3 1906 9 2017 5 (19239) Метрополітену трамвай не · PDF fileкошти...

111 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

СИТУАЦІЯ

«Роса» під загрозою � ТАЄМНИЧИЙ ЗАБУДОВНИК ЗАЗІХАЄ НА ТЕРИТОРІЮ НАСОСНОЇ СТАНЦІЇ, ЩО МАЄ СТРАТЕГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КИЄВА

Плавуча насосна станція (ПНС) «Роса-300» призначена для резерв-ного забору води з Десни і перека-чування її на Дніпровську станцію. Незважаючи на важливість об’єкта, у безпосередній близькості від ньо-го розпочалося незаконне будівни-цтво.

Впритул до території ПНС невідомі особи почали зводити стовпчики для чергового будівництва. Такі дії суперечать держав-ним будівельним нормам (ДБН), оскільки перший пояс охоронної санітарної зони водозабірних споруд на березі повинен становити не менше 100 метрів.

Продовження на 6 стор.

9 лютого 2017 року №5 (19239)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

vechirniykiev.com.ua

Йдемо до лікаря: «жива» черга чи запис онлайн � Записатися до лікаря, не виходя-чи з дому, і потрапити на прийом, не висиджуючи під його кабінетом кілька годин, – зручність, про яку мріє чи не кожен пацієнт

Особливий випадок � Померла 44 -річна киянка – ко-лишня учасниця телепроекту «Зваже-ні та щасливі». Вона втратила 36 кіло-грамів, прагнучи народити дитину

Володимир НАЗАРОВ: «В Україні для талановитих людей завжди є місце» � Відомий композитор і режисер, ке-рівник унікального Музичного театру національного мистецтва

Про що писали українські фантасти майже 100 років тому � Шанувальники наукової фантас-тики можуть познайомитися з тво-рами 20 -х років минулого століття завдяки нещодавно виданій антології «Атом у запрязі» (видав-ництво «Темпора»)

8 стор.

� КИЇВСЬКА ВЛАДА ОГОЛОСИЛА ПРО НАЙБЛИЖЧІ ПЛАНИ РОЗВИТКУ МЕТРО ТА НАЗЕМНОГО ТРАНСПОРТУ. «ПІДЗЕМКУ» СПРЯМУЮТЬ НА ВИНОГРАДАР, ТРАМВАЙ ПОВЕРНУТЬ ЗНОВУ ДО ЦЕНТРУ МІСТА, АВТОБУСИ Ж ВИРУШАТЬ НОВИМИ МАГІСТРАЛЬНИМИ МАРШРУТАМИ

Києвом нещодавно прокотилася хвиля підвищення вартості про-їзду на маршрутних таксі, особливо значним (до 40 %) було здорож-чання приміських напрямків. Київська облдержадміністрація навіть публічно звернулася до перевізників із проханням знизити ціни, окремі зрушення є, але все одно подорожчання відчутне.

Зростання вартості проїзду в межах столиці не таке суттєве – на гривню-дві. А на окремих маршрутах перевізники… знижували ціни. Причина – реальна альтернатива з боку комунального транспорту.

– Ми не впливаємо на тарифи приватних перевізників, однак пропонуємо киянам альтернативу – сучасний і комфортний кому-нальний транспорт у столиці, – пояснив Київський міський голова Віталій Кличко. – Вартість проїзду в комунальному транспорті зна-чно нижча, та й технічний стан маршруток не відповідає сучасним вимогам. Впевнений, що вже найближчим часом сучасний кому-нальний транспорт зможе замінити застарілі маршрутки...

Минулого року Київ закупив 61 тролейбус, 50 автобусів і 10 нових трамваїв. Таким чином, кожний четвертий трамвай, наприклад, на Борщагівській швидкісній лінії – новий, вже курсують 10 вагонів ви-робництва польської компанії PESA та два – львівського «Електрону», третій проходить технічні випробування. До кінця 2017 року столична влада планує повністю оновити рухомий склад на цій лінії.


Метрополітену трамвай не перешкода

� ЯК ПЕРЕКРУЧУЮТЬ ФАКТИ ЩОДО РЕКОНСТРУКЦІЇ ПАРКУ «СОВКИ»

«Забудова замість парку!», — з такою гучною заявою нещодавно висту-пив новостворений Інтернет-сайт, який претендує на звання «правдо-ТУТки» (слово «правда» на його сай-ті зустрічається так часто, що вже нагадує заклинання). В одному з ві-деосюжетів було продемонстровано свіжоспечений «кримінал»: мовляв, у Києві хочуть повністю знищити лісопарк «Совки», а близько півтора мільйона гривень, призначених для

його реконструкції, пішли «невідо-мо куди»…

Ні для кого не секрет, що сучасні ЗМІ, перебуваючи у приватних руках, доволі часто грають роль засобів… масової дезінформації: повним ходом використовують малопомітні прийо-ми, за допомогою яких намагаються, скажімо, демонізувати владу або ін-шим чином маніпулювати суспільною свідомістю.


Комусь закортіло «сенсацій»

ПОГЛЯД

9 стор.

20 стор.

22 стор.

Фото Павла ПАЩЕНКА

Перше у цьому році засідання Київради Сьогодні депутати Київради при-йматимуть рішення щодо змін до Програми економічного і соціаль-ного розвитку Києва на 2017 рік, до рішення від 12 грудня 2016 року «Про бюджет міста Києва на 2017 рік», а також до порядку подання петицій, про виділення земельної ділянки для Музею Революції Гідності на Алеї Героїв Небесної Сотні, створення в столиці нового парку «Почайна» та розглянуть інші важливі питання життя столиці.

СЕСІЯ

РЕКОНСТРУКЦІЯ

До початку нового навчального року в Дніпровському районі пла-нують реконструювати середню школу № 42 (вул. Хорольська).

Цей учбовий заклад – один із найстарі-ших у місті, зараз у ньому навчається вже сотий набір першокласників. Щоправда, за роки свого існування школа змінила кілька приміщень і у нинішньому функ-ціонує з 1946 року. За цей час тут не було капітальних ремонтів чи реконструкцій, лише в 1974-му зробили добудову.

Столична влада знайшла кошти на капітальну перебудову і переоснащення старого приміщення в сучасний заклад освіти. Проводити її буде комунальне

підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ», яке нещодавно презентувало проект реконструкції. За рахунок прибудови й надбудови кількість класів збільшиться до 36, у них навчатиметься 1080 учнів. Початок будівництва намічено на другий квартал нинішнього року.

Як повідомили «Вечірці» в КП «Житлоінвестбуд-УКБ», крім просторих і світлих класів у навчально-виробничій зоні будуть розташовані майстерні з об-робки деревини, металу, тканин, а також приміщення для уроків кулінарії, яких досі не було. До послуг учнів облаштують також комп’ютеризовану бібліотеку. Для фізичного розвитку дітей обладна-ють спортивну залу та басейн і навіть

тир. Підтриманню здоров’я школярів також сприятиме комплекс медичних приміщень – терапевтичний, фізіотера-певтичний і стоматологічний кабінети, процедурна, кімната психофізіологічного розвантаження.

За словами директора школи Оксани Завадовської, намічається модернізувати і розширити власний музей із чотирма за-лами, де будуть представлені експонати, що розповідають про історію не лише школи, а й 8-го Гвардійського танкового корпусу, який формувався в Києві у роки війни, а також про події Революції Гідності, протистояння на Донбасі.

Микола МИХАЙЛІВ

Друга молодість школи

Вечірній Київ | 9 лютого 2017 року | №5 (19239)КУР’ЄР «ВК»2

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

ФОТОФАКТ

– Зусилля міської влади сьо-годні спрямовані на те, щоб допомогти підприємствам, по-тужності яких зосереджені в місті, впевненіше почуватися в діловому середовищі Києва. Це не означає лобіювання когось конкретного – я цілком відпо-відально кажу про лобіювання київського виробника в цілому, – підкреслив під час наради щодо проведення чергової виставки «Зроблено в Києві» перший за-ступник голови КМДА Генна-дій Пліс.

Якщо перша виставка про-дукції столичних підприємств

відбувалася в невеликому примі-щенні, а кожен район мав близько 10 кв. метрів для експозицій, то вже в минулому році районні компанії отримали 100 метрів для своїх презентацій. Минулорічна виставка привабила понад 700 учасників і відвідувачів. Цього року буде більше – на проведення заходу містом виділено 1,6 млн грн, визначення організатора відбудеться через тендер.

Виставка «Зроблено в Києві» відбудеться у травні й буде при-урочена до Дня Києва. Її мета – популяризація київського ви-робника.

ЗРОБЛЕНО В КИЄВІ

Престиж столичної марки

� Цього року в бюджеті столиці на програму з енергозбереження «70/30» закладено 40 млн грн. «Але через популярність такої програми серед киян ми будемо намагатися збільшити цю суму», – про це мер Києва Віталій Кличко заявив під час інспекції будинку на вул. Ентузіастів, у якому були здійснені заходи з енергоефективності за програмою «70/30»: 70% вартості покривається з міського бюджету і 30% – це кошти мешканців будинку. У будинку на вул. Ентузіастів провели реконструкцію теплового пункту, замінили двері в під’їздах і встановили теплолічильник. За словами мешканців, це дозволило досяг-ти комфортної температури зокрема і в торцевих квартирах, мешканці яких завжди скаржилися на холодні кімнати. Загальна вартість робіт у будинку склала майже 500 тис. грн, із яких 311 тисяч гривень відшкодувало місто, а ще 170 тис. грн зібрали мешканці.

КОМУНАЛКА

Міська влада підставляє плече

За дорученням Київського міського голови Віталія Кличка столичною держадміністрацією розроблено пакет заходів, що дозволять зни-зити вартість комунальних послуг для киян. На їх виконання із бюджету міста виділено понад 200 млн грн.

Київ розробив вісім програм, що дають змо-гу зекономити на опаленні, гарячій і холодній воді. У першу чергу, це програма встановлення лічильників, в тому числі відновлення роботи пошкоджених і вкрадених приладів обліку. На неї цього року буде витрачено 26,8 млн грн. У ході програми «70/30%» міська влада сплачує житловим будинкам 70 відсотків вартості кап ремонту або термомодерніза-ції. Ідеться про встановлення, заміну вікон і дверей, утеплення стін. На неї спрямовано 40 млн грн. На відшкодування 30 відсотків вартості держкредитів на енергозбереження Київ виділив 4 млн грн.

– Ми запровадили програму безкоштовного встановлення квартирних лічильників соціаль-но незахищеним громадянам, на що піде 10 млн грн, – зазначив заступник голови КМДА Петро Пантелеєв. – На індивідуальні теплові пункти, що дають змогу скоротити споживання теплоенергії на 25-30 відсотків, буде направлено 35 млн грн. Ще 10 млн піде на капремонт систем гарячого водопостачання, що дозволить вирішити проблему недостатньої температури опалення в деяких квартирах.Окремої уваги заслуговує питання ремонту теплових мереж, на які місто виділяє кошти вперше за багато років.

Ці заходи допоможуть значно скоротити ви-трати киян на комунальні послуги. Як свідчить практика останніх років, вартість тепло- й елек-троспоживання може знизитися на 50 відсотків, тому і платитимуть мешканці за послуги впо-ловину менше.

ДО ТЕМИ

Голова постійної комісії Київради з питань торгівлі та під-приємництва Олександр Бродський відзначив на своїй сторінці у Фейсбуці, що представники влади та бізнесу на нещодавньому засіданні Координаційної ради з питань розвитку підприємництва при КМДА обговорили питання, що слід зробити у новому році, аби підприємцям працювалося легше та комфортніше: «Я вважаю, від-бувся справді конструктивний діалог – ми затвердили план дій на 2017 рік. Упевнений, що він допоможе нашим підприємцям у цей складний час. На безкоштовних курсах власники бізнесу отримають можливість дізнатися про «підводне каміння» та нововведення у чинному законодавстві. Ця пропозиція – від начальника Головного управління Держслужби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у Києві Олега Рубана. Пріоритетним питанням залишається скорочення бюрократичних процедур та забезпечен-ня доступності послуг в електронному вигляді. Я особисто буду стежити, щоб план було виконано і докладу всіх зусиль для його реалізації».

� У КМДА ПЛАНУЮТЬ ПОСИЛИТИ ЗАХОДИ З МЕТОЮ ПІДТРИМКИ МІСЦЕВОГО ВИРОБНИКА

БЛАГОУСТРІЙ

Мінімум реклами, максимум безпеки

Нагадаємо, 2 лютого на засіданні постійної комісії Київради з питань транспорту, зв’язку та реклами розглянуто проект рішення «Про внесен-ня змін до рішення Київра-ди від 26 січня 2012 року № 20/7357 «Про затвердження Концепції розвитку зовніш-ньо ї реклами в місті Києві». Новий документ передбачає більш жорсткий підхід до ви-значення зон із розміщення рекламних засобів. Місць, де реклама заборонена взагалі, стане набагато більше. До них віднині належатимуть не лише

історичний центр міста, але й транспортні розв’язки, низка парків і бульварів.

Нові правила включати-муть, серед іншого, уточнен-

ня дозволених і заборонених форматів конструкцій та їх розмірів. Особливу увагу при-ділено безпеці пішоходів і во-діїв – рекламні конструкції не

повинні перешкоджати руху киян та перекривати дорожні знаки, розміщуватись у місцях концентрації ДТП.

Заступник голови КМДА Олексій Резніков вважає, що розподіл місць для розміщен-ня рекламних конструкцій має визначатися на конкурсних засадах. На його думку, за-вдяки введенню конкурсних умов будуть зведені до міні-муму корупційна складова та будь-який персоніфікований вплив на вибір компанії, якій надається місце для розміщен-ня конструкції.

� УПРОДОВЖ СІЧНЯ В КИЄВІ ПЕРЕСТАЛИ ІСНУВАТИ 386 НЕЗАКОННИХ РЕКЛАМНИХ ОБ’ЄКТІВ. ЗА ДАНИМИ ВІДДІЛУ ДЕМОНТАЖІВ КП «КИЇВРЕКЛАМА», 189 ІЗ НИХ БУЛО ДЕМОНТОВАНО САМИМИ ВЛАСНИКАМИ � ВІСІМ ПРОГРАМ КМДА ДОЗВОЛЯТЬ

КИЯНАМ ЗБЕРЕГТИ КОШТИ НА ОПЛАТУ КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Юрій КОСТІН

Рух у столиці поступово нормалізувався. А в понеділок великий сніг (цілком прогнозова-но!) впав на наше улюблене місто. Столиця застигла, нервово прислухаючись до скреготу чисельних лопат і шуму снігоприбираль-них машин (число найпростіших і технічно просунутих засобів очищення асфальту, як завжди, помітно відрізнялося у центрі й на околицях).

Десятки машин потрапили в аварії, встановивши рекорд за кількістю одночасних ДТП, сотні опини-лися у стані «аварії уповільненої дії», утворивши багатогодинні затори на всіх розв’язках, мостах і магістралях. Подекуди паралізований рух змусив па-сажирів покидати теплі салони ранкових тролейбусів і маршруток й перестрибувати через замети в надії, що запізнення на роботу їм порахують як порушення трудової дисципліни із поважних причин. Попри від-чутний морозець, мобільні засо-би комунікації перегрівалися від тривалих й емоційно насичених перемовин абонентів, більшість яких згадували «незлим, тихим словом» погоду, комунальників і, як годиться, владу…

Хоча, якщо підійти до ситуації неупереджено, нічого екстраординарного не сталося – просто випав звичайний зимовий сніг. Здатний ускладнити життя, подібно до сильної зливи чи іншої примхи природи, будь-якому європейському місту. Але у Європи трохи інший менталітет, там звикли не стільки нарікати, скільки з’ясовувати причини негараздів, аби не допускати їх надалі. Отже, якщо піти європейським шляхом (а інших варіантів у нас начебто і немає), то можна дійти висновку, що прорахунки комунальних служб – то лише частина проблеми. Інша її причина, як не прикро це визна-вати, в нас самих.

Згадаймо: про те, що вранці Київ відчує всі при-нади зими і матиме шанси «закоркуватися» публічно й неодноразово попереджав не лише міський голова і численні синоптики, які підстрахували себе штор-мовим попередженням. Про це говорили на ринках, зупинках і чергах в Ощадбанку. Всі ми прекрасно усвідомлювали, що цими днями краще скористатися безвідмовним метро чи просто пішки прогулятися засніженою вулицею, отримавши додаткову порцію здоров’я. Але чи всі так вчинили? Кожен подумав – «нехай інші, а я прорвуся», а не вийшло...

Тисячі автомобілів у заторах підштовхують до очевидної відповіді на це запитання. На жаль, багато хто з нас (а значна частина киян мають автомобілі, хоча й не завжди ними користуються взимку) досі не позбулися певного презирства до громадського транспорту і легковажного ставлення до прогнозів синоптиків. От і отримали те, що маємо. А як кому-нальникам розчистити проїжджу частину, якщо вона

з обох боків забита залишеними (інколи на декілька тижнів) залізними кіньми? Про «віртуозну» парковку деяких столичних водіїв на тротуарах годі й говорити. А ми (як, до речі, і поліція) потроху звикаємо до цих порушень, сприймаючи їх ніби побутовий елемент міського інтер’єру.

От і виходить, що не лише комунальники винні у сніговому апокаліпсисі у столиці. Але до влади теж є питання. Наприклад, у понеділок зранку тротуари

Хрещатику були вкриті снігом. Власники магазинів почали розчищати прилеглу терито-рію близько десятої години. А до цього всі – і гості столиці, і кияни стрибали через кучугури, хто як міг. І це – на головній вулиці Києва! Невже підприємці

не знали, що буде сніг? Якщо знали, чому не працює система штрафів? Малі штрафи? Орендарі й власни-ки не ведуть за вухом? Ось тут і є відповідальність влади. Без збільшення штрафів (за припарковані на узбіччі автівки, непрацюючі світлофори, нерозчищені зупинки, тротуари) ми нічого не зробимо. Чи не так?

ДУМКИ З ПРИВОДУ

Вечірній Київ | 9 лютого 2017 року | №5 (19239) 3



Інспектори благоустрою склали 94 адмінпротоколи та видали 1 327 приписів балансо-утримувачам, які не прибира-ють сніг на своїх територіях

� Відбулося перше засідання комітету з підготовки Концеп-ції Статуту територіальної громади міста Києва. Визначено основні напрями роботи та першочергові заходи. Вирішено ство-рити 13 тимчасових робочих груп, які відповідатимуть за окремі розділи Концепції Статуту та доопрацьовуватимуть проект цієї Концепції. � 10 лютого в Національній опері відбудеться прем’єра опе-ри Римського-Корсакова «Моцарт і Сальєрі». Головні партії в ній виконають народний артист України Тарас Штонда (бас) і молодий тенор Валентин Дитюк. � Із 18 лютого на станції метро «Лівобережна» розпочнуть-ся ремонтні роботи, що триватимуть до 30 квітня 2017 року. На цей час почергово будуть зачинені вестибюлі. � Незважаючи на те, що до столиці завітала справжня морозна зима, в умовах якої не виживає більшість вірусів, рівень захворюваності на грип і ГРВІ у Києві зріс на понад 8 від-сотків (Продовження теми на 17 стор.)

КОРОТКО

СЕРВІС

Картка замість талончикаДо кінця нинішнього року в столиці планується поетапне запровадження електронно-го квитка на всі види кому-нального транспорту.

Як відомо, в середині січня Вер-ховна Рада прийняла закон, що до-зволяє запровадити у містах замість нинішніх паперових талончиків на проїзд у міському транспорті сучасні електронні квитки. Механізм їх дії простий: пасажир має провес-ти цією карткою над спеціальним зчитуючим пристроєм, що «знімає» потрібну суму оплати за проїзд.

У столиці активно взялися за впровадження цієї сучасної сис-теми, в якій задіяли, зокрема, і «Картку киянина». Форма оплати з їх допомогою вже досить поширена в метрополітені, а до кінця року її планують поетапно запровадити і на решті муніципального тран-спорту, у першу чергу на Борща-гівській та Троєщинській лініях швидкісного трамвая.

– Електронний квиток може включати в себе оплату проїзду за часом та кількістю поїздок, а також дає пасажиру можливість користуватися ним у кількох ви-дах транспорту – як нинішніми проїзними квитками, – зазначив генеральний директор КП «Ки-ївпастранс» Дмитро Левченко. – У минулому році було проведено переговори з двома компаніями, які розробили програмне забезпе-чення, що дає змогу запровадити єдиний електронний квиток на всі види транспорту. Зрозуміло, що процес його «тотального» за-провадження буде непростим, оскільки потрібно обладнати кожну машину спеціальним електронним компостером, а на це потрібен і час, і кошти. До того ж, необхід-но створити інфраструктуру, яка дасть змогу не лише купувати такі картки, а й поповнювати їх.

Микола ПАЦЕРА

Директор Національного інституту стратегічних досліджень, академік НАН України В.П. Горбулін презен-тував колективну моногра-фію «Світова гібридна війна: український фронт». Вперше у вітчизняній та світовій науці детально досліджено явище світової гібридної ві-йни в перспективі російської агресії проти України.

Щодо закону про мову. «Тут у мене паліативна позиція. У 1993 році я повертався з Москви у статусі глави Національного космічного агентства. Зі мною в машині були Іван Драч та Дмитро Павличко. В основному я слухав їх. Як людина з технічною освітою я поважаю корифеїв слова. Їхня позиція: державна мова має бути одна, це основа національного самовиз-начення, але вирішувати «мовне питання» потрібно вкрай обереж-но. І це не завдання Міністерства культури або Мінінформу. Це за-вдання української інтелігенції. Обіймайте за плечі українську інтелігенцію та українську науку, і м’яко вводьте кожен наступний етап українізації»…

Щодо стандартів журналісти-ки: «Україні потрібна войовита, але не войовнича журналістика. Сьогодні, як ніколи, від журналіс-

тики залежить будівництво нехай маленького, але все-таки містка між суспільством і владою. Це тре-ба робити. Це сьогодні на порядку денному № 1. Увімкніть будь-який телевізійний канал. Йде вкидання найбільш негативної інформації.

Загальна ситуація в країні дій-сно складна, але вибудовувати інформаційний ряд треба зовсім по-іншому. І якщо ми щодня бу-демо запитувати, а кого посадили, а чому із запізненням, чому не садять тощо, то як ми створюємо позитив? Як ми створимо атмосфе-ру того, що країна живе, виживає, бореться та перемагає? Ось чому не створюється такої атмосфери? Хаяти владу зручно,звичайно. У чому найголовніша біда? Крити-ка влади має супроводжуватися пропозиціями та рекомендація-ми, які дозволяли б отримати хай маленькі, але плюси. Цього ж не відбувається! Звідки такий запал і бажання все зруйнувати?»

Володимир Горбулін: про гібридну війну, українську мову і журналістику

НОТАТКИ ДО СЕЗОНУ

Спрогнозований апокаліпсис

МІЖ ІНШИМ

Як повідомили в КК «Київавтодор», щоб не до-пустити ожеледиці на вулично-дорожній мережі, проведено обробку доріг та вулиць протиожелед-ними матеріалами. Крім того, активно проводи-лися роботи з вивезення снігу – додатково було залучено 24 одиниці техніки сторонніх організа-цій, з якими корпорація на початку осінньо-зимо-вого періоду підписала відповідні договори. Крім того, до роботи з ручного прибирання додатково були залучені 120 курсантів Військового інституту телекомунікацій та інформатизації та 20 курсантів Президентського полку.

Упродовж останніх днів з вулично-дорожньої мережі Києва було вивезено понад 3675 тонн сні-гу. До речі, з початку осінньо-зимового періоду ця цифра складає вже 120,3 тис. тонн. Наразі роботи тривають. Комунальна корпорація «Київавтодор» вкотре звертається до водіїв з проханням не за-лишати власний автотранспорт на тротуарах та обабіч доріг, щоб не заважати роботі снігоприби-ральної техніки.

Як відомо, два роки тому НКРЕКП розподі-лила підвищення вартості світла до нібито економічно обґрунтованого рівня на п’ять етапів. 1 березня 2017 року – останній. Від-так вартість кіловата для киян становитиме 90 копійок (нині 71,4), якщо спожили за місяць до ста кіловат. Від ста – по 1,68 грн (зараз 1,29) за кВт.

ЕКОНОМИТЕ? ПЛАТІТЬ!

Віце-президент асоціації «Укрводоканалеколо-гія» Олександр Шкінь, який в НКРЕКП відстоював минулого тижня розцінки міських водоканалів, каже, що в Києві тариф на воду зросте на 13 відсо-тків. Тобто кубометр коштуватиме десь 15 гривень (нині 13,77). Це вже друге підвищення за останні півроку (до вересня тариф був 10,24 грн).

Тариф збільшують не через підняття мінімальної зарплати.

– До 3200 гривень «мінімалку» підняли невеликій кількості працівників – це десь піввідсотка штату, приміром, прибиральницям. У всіх інших зарплати залишилися ті ж самі, – пояснив Олександр Шкінь, і здивував багатьох. – Основна причина підвищення тарифів – падіння обсягів споживання після встанов-лення лічильників. Торік споживання зменшилося на 15 відсотків, а підприємство ж працює так само: труби треба латати, насоси мають працювати, ава-рійні машини мусять виїжджати...

– Логіка абсурдна: якщо люди почали економити, а водоканали втрачають через це прибутки, то їх треба втримати шляхом підняття тарифу! – обурю-ється директор центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко.

Натомість пан Шкінь заявляє, що в Україні – жодного прибуткового водоканалу:

– У нас тариф на воду у вісім разів менший, ніж у Європі, а всі витрати на водопостачання і водовід-ведення – за європейськими цінами, крім зарплати

працівникам. За рахунок зарплати й відсутності модернізації зношених мереж якраз і утримується той тариф, який дає можливість водоканалам іс-нувати на грані банкрутства. В Європі 50 відсотків тарифу – інвестиційна складова на модернізацію. А де нам взяти кошти на труби? Держава, на жаль, нічого не може сказати з цього приводу...

ЦІНА ЖАДІБНОСТІ

Олександр Сергієнко каже, що уряд і комуналь-ники рубають гілку, на якій сидять. І наводить свіжі цифри Держстату: минулого «тарифного року» плата за комуналку впала до 82 відсотків, хоча раніше завжди перевищувала 90 відсотків. Борг збільшився втричі.

– Жадібність до добра не доводить: люди просто не потягнули ці тарифи, тож комунальники отримали від них дулю в кишені. Тепер уряд знову наступає на ті ж граблі, – робить висновки пан Сергієнко.

За його словами, в Києві незабаром дещо випра-виться ситуація з розрахунками, адже багато киян не сплачували за опалення через безліч помилок в нарахуваннях. Місто зробило добру справу, за-безпечивши всі будинки лічильниками тепла, але «Київенерго» виявилося неспроможним зняти ці показники і правильно порахувати.

Олег ПЕТРЕНКО

Вечірній Київ | 9 лютого 2017 року | №5 (19239 )НА ЗЛОБУ ДНЯ4

ГАМАНЕЦЬ

Наступаємо на знайомі «граблі»?

ДО РЕЧІ

Експерти знову прогнозують подорожчання газу: у нинішньому тарифі закладена вартість імпортного блакитного палива – 185 доларів за тисячу кубометрів, а в бюджеті на 2017 рік передбачено, що газ подорожчає до 245 до-ларів...

� У БЕРЕЗНІ ЗРОСТУТЬ ТАРИФИ НЕ ЛИШЕ НА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ,

А Й, МОЖЛИВО, НА ВОДУ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ

Основна причина, за словами директора однієї з паливно-енер-гетичних компаній Сергія Куюна, змова країн ОПЕК про зменшення видобутку нафти.

– Ринок відреагував підвищен-ням цін, це й була кінцева мета та-ких домовленостей – «розбудити» ціни, – стверджує Сергій Куюн.

Інша причина – з січня вступи-ли в силу зміни до Податкового кодексу про ліквідацію акцизу з роздрібних продажів на АЗС, а натомість збільшено базовий акциз на кордоні або в місцях ви-робництва нафтопродуктів.

– Торік недобросовісні АЗС не сплачували цей акциз, працюва-ли в «тіні», а таких 50 відсотків на ринку. Тепер вони вимушені купувати нафтопродукти легаль-но, – розповів експерт.

Курс долара не вплинув на вартість пального. Долар по-вертається до старого курсу, а пального за час його тимчасового росту майже не купували. Не-

безпека може чатувати з іншого боку. В Україні більше половини пального – білоруський бензин із російської нафти. А зараз між цими країнами взаємини охололи якраз через суперечку щодо вза-єморозрахунків за енергоносії. Білоруси вже заявили, що й самі шукатимуть альтернативну нафту.

Українці ж вишукують альтер-нативу бензину. Торік, за словами пана Куюна, споживання газу серед автомобілістів збільшилося на 30 відсотків. Кількість літрів поданого скрапленого газу зрівнялася з об-сягами проданого бензину:

– Автомобілісти знають: при-вабливість газу виникає, коли він удвічі дешевший за бензин. Нині ж дешевший у 2,5 разу. Тому газифі-кація автотранспорту дуже висока, ми входимо до першої п’ятірки країн зі споживання скрапленого блакитного палива. І це добре – газ екологічно чистіший, ніж бензин.

Петро РОСИЧ

Ще не виїхали з міських гаражів автівки-«підсніжники», не вийшли в поле сільські трактори, а бензин підскочив у ціні майже на гривню. А до середини лютого ще додасть стільки ж.

Бензин дорожчає

Володимир БОНДАРЕНКО, депутат Київради (фракція «ВО «Батьківщина»)

Проект рішення щодо виді-лення землі на Трухановому острові було знято з порядку денного пленарного засідан-ня Київради, яке відбудеться 9 лютого 2017 року, на вимогу фракції «ВО «Батьківщина». Йдеться про проект рішення «Про надання Державному під-приємству «Генеральна дирек-ція з обслуговування іноземних представництв» земельних ді-лянок для експлуатації та об-слуговування цілісного майно-вого комплексу, в тому числі для догляду за водними об’єктами, прибережними захисними сму-гами на вул. Труханівській, 1-Г, 1-Д, 1-Е у Дніпровському районі

м. Києва (Д-7358). (Від 06.12.2016 № 08/231-4822/ПР)».

Секретар Київради дослухався до аргументів фракції «ВО «Бать-ківщина», озвучених на Пого-джувальній раді. Адже приймати подібні рішення до того, як буде з’ясовано законність зведених будівель на острові, й не будуть притягнуті до відповідальності

винні, не на часі… У свою чер-гу Концепція і детальний план території повинні відображати ідею, що єдиними об’єктами на Трухановому острові мають бути дерева, кущі, трава та птахи і зві-рі, які раніше населяли острів. Будь-яке будівництво не повинно вестися. А те, що набудовано – має бути знесене!

Людмила КОСТЕНКО, депутат Київради (фракція «Солідарність»)

Дізналась про дуже неприємну та брудну ситуацію! Користуючись моїм ім’ям збирають підписи ЗА будівництво над станцією метро «Героїв Дніпра». За кожен голос обіцяють плати-ти 500 гривень. Точно знаю, що це було мінімум у трьох будинках на вулиці Героїв Дніпра, 20-А, 25

та 29. Також збирають підписи у школі №256 та за адресою Героїв Дніпра, 35. Я з самого початку прямо висловила свою позицію по цьому будівництву і вона абсолютно збігалася з думкою громади. Дуже прикро, що були люди, які повірили у нісенітницю та поставили свій підпис… Якщо бачите, що вам не подобається — не підписуйте, як би ви не ставились до людини ім’ям якої прикриваються. Просто ска-жіть — НІ! Живіть чесно!

ОЛЬГА БАЛИЦЬКА, депутат Київради (фракція «Об’єднання «Самопоміч»)

Постійна комісія Київради з питань містобудування, архі-тектури та землекористування підтримала проект рішення щодо захисту центру Києва від хаотичної забудови. Такий ре-зультат спільної роботи активіс-тів Шевченківського району та депутатів фракції «Об’єднання «Самопоміч».

Проект передбачає створення в Києві унікальної міжвідомчої

робочої групи, що буде аналізувати як пооб’єктно, так і комплексно питання забудови центру столиці. Сумнівна хаотична багатоповер-хова забудова, тотальне знищення об’єктів культурної спадщини, кричущий спротив громадськості…

Саме такі пристрасті вирують останнім часом у Шевченківсько-му районі.Створення робочої групи – це перший крок до на-ведення ладу в центрі столиці. Робоча група, зокрема, буде вра-ховувати гідрогеологічну ситуа-цію в районі, транспортне забез-печення, екологію, зношеність інженерних мереж,щільність забудови тощо.

Не йдіть проти совісті!

Перший крок до наведення ладу в центрі міста

Труханів острів – не для забудовників

Фото skyandmethod.com


КОМУНІКАЦІЇ Підготовлено за матеріалами особистих сторінок у Facebook

Під час презента-ції планів будівництва метрополітену на Ви-ноградар міського го-лову Віталія Кличка запитали про долю ме-тро на Троєщину. Мер слушно зауважив, що треба спочатку добу-дувати міст, аби вести про це мову.

1-3 лютого в Києві працювала група німецьких технічних фахівців, які здійснили об-стеження конструкцій. Висновок: міст знаходиться в гарному стані, проектні стандарти відповідають німецьким.

Загалом, за словами голови технічної делегації Гельмута Бара, знадобиться ще два-три візити німецьких експертів до української столиці, аби навесні цього року повністю завершити технічну та фінан-сову експертизу проекту. Після підготовки комплекту документації, за словами заступника голови КМДА Олександра Спасибка, проект буде представлено потенційним інвесторам, які вже висловили зацікавле-ність. Для відкриття автомобільного руху по Подільсько-Воскресенсьму мосту, за попередніми оцінками експертів, потрібно три-чотири роки.

Фото Олексія ІВАНОВА


Вечірній Київ | 9 лютого 2017 року | №5 (19239) МЕГАПОЛІС 5

Олексій Окопний, голова постійної комісії Ки-ївради з питань транспорту, зв’язку та реклами:

– Будівництво метро на Виноградар вирішує значно ширший комплекс транспортних про-блем для Києва, ніж здається на перший погляд.

Найбільш очевидне завдання – перевезти меш-канців масивів Мостицький, Виноградар, Вітряні Гори, Западинка, Куренівка та інших. Але страте-гічно місто виграє, коли «перехопить» мешканців передмістя у пересадочному хабі на площі Тараса Шевченка, і розподілить пасажиропотоки між «зеленою» і «червоною» гілками. Замість того, щоб їхати на станцію метро «Нивки», людина скориста-ється Сирецько-Печерською лінією. Таким чином, ми використаємо потенціал цієї гілки, яку заванта-жено на 60% від своєї проектної потужності.

У будь-якому разі на комісії ми будемо де-тально вивчати ТЕО і проектну документацію, що підготували проектанти. Із трьох варіантів траси вже бачимо оптимальний за ефектив-ністю організації перевезень, собівартістю і строками будівництва. Окремо буде вестися робота, щоб забезпечити фінансування проек-тних, підготовчих і безпосередньо будівельно-монтажних робіт як мінімум на три найближчі роки, аби запустити перші дві станції. Мож-ливо, за рахунок міжнародних інвесторів, а не лише міського бюджету.

Як депутат, обраний від Виноградаря, продо-вжу координувати цей проект, яким займаюся з 2014 року. Уже запропонував проектантам допомогу в організації громадських слухань, щоб ознайомити мешканців масиву із планами розвитку метро. Це обов’язкова вимога для про-ходження експертизи.

ДУМКИ ВГОЛОС

Метрополітену Метрополітену трамвай не перешкодатрамвай не перешкода

– Вже наприкінці року ми пла-нуємо розпочати будівництво ме-тро на Виноградар і упродовж трьох років увести в експлуатацію дві нові станції – «Проспект Правди» і «Мостицька», – заявив Віталій Кличко. – Багато людей мешкають на Виноградарі, мікрорайон про-довжує розвиватися й потребує зручного сполучення з іншими районами міста. За розрахунка-ми, близько 60 тисяч мешканців Виноградаря користуватимуться метрополітеном.

Наразі здійснюється розробка проекту будівництва, проводяться необхідні експертизи. Будівельні роботи триватимуть протягом трьох років, станції відкривати-

муть почергово. Загалом вартість проекту оцінюється у 5 млрд гри-вень, та мер Києва зауважив, що в січні під час Давоського форуму керівництво Європейського банку реконструкції і розвитку вже ним зацікавилося.

Далі цю лінію передбачається подовжити до площі Тараса Шев-ченка – найкоротшим шляхом, під Вітряними горами, і на кінцевій станції влаштувати транспортно-пересадочний вузол. Автостанція «Полісся» вже успішно працює на площі Шевченка, очікує на добу-дову й ділянка Окружної дороги з Мінського масиву на Оболонь, аби розвантажити вулиці від транзит-них потоків...

� КИЇВСЬКА ВЛАДА ОГОЛОСИЛА ПРО НАЙБЛИЖЧІ ПЛАНИ РОЗВИТКУ МЕТРО ТА НАЗЕМНОГО ТРАНСПОРТУ. «ПІДЗЕМКУ» СПРЯМУЮТЬ НА ВИНОГРАДАР, ТРАМВАЙ ПОВЕРНУТЬ ЗНОВУ ДО ЦЕНТРУ МІСТА, АВТОБУСИ Ж ВИРУШАТЬ НОВИМИ МАГІСТРАЛЬНИМИ МАРШРУТАМИ

Метро на Виноградар

На початку 2018 року передбачається роз-почати будівництво нової трамвайної лінії від вокзалу «Київ-Пасажирський» до Палацу Спорту протяжністю 3,65 кілометрів, з шістьма зупиноч-ними комплексами. Це стане продовженням лінії Борщагівського швидкісного трамвая.

– Якщо техніко-економічне обґрунтування підтвердить розрахунки та технічну можливість прокласти ці рейки, то вже на початку 2018 року розпочнеться подовження Борщагівської лінії швидкісного трамвая до станції метро «Палац спорту», – повідомив заступник голови КМДА з питань транспортної інфраструктури Ілля Сагайдак. – Це зробить транспорт зручнішим для мешканців віддалених районів, а також розвантажить Святошинсько-Броварську гілку метро, особливо станції «Вокзальна» та «Полі-

технічний інститут». Очікується, що перевезення швидкісною лінією трамвая зростуть до 254 тисяч пасажирів на добу.

До Києва надійшли 50 нових автобусів МАЗ (Мін-ський автозавод) в рамках минулорічних контрактів.

Ці машини мають низьку підлогу, пристосовані для людей із особливими потребами, облаштовані кондиціонерами, їх екологічний стан відповідає cтандартам EURO-5. І вже найближчими днями вони почнуть курсувати на маршрутах у столиці. Також нові автобуси дадуть змогу відкрити маршрути, розроблені спільно з експертами Світового банку. Зокрема, це магістральні маршрути: №118, який з’єднає станції метро «Чернігівська» та «Політехнічний інститут», №119 - «Вул. Смолича – Контрактова площа». Перед-бачається, що інтервал руху на них складе 3-4 хвилини.

Трамвай: до центру по Жилянській

Нові маршрути від Світового банку

Подільський міст можна добудовувати

Олександр Кава, екс-заступник міністра інфраструктури, екс-перт із питань розвитку тран-спорту:

– Упевнений, що продовження Сирецько-Печер-ської гілки метрополітену на житломасив Виногра-дар – це правильне і реалістичне рішення, міська влада має всі можливості реалізувати його до 2020 року. Завдяки новим станціям метро «Мостицька» і «Проспект Правди» понад 100 тисяч киян отри-мають можливість користуватися метрополітеном і економити щодня 50-60 хвилин свого часу на поїздках.

Крім цього, міська влада повинна вирішити питання реорганізації мережі маршрутів тро-лейбусів та автобусів на Виноградарі з метою

забезпечення зручного підвезення пасажирів до станцій метро з районів, що знаходяться не в пішохідній досяжності, а також з Вітряних Гір і Мінського масиву.

Подовження траси правобережного швидкісно-го трамвая від площі Перемоги до Палацу спорту дозволить забезпечити пересадку зі швидкісного трамвая на «зелену» та «синю» гілки метрополі-тену. Наразі швидкісний трамвай дає можливість пересісти лише на дві станції «червоної» гілки, при цьому обидві пересадки не дуже зручні для пасажирів. Трамвайна лінія обов’язково має бути відокремленою від автомобільного потоку на вулиці Саксаганського. До речі, проектом заплановано обслуговування двосторонніми трамваями, що до-зволить облаштувати зручні «острівні» й «берегові» платформи.

ТОЧКА ЗОРУ

Підготував Григорій МЕЛЬНИЧУК

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Сучасний вигляд вулиці Межової, під якою планується прокласти лінію метро

Станція «Мостицька» передбачається з єдиним склепінням

Згідно з останніми даними головного енергетичного монополіста столиці «Київенерго», сумарна заборгова-ність населення за послуги з цен-тралізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 1 січня 2017 року склала 1,9 млрд гривень. При цьому заборгованість населення столиці безпосередньо за опалення склала 1 млрд 591,7 млн грн, а сума боргів за гарячу воду – 362,6 млн грн.

Серед житлових будинків максимальну заборгованість за послуги компанії нако-пичили споживачі Подільського району – 4,3 млн грн, Печерського – 3,3 млн грн та Оболонського – 2,1 млн грн. Сумар-ний борг за спожиту електроенергію становить понад 300 млн грн. І, судячи з тенденції, є всі підстави вважати, що ці борги будуть рости. Особливо – за

електроенергію, яка також має подо-рожчати вже з 1 березня.

Щоб якось вирішити проблему для жителів столиці, «Центр комунального сервісу» (ЦКС) пропонує з 1 лютого запро-вадити розстрочку (реструктуризацію) боргів за житлово-комунальні послуги на строк до 5 років без сплати першого внеску. Як повідомили «Вечірці» в цьо-му підприємстві, відповідні договори жителі столиці можуть укласти до 31 березня. Для цього необхідно звернутися із відповідною заявою до бухгалтера з нарахування, який веде прийом у жит-лово-експлуатаційній організації, що вас обслуговує.

Чи поліпшить такий захід нинішню си-туацію з виплатами за житлово-комунальні послуги, «Вечірка» поцікавилася у голови постійної комісії Київради з питань житлово-комунального господарства

та паливно-енергетичного комплексу Володимира Бондаренка:

– Це чергова профанація, яка може ще більше ускладнити становище. Адже для нормального надання послуг енергетикам постійно потрібні кошти за використаний ресурс, щоб на них закуповувати необхідні матеріали, обладнання, а не чекати, доки за

спожите розрахуються через 5 років. Та й немає гарантії, що люди добросовісно будуть погашати ці борги – навіть коли б хотіли, можуть виникати об’єктивні труднощі. Або

просто небажання це робити. Змусити їх буде практично неможливо – навіть у суді. Адже продати чиюсь квартиру і таким чином компенсувати борг нереально, оскільки порушуватиметься конституційне право людини на житло.

За словами Володимира Бондаренка, потрібно не шукати можливості оплачу-вати незаконно завищені ціни за житло-во-комунальні послуги, а приводити їх до економічно обґрунтованої вартості. А для їх значного здешевлення слід встановити реальну ціну на газ і вугілля. У нас прак-тично немає ринкових умов формування ціни на енергоресурси, що й призводить до необґрунтованого підвищення вартості житлово-комунальних послуг. І доки цей механізм не буде врегульовано, жодні «на-півзаходи» ситуацію не поліпшать.


Початок на 1 стор.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

Про це нам повідомила керів-ник інформаційного управління «Київводоканалу» Ганна Слобо-дянюк: «Сьогодні у межах першого поясу зони санітарної охорони на відстані близько 50 метрів ведеться інтенсивне освоєння земельних ділянок під будівництво. Це може призвести до порушення роботи ПНС «Роса-300», погіршення якості питної води, а також унеможливить подачу деснянської води на спо-руди Дніпровської водопровідної станції у паводковий період».

Згідно з даними Держгеокада-стру, земельні ділянки, що «пропи-салися» поблизу насосної станції, призначені «для індивідуального садівництва». Хто і коли їх роздав, наразі невідомо. Про це свідчить лист Хотянівського сільського голо-ви Володимира Грищенка (на те-риторії цієї сільради розташована станція. – Авт.): «ПНС «Роса-300 розташована за межами населеного пункту села Осещина. Тому сіль-рада не виділяла земельні ділянки біля зазначеного об’єкта і не має іншої достовірної інформації про ці земельні ділянки».

— Протягом вересня–листопада 2016 року були направлені звернен-ня до Держгеокадастру, Державної архітектурної будівельної інспек-ції (ДАБІ), Хотянівської сільради. Практично всі відповіді мають характер формальної відписки, — говорить депутат Київради Ганна Сандалова. — Представники ПАТ «Київводоканалу» неодноразово порушували питання про те, щоб

«Роса-300» стала стаціонарною і таким чином могла постачати до Києва воду на постійній основі. Проте, якщо береги будуть забудо-вані, це може взагалі паралізувати функціонування станції.

Тепер своє слово має сказати Київський міський голова Віталій Кличко. Саме до нього направлено депутатське звернення з метою передачі зазначених земельних

ділянок «у постійне користування Київській міській державній адмі-ністрації для суспільних потреб».

Як дізналася «Вечірка», ПНС «Роса-300» було збудовано ще за радянських часів у зв’язку з радіологічним забрудненням Дні-

пра (внаслідок чорнобильської катастрофи). У травні 1986 року Рада Міністрів УРСР ухвалила рі-шення про термінове будівництво водоводів до очисних споруд Дні-провської водопровідної станції. У свою чергу, «Укргідроводгосп» запроектував комплекс водоза-бірних споруд, щоб забезпечити безперебійну подачу якісної води для столиці.

Завдячуючи робітникам заводу «Ленінська кузня», насосну станцію «народили» прямо на плавучій баржі та відбуксували до місця розташування. Таким чином, після аварії на ЧАЕС кияни змогли пити чисту воду.

У 1999 році Дніпровська водо-провідна станція отримала акт на право власності землі для екс-плуатації насосної станції. Про це свідчить договір, укладений із Київським відділенням інституту землеустрою щодо розробки тех-нічної документації зі встанов-лення меж землекористування. З того часу «Роса» функціонує у затоці Десни, займаючи площу 6,78 гектарів (на відстані близько 2 км від села Осещина).

Останній раз станцію запускали навесні 2010-го, коли зниження рівня кисню під товщею льоду у Київському водосховищі дійшло до критичного рівня (що спрово-кувало масову загибель риби, вода тоді стала непридатною для вико-ристання). Сьогодні обладнання ПНС підтримується у робочому стані. Щороку на станції прово-дяться планово-попереджувальні ремонти і ревізія всього електро-механічного обладнання, огляди кабельних ліній пуско-регулюючої

апаратури та інші роботи (фар-бування, скління, ремонт вікон, дверей, покрівлі, заміна електро-світильників тощо).

Єдине, що турбує «росинців», так це самочинність таємничого забудовника, який «застовпив» ласі шматки землі у санітарно-захисній зоні насосної станції. Для вирішення цієї проблеми сто-личній владі потрібно здійснити два кроки. По-перше, оформити право власності на земельні ді-лянки, де розташовані водоводи. По-друге, забезпечити виконання вимог ДБН та урядового розпо-рядження щодо передачі Києву зазначених ділянок для постій-ного користування.

Не варто забувати, що при-родні запаси Дніпра — не бездо-нні. Внаслідок різних обставин (природного і техногенного ха-рактеру) виникає нестандартна технологічна ситуація: води для постачання столиці буде достат-ньо, але її небезпечно відбирати з причини низької питної якості. І ось у таких випадках щедра Десна може напоїти увесь Київ…

ДОВІДКА

Загальна схема централізова-ного водопостачання Києва складається з Дніпровської та Деснянської водопровідних станцій, 32 водопровідних насо-сних станції, 364 артезіанських свердловин та 4 тисячі кіломе-трів водопровідних мереж.

Вечірній Київ | 9 лютого 2017 року | №5 (19239)СИТУАЦІЯ6

Останній раз станцію запускали навесні 2010-го, коли зниження рівня кисню під товщею льоду у Київському водосховищі дійшло до критичного рівня (що спровоку-вало масову загибель риби, вода тоді стала непридат-

ною для використання)

Потрібно не шукати можли-вості оплачувати незаконно завищені ціни за житлово-ко-мунальні послуги, а приводити їх до економічно обґрунтованої

вартості

АКТУАЛЬНО

«Роса» під загрозою � ТАЄМНИЧИЙ ЗАБУДОВНИК ЗАЗІХАЄ НА ТЕРИТОРІЮ НАСОСНОЇ СТАНЦІЇ, ЩО МАЄ СТРАТЕГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КИЄВА

Підводні камені реструктуризації боргу � ІЗ 1 ЛЮТОГО КИЯНИ, ЯКІ МАЮТЬ БОРГ ЗА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ, МОЖУТЬ СКОРИСТАТИСЯ МЕХАНІЗМОМ РОЗСТРОЧКИ (РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ). ЧИ Ж БУДЕ ВОНА ПАНАЦЕЄЮ ДЛЯ ГРОМАДЯН ТА ЕНЕРГЕТИКІВ?


Вечірній Київ | 9 лютого 2017 року | №5 (19239) ПОГЛЯД 7

У вас проблеми? Кличте приватного судовиконавця Олег ПЕТРЕНКО

У січні набув чинності за-кон про приватних судових виконавців. Днями Мі-ністерство юстиції опри-люднило список першого набору слухачів курсів з їх підготовки. Свідоцтва вони отримають після місяця стажування, страхування відповідальності за нане-сення шкоди іншим осо-бам і обладнання офісу за вимогами закону, аби там могли зберігатися кошти і матеріальні цінності.

Приватним судовиконавцем може стати громадянин України з юридичною освітою і дворічним стажем роботи в галузі права, яко-му виповнилося 25 років. Прийдуть вони на допомогу майже 6 тисячам працівникам «малоефективної» Державної виконавчої служби.

– Система давно потребувала вдосконалення, адже нині вико-нується лише 13 відсотків рішень судів. Бо величезне навантаження, у Києві, приміром, до тисячі про-ваджень на одного державного виконавця. Демонополізація цієї системи створить конкуренцію, – зазначає начальник Головно-го територіального управління юстиції у місті Києві Станіслав Куценко. – У більшості країн Європи, зокрема й в пострадян-ській Прибалтиці, де працюють приватні виконавці, оперативно виконується дві третини судових вердиктів. У нашій же ДВС «за-висло» півмільйона справ про примусове стягнення, наприклад, 400 мільярдів гривень...

Державні виконавці за малу зарплату неохоче беруться за борги з багатьма нулями, якщо їх не-гласно не зацікавить та чи інша сторона спору. Приватні ж будуть зацікавлені десятьма відсотками від суми фактичного стягнення,

стверджує заступник міністра юс-тиції з питань виконавчої служби Сергій Шкляр:

– На Заході це дуже поважна професія – щось на кшталт «топо-вих» нотаріусів чи адвокатів. Якщо до нього звертаються з судовим рішенням, приміром, на стягнен-ня мільйона, то винагорода в сто тисяч – гарний, думаю, дохід, аби не вигадувати всіляких сумнівних оборудок і кримінальних схем.

– Чи не здатна така винагорода спокусити до нечесних способів «вибивання» боргів? – цікавимося.

– Приватний виконавець несе відповідальність за свої дії та рішення в разі нанесення шкоди всім своїм майном. Крім того, на перші три роки його діяльність має бути застрахована на суму, що значиться в усіх виконавчих до-кументах, які знаходяться в нього на виконанні. Але не менше як на тисячу мінімальних зарплат, тобто на понад три мільйони гривень.

– А якщо своє майно викона-вець перепише на тещу, як це в нас уміють робити?

– Є ще дисциплінарна і кримі-нальна відповідальність, скажімо, позбавлення свідоцтва за певні порушення. Їх контролюватиме дисциплінарна комісія Мінюсту, а також Асоціація приватних ви-конавців, яка затвердить Кодекс професійної етики.

Покликати на допомогу при-ватного виконавця можна буде, скориставшись даними у відпо-відному реєстрі на сайті Мінюсту, доступ до якого буде відкритим для всіх. Якщо не спрацьовує державна виконавча служба, то, умовно кажучи, можна провести серед приватних виконавців міні-тендер: з п’ятьох, які практикують у вашому районі, обрати кращого й укласти з ним договір. З часом імена авторитетних судових ви-конавців будуть відомі багатьом, і їх послуги можна буде обрати, наприклад, як послуги адвоката чи лікаря.

Початок на 1 стор.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

У відеосюжеті завзята журналістка, розмахуючи якимись папірцями, робить доволі гучномовну заяву: «Жителі Святошинського району забили на сполох, коли в лісі почали зникати дерева… Думку громади повністю проігноровано… Люди переконані, що в такий спосіб чиновники району хочуть повністю знищити майже 35,5 гектарів зелених насаджень, а земельну ділянку передати під забудову нового житлового комплексу…»

Тобто перед глядачами ці-леспрямовано вимальовується ледь не «апокаліптична» кар-тина, внаслідок чого столична влада штучно перетворюється на такого собі «ворога народу». Щоб уся ця «правдоТУТка» ви-глядала якомога переконливі-шою, у кадрі з’являються троє місцевих мешканців, які незадоволені ймовірним (тобто неіснуючим) знищенням лісопаркової зони.

Наприкінці сюжету дикторка публічно «закльовує» лист від Святошинської райдержадміністрації: «Ми отримали відповідь, в якій зазначається, що у пер-спективі передбачаються роботи щодо реконструкції та благоустрою парку. А саме: облаштування спор-тивних і дитячих майданчиків та місце для вигулу собак. Проте вже неодноразово виникали ситуації, коли на місці дитячої гойдалки виростав будинок. А коли котлован уже вирито, дуже важко щось вдіяти. Адже, парку завдано непоправної шкоди…»

Як з’ясувала «Вечірка», на згаданому Інтернет-каналі перекрутили факти, пов’язані з громадськими слуханнями щодо розміщення огороджувальних конструкцій у парку «Совки» (на перетині вулиць Жмеринської та Бетховена). У цих заходах також брали участь представники Святошинської райдерж-адміністрації та комунального підприємства «Київ-зеленбуд». На превеликий жаль, їхні роз’яснення так і залишилися поза кадром. Натомість «правдоТУТка» надала слово лише так званим «активістам», які зді-

йняли галас навколо надуманих забудов.

Насправді ж парк «Совки» підлягає не знищенню, а капі-тальній реконструкції. Вартість цих робіт — 1 млн 377 тис. грн. Даний об’єкт уже включено до програми економічного і соці-ального розвитку нашого міста. Згідно з рішенням Київради, вся лісопаркова зона (32,56 га) призначена «для утримання та благоустрою зелених насаджень».

Даним проектом передбачено низку заходів: реконструкцію

існуючих і влаштування нових паркових доріжок, створення умов для переміщення людей з обме-женими фізичними можливостями, облаштування дитячих і спортивних майданчиків, встановлення альтанок, ротонд, паркових лавок, поливо-зрошу-вальної системи зелених насаджень.

Про це йдеться у листі першого заступника голови Святошинської райдержадміністрації до директора Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА: «Під час проектування основними вимогами комуналь-ного підприємства з утримання зелених насаджень Святошинського району передбачено максимальне

збереження існуючого лісового ландшафту, а також створення можливостей для

задоволення різнобічних потреб від-відувачів парку на основі функ-

ціонального зонування його території, а саме: активного відпочинку (спортивна зона з майданчиками спортивних ігор та тре-нажерами), масових заходів (культурно-розважальна зона), дитячих зон, про-гулянкових, тихого відпочинку, адміні-стративно-господар-ської зони тощо».

— У парку «Со-вки» ніяких забудов не буде, — запевняє

голова Святошинської райдержадміністрації

Володимир Каретко. — Наразі всі дії щодо капіталь-

ного ремонту — законні. Ми проводимо благоустрій території.

Місцеві мешканці, нарешті, отримають цивілізовані умови — альтанки, спортивні

та дитячі майданчики. В оновленому парку збіль-шиться кількість алей і доріжок. Не забуваємо про освітлення і вивезення сміття. Щодо спо-рудження паркану, то це просто необхідність: не всі відпочиваючі з повагою відносяться до громадської зони відпочинку, заїжджають на своїх автомашинах у зелену зону, зашкоджуючи насадженням і людям, які там відпочивають. Враховуючи, що в «Совках» гуляють не лише дорослі, а й діти, питання безпеки та комфорту потрібно врегулювати першочергово…

Щоб розставити всі крапки над «і», депутат Київ-ради Тетяна Меліхова звернулася до жителів Микільської Борщагівки з проханням: надавати пропозиції щодо проведення благоустрою парку Совки та проекту схеми майбутньої реконструк-ції, яку було представлено «Київзеленбудом» на зустрічі з робочою групою, до речі, делегованою громадськістю. Тож хочеться вірити, що замість штучно поширюваних спекуляцій тут незабаром закипить реальна робота.

Комусь закортіло Комусь закортіло «сенсацій»«сенсацій»� ЯК ПЕРЕКРУЧУЮТЬ ФАКТИ ЩОДО РЕКОНСТРУКЦІЇ ПАРКУ «СОВКИ»

МІЖ ІНШИМ

Законом встановлено, якими справами приватні виконавці не можуть займатися. Це – відбирання і передача дитини, вселення-виселення фізичних осіб, стягнення з органів влади, місцевого самоврядування і держпідприємств, зокрема й підприємств із частковою державною власністю від 25 відсотків. Не можуть вони здійснювати передачу майна державної і комунальної власності, виконувати вироки адміністративних судів і рішень Європейсько-го суду з прав людини. Не залучатимуть їх також до конфіскації.

У перший рік діяльності такий виконавець зможе працювати з боргами на суму до 6 мільйонів гривень, наступного – до 20, а надалі – без обмежень.

ДОВІДКА

Парк «Совки» вважається природною пам’яткою для чудового сімейного відпочинку на свіжому повітрі, не полишаючи межі столи-ці. Засновано парк було у 1976 році. Зелений масив знаходиться неподалік Святошинсько-го району, за свідченнями істориків, колись Скарбовий ліс займав майже усю територію Святошино.

Територія парку «Совки» займає понад 35 гектарів. У парку створені всі умови для комфортного відпочинку: ґрунтові доріжки та стежки пересікають усю територію насаджен-ня, також майже по всій території обладнані лавки.

Цікаво, що у парку «Совки» багато білочок, які вже звикли до відвідувачів та стали майже ручними, а тому охоче ласують горішками, що пропонують діти й дорослі.

У парку всі насадження в більшості – це сосни, а тому повітря є особливо цілющим для тих, хто має проблеми чи хвороби, пов’язані з легенями.

ЗАКОН Є ЗАКОН

Насправді ж парк «Совки» підлягає не знищенню, а капі-тальній реконструкції. Вар-тість цих робіт — 1 млн 377 тис. грн. Даний об’єкт уже включено до програми еконо-мічного і соціального розвитку нашого міста. Згідно з рішен-ням Київради, вся лісопаркова зона (32,56 га) призначена «для утримання та благоустрою

зелених насаджень»

БУДЬМО ЗДОРОВІ!8 Вечірній Київ | 9 лютого 2017 року | №5 (19239)

Олена ТРИФОНОВА

– Часто люди самі ставлять собі діагнози, лікуються народними за-собами, неконтрольовано ковтають пігулки, що розрекламовані по теле-баченню, завдаючи собі непоправної шкоди. Потім звертаються до фа-хівця, іноді зовсім не до того, який потрібен. Схоже на гру в «російську рулетку» з власним організмом. По-дібну практику треба було ламати, – коментує ситуацію начальник управління охорони здоров’я Дніпровської РДА Даніель Кара-баєв. – Людина повинна отримувати кваліфіковану медичну допомогу. Тому до фахівців її мають спрямо-вувати лікарі первинної ланки – сімейні, терапевт або педіатр…

Медики й стали ініціаторами онлайн-запису на прийом, хоча їм довелося перебудовувати свою роботу, додавати до медичних ще й технічні знання. Втім, перебудо-

ва в поліклініках – не найважчий етап. Складніше було переконати пацієнтів, що спочатку треба відвіда-ти лікаря первинної ланки заради їхнього ж здоров’я.

Молодь швидко оцінила переваги нововведення. В трьох поліклініках

району можна зареєструватися на прийом до лікарів, залишивши по-відомлення на відповідному сайті. Втім, зазначає Даніель Таїрович, є

ще певні труднощі. Адже старше покоління здебільшого комп’ютерів не має. Для них звичайних реєстра-тур ніхто не відміняв. Пенсіонери приходять до поліклінік не лише за медичною консультацією, а й поспілкуватися – і в черзі, і в кабі-неті лікаря.

Ще одне болюче питання, яке зазвичай хвилює людей – отри-мання різноманітних довідок, на-приклад, до школи чи дитсадка. Звісно, дратує біганина по багатьох кабінетах. Тут, кажуть фахівці, треба розрізняти дві речі: медичну допомогу і медичну послугу. До-помогу надають негайно, адже від швидкості іноді залежить життя пацієнта, а от довідки – це вже царина послуг, які можуть надавати й сімейні лікарі. Їх можна брати не лише напередодні 1 вересня, а й без черг упродовж року.

Записатися на прийом через електронну реєстратуру можна «сьогодні на завтра». Першу го-

дину роботи лікарі поліклінік об-слуговують лише «онлайників». А на вихідних можна записатися до фахівців на найближчі два тижні. Аби перевірити, як працює новація, пройшлася по поліклініках. Звісно, почуті думки були різними: від ціл-ковитого несприйняття до гарячої підтримки.

– Онлайн-запис, можливо, це й добре, – каже пенсіонерка Марія Ла-танська, що завітала до лікаря в амбу-латорію загальної практики сімейної медицини №2. – Я комп’ютера не маю. Тому в мене все відбувається по-старому – через віконечко реє-стратури. Тож новаціями, навіть за палкого бажання, можуть користу-ватися не всі, а це прикро...

– Який там онлайн-запис, – під-ключається до розмови колишній

працівник заводу «Арсенал» Ві-ктор Маслюченко. – Тут хоча б не забути, як мобілкою користу-ватися. На пенсію комп’ютер не придбаєш. І до вузькопрофільних фахівців, якщо вони на іншому кінці району, вже не дійду – го-лова паморочиться і ноги погано слухаються. Не всім подобається, що треба спочатку записуватися до сімейного лікаря.

Ветеран праці Ольга Литовко вважає, що про свої болячки знає достатньо, може дати собі раду і довіряє більше гомеопатії та фі-тотерапії. А тут потрібно зайвий раз оббивати пороги поліклініки. Краще б ліки зробили дешевими, вважає жінка.

Але це вже тема «безкоштовної» медицини...

• Календула (нагідки) допомагає усунути набря-ки і тахікардію, нормалізує тиск, лікує виразку шлунка та дванадцятипалої кишки, ентероколіт, хвороби печін-ки й селезінки. Потрібно 2 ст. ложки висушеної сиро-вини залити 200 г гарячої

кип’яченої води, настояти 15 хв., випити про-тягом дня за три рази. Також можна приготувати спиртовий настій календули: 20 г сухих подріб-нених квітів залити 200 мл міцної горілки (але не більш як 70 градусів), настоювати два тижні у темному місці, пити по 1 ч. ложці засобу, по-передньо розчинивши його в 1 скл. води, двічі-тричі на день перед їдою.

• Нормалізує тиск та до-помагає при захворюван-нях щитоподібної залози чорноплідна горобина. Для цього 10 г ягід потріб-но змішати із 30 г заготовленого пізно восени

та подрібненого калгону (перстачу прямостоячого), залити 1 л горілки, настояти 15 днів. Пити по 2 ст. ложки тричі на день за 15 хв. до їди.

• Щоб приборкати ате-росклероз, знизити рівень холестерину в крові, норма-

лізувати тиск, потрібно випивати тричі на день по 1 ст. ложці кукурудзяної олії. Курс лікування – три тижні, після перерви повторити 3–4 рази.

• Допоможе прогнати безсоння та нормалізу-вати тиск настій чайного гриба, його потрібно випивати по кухлю двічі на день.

ЗЕЛЕНА АПТЕКА

� ЗАПИСАТИСЯ ДО ЛІКАРЯ, НЕ ВИХОДЯЧИ З ДОМУ, І ПОТРАПИТИ НА ПРИЙОМ,

НЕ ВИСИДЖУЮЧИ ПІД ЙОГО КАБІНЕТОМ КІЛЬКА ГОДИН, – ЗРУЧНІСТЬ, ПРО ЯКУ

МРІЄ ЧИ НЕ КОЖЕН ПАЦІЄНТ. ТАКА МОЖЛИВІСТЬ З’ЯВИЛАСЯ ТОРІК У МЕШКАНЦІВ

ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ В РАМКАХ ПРОЕКТУ ЗАПИСУ ОНЛАЙН

Старше покоління зде-більшого «просунутих» гаджетів не має. Для них звичайних реєстратур ніхто не відміняв. Пенсі-онери приходять до по-

ліклінік не лише за медич-ною консультацією, а й

поспілкуватися – і в черзі, і в кабінеті лікаря.

ВАНІЛЬ у народній медицині застосовують при розладах нервової системи, сонливості та ревматизмі. Цінується як збуджувальний і стимулювальний засіб.

ГВОЗДИКА помічна при серцево-судинних захворюваннях, атеросклерозі, віковому погіршенні пам’яті, при грижі та бронхіті. Ці прянощі покращують апетит, зменшують шлунково-кишковий та зубний біль.

ГІРЧИЦЯ знімає симптоми застудних захворювань. ІМБИР має знеболювальну, протизапальну, протиспазматичну

дію, добре загоює рани. З давніх-давен він був відомий як засіб

проти нудоти. Його вважають найсиль-нішим афродизіа-ком. Також імбир знижує рівень цу-кру й холестерину в крові.

КАРДАМОН у традиційній індійській медицині вважається од-ним із найкращих стимуляторів травлення. На відміну від перцю, гірчиці, цибулі та часнику, він не подразнює слизову оболонку шлунка. Індійські лікарі вважають, що кардамон допомагає при нудоті, відрижці, нетравленні.

КМИН у вигляді настоянок використовують для покращення травлення, при гастритах та як тонізуючий засіб.

А ВИ ЗНАЄТЕ?

Тиск можна нормалізувати і без хімії� РЕЦЕПТИ ЕФЕКТИВНИХ ПРИРОДНИХ ЗАСОБІВ ПРОТИ ГІПЕРТОНІЇ ПРОПОНУЄ ТРАВНИЦЯ ВІРА НАГОРНА

Смачно і корисно� ПРИПРАВИ НЕ ТІЛЬКИ ПОКРАЩУЮТЬ СМАК СТРАВИ, А Й ПРИНОСЯТЬ КОРИСТЬ ЗДОРОВ’Ю

Зазвичай наш організм піддається впливу багатьох факторів і чинни-ків щодня, що може призвести до інфікування бактеріями, вірусами або грибками. Боротися з ними по-винна наша імунна система. На жаль, взимку вона дає «збій», і необхідність її зміцнення стає нагальною потре-бою. «Вечірка» радить спробувати антивірусну суміш з трьох корисних інгредієнтів.

Лимон. У ньому міститься багато вітаміну С. Цей продукт має антибіотичні та противі-русні властивості, які допомагають боротися з великою кількістю вірусів і бактерій, та можуть вплинути на здоров’я, зокрема на дихальну систему.

Імбир. Корінь імбиру став популярним завдяки його численним лікувальним влас-тивостям, серед яких вирізняються проти-запальна та муколітична дія, не кажучи вже про велику кількість антиоксидантів.

Бджолиний мед. Останні дослідження показали, що бджолиний мед має потужну антибіотичну дію, яка може усунути віруси і бактерії, що викликають застуду та грип. Цей продукт, відомий протягом багатьох

років, використовують для лікування різних респіраторних та вірусних захворювань.

* * *Тепер, коли ми з’ясували антивірусні

переваги цих трьох інгредієнтів, наступний крок – приготувати потужну антивірусну суміш, яка допоможе підняти імунітет організму і запобігти дихальним пробле-мам, спричиненим алергією або вірусними інфекціями.

Тож нам знадобиться:

2 великі неочищені лимони; 1/2 кореня імбиру; 200 мл органічного меду (8 столових

ложок). Приготування: вимийте лимони розчи-

ном води та оцту для дезінфекції та усунення можливих залишків пестицидів. Лимони слід використовувати зі шкіркою, оскільки більша частина поживних речовин знаходиться саме в ній, у тому числі велика кількість вітаміну С.

Ретельно вимийте корінь імбиру, розріж-те його на маленькі шматочки і покладіть у блендер разом із порізаними лимонами. Додайте рекомендовану кількість меду і змішайте всі інгредієнти, поки не отримаєте однорідну суміш.

Коли суміш буде готова, вилийте її в скляну банку з кришкою і зберігайте в хо-лодильнику.

Якщо засіб знаходився в холодильнику протягом тривалого часу і мед почав крис-талізуватися, слід нагріти його на водяній бані, щоб він не зіпсувався.

Як споживати: столову ложку на день для осіб віком старше 13 років. Дітям треба приймати лише чайну ложку щодня. Також можна розчинити цю суміш у чаї, воді або іншій гарячій рідині.

САМ СОБІ ЛІКАР

Готуємо потужну антивірусну суміш

Йдемо до лікаря: «жива» черга чи запис онлайн

Убережемося від грипу Грип має особливий вид збудників (вірусів грипу близько 200) і харак-терні симптоми: головний біль, біль у м’язах та горлі, підвищення температури тіла, кашель, нежить, закладання носа, в окремих випад-ках – розлади травлення. Ось кілька практичних порад, які вбережуть вас від вірусу.

Мийте руки так часто, як тільки мо-жете: прийшовши на роботу, потім через годину-півтори, перед їжею, після того як проїхалися в транспорті. Тримайте дистанцію. Оскільки віруси

передаються повітряно-крапельним шля-

хом, досить одного хворого в автобусі, щоб заразити всіх пасажирів. Запасайтеся вітамінами. Ваш іму-

нітет повинен бути достатньо сильним, щоби витримати атаку грипу, тому вклю-чіть в раціон якомога більше продуктів, що містять вітамін С. Провітрюйте приміщення. Вірус

«любить» сухе і тепле повітря. Необхідно якомога частіше влаштовувати провітрю-вання в приміщенні, в якому ви перебува-єте. І наостанок: як тільки ви відчули не-

здужання, навіть несильне, постарайтеся залишитися вдома. Відпочивши, організму буде легше впоратися з вірусами.

Вечірній Київ | 9 лютого 2017 року | №5 (19239) 17


Наступного дня, доки чекав свого спів-розмовника на десятиградусному мо-розі, мої власні ноги промерзли навіть у чоботах, а він спокійно підійшов до мене… геть без взуття. І розповів чима-ло цікавого зі свого босоногого життя.

Одного разу в лютому, коли Андрій повер-тався із роботи Харківським масивом, йому стало жарко у зимових чоботах. Не довго ду-маючи, скинув їх і рушив босоніж по свіжому снігу. Під здивовані погляди людей (дехто з них і пальцем біля скроні покручував), здолав із сотню метрів, доки ноги не відчули холоду. Зранку наступного дня швиденько пройшов босоніж усю відстань до метро. А через місяць уже спокійно чимчикував березневою сніжною «кашею» по кілька годин.

Друзі і колеги звикли до його дивацтва. Благо, працює Новосьолов програмістом, а в них дрес-коду немає. До того ж, крім нього, у колективі є й інші, скажімо так, неординарні особистості – йог, парашутист, танцівниця, реконструктор старої військової форми. А спілкуються з клієнтами вони через Інтернет, тож жодних непорозумінь не виникає.

Дружина, яка спочатку соромилася виходити з босоногим чоловіком до магазину чи кафе, теж згодом звикла до його дивацтва. Андрій, будучи ще й психотерапевтом, і до цього часто вражав її оригінальними поглядами на життя.

Завітавши до когось на гостини, він просто витирає ноги вологою серветкою.

– А от у метро доводиться взуватися, – посміхнувся співрозмовник. – Адже тут ще з радянських часів діє суворе правило: «Забо-ронено знаходитися на території метрополі-тену без взуття». Взагалі я не розумію, чому? Якщо для безпеки, тоді навіщо пропускають жінок на «шпильках» чи в довгих сукнях – не змушують же знімати їх при вході.

Справжньою ж неприємністю, за словами барефутера (так по-науковому називають фанатів босоногого способу життя) Андрія Новосьолова, є ходіння босоніж по намерзлих бурульках під час ожеледиці або дрібних ка-

мінцях. Таких місць у Києві чимало намацав власними підошвами цей незвичайний чоловік. На тротуарі Південного мосту та вулиці Михай-лівській, наприклад, багато такого дріб’язку, що коле ноги, на вулиці Воздвиженській поклали бруківку, яка ще не обтерлася і має гострі кути. Не дуже приємні відчуття і від подорожі босоніж Андріївським узвозом. Небезпечно також ходити поблизу численних «наливайок», які останнім часом поширилися у місті, – трапляється бите скло. Про такий випадок екстремал завжди носить із собою мазь «Рятівник», якою обробляє рани, а також пластир.

Влітку інша проблема – можливі опіки від розпеченого асфальту. І в цьому випадку виручає «Рятівник».

– Я не вважаю ходіння босоніж узимку способом загартування організму, – каже Андрій. – Хоча воно й підвищує імунітет завдяки постійному масажу нервових за-кінчень. Може, тому й хворію рідко, і то не від простуди, а від грипу, проти вірусу якого ми практично всі безсилі. А от «підхопити» грибок,

ходячи босоніж по вулицях, практично немож-ливо, бо він не любить ультрафіолету і кисню. Як, до речі, і збудник правцю (стовбняка). До того ж, «босоногість» впливає на формування правильної постави, розвиток опорно-рухового апарату. А також знімає напругу при стресах, що в наш час просто необхідно.

Серйозними дослідженнями барефутер-ства у нас ніхто не займається. Для Андрія Новосьолова воно стало не просто засобом оздоровлення, а філософією життя. Він по-збавився комплексів, якими страждав раніше. Адже щоб розпочати ходити босоніж, потрібні неабияка сила волі, також впевненість у собі.

Андрій розповів, що зараз у столиці існує спільнота «Київ босоніж», яка активно спілку-ється у Фейсбуці. До неї входить зо два десятки любителів ходити без взуття. Вони періодично збираються разом і проводять піші прогулянки містом, здебільшого історичними місцями. Вже мандрували центром міста, Подолом, узбережжям Дніпра, Андріївським узвозом, відвідали ботанічні сади та парки. За словами Новосьолова, щороку їх «команда» попов-нюється трьома-чотирма послідовниками. Вони виношують плани нових подорожей і з нетерпінням чекають на потепління.

ДИВАКИ

� ДОМОВЛЯЮЧИСЬ ІЗ АНДРІЄМ НОВОСЬОЛОВИМ ПРО ЗУСТРІЧ, ЗАПИТАВ: «ЯК Я ВАС УПІЗНАЮ?» НА ЩО ОТРИМАВ ВІДПОВІДЬ: «А ВИ ПРИДИВЛЯЙТЕСЯ ДО НІГ»

По снігу – босоніжПо снігу – босоніж

ДУМКА МЕДИКІВ

Світлана Климова, лікар-інфекціоніст: «Ходити босоніж по місту – значить зби-

рати на свої ноги всю таблицю Менделєєва. Пори шкіри вбирають отрути, що містяться в реагентах, вихлопних газах та іншій хімії, якої в місті дуже багато. Відбувається по-вільне, але неухильне отруєння організму. Крім того, великий ризик підчепити один з шкіряних вірусів – бородавки або грибки».

Вікторія Федосенко, терапевт-кардіолог: «На стопі є дуже багато рефлекторних зон,

пов’язаних з нормальною роботою і вну-трішніх органів, і роботою хребта. Будь-яке ходіння босоніж дратує ці зони, і на організм це діє. Стимулюється робота і серця, і судин, і нирок, і тонусу судин... І все-таки, непідго-товленим барефутерам ми радимо починати ходити босоніж по власній квартирі».

Серйозними дослідженнями ба-рефутерства у нас ніхто не зай-мається. Для Андрія Новосьолова воно стало не просто засобом

оздоровлення, а філософією жит-тя. Він позбавився комплексів, якими страждав раніше. Адже щоб розпочати ходити босоніж, потрібні неабияка сила волі, та-

кож впевненість у собі.

ПОРАДИ

Фото автора

Вечірній Київ | 9 лютого 2017 року | №5 (19239) ЛЮДИ ТА ДОЛІ 9

КАРТИНКИ З НАТУРИ

«Струни» зігрівають серця – Ну, молодці! Підняли на-стрій, а то після отримання комунальних платіжок хоч до петлі лізь, – плескаючи у до-лоні, мовив літній чоловік. – Я сюди спеціально приходжу на їх концерти. В «Україну» тепер пенсіонеру не попасти, а тут слухаю хорошу живу музику...

Свідком цієї розмови я став на майданчику біля станції метро «По-літехнічний інститут», де п’ятеро чоловіків з гітарами й ударними ін-струментами влаштували справжній концерт. Репертуар на всі смаки – інструментальна класика, джаз, народні пісні, естрадні мелодії. І грали музики так злагоджено й душевно, незважаючи на міцний мороз, що зібрали чимало слухачів, а дехто, не втримавшись, пускався в танок.

Гітарист Олександр Чумаченко розповів, що їх ансамбль назива-ється «Струни Майдану», оскільки

грав на ньому в буремні дні Рево-люції Гідності.

– У день, коли там розгорілося протистояння, я грав у Голосієво-му, – пригадує Олександр. – Мені подзвонив товариш із Дніпра і запитав: «Сашо, а що, там у вас дійсно людей убивають?». Потім підійшла жінка і присоромила, мовляв, як ви можете грати, коли на Майдані ллється кров. Я про-жогом кинувся туди, метро вже не працювало, добирався пішки. В ті дні, як міг, допомагав протесту-ючим – довбав бруківку, наливав у пляшки «коктейлі Молотова»,

ходив із ними на штурм... Мої два сини теж не пасли задніх, а молодший і зараз воює добро-вольцем у зоні АТО.

Після подій на Майдані «Стру-ни» продовжували свої виступи в центрі міста, але, на жаль, це подобалося не всім. Хтось із міс-цевих мешканців викликав по-ліцію, щоб їх вгамувати. А одного разу невдоволені підключили й телевізійників, які зняли сюжет про те, як вуличні музиканти «те-роризують» Хрещатик голосною музикою. Проте більшості киян їх музика до вподоби, у чому я мав змогу переконатися. Співробітни-ки метрополітену зізналися, що з радістю чергують на станції саме в п’ятницю, коли грає цей ансамбль.

Цікаво, що три його учасники не мають музичної освіти, але вже напрацювали такий репертуар, що можуть конкурувати з багатьма «розкрученими» музиками.

Своєю грою великих грошей не заробляють, хоча вони кожно-

му потрібні. Скажімо, Олександр свого часу мав необачність взяти валютний кредит, коли долар був ще по 4,5 гривні, то й досі не може його виплатити. Інший учасник гурту, Сашко із Маріуполя, роз-раховується заробленим на вулиці за орендоване житло. А от Леонід має з такого підробітку добавку до пенсії (до речі, всім музикантам, за винятком ударника, вже за 50). Іноді таким чином вони заробля-ють і на... ліки.

На моє запитання, скільки найбільше вдавалося отримати за концерт, музиканти жартома відповіли, що вуличні «гонорари» далекі від сценічних, на них на-віть пляшки хорошого коньяку не купиш. Але вони отримують велике задоволення від того, що дарують людям хоч декілька хвилин радості в нинішньому нелегкому житті...


Борис БАБКІН

МАМА ЄВГЕНІЇ ВАЖИЛА ПОНАД 150 КІЛО

Перш ніж потрапити на «Зважені та щасливі» Євгенія М. з’явилася на телешоу «Кохана, ми вбиваємо дітей», де прагнула налагодити стосунки із 16-річною донькою Сашею, яка через зайву вагу не любила ані себе, ані цілий світ. У коледжі її знали як погану уче-ницю і грубіянку зі шкідливими звичками. Вдома жодного дня не минало без сварок. За допомогою телепрограми мама хотіла ви-правити все: і запальний характер доньки, і її небажання вчитися та допомагати по господарству, і тяжіння до куріння, і зайву вагу…

Щоправда, і сама вона не від-значалася стрункістю. Нарікала на генетику: її матір при вазі 150 кілограмів померла у 47 років. Тато, що важив навіть більше, теж помер уві сні від інсульту. Проте Євгенія, попри погану спадковість, вільно тримала в холодильнику калорійні продукти, вважаючи, що донька сама зможе утриматися від шкідливої їжі. Та Саша «змітала» все, що бачила…

«Навіщо ви це тримаєте в своєму холодильнику та провокуєте апетит у дитини?» – запитували у жінки на шоу. Євгенії продемонстрували, якою стане її донька у сорок років, якщо не захоче змінюватися. На великому екрані з’явилося обличчя втомленої огрядної літньої жінки з порожніми очима.

– Ви пробачте, – зауважив веду-чий програми Дмитро Карпачов. – Якщо так триватиме і далі, то, здається, у вас є шанс пережити власну доньку.

– Та ні! – зойкнула Євгенія. Доньку вона не пережила… – Що ж сталося? – запитали

ми Сашу, яка ще не оговталася від горя. – Чому після проекту «Кохана, ми вбиваємо дітей» по-трапили на проект «Зважені та

щасливі»? Адже все закінчилося добре. Ви налагодили стосунки з мамою і змінилися на краще – обидві схудли….

– Але недостатньо. Я втратила аж 20 кілограмів та потім через лінощі вагу набрала знову. Мамі ж було потрібне кардинальне схуд-нення: вона перебувала у четвер-тому шлюбі та мріяла народити дитину своєму чоловікові. Лікарі сказали: «Якщо хочете завагітніти, треба спершу схуднути».

ВПАЛА У КОМУ Третій сезон «Зважених та щас-

ливих» телеканалу СТБ, де худли парами, виходив у ефір з вересня по грудень 2013 року. На початку проекту Євгенія при зрості 170 см мала вагу 130 кілограмів, у доньки Олександри при такому ж зрості – 106. Євгенія вибула з шоу на п’ятому тижні з вагою 120 кіло, після чого поїхала додому і за два місяці ски-нула ще 14 кілограмів, дійшовши до 106. На фінальному зважуванні в кінці грудня 2013 року на вагах вже було 94 кілограми. За 9 місяців жінці вдалося втратити 36 кілогра-мів – щомісяця мінус чотири кіло.

Євгенія начебто народилася заново. Минув біль у суглобах,

вона почала плавати і кататися на велосипеді. Проте торік пере-несла операцію і знову додала у вазі. З вагітністю не виходило, і Євгенія з чоловіком Сергієм (віт-чимом Олександри) стали зби-рати документи на усиновлення дитини. Гіпертонія її турбувала значно менше. Аж раптом на-передодні дня народження Єв-генію з високим тиском забрала «швидка»…

Лікарі визнали її стан критич-ним: крововилив у мозок, набряк легенів. 26 січня бідолашна по-мерла…

«СМЕРТІ НЕ ПОВ’ЯЗАНІ З ФОРМАТОМ ПРОЕКТУ»

Це не перша втрата серед ко-лишніх учасників мегапопулярного шоу, що трапилися у різні сезони вже після нього.

Восени 2015 року помер 52-річ-ний Ігор П. з Новоград-Волин-ського, що мав початкову вагу 193 кілограми при зрості 176 см, а став важити 142 кг. Дружина Іго-ря, Галина, розповідала: у лікарні медики помилилися з діагнозом, неправильно лікували, прога-вивши обширний інфаркт.

32-річний Ілля Я. з Дніпра був, як і Євгенія М., учас-ником третього сезону. Важив 147 кілограмів. Ски-нув 48 кіло і став важити 99. Помер від інсульту в травні 2015 року. Вважав правиль-ним схуднення без божевільних навантажень – 2-3 кілограми на місяць, цього намагався дотри-муватися й після телешоу.

– Чи втрачали організатори ана-логічного американського шоу The Biggest Loser своїх колишніх учасників? – запитуємо керівника проекту «Зважені та щасливі» (3-6 сезони) телеканалу СТБ Наталю Щербину. – Три смерті

після українського проекту – це збіг обставин чи свідчення того, що на вітчизняному шоу щось роб-лять не так?

– У наших зарубіжних колег, на жаль, також були втрати серед учасників, що вибули, через кіль-ка років після зйомок проекту. У нашому випадку це не пов’язано з форматом проекту і це могло статися з будь-яким пацієнтом, котрий потрапив у лікарню з по-дібними симптомами…

– Запускаючи шоу, ви отримува-ли рекомендації провідних укра-їнських лікарів, як зробити процес інтенсивної втра-ти ваги найменш небезпечним для організму, чи скористалися

готовими американськими напра-цюваннями?

– Готовими напрацюваннями? Жодним чином! По-перше, аме-риканський формат адаптований нашою командою під українські реалії. Не забувайте, що рівень життя українців та американців і наша екологія дещо відрізняються. По-друге, ми постійно консульту-ємося зі спеціалістами. Відбір на шоу у нас суворий: обов’язковий ретельний медогляд: терапевт, кардіолог, пульмонолог. Розгорнуті аналізи сечі та крові. Перевірка на гепатит та ВІЛ. За необхідністю додаткові обстеження: рентген, МРТ тощо.

– Після вибуття з шоу і аж до фінального зважування люди худ-нуть вдома самі. Ви контролюєте цей процес?

– Звичайно. Вони отримують від проекту абонементи до залу і персональних тренерів, яких підбирають, консультують і ко-ординують тренери «Зважених та щасливих», оскільки не можуть особисто бути присутніми в різних містах, де живуть учасники.

� ПОМЕРЛА 44-РІЧНА КИЯНКА – КОЛИШНЯ УЧАСНИЦЯ ТЕЛЕПРОЕКТУ «ЗВАЖЕНІ ТА ЩАСЛИВІ». ВОНА ВТРАТИЛА 36 КІЛОГРАМІВ, ПРАГНУЧИ НАРОДИТИ ДИТИНУ

Особливий випадокОсобливий випадок

КОМПЕТЕНТНО

Євгенія М. за 9 місяців втратила 36 кілограмів. Чи могло таке об’ємне схуднення згодом, за три роки після телешоу, призвести до геморагічного інсульту? – поцікавилася «Вечірка» у головного ді-єтолога МОЗ України Олега Швеця:

– Не знаючи історії хвороби, щось сказати важко. Я категоричний противник таких проектів. Уявіть, що людина захворіла на запалення легенів, її обстежили, дали медичний висновок, і запропонували при-йти лікуватися… на телебачення, у прямий ефір. Так і тут. Морбідне ожиріння (коли співвідношення ваги тіла до квадрата зросту переви-щує 40 кг/м²), на яке страждають багато учасників шоу, – це складна хвороба, яка потребує низки комплексних заходів, зокрема хірур-гічних. Ці люди внаслідок своєї хвороби вже приходять на проект із ризиком інсульту та інфаркту. Не можна серйозне лікування підмі-нювати виставою, якою б яскравою та захоплюючою вона не була.

Після подій на Майдані «Струни» продовжували свої виступи в центрі міста, але, на жаль, це

подобалося не всім. Хтось із місцевих мешканців

викликав поліцію, щоб їх вгамувати

Вона перебувала у чет-вертому шлюбі та мрія-ла народити дитину

своєму чоловікові. Лікарі сказали: «Якщо хочете

завагітніти, треба спер-шу схуднути»

Фото автора

Михайло КАМІНСЬКИЙ

Війна нікого не шкодує і так просто не відпускає. Нехай вийшов боєць із зони бойо-вих дій, але війна залишаєть-ся з ним. І кожен по-своєму бореться зі своїми фізич-ними ранами чи психоло-гічними шрамами на душі. Чимало колишніх учасників АТО знаходять спосіб реабілі-тації, а фактично порятунок, у творчості.

Кияни та гості столиці, зокре-ма й іноземні, добре знають, що ексклюзивні та найбільш май-стровиті мистецькі витвори у столиці України можна придба-ти саме на Адріївському узвозі. У короткій вервечці яток, що обабіч тротуару розташовані на-впроти церкви Святого Андрія, погляд зупиняється на яскравих матрьошках. Ряди-шеренги цих російських (як я досі вважав) дерев’яних розписних ляльок за-чаровували не лише неповторною виразністю.

– А хто ж вам сказав, що мат-рьошок придумали… росіяни? – відповів запитанням продавець – іще нестарий і доволі міцний сивочолий чолов’яга із приємною відкритою усмішкою, в чорній зи-мовій куртці, з-під якої видніється військовий камуфляжний одно-стрій. – Ці дерев’яні ляльки були завезені в XIX столітті з Японії і зображали «бога Фукурума» – одного із семи богів успішності, вченості та мудрості. А «москалі» хутко перефарбували їх та видають за своє національне надбання. Так само вони вкрали в Київської Русі, тобто у нас з вами, історію, в Німеччини – автомат, мотоцикл та ядерну бомбу. Навіть пельмені – не російські. Їх теж поцупили у Японії...

Патріотичним торговцем ви-явився художник та учасник АТО Василь Селіванов. Служив у ба-тальйоні територіальної оборони «Київ», який на початку війни на Донбасі створювався з киян та меш-канців Київщини (зараз це – 12-й окремий мотопіхотний батальйон ЗСУ). Свого часу ветерану довелося закінчити розвідувальний факуль-тет Київського загальновійськового училища, дослужився до командира роти. Тож у справі військовій був не новачком і на війну на Сході України пішов свідомо.

– Відомо, що людина до всього звикає, але до того, що там відбува-ється, звикнути не можна, – сумно констатує пан Василь. – Як кажуть, вирвані роки…

– Там щодня стріляють і вби-вають? – запитуємо.

– І не тільки… Жити людям на дають. Ця війна – брудна і над-важка робота, нічого там доброго і цікавого немає, – промовив вете-ран, даючи зрозуміти, що глибоко пірнати в цю делікатну тему осо-бливого бажання не має.

Зараз Василь Селіванов цілком і повністю поринув у мистецьке життя-буття. Започаткував власну справу і працює разом із дружиною Оленою. Виготовляють диво-мат-рьошки, інші художні сувеніри. Він зі знанням справи підбирає-сушить необхідний матеріал, вміло обточує на токарному верстаку заготовки, Олена Вікторівна креативно їх розфарбовує. Вийшов такий собі сімейний підряд.

Спілкуючись з ветераном, звер-таю увагу, що на його камуфляжно-му одязі, під цивільною курткою, блиснули нагороди.

– Це у вас повсякденна форма одягу? – цікавлюся у співрозмов-ника.

– Та ні… У ряджених ми не бави-мося, – стримано парирує Василь Павлович.– Сьогодні маємо уро-

чистий захід – презентація нової громадської організації. Прина-гідно начепив нагороди…

За словами ветерана АТО, після демобілізації цілком змінилося коло його спілкування. Розмов-ляти з тими, хто не нюхав по-роху, виявилося нецікаво, і не

завжди знаходилися адекватні співрозмовники. Тож фарби легко замінили людей. Поступово життя звело з такими ж, як він, – учас-никами бойових дій, котрі в по-шуках психологічної та соціальної реабілітації пірнули у мистецтво. Хтось, як умів, писав картини, хтось займався різьбленням по дереву, ткацтвом, розписом або в’язанням. Чи навіть виготовляли пам’ятники та скульптури.

Саме на цьому благодатному підґрунті воїни з Києва, Харко-ва, Вінниці, Хмельницького, Дні-

пра, Одеси і Запоріжжя виріши-ли об’єднатися у спільноту. Так у Києві народився Творчий союз учасників АТО з промовистою на-звою «Митець». Його презентація відбулася на саме Водохреще, на Андріївському узвозі. Головою новоствореної громадської органі-зації було обрано учасника бойових дій в Анголі Олександра Запруд-ського, а Василя Селіванова – заступником. Як митці по духу та учасники бойових дій, нехай і в різних місцях світу, вони легко знайшли спільну мову.

– Зовсім не випадково до орга-нізації долучився і наш капелан – протоієрей, настоятель Стрітен-ської каплички, що на Львівській площі, отець Сергій Ткачук, – від-рекомендовує духовну особу Василь Селіванов. – Він як один із перших українських капеланів благосло-вив перших добровольців-киян («чорних чоловічків») на боротьбу з ворогом у зоні АТО (московсько-українську війну), яка тільки-но розпочалася навесні 2014-го.

– Головним для нашого Союзу є сприяння ветеранам – учасникам бойових дій, які люблять мистецтво і вміють творити руками, в реалі-зації творчих планів, поширенні мистецьких робіт, – розповідає Олександр Запрудський. – Допо-магаємо учасникам АТО у праце-

влаштуванні, проведенні виставок, ярмарків-продажів та презентацій їхніх творчих доробків у Києві. Нас небагато – десь біля двох десятків. Тож запрошуємо всіх бажаючих митців – учасників АТО до плідної співпраці…

Сьогодні часто-густо доводиться чути у високих кабінетах столичних чиновників, навіть у стінах Верхо-вної Ради, мовляв, Андріївський узвіз – це не місце для торгівлі, продажу сувенірів. Заперечую-чи таке упереджене та безглузде твердження, мої співрозмовники дотримуються іншої позиції. У них на це свої аргументи і свої причини.

– Вас звідси не виганяють? – Нас бульдозерами хочуть «за-

чистити» з Андріївського узвозу! З єдиного культурного острівця у Києві, на якому ще презентується для всього світу – закордонних туристів та гостей України, наше мистецтво: і картини, і сувеніри, і українські вишиванки. Тому ми, митці-АТОшники, об’єдналися у Творчий союз митців учасників АТО, аби гуртом захищати своє право на працю, життя, творчість. Ми зі зброєю в руках боролися за Незалежну Україну, тому і зараз, в разі потреби, зможемо постояти за себе і за Україну!

У кожного клаптика Андріїв-ського узвозу є історична пам’ять. Той шматок землі, на якому пра-цюють активісти Творчого союзу «Митець», має площу в якихось 36 кв. метрів. Вони готові їх від-стоювати до останнього. Бо навіть вельмишановні депутати не в змозі повернути історію в інше русло.

Олександр Запрудський показує альбом з ескізами осучаснених яток, які вже розробив Творчий союз «Митець». Їх можна у ко-роткі терміни матеріалізувати. Нові сучасні торгівельні споруди могли б прикрасити Андріївський узвіз і давали б чималий реальний прибуток до міської скарбниці.

– Проте хтось вперто цього не бажає і відверто «підставляє» мера Києва Віталія Кличка, та ще й на-передодні «Євробачення», на яке приїдуть до 20 тисяч туристів – вони обов’язково прийдуть на Ан-дріївський узвіз за сувенірами, а нас звідси намагаються вигнати. Влада, – каже пан Олександр, – має не «зачищати» це місце від митців, а зберігати й примножу-вати ті позитивні надбання, які здобув Андріївський узвіз у Києві за тисячоліття як культурний і ту-ристичний простір, який презентує всьому світу українське мистецтво – і вишиванки, і сувеніри, і висо-кохудожні твори… Насправді ж можновладцям дійсно сьогодні важко. Їм треба допомагати й по-дружньому підказувати. Ми розуміємо це, і готові підставити своє міцне плече... Якщо, скажімо, когось занесе не в той бік, то наші бойові побратими скорегують, підкажуть, як треба і можна жити по совісті та честі.

Вечірній Київ | 9 лютого 2017 року | №5 (19239)ВІЙНА І МИ18

«Блокпост» митців «Блокпост» митців на Андріївському на Андріївському

На Водохрещу у Києві на Андріївському узвозі відбулася презентація Творчого союзу учасників АТО «Митець».Метою діяльності Союзу є сприяння митцям-учасникам АТО в реалізації їхньої творчої діяльності та по-

ширенні мистецьких творів. Одним із головних напрямів є допомога учасникам АТО у працевлаштуванні, проведенні виставок та ярмарків-продажів творчих доробок.

Головою Союзу було обрано учасника бойових дій Олександра Запрудського, визнаного у світі митця. За-ступником голови організації став Василь Селіванов – художник та ветеран АТО. Також митці обрали собі капелана – протоієрея Сергія Ткачука, настоятеля Стрітенської каплички на Львівській площі Києва.

Керівництво Творчого союзу запрошує до співпраці митців-учасників АТО. Адреса організації: 01025, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 5, літ. А, оф. 20.Телефон: (050) 387-93-16, e-mail: [email protected]Сторінка у мережі Фейсбук: www.facebook.com/artunionATO

� «ВЕЧІРКА» ПОЗНАЙОМИЛАСЯ З ДІЯЛЬНІСТЮ ТВОРЧОГО СОЮЗУ «МИТЕЦЬ», ЯКИЙ ЗАПОЧАТКУВАЛИ ВЧОРАШНІ УЧАСНИКИ БОЙОВИХ ДІЙ

На знімку (зліва направо): голова Творчого союзу учасників АТО «Митець» Олександр Запруд-ський, заступник голови Союзу, художник Василь Селіванов, протоієрей, настоятель Стрітенської каплички на Львівській площі отець Сергій Ткачук

Головним для нашого Союзу є

сприяння ветера-нам – учасникам бойових дій, які люблять мисте-цтво і вміють твори-ти руками, в реалізації творчих планів, поши-ренні мистецьких робіт

ЩО ТУРБУЄ

Вечірній Київ | 9 лютого 2017 року | №5 (19239) РЕТРО 19

БУЛО – СТАЛО

Юрій КОСТІН, письменник

Клара Миколаївна одягалася зі шляхетністю справжньої леді, яка випадково опинилася у загально-освітній бурсі, мала тонкі, вірту-озно наведені брови, що ефектно контрастували з білявим волоссям, зібраним у стриману й водночас модну зачіску. Вона носила спідни-цю зі сміливим розрізом і коштовні прикраси.

Рум’яні від природи щоки Влади Петрівни будь-який макіяж лише зіпсував би, вона віддавала пере-вагу теплим довгим спідницям, грубим вовняним светрам і не розуміла, як можна пересуватися на високих підборах.

Подібна контрастність проекту-валася і на манеру ведення занять. Якщо уроки російської літера-тури Клари Миколаївни можна було порівняти із вишиванням бісером по шовку, то стиль Влади Петрівни на уроках української нагадував нанесення міцними нитками традиційного орнаменту на домоткане полотно. Підозрюю, що Влада Петрівна мала доволі розпливчасте уявлення про теорію розумного егоїзму, втілену в об-разі Рахметова із відомого роману Чернишевського, якою частувала інтелект «просунутих» учнів Клара Миколаївна. Наша ж вчителька української полюбляла короткі й вичерпні фрази на кшталт: «Іван Драч — справжній мужицький поет» (не впевнений, чи погодив-ся б із таким визначенням автор «Ножа у сонці»).

Чи варто дивуватися, що ті, хто отримував відмінні оцінки у Клари Миколаївни, не завжди могли роз-раховувати на це у Влади Петрівни, і навпаки, улюбленці Влади Петрівни швидко опинялися у зоні оціночної турбулентності Клари Миколаївни. Винятком із правила слугувала хіба що незвична єдність, з якою обидві вчительки настійно рекомендували пов’язати майбутнє із літератур-ною творчістю двом учням нашого 8-Б. Одним був шкільний поет Леонід Горовець, іншим – автор цих рядків. Наслідком згаданих рекомендацій стала наша з Льонею поява в редакції республіканської

молодіжної газети «Комсомольское знамя» на шостому поверсі видав-ництва «Радянська Україна» (нині це приміщення прикрашає назва «Преса України»).

Тогочасне видавництво по-близу заводу «Більшовик» (у 60-тих він являв собою не руїну, як нині, а справно додавав кіптя-ви столичному небу з усіх своїх труб) було місцем, здатним ви-кликати священне збентеження у серцях всіх, хто мріяв про перші кроки в літературі чи журналістиці, справжньою цитаделлю друкова-ного слова. Саме тут виходили у світ всесоюзні часописи, а також 20 провідних українських газет і журналів — накладами, про які за-лишається лише мріяти редакціям сучасних видань. У 1960-70-х роках разовий тираж, скажімо, газети «Радянська Україна» наближався до 500 тисяч примірників, газети «Молодь України» – до мільйона.

Журналістика того часу справді могла претендувати на статус чет-вертої влади; друковане слово мало відчутний суспільний резонанс і неабияку вагу, було здатне зіпсувати

біографію людини або прославити її ім’я на всю країну, стати підставою для ухвалення урядового рішення. Відповідно й професія журналіста мала статус, який, уникаючи мож-ливих звинувачень у некоректності,

автор просто не ризикнув би порів-нювати із сучасним. Пам’ятаю, якось до нашого класу завітала скромний кореспондент піонерської газети «Зірка», вчителі з поваги до високої гості спілкувалися з нами пошепки...

Тому не дивно, що ми з Льонею швидко позбулися самовпевненості шкільних обдарувань, поставши пе-ред завідувачкою відділом учнівської молоді «Комсомольского знамени» Світланою Кузнєцовою. Для цьо-

го відповідального рандеву Льоня відібрав кращі вірші. Я, щоб не по-ступатися товаришеві, напередодні ввечері теж «наваяв» із десяток ри-мованих опусів, хоча до того ніколи цим не грішив. Ознайомившись

з нашим віршованим доробком, Світлана Олександрівна поглянула на нас із поблажливою посмішкою й дружньо порадила: «Хлопчики, спробуйте написати щось прозою. І бажано – на шкільну тему».

Ми спробували. Льоніної фан-тазії вистачило на статтю, що за-вершувалася гаслом: «Піонери та школярі, збирайте металобрухт і макулатуру!». Я, подібно до героя відомого художнього полотна, пі-

шов іншим шляхом, ризикнувши віддати на редакційний суд своє перше оповідання. Воно було на-віяне незвичною картиною, по-баченою колись у старому поділь-ському дворикові: там, прямо із напівзруйнованої цегляної стіни, наперекір злій долі та законам при-роди, вперто проростала струнка тендітна берізка. Сюжет увібрав у себе давно почуту і щедро приправ-лену моєю фантазією історію про дівчинку-підлітка з іншої країни, закинуту війною до окупованого німцями Києва. Аналогія із беріз-кою, що виростала над камінням, напрошувалася сама собою...

Реакція Кузнєцової на Льонін твір не відзначалася оригіналь-ністю й завершилася побажанням читати більше класичної літерату-ри. Потім Світлана Олександрівна взялася за тоненький зошит із моїм оповіданням, і я вражено спо-стерігав, як обличчя її поступово світлішає, а на очах починають бриніти сльози. «Умнічка!» – звору-шено видихнула вона, закінчивши читати і так уважно вдивляючись у моє обличчя, наче бачила його вперше: «Будемо друкувати».

Мабуть, саме цієї миті щось змінилося у втаємниченому ме-ханізмові моєї долі, змусивши остаточно визначитися щодо май-бутнього. Звичайно, тоді я й гадки не мав, що розпочавши співпрацю з молодіжною газетою, згодом стану її редактором.

Як не міг уявити і Льоня Горо-вець, що удар, завданий по його літературному самолюбству, піде лише на користь, підштовхнувши його пізніше до обіймів зовсім ін-шої музи – після закінчення вишу він тривалий час плідно працю-ватиме на Київській студії хроні-кально-документальних фільмів. А за кілька років перед тим, як піти з життя, мій шкільний товариш зніме чудовий художній фільм «Дамский портной» із Іннокентієм Смоктуновським у головній ролі. Але все це відбудеться згодом.

А тоді, у 60-х, ми лише приміря-лися до можливих варіантів свого самоствердження, не помічаючи, як поволі й непомітно спливає у минуле наше безтурботне київське дитинство.

Потім Світлана Олександрівна взялася за тоненький зошит із моїм оповіданням, і я вражено спостерігав, як обличчя її поступо-во світлішає, а на очах починають бриніти сльози. «Умнічка!» – зворушено видихнула вона, закінчивши читати і так уважно вдивляючись у моє обличчя, наче бачила його вперше: «Будемо друкувати».

� 1964 РОКУ МОВУ І ЛІТЕРАТУРУ В НАШІЙ 13-Й СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ ВИКЛАДАЛИ КЛАРА МИКОЛАЇВНА І ВЛАДА ПЕТРІВНА. ОБИДВІ БУЛИ ВИСОКИМИ, СТАВНИМИ, ПРИЄМНИМИ У СПІЛКУВАННІ Й ВРІВНОВАЖЕНИМИ ЖІНКАМИ. НА ЦЬОМУ ЇХ ПОДІБНІСТЬ ЗАКІНЧУВАЛАСЯ...

Проба пера

Київ, вул. Леніна (Б. Хмельницького) (1945 р.)

Київ, площа Перемоги (1960 р.)Київ, вул. Б. Хмельницького

(2017 р.)

Київ, площа Перемоги (2016 р.)

Фото Бориса Корпусенка

Марія БЄЛЯЄВА

Відомий композитор і ре-жисер, керівник унікального Музичного театру національ-ного мистецтва Володимир Назаров – родом з України і не міг лишатися осторонь свавілля російської влади, відверто підтримуючи і пе-реживаючи за долю історич-ної батьківщини. Через різкі висловлювання про дії пре-зидента Путіна його театр в Москві закрили, а сам метр переїхав в Україну, де зміг нарешті спокійно реалізову-вати свої творчі задуми.

– Що стало для вас остан-ньою краплею, аби переїхати в Україну?

– Розгром мого театру був на-стільки тотальним, що не було жодного сумніву – далі мене не залишать у спокої, працювати точно не дадуть. Коли ж відбулося божевілля з Кримом і Донбасом, влада почала поводитися дуже жорстко. Я ніколи не приховував своїх поглядів і вважав: якщо не переходжу до якихось насильниць-ких методів, то не порушую закон і конституцію. Я продовжував багато виступати і висловлювати свою думку, в тому числі в опозиційних виданнях, на радіо «Свобода», «Эхо Москвы», телеканалі «Дождь», у соціальних мережах.

Зараз я по-справжньому щасли-вий: повернувся на Батьківщину, почуваюся вдома, у мене немає пе-рехідного періоду, як у емігрантів. Торік у грудні отримав українське громадянство.

– Ви створили унікальний Музичний театр національного

мистецтва. Плануєте відродити його в Києві?

– Якби в Україні я створював театр, коли ще існував би мій те-атр у Москві, то він був би другий. А зараз це перший і єдиний. В Інституті музики імені Глієра ми набрали курс з 25 студентів. Вже відбулося наше перше «хрещен-ня», саме на Хрещення, 19 січня, в Київській філармонії. Ми ви-ступили з чотирма номерами і мали великий успіх.

У планах – створення профе-сійного театру національного мис-тецтва, який робитиме концертні номери і вистави. Вже восени ми їдемо на гастролі в Іспанію.

– Які вимоги до учасників колективу?

– Це мають бути синтетичні артисти, які співають різними мовами, танцюють, грають на різ-

них інструментах, виступають як драматичні актори. Головне – це талант, віртуозне володіння своїм інструментом, сприйнятливість до культур інших народів, гнучкість голосу для вокалістів. Студентам викладають акторську майстер-ність, хореографію, оркестр, вокал і драматичне мистецтво.

– Також ви працюєте над по-становкою мюзиклу «Жив собі пес...», прем’єрою якого від-святкуєте своє 65-річчя…

– З керівництвом Театру опе-ри і балету для дітей та юнацтва спочатку обговорювали ідею по-ставити «Лісову пісню». Але її до-велося б робити заново, бо вона написана російською мовою. Інші декорації, костюми, сценографія – фактично це була би нова ви-става. Якось ми з моєї дружиною Лідою Архангельською опинилися

в дитячій книгарні, там на полиці лежала «Казка про Сірка». Ліда сказала: «А казка про Сірка – це «Жив-був пес»? Так візьміть її». Я запропонував ідею директору театру Юрію Щуру.

– Він погодився? – Так. Після цього я набрав Пе-

тра Магу: «Петро, у тебе за роз-кладом – подвиг». Ми перебували у різних куточках світу: він писав вірші, скидав їх мені, а я писав музику і надсилав йому. Так у нас проходила відпустка – поки наші рідні відпочивали, ми з Петром працювали. За цей час повніс-тю підготували весь матеріал. По приїзді почали працювати з аран-жувальниками, хормейстерами, диригентами, художником-сцено-графом, чудовою Людмилою На-горною. Взагалі в театрі талановита команда – гарний оркестр, хор під керівництвом Анжели Масленніко-

вої, професіональні солісти. Мені працюється легко.

– «Жив-був пес» – легендарний твір, який всім добре відомий завдяки мультфільму вашого однофамільця Едуарда Назарова, який нещодавно пішов із життя.

– Гадаю, буде правильно при-святити виставу його пам’яті… Це вистава про взаємовиручку, дружбу, вдячність у відповідь на добро. У мюзиклі буде знакова народна пісня «Ой там на горі» та композиція «Ой лопнув обруч». Решта – це оригі-нальна музика, написана мною на вірші Петра Маги. Він придумав народні, соковиті й талановиті ві-рші, які власне і диктують музику. Ось наприклад: «Із вікна пахне борщ і шматок свинини, а мені знов на дощ люто ломить спину. А колись я цуциком ріс…». Інакше, як з українським колоритом, писати на такі слова не можна.

– Що іще хотілося б втілити на українській сцені?

– У мене багато пісень, мюзи-клів, інструментальних творів. Гадаю, ми з Петром Магою будемо робити «Іуду Іскаріота», «Жанну д’Арк» та мюзикли для дітей. Маю велику кількість дитячих опер, написаних на твори Корнія Чу-ковського, – «Муха Цокотуха», «Айболить і Бармалей», «Федорине горе», «Тараканище». Вони були поставлені в Росії, але можуть бути поставлені й тут.

Вечірній Київ | 9 лютого 2017 року | №5 (19239)ПАРК КУЛЬТУРИ20

Зараз я по-справжньому щасливий: по-

вернувся на Батьківщину, почуваюся вдома, у мене немає перехідного періо-ду, як у емігрантів. Торік у грудні отримав україн-

ське громадянство.

«В Україні для талановитих людей завжди є місце»

ДО ЮВІЛЕЮ

Готуючись до сторіччя з дня заснування, Національний драматичний театр імені Івана Франка планує відкрити Алею зірок, імена для якої визначать шанувальники театрального мистецтва.

На сайті та на сторінці у мережі Фейсбук триває голосування за видатних особистостей, які зробили значний внесок у розвиток театру імені Франка. Кожен охочий може обрати кан-дидата, який, на його думку, заслуговує місця на Алеї зірок. У списку 39 прізвищ – не лише визначних акторів, режисерів, сценографів, а й письменників, драматургів, композиторів. Серед пропонованих персоналій: письменник Остап Вишня, знамениті майстри — Амвросій Бучма, Наталія Ужвій, Нонна Копержинська, Богдан Ступка, сценограф Данило Лідер, ком-позитор Платон Майборода, режисери Гнат Юра, Сергій Данченко та інші.

– За результатами голосування буде об-говорення митців із громадськістю, а до кінця цього сезону відберемо 20-25 прізвищ, які

до ювілею прикрасять нашу Алею зірок, – розповів ініціатор проекту генеральний директор театру Михайло Захаревич. – Ми плануємо зробити її над входом у театр, там, де зараз висить реклама. На сірому камені зо-лотими літерами будуть викарбувані імена та автографи видатних митців.

Крім того, театр Франка розпочав інформа-ційну кампанію, знайомлячи широку публіку з тим чи іншим митцем. Адже не всі вони відомі…

– Наприклад, художник Йосип Шпінель, який на початку 1920-х оформив 12 вистав франківців у черкаський період, коли театр із Вінниці переїхав до Черкас. Цей сценограф започаткував новий напрям у оформленні по-становок — об’ємний, – додає пан Захаревич.

Марія КАТАЄВА

У театру буде своя Алея зірок

Володимир НАЗАРОВ:

Сцена з вистави «Жив собі пес...», прем’єра 24 і 25 лютого

Чеський центр у Києві спільно з мережею книгарень «Є» ініціював знайомство із «золотим фондом» кінематографу Чехії. Покази від-буватимуться кожного другого четверга у лютому-квітні та щочет-верга у травні-червні (вул. Велика Васильківська, 63-а).

– Ми довго думали, яким чином представити українській публіці най-цікавіше з чеської культури – і це є чеське кіно. Крім того, у нас цей рік присвячений особистості Мілоша Формана, фільм якого також покажемо у програмі, – розповіла директор Чеського центру Луціє Ржегоржікова. – Ми продемонструємо найкраще, що було створене в чеському кінематографі за останні 50 років. Програма поділена на чотири категорії: оскароносні стрічки, золоті 60-ті роки, картини 90-х, коли після революції з’явилося нове покоління творчих режисерів і фільми, нагороджені «Чеським левом», найпрестижнішою премією країни.

16 лютого кияни побачать «Потяги особливого призначення» (1966) Їржі Менцела. Дія драматичної комедії розгортається під час Другої світової війни на невеликій залізничній станції, де вирує життя юного Мілоша, дрібного станційного службовця.

2 березня представлять картину «Крамниця на центральній вулиці» Елмара Кадара (1965) про те, як словацькому теслі в рамках програми аріїзації дістався магазин старої єврейки. А 16 травня відбудеться показ володаря восьми «Оскарів» «Амадея» Мілоша Формана, присвяченого по-статям Моцарта і Сальєрі. Фільми демонструватимуть мовою оригіналу з українськими субтитрами.

АНОНС

Чеське кіно покажуть у книгарні

Фото Павла ПАЩЕНКО

Вечірній Київ | 9 лютого 2017 року | №5 (19239) 21СПОРТ-ТАЙМ

Фот

о О

лекс

ія ІВ

АН

ОВА

ПРОЕКТИ

ІНІЦІАТИВА

Олександр БОЯРСЬКИЙ

Тривалий час легкоатлетич-ний манеж Київської міської школи вищої спортивної майстерності був місцем зборів прихильників одного відомого в Києві проповідни-ка-сектанта. Тренери школи зізнаються: то були сумні часи для столичного спорту, адже вхід сюди атлетам був заборонений, і вони прово-дили тренування просто неба або ж у приватних залах.

Зовні манеж виглядає досить буденно. Але варто лише наблизи-тися до «серця» будівлі – бігових доріжок, і потрапляєш наче у сво-єрідний спортивний мурашник.

– Завантаження споруди про-сто колосальне, – говорить Євген Рєзанов. – Щодня через наші зали проходить близько 600–700 людей. З одного боку це тішить – попу-лярність спорту зростає, а з іншого – нагадує, що наші ресурси наразі обмежені й приймати усіх охочих

стає дедалі важче, – коментує директор..

Потреби спортсменів добре розуміють у міській адміністра-ції. Скоро на манеж чекає роз-ширення.

– Реконструкція манежу, без-умовно, необхідна, адже за три роки ми отримали грандіозні результати. На останній Олімпіаді з п’яти завойованих киянами медалей три – на рахунку ви-хованців КМШВСМ, – прокомен-тував депутат Київради Валерій Росляков.

Мета амбітного проекту – роз-вантажити переповнений манеж, створити умови для комфортних тренувань із таких видів спорту, як бокс, боротьба та настільний теніс.

– Наразі наші боксери та борці тренуються в Інституті фізкульту-ри, це не дуже зручно, – зауважив Євген Рєзанов. – А щодо настіль-ного тенісу, то останні результати світових змагань показали: укра-їнці гідно можуть конкурувати зі спортсменами провідних країн, тому й вирішили відкрити акаде-мію з цього виду спорту.

Після реконструкції манеж пере-твориться на двоповерхову споруду загальною площею близько 2000 кв. метрів. Перший поверх віддадуть легкоатлетам. На другому обла-штують зали для боксу, боротьби та настільного тенісу. Проектом передбачена добудова нових роздя-галень. Також буде створено сектор для метання ядра, тренажерна зала. Планується збільшити й трибуни для вболівальників на 300 чоловік.

Будівництво має розпочатися за кілька тижнів і завершиться у листопаді цього року. Вартість проекту – близько 50 млн гри-вень. Але поки будівництво не розпочалося, проект активно до-опрацьовується та доповнюється.

– Поблизу цієї споруди є за-харащена територія, яку можна звільнити, а на її місці спорудити багатофункціональний спортив-ний майданчик, – повідомив го-лова постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку Андрій Странніков. – Де влітку можна за-йматися футболом та баскетболом, а взимку влаштувати ковзанку.

Олександр ПИРЛИК

За 15 років існування ОСН тут допомогли розв’язати чимало подібних проблем меш-канців. Але є у цього ОСН одна «слабкість» – любов до спорту. Тут мало не щороку з’являються нові спортивні об’єкти і 2017-й не став винятком.

- Адреса чергового оздоровчого об’єкта - гімназія «Троєщина», – говорить голова ОСН «Комітет мікрорайону «Милославський» Євген Шкулій. - Ми не хотіли встановлюва-ти майданчик виключно для воркауту, адже багатьом дітям і дорослим такий складний вид спорту не підходить. Тому ці тренажери універсальні, на них витратили близько 98 тисяч гривень.

Майданчик має все необхідне, щоб замінити спортивну залу.

– Влітку обов’язково тут буду проводити свій віль-ний час, – зауважує 20-річний мешканець Троєщини Андрій, який вже три роки відвідує «качалку», але йому до вподоби тренування на свіжому повітрі. - Зараз зима, трохи прохолодно займатися на вулиці, а як потеплішає, зміню зал на цей майданчик. Тут є тренажери, які розвивають майже всі групи м’язів.

Наступним втіленим проектом «Милославсько-го» може стати сучасна мультиспортивна арена «Громадський парк спорту», призначена для занять футболом, баскетболом, волейболом, тенісом тощо. Проект готовий і чекає на свою реалізацію.

– Такі стадіони досить популярні у Канаді. Вони дуже ефективні у сенсі пропаганди здорового спо-собу життя, – каже Євген Шкулій. – Відповідно до розрахунків, вартість об’єкта становить близько 823 тис. гривень. Ціна у порівнянні з аналогами значно менша. Секрет у покритті – спеціальній гумі, яка відносно дешева. Для нас побудова такого май-данчика дуже важлива, адже у мікрорайоні немає жодної подібної арени.

Манеж чекає на реконструкцію

«Милославський» оздоровлює Троєщину

Святошинські школярі визначили найкращих У Святошинському районі серед учнів 2-3 класів загально-освітніх навчальних закладів були проведені змагання з міні-футболу «Надія-2016». Понад 200 учнів молодшої школи, які утворили 21 команду, змагалися за звання най-кращих.

Всі вони показали неабияку вправність та прагнення до перемоги. Після нагородження команд-учасниць та їх тренерів розпочалися напівфінальні та фінальні матчі, за перемогу у яких змагалися команди учнів СШ № 40, СЗШ №50, СШ № 185 та СШ № 196. У напруженій боротьбі перемогу здобули: перше міс-це – команда спеціалізованої школи №185 ім. В. Вернадського; друге місце – команда спеціалізованої школи № 40 І-ІІІ ступенів із поглибленим вивченням німецької мови; 3 місце – команда спеціалізованої школи № 196. До речі, сюрпризом змагань стало те, що професійні футболісти та тренери визначили найкращих юних футболістів і запросили їх на тренування у командах на базі ФК «Динамо».

Фортуна посміхнулася «Фортуні» Настільно-тенісний клуб «Фортуна» виграв у центрально-му матчі 3-го туру української Суперліги у чернігівського «ПАС-АВТО» з рахунком 4:3, зміцнившись на першому місці в чемпіонаті країни.

Киянка Юлія Джима – спортсменка місяця За підсумками спортивного січня Національний олімпій-ський комітет визнав чемпіонку Європи з біатлону Юлію Джиму найкращою спортсменкою. Кращим тренером місяця став старший тренер жіночої біатлонної команди України Урош Велепец.

Високого визнання НОК наша олімпійська чемпіонка удо-стоєна завдяки блискучому виступу на європейській першості в польському Душники-Здруй. На престижному старті Юлія виборола повний комплект нагород. У спринтерській гонці вона, продемонструвавши відмінно чисту стрільбу й високу швидкість на трасі, не залишила жодного шансу своїм суперницям й посіла найвищу сходинку на п’єдесталі пошани.

Медальну ходу українка продовжила в гонці переслідування, в якій принесла нашій країні «срібло». А в змішаній естафеті разом з колегами по команді: Анастасією Меркушиною, Олександром Жирним та Русланом Ткаленком Юлія посіла третє місце.

Кращим тренером місяця став старший тренер жіночої біатлонної команди України Урош Велепец.

НОВИНИ

Юлія ДЖИМА

на фото у центрі

Після того, як лідер столич-ної команди Ярослав Жму-денко поступився узбецькому легіонеру «ПАС-АВТО» Зохіду Кенжаєву – 1:3, а Денис Кала-чевський з таким же рахун-ком програв Віктору Єфімову, здавалося, що у «Фортуни» мало шансів на перемогу. Піс-ля цього команди обмінялися перемогами – Микита Рубан обіграв Олександра Бєльсько-го, а пара Кенжаєв-Єфімов розібралася зі Жмуденком і Рубаном.

За загального рахунку 3:1 на користь чернігівської команди зустрілися гравці національної збірної Укра-їни – Віктор Єфімов («ПАС-АВТО») та Ярослав Жмуденко («Фортуна»). Програвши першу партію, Жмуденко

зумів виграти три наступні і продовжив матч.

Справжнім спортивним бійцем показав себе Мики-та Рубан. Йому протистояв Кенжаєв, який демонстрував у зустрічах цього туру про-сто феноменальну гру. Однак Кенжаєв робив досить багато помилок, якими скористався Рубан і, таким чином, зумів продемонструвати чудовий теніс і вийшов переможцем у протистоянні.

У вирішальному поєдин-ку зустрілися Калачевський і Бєльський. Фактично, ключовою стала перша партія, де гравець чернігівського клубу захопив пе-ревагу, але несподівано втратив її. Далі Калачевський впевнено домінував і приніс «Фортуні» підсумкову перемогу.

КИЇВ ЧИТАЄ22 Вечірній Київ | 9 лютого 2017 року | №5 (19239)


На початку 1920-х наукової фантастики в Україні бра-кувало, першим її зразком стало «Фантастичне опові-дання» (1923) Івана Сенчен-ка – герою твору наснилося майбутнє з підвішеними садами, очищенням повітря і перемогою над смертю.

До антології увійшли три фан-тастичні романи. Перший з них, «Атом у запрязі», підписаний двома авторами – Блюм і Роз-ен. Хто стоїть за псевдонімами – невідомо, але є припущення, що це фізик Розенблюм. Дія від-бувається у 1939 році, коли світ поділено на дві частини – Радян-ська країна і Сполучені Штати зі столицею у Новій Зеландії. Осно-вні дійові особи – геніальний радянський винахідник, весела комсомолка-джіу-джитсистка (!), міністр поліції, закоханий

у свою полонянку, член капіта-лістичного уряду Генрі Форд… А мова, як неважко здогадатися, про експерименти із розщеплен-ня атома.

– Авторам наукової фантасти-ки 20-х років не пощастило. Був один критик, Мирон Степняк, з двома вищими освітами – фі-лологічною і хімічною. Він не просто писав рецензію на худож-ній твір, а й підходив до нього з наукової позиції. Розгромив він текст Блюма і Розена, мов-ляв, описане неможливе, бо ніщо не може розчинятися в повітрі, атом розщепити не можна тощо. Уявляємо, як важко було авторам висувати науковоподібні теорії, – зауважила упорядниця антології Ярина Цимбал.

Наступний твір «Азіатський аероліт» (аеролітом в ті часи на-зивали метеорит) розказує про експедицію, яка розшукує рештки Тунгуського метеориту. Його автор Юрій Ковтун більше відомий як

дитячий письменник і гуморист Юрій Вухналь.

– Попри те, що Юрій Ковтун ніколи не полишав рідний Харків, у «Азіатському аероліті» він яскраво описує Сан-Франциско. Побувати в Америці було мрією багатьох письменників, особливо після ро-ману Ільфа і Петрова та поїздки

туди Маяковського, – зауважив редактор видання Олександр Стукало.

Дія твору відбувалася в сучас-ності, у 1920-х роках, за що пись-меннику довелося поплатитися – марксистська критика закидала авторові зловживання художньою «вигадкою» про те, що радянський

уряд не поспішав втілювати. За ці уявні помилки Юрія Ковтуна зааре-штували і розстріляли у 1937 році.

А ось Володимир Владко прожив довге і щасливе життя, здобувши славу радянського фантаста. У книзі подається його дебют «Ідуть роботарі», який 1929 року отри-мав премію на всеукраїнському конкурсі. Пізніше письменник перевидав роман під назвою «За-лізний бунт» (1967).

– Твір Владка написаний через 15 років після того, як Карел Чапек взагалі придумав слово «робот» до п’єси «Россумські Універсальні Роботи». Її переклали російською, там «роботи» фігурували як «ро-ботарі». Звідти Владко, ймовірно, і запозичив це слово, яке поєднує «робот» і «робітник». Втім, Владко вигадав дистанційне керування ро-ботами, – пояснює Ярина Цимбал.

Цікаво, що в той час фантастика вважалася дитячою літературою і виходила переважно у видавництві «Молодий більшовик».

Про що писали українські фантасти майже 100 років тому� ШАНУВАЛЬНИКИ НАУКОВОЇ ФАНТАСТИКИ МОЖУТЬ ПОЗНАЙОМИТИСЯ З ТВОРАМИ

20-Х РОКІВ МИНУЛОГО СТОЛІТТЯ ЗАВДЯКИ НЕЩОДАВНО ВИДАНІЙ

АНТОЛОГІЇ «АТОМ У ЗАПРЯЗІ» (ВИДАВНИЦТВО «ТЕМПОРА»)


– 2016-й рік цікавий тим, що було багато дебютів. Їх ми не відзначили в жодній із номінацій. Багато дебютантів претендували на антипремію «Золота булька», однак ми не могли собі дозво-лити «зарубати» першу книгу автора, – розповіла «Вечірці» організатор премії Ірина Троскот.– Рік відзначився не дуже сильною прозою, поезією, стандартною хаотичною публіцистикою вже раніше опублікованого...

У номінації «Поезія» змагалися дуже приватна лірика Мар’яни Савки та Марін-ни Кіяновської «Листи з Литви / Листи зі Львова», «Книга про ліс» Леся Белея, що показує ліс, а крізь нього стан суспільства, очима містянина, відверта та емоційна «Глибина різкості» Ірини Цілик, вибрані за 20 років «Апокрифи степу» Ростислава Мельникова. А переможцем стали «Тамп-лієри» Сергія Жадана.

– Українська поезія дуже розмаїта, пред-ставлена різними поколіннями авторів та стилістикою, тож кожен читач може знайти собі щось на свій смак, – впевнена член журі Галина Крук. – З точки зору текстів об’єктивно книжка Сергія Жадана виявилася найсильнішою, найбільш зрілою та актуальною. В нього з’являється нова інтонація, глибина теми.

Не менш затята боротьба була й в номі-нації «Проза», до шорт-листу якої увійшли дебют поета Мирослава Лаюка «Баборня», в якій переосмислюються травми радян-ського покоління, збірка малої прози Сергія Осоки «Нічні купання в серпні», роман Тані Малярчук «Забуття», присвячений постаті В’ячеслава Липинського, «Цензор снів» Юрія Винничука. Нагороду здобула антиутопія Тараса Антиповича «Помирана», яка описує життя постапокаліптичного суспільства.

– Українській літературі досить довгий час бракувало здатності мислити глобально, прогнозувати, що буде далі. Це риса постко-лоніальних літератур – уява письменників в цьому напрямку просто не працює, у них немає потреби осмислювати державний устрій, бо державою керують інші, – вважає член журі Ростислав Семків.– Антиуто-пії у нас були в 20-х роках, як «Сонячна машина» Винниченка. І симптоматично почали з’являтися в 90-х, зокрема «Ласкаво просимо в Щуроград» Винничука. Тепер ми маємо багато спроб антиутопій. Серед них «Помирана» виглядає доволі вдалою. Це роман у жанрі кіберпанку, який розка-

зує про світ після катастрофи і робить це доволі переконливо й сильно. Це страшне передбачення, один з можливих варіантів майбутнього, яке може трапитися з будь-яким містом, з будь-якою територією.

До номінації «Поезія і проза для дітей» увійшли книжки для дітей різного віку: це страшилки-смішилки «Тринадцять історій у темряві» Галини Ткачук, роз-повідь про дерева «Хто росте у парку» Катерини Міхаліциної, психологічна проза для школярів «Вітер з-під сонця» Оксани Лущевської, підлітковий роман про перші закоханості «Солоні поцілунки» Ольги Купріян. Лауреатом премії стало видання для найменших «Зубр шукає гніздо» Оксани Були, яка виступила водночас і автором, і ілюстратором.

– Книжки-картинки – це тренд номер один в дитячій літературі в усьому світі, бо ми живемо в добу візуальної культури. А книжка Оксани – один з кращих зразків цього жанру в Україні, – відзначила член журі Валентина Вздульська.

Серед видань, які склали Топ-5 номінації «Есеїстика», – переважно вибране з доробку автора або певний підсумок його діяльності.

Це збірки Андрія Бондаря («І тим, що в гро-бах»), Олександра Бойченка («50 відсотків рації»), Вахтанга Кебуладзе («Чарунки долі»), Миколи Рябчука («Каміння і Сізіф»). Пере-могу одностайно здобула книжка Оксани Забужко «І знов я влізаю в танк».

Вперше на «ЛітАкценті» виокремили номінацію «Літературознавство», хоча в ній відзнаки нікому не дали. Як пояснили організатори, всі відібрані до короткого списку видання є збірниками статей, а ось добротних монографій, які читаються і об-говорюються, немає. Крім того, ці книжки мало доступні читачам, не всі можна знайти в книгарнях.

Цьогоріч «ЛітАкцент» вручив і антипре-мію «Золота булька», яка дісталася роману Тані Малярчук «Забуття», вже відзначеному як «Книга року BBC-2016».

– Таня зробила собі ім’я в зовсім іншому жанрі. Різка зміна стилю, теми, напряму, як на мне, це крок убік, спроба знайти себе, – пояснює член журі Андрій Дрозда. – Сучас-ний історичний чи псевдоісторичний роман вимагає серйозної роботи над матеріалами, першоджерелами. А тут історична лінія про Липинського прописана непереконливо, місцями нагадує Вікіпедію – суха, пласка, статична і стереотипна.

ДОВІДКА

Книжкова премія «ЛітАкцент року» існує з 2008-го і відзначає твори, на-писані українською мовою й видані за минулий рік в Україні та за кордоном. Список номінантів формують читачі, а п’ятірку кращих – дописувачі порта-лу «ЛітАкцент» шляхом голосування. Критеріями оцінювання є новизна, ви-сокий художній рівень твору, культура видання і його поліграфічна якість. До складу журі, що визначає переможців, входять літературознавці, письменни-ки, видавці.

ПРЯМА МОВА

Юрій ШЕВЕЛА, дослідник фантастики: – Власне, фантастика почалася з утопій, які взагалі не притаманні українській літературі. Тим часом в Росії всі відомі письменники, починаючи з Пересвєтова, який змальовує ідеального правителя, Купрін, Данилевський, Чернишевський, Сологуб, Мамін-Сибіряк – зверталися до цього жанру. У нас же була антиутопія, наприклад, «Сонячна машина» Винниченка.

Також не дуже розвиненим жанром в Україні була і космічна фантастика, хоча головні конструктори космічних кораблів походи-ли звідси. Варто відзначити хіба що «Аргонавти Всесвіту» Володи-мира Владка, що витримали понад 10 перевидань, «Червону ракету» Петра Лісового, оповідання Василя Бережного.

1931 року почалося «закручування гайок»: на першому з’їзді радянських письменників було вирішено, яка література потрібна, а яка – ні. І фантастика певний час була майже «поза законом».

«ЛІТАКЦЕНТи» розставлено � ЩОРІЧНИЙ КНИЖКОВИЙ РЕЙТИНГ ВИЗНАЧИВСЯ З ЛАУРЕАТАМИ 2016 РОКУ

Журі назвало найкращі книги в номінаціях: «Проза», «Поезія», «Проза й поезія для дітей» та

«Есеїстика». Серед лауреатів – Сергій Жадан, Оксана Забужко і Таня Малярчук, «Забуття» якої несподівано отримало

антипремію.

Вечірній Київ | 9 лютого 2017 року | №5 (19239) 23АСОРТІ

виставки

МІСІЯ ВТІЛЕНА

З 10 по 12 лютого в Центрі сучасного мистецтва М17 (вул.Антоновича, 102-104) триватиме перша виставка в рамках проекту «Мистецтво єднає». В своїй екс-позиції вона поєднує художни-ків Арт-Альянсу М17 – молодих мистців-живописців: Костян-тина Копосова, Аліну Гаєву та Юрія Шаповала, також партнери Центру М17 - #SkyArtFoundation представлять скульптури Юрія Мусатова та арт-об’єкти Віктора Мельничука & Беати Корн, а #StepanovArtConsulting покажуть інсталяції проекту #ВтілюючиМі-сію – Костянтина Зоркіна та ін.

КОЛІР МИКОЛИ МАЛИШКА

Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» та Резиденція «Великий Перевіз» запрошують на виставку «Микола Малишко Колір». На виставці представлена частина з близько 100 полотен, створених Малиш-ком впродовж 2015–2016 років. Як зауважив автор, це найбільш повна і послідовна спроба до-слідити явище, яке нуртувало його впродовж життя.

концерти

«ТАМПЛІЄРІВ» ЖАДАНА ПРЕЗЕНТУЮТЬ В ПЛАНЕТАРІЇ

9 лютого о 19.00 у Київському Планетарії відбудеться презен-тація аудіо-книги Сергія Жадана «Тамплієри». Вірші зі збірки, яка стала однією з головних літературних подій 2016 року, читають: Сергій Жадан, Сергій Михалок, Остап Ступка, Олексій Горбунов та ін.

Під час події учасники запису обговорять книгу та прочитають вірші. На події також буде пре-зентовано благодійний фонд Сергія Жадана, що направить весь прибуток від продажів дис-ків та електронних копій, про-даних квитків, на допомогу дітям загиблих військових.

ДУХОВА МУЗИКА СЕРДЕЦЬ

14 лютого о 20.00 в «Україн-ському домі» на Європейській площі Національний академіч-ний духовий оркестр України подарує закоханим особливий святковий концерт Woman in Love. Найвідоміші хіти — для най-щиріших закоханих! У програмі концерту на вас чекають кавер-версії композицій у виконанні 60 музикантів. Вони славлять та звеличують кохання, розкривають його істинну сутність.

театр

САША, ВИНЕСИ СМІТТЯ

11 лютого на камерній сцені Київського академічного Моло-

дого театру відбудеться прем’єра вистави за п’єсою сучасного укра-їнського драматурга Наталії Во-рожбит «Саша, винеси сміття». За жанром – це драма на одну дію.

Історія про дивакуваті стосун-ки, які виявилися великим світлим коханням. Режисер Тамара Тру-нова дає можливість подивитись сучасну побутову історію, що існує за кожними дверима жителів на-шої країни, або будь-якої іншої: розмови сповнені щоденними турботами (тісто, пиріжки, цукер-ки, сміття), але воєнний конфлікт змушує задуматися про щільність життя, про його цінність…

ШАХРАЙКИ?.. ЛЕСБІЙКИ?!! КРАСУНІ!

14 лютого о 19.00 в Новому українському театрі (вул. Михай-лівська, 24 ж) гратимуть спектакль «Шахрайки?.. Лесбійки?!! Кра-суні!». Дві дівчини — Жулька та Оля — разом знімають кімнату. Грошей постійно не вистачає, хоч обидві і працюють. Одного разу, залишившись і без грошей, і без роботи, дівчата вирішують цю проблему у досить незвичний спосіб: вони вплутують себе до цілоï низки незвичайних ситуацій, з яких виплутуються, заплутуючи інших :). Але усе закінчується добре, бо Жулька — справжній генератор ідей, ïй може позаздри-ти будь-який кризис-менеджер.

кіно

«ДЖОН УЇК 2»

Країна: США Режисер: Чад Стахелскі У ролях: Рубі Роуз, Кіану Рівз,

Ієн МакШейн, Джон Легуізамо, Петер Стормаре

Тривалість: 1 год. 50 хв. Вікові обмеження: 16 років Коли колишній колега Джона

вирішує взяти під свій контроль таємничу гільдію вбивць, Уїк змушений вийти з відставки. Ведений кривавої клятвою, Джон відправляється в Рим, де йому доведеться битися з одними з найнебезпечніших кілерів в світі.

«СУПЕРСТЮАРД» Країна: США Режисер: Сем Фрідлендер У ролях: Марк Фойєрстін,

Джессіка Лаундес, Стенлі Туччі, Джейма Мейз

Тривалість: 1 год. 39 хв. Вікові обмеження: 16 років Ларрі — стюард-Казанова,

поєднує приємне з корисним, подорожуючи по світу на крилах любові. Прекрасні стюардеси, розкішні пасажирки бізнес-класу і симпатичні дівчата з чартерних рейсів не можуть встояти перед чарівністю звабливого бортпро-відника. Життя повітряного Жи-голо складалося просто чудово, до тих пір, поки авіакомпанія не вирішила замінити весь персонал привабливими стюардесами з штучним інтелектом...

АФІШАПРОГНОЗ ПОГОДИ

Ясно

Атм. тиск 765Вітер (м/с) 2

Вологість повітря (%) 63

Відчувається -17о

четвер, 9.02

−15о

Сильна хмарність




п’ятниця, 10.02

−6о

Сильна хмарність




субота, 11.02

−5о

Слабка хмарність




неділя, 12.02

−4о

10 лютого — Юхима, Єфре-ма. Від імені сирійського бого-слова, письменника і поета IV ст. Єфрема Сирина. Він написав багато промов і гімнів з приводу церковних свят, склав сказання про Прекрасного Йосифа. Його вплив простежується у творчос-ті таких видатних українських письменників, як Іларіон і Кирило Туровський. У народі цей день називали Єфрем Вітродуй. Люди боялись вітру, оскільки

він передвіщав сире, холодне літо. Тому і говорили: «Не до добра літ-нього Єфремів вітер». Ще до нас дійшли спостереження за снігом: якщо нічний сніг залишиться на гілках дерев, то й на землі не роз-тане.

12 лютого — Трьох святих. Присвячено отцям християнської церкви — Василю Великому, Іоан-ну Золотоустому і Григорію Бого-слову. За народними повір’ями, у цей день не можна прясти, щоб не було наривів.

14 лютого — Трохима. Від імені мученика, який постраждав за віру в 250 році. Народився в Малій Азії, мав дар зцілення хвороб. Через це його шанують як заступника від будь-якої халепи, особливо від злих чар. День називають Пере-зимником, оскільки закінчується зима. Звуть і Зорепадом, бо цієї

пори спостерігаються спалахи зірок. Якщо вітряно, то літо буде

мокрим.

Ще цей день носить ім’я Свя-того Валентина. Свято закоханих відзначається в католицькому світі, але нині прийшло й до нас. Виникнення його пов’язане з по-діями давньоримської історії. У III ст. римський імператор видав наказ, що забороняв людям одру-жуватися. Молодий єпископ Ва-лентин, порушуючи наказ, таємно вінчав закоханих. Тоді імператор наказав кинути порушника закону до в’язниці, а потім стратити. Напередодні страти єпископ по-

слав коханій дівчині прощальну записку з короткою фразою — «Від Валентина». Дата смерті священи-ка, який став на захист закоханих, і дала початок святу.

15 лютого – свято Стрітення, в народі «Стрічання», «Громиця», «Зимобор», яке відзначають через 40 днiв пiсля Рiздва Христового.

На Стрітення, за народними уявленнями, зима йде туди, де було літо, а літо – де була зима.

В цей день в церквах України святили воду та свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися «громич-ними», бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви. В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали «громичну» свічку – щоб весняна повінь не нашкодила посівам і щоб мороз дерев не побив. Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову – ще не вживану – посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. На дахах довгі бурульки —

стільки ще випаде снігу. Якщо на деревах іній — вро-

дять добре гречка і бульба. Якщо у цей день хуртовина

дорогу перемете — весна буде пізня й холодна.

ТРАДИЦІЇ

«Євробачення» відкриває нові імена Марія КАТАЄВА

4 лютого у столичному ДК «КПІ» пройшов перший півфінал Національного відбору на право представляти Україну в пісенному конкурсі. Несподівано до фіналу пройшли малознайомі широкому загалу виконавці – співачка Tayanna та гурт «Сальто Назад».

Цього року до складу журі, яке обирало учасників відбіркових турів, увійшли продюсер Костянтин Меладзе, Андрій Данилко та переможниця «Євро-бачення-2016» Джамала.

За словами Костянтина Меладзе, головним за-вданням журі було віднайти та допомогти новим іменам з’явитися на естраді, тож вони намагалися, аби відбір відобразив всю палітру сучасної музики.

– Ми обирали не за зірковістю, а за якістю музики та перспективами, – підкреслив він.

Джамала поділилася рецептом успіху: – Це відчуття того, що ти робиш щось справжнє,

віриш у пісню, яку виконуєш, робиш це стовідсотко-во, професійно та хочеш перемоги для своєї країни всім серцем.

Найвищий бал журі віддало гурту «Сальто Назад», що здивував безпосередністю і оригінальністю. Колектив представив пісню «О мамо» у стилі фанк, до речі, єдину, що виконувалася у цьому півфіналі українською. А прихильність глядачів та їх найвищу оцінку завоювала Tayanna з дуже особистою і щирою драматичною історію втраченого кохання I love you («Я тебе люблю»). Перед тим, як почати сольну кар’єру, Тетяна Решетняк була бек-вокалісткою у багатьох знаних артистів.

За результатами голосування зі змагання вибули, зокрема, гурт SKAI та Арсен Мірзоян.

Нагадаємо, наступні півфінали відбудуться 11 та 18 лютого, а їх переможці зійдуться у фіналі 25 лютого, де і визначиться український голос «Євробачення».

ДО РЕЧІ

Організатори пісенного конкурсу представили конструкцію сцени, розробником якої виступив німецький дизайнер Флоріан Відер. Це вже четверта сцена, яку він зробив для міжнародного пісенного конкурсу. Отже, сцена «Євробачення-2017» в Києві буде у формі кола, з динамічним дизайном, що складатиметься із трьох медіа-поверхонь, за рахунок яких виступ кожного учасника пісенного конкурсу стане унікальним. За задумом розробника, дизайн сцени уособлює Україну, яка стане центром Європи у травні, та дасть змогу прихильникам опинитися так близько до виконавців, наскільки це можливо. Роботи у МВЦ, що стане головною ареною конкурсу, розпочнуться в березні.

КОНКУРС

Що подарувати коханій Цінність подарунку не за-вжди обумовлена вели-чиною грошового екві-валенту. Оригінальні, але милі штучки, які можна подарувати дівчині, щоб сказати про свої почуття на День Святого Валенти-на, набагато важливіші усіляких дорогих, але мізерних на емоції речей. Тому варто звернути увагу і на милі дрібнички:

Магічна куля у вигляді сер-ця стане приємним подарунком на День закоханих. Символіка дотримана, та й яка дівчина не любить звернутися за пророц-твом до мага і чарівника? Така куля – це просто кишеньковий оракул. Магнітна дошка для запи-

сів у формі сердечка. Кріпиться на холодильник або будь-яку іншу металеву поверхню. На ній зручно писати милі записки, за-лишати послання і зізнаватися в коханні. М’яка й зручна подушка

з освідченнями в коханні на різних мовах – це завжди до-речний подарунок на будь-якій стадії стосунків.

Вибирайте подарунки з ніж-ністю, даруйте з любов’ю, і тоді вони стануть найкращими для вашої дівчини!

В Японії керівництво компаній доплачує співробіт-никам, які працюють вдома. Просто, таким чином, робото-давець економить на оренді дорогих офісних приміщень і оснащенні робочого місця. Зарплата шкільного вчи-

теля в Німеччині — в 7-8 разів вище, ніж в Україні. Найменша заробітна плата

в світі — всього 1 долар США — у послів доброї волі ООН. У рейтингу незаслуже-

но високих зарплат довгий час перший рядок займають агенти з нерухомості. Втім, те ж саме можна сказати і про безліч інших посередників. За інформацією з різних

джерел, найбільша президент-ська зарплата — у лідера Сінга-пуру. Його платня становить 1,5 мільйона доларів США на рік.

80% працівників готові піти на погіршення своїх відно-син з колегами, якщо це допомо-же їм збільшити свою зарплату. Найбільша середня

місячна зарплата в світі — в Норвегії. Тут вона становить в середньому 5000 доларів США. Найбільша мінімальна

зарплата в Європі — в Люксем-бурзі. У 2015 році вона склала 1923 євро на місяць.

Вечірній Київ | 9 лютого 2017 року | №5 (19239)В КІНЦІ НОМЕРА24

Засновник: Київська міська радаВидавець: КП «Вечірній Київ»Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 рокуВ. о. головного редактораМаксим Філіппов

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93E-mail: [email protected]Передплатний індекс: 37607

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел. 235-23-34Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газе-ти. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що турбує» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 52497 Заг. наклад: 96 000.

Читайте нас в інтернеті: www.vechirniykiev.com.ua

ОВНИ, рейтинг популяр-ності в соціумі зашкалює, енергопотенціал б’є неви-

черпним джерелом. Будь-які про-блеми ви здатні вирішити не за-вдяки меркантильним інтересам, а на дружелюбній ноті.

ТЕЛЬЦІ, зійти на кар’єрний олімп реально, штурмуйте! Зволікати – собі на шкоду.

Станьте творчим оригіналом, в ім’я прогресу експериментуйте, будіть фантазії, шукайте нетрадиційні підходи до роботи, а механічне виконання – це шлях регресу.

БЛИЗНЮКИ, залучайте накопичений досвід та жит-тєву мудрість і визначтеся,

яку філософію буття вам відтепер сповідувати. Адже вчорашні ідеали та цінності вже вичерпали себе, час плине і світосприйняття потребує нових поглядів.

РАКИ, не слухайте королів-ське «хочу», капосне заведе в безвихідь. Нині ви залежні від

моральних, матеріальних ресурсів, бажань оточення, тому пам’ятайте: на чиєму возі їдете, того й волю ви-конуєте!

ЛЕВИ, аби змінити себе на краще, викорінюйте по-гані звички, приборкайте

амбіції, прагніть до гармонії в партнерських взаєминах, віддав-ши кермо влади супутнику. З хо-лостяцьким життям багатьом до-ведеться розпрощатися.

ДІВИ, впровадження інно-ваційних технологій – запо-рука професійного престижу

і матеріального збагачення. Не туп-цюйте на місці, освоюйте нові мето-дики, крокуйте в ногу з науковим прогресом.

ТЕРЕЗИ, діяти за прин-ципом «розділяй і волода-рюй» хоч і хочеться, однак

солодкий пряник обернеться ба-тогом! Розважайтеся, творіть, кохайтеся! Ця сфера потребує найбільших енергозатрат, більше віддасте - більше отримаєте!

СКОРПІОНИ, палайте трудовим ентузіазмом, при-страсно опікуючись робо-

тою. Можна закрутити службовий роман, що застрахує від кар’єрного краху. Однак доленосна вісь про-лягає через домашні пенати, тут розгортаються важливі перспек-тивні події.

СТРІЛЬЦІ, ви вертляві на язик, тож затямте: слово ви-летить горобцем, а повер-

неться волом. Ви – ерудит-всез-найко, маєте в своєму розпо-рядженні колосальні резерви ін-формації, компромати.

КОЗЕРОГИ, ви асоцію-єтеся з «мартеном», де на-копичене зло в екстремаль-

них ситуаціях переплавляється в золото добра, де страх і егоїзм є найзапеклішими ворогами. Втра-тивши щось останнім часом, не жалкуйте, розплатилися з карміч-ними боргами.

ВОДОЛІЇ, ви - яскрава мегазірка на соціальному небосхилі, що вказує шлях

майбутнього, дороговказ для люд-ства. Місія надзвичайна, тому ні-кого не «відфутболюйте», допо-магайте, вчасно реагуйте на пропозиції.

У РИБ відкриється дар ясновидця, нічого не схова-єш, все бачите наскрізь, чуже

нутро як на долоні. Тому діяти доведеться нестандартним чином, шокуючи оточення.

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

КИЇВ І КИЯНИ Фотовернісаж


ГОРОСКОП 13 – 19 лютого

хірургічний ніж

міра при зважуванні

водяна німфа (міф.)

цариця богів (міф.)

напис на монеті

художній образ,

втілюваний актором

плодове дерево, рід

сливи

ковшовий елеватор

скіфська Гея (міф.)

населений пункт

одиниця до-вжини (анг.)

нижня кінцівка

недотор-канність депутатів

внутрішній душевний

стан

декоративна косметика

поручитель

вірш Корану

декоративні квітки

богиня Землі (міф.)

підтримка

єдиноріг (мор.)

віра в існу-вання Бога

загорожа з каменю

харчовий продукт із

молока

орган нюху

оборонна споруда

найбільша змія

життєвий шлях

змагання акинів

свята на честь

Юпітера

зір (розм.)

частина доби

об’єднання племен

музичний напрямок

звук музичної гами

обряд хре-щення

спільне об-говорення

укр. письмен-ник

тривалість життя

Мухамед ...

літера церковно-

слов’янської абетки

болотний птах з довги-

ми ногами

СКАНВОРД

Склала Оксана БАРКІНА

ПОРАДИ

ЦІКАВО

3 1906 9 2017 5 (19239) Метрополітену трамвай не · PDF fileкошти...

Documents

Transcript of 3 1906 9 2017 5 (19239) Метрополітену трамвай не · PDF fileкошти...