КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ …nubip.edu.ua › sites...

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЛІСОВОГО І САДОВО-ПАРКОВОГО ГОСПОДАРСТВА

ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ

УЧАСНИКІВ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «СТУДЕНТСТВО, НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ

ПРОГРЕС ТА ІННОВАЦІЇ У ГАЛУЗЯХ ЛІСІВНИЦТВА, ДЕРЕВООБРОБКИ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ»

(20-21 БЕРЕЗНЯ 2014 РОКУ)

КИІВ – 2014

Міжнародна науково-практична конференція «Студентство, науково-технічний

прогрес та інновації у галузях лісівництва, деревообробки та озеленення».

Національний університет біоресурсів і природокористування України, ННІ

лісового і садово-паркового господарства

Рекомендовано до друку проблемною вченою радою НДІ лісівництва та

декоративного садівництва Національного університету біоресурсів і

природокористування України (протокол № 3 від 6.03 2014 р.)

Відповідальна за випуск:

директор НДІ лісівництва та декоративного садівництва,

доктор сільськогосподарських наук,

професор Н.О. Олексійченко

© Національний університет біоресурсів

і природокористування України,

ННІ лісового і садово-паркового господарства, 2014

3

ЗМІСТ

ЛІСОВА ПОЛІТИКА, ЛІСОВА ТАКСАЦІЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТ

Бебко І.В

ОЦІНКА МОРТМАСИ М'ЯКОЛИСТЯНИХ ЛІСІВ ДП "СОСНІВСЬКЕ

ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" .....................................................................

Буковський В.М.

СТУКТУРА ТЕРИТОРІЇ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІСІВ

НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «МАЛЕ ПОЛІССЯ» ........

Волянський Т.В.

АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ВИМОГ ЛІСОВОЇ СЕРТИФІКАЦІЇ В ДП

―БРОДІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО‖ ..........................................

Голуб І.М.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МИСЛИВСЬКОГО

ГОСПОДАРСТВА ДП «СЕМЕНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

Діхтяр Д.М.

АНАЛІЗ МЕТОДІВ ТАКСАЦІЇ ОБ‘ЄМУ ДІЛОВИХ КОЛОД БЕРЕЗИ

ПОВИСЛОЇ (НА ПРИКЛАДІ ДП "БЕРЕЗНІВСЬКЕ ЛГ").......................

Домненко Є.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЕВОСТАНІВ ВІЛЬХИ

КЛЕЙКОЇ У ДП ―КОРЮКІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО‖ ..........

Дубровець Б.В.

СУЧАСНИЙ СТАН ТА СТРУКТУРА ЛІСІВ НПП

«ГОЛОСІЇВСЬКИЙ» ..................................................................................

Ільченко Д.М.

АНАЛІЗ ОБСЯГІВ РУБОК ГОЛОВНОГО КОРИСТУВАННЯ В

ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ЛІСАХ ДП «СТОРОЖИНЕЦЬКЕ ЛІСОВЕ

ГОСПОДАРСТВО» ....................................................................................

Камєнєва К.С.

ПОКАЗНИКИ ТА СТАН ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ У

ДП «ОЛЕВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» .......................................

13

15

17

19

21

23

25

27

29

4

Є.І. Короп

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АВІАЦІЙНОЇ ОХОРОНИ ЛІСІВ В

УКРАЇНІ .....................................................................................................

Лінкевич П.М

АНАЛІЗ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ТАКСАЦІЇ ОБ‘ЄМУ

КРУГЛИХ ДІЛОВИХ ЛІСОМАТЕРІАЛІВ БЕРЕЗИ ПОВИСЛОЇ

(НА ПРИКЛАДІ ДП "СЛОВЕЧАНСЬКИЙ ЛІСГОСП АПК") ................

Максименюк В.О.

АНАЛІЗ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВ ЛІСОВОГО

ГОСПОДАРСТВА (НА ПРИКЛАДІ ДП «ІЛЛІНЕЦЬКЕ ЛІСОВЕ

ГОСПОДАРСТВО») ..................................................................................

Я.І. Панчук

СТАН ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ МАРКЕТИНГОВИХ

КОМУНІКАЦІЙ ПІДПРИЄМСТВ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА .......

Поясник Р.М.

ВПЛИВ ПОКАЗНИКІВ ПОВНОДЕРЕВНОСТІ НА ТОЧНІСТЬ

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАПАСУ В УМОВАХ ДП «БОЛЕХІВСЬКЕ ЛІСОВЕ

ГОСПОДАРСТВО»....................................................................................

Сахнюк Б.І.

АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

ПІДПРИЄМСТВ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА (НА ПРИКЛАДІ ДП

«РОКИТНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО») ...................................

Шулевський Г.В.

ОЦІНКА ФІТОМАСИ М‘ЯКОЛИСТЯНИХ ДЕРЕВОСТАНІВ ДП

"СОСНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО"..........................................

31

33

35

37

39

41

43

ЛІСІВНИЦТВО, ЛІСОВА ПІРОЛОГІЯ

Камєнєв О.О.

УДОСКОНАЛЕННЯ ОХОРОНИ ЛІСІВ ВІД ПОЖЕЖ В ДП

«ОХТИРСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» ...........................................

Демчук О.О.

ОХОРОНА ЛІСІВ ВІД ПОЖЕЖ У ДП «ЧЕРКАСЬКЕ ЛІСОВЕ

ГОСПОДАРСТВО»....................................................................................

45

47

5

Д.В. Фордук

ПРИРОДНЕ ПОНОВЛЕННЯ БУКА ЛІСОВОГО У НАСАДЖЕННЯХ

ДП «БЕРЕГОМЕТСЬКЕ ЛМГ» .................................................................

Фуртатенко М.М., Коновальчук В.К.

РУБКИ ФОРМУВАННЯ І ОЗДОРОВЛЕННЯ ЛІСІВ В НПП

«ГОЛОСІЇВСЬКИЙ» ..................................................................................

49

51

ЛІСОВІ КУЛЬТУРИ

Горовий В.О.

ТЕХНОЛОГІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ СТВОРЕННЯ ЛІСОВИХ КУЛЬТУР В

УМОВАХ СУБОРІВ ШАЦЬКОГО ЛІСНИЦТВА ..................................

Гурин П.Г., Кайдик О.Ю.

ВІДТВОРЕННЯ СОСНЯКІВ У ДП «СОСНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ

ГОСПОДАРСТВО» ...................................................................................

Гуславський В.О., Бровко Ф.М.

ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ У

КОВЕЛЬСЬКОМУ ЛІСНИЦТВІ ДП «КОВЕЛЬСЬКЕ ЛГ» .....................

Донік Д.С., Маурер В.М.

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ ТА

ЛІСОРОЗВЕДЕННЯ СОСНЯКІВ В ДП «СВЕСЬКЕ ЛГ» .......................

Зленко О.П., Маурер В.М.

ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ПОСТІЙНОЇ ЛІСОНАСІННЄВОЇ

БАЗИ ПІДПРИЄМСТВ ВІННИЦЬКОГО ОУЛіІМГ ................................

Кімейчук І.В., Маурер В.М.

ПЕРСПЕКТИВИ ВИРОЩУВАННЯ ВИСОКОПРОДУКТИВНИХ

НАСАДЖЕНЬ У ВП НУБІП УКРАЇНИ «БОЯРСЬКА ЛДС» .................

Кондратюк М.Ю., Кайдик О.Ю.

ШТУЧНЕ ВІДТВОРЕННЯ СОСНЯКІВ У СВІЖИХ БОРАХ

ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ ............................................................................

Корень С.А., Маурер В.М.

ДОСВІД ВІДТВОРЕННЯ СОСНЯКІВ У ДП «САРНЕНСЬКЕ ЛГ» .......

Лєванова Д.А., Бровко Ф.М.

ЩОДО АГРОТЕХНІКИ СТВОРЕННЯ КУЛЬТУР СОСНИ

ЗВИЧАЙНОЇ НА ЧИГИРИНСЬКИХ ПІСКАХ ........................................

53

55

57

59

61

63

65

67

69

6

Приходько С.О., Іванюк І.В.

ДОСВІД СТВОРЕННЯ КУЛЬТУР СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ У ДП

«ГОРОДОЦЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» ........................................

Саган М.Б.

ВПЛИВ ЛІСОРОСЛИННИХ УМОВ ТА АГРОТЕХНІКИ СТВОРЕННЯ

НА РІСТ ШТУЧНИХ НАСАДЖЕНЬ СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ В ДП

«ЄМІЛЬЧИНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» ........................................

Солтисік М.Л., Маурер В.М.

ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ СХЕМ ПОСІВУ ЖОЛУДІВ У ЛІСОВИХ

КУЛЬТУРАХ ДУБА В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ .....................................

Тимощук М. Ю, Кайдик О.Ю.

ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ НА

РОЗСАДНИКАХ ДП «БЕРЕЗНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»..

Фарисей О.С., Маурер В.М.

ДОСВІД СТВОРЕННЯ КУЛЬТУР ДУБА ЗВИЧАЙНОГО В ДП

―ІЛЛІНЕЦЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО‖ ...........................................

Ярема С.І., Маурер В.М.

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ЛІСІВ В ДП

"МІЖГІРСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" ..........................................

71

73

75

77

79

81

ЛІСОВА МЕЛІОРАЦІЯ, ФІТОМЕЛІОРАЦІЯ ТА ЗАХИСНЕ

ЛІСОРОЗВЕДЕННЯ

Возний Д.В.

СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ СОСНОВИХ НАСАДЖЕНЬ НА

ПІЩАНИХ ЗЕМЛЯ В ДП «КИЇВСЬКА ЛНДС» .....................................

Абаньшин С.О.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЛЕЗАХИСНИХ ЛІСОВИХ СМУГ

ХОРОЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ......................

Васильєва І.М.

ПРОТИЕРОЗІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ СОСНОВИХ НАСАДЖЕНЬ

ДП ―КРЕМЕНЕЦЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО‖ ...............................

Карпенко В.Ю.

ЕКОЛОГО-МЕЛІОРАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ СОСНОВИХ

НАСАДЖЕНЬ ДП «МАЛИНСЬКЕ ЛГ» ...................................................

83

85

87

89

7

Кузьо М.М.

ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ І ВИРОЩУВАННЯ ПОЛЕЗАХИСНИХ

ЛІСОВИХ СМУГ В МЕЖАХ ДІЯЛЬНОСТІ ДП

«ВЕЛИКООЛЕКСАНДРІВСЬКЕ ЛМГ» ...................................................

Павлова Л.І.

ЗАЛІСНЕННЯ СТАРООРНИХ ЗЕМЕЛЬ В УМОВАХ ДІЯЛЬНОСТІ

ДП «РАДОМИШЛЬСЬКЕ ЛМГ» ..............................................................

Прокопчук Р.М.

ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ ПРОТИЕРОЗІЙНИХ НАСАДЖЕНЬ ДП

«СОСНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» ........................................

Романюк Б.В.

ЛІСІВНИЧА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ ОСУШЕННЯ

ЛІСОВИХ ДІЛЯНОК В ДП «ГОРОДОЦЬКЕ ЛІСОВЕ

ГОСПОДАРСТВО» ....................................................................................

Суліма Н.В.

СУЧАСНИЙ СТАН ПОЛЕЗАХИСНИХ ЛІСОВИХ СМУГ В

ЛУБЕНСЬКОМУ РАЙОНІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ..........................

91

93

95

97

99

ЛАНДШАФТНА АРХІТЕКТУРА ТА ДЕКОРАТИВНЕ САДІВНИЦТВО

Балда Б.В.

ОСОБЛИВОСТІ ОЗЕЛЕНЕННЯ САНАТОРІЮ «ЧЕРЧЕ» .....................

Боклан А.П.

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ

КОРПУСІВ № 3 І № 10 НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ .....................

Гордієнко А. В.

МІКСБОРДЕР БЕЗПЕРЕРВНОГО ЦВІТІННЯ: КОЛОРИСТИКА,

ЯРУСНІСТЬ, ФОРМА ...............................................................................

Грисюк Т.С.

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ІНТРОДУКЦІЇ РОСЛИН ВИДУ PINUS CEMBRA

L. В УМОВАХ КИЇВСЬКОГО МЕГАПОЛІСУ .......................................

Дурисвіт Ю.А.

ВИКОРИСТАННЯ ВИДІВ РОДУ RHODODENDRON L. В ЗЕЛЕНОМУ

БУДІВНИЦТВІ ...........................................................................................

101

103

105

107

109

8

Єршова К.Ю

ОСБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДУ CITRUS

LIMON. В БОТАНІЧНИХ САДАХ МІСТА КИЄВА ...............................

Живець О.І.

ПЕРСПЕКТИВИ РЕКРЕАЦІЇ ТА ДИНАМІКА РЕКРЕАЦІЙНО-

ТУРИСТИЧНОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ПРИКАРПАТТІ .................

Завадська М.О., Іванюк І.В.

ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ САДЖАНЦІВ ГІНКГО

ДВОЛОПАТЕВОГО В УМОВАХ КОНТЕЙНЕРНОЇ КУЛЬТУРИ ........

Когутенко О.С., Маурер В.М.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗМНОЖЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДУ

ACTINIDIA LINDL. ЗДЕРЕВ‘ЯНІЛИМИ ЖИВЦЯМИ ............................

Копина М.І.

ПРОЕКТНІ ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ОЗЕЛЕНЕННЯ ВХІДНОЇ

ЧАСТИНИ САНАТОРІЮ ЧЕРЧЕ У С. ЧЕРЧЕ, РОГАТИНСЬКОГО

РАЙОНУ, ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛ. ...............................................

Копчук І.І., Маурер В.М.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗМНОЖЕННЯ ЗЕЛЕНИМИ ЖИВЦЯМИ KERRIA

JAPONICA ТА PHYSOCARPUS OPULIFOLIUS f. „ATROPURPUREA‟ ...

Криворот О.Г

ОСОБЛИВОСТІ АСОРТИМЕНТУ РОСЛИН СКУЛЬПТУРНИХ

КВІТНИКІВ ПЕЧЕРСЬКОГО РАЙОНУ МІСТА КИЄВА ......................

Кузяк Ю. В

ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ФІТОКОМПОЗИЦІЙ

ЗА УЧАСТЮ МОХІВ У БОТАНІЧНОМУ САДУ НУБІП УКРАЇНИ ....

Лазаренко Я.О.

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ НАСАДЖЕНЬ ТА ЕЛЕМЕНТІВ БЛАГОУСТРОЮ

ПАРКУ ―ВАТУТІНА‖ В М. КИЇВ ТА ОЦІНКА ЇХ СУЧАСНОГО

СТАНУ .......................................................................................................

Лазаренко Я.О.

ПРОЕКТНІ ПРОПОЗИЦІЇ ВІДНОВЛЕННЯ ТЕРИТОРІЇ

МАКАРІВСЬКОГО МІСЬКОГО ПАРКУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ .........

Литовченко О. А., Маурер В.М.

ВПЛИВ ТЕРМІНІВ ОКУЛІРУВАННЯ ТРОЯНД НА

ПРИЖИВЛЮВАНІСТЬ ВІЧОК ................................................................

111

113

115

117

119

121

123

125

127

129

131

9

Лозова Н.В., Дзиба А.А.,

ТАКСОНОМІЧНИЙ СКЛАД ТРАВ‘ЯНИХ РОСЛИН В РІЗНИХ

ТИПАХ КВІТНИКІВ ДЕЯКИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

М. КИЄВА ..................................................................................................

Ляшенко А. Л.

АНАЛІЗ ЛІХЕНОІНДИКАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЯК СКЛАДОВОЇ

КОМПОНЕНТИ ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГА .............................

Марчук І.В., Маурер В.М.

ОСОБЛИВОСТІ ВЕГЕТАТИВНОГО РОЗМНОЖЕННЯ SPIRAEA

JAPONICA ‗SHIROBANA‟ ТА SYMPHORICARPOS CHENAULNII

‗HANCOCK‟ ...............................................................................................

Медведєв Є.О., Маурер В.М.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗМНОЖЕННЯ ЗЕЛЕНИМИ ЖИВЦЯМИ

ДЕКОРАТИВНИХ ФОРМ РОДУ JUNIPERUS L. ...................................

Мисник А.В.

АНАЛІЗ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ЗОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ

ЛУБЕНСЬКОГО ЛІСОТЕХНІЧНОГО КОЛЕДЖУ .................................

Морозько А.П.

ДЕРЕВНІ ВИДИ РОДИНИ ARALIACEAE JUSS. В БОТАНІЧНИХ

САДАХ МІСТА КИЄВА ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В

ОЗЕЛЕНЕННІ .............................................................................................

Мотрунчик М.В.

ОСОБЛИВОСТІ ВЕГЕТАТИВНОГО РОМНОЖЕННЯ EUONYMUS

FORTUNEI (TURCZ.) HAND.-MAZ. ........................................................

Некряч А.М.

ФІТОДИЗАЙН ІНТЕР‘ЄРУ АДМІНІСТРАТИВНОЇ БУДІВЛІ

ЖУКІВЦІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ) ...........

Пирог Ю.

ЩОДО ПИТАННЯ СТВОРЕННЯ ПЕРШОГО БІБЛІЙНОГО САДУ В

УКРАЇНІ .....................................................................................................

Повшук В.О., Маурер В.М.

ВПЛИВ СТИМУЛЯТОРІВ РОСТУ НА УКОРІНЕННЯ ЗЕЛЕНИХ

ЖИВЦІВ JUNIPERUS SCOPULORUM SARG. .........................................

133

135

137

139

141

143

145

147

149

151

10

Покотилова К.Г.

СУЧАСНИЙ СТАН НАСАДЖЕНЬ ПАРКУ ПАРТИЗАНСЬКОЇ

СЛАВИ У М. КИЄВІ .................................................................................

Полупан О.В.

ПЕРЕДПРОЕКТНИЙ АНАЛІЗ ТЕРИТОРІЇ ДЕНДРОПАРКУ

―ЮННАТСЬКИЙ‖ НЕНЦ В М. КИЄВІ ....................................................

Романенко О.В., Пінчук А.П.

ДОБІР І ПРИГОТУВАННЯ ЖИВИЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ

АРАУКАРІЇ РІЗНОЛИСТОЇ Araucaria heterophylla L. ............................

Симон Н.С., Суханова О.А.

ПАМ‘ЯТНІ ДЕРЕВА НА ТЕРИТОРІЇ НАВЧАЛЬНОГО КОРПУСУ № 1

НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ БІОРЕСУРСІВ І

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ ................................................

Ситніченко Г.В., Кушнір А.І.

СТАН БЛАГОУСТРОЮ ТЕРИТОРІЇ САДИБИ ДП

―БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО‖ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

ЩОДО ЇЇ ПОКРАЩЕННЯ ........................................................................

Собченко О.А.

ПЕРЕДПРОЕКТНИЙ АНАЛІЗ ТЕРИТОРІЇ ПАРКУ «ХРЕЩАТИЙ» У

ПЕЧЕРСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА .....................................................

Турко О.В.

АРХІТЕКТУРНО-ІСТОРИЧНА ОЦІНКА ТЕРИТОРІЇ

НАЦІОНАЛЬНИХ МУЗЕЇВ ХУДОЖНЬОГО ПРОФІЛЮ М. КИЄВА ..

Федорук Е. А.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СІЛЬСЬКИХ КВІТНИКІВ ПОЛІСЬКОЇ ТА

ЛІСОСТЕПОВОЇ ЧАСТИН ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ......................

Франків З.І.

ПРОЕКТНІ ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО БЛАГОУСТРОЮ ЦЕНТРАЛЬНОЇ

ЧАСТИНИ МИКУЛИНЕЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНОЇ

ЛІКАРНІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ...........................................................................

Худик В.В.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЙ ЗАПРАВОК ТРАНСПОРТУ У СИСТЕМІ

ЗАБУДОВИ М. КИЄВА ...........................................................................

153

155

157

159

161

163

165

167

169

171

11

Шевчук В.В., Маурер В.М.

ДЕКОРАТИВНІСТЬ КУЛЬТИВАРІВ РОДУ PICEA A. DIETR. ТА

ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ДЛЯ ОЗЕЛЕНЕННЯ ..............

Шилова К.О.

ПЕРЕДПРОЕКТНИЙ АНАЛІЗ ТЕРИТОРІЇ СКВЕРУ «ДРУЖБА» В

М. СУМИ ....................................................................................................

173

175

ТЕХНОЛОГІЯ ДЕРЕВООБРОБКИ

Борисенко Б.Є.

ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ СТОЛЯРНИХ ВИРОБІВ .................................

Дерій В.В.

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

ВИГОТОВЛЕННЯ ПАРКЕТНОЇ ДОШКИ НА ТОВ „КЛЕН-ЯВІР" .......

Довбня П.Г.

АНАЛІЗ ВОЛОГО-ТЕМПЕРАТУРНИХ ПАРАМЕТРІВ ДЕРЕВИННО-

КЛЕЙОВОЇ КОМПОЗИЦІЇ У ВТРОБНИЦТВІ КОМПОЗИЦІЙНИХ

МАТЕРІАЛІВ .............................................................................................

Коцуренко С.С.

МОЖЛИВОСТІ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ЦЕХУ

ПЕРЕРОБКИ ДЕРЕВИНИ У ДП «КАМ`ЯНСЬКЕ ЛГ» ...........................

Маслюк Д.В.

АНАЛІЗ РОБОТИ СУШИЛЬНОГО ЦЕХУ НА ТОВ «БІЛИЦЬКЕ

ДЕРЕВООБРОБНЕ ПІДПРИЄМСТВО» ..................................................

Морокова Д.В.

МЕТОДИ СТАРІННЯ ДЕРЕВИНИ. БРАШИРУВАННЯ ........................

Моторнюк В.Д.

ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО ВИКОРИСТАННЯ

ДЕРЕВИНИ НА ДП «БОЯРСЬКА ЛДС»..................................................

Новицький С.В.

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ

ДЕРЕВИНИ ГРАБА ...................................................................................

Подобна Д.М.

ОСОБЛИВОСТІ ОПОРЯДЖЕННЯ ДВЕРЕЙ ВОДОРОЗЧИННИМИ

ЛАКАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ ЄВП «СВІТАНОК» .............................

177

179

181

183

185

187

189

191

193

12

Пономаренко В.І.

ОБГРУНТУВАННЯ ШЛЯХІВ РЕСУРСООЩАДНОЇ ПЕРЕРОБКИ

ДРОВ‘ЯНОЇ ДЕРЕВИНИ НА БАЗІ ВП НУБІП УКРАЇНИ «БОЯРСЬКА

ЛІСОВА ДОСЛІДНА СТАНЦІЯ» .............................................................

Розумовський Я.В.

ОСОБЛИВОСТІ СУШІННЯ ПИЛОПРОДУКЦІЇ ЛИСТЯНИХ ПОРІД В

КАМЕРАХ ФІРМИ «HILDEBRAND» ......................................................

Сніцар В.Г.


ВИГОТОВЛЕННЯ ШТУЧНОГО ПАРКЕТУ НА ТОВ „КЛЕН-ЯВІР" ...

Степаненко М.В.

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОРИСНОГО ВИХОДУ ПИЛОПРОДУКЦІЇ

НА ДП «МАЛИНСЬКЕ ЛІСОВЕГОСПОДАРСТО» ................................

Федоренко М.О.

ЕНЕГРООЩАДНІ ТЕХНОЛОГІЇ СУШІННЯ ДЕРЕВИНИ

ТВЕРДОЛИСТЯНИХ ПОРІД НА МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВАХ ..........

Хитрик О.В.

АНАЛІЗ СУЧАСНИХ МЕБЛІВ ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ ОДЯГУ І БІЛИЗНИ

Цап В.І.

АНАЛІЗ МЕТОДІВ СУШІННЯ ДЕРЕВНИХ КОМПОНЕНТІВ

КОМПОЗИЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ .........................................................

Ярошенко О.В.

ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

ВИРОБНИЦТВА ФАНЕРИ НА ПАТ «ФАНПЛИТ» ..............................

195

197

199

201

203

205

207

209

13

ЛІСОВА ПОЛІТИКА, ЛІСОВА ТАКСАЦІЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТ

УДК 630*53

ОЦІНКА МОРТМАСИ М'ЯКОЛИСТЯНИХ ЛІСІВ ДП "СОСНІВСЬКЕ

ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО"

І.В. Бебко, студент магістратури,

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Ліси планети інтенсивно використовуються людством упродовж всієї

його історії. В умовах кардинального погіршення стану навколишнього

середовища і зменшення запасів невідновлювальних ресурсів, все більше уваги

приділяється лісовим біогеоценозам, які мають істотний вплив на екологічний

та енергетичний потенціал біосфери.

У процесі росту та розвитку лісів відбувається формування відпаду. Як

правило відмерла деревина вилучається із лісових насаджень з метою

запобігання погіршення санітарного стану лісів, зниження ризику виникнення

масштабних пожеж та для задоволення споживчих потреб населення. Проте

використовувати відмерлу деревину не завжди доцільно. Повне вилучення

мортмаси з лісу може призвести до зниження рівня біорізноманітності, так як

відмерла деревина є одним з основних середовищ для заселення

мікроорганізмів, комах, дуплогніздних птахів та деяких ссавців. Мортмаса на

певний період затримує вуглець, а це потрібно враховувати при визначенні

бюджету вуглецю та вивченні кругообігу інших речовин. При розкладі

відмерлої деревини грунт забезпечується мінеральними і органічними

речовинами, що створює сприятливі умови для поновлення лісу та подальшого

його росту.

На сьогоднішній день важливість відмерлої деревини визнана як один із

індикаторів сталого лісоуправління. На даний час ніхто не може сказати скільки

потрібно залишати відмерлої деревини на лісових ділянках. В загальному об‘єм

відмерлої деревини у господарських лісах може коливатися в межах 5-10% від

Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Білоус А.М.

14

запасу природних лісів не охоплених господарською діяльністю.

Для дослідження мортмаси м'яколистяних дерев (береза, вільха) у

насадженнях ДП "Соснівське лісове господарство" було закладено 4 тимчасові

пробні площі з рубкою, обміром модельних дерев та пофракційною оцінкою

компонентів надземної фітомаси та мортмаси. Тимчасові пробні площі

закладалися в насадженнях, що сформувалися в переважаючих типах

лісорослинних умов і класів бонітету Українського Полісся. Для дослідження

мортмаси опаду дрібних гілок і підстилки було закладено 12 пробних ділянок.

За результатами проведених досліджень компонентів мортмаси здійснено

оцінку загальної мортмаси насаджень (табл.).

Загальна мортмасам‟яколистяних деревостанів

№

пп

Склад

деревостану

Середнє

значення Вік,

років

Фракції мортмаси

Разом сухостій,

т ·га-1

опад

листя,

т ·га-1

опад

гілок,

т ·га-1

D,

см

H,

м

1 5Бп3Ос1Дз1Вч 9,4 14,7 29 0,3 7,4 3,7 11,4

2 8Бп1Ос1Вч 3,0 6,7 11 0,1 6,2 4,8 11,1

3 7Вч3Ос+Бп 7,0 11,7 23 4,0 13,1 16,2 33,3

4 9Вч1Бп+Дз 17,8 19,4 39 0,1 14,2 11,5 25,8

Як видно із табл. загальна мортмаса досліджуваних м'яколистяних

насаджень на тимчасових пробних площах змінюється від 11,1 до 33,3 т·га-1

.

Основну частину мортмаси м'яколистяних насаджень складає опад листя, дещо

менше опад гілок, а мортмаса сухостою має значно менший запас. Структура

мортмаси залежить від віку насадження, його складу, повноти, середньої

висоти, середнього діаметра дерев, типу лісорослинних умов, проведення

різних господарських заходів тощо.

Структура мортмаси дослідних насаджень харатеризується наступними

особливостями: запас сухостою коливатиметься в межах від 0,4 до 11,8%,

мортмаса опаду гілок від 32,4 до 48,8%, опаду листя від 39,4 до 65,0 % від

загальної мортмаси.

15

УДК 630*1/.27(477.43)

СТУКТУРА ТЕРИТОРІЇ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІСІВ

НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «МАЛЕ ПОЛІССЯ»

В.М. Буковський, студент


Мале Полісся – один з найбільш своєрідних природно–географічних

районів України. У його східній частині добре збережені рослинність і

фауністичні комплекси, висока залісненість, мальовничі озера і заплава ріки

Горині. Ця унікальна природа потребує охорони і захисту. Збереження

мальовничого краю для нинішніх і майбутніх поколінь жителів Хмельниччини,

поліпшення охорони і збереження цінних природних комплексів та історико-

культурних об‘єктів, збалансоване використання унікальних рекреаційних

ресурсів – основна мета створення та діяльності Національного природного

парку «Мале Полісся» (НПП «Мале Полісся»).

Реалізація зусиль природоохоронної спільноти, науковців та громадських

діячів області вилилась у підписання Указу Президента України від 2 серпня

2013 руку № 420/2013 про створення Національного природного парку «Мале

Полісся», що має важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та

оздоровче значення. Парк розташований на території Славутського та

Ізяславського районів Хмельницької області. До території НПП «Мале

Полісся» погоджено в установленому порядку включення 8762,7 гектара земель

державної власності, а саме: 2764,0 гектарів земель, що перебувають у

постійному користуванні Державного підприємства «Ізяславське лісове

господарство», які вилучаються у землекористувача та надаються НПП у

постійне користування, а також 5998,7 гектара земель державної власності,що

включаються до території парку без вилучення.

Рослинність території локалізації парку надзвичайно розмаїта. В межах

парку зростають рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України (всього

Керівник – доктор сільськогосподарських наук Лакида П.І.

16

15 видів); 36 видів, які охороняються у Хмельницькій області; 4 види, які є

рідкісні на цій території. Загальний склад флори парку сягає понад 700 видів

судинних рослин (Андрієнко, 2007).

Територія НПП «Мале Полісся» знаходиться на південному заході

східно-європейської рівнини у мішано-лісовій хвойно-широколистяній зоні у

Поліській провінції. На території парку поширений поліський тип ландшафтів.

Переважають різні за ценотичним складом ліси, лісистість території складає

біля 70% .

У лісовому фонді парку домінують природні ліси та культури сосни

звичайної, які становлять в ньому більше 50%, сосново-дубових лісів значно

менше, невеликі площі займають чорновільшняки та ліси з участю берези

повислої. Серед деревних порід найменшою є участь граба, окремі ділянки

дубово-грабових лісів займають невеликі площі.

Як уже зазначалось, найбільш поширеними є соснові ліси, серед яких

найбільші площі займають соснові ліси зеленомохові та чорницево-

зеленомохові. Основні ділянки дубово-соснових та дубово-грабових лісів

зосереджені у ДП «Славутське лісове господарство». Ялина звичайна в

природних деревостанах зустрічається фрагментарно. Чорновільшняки

займають невеликі площі в притерасних частинах заплави річки Горині.

Ценози характеризуються одноярусними деревостанами, утвореними

переважно сосною звичайною, віком – 40-90 років. Невелику домішку

становлять дуб звичайний, береза повисла, які займають переважно другий

ярус. Підлісок в цих лісах, як правило, зустрічається дуже рідко.

Зрозуміло, що головним лісотвірним та ландшафтотвірним видом

Національного природного парку «Мале Полісся» є сосна звичайна. З

другорядних ландшафтотвірних видів переважає дуб звичайний, граб

звичайний, береза повисла, чорновільшаник.

Аналіз території та структури лісів дає основу для акцентування уваги на

головних лісотвірних породах і буде врахована при подальших дослідженнях

біотичної продуктивності лісів Національного природного парку «Мале

Полісся».

17

УДК 630*6(477.83)

АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ВИМОГ ЛІСОВОЇ СЕРТИФІКАЦІЇ В ДП

“БРОДІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО”

Т.В. Волянський, студент*


Лісова сертифікація тривалий час лишається чи не єдиним ринковим

інструментом лісової політики трансформації ведення лісового господарства на

засадах сталого розвитку. В Україні набула поширення міжнародна схема

лісової сертифікації FSC (Forest Stewardship Council), вимоги якої передбачають

здійснення оцінки відповідності ведення лісового господарства 10 принципам,

56 критеріям та більш ніж 200 індикаторам.

Восьмирічний термін лісової сертифікації за стандартами FSC в ДП

«Бродівський лісгосп» дозволяє оцінити успішність його вимог. Підприємство

входить до групи лісгоспів Львівського ОУЛМГ, що сертифіковані в рамках

групового сертифікату. Аналіз звітів аудиторів по ДП «Бродівський лісгосп»

наведено в таблиці.

Аналіз зауважень за підсумками аудитів ДП «Бродівський лісгосп»

Принцип Рік проведення

Разом % 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013

1 2 2 5 9 11

2 1 1 1 3 4

4 1 2 6 1 10 12

5 1 1 1

6 6 8 9 3 2 2 1 1 32 40

7 1 1 1 1 1 5 6

8 2 3 3 1 1 1 2 13 16

9 2 3 2 1 8 10

Разом 14 20 27 4 4 5 4 3 81 100

Опрацювавши звіти аудиторів, можемо узагальнити зауваження щодо

діяльності підприємства. Кількість зауважень від початку отримання

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Кравець П.В.

18

сертифікату зростала до 2008 року, коли за підсумками наглядового аудиту

було прийнято рішення про призупинення дії сертифікату. Після цього

кількість зауважень різко зменшилася. Це є позитивною тенденцією, яка вказує

на приведення лісогосподарської діяльності у відповідності до вимог

міжнародного стандарту.

Аналіз зауважень в розрізі принципів свідчить про наявність екологічних

проблем із виконанням вимог стандарту. Так, найбільшу частку (40%)

складають зауваження до принципу 6. Аудитори засвідчують недостатність

заходів щодо мінімізації впливу на навколишнє середовище та залишення у

непорушеному стані цінних для збереження біологічних видів компонентів

лісу. Інша частина, яка торкалася зауважень до принципу 9 (10%) пов‘язана з

необхідністю послідовного виділення лісів особливо цінних для збереження та

забезпечення їх охорони та оцінки змін, які відбуваються в таких лісах.

Значна частина зауважень (16%) стосувалася проблем налагодження

системи моніторингу і оцінки лісогосподарської діяльності – принцип 8. Це

пояснюється відсутністю в чинній системі підготовки і прийняття

управлінських рішень усіх елементів, які пов‘язані з ефективним

функціонуванням системи оцінки і моніторингу діяльності підприємства.

Основні зауваження до вимог викладені в принципі 4 (12%) стосувалися

недостатній співпраці з місцевими громадами, їхнього інформування про

ведення лісового господарства, відсутності ефективного механізму вирішення

конфліктних ситуацій.

Слід звернути увагу, що зауваження щодо ведення лісового господарства

охопили усі принципи, які використовуються для умов України.

Незважаючи на скорочення кількості зауважень, доцільним є

запровадження системи внутрішнього аудиту і контролю для діяльністю

підприємства у відповідності до міжнародних вимог щодо ведення лісового

господарства.

19

УДК 330.131.5:639

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

ДП «СЕМЕНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

І.М. Голуб, студент магістратури1


Забезпечення економічно ефективного мисливського господарства країни

тривалий час залишається актуальним завданням беручи до уваги той факт, що

витрати на ведення мисливського господарства майже вдвічі перевищують

доходи. До основних проблем галузі слід віднести недостатнє фінансування

діяльності з охорони, відтворення та використання мисливських ресурсів.

Утримувачі мисливських угідь, окрім приватних, фінансують діяльність

переважно за залишковим принципом. Це призводить до виснаження

мисливських ресурсів і, отже, гальмування розвитку галузі в цілому.

Мисливське господарство ДП «Семенівське ЛГ» розміщене в північно-

східній частині Чернігівської області на території Семенівського

адміністративного району. Мисливське господарство займає площу 19,2 тис.га.

Майже 75% відсотків площі мисливських угідь розташовується в лісовому

фонді.

Оцінка економічної ефективності господарства здійснювалася на основі

аналізу матеріалів державної звітності № 2 - тп (мисливство) "Ведення

мисливського господарства". Сукупні витрати в 2012 році склали 98,0 тис. грн.,

в той час як доходи від мисливської діяльності сягнули всього 38,3 тис.грн.

Таким чином величина збитків підприємства складає 59,7 тис. грн. Ці витрати

компенсуються доходами підприємства від інших видів економічної діяльності,

зокрема, заготівлі деревини.

Аналіз діяльності мисливського господарства вказує на наявність таких

проблем як невідповідність чисельності мисливських тварин оптимальній,


20

наявність випадків незаконного добування тварин і, як наслідок, видача

відносно невеликої кількості ліцензій за високою вартістю.

Забезпечення економічної ефективності досягається двома шляхами.

Перший – мінімізація витрат на ведення мисливського господарства (охорона

мисливських угідь; заготівля кормів і підгодівля мисливських тварин,

створення ремізів; будівництво вольєрів тощо). Другий – підвищення

дохідності господарства завдяки збільшенню чисельності мисливських тварин,

або ж покращенню їхньої цінності. Перспективним вважаємо другий напрям,

пов'язаний з вкладанням додаткових коштів у розвиток мисливського

господарства.

Першочерговими завданнями з розвитку мисливства у ДП «Семенівське

ЛГ» мають стати забезпечення проведення біотехнічних заходів у повному

обсязі з урахуванням ємності мисливських угідь, збільшення чисельності

тварин до оптимальної завдяки утримання тварин у напіввільних умовах, а

саме, створення вольєрів із наступним випуском диких тварин в угіддя. Це

потребуватиме значних витрат, але в подальшому вони мають компенсуватися

як кількістю, так і цінністю мисливських тварин. Доцільним є формування

відповідної інфраструктури задля розвитку мисливського туризму.

Варто розглянути можливість диференціації вартості ліцензії, послуг і

трофеїв з урахуванням платоспроможного попиту, контингенту мисливців,

ємності угідь та інших чинників.

Забезпечення економічної ефективності мисливського господарства має

відбуватися в контексті реформування усієї мисливської галузі держави.

Йдеться про перехід на ринкові засади мисливського господарства,

використання виключно екологічно доступних ресурсів мисливської фауни,

формування фінансово-економічних стимулів екологічно збалансованого

відтворення і використання ресурсів мисливських угідь, збереження

біорізноманіття тваринного та рослинного світу мисливських угідь,

недискримінаційне ставлення до мисливських угідь всіх форм власності,

дотримання етичних норм у процесі полювання.

21

УДК 630*52:630*17:582.632.1

АНАЛІЗ МЕТОДІВ ТАКСАЦІЇ ОБ‟ЄМУ ДІЛОВИХ КОЛОД БЕРЕЗИ

ПОВИСЛОЇ (НА ПРИКЛАДІ ДП "БЕРЕЗНІВСЬКЕ ЛГ")

Д.М. Діхтяр, студент магістратури*


В економіці України велика роль належить лісу – одному з найбільших

багатств України. Багатоцільове призначення лісів потребує обліку на основі

сучасних методів визначення їхніх кількісних і якісних характеристик.

Для визначення об‘єму круглих ділових лісоматеріалів в Україні у

виробничих умовах застосовують ГОСТ 2708-75 та ДСТУ 4020-2-2001.

Використання протягом тривалого часу об‘ємних таблиць ГОСТ 2708 – 75

засвідчило їхню простоту і достатньо високу точність, однак для узгодження

методичних підходів обліку деревини в Україні та більшості країн-покупців

цього ресурсу було розроблено ДСТУ 4020-2-2001. Згідно із ДСТУ 4020-2-2001

таксація об`єму колод здійснюється за серединним діаметром та їх довжиною.

Окрім того, встановлення розмірів і об‘єму колод також може здійснюватися

електронними та оптичними системами або іншим обладнанням для

автоматичного вимірювання.

Починаючи з 2013 року Державним агентством лісових ресурсів

України з метою підвищення точності обліку і вимірювання лісових

сортиментів, швидкого і автоматичного формування документів, оперативного

отримання інформації про кількісні і якісні показники продукції лісозаготівель

та переміщення деревини запроваджено систему її електронного обліку. Вона

передбачає таксацію ділових колод за об‘ємними таблицями ГОСТ 2708-75.

Об'єми деревних стовбурів та їхніх частин можуть бути визначені

фізичними або стереометричними методами. Фізичні методи ґрунтуються на

використанні законів фізики. Під час застосування стереометричних методів

* Керівник– кандидат сільськгогосподарських наук Свинчук В.А.

22

стовбур розглядають як правильне тіло обертання і його об'єм визначається

шляхом обмірів і обчислень. Фізичні методи дозволяють визначити об'єм

стовбура точніше, стереометричні – лише наближено.

Метою роботи є аналіз методів визначення об‘єму ділових колод на

прикладі берези повислої в умовах ДП «Березнівське лісове господарство».

Вихідними даними для виконання роботи є результати безпосередньо

обміру 80 ділових колод берези повислої на нижньому складі

ДП «Березнівське ЛГ».

У роботі було використано стереометричні формули обчислення об‘єму

колод, а також таблиці ДСТУ 4020-2-2001 і ГОСТ 2708-75. Для порівняння за

точний об‘єм колод було взято складну формулу серединних перерізів. Для

кожного із зазначених методів було обчислено систематичну та

середньоквадратичну помилки (табл. 1.).

Результати оцінки різних методів таксації об‟єму круглих ділових

лісоматеріалів

Метод визначення об‘єму колод Систематична

помилка, %

Середньоквадратична

помилка, %

ГОСТ 2708-75 -3,1 12,8

формула Дементьєва -2,6 12,3

проста формула Смаліана 2,4 5,5

проста формула Губера -0,1 7,2

ДСТУ 4020-2-2001 3,3 9,9

метод зрізаного конуса 0,7 5,0

Таким чином, аналіз методів визначення об‘єму ділових колод берези

повислої в умовах ДП «Березнівське лісове господарство» свідчить про

наявність значних у окремих випадках розходжень (понад ±20 %) та

попередньо обґрунтовує доцільність удосконалення чинних нормативів, однак

для ґрунтовніших висновків необхідно провести додаткові дослідження на

основі більш масового дослідного матеріалу із залученням колод різної

довжини.

23

УДК 630*17:582.632.1:630*22 (477.51)

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЕВОСТАНІВ ВІЛЬХИ КЛЕЙКОЇ У

ДП “КОРЮКІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО”

Є.О. Домненко, студент магістратури*


Загальна площа ДП «Корюківське лісове господарство складає 35305,4 га,

у тому числі ліси природоохоронного, наукового, істотко-культурного

призначення – 2723 га, рекреаційно-оздоровчі – 1584,3 га, захисні – 501,7 га,

експлуатаційні – 30496,4 га. Поділ площі на категорії захисності відповідає

господарському призначенню, природним та економічним умовам району

розташування підприємства, вимогам сучасного природоохоронного

законодавства, сприяє охороні навколишнього середовища, збільшення ролі

рекреаційних лісів. Частка експлуатаційних лісів підприємства найбільша

(86,4%), що свідчить про важливе значення лісового господарства в економіці

району.

Розподіл за лісовими породами наведено на рисунку.

Рис. 1. Розподіл вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок за

панівними породами у % від загальної площі.

За даними обліку лісів України станом на 1.01.2011 року вільха клейка

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук А.Е. Оборська

24

(Alnus glutinoza (L.) Gaertn.), як головний лісотвірний деревний вид займає

площу 275,8 тис. га, або 4,4% лісових ділянок державного лісового фонду

України.

Як видно з діаграми, аналогічний відсоток вільхових деревостанів у ДП

«Корюківське лісове господарство». Хоча сосна звичайна є панівним видом у

цьому регіоні, вільха клейка також займає важливу нішу. Місцезростання

вільшаників дуже специфічне – це низини, долини рік і струмків, западини й

улоговини біля надлучної тераси на багатих перегнійно-мулистих або

торф‘янистих ґрунтах. З точки зору лісівництва вільха клейка цінна тим, що

може добре рости на мокрих і заболочених ґрунтах. Низинні й перехідні

вільхові болота відзначаються високою продуктивністю деревостанів та

господарсько-корисними властивостями недеревної рослинницької сировини.

Вільха клейка утворює звичайно чисті насадження, але зустрічаються й змішані

з березою, ясенем, вербою, ялиною, рідше – з дубом і осикою.

Вільха клейка є цінною господарською породою. Вільхова деревина

придатна для виготовлення лущеного і струганого шпону в фанерному

виробництві, широко застосовується в меблевому виробництві та будівельній

індустрії. Крім того, дров‘яна деревина має найбільшу теплоємність серед

м‘яколистяних порід.

Поділ деревного виду за групами віку приведене в таблиці.

Розподіл лісових ділянок, вкритих Вільхою клейкою, за групами віку.

Порода

Групи віку

Молодняки Середньовікові Пристигаючі Стиглі і

перестійні

га тис.

м3

га тис. м3 га

тис.

м3

га тис. м3

Вільха клейка 255,3 9,2 1023,3 147,64 273,2 55,67 706,8 193,37

З наведеної таблиці видно, що найбільшу площу займають саме

середньовікові насадження (1023,3 га), але запас деревини в них значно

менший (147,64 тис. ) в порівнянні з насадженнями стиглого і перестійного

віку (193,37 тис. ), хоча їхня площа менша.

25

УДК 630*5:712.253(477-25)

СУЧАСНИЙ СТАН ТА СТРУКТУРА ЛІСІВ НПП «ГОЛОСІЇВСЬКИЙ»

Б.В. Дубровець, студент магістратури*


НПП «Голосіївський» є єдиним національним природним парком в

Україні, що знаходиться на території великого міста. Особлива цінність його

території полягає в тому, що в ньому поєднуються унікальні природні

комплекси разом із історико-культурними об‘єктами. Одним із головних

завдань парку є вирішення проблем збереження біологічного та ландшафтного

різноманіття на його території.

Розміщення НПП «Голосіївський» в межах столичного міста визначає

значний рекреаційний попит місцевого населення та обумовлює наявність

значного рекреаційного навантаження на екосистеми. Сучасний екологічний

стан його лісів зумовлений як інтенсивністю антропогенного впливу, так і

техногенним навантаженням, яке постійно зростає, що в свою чергу призводить

до порушення природної стійкості та зменшення біорізноманіття на його

території. Варто зазначити, що навіть в умовах підвищеного рекреаційного

навантаження на більшості території парку, вона має достатньо високий ступінь

видового та ценотичного різноманіття.

На території НПП «Голосіївський» в основному переважає лісова

рослинність. Загальна площа лісових земель загалом становить 4334,12 га, що

становить 95,8% від загальної площі. Більше половини території парку (2730,4

га) займають соснові ліси, які поширені переважно в південній частині

території. Дубові ліси (560,2 га), зростають переважно в північній частині

території, а найбільша їх площа – в Голосіївському лісі.

Аналізуючи розподіл площ і запасів вкритих лісовою рослинністю

ділянок за групами віку, можна зробити висновок, що найбільший відсоток від

* Керівник – доктор сільськогосподарських наук Лакида П.І.

26

загального запасу, а саме 61,2%, становлять середньовікові деревостани. Частка

стиглих насаджень становить 12,1%, молодняків та пристиглих по 10,0%,

перестиглих 6,7% від загального запасу парку.

Слід відмітити, що в розподілі площ насаджень парку за віковими

групами залежно від групи порід (рис. 1) значну частку серед хвойних та

твердолистяних займають середньовікові деревостани. У м‘яколистяних частка

молодняків є невеликою (4,7%).

Рис. 1. Розподіл площ насаджень парку за віковими групами залежно від

групи порід, %

Щодо розподілу площ насаджень парку за бонітетною шкалою М.М.

Орлова за групами порід (рис. 2), можна зробити висновок, що насадження

парку є високопродуктивними. Хвойні та м‘яколистяні насадження зростають

переважно за І класом бонітету а у твердолистяних переважає ІІ клас бонітету.

Насадження парку є високоповнотними. Середня повнота 0,67.

Рис. 2. Розподіл площ насаджень парку за бонітетною шкалою

М.М.Орлова за групами порід, %

Аналіз сучасного стану та структури лісів парку дає основу для

акцентування уваги на головних лісотвірних породах та їх основних

таксаційних показниках і буде врахована при подальших дослідженнях

біотичної продуктивності НПП «Голосіївський».

27

УДК 630*53

АНАЛІЗ ОБСЯГІВ РУБОК ГОЛОВНОГО КОРИСТУВАННЯ В

ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ЛІСАХ ДП «СТОРОЖИНЕЦЬКЕ ЛІСОВЕ

ГОСПОДАРСТВО»

Д.М. Ільченко., студент магістратури*


Державне підприємство «Сторожинецьке лісове господарство»

розташоване в північній частині Чернівецької області на території трьох

адміністративних районів: Сторожинецького, Вижницького і Глибоцького.

Загальна площа підприємства становить 39355 га. Серед лісових ділянок,

вкритих лісовою рослинністю, бук займає 43,4%, ялиця – 32,4%, ялина – 13,4%,

дуб – 5,8%, береза – 1,4%, сосна – 1,1%, вільха – 0,6%, осика – 0,5%, інші (граб,

ясен) – 1,4%. Частка експлуатаційних лісів складає 61% від загальної площі

підприємства. У цих лісах проводяться такими способами рубки головного

користування (РГК): суцільно лісосічні (ялина, сосна, дуб, граб, ясен, береза,

осика, вільха), рівномірно-поступові трьох-прийомні і вибіркові (бук, ялиця).

Річний розмір рубок головного користування встановлюється за

розрахунковою лісосікою, яку приймають керуючись принципами забезпечення

невиснажливого і рівномірного користування лісовими ресурсами, збереження

умов відтворення високопродуктивних насаджень, їхніх економічних та інших

корисних властивостей. Враховуючи розподіл лісових насаджень за віковими

групами, лісовпорядкуванням рекомендовано встановити на ревізійний період з

2011 до 2020 рр. для хвойного господарства другу вікову лісосіку (63,5 тис. м3),

для твердолистяного (бук) – лісосіку рівномірного користування у розмірі

26,8 тис. м3 і м‘яколистяного – 1,9 тис. м

3 ліквідної деревини.

У розрізі господарств лісовпорядкуванням в експлуатаційних лісах

підприємства встановлено 8 господарських секцій (табл.).

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Матушевич Л.М.

28

Динаміка обсягів рубок головного користування за роками в розрізі

господарств і господарських секцій, % від запасу запроектованої

розрахункової лісосіки (чисельник – запроектовано, знаменник – фактично)

Господарство,

госпсекція

Роки

2009 2010 2011 2012 2013

Хвойне 68,9 68,9 68,9 74,1 74,1 68,9 68,9 69,0 73,9 74,2

Ялинова 11,1 11,1 11,1 23,2 23,2 11,0 11,1 11,1 23,2 23,3

Ялицева 57,8 57,8 57,8 50,8 50,8 57,9 57,9 57,9 50,8 50,9

Твердолистяне 29,1 29,1 29,1 23,9 23,9 28,4 27,0 29,1 23,8 23,5

Дубова 0,5 0,5 0,5 3,7 3,7 0,6 0,6 0,6 3,7 3,7

Букова 28,2 28,2 28,2 19,3 19,3 27,2 26,0 27,1 19,4 19,3

Ясенева 0,3 0,3 0,3 0,5 0,5 0,3 - 0,3 0,4 -

М'яколистяне 2,1 2,1 2,1 2,0 2,0 0,1 1,3 0,4 0,4 0,9

Березова 0,4 0,4 0,4 0,7 0,7 - 0,4 0,4 0,4 0,7

Осикова 1,2 1,2 1,2 0,9 0,9 - 0,8 - - -

Чорновільхова 0,4 0,4 0,4 0,4 0,4 0,1 0,2 - - 0,2

Всього 100 100 100 100 100 97,5 97,3 98,5 98,1 98,6

З даних таблиці, видно, що фактичний обсяг заготівлі деревини не

відповідає запроектованому: він менший на 2,7 %, що є цілком допустимим.

Якщо порівняти по господарствах і госпсекціях, то підприємство за рахунок

твердолистяного і хвойного господарств незначною мірою перевищувало ліміт,

особливо в 2011 та 2013 роках, по м‘яколистяному господарству, навпаки,

недовиконувало, особливо по осиковій та чорновільховій госпсекціях. Ця

невідповідність викликана тим, що немає виробничої можливості для розробки

цих лісосік, оскільки більшість деревостанів берези, осики, вільхи зростають в

умовах С4 і Д4, вирубування яких можливе лише за наявності стійких морозів

взимку.

29

УДК 630*7

ПОКАЗНИКИ ТА СТАН ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ У

ДП «ОЛЕВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

К.С. Камєнєва, студент магістратури*


Одним із найважливіших факторів ефективності діяльності підприємства

є його забезпеченість основними фондами в необхідній кількості та асортименті

та найбільш повне їх використання.

Основні засоби або фонди – це засоби праці, які мають вартість і

функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі,

а їх вартість переноситься на вартість виробленої продукції та на працю, в міру

свого спрацювання. Можна сказати, що основні засоби – це активи

підприємства.

Для того, щоб проаналізувати стан використання основних засобів, які

наведені в таблиці 1, скористаємося формою № 5 річної фінансової звітності

«Примітки до річної фінансової звітності за 2010, 2011 та 2012рік»

1. Вартість основних засобів ДП «Олевське лісове господарство»

Групи основних засобів Вартість, тис.грн.

2010 2011 2012

Будинки, споруди та передавальні

пристрої 3972 4495 5682

Машини та обладнання 3841 3893 3953

Транспортні засоби 2225 2528 2600

Інструменти, прилади, інвентар 386 541 644

Тварини 45 43 39

Інші основні засоби 2492 2339 2156

Інші необоротні матеріальні активи 356 472 477

Усього 13317 14311 15551

Проаналізувавши дані наведені в табл.1 можна сказати, що найбільшу

частку основних засобів складають будинки, споруди та передавальні пристрої,

які в середньому за 3 роки складають 32,0% від вартості всіх основних засобів.

*Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Бала О.П.

30

Не набагато менше значення мають машини та обладнання – 27,1%.

Транспортні засоби становлять – 17, 0%

Показники використання основних засобів (табл. 2) залежать від багатьох

факторів: технічний рівень підприємства; обсяги виробництва; собівартість

продукції; амортизація тощо.

2. Показники використання основних засобів

Показники використання основних засобів 2010рік 2011рік 2012рік

Коефіцієнт реальної вартості основних

засобів 0,73 0,68 0,71

Коефіцієнт зносу основних засобів 0,16 0,33 0,31

Коефіцієнт придатності 0,84 0,67 0,69

Коефіцієнт оновлення основних засобів 0,07 0,11 0,11

Коефіцієнт вибуття 0,034 0,042 0,038

Коефіцієнт приросту 0,04 0,07 0,08

Фондовіддача 2,64 3,07 2,78

Фондомісткість 0,378 0,326 0,331

Фондоозброєність 68,80 77,61 90,49

Рентабельність використання основних

засобів

91,0 % 80,3 % 74,8 %

За результатами даної таблиці можна зробити висновок, що стан

основних засобів на підприємстві за 2010 рік є добрим оскільки коефіцієнт

придатності становить 84%, на зменшення даного показника в наступному році

вплинув знос основних засобі (33%). Рентабельність використання становить

91,0% -74,8%, що є достатньо високими показниками.

Для того, щоб підвищити ефективність використання основних засобів

на підприємстві можна запропонувати такі шляхи:

зменшити простої під час виробничого процесу машин та

обладнання;

збільшення робочого часу використання основних засобів, в тому

числі застосування 2-3-змінного робочого дня;

списання морально та фізично застарілих основних засобів;

уведення в дію продуктивніших машин та механізмів;

переглянути організацію праці на підприємстві;

підвищити ефективність використання існуючих основних засобів.

31

УДК 630*43

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АВІАЦІЙНОЇ ОХОРОНИ

ЛІСІВ В УКРАЇНІ

Є.І. Короп, студент*


Ліс – це найважливіший компонент природних ландшафтів, національне

багатство України. Крім деревних та інших матеріальних продуктів він захищає

ґрунт від змиву, забезпечує рівномірне надходження вологи у підземний стік,

слугує легенями планети очищаючи повітря від забруднення, помешканням для

звірів і птахів. Тому він підлягає державній охороні й захисту.

Особливо важливе значення має охорона лісів від пожеж, адже пожежі

наносять значні, часом непоправні збитки. Авіаційну охорону лісів України

здійснює ДП «Укравіабаза». До основних завдань відносяться: авіа-

патрулювання лісових територій з метою своєчасного виявлення лісових

пожеж; гасіння лісових пожеж силами авіапожежної служби; лісопатологічний

нагляд і аеровізуальне обстеження лісів з метою виявлення порушень

санітарного стану та інші функції.

ДП «Укравіабаза» обслуговує лісові масиви на площі 3550 тис. га. – це, в

основному, райони з підвищеною пожежною небезпекою. До складу авіабази

входить 13 авіавідділень. Першочерговим завданнямє виявлення пожеж в

найкоротший термін, передача наземній лісовій охороні детальних даних про

місце, характеристику і кількість сил, необхідних для гасіння пожежі. Агенство

лісових ресурсів України за допомогою авіаційних та наземних сил контролює

пожежну ситуацію в лісах України. Як приклад ефективності роботи авіабази

наведено дані на рис 1., коли фінансування авіалісоохорони здійснювалося

відповідно до нормативів, щорічно виявлялося біля 65% лісових пожеж, а

середня площа їх ліквідації не перевищувала 0,5 га.

Найбільш проблемними питаннями в роботі авіації є її застарілість та

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Маніта О.Г.

32

велика енергоємність. Необхідна авіаційна техніка для авіалісоохоронних робіт

в Україні не виготовляється. Нині такі гелікоптери виготовляються тільки за

кордоном і мають вартістю від 300 тис. дол. до 2 млн. дол. Без державної

підтримки питання придбання сучасної авіаційної техніки не вирішити. Друга

проблема - це фінансування польотів. Для ефективної роботи авіації потрібно,

щоб наліт по обслугованій території на одне повітряне судно був близько 500

годин. На сьогодні із-за дефіциту бюджетного фінансування він складає

приблизно 200 годин, що явно недостатньо.

Ефективність виявлення лісових пожеж залежно від нальоту годин

Таким чином, необхідно розвивати використання дистанційних методів

виявлення пожеж, особливо у віддалених лісових масивах. Це, насамперед,

орбітально-супутниковий огляд лісів зі складанням карт пожежної небезпеки,

автоматичне виявлення пожеж за допомогою телевізійних камер, які

встановлюють на пожежоспостережних вежах, використання штучного

викликання опадів для гасіння лісових пожеж і профілактичного змочування

пожежонебезпечних лісових масивів. Окрім того, треба впроваджувати нові

зразки протипожежної техніки, наприклад, пожежно-рятувальний гелікоптер

МІ-14ПЖ, який в області авіаційної охорони лісів може конкурувати зі

світовими аналогами.

33

УДК 630*52:630*17:582.632.1(477.42)

АНАЛІЗ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ТАКСАЦІЇ ОБ‟ЄМУ

КРУГЛИХ ДІЛОВИХ ЛІСОМАТЕРІАЛІВ БЕРЕЗИ ПОВИСЛОЇ

(НА ПРИКЛАДІ ДП "СЛОВЕЧАНСЬКИЙ ЛІСГОСП АПК")

П.М. Лінкевич, студент магістратури*


Таксація об'єму круглих ділових лісоматеріалів у виробничих умовах в

Україні впродовж тривалого часу здійснюється переважно за допомогою

таблиць ГОСТ 2708-75. Окрім того, з 2001 року набув чинності ДСТУ 4020-2-

2001, розроблений кафедрою лісової таксації та лісовпорядкування НУБіП

України. Опрацювання цього нормативу було викликано необхідністю

узгодження методів таксації об‘єму круглих ділових лісоматеріалів з

основними країнами, до яких Україна експортує значні обсяги деревини.

Метою роботи є аналіз та удосконалення різних методів, зокрема, чинних

нормативів таксації об‘єму круглих ділових лісоматеріалів на прикладі берези

повислої в умовах ДП "Словечанський лісгосп АПК".

Первинними даними для виконання розрахункової частини роботи є

матеріали безпосереднього обміру 59 ділових колод берези повислої довжиною

4 м на нижньому складі ДП "Словечанський лісгосп АПК".

Для оцінки точності методів таксації об‘єму круглих ділових

лісоматеріалів було використано ГОСТ 2708-75, ДСТУ 4020-2-2001, російський

ГОСТ Р 52117 – 2003, прості формули Смаліана та Губера, формула

Дементьєва. За основу для порівняння було прийнято об‘єм, обчислений за

складною формулою серединних перерізів. Для кожного із зазначених методів

було обчислено систематичну та середньоквадратичну помилки. Узагальнені

результати порівняння різних методів таксації об‘єму ділових колод подано у

таблиці. З неї видно, що застосування таблиць ГОСТ 2708-75 під час масової

оцінки об‘єму круглих ділових лісоматеріалів на підприємстві є цілком

* Керівник– кандидат сільськогосподарських наук Свинчук В.А.

34

обгрунтованим.

Порівняльний аналіз різниx методів визначення об‟єму діловиx колод

берези повислої

Метод таксації об‘єму Помилка, %

систематична середньоквадратична

Формула Дементьєва -3,5 13,1

Проста формула Губера -1,8 4,7

Формула Смаліана 2,0 4,6

ГОСТ 2708-75 -2,0 12,4

ДСТУ 4020-2-2001 -1,2 6,9

ГОСТ Р 52117 – 2003

(метод зрізаного конуса) 1,0 4,3

Більшість методів, окрім простої формули Смаліана і ГОСТ Р 52117 –

2003, систематично на 1-3 % для дослідного підприємства занижують об‘єм

ділових колод. Найточнішими результатами характеризується використання

об‘ємних таблиць ДСТУ 4020-2-2001 і проста формула Губера.

З метою опрацювання методики розроблення нормативів та їх

удосконалення на основі масиву дослідних даних було розроблено проект

таблиць об‘єму колод, аналогічних за формою до ГОСТ 2708-75. Основою для

їх опрацювання була обгрунтована автором математична модель видового

числа колод залежно від їх товщини у верхньому відрізі без кори. Перевірка

відповідності розроблених таблиць вихідним даним засвідчила, що вони мають

нижчу систематичну помилку (менше 1 %) порівняно з чинним ГОСТ 2708-75.

Однак досягти зменшення величини середньоквадратичної помилки не вдалося.

Отже, виконані дослідження засвідчили досить високу точність чинних

нормативів для масової таксації об‘єму колод берези повислої. Однак якщо

таблиці ДСТУ 4020-2-2001 мають порівняно незначні розходження навіть під

час оцінки об‘єму окремих колод, то застосування ГОСТ 2708-75 призводить

інколи до помилок понад ±20 %. Відповідно необхідно здійснити їхню

детальнішу перевірку на основі більш масового дослідного матеріалу із

залученням колод різної довжини.

35

УДК 630*6(477.44)

АНАЛІЗ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВ ЛІСОВОГО

ГОСПОДАРСТВА (НА ПРИКЛАДІ ДП «ІЛЛІНЕЦЬКЕ ЛІСОВЕ

ГОСПОДАРСТВО»)

В.О. Максименюк, студент магістратури*


У сучасних умовах господарювання забезпечення ефективної діяльності

підприємств лісового господарства потребує чітко сформованої та дієвої

системи менеджменту. Розроблена стратегія і тактика діяльності підприємства,

відповідно організована система виробництва, належний контроль досягнення

мети чи кінцевих результатів діяльності підприємства в цілому сприятимуть

успішному розв‘язанню технічних та соціально-економічних проблем, що

виникають у процесі господарської діяльності підприємств.

Саме з переходом на ринкові засади господарювання створення

ефективних систем менеджменту та їх об‘єктивна оцінка є важливим фактором

забезпечення ефективної діяльності підприємств, поліпшення їх

конкурентоспроможності в умовах динамічного ринкового середовища.

Результати аналізу літературних джерел дозволяють стверджувати, що

система менеджменту підприємств оцінюється на основі комплексу кількісних

та якісних показників, що характеризують її соціально-економічну

ефективність. Зокрема, загальними показниками ефективності менеджменту є

виручка від продажу в розрахунку на одного працівника, чистий прибуток у

розрахунку на одного працівника, рівень рентабельності виробництва тощо.

Використання таких загальних показників для оцінки ефективності

менеджменту державного підприємства «Іллінецьке лісове господарство»

Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства

впродовж періоду 2010 – 2012 рр. дозволило зробити такі висновки:

- позивною тенденцією було збільшення виручки від продажу продукції

з розрахунку на одного працівника (46,4 тис. грн у 2010 р. до 77,8 тис. грн у

* Керівник –кандидат економічних наук Павліщук О.П.

36

2012 р.), що в цілому свідчило про зростання продуктивності праці впродовж

досліджуваного періоду;

- позитивна тенденція зміни чистого прибутку, який залишається у

розпорядженні підприємства, з розрахунку на 1 працівника дозволяє в

подальшому формувати напрями його використання, зокрема, з метою

інвестування у розробку й освоєння нових видів продукції і технологій,

реконструкцію і модернізацію діючого виробництва;

- рівень рентабельності виробництва є досить низьким і хоча має

тенденцію до зростання, проте свідчить про подальшу необхідність пошуку

резервів збільшення прибутку підприємства та зниження витрат на підготовку

до виробництва, виготовлення продукції та її збут.

Слід наголосити, що для оцінки системи менеджменту підприємств

лісового господарства, які мають специфічні особливості, що відрізняють їх з-

поміж підприємств інших галузей економіки, необхідним є використання

комплексу критеріїв та відповідних їм кількісних та якісних показників, які

дозволять оцінити систему менеджменту з точки зору її відповідності

екологічним, економічним та соціальним вимогам управління лісовим

господарством на засадах сталого розвитку. Адже Україна, визнавши більшість

резолюцій міжнародних конференцій в сфері охорони, захисту, збереження та

використання лісів, зобов‘язалася дотримуватись вимог концепції сталого

розвитку лісового господарства. Таким чином, використання для оцінки

менеджменту підприємств лісового господарства комплексу критеріїв та

відповідних їм показників, що дозволяють оцінити ефективність менеджменту з

точки зору її відповідності екологічним, економічним та соціальним вимогам

управління лісовим господарством на засадах сталого розвитку, сприятиме як

врахуванню національних особливостей лісокористування, специфіки

лісогосподарських підприємств, так і в цілому покращенню практики

лісокористування відповідно до принципів сталого розвитку лісового

господарства та з урахуванням глобальних екологічних загроз й ролі лісів у їх

запобіганні.

37

УДК 630*83:658.21

СТАН ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ МАРКЕТИНГОВИХ

КОМУНІКАЦІЙ ПІДПРИЄМСТВ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Я.І. Панчук, студент магістратури*


В умовах переходу на ринкові засади господарювання в лісовому

господарстві надзвичайно важливим є вміння знайти і задовольнити потреби

споживачів як єдина можливість досягнення цілей, пов‘язаних з прибутком,

проникненням на нові ринки, розвитком підприємств. З іншої сторони

необхідним є формування інформаційного забезпечення для прийняття

управлінських рішень, конкретні дії щодо розробки та управління товаром,

ціноутворенням, розподілом і просуванням товарів. В цьому контексті до уваги

має прийматися увесь комплекс маркетингових інструментів задля кращого і

повного забезпечення попиту на лісопродукцію.

Комплекс маркетингу – це сукупність засобів, які компанія застосовує

для комунікації зі споживачами. До них належать: реклама, персональний

продаж, стимулювання збуту, зв‘язки з громадськістю (PR), та прямий

маркетинг. Реклама, стимулювання збуту, зв‘язки з громадськістю це засоби

масового впливу, оскільки вони орієнтовані на численні групи потенційних

споживачів. Персональний продаж і прямий маркетинг передбачають

індивідуальне спілкування продавця з потенційним споживачем. Це

спілкування може здійснюватися: безпосередньо ― віч-на-віч‖, телефоном чи за

допомогою інтерактивних електронних засобів зв‘язку. Для комунікації зі

споживачами компанія може використовувати один або кілька елементів

комплексу маркетингу.

Формуючи місію та цілі маркетингового менеджменту вітчизняних

лісогосподарських підприємств, а також окреслюючи передумови їх реалізації,

необхідно врахувати, що специфікою лісового господарства України (крім тих


38

особливостей, що відрізняють його з-поміж інших видів економічної

діяльності) є: довгострокова і планова система організації лісогосподарського

виробництва; відносно рівномірний обсяг планування лісозаготівель, який не

кореспондується з ринковою кон‘юнктурою попиту на деревину, а отже, низька

еластичність пропозиції деревини внаслідок повільного темпу відновлення

сировинних ресурсів та екологічних обмежень; відсутність внутрішнього ринку

споживання низькотоварної деревини; ринок круглого лісу в Україні є ринком

продавця з ознаками монополізації через централізацію управлінських рішень

лісогосподарських підприємств Державним агентством лісових ресурсів

України.

Система маркетингового менеджменту підприємств лісового

господарства повинна бути спрямованою на досягнення наступних цілей:

комплексне використання лісових ресурсів;

підвищення конкурентоспроможності лісогосподарських підприємств за

рахунок розвитку різних ринків лісопродукції (круглих лісоматеріалів,

продукції побічного користування, охорони тощо);

забезпечення довготривалих договірних партнерських відносин і

поглиблення стратегічної співпраці лісогосподарських та деревообробних

підприємств (передусім вітчизняних) у напрямку поліпшення

виробництва та реалізації продукції глибокої переробки деревини з

високою часткою доданої вартості на внутрішньому та зовнішньому

ринках лісородукції, що важливо в контексті підтримки та розвитку

національного деревообробного сектору;

підвищення ролі маркетингових досліджень у процесі прийняття рішень

щодо забезпечення ефективної діяльності підприємств лісового

господарства, зокрема щодо задоволення потреб споживачів у лісових

ресурсах на внутрішньому та зовнішньому ринках, щодо ціноутворення

на лісопродукцію, її просування, вибору каналів розподілу тощо.

39

УДК 630*5:630*17:582.632.2 (477.86)

ВПЛИВ ПОКАЗНИКІВ ПОВНОДЕРЕВНОСТІ НА ТОЧНІСТЬ

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАПАСУ В УМОВАХ

ДП «БОЛЕХІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

Р.М. Поясник, студент магістратури*


ДП «Болехівське лісове господарство» розташоване в західній частині

Івано-Франківської області та складається з 7 лісництв. Загальна площа

підприємства 29560 га. Основними лісоутворювальними породами є бук

лісовий, ялина європейська, ялиця біла, дуб звичайний та ін. Переважаючою

породою є Бук лісовий (Fagus sylvatika L.).

Рис. Розподіл вкритих лісовою рослинністю ділянок за

переважаючими породами

Вивчення просторово-параметричної структури деревостанів є одним із

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Маніта О.Г.

40

важливих завдань лісотаксаційної науки, а значна поширеність та соціально-

екологічне значення букових лісів дає підстави для розроблення єдиної системи

нормативно-довідкових даних з обліку ресурсів цієї деревної породи в умовах

Карпатського регіону.

Одним із важливих нормативних матеріалів, що дозволяють оцінити

якісні та кількісні параметри заготовленої деревини, слугують сортиментні

таблиці. Розроблення цього нормативу передбачає виконання певних етапів

досліджень, а саме: встановлення взаємозв'язків між об‘ємоутворювальними

показниками для побудови об'ємних таблиць; вивчення залежності між

висотами та діаметрами дерев для розроблення шкали розрядів висот;

дослідження розмірно-якісної структури об'єму стовбурів та обґрунтування

математичних моделей для відтворення шуканих залежностей.

Відомо, що таблиці об'єму стовбурів можуть будуватись на різних

методичних основах:

- дослідженні твірної деревних стовбурів;

- встановлення показників форми та повнодеревності стовбурів;

- безпосередньому моделюванні об'єму стовбурів.

Найбільшого поширення під час розроблення таблиць об'єму набув

другий підхід, який ґрунтується на теорії видових чисел.

Аналіз низки публікацій щодо особливостей повнодеревності стовбурів у

межах різних вікових категорій деревостанів свідчить про те, що для букових

насаджень в умовах господарства, опрацювання нової моделі видових чисел є

необхідною передумовою для розроблення об'ємних і сортиментних таблиць.

Оскільки в сучасних умовах до точності оцінки лісових ресурсів

ставляться високі вимоги і встановлення реальних біометричних параметрів

стовбурів. Тому дане питання винятково гостро стоїть в умовах нинішнього

інтенсивного ведення лісового господарства, коли проблема раціонального

використання деревини набуває особливої ваги.

41

УДК 630*6(477.81)

АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА (НА ПРИКЛАДІ ДП «РОКИТНІВСЬКЕ

ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»)

Б.І. Сахнюк, студент магістратури*


Перехід підприємств лісового господарства на ринкові засади

господарювання вимагає формування та ефективної реалізації відповідної

стратегії, що повинна враховувати динамічні зміни у зовнішньому середовищі,

посилення конкуренції у ринковому просторі. При цьому обґрунтування

ефективних управлінських рішень має базуватись на результатах комплексного

економічного аналізу господарської діяльності сучасних підприємств, однією із

важливих складових якого є аналіз виробництва та реалізації продукції. Такий

аналіз необхідний як для оцінки досягнутих результатів підприємствами, так і

для виявлення недоліків і оперативного впливу на процес виробництва, пошуку

резервів підвищення ефективності діяльності підприємств.

Зокрема, на забезпечення ефективності діяльності підприємства

безпосередньо впливають темпи зростання обсягу виробництва і реалізації

продукції, поліпшення її якості, що і було першою складовою здійсненого

аналізу виробництва та реалізації продукції на прикладі ДП «Рокитнівське

лісове господарство» Рівненського обласного управління лісового та

мисливського господарства. Здійснений аналіз засвідчив, що впродовж 2008 –

2012 рр. обсяг виробництва продукції досліджуваним підприємством зріс на

60,4 % (у 2012 р. становив близько 41,5 млн грн ), а обсяг реалізації – на 59,5 %

(у 2012 р. становив 41,1 млн грн ). У розрізі досліджуваних років темпи

зростання виробництва і реалізації продукції приблизно були однаковими, що

свідчить про те, що на підприємстві відсутні значні залишки готової продукції

на складах.

Особливо важливе значення для підприємства має виконання договорів та

* Керівник – кандидат економічних наук Павліщук О.П.

42

своєчасні розрахунки із споживачами, адже невиконання договірних

зобов‘язань призведе до втрати ринку збуту продукції, що спричинить спад

виробництва, виплату штрафних санкцій, зменшення прибутку та інші

негативні наслідки. Так, у розрізі основних споживачів внутрішнього ринку

договірні зобов‘язання досліджуваним підприємством виконуються у повній

мірі, що гарантує плідну співпрацю з ними у майбутньому.

Ритмічна робота підприємства є основною умовою вчасного випуску і

реалізації продукції. Наслідком неритмічної роботи підприємства є підвищення

собівартості продукції, зменшення прибутку та погіршення фінансового стану

підприємства. Для аналізу ритмічності підприємства на основі даних випуску

продукції у розрізі кварталів 2010 – 2012 рр. використано коефіцієнт варіації.

Враховуючи результати розрахунку цього коефіцієнту у розрізі років (К2010 =

0,148, К2011 = 0,076, К2012 = 0,060) можна зробити висновок, що випуск продукції

у розрізі кварталів відхилявся від планового показника у 2010 році в

середньому на 14,8%, в 2011 р. – на 7,6% та в 2012 р. – на 6%. Зменшення

коефіцієнту варіації є в цілому позитивною тенденцією, що підтверджує

рівномірний випуск продукції за графіком в обсязі, що передбачений планом.

В цілому здійснений аналіз дозволяє виділити такі резерви зростання

обсягу виробництва та реалізації продукції досліджуваного підприємства:

недопущення значних залишків нереалізованої лісопродукції на складах;

недопущення браку продукції та рекламацій на відвантажену продукцію;

своєчасність розрахунків із споживачами; поліпшення використання та

оновлення основних засобів, введення нових технологій; підвищення рівня

продуктивності праці на всіх етапах виробництва продукції, зокрема, внаслідок

скорочення втрат робочого часу через ліквідацію непродуктивних простоїв на

навантажувальних та розвантажувальних роботах.

Таким чином, використання різноманітних методів економічного аналізу

у сучасних умовах господарювання сприятиме поліпшенню інформаційної

системи лісогосподарських підприємств та відповідно підвищенню їх

конкурентоспроможності в умовах динамічного ринкового середовища.

43

УДК 630*53

ОЦІНКА ФІТОМАСИ М‟ЯКОЛИСТЯНИХ ДЕРЕВОСТАНІВ ДП

"СОСНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО"

Г.В. Шулевський, студент магістратури,


Враховуючи переосмислення значення лісу для людства, як не тільки

ресурсної бази, а й складової глобальної біологічну систему, вивчення

біопродуктивності лісів є більш ніж актуальним на даний час. Дослідження

процесів накопичення органічної речовини у лісових біогеоценозах дозволяє

розширити знання про кругообіг речовин в біосфері.

Дослідження проводились в лісовому фонді державного підприємства

«Соснівське лісове господарство», що знаходиться в Українському Поліссі.

Територія діяльності підприємства охоплює східну частину Рівненської області

(Корецький та Березнівський адміністративні райони). Клімат регіону є

характерним для Полісся, тобто з помірно-вологим теплим літом і м'якою

зимою з великою кількістю опадів, що є сприятливим для росту досліджуваних

лісів.

У ході проведених досліджень було закладено 4 тимчасових пробних

площі, де зрубано і обміряно 12 модельних дерев. Були зібрані дані кількіних

показників фітомаси на основі дослідження березових та вільхових

деревостанів.

Таблиця 1. Таксаційна характеристика пробних площ

№

пп

Склад

насадження

Вік,

років

Середній

діаметр,

см

Середня

висота,

м

Запас,

м3·га

-1 Відносна

повнота

Сума площ

поперечного

перерізу,

м2·га

-1

1 5Бп3Ос1Дз1Вч 29 9,4 14,7 131 0,8 17,59

2 8Бп1Ос1Вч 11 3,0 6,7 23 1,0 4,52

3 7Вч2Ос1Бп 23 7,0 11,7 177 0,9 26,90

4 9Вч1Бп+Дз 39 17,8 19,4 331 0,9 35,30

Збір дослідних даних здійснено за методикою пофракційної оцінки

надземної фітомаси (Лакида П.І., 2002). На основі досліджень модельних дерев

Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Білоус А.М.

44

м'яколистяних видів комплексно оцінено фітомасу вільхових та березових

деревостанів.

Основну частку у загальній надземній фітомасі деревостану складає

фітомаса стовбура в корі, яка складається з фітомаси деревини та кори. Так на

пробних площах визначили, що фітомаса дослідних березових деревостанів

коливається від 7,3 т·га-1

до 52,8 т·га-1

. Фітомаса вільхових насаджень склала

відповідно 46,7 т·га-1

та 104,6 т·га-1

(у абсолютно сухому стані).

Важливим показником є частка кори у фітомасі стовбура. Так

дослідженнями визначено, що її частка коливається: для дослідних березових

лісів – 12,2-14,8%; для вільхових – 10,9-11,0%. Другою групою є фітомаса

компонентів крони деревостанів, до якої входить фітомаса гілок та фітомаса

листя. Так частка листя в кронах березових деревостанів ДП «Соснівське лісове

господарство» коливається в межах від 20,1 до 23,0%. За даними нормативних

матеріалів такий показник близький 24% (Лакида П.І., 2013).

Таблиця 2. Фітомаса деревостанів м‟яколистяних видів

№ пп Склад


Фітомаса

крони, т·га-1

Фітомаса

деревини в корі,

т·га-1

Фітомаса

деревостану, т·га-1

1 5Бп3Ос1Дз1Вч 16,7 52,8 69,5

2 8Бп1Ос1Вч 6,1 7,3 13,4

3 7Вч3Ос 13,0 46,8 59,8

4 9Вч1Бп 14,5 104,6 119,1

Таким чином, за результатами дослідження фітомаси деревостанів

берези повислої та вільхи клейкої встановлено, що зі збільшенням віку

деревостанів зменшується частка фітомаси крони у загальній фітомасі

деревостану та, відповідно, зростає частка фітомаси стовбурів у корі.

Кількісні показники фітомаси деревостанів можуть бути використані для

оцінки запасів вуглецю та енергії у компонентах надземної фітомаси.

Результати досліджень розширили експериментальну базу дослідження

біопродуктивності лісових фітоценозів.

45

ЛІСІВНИЦТВО, ЛІСОВА ПІРОЛОГІЯ

УДК 630*432(467.52)

УДОСКОНАЛЕННЯ ОХОРОНИ ЛІСІВ ВІД ПОЖЕЖ

В ДП «ОХТИРСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

О.О. Камєнєв, судент магістратури


В останні роки у ДП «Охтирське лісове господарство» спостерігається

тенденція до збільшення площі лісових пожеж. Зростають також економічні

збитки від пожеж. Тому актуальним є проведення досліджень пожежного стану

лісів, з метою виявлення недоліків та вдосконалення протипожежної охорони

лісів у підприємстві.

Лісистість району досліджень становить близько 20,0 %.

Переважаючими породами в лісах підприємства є дуб звичайний (66,7 %) та

сосна звичайна (16,9 %). Насадження із сосни звичайної мають високий клас

природної пожежної небезпеки. Загалом середній клас пожежної небезпеки по

підприємству становить 2,87. Найвищою пожежною небезпекою в підприємстві

характеризуються незімкнуті лісові культури сосни звичайної, що мають площу

146,2 га. Пожежонебезпечні ТЛУ (А1, А2, В1, В2, С2) займають близько 20 %.

За період з 2002 по 2012 роки в ДП «Охтирське лісове господарство»

було виявлено та локалізовано 135 випадків пожеж, загальною площею

20,64 га. Такий показник є незначним, враховуючи, що площа підприємства

становить 25,6 тис. га.

Максимум лісових пожеж припадає на серпень місяць, в якому

спостерігалося 29 випадків пожеж. Це пояснюється сухим станом підстилки,

високим рівнем температури повітря, зниженням вологості повітря та значною

Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Токарева О.В.

46

активністю місцевого населення. За добу найбільше пожеж виникає в період з

12 до 15 години, коли активність населення в лісових масивах найвища.

Близько 91 % пожеж, що виникають в лісах підприємства є наслідком

діяльності або недбалої поведінки людини в лісі. Спостерігалася значна

кількість пожеж в стиглих і перестійних насадженнях, що свідчить про

навмисний підпал.

Концентрація лісових пожеж спостерігається переважно в сосняках, які є

місцями масового відпочинку та вздовж доріг місцевого значення.

Запроектовані протипожежні заходи виконуються в повну обсязі.

Фінансування протипожежної охорони складає близько 16 тис. грн., більшість з

яких йде на оплату праці тимчасових найманих робітників лісової охорони.

Одним з першочергових напрямків удосконалення охорони лісів від

пожеж є забезпечення підприємства системами раннього виявлення пожеж,

застосування ГІС систем, що підвищить швидкість реагування, та спростить

картографічну обробку матеріалів. Іншими не менш важливими напрямами

удосконалення охорони лісів від пожеж є оновлення пожежної техніки та

створення регулярної мережі пожежних водойм.

Необхідно також приділити більше уваги особливо небезпечним

ділянкам, зокрема обов‘язковим має бути додаткове створення мінералізованих

смуг біля особливо небезпечних ділянок та створення заслонів із порід з

низькою горимістю біля доріг та місць відпочинку.

Також вважаємо за доцільне посилення агітаційної роботи серед

населення через засоби масової інформації (телебачення, газети, інтернет),

особливо в пожежонебезпечний період, та збільшення кількості об лаштованих

місць для відпочинку.

47

УДК 630*43 (477.81)

ОХОРОНА ЛІСІВ ВІД ПОЖЕЖ У

ДП «ЧЕРКАСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

О.О. Демчук, студент магістратури *


Проблема охорони лісів від пожеж стає все більш важливою протягом

останніх десятиріч. Особливо це актуально для унікальних соснових насаджень

ДП «Черкаське ЛГ», що ростуть на піщаних терасах середньої течії Дніпра.

Кількість пожеж в лісах підприємства за 10 років (2003-2013 рр.) сягнула 554

випадки, а площа пройдена вогнем – 130,4 га. Середньорічна частота

(щільність) пожеж за цей період становить 1484 випадки на 1 млн. га

держлісфонду, а середня площа однієї пожежі 0.24 га. В лісовому підприємстві

виділяються значні кошти на охорону лісів від пожеж – 884 тис. грн. Отже

задача удосконалення охорони лісів від пожеж у підприємстві є актуальною.

Дослідження пожежної небезпеки проведено на основі даних книги обліку

лісових пожеж ДП «Черкаське ЛГ». Встановлено, що ліси ДП «Черкаське ЛГ»

характеризуються високою пожежною небезпекою. Загальна площа лісового

фонду становить 37 302 га, з яких 83,7 % представлені сосновими

насадженнями. У лісовому фонді переважають середньовікові насадження (58

%) та молодняки (28%), які є найбільш пожежонебезпечними. Умови для

виникнення пожежі протягом пожежно-небезнечного періоду складаються на

площі 22400 га, що становить 60% території лісгоспу (І-ІІ класи природної

пожежної небезпеки). Найбільшим класом пожежної небезпеки

характеризуються насадження Русько - Полянського, Дахнівського та

Дубіївського лісництв. Більшість випадків пожеж припадає на квітень та

травень місяць.

Існуюча система охорони лісу від пожеж в ДП «Черкаське ЛГ» базується

на нормативній базі, яка була створена на початку 70-х років ХХ століття і на

сучасному етапі потребує удосконалення. Головною умовою охорони лісів від

* Керівник – доктор сільськогосподарських наук Зібцев С.В.

48

пожеж є наявність розвиненої пожежної інфраструктури. Для гасіння пожеж

використовуються: 8 автоцистерн (2,7 м3), 7 пожежних модулів, та 8 тракторів

марки МТЗ-80. В ДП «Черкаське ЛГ» створено 7 протипожежних водойм.

Проте згідно висновків проекту протипожежного впорядкування

рекомендується збільшити їх кількість, зокрема розмістити з розрахунку одна

водойма на 1,5 – 2,0 тис.га. з одночасним будівництвом водозабірних

площадок і доріг до них. Виявлення лісових пожеж в лісгоспі проводиться

наземними засобами та авіапатрулюванням. Наземне виявлення пожеж

виконується шляхом спостережень з 2-х пожежних веж (ПСВ-30) які

розташовані на території Русько - Полянського і Білозірського лісництв, та

наземним патрулюванням.

Більшість коштів, спрямованих на охорону лісів витрачається на

утримання ЛПС. На протипожежну пропаганду витрачається 8.0 тис.грн. (2012

р). Щорічно створюється система комплексних лісових протипожежних

бар‘єрів протяжністю 227,4 км, ремонтується 16 км доріг протипожежного

призначення. В лісгоспі постійно проводиться роз‘яснювальна робота з

протипожежної тематики з населенням і відпочиваючими в лісі. Щорічно

виготовляються і ремонтуються аншлаги, місця для відпочинку.

Встановлюються інформаційні і заборонні знаки, проводяться рейди-перевірки

з участю працівників міліції із дотримання правил протипожежної безпеки в

лісі.

З нашої точки зору недостатньо проводиться робота із регулювання

відвідування лісу населенням, є недоліки в роботі з контролю за додержанням

правил пожежної небезпеки в лісі. Зовсім не ведеться щоденне визначення

класу пожежної небезпеки за умовами погоди. Це не дає змоги правильно

регламентувати роботу лісопожежної служби лісгоспу при високих класах

пожежної небезпеки. В цілому потрібно зазначити, що охорона лісів від пожеж

у ДП «Черкаське лісове господарство» ведеться на високому рівні. Проте є

необхідність для підвищення готовності протипожежної системи охорони від

пожеж та засобів у посушливий період.

49

УДК 630*232 (477.85)

ПРИРОДНЕ ПОНОВЛЕННЯ БУКА ЛІСОВОГО У НАСАДЖЕННЯХ ДП

«БЕРЕГОМЕТСЬКЕ ЛМГ»

Д.В. Фордук, студент магістратури*


Природне поновлення – процес відтворення нового покоління лісу

природним шляхом. Воно може відбуватися як вегетативним так і насіннєвим,

тобто порослю від пнів, відсадками і кореневими паростками. Природне

поновлення відбувається в природі, звичайно, стихійно. Проте ця стихійність

підлягає визначеним закономірностям, знання яких украй необхідне лісівникам

у практичній діяльності, які піддаються господарському регулюванню з боку

лісоводів. Насадження, утворені природним насіннєвим шляхом, відрізняються

довговічністю і високою продуктивністю. Лісостани, що сформувалися

природним вегетативним шляхом, менш довговічні, і хоча ліс вегетативного

походження в молодому віці більш швидкоросліший, ніж насіннєвий, і скоріше

досягає віку стиглості, однак якість деревини і вихід ділових сортиментів

залишаються низькими внаслідок скривлення і ураження стовбурів різними

збудниками хвороб.

В основу наших досліджень входило дослідити природне поновлення

бука лісового під наметом насаджень та на свіжих зрубах. Для того, щоб

заліснити ділянку природнім шляхом, велику увагу приділяли і рівномірно-

поступовим рубкам, бо під час їх проведення ділянка найкраще засівається

природним шляхом рівномірно по площі горішками бука лісового та іншими

головними лісоутворюючими породами. Проведення цих рубок дозволяє

зменшити затрати на створення штучних лісових культур, а також покращити

якісні властивості деревостанів. Ті сходи бука лісового які зросли за допомогою

природного лісовідновлення будуть стійкішими до шкідливих факторів

навколишнього середовища, шкідників та хвороб лісу.

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Сендонін С.Є.

50

Бук лісовий є однією із головних лісоутворюючих порід ДП

«Берегометське ЛМГ». По всій території підприємства переважаючими ТЛУ є

свіжі й вологі субучини і бучини (С2, С3, D2, D3).

Для того, щоб дослідити процес природного поновлення лісових масивів

у ДП «Берегометське ЛМГ» було закладено 6 пробних площ у насадженнях

різних типів лісорослинних умов, різної повноти, крутизни та експозиції схилів.

Тимчасові пробні площі були закладені під пологом стиглих і перестиглих

насаджень, а також на свіжих зрубах (рис.).

Рис. Розподіл природного поновлення бука на схилах різної

експозиції.

Характеризуючи експериментальні дані природного поновлення бука у

насадженнях підприємства можна відмітити наступне:

- через достатнє зволоження та сприятливий мікроклімат найбільша

кількість природного поновлення як під наметом насаджень так і на

зрубах спостерігається на схилах північної експозиції, що досягає

майже 20,8 тис. шт.·га-1

.

- найменша кількість природного поновлення як під наметом насаджень

так і на зрубах спостерігається на схилах південної експозиції, що

пояснюється більш інтенсивнішим впливом сонячної радіації на

зволоженість ґрунту та відносну вологість повітря, що є необхідним

для росту і розвитку бука лісового.

51

УДК 630*221.4:582.47

РУБКИ ФОРМУВАННЯ І ОЗДОРОВЛЕННЯ ЛІСІВ В НПП

«ГОЛОСІЇВСЬКИЙ»

М.М. Фуртатенко, студент магістратури*

В.К. Коновальчук, доцент, кандидат сільськогосподарських наук


Національний природний парк «Голосіївський» розташований у

південній і південно-західній частинах міста Києва на території Голосіївського

району та займає площу 4525,52 га.

Загальна площа лісових насаджень парку складає 4004,9 га. Найбільша

частка лісових насаджень парку за площею й запасом припадає на

середньовікові – відповідно 2259,3 га (56,4 %) і 633,7 тис.м3 (61,2 %); на стиглі і

пристигаючі – відповідно 801,9 га (20,0 %), 194 тис.м3 (18,7 %); молодняки

займають 597,50 га (14,9 %). Основними переважаючими за площею породами

є сосна звичайна (61,72 %), дуб звичайний (14,48 %), граб звичайний (6,92 %) та

вільха чорна (6,77 %). Крім згаданих порід значну площу (6,36 %) займають

ясен звичайний, береза повисла та липа дрібнолиста.

З метою сприяння збереження та відновлення цінних лісових природних

комплексів, забезпечення охорони та захисту їх від шкідників і хвороб лісу,

поліпшення корисних властивостей лісу в парку проводяться вибіркові та

суцільні санітарні рубки, ліквідація захаращеності, запобігання виникненню і

поширенню осередків шкідників та хвороб, лікування особливо цінних дерев,

механічне видалення омели з крон окремих дерев. Крім цього проводяться

рубки догляду за лісом та лісовідновні рубки. Об‘єми рубок визначаються на

підставі матеріалів лісовпорядкування та оцінки санітарного стану лісових

насаджень.

З метою мінімізації впливу рубок на природні екосистеми в парку

проводяться із застосуванням природозберігаючих технологій, зокрема

*Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Коновальчук В.К.

52

ручними механізмами та вручну. Обсяги виконаних рубок формування і

оздоровлення лісів в НПП «Голосіївський» за 2002-2012 роки наведено в табл.1.

Таблиця. Обсяги рубок формування і оздоровлення лісів

Види рубок Площа, га Запас, м3

Вибірка з 1

га, м3

Ру

бки

до

гляд

у Освітлення 172,0 895 5,2

Прочищення 55,8 478 8,6

Прорідження 89,8 2122 23,6

Прохідні 210,0 7968 37,9

Усього 527,6 11463 –

Санітарні

рубки

Суцільні 31,0 6131 197,8

Вибіркові 4702,7 66369 14,1

Ліквідація захаращеності 1331,0 5292 4,0

Лісовідновні рубки 88,7 20701 233,4

Разом 6681,0 109956 –

Переважаючими рубками за площею є вибіркові санітарні – 70,4 %. Це

пов‘язано з накопиченням сухостійних дерев та ушкоджених шкідниками і

хворобами. Ліквідація захаращеності (на 20% площі лісових земель парку)

проводилася у разі коли проведення інших лісогосподарських заходів було

недоцільне, а обсяг захаращеності на гектарі насадження становив в

молодняках 1 і більше м3, а в інших групах віку – 3 і більше м

3.

На території парку насьогодні встановлено наявність 540 видів судинних

рослин, 24 з яких занесені до Червоної книги України (2006), при цьому

вивчення видового складу рослин продовжується і цей список доповнюється.

Деякі рідкісні види рослин мають поодинокі місцезростання, що особливо

ретельно необхідно враховувати при проведення різноманітних рубок. З метою

збереження біорізноманіття під час проведення рубок слід використовувати

технології, які б мали найменший вплив на природне середовище і дозволяли

забезпечити оптимальні умови для існування рідкісних та зникаючих видів

рослин і тварин.

53

ЛІСОВІ КУЛЬТУРИ

УДК 630*232.49

ТЕХНОЛОГІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ СТВОРЕННЯ ЛІСОВИХ КУЛЬТУР В

УМОВАХ СУБОРІВ ШАЦЬКОГО ЛІСНИЦТВА

В.О. Горовий, студент*

Національний лісотехнічний університет України, м. Львів

Найбільш поширеними типами лісу на території лісового фонду

Шацького УДЛГ є вологий та свіжий дубово-сосновий субір, відповідно, 27,2%

та 24,2%. Об‘єктами досліджень стали молоді та середньовікові насадження

штучного походження з перевагою в складі сосни звичайної, які ростуть на

території держлісфонду Шацького л-ва.

Поряд з високопродуктивними та стійкими культурами сосни певну

частину займають насадження низькопродуктивні та біологічно нестійкі.

Причини такого стану насаджень можуть бути різноманітні, зокрема,

недостатня кількість проведених рубок догляду, низька густота насаджень,

відсутність листяних порід, внаслідок чого замість стійких і високо

продуктивних двоярусних листяно-соснових деревостанів формуються менш

продуктивні і стійкі одноярусні соснові. Тут значну роль відіграють

технологічні елементи створення лісових культур – початкові густота та склад

культур, участь листяних порід в різних вікових етапах зростання деревостану,

схеми розміщення садивних місць, запроваджені способи та схеми змішування,

тривалість агротехнічних доглядів за культурами.

Мета роботи полягає в узагальненні досвіду вирощування лісових

культур сосни звичайної в умовах свіжого субору Шацького л-ва; у підборі

основних технологічних елементів, дотримання і застосування яких необхідне

для створення високопродуктивних та стійких дубово-соснових лісових

культур і їх вирощування до зімкнення та переведення у вкриті лісовою

рослинністю землі.

* Керівник – доктор сільськогосподарських наук Дебринюк Ю.М.

54

На основі аналізу лісівничо-таксаційних показників 11-ти пробних

ділянок, які були закладені у 32-55-річних чистих та мішаних насадженнях

свіжого дубово-соснового субору Шацького л-ва, зроблені такі узагальнення.

Сосна звичайна відзначається інтенсивним ростом. Дуб звичайний

утворює стійкий другий ярус, відстаючи від сосни за середніми таксаційними

показниками на 28-31%. Варто відзначити інтенсивний ріст дуба північного,

який за висотою незначно відстає від сосни.

Під час створення лісових культур необхідно використовувати такі схеми

змішування, які забезпечували б перевагу в складі насадження сосни звичайної

– як головної і корінної породи в умовах свіжого субору. Домішка дуба в

насадженнях сприяє посиленню інтенсивності росту сосни та виконує

грунтопокращуючі функції. При створенні лісових культур в типах В2

необхідно використовувати дуб звичайний суборового екотипу.При широких

міжряддях проходить інтенсивний розвиток природного відновлення берези,

яку періодично необхідно саджати на пень. При несвоєчасному проведенні

доглядових рубок береза активно конкурує з сосною.

Під час застосування 2,5-метрових міжрядь можливо вирощувати

насадження такої ж продуктивності, як і при 2,0-метрових міжряддях.

Використання 2-метрових міжрядь доцільне при можливості своєчасного

проведення рубок догляду і збуту дрібнотоварної деревини та хмизу.

Введення дуба окремими рядами між кулісами сосни недоцільне

внаслідок сильного пригнічення листяної породи і фактичній відсутності його

позитивного впливу на центральні ряди в кулісі сосни.Із проаналізованих

способів і схем змішування найбільш доцільним для застосування можна

вважати кулісний – 4-5р.С 2р.Д з розміщенням 2,0-2,5 х 0,6 м. Ширина міжрядь

залежить від наявності чи відсутності природного відновлення. Початкова

густота при цьому повинна становити 6,7-8,3 тис. шт. га, в т.ч. дуба звичайного

– близько 3,0 тис. шт. на 1 га. Запас насадження залежить від участі сосни і

зростає із збільшенням в ньому участі хвойної породи – до 90%, після чого

запас знижується.

55

УДК 630*232

ВІДТВОРЕННЯ СОСНЯКІВ У ДП «СОСНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ


П.Г. Гурин, студент магістратури*

О.Ю. Кайдик, кандидат сільськогосподарських наук


У сучасний період, коли загострилися протиріччя між лісокористуванням і

станом навколишнього середовища, все більше людей переконуються у тому, що

ліс має неабияке значення у житті нашої планети.

На Поліссі основними ґрунтами є дерново-підзолисті супіщані. Бори та

субори в цій зоні займають приблизно 80%, судіброви – 17% і діброви – 3%. У

борах, суборах, сухих та свіжих судібровах зростає багато біологічно стійких

соснових насаджень. Природне поновлення в цій зоні слабке, у зв‘язку із досить

бідними умовами зростання. Тому лісогосподарські підприємства Полісся

спрямовують ведення лісового господарства на штучне створення лісових

насаджень.

Відтворення лісів у Бистрицькому лісництві ДП «Соснівське лісове

господарство» здійснюється, в основному, штучно. Природно ліс поновлюється на

зрубах та під пологом материнських деревостанів такими породами: сосна

звичайна, дуб звичайний, береза повисла.

У Бистрицькому лісництві за останні 10 років лісові культури були створені

на площі 362,8 га та проведене природне поновлення в обсязі 111,7 га. Головною

породою є сосна звичайна (90% створених культур). Переважаючими типами

лісорослинних умов у лісництві є свіжий бір, вологий та сирий субір.

Сіянці у лісових культурах висаджуються вручну під меч Колесова. Широко

застосовують такі схеми розміщення садивних місць 1,8х0,5 м, 2,0х0,5 м, 2,0х0,7 м.

Найуживанішою схемою змішування є 1р.Сз, тобто створення чистих соснових

культур. Також велику площу займають насадження зі схемою змішування

4р.Сз1р.Бп, такі культури здебільшого створюються в умовах А2 (свіжий бір).

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Кайдик О.Ю.

56

Під час досліджень було закладено 8 тимчасових пробних площ у

культурах сосни звичайної 34–37-річного віку, опис яких наведено в таблиці.

Таксаційна характеристика вивчених насаджень

№ п/п

ТЛУ Схема

змішування Склад

Вік, років

Висота, м Діаметр,

см Пов-нота

Запас на 1 га, м

3

Кількість

дерев на

1 га, шт.

1 А2 8рСз1рБп 10Сз+Бп 35 12 12 0,70 135 1664

2 А2 5рСз1рБп 10Сз 37 12 13 0,70 140 1608

3 А2 4рСз1рБп 8Сз2Бп 34 12 12 0,85 160 1716

4 А2 5рСз1рБп 9Сз1Бп 35 13 14 0,70 130 1623

5 В3 4рСз1рБп 8Сз2Бп 35 14 14 0,70 170 1564

6 В3 4рСз1рБп 7Сз3Бп 36 15 16 0,85 250 1718

7 В3 1рСз 7Сз3Бп 35 14 14 0,85 190 1800

8 В3 1рСз 9Сз1Бп 35 14 14 0,60 135 1467

В умовах А2 культури сосни звичайної створені з домішкою берези

повислої за різними схемами змішування. Домішка берези у соснових

насадженнях, як відомо, має сприятливий вплив на сосну, береза відіграє роль

підгону, тому що є швидкорослою породою, а також її опад підвищує вміст у

ґрунті поживних речовин. Проаналізувавши пробні площі, закладені в даних

лісорослинних умовах можна сказати, що насадження, які створювалися за

схемою змішування 4рСз1рБп тут досягають найвищої продуктивності, їх склад

у 34-річному віці – 8Сз2Бп, повнота – 0,85 і запас 160 м3·га

-1

В умовах В3 (вологий субір) соснові насадження створюють, в основному,

висаджуванням чистих рядів сосни, рідше із березою повислою чи дубом

звичайним, тому що береза повисла на зрубах у цих умовах поновлюється

природно, вегетативним шляхом або насінням від материнського деревостану.

Найпродуктивнішим серед досліджуваних насаджень в умовах В3 є насадження

із складом 7Сз3Бп, так як у віці 36 років його запас становить 250 м3·га

-1, що є

значно вищим показником ніж у насаджень приблизно однакового віку із

іншим складом.

Проаналізувавши таксаційні характеристики насаджень, можна прийти до

висновку, що підприємству необхідно надавати перевагу створенню мішаних

насаджень сосни, так як вони досягають більшої продуктивності, а також є

стійкішими до пожеж, хвороб та шкідників.

57

УДК 630*232

ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ У

КОВЕЛЬСЬКОМУ ЛІСНИЦТВІ ДП «КОВЕЛЬСЬКЕ ЛГ»

В.О. Гуславський, студент магістратури*

Ф.М. Бровко, доктор сільськогосподарських наук


Нині важко переоцінити значення лісів для життя людської спільноти,

адже ліси належать до найбільшої рослинної формації, яка виконує незамінні

функції у біосфері нашої планети Земля, а тому основним завданням лісівників

України є розширене відтворення лісів, яке передбачає забезпечення

безперервного збільшення площі лісових насаджень з метою отримання

оптимальної лісистості.

В Ковельському лісництві, яке відноситься до ДП ―Ковельське лісове

господарство‖ за останнє десятиріччя було створено 478 га лісових культур.

Такі обсяги лісокультурних робіт y лісництві, стали наслідком дії негативних

природних чинників, які в 2007 році нанесли непоправної шкоди лісовому

господарству усього району. Передпосадковий обробіток ґрунту, при створенні

культур, здійснюється нарізуванням борозен лісовим плугом ПКЛ–70 на

глибину 8–10 см з наступним поверненням і розпушуванням гумусованої скиби

за допомогою культиватора КЛБ–1,7. На даний час садіння лісових культур

лишається основним лісокультурним заходом, нажаль сприяння природному

поновленню в лісництві проводиться вкрай рідко і на невеликих площах.

В лісництві, в переважній більшості випадків, створюються культури

сосни звичайної. На свіжих зрубах, де сподіваються на природне поновлення

супутніх листяних деревних порід, у лісорослинних умовах В2, В3 створюються

чисті культури сосни звичайної, адже на таких ділянках поновлення берези

відбувається природним шляхом, і в майбутньому в культурах доведеться

проводити рубки догляду з метою недопущення затінення сосни звичайної. На

свіжих зрубах, у лісорослинних умовах С2 та С3, створюються культури, які

забезпечують формування деревостанів із складом 6Сз4Дч , 5Дч5Сз, * Керівник – доктор сільськогосподарських наук Бровко Ф.М.

58

4Сз4Дч2Ял. На свіжих зрубах, в сухих гігротопах (А1А2), а також на зрубах з

осередками кореневої губки, створюють лісові культури, які формують

деревостани із складом 8Сз2Бп та з домішкою листяних чагарників. Ширину

міжрядь в культурах приймають 2,0–2,5 м, крок садіння y рядах – 0,5 м.

Чагарник вводиться для поліпшення родючості ґрунту.

Рис. Середні висоти деревостанів різного віку та складу

Дослідження культур сосни звичайної показало, що доцільним є

створення деревостанів з двадцятивідсотковою домішкою дуба звичайного при

його культивуванні за схемою змішування 4рСз1рДз. Але слід пам‘ятати, що

такі культури необхідно створювати у вологих сугрудах (рис.).

Культури сосни, створені з домішкою берези повислої, до

двадцятирічного віку відстають за таксаційними показниками від чистих

соснових насаджень, які зростають в аналогічних умовах місцезростання.

Змішані сорокарічні насадження не поступаються за продуктивністю чистим, а

у шестидесятирічному віці мають вищі таксаційні показники, ніж чисті

культури сосни.

Отже, y лісництві доцільне створення змішаних культур сосни звичайної,

у багатших умовах місцезростання (С2,С3) з домішкою дуба, а y бідніших (А2–

В3) – з домішкою берези, що зменшить ймовірність ураження насаджень сосни

y 20–40-річному віці кореневою губкою.

59

УДК 630*2(477.52)

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ ТА

ЛІСОРОЗВЕДЕННЯ СОСНЯКІВ В ДП «СВЕСЬКЕ ЛГ»

Д.С. Донік, студент магістратури*

В.М. Маурер, кандидат сільськогосподарських наук Національний університет біоресурсів і природокористування України

Лісовий фонд ДП «Свеське ЛГ» розташований у північно-східній частині

Сумського Полісся України. У регіоні переважають свіжі субори і сугруди на

супіщано-суглинистих дерново-підзолистих ґрунтах.

Щорічно лісівниками підприємства штучним і природним шляхом

відтворюється біля 200 га лісів (в окремі роки до 300 га, рис.).

Рис. Динаміка обсягів відтворення лісів у підприємстві

Останні, як правило, створюються на площах, що не були під лісом, за

«трафаретною» однотипною технологією: чисті за складом по частково

обробленому (борознами) плугом ПКЛ-70 ґрунту і схемою розміщення

садивних місць 2.5 х 0.75 м з висаджуванням у них 1-річних сіянців.

Починаючи з 2008 року початкову густоту культур було збільшено до 7,1 тис.

шт/га за рахунок запровадження схеми 2.0 х 0.7м, що дало позитивний

результат – прискорення у часі формування домінантної ролі сосни на

заліснюваних ділянках внаслідок швидшого змикання крон сосни і більш

раннього переведення культур у вкриті лісовою рослинністю землі. У 2006 р. в

* Керівник - кандидат сільськогосподарських наук Маурер В.М.

60

підприємстві розпочато масштабні роботи з лісорозведення, які у значно

менших розмірах, через об‘єктивні причини, були продовжені після прийняття

Державної цільової програми «Ліси України» на 2010-2015 рр. Загалом

лісівниками підприємства накопичено чималий позитивний досвід відтворення

лісів. Насамперед це стосується посилення з їх боку уваги до використання

природного поновлення сосни для лісовідновлення. У той же час у їх діяльності

є резерви щодо удосконалення методів лісовідновлення і лісорозведення. Це

стосується диференційованого підходу до заліснення ділянок з різними

екосистемними особливостями та урахування цільового призначення

відтворюваних лісів. У контексті переходу до сталого управління лісовими

ресурсами особливо актуальним є запровадження адаптаційного (на еколого-

лісівничих засадах) і трансформаційного (плантаційного, прискореного)

підходів відтворення лісів, поряд з традиційними методами і способами.

Для зростання частки насаджень близьких за розвитком, складом і

формою до корінних деревостанів та з метою підвищення їх біологічної

стійкості, доцільно збільшити питому вагу природного лісовідновлення сосни

за рахунок запровадження вузько-лісосічних і складних (двох прийомних

поступових) головних рубок, зимових термінів рубань, більш широкого

використання лісівничих (мінералізація ґрунту та залишення дерев-насінників)

і лісокультурних (обробіток ґрунту та підсів насіння) заходів. Основним

обробітком ґрунту при природному і штучному лісовідновленні та

лісорозведенні залишається нарізка борозен, що є не доцільно. Враховуючи

значну частку підстилки та порубкових решток на зрубах необхідно

застосовувати фрезерні агрегати, особливо при природному лісовідновленні.

Підготовку ґрунту на староорних землях необхідно проводити суцільним

способом із застосовуванням агрегатів з глибоким розпушенням орної підошви,

а також недопущення використання монокультури. При залісненні староорних

земель необхідно створювати мішані культури з переважанням берези, що

дозволять не тільки отримати цінну деревину, а й повернути ознаки лісових

ценозів на заліснюваних землях.

61

УДК 630*232.31 (477.44)

ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ПОСТІЙНОЇ ЛІСОНАСІННЄВОЇ

БАЗИ ПІДПРИЄМСТВ ВІННИЦЬКОГО ОУЛіІМГ

О.П. Зленко, студент магістратури*


Покращення селекційної структури лісів, підвищення продуктивності та

якості деревостанів є одним із найважливіших завдань сучасного лісового

господарства. В його основі ефективне використання насіння з покращеними

спадковими властивостями. Метою дослідження була оцінка сучасного стану та

перспектив розвитку постійної лісонасінної бази (ПЛНБ) основних лісотвірних

порід підприємств Вінницького ОУЛіМГ задля наступної розробки сучасних,

ефективних напрямків і технологій з її удосконалення.

Активний період розбудови ПЛНБ розпочався в 70-х роках минулого

століття. За майже піввіку в лісовому фонді області закладено близько 60га

лісонасіннєвих плантацій і понад 1,2 тис. га лісонасіннєвих ділянок, виділено

більше 1,28 тис. га генетичних резерватів дуба і 530 га плюсових насаджень та

паспортизовані 123 плюсові дерева (табл.).

Динаміка розвитку ПЛНБ підприємств Вінницького ОУЛМГ

№

пп

Види об‟єктів ПЛНБ Наявність на кінець року

2008 2009 2010 2011 2012 2013

1. Лісонасінні плантації, га 66,3 58,7 58,7 58,7 58,7 58,7

2. Генетичні резервати, га 1285,3 1285,3 1285,3 1285,3 1285,3 1285,3

3. Лісонасінні ділянки, га 1200,8 1200,8 1212,6 1218,4 1218,4 1223,6

4. Плюсові насадження, га 530,3 530,3 530,3 530,3 530,3 530,3

5. Плюсові дерева, шт 106 105 121 123 123 123

6. Збір лісового насіння, кг 12000 25329 68474 73425 80770 71211

Постійно зростає обсяг збору лісового насіння на об‘єктах ПЛНБ. Так у

2013 р. заготовлено 71211 кг покращеного насіння, що в 6 разів більше, ніж у

2008 р. За даними Вінницької лісонасіннєвої лабораторії, зросли те тільки

обсяги збору насіння, а і його частка у загальних обсягах та посівна якість.


62

У той же час, в останні роки спостерігається накопичення проблем,

пов‘язаних зі станом ПЛНБ, ефективним використанням її за цільовим

призначенням та подальшим підвищенням наявного генетичного потенціалу.

Частина з них зумовлена помилками допущеними в минулому під час

створення об‘єктів ПЛНБ через відсутність науково-методичних розробок щодо

їх закладання та експлуатації. Переважна більшість клонових плантацій,через

відсутність належного агротехнічного догляду, загущення крон відсутність

заходів стимулювання утворення генеративних органів та робіт по захисту їх

від ураження збудниками хвороб і пошкодження шкідниками суттєво

погіршили урожайність. Більшість проблем зумовлено зниженням інтересу до

об‘єктів бази з боку виробничників внаслідок об‘єктивних причин (зміни

пріоритетів, погіршення фінансування тощо).

На особливу увагу заслуговує реконструкція об‘єктів ПЛНБ, які не

втратили селекційної цінності і заміна застарілих, не придатних для

подальшого використання.

Головним напрямком підвищення ефективності використання об‘єктів

ПЛНБ з урахуванням масштабних робіт проведених у підприємствах області у

минулі роки є створення обласного селекційно-насінницького комплексу –

сучасної фабрики із заготівлі покращеного і сортового насіння та виробництва з

нього лісового садивного матеріалу лісотвірних порід із закритою кореневою

системою для всіх підприємств обласного управління. Концентрація ПЛНБ в

одному комплексі (центрі) забезпечить не тільки кращу їх збереженість та

подальший пошук, відбір, атестацію та оформлення нових об‘єктів, а і

сприятиме підвищенню ефективності їх використання.

Забезпечуючи науково обґрунтовану розбудову ПЛНБ слід пам‘ятати, що

ідеї лісового насінництва, які базуються на засадах плюсової селекції, є

важливим чинником збалансованого розвитку лісової галузі України, гарантом

примноження лісових багатств держави і підвищення ефективності

вітчизняного лісогосподарського виробництва

63

УДК 630*2(477.41)

ПЕРСПЕКТИВИ ВИРОЩУВАННЯ ВИСОКОПРОДУКТИВНИХ

НАСАДЖЕНЬ У ВП НУБІП УКРАЇНИ «БОЯРСЬКА ЛДС»

І.В. Кімейчук, студент *


Актуальність вирощування високопродуктивних насаджень цінних порід

в Україні зумовлена як її низькою лісистістю, так і сучасним розширеним

відтворенням лісів відповідно до державної цільової програми «Ліси України»

на 2010–2015 роки. Особливо значимим воно є у регіонах зі сприятливими для

лісовирощування умовами, до яких належить і район діяльності ВП НУБіП

України Боярська ЛДС (на межі Полісся і Лісостепу).

Одним з найбільш перспективних напрямків вирішення даної проблеми є

максимально можливе використання високого генетичного потенціалу

насаджень місцевого походження головних лісоутворюючих порід у процесі

відтворення лісових ресурсів, зокрема, найпоширенішої у лісах підприємства

породи – сосни звичайної. Природні та штучні насадження з її домінуванням у

складі, у перехідних умовах від Лісостепу до Полісся зростають за найвищими

в межах свого ареалу класами бонітету (табл.).

Середні таксаційні показники насаджень сосни підприємства

(за даними лісовпорядкування 1998р.)

Високий генетичний потенціал місцевої сосни звичайної дозволив

лісівникам і науковцям станції виокремити сорт («Боярська»), який

відрізняється особливо швидким ростом, масове використання якого також

сприятиме підвищенню продуктивності створюваних насаджень.


Рік

обліку

Вік,

років

Повнота Бонітет На 1 га, м3

запас приріст

1957 50 0,75 І,а8 240 5,4

1967 47 0,75 Іа,7 250 5,7

1977 55 0,76 Іа,5 310 6,0

1987 62 0,77 Іа,5 260 6,1

1997 70 0,75 Іа,1 390 6,0

64

Вкрай важливим резервом активізації процесу вирощування

високопродуктивних насаджень сосни у лісовому фонді підприємства є більш

повне використання його лісокультурної спадщини, яка охоплює понад 100

років і є унікальною не тільки для України. На особливу увагу заслуговує

досвід вирощування безсучкової деревини (П. Г. Кроткевич), створення

піднаметових культур (В. В. Грінченко, М. І. Ониськів), введення ущільнювачів

(П. Г. Кальной, М. І. Гордієнко), використання різної початкової густоти

насаджень (Ю. М. Савич), вивчення особливостей росту еколого-географічних

культур (П. Г. Кальной) та взаємодії деревних порід (М. В. Юр), застосування

добрив в молодих за віком сосняках тощо.

Одним з головних важелів підвищення продуктивності соснових

деревостанів району діяльності є підвищення ефективності використання для

вирощування сіянців місцевого насіння з покращеними спадковими

властивостями та збільшення питомої ваги такого садивного матеріалу при

створенні лісових культур. Одним з варіантів цього напрямку є висаджування у

традиційні культури сосни 600–800 сіянців із закритою кореневою системою,

вирощених з поліпшеного насіння у якості дерев майбутнього.

Важливим резервом у справі підвищення біологічної продуктивності та

різноманіття насаджень сосни звичайної є збільшення питомої ваги природного

поновлення у загальних обсягах, особливо для лісовідновлення її винятково

продуктивних природних насаджень в умовах сугруду та багатої відмінності

свіжого субору, які нині є чи не найціннішою родзинкою у лісовому фонді

підприємства.

Окремим напрямком щодо підвищення загальної продуктивності

деревостанів установи є плантаційне лісовирощування швидкорослих порід

родини Salicaceae. Особливо сприятливими для прискореного промислового

лісовирощування на плантаціях високопродуктивних клонів тополь і верб та їх

гібридів з гетерозисним ефектом є понижені ділянки заплави р. Ірпінь.

Реалізація вказаних заходів в лісовому фонді підприємства дозволить, без

сумніву, суттєво підвищити ресурсний потенціал регіону.

65

УДК 630*232

ШТУЧНЕ ВІДТВОРЕННЯ СОСНЯКІВ У СВІЖИХ БОРАХ

ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ

М.Ю. Кондратюк, студент магістратури*



Зростання антропогенного навантаження за останнє століття призвело до

посилення негативного впливу абіотичних та біотичних чинників на лісові

екосистеми. Як наслідок – погіршення стану лісів, зниження їх стійкості та

продуктивності, незадовільне природне відновлення.

Більша частина Західного Полісся України характеризується бідними

лісорослинними умовами, де бори становлять близько 50 % укритих лісом

площ. У таких умовах усі лісогосподарські підприємства, зокрема

ДП «Березнівське ЛГ», спеціалізуються на створенні штучних насаджень сосни

звичайної.

У Князівському лісництві ДП «Березнівське ЛГ» за останні 12 років було

створено лісові культури на площі 208,2 га. Головною породою є сосна

звичайна, оскільки переважаючим типом лісорослинних умов у лісництві є

свіжий сосновий бір (65 % площі). Культури сосни звичайної у лісництві

створюють, в основному, за такими схемами змішування порід: 4рСз1рБп, 1рСз

або 4рСз1рДз. Основна схема розміщення садивних місць 2,0х0,7 м. Середня

приживлюваність культур – 90 %.

Наші дослідження були проведені у штучних насадженнях сосни

звичайної четвертого класу віку, створених за схемами змішування – 1рСз,

9рСз1рБп і 4рСз1рБп в умовах свіжого бору на дерново-слабопідзолистих,

піщаних, свіжих ґрунтах і рівнинному рельєфі (таблиця). Всі насадження на

пробних площах зростають за II класом бонітету з повнотою 0,7–0,8.

На перших трьох ділянках створювались чисті культури сосни звичайної,

які до 45 років не змінили свого складу. Середній запас на цих площах

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Кайдик О.Ю.

66

становить 170 м3·га

-1.

Основні таксаційні показники культур сосни звичайної, створених у

свіжому сосновому бору Князівського лісництва ДП «Березнівське ЛГ»

№

п/п

Схема

змішування

Склад


Середній

вік, років

Dсер.,

см

Hсер.,

м Повнота

Кількість

дерев,

шт./га

М,

м3/га

1 1рСз 10Сз 45 16 14 0,71 1166 170

2 1рСз 10Сз 43 14 14 0,82 1246 140

3 1рСз 10Сз 45 16 15 0,79 1294 200

4 9рСз1рБп 10Сз 48 14 15 0,77 1400 160

5 9рСз1рБп 10Сз+Бп 46 16 14 0,86 1466 210

6 9рСз1рБп 10Сз+Бп 44 16 15 0,71 1120 170

7 4рСз1рБп 10Сз+Бп 46 16 15 0,88 1500 220

8 4рСз1рБп 8Сз2Бп 45 16 15 0,85 1413 190

9 4рСз1рБп 7Сз3Бп 44 14 14 0,82 1301 130

При схемі змішування 9рСз1рБп було помічено, що дерева сосни звичайної у

суміжних з рядом берези повислої рядах мають дещо менші таксаційні

показники порівняно з деревами, які ростуть у 2 і 3 рядах. Це пояснюється тим,

що береза, під час сильних поривів вітру, оббиває хвою на суміжних рядах

сосни звичайної, що приводить до сповільнення росту і розвитку останньої.

Продуктивність дерев сосни звичайної більша у другому і третьому рядах у

зв‘язку із накопиченням органічного опаду з листя берези у підстилці. На сосну

у наступних рядах береза повисла не має ніякого впливу. Тут сосна звичайна

зростає так само, як і в чистих насадженнях із середнім запасом 180 м3/га.

Кращими ж показниками характеризуються насадження, створені за

початковою схемою змішування 4рСз1рБп, які до 45-річного віку мають

змішаний склад і підвищену біологічну стійкість.

У свіжих борах ДП «Березнівське ЛГ» перевагу слід надавати створенню

сосново-березових насаджень за схемою змішування 4-5рСз1рБп. Мішані

насадження виявляють підвищену стійкість до різних ентомологічних

шкідників і фіто-захворювань, повніше використовують світло, вологу та

поживні речовини, підвищують родючість ґрунту.

67

УДК 630*17:582.475.4 (477.51)

ДОСВІД ВІДТВОРЕННЯ СОСНЯКІВ У ДП «САРНЕНСЬКЕ ЛГ»

С.А. Корень, студент магістратури*


У контексті переходу до сталого управління лісовими ресурсами вкрай

важливо урізноманітнити заходи з відтворення лісів. В зв`язку з цим

актуальним є узагальнення досвіду лісовідновлення та лісорозведення з

метою виявлення науково-обґрунтованих шляхів удосконалення відтворення

сосняків регіону дослідження.

Нині у лісовому фонді ДП «Сарненське лісове господарство» основними

методами відтворення лісів є лісовідновлення (природне і штучне) та

лісорозведення (рис. 1).

38,936,7

23,6 24,6

39,2

29,4

6,6

18,1

50,3

40

27

0

10

20

30

40

50

60

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

Штучне лісовідновлення

Природне лісовідновлення

Рис .1 Динаміка обсягів лісовідновлення у розрізі способів в

Страшівському лісництві ДП «Сарненське ЛГ» упродовж 2002-2012 рр.

З наведених даних, видно, що за винятком окремих років (2007–2009

рр.) у підприємстві переважає природне лісовідновлення над штучним. Дана

тенденція не тільки свідчить про позитивний досвід лісовідновлення у

підприємстві, оскільки такий підхід сприяє підвищенню біологічної стійкості

майбутніх насаджень, а і дозволяє суттєво зменшити витрати на відтворення

лісів, що особливо важливо у нинішні скрутні економічні часи.

Природне лісовідновлення використовується за наявності достатнього

підросту (не менше 8 тис. шт. на га), як правило, у свіжих, вологих і сирих


68

гігротопах суборових і сугрудових умов. Під природне поновлення

залишаються, в основному, свіжі зруби сосни звичайної, на яких

проводиться сприяння природному поновленню шляхом нарізання борозен

плугом ПКЛ-70 або мінералізованих смуг культиватором КЛБ–1,7. В

окремих випадках застосовують підсів насіння сосни у площадки 1х1 м.

Штучно відновлюються сосняки, головним чином, на зрубах без

природного поновлення шляхом створення суцільних лісових культур за

різними схемами змішування порід (рис. 2).

Площа, га

1,51,4

32

6,7

41,7

94,3105,1

0

20

40

60

80

100

120

4рС1р

Б

4рС1р

Д+Ял

9рС1р

Д+Ял

4рС1Я

л+М

д1р

С

2рС2р

Д

4рС1р

Ял+

Мд

Площа, га

Рис. 2. Розподіл площі лісових культур за схемами змішування порід

Найбільш поширеною схемою змішування порід є 4рС1рБ, за якою

створено 105,1 га культур. Достатньо розповсюдженими є схеми 4рС1рД+Ял

(94,3 га) і 9рС1рД+Ял (41,7 га), які свідчать про правильну орієнтацію

лісівників підприємства на відтворення насаджень максимально подібних за

складом і формою до корінних деревостанів. Чисті культури сосни звичайної

закладаються переважно в сухих і свіжих борах, а також у бідних суборах на

ділянках, де очікується самосів берези. Середня приживлюваність лісових

культур в останні роки (90 - 92 %) свідчить про високу якість усього

комплексу лісокультурних робіт. Важливо і те, що нині ведення лісового

господарства лісівниками підприємства, поряд з традиційними методами і

способами лісовідновлення та лісорозведення, належна увага приділяється

сучасним підходам до відтворення лісів: адаптаційному (на еколого-

лісівничих засадах) і трансформаційному (плантаційному), запровадження

яких сприяє досягненню цілей сталого розвитку лісового господарства.

69

УДК 630*232.32:562.475.4

ЩОДО АГРОТЕХНІКИ СТВОРЕННЯ КУЛЬТУР

СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ НА ЧИГИРИНСЬКИХ ПІСКАХ

Д.А. Лєванова, студентка магістратури*

Ф.М. Бровко, доктор сільськогосподарських наук


Перші спроби залісення Чигиринських пісків, пов‘язані з лісокультурною

діяльністю професора З. С. Голов‘янка, під керівництвом якого на піщаних

землях Чорнявського лісництва було створено культури сосни звичайної на

площі 500 га. Ці насадження сосни збереглись на площі 140 га і нині зростають

за І–ІІ класом бонітету.

Випробування способів передпосадкового обробітку ґрунту під культури

сосни на піщаних землях з облаштуванням механізованим способом мілких і

глибоких борозен, мілких борозен, влаштованих кінними знаряддями, смугами,

обробленими ручним і механізованим способами, з використанням зяблевої

оранки із оборотом і без обороту скиби, а також суцільної оранки з подальшим 2-

річним вирощуванням сільськогосподарських культур і без них показало, що на

пісках, заселених лялечками хрущів, найкращі результати дає суцільна глибока

оранка з наступним 2–3-річним утриманням лісокультурних площ під чорним

паром та з передпосадковим внесенням отрутохімікатів із розрахунку 80 кг на

гектар і механізованим садінням 1–2-річних сіянців сосни звичайної, а обробіток

ґрунту смугами виявився дієвим коли виникає потреба y захисті сіянців сосни

звичайної від засікання піском внаслідок вітрової ерозії.

Зазвичай, на пісках створюються чисті за складом культури сосни

звичайної з розміщенням садивних місць 1,5×0,7 м. Агротехнічні догляди за

ґрунтом здійснюються вручну упродовж 5 років. Загальна кількість доглядів

сягає 15, рідше - 10 і залежить від типів лісорослинних умов та ступеню

розвитку трав‘яної рослинності на лісокультурних ділянках. Доповнення

культур проводять навесні із урахуванням результатів інвентаризації

приживлюваності культур на кінець 1-го та 3-го року їх вирощування в об‘ємі

* Керівник – доктор сільськогосподарських наук Бровко Ф. М.

70

20 %, що забезпечує приживлюваність культур на рівні 76–82 %. 1,5-метрова

ширина міжрядь не забезпечувала проведення y них механізованих доглядів

упродовж п‘ятирічного терміну, а тому при створенні культур сосни почали

застосовувати 2,0–2,5-метрову ширину міжрядь.

На зрубах борових терас передпосадковий обробіток ґрунту здійснюється

борознами глибиною 20–30 см з використанням лісового двополицевого плуга

ПКЛ-70 з гусеничними тракторами, або ж смугами. Віддаль між рядами на не

розкорчованих зрубах приймають за наявності пеньків діаметром понад 40 см

до 150 шт•га-1

– від 1,5 до 3 м. На галявинах та не лісових землях культури

створюють з 2,0–2,5-метровою шириною міжрядь. При кроці садіння y рядах

0,5 м на один гектар висаджують 7-8 тисяч сіянців сосни звичайної. Садіння під

меч Колєсова чи із застосуванням лісосадильних машин забезпечує

приживлюваність культур на рівні 90 %.

У сухих борах (А1), культури сосни звичайної зростають за ІІ–ІV класом

бонітету. На горбистих, тракторонепрохідних пісках формуються достатньо

жорсткі лісорослинні умови, внаслідок чого сосна росте за ІV класом бонітету і

у 25-річному віці досягає середньої висоти 4,8–5,3 м. За повноти 0,5–0,7 запас

стовбурної деревини y деревостанах сягає 37–61 м3•га

-1, що відповідає

середньорічному приросту стовбурної деревини у 1,5–2,4 м3•га

-1.

У свіжих борах (А2), культури сосни також зростають за ІІ–IV класом

бонітету. На горбистих пісках, де обробіток ґрунту здійснювався площадками і

борознами, сосна зростає за ІV класом бонітету так само, як і в сухих борах, але

повнота деревостанів становить 0,6–0,8 одиниць. На пісках, де обробіток ґрунту

здійснювався із залученням кінної тяги, спостерігався найменший приріст

стовбурної деревини (2,2 м3•га

-1 ), а найвищий - на тракторопрохідних пісках

(4,2–4,7 м3•га

-1 ), що вказує на більшу ефективність агротехнічних заходів і,

зокрема, передпосадкового обробітку ґрунту в цьому трофотопі.

Отже, на Притясминських пісках, найефективнішим є механізований

передпосадковий обробіток ґрунту на глибину до 60 см. Він забезпечує

своєчасне освоєння корінням сосни зволожених прошарків ґрунту та

стабілізує приживлюваність культур на рівні 80–90 %.

71

УДК 630*232:630*17:582.475.4

ДОСВІД СТВОРЕННЯ КУЛЬТУР СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ У

ДП «ГОРОДОЦЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО

С.О. Приходько, студент магістратури*

І.В. Іванюк, кандидат сільськогосподарських наук


Протягом багатьох десятиріч зусилля лісівників були спрямовані на

підвищення продуктивності лісів. Нині в Україні лісівники цілеспрямовано

здійснюють заходи по збільшенню площі лісів і створенню захисних

лісонасаджень, що надало можливість збільшити лісистість України з 10,3 % у

1946 р. до 15,7 % у 2005 р. Однак Україна залишається малолісною державою.

Разом з тим у багатьох районах є ще величезні площі земель меліофонду та

сільськогосподарських угідь із сильно змитими грунтами. За перспективними

планами значну частину їх буде передано під заліснення, що надасть

можливості досягти оптимальної для України лісистості 19 — 20 %. Значну

роль в лісовому господарстві відіграє саме штучне лісовідновлення, що

допоможе розв'язати проблему залісненості територій України. На території

Городоцького лісгоспу здобути певних результатів вдасться тільки за умови

своєчасного проведення лісокультурних заходів із врахуванням типів

лісорослинних умов та типів лісокультурних площ. Проте втілення підвищення

лісистості України гальмується низкою об‘єктивних і суб‘єктивних чинників,

зокрема: неналежним фінансовим забезпеченням, недостатньою кількістю

техніки для проведення комплексу лісокультурних заходів, недостатньою

кількістю кваліфікованих фахівців лісогосподарського спрямування тощо.

Першочергове завдання лісівників ДП ‗‗Городоцьке лісове господарство‘‘ –

це створення високопродуктивних, високоякісних та біологічно-стійких

насаджень сосни, наближених за біологічними особливостями до корінних.

Основними грунтами Волинського Полісся є дерново-підзолисті супіщані. В

цій зоні бори і субори займають близько 80%, судіброви — 17 і діброви — 3%.

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Іванюк І.В.

72

У борах, суборах, сухих та свіжих судібровах багато існує біологічно

стійких насаджень з участю сосни звичайної.

Біологічна особливість сосни звичайної являється тим, що вона оліготрофна

і посухостійка. Вона росте на сухих пісках, а також на надмірно зволожених

грунтах. В таких умовах інші породи або не можуть зростати або формують

насадження з низькою продуктивністю.

Залежно від екологічних умов можна пояснити розвиток і ріст сосни

звичайної в борах, суборах, судібровах й дібровах. Найкращу за технічними

властивостями деревину можна одержати при формуванні її насаджень у суборах.

Культури сосни звичайної створюють також на бідних на поживні речовини

ґрунтах інших кліматичних зон.

На території Городоцького лісгоспу за останні 4 роки, лісові культури

створено на площі 1332 га. Зазвичай, використовують однорічні сіянці, які

вирощують у власному лісовому розсаднику. Лісокультурний фонд лісгоспу

складають свіжі зруби. Обробіток ґрунту під лісові культури проводили

механізованим способом на 100%. Посадка культур сосни на зрубах в останні

роки здійснюється частковим обробіток ґрунту борознами (100%) за допомогою

плуга ПКЛ-70 та з розміщення садивних місць за схемами від 1,5 м до 2,5 м у

міжряддях 0,5 м в рядах, які вважаються оптимальними для Полісся, що

забезпечує приживлюваність культур на рівні 91 %.

Найпоширенішими типами умов місцезростання на території

підприємства є свіжі бори (А2) – 595 га (44 %) та вологі субори (В3) – 385 га

(29 %) , рідше заліснюються свіжі субори (В2) – 301 га (24%) відповідно, вологі

судіброви (С3) та сухі бори (А2) займають незначні площі. В лісгоспі в

більшості випадків висаджуються чисті насадження деревних порід з схемою

змішування 1рСз – 1215 га (91,0 %), тільки в деяких випадках зустрічається

схема змішування 4рСз1рБп — 117 га (9 %) за проектом лісових культур хоча в

дійсності висаджуються за схемою 4рСз1рБп.

73

УДК 630.232.475

ВПЛИВ ЛІСОРОСЛИННИХ УМОВ ТА АГРОТЕХНІКИ СТВОРЕННЯ НА

РІСТ ШТУЧНИХ НАСАДЖЕНЬ СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ В

ДП «ЄМІЛЬЧИНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

М.Б. Саган, студент*


Ріст дерев у насадженнях, навіть у межах одного типу лісорослинних

умов, надто різниться між собою. Їх диференціація зумовлена спадковістю,

взаємодією деревних порід та впливом біотичних та абіотичних факторів.

Наприкінці літа 2013 р. проаналізовано вплив лісорослинних умов та

агротехніки створення на ріст штучних насаджень сосни звичайної (Pinus

sylvestris L.) та їх біологічну стійкість. Дослідження проводилися у ДП

«Ємільчинське ЛГ» Житомирського ОУЛМГ.

Пробні площі були закладені в характерних ділянках на свіжих зрубах,

які вийшли з-під рубок головного користування і біополянах. Підготовка

лісокультурних площ полягала в розчищенні ділянок від післярубкових

залишків, повалених дерев, кущів та їх спалюванні. Далі обробляли грунт

нарізанням борозен шириною 70 см та глибиною 15–20 см плугом ПКЛ-70 в

агрегаті з трактором МТЗ-82. Як садивний матеріал використовували сіянці

сосни звичайної та груші лісової. Висаджували під меч Колесова.

На біополянах штучні насадження були створені у вологих суборах (В3)

та вологих борах (А3) на дерново-слабопідзолистих грунтах. Садивні місця

розміщувалися за схемами: 2,0х0,5м (ПП 1) та 2,5х0,5м (ПП 2). Відповідно

густота створення культур становила 10 та 8 тис. шт.∙га–1

. Протягом трьох років

виконували як ручні (6), так і механізовані (3) догляди за штучними

насадженнями. Приживлюваність культур знаходилася на рівні 89–92%.

Пробні площі на свіжих зрубах було закладено у вологих суборах (В3) на

дерново-підзолистих грунтах. При цьому в культурах на ПП 4 була застосована

* Керівник – доктор сільськогосподарських наук Гриб В.М.

74

схема розміщення садивних місць 2,0х0,5 м, а на ПП 8 – 2,0х0,4 м. Відповідно

початкова густота культур складала 8 та 12,5 тис. шт.∙га–1

. Протягом трьох

років за штучними насадженнями здійснювалися механізовані (5) і ручні (12)

догляди. В насадженнях більшої густоти кількість доглядів була дещо меншою.

Приживлюваність обстежених культур становила 93–94%.

Як показали дослідження на біополянах збереглися майже однакові:

приживлюваність 89–90 %, висота насаджень 2,09–2,14 м, ширина крон –

86–88 см. На свіжих зрубах у момент переведення у вкриті лісовою

рослинністю ділянки встановлено, що за приживлюваності 93–94 % у

насадженнях збереглася різна кількість дерев. Так, у культурах ПП 4 кількість

саджанців була 7,5 тис. шт.∙га–1

, відповідно на ПП 8 – 11,6 тис. шт.∙га–1

. За

різних схем змішування ширина крон відповідно становила 91 і 114 см.

Виявлені розбіжності в розподілі дерев за природними ступенями висоти.

Найбільша кількість дерев (60 шт.) потрапляє до центрального ступеня висоти і

розподіл наближається до нормального. На ПП 1 ексцес (Е) становить -0,4;

асиметрія (А) відповідно – 0,2. Разом із тим, на ПП 2 ексцес (Е) складає -0,5;

асиметрія (А) відповідно – 0,1.

На свіжих зрубах на будову насаджень вплинула різна кількість доглядів і

схема розміщення садивного матеріалу на ділянці. За результатами

статистичної обробки даних визначено розбіжності за природними ступенями.

Так, на ПП 4 за 10 природних ступенів значення ексцесу (Е) відповідає

значенню -0,7; відповідно асиметрія (А)– 0,2. На ПП 8 за 11 ступенів ексцес (Е)

склав значення -0,3, асиметрія відповідно (А) –0,4. Водночас до центрального

ступеня (1.0) входить 72 дерева.

Таким чином, встановлено вплив лісорослинних умов та агротехнічних

заходів на будову штучних насаджень. Отримані в дослідженнях дані

підтверджують, що будова насаджень залежить від лісорослинних умов і

господарських заходів, які проводяться в процесі створення насаджень.

75

УДК 630*232

ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ СХЕМ ПОСІВУ ЖОЛУДІВ У ЛІСОВИХ

КУЛЬТУРАХ ДУБА В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ

М.Л. Солтисік, студент магістратури*


У регіоні досліджень в останні роки характерною тенденцією є збільшення

питомої ваги культур дуба, закладених посівом жолудів. У ДП «Уманське ЛГ»

частка культур дуба, створених посівом жолуддя упродовж 2005 – 2012 рр.

перевищила 93%. У зв‘язку з цим особливо актуальним є вивчення ефективності

різних схем висіву насіння (сезон посіву, крок розміщення та кількість жолудів,

що у висіваються у лунку).

Дослідження зазначених питань проведено у 2012 – 2013 р. при закладанні

культур дуба під наметом стиглих деревостанів, на однорічних (незадернілих) та

двохрічних (задернілих) зрубах і на землях, що вийшли з-під

сільськогосподарського користування. На кожній ділянці апробовано

ефективність весняних і осінніх схем посіву з різним кроком (15 см, 30 та 50 см) і

висівом у лунку відповідно: одного, двох і трьох жолудів.

Найбільшою схожістю (96-100%), незалежно від сезону посіву, відзначалися

жолуді висіяні під наметом деревостану (табл.). Високою схожість жолудів була і

у культурах на землях, що вийшли з-під с.-г. користування (92-98%) та весняних

посівів на двохрічних зрубах (96-98%). Чіткої залежності схожості висіяних

жолудів від термінів посіву не виявлено. Вона, на нашу думку, насамперед

визначається якістю насіння і ретельністю робіт з посіву жолудів (стану ґрунту та

його підготовленості, глибини загортання тощо).

Найбільшою збереженість сходів була у посівах під наметом стиглих

насаджень (91,2-97,1 %), а найменшою – у культурах з весняним висівом жолудів

на двохрічних зрубах (56,7-77,7 %). При цьому збереженість зростала в культурах

на дворічних зрубах і землях, що вийшли з-під с.-г. користування із збільшенням


76

кількості жолудів у лунці від одного до трьох. Особливо характерною ця

тенденція була у весняних посівах, де різниця у збереженості на 2-річному зрубі

сягала 21%.

Схожість жолудів і збереженість сходів дуба у дослідних посівах (чисельник – осінній висів, знаменник – весняний)

Схема

висіву

Кате-

горія

ділянки

К-сть

лунок,

шт

Висіяно

жолу-

дів,шт

Схо-жість,

%

Збереже-

ність,

%

Відпад

сходів,

%

1 х 15см одно-

річний

зруб

38/40 38/40 97,3/90,0 89,7/82,5 6,6/7,5

2 х 30см 38/40 76/80 93,4/91,2 88,2/87,8 5,2/3,4

3 х 50см 38/42 114/126 86,8/88,9 86,0/88,9 0,8/0,0

1 х 15см двох-

річний

зруб

26/30 26/30 96,2/83,3 74,6/56,7 11,6/26,6

2 х 30см 26/30 52/60 96,2/95,0 78,8/65,0 17,4/30,0

3 х 50см 29/30 87/90 97,7/95,5 83,0/77,7 14,7/17,8

1 х 15см с/г

корис-

тування

40/25 40/25 95,0/92,0 75,0/80,0 25,0/12,0

2 х 30см 40/25 80/50 95,0/98,0 90,0/91,0 5,0/7,0

3 х 50см 40/25 120/75 95,0/97,3 90,0/92,0 5,0/5,3

1 х 15см стигле

насад-

ження

25/35 25/35 96,0/100 92,0/97,1 4,0/2,9

2 х 30см 25/35 50/70 98,0/98,9 96,0/94,3 2,0/4,6

3 х 50см 25/34 75/102 98,7/98,1 94,7/91,2 4,0/6,9

Загалом, дещо вищою, особливо на лісокультурних площах з більш

складними умовами (нелісових землях і задернілих зрубах), була збереженість

сходів в осінніх посівах жолудів порівняно з весняними.

Враховуючи високу схожість насіння дуба та збереженість сходів під

наметом стиглих насаджень доцільно збільшити в обсягах лісовідновлення

питому вагу попередніх культур, створених шляхом шпигування жолудів.

На лісокультурних площах зі складними умовами (нелісових землях і

задернілих зрубах) з метою збереження запроектованої схеми розміщення

садивних місць доцільно висівати 2 – 3 жолуді у лунку.

З метою збільшення збереженості сходів, осінні посіви слід поєднувати із

заходами захисту висіяних жолудів від поїдання гризунами та кабанами.

З метою збільшення збереженості сходів у культурах дуба осінні посіви

слід поєднувати із заходами їх захисту від поїдання гризунами та кабанами.

77

УДК 630*232 (477.81)

ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ НА

РОЗСАДНИКАХ ДП «БЕРЕЗНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

М.Ю. Тимощук, студентка магістратури *



Відповідно до Лісового кодексу України, ліси нашої держави є її

національним багатством і виконують за своїм призначенням та

місцезнаходженням ряд важливих функцій. Згідно з цим політику держави

спрямовано на створення умов для відтворення лісів на засадах сталого

розвитку і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх

корисних властивостей, охорони та захисту лісу, забезпечення раціонального

використання лісових ресурсів.

Починаючи із 2000 року на Рівненщині, все більше уваги приділяють

природному відновленню лісів. Щороку його площа збільшується. У 2010 році

вона становила 85 га, у 2011р. – 98, а у 2012 р – 136 га. Але основним методом

відновлення лісу все таки залишається штучне створення лісових культур

суцільним способом на лісокультурних площах.

Для забезпечення лісокультурних робіт садивним матеріалом на

підприємстві працює два тимчасових та два постійних лісових розсадники,

загальною площею 4,8 га, які спеціалізуються на вирощуванні сіянців сосни

звичайної, ялини європейської, дуба звичайного, дуба червоного, а також

саджанців декоративних порід як для власних потреб, так і на продаж.

Потужна лісонасінна база дає змогу повністю забезпечити власні потреби

високоякісним насінним матеріалом. Площа постійних лісонасінних ділянок

становить 156,1 га, генетичних резерватів - 38,6 га. Клонові плантації займають

площу 21,6 га. На підприємстві нараховується 7 плюсових дерев, з яких

заготовляють насіння поліпшеної генетичної якості.

Асортимент вирощуваного садивного матеріалу становить понад 35 видів

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Кайдик О. Ю.

78

і форм декоративних і плодово-ягідних рослин. З хвойних порід переважають

саджанці туї пірамідальної (4200 тис. шт.) та ялівцю козацького (3910 тис. шт.)

рис., а з листяних — самшиту вічнозеленого (10400 тис. шт.).

Наявність саджанців у шкілках станом на весну 2012р.

(хвойних порід) Помірно-континентальний клімат найсприятливіший для вирощування

сосни звичайної та дуба звичайного, що є головними лісотвірними породами

України. Для вирощування сіянців цих порід у розсадниках застосовують

сівозміни, які включають в себе парові поля, зайняті сидератами. Посів

здійснюють у відкритому та закритому ґрунті (у теплицях). Застосування

стрічкової п‘ятиборозенкової схеми посіву для хвойних порід і стрічкової

чотириборозенкової – для листяних, дає змогу легко обробляти посіви

механізовано. Під основний обробіток ґрунту в розсадниках вносять перегній, у

період культивації попіл, який збагачує ґрунт зольними елементами і кальцієм,

а також поліпшує його фізичні властивості.

Потреба у сіянцях на 2013 рік становила понад 4080 тис. шт., тоді як

наявно на розсаднику було 4001 тис. шт. Як бачимо всі роботи майже повністю

забезпечені садивним матеріалом. Нестача садивного матеріалу становить 79

тис. шт (2%).

З усього вищенаведеного, можна зробити висновок, що виробництво

високоякісного лісового та декоративного садивного матеріалу на Рівненщині

знаходиться на високому рівні.

79

УДК 630*228.231

ДОСВІД СТВОРЕННЯ КУЛЬТУР ДУБА ЗВИЧАЙНОГО

В ДП “ІЛЛІНЕЦЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО”

О.С. Фарисей студент *


Узагальнення досвіду створення лісових культур для лісостепового

регіону досліджень особливо актуальне з урахуванням Державної програми

«Діброва» та Державної цільової програми «Ліси України» на 2010 – 2015 рр.

ДП «Іллінецьке лісове господарство», до складу якого входять 5 лісництв

із загальною площею лісового фонду понад 17 тис. га, є одним із провідних

підприємств Вінницького ОУЛМГ. На території підприємства переважають

свіжо-дібровні лісорослинні умови, які є найсприятливішими для вирощування

насаджень з переважанням у їх складі дуба звичайного, питома вага яких нині

сягає понад 70 % площі. У деревостанах лісгоспу зростають всі фенологічні

форми дуба, які становлять відповідно: рання – 6%, змішана з переважанням

ранньої – 26, проміжна – 12, змішана з домінуванням пізньої – 22 і пізньої 16 %.

18 % насаджень дубової секції сформовані за рівномірної участі усіх згаданих

вище форм.

Лісівниками господарства накопичено значний позитивний досвід

закладання суцільних і часткових культур дуба звичайного. Суцільні культури

дуба створюють, як у процесі лісовідновлення, так і лісорозведення. Обсяги

лісорозведення, в окремі роки, значно коливаються, головним чином, залежно

від наявних площ та коштів для заліснення. Основним способом закладання

суцільних культур є посів жолудів, рідше садіння сіянців. На площах з

частковими культурами переважає посадка сіянців. Для відтворення дібров

рідко використовують попередні культури шпигуванням жолудів під наметом

стиглих деревостанів.

Останніми роками помітною є тенденція зменшення ширини міжрядь у


80

часткових культурах відповідно до рекомендацій А.О. Бондаря (2006) з 4 – 8 м

до 2,5 – 3,5 м. Головною перевагою більш густих часткових культур є

забезпечення домінантної ролі дуба звичайного у насадженнях, починаючи з

перших фаз розвитку штучних лісових ценозів (фаз, що передує зімкненню та

зімкнення культур). Домінування дуба забезпечує формування на площі

сприятливих умов для його розвитку. Подібний підхід заслуговує на увагу і при

створенні суцільних культур, особливо на ділянках без лісових ознак.

Одним з інтегрованих показників якості лісокультурних робіт є

приживлюваність лісових культур (табл.).

Приживлюваність лісових культур в період з 2000 по 2011 роки

Прижив-

люваність,

%

Роки створення Разом,

га

200

0

200

1

200

2

200

3

200

4

200

5

200

6

200

7

200

8

200

9

201

0

20

11

< 75 5,3 5,3

76 - 85 1,2 4,1 3,2 1,1 14,7 8,5 5,8 3,2 4,1 6,1 7,5 4,3 63,8

86 - 90 79,1 78,1 52,8 66,9 59,8 57,1 48,0 103,0 87,6 92,8 84,7 118,6 928,5

91 – 100 1,7 3 7,5 5,3 10,0 9,2 10,5 10,3 11,7 14,6 17,2 101

Разом 82,0 85,2 68,8 68,0 79,8 75,6 63,0 116,7 102 110,6 106,8 140,1 1098,6

Серед прж, % 88,0 87,5 87,7 87,9 87,3 87,5 87,7 88,8 87,8 89,1 88,5 89,2 -

Дослідженнями встановлено не значні (у межах 87,3 – 89,2 %) коливання

середньої приживлюваності за період спостережень, що свідчить про належне

забезпечення і проведення комплексу лісокультурних робіт, починаючи від

підготовки площ до доглядів за культурами у перші два роки. Підтвердженням

такого висновку є незначна площа культур дуба, які потребують доповнення (з

приживлюваністю менше 85 %) та мізерна площа культур (5,3 га) упродовж 12

останніх років з приживлюваністю менше 75%.

До головних напрямів удосконалення лісокультурної справи в

підприємстві, зокрема, створення високопродуктивних і біологічно стійких

насаджень дуба належать: збільшення питомої ваги посіву, ширше

впровадження попередніх культур, забезпечення диференційованого підходу до

заліснення ділянок з різними екологічними особливостями та використання

насіння з покращеними спадковими властивостями.

81

УДК 630*232(477.87)

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ЛІСІВ В

ДП ‟‟МІЖГІРСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО‟‟

С.І. Ярема, студент магістратури*


Карпати - найбільш лісистий (40,2%) регіон країни. Вони займають 7,4%

території України, на якій зосереджено 20% лісів. Тут ростуть 70 видів дерев і 110

деревних кущів. В лісах Карпат переважають насадження смереки (41%), бука

(35%), дуба (9%), ялиці (4%) та деяких інших порід. Регіон гірський і тому тут чітко

виражена вертикальна зональність деревної рослинності. Нижня межа ялини на

території підприємства проходить на висоті 700—800 м, а верхня — на висоті

1400—1500 м над рівнем моря. Оптимальні умови для її росту на висоті 850—1100

м. У гірській частині нижче поясу ялини переважають насадження бука лісового,

починаючи від буково-ялинових у верхній та буково-дубових у нижній, за якою

слідують деревостани з домінуванням у складі дуба звичайного. До головних

сучасних проблем ведення лісового господарства підприємства, як і регіону

загалом, належать наступні:

значне погіршення стану і масове всихання ялинників регіону,

переважно похідних та домінування штучних, одновікових насаджень;

не достатнє використання лісівничого потенціалу земель і, як наслідок,

орієнтація, головним чином, на штучне відтворення лісів (рис.);

мала розгалуженість лісових доріг, труднощі з доступом до значної

частини лісового фонду та переважання суцільнолісосічних рубок.

Рис. Динаміка обсягів відтворення лісів у розрізі способів лісовідновлення


82

Без сумніву до причин, які зумовили вказані недоліки належать і помилки

допущенні при лісовідновленні лісівниками регіону у минулому.

Вищезазначене і зумовлює актуальність досліджень і робіт присвячених

удосконаленню процесу відтворенню як лісів підприємства, так і регіону.

З урахуванням місцевого досвіду, природних умов та стратегічної цілі –

переходу до сталого ведення лісового господарства головним напрямком

удосконалення відтворення лісів є орієнтація на відтворення лісів максимально

наближених за складом, формою та структурою до корінних деревостанів

відповідних типів лісу. Головними шляхами досягнення цієї мети є збільшення

питомої ваги природного лісовідновлення, надання пріоритету та неухильного

запровадження складних способів рубок, більш широкого використання

лісівничих і лісокультурних заходів сприяння природному поновленню тощо.

При цьому вкрай важливо аби технології рубань насаджень та лісовідновлення

не призводили до незворотного порушення або втрати властивих лісовим

землям ознак і властивостей та змін лісових рослинних формацій формаціями

нелісової рослинності. Лісовідновлення повинно базуватись на максимально

можливому використанні насіннєвого природного поновлення головних

лісотвірних порід, з обов‘язковою участю його у формуванні створюваних

насаджень.

Початкова гущина лісових культур повинна забезпечувати домінантну

роль лісотвірних порід, починаючи з фази індивідуального росту. При

штучному лісовідновленні, перевагу слід віддавати висіву насіння – способу,

який більше відповідає природі лісового біогеоценозу, ніж садіння сіянців.

У регіоні вкрай важливо аби штучне лісовідновлення сприяло

формуванню різновікових насаджень за схемою відповідною природному

генезису і, тим самим, мінімізації однієї з головних небажаних рис сучасних

лісових культурценозів – нерівномірному у часі використанню потенційних

можливостей абіотичних ресурсів екосистем

Реалізація заходів забезпечить ефективне використання лісівничого

потенціалу заліснюваних площ і сприятиме підвищенню стійкості лісів.

83

ЛІСОВА МЕЛІОРАЦІЯ, ФІТОМЕЛІОРАЦІЯ ТА ЗАХИСНЕ

ЛІСОРОЗВЕДЕННЯ

УДК 630*17:582.475.4

СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ СОСНОВИХ НАСАДЖЕНЬ НА

ПІЩАНИХ ЗЕМЛЯ В ДП «КИЇВСЬКА ЛНДС»

Д.В. Возний, студент магістратури*


Актуальність теми визначається оцінкою ефективності створення

захисних лісових насаджень на піщаних землях підприємства селективним

високоякісним садивним матеріалом або матеріалом на рівні мікроклонального

розмноження, а також дослідженням росту і розвитку таких насаджень.

Об‘єктом дослідження слугували лісові культури, що зростають на піщаних

землях ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» далі ДП «Київська

ЛНДС». Предмет дослідження – особливості росту захисних лісових насаджень

на піщаних землях.

Досліджувані насадження створювалися завдяки спеціальних прийомів

обробітку ґрунту за наступними схемами змішування деревних порід –

4(5)рСз1рБп або 4(5)рСз1рДз. Застосовувалося розміщення садивних місць 2,0–

2,5х0,5–0,7 м. За таких умов середній відсоток приживлюваності лісових

культур становив близько 65-80%. Лісові культури потребували доповнення,

яке здійснювалося під меч Колесова саджанцями сосни звичайної. Середній вік

змикання лісових культур становив 5–8 років. Стан соснових насаджень на

піщаних землях ДП «Київська ЛНДС» відображений у таблиці 1.

Лісівничо-таксаційна характеристика соснових насаджень

№

ТПП Склад

Вік,

років ТЛУ

Висота,

м

Діаметр,

см Повнота Бонітет

Запас,

м3·га

-1

1 10Сз 59 В2 22,3 24,7 0,80 І 341

2 10Сз 79 С2 27,8 31,2 0,80 Іа

544

3 10СЗ 48 В2 17,3 21,3 0,85 І 300

4 10Сз 72 В2 22,4 28,7 0,85 І 414

5 10Сз 60 В3 22,4 25,2 0,88 І 375

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Малюга В.М.

84

Дані таблиці свідчать, що переважна більшість насаджень створених на

піщаних землях підприємства є високоповнотними (повнота 0,8 і більше).

Дослідні насадження зростають в умовах свіжого та вологого субору (В2, В3), а

також свіжої судіброви (С2). Насадження мають високий якісний показник

продуктивності лісових культур, який характеризується І-Іа класом бонітету, а

кількісний показник продуктивності (запас насаджень) коливається в інтервалі

300–544 м3·га

-1.

З даних таблиці видно, що на момент досліджень всі насадження чисті за

складом, що пояснюється випаданням берези чи дуба як на момент

приживлення, так і в ході подальшого росту насаджень під час проведення

доглядових рубок. Листяні породи вводилися в якості супутніх з метою

поліпшення росту і розвитку соснових культур до віку жердняку. Стан

дослідних насаджень цілком задовільний. Для оцінки особливостей росту були

враховані насадження сосни звичайної віком від 20 до 110 років (рис. 1).

Рис. Ріст соснових насаджень за даними таксаційних описів

Графік показує, що до 40-річного віку середні показники росту насаджень

відповідають Іа класу бонітету. Після 40-річного віку інтенсивність росту

насаджень помітно знижується. Починаючи з 50-річного віку середні значення

інтенсивності росту насаджень відповідають І класу бонітету.

85

УДК 630*266

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЛЕЗАХИСНИХ ЛІСОВИХ СМУГ

ХОРОЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

С.О. Абаньшин, студент магістратури*


Актуальність теми досліджень визначається тим, що полезахисні лісові

смуги виступають одним із важливих засобів запобігання несприятливим

природним явищам, сприяють поліпшенню природних умов та підвищують

стабільність сільського господарства. Тому правильно закладена система

полезахисних лісових смуг у поєднанні з іншими захисними лісовими

насадженнями надає шанс захистити польові угіддя від шкідливої дії процесів

вітрової ерозії.

Метою проведених досліджень став аналіз сучасного стану полезахисних

лісових смуг в умовах Хорольського району Полтавської області.

Відповідно до лісівничо-меліоративної оцінки насаджень у якості

головної породи для полезахисного лісорозведення найчастіше

використовувався дуб звичайний. Досліджені смуги створювалися в

п‘ятдесятих роках минулого століття за схемою посадки 2,5-3,0 х 1,0-1,5 м.

Лісівничо-меліоративна оцінка полезахисних смуг характеризується до

відповідної шкали як 5а та 4а, оскільки вони зростають у системі захисних

насаджень. Така досить висока оцінка визначається тим, що смуги є

оптимального складу і розміщення, біологічно стійкі, зростають за І класом

бонітету та характеризуються як високоповнотні. Поряд з цим такі об‘єкти

повною мірою виконують покладені на них полезахисні та інші меліоративні

функції і не потребують (за виключенням насаджень, де закладені тимчасові

пробні площі №2 і №3) лісівничих чи будь яких господарських заходів на

наступний ревізійний період.

Лісівничо-меліоративну характеристику полезахисних лісових смуг

*Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Дударець С.М.

86

обґрунтовано в загальному описі тимчасових пробних площ. Опис проводився

на базі карток тимчасових пробних площ, які складалися під час польових

досліджень.

Лісівничо-меліоративна характеристика полезахисних лісових смуг

(за даними тимчасових пробних площ)

№ Т

ПП

Склад

см

уги

Вік

,

років

Ши

ри

на

см

уги

, м

Зах

исн

а

ви

сота

, м

Кіл

ькіс

ть р

ядів

Ти

п

зм

ішуван

ня

Кон

струкц

ія с

муги

Від

сото

к з

рід

жен

ня,

%

Ліс

івн

ичо

-

мел

іорат

ивн

а

оц

інка*

Оц

інка

клас

у я

кост

і

нас

адж

енн

я с

муги

1 10Дз 63 14 21,5 5 Деревно-

тіньовий

Ажурно-

продувна

(сильна)

82,5 5а 1

2 10Яз 55 10 18,5 3 Деревно-

тіньовий

Ажурно-

продувна 73,5 4а 1

3 10Дз 55 12,5 17,5 4 Деревно-

тіньовий

Ажурно-

продувна

(помірна)

87,0 4а 1

4 10Дз 55 10 21,2 3 Деревно-

тіньовий

Ажурно-

продувна

(помірна)

84,8 5а 1

5 10Дз 63 12,5 21,7 4 Деревно-

тіньовий

Продувна

(помірна) 83,4 5а 1

Примітка: *Згідно шкали лісівничо-меліоративної оцінки захисних лісових насаджень

На підставі проведених досліджень можна зробити наступні висновки:

під час створення полезахисних лісосмуг та проведенні доглядів у них

необхідно забезпечувати високу частку збереженості порід для формування

високопродуктивних насаджень з кращими лісівничо-меліоративними

якостями; з метою підвищення біологічної стійкості полезахисних смуг та

поліпшення захисних властивостей їх слід створювати змішаними за складом з

головною породою дубом звичайним, а в якості супутніх порід

використовувати ясен звичайний, клен гостролистий, граб звичайний, липу

серцелисту. Необхідно вчасно проводити господарські заходи у захисних

насадженнях, зокрема рубки догляду для підтримання оптимальних

конструкцій, видалення небажаного самосіву деревних і кущових порід а також

санітарні рубки, – для попереджування розвитку хвороб і шкідників та

масового ураження ними насаджень.

87

УДК 630*233

ПРОТИЕРОЗІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ СОСНОВИХ НАСАДЖЕНЬ

ДП “КРЕМЕНЕЦЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО”

І.М. Васильєва, студентка


Завдяки набутому досвіду захисного лісорозведення, створення захисних

насаджень дає можливість, при відповідному фінансуванні, побудувати

багатофункціональну мережу захисних лісонасаджень, заліснювати землі та

угіддя, які вийшли з під сільськогосподарського користування та поліпшити

екологічний стан довкілля.

ДП ―Кременецьке лісове господарство‖ знаходиться в умовах пересічного

рельєфу, переважає горбиста місцевість. Дана територія за характером рельєфу

ділиться на дві частини. Північна частина представлена Кременецькими горами

і простягається на північ від лінії Почаїв – Кременець – Угорськ – Кути.

Південна частина відноситься до північної частини Поділля. Лісорослинні

умови вказують на значне різноманіття насаджень, яке пов‘язане з рельєфом

території. Сосна звичайна займає 30 % площі держлісфонду підприємства.

З метою встановлення протиерозійних властивостей захисних лісових

насаджень у Білокриницькому лісництві було закладено 6 пробних площ, під

час закладання яких були визначені лісівничо-таксаційні та типологічні

показники (табл.). В ході дослідження, закладання пробних площ проводилося

на різних частинах схилу в різновікових насадженнях. Тип лісорослинних умов

– свіжий субір (В2).

Досліджувані насадження на схилах мають не лише велике

народногосподарське значення, а й виконують важливі протиерозійні функції.

Завдяки своїм протиерозійним властивостям насадження сосни звичайної

посилюють дренаж та водопроникність ґрунту, сприяють швидкому

переведенню поверхневого стоку у підґрунтовий. Під час використання вологи

на транспірацію, соснові насадження зменшують вологість горизонтів, які

* Керівник – доктор сільськогосподарських наук Юхновський В.Ю.

88

залягають на водостійких шарах, при цьому вони понижують зсувну діяльність

на схилах або повністю її усувають.

Зведена відомість лісівничо-таксаційних показників

за даними пробних площ

№

ПП Склад

Вік,

років

Елемент

лісу

Кіль-

кість

дерев

на

пробі,

шт.

Середній

діаметр,

см

Середня

висота,

м

Сума площ

поперечних

перерізів,

м2∙га

-1

Боні-

тет

Пов-

нота

Запас

м3∙га

-1

1 4Св5Бп1Ос 8 Сз

Бп

Ос

128

150

50

5,8

5,5

6,0

4,4

4,2

4,5

5,4

6,0

2,4

I

I

I

0,53

0,62

0,12

16

20

9

2 4Сз4Дз2Бп 28 Сз

Дз

Бп

288

21

50

11,8

10,9

11,6

12,0

11,5

11,8

5,4

6,0

2,4

I

I

I

0,16

0,29

0,12

39

42

17

3 9Сз1Бп 44 Сз

Бп

332

28

21,5

21,8

20,5

20,8

37,3

4,2 Iа

Iа

0,86

0,17

382

37

4 10Сз 58 Сз 220 26,8 23,2 41,3 Iа 0.61 333

5 10Сз 66 Сз 150 27,3 22,2 27,5 I 0,64 308

6 10Сз+Бп, Гз,

Кл

85 Сз

Бп

Гз

Кл

88

2

8

6

30,3

23,9

22,2

24,8

26,5

22,8

21,3

23,2

18,2

0,3

0,1

0,8

I

I

I

I

0,65

0,008

0,002

0,02

350

2

1

10

Грунт і лісова підстилка виконують досить важливу водорегулюючу

функцію. Грунт має велику шпаруватість та водопроникність, оскільки верхні

генетичні горизонти пронизані досить густою мережею кореневих систем,

кротовинами, ходами дощових черв'яків.

Поряд, з цим протиерозійні та водорегулювальні функції виконують

насадження, які ростуть в нижній частині схилу. Дані насадження мають

здатність поглинати рідкий стік,а також затримують тверді опади, які

надходять з верхніх ділянок водозбору.

Отже, протиерозійні насадження підприємства виконують важливу

ґрунтозахисну, водорегулюючу, протиерозійну і захисні функції: запобігають

змиву і розмиву ґрунту, утворенню зсувів та обвалів, захищають нижні частини

схилів і прилеглі угіддя від селевих потоків та повеней, забезпечують

стабільність запасів мінеральних джерел тощо.

89

УДК 504:332.122:630*:582.475.4

ЕКОЛОГО-МЕЛІОРАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ СОСНОВИХ

НАСАДЖЕНЬ ДП «МАЛИНСЬКЕ ЛГ»

В.Ю. Карпенко, студентка


Лісові насадження виконують виняткову роль у підтримці екологічної

рівноваги та здійснюють свої меліоративні функції. З теперішньою екологічною

ситуацією нам необхідно звернути увагу на їх стан та можливості покращення

виконання екологічних та меліоративних функцій.

Важливу роль лісів у ДП «Малинське лісове господарство» виконують

соснові насадження, які займають значні площі, є основою для формування

лісів рекреаційно-оздоровчого призначення, створення умов відпочинку і

відновлення працездатності населення, фітомеліорації міського середовища.

Еколого-меліоративні особливості соснових насаджень ДП «Малинське

лісове господарство» досліджено за результатами ландшафтної таксації на

шести пробних площах та представлено у таблиці.

Лісівничо-таксаційні та рекреаційні показники соснових насаджень

№

п/п

Тип

ландшафту

Ступінь

стійкості

А,

років

N,

шт./га

Середні G,

м2∙га

-1

Пов-

нота

Зімкне-

ність

(1,0)

Боні-

тет M,

м3∙га

-1 H,

м

D,

см

1 Іа 3 71 202 23,0 32,4 13,96 0,68 0,80 І 158

2 Іа 3 71 219 22,5 30,0 14,58 0,70 0,75 І 163

3 Іа 3 111 143 26,0 34,3 11,52 0,58 0,64 ІІ 145

4 Іа 3 101 144 23,7 34,5 12,70 0,65 0,70 ІІ 154

5 ІІб 3 121 132 25,5 38,7 14,21 0,54 0,60 ІІ 188

6 ІІа 3 136 126 24,0 35,2 12,24 0,53 0,55 ІІІ 234

Пробні площі закладені у чистих соснових насадженнях, в умовах

свіжого субору та представлені такими типами ландшафту, як Іа (закриті

*Керівник – доктор сільськогосподарських наук В.Ю. Юхновський

90

простори з горизонтальною зімкнутістю), ІІб (напіввідкриті простори з

нерівномірним розміщенням дерев), ІІа (напіввідкриті простори з рівномірним

розміщенням дерев).

На всіх пробних площах окрім першої наявний підріст, досить у

задовільному стані, представлений зокрема дубом звичайним. В складі підліску

на пробних площах переважає крушина ламка, горобина звичайна. Стан

підліску на перших чотирьох пробних площах в занедбаному чи

пригнобленому стані, на п‘ятій та шостій пробній площі стан задовільний.

Живий надґрунтовий покрив представлений у складі малини, чорниці, папороті,

брусниці, розрив-трави та грушанки.

Змішанні і чисті соснові насадження характеризуються оптимальною

іонізацією повітря. Також рекреаційні функції лісу визначаються санітарно-

гігієнічними властивостями, які в значній мірі залежать від фітонцидних

властивостей зелених насаджень. Якраз чисті соснові насадження

характеризуються високою фітонцидністю, якими насиченні ліси ДП

«Малинське лісове господарство». Також сосна звичайна входить до

асортименту головних лісомеліоративних протиерозійних лісонасаджень

Полісся, які виконують протиерозійну роль. На піщаних і супіщаних ґрунтах

рекомендується використовувати сосну звичайну для закріплення ґрунтів.

Загалом сонові насадження є високо продуктивними, виконують свою

протиерозійну роль та мають високу рекреаційну оцінку. Але пристигаючі та

стиглі деревостани виявляються більш стійкими до рекреаційного

навантаження, ніж середньовікові. Це можна виправити проведенням

своєчасних лісогосподарських заходів та за допомогою благоустрою території.

Лісомеліоративні насадження ефективно впливають на вітровий режим,

снігозатримання, захист ґрунтів від дефляції, формування мікроклімату і вони

повинні бути складними за формою і змішаними за складом, що значно

підвищує ефективність їх протиерозійних властивостей і тоді вони будуть

потужним, безпечним та надійним засобом позитивного впливу на природне

середовище.

91

УДК 630*26(477.41)

ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ І ВИРОЩУВАННЯ ПОЛЕЗАХИСНИХ

ЛІСОВИХ СМУГ В МЕЖАХ ДІЯЛЬНОСТІ ДП

«ВЕЛИКООЛЕКСАНДРІВСЬКЕ ЛМГ»

М.М. Кузьо, студентка магістратури*


Головним видом для створення захисних лісових насаджень в Степу є дуб

звичайний, супутніми – липа широколиста, клени польовий та гостролистий,

граб та чагарники – клен татарський, жимолость татарська, свидина, тощо. З

шпилькових порід використовуються сосна звичайна та сосна кримська. Не

рекомендується створювати чисті дубові смуги без супутніх порід. Підготовка

ґрунту під насадження здійснюється за системою чорного пару з глибиною

оранки до 27 см та поглибленням орного шару до 35–40 см. Рекомендується

весняний посів жолудів з неодночасним введенням супутніх порід 1–2 річними

сіянцями при схемі посадки 2,5–3,0х0,7 м. Типи змішування – деревно-

чагарниковий та деревно-тіньовий. Смуги створюють 5–7-рядні шириною до 12

м. Система догляду спрямована на формування відповідної горизонтальної та

вертикальної структури деревостану. Перші лісівничі догляди проводяться в 3–

4-річному віці – зріджування дуба, а також в 5-8 років – зрідження дуба та

створення оптимальних умов для його розвитку доглядом за супутніми

породами. Інтенсивність рубок слабка або помірна, зімкнутість намету в межах

0,9–1,0. З метою формування продувної конструкції подальший догляд в період

розвитку деревостану спрямований на підтримання оптимального рівня

навантаження стовбурів на одиницю площі та цілеспрямоване формування

крони, що забезпечить ажурність у нижній частині профілю біля 60%, у верхній

не більше 10%. При цьому у віці 10, 20, 30, 40, 50, 70 та 90 років необхідно

мати відповідно 5,0, 3,7, 2,4, 1,8, 1,5, 1,2, та 0,6 тис. дерев дуба на гектарі за

умови його безперечної переваги у складі. Для дерев крайніх рядів

використовується спосіб обмеження крон методом високої контурної обрізки з

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Малюга В.М.

92

метою зменшення щільності у нижній частині профілю та створення умов для

пересування сільськогосподарської техніки. Висота обрізки в першому

віковому періоді (до 8–10 років) досягає 1,0–1,5 м, в другому (з 8–10 до 30–40

років) поступово підвищується з 1,5 до 4,0 м, в третьому (з 30–40 до 90 років) –

в межах 4,0–5,0 м та повторюється в молодих насадженнях з періодичністю в 5

років, середньовікових деревно-чагарникового типу 5–6 років, деревно-

тіньового 7–8 років. Чагарники вирубуються на пень.

У пристигаючих та стиглих насадженнях проводяться головним чином

санітарні рубки з вирубкою хворих, сухих та пошкоджених дерев. В

насадженнях пошкоджених пожежею до ступеню припинення росту, проводять

суцільні рубки. Суцільні рубки з наступною заміною деревостану

рекомендуються для смуг розладнаних, зріджених, біологічно не стійких, що

втратили захисні властивості. В смугах, де рубки проводяться з запізненням,

практикують слабке зріджування зі строком повторення 3 роки. Рубки

плануються з урахуванням сівозміни, вони приурочені до посіву озимих і

ярових зернових культур, які найбільш чутливо реагують на зміну конструкції

смуги.

Проведені у регіоні дослідження показали, що значна частина смуг не

повною мірою виконує свої захисні функції. Рекомендовані породи для

полезахисного лісорозведення за наявності належного догляду відзначаються

високою меліоративною ефективністю. Тому вносити корективи щодо зміни

порід не доцільно, а важливо усунути негативні наслідки недбалого

господарювання, які виявилися у зрідженні смуг через відпад певної частини

дерев, незадовільному складі і наявності значних розривів. Деякі насадження

пошкоджені худобою або в них був відсутній лісівничий догляд і вони мали

щільну конструкцію. Для виправлення ситуації в полезахисних смугах треба

провести: а) належний лісогосподарський догляд; б) санітарні рубки; в)

виправлення лісових насаджень незадовільного стану; г) лісо відновлювальні

рубки.

93

УДК 630*116.64

ЗАЛІСНЕННЯ СТАРООРНИХ ЗЕМЕЛЬ В УМОВАХ ДІЯЛЬНОСТІ

ДП «РАДОМИШЛЬСЬКЕ ЛМГ»

Л.І. Павлова, студентка магістратури*


Староорні землі в лісокультурному фонді зони Полісся займають досить

значні площі. Вони представлені переважно дерново-підзолистими, глинисто-

піщаними і супіщаними ґрунтами. Особливістю таких лісокультурних площ є

те, що вони мають незначну потужність гумусового горизонту і основна

частина поживних речовин знаходиться у верхніх шарах. Тривале регулярне

розорювання ґрунтів призвело до швидкого перенесення органічних речовин у

нижні малодоступні для рослин горизонти. Поряд з цим погіршуються фізичні

властивості ґрунтів, утворюється так звана підорна підошва, що є наслідком

тривалого використання земель для вирощування сільськогосподарських

культур.

Головна мета проведених досліджень полягала у вивченні досвіду

створення насаджень сосни звичайної на староорних землях в умовах

діяльності ДП «Радомишльське ЛМГ», що розташоване на території

Житомирській області. У процесі виконання роботи проведено збір польових

матеріалів на підставі закладання тимчасових пробних площ. При цьому

визначалися основні лісівничо-таксаційні характеристики насаджень, а також

технологічні аспекти створення лісових культур на землях, що вийшли із

сільськогосподарського використання. Отримані показники характеризувалися

з використанням методу порівняльного аналізу, під час якого акцентувалася

увага на основних лісівничо-таксаційних показниках насаджень у залежності

від технологічних особливостей підготовки ґрунту та створення лісових

культур.

За вибору правильної та ефективної технології на староорних землях

можна створити досить продуктивні та біологічно стійкі насадження. При

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Дударець С.М.

94

цьому необхідно провести комплекс заходів, які будуть сприяти росту і

розвитку насаджень сосни звичайної. Необхідних результатів можна досягти,

насамперед, за рахунок глибокого розпушення ґрунту з метою руйнації

підорної підошви та забезпечення умов для глибокого проникнення кореневих

систем, зменшення механічного опору ґрунту. Завдяки проведенню глибокого

розпушення вже на 2–3 рік після посадки культур сосни звичайної їх кореневі

системи опановують весь розпушений горизонт.

Підвищити біологічну стійкість створених насаджень можна за рахунок

внесення добрив, які переважно підвищують хімічну родючість верхніх

ґрунтових горизонтів, а також боротьби зі шкідниками і збудниками хвороб.

З метою прискорення розкладу лісової підстилки та поліпшення фізичних

властивостей ґрунтів (аерації) необхідно підвищувати щільність заселення не

зімкнутих культур сосни ґрунтовими безхребетними тваринами, що досягається

шляхом внесення лісової підстилки зі старих соснових насаджень.

Як показали проведені дослідження в умовах зазначеного підприємства

створювалися переважно чисті насадження сосни звичайної. Важливим

чинником під час залісення староорних земель є створення саме змішаних

насаджень. Змішані насадження, як відомо, є більш стійкими проти

ентомошкідників та кореневої губки. Супутні породи для сосни звичайної

необхідно підбирати таким чином, щоб сформувати біологічно стійкі та

високопродуктивні насадження, з найліпшим меліоративним впливом на

староорні землі. У цьому відношенні важливим є добір таких порід, які б

сприяли прискоренню розкладу органічного опаду сосни, насичували ґрунт

кореневими системами. У якості супутніх порід доцільно використовувати

березу повислу, клен татарський, грушу звичайну.

Догляди за ґрунтом у культурах необхідно проводити систематично 3–4

рази на рік. Звичайно, що в майбутньому молоді рослини стають більш

міцнішими, тому кількість проведених доглядів можна скорочувати. На другий

рік вирощування проводиться 3–2 догляди, а в наступні періоди до повного

змикання крон – по 2 догляди.

95

УДК 630*:674.031.737.4

ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ ПРОТИЕРОЗІЙНИХ НАСАДЖЕНЬ

ДП «СОСНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

Р.М. Прокопчук, студент магістратури


Захисні ліси ДП «Соснівське лісове господарство» відіграють важливу

ґрунтозахисну, водорегулювальну, екологічну та інші меліоративні функції.

Постійно зростаюче антропогенне навантаження на навколишнє природне

середовище призводить до порушення екологічної рівноваги. Тому важливим

завданням для лісівників є якомога більше сприяти створенню захисних

насаджень та вести правильне господарство у вже існуючих насадженнях.

Територія підприємства відноситься до лісогосподарської області Полісся

і входить до складу Західного та Центрального-Поліського округу. Згідно з

поділом лісів на категорії захисні ліси підприємства розміщені на площі –

890,2 га. До даної категорії віднесені лісові ділянки, що виконують функцію

захисту навколишнього природного середовища та інженерних об‘єктів від

негативного впливу природних факторів – це раніше виділені ліси уздовж

берегів річок, навколо озер, водоймищ, які приведені до переліку рік та водних

об‘єктів, уздовж берегів в яких виділяються захисні ділянки лісу, а також

насадження на яружно-балкових системах. Лісгосп проводить роботи зі

створення захисних насаджень, а саме по утворених ярах та балках. Під

впливом цих насаджень регулюється поверхневий стік води, який переходить у

підземний і зберігає грунт від змиву та розмиву. Створені системи насаджень

по ярах та балках запобігають подальшому розвитку ерозії грунту на території

близько – 85 % еродованих площ.

Захисні насадження підприємства за складом поділяються на 70 % із

листяних порід (дуб, граб, липа, клен, вільха, осика) та 30 % із сосни звичайної.

Метою досліджень було виявлення особливостей росту чистих і мішаних

протиерозійних соснових насаджень. Для цього закладено 6 пробних площ і

* Керівник – доктор сільськогосподарських наук Юхновський В.Ю.

96

використано лісотаксаційну базу даних підприємства. Динаміку росту чистих і

мішаних соснових насаджень встановили шляхом моделювання з

використанням табличного процесора Excel. Виявилося, що динаміку висот

чистих і мішаних соснових насаджень найкраще описує логарифмічна функція

(рис. ).

а) б)

Рис. Динаміка росту у висоту чистих (а) і мішаних (б) соснових насаджень

Порівняльний аналіз моделей росту засвідчив, що чисті соснові

насадження більш інтенсивніше ростуть у молодому віці. Вже у у віці 20 років

чисті (Н=11,3 м) перевищують мішані (Н=9,4 м) насадження на 1,9 м або 16,6

%. З віком ріст чистих сосняків уповільнюється, а мішаних деревостанів

пришвидшується і вже у ІУ класі віку їх середні висоти нівелюються і

становлять 17, 2 м. Ця тенденція не міняється у старших вікових групах, проте

інтенсивність росту зменшується. У віці стиглості висота мішаних деревостанів

уже на 7,7 % перевищує аналогічний показник чистих сосняків (25,0 м проти

23,2 м).

Виявлені особливості росту протиерозійних соснових насаджень є

свідченням про вищу продуктивність мішаних насаджень порівняно із

однопородними деревостанами, а отже і про більшу їх протиерозійну стійкість

та кращі захисні властивості. Тому виробничникам рекомендується створювати

соснові культури з домішкою листяних порід, а саме: дуба звичайного і берези

повислої.

97

УДК 630*:631.62(477.82)

ЛІСІВНИЧА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ ОСУШЕННЯ

ЛІСОВИХ ДІЛЯНОК В ДП «ГОРОДОЦЬКЕ ЛІСОВЕ


Б.В. Романюк, студент магістратури*


ДП « Городоцьке лісове господарство» розташовано на північному -

заході країни і за лісорослинним районуванням відноситься до зони мішаних

лісів. Клімат регіону помірно – континентальний з м‘якою зимою, теплим літом

та з великою кількістю опадів, що і є наслідком надмірної заболоченості земель

Головна мета проведеного дослідження полягала у вивченні лісівничої

ефективності проведення лісоосушення. У процесі виконання роботи було

проведено збір польових матеріалів на підставі закладання тимчасових пробних

площ (табл.1), використання таксаційних описів 1962-72 років (табл. 2) та

картографічних матеріалів лісовпорядкування 1966-76 років.

Отримані дані оцінювались за допомогою порівняльного аналізу

основних лісівничо-таксаційних показників насаджень.

1. Зведена характеристика сучасних таксаційних показників на

пробних площах

Кв

ар

тал

Ви

діл

Склад

насадження ТЛУ Тип лісу

Пов

нота

Вік

, р

ок

ів

Бон

ітет

Середній приріст за

діа

мет

ром

,

см

ви

сотою

, м

зап

асо

м,

м3/г

а

16 7 9Сз1Бп С3 С3гдС 0,7 53 1а 0,43 0,39 5,8

16 11 10Сз С3 С3гдС 0,7 63 1 0,38 0,34 5,1

17 4 10Сз+Бп С3 С3гдС 0,6 70 1а

0,40 0,37 5,4

17 14 10Сз+Влч В3 В3дС 0,8 47 1 0,43 0,41 5,7

18 9 9Сз1Бп В3 В3гдС 0,6 76 1а

0,42 0,37 5,4

*Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Малюга В.М.

98

2. Таксаційна характеристика лісових насаджень на період

проведення лісоосушувальних меліорацій

Кв

ар

тал

Ви

діл

Склад

насадження ТЛУ Тип лісу

Пов

нота

Бон

ітет

Середній приріст за

діа

мет

ром

,

см

ви

сотою

, м

зап

асо

м,

м3/г

а

16 7 8Сз2Бп С4 С4гдС 0,8 ІІ 0,44 0,42 3,3

16 11 9Сз1Бп С3 С3гдС 0,8 І 0,43 0,43 3,0

17 4 8Сз2Бп В4 В4дС 0,7 ІІ

0,40 0,40 4,0

17 14 9Сз1Бп+Влч А5 А5С 0,9 ІІІ 0,57 0,28 1,4

18 9 8Сз2Бп+Влч В5 В5дС 0,7 ІІ

0,38 0,36 3,1

Порівняння отриманих лісівничо-таксаційних показників дає підстави

стверджувати, що:

повнота досліджених насаджень зменшилась на 0,1-0,2. Це сталося не через

дію осушення, а можливо внаслідок природного зрідження та проходження

рубок догляду в усіх насадженнях.

змінились показники середніх приростів (висоти, діаметру і запасу), що

вплинуло на продуктивність, яка відображається величиною запасу та

бонітетом насаджень. Причиною таких змін стало пониження рівня

ґрунтових вод, що в свою чергу вплинуло на водно-повітряний режим.

Внаслідок цієї зміни створились сприятливіші умови для росту насаджень,

почали з‘являтись індикатори нових лісо рослинних умов.

відчутні позитивні зміни суттєво залежать від віку насаджень. Молоді

насадження здатні більш чутливо реагувати на зміну умов природного

середовища. Старші за віком насадження при стрімких змінах водно-

повітряного режиму ґрунту позбавлені можливості швидких змін умов

їхнього росту й розвитку.

Лісівнича ефективність проведення осушувальних робіт може бути

досягнута завдяки диференційованого підходу з обов‘язковим врахуванням

лісорослинних умов, віку та породного складу насаджень.

99

УДК 630*266

СУЧАСНИЙ СТАН ПОЛЕЗАХИСНИХ ЛІСОВИХ СМУГ В

ЛУБЕНСЬКОМУ РАЙОНІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Н.В. Суліма, студентка магістратури*


Лубенський район розташований на території Придніпровської низовини

і за характером рельєфу являє собою понижену рівнину з південно-західним

нахилом. У зв‘язку із особливостями ґрунтово-кліматичних умов ерозійні

процеси різних ступенів інтенсивності є характерними для всієї території.

Найбільш поширеною є площинна ерозія. Тому в таких умовах лісові

насадження мають надзвичайно важливе значення, оскільки деревно-

чагарникова рослинність має властивість запобігати процесам ґрунтової ерозії.

Одним із важливих видів меліоративних насаджень у Лубенському районі є

полезахисні лісові смуги.

До основних функцій полезахисних смуг відносять захист ґрунтів від

ерозії, підвищення врожайності сільськогосподарських культур, поліпшення

мікрокліматичних умов, снігозатримання на польових угіддях, запобігання

видуванню родючого шару ґрунту; зменшення швидкості вітру та підвищення

вологості приземних шарів повітря, зниження шкідливої дії сильних вітрів,

суховіїв тощо.

Коротка лісівничо-меліоративна характеристика досліджених

полезахисних смуг наведена в таблиці. Змішування деревних порід (дуб

звичайний, ясен звичайний, в‘яз гладенький, липа серцелиста, клен

гостролистий) проводилося з використанням стрічково-групового способу, за

якого садивні місця розташовуються біологічними групами через визначені

відстані в рядах. У смузі №3 деякі окремі ряди створювалися чистими за

складом з використанням рядового способу змішування. І лише у смузі №4, яка

повністю створена із дуба звичайного, використовувався рядовий спосіб

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Дударець С.М.

100

змішування. Під час закладки всіх досліджених полезахисних лісосмуг

використовувався лише деревно-тіньовий тип змішування з посадкою лише

деревних порід.

Розміщення посадкових місць приймалося 2,5–3,0 х 1,0–1,5 м, що

забезпечувало можливість проводити механізований догляд за створеними

насадженнями до віку їх змикання. На період досліджень у полезахисних

лісосмугах сформувалася щільна і ажурна конструкція. Це обумовлено,

насамперед, формуванням ажурних крон ясена звичайного, які займають значну

частку верхнього ярусу насаджень, а також із природним відпадом деревних

порід у процесі росту полезахисних смуг.

Лісівничо-меліоративна характеристика полезахисних смуг

(за даними тимчасових пробних площ)

№

сму-

ги

Склад Схема


Розміщення

посадкових

місць, м

Спосіб


Тип


Конструк-

ція

1 4Дз3Яз3Вгл

1рДзВгл 2рДзЯз

3рДзЯз 4рВглЯз

5рДзВгл

2,5 х 1,5 стрічково-

груповий

деревно-

тіньовий щільна

2

4Яз3Вгл3Кг

1рКгВГгл2рЯзКг

3рЯзКг 4рЯзКг

5рКгВгл 6рКгЯз


груповий

деревно-

тіньовий

щільна

3 7Яз2Дз1Лпд

1рДзЯз 2рЯз 3рЯз

4рЯзДз 5рЯзЛпд

6рЯзЛпд


груповий

деревно-

тіньовий

ажурна

4 10Дз

3рДз 4,0 х 1,0 рядовий деревно-

тіньовий ажурна

На підставі проведених досліджень можна зробити наступні висновки: до

основних лісівничих заходів, яких потребують дані насадження, слід віднести

підтримку санітарних умов; формування оптимального складу і структури

полезахисних смуг, які будуть сприяти підвищенню врожайності

сільськогосподарських культур і захищати ґрунт від вітрової ерозії; у смугах

щільної конструкції необхідно запроектувати лісівничі заходи для формування

продувної конструкції, яка є оптимальною для даних умов.

101

ЛАНДШАФТНА АРХІТЕКТУРА ТА ДЕКОРАТИВНЕ САДІВНИЦТВО

УДК 581.912.42

ОСОБЛИВОСТІ ОЗЕЛЕНЕННЯ САНАТОРІЮ «ЧЕРЧЕ»

Б.В. Балда, студент*

ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут»

Проаналізовано основні недоліки планування зон відпочинку біля

адміністративних будівель, які на даний час були практично відсутні. Вони

почали створюватись в середині минулого століття, тому потребують повної

або часткової реставрації та реконструкції. Запропоновано низку заходів для

покращення стану будівель та прилеглої території на прикладі – “Санаторію

“Черче” Адміністративного корпусу №7.

Мета роботи – проаналізувати стан благоустрою та основні недоліки

планування і організації озеленення біля адміністративних будівель, на

прикладі “Санаторію “Черче” Адміністративного корпусу №7, з метою

озеленення і благоустрою даної території.

Як матеріал дослідження було використано генеральний план, який був

створений і узгоджений 29.04.1993 р. та підписаний директором Стасишин І.В.,

а також ДБН щодо посадки рослин на території обмеженого користування і

ландшафтно-архітектурне планування озеленення територій.

Перші згадки про санаторій датуються 1932 роком, а от коли був

створений адміністративний будинок невідомо. Площа території сягає 0,3 га з

загальним нахилом зі сходу на захід, рельєф на території горбистий.

Благоустрій території робиться з метою покращення умов відпочинку як для

пацієнтів, так і для працівників закладу.

Після проведеного аналізу стало зрозуміло, що при формуванні озеленення

на даній території не дотримувались ДБН і немає певного ландшафтного

рішення. Тому нашим завданням провести роботи по озелененні на території

згідно норм та відповідно певним композиційним принципам.

* Керівник – асистент Тиманська О.Б.

102

Розроблена схема реконструкції парку передбачає: ландшафтно-

естетичний аналіз та функціональне зонування території; інвентаризацію

існуючої рослинності; складання асортименту рослин, створення опорного,

генерального та дендрологічного плану об’єкта, посадкових креслень, розробку

заходів з посадкою дерев, чагарників і квітників, влаштування газону.

При головному вході на територію до адміністративної будівлі зліва, за

пропозицією замовників, пропонуємо створити автомобільну стоянку,

огороджену живоплотом з бирючини, а також огородити цим живоплотом

територію з обох сторін об’єкту . На території, що заходиться за

автомобільною стоянкою створюємо деревно-чагарникову групу з

використанням існуючих порід.

Також, при вході на територію пропонуємо створити живопліт з обох

сторін від дороги, що веде до адміністративної будівлі, з використанням

вейгели гібридної (Weigela hybrida) і туї західної, ф.кулястої, (Thuja

occidentalis "Golden globe"). Перед будівлею зліва планується створити

відпочинкову зону з використанням лави і перголи, з виткими трояндами. (Rose

сlimber "Polka"). З існуючих квітів ми пропонуємо залишити троянди чайно-

гібридні (Hybrid Tea Rose Charles de Gaulle) , які потребують часткового

досадження, а також рядову посадку туї західної (Thuja occidentalis) і ялівцю

козацького (Juniperus communis). Туйовики пониклі (Thujopsis dolabrata) ми

пропонуємо пересадити по тій причині, що вони ростуть дуже близько до

будівлі, тому їх можна використати у деревно-чагарниковій групі, що буде

рости зліва від дороги.

З обох боків доріжки є вільна територія, де пропонується посадити

троянди флорібунда (Floribunda Rose 'Lilli Marlene'). В дорослому віці ці кущі

дуже красиво виглядають і тому будуть відігравати естетичне значення на даній

території. З правої сторони від каплички пропонуємо створити групу з

деревних і кущових видів для покращення естетичного вигляду.

103

УДК 712.4 (477-25)

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ

КОРПУСІВ № 3 І 10 НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

А.П. Боклан, студентка*

Національний університет біоресурсів та природокористування України

Території вищих навчальних закладів займають значні площі, мають

велике значення у містобудівельній ситуації та перебувають у постійному

розвитку. Відповідно, питання оцінки їх стану та адаптації до сучасних умов

набуває дедалі більшої актуальності. До таких відноситься Національний

університет біоресурсів і природокористування України, який є одним з

найбільших і найстарших вищих навчальних закладів України. Першим етапом

передпроектного дослідження, спрямованим на оцінку сучасного стану

території є ретроспективний аналіз її формування та розвитку, а також

визначення стилістики архітектури будівель і споруд, які там знаходяться.

Метою дослідження є проведення ретроспективного аналізу формування

території навчальних корпусів № 3 і 10 НУБіП України та визначення

стилістичних особливостей архітектури будівель.

В результаті вивчення архівної документації, а також літературних

джерел встановлено, що першим з‘явився третій навчальний корпус НУБіП

України (на момент створення корпус Зоотехнічного факультету), який був

спроектований у стилі конструктивізму та споруджений упродовж 1925-

1931 рр. видатним українським архітектором Д.М. Дяченком. Доречно

зауважити, що Д.М. Дяченко розробив та втілив у життя проекти й інших

навчальних корпусів, зокрема Лісотехнічного, Хімічного, Землеробського та

Ветеринарного факультетів (нині корпуси № 1, 2, 4 та 6 НУБіП України

відповідно), але їх архітектура вирішена у стилі Українського бароко. Відхід

архітектора від традицій українського бароко, притаманного навчальним

*Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Н.В. Гатальська

104

корпусам № 1, 2 і 4 НУБіП України пов‘язаний із звинуваченням його у

націоналізмі. В результаті, конструктивізм навчального корпусу № 3,

позбавлений пластики, декоративного оздоблення, суперечить архітектурі

побудованих раніше корпусів. Вхід до будівлі знаходився із сторони

Голосіївського лісу, адже вул. Героїв Оборони мала проходити південніше від

корпусів.

У роки Другої Світової Війни корпус зазнав значних руйнувань і був

реконструйований у 1959 р. за проектом Л.Л. Семенюк. Вхід було перенесено

на іншу сторону, у будівлі з‘явився третій поверх та змінена стилістика фасаду

будівлі. Архітектор, бажаючи підкреслити парадність корпусу та зменшити

контраст з оточуючими корпусами, надає йому класичних рис, які проявились у

симетрично-осьовій композиції, стриманості декоративного оздоблення. Разом

із стилістичними відбулися й певні функціональні зміни – у корпусі розмістили

адміністрацію Української сільськогосподарської академії.

Монументальна стилістика архітектури десятого корпусу має риси,

притаманні громадській архітектурі 80-х рр., характеризується суворістю,

геометризмом, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду. Корпус

введений в експлуатацію у 1983 р., проте через рік були виявлені недоліки в

конструкції даху, які потребували усунення. Розробкою проекту займався

Київський інженерно-будівельний інститут «Діпроград». У новозбудованому

корпусі розмістили факультет економіки, а з 1995 р. і факультет аграрного

менеджменту. Наразі це корпус Навчально-наукового інституту бізнесу.

Підсумовуючи результати аналізу варто зауважити, що територія

дослідних об‘єктів є важливою складовою архітектурно-планувальної

структури базового закладу НУБіП України, однак, архітектура корпусів № 3 і

10 не узгоджена як між собою, так і з іншими будівлями оформленими у стилі

українського бароко, що негативно позначається на загальному сприйнятті

території в цілому.

105

УДК 712.253(477.46)

МІКСБОРДЕР БЕЗПЕРЕРВНОГО ЦВІТІННЯ: КОЛОРИСТИКА,

ЯРУСНІСТЬ, ФОРМА

А.В. Гордієнко, студентка магістратури*


Важливим елементом забудови є квітникове оформлення. Велика і

різноманітна палітра квітниково-декоративних рослин представляє невичерпні

творчі можливості для створення художніх композицій. Використовуючи

декоративні рослини можна створити цікаві акценти, виділити або замаскувати

певні місця. Квітникове оформлення має бути ефектним. При проектуванні

квітника використовують основні принципи, які забезпечують високий

художній рівень композиції: єдність ідейно-композиційного задуму,

пропорційність, масштабність, контрастність і ритм. До квітникового

оформлення присадибної ділянки висуваються особливі вимоги: барвистість

кольорів, тривале цвітіння, легкість у догляді, безпечність для дітей і тварин.

Першочерговими умовами добору асортименту є екологічні фактори визначеної

ділянки, передусім її едафічні та гідрологічні умови. На присадибній ділянці,

яка обрана до квітникового оформлення, грунти глинисті з великим вмістом

пилуватих гумусних частин, що свідчить про їх здатність ущільнюватись та

формувати кірку. Для покращення їх структури варто внести листову землю та

перегній. Грунтові води залягають на глибині 8 м і для успішного розвитку

рослин необхідно передбачити регулярний полив відстояною водою.

Оптимальним квітником для такої ділянки є міксбордер на сонячному місці

площею 80 м2. Щодо кольорової гами передбачається, що навесні місбордер

буде біло-жовто-синього кольору на фоні зелені, а влітку і восени домінуючими

кольорами будуть помаранчеві і червоні.

Наступним критерієм добору асортименту виступає висота та габітус

рослини, термін її цвітіння. Саме тому на передньому плані проектуємо * Керівник – кандидат біологічних наук Крупкіна Л. І.

106

посадку іберису кримського (Iberis simplex DC) та між ним острівками проліску

пониклу (Scilla nutans L.), крокус (Crocus L.) та сорти низькорослих тюльпанів.

Після відцвітання цибулинних на звільнені місця пропонуємо висадити

однорічники: чорнобривці (Tagetes L.), шавлію блискучу (Salvia splendens Sello

et Wees.), перилу (Perilla L.) та яскраві колеуси (Coleus L.). У другому ярусі

міксбордера доречно розмістити кореневищні багаторічники як то гімерокаліс

(Gimerocallis flava L.), золотушник (Solidgo flexicaulis L.), очиток видний (Sedum

spectabele Boreau), флокс волотистий (Phlox Paniculata L.), смілку повислу

(Silene pendula L.), моннарду (Monarda L.), жоржину (Dahlia Cav.), ехінацею

(Echinacea purpurea L.), герань (Geranium L.). Третій ярус пропонуємо

формувати із геленіуму (Helenium autumnale L.), високих сортів айстри

багаторічної (Аster L.), рудбекії шорсткої (Rudbeckia hirta L.) та декоративних

злаків: пухівки низьколистої (Еriophorum latifolium L.) проса (Panicum L.),

кортадерії (Cortaderia Stapf), молінії голубої (Molinia caerulea L.).

Формуючи міксбордер із цих рослин, ми отримаємо квітникову

композицію безперервного цвітіння. Вагоме значення має форма квітникової

композиції. Територіально наш міксбордер розбиваємо вздовж доріжки на фоні

газону, витягуючи його в довжину на 53 погонних метри. Ширина міксбордеру

від 0.7 м у найвужчих його місцях до 1.5 м у найширших його місцях.

Плануючи квітникову композицію, не можна забувати про дотримання

гармонійного поєднання квітникових рослин між собою та з навколишнім

середовищем в цілому.

107

УДК 635.9:581.52:582.475

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ІНТРОДУКЦІЇ РОСЛИН ВИДУ

PINUS CEMBRA L. В УМОВАХ КИЇВСЬКОГО МЕГАПОЛІСУ

Т.С. Грисюк, студентка*


Різке загострення екологічної ситуації в результаті антропогенного

впливу, глобального потепління й аридизації клімату висуває проблему

адаптації та стійкості рослин як одну з центральних у біології. Враховуючи, що

рослини місцевої флори поступово вичерпують свій адаптаційний потенціал,

створення стійких культурних фітоценозів у мегаполісах можливо із

залученням інтродуцентів, які, за умов оптимального їх добору, успішно

виконують санітарно-гігієнічні й естетичні функції.

Сосна кедрова європейська – рідкісний вид флори України, занесений до

Червоної книги України, а його угруповання до Зеленої книги України. Праліси

з участю сосни кедрової європейської, де вік окремих особин сягає 600 років –

це унікальні угруповання, що збереглися в Українських Карпатах з часів

плейстоцену лише у важкодоступних місцях. Катастрофічне зменшення площі

деревостанів з участю Pinus cembra (на 34 % за останні 25 років) при

збереженні цієї тенденції може призвести за 50 років до повного зникнення

виду зі складу флори Українських Карпат. Тому інтродукція і розмноження P.

cembra L. в культурі надасть змогу розробити наукові основи її збереження.

Оцінка успішності інтродукції деревних рослин до нових умов має

теоретичне й практичне значення. Теорії інтродукції та акліматизації рослин

повинні розвиватися у такому напрямі, щоб можна було передбачити не тільки

поведінку виду в нових умовах, а й результати його інтродукції та успішності

акліматизації (Лапін П.І., 1967). Основними факторами інтродукції рослин є їх

спроможність адаптуватися до умов навколишнього природного середовища.

Pinus cembra L. високо цінується як лісова і плодова культура, що має

важливе господарське та комерційне значення. Сосну кедрову європейську у

* Керівник – доктор біологічних наук Попович С.Ю.

108

1976 році було інтродуковано до Національного ботанічного саду ім. М.М.

Гришка НАН Укрїни. Тут на експозиційних ділянках «Голонасінні»,

«Карпати», «Рідкісні та зникаючі види» зростають, відповідно по 2 екземпляри,

46 саджанців та біля 80 сіянців (Сіренко О.Г., 2008).

За даними каталогу рослин Ботанічного саду Національного університету

біоресурсів і природокористування України найстарший екземпляр P. cembra

станом на 2006 р. мав вік 48 років та висоту 14 м (Каталог…, 2010). В умовах

арборетуму цього ботанічного саду P. cembra росте повільно, а генеративні

органи формуються лише у верхньому генеративному ярусі крони.

Життєздатність насіння коливається у межах 67-89 %.

Нами розпочато дослідження з вивчення ефективності вегетативного та

генеративного розмноження рослин P. cembra в умовах Ботанічного саду

НУБіП України. Свіжозібране насіння закладено на стратифікацію у вологий

пісок за температури 5 оС. Після тривалого зберігання у лабораторних умовах

введено в культуру in vitro.

Після стратифікації насіння, яке почало проростати, було висаджено у

контейнери з відповідним субстратом. Як субстрат використовували хвойний

опад, після пересадки контейнери перенесли у парник.

Для введення в культуру in vitro використовували стратифіковане і

нестратифіковане насіння. Зародки виділяли, стерилізували і висаджували на

стерильні агаризовані безгормональні живильні середовища у ламінар-боксі. За

14 діб культивації аналізували ефективність стерилізації, а отримані асептичні

експланти висаджували на безгормональні живильні середовища, до складу

яких входили макро- (у половинній концентрації) і мікроелементи за Мурашіге-

Скугом, сахароза і агар.

109

УДК 581.912.42

ВИКОРИСТАННЯ ВИДІВ РОДУ RHODODENDRON L. В ЗЕЛЕНОМУ

БУДІВНИЦТВІ

Ю.А. Дурисвіт, студент*


Одним з шляхів збагачення рослинного світу будь-якої кліматичної зони є

впровадження в озеленення перспективних інтродуцентів та видів місцевої

флори. Для створення стійких та довговічних високохудожніх композицій

необхідно мати великий вибір декоративних деревних порід, серед яких

важливе місце повинні займати кущі. Відсутність достатніх знань з біології та

особливостей культивування рослин часто негативно впливає на використання

окремих сортів, форм та видів рослин в озелененні, зокрема представників

роду Rhododendron L.

Рід Rhododendron L. належить до родини вересові (Ericaceae DC). та

включає близько 1300 видів та бизько 10 тис. сортів. Рододендрони – це

чагарники або чагарнички, рідше дерева, висота яких коливається від 10-15 см

(Rh.camtschaticum) до 20-30 метрів (Rh.giganteum). Рід Rhododendron L. включає

в себе листопадні напіввічнозелені, вічнозелені види, які дуже відрізняються

між собою за габітусом, формою і розмірами листків і квіток, опушенням,

розміщенням бруньок, листків і найрізноманітнішим забарвленням квіток: від

чисто-білих, через жовто-червоні до фіолетових.

Ростуть рододендрони в підліску, переважно у напівзатінку.

Пристосувались до високої вологості повітря та кислих (pH 3,5 – 5,5), багатих

гумусом, пухких, вологих ґрунтів, але не витримують перезволоження та

застійних вод. Найбільш вдалим місцем для посадки рододендронів є півтінь

під кронами дерев, які мають глибоку кореневу систему. При доборі

асортименту рододендронів для зеленого будівництва враховуються такі

показники: успішність зростання в регіоні інтродукції,

* Керівник – асистент Підховна С.М.

110

швидкість росту, зимостійкість, посухостійкість, вибагливість до світла,

довговічність, декоративні ознаки та можливість отримання посадкового

матеріалу.

Формуючи ландшафтні композиції з участю рододендронів, необхідно

керуватися такими принципами: систематичним, екологічним, фітоценотичним

та художньо-декоративним.

Групи з рододендронів можна формувати у підліску, на узліссях лісових

масивів, в парках на фоні масивів із хвойних та листяних дерев, на схилах біля

річок, по берегах водоймищ та озер, коло фасадів замкових будівель,

адміністративних та побутових корпусів промислових підприємств, на

присадибних ділянках тощо

Алейні посадки краще створювати з одного виду рододендронів, одного

віку, однієї життєвої форми. Для живоплотів і алейних посадок найкраще

висаджувати Rh. sichotense, Rh. ladebourii та Rh. dauricum. Всі рододендрони

можуть бути використані як солітери.

В інтер'єрах громадських будинків, де температура повітря не перевищує

10°С тепла, рододендрони утримуються в контейнерах. Для контейнерів

рекомендуються види: Rh. odoriferum, Rh. taggianum, Rh.arboretum, для

створення зимових садів - Rh. fortunei, Rh. pоnticum, Rh. macrophyllum,

Rh.decorum. Це чагарники, висотою 1,5-3,0 м із красивими вічнозеленими

листками. Квітки у них запашні, білі, світло-рожеві, темно-рожеві, лілово-

червоні.

Створення альпінаріїв у даний час стало популярним композиційним

прийомом. Найдекоративнішими в альпінаріях є: Rh. camtschaticum,

Rh.ferrugineum, Rh.hirsutum, Rh.kaempferi, Rh.kinsianum, Rh.yedoense,

Rh.yedoense var. poukhanense, Rh. x intermedium, Rh.'Labe'. Для озеленення

територій промислових підприємств найбільш стійкими є Rh. japonicum, Rh.

ledebourii, Rh.luteum, Rh.sichotense. Потреби рододендрона в екологічних

умовах довкілля специфічні, тому культивування рододендронів потребує

спеціальних знань, які дозволять успішно використовувати його в озелененні.

111

УДК: 712.253:58:582.74621(477-25)

ОСБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДУ CITRUS

LIMON. В БОТАНІЧНИХ САДАХ МІСТА КИЄВА

К.Ю. Єршова студент магістратури *


Родина Rutaceae поділяється на три підродини. Лимон включений в

підродину помаранчевих (їх зазвичай називають цитрусовими). Лимон -

невелике вічнозелене плодове дерево заввишки до 5-8 м, з розкидистою або

пірамідальною кроною, сіруватою, злегка тріщинуватою корою на багаторічних

гілках і зеленою або червонувато-фіолетовою, гладкою на однорічних пагонах,

звичайно з колючками, рідше без них.

Листки шкірясті, зелені, довжиною 10 - 15 см, шириною 5-8 см, блискучі

зверху і ясно-зелені і матові з нижнього боку, цільнокраї, з жилкуванням, при

розгляданні на світлі проглядаються краплини з вмістом ефірних масел,

широкоовальні або довгасті - яйцеподібні, з обох кінців загострені, на коротких

(від 1 до 1,8 см), безкрилих або крилатих (на ростових пагонах) прилисників, з

помітним зчленуванням при основі листової пластинки, опадають зазвичай раз

на 3 роки .

Широко культивується в багатьох країнах з субтропічним кліматом.

Поширений в кімнатній і оранжерейній культурі. Місто Павлово

Нижегородської області став центром поширення кімнатної культури лимона,

відомої під назвою Павловського лимона. З кожного деревця можна отримати

до 30 плодів . Плоди цих лимонів відрізняються гарною якістю і розміром, не

поступаючись кращим південним сортам. Зустрічаються лимони у віці 45 років.

Кімнатна культура лимона в наш час поширена майже по всій Росії та Україні.

Також для кімнатної культури придатні й інші сорти (Дженоа, Лісбон,

Грузинський, Майкопський, Китайський, Мейєра та ін.).

* Керівник: кандидат біологічних наук. Курдюк О.М.

112

Нами встановлено, що в колекційних насадженнях ботанічних садів міста

Києва зростають представники 4 сортів досліджувального роду, а саме: Citrus

limon ‗Lisbon‘, Citrus limon ‗Kаbo‘, Citrus limon ‗Kuznera‘, Citrus limon

‗Udarnik‘.

У колекції ботанічного саду ім. акад. О.В.Фоміна Національного

університету ім. Тараса Шевченка зростає 2 представників вказаного роду, на

території ботанічного саду НУБіП України – лише 1 сорт. Найбільше

різноманіття представників роду Citrus limon представлене на території

ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України, де зростає 5 сортів рослин.

Дослідження показали, що представники виду Citrus limon в умовах

ботанічних садів м. Києва зростають лише в тепличних комплексах, де

обов‘язковою умовою під час вирощування та для успішного плодоношення

температура повітря повинна бути не нижче +16 ºС і вологість не менше 60%,

для рослин гібридних лимонів температура повітря повинна сягати +40 º

С.

Дозрівання плодів лимона залежить від кількості світла і живлення, тому в

умовах тепличного вирощування їх забезпечують додатковим освітленням і

підживлюють комплексами мінеральних та органічних добрив. Обов´язковою

умовою є формування крони. Застосовують авто та гетовегетативне

розмноження. Лимони в умовах міста Києва дозрівають повністю, причому їх

смакові якості покращуються і вміст вітаміну С в плодах вищий, ніж у плодів

тих представників, що зростали в природних умовах.

113

УДК712:379.84(477.86)

ПЕРСПЕКТИВИ РЕКРЕАЦІЇ ТА ДИНАМІКА РЕКРЕАЦІЙНО-

ТУРИСТИЧНОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ПРИКАРПАТТІ

О.І. Живець, студент магістратури*


За результатами аналізу показників роботи рекреаційної галузі в Івано-

Франківській області досліджено динаміку антропогенного навантаження на

ліси за видами рекреації, районами й місяцями.

У рекреаційних потребах населення провідне місце належить відпочинку на

природі, тому важливим ресурсом є ліси. Лісолікувальні ресурси в Україні

розповсюджені досить нерівномірно. Найбільше лісових масивів знаходиться у

Західному районі, де формування рекреаційних територій спирається саме на цей

фактор. Роль туризму в господарстві Івано-Франківщини зростає з кожним

роком. Прикарпаття є одним із перспективних туристичних регіонів держави й

відіграє важливу роль на українському рекреаційному ринку.

Карпатський регіон багатий на різноманітні природні ресурси. Цей

невичерпний капітал краю представлений свіжим повітрям, чистою водою,

високим біорізноманіттям рослинного і тваринного світу, незабутніми

пейзажами, рекреаційно-туристичними і бальнеологічними ресурсами.

Природний потенціал рекреації органічно доповнюється багатим арсеналом

пам‘яток історії, культури, архітектури.

Виділяють три типи рекреаційних ресурсів: природні, історико-культурні

та соціально-економічні. Кожний з них відіграє певну роль у формуванні

галузевої і територіальної організації рекреаційних комплексів.

Традиційна проблема рекреаційного лісокористування стосується двох

аспектів – рекреативності, або рекреаційної привабливості ділянки (зазвичай

вимірюється у відносних одиницях або балах) і його стійкість до рекреаційних

навантажень (у чол.год./га).

Рекреаційні ресурси є матеріальною передумовою формування

* Керівник – доктор сільськогосподарських наук Ковалевський С.Б.

114

рекреаційної галузі народного господарства, її ресурсною базою.

Вони потребують бережного і економного використання, охорони і

примноження. Все це пов'язано з необхідністю їх кількісної та якісної оцінки,

визначення придатності та альтернативності використання в тій чи іншій галузі

народного господарства.

Система заходів оптимізації рекреаційного лісокористування має

враховувати, з одного боку, створення сприятливіших умов для відпочинку в

лісі, а з іншого – забезпечити стійкість лісових екосистем, вибрати найкращий

варіант із багатьох можливих способів раціонального використання

біогеоценозів – історично сформованого комплексу живих і неживих

компонентів певної ділянки поверхні землі.

Важливе значення має формування цільової структури рекреаційних

лісів, яка б сприяла підвищенню стійкості, посиленню естетичних і санітарно-

гігієнічних властивостей насаджень, поліпшенню умов для відпочинку.

Долинський район володіє великими можливостями для його розвитку у

рекреаційно-туристичній індустрії. Унікальні курортно-рекреаційні особливості

Долинського району, разом з існуючою мережею вузькоколійок, є прекрасною

вихідною базою для організації місць відпочинку, на основі рекреаційно-

туристичного маршруту «Карпатський трамвай».

Програма «Карпатський трамвай» тягне за собою розвиток туристичної

інфраструктури навколо вузькоколійки. Мова йде про влаштування зупинок,

спорудження та організацію сезонних місць відпочинку, благоустрій прилеглої

до маршруту території.

Вузькