Вихруща. –К., 1994. – 136 с.

24. Українська національна системавиховання. – К., 1991. – С. 233.

25. Фартушок С. Роль сім’ї та школи впідготовці молоді до трудової діяльності всучасних умовах // Молодь і ринок, – 2006. –№5 (20). – С. 60.

26. Фіцула М.М. Педагогічні проблемивиховання учнів. – К., 1981. – С. 176.

27. Фіцула М.М. Педагогіка – Тернопіль,1997. – С. 205.

28. Фрейд З. Массовая психология и анализчеловеческого “Я” – Тбилиси., 1991. – С. 56.


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007



Іван Якович Франко(1856 – 1916)

письменник, вчений, перекладач, філософ,громадський діяч


Книги – морська глибина,Хто в них пірне аж до дна,Той, хоч і труд мав досить,Дивнії перли виносить.

Силу рукам дай, щоб пута ламати,Ясність думкам – в серце правди влучать

Як можна важить слово,Одно сердечне, тепле слівце!

Іван Франкописьменник, вчений, перекладач,

філософ, громадський діяч

Не буде нас, то будуть інші після нас.

Українське прислів’я




167 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Постановка проблеми. Перед українськимнародом, який, незважаючи на всю складністьдержавного та громадського життя довжиною вцілі історичні епохи, не тільки зберіг своюнаціональну самобутність, але й продовжує свійдинамічний розвиток, стоїть завдання подбати провиховання й освіту молодого покоління з метоюдосягти національного благополуччя, вийти набільш високий рівень культурно незалежних країн.Одержавши довгоочікувану політичну свободу,

українське суспільство зіштовхнулося з низкоюнагальних проблем економічного, соціального,екологічного, освітнього й культурного характеру.Серед усього різноманіття подібнихнерозв’язаних питань найбільш важливою сталаідея створення суспільства, що відповідало бінтересам і потребам громадян на той моментще молодої незалежної України. Пройшов час, алепрагнення видатних діячів політики, культури йосвіти залишилося незмінним. Їм бачитьсясуспільство, у якому кожен може розраховуватина можливість максимально розвивати свійтворчий і духовний потенціал; суспільство, деправа і свободи людей захищаються незалежновід того, який у них колір шкіри, до якої етнічноїгрупи вони належать та яку релігію сповідують.З урахуванням усього сказаного, стає

очевидним, що проблема збереження культурноїсамобутності й етнічної ідентичності як “титульноїнації”, так і інших національностей, представникияких населяють територію України, набуваєособливої актуальності. XXI століття вимагаєособистості, здатної жити в поліетнічному,полікультурному середовищі; особистості звизначеною системою знань про світ і з такимиморальними якостями, як доброзичливість,терпимість, людяність, добродушність, уміннябути шанобливим, уважним і шляхетним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Педагоги, психологи, філософи, культурологи йнавіть політики України працюють у даномунапрямку з метою знайти раціональне зерновсього навчально-виховного процесу. У вдаломузавершенні даного пошуку вони вбачаютьзапоруку подальшого розвитку нашої держави,оскільки байдужість до вимог і запитів часу, довнутрішніх потреб особистості дитини веде доасиміляції нації, до національної загибелі.У розв’язанні окреслених вище питань

українське суспільство може покладатисянасамперед на грамотно організовану роботу зполікультурного виховання, яку слідпроводити в навчально-виховних установах усіхвікових ступенів, починаючи з дитячого садка йзакінчуючи вищою школою.Полікультуризм передбачає побудову

освіти та виховання на принципікультурного плюралізму, на засадах визнаннярівноцінності й рівноправності всіх етнічнихі соціальних груп, що складають суспільство,неприпустимості дискримінації людей заознаками національної або релігійноїприналежності, статі або віку . У даномуформулюванні такі сполучення слів, як“культурний плюралізм”, “соціальна й етнічнарівноправність”, “неприпустимість дискримінаціїза національною ознакою”, є ключовими, єлейтмотивом (liet-motif). Вони свідчать пронеобхідність побудови навчально-виховногопроцесу на принципах народності,етнопедагогізації, культуровідповідності тадемократизації.Мета статті. Кожний з перерахованих

принципів заслуговує на глибокий і детальнийрозгляд. У статті зупинимося більш докладно напринципі народності, що є родючим ґрунтом

Еліна Ананьїн, аспірантка кафедри педагогікиСлов’янського державного педагогічного університету

НАРОДНІСТЬ ЯК ПРОВІДНИЙ ПРИНЦИППОЛІКУЛЬТУРНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ У

ВІТЧИЗНЯНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ДУМЦІ ДРУГОЇПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Стаття присвячена дослідженню “народності” як провідного принципуполікультурного виховання. Автор, розглядаючи цю проблему історико-ретроспективно,підкреслює її актуальність для сучасної системи освіти. У статті висвітлюється ідея проте, що тільки ґрунтовні знання національної культури, національного коріння допомагаютьзрозуміти інші культури, толерантно ставитися до них.

НАРОДНІСТЬ ЯК ПРОВІДНИЙ ПРИНЦИП ПОЛІКУЛЬТУРНОГО ВИХОВАННЯУЧНІВ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ДУМЦІДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

© Е. Ананьїн, 2007




168Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

для “культивування” таких основних цінностейполікультурного виховання, як толерантність,демократизм і гуманізм.Виклад основного матеріалу. Сучасна

вітчизняна педагогічна наука (О. Вишневський,О . Любар , Н. Мойсіюк, М. Стельмахович ,О . Сухомлинська, Д. Федоренко та ін.) зупевненістю заявляє, що організація навчально-виховного процесу повинна відбуватися зурахуванням насамперед національної культури,національної моралі, національного темпераменту,а також самобутньої природи дитини-українця. Усідокументи, видані Міністерством освіти за рокинезалежності нашої держави, пронизані однієюзагальною ідеєю про створення українськоїнаціональної школи, у якій відбуваєтьсяформування національної свідомості,прищеплюються любов і шанобливе ставлення докультури свого народу, зберігається наступністьпоколінь, вирощується бажання трудитися наблаго свого народу. [3, 646]. На думку відомогодіяча освіти й культури М. Стельмаховича,бажання й прагнення кожного народу мати своюнаціональну школу є закономірним: “Педагогічнанаука довела і навчально-виховна практикависокорозвинених країн світу переконливопоказала, що найкраща, найраціональніша школа– своя, національна, побудована на звичаях ітрадиціях етнопедагогіки, з урахуваннямздобутків педагогічної науки, де діти вчатьсярідною мовою, якнайбільше дізнаються про свійнарод, свято бережуть і примножують якнаціональні, так і загальнолюдські духовніцінності. Кожен конкретний народ через своюнаціональну школу продовжується у своїх дітях,генерує свій національний дух, характер ,психологію, традиційну родинно-побутовукультуру, спосіб життя” [3, 571]. Таким чином,роблячи крок за кроком на шляху вихованняполікультурно зорієнтованої особистості, мипочинаємо із джерел національних.Зупиняючись на принципі народності як

гармонійного сполучення загальнолюдськогой національного, що передбачає знаннярідної мови , формування національноїсвідомості, любов до Батьківщини, повагуй шанування національної культури ,народних традицій і звичаїв, а такожрозуміння національної своєрідності йнеповторності всіх народів, що населяютьтериторію держави, показовим слід вважатизвернення до вітчизняного педагогічного досвідуз даної проблеми, що охоплює часові межі з другоїполовини XIX – до початку ХХ ст.Так, педагоги вищезазначеного періоду

(Х. Алчевська, П. Блонський, І. Деркачов, О. Духнович,М. Корф, М. Левицький, Т. Лубенець, М. Пирогов,К. Ушинський та ін.) уводять терміни“народність” і “народна педагогіка” як у науковийобіг, так і в практичну діяльність.Відомий педагог Закарпаття, автор підручника

“Народна педагогія” (1857 р.) О. Духновичприсвятив свою педагогічну діяльністьупровадженню ідеї національної освіти йвиховання в роботу вітчизняної школи. На йогодумку, кожній нації властиві свої власні риси, щоявно й виразно відрізняють її від інших. Сюдипедагог відносив традиції, звичаї, мову, а такожманеру людини мислити, сприймати навколишнійсвіт. О. Духнович вважав, що людина ніколи невиростить велике, сильне дерево із соковитимиплодами, якщо пересадить його в неприроднийдля нього ґрунт. Те ж відбувається під часвиховання дитини: слід виявити, зберегти йрозвинути риси національного, отримані нею принародженні, для того щоб у майбутньомувберегти духовне здоров’я як окремого індивіда,так і всієї нації в цілому. Основне завдання школи,на думку О. Духновича, повинна полягати в тому,“щоб виховувати дітей у дусі патріотизму інаціональної гідності, у дусі любові до свогонароду і відданості його інтересам” [7, 80].Розв’язати це завдання можна тільки в томувипадку, “коли вихователями дітей будуть незагарбники-чужинці ... а представники народу,здатні “в дітях народолюбство збудити, іприщепити любов до своєї народності” [7, 80].Видатний вітчизняний педагог не залишив без

уваги й питання про необхідність відкриватишколи з вивченням рідного слова. О. Духнович,прихильник національно-культурного відродженнякожної нації, уважав, що в системі навчання йвиховання рідна мова повинна займати першемісце. Серйозне ставлення до вивчення рідноїмови перешкоджає асиміляції народу, пробуджуєв дитини почуття патріотизму. На думку О. Духновича,ідея народності втілюється в життянасамперед засобами рідної мови.Відомий вітчизняний педагог К. Ушинський у

своїх роботах уміло і вдало перекидає міст відучення педагога-класика Я.А. Коменського доновітніх вітчизняних педагогічних пошуків другоїполовини XIX ст.К. Ушинський, розвиваючи ідеї великого

чеського педагога, вважав, що система вихованняпороджується історією народу, його побутом,потребами, досягненнями матеріальної тадуховної культури. У 40 – 50-і рр. XIX ст., коливсе більш інтенсивними ставали суперечки прошлях розвитку Росії й України, у яких брали





169 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

участь слов’янофіли й західники, відомийвітчизняний педагог висунув ідею народноговиховання, будучи твердо впевненим у тому, щотільки сам народ здатен вибрати правильний шляхрозвитку своєї держави. Отже, виховання певноюмірою слід передати народові.Знайомство дитини з народною літературою,

з фольклором, у якому відбився народнийпедагогічний ідеал, безпосередньо впливає надуховне й моральне становлення особистостівихованця. В Ушинського народність не існує позатворчою національною ідеєю. Він висунув наперший план так звані “принципові настанови”:

- кожен народ має у своєму розпорядженніособливу, характерну тільки для нього системувиховання;

- у душі людини риса національності корінитьсяглибше за всі інші;

- виховні ідеї насамперед пройняті національністю.К. Ушинський писав: “Ідеал цей у кожного

народу відповідає його характерові, визначаєтьсяйого громадським життям, розвивається разом зйого розвитком ...” [10, 83]. У той же час вінпідкреслював, що педагогічні ідеали різних народівмають між собою багато спільного, отже, якщопереломити інопедагогічний ідеал крізь призмунаціонального, можна здобути велику цінність длясвого народу. “Досвід інших народів у справівиховання є дорогоцінною спадщиною для всіх,”– зазначав педагог, але вважав, що “кожний народщодо цього повинен випробувати свої власні сили”[10, 109].Зупиняючись на беззаперечній потребі

виховувати й учити дітей “народовідповідно”,К. Ушинський не міг не підкреслити важливістьвивчення рідної мови. Вітчизняний педагог-гуманіст XIX ст. вважав, що дискримінаціянаціональної мови просто неприпустима, оскількиприводить до духовного занепаду народу. Жоднаіноземна мова не повинна замінювати рідну, вонає лише засобом розширення уявлення про світ,прилучення до світової культури. К. Ушинський,незважаючи на невдоволення царської влади,багаторазово наголошував: російська моваповинна вивчатися не замість рідної, а разом зрідною. Це висловлювання стало своєріднимдевізом української інтелігенції другої половиниXIX – початку ХХ ст., коли полеміка про створенняукраїнської школи з обов’язковим вивченнямрідної мови й літератури велася не тільки наз’їздах та семінарах учителів, але й на сторінкахпедагогічних видань східної та західної України.Народна педагогіка стала своєрідним ґрунтом,

на якому виросла вся педагогічна системаК. Ушинського, що дала можливість з успіхом

упроваджувати прогресивні ідеї в процесвиховання в тогочасній гімназії. До оцінкиважливості педагогічних традицій , щоґрунтувалися на життєвому досвіді народу,К. Ушинський підходив як педагог, як психолог іяк громадянин своєї держави. Він уважав, що внародній педагогіці є велика частка реальноїрозвиваючої сили, оскільки вона (тобто народнапедагогіка) віддзеркалює психологічні,соціально-економічні, політичні й культурніособливості народу, як великого, так імалого.Послідовник О. Духновича й К. Ушинського,

відомий вітчизняний педагог Я. Чепіга такожвиступав за створення національної школи,оскільки, на його думку, тільки в цьому випадку внароду з’явиться можливість розвинути своюдуховну силу, поліпшити свій матеріальнийдобробут, пишатися своєю здоровою йповноцінною культурою, удосконалювати своїетнічні природні задатки. Педагог не відриваврозвиток окремого індивіда від розвитку всієїнаціональної культури, тому в його розуміннішкола повинна була стати природною ,організованою відповідно до законів людськоїприроди: “Розглядаючи і вдумуючись в закониприроди, ми бачимо, що найліпші, найгарніші,найгармонійніші створення витворено самоюприродою ... Всяке живе створіння додержуєтьсяв своєму житті законів природи. Школа ж, аби небути мертвою, повинна будуватись на цих самихзаконах, бути живою і активною, як сама природа.В ній вихованець повинен знайти все, що вимагаєприрода його, особливості його організму і все,що сприяє його нормальному розвиткові. Всі своїтурботи школа повинна направляти на користьцього природничого розвитку ...” [6, 190]. Наведенацитата ще раз підтверджує, що в процесі вихованняпринципи природовідповідності та народності дужетісно пов’язані. Я. Чепіга підкреслював наступніособливості національного виховання:

1. Життя людини – це не окреме життяіндивіда, це життя спільне, разом зі всієюетнічною групою, вихідцем якої він вважається.Отже, національне виховання повинне приростидо цієї цілісності, триматися цієї взаємозалежностіта єдності.

2. Національне виховання не є явищем, щовиникло ззовні. Воно породжується самоюприродою людини й повинно бути зорієнтоване навивчення всіх індивідуальних здібностей дитини,при цьому не забуваючи про зв’язок зособливостями національного духу і характеру.

3. Національне виховання повинно йти в ногу зпроцесом виховання взагалі, з метою підтримати





170

фізичне й моральне здоров’я нації, з метоюсприяти розвиткові її творчого та духовногопотенціалу [6, 200].Більш докладно зупинимося на третій

особливості. Основним для людства завждизалишається завдання виховати особистість,тобто виховати людину згідно з її індивідуальним,вільним розвитком. Людина з дитинства повиннабути оточена тим життям, що найкращевідповідає її природі. Найбільш сприятливеоточення для дитини створюють родина,громадськість, нація з досягненнями своєїдуховної культури (літератури, живопису, музики,архітектури тощо). Після того, як сприйняття,усвідомлення й розуміння свого рідного зміцніло,слід приступати до розширення кругозоруособистості, варто знайомити її з інокультурою, зусією її атрибутикою (мовою, укладом життя,історією тощо). Із цього приводу Я. Чепіга писав:“Од колиски, домівки і сім`ї до повного розуміннясвіту, але обов’язково через призму національно-сімейного виховання” [6, 205].У публіцистичних і літературно-поетичних

роботах вітчизняного діяча культури й освітиБ. Грінченка також можна знайти велику кількістьцікавих ідей і суджень, пов’язаних з питаннямзначимості національного виховання. На йогодумку, чужомовна школа (хай навіть мованавчання є спорідненою з рідною) сприяєзнеособлюванню народу. Відкинувши мову самогонароду, свідомо або підсвідомо нав’язавши йомуіншу, державні діячі, чиновники, працівникиМіністерства народної освіти змушують людейзалишити той шлях, яким ішли їхні прадіди тапрапрадіди, і піти зовсім іншим шляхом, що дужечасто є не тільки прямою протилежністю, але йнеприродною, чужорідною дорогою. Б. Грінченкоу своїх судженнях про важливість рідного словаспирається на філософські погляди В. Гумбольдта:мова сприяє утворенню специфічної сферинавколо народу, яку потрібно не тількививчити, але й відчути до дрібних крупиць,для того щоб осягнути сферу інокультури,сферу іншого народу. Якщо мова народу нерозвивається, то не можна говорити пророзвиток народної думки, творчі силинароду позбавляються свого ґрунту. Націябез прогресивної думки, що розвивається,без творчості в усій загальнолюдській родиніуявляється хворою дитиною, на яку не вартопокладати надії щодо подальшого внеску взагальну скарбницю цінностей як духовної,так і матеріальної культури. Б. Грінченкопов’язував із цією думкою трактування освіти якдосягнення народності, із чого випливала

необхідність проведення невідкладних змін упобудові освітнього й виховного процесів узагальноосвітніх навчальних закладах (класичнійі реальній гімназії, ліцеї), розташованих наукраїнських землях [6].Розвиваючи передові ідеї вітчизняної

прогресивної педагогіки, відомий українськийписьменник і педагог кінця XIX – початку ХХ ст.С. Васильченко також приділяв велику увагупринципу народності, у тому числі рідній мові якнеобхідній умові виховання особистості дитини.С. Васильченко торкався цих питань у статтях“Народна школа і рідна мова на Вкраїні”, “Живамова”, “В сучасній школі”. Він вважав, що ріднамова є основою виховання й навчання. С. Васильченконаполягав на тому, що дитина повинна одержуватиуявлення про світ за допомогою знайомих їй слів– слів рідної мови, інакше школа зіштовхнетьсяне з розвитком, а, навпаки, з притупленнямздатності грамотно говорити, ділитисявраженнями, виражати свої думки [1, 20 – 21].С. Васильченко бачив виховні можливості увикористанні таких засобів народної педагогіки,як фольклор, казка, балада, вивчення змісту яких,з одного боку, естетично й морально впливає наособистість вихованця, а з іншого – знайомить зісторією мови, її виразністю та багатством.Школа, на думку видатного педагога рубежустоліть, повинна бути пронизана народним духом,національними особливостями, оскільки,дорослішаючи, діти відтворюють той типкультури, що їм прищеплюється в школі.Висновки. Таким чином, підбиваючи

підсумок сказаного вище, зазначимо, що вітчизняніпедагоги другої половини XIX – початку ХХ ст.головним в питанні про виховання особистостідитини вважали такі положення:

1) вивчення своєї нації, її мови йлітератури, її історії й географії,особливостей її матеріальної та духовноїкультури є обов’язком правильнопобудованого, організованого процесувиховання; це допомагає формувати сильну,самодостатню, здорову особистість якфізично, так і духовно;

2) плекання розуміння витоків національноїкультури сприяє гармонійному проникненнюособистості в духовну скарбницюзагальнолюдських цінностей;

3) виховання в національному дусі єпершою сходинкою на шляху пізнанняоточуючого світу, світу, розмальованогонаціональними візерунками.

1. Грушкевич І.Л. Педагогічна діяльність і


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




171 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

педагогічні погляди С.В. Васильченко. – К.:“Радянська школа”, 1961. – 62 с.

2. Духнович А.В. Народная педагогия. Ч.І.Педагогия общая. – Львов, 1857. – 92 с.

3. Історія української школи і педагогіки:Хрестоматія/ Упоряд. О.О. Любар; За ред.В.Г. Кременя. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003.– 766 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

4. Коменский Я.А. Избранные педагогическиесочинения. Под ред. проф. А.А. Красновского– М.: Государственное учебно-педагогическоеиздательство Министерства ПросвещенияРСФСР, 1955. – 650 с.

5. Левківський М.В., Микитюк О.М. Історіяпедагогіки: Навчальний посібник/ Заредакцією М.В. Лемківського. – Х.: “ОВС”,2002. – 240 с.

6. Маловідомі першоджерела української

педагогіки (друга половина ХІХ – ХХ ст..):Хрестоматія/ Упоряд.: Л.Д. Березівська та ін.– К.: Наук. світ, 2003. – 418 с.

7. Машталер О.В. Педагогічна і освітнядіяльність О .В. Духновича . За редакцієюдоктора педагогічних наук О.Р. Мазуркевича.– К.: Видавництво “Радянська школа”, 1966.– 147 с.

8. Теоретичні основи педагогіки: Курслекцій. Підручник для студентів./ Під ред.Вишневського О. – Дрогобич, Відродження,2001. – 268 с.

9. Ушинский К.Д. О народності вобщественном воспитании // Журналвоспитания. – 1857. – Т.2. – №7. – C.9 – 60.

10. Ушинский К.Д. Педагогическиесочинения: В 6 т. Т.1./ сост. С.Ф. Егоров. –М.: Педагогіка, 1988. – 416 с.

Постановка проблеми. В умовах розбудовиУкраїни як демократичної та правової держави,одним із головних завдань реалізації новітніхконцепцій навчання та виховання учнів єформування громадянської свідомості.Становлення громадянина починається зусвідомлення себе особистістю з певнимиуявленнями про сучасне суспільство, політичнийустрій, владу, уряд, політичні партії та рухи, щодає можливість бути активним й освіченимчленом суспільства. Нині чи не найважливішуроль для забезпечення таких знань надаютьзасоби масової інформації.Друковані видання і досі є найпоширенішими

після телебачення. Популярність та значущістьписемності як засобу спілкування, зросла тарозвинулася в різноманітні категорії. З друкованихвидань ми черпаємо інформацію про події, які насцікавлять. А це є важливим чинником формуваннягромадянської позиції.У сучасних умовах ідеї громадянської освіти

дедалі більше отримують підтримку педагогічноїгромадськості та учнівської молоді. Перебудовив суспільстві, утвердження демократичних

цінностей потребують істотних змін світогляду,самооцінки, самоусвідомлення кожногогромадянина. Провідна роль у розв’язанні цихзавдань належить сучасному педагогу, рівеньсоціальної компетентності якого (володіннязнаннями суспільствознавчих галузей,закономірностей суспільного життя) є важливимчинником формування громадянськості учнів.Виклад основного матеріалу. Програму

курсу шкільного медіа-центру з підготовкижурналістів-початківців, апробовану в НВК“Домінанта” та гімназії “Ерудит” міста Києва,розроблено саме з метою формуваннясвітоглядних орієнтацій особистості, виробленнявласної філософії життєдіяльності,самоідентифікації та самореалізації в економічній,соціальній, культурній, політико-правовій сфері,формування толерантності, полікультурності тагуманізму. Формування цих якостей можливе задопомогою рівня правових, політичних,економічних, культурологічних знань і вмінь, яківони мають здобути у процесі залучення до роботиу шкільному медіа-центрі.Небагато з нас замислюються: хто і яким

Олена Паламарчук, аспіранткаІнституту педагогіки АПН України,

м. Київ

ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ СВІДОМОСТІУЧНІВ – ЧЛЕНІВ ШКІЛЬНОГО МЕДІА-ЦЕНТРУУ статті викладено основні положення системи організації роботи шкільного медіа-

центру, спрямованої на формування громадянської свідомості учнів.

ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ СВІДОМОСТІ УЧНІВ –ЧЛЕНІВ ШКІЛЬНОГО МЕДІА-ЦЕНТРУ

© О. Паламарчук, 2007




172Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

чином доносить до нас інформацію прорізноманітні події в країні та світі. Звісно, такоюроботою займаються журналісти, та не тільки.Процес створення газети дуже копіткий і потребуєзалучення багатьох фахівців, обізнаних у сферісвоєї діяльності. Тому процес роботи у шкільномумедіа-центрі був організований за зразком роботивидавництва [2].Учні 5 – 11 класів були об’єднані в групи за

інтересами: журналісти (за рубриками),письменники, фотографи, художники, а такожкоректор, літературний редактор, відповідальнийсекретар та головний редактор (безпосередньовчитель-керівник). Таким чином, усі задіяні упевній сфері журналістської діяльності. У процесіколективної праці кожна група учнів, виконуючизавдання , поставлені керівником , повиннавідзвітуватися перед редакторами газети (такожучнями) та головним редактором (вчителем) провиконання своєї роботи [3].Завданнями курсу “Журналіст-початківець”

було визначено:- розвиток громадянської грамотності,

критичного мислення;- роботу з друкованими матеріалами та

періодикою , з додатковими матеріалами(словниками, спеціалізованою літературою,енциклопедіями);

- аналіз політичних виступів; написанняматеріалів на політичну на суспільствознавчутематику;

- простежування й аналіз подій, щовисвітлюються по радіо та телебаченні;

- написання ділових листів;- вивчення особливостей промови та форми

соціального листування;- використання знань з історії під час екскурсій

в історичні місця;- розвиток навичок соціального спілкування та ін.Серед методів роботи використовуються:- проведення ввідного і заключного тестувань

для аналізу громадянської позиції учнів;- узагальнення знань з предметів суспільно-

гуманітарного циклу (рідної мови, історії,правознавства, елементи політики, культурології);

- критика на адресу шкідливих звичок;- вивчення національної символіки;- історії рідного міста (району тощо);- знайомство з відомими людьми;- проблеми молоді;- питання охорони здоров’я;- організація учнівського самоврядування тощо.Теоретична та практична частини курсу

підготовлять учнів до створення власної шкільноїгазети. А саме: діти навчаться писати

кореспонденції, нариси, біографії, робитирепортажі, брати інтерв’ю, оформлювати листівки,створювати сценарії шкільних вечорів тапрезентації, робити професійні фото, і навіть вестисправжні журналістські розслідування.Колективна робота над проектом шкільної

газети стимулює учнів до творчості, розвиваєорганізаторські якості, аналітичне мислення,залучає до участі в громадському житті школи.У дітей, які беруть участь у створенні шкільноїгазети, підвищується інтерес до шкільного життята навчання, покращуються взаємини у колективі,виявляється відповідальність до своїх обов’язків[3].На заняттях медіа-центру за програмою

“Журналіст-початківець” учні:- удосконалюють і розвивають логічне

мислення;- писемні здібності та здатність влучно,

доцільно висловлюватись;- підвищують грамотність;- набувають досвіду роботи з літературою;- розвивають вміння бути як хорошим

слухачем, так і цікавим розповідачем;- освоюють комп’ютерні програми,

знайомляться з медіа-технікою (фотоапаратом,диктофоном, магнітофоном);

- здійснюють професійне самовизначення та ін.Варто зазначити, що у процесі такої, на перший

погляд, гри у журналістів, діти розв’язують багатозавдань, поставлених перед ними, доносятьпроблеми школи до всіх учнів та вчителів,розповсюджують газету не тільки у своїй школі,а й у інших закладах району, даючи підставишколам-сусідам задуматись над актуальністюшкільної газети. Окрім друкарського видання,можна також створити інтернет-газету, або сайтшколи. У НВК “Домінанта” навіть було створеносистему гімназійного радіо, із залученням тих жеучнів, членів шкільного медіа-центру.Програма курсу створює умови для:- формування журналістських та редакторських

навичок школярів;- розвитку творчого та аналітичного мислення;- уміння самостійно і критично оцінювати

подію;- вироблення в дитини особистісного ставлення

до проблеми;- уміння визначити шляхи розкриття проблеми

та донести їх до читача за допомогою різних видівжурналістських повідомлень.Уміння та навички, вироблені під час навчання

за програмою курсу “Журналіст-початківець”,стануть початковим етапом формуванняособистості майбутнього журналіста.





173 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Заняття проводяться у формі ввіднихневеличких лекцій (5 – 10 хв.) з акцентом нароздатковий матеріал (роздрукована лекціявклеюється у робочий зошит). Головна увагазвертається на практичну частину роботи.Практичні заняття покликані спонукати учнів досистемної, творчої та науково-пошукової роботиу колективі, сприяють розвитку:

- вербального мислення;- комунікативних якостей;- культури мовлення та індивідуального

журналістського стилю;- репортерських рис (впевненість, аналітичне

мислення, вміння цікаво подати інформацію, абипривернути увагу читача).Вибір методів роботи може бути різним. На

деяких заняттях керівник обирає дедуктивний ііндуктивний шлях, коли учні спочаткупрослуховують доповідь-повідомлення про якийсьвид газетного жанру, а потім аналізують роботигуртківців, виконані у цьому жанрі. Інші заняття,навпаки, можуть бути побудовані на основііндуктивно-дедуктивного способу. У цьомувипадку проводяться практичні заняття, під часяких аналізуються відповідні газетні публікації, апотім вивчається теоретичний матеріал.Необхідно враховувати, що при організації

роботи учнів над творами в жанрі газетнихпублікацій важливу роль відіграє вміння писатина задану тему й підпорядковувати свої висловипевній думці, збирати й систематизувати матеріал,користуватися чернеткою, редагувати та ін.Досягненню мети сприятиме складання

робочих планів, використання записників,блокнотів кореспондента та офісної техніки. Вробочих зошитах, окрім лекційних матеріалів, слідзаписувати незнайомі слова для розкриття їхзначення; цікаві фразеологічні сполучення, якіможуть знадобитися для заголовків та елементіврозкриття теми; свої спостереження, цікаві думкитощо. Можна запропонувати дітям зробитисинтаксичні заготовки: словосполучення, якідопомагають точно та яскраво передати думкуавтора; речення, за допомогою яких може бутивисловлена головна думка або підбиті підсумки.Особливої уваги учнів потребує питання

взаємодії та відповідності жанру і стилю. Дляцього на заняттях варто ознайомити дітей зрізними газетними жанрами, їх видами тастилями викладу матеріалів. Це інформаційніжанри (хроніка, замітка, репліка, епістолярніжанри, звіт, інтерв’ю , репортаж, нотатки),аналітичні (стаття, кореспонденція, рецензія,огляд), художньо-публіцистичні (нарис,замальовка, есе, політичний портрет), сатиричні

(фейлетон, памфлет, пародія, байка, гумореска,епіграма, карикатура, шарж, анекдот). Більшістьперерахованих жанрів мають свої види. Вметодичному аспекті важливо показати учнямможливість представлення одного й того ж самогоматеріалу в різних жанрах.У газеті періодично повинні з’являтися рецензії

на художні твори , спектаклі, телепрограми,телефільми тощо. Досвіду написання рецензій учнінабувають під час занять з української мови, апотім навички закріплюються у написанніматеріалів для медіа-центру. Велике значення дляформування самостійності гімназистів маєзалучення їх до роботи з довідковою літературою(енциклопедіями, словниками та ін.). Керівникумедіа-центру необхідно відпрацьовувати навичкизвернення до таких джерел у випадках уточненняправильного написання слів, у необхідностівизначення точних дат, топографічних таособових назв, правильного наголосу, розкриттязначення термінів.Керівник гуртка знайомить учнів з основами

редакторської та видавничої справи, розповідаєпро процес створення газети, організовує екскурсіїдо редакцій газет та журналів, друкарні. Насторінках газети повинні бути матеріали всіхгуртківців. Згодом кращі матеріали можна податий до районної газети.Окрім загального профілю, члени медіа-центру

можуть випускати стіннівки спеціальногопризначення, які мають змінні полоси та стіннівки,присвячені певним урочистим та важливимподіям навчального закладу. В обох гімназіяхпротягом 2 років функціонування центру виходилиспецвипуски, присвячені роботі учнівськогосамоврядування. Важливою ланкою в діяльностімедіа-центру є проведення конкурсів, бесід, годинспілкування, свят, оглядів та ін.У процесі колективної роботи кожна групка

учнів, виконуючи завдання, поставлені перед неюведучим вчителем, повинна відзвітуватися передредакторами газети (також учнями) та головнимредактором (вчителем) про виконання тарезультати своєї роботи. На засіданні редколегіїгазети розглядається зібраний матеріал, якийретельно відбирається за критеріями,визначеними тематикою газети та повиненвідповідати всім нормам професійної етикижурналіста. Матеріали доповнюються фото абографічними ілюстраціями, виконаними учнямизакладу освіти, а потім потрапляють докоректорів, які ретельно перевіряють їх нанаявність помилок. Далі черга підходить додизайнера-макетувальника, який створює дизайнгазети, за раніше визначеним редколегією газети





174

макетом, та займається розміщенням матеріалуна сторінках. Головний редактор детально перевіряєматеріал на наявність помилок, актуальність тазначимість, затверджує макет газети.Підготовка газети вимагає залучення школярів

до різноманітних форм діяльності. Вони збираютьінформацію про шкільні події; пишуть статті;беруть інтерв’ю у гостей школи; спілкуються зучнями та вчителями, які також радо надають цікавуінформацію для газети; радяться з директором;набирають і правлять матеріал на комп’ютері;оздоблюють власними малюнками.Учні самі обирають назву для своєї газети. У

спеціалізованій гімназії НВК “Домінанта” газетамає назву “Олімп”. Діти обрали таку назву,оскільки для них гора Олімп, на якій жилидавньогрецькі боги, є уособленням прагнення доОлімпу знань. Маленькі журналісти у першомуномері своєї газети написали: “Нашими, ще незовсім впевненими кроками, ми вирушили вдорогу, яка відкриє нам нові істини, виведе настежину до дорослого життя, допоможереалізувати свій потенціал та розкрити таланти.Але дорога до могутнього Олімпу не така вже йнедосяжна для нас. Своїми силами ми обов’язковоподолаємо перешкоди на нашому шляху, побачимобагато цікавого та осягнемо нове, навчимося йтивпевнено до своєї мети і допоможемо нашимровесникам і просто читачам дійти з нами аж досамого Олімпу знань”. В гімназії ж “Ерудит” газетубуло названо “Ерудит-times”.Тематика обох газет перш за все спрямована

на обговорення проблем шкільного життя. Томудітьми визначено такі основні розділи:

- Наше навчання (про переваги та недолікинавчання, об’єктивна критика)

- Шкільне життя (гості школи, цікаві події,відкриті уроки)

- Дозвілля (свята, конкурси, екскурсії, сімейніподорожі)

- Наші таланти (майстерність дітей у певнихвидах діяльності)

- Традиції школи (історія школи, улюбленівчителі, неординарні учні)

- Звіринець (про домашніх улюбленців)- Гумор (анекдоти, смішні історії зі шкільного життя)- Літературна сторінка (творчість дітей школи,

творчі зустрічі з письменниками району, чи міста).На останній сторінці завжди розміщена

замітка про проведені конкурси, про їх результати,зазначені імена переможців, а також інформаціяпро наступні конкурси, що будуть організованізакладом освіти, певною школою району, чирайонним Будинком дитячої творчості.Важливо, яким чином діти використовують

друкований матеріал. Підбір інформації до газетиможе бути різним, залежно від важливостідосліджуваної теми. Наприклад, при вивченніроботи шкільної ради самоврядування учніможуть використовувати гімназійні положення,підручники як основний матеріал та словники,енциклопедії як додатковий (для розумінняключових понять). Чим ширше коло використаниху публікації джерел, тим повнішу картину подіїздатні відтворити учні.Висновок. Діти в результаті інтеграції в

медіа-простір проймаються проблемамисуспільного життя та взаємовідносин у колективі,покращують комунікативні якості, грамотність,обізнаність із законами сучасного суспільства,удосконалюють компетентність у сфері діяльностігруп за інтересами. Така діяльність сприяєформуванню громадянської свідомості учнів,членів шкільного медіа-центру.

1. Ващенко, Григорій . Виховання волі іхарактеру – підручник для педагогів. – Київ,вид. “Школяр”, 1999. – 385 с.

2. Ворошилов В.В. Журналистика . –Учебник. 2-е издание. – СПб .: Изд-воМихайлова В. А., 2000. – 336 с.

3. Журналістика – це вам не іграшка! //Шкільний світ . Газета Видавничого дому“Шкільний світ”. – 2003. – №38 – 39,жовтень, – С. 1718.

4. Огієнко Іван. Наука про рідномовніобв’язки: Рідномовний катехізис для вчителів,робітників пера , духовенства , адвокатів ,учнів і широкого громадянства. – Факс. Вид. –К.: АТ “Обереги”, 1994. – 72 с.

5. Щоденна робота журналіста: Навчальниймодуль до семінару: Інститут масовоїінформації, Центр підготовки тавдосконалення журналістів. – Київ, 1999.


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Мудра людина відходить за хвилину дотого, коли б вона стала зайвою.

Не знайшовши істину в книжках, требашукати її у собі.

Прекрасне те, чого немає.

Уся моральність людини криється у їїнамірах.

Жан Жак Руссо французький письменник і філософ

& øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø

øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø




175 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Постановка проблеми. Впровадження внавчально-виховний процес інноваційнихтехнологій дозволяє зробити його більшефективним, повніше розкрити здібності студента,допомогти йому подолати особисту невпевненість,навчити раціонально організовувати своюдіяльність та адекватно оцінювати своїдосягнення, формувати механізм адаптації досучасних умов, вміння оцінювати відповідністьсвоєї діяльності реаліям життя.Кредитно-модульна система навчання як одна

із сучасних інноваційних технологій дозволяєзмінити авторитарні взаємовідносини в системі“викладач – студент” на взаємовідносиниспівпраці, що сприяє більш повному розкриттюздібностей останнього.При кредитно-модульній системі організації

навчального процесу скорочення обсягу аудиторноїроботи безпосередньо підвищує значення і статуссамостійної роботи студента, яка стає серцевиноюнавчальної діяльності. У зв’язку з цим основнимзавданням навчально-методичної діяльностівикладача стає не репродуктивне викладаннянабору готових знань, а організація активноїсамостійної діяльності студентів.Ми поділяємо точку зору В. Андрєєва,

Ю. Чернової та О. Гарбуз, що для самоорганізаціїособистості студента необхідно, щоб останнійвесь зміст вузівського курсу “пропустив” черезсебе і на основі активної рефлексії трансформуваву компетентність, мотивацію до подальшогонавчання і діяльності [3]. Адже, за данимисучасних психологічних досліджень, якщо людиналише прослуховує інформацію, то запам’ятовує 5%від почутого; коли вона споглядає щось, то упам’яті лишається 30% від побаченого; а якщобере безпосередню участь у розв’язанні певноїпроблеми, то активна пам’ять людини акумулює90% від сприйнятої, опрацьованої інформації [9].

Для цього необхідно заздалегідь продуматицілі, завдання, реальні можливості навчання івідповідно до цього підібрати адекватні прийомиі засоби, основним змістом яких є активнасамостійно-творча пізнавальна діяльністьособистості.Самостійну пізнавальну діяльність студентів

у найузагальнішому (глобальному) вигляді можнапредставити як систему, що включає наступнікомпоненти: 1) змістовну сторону (знання,виражені в поняттях або образи сприйняття іуявлень); 2) оперативну (різноманітні дії,оперування уміннями, прийомами); 3) результативнусторону (нові знання, способи розв’язувань; новийсоціальний досвід, ідеї, погляди, здібності і якостіособистості) [11, 108].У багатьох сучасних наукових працях

переважає думка, що самостійна пізнавальнадіяльність студентів при використанніінформаційно-комунікаційних технологій можепроявлятися у двох аспектах: 1) засвоєнністудентом готових знань, готових зразків,правильних, точних і економічних розумових тапрактичних дій для того, щоб на основі нихвключитися у розв’язання творчих задач;2) створенні чогось свого, індивідуального, того, щов навчанні виражається у самостійному розв’язаннітеоретичних і практичних задач [11, 152].Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Проблемі самостійної роботи студентівприсвячено чимало наукових досліджень тапублікацій як вітчизняних, так і зарубіжнихавторів. Зокрема організацію самостійної роботипри кредитно-модульній системі розглядаютьС. Канівець [4], О. Канівець [4], Д. Назарбекова[10], І. Єфімова [10]. Організації самостійноїроботи студентів з використанням ІКТ присвяченінаукові публікації Н. Асоцької [2], А. Прокубовської[13], Ш. Макенбаєвої [8], А.Терембекової [14].

Надія Ших, викладач кафедри інформатики та обчислювальної математикиДрогобицького державного педагогічного університету


ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВЗ ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНО-

КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНІЙ СИСТЕМІ НАВЧАННЯ

У статті йдеться про те, що самостійна робота студентів з використаннямінформаційно-комунікаційних технологій є важливим фактором підвищення ефективностіїх підготовки до майбутньої професійної діяльності.

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З ВИКОРИСТАННЯМІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ КРЕДИТНО-

МОДУЛЬНІЙ СИСТЕМІ НАВЧАННЯ

© Н. Ших, 2007




176Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Загальні педагогічні проблеми самостійної роботистудентів відображені у статті О.Ткаченко [15],а особливості її здійснення під час вивченняматематичних дисциплін у ВНЗ – у науковихпрацях В. Корольського [6].Психолого-педагогічна проблема формування

пізнавальної самостійності розглядається уфундаментальних дослідженнях Л. Арістової,І. Лернера, Н. Половникової, Т. Шамової і ін., вяких розроблені теоретичний аспект проблеми,рівні і показники пізнавальної самостійності, умовипереходу з одного рівня на іншій, показані шляхирозв’язання цієї проблеми [1, 7, 12, 16 та ін.].Основним завданням нашої роботи є спроба

висвітлити ще не повністю досліджену в данийчас проблему організації самостійної роботистудентів з використанням інформаційно-комунікаційних технологій в контексті кредитно-модульного навчання.Виклад основного матеріалу. Зокрема,

І. Лернер, показуючи відмінності між поняттями“пізнавальна активність” і “пізнавальнасамостійність”, підкреслює, що для пізнавальноїсамостійності характерне творче начало,готовність до пошукової праці, а пізнавальнаактивність може бути спрямована тільки назасвоєння знань, їх закріплення і відтворення. Вінвисуває твердження, що не можна бутисамостійним, не будучи активним, але активністьможе і не поєднуватися з самостійністю [7].Студент може працювати під диктовку

викладача, конспектуючи лекцію чи виконуючизавдання , але при цьому немає проявусамостійності. При визначенні відмінностей міжактивністю внутрішньою (розумовою) ізовнішньою (моторною), стає зрозумілим, щоактивізація пізнавальної діяльності пов’язана,перш за все, з активністю мислення.Отже, будь-яка діяльність студента припускає

і виражає певною мірою ступінь його активності.Самостійність же виражає здатність студентасамому організувати свою діяльність відповіднодо поставленої задачі.Творчий характер пошукової діяльності завжди

пов’язаний з оволодінням знаннями і способамидіяльності до рівня застосування їх у різнихситуаціях. У даному випадку адекватними єінформаційно-пошукові методи навчання, оскількисаме вони забезпечують включення студентів усамостійний пошук.Такий підхід до структури пізнавальної

самостійності, на нашу думку, дозволяє аналізуватирізні рівні активності і самостійності студентів ібудувати систему управління пізнавальнимпроцесом при викладанні окремих дисциплін.

При кредитно-модульній системі організаціїнавчального процесу, великого значення набуваємотивація самостійної навчальної діяльності, яказмушує особистість безперервно домагатисявдосконалення знань. Мотивація навчання встудента передусім формується за потребамиздобуття певної професії. Тобто особистість маєоволодіти такою сумою знань і вмінь, які б дализмогу заявити про себе як про непоганогопрофесіонала. Це і є мотивація навчання черезпотребу оволодіння майбутньою професією.Можуть бути мотиви, що спонукають до

активної навчальної діяльності. Це і збагаченнязагальною сумою знань, накопичених людством,розширення загального світогляду, усвідомленнянаявної перспективи щодо реалізації певних знаньтощо. Якщо навчальна діяльність мотивованаособистим інтересом, то така діяльність будерезультативною.У педагогічній практиці використовуються

різноманітні прийоми організації самостійноїдіяльності студентів. Найбільш поширеними з нихможна назвати такі:

- організація роботи з навчальнимиматеріалами;

- збір (накопичення) матеріалу досліджуваноїтеми;

- організація студентів на підготовку інаписання реферату з дисципліни;

- спрямування роботи студентів із конспектом-схемою, розробленим викладачем;

- організація дослідницької та пошуковоїдіяльності студентів;

- аналіз порівняльного і досліджуваногоматеріалу;

- організація виконання індивідуальних завдань;- розв’язування завдань за темами;- організація і проведення виступів студентів

з рефератом на лекції або семінарі;- організація студентів для участі в іграх

(навчальних, розвивальних та ін.);- тестування і самотестування;- алгоритмування, тощо.Цей вид навчальної діяльності студентів

умовно можна розділити на три рівні:- доаудиторна самостійна робота;- аудиторна самостійна робота;- післяаудиторна самостійна робота.Ми погоджуємось із твердженням А. Терембекової,

що крім позааудитирної та аудиторної самостійноїроботи, сьогодні стає актуальною самостійнаробота студента з використанням інформаційнихтехнологій – інформаційно-комунікативна, – якадозволяє поставити самостійну роботу студентана новий рівень самостійності суб’єкта навчання [14].






177 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Як вважає В. Ткаченко [15], самостійна роботаяк вид навчальної діяльності матимеефективність, якщо:

- забезпечена чітка її організація з бокунавчального закладу, викладача;

- вона є складовою навчально-виховногопроцесу, а не епізодичним явищем;

- здійснюється постійний педагогічнийконтроль.Мета викладання окремих дисциплін зводиться

до того, щоб на меншому обсязі теоретичнихзнань дати більше можливості самостійнопрацювати для засвоєння певного матеріалу. Прицьому, чим вища якість (а не кількість)самостійної праці студента, тим ефективнішезасвоєння.З цього, на нашу думку, випливає , що

самостійна робота – це не тільки виконаннядомашнього завдання; це і самостійна робота ваудиторії під керівництвом викладача таорганізація самостійної навчальної діяльностістудента поза аудиторією.Ми вважаємо, що самостійна навчальна

діяльність студентів повинна мати певні елементина кожному занятті і продовжуватися після нього.Таку роботу педагог ретельно сплановуєметодично і продумує організаційно. Вонапередбачає, в першу чергу, наполегливу працюсамого викладача в створенні відповідногонавчально-методичного забезпечення, якевключає:

- навчально-методичний комплекс як умовупоетапного розвитку студента в межах певногокурсу;

- програму з чітким визначенням змісту таобсягу аудиторної й позааудиторної навчальноїроботи;

- основні рекомендації студентам щодовивчення конкретної дисципліни (у письмовійформі);

- добірку контрольних задач, запитань і тестівдля самоперевірки;

- перелік літературних джерел та їх окреміпримірники, що сприяють вивченню дисципліни;

- методичні рекомендації щодо вивченняокремих тем чи напрацювання практичнихнавиків;

- перелік питань, що виносяться на практичнічи семінарські заняття;

- перелік тем рефератів;- вимоги до оцінки знань із дисципліни.При застосуванні цієї системи викладач

перетворюється на дослідника навчально-виховного процесу, який повинен не тільки бути вкурсі новітніх ідей в науці, техніці та суспільстві,

а й постійно шукати оптимальні шляхи розв’язанняіснуючих освітянських проблем, вестимоніторингові дослідження навчальної діяльностістудентів і відповідно до їх результатів коригуватисвою діяльність.Із впровадженням кредитно-модульної

системи організації навчального процесуз’явилася ще одна нова форма організаціїсамостійної роботи студентів – індивідуальненавчально-дослідне завдання.Індивідуальне навчально-дослідне завдання з

предмету є видом позааудиторної роботи студентанавчального, навчально-дослідницького чипроектно-конструкторського характеру, якевикористовується у процесі вивчення програмногоматеріалу навчального курсу і завершуєтьсяразом зі складанням підсумкового іспиту чи залікуіз даної навчальної дисципліни.Наведемо основні вимоги до індивідуального

навчально-дослідного завдання (ІНДЗ):- ІНДЗ повинно бути індивідуалізоване з

урахуванням творчих можливостей студента, йогонавчальних здобутків, інтересів, навчальноїактивності;

- ІНДЗ повинно бути націлене на самостійневивчення частини програмного матеріалу,систематизацію, поглиблення, узагальнення ізакріплення та практичне застосування знаньстудента з предмету, розвиток навичоксамостійної роботи;

- ІНДЗ повинно бути завершеною теоретичноюабо практичною роботою з предмету, привиконанні якої використовуються знання, уміння інавики, отримані в процесі лекційних,семінарських, практичних та лабораторних занятьз предмету;

- ІНДЗ повинно містити елементи пошуковоїроботи і виступати чинником залучення студентівдо науково-дослідницької діяльності, яка можебути продовжена через виконання курсової,дипломної, магістерської роботи.Студентам можна запропонувати наступні

види ІНДЗ:1) скласти конспект теми (модуля) за заданим

або власно розробленим планом;2) скласти (підібрати) та розв’язати

розрахункові або практичні задачі різного рівня зтеми (модуля);

3) розробити моделі явищ , процесів,конструкцій;

4) провести комплексний опис будови,властивостей, функцій, явищ, об’єктів;

5) скласти анотацію прочитаної додатковоїлітератури з курсу, бібліографічний опис, історичнідовідки;






178Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

6) розробити навчальні та діагностичні тестовізавдання з предмету;

7) створити позаурочні плани та конспектиуроків шкільних предметів на інноваційній основі.Всі індивідуальні завдання з інструкціями до

їх виконання роздаються на початку семестру.Під час роботи над ІНДЗ студенти об’єднуютьсяв групи по 5 – 6 особи і кожна група працює надрізною темою згідно з навчальною програмою.“Сильним” студентам з такої міні-групи можназапропонувати завдання 1, 2, 3, “середнім” – 4, 7,а “слабким” – 5, 6. Всі частини потімоб’єднуються в єдиний проект і представляютьсята захищаються при вивченні відповідної теми,але не раніше, ніж через 2 тижні після їхотримання. Оцінка за ІНДЗ виставляється наостанньому занятті з предмету з урахуваннямякості його виконання.При підборі тематики ІНДЗ викладачу слід

орієнтуватися на застосування студентами впроцесі роботи над завданням комп’ютерноїтехніки.Активізації самостійної навчальної діяльності

сприяє також наявність системи у використаннінавчальних диференційованих тестів різнихступенів складності, багатоваріантних завдань,використання кросвордів, вправ з “ключами” длясамоконтролю, вікторин, диспутів.Лише така праця, на наш погляд, привчає

студентів до постійної і активної розумовоїдіяльності як в аудиторії, так і поза нею.З методичної точки зору самостійну роботу

студентів доцільно розділити на етапи:1. Планування самостійної роботи студентів.При розробці робочої програми з дисципліни

викладач планує кількість годин самостійноговивчення з відповідних тем, продумує зміст іхарактер самостійних завдань, дотримуючисьтаких вимог:

- виконувана самостійна робота повиннаспрямовуватися на досягнення основнихнавчально-виховних завдань;

- самостійне навчання має бути систематичнимі систематизованим у контексті навчальнихзанять;

- самостійне навчання повинно бути доступнимі можливим.Доцільно спланувати зміст самостійної

навчальної діяльності студентів так, щоб його булолегко контролювати, коригувати і оцінювати.На цьому етапі студенти ознайомлюються з

методичними рекомендаціями до вивчення теми,постановкою мети та завдань навчальноїдіяльності, порадами щодо раціональногорозподілу часу, організації своєї діяльності за

рекомендованим викладачем алгоритмом.2. Виконання поставлених завдань.Полягає в опануванні навчального матеріалу.Організація самостійного вивчення має

витримуватися у рамках конкретності,доступності змісту самостійного навчання впозанавчальний час. На лекціях, практичнихзаняттях необхідно формулювати завдання длясамостійного опрацювання, проводити інструктажщодо їх виконання.У зв’язку зі збільшенням частки самостійної

роботи і, відповідно, зниженням аудиторногонавантаження викладачів великого значеннянабувають поточні групові й індивідуальніконсультації, індивідуальна робота зі студентами.

3. Контроль результатів самостійного вивченняматеріалу.Здійснюється при виконання тестових завдань,

потім – на практичних та семінарських заняттях,під час складання іспитів. Передбачаєвдосконалення вмінь та навичок студента проводитисамоконтроль, самоаналіз та самокорекціюрезультатів власної навчальної діяльності.Виховання самоконтролю – досить тривалий

процес. З метою здійснення його викладачпропонує доступний для широкого загалу комплекстестів, контрольних запитань і завдань. Доцільнимпри цьому є оцінювання всіх видів самостійноїроботи в спеціально визначених графах: “заопрацювання теми...”, “за виступи з теми...”, “запідготовку реферату”, тощо.

4. Корекція.Полягає в оцінюванні викладачем звітних

завдань самостійної роботи та якості самостійноїдіяльності студента.Організація самостійної роботи студентів має

свою специфіку відносно різних дисциплін.Розглянемо організацію самостійної роботистудентів під час вивчення аналітичної геометріїу педвузі. На думку В. Корольського, О. Віхровоїта І. Лов’янової [6] вона повиннапідпорядковуватися дидактичним принципамздійснення самостійної роботи з урахуваннямїхньої специфіки стосовно математичнихдисциплін, серед яких виділять:

- принцип регулярності (набагато ефективнішезайматися аналітичною геометрією менше часуп’ять разів на тиждень, ніж приділяти їй більшечасу протягом 1 – 2 днів);

- принцип паралельності зі зсувом (сутністьцього принципу полягає в тому, що засвоєннятеоретичного матеріалу шляхом розв’язаннязадач практичного змісту буде результативнішим,якщо тримати в полі зору дві-три теми і поступовопросуватися вперед);






179 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

- принцип випереджальної складності (із задач,запропонованих для самостійного розв’язання, 50– 60% мають бути доступні всім студентам, 20 –25% – лише деяким, а 10 – 15% складні навітьдля найкращих студентів);

- принцип варіативності (передбачає доведеннятеореми або розв’язування задачі декількомарізними способами, аналіз їх, порівняння, наданняпереваги оптимальному);

- принцип самоконтролю;- принцип повторного звертання (передбачає

умовний поділ студентами всіх навчальнихзавдань на три групи: 1) задачі, що були розв’язанісамостійно; 2) задачі, розв’язування яких сталозрозумілим після пояснення ззовні; 3) задачі, длярозв’язання яких необхідна неодноразовадопомога ззовні).Одним з перспективних шляхів підвищення

ефективності самостійної роботи студентів єзастосування інформаційно-комунікаційнихтехнології (ІКТ), які разом з комп’ютернимизасобами навчання можуть стати новою, більшефективною формою організації самостійноїроботи студентів. Використання ІКТ дозволяєстуденту здійснювати індивідуальне плануваннясвоєї навчальної діяльності, розвивати уміння,навички, а також дають можливість вибирати такіформи, методи і засоби навчання, які найповнішевраховують його психічні особливості таінтелектуальні здібності.Аналіз організації самостійної роботи студентів

показує , що при стаціонарному навчаннісамостійна робота включає здебільшого лишесамостійну роботу з літературою. Самостійнаробота з дослідницькою і навчальноюлітературою, виданою на паперових носіях,зберігається як важлива ланка самостійної роботистудентів в цілому. Із впровадженням ІКТз’являються нові форми організації самостійноїроботи студентів.На наш погляд, досить раціональними є форми

і методи організації самостійної роботи студентівз використанням ІКТ, які пропонують Ш. Макенбаєваі А. Терембекова:

- робота студентів з матеріалами відеотеки,що здійснюється у вигляді індивідуальногоперегляду відео-, слайдлекції, супутниковоїтелелекції;

- вивчення робочого підручника –індивідуальна робота над засвоєнням матеріалуробочого підручника в електронному варіанті;

- робота з електронною бібліотекою –індивідуальна робота щодо підбору і копіюваннюфрагментів наукової літератури для самостійноговивчення;

- індивідуальний комп’ютерний тренінг –індивідуальне заняття з навчальнимикомп’ютерними програмами [8];

- робота з тестуючими системами;- робота з інформаційними базами даних [14].При розробці завдань для самостійного

виконання з використанням ІКТ викладачемробиться акцент на індивідуальну роботустудентів з добре підготовленим структурованимнавчальним матеріалом. Для самостійної роботистудентів використовуються програмні продукти,які можна віднести до проміжного типу, щодозволяє представляти розділ як закінченийоб’єкт, який вивчається. Заключною стадієюнавчального процесу є проведення електронноготестування.Подивимось, як можна організувати

самостійну роботу студентів із застосуваннямІКТ на прикладі теми “Сфера”.Використання електронного конспекту лекцій

та мультимедійного курсу, створеного засобамиPower Point дає можливість замінити традиційнулекцію на так зване тьюторське заняття, якепередбачає чергування міні-лекцій і самостійноїроботи студентів над практичним закріпленнямнового матеріалу.Для цього, на нашу думку, можна створити

демонстрацію Power Point, яка містить кадри знавчальним матеріалом, пов’язані між собоюгіперпосиланнями.Після отримання кожної нової частини

навчальної інформації студент повинен виконатиряд дій для її засвоєння (рис.1,3). При цьомудаються ті чи інші орієнтири (інструкція, план,вказівки та ін.), які допомагають студентураціонально виконати завдання. Правильновиконана дія підкріплюється відповіддю, ахарактерні помилки роз’яснюються (як при виборівідповіді 1 – рис.2).У випадку, коли дія, яка вимагається від

студента, неелементарна, йому даєтьсяможливість перевірити не тільки кінцевий



Завдання 2 Яке з рівнянь задає сферу з центром у т. О (-3; 0; 2) і радіусом 5. 1. 25)2()3( 222 =+++− zyх 2. 5)2()3( 222 =++++ zyх 3. 5)2()3( 222 =−++− zyх 4. 25)2()3( 222 =++++ zyх




180Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

бібліографічний опис.6. Розробити навчальні та діагностичні тестові

завдання до теми “Сфера”.Наприклад, різнорівневі задачі до теми можна

подати так:При виборі гіперпосилання “Підказка”

з’являється вікно з підказкою (рис.7), з якогоможна повернутися назад до умови задачі,

а при виборі гіперпосилання “Розв’язання”отримуємо розв’язання задачі (рис.8):Для перевірки знань студентів з теми “Сфера”

проводиться тестування. Для цього ми взялипрограму HyperTest 1.1 (автор К. Рибалкін, http:/

/hypertest.virtualave.net). За допомогою цієїпрограми можна:

- створити базу тестових питань;

До завдання 2 Ви помиляєтесь. В цій відповіді неправильно задані координати центра сфери: в рівнянні сфери

2222 )()()( Rczbyax =−+−+− в дужках стоять різниці між біжучими координатами і координатами центра a, b, і c; перепишемо це рівняння у наступному вигляді:

25])2[(])0[(])3[( 222 =−−+−+− zyх Отже, це сфера з центром у т. (3; 0; 2), а не (-3; 0; 2)

Повернутись і вибрати правильну відповідь

.

Завдання 1. Складіть рівняння сфери з центром О(a, b, c) і радіусом R Підказка. 1. Запишіть загальну властивість точок сфери для довільної точки M(x, y, z) сфери у вигляді рівняння 2. Виразіть члени цього рівняння через біжучі координати x, y, z точки М і дані величини a, b, c і R (застосуйте формулу для знаходження відстані між 2-ма точками в просторі)

Розв’язок завдання 1 1. MО=R

2. Rczbyaх =−+−+− 222 )()()( або

2222 )()()( Rczbyax =−+−+− - рівняння сфери

результат своїх дій (рис. 4), але і результативиконання елементарних операцій, які складаютьцю дію, і послідовність цих операцій (рис.3).Розглянемо ще одну форму організації

самостійної роботи студентів при вивченні курсуаналітичної геометрії – індивідуальне навчально-

дослідне завдання. До теми “Сфера” можназапропонувати такі ІНДЗ, робота над якимипередбачає застосування ІКТ і професійнупідготовку майбутнього вчителя:

1. Скласти електронний конспект лекції дотеми, використовуючи текстовий редактор Word.

2. Підібрати різнорівневі задачі до теми“Сфера” і представити їх розв’язання з допомогоюпрезентації Power Point.

3. Підібрати цікаві задачі практичногохарактеру до теми і представити їх розв’язання увигляді публікації чи веб-сайту, використовуючипрограмуPublisher.

4. Провести огляд і оцінку додатковоїлітератури та Інтернет-ресурсів до теми.

5. Скласти анотацію прочитаної літератури,

Задачі до теми “Сфера” Базовий рівень

Задача №1

Записати рівняння сфери з центром у т. О(4; -4; 2), яка проходить через початок координат. Підказка Розв’язання

До задачі №1

Потрібно знайти відстань від т. О до початку координат – це і буде радіус сфери.






181 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

- настроїти параметритестування;

- переглянути результатитестування.Програмний комплекс

HyperTest складається здвох основних блоків :блоку формування тестів– BaseCustomizer і блокутестування – програма

HyperTest.Розглянемо вікно програми

BaseCustomizer:Вона дає можливість

визначити:- скільки буде задаватися

питань;- скільки часу дається на

відповідь чи на тест в цілому;- як розподіляються оцінки

залежно від відсотка правильнихвідповідей;

- налаштування системнихпараметрів.

Одним з кінцевих результатів роботипрограмного комплексу HyperTest є сформованийтест і з довільної (але не більше 102 4)кількості завдань , кожне з яких може матидо 20 варіантів відповідей , причомуправильним може бути як один, так і декількаваріантів.Перед початком тестування студент повинен

зареєструватися, ввівши у відповідне вікно своєпрізвище, ім’я та групу.Після цього на екран виводяться питання тесту

з варіантами відповідей:

Після того, як студент дастьвідповіді на всі запитання ,з’являється вікно з результатамитестування і оцінкою, якавизначається з урахуваннямвідсотка правильних відповідей:Результати тестування всіх

студентів можна переглянути,відкривши файл Result.html:Використання сучасних

інформаційно-комунікаційнихтехнологій в процесі здійсненнясамостійної роботи студентів, нанашу думку, має ряд переваг:

- можливість вибору студентоміндивідуального режиму роботи;

-створення студентомнавчального середовища поза університетом за

Розв’язання задачі №1

Знайдемо радіус сфери: 6362)4(4 222 ==+−+=R

Тепер можемо записати рівняння сфери:

36)2()4()4( 222 =−+++− xyx






182

допомогою перенесення інформації на електронніносії;

- варіативність завдань з урахуваннямпотенційних можливостей студентів;

- підвищення професійної мотивації студентів;- можливість об’єктивного електронного

контролю за засвоєнням студентом навчальногоматеріалу.Висновки . Із вищезазначеного можна

зробити висновок, що самостійна роботастудентів з використанням ІКТ є важливимфактором підвищення ефективності їх підготовкидо майбутньої професійної діяльності.Застосування інформаційно-комунікаційнихтехнологій істотно підвищує значущістьсамостійної роботи студентів і, на нашу думку,дозволяє персоніфікувати та істотноінтенсифікувати навчальний процес, підвищитимотивацію і більш об’єктивно виявити здібностікожного студента.

1. Аристова Л.П. Активность учения школьников.– М.: Просвещение. 1968. – 139 с.

2. Асоцька Н.В. Проблеми організації самостійноїроботи студентів з використанням прикладнихкомп’ютерних програм – Перша регіональна науково-практична конференція викладачів “Сучасніінформаційні технології в освіті” – http:/ /www.nkkep.dp.ua/Metodi/IT-Conferenc-5.html

3. Гарбуз О.В. Педагогічна технологія управліннясамостійною навчально-пізнавальною діяльністюстудентів – Перша регіональна науково-практичнаконференція викладачів “Сучасні інформаційнітехнології в освіті” – http://www.nkkep.dp.ua/Metodi/IT-Conferenc-3.html#garbuz

4. Канівець С.В., Канівець О.В. Самостійна робота

студентів в системімодульно-рейтинговогонавчання. – Організаціянавчал ьно - в ихов ногопроцесу. – 2005. – Вип.6 –С. 150 – 156.

5. Кириллова Г.Д.Процесс развивающегообучения как целостнаясистема: учебное пособие.– СПб.: Образование, 1996.– 135 с.

6. Корольський В. ,Віхрова О., Лов’янова І.Самостійна роботастудентів при вивченніматематичних дисциплін упедагогічному ВНЗ . / /Рідна школа. – 2005. – №8.– С. 60 – 62.

7. Лернер И.Я . Дидактические основыформирования познавательной самостоятельностиучащихся при изучении гуманитарных дисциплин:Автореф. дисс. ... докт. пед. наук. – М., 1971. – 34 с.

8. Макенбаева Ш . К. , Еркебаева З . Ж .Использование компьютерных технологий приорганизации самостоятельной работы студентов поестественным и гуманитарным дисциплінам – http://e-lib.gasu.ru/nit/makenbaeva.html

9. Машина у поміч. // Україна молода від27.11.2006 р.

10. Назарбекова Д. Б., Ефимова И. Е. Организациясамостоятельной работы студентов при кредитнойсистеме обучения – http://e-lib.gasu.ru/nit /nazarbekova_efimova.html

11. Пидкасистый П.И. Самостоятельнаяпознавательная деятельность школьников вобучении. – М.: Педагогика, 1980. – 239 с.

12. Половникова Н. А., Исследование процессаформирования познавательной самостоятельностишкольников в обучении: Автореф. дисс. доктора пед.наук. – Л., 1977. – 58 с.

13. Прокубовская А.О. Компьютерноемоделирование как средство развитиясамостоятельной познавательной деятельностистудентов вуза. Автореф. дисс. канд. пед. наук. –Екатеринбург, 2002. – 22 с.

14. Темербекова А.А. Формирование профессиональныхкомпетенций будущего педагога с помощьюинформационно-коммуникационных технологий вобучении – http://e-lib.gasu.ru/nit/index.html

15. Ткаченко В. Вчитись – справжнє мистецтво.– Освіта. – 2005. – №11.

16. Шамова Т.И. Активизация познавательнойдеятельности учащихся общеобразовательнойшколы (по предметам естественно-математического цикла). М., НИИ общей педагогикиАПН СССР, 1976. – 54 с.



Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007



http://www.nkkep.dp.ua/Metodi/IT-Conferenc-5.html

http://www.nkkep.dp.ua/Metodi/

http://e-lib.gasu.ru/nit/

http://e-lib.gasu.ru/nit/index.html



183 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Актуальність теми. Наголошування слів упоетичних творах є вдячним матеріалом длядослідження процесу становлення і розвиткунаголосової системи української мови. Цікавістудії про вивчення наголосу, підкріплюючиприкладами із поезії, видрукувала З. Веселовська,яка розглядає особливості акцентуації іменниківта прикметників у поетичних текстах кінця ХVІІІ– ХХ ст. В. Скляренко схарактеризував авторськінаголоси у творах Т. Шевченка і слова з двоманаголосами в поетичних творах Лесі Українки.В.Винницький уперше започаткував так звані“акцентуаційні етюди”, тобто статті проакцентуаційний розвиток слів на матеріалісловників, акцентологічних праць і поезії ХІХ –ХХ ст. А на матеріалі творів Т. Шевченка вінпроаналізував акцентуаційні особливостіприкметників, опублікував низку статей пронаголошування різних дієслівних форм у поетичнихтворах І. Франка. Підсумком науковихдосліджень В. Винницького є монографія, в якійвисвітлено процес становлення, розвитку тафункціонування акцентної системи українськоїмови на матеріалі поетичних текстів ХVІ – ХХ ст.Це перша такого типу комплексна наукова працяз акцентології, де опрацьовано твори 75 поетів.Ось чому актуальність дослідження наголосу сліврізних морфологічних класів у поетичних творахне викликає ніякого сумніву.Аналіз останніх публікацій. Протягом

останнього часу видрукувано низку статей,присвячених вивченню особливостейнаголошування різних слів. Найповніше описаноакцентуацію лексем в “Енеїді” І.Котляревського:А. Зинякова дослідила акцентування іменників,В. Желязкова – наголошування прикметників,займенників, числівників та прислівників. Л. Палєйпростежила наголошування іменників у поезіїВ. Сосюри.Акцентна характеристика, отже, як окремих

слів чи певних типів лексем, так і слів відповіднихлексико-граматичних груп у поезії є чи не окремимнапрямком серед наукових акцентологічнихдосліджень. Характерною у цьому плані єпоетична практика Лесі Українки, де доситьточно відображено акцентні процеси, які на тойчас відбувалися в українській мові. Тому вжепевною мірою висвітлено наголошування іменників(Р. Міджин), різних дієслів форм (Л. Цвірчак) упоетичному вжитку Лесі Українки. Пропонованастаття є продовженням дослідження наголосупоетичного мовлення поетеси.Мета статті – схарактеризувати суфіксальне

акцентування прикметників із суфіксом -ов-, яківживаються у поезії Лесі Українки. І цейакцентний тип розглянуто на тлі тогочасної нормиу зіставленні із сучасним літературнимнаголошуванням, а також з’ясованофункціонування акцентних варіантів у творахпоетки і їх відповідність стосовно вжитку усучасній літературній мові. Таке дослідження єкорисним для вивчення історії українськоголітературного наголосу.Виклад основного матеріалу. Прикметники

на -όвий становлять чималу групу, якіфункціонують із суфіксальною акцентуацією упоетичному вжитку Лесі Українки. З-поміж нихнайбільше виступає утворень від іменниківчоловічого роду:

бурякόвім [ІІ, 255]: О питанні бурякόвім, Опартійній лютій гідрі [ІІ, 255];

воскόва [І, 267]: ... і горить спокійним світлому руці воскόва свічка [І, 267];

дворόві [ІІ, 175]: З сопілками та з дзвінками,– То музики дворόві [ІІ, 175];

дубόвий [V, 241], дубόвим [ІІ, 145], (на)дубόвім [V, 226]: Шумить вітер листям дубόвим[ІІ, 145];

лаврόвий [І, 67; ІІ, 38, 249], лаврόвим [І, 67];лаврόвими [І, 156], лаврόвії [І, 175]: Мені чоло

Мар’яна Сачко, аспірантка кафедри української мовиДрогобицького державного педагогічного університету


СУФІКСАЛЬНА АКЦЕНТУАЦІЯ ПРИКМЕТНИКІВ НА-ОВИЙ У ПОЕЗІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

У статті висвітлено суфіксальне акцентування прикметників із суфіксом – ов (ий), яківживаються у поетичних творах Лесі Українки. Проаналізовано прикметникові форми,мотивовані іменниками чоловічого, жіночого та середнього родів. Акцентуацію прикметниківпояснено на тлі свідчень словників кінця ХІХ – початку ХХ ст. і поезії того часу, а також узіставленні із сучасною літературною нормою наголосу.

СУФІКСАЛЬНА АКЦЕНТУАЦІЯ ПРИКМЕТНИКІВ НА -ОВИЙУ ПОЕЗІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

© М. Сачко, 2007




184

сьогодні квітчає сей почесний лаврόвий вінець[ІІ, 38];

лойόві [ІІ, 260]: Свічечки лойόві в лапках [ІІ,260];

майόвий [ІІ, 31]: У віконце вривається легітмайόвий [ІІ, 31];

мармурόвий [І, 170], мармурόвім [ІІ, 234];мармурόва [І, 285]; мармурόве [V, 82];мармурόві [V, 24]: Ось я стою, мармурόва, вкамінних кайданах [І, 285];

медόвий [VІ, 173, 211]; медόві [ІІІ, 29]: Невжетвоє життя таке солодке, що і медόвий місяць вньому зайвий? [VІ, 173];

паперόвих [І, 239]: Покірно руки склав вкайданах паперόвих [І, 239];

погребόвий [ІІ, 91, 302]; погребόва [І, 264],погребόву [ІІ, 302]; погребόвих [V, 199]:Погребόвий спів заводить віла [ІІ, 91];

садόву [ІV, 158]; садόві [І, 71]: Нехай вониввіходять не через браму, а в садόву хвіртку змалої вулиці [ІV, 158];

слонόва [VІ, 134], слонόвої [І, 206]: Тихолежала цариця в сповивачах, повних бальзаму, Зблідо-злотистим обличчям, неначе з слонόвоїкості [І, 206];

смуткόві [І, 151, 384]: Вдяглися мрії усмуткόві шати [І, 151];

соловйόвий [ІІ, 31]: І крізь сон йому чуєтьсяспів соловйόвий [ІІ, 31];

тернόвий [І, 129, 189; V, 272; VІ, 29], (у)тернόвім [І, 262]; тернόва [І, 189], тернόву [І,242]; тернόвих [ІІ, 291]: Та на хустині замістьпоту й сліз Зостався образ у вінці тернόвім [І,262];

хрестόвий [І, 234], (у) хрестόвім [ІІ, 46];хрестόвії [ІІІ, 63]: Укупі з одважним лицарствомбажав Піти у хрестόвім поході [ІІ, 46];

христόвий [ІV, 277]; Христόвої [V, 74], (в)христόвім [ІV, 263]: Я, брате, буду бравим воякомв христόвім війську [ІV, 263];

шовкόвим [ІІ, 167]; шовкόві [ІІ, 85, 173, 176,252 – двічі]: Фраки, шовкόві панчішки, Рукавціблищать гарненько [ІІ, 173].Суфіксальне акцентування має також

прикметник соловéйковий:соловéйковий [І, 48]; соловéйкові [І, 48]:

Соловéйковий спів навесні Ллється в гаю, взеленім розмаю [І, 48]Значну групу утворюють прикметникові

форми на -όвий з акцентованим суфіксом,мотивовані іменниками жіночого роду:

вербόвий [V, 286]; вербόва [V, 211], вербόвої[V, 292], вербόвій [V, 292]: Я обізвуся до нихшелестом тихим вербόвої гілки [V, 292];

гарячкόвий [VІ, 78]: То щось було, як

гарячкόвий сон [VІ, 78];домόвим [VІ, 347]: ... пастор Кіттельгавс

розмовляє з богословом, домόвим учителемВейнгольдом [VІ, 347];

колискόву [ІІ, 237]: Терла мастячи, й співалаСтиха пісню колискόву [ІІ, 237];

лаврόвий [І, 67; ІІ, 38], (в) лаврόвім [І, 67]: Влаврόвім вінку вона сяє, Співецькую ліру держить[І, 67];

маскόвий [VІ, 84]: Сей вечір в нашім домі балмаскόвий [VІ, 84];

почтόвім [ІІ, 163]: Ми їхали вдвох цілу нічкуУ темнім почтόвім ридвані [ІІ, 163];

смерекόві [І, 196]: Вона чіплялась засмерекόві гребені зелені [І, 196];

смолόва [І, 203]: Запалала при смерецісмолόва ялиця [І, 203];

соснόвий [ІІ, 175], соснόвого [І, 108]; соснόві[І, 92], соснόвих [V, 214]: Славути красної борисоснόві [І, 92].Існують прикметники на -όвий із суфіксальним

наголосом, мотивовані іменниками середньогороду, що мають кореневе наголошування:

перлόвий [V, 209]; перлόве [V, 230]: От і пішоввін до синього моря, і розіклав на березі перлόвенамисто ... [V, 230];

святкόвий [ІV, 78]; святкόві [ІІ, 167; V, 265],святкόвих [ІІ, 105]: Панове одягають літнівбрання, Святкόві, з ґудзями [ІІ, 167];

чудόвий [І, 104; ІІ, 133 – двічі, 277], чудόвому[ІІ, 14], чудόвим [ІІ, 62, 292]; чудόва [І, 107; ІІ,38; ІІІ, 32; ІV, 174], чудόвая [І, 78]; чудόве [ІІ,234]; чудόві [І, 48, 92; ІІ, 59, 141, 229], чудόвії [ІІ,134, 136, 162 – тричі]: От чудόве товариство [ІІ,234].Побутує із суфіксальним наголошуванням і

прикметник раптόвий:раптόвий [ІІ, 127; V, 223], раптόвим [І, 287];

раптόва [І, 107, 186, 198]; раптόві [І, 286; ІІ, 130],раптόвих [І, 197]: Німан в раптόві ухопитьобійми [ІІ, 130].Прикметник млинόвий у поезії Лесі Українки

має суфіксальний наголос (а в сучасній українськійлітературній мові виступає з варіантнимакцентуванням – млинόвий і млиновúй):

млинόвеє [І, 171; ІІ, 148]; млинόві [V, 82]: Злотоків летять діаманти, Млинόвеє коло шумить[ІІ, 148].В українській мові згаданий прикметник здавна

вживається з ваганням у наголошуванні. Так, вукраїнських акцентованих пам’ятках вінзасвідчений із подвійною акцентуацією(суфіксальною і флексійною) [2, 285]. З різнимакцентуванням це слово зафіксоване улексикографічних джерелах кінця ХІХ – початку


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




185 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

ХХ ст.: млинόвый [Біл.-Нос., 226], млиновúй[Желех., І, 446; Грінч., ІІ, 435]. І. Франко вживавподвійний наголос: млúновий [ХІ, 19], млúнове[ХІ, 44] і млиновíї [ХІІ, 112]: І я безсильний, хорий,і утома, Мов млúнове каміння, тисне грудь [ХІ,44], Мов колеса млиновíї, Все те путалось,мішалось [ХІІ, 112]. Двояке наголошуванняаналізованого прикметника вперше подаєоднотомний Російсько-український словник 1948– млинόвúй (с. 241). Потім таке акцентуванняпідтримують інші словники: млинόвúй [УРС, ІІ,529; СУМ, ІV, 764 (але млинόва, млинόве); УОС,432], млинόвий і млиновúй [РУС, І, 665; УЛВН,334; Головащ., 153]. Лише “Словник наголосів”М. Погрібного наводить млинόвий [1959, 288;196 4, 3 03] , але “Орфоепічний словник”М . Погрібного рекомендує – млинόвий імлиновúй (с. 338). Отже, рекомендованим слідвважати суфіксальне наголошування – млинόвийі прийнятним – флексійне (млиновúй).Прикметник військόвúй Леся Українка

частіше вживає із суфіксальним наголосом, ірідше буває флексійне акцентування:

військόвий [ІV, 9, 66]; військόва [ІІ, 250],військόвої [ІІ, 214], військόву [ІV, 152]; військόве[ІV, 261]; військόві [ІІ, 41, 214]: Правда намсвітитиме крізь хмари, Ми ж далеко думкоюполинем, Ми поглянем на військόві чвари [ІІ, 41];

військовúм [І, 132]; військовí [ІІ, 67],військовúх [ІІІ, 161]: Вийшли тут наперед військаВійськовí співці славутні, Всі вони були при зброї,А в руках тримали лютні [ІІ, 67].У пам’ятках української мови аналізований

прикметник зареєстрований із варіантнимнаголошуванням: войскόвый [Бер ., 181] івойсковáя [Рад., 97 – двічі], войсковьíе [Кл.Остр., 184]. Переважає флексійна акцентуація і вдавніх українських словниках: військовúй [Аф.-Чужб., 316; Ум.Сп., 109; Тимч., І, 43], військόвый,військовьíй [Біл.-Нос., 81], войскόвий [Желех.,І, 117], військόвúй [Грінч., І, 236]. І. Котляревськийуживає із флексійним наголошуваннямсубстантивований прикметник військовí [І, 134,284]: Кілочки в землю забивали На знак, девійськовí стоять [І, 284]. У поезії Т. Шевченкааналізований прикметник має флексійний наголос– військовόго: Громада вибрала гетьмана –Преславного Лободу Івана, Лицаря старого,Брата військовόго [ІІ, 159]. У поетичних творахІ. Франка він функціонує з варіантнимакцентуванням (суфіксальним і флексійним):військόвий [ХІV, 409]; військόвої [ХV, 145];військόві [ХІV, 343; ХV, 146, 154]: Візьму меншірукавиці, Ліпше на військόві штуки [ХV, 146];військовúй [Х, 135]; військовá [ХІ, 365]; військовí

[ХІІ, 435]: Тим, що здавна труд приймають, Відбатьків уряд свій мають, За заслуги військовí ...[ХІІ, 435]. У говорах української мови (якпівденно-східних, так і південно-західних)прикметник військόвúй побутує з подвійнимнаголошуванням: войскόвий [1, 161 – тричі],войскόвого [1, 106] і войсковúй [1, 130]. І. Огієнкоу словничку подає військόвий [4, 276], а в іншомумісці праці пояснює: “Через таку великурізноманітність наголосу слів на –овий легкоповстають з аналогії подвійні форми не тільки вживій мові, але й по словниках, напр.: військόвúй,воскόвúй, лейстрόвúй, масόвий, пільгόвúй,садόвúй, святкόвúй, сόняшникόвий, спиртόвúй,хрестόвúй і т.ін.” [4, 174]. В.Задорожний, наводячиприкметники з первісним флексійнимакцентуванням, також уважає, що формиприкметників із наголошеним суфіксом -όв-уплинули на виникнення варіантної акцентуації уприкметниках військόвий і військовúй, зимόвийі зимовúй , пухόвий і пуховúй та ін. [3, 9].Лексикографічна традиція варіантного наголосуприкметника військόвúй загалом зберігається йдосі: військόвúй [Голоск., 59; РУС 1948, 48; УРС,І, 268; УОС, 125], військόвий [СУМ, І, 670; Погр.,99], військόвий і військовúй [РУС, І, 150; УЛВН,111; Орфоеп., 113; Головащ ., 46]. Томурекомендованим слід вважати суфіксальний(вторинний) наголос прикметника військόвий іприйнятним – флексійний (первісний) –військовúй.Прикметник зимόвúй у поетичній практиці

Лесі Українки здебільшого побутує ізсуфіксальним наголошуванням, і зрідка виступаєфлексійне акцентування:

зимόвий [І, 168; V, 278], зимόвим [І, 65; ІІ, 286];зимόвая [І, 65], зимόвую [І, 237]; зимόві [І, 122;V, 205]: Ранком зимόвим діброва мовчала, Начезамерла сумна [І, 65];

зимовόго [І, 70], зимовúм [І, 164]: І ледвенатуру зо сну зимовόго Збудив поцілунок весни,– Дівчина запрагнула рясту дрібного, Їй проліскиснились ясні [І, 70].У названому прикметнику в процесі

історичного розвитку української мови відбулосявідтягнення наголосу із флексії на суфікс, ще вдавніх словниках він засвідчений із флексійнимнаголошуванням, а в українській класичній поезіївиступає подвійне акцентування; у сучаснихпоетичних творах побутує переважносуфіксальний наголос, а словники нашої добиреєструють зимόвий і зимовúй [2, 286 – 287].Цікаво, що Леся Українка вживає

прикметникові утворення вітчúмовий [VІ, 15],(з) вітчúмової [VІ, 15]: Як ти мій дім так





186

прагнеш проміняти на дім вітчúмовий ... [VІ,15]. Таку діалектну форму подає лише словникЄ. Желехівського: вітчúмовий [І, 109], іншіджерела (як старіші, так і сучасні) її не фіксують.Із погляду сучасної літературної мови цейприкметник є позанормативним (діалектним).Висновки. Переважна більшість аналізованих

прикметників із суфіксом -όв- у поетичних творахЛесі Українки вживається з наголошуванням, якене відрізняється від сучасної літературноїакцентуації, тобто мають суфіксальний наголос. Цеприкметники, мотивовані іменниками чоловічогороду, (дубόвий, лаврόвий, медόвий, тернόвий,шовкόвий і под.), жіночого роду (вербόвий,гарячкόвий, почтόвий, смерекόвий, соснόвийтощо), середнього роду (перлόвий, святкόвий,чудόвий та ін.).Збігається із сучасною літературною нормою

і акцентування прикметників, які мають двоякийнаголос у поетичних текстах Лесі Українки. Так,прикметник військόвий у поетичній практиці ЛесіУкраїнки функціонує з таким подвійнимнаголошуванням: військόвий (частіше) івійськовúй (рідше). Так само і сучасналітературна норма: військόвий – рекомендований

наголос і військовúй – прийнятний. З варіантноюакцентуацією у поетичному вжитку Лесі Українкипобутує і прикметник зимόвúй: зимόвий –частіше і зимовúй – зрідка. Таке жнаголошування є нормативним і в сучаснійукраїнській літературній мові: зимόвий –рекомендований наголос і зимовúй – прийнятний.Лише прикметник малинόвий Леся Українкавикористовує із суфіксальним наголошуванням, ав сучасній українській літературній мові він маєподвійне акцентування: малинόвий –рекомендований наголос і малиновúй –прийнятний.

1. Верхратський І. Про говір батюків. –Львів, 1912.

2. Винницький В.М. Українська акцентнасистема: становлення, розвиток. – Львів:Бібльос, 2002.

3. Задорожный В.Б. История ударениясуффиксальных прилагательных украинскогоязыка: Автореф. дисс… канд. филол. наук. –Киев, 1991.

4. Митрополит Іларіон. Українськийлітературний наголос. – Вінніпег, 1952.


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




Леся Українка(1871 – 1913)

поетеса, перекладачка, громадська діячка

Світять крізь пітьму науки дива...

Хай я загину, та хай сяє милоНад людьми сонцем правда і надія!

Ніхто їх не брав під свою оборону,Ніхто не спускався з найвищого трону,Щоб їм уділяти хвали,Чоло не вінчали лавровії віти.Тернів не скрашали ні злото, ні квіти,Страждали співці в самоті.

Я вийду сама проти буріІ стану, – поміряєм силу!

Як я умру, на світі запалаєПокинутий вогонь моїх пісень,І стримуваний пломінь засіяє,Вночі запалений, горітиме удень.

Леся Українка поетеса, перекладачка, громадська діячка




187 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Вступ. Серед категорій дидактики змістосвіти посідає чільне місце і виконуєсистемотвірну функцію, а в умовах вибору форморганізації навчального процесу, проектуванняйого структури, зміст програмного навчальногоматеріалу є вихідним, початковим. Від йогоскладових, місця в системі тем навчальноїдисципліни залежить конкретизація мети й завданьнавчального заняття, вибір засобів і методів йогопроведення [1].З метою реформування української освіти

вагомого значення набуває оновлення її змістувідповідно до прийнятих державних документівпро вищу освіту [1].Національні пріоритети у сфері економічної

освіти у контексті професійної підготовки,спонукали науковців до прийняття концепціїрозвитку економічної освіти, яка передбачалапослідовний аналіз трьох груп проблем: загальних(економічної освіти), професійних та вищихнавчальних закладів з підготовки фахівців-економістів. Пошук відповідей на ці запитання,пов’язаний із проведенням дослідження системивищої економічної освіти в Україні у 2003 році.Структура вибірки у даному дослідженні (до

складу респондентів увійшли тільки працівники

вищої школи) дозволила на підставі опитуваннявизначити обґрунтоване бачення щодо основнихпроблем вищої економічної освіти України. Зметою з’ясування уявлення респондентів пронапрями удосконалення економічної освіти їм булозапропоновано відповісти на декілька запитаньоціночного характеру, що стосуються вищоїекономічної освіти. Рисунок 1. відображаєрегіональне співвідношення одержаних на цезапитання відповідей.За даними опитування були отримані досить

відповідні регіональні оцінки та близькі значеннярейтингів таких проблем, як:

- невідповідність змісту економічної освітимінливим вимогам бізнесу та суспільства;

- низький рівень використання інтерактивнихметодик, нових освітніх технологій;

- нестача інформації про можливостіпрофесійного розвитку.Формулювання цілей роботи. На основі

системного підходу проаналізувати зміст вищоїекономічної освіти як складової професійноїпідготовки майбутніх спеціалістів.Результати досліджень. На методологічному

рівні зміст освіти визначають як педагогічнумодель соціального замовлення, яке звернено до

Клавдія Бойко, викладач кафедри соціально-економічних дисциплінНаціональної академії Державної прикордонної служби України

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД В АНАЛІЗІ ЗМІСТУВИЩОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ

У статті автор здійснює аналіз змісту економічної освіти з позицій системного підходу,в основу якого покладено розкриття таких аспектів, як: генетичність, морфологічність,структурність, функціональність.

1. Невідповідність змісту економічної освіти мінливим вимогам суспільства та економіки. 2. Недостатнє фінансування. 3. Низький рівень використання інтерактивних методик, нових освітніх технологій. 4. Нестача інформації щодо нових можливостей (публікацій, стажувань, участі у конференціях…). 5. Недостатній зв’язок теорії з практикою.

16,4

12,7

17,7

25,3

15,2

29,6

11,6

14,7

22,9

12,8

0 5 10 15 20 25 30 35

1

2

3

4

5

6

Рис. 1. Проблеми системи вищої економічної освіти

Донецьк , Львів

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД В АНАЛІЗІ ЗМІСТУ ВИЩОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ

© К. Бойко, 2007




188

школи та служить головним засобом передачісоціального досвіду підростаючим поколінням,але який не копіює соціальне замовлення, аінтерпретує його засобами педагогічної науки [5].Цілі професійної освіти визначаються усіма

структурними компонентами наукових знань іпрофесійних умінь, необхідних спеціалістамзаданої кваліфікації та профілю. Проте і сам змістосвіти є похідним від вимог, що висуваєсуспільство в цілому і відповідною галуззю,зокрема до своїх кадрів. Тобто зміст освіти євторинним щодо змісту професійної тагромадської діяльності спеціалістів.Для вироблення об’єктивних знань про зміст

освіти, дуже важливими є наші уявлення продосліджуване явище на основі системногопідходу:

I. Як вони змінилися за своєю сутністю відчасу їх первинного опису дотепер (генетичність)та які чинники впливають на формування системиосвіти.

II. У які закономірні зв’язки вони вступають вумовах їх функціонування як цілісності(структурність);

III. З яких компонентів та елементів вонискладаються (морфологічність);

IV. Які функції в цілісному процесі кожний зних виконує (функціональність);Екстраполяція такого підходу до змісту певної

навчальної дисципліни дає можливість виділитиціле (об’єкт вивчення) і частину (предмет, що маєдосліджуватися). Розуміння взаємозв’язку міжчастинами цілого допомагає не лише осмисленопізнавати певні явища і процеси, а й будуватиоптимальні проекти навчання, компоненти якого,взаємодіючи в умовах практичної реалізації,забезпечують одержання ефективних якіснихрезультатів.І. Зміст освіти є історичною категорією, що

на всіх етапах розвитку суспільства зазнавалаякісних змін під впливом різних чинників:соціально-економічних відносин, рівня розвиткувиробництва, науки, техніки і культури, розвиткушколи й освіти, що об’єктивно впливали на метута завдання освіти і виховання, які ставитьсуспільство перед школою [1].Ретроспективний аналіз проблеми змісту вищої

економічної освіти дає можливість виділитивідповідні історично важливі періоди їїреформування.На початку 20-х років дослідження в галузі

економічної освіти в Україні були зосередженіголовним чином в Українській Академії наук, деспеціально був створений соціально-економічнийвідділ з відповідними кафедрами та інститутами.

Працівники кафедр УАН досліджували, так бимовити, академічну економічну науку, а такожконцентрували у собі всю науково-дослідницькуроботу у системі вищої економічної освіти,забезпечували організацію наукових дослідженьта готували науково-педагогічні кадри для ВНЗреспубліки [4].Серед засновників УАН та перших її дійсних

членів були відомі економісти М. Туган-Барановський, К. Воблий, відомий історик,професор Харківського університету Д. Багалийта ін. У 1920 соціально-економічний відділ УАН,який очолював М. Туган-Барановський, зробивспробу активізації наукової економічної роботи уКиєві , в результаті чого за ін іц іативоюР. Орженцького було створено товариствоекономістів-науковців [4].Одночасно із цими осередками вищої

економічної освіти на Україні були ВНЗ м.Харкова,такі, як: технологічний інститут, інститут народноїосвіти та інститут народного господарства. Лекціїу них читали І. Дашков, Д. Наумов, О. Александров,М. Кривицький, С. Крамер, А.Пробст [4].Утвердження командно-адміністративної

системи у 30 – 50-х роках минулого століттянегативно вплинуло на розвиток економічноїосвіти, і зокрема вищої: відбувалась політизаціязмісту науки [6].Основні тенденції та напрямки

переосмислення вищої економічної освітипов’язані із періодом 50 – 60-х років. У ці роки вУкраїні сформувався осередок молодихекономістів-науковців (П. Леоненко, А. Кліміна таін.), які зробили значний внесок у подальшийрозвиток економічної освіти. Аналіз їх наукової тапрактичної діяльності свідчить, що в цей періодпокладено початок новим підходам щодорозгляду проблем методології, предмету та змістуекономічної освіти [6].У 80 – 90-х роках у радянській системі освіти

відбувались корінні, глибинні перетворення в галузіекономічної освіти, зокрема вищої. Стрижнем всієїперебудови економічної освіти стало поєднанняекономічної освіти із професійним навчанням івключення “продукту” такого синтезу спочаткуу державну систему підвищення кваліфікації таперепідготовки кадрів [8].У 90-х роках, коли ставлення до ринкових

відносин на Україні стало більш однозначним,почали створюватись економічні факультети таекономічні кафедри. З метою забезпеченнятеоретичних засад вищої економічної освіти увітчизняній науці розпочалось дослідженняпроблем, що стосуються:

- історичних аспектів розвитку економічної


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




189 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

освіти (Л. Володкевич, П. Іскра, В. Посталатій [2]);- розробки науково-методичних посібників та

вказівок щодо підвищення рівня економічних знань(Н. Кравчина, М. Романенко [3]);

- узгодження за часом вивчення економічнихпитань у системі загальноосвітніх дисциплін(Н. Кравчина, М. Романенко [3]);

- розробки форм та методів вищої економічноїосвіти, координування необхідних програм зурахуванням місцевих умов, специфіки районів тарегіонів (Н. Кравчина, М. Романенко [3]);

- оптимізації вищої економічної освіти (В. Гончаров[2]) тощо.ІІ. Ретроспективний аналіз у змісті економічної

освіти показав, що історично склались два підходищодо її структури: предметний та комплексний.Прихильником так званої предметної

структури був видатний російський педагогП. Каптерєв, який дотримувався погляду, щоістотною ознакою для визначеннязагальноосвітньої цінності тієї чи іншої науки є їїметод. А у визначенні змісту освіти визначальниморієнтиром має бути “розум, що розвивається” [5].Комплексний підхід до структури змісту освіти

пропонував П. Блонський, який в основу навчанняпоклав метод пізнання та метод праці. Об’єктомпізнання є навколишня дійсність як єдине ціле.На сучасному етапі розвитку дидактики вищої

школи певної ваги набула багатоаспектна модельсоціального досвіду, розроблена І. Лернером іМ. Скаткіним. Автори зазначають, що змістосвіти – це педагогічно адаптований соціальнийдосвід людства, тотожний за структурою (звісно,не за обсягом) людській культурі в усій її повноті:пізнавальний досвід, практичний досвід, досвідтворчої діяльності, досвід емоційного ставленнядо навколишньої дійсності [7].ІІІ. Об’єктом морфологічного аспекту аналізу

змісту економічної освіти є його компоненти якскладові цілісної системи.Система економічної освіти походить від

загальноприйнятого філософського визначеннятерміна “система” як організованої множиниструктурних елементів, взаємопов’язаних, i таких,що взаємодоповнюють певні функції.Система роботи з питань економічної

підготовки у вищій школі – це об’єднаннявзаємопов’язаних сучасних завдань, форм iметодів навчально-виховного процесу, щосприяють формуванню особистості фахівця,підвищенню його творчої самостійності таактивнocтi в професійній дiяльнocтi, розвиткунового економічного мислення.Економічна освіта є елементом “більшої

системи” (мається на увазі система професійної

освіти), яку слід розглядати з опорою науніверсальний закон, який відображає ступіньспіввідношення сил, що протидіють у данійсистемі [9].Будь-яка система характеризується поняттями

надійності та стійкості. Ці поняття фактичнолежать в основі поняття рівноваги системи.Одночасно будь-яка система стабільна, якщовона має необхідний баланс рівноважних сил,життєздатна, якщо має механізм постійногооновлення, адаптації і приведення системи достану рівноваги, довготривала та перспективна,якщо вектор (напрям та сутність) її розвиткувідповідають інтересам всієї системи в цілому(або більшості її елементів) [9].Стабільність, життєздатність, перспективність

економічної освіти будуть забезпечені за умови,що всі її елементи будуть взаємопов’язані іпідпорядковані одній стратегічній меті, тобтоіснуватимуть на основі конвергенції. Самеінтегративний принцип до елементів економічноїосвіти забезпечує її повноцінне існування тафункціонування в інтересах так званої більшоїсистеми (змісту професійної освіти) [9].Отже, якщо вироблені об’єктивні знання про

компоненти теорії освіти й навчання поєднані в їхзв’язках і залежностях, тоді дидактика й становитьсистему, яка розвивається у двох головнихнапрямах: поповнення знань про кожний окремовзятий компонент і розширення уявлень про нові,більш глибокі зв’язки між її теоретичнимикомпонентами.Відтак будь-яка педагогічна система

складається з елементів, що формулюютьдидактичну задачу, та з елементів, що описуютьдидактичні процеси як засіб розв’язання даноїзадачі [9].Формування економічних знань реалізується

через поєднання пізнавальних, теоретичних іпрактичних компонентів навчання. Причомупізнавальні компоненти створюють не тількисистему фінансових, технологічних, технічних,економічних і правових знань, а й визначаютьвнутрішню культуру молоді, формують їїготовність до гармонізації стосунків “людина –суспільство – природа – економіка”.До теоретичних компонентів навчання

економічних дисциплін належить світогляд івміння творчо мислити, які створюють підґрунтяекономічно доцільних і водночас соціальновідповідальних рішень, дослідницьких навичок,практичних умінь, що свідчить про економічнуосвіту як важливий дієвий компонент формуваннянеобхідних компетенцій сучасних фахівців.Практичні компоненти економічної освіти як





190

складової професійної підготовки сучасногофахівця становлять мотивацію та вміння постійнопідвищувати компетентність і практичновикористовувати нові знання для вдосконаленнята розвитку технічного, технологічного,фінансового, соціально-економічного, правовогота іншого забезпечення організаційно-економічних і управлінських процесів; розвиватиособистісний і колективний потенціал економічноїдіяльності на засадах соціального партнерства ісоціальної відповідальності.Виходячи з цього, визначимо мету та ціннісні

орієнтири економічної освіти як складовоїпрофесійної підготовки.Метою економічної освіти є розвиток і

використання економічних знань для формуваннятворчої особистості, підвищення якості життяукраїнського народу і прогресивного розвиткусуспільства.

IV. Враховуючи вищезазначене, важливимпідґрунтям для реалізації перспективного розвиткупрофесійної освіти є перехід до нової парадигмиекономічної освіти.Економічна освіта охоплює комплекс

соціально-економічних знань, умінь та навичокдля забезпечення розвитку економічної культуриі свідомості як особи, так і суспільства загалом.Особливості змісту економічної освіти вищої

школи обумовлюються вимогами до її кінцевогорезультату – формування гармонійної, всебічнорозвиненої особистості, для якої професійні знання,уміння , навички і їх постійне оновленнястановлять основу самореалізації в економічнійсфері суспільства.Економічна освіта у вищій школі виконує ряд

функцій, основними з яких є: пізнавальна,регулятивна, соціально-перетворювальна.Оскільки економічна підготовка – це зaciбформування наукової економічної свідомості, товиховний психолого-педагогічний вплив, щоздійснюється у ВНЗ, має бути спрямований нареалізацію запропонованих функцій:

1. Пізнавальна функція економічної освітиспрямована на розкриття можливостей пізнаннята свідомого використання економічних законів,а також усвідомлення суттєвих зв’язків міжявищами та закономірностями економічноїдіяльності в різних сферах функціонуваннясуспільства: соціально-політичній, духовній,правовій, творчо-ініціативній.

2. Зміст регулятивної функції економічної освітибазується на логічному обґрунтуванні правовихнорм і правил відповідного виду суспільнихвідносин: приватної та державної власності;

правильного ставлення до економічних інтересів,виховання діловитості, бережливості,ініціативності, вміння працювати тощо.

3. Соціально-перетворювальна функціяекономічної освіти полягає насамперед узабезпеченні творчої участі тих, хто навчається,в організації суспільно корисної, продуктивної праці,створенні об’єднань на зразок малих підприємств,кооперативів, бригад та інших форм.Висновки. Таким чином, аналіз змісту

економічної освіти у вищій школі свідчить про те,що основними проблемами формування змістувищої економічної освіти на сьогодні є:

1. Проблема визначення змісту економічноїосвіти в умовах перехідного періоду.

2. Аксіологічна частина економічної освітипотребує переосмислення, насамперед, зміцнення(для прикладу, у країнах західної Європизнайомство з економічними дисциплінамирозпочинається після вивчення моральноїфілософії).

3. Наявна також проблема економічної мовимайбутніх фахівців.

4. Необхідність узгодженості руху в областівищої економічної освіти з магістральнимрозвитком вищої освіти як такої, тому тут існуєяк мінімум дві проблеми. По-перше, потрібноз’ясувати, яким чином відобразити в економічнійосвіті багатогранність світу, а по-друге, визначитимодель економічної освіти, що пропонуєтьсясучасними вченими як можливий шлях розвиткугуманітарної освіти.

1. Бондар В.І. Дидактика. – К., Либідь, 2005. – 264 с.2. Гончаров В.Н. Оптимизация высшего

экономического образования в ХХІ веке// Вестник ВГУ.– 2004. – № 11. – С. 53 – 58.

3. Кравчина Н., Романенко М. Организационныеосновы экономического образования в школе //Экономика Украины. – 1994. – № 4. – С. 92 – 94.

4. Лоркитян Э. Академическая экономическая наукаи научно-исследовательские кафедры Украины в 20-хгодах // Экономика Украины. – 1995. – №6. – С. 75 – 80.

5. Малафіїк І.В. Дидактика: Навчальний посібник.– К.: Кондор, 2005. – 398 с.

6. Пахомов Ю., Пильнуй Н. История экономическоймысли Украины // Экономика Украины. – 1993. – № 9.– С. 95 – 96.

7. Педагогіка: Навчальний посібник/ В.М. Галузяк,М.І.Сметанський, В.І.Шахов. – 2-е видання, випр. і доп.– Вінниця: “Книга – Вега”, 2003. – 416 с.

8. Суслов В. Перестройка массовой экономическойучебы //Экономические науки. – 1988. – № 8. – С. 110 – 118.

9. Чернилевский Д.В. Дидактические технологиив высшей школе: Учебное пособие для вузов. – М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 437 с.


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø




191 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Постановка проблеми. У наш час доситьпомітною стала проблема втрати духовнихцінностей, захоплення мистецтвом та етикоюпраці. Надзвичайної актуальності набуваєпитання: за допомогою яких методів залучитидітей до самотворення , творчого розвитку?Ефективним засобом сьогодення сучаснихумовах вважається привернення їхньої уваги дотаємниць і духовних скарбів свого внутрішньогосвіту, духовних цінностей, потреб власної душі.Створення ситуації розвитку та вдосконаленнявласних можливостей на уроках трудовогонавчання виступає активним засобомстимулювання внутрішніх потреб особистості.Слід врахувати, що такі потреби в творчому

розвитку відчуває не кожна дитина. Тому вартозосередити не на примусовому залученні учнівдо творчої діяльності, а на наданні їм адекватнихможливостей для творчого розвитку. Насампередзалучення до художньої творчості. Такаможливість представлена саме на урокахтрудового навчання під час виконання творчихпроектів [1 – 5].Мета статті. Розглянути етапи виконання

творчих проектів з бісероплетіння:1. Організаційно-підготовчий.2. Конструкторський.3. Технологічний.4. Заключний.Виклад основного матеріалу. Робота з

бісером досить копітка робота, яка, втім, сприяєзародженню та розвитку позитивних рисхарактеру в особистості школяра. Всім відомийширокий спектр робіт з використанням бісеру [1].Розглянемо етапи виконання творчих проектів збісероплетіння.

1. Організаційно-підготовчий.Перший урок варто розпочати з оголошення

теми і мети. Тема “Творчий проект – вінок збісеру”.

1) навчальна мета – навчити учнів

виготовленню квітів різними техніками ,вдосконаленню своїх можливостей у сферіпроектної діяльності, розробці та виконаннютворчих проектів, правильному оцінюваннювиконаної роботи;

2) розвивальна – ознайомити з обрядовимитрадиціями, під час яких використовували вінки,ознайомити з рослинністю України та періодомцвітіння квітів, що застосовували для плетіннявінків;

3) виховна – виховувати терплячість, охайність,точність у рухах та діях, прищеплювати культурупраці.Учитель пояснює учням необхідність

розв’язання певної проблеми. Формулює її суть:спроектувати виріб (вінок з бісеру). Далі вчительставить перед учнями завдання, яким критеріямповинен відповідати майбутній проект з бісеру:

- простота конструкції (невелика кількістьдеталей, простота їх форм, найменша витратаматеріалів, розміри);

- можливість виготовлення в умовах шкільноїмайстерні (доступність матеріалу, інструментів тазасобів для виготовлення виробу);

- вимоги естетичного характеру (акуратність,кольорове оформлення, співвідношення розмірівквітів, їх кількість , нахил, чергування ,розташування та інше);

- пропорційність форм (гармонійнеспіввідношення елементів за розміром);

- точність відповідно до схеми плетіння.Для того, щоб стимулювати творчу активність

школярів, учитель демонструє кілька різнихконструкцій виробів з бісеру, а саме, звикористанням квітів (зразки віночків з бісеру,квіткові діадеми, пов’язки, а також малюнки чифото квітів з бісеру) і ставить перед класом такізапитання:

1. Який з продемонстрованих виробів (вінок,діадема, пов’язка з квітами) є найбільшфункціональним?

Тетяна Сиротенко, кандидат педагогічних наук, доценткафедри педагогіки і методики технологічної підготовки

Надія Вовк, асистенткафедри педагогіки і методики технологічної підготовкиСлов’янського державного педагогічного університету

МЕТОДИКА РОЗРОБКИ ТВОРЧИХ ПРОЕКТІВПРИ ВИВЧЕННІ БІСЕРОПЛЕТІННЯ

У статті досліджується методика розробки творчих проектів, яка може слугуватисвоєрідною допомогою вчителям трудового навчання.


© Т. Сиротенко, Н. Вовк, 2007




192

2. Який із запропонованих варіантів буденайбільш економним з погляду витратиматеріалів?

3. Який виріб зручніше закріпляти на голові?4. Який виріб найбільш естетично

привабливий?5. На виготовлення якого виробу витрачено

найменше (найбільше) часу?6. У якому з виготовлених виробів більш

гармонійно підібрані кольори?Необхідно підвести учнів до певного висновку,

що проблема у виготовленні даного об’єктаполягає в тому, щоб спроектований вирібодночасно об’єднував економічність таестетичність.Разом з учнями вчитель складає послідовний

план виконання проекту (див. рис.) і записує йогона дошці, а учні в зошитах схематично.

1. Аргументація створеної проблеми іпотребиАргументація створеної проблеми

(виготовлення віночка) і потреба її використанняможе бути проведена в усній або письмовій формі.Більшість учнів наводять такі аргументи щодо

доцільності виготовлення виробу: “Віночок можнавиготовити як прикрасу, закріпити у рамочку іповісити на стіні”, “Виготовлений віночок можнаподарувати мамі чи бабусі на свято”, “Якщовиготовити віночок натурального розміру, томожна одягти його під час театральнихпостановок чи танцювальних композицій”,“Виготовлений віночок з часом не псується,кольори залишаються яскравими”. Учнізаписують свої аргументи у зошити. Пояснюютьестетичну та економічну доцільністьвиготовлення проекту, його соціальне значення.

2. Дослідження, виявлення традицій ,історії, тенденцій розвиткуПеред тим як розпочати виготовлення виробу,

вчитель дає завдання у вигляді реферату чиусного повідомлення. Учні ознайомлюються знародними традиціями, обрядами святами, під час

яких дівчата плели вінки. Визначають які саме квітивикористовували в Україні для плетіння вінків.Підготовлені реферати учні додають до звітноїтехнологічної документацій під час захисту проекту.

3. Визначення конкретної ідеї та їїформулювання

ЗАХИСТ ПРОЕКТУ

НАДАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

ВИВЧЕННЯ ТРАДИЦІЙ

ТЕХНОЛОГІЯ

ВИГОТОВЛЕННЯ

ОХОРОНА ПРАЦІ

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗРАХУНОК СОБІВАРТОСТІ

ВИРОБУ

ІНСТРУМЕНТИ, МЕТЕРІАЛИ,

ПРИСТОСУВАННЯ ОБЛАДНАННЯ

МОДЕЛЮВАННЯ, КОНСТРУКЦІЯ ВИКОНАННЯ

ЕСКІЗУ

МОДА

ПРИЗНАЧЕННЯ, ПРОБЛЕМА

ВІНОЧОК ІЗ БІСЕРУ

Послідовність виготовлення проекту (віночка з бісеру)


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




193 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

Вчитель демонструє учням декілька варіантіврізних віночків. Учні розглядають альбоми тафото із зображенням дівчат та жінок у народнихкостюмах і віночках. На кожне зображення, щозацікавило учнів, вчитель дає коротке поясненняпро способи виготовлення, особливості форми тапризначення. Також вчитель пропонує розглянутикниги, малюнки, альбоми із зображенням квітів,плетених із бісеру. Вчитель зосереджує увагушколярів на тому, що деякі квіти, виготовлені збісеру, не зовсім схожі на справжні, вонистилізовані, проте мають гарний естетичнийвигляд і відповідають розмірам. Розглядаючи тааналізуючи віночки на малюнках з натуральних іштучних квітів, вчитель підводить учнів довисновку, що віночки мають різну форму. Квіти увіночку можуть бути розташовані у різнійпослідовності за кольором, видом і цим самимутворювати різну форму:

- послідовна, лінійна форма (квітки розміщеніодна за одною в один рядок);

- у вигляді зигзагу (змійки);- у вигляді корони (кокошнику) зі збільшенням

по вертикалі до центру;- у вигляді діадеми (незамкнений у коло вінок

різної форми);- стрічки з квітами, бубонами, китицями.Школярі обирають найбільш доцільний варіант

з урахуванням вище зазначених вимог.4. Виявлення основних параметрів та

обмеженьУчні з допомогою вчителя визначають основні

параметри майбутнього виробу: розміри віночка(діаметр), кількість квітів, види квітів, довжинута ширину стрічок. Визначені параметри учнізаписують у зошиті.

5. Розробка ідеї та її варіантівНаступний етап – розробка ідеї. Учні

виконують ескіз групою або індивідуально,відповідно до форми роботи (групова чиіндивідуальна). На ескізах, з урахуваннямвизначених параметрів (колір квітів, їх розмір,кількість тощо), школярі зображують майбутнійвиріб . Бажано виконати ескіз у натуральнувеличину.

6. Складання схемиВчитель на дошці виконує основу схеми.

Школярі поділяються на групи відповідно вибору,форми виробу і за виконаним ескізом заповнюютьсхему.

У колонці з заголовком “Назва форми виробу”

учні записують обрану форму виробу. У наступнійколонці необхідно записати кількість квітів та їхназву. У четвертій колонці вказати діаметр кожноїквітки (розміри квітів кожен учень може знайти вкнигах, де описано техніку виконання). У п’ятійколонці описати особливості оформлення віночку:наявність стрічок, їх кількість, колір, наявністьбубонів, китиць. Шоста колонка заповнюється,якщо запланований виріб значно відрізняється відзображення на малюнку і містить дизайнерськіособливості.

7. Добір матеріалівАналізуючи обраний проект, учні повинні

скласти перелік необхідних матеріалів відповіднодо форми обраного виробу. Основні матеріали:бісер, стеклярус, проволока, стрічки, нитки,бусини. Перелік матеріалів учні записують зошит.Вчитель акцентує увагу на тому, що колір ниткидля обмотування стебла має відповідати кольорубісеру листочків.

8. Підбір інструментів, пристосувань ,обладнанняПеред тим, як приступити до роботи, учні

обирають інструменти, необхідні длявиготовлення виробу. У цьому випадку, длявиготовлення віночку з бісеру, з інструментівнеобхідні лише ножиці, а також буде використаноклей ПВА.

9. КорекціяПід час виконання попередніх етапів учитель

контролює їх виконання з метою виявити та наранньому етапі виправити помилки. Типовіпомилки: надто маленькі чи завеликі розміриескізу; невідповідність ескізу реальному задуму;негармонійне поєднання кольорів квітів на ескізівіночка; неправильно визначена кількість квітів.

10. Послідовність виготовлення виробуПісля того, як розв’язано всі організаційно-

підготовчі питання, варто розпочати поетапневиготовлення виробу. Вчитель обговорює зучнями послідовність виконання технологічнихоперацій. Кожен етап учні записують у зошит.Етапи виготовлення виробу:

1. Виготовлення окремих елементів квітки:плетіння пелюсток; плетіння серединки; плетіннялисточків.

2. Виготовлення дрібних рослинних елементівдля прикрашання віночка (незабудки, травичкатощо): плетіння рослинних елементів;обкручування стебла ниткою.

3. Збирання елементів у готову квітку:

№ п/п

Назва форми виробу

Назва квітів та їх кількість

Розмір квітки (діаметр, см)

Кількість квітів

Примітка





194

з’єднання пелюсток і серединки (тичинки) уквітку; з’єднання квітки з листям; обкручуваннястебла квітки ниткою;

4. З’єднання квітів у віночок: поетапнез’єднання квітів та рослинних елементів у віночок;закріплення квітів у віночку ниткою.

5. Оформлення віночка: прикрашання віночкастрічками.Вчитель роздає учням технологічні карти для

виготовлення відповідних квітів.11. Контроль якості (критерії)Перед початком роботи учнів необхідно

ознайомити з критеріями якості. Під часвиконання кожного етапу роботи вчительконтролює якість виконаної роботи за такимикритеріями:

- рівень знань з теоретичних питань технологіївиготовлення та вміння використовувати ці знанняна практиці;

- знання інструментів та матеріалів;- правильність підібраного інструменту,

бісеринок за розміром та формою, діаметру дроту,ниток за кольором;

- рівень оволодіння прийомами виконанняроботи;

- тривалість виконання роботи;- дотримання ТБ та правил санітарії;- вміння користуватися під час роботи

інструкційними картками;- економне використання матеріалу: відсутність

довгих хвостиків (зайвий дріт), правильнийрозрахунок бісеру;

- рівень самостійності під час організації тавиконання роботи (самостійно виконана робота чиз допомогою);

- охайність (акуратність у з’єднанні елементівквітки, акуратне обмотування стебла таприклеювання нитки);

- естетичне оформлення (гармонійне поєднаннякольорів бісеру, а також бусин листочків та нитокдля стебла);

- дотримання послідовності плетіння(дотримання техніки плетіння за схемою ,правильна кількість рядків, відсутність пропусківбусин чи рядків);

- якість виконаної роботи в цілому (гармонійнечергування квітів та рослинних елементів увіночку, підібрані за розміром та кольоромстрічки).

12. Економічне обґрунтуванняДля виконання учнями розробленого проекту,

вчитель пропонує скласти таблицю розрахункусобівартості виготовлення віночка з бісеру. Дляцього вносить у таблицю такі параметри, як:найменування використаних матеріалів, цінавикористаного матеріалу, розрахунок використанихматеріалів на виріб та ціна використаногоматеріалу. Розрахунок необхідно зробити длякожної квітки.

13. Розробка рекламного проспекту виробуНаприкінці виготовлення виробу, учням можна

запропонувати розробити рекламний проспект,постер, товарний знак, з метою підтвердитиекономічну доцільність виготовленого віночка.Таке завдання дає змогу учням зрозуміти зв’язокміж процесом виготовлення та способамиреалізації продукту. Тобто провести власне міні-маркетингове дослідження.

14. Оформлення проектуПісля завершення виготовлення віночка учні

повинні остаточно оформити віночок: прикраситиляльку (якщо віночок невеликого розміру);закріпити віночок у рамочку.

15. Захист проектуЗавершенням проекту є його захист і здача

технологічної документації. Захист такого проекту

Розрахунок собівартості віночка із бісеру

№ п/п

Найменування використаних матеріалів

Ціна використаного матеріалу (грн.)

Використання матеріалу на виріб

Витрати на матеріал (грн.)

__________________________________ (назва квітки)

1. Бісер

2. Нитки (колір)

3. Дріт

4. Стеклярус

5. Клей

6. Бусинки


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




195 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

доцільно провести у формі: доповіді (розповіді провиготовлений віночок, його призначення в цілому),складеного вірша чи пісеньки про віночок,виставки, театралізованого виступу.Таким чином, вчитель повинен пам’ятати, що

процес творчої роботи буде там, де дітиздійснюватимуть вибір форми абоконструктивних елементів виробу. Тому роботукласу треба спрямовувати так, щоб із наявноїколекції виробів учні конструювали найбільшвдалий варіант. На даному етапі учні маютьусвідомити та визначити значення майбутньоговиробу як для учня самого, так і для суспільствав цілому. Потім школярі створюють тапропонують різноманітні варіанти й параметриконструкцій, обговорюють оптимальний варіантзапропонованої конструкції, усвідомлюють їїконкурентоспроможність.Для виконання даного проекту учні мають

спланувати етапи проектної діяльності: збір,вивчення, обробка інформації за темою проекту(ознайомитися з формою та видами вінків та їхпризначенням під час обрядових та родиннихсвят).

2. Конструкторський етап. Передбачаєпошук оптимального вирішення завдання проектуз урахуванням певних вимог.Перед тим, як приступити до виконання ескізу,

вчителю варто методом бесіди пригадати зучнями , що називають ескізом? Водночасвчитель розповідає учням про необхідністьперевірки усіх частин ескізу, наявність достатніхдля визначення форми виробу зображеньелементів на них, а також розмірів і написів (цеособливо важливо для виконання вінка, оскількиквіти мають гармонійно поєднуватися зарозміром).Необхідно зосередити увагу учнів на тому, що

головна вимога, яка ставиться до ескізу, щоскладається, – можливість виготовлення за нимвідповідного виробу, який було спроектовано,тобто його практичне застосування. Після цьоговчитель повідомляє учням, що, знаючи з ескізуформу, розміри і кількість деталей успроектованому виробі, можна було б розпочатийого виготовлення. Школярі за допомогоювчителя визначають, що, крім вищезазначеного,треба ще знати технологічну послідовністьвиготовлення виробу в цілому, послідовністьвиготовлення кожної окремої деталі (кожноїквітки) за схемою та за допомогою певнихінструментів, а також складання цих деталей(квітів) у цілісний виріб.Таким чином, протягом виготовлення проекту

учні мають скласти певну технологічну

документацію, за допомогою якої виконанняпроекту буде можливим.Основні розділи, які мають входити до

проектно-технологічної документації, представленіу вигляді схеми.

3. Технологічний етап. Передбачає процесвиконання запланованих технологічних операцій,поточний контроль якості, внесення (за потреби)змін та доповнень у технологію.Технологічний процес виготовлення

спроектованого виробу варто показати учням увигляді окремих завдань. Тобто учні не виконуютьвсю роботу від початку до кінця самостійно, апоетапно проходять кожну операціютехнологічного процесу у вигляді конкретногозавдання. Наприклад, поетапне виготовлення засхемою квітки, листя, ягід, пуп’янків. Отже,вчитель спочатку повинен розповісти про весьтехнологічний процес виготовлення виробу. Післяцього дати пояснення щодо виконання завданняу такій послідовності:

- розглянути ескіз;- вивчити інструкційну картку (з’ясувати назву

деталі виробу (квітки) з бісеру, кількість деталей,матеріалу, ознайомитися з послідовністю операцій,інструментами);

- підібрати все, що потрібно для виготовленнядеталі виробу, перевірити готовність інструментудо роботи.Після того, як учні відібрали потрібний

інструмент (ножиці) і матеріали (бісер, бусинок,дріт, нитки, клей, стрічки) для виготовлення своїхпроектів, учитель пропонує одному учневі назватиза технологічною карткою першу операцію(виготовлення квітки), а другому – пояснити йпоказати, яким інструментом треба це зробити.Далі вчитель дозволяє приступити до виконаннялише першого завдання. Надалі, у процесівиконання завдань, учні продовжують роботу затехнологічними картами.Кожен учень працює над роботою в

індивідуальному ритмі і після виконання певногоетапу подає її на перевірку вчителю.

4. Заключний етап. Учитель акцентує увагудітей на відповідності справжніх розміріввиконаного проекту до запланованих. Слід матина увазі, що учням треба дозволяти вноситикорективи до вже готового виробу (збільшуватичи зменшувати кількість квітів, використовуватиінші відтінки кольорів (наближені до природних),змінювати кількість та розмір стрічок).Наприкінці виготовлення проекту необхідно

оцінити якість виробу за критеріями, з якими учнібули ознайомлені на початку виконання проекту.Висновки. Ця методика може слугувати





196

своєрідною допомогою вчителям трудовогонавчання , щоб вони мали змогу методичноправильно й грамотно спланувати свою роботу,підготуватися до уроків, де передбачено розробкуучнями творчих проектів.

1. Динесюк Н . Формування в учнівестетичного смаку і творчої активності підчас навчання виготовлення квітів з бісеру. //Трудова підготовка в закладах освіти. – 2005.– № 1. – С. 10 – 13.

2. Конышева Н.М. О проблеме проектнойдеятельности школьников на уроках

практического труда // Начальная школа –2002. – № 12. – С. 35 – 39.

3. Терещук А., Вдовиченко А. Навчання учнівосновних етапів проектно-технологічноїдіяльності. // Трудова підготовка в закладахосвіти. – 2004. – № 4. – С. 10 – 12.

4. Шуляк В. Створення і втілення в життявласних проектів // Трудова підготовка взакладах освіти. – 2004. – № 3.– С. 8 – 9.

5. Ящук С. Виконання основних етапівпроектування на уроках трудового навчання.// Трудова підготовка в закладах освіти. –2003. – № 2. – С. 13 – 16.

Постановка проблеми та аналіз останніхдосліджень і публікацій. У лінгводидактицівиокремлюється два аспекти лінгвістичних основнавчання – опис самої функціонуючої системиросійської мови в національній школі і виявленняспецифіки навчання на основі зіставлення двохмовних систем, що знайшло віддзеркалення вроботах Н.Бакєєвої, І.Бараннікова, О.Беляєва,Е.Бистрової, М.Пентилюк, М.Шанського.Мета статті: проаналізувати особливості

другого аспекту – виявлення специфіки російськоїмови через призму рідної мови, оскільки саме врозробці цього аспекту лінгвістичних основбачимо резерви вдосконалення системи навчанняросійській мові в школі з українською мовоювикладання.Виклад основного матеріалу. Речення є

одним із базових компонентів висловлювання.Можливо, саме тому його дефініція була ізалишається складним і спірним питаннямлінгвістики, що має довгу історію еволюції. Нині

існує понад 250 визначень речення, алезагальноприйнятою вважається дефініціяВ.В.Виноградова, за якою речення, – “цеграматично оформлена відповідно до законів даноїмови цілісна одиниця мови, що є головнимзасобом формування, вираження і повідомленнядумки” [2, 276].У визначенні речення виокремлюють три

компоненти: а) предикативність (семантичнаознака); б) граматична організованість(структурна ознака); в) інтонація, яка можеоформляти і структурні, і семантичні ознаки [2, 9,56 – 57, 187].

Предикативність є відношенням змістувисловлювання до дійсності, встановлюване умомент мовлення [2, з. 99, 163]. Вона виявляєтьсяв категоріях особи, часу і способу. Поняттяпредикативності включає модальність –відношення мовця до дійсності в плані реальності,нереальності, спонукання, упевненості, сумніву.Модальність зосереджена в предикативному ядрі,

Світлана Одайник, старший викладач кафедри менеджменту освіти,завідувач науково-методичної лабораторії національних меншин

Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрівм. Херсон

ЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯМОВЛЕННЄВИХ НАВИЧОК У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ

ПРОСТОГО РЕЧЕННЯУ статті розглянута специфіка російської мови через призму рідної мови, оскільки

саме в розробці цього аспекту лінгвістичних основ навчання автор бачить резервивдосконалення системи навчання російській мові в школі з українською мовою навчання.Проведений порівняльний аналіз систем двох мов, їхніх загальних і відмінних особливостей,що виявляються в реченні як основній комунікативній одиниці мови. І саме в цьому авторбачить резерви для посилення мовленнєвої спрямованості в навчанні синтаксису в школах зукраїнською мовою навчання.

ЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВИХ НАВИЧОК УПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ

© С. Одайник, 2007




197 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

що створює речення, і може передаватися задопомогою способу, модальних слів та інтонації.

Граматична організованість реченнястворюється за допомогою його структурноїсхеми і синтаксичного зв’язку слів.

Інтонація створює завершеність речення,оформляє його в закриту систему.У російській мові актуальне розчленовування

речення оформлюється за допомогою порядкуслів й інтонації. Рівень актуального розчленування– перший рівень організації речення в будь-якіймові, другий – семантичний (уже виділяютьсясуб’єкт – дія – об’єкт), третій – поверхневий(синтаксичний) оформлення висловлювання:підмет – присудок – доповнення [5, 126].Як стверджує М. Шанський, існує чотири

підходи до вивчення речення: конструктивний,семантичний , функціональний ікомунікативний [5, 83]. Синтаксис має бутиконструктивним, оскільки основою кожноїсинтаксичної категорії будь-якої мови є певнимчином упорядкована конструкція; він має бутифункціональним, оскільки синтаксичні одиницімають функції, що реалізовуються в різнихконтекстах уживання і стилях мовлення;синтаксис має бути семантичним, оскільки будь-яка синтаксична категорія має певний зміст; вінмає бути комунікативним, оскільки функціонування– не самоціль , воно здійснюється з метоюкомунікації. Причому, як стверджує С. Іконніков,у процесі вивчення речення слід приділятиособливу увагу його функціональнимхарактеристикам, оскільки “речення як одиницямови несе на собі чіткіший відбиток стилю, ніжсловосполучення” [3, 50].Якщо розглядати речення як комунікативну

синтаксичну категорію, то, по-перше, слідвраховувати комунікативну парадигму речень.Комунікативною метою мовця може бутиповідомлення, питання або спонукання до дії. Упершому випадку буде вжито розповідне, удругому – питальне, у третьому – спонукальнеречення. Ці три комунікативних (функціональних)типи речень виділяють у традиційній граматиці[4, 271 – 273].Російська мова має обширний

парадигматичний ряд простих речень , щохарактеризується наявністю підтипів. Традиційнотипи простих речень стратифікуються відповіднодо комунікативної мети, характеру предикативнихвідношень, емоційного забарвлення, наявностіголовних і другорядних членів і повноти вираженнядумки.Учнів, окрім основних, слід навчити сприймати

і використовувати стилістично маркіровані

синтаксичні категорії: питально-відповідну формувикладу, риторичні запитання, речення з різнимивідтінками волевиявлення , односкладніконструкції з метою засвоєння не тількиструктурних типів простих речень, способіввираження головних і другорядних членів речення,але й формування уміння сприймати й адекватновживати їх у мовленнєвих ситуаціях і контекстах.Нині ведуться пошуки найбільш раціональних

і науково обґрунтованих принципів організаціїсинтаксичного матеріалу в навчальних цілях.Одним із таких методичних положень єфункціональний підхід до відбору і подачі мовногоматеріалу. При комунікативно-функціональномупідході реалізується функціональний принцип ворганізації мовного матеріалу, суть якого полягаєв тому, що використання мовних засобіввизначається потребами вираження того абоіншого змісту. Отже, при такому навчаннівідбувається стимулювання процесу розумовоїдіяльності учнів (вибору і зіставлення мовнихзасобів), що сприяє інтеграції мовного досвіду.Для методики навчання російській мові в

умовах українсько-російської двомовностіважливим і значущим є порівняльний аналізсистем двох мов, який дозволяє знайти резервидля посилення мовної спрямованості в навчанні.На уроках з вивченням синтаксису в школах зукраїнською мовою навчання особливо необхідновраховувати загальні й відмінні особливостіблизькоспоріднених мов, оскільки виявляютьсявони, по-перше, в реченні як основнійкомунікативній одиниці мови.Синтаксична структура мови, як відомо,

характеризується великою стійкістю . Цепояснюється тим, що східнослов’янські мови, якісформувалися на єдиній староруській основі, усинтаксичній будові мають значно більшезагальних рис, успадкованих з одного джерела,ніж відмінних, сформованих у період самостійногорозвитку мов. Синтаксична спільність російськоїі української мов виявляється, насамперед, взагальній будові синтаксичних одиниць , їхтипології. У російській і українській мовах головніта другорядні члени речення мають однакове, занезначним виключенням, структурне йморфологічне вираження. У всіхсхіднослов’янських мовах, також за незначнимвиключенням, однаковий порядок слів у реченні.Синтаксис російської та української мовхарактеризується однаковими способамивираження синтаксичних відношень ісинтаксичного зв’язку слів, переважно однаковоюбудовою речення.Проте кожна із східнослов’янських мов має й





198

деякі відмінні риси в синтаксичній будові, яківластиві йому і складають його особливість,національну специфіку. Такі риси виникли післярозпаду староруської мови, у період самостійногорозвитку і функціонування кожної з них. Дляметодично правильної організації навчаннясинтаксису необхідно виокремити ті явища, які єспецифічними для російської мови. Таких явищ усинтаксисі значно менше, ніж на фонетичному,лексичному й морфологічному рівнях. Ціособливості вдається виділити тільки шляхомретельного лінгвістичного аналізу. За висловомР.Будагова, “установити специфічні відносини міжблизькоспорідненими мовами на відміну від мовспоріднених, але таких, що не мають подібногоступеня близькості, завдання зовсім не такепросте, як це іноді здається” [1, 8]. Відмінностівиявляються переважно в граматичному зв’язкусамостійних слів між собою , у способахвираження членів речення, порядку слів у реченні.Проте їх необхідно враховувати, щоб уникнутинегативного впливу рідної мови і попередитипомилки інтерферентного характеру.Розгляд особливостей почнемо з головних

членів речення. Так, у різних структурних схемахпростих речень підмети, виражені поєднаннямдеяких кількісних числівників з іменником,формально розрізняються в російській таукраїнській мовах. У російській мові числівникидва, три, чотири вимагають після себе іменникав родовому відмінку однини, в українській мові –називного відмінка множини. Напр.: Два столастояли у окна // Два столи стояли біля вікна.У структурних схемах із підметом, вираженим

відкритим рядом словоформ із сполучниковим абобезсполучниковим зв’язком, у російській мовіспостерігається коливання у формах числаприсудка. Напр.: Всех покорил / покорили егоум, доброта, отзывчивость (О. Купрін). Вукраїнській мові переважає форма множиниприсудка. Напр.: Жито, пшениця і овес разомпоспіли і посохнули (І. Нечуй-Левицький).Що стосується присудків, то слід зазначити, що

в російській мові складовою частиною іменногоприсудка, окрім повної, членної форми, може бутиі коротка форма. В російській мові коротка формаприкметника вживається у позиції присудка абовиокремленого зворота. Синонімічна замінакороткої форми присудка повною формою і навпакиможливі, за винятком тих випадків: 1) колилексичне значення повної і короткої формиприкметника розходяться. Ср.: Девочка умна –дівчинка розумна, але Она хорошая (– “добрая”).Она хороша (собой). Она была хороша, какясный майский день на севере (М.Горький);

2) якщо коротка форма прикметника позначаєвідносну ознаку. Напр.: Коротка солдату ночь(О. Твардовский). Тут йдеться не взагалі прокоротку ніч, а про те, що такою вона здаєтьсясолдатові;

3) при підметі, вираженому займенником что,это . Напр.: Он там ходит , это – ясно .(О.Пушкін);

4) за наявності слів как, так. Напр .: Тызнаешь, как я счастлив (Ю.Казаков);

5) при поєднанні з інфінітивом. Напр.: Согласенотвечать.Уживання короткої форми прикметника

сучасній українській літературній мові не властиве.Збереглися такі короткі форми присудків тільки вмові фольклору: Човен води повен. Зелен сад.Вони утворюють невелику групу форм у функціїприсудка: повинен, винен, вартий. Короткіформи присудків в українських художніх творахсприймаються як стилізація під пісеннийфольклор. Напр.: Ти весел будь і будь здоров(Л. Первомайський).Пасивні дієприкметники з суфіксом -ем/-им у

російській мові вважаються архаїзмами: Человекон уважаем. Усі речення цього типу передаютьвідносини між суб’єктом і його станом якрезультат дії. В українській мові в аналогічнійструктурній схемі виступають формидієприкметника. Напр.: Батько був убитий навійні.Як уже згадувалося вище, у більшості випадків

ідентичним для української й російської мов єструктурне й морфологічне вираження також ідругорядних членів, що повною мірою стосуєтьсяй відособлених членів речення. Проте, наприклад,українській мові дієприкметникові форми на -щийне властиві. Не вживаються в українській мові ізвороти з дійсним дієприкметником на -ш- (-вш-).Їх замінюють паралельними синтаксичнимиконструкціями. Напр .: Той , що переміг...Обмежене вживання в українській мові йдієприкметникових зворотів із дійснимидієприкметниками з суфіксами -уч-(-юч-),-ач- (-яч-). Замість них уживаються додатковіречення. Напр .: Працюючий робітник –Робітник, який працює.Для сучасної ж російської мови незвичайні

тільки дієприкметники на -щий від дієслівдоконаного виду (із значенням майбутнього часу):вздумающий написать, сделающий ошибки,сумеющий доказать . Напр .: Человек,попытающийся бежать, будет задержан (Згазет). Пор.: Человек, который попытаетсябежать... Людина, яка спробує бігти... Хоча“подібні утворення, запозичені з канцелярської


Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007




199 Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007

мови, іноді траплялися у письменників XIX ст.Напр.: Буде окажется в их губернии человек,не предъявляющий никаких свидетельств ипашпортов, то задержать его немедленно(М. Гоголь). Такі утворення нормою російськоїлітературної мови не стали” [4, 125].У російській мові в поетичній мові

відокремлюються також звороти з короткоюформою пасивного дієприкметника або короткоюформою прикметника. Напр.: И, озарен луноюбледной, простерши руку в вышине, за нимнесется Всадник Медный на звонко-скачущемконе (О. Пушкін).Відокремлені прийменниково-відмінкові форми

мають іноді обставинне значення. Більш уживаніконструкції з такою семантикою в російській мові.В українській мові такі значення частішепередаються додатковими реченнями. Напр.:Мы, при всем нашем спокойствии ,рассердились на шалунов. У свої двадцятьшість літ, Христя така маленька дівчинка.Пор.: Христя така маленька дівчинка, хоч їй ідвадцять шість літ (М. Хвильовий).У російській мові дієприслівниковий зворот

зустрічається при дієприкметникових формах,таких, що позначають ознаку дії, суб’єкт якої незбігається з суб’єктом дії, вираженої присудком.Напр.: Она не ответила ему, задумчиво следяза игрой волн, взбегавших на берег, колыхаятяжелый баркас (М. Горький).На відміну від української, в російській мові

допускається вживання дієприслівниковогозвороту при короткому прикметнику, оскількийому властива значна предикативність. Напр.:Варвара Васильевна была права ,оскорбившись его долгим молчанием поприезде в Петербург (М. Чернишевський). Алененормативними є речення, в якихдієприслівниковий зворот належить до пасивногодієприкметника, тобто вживається в пасивнихконструкціях. Напр.: Убежав из дома, мальчикбыл вскоре найден родителями . Небажаневживання дієприслівникового звороту і в тихвипадках, коли присудок в пасивній конструкціївиражений зворотним дієсловом із пасивнимзначенням. Напр .: Идея строительстватоннеля под Ла-Маншем обсуждаетсяспециалистами с 1980 года, не приводя,однако, к конкретным решениям (З газет).За структурою і семантикою односкладні

(означено-особові, неозначено-особові,узагальнено-особові) речення також малорізняться в близькоспоріднених мовах. Уросійській і українській мовах їх значенняадекватні. Що стосується безособових

суб’єктних речень, в українській мові значну їхгрупу складають речення з головним членом,вираженим особовим дієсловом із постфіксом-ся(-сь). Ці дієслова зазвичай виражаютьсвоєрідний психічний і фізичний стан людей, рідше– фізичне явище, джерелом якого виступаєневідомий суб’єкт: Нагадалось вражій бабімолодою бути (Нар. твор.); У вікнах світиться(I. Франко).У російській мові поширені безособові

речення, головний член яких виражений короткимпасивним дієприкметником середнього роду зсуфіксами -ен, -и-, -т- (велено , решено ,приказано , забыто , сделано тощо): Неприказано впускать (М. Островський). Ціречення виражають результат дії, здійсненоїненазваною особою: С дождями связано многопримет (Ю. Яковлєв). Цим реченням вукраїнській мові відповідають безособові реченняз головним членом, вираженим предикативнимпасивним дієприкметником на -но(-ено), -то. Такіконструкції в українській мові вживаються значноширше, ніж у російській. Властиві вони офіційно-діловому мовленню, науковому і публіцистичномустилю, трапляються в мові художньої літератури,фольклорних творах: В указі було відзначено;Визначено й структуру такої картини; Вразбуло вбито всі хлоп’ячі мрії (О. Довженко);Насіяно, наорано, та нікому жати (Прислів’я).Деякі відмінності спостерігаються в

номінативних реченнях. Багато емоційно-оціннихречень уживаються з окличними частками какой,что за, ну и, во, что // який же, ну й, що за.Напр . : Погляди -ка , ра здолье -то какое !(Ф . Гладков) // Ну й день! Що за краса! Усучасній українській мові такі конструкції непродуктивні. Російській мові також властивіномінативні спонукально-окличні речення, якимв українській мові відповідають двоскладніспонукальні: Господа! Молчание! Нашпрекрасный поэт прочтет нам своепрекрасное стихотворение (О. Блок). Пор.:Панове! Хвилинку! або синонімічне Панове!Давайте хвилину помовчимо!Висновки . За невеликим винятком, у

російській і українській мовах інфінітивні реченняідентичні. Вони відрізняються експресивністю йемоційністю, і тому використовуються переважнов художніх і публіцистичних творах. Вони є одниміз виразних засобів авторської мови (у роздумах,міркуваннях), у заголовках газетних статей.Виявлені відмінні особливості синтаксису

простого речення російської мови необхідновраховувати в процесі формування мовленнєвихнавичок учнів. Це дозволить запобігти проявам





200

як непрямої, так і прямої інтерференції в мовленніучнів.Перспективним у цьому плані, на наш погляд, є

розробка методики формування мовленнєвих уміньіз урахуванням психолого-педагогічних ілінгводидактичних аспектів досліджуваної проблеми.

1. Будагов Р. Близкородственные языки инекоторые особенности их изучения //Типология сходств и различийблизкородственных языков. – Кишинев, 1975.

2. Виноградов В. Избранные труды:

Исследования по русской грамматике. – М.:Наука, 1975. – 560 с.

3. Иконников С. Стилистика в курсерусского языка (VII – VIII классы): Пособие дляучителей. – М.: Просвещение, 1979. – 224 с.

4. Лаптева О . Идеи коммуникативнойлингвистики в коммуникативной методике //Русский язык за рубежом. – 1990. – №2. –С. 66 – 71.

5. Шанский Н. Русское языкознание илингводидактика: Сборник статей. – М.:Просвещение, 1985. – 216 с.

Молодь і ринок №3 – 4 (26 – 27), 2007



8 квітняСвяткування Великодня – світлого і радісного свята життя – це спільний родинний сніданок

з поділом освяченого яйця між членами родини, це величальні воскресні пісні, це даруванняписанок, що означає побажання щастя і добра, це водіння гаївок, в яких мудрість і краса, щоніколи не минають.

Христос Воскрес!

Пробудилась весна,Заквітчалась земля,Воскресіння ІсусаЧекає вона.

Ангел з неба зійшов,Гріб Господній відкрив.Вийшов з гробу ХристосУ всій славі своїй.

Сталось чудо з чудес.Мир нам Бог дарувавІ спасіння з небесЧерез Сина зіслав.

“Мир вам, люди мої, –Каже радо Христос, –Хай лиш Божа любовБуде в серці у вас”.

Величаймо Христа,Воскресіння славім,Бо він зло побідив,Від гріха нас звільнив.

Вдармо в дзвони гучні,Чує світ хай увесь,Що Христос наш Воскрес,Так, направду Воскрес!

Юля Гривняк, учениця 3 кл. СШ № 2, м. Трускавець

Писаночка!

Писаночка – крашаночка,Мов дівчина в віночку.Одягла на святоВишиту сорочку.Рідна матінка для менеїї малювала.Свою радість і надіюВ писанку вкладала.Зійшли, Боже, щастя й долюУсім дітям в світі.А писаночка-крашаночкаХай, як сонце, світить.

Юля Гривняк, учениця 3 кл. СШ № 2, м. Трускавець

У даній публікації використано матеріал з Календаркласного керівника на 2006 – 2007 рік / Упор. Ю. Кишакевич.– Дрогобич: Коло. – 2006. – 240 с.Малюнки в журналі використані з “Большой

энциклопедии Кирилла и Мефодия”.




ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙ У НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 6 – 10 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:

- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською мовою (у випадкуподання статті російською, польською чи іншими мовами, додається анотація на мовіоригіналу статті та українською мовою);

- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензіядоктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті ( постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктуриринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організаціїнавчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молодіта студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української таромано-германської філології, тощо.

Головний редактор Мирон Вачевський

Комп’ютерний набір та верстка Іван Василиків




3 – 4 (26 – 27) квітень 2007 в журналі зараховуються як...

Documents

Transcript of 3 – 4 (26 – 27) квітень 2007 в журналі зараховуються як...