· 2016. 1. 24. · Щомісячний науковопрактичний юридичний...

Щомісячний науково�практичнийюридичний журналвидається з 1 січня 1996 р.

НАУКОВО�ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА НАПрН УКРАЇНИ

Шеф�редакторМАКАРОВА

Алла Іванівна

Редакційнаколегія:

ХАВРОНЮК

МиколаІвановичголовнийнауковийредактор

МЕЛЬНИК

МиколаІвановичзаст. головногонауковогоредактора

БЕЛЯНЕВИЧ О.

ГАЛЯНТИЧ М.

ДЕМЧЕНКО С.

ЗУБ І.

КРУПЧАН О.

КУБКО Е.

КУЗНЄЦОВА Н.

ЛУК’ЯНЕЦЬ Д.

ЛУЦЬ В.

МАЙДАНИК Р.

МАМУТОВ В.

МАХІНЧУК В.

НАВРОЦЬКИЙ В.

ПОГРІБНИЙ О.

СТЕЦЕНКО С.

ТОРГАШИН О.

ШАКУН В.

ШЕВЧЕНКО Я.

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО. МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

Марина МікулінаПриродне право та його співвідношення з приватним (захід–схід): крізь призму концепції права 3

Леся ШаповалЧи є право палити особистим немайновим правом людини? 8

Тетяна БлащукПоняття якості в праві України 11

Алла ЗеліскоСистема організаційноCправових форм кооперативів: проблеми адаптації до законодавства ЄС 14

Олександр ШишкаПорядок укладення договору найму житла з житлового фонду соціальногопризначення 18

Олена ЛитвиненкоРечові права на державне майно юридичних осіб публічного права 23

Наталія ГрущинськаПрава й обов’язки сторін за договором купівліCпродажу підприємства як єдиного майнового комплексу 28

Іван РомащенкоДеякі аспекти зміни та припинення цивільних правовідносин 32

Євген ДаниленкоСучасний стан правового регулювання викупу акцій акціонерним товариством в Україні 36

Олександр ВиговськийКонцептуальні засади вирішення колізій у сфері міжнародного речового права 40

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО. ФІНАНСОВЕ ПРАВО

Андрій БлагодарнийДеякі питання адміністративноCюрисдикційної діяльності посадових осібправоохоронних органів 44

Наталія КапітаненкоАдміністративні делікти у сфері грального бізнесу: теоретичні та практичні аспекти 48

Дмитро МовчанУдосконалення реєстраційного законодавства: проблеми та шляхи їх вирішення 52

Юрій Дем’янчукОсновні проблеми державноCправового управління залізничним транспортом України 56

Юрій РовинськийЗастосування фінансовоCправового примусу під час виявлення правопорушень у сфері міжбюджетних відносин 60

Олена Погорєлова Основні юридичні гарантії захисту прав платників податків 65

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. КРИМІНОЛОГІЯ

Павло БерзінЗлочинні діяння, пов’язані з незаконним одержанням і використанням субвенцій, за кримінальним законодавством Федеративної Республіки Німеччини 70

Віктор БодаєвськийПроблема визначення поняття «викрадення» у вітчизняному кримінальному законодавстві та деякі шляхи її розв’язання 75

Євген ПисьменськийФормальна підстава застосування умовноCдострокового звільнення від відбування покарання 79

(183

)2

0113

Юрій ТкачукЗастосування деяких видів покарання при конструюванні альтернативних кримінальноCправових санкцій 84

Руслан ВолинецьПоняття «порушення бюджетного законодавства» та його значення для кваліфікації злочинів 88

Аліна ПіддубнаОсоба винного у вчиненні злочину проти безпеки дорожнього руху на пасажирському автотранспорті 92

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС. КРИМІНАЛІСТИКА

Ангеліна БлагодирОбмеження прав особистості у сфері кримінального судочинства 96

Іван ЗареваІнститут оскарження в досудовому кримінальному процесі 100

Петро КучевськийНадання адвокатом правової допомоги свідку 103

Любов ПаламарУсунення умов, що сприяють учиненню злочинів, пов’язаних із незаконним отриманням банківських кредитів 106

Дмитро ПатрелюкПредмет посягання як елемент криміналістичної характеристики незаконних заволодінь транспортними засобами, вчинених неповнолітніми 110

Андрій КрижевськийСтруктура та значення криміналістичної характеристики шахрайств у сфері мобільного зв’язку 114

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА. ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Ирина ХримлиПерспективы развития морали и права в современном измерении 118

Михайло ШевцівМетодологічні детермінанти розвитку інтуїтивної культури юриста 122

Борис КиндюкПравове регулювання органами Радянської влади націоналізації українських лісів 126

Наталія БушаОсобливості розвитку звичаєвого права в українських землях 130

Ганна РезнікСтановлення ювенальної юстиції в Україні 133

Ольга СтарицькаОсновні ознаки соціальної сутності державної влади 137

ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО І ПРОЦЕС

Олександр ГофманФункції державної гарантії як засобу забезпечення виконання господарських зобов’язань 141

Вадим ПопелюкПравова природа відносин контролю у сфері господарювання 144

Анастасія ТокуноваФакторинг та система матеріальноCтехнічного постачання 148

Ірина ПохиленкоПравовий статус секретаря судового засідання в господарському процесі 152

МІЖНАРОДНЕ ПРАВО

Марина РєзнєваВизнання, що мається на увазі: теорія та практика міжнародного права 156

ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО. АГРАРНЕ ПРАВО

Віталій Уркевич, Олександр БраніцькийОкремі правові питання створення фермерських господарств 160

Роман БарабашКонсолідація земель як правовий інститут 163

Віктор МушенокЩодо необхідності вдосконалення фінансовоCправового механізму державної підтримкисільськогосподарського виробництва 166

Співзасновники: НауковоCдослідний інститут приватного права і підприємництва

Академії правових наук України, ТОВ «Гарантія»

Видавець: ТОВ «Гарантія»

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 15779C4251ПР від 02.11.2009 р.

Журнал рекомендовано до друку Вченою радою Науково�дослідного інститутуприватного права і підприємництва Академії правових наук України

(протокол № 2 від 23.02.2011 р.)

Ц И В І Л Ь Н Е П РА В О

3

№ 3

УXVII ст. на теренах Європи основнимиформами юридичного світогляду буCли природноCправова та позитивноC

правова. Розвиток першого живився переCважно від ініціативи громадянського суспільCства, яке захищало природні права та свобоCди громадян. ПозитивноCправова форма, щопредставляла інтереси централізованих дерCжав, розроблялася правникамиCідеологами йюристамиCпрактиками, які слугували цим інCтересам. Динамічна антитеза зазначених формсклала внутрішнє протиріччя, у зв’язку з чимзахідний юридичний світогляд розвивавсяяк рухлива духовна цілісність із гнучкою,мінливою й одночасно збереженою вірністюпочатковим нормативним, ціннісним, змісCтовним константам концептуальною струкCтурою [1, с. 48–49].

Метою цієї статті є окреслення особливосCтей формування приватного права на західCноєвропейському просторі та теренах УкCраїни.

Дослідженню проблем формування приCватного права присвячені праці К. Флейшиц,О. Красавчикова, М. Малеїної, М. Агаркова,О. Іоффе, С. Братуся, З. Ромовської, В. КоCрецького, М. Малеїна, К. Ярошенко, М. АпCранич, Є. Харитонова, Н. Саніахметової, С. ЧорCнооченко, Т. Дробишевської, Р. СтефанчуCка та ін.

Відомий нідерландський правознавецьГуго Гроцій розглядав «природне право яктаке, що за жодних обставин не може бутизмінене, оскільки в ньому втілена вища спраCведливість. Природне право складається ізвластивих поведінці людей правил добра, якідіють незалежно від їх волі і навіть від воліБога і є водночас найважливішим джереломправа у зносинах між народами. У природноC

му праві моральні та правові засади не тількизбігаються змістом і формою, а й становлятьєдину, цілісну категорію права. Засноване на моральних засадах… залежить не відспеціального механізму їх забезпечення, а відприроди цих засад, які пов’язані з вищимпризначенням людини і полягають у беззаCстережному дотриманні нею принципів спраCведливості, властивих людській сутності. ПриCродне право ґрунтується на реальних правиCлах життя людини та народів, що виникли упроцесі розвитку суспільства і стали йогоісторичним здобутком» [2, с. 649].

Гроцій визначає право так: «а) право уневласному значенні, або мораль, силою якоCго будьCяка розумна, моральна дія є правова;б) право у точному значенні слова як систеCма умов, за яких можливе співжиття; в) ширCше право природи, тобто така система праCвил, які випливають частково з природноCго права, частково з ідеї гаразду або користі»[3, с. 74].

Англійський філософ, соціолог, економісті теоретик права Гоббс розмежував поняттяприродного права та природних законів. ПриCродне право діє у додержавному чи природCному стані, передбачає право всіх на все; приCродні закони – це закони розуму, що є осноCвою цивільного (юридичного) права [2, с. 600;4, с. 328–333]. Він стверджує, що природнізакони збігаються з мораллю. Різниця міжмораллю та правом міститься у громадянсьCкому законі, який визначає держава. Як гаCрант безпеки людей, які у ній проживають,держава оберігає, крім іншого, права у галузіпідприємництва, торгівлі. Згідно з концепCцією Гоббса, право – це санкціоновані держаCвою загальнообов’язкові норми, однак у цьоCму формулюванні відсутні природні права тасвободи особи. Зокрема, останнє стало одCним із предметів дослідження Дж. Локка,

ПРИРОДНЕ ПРАВО ТА ЙОГО СПІВВІДНОШЕННЯЗ ПРИВАТНИМ (ЗАХІД–СХІД): крізь призму концепції права

Марина Мікуліна,канд. юрид. наук, доцент

Національної академії СБ України

У статті досліджуються особливості формування приватного права (на західно� та східноєвро�пейському напрямах) і належність особистих немайнових відносин до предмета цивільного права.

Ключові слова: природне право, приватне та публічне право, особисті немайнові відносини.

© М. Мікуліна, 2011


4

березень 2011

який виводив право з природного стану «найCповнішої свободи, стан, в якому, не питаючиніякого дозволу і не залежачи ні від чиєї волі,люди можуть робити те, що їм подобається іпорядкувати всім, що мають, аби вони триCмалися тільки у межах законів природи» [3,с. 75]. Основними правами він вважав праCво на рівність, індивідуальність, свободу дій,приватну власність, власну працю та її реCзультати. Для приватного права, безумовно,визначальним є положення про те, що свобоCда особи неможлива без володіння людиноюприватною власністю та правового захистудержавою цієї власності. Є. Трубецькой заCзначав: «Держава Локка… створюється й існуєдля охорони повноважень, як належать кожCному індивіду в природному стані, для охоCрони меж, даних природою кожному. ДержаCва не створює цих природних прав, а тому неможе їх знищити: вона тільки бере їх під свійзахист» [3, с. 75].

Наступником ідеї лібералізму та демоCкратії був І. Кант. Він себе порівнював з КоCперником, говорив про те, що здійснив ревоCлюцію у способі мислення. Пріоритетне місCце у правовому вченні І. Канта посідає людина.Як істота емпірична вона підпорядковуєтьсязакону причинності, як істота моральна – дієза законами категоричного імперативу. І. КанCтом сформульовані такі правила: «поводьсятак, щоб максими, якими керується твоя воля,могли стати принципами загального законоCдавства; поводься так, щоб ніколи не трактуCвати будьCяку розумну істоту в собі чи в коCмусь іншому лише як засіб, а завжди як меCту; поводься зовнішньо так, щоб вільний виCяв твоєї сваволі не заважав волі інших, відCповідно до загального закону» [4, с. 435 –444]. Обґрунтовуючи свободу як феномен«природи», він вважав її основоположнимелементом буття кожної окремої людини,джерела її творчості й ініціативи, переведенCня її діяльності у свідому активність. І. Канттакож розмежував природне, приватне тапублічне право. «Основний поділ природноCго права не те, яке досі вважалося: право приCродне і право суспільне. Він має бути таким:право природне і право цивільне, з яких перCше має називатися приватним, а друге – пубCлічним… Сферою приватного права є «моє» і«твоє». У природному стані розподілу немає,а є тільки тимчасове володіння, але воно місCтить у собі передумову перетворитися з фіCзичного у правове (власність) через угоду зволею інших у суспільному законодавстві»[3, с. 77]. Заслугою І. Канта є також формуCлювання ідеї правової держави: у державі маєздійснитися справжня правова свобода; коC

жен відчужує свою свободу аби знову отриCмати її. Атрибути правової держави – це своCбода, рівність, самостійність, тобто рівністьприроджених прав і рівність перед законом,але не рівність майна.

Звернімося до діалектичної філософії праCва Г. В. Х. Гегеля. Він вживає право у такихзначеннях: право як свобода (ідея права);право як певний ступінь і форма свободи(особливе право); право як закон (позитивнеправо). Отже, І. Кантом ототожнюється приCродне право з філософським правом, тобтофілософію природного права він тлумачитьяк право розумне. Основними рівнями розCвитку поняття права І. Кант вважав: абстрактCне право (проблематика власності, договорута неправди), мораль (замір і провина, намірі благо, добро та совість), моральність (сім’я,громадянське суспільство, держава). Усі ці різCновиди правоутворення містять елементи іприродного, і приватного права. На особливуувагу заслуговує ідея громадянського суспільCства як сфера реалізації особливих приватнихцілей та інтересів окремої особи.

Внесок у розуміння природного права тайого співвідношення з приватним зробилиросійські й українські філософи та правники,які були послідовниками І. Канта і Г. В. Х. ГеCгеля.

«Національному характерові українськоCго народу властиві такі риси, як емоціонаCлізм, індивідуалізм і прагнення до волі, визCнання цінності миру між людьми і гармоніїлюдини з Богом» [5, с. 147]. Тому найбільшадекватною національному характеру була«філософія серця». Ідея права у межах кардіоCцентризму полягає не у формально зовнішCньому примусі, а в регулюванні життя з ураCхуванням внутрішнього світу та волі людиCни. Право є умовою, можливістю творчої саCмореалізації особистості, її індивідуальногорозвитку.

Г. Сковорода обґрунтовував релігійноCонтологічне походження природного права.На його думку, визначальними принципамиправового світогляду є ідея моральної автоCномії особистості й ідея справедливості. КонCцепцію «спорідненості» він розглядає як піCзнання внутрішнього світу людини, її прироCди, виявлення міри волі, а також як спорідCненість між природним правом і правом чинCним. Одним із основних положень у погляCдах Г. Сковороди було «намагання «жити занатурою», переконання, що щастя полягає неу матеріальних благах і почестях, не у гроCшах, а у визначенні людиною власної прироCди («сродності») і у виборі діяльності, якацій природі відповідає» [6, с. 354]. НаступниC


5

№ 3

ком цих ідей був П. Юркевич, на думку якоCго, джерелом морального та правового закоCнодавства є не розум, а прийнята системацінностей. «Людина може судити про те, щоє право, не тільки на підставі позитивногоправа, а й на підставі ідеї права, створеноївнутрішньо… Людина має визначені правиCла, звичаї, коритися яким справа добра і свяCта. Підкоряючись цим правилам і звичаям,вона має здатність судження про їх достоCїнство» [5, с. 150].

Історичний зріз XIX – початку XX ст. поCв’язаний із посиленням позитивістських поCглядів на право. Квінтесенцією інтересів М. Драгоманова, І. Франка, М. Грушевськогобула проблема прав українського народу. ЗоCкрема, М. Драгоманов був прихильником приCродного права та вважав, що людина від наCродження має природні права, найважливіCшими з яких є право на життя, на особистунедоторканність. М. Грушевський, трактуCючи історію суспільства як історію розвиткулюдського духу, обстоював пріоритет правлюдини стосовно права держави, пріоритетправ нації перед правами особистості, виCзнання людини як самостійної цінності тощо.

Український філософ і правознавець Б. КісCтяківський вважав правову державу джереCлом солідарних соціальних відносин, метоюякої є відстоювання принципів загального блаCга. У центрі теорії правової держави є «правона гідне існування». На думку Б. КістяківсьCкого, «природні», споконвічно властиві люCдям, права обмежують державну владу, вониє основою та доповненням підзаконної влаCди, основою фундаментальних принципів праCвової держави. Вони повинні визнаватися йохоронятися за допомогою приватного та пубCлічного права.

Оскільки історичний розвиток Українинерозривно пов’язаний з російською історіCєю, то необхідно проаналізувати правові ідеїросійських учених. Російський філософ ілітератор В. Соловйов природне право роCзумів як «свободу, зумовлену рівністю», якначало найвищої справедливості, джерелодля права позитивного. «Право є історичнорухоме визначення примусової рівновагиміж двома моральними інтересами: формальCно моральним інтересом особистої свободи іматеріально моральним інтересом загальногоблага» [7, с. 542–543; 4, с. 1068–1071; 3, с. 81].За В. Соловйовим, нормальний стан, крімохорони життя та власності, припускає й гідCне існування, умовами якого є: забезпеченнязасобів до існування, гідний фізичний відпоCчинок, можливість користатися дозвіллямдля свого духовного вдосконалення. Сутність

права він вбачав у рівновазі двох моральнихначал: особистої волі та загального блага. Цярівновага є формулою єдності природного тапозитивного права.

Ще одним із розробників концепції правабув Л. Петражицький. Він визначав право якемоційне переживання й осмислення емоCційCмотивацій імперативноCатрибутивногохарактеру, де «імперативність» – це пережиCвання свого обов’язку перед іншими, а «атриCбутивність» – усвідомлення свого права [5, с. 159]. Л. Петражицький також підтримувавідею «права на гідне існування», обґрунтовуCючи її з позиції прав чи природних вимогіндивідів.

У першій половині XX ст. спостерігаєтьCся тенденція до поєднання «російської ідеї»із західною «ідеєю прав людини». Зокрема,М. Алексеєв тлумачить право «як багатоCмірне явище, що розкривається шляхом феCноменологічного опису правової структури»[5, с. 160]. Ця структура складається з такихелементів, як суб’єкт права (носій правовогозмісту актів визнання), реалізовані правовіцінності, основні визначення права чи йогомодусів – прав та обов’язків.

Отже, можна стверджувати, що засновCники ліберальної ідеї розвинули концепціюприродного права та збагатили її новими цінCностями, наблизивши до парадигми приватCного права. Принципи лібералізму (віра в людCський розум, реалізація свободи у приватнійвласності, позиціонування людини як метисуспільного розвитку, прагматизм, раціонаCлізм) пов’язані з такою приватноправовою цінCністю, як сприяння матеріальним умовамсвободи, а індивідуальна свобода набула змісCту правової та перетворилася на джерело ініCціативи й активності індивіда.

Таким чином, у класичній античності джеCрелом дійсного права вважалася природа взаCгалі, у християнському середньовіччі – мудCрість Творця, у новий час – досконалість людCського розуму. Відомі дві концепції природCного права: як критичної інстанції, що даєморальну оцінку позитивного права з позиціїйого справедливості чи несправедливості; якнеобхідної та незмінної основи чинного закоCнодавства.

Суть ідеї природного права полягає у тоCму, що нарівні з правом, створеним людьмита вираженим у законах (позитивним праCвом), існує природне право як сукупність виCмог, що виникли за об’єктивних умов життєCдіяльності людини. Норми природного правапокликані захищати права людей, що зумовCлені особливостями її природи (право на житCтя, спілкування, особисту гідність тощо). ПриC


6


родному праву притаманна безумовна катеCгоричність, непохитність, непідвладність сиCтуаціям, невідворотність спонтанного наCстання негативних наслідків за ігноруванняприродноCправових вимог.

З метою врегулювання норм і принципівприродного права необхідно, щоб вони втілиCлися у нормах позитивного права. Як громаCдяни будьCякої держави, так і громадяни УкCраїни, бажають жити за правилами та принциCпами цивілізованого суспільства – принципаCми поваги до людської гідності, відповідальCності, захисту найбільш уразливих сфер (своCбоди власності, неприпустимості втручання умежі особистого життя тощо). Це може бутивтілене завдяки плідній роботі законодавця танеухильному дотриманню законодавчих нормусіма суб’єктами правових відносин.

Логічним містком між попередніми та суCчасними поглядами на становлення особисCтих немайнових прав є, власне, глибинністьпершоджерела – природного права. ПриродCне право, починаючи з часів Великої ФранCцузької революції, наповнилося принциповоновим і сучасним змістом, стало носієм осноCвоположних соціальних цінностей сучасноїісторичної епохи – величі розуму та свободилюдини, її високого статусу, невід’ємнихправ [8, с. 439].

С. Алексеєв виокремив фактори сучасноCго природного права. Першим із них є новийзміст понять «свобода», «високий статус»,«невід’ємні права людини». Другим – прямепоєднання прав і свобод людини з соціальCною відповідальністю індивіда за свою поCведінку, її наслідки. Таке поєднання принциCпово суттєве саме собою, тобто у вигляді імаCнентності свободи людини, її статусу, насамCперед статусу власника, і передусім у напряCмах і сферах життя суспільства. Зокрема, усфері екології у зв’язку з індустріальним тапостіндустріальним розвитком суспільства,потужним проникненням науковоCтехнічноїдумки, експериментальних і комерційнихакцій до тонких і тендітних біологічних меCханізмів живих істот, коли виникає загрозасамому життю, його гармонійному, збалансоCваному функціонуванню [8, с. 440]. Третім –віддзеркалення вимог природного права черезнові «прошарки соціальності», спричиненінауковоCтехнічним прогресом. На підтверCдження цього він наводить слова О. ШпенгCлера: «… античне право було правом тіл, нашеправо – це право функцій. Римляни створиCли юридичну статику, нашим завданням є ствоCрення юридичної динаміки».

Розвиток природного права вплинув і виCзначив особливості правової матерії на всіх

етапах становлення суспільства. НаприкінціXIX – початку XX ст. розпочалися пошуки«втраченої ідеї права», «правильного» права.І ці пошуки привели до відродження того, щоздавалося похованим назавжди – до відродCження природного права [7, с. 442].

Для визначення та виокремлення приCватного права слід звернутися до першоджеCрела – поняття права взагалі. На сьогоднівідсутнє базове поняття права і це створюєпроблему визначення будьCякого похідноговід нього об’єкта. «Явище шукання визначенCня і невдачі багатьох відповідних спроб повCторюються і з приводу інших загальних поCнять як абсолютно, так і відносно юридичCних, тому що ці поняття не можуть бути наCлежними науковими поняттями, поки невирішена проблема про верховне поняття,про поняття права як такого» (Л. ПетражицьCкий) [9, с. 28]. Загальновизнаними вважаCються такі положення [9, с. 29–30]:

•• право не є законом; •• дві основні правові теорії – теорія приC

родного та теорія позитивного права, у меCжах яких досліджуються такі об’єкти, як праCво і закон;

••право є об’єктивною реальністю – здатCністю володарювання над природою, а такожсвоєрідною шкалою цінностей (добро–зло), щонадається людині; ця реальність включає такожвластивість людини усвідомлювати свої наміCри, дії, оцінювати їх за допомогою цієї шкали;

•• виникнення у людини об’єктивної реальCності (права) не пов’язане з іншими людьми,з суспільством, тобто ця реальність надаєтьCся людині (правоздатність) Творцем (надCдержавний характер права обґрунтовуєтьсяй іншими концепціями, школами права –історичною, психологічною, соціологічною);таке поняття права відповідає гегелівськомувизнанню права як об’єктивного духу;

•• закон – це модель того, як має бути, моCдель, що надається Богом (релігійні закони)або законодавцем;

•• якщо право можна в основному пізнаваCти, і лише деякою мірою за допомогою закоCну творити, регулювати (збільшувати абозменшувати), то закон, навпаки, є переважнооб’єктом творіння і, значно меншою мірою –об’єктом пізнання (нормативістська й аналіCтична школи права);

•• державі іманентна публічність і ця власCтивість трансцендентальна за природою.

Ці положення можуть бути основою розCмежування приватного та публічного права.З викладеного випливає, що право може буCти лише приватним, а публічною, державною –тільки влада.

Ц И В І Л Ь Н Е П РА В О№ 3

Для з’ясування належності особистих неCмайнових відносин необхідно розглянутикритерії розмежування приватного та пубCлічного права. Констатація належності до приCватного права норм, що встановлюють і заCбезпечують права людини, теж не є одноCзначною, оскільки забезпечення здійснюєтьсяза допомогою норм, які мають публічний хаCрактер. Забезпечення «приватного життя»(права на недоторканність житла, самої особи;права на приватну кореспонденцію, телеCфонні розмови тощо) відбувається за допомоCгою імперативних норм публічного характеру.

Пріоритетнішою думкою щодо критеріюподілу права на приватне та публічне є думCка, згідно з якою цей критерій формальний,тобто спосіб побудови та регулювання юриCдичних відносин, властивий обом системам(приватній і публічній). Приватноправовевідношення побудовано на засадах коордиCнації суб’єктів приватного права, приватнеправо є системою децентралізованого регуCлювання життєвих відносин, а публічноCпраCвове відношення побудовано на засадах суCбординації суб’єктів публічного права й є сиCстемою централізованого регулювання житCтєвих відносин [10, с. 6]. Основна функціяприватного права (зCпоміж інших) полягає урозподілі духовних і матеріальних благ, у наCданні їх певним суб’єктам. Розподільна функCція завжди притаманна приватним правам. З огляду на емпіричний матеріал історії праCва можна стверджувати, що будьCяке приватCне право надає суб’єкту певні повноваження,якими він за своїм волевиявленням може скоCристатися, тобто розпоряджатися цими можCливостями на власний розсуд.

Висновок

Як свідчить історикоCфілософський асCпект розвитку прав людини, права громадянна життя, здоров’я, свободу й особисту недоCторканність є природними правами, наданиCми людині самою природою. Саме ця іманентCна їх властивість стала причиною виникненнярізних правничих напрямів досліджень приCроди та ролі правового регулювання невід’ємCних прав людини, зокрема цивілістичних.

Література

1. Бачинин В. А. Философия права: конспектлекцій. – Х., 2002. – 368 с.

2. Юридична енциклопедія: У 6 т. – К., 1998. – Т. 1. – 672 с.

3. Мадіссон В. В. Джерела і парадигма приватCного права (від природного права до ліберальноїідеї) // Еволюція цивільного законодавства: пробCлеми теорії і практики: Збірник наук. праць за маCтеріалами міжнар. наук.Cпракт. конф., м. Харків,29–30 квітня 2004 р. – К., 2004. – 908 с.

4. Історія філософії: Словник / За ред. В. І. ЯроCшовця. – К., 2006. – 1200 с.

5. Філософія права / О. Г. Данільян, Л. Д. БайCрачна, С. І. Максимов та ін.; За ред. О. Г. ДанільяCна. – К., 2005. – 272 с.

6. Харитонов Є. О. Нариси теорії цивілістики(поняття та концепти). – О., 2008. – 464 с.

7. Юридична енциклопедія: У 6 т. – К., 2003. –Т. 5. – 736 с.

8. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – фиCлософия: опыт комплексного исследования. – М.,1999. – 712 с.

9. Актуальні проблеми методології приватногоправа / За ред. О. Д. Крупчана. – К., 2005. – 266 с.

10. Цивільне право України: У 2 т. / В. І. БориCсова, Л. М. Баранова, І. В. Жилінкова та ін.; За ред. В. І. Борисової, І. В. СпасибоCФатєєвої, В. Л. Яроцького. – К., 2004. – Т. 1. – 480 с.

The article examines the peculiarities of the formation of private law (in the West and East directions)and personal non�affiliation relationship to the subject of civil law.

В статье исследуются особенности формирования частного права (на западно� и восточноевро�пейском направлении) и принадлежность личных неимущественных отношений к предмету граж�данского права.


8


ВУкраїні триває процес розбудови праCвової держави. Прийнято чимало норCмативноCправових актів, у яких основC

ною цінністю в державі оголошено людину,закріплена велика кількість особистих неCмайнових прав і свобод, передбачені механізмі гарантії їх здійснення та захисту. Це, насамCперед, Конституція України – Основний ЗаCкон держави, яким закладено фундамент деCмократичного суспільства, закріплені основCні права й обов’язки особи, Цивільний коCдекс (далі – ЦК) України, Сімейний кодекс(далі – СК) України та ін.

Актуальність питань, пов’язаних з особистиCми немайновими правами фізичної особи, виCзначається як наявністю спірних теоретичнихположень, так і недостатністю окремих законоCдавчих норм, що регулюють відповідні суспільнівідносини.

Аналіз судової практики та статистикисвідчить, що з кожним роком зростає кількістьсудових спорів з приводу здійснення особистихнемайнових прав фізичних осіб, передбаченихЦК України та іншими актами цивільного заCконодавства. Відсутність єдиного підходу до роCзуміння чинного цивільного законодавства, щорегулює здійснення особистих немайнових прав,може сприяти виникненню проблем у сфері їхпрактичного застосування. Перш за все це стоCсується меж здійснення особистих немайновихправ і зловживання правом. У свою чергу, це зуCмовлює необхідність розроблення обґрунтоваCних науковоCпрактичних рекомендацій з метоюзабезпечення правильного розуміння та ефекCтивного застосування зазначених положеньцивільного законодавства.

Метою цієї статті є розкриття сутності такогоособистого немайнового права людини, як праCво палити. Чи є паління природною потребоюлюдини, чи потребує воно поваги та захисту?

Паління тютюну має майже 500Cрічну істоCрію. Відкриття Х. Колумбом у 1492 р. Америкипов’язано з відкриттям європейцями багатьохнових для них рослин, серед яких був і тютюн.Незважаючи на заборону великого мореплавця,

деякі з його моряків таємно привезли листя танасіння тютюну в Європу. Особливо популярCним тютюн став у XVII–XVIII ст.

Тютюновий дим – це вид забруднення поCвітря, що в сотні тисяч разів перевищує забрудCнення будьCякого металургійного чи хімічногокомбінату, проте люди, які палять свідомо вдиCхають таке повітря1, розпоряджаючись цим саCмим своїм життям, здоров’ям і реалізуючи своїособисті немайнові права.

Дослідники підрахували, що людина, яка паCлить сигарету, вдихає повітря, забруднення якоCго у 384 000 разів перевищує гранично допустиCмий критерій. В абсолютно чистій атмосферіорганізм людини, яка палить, зазнає такого токCсичного впливу, ніби вона знаходиться в умоCвах, де забруднення в тисячі разів перевищуєбудьCякі норми. Вдихати тютюновий дим у чоCтири рази шкідливіше, ніж вихлопні гази автоCмобіля безпосередньо з вихлопної труби.

Такої атмосфери, яку створює для себе той,хто палить, немає в жодному суперзабрудненомупромисловому центрі. Щорічно на Землі, за даниCми Всесвітньої організації охорони здоров’я, вмиCрає 1,5 млн людей. Нікотин є одним із найсильCніших видів отрут, що впливають на нервову сиCстему. При згорянні сигарети він руйнується тільCки частково (приблизно на 25 %). Вміст нікотину вдиму головного струменя сигарети від 0,4 до 3 мг(лише 20 % кількості нікотину в сигареті). В недоCпалку залишається близько 5 %, а інші 50 % поCтрапляють у повітря в приміщенні, де палять.

Фізична та психологічна залежність від нікоCтину розвивається набагато швидше, ніж від алCкоголю. Масове розповсюдження паління є одніCєю з основних причин поширення серцевоCсуCдинних захворювань. Доведено, що понад 50 %усіх захворювань, що є причиною смерті курців,припадає на серцевоCсудинні захворювання.

Велика організована боротьба з палінням убагатьох країнах призвела до зменшення курCців. Але кількість курців серед молоді та жінокпродовжує збільшуватися. Разом із тим підвиCщується ризик виникнення хвороби не тільки у самих курців, а й у майбутнього покоління.

ЧИ Є ПРАВО ПАЛИТИ ОСОБИСТИМ НЕМАЙНОВИМ ПРАВОМ ЛЮДИНИ?

Леся Шаповал,канд. юрид. наук,

доцент кафедри цивільного права і процесуНаціональної академії внутрішніх справ,

м. Київ

У статті з’ясовується питання, чи є право палити особистим немайновим правом людини, фор�мулюються пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, яке б захищало належним чиномособисті немайнові права осіб, які знаходяться поряд з курцем.

Ключові слова: паління, особисте немайнове право, захист прав, обмеження.

© Л. Шаповал, 2011

1Генкова Л. Л., Славков Н. Б. Почему это опасCно. – М., 1989.

в


9

№ 3

Паління завдає шкоду всім, передусім молодомупоколінню. Адже організм молодої людини знаCходиться в процесі статевого дозрівання, а куCріння може негативно вплинути на потомство.На сьогодні паління є не лише особистою пробCлемою людини, а й гострою соціальною проблеCмою, з якою пов’язане майбутнє всього людства.

Учені встановили, що паління – один із осCновних чинників розвитку раку легенів. ЗахвоCрюваність на рак легенів серед курців у 30 разіввища, ніж серед тих, хто не палить. Також відоCмо, що паління збільшує ризик захворіти назлоякісні новоутворення інших органів: язика,гортані, стравоходу, шлунку, сечового міхура.Тютюновий дим згубно діє на серцевоCсудиннусистему, дихальну систему, органи травлення.

Бурхливе поширення паління у ХХ ст. зуCмовлене виключно вдалою рекламою сигарет.Саме вона зробила сигарету предметом широCкого щоденного попиту. Зараз реклама сигарет –голий імідж. У ній мінімум інформації та макCсимум привабливості як такої. Споживач почиCнає курити не сигарети, а Америку, дружбу, люCбов, сексуальність, свою вибірковість, нарешті.Залежні курці не зважають на рекламу, їх приCмушує купувати сигарети залежність. Уже з 70Cхроків реклама сигарет в основному розробляCється для підлітків, саме для них є важливимипривабливі зразки для наслідування.

Нині ми не можемо вести мову про палінняпідлітків як про невинні пустощі. Через нероCзуміння, сліпе наслідування моди, дорослих, роCвесників підліток починає палити. Так паліннястає звичкою.

Реклама сигарет є не інформацією про тоCвар, а швидше дезінформацією. Конвенція проправа дитини від 20.11.1989 р. зобов’язує країнизабезпечити доступ дітей до об’єктивної і різноCбічної інформації щодо їх здоров’я (ст. 17). Саметому профілактичні матеріали, публікації в пресі,які містять дані про вплив тютюну на здоров’я тадобробут дітей, дуже важливі. Дитина має такожправо на отримання інформації з джерел, доступCних і зручних їй (ст. 13), якими можуть бути і вчиCтелі, і батьки, і ІнтернетCсайти, і телевізійна соціCальна реклама, і створені спеціально для дітейінформаційні програми на телебаченні або радіо.

Комплексними законодавчими заходамиможна досягти досить значних результатів у заCхисті дітей від тютюнового диму. Одного диCрективного шляху згори однак не досить. В УкCраїні закон, накази по міністерствах забороняCють паління в навчальних, спортивних, медичCних закладах, проте щоденний досвід свідчить,що такі заборони не скрізь виконуються, а дітитак само страждають від дії смертоносного диму.

Ми вже зазначали, що оточуючі дорослі неCдобре впливають на дитину в двох аспектах:примушують вдихати тютюновий дим, а такожсвоїм прикладом стимулюють початок паління.Хто ці дорослі? Батьки, вчителі, сусіди, лікарі.

Викладене свідчить, що паління є соціальCним лихом, але не існує закону, який би забороCняв палити. Палити чи ні – вирішувати самій

людині, але в даній ситуації основну увагу слідзвернути на те, щоб це право (право на паління)не порушувало прав інших осіб на здоровий спо�сіб життя та охорону здоров’я. Адже ті 50 %нікотину, що потрапляють у повітря в приміCщенні, де палять, шкодять здоров’ю осіб, які тамперебувають і вдихають це повітря. Тому заслуCговують на увагу можливі шляхи захисту осоCбистих немайнових прав осіб, які знаходятьсяпоряд з курцем.

Закон України «Про заходи щодо попереCдження та зменшення вживання тютюнових виCробів і їх шкідливого впливу на здоров’я насеCлення» від 22.09.2005 р. визначає основні принCципи та напрями державної політики щодо попеCредження паління тютюнових виробів, зниженCня рівня їх вживання серед населення, обмеженCня доступу до них дітей, охорони здоров’я насеCлення від шкоди, що завдається їх здоров’ювнаслідок розвитку захворювань, інвалідності, атакож смертності, спричинених палінням тютюCнових виробів чи іншим способом їх вживання.Закон України «Про державне регулювання виCробництва і обігу спирту етилового, коньячного іплодового, алкогольних та тютюнових виробів»від 19.12.1995 р. передбачає заборону паліннятютюнових виробів у громадських місцях, у тоCму числі в автобусах, таксі, маршрутних таксі,тролейбусах, трамваях та в інших передбаченихцим Законом місцях. Однак не всі громадянидотримуються зазначених заборон.

Так виходить, що про шкоду паління знаютьі говорять практично всі дорослі, але лише деякіз них намагаються щось зробити, щоб уберегтиінших людей, передусім дітей, від тютюновогодиму. Часто такі заходи половинчасті, неефекCтивні, стосуються тільки зовсім маленьких дітей,а інтереси підлітків ігнорують. На жаль, дорослікурці все більше виправдовуються, раціоналізуCють, захищають свою залежність, а не поCсправCжньому здійснюють захист прав дітей на чистета здорове повітря.

Необхідність дотримуватися базового праCва людини не може бути приводом для чиєїсьобрази. Це право не можна ігнорувати на коCристь чиїхось тимчасових зручностей, зарадидружніх відносин чи люб’язності. Багатьом буCває незручно попросити не палити. Коли курецьпросить дозволу закурити в присутності іншихлюдей, лише деякі люди долають незручність івідмовляють. Хоча курці дуже рідко турбуютьCся про їх дозвіл, вони ввічливо дозволяють сеCбе вбивати. Права необхідно відстоювати. Вонивищі за ввічливість, за ситуацію, вище за взаєCмини. Це базова повага.

Так, повага до права на чисте та здорове поCвітря практично повністю ігнорується водіямипасажирського транспорту та таксі. Досить часCто можна спостерігати, як водії громадськоготранспорту, чекаючи на зупинці пасажирів, паCлять, не виходячи з маршрутного таксі. НезваCжаючи на відчинене вікно, дим так чи інакшепотрапляє у салон транспортного засобу, в якому єпасажири (а досить часто серед них ще й маленькі

Ц И В І Л Ь Н Е П РА В Оберезень 2011

діти). А найбільше обурює те, що при спробі зробиCти зауваження такому водієві, він, знаючи про забоCрону паління в громадських місцях, ще й образитиможе того, хто зробив йому зауваження. Під час руCху водії теж часто палять цигарки. На нашу думку,це завдає пряму шкоду здоров’ю пасажирів, які вдиCхають повітря, забруднене димом від цигарок. Це таCкож впливає на безпеку дорожнього руху, оскількизнижується концентрація уваги водія при курінні.Але, оскільки відповідні заборони відсутні у правиCлах дорожнього руху, то такі протиправні діяння неприпиняються працівниками ДАІ.

Як же забезпечити права на безпечне дляжиття та здоров’я довкілля тих осіб, які не палять,дати можливість тим особам, які палять, користуCватися своїми правами щодо паління? Ніхто не заCбороняє паління; йдеться лише про обмеженCня паління в громадських місцях, щоб був балансміж правами й інтересами курців і некурців. Хоча,на нашу думку, слід поставити під сумнів або наCзвати дискусійним питання про наявність такогоособистого немайнового права, як «право палити».

Якщо на вулиці попросити курця (наприCклад, на автобусній зупинці) не палити, то можCна почути у відповідь: «Я маю право курити!»Далі йдуть різкі твердження, які передбачають,що «право палити» поширюється на будьCякемісце, де курцеві зручно палити. Виходить так,що тому, хто не палить і має право на чисте поCвітря, пропонують самостійно це право і реаліCзовувати, тобто піти в безпечне місце. Такі сиCтуації, які ніяк не пов’язані з юридичним розуCмінням прав людини, ми зустрічаємо доситьчасто. Важливо розібратись, які помилки та підCміна понять лежать в їх основі.

На нашу думку, паління не є природною поCтребою людини і не потребує поваги чи захисту.Людина, яка веде мову про право палити, помиCляється в основному: паління не входить у числобазових сутностей чи потреб людини, які в суCчасній мові позначені як права людини (право нажиття, здоров’я, освіту, чисту воду та свіже повітрятощо). На повагу та шану заслуговує захист необCхідних і корисних людині прав (право на свободуволевиявлення або право на доступ до інформації).В жодному законі не закріплено право людини насамогубство, спровоковане третьою особою. МожCливість купувати та палити сигарети людині наданазаконом, бо тютюн легалізований наркотик. Але цене робить паління більш природним чи схвальним.Тому, розглядаючи питання про права курців і неCкурців, слід більше уваги приділяти саме праву начисте та безпечне довкілля, ніж праву на куріння.

Слід додати, що обмеження на паління заCхищає право на чисте повітря та здорове середоCвище не лише тих, хто не палить, а й тих, хто палить. Примусовий вихід із приміщення дляздійснення якоїсь дії – це обмеження. Таке обCмеження логічне для шкідливої поведінки, а не

для бажання дихати чистим повітрям. У наCтовпі, в очікуванні транспорту інколи здається,що палять майже всі, дим з усіх боків. Однаквиявляється, що десятки людей страждають віддиму сигарет двох–трьох курців. Кому в такійситуації логічніше відійти?

І тому, хто палить, і тому, хто не палить, хоCчеться жити в оселі з приємним запахом, відчуваCти пахощі квітів, парфумів, відчувати чистоту тасвіжість житла. Курець хоче дихати свіжим поCвітрям і бути здоровим. Обмеження на палінняв приміщенні, передусім житловому, – це можCливість зберегти приміщення чистим, свіжим,приємним для всіх.

Висновки

Звичайно, зручніше, коли питання обмеCження паління в громадських місцях вирішенов законодавстві. Тоді всім ясно – тут не палять,порушників штрафують. Коли ж обмеження невведені або їх не дотримуються, тоді захистсвоїх прав на чисте повітря обертається на осоCбисті конфлікти, паління стає предметом супеCречок, образ, непорозумінь. Законодавчі забоCрони забруднювати повітря тютюновим димом(та система їх суворого дотримання) є мехаCнізмом захисту прав людини та наших спільCних нервів і здорових відносин. На нашу думку,для більш дієвого захисту прав осіб на чисте табезпечне довкілля слід було б внести доповненнядо Кодексу України про адміністративні правоCпорушення, яким передбачити адміністративнувідповідальність за паління під час керуваннятранспортним засобом.

У пункті «д» ст. 2.3 постанови КабінетуМіністрів «Про Правила дорожнього руху» від10.10.2001 р. зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний нестворювати своїми діями загрози безпеці доCрожнього руху.

Згідно із ст. 14 Закону України «Про дорожCній рух» від 30.06.1993 р. на учасників дорожньоCго руху, до яких належать водії та пасажири трансCпортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоCничі тварин, покладається один із таких обов’язCків, як створення безпечних умов для дорожньогоруху, не завдавати своїми діями або бездіяльністюшкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Але чомусь паління за кермом невважається створенням такої небезпеки. Тому, нанашу думку, згадані нормативноCправові акти неCобхідно переглянути та доопрацювати шляхомвнесення до них змін, спрямованих на захист правіз забезпечення чистого довкілля, створення безCпечних умов для дорожнього руху. В цих випадCках працівники ДАІ матимуть змогу зупиняти поCрушників і шляхом накладення штрафу присікаCти порушення прав інших осіб.

This article is concerning on whether the right to smoke is personal improperty right of the person. The sugges�tion of improvement of current legislation defending the rights of persons being beside the smoker has been done.

В статье рассматривается вопрос, является ли «право курить» личным неимущественным правом чело�века, а также формулируются предложения по совершенствованию действующего законодательства, кото�рое бы защищало надлежащим образом личные неимущественные права лиц, находящихся рядом с курящим.


11

№ 3

Розвиток ринкових відносин в Україні суCпроводжується насиченням ринку різноCманітними товарами вітчизняного й іноC

земного виробництва, хоча не завжди вони маютьналежну якість. У свою чергу, угода про вступУкраїни до СОТ зобов’язує приділяти особлиCву увагу якості та безпеці товарів, робіт і поCслуг, що сприяє зростанню їх конкурентоспроCможності на світовому ринку. Якість стала інCтегруючим поняттям, що стосується інтересівусіх учасників суспільного виробництва. Длявиробників якість – вирішальний фактор забезCпечення конкурентоспроможності та «вижиCвання». Для споживачів підвищення якості – цеодин із найбільш дієвих заходів для задоволенCня їх потреб і захисту прав. Для органів владизабезпечення якості життя є одним із пріоритетCних державних завдань. За останні п’ять роківлише Верховною Радою прийнято близькотридцяти нормативних актів, які так чи інакшестосуються питання якості товарів, робіт і поCслуг. Аналіз судової практики свідчить про наявCність великої кількості спорів з приводу реаліCзації права на належну якість. В окремих вузахяк окремий курс введено навчальну дисципліну«Захист прав споживачів», що свідчить проважливість питання забезпечення права на наCлежну якість товарів робіт і послуг.

Метою цієї статті є аналіз загальнотеоретичCних і практичних проблем визначення понятCтя якості в праві України.

Темі, що розглядається, присвятили своїдослідження Л. Боженко, О. Гута, О. Язвінська,Л. Іваненко, В. Кардаш, І. Момот, М. Шаповал,Л. Чапкевич та ін. Разом із тим категорія якостіє комплексною, використовується у багатьохгалузях права, а також в економіці, філософії.

Якість – одна з найскладніших категорій.До поняття якості звертаються при виборіпредметів для задоволення різних потреб, приоцінці результатів виконання різних виробниCчих операцій, а також коли хочуть охарактериCзувати співвідношення властивостей, що вираCжають суть предмета, або співвідношення предCметів між собою, або співвідношення між явиC

щами, або між предметами й явищами. У наCуковій літературі є різні визначення поняття«якість»: філософське, економічне, юридичнетощо.

За підрахунками учених радянського періоCду існувало близько 300 тлумачень якості тоCварів (продукції), якими ця проблема не вичерCпувалася і не вичерпується донині, що свідчитьпро неоднозначність досліджуваного поняття.Проблема якості товарів, її правового регулюCвання зберігає свою актуальність і в умовах ринCкової економіки, оскільки вирішення її дужеважливе для кожного з нас, незалежно від ролі,в якій ми виступаємо, в конкретних правовідCносинах [1, с. 136].

Категорія якості вперше проаналізована давCньогрецьким філософом Арістотелем у ІІІ ст.до н. е. В арістотелівській логіці це одна з 10 каCтегорій, на які він поділив всі речі реальності.Якість – це побічна обставина, за допомогоюякої річ є якогось типу чи виду; побічна обстаCвина, що вказує якою є річ (її суть чи форма) і якріч діє (її властивості); побічна обставина, котCра є зовнішньою оцінюючою формою.

Існує філософське визначення якості, якезробив Гегель (ХІХ ст.). Він розглядав якість яклогічну категорію, вбачаючи в ній початковийступінь пізнання речей і становлення світу. ГеCгель писав, що якість тотожна з буттям…; «Щосьє завдяки своїй якості тим, чим воно є, і, втрачаCючи свою якість, воно перестає бути тим, чимвоно є…» [2, с. 13]. У філософському розумінніякість – це сукупність властивостей товару якречі, що роблять товар таким, а не іншим. ІснуCють не якості, а речі, що мають якості [3, с. 127]. У цьому контексті певною якістю володіє будьCяка, навіть найгірша з життєвої точки зору, річ.

Історія якості набула розвитку одночасно звиникненням виробництва товарів, виконанCням робіт і наданням послуг. Із розвитком виCробничих процесів змінювалося і ставлення доякості. Згідно з кодексом Хамураппі передбачалаCся дуже жорстока кара за брак у будівництві, особCливо, якщо це призводило до людських жертв.Якщо в результаті руйнування будівлі гинув панабо хтось із членів його родини, то така доляочікувала й будівельників, їх родичів. У середні

ПОНЯТТЯ ЯКОСТІ В ПРАВІ УКРАЇНИ

Тетяна Блащук,канд. юрид. наук,

доцент кафедри цивільно�правових дисциплінНаціонального університету «Острозька академія»

У статті аналізується поняття якості як правової категорії у законодавстві України таспеціальній літературі.

Ключові слова: якість, право на якість, стандарт, показники якості, споживач.

© Т. Блащук, 2011


12


віки майстерні ремісників об’єднувалися в цеCхи. Кожний із них мав свій статут, відповідно доякого продукція повинна була виготовлятисяза певним зразком, з якісної сировини. В Англії,наприклад, законом про гільдії призначавсянаглядач за якістю, який мав право карати винCних за погану роботу. У Росії суворі заходи поCкарання за виготовлення та постачання неякісCних виробів були введені при Петрі І, зокреманим розроблена система штрафів за погануякість товарів, робіт і послуг.

За виготовлення неякісної продукції в різCних країнах передбачалася різна міра покаранCня, але всі вони зводилися до одного: за несумCлінну роботу до винуватого застосовувалося суCворе покарання [2, с. 23].

У 1946 р. створена Міжнародна організаціяпо стандартизації (International Organizationfor Standardization), завданням якої є сприяннярозвитку стандартизації та суміжних видів діяльCності з метою забезпечення міжнародного обміCну товарами і послугами, а також розвиток співCробітництва в інтелектуальній, науковоCтехнічCній та економічній сфері [4, с. 74].

Відповідно до ISO 9000 (серії міжнароднихстандартів, які регламентують управління якісCтю (менеджмент якості) на підприємствах)якість – це міра відповідності власних характеCристик вимогам. Для кращого розуміння цьогопоняття визначення слід доповнити поясненCням, що таке характеристика та вимоги. ХаракCтеристика – це властивість (товару), яка можебути власною або присвоєною, якісною абокількісною, а вимогою називають сформульоCвану потребу або очікування (стосовно товару),загальнозрозумілі або обов’язкові. Очевидно, якщо ступінь відповідності характеристик допоставлених вимог (задоволеності вимог) є виCсоким, то можна з упевненістю вести мову про виCсоку якість і навпаки, якщо ступінь задоволеCності є незначним, то якість погана. Отже, якістьможе бути висока та низька. Очевидно, що вкаCзані межі є граничними випадками характерисCтик якості [5, с. 51].

Якість може розглядатись як технічна тафункціональна. Технічна якість стосується маCтеріальної складової продукції. Це якість архітекCтурноCпланувальних рішень, стану торговельCних приміщень, меблів, столового посуду, наCборів, білизни тощо. Функціональна якість – цеякість процесу надання послуги, обслуговуванCня, які забезпечують задоволеність встановлеCних або передбачуваних потреб споживача [6].

Стандарт рекомендує вживати щодо якостітаке поняття, як градація – категорія або розCряд, присвоєні різним вимогам до якості проCдукції, процесів або систем, що мають те самефункціональне застосування. Як правило, у норCмативних актах під терміном «продукція» закоCнодавець розуміє сукупність таких термінів, як«товар», «робота», «послуга». Згідно із ЗакономУкраїни «Про захист прав споживачів» від21.05.1991 р. продукцією є будьCякий виріб (тоCвар), робота чи послуга, що виготовляються, виC

конуються чи надаються для задоволення суCспільних потреб (п. 19 ст. 1). Однак у побуті мичасто користуємося висловлюваннями, які поCв’язують поняття градації безпосередньо з якісCтю продукції, хоча наведене визначення чітко йоднозначно вказує, що під градацію повинні підCпадати лише вимоги до якості цієї продукції,які можуть ставитися замовником або бути встаCновленими у нормативному документі. ОчевидCно, коли особа зазначає, що товар якісний, то воCна має на увазі не те, що він відповідає встановCленим вимогам, а те, що товар належить до груCпи аналогів із найкращими з можливих харакCтеристиками [5, с. 52].

ТехнікоCекономічне поняття якості охопCлює лише ті властивості товару, що роблять йогокорисним, здатним задовольняти потреби, заCради яких його купують. Тому в економічномурозумінні якість розглядають як сукупність споCживчих властивостей продукції, що дають змогувикористовувати її за призначенням, тобто вонаможе використовуватися у певних цілях. Метаможе бути відома продавцеві (виконавцеві) відклієнта (замовника), а може бути і не відома. В першому випадку продукція має бути придатCною для використання з метою, заради якої їїнабувають; у другому – придатною для цілей, уяких вона звичайно використовується.

Наукові погляди щодо визначення поняття«якість продукції» певною мірою знайшли своєвтілення в Декреті Кабінету Міністрів України«Про державний нагляд за додержанням станCдартів, норм і правил та відповідальність за їхпорушення» від 08.04.1993 р. № 30C93, відпоCвідно до якого якість продукції – це сукупністьвластивостей, що відображають безпеку, новизCну, довговічність, надійність, економічність, есCтетичність, екологічність продукції тощо, надаCють їй здатність задовольняти споживача відCповідно до її призначення. Такі властивості єрезультатом процесу формування якості проCдукції.

Процес формування якості продукції почиCнається з підготовки нормативноCтехнічної доCкументації, яка має відповідати сучасним вимоCгам. Для харчових продуктів важливий фактор –якість сировини. Якість сировини, що надхоCдить на переробку, регламентується нормативCноCтехнічною документацією і перед переробCкою ретельно перевіряється. На якість сировинивпливають стан розвитку сільськогосподарськоїнауки, оснащеність господарства необхідноютехнікою, забезпеченість кваліфікованою робоCчою силою, рівень стандартизації.

Схема формування якості продукції під часвиробництва свідчить, що вона залежить відякості сировини, рецептури, якості виготовленCня. Під якістю виготовлення продукції розуміCють наслідок дії всіх факторів процесу виготовCлення, від яких залежить відповідність цьогопроцесу і його результатів установленим виCмогам. Порушення технологічних режимів виCробництва призводить до виникнення у готоCвих виробах виробничих дефектів.


Якість готових виробів значною мірою заCлежить від якості праці, тобто досвіду та майсCтерності працівників підприємства. Великийвплив на якість продовольчих товарів справляCють пакування, умови та режими зберігання.

Щоб оцінити якість продукції, ступінь її приCдатності задовольняти ті чи інші потреби, викоCристовують показники якості, які виражаютькількісну або якісну характеристику властивосCтей даної продукції.

Проблема якості продукції була предметомі правових досліджень, адже від правильного виCзначення поняття «якість товару», «якість робоCти» і «якість послуги» залежить формування відCповідних вимог і правил щодо кількісних і якісCних показників, яким має відповідати та чи інCша продукція. Правовий аспект поняття якостіполягає у тому, що вимоги до якості продукціїпідлягають обов’язковому виконанню. На думкупредставників юридичної науки, найважлиCвішим критерієм якості продукції є її корисність,передбачена ступенем придатності, а здатністьпродукції задовольняти певні потреби людейзумовлюються її властивостями, зокрема надійCністю, довговічністю, ефективністю, що відповіCдають нормативним вимогам, плановим актам ідоговорам [7, с. 12].

Ми поділяємо точку зору, згідно з якою управовому визначенні якості продукції маютьпоєднуватися економічні та правові аспекти.Тому якість можна визначити як відповідністьфактичних споживчих і виробничих властивосCтей (безпека, новизна, довговічність, надійність,економічність, естетичність, екологічність тощо)даної продукції показникам. Іншими словами,продукція вважається якісною, якщо її факCтичні властивості відповідають показникам, пеCредбаченим відповідними нормами закону та(або) договору.

Якість визначається також як «ступінь досCконалості властивостей» товару, роботи чи поCслуги [8, с. 191], але, на жаль, не пояснюється,де починається та закінчується межа цієї доскоCналості. Слід зазначити, що в окремих випадкахтовар може не відповідати вимогам, які ставCляться зазвичай до такого роду товарів, але заCдовольняти потреби покупця. Основною умоCвою у таких випадках є відповідність якості тоCвару умовам договору, а не державним стандарCтам [9, с. 220].

У розглянутих нами визначеннях категорії«якість» можна знайти ті особливості (ознаки),що їй притаманні. Перш за все, категорія якостінерозривно пов’язана з категорією «продукція»(товар, робота, послуга). Крім того, будьCяка проCдукція розглядається (оцінюється) як якісна

з точки зору норм (стандартів) і споживача. ТоCму продукція якісна лише тоді, коли її показниCки відповідають стандартам якості, та за умови,що така продукція задовольняє конкретні поCтреби споживача.

Висновки

Категорія якості характеризується багатоCаспектністю змісту. Це дає змогу розглядати її з точки зору філософії, логіки, економіки, техCніки, юриспруденції та інших наук у контекстірізних історичних формацій. Юридичне визнаCчення якості конкретного товару, роботи чи поCслуги є поєднанням як економічних, так і праCвових аспектів.

Поняття якості в праві України визначаєтьCся як відповідність власних характеристик тоCвару, роботи або послуг вимогам, що встановCлюються покупцем чи замовником у договорі та(або) нормативним актом. У свою чергу, відпоCвідність або невідповідність передбаченим виCмогам є ознакою високої чи низької якості, доброCякісності чи недоброякісності продукції.


1. Звєрєва О. В. Право споживачів на належнуякість // Часопис Київського університету права. –2008. – № 2. – С. 136–139.

2. Момот О. І. Менеджмент якості та елементисистеми якості. – К., 2007. – 368 с.

3. Климко Г. Н., Нестеренко В. П. Основи екоCномічної теорії: Політекономічний аспект. – К.,1997. – 389 с.

4. Іваненко Л., Язвінська О. Реалізація праваспоживачів на придбання товару належної якості //Право України. – 2003. – № 8. – С. 73–77.

5. Бубела Т., Бойко Т., Столярчук П. Що ж такеякість товару? // Стандартизація, сертифікація,якість. – 2005. – № 4. – С. 51–52.

6. Методичні рекомендації щодо забезпеченняякості та безпеки товарів і послуг підприємств ресCторанного господарства: Наказ Міністерства екоCноміки України від 22.07.2008 р. // Бизнес. БухгалCтерия. Право. Налоги. Консультации. – 2008. – № 32. – С. 22–24.

7. Іваненко Л. М. ЦивільноCправові засоби заCхисту прав споживачів (покупців): автореф. дис. …канд. юрид. наук. – К., 1998. – 47 с.

8. Основи споживчих знань / С. А. Вегера, А. С. Єрохіна, К. О. Максименко та ін.; За ред. К. О. Максименко, О. В. Овчарук. – К., 2008. – 192 с.

9. Науково�практичний коментар Цивільногокодексу України: У 2 т. / О. В. Дзера, Н. С. КузнєCцова, В. В. Луць; За ред. О. В. Дзери. – К., 2006. –Т. 2. – 1088 с.

In the article there is analysis of notion of quality as a legal category in the Ukrainian legislationand in special literature, and generalized definition of quality as a legal category is presented.

В статье анализируется понятие качества как правовой категории в законодательствеУкраины, обобщается понятие качества как правовой категории.


14


ЕкономікоCправові трансформаційні проCцеси в Україні вимагають кардинальCного перегляду норм чинного законоC

давства, зміни його системи та концептуальCних положень. У зв’язку із прагненням УкCраїни приєднатися до Європейського СпівCтовариства особливої ваги набуває необхідCність приведення вітчизняного законодавCства у відповідність до світових вимог. ПріориCтетність вказаних тенденцій у трансформаціїправових норм закріплена в Законі України«Про Загальнодержавну програму адаптації заCконодавства України до законодавства ЄвроCпейського Союзу» від 18.03.2004 р. № 1629CIV.Цей нормативноCправовий акт серед першоCчергових завдань визначив адаптацію у сферізаконодавства про компанії (розділ V).

Серед юридичних осіб приватного права,правовий статус яких потребує приведення увідповідність до законодавства ЄвропейсьCкого Союзу (далі – ЄС), особливу увагу слідзвернути на кооперативи, оскільки регулюCвання їх діяльності на сьогодні відбуваєтьсянеоднозначно і ґрунтується на підходах, власCтивих ще радянському законодавству. У тойже час необхідність існування таких видів юриCдичних осіб підкреслюється в актах ЄС, зокреCма, в Регламенті Ради ЄС від 22.07.2003 р. простатут Європейського кооперативного товаCриства [1] (далі – Регламент від 22.07.2003 р.).

Слід зауважити, що проблеми правовогостатусу юридичних осіб приватного права доCсліджують такі відомі вітчизняні вчені, як О. ВінCник [2], В. Семчик, І. СпасибоCФатєєва, О. КіCбенко [3], І. Кучеренко [4] та ін. Проте питання,пов’язані з адаптацією правового статусу орC

ганізаційноCправових форм кооперативів дозаконодавства ЄС, потребують подальшихнаукових пошуків.

Метою цієї статті є розроблення концептуCальних підходів до побудови системи оргаCнізаційноCправових форм кооперативів таформування основних тенденцій, в контекCсті яких необхідно здійснювати трансфорCмацію чинного законодавства України увказаній сфері.

Окреслення шляхів удосконалення праCвового регулювання статусу кооперативів виCмагає, перш за все, проведення детального анаCлізу наявного на сьогодні стану його законоCдавчого забезпечення, який характеризуєтьCся значним рівнем хаотичності. Цивільнийкодекс (далі – ЦК) України запровадив новудоктрину поділу юридичних осіб приватногоправа на підприємницькі та непідприємницьCкі товариства, вказавши, що виробничі коопеCративи належать до перших, а споживчі – додругих. У той же час, інші нормативноCправоCві акти зазначеного нововведення не дотриCмуються, оскільки Господарський кодекс УкCраїни, закони України «Про кооперацію» від10.07.2003 р. № 1087CIV, «Про споживчу коCоперацію» від 10.04.1992 р. № 2266CXII немістять положень стосовно належності споCживчих кооперативів до непідприємницькихтовариств та особливого порядку розподілуїх доходів.

На підставі аналізу положень ЦК УкраCїни можна стверджувати про дещо умовнийхарактер поділу товариств на підприємницьC

СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЙНО�ПРАВОВИХ ФОРМ КООПЕРАТИВІВ: проблеми адаптації до законодавства ЄС

Алла Зеліско,канд. юрид. наук,

доцент кафедри цивільного права Юридичного інститутуПрикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника

У статті розкривається умовність поділу кооперативів на підприємницькі та непідприємницькі,яка є результатом особливих їх правових характеристик. Наголошується на потребі врахуваннядосвіду законодавства Європейського Союзу шляхом передбачення у нормативно�правових актахвітчизняного законодавства диспозитивного положення про те, що питання можливості чи заборо�ни розподілу прибутку між членами кооперативу необхідно врегульовувати у статуті кооперативу.

Ключові слова: кооператив, прибуток, організаційноCправова форма, підприємницьке товаристCво, непідприємницьке товариство.

© А. Зеліско, 2011


15

№ 3

кі і непідприємницькі. І насправді, ст. 85 ЦКУкраїни визначає непідприємницькі товариCства як такі, що не мають на меті одержанняприбутку для його наступного розподілу міжучасниками. Водночас, ст. 86 ЦК України пеCредбачає можливість для непідприємницькихтовариств здійснювати поряд з основноюдіяльністю підприємницьку діяльність, якщоінше не встановлено законом і якщо ця діяльCність відповідає меті, для якої вони були ствоCрені, та сприяє її досягненню. Отже, непідприCємницькі товариства можуть отримувати приCбуток в результаті своєї діяльності, однак меCханізм використання цього прибутку в закоCнодавстві не прописано. З огляду на вказанерозглянута доктрина поділу товариств видаCється дещо незавершеною.

Слід зауважити, що подібна ситуація хаCрактерна і для законодавства Російської ФеCдерації, оскільки положення ЦК цієї державивстановлюють поділ організацій на комерційCні і некомерційні. Дефініції їх за змістом тоCтожні дефініціям підприємницьких і непідCприємницьких товариств у вітчизняному заCконодавстві. Російські цивілісти неодноразоCво наголошували на недосконалості такого поCділу. Зокрема, І. Дойніков зазначає, що поділюридичних осіб на комерційні і некомерційніорганізації в господарському обігу є фіктивним,оскільки некомерційні організації активно зайCмаються підприємницькою діяльністю. КриCтично І. Дойніков оцінює і передбачення в заCконодавстві вичерпного переліку організаційCноCправових форм комерційних організацій,вказуючи, що такий перелік притаманний невисокорозвиненим державам, а торговельномуобороту зразка «черкізовського ринку» [5, с. 6].

Повертаючись до вітчизняного законоCдавства, слід підкреслити, що особливої «умовCності» набуває поділ товариств на підприємCницькі і непідприємницькі стосовно коопераCтивів, оскільки останні володіють рядом озCнак, що не дають можливості органічно «впиCсати» їх у розглянуту доктрину. Виробничікооперативи не можна однозначно ідентифіCкувати як «класичну» конструкцію підприємCницького товариства. Перешкодою для цьогоє такі притаманні виробничим кооперативамконститутивні ознаки, як: залежність отриCмання частини прибутку від особистої трудоCвої участі, а не від розміру паю; наявність неCподільного фонду, яким кооператив не можерозпоряджатися і у випадку ліквідації переCдає його іншій кооперативній організації.

Досліджуючи правовий статус споживчихкооперативів, можна зробити висновок, що воCни не відповідають повною мірою визначеннюнепідприємницького товариства як такого, яке

не має на меті одержання прибутку для йогонаступного розподілу між учасниками. ЗоCкрема, ст. 26 Закону України «Про коопеCрацію» передбачає право членів кооперативуна кооперативні виплати та виплати на пай.Кооперативні виплати – частина доходу, щорозподіляється за результатами фінансовогороку між членами кооперативу пропорційноїх участі в господарській діяльності коопераCтиву в порядку, визначеному рішенням виCщого органу управління кооперативу. ВиплаCти на паї – виплати частини доходу коопеCративу на паї члена та асоційованого членакооперативу. Розмір виплат на паї встановCлюється рішенням загальних зборів членівкооперативу після відрахувань обов’язковихкоштів на формування і поповнення йогофондів. Загальна сума виплат на паї не можеперевищувати 20 відсотків доходу, визначеCного до розподілу. Стосовно ж спеціальногозаконодавства про окремі організаційноCпраCвові форми кооперативів, то Закон України«Про споживчу кооперацію» у ч. 6 ст. 4 пеCредбачає право члена споживчого товаристваодержувати частку прибутку, що розподіляєтьCся за результатами господарської діяльностіміж членами споживчого товариства відпоCвідно до їх пайового внеску.

Викладені положення чинного законодаCвства свідчать про наявність у споживчих коCоперативах, незважаючи на їх належність донепідприємницьких товариств, механізму розCподілу прибутку між членами кооперативу.Проте такий механізм має особливий харакCтер, оскільки між членами кооперативу можерозподілятися лише обмежена частина дохоCду (не більше 20 відсотків прибутку, визначеCного до розподілу), а інша частина спрямовуCється на реалізацію основної мети, задля якоїбуло створено кооператив.

Законодавство зарубіжних держав міститьдещо інші концептуальні підходи стосовно поCділу товариств на підприємницькі та непідприCємницькі.

Розглянемо особливості регулювання діCяльності кооперативів у законодавстві НімечCчини, оскільки, як зауважує П. Коршунов,саме його положення є найбільш цікавимидля дослідження, враховуючи те, що правоCпорядок Німеччини та розроблена німецькиCми юристами конструкція кооперативу сьоCгодні оцінюється надзвичайно позитивно [6, с. 4]. Правовий статус кооперативів у НімечCчині визначається спеціальним Законом «Провиробничі та господарчі кооперативи» 1889 р.,положення якого згодом були змінені закоCнами від 09.10.1973 р. та 16.10.2006 р. ВказаCний Закон питання про можливість розпоC


16


ділу доходів між членами кооперативу вреCгульовує диспозитивними нормами. У закоCнодавстві Німеччини передбачається правокооперативу на розподіл прибутку між члеCнами, проте статутом може бути встановлено,що прибуток не розподіляється між членамита спрямовується в передбачені законом наCкопичення. Однак законодавство містить обCмеження стосовно можливості застосуваннятакої диспозитивної норми. Зокрема, прибуCток дозволяється розподіляти між членамикооперативу до тих пір, поки паєнакопиченCня члена кооперативу не досягне розмірупаю. Кооператив не може використовуватиприбуток для поповнення розміру зниженогопаєнакопичення його членів, яке зумовлененеобхідністю покриття збитків. Статутом коCоперативу не може бути змінена вимога закоCнодавства про необхідність відрахування часCтини прибутку до спеціальних фондів коопеCративу [7, с. 289].

Не застосовує доктрину поділу коопераCтивів на підприємницькі і непідприємницькій законодавство ЄС. З огляду на тенденціюдо світової інтеграції були зроблені унікальCні спроби створити наднаціональні органіCзаційноCправові форми юридичних осіб, в тоCму числі кооперативів. Мається на увазі РегCламент від 22.07.2003 р. Відповідно до статей66, 67 якого передбачається можливість виCплати членам кооперативу частини його дохоCду пропорційно обсягам їх торгівлі з євроCпейським кооперативним товариством чи поCслуг, які вони йому надали. Питання, пов’яCзані із спрямуванням отриманого від діяльCності кооперативу доходу, вирішуються стаCтутом кооперативу (можуть переноситися нанаступні періоди, спрямовуватися у спеціальCні фонди, частково розподілятися між членаCми кооперативу) [8, с. 416].

На основі наведеного необхідно вказатина доцільність застосування принципу диспоCзитивності стосовно порядку розподілу приCбутку кооперативу, який передбачає можлиCвість врегулювати у статуті питання, пов’язаCні з тим, чи буде розподілятися прибуток коCоперативу між його членами, чи спрямовуваCтиметься на реалізацію мети, задля якої такийкооператив було створено.

Акценти при визначенні особливостейправової природи кооперативних товариств слідробити не на підприємницькій чи непідприємCницькій їх сутності, а на такій конститутивнійознаці кооперативів, як створення їх із меCтою задоволення інтересів та потреб членівкооперативу. Така ознака відповідає принCципам Міжнародного кооперативного альянCсу, і саме на ній базується концепція правовоC

го регулювання особливостей статусу коопеCративів у законодавстві високорозвинених заCрубіжних країн [9].

Не спостерігається єдності у законодавствіУкраїни і щодо організаційноCправових формкооперативів. ЦК України вказує на існуванCня лише виробничих і споживчих коопераCтивів, а Закон України «Про кооперацію» виCділяє ще такий вид кооперативів, як обслуговуCючі. Крім того, необхідно враховувати наявністьспеціального Закону України «Про сільськоCгосподарську кооперацію» від 17.07.1997 р. № 469/97CВР, який визначив статус виробниCчих кооперативів, утворених шляхом об’єднанCня фізичних осіб – сільськогосподарських товаCровиробників, а також Закону України «Проспоживчу кооперацію», що врегульовує статусспоживчих товариств. Наявність таких нормаCтивноCправових актів є властивою саме дляукраїнського законодавства та зумовлює йогоспецифіку.

У результаті склалася ситуація, за якої ісCнує численна кількість нормативноCправовихактів, які непослідовно регулюють статус коCоперативів, оскільки ґрунтуються на різнихконцептуальних підходах. Такий розвитокзаконодавства є характерним для більшостіпострадянських країн, в яких, починаючи з90Cх років XX століття, відбувається постійненагромадження нормативноCправових актів,які містять спеціальні норми щодо окремихвидів кооперативів.

Розвиток законодавства ЄС відбуваєтьсяв кардинально протилежному напрямі, аджеосновною ознакою його є прагнення до уніфіCкації. Регламент від 22.07.2003 р. не міститьконцепції чіткого поділу кооперативних тоCвариств на підприємницькі та непідприємCницькі. Натомість, зазначений нормативноCправовий акт наголошує на специфіці усіхкооперативів загалом, закріплюючи полоCження, згідно з яким кооперативи є переважCно групами фізичних або юридичних осіб зособливими принципами функціонування, щовідрізняють їх від інших економічних суб’єктів.Вони включають принципи демократичноїструктури та контролю за розподіленням приCбутку на справедливій основі. Європейське коCоперативне товариство має на меті задоволенняпотреб своїх членів та/або розвиток їх екоCномічної та/або соціальної діяльності.

На підставі викладеного можна дійти вис�новку, що адаптація законодавства України усфері регулювання правового статусу коопеCративів до законодавства ЄС повинна відбуваCтися в напрямі уніфікації нормативноCправоCвих актів та підвищення рівня їх диспозитивCності. Такі тенденції у розвитку законодавства


The article exposes the convention division of cooperatives or non�entrepreneurial business, which is a result oftheir special legal characteristics. Stressed the need for incorporation of the experience the EU legislation by predic�tions in legal acts of domestic legislation dispositive provision that the possibility of whether a ban on the distribu�tion of income among members of the cooperative should be settled in the charter of the cooperative.

В статье исследуется условность деления кооперативов на предпринимательские и непредпринима�тельские, причина которой кроется в специфике их правовых характеристик. Подчеркивается необходи�мость учитывать опыт ЕС путем закрепления в нормативно�правовых актах отечественного законода�тельства диспозитивного положения о том, что вопрос возможности или запрета распределения прибылимежду членами кооператива следует предусматривать в уставе кооператива.

України забезпечать усунення суперечливостіта неоднозначності його норм, встановленняєдності у доктринальних підходах щодо визнаCчення правового статусу кооперативів. ДоцільCно підкреслити необхідність подальших дослі�джень у сфері концептуальних теоретичних підCходів стосовно організаційноCправових формкооперативів як з точки зору узгодження нормчинного законодавства, так і з позицій трансCформування їх у результаті процесів світовоїінтеграції.


1. Регламент Ради (ЄС) про статут ЄвропейCського кооперативного товариства (ЄКТ) від22.07.2003 р. № 1435/2003 // Офіційний вісникЄвропейського Союзу L 207 від 18.08.2003 р.

2. Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси вгосподарських товариствах: проблеми правовогозабезпечення. – К., 2003. – 352 с.

3. Спасибо�Фатєєва І. В. Корпоративне упCравління / І. В. СпасибоCФатєєва, О. Р. Кібенко,

В. І. Борисова; За ред. І. В. СпасибоCФатєєвої. – Х.,2007. – 500 с.

4. Кучеренко І. М. ОрганізаційноCправові форCми юридичних осіб приватного права. – К., 2004. –328 с.

5. Дойников И. В. Гражданский кодекс РосCсийской Федерации: некоторые итоги 15 лет спусCтя // История и теория цивилистической науки. –2009. – № 2. – С. 5–8.

6. Коршунов П. Н. Европейское кооперативноезаконодательство / Под ред. Н. Д. Эриашвили. –М., 2008. – 75 с.

7. Бергманн В. Торговое уложение Германии.Закон об акционерных обществах. Закон об общеCствах с ограниченной ответственностью. Закон опроизводственных и хозяйственных кооперативах.Серия «Германские и европейские законы»: Пер. снем. – М., 2009. – 632 с.

8. Кібенко О. Право товариств: порівняльноCправовий аналіз acquis Європейського Союзу тазаконодавства України / О. Кібенко, А. ПендакСарбах; Упоряд. Г. Друзенко, за ред. О. Кібенко. –К., 2006. – 496 с.

9. XXXI ICA Congress. Manchester 1995. Agendaand Reports. Geneva, 1995. – Р. 3–83.


18


Особи, у яких виникає право на соціальCне житло, відповідно до ч. 2 ст. 10 ЗаCкону України «Про житловий фонд

соціального призначення» від 12.01.2006 р. № 3334CIV можуть стати наймачем за догоCвором соціального найму житла лише за умов,якщо вони пройдуть передбачений закономпорядок взяття їх на соціальний квартирнийоблік, їх перебування на такому обліку й отCримання рішення від відповідного органу місCцевого самоврядування про надання громадяCнину чи громадянам житла з житлового фондусоціального призначення.

Перший порядок взяття громадян на со=ціальний квартирний облік (далі – облік).Такий порядок здійснюється за рішенням орCгану місцевого самоврядування за місцемпроживання громадян, які мають право на отCримання квартир, садибних (одноквартирних)житлових будинків із житлового фонду соCціального призначення, після набуття нимиповної цивільної дієздатності відповідно дозакону. Для взяття на облік громадянин абоуповноважена ним особа, що підтверджуєтьCся завіреною в установленому законом поCрядку довіреністю, подає письмову заяву. ВоCна є офіційним зверненням фізичної особи зметою реалізації свого права на поліпшенняжитлових умов. Заява підписується громадяCнином і членами сім’ї, які разом проживають,мають самостійне право на отримання жилоCго приміщення та бажають разом стати наоблік. Основна вимога: зазначені особи маCють підпадати під категорію «член сім’ї»,постійно проживати з наймачем і вести з нимспільне господарство. Недієздатні громадяCни беруться на облік за заявою опікунів абоорганів опіки та піклування.

До заяви про взяття громадянина наоблік додаються документи, що підтверджуCють обґрунтованість визнання в установлеC

ному порядку громадянина малозабезпечеCним і таким, який потребує надання соціальCного житла:

•• довідка про місце проживання та складсім’ї за формою згідно із додатком 1 до постаCнови Кабінету Міністрів України «Деякі пиCтання реалізації Закону України «Про житCловий фонд соціального призначення»»;

•• копії документів, що посвідчують особугромадянина та членів його сім’ї;

•• копії довідок про присвоєння ідентифіCкаційного номера громадянину та членам йогосім’ї;

•• копії документів, що підтверджуютьправо громадянина та членів його сім’ї на наCдання пільг під час взяття на облік;

•• довідки про доходи громадянина тачленів його сім’ї за попередній рік;

•• відомості про вартість майна, що переCбуває у власності громадянина та членів йоCго сім’ї на момент взяття на соціальний кварCтирний облік.

У необхідних випадках до заяви додаютьCся також медичний висновок, довідка (виCписка з рішення органу місцевого самовряCдування) про невідповідність жилого приміCщення встановленим санітарним і технічнимвимогам, копія договору піднайму жилогоприміщення в будинку державного або гроCмадського житлового фонду чи договорунайму жилого приміщення в будинку житлоCвоCбудівельного кооперативу або в будинку(частині будинку), квартирі, що належитьгромадянину на праві приватної власності.

Громадяни, які беруться на облік на пільCгових підставах або користуються правом перCшочергового одержання жилих приміщень,вказують про це у заяві та подають відповіднідокументи.

Інші документи при необхідності запитуCються в органі місцевого самоврядування

ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ НАЙМУ ЖИТЛА З ЖИТЛОВОГО ФОНДУСОЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Олександр Шишка,канд. юрид. наук,

викладач кафедри цивільного права і процесуХарківського національного університету внутрішніх справ

У статті розглядається порядок укладення договору найму житла з житлового фондусоціального призначення, який укладається з наймачем на підставі ордера, що видаєтьсявідповідно до рішення органу місцевого самоврядування за умови, що така особа має відповіднийобсяг цивільної правоздатності та дієздатності.

Ключові слова: договір соціального найму житла, наймач, порядок укладення, ордер, юриCдичний факт, тимчасовий притулок для дорослих, громадянин України, не громадянин УкCраїни, соціальне житло, соціальний гуртожиток, неправдива інформація.

© О. Шишка, 2011

О


19

№ 3

або в адміністрації підприємства, установи,організації.

Після подання письмової заяви й іншихдокументів, встановлених законом, відповідCний орган місцевого самоврядування, що здійсCнює взяття на соціальний квартирний облік,видає розписку в одержанні документів з обоCв’язковим зазначенням їх переліку та дати їхотримання.

Слід зазначити, що громадянин без виCзначеного місця проживання звертається дляотримання соціального житла до органу місCцевого самоврядування за місцем свого переCбування. У день звернення до органу місцеCвого самоврядування громадянинові виCдається направлення на безоплатне тимчасоCве (до шести місяців) проживання у тимчаCсовому притулку для дорослих. Відсутністьу громадянина документів, що посвідчуютьособу, не може бути підставою для відмови внаданні місця у такому притулку. А у разівтрати, викрадення або зіпсування докуменCтів, що посвідчують особу чи інших підставдійсної відсутності у мешканця тимчасовогопритулку для дорослих документів, що поCсвідчують особу, та актів громадянського стаCну відповідний орган місцевого самоврядуCвання протягом двох місяців з дня наданняйому жилого приміщення в тимчасовому приCтулку для дорослих забезпечує відновленнявтрачених громадянином документів за раCхунок коштів відповідного місцевого бюджету.Порядок відновлення документів для мешCканців тимчасових притулків для дорослихвизначається постановою Кабінету МіністрівУкраїни «Про затвердження Порядку відCновлення документів громадян, які перебуCвають у тимчасових притулках для доросCлих» від 07.03.2007 р. № 415 (далі – Порядоквідновлення документів) та Законом УкCраїни «Про основи соціального захисту безCдомних громадян і безпритульних дітей» від02.06.2005 р. № 2623CIV. Після отриманнядокументів, що посвідчують особу, та актівгромадянського стану мешканець тимчасоCвого притулку для дорослих звертається дооргану місцевого самоврядування із заявоющодо взяття його на соціальний квартирнийоблік відповідно до ст. 13 Закону. Підставоюдля виселення громадянина без визначеногомісця проживання з тимчасового притулкудля дорослих є: власне бажання; одержанняжилого приміщення у соціальному гуртоCжитку або квартири чи садибного (однокварCтирного) жилого будинку з житлового фондусоціального призначення; рішення суду.

Слід зазначити, що відповідно до ЗаконуУкраїни «Про житловий фонд соціальногопризначення» такими громадянами без виCзначеного місця проживання повинні бутилише громадяни України. Але, оскільки ст. 14Закону визначає, що відсутність у особи доCкументів, що засвідчують особу, не є підстаCвою для відмови йому в наданні місця у тимC

часовому притулку для дорослих, підставоювселення таких осіб є сам факт бажаннявступу у такі відносини. Чи можуть вступатиу ці відносини не громадяни України (іноCземці, особи без громадянства (апатриди),особи з подвійним громадянством (біпатриCди), біженці, закордонні українці, іммігранCти, емігранти та ін.)? Гіпотетично так, оскільCки особам необхідно лише мати бажаннявступити у ці відносини й умовну правоздатCність, тобто підпадати під ст. 10 Закону, осCкільки лише документи, що засвідчують осоCбу, можуть встановити справжнє громадянCство. Тому видається слушним висновок, щобудьCяка фізична особа може скористатисяправом на проживання у тимчасовому приCтулку для дорослих за умов існування цьогоправа. А право на отримання соціальногожитла з житлового фонду виникає лише угромадян України. Слід зазначити, що проCживання у тимчасовому притулку для доросCлих громадянами без визначеного місця проCживання є видом договору соціального найCму, але з певними істотними умовами (строк –до 6 місяців, ціна – безоплатна). Отже, ці осоCби є наймачами.

Заслуговує на увагу положення ЗакоCну України «Про соціальні послуги» від19.06.2003 р. № 966CIV, який має протилежCну позицію щодо права проживання у тимчаCсовому притулку для дорослих певних верствнаселення. Так, цей Закон визначає основніорганізаційні та правові засади наданнясоціальних послуг особам, які перебувають ускладних життєвих обставинах і потребуютьсторонньої допомоги. З урахуванням зазнаCченого та з аналізу цього Закону учасникомтаких відносин, який має право проживання утимчасовому притулку для дорослих, є будьCяка фізична особа з відповідною дієздатCністю. Більше того, відповідно до цього ЗакоCну право на отримання соціальних послугмають громадяни України, а також іноземцій особи без громадянства, у тому числі біCженці, які проживають в Україні на законнихпідставах і перебувають у складних життєCвих обставинах (ст. 6 цього Закону). А суCб’єктами, що надають соціальні послуги, є дерCжавні та комунальні спеціалізовані підприємCства, установи, заклади соціального обслугоCвування, підпорядковані центральним, місCцевим органам виконавчої влади й органаммісцевого самоврядування, юридичні особи,створені відповідно до законодавства, які немають на меті отримання прибутку, фізичніособи.

Викладене свідчить, що наймачем тимчаCсового притулку відповідно до Закону УкраCїни «Про соціальні послуги» є будьCяка осоCба, на відміну від Закону України «Про житCловий фонд соціального призначення».

Що стосується тимчасових притулків длядорослих, то вони будуються (створюються)й утримуються за рахунок коштів місцеC


20


вих бюджетів і перебувають у комунальнійвласності.

Другим порядком відповідно до ст. 13Закону та п. 5 постанови Кабінету МіністрівУкраїни «Деякі питання реалізації ЗаконуУкраїни «Про житловий фонд соціальногопризначення»» є рішення про взяття грома�дянина на облік або про відмову відповідноCго органу місцевого самоврядування за реCзультатами розгляду заяви разом із докуменCтами, що додаються до неї, але у строк непізніше 30 робочих днів після їх надходженCня. У разі прийняття рішення про взяття наоблік орган місцевого самоврядування вруCчає/надсилає громадянинові не пізніше 7 роCбочих днів після його прийняття відповіднеповідомлення. Зазначене рішення приймаCється з урахуванням вартості майна, що пеCребуває у власності громадянина та членівйого сім’ї на момент взяття на соціальний кварCтирний облік.

Під час вирішення питання щодо наданCня соціального житла (квартири або садибCного (одноквартирного) житлового будинку)громадянинові, який має приватне житло,враховується площа житлового приміщення,що перебуває у приватній власності такогогромадянина або членів його сім’ї, які прожиCвають разом із ним. Підставами для відмовиу взятті громадянина на соціальний квартирCний облік є:

•• непредставлення необхідних документіввідповідно до ч. 3 ст. 13 Закону чи інших доCкументів, передбачених законом;

•• подання документів із виправленнями;•• подання документів, які не підтверджуC

ють можливість визнання у встановленомупорядку відповідного громадянина таким, щопотребує надання соціального житла;

•• подання документів із заздалегідь неCправдивою інформацією, що було встановлеCно органом, який приймає на соціальнийквартирний облік. Що стосується неправдиCвої інформації, то ст. 7 Цивільного кодексу(далі – ЦК) Української РСР від 18.07.1963 р.,який уже втратив чинність, замість терміна«недостовірна інформація» вживався зворот«відомості, що не відповідають дійсності абовикладені неправдиво, які порочать… честь ігідність чи ділову репутацію або завдаютьшкоди… інтересам…». Тобто в ЦК УРСР неCдостовірна інформація була поділена на двікатегорії: відомості, які не відповідаютьдійсності; відомості, викладені неправдиво.Перша категорія стосується інформації про«факти», яких насправді не було; друга – виCпадків, коли поєднується два чи більше блоCки інформації, які самі собою є повністю доCстовірними, але їх поєднання некоректне і буCде викривляти реальну картину. Слід зазнаCчити, що поняття «неправдива інформація»у чинному законодавстві немає, ця інфорCмація є лише складовою частиною недостоCвірної інформації чи іншої інформації, що не

відповідає дійсності. Так, ст. 2 Закону УкCраїни «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657CXII встановлює, що одним із основCних завдань цього Закону є охорона та захистосіб і суспільства від неправдивої інформаCції, але визначення такої інформації не дає(оскільки смислове навантаження такого праCвового явища не викликає ніяких сумнівівщодо змісту інформації). Зміст цієї інфорCмації може змінюватися відносно того, на коCго вона поширюється, куди, ким, як та з якоюметою, але тією чи іншою мірою залишаєтьCся завжди те, що ця інформація не мала (тобCто її не було ніколи) місця у суспільстві, дерCжаві та навколишньому середовищі. Більшетого, неправдива інформація є недостовірCною, або навпаки.

Рішення про відмову у взятті на соціальCний квартирний облік має містити обґрунтоCвані підстави відмови з обов’язковим посиCланням на порушення, передбачені ч. 1 ст. 18Закону. Письмова відповідь із рішенням провідмову у взятті на соціальний квартирнийоблік видається (направляється) громадяниCнові, який подав відповідну заяву, не пізніше3 робочих днів від дня прийняття такого ріCшення. Відмова у взятті громадянина на обCлік може бути оскаржена в судовому порядку.

Третій порядок стосується лише осіб, дляяких соціальне житло є єдиним місцем проCживання, оскільки відповідно до п. 6 ст. 13Закону орган місцевого самоврядування, щоприйняв рішення про взяття на соціальнийквартирний облік громадянина, для якогосоціальне житло є єдиним місцем проживанCня, одночасно, за письмовою заявою зазначеCного громадянина, приймає рішення про наCдання йому жилого приміщення у соціальноCму гуртожитку протягом усього терміну йогоперебування на соціальному квартирному обCліку. Отримання жилого приміщення у соCціальному гуртожитку є правом, а не обов’язCком. Тому ці відносини виникають лише забажанням (яке виражається у поданні письCмової заяви особою до відповідного органу)особи, при виникненні такої правоздатності(правоздатність виникає з моменту, коли орCган місцевого самоврядування прийняв ріCшення про взяття громадянина на соціальCний квартирний облік) і за умов відсутностіжитла для проживання. На цьому етапі відCповідний орган видає ордер, який є єдиноюпідставою вселення особи чи осіб у житловіприміщення. При цьому орган місцевого саCмоврядування на підставі ордера укладає згромадянином, для якого соціальне житло єєдиним місцем проживання, договір наймужилого приміщення у соціальному гуртожитCку з дати взяття його на облік. Такий договірможе бути розірваний на вимогу наймача. Навимогу наймодавця він може бути розірваCний лише за рішенням суду. Правове регуCлювання цього договору та відносин, які виCникають на його підставі, регулюються спеC


21

№ 3

ціальним нормативним актом – постановоюКабінету Міністрів України «Про затверCдження Типового положення про соціальнийгуртожиток для осіб, які потребують соціальCного захисту» від 30.05.2007 р. № 783. Це поCложення встановлює порядок надання житCлових приміщень у соціальному гуртожиткудля осіб, які потребують соціального захисCту, користування таким гуртожитком і йогоутримання. Крім того, певні відносини вреCгульовані Законом України «Про забезпеCчення реалізації житлових прав мешканцівгуртожитків» від 04.09.2008 р. № 500CVI.Такі гуртожитки створюються органами місCцевого самоврядування та перебувають у коCмунальній власності територіальних громадсіл, селищ і міст. Вони не можуть бути розтаCшовані у підвальному чи цокольному поверCсі, а також у приміщеннях житлових будинCків, які призначені для постійного проживанCня, повинні відповідати архітектурноCплануCвальним і технічним нормам, санітарноCгігієнічним вимогам, установленим нормамидля такого житла, бути придатними для проCживання та використовуватися лише за приCзначенням. Утримання гуртожитків здійснюCється відповідно до правил утримання житCлових будинків і прибудинкових територій.

Розмір плати за проживання в гуртожитCку встановлює орган місцевого самоврядуванCня відповідно до Порядку розрахунку платиза соціальне житло, затвердженого постаноCвою Кабінету Міністрів України «Про затверCдження Порядку розрахунку плати за соCціальне житло» від 07.02.2007 р. № 155. Прицьому порядок та умови внесення плати запроживання у гуртожитку (наймання житла,утримання житлових будинків і прибудинCкових територій, надання комунальних поCслуг) визначаються договором.

Розірвання договору та виселення з гурCтожитку наймача й інших осіб, які проживаCють з цією особою, передбачає такі випадки:

•• наймач житлового приміщення за згодоюінших повнолітніх осіб, які проживають раCзом із ним, бажає розірвати договір і письмоCво попередив про це наймодавця за 3 місяцідо звільнення займаного ним приміщення;

•• наймач або інші особи, за дії яких він відCповідає, використовують житлове приміщенCня не за призначенням або порушують праCвила користування такими приміщеннями;

•• надання наймачеві або придбання ниміншого житлового приміщення;

•• підвищення доходів наймача до рівня,який дає можливість укласти договір найCмання іншого житлового приміщення, що неналежить до житлового фонду соціальногопризначення;

•• подання наймачем недостовірної інфорCмації про середньомісячний сукупний дохід запопередній рік, приховування реальних доходів;

•• систематичне порушення правил корисCтування житловими приміщеннями;

•• порушення умов договору після застоCсування до наймача заходів впливу (заходамивпливу є: письмове попередження про поруCшення умов договору; подання до суду позоCву про виселення з наданням іншого житлоCвого приміщення; подання до суду позовупро виселення без надання іншого житловоCго приміщення) та переселення наймача доіншого житлового приміщення без надання інCшого житлового приміщення;

•• інші передбачені законом підстави.Слід зазначити, що примусове виселення

наймача без надання іншого житлового приCміщення здійснюється виключно за рішенCням суду.

На будьCякому етапі орган місцевого саCмоврядування може зняти громадянина зобліку у разі:

•• подання ним заяви про зняття з обліку;•• втрати підстав, що дають право на отриC

мання соціального житла. Так, Закон у п. 4ст. 16 встановлює, що у разі, якщо середньоCмісячний сукупний дохід громадянина, якийперебуває на соціальному квартирному обліCку, та членів його сім’ї за попередні два рокиу розрахунку на одну особу змінився і ставвищий за величину опосередкованої вартостінайму житла в даному населеному пункті, пеCредбачену п. «б» ч. 2 ст. 10 Закону, та проCжитковий мінімум, то така зміна є підставоюдля зняття зазначеного громадянина з соціCального квартирного обліку. При цьому знятCтя із соціального квартирного обліку громаCдянина, який на підставі договору найму проCживає у соціальному гуртожитку, є підстаCвою для розірвання такого договору найму.Слід зазначити, що припинення такої праCвоздатності не припиняє протягом наступCних трьох років із дня зняття з обліку правана поновлення в черзі за його номером у ційчерзі, але за умови відновлення права такогогромадянина на отримання соціального житCла відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону. Крім цихособливих правомочностей, особа, яка втраCтила право перебувати на соціальному кварCтирному обліку, за її згодою може бути вклюCчена до списків осіб на одержання державнихцільових довгострокових кредитів на будівCництво чи придбання житла. Положення продержавні цільові довгострокові кредити набудівництво чи придбання житла затверCджується Кабінетом Міністрів України. Це поCложення поки що розробляється, а гарантієюзазначеного права є Указ Президента УкраCїни «Про заходи щодо будівництва доступноCго житла в Україні та поліпшення забезпеCчення громадян житлом» від 08.11.2007 р. № 1077/2007, протокольне рішення нараCди у Президента України з питань будівницCтва доступного житла від 14.02.2008 р. № 1C1/316, доручення Кабінету МіністрівУкраїни від 11.12.2007 р. № 46965/5/1C07 тавід 03.03.2008 р. № 9385/4/1C08, наказ МінCрегіонбуду від 18.07.2008 р. № 331;

Ц И В І Л Ь Н Е П РА В Оберезень 2011

This article describes order conclusion contract housing from the housing stock of social purpose. Inthe study the author concludes that the contract of social housing renting conclusion is with the renterpursuant to a warrant issued in accordance with the decision of the local government, provided that suchperson has the appropriate breadth of civil legal capacity and dispositive legal capacity.

В статье рассматривается порядок заключения договора найма жилья из жилого фонда со�циального назначения, который заключается с нанимателем на основании ордера, выдаваемогов соответствии с решением органа местного самоуправления при условии, что такое лицо име�ет соответствующий объем гражданской правоспособности и дееспособности.

•• виїзду на постійне місце проживання доіншого населеного пункту;

•• отримання ним у встановленому порядкукредиту для будівництва чи придбання житла;

•• надання в установленому порядку зеCмельної ділянки для будівництва приватногожитлового будинку;

•• виявлення в документах, які надавалисядо органу, що здійснює взяття на соціальнийквартирний облік, відомостей, які не відповіCдають дійсності, але стали підставою для прийCняття на соціальний квартирний облік, а таCкож неправомірних дій посадових осіб оргаCну, що здійснює взяття на соціальний кварCтирний облік, при вирішенні питання провзяття на соціальний квартирний облік.

Рішення про зняття громадянина з обліCку приймається органом місцевого самовряCдування не пізніше 30 робочих днів після виCявлення однієї із зазначених підстав. ПоCвідомлення про зняття з обліку надсилаєтьсяне пізніше 30 робочих днів після прийняттятакого рішення із зазначенням причини.

Надання громадянам житла з житловогофонду соціального призначення здійснюєтьсяза рішенням відповідного органу місцевого саCмоврядування. На підставі рішення про наCдання жилого приміщення в будинку дерCжавного або громадського житлового фондувиконавчий комітет районної, міської, районCної в місті, селищної, сільської ради народнихдепутатів видає громадянинові ордер, який єєдиною підставою для вселення в надане жиCле приміщення й укладення відповідного доCговору найму соціального житла.

Ордер може бути видано лише на вільнежиле приміщення, який дійсний протягом 30 днів з дня його видачі. Ордер вручається гроCмадянинові, на ім’я якого він виданий, або зайого дорученням іншій особі. При одержанніордера пред’являються паспорти (або докуC

менти, що їх замінюють) членів сім’ї, включеCних до ордера, оскільки у надане жиле приCміщення можуть переселятися лише членисім’ї, які включені в ордер і дали письмове зоCбов’язання про переселення в це приміщення.

При вселенні в надане жиле приміщеннягромадянин здає ордер у житловоCексплуатаCційну організацію, а за її відсутності – відпоCвідному підприємству, установі, організації,який зберігається як документ суворої звітносCті. Одночасно подаються паспорти всіх членівсім’ї, включених до ордера, з відміткою провиписку з попереднього місця проживання.

Ордер на жиле приміщення може бутивизнано недійсним у судовому порядку у виCпадках подання громадянами таких, що невідповідають дійсності відомостей про поCтребу в поліпшенні житлових умов, порушенCня прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, непCравомірних дій службових осіб при вирішенCні питання про надання жилого приміщенCня, а також в інших випадках порушення порядку й умов надання жилих приміщень.Вимога про визнання ордера недійсним може бути заявлена протягом 3 років з дняйого видачі.

Отже, договір соціального найму житлаукладається з наймачем на підставі ордера,який видається відповідно до рішення органумісцевого самоврядування, але за умов, що таCка особа має відповідний обсяг цивільноїправоздатності та дієздатності. Цивільна моCдель таких правовідносин виникає з підстаCви, встановленої ч. 4 ст. 11 ЦК України, якапередбачає, що у випадках, встановлених акCтами цивільного законодавства, цивільні праCва й обов’язки виникають безпосередньо з акCтів органів державної влади, органів влади АвCтономної Республіки Крим або органів місцеCвого самоврядування.


23

№ 3

Правове регулювання суспільних відCносин у майновій сфері пов’язане ізвстановленням державою певних праC

вових норм, що стосується участі держави та органів місцевого самоврядування в орCганізації суспільного життя, в тому числі шляхом використання державних засобів виCробництва не самим власником, а іншимисуб’єктами, яким держава передає ці засобина певній правовій основі – титулі. Наданідержавним підприємствам і установам праCвомочності мають бути достатніми, щоб заCбезпечити їм необхідну цивільну правоздатCність та ефективне господарювання.

Після прийняття Цивільного кодексу(далі – ЦК) та Господарського кодексу (далі –ГК) України активізувалися наукові дискусіїщодо проблем власності, в тому числі щодоперспектив існування інституту господарсьCкого відання та оперативного управління. У ході дискусії висловлювалися різні погляCди на цю проблему.

Метою цієї статті є дослідження юридичCних засад здійснення права державної власCності на засоби виробництва, з’ясуванняролі держави в його формуванні, визначенCня перспективи подальшого вдосконаленCня інституту права повного господарськоCго відання та оперативного управління вцивільному законодавстві України.

Питанням інституту права повного госCподарського відання та оперативного управCління в юридичній літературі раніше приCділяли більше уваги, зокрема, вченіCцивіCлісти А. Венедиктов, С. Братусь, М. Агарков,О. Іоффе, Ю. Толстой. Проте і нині ці питанCня не лишилися поза увагою, зокрема, О. Дзери, О. Вінник, В. Мамутова, В. ЩербиCни та інших учених.

На жаль, законодавець, увівши в періодринкових реформ в Україні інститут повногогосподарського відання та оперативного упCравління, лише схематично окреслив певніправомочності державних підприємств і усCтанов, що не сприяло їх ефективній діяльCності. В ЦК України не передбачено праваповного господарського відання та праваоперативного управління. Разом із тим необCхідне збереження інституту господарськоговідання та оперативного управління і відCповідне його закріплення в ЦК України, осCкільки він ще не вичерпав своїх можливостей.Хоча в ЦК України взагалі немає такої правоCвої конструкції обмежених речових прав, якправа повного господарського відання таправа оперативного управління, проте вонизбережені в ГК України.

У сучасній правовій системі України проCстежується тенденція до впровадження осCновних правових форм здійснення правадержавної власності. Це насамперед: інстиCтут загального управління власністю; інстиCтут повного господарського відання та операCтивного управління; інститут довірчого упCравління, право користування (оренди) дерCжавним та комунальним майном [1, с. 216]. Серед перелічених лише право користування(оренди) державним і комунальним майномта довірче управління сформувалися в постCсоціалістичній Україні в період ринкових реCформ. Інші ж сформувалися ще в радянсьCкий період. Однак нині вони набули новогозмісту як інструмент ринкової економіки.

До функцій органів державної влади усфері управління державною власністю невходить використання майна у процесі виробCництва, створення нових матеріальних благ,їх реалізація тощо. Для цього уповноваженіоргани виконавчої влади утворюють системудержавних і недержавних органів, підприC

РЕЧОВІ ПРАВА НА ДЕРЖАВНЕ МАЙНОЮРИДИЧНИХ ОСІБ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА

Олена Литвиненко,аспірантка кафедри цивільного права

юридичного факультетуКиївського національного університету ім. Тараса Шевченка

У статті досліджуються перспективи розвитку правових форм здійснення права держав�ної власності, а також обґрунтовується необхідність удосконалення правового регулювання управління державною власністю на підставі господарського відання й оперативного управ�ління як основних форм здійснення права державної власності.

Ключові слова: господарське відання, оперативне управління, здійснення права державноївласності, юридичні особи публічного права.

© О. Литвиненко, 2011


24


ємств та організацій, за якими законодавецьзакріплює майно, відповідно, на праві госCподарського відання і на праві оперативногоуправління. З юридичної точки зору, госпоCдарське відання й оперативне управління єправовими формами реалізації, як правило,права державної та комунальної власностіспеціально створеними суб’єктами різнихорганізаційноCправових форм, які в установCленому порядку набувають статусу юридичCної особи.

Юридичні особи публічного права ствоCрюються і припиняються виключно у розпоCрядчому порядку і діють на підставі законучи спеціального нормативного акта. ДержавCні підприємства, наділені правом господарCського відання, правом оперативного управCління [2, с. 61], отримують певну сукупністьправ і обов’язків, яка дає їм можливість здійсCнювати функції власника. При цьому власCником майна державних підприємств, устаCнов продовжує бути держава.

Незважаючи на відсутність права повноCго господарського відання та права операCтивного управління, слід визначити правовийрежим майна публічної юридичної особи.Проблема полягає в тому, що майно публічCної юридичної особи знаходиться у державCній власності. Але водночас, через відсутністьправа повного господарського відання та опеCративного управління, власником цього майCна є й державна юридична особа. У розв’яCзанні цього питання бачиться обґрунтоваCною позиція Ю. Толстого, який пропонує моCдель «роздільної власності», за якою державауособлює верховну власність (dominimumdirectum), а державна юридична особа –підлеглу власність (dominimum utile) [3, с. 10–15]. Завдяки такому підходу можна, передCусім зберегти принцип єдності державної власCності як загальнонародного надбання.

Особливості розвитку соціалістичної екоCноміки зумовили утвердження особливих праCвових форм здійснення права державної власCності. Жовтнева революція в Росії у 1917 р.призвела до утворення панівного державCного сектора економіки за рахунок націонаCлізації приватної власності. Вже першими циCвільними кодексами державні підприємства,їх об’єднання, державні установи визнаваCлись юридичними особами (ст. 16, ст. 19 ЦКРФСР 1922 р., ст. 16, ст. 19 ЦК УРСР 1922р.). Однак у перших цивільних кодексах соCюзних республік колишнього СРСР нічоCго не говорилося про те, на якому праві задержавними підприємствами і установамизакріплювалося державне майно. Водночас у ст. 19 ЦК УРСР 1922 р. застерігалося, щодержавні підприємства і їх об’єднання, якіпереведені на господарський розрахунок і нефінансуються в кошторисному порядку, виC

ступають в обігу як самостійні і не пов’язаніз казною юридичні особи, а за їх борги відCповідає лише майно, яке знаходиться в їхвільному розпорядженні. Тому перед юридичCною наукою постала складна проблема обCґрунтувати правову приналежність майна дерCжавним юридичним особам, що виявилосядосить складною справою. І лише в 40Cх рокахXX ст. наукові пошуки завершилися резульCтативно. Академік А. Венедиктов [4, с. 41] у1948 р. сформулював теорію оперативногоуправління, яка одержала підтримку наукоCвої громадськості, а також законодавче оформCлення в Основах цивільного законодавстваСоюзу РСР і союзних республік 1961 р., у ст. 21 яких було записано, що державне майCно, закріплене за державними організаціями,знаходиться в їх оперативному управлінні,що здійснюється в межах, установлених заCконом, відповідно до цілей їх діяльності, плаCнових завдань і призначення майна, прававолодіння, користування і розпорядження майCном. Це положення було повністю відтвореCне у ст. 89 ЦК УРСР 1963 р.

Обґрунтовуючи необхідність закріпленCня за державними органами необхідних праCвомочностей володіння, користування і розCпорядження переданого їм державного майCна на умовах оперативного управління, А. ВеCнедиктов зазначав, що без цих правомочносCтей вони не змогли б виконувати покладеніна них завдання народногосподарського плаCну. При цьому, на його погляд, державнийорган здійснює надані йому правомочності саCме в порядку оперативного управління, а не яквласник [4, с. 41]. Таку позицію А. ВенедикCтова підтримали багато цивілістів: М. АгарCков [5], С. Братусь [6], О. Іоффе [7], Ю. ТолCстой [8] та інші. Наприклад, С. Корнєєв вваCжає, що державний орган здійснює наданійому правомочності саме в порядку оперативCного управління [9, с. 134–137]. З цього приCводу висловлювалися й інші думки. БезпеCречно, із законодавчим закріпленням за дерCжавними підприємствами і установами майCна на праві оперативного управління дисCкусії щодо правової природи правомочностейдержавних підприємств і установ на ввіренеїм державне майно втратили гостроту.

Інститут права оперативного управлінняв цілому справив позитивний вплив на форCмування конструкції правосуб’єктності дерCжавних підприємств і установ як юридичнихосіб. Він вніс визначеність у взаємовідносиCни між державою як власником і суб’єктамиздійснення права державної власності. З ідеCологічних міркувань юридична наука не моглазапозичити буржуазні інститути управліннямайном особами, що не є його власниками. У світовій практиці сформувалися різномаCнітні моделі відмежування від права власносC


25

№ 3

ті права управління нею та введення так зваCної розщепленої власності.

В англоCамериканській правовій системіосновною правовою формою реалізації прававласності невласником став інститут «довірCчої власності», який утверджує абсолютністьправ володіння, користування і розпорядженCня титульного користувача майном довірчоCго власника.

Щодо здійснення права державної власCності в багатьох зарубіжних країнах сформуCвалося три основні організаційноCправові форCми державних підприємств: відомчі (казенCні) підприємства, публічні корпорації і дерCжавні. Казенні підприємства не мають статуCсу юридичної особи, фінансовоCгосподарсьCкої самостійності і фінансуються з державноCго бюджету. Публічна корпорація має статусюридичної особи, формується за рахунок перCвісного державного капіталу, а надалі діє назасадах господарської самостійності та фінанCсової самоокупності. Нарешті, державні ком�панії мають статус юридичної особи акціоCнерного типу, діють, як і публічна корпораCція, на підставі індивідуального статуту (меCморандуму), затвердженого відповідним дерCжавним органом.

Інститут оперативного управління майCном проіснував кілька десятків років у неCзмінному вигляді. Після 1985 р. (в періодпроголошення так званих перебудовних реCформ) відновилися дискусії щодо інститутуоперативного управління і його ефективністьбула поставлена під сумнів. Певною міроюце вплинуло і на формування законодавчоїпрактики.

Аналізуючи право державної власності,А. Бикова звернула увагу на можливі дві моCделі реалізації відносин державної власності:речовоCправова (за якої держава здійснюєсвоє господарювання, і таким чином повноCваження власника, через підприємства, яківолодіють правом оперативного управління)і зобов’язальноCправова (за якої майно длягосподарювання передається повністю підCприємству державою, яка, юридично залишаCючись власником, передає всі свої правомочCності по здійсненню права власності). Прицьому автор визнав більш перспективноюдругу модель і запропонував впровадити їїшляхом укладання відповідного договоруміж підприємством і вищестоящим органомгосподарського керівництва [10, с. 73–82].Пропозиція автора, безперечно, є цікавою іблизькою до існуючого в багатьох країнахінституту довірчого управління. Однак шляCхи її реалізації не можна визнати вдалими,оскільки «вищестоящий орган господарськоCго керівництва» завжди буде прагнути збеCрегти адміністративний контроль за державCним підприємством.

Тому будьCяка заміна права оперативногоуправління іншим поняттям, на його погляд,не може усунути необхідність надавати підCприємству ті ж правомочності, що охоплюCються інститутом оперативного управління.Необхідно розробити конструкцію оптимальCного співвідношення прав і обов’язків, які маCють надаватися державним юридичним осоCбам публічного права.

Відзначаючи позитивну роль юридичноїнауки у формуванні інституту права операCтивного управління, необхідно зауважити, щота сама юридична наука не запропонуваланеобхідних нових концепцій реального змісCту правомочностей володіння, користуванняі розпорядження майном, закріпленим задержавними юридичними особами на правіоперативного управління. Відповідно, державCні органи управління використовували цейвакуум і вкладали своє розуміння правомочCностей володіння, користування і розпоряCдження державним майном, закладаючи взатверджені ними статути державних підприCємств обмеження, які, можливо, прямо і несуперечили чинному законодавству, але й несприяли підвищенню ефективності їх діяльCності.

Перша спроба оновити інститут праваоперативного управління та привести його увідповідність із стрімко змінюваними суспільCними відносинами була зроблена в ЗаконіУкраїни «Про власність» від 07.02.1991 р. Нажаль, законодавець, запровадивши в періодринкових реформ в Україні інститут повногогосподарського відання та оперативного упCравління, лише схематично окреслив певніправа та обов’язки, закріплені за державнимипідприємствами та установами, що, звичайCно, не могло не позначитися на їх господарCськоCвиробничій діяльності. Очевидно, томурозробники проекту нового ЦК України виCзнали безперспективність функціонуванняцього інституту, а відтак йому взагалі не знайCшлося місця в ЦК. На наш погляд, відмовавід інституту повного господарського віданCня та оперативного управління є дещо передCчасною. Однак виявити позитивні і негативCні риси цього інституту можна лише тоді, коCли буде розкрито його зміст, межі здійсненнядержавними юридичними особами делеговаCних їм державою правомочностей.

Звичайно, колишні погляди на державнувласність за умов ринкової економіки в баCгатьох випадках втратили своє наукове знаCчення, але деякі положення і питання залиCшаються актуальними і зараз.

Розвиток економіки у західних країнах відCбувався за активної участі держави. СьогоCденна європейська юридична наука виходитьіз того, що обов’язок держави у підтримці екоCномічного порядку в суспільстві зумовлює її


26


обов’язок здійснювати певною мірою керівCництво економікою [11, с. 159].

Регулюючи господарську діяльність, заCхідні держави використовують обмеження праCва власності, що є інструментом державноговпливу на економіку й орієнтує окремих підCприємців та корпорації на загальнонаціоCнальні економічні інтереси [12, с. 6].

Світовий досвід свідчить, що рівень розCвитку окремо взятої держави безпосередньозалежить від ефективності здійснення дерCжавою регуляторної політики. Висновок пронеможливість функціонування економіки назасадах тільки одного сектора економіки (дерCжавного або приватного) підтверджено пракCтикою багатьох країн, оскільки розвиток екоCноміки на засадах виключно приватної власCності призводить до кризи надвиробництва.

В. Мартем’янов, розглядаючи державу якучасника в господарських відносинах, зазнаCчає, що держава як суб’єкт господарськогоправа наділена ознаками, характерними длясуб’єктів господарського права: володіє власCним майном, яке реалізує в економічному обороті, господарською компетенцією, керуєгосподарською діяльністю і безпосередньоздійснює її, встановлюючи господарськізв’язки з іншими учасниками господарськоCго обороту владно і на основі договорів [13, с. 113–114].

Отже, держава для здійснення своїх госCподарськоCекономічних функцій використоCвує інститут права повного господарськоговідання та оперативного управління, створюCючи для цього господарюючі та інші суб’єктизі статусом юридичної особи, яким встановCлює певний обсяг повноважень.

Обсяг повноважень державного підприCємства та державної установи щодо державCного майна у будьCякому разі має бути тією чиіншою мірою меншим, ніж у державиCвласCника, адже встановлення державному підприCємству (установі) обсягу повноважень, адекCватного обсягу повноважень, належних дерCжаві як власнику, фактично означало би втраCту державою контролю за своєю власністю, аможливо, і втрату самого права власності наввірене підприємству (установі) майно. ВодCночас державні юридичні особи не змогли бздійснювати підприємницьку та іншу діяльCність, не маючи певної майнової самостійCності, адже, відповідно до ст. 80 ЦК України,юридичними особами визнаються організаCції, які наділяються цивільною правоздатнісCтю і дієздатністю. Тому вважаємо, що інстиCтут повного господарського відання та операCтивного управління саме й покликаний заCбезпечити державним юридичним особамнеобхідну відокремленість майна, а відтак і їхдостатню цивільну правоздатність. Майновасамостійність необхідна і тим юридичним осоC

бам, які безпосередньо не є суб’єктами підCприємництва, а вступають у цивільноCпраCвові відносини для забезпечення виконаннясоціальноCкультурних, управлінських та інCших завдань (наприклад, навчальним заклаCдам, лікувальним установам, міністерствамта іншим державним відомствам). ОскільCки ж у державних підприємств як суб’єктівпідприємництва і у державних установ, діCяльність яких не є підприємницькою, стаCтутні цілі і завдання різні, то, відповідно,держава встановлює їм різний правовий та майновий статус і різний обсяг майновихповноважень.

У ЦК України немає переліку конкретCних дій, які можуть учиняти юридичні особипублічного права. Безперечно, це мають бутидії з ефективного використання державногомайна, його збереження, із збільшення виробCництва продукції та товарів, надання послуг,із розширення асортименту виготовленихпродукції і товарів, зі забезпечення працівCників роботою, заробітною платою та безпечCними умовами праці, зі створення соціальноїінфраструктури тощо. Усі ці дії охоплюютьсяправомочностями володіння, користування ірозпорядження, які належать державі як власCнику і делеговані нею державним підприCємствам. Тому ці правомочності є настількишироким поняттям, що якщо їх взяти в суCкупності, ними можна охопити будьCякі дії,які побажає здійснити з річчю власник.

Звичайно, право господарського віданняне може бути адекватним праву державноївласності, оскільки держава вправі обмежитидержавне підприємство в деяких його повноCваженнях щодо розпорядження державниммайном. Інша справа, чи виправданими є тічи інші обмеження. Основне, щоб вони не суCперечили статутним цілям і не перешкоджалиїх здійсненню.

Таким чином, можна зазначити, що в чинCному законодавстві простежується тенденціядо розширення прямих та опосередкованихобмежень державних підприємств у здійсненCні ними повноважень щодо закріпленого заними державного майна на праві повного госCподарського відання.

Іншою правовою формою закріпленнядержавного майна за юридичними особами єправо оперативного управління. У правовоCму аспекті оперативне управління та повнегосподарське відання не мають істотних відCмінностей. Однак зміст правомочностей в опеCративному управлінні значно вужчий, ніж угосподарському віданні. Отже, державні усCтанови можуть здійснювати щодо ввіреногоїм державного майна не будьCякі дії, не забоCронені законом, а лише ті, які передбачені заCконодавчими актами й їх статутами (полоCженнями).


Висновки

Праву державної власності притаманніособливі форми та способи його здійснення,які зумовлені тим, що держава реалізує власCницькі права лише через уповноважені таспеціально створені для цього органи. У праCвовій системі України функціонують різніформи здійснення права державної власносCті: інститут загального управління власнісCтю; інститут повного господарського віданнята оперативного управління; інститут довірCчого управління, право користування (оренCди) державного та комунального майна.

Інститут права оперативного управлінняв цілому справив позитивний вплив на форCмування правосуб’єктності державних підприCємств і установ як юридичних осіб публічноCго права, вніс визначеність у взаємовідносиCни між державою як власником і підприємстCвами й установами як правовим інститутомреалізації права державної власності.

Державні підприємства, засновані на дерCжавній власності, в тому числі казенні підCприємства, створюються на підставі решеньуповноважених органів, які за своїм змістомслід розглядати як волевиявлення державина здійснення належних їй правомочностейвласника.

З метою усунення суперечностей між ЦКта ГК України пропонуємо доповнити ст. 329ЦК частиною другою, де передбачити, щоюридична особа публічного права не є власCником цього майна. Майно належить їй направі господарського відання та оперативногоуправління нерухомим та рухомим майном,що належить до державної або комунальноївласності. У разі набуття сукупності речей (у

складі майнового комплексу) речове правовиникає на кожну річ.

Таким чином, до переліку «інших» реCчових прав, визначених ст. 395 ЦК України,слід включити право господарського віданняюридичних осіб публічного права на майно,яке знаходиться в їх віданні.


1. Вінник О. М. Господарське право. – К., 2008. –С. 216–219.

2. Щербина В. С. Суб’єкти господарського праCва. – К., 2008. – 263 с.

3. Толстой Ю. К. К разработке теории юридиCческого лица // Проблемы современного гражданCского права. – М., 2000. – С. 10–15.

4. Венедиктов А. В. Государственная социалисCтическая собственность. – М., 1948.

5. Агарков М. М. Основные принципы советсCкого гражданского права // Советское государствои право. – 1947. – № 11.

6. Братусь С. Н. Юридические лица в советCском гражданском праве. – М., 1947.

7. Иоффе О. С. Спорные вопросы учения о праCвоотношении // Очерки по гражданскому праву. –Л., 1957.

8. Толстой Ю. К. Понятие права собственносCти // Вопросы гражданского и административноCго права. – Л., 1962.

9. Корнеев С. М. Право государственной социCалистической собственности в СССР. – М., 1964. –С. 134–137.

10. Быкова А. Г. Право собственности: ПроблеCмы, дискуссии, предложения. – М., 1989.

11. Жамен С. Торговое право / С. Жамен, Л. ЛаCкур. – М., 1993. – 255 с.

12. Мамутов В. К. Господарське право заCрубіжних країн / В. Мамутов, О. Чувпило. – К.,1996. – 352 с.

13. Мартемьянов В. С. Хозяйственное право: В 2 т. – М., 1994. – Т. 1. – 298 с.

In the article the prospects of development of legal forms of realization of right of state ownership are probed.The necessity of improvement of the legal adjusting of state property management is grounded on the basis of theeconomic knowing and operative management as basic forms of realization of right of state ownership.

В статье исследуются перспективы развития правовых форм осуществления права государ�ственной собственности, а также обосновывается необходимость совершенствования управлениягосударственной собственностью на основании хозяйственного ведения и оперативного управлениякак основных форм осуществления права государственной собственности.


28


Звиникненням і розвитком ринкових відCносин в Україні підприємство як єдиниймайновий комплекс, цілісне утворення,

визнається також об’єктом цивільних прав.Згідно з ч. 4 ст. 191 Цивільного кодексу (далі –ЦК) України підприємство або його частинаможуть бути об’єктом купівліCпродажу, застаCви, оренди та інших правочинів.

Процес продажу підприємства як єдиногомайнового комплексу починається з прийняттярішення про відчуження останнього його власCником, що є його основним правом. При укладенCні договору купівліCпродажу підприємства якєдиного майнового комплексу у покупця та проCдавця виникають права та обов’язки, правамоднієї сторони кореспондують обов’язки іншої.

Одне з найважливіших обов’язків продавця –передати майно у власність покупцю, а останнійнабуває права вимагати передачі йому цьогомайна. Стаття 658 ЦК України передбачає, щоправо продажу товарів належить власнику товаCру. Тобто лише власник підприємства як єдиноCго майнового комплексу (або уповноважена нимособа) має право його продажу, хоча останнє і неє товаром. ВласникCпродавець передає або зоCбов’язується передати підприємство як єдиниймайновий комплекс у власність покупцю, а поCкупець приймає або зобов’язується прийнятипідприємство як єдиний майновий комплекс ісплатити за нього встановлену грошову суму.Виконання зазначених обов’язків має здійснюCватись обома сторонами одночасно. Продавець маєправо вимагати від покупця прийняти підприCємство як єдиний майновий комплекс і сплатитиза нього встановлену грошову суму, якщо останCній заінтересований у цьому. Продавець підприCємства як єдиного майнового комплексу має наметі продати зазначений об’єкт і отримати кошCти, а покупець має на меті отримати цей об’єкт увласність, здійснювати підприємницьку діяльCність та отримувати прибутки. Очевидним є тойфакт, що заінтересованість є в обох сторін.

Щоб передати підприємство як єдиний майCновий комплекс продавець зобов’язаний здійсCнити ряд завдань з підготовки його до продажу;саме це і становить його переддоговірні зобоCв’язання. Продавець має право самостійно виCзначити ті види майна, які будуть включені допідприємства як єдиного майнового комплекCсу при його відчуженні. Склад підприємства якєдиного майнового комплексу, його економічніта правові межі найбільш чітко проявляються вмомент його відчуження, переходу права власCності від однієї особи до іншої. З цього привоCду вчений Г. Штегеман зазначав, що сутністьпідприємства проявляється в момент його переCходу до іншого власника1. Покупцю надаєтьсяможливість у таких саме умовах експлуатуватимайновий комплекс підприємства, як це робивйого попередній власник. Тому необхіднимискладовими елементами підприємства як єдиCного майнового комплексу, які визначають йогосуть та зміст, повинні бути елементи, що є неCобхідними для його подальшого економічноговигідного використання.

Обґрунтованим є твердження про те, щопершочерговий склад підприємства як єдиногомайнового комплексу при його створенні виCзначається власником, який його створив чиумовно виділив його з іншого свого майна. ПодальCший розвиток підприємства як єдиного майноCвого комплексу залежить від місця, яке він зайCмає в економічній сфері. Уповноважені власниCком особи в межах своєї компетенції здійснюCють управління даним об’єктом з метою отриCмання прибутку або вирішення соціальних пиCтань. Особа, яка є власником підприємства якєдиного майнового комплексу, володіє, користуCється та розпоряджається ним, відмежувавшийого від іншого свого майна.

ПРАВА Й ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН ЗА ДОГОВОРОМ КУПІВЛІ�ПРОДАЖУПІДПРИЄМСТВА ЯК ЄДИНОГО МАЙНОВОГОКОМПЛЕКСУ

Наталія Грущинська,аспірантка кафедри цивільного права та процесу

Львівського національного університету ім. Івана Франка

У статті розглядаються права й обов’язки сторін за договором купівлі�продажу підприємства якєдиного майнового комплексу, формуються пропозиції щодо вдосконалення цивільного законодавстваУкраїни з цього питання.

Ключові слова: договір купівліCпродажу, підприємство як єдиний майновий комплекс, аудиCторська перевірка, інвентаризація, акт прийманняCпередачі.

© Н. Грущинська, 2011

1Андреев В. К. Проблемы правосубъектности в предпринимательской деятельности // Правовоерегулирование предпринимательской деятельносCти / Под ред. В. В. Лаптева. – М., 1995. – 94 с.


29

№ 3

Перед укладенням договору купівліCпродаCжу підприємства як єдиного майнового компCлексу необхідно провести інвентаризацію та аудиторську перевірку з метою виявлення всіхйого активів і пасивів, які складають єдиниймайновий комплекс. За загальним правилом підCприємство як єдиний майновий комплекс допродажу готує продавець, хоча в договорі куCпівліCпродажу можуть бути вказані інші умови.Акт інвентаризації, бухгалтерський баланс просклад і вартість підприємства як єдиного майCнового комплексу, перелік усіх боргів (зобов’яCзань), включених у склад підприємства як єдиCного майнового комплексу, з подальшим зазнаCченням кредиторів, характеру, розміру і строківвимог – це перелік документів, які продавецьзобов’язаний надати. Договір купівліCпродажупідприємства як єдиного майнового комплексуукладається в письмовій формі, шляхом склаCдання одного документа, підписаного сторонаCми, з додаванням до нього вказаних документів,та подальшої державної реєстрації.

Ціна в договорі визначається за згодоюсторін на основі проведеної інвентаризації тависновку аудитора та є його істотною умовою.Проте покупець має право наполягати на проCведенні незалежної оцінки для більш точноїінформації щодо ціни підприємства як єдиногомайнового комплексу. Покупець несе обов’язокприйняти підприємство як єдиний майновийкомплекс і оплатити вартість останнього, тобтопровести розрахунок за даний об’єкт, а самевнести суму на рахунок продавця.

Передача підприємства як єдиного майноCвого комплексу здійснюється шляхом підпиCсання основного документа – договору купівліCпродажу та додаткового документа – акта прийCманняCпередачі. В акті слід навести розгорнутийперелік активів та пасивів, що переходять допокупця за договором купівліCпродажу. У догоCворі слід зазначити застереження про те, що акCтиви та пасиви, які не вказані у акті прийманняCпередачі, не вважаються переданими покупцеві.Вжиття цих заходів знизить ризик виникненняспорів між сторонами після укладення договоCру купівліCпродажу підприємства як єдиногомайнового комплексу.

Обов’язок продавця передати підприємствояк єдиний майновий комплекс є основним і напрактиці передача даного об’єкта здійснюєтьсяпісля розрахунку та нотаріального посвідченнядоговору. Акт прийманняCпередачі укладаєтьсята підписується сторонами договору. Складаннята надання на підпис акта прийманняCпередачі єобов’язком продавця та вчиняється за його рахуCнок. З моменту підписання акта прийманняCпеCредачі підприємство як єдиний майновий компCлекс вважається переданим покупцеві, а договіркупівліCпродажу вважається виконаним. З цьогомоменту на покупця переходить ризик випадкоCвої загибелі майна, переданого у складі підприCємства як єдиного майнового комплексу.

Продавець має ще ряд додаткових обов’язCків за договором купівліCпродажу підприємства

як єдиного майнового комплексу, а саме: поCпередити покупця про право третіх осіб на підприємство як єдиний майновий комплекс.Згідно з ЦК України, якщо продавець не викоCнав цю вимогу, покупець має право вимагатизниження купівельної ціни або розірвання доCговору купівліCпродажу підприємства як єдиCного майнового комплексу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на данийвідчужуваний об’єкт. Так, ст. 659 ЦК Українипередбачає обов’язок продавця попередити поCкупця про права третіх осіб на товар. Хоча підCприємство як єдиний майновий комплекс є нетоваром, а нерухомістю, проте даний обов’язокзазначають у договорі купівліCпродажу підприCємства як єдиного майнового комплексу. НаCприклад, згідно із Законом України «Про застаCву» від 02.10.1992 р. заставодавець вправі проCдати предмет застави лише з дозволу заставоCдержателя. Якщо власник підприємства як єдиCного майнового комплексу взяв кредит у банкупід заставу будівлі, то продати підприємство якєдиний майновий комплекс, до складу якоговходить вищезгадана заставна будівля, він можелише за згодою конкретного банку. Однак у таCкому випадку продавець зобов’язаний повідоCмити покупця про права заставодержателя. ДаCному обов’язку кореспондує право покупця назменшення купівельної ціни підприємства якєдиного майнового комплексу на залишковусуму заставленого майна. Проте покупець можеі не скористатися своїм правом. Покупець сплаCчує встановлену вартість за підприємство якєдиний майновий комплекс, і банк дає лист –згоду на погашення кредиту. Саме тому будівляоформляється як об’єкт без обтяжень, оскількинотаріус при переоформленні підприємства якєдиного майнового комплексу на покупця берена заставне майно витяг з єдиного державногореєстру. Сторони вправі погодити переведенняборгу з продавця на покупця за згодою банку,оскільки останній зобов’язаний перевірити поCкупця, чи він є платоспроможним і чи зможе взяCти на себе зобов’язання продавця. Якщо банкдає згоду на переведення боргу, то покупецьстає боржником перед банком на відповідну суCму заставного майна і вправі вимагати зменшенCня купівельної ціни саме на конкретно визначеCну суму. В даному випадку покупець не міг незнати про права третіх осіб на підприємство якєдиний майновий комплекс, оскільки є реєстробтяжень і нотаріус обов’язково бере витяг.

На практиці можливою є здача частини підCприємства як єдиного майнового комплексу воренду. Власник має право розпоряджатися своїммайном на власний розсуд і може здати частинупідприємства як єдиного майнового комплексув оренду. При відчуженні вищезгаданого об’єкCта продавець зобов’язаний попередити про цепокупця. У ст. 814 ЦК України зазначено, що увипадку зміни власника житла, переданого унайм, до нового власника переходять права таобов’язки наймодавця. Хоча підприємство якєдиний майновий комплекс не є житлом, однак


30


воно є нерухомістю, як і житло, тому цю нормуможна застосовувати за аналогією. На новоговласника підприємства як єдиного майновогокомплексу будуть поширюватись усі права найCмодавця, тобто він отримує даний об’єкт, обтяCжений правами наймача. У цьому випадку поCкупець також має право вимагати зменшеннякупівельної ціни, якщо він планує здійснюватипідприємницьку діяльність і використовуватиту частину майнового комплексу, яка перебуваєу наймі, оскільки розірвання договору наймудостроково з вини наймодавця тягне штрафнісанкції, які передбачені для кожного конкретCного випадку в договорі найму. Але новий власCник підприємства як єдиного майнового компCлексу може і не вимагати зменшення купівельCної ціни, оскільки він може продовжити договірнайму й отримувати прибуток за найм приміCщення, оскільки такий договір є оплатним.

У кожному конкретному випадку за покупCцем залишається право зниження купівельної цінина підприємство як єдиний майновий компCлекс, яким він може скористатись, або ні. Однакобов’язок продавця в кожному конкретному виCпадку попередити покупця про права третіх осібна даний об’єкт залишається незмінним.

Ще один з обов’язків продавця полягає уповідомленні покупця про можливі наявні неCдоліки, які значно знижують цінність або можCливість використання за цільовим призначенCням підприємства як єдиного майнового компCлексу. Згідно з п. 2 ст. 191 ЦК України до склаCду підприємства як єдиного майнового компCлексу входять усі види майна, призначені дляйого діяльності, включаючи земельні ділянки,будівлі, споруди, устаткування, сировину, інвенCтар, продукцію, права вимоги, борги, а такожправо на торговельну марку або інше позначенCня та інші права, якщо інше не встановлено доCговором або законом. Такі складові, як будівCлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина іпродукція – це саме те майно, для якого харакCтерна така ознака, як відповідність або належCна якість. Саме недоліки в будівлях і споруCдах, які потребують значних капіталовкладень івпливають на остаточну ціну договору купівліCпродажу підприємства як єдиного майновогокомплексу. Якщо останні перебувають в аваCрійному стані і зумовлюють неможливість виCкористання підприємства як єдиного майновоCго комплексу в цілому для здійснення підприCємницької діяльності, то це дає покупцю правовимагати зменшення ціни, безоплатного усуCнення недоліків продавцем або відшкодуваннявитрат на усунення недоліків покупцем.

Устаткування, інвентар, сировина – це групаоб’єктів, які можна віднести до товарів, для якиххарактерною є така ознака як належна якість. ОдCнак, якщо вони були продані у складі підприємCства як єдиного майнового комплексу неналежноїякості, то покупець має право вимагати зменшенCня ціни, безоплатного усунення недоліків товарув розумний строк або відшкодування витрат наусунення недоліків товару покупцем.

Зрозуміло, що в разі виявлення недоліків ускладових, покупець може вимагати зменшенCня ціни за підприємство як єдиний майноCвий комплекс до продажу останнього, а саме домоменту укладення договору купівліCпродажупідприємства як єдиного майнового комплексу.Проте право безоплатного усунення недоліківта право відшкодування витрат на усунення недоліків покупець вправі вимагати вже післяпідписання даного договору і переходу прававласності на підприємство як єдиний майноCвий комплекс. Продавець зобов’язаний повідоCмити про всі недоліки підприємства як єдиногомайнового комплексу до моменту укладеннядоговору купівліCпродажу.

Стаття 667 ЦК України визначає обов’язокпродавця зберігати проданий товар. Цей обов’яCзок виникає тоді, коли момент виникнення праCва власності і момент передачі товару не збігаCються. Право власності на підприємство як єдиCний майновий комплекс, який є не товаром, анерухомістю, виникає з моменту його державCної реєстрації, а фактична передача – з моментупідписання акта прийманняCпередачі. Між циCми двома моментами може виникати часовийпроміжок, під час якого продавець, який вже буCде не власником, повинен зберігати підприємCство як єдиний майновий комплекс, не допусCкати погіршення його стану. Продавець зобоCв’язаний забезпечити процес безперервного виCробництва на підприємстві як єдиному майноCвому комплексі та не погіршувати стан майноCвого комплексу до моменту фактичної передачіостаннього покупцю. Цей обов’язок продавцяслід віднести до основних його обов’язків за доCговором.

До обов’язків продавця підприємства як єдиCного майнового комплексу слід також віднестиі передачу останнього в строк, який встановлеCний в акті прийманняCпередачі. Продавець зоCбов’язаний передати підприємство як єдиниймайновий комплекс у строк, встановлений в акCті прийманняCпередачі, а покупець зобов’язаCний прийняти останній. Якщо продавець не виCконав цей обов’язок, то на нього можуть бутипокладені свого роду штрафні санкції, які моCжуть бути передбачені в основному договорікупівліCпродажу підприємства як єдиного майCнового комплексу.

Передача здійснюється після підписанняакта прийманняCпередачі, в якому перелічені всівиди майна, яке утворює підприємство як єдиCний майновий комплекс. Проте, якщо під часпередачі підприємства буде встановлено фактненалежного виконання договору (недостачамайна або будьCяке інше порушення), санкції зприводу цього передбачаються в основному доCговорі. Покупець має право вимагати відшкодуCвання сплачених коштів у частині недостачі, заCміни майна на інше, але може вимагати й розірCвання основного договору з передбачених у ньому підстав. Покупець даного об’єкта зобов’яCзаний вчинити фактичні дії по прийнятті осCтаннього: вступити в управління та прийняти


документи. З моменту підписання акта прийCманняCпередачі договір купівліCпродажупідприємства як єдиного майнового комплексувважається виконаним.

Згідно з ч. 1 ст. 191 ЦК України підприємCство є єдиним майновим комплексом і викорисCтовується для здійснення підприємницькоїдіяльності. Зрозуміло, що покупець має на метіотримувати прибутки від цієї діяльності. ПриCбутковість підприємства як єдиного майновоCго комплексу не є його обов’язковою ознакою.У випадку відчуження цього об’єкта власникможе повідомити про це покупця. Прибутковістьчи збитковість єдиного майнового комплексусвідчить про ефективність чи неефективність виCкористання майна та людського ресурсу. ВажлиCвою є сама участь підприємства як єдиного майCнового комплексу у підприємницькій діяльності.

Продавець не має права передавати під часпродажу підприємства як єдиного майновогокомплексу:

•• права і обов’язки, які нерозривно пов’язаCні з особою власника;

•• права, отримані на основі дозволу (ліценCзії) на зайняття певним видом діяльності;

•• зобов’язання з виплати боргів кредиторам,які відмовились від переводу боргу на покупця;

•• заборгованість, яка виникла у зв’язку знесплатою податків та зборів.

У разі продажу підприємства як єдиногомайнового комплексу продавець повідомляє поCкупця про кредиторів і боржників. Він зобов’язаCний детально описати характер і строки виконанCня зобов’язань. Продавець зобов’язаний повідомиCти всіх кредиторів про продаж підприємства якєдиного майнового комплексу й отримати їх письCмову згоду на переведення боргу на покупця.

Підприємство як єдиний майновий компCлекс включає в себе дві групи об’єктів: матеріCальні і нематеріальні. Право на торговельну марCку або інше позначення та інші права інтелектуCальної власності, що входять до єдиного майноCвого комплексу підприємства, які можуть бутивстановлені в договорі або законі, продавець таCкож передає при відчуженні даного об’єкта.

В зарубіжній літературі та практиці до склаCду підприємства як єдиного майнового компC

лексу входять ще й такі елементи, як клієнтелата шанси. На думку О. Флейшиць, цілком можCливо в договорі однією з умов зазначити ту абоіншу фактичну обставину1. Вказані складовіважко оцінити, але всеCтаки вони можуть бутиреально оцінені згідно з методами оцінки. РинCкова вартість зазначених складових може сутCтєво впливати на вартість усього підприємстваяк єдиного майнового комплексу.

При купівлі підприємства як єдиного майCнового комплексу на остаточну ціну впливаєвартість такого нематеріального компонента, як гудвіл. Продавець має перевагу з точки зоруліквідності гудвіла, а покупець вважає, що купCлені активи дають можливість отримати великіприбутки в порівнянні з понесеними затратами.Гудвіл являє собою додаткові кошти в порівнянCні з вартістю підприємства як єдиного майновоCго комплексу. Останній відображається в бухCгалтерській звітності новопридбаного підприCємства як єдиного майнового комплексу. Однимз першочергових завдань фінансових звітів,частина яких – це відомості про гудвіл, є визнаCчення «сприятливого клімату» для інвесторів,кредиторів та інших заінтересованих осіб. Томуна продавця покладається обов’язок найбільшточно відобразити дані про гудвіл у договорікупівліCпродажу, для того щоб покупець міг уповному обсязі скористатися гудвілом та можCливістю отримання з нього прибутку.

Проаналізувавши наведене, можна зробитивисновок, що главу 54 ЦК України слід доповCнити статтею, яка б містила перелік прав таобов’язків сторін після підготовки підприємCства як єдиного майнового комплексу до продаCжу, виклавши її в такій редакції: за договоромкупівліCпродажу підприємства як єдиного майCнового комплексу одна сторона (продавець) пеCредає або зобов’язується передати підприємстCво як єдиний майновий комплекс у власністьдругій стороні (покупцеві), а покупець приймаєабо зобов’язується прийняти даний об’єкт і сплаCтити за нього встановлену грошову суму.

In the article the right and duties sides are considered by agreement of purchase�sale of enterprise as asingle property complex and formulated suggestion on the improvement of civil legislation of Ukraine.

В статье рассматриваются права и обязанности сторон по договору купли�продажи предприя�тия как единого имущественного комплекса, формулируются предложения по совершенствованиюгражданского законодательства Украины в этом вопросе.

1Флейшиц Е. А. ТорговоCпромышленное предCприятие в праве западноевропейском и РСФСР. –Л., 1924. – С. 97.


32


Глобалізація, бурхливий розвиток наукита техніки, а також багато інших факCторів зумовлюють постійний розвиток

та ускладнення суспільних відносин у сучасCному світі, що відповідним чином впливає настан розвитку права. Разом із тим, незважаCючи на те, що правовідносини, які існують усуспільстві сьогодні, істотно відрізняються відтих, що мали місце кілька десятиліть тому,фундаментом для досліджень є, насамперед,праці видатних учених минулого, які ввели у науковий обіг таке поняття, як структураправовідносин, детально висвітлили проблеCми елементів і динаміки правовідносин, зоCкрема цивільних, у тому числі їх зміни та приCпинення. З огляду на те, що чинне законодавCство України, а також практика його застосуCвання постійно оновлюються та вдосконалюCються, питання, пов’язані із зміною та приCпиненням цивільних правовідносин, стаютьпредметом перевірки чинного законодавстваУкраїни на відповідність надбанням наукицивільного права.

Метою цієї статті є дослідження питаньдинаміки цивільних правовідносин в асCпекті їх зміни та припинення, впливу таCких змін на структуру цивільних правовідCносин, а також розгляд проблем застосуCвання актів цивільного законодавства уконтексті зміни та припинення цивільнихправовідносин.

Серед представників науки цивільногоправа, а також теорії держави і права, які приCділяли увагу дослідженню питань правовідCносин, можна назвати таких вітчизняних і заCрубіжних учених, як О. Антонюк, А. Блащук,Т. Боднар, Є. Вавілін, Е. Грамацький, О. ДзеCра, О. Іоффе, О. Кохановська, О. КрасавчиCков, Н. Кузнєцова, Р. Майданик, В. Примак,Є. Рябоконь М. Сібільов, Л. Чеговадзе, Р. ХалCфіна та ін. При цьому слід зазначити, що пробC

леми припинення окремих цивільних праCвовідносин, зокрема такої їх частини, як зоCбов’язальні договірні відносини, вже неодноCразово були предметом самостійних дисерCтаційних досліджень [1–3].

Виникнення, зміна та припинення циCвільних правовідносин відносяться до правоCвих наслідків, що є результатами настанняюридичних фактів, у зв’язку з чим відповідніюридичні факти класично називаються у юриCдичній літературі правостворюючими, праCвозмінюючими та правоприпиняючими [4, с. 500]. О. Красавчиков загальним правовимнаслідком для всіх юридичних фактів назиCває рух правовідношення, який, у свою черCгу, означає його виникнення, зміну чи приCпинення. При цьому вчений додає, що в русіправовідношення можна виокремити два осCновні вузли – виникнення та припинення,які супроводжуються ще одним, але не завжCди наявним елементом – зміною правовідноCсин [5, с. 76]. З цією думкою погоджується В. Попондопуло, вказуючи, що зміна правоCвідношення, незалежно від того, є вона наслідCком правопорушення чи ні, є проміжною, найCбільш складною, хоч і не завжди обов’язкоCвою, стадією його існування [6, с. 18].

Складність зміни правовідношення поляCгає в тому, що вона, на відміну від припиненCня правовідношення, яке за будьCяких умовозначає припинення всіх прав та обов’язківсуб’єктів, може протікати в різних формах ізавжди означає збереження існуючого праCвовідношення з певним обсягом прав та обоCв’язків у його сторін. На думку О. КрасавчиCкова, правовідношення може змінюватись удвох напрямах – по лінії його змісту чи полінії суб’єктів [5, с. 77]. Більш розгорнуту хаCрактеристику можливим змінам правовідносиндає В. Попондопуло, який вважає, що змінаправовідношення може полягати у зміні суCб’єктів (правонаступництво) або у зміні об’єкCта, або, нарешті, у зміні його змісту (наприC

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗМІНИ ТА ПРИПИНЕННЯЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Іван Ромащенко,асистент кафедри цивільного права юридичного факультетуКиївського національного університету ім. Тараса Шевченка

У статті досліджуються питання динаміки правовідносин, пов’язані із зміною та припи�ненням правовідносин, структурою правовідносин, відмежуванням зміни правовідносин від їхприпинення.

Ключові слова: зміна правовідносин, припинення правовідносин, об’єкт, суб’єкт і змістправовідносин.

© І. Ромащенко, 2011


33

№ 3

клад, заміна одного предмета виконання зоCбов’язання іншим або застосування санкцій заправопорушення тощо) [6, с. 18]. Найбільшскладним прикладом зміни правовідношенCня є зміна одночасно в декількох напрямах,наприклад при заміні боржника та прощеннійому частини боргу або покладенні додаткоCвих обов’язків.

Зміна правовідношення нерозривно поCв’язана із зміною однієї з його складових. У структурі цивільних правовідносин традиCційно виділяють такі елементи: суб’єкти, об’єкті зміст (права й обов’язки їх учасників) [4, с. 147; 7, с. 57]. Разом із тим одностайності сеCред науковців у цьому питанні немає. Надумку Р. Халфіної, об’єкт правовідношеннямає значення для виникнення та розвиткубагатьох видів правовідносин і для їх струкCтури, не являючись при цьому елементомструктури [8, с. 217]. Серед аргументів, яківона наводить на користь такого підходу, є таобставина, що правовідношення є ідеальнимза своєю суттю і не підлягає штучному розCширенню за рахунок його матеріальної осноCви, а об’єкт права (як передумова виникненнята розвитку правовідношення) залишаєтьсязовнішнім відносно останнього і не вклюCчається до його структури [8, с. 214]. Інші авCтори, навпаки, включать до складу правоCвідношення, в тому числі цивільного, додатCкові елементи. Так, І. Погребной виокремCлює у складі правовідношення також юриCдичні факти [9, с. 78]. Разом із тим, враховуCючи те, що юридичні факти можуть бутипідставою виникнення правовідношення,тобто є певною зовнішньою щодо правовідноCшення характеристикою, можливість вклюCчення їх до структури правовідношення (тобCто внутрішніх компонентів) потребує додатCкової аргументації.

Л. Чеговадзе схильна відзначати таку фаCкультативну складову у цивільному правоCвідношенні, як правовий стан його суб’єктів іоб’єктів [10, с. 91]. У свою чергу, Є. Вавілін недоповнює склад правовідношення новимиелементами, але розширює обсяг змісту праCвовідносин за рахунок здійснення (реалізації)прав і виконання обов’язків. Іншими словаCми, на думку науковця, до юридичного зміступравовідношення входять не тільки взаємнокореспондуючі права й обов’язки, а й їх безпоCсередня реалізація (здійснення та виконання)[11, с. 150–151]. Не вдаючись до детальної хаCрактеристики кожного з перелічених підходів,вважаємо за доцільне в подальшому оперуватисаме традиційною тричленною структуроюправовідношення (об’єкт, суб’єкти та зміст),що дозволяє виокремити три види (напрями)зміни правовідношення: зміна суб’єкта праCвовідношення; зміна об’єкта правовідношенCня; зміна змісту правовідношення.

У наукових джерелах згадується такожпро зміну та припинення прав певних суCб’єктів [12]. Безумовно, зміну та припиненняправ не слід ототожнювати з поняттям «зміCна та припинення правовідношення». Цевипливає, насамперед, із того, що суб’єктивнеправо нарівні з юридичним обов’язком струкCтурно входить до юридичного змісту будьCякого правовідношення, яке охоплює права йобов’язки суб’єктів. У той самий час, заслуCговує на увагу можливість такої зміни права,яка б не вважалася зміною цивільного праCвовідношення. Як зазначав О. Красавчиков,рух правовідношення – це рух суб’єктивнихправ, однак рух останніх ще не означає рухуправовідношення загалом. Такий висновокучений ілюструє ситуацією, за якої правоCмочність перетворюється на право вимоги,коли цивільне правовідношення в ціломувпливу не зазнає [5, с. 77, 79].

О. Іоффе зазначає, що зміна правовідноCшення може розглядатись і як зміна прав таобов’язків його суб’єктів. Як приклад навоCдиться перетворення відносин із майновогонайму на відносини з відшкодування безпідCставного збагачення, коли право наймодавцявимагати від наймача повернення в обумовCлений строк предмета найму замінюється направо вимагати від наймача безпідставногозбагачення від неправомірного продажупредмета найму добросовісному набувачу[13, с. 61]. Підхід, запропонований О. Іоффе,дає підстави визнати будьCяку зміну права(точніше – правомочностей, що лежать в осCнові права) зміною правовідношення. Слідтакож зазначити, що не будьCяка зміна праCвовідношення є зміною окремих прав та обоCв’язків у правовідношенні, оскільки можливеприпинення частини прав та обов’язків у праCвовідношенні, яке призводить до того, щоправовідношення в цілому продовжує існуCвати, але у зміненому вигляді. Так, якщо ускладному правовідношенні у однієї із сторінє декілька прав (наприклад, право вимагатипередачі товару та право на інформацію протовар), одне з яких припиняється, то відпоCвідно правовідношення змінюється. Разом ізтим у простих правовідносинах, в яких однійстороні правовідношення належить одне праCво, якому кореспондує відповідний єдинийюридичний обов’язок іншої сторони, змінаправовідношення означатиме у тому числі ізміну права, а припинення правовідношення –припинення права.

У викладених положеннях зміна та приCпинення правовідношення розглядались, наCсамперед, як правові наслідки певних дій абоподій, однак, на нашу думку, таке розуміннязміни та припинення правовідносин є основCним, але не єдиним. Так, якщо в літературіміститься формулювання на зразок «сторона


34


змінила або припинила правовідношення», товідповідно йдеться не стільки про правовийнаслідок від певного юридичного факту, скільCки про поведінку суб’єкта у правовідносинах,тобто про його активні дії, які самі собою можуть розглядатись як юридичний факт. У зв’язку з цим пропонується вважати змінута припинення правовідносин поняттями баCгатозначними, які можуть виражати різнийзміст залежно від контексту: поведінку суб’єкCтів або правові наслідки такої поведінки.

З огляду на те, що Цивільний кодекс(далі – ЦК) України визнає зобов’язанняправовідношенням, необхідно розглянутипроблеми, які виникають при зміні та припиCненні цивільних правовідносин у договірнихзобов’язаннях. Так, помилковою, на нашудумку, є спроба ототожнення таких понять, як«зміна зобов’язання» і «зміна умов договоCру» оскільки зміна зобов’язання, що полягаєу заміні суб’єкта, за жодних умов не є зміCною умов договору, оскільки сторони договоCру є творцями його змісту (умов), але самі соCбою умовами договору вважатися не можуть.У зв’язку з цим слід погодитись із З. ЗаменCгоф, яка зазначає, що зміни в суб’єктномускладі правовідношення (і відповідно у самоCму правовідношенні) не пов’язані із змінамиумов договору як юридичної підстави виникCнення зобов’язання, що визначає його зміст,а відносяться до виконання договору і самдоговір не зачіпають [14, с. 26]. У той самийчас зміна суб’єкта у зобов’язанні свідчить прозміну власне зобов’язання, що підтверджуєтьCся, зокрема, визнанням у судовій практиці пеCреведення прав та обов’язків покупця на іншуособу підвидом такого способу захисту цивільCних прав, як зміна правовідношення [15].

Крім того, за певних умов виявлення тавстановлення того, що конкретно відбулося(зміна чи припинення правовідношення), єдостатньо непростим. Наприклад, якщо задоговором сторона зобов’язується не тількипередати певне обладнання у власність іншоїсторони, а й виконати роботи щодо монтажута введення в експлуатацію такого обладнанCня, не зовсім зрозуміло, скільки зобов’язаньвиникло на підставі такого договору: одне чидекілька. У випадку, якщо вважати, що напідставі вказаного договору виникає два зоCбов’язання (щодо поставки обладнання тащодо виконання монтажних робіт), поставката прийняття обладнання мають наслідкомприпинення одного зобов’язання із збереженCням дії іншого. У той самий час у випадкувизнання того, що на підставі такого договоCру виникло одне зобов’язання, динаміка таCкого зобов’язання може виглядати іншим чиCном: після належним чином здійсненої переCдачі та прийняття обладнання, зобов’язанняна підставі такого договору припиняється в

частині передачі майна, але продовжує існуCвати в частині виконання робіт щодо монтаCжу та введення обладнання в експлуатацію.Іншими словами, в останньому випадку відCбувається часткове припинення зобов’язанCня, яке є можливим у силу положень ч. 1 ст. 598 ЦК України та, вочевидь, означає приCпинення частини прав та обов’язків сторінзобов’язання. Разом із тим слід погодитись ізМ. Сібільовим, який пропонує відмовитисявід такої категорії, як часткове припиненнязобов’язання, оскільки у цих випадках маєйтися саме про зміну зобов’язання [16, с. 88].Аналогічної позиції притримується О. АнтоCнюк [17, с. 18].

На нашу думку, при з’ясуванні кількостізобов’язань, що виникли на підставі договоCру, необхідно виходити з цілісності структуCри зобов’язання, тобто факт наявності окреCмо існуючого зобов’язання можна встановиCти в разі виявлення всіх трьох елементів зоCбов’язання: об’єкта, суб’єктів і змісту. Якщоправовий аналіз конкретного договору доCзволяє встановити всі три елемента зобов’яCзання, то, відповідно, воно існує, і навпаки, завідсутності всіх іманентно необхідних комCпонентів окремого зобов’язання немає.

Слід також зазначити, що норми ЦК УкCраїни не завжди дають можливість з’ясувати,що має місце: зміна чи припинення правовідCношення. Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК УкCраїни у разі односторонньої відмови від доCговору у повному обсязі або частково, якщоправо на таку відмову встановлено договоромабо законом, договір є відповідно розірванимабо зміненим. За ст. 653 ЦК України у разірозірвання договору зобов’язання сторінприпиняються, а у разі зміни договору зобоCв’язання сторін змінюються відповідно до зміCнених умов щодо предмета, місця, строківвиконання тощо. Разом із тим слід зазначиCти, що у більшості статей, присвячених окреCмим видам зобов’язань (статті 665, 671, 696ЦК України), законодавець не вказує, якийконкретно різновид відмови від договору маємісце (повна або часткова), у зв’язку з чимдля визначення конкретного правового наслідCку, що має місце (зміна чи припинення праCвовідношення), необхідно здійснювати доCдаткове тлумачення норм законодавства.

Аналіз положень актів цивільного закоCнодавства України, а також літературних джеCрел дозволяє зробити такі висновки:

виходячи з традиційної тричленної струкCтури правовідношення, можна виокремитивиди (напрями) зміни цивільного правовідCношення: зміна об’єкта правовідношення, зміCна змісту правовідношення та зміна суб’єктаправовідношення;

не будьCяка зміна правовідношення є зміCною окремих прав та обов’язків у правовідC


The author of this article investigates the questions of legal relationships dynamics related to thechange and termination of legal relationships, structure of legal relationships, difference betweenchange and termination of legal relationships.

В статье исследуются вопросы динамики правоотношений, связанные с изменением и пре�кращением правоотношений, структурой правоотношений, отграничением изменения право�отношений от их прекращения.

ношенні, оскільки можливе припинення часCтини прав та обов’язків у правовідношенні,яке призводить до того, що правовідношенняв цілому продовжує існувати, але у зміненоCму вигляді;

зміна та припинення правовідносин є поCняттями багатозначними, які можуть вираCжати різний зміст залежно від контексту: поCведінку суб’єктів або правові наслідки такоїповедінки;

при з’ясуванні кількості зобов’язань, щовиникли на підставі договору, необхідно виCходити з цілісності структури зобов’язання,тобто факт наявності окремо існуючого зоCбов’язання можна встановити в разі виявленCня всіх трьох елементів зобов’язання: об’єкта,суб’єктів та змісту.

Попри зроблені висновки, актуальнимзалишається дослідження практики зміни таприпинення цивільних правовідносин з меCтою внесення пропозицій щодо вдосконаленCня актів чинного законодавства України.


1. Блащук А. М. Припинення договірних зоCбов’язань у цивільному праві України: дис. ... канд.юрид. наук. – К., 2006. – 196 с.

2. Міхно О. І. Припинення договору за цивільCним законодавством України: дис. ... канд. юрид.наук. – К., 2007. – 232 с.

3. Процьків Н. М. Правове регулювання розірCвання цивільноCправових договорів за цивільним

законодавством України: дис. ... канд. юрид. наук. –К., 2003. – 180 с.

4. Цивільне право України: Загальна частина /За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. МайдаCника. – К., 2010. – 976 с.

5. Красавчиков О. А. Юридические факты в соCветском гражданском праве. – М., 1958. – 182 с.

6. Попондопуло В. Ф. Динамика обязательстCвенного правоотношения и гражданскоCправоваяответственность. – Владивосток, 1985. – 112 с.

7. Цивільне право / За ред. Р. А. Майданика, Н. С. Кузнєцової, О. В. Дзери. – К., 2009. – 752 с.

8. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношеCнии. – М., 1974. – 351 с.

9. Погребной И. М. Теория права. – Х., 2003. – 128 с.10. Чеговадзе Л. А. Структура и состояние

гражданского правоотношения. – М., 2004. – 542 с.11. Вавилин Е. В. Осуществление и защита гражC

данских прав. – М., 2009. – 360 с.12. Носік Ю. В. Підстави виникнення, зміни та

припинення прав на комерційну таємницю в УкCраїні // Бюлетень Міністерства юстиції України. –2006. – № 1. – С. 86–94.

13. Иоффе О. С. Правоотношение по советскоCму гражданскому праву. – Ленинград, 1949. – 144 с.

14. Заменгоф З. М. Изменение и расторжениехозяйственных договоров. – М., 1967. – 144 с.

15. Постанова Верховного Суду України від22.05.2007 р. // Господарське судочинство: Судовапрактика у господарських справах. – 2007. – № 11.

16. Сібільов М. М. Динаміка договірних зобоCв’язань // Вісник Академії правових наук України. –2005. – № 1. – С. 79–88.

17. Антонюк О. І. Право на односторонню відCмову від зобов’язання та односторонню зміну йогоумов // Підприємництво, господарство і право. –2006. – № 2. – С. 15–18.


36


Викуп акцій полягає у придбанні акціоCнерним товариством за плату розміщеCних ним акцій. Це один із способів заC

хисту від небажаних змін у складі акціонерів,а також виявлення незгоди міноритарногоакціонера з політикою керівництва акціонерCного товариства. Крім того, викуп акцій акціCонерним товариством призводить до збільCшення розміру дивідендів, що нараховуютьCся на кожну акцію. Однак викуп акцій дляакціонерного товариства є нетиповою корпоCративною операцією, оскільки в такому разітимчасово в певній частині збігаються суCб’єкт і об’єкт відповідних правовідносин. ТоCму відносини щодо викупу акцій вимагаютьдокладного правового регулювання.

На сьогодні відносини щодо викупу акCцій урегульовані Законом України «Проакціонерні товариства» (далі – Закон про АТ),ХІІ розділ якого присвячений викупу акціCонерним товариством емітованих ним акцій.Однак, відповідно до роз’яснення Державноїкомісії з цінних паперів та фондового ринCку (далі – ДКЦПФР) від 14.07.2009 р. № 8,застосовувати норми Закону про АТ можутьлише ті акціонерні товариства, які після30.04.2009 р. привели свої статути у відповідCність із цим Законом. Решта ж повинна керуCватися нормами Закону України «Про госпоCдарські товариства» та відповідними підзаCконними актами. При цьому в Законі про АТі в роз’ясненні ДКЦБФР не вказано, які самезакони та підзаконні акти мають застосовуCватися лише до приведення внутрішніх докуCментів акціонерних товариств у відповідCність із Законом про АТ, а якими слід керуCватись і після такого приведення. В роз’ясCненні ДКЦПФР від 14.07.2009 р. № 8 вказаCно, що всі акціонерні товариства, незалежно відтого, привели вони свої внутрішні документи увідповідність із Законом України «Про акціCонерні товариства» чи ні, зобов’язані керуваCтись у своїй діяльності нормами інших закоCнодавчих актів, у тому числі з урахуванням

змін, внесених до них розділом XVII «ПриCкінцеві та перехідні положення» Закону УкCраїни «Про акціонерні товариства».

Правовому регулюванню викупу акційяк до, так і після прийняття Закону про АТприсвячено декілька наукових робіт. ЗаслуCговує на увагу з’ясування питань щодо норCмативноCправових джерел правового регуCлювання обов’язкового викупу проведене вроботі В. Ряботи [1]. Окремі питання такогоправового регулювання також порушувалиО. Кібенко [2–3], О. СпасибоCФатєєва [4], М. Горелик [5] та ін. Однак комплексне доCслідження правової бази викупу акцій так і непроведене.

Метою цієї статті є з’ясування нормативCних джерел правового регулювання викуCпу акцій як до приведення акціонернимитовариствами своїх внутрішніх документіву відповідність із Законом про АТ, так іпісля цього.

Основи правового регулювання викупуакцій закладені ст. 32 Закону України «Прогосподарські товариства», відповідно до якоїакціонерне товариство має право викупити вакціонера оплачені ним акції за рахунок сум,що перевищують статутний капітал, для їх наCступного перепродажу, розповсюдження сеCред своїх працівників або анулювання. ВкаCзані акції повинні бути реалізовані або ануCльовані протягом одного року. За цей періодрозподіл прибутку, а також голосування та виCзначення кворуму на загальних зборах акCціонерів провадиться без урахування придCбаних акціонерним товариством власнихакцій.

Закріплений ст. 32 Закону України «Прогосподарські товариства» механізм викупу акCцій дозволяє здійснити лише добровільнийвикуп акцій. Цей факт визнавався та визнаCється як науковцями [2, с. 235; 3, с. 242; 4, с. 183; 5, с. 18], так і ДКЦПФР та судами.

СУЧАСНИЙ СТАН ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯВИКУПУ АКЦІЙ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМВ УКРАЇНІ

Євген Даниленко,здобувач Науково�дослідного інституту приватного права та підприємництва

НАПрН України

У статті досліджуються нормативні джерела правового регулювання викупу акцій до наб�рання чинності Законом України «Про акціонерні товариства» та після цього.

Ключові слова: викуп акцій, добровільний викуп акцій, обов’язковий викуп акцій.

© Є. Даниленко, 2011


37

№ 3

Як зазначає О. Кібенко, Закон України«Про господарські товариства» не дозволяєсамостійно визначати коло акціонерів, у якихбудуть викуповуватись акції, і виходити до нихз індивідуальними пропозиціями [3, с. 235–236]. Іншими словами, можливий лише проCпорційний викуп акцій, за якого акціонернетовариство має здійснювати викуп акцій укожного акціонера, що звернувся з проханCням про такий викуп. Обов’язковий викупакцій регулюється чинним законодавствомУкраїни (без урахування Закону про АТ), неCповно. При цьому положення нормативнихактів, які все ж його передбачають, викликаCють сумніви в їх легітимності. Одним із такихнормативних актів є Закон України «ПроДержавну програму приватизації на 2000–2002 роки» (далі – Закон про програму приCватизації), відповідно до ст. 144 якого ВАТ,створене у процесі приватизації та корпораCтизації, зобов’язане здійснити викуп акційакціонерів, які вимагають цього, в разі, якщоці акціонери голосували проти прийняття загальними зборами рішень про укладенняугод або кількох взаємопов’язаних угод щодовідчуження майна (необоротних активів)підприємства, здійснення операцій з боргоCвими вимогами та зобов’язаннями (фактоCринг), якщо на момент укладення відповідCної угоди балансова вартість таких активівабо зобов’язань перевищує суму, еквівалентCну 14 000 EUR за курсом, встановленим НаCціональним банком України, або перевищує10 % підсумку балансу ВАТ. Крім того, акCціонерні товариства зобов’язані здійснюваCти обов’язковий викуп акцій у тих акціонеCрів, які голосували проти прийняття рішенCня щодо реструктуризації або реорганізаціїВАТ, якщо ті того забажали (ст. 145 Законупро програму приватизації).

У 2003 р. Судова палата у господарськихсправах Верховного Суду України (далі –ВСУ) дійшла висновку про те, що на ВАТ,які створені до набрання чинності Законупро програму приватизації, норми цього ЗаCкону не поширюються. Це нібито порушуєст. 58 Конституції України, відповідно доякої закони й інші нормативноCправові актине мають зворотної дії в часі. На нашу думку,таке обґрунтування ВСУ не може бути виCзнано правильним, адже, по суті, суд обґрунCтував обмежену дію закону щодо кола осібчерез дію закону в часі. Так, за загальним праCвилом, закріпленим ст. 58 Конституції УкCраїни, закони не мають зворотної дії в часі,але, відповідно до рішення КонституційногоСуду України від 08.02.1999 р. № 1Cрп/99 цейпринцип слід розуміти так, що до події, факCту застосовується той закон або нормативноCправовий акт, під час дії якого вони насталиабо мали місце. То ж норми Програми приваC

тизації мають застосовуватися щодо всіх відCносин, що склалися після його вступу в силута до моменту втрати ним чинності. Іншасправа щодо кола осіб, які при цьому підпаCдають під його дію. Стаття 144 Закону пропрограму приватизації передбачає, що йогодія поширюється на ВАТ, створені в процесіприватизації та корпоратизації. При цьомужодних обмежень, пов’язаних із дією Законулише на ВАТ, створені після вступу в силуЗакону про програму приватизації, не встаCновлено. Отже, Закон про програму приваCтизації має застосовуватися щодо всіх ВАТ,створених у процесі приватизації та корпораCтизації, якщо відносини щодо обов’язковоговикупу акцій склалися після вступу цьогоЗакону в силу.

Зазначена позиція ВСУ була поставленапід сумнів подальшою судовою практикою.Так, у деяких рішеннях Вищого господарсьCкого суду України (далі – ВГСУ), в порушенCні провадження щодо перегляду яких ВСУвідмовив, вказувалося, що норми Закону пропрограму приватизації поширюються на акCціонерні товариства, створені до вступу цьогоЗакону в силу та на відносини, що склалисяпісля 2002 р., оскільки норма щодо викупуакцій міститься в розділі 14 Закону про проCграму приватизації, який має назву «ПісляCприватизаційна політика держави» і регулюєправовідносини у післяприватизаційний пеCріод. Крім того, на думку ВГСУ, при викуCпі акцій не має значення, коли власник акційпридбав акцію, оскільки, визначаючи колоправ власників акцій, законодавець не розрізCняє їх залежно від форми придбання: в проCцесі придбання чи після її закінчення.

Неоднозначне ставлення до Закону пропрограму приватизації спостерігається і в наCуковій літературі. Так, О. Кібенко згадує поCложення цього Закону в контексті правовихпідстав для обов’язкового викупу акцій безжодних застережень щодо його дії в часі та за колом осіб [3, с. 237]. Натомість В. Ряботавважає, що право вимагати викупу акцій приреорганізації акціонерного товариства «налеCжить акціонерам відкритих акціонерних тоCвариств, створених у процесі приватизації, прицьому лише тих, план приватизації яких виCконано або розміщено 75 % акцій». Такий висCновок є результатом смислового зв’язку ст. 145Закону про програму приватизації, в якійідеться лише про відкриті акціонерні товариCства, із ст. 140 цього ж Закону, згідно з якоюзаборонено приймати рішення про реорганіCзацію ВАТ до виконання плану приватизаціїабо до розміщення 75 % акцій [1, с. 47].

На думку І. СпасибоCФатєєвої, право акCціонера вимагати викупу вартості акцій не маєпід собою достатніх підстав, оскільки він неперебуває з товариством у зобов’язальних відC


38


носинах, і це право не передбачено ЗакономУкраїни «Про господарські товариства». ВоCна вважає, що подібне право може мати підсобою законні підстави за умови його закріпCлення в Законі не про програму приватизаCції, а про АТ [4, с. 199].

На рівні підзаконних актів обов’язковийвикуп акцій передбачається Положенням пропорядок реєстрації випуску акцій та інфорCмації про їх емісію під час реорганізації товаCриств, затвердженим рішенням ДКЦПФРвід 30.12.1998 р. № 221 (далі – Положенняпро реорганізацію). Відповідно до п. 1.7 ПоCложення про реорганізацію акціонерне товаCриство, що прийняло рішення про реорганіCзацію, зобов’язане здійснити оцінку та викупакцій акціонерів, які вимагають цього, в разі,коли ці акціонери не голосували за прийнятCтя загальними зборами рішення про реорCганізацію, або про виділення, або про погоCдження проекту договору про приєднання ізвернулися до товариства з письмовою заCявою про викуп.

Однак ставлення до цього нормативногоакта теж не є однозначним. Справа в тому,що ч. 2 ст. 116 Цивільного кодексу (далі – ЦК)України, крім визначення загального переCліку прав учасників господарського товариCства, передбачає, що вони можуть також матиінші права, встановлені установчим докуменCтом товариства та законом. Тому, на думку В. Ряботи, не можна достеменно стверджуваCти, що встановлення права вимагати викупуакцій у Положенні про реорганізацію є праCвильним. Якщо таке право не передбаченостатутом товариства, воно навряд чи можебути застосоване та захищене, а товариствоне може вважатися таким, що має обов’язоквикупити зазначені акції [1, с. 46].

Не дає відповіді на запитання про легітимCність положень щодо викупу акцій, закріплеCних у Положенні про реорганізацію, й судовапрактика. Постановою ВГСУ від 12.07.2005 р.положення цього документа було використаCне для відмови в задоволенні позову про виCкуп акцій, оскільки позивачі не були власниCками акцій на момент прийняття рішення акCціонерним товариством, а також для задовоCлення вимоги про викуп акцій в частині, щоналежала позивачеві на момент голосування.Постановою ВСУ від 31.01.2006 р. у задовоCленні позову про викуп акцій відмовлено лиCше тому, що рішення, на підставі прийняттяякого незгідний акціонер вимагав викупу акCцій, було скасоване. То ж легітимність приCписів Положення про реорганізацію ніби йвизнається, але фактів застосування судамийого відповідних норм не знайдено.

Відносини щодо добровільного викупу акCцій урегульовані деякими актами ДКЦПФР,насамперед Положенням про придбання, реC

алізацію та анулювання акціонерними товаCриствами акцій власного випуску, затверCдженим рішенням ДКЦПФР від 19.06.2006 р.(далі – Положення про придбання акцій).Цей документ визначає порядок і строки приCдбання товариством власних акцій, встановCлює вимоги щодо змісту рішення про приCдбання акціонерним товариством власнихакцій, передбачає основні положення проCцедури реалізації й анулювання придбаCних акцій.

Сумнівів щодо легітимності Положенняпро придбання акцій поки не виникало, аджевоно прийняте на виконання положень ст. 32Закону України «Про господарські товаристCва». Разом із тим його застосування для акCціонерних товариств, що вже привели своюстатутну діяльність у відповідність із ЗакоCном про АТ, вбачається недоцільним, а подеCкуди й неможливим, оскільки вказаний ЗаCкон не лише детальніше врегулював відносиCни щодо добровільного викупу акцій, а й баCгато в чому змінив їх регулювання. Так, відCповідно до Закону про АТ акціонерні товариCства можуть здійснювати не лише пропорційCний викуп акцій, як це передбачено ПоложенCням про придбання акцій, а й персоніфіковаCний, тобто викуповувати акції не в усіх акCціонерів, які цього захочуть, а в окремих акCціонерів, визначених рішенням загальнихзборів. У певній частині Положення про приCдбання акцій доповнює та розширює нормиЗакону про АТ. Зокрема, воно встановлює,що в рішенні про викуп акцій повинні бутизазначені не лише відомості про порядок виCкупу, що включає максимальну кількість, типта/або клас акцій, що викуповуються, строк іціну викупу, дії товариства щодо викупленихакцій, як передбачено ст. 66 Закону про АТ, ай мета придбання акцій, а також порядок істрок прийняття товариством заяв акціонеCрів про продаж акцій. Таке доповнення змісCту відповідного рішення загальних зборів несуперечить ст. 66 Закону про АТ, адже останCня не встановлює, що наведений у ній переCлік відомостей, які обов’язково зазначаютьсяв рішенні загальних зборів, є вичерпним.

Окремі положення щодо викупу акцій місCтять ЦК і Господарський кодекс (далі – ГК)України, Закон України «Про цінні паперита фондовий ринок», Положення про поряCдок реєстрації випуску акцій, затвердженерішенням ДКЦПФР від 26.04.2007 р. № 942та деякі інші нормативні акти. Так, ст. 157ЦК України передбачає можливість зменшенCня статутного капіталу шляхом купівлі товаCриством частини випущених акцій. Частина3 ст. 82 ГК України передбачає, що статутакціонерного товариства повинен серед іншоCго містити також відомості про наслідки неCвиконання зобов’язань по викупу акцій. ЗаC


кон України «Про цінні папери та фондовийринок» встановлює, що викуп емітентомвласних цінних паперів не вважається проCфесійною діяльністю з торгівлі цінними паCперами (ч. 8 ст. 17), а також відносить інфорCмацію щодо прийняття рішення про викупвласних акцій до особливої інформації проемітента. Положення про порядок реєстраціївипуску акцій визначає вимоги до реєстраціївипуску акцій при зменшенні розміру стаCтутного капіталу шляхом їх викупу. Інші жнормативні акти стосуються загальних пиCтань викупу акцій або регулюють питаннявикупу акцій на окремих спеціальних видахакціонерних товариств.

Висновки

Акціонерні товариства, що не привели своївнутрішні документи у відповідність із ЗакоCном про АТ, мають право здійснювати добCровільний викуп акцій на підставах і у споCсіб, визначених ст. 32 Закону України «Прогосподарські товариства», дотримуючись проCцедури, встановленої Положенням про приCдбання акцій.

Право на обов’язковий викуп акцій на підCставі Положення про реорганізацію маютьакціонери всіх акціонерних товариствах, якіне голосували за прийняття загальними збоCрами рішення про реорганізацію. Право наобов’язковий викуп акцій на підставі ст. 144Закону про програму приватизацію мають лиC

ше акціонери ВАТ, створених у процесі приCватизації чи корпоратизації, які голосувалипроти прийняття загальними зборами рішень,перелічених у цій статті. Право на обов’язкоCвий викуп акцій на підставі ст. 145 Законупро програму приватизації належить лишеакціонерам тих ВАТ, план приватизації якихвиконано або розміщено 75 % акцій. На нашудумку, обидва вказаних акта вітчизняного заCконодавства є легітимними та мають застосоCвуватись у визначених ними випадках.

Акціонерні товариства, що привели своївнутрішні документи у відповідність із ЗакоCном про АТ, при здійсненні добровільноговикупу акцій мають керуватися не лише статCтями 66, 67 Закону України про АТ, а й окреCмими нормами Положення про придбанняакцій. Обов’язковий викуп акцій має здійсCнюватися виключно на підставах та у спосіб,передбачені Законом про АТ.


1. Рябота В. В. Захист прав акціонерів та поCглинання акціонерних товариств в Україні. – К.,2007. – 159 с.

2. Кибенко Е. Р. НаучноCпрактический комменCтарий Закона «О хозяйственных обществах». – Х.,2000. – 436 с.

3. Кибенко Е. Р. Корпоративное право. – Х.,1999. – 480 с.

4. Спасибо�Фатеева И. В. Акционерные общества:корпоративные правоотношения – Х., 1998. – 224 с.

5. Горелик М. И. Акционерные общества – Д.,1999. – 48 с.

The article research normative sources of legal regulation of repurchase shares before the entry into forceof the Law of Ukraine «On Joint Stock Companies» and thereafter.

В статье исследуются нормативные источники правового регулирования выкупа акций до вступ�ления в силу Закона Украины «Об акционерных обществах» и после этого.

М І Ж Н А Р О Д Н Е П Р И В АТ Н Е П РА В О

40


Воснові методу колізійноCправового реCгулювання лежить просторова локаCлізація правовідносин. Колізійне праC

во побудоване на ідеях об’єктивного просCтору, а не суб’єктивної волі [1, c. 71]. Об’єкCтивність територіальної локалізації досягаCється за допомогою виокремлення субстанCційних елементів, що мають просторовоCчаCсовий вимір і можуть вважатися «точкамивідліку» для визначення фактичного або преCзюмованого зв’язку всіх правовідносин або їхпевної частини з конкретною частиною юрисCдикційного простору. Об’єктивними елеменCтами визнаються об’єкти правовідносин, їхсуб’єкти, певні юридично значимі дії. Самевони визначають зміст «жорстких» колізійCних прив’язок, зумовлюють застосування імCперативних норм, а в ряді випадків можутьзаперечувати суб’єктивний вибір сторін.Вибір основного локалізаційного фактора виCзначається сутністю правовідносин і побудоCваний на принципі найбільш тісного зв’язкуз правом певної країни, що визнається в доктCрині основним принципом побудови «об’єкCтивних» колізійних норм [2, c. 29], оскількиправовідношення a priori буде найкраще вреCгульоване тим правопорядком, з яким вономає конструктивний зв’язок.

Мета цієї статті – аналіз механізму коліCзійноCправового регулювання речових праCвовідносин, ускладнених іноземним елеCментом, основних шляхів вирішення коліCзійної проблеми в міжнародному речовомуправі в історичному та сучасному вимірах,еволюції концептуальних поглядів щодорозв’язання зазначеної проблеми та формуCлювання пропозицій щодо напрямів поCдальшого розвитку доктрини міжнародногоприватного права у цьому контексті.

У сфері права власності загальновизнаCним «об’єктивним» колізійним правилом, щобазується на принципі найбільш тісногозв’язку, є застосування «закону місцезнахоCдження речі» (lex rei sitae або lex situs). ПриCчиною його поширення, як зазначав відомийдореволюційний цивіліст Б. Нольде, є те, щоцей принцип має досить тверду правову підCставу; речові правовідносини в кожній краCїні настільки тісно пов’язані з її суспільним і державним порядком, що порядкування усфері цих відносин іноземного закону є недоCречним [3, c. 500]. Тому законодавства більCшості держав світу, як правило, не передбачаCють можливості реалізації inter partes принCципу lex voluntatis відносно речових прав.

Історія формування інституту власностів міжнародному приватному праві тісно пов’яCзана із «статутарною теорією» Бертранад’Аржантре, який виділяв дві категорії стаCтутів – реальні й особисті, різниця між якиCми полягала не лише в об’єктному відношенCні, а й у просторовоCтериторіальній сфері дії(якщо перші обмежувалися територіальниCми межами певної юрисдикції, то другі малияскраво виражений екстериторіальний хаCрактер). Як зазначав А. Стоянов, закони певCної держави керують усіма речами, що знахоCдяться на її території, і в цьому відношеннііменуються реальними статутами – Statutarealia. Такі реальні статути базуються на заCсадах суверенності, за якими держава владновизначає умови та правила для набуття, воCлодіння і відчуження речей [4, c. 377]. Саместатутарна теорія заклала основи подальшоCго розвитку інституту власності в міжнародCному приватному праві, визначивши основніпринципи та правила, що безпосередньо стоCсувалися регулювання відносин власності,ускладнених іноземним елементом [2, c. 51].

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ВИРІШЕННЯКОЛІЗІЙ У СФЕРІ МІЖНАРОДНОГО РЕЧОВОГО ПРАВА

Олександр Виговський,канд. юрид. наук,

асистент кафедри міжнародного приватного праваІнституту міжнародних відносин

Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

У статті досліджується механізм колізійно�правового регулювання речових правовідносин, ус�кладнених іноземним елементом, висвітлюються основні шляхи вирішення колізійної проблеми в між�народному речовому праві.

Ключові слова: міжнародне приватне право, колізійне регулювання, локалізація, рухомі речі,нерухомі речі.

© О. Виговський, 2011


41

№ 3

Початково, зв’язок речі з певним правоCпорядком виводився як наслідок пануванCня особи над річчю. Згодом у світовій науціміжнародного приватного права сформувавCся інший погляд: речові відносини не є відноCсинами панування особи над річчю; за своєюприродою вони є відносинами між особами зприводу речей, оскільки абсолютні за своєюправовою природою речові права адресуютьневизначеному колу суб’єктів пасивний обоCв’язок утримуватися від посягань на річ власCника. У російській доктрині панування цьогопринципу пояснюється тісним зв’язком реCчових прав із соціальноCекономічними відCносинами [5, c. 176]. Л. Раапе обґрунтовує таCкий зв’язок з позицій держави, яка намагаCється забезпечити захист своїх фінансовихінтересів, що є основою її внутрішньої та зовCнішньої політики [6, c. 530].

У доктрині міжнародного приватногоправа поняття «речовий статут» прийнято виCзначати як право держави, яким регулюєтьсязамкнене коло речових прав [2, c. 62]. Сутьцього принципу полягає в тому, що внутCрішньодержавний цивільний обіг має визнаCвати лише речові права, які відомі національCному законодавству [7, c. 73]. При вирішенніречових колізійних питань територіальнийфактор набуває домінантного значення: зміCна місцезнаходження речі веде до зміни реCчового статуту. Новий правопорядок сам виCрішує можливість і межі визнання «іноземCного» речового права, визначає порядок його«адаптації» до реалій власної правової систеCми через наповнення новим змістом і визнаCчення способу його здійснення. Можливістьречі бути об’єктом цивільного обігу та можлиCвість певної особи бути її власником, спектрабсолютних та обмежених речових прав, щоможуть встановлюватися відносно такої речі(зокрема, можливість речі бути в опосередCкованому володінні, якщо даний правопоряCдок визнає концепцію подвійного володінCня), обсяг і межі здійснення цих прав, їх заCлежність (акцесорність) від інших речовихправ, підстави, умови та допустимість виникCнення і зміни юридичної належності речі, утому числі існуючі презумпції речового праCва, способи та межі захисту речових прав, праCвові наслідки добросовісного набуття речівід володіючого невласника, класифікаційніаспекти застосування речового права (пиCтання віднесення об’єкта цивільних правоCвідносин до родової категорії речі, віднесенCня речей до категорії рухомих чи нерухомих,а також інший міжвидовий їх поділ) – все цетрадиційно належить до компетенції правоCпорядку, який визначається за принципомlex situs.

На думку В. Толстих, відмінність коліCзійного регулювання речових прав від регуC

лювання інших інститутів полягає в тому,що «точкою» локалізації є місце, де знахоCдиться об’єкт (предмет) відношення [1, c. 420–421]. У випадку визначення речовогостатуту при виникненні, зміні чи припиненніречового права, крім територіального, виріCшальне значення має також часовий фактор –просторова локалізація конкретного об’єктаматеріального світу безальтернативно приCв’язується до моменту здійснення юридичCного факту, що зумовив динаміку в речовихправовідносинах. При цьому під місцем знаCходження речі, як правило, розуміють факCтичне, дійсне місце знаходження відповідноCго майна (situs naturalis) [7, c. 75].

Разом із тим В. Кисіль зазначає, що принCцип lex situs, відомий ще з часів постглосаCторів, зазнав істотних метаморфоз, доки йогопочали закріплювати на законодавчому рівні[8, c. 89]. Застосування його щодо нерухомихречей є загальноприйнятим положенням щез часів теорії статутів і є характерним для заCконодавств практично всіх країн світу: неруCхомість пов’язана із землею й її переміщеннябез завдання шкоди речі неможливе; крім тоCго, право власності й інші речові права на таCкий об’єкт, у тому числі inter alia, права обтяCження, як правило, фіксуються у місцевомуреєстрі, дані з якого, у випадку оспорюванняправа, матимуть правопідтверджувальне знаCчення. Однак відносно рухомих речей цейпринцип не завжди визнається як безальтерCнативний спосіб вирішення колізійного пиCтання, перш за все тоді, коли можливі пробCлеми із визначенням місцезнаходження речі.У юридичній літературі визначаються чотириосновні локалізуючі фактори стосовно руCхомих речей: закон доміцілія, закон місцеCзнаходження речі, закон місця вчинення юриCдичного акта, закон, властивий правочину пропередачу права на рухомість [9, c. 58].

Історично першим способом вирішенняколізії з приводу рухомих речей було застоCсування особистого закону власника рухомоїречі в рамках відомої юридичної максимиmobilia personam sequuntur (рухоме майнослідує за власником). Як зазначав Б. Нольде,лише за тими статутами, які безпосередньоговорять de personarum jure, in quo et mobiliacontinentur, про особисті права та права нарухомість, можна визнати характер екстратеCриторіальності та здатність діяти поза териCторією [3, c. 459]. Застосування lex personalis(як правило, у варіанті lex domicilii) в даномувипадку обґрунтовувалося фікцією знаходCження рухомості там, де перебував уповноваCжений суб’єкт, навіть якщо з фактичної точCки зору це було і не так; таким чином, збеCрігався принцип дії місцевого статуту. Разоміз тим у доктрині міжнародного приватногоправа ХІХ ст. неодноразово зазначалося, що


42


факт наявності речей, які за своїми фізичниCми властивостями здатні переміщуватися упросторі без зміни їх функціонального приCзначення, проте законодавством штучно відCнесені до категорії нерухомого майна (до таCких речей, зокрема, відносилися акції деякихтовариств і публічних банків), свідчить пропотребу відходу від ортодоксального застоCсування принципу lex personalis до всіх безвинятку рухомих речей. Крім того, практиказастосування вказаного принципу залишаланевирішеним питання про те, яке право підCлягає застосуванню у випадку спору про наCявність речового права двох осіб з різнимиособистими законами.

Як сучасна доктрина міжнародного приCватного права, так і законодавства більшостікраїн світу стоять на позиціях застосуванняпринципу lex situs відносно як нерухомих,так і рухомих речей. Серед причин такого виCбору в доктрині називають те, що речові праCва в повному обсязі можуть бути здійсненілише в державі місця знаходження речі, щопроцесуальне забезпечення речових правнайбільш ефективне, коли lex fori збігається зlex situs, що застосування останнього можлиCве в будьCякому випадку як імперативна норCма міжнародного приватного права [1, c. 422].

Загальне визнання принципу lex situs відCносно речового статуту свідчить, насамперед,про визнання законодавцями більшості країнтісного зв’язку, що існує між місцем знаходCження речі та правопорядком держави місцеCзнаходження. Для нерухомості такий зв’язокє дійсно непорушним у силу її характернихознак. Однак для інших речей ступінь зв’язCку з правопорядком держави їх знаходженняє набагато меншим. Так, ще Ф. К. фон СаCвіньї допускав виключення з принципу lexsitus на користь закону місця проживаннявласника для предметів, відносно яких важCко встановити місце їх знаходження у визнаCчений момент: зокрема, для товарів, щовідправляються на великі відстані, та для баCгажу мандрівника [10, c. 84]. В. Мащенко заCзначає, що труднощі із застосуванням цьогоколізійного принципу виникають тоді, колийдеться про речі, які знаходяться в дорозі(res in transitu), майно, призначене для пеCреміщення речей із однієї країни в іншу (коCраблі, повітряні судна), а також про власCність іноземного суверена [9, c. 58–59]. СпільCною ознакою всіх цих речей є те, що фактмісцезнаходження може, по�перше, мати виCпадковий характер, наприклад, якщо речі, щознаходяться в дорозі, тимчасово перебуваCють на складі на території певної держави,або якщо морське судно заходить у порт певCної країни для тимчасової зупинки; по�друге,в багатьох випадках точна локалізація (виCзначення місцезнаходження) таких речей є

складною або навіть неможливою: річ можезмінювати державу місцезнаходження безCпосередньо під час процесу локалізації, щоможе призвести до необхідності обирати абоодночасно застосовувати декілька конкуруCючих правопорядків. Саме цим пояснюєтьсязастосування не генеральної, а спеціальнихколізійних прив’язок відносно вказаних реCчей: так, відповідно до ст. 40 Закону України«Про міжнародне приватне право» від23.06.2005 р. право власності й інші речовіправа, відомості про які підлягають внесенCню до державних реєстрів, визначаються заправом держави, у якій це майно зареєстроCвано, а ст. 41 визначає, що право власності йінші речові права на рухоме майно, що за праCвочином перебуває в дорозі, визначаютьсяправом держави, з якої це майно відправлено,якщо інше не встановлено за згодою сторін.

Аналіз іноземного законодавства у сферіміжнародного приватного права свідчить, щонаведений перелік винятків не розглядаєтьCся як вичерпний; законодавець іноді безпосеCредньо звертається до принципу найбільш тісCного зв’язку як способу вирішення колізійCної проблеми у сфері речового права. ПриCкладом може бути ст. 46 Вступного закону доНімецького цивільного кодексу 1896 р., якавстановлює виняткове колізійне правило відCносно речових прав: якщо з правом певноїдержави присутній більш тісний зв’язок, ніжз правом, яке було б визначальним згідно ізнормами Закону, то застосовується таке праCво. Коментуючи цю норму, А. Майєр зазнаCчає, що вона дає судді право, з одного боку,відступати в конкретному випадку від реCзультату, отриманого жорсткими, передбачеCними законом прив’язками, а з іншого – вонатакож бере до уваги відсутні спеціальні приCв’язки для особливих ситуацій [7, c. 75–76].Разом із тим він вважає, що застосування даCного «застереження відхилення» має бутивиправданим лише тоді, коли загальна приCв’язка веде до застосування норм, що не поCв’язані з фактичними обставинами [7, c. 76].

Таким чином, у доктрині та законодавCствах допускаються винятки з принципу lexsitus відносно рухомих речей у випадках, якCщо є всі підстави вести мову про те, що речовіправовідносини більш тісно пов’язані з правоміншої держави або коли неможливо здійснитиїх однозначну локалізацію у просторі. Останнєє характерним, зокрема, для так званих безCтілесних речей, відносно яких термін «місцеCзнаходження» може застосовуватися більш якумовно, як певна юридична фікція.

Однією з тенденцій сучасного міжнародCного приватного права є зниження ролі суCто територіальних факторів при локалізаціїправовідносин і визначенні найбільш тісногозв’язку. Бурхливий розвиток інформаційних

М І Ж Н А Р О Д Н Е П Р И В АТ Н Е П РА В О№ 3

технологій і новітніх засобів електронногозв’язку призвели до того, що територіальніфактори, які раніше мали вирішальне знаCчення при визначенні права, що підлягає заCстосуванню, тепер втрачають своє значення таможуть взагалі не свідчити про зв’язок із певCною правовою системою. Так, важко визнаCчити місце укладення договору, якщо спосоCбом його укладання був обмін листами черезелектронну пошту. Аналогічні проблеми виCникають і при визначенні місця заподіянняшкоди, якщо вона була заподіяна в електронCному просторі. Це означає, що при локаліCзації правовідносин територіальні елементивідходять на другий план. Із розширеннямспектра об’єктів речового права за рахунокнематеріальних речей ототожнення lex situsіз фізичним місцезнаходженням майна деCдалі більше поступається місцем «презюмоCваному (фіктивному) місцезнаходженню»(presumable (fictional) situs) з метою пошиCрення на них за аналогією правових норм, щопочатково були розраховані на регулюванняматеріальних речей. В цьому контексті трансCформується саме поняття «situs», яке нині убагатьох випадках означає юридичне, а не теCриторіальне місцезнаходження, що визначаCється можливістю віднесення певної речі доконкретної юрисдикції за умови задоволеннявизначеним критеріям такого віднесення. Дотакої категорії майна належать, зокрема, цінCні папери, локалізація яких пов’язана з об’єкCтивними труднощами, породженими як спеCцифікою даного об’єкта цивільних прав, так іособливостями його існування й обігу переCважно в дематеріалізованій (бездокументарCній) формі.

Висновки

Короткий огляд еволюції концептуальCних підходів щодо вирішення колізійної пробC

леми відносно речей у науці міжнародногоприватного права свідчить, що зміни у поCглядах на розв’язання цієї проблеми булипов’язані не лише із дискусіями навколо ролітериторіального фактора, а й з об’єктивнимифакторами розвитку навколишнього світу,появою новітніх технологій і раніше невідоCмих об’єктів цивільних прав, що існують унематеріальній формі. Оскільки такі тенденCції стали перманентним явищем у сучасноCму світі, можна прогнозувати подальшийрозвиток доктринальних поглядів щодо коCлізійного питання відносно речових прав уміжнародному приватному праві.


1. Толстых В. Л. Международное частное право:коллизионное регулирование. – СПб, 2004. – 526 с.

2. Проблеми правового регулювання комерційCних відносин в умовах їх інтернаціоналізації / Заред. О. Д. Крупчана. – Тернопіль, 2007. – 240 с.

3. Нольде Б. Э. Очерк международного частноCго права // Лист Ф. Международное право в системаCтическом изложении. – Юрьев, 1909. – С. 449–581.

4. Стоянов А. Н. Очерки истории и догматикимеждународного права // Записки ИмператорскогоХарьковского университета. – Х., 1875. – Т. 3. – С. 241–416.

5. Международное частное право / Под ред. Н. И. Марышевой. – М., 2000. – 532 с.

6. Раапе Л. Международное частное право. –М., 1960. – 608 с.

7. Майер А. Вещные права в немецком междуCнародном частном праве: К вопросу о признании итрансформации по немецкому праву иностранныхспособов обеспечения исполнения обязательств,относящихся к движимому имуществу // ГосударCство и право. – 2007. – № 1. – С. 73–82.

8. Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: пиCтання кодифікації. – К., 2005. – 480 с.

9. Международное частное право / Под ред. Г. К. Матвеева. – К., 1985. – 176 с.

10. Макаров А. Н. Основные начала междунаCродного частного права. – М., 1924. – 146 с.

This article deals with the analysis of the mechanism of conflict of laws regulation of proprietary legalrelations complicated by a foreign element and highlights the main approaches towards solution of a conflictof laws problem in international property law.

В статье исследуется механизм коллизионно�правового регулирования вещных правоотношений,осложненных иностранным элементом, освещаются основные пути разрешения коллизионной проб�лемы в международном вещном праве.

А Д М І Н І С Т РАТ И В Н Е П РА В О

44


Вумовах розбудови в Україні демокраCтичної, соціальної, правової державипитання належного й ефективного

правового регулювання діяльності органівдержавної влади, зокрема адміністративноCюрисдикційної діяльності посадових осібправоохоронних органів України, набуваютьособливої актуальності. Стосовно участі праCвоохоронних органів України в юрисдикційCних адміністративних провадженнях слідзазначити, що значна питома вага в їх діяльCності припадає на провадження у справах проадміністративні правопорушення.

Питання правового регулювання діяльCності посадових осіб органів Служби безпеки(далі – СБ) України щодо провадження усправах про адміністративні проступки поCрушували такі науковці, як В. Макаренко, М. Мельник, О. Нападистий, О. РозвадовсьCкий, С. Суслін, О. Терещук та ін. Але, незваCжаючи на те, що провадження є одним із найCбільш урегульованих видів адміністративноCюрисдикційних проваджень, під час його здійсCнення виникають певні теоретичні та пракCтичні питання.

Метою цієї статті є виявлення прогалин управовій регламентації провадження у спраCвах про адміністративні правопорушення,щодо яких співробітники органів СБ УкCраїни мають право складати протоколи.

Слід зазначити, що в адміністративноCправовій літературі відсутнє єдине розуCміння сутності виду провадження, яке розCглядається. Як правило, його визначають як

низку послідовних дій уповноважених орCганів (посадових осіб), а в деяких випадкахінших суб’єктів, які згідно з нормами адмініCстративного законодавства здійснюють заCходи, спрямовані на притягнення правопоCрушників до відповідальності та забезпеченCня виконання винесеної постанови [1, с. 220].

У структурі провадження у справах проадміністративні правопорушення, як і в інCших видах провадження, прийнято виділяCти окремі стадії. Питання стадій провадженCня у справах про адміністративні правопоруCшення є дискусійним; серед ученихCадмініCстративістів немає єдиної думки щодо назвипершої стадії провадження у справах проадміністративні правопорушення. Деякі вчеCні (Ю. Битяк, О. Бандурка, А. Клюшниченко,В. Шкарупа) першою стадією провадження усправах про адміністративні правопорушенCня називають стадію порушення справи проадміністративне правопорушення; інші (А. ВаCсильєв, Д. Бахрах, С. Ківалов) – стадію адCміністративного розслідування; Л. Коваль, В. Колпаков виділяють дві окремі стадії –стадію порушення справи про адміністративCний проступок і стадію розслідування спраCви про адміністративний проступок [2, с. 91].

Вважаємо, що найбільш прийнятною наCзвою першої стадії є стадія порушення справипро адміністративний проступок. Сутність цієїстадії полягає у тому, що у випадку виявленCня факту вчинення правопорушення вповCноважені посадові особи вирішують питаннящодо наявності всіх умов і підстав для початCку провадження у справі про адміністративнеправопорушення, а при позитивному виріC

ДЕЯКІ ПИТАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО�ЮРИСДИКЦІЙНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ПОСАДОВИХ ОСІБ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

Андрій Благодарний,канд. юрид. наук,старший науковий співробітник,доцент кафедри адміністративного та міжнародного праваНаціональної академії Служби безпеки України

У статті розкриваються деякі проблеми правової регламентації провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також формулюються пропозиції щодо вдосконаленнячинного законодавства.

Ключові слова: адміністративний процес, адміністративноCюрисдикційна діяльність, проCвадження у справах про адміністративні правопорушення, заходи забезпечення провадженняу справах про адміністративні правопорушення.

© А. Благодарний, 2011


45

№ 3

шенні цього питання проводять адміністраCтивне розслідування та складають протоколпро адміністративне правопорушення.

Оскільки співробітники СБ України наCділені повноваженнями щодо здійснення лиCше першої стадії провадження у справах проадміністративні правопорушення, розглянеCмо певні проблемні моменти правової реглаCментації лише цієї стадії. Відповідно до ст. 255Кодексу України про адміністративні правоCпорушення (далі – КУпАП) уповноваженіпосадові особи органів СБ України маютьправо складати протоколи про адміністративCні правопорушення, передбачені статтями164, 1955, 2122, 2125, 2126 КУпАП. До 1 січня2011 р. до компетенції СБ України відносиCлося складання протоколів про адміністраCтивні правопорушення відповідно до законуУкраїни «Про боротьбу з корупцією», з 1 січCня 2011 р. Закон України «Про боротьбу зкорупцією» втратив чинність, а вповноваCжені посадові особи органів СБ України наCбувають право складати протоколи за ознаCками адміністративних правопорушень, передCбачених главою 15CБ КУпАП «Корупційніадміністративні правопорушення». До глави15CБ КУпАП віднесено 13 правопорушень.

Слід зазначити, що чинний КУпАП прямоне передбачає терміну, протягом якого післявчинення адміністративного проступку склаCдається протокол про адміністративне правоCпорушення – основний документ, що фіксуєфакт порушення адміністративної справи.Такий стан речей не узгоджується з короткоCчасним терміном притягнення до адміністраCтивної відповідальності.

На думку багатьох юристів, протокол маєбути складений безпосередньо після збору доCказів щодо факту вчинення адміністративноCго правопорушення. Зволікання із складанCням протоколу можуть призвести до того, щозібрати докази у справі буде важко [3, с. 196].

Заслуговує також на увагу той факт, що чинCний КУпАП недостатньо категорично вимаCгає від уповноваженої посадової особи склаCдання протоколу у випадку виявлення ознакадміністративного проступку, його положенCня свідчать скоріше про право, а не про обоCв’язок уповноваженої посадової особи складаCти протокол про адміністративне правопоруCшення. Стаття 11 Закону України «Про боCротьбу з корупцією» передбачає відповідальCність за умисне невиконання своїх обов’язCків, пов’язаних із боротьбою з корупцією(відповідно до цієї норми умисне нескладенCня або невчасне складення протоколу провчинення корупційного діяння чи іншогоправопорушення, пов’язаного з корупцією,

за наявності для цього підстав, або умисне неCподання до суду протоколу про вчинення коCрупційного діяння чи іншого правопорушення,пов’язаного з корупцією, особою, на яку поклаCдені ці обов’язки, тягне за собою адміністративCну відповідальність у вигляді штрафу від п’ятCдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доCходів громадян). Закон України «Про внесенCня змін до деяких законодавчих актів щодовідповідальності за корупційні правопорушенCня» доповнює КУпАП статтею 21229 «НевжитCтя заходів щодо запобігання та протидії корупCції». Але у КУпАП немає процесуальних норм,які б передбачали саме обов’язок уповноважеCних посадових осіб складати протоколи проадміністративні правопорушення, зокрема прокорупційні правопорушення.

Зважаючи на викладене, вважаємо, що уКУпАП слід закріпити норму, яка б передбаCчала обов’язок посадової особи складати проCтокол про адміністративне правопорушенняу випадку виявлення ознак адміністративноCго проступку, подібно до того, як це зробленоу кримінальноCпроцесуальному законодавCстві щодо порушення кримінальної справи(зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 4 КримінальCноCпроцесуального кодексу (далі – КПК)України суд, прокурор, слідчий і орган діCзнання зобов’язані у межах своєї компетенціїпорушити кримінальну справу в кожномувипадку виявлення ознак злочину) [4, с. 70].

З 1 січня 2011 р. уповноважені співробітCники СБ України набувають право складатипротоколи щодо 18 адміністративних правоCпорушень. Найбільш нормативно регламенCтованим є порядок складання посадовимиособами органів СБ України протоколів проадміністративні правопорушення у сфері охоCрони державної таємниці та конфіденційноїінформації, що є власністю держави, які пеCредбачені статтями 2122 і 2125 КУпАП(«Про затвердження Інструкції про порядокоформлення матеріалів про адміністративніправопорушення у сфері охорони державноїтаємниці та конфіденційної інформації, що євласністю держави» наказ СБ України вiд17.08.2006 р. № 549). Цією інструкцією чітковизначено, які посадові особи й яких самепідрозділів СБ України мають повноваженCня щодо складання протоколів і здійсненнязаходів із забезпечення провадження у спраCвах про правопорушення, передбачені статCтями 2122 і 2125 КУпАП.

Вважаємо, що заслуговує на увагу точказору науковців, які пропонують внести змінидо КУпАП або підготувати відомчий наказ,що визначав би співробітники яких саме підCрозділів правоохоронного органу по яких саC


46


ме адміністративних правопорушеннях маCють право складати адміністративні протоCколи [5, с. 23].

Відповідно до ст. 260 КУпАП у випадках,прямо передбачених законами України, з меCтою припинення адміністративних правопоCрушень, коли вичерпані інші заходи впливу,встановлення особи, складення протоколупро адміністративне правопорушення у разінеможливості складення його на місці вчиCнення правопорушення, якщо складенняпротоколу є обов’язковим, забезпечення своєCчасного та правильного розгляду справ і виCконання постанов у справах про адміністраCтивні правопорушення, допускаються.

Згідно з чинним КУпАП уповноваженіпосадові особи органів СБ України маютьправо вчиняти такі заходи забезпечення проCвадження у справах про адміністративні праCвопорушення:

•• доставлення правопорушника до органуСБ України (при порушенні законодавствапро державну таємницю, а також незаконноCму зберіганні спеціальних технічних засобівнегласного отримання інформації);

•• адміністративне затримання (у справахпро порушення законодавства про державнутаємницю або здійсненні незаконного достуCпу до інформації в автоматизованих систеCмах, зберіганні спеціальних технічних заCсобів негласного отримання інформації);

•• особистий огляд і огляд речей;•• вилучення речей і документів. На нашу думку, у КУпАП слід також чітC

ко зазначити, по яких саме адміністративнихправопорушеннях уповноважені посадовіособи органів СБ України мають право вчиCняти такі заходи забезпечення провадженняу справах про адміністративні правопорушенCня, як особистий огляд, огляд речей, вилуCчення речей і документів.

Особливо багато процесуальних питань виCникає з приводу застосування нового антикоCрупційного законодавства. У ньому не враховаCна пропозиція ряду науковців щодо чіткоговизначення на законодавчому рівні в яких самесферах суспільного життя та в яких органах влаCди спеціальні підрозділи органів прокуратури,внутрішніх справ, Служби безпеки України поCвинні попереджувати, виявляти, припиняти тарозслідувати корупційні правопорушення [6, c. 147]. Такий розподіл унеможливить виконанCня одних і тих самих функцій на одній і тій саCмій території підрозділами різних державних орCганів. При цьому в одній групі не повинно бутидекількох органів, а якщо група складається з двох або більше підрозділів, то сфери їх діяльCності не повинні перемежовуватися [7, с. 85].

На нашу думку, потребують чіткої реглаCментації у чинному законодавстві питаннязастосування заходів забезпечення провадCження у справах про корупційні адміністраCтивні правопорушення. Закон України «Проборотьбу з корупцією» не передбачає застосуCвання вказаних заходів, а лише зазначає у ч. 1ст. 12, що порядок адміністративного провадженCня у справах про корупційні діяння або іншіправопорушення, пов’язані з корупцією, а такожвиконання постанов про накладення адміністраCтивних стягнень визначається КУпАП, за виCнятком положень, встановлених цим Законом.

Стосовно КУпАП слід зазначити, що углаві 20 вказаного Кодексу передбачено, пояких саме адміністративних правопорушенCнях і які саме заходи забезпечення проваCдження у справах про адміністративні правоCпорушення мають право здійснювати вповноCважені посадові особи. Однак чинним КУпАПне передбачена можливість здійснення захоCдів забезпечення провадження у справах прокорупційні правопорушення. Закон України«Про внесення змін до деяких законодавчихактів України щодо відповідальності за коCрупційні правопорушення» також не передCбачив можливість застосування заходів заCбезпечення провадження у справах про коCрупційні адміністративні правопорушення.Доцільність застосування вказаних заходів усправах про корупційні правопорушення зуCмовлюється тим, що справи про корупційніправопорушення розглядаються судами. Надумку багатьох науковців, з якою слід погоCдитися, справами про адміністративні правоCпорушення, що розглядаються судами, є найCбільш складні справи про проступки з підвиCщеним ступенем суспільної шкідливості поCрівняно з іншими адміністративними правоCпорушеннями [8, с. 31; 9, с. 23], тому під часїх провадження необхідно передбачити можCливість застосування таких заходів.

У зв’язку із прийняттям нового антикоCрупційного законодавства, виникають певніскладності із кваліфікацією адміністративCних правопорушень. Відповідно до ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких закоCнодавчих актів України щодо відповідальностіза корупційні правопорушення» з 1 січня 2011 р.КУпАП доповнився ст. 21221, яка передбачаєвідповідальність за одержання особою непраCвомірної вигоди для себе чи іншої особи урозмірі, що не перевищує п’яти неоподаткоCвуваних мінімумів доходів громадян. Слід заCзначити, що ст. 21221 КУпАП конкурує із ст. 3681 і 3691 КК України в частині відповіCдальності за отримання неправомірної вигоCди, а також із ст. 2351 КК України щодо виC

А Д М І Н І С Т РАТ И В Н Е П РА В О№ 3

значення поняття «неправомірна вигода».Вказаний Закон також доповнює КУпАП ст. 21222, яка передбачає відповідальність запропозицію або надання особі неправомірноївигоди (безпосередньо для неї чи для іншоїособи) у розмірі, що не перевищує п’яти неоCподатковуваних мінімумів доходів громадян,у тому числі за ціною, нижчою за мінімальнуринкову. Зазначеними статтями КУпАПпропонується встановити відповідальністьза одержання, пропозицію або надання непCравомірних вигод у розмірі, що не перевищуєп’яти неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян. Статею 3691 КК України пропоCнується встановити відповідальність за проCпозицію, надання або отримання неправоCмірної вигоди за вплив на прийняття рішенCня особою, уповноваженою на виконанняфункцій держави незалежно від розміру. Затакого підходу відсутність чітких критеріїврозмежування відповідальності уможливCлює конкуренцію між зазначеними статтями,що може створити складнощі при їх застосуCванні на практиці. Наприклад, коли до певнихкатегорій осіб без достатніх підстав застосовуCватиметься підвищена відповідальність, і навCпаки. Відповідно до Закону України «Про внеCсення змін до деяких законодавчих актів УкCраїни щодо відповідальності за корупційні праCвопорушення» КУпАП доповнено ст. 21231,яка передбачає адміністративну відповідальCність за незаконне використання особою інCформації, що стала відома у зв’язку з викоCнанням посадових повноважень. Слід зазнаCчити, що ст. 21231 КУпАП конкурує із ст. 182КК України щодо використання інформації.

Висновки

Правове регулювання провадження усправах про адміністративні правопорушенC

ня потребує подальшого вивчення та вдоскоCналення. Насамперед, вважаємо за доцільнепередбачити, по яким адміністративним праCвопорушенням співробітники СБ Українимають право здійснювати особистий огляд іогляд речей, а також вилучення речей і докуCментів. Заслуговує на увагу також можлиCвість застосування заходів забезпечення проCвадження у справах про корупційні адмініCстративні правопорушення та закріплення уКУпАП обов’язку відповідних посадовихосіб складати протоколи про адміністративніправопорушення.


1. Адміністративне право України / Ю. П. БиCтяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. – К., 2005. – 544 с.

2. Боротьба з корупцією. – К., 2010. – 336 с.3. Благодарний А. М. Деякі проблеми нового

антикорупційного законодавства України // БюлеCтень Міністерства юстиції України. – 2009. – № 12. – С. 66–71.

4. Гусаров С. М. АдміністративноCюрисдикCційна діяльність органів внутрішніх справ: автоCреф. дис. ... дCра юрид. наук. – К., 2009. – 40 с.

5. Рогульський С. С. АдміністративноCправовізаходи боротьби з корупцією в Україні: дис. ...канд. юрид. наук. – К., 2005. – 187 с.

6. Тучак Р. М. АдміністративноCправові засадиборотьби з корупцією: дис. ... канд. юрид. наук. –Х., 2007. – 198 с.

7. Лук’янець Д. М. Інститут адміністративноївідповідальності: проблеми розвитку. – К., 2001. – 220 с.

8. Мартьянов И. В. Административная ответCственность по советскому законодательству. – К.,1985. – 55 с.

9. Зауваження Головного юридичного управCління Апарату Верховної Ради України до проектуЗакону України «Про внесення змін до деяких заCконодавчих актів України щодо відповідальностіза корупційні правопорушення» (реєстраційний№ 0875) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.rada.gov.ua.

The article is based on the current legislation norms analysis and considers some problems of legalregulation of proceedings on administrative violations, as well as provides recommendations forimprovement of the acting legislation.

В статье рассматриваются некоторые проблемы правовой регламентации производствапо делам об административных правонарушениях, а также формулируются рекомендации посовершенствованию действующего законодательства.


48


Одним із актуальних напрямів рефорCмування українського адміністративCного права є модернізація інституту

адміністративної відповідальності, зокремавідповідальності за правопорушення у сферігрального бізнесу.

Гральний бізнес як один із нових видівпідприємницької діяльності в Україні початCку 90Cх років ХХ ст. був заборонений пісCля набуття чинності Законом України «Прозаборону грального бізнесу в Україні» від15.05.2009 р. до прийняття спеціального заCконодавства, що передбачає право здійсненCня діяльності з організації та проведенняазартних ігор у спеціально створених гральCних зонах.

Питання адміністративних деліктів ґрунCтовно досліджували Л. Коваль, Є. Додін, О. Остапенко, В. Колпаков та ін. Теоретичніта практичні аспекти правовідносин щододіяльності з організації та проведення азартCних ігор в Україні розглядали В. Дорогих, Н. Майданик, Н. Петричко, однак питанняособливостей адміністративних проступків усфері грального бізнесу у вітчизняній науцірозглядалося фрагментарно. У зв’язку з цимвивчення питання є актуальним та важливим.

Мета цієї статті полягає у встановленні озCнак адміністративних проступків у сферігрального бізнесу шляхом аналізу нормаCтивних актів і матеріалів судової практики,а також у розробленні пропозицій длявдосконалення законодавства щодо діяльCності з організації та проведення азартнихігор в Україні.

Реформування будьCякого інституту певCної галузі права слід розпочинати з аналізутермінології, визначення відповідності її суCчасним умовам суспільного життя та переCгляду системостворюючих термінів, які є осCновою сфери, що підлягає модернізації [1,

с. 31]. Для інституту адміністративної відпоCвідальності одним із таких термінів є «адміCністративне правопорушення (проступок)»як фактична підстава відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу Українипро адміністративні правопорушення (далі –КУпАП) адміністративним правопорушенCням (проступком) визнається протиправна,винна (умисна або необережна) дія чи бездіCяльність, яка посягає на громадський поряCдок, власність, права та свободи громадян, навстановлений порядок управління і за якузаконом передбачено адміністративну відпоCвідальність. Як бачимо, КУпАП, положенняякого з часом дещо застаріли, але не втратиCли чинності, ототожнив поняття «адмініCстративне правопорушення» та «адміністраCтивний проступок» та урівняв їх як підставиадміністративної відповідальності. Однак, яксвідчать дослідження вченихCадміністратиCвістів, ці поняття не є тотожними. Так, В. СтеCфанюк пропонує вважати адміністративнимправопорушенням будьCяке порушення нормадміністративного права, а адміністративнимпроступком – протиправне діяння, за яке заCконодавством передбачено накладення адміCністративних стягнень [2, с. 13].

На думку О. Літошенко, за усталенимправилом теорії права, термін «правопоруCшення» ширший, ніж проступок, який нарівнііз злочином, є різновидом правопорушення;крім того, адміністративне правопорушення –це порушення будьCякої адміністративноCпраCвової норми, незалежно від того, чи передбаCчена за це відповідальність [3, с. 96]. С. ПєтCков визначає адміністративне правопоруCшення (проступок) як дію, яка порушує поCложення законодавства суб’єктом адміністCративних правовідносин (посадовою особою,представником влади) і пропонує відобразиCти в адміністративному кодексі норми стоCсовно адміністративної відповідальності завчинення протиправних дій адміністрацією [4].

АДМІНІСТРАТИВНІ ДЕЛІКТИ У СФЕРІ ГРАЛЬНОГО БІЗНЕСУ: теоретичні та практичні аспекти

Наталія Капітаненко,старший викладач кафедри філософії та права

Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій

У статті на основі аналізу вітчизняного законодавства та судової практики розкривають�ся ознаки адміністративних проступків у сфері грального бізнесу, формулюються пропозиціїщодо вдосконалення чинного законодавства, яке регулює діяльність з організації та проведенняазартних ігор в Україні.

Ключові слова: адміністративний делікт, ознаки адміністративного проступку, адміністраCтивна відповідальність, гральний бізнес.

© Н. Капітатенко, 2011


49

№ 3

В. Колпаков дослідив історію становленCня понять «адміністративне правопорушенCня» й «адміністративний проступок» у вітCчизняній правовій науці та законодавстві [5, с. 112–165]. Історичний екскурс свідчить,що в Росії з кінця ХІХ ст. малозначні злочиCни (або кримінальні проступки) почали імеCнувати «адміністративними проступками(деліктами)». Історія розвитку поняття «адCміністративне (управлінське) правопоруCшення» пов’язана з адміністративним судоCчинством і розуміється як рішення адмініCстрації, що порушують права учасників суCспільних відносин. За радянських часів у реCзультаті спрощеного підходу до різних за своCєю суттю порушень права відбулося ототожCнення цих двох понять, що знайшло своє віCдображення в ст. 7 Основ законодавства СоCюзу РСР і союзних республік про адміністраCтивні правопорушення та відповідно у ст. 9Кодексу про адміністративні правопорушенCня Української РСР шляхом використаннянормативної конструкції «адміністративнеправопорушення (проступок)».

Опоненти запровадження в правову сисCтему України поняття «адміністративнийпроступок» зазначають [1, с. 35], що ця ідеясуперечить п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції УкCраїни, відповідно до якого «виключно закоCнами України визначаються … діяння, які єзлочинами, адміністративними або дисциCплінарними правопорушеннями та відповіCдальність за них». Тому слід погодитися з доCробками вітчизняних правників про необCхідність розмежування конструкції «адмініCстративне правопорушення (проступок)».Усвідомлюючи важливість виявлення криCтеріїв поділу та спираючись на принцип рівCності правового становища людини та держаCви (ст. 3 Конституції України) в адміністраCтивних правовідносинах, доцільно визнатиодним із критеріїв розмежування чинноготерміна – вид суб’єкта порушення. За такогопідходу видається можливим встановити двавиди адміністративних порушень: адмініст�ративне правопорушення – порушення, вчиCнене суб’єктом владних повноважень та ад�міністративний проступок (делікт) – протиCправні дії осіб, які порушили адміністративCноCправові норми. В законотворчій сфері вжебули здійснені спроби щодо закріплення поCдібного підходу в адміністративному законоCдавстві України, наприклад у проектах КонCцепції реформи адміністративного права, КоCдексу про адміністративні проступки.

Дефініція «адміністративний проступок»,надана в ч. 1 ст. 9 КУпАП, розкриває його маCтеріальний зміст, юридичну природу, соціCальну сутність і визначає його характерні озCнаки. ПоCперше, це діяння (дія або бездіяльCність), а не думки, бажання, уподобання чиінші подібні вияви психічної діяльності люCдини; навіть якщо вони мають протиправнийхарактер, то не можуть вважатися адміністC

ративним деліктом. ПоCдруге, протиправCність адміністративного проступку полягає впорушенні правил поведінки, встановленихчинним адміністративним законодавством.Не допускається використання уповноважеCними органами принципу аналогії законупри розгляді справ про адміністративні праCвопорушення. ПоCтретє, винність адміністраCтивного проступку передбачає наявність уособи власного психічного ставлення до своCго діяння та його наслідків, тобто наявністьвини у формі умислу чи необережності. ПоCчетверте, караність адміністративного деліктуполягає в тому, що за його вчинення особа поCвинна нести лише адміністративну відпоCвідальність у вигляді негативної реакції з бокудержави шляхом застосування до винної осоCби відповідних адміністративних стягнень.

З приводу визначення ознак адміністраCтивного проступку існує певна єдність поCглядів учених, хоча деякі правники пропонуCють доповнити зазначений їх перелік такиCми, як суб’єкт проступку й об’єкт посягання.Однак стосовно питання суспільної небезCпеки чи шкідливості адміністративного проCступку завжди існували запеклі дискусії, які,до речі, мають місце і сьогодні [6, с. 69].

Прихильники визнання адміністративCного делікту шкідливим явищем для суспільCства (О. Якуба, А. Клюшниченко, А. Комзюк,Т. Коломоєць, Г. Гулєвська, Н. Хорощак таін.) посилаються на ст. 11 Кримінального кодексу (далі – КК) України, згідно з якоюсуспільно небезпечним діянням визнаєтьсялише злочин, а всі інші правопорушення, утому числі адміністративні, визнаються суCспільно шкідливими.

Науковці, які розглядають адміністративCний проступок як суспільно небезпечне явиCще (Є. Додін, М. Малеїн, Л. Коваль, О. Луньовта ін.) виходять із матеріальної єдності всіхправопорушень. Усі правопорушення, вважаCють учені, є суспільно небезпечними; відмінCність полягає лише в ступені суспільної неCбезпеки. Обґрунтовують свої висновки приCхильники концепції доказами про рухливістьі умовність поділу порушень на злочини йадміністративні правопорушення залежновід ступеня поширення їх в суспільстві та результативності боротьби з ними [7, с. 12].Дійсно, законодавча практика знає випадки,коли одне й те саме діяння на одному проCміжку часу розцінюється як злочин, а на інCшому – як адміністративний проступок.

Отже, незважаючи на розмаїття думокучених, вважаємо за необхідне констатуватиспільність їх поглядів у визнанні негативногохарактеру всіх правопорушень. Негативна жоцінка не може полягати в чомусь іншому,крім шкоди та суспільної небезпеки [5, с. 180].Та все ж більш прийнятним, на нашу думку,є термін «суспільна шкідливість».

Короткий аналіз ознак адміністративнихпроступків дозволяє охарактеризувати особC


50


ливості адміністративних проступків у сферігрального бізнесу. Але, перш за все, слід заCзначити, що коло статей КУпАП, які харакCтеризують адміністративні порушення щододіяльності з організації та проведення азартCних ігор, охоплює: статті 164, 1669, 16610,16611, 16612, 181. Крім того, зазначений пеCрелік слід доповнити статтями 2, 3 ЗаконуУкраїни «Про заборону грального бізнесу вУкраїні».

Адміністративні порушення у сфері гральCного бізнесу вважаємо можливим класифіCкувати за видом суб’єкта на адміністративніправопорушення й адміністративні проступCки. Склади адміністративних правопоруCшень на ринку азартних ігор містять статCті 16610, 16611, 16612 КУпАП, а склади адміCністративних деліктів надані в статтях 164,1669 КУпАП та статтях 2, 3 Закону УкраїCни «Про заборону грального бізнесу в УкCраїні».

Адміністративні проступки у сфері граль�ного бізнесу знаходять свій вияв у діяннях уформі дії, тобто активної поведінки особи.Так, провадження господарської діяльностібез державної реєстрації як суб’єкта господаCрювання або без одержання ліцензії в разіліцензування виду діяльності, чи без одерCжання дозволу (ч. 1 ст. 164 КУпАП), наданCня суб’єктом господарювання недостовірноїінформації дозвільному органу щодо відпоCвідності матеріальноCтехнічної бази вимогамзаконодавства (ч. 2 ст. 164 КУпАП), участь в організованих без дозволу азартних іграхна гроші, речі й інші цінності (ч. 1 ст. 181 КУпАП) можуть бути здійснені лише у форCмі дії. Закон «Про заборону грального бізнеCсу в Україні» (ст. 2) також передбачає відCповідальність за діяння у формі дії, тобто організацію, проведення та участь в азартCних іграх.

Адміністративні проступки щодо діяль�ності з організації та проведення азартнихігор є протиправними діяннями. Загалом, доадміністративних деліктів у сфері гральногобізнесу відносяться: порушення порядку проCвадження господарської діяльності (ст. 164КУпАП), порушення законодавства щодо заCпобігання та протидії легалізації (відмиванCню) доходів, одержаних злочинним шляхом, абофінансування тероризму (ст. 1669 КУпАП),участь в організованих без дозволу азартнихіграх на гроші, речі й інші цінності (ст. 181КУпАП), здійснення суб’єктами господарюCвання організації та проведення на територіїУкраїни азартних ігор (ст. 3 Закону України«Про заборону грального бізнесу в Україні»).

Адміністративні проступки у сфері граль�ного бізнесу є винними діяннями. ПередбаCчені законодавством адміністративні проступCки в зазначеній сфері на сьогодні можутьздійснюватися лише у формі умислу, хоча дотимчасової заборони грального бізнесу просCтупки, закріплені в ч. 1 ст. 181 КУпАП, могли

здійснюватися у формі як умислу, так і неCобережності [8, с. 345].

Адміністративні делікти щодо діяльностіз організації та проведення азартних ігор єсуспільно шкідливими діяннями. Так, проCвадження господарської діяльності без дерCжавної реєстрації як суб’єкта господарюванCня або без одержання ліцензії чи документадозвільного характеру, якщо це передбаченозаконом, порушує порядок провадження госCподарської діяльності, врегульований чиннимзаконодавством, і може спричинити шкоду якспоживачу товарів, послуг або робіт, так і дерCжаві. З огляду на ступінь поширення в укCраїнському суспільстві останнім часом адміCністративних деліктів у сфері грального бізCнесу після його заборони та результативносCті боротьби з ними, КК України був доповнеCний ст. 2032, яка передбачає кримінальну відCповідальність за зайняття гральним бізнесом.

Суб’єктами адміністративних проступківу сфері грального бізнесу є як фізичні, так іюридичні особи. КУпАП сповідує доктринувстановлення адміністративної відповідальCності лише фізичних осіб і, справді, аналізстатей 164, 1669, 181 КУпАП вказує, щосуб’єктом адміністративних деліктів є фізичнаособа, осудна, яка досягла шістнадцяти років.Суб’єкт характеризується також спеціальниCми ознаками залежно від особливостей труCдової діяльності, наприклад фізична особаCпідприємець (ч. 1 ст. 164 КУпАП), чи відпротиправної поведінки у минулому (ч. 2 т. 164, ч. 2 ст. 181 КУпАП).

За статистичними даними, які надійшли із апеCляційних судів до місцевих судів у 2007 р., за вчиCнення адміністративного правопорушення, передCбаченого ст. 164 КУпАП, суди наклали адміністраCтивне стягнення на 1 тис. 303 особи, із них за ч. 1 –на 1 тис. 228, за ч. 2 – на 751.

Однак детальний розгляд ч. 1 ст. 164 КУпАП та Закону України «Про заборонугрального бізнесу в Україні» дозволяє визнаCти суб’єктом адміністративного проступку усфері грального бізнесу й юридичну особу яксуб’єкта господарювання за чинним законоCдавством України.

Дискусія з питання адміністративноївідповідальності юридичних осіб серед наCуковців має багаторічну історію [9], але покищо відсутній її законодавчий результат.Зміни суспільноCполітичного характеру вУкраїні після набуття незалежності малистимулювати внесення змін до КУпАП, алетакого рішучого кроку не зроблено, а прийC

1Практика розгляду судами справ про адмініCстративні правопорушення у сфері грального бізCнесу, відповідальність за які передбачена ст. 164Кодексу України про адміністративні правопоCрушення // Вісник Верховного Суду України. –2008. – № 8.


нята значна група нормативних актів, які доCкорінно змінили ряд закладених у КУпАПположень про підстави адміністративної відCповідальності та визнали суб’єктами адмініCстративних проступків юридичних осіб [10,с. 15]. Така тенденція знайшла своє відобраCження в багатьох законах, у тому числі в ЗаCконі України «Про заборону грального бізнеCсу в Україні». Ми поділяємо думки вченихпро необхідність законодавчого закріпленняадміністративної відповідальності юридичCних осіб у кодифікованому акті.

Адміністративні делікти на ринку азарт�них ігор є караними діяннями, бо в разі їх вчинення адміністративне законодавство пе�редбачає накладення відповідних адміністра�тивних стягнень (попередження, штраф зконфіскацією грального обладнання та пеCрерахування прибутку (доходу) від провеCдення азартної гри до Державного бюджетуУкраїни). Однак на сьогодні вже набули певCного поширення спори, що виникають у проCцесі застосування санкцій, пов’язаних із заCбороною грального бізнесу в Україні стосовCно правової природи санкцій, судової юрисCдикції розгляду спорів, строків застосуваннясанкцій [11]. Всі зазначені питання, безумовCно, мають бути враховані під час розробленCня відповідного закону.

Висновки

Адміністративний делікт у сфері граль�ного бізнесу – це протиправне, винне, суспіль�но шкідливе діяння організаторів азартнихігор або їх учасників, що передбачає адмі�ністративну відповідальність. Таким чином,модернізація інституту адміністративної відCповідальності має розпочинатися з опрацюCвання системостворюючих термінів, насамCперед, розмежування адміністративного праCвопорушення й адміністративного проступCку за європейським виміром. Що стосуєтьсягрального бізнесу, то в першу чергу слід розCробити та прийняти виважений закон, якийби врегульовував діяльність із організації тапроведення азартних ігор у спеціальнихгральних зонах. Передусім, закон має встаC

новлювати склад адміністративних просCтупків у сфері грального бізнесу й їх особлиCвості, а також ефективно протидіяти поруCшенням у зазначеній сфері, передбачативідповідальність у разі їх вчинення.


1. Коліушко І., Банчук О. Поняття адміністраCтивної відповідальності та адміністративного праCвопорушення в сучасному українському праві //Право України. – 2008. – № 4. – С. 31–36.

2. Стефанюк В. С. Правова обумовленість заCпровадження адміністративної юстиції в Україні:автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2000. – 28 с.

3. Літошенко О. С. Шляхи вдосконалення праCвового регулювання інституту адміністративноївідповідальності в Україні // Часопис Київськогоінституту права. – 2005. – № 2. – С. 93–100.

4. Пєтков С. В. АдмністративноCправове регуCлювання діяльності публічної влади в Україні //Юридичний журнал. – 2009. – № 4.

5. Колпаков В. К. АдміністративноCделіктнийправовий феномен. – К., 2004. – 528 с.

6. Коломоєць Т. О., Сквірський І. О. Виправніроботи як вид адміністративного стягнення за заCконодавством України: теорія, досвід та практиказастосування. – К., 2008. – 216 с.

7. Коваль Л. В. Відповідальність за адміністраCтивні правопорушення. – К., 1975. – 208 с.

8. Кодекс України про адміністративні правоCпорушення: Наук.Cпракт. коментар / Р. А. КалюжCний, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний та ін. – К.,2008. – 655 с.

9. Стефанюк В., Голосніченко І., Михеєнко М.Інститут адміністративної відповідальності юриCдичних осіб: проблеми теорії та практики // ПравоУкраїни. – 1999. – № 9. – С. 6–9.

10. Додин Е. В. Место и роль административноCго права в регулировании общественных отношеCний в Украине: Матеріали ІІІ Національної наук.Cтеорет. конф. «Українське адміністративне право:стан і перспективи реформування» // Актуальніпроблеми держави і права. – О., 2003. – Вип. 19. –267 с.

11. Конюшко К. Застосування в судовій пракCтиці санкцій, пов’язаних із забороною організації іпроведення азартних ігор на території України //Вісник Вищого Адміністративного суду України. –2009. – № 3. – С. 22–30.

On the basis of the analysis of the national legislation and legal practice the article reveals some characteristicsof administrative delinquencies in the sphere of gambling business; it also makes a suggestion how to improve the le�gislation currently in force, that regulates the activity on the organization and carrying out gambling games in Ukraine.

В статье на основании анализа отечественного законодательства и судебной практики раскрывают�ся признаки административных проступков в сфере игорного бизнеса, формулируются предложения по со�вершенствованию действующего законодательства, регулирующего деятельность по организации и прове�дению азартных игр в Украине.


52


© Д. Мовчан, 2011

Стан вітчизняного законодавства у сфеCрі реєстраційного провадження визнаCчається як незадовільний, що, перш за

все, пов’язано з істотними прогалинами у даCній сфері. Потреби вдосконалення законодавCства та зміцнення законності зумовлюютьсянеобхідністю всебічного дослідження вплиCву якості законодавства на стан законності.Оскільки недосконалість законодавства тягCне неефективність правового регулювання танегативно впливає на стан законності, виниCкає необхідність комплексного аналізу станувітчизняного законодавства з метою виявCлення факторів, що знижують ефективністьдії законів, і передумов, що зумовлюють, поCрушення законності.

Питанням дослідження різних загальнихзасад адміністративних процедур та окремихаспектів реєстраційного провадження приCсвячено у різні часи багато наукових працьвідомих вітчизняних і закордонних авторів,зокрема В. Авер’янова, А. Агапова, Д. БахCраха, Ю. Битяка, В. Гаращука, С. Ківалова, О. Кузьменко, Н. Матюхіної, П. Перепелюка,В. Сорокина, В. Старилова, М. Тищенка таін. Проте низка проблемних питань щодо реCєстраційного провадження залишається неCвирішеною. Так, існує потреба у визначенніпроблем і шляхів удосконалення реєстраційCного законодавства.

Торкаючись питання вдосконалення реєстCраційного законодавства доцільно навести таCкий приклад: так, протягом усього 2007 р. таберезня 2008 р. законодавець шляхом внеCсення відповідних змін до Положення проЄдиний реєстр заборон відчуження об’єктівнерухомого майна (затвердженого наказомМіністерства юстиції України від 09.06.1999 р.№ 31/5, зареєстрованого у Міністерстві юсCтиції України 10.06.1999 р. за № 364/3657)визначено як одну з підстав для внесення доРеєстру заборон відомостей про накладення(зняття) заборони й арештів на об’єкти неруC

хомого майна звернення (за встановленоюформою) третейських судів до реєстратораназваного реєстру. Це призвело до того, щочерез вказані недержавні органи шляхом ініCціювання з вигаданих причин судової проCцедури у постійно діючих третейських судахбули реалізовані чисельні рейдерські схемищодо заволодіння певними майновими компCлексами. Третейські суди виносили ухвалипро забезпечення позову, відповідно до якихнакладались арешти на конкретні об’єкти неCрухомості (без перевірки навіть реальноговідношення власника будівлі до спірних праCвовідносин, що виникли). В подальшому напідставі таких ухвал третейський суд зверCтався із заявою встановленого зразка до дерCжавного реєстратора про реєстрацію обтяCження на об’єкт нерухомого майна. За фактаCми таких протиправних дій тільки у ДніпроCпетровській області особи, права яких булипорушені, ініціювали значну кількість прокуCрорських перевірок і декілька судових справщодо оскарження дій третейських судів. З огCляду на таку обставину, відповідним наказомМіністерства юстиції України від 20.05.2008 р.№ 829/5 внесені зміни до вказаного ПолоCження, якими позбавили права третейські суCди звертатися до державного реєстратора зприводу реєстрації арештів на об’єкти неруCхомого майна. Однак у даному випадку можCна стверджувати про недоліки вітчизняної заCконодавчої бази, оскільки такі суспільні відCносини повинні бути врегульовані законом, ане підзаконним актом. Так, щодо регламенCтації суспільних відносин з приводу реєстраCції обмежень на рухоме майно діє саме закон,а не підзаконний акт.

Однак безпосередньо саме реєстраційнепровадження як адміністративна процедуCра потребує певного вдосконалення. УкраїнCський досвід здійснення адміністративноCвладних функцій у сучасний період дозволяєвести мову про те, що діяльність органів виC

УДОСКОНАЛЕННЯ РЕЄСТРАЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА: проблеми та шляхи їх вирішення

Дмитро Мовчан,здобувач кафедри адміністративного права

Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого

У статті розглядається законодавство з питань реєстраційного провадження органамидержавної виконавчої влади, виокремлюється низка протиріч і прогалин у змісті існуючих зако�нодавчих актів, формулюються пропозиції з удосконалення реєстраційного законодавства.

Ключові слова: реєстраційне провадження, реєстраційне законодавство, адміністративнапроцедура, адміністративний процес.


53

№ 3

конавчої влади з прийняття управлінськихрішень недостатньо регламентована законоCдавством. Це у повному обсязі стосується йреєстраційного провадження. Відсутні чіткорозроблені законодавством адміністративніпроцедури. Прогалини, що мають місце в праCвовому регулюванні адміністративної діяльCності виконавчої влади, надають можливістьпосадовій особі діяти самостійно без обмеCження чиновницького розсуду. Реєстраційнепровадження охоплює доволі широке колосуспільних відносин, інтенсивний розвитокяких зумовлює постійне збільшення обсягунормативної бази. Така обставина зумовлюєскладнодоступність у користуванні адміністCративноCправовими нормами, що регламенCтують реєстраційні провадження. При цьомузазначене законодавство взагалі не дає виCзначення такої категорії, як «адміністративнапроцедура» чи «реєстраційне провадження»,не визначає стадії реєстраційних процедур,не дає визначення кола учасників такої проCцедурної діяльності тощо. Слід зазначити, щоє певні резолюції та рекомендації Ради ЄвроCпи щодо прийняття відповідних актів, які реCгулюють адміністративні процедури, зокреCма запровадження у сфері надання управCлінських послуг раціональних і демократичCних адміністративних процедур [1]. ВідсутCність вказаної нормативної бази не дозволяєстворити умови для ефективної правової таполітичної системи шляхом розвитку, у томучислі, реєстраційних процедур з метою заCхисту прав і свобод громадян і суб’єктів госCподарювання, оскільки, як свідчить практиCка, вказані недоліки створюють такі адмініCстративні бар’єри: великий обсяг документів,що представляються; тривалість процесу;нечіткість пропонованих вимог; недоступністьвичерпної інформації про реєстрацію; неCобхідність внесення неофіційних платежів.Викладене дозволяє зробити висновок пронеобхідність удосконалення вітчизняного заCконодавства, що регулює реєстраційне проCвадження.

Наявність зазначених прогалин у правоCвому полі зумовлює роз’яснення та необCхідного комплексного наукового дослідженCня таких категорій, як «адміністративний проCцес»; «адміністративне провадження»; «адміCністративні процедури»; «система адміністCративноCпроцесуального законодавства» тоCщо. Оскільки у вітчизняній правовій науціне приділяється належної уваги процедурампозитивної діяльності державних органів(тобто діяльність із вирішення позитивних інCдивідуальноCконкретних справ у сфері дерCжавного управління), у тому числі таким виCдам адміністративних процедур, як реєстраCційні процедури, нами запропоноване науковеобґрунтування поняття такої юридичної проCцедури та розроблення низки теоретичних поCложень, що визначають поняття, ознаки, стаCдії реєстраційної процедури, її співвідношенC

ня з адміністративним процесом тощо. Крімтого, маючи на меті вдосконалення й на пракCтиці реєстраційного провадження, з урахуCванням запропонованих теоретичних визнаCчень пропонуємо такі практичні шляхи вдосCконалення зазначеної адміністративної проCцедури, як систематизація за схемою, що буCла б обґрунтованою з наукової точки зору тазручною з точки зору практичного застосуCвання, з обов’язковим нормативним закріпCленням категорій «адміністративна процедуCра» та «реєстраційне провадження», загальCних і спеціальних принципів реєстраційної проCцедури, її стадій. Така систематизація сприяєвпорядкуванню чинних інститутів реєстраCційного провадження, усуненню протиріч узмісті існуючих правових норм, вилученнюзастарілих і створенню нових норм, що реCгламентують вчинення реєстраційних дій тавідповідають потребам сучасного суспільногорозвитку. При цьому про систематизацію вітCчизняного законодавства, що регламентує здійсCнення названих процедур, доцільно вести мовуу руслі загальної систематизації адміністративCноCпроцедурного законодавства в цілому. РеCзультатом такої систематизації може бути коCдифікований акт, який охоплюватиме всі заCзначені питання, але при цьому залишатиметьCся досить узагальненим, щоб відповідати всімвидам адміністративних процедур.

Заслуговує на увагу та обставина, що нацей час в Україні розроблений лише проектАдміністративноCпроцедурного кодексу УкCраїни [2]. Слід зазначити, що цей проект недає визначення таким видам адміністративCних процедурних проваджень, як реєстраCційне, дозвільне, ліцензійне й іншим, реглаCментує лише загальні засади здійснення адміCністративних процедур. Однак, на нашу думCку, такий кодифікований акт повинен реглаCментувати здійснення окремих видів адмініCстративної процедурної діяльності (реєстраCційної, ліцензійної, дозвільної) з урахуваннямпрактичних та організаційних особливостейкожного виду адміністративних проваджень.Відсутність єдиного законодавчого акта, якийби встановлював, у тому числі, загальний проCцес реєстраційної процедури, як виду адмініCстративної процедури, визначав усі стадії таCкої процедури, її учасників, а також загальніпринципи процедури (таким чином сформуCвавши загальний, установлений знаменник,що відповідає різноманітним видам реєстраCційних процедур, який може бути доповнеCний чи змінений у разі необхідності), не можегарантувати на належному рівні забезпеченCня законності під час такого виду управлінCської діяльності.

Упорядкування у вказаний спосіб законоCдавства, що регламентує здійснення реєстраCційних процедур, сприятиме усуненню проCгалин і протиріч у змісті існуючих законодавCчих актів, вилученню застарілих і створеннюнових норм, що регламентують вчинення реC


54


єстраційних дій, які відповідають потребамсучасного суспільного розвитку. Крім того,загальна уніфікація всіх видів адміністративCних процедур сприятиме підвищенню ефекCтивності функціонування державних органів(незалежно від території їх знаходження таможливості контролю за правильністю діяльCності адміністративних органів). ПідтверCдженням доцільності кодифікації законодавCчих актів, що регулюють адміністративні проCцедури, є існування в європейських країнах –членах Європейського Союзу спеціальних коCдексів, змістом яких є детальна регламентаCція процедур у діяльності органів виконавчоївлади в частині їх відносин із фізичними йюридичними особами (у Федеративній РесCпубліці Німеччині існує закон про адмініCстративну процедуру, в Австрійській РеспубCліці – Загальний закон про адміністративнупроцедуру, в Нідерландах – Акт із загальноCго адміністративного права тощо).

З огляду на викладене, на нашу думку, важCливим кроком на шляху вдосконалення гаранCтій забезпечення законності при здійсненніреєстраційного провадження має стати прийCняття єдиного кодифікованого акта (далі –законодавчий акт), який би містив певні положення стосовно адміністративних проCцедур, у тому числі реєстраційного проваCдження. Прийняття такого законодавчого акCта сприяло б підвищенню захисту майновихправ та інтересів громадян і суб’єктів господаCрювання; підвищенню ефективності функціCонування виконавчих структур та уніфікації їхдіяльності на всіх рівнях адміністративнихсходів; формуванню механізмів прозоростіта розумного діалогу в процесі взаємодії дерCжави з громадянами, суспільними інститутами.

З цією метою доцільно встановити єдинінормативні вимоги до виконання державнихфункцій реєстраторами, реалізація яких здійCснюватиметься тільки на основі й у суворійвідповідності із процедурою з урахуваннямстадій, що визначені таким актом. Слід заCкріпити у нормативному порядку не лише загальні принципи адміністративних процеCдур, а й спеціальні, притаманні кожному окCремому виду адміністративних проваджень,у тому числі реєстраційному.

З урахуванням викладеного, пропонуємовнести до проекту адміністративноCпроцедурCного кодексу зміни. ПоCперше, вказаний проCект кодексу лише у загальних ознаках висвітCлює принципи та стадії адміністративної проCцедури, без урахування відповідних особлиCвостей кожного окремого виду адміністраCтивних проваджень. Зміст багатьох статей проCекту є формалізованим, у проекті чітко не виCзначено, коли саме починається адміністраCтивне провадження, на підставі якого докуCмента; проект кодексу недостатньо врегульоCвує порядок і час набрання чинності адмініCстративним актом, яким завершується розCгляд адміністративної справи тощо.

Як свідчить практика, за наявності деCкількох різних за змістом процесуальних проCваджень доцільно у нормативному порядкузакріплювати окремі правила вирішення пиCтань по суті для кожного з таких типів проCваджень. Так, ЦивільноCпроцесуальний кодексУкраїни містить розділи, що регламентуютьокремо наказне провадження, позовне проCвадження, окреме провадження. Для зазначеCних типів проваджень характерні різний суCб’єктний склад (наприклад, у наказному проCвадженні – це заявник і боржник, у позовноCму – позивач і відповідач, в окремому проCвадженні – тільки заявник), різні стадії (так,у наказному провадженні взагалі відсутнєпопереднє судове засідання, можливість заCочного розгляду справи тощо) та різні хроноCлогічні рамки вирішення питання по суті. Всеце притаманно адміністративним провадCженням, які також мають різний суб’єктнийсклад, різні процедурні строки вирішенняпитання по суті тощо.

Загальність і неповнота зазначеного підCходу до регламентації адміністративних проCцедур призвели до того, що вказаний проектне був схвалений Верховною Радою України,у зв’язку з чим його повернуто на доопрацюCвання.

На нашу думку, з урахуванням декількохіснуючих видів адміністративних провадCжень (реєстраційне, дозвільне, ліцензійне тоCщо) та притаманної кожному з таких видівпроваджень специфіки, доцільно нормативCно закріпити у проекті адміністративноCпроCцедурного кодексу такі складники, як ЗаCгальна частина й Особлива частина.

Загальна частина в обов’язковому порядCку повинна визначати основні (загальні) засаCди та принципи розгляду і вирішення по сутітаких адміністративних справ, встановлюваCти права й обов’язки юридичних і фізичнихосіб, а також повноваження й обов’язки орCганів державної влади, органів місцевого саCмоврядування та їх посадових осіб при здійсCненні процедурної діяльності. Вказане поCтребує закріплення норм щодо законодавчоговизначення понять і термінів, що вживаютьсяу кодексі, сфери дії кодексу, переліку видівадміністративних проваджень (при цьомузапропонована законодавцем класифікаціявидів проваджень за ініціюючим провадженнясуб’єктом [2], на нашу думку, не є обґрунтоCваною) – реєстраційне, дозвільне, ліцензійнетощо, відомостей про законодавство, відпоCвідно до якого вирішуються адміністративнісправи процедурного характеру. При цьомуслід зазначити, що адміністративні процедуCри здійснюються відповідно до КонституціїУкраїни, цього Кодексу й інших законодавCчих актів, вимоги щодо змісту адміністративCного рішення, що видане за результатом розCгляду звернення до державних органів, яківповноважені на здійснення процедурної діCяльності (наприклад, доцільно передбачити


такі обов’язкові відомості, як: дата та реCєстраційний номер адміністративного рішенCня; найменування уповноваженого органу,що прийняв рішення; відомості про заінтереCсовану особу (прізвище, власне ім’я, по батьCкові, місце проживання – для громадян; найCменування та місце знаходження – для юриCдичних осіб); зміст прийнятого адміністраCтивного рішення; правові підстави прийняCтого адміністративного рішення, порядок осCкарження адміністративного рішення (у виCпадку відмови в прийнятті заяви заінтереCсованої особи); правові підстави прийнятогоадміністративного рішення, опис фактичнихобставин, установлених при розгляді заявизаінтересованої особи, порядок оскарженняадміністративного рішення (у випадку відCмови в здійсненні адміністративної процеCдури); підпис працівника вповноваженогооргану, до компетенції якого належитьпідписання такого рішення.

В обов’язковому порядку слід також заCзначити коло суспільних відносин (запроваCдження нових видів адміністративних проCцедур, встановлення прав та обов’язків осіб щодо певної процедурної діяльності тощо),які мають бути врегульовані виключно закоCнами, а не підзаконними нормативноCправоCвими актами. Разом із тим доцільно залишиCти право регламентації певних питань проCцедурної діяльності (право визначення певCних тарифів, порядок ведення державних реCєстрів тощо) державним органам, що маютьна це відповідні повноваження (наприклад,Кабінет Міністрів України, Міністерство юсCтиції України тощо), шляхом видання підзаCконних нормативних актів. У «Загальній часCтині» на окрему увагу заслуговують принциCпи формування адміністративних витрат, щонесуть заявники при зверненні до державноCго органу за вчиненням, у тому числі, реєстCраційних дій. У зазначеному законодавчомуакті слід закріпити принцип необтяжливоїплатності та встановити коло осіб, які маютьправо на звільнення від сплати державногомита й інших адміністративних обов’язковихплатежів. Також доцільно визначити правопосадових осіб державного органу, що надає

управлінські послуги, у перелічених випадCках за заявою заінтересованих осіб прийнятирішення про відстрочку, розстрочку або прозвільнення від сплати державного мита й інCших адміністративних видатків.

Особливу частину адміністративноCпроCцедурного кодексу слід присвятити окремимвидам адміністративних процедур. Щодо реCєстраційного провадження пропонуємо доCповнити вказаний розділ главою «Загальні заCсади здійснення реєстраційного провадженCня», яка містить такі статті:

1. Поняття реєстраційного провадження; 2. Стадії реєстраційного провадження; 3. Спеціальні принципи здійснення реC

єстраційного провадження; 4. Строки здійснення реєстраційних проC

цедур; 5. Вимоги щодо встановлення терміну наC

дання державних послуг із вчинення реєстCраційних дій;

6. Суб’єкти реєстраційного провадження; 7. Оскарження дій державного реєстратора; 8. Відповідальність державного реєстC

ратора.Викладене дозволяє зробити висновок,

що вдосконалення з урахуванням потребвітчизняної правової дійсності нормативноCправових актів, що регламентують реєстраCційне провадження, дозволить досягти значCних успіхів у державному управлінні, перебоCроти певні адміністративні бар’єри та створиCти умови для розвитку економічних свобод,надати заінтересованим особам якісні публічCні послуги реєстраційного характеру тощо.


1. Резолюция (77)31 о защите лица от актов административной власти или Рекомендация № R(80)2 относительно дискреционной силы адCминистративной власти [Електронний ресурс].Режим доступу: http://www.echrCbase.ru/rec2000_19.jsp. – Загол. з екрану.

2. Проект АдміністративноCпроцедурного коCдексу України від 18.07.2008 р. № 2789 [ЕлектронCний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. – Загол. з екрану.

In the article a legislation is examined on questions of registration execution of public authorities.The number of contradictions and blanks is selected in maintenance of existent legislative acts. On thebasis of the material, given in the article, formulated suggestion on the improvement of registration legislation.

В статье рассматривается законодательство по вопросам регистрационного производстваорганами государственной исполнительной власти, выделяется ряд противоречий и пробелов всодержании существующих законодательных актов, формулируются предложения по совершен�ствованию регистрационного законодательства.


56


Залізничний транспорт є однією з найCважливіших галузей транспортної сиCстеми України, на яку припадає основC

ний обсяг перевезень пасажирів і вантажів[1, c. 190]. За загальною довжиною залізничCних шляхів Україна посідає четверте місце усвіті після США, Росії і Канади. ВантажоCобіг, який виконує залізничний транспорт,становить близько 40–60 % від усіх перевеCзень у країні. Залізничний пасажирообіг –50–70 % від загального обсягу перевезень.Шляхова мережа української залізниці доCсить розгалужена, значна частина її (близько40 %) електрифікована, майже третина заCгальної довжини шляхів має двоC та багатоCшляхові ділянки [2, c. 23]. Цілодобово залізCничними магістралями пересувається понад2,4 тис. потягів, які обслуговують 177 вокCзалів і близько 2 тисяч залізничних станцій.Залізничну мережу довжиною 23 тис. км склаCдають шість регіональних залізниць (ДонCбаська, Південна, ПівденноCЗахідна, ПридніCпровська, Одеська, Львівська) [3, c. 12].

Роль залізниці в Єдиній транспортнійсистемі України визначається і тим, що черезтериторію держави пролягають основні трансCпортні транс’європейські коридори: Схід –Захід, Балтика – Чорне море. Зокрема, транс’Cєвропейська залізнична магістраль ЕC30, щобере початок у Берліні, перетинає Україну намаршруті Мостиська–Львів–Київ і йде далідо Москви, а на території Польщі перетиCнається зі швидкісними магістралями ЕC59 іЕC65. З економічної точки зору залізниця єнайбільш рентабельним видом транспорту внашій країні. Беззаперечною є теза, що ефекCтивна робота залізничного транспорту переCдусім залежить від ефективного державноCправового управління цією важливою склаCдовою національної економіки.

Окремі напрями державноCправового управління діяльністю залізничного трансC

порту досліджувалися вітчизняними вчениCми: У. Антонюком, І. Булгаковою, Е. Деркач, С. Єсімовим, М. Ковалів, В. Развадовським,Д. Тимохою, Р. Тюріним, О. Чорномазом,М. Шелухіним та іншими, а також російсьCкими вченими В. Андреєвим, В. ВітрянсьCким, В. Єгіазаровим, Г. Савічевим, М. ТараCсовим та іншими [4–11]. Разом із тим у вітCчизняній науці відсутні комплексні праці,присвячені особливостям державноCправоCвого управління залізничним транспортомУкраїни.

Метою цієї статті є визначення основнихпроблем державноCправового управліннязалізничним транспортом України на суCчасному етапі.

Прагнення України увійти до єдиногополітичного, економічного європейського проCстору, намагання зміцнити своє положенняяк транзитної держави вимагає серйозних зміну багатьох сферах життєдіяльності країни,зокрема транспортноCзалізничній, що передCбачає вироблення єдиного механізму правоCвого регулювання правовідносин, що виниCкають у даній галузі.

Необхідність удосконалення залізничноїгалузі визнана на державному рівні, наслідCком чого стало схвалення Концепції ДержавCної програми реформування залізничноготранспорту розпорядженням Кабінету МіCністрів України від 27.12.2006 р. № 651Cр(далі – Концепція) та затвердження ДержавCної цільової програми реформування залізCничного транспорту на 2010–2015 рр. поCстановою Кабінету Міністрів України від16.12.2009 р. № 1390. Зокрема, у п. 3 КонцепCції прямо визначено, що реформування заCлізничного транспорту передбачає вдосконаCлення системи управління залізничним трансCпортом. При цьому закріплено, що необхідC

Юрій Дем’янчук,аспірант кафедри управління, адміністративного права і процесута адміністративної діяльностіНаціонального університету державної податкової служби України,м. Ірпінь

У статті розглядаються важелі функціонування та розвитку залізниць України, визна�чаються основні проблеми державно�правового управління залізничним транспортом Українина сучасному етапі.

Ключові слова: залізниця, залізничний транспорт, державноCправове управління.

© Ю. Дем’янчук, 2011

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНО�ПРАВОВОГО УПРАВЛІННЯ

ЗАЛІЗНИЧНИМ ТРАНСПОРТОМ УКРАЇНИ


57

№ 3

ними умовами для ефективного реформуCвання залізничного транспорту є: збереженCня залізниць у державній власності; забезCпечення функціонування і розвитку залізCничного транспорту як єдиного виробничоCтехнологічного комплексу, що характеризуCється високим рівнем централізованого упCравління, та надання можливості для конCцентрації матеріальних і фінансових ресурCсів і розпорядження ними; системний підхіддо проведення реформ; адаптація системиуправління залізничним транспортом доринкових умов господарювання; узгодженняпринципів управління залізничним трансCпортом та організаційноCправової форми госCподарювання з нормами європейського закоCнодавства тощо (п. 4 Концепції).

Отже, загальною метою адміністративноCправового управління, на переконання більCшості вчених, має стати створення ефективCних важелів функціонування та розвиткузалізниць України [12; 13]. На думку фахівCців із проблем державного управління екоCномікою, актуальною теоретичною і практичCною проблемою для всіх без винятку країн єпроблема підтримання життєздатного баланCсу між державним регулюванням економічCної діяльності і природним саморозвиткомекономічних процесів, тобто між тенденціямиактивного державного втручання і тенденціCями спонтанного саморозвитку інших агенCтів економічних відносин. Тільки створенняжиттєздатного балансу цих двох різноспряCмованих тенденцій вважається запорукою успішного розвитку економіки і застосуванCня ефективних державних важелів управлінCня нею [12].

Історично залізнична галузь з моменту їїстановлення знаходилась у руках держави. В 90Cті роки ХХ ст. все більше європейськихкраїн почали передавати права управлінняоб’єктами та інфраструктурою залізничноїгалузі приватним компаніям [14]. При цьоCму право розпоряджатися ними залишалосяза державою, а приватному сектору передаCвалися права володіння і використання. Наприватний бізнес були покладені функції управління, господарського ведення, інвесCтування і експлуатації.

У подальшому державні органи почалиперекладати на бізнес основну частину риCзиків. За це вони надали приватному секторуяк діловому партнеру адміністративноCгосCподарську свободу на об’єктах своєї власносCті, а також право присвоєння надприбутківяк компенсації за підвищені ризики.

Разом із тим держава залишила за собоюконтрольні і регулюючі функції, зокрема щоCдо встановлення тарифів і цін на продукцію іпослуги підприємств природних монополій.Залучаючи приватний капітал на концесійC

ній основі, проводячи так звану непряму приCватизацію шляхом переміщення в окремі сегCменти галузей, держава відмовляється відзначної частини невластивих їй функцій, виCзволяє ресурси й отримує можливість приCділяти більше уваги новим, соціально важлиCвим функціям, що з’являються в епоху глоCбалізації.

На сьогодні триває пошук оптимальноїмоделі державного регулювання діяльностізалізничного транспорту, що передбачає неCобхідність узгодження чинного законодавстCва України з реаліями сьогодення. Зокрема,у законодавстві залишається чимало прогаCлин та неузгодженостей, врегульованих пеCреважно на підзаконному рівні. Правовоюосновою цієї діяльності на сьогодні залишаCються Закони України «Про транспорт» від10.11.1994 р. № 232/94CВР, «Про залізничнийтранспорт» від 04.07.1996 р. № 273/96CВР, атакож низка підзаконних нормативноCпраCвових актів, перш за все, Статут залізницьУкраїни, затверджений постановою КабінеCту Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457.Однак на сьогодні ці акти не відповідаютьсучасним потребам учасників залізничнихперевезень, оскільки запропоновані підходидо взаємодії цих учасників, визначення їхправового статусу є досить застарілими. ПевCною мірою вирішенню окремих проблем, пов’язаних із регулюванням діяльності заCлізничного транспорту, сприяло прийняття16.01.2003 р. Господарського кодексу УкраCїни, в якому здійснено правове регулюванняперевезень як виду господарської діяльності.Проте залишається чимало питань стосовнофункціонування залізничної галузі України,що потребує подальшого доопрацювання нарівні законодавства.

Система управління залізничним трансCпортом в умовах незалежності України заCзнала відповідних змін: з переходом до ринкуй економічної самостійності підприємствусіх форм власності держава відмовилась відпрактики розробки і затвердження планівперевезень і централізованого, гарантованоCго матеріального і фінансового забезпеченнязалізничного транспорту. Була створена триCланкова структура управління залізничнимтранспортом України (Укрзалізниця – ЗаCлізниця – структурний підрозділ) замість чоCтириланкової (Укрзалізниця – Залізниця –відділ залізниці – структурний підрозділ).Проте система управління в галузі не зазнаCла значних змін. При цьому від колишньоїкомандноCадміністративної системи Українідістався у спадщину правовий механізм упCравління галуззю, який характеризуєтьсяелементами закритості від громадськогоконтролю, переважно адміністративними меCтодами впливу на суб’єкти господарювання,


58


захистом відомчих інтересів галузі, а не інтеCресів споживача. В умовах ринкових відноCсин та демократизації суспільства він гальCмує прогресивні зміни, що потребує вдоскоCналення механізму адміністративноCправоCвого регулювання розвитку залізничноготранспорту.

На сьогодні Державна адміністрація заCлізничного транспорту України «УкрзаCлізниця» (далі – Укрзалізниця) відповіднодо ст. 4 Закону України «Про залізничнийтранспорт» є центральним органом виконавCчої влади України і по суті поєднує в собіфункції: а) власника інфраструктури; б) опеCратора перевезень; в) органу формування таCрифної політики; г) органу контролю за доCтриманням законодавства на залізницях.Поєднання в межах одного суб’єкта функційучасника ринку й органу, що формує правиCла його функціонування, є характерним дляпланової економіки і суперечить принципамринкової моделі. В такій системі управлінняз самого початку закладена можливість злоCвживання владою. Відповідно, між вищоюструктурною одиницею управління (УкрCзалізницею) і підприємствами залізничноїгалузі України має існувати система взаємоCзалежності, впливу і відповідальності, приякій досягається баланс економікоCправовихважелів впливу.

С. Шевченко наводить приклад ситуації,коли в Україні спостерігався значний дефіCцит вантажних вагонів, уряд лібералізувавдоступ приватних підприємств до залізничCної інфраструктури [13]. Для стимулюваннязбільшення кількості приватних вантажнихвагонів у 2004 р. їм були надані істотні знижCки до тарифів. Проте коли Укрзалізниця поCчала втрачати клієнтів через невдоволенняякістю її послуг, уряд в особі Міністерстватранспорту і зв’язку (далі – МТЗ) Українипочав збільшувати тиск на них, створюючидодаткові бар’єри. У 2005–2006 рр. МТЗ скоCротило надані раніше преференції, а у травні2007 р. знову їх відновило. Для окремих каCтегорій продукції промисловості їх розмірдосягав 50 %. У 2008 р. політика щодо приCватних перевізників знову була переглянута.Згідно з наказом МТЗ «Про індексацію таCрифів на перевезення вантажів залізничнимтранспортом України» від 17.01.2008 р. № 43поряд із загальним підвищенням тарифів пеCредбачалося також зменшення знижок на пеCревезення вантажів першого тарифного клаCсу в піввагонах з 51 % до 36 тарифу, другогокласу – з 39 до 20, третього – з 33 до 16 %.При цьому на сьогодні близько 25 % загальCного українського парку вантажних вагонівзнаходиться у власності приватних структур.Саме їх діяльність давала можливість частCково компенсувати дефіцит вагонів «УкрзаC

лізниці». Така непослідовна позиція держави уданому питанні є основною перешкодою длярозширення обсягів приватних перевезень. У даному контексті є раціональним поділ функCцій Укрзалізниці на регулятивні та госпоCдарські. Залізнична інфраструктура має стаCти відкритою як для державних компаній,так і для приватних.

Наступною проблемою державного упCравління залізничною галуззю України євідсутність чіткої стратегії щодо підвищенняякості продукції та послуг, що надаються заCлізницями. Так, Укрзалізниця як центральCний орган управління планує і нормує витраCти ресурсів підприємств залізниць тільки намайбутні обсяги робіт. Але, як свідчить пракCтика, витрати ресурсів плануються без ураCхування вимог щодо підвищення якості ексCплуатаційної діяльності, якості обслуговуCвання вантажовласників і пасажирів, а такожбез запровадження нових принципів взаємоCдії між самими лінійними підприємствами.

Особливої уваги також потребує сучасCний механізм розподілу доходів між підCприємствами залізничної галузі. На сьогоднівін себе не виправдовує, оскільки не врахоCвуються вимоги до підвищення якості в умоCвах розвитку транспортного ринку, а такожтенденція до посилення конкуренції між пеCревізниками. Досвід діяльності європейсьCких країн свідчить, що спочатку необхідно наCдати підприємствам максимум економічноїсвободи в договірному ціноутворенні при дієвому державному регулюванні, а потімстворити і впровадити більш досконалу сисCтему розподілу загальних доходів.

Підсумовуючи викладене, можна дійти ви�сновку, що стабільне та ефективне функціоCнування залізничного транспорту є необхідноюумовою для забезпечення обороноздатності,національної безпеки і цілісності держави,підвищення рівня життя населення. ОсновCною метою адміністративноCправового упCравління є створення ефективних важелівфункціонування та розвитку залізниць УкCраїни. Основними проблемами державногоуправління залізничним транспортом Українина сучасному етапі є недосконалість нормаCтивноCправових актів, що регулюють управCління діяльністю залізничного транспорту,та невідповідність його організаційної струкCтури умовам розвитку ринкової економікикраїни; відсутність чіткої системи взаємозаCлежності, впливу і відповідальності між центCральним органом управління Укрзалізницеюі підприємствами залізничної галузі УкраCїни; відсутність чіткої стратегії щодо підвиCщення якості продукції та послуг, що надаCються залізницями; неефективний механізмрозподілу доходів між підприємствами залізCничної галузі тощо.



1. Транспортне право України / За ред. В. К. ГіCжевського, Е. Ф. Демського. – К., 2002. – 416 с.

2. Шульженко Ф. П., Кундрик Р. С. ТранспортCне право. – К., 2004. – 214 с.

3. Якимова С. В. Кримінологічна характеристиCка та попередження корисливих злочинів на залізCничному транспорті (за матеріалами підрозділівтранспортної міліції). – Л., 2008. – 324 с.

4. Антонюк У. В. Правове забезпечення екоCлогічної безпеки у діяльності залізничного трансCпорту: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2009. –20 с.

5. Булгакова І. В. Правове регулювання переCвезення вантажів залізничним транспортом в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2003. – 20 с.

6. Деркач Е. М. Правове регулювання перевеCзення вантажів залізничним транспортом: автоCреф. дис. ... канд. юрид. наук. – Д., 2007. – 20 с.

7. Єсімов С. С. Організація діяльності патрульCної служби на залізничному транспорті (адміністCративноCправові засади): автореф. дис. ... канд.юрид. наук. – К., 2008. – 19 с.

8. Ковалів М. В. АдміністративноCправові таорганізаційні заходи забезпечення збереженнявантажів на об’єктах залізничного транспорту:автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2000. – 17 с.

9. Тимоха Д. А. Державне регулювання роботизалізничного транспорту: автореф. дис. ... канд. наCук з держ. упр. – Х., 2007. – 20 с.

10. Чорномаз О. Б. АдміністративноCправоверегулювання правовідносин у сфері пасажирськихперевезень на залізничному транспорті: автореф.дис. ... канд. юрид. наук. – Л., 2007. – 16 с.

11. Шелухін М. Л. Правове забезпечення збереCження вантажів при залізничних перевезеннях: авCтореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Д., 2002. – 19 с.

12. Ониськів М. М., Буковський А. В. ТеоретикоCметодологічні підходи організації управління майCновим комплексом залізничного транспорту //Четвертая Международная научноCпрактическаяИнтернетCконференция «Проблемы экономики иуправления на железнодорожном транспорте»,21–30 декабря 2009 г. – [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://ekuzt.detut.edu.ua/sekcziyaC3ClekonomikaCzheleznodorozhnogoCtransportar/180ConiskvCmmCbukovskijCav.html.

13. Шевченко С. Ю. Проблеми та протиріччя всистемі управління залізничним транспортом //Четвертая Международная научноCпрактическаяИнтернетCконференция «Проблемы экономики иуправления на железнодорожном транспорте»,21–30 декабря 2009 г. – [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://ekuzt.detut.edu.ua/sekcziyaC3ClekonomikaCzheleznodorozhnogoCtransportar/160CshevchenkoCsyuC.html.

14. Чеховська І. С. Державне регулювання в гаCлузі залізничного транспорту // Четвертая МеждуCнародная научноCпрактическая ИнтернетCконфеCренция «Проблемы экономики и управления нажелезнодорожном транспорте», 21–30 декабря2009 г. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://ekuzt.detut.edu.ua/sekcziyaC2/67CderzhavneCregulyuvannyaCvCgaluzCzalznichnogoCtransportu.html.

It is stressed that the main goal of the legal administrative government is to create effective instru�ments of the Ukrainian railways development and function. The author determines the main problemsof state legal government of the Ukrainian railways nowadays.

В статье рассматриваются рычаги функционирования и развития железных дорог Укра�ины, определяются основные проблемы государственно�правового управления железнодорож�ным транспортом Украины на современном этапе.

Ф І Н А Н С О В Е П РА В О

60


Одним з пріоритетних завдань бюджетCної політики України на сучасномуетапі є реформування системи міжC

бюджетних відносин. Пошук оптимальноговаріанту регулювання міжбюджетних відноCсин тривалий час є об’єктом уваги фахівців,що свідчить про важливе значення резульCтатів, які очікує суспільство від їх досягненCня. Отримання таких результатів можливелише за умови існування та належного функCціонування придатної, досить досконалої сиCстеми управління у сфері міжбюджетнихвідносин, однією з найважливіших функційякої є функція контролю.

У теорії фінансового права науковці, заCлежно від сфери застосування фінансовогоконтролю, традиційно виділяють декількайого видів – бюджетний, податковий, валютCний та ін. Деякі з них досліджені та сформоCвані за радянських часів, інші виникли внаCслідок переходу економіки України до ринCкових відносин із моменту здобуття незалежCності. Однак фінансовий контроль, зокремавсі елементи його системи, за останні півторадесятиріччя зазнали істотних змін унаслідоквиникнення правових інститутів, яких за раCдянських часів не існувало.

Конституція України заклала основифункціонування інституту місцевого самоCврядування, який зумовлює виникнення міжCбюджетних відносин у їх сучасному вигляді,через існування бюджетів місцевого самоCврядування. Реформування системи міжбюCджетних відносин, яке на сьогодні остаточноще не завершено, здійснюється через процесдецентралізації бюджетноCподаткових повCноважень органів місцевого самоврядування.За таких умов зазнає істотних змін вся бюCджетна система держави, отже, має змінюваCтися та вдосконалюватися система фінансоCвого контролю, що за своєю організаційноюпобудовою повинна охоплювати всі відносиCни, які виникають у бюджетному процесі. ТоC

му здійснення фінансового контролю у сферіміжбюджетних відносин є принципово ноCвим напрямом такого контролю, який до цього часу розглядався фахівцями (як юристаCми, так і економістами) лише в межах досліCджень бюджетного контролю. Відсутність учинному законодавстві визначення міжбюCджетних відносин як окремої сфери застоCсування фінансового контролю, повноваCжень органів фінансового контролю у цій сфеCрі зумовлена недостатністю теоретичних розCробок у даному напрямі.

Мета цієї статті – дослідити особливостізастосування фінансовоCправового примусупід час виявлення правопорушень у сферіміжбюджетних відносин.

Питання фінансового контролю завждибули в центрі уваги вчених – М. Білухи, О. Грачевої, Л. Крамаровського, О. Кузьменко,Л. Савченко та ін. Але особливостям здійсCнення фінансового контролю у сфері міжCбюджетних відносин вони уваги не приділяли.Для визначення таких особливостей були виCкористані праці, в яких розглядалися питанняміжбюджетних відносин, функціонуваннядержавного та місцевих бюджетів, – О. МуCзики, А. Селюкова, а також наукові розробкирадянських учених, присвячені дослідженнюпитань становлення та функціонування бюCджетної системи держави.

Важливе значення для дослідження малифундаментальні положення вчених, які внесCли значний вклад у розвиток науки фінансоCвого права: Є. Алісова, Л. Воронової, М. КараCсевої, М. Кучерявенко, А. Монаєнка, А. Нечай,О. Орлюк, П. Пацурківського, Н. Хімічевої.

Застосування санкцій органами фінансоCвого контролю у сфері міжбюджетних відноCсин є одним із найбільш важливих заходів,спрямованих на забезпечення фінансової дисCципліни у цій сфері. Основне призначення

ЗАСТОСУВАННЯ ФІНАНСОВО�ПРАВОВОГО ПРИМУСУ ПІД ЧАС ВИЯВЛЕННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН

Юрій Ровинський,канд. наук з держ. управління,

начальник Одеського територіального управлінняДержавної комісії з цінних паперів та фондового ринку України

У статті досліджується поняття «фінансово�правові санкції», особливості їх застосуван�ня, види фінансово�правового примусу за правопорушення у сфері міжбюджетних відносин.

Ключові слова: фінансовоCправовий примус, фінансовий контроль, фінансовоCправовасанкція, бюджетні кошти, бюджетні асигнування, бюджет, ревізія, міжбюджетні відносини.

© Ю. Ровинський, 2011


61

№ 3

санкції – запобігання можливостям поруCшення встановленого правила [1, с. 122].

У юридичній літературі санкцію визначаCють як: атрибут правової норми; обов’язкоCвий елемент (частину) логічної структуриправової норми; небажані та негативні наCслідки для суб’єкта, який вчинив правопоруCшення; охоронну норму, що регламентує поCведінку суб’єктів права на випадок скоєнняправопорушення.

Не можна розглядати санкцію лише якчастину норми права. С. Братусь зазначає,що термін «санкція» – це та частина норми,що вказує на заходи державного примусу увипадках її невиконання; терміном «санкCція» визначають також інші заходи впливуна учасників правовідносин, як пов’язані, такі не пов’язані з примусовою акцією держави,однак такі, що утворюють визначальні, що виCтікають із здійснення належних цим учасниCкам прав, невигідні наслідки для зобов’язаCної особи [2, с. 130].

Застосування до правопорушників відCповідних санкцій є засобом притягнення осCтанніх до юридичної відповідальності. У теCорії держави та права серед видів юридичноївідповідальності виділяють кримінальну, адCміністративну, цивільноCправову, дисципліCнарну, матеріальну та конституційну [3, с. 466].Щодо фінансової відповідальності як окреCмого виду юридичної відповідальності слідзазначити, що на цей час в українській юриCдичній науці фахівці їй тільки почали приCділяти належну увагу. І хоч у чинному законоCдавстві використовується термін «фінансовісанкції», тлумачення його не дається. ЗакоCнодавець відносить до таких санкцій: стягCнення до бюджетів суми недоїмки, штраф,пеню (п. 11 ст. 11 Закону України «Про дерCжавну податкову службу в Україні»).

У теорії фінансового права існує кількапідходів до визначення поняття «фінансовоCправові санкції». А. Пишний вважає, що фіCнансовоCправова санкція – це захисна вкаCзівка фінансовоCправової норми на заходидержавного примусу, що застосовуються комCпетентними органами до суб’єкта, який вчиCнив фінансове правопорушення та мають небаCжаний і негативний для правопорушника хаCрактер [4, с. 79]. На думку І. Сікорської, яку миподіляємо, фінансовоCправова санкція у шиCрокому розумінні – це система заходів державCного примусу, що застосовуються визначениCми державними органами до осіб, які вчинилифінансове правопорушення [5, с. 107].

Зважаючи на викладене, фінансовоCпраCвову санкцію за правопорушення у сфері міжCбюджетних відносин можна визначити яксистему заходів державного примусу, що заCстосовуються компетентними органами досуб’єктів, які вчинили правопорушення у сфеCрі міжбюджетних відносин.

На сьогодні у чинному законодавстві УкCраїни немає нормативноCправового акта, який

би містив повний перелік бюджетних правоCпорушень, а також санкцій за такі правопоCрушення, та визначав порядок їх накладення.

Нормами Бюджетного кодексу (далі –БК) України передбачені деякі заходи, якіможна визначити як фінансові санкції:

•• зупинення бюджетних асигнувань;•• зупинення операцій з бюджетними кошC

тами;•• зменшення асигнувань розпорядникам

бюджетних коштів на суму коштів, що витраCчені не за цільовим призначенням;

•• обов’язкове повернення до відповідногобюджету коштів, отриманих у вигляді субвенції;

•• зупинення дії рішення органів місцевогосамоврядування про обласний бюджет, бюCджети міст Києва та Севастополя, районний,міський (міст республіканського, АвтономCної Республіки Крим чи міст обласного знаCчення) районний у містах Києві та СевастоCполі, міський (міст районного значення), сільCський, селищний і районний у місті бюджети.

В. Чернадчук об’єднує встановлені БК УкCраїни санкції за порушення бюджетного закоCнодавства у дві групи: перша група – санкції,пов’язані з виконанням уповноваженою осоCбою певних дій, наслідком яких не є прямийвплив на фінансовий стан розпорядника абоодержувача бюджетних коштів; друга група –санкції, які пов’язані із прямим впливом нафінансовий стан розпорядника або одержуCвача бюджетних коштів [6, с. 49]. У другійгрупі, вказує В. Чернадчук, є санкції, пов’яCзані із частковим впливом на фінансовий станрозпорядника бюджетних коштів (у випадкунецільового використання бюджетних кошCтів, тобто витрачання їх на цілі, що не відпоCвідають бюджетним призначенням, встановCленим Законом про Державний бюджет УкCраїни або рішенням про місцевий бюджет,виділеним бюджетним асигнуванням чи кошCторису.

Зупинення бюджетних асигнувань ознаCчає припинення на конкретно визначенийчас повноважень, наданих розпоряднику бюCджетних коштів, щодо бюджетного признаCчення на взяття бюджетного зобов’язання таздійснення платежів з конкретною метою зазагальним фондом бюджету в межах бюджетCного періоду [5, с. 113]. Бюджетне асигнуванCня є засобом бюджетного фінансування, якийне пов’язаний із міжбюджетною взаємодієюадміністративноCтериторіальних одиниць.Тому зупинення бюджетних асигнувань не єокремою фінансовоCправовою санкцією, щозастосовується під час виявлення порушеньу сфері міжбюджетних відносин.

Згідно із ст. 120 БК України зупиненняоперацій з бюджетними коштами полягає узупиненні будьCяких операцій із здійсненняплатежів з рахунку порушника бюджетногозаконодавства. У зазначеній нормі не вказаCно, хто вважається порушником бюджетногозаконодавства та за яке конкретне порушення


62


бюджетного законодавства застосовуєтьсяця санкція. Але далі у цій нормі вказується,що механізм зупинення операцій з бюджетниCми коштами визначається Кабінетом МіністCрів України. Постановою Кабінету МіністрівУкраїни «Про механізм зупинення операцій з бюджетними коштами» від 28.10.2002 р. № 1627 визначено, що у разі виявлення уповCноваженими органами, визначеними ч. 1 ст. 118БК України, бюджетного правопорушеннядо розпорядників та/або одержувачів бюджетCних коштів застосовується механізм зупиCнення операцій з бюджетними коштами у поCрядку, встановленому Державним казначейCством, тобто зазначена постанова повною міCрою визначає порушників бюджетного закоCнодавства (розпорядники та/або одержувачібюджетних коштів, що скоїли бюджетне праCвопорушення).

Якщо до одержувачів бюджетних коштівяк порушників бюджетного законодавствавіднести суб’єктів міжбюджетних відносин,то можна вважати, що зазначена санкція заCстосовується під час виявлення правопоруCшень у сфері міжбюджетних відносин. Так, увипадках порушень бюджетного законодавCства, які полягають у несвоєчасному та/абонеповному поданні періодичної (місячноїабо квартальної) звітності про виконання бюCджетів, якщо порушення стосуються звітівпро використання місцевими бюджетами доCтацій або субвенцій, отриманих з державногобюджету, та при цьому не встановлено факCтів нецільового використання таких коштів,може бути припинено подальше наданняміжбюджетних трансфертів і зупинені операCції з витрачання таких коштів адміністративCноCтериторіальною одиницею – одержуваCчем міжбюджетних трансфертів. Але згідно з наказом Державного казначейства України«Про затвердження Порядку зупинення опеCрацій з бюджетними коштами» від 18.11.2002 р.№ 213 у разі прийняття уповноваженим орCганом розпорядження про зупинення операCцій з бюджетними коштами зупиненню піCдлягають всі операції з бюджетними коштаCми на рахунках розпорядників та/або одерCжувачів бюджетних коштів, за винятком:

•• сплати податків і зборів (обов’язковихплатежів), інших платежів до бюджетів і дерCжавних цільових фондів (у тому числі пені,фінансових санкцій);

•• виконання рішень органів, яким відповіднодо закону надано право стягнення коштів;

•• операцій із здійснення видатків, які передбачені за кодами економічної класиCфікації видатків 1110 (у тому числі 1111,1112, 1113), 1120, 1340 (у тому числі 1341,1342, 1343).

Викладене свідчить, що зупинення опеCрацій з бюджетними коштами як фінансовоCправова санкція не передбачає її прямого заCстосування під час виявлення порушень фіCнансової дисципліни виключно у сфері міжC

бюджетних відносин, або робить її застосуCвання досить незручним. Незручність застоCсування такої санкції у сфері міжбюджетнихвідносин можна пояснити тим, що у випадCках виявлення органами фінансового контCролю характерного для зазначеної сфери праCвопорушення (наприклад, нецільового викоCристання бюджетних коштів, отриманих увигляді субвенції) може виникнути необхідCність подальшого здійснення контрольнихзаходів, спрямованих на визначення стануфінансової дисципліни під час використанняпорушником коштів деяких інших міжбюCджетних трансфертів, для чого достатньо булоб зупинити тільки операції з коштами такихтрансфертів. Тому доцільно доповнити БКУкраїни нормою, яка б визначала порядокзупинення операцій виключно з коштами міжCбюджетних трансфертів та підстави для зупиCнення операцій з коштами міжбюджетнихтрансфертів, суб’єктів і терміни застосуванCня таких заходів. Протягом терміну зупиненняоперацій з коштами міжбюджетних трансCфертів повинні бути усунені недоліки, які буCли підставами для застосування такого захоCду, а також проведені необхідні контрольнізаходи для визначення стану використаннязазначених коштів суб’єктом міжбюджетнихвідносин.

Характерною фінансовою санкцією, щозастосовується у сфері міжбюджетних відноCсин є обов’язкове повернення до відповідноCго бюджету коштів субвенції у разі їх нецільоCвого використання, що передбачено ч. 2 ст. 119БК України. Як зазначено у цій нормі, поряCдок повернення таких коштів визначаєтьсяКабінетом Міністрів України відповідно дочого постановою Кабінету Міністрів Українивід 11.04.2002 р. № 495 затверджено Порядокповернення бюджетних коштів, отриманихяк субвенція, до відповідного бюджету в разіїх нецільового використання. Відповідно доцього Порядку факт нецільового викорисCтання субвенції встановлюється в процесі проCведення ревізії (перевірки) виконання бюCджетів уповноваженим державним органом, щоздійснює контроль за дотриманням бюджетCного законодавства, і оформляється актомревізії або довідкою про перевірку.

Згідно з п. 3 зазначеного Порядку у разівстановлення факту нецільового використанCня субвенції разом з актом ревізії (довідкоюпро перевірку) керівник уповноваженогодержавного органу, що проводив ревізію (пеCревірку), оформляє вимогу про поверненнявикористаної не за цільовим призначеннямсуми субвенції до відповідного бюджету (даCлі – вимога) за формою, затвердженою МіCністерством фінансів України. На сьогодніформа вимоги про повернення використаноїне за цільовим призначенням суми субвенціїдо відповідного бюджету затверджена наCказом Міністерства фінансів України від14.01.2004 р. № 9.


63

№ 3

Пунктом 6 Порядку повернення бюджетCних коштів, отриманих як субвенція, до відCповідного бюджету в разі їх нецільового виCкористання визначено, що бюджетна устаноCва, в якій виявлено бюджетне правопорушенCня, може самостійно виконати вимогу в десяCтиденний термін після її отримання та повинCна надіслати уповноваженому державномуоргану, що проводив ревізію (перевірку),копію документа, який підтверджує перераCхування використаних не за цільовим приCзначенням сум субвенції до відповідного бюCджету. Контроль за поверненням зазначенихсум до відповідного бюджету здійснює уповCноважений державний орган, що проводивревізію (перевірку).

Однак можливі випадки невиконання порушником зазначених вимог. Тоді, як передCбачено п. 7 Порядку, у разі невиконання в усCтановлений термін вимоги за рішенням МіCністра фінансів керівника органу ДержавноCго казначейства, керівника органу ДержавноїконтрольноCревізійної служби, Міністра фіCнансів Автономної Республіки Крим, керівCника місцевого фінансового органу, головивиконавчого органу міської міста районногозначення, селищної та сільської ради відпоCвідно до ст. 117 БК України на період до виCконання вимоги чи до її скасування такій бюCджетній установі зупиняються бюджетні асигCнування на суму субвенції, використаної неза цільовим призначенням, за винятком захиCщених статей бюджету, про що повідомляCється уповноважений державний орган, щопроводив ревізію (перевірку), або відповіднодо ст. 120 БК України зупиняються операціїз бюджетними коштами, або відповідно до ст. 124 БК України накладається стягненняза бюджетне правопорушення.

Зміст зазначеної норми вказує на те, щоза будьCяких обставин кошти субвенції поCвинні бути повернуті (шляхом зупиненнябюджетних асигнувань на суму субвенції, виCкористаної не за цільовим призначенням).При цьому вказується, що бюджетні асигнуCвання зупиняються за винятком захищенихстатей бюджету. Останнє положення дає можCливість застосовувати зазначену санкцію невтручаючись в основні напрями бюджетногопроцесу, в якому задіяні інші учасники, що заCбезпечує належне функціонування останніх.

Порядок повернення бюджетних коштів,отриманих як субвенція, до відповідного бюCджету за умови їх нецільового використанCня визначає, що у разі встановлення фактунецільового використання субвенції уповноCважений державний орган, що проводив реCвізію (перевірку), може надіслати в установCленому порядку матеріали ревізії (перевірCки) до правоохоронних органів для вирішенCня питання про притягнення винних посаCдових осіб до кримінальної відповідальностіта відшкодування завданих збитків (п. 8). У БК України не вказано перелік суб’єктів

застосування фінансової санкції, визначеноїч. 2 ст. 119 цього Кодексу. Наведений ПоряCдок визначає, що факт нецільового викорисCтання субвенції встановлюється в процесі проCведення ревізії (перевірки) виконання бюCджетів уповноваженим державним органом,який здійснює контроль за дотриманням бюCджетного законодавства (п. 2). ПовноваженCня з оформлення вимоги про повернення виCкористаної не за цільовим призначенням сумисубвенції до відповідного бюджету покладенона керівника такого органу.

Уповноважений державний орган, що проCводив ревізію (перевірку), за винятком РаCхункової палати, щоквартально до 15 числамісяця, що настає після звітного періоду, поCдає Міністерству фінансів за результатамипроведених ревізій (перевірок) інформаціюпро встановлені факти нецільового викорисCтання субвенцій за формою, затвердженоюМіністерством фінансів.

Порядок зупинення дії рішення про бюCджет регламентовано ст. 122 Бюджетного коCдексу України. Зупинення дії рішень про місCцеві бюджети, за наявності підстав, визначеCних у ст. 122 БК України, застосовується:

Кабінетом Міністрів України – щодо ріCшень про обласні бюджети, бюджети містКиєва та Севастополя;

Головою Ради міністрів Автономної РесCпубліки Крим, головою обласної, Київськоїта Севастопольської міської державної адміCністрації – щодо рішень про районні, міські(міст республіканського Автономної РеспублікиКрим чи міст обласного значення), районні умістах Києві та Севастополі бюджети;

головою районної державної адміністраCції, головою виконавчого органу міської (місCта республіканського Автономної РеспубCліки Крим та міст обласного значення) радиза наявності, крім зазначених підстав, такожвипадків порушення вимог щодо формуванCня бюджету згідно з рішенням районної чиміської (міста республіканського АвтономноїРеспубліки Крим та міст обласного значенCня) ради про бюджет у частині державних деCлегованих повноважень – щодо рішень проміські (міст районного значення), сільські,селищні та районні у місті бюджети.

Висновки

Суб’єктами правопорушень у сфері міжCбюджетних відносин є суб’єкти міжбюджетCних відносин, які вчиняють правопорушенняна будьCякій стадії бюджетного процесу підчас реалізації прав і обов’язків у міжбюджетCних відносинах. Але неправильно під час виCзначення такого суб’єкта звертати увагу тільCки на суб’єктів міжбюджетних відносин. СуCб’єкт міжбюджетних відносин є й учасникомміжбюджетних відносин. У свою чергу, учасCники міжбюджетних відносин не завжди є їхсуб’єктами, але завжди є учасниками бюC

Ф І Н А Н С О В Е П РА В Оберезень 2011

джетного процесу й у міжбюджетних відноCсинах можуть виконувати функції забезпеCчення їх належної реалізації. Тому до суб’єкCтів правопорушень у сфері міжбюджетнихвідносин слід віднести учасників бюджетногопроцесу, які, здійснюючи свої функції, берутьбезпосередню участь у реалізації міжбюCджетних відносин. Отже, суб’єктами правопо�рушень у сфері міжбюджетних відносин є ор�гани та посадові особи, винні у скоєнні право�порушення на будь�якій стадії бюджетногопроцесу під час реалізації прав і обов’язків уміжбюджетних відносинах.

Визначення ступеня вини суб’єкта правоCпорушення у сфері міжбюджетних відносинта її форма важлива для визначення юридичCної відповідальності фізичних осіб. Що стоCсується відповідальності юридичних осіб, тоза скоєння ними правопорушення у сферіміжбюджетних відносин ступінь і форма виCни не мають значення для застосування доних фінансовоCправової санкції.

Загальний об’єкт правопорушення у сферіміжбюджетних відносин – це суспільні відноCсини, що регулюються бюджетним законодаCвством. Загальний об’єкт правопорушеннявизначає таке правопорушення як бюджетне.Видовим об’єктом правопорушення в сферіміжбюджетних відносин є суспільні відносиCни, що здійснюються у сфері міжбюджетноївзаємодії адміністративноCтериторіальниходиниць. Визначення видового об’єкта доC

зволяє класифікувати правопорушення якміжбюджетне. Безпосереднім об’єктом праCвопорушень у сфері міжбюджетних відносинє суспільні відносини, що виникають під часздійснення міжбюджетних відносин в їхпевній формі.

Встановлено, що правопорушення усфері міжбюджетних відносин – це винне,суспільно небезпечне діяння, що скоюєтьсяучасником бюджетного процесу на будьCякіййого стадії та спрямоване на порушення нормправа, які регулюють суспільні відносини,що виникають у сфері міжбюджетної взаємоCдії адміністративноCтериторіальних одиниць.


1. Русско�украинский словарь терминов по теCории государства и права. – Х., 1993. – 165 с.

2. Братусь С. Н. Юридическая ответственностьи законность (очерк теории). – М., 1976. – 215 с.

3. Скакун О. Ф. Теорія держави і права. – Х.,2001. – 704 с.

4. Пишний А. Г. Поняття фінансовоCправовоїсанкції // Проблеми фінансового права: Міжнар.наук. конф. – Чернівці, 1996. – Вип. 2. – С. 75–87.

5. Сікорська І. А. Правова відповідальність за поCрушення бюджетного законодавства: дис. … канд.юрид. наук. – Ірпінь, 2004. – 210 с.

6. Чернадчук В. Щодо відповідальності за поCрушення бюджетного законодавства: деякі аспекCти // Підприємництво, господарство і право. –2002. – № 5. – С. 48–49.

The author probes in the article the concept of financially legal approvals, feature of their applica�tion, types of financially legal compulsion for offence in the sphere of interbudgetary relations.

В статье исследуется понятие «финансово�правовые санкции», особенности их применения,виды финансово�правового принуждения за правонарушения в сфере межбюджетных отношений.


65

№ 3

Усистемі цінностей демократичногосуспільства особливої актуальностінабувають правові аспекти реалізації

гарантій прав, свобод людини і громадянина.Україна як повноправний член світовогоспівтовариства визнає і гарантує права, своCбоди та обов’язки людини і громадянина, щоє основоположною частиною чинної КонстиCтуції України. Але їх установлення навіть унормативноCправовому акті найвищої юриCдичної сили не є гарантією втілення у діяльCності нашої держави. Це в першу чергу поCв’язано із відсутністю юридичного механізмуреалізації гарантій в органах державної влаCди. Змістом юридичного механізму є нормаCтивноCправові засоби, які становлять основуцілеспрямованої політикоCправової діяльCності держави щодо забезпечення законностіу всіх сферах її діяльності. Тому, розбудовуCючи правову державу з урахуванням орієнCтації на принцип законності, не слід забуватипро комплекс основних засобів, які визнаютьCся як гарантії, що є реальним втіленням заCконності у правовій сфері.

Встановлення та практична реалізаціядержавних гарантій в умовах євроінтеграCції набуває особливого значення для захиступрав платників податків. Оскільки захист праCва є однією із складових юридичних гаранCтій, між ними простежується тісний зв’язок.Відповідно, співвідношення юридичної гаCрантії й захисту права має розглядатися якзагальне та його частина.

Метою цієї статті є дослідження основнихюридичних гарантій у їх взаємозв’язку зіншими гарантіями прав платників податCків, які мають вплив на ефективність заCхисту права, на основі комплексного підхоCду, з урахуванням теоретичних і практичCних факторів.

Багатоаспектність юридичних гарантійправ платників податків на захист дає можC

ливість досліджувати їх з боку, як теоретичCної, так і практичної категорії. Перша відобCражена в чинному податковому законодавCстві у вигляді юридичного закріплення виCмог чіткого, точного та неухильного дотриCмання правових приписів. Інша полягає в поCвсякденній реалізації конституційно закріпCленого права на підприємницьку діяльність у системі діяльності органів державної поCдаткової служби та захисті встановленого праCва від порушень.

Визначення та дослідження такої правоCвої категорії, як гарантії, в науці не оминалиувагою, оскільки дана категорія тісно пов’яCзана безпосередньо із правами та свободамилюдини і громадянина. Зокрема, її досліджуCвали В. Гончаренко, В. Котюк, В. Скобелкін,В. Сухонос, В. Яременко, М. Недюха, О. ДзеCра, П. Андрушко, П. Недбайло, С. Лисенковата інші вчені.

Перш ніж перейти до юридичних гаCрантій необхідно надати визначення самомупоняттю гарантії. У тлумачних словниках підтерміном «гарантія» (від франц. garantie) роCзуміють один із засобів забезпечення викоCнання зобов’язань [1, с. 59]. Або ж, «гарантія» –забезпека, убезпека, запорука [2, с. 572]. ГаCрантії прав і свобод людини та громадянина –умови, засоби, способи, які забезпечуютьздійснення у повному обсязі і всебічну охоCрону прав і свобод особи [3, с. 555]. Тобто, віншому розумінні, гарантія є засобом, за допоCмогою якого здійснюється захист прав платCників податків. Термін «засіб» означає споCсіб, прийом, захід, якусь спеціальну дію, щодає можливість здійснити щось, або, в іншомузначенні, те, що служить знаряддям у якійсьдії, справі [4, с. 96]. У визначенні цього терCміна також простежується спосіб, який є осCновою якоїCнебудь дії.

Таким чином, в основу гарантії покладеCно способи та засоби, за допомогою якихздійснюється захист прав платників податCків. По своїй суті гарантії є системою умов,

ОСНОВНІ ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ЗАХИСТУ ПРАВ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ

Олена Погорєлова,аспірантка Національного університету

Державної податкової служби України

У статті досліджуються основні юридичні гарантії як правові засоби захисту прав плат�ників податків у їх взаємозв’язку з гарантіями суб’єктивних прав платників податків.

Ключові слова: гарантія, юридичні гарантії, гарантії суб’єктивних прав, правові засоби.

© О. Погорєлова, 2011


66


спрямованих на забезпечення реалізації праві свобод та задоволення інтересів платникаподатків. Їх основною функцією є забезпеCчення виконання обов’язків держави й іншимисуб’єктами у сфері реалізації прав платниківподатків та їх захисту. Об’єктом гарантії дляплатників податків є суспільні відносини, поCв’язані з охороною і захистом прав платниківподатків, задоволенням майнових і немайноCвих їх інтересів. Але без установленої системигарантій неможливо реалізувати права платCників податків, тим більше захистити їх відпорушень. Гарантії для платників податківмають стати безперешкодною умовою реаліCзації встановлених у нормах податкового заCконодавства їх прав і обов’язків. У ціломуможна погодитися з авторами, які розглядаCють захист права як одну із складових юриCдичних гарантій, оскільки гарантії забезпеCчують дозволене й належне поводження суCб’єкта права з метою створення необхіднихумов нормального розвитку суспільних відCносин шляхом забезпечення корекції повоCдження учасників правовідносин. При захистіправа важливими є не умови для реалізаціїправ і виконання обов’язків, а скоріше конCкретні заходи чи способи й ефективність їхзастосування, які мають за мету припинити й відновити порушене право. У кінцевомурезультаті це приводить до досягнення осCновної мети правового регулювання – доCтримання прав і обов’язків учасників праCвовідносин. Основною умовою реалізації гарантій прав платників податків є їх встаCновлення у правових нормах чинного закоCнодавства.

Основне місце в юридичному механізмізабезпечення права на захист прав платниківподатків посідають правові (юридичні) гаCрантії. Але реалізація таких гарантій безвзаємодії з іншими гарантіями прав платниCків податків неможлива. З огляду на це, слідрозглядати їх у комплексі з гарантіями суCб’єктивних прав платників податків.

Під гарантіями суб’єктивних прав плат=ників податків пропонуємо розуміти засоби та способи, які забезпечуються встановлениCми в законодавстві правовими нормами, зчітким правовим механізмом їх дії з дотриCмання юридичних меж, який забезпечує реCалізацію та захист суб’єктивних прав платCників податків. З позиції правового статусуплатників податків гарантії суб’єктивнихправ можна розділити на загальні, спеціальній індивідуальні.

Загальними гарантіями суб’єктивнихправ платників податків є система міжнаCродних, економічних, політичних, духовних іінших відносин, що забезпечують реальністьздійснення суб’єктивних прав платників поCдатків. Слід зазначити, що загальні гарантії

здійснення суб’єктивних прав платників поCдатків закріплені в Конституції України,міжнародних угодах, законодавстві про поCдатки і збори та є найбільш універсальнимиумовами здійснення суб’єктивних прав платCників податків. Наприклад, відповідно допідпункту 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу(далі – ПК) України рівність усіх платниківперед законом, недопущення будьCяких проCявів податкової дискримінації – забезпеченCня однакового підходу до всіх платників поCдатків незалежно від соціальної, расової, наCціональної, релігійної приналежності, формивласності юридичної особи, громадянствафізичної особи, місця походження капіталу.Така правова норма найбільш об’єктивновідповідає конституційним приписам підпункCтів 1, 2 ст. 24 Конституції України.

Під спеціальними гарантіями суб’єктив�них прав платників податків розуміють сисCтему соціальних, економічних, політичних,духовних факторів і умов, що сприяють охоCроні й захисту суб’єктивних прав платниківподатків.

Індивідуальні гарантії суб’єктивних правплатників податків – це засоби, спрямованіна дотримання охорони й захисту суб’єктивCних прав конкретного платника податків. Дотаких слід віднести право платника податківна нерозголошення контролюючим органом(посадовими особами) відомостей про такоCго платника без його письмової згоди та відоCмостей, що становлять конфіденційну інфорCмацію, державну, комерційну чи банківськутаємницю та стали відомі під час виконанняпосадовими особами службових обов’язків,крім випадків, коли це прямо передбаченозаконами (підпункт 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 ПКУкраїни). До кола конфіденційної інформаціїу сфері господарської (підприємницької) діCяльності належить інформація, що визначаCється такою законом (ст. 862 Цивільного коCдексу (далі – ЦК) України), комерційна таCємниця (статті 505–508 ЦК) та ноуCхау (ст. 1Закону України «Про інвестиційну діяльність»від 18.09.1991 р. № 1560CXII). Необхідно зупинитися на судовій практиці з вирішенCня цього питання. Так, у рішенні справи К. Устименка від 30.10.1997 р. № 5Cзп КонCституційний Суд України дав офіційне тлумаCчення окремих положень Закону України «Проінформацію» від 02.10.1992 р. № 2657CXII, заCзначивши, що до конфіденційної інформаціїналежать свідчення про особу (зокрема майCновий стан та інші персональні дані). Тим чаCсом, як постановою Кабінету Міністрів УкCраїни «Про перелік відомостей, що не становCлять комерційної таємниці» від 09.08.1993 р.№ 611 до переліку таких відомостей віднесеCно, зокрема, документи про сплату податків іобов’язкових платежів. З огляду на таку праC


67

№ 3

вову позицію надається подвійне тлумаченCня права податкових органів на поширенняконфіденційної інформації платників поCдатків у сфері сплати податків і обов’язковихплатежів, що має досить вагоме значення.Віднесення інформації про сплату податків іобов’язкових платежів до переліку відомосCтей, що не становлять комерційної таємниці,надає податковим органам право на її пошиCрення без згоди платника податків; у такомувипадку довести платником податків факт їїнезаконного поширення неможливо. ВажлиCвим є те, що це право для господарюючогосуб’єкта (платника податків) забезпечуєтьсятакою процесуальною гарантією, як спосібсудового захисту проти можливого незаконCного поширення інформації, що шкодить йоCго діловій репутації. Зважаючи на зазначене,доцільно в ПК України прописати чіткий пеCрелік відомостей, що становлять конфіденCційну інформацію, розголошення якої можCливе тільки за згоди платників податків. ЗаCзначена гарантія забезпечує платників податCків від надмірного втручання в їх діяльність збоку державних органів та забороняє оргаCнам державної податкової служби розголоCшувати дані про майновий стан та інші перCсональні дані платника податків. УстановCлення такої норми дає можливість платникуподатків у разі її порушення оскаржити увстановленому законом порядку дії податкоCвого органу. Розгляд таких скарг належитьдо компетенції адміністративних судів (п. 1ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочиCнства (далі – КАС) України).

Досить важливою умовою здійсненнясуб’єктивних прав платників податків є сиCстемне використання політичних, економічCних, ідеологічних, юридичних, організаційCних та інших гарантій прав платників поCдатків. Тому дамо визначення гарантій, які єосновою реалізації суб’єктивних прав платCників податків.

Під політичними гарантіями здійсненнясуб’єктивних прав платників податків доCцільно розуміти юридичну можливість братиучасть в управлінні справами держави якбезпосередньо, так і через своїх представниCків і в такий спосіб впливати на встановленCня податків і зборів. У сфері реалізації поліCтичних прав платників податків важливезначення має рішення Конституційного СуCду України у справі про здійснення влади наCродом від 05.10.2005 р. № 6Cрп/2005, де зазнаCчено, що кожна із форм народного волевиявCлення (вибори, референдум та інші) маютьвласне призначення, вони рівнозначні і, буCдучи взаємопов’язаними, доповнюють однаодну. З огляду на таку норму платники податCків мають право утворювати будьCякі об’єдCнання для представлення чи захисту прав,

свобод та інтересів у діяльності держави та їїпосадових осіб. Ефективна податкова поліCтика в державі є однією з гарантій втілення вжиття правової забезпеченості і стабільностідотримання прав платників податків.

Необхідно зупинитися на економічній гаCрантії суб’єктивних прав платників податків,яка є не менш важливою від попередніх. Підекономічними гарантіями здійснення суб’єк�тивних прав пропонуємо розуміти економічCну свободу реалізації прав і виконання обоCв’язків платників податків. У вузькому роCзумінні економічними (матеріальними) гаCрантіями є речові засоби забезпечення ефекCтивності реалізації прав і свобод [3, с. 555].Важливою економічною гарантією суб’єкCтивних прав платників податків, закріплеCною у ст. 42 Конституції України, є право напідприємницьку діяльність, яка не забороCнена законом. Конституційне гарантуванняправа на підприємницьку діяльність та виCдання закону ще не означає саме по собівирішення проблеми боротьби із правопоруCшеннями, зміцнення прав і свобод платниківподатків, усунення багатьох негативнихнаслідків його реалізації у системі державCних органів. Адже реалізація права на підCприємницьку діяльність у системі органів дерCжавної податкової служби має бути завждипов’язана тільки із правомірною поведінкоюплатника податків та посадових осіб податCкового органу, тобто такою поведінкою, якавідповідає правовим приписам закону.

Під ідеологічними гарантіями суб’єктив�них прав платників податків пропонуєтьсярозуміти комплекс моральноCетичних заCсобів у діяльності органів державної податCкової служби, спрямованих на індивідуальнуправосвідомість платників податків з метоюдобровільного дотримання ними податкоCвого законодавства. Відносно ідеологічних гаCрантій суб’єктивних прав платників податківслід зазначити, що в підпункті 21.1.5 п. 21.1ст. 21 ПК України вперше серед обов’язківпосадових осіб контролюючих органів встаCновлено обов’язок коректно й уважно ставиCтися до платників податків, їх представниківта інших учасників відносин, що виникаютьпід час реалізації норм цього Кодексу, іншихзаконів, не принижувати їх честі та гідності.В пункті 21.3 ст. 21 ПК України зазначено,що шкода, завдана неправомірними діями поCсадових осіб контролюючих органів, підляCгає відшкодуванню. Тобто про коректні дії поCсадових осіб у даній нормі вже не йдеться. ВідCповідно, право платника на відшкодуванняшкоди, завданої такими діями, у Кодексі непередбачено. На рівні встановленого праване передбачено відповідальності працівниківоргану державної податкової служби за поCрушення правил (норм) етичної поведінки – коC


68


ректного й уважного ставлення до платниківподатків. Унаслідок незакріплення такихкритеріїв у законодавстві про податки й збоCри оскарження некоректних дій податковихорганів і їх посадових осіб є досить проблеCматичним.

Однак економічних, політичних, ідеолоCгічних умов для забезпечення ефективної реалізації суб’єктивних прав платників поCдатків не досить. Ці передумови здійсненнясуб’єктивних прав платників податків не моCжуть захистити й відновити порушені праваплатників податків, забезпечити залученнявинних посадових осіб податкових органівдо відповідальності. Та за межами зв’язку іззагальними, спеціальними й індивідуальниCми гарантіями суб’єктивних прав платниківподатків юридичні гарантії не можуть забезCпечити належні умови для реалізації та охоCрони суб’єктивних прав платників податків.Такі передумови й умови самі по собі не слуCжать основою для реалізації прав і свободплатників податків. Для їх забезпечення тазахисту необхідна система юридичних гаранCтій суб’єктивних прав платників податків.Для розвитку й охорони прав платників поCдатків держава використовує систему юриCдичних гарантій. Проблеми юридичних гаCрантій неодноразово розглядались у правоCвій літературі.

Під юридичними гарантіями захиступрав і законних інтересів платників податківпропонуємо розуміти умови і правові засоби(способи), які спрямовані на дотримання заCкону всіма учасниками відносин, урегульоCваних законодавством про податки і збори тазабезпечують охорону прав платників поCдатків, безперешкодну реалізацію та поновCлення в разі їх порушення. Як уже встановCлено, гарантії пов’язані із засобом; у своючергу, юридичні гарантії взаємопов’язані зтаким поняттям, як юридичні (правові) засоCби. Під правовими засобами розуміють праCвові явища, виражені в інструментах (настаCновах) і діяннях (технологіях), за допомогоюяких задовольняються інтереси суб’єктівправа, забезпечується досягнення соціальнокорисних цілей [5, с. 501].

Основою гарантій прав платників податCків є правові засоби, за допомогою яких задоCвольняються інтереси та цілі захисту правплатників податків. Правові засоби є основCними елементами дії права та забезпечуютьйого юридичними способами. Такі способивстановлені у процесуальних та матеріальCних нормах та застосовуються платникомподатків у реалізації права на захист під часадміністративного чи судового оскарження.Наприклад, захист права платника способомвизнання недійсним рішення податковогооргану чи протиправних дій (бездіяльності).

Права платників податків є суб’єктивними гаCрантіями, які закріплюються в нормах закону.Але їх ефективна реалізація можлива у разідотримання ряду умов, які покладені в осноCву суб’єктивних гарантій. Як правило, умовиреалізації гарантій обмежені юридичними відCносинами платника податків і податковихорганів. У разі їх порушення правові засобиспрямовуються на врегулювання податковихправовідносин. Юридичні гарантії є основоюзахисту прав платників податків, які забезпеCчуються встановленими засобами та спосоCбами.

Юридичні енциклопедії правові (юриCдичні) гарантії поділяють на два види: норCмативноCправові та організаційноCправові [3,с. 555], без установлення яких реалізація заCхисту прав платників податків неможлива.Хоча, на думку науковців, самостійний хаCрактер організаційних гарантій зазвичай непіддається сумніву, але при цьому вони найCчастіше розглядаються в системі загальних іюридичних гарантій або включаються дозмісту останніх [6, с. 83]. Організаційні гаран�тії суб’єктивних прав платників податків явCляють собою діяльність держави та державCних органів у сфері правозастосування, здійCснення заходів процедурного, контрольного,наглядового, охоронного й іншого характеCру. Відповідно, важливою організаційною гаCрантією дотримання прав платників податCків є судове оскарження рішень податковихорганів, дій або бездіяльності їх посадовихосіб. Зазначену гарантію платники подаCтків досить ефективно використовують длязахисту гарантованих законодавством прав,свобод та інтересів. Про це свідчать опублікоCвані дані судової статистики щодо кількостірозглянутих справ із досить помітною тенCденцією їх збільшення1. Тобто нормативноCправові та організаційноCправові гарантії правплатників податків тісно взаємопов’язані, щостворює єдиний механізм.

Під процесуальними гарантіями суб’єк�тивних прав платників податків слід розуCміти механізми реалізації як загальних, так і спеціальних прав платників податків. Цявластивість податкових процесуальних праCвовідносин особливо проявляє себе у правоCзастосовній діяльності вповноважених оргаCнів державної податкової служби і їх посадоCвих осіб. Наприклад, відповідно до п. 56.9 ст. 56 ПК України, якщо вмотивоване рішенняза скаргою платника податків не надсилаєтьCся платнику податків протягом 20Cденного

1Постанова розширеного спільного засіданняПрезидії Верховного Суду України, президії Радисуддів України та колегії Державної судової адміCністрації України від 18.04.2008 р. // Вісник ВерCховного Суду України. – 2008. – № 5. – С. 10.

Ф І Н А Н С О В Е П РА В О№ 3

строку або протягом продовженого строку,така скарга вважається повністю задоволеCною на користь платника податків з дня, насCтупного за останнім днем зазначених строків.Тому процесуальні і матеріальні гарантіїправ платників податків встановлюються вматеріальних та процесуальних нормах уформі актів індивідуального та нормативноCправового характеру, які регулюють податCкові правовідносини під час реалізації правта обов’язків платника податків та спрямоCвані на забезпечення їх захисту.

Доцільно виділити такі види юридичCних гарантій суб’єктивних прав платниківподатків: законодавство про податки та збоCри; засоби виявлення порушень прав платCників податків; міри відповідальності посаCдових осіб податкових органів за порушенняправ платників податків; процесуальні засобизабезпечення прав платників податків, спосоCби реалізації права на захист. Основним видомюридичних гарантій захисту прав і законнихінтересів платників податків є нормативноCправові акти та правові акти індивідуальної дії.

Висновки

Таким чином, суб’єктивними гарантіямиплатників податків є закріплені у правовихнормах їх права, які забезпечуються юридичCними гарантіями – правовими засобами заCхисту та реалізуються встановленими в чинCному законодавстві способами захисту. ЮриCдичні гарантії прав платників податків у сисCтемі органів державної податкової служби спряCмовані на дотримання правових норм податCкового законодавства всіма учасниками відCносин. У зв’язку із цим, для забезпечення доCтримання законодавства про податки та збоCри воно має відповідати принципам стабільCності, високого рівня юридичної техніки. ПоCдаткове законодавство повинно мати юриC

дичний механізм реалізації гарантій суб’єкCтивних прав платників податків, визначатиколо органів і посадових осіб, зобов’язанихзабезпечити їх реалізацію. Повинна встановCлюватись відповідальність державних податCкових органів та їх посадових осіб, винних упорушенні прав платників податків. ПередCумовами гарантованості суб’єктивних правплатника податків у системі податкових орCганів є тільки правомірна поведінка, як з боCку платника податків, так і з боку податковоCго органу, що приносить економічну та іншукористь. Адже між законом і державою як гаCрантом дотримання прав і обов’язків платниCка податків існує складний зв’язок, порушенCня якого ставить під сумнів реальність тих чи інших гарантій. Проте стан забезпеченняюридичних гарантій захисту прав платниківподатків в Україні являє на сьогодні доситьсуперечливу картину. З огляду на це необCхідно акцентувати увагу на вдосконаленні юриCдичних гарантій охорони та захисту констиCтуційних прав.


1. Юридичні терміни: Тлумачний словник /В. Г. Гончаренко, П. П. Андрушко, Т. П. Базова таін.; За ред. В. Г. Гончаренка. – К., 2004. – 320 с.

2. Новий тлумачний словник української мови:У 4 т. / Укл. В. Яременко, О. Сліпушко. – К., 1999. –Т. 1. – 910 с.

3. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К., 1998. –Т. 1. – 672 с.

4. Новий тлумачний словник української мови:У 4 т. / Укл. В. Яременко, О. Сліпушко. – К., 1999. –Т. 2. – 911 с.

5. Сухонос В. В. Теорія держави і права. – СуCми, 2005. – 536 с.

6. Скобелкин В. Н. Юридические гарантии труCдовых прав рабочих и служащих. – М., 1969. – 183 с.

In the article the basic legal are investigated guarantees, as legal facilities of defence of rights fortaxpayers in their intercommunication with the guarantees of equitable rights of taxpayers.

В статье исследуются основные юридические гарантии как правовые средства защиты правналогоплательщиков в их взаимосвязи с гарантиями субъективных прав налогоплательщиков.

К Р И М І Н А Л Ь Н Е П РА В О

70


70

Кримінальне законодавство ФедеративCної Республіки Німеччини (далі –ФРН) формально включає в себе КриC

мінальний кодекс (далі – КК) (StrafgesetCzbuch) і так звані додаткові кримінальні заCкони. Ці закони містять кримінальноCпраCвові приписи, переважно заборони, тобто єзаконами, що доповнюють Особливу частиCну КК [1, с. 18]. Така специфіка, хоч і не власCтива чинному українському кримінальномузаконодавству, але викликає неабиякий інтеCрес у теорії й правозастосовчій практиці, пеCредусім з огляду на потребу системного розCкриття взаємодії приписів регулятивного закоCнодавства із бланкетними за своїм змістомкримінальноCправовими заборонами [2, с. 1–2].При цьому ілюстрація такої взаємодії, як підCкреслюється в літературі, неможлива безглибокого аналізу сутності, змісту і форми таCких кримінальноCправових заборон [2, с. 1–2;3, с. 47], їх взаємозв’язку із складом злочину,а також виявлення співвідношення складузлочину із кримінальноCправовою нормою, вякій він знаходить законодавче закріплення[3, с. 47, 48].

З огляду на це, доцільно дослідити конCкретні норми КК ФРН про шахрайство, спряCмоване на отримання субвенцій (§ 264), які,на наш погляд, найбільш чітко здатні показаCти зміст існуючих у німецькому федеральноCму законодавстві форм кримінальноCправоCвих заборон та розкрити особливості законоCдавчої фіксації в їх змісті складів певних злоCчинних діянь (їх необхідних ознак).

Мета цієї статті – визначення доцільностіврахування (або взагалі запозичення)

відповідних положень кримінального заCконодавства ФРН, необхідного для можCливого вдосконалення чинних редакцій тихстатей КК України, які передбачають відCповідальність за шахрайство певного виду(йдеться, зокрема, про ті, що передбаченістаттями 190, 222 КК України).

Таким чином, необхідно розглянути хаCрактерні особливості існуючої «взаємодії»норм Загальної й Особливої частин КК ФРНта норм інших, так званих додаткових криCмінальних законів; узгодженості вказанихнорм німецького законодавства між собою.

Ґрунтовний аналіз окремих положень«додаткових кримінальних законів» ФРНздійснювали в Україні О. Дудоров, Д. Крупко,Є. Стрельцов, М. Хавронюк та інші вчені.Проте норми кримінального законодавстваФРН, що передбачають відповідальність занезаконне використання субвенцій, предмеCтом комплексного кримінальноCправовогоаналізу в нашій державі поки що не були. М. Хавронюк зосереджує увагу лише на заCгальній характеристиці й структурі складушахрайства (§ 263) та його різновидів (паCраграфи 263а, 264, 264а, 265, 265а, 265b ККФРН) [4, c. 735–736, 779]. Дещо інший станнаукових досліджень у Російській ФедераCції. Наприклад, А. Жалінський, хоч і навоCдить лише загальну характеристику окремихвидів деліктів шахрайства, серед яких згадуєй «шахрайство при отриманні субвенції», проCте висвітлює особливості законодавчої фікCсації ознак їх (деліктів шахрайства) складів,наводить приклади із судової практики ФРН[1, с. 462–466]. П. Головненков у науковоC

ЗЛОЧИННІ ДІЯННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З НЕЗАКОННИМ ОДЕРЖАННЯМ І ВИКОРИСТАННЯМ СУБВЕНЦІЙ, ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ

Павло Берзін,д�р юрид. наук,

доцент кафедри кримінального права та кримінологіїюридичного факультету

Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Стаття присвячена аналізу деяких типів незаконного використання субвенцій за кримінальнимзаконодавством Федеративної Республіки Німеччини. Розкривається кримінально�правовий змістскладів діянь, передбачених § 264 Кримінального кодексу Федеративної Республіки Німеччини.

Ключові слова: субвенція, використання, отримання, склад діяння, злочин.

© П. Берзін, 2011


71

№ 3

практичному коментарі до § 264 КК ФРНвибірково розкриває зміст деяких ознакскладів вказаних злочинних діянь, зокрема,наводить визначення понять «повні субCсидії», «часткові субсидії», а також наводитьпоняття громадської корпорації (громадсьCкого підприємства). Крім цього, вчений лиCше згадує існування у ФРН ФедеральногоЗакону від 29.07.1976 р., назва якого переCкладена ним як «Закон проти зловживань привикористанні субсидій» (Gesetz gegen miβbCrаuchliche Inanspruchnahme von SubventioCnen [Subventionsgesetz]) (далі – Закон від29.07.1976 р.). Відповідні ж положення цьогоЗакону, незважаючи на їх серйозну значиCмість для науковоCпрактичного коментуванCня положень § 264 КК ФРН, автор взагалі нерозкриває [5, c. 192–193].

Зважаючи на такі обставини, виникла реCальна потреба з’ясувати зміст не лише полоCжень § 264 КК ФРН, але й тих положень ЗакоCну від 29.07.1976 р., які істотно впливають навизначення ознак шахрайства, спрямованогона отримання субвенцій (§ 264 КК ФРН).

Джерела кримінального законодавстваФРН. Прийнятий 15.05.1871 р. КК ФРН (уредакції від 13.11.1998 р.) [6; 7, с. 1–172] неохоплює всього кола кримінально караних діCянь, оскільки існують кримінальноCправовіприписи, котрі знаходяться у численних(близько тисячі) не кодифікованих законоCдавчих актах [8, с. 566]. Особлива частинаКК ФРН включає 30 розділів. Розділ ХХІІмає назву «Шахрайство та зловживання доCвірою» (Betrug und Untreue) і охоплює норCми про шахрайство (§ 263) та ті злочини, якістановлять різновиди делікту шахрайства(параграфи 263а, 264, 264а, 265, 265а, 265b).Одним із таких деліктів шахрайства німецьCкий законодавець називає шахрайство, спряCмоване на отримання субвенцій (§ 264) [7, с. 132]. На рівні ж федерального законодавствазмістовні ознаки цього різновиду деліктушахрайства передбачені окремим Закономвід 29.07.1976 р. [9], який роз’яснює підставикримінального переслідування за цей делікт[7, с. 191–192]. Цей Закон застосовується щоCдо надання субвенцій, визначених у § 264 ККФРН, за винятком випадків, передбачених вп. 2 цього Закону (див. далі). При цьому закоCнодавство окремих німецьких земель при отCриманні субвенцій застосовується на підCставі параграфів 2–6 цього Закону лише вразі, коли це передбачено законодавством таCких земель. З огляду на це приєднуємося додумки О. Дудорова, що сам факт існуваннятак званого додаткового кримінального праCва (Nebenstrafrecht) показує, що кримінальCне законодавство Німеччини не тяжіє до повCної кодифікації кримінальноCправових норм[8, с. 566].

У німецькому кримінальному праві заCгальне позначення кримінально караногодіяння, яким є протиправне діяння, визначаCється кримінальним законом через ознакискладу діяння, вчиненого за відсутності обCставин, що усувають винність і протиправCність, і таке, що загрожує покаранням у виCпадку, коли особа, яка його вчинила, підлягаєкримінальному обвинуваченню [4, с. 163].Тому те, що у вітчизняній доктрині іменуєтьCся злочинним діянням, за німецьким криміCнальним правом складається із трьох елеменCтів: складу злочинного діяння, елемента проCтиправності та елемента вини. Всі ці елеменCти знаходять своє відображення в законодавCчих положеннях. Склади злочинного діяння,закріплені в Особливій частині КК, позначаCються об’єктивними і суб’єктивними обставиCнами, в яких із законодавчої точки зору вбаCчається типова неправомірність. Злочиннимдіянням стає дія, яка містить склад злочину,якщо вона в конкретному випадку є протиправCною і виконавець діяв протиправно [10, с. 9].

З огляду на це кримінальноCправову хаCрактеристику зазначених злочинних діянь здійCснюємо залежно від об’єктивних і суб’єктивCних складів, що виділяються німецькою криCмінальноCправовою доктриною у структуріскладу діяння. Об’єктивний склад діяннявключає в себе об’єктивні (зовнішні) ознаки,що описують зовнішні прояви діяння і харакCтеризують делікти Особливої частини. СуCб’єктивний же склад охоплює, відповідно, суCб’єктивні ознаки, які позначають психодуховCну сферу, внутрішні процеси, що відбуваютьCся в ній [1, с. 136–137].

Відповідно до абз. 1 § 264 КК ФРН злоCчином визнаються діяння того, хто: 1) за себечи іншу особу повідомляє державній устаCнові, до компетенції якої належить задовоCлення заявок на субвенції або інше включенCня в процедуру з надання субвенцій органучи особі (органу надання субвенцій), непраCвильні чи неповні відомості про значимі длянадання субвенцій факти на свою користь чикористь іншої особи; 2) використовує предCмет чи грошову допомогу всупереч обмеженCню використання, передбаченого правовимприписом чи органом надання субвенцій відCносно даної субвенції; 3) всупереч правовимприписам про надання субвенцій залишає вневіданні орган надання субвенцій про знаCчимі для надання субвенцій факти; 4) викоCристовує у процесі процедури надання субCвенцій посвідчення про право на субвенціюабо про значимі для цього факти, отриманіна підставі повідомлення неправдивих чи неCповних відомостей [5, с. 192; 7, с. 132]. ВодноCчас німецький законодавець в абз. 2 § 264 ККвизначає зміст обтяжуючих обставин, охопCлюючи їх поняттям «особливо тяжкого виC

..


72


падку». Такий «особливо тяжкий випадок»має місце в разі, коли особа: 1) із грубих корисCливих спонукань або за допомогою підробленихчи сфальсифікованих документів отримує длясебе чи іншої особи неправомірну субвенцію увеликому розмірі; 2) зловживає своїми повCноваженнями чи своїм становищем як посаCдова особа; 3) користується сприянням посаCдової особи, що зловживає своїми повноваженCнями або своїм становищем [5, с. 192; 7, s. 132].

Розглядаючи предмет даних діянь, слідокремо звернути увагу на його законодавчевизначення в абз. 7 § 264 КК ФРН, зокрема,як: 1) допомогу із громадських коштів відCповідно до федерального чи земельного праCва, що надається підприємствам чи корпораCціям, яка (допомога) хоча б частково: а) наCдається без зустрічного виконання зобов’яCзання відповідно до його ринкової вартостіта б) слугує розвитку економіки; 2) допомоCгу із громадських коштів відповідно до праваЄвропейського Співтовариства, яка хоча бчастково надається без зустрічного виконанCня зобов’язання відповідно до його ринковоївартості. Йдеться, наприклад, про кредитина пільгових умовах, зниження цін на сільсьCкогосподарські продукти, надання допомоги,що перевищує ринкову вартість зустрічногозобов’язання, тощо [5, с. 193].

Так звані зовнішні прояви передбаченихв абзацах 1, 2 § 264 КК ФРН діянь можутьвиражатись як у діях, так і в бездіяльності.Такі діяння позначаються в абз. 1 § 264 ККФРН формулюваннями: «повідомляє … неCправильні чи неповні відомості про значимідля надання субвенцій факти», «використоCвує … всупереч обмеженню використання»,«використовує … свідоцтво про право на субCвенцію або про значимі для надання субCвенцій факти», а в абз. 2 – «отримує … непраCвомірну субвенцію», «зловживає своїми повCноваженнями чи своїм становищем», «корисCтується сприянням посадової особи».

Бездіяльність як «зовнішній прояв» вираCжається в абз. 1 § 264 КК ФРН словами «заCлишає в невіданні орган надання субвенцій».Тобто в даному разі має місце замовчуванняпевних відомостей, що характеризує названедіяння як різновид обману органу наданнясубвенцій при шахрайстві.

При характеристиці об’єктивних ознакскладів названих діянь привертає увагу змістабз. 1 § 264 КК ФРН про те, що значимимидля отримання субвенцій фактами є ті, які:1) законом чи на підставі закону визначеніорганом надання субвенцій як значимі длянадання субвенцій, або 2) від яких згідно іззаконом залежить задоволення заявки насубвенцію чи вигоду по субвенції [5, с. 194].

Крім того, право особи, що здійснює наCдання субвенції (орган надання субвенції),

як одна із сторін відносин із субвенціями, саCмостійно визначити значимі для наданнясубвенції факти закріплюється в абз. 1 § 2Закону від 29.07.1976 р. Ця норма, зокрема,конкретизує, що названі факти можуть виCзнаватися значимими для надання субвенціїзалежно від: а) цілей надання субвенції; б) правових приписів, правил і директив просубвенції; в) інших значимих умов, що стосуCються надання субвенцій, вимог їх поверненCня, подальшого надання чи зупинення (приCпинення) субвенції чи вигоди по ній (пункти1–3 абз. 1 § 2 Закону від 29.07.1976 р.). Прицьому ч. 2 § 2 цього Закону передбачає можCливість визнання органом надання субвенціїй інших фактів як значимих для цього в томувипадку, якщо в нього виникають сумнівищодо обставин надання чи використаннясубвенції або вигоди по ній згідно з її (субCвенцією) метою або іншими умовами, передCбаченими пунктами 2, 3 абз. 1 § 2 Закону від29.07.1976 р.

Залежно від передбачених у § 264 ККФРН «форм» активної поведінки цей злочинвважається закінченим з моменту, коли: а) особа подає органу надання субвенції неCправильні чи неповні відомості про значимідля надання субвенції факти незалежно від тоCго, чи була одержана така субвенція взагалі;б) на підставі поданих відомостей про такіфакти вказана особа починає використовуваCти отриманий як субвенція предмет чи гроCшові кошти всупереч передбаченим § 2 ЗакоCну від 29.07.1976 р. обмеженням щодо викоCристання; в) особа подає органу надання субCвенції завідомо неправдиві відомості, щомістяться у спеціальному свідоцтві про праCво на субвенцію, чи про значимі для її отриCмання факти; г) особа отримує шляхом поCдання завідомо неправдивих відомостей субCвенцію у великому розмірі.

Момент закінчення шахрайства, спрямоCваного на отримання субвенцій, у так званійпасивній формі (п. 3 абз. 1 § 264 КК ФРН)визначається залежно від замовчування осоCбою значимих для такого отримання фактів.Оскільки в абз. 1 § 3 («Обов’язок робити поCвідомлення при використанні субвенцій») ЗаCкону від 29.07.1976 р. на одержувача субвенціїпокладається обов’язок негайно повідомити орган надання субвенції про всі факти, які виCключають надання субвенції, її використаннячи зупинення (припинення), закінчення «паCсивної форми» даного різновиду шахрайствапов’язується з тим моментом, коли залежно відфактичних обставин вчиненого закінчуєтьсястрок, протягом якого інформація про значимідля отримання субвенції факти мала б бутиповідомлена органу надання субвенції.

Суб’єктом шахрайства, спрямованого наотримання субвенцій, є посадова особа підC


73

№ 3

приємства чи корпорації, яка, діючи у власCних інтересах чи інтересах інших сіб, безпоCсередньо або шляхом використання іншихосіб вчиняє будьCяке з діянь, передбаченихабз. 1 або абз. 2 § 264 КК ФРН, з порушенCням спеціальних приписів, зазначених у паCраграфах 2–5 Закону від 29.07.1976 р. СпеціCальними приписами тут є, зокрема, ті, що стоCсуються обов’язку суб’єкта вчасно повідомиCти орган надання субвенції про своє бажаннявикористовувати (абз. 2 § 3 Закону) або безCпосереднє використання (абз. 1 § 5 Закону)предмета чи грошової допомоги готівкою,яке заборонене німецьким законодавством.

Дії посадових осіб, які сприяють незаконCному отриманню й використанню субвенційіншими особами (як фізичними, котрі діютьна свою користь чи користь юридичних осіб,так і юридичними (підприємства і корпораCції), що є безпосередніми одержувачами субCвенцій), за необхідних умов тягнуть відпоCвідальність за п. 3 абз. 2 § 264 КК ФРН (зоCкрема, у випадках, коли посадова особа, сприCяючи певним чином одержувачу субвенції,зрештою, зловживає своїми повноваженняCми або своїм становищем).

Така стадія умисного шахрайства, спряCмованого на отримання субвенцій, як готуCвання не є кримінально караною.

Злочин, передбачений пунктами 1–3 абз. 1 § 264 КК ФРН, може вчинюватися якумисно, так і з необережності. Зокрема, з цьоCго приводу німецький законодавець в абз. 4 § 264 КК формулює таке положення: «Той,хто у випадках, передбачених у пунктах 1–3абз. 1, вчиняє дії з грубої необережності, каCрається …». Вказівка на ознаку можливогоумислу та грубої необережності робитьсянімецьким законодавцем також в абз. 2 § 5Закону від 29.07.1976 р. стосовно знання чинезнання внаслідок грубої необережностісуб’єктом передбачених чинним федеративCним законодавством обмежень невиправдаCного використання вигоди по субвенції (даCний абзац § 5 Закону від 29.07.1976 р. факCтично конкретизує зміст пунктів 2, 3 абз. 1 § 264 КК ФРН, визначаючи характеристикивикористання певних коштів усупереч існуCючим обмеженням їх використання). Що жстосується передбаченого в п. 4 абз. 1 § 264КК ФРН діяння, то воно може вчинюватисялише умисно.

Добровільна відмова від вчинення злочину.Приписи заохочувальних норм. На підставінорми про добровільну відмову (абз. 1 § 24КК ФРН) не карається за замах та особа, якадобровільно відмовляється від подальшоговиконання діяння (незакінчений замах) абоперешкоджає доведенню діяння до кінця(закінчений замах). У разі настання шкідлиCвих наслідків виконавець злочину не підляC

гає кримінальній відповідальності за умови,що він продемонстрував добровільні і напоCлегливі зусилля, спрямовані на те, щоб пеCрешкодити закінченню діяння [8, с. 573; 5, с. 37; 1, с. 255]. Тобто абз. 1 § 24 КК ФРН пеCредбачає три умови добровільної відмови: 1) особа має добровільно відмовитися від поCдальшого виконання діяння, або 2) перешкоCдити доведенню його до завершення; 3) якщодіяння і без сприяння того, хто відмовився,доводиться до завершення, то він не караєтьCся за умови його добровільних і наполеглиCвих зусиль перешкодити завершенню діяння[4, с. 232]. Відповідно, вказані зусилля, якихдокладає особа і які вимагаються для такоївідмови, мають ґрунтуватися на волі довідмови, тобто виконавець або учасник, вчиCняючи конкретну дію, має бажати запобіганCня результату (перешкоджання завершеннюдіяння). При цьому має бути відмова від діCяння в цілому [10, с. 17].

Поряд із § 24, в КК ФРН міститься окреCма норма, яка стосується добровільної відмоCви від шахрайства, спрямованого на отриманCня субвенції. Так, § 264 КК ФРН «міститьспеціальну заохочувальну норму, яка порівCняно із Загальною частиною КК створює…більш пільгові умови уникнення кримінальCноCправових неприємностей» [8, с. 573].Згідно з абз. 5 § 264 КК ФРН не караєтьсятой, хто добровільно перешкоджає отриманCню субвенції на підставі вчиненого й відпоCвідно до положень, передбачених абзацами1–4 цього параграфу. Якщо ж субвенція ненадається без сприяння виконавця, то длязвільнення від покарання достатнім є йогодобровільне і наполегливе старання, спрямоCване на перешкоджання наданню субсидії [5,с. 193; 7, s. 134]. Отже, як бачимо, положенняабз. 5 § 264 поширюються на всі діяння, пеCредбачені в абзацах 1–4 § 264 КК ФРН, наCвіть на ті з них, що вчинені за обтяжуючих обCставин. Формулюючи такі положення, ніCмецький законодавець «дотримується» в абз. 5 § 264 КК тих загальних умов добровільCної відмови, що були визначені ним у § 24.Проте очевидними вадами такого підходу є,на нашу думку, такі.

По�перше, в § 24 КК йдеться про «подальCше виконання діяння, від якого особа добCровільно відмовляється», а також про «довеCдення його до завершення», стосовно чогоповинно мати місце перешкоджання. ЗіставCляючи ж такі характеристики умов доброCвільної відмови з тими із них, що конкретиCзуються законодавцем в абз. 5 § 264 КК, можCна з’ясувати, що діяння, від якого особа добCровільно відмовляється, в останній із назваCних норм КК взагалі не конкретизується, а тедіяння, щодо якого при добровільній відмовімає місце перешкоджання, описується слоC

К Р И М І Н А Л Ь Н Е П РА В Оберезень 2011

вами «отримання субвенції на підставі вчиCненого». Утім, у тому й справа, що положенCня абз. 1 і абз. 2 § 264 КК ФРН визначаютьотримання субвенції як вчинене діяння незавжди. Зокрема, в п. 2 абз. 1 цього параграCфу йдеться про використання всупереч ісCнуючій забороні певних коштів, уже одержаCних як субвенція. Так само і залишення оргаCну надання субвенції у невіданні, про якейдеться в п. 3 абз. 1, може стосуватись у томучислі й використання вже одержаної субCвенції.

По�друге, якщо згідно з абз. 1 § 24 КК ФРНдля наявності добровільної відмови особа, якавідмовляється (при цьому вона не сприяєдіянню, у зв’язку з чим воно доводиться дозавершення), має докласти добровільних інаполегливих зусиль щодо перешкоджаннязавершенню діяння, то в абз. 5 § 264 КК такізусилля мають докладатися не для переCшкоджання одержанню субвенції, а для переCшкоджання її наданню.


1. Жалинский А. Э. Современное немецкое угоCловное право. – М., 2006. – 560 с.

2. Дудоров О. О. Проблеми кримінальноCпраCвової охорони системи оподаткування України:автореф. дис. … дCра юрид. наук. – К., 2007. – 34 с.

3. Панов М., Квасневська Н. Кваліфікація злоCчинів при бланкетній диспозиції закону прокримінальну відповідальність // Право України. –2010. – № 9. – С. 47–55.

4. Хавронюк М. І. Кримінальне законодавствоУкраїни та інших держав континентальної ЄвроCпи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації. –К., 2006. – 1048 с.

5. Уголовное уложение (Уголовный кодекс)Федеративной Республики Германия: Текст и наCуч.Cпракт. комментарий. – М., 2010. – 280 с.

6. Bundesgesetzblatt. Збірник Федерального заCконодавства. – 1998. – ІS. 3322.

7. Strafgesetzbuch mit Einfuhrungsgesetz, VolkerCstrafgesetzbuch, Wehrstrafgesetz WirtschaftsstrafgeCsetz, Betaubungsmittelgesetz Versammlungsgesetz,Auszugen aus dem Jugendgerichtsgesetz und dem OrdCnungswirdrigkeitengesetz sowie anderen Vorschriften desNebenstrafrechts / Textausgabe mit ausfuhrlichem SachCregister und einerEinfuhrung von Professor Dr. Jur. ThoCmas Weigend, Universitat zu Koln / 47. Auflage. Stand:1. September 2009. – Deutscher Taschenbuch VerlagGmbH&Co. KG, 2009. – ХХХІV, 350 s.

8. Дудоров О. О. Кримінальне переслідуванняподаткових злочинів за законодавством ФедераCтивної Республіки Німеччини // Вибрані праці зкримінального права. – Луганськ, 2010. – 952 с.

9. Bundesgesetzblatt. – 1976. – ІS. 2034, 2037.10. Хелльманн У., Головненков П., Рарог А. ВвеC

дение в уголовное право Федеративной РеспублиCки Германия // Уголовное уложение (Уголовный коCдекс) Федеративной Республики Германия: Текст инауч.Cпракт. комментарий. – М., 2010. – С. 7–23.

The article is dedicated to analysis of the some types of illegal use of a subvention by the criminallegislation of Federal Republic of Germany. The criminal�legal content of structures of the acts provi�ded § 264 Criminal codes of Federal Republic of Germany is descanted.

Статья посвящена анализу некоторых типов незаконного использования субвенции по уго�ловному законодательству Федеративной Республики Германии. Раскрывается уголовно�пра�вовое содержание составов деяний, предусмотренных § 264 Уголовного кодекса ФедеративнойРеспублики Германии.

.. ..

....

....

.. ..


75

№ 3

Визначення поняття «викрадення» є нетільки теоретичною, а й практичноюпроблемою. Про це, наприклад, свідчить

увага законодавця до закріплення цього юриCдичного терміна у диспозиціях статей 146, 185,186, 188, 262, 297, 308, 312, 313, 320, 346, 357,362, 363, 410, 432 та 444 чинного КримінальноCго кодексу (далі – КК) України. Значення криCмінальноCправової боротьби з такими посяганCнями зростає у зв’язку з їх відносною поCширеністю. Так, за даними Державної судовоїадміністрації України, за вказані злочинищорічно засуджуються у середньому приблизCно 48 697 осіб, або близько 27,2 % середньоїзагальної кількості засуджених осіб. Разом ізтим зміст поняття «викрадення» чинним закоCнодавством України про кримінальну відповіCдальність не розкривається. І хоча зазначенимпитанням присвячено багато наукових робіт таких учених, як В. Владимиров, Н. Гуторова, О. Дячкін, С. Дячук, В. Касинюк, Ю. КириченCко, В. Клименко, М. Коржанський, В. Кузнєцов,В. Кундеус, В. Меньшагін, М. Панов, Д. ТальCберг, І. Фойницький, М. Хавронюк, С. ХаритоCнов, О. Чуваков та ін., в науці кримінальногоправа щодо даного терміна немає єдиної думки.

Метою цієї статті є дослідження проблемивизначення поняття «викрадення» у вітCчизняному кримінальному законодавстві,формулювання суті проблеми та внесенняпропозицій щодо її розв’язання.

Аналіз диспозицій статей, що містять поCняття «викрадення», вказує на те, що:

•• статті 185, 186 КК України пов’язують, що розглядається термін, з поняттями «краCдіжка» та «грабіж»;

•• ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 308, ч. 3 ст. 312 та ч. 3 ст. 313 КК України передбачають, що розCбій вчинюється з метою викрадення;

•• у статтях 146, 188, 297, 320, 346, 357, 362,363, 410, 432 та 444 КК України вказане поCняття тільки констатується.

Судова практика, наприклад п. 17 постаCнови Пленуму Верховного Суду України «Просудову практику в справах про викраденнята інше незаконне поводження зі зброєю,бойовими припасами, вибуховими речовинаCми, вибуховими пристроями чи радіоактивCними матеріалами» від 26.04.2002 р. № 3 (далі –постанова ПВС України від 26.04.2002 р. № 3)та п. 7 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни «Про судову практику в справах прозлочини у сфері обігу наркотичних засобів,психотропних речовин, їх аналогів або преCкурсорів» від 26.04.2002 р. № 4 (далі – постаCнова ПВС України від 26.04.2002 р. № 4),пішла шляхом визначення поняття «викраCдення» як протиправного таємного чи відкриCтого, у тому числі із застосуванням насильCства, котре не є небезпечним для життя абоздоров’я, чи з погрозою застосування такогонасильства, вилучення предметів, що переCлічені в цих постановах ПВС України. Разоміз тим у п. 18 постанови ПВС України від26.04.2002 р. № 3 та в п. 8 постанови ПВСУкраїни від 26.04.2002 р. № 4 дається роз’ясCнення, що розбій також може вчинюватися зметою викрадення.

Якщо порівнювати погляди, що існуютьстосовно поняття «викрадення», то їх можнаоб’єднати у декілька груп. Так, Н. Гуторова,В. Касинюк, М. Коржанський, М. Панов, С. ХаCритонов та ін., вважають, що поняття «викраCдення» аналогічне поняттю «розкрадання»,

ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ВИКРАДЕННЯ» У ВІТЧИЗНЯНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІТА ДЕЯКІ ШЛЯХИ ЇЇ РОЗВ’ЯЗАННЯ

Віктор Бодаєвський,канд. юрид. наук,

доцент кафедри спеціальних правових дисциплінКримського економічного інституту

ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»

У статті розглядаються доктринальні засади визначення поняття «викрадення», сфор�мульована суть проблеми (у контексті вітчизняного кримінального законодавства) та пропо�нуються для обговорення конкретні шляхи її розв’язання.

Ключові слова: викрадення, крадіжка, грабіж, розкрадання, злочини проти власності, виCлучення, заволодіння, поняття, тлумачення, майно.

© В. Бодаєвський, 2011


76


тобто охоплює всі способи корисливих посяCгань на власність: крадіжку, грабіж, розбій,вимагання, шахрайство, привласнення, розCтрату, зловживання службовим становищем[1, с. 46, 49; 2, с. 1099; 3, с. 596; 4, с. 75]. С. ДяCчук, В. Владимиров, В. Меньшагін, Д. ТальCберг, І. Фойницький та ін., стверджують, щопоняття «викрадення» охоплює крадіжку,грабіж і розбій [5, с. 1329; 6, с. 86; 7, с. 41; 8, с. 123; 9]. Дещо іншої думки щодо обсягу поCняття викрадення дотримуються, наприклад,Ю. Кириченко, В. Кузнєцов, О. Чуваков. ВоCни вважають, що це поняття включає в себетільки крадіжку та грабіж [10, с. 23; 11; 12, с. 789]. У свою чергу, В. Клименко, М. ХавроCнюк та ін., вважають, що термін «викраденCня» охоплює вилучення військового майнашляхом крадіжки, грабежу та розтрати [13, с. 786; 14, с. 1089]. Неоднозначно визначає поCняття «викрадення» В. Кундеус. Так, в одномувипадку він зазначає, що «викрадення майнаможе полягати у крадіжці, грабежі і розбої. …Отже, крадіжку, грабіж та розбій можна розCглядати як форми викрадення», а в іншому:«Виходячи із законодавчої термінології у статCтях 312, 313, 357, 363, 410 КК України, можнаприпустити, що під викраденням у цих злочиCнах мається на увазі вчинення цих злочинівшляхом крадіжки та грабежу» [15, с. 39, 84].

Отже, дослідження кримінального закоCнодавства України та концепцій щодо визнаCчення поняття «викрадення» вказує на те, щоспільним для даного юридичного терміна євключення до його змісту крадіжки та грабеCжу, а основними розбіжностями – включенCня у зміст цієї юридичної категорії розбою чирозтрати або всіх корисливих посягань, пеCредбачених статтями 185–187 та 189–191 ККУкраїни.

Аналіз тлумачних словників свідчить, щоетимологія понять, похідних від визначень«викрадення», включає в себе такі види посяCгань, як крадіжка та грабіж, складовими поCнятійного апарату яких є поняття «вилученCня» та «заволодіння». Так, під поняттям «виCлучення» (російською мовою – «изъятие») условнику російської мови розуміють дії –«відібрати, конфіскувати» [16, с. 657]. У своючергу, поняття «заволодіння» Новий украCїнськоCросійський і російськоCукраїнськийсловник тлумачить як «…(брати силою) – щезахоплювати (когосьCщось)… (оволодівати)опановувати …» [17, с. 720].

Отже, можна констатувати, що зміст поCняття «викрадення» охоплює зміст понять«вилучення» та «заволодіння». Цей висновокпідтверджується й існуючими в юридичнійлітературі поглядами С. Дячука, М. ХавроCнюка, О. Чувакова та інших учених, які одноCголосно підтримують цю думку [4, с. 74–75;12, с. 789; 14, с. 1089].

Виходячи з викладеного, слід погодитисяз думкою В. Кундеуса, який, посилаючись напогляди багатьох криміналістів, вказує, щооб’єктивними ознаками викрадення, які стоCсуються предметів матеріального світу зособливим режимом обігу, є:

•• дія – заволодіння шляхом фізичного виCлучення;

•• предмет викрадення – чуже майно; •• спосіб викрадення – таємно чи відкрито;•• обставини викрадення – проти або поза

волею власника чи іншого володільця. Отже, викрадення чужого майна можна

подати як умисне протиправне заволодінняним шляхом його фізичного вилучення всуCпереч або поза волею власника чи іншого воCлодільця [18, с. 10]. У цьому випадку понятCтя «вилучення» виступає як основна ознакавикрадення. Виходячи з вказаного, слід таCкож погодитися з Ю. Кириченком, який сфорCмулював вилучення як елемент складу виCкрадення: це фізичне відторгнення від власниCка або володільця й переміщення чужогомайна в інше місце, де винний може незаконCно володіти, користуватися або розпоряджаCтися цим майном [10, c. 23].

Законодавчим поняттям «викрадення»охоплюються тільки крадіжка та грабіж [19,с. 332; 20, c. 219]. Під крадіжкою (згідно із ст. 185 КК України), розуміється таємне викраCдення чужого майна, а під грабежем (відпоCвідно до ст. 186 КК України) – відкрите виCкрадення чужого майна. Виходячи з викладеCного, враховуючи етимологію поняття «форCма» (воно означає зовнішній вираз чогоCнеCбудь) ми робимо висновок, що крадіжка таграбіж є формами викрадення. При цьому,слід зазначити, що в юридичній літературічасто застосовується словосполучення «форCми злочину», під яким розуміють зовнішнійвираз відповідного злочину. В такому випадCку, на нашу думку, це випливає з положень ч. 1 ст. 11 КК України, де вказується, що злоCчином є передбачене цим Кодексом суспільCно небезпечне винне діяння (дія або бездіCяльність), вчинене суб’єктом злочину; длярозглядуваних злочинів (діянь) їх зовнішнійвираз полягатиме в діях. Отже, формою цихзлочинів, діянь (обов’язковою ознакою їхоб’єктивної сторони) є дії [21, с. 51]. У своючергу, враховуючи цю позицію та ґрунтуюCчись на етимології поняття «спосіб» (воноозначає прийом, дію, метод, що застосовуютьCся при здійсненні чогоCнебудь тощо), а такожна юриCдичноCпонятійному значенні даноготерміна (це сукупність прийомів і методів,які використовуються винним для вчиненнязлочину), ми вважаємо, що викрадення є споCсобом вчинення досліджуваних злочинів.

Що стосується питання віднесення до поCняття «викрадення» розбою, то слід погодиC


77

№ 3

тися з точкою зору О. Дячкіна, згідно з якоюсловосполучення «розбій з метою викраденCня» свідчить про незгоду законодавця з отоCтожненням термінів «розбій» і «викрадення».Він посилається на те, що в ч. 1 ст. 187 ККУкраїни немає вказівки, відповідно до якоїрозбій є викраденням. Але ми вважаємо, щозазначене словосполучення має означати наCпад із метою відкритого заволодіння майномшляхом його фізичного вилучення, поєднаCний із насильством, небезпечним для життячи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або зпогрозою застосування такого насильства.Така позиція ґрунтується на тому, що понятCтя «напад» і «крадіжка» несумісні (не можнавчинити напад із метою таємного заволоCдіння чужим майном). Ґрунтуючись на форCмулі, яку вивів В. Навроцький: «Однаковітерміни в різних статтях КК мають однакоCвий зміст» [22, с. 40], ми також робимо висCновок, що словосполучення «розбій з метоювикрадення» має однаковий понятійний змістдля всіх статей КК України, що його передCбачають. Проте зазначене словосполучення,на нашу думку, є невдалим, оскільки вонопонятійно допускає напад з метою таємногозаволодіння майном. Виходом із цієї ситуаціїбуло б використання словосполучення «розCбій з метою заволодіння», що передбачено,наприклад, у ч. 3 ст. 410 КК України.

В юридичній літературі пропонуєтьсявважати викраденням ще й розтрату. Але цяпозиція не знаходить свого підтвердженняпри дослідженні етимологічного та філолоCгічного значення терміна «розтрата». Аналізпоглядів В. Гончаренка, О. Дудорова, Л. КриCвоченко, М. Мельника, М. Хавронюка та О. ЧуCвакова щодо юридичного визначення понятCтя «розтрата» дозволяє викласти його як неCзаконне й безоплатне витрачання (викорисCтання) майна винною особою, яке їй буловвірене чи перебувало в її віданні, в резульCтаті чого поліпшується майнове становищецієї особи або інших осіб. Отже, основнимиоб’єктивними ознаками розтрати є: незаконCне та безоплатне витрачання (використання)майна; майно має бути ввірене винній особічи перебувати в її віданні. Як зазначає А. Безверхов, при характеристиці розтратине використовується категорія «протиправневилучення чужого майна», яка є обов’язковимелементом поняття «викрадення». На думкуА. Безверхова, його підтримує і П. Яні, розCтрата, як правило, не пов’язана з порушеннямчужого володіння, що зумовлено находженCням предмета злочину у правомірному воCлодінні винної особи до вчинення нею злочиCну. Особі, у якої предмет цього злочину знаCходиться «в руках», немає чого вилучати з меCтою незаконного обернення на свою користьабо користь інших осіб. Під витрачанням

(використанням) майна слід розуміти проCтиправне розпорядження винною особою ввіCреним або таким, що перебувало у її віданні,майном шляхом його споживання за признаCченням або передачі третім особам [23, с. 5–6;24, с. 17]. М. Хавронюк уточнює це поняттята зазначає, що безоплатне витрачання майCна може здійснюватися шляхом споживання,продажу, безоплатної передачі, обміну, переCдачі в рахунок погашення боргу тощо [25, с. 155]. Під ввіреним майном або таким, щоперебувало у віданні винного, як предметомрозтрати, розуміється річ, що на момент вчиCнення злочину, з одного боку, належить поCтерпілому на праві власності або іншого реCчового права, а з іншого – перебуває у праCвомірному володінні або користуванні та(або) розпорядженні винного, або щодо якоCго винна особа наділена адміністративноCгосCподарськими повноваженнями. З юридикоCтехнічної сторони ввірене майно – чуже майCно, що передано винній особі на підставах,що не передбачають переходу права власCності [23, с. 4; 14, с. 496; 12, с. 389].

Обернення на свою користь майна, вчиCнене особою, яка не була наділена певноюправомочністю щодо цього майна, а за родомсвоєї діяльності мала лише доступ до нього,має кваліфікуватись як крадіжка. Це стосуCється також і осіб, які виконували суто техCнічні функції, наприклад щодо транспорCтування майна тощо [25, c. 156]. Аналогічніроз’яснення надаються в п. 23 постанови ПлеCнуму Верховного Суду України «Про судовупрактику у справах про злочини проти власCності» від 06.11.2009 р. № 10, де зазначається,що предметом розтрати є лише те чуже майCно, яке було ввірене винній особі чи перебуCвало в її законному віданні, тобто майно, щознаходилося в неї на законних підставах істосовно якого вона здійснювала повноваCження щодо розпорядження, управління, доCставки, використання або зберігання тощо.При розтраті ці повноваження використовуCються для обернення винною особою майнана користь інших осіб, зокрема, це може бутивідчуження майна іншим особам для спожиCвання, як подарунок чи товар, в обмін на інCше майно тощо. Момент закінчення розтратизбігається з моментом витрачання майна. ОтCже, за етимологічними ознаками поняття «розCтрата» не збігається з поняттям «викраденCня». Вони різняться і за основними об’єкCтивними ознаками. Крім того, на відміну відкрадіжки та грабежу, чинне кримінальне заCконодавство (ст. 191 КК України) жоднимчином не відносить розтрату до поняття «виCкрадення».

Що стосується позиції визнати аналогіюпонять «викрадення» та «розкрадання», тобтооб’єднати під поняттям «викрадення» краC

К Р И М І Н А Л Ь Н Е П РА В Оберезень 2011

діжку, грабіж, розбій, вимагання, шахрайстCво, привласнення, розтрату та зловживанняслужбовим становищем, то, враховуючи виCкладене, вона вже не витримує критики. Цейвисновок випливає, перш за все, з того, щочинне кримінальне законодавство Україникрім крадіжки та грабежу, не відносить вказанідіяння до поняття «викрадення», а тому отоCтожнення понять «викрадення» та «розкраCдання» порушує основний принцип криміCнального права – принцип законності.

Таким чином, можна констатувати, щоюридична категорія «викрадення» в чинноCму КК України охоплює тільки крадіжку таграбіж, які є формами останнього. СловоCсполучення «розбій з метою викрадення» озCначає напад з метою відкритого заволодіннямайном шляхом його фізичного вилучення,поєднаний із насильством небезпечним дляжиття чи здоров’я особи, яка зазнала напаCду, або з погрозою застосування такого наCсильства.

Оскільки словосполучення «розбій з меCтою викрадення» понятійно допускає напад з метою таємного заволодіння майном, що суCперечить доктринальним засадам визначенняпоняття «розбій», пропонується у відповідCних диспозиціях статей КК України замінитийого на словосполучення «розбій з метою заCволодіння». Поняття «розкрадання» ширше зазмістом, ніж поняття «викрадення», і вони співCвідносяться як ціле та його частина.


1. Гуторова Н. А. Уголовное право Украины:Особенная часть. – Х., 1999. – 207 с.

2. Кримінальний кодекс України: науковоCпрактичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов,С. Б. Гавриш та ін.; За ред. В. В. Сташиса, В. Я. ТаCція. – Х., 2007. – 1184 с.

3. Науковий коментар Кримінального кодексуУкраїни / М. Й. Коржанський. – К., 2001. – 656 с.

4. Панов М. І., Касинюк В. І., Харитонов С. О.Злочини проти встановленого порядку несення війсьCкової служби (військові злочини). – Х., 2006. – 172 с.

5. Науково�практичний коментар до КриміCнального кодексу України / За ред. П. П. Андрушка,В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – К., 2008. – 1428 с.

6. Владимиров В. А. Квалификация похищенийличного имущества. – М., 1974. – 208 с.

7. Меньшагин В. Д. Усиление охраны личнойсобственности граждан. – М., 1948. – 50 с.

8. Тальберг Д. М. Насильственное похищениеимущества по русскому праву (разбой, грабеж): ИсCторикоCдогматическое исследование. – СПб., 1880. –200 с.

9. Шинальський О. І. Покарання в системі заCсобів протидії злочинності: автореф. дис. … канд.юрид. наук. – К., 2003. – 24 с.

10. Кириченко Ю. В. КримінальноCправові такримінологічні аспекти протидії викраденнюелектричної або теплової енергії. – ДніпропетCровськ, 2008. – 32 с.

11. Кузнецов В. В. Кримінальна відповідальністьза крадіжки. – К., 2005. – 158 с.

12. Уголовный кодекс Украины: научноCпракCтический комментарий. – Х., 2008. – 872 с.

13. Науково�практичний коментар до КриміCнального кодексу України. – К., 2005. – 848 с.

14. Науково�практичний коментар КримінальCного кодексу України / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К., 2008. – 1216 с.

15. Кундеус В. Г. КримінальноCправова харакCтеристика викрадення: дис. … канд. юрид. наук. –Х., 2004. – 198 с.

16. Словарь русского языка: В 4 т. / Под ред. А. П. Евгеньевой. – М., 1985–1988. – Т. 1. – 696 с.

17. Українсько�російський і російськоCукраїнCський словник / А. Ю. Петраковський. – Х., 2002. –576 с.

18. Кундеус В. Г. КримінальноCправова харакCтеристика викрадення: автореф. дис. … канд. юрид.наук. – Х., 2004. – 12 с.

19. Кримінальне право України: Особлива часCтина / М. І. Бажанов, В. Я. Тацій, В. В. Сташис та ін.; За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. ТаCція. – К., 2002. – 496 с.

20. Фесенко Є. В. Злочини проти здоров’я насеCлення та система заходів з його охорони. – К.,2004. – 280 c.

21. Житний О. О. Кримінальне право України:Частина Загальна (у схемах та таблицях). – Х.,2008. – 200 с.

22. Навроцький В. О. Основи кримінальноCпраCвової кваліфікації. – К., 2006. – 704 с.

23. Безверхов А. Некоторые вопросы квалифиCкации присвоения и растраты // Уголовное право. –2008. – № 4. – С. 4–8.

24. Яни П. С. Постановление Пленума ВерховCного Суда о квалификации мошенничества, приCсвоения и растраты: объективная сторона преступCления // Законность. – 2008. – № 4. – С. 14–20.

25. Хавронюк М. І., Дячук С. І., Мельник М. І.Військові злочини: Комент. законодавства. – К.,2003. – 272 с.

Doctrine bases of the decision of concept «theft» are examined in the article, essence of this prob�lem (in the context of domestic criminal legislation) is formulated and the concrete ways of its decisionare offered for a discussion.

В статье рассматриваются доктринальные основы определения понятия «похищение»,сформулирована суть проблемы (в контексте отечественного уголовного законодательства) ипредлагаются для обсуждения конкретные пути ее решения.


79

№ 3

Визнавши особу такою, яка вчинилазлочин, сумлінний суддя має впоратиCся з одним із найскладніших завдань у

процесі своєї професійної діяльності – обраCти адекватний засіб правового впливу на винCного, домогтися правильної оцінки скоєного,при цьому не допустивши помилки у визнаCченні подальшої долі особи. Зокрема, покаCрання, будучи найсуворішим засобом криміCнальноCправового впливу, не може призначаCтися «на дотик», за шаблоном, без ретельноговивчення справи, з порушенням певних принCципів призначення покарання тощо. На жаль,такий підхід досить часто має місце в нашійправовій дійсності і зумовлюється він недбаCлим ставленням суддів до виконання своїхобов’язків. Утім, існують й об’єктивні причиCни неспроможності врахувати всі нюанси злоCчину та особи, яка його вчинила.

Закон (ч. 1 ст. 65 Кримінального кодексу(далі – КК) України) суворо вимагає від суCду, індивідуалізуючи покарання винному ускоєнні злочину, враховувати різноманітнідані: сукупність обставин, що характеризуCють діяння, особу винного, а також ті, що поCм’якшують або обтяжують покарання. Всі ціаспекти мають знайти своє відбиття у вирокусуду. Як результат винному призначаєтьсяпокарання, необхідне й достатнє для його виCправлення та запобігання новим злочинам(ч. 2 ст. 65 КК України). Визначений вид ірозмір покарання повинні мати виключноіндивідуальний характер, тобто не можуть буCти застосовані ні до кого іншого, крім осоCби,яка визнана винною у скоєнні конкретногозлочину, передбаченого законом про криміC

нальну відповідальність. Немає сумнівів утому, що виважено оцінити необхідний масивінформації і зробити правильний прогноз щоCдо реалізації цілей покарання здатний не коCжен суддя, навіть досвідчений, висококваліCфікований і не перевантажений роботою.

Конкретне покарання, що призначаєтьсявинному, слід розглядати як імовірно проCгностичне щодо досягнення цілей покарання.Жодна міра покарання під час її призначенняапріорі не може вважатися оптимальною тавизначеною правильно, а покарання в ціломуне може бути самоціллю. Якщо мета покаCрання реалізується до закінчення призначеCного судом строку покарання, то це зумовCлює втрату будьCякого сенсу подальшого йоCго виконання, завдаючи лише шкоду. ВиниCкає потреба в достроковому припиненні виCконання (відбування) покарання, і КК УкраCїни надає таку можливість суду за допомоCгою умовноCдострокового звільнення.

Підстави застосування умовноCдостроCкового звільнення від відбування покаранCня аналізуються в юридичній літературі доCстатньою мірою. Окремі її аспекти дослідженіу працях О. Дащенко, О. Міхліна, К. МихайCлова, В. Скибицького, М. Скригонюка, В. СтеCпанова, Ю. Ткачевського, В. Трубникова, В. ТюCтюгіна, Л. Яковлєвої та інших. Проте й доCтепер не досягнуто одностайності щодо важCливих у теоретичному і практичному аспекCтах питань застосування досліджуваного виCду звільнення від відбування покарання, сеCред яких: оптимальність законодавчо визнаCчених строків відбуття або виконання покаCрання, закінчення яких дає засудженому можC

ФОРМАЛЬНА ПІДСТАВА ЗАСТОСУВАННЯУМОВНО�ДОСТРОКОВОГО ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

Євген Письменський,канд. юрид. наук,

доцент кафедри кримінального праваЛуганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка

У статті розглянуто один із поширених у практиці правозастосування видів звільнення осо�би від відбування покарання, а саме умовно�дострокове звільнення. З урахуванням комплексно�го аналізу кримінального законодавства України та зарубіжних країн, здобутків доктриникримінального права охарактеризовано формальну підставу здійснення такого звільнення тасформульовано пропозиції можливих шляхів удосконалювання окремих положень чинного зако�нодавства України.

Ключові слова: умовноCдострокове звільнення від відбування покарання, формальнапідстава умовноCдострокового звільнення від відбування покарання, строк покарання.

© Є. Письменський, 2011


80


ливість претендувати на умовноCдостроковезвільнення; обмеження застосування умовCноCдострокового звільнення щодо певного коCла осіб; визначення шляхів удосконаленнякримінальноCправових норм, що визначаютьформальну підставу застосування вказаноговиду звільнення тощо.

Метою цієї статті є висвітлення зазначеCних проблемних питань, з’ясування вадчинного кримінального законодавства вчастині регламентації формальної підстаCви умовноCдострокового звільнення від відCбування покарання, формулювання пропоCзицій щодо їх усунення.

Формальна підстава умовноCдостроковоCго звільнення від відбування покарання поCлягає у вимозі до засудженого відбути певнучастину покарання, оскільки висновок проте, що особа довела своє виправлення, можназробити тільки на підставі оцінки її поведінCки протягом достатньо тривалого періодувідбування нею покарання. Так, умовноCдостCрокове звільнення від покарання може бутизастосоване після фактичного відбуття заCсудженим: 1) не менше половини строку поCкарання, призначеного судом за злочин невеCликої або середньої тяжкості, а також за неCобережний тяжкий злочин; 2) не менше двохтретин строку покарання, призначеного суCдом за умисний тяжкий злочин чи необережCний особливо тяжкий злочин, а також у разі,якщо особа раніше відбувала покарання увиді позбавлення волі за умисний злочин і допогашення або зняття судимості знову вчиCнила умисний злочин, за який вона засуджеCна до позбавлення волі; 3) не менше трьохчвертей строку покарання, призначеного суCдом за умисний особливо тяжкий злочин, атакож покарання, призначеного особі, яка раCніше звільнялася умовноCдостроково і зновувчинила умисний злочин протягом невідбуCтої частини покарання.

У кримінальному законодавстві низкикраїн (передусім тих, які політично й геограCфічно наближені до України – Вірменії, КаCзахстану, Російської Федерації) передбачеCно інший мінімальний розмір покарання,який має відбути засуджений для того, щобпретендувати на умовноCдострокове звільCнення. Йдеться про відбуття, відповідно, неменше однієї третини, половини та двох треCтин строку первісно призначеного покаранCня. Такий підхід, безумовно, є більш гуманCним, якоюсь мірою виправданим з огляду намаксимальну межу покарання у вигляді поCзбавлення волі, однак справедливо критикуC

ється фахівцямиCюристами. Скажімо, російсьCкий учений В. Сверчков на підставі вивченняданих емпіричних досліджень робить висноCвок про доцільність законодавчого підвищенCня межі (мінімально відбутого строку покаCрання) умовноCдострокового звільнення дляпевних категорій засуджених, що пов’язано знеобхідністю зниження зростаючої динамікинебезпечного та особливо небезпечного, коCрисливого й насильницького видів рецидиву,а також практики дострокового звільненнявід покарання осіб, які вчинили нові умиснізлочини [1, с. 50]. Враховуючи, що рішенняросійського законодавця, як дотепно висловCлюється В. Навроцький, у нас дуже люблять«мавпувати» з відповідним часовим лагом, таCка пересторога буде досить корисною.

Законодавство деяких зарубіжних країнвстановлює певний мінімальний строк покаCрання, який за будьCяких умов потрібно факCтично відбути засудженому для отриманняправа на умовноCдострокове звільнення. Цейстрок може дорівнювати одному місяцю(Швеція), двом місяцям (Німеччина, Данія),трьом місяцям (Австрія), шести місяцям (АзерCбайджан, Білорусь, Грузія, Казахстан, Польща,Португалія, Російська Федерація). Смислтакого обмеження полягає в тому, щоб виCключити випадковість звільнення, що можевідбутися при занадто короткому перебуCванні особи у виправній установі. Як слушнозауважує російський науковець І. Козаченко,аналізоване законодавче застереження виCправдане, тому що органам, які виконують поCкарання, необхідний мінімальний час для тоCго, щоб переконатись у щирому, а не імітоваCному виправленні [2, с. 634–635].

У статті 81 КК України зазначене питанняне регламентоване зовсім та винесене на розCсуд практики. Хоча заради справедливостітреба сказати, що не для всіх видів покараньце питання є актуальним. Скажімо, для поCзбавлення волі шестимісячний термін є тиммінімальним і цілком прийнятним строком,що дає можливість порушити питання проумовноCдострокове звільнення через те, щопозбавити волі згідно з ч. 2 ст. 63 КК Україниможна на строк не менше одного року. В інCших випадках дійсно, скажімо, шість місяцівмають стати тією мінімальною межею, почиCнаючи з якої можна застосовувати розглядуCваний вид звільнення. Адже в короткий термінпрактично неможливо встановити з достатCньою впевненістю факт доведеності засуджеCним свого виправлення. До того ж мета покаCрання навряд чи може бути якоюсь мірою реCалізованою за менший період. За коротшийстрок практично неможливо застосувати неC


81

№ 3

обхідний арсенал каральних та виховних заCходів впливу, як слід вивчити особу засуджеCного і, насамкінець, зробити об’єктивний висCновок про необхідність застосування умовCноCдострокового звільнення.

У законі також не розв’язується питанняпро те, яку частину строку покарання повинCні відбути особи, засуджені за сукупністюзлочинів, або вироків за злочини, що налеCжать до різних категорій. Однак у доктринікримінального права є конкретна відповідь.На думку харківських учених, з якою мицілком погоджуємося, якщо покарання булопризначене за сукупністю злочинів або виCроків, то слід виходити з остаточного покаCрання, а той мінімальний строк покарання,що дає можливість умовноCдостроково звільCнити засудженого, визначається більш тяжCким злочином, який входить у сукупність [3,с. 354].

Скажімо, за злочин невеликої тяжкості судомбуло призначено покарання у вигляді позбавленняволі строком на один рік і за необережний особлиCво тяжкий злочин – одинадцять років позбавленняволі, а всього шляхом повного складання виннійособі призначено 12 років позбавлення волі. УмовCноCдострокове звільнення від покарання за наявCності матеріальної підстави можливе лише післявідбуття двох третин призначеного строку (тобто вцьому разі 8 років), адже один із скоєних злочинівбув необережним особливо тяжким (п. 2 ч. 3 ст. 81КК України).

Отже, визначаючи мінімально необхіднучастину строку відбуття покарання при заCсудженні за сукупністю злочинів або вироCків, слід виходити з вимог, установлених узаконі для більш тяжкого злочину, який утCворює сукупність. Задля усунення потенційCно можливих непорозумінь у судовій пракCтиці резонно дослухатися пропозиції В. СтеCпанова [4, с. 108] та зафіксувати у кримінальCному законі правило про вирахування мініCмально необхідної частини покарання в разі заCсудження особи за сукупністю злочинів, сфорCмулювавши його таким чином: «у разі засуCдження особи за злочини різної категорії засукупністю злочинів або вироків необхіднадо відбуття частина строку покарання визнаCчається, виходячи з вимог, які ставляться добільш тяжкого злочину, що входить у суCкупність».

За основу визначення мінімально необCхідної частини строку, після відбуття якоїможливе застосування умовноCдостроковогозвільнення від відбування покарання, передCусім покладено тяжкість скоєного злочину,

крім того, форму вини, наявність судимості,вид покарання, що відбуває засуджений, а таCкож той факт, що особа раніше умовноCдостCроково звільнювалася від відбування покаCрання. Вважаємо слушною думку Є. НазимCка, що вагомим досягненням вітчизняногозаконодавця є використання в чинному ККУкраїни диференційованого підходу до заCстосування умовноCдострокового звільненнязалежно від цих факторів [5, с. 127].

Слід однак підкреслити, що зазначені обCставини можуть впливати лише на визначеннямінімального строку, потрібного для звільCнення особи за ст. 81 КК України, а не на можCливість такого звільнення взагалі. Не маєсумнівів у тому, що це питання у вітчизняномузаконодавстві в цілому вирішено правильно,оскільки суттєве обмеження застосуванняумовноCдострокового звільнення здатне поCзбавити багатьох засуджених важливого стиCмулу до виправлення; вони вимушені невипCравдано втрачати перспективу достроковогоприпинення реалізації покарання. Для певCних категорій осіб (стосовно яких є обґрунCтовані сумніви в можливості швидкого випCравлення) справедливо подовжено мінімальCно необхідні строки відбування покарання.Утім, кожне правило повинне мати свої винятCки, зумовлені необхідністю найефективнішоCго застосування самого правила.

Зокрема, вивчення зарубіжного досвідудає підстави для висновку, що кримінальнийзакон може містити ряд загальних обмеженьзастосування умовноCдострокового звільненCня щодо тих чи інших осіб. Деякі з них заслуCговують на увагу. Розглянемо декілька прикCладів. Кримінальне законодавство США пеCредбачає, що умовноCдостроковому звільненCню не підлягають особи, засуджені за тяжкевбивство, зґвалтування, ті, хто намагавсяскоїти втечу, засуджені до довічного позбавCлення волі (у деяких штатах для них установCлюються підвищені строки фактичноговідбуття позбавлення волі, що є підставоюдля розгляду питання про умовноCдострокоCве звільнення – 35 і більше років) [6, с. 192].Відповідно до ч. 2 ст. 70 КК Болгарії умовноCдострокове звільнення не застосовується доособи, засудженої за злочин, що становитьнебезпечний рецидив. Згідно з ч. 7 ст. 76 ККТаджикистану заборонено застосовувати умовCноCдострокове звільнення: щодо особи, якійстрата в порядку помилування замінена позCбавленням волі; у випадку особливо небезCпечного рецидиву; організаторові, учасникаморганізованої групи або злочинної організаCції; особі, засудженій за злочини проти мирута безпеки людства. За КК Казахстану також


82


умовноCдострокове звільнення не застосоCвується до особи, якій в порядку помилуванCня покарання у вигляді страти замінено поCзбавленням волі. КК Литви встановлює анаCлогічну заборону: не можна умовноCдостроCково звільнити особу, яка засуджена до до вічCного позбавлення волі.

На нашу думку, чинний кримінальнийзакон України, який не передбачає жоднихобмежень при застосуванні умовноCдостроCкового звільнення, не відображає реально ісCнуючих закономірностей рецидивної злочинCності, не враховує достеменної картини пракCтики застосування досліджуваного інституCту. Деякі обмеження можуть стати результаCтом більш диференційованого та раціональCного підходу до застосування умовноCдостCрокового звільнення від відбування покаранCня. Так, не позбавлена сенсу заборона застоCсовувати умовноCдострокове звільнення доособи, якій найвища міра покарання замінеCна позбавленням волі на певний строк. ПроCпозиція про доповнення КК України такимположенням уже висловлювалася на сторінCках юридичної літератури з огляду на виCключну тяжкість скоєного, особливий харакCтер суспільної небезпеки злочинів, які скоєніособами, засудженими до найвищої міри поCкарання [7, с. 121].

Крім того, доцільно замислитися над пиCтанням, чи доречно дозволяти умовноCдостCрокове звільнення особі, яка раніше звільняCлася умовноCдостроково і знову скоїла умисCний злочин протягом невідбутої частини поCкарання. Нині чинний закон дозволяє це роCбити після відбуття не менше трьох чвертейстроку покарання (п. 3 ч. 3 ст. 81 КК УкраCїни). Однак особи, про яких іде мова, вже невиправдали високої довіри суду, вчинилиумисний злочин, отже, яскраво довели нещиCрість свого виправлення або засвідчили поCмилковість прийнятого рішення про звільненCня. Ми переконані у необхідності заборонидля цієї категорії осіб користуватися приCвілеями умовноCдострокового звільнення тадоцільності прислухатися до позиції болгарCського законодавця, який у ч. 3 ст. 70 КК заCфіксував таке: «Не допускається повторне заCстосування умовноCдострокового звільненCня, за винятком випадку, коли особа була реCабілітована за злочин, за вчинення якого булозастосоване умовноCдострокове звільнення».

До речі, законодавець даремно відмовивCся від заборон, аналогічних запропонованим,які містились у КК України 1960 р., згідно зяким умовноCдострокове звільнення від поCкарання не застосовувалося до: 1) особи, якійпокарання у вигляді довічного позбавлення

волі замінено позбавленням волі на певнийстрок у порядку помилування або амністії (п. 4ст. 521); 2) особи, яка раніше звільнялася змісць позбавлення волі до повного відбуттяпризначеного судом строку покарання умовCноCдостроково і знову вчинила умисний злоCчин протягом невідбутої частини покарання(п. 6 ст. 521).

Порядок умовноCдострокового звільненнявід відбування покарання регламентованийкримінальноCвиконавчим законодавством.Зокрема, ч. 3 ст. 154 КримінальноCвиконавCчого кодексу (далі – КВК) України передбаCчено таке: стосовно засудженого, щодо якоговідповідно до ст. 81 КК України може бутизастосоване умовноCдострокове звільненнявід відбування покарання, орган або устаноCва виконання покарань надсилає подання досуду в порядку, встановленому кримінальноCпроцесуальним законодавством.

Адміністрація органу або установи викоCнання покарань після відбуття засудженимустановленої кримінальним законом частиCни строку покарання зобов’язана в місячнийтермін розглянути питання щодо можливосCті представлення його до умовноCдостроковоCго звільнення від відбування покарання. ЯкCщо суд вирішує питання не на користь засуCдженого, то повторне подання може бути виCнесено не відразу, а після закінчення конCкретних строків: для осіб, засуджених за тяжкій особливо тяжкі злочини до позбавлення воCлі на строк не менше п’яти років – не ранішеяк через один рік із дня винесення постановипро відмову, а щодо засуджених за інші злоCчини та неповнолітніх засуджених – не раніCше як через шість місяців (ч. 7 ст. 154 КВКУкраїни). Такий підхід законодавця є зрозуCмілим, адже засудженій особі потрібен певCний строк (може, навіть дещо триваліший, ніжє зараз) для реалізації другої спроби підтверCдити своє виправлення.

Проблемним треба визнати питання проможливість самого засудженого звертатисядо суду з клопотанням про умовноCдострокоCве звільнення, незважаючи на наявність ріCшення адміністрації органу або установи виCконання покарань. Як кримінальноCвиконавCче, так і кримінальноCпроцесуальне законодавCство такої можливості не передбачають, надаCючи відповідне право органам з виконання поCкарання. При цьому згідно із ст. 55 КонстиCтуції України кожній особі гарантується праCво будьCякими не забороненими законом заCсобами захищати свої права і свободи. Такимчином, будьCякому засудженому відповіднодо Конституції має бути надана можливістьбезпосередньо звернутися до суду за захисC

К Р И М І Н А Л Ь Н Е П РА В О№ 3

том своїх прав з проханням про достроковезвільнення від відбування покарання. СьоCгодні ж суди відмовляють у прийнятті заяввід засуджених про умовноCдострокове звільCнення від відбування покарання, формальномотивуючи своє рішення неможливістю їх розCгляду за відсутності спільного подання оргаCну, що відає відбуванням покарання, та споCстережної комісії.

Зокрема, такого роду рішення ухвалив ШепеCтівський міськрайонний суд Хмельницької області,отримавши від засудженого заяву про його умовноCдострокове звільнення, в якій зCпоміж іншого тойпросив урахувати, що він брав участь в олімпіаді зшахів, відбуває покарання за межами області, депостійно проживає, що, у свою чергу, негативно віCдображається на спілкуванні з рідними [8].

Викладене дає можливість зробити такийвисновок. Наявність формальної підставидля умовноCдострокового звільнення від відCбування покарання є важливою складовоюефективності застосування такого виду звільCнення. Проте її законодавча регламентаціяпотребує подальшого удосконалення. ЗокреCма, необхідним є внесення пропонованихзмін до КК України з тим, щоб застосуваннязакону в частині регламентації умовноCдостCрокового звільнення стало більш дієвим. ПерCспективним напрямом подальших наукових

розвідок вважаємо дослідження матеріальноїпідстави умовноCдострокового звільнення відвідбування покарання.


1. Сверчков В. Пределы условноCдосрочногоосвобождения от отбывания наказания // РоссийсCкая юстиция. – 2002. – № 10. – С. 49–51.

2. Уголовное право. Общая часть / Под ред. И. Я. Козаченко. – М., 2008. – 720 с.

3. Кримінальне право України. Загальна частиCна / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.;За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. –К.; Х., 2002. – 416 с.

4. Степанов В. В. УсловноCдосрочное освобожCдение от отбывания наказания: теоретические иправоприменительные проблемы / Под ред. Н. А. ЛоCпашенко. – М., 2010. – 184 с.

5. Назимко Є. Формальний елемент підставизастосування умовноCдострокового звільнення відвідбування покарання: порівняльноCправовий анаCліз та аргументація доцільності певних змін до криміCнального законодавства України // ПідприємницCтво, господарство і право. – 2010. –№ 2. – С. 126–128.

6. Крылова Н. Е. Уголовное право зарубежныхстран (Англии, США, Франции, Германии) /Н. Е. Крылова, А. В. Серебренникова. – М., 1998. –208 с.

7. Письменський Є. УмовноCдострокове звільCнення від відбування покарання: проблеми тлумаCчення і вдосконалення законодавства // ЮридичнаУкраїна. – 2009. – № 10. – С. 119–126.

8. Архів Шепетівського міськрайонного судуХмельницької області. Справа № 5C323/10 за 2010 р.

In the article one of the most widespread kinds of discharge of a person from serving of punishment,which is probation, is thoroughly considered. The formal ground of application of such a prosecution ischaracterized with regard to the complex analysis of criminal legislation of Ukraine, and criminal lawdoctrine achievements. Some propositions for possible ways of improvement of the Criminal Code ofUkraine are formulated.

В статье рассмотрен один из распространенных в практике правоприменения видов осво�бождения лица от отбывания наказания, а именно условно�досрочное освобождение. С учетомкомплексного анализа уголовного законодательства Украины и зарубежных стран, достиженийдоктрины уголовного права охарактеризовано формальное основание осуществления такого ос�вобождения и сформулированы предложения по возможным путям совершенствования отдель�ных положений действующего законодательства Украины.


84


Однією з проблем не тільки кримінальCного права, а й у цілому гуманітарноCфілософської науки, є пошук засобів і

методів адекватного реагування на найбільшсуспільно небезпечні види поведінки людиCни. До відповідних методів впливу на діяльCність людини можна віднести і санкцію якформу реагування на протиправну поведінCку, структурний елемент кримінальноCпраCвової норми, в якому зосереджуються відпоCвідні покарання.

Актуальність проблематики конструюванCня кримінальноCправових санкцій для УкраCїни зумовлена реформуванням системи проCтидії злочинності відповідно до принципівправової держави, що здійснюється за допоCмогою реалізації кримінальних покарань, пеCрелік яких істотно змінився в останні роки.Але Особлива частина чинного КримінальCного кодексу (далі – КК) України не дає можCливості повною мірою простежити логічнийвзаємозв’язок санкцій у законодавчій характеCристиці відповідних діянь. Передбачені закоCном строки позбавлення волі, розміри штрафуй інших видів покарання не завжди відповідаCють вимогам при встановленні кримінальноCправової охорони соціальних об’єктів.

Метою цієї статті є визначення формуванCня альтернативних кримінальноCправовихсанкцій і покарань, які їх наповнюють,відповідно до положень чинного КК.

Питання побудови санкцій і застосуванCня покарань, які їх наповнюють, завжди булиу полі зору вченихCкримінологів. У теоріїкримінального права цю проблематику вивCчали В. Антипов, І. Богатирьов, В. ГерасиCменко, Т. Денисова, А. Музика, В. Павленко,А. Савченко, Ю. Філей, М. Хавронюк, С. ЧерCкасов та ін.

Тривалий час у кримінальній політиці дерCжави пануючою була концепція, відповідно

до якої розширення застосування покаранняу виді позбавлення волі в його найсуворішихформах здатне позитивно вплинути на зниCження рівня злочинності. Подібні переконанCня дотепер існують серед значної частини населення, навіть серед працівників судовихі правоохоронних органів, що підтверджуCється проведеним опитуванням. Так, на пиCтання: чи може застосування більш суворихвидів покарання попереджувати скоєння злоCчинів 49,3 % опитаних працівників слідствадали позитивну відповідь. Одним із наслідCків такої позиції є традиційно висока питомавага покарання у вигляді позбавлення волі й один із найвищих у світі показників чисCла засуджених до цього заходу з розрахункуна 100 тис. населення [1, с. 9].

І науковці (як вітчизняні, так і заруCбіжні), і практичні працівники неодноразовозвертали увагу на згубний вплив невеликихтермінів покарання у вигляді позбавленняволі на осіб, до яких вони застосовуються. Надумку Т. Денисової, в період відбування поCзбавлення волі засуджені набувають негативCних навичок і в подальшому звільнені можутьпродовжувати антигромадський спосіб житCтя. Велика кількість громадян фактично виCключається з політичного, економічного, соціCального, трудового, культурного життя сусCпільства. Колишні засуджені змушені приєдCнуватися до кола собі подібних і поповнюваCти армію незаможних, агресивних, невдовоCлених громадян, яких з кожним роком стаєвсе більше [2, с. 96].

Чинне кримінальне законодавство потреCбує змін і доповнень, спрямованих, перш завсе, на розширення числа санкцій, що передCбачають альтернативні міри покарання, наскорочення числа санкцій, що передбачаютьпокарання, пов’язані з ізоляцією засудженоCго від суспільства. Вказані положення такожпідтверджуються проведеними дослідженCнями. Так, 89,3 % опитаних працівників праC

ЗАСТОСУВАННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ ПОКАРАННЯ ПРИ КОНСТРУЮВАННІ АЛЬТЕРНАТИВНИХ КРИМІНАЛЬНО�ПРАВОВИХ САНКЦІЙ

Юрій Ткачук,здобувач кафедри кримінального права

Національної академії внутрішніх справ

У статті досліджуються питання конструювання альтернативних кримінально�правовихсанкцій та особливості застосування певних видів покарання при їх побудові.

Ключові слова: покарання, альтернативні позбавленню волі, кримінальноCправові санкції, гроCмадські роботи, штраф, позбавлення волі.

© Ю. Ткачук, 2011

О


85

№ 3

воохоронних органів вважають за доцільнерозширення кримінальноCправових санкційпокараннями, які не пов’язані з позбавленCням волі.

Доцільність використання альтернативCних покарань зумовлюється низкою їх безпеCречних переваг. Ці покарання є більш адеCкватними багатьом категоріям злочинів (першза все, невеликої суспільної небезпеки) тащодо злочинців, які з урахуванням їх особисCтості не становлять підвищеної суспільної неCбезпеки; вони є прийнятнішими для сусCпільства, оскільки значною мірою позбавленітих негативних наслідків для особи та сусCпільства в цілому, що властиві позбавленнюволі (розрив соціально корисних зв’язків, розCпад сім’ї, втрата кваліфікації, несприятливийвплив з боку інших засуджених, нервовоCпсихічні й інфекційні захворювання тощо);сприяють реабілітації злочинця, його інтеCграції в суспільство та пристосуванню людейдо правослухняної поведінки; є важливимзасобом загального зменшення числа засуCджених, що перебувають у місцях позбавленCня волі, сприяючи тим самим підвищеннюефективності виправної дії на засуджених іпопередженню рецидиву.

У КК поступово розширюється переліквидів покарань, альтернативних позбавленнюволі. Це, насамперед, стосується статей ККУкраїни, які передбачають відповідальністьза найбільш поширені на даний час у сусCпільстві злочини, зокрема, ч. 1 та ч. 2 ст. 185КК «Крадіжка», ч. 1 ст. 186 «Грабіж», ч. 1 та ч. 2 ст. 194 «Умисне знищення або пошкодженCня майна», ч. 1 та ч. 2 ст. 289 «Незаконне завоCлодіння транспортним засобом», ч. 1 ст. 309 «НеCзаконне виробництво, виготовлення, придбанCня, зберігання, перевезення чи пересилання нарCкотичних засобів, психотропних речовин абоїх аналогів без мети збуту» КК України та ін.

Незважаючи на велику кількість санкцій,не пов’язаних з ізоляцією особи від суспільCства, все ж суди за вчинення злочинів невеCликої та середньої тяжкості призначають поCкарання у вигляді позбавлення волі. На наCшу думку, більшу увагу при винесенні вироCку слід звертати на такі покарання, як штраф,обмеження волі, громадські та виправні роCботи, арешт. Адже покарання, не пов’язані зпозбавленням волі, є достатньо ефективнимивидами кримінальних покарань, які адекватCно відповідають суспільноCекономічним реCаліям, сприяють втіленню принципів гумаCнізму, кримінальноCвиконавчої політики йекономії засобів кримінальної репресії. Їх виCконання відповідає умовам досягнення метипокарання, сприяє реальному втіленню принCципів гуманізму, кримінальноCвиконавчої поCлітики й економії засобів кримінальної репCресії [3, с. 23].

Закон України «Про внесення змін доКримінального та КримінальноCпроцесуальCного кодексів України щодо гуманізації криCмінальної відповідальності» від 15.04.2008 р.вніс зміни до санкцій 59Cти кримінальноCправових норм, унаслідок чого санкції булидоповнені менш суворими видами покарань(штрафом, громадськими роботами, виправCними роботами, арештом, обмеженням волі),в інших санкціях виключено, знижено нижCню та/або верхню межі покарань у виді обмеCження волі, позбавлення волі на певний строк.Загалом, зазначені зміни заслуговують насхвалення. Разом із тим законодавець, на наCшу думку, не повною мірою використав наCявний потенціал при гуманізації кримінальCної відповідальності за певні злочини, аджепоCрізному характеризується зміст і конструкCція санкцій у різних розділах КК.

Ефективною альтернативою покаранняму виді виправних робіт і штрафу можуть буCти громадські роботи, значення та доцільCність яких особливо відчутні сьогодні з ураCхуванням складного економічного періоду тафінансової кризи.

Громадські роботи (виконання засуджеCним у вільний від роботи чи навчання час беCзоплатних суспільно корисних робіт, застоCсування яких у багатьох країнах світу виявиCлося досить ефективним) є новелою чинногоКК. За кордоном це покарання відоме підназвою обов’язкові роботи (Російська ФедеCрація) та примусові роботи (Латвійська РесCпубліка). На момент прийняття КК Україниу 2001 р. покарання у виді громадських робітпередбачалося всього у 14 санкціях. ПокаCрання у виді громадських робіт судами у більCшості випадків застосовується за злочинипроти власності (ст. 185 КК України), протигромадського порядку і моральності (ст. 296КК України), а також за злочини, вчинені усфері господарської діяльності (статті 213,225 КК України). Що стосується злочинівпроти життя та здоров’я (статті 122, 125 ККУкраїни), то громадські роботи застосовуютьдуже рідко, а за злочини у сфері обігу наркоCтичних засобів, психотропних речовин, їх анаCлогів або прекурсорів (ст. 303 КК України)вони майже не застосовуються.

На сьогодні законодавець на підтриманCня наукової думки розширив коло злочинCних діянь, за вчинення яких передбачив поCкарання у виді громадських робіт (воно пеCредбачено у 38 санкціях Особливої частиниКК). Зокрема, таке покарання включено досанкцій за деякі злочини проти життя та здоCров’я особи, проти виборчих, трудових та інCших особистих прав і свобод людини та гроCмадянина, а максимально (до шести санкцій) зазлочини проти власності. Покарання у видігромадських робіт включено лише до 2 санкC


86


цій норм, які передбачають відповідальністьза вчинення злочинів невеликої тяжкості проCти довкілля і не міститься в жодній із нормщодо злочинів середньої тяжкості.

На нашу думку, покарання у виді громадCських робіт має бути включене до всіх санкCцій, що передбачають відповідальність зазлочини невеликої та середньої тяжкості. Першза все це покарання як альтернатива штрафуповинно застосовуватися до осіб, які не праCцюють і не навчаються.

На думку ряду науковців, громадські роCботи як вид покарання мають достатньо виCсоке виховне та профілактичне значення, узв’язку з чим існує нагальна потреба розшиCрити законодавчі можливості їх призначення,створити налагоджений механізм залученнявідповідних служб органів місцевого самоCврядування до процесу виконання цього поCкарання [1, с. 7]. Крім того, потреба у збільCшенні кількості санкцій, які б містили вякості покарання громадські роботи, обґрунCтовується науковцями забезпеченням більшефективної реалізації принципів диференціCації відповідальності та економії кримінальCної репресії [4, с. 7].

На підтримку пропозицій науковців можCна навести приклади з судової практики. ПриCзначаючи покарання, суди обирають його видсеред тієї групи конкретних видів, які вклюCчені законодавцем до санкції відповідної криCмінальноCправової норми. Як показало вивCчення матеріалів практики, такий вибір здаCється іноді недосконалим і недостатньо обCґрунтованим через обмеженість кількості виCдів покарань у конкретній санкції.

Так, вироком Тиврівського районного суCду Вінницької області від 18.01.2008 р. гроCмадянин А. був засуджений за вчинення злоCчину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,із призначенням покарання у виді штрафу вприбуток держави в сумі 935 (дев’ятсоттридцять п’ять) грн.

В аналогічній справі вироком ЛенінськоCго районного суду м. Вінниці від 22.01.2008 р.громадянин Б., засуджений за вчинення злоCчину з призначенням покарання у виглядіштрафу в дохід держави в розмірі 1020 (однатисяча двадцять) грн.

Вирішуючи питання про призначення поCкарання, суди врахували ряд пом’якшуючихобставин, зокрема те, що засуджені раніше несудимі, вчинили злочини середньої тяжкості,за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у психіатра та наркологане перебувають, щиро розкаялися у вчиненнізлочину, активно сприяли розкриттю злочиCну та відшкодували завдані їх діями збитки.

Однак виникає питання, яким чином заCсуджені можуть виконати призначене їм поCкарання майнового характеру, якщо за маC

теріалами кримінальних справ вони не праCцюють і не мають постійного джерела доходів.Саме такі ситуації ілюструють необхідністьрозширення категорії злочинів, за вчиненняяких законодавець може передбачити в санкCціях покарання у виді громадських робіт. СуCчасний етап розвитку суспільного життя,стан економіки, невисокий рівень доходів значCного прошарку громадян України свідчать накористь широкого включення до санкційкримінальноCправових норм, які передбачаCють відповідальність за вчинення злочинівневеликої та середньої тяжкості, покарання увиді громадських робіт.

І. Богатирьов пропонує з метою всебічноговивчення осіб, які перебувають на обліку в криCмінальноCвиконавчих інспекціях, їх виправCлення та ресоціалізації, запобігання вчиненCня ними нових злочинів законодавчо збільшиCти строк відбування покарань у виді громадсьCких робіт від 120 до 480 годин [3, с. 14]. На наCшу думку, ця пропозиція заслуговує на увагуі повинна бути реалізована з огляду на невеCликий термін відбування даного покарання заположеннями чинного КК – максимальнийтермін відбуття громадських робіт – 60 днів.Тому необхідно підвищити максимальний терCмін вказаного виду покарання для більш повCної реалізації мети покарання у частині кари.

Виглядає логічною пропозиція науковCців, згідно з якою з метою якнайповнішого виCкористання можливостей громадських робіті практичного закріплення принципу індивіCдуалізації кримінальної відповідальності тапокарання необхідно віднести громадські роCботи до покарань, що можуть застосовуватиCся як основні і як додаткові, включити зазнаCчені роботи у перелік додаткових покарань, якіможуть бути призначені у разі звільнення осоCби від відбування покарання з випробуванням[4, с. 8]. Це підтверджує опитування праCцівників правоохоронних органів, серед яких75,3 % респондентів позитивно оцінили данупропозицію. Виходячи з того, що додаткові поCкарання мають важливе значення для заCпобігання вчиненню нових злочинів як самиCми засудженими, так і іншими особами, ВерCховний Суд України рекомендує судам припостановленні вироку обговорювати питанняпро застосування нарівні з основним покаранCням відповідного додаткового. При цьому слідмати на увазі, що додаткові покарання можутьприєднуватися до будьCяких видів основногопокарання, передбачених санкцією статті (часCтини статті) Особливої частини КК.

Як свідчить практика застосування заCходів кримінальної відповідальності, на сьоCгодні у більш як 30 % вироків суди звільняCють засуджених від покарання із випробуCванням. Такий вид звільнення застосовуєтьCся також і щодо осіб, які вчинили тяжкі й


The article is devoted to the issue of constructing alternative criminal sanctions and particularities ofapplication of certain kinds of penalties.

В статье исследуются вопросы конструирования альтернативных уголовно�правовых санкций иособенности применения некоторых видов наказания при их построении.

особливо тяжкі злочини. Виконання гроCмадських робіт матиме високу ефективністькарального впливу на винних під час іспиCтового терміну. Логічність такої новації підCтверджується характеристикою осіб, засуCджених за вчинення злочинів різного ступенятяжкості та різної спрямованості злочиннихпосягань у 2009 р. Найбільш красномовним є показник зайнятості цих осіб: 70,6 % із їх числа – це безробітні та такі, які не працюCють і не навчаються. Серед засуджених зазлочини проти власності 73,2 % злочинців незайняті суспільно корисною працею. АнаCлогічним є цей показник і щодо всіх іншихосіб, засуджених за інші категорії злочинів.

Наведені показники свідчать, що значнечисло засуджених, крім ув’язнених за вироCком суду, залишаючись у суспільстві, не заCлучені до суспільно корисної праці, а томузакономірним є питання: яким чином такізлочинці спроможні приносити суспільствукористь, відшкодовувати спричинену вчинеCними ними злочинами матеріальну та моCральну шкоду, відчути кару та спокутуватинегативні наслідки своїх суспільно небезпечCних діянь?

Висновки

Включення до системи покарань, нарівнііз штрафом як додаткове покарання громадC

ських робіт, які застосовуватимуться до осіб,звільнених від відбування покарання з виCпробуванням, підвищить ефективність і діCєвість заходів кримінальноCправового вплиCву, сприятиме реалізації принципів справедCливості та доцільності кримінальної репресіїчерез формування кримінальноCправовихсанкцій. У свою чергу, застосування альтерCнативних видів покарання, підвищення ефекCтивності заходів попередження та покарання,не пов’язаних з позбавленням волі, можуть іповинні стати тими складовими, завдяки якимстане можливим повернення до нормальногожиття багатьох громадян, які звільнилися змісць позбавлення волі.


1. Черкасов С. В. Кримінологічна концепціяальтернативних мір покарання: автореф. дис. …канд. юрид. наук. – О., 2005. – 19 с.

2. Денисова Т. А. Надмірна суворість покаранняяк перешкода розвитку демократичних засад усуспільстві // Вісник прокуратури. – 2008. – № 5. –С. 95–97.

3. Богатирьов І. Г. Кримінальні покарання, непов’язані з позбавленням волі (теорія і практика їхвиконання кримінальноCвиконавчою інспекцією):автореф. дис. … дCра юрид. наук. – К., 2006. – 32 с.

4. Герасименко В. П. Заміна покарання більшм’яким при його відбуванні за кримінальним праCвом України: автореф. дис. … канд. юрид. наук. –Х., 2007. – 20 с.


88


До прийняття Бюджетного кодексу УкCраїни від 21.06.2001 р. та затвердженняйого нової редакції Законом України

«Про внесення змін до Бюджетного кодексуУкраїни» від 08.07.2010 р. питання про поруCшення бюджетного законодавства не малитакої актуальності, тому практично не аналіCзувались у літературі. Аналіз наукових доCсліджень і публікацій свідчить, що вивченняпроблем відповідальності за порушення бюCджетного законодавства базується на теореCтичних засадах, які розробили П. Андрушко,В. Антипов, В. Білоус, В. Борисов, В. ВолоCбуєв, Н. Гуторова, Л. Воронова, О. ГорбуноCва, О. Грачова, О. Дудоров, Ф. Жорін, М. КаCрасьова, М. Кучерявенко, П. Пацурківський,М. Мельник, В. Навроцький, Д. НикофорCчук, С. Ніколаюк, Ю. Ровинський, Л. СавCченко, І. Сікорська, Р. Степанюк, І. ТуркеCвич, М. Хавронюк, Н. Хімічева, В. ЧернадCчук. Це дало можливість констатувати, щотакі порушення вчинялися на кожній стадіїбюджетного процесу і полягали як у поруCшенні учасниками бюджетного процесу норCмативних актів, що безпосередньо врегульоCвували порядок складання, розгляду, затверCдження, внесення змін, виконання бюджетів,підготовки та розгляду звітів про виконаннябюджету і прийняття рішень щодо нього, такі в невиконанні самого Закону про ДержавCний бюджет на відповідний рік чи рішеньмісцевих рад про місцеві бюджети.

На сьогодні гостро постало питання заCстосування санкцій за порушення бюджетноCго законодавства. Це пояснюється розгалуCженістю системи нормативних актів, які пеCредбачають відповідальність за такі порушенCня. При цьому за останній рік майже не щоCмісяця змінювались вимоги щодо цільовоговикористання бюджетних коштів, здійсненCня видатків бюджету, надання кредитів з бюCджету тощо. Саме такі зміни зумовили прийC

няття Закону України «Про внесення зміндо Бюджетного кодексу України» від08.07.2010 р. (набув чинності з 01.01.2011 р.).

Мета цієї статті – на основі врахування доCсягнень юридичної науки, чинного законоCдавства України та практики його застоCсування розкрити правову природу поруCшень бюджетного законодавства, сформуCлювати теоретичні і практично значимі виCсновки та пропозиції щодо вдосконаленнянормативноCправових актів у сфері боCротьби із порушеннями бюджетного закоCнодавства.

Основне визначення бюджетного правоCпорушення було закріплене у Бюджетномукодексі України від 21.06.2001 р. (далі – БК2001 р.). Таким правопорушенням відповідCно до ст. 116 визнається недотримання учасCником бюджетного процесу встановленогоБюджетним кодексом та іншими нормативCноCправовими актами порядку складання,розгляду, затвердження, внесення змін, виCконання бюджету чи звіту про виконаннябюджету.

Із визначення бюджетного правопоруCшення, що дається у БК 2001 р. та ст. 39 ЗаCкону України «Про бюджетну систему УкраCїни» (втратив чинність на підставі БК 2001 р.),можна зробити висновок, що законодавецьототожнював поняття «бюджетне правопоCрушення» та «порушення бюджетного закоCнодавства». Так, на думку І. Сікорської, виCзначення бюджетного правопорушення, щомістив БК 2001 р., можна вважати понятCтям «порушення бюджетного законодавства»[1, с. 382]. Такий підхід, у свою чергу, дававпідстави неоднозначно тлумачити зміст згаCданого правопорушення, оскільки більшістьбюджетних правопорушень стосувалися непроцесу складання, розгляду, затвердження,

© Р. Волинець, 2011

ПОНЯТТЯ «ПОРУШЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА» ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ

Руслан Волинець,асистент кафедри кримінального права та кримінології

юридичного факультетуКиївського національного університету ім. Тараса Шевченка

У статті досліджено зміст поняття «порушення бюджетного законодавства» у зв’язку ізприйняттям нової редакції Бюджетного кодексу України та змін до інших нормативно�право�вих актів. Акцентовано увагу на необхідності подальшого вдосконалення понятійного апаратучинного законодавства у сфері відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

Ключові слова: порушення бюджетного законодавства, нецільове використання бюджетCних коштів, кримінальна відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів.

Д


89

№ 3

внесення змін, виконання бюджету чи звітупро його виконання, а складання, розгляду,затвердження та виконання кошторисів бюCджетних установ. Таким чином, якщо виходиCти з визначення бюджетного правопорушенCня, закріпленого в БК 2001 р., то крім нецільоCвого використання бюджетних коштів привиконанні кошторисів, передбаченого ст. 119БК 2001 р., порушення порядку складання,розгляду, затвердження та виконання кошCторисів не можна було розцінювати як бюCджетне правопорушення, оскільки воно не заCкріплене у ст. 116 БК 2001 р.

Із прийняттям нової редакції БК від08.07.2010 р. (далі – БК 2010 р.) законодаCвець надав перевагу закріпленню в Кодексісаме терміна «порушення бюджетного закоCнодавства» та у ст. 116 БК 2010 р. визначивневичерпний перелік порушень бюджетногозаконодавства, який складається із 40 підCпунктів. Зокрема, в п. 40 ч. 1 ст. 116 БК 2010 р.зазначається, що до порушень бюджетного заCконодавства можуть бути віднесені інші виCпадки порушення бюджетного законодавстCва учасником бюджетного процесу, крім заCзначених у ст. 116 БК 2010 р. Аналогічнимшляхом ішов російський законодавець, пеCредбачивши у ст. 288 «Підстави застосуваннязаходів примусу за порушення бюджетногозаконодавства Російської Федерації» близько30 видів бюджетних правопорушень [2].

Позитивним у БК 2010 р. щодо врегулюCвання відповідальності за порушення бюджетCного законодавства є конкретизація новоговиду юридичної відповідальності – так званоїбюджетноCфінансової. Такий підхід підтриCмується у вітчизняній літературі. Наприклад,на переконання Л. Воронової, під фінансовоCправовими санкціями слід розуміти передбаCчені фінансовоCправовими нормами засобидержавного примусу, що покладають на праCвопорушника додаткові обтяження у виглядіфінансової пені або штрафів [3, с. 183–184].

В. Чернадчук передбачені в БК Українисанкції, враховуючи їх оперативний характер,визначає як оперативноCбюджетні санкції (заCходи впливу), оскільки вони є заходами опеCративного впливу на розпорядників і одержуCвачів бюджетних коштів, які порушують приCписи чинного бюджетного законодавства.

Деякі вчені, розмірковуючи про системусанкцій як сукупність державноCпримусовихзаходів майнового характеру, що застосовуCються уповноваженими на те державнимиорганами за порушення фінансовоCправовихприписів з метою усунення шкоди, заподіCяної протиправним діянням, і запобіганнятаким порушенням, класифікують такі санкціїза різними підставами: за їх характером (пеCня, штрафні стягнення в дохід держави гроCшових коштів); за підставами їх застосуванCня (бюджетні, податкові, фінансовоCмитні, банCківські, валютні); за способом охорони праCвопорядку (правовідновлювальні (компенсаC

ційні) і штрафні (каральні)); за суб’єктамивідповідальності та органами, що їх застосоCвують [4, с. 65]. Ця класифікація є найбільшприйнятною і відображає специфічні особCливості цієї категорії. На нашу думку, такийподіл має право на існування. В його основудоцільно покласти об’єкт бюджетного правоCпорушення – встановлений БК чи іншимбюджетним законодавством порядок складанCня, розгляду, затвердження, внесення змін, виCконання бюджету чи звіту про виконання бюCджету. У зв’язку з цим можна вести мову проспецифічний характер цих санкцій, що даєпідстави визначити їх як бюджетноCфінанCсові санкції, оскільки вони є заходами вплиCву на розпорядників і одержувачів бюджетCних коштів, які порушують приписи чинногобюджетного законодавства.

У БК 2010 р. вдосконалено механізм заCстосування бюджетноCфінансової відповідальCності за порушення бюджетного законодавCства (зокрема, у ст. 117 запроваджено додатCкові заходи впливу на порушення бюджетноCго законодавства). На відміну від БК 2001 р.,який передбачав лише чотири таких заходи(застосування адміністративних стягнень доосіб, винних у бюджетних правопорушенняхвідповідно до закону, зупинення та призупиCнення операцій з бюджетними коштами, зуCпинення дії рішення про місцевий бюджет,повернення бюджетних коштів до відповідногобюджету), БК 2010 р. так визначає ці заходи:попередження про неналежне виконання бюCджетного законодавства з вимогою щодо усуCнення порушення бюджетного законодавства;зменшення бюджетних асигнувань; безспірневилучення коштів з місцевих бюджетів.

Унаслідок встановлення БК України певCної чисельності заходів впливу за порушеннябюджетного законодавства виникає можлиCвість їх поділу на дві групи. Перша група – цезаходи впливу, пов’язані із прямим (безпосеCреднім) впливом на фінансовий стан розпоCрядника або одержувача бюджетних коштів.Такими є заходи, пов’язані з частковим вплиCвом на фінансовий стан (зменшення бюджетCних асигнувань та повернення коштів у разінецільового використання бюджетних кошCтів, призупинення бюджетних асигнувань),та заходи, пов’язані з повним впливом на фіCнансовий стан правопорушника (зупиненняоперацій з бюджетними коштами). Друга гру�па – це заходи впливу, пов’язані з виконанCням уповноваженим суб’єктом певних дій,наслідком яких не є прямий (безпосередній)вплив на фінансовий стан розпорядника абоодержувача бюджетних коштів. Таким захоCдом є, зокрема, зупинення дії рішення промісцевий бюджет у випадку порушення виCмог БК та закону про Державний бюджет напевний рік щодо формування бюджету в часCтині делегованих державних повноважень.

Позитивним є визначення в БК 2010 р.суб’єктивноCоб’єктивного складу порушення


90


бюджетного законодавства, вдосконаленнязаходів державноCпримусового впливу за йоCго вчинення та компетенції органів державCної влади, уповноважених застосовувати такізаходи. Однак запропонований загальнийпідхід до визначення засад бюджетноCфінанCсової відповідальності не враховує констиCтуційної моделі організації державної владив Україні. Зокрема, суб’єктами бюджетноCфінансової відповідальності визнаються дерCжавні установи та організації, діяльність якихспрямована на здійснення соціальної функCції держави. Тому застосування до них санкCцій у вигляді припинення бюджетних асигCнувань призведе до невиконання державоюсвоєї соціальної функції.

До недоліків БК 2010 р., що стосуютьсявідповідальності за порушення бюджетногозаконодавства, слід віднести передбаченнявідповідальності у підп. 2 ч. 1 ст. 117 за зупиCнення операцій з бюджетними коштами та впідп. 3 ч. 1 ст. 117 за призупинення бюджетCних асигнувань та інші випадки порушеннябюджетного законодавства (п. 40 ч. 1 ст. 116БК 2010 р.), що фактично суперечить полоCженням п. 22 ч. 1 ст. 92 та ч. 2 ст. 19 КонстиCтуції України. Відповідно до цих положеньКонституції правопорушення як підставапритягнення особи до юридичної відповіCдальності та заходи державноCпримусовоговпливу за його вчинення визначаються виCключно законом, а органи державної владита органи місцевого самоврядування, їх посаCдові особи зобов’язані діяти лише на підставі,в межах повноважень та у спосіб, що передCбачені Конституцією та законами України(Рішення Конституційного Суду України усправі про відповідальність юридичних осібвід 30.05.2001 р. № 7Cрп/2001).

Як зазначалося вище, із прийняттям БК2010 р. встановлено невичерпний перелік поCрушень бюджетного законодавства, протевчені, досліджуючи проблеми, пов’язані ізпорушенням бюджетного законодавства, лиCше звертають увагу на зміст складів поруCшень бюджетного законодавства або простоперелічують порушення, що містяться в норCмативних актах [5, с. 126–128]. Натомість, поCрушення бюджетного законодавства різноCманітні і складають систему – сукупність бюCджетноCправових норм, які визначають пеCрелік та ознаки діянь, що вважаються поруCшенням бюджетного законодавства, які маCють специфічні ознаки, порядок виявленнята відрізняються за видами юридичної відпоCвідальності, що застосовується за їх вчиненCня. З огляду на це, окремої уваги потребуєспецифіка класифікації порушень бюджетCного законодавства, яка у підсумку впливаєна зміст бланкетної диспозиції ч. 1 ст. 210Кримінального кодексу (далі – КК) України.

Безумовно, в основу класифікації бюджетCних правопорушень можна покласти різноCманітні критерії. Найбільш прийнятною, на

нашу думку, є класифікація бюджетних праCвопорушень залежно від того, на якій стадіїбюджетного процесу вони вчиняються, зоCкрема, правопорушення, що вчиняються настадіях складання бюджету, його розгляду, затвердження або на стадіях внесення зміндо бюджету, його виконання чи звітуванняпро виконання бюджету.

Класифікація бюджетних правопорушеньє необхідним щаблем для дослідження різCних видів відповідальності за порушення, щозастосовується за порушення бюджетногозаконодавства. Найбільш поширеним правоCпорушенням бюджетного законодавства, щовчиняється на стадії виконання бюджету, єнецільове використання бюджетних коштів.

Про поширення нецільового використанCня бюджетних коштів можна зробити висноCвок, виходячи із статистики Рахункової паCлати України. Зокрема, аудиторами головноCго органу Верховної Ради України з контроCлю за використанням бюджетних коштів виCявлено нецільове використання коштів ДерCжавного бюджету України та державних поCзабюджетних фондів у 2005 р. – на загальнусуму 8 млрд 916 млн грн, у 2006 р. – 10 млрд738,3 млн грн, а у 2007 р. – 12 млрд 245, 9 млнгрн. Як бачимо, за три роки розмір збитківзріс на 4 млрд 670,1 млн грн [6].

Отже, з огляду на необхідність розуміннязмісту поняття бюджетного порушення бюCджетного законодавства та актуальності самевідповідальності за нецільове використаннябюджетних коштів як одного із найпоширеCніших порушень бюджетного законодавства,надамо коротку характеристику змінам, яківідбулись із прийняттям БК 2010 р. в адмініCстративному та кримінальному праві відносCно вказаного правопорушення.

Верховна Рада України окремим ЗакономУкраїни «Про внесення змін до деяких закоCнодавчих актів України у зв’язку з прийняттямБюджетного кодексу України» від 08.07.2010 р.внесла суттєві зміни у статті 210, 211 КК УкCраїни. Нові редакції вказаних статей набраличинності з 01.01.2011 р.

Зміна ст. 210 КК України стосується лиCше назви статті та змісту диспозиції ч. 1. ЗоCкрема, назва цієї статті КК визначена законоCдавцем як «Нецільове використання бюджетCних коштів, здійснення видатків бюджету чинадання кредитів з бюджету без встановлеCних бюджетних призначень або з їх перевиCщенням», а в ч. 1 передбачається відповідальCність за нецільове використання бюджетнихкоштів службовою особою, а так само здійсCнення видатків бюджету чи надання кредитівз бюджету без установлених бюджетних приCзначень або з їх перевищенням усупереч БюCджетному кодексу України чи закону проДержавний бюджет України на відповіднийрік, якщо предметом таких дій були бюCджетні кошти у великих розмірах. Отже, злоCчинне порушення бюджетного законодавC


ства у формі нецільового використання бюCджетних коштів, передбачене ч. 1 ст. 210 ККУкраїни, відмежовується від відповідногоадміністративного проступку, передбаченогоч. 5 ст. 16412 Кодексу України про адмініCстративні правопорушення (далі – КУпАП)лише за ознакою розміру бюджетних коштів.

Як бачимо із наведеного, із реформуванCням бюджетного законодавства були внесенісуттєві зміни до КК України стосовно відCповідальності за порушення бюджетного заCконодавства. Хоча за своїм змістом зміни доКК України мали не такий масштаб, як, приCміром, до КУпАП, але вирішальною причиCною тут є вдосконалення понятійноCкатегоCріального апарату бюджетного (регулятивноCго) законодавства, зокрема, визначення таCкого поняття, як нецільове використання бюCджетних коштів в бюджетному, кримінальCному та адміністративному праві.

Висновки

Незважаючи на зміни, що відбулись ізприйняттям БК 2010 р. та Закону України«Про внесення змін до деяких законодавчихактів України у зв’язку з прийняттям БюджетCного кодексу України», зокрема, в частинівизначення системи видів порушень бюджетCного законодавства, механізмів притягненнядо відповідальності, так і не вирішеним залиCшилось питання уточнення та вдосконаленCня змісту поняття «порушення бюджетногозаконодавства».

Це питання є визначальним також узв’язку з тим, що наслідком нецільового викоCристання бюджетних коштів, як однієї з формпорушення бюджетного законодавства, моCже бути застосування компетентними орCганами державної влади до учасників бюCджетних правовідносин не тільки адміністCративної та кримінальної, а й бюджетноCфінансової відповідальності. Саме такий видюридичної відповідальності пов’язується з

частковим або з повним впливом на фінанCсовий стан таких учасників (зменшення бюCджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетCних коштів, призупинення бюджетних асигCнувань). Крім того, закріплене у ст. 116 БК2010 р. визначення поняття порушення бюCджетного законодавства не відповідає чинCному законодавству та Конституції України,зокрема, при посиланні на «інші випадки поCрушення бюджетного законодавства» як такі,що характеризують підстави юридичної відCповідальності (п. 40 ч. 1 ст. 116 БК 2010 р.).

З огляду на викладене, пропонуємо: поCперше, змінити формулювання «порушеннябюджетного законодавства», закріплене в ч. 1 ст. 116 БК України, на формулювання: «по�рушенням бюджетного законодавства визна�чається винне, протиправне порушення учас�ником бюджетного процесу встановленого цимКодексом норм, за яке передбачена цивіль�на, дисциплінарна, адміністративна, кримі�нальна та фінансово�бюджетна відповідаль�ність» ПоCдруге, виключити п. 40 ч. 1 ст. 116БК 2010 р.


1. Сікорська І. А. Бюджетне правопорушення:поняття та види // Держава і право. Зб. наук. праць.Юридичні і практичні науки. – Вип. 23. – К., 2004. –С. 380–385.

2. Бюджетный кодекс Российской Федерации. –М., 1998. – 128 с.

3. Воронова Л. К. Фінансове право України. –К., 2006. – 448 с.

4. Финансовое право / Под ред. Е. Ю. Грачевой. –М., 2003. – 384 с.

5. Кучеров И. И. Бюджетное право России. –М., 2002. – 317 с.

6. Звіти Рахункової палати [Електронний реCсурс]. – Режим доступу: http://www.acrada.gov.ua/achamber/control/uk/publish/category/main?cat_id=32826.

The paper analyzed the essence of the budget legislation violation in connection with the adoptionof a new version of the Budget Code of Ukraine and other changes to the regulations. Focused on thenecessity to further improving the conceptual apparatus of the current legislation on liability for viola�tions of budget legislation

В статье исследовано содержание понятия «нарушение бюджетного законодательства» всвязи с принятием новой редакции Бюджетного кодекса Украины и внесением изменений в ряддругих нормативно�правовых актов. Акцентировано внимание на необходимости дальнейшегосовершенствования понятийного аппарата действующего законодательства в сфере ответ�ственности за нарушение бюджетного законодательства.

К Р И М І Н О Л О Г І Я

92


Дослідження особи винного у вчиненнізлочинного порушення правил безпеCки дорожнього руху та експлуатації на

пасажирському автотранспорті є на сьогоднідоволі актуальним, оскільки з кожним рокомзбільшується кількість вказаних деліктів. Заофіційними даними Департаменту ДАІ за реCзультатами спецоперації «Автобус» у 2010 р.,серед 130 тис. автобусів та мікроавтобусів виявCлено 15,9 тис. порушень водіями правил ексCплуатації, що загрожують безпеці дорожньогоруху, зокрема, понад 2 тис. автобусів та мікроавCтобусів експлуатувалися з несправними абозаблокованими аварійними виходами тощо. Запорушення вимог безпеки під час надання поCслуг із перевезення пасажирів працівникамиДАІ складено 81 тис. адмінпротоколів на воCдіїв автобусів та маршруток, виявлено 300фактів перебування на маршрутах водіїв у станіалкогольного сп’яніння та 11,5 тис. випадків пеCревищення ними допустимих швидкостей [1, с. 11]. Сьогодення ще більше вражає своєю «неCочікуванністю»: окрім водіїв, які перебували закермом у стані алкогольного сп’яніння, частішаCють випадки затримання водіїв пасажирськогоавтотранспорту у стані наркотичного сп’яніння.

Згідно з висновками фахівців, кожен деCсятий перевізник неспроможний гарантуваCти високий рівень безпеки перевезення пасаCжирів, водій кожного другого зупиненого паCсажирського автотранспортного засобу допусCкає правопорушення. Отже, вивчення особи,винної у вчиненні злочинного порушення праCвил безпеки дорожнього руху та експлуатаціїна пасажирському автотранспорті, має велиCке теоретичне та практичне значення, фокуCсуючи на собі проблеми детермінації вказаCних деліктів та їх запобігання.

Дослідженням поняття та феномена осоCби необережного злочинця, особи, винної увчиненні злочинних порушень правил безпеCки дорожнього руху та експлуатації на трансCпорті, присвячені роботи таких учених, як

Ю. Антонян, В. Борисов, С. Дагель, І. ДаньCшин, В. Жульов, І. Карпець, В. Касинюк, В. КваCшис, А. Коробєєв, В. Кудрявцев, В. Лук’янов,В. Мисливий, В. Опальченко та ін.

Метою цієї статті є з’ясування криміноCлогічної характеристики особи, винної увчиненні злочинного порушення правилбезпеки дорожнього руху й експлуатації напасажирському автотранспорті.

Кримінологічна характеристика особинерозривно пов’язана із злочином, який вонавчинила. Кримінологію цікавить процес стаCновлення особи злочинця, її розвитку та чинCники формування. Криміногенні властивосCті, які характеризують особу злочинця, існуCють до злочину та зумовлюють його вчиненCня, однак визнання конкретної особи злочинCцем можливе лише після й у зв’язку із вчиCненням нею злочину [2, с. 13]. У криміноCлогічній літературі зберігається думка, щоособи, які вчиняють необережні злочини,зокрема злочини проти безпеки дорожньогоруху та експлуатації на пасажирському авCтотранспорті – це нормальні, соціально інCтегровані особистості, для яких не характерCні дефекти правової і моральної свідомості.Вирішальне значення при цьому має ситуCація злочину. Особа, яка скоює вказаний злоCчин, вивчена недостатньо, тому що деякі данівикликають сумнів у випадковому чи ситуCаційному характері злочинного порушеннята дають можливість говорити про певні деCфекти правової свідомості, що відрізняютьводіївCпорушників від осіб, які вчинили злоCчини навмисно.

У вітчизняній кримінології питання проструктуру особи злочинця почали розглядаCти із середини 60Cх років XX ст. Ю. Антонян,С. Дагель, А. Закалюк, В. Кудрявцев, О. СахаCров та ін. Вони розробили вчення про струкCтуру особи злочинця та визначення її складових.

ОСОБА ВИННОГО У ВЧИНЕННІ ЗЛОЧИНУ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ НА ПАСАЖИРСЬКОМУ АВТОТРАНСПОРТІ

Аліна Піддубна,ад’юнкт кафедри кримінального права та кримінології

Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

У статті досліджено генезис поняття «особа злочинця», акцентовано увагу на структурі особивинного у вчиненні злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації пасажирсь�кого автотранспорту, а також виділено детермінанти суспільно небезпечної поведінки цих осіб.

Ключові слова: особа злочинця, структура особи злочинця, необережна злочинність, водіїпасажирського автотранспорту.

© А. Піддубна, 2011

Д


93

№ 3

Останнім часом учені дотримуються думCки, що особу злочинця, необхідно розглядатичерез структуру, в якій виокремлюються осCновні особистісні характеристики. Так, І. ДаньCшин, розглядаючи сутність поняття «струкCтури особи злочинця», запропонував виділиCти у її структурі сім груп елементів. Проте укримінологів немає єдиної точки зору щодопринципових положень, пов’язаних із типоCлогічними ознаками особи злочинця, зокреCма, яка вчинила порушення правил безпекируху й експлуатації на автотранспорті. ДоCслідження феномена особи необережногозлочинця спричинює необхідність визначенCня типу особистості порушника у сфері безCпеки дорожнього руху. Такі стереотипи, як«водійCекстреміст», «водійCосьовик», «водійCзаконник», що пропонуються у спеціальнійлітературі та, можливо, оригінально класифіCкують вказаних осіб за прийомами керуванняавтомобілем, не відображають їх кримінолоCгічних якостей.

Як показує дослідження, засудженим заавтотранспортні злочини притаманні такіморальноCпсихологічні якості: безпечність,легковажність, необачність (64 % опитаних),самовпевненість (94 %), невміння оцінюватиситуацію (43 %) [3, с. 118]. Окремі авторивважають осіб, які вчинили порушення праCвил безпеки руху й експлуатації на автотранCспорті, порушниками «випадкового типу» [4,с. 324–325], особисті особливості яких не маCють загальних властивостей. На думку В. ІваCнової, особам, які скоїли дорожньоCтрансCпортний злочин, притаманний індивідуаCлізм, одним із проявів якого є ігноруванняприписів та заходів обережності. Зокрема, П. Дагель вважає, що особа скоює такі поруCшення внаслідок дефектів сприйняття та пеCреробки інформації – дефект рішення, деCфект дії [5, с. 52].

Особу злочинця слід розглядати з дотриCманням принципів структуризації, відобраCжаючи детермінуючу роль кожного її елеCмента, предметне значення та специфіку якоб’єкта запобіжного впливу. Так, А. Закалюкпропонує дев’ятиблочну структуру особи злоCчинця [6, с. 257–264], що, на нашу думку, єтиповою моделлю побудови структури особиконкретної людини, яка вчинила злочин певCного виду. Таким чином, особу винного узлочині необхідно досліджувати через зазнаCчену структуру, відокремлюючи такі основніхарактеристики: соціальноCрольові, психоCфізичні, моральні, психологічні тощо. Тобто,аналізуючи структуру особи злочинця, з метоюїї об’єктивного та повного розгляду у досліCджуваному злочині, на нашу думку, її необCхідно розподілити на три характеризуючі елеCменти: соціальноCдемографічна; соціальноCрольова та соціальноCпсихологічна характеC

ристики, враховуючи всі дев’ять блоків виCщезазначеної структури особи злочинця.

СоціальноCдемографічна характеристикаособи злочинця містить риси, пов’язані зі статCтю, віком, сімейним станом, освітою, родом занять, місцем проживання. Що стосуєтьсястаті водіївCпорушників правил безпеки доCрожнього руху, то тут переважають особи чоCловічої статі (96,0 %). Очевидно, що найCбільш впливовими факторами такого стану єчоловічий пріоритет сфери дорожнього руху.Однак за останні роки кількість жінокCводіївна автотранспорті швидко збільшується, а диCнаміка злочинних порушень правил безпекидорожнього руху та експлуатації на пасажирCському автотранспорті водіямиCчоловіками заCлишається незмінною. Це пояснюється тим, щожінки мають більш позитивні соціальні устаCновки. За рівних умов вони рідше, ніж чоловіки,створюють небезпечні ситуації, більш обеCрежні та значно менше допускають грубі поруCшення правил безпеки дорожнього руху таексплуатації транспорту. Незначна кількістьводіїв жіночої статі на підприємствахCавтопеCревізниках пояснюється умовами праці: триCвалість робочого дня, нічні зміни тощо.

Вікова характеристика осіб водіїв пасаCжирського автотранспорту, які допускаютьвчинення злочинів, є індикатором визначенCня етапів розвитку особистості, досягненнянею соціальної зрілості, придбання тих чи інCших соціальних якостей. Специфікою злочинCних порушень правил безпеки дорожнього руCху на пасажирському автотранспорті є особCливість вимог, що висуваються до водіїв цьоCго виду транспорту. Відповідно до п. 2.13 тарозділу 21 Правил дорожнього руху, затверCджених постановою Кабінету Міністрів УкCраїни від 10.10.2001 р. № 1360, право на керуCвання автотранспортом, що призначений дляперевезення більше ніж 8 пасажирів, надаCється з 19Cрічного віку при стажі водіння неменше 3 років; водій автобуса (мікроавтобуCса), який здійснює перевезення організоваCних груп дітей, повинен мати стаж водія неменше 5 років.

Наше дослідження показує, що зберігаCється тенденція домінування серед винних уцих порушеннях осіб віком до 24 років, тазниження показника порушень у водіїв, вікяких становить понад 40 років. На нашу думCку, вік водіївCпорушників тісно пов’язаний ізпрофесійною підготовленістю та досвідом керування пасажирським автотранспортом.

Досліджуючи проблематику порушень збоку водіїв пасажирського автотранспорту, впершу чергу необхідно звернути увагу на навCчання та отримання права керування трансCпортними засобами.

Ринок послуг із підготовки водіїв пасаCжирського автотранспорту достатньо об’ємC


94


ний, що викликано насамперед економічноюпривабливістю даного виду діяльності. ГаCрантія безпечного керування автобусом абомаршруткою в сучасних умовах базується навмінні водія вчасно прогнозувати ситуаціюна дорозі, швидко приймати рішення залежCно від змін дорожньої ситуації, на володіннінавичками керування в екстремальних умоCвах, стійкості психіки водія в тих чи іншихситуаціях. Проте, аналізуючи навчальні плаCни підготовки водіїв на право керування паCсажирським автотранспортом, можна зробиCти висновок, що в автошколах переліченимфакторам увага практично не приділяється.Майбутніх водіїв готують в умовах недостатCньо обладнаних майданчиків та міських вуCлиць без урахування складності дорожньогоруху. Тобто керування автобусами та маршCрутками в реальному транспортному потоціне завжди дає можливість моделювати ситуCації, які потрібні для набуття стійких навиCчок безпечного керування пасажирським авCтотранспортом.

Важливе значення у питанні підготовлеCності водіїв до керування пасажирськими авCтотранспортними засобами має досвід, якийє одним із важливих факторів обережної поCведінки; він впливає на швидкість та правильCність оцінки обстановки у критичних дорожCньоCтранспортних ситуаціях.

Значимість професійної майстерності длябезпеки дорожнього руху підтверджуєтьсякількістю ДТП, що виникають у результатіпомилок молодих, недосвідчених водіїв. БезCпека руху та експлуатації на пасажирськомуавтотранспорті залежить не тільки від стажута досвіду водія, а й від його безпосередніхдій та їх відповідності конкретній дорожнійситуації. Ці дії нерідко визначаються харакCтером водія, його моральними якостями. НаCше дослідження показало, що водії, які частовчинюють вказані делікти, більш агресивні,байдужі до оточуючих, замкнуті, егоїстичні,легковажні та схильні до необґрунтованогоризику.

Наші дослідження збігаються з думкоюЕ. Мілеряна в тому, що найменше число поCрушень допускають водії, які мають сім’ю таведуть нормальний спосіб життя. На відмінувід них, неодружені водії, які нерідко ведутьбезладний спосіб життя, в 1,7 раза частіше єучасниками ДТП [7, с. 29–32]. Тобто водії, яківедуть аморальний спосіб життя, у числі якихбагато розведених осіб, здійснювали поруCшення правил безпеки дорожнього руху таексплуатації в 3 рази частіше, ніж водії, яківедуть нормальний спосіб життя.

Беззаперечним є вплив рівня освіти надопущення вказаних деліктів, однак залиCшається важливим питання продуктивностівикористання отриманих знань, умінь, навиC

чок стосовно сфери дорожнього руху. ПевCною мірою можна погодитися із думкою В. Жульова, що чим нижче рівень освіти, тимвища питома вага автотранспортних злоCчинів та порушень, зокрема керування трансCпортним засобом у стані алкогольного сп’яCніння [8, с. 23]. Більшість водіїв, винних увчиненні злочинного порушення правил безCпеки дорожнього руху або експлуатації наавтотранспорті, має загальноосвітній рівеньв обсязі неповної середньої (38,8 %) або сеCредньої (43,7 %) освіти [9, с. 554]. Необхіднозауважити, що інтелектуальний розвитокводіїв дав би їм можливість краще прогнозуCвати ті негативні імовірні наслідки, які моCжуть наступити у результаті порушення праCвил безпеки дорожнього руху або експлуCатації на пасажирському автотранспорті.

МоральноCпсихологічні якості особи, якавчинює злочинне порушення правил безпекидорожнього руху та експлуатації на пасаCжирському автотранспорті, характеризуютьCся недооцінкою суспільної небезпеки вказаCних порушень, байдужим ставленням до неCобхідності їх дотримання, безвідповідальнісCтю. Типовими для більшості водіївCпорушCників є такі риси, як лінощі, необачність, необеCрежність, недисциплінованість, зневажливеставлення до своїх обов’язків, байдужість досоціальних наслідків своїх рішень та дій,формальне ставлення до правил професійноїдіяльності, прагнення до невиправданого риCзику, самонадійність, безпечність, легковажCність та самовпевненість. Крім того, харакCтерною рисою особи винного у цьому злоCчині є досвід «успішного» порушення. ПоруCшивши ті чи інші норми при сприятливомузбігу обставин, людина свідомо або підсвідоCмо фіксує у пам’яті ненастання негативнихнаслідків та безкарність. Цей негативний доCсвід формує впевненість у власній невразлиCвості, яка відіграє криміногенну роль.

Психологічні особливості особи можутьбути поCрізному пов’язані з учиненням злоCчину, тобто вони можуть відіграти провіднуроль у виборі дії або посприяти вчиненню деCлікту (слабовільність, емоційна збудливість,уповільнена реакція тощо). Тому, на нашудумку, з метою запобігання даним деліктамповинні включатися відповідні «відбіркові»випробування майбутніх водіїв з відбраковCкою осіб, що мають зазначені психічні неCдоліки.

Одним із небезпечних факторів аварійCності є керування у стані алкогольного, нарCкотичного або іншого сп’яніння. Адже, якщонегативний вплив алкоголю є цілком очеCвидним, то чіткого негативного впливу нарCкотичних засобів, і особливо лікарських преCпаратів, на стан водія не тільки не вироблено,а й при розслідування кримінальних справ

К Р И М І Н О Л О Г І Я№ 3

не діагностується. На сьогодні немає надійCних та універсальних засобів для перевірки уводіїв стану наркотичного сп’яніння або стаCну, зумовленого впливом фармакологічнихпрепаратів.

Дія лікарських засобів на якість керуванCня та їх вплив на аварійність є менш зрозуCмілою, ніж вплив алкоголю. Це зумовленотим, що кількість лікарських засобів викоCристовується в різних дозах і комбінаціях, всівони неоднаково впливають на різних люCдей. Наприклад, водії, які не дуже добре поCчуваються, можуть керувати машиною краCще, вживши лікарські засоби, ніж не зробивCши цього [10, с. 319–322]. Вагомих доказів тоCго, що поєднання використання медикаCментів і керування автотранспортним засоCбом є значною небезпекою, не існує. Однаквідомо, що, наприклад, галюциногени погірCшують зір, зменшують здатність критичноїоцінки дорожньої ситуації, а відтак можутьпризвести до дій, що не відповідають вимоCгам безпеки дорожнього руху. Під їх вплиCвом відбувається зниження реакції на світCлові сигнали і, як наслідок, – неспроможністьвиконання функцій з керування транспорCтом. Крім того, дослідження показують, щопоширені лікарські засоби, які використовуCють для лікування застуди, можуть міститиалкоголь, кофеїн та інші засоби, небезпечнідля водія.

Аналізуючи дослідження структури осоCби винного у вчиненні злочинних порушеньправил безпеки дорожнього руху та експлуCатації на пасажирському автотранспорті,можна зробити висновок, що проблема криCмінологічної характеристики необережнихзлочинців розроблена недостатньо.

У ході дослідження кримінологічної хаCрактеристики особи винного у вказаному злоCчині та елементів, що складають її структурувиникає ряд проблемних питань, які, з метоюзапобігання таких деліктів, необхідно врахоCвувати. Зокрема, потребує удосконалення сисCтема діагностування, фіксації та диференціCації станів водіїв, пов’язаних з алкогольним,наркотичним, токсичним сп’янінням, хвороCбою та втомою. Необхідним, на нашу думку,є вдосконалення професійної підготовки таперепідготовки водіїв пасажирського автоCтранспорту шляхом розроблення нових проCграм підготовки водіїв на підставі аналізунайбільш значимих і відносно стабільних поCмилок у діях водіїв під час керування пасаC

жирським автотранспортом; розроблення такої системи навчання, яка дає можливістьзвести до мінімуму помилки водія; запроваCдження в автошколах комп’ютерних программоделювання аварійних ситуацій, складнихтранспортних потоків для відпрацюваннянавичок прийняття правильних рішень вумовах обмеженого часу та підвищеного псиCхологічного навантаження тощо.

Аналіз моральноCпсихологічних якостейцієї категорії водіїв показав, що моральноCпсихологічний портрет водія пасажирськогоавтотранспорту змінився та характеризуєтьCся агресивною поведінкою, переважає підвиCщена самовпевненість в оцінці своєї проCфесійної майстерності та досвіду, недбалість,свідоме порушення правил дорожнього рухута експлуатації, свідома ризикова поведінка,основною мотивацією якої є економічнийінтерес – «гонитва за прибутком» та впевнеCність у власній невразливості, що відіграє криCміногенну роль у сфері дорожнього руху.

Дослідження та досконале вивчення якосCтей особи винного у вчиненні злочинних поруCшень правил безпеки дорожнього руху таексплуатації на пасажирському автотрансCпорті необхідне для врахування суб’єктивнихфакторів під час розроблення та вдосконаленCня запобіжних заходів вказаних деліктів.


1. Кінцева зупинка. Профілактика. Автобан //Іменем Закону. – 2010. – № 29. – 23–29 липня.

2. Сахаров А. Б. Актуальные вопросы учения оличности преступника // Теоретические проблемыучения о личности преступника. – М., 1979.

3. Жулев В. И. Предупреждение дорожноCтранспортных происшествий. – М., 1989.

4. Смирнов Г. Л. Советский человек. – М., 1980. 5. Дагель П. С. Неосторожность. УголовноCпраC

вовые и криминологические проблемы. – М., 1977. 6. Закалюк А. П. Курс сучасної української

кримінології: У 3 кн. – К., 2007. – Кн. 1: Теоретичнізасади та історія української кримінологічної наCуки. – 423 с.

7. Никитас Д. А. Особенности личности виновCного участника дорожноCтранспортного преступCления // Российский следователь. – 2006. – № 8.

8. Жулев В. И. Криминологическая характеCристика лиц, совершивших преступления на авCтотранспорте. – М., 1979.

9. Кримінологія / Под ред. Ю. Ф. Кваши. – РосCтов н/Д., 2002.

10. Judd L. The effect of antipsychotic drugs ondriving and drivingCrelated psychomotor functions //Accident Analyses and Prevention. – 1985. – 17 c.

In the article the research of genesis of the definition «offender». The attention was focused onstructure of guilty person in committing the criminal violation of traffic rules of passenger vehiclesexploitation. The determinants of socially dangerous behavior of these persons were distinguished.

В статье исследован генезис понятия «личность преступника», акцентировано внимание наструктуре личности виновного в совершении преступного нарушения правил безопасности дорожно�го движения и эксплуатации пассажирского автотранспорта, а также выделены детерминанты об�щественно опасного поведения этих лиц.

К Р И М І Н А Л Ь Н И Й П Р О Ц Е С

96


Усистемі заходів, що забезпечують заCконність, одне з центральних місцьпосідає діяльність по боротьбі із злоC

чинністю. Це зумовлено тим, що злочини єнайбільш суспільно небезпечними посяганCнями на права та свободи людини.

Останнім часом зроблено чимало кроківу напрямі реалізації ідеї правової держави, утому числі у сфері кримінальноCпроцесуальCної діяльності. Однак необхідність удосконаCлення законодавчої бази кримінального проCцесу, яка б давала можливість ефективнопротистояти злочинності й одночасно гаранCтувала права та свободи членів суспільства, єочевидною.

Одним із інструментів боротьби із злоCчинністю був і залишається інститут криCмінальноCпроцесуального примусу, до різнихаспектів якого у своїх працях зверталися такідослідники, як М. Алексеєв, Г. Вєтрова, В. ГаCлаган, А. Дубинський, З. Зінатулін, А. Іщенко,Н. Карпов, Є. Коваленко, З. Коврига, В. КорCнуков, В. Кузмічов, Є. Лук’янчиков, А. Ляш,В. Маляренко, О. Михайленко, М. МихеCєнко, І. Петрухін, В. Рожнова, М. Савицький,С. Стахівський, М. Строгович, В. Тертишник,Л. Удалова, П. Цимбал, М. Чельцов, С. ШейCфер, В. Шибіко та ін. Проте питання застосуCвання кримінальноCпроцесуального примусупотребують подальшого вирішення.

Метою цієї статті є дослідження питань,пов’язаних із можливістю істотного обмеCження прав громадян і застосування до нихпримусових заходів у сфері кримінальногосудочинства.

Вітчизняні правники зазначають, що у слоCв’янських мовах слово «право» вживаєтьсяна позначення понять, які відображають різCні соціальні явища. Явище, що виникає й ісCнує незалежно від держави та має загальноC

соціальну природу, є загальносоціальним феCноменом. Інше ж явище, поняття про яке таCкож позначається цим терміном, – це наCслідок винятково державної діяльності, втіCлення її волевиявлення [1, с. 4]. Відповідно,необхідно розрізняти право загальносоціальCне та спеціальноCсоціальне, яке прийнято наCзивати юридичним. ПоCрізному підходять учеCні до визначення сутності права як загальноCсоціального явища.

Прихильники позитивізму вважають, щонаука повинна обмежуватися описом суспільCних явищ на основі системи загальних меCтодів дослідження [2, с. 6–16]. Право розгляCдається як факт, що не має аксеологічногоосмислення. З цієї точки зору дуалізм приCродного та позитивного права вважається поCмилкою спекулятивноCметафізичної філоCсофії права. На їх думку існує тільки позиCтивне право, тобто сукупність норм, що прийCмаються державою, а все інше – моральнаоцінка позитивного права. Ця оцінка є суб’єкCтивною, неодноманітною та необов’язковою.

Представники неопозитивізму перекоCнані в тому, що право має забезпечувати приCблизну рівність людей у фізичних і духовнихвідносинах, обмежувати абсолютну свободу,рівноцінно розподіляти суспільні блага, заCбезпечувати громадський спокій [3, с. 7].

Критики концепції юридичного позиCтивізму звертають увагу на те, що вчення проправо як про винахід людини повинно спиCратися на філософську концепцію людини, іякщо дійсна її субстанційна суть складаєтьсяз душевного наповнення, то право, закон,державу необхідно розуміти як певні модуси,предикати цієї субстанції. Так, М. Братасюкзазначає, що особливістю «філософськоCпраCвового тлумачення права і є трактування йоCго як невід’ємної складової людського буттяу його цілісності та граничності, чого не даєнауковоCпозитивістський підхід» [4, с. 6].

ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ ОСОБИСТОСТІ У СФЕРІКРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА

Ангеліна Благодир,канд. юрид. наук,

доцент кафедри кримінального процесу і криміналістикиПрикарпатського юридичного інституту

Львівського державного університету внутрішніх справ

У статті досліджуються актуальні теоретичні та практичні проблеми застосуваннякримінально�процесуального примусу, розглядаються питання співвідношення понять права тасвободи особистості, сутність та правова природа кримінально�процесуального примусу.

Ключові слова: право, свобода особистості, заходи примусу, слідчі дії, процесуальний примус.

© А. Благодир, 2011


97

№ 3

Філософська природноCправова теоріязахищає передусім такі цінності, як життя,свобода, справедливість, добро. Ця доктринапередбачає, що людина є невід’ємною форCмою життя. Тому держава не може відбиратиу людини право бути унікальним видом житCтєвої енергії, оскільки не вона (держава) даєце право. Особа є автономною істотою, здатCною на вільний вибір, що зумовлює й основнізавдання права.

У найдавніші часи і в античний періодрозвитку суспільства людина розглядаласьяк певна соціальна цінність. Однак свободалюдини залежала від природного та суспільCного середовища, в якому вона знаходилась, іне вважалася загальною для всіх людей.

За визначенням О. Батанова, свобода у шиCрокому філософському розумінні – це приCродний стан народу або окремої людини,який характеризується можливістю діяти навласний розсуд; у вузькому – суб’єктивнаможливість людини та громадянина здійснюCвати або не здійснювати певні дії, що ґрунтуCються на його конституційних правах і своCбодах [5, с. 441].

Однією із суттєвих ознак свободи є правообирати спосіб реалізації своїх задумів. ІснуCвання людини без можливості самовиражаCтися та самовдосконалюватися – немислиме.Вся історія розвитку суспільства пов’язана зборотьбою за розширення меж свободи, томусвобода є вищим соціальним благом.

Обмеження свободи індивіда породCжується суспільством, членом якого він є, тоCму що суспільство не може допустити анархіїта беззаконня. У зв’язку з цим людина не моCже бути абсолютно вільною. Її свобода поCвинна співвідноситися з середовищем, яке їїоточує, із зовнішніми обставинами. Такожважливими є природні задатки, що характеCризують особу, оскільки вони суттєво вплиCвають на вибір варіанта поведінки.

Свобода, як правило, співвідноситься зтаким поняттям, як необхідність. Вільна люCдина завжди узгоджує свою поведінку із заCконами розвитку природи та суспільства.

Соціальна необхідність не поглинає своCбоду особистості, даючи можливість діяти навласний розсуд. Відповідно людина, яка дійсCно вільна, керується в своїй діяльності заCгальними законами суспільного розвитку і невступає з ними у протиріччя. Лише за такихумов настає гармонія між соціальною необCхідністю та потребами індивідуальності.

Свобода не може бути досягнута поза спільCнотою, діями однієї окремо взятої людиниабо незначної групи людей. Вона набуваєтьсялише узгодженими зусиллями народу, класу,нації. Живучи власним життям, людина саматворить свою подобу, обирає себе та відпоCвідно творить всезагальне, вселюдське.

У країнах із тоталітарними режимами, якправило, не визнають природноCправової теCорії права. Така ситуація зумовлена антидеCмократичною суттю того чи іншого політичCного режиму, в умовах якого держава повнісCтю підпорядковує собі суспільство й особисCтість, придушує права індивіда. Всі аспектижиттєдіяльності людини контролюються поCлітичною владою. Дослідники цього явища заCзначали, що суб’єктивними умовами виникCнення тоталітаризму є соціальне відчуженнянаселення та його прихильність до проектіврадикального перевлаштування соціуму [6,с. 233], що особливо проявилося в країнахЄвропи у 20–40Cх роках ХХ ст. (Італія, НіCмеччина, Іспанія, СРСР).

У Радянському Союзі, як і в інших країнахколишнього соціалістичного табору, проблеCма права та правового положення особисCтості розглядалася лише в контексті маркCсистськоCленінської теорії. М. Строгович заCзначає, що права людини, закріплені закоCном, є юридичним відображенням того полоCження, яке особа займає в суспільстві. МаркCсизмCленінізм не визнає притаманного бурCжуазній природноCправовій доктрині уявленCня про права людини як природні, вроджені,невід’ємні. Права людини залежать від сусCпільного укладу, від пануючої системи суспільCних відносин, від положення, яке особистістьзаймає в суспільстві й яке закріплене у праCвових нормах [7, с. 219]. Однак завдяки моCгутнім прогресивним політичним рухам,перш за все у другій половині ХХ ст., людиCну почали визнавати в її правах як таку засвоєю природою, а не тому, що вона налеCжить до певної общини. Кожна людина, незаCлежно від віку, статі, соціального походженCня чи раси, майнових або інших ознак, єсуб’єктом невід’ємних прав, що їй належать іяких її ніхто не може позбавити.

Світове співтовариство закріпило на рівCні міжнародноCправових документів ідею люCдини як суб’єкта права, абсолютну цінність,яка наділена однаковим обсягом необхідноїсвободи, тобто має однаковий обсяг прав. ЗаCгальнолюдські права не можуть бути відчуCжені за жодних обставин. Ця ідея закріпленав таких документах, як «Загальна деклараціяправ людини» (1948 р.), «Європейська конCвенція про захист прав людини і основних своCбод» (1950 р.), «Міжнародний пакт про екоCномічні, соціальні та культурні права» (1966 р.),«Міжнародний пакт про громадянські та поCлітичні права» (1966 р.), «Підсумковий докуCмент Віденської зустрічі представників НаCради по безпеці та співробітництву в Європі»(1989 р.). Тому правильно, на нашу думку,зазначає П. Рабінович: загальносоціальне праCво – це певні можливості учасників суспільCного життя, які об’єктивно зумовлюються


98


рівнем розвитку суспільства і мають бути заCгальними та рівними для всіх однойменнихсуб’єктів. Саме соціальні можливості суб’єкCта і становлять сутність його прав [1, с. 4].

Право як спеціальне соціальне явище, щоє наслідком винятково державної діяльності,втілення її волевиявлення, визначається яксистема соціальних загальнообов’язкових норм,дотримання та виконання яких забезпечуєтьCся державою. Його сутність визначається хаCрактером суспільноCекономічного ладу, поліCтичної структури держави, панівною ідеолоCгією, традиціями тощо.

Спеціальне соціальне право не породжуєсвободу, а лише фіксує її наявність у суспільCстві. Воно створює механізм захисту прав,свобод та інтересів людини.

Вітчизняні вчені вважають, що право єодним із основних засобів організованості тапорядку у суспільстві, воно суттєво впливаєна характер суспільного розвитку [8, с. 106; 9,с. 86]. Рівень впливу залежить від ступеня уоCсоблення у праві демократичних ідей добра,справедливості, свободи людини та її приCродних прав.

Соціальну цінність людини як особливоїсубстанції слід розглядати у взаємодії з суCспільством і державою. Як зазначає Ю. ПерCмяков, людина є «невимушеною реальністю»,тому основним завданням права є захист осоCбистої автономії, свободи вибору, свободисовісті [10, с. 48]. У зв’язку із зазначеним акCтуальним є питання про те, чи повинна дерCжава обмежувати людину в її прагненні бутивільною та встановлювати ці межі.

І. Кант звертає увагу на те, що індивід поCвинен поводитися так, щоб його свавілля поCєднувалося із свавіллям кожного стосовно заCгального закону [11, с. 140].

Слід констатувати, що в сучасному суCспільстві не всі громадяни готові жити в умоCвах правової реальності. Люди не завжди наCвіть собі подібних сприймають як рівних. ЯскCравим прикладом може бути сучасний стансправ щодо дотримання основних прав люCдини. У Міжнародній конвенції про ліквідаCцію всіх форм расової дискримінації висловCлюється стурбованість з приводу проявів раCсової дискримінації, яка все ще спостерігаCється в деяких регіонах світу, а також дерCжавної політики, яка ґрунтується на принциCпі расової переваги або расової ненависті (наCприклад, політики апартеїду, сегрегації абовід’єднання). Така ситуація зумовлює охороCну прав людини з боку держави. Міжнароднеспівтовариство, приймаючи такий важливийдокумент як Загальна декларація прав людиCни, в преамбулі вказує, що ці права повинніохоронятися силою закону. БудьCякі обмеCження завжди реалізуються через систему встаCновлених правил поведінки. Система норм

залежить від спільності людей, від того, якогорівня розвитку досягла ця спільність. ВстаCновлення деяких обмежень у правах однієїлюдини для реалізації справедливих правіншої є одним із основних завдань закону.

Ю. Стецьковський зазначає, що державаповинна охороняти гідність кожного – і доCрослого, і дитини, розумово повноцінного тахворого, законослухняного і правопорушниCка [12, с. 272]. Там, де норми моралі не працюCють, у дію вступає право як регулятор соціальCного життя. Суспільство вбачає у праві спосібзахисту своєї цілісності та саморозвитку.

Г. Еллінек зазначав, що право – це етичCний мінімум. Об’єктивно – це умови збереCження суспільства, оскільки вони залежатьвід волі людини. Суб’єктивно – мінімум моCральної життєдіяльності та морального настCрою, що необхідні членам суспільства [13, с. 49].

За допомогою права як регулятора внутCрішнього життя суспільство здійснює функCцію самозбереження. Право забезпечує соціCальну дисципліну, примушує громадян викоCнувати необхідне та обстоює інтереси держаCви, захищає права індивіда, його інтереси. ТоCму очевидно, що в умовах сучасного розвитCку суспільства не тільки допустимо, а й доCцільно справедливо використовувати деякіобмеження щодо свободи особистості.

Питання свободи особи найбільш актуCальне в діяльності органів держави щодо розCкриття та розслідування злочинів. ВиявленCня, розкриття та розслідування злочинів, приCтягнення винуватих до відповідальності дерCжава покладає на органи дізнання, досудовоCго слідства, прокуратури і суд. Під час викоCнання своїх процесуальних обов’язків вонизобов’язані діяти лише так, як це передбачеCно кримінальноCпроцесуальним законодавстCвом, а всі дії, не передбачені законом, недоCпустимі.

Незважаючи на суттєві обмеження у виCборі своєї поведінки, немає жодних підставвести мову про обмеження свободи органів іосіб, уповноважених вести кримінальний проCцес. Зазначені органи й особи наділені дерCжавою специфічними правами й обов’язками,які добровільно приймають на себе, за своюдіяльність отримують заробітну плату тавідповідно за власною ініціативою обмежуCють рамки свого свавілля. У такому ж полоCженні перебувають й інші суб’єкти криміCнальноCпроцесуальної діяльності, які набуваCють свого статусу в результаті професійної діCяльності (захисник, секретар судового заCсідання, експерт, який працює в експертнійустанові).

Інші особи, які не брали на себе обов’язкудобровільно виконувати кримінальноCпроцеCсуальні приписи, як громадяни в принципі

К Р И М І Н А Л Ь Н И Й П Р О Ц Е С№ 3

можуть діяти на свій розсуд, тобто свавільно.Однак держава може встановлювати певнізаборони щодо лінії їх поведінки або поклаCдати на них певні обов’язки.

О. Шевчук констатує, що без державногопримусу не може існувати позитивне правовзагалі, оскільки воно є забезпеченням житCтєвих умов суспільства у формі примусу, сисCтемою соціальних цілей, гарантованих приCмусом. На його думку, це відповідає сутностіправа та правової системи в цілому, враховуєвідмінності останньої від інших видів соCціальних систем, у яких діють механізми реCалізації, здатні обійтися без юридичних санкCцій, що ґрунтуються на можливості державCного примусу до належної поведінки [14, с. 9].

Особлива специфіка правовідносин, щоскладаються в результаті кримінальноCпроCцесуальної діяльності, зумовлює необхідCність істотного обмеження прав громадян.Особа у сфері судочинства поставлена в такіумови, що їй часто необхідно визначати ліCнію своєї поведінки щодо добровільного виCконання обмежень, що передбачаються норCмами кримінальноCпроцесуального права.Тому всі учасники кримінальноCпроцесуальCної діяльності повинні діяти в рамках, визнаCчених законом. Для випадків, коли доброCвільно виконувати приписи закону немаєбажання, передбачено інститут кримінальноCпроцесуального примусу.


1. Рабінович П. М., Хавронюк М. І. Права людиCни і громадянина. – К., 2004. – 466 с.

2. Штогун С. Судова реформа – шлях до вдосCконалення захисту прав і свобод людини і громадяCнина // Право України. – 2002. – № 8.

3. Неопозитивізм: Читанка з історії філософії: У 6кн. / За ред. Г. І. Волинки. – К., 1993. – Кн. 6. – 239 с.

4. Братасюк М. Право як втілення метасоCціальної та соціокультурної сутності людини: ГуCманістичний вимір у праві // Актуальні проблемиправознавства. – Тернопіль, 2001. – № 3. – С. 6–18.

5. Юридична енциклопедія: В 6 т. – К., 1998. –Т. 1. – 672 с.

6. Арендт Х. Джерела тоталітаризму. – К.,2002. – 539 с.

7. Строгович М. С. Избранные труды: В 3 т. –М., 1990. – Т. 1. – 304 с.

8. Котюк В. О. Теорія права. – К., 1996. – 208 с.9. Рабінович П. М. Основи загальної теорії праC

ва та держави. – К., 1994. – 357 с.10. Пермяков Ю. Лекции по философии права. –

Самара, 1995. 11. Кант И. Основы метафизики нравственносC

ти. – М., 1965. – Т. 4, ч. 2. – С. 264–270.12. Стецьковский Ю. И. Право на свободу и

личную неприкосновенность: нормы и действиCтельность. – М., 2000.

13. Еллинек Г. СоциальноCэтическое значениеправа, неправды и наказания / Под ред. А. А. РожCдественского. – М., 1910. – 158 c.

14. Шевчук О. М. Засоби державного примусуу правовій системі України: автореф. дис. … канд.юрид. наук. – Х., 2003. – 24 с.

Article is devoted to topical problems of theoretical and practical application of criminal procedu�ral coercive. We consider the ratio of law and notions of individual freedom, nature and the legal na�ture of criminal procedural coercive. Fomaking legal prerequisites for the use of coercion in criminalproceedings.

В статье исследуются актуальные теоретические и практические проблемы примененияуголовно�процессуального принуждения, рассматриваются вопросы соотношения понятийправа и свободы личности, сущность и правовая природа уголовно�процессуального принужде�ния.


100


Процес демократизації суспільних відCносин нерозривно пов’язаний з укріпCленням законності, ефективною робоC

тою правоохоронних органів, забезпеченнямправ і законних інтересів осіб. У вирішеннізавдань кримінального судочинства великезначення має посилення правової захищеCності осіб, що залучаються у сферу криміCнального процесу. Цьому слугують передбаCчені законом засоби правового захисту. ОсобCливий науковий і практичний інтерес стаCновлять питання оскарження як форми праCвового захисту та скарги як правового засобузахисту прав і законних інтересів особи в доCсудовому провадженні.

Незважаючи на велике практичне знаCчення інституту оскарження у кримінальноCму процесі, окремі питання, що становлятьйого зміст, залишаються недостатньо розробCленими та дослідженими у кримінальноCпроCцесуальній теорії.

Зміст інституту оскарження в науці криCмінального процесу загалом та окремі питанCня його реалізації зокрема розроблялись переCважно в контексті перегляду судових рішеньнижчестоящих судів вищестоящими судами узв’язку з їх оскарженням. Саме у цьому аспектішироко відомі праці В. Божьєва, Ю. ГрошевоCго, П. Лупинської, В. Маляренка, В. Нора, В. Савицького, М. Строговича та ін.

Питанням оскарження у досудовому проCвадженні були присвячені дослідження В. ЛеCтучих, В. Будникова. Окремі проблеми, поCв’язані з оскарженням у досудовому проваCдженні, у різний час досліджували А. ДубинCський, Е. Куцова, П. Марцифін, Ю. СтецовCський та ін.

Із запровадженням у кримінальне судоCчинство судового контролю у досудовомупровадженні окремі аспекти інституту оскарCження досліджували О. Тищенко, А. ТумаCнянц, Л. Сушко, Л. Черечукіна, В. Чорнобук,Г. Федотова та ін.

Скарга як правовий засіб захисту широкопредставлена у міжнародних документах (ДеC

кларації прав людини, Міжнародному пактіпро громадянські і політичні права, ДеклаCрації основних принципів правосуддя дляжертв злочинів і зловживання владою, МініCмальних стандартних правилах поводженняз арештованими, Зводі принципів захистувсіх осіб, які піддані затриманню чи арешту убудьCякій формі та ін.). Однак інститут осCкарження у кримінальному судочинстві і, зоCкрема, в його досудовому провадженні, першза все регулюється нормами кримінальноCпроцесуального законодавства України.

Метою цієї статті є аналіз норм, що в різніісторичні періоди регулювали процес встаCновлення особливостей і виявлення тенCденцій розвитку оскарження в досудовомупровадженні.

У сфері кримінального судочинства інCститут оскарження дій і рішень органу дізнанCня, слідчого, прокурора і суду був відомий щеу XIX ст. Так, згідно з Уставом кримінальноCго судочинства 1864 р. на дії поліції моглиподаватись скарги прокурору, а на дії слідчоCго – окружному суду (ст. 493). Скарги моглиподаватись і до надходження справи до суду(ст. 494), тобто на етапі досудового проваCдження.

Не можна не зазначити, що незважаючина всю прогресивність Уставу кримінальноCго судочинства на той час, у ньому не знайCшли відображення деякі положення, що неCгативно впливали на реалізацію права оскарCження. Зокрема, не було вказівок на обов’яCзок слідчого роз’яснювати учасникам процеCсу право оскарження і порядок його реаліCзації, не встановлювались наслідки порушенCня слідчим строків передачі скарги за приCзначенням, можливість оскарження рішеннядо вищестоящого суду та ін.

У роки Радянської влади інституту осCкарження також приділялась увага. Зокрема,у постанові Народного Комісаріату юстиції«Про провадження арештів, обшуків, виїмок

ІНСТИТУТ ОСКАРЖЕННЯ В ДОСУДОВОМУКРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Іван Зарева,здобувач кафедри кримінального процесуНаціональної академії внутрішніх справ

У статті розглянуто етапи формування та розвитку інституту оскарження в досудовомукримінальному процесі.

Ключові слова: кримінальний процес, інститут оскарження, скарга.

© І. Зарева, 2011


101

№ 3

та інших слідчих дій лише за ордерами слідCчих і судових установ» від 16.12.1917 р., в Положенні про військових слідчих від30.09.1919 р. було передбачене право заінтеCресованих осіб подавати скарги на непраCвильні дії і постанови слідчих комісій1.

Остаточно інститут оскарження був сфорCмований із прийняттям у 1922 р. першогоКримінальноCпроцесуального кодексу (далі –КПК) РСФСР, а у 1923 р. – КПК УРСР, вякому інституту оскарження була присвячеCна окрема глава, де закріплювались порядок істроки подачі і вирішення скарг, коло осіб,які вправі подати скаргу, форма скарги (статCті 217–223). До предмета скарги були віднеCсені тільки дії. Правом оскарження був надіCлений будьCякий учасник процесу, а суб’єкCтами розгляду скарг були прокурор і суд. РіCшення, прийняте прокурором по скарзі, могCло бути оскаржене до суду.

Однак, незважаючи на ці положення,після революції 1917 р. захист громадянсьCких прав і свобод як такий був знівельоваCний. Ефективні способи відновлення поруCшених прав на той час були декларативнимиабо взагалі відсутніми. Протягом 40 років відCносини між державою і громадянином булипов’язані із суттєвим обмеженням прав осоCби. У 30–60 роках минулого століття правооскарження було декларативним правом.

Важливим кроком на шляху розвиткуінституту оскарження стало прийняття у1960 р. нового КПК УРСР, який з численниCми змінами і доповненнями діє до сьогодні.У ньому широко представлені суб’єкти праваоскарження, встановлені строки поданняскарг на окремі види рішень, більш чітко реCгламентований порядок прийняття і розгляCду скарг.

Протягом періоду дії КПК УРСР 1960 р.до нього внесено понад 400 змін, серед яких єй пов’язані з інститутом оскарження у досуCдовому провадженні.

Так, Законом України від 15.12.1992 р.КПК було доповнено ст. 991 «Оскарженнярішень про відмову в порушенні кримінальCної справи», а також низкою статей (2361–2366), присвячених оскарженню до суду і розCгляду судом окремих процесуальних рішень(відмови у порушенні кримінальної справи,санкції прокурора на арешт, закриття криміCнальної справи).

Законом України від 21.06.2001 р., що бувприйнятий у межах проведення в Україні такзваної малої судовоCправової реформи, таCкож було внесено істотні зміни до процесуC

альних норм інституту оскарження в досудоCвому провадженні. Так, у зв’язку із встановCленням судового порядку обрання запобіжCного заходу у вигляді взяття під варту і проCдовження строків тримання під вартою настадії досудового розслідування КПК був доCповнений статтями 1652, 1653, в яких встаCновлюється апеляційний порядок оскарженCня відповідних судових рішень, а статті 2363,2364, що встановлювали оскарження до судусанкції прокурора на арешт і порядок розглядусудом такої скарги – скасовані. Також цим ЗаCконом розширено можливості оскарження дійі рішень органів досудового розслідування іпрокурора до суду (відповідні зміни було внеCсено до статей 215, 234, 236 КПК України).

30 січня 2003 р. Конституційний Суд УкCраїни виніс рішення, яким визнав такими, щоне відповідають Конституції України (є неCконституційними), положення ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 КПК України, які унеможливлюCвали розгляд судом на стадії досудового слідCства скарг на постанови слідчого, прокурорастосовно приводів, підстав і порядку порушенCня кримінальної справи щодо певної особи.

У зв’язку з цим рішенням Законом УкCраїни від 14.12.2006 р. КПК України був доCповнений статтями 2367, 2368, що встановиCли порядок оскарження до суду постановипро порушення кримінальної справи у досуCдовому провадженні і порядок розгляду суCдом такої скарги.

Таким чином, позначилася стійка тенденCція розширення предмета скарги до суду, щоє однією з форм судового контролю у досудоCвих стадіях кримінального процесу і однією зосновних процесуальних гарантій змагальCності досудового провадження. Тому така тенCденція має бути збережена і закріплена і в ноCвому КПК України.

СудовоCправова реформа в Україні пеCредбачає прийняття нового КПК України, роCбота над проектом якого на сьогодні активнотриває. Проект від 13.12.2007 р. (реєстраCційний номер 1233) містить нову главу «ОсCкарження рішень, дій чи бездіяльності наCчальника органу дізнання, особи, яка проваCдить дізнання, начальника слідчого підрозCділу, слідчого, прокурора, слідчого судді», дедо предмета скарги віднесено як рішення, такі дії, а також бездіяльність посадових осіб,які ведуть кримінальний процес. Строк розCгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльністьособи, яка здійснює дізнання, начальника орCгану дізнання, начальника слідчого підрозCділу, слідчого, прокурора встановлюється умежах десяти діб після одержання скарги(статті 310, 312).

Досліджуючи інститут оскарження якформу правового захисту та скаргу як правоCвий засіб захисту прав і законних інтересів

1История законодательства СССР и РСФСРпо уголовному процессу и организации суда и проCкуратуры: Сб. документов / Под ред. С. А. ГолунCского. – М., 1955. – 635 с. – С. 110.

К Р И М І Н А Л Ь Н И Й П Р О Ц Е Сберезень 2011

особи, необхідно зазначити, що скарга є різCновидом звернення. Відповідно, можна говоCрити про те, що кримінальноCпроцесуальнадіяльність по реалізації цього інституту регуCлюється нормами не тільки КПК України, ай інших законів України.

В основі інституту оскарження лежатьконституційні норми, що містяться у ст. 55,п. 8 ст. 129 Конституції України. Стаття 55Конституції України вказує на те, що кожноCму гарантується право на оскарження в судірішень, дій чи бездіяльності органів державCної влади, органів місцевого самоврядування,посадових і службових осіб. Враховуючи те,що Конституція має найвищу юридичну силу,а її норми є нормами прямої дії, це положенняпоширюється і на сферу кримінального судоCчинства, виводячи право на оскарження в рангконституційного принципу. Таким чином,конституційний принцип свободи оскарженнядіє протягом усього періоду судочинства і, відCповідно, знаходить своє відображення в досуCдових стадіях кримінального процесу.

Окремі норми, що регулюють питання роCботи зі зверненнями осіб, у тому числі зі скарCгами як різновидом звернення, містяться вінших законах України. До їх числа слід віднесCти Закон України «Про Конституційний СудУкраїни» від 16.10.1996 р., ст. 43 якого суCб’єктами права на конституційне звернення зпитань дачі висновків Конституційним СуCдом України у випадку необхідності в офіційCному тлумаченні положень Конституції УкCраїни або законів України називає громадянУкраїни, іноземців, осіб без громадянства таюридичних осіб.

Стаття 55 Конституції України також гаCрантує кожному право на звернення за заCхистом своїх прав до Уповноваженого ВерCховної Ради України з прав людини, який відCповідно до ст. 13 Закону України «Про УповCноваженого Верховної Ради України з правлюдини» від 23.12.1997 р. має право: ознаCйомлюватися з документами, у тому числі ісекретними (таємними), та отримувати їх

копії в органах державної влади, органах місCцевого самоврядування, об’єднаннях громаCдян, на підприємствах, в установах, органіCзаціях незалежно від форми власності, органахпрокуратури, включаючи справи, які знахоCдяться в судах; бути присутнім на засіданняхсудів усіх інстанцій, у тому числі на закритихсудових засіданнях, за умови згоди суб’єктаправа, в інтересах якого судовий розгляд оголоCшено закритим; відвідувати у будьCякий часмісця тримання затриманих, попередньогоув’язнення, установи відбування засудженимипокарань та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, опитуCвати осіб, які там перебувають, та отримуватиінформацію щодо умов їх тримання та ін.

Норми інституту оскарження розміщенітакож у Законі України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 р., ст. 12 якого встановлює, щопрокурор розглядає заяви і скарги про поруCшення прав громадян та юридичних осіб, крімскарг, розгляд яких віднесено до компетенціїсуду. Прокурор також здійснює нагляд за доCдержанням вимог законодавства щодо порядCку розгляду скарг всіма органами, підприємCствами, установами, організаціями та посадоCвими особами. При здійсненні покладених нанього функцій прокурор розглядає скарги надії та рішення органів досудового розслідуCвання, які порушують права та законні інтеCреси учасників кримінального процесу у доCсудовому провадженні.

Викладене свідчить про те, що інститутоскарження в досудовому кримінальному проCцесі утворився і функціонує давно, зазнаючипевних змін. Цей інститут регулюється норCмами не тільки КПК України, а й нормамиінших законів України та міжнародноCпраCвовими актами. Тенденції розвитку інституCту оскарження в досудовому кримінальномупроцесі свідчать про розширення свободи осCкарження та необхідність подальшого удосCконалення процедури оскарження як формиправового захисту прав і законних інтересівосіб у сфері кримінального судочинства.

In the article stages of formation and development of institute of the appeal in pre�judicial criminaltrial are considered.

В статье рассмотрены этапы формирования и развития института обжалования в досу�дебном уголовном процессе.


103

№ 3

Одним з найважливіших проявів демоCкратизації діяльності правоохоронCних органів є посилення гарантій прав

і законних інтересів учасників кримінальноCго судочинства, у тому числі свідка.

Правовий статус свідка у кримінальномупроцесі має тривалу історію, однак останнізміни до кримінальноCпроцесуального закоCнодавства в цій частині потребують додаткоCвого дослідження питань забезпечення прав ізаконних інтересів свідка у кримінальномусудочинстві.

Законом України від 01.07.2010 р. доКримінальноCпроцесуального кодексу (далі –КПК) України було внесено зміни, що стосуCються права свідка на захисника та іншу праCвову допомогу (відповідними положеннямибули доповнені статті 44, 48, 61, 691, 167, 303).Передумовою прийняття цього Закону сталорішення Конституційного Суду України усправі за конституційним зверненням гроCмадянина І. Голованя щодо офіційного тлумаCчення положень ст. 59 Конституції України(справа про право на правову допомогу від30.09.2009 р. № 23Cрп/2009) (далі – Рішення№ 23Cрп).

Особа стає свідком, як правило, в силувипадкового збігу обставин, при цьому їїроль у кримінальному судочинстві надзвиCчайно важлива, оскільки саме вона володієунікальною інформацією, що має значеннядля встановлення обставин предмета доказуCвання та правильного вирішення кримінальноїсправи. У зв’язку з цим актуальним є досліCдження теоретичних і практичних проблемпроцесуального статусу свідка, ефективностіпорядку та методів його допиту, забезпеченCня його прав і законних інтересів як під час доCпиту, так і під час провадження інших слідCчих дій з його участю, надання свідку правоCвої допомоги при провадженні у кримінальCній справі.

Питання правового статусу свідка у криCмінальному процесі, а також адвоката і йогоучасті в кримінальному судочинстві як захисCника чи представника прав і законних інтеC

ресів підозрюваного, обвинуваченого, підсудCного, потерпілого, цивільного позивача і циCвільного відповідача піддавались достатньоглибокому аналізу і дослідженню в теоріїкримінального процесу. Наукову основу цихдосліджень становлять праці багатьох процеCсуалістів, таких як М. Бажанов, О. Белькова,Т. Варфоломеєва, В. Глєбов, І. Гловацький,О. Зайцев, Л. Кокорєв, Т. Корчева, П. ЛупинCська, В. Маляренко, В. Нор, Н. Обрізан, Р. РаCхунов, В. Савицький, В. Смислов, Ю. СтецовCський, С. Стахівський, М. Строгович, А. ТиCтов, Л. Удалова, Д. Фіолевський, І. ФойницьCкий, Р. Чайка, М. Якуб, О. Яновська та ін.

Водночас, недостатня законодавча вреCгульованість участі адвоката у кримінальноCму судочинстві для надання правової допоCмоги свідку, зокрема в питаннях порядку доCпуску адвоката до участі в кримінальній спраCві, його повноважень, зумовлюють необхідCність подальших наукових досліджень у цьоCму напрямі з метою формулювання пропоCзицій і рекомендацій законотворчого та праCвозастосовчого характеру.

Метою цієї статті є дослідження правовогостатусу адвоката при наданні правової доCпомоги свідку у кримінальному процесі.

Одним із прав людини, що закріплені вКонституції України (ст. 59), є право на праCвову допомогу. Для забезпечення права на кваCліфіковану правову допомогу при вирішеннісправ у судах та інших державних органах вУкраїні діє адвокатура. Вочевидь, тільки кваCліфіковане вирішення правових питань моCже слугувати гарантією формування стійкоїта ефективної системи кримінального судоCчинства.

Діяльність адвоката у кримінальному судочинстві є достатньо багатогранною, осCкільки він бере в ньому участь не тільки якзахисник, а й як представник інтересів поCтерпілого, цивільного позивача, цивільноговідповідача, а також надає правову допомогусвідку.

НАДАННЯ АДВОКАТОМ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ СВІДКУ

Петро Кучевський,здобувач кафедри кримінального процесуНаціональної академії внутрішніх справ

У статті досліджується процесуальний статус адвоката при наданні правової допомоги свідку укримінальному процесі.

Ключові слова: кримінальний процес, правова допомога, свідок, адвокат.

© П. Кучевський, 2011


104


У контексті надання адвокатом правовоїдопомоги свідку слід погодитися з В. РожноCвою, яка вказує, що аналіз відповідних полоCжень КПК України доводить, що термін «заCхисник», який вживається стосовно свідка, зазмістом не відповідає терміну «захисник», щовживається в інших нормах КПК України таКонституції України [1].

Так, логічне тлумачення ст. 59 КонстиCтуції України, яка має загальний характер істосується усіх видів судочинства, дозволяєзробити висновок, що термін «захисник»вживається в ній не у значенні найменуванCня суб’єкта процесу, а для позначення тієїфункції і ролі, яку покликана виконуватиособа, котра надає правову допомогу. Саметаке тлумачення цього терміна наводить КонCституційний Суд України у рішенні справиза конституційним зверненням громадянинаГ. Солдатова щодо офіційного тлумаченняположень ст. 59 Конституції України, ст. 44КримінальноCпроцесуального кодексу УкCраїни, статей 268, 271 Кодексу України проадміністративні правопорушення (справапро право вільного вибору захисника) від16.11.2000 р. № 13Cрп/2000 та в Рішенні № 23Cрп.

Поняття захисника як суб’єкта криміCнального судочинства сформульоване у ч. 1ст. 44 КПК України, відповідно до якої заCхисником є особа, яка в порядку, встановлеCному законом, уповноважена здійснювати заCхист прав і законних інтересів підозрюваноCго, обвинуваченого, підсудного, засудженого,виправданого та надання їм необхідної юриCдичної допомоги при провадженні у криміCнальній справі. Таким чином, захисник як суCб’єкт кримінального процесу захищає права ізаконні інтереси тих осіб, наявність або відCсутність вини яких у вчиненні злочину встаCновлюється. Що стосується надання праCвової допомоги іншим особам, у тому чисCлі свідку, то, як зазначається у п. 5 Рішення № 23Cрп, системний аналіз ст. 59 КонституціїУкраїни, Закону України «Про адвокатуру»від 19.12.1992 р. дає підстави для висновку,що свідку під час допиту в органах дізнання,досудового слідства чи особі у разі дачі поясCнень в державних органах надається правовільно отримувати правову допомогу адвоCката. Зазначене не виключає і права на отриCмання особою такої допомоги від іншихсуб’єктів, якщо законами України щодо цьоCго не встановлено обмежень [1, с. 17–18].

Як зазначалося вище, право свідка на заCхисника під час допиту чи проведення іншихслідчих дій та іншу правову допомогу в порядCку, встановленому законом, є однією з новелКПК України (п. 41 ч. 1 ст. 691).

На необхідність введення цієї норми неCодноразово зверталась увага у процесуальній

літературі. Серед аргументів прибічників цьоCго підходу називались: подальша демокраCтизація та гуманізація кримінального процеCсу, що притаманна правовій державі [2, с. 42];посилення активності свідка у кримінальноCму процесі, що, в свою чергу, допоможе праCвильному здійсненню правосуддя [3, с. 9]; забезпечення захисту свідка від незаконнихметодів допиту, недопущення застосуваннянасильства, шантажу тощо з метою отриманCня «необхідних» показань [4, с. 45].

Остання із зазначених позицій підтверCджується даними, отриманими в результаті виCвчення матеріалів кримінальних справ. Так,у 32 % вивчених нами кримінальних справ яксвідки допитувались особи, причетність довчинення злочину яких перевірялась, однакїх допит здійснювався без участі адвоката.Крім того, свідки, допитані без адвоката на стаCдії досудового розслідування, у 26 % випадCків під час судового слідства з різних причинзмінювали свої показання.

Таким чином, можна зазначити, що меCтою участі адвоката у слідчих діях, що провоCдяться за участю свідка, є надання йому кваліCфікованої правової допомоги, забезпеченняйого прав і законних інтересів.

Подекуди адвоката, що запрошується свідCком для надання правової допомоги, називаCють представником свідка [3, с. 39; 5, с. 84–86].

На наш погляд, така позиція є не зовсімправильною. Аналіз інституту представництвау кримінальному судочинстві засвідчує, що,поCперше, послугами представника може скоCристатись учасник кримінального процесу –представник однієї із сторін (захисту чи обCвинувачення), який відстоює власні інтересиу кримінальній справі; поCдруге, обсяг правпредставника є похідним від обсягу прав тоCго учасника процесу, інтереси якого він предCставляє; поCтретє, представник у певних виCпадках може брати участь у кримінальномупроцесі як замість учасника процесу, якоговін представляє, так і поряд із ним; поCчетверCте, учасник кримінального процесу сам виріCшує, буде він особисто відстоювати власні інCтереси чи доручить це представнику.

Свідок не є представником жодної із стоCрін у кримінальному процесі, не має власноCго інтересу у кримінальній справі. Як учасCник кримінального судочинства він є незаCмінним, оскільки тільки він може повідомиCти відомі йому фактичні дані, що мають знаCчення для вирішення справи.

Метою представництва, виходячи з анаCлізу ст. 52 КПК України, є захист прав і заCконних інтересів потерпілого, цивільного поCзивача і цивільного відповідача, а також наCдання їм необхідної правової допомоги.

Метою участі адвоката, запрошеного свідCком, відповідно до ч. 6 ст. 44 КПК України є

К Р И М І Н А Л Ь Н И Й П Р О Ц Е С№ 3

In the article the remedial status of the lawyer is investigated at rendering of a legal aid to the witness incriminal trial.

В статье исследуется процессуальный статус адвоката при оказании юридической помощи сви�детелю в уголовном процессе.

виключно надання правової допомоги підчас допиту та проведення інших слідчих дійза участю свідка.

Таким чином, між адвокатомCпредставниCком і адвокатом, який надає правову допомоCгу свідку, знак рівняння ставити не можна.

У процесуальній літературі висловлюютьCся також думки про те, що адвокат, який беCре участь у допиті свідка, є спеціалістом, щоволодіє необхідними знаннями в галузі права,які застосовує, надаючи свідку професійнуправову допомогу під час кримінального суCдочинства. Подібне положення займає педаCгог (психолог), який бере участь у допиті неCповнолітнього і якого кримінальноCпроцесуальCний закон визнає спеціалістом і наділяє відпоCвідними правами та обов’язками [6, с. 57].

Однак така схожість є лише зовнішньою.Згідно із ст. 1281 КПК України основне приCзначення спеціаліста – це сприяння слідчомуу виявленні, закріпленні та вилученні докаCзів. Залучення спеціаліста до участі у процесівідбувається за ініціативою посадових осіб,які ведуть кримінальний процес.

Адвокат запрошується самим свідком абойого законним представником, а також іншиCми особами на його прохання чи за згодою(п. 41 ч. 1 ст. 691 КПК України). Він не можебрати участь у процесі як спеціаліст, оскільCки не зобов’язаний сприяти органам досудоCвого розслідування та суду у виявленні, заCкріпленні та вилученні доказів.

Таким чином, на нашу думку, адвокат, заCпрошений свідком на підставі п. 41 ч. 1 ст. 691

КПК України, не є ні захисником, ні предCставником, ні спеціалістом. Його слід вважатисамостійним суб’єктом кримінального процесу.


1. Рожнова В. В. До питання про однозначністьюридичної термінології у тексті кримінальноCпроCцесуального закону // Українська мова в юрисCпруденції: стан, проблеми, перспективи: Тези доCповідей 6Cої міжвузівської науковоCпрактичноїконференції з проблем розвитку та функціонуванCня державної мови (м. Київ, 5 листопада 2010 р.). –К., 2010. – С. 17–18.

2. Ширинский С., Кадышева Т. Свидетель тоженуждается в помощи адвоката // Российская юстиCция. – 1997. – № 7. – С. 42–43.

3. Зайцев О. А. Обеспечение процессуальныхправ и законных интересов свидетеля в ходе досуCдебного производства // Проблемы предварительCного следствия и дознания. – М., 2005. – С. 3–15.

4. Гармаев Ю. П. Незаконная деятельность адCвокатов в уголовном судопроизводстве. – М., 2005. –512 с.

5. Авдеев В., Воскобойник И. Проблемы деCятельности адвоката при производстве следственныхдействий с участием свидетеля // Уголовное праCво. – 2006. – № 5. – С. 84–86.

6. Брежнева М. Ю., Власова Н. А. Участие адвоCката в уголовном судопроизводстве для оказанияюридической помощи свидетелю. – М., 2009. – 116 с.

К Р И М І Н А Л І С Т И К А

106


Злочини у банківській сфері, пов’язані з незаконним отриманням банківськихкредитів, є одним з елементів загальної

картини дестабілізації економіки країни. Тому сьогодні існує необхідність розробC

лення теоретичних та практичних рекоменCдацій щодо криміналістичної профілактикизлочинів, пов’язаних з незаконним отриманCням банківських кредитів, що передбачаєрозроблення методики профілактики, тобто сисCтеми методів і криміналістичних рекоменCдацій щодо профілактики таких злочинів.

Дослідження проблем криміналістичноїпрофілактики висвітлено у працях вітчизняCних та зарубіжних ученихCкриміналістів, сеCред яких Г. Аванесов, І. Алієв, В. Бахін, А. ВоCлобуєв, В. Журавель, В. Зеленецький, В. ЗуCдін, Н. Карпов, В. Колмаков, Н. Клименко, В. Кузьмічов, О. Литвак, В. Лисиченко, Ф. ЛоCпушанський, Г. Матусовський, Г. МіньковсьCкий, О. Сахаров, М. Салтевський, І. Фрідман,П. Цимбал, В. Шепітько, А. Шляпочніков, М. Яблоков та ін.

Проте проблеми криміналістичної профіCлактики злочинів, пов’язаних із незаконнимотриманням банківських кредитів, у сучасCній теорії криміналістики практично не досліCджувалися, тому потребують додатковоговивчення.

Метою цієї статті є визначення заходів,спрямованих на усунення умов, що сприCяють учиненню злочинів, пов’язаних із незаCконним отриманням банківських кредитів.

Усунення умов, що сприяли вчиненнюзлочинів, у межах криміналістичної профіCлактики пов’язано, на нашу думку, із внесенCням подання в порядку ст. 231 КримінальноCпроцесуального кодексу (далі – КПК) УкC

раїни, розробленням профілактичних рекоCмендацій щодо конкретних видів злочинів тарозробленням технічних засобів і методів,що перешкоджають (ускладнюють) учиненCню злочину.

Працівники правоохоронних органів неволодіють повноваженнями, що здатні усуCнути умови, які сприяють незаконному отриCманню банківських кредитів. Але вони моCжуть зробити так, що банківські установи буCдуть мати можливість ознайомитися з наявCністю таких умов та засобами перешкоджанCня вчиненню злочинів. Процесуальним «інCструментом» такого ознайомлення має бутивнесення подання в банківську установу абоповідомлення посадової особи банку про неCобхідність ужиття заходів щодо усунення приCчин і умов, які сприяли вчиненню зазначеноCго злочину (ст. 231 КПК України). На жаль,на практиці внесення такого подання є проCсCтою формальністю. Це можна пояснити нероCзумінням слідчим значення профілактичноїдіяльності. Але, на нашу думку, річ в іншому –існує практика, згідно з якою такі подання наCлежно не сприймаються та їх виконання такожє формальністю. Це, у свою чергу, пояснюєтьCся тим, що працівники банківських установвважають себе здатними самотужки встановиCти та усунути причини й умови, що сприяютьучиненню злочинів у банківській сфері.

Такий підхід є неправильним; тільки шляCхом об’єднання зусиль правоохоронних оргаCнів та керівництва, працівників банків можназменшити кількість злочинів, пов’язаних із неCзаконним отриманням банківських кредитів.

Однією з умов, що сприяє вчиненню злоCчинів, пов’язаних із незаконним отриманнямбанківських кредитів, є неефективна кадроваполітика у банківських установах, яка вираCжається через наявність працівників, профеC

УСУНЕННЯ УМОВ, ЩО СПРИЯЮТЬ УЧИНЕННЮЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НЕЗАКОННИМ ОТРИМАННЯМ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

Любов Паламар,канд. юрид. наук,

викладач кафедри криміналістикиДонецького юридичного інституту

Луганського державного університету внутрішніх справім. Е. О. Дідоренка

У статті досліджені умови, що сприяють вчиненню злочинів, пов’язаних з незаконним отри�манням банківських кредитів. Розроблені рекомендації вдосконалення криміналістичноїпрофілактики злочинів, пов’язаних з незаконним отриманням банківських кредитів.

Ключові слова: криміналістична профілактика; умови, що сприяють вчиненню злочинів,пов’язаних з незаконним отриманням банківських кредитів.

© Л. Паламар, 2011


107

№ 3

сійні та/або моральні якості яких не відповіCдають необхідним стандартам. Уміле застосуCвання методів добору, оцінки і мотивації праCцівників кредитних підрозділів банку багатоу чому сприяє усуненню передумов (переCважно внутрішніх) реалізації банківського креCдитного ризику. Ставлення до ризику найCбільше визначається умовами обстановки абодеякими індивідуальними і психологічнимиособливостями людини (наприклад, агресивCністю, рівнем тривоги, самостійністю, оригіCнальністю мислення тощо).

Великого поширення набула психологічCна теорія, відповідно до якої ставлення до риCзику особи, яка ухвалює рішення, пов’язане зризиком, визначається, насамперед, її прагненCням до успіху. У банківській кредитній спраCві прагнення успіху можна інтерпретувати якпрагнення отримати дохід від кредитної опеCрації. Прагнення уникнути невдачі, у своючергу, трактується як бажання уникнути неCповернення кредитних вкладень.

Звісно, якщо йдеться про несумлінне ставCлення до своїх обов’язків або недостатній ріCвень професійних знань, унаслідок чого злоCчинець незаконно отримав кредит, від правоCохоронних органів залежить небагато. УсуCнення умов, точніше, сприяння йому, вираCзиться у повідомленні банківської установипро наявність подібних недоліків кадрової поCлітики. Але існує також інший варіант – коCли злочинцем є сам працівник банківської усCтанови або у співучасті з іншою особою (осоCбами). У цьому разі викриття та притягненCня до кримінальної відповідальності злочинCця є одним із кроків до усунення умов, щосприяли вчиненню злочину. Крім того, викоCристання узагальненої інформації про працівCників банків, які були співучасниками незаCконного отримання банківських кредитів, дастьможливість удосконалити кадрову політику.Завдяки цьому одна з умов, що сприяє вчиCненню злочинів, пов’язаних із незаконним отCриманням банківських кредитів, буде якщоне усунена, то хоча б мінімізована.

Доцільним було б створення комп’ютерCних баз даних, які містили б інформацію проосіб, що незаконно отримували банківськийкредит, а також про ті документи, підробленCня й використання яких дало можливість отCримати кредит. До таких документів, насамCперед, необхідно віднести паспорти, які виCкористовувалися для незаконного отриманCня кредитів. Непоодинокими є випадки, коCли за підробленим або викраденим паспорCтом на чуже прізвище злочинці отримуваликредити у декількох банках.

Так, гр. П., використовуючи паспорт, викрадеCний у гр. К., отримав кредити на придбання побутоCвої техніки у трьох різних банках.

Питання створення баз даних є суперечCливим. Опитані слідчі загалом (65 %) вважаCють це зайвим. На нашу думку, така відповідьзумовлена тим, що, на перший погляд, ствоCрення подібних баз здається дублюваннямкриміналістичного обліку. Тому необхідноюумовою ефективного використання такихбаз даних є домовленість про головний суCб’єкт – користувача інформації. Банківськіпрацівники, насамперед ті, хто здійснює наCдання кредитів, повинні використовувати всюнаявну інформацію про потенційних злочинCців та їх можливий «інструментарій».

Так, працівник банку С., оформлюючи кредит напридбання мобільного телефону гр. Л., звернула уваCгу, що позичальник здається їй знайомим. Вона пригаCдала, що три місяці тому, працюючи в іншій філії банCку, вона оформлювала йому кредит, який, до речі, несплачувався. Того разу в паспорті було зазначене іншепрізвище. Працівник С. викликала охорону і злочинCця було затримано. Таким чином, наявність зручної ташвидкодоступної бази даних із фотографіями осіб, якіотримали кредит та не сплачують його, а також даних,які вони надавали під час оформлення кредиту, є одCнією з умов профілактики злочинності у цій сфері.

Крім того, що банки мають виступати коCристувачами такої інформації, вони ще поCвинні бути ініціаторами створення цих баз даCних, що має відбуватися паралельно з унеCсенням даних у криміналістичні обліки. ПраCвоохоронні органи у цьому разі будуть «поCмічником» у формуванні баз даних та ще одCним користувачем. Відігравати роль основCного «формувальника» таких баз для МВСнедоцільно. На нашу думку, формувати обліCки зазначених осіб та документів мають банCки, що спричиняє труднощі. Звісно, інфорCмація, що формує бази даних, надається банCком. Як бути з обміном інформацією між банCками та побудовою спільної міжбанківськоїсистеми даних? Відповіддю може бути центCралізація інформації у бюро кредитних істоCрій. Закон України «Про організацію формуCвання та обігу кредитних історій» від 23.06.2005 р.дає визначення кредитного бюро: це юридичCна особа, виключною діяльністю якої є збиCрання, зберігання, використання інформації,яка формує кредитну історію. Кредитна істоCрія – це сукупність інформації про юридичнуабо фізичну особу, що її ідентифікує, відоCмостей про виконання нею зобов’язань за креCдитними правочинами, іншої відкритої інCформації відповідно до Закону. У більшостікраїн світу кредитори (банки, фінансові комCпанії, інвестиційні фонди та ін.) на постійнійоснові обмінюються інформацією про платоCспроможність позичальників.

Кредитні бюро орієнтовано на збирання,оброблення і реалізацію інформаційного проC


108


дукту на ринку кредитних послуг переважнощодо клієнтів – фізичних осіб. Незважаючина важливу роль кредитних бюро у профілакCтиці банківського кредитного ризику, ствоCрення і функціонування таких організацій вУкраїні стикаються з низкою перешкод тапроблем як суб’єктивного, так і об’єктивногохарактеру. Сьогодні більшість банків збираєінформацію про ненадійних позичальниківпереважно самостійно і в дуже обмеженомуобсязі.

Досвід багатьох країн свідчить, що креCдитні бюро є ефективним інструментом проCфілактики банківського кредитного ризику,а також своєрідним дисциплінуючим мехаCнізмом у разі надання позичальникові кредиCту. Результати досліджень зарубіжних івітчизняних учених неодноразово підтверCджували цю тезу. Так, вважають, що довідки креCдитних бюро дають можливість зменшитикількість заявок, сумнівних щодо погашеннякредитів, приблизно на 20 % і збільшитикількість заявок, що задовольняються, на креCдити до 25 %. Зменшення кредитного ризикупов’язано зі зменшенням кількості незаконноотриманих кредитів [1, с. 142–147]. Але, нажаль, в Україні таких бюро практично неіснує. Так чи інакше ця проблема потребуєрозв’язання фахівцями у сфері організації роCботи банківських установ.

Усунення умов, пов’язаних із регулюванCням кредитного процесу, як на законодавчоCму рівні, так і на рівні внутрішніх положеньбанку, виходить за межі можливостей правоCохоронних органів. У цьому разі доцільно виCкористовувати словосполучення «сприянняусуненню». Таке сприяння реалізується шляCхом розроблення рекомендацій, які мають наметі ознайомлення керівництва, працівниCків банківських установ з умовами, що сприCяють учиненню злочинів, пов’язаних з незаCконним отриманням банківських кредитів.Крім того, вони мають містити інформаціюпро причини таких злочинів, яка виражаєтьCся через узагальнену характеристику особизлочинця, насамперед щодо працівників банCківських установ.

Усунення умов, що сприяють учиненнюзлочинів, пов’язано з розробленням спеціальCних захисних науковоCтехнічних засобів таметодів запобігання, у тому числі й профілакCтики злочинності. Підставою розробленнятехнічних засобів профілактики є вивчення таузагальнення слідчої, оперативноCрозшуковоїта експертної практики виявлення причин таумов, що сприяли вчиненню злочинів. З меCтою розроблення науковоCтехнічних засобівпротидії злочинності вивчаються типові споCсоби вчинення певних видів злочинів.

На відміну від інших криміналістичнихзасобів, технічні засоби профілактики застоC

совуються до вчинення злочинного діяння.Їх використання має превентивний характер.Вони перешкоджають учиненню злочину абодопомагають його виявленню [2, с. 70–71].

Оскільки вчинення злочинів, пов’язанихіз незаконним отриманням банківських креCдитів, супроводжується наданням підроблеCних документів, то засоби, що перешкоджаCють (ускладнюють) учиненню злочину, маCють стосуватися захисту документів.

Технічні засоби профілактики тісно пов’яCзані з організаційними заходами запобіжноCго характеру. Це стосується порядку реєстCрації документів, процедури видачі дозволів,наявності спеціальних правил обліку певнихвидів документів (наприклад, нотаріальних)тощо [2, с. 71].

Удосконалення способів захисту певнихдокументів від підроблення ускладнює, алене унеможливлює підроблення документів,пов’язаних із кредитним процесом. Крім тоCго, діяльність щодо вдосконалення засобівзахисту певної категорії документів не вхоCдить до компетенції банківських установ, вякі слідчі мають вносити подання щодо усуCнення причин і умов, що сприяли вчиненнюзазначеного злочину. Прийняття рішень щоCдо розроблення бланків окремих документівіз відповідними засобами захисту від підробCлення має загальнодержавний характер і пеCребуває поза зоною впливу як слідчого, так ікерівництва підприємств, державних устаCнов, до яких може звертатися слідчий із певCними поданнями. Однак слідчий може приCвернути увагу до розглядуваної проблеми взасобах масової інформації або шляхом внеCсення відповідних подань до центральнихорганів влади або керівництва МВС УкраCїни, Генеральної прокуратури чи Державноїподаткової адміністрації України, щоб довесCти до відома уповноважених державних орCганів ті проблеми, які виникли у сфері захисCту певної категорії документів від підробленCня. Своєчасне виявлення і вилучення з обігудокументів, що мають ознаки підробленняабо викликають сумнів щодо їх правдивості,є найбільш ефективною діяльністю, яка заCпобігає використанню підроблених докуCментів [3, с. 67].

У зв’язку з викладеним, доцільно доповCнити положення банківських установ «Пропорядок кредитування» пунктом, який регCламентував би огляд документів, що надаCються потенційним позичальником, за учасCтю спеціаліста з технікоCкриміналістичногодослідження документів.

Висновки

На основі аналізу основних причин та умов,які сприяють скоєнню злочинів, пов’язаних

К Р И М І Н А Л І С Т И К А№ 3

із незаконним отриманням банківських креCдитів, пропонуємо такі профілактичні рекоCмендації щодо їх усунення:

1) прийняти Закон України «Про профіCлактику правопорушень», в якому було бсистематизовано всі види профілактики окCремих галузей юридичних знань: кримінолоCгічну, кримінальноCправову, криміналістичCну, адміністративну тощо;

2) передбачити в КК України окрему норCму, що передбачає відповідальність за незаCконне отримання кредиту, в разі відсутностіознак злочину у сфері господарської діяльCності, та підвищити міру відповідальності занеповернення кредитів на великі суми;

3) посилити внутрішній контроль з бокупрацівників банків з метою запобігання незаCконним діям реальних і потенційних клієнтів,за додержанням чинних нормативних актів;

4) проводити ретельну перевірку проCфесійних, ділових і моральноCетичних якосCтей кандидатів на зайняття посад, пов’язанихіз кредитним процесом;

5) встановити дієву систему реагуванняна порушення цими особами існуючих праCвил проведення кредитних операцій;

6) посилити взаємодію аудиторських фірмз державними контролюючими органами, наCсамперед з органами внутрішніх справ;

7) ввести до штату банків спеціалістів зтехнікоCкриміналістичного дослідження доCкументів для належної перевірки докуменCтів, що надаються клієнтом банку з метою отCримання кредиту на велику суму;

8) передбачити в положенні банку «Пропорядок кредитування» пункт про обов’язкоCвий огляд документів, наданих клієнтом, спеC

ціалістом з технікоCкриміналістичного досліCдження документів, з метою встановлення їхсправжності;

9) заборонити на законодавчому рівні виCдачу кредитів некредитоспроможним особам;

10) посилити роботу кредитних бюро щоCдо збирання, оброблення та надання інфорCмації про одержувачів кредитів;

11) поліпшити роботу органів безпеки банCку, особливо стосовно профілактики банківCських порушень, що сприяють вчиненню злоCчинів, у тому числі пов’язаних із незаконнимотриманням банківських кредитів;

12) більш активно використовувати заCсоби масової інформації щодо інформуванCня населення про кримінальну відповідальCність за незаконне отримання банківськихкредитів.

Діяльність щодо усунення умов, які сприCяють учиненню злочинів, пов’язаних із незаCконним отриманням банківських кредитів, умежах криміналістичної профілактики маєкоординуючий та рекомендаційний харакCтер. Вона є необхідним елементом профілакCтики злочинів, пов’язаних із незаконним отCриманням банківських кредитів.


1. Кабушкин С. Н. Управление банковскимкредитным риском. – Мн., 2005. – 336 с.

2. Криміналістика / В. М. Глібко, А. Л. ДудCніков, В. А. Журавель та ін.; За ред. В. Ю. ШепітьCка. – К., 2004. – 728 с.

3. Криміналістична профілактика економічCних злочинів / С. В. Веліканов, А. Ф. Волобуєв, В. А. Журавель та ін.; За ред. А. Ф. Волобуєва. – Х.,2006. – 236 с.

Author had formed a set of methods which are used to reveal and remove conditions which promotescrimes connected with receiving illegal bank credits. By results of research were made propositions forimprovement existing criminal and criminal procedure legislation, in way to promote crimes prevention,connected with receiving illegal bank credits.

В статье исследованы условия, способствующие совершению преступлений, связанных с не�законным получением банковских кредитов. Разработаны рекомендации совершенствованиякриминалистической профилактики преступлений, связанных с незаконным получением бан�ковских кредитов.


110


Укриміналістичній літературі приділяCється недостатньо уваги питанню боCротьби з незаконними заволодіннями

транспортними засобами. Предмет вказаноїкатегорії злочинів залишається малодосліCдженим, а корисні в практичному плані ідеїне отримують розвитку. Це стосується, наCсамперед, того, що неповнолітні як специCфічні суб’єкти при незаконному заволодінніобирають транспортні засоби, що за своїмихарактеристиками відрізняються від тих, яківикрадають дорослі. Як наслідок кожнийвчинений неповнолітніми злочин має особCливі ознаки та сліди.

Відомості про предмет незаконного завоCлодіння транспортним засобом мають важCливе практичне значення для встановленнязлочинця та вирішення інших завдань покримінальній справі. Дані про ознаки й особCливості викраденого транспортного засобу зурахуванням слідів, залишених злочинцями,дозволяє змоделювати процес вчинення поCсягання та виділити в ньому важливі дляслідчого обставини, суб’єктів тощо. Дані пропредмет можуть бути основою для висуненCня версій щодо особи злочинця, його розшуCку, місця можливого знаходження транспортCного засобу.

Метою цієї статті є науковий результат увигляді теоретично визначених і практичCно підтверджених позицій щодо різновидівпредмета посягання при вчиненні неповCнолітніми незаконних заволодінь транспортCними засобами.

Дослідженню предмета вчинення незаCконного заволодіння транспортним засобомприділили увагу такі вчені, як Л. Висоцька,В. Жулєв, В. Корнелюк, Ф. Кульмашев,

О. Мішуточкін, А. Резван, С. Скібін. ЗазнаCчені вчені надали характеристику предметунезаконного заволодіння транспортним заCсобом, вчиненого дорослими злодіями та орCганізованими злочинними групами, які спеCціалізуються на кримінальному «автобізCнесі». Однак проведене дослідження показаCло, що неповнолітні предметом незаконногозаволодіння обирають транспортні засобиіншого виду (класу, моделі, марки, року виCпуску, вартості тощо).

Одним із вагомих елементів кримінаCлістичної характеристики незаконного завоCлодіння транспортним засобом є предмет поCсягання. Предметом посягання при незаконCному заволодінні є транспортні засоби, визнаCчені у примітці 1 до ст. 286 Кримінальногокодексу (далі – КК) України, до яких налеCжать всі види автомобілів, трактори й іншісамохідні машини, трамваї, тролейбуси, а таCкож мотоцикли, інші механічні транспортнізасоби [1, с. 733]. У зазначеному нормативноCму акті не визначається поняття «транспортCний засіб». Його ознаки можна вивести, проCаналізувавши нормативноCправову базу тадоктринальні джерела.

М. Мельник та М. Хавронюк до ознактранспортного засобу відносять такі: привоCдиться в рух двигуном внутрішнього згоранCня з робочим об’ємом понад 50 куб. см абоелектродвигуном понад 3 кВТ; для керуванCня потрібне посвідчення, що видається оргаCнами ДАІ та надає право пересування шляхаCми загального користування; підлягає періCодичному державному технічному огляду;підлягає обов’язковому страхуванню цивільCної відповідальності [1, с. 734].

Аналіз кримінальних справ, порушенихпроти неповнолітніх за ст. 289 КК України,свідчить, що автомобілями неповнолітні заC

ПРЕДМЕТ ПОСЯГАННЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ НЕЗАКОННИХ ЗАВОЛОДІНЬ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ, ВЧИНЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІМИ

Дмитро Патрелюк,науковий співробітник відділу організації наукової роботи

Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

У статті досліджується предмет незаконних заволодінь транспортними засобами, вчинених не�повнолітніми, визначені й охарактеризовані криміналістично вагомі ознаки транспортних засобів,які можуть стати предметом посягання, вчиненого неповнолітніми.

Ключові слова: незаконне заволодіння транспортним засобом, предмет посягання, кримінаCлістична характеристика.

© Д. Патрелюк, 2011


111

№ 3

володівають у 92 % випадків і лише у 8 % виCпадків предметом їх посягання стають мотоCцикли. У зв’язку з цим при розгляді предмеCта посягання досліджуваного виду злочинівпершочергове значення набуває аналіз співCвідношення пов’язаних із ними типів автоCмобілів, що цікавлять неповнолітніх злодіїв.Вивчення матеріалів кримінальних справдозволило зробити висновок, що легковимиавтомобілями неповнолітні заволоділи у 95 % випадків, вантажними – у 5 % випадків.

Узагальнені нами дані не завжди збігаCються з результатами, отриманими іншиминауковцями. Зокрема, Ф. Кульмашев, досліCджуючи співвідношення кількості угонівтранспортних засобів за їх видами, дійшоввисновку, що легкових автомобілів викраCдається майже вдвічі більше, ніж вантажних[2, с. 6]. Поясненням таких розбіжностей моCже бути відмінність у віці досліджуваногонами суб’єкта злочину – неповнолітніх осіб,яких переважно не цікавлять вантажні автоCмобілі, оскільки суттєвим є те, що для незаCконного заволодіння вантажівкою повиннібути спеціальні навички керування нею; ванCтажні автомобілі зберігаються в спеціальнихбоксах, на автостоянках для вантажівок таінших місцях, що є нетиповими для злочинів,вчинюваних неповнолітніми.

Опитування слідчих та оперативнихпрацівників, які брали участь у розслідуванCні незаконних заволодінь транспортними заCсобами, підтвердило отримані нами резульCтати щодо розподілу викрадених автомобілівна легкові та вантажні (на їх думку, наведеніпоказники оцінюються у 96 % і 4 % та 97 % і3 % відповідно).

Тенденція до постійного зростання кільCкості легкових автомобілів, якими незаконнозаволоділи неповнолітні, по відношенню дозагальної кількості механічних транспортCних засобів, щодо яких вчиняються зазначенізлочини, підтверджується статистичнимиданими ДІТ МВС України. Так, у 2003 р. сеCред 1007 транспортних засобів, якими незаCконно заволоділи неповнолітні, легкові автоCмобілі склали 480 одиниць, що становить47,6 %. У 2004 р. з 970 незаконних заволодіньтранспортними засобами у 477 випадкахпредметом злочину, вчиненого неповнолітCніми, став легковий автомобіль, що дорівнює49,2%. В наступних роках цей показниквідповідно становив: 2005 р. – 59,9 %, 2006 р. –64,4, 2007 р. – 66,9, 2008 р. – 67,2, 2009 р. –64,5 %. У середньому в структурі незаконнихзаволодінь транспортними засобами, вчинеCних неповнолітніми, 64,6 % припадає на авCтомобілі. Такий стан справ пояснюється, наCсамперед, тим, що кількість легкових автоCмобілів значно більша в порівнянні з іншимитипами транспортних засобів; незаконні заC

володіння ними пов’язані з меншими трудCнощами, а їх використання – з меншим ризиCком викриття.

Проведений аналіз кримінальних справ,розглянутих судами стосовно неповнолітніх,які вчинили незаконні заволодіння трансCпортними засобами, показав, що у сучаснихумовах діапазон їх посягань обмежується неCдорогими малолітражними автомобілями.Як правило, це легкові автомобілі з робочимоб’ємом двигуна від 900 до 1300 куб. см.

За місцем виготовлення транспортні заCсоби, які стали предметом досліджуваногозлочину, вчиненого неповнолітніми, можнарозділити на дві самостійні групи:

•• автомобілі, виготовлені в Україні такраїнах СНД (84 % випадків);

•• автомобілі, імпортовані зCза кордону (16 %випадків).

Вивчення судовоCслідчої практики в різCних регіонах країни показало, що першу груCпу складають автомобілі марки ВАЗ – 43 %(моделі 2101, C02, C03, C06 та інші з усіма модифікаціями); ЗАЗ – у 23 (ЗАЗC968М,Таврія, Славута, ЗазCДеу); Москвич – у 11(МосквичC412, 408, 2140, 2141); меншоюмірою неповнолітніх приваблюють автоCмобілі марок ГАЗ та УАЗ (близько 7 %).

С. Скібін, розглядаючи криміналістичнухарактеристику угонів і крадіжок автотрансCпорту, які вчиняються дорослими злочинцяCми, вказує, що у 68,9 % випадків предметомпосягання стають автомобілі російського виCробництва. Серед них «перевага» надаєтьсяостаннім маркам ВАЗ (48 % загальної кільCкості угонів і крадіжок) [3, с. 16]. В. КорнеCлюк, коментуючи таку ситуацію, пояснювавце великою популярністю зазначених модеCлей, легкістю їх переробки, слабкою захиCщеністю від крадіжки, простотою керуваннята відносною легкістю реалізації викраденоїмашини на вторинному ринку, оскільки наних є стабільний попит [4, с. 18].

Серед автомобілів, якими незаконно заCволоділи організовані злочинні групи, за реCзультатами О. Мішуточкіна, значний відсоCток (за станом на 2000 р.) становлять моделіВАЗ. Їх частка в загальному обсязі викрадеCних автомашин сягає 75,8 % випадків. ДоCслідник пояснює цей факт, окрім іншого, поCрівняно невисокою ціною раніше експлуатоCваних деталей автомобілів, великий попит наних серед покупців, що спонукає злочинцівдо розукомплектування викраденого трансCпорту та реалізації його запчастин [5, c. 44].

Результати дослідження, проведеного Ф. Кульмашевим, також підтверджують отCримані нами дані [2, с. 6].

Серед автомобілів другої групи, тобто імпортованих зCза кордону, за нашими даниCми, заслуговують на увагу марки «Опель»


112


(моделі Кадет, Омега А, Вектра А), «Форд»(Сієра, Гретта), «Фіат» (Крома, Уно) тощо.Їх сумарна частка в загальному обсязі – 16 %.

За даними С. Скібіна, автомобілі імпортCного виробництва викрадаються дорослимизлочинцями рідше за вітчизняні (26,9 % виCпадків); при цьому спостерігається тенденCція до щорічного зростання кількості викраCдених дорогих автомобілів іноземного виробCництва [3, с. 16]. О. Мішуточкін зазначає, щоця тенденція більшою мірою проявляється умістах [5, с. 45].

Таким чином, найпривабливішими длянеповнолітніх злочинців виявляються автоCмобілі, виготовлені в Україні та країнах СНД(84 %), зокрема, марки ВАЗ, ЗАЗ та МоскCвич, частка яких у загальній кількості легкоCвих автомобілів становить 77 %.

Друге місце за «популярністю» у неповCнолітніх посідають мотоцикли. Анкетуванняслідчих засвідчило, що легковими автомоCбілями неповнолітні заволодівають у 74 % виCпадків, мотоциклами – у 25 % випадків. ОпеCративні співробітники оцінюють ці показниCки у 63 і 33 % відповідно.

Аналіз кримінальних справ показав, щосеред мотоциклів найчастіше предметом поCсягання є ІЖ (Урал, ЮпітерC5) – 61 % виCпадків та ЯваC350 – 25 %; дещо менше МТ таМінськ – 14 %. При вивченні кримінальнихсправ не зустрічалися випадки незаконнихзаволодінь спортивними або кросовими моCтоциклами іноземного виробництва. ПоясCнити це, на нашу думку, можна тим, що вкаCзані моделі мають високу вартість і, як праCвило, надійну охоронну систему.

Проведене дослідження також дозволилопровести групування транспортних засобів,які були предметом посягання, за критеріємстосунків між неповнолітнім злочинцем і поCтерпілим:

•• транспортні засоби батьків чи інших роCдичів – 1 %;

•• транспортні засоби сусідів чи знайомих –26 %;

•• транспортні засоби незнайомих людей –73 %.

Цей поділ дозволяє охарактеризуватиспособи, які використовуються для вчиненнянезаконного заволодіння. У першому випадCку неповнолітні викрадають ключі від трансCпортного засобу батьків. При посяганні натранспортні засоби друзів, сусідів чи знайоCмих неповнолітні, як правило, зловживаютьїх довірою. Результати вивчення нами криміCнальних справ свідчать, що найбільш типоCвим способом учинення досліджуваного виCду злочину при посяганні на транспортні заCсоби незнайомих людей є таємне викрадення.

Предметом незаконного заволодіння моCжуть бути транспортні засоби, що перебуваC

ють в особистому користуванні громадян, атакож ті, що належать органам державноївлади, місцевого самоврядування чи приватCним юридичним особам.

За даними А. Резвана, близько 85 % авCтотранспортних засобів викрадається у фіCзичних осіб (громадян), а 15 % – у юридичCних осіб (підприємств, установ, організацій)[6, с. 163]. На думку С. Скібіна, ці показникистановлять 70 % і 30 % відповідно [3, с. 16].

За результатами нашого дослідження, сеCред викрадених неповнолітніми автомобілів82 % належали громадянам, і лише 18 % –юридичним особам різних форм власності.

Переважна більшість (99 %) автотрансCпортних засобів, які були предметом незаCконного заволодіння, вчиненого неповнолітCніми, на момент події знаходились у робочомустані, що дозволяло злочинцям швидко залиCшати місце злочину. Проте в окремих випадCках (близько 1 %) власники транспортних заCсобів намагалися убезпечити їх від викраденCня; з цією метою вони відокремлювали окремідеталі, механізми (акумулятор, свічі запаленCня тощо), але це не завадило злочинцям.

Як приклад можна навести кримінальну спраCву, порушену проти неповнолітнього Г. Останній,маючи умисел на незаконне заволодіння автоCмобілем ЗАЗC968м, виявив, що в ньому відсутнійакумулятор. З метою довести заплановане до кінцяГ. від’єднав акумулятор з автомашини МосквичC412,який належав його діду, та встановив на ЗАЗC968м.Після вказаної операції здійснив незаконне завоCлодіння транспортним засобом [7].

На думку О. Мішуточкіна та В. КорнелюCка, дорослі злочинці віддають перевагу автоCмобілям з невеликим пробігом і належнимтоварним видом. Це пов’язано з тим, що виCкрадений автомобіль злочинці збувають у неCзмінному вигляді [5, с. 46; 4, с. 15–16]. КарCдинально протилежну картину ми отрималипри дослідженні кримінальних справ, поруCшених проти неповнолітніх за ст. 289 КК УкCраїни. Обираючи автомобіль для заволоCдіння, вони не звертають уваги на його марCку, модель, колір, пробіг і зовнішній вигляд.Про це свідчить аналіз років випуску трансCпортних засобів, що стали предметом посяCгання. Так, автомобілями, що були випущенів період 1965–1970 рр. незаконно заволодіCли у 1 % випадків, 1971–1975 рр. – у 7 %,1976–1980 рр. – у 13, 1981–1985 рр. – у 28,1986–1990 рр. – у 17, 1991–1995 рр. – у 15,1996–2000 рр. – у 10, 2001–2005 рр. – у 8,2006–2010 рр. – у 1 % випадків.

Таким чином, максимальну кількість злоCчинів учинено щодо транспортних засобів,випущених у 1981–1985 рр. Пояснити такийрезультат можна тим, що наявність транспортC


них засобів, виготовлених у 1965–1980 рр. івикористовуваних за прямим призначеннямдосить мала, оскільки вони, як правило, утиCлізовані чи розукомплектовані. Автомобілі,виготовлені в період від 1990 р. до теперішньоCго часу, мають надійні системи захисту. АвтомоCбілі 1981–1990 рр. випуску (їх велика кільCкість в обігу) не мають штатних систем охоCрони, а їх власники у більшості випадків невважають за необхідне встановлювати на нихсигналізації чи інші системи захисту.

Таким чином, автомобіль із строком ексCплуатації понад 20 років можна вважати найCбільш вірогідним предметом злочинного поCсягання, вчиненого неповнолітніми.

Дослідження автотранспортних засобів, щостали предметом незаконного заволодіння,здійснюваного неповнолітніми, показало, щоу 91 % випадків вони не були оснащені навітьсигналізацією; у 12 % випадків двері трансCпортного засобу були не зачинені, а в окреCмих випадках навіть вікна автомашини буливідкриті.

Висновки

Предметом незаконних заволодінь трансCпортними засобами, вчинених неповнолітніCми, стають легкові автомобілі (87 % випадCків), мотоцикли (8 % випадків) та вантажніавтомобілі ( 5% випадків).

За сучасних умов діапазон посягань неCповнолітніх обмежується недорогими малоCлітражними автомашинами (з робочим об’єCмом двигуна від 900 до 1300 куб. см та строCком експлуатації понад 20 років).

Найпривабливішими для неповнолітніхвикрадачів є автомобілі вітчизняного виробCництва, зокрема марки ВАЗ, ЗАЗ та МоскCвич, серед мотоциклів переважають ІЖ таЯваC350. Майже всі транспортні засоби, щостають предметом незаконного заволодіння,

вчиненого неповнолітніми, на момент викраCдення знаходяться в робочому стані, що доCзволяє злочинцям швидко залишати місцезлочину.

Слід також зазначити, що неповнолітнізлочинці переважно викрадають автомобіліне обладнані охоронною сигналізацією й інCшими засобами захисту.

Напрямами подальших наукових розвіCдок мають бути дослідження окремих елеCментів криміналістичної характеристики неCзаконного заволодіння транспортним засоCбом, учиненого неповнолітніми, а також вивCчення кореляційних залежностей між різниCми елементами криміналістичної характеCристики вказаного виду злочину.


1. Науково�практичний коментар КримінальCного кодексу України від 5 квітня 2001 року / Заред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К., 2001. –1104 с.

2. Кульмашев Ф. Х. Расследование угонов авCтотранспортных средств. – Волгоград, 1987. – 36 с.

3. Скибин С. Н. Особенности расследованияугонов и краж автомобилей или иных транспортCных средств: дис. … канд. юрид. наук. – М., 2007. –173 с.

4. Корнелюк B. C. Криминалистическая харакCтеристика краж автомототранспортных средств иее использование в следственной практике: автоCреф. дис. ... канд. юрид. наук. – Волгоград, 1997.

5. Мишуточкин А. Л. Особенности расследоCвания краж автотранспортных средств, совершаCемых организованными преступными группами:дис. … канд. юрид. наук. – Омск, 2000. – 262 с.

6. Криминалистическая методика расследоваCния отдельных видов преступлений: В 2 ч. – М.,2002. – Ч. 2. – 232 с.

7. Кримінальна справа № 3820404, порушеCна 27.01.2004 р. Знаходиться у Фрунзенськомурайонному суді м. Харкова. Архівний номер № 1C106/05.

This article is dedicated to the research of subject of the illegal seizing of vehicles committed by juveniles.The criminalistical essential signs of vehicles, which can be subject of the encroachment committed by juve�niles are clearly defined and characterized in the article.

В статье исследуется предмет незаконных завладений транспортными средствами, совершен�ных несовершеннолетними, определены и охарактеризованы криминалистически важные признакитранспортных средств, которые могут стать предметом посягательства, совершенного несовер�шеннолетними.


114


Криміналістична характеристика злоCчину, на думку більшості вчених криCміналістів, є основою конструювання

ефективної методики розслідування [1, с. 283].Віддзеркалюючи зміст злочинної діяльності,вона створює об’єктивні передумови ефекCтивного виявлення та розслідування злочиCнів [2, с. 7].

Криміналістична характеристика злочинує системою відомостей (інформації) про криCміналістично значущі ознаки злочинів певноCго виду, що віддзеркалює закономірні зв’язкиміж ними, слугує побудові та перевірці слідCчих версій у розслідуванні конкретних злоCчинів [3, с. 16]. Сутність криміналістичної хаCрактеристики полягає в тому, що зазначена каCтегорія розглядається як система, яка міститьознаки та дані про закономірні зв’язки слідів,виражених відповідним ступенем вірогідності,встановленої на підставі узагальнення данихматеріалів кримінальних справ, та апробованихслідчою практикою. Такі дані є основою для поCбудови систем типових версій, що використоCвуються при вирішенні конкретних слідчихзавдань, висуненні робочих версій [1, с. 283].

Як свідчить проведений нами аналіз найCновіших робіт, присвячених питанням виявCлення та розкриття шахрайств (зокрема,праць С. Головкіна, О. Курмана, О. Мусієнка,Н. Павлової, Т. Пазинич), криміналістичнахарактеристика шахрайств у сфері мобільноCго зв’язку є відкритим блоком криміналістичCної методики розслідування злочинів, якийможе та повинен постійно поповнюватисяновими відомостями про результати кримінаCлістичного аналізу злочинів, учинених в осCтанній період.

Мета цієї статті – дослідити структурукриміналістичної характеристики шахрайству сфері мобільного зв’язку, проаналізуватитеоретичне та прикладне значення криміCналістичної характеристики шахрайств усфері мобільного зв’язку.

При всій рухливості змісту криміналісCтичної характеристики є певні найтиповішіелементи, що зазвичай входять до її структуCри. Як правило, криміналістична характерисCтика злочинів охоплює відомості: про спосібучинення та приховування злочину; про обCстановку злочину (місце, час, умови); про знаCряддя та засоби злочину; про механізм слідоCутворення; про особу потерпілого; про особузлочинця [4, с. 11].

Ми поділяємо думку науковців, які вваCжають, що в окремих методиках розслідуванCня поняття «криміналістична характеристиCка» має розглядатися виключно у контекстіпевного виду чи групи злочинів. Таку поCзицію щодо сутності криміналістичної харакCтеристики злочинів обстоюють у своїх робоCтах Р. Бєлкін, В. Журавель, В. Коновалова, Г. Матусовський, А. Волобуєв, О. Севідов.Таким чином, напрями діяльності слідчихпідрозділів і, відповідно, структура методикирозслідування шахрайств у сфері мобільногозв’язку має базуватися на сутності цьогосуспільно небезпечного діяння та його відобCраженні у навколишньому середовищі.

У криміналістичну характеристику шахCрайств у сфері мобільного зв’язку, на нашу думCку, мають бути включені узагальнені відоCмості про механізм вчинення цього злочину,що створюють умови для успішного його виCявлення та розслідування. Сучасні вчені виCділяють шість підходів до відбору елементів іструктуризації криміналістичних характеCристик злочинів окремих видів, порівняльCний аналіз яких дає підстави вважати їх взаCємодоповнюючими [5, с. 11].

Забезпечення системних властивостейкриміналістичної характеристики злочиніввимагає дотримання правил побудови будьCякого системного утворення при визначенніїї структури, а саме – елементи, які входять у систему, повинні структурно утворюватицілісність із стійкими взаємозв’язками міжними та мають існувати закони їх взаємодії;

СТРУКТУРА ТА ЗНАЧЕННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ШАХРАЙСТВ У СФЕРІ МОБІЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ

Андрій Крижевський,здобувач кафедри криміналістики

Національної академії внутрішніх справ

У статті досліджується структура криміналістичної характеристики шахрайств у сферімобільного зв’язку, аналізується теоретичне та прикладне значення криміналістичної харак�теристики шахрайств у сфері мобільного зв’язку.

Ключові слова: мобільний зв’язок, шахрайство, криміналістична характеристика.

© А. Крижевський, 2011


115

№ 3

бути якісно однорівневими. Ґрунтуючись нацих правилах і на тому, що структура та змісткриміналістичної характеристики злочинівповинні узгоджуватися з об’єктом кримінаCлістики, можемо дійти таких висновків. По�перше, структуру криміналістичної характеCристики злочинів становлять елементи злоCчинної діяльності, що утворюють її механізм.По�друге, виділення механізму злочину якокремого елемента криміналістичної харакCтеристики навряд чи прийнятне, оскільки: меCханізм злочину структурно є складним явиCщем, а тому порушується правило про одноCрівневість структурних елементів системи;механізм злочину (злочинної діяльності) –це динамічна взаємодія, просторовоCчасовийі причинноCнаслідковий порядок взаємозуCмовленостей, різноманітних поєднань ознакелементів злочину, що дозволяє уявити ціCлісну картину процесу його вчинення. Отже,закономірності механізму злочину є тієюгносеологічною основою, що дозволяє предCставити криміналістично значущі відомостіпро злочин у взаємозв’язках між собою. По�третє, немає підстав включати до структурикриміналістичної характеристики будьCякіявища, що не утворюватимуть органічної ціCлісності з іншими її елементами [5, с. 11].

Зважаючи на викладене, структура криCміналістичної характеристики шахрайств усфері мобільного зв’язку, з точки зору сисCтемноCдіяльнісного підходу, має охоплювати:об’єкт діяльності (предмет посягання); суCб’єкт діяльності (особа злочинця); засоби діCяльності (підсистема взаємозв’язаних елеменCтів, що використовуються злочинцем для доCсягнення мети діяльності – способи, знарядCдя, обстановка); результат діяльності (слідизлочину).

Оскільки мета й інші суб’єктивні фактоCри виявляються в усіх вказаних елементах, ау дробленні структури криміналістичної хаCрактеристики і в дублюванні одних і тих самихвідомостей доцільності немає, то мету та мотиви шахрайств у сфері мобільного зв’язCку пропонуємо розглянути в контексті псиCхологічних рис особи злочинця.

Важливим фактором, що обов’язково маєбути врахований при розробленні кримінаCлістичної характеристики шахрайств у сферімобільного зв’язку, є надзвичайна різномаCнітність способів скоєння даного злочину.Щодо шахрайства як окремого виду злочину,то слідча практика свідчить про надзвичайнудинамічність цього явища. Правоохоронніоргани стикаються нині з новими проявамишахрайства, які ще не знайшли належногоаналізу у криміналістичній літературі, а їхрозслідування не дістало належного наукоCвоCметодичного забезпечення. Потреби ж слідCчої практики вимагають диференціації шахC

райств за криміналістичними ознаками, щозумовлюють особливості їх розслідування(йдеться про необхідність криміналістичноїкласифікації цих злочинів з метою розробCлення найбільш наближених до потребслідчої практики методик розслідування певCних різновидів шахрайств) [6, с. 31].

Що стосується шахрайств у сфері мобільCного зв’язку, то особливості даної групи злоCчинів зумовлені появою принципово новихкомунікативних засобів, які використовуCються у суспільстві не тільки для передачіінформації, а й як засоби зберігання та переCказу грошових коштів. Шахрайства зазначеCної категорії специфічні з точки зору викоCристовуваних засобів і середовища (обстаCновки), які зумовлюють особливість носіївінформації про злочин і, відповідно, виявCлення, фіксацію, дослідження та використанCня доказів. Разом із тим особливістю цихзлочинів є те, що вони можуть бути вчинені урізноманітних сферах суспільного життя,зокрема у побуті, функціонуванні окремих сусCпільних інститутів, підприємницькій діяльCності тощо.

Існування певної множини видів шах�райств у сфері мобільного зв’язку підтверCджується також результатами реалізованогонами аналізу емпіричної бази – кримінальCних справ за такими фактами.

Залежно від способу скоєння шахрайствау сфері мобільного зв’язку тією чи іншоюмірою будуть різнитися за предметом посяCгання; особою злочинця; знаряддям та обстаCновкою злочину; слідами злочину. Разом ізтим зв’язок між способом вчинення шахрайCства у сфері мобільного зв’язку й іншимиелементами криміналістичної характеристиCки не є одностороннім. Радше слід вести моCву про взаємозумовленість відмінностей укожному з елементів та їх вплив один на одCного: від особи злочинця (перш за все від інтеCлектуального рівня) залежатимуть обрані длядосягнення злочинної мети знаряддя та споCсоби скоєння злочину. Так само простеCжується залежність між предметом посяганCня та способом скоєння і т. д.

На нашу думку, саме особливості згаданихелементів детермінують специфіку слідчихситуацій на момент порушення кримінальноїсправи, характер завдань розслідування тазасобів їх вирішення – окремих слідчих дій ітактичних операцій.

Ілюстрацією викладеного можуть бути приCклади шахрайств у сфері мобільного зв’язку.

Відповідно до матеріалів справи, особа 1, в пеCріод часу з 1 травня до 15 травня 2009 р., перебуваCючи у приміщенні офісу «Мобільний простір», щознаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Пагошіна, 3,отримав від особи 2 п’ять мобільних телефонів фірми


116


«Нокіа», «Самсунг», «Сіменс» і мобільний телеCфон «LG 700» ІМЕІ 353887021673283, щоб завесCти вказані мобільні телефони у сервісний центр,що знаходиться за адресою м. Вінниця, проспектЮності, 18, для ремонту. Так, особа 1, переконавCши особу 2 в добросовісності своїх намірів, але прицьому маючи умисел на незаконне заволодіння чуCжим майном з корисливих мотивів, умисно, шляCхом зловживання довірою останнього та не маючинаміру на виконання взятих на себе зобов’язаньодин з отриманих мобільних телефонів (мобільCний телефон «LG 700» ІМЕІ 353887021673283,вартістю 1 400 грн) здав в «ЛомбардCСкарбниця»,що знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. КосCмонавтів, 36CА, решту мобільних телефонів відвіздо сервісного центру. Отриманими грошима зазбут мобільного телефону у ломбард особа 1 розCпорядилася на власний розсуд, завдавши особі 2матеріальної шкоди на загальну суму 1400 грн.

Відповідно до матеріалів справи, особа 1, 15липня 2009 р. близько 16.45 год., перебуваючи встані алкогольного сп’яніння на центральному авCтовокзалі, підійшов до особи 2, яка займалася наCданням послуг зв’язку у приватного підприємцяособи 3, та попросив її переказати на рахунок опеCратора мобільного зв’язку гроші в сумі 200 грн, немаючи наміру оплатити цю послугу в майбутньоCму. Дочекавшись переказу зазначеної суми на вкаCзаний ним номер оператора мобільного зв’язку йотримавши квитанцію про підтвердження викоCнання вказаної операції, останній, не оплатившипослугу, з місця вчинення злочину втік, чим сприCчинив особі 3 шкоду на суму 200 грн.

У кожному з наведених випадків різниCтимуться характеристики особи злочинця (удругому випадку злочинець є, щонайменше,обізнаним з особливостями роботи послуги«Переказ коштів», отже, є впевненим (поCстійним) користувачем мобільного зв’язку;що стосується першого випадку, то такоговисновку з матеріалів справи дійти не можCна). Предметом посягання у першому випадCку є матеріальна річ (мобільний телефон), а удругому випадку предметом посягання є такзвані віртуальні кошти, що знаходяться намобільному рахунку постраждалої особи. АбCсолютно різними є обстановка та способискоєння; відповідно, різнитимуться сліди наCведених злочинів.

Для кожного з наведених прикладів різCними будуть слідчі ситуації на момент поруCшення кримінальної справи, характер завCдань розслідування та засобів їх вирішення –окремих слідчих дій і тактичних операцій.

Ще одним висновком, отриманим у проCцесі дослідження емпіричних даних, є необCхідність розгляду при наданні криміналісCтичної характеристики шахрайств у сфері моCбільного зв’язку основних засад організаціїмобільного зв’язку в Україні, без знання яких

неможливо кваліфіковано реалізувати розCслідування таких злочинів і розгляд справ усуді. При цьому необхідно визначити полоCження не лише технічного характеру (струкCтура мобільної мережі, узагальнена констCрукція мобільного терміналу й основні йогоідентифікуючі ознаки, особливості функціоCнування СІМCкартки тощо), а й правових заCсад організації діяльності операторів мобільCного зв’язку (у тому числі договірні відносиCни між оператором та абонентом, операторомі дилером; порядок взаєморозрахунків міжоператорами тощо).

Викладене свідчить, що криміналістичнахарактеристика шахрайств у сфері мобільно�го зв’язку поєднує у собі елементи криміналь�но�правової характеристики (предмет пося�гання, особа злочинця, способи, знаряддя, об�становка, сліди злочину), а також засади ор�ганізації мобільного зв’язку в Україні та маєреалізовуватися у розрізі множини видів шах�райств у сфері мобільного зв’язку.

У контексті обраної нами проблематикидослідження заслуговує на увагу питання теCоретичного та прикладного значення криміCналістичної характеристики шахрайств усфері мобільного зв’язку. Існуючі поглядинауковців на теоретичне та прикладне знаCчення криміналістичних характеристик окреCмих видів злочинів, як правило, пов’язані з їхбаченням місця даної наукової категорії усистемі криміналістики. Зокрема, зазвичайвона включається до розділів: «КриміналісCтична методика» або «Методологічні основикриміналістики».

Ми поділяємо точку зору О. Калужної[7], яка обґрунтовує можливість використанCня криміналістичної характеристики злоCчинів окремого виду не лише по вертикалі (вокремій криміналістичній методиці), а й доCдатково по горизонталі (на її основі можутьрозвиватися спеціальні для даного виду злоCчинів тактичні прийоми і технічні засоби).

Слід зазначити, що у науці відсутнє єдиCне бачення прикладного використання криCміналістичної характеристики виду злочинівв окремій методиці та в практиці розслідуCвання конкретних злочинів. Аналіз існуючихнаукових позицій свідчить, що вектор приCкладного використання криміналістичної хаCрактеристики виду злочинів (у тому числішахрайств у сфері мобільного зв’язку) як урозробленні окремої криміналістичної метоCдики, так і в роботі слідчого й інших суб’єкCтів доказування, є послідовно ступеневим відCповідно до логіки пізнавального процесу йетапів розвитку версії і може бути представCлений у такій послідовності [5, с. 12]:

•• у розробленні методики криміналістичCна характеристика є інформаційною основоюлогічного аналізу типових слідчих ситуацій,


а в практичній роботі слідчого дозволяє адеCкватно проаналізувати вихідну інформаціюподії, що розслідується, й визначити найCближчі завдання розслідування;

•• результатом цього аналізу є побудова уметодиці системи типових слідчих версій, упрактичній діяльності – робочих версій;

•• унаслідок порівняння типових слідчихверсій про невідомі елементи механізму злоCчину з узагальненими відомостями про анаCлогічні механізми їх вчинення у минулому вокремій методиці викладаються виведені зверсій наслідки – типовий перелік обставин,які треба встановити (засоби перевірки верCсії). Проаналізувавши робочі версії з криміCналістичною характеристикою того чи іншоCго виду шахрайств у сфері мобільного зв’язCку, слідчий отримує уявлення про те, які обCставини, матеріальні й ідеальні сліди маютьіснувати в дійсності та які типові місця їхзнаходження, якщо його версія істинна;

•• характером обставин, які треба встановиCти для підтвердження чи спростування верCсій, зумовлюються способи перевірки версій,тобто особливості (типізований алгоритм) плаCнування, організації та здійснення розслідуCвання, у тому числі тактика проведення окCремих слідчих дій.

Висновки

Криміналістична характеристика шахCрайств у сфері мобільного зв’язку поєднує усобі елементи кримінальноCправової харакCтеристики (предмет посягання, особа злочинCця, способи, знаряддя, обстановка, сліди злоCчину), а також повинна включати засади орC

ганізації мобільного зв’язку в Україні та маєреалізовуватися у розрізі множини видівшахрайств у сфері мобільного зв’язку.

Криміналістична характеристика шахCрайств у сфері мобільного зв’язку є важливимінформаційним засобом для тактики досудоCвого слідства та прийняття відповідальнимиособами рішень у справі.

Основним напрямом розвитку положеньданого дослідження є розроблення науковихі практичних рекомендацій щодо криміналісCтичної класифікації шахрайств у сфері моCбільного зв’язку.


1. Перебитюк М. В., Паламарчук А. О. КриміCналістична характеристика екологічних злочинів //Часопис Київського університету права. – 2010. –№ 2. – С. 282–286.

2. Задорожний О. С. Криміналістична характеCристика ухилень від сплати податків, зборів, іншихобов’язкових платежів та основні положення їхрозслідування: автореф. дис. … канд. юрид. наук. –Х., 2003. – 18 с.

3. Колесниченко А. Н., Коновалова В. Е. КримиCналистическая характеристика преступлений. –Х., 1985. – 93 с.

4. Костенко М. В. Криміналістична характеCристика вбивств на замовлення: автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Х., 2003. – 20 с.

5. Калужна О. М. Криміналістична характеCристика фальшивомонетництва: автореф. дис. …канд. юрид. наук. – К., 2007. – 20 с.

6. Пазинич Т. А. Криміналістична характерисCтика шахрайств та основні положення їх розслідуCвання: дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2007. – 215 с.

7. Калужна О. М. Криміналістична характеCристика фальшивомонетництва: дис. … канд. юрид.наук. – Л., 2007. – 240 с.

We have studied the structure of criminological characteristics of fraud in mobile communications.Analyzed the theoretical and practical importance of forensic characteristics of fraud in mobile com�munications.

В статье исследуется структура криминалистической характеристики мошенничеств всфере мобильной связи, анализируется теоретическое и прикладное значение криминалисти�ческой характеристики мошенничеств в сфере мобильной связи.

Ф І Л О С О Ф І Я П РА В А

118


Вповышении уровня организации обCщественной системы, в решении пробCлем и противоречий, угрожающих суC

ществованию цивилизации возрастает рольправа и морали как основных регулятивныхсистем современного украинского социума.Нарастающие процессы глобализации, неCредко протекающие хаотично, укрепляютвзаимосвязь людей, делают наше существоCвание еще более хрупким [1, с. 84]. Сегоднямировое сообщество находится на пути форCмирования нового миропорядка, от оптиCмальной организации которого зависит егосуществование. Обществу необходим болеевысокий уровень управления социальнымипроцессами как на национальном, так и наглобальном уровне [2, с. 115]. В современныхусловиях, в период трансформационных преCобразований право и нравственность станоCвятся важнейшими средствами гармонизаCции процессов глобализации [3, с. 116–123].

Целью настоящей статьи является опреCделение перспектив развития права и моCрали, анализ основных направлений ихразвития в третьем тысячелетии.

Тенденция возрастания роли и значенияправа и морали в жизни современного украCинского социума и всего человечества, вобеспечении его стабильности, функциониCрования является главной в ряду основныхнаправлений развития этих социальных феCноменов в новом тысячелетии [1, с. 84].

Исследованию проблемы перспективразвития права посвящены работы А. НекCлессы, С. Алексеева, В. Нерсесянца, А. ВенгеCрова [3–7]. А. Гусейнова, Р. Апресян, А. СпирCкина [8–13], в частности, изучают основныенаправления развития нравственности. Л. УдоCвыка исследует диалектику права и морали вразвитии демократии [14], А. Кривцов анаC

лизирует мораль и политику как основу праCва в новом тысячелетии [15].

Рассматриваемая проблема находится вполе зрения украинских и российских учеCных – философов и юристов. Однако они всвоих трудах разрозненно, отдельно друг отдруга исследуют перспективы развития праCва и морали в новом тысячелетии. В настоCящее время нет ни одной работы, в которойкомплексно (во взаимосвязи, взаимозависиCмости и взаимодействии) прослеживалисьбы перспективы развития морали и правакак приоритетных системных регуляторовсовременного социума, в частности, в периодтрансформационных преобразований в УкCраине.

Интенсификация сотрудничества украCинского социума с мировым сообществомпредопределяет углубление взаимного влияCния международного и национального праваУкраины. В свою очередь, этот процесс влеCчет за собой интернационализацию или гомоCгенизацию права как основные тенденции разCвития права в ХХІ веке [2, с. 115]. Под интерCнационализацией права понимают сближеCние принципов права и национальных закоCнодательств, углубление взаимного влиянияразличных правовых систем. В новом украCинском социуме собственная правовая систеCма должна быть совместима с международCным правом и способна свободно с ним взаиCмодействовать. Это достигается признаниемдоминанты международного права над внутCренним, которое интенсивно изменяется подвлиянием последнего. В соответствии со ст. 9Конституции Украины составной частью егоправовой системы являются нормы междуCнародного права и международные договоCры, согласие на ратификацию которых даноВерховной Радой Украины.

Под влиянием норм и принципов междуCнародного права коренному изменению подC

ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ МОРАЛИ И ПРАВА В СОВРЕМЕННОМ ИЗМЕРЕНИИ

Ирина Хримли,канд. филос. наук,

доцент кафедры конституционного и административного праваНационального транспортного университета,

г. Киев

В статье исследуются основные направления развития морали и права в период трансфор�мационных преобразований в Украине, обосновывается, что морали и праву свойственны одно�родные тенденции, среди которых можно выделить тенденцию интернационализации морали иправа, социализации, политизации, экологизации и т. д.

Ключевые слова: мораль, право, тенденция, глобализация, интернационализация, социаCлизация, политизация, стандартизация, трансформация.

© И. Хримли, 2011


119

№ 3

верглись нормы украинского гражданского,уголовного и административного права, суCщественно обновлено законодательство поправам человека [16]. Проведенные по рядузаконопроектов экспертизы Совета Европыподтвердили их соответствие европейскому.

По нашему мнению, в нравственной сфеCре можно выделить аналогичную проблему.Стремление приблизить Украину к ЕвросоCюзу потребует, в свою очередь, трансформаCцию норм нравственности, выработку общихморальных принципов и норм поведения вновом социуме, т. е. расширенном правовоми нравственном пространстве. И хотя полиCтики считают, что украинскому государствуеще предстоит пройти длительный путь дополноправного членства в Евросоюзе, однаиз главных целей уже достигнута – сформиCрованы общие моральные и духовные ценCности. С такой позицией трудно согласиться[17]. Вряд ли на современном этапе историCческого развития выработаны общие духовCные и нравственные ценности у членов ЕС, всостав которого вошли государства с различCным уровнем развития экономики, культуCры; разнообразные по национальному состаCву и религиозным убеждениям.

Несомненно, формирование общих моCральных и духовных ценностей продиктоваCно жизненной необходимостью ввиду расCширения и углубления взаимодействия разCных государств между собой. Однако этотпроцесс потребует определенного времени иусилий, как и трансформация действующегозаконодательства Украины в направлениисближения различных правовых систем совCременности. Ведь нужно будет сформироватьобщие моральные и духовные ценности упредставителей разных стран, культур и веCрований, выработать механизм гармонизациинациональных и общечеловеческих ценносCтей. Трансформационные преобразования внравственной сфере в новом тысячелетии буCдут происходить, на основе ценностей, котоCрые присутствуют в духовной сфере каждогонарода (этноса) и на признании в качествевысшей социальной ценности человека, егожизни, здоровья, чести и достоинства.

Интернационализация национальногоправа Украины потребует его изменения всоответствии с международными правовымистандартами. Стандартизация в праве отраCжает тенденцию унификации всей общестCвенной жизни индустриальной цивилизаCции, выделенную выдающимся философомО. Тоффлером. Правовые стандарты сегоднязатрагивают самые различные сферы правоCвого регулирования отношений в современCном украинском социуме. Приоритетное месCто принадлежит международноCправовымстандартам прав и свобод личности. В частC

ности, в экономической сфере проявлениемэтого направления является стандартизацияпроизводства и потребления, в социальной –формирование однородной социальной струкCтуры (среднего класса), в духовной – массоCвой культуры [1, с. 84].

Процесс унификации в нравственной сфеCре отражает необходимость появления межCдународных нравственных правил, формальCно определенных стандартов ведения предCпринимательской, инвестиционной деятельCности, финансовых операций [1, с. 85]. ТакоCвыми могут стать Международные правилаведения бизнеса, Кодекс чести предпринимаCтелей, призванные регулировать действия, неподдающиеся жесткой правовой регламентаCции.

Возрастание роли права в процессе глоCбализационных преобразований в Украинепроявляется в дальнейшем расширении и угCлублении правового регулирования [1, с. 85].Эта тенденция обусловлена усложнениемпредмета правовой регламентации как в УкCраине, так и во всем мире. Расширение сфеCры правового регулирования связано с расCпространением действия права как на соверCшенно новые, недавно возникшие областисоциальной действительности, так и на иныесферы, которые ранее находились вне полязрения украинского законодателя. ПоявиCлись новые отрасли, подотрасли, институтыправа и законодательства (морское, экологиCческое и корпоративное право, информациCонное законодательство и законодательствооб интеллектуальной собственности).

НаучноCтехнический прогресс, помиморасширения сферы правового регулирования,предопределил эволюцию традиционных праCвовых институтов (например таких, как инсCтитут права собственности). В настоящее вреCмя дополнено понятие собственность, к немуотнесены различные виды интеллектуальCной собственности – собственности на проCизведения литературы, искусства, промышCленные образцы. Усиливается регулятивнаяроль права в управлении научноCтехничесCким прогрессом [18]. Сегодня акценты постеCпенно смещаются в сторону развития ограCничительной функции права, расширения охCранительной подсистемы, направленной науменьшение его вредных последствий. РасCширение правового регулирования сопровожCдается более полным, глубоким и всесторонCним регламентированием социальных отноCшений. Указанная тенденция повлекла за соCбой значительное увеличение массива нормаCтивноCправового законодательства [19]. В реCализации этого направления важная роль отCводится нравственности. Принимаемые идействующие в современном украинском соCциуме законы и иные нормативноCправовые


120


акты «вбирают в себя нравственные предCставления общества, отражают существуюCщие в соответствующей культуре нравственCные критерии дозволенного и недозволенноCго. К примеру, при решении вопроса о том,что, в каких пределах, каких формах можетбыть предметом рыночного регулирования(скажем, можно ли торговать человеческимиорганами, вводить платное обучение и т. д.),общественной морали принадлежит решаюCщее место» [11, с. 122].

Расширение и углубление сферы правоCвого регулирования в начале третьего тысяCчелетия порождает, в свою очередь, сужениесферы нравственного регулирования. ОбщеCственные нравы при переходе от традиционCного общества к информационному изменяCются. Под сомнение поставлены универсалиCстские претензии морали, само ее право бытьпоследней инстанцией духовной легитимаCции цивилизационных преобразований [11,с. 117]. Обоснованием такой тенденции явCляется высвобождение различных сфер соCциальной жизни изCпод прямого диктата моCральных норм, резкое расширение этическинейтральной зоны вплоть до семейноCбрачCных и сексуальных отношений. Происходитотделение моральных норм от их мировозCзренческих обоснований (философских, реCлигиозных, политикоCидеологических). ПоCступательно формируется резкая разделиCтельная линия между моралью и позитивCным знанием, включая попытки создания научной этики. Чрезмерная правовая реглаCментация ведет к выхолащиванию «моральCного стержня» закона, утрате нравственныхориентиров в законодательстве. В моральCном ощущении украинского социума втретьем тысячелетии доминируют страх, неCизвестность перед будущим, паника, тревога[11, с. 117]. Такое нравственное состояние соCвременного украинского социума порождаетнеобходимость принятия кардинальных реCшений выхода из морального кризиса. ПредCлагаются многочисленные взаимоисключаюCщие решения проблемы: от «морализующегоотрицания цивилизации до прагматическиCциничного отрицания морали» [11, с. 117].Обе крайности предстают в современном соCциуме как определенные общественные устаCновки. Например, предприняты практичесCкие шаги в виде проектов законодательныхинициатив о легализации наркомании, просCтитуции. Диаметрально противоположна этоCму направлению другая тенденция, «состояCщая в сектантском уходе… вплоть до учасCтившихся случаев идейных, коллективноCриCтуальных самоубийств» [11, с. 118]. По нашеCму мнению, важным направлением выходаиз настоящего кризиса является повышениедуховности общественной жизни в Украине,

активное использование гуманитарных досCтижений человеческой мысли и опыта, гражCданское воспитание личности.

Среди современных тенденций в развиCтии права необходимо выделить изменениеисточниковой базы права. Ввиду спецификисвойств, нормативноCправовой акт остаетсядоминирующим источником права в УкраCине и в романоCгерманской правовой системе.В тоже время более важную роль играет суCдебная практика, в том числе международноCправовая. Возникло такое правовое явление,как учет в деятельности отечественных суCдебных органов практики Европейского судапо правам человека [20, c. 52–57].

В рамках развития системы права четкопрослеживается тенденция нарастания проCцессуальности (процедурности) правового реCгулирования. Это выражается в расширениисферы процессуального регулирования, усCложнении процедуры, совершенствовании проCцессуальной формы. В развитии процессуCального права просматривается важная закоCномерность: чем более развито общество, темдетальнее в законодательстве регламентируCется деятельность, связанная с охраной соCциального порядка, прав, свобод и законныхинтересов граждан и организаций.

Расширение сферы процессуального реCгулирования сопровождается повышениемзначения и статуса процессуального права вправовых системах различных государств, вхоCдящих в мировое сообщество. В условиях деCмократического правового государства, к каCкому относит себя Украина, процессуальноеправо трансформируется в необходимое средCство обеспечения законности, справедливосCти и правопорядка в обществе.

Аналогичная проблема наблюдается и внравственной сфере. В современном украинCском социуме существуют два уровня мораCли – индивидуальная и социальная. Индиви�дуальная – это нравственность добродетеCлей, высоких моральных качеств человечесCкого характера, проявляющихся в непосредCственном общении, зонах личного присутCствия. Социальная нравственность – это соCвокупность правил и поступков, задаваемыхизвне обстоятельствами, социальной систеCмой, общественной ролью [11, с. 179]. ОбщеCственные нравы при переходе от традиционCного общества к информационному изменяCются, возрастает роль институциональнойэтики. «Современный сложноорганизованCный, высокотехнологичный мир развиваетсяв направлении социальных систем, которыемогут успешно функционировать независиCмо от моральных качеств и мотивов людей»[11, c. 127]. Ярким примером институциональCной нравственности служит организацияуличного движения в городе. В ее рамках соC

Ф І Л О С О Ф І Я П РА В А№ 3

вершенно не имеет значения, куда и зачемедет человек: проведать заболевшую родстCвенницу, на дачу или на встречу к сообщниCкам для того, чтобы получить взятку. В этомслучае мотивы его движения не имеют никаCкого значения. Его поведение как участникадорожного движения определяется исклюCчительно тем, соблюдает ли он правила двиCжения.

Таким образом, в период трансформациCонных преобразований нравственность проCявляется не столько через индивидуальнуюдобродетель личности, сколько через общеCственные институты, нормативные системы,в которых моральные требования обеспечиCваются рациональной организацией деятельCности социальных систем. Это позволяет сбольшой долей вероятности гарантироватьнравственно значимый общественный реCзультат [11, с. 123].

Выводы

Мораль и право в начале нового тысячеCлетия развиваются в одном направлении.Этим регулятивным системам присущи одCнородные тенденции, среди которых можновыделить тенденцию интернационализацииморали и права, социализации, политизации,экологизации, построения жизни в новом обCществе, основанном на определенных нравCственноCправовых стандартах. Не вызываетсомнения усиливающаяся тенденция эколоCгизации правовой и нравственной жизни, поCскольку в современном социуме данная пробCлема в виду ее важности для человечествапризнана глобальной проблемой современCности.

Процессы глобализации и трансформаCции предопределяют кардинальные изменеCния внутреннего и международного права, пеCреоценку моральных ценностей, интегрируCющих национальные стратегии в интересымирового сообщества. Расширение сфер какправового, так и морального регулированиясвязаны с дифференциацией нормотворчестCва в новой, видоизмененной социальной акCтивности: предпринимательской, интеллекCтуальной, коммуникативной. В условиях инCтенсификации использования природныхресурсов, внедрения сложных и опасных длялюдей технологических систем возрастаетнеобходимость в более эффективных законоC

дательних регламентациях социальных отCношений, связанных с моральными критериCями дозволенного и недозволенного, что скаCзывается на возрастании роли процессуальCного права и институциональной этики.

Литература

1. Лукьянова Е. Г. Основные тенденции развиCтия российского права в условиях глобализации //Государство и право. – 2004. – № 7. – С. 84–89.

2. Лукашук И. И. Взаимодействие международCного и внутригосударственного права в условияхглобализации // Журнал российского права. –2000. – № 3. – С. 115–121.

3 Неклесса А. Глобальная трансформация: сущCность, генезис, прогноз // Мировая экономика и межCдународные отношения. – 2004. – № 1. – С. 116–123.

4. Алексеев С. С. Философия права. – М., 1998. –336 с.

5. Алексеев С. С. Право на пороге нового тысяCчелетия: некоторые тенденции мирового правовогоразвития – надежда и драма современной эпохи. –М., 2000. – 252 с.

6. Нерсесянц В. С. Право и закон. – М., 1983. –353 с.

7. Венгеров А. Б. Теория государства и права. –М., 2004. – 608 с.

8. Гусейнов А. А. Об идее абсолютной морали //Вопросы философии. – 2000. – № 3. – С. 3–12.

9. Гусейнов А. А. Сослагательное наклонение моCрали // Вопросы философии. – 2001. – № 3. – С. 3–32.

10. Гусейнов А. А. Мораль и насилие // Вопросыфилософии. – 1990. – № 5. – С. 134–141.

11. Гусейнов А. А. Философия. Мораль. ПолиCтика. – М., 2002. – 304 с.

12. Апресян Р. Г. Идея морали. – М., 1995. – 345 с.13. Спиркин А. Г. Философия. – М., 2000. – 816 с.14. Удовика Л. Г. Діалектика моралі і права у розC

витку демократії: автореф. дис. … канд. філос. наук. –Запоріжжя, 1998. – 16 с.

15. Кривцов А. С. Политика и мораль как основыправа (философскоCправовой аспект анализа) // НаCука. Релігія. Суспільство. – 2005. – № 2. – С. 177–179.

16. Защита прав человека в условиях перехода крынку // Государство и право. – 1990. – № 6. – С. 16–23.

17. Ротенфельд Ю. А. Философия морали // ТруCды членов Российского философского общества. –М., 2004. – Вып. 7. – С. 147–231.

18. Кутафин О., Захаров А. Конституция единоCго правового пространства Европы ЕВРАЗЭС иСНГ // Право и экономика. – 2000. – № 3. – С. 11–19.

19. Резолюция Московского юридического фоCрума «Глобализация, государство, право ХХІ веCка» // Право и экономика. – 2003. – № 3. – С. 8–27.

20. Неверова В. В. Трансформация этическойпроблематики в условиях современности // АктуCальные вопросы социальной теории и практики. –М., 2003. – Вып. 1, ч. 2. – С. 52–57.

The main tendencies of law and moral development in the third millennium are considered in thisarticle. The role of law and moral are examined as the most important instruments of globalization andmeans of control by its processes. The role of law and moral is analysed as at national as at the globallevel in the period of the transformation in the Ukraine.

У статті досліджуються основні напрями розвитку моралі та права в період трансформаційнихзмін в Україні, обґрунтовується, що мораль і право мають однорідні тенденції, серед яких можнавиділити тенденцію інтернаціоналізації моралі та права, соціалізації, політизації, екологізації тощо.


122


Визначення компонентів, що формуютьтой чи інший вид культури, завждивикликало науковий інтерес серед

різних поколінь філософів права. Якщо ідеCям правової культури в Україні приділялиувагу, то інтуїтивна культура як природноCправове явище практично не розглядалася.Спроби охарактеризувати поняття «інтуїтивCна культура» спостерігаються лише в працяхдекількох сучасників – філософів права.

Науковою проблематикою, пов’язаною звизначенням і характеристикою інтуїтивноїкультури, переймалися такі вітчизняні та заCрубіжні науковці, як О. Аграновська, І. АндеCнес, В. Бачинін, О. Бардін, М. Бунге, В. ВерCбицький, О. Ганзенко, С. Гатальська Р. Давід,К. ЖоффреCСпіноза, С. Лукашева, С. Сливката ін.

Мета цієї статті – розглянути методоCлогічні детермінанти, що формують інтуCїтивну культуру юриста, та за допомогоюхарактеристики культури, правової кульCтури, інтуїтивної культури охарактеризуCвати їх як природноCправові категорії.

Об’єктом дослідження слід визначитиправові здобутки людини у сфері підсвідомосCті. Предметом дослідження є визначення осCновних методологічних детермінантів інтуCїтивної культури юриста за допомогою приCродноCправового обґрунтування.

На сьогодні існує багато визначень кульCтури. За філософським енциклопедичнимсловником культура (від лат. сultura) – цеобробіток і догляд за землею; догляд, поліпCшення, ушляхетнювання тілесноCдушевноCдуховних сил, схильностей і здібностей люCдини, отже, ступінь їх розвитку; сукупністьспособів і прийомів організації, реалізації тапоступу людської життєдіяльності, способів

людського буття; сукупність матеріальних ідуховних надбань на певному історичномурівні розвитку суспільства та людини, яківтілені в результатах продуктивної діяльносCті; локалізоване у просторі та часі соціальноCісторичне утворення, що специфікується абоза історичними типами, або за етнічними,континентальними чи регіональними харакCтеристиками суспільства [1, с. 313].

Сучасне визначення культури подає МаCла енциклопедія етнодержавства, де зазначеCно: «У загальному розумінні поняття «кульCтура» означає таку форму життєдіяльностілюдей, яка, насамперед, фіксує відмінністьбіологічних, природних форм життя від діCяльності людини згідно з її потребами, інтеCресами, уподобаннями і представлена проCдуктами матеріального та духовного виробCництва, людськими взаєминами, ставленнямлюдини до себе самої» [2, с. 5].

Слово «культура», що походить від якостісільськогосподарської праці, рівня обробіткуґрунту, означає здобутки народу, результатийого різноманітної діяльності. Культура воднині не існує. Налічується близько сотнівидів культур і субкультур: правова культуCра, культура правовідносин, культурологіяправа тощо. Іншими словами, все що нас отоCчує, а також інтелектуальний потенціал кожCної людини – це окремі елементи загальноїкультури [3, с. 118].

На думку А. Ільїна, культура – це внутCрішній і органічний вияв, що охоплює глибиCну людської душі. На відміну від цього цивіCлізація може засвоюватися зовнішньо та поCверхово і не потребує всієї повноти душевноїучасті. Тому народ може мати древню та виCтончену культуру, але в питаннях зовнішньоїцивілізації (одяг, житло, шляхи повідомленCня, техніка тощо) виявляти відсталість і перCвообщинність. І навпаки, народ може підняC

МЕТОДОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ РОЗВИТКУІНТУЇТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ЮРИСТА

Михайло Шевців,викладач кафедри теорії та історії держави та права

Львівської державної академії внутрішніх справ

Стаття присвячена характеристиці методологічних детермінантів як певної першоосно�ви, за допомогою якої утворюється явище, в нашому випадку – за допомогою чого формуєтьсяінтуїтивна культура юриста крізь призму розгляду понять «інтуїція», «культура»,«інтуїтивна культура» тощо.

Ключові слова: інтуїція, культура, правова культура, інтуїтивна культура, детермінант,ментальність, правова соціалізація, дух права.

© М. Шевців, 2011


123

№ 3

тися на останню сходинку розвитку технікита цивілізації, а в питаннях духовної культури(цінності, наука, мистецтво, політика, госпоCдарство) переживати епоху падіння [4, с. 72].

Дослідники, які працюють у межах діяльCнісного підходу, наголошують, що слід розрізCняти тризначність поняття «культура». КульCтура – це система матеріальних і духовнихцінностей людства; діяльність людини із ствоCрення цих цінностей; використання цих цінCностей, що означає зміну, розвиток людиниза рахунок засвоєння соціального досвіду,надбаного попередніми поколіннями [2, c. 8].Отже, на нашу думку, культура – це певнасума видів діяльності, звичаїв, вірувань; цеспосіб життя індивіда, заданий суспільнимоточенням; це потік ідей, що передаються відіндивіда до індивіда за допомогою слів абонаслідування.

Правова культура – це система правовихцінностей, що відповідають рівню досягнутоCго суспільством правового прогресу та відобCражають у правовій формі стан свободи осоCби, інші найважливіші соціальні цінності; виCраження державноCправового досвіду конкретCних соціальних спільностей та індивідів у маCтеріальних і духовних продуктах життєдіяльCності, у навичках і цінностях, що впливають наїх юридично значущу поведінку [5, с. 120].

Правова культура – категорія філософіїправа, що характеризує зумовлене природCним правом, усім соціальним, духовним, поCлітичним, економічним ладом правове життялюдини та людства, що полягає у досягнутоCму рівні розвитку правової діяльності, праCвосвідомості, у рівні правового розвитку суCб’єктів (людини, різних груп, усього населенCня, людства взагалі) і забезпечує верховенстCво права у суспільному житті, дієвість гумаCнітарних принципів справедливості, свободита гуманізму, людини як вищої соціальної цінCності, захист її честі й гідності, а також гаранCтованість державою, міжнародними інституCціями захисту прав і свобод, загальнолюдсьCких цінностей [6, с. 8].

Правова культура – це система духовнихі матеріальних цінностей у сфері функціонуCвання права [7, с. 37]. Правова культура єчастиною культури суспільства, яка створюCвалася поступовим, спадкоємним суспільнимрозвитком, працею, змінюючи одне поколінняіншим, їх діяльністю і досвідом [8, с. 150].

Інтуїтивна культура юриста – це ступіньцілісного підсвідомого сприйняття проблемиу правовому явищі на основі моральноCпраCвової культури і духовноCсинергетичного баCчення майбутнього результату без дискурCсивного виведення з метою формуваннявнутрішнього переконання [9, с. 58–59].

Інтуїтивне сприйняття сенсу життя людиCни на Землі дає зовсім іншу картину, ніж інC

телект. Відбувається не розуміння світу, айого усвідомлення, осягнення еволюції розCвитку. При цьому інтуїтивне світосприйняттяне пов’язане з корисливою метою, воно не поCтребує допомоги позитивного права. НескінCченність інтуїції, інтуїтивні прозріння та натхCнення призводять до абсолютних (а не відносCних) знань, а ірраціональне тлумачення приCроди інстинктивного життя людини пороCджує своєрідну інтуїтивну культуру [10, с. 92].

Інтуїтивна культура не збігається з інтеCлектуальною культурою. Висока інтелектуCальна культура зовсім не означає інтуїтивнукультуру. Саме якість сприйняття природноCго права є результатом розвинутої інтуїтивCної культури. Інтелектуальну культуру можCна сформувати швидше, навіть використовуCючи елементи примусу. Для інтуїтивної кульCтури примус протипоказаний; для її формуCвання потрібен час, умови налаштуватися навнутрішнє сприйняття природних законів,виробити вміння прислуховуватися до дій приCроди. Безумовно, для цього необхідно матирозвинутий інтелект, емпіричні, базові знанCня [10, с. 95].

Перш як характеризувати методологічнідетермінанти розвитку інтуїтивної культуриюриста вважаємо за необхідне розглянутипоняття «детермінанта».

Детермінанта – це причина виникненняявища. Якщо вести мову про правову повеCдінку як предмет вивчення, то детермінантоюбудуть закладені у правовому світогляді ідеаCли та прагнення. Правовий світогляд, у своючергу, формується на основі пізнання праваяк такого, що у контексті правової комуніCкації слід сприймати як основну детермінантувиникнення тих чи інших правоCемоцій, яківизначають цілісність правомірної поведінCки. Основною детермінантою навчання соCціального суб’єкта, за теорією соціальногонавчання, є когнітивні процеси, яким відвоCдиться провідна роль у побудові поведінки.Ці процеси полягають у спостереженні завзірцями поведінки інших і наслідками такоїповедінки. У зв’язку з цим поведінка набуваCтиме ознак правомірності чи протиправностів силу передбачення правових наслідків дійсоціального суб’єкта [11, с. 97]. Іншими словаCми, ми вважаємо, що детермінанта – це певнапершооснова, за допомогою якої утворюєтьсяявище, в нашому випадку – за допомогою чогоформується інтуїтивна культура юриста.

Дух права здебільшого складається з дуCху законів. Проте не кожен закон є кориснимі цінним, заслуговує на всенародне схваленCня. В деяких приписах відсутній здоровийдух. Дух права формує рівень духовності, моCральності суспільства, оскільки закони прийCмаються постійно і, як правило, нові, що недає змоги стверджувати про вичерпність заC


124


конів у конкретний момент, тобто законоCтворчість завжди відстає від процесу створенCня моральних норм, що на практиці відобраCжається стійкою відсутністю норм правовогорегулювання суспільних відносин. Та, зрешCтою, з розвитком суспільства завжди з’являCються нові прецеденти, що вимагають появинових правових норм [9, с. 33]:

•• виникнення конкретних життєвих завCдань – збіг обставин, за яких виникає та чи інCша життєва ситуація, яку потрібно вирішити;

•• диво – будьCяке надзвичайне і не поясCнюване явище, яке саме собою не є дивом, а стаєним лише при певному способі його тлумаCчення, тобто ми вважаємо, що будьCяка житCтєва ситуація, яку ми не можемо пояснити,може набути статусу дива. Як правило, підпоняттям «диво» трактується подія, яка невиникає із законів природи чи звичайнихлюдських сил, а обґрунтовується надзвичайCними здібностями людей, навіть вищими сиCлами. Таким чином, призначення дива, на наCшу думку, – радикально змінювати стереотиCпи не тільки в публічноCправовому вимірі, а йу природноCправовому просторі. Слід такожзазначити, що диво ніколи не виникне по відCношенню до людей, які в нього не вірять;

•• надзвичайні (екстрені) ситуації – поруCшення нормальних умов життя та діяльностілюдей на об’єкті або території, спричиненеаварією, катастрофою, стихійним лихом, епіCдемією, епізоотією, епіфітотією, великою поCжежею, застосуванням засобів ураження, щопризвели або можуть призвести до людськихі матеріальних втрат. Екстрена ситуація змуCшує людину в надзвичайно короткий проміCжок часу приймати рішення. На нашу думку,в цю мить найяскравіше виявляється та треCнується інтуїція правника.

Активні, безпосередні дії особи юристаполягають в усвідомленні, дотриманні, форCмуванні певних навичок, умінь і звичок, що врезультаті дає йому можливість отримати баCжаний результат. Це, передусім:

•• дотримання природноCправових норм –виконання людиною приписів та правил,визначених Космосом. Норми природногоправа безпосередньо випливають із природCного порядку речей, із самого життя, з існуCючих у суспільстві економічних, духовних та інших, у тому числі природних, чинників.Тому природні права ще називають «прироCдженими» суб’єктивними правами. Вони єсутністю загальносоціального або безпосеCредньоCсоціального права. З точки зору приCродноCправової теорії, права людини слід роCзуміти не як державний дарунок, а як «приCроджені», дані людині від природи права, якідемократична держава закріплює в нормахКонституції, інших законах і в такий спосібвизнає їх позитивними, юридичними;

•• формування внутрішнього переконання –порівняння морального та правового почутCтя юриста, дії, зумовлені вольовим харакCтером, усвідомленою діяльністю. Внутрішнєпереконання яскраво виявляється у профеCсійній діяльності судді, прокурора, слідчого,працівників органу дізнання при прийняттірізних процесуальних рішень. Переконання –тверда впевненість, певність у чомусь, міцнапозиція чи погляд на щось; система поглядів,світогляд: елементи світогляду особи, що хаCрактеризуються її готовністю їх відстоювати,навіть в умовах об’єктивних труднощів і проCтидій. Людина із сильними переконаннямиможе нівелювати вплив оточуючого середоCвища [11, с. 72];

•• формування інтелекту правника – проCцес накопичення та вдосконалення розумоCвих здібностей юриста, які він використовуєпід час виконання покладених на нього проCфесійних обов’язків. Інтелект – здатність виCконувати такі свідомі розумові дії, як систеCматизація, зіставлення, виокремлення, форCмування поняття, порівняння, поєднання,категоризація, організація, кількісний розраCхунок, з’ясування причин і наслідків, харакCтеризація, моделювання, пошук зв’язків, пеCребір варіантів, візуалізація, вербалізація, узаCгальнення, структурування, розбір, осмисленCня, позбавлення, регуляція і т. д. Людина заCстосовує інтелект для оброблення наявної інCформації, наприклад, з метою побудови абовдосконалення розуміння, позиції, стратегії, меCтода, правила, комбінації, відношення, рішенCня, плану чи цілі. Інтелект пов’язаний з такиCми внутрішніми властивостями людини, таCкими як сприйняття, пам’ять, мова, уява, саCмосвідомість, характер, володіння тілом, творCчість, інтуїція. У повсякденному житті в суCчасній розвинутій людині інтелект також виCявляє себе у вигляді внутрішніх відчуттів іобразів мислення (відчуття реальності, часу,простору, себе, ритму, відповідальності, гумоCру, ситуації, прекрасного, небезпеки, захищеCності, такту, комфорту, міри, справедливості,довіри, свободи тощо) й у вигляді аналітичCного, образного, практичного, абстрактного,тактичного або стратегічного способу мисCлення. За походженням інтелект є сконцентCрованим досвідом, надбаним людиною впроCдовж життя й успадкованим від попередніхпоколінь;

•• вироблення умов для пристосуванняправових проблем до сенсу людського життя –створення конкретних публічноCправових житCтєвих ситуацій і розгляд їх у природноCпраCвовому просторі. Сенс життя, сенс буття – фіCлософська та духовна проблема, що має відноCшення до визначення мети існування, признаCчення людства, людини як біологічного виду,одне з основних світоглядних понять, що має

Ф І Л О С О Ф І Я П РА В А№ 3

величезне значення для становлення духовCноCморального обличчя особистості. ПитанCня про сенс життя також може розумітися яксуб’єктивна оцінка прожитого життя та відCповідності досягнутих результатів початкоCвим намірам, як розуміння людиною змістута спрямованості свого життя, свого місця усвіті, як проблема впливу людини на навкоCлишню дійсність і постановки людиною ціCлей, що виходять за рамки його життя;

•• самоосвіта – свідома діяльність людиCни, спрямована на вироблення у себе позиCтивних рис і подолання негативних;

•• усвідомлення необхідності вирішенняпевного завдання. Правнику необхідно зроCзуміти суть завдання, чому саме воно потреCбує розгляду та чи потребує взагалі. Іншимисловами, якщо звернутися до юридичної терCмінології – чи містить конкретна життєва сиCтуація юридичний прецедент тощо.

Висновки

Визначивши поняття детермінанти якпевної першооснови, за допомогою якої утвоCрюється явище, у нашому випадку – за допоCмогою чого формується інтуїтивна культураюриста, ми умовно розділили методологічнідетермінанти розвитку інтуїтивної культуриюриста на два основних види: внутрішні, тобCто природні задатки, та зовнішні, так званупрофесійну соціалізацію; зовнішні, у свою черCгу, ми поділили на пасивні, тобто вплив сереC

довища на особу правника, та активні (проCцес навчання юриста).

Слід зазначити, що методологічні деCтермінанти розвитку інтуїтивної культуриюриста практично неможливо вичерпно пеCрерахувати й охарактеризувати. Їх багатоCманітність і багатозначність випливає з приCродноCправового простору, з онтологічноговиміру, а ми виокремили лише основні з них.


1. Філософський енциклопедичний словник. –К., 2002. – 742 с.

2. Талько Т. І. Людина. Культура. Віра. – К.,2000. – 48 с.

3. Філософія права / П. Д. Біленчук, В. Д. ГвозCдецький, С. С. Сливка. – К., 1999. – 208 с.

4. Право и культура / В. С. Нерсесянц, Г. И. МуCромцев, Г. И. Мальцев и др. – М., 2002. – 423 с.

5. Юридична психологія. – К., 2008.6. Сербин Р. А. Правова культура – важливий

фактор розбудови правової держави: дис. … канд.юрид. наук. – К., 2003.

7. Коробкіна Т. В. Феномен інтуїції: ФілософCськоCметодологічний аналіз: автореф. дис. … канд.філософ. наук. – Х., 1995.

8. Битяк Ю. П. Правова культура в умовах стаCновлення громадянського суспільства / За ред. Ю. П. Битяка, І. В. Яковюка. – Х., 2007. – 248 с.

9. Сливка С. С. Юридична деонтологія. – Л.,2003. – 115 с.

10. Сливка С. С. Природне та надприродне праCво: У 3 ч. – К., 2005. – Ч. 1. – 224 с.

11. Балинська О. М. Філософія права (вербальCноCбіхевіористський підхід). – Л., 2008. – 164 с.

The article is devoted to methodological determinants, as the background, by means of which phe�nomenon is formed, in our case, by means of lawyer intuitive culture is formed through consideration ofconcepts of intuition, culture, intuitive culture, etc.

Статья посвящена характеристике методологических детерминантов как определеннойпервоосновы, с помощью которой образуется явление, в нашем случае – с помощью чего форми�руется интуитивная культура юриста сквозь призму рассмотрения понятий «интуиция»,«культура», «интуитивная культура» и т. д.

І С ТО Р І Я Д Е Р Ж А В И І П РА В А

126


Декрет Ради Народних Комісарів УСРР«Про націоналізацію всіх колишніхказенних, монастирських, міських і

поміщицьких земель» від 03.04.1920 р. (далі –Декрет 1920 р.) не був належно оцінений вюридичній науці. Більше того, навіть йогозміст відомий не повністю, оскільки один ізрозділів цього акта публікувався лише вперші роки Радянської влади, а потім зник іззбірок нормативних документів, що стосуютьCся лісової галузі. Аналіз публікацій з цьогопитання свідчить про наявність двох діаметCрально протилежних оцінок Декрету 1920 р.Роботи радянського періоду побудовані напринципі тенденційного вихваляння «раCдянської моделі» націоналізації лісів. До нихслід віднести дослідження Л. Дембо, В. ГорCбового, Р. Гусєва, Г. Марченко, Г. ПолянсьCкої, Б. Цвєткова.

Крах марксистської парадигми історіїправа зумовив появу досліджень, у яких поCказані негативні наслідки націоналізації дляекологічного стану українських лісів. Це роCботи вчених української діаспори Б. ІваницьCкого, М. Шаповала, сучасних правознавців В. Костицького, В. Лозо, О. Логвиненко, С. ШерCшуна, а також лісівників В. Бондаря, П. ВаCкулюка, С. Генсирука, В. Старожука. При всійрізноплановості досліджень ця проблема виCсвітлена фрагментарно, а тому потребує поCдальших розробок.

Метою цієї статті є аналіз законодавчогоакта, виданого урядом УРСР, що стосуєтьCся націоналізації українських лісів, а такожрозгляд наслідків його прийняття на підCставі даних про фактичний стан природноCго ресурсу, зібраних Б. Іваницьким.

Навесні 1920 р. комуністичний уряд УкCраїни на чолі з Х. Раковським за допомогоюбагнетів Червоної Армії встановив РадянсьC

ку владу на більшій частині країни. ВиконуCючи директиви Москви, харківські керівниCки почали проводити націоналізацію лісів наУкраїні. На території РРФСР уже діяв декCрет «Про ліси» від 27.05.1918 р., який у радянCській правовій літературі дістав назву ленінCського [1, с. 11]. Маючи такий зразок правоCтворчості, уряд Х. Раковського видає ДекретРади Народних Комісарів УСРР «Про націоCналізацію всіх колишніх казенних, монасCтирських, міських і поміщицьких земель» від03.04.1920 р. [2, с. 148]. Зазначимо зниженняюридичної техніки у процесі рецепції ДекреCту РНК РРФСР «Про ліси»: назва українсьCкого нормативного акта не відповідала йогозмісту. Попри заголовок Декрету 1920 р., вньому йшлося не про землю, а про ліси.

Декрет 1920 р. складався із семи розділів(таблиця). За своєю структурою й утримуCванням він мав багато загального з ленінсьCким декретом, багато статей збігалися за своCїми назвами та змістом. При цьому «ленінсьCкий» декрет був більш детальним і об’ємним,оскільки складався з 120 статей, а українсьCкий мав лише 32.

Конкретним питанням, що стосуютьсянаціоналізації лісів, присвячений розділ I.Так, згідно із ст. 1 усі ліси у межах України,що раніше належали скарбниці, монастирям,поміщикам, містам, будьCяким організаціямта так званому нетрудовому населенню, огоCлошувалися власністю держави без будьCякого викупу. За аналогією з ленінським ДеCкретом «Про ліси», до державної власностібез викупу переходили також усі розташоCвані у лісах господарські, промислові деревоCобробні та лісопильні заводи з «живим» і«мертвим» реманентом. Комуністичній владідоводилося враховувати те, що Україна булакраїною малолісистою. Велика кількістьґрунтів була покрита чагарником і дрібнимидеревними насадженнями, які не можна було

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНАМИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ НАЦІОНАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ЛІСІВ

Борис Киндюк,канд. юрид. наук,

профессор кафедри конституційного, міжнародногота адміністративного права

Маріупольського державного гуманітарного університету

У статті аналізуються структура та зміст законодавчого акта, виданого органами Ра�дянської влади з націоналізації лісів в УРСР.

Ключові слова: лісове законодавство, державна власність на ліси, націоналізація лісів.

© Б. Киндюк, 2011

Д


127

№ 3

віднести до лісових площ. Виходячи із цього,до законодавчого акта ввійшла ст. 4, що регCламентувала виключення із складу лісовогофонду таких земель. На практиці це означаCло, що зазначені невеликі лісові площі моглизалишатися в користування селянам. Дляорганізації управління лісами, згідно із ст. 5,створювалися місцеві органи лісового управCління.

Розділом ІІ Декрету 1920 р. регламентуCвалося забезпечення населення, а також дерCжавних, промислових потреб у лісі. Для цьоCго, згідно із ст. 6, передбачались особливінорми користування лісом, які підлягализатвердженню місцевими радянськими оргаCнами управління лісами. Зазначені нормимали розраховуватися залежно від лісистосCті та запасу деревини, що регламентувалосяст. 7 Декрету 1920 р., а ст. 8 жорстко обмежуCвала випасання худоби, а також усі види поCбічних лісокористувань.

Законодавчий акт використовувався РаCдянською владою з метою економічноговпливу на українських селян. Так, ст. 11 ДеCкрету встановлювала, що жодне користуванCня в лісах не дозволялося селянам, які злісноне здавали надлишків сільгосппродуктів орCганам Радянської влади. При цьому законоCдавчий акт дозволяв, згідно із ст. 13, стягуваCти плату за ліс із селянського населення заціною сільгосппродуктів, які здавалися оргаCнам Радянської влади. Практично це означаCло, що безкоштовного лісу та лісових матеCріалів населення України не одержувало. ДоCказом цього є ст. 10, в якій вказувалося, щосільське та трудове населення одержуватимез державних лісів деревину лише за умов опCлати за неї. Привілеї в оплаті за ліс передбаCчалися ст. 9 для червоноармійців, осіб, які

втратили працездатність у боротьбі за ревоCлюцію, громадян, які перебувають на соціCальному забезпеченні. Згідно із ст. 12 рівеньтак званих «кореневих цін на ліс» не був фікCсований, а залежав від ціни на хліб.

III розділ «Обов’язки громадян» покладавна всіх громадян України обов’язки опікуваCтися лісами та провадити залісення земель.Із цією метою кожен громадянин на вимогумісцевої влади міг бути залучений до залісCнення на підставі трудової повинності (ст. 14).Цей пункт законодавчого акта частково дубCлював тодішнє загальнореспубліканське заCконодавство. Згідно із постановою VII ВсеCросійського з’їзду Рад органи Радянськоївлади мали право залучати все працездатненаселення до торгівлі, охорони та вивозудров [1]. Крім того, згідно із ст. 15 Декрету1920 р. селяни повинні були без залученнядержавних коштів облісити всі вирубаніплощі, а також землі, не придатні для сільсьCкого господарства: піски, яри, незручносCті. У разі ухилення від громадських робіт (ст. 16), розкрадання деревини, інших правоCпорушень винуваті передавалися суду. ОргаCнам Радянської влади ст. 17 Декрету 1920 р.дозволяла за будьCяку їй протидію конфіскоCвувати у селян господарство та відбиратиземлю. Зміст розділів II і III зводився до тоCго, що селяни не мали права вільно користуCватися лісами. Цей пункт Декрету 1920 р. суCперечив традиціям, правилам, звичаям, щодіяли на українських землях багато сотеньроків. Так, стародавній звичай вільного коCристування лісами одержав законодавче виCзнання у Статутах Великого князівства ЛиCтовського, третій з яких діяв на ЛівобережCній Україні до 1840 г., а на Правобережній –до 1842 г. [3, с. 74]. Так, арт. 3 розділу X СтатуC

Структура Декрету Ради Народних Комісарів України «Про націоналізацію всіх колишніх казенних, монастирських, міських і поміщицьких земель» від 03.04.1920 р.

Номеррозділу Назва розділу Статті Короткий зміст

I Загальні положення 1–5 Проведення націоналізації

II Право користування лісом 6–13 Основні правила з використання лісів

III Обов’язки громадян 14–17 Охорона лісів, боротьба з розкраданнями

IV Засоби ужиткування ліса 18–22 Правове регулювання отримання деревини

V Охоронні ліси 23–26 Питання лісоустрою й оголошення лісівзахисними

VI Очищення лісів 27–28 Порядок переведення лісових земель у сільгоспугіддя

VII Обов’язки лісових органів 29–32 Завдання органів Радянської влади з упCравління лісовою галуззю


128


ту Великого князівства Литовського 1588 р.дозволяв населенню вільно входити в ліси,але без зброї, рогатин, собак та інших пристоCсувань для полювання [4]. Таким чином, авCтори радянського Декрету скасували нормузвичаєвого права, що діяла на українськихземлях.

На особливу увагу заслуговує розділ IVнормативного документа, який радянськіідеологи вилучили із збірок нормативних доCкументів, опублікованих після 20Cх років [5,с. 5]. Причиною є досить суворий характервимог до місцевих органів Радянської владиз управління лісами. Так, згідно із ст. 18, раCдянські лісові органи зобов’язані були проCтягом 24 годин видати ордер громадянам, якібажали одержати ліс. Крім того, ст. 19 поклаCдала на них контроль над цінами на ліс, щовідпускається. Одночасно із цим ст. 20 ДекCрету 1920 р. дозволяла лісничим оскаржуваCти розмір цін на ліс шляхом звернення до виCщих інстанцій. Видача лісу провадиласязгідно із ст. 21 лише після внесення вартостілісових матеріалів сільгосппродуктами абогрошима. Цей пункт законодавчого акта супеCречив ст. 11, яка передбачала обов’язкову здаCчу селянами органам Радянської влади надCлишків сільгосппродуктів. Реально виникаCло протиріччя, оскільки, з одного боку, селяCнин мав здати надлишки сільгосппродуктів,а з іншого – мав право купити ліс, лише виCкористовуючи їх як платіж. При цьому ст. 22рекомендувала провадити видачу лісу ізтруску, сухостою, хворостою, залишків, тобCто одержання нормальної деревини на будівCництво й інші потреби всіляко обмежувалося.

Окремим розділом документа передбачаCлася необхідність захисту українських лісів.Так, ст. 23 передбачала складання окремихпланів рубок лісу, а також виділення захисCних лісів. Автори документа розуміли, щоУкраїна є лісодефіцитною державою. ВихоCдячи із цього, ст. 24 містила перелік семи категорій лісів, які могли бути визнані заCхисними.

Розділ VI Декрету 1920 р. регламентуCвав питання розчищення лісів і переведенняїх до розряду сільськогосподарських угідь. У цьому плані слід відзначити позитивнийдля українських лісів зміст статей 27 і 28. Ціположення Декрету категорично забороняCли вирубку лісів та переведення їх до земельCних угідь.

З метою управління лісовою галуззю УкCраїни, розділ VII документа докладно реглаCментував обов’язки лісових органів. Так, ст. 29передбачала серед завдань Радянської владина Україні забезпечення безперервності лісоCкористування, вимогу планомірного лісоспоCживання та лісорозведення. Від усіх лісовихорганів України вимагалося згідно із ст. 31

усіляко опікуватися лісами, збільшувати їхплощу, провадити облаштованість лісів, сприCяти перетворенню незручних земель у лісові.

У радянській правовій і спеціальній літеCратурі є дуже обмежена кількість публікацій,що дозволяють реально оцінити наслідки наCціоналізації для екологічного стану українCських лісів [6]. Такий висновок можна зроCбити з робіт учених української діаспори, якіпрацювали за межами Радянської України. З 1922 р. у чехословацькому місті Подебрадипочав працювати Український технікоCгосCподарський інститут. У цьому навчальному заCкладі спочатку деканом агрономічноCлісовоCго факультету, а потім ректором працюваввидатний український фахівець Б. ІваницьCкий. Свої роботи, опубліковані в емігрантсьCкому журналі «Тризуб», він присвятив анаCлізу наслідків націоналізації українськихлісів [7]. Досить показовою є назва однієї ізстатей «Обезліснення України», оскільки тільCки так можна було оцінити фактичний станцього природного ресурсу. У роботі наводяCться матеріали про результати націоналіCзації та перших років експлуатації лісів. Заданими вченого, органи Радянської влади приCховували жахливий стан українських лісів.Націоналізація призвела до розпуску охороCни у колишніх приватних лісах, що становиCли до революції 67,5 % їх загальної кількості.Під слабким контролем нової влади перебуCвало лише 19,5 % колишніх державних лісів.Безсистемні та безконтрольні вирубки призCвели до того, що за станом на 1923 р. у лісахУкраїни було майже 800 тис. га не відновлеCних рубок, а також майже 200 тис. га дрібнихлісів і чагарників, зіпсованих худобою. СаCмовільні рубки призвели до різкого скороCчення щільності деревостоя, що негативнопозначалося на їх стійкості до вітрів і несприCятливих погодних умов. У результаті в УСРРспостерігалася різка диспропорція між поCновлюваними лісовими площами та масштаCбами рубок. Так, протягом 1921–1924 рр. наУкраїні щорічно висаджувався ліс на площіприблизно 12,5 тис. десятин, а розміри вируCбаних площ становили 24 тис. десятин. ТаCким чином, ослаблені після двох воєн укCраїнські ліси втрачали щорічно ще приблизCно 12–13 тис. десятин лісу.

Серйозною небезпекою для сільського госCподарства Півдня України були рухомі піски,що різко збільшили свою активність у зв’язкуіз знищенням лісів. У 1921–1924 рр. провадиCлося заліснення пісків по 2,5 тис. десятин зеCмель на рік. Враховуючи, що на Україні булоприблизно 600 тис. десятин таких земель, то зарозрахунками Б. Іваницького, процес їх залісCнення повинен був розтягтися на 240 років.

Із приходом Радянської влади на УкраCїну почала діяти постанова Раднаркому та

І С ТО Р І Я Д Е Р Ж А В И І П РА В А№ 3

Вищої Ради Народного Господарства «Прозаготовку лісу» від 03.05.1919 р. [1, с. 15].Цим документом передбачалися рубки лісіву 10Cверстовій смузі вздовж залізниць. УкраCїнські губернії до революції мали найбільшгусту мережу доріг і реалізація цього законоCдавчого акта завдала лісам республіки значCний збиток.

Особливу тривогу Б. Іваницького виклиCкав підхід до вирішення новою владою кадCрових проблем галузі. За розрахунками вчеCного, середня кількість лісників на Українімала становити не менше 1700 осіб. НаспCравді, за станом на 1923 р., у лісах республікипрацювало лише 468 осіб, тобто приблизнотретина від необхідної кількості. При цьомутільки 29 % лісників мали вищу освіту, 14 –середню, 46 – неповну середню та 11 % буливзагалі без спеціальної освіти. Крім того, зарозрахунками Б. Іваницького, лісовий персоCнал мав дуже низьке матеріальне забезпеченCня, оскільки одержував приблизно 25 % тієїзарплати, яку лісничі мали до революції.

Незважаючи на явний дефіцит кадрів, коCмуністичне керівництво України після гроCмадянської війни проводило «чищення» апаCрату лісництв. Як зазначає П. Вакулюк, накожного працівника збирали атестаційні арCкуші, так звані опитування населення, харакCтеристики, підготовлені комітетами незаможCних селян, довідки з органів НКВСCДПУ.Атестацію підписували всі члени комісії, аякщо хоча б один із них висловлював сумCнів у політичній благонадійності, то працівCника негайно звільняли [8, с. 20].

Таким чином, виконаний Б. Іваницькиманаліз наслідків радянського варіанта націоCналізації лісів показав повну нездатність ноCвої влади забезпечити схоронність лісів, лісоCвідтворення, нормальний екологічний станлісів, галузь кадрами або організувати їх кваCліфіковану підготовку.

Результатом непідготовленої націоналіCзації стало різке зменшення площі українськихлісів, погіршення їх порядного складу, виCрубка захисних лісів, розташованих уздовжтранспортних артерій.

Важливість думки Б. Іваницького підтверCджується тим фактом, що він керував лісоC

вим Департаментом Української НародноїРеспубліки та був одним із розробників ЗаCкону «Про ліси УНР».

Висновки

Декрет Ради Народних Комісарів УкCраїни «Про націоналізацію всіх колишніх каCзенних, монастирських, міських і поміщицьCких земель» готувався на основі ленінськогоДекрету «Про ліси» і багато в чому копіювавцей документ. Зазначений акт скасовував багатовікові звичаї, що діяли на українськихземлях щодо вільного користування лісами.

Декрет мав антинародну спрямованість,оскільки дозволяв відпускати ліс лише у виCпадку здачі селянами надлишків сільгосппроCдуктів і обмежував право селян на побічнекористування лісами.

Аналіз наслідків прийняття Декрету,зроблений відомим українським лісівникомБ. Іваницьким, який працював в еміграції,засвідчив зменшення загальної площі лісів,погіршення їх екологічного стану, відсутністьлісовідновних заходів, неправильну кадровуполітику, побудовану на принципі відданостіперсоналу комуністичному режиму.

Завданням подальших досліджень є виCвчення правотворчої діяльності комуністичCного режиму в лісовій галузі в період початCку індустріалізації української економіки.


1. Колданов В. Я. Очерки истории советскоголесного хозяйства. – М., 1992. – 256 с.

2. Сборник Узаконений и Распоряжений РабочеCКрестьянского правительства Украины. – 1920. – № 105.

3. Шевченко О. О. Історія українського права. –К., 2001. – 214 с.

4. Статути Великого князівства Литовського:У 3 т. / За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. ПаньCкова. – О., 2004. – Т. 3, кн. 2. – 568 с.

5. Амчиславский Я. Л., Баталин С. С. Лесное заCконодательство Украины. – X., 1926. – 531 с.

6. Марченко Г. А. Задачи лесной политики наУкраине. – Х., 1925. – 79 с.

7. Іваницький Б. Г. Обезліснення України //Тризуб. – 1926. – № 21.

8. Вакулюк П. Г. Лісничий – головний господарлісу. – К., 2005. – 104 с.

In article the analysed structure and the maintenance of the act which has been given out by bodiesof the Soviet power on nationalisation of woods in USSR.

В статье анализируются структура и содержание законодательного акта, изданного орга�нами Советской власти по национализации лесов в УССР.


130


Нова Конституція України, яка стала юриCдичною базою для становлення націоCнальної системи права, для створення

правових основ дійсно суверенної і незалежноїУкраїни була прийнята 28 червня 1996 р. Разоміз тим, існує ще низка проблем, які законодаCвець має вирішити, щоб правова система УкCраїнської держави повною мірою відповідаласвітовим стандартам. Саме тому нині відбуваCється адаптація національних особливостей,елементів (норм, принципів, інститутів) правоCвої системи України до правових систем ромаCноCгерманських та англоCамериканських типів,європейського та міжнародного права. Разом ізтим, реформа української правової системи поCказує, що формальне запозичення західних праCвових моделей без урахування культурноCістоCричних, національних і духовних особливостейУкраїни не тільки не дає очікуваних резульCтатів, а, навпаки, згубно позначається на станісуспільства і держави. На прикладі України ясCкраво простежується тісне переплетіння двохнапрямів у розвитку права – часового (історичCного) і просторового (географічного) [1, с. 5].

При вивченні українського звичаєвого праCва є певні труднощі, пов’язані з наявністю відCносно невеликої кількості писаних джерел, збіCрок законів, кодексів давніх часів і середньоCвіччя. Для дослідження українського права заCлишаються інші шляхи: це, перш за все, пізнанCня звичаєвоCправових норм українського поCходження. Пізнання українського звичаєвого праCва ускладнюється специфічним характеромнорм, а також тим, що норми його не були доCстатньо й належно зібрані та опрацьовані. У 20Cх роCках ХХ ст. зібрання й дослідження цих норм розCпочала Комісія для виучування історії західноукCраїнського та українського звичаєвого права приВсеукраїнській Академії наук. Але три її збірCники були тільки першим кроком до колосальCної за своїм розміром праці – зібрати звичаєвіправові норми з усієї території розселення украCїнської нації. Ця робота незабаром обірвалася.

Український народ протягом довгого часуне міг творити свого права в найдосконалішійформі – писаного законодавства, за виняткомкороткочасного відновлення української дерCжавності 1917–1920 рр. Правниче минуле вивCчалося лише як матеріал, що входив складовою

частиною до правового розвитку інших націй.Його розглядали як частину історії розвиткуправових норм Росії або Польщі.

Проблемам українського звичаєвого правабули присвячені дослідження вченихCюристівХІХ ст. П. Єфименка, О. Єфименка, О. ЛевицьCкого, О. Кістяківського, П. Чубинського [2], атакож вітчизняних учених А. Ткача [3], О. ШевCченка [4], О. Неліна [1], Н. Толкачової [5].

Проте ці праці вже не задовольняють потреCби теорії та практики у зв’язку із суттєвимизмінами українського законодавства, відсутCністю широкого досвіду застосування правовихнорм, необхідністю перегляду окремих правоCвих доктрин та історії українського права.

Метою цієї статті є дослідження особливосCтей розвитку звичаєвого права в українськихземлях, надання пропозицій щодо вдосконаCлення і ліквідації прогалин у чинному закоCнодавстві України.

Упродовж багатьох віків провідну роль управовій системі України відігравали санкціоноCвані державою та обов’язкові для населеннядавні звичаї. У своїй сукупності вони створюваCли звичаєве право, яке регулювало більшістьсуспільних відносин у ранньому феодальномусуспільстві. Перетворення звичаїв на юридичнінорми вимагало їх офіційного визнання, санкCціонування державною владою, що мало особлиCве значення на українських землях, де міцно трималися за старовину. Найпоширенішими шляCхами затвердження місцевих звичаїв і, таким чиCном, визнання їх юридичними нормами буламовчазна згода влади або їх офіційне визнання.

Звичаєве право охоплювало систему істоCрично напрацьованих і прийнятих суспільстCвом юридичних норм і уявлень про поведінкута взаємовідносини людей у різних сферах житCтя. Основним джерелом його формування булинародні юридичні звичаї – «звичаї пращурів»,бережливе й поважне ставлення до яких українCський народ проніс через усю історію [4, с. 5].

Звичаєве право в Україні сягає своїм коCрінням правових звичаїв Київської Русі, основCну частину яких згодом було записано в «РусьCкій Правді» та інших актах князівського закоCнодавства, що скоріше фіксували звичаєві норC

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Наталія Буша,здобувачка Інституту законодавства Верховної Ради України

У статті розкриваються особливості розвитку звичаєвого права в українських землях; до�водиться, що вітчизняне право розвивалося, спираючись в основному на власну, а не на західнутрадицію права.

Ключові слова: звичай, правовий звичай, звичаєве право, козацьке право, українське звиCчаєве право.

© Н. Буша, 2011


131

№ 3

ми, ніж створювали нові. «Руська Правда» і неCписане право, що доповнювало її, зберегли своюсилу й після монголоCтатарської навали у ГаCлицькоCВолинському князівстві та у Великомукнязівстві Литовському у перший період йогоправової історії. З появою Статутів Великогокнязівства Литовського звичаєве право не втраCтило свого значення. Литовські статути всіхтрьох редакцій кодифікували чимало норм, якіпоходили від прадавніх правових звичаїв [6].Можливість використання звичаєвого права пеCредбачали й поширені в Україні збірки МагдеCбурзького права. Виключно на підставі звиCчаєвого права діяли копні суди.

Автор поділяє думку А. Ткача, що нормизвичаєвого права України були настільки доскоCналими і авторитетними, що їх неможливо буловитіснити із системи діючого права. Це й змусиCло законодавця санкціонувати їх і визнати джереCлом права у Литовських статутах [3, с. 26–27].

Після занепаду Київської держави звичаєвеправо знову стало єдиним джерелом права на укCраїнських землях, що були під «татарами». Вонопродовжувало бути чинним і в ГалицькоCВоCлинській державі, навіть після приєднання її зеCмель до Польщі, аж до кінця ХV ст. (доба «русьCкого права»). До складу Литовської держави укCраїнські землі відійшли зі своїм звичаєвим праCвом, «своєю старовиною». Проголосивши принCцип «старовини не рушити, новини не заводити»,великі литовські князі підтвердили українськимземлям звичаєве право й сприяли його подальCшому розвитку. Незабаром воно було засвоєно вусій ЛитовськоCРуській державі [5, с. 266].

Схожість норм давньоруського права і праCва сусідніх народів можна пояснити не стількипрямим запозиченням іноземних правовихнорм, а й схожістю суспільноCекономічного устCрою Русі та інших держав, природною інтеграCцією суспільних політичних інститутів, взаємCним проникненням культур. Однак можна впевCнено говорити про закономірності внутрішньоCго розвитку руського народу, його культури, утому числі й правової.

Пізніше Запорізька Січ стала місцем виникCнення великої кількості правових звичаїв, які всукупності склали нове поняття – козацьке пра�во. Це право не знало писаних джерел і пропоCнувало за будьCяких обставин керуватися норCмами звичаєвого права та здоровим глуздом. А вчаси Гетьманщини збереження «давніх прав», утому числі й звичаєвого права, розглядалося якважлива гарантія відносної автономії України ускладі Російської імперії [4, с. 52].

Українське право, незважаючи на значнийвплив прав інших народів, було глибоко націоCнальним. Значення правового європоцентризмуне було вирішальним, і зовсім незначним бувйого вплив, зокрема на козацьке право. ЗапоCрізька Січ виникла з неписаного досвіду народCного життя, яке й створило властиві йому законита необхідні установи. Січ узаконила давні звиCчаї, місцеві обряди й народні традиції, надала їмзагального значення й обов’язковості, тобтовизнала їх офіційно, перетворивши на державCноCправові норми. Лише необачна людина наваCжувалася порушувати рівновагу суспільногоустрою козаків, за що піддавалася суворому

покаранню. На рівновазі примусу й моральнихнорм, що прийняли форму звичаїв, і тримавсясуспільний лад Козацької держави.

Доба Гетьманщини, що знаменувалася підCнесенням національноCвизвольного руху, акCтивізацією козацької боротьби, загостренням соCціальних протиріч, була бурхливою й піднесеCною добою в історії українського народу. ЗвиCчаєве українське право цього періоду, як і коCзацьке право, виявило себе вже в самій органіCзації державності, у волелюбному прагненні наCроду до самостійності, до утвердження націоCнальної української ідеї та соборності.

Правові відносини в Україні у період ГетьCманщини розвивалися на основі культурної спадCщини, одержаної від давньоруської держави,яка ще на зорі середньовіччя мала високорозвиCнену систему феодального права. Частина нормдавньоруського права глибоко ввійшла у свідоCмість і побут українського народу. Окремі норCми перетворилися на звичаї, яких дотримуваCлися на практиці, не вдаючись до їх походженCня, за принципом: «як раніше було», «по давнімправам», «по давнім звичаям» тощо [1, с. 142].

Навіть лихоліття феодальної роздрібненосCті не змогло внести істотних змін. Навпаки, давCньоруське право впливало на розвиток сусідніх народів, що стали на шлях феодалізму, включаCючи королівство Польське і князівство ЛитовсьCке, до складу яких певний час входили значні теCриторії України. Особливі привілеї, що надавалиCся місцевим князям, і «Литовський статут», якийдовгий час був у числі основних джерел діючоCго права в Україні, містили у собі норми, прямозапозичені з «Руської Правди» та інших пам’ятокдавньоруського права, або утверджували відноCсини під його безпосереднім впливом.

Рішучий опір українського народу іноземCним поневолювачам сприяв збереженню основіснуючої системи права і народжував нові відCносини, які набували загального значення. РаCзом із цим, відповідно до змін у соціальноCекоCномічній структурі суспільства, під тиском іноCземних володарів і феодалів діюча система праCва доповнювалася і посилювалася новими норCмами писаного права. Такий розвиток мав своїмнаслідком те, що в Україні нарівні з нормамиправа місцевого походження поширювалася діяпольськоCлитовського законодавства. Мало місCце взаємне проникнення норм права тих народів,які перебували на майже однаковому рівні розCвитку виробництва і в силу різних причин підCтримували між собою економічні, політичні ікультурні зв’язки.

На Гетьманщині у другій половині ХVІІ–ХVІІІ ст. співіснували норми звичаєвого і писаCного права, співвідношення яких було різнимна початку і в кінці зазначеного періоду. Якщозгадати умови і чинники виникнення українCської держави Б. Хмельницького, прообрази їїадміністративних, судових і військових органів,стає зрозумілою широко вживана в юридичнихактах другої половини ХVІІ–ХVІІІ ст. формуCла «давние права и обычаи войска ЗапорожскоCго». Звичаєве право було підвалиною для ствоCрення системи адміністративного управління ісамоуправління; воно регулювало відносиниадміністративноCправового, цивільноCправовоC

І С ТО Р І Я Д Е Р Ж А В И І П РА В Аберезень 2011

го, кримінальноCправового характеру і сам судоCвий процес.

Звичаєве право набуло особливого значенCня внаслідок ліквідації чинності законодавстваРечі Посполитої і знищення (за невеликим виCнятком) її адміністративних і судових установ.

Серед джерел права було скасовано лише ті,які слугували зміцненню панування польськоїшляхти: «Установа на волоки», «Ординація ВійсьCка запорізького», сеймові конституції. Інші ж, зоCкрема, Литовські статути (1529, 1566, 1588 рр.),збірники Магдебурзького права і їх різновидипід назвами: «Право Магдебурзьке», «СаксонCське зерцало» (Speculum Saxonum und jusMunicipale) П. Щербича, «Порядок прав цивільCних» Б. Гроїцького, частково продовжували діCяти. Вони доповнювалися і змінювалися відпоCвідно до нових умов. Усе це разом із звичаєвимправом називалося в різних урядових актах«прежними правами», законність яких визнаCвалася і царською, і гетьманською владою. ЛиCтовський статут, котрий мали магістри і ратуші,був написаний «руською» та польською моваCми, а збірники Магдебурзького права – польсьCкою і латинською. Держава потребувала систеCматизації в єдиному збірнику норм українськоCго права [7, с. 128–129].

Національні демократичні ідеї козацтвасправили вплив на правову систему й на правовудумку всієї України. Так, М. Драгоманов стверCджував, що Конституція Пилипа Орлика (1710 р.),розроблена під впливом кошового отамана КосCтянтина Гордієнка, насправді була запорізькимпроектом і могла виникнути в такому демокраCтичному суспільстві, як козацька спільнота.

Суттєве значення мали норми звичаєвогоправа на етапі входження України до МосковсьCкої держави, коли царський уряд офіційно виCзнав збереження «давніх прав», у тому числі йзвичаєве право, як своєрідну гарантію автономіїУкраїни. ПольськоCлитовська судова системабула скасована, а нові судові органи орієнтуваCлися виключно на «давні права», які лише згоCдом стали уточнюватися в нормах гетьманськоCго законодавства. У наполегливих спробах кодиCфікувати чинне на території Гетьманщини праCво всі підготовлені проекти, починаючи з відоCмої пам’ятки «Права, за якими судиться малоCросійський народ» (1743 р.), віддавали належнезвичаєвому праву України, використовуючийого як одне із джерел кодифікації. З поширенCням на Україну російського загальноімперськогозаконодавства давні українські права збереглисяу вигляді окремих норм. Кодифікатори під часпідготовки другого видання Зводу законів РоCсійської імперії 1842 р. до тому 10 (цивільне заC

конодавство) включили низку норм, чиннихтільки у Чернігівській і Полтавській губерніях –на території Лівобережжя. Таких норм було 58із 3979 статей. Вони регламентували шлюбноCсімейні відносини, спадкові відносини, зобоCв’язальні відносини, сервітутні права, порядокоформлення цивільноCправових документів тоCщо [1, с. 252].

За радянської влади спершу допускалася доCпоміжна роль звичаєвого права в деяких циCвільних, земельних та інших правовідносинах,з’явилася навіть концепція революційного звиCчаєвого права академіка О. Малиновського. Вінвважав, що в перехідний революційний період,коли зруйновано старий правовий порядок,звичаєве право стає основною формою права [5,с. 269].

Однак згодом, наприкінці 20Cх років ХХ ст.,сфера дії норм звичаєвого права суттєво звузиCлася; основним джерелом радянського правастали нормативні акти і звичаєве право майжеповністю втратило своє значення.

Отже, короткий аналіз значення і місця звиCчаю в історичному розвитку права України даєможливість зробити висновок, що вітчизнянеправо розвивалося, спираючись в основному навласну, а не на західну традицію права. Ідея звиCчаєвого (народного, національного) права тіснопов’язувалася з ідеєю національної державCності. В умовах відродження й поступового стаCновлення основних державноCправових інстиCтутів України зростає інтерес до поглибленоговивчення процесів державотворення й правоCтворення на українських землях у минулому.


1. Еволюція спадкового права в Україні (істоCричноCправовий аспект) / О. І. Нелін. – К., 2009. –365 с.

2. Праці Комісії для виучування історії західCноукраїнського та українського звичаєвого праваВУАН: У 8 т. – К., 1930. – Т. 4. – С. 243.

3. Ткач А. П. Історія кодифікації дореволюційCного права України. – К., 1968. – 171 с.

4. Історія українського права / За ред. О. О. ШевCченка. – К., 2001. – 214 с.

5. Толкачова Н. Є. Звичаєве право. – К., 2005. –367 с.

6. Хрестоматія з історії держави і права УкCраїни: У 2 т. / В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький; За ред. В. Д. Гончаренка. – К.,1997.

7. Швидько Г. К. Історія держави і права УкраCїни (Х – початок ХІХ століття). – ДніпропетCровськ, 1998. – 176 с.

The article analyzes some peculiarities of development of customary law in Ukrainian land enablingthe author to draw the conclusion that Ukrainian legislation developed on its own national tradition.

В статье проанализированы особенности развития обычного права в украинских землях; до�казано, что украинское право развивалось, опираясь в основном на собственную, а не на запад�ную традицию права.

Т Е О Р І Я Д Е Р Ж А В И І П РА В А

133

№ 3

Найбільш вразливою категорією насеCлення в Україні є діти. Зростаюча зкожним роком підліткова злочинність

дає підстави вважати, що існуюча модель здійсCнення судочинства стосовно неповнолітніх єнедостатньо ефективною. Велика кількість праCвопорушень, скоєних неповнолітніми особами,пояснюються існуючими несприятливими соCціальними умовами, в яких зростає майбутнійнеповнолітній злочинець. Згідно з даними ДерCжавного департаменту України з питань викоCнання покарань, понад 11 тис. засуджених неCповнолітніх проходить щорічно в обліках криCмінальноCвиконавчої інспекції; понад 4 % засуCджених дітей знову стають на злочинний шлях;72 – відбувають покарання строком до 5 роківпозбавлення волі; 28 – строком 5 років і більше;5 % засуджених мають вік 14–15 років; 62 –16–17 років; 33 % – 18 років і старші [1].

Основними причинами скоєння злочинів неCповнолітніми є: втрата суспільством духовнихцінностей і моральних орієнтирів, сімейне неCблагополуччя, надмірне захоплення азартниCми іграми, безробіття, алкоголь, наркотики. ОчеCвидним стає той факт, що попередження злоCчинності серед неповнолітніх – справа не лишедержавна, а й суспільна. Зростаюча підлітковазлочинність і необхідність перегляду підходівдо профілактики протиправних явищ серед неCповнолітніх, методів і можливих варіантів поCкарання актуалізують питання створення ювеCнальної юстиції. В Україні це зумовлено, насамCперед, зобов’язаннями, які взяла на себе нашадержава в частині виконання норм міжнародCних договорів.

Необхідність закріплення особливого поCрядку карного судочинства стосовно неповCнолітніх зумовлена тим, що з урахуванням диCтячої психіки, яка інтенсивно розвивається,міра кримінальноCпроцесуального впливу нанеповнолітню особу може бути досягнута заCстосуванням до неї пом’якшуючих обставин абоспецифічних заходів впливу. Ще І. ФойницьCкий зазначав, що для осіб із недорозвинутоюсвідомістю, незміцнілим характером і таких, які

швидко захоплюються прикладом звичайне суCдове провадження пов’язане з багатьма загрозаCми [2, с. 504]. Щоб уникнути цих загроз, неCобхідно в кожному окремому випадку детальноз’ясовувати особливості розвитку неповноCлітнього, умови проживання в сім’ї та його виCховання, психічний стан і фізичний розвиток,соціальний статус. Необхідно усвідомлювати,що виправити становище за допомогою засобівлише кримінальноCправового впливу на неповCнолітніх правопорушників неможливо.

У сучасній Україні законодавство передбаCчає пільговий режим для підлітків, які скоїлизлочин. Однак існуюча в нашій державі модельздійснення правосуддя щодо неповнолітніх неCдостатньо ефективна. Для вирішення цієї пробCлеми необхідно створити систему державноїпідтримки та профілактики, яка змогла б поясCнити дитині її права й обов’язки на доступномурівні. Слід побудувати систему ювенальної юсCтиції, яка б включала: комплексну взаємодію дерCжавних і недержавних установ та організацій з метою виявлення глибинних процесів у ційсфері, причин, що породжують злочинність сеCред неповнолітніх; адекватне реагування наних; запобігання вчиненню злочинів та їх профіCлактику; правовий вплив на неповнолітніх, яківчинили суспільно небезпечні діяння, та на осіб,котрі своїми діями сприяли антисоціальній поCведінці підлітків; соціальну реабілітацію неповCнолітніх правопорушників та адаптацію їх усуспільстві.

Для наукової літератури питання ювенальCної юстиції не нові. Зокрема, В. Зеленецький,Н. Сібільова, C. Оверчук розглядали становCлення та розвиток ювенальної юстиції; Н. КресCтовська – необхідність створення ювенальногоправа та ювеналістики; І. Топольскова, Н. ЮзіCкова, А. Романюк – проблеми здійснення праCвосуддя у справах неповнолітніх; В. Бринцев,Є. Гідулянова В. Шмеріг, І. Терещенко – формуCвання теорії ювенального права; О. Вінгловська –імплементацією міжнародного ювенального праCва. Проте серед українських учених і спеціалісCтів, які займаються розробленням законодавC

СТАНОВЛЕННЯ ЮВЕНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ В УКРАЇНІ

Ганна Резнік,асистентка,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»

У статті досліджуються поняття «ювенальна юстиція» та основні принципи, на якихґрунтується ювенальна юстиція, аналізуються державні програми та концепції розвитку юве�нальної юстиції в Україні.

Ключові слова: ювенальна юстиція, ювенальне право, ювенальний суд, принцип ювенальCної юстиції.

© Г. Резнік, 2011


134


ства у сфері захисту прав дітей, відсутня єдинадумка щодо необхідності створення ювенальноїюстиції в Україні, різняться точки зору щодорозуміння поняття «ювенальна юстиція». Так,В. Зеленецький характеризує ювенальну юстиCцію як сукупність правових механізмів, медиCкоCсоціальних, психологоCпедагогічних і реабіCлітаційних, а також інших процедур і програм,призначених для забезпечення на основі існуCючої в державі законодавчої бази найбільш повCного дотримання прав, свобод і законних інтеCресів неповнолітніх у всіх сферах правовідносин(цивільноCправових, адміністративних, криміCнальних), що реалізуються системою державCних і недержавних органів, установ і організацій[3, с. 774]. Іншої думки дотримується У. Ковна, яканаголошує на тому, що сутність поняття «ювеCнальна юстиція» пов’язана з її основним суб’єкCтом – судом у справах неповнолітніх, що визначаєпоняття юстиції як правосуддя. Лінгвістичнепоєднання слів «юстиція» і «ювенальна» означає,що йдеться одночасно про загальне та специфічнепоняття юстиції. Як частина загального, юстиціявідображає його принципи й інститути, а як спеCцифічного – відрізняє її від загального, створивCши ступінь її автономності [4 с. 157]. У будьCякоCму випадку ювенальна юстиція – це спеціалізоваCна система правосуддя щодо неповнолітніх, яка єважливим інститутом системи захисту прав дитиCни. Тому слід погодитися з думкою Л. КарнизоCвої, яка характеризує ювенальну юстицію яккомплекс концепцій і «схем» впливу на підлітків,сукупність конкретноCпрактичних ситуацій вплиCву на людину, сім’ю, оточення підлітка, а такожсоціальні інститути [5, с. 25].

Основний принцип ювенальної юстиції поCлягає в тому, що правопорушник важливіший,ніж правопорушення. Цей підхід ґрунтуєтьсяна таких положеннях: підлітки за своїм розвитCком ще не здатні адекватно усвідомлювати своївчинки, нести за них відповідальність; підліткиперебувають у такому віці, коли їх легше переCвиховати, ніж запобігти повторним правопоруCшенням. Серед принципів ювенальної юстиціїзгадати необхідно також індивідуалізацію та гуCманізм. Вони означають, що, перш за все, ювеCнальна юстиція спрямована на гуманне ставленCня до підлітків, тобто основним завданням ювеCнальної юстиції є запобігання майбутній криміCналізації підлітка, його перевиховання. ОсобCливість ювенального судочинства полягає в тоCму, що воно розглядає дитину не як об’єкт репCресій, а як суб’єкт реабілітації.

Слід зазначити, що принципи ювенальногоправа закріплені Конституцією України. Так,ст. 52 проголошує рівність дітей у своїх правахнезалежно від походження, а також незалежновід того, народжені вони у шлюбі чи поза ним;заборону будьCякого насильства над дитиною йїї експлуатацію, переслідування за такі дії; утCримання та виховання дітейCсиріт і дітей, позCбавлених батьківського піклування, за рахунокдержави; заохочення державою та підтримкаблагодійницької діяльності щодо дітей.

Особливу увагу вдосконаленню технологійзахисту прав неповнолітніх в Україні почалиприділяти після прийняття Концепції судовоCправової реформи (1992 р.), в якій визначеніможливості запровадження в Україні судів, щорозглядають сімейні справи та справи за участюнеповнолітніх. Адже, щоб розглядати такі спраCви недостатньо лише юридичних знань; необCхідно розумітися на особливостях перехідноCго віку та підлітковій психології. Саме томурозслідування та розгляд справ щодо неповноCлітніх осіб мають здійснювати найбільш кваCліфіковані слідчі та судді, на що звертає увагу й Постанова Верховного Суду України «Пропрактику застосування судами України законоCдавства у справах про злочини неповнолітніх».Проте лише з 2000 р. реалізуються проекти, щобезпосередньо спрямовані на створення в УкCраїні ювенальної юстиції. Це, насамперед, проCект «Неповнолітні правопорушники: шлях доповернення в суспільство» (2000–2001 рр.), щофінансувався Міжнародним фондом «ВідроCдження». Проект передбачав соціальноCпсихоCлогічні дослідження особистості неповнолітніхправопорушників і умов їх перебування у виCховній колонії. Ці результати висвітлювались урадіопередачах і репортажах із метою формуCвання гуманного ставлення суспільства до неCповнолітніх засуджених, активізації зусильфахівців і громадських організацій, спрямоваCних на реформування пенітенціарної системи.Метою проекту «Заочна психологічна допомоганеповнолітнім засудженим» (2001–2002 рр.) було створення реабілітаційної програми дляпідлітків шляхом здійснення спеціальних радіоCпередач (у мережі колоній) і заочної консультаCтивної психологічної (а також педагогічної,юридичної, медичної) допомоги шляхом листуCвання. Цей проект також фінансувався МіжнаCродним фондом «Відродження». Заслуговують наувагу і проекти «СоціальноCпсихологічна допомоCга неповнолітнім жертвам насильницьких дій»(2003–2004 рр.), «Проведення медіаCкампанії длявисвітлення стану та шляхів демократизаціїкримінального судочинства» (2005–2006 рр.).

Питання щодо запровадження ювенальногоправа розглядались і в ході парламентськихслухань Верховної Ради України: «Про проблеCму бездомних громадян та безпритульних дітейі шляхи її подолання» (2004 р.), «Забезпеченняправ дітей в Україні», «Охорона материнства тадитинства» (2005 р.).

13 вересня 2007 р. відбулася робоча зустрічпредставників Міністерства юстиції України зканадськими експертами в галузі ювенальноїюстиції. Мета зустрічі – обговорення перспекCтив створення та розвитку в Україні системиювенальної юстиції шляхом впровадження тареалізації проекту «Сприяння ювенальної юстиCції в Україні».

Необхідність розвитку ювенальної юстиCції як спеціалізованої системи правосуддя длянеповнолітніх передбачена Концепцією рефорCмування кримінальної юстиції України, заC


135

№ 3

твердженою Указом Президента України від08.04.2008 р. Ця Концепція передбачає розробCлення спеціальних процедур ювенальної юстиCції, що дозволить враховувати права й інтереCси неповнолітніх. Кримінальні справи, в якихобвинуваченими є неповнолітні особи, маютьрозглядатися судом колегіально, за участю наCродних засідателів або присяжних.

10 квітня 2008 р. спільними зусиллямиМіністерства України у справах сім’ї, молоді таспорту і представників органів центральної виCконавчої влади здійснено підготовку до ВсеукCраїнської наради «З турботою та любов’ю додітей» за участю Президента України. ОсновCними питаннями, що виносилися на порядокденний, були судовоCправова реформа та заCхист прав дітей (зокрема, ювенальна юстиція,відновне правосуддя, оцінка ефективності роCботи судів і суддів, органів прокуратури щодозахисту прав дітей, протидія насильству щододітей, проблеми кримінальної міліції у справахдітей, діяльності органів юстиції тощо).

Новим поштовхом у розвитку ювенальноїюстиції в Україні став проект Концепції ствоCрення та розвитку системи ювенальної юстиціїв Україні [6], розроблений на виконання УкаCзу Президента «Про заходи щодо забезпеченнязахисту прав і законних інтересів дітей» від05.05.2008 р. № 411. До робочої групи з підгоCтовки даного проекту були залучені фахівці ВерCховного Суду України, Міністерства юстиціїУкраїни, Генеральної прокуратури України,Фундації «Захист прав дітей» та Українськогоцентру «Порозуміння». У цьому проекті спроCбували об’єднати зарубіжний досвід у сфері заCхисту прав дитини з традиційною для Українимоделлю здійснення правосуддя щодо неповCнолітніх. Ювенальна юстиція розглядається яксвоєрідна ланка у співпраці держави й інституCтів громадянського суспільства. Проект пропоCнує реформувати українську модель здійсненCня правосуддя шляхом створення системи ювеCнальних судів в Україні. Останні, як центральніелементи ювенальної юстиції, повинні розгляCдати справи про адміністративні правопорушенCня неповнолітніх, злочини скоєні неповнолітCніми, жорстоке поводження з дітьми, цивільнісправи й інші правопорушення, в яких поCстраждалою стороною є неповнолітня особа.При цьому принцип гуманізму має стати основоюювенального судочинства. Саме тому Концепціяпропонує такі механізми: зміна преференцій усудочинстві – поступовий перехід від виконанCня каральних функцій правосуддя до відновCлюючих, реабілітаційних та охоронних; утверCдження нового погляду на жертву як важливийсуб’єкт судового процесу; застосування принCципу використання неюридичних знань (з псиCхології та педагогіки) в ювенальному судоCчинстві України. Також запропоновано особCливий підхід до неповнолітніх під час досудоCвого слідства: надання переваги запобіжним заходам, не пов’язаним із перебуванням неCповнолітнього під вартою; особливі умови утC

римання неповнолітніх під вартою; дотриманняправ дитини під час досудового слідства. ПеCредбачається також створення інституту проCбації для неповнолітніх злочинців. Реалізаціюположень проекту Концепції запропонованоздійснювати протягом 2009–2014 рр.

Позитивним кроком для розвитку ювенальCної юстиції в Україні стала й презентація НаCціональної програми розвитку ювенальної юсCтиції [7], що відбулася 27.11.2008 р. в рамках 7Cгозасідання Консультативної ради з питань ювеCнальної юстиції в Інституті законодавства ВерCховної Ради України за підтримки ПредставCництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) вУкраїні. Метою Національної програми є поCліпшення прав і свобод дітей, які опинилися уконфлікті із законом, посилення відповідальCності держави за процес їх реабілітації та переCвиховання, підвищення правового захисту діCтей, а також зменшення рецидивів.

Уперше на законодавчому рівні на ювенальCну юстицію звернули увагу у 2009 р. Так, на виCконання Указу Президента України «Про перCшочергові заходи по захисту прав дітей» від11.07.2005 р. № 1086 Верховна Рада Українирозглянула законопроект «Про загальнодерCжавну програму «Національний план дій по реCалізації Конвенції ООН про права дитини наперіод до 2016 року»». У пункті 4.9 «створенняювенальної юстиції», який і викликав запереCчення серед депутатів, йшлося про інституційCне забезпечення системи ювенальної юстиції,шляхом запровадження до 2016 р. ювенальногосудочинства. Та більшістю голосів цей пунктзаконопроекту був відхилений, а сам законоCпроект відправлений на доопрацювання. ПрийCнятий в цьому ж році закон «Про загальнодерCжавну програму «Національний план дій по реCалізації Конвенції ООН про права дитини наперіод до 2016 року»» не дає нормативного визначення поняття «ювенальна юстиція», амістить лише закріплену п. 4.8 можливість виCвчити доцільність створення системи ювенальCної юстиції в Україні в рамках проведення реCформи судової системи з метою поліпшення наCціонального законодавства у сфері захисту прав дітей.

Слід зазначити, що у березні 2010 р. стартуCвав україноCканадський проект, спрямованийна створення в Україні системи ювенальної юсCтиції. Першочергово в рамках цього проекту плаCнується створити в Україні систему захисту правнеповнолітніх осіб шляхом надання технічноїпідтримки, розроблення законодавчої основидля функціонування ювенальної юстиції. ПроCект розрахований до 2014 р. і буде реалізовуваCтися не лише на державному, а й місцевомурівні. Для успішного його здійснення МіністерCство юстиції України вже створило міжвідомчуробочу групу, до складу якої входять представCники Міністерства юстиції України, ВерховноCго Суду України, Генеральної прокуратури УкCраїни, Міністерства внутрішніх справ України,Міністерства у справах сім’ї молоді та спорту,

Т Е О Р І Я Д Е Р Ж А В И І П РА В Аберезень 2011

Міністерства охорони здоров’я України, ДерCжавного департаменту з питань виконання поCкарань, Міністерства освіти і науки України, кваCліфікаційної комісії адвокатури при КабінетіМіністрів України та громадських організацій.

Отже, в останні роки в Україні прийняті важCливі нормативноCправові документи, спрямоваCні на захист прав і свобод неповнолітніх осіб.Необхідно згадати також Концепцію державCної програми подолання дитячої безпритульCності та бездоглядності на 2006–2010 рр., КомпCлексну програму профілактики злочинності на2007– 2009 рр. Слід зазначити, що протягом осCтанніх чотирьох років у Київській області таАвтономній Республіці Крим реалізовувавсяпроект «Запровадження системи ювенальноїюстиції: ювенальні суди і педагогічний аспект».Організувала та започаткувала його ВсеукраїнCська фундація «Захист прав дітей» за сприянCня Нідерландської секції організації «МіжнаCродний захист дітей». За цей період близько150 спеціалістів відповідних служб – суб’єктівсистеми ювенального правосуддя – пройшлиспеціальну тренінгову підготовку для роботи зправопорушниками.

Проте, незважаючи на програми, в яких пеCредбачено створення в Україні ювенальної юсCтиції, на жаль, повноцінна система ювенальноїюстиції на сьогодні відсутня. В Україні роблятьперші кроки та спроби імплементувати ювеCнальну юстицію в українську систему здійсненCня судочинства. Серед основних напрямів розCвитку ювенальної юстиції слід виокремити, наCсамперед, проведення наукових досліджень участині порівняння досвіду зарубіжних країн, в яких вже існує ювенальна юстиція; необхідCність проводити експериментальну роботу вчастині застосування елементів ювенальної юсCтиції в судах; створення необхідної законодавCчої бази для повноцінного функціонування сисCтеми ювенальної юстиції в Україні; здійсненняпідготовки відповідних кадрів у даній сфері тастворення системи органів ювенальної юстиції,центральним елементом якої має бути ювенальCний суд. Тому першочерговим завданням є ввеC

дення в судову систему України ювенальногосуду. Викладене дозволяє зробити висновок,що одна з основних причин відсутності в УкраCїні ювенальної юстиції – недосконалість закоCнодавства, на жаль, немає уніфікованих нормаCтивноCправових актів, які регулюють питанняювенальної юстиції, а також судів, які б розгляCдали справи щодо неповнолітніх; існуючі полоCження чинного законодавства не повністю узCгоджені з міжнародними договорами, які ратифіCкувала Україна, а це означає, що норми останCніх, на сьогодні не працюють. Законодавствомне визначено поняття «ювенальна юстиція», щоускладнює реалізацію норм права у цій сфері. ПроCблема полягає у відсутності системного підходудо запровадження в Україні ювенальної юстиCції та координуючих дій у роботі різних органів,що працюють у цій системі. Сучасній Україні поCтрібна нова повноцінна система, спрямована назахист прав дітей, яка, на жаль, поки що відсутня.


1. Інформація про чисельність осіб, які знахоCдяться на обліку в органах кримінальноCвиконавCчої інспекції станом на 1 квітня 2010 року [ЕлектCронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kvs.gov.ua.

2. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроCизводства. – СПб., 1996. – Т. 2. – 552 с.

3. Ювенальна юстиція в Україні: коментар тааналіз діючого законодавства. Конвенція про правадитини. СловникCдовідник з ювенальної юстиції.НауковоCпрактичний посібник / За ред. В. С. ЗелеCнецького, Н. В. Сібільової. – Х., 2006. – 784 с.

4. Ковна У. Ювенальна юстиція: історичнийдосвід // Вісник Львів. унCту: Сер. юрид. – 2004. –Вип. 40. – С. 157–161.

5. Восстановительное правосудие для несоверCшеннолетних и социальная работа / Под ред. Л. М. КарCнозовой. – М., 2001. – 334 с.

6. Проект Концепції створення та розвиткусистеми ювенальної юстиції [Електронний реCсурс]. – Режим доступу: http://www.viaduk.net.

7. Національна програма розвитку ювенальноїюстиції в Україні [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: www.unicef.org.

The article is devoted to the formation and the development of the juvenile justice in Ukraine; theconcept of the «juvenile justice» and the fundamental principles on which the juvenile justice is basedare being studied; government programs and the conceptions of the development of the juvenile justicein Ukraine are being analyzed.

В статье исследуются понятие «ювенальная юстиция» и основные принципы, на которыхосновывается ювенальная юстиция, анализируются государственные программы и концепцииразвития ювенальной юстиции в Украине.


137

№ 3

Кожна держава має свою соціальну баCзу. Державна влада завжди спираєтьсяна певні соціальні сили – класи, проC

шарки, релігійні формування тощо. Самеспирання влади в державі на певні соціальнісили визначає її сутність. За так званою форCмаційною теорією – це найважливіша ознаCка, і саме нею зумовлюється поділ держави наокремі історичні типи. Ця ознака поєднуєтьCся у згаданій теорії з іншими – на якій маCтеріальній базі виникає держава і кого вонаобслуговує.

Нові концептуальні підходи до диспоCзиції державної влади в Україні вимагаютьаналізу теоретичних засад соціальної сутностідержавної влади, оскільки вивчення даногоявища має не лише суто теоретичне, а й пракCтичне значення для Української держави.

Мета цієї статті полягає в теоретичномуаналізі поняття державної влади, виявCленні соціальної сутності державної владиі основних ознак соціальної влади шляхомз’ясування питань: кому вона служить; учиїх руках перебуває; як вона організоваCна, якими є апарат і методи її здійснення.

Розгляд зазначеної проблематики здійсCнюється на основі дослідження наукових розCробок у цій сфері таких фахівців, як С. АлекCсеєв, Н. Коркунов, А. Венгеров, А. Малько, А. Коваленко, В. Чіркін, В. Сиренко та ін.

Влада – форма соціальних відносин, якійвластивий всеохоплюючий характер, здатCність проникати в усі сфери людської діяльCності. Влада є однією з фундаментальних заCсад розвитку суспільства. Вона має правоCвий, економічний, духовноCідеологічний хаCрактер, існує скрізь, де наявні будьCякі стійкіоб’єднання людей, тісно пов’язана з політичCною сферою, є засобом здійснення і спосоCбом утвердження певної політики. ПолітичCна влада виникла раніше за владу державну і

визначає реальну здатність соціальної групичи індивіда виявляти свою волю. Більшістьучених, зокрема А. Колодій, В. Копейчиков,О. Скакун, В. Нерсесянц застерігають, що некожна політична влада є владою державною(наприклад, влада партій, рухів, громадськихорганізацій), хоча будьCяка державна влада –завжди політична [1, с. 1].

Політична влада нерозривно пов’язана ізвладою державною, знаходить у ній своє проCдовження. А. Коваленко вважає, що державCна влада – основний, типовий засіб здійсненняполітичної влади [2, с. 8]. На думку А. МальCко, державна влада є тим стрижнем, на якомутримається все політичне життя суспільствау найрізноманітніших своїх проявах [3, c. 33].В. Сиренко зазначає, що якщо влада класуреалізується за допомогою державного апаCрату із спиранням на апарат примусу, можнаговорити про державну владу [4, c. 7].

Державна влада має ряд ознак:•• є владою публічною (офіційно управляє

справами всього суспільства в цілому) і поCлітичною, тобто вона регулює відносини міжбільшими й малими соціальними групами і,будучи відносно відособленою від суспільства(соціально неоднорідного в особі класів, етCносів, націй, національних меншостей і т. ін.),керує ним в інтересах тієї його частини, більCшої або меншої, котра опанувала цією владою;

•• є суверенною владою, тобто у сфері дерCжавних справ має верховенство, самостійністьі незалежність стосовно якоїCнебудь іншої влаCди як усередині держави, так і за її межами;

•• є легітимною владою, тобто юридичнозакріпленою;

•• є владою легальною, тобто узаконена усвоїй діяльності;

•• здійснюється на постійній основі спеціальCним апаратом влади (державним апаратом);

•• має монопольне право застосовуватипримус на території своєї дії (території дерCжави);

ОСНОВНІ ОЗНАКИ СОЦІАЛЬНОЇ СУТНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Ольга Старицька,асистентка кафедри цивільного права і процесу

Інституту повітряного і космічного права та масових комунікацій Національного авіаційного університету

У статті розглянуто деякі основні ознаки соціальної сутності державної влади, акцентова�но увагу на тому, що аналіз і розкриття змісту даного питання допоможуть сформулювативизначення конституційно�правового інституту державної влади.

Ключові слова: державна влада, соціальна сутність, зміст державної влади, форма державCної влади, основні ознаки державної влади.

© О. Старицька, 2011


138


•• має монопольне право оподатковуванняпевних осіб, які перебувають на територіїдержави (для формування бюджету – скарбCниці держави);

•• поширюється на всіх осіб (фізичних, юриCдичних), що перебувають на території держаCви (винятки: наприклад, іноземні дипломати);

•• видає нормативноCправові акти.З аналізу ознак державної влади можна

зробити висновки, що державна влада спеCцифічна: тільки вона володіє монополією напримус, правом видавати закони тощо. ПроCте, окрім примусу, вона послуговується інCшими засобами впливу: переконанням, ідеоCлогічними, економічними чинниками тощо.Державна влада – вища форма політичноївлади, що спирається на спеціальний управCлінськоCвладний аппарат і володіє монопольCним правом на видання законів, інших розпоCряджень і актів, обов’язкових для всього насеCлення. Державна влада функціонує за політиCкоCтеритоpіальним принципом. Це означає,що вона не визнає ніяких родових відмінносCтей, а закріплює населення за певною геоCграфічною територією і перетворює його насвоїх підданих (монархія) або на своїх громаCдян (республіка). Державна влада – суверенCна, тобто верховна, самостійна, повна і неCподільна в межах державних кордонів та незаCлежна і рівноправна в зовнішніх зносинах.

Державна влада – це атрибутивна ознакадержави, необхідний її елемент як системногоутворення, оскільки фундаментальними озCнаками державно організованого суспільства(держави) є: державна влада (управлінськаоснова держави); державний народ (соціальCна основа держави); державна територія (маCтеріальна основа держави). Держава – це орCганізація суспільства як єдиного цілого, кеCрованого спеціальним апаратом влади, що поCширюється на все населення країни та її теCриторію, а державна влада – це спосіб кеCрівництва (керування) суспільством.

Державна влада є саме видом соціальноївлади і похідна від неї. З волі і за рахуноксуспільства утворюється держава, формуєтьсяй оплачується її апарат. Водночас, суспільCство ніби приймає на себе зобов’язання підCкорятися волі та виконувати вимоги держаCви. Натомість від державної машини вимаCгається ефективно виконувати її функції щоCдо: гарантування безпеки громадян, суспільCства, держави; розвитку економіки і створенCня умов, які сприяють піднесенню добробутугромадян, суспільства, держави; наданняможливостей для реалізації громадянами таорганізаціями своїх прав і свобод, для вільCного політичного, економічного, соціальноCго, духовного життя людей. Отже, державнавлада здійснює волю держави, а соціальна –волю соціуму, тобто суспільства.

Державна влада є однією з форм публічCної політичної влади та реально належитьорганам держави, її посадовим особам відпоCвідно до чинного законодавства (в цьому виCражається її легалізація). Вона діє від іменівсього суспільства, за його уповноваженням(фактичним або юридичним), передусім урезультаті виборів, хоча на практиці вона даCлеко не завжди представляє інтереси всьогосуспільства в цілому, інколи в одних відноCсинах репрезентуючи їх, а в інших – ні. НайCважливіші елементи природи державної влаCди, як зазначає Л. Герасіна, – це її політичнаволя, сила та ресурсний потенціал; струкCтурні ж компоненти державної влади складаCються із системи політикоCправових інстиCтутів, що є типовими для форм сучасної дерCжави, водночас специфічними в їх реалізаціїу конкретних країнах [5, c. 21–28].

Державна влада являє собою публічноCполітичні, вольові (керівництво – підкоренCня) відносини, що утворюються між державCним апаратом і суб’єктами політичної систеCми суспільства на підґрунті правових норм,із спиранням, у разі потреби, на державнийпримус. Не можна не погодитися з думкоюВ. Лазарева, що державна влада відносно саCмостійна і складає основу функціонуваннядержавного аппарату [6, c. 34].

У різних суспільствах і державах харакCтер влади відрізняється: в одних «керівницCтво» з боку держави означає пряме насильCство, в інших – прихований примус, у третіх –організацію і переконання. Має місце й поCєднання різних засобів здійснення державCної волі.

Якщо існує панування, систематичне наCсильство, примус – влада антидемократична,якщо є переконання, авторитет, служіннясуспільству, дотримання загальнолюдськихцінностей – влада демократична.

Поняття «влада» органічно пов’язане зпоняттям «воля». Під терміном «влада» у найCзагальнішому його смислі розуміють здатCність і можливість здійснювати свою волю,підкоряти їй, спонукати людей та їх колектиCви до певних дій і певної поведінки. ОсновCними засобами, за допомогою яких встановCлюється воля, є авторитет, право, насильCство. Реалізація влади відбувається шляхомпанування або управління. Якщо влада є неCобхідним регулятором життєдіяльності суCспільства, його розвитку та єдності, то дерCжавна влада – це джерело соціального управCління.

Під управлінням, як відомо, розуміютьцілеспрямований, вольовий та упорядковуCючий вплив суб’єкта на об’єкт. У соціальнійсфері це вплив на зв’язки і відносини міжкомпонентами, з яких складається суспільCство, тобто на суспільні відносини.


139

№ 3

Воля – це здатність, поCперше, до визнаCчення мети діяльності, а поCдруге, до внутCрішніх зусиль, необхідних для реалізації останCньої, тобто до вольових дій. За своєю струкCтурою вольова поведінка розпадається наприйняття рішення і на їх реалізацію, іншиCми словами, – на усвідомлення необхідностідіяти й на безпосередньо вольові дії.

Підкорення іншої волі своїй (тобто влада)насамперед полягає в усвідомленні якоїсь неCобхідності, тобто є фактором психічним, внутCрішнім проявом влади. Однак це лише одинбік прояву влади. Другий бік (зовнішній) діCстав вияв у реальній, конкретній діяльності,що має соціальне значення. Вона реалізуєтьCся, насамперед, за допомогою відповіднихвладних команд, цілеспрямованого вольовоCго впливу, тобто через управління. У своючергу, влада – це найнеобхідніший засіб упCравління, оскільки її безпосередньою метоює бажана поведінка, адекватна владним, упCравлінським командам [7, с. 2].

Державна влада і суспільство існують урамках єдиного комунікаційного поля і позадержавою їх не буває. За своєю державноюприродою і за досвідом історичного розвиткуреалізацію своєї основної функції – саморозCвитку суспільства – ці елементи можутьздійснювати лише на основі взаємодії. Цестворює сильні зворотні зв’язки, здатні кориCгувати вектор розвитку українського соціуму.Взаємодія державної влади і суспільства виCникає тільки тоді, коли державне управлінняфункціонує як інститут суспільства [8, с. 1].

Таким чином, суб’єкти управління черезволю впливають на поведінку, а через поCведінку – на суспільні відносини та соціальніпроцеси. Звідси випливає, що управління єспособом (формою) реалізації (прояву) влади.

Державна влада здійснюється в особлиCвих процедурних формах, властивих держаCві засобами й методами. Від імені держави їїздійснюють, насамперед, органи й посадоCві особи, уповноважені на те Конституцією[9, с. 43].

Держслужбовці, які працюють в органахдержавної влади та владних державних устаCновах, складають державний аппарат; безпоCсередньо у змісті їх діяльності та соціальнихзв’язків державна влада фактично реалізуCється і фізично втілюється. За визначеннямН. Коркунова, «ті особи, за якими визнаєтьCся право розпорядження владою, у певномувідношенні називаються органами державноївлади…» [10, c. 27]. Такими органами є ті часCтини, елементи держави, які слугують засоCбом, інструментом виконання окремими гроCмадянами владних функцій, владної діяльCності по відношенню до всіх громадян чипідданих відповідної держави (хоча можливай ситуація узурпації влади). Таким чином,

органи та установи держави, як і зайняті вних суб’єкти, опосередковують (репрезентуCють) собою потенційну чи реальну владу всіхінших громадян цієї країни – контрсуб’єктіввлади. Отже, державна влада сучасного зразCка є владою не безпосередньою, а делеговаCною усіма громадянами (підданими) держаCви тим її членам, які опосередковують упCравлінські функції в державних органах і усCтановах.

Здійснення державної влади реалізуєтьCся від імені Української держави ПрезиденCтом України, законодавчими, виконавчимита судовими органами шляхом застосуваннядержавних засобів. При цьому складаютьсязумовлені потребами управління суспільCством соціальноCправові відносини, в якиходним із суб’єктів є держава, її глава або дерCжавний орган, які роблять свою волю загальCнообов’язковою під загрозою державного приCмусу завдяки наявності особливої політичCної установи – держави. Саме від держави, ане від інших ланок політичної системи вихоCдить державна влада; специфічною формоюїї реалізації є державний апарат. Відповіднодо Конституції України державна владаздійснюється на підставі державних програм.

Таким чином, аналізуючи проблеми функCціонування та здійснення державної владипо суті, В. Скрипник виділяє два основні наCпрями цього процесу: а) реалізація щоденCної політикоCправової практики, пов’язаної з діяльністю всіх без винятку органів дерCжавної влади та всіх державних службовців; б) прийняття політичних рішень, спрямоваCних на визначення стратегічних державотворCчих і правотворчих орієнтирів, розробленняпрограм політикоCправового та соціальноCекономічного розвитку тощо. Як правило, зпершим напрямом діяльності органів державCної влади асоціюються такі риси, як профеCсіоналізм та компетентність. Тобто як базовірозглядаються вимоги швидкості, повноти таефективності реалізації тих чи інших рішень.На відміну від цього, другий напрям діяльCності органів державної влади, який можнаумовно окреслити поняттям «суто політичнадіяльність», передбачає відповідальність неза реалізацію рішень, а за самі рішення яктакі [11, с. 9].

Аналізуючи наведене, можна зазначити,що державна влада – це публічне явище соCціальноCполітичного характеру, основна форCма прояву політичного панування великоїсоціальної спільноти (народу, класу, еліти,блоку соціальних сил тощо). Вона – функціяасиметричного суспільства, володіє в ньомуверховенством та має специфічні ознаки і проCфесійний апарат для регулювання соціальнихвідносин, використовує право й можливістьзастосування легітимного примусу.

Т Е О Р І Я Д Е Р Ж А В И І П РА В Аберезень 2011

Отже, державна влада – це не тількисоціальний феномен, який проектується істворюється людьми, має відповідну спеCцифіку, власні риси та ознаки, але й політичCний інститут держави, її органи та установимають певну побудову, структуру і склад, розCвиваються і функціонують у конкретномуполітикоCправовому просторі [5, c. 21–28].

З наведеного можна зробити такі висновки:сутність державної влади полягає в тому,

що, відображаючи загальну волю громадяндержави, вона справляє цілевизначальний,організуючий, регулюючий вплив на всесуспільство;

основними ознаками соціальної сутностідержавної влади є те, що вона:

1) дістає вияв через соціальне управління;2) являє собою особливий вид відносин

між членами суспільства (наділеними волеюі свідомістю людьми), їх об’єднаннями (коCлективами);

3) забезпечує прояв і домінування єдиноїволі, здатної організовувати (об’єднувати іспрямовувати) вольові зусилля різних осіб зметою задоволення колективних потреб;

4) здійснюється за допомогою механізму,що складається з таких прийомів і засобіввпливу, як переконання, примус, стимулюCвання, норми поведінки, організація тощо.

Розкриття змісту даного питання даєможливість визначити основні елементи,складові державної влади, які у своїй сукупCності допоможуть сформулювати визначенC

ня конституційноCправового інституту дерCжавної влади в сучасній Україні.


1. Влада як соціальний феномен – [ЕлектронCний ресурс]. – Режим доступу: http://referat.atlant.ws/?set=referat&mc=32&cm=2386.

2. Коваленко А. И. Теория государства и права. –М., 1994.

3. Малько А. В. Стимулы и ограничения в праCве: ТеоретикоCинформационный аспект. – СараCтов, 1994.

4. Сиренко В. Ф. Интересы–власть–управлеCние. – К., 1991.

5. Герасіна Л. М. Проблеми онтогології державCної влади в політичному і соціологічному аспекті //Український соціум. – 2004. – № 2 (4). – C. 21–28.

6. Общая теория права и государства / Под ред.В. В. Лазарева. – М., 1997.

7. Співвідношення державного управління ідержавної виконавчої влади – [Електронний реCсурс]. – Режим доступу: http://ua.textreferat.com/referatC7258.html.

8. Бутирська Т. О. Оптимізація взаємодії дерCжавної влади і громадянського суспільства (упCравлінський аспект). – Рукопис. Анотація до роботи –[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://disser.com.ua/content/44771.html.

9. Чиркин В. Е. Основы государственной власCти. – М., 1996. – 112 с.

10. Коркунов Н. М. Лекции по общей теорииправа. – СПб., 1914.

11. Скрипник В. Державна влада в Україні:проблеми взаємодії політики і управління // ПравоУкраїни. – 2003. – № 3.

In the article an author examines some basic signs of State power. An author pays attention to thean analysis and opening of the maintenance of this question will help to formulate determination ofconstitutionally�legal institute of State power.

В статье рассмотрены некоторые основные признаки государственной власти, обращеновнимание на то, что анализ и раскрытие содержания данного вопроса помогут сформулиро�вать определение конституционно�правового института государственной власти.

Г О С П О Д А Р С Ь К Е П РА В О

141

№ 3

Одним із засобів забезпечення цивільCних і господарських зобов’язань, пеCредбачених Цивільним (далі – ЦК) і

Господарським кодексом (далі – ГК) УкраCїни, в силу ч. 2 ст. 199 ГК України, в госпоCдарському обігу може застосовуватися дерCжавна гарантія як специфічний і такий, щомає певний набір індивідуальних ознак тавластивостей, засіб забезпечення виконанCня господарських зобов’язань. Разом із тимкомплексні дослідження даного інституту вУкраїні відсутні; є поодинокі праці науковCців, присвячені лише деяким проблемним моCментам, пов’язаним із державними гарантіCями – І. Пучковської, В. Добровольської, О. Подцерковного, Р. Майданика та іншихучених.

Необхідність розвитку засобів стимулюCвання інвестицій в економіку держави робCлять дослідження різноманітних питань, поCв’язаних із вказаним засобом забезпеченнявиконання зобов’язань, актуальними з теореCтичної та практичної точки зору.

Метою цієї статті є дослідження та харакCтеристика функцій державної гарантії якодного із засобів забезпечення виконаннягосподарських зобов’язань.

Перш за все слід зазначити, що державнагарантія, як і будьCякий інший засіб забезпеCчення виконання господарських зобов’язань,виконує захисну (компенсаційну) та стимуCлюючу функції.

Захисна (компенсаційна) функція дерCжавної гарантії полягає в тому, що цей засібпокликаний компенсувати, мінімізувати абовідвернути несприятливі наслідки для креCдитора, які виникли або можуть виникнути

у випадку невиконання, неналежного викоCнання чи іншого порушення позичальником(боржником) умов основного зобов’язання.

Стимулююча функція державної гарантіїполягає у спонуканні позичальника (боржCника) до належного виконанння основногозобов’язання, що нею забезпечене, під страCхом настання для нього несприятливих наCслідків, насамперед наслідків матеріальноCго характеру. Враховуючи положення ч. 2 ст. 17 Бюджетного кодексу (далі – БК) УкраCїни, відповідно до якої гарантії надаютьсялише на умовах платності, строковості, майCнового забезпечення та зустрічних гарантій,отриманих від інших суб’єктів, у випадку здержавною гарантією такими наслідками маCтеріального характеру, зокрема, є стягненняз позичальника (боржника) основної сумиборгу – фактично сплачених сум за основCним зобов’язанням, що забезпечене державCною гарантією; також можуть бути стягненCня з боржника плати за надання державноїгарантії; покладення стягнення на майноборжника тощо.

І. Пучковська звертала увагу на те, щобудьCякий спосіб забезпечення повинен виCконувати захисну (компенсаційну) та стиCмулюючу функції, тобто виконання цихфункцій із урахуванням інших ознак даєзмогу віднести певний спосіб до способів заCбезпечення виконання зобов’язань [1, с. 126].

Державна гарантія виконує також і охо�ронну функцію. Такий висновок є наслідкомтого, що на охорону прав кредитора за основCним зобов’язанням, яке забезпечене державCною гарантією, спрямована не лише певнасукупність норм права й умов відповідногодоговору, що покликані регулювати відпоCвідні зобов’язальні відносини, а й безпосеC

ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ГАРАНТІЇ ЯК ЗАСОБУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Олександр Гофман,асистент кафедри господарського права і процесу

Національного університету «Одеська юридична академія»

У статті досліджуються функції державної гарантії як одного із поіменованих засобів за�безпечення виконання господарських зобов’язань, обґрунтовується виконання функції держав�ного впливу на економіку, охоронної, стимулюючої, захисної (компенсаційної), інструменталь�ної, інвестиційної, планової, координаційної, організаційної та ін.

Ключові слова: функція, кредитор, боржник, гарант, держава, державна гарантія, засіб заCбезпечення виконання зобов’язань.

© О. Гофман, 2011


142


редньо державна гарантія, окремі умови їїнадання та відповідні норми щодо цього.При цьому вказані умови та норми містятьсяу відповідному акті Кабінету Міністрів УкCраїни (далі – КМУ) про надання державноїгарантії щодо виконання боргових зобоCв’язань за запозиченнями суб’єкта державноCго сектора економіки; договорі про порядоквідшкодування витрат державного бюджету,які можуть виникнути у разі виконання дерCжавою гарантійних зобов’язань, і документі,щодо надання державної гарантії, підписаноCму Міністром фінансів України. Зокремаподібні норми містяться у постанові КМУвід 30.06.2010 р. № 567 (пункти 9, 12). Самеокремі положення зазначених актів і докуCментів у кожному конкретному випадку виCконують роль додаткових норм, що нарівні звідповідними нормами законодавства такожспрямовані на забезпечення нормального табезперешкодного розвитку відповідних відCносин, а саме – на забезпечення належноговиконання відповідних зобов’язань. Таким чиCном, державна гарантія дійсно виконує й охоCронну функцію, виконання якої обмеженемоментом виникнення зобов’язань за дерCжавною гарантією та відповідного права виCмоги у кредитора за основним зобов’язанням.

Слід зазначити, що державна гарантія виCконує і функцію державного впливу на еко�номіку, оскільки саме шляхом надання дерCжавних гарантій у держави (як учасника відCносин у сфері господарювання) з’являєтьсяможливість підтримати той чи інший секторекономіки й окремих його представників.Отже, вона може вплинути на певну неприCбуткову сферу економіки та підвищити її ренCтабельність як для суб’єктів господарюванCня, що в ній працюють, так і для інвесторів.Необхідність такої підтримки може бути зуCмовлена як потребами ринку (неприбуткоCвість діяльності суб’єкта в певній сфері), такі волею держави як власника корпоративнихправ, що дбає про залучення інвестицій довітчизняної економіки, тощо. При цьому, реCалізуючи функцію державного впливу наекономіку, державна гарантія як засіб забезCпечення виконання господарських зобов’яCзань одночасно виступає як засіб державногорегулювання економіки. Про це свідчитьаналіз основних складових поняття «державCне регулювання економіки» [2, с. 347]:

•• державне регулювання економіки – цевплив держави на діяльність господарюючихсуб’єктів і ринкову кон’юнктуру з метою заCбезпечення нормальних умов для функціоCнування ринкового механізму, вирішенняекологічних і соціальних проблем;

•• державне регулювання економіки – це ціCлеспрямований процес, що забезпечує підтримCку або зміну економічних явищ, їх зв’язків.

В. Добровольська стверджує, що більшприйнятним є визначення регулювання госCподарської діяльності як державного впливущодо певного суб’єкта (суб’єктів) господаCрювання з метою недопущення, зміни абоприпинення господарської ситуації певногороду або, навпаки, підтримки її у відповідноCму стані [3, с. 18].

Викладене також вказує на те, що дерCжавна гарантія виконує інструментальну йінвестиційну функції. При цьому сутністьінструментальної функції виявляється у тоCму, що державна гарантія є одним із найважCливіших інструментів впливу на ринок, який,на жаль, на сьогодні недостатньо викорисCтовується за цим призначенням. ВикористоCвуючи гарантію як відповідний інструмент,держава може стимулювати та підтримуватигосподарську діяльність у певній сфері. Так,відповідно до постанови КМУ «Про наданняу 2010 році державних гарантій за зобов’яCзаннями Державної служби автомобільнихдоріг» від 11.08.2010 р. № 740/2010 держава вособі КМУ стимулює інвестування будівницCтва, реконструкції, капітального та поточногоремонту автомобільних доріг загального коCристування і придбання дорожньої техніки йобладнання для дочірніх підприємств ВАТ«Державна акціонерна компанія «Автомобільнідороги України». Таке стимулювання здійсCнюється саме шляхом надання державних гаCрантій кредиторам Державної служби автоCмобільних доріг України. Іншими словами,можна стверджувати, що в кожному конкретCному випадку використання державної гаCрантії може призвести, зокрема, до: підтримCки певного суб’єкта чи групи суб’єктів, підCвищення їх конкурентоспроможності, інвесCтиційної привабливості сфери діяльностівідповідних суб’єктів тощо.

У свою чергу, сутність інвестиційної функ�ції полягає у тому, що надання державної гаCрантії дозволяє залучити інвестиції в ті сфеCри, де без даного засобу забезпечення залуCчення кредитів, укладення договорів лізингу,а також залучення інвестицій в інших форCмах інвестування є ускладненим або пракCтично неможливим.

Висновок про виконання державною гаCрантією інвестиційної функції є результатоманалізу низки норм чинного законодавства.Так, аналізуючи положення абзацу 2 ч. 2 ст. 5Закону України «Про інвестиційну діяльCність», відповідно до якого інвестори можутьвиступати в ролі вкладників, кредиторів, поCкупців, а також виконувати функції будьCякоCго учасника інвестиційної діяльності, можнастверджувати, що кредитор за основним зоCбов’язанням, що забезпечене державною гаCрантією, є інвестором і одночасно суб’єктомінвестиційної діяльності, а кредит (точніше

Г О С П О Д А Р С Ь К Е П РА В О№ 3

This article investigates the functions of the state guarantee, as one of the following methods ofenforcement of business obligations. Substantiates the fulfillment of the following functions: the func�tion of state influence on the economy, protective function, enabling function, protective (compensa�tional) function, instrumental function, investment function, stimulating, planning, coordination,organization, etc.

В статье исследуются функции государственной гарантии как одного из названных в зако�не средств обеспечения исполнения хозяйственных обязательств, обосновывается исполнениефункции государственного воздействия на экономику, охранной, стимулирующей, защитной(компенсационной), инструментальной, инвестиционной, плановой, координационной, органи�зационной и иных функций.

його сума) – об’єктом інвестиційної діяльCності (ст. 4). Крім того, ч. 5 ст. 7 зазначеногоЗакону, зокрема, передбачає, що для державCних підприємств, які виступають інвестораCми за межами України й яким відкрито іпоCтечний кредит, встановлюється гарантія поцих інвестиціях з боку держави.

Державна гарантія виконує також плано�ву функцію. Так, відповідно до положень ч. 3ст. 11 ГК України, основною формою державCного планування господарської діяльності єДержавна програма економічного і соціальCного розвитку України, Державний бюджетУкраїни, а також інші державні програми зпитань економічного і соціального розвитку.Державна гарантія може бути реалізованалише в межах фінансування за рахунок ДерCжавного бюджету України на відповіднийрік, а тому вона дійсно виконує планову функCцію. Крім того, видача державою гарантії посуті означає надання суб’єкту господарюванCня, зобов’язання якого забезпечується гаCрантією, програми дії. Додержання цієї проCграми є обов’язком цього суб’єкта з юридичCної й економічної точок зору, як і, власне, екоCномікоCправова природа планового акта.

Застосування державної гарантії дозвоCляє державі впливати на економіку без застоCсування прямих важелів і суто адміністративCного методу правового регулювання, мініміCзуючи прямий державний вплив на еконоCміку, що дозволяє досягти заздалегідь запланоCваного чи запрограмованого результату. Цейзасіб забезпечення узгоджує економічну страCтегію й економічну тактику, договірні та плаCнові засади свідчать про те, що державна гаCрантія виконує також і координаційну функцію.

Оскільки вказаний засіб забезпеченнявиконання господарських зобов’язань і його

застосування дозволяє впорядкувати певнугрупу економічних відносин, в якій бере участьдержава, можна стверджувати, що державнагарантія виконує й організаційну функцію.

Державна гарантія як засіб забезпеченнявиконання господарських зобов’язань викоCнує й інші функції, притаманні господарсьCким договорам [4, с. 300].

Висновки

Державна гарантія як засіб забезпеченнявиконання господарських зобов’язань, окрімстимулюючої та захисної (компенсаційної)функцій, виконання яких притаманне будьCякому з поіменованих у ЦК і ГК Україниспособів (засобів) забезпечення виконаннягосподарських зобов’язань, виконує й іншіспецифічні функції: державного впливу наекономіку; охоронну; інструментальну; інвесCтиційну; планову; координаційну; організаCційну та ін. Розуміння сукупності функційдержавної гарантії є запорукою прагматичCного та корисного для економіки використанCня цього засобу, стабільного та поступовогорозвитку економічних відносин в Україні.


1. Пучковська І. Щодо визначення характернихознак і функцій видів забезпечення виконання зоCбов’язання // Вісник Академії правових наук УкCраїни. – 2006. – № 4. – С. 118–126.

2. Большой экономический словарь / Под ред.А. Н. Азримяна. – М., 1997. – 726 с.

3. Добровольська В. В. Правове забезпеченнядержавного регулювання економіки. – О., 2010. –258 с.

4. Господарське право / Під ред. В. С. Щербини. –К., 2006. – 656 с.


144


© В. Попелюк, 2011

Незважаючи на традиційне віднесенняконтролю до функцій управління тавизнання контрольної функції в ціC

лому нарівні з плануванням, регулюванням,кадровим забезпеченням [1, с. 17; 2, с. 146,205], завдання контролю у сфері господарюCвання та визначення правової природи відCносин контролю у сфері господарювання, поCняття господарського контролю поки ще немає чіткого визначення.

Справа в тому, що поняття контролю єзагальноправовим та використовується урізних галузях права. Цим пояснюється відCсутність єдиного підходу до названого понятCтя, хоча наукова робота зі встановлення меж,систематизації та описання проблем контCрольноCнаглядових відносин ведеться поCстійно. Наприклад, це стосується співвідноCшення понять контролю та нагляду за госпоCдарською діяльністю. Контроль і нагляд слуCжать дотриманню об’єктивного права та/чиохороні прав учасників господарської діяльCності, а чинним законодавством ці поняттязазвичай використовуються як синоніми.

Метою цієї статті є розгляд відносин контCролю у сфері господарювання, які виникаCють між органами виконавчої влади тасуб’єктами господарювання, – державногоконтролю.

Правова природа відносин контролю усфері господарювання передусім зумовлюCється сферою виникнення цих відносин, адCже в центрі контролю у сфері господарюванCня – фігура суб’єкта господарювання: контCролю підлягає господарська діяльність. ВідCповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу(далі – ГК) України господарська діяльність –це діяльність суб’єктів господарювання у

сфері суспільного виробництва, спрямованана виготовлення та реалізацію продукції, виCконання робіт чи надання послуг вартісногохарактеру, що мають цінову визначеність.Таким чином, характерною ознакою відносинконтролю у сфері господарювання є те, щовони виникають у сфері суспільного вироб�ництва – економіки і, відповідно, мають гос�подарський характер.

Фундаментальне значення економіки длязабезпечення існування суспільства та підвиCщення його благополуччя є сьогодні загальCновизнаним. У сучасних працях з економічCної теорії зазначається, що: 1) предметом екоCноміки є пошук ефективного використанняресурсів у виробництві товарів і послуг длязадоволення матеріальних потреб; 2) маCтеріальні потреби суспільства, тобто матеCріальні потреби індивідів та інститутів, якійого складають, буквально безмежні, тобтотакі, що не можуть бути задоволені; 3) екоCномічні ресурси, або засоби для виробництватоварів і послуг, є обмеженими або рідкісниCми [3, с. 27, 36, 94, 613].

Як справедливо зазначає Р. Штобер, макCроC та мікроекономіка, приватна економічнадіяльність та юридична відповідальність суCб’єктів господарювання у вирішальному стуCпені визначаються основними законодавчиCми нормами прийнятими в тій чи іншій сисCтемі господарського права [4, с. 1]. При цьоCму відносини з регулювання економіки (госCподарської діяльності) закономірно включаCються до предмета господарського права [5, с. 1; 6, с. 36–41; 7, с. 10–21; 8, с. 6–11]. Самезміст предмета господарськоCправового регуCлювання дзеркально відображає підходи дерCжави до регулювання економіки [7, с. 10–11].Насамперед це пов’язано з тим, що жодна краCїна у світі не відмовляється від управління

ПРАВОВА ПРИРОДА ВІДНОСИН КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Вадим Попелюк,асистент кафедри господарського права і процесу

Національного університету «Одеська юридична академія»

У статті розглядаються відносини державного контролю у сфері господарювання, які вини�кають між органами виконавчої влади та суб’єктами господарювання. Особлива увага при�діляється господарсько�правовому аспекту відносин, визначенню поняття господарськогоконтролю, взаємних прав та обов’язків учасників цих відносин.

Ключові слова: правова природа відносин контролю, контроль, нагляд, сфера господарюCвання.


145

№ 3

економікою. Державне регулювання еконоCміки певною мірою використовується пракCтично всіма державами [9, с. 59–65; 10, с. 92–93] і має відповідне теоретичне обґрунтуванняяк у світовій, так і у вітчизняній економічнійтеорії.

Такий стан речей не обійшов і Україну,адже правовий господарський порядок в УкCраїні визначений у законодавстві як такий,що формується на основі оптимального по=єднання ринкового саморегулювання екоCномічних відносин суб’єктів господарюваннята державного регулювання макроеконоCмічних процесів, виходячи з конституційноївимоги відповідальності держави перед люCдиною за свою діяльність та визначення УкCраїни як суверенної і незалежної, демокраCтичної, соціальної, правової держави (ч. 1 ст. 5ГК України). Зокрема, в силу ч. 3 ст. 19 ГКУкраїни держава здійснює контроль і наглядза господарською діяльністю суб’єктів госCподарювання у таких сферах: збереження тавитрачання коштів і матеріальних цінностейсуб’єктами господарських відносин – за станомі достовірністю бухгалтерського обліку та звітCності; фінансових, кредитних відносин, ваCлютного регулювання та податкових відноCсин – за додержанням суб’єктами господарюCвання кредитних зобов’язань перед держаCвою і розрахункової дисципліни, додержанCням вимог валютного законодавства, податCкової дисципліни; цін і ціноутворення – з пиCтань додержання суб’єктами господарюванCня державних цін на продукцію і послуги;монополізму та конкуренції – з питань доCдержання антимонопольноCконкурентногозаконодавства; земельних відносин – за виCкористанням і охороною земель; водних відCносин і лісового господарства – за викорисCтанням та охороною вод і лісів, відтвореннямводних ресурсів і лісів; виробництва і праці –за безпекою виробництва і праці, додержанCням законодавства про працю; за пожежною,екологічною, санітарноCгігієнічною безпеCкою; за дотриманням стандартів, норм і праCвил, якими встановлено обов’язкові вимогищодо умов здійснення господарської діяльCності; споживання – за якістю і безпечністюпродукції та послуг; зовнішньоекономічноїдіяльності – з питань технологічної, еконоCмічної, екологічної та соціальної безпеки.

Разом з тим, чинними законодавчими акCтами встановлюються інші сфери господаCрювання, які підлягають контролю, що, безCумовно, не обмежується сферами господарюCвання, зазначеними у ст. 19 ГК України. Тоб�то контроль за господарською діяльністю єгосподарським (економічним) за своїм ха�рактером, що і визначає зміст контролю тахарактер відносин (правовідносин), які вини�кають у процесі контролю, оскільки не можна

назвати сферу чи галузь економіки, де від�сутній державний контроль за здійсненнямсуб’єктами господарювання господарськоїдіяльності. Цей контроль покликаний до житCтя суспільним виробництвом, а тому об’єкCтивно існує в усіх економічних формаціяхнезалежно від волі та свідомості людей, томущо господарська діяльність неможлива беззастосування системи економічних важелівщодо додержання законодавства у галузі гос�подарської політики, тобто без систематич�ного дієвого контролю з боку держави за ви�робництвом, розподілом і споживанням су�спільного продукту. За допомогою контролюдержава захищає інтереси споживачів, пеCревіряє якість продукції та усі види обслугоCвування, що існують на ринку. Крім того, нетільки суспільство (держава) в особі уповноCважених органів впливає на економіку, але йнавпаки – за принципом зворотного зв’язкуекономіка визначає зміст і характер державCного управлінського впливу на неї [11, с. 22].

Зараз природа відносин контролю у сфеCрі господарювання зазнала змін. Якщо за адCміністративноCкомандної системи виробничівідносини будувалися на основі субордиCнації та координації, то в умовах ринку контCроль і право повинні створювати режимсприяння і заохочення господарювання,який забезпечить розумний баланс між законCним прагненням до особистої вигоди і ціляCми, потребами усього суспільства [12, с. 411].Між державою та господарюванням має бутипевний баланс публічних і приватних інтеCресів, а також механізм їх взаємного урівноCваження.

Багато вчених визнають існування такоїгалузі контролю, як господарський (екоCномічний) контроль [13, с. 6–7; 14, с. 31–45].Позитивно, що самі адміністративісти заCзначають, що неможливо всі прояви державCного управління в повному обсязі охопитиадміністративноCправовим регулюванням;певна кількість державноCуправлінських відCносин регулюється конституційним, фінанCсовим, земельним, екологічним та іншими гаCлузями права [15, с. 186]. На наш погляд, суCчасне бачення цих відносин зумовлене зміна=ми в організації економічних відносин. ПроCте і сьогодні ряд теоретичних питань госпоCдарського контролю не отримали достатньоїрозробки, що негативно впливає на практичCну організацію господарського контролю.Так, О. Віхров [16, с. 81–83] вказує на адміCністративноCгосподарську природу відносинконтролю та виділяє організаційноCгосподарCські правовідносини із здійснення державноCго контролю у сфері господарювання і застоCсування адміністративноCгосподарських санкCцій. І. Кравець до суб’єктів організаційноCгосCподарських повноважень відносить органи,


146


що здійснюють контроль у сфері господаCрювання [17, с. 83]. При цьому Законом України «Про основні засади державного наCгляду (контролю) у сфері господарської діCяльності» від 05.04.2007 р. № 877CV визначеCно, що державний нагляд (контроль) – цедіяльність уповноважених законом центCральних органів виконавчої влади, їх териCторіальних органів, органів місцевого самоCврядування, інших органів у межах повноваCжень, передбачених законом, щодо виявленCня та запобігання порушенням вимог законоCдавства суб’єктами господарювання та забезCпечення інтересів суспільства, зокрема належCної якості продукції, робіт і послуг, прийCнятного рівня небезпеки для населення, навCколишнього природного середовища. Але длятого, аби детально дослідити поняття контCролю, необхідно звернутися до компетенції(повноважень) органів, які здійснюють контCроль у сфері господарювання, адже саме пов�новаження визначають суть контролю.

Питання про склад компетенції контроCлюючих органів взагалі є надзвичайно важCливим як у науковому, так і практичному знаCченні. Саме склад компетенції визначаєтьсямежами повноважень відповідних органів, якімають різну організаційну форму та правовестановище в системі органів влади. ЦентCральне місце серед них належить органам виCконавчої влади, для яких є характерним кон=троль у всіх або в одній галузі господар=ства господарського комплексу і не підпо=рядкованість центральним та місцевимдержавним органам виконавчої влади.

Виходячи із законодавчих акцентів щодоконтрольної функції держави, слід розрізняCти конституційну загальну контрольну комCпетенцію (що є притаманною Президенту, наCродним депутатам, Рахунковій палаті), між=галузеву (місцеві державні адміністрації, дерCжавна контрольноCревізійна служба, санітарCноCепідеміологічна служба та ін.), галузеву(органи енергетичного, експортного, гірничоCго, ветеринарного, будівельноCархітектурноCго нагляду та ін.). При цьому розвиток контCрольної функції в державі йде шляхом ствоCрення комплексної (змішаної) компетенції:фінансової, податкової та інших видів. ОкреCмо треба виділити правоохоронну контрольCну функцію, яку виконують правоохоронніоргани (прокуратура, Служба безпеки УкCраїни, органи міліції тощо).

Чинні нормативні акти закріплюють деCкілька груп повноважень органів, які здійсCнюють контроль у сфері господарювання: повCноваження із запобігання правопорушенням:право проводити перевірки, отримувати неCобхідні матеріали, довідки і т. ін.; повноваженCня із припинення правопорушень: забороняCють ведення господарської діяльності, дають

обов’язкові приписи і т. ін.; повноваження ізпритягнення до відповідальності: накладенCня штрафів і т. ін.; повноваження з нормоCтворення: затверджують інструкції, правила,стандарти і т. ін. Виходячи з цього контроль – цевстановлення компетентними органами сту�пеню відповідності фактичних напрямів і ре�зультатів діяльності суб’єктів господарюван�ня встановленим державою правилам, нормам інормативам, а також виявлення порушень удіяльності цих суб’єктів, прийняття заходів зїх усунення, в тому числі і накладення санкцій.

Таким чином, відносини, що виникають упроцесі здійснення контролю у сфері госпоCдарювання, мають у своєму складі орган влаCди – суб’єкт владних повноважень та складаCють окремий правовий інститут господарсьCкого права, але саме в господарськоCправовоCму аспекті акцент у зазначених відносинах івідповідних правових нормах переноситься насутнісне правове регулювання самих відноCсин, визначення взаємних прав та обов’язківїх сторін як учасників господарської діяльносCті, органічне поєднання приватних та публічCних елементів у правовому регулюванні госCподарської діяльності. Як справедливо заCзначає Г. Знаменський, сторони вертикальCного господарського відношення рівно підCпорядковані господарському порядку, де суCб’єкт та об’єкт управління (контролю) маютьвзаємні права, обов’язки та рівні перед цимпорядком [18, с. 54–55]. Тобто господарськоCправова концепція дає можливість пристосуCвати принципи вертикального регулювання,що застосовуються у публічному (адміністCративному) праві, до потреб господарськихсистем із певною їх трансформацією відпоCвідно до господарськоCправових традицій, підCходів до організації економічних відносин.

Саме таке сприйняття аспекту особлиCвості контролю у сфері господарювання маєвизнаватися переважаючим з точки зору заCхисту прав суб’єктів господарювання, утверCдження суспільного господарського порядкув економічній системі, оскільки контроль з боCку держави здійснюється в інтересах суспільCства. Логічним підтвердженням цьому слуCжать відповідні положення Закону УкраїCни «Про основні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльносCті», що відображають специфіку правовідноCшення щодо здійснення контролю у сферігосподарської діяльності та зумовлено особCливостями такого контролю.

ПоCперше, виділяється суб’єктний складцих відносин, коли однією стороною завждиє суб’єкти господарювання, іншою – орган влаCди – суб’єкт владних повноважень, наділеCний господарською компетенцією; поCдруге,об’єктом цих відносин є дії суб’єктів господаCрювання у процесі здійснення господарської


діяльності; поCтретє, правами та обов’язкаминаділені обидві сторони цих відносин, наCприклад, праву контролюючого органу щодопроведення перевірки кореспондує право виCмоги суб’єкта господарювання щодо провеCдення перевірки об’єктивно та з дотриманнямвимог закону; поCчетверте, підставами виCникнення цих відносин є закони, акти госпоCдарського законодавства, що закріплюють виCмоги до здійснення господарської діяльностіта контрольні повноваження відповідних орCганів; поCп’яте, застосування адміністративноCгосподарських санкцій за порушення порядкуведення господарської діяльності чи невикоCнання контрольних заходів, що застосовуютьCся відповідно до гл. 27 ГК України.

Висновки

Таким чином, без урахування особливосCтей регулювання господарської діяльності цівідносини не можуть бути ефективно оргаCнізовані, оскільки завжди орієнтуватимутьсялише на державне регулювання без урахуванCня об’єктивно існуючих і нерозривно пов’яCзаних із ним впливом господарського регуCлювання. Що стосується господарського праCва, то воно здатне вийти за рамки «прокрусCтова ложа» державного регулювання та виCнайти універсальні інструменти задля досягCнення загальногосподарської мети, не обмеCжуючись окремими методами регулювання йоб’єктним складом відносин.

Саме конкретизація та виконання госпоCдарського законодавства знаходиться у веCденні органів виконавчої влади, які не моCжуть вийти за межі господарського правопоCрядку. Для виконання покладених на них завCдань вони можуть застосовувати правові заCходи, які в силу інститутів їх економічногопризначення можуть замінюватися та комбіCнуватися. Тому без урахування суто госпоCдарських (виробничих) чинників відповідCних процесів, прав суб’єктів господарюванCня, потреб суспільства та інвесторів, проблемрозвитку економіки, регіону та багатьох інCших соціальноCекономічних обставин не уникCнути похибок у регулюванні контролю у сферігосподарювання.


1. Державне регулювання економіки / С. М. ЧисCтов, А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін. – К.,2006. – 440 с.

2. Малиновський В. Я. Державне управління. –К., 2003. – 576 с.

3. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс:принципы, проблемы и политика / Пер. с англ. –К., 1998. – 785 с.

4. Шобер Рольф. ХозяйственноCадминистраCтивное право. Основы и проблемы. Мировая экоCномика и внутренний рынок / Пер. с нем. – М.,2008. – 361 с.

5. Мартемьянов В. С. Хозяйственное право. –Т. 1. Общие положения. – М., 1994. – 312 с.

6. Дойников И. В. Введение в хозяйственCное (предпринимательское) право. – М., 2006. – 80 с.

7. Хозяйственное право Украины / Под ред. А. С. Васильева, О. П. Подцерковного. – Х., 2005. –464 с.

8. Щербина В. С. Господарське право. – К.,2006. – 656 с.

9. Мамутов В. К. О сочетании госрегулироваCния и рыночной саморегуляции // Экономика УкCраины. – 2006. – № 1. – С. 59–65.

10. Саниахметова Н. А. Регулирование предCпринимательской деятельности в Украине: оргаCнизационноCправовые аспекты. – О., 1998. – 233 с.

11. Рябченко О. П. Державне управління екоCномікою України (адміністративноCправовий аспект): автореф. дис. … дCра юрид. наук. – Х., 2000. – 33 с.

12. Цвєтков В. В., Кресіна І. О., Коваленко А. А.Суспільна трансформація і державне управління вУкраїні: політикоCправові детермінанти. – К., 2003. –496 с.

13. Бутинець Ф. Ф., Бондар В. П., Виговська Н. Г.,Петренко Н. І. Контроль і ревізія. – Житомир,2006. – 560 с.

14. Белобжецкий И. А. Финансовый контроль иновый хозяйственный механизм. – М., 1989. – 65 с.

15. Адміністративне право: Академічний курс. –К., 2004. – Т. 1. – 586 с.

16. Віхров О. П. ОрганізаційноCгосподарські праCвовідносини. – К., 2008. – 512 с.

17. Кравець І. М. Правове становище суб’єктіворганізаційноCгосподарських повноважень. – К.,2010. – 240 с.

18. Знаменский Г. Л. Хозяйственное законодаCтельство Украины: формирование и перспективы. –К., 1996. – 64 с.

In article relations of the state control in sphere of managing which arise between enforcementauthorities and subjects of managing are considered. The especial attention is given economic�legalaspect of relations, definition of concept of the economic control, the mutual rights and duties of par�ticipants of these relations.

В статье рассматриваются отношения государственного контроля в сфере хозяйствова�ния, возникающие между органами исполнительной власти и субъектами хозяйствования. Осо�бое внимание уделяется хозяйственно�правовому аспекту отношений, определению понятияхозяйственного контроля, взаимных прав и обязанностей участников этих отношений.


148


Останнім часом усе більше уваги фахівCців та науковців привертає такий праCвовий інститут як факторинг. ШвидC

кість розвитку цього інституту та суми, якіобертаються у світі в рамках факторинговихоперацій, вражають [1]. Саме тому їх прагCнуть здійснювати все більше суб’єктів госпоCдарювання в нашій країні. Одночасно з цимслід згадати, що цей інститут, як вважаютьдослідники, виник в умовах, далеких від укCраїнських. Тому перед роботою з метою розCвитку в законодавстві положень про фактоCринг актуально дослідити не тільки його суть,а й правове поле, де він буде впроваджуватиCся. Необхідно вивчити не тільки сучаснийстан правової системи України, а й уважнопроаналізувати минулі періоди, в яких,цілком можливо, були присутні ефективні реCгулятори подібних до факторингу відносин.

Метою цієї статті є дослідження впливувідносин у системі матеріальноCтехнічногопостачання (далі – МТП), оскільки самевона найбільше наближалася до факторинCгу в недалекому минулому, факторингу нагосподарський обіг.

Головним органом у радянській системіматеріальноCтехнічного постачання був ДерCжавний комітет СРСР з матеріальноCтехнічноCго постачання (далі – Комітет з МТП), який,відповідно до Положення про Державний КоCмітет Ради Міністрів СРСР з матеріальноCтехнічного постачання, затвердженого постаCновою Ради Міністрів СРСР від 15.05.1969 р.№ 352, «був союзноCреспубліканським оргаCном, що здійснював керівництво матеріальCноCтехнічним постачанням народного госпоCдарства СРСР» та мав найширші повноваCження у цій сфері. Таким чином, його завданCня у загальному вигляді є тотожними тим, якіпокладалися на систему МТП взагалі.

Російський дослідник Д. Солов’йов заCзначав, що до перебудови завдання з МТП

виконував Державний комітет Ради МіністCрів СРСР з матеріальноCтехнічного постаCчання. Так, він займався: реалізацією планівМТП; забезпеченням кооперованих постаCвок; розподілом за споживачами продукції,що не розподілялася Держпланом СРСР; орCганізацією господарських зв’язків між постаCчальниками та споживачами; організацієюоптової торгівлі матеріалами та устаткуванCням; реалізацією залишкової та такої, що невикористовується, продукції; боротьбою зутратами сировини та матеріалів; прискоренCням обіговості товарноCматеріальних цінносCтей; контролем за своєчасним виконаннямпланів поставок продукції.

Комітет також мав визначати потреби наCродного господарства у відповідній проCдукції та розміщати замовлення на її вигоCтовлення, забезпечуючи найбільш ефективнезавантаження виробничих потужностей тараціональне прикріплення споживачів допостачальників [2, с. 15].

Л. Шор серед основних завдань Комітетуз МТП, крім перелічених, називає всебічCне розширення прямих та довготривалихзв’язків між підприємствами, а також розCробку (за участю міністерств, відомств та РадМіністрів союзних республік) пропозиційщодо вдосконалення законодавства з питаньМТП, підвищення ролі господарських догоCворів в організації виробництва, постачанCня та збуту [3, с. 5]. Отже, на підставі виклаCденого, визначені основні завдання систеCми МТП, які у зведеному вигляді подані втаблиці.

Що стосується визначення завдань факCторингу, то Я. Чапічадзе зазначає, що він даєможливість прискорювати обіговість коштіву розрахунках, що сприяє економії грошовихкоштів та підвищенню ефективності виробCництва, а також виключенню небезпеки неCплатежів для клієнта. Завдяки факторингуутворюється найбільш гнучка форма задовоCлення тимчасових потреб підприємств у доC

ФАКТОРИНГ ТА СИСТЕМА МАТЕРІАЛЬНО�ТЕХНІЧНОГО ПОСТАЧАННЯ

Анастасія Токунова,аспірантка Інституту економіко�правових досліджень НАН України

Стаття присвячена порівнянню завдань факторинга та системи матеріально�технічногопостачання колишнього СРСР, містить конкретні пропозиції з удосконалення факторинга.

Ключові слова: факторинг, обігові кошти, матеріальноCтехнічне постачання, взаєморозCрахунки.

© А. Токунова, 2011

О


149

№ 3

даткових коштах, відбувається найбільш екоCномне та раціональне їх використання, що, усвою чергу, сприяє нормалізації умов виробCництва та реалізації продукції. Підприємствустворюються необхідні умови для концентCрації на основній виробничій діяльності, приCскорення обігу капіталу, що сприяє збільшенCню його прибутковості. Підприємство, завдякифакторингу, може планувати надходження кошCтів і погашення власної заборгованості [4, с. 4].

Російський науковець Г. Приходько доCдає до перелічених завдань спрощення плаCнування грошового обігу, збільшення товароCобігу, зменшення адміністративних витраттощо [5, с. 5].

Крім того, практики зазначають, що факCторинг використовується для: забезпеченняпрогнозованості та стабільності грошових надCходжень; наведення ладу у платіжній дисциCпліні дебіторів; вирішення проблеми взаємоCзв’язку між отриманням коштів продавцем таоплатою покупцем; збільшення обіговості обіCгових коштів і, як наслідок, зменшення потреCби в них; отримання довгострокового беззаCставного фінансування; прогнозованість тастабільність грошових надходжень; можлиCвість забезпечення товаром свого покупця незалежно від строку платежу тощо [6].

Український дослідник О. Руда наголоCшує, що факторинг є інструментом для збільC

Завдання інституту МТП Завдання факторингу

Реалізація планів матеріальноCтехнічного поCстачання

Спрощення планування грошового обігу;прогнозованість та стабільність грошових надходC

жень

Організація за участю міністерств СРСР збуту гоCтової продукції

Забезпечення товаром свого покупця незалежновід строку платежу (якщо у покупця немає грошоCвих коштів)

Забезпечення міжгалузевих кооперованих постаCвок

Зменшення адміністративних витрат;вирішення проблеми взаємозв’язку між отриманC

ням коштів продавцем та оплатою покупцем;збільшення товарообігу;можливість збільшення кількості потенційних поC

купців за рахунок побудови ефективної системипродажу в кредит;

залучення нових покупців

Встановлення раціональних господарських зв’язCків між постачальниками та споживачами та всеCбічне розширення прямих і довготривалих зв’язківміж підприємствами

Організація оптової торгівлі матеріалами та устатCкуванням

Можливість здійснення оптових закупівель значнихпартій товарів і, відповідно, підтримання розширеноCго асортименту за рахунок наявності обігових коштів,для миттєвого задоволення вимог покупців

Реалізація зайвої та такої, що не використовуєтьCся, продукції та понаднормативних залишків маCтеріалів на підприємствах та організаціях

Створення умов найбільш економного та раCціонального використання коштів

Боротьба з утратами сировини та матеріалів

Прискорення обіговості товарноCматеріальних цінCностей

Прискорення обіговості коштів;збільшення товаробігу;збільшення обіговості обігових коштів і, як наC

слідок, зменшення потреби в них; отримання довгострокового беззаставного фінанC

сування;прогнозованість та стабільність грошових надхоC

дженьКонтроль за своєчасним виконанням планів поC

ставок продукціїНаведення ладу у платіжній дисципліні дебітоC

рів; посилення контролю за оплатою поточної заборC

гованості

Визначення потреб народного господарства у відCповідній продукції та розміщення замовлень на її вигоCтовлення при забезпеченні найбільш ефективного заCвантаження виробничих потужностей та раціональноCго прикріплення споживачів до постачальників

Підвищення ефективності виробництва;створення для підприємства необхідних умов для

його концентрації на основній виробничій діяльCності

Розроблення за участю міністерств, відомств та РадМіністрів союзних республік пропозицій щодо вдоскоCналення законодавства з питань матеріальноCтехнічноCго постачання, підвищення ролі господарських догоCворів в організації виробництва, постачання та збуту

Немає подібної роботи, кожен фактор розробляємоделі роботи для себе, це стає комерційною таємCницею


150


шення кількості потенційних покупців за раCхунок побудови ефективної системи продажув кредит; здійснення оптових закупівельзначних партій товарів і, відповідно, підтриCмання розширеного асортименту за рахунокнаявності обігових коштів, для миттєвого заCдоволення вимог покупців; збільшення товаCрообігу; посилення контролю за оплатою поCточної заборгованості тощо [7].

Отже, порівняємо завдання матеріальноCтехнічного постачання СРСР та факторингу.

Бачимо, що система МТП виконувала завCдання, подібні до факторингових. Також роCбота Комітету з МТП була спрямована на доCсягнення соціального ефекту, наукове розCроблення принципів його діяльності тощо.Це було б корисним запозичити, зокрема,шляхом залучення до розроблення науковоїта нормативної бази факторингу спеціалістіву відповідних сферах. Так, участь їх у роботінад пропозиціями щодо вдосконалення заCконодавства про факторинг дасть можлиCвість гнучко та швидко реагувати на зміни тапротидіяти негативним моментам.

Крім того, викладене ставить під сумнівкласичний підхід до розвитку факторингу внашій країні. Прийнято вважати, що окреміфакторингові операції з’явилися в госпоCдарському обігу в Радянському Союзі наприCкінці 80Cх років [8, с. 101]. Проте результатдослідження дає змогу зробити висновок, щопрообраз факторингової діяльності був заCкладений в СРСР узагалі та в УРСР зокремаще до 1988 р. Більше того, система МТП забагатьма позиціями не поступалася сучаснійфакторинговій, а орган, надзвичайно подібCний до факторингової компанії, успішно заCбезпечував потреби всієї країни. ВисуваєтьCся питання: а чи було потрібним припинятидіяльність Комітету з МТП (його було ліквіCдовано у квітні 1991 р. [9]), а через десятиCріччя почати впровадження подібного інстиCтуту, проте з іноземним корінням? Напевно,було б корисніше розвивати відповідні ідеї,пристосовуючи їх до вимог часу. Інша спраCва, що в умовах ринкової економіки вже неCможливо створити тотальну факторингоCву структуру. Проте можна запозичити деCякі елементи, наприклад, створивши її для дерCжавних і комунальних суб’єктів підприємCницької діяльності з метою прискорення розCрахунків між ними.

Слід зазначити, що питання створенняефективної моделі розрахунків між державCними підприємствами вже ставилося. НаприкCлад, голова Агентства з питань банкрутстваВ. Струков в інтерв’ю науковому журналу«Економічний часописCХХІ» зазначав, що

«в разі вирішення питання взаєморозрахунківдержавних підприємств таке велике підприCємство, як «Дніпроенерго», припинило б вваCжатися банкрутом і почало працювати приCбутково», «так само, напевно, було б доцільCно ухвалити закон і щодо взаєморозрахунківдержавних підприємств усіх галузей екоCноміки. А інакше дебіторська та кредиторськазаборгованість, тобто внутрішній борг країни,постійно зростатиме» [10].

Спроби спростити розрахунки між підCприємствами вже здійснювалися. Так, ПорядCком проведення взаєморозрахунків з погаCшення заборгованості підприємств паливноCенергетичного комплексу та інших учасниCків розрахунків, затвердженим постановоюКабінету Міністрів України від 22.02.2006 р.№ 192, вже було розроблено деякі процедуCри проведення таких операцій, проте вони єдосить громіздкими, особливо зважаючи нате, що передбачається можливість взаєморозCрахунків за участю бюджетних коштів. БуCло б доцільно створити державну факторингоCву компанію, яка б виконувала всі необхідCні для цих операцій функції, а прибуток від її роботи належав би державі.

Крім того, під час правотворчої роботислід згадати і про соціальний ефект діяльCності системи МТП – вона була спрямованана розвиток кожного підприємства і безпеCрервне вдосконалення фахівцями у цій сферівідповідного законодавства. Саме ця ідея маєстати ключовою у правотворчій роботі – наCповнити факторинг максимальною користюдля держави і суспільства.

Отже, порівнявши завдання системиМТП СРСР та завдання факторингу, мидійшли таких висновків.

Ці інститути виконували схожі завдання,що дає можливість стверджувати про їх подібCність, а також вести мову про доведення існуCвання на теренах колишнього СРСР інституCту, подібного до факторингу, та відповіднихвідносин. Таким чином, може бути підданокритиці загальноприйняте положення про виCникнення факторингових правовідносин вперCше в СРСР у 1988 р. під час експерименту іззапровадження факторингу Промбудбанком і Житлосоцбанком, адже профакторинговіструктури існували значно раніше.

Крім того, необхідно використовуватипозитивний досвід системи МТП у процесівдосконалення процесу здійснення фактоCрингу. Зокрема, пропонується орієнтуватиновостворені норми законодавства на отриCмання у процесі діяльності суб’єктів фактоCрингу і соціального ефекту, створення державCних, комунальних факторингових компаній


для, відповідно, державних і комунальнихсуб’єктів підприємницької діяльності та залуCчення до роботи над пропозиціями щодо вдоCсконалення законодавства в цьому напряміфахівців у сфері факторингу.


1. Accumulative Turnover Figures for All FCIMembers Compared to Worldwide FactoringTurnover – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.factorsCchain.com/?p=ich&uli=AMGATE_7101C2_1_TICH_L 293022931.

2. Соловьев Д. Е. Оптимизация системы матеCриальноCтехнического обеспечения как фактор поCвышения эффективности производства: дис. …канд. экон. наук. – М., 2004. – 194 c.

3. Шор Л. М. Правовые вопросы снабжения исбыта. – М., 1972. – 55 с.

4. Чапічадзе Я. О. Договір факторингу: дис. …канд. юрид. наук. – Х., 2000. – 191 с.

5. Приходько А. А. Договор международногофакторинга в международном частном праве: дис. …канд. юрид. наук. – М., 2004. – 234 с.

6. Для чего нужен факторинг (ИсследованиеЭксимCбанка) – [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://www.eximb.com/rus/corporate/facCtoring/role/.

7. Руда О. Факторинг: основні переваги та неCдоліки перед кредитуванням – [Електронний реCсурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/2_KAND_2008/Economics/26074.doc.htm.

8. Савран О. Факторинг як засіб фінансуваннякапіталу // Юридичний журнал. – 2007. – № 5. – С. 101–102.

9. Терминологический словарь логиста. ГосснабСССР – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.slovalogista.ru/index.php?id=297/.

10. Інтерв’ю голови Агентства з питань банкCрутства пана Віталія Струкова науковому журнаCлу «Економічний часописCХХІ» – [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://soskin.info/ea/2003/3/20030307.html.

The article deals with factoring’s tasks in comparison with tasks of the former Soviet Union’s systemof material and technical support’s system. Specific proposals for the factoring’s improvement are made.

Статья посвящена сравнению задач факторинга и системы материально�техническогоснабжения бывшего СССР, содержит конкретные предложения по совершенствованию факто�ринга.

Постановою президії ВАК України від 16 грудня 2009 р. № 1�05/6

журнал «Підприємництво, господарство і право» внесено до списку наукових видань, в яких

можуть публікуватися основні результати дисертаційних робіт у розділі

Юридичні науки

Г О С П О Д А Р С Ь К И Й П Р О Ц Е С

152


Необхідною умовою для нормальногофункціонування ринкових відносинє модернізація правового забезпеченC

ня господарської діяльності, яке включатиCме, зокрема, удосконалення законодавчої осCнови, тобто системи нормативних актів (восновному у формі законів), що визначаєправовий статус суб’єктів господарювання тарегламентує різні аспекти господарської діCяльності. У той самий час, як зазначає В. ЩерCбина [1, с. 17], з проблемою модернізації госCподарського законодавства тісно пов’язанапроблема вдосконалення господарського процеCсуального законодавства. На щільний зв’язоксудового процесу і права вказував ще К. Маркс[2, с. 158], зазначаючи, що «один і той самийдух повинен одушевляти судовий процес ізакони, оскільки процес є лише форма життязакону, отже, прояв його внутрішнього житCтя». У свою чергу, хотілося б детальніше зуCпинитися на деяких проблемних питанняхгосподарського процесуального права, зоCкрема, пов’язаних із статусом секретаря суCдового засідання.

Хоча частково ці питання і було висвітCлено у працях В. Щербини, В. Беляневича, Д. Притики, В. Чернадчука, В. Сухоноса, В. Нагребельного, О. Харитонової, І. Балюк, проте вважаємо за доцільне запропонуватисвоє бачення цієї проблематики.

Метою цієї статті є аналіз вітчизняного тазарубіжного законодавства у цій сфері, доCслідження наукових підходів, на підстаCві чого буде сформульовано пропозиції зудосконалення положень Господарськогопроцесуального кодексу України.

Правовий статус секретаря судового засіCдання на сьогодні майже не врегульованийположеннями Господарського процесуальCного кодексу (далі – ГПК) України, оскільки

лише одна стаття містить згадки про нього.Так, відповідно до ст. 801 ГПК секретар суCдового засідання веде протокол. Протокол утриденний строк підписують суддя (суддя,головуючий у колегії суддів) і секретар судоCвого засідання. Також згадки щодо функціоCнальних обов’язків секретаря можна зустріCти в п. 2.8 Інструкції про порядок фіксуваннясудового процесу технічними засобами в заCгальних судах України, затвердженої накаCзом Державної судової адміністрації Українивід 21.07.2005 р. № 81, відповідно до якогоповноваження для звукозапису судових заCсідань, створення архівних і робочих копійфонограм покладаються на секретаря судоCвого засідання або працівника, визначеногоголовою суду (далі – секретар). Секретар доCпускається до звукозапису, створення приCмірників фонограм за наявності сертифікатапро проходження курсу навчання за темою«Технічне фіксування судового процесу».

На відміну від ГПК Цивільний процесуCальний кодекс (далі – ЦПК) України та КоCдекс адміністративного судочинства (далі –КАС) України більш детально та прискіпливорегулюють правовий статус секретаря судовоCго засідання. Так, ст. 48 ЦПК та ст. 63 КАС пеCредбачені повноваження секретаря. Ними, зоCкрема, є: здійснення судових викликів і поCвідомлень; перевірка наявності та з’ясуванняпричини відсутності осіб, яких було виклиCкано до суду, і доповідь про це головуючому;забезпечення фіксування судового засіданнятехнічними засобами; ведення журналу суCдового засідання; оформлення матеріалівсправи; виконання інших доручень головуCючого, що стосуються розгляду справи. СекCретар судового засідання може уточнюватисуть процесуальної дії з метою її правильноCго відображення в журналі судового засіданCня. Аналогічні положення щодо повноваженCня секретаря містяться й у ст. 77 проекту

ПРАВОВИЙ СТАТУС СЕКРЕТАРЯСУДОВОГО ЗАСІДАННЯ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

Ірина Похиленко,канд. юрид. наук,

доцент кафедри підприємницького праваКиївського університету права НАН України

У статті досліджуються проблемні питання щодо визначення правового статусу секрета�ря судового засідання в господарському процесі та оголошення йому відводу.

Ключові слова: секретар судового засідання, повноваження секретаря судового засідання,відвід секретаря судового засідання, підстави відводу, порядок відводу.

© І. Похиленко, 2011


153

№ 3

ГПК України від 06.03.2008 р. № 2178 (далі –Проект ГПК).

Заслуговує на увагу підхід до цієї пробCлеми російського законодавця, викладений у ст. 58 Арбітражного процесуального кодекCсу Російської Федерації (далі – АПК РФ)від 24.07.2002 р. № 95CФЗ, де закріплюєтьсярозподіл повноважень між секретарем судоCвого засідання і помічником судді, а також заCзначається, що помічник судді в певних виCпадках може вести протокол судового засіCдання, що, у свою чергу, є безпосереднім обоCв’язком секретаря. Проте, хоча на помічникасудді і можуть бути покладені в певних випадCках обов’язки секретаря, це дві різні посадовіособи, кожна з яких має свої функціональніобов’язки. Схожий розподіл закріплений і устаттях 76, 77 Проекту ГПК.

Доволі оригінальним є підхід білоруськогозаконодавця, який статтю, що визначає праCвовий статус секретаря судового засідання,розташував у гл. 3 «Склад господарськогосуду. Секретар судового засідання – помічCник судді» ГПК Республіки Білорусь від15.12.1998 р. № 238C3, відразу після статей,присвячених визначенню правового статусусудді господарського суду, в той час як полоCження щодо правового статусу сторін та інCших учасників процесу знаходяться у гл. 6цього Кодексу. Таким чином, можна зробитивисновок, що білоруський законодавець невідносить секретаря судового засідання доскладу сторін, як це роблять вітчизняний заCконодавець у цивільному процесі та адміCністративному судочинстві та російський заCконодавець, а визначає його як невід’ємнускладову господарського суду. Крім того, праCвовий статус секретаря судового засідання вгосподарському процесі підвищується ще йтим, що відповідно до ст. 33 ГПК РеспублікиБілорусь секретар судового засідання є поCмічником судді і за дорученням судді госпоCдарського суду виконує такі дії, необхідні дляпідготовки справи до розгляду та розгляду їїв судовому засіданні:

•• сповіщає учасників господарського проCцесу про час і місце проведення судового розCгляду та перевіряє їх явку в суд;

•• з’ясовує причини неявки учасників госCподарського процесу і доповідає про них судді;

•• веде протокол судового засідання;•• виконує доручення судді, пов’язані з підC

готовкою та проведенням судового засідання.Секретар судового засідання – помічник

судді допомагає судді господарського суду в реалізації наданих йому прав і виконанніпокладених на нього обов’язків. Секретар суCдового засідання – помічник судді за доруCченням судді виконує окремі дії, не пов’язаніз прийняттям судових постанов, а також іншіорганізаційноCрозпорядчі дії.

На підставі викладеного можна зробитивисновок, що у білоруському законодавствісекретар судового засідання – це доволі вагоCма фігура в господарському процесі, чиї повCноваження, порівняно із вітчизняним процеCсуальним законодавством та положеннямиАПК РФ, мають значний характер.

Слід зазначити, що багато науковців [3;4] взагалі не згадують такого учасника судоCвого процесу як секретар судового засідання.Інші, наприклад К. Лаврова [5, с. 103], секреCтаря суду вважають учасником судового проCцесу, який є посадовою особою господарсьCкого суду та веде фіксацію судового процесу.На нашу думку, це визначення є неповним,оскільки нині на секретаря судового засіданCня покладено більше обов’язків, ніж простофіксація судового процесу. Не можна вважаCти секретаря й учасником процесу, оскількивін є працівником апарату суду і його роботапов’язана із виконанням своїх функціональCних обов’язків, зокрема, ведення протоколу,фіксації процесу технічними засобами тощо,тому, на нашу думку, вітчизняному законоCдавцю доцільно запозичити досвід білорусьCких колег, присвятивши правовому статусусудді та секретаря судового засідання окремуглаву в ГПК.

Враховуючи викладене, вважаємо за неCобхідне дати своє визначення секретаря су=дового засідання як посадової особи госпо�дарського суду, яка сповіщає учасників госпо�дарського процесу про час і місце проведеннясудового розгляду та перевіряє їх явку в суд,з’ясовує причини неявки учасників господарсь�кого процесу і доповідає про них судді, ведепротокол судового засідання (з дозволу судуможе ставити питання з метою уточненнязмісту процесуальної дії та її правильного ві�дображення в протоколі) та здійснює фік�сацію судового розгляду технічними засоба�ми, виконує доручення судді, пов’язані з підго�товкою та проведенням судового засідання,за дорученням судді виконує окремі дії, не по�в’язані з прийняттям судових актів, а такожінші організаційно�розпорядчі дії.

Слід звернути увагу й на такий важливиймомент, як питання щодо відводу секретарясудового засідання. Чинний ГПК не міститьтаких положень, у той час як інші вітчизняніпроцесуальні кодекси, зокрема ЦПК та КАС,їх передбачають. Так, відповідно до ст. 22ЦПК та ст. 29 КАС секретар судового засіCдання не може брати участі у розгляді справита підлягає відводу з підстав, зазначених у ст. 20 ЦПК та ст. 27 КАС – підстави длявідводу (самовідводу) судді. Отже, можуть буCти такі підстави для відводу секретаря судоCвого засідання: він прямо чи побічно заінтеCресований у результаті розгляду справи; вінє членом сім’ї або близьким родичем (чоловік,


154


дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син,дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід,баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновCлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї абоблизький родич цих осіб) сторони або іншихосіб, які беруть участь у справі; або є інші обCставини, які викликають сумнів в об’єктивCності та неупередженості. Проте ЦПК та КАСмістять певні застереження: так, участь секCретаря у судовому засіданні при попередньоCму розгляді даної справи відповідно як секCретаря судового засідання не є підставою дляйого відводу. Аналогічні положення закріпCлені у ст. 35 Проекту ГПК.

Схожа концепція закріплена у ст. 23 АПКРФ, де передбачається, що до помічника судCді, секретаря судового засідання застосовуCються ті самі підстави для відводу, що і длясудді. Проте, поряд з аналогічними підставаCми для відводу, передбаченими у вітчизнянихЦПК та КАС, в АПК РФ є свої особливості:зокрема, така підстава для відводу, як знахоCдження чи попереднє знаходження у служCбовій чи іншій залежності від особи, яка бралаучасть у справі, чи його представника. РозCмірковуючи над відповідним положенням,слід зазначити, що доволі складно оцінититой рівень залежності, що може служити підCставою для відводу, оскільки це суб’єктивнийфактор, який значною мірою залежить від заCцікавленості і інтересу певних осіб. Як влучно заCзначає О. Вінник, інтерес є складною категоCрією, якій притаманна низка рис, що, на перCший погляд, ніби взаємо виключають, але вкомплексі доповнюють і урівноважують однаодну [6, с. 50]. Інтерес учасників судового проCцесу може бути спрямований на захист своїхпорушених прав чи охоронюваних закономінтересів інших осіб у передбачених закономвипадках. Досліджуючи категорію інтересу вправі, деякі дослідники доходять висновкупро існування матеріальноCправового інтереCсу і зумовленого ним процесуального інтересу[7, с. 62], які у своїй єдності визначають юриCдичну заінтересованість особи у процесі [8, с. 6]. Заінтересованість у процесі має не лишепозивач, а й відповідач, для якого матеріальCноCправовий інтерес полягає у встановленнірішенням суду відсутності будьCяких правовихобов’язків перед позивачем. На відміну від циCвільного процесу, до господарського суду за заCхистом своїх порушених прав можуть звертаCтись особи, визначені у ст. 1 ГПК, якими переCважно є підприємства та організації зі своєюструктурою управління, тому в цьому конCтексті знаходження чи попереднє знахоCдження у службовій чи іншій залежності судCді від особи, яка брала участь у справі, чи йоCго представника, набуває нового значення.

Хотілось би звернути увагу на таку можCливу підставу для відводу, як оголошення

публічних заяв або надання публічної оцінкипо суті справи. Хоча вона прямо і не передбаCчена в чинному ГПК, проте її можна віднестидо «інших обставин, що викликають сумнів».Такої позиції, зокрема, дотримується В. БеCляневич [9, с. 149]. Досліджуючи зарубіжнийдосвід, слід звернути увагу на п. 7 ст. 21 АрCбітражного процесуального кодексу РосійсьCкої Федерації, який передбачає аналогічне поCложення. Розробники Проекту ГПК також пеCредбачили відповідне положення (п. 4 ст. 33)серед підстав для відводу судді. На нашудумку, такий підхід є виправданим, оскількиділова репутація формується на основі інCформації про вироблену суб’єктом господаCрювання продукцію і пов’язану з цим діяльCність. Зокрема, у відносинах із споживачами(покупцями) об’єктом оцінки є якість (конкуCрентоспроможність) продукції; у відносинах зконтрагентами в договірних зобов’язаннях,іншими учасниками господарського обігу, поCряд з якістю продукції, оцінюється і дотриманCня суб’єктом господарювання зобов’язань,правил ділової етики; у відносинах з органаCми державної влади, громадськими органіCзаціями, засобами масової інформації оцінюCється, відповідно, дотримання господарського,конкурентного, податкового, іншого законоCдавства, участь у громадських заходах, здійсCнення благодійної діяльності. Шляхом участісуб’єкта господарювання в усьому розмаїттіцих відносин і відбувається формування йоCго ділової репутації. При цьому кожний зуказаних об’єктів оцінки впливає на загальнеуявлення про ділову репутацію і тому є факCтором, що її формує. Виходячи з цього, ділоCва репутація суб’єкта господарювання визнаCчається як заснована на інформації про якістьвироблених ним товарів (виконаних робіт,наданих послуг), дотримання законодавства,договірних та інших господарських зобов’яCзань, правил ділової етики оцінка суб’єкта госCподарювання споживачами (покупцями),діловими партнерами, органами державноївлади, громадськими організаціями, засобаCми масової інформації [10, с. 7]. Тому надCзвичайно важливим є будьCяке висловлюCвання посадових осіб у засобах масової інфорCмації, оскільки воно може істотно зашкодитиділовій репутації і, таким чином, зашкодитидіяльності суб’єкта господарювання.

Також заслуговує на увагу позиція О. КоCлесник [11, с. 8], на думку якої, підстави відCводу (самовідводу) в цивільному судочинCстві доцільно доповнити такими обставинаCми: 1) перебування в матеріальній, службовійчи іншій залежності від осіб, які берутьучасть у справі; 2) перебування в особливихстосунках з особами, які беруть участь у спраCві; 3) перебування в адміністративних чиінших правовідносинах з особами, які беруть

Г О С П О Д А Р С Ь К И Й П Р О Ц Е С№ 3

участь у справі. На нашу думку, така позиціяз удосконалення чинного законодавства є доCволі цікавою не лише для цивільного судочинCства, а й для господарського. Тому такий підCхід є доволі слушним і потребує відповідногозакріплення в положеннях господарськоCпроцесуального законодавства.

Враховуючи викладене, можна дати такевизначення відводу секретаря судового засіCдання як правової категорії – це висловлена вписьмовій формі недовіра секретарю судовогозасідання господарського суду у будь�якійінстанції, на підставі особистих переконаньта поведінки конкретного секретаря у конк�ретній справі, внаслідок проявлення будь�якоїособистої прихильності чи упередженості, не�добросовісного виконання своїх функціональнихобов’язків, що порушують нормальний перебігрозгляду справи, заявлена позивачем, відпо�відачем, прокурором, якщо останній є учасни�ком розгляду конкретної справи, та третімиособами.

ГПК не містить і положень щодо порядкувирішення заяви про відвід секретаря судовоCго засідання, на відміну від ЦПК та КАС, якіпередбачають, що у разі заявлення відводу судповинен вислухати особу, якій заявлено відCвід, якщо вона бажає дати пояснення, а такождумку осіб, які беруть участь у справі. Заявапро відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухCвалою суду, що розглядає справу. Аналогічніположення містяться у ст. 37 ГПК РеспубCліки Білорусь та ст. 25 АПК РФ. Враховуючивикладене, з метою уніфікації положень вітCчизняного процесуального законодавства такористуючись зарубіжним досвідом, доцільCно в ГПК передбачити положення щодо поCрядку розгляду заяви про відвід секретаря суCдового процесу.

На підставі викладеного можна дійти таCких висновків:

1) оскільки правовий статус секретарясудового засідання на сьогодні не визначеCний у положеннях ГПК, то доцільно визнаCчення секретаря судового засідання закріпиCти після ст. 19 «Суддя», доповнивши ГПК ст. 191 «Секретар судового засідання», підCкресливши таким чином значення цієї фігуCри в господарському процесі;

2) передбачити в ГПК підстави для відвоCду секретаря судового засідання; ними моCжуть бути як уже існуючі підстави, викладені

у ст. 20 «Відвід судді» ГПК з урахуваннямпевних застережень, так і перелік, доповнеCний такими пунктами:

а) знаходження чи попереднє знаходженCня у службовій чи іншій залежності (адміCністративній, перебування в особливих стоCсунках з особами, які беруть участь у справі,тощо) від особи, що брала участь у справі, чийого представника;

б) оголошення публічних заяв або наданCня публічної оцінки по суті справи;

3) закріпити в положеннях ГПК порядокрозгляду заяви про відвід секретаря судовогозасідання.

Бажано було би статті щодо правового стаCтусу судді господарського суду та секретарясудового засідання, підстав відводів та порядCку відводів винести в окремий розділ, розтаCшувавши його після розділу 3 «Підвідомчістьсправ господарським судам. Підсудність справ»перед розділом «Учасники судового процесу».


1. Щербина В. С. Удосконалення господарсьCкого і господарського процесуального законодавCства // Право України. – 2010. – № 8. – С. 13–18.

2. Маркс К. Дебаты по поводу закона о кражелеса // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2Cе изд. – Т. 1.

3. Господарське процесуальне право України /В. Л. Костюк, К. М. Біда, В. В. Бонтлаб та ін.; Заред. В. Л. Костюка. – К., 2009. – 223 с.

4. Господарський процес України (у схемах) /Б. М. Грек. – К., 2006. – 182 с.

5. Господарське процесуальне право України /За ред. О. І. Харитонової. – К., 2008. – 360 c.

6. Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси вгосподарських товариствах: проблеми правовогозабезпечення. – К., 2003. – 352 с.

7. Зайцев И. М. Арбитражное рассмотреCние преддоговорных споров. – Саратов, 1973. – С. 62.

8. Викут М. А. Стороны – основные лица искоCвого производства. – Саратов, 1968. – 76 с.

9. Беляневич В. Е. Господарський процесуальCний кодекс України (із змінами і допов. станом на22.09.2005 р.): Наук.Cпракт. комент. – К., 2006. – 672 с.

10. Коваль І. В. Право на ділову репутаціюсуб’єктів господарювання і його позасудовий заCхист від неправомірного використання: автореф.дис. … канд. юрид. наук. – Д., 2005. – 20 с.

11. Колесник О. В. Суд як суб’єкт цивільнихпроцесуальних правовідносин: автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Х., 2008. – 20 с.

The article is devoted to the issues of legal status determination of judicial trial clerk in economicproceedings and entering challenge to him.

В статье исследуются проблемные вопросы определения правового статуса секретаря су�дебного заседания в хозяйственном процессе и заявления ему отвода.

М І Ж Н А Р О Д Н Е П РА В О

156


На сьогодні у сфері міжнародних відCносин все більших масштабів набуваєпроблема співвідношення принципу

територіальної цілісності та принципу самоCвизначення народів. Це пов’язано з тим, щореалізація принципу самовизначення нароCдів порушує право іншої держави на териCторіальну цілісність. З іншого боку, дотриCмання принципу територіальної цілісності недає можливості народам, які борються за самовизначення, створити свою власну сувеCренну державу. Така незбалансованість принCципів, які мають однакову юридичну силу,породжує колізії в міжнародному публічномуправі, які мають безпосереднє відношення доінституту міжнародноCправового визнання.

Метою цієї статті є вивчення теорії, пракCтики та доктрини міжнародного права щоCдо визнання нових суб’єктів, аналіз ситуCацій, за якими можливе таке застосування,з урахуванням практики держав, міжнаCродних організацій та інших суб’єктів міжCнародного права щодо визнання новоствоCрених чи вже існуючих держав.

Інститут визнання в міжнародному правімає багато форм та шляхів реалізації. Кожназ форм має певну юридичну базу, яка дає їйправо на існування. Тим не менш, постає пиCтання, яку саме поведінку слід розцінюватияк акт визнання? На перший погляд, міжCнародне право не розрізняє певних правилщодо чіткого розмежування форм поведінки,якими повинен керуватися суб’єкт визнання.

Визнання як таке має форму відкритої,недвозначної та офіційної співпраці, але таCкож за деяких обставин може виступати уформі припущення. Стаття 7 Конвенції МонCтевідео про права й обов’язки держав 1933 р.

встановила: «визнання держав може бути якчітко вираженим, так і таким, що мається наувазі. Подальші дії будуть розглядатись яктакі, що мають намір визнання нової держаCви» [1].

Визнання суцільно пов’язано з питаннямнаміру суб’єкта, адже «…будьCякий акт, якийчітко виявляє намір, може бути розціненийяк визнання» [2, c. 189]. Таким чином, це скаCсовує питання: «чи є певний акт показовоюстороною при конкретному намірі» [2, c. 189].У разі відсутності такого наміру необхіднопроаналізувати дію держави з метою йогоз’ясування, адже «держава не може керуваCтись формою визнання, що мається на увазі,доти, доки вона не буде діяти саме за такимнаміром» [3, c. 136]. Свого часу це було підCтверджено і практикою міжнародного права,зокрема, заявою Президента РФ В. Путінастосовно питання визнання Придністров’я.

Апологет міжнародного права Л. ОппенCгейм зазначав: «Визнання, що мається наувазі, здійснюється шляхом таких актів, які,хоча і не відносяться спеціально до формивизнання, але не залишають сумніву у намірійого надання. Такі акти можуть розглядаCтись як види визнання» [4, c. 136]. Це самепідтверджено і англійським ученим Х. ЛауCтерпахтом: «Визнання має місце лише тоді,коли не має жодного сумніву щодо намірувизнання. В іншому випадку це потягне засобою хибність такої форми визнання, щомається на увазі» [5, c. 713–719]. Ще однимйого переконанням щодо такої форми виCзнання залишається позиція, коли укладаєтьCся двосторонній договір з широкою реглаCментацією відносин між двома державамиабо формально встановлюються дипломаCтичні відносини, а також у випадку видачіконсульських екзекватур [6].

ВИЗНАННЯ, ЩО МАЄТЬСЯ НА УВАЗІ: теорія та практика міжнародного права

Марина Рєзнєва,аспірантка Українського державного університету фінансів

та міжнародної торгівлі

Стаття присвячена одній із форм міжнародно�правового визнання, а саме формі, що маєть�ся на увазі. Така форма визнання не є чітко вираженою, тому постає проблема щодо визначенняв кожній окремій ситуації, чи має держава намір визнати новий суб’єкт міжнародного права.

Ключові слова: інститут визнання, форма визнання, що припускається, обумовленийнамір, недвозначна заява, застереження, схвалення до членства в організації, ex abundantecautela.

© М. Рєзнєва, 2011


157

№ 3

Практика свідчить про те, що визнанняне може припускатися при різних видах пеCреговорів, заснуванні неофіційного предCставництва, укладанні багатостороннього доCговору, стороною в якому виступає також неCвизнане утворення, при прийнятті в міжнаCродну організацію чи у випадку присутностіна міжнародній конференції, в якій береучасть невизнане утворення [7, c. 159]. ІснуCють певні умови, за яких можливо стверджуCвати, що, діючи певним чином, держава приCпускає визнання іншої держави чи уряду.Саме через те, що така форма визнання є доCпустимою, держави можуть робити недвоCзначні заяви, коли у випадку залучення допевних подій іншої сторони це буде розцінюCватись як дія, яка має на увазі визнання [8, c. 385]. Так, лист з вітанням новостворенійдержаві щодо здобуття суверенітету буде маCти на увазі визнання держави та встановленCня дипломатичних відносин, але неофіційніконтакти не будуть мати такого ж результаCту, так само як неофіційні відносини, встаCновлені між Сполученими Штатами та КиCтаєм у 1960–1970 рр. у Варшаві [8, c. 385].

Свого часу прийняття до Ліги Націй свідCчило про визнання держави цією організаCцією та про визнання кожним її членом. ЯкCщо держава відповідала вимогам ст. 1 СтатуCту Ліги Націй (здатність вільно керувати, наCдати дійсні гарантії їх щирих намірів дотриCмуватись міжнародних зобов’язань [9]), товона отримувала «визнання, що малось наувазі, адже це був би абсурд стверджувати,що суб’єкт допускається як член Ліги Націй,але таким не визнається» [10]. Визнання всіCма державамиCчленами цієї організації не буCло обов’язковою умовою, яку необхідно буловиконати, щоб стати її членом. Її практика цепідтверджує. Аргентина, Бельгія та ШвейцаCрія, наприклад, як члени Ліги Націй відстоCювали своє право щодо відмови визнавати РаCдянську Росію, навіть після її вступу до ЛігиНацій у 1934 р. Їх право чинити так не булопоставлено під сумнів іншими членами орCганізації [11, c. 153]. Таким чином, Ліга НаCцій дійшла висновку, що членство в міжнаCродній організації ніяким чином не замінюєвизнання самих держав. Як зазначив із цьогоприводу Х. Лаутерпахт: «Якщо член [оргаCнізації], який не визнає іншого потенційноCго члена, утримується від голосування абовіддає свій голос проти прийняття до членCства, тоді це утримання або такий голос поCвинен розглядатись як заява про те, що виCзнання таким чином не мається на увазі. Аленавіть голос на користь прийняття може тракCтуватись як визнання в інтересах організації,

до якої належать старий та новий учасник, таце не замінює саме визнання» [6, c. 375].

Питання визнання згідно із СтатутомОрганізації Об’єднаних Націй (далі – ООН)мало чим відрізняється від статуту Ліги НаCцій. Слід зазначити, що на конференції уСанCФранциско (1945 р.) делегація Норвегіїзапропонувала внести застереження, яке бнадало ООН повноваження щодо рекоменCдаційного колективного визнання та колекCтивної відмови у визнанні нових держав таурядів [12]. Це застереження прийняте небуло, що розцінилося як намір засновниківСтатуту не сприймати членство в організаціїяк еквівалент колективного визнання дерCжав чи урядів, окрім як задля цілей членствав організації [12].

Прийняття Пакистану 30.09.1947 р. сталоприкладом визнання ООН нової держави,незалежно від визнання такої нової державикожним членом організації. Аналогічна ситуCація склалася із вступом до ООН Ізраїлю.Йому було висунено умову, за якою існуючічлени ООН не розглядають членство держаCви в ООН як автоматичне визнання, а лишемають його на увазі. Але, з іншого боку, колиголосування держав розглядається як схваCлення щодо членства в ООН іншої державияк повноправного суб’єкта, стає очевидним,що виникає її визнання. Як приклад можназазначити, що Велика Британія визнала коCлишню Югославську Республіку Македонія,підтримуючи її членство в ООН [8, c. 386–387]. Іншим прикладом є ситуація щодо КоCсово. Міжнародний Суд ООН у консульCтаційному висновку від 22.07.2010 р. зазнаCчив, що Декларація незалежності Косово,прийнята 17.02.2008 р. не суперечить нормамміжнародного права. Таким чином, можнастверджувати, що ООН визнала Косово якнезалежну державу.

Держави, які віддають свій голос за прийCняття держави до тієї чи іншої міжнародноїорганізації, тим самим висловлюють своєвизнання цієї держави, якщо тільки це не булонадано ними раніше. Стосовно держав, які гоCлосують проти прийняття, то для таких виCпадків було б доцільно встановити таке правиCло, за яким прийняття до складу міжнародноїорганізації само по собі є достатнім доказомтого, що держава, яка приймається, наділенанеобхідними для прийняття якостями державCності чи здатністю керувати. Тому таке прийCняття повинно розглядатись як рівноцінневизнанню держави, що приймається, всіма члеCнами міжнародної організації [4, c. 137].

Стосовно багатосторонніх договорів слідзазначити, що держави стають їх сторонами


158


шляхом спільного підписання чи шляхом їхдотримання. У випадку дотримання різниCця може бути між відкритим договором тазакритим. Але, на думку американськоговченого Менона, спільне підписання договоCру є сильнішою підставою для визнання, ніжакт дотримання [11, c. 146]. Не треба забуваCти також про відмінність між політичними танеполітичними договорами. Так, політичнийдоговір може стосуватися підстав для виCзнання, що мається на увазі. Наприклад, підCписання мирного договору 1919 р. між ЧеCхословаччиною та Польщею розглядалося якїх визнання шляхом підписання [11, c. 146].Також прикладом може служити встановCлення у 2009 р. дипломатичних відносин міжРеспублікою Науру і Південною Осетією,що автоматично означає офіційне визнання.З іншого боку, якщо договір не вимагає повCноти дипломатичних відносин, буде складноприпустити визнання, оскільки «згідно із законними положеннями багатосторонніхдоговорів можна зробити висновок, що ніпідписання, ні дотримання договору як дерCжавою, що не визнається, так і невизнаноюдержавою, не може свідчити про їх визнанCня» [6, c. 374].

Існують випадки, коли ex abundante cauCtela додається декларація про те, що участь убагатосторонньому договорі не означає виCзнання. Прикладом є декларація США припідписанні Міжнародної санітарної конCвенції 21.06.1926 р. [4, c. 137]. Слід зазначиCти, що участь у багатосторонньому договорі,де США виступає стороною (особливо якщодоговір відкритий для загального дотриманCня), не передбачає визнання такого режимута влади, які не визнає США. Також СполуCчені Штати зайняли позицію, за якою непотрібно робити застереження задля уникCнення визнання [13, c. 145–160].

Доволі поширеним є погляд, що участь уміжнародній конференції невизнаною дерCжавою чи урядом не прирівнюється до їх виCзнання. Загалом, участь у міжнародній конCференції припускає дискусію та переговори зприводу прийняття та укладення міжнародCного договору. Якщо «…міжнародний доCговір, у якому стороною виступає невизнанадержава, не поширює свою дію на позиціювизнання, буде важко визначити, яким самечином участь у конференції може вплинутина таке визнання» [6, c. 380]. Практика дерCжав підтримує позицію, що участь у міжнаCродній конференції невизнаних держав чиурядів не буде означати визнання, особливо,якщо така участь не припускає такий ефект.У 1954 р., коли міністри закордонних справ

Франції, Великої Британії, США та СРСР назасіданні Женевської Конференції запропоCнували обговорити питання Кореї й ІндокиCтаю та запросили уряд Народної РеспублікиКитай та два уряди Кореї, було зауважено,що «…є зрозумілим те, що ні запрошення, ніучасть у зазначеній конференції не буде озCначати дипломатичне визнання в будьCякоCму випадку» [14].

У сфері міжнародних відносин особливемісце посідає колективне визнання, яке пеCредбачає, що держави, які визнають, діютьколективно впродовж як збирання інформаCції, так і винесення рішення. На сьогодні актвизнання носить переважно політичний хаCрактер та за прерогативою держав є одностоCроннім. Це означає, що кожна держава виріCшує таке питання самостійно згідно зі своїминаціональними інтересами, які ускладненіполітичними чинниками.

Оскільки визнання носить переважно інCдивідуальний характер, постає питання, якимчином відбувається акт колективного виCзнання. Дотепер міжнародна практика, якане була сильно розвинута, пропонувала такіприклади колективного визнання, як повноCго, так і такого, що мається на увазі. Воно моCже бути у формі: висловлення застереженняу договорі між державами, що визнають;простої заяви держави, що визнає; визнанняпісля консультацій держав, які визнають, аборегіонального договору [11, c. 155]. Так, у заCяві «дванадцяти членів ЄС» про майбутнійстатус Росії та інших колишніх республікСРСР від 23.12.1991 р. було зазначено, щовони готові визнати колишні радянські ресCпубліки, які входили до складу СНД, як тільCки вони отримають гарантії від цих респубCлік щодо готовності виконати вимоги, якімістяться у Критеріях визнання нових дерCжав у Східній Європі та на території РадянсьCкого Союзу, які прийняті міністрами закорCдонних справ «дванадцяти» 16.12.1991 р. [15, c. 207].

Висновки

Питання такої форми визнання, як виCзнання, що мається на увазі, є достатньо неCоднозначним. Загалом, держави керуютьсясвоїми політичними інтересами та намірами.Шлях, який обере держава для визнанняіншої більшою мірою залежить від напрямуїї політики. Міжнародна практика дає можCливість зробити висновок, що вирішення таCкого питання є суб’єктивним. Оскільки інCститут визнання не є кодифікованим, а пракCтика є досить різноманітною, то єдності у

М І Ж Н А Р О Д Н Е П РА В О№ 3

вирішенні проблеми визнання немає. Самечерез власні інтереси держав і виникла такаформа визнання, що мається на увазі. Длябільшої зручності ведення своєї політикидержави застосовують таку форму, спрямоCвуючи її у потрібному напрямі. Однак, кеCруючись принципом самовизначення нароCдів, можна порушити інший не менш важлиCвий принцип – принцип територіальної ціCлісності держави. Саме тому держави під часвизнання керуються політичними інтересами,забуваючи про приписи міжнародного права,що зумовлює неможливість кодифікації міжCнародноCправового інституту визнання.


1. Montevideo Convention on the Rights andDuties of States, Signed at Montevideo, December,26, 1933 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.taiwandocuments.org/montevideo01.htm.

2. Hall W. E. A Treatise on International Law. –London, 1951.

3. Akehurst M. A Modern Introduction to InterCnational Law. – London, 1970.

4. Оппенгейм Л. Международное право / Пер. сангл. / Под ред. С. Б. Крылова. – М., 1948. – Т. 1;полут. 1. – 407 с.

5. Critical Remarks on Lauterpacht’s: RecogniCtion in International Law // Josef L. Kunz. TheAmerican Journal of International Law. – Oct., 1950. –Vol. 44, No. 4.

6. Lauterpacht H. Recognition in InternationalLaw. – England: Cambridge University Press, 1947.

7. Броунли Я. Международное право: В 2 т. /Под ред. Г. И. Тункина. – М., 1977. – Т. 1. – 530 с.

8. Shaw M. N. International Law (CambridgeUniversity Press, Cambridge, 2008).

9. Статут Ліги Націй – [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.hist.msu.ru/Departments/ModernEuUS/ INTREL/SOURCES/Legnatust.htm.

10. Aufricht H. Principles and Practices of recogCnition by International Organizations // AmericanJournal of International Law. – 1949. – № 43.

11. Menon P. K. The Law of Recognition in InterCnational Law (United Kingdom: The Edwin MellenPress, Ltd, 1994).

12. United Nations Conference on InternationalOrganization, Amendments and Observations on theDumbarton Oaks Proposals, submitted by the NorCwegian Delegation, May 3, 1945, Doc. 2 G/7, n. (1), p. 2.

13. Harris D. J. Cases and materials on internaCtional law. – London, 2008.

14. Communique on the 1954 Berkin Conferencedated February 18, 1954 // Documents on AmericanForeign Relations (1954) – [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.wilsoncenter.org/topics/pubs/CWIHPBulletin16_p1.pdf.

15. Международное публичное право / Л. П. АнуCфриева, К. А. Бекяшев, Е. Г. Моисеев и др.; Отв.ред. К. А. Бекяшевa. – М., 2009. – 1008 с.

In the article analyses one of the most contraversial forms of international legal recognition, name�ly implied form. Such form is not clearly determined, thus there is a problem concerning determinationof will of state to recognize new subject of international law in each separate situation.

Статья посвящена одной из форм международно�правового признания, а именно формепризнания, которое подразумевается. Такая форма признания не является четко выраженной,поэтому возникает проблема определения в каждой отдельной ситуации, имеет ли государствонамерение признать новый субъект международного права.

З Е М Е Л Ь Н Е П РА В О

160


Однією з найпоширеніших форм аграрCного господарювання в Україні є ферCмерські господарства, яких налічуєтьC

ся понад 48 тис. При створенні й функціонуCванні названих господарюючих суб’єктів виCникає низка відносин, провідними серед якихє земельні. Без використання земель (і переCдусім земель сільськогосподарського приCзначення) фермерські господарства простонеспроможні виробляти сільськогосподарсьCку продукцію, дієво здійснювати аграрне госCподарювання. Наявне правове регулюванняземельних відносин у фермерських господарCствах, що виникають при їх створенні, якездійснюється за приписами Земельного коCдексу України від 25.10.2001 р. № 2768CIII,Закону України «Про фермерське господарCство» від 19.06.2003 р. № 973CIV (далі – ЗаCкон № 973), не є досконалим. Таким чином,з’ясування правових питань передачі (наданCня) земельних ділянок при створенні ферCмерського господарства має важливе як теоCретичне, так і практичне значення. Перше поCлягає в удосконаленні доктринальних полоCжень земельного й аграрного права, а друге –у забезпеченні належного правозастосування.

Земельні правовідносини у фермерськихгосподарствах вже були предметом дослідженCня науковців. До їх характеристики звертаCлися М. Шульга, В. Жушман, П. Кулинич таВ. Уркевич [1, с. 63, 64], Н. Титова [2, с. 176],В. Семчик [3, с. 405, 406] та інші, а В. Данилівнавів їх особливості при характеристиці зеC

мельних правовідносин сільськогосподарсьCких підприємств на дисертаційному рівні [4].Проте залишаються остаточно не з’ясованиCми питання передачі (надання) земельних діCлянок при створенні фермерського господарCства та їх співвідношення з моментом йогодержавної реєстрації.

Мета цієї статті – внести пропозиції зудосконалення законодавства України вчастині передачі (надання) земельних діCлянок при створенні фермерського госпоCдарства.

Порядок надання (передачі) земельнихділянок врегульовано ст. 7 Закону № 973,згідно з ч. 1 якої для отримання (придбання)у власність або в оренду земельної ділянки ізземель державної власності для ведення ферCмерського господарства громадяни звертаютьCся до відповідної районної державної адмініCстрації, а із земель комунальної власності –до місцевої ради.

До названих органів відповідна фізичнаособа звертається із заявою, в якій зазначаCються: бажаний розмір і місце розташуванняділянки, число членів майбутнього фермерCського господарства і наявність у них правана безоплатне одержання земельних діляноку власність, обґрунтування розмірів ділянкиз урахуванням перспектив діяльності ферCмерського господарства. При цьому до вказаCної заяви обов’язково додається рішення

ОКРЕМІ ПРАВОВІ ПИТАННЯ СТВОРЕННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

Віталій Уркевич,д�р юрид. наук,

доцент кафедри аграрного праваНаціональної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого,

м. Харків,

Олександр Браніцький,канд. юрид. наук,

заступник директора з наукової роботиНауково�дослідного інституту «Украгропромпродуктивність»,

м. Київ

У статті проведено короткий огляд процедури створення фермерського господарства тапроаналізовано правову природу виникнення права власності на землю фермерського господар�ства як юридичної особи. Аналіз положень Земельного кодексу України та Закону України «Профермерське господарство» дав можливість обґрунтувати доцільність запровадження ме�ханізму передачі (надання) земельної ділянки фермерському господарству лише після його дер�жавної реєстрації.

Ключові слова: фермерське господарство, право власності фермерського господарства на зеCмельну ділянку, передача (надання) земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

© В. Уркевич, О. Браніцький, 2011

O


161

№ 3

професійної комісії з питань створення госCподарств щодо наявності у громадянина доCстатнього досвіду роботи у сільському госпоCдарстві або необхідної сільськогосподарськоїкваліфікації.

Заяву громадянина про надання земельCної ділянки у власність або в оренду районнаабо міська державні адміністрації або органмісцевого самоврядування розглядають у міCсячний строк і в разі її задоволення даютьзгоду на підготовку землевпорядною органіCзацією проекту відведення земельної ділянки.Проект відведення земельної ділянки погоCджується та затверджується відповідно до заCкону. Після цього приймається рішення пропередачу земельних ділянок для ведення ферCмерського господарства громадянам Україниу власність або ж надання їх в оренду із земельдержавної або комунальної власності. Тобтовласником (орендарем) відповідної земельCної ділянки виступає фізична особа – громаCдянин України.

Після отримання таких земельних діляCнок для ведення фермерського господарствагромадянин має здійснити його державну реєстCрацію: відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 973після одержання державного акта на правовласності на земельну ділянку або укладеннядоговору оренди земельної ділянки та йогодержавної реєстрації фермерське господарCство підлягає державній реєстрації.

Проте, як вбачається, наведений порядокпередачі (надання) земельних ділянок дляведення фермерського господарства є недоCсконалим. Так, в юридичній літературі неодCноразово зверталася увага на те, що законоCдавство України не встановлює строку, протяCгом якого після отримання правовстановлюCючих документів на земельну ділянку ферCмерське господарство має бути зареєстроваCно. З огляду на це вважаємо цілком обґрунтоCваною пропозицію В. Даниліва про необхідCність викладення ч. 1 ст. 8 Закону № 973 уновій редакції, яка передбачала би проведенCня державної реєстрації фермерського госпоCдарства у тридцятиденний строк з моментудержавної реєстрації прав на землю [5, с. 96].Слід зауважити, що у законодавстві Українивідсутній механізм реалізації зазначеного приCпису, а також не передбачено правових наслідCків недотримання вказаного строку проведенCня державної реєстрації фермерського госпоCдарства. Як наслідок, цілком можливим є виCникнення ситуації, за якої громадянин післяотримання у власність земельної ділянки дляведення фермерського господарства не викоCристовуватиме її за призначенням і не ствоCрюватиме фермерське господарство.

Більше того, можна запропонувати й інCший шлях розв’язання порушеної проблеми:слід змінити черговість передачі (надання)

земельної ділянки із земель державної абокомунальної власності й державної реєстраCції фермерського господарства. У такому раCзі порядок отримання земельної ділянки буCде таким.

Для отримання (придбання) у власністьабо в оренду земельної ділянки державної власCності з метою ведення фермерського госпоCдарства громадяни звертаються до відповідCної районної державної адміністрації, а із зеCмель комунальної власності – до місцевої раCди. Після розгляду заяви громадянина наCзвані органи державної влади чи місцевогосамоврядування надають згоду на підготовкуземлевпорядною організацією проекту відвеCдення земельної ділянки, який після його виCготовлення погоджується та затверджуєтьсявідповідно до закону.

Після затвердження проекту відведенняземельної ділянки, яка планується до наданCня для ведення фермерського господарства,відповідний громадянин має подати докуменCти для проведення державної реєстрації ферCмерського господарства.

Надалі свідоцтво про державну реєстраCцію фермерського господарства, видане пісCля здійснення відповідних реєстраційних дій,має бути подано громадянином до відповідноїрайонної державної адміністрації або ж місCцевої ради, на підставі чого названі органи ймають прийняти рішення про передачу відпоCвідної земельної ділянки для ведення фермерCського господарства у власність або ж про наCдання її в оренду. Причому суб’єктом прававласності або права оренди буде не окремийгромадянин, а само фермерське господарствояк юридична особа.

Таким чином, запропонований порядоквирішить не лише проблему здійснення дерCжавної реєстрації фермерського господарствапісля передачі (надання) земельних ділянокйого засновнику для ведення фермерськогогосподарства, а й оформлення права власносCті (права оренди) на фермерське господарCство як юридичну особу.

Що стосується можливого використанняорганізаційноCправової форми фермерськогогосподарства відповідною особою для отриCмання земельної ділянки сільськогосподарCського призначення, то можна запропонуватизакріпити у законодавстві такі положення: а) заборону відчуження земельної ділянки,набутої фермерським господарством із зеCмель державної чи комунальної власності, проCтягом перших 5 років діяльності такого суCб’єкта аграрного господарювання; б) необхідCність повернення у власність держави або теCриторіальної громади земельної ділянки, отCриманої для ведення фермерського господарCства, у випадку припинення діяльності таCкого фермерського господарства до закінченC

З Е М Е Л Ь Н Е П РА В Оберезень 2011

In the article the short review of procedure of creation of a farm is carried out and the legal natureof occurrence of the property right to the farm earth as legal person is analyzed. The analysis of posi�tions of the Ground code of Ukraine and the Law of Ukraine «About a farm» has allowed to prove expe�diency of introduction of the mechanism of transfer (granting) of the ground area for farm conductingonly after its state registration.

В статье осуществлен краткий обзор процедуры создания фермерского хозяйства и про�анализирована правовая природа возникновения права собственности на землю фермерского хо�зяйства как юридического лица. Анализ положений Земельного кодекса Украины и Закона Укра�ины «О фермерском хозяйстве» позволил обосновать целесообразность введения механизма пе�редачи (предоставления) земельного участка для ведения фермерского хозяйства только послеего государственной регистрации.

ня 5Cрічного терміну з моменту його створенCня. Вважаємо, що реалізація наведених ідейдасть можливість зберегти існуючий фондземель сільськогосподарського призначення,сприятиме ефективному використанню зеCмельних ресурсів та стимулюватиме веденняприбуткової діяльності фермерськими госCподарствами.

Необхідно звернути увагу й на такий асCпект. Як відомо, склад земель фермерськогогосподарства визначений у ст. 12 Закону № 973, згідно з якою землі фермерського госCподарства можуть складатися із: а) земельноїділянки, що належить на праві власності ферCмерському господарству як юридичній особі;б) земельних ділянок, що належать громаCдянам – членам фермерського господарствана праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерськимгосподарством на умовах оренди. Редакціяназваної статті викликала справедливі наріCкання серед науковців, зокрема, в частині зеCмельних ділянок, що належать на праві власCності фермерському господарству як юридичCній особі [1, с. 64], оскільки до моменту дерCжавної реєстрації фермерське господарство немає (й не може мати) у власності чи в орендібудьCякої земельної ділянки [5, с. 100]. У разіж реалізації нашої пропозиції все стане насвої місця: фермерське господарство набудеможливості стати власником (або орендарем)відповідної земельної ділянки державної абокомунальної власності відразу після свого ствоCрення та державної реєстрації.

Підсумовуючи викладене, можемо зробиCти такі висновки. Існуючий порядок передаCчі (надання) земельних ділянок для веденняфермерського господарства із земель державCної чи комунальної власності, а також його

правове регулювання не є досконалим. Вінстворює можливість отримання громадяниCном України названих земельних ділянок без подальшого проведення державної реєстраCції фермерського господарства. ЗапропоноCваним варіантом вирішення цієї проблеми єпроведення державної реєстрації фермерсьCкого господарства до прийняття рішення відCповідним місцевим органом державної викоCнавчої влади чи органом місцевого самоврядуCвання про передачу у власність або ж наданняв оренду відповідної земельної ділянки. Дотого ж такий порядок дасть можливість офорCмити земельну ділянку безпосередньо на ферCмерське господарство як юридичну особу.

Перспективою подальших наукових розCвідок у напрямі порушених проблем можебути використання отриманих результатів умайбутніх дослідженнях, а також характерисCтика правового регулювання інших відносин,що виникають при створенні та функціонуCванні фермерських господарств.


1. Шульга М. В. Фермерське господарство: праCвові засади створення, функціонування та припиCнення / М. В. Шульга, В. П. Жушман, П. Ф. Кулинич,В. Ю. Уркевич; За ред. М. В. Шульги. – Х., 2004.

2. Землі сільськогосподарського призначення:права громадян України / За ред. Н. І. Титової. –Л., 2005. – 368 с.

3. Земельне право / В. І. Семчик, П. Ф. КулиCнич, М. В. Шульга. – К., 2008.

4. Данилів В. Я. Земельні правовідносини усільськогосподарських підприємствах: автореф.дис. … канд. юрид. наук. – К., 2010. – 20 с.

5. Данилів В. Я. Земельні правовідносини усільськогосподарських підприємствах: дис. … канд.юрид. наук. – ІваноCФранківськ, 2010.


163

№ 3

Основною метою земельної реформи вУкраїні – роздержавлення землі й її пеCрерозподіл на користь осіб, які безпосеC

редньо господарюють на цій землі, створенняумов для забезпечення ефективного та раціоCнального використання земельних ресурсівдержави. Незважаючи на позитивні питання,які вирішуються в ході реформування земельCних відносин, негативним моментом рефорCмаційних процесів в Україні стало подрібненCня земельних масивів і, як наслідок, – зниженCня ефективності використання землі. Фахівці усфері економічних відносин, землевпорядкуCвання та кадастру способом вирішення вказаноїпроблеми називають консолідацію землі [1–4].Консолідація землі визнається законодавствомзарубіжних країн і застосовується в далекомута ближньому зарубіжжі понад 100 років.

Із припиненням дії обмежень на відчуженCня земельних ділянок сільськогосподарськогопризначення значення консолідації землі й їїроль у забезпеченні ефективного та раціональCного використання земель, сталого розвитку аграрного сектора національної економіки сутCтєво зростатиме.

Метою цієї статті є дослідження поняття«консолідація земель» і визначення місця конCсолідації землі у правовій системі України.

Термін «консолідація» походить від пізньоCлатинського consolidatio або consolido, що ознаCчає укріплення, зміцнення. До нинішнього часувітчизняна правова доктрина розуміла конCсолідацію як вид систематизації законодавстваабо як об’єднання осіб/зусиль для досягненняпевних цілей [5, с. 268–269]. І лише в останні роCки консолідація пов’язується з укрупненням зеCмельних масивів, раціональним використаннямостанніх.

На важливість консолідації (укрупнення)сільськогосподарських земель вказував П. КуCлинич; він також звертає увагу на широке роCзуміння консолідації землі в зарубіжному закоCнодавстві: шляхом консолідації вирішуються нелише проблеми аграрного виробництва, а й пиC

тання охорони довкілля в сільській місцевості,збереження та підвищення привабливості сільCської місцевості [6, c. 48].

Введення поняття «консолідація» до зеCмельного права України можливе лише за умоCви чіткого окреслення мети її застосування внашій державі. Мета є основою для визначенняв подальшому суб’єктноCоб’єктного складу тазмісту правовідносин консолідації землі, а таCкож розроблення механізму реалізації правоCвих норм про консолідацію землі. Ґрунтовнедослідження зарубіжного досвіду свідчить, щомета консолідації може бути різною [7, с. 29]:

•• скорочення витрат сільськогосподарськоCго виробництва та підвищення конкурентоспCроможності сільського господарства (відповіднооб’єктом консолідації виступають землі сільсьCкогосподарського призначення);

•• розвиток сільських територій, задоволенCня інтересів, у тому числі некомерційних, териCторіальної громади (відповідно об’єктом консоCлідації виступають землі сільськогосподарськоCго призначення і землі житлової та громадськоїзабудови сільських населених пунктів);

•• охорона землі як об’єкта навколишньогоприродного середовища, недопущення погіршенCня стану ґрунту (відповідно об’єктом консоліCдації виступають землі будьCякого цільовогопризначення, передусім сільськогосподарського);

•• збереження особливо цінних природнихландшафтів (відповідно об’єктом консолідаціївиступають землі природноCзаповідного фондуй іншого природоохоронного призначення, істоCрикоCкультурного, оздоровчого, рекреаційногопризначення);

•• підвищення конкурентоспроможності ліCсового господарства (відповідно об’єктом конCсолідації виступають землі лісогосподарськогопризначення).

Особливості розвитку тієї або іншої держаCви, а також її географічне розміщення є причиCною коригування мети консолідації землі в тойчи інший бік. Можна прогнозувати, що застосуCвання консолідації в Україні має враховуватиперші чотири зазначені чинники. Що стосуєтьсяконсолідації земель лісогосподарського приCзначення, то ця проблема не видається актуальC

КОНСОЛІДАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ ЯК ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ

Роман Барабаш,здобувач кафедри аграрного, земельного та екологічного права ім. акад. В. З. Янчука

Національного університету біоресурсів і природокористування України,м. Київ

Стаття присвячена дослідженню поняття «консолідація земель» і визначенню місця кон�солідації землі у правовій системі України.

Ключові слова: земля, земельна реформа, земельне право, консолідація земель, правоверегулювання, правовий інститут, сільський розвиток.

© Р. Барабаш, 2011


164


ною для України. Цілком раціональними є виCмоги статей 83–84 Земельного кодексу (далі –ЗК) України про неможливість передачі у приCватну власність земель лісогосподарського приCзначення. За умови дотримання цих норм у дерCжави не буде потреби в консолідації земель лісогосподарського призначення.

Зважаючи на викладене можна стверджуваCти, що консолідація земель в Україні як правоCвий інститут охоплюватиме норми, спрямованіна оптимізацію (вдосконалення) розмірів і місCцезнаходження земельної ділянки для створенCня сприятливих умов для господарюючих суCб’єктів, задоволення потреб територіальнихгромад. Спробуємо дослідити основні властиCвості цього нового, ще не сформованого правоCвого інституту.

Залежно від місця у правовій системі УкCраїни правові інститути поділяються на галуCзеві та міжгалузеві. Міжгалузеві правові інсти�тути виникають на межі галузей права, які маCють спільне коло регульованих ними відносин.Навіть поверхова характеристика об’єкта конCсолідації земель (землі сільськогосподарськогопризначення, землі житлової та громадської заCбудови, землі, що особливо охороняються)свідчить про земельноCправову природу цьогоінституту. Нагадаємо, що загальновизнаною вдоктрині земельного права є точка зору, згідноз якою земельними вважаються відносини, поCв’язані з використанням, охороною та відтворенCням земель [8, с. 10]. Однак консолідація землімістить і окремі елементи інших галузей права.Це твердження стосується, насамперед, аграрCного права. Основним засобом виробництва ваграрному праві є землі сільськогосподарськогопризначення. Одночасно складовою предметааграрного права є відносини соціального розCвитку села [9, с. 52–53]. Таким чином, можнастверджувати, що консолідація землі як інструCмент забезпечення конкурентоспроможностісільськогосподарського виробництва, вдосконаCлення сільських територій є спільним здобутCком земельного й аграрного права.

Оскільки земельні відносини є, насамперед,відносинами майнового характеру, слід відзнаCчити зв’язок земельного права з цивільним праCвом. На даний момент у чинному вітчизняномузаконодавстві не визначений спосіб здійсненняконсолідації землі. Однак не виключено, що воCна здійснюватиметься шляхом обміну земельCними ділянками між окремими землевласникаCми або через купівлюCпродаж земельних діляCнок [10, с. 137, 155]. Тому застосування нормцивільного законодавства вбачається особливодоречним.

Заслуговує на увагу місце інституту конCсолідації земель серед інших правових інстиCтутів, його органічний зв’язок з інститутом плаCнування використання земель, який, у свою черCгу, є складовою інституту управління в галузівикористання й охорони земель. Інститут управCління в галузі використання й охорони земельодночасно входить до земельного та адміністраC

тивного права, тобто консолідація земель як інCститут права акумулював у собі земельні й адCміністративні норми.

Правове регулювання охорони та викорисCтання земель входить одночасно як до земельCного, так і екологічного права. Закон України«Про охорону земель» від 19.06.2003 р. № 962CIV,визначаючи основні напрями державної поліCтики у сфері охорони земель, називає принциппріоритетності вимог екологічної безпеки у виCкористанні землі як просторового базису, приCродного ресурсу й основного засобу виробницCтва. Тому, незважаючи на об’єкт консолідаціїземель, незалежно від способу консолідації зеCмель, суб’єкти, які реалізовуватимуть її, зобоCв’язані дотримуватися норм не лише земельноCго, а й екологічного законодавства.

Зважаючи на міжгалузевий інститут консоCлідації землі, окремо слід відзначити його компCлексний характер. Цілком слушною видаєтьсядумка С. Поленіної про те, що комплексністьправового інституту на початку його розвиткуможе виявитися лише у вигляді незначних моCдифікацій предмета, методу, а також механізмуправового регулювання. В теорії права компCлексні правові інститути, як правило, характеCризуються як інститути однієї галузі, які охопCлюють низку елементів іншого методу правовоCго регулювання [11, с. 74]. Слід зазначити, щопри обґрунтуванні (визначенні) методу госпоCдарського права найважливішу роль відіграєтаке поняття, як господарський порядок. За виCзначенням Г. Знаменського, господарський праCвопорядок – це пануючий у суспільстві укладматеріального виробництва, заснований на поCложеннях Конституції, нормах права, моральCних принципах, ділових правилах і звичаях, виCзначений законодавчою владою в стратегічнихекономічних рішеннях, такий, що забезпечуєгармонізацію приватних і публічних інтересів,створює партнерські та добропорядні відносиCни в господарюванні [12, с. 31]. Кінцева метаконсолідації земель – правопорядок у земельCних відносинах, у тому числі гармонізація приCватних і публічних інтересів у сфері викорисCтання земельних ресурсів. Звідси випливає, щоземельноCправовий інститут консолідації зеCмель є комплексним інститутом, оскільки враCховує елементи методу господарського права.

Міжгалузеві комплексні правові інститутиподіляються на межеві та функціональні. Між�галузеві комплексні межеві правові інститутивиникають на межі суміжних однорідних галуCзей права. Міжгалузеві комплексні функціональніправові інститути виникають на межі неCоднорідних галузей права. Звичайно такі галузіправа, як земельне, аграрне, адміністративне, циCвільне, господарське не є однорідними. ОскільCки інститут консолідації земель розміщений намежі цих неоднорідних галузей, його слід відCнести до міжгалузевих комплексних функціоCнальних правових інститутів. Характеризуючимежеві та функціональні правові інститути, С. Поленіна звертає увагу на стабільний харакC

З Е М Е Л Ь Н Е П РА В О№ 3

тер останніх, їх «нездатність» перерости (трансCформуватись) в інститут внутрішньогалузевий[11, с. 75]. Тому можна прогнозувати відноснусамостійність і стабільність інституту консоліCдації земель.

Залежно від характеру приписів і способувпливу на учасників відносин, правові інституCти поділяються на регулятивні, охоронювальній установлюючі. Інститут консолідації земельслід віднести до регулятивних. Його норми, як інорми інших регулятивних інститутів, поділяCються на 3 види: вповноважуючі, зобов’язуючі такомпенсаційні. Уповноважуючі норми земельCного права надають відповідні повноваженняорганам державної влади та місцевого самовряCдування у сфері земельних відносин. Зобов’язу�ючі – вказують на обов’язок суб’єкта земельнихвідносин (у нашому випадку землевласника,землекористувача) вчинити ті або інші дії. Ком�пенсаційні норми передбачають обов’язок щодовідшкодування правомірної шкоди. Слід зазнаCчити, що за нинішніх економічних умов нормивідшкодування правомірної шкоди застосовуCються при вилученні земель для державних ісуспільних потреб. Якщо ж способом здійсненCня консолідації землі буде визначено купівлюCпродаж, потреба в застосуванні компенсаційнихнорм значно зросте.

На сучасному етапі не втратив актуальностіподіл галузей права і правових інститутів напублічні та приватні. Критерієм такого поділу єінтерес, що досягається при реалізації норм тоCго чи іншого інституту. Інститут консолідаціїземель слід віднести до публічних. ЗастосуванCня його норм дозволить вирішити економічніпроблеми: продовольчої безпеки держави тасталого розвитку сільських територій. МожлиCво на перших етапах здійснення консолідаціїземель викличе негативні оцінки та ставлення з боку окремих землевласників, адже це моCже сприйматися ними як своєрідне обмеженняїх правомочностей як власників землі. Однак у кінцевому рахунку від консолідації земель матиме вигоди не лише держава, а й сільськіжителі, споживачі сільськогосподарської проCдукції. Публічність цього інституту виявляєтьCся і в тому, що його суб’єктами обов’язково єдержавні органи. Незважаючи на загальновизCнаність теорії про оптимальний розмір земельCної ділянки для ефективного господарюванняна ній, приватний землевласник не має правасамостійно (безконтрольно з боку держави) укCрупнювати земельний масив. Тільки аргуменCтовані державні програми, управління та конCтроль з боку держави за відповідними процесаC

ми дозволить вирішити проблему конкурентоCспроможності аграрного виробництва, забезпеCчити сталий розвиток сільських територій і непризведе до монополізації земельних масивівокремими приватними особами.

Викладене дозволяє зробити висновок, щоконсолідація земель – це комплексний міжгалуCзевий функціональний публічний регулятивCний правовий інститут. Як правовий інститутконсолідація земель об’єднує групу одноріднихнорм, спрямованих на вдосконалення розмірів імісцезнаходження земельної ділянки з метоюстворення сприятливих умов для господарюCючих суб’єктів, задоволення потреб територіальCних громад.


1. Гуцало Л. Земельні та водні ресурси: як конCсолідувати їх? // Землевпорядний вісник. – 2008. –№ 5. – С. 20–23.

2. Кілочко В. М. Земельна реформа і необхідністьконсолідації земель у сільському господарстві // ЗемCлеустрій і кадастр. – 2009. – № 2. – С. 18–20.

3. Кустовська О. В. ЕкологоCекономічне обCґрунтування формування сільськогосподарськогоземлекористування: автореф. дис. … канд. екон. наCук. – К., 2008. – 20 с.

4. Ткачук Л. В. Особливості планування в проCектах консолідації земель: імплементація у вітчизCняну практику зарубіжного досвіду // Землеустрійі кадастр. – 2009. – № 1. – С. 63–68.

5. Юридична енциклопедія: В 6 т. – К., 2001. –Т. 3. – 790 с.

6. Кулинич П. Ф. Консолідація сільськогоспоCдарських земель в Україні (правові проблеми) //Право України. – 2007. – № 5. – С. 45–50.

7. Arvo Vitikainen. An Overview of Land ConCsolidation in Europe [Електронний ресурс] // NordicJournal of Surveying and Real Estate Research. –2004. – № 1. – P. 25–44. – Режим доступу: http: //www.fig.net/commission7/france_2004/papers_symp/ts_01_vitikainen.pdf.

8. Мірошниченко А. М. Земельне право УкраCїни. – К., 2007. – 432 с.

9. Аграрне право України / В. М. Єрмоленко,О. В. Гафурова, М. В. Гребенюк та ін.; За ред. В. М. Єрмоленка. – К., 2010. – 608 с.

10. Ткачук Л. В. Консолідація земель: ефективCне використання та охорона в умовах трансфорCмації земельних відносин. – Л., 2009. – 249 с.

11. Поленина С. В. Комплексные правовые инCституты и становление новых отраслей права //Правоведение. – 1975. – № 3. – С. 71–79.

12. Хозяйственное право / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С. Хахулин и др.; Под ред. В. К. Мамутова. – К., 2002. – 912 с.

The paper is devoted to research of concept of land consolidation and definition of a place of land con�solidation in legal system of Ukraine.

Статья посвящена исследованию понятия «консолидация земель» и определению места консоли�дации земли в правовой системе Украины.

А Г РА Р Н Е П РА В О

166


Сільськогосподарське виробництво внашій державі є однією з важливих галузей суспільного виробництва, осC

кільки виконує одну з основних функцій –підтримує продовольчу безпеку країни. ПоCряд з цим, воно є також найбільш нестабільCною та ризикованою галуззю, яка залежитьвід природних і кліматичних умов, соціальCної та економічної політики держави тощо.

Однією з потенційних можливостей дляподальшої успішної діяльності та розвиткусільськогосподарського виробництва є ствоCрення фінансовоCправового механізму йогодержавної підтримки.

Деякі вітчизняні науковці, посилаючись назарубіжний досвід і власні дослідження, запеCречують необхідність втручання держави усільськогосподарське виробництво, вважаючийого виключно сферою приватного бізнесу.

Метою цієї статті є аналіз неоднозначногопідходу науковців до проблеми державноїпідтримки аграрного сектора економіки таобґрунтування необхідності розвитку фінанCсовоCправового механізму такої підтримки.

Попереднє вивчення стану наукового розCроблення теми статті свідчить, що зазначенапроблематика досить неоднозначно досліCджується в наукових колах у контексті міжCнародного, фінансового та аграрного права.У роботах науковців наводилися лише окCремі аргументи щодо важливості чи не важCливості існування державної підтримки сільCськогосподарського виробництва. Особистебачення даної проблеми висвітлено у працях

таких вітчизняних дослідників, як М. АзаCров, М. Бетлій, Н. Головченко, О. Бородіна,М. Дем’яненко, В. Курило, П. Лайко, В. МіCщенко, О. Могильний, С. Пущак, П. Саблук,Н. Сеперович, В. Семчик, А. Статівка, Л. ТуCлуш, С. Погрібний, В. Проніна, В. Цибок, Г. ЧеCревко, В. Янчук.

Виходячи з розуміння загальної проблемистатті, спираючись на передовий досвід вітчизCняних науковців, зарубіжне та вітчизняне заCконодавство, ми поставили такі завдання:

•• надати визначення поняття «підтримка»;•• охарактеризувати позиції науковців щоC

до доцільності державної підтримки сільсьCкогосподарського виробництва;

•• визначити нові аргументи на користь неCобхідності застосування державної підтримCки сільськогосподарських товаровиробників;

•• напрацювати доказову базу щодо необCхідності створення фінансовоCправового меCханізму такої підтримки.

Розпочинаючи аналіз функціонуваннясільського господарства, необхідно на сучасCних засадах осмислити розуміння такого поCняття як «підтримка». В цілому можна погоCдитися з тим, що в літературних джерелахпідтримка – це надання матеріальної та інCшої допомоги; сприяння чомуCнебудь; наданCня підкріплення; виступ на захист або на боцікогось, чогоCнебудь.

Сучасній науці необхідно прагнути до тоCго, щоб нечітке і розмите трактування поняття«підтримка», яке ще нерідко спостерігаєтьсясьогодні, набуло системного і комплексногохарактеру. Поняття «підтримка» має бути неCрозривно пов’язане з об’єктивними процесаC

ЩОДО НЕОБХІДНОСТІ ВДОСКОНАЛЕННЯФІНАНСОВО�ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

Віктор Мушенок,аспірант кафедри адміністративного та фінансового права

Національного університету біоресурсів і природокористування України,м. Київ

У статті аналізуються сучасні погляди науковців на доцільність державної підтримкисільськогосподарського виробництва в ринкових умовах, обґрунтовується необхідність існуван�ня фінансово�правового механізму такої підтримки.

Ключові слова: державна підтримка, сільське господарство, природноCкліматичні умови,фінансовоCправовий механізм.

© В. Мушенок, 2011


167

№ 3

ми і явищами, має адекватно охоплюватидосліджувану реальність.

Як закономірно стверджує М. Дем’яненCко, підтримка або допомога – це забезпеченCня гідних рівнів дохідності та прибутковостівиробничої діяльності сільськогосподарсьCких товаровиробників усіх форм власності і господарювання, поліпшення еквівалентCності обміну з промисловими галузями, а таCкож поліпшення фінансової стійкості та фіCнансового стану сільськогосподарських тоCваровиробників [1, с. 12].

На сьогодні здійснення заходів державCної підтримки в наукових колах передбачаєдва напрями, два своєрідні альтернативні меCтодичні підходи, дві концепції, дві оцінки,два варіанта рекомендацій.

За першим варіантом вважається, щодержавна підтримка з її метаморфозами виCкривлює ринкову ситуацію, призводить допоглиблення необ’єктивності створення приCбутків, стимулює чергові провали ринку.

Визнається, що найкраща форма державCної підтримки для виробництва та, яка зовCсім відсутня. Державна підтримка може тільCки зашкодити ринку, оскільки останньомутреба надати повну свободу, щоб він бувздатний генерувати сталий економічний розCвиток. Рекомендується в аграрноCпромислоCвому комплексі (далі – АПК) утриматися відзастосування державної підтримки і розраCховувати на те, що, наприклад, протягом певCного часу економічно слабкі суб’єкти госпоCдарювання збанкрутують і припинять своєіснування як неконкурентоспроможні. НавCпаки, економічно сильні суб’єкти господарюCвання зміцніють, розширять масштаби ринCків, удосконалять технології і на цьому підCґрунті подолають обмеження на прибуток,забезпечать високу прибутковість. Нині дерCжавна підтримка – це обтяжлива форма неCцілеспрямованого використання державнихресурсів. Між підприємствами, які отримуCють, і підприємствами, які не отримують дерCжавну підтримку, створюється особливе поCле економічного напруження.

Крім того, досвід багатьох країн світу доCводить, що не завжди збільшення бюджетнихасигнувань сприяє поліпшенню ситуації в гаCлузі, підвищенню конкурентоспроможностітоваровиробників. Бюджетні виплати можутьзростати, а реальні надходження товаровиCробникам, ефективність виробництва – зниCжуються.

Державне втручання у ринкову рівновагузумовлює втрати суспільного добробуту. НаCприклад, О. Бородіна відмічає, що за радянCських часів м’ясо і молоко були найбільш

дотаційними продуктами. З лібералізацієюроздрібних цін у першій половині 90Cх роківXX ст. саме тваринництво зіткнулося з пробCлемою обмеженого збуту, оскільки попит нацю продукцію різко скоротився. Уряд намаCгався впоратися з наростаючою кризою збуCту, що спричинила значні втрати основногопоголів’я, запровадженням прямих доплат замолоко і м’ясо, що створило ілюзію підвищеCного попиту при скороченні реальних дохоCдів населення. Як наслідок знижувалися заCкупівельні ціни і прибутковість галузі; проCдовжився спад поголів’я і споживання тваCринницької продукції. З часом ситуація утваринництві ускладнилася запровадженCням доплат за високовагову худобу. Ця форCма «підтримки» завуальовано спрямована напротидію розвитку, зниження ефективностівиробництва, збереження старих технологій,підвищення витрат виробництва тощо [2, с. 74–76].

Так, О. Бородіна вказує, що при втруCчанні в ціни на м’ясо в середині квітня 2005 р.,коли за рішенням уряду були виділені коштидля закупівлі на аукціонах м’яса для його поCдальшої реалізації через торгову мережу УкрCкоопспілки за ціною, що не перевищувала б15 грн за 1 кг, ефект виявився зворотним. ЯкCщо, наприклад, у середині травня свининуможна було купити за 30 грн за кілограм, точерез два тижні ціна на неї зросла до 40 грнза кілограм [2, с. 74–76].

Економіка функціонує ефективно, якщодержава не втручається. Виробництво маєбути винятковою сферою приватного бізнеCсу. Коли заперечують доцільність державноїпідтримки сільськогосподарського виробCництва, то, як правило, посилаються на досCвід Англії, Ісландії та Нідерландів.

За другим варіантом констатується, щосільське господарство потребує державноїпідтримки як ресурсоутворююча та залежнавід специфіки існування галузь економікиУкраїни.

Вважаємо слушною думку В. Семчика,що для аграрної реформи та подолання екоCномічної кризи у країні в цілому потрібна нелише законодавча база, а й реальна та посліCдовна державна підтримка, спрямована на підCвищення ефективності АПК. Проте проблеCми державної підтримки сільського господарCства й удосконалення правового регулюванCня аграрних відносин, що тісно пов’язані міжсобою, належного вирішення не знайшли [3, с. 90].

У спеціальній правовій літературі висловCлена думка, що в ідеалі ринковий механізмдіє під суворим контролем держави [4, с. 73].


168


Ця точка зору є раціональною, бо саме дерCжаві належить забезпечувати нормальнийрозвиток ринкових відносин з урахуваннямусіх чинників, а не перетворювати цей складCний процес на стихійне явище. Однак моваповинна йти не про суворий контроль держаCви за функціонуванням ринкового механізCму, а про його науково обґрунтоване формуCвання з урахуванням об’єктивних і суб’єкCтивних чинників [4, с. 15].

Специфіка аграрної галузі вимагає необCхідності її державного захисту та підтримCки. Це зумовлено сезонністю виробництва,великим періодом кругообігу капіталу. НайCбільш істотними аргументами на користьдержавної підтримки є різноманітні природCноCкліматичні умови, непостійність цін і дохоCдів товаровиробників, слабка привабливістьінвестування виробництва, необхідність заCбезпечення стабільності роздрібних цін на проCдукти харчування.

Державна підтримка зумовлена нерівниCми умовами для ведення сільського госпоCдарства: температурний режим (температурасічня на Поліссі становить 4о С, Лісостепу –6о С і Степу – 5о С), забезпеченість воднимиресурсами (на Поліссі випадає 600–680 ммопадів, у Лісостепу – 450–550 мм і Степу –300–450 мм), родючість ґрунтів, водна тавітрова ерозія, доступність інших природнихресурсів; рівень доходів сільгоспвиробниківпорівняно з іншими галузями економіки значCно нижчий; чисельність поселень у сільськіймісцевості зменшується і значні територіїкраїни стають безлюдними [5, с. 92–93].

У науковій літературі доводиться, що розCвиток виробництва прямо залежить від наCуки, техніки, підготовки висококваліфіковаCних кадрів, державної підтримки, а останні заумов їх виконання діють як мультиплікатор –забезпечують соціальне й економічне зросCтання. Акцентується увага на тому, що дерCжава з більшими можливостями щодо дерCжавної підтримки може бути значно ефекCтивнішою. Однак держава може мати значCний потенціал стосовно державної підтримCки і не бути достатньо ефективною, якщо цейпотенціал не використовується належнимчином.

Вважається, що рівень виробництва, зайCнятості, доходів і цін формується на підставіпідвищення попиту, інвестицій, зростанняекспорту, державної підтримки. Головна споCнукальна сила державної підтримки – цеодержання прибутку.

Природно, що сам собою ринок не можезабезпечити повної економічної стабільносCті, а тому, щоб досягти стабільності економіC

ки, пом’якшення економічних спадів, украйнеобхідно запроваджувати державну підCтримку. Ідеального ринку в реальності не існує, тому раціональні ринкові відносини моCжуть розвиватися з урахуванням засад дерCжавної підтримки.

Г. Черевко зазначає, що у перехідний пеCріод серед найважливіших напрямів здійсненCня аграрної політики, в контексті внутрішньоїпідтримки сільськогосподарського товароCвиробника, є:

•• соціальне відродження села і соціальноCпсихологічний захист українського селянина;

•• сприяння створенню ринку матеріальCноCтехнічних ресурсів і виробничих послуг,ринку продовольства і сировини;

•• забезпечення еволюційності процесу реCформування відносин власності, в тому числіу сфері володіння і використання землі;

•• формування державного механізму реCгулювання ціноутворення й оподаткування,фінансування і кредитування сільського госCподарства [6, с. 320].

Висновки

Цілком очевидно щодо змісту і першого, ідругого варіантів, що прецедент дійсно існує.Позиції вчених дискусійні. Вони вкладаютьCся в одновекторні альтернативні уявлення.Показово, що обидва підходи стосовно форCмування державної підтримки мають правона визнання. В кожному із варіантів рекоCмендацій є свої домінанти, докази, а такожсумніви.

Утім, щоб на наукових засадах віднайти й осмислити необхідний ступінь розуміннязмісту розглянутих альтернативних рекоCмендацій і окреслити їх з огляду найбільшхарактерних і універсальних оцінок, а такожоб’єктивних процесів, закономірно аналіз сиCтуації щодо державної підтримки сільськоCгосподарського виробництва в Україні здійсCнювати через призму природноCкліматичCних та виробничих чинників, а саме двох критеріївCвимірників: варіаційна різноманітCність природноCкліматичних умов Українита інтенсивність і тенденції розвитку виробCництва.

На нашу думку, Україні потрібна розвиCнена система державного впливу на сільськегосподарство, використання всього спектрайого важелів, у тому числі й таких, як безпоCсередня його підтримка. Створення чіткого іпрозорого механізму правового регулюваннядержавної підтримки в умовах ринковихвідносин в аграрному секторі економіки є неCобхідним.

А Г РА Р Н Е П РА В О№ 3

Беззаперечним є факт, що законодавчіакти стосовно державної підтримки повиннірегламентувати дії та запобігати проявамвласних творчих інтерпретацій. Треба надаCвати державну підтримку виробникам, якіздатні нарощувати реалізацію товарів і поCслуг як на внутрішньому, так і на зовнішньоCму ринках. При державній підтримці виробCників роль держави принципово трансфорCмується. Держава стає стосовно них, насамCперед, координаційним центром. Чітким доCказом цієї думки є досвід Німеччини, ФранCції, Іспанії, Австралії, США та Канади.

На нашу думку, запропонований Г. ЧеCревком перелік найважливіших напрямівздійснення аграрної політики, в контекстівнутрішньої підтримки сільськогосподарсьCкого товаровиробника, необхідно доповнититаким першочерговим напрямом: створенCня системного законодавчого регулюваннядержавної підтримки сільськогосподарськихтоваровиробників, результати фінансовоCгосподарської діяльності яких постраждали

від обставин непереборної сили, через систеCму державного страхування, податкових пільгта інших інструментів державного фінансоCвого регулювання та підтримки.


1. Національна система державної підтримкиаграрного сектору в умовах членства України вСОТ / М. Я. Дем’яненко // Облік і фінанси АПК. –2008. – № 3. – С. 11–15.

2. Бородіна О. М. Напрями вдосконалення праCвового забезпечення АПК // Підприємництво, госCподарство і право. – 2009. – № 9. – С. 74–76.

3. Семчик В. І. Круглий стіл з питань аграрноїреформи в Україні // Право України. – 1994. – № 10. – С. 90–92.

4. Цибок В. О. Бюджетне регулювання розвитCку АПК України за рахунок спеціальних режимівта механізмів оподаткування. – К., 2008. – 116 с.

5. Страхування природноCкліматичних риCзиків у рослинництві / П. А. Лайко, С. Д. Пущак. –К., 2009. – 320 с.

6. Державне регулювання економіки в АПК /Г. В. Черевко. – К., 2006. – 339 с.

In the article the analysis of modern looks of scientists is conducted on expediency of state supportof agricultural production in market conditions. The necessity of existence of financially�legal mecha�nism of such support is reasonable.

В статье анализируются современные взляды ученых на целесообразность государственнойподдержки сельскохозяйственного производства в рыночных условиях, обосновывается необхо�димость существования финансово�правового механизма такой поддержки.

Підписано до друку 28.03.2011. Формат 70×108 1/16. Папір офсетний.Друк офсетний. Ум. друк. арк. 14,7. Обл.Cвид. арк. 19,8.Умовн. фарбовідбитків 15,57. Замовлення № 11C084.Надруковано з готових форм у ТОВ «Друкарня «Бізнесполіграф»,02094, м. Київ, вул. Віскозна, 8.

© Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантія», 2011.Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформаціїсерія КВ № 15779C4251 ПР від 02.11.2009 р.Поштова адреса редакції: 01133, м. КиївC133, а/с 23.Тел./факс (044) 285C82C44.

· 2016. 1. 24. · Щомісячний науковопрактичний юридичний...

Documents

Transcript of · 2016. 1. 24. · Щомісячний науковопрактичний юридичний...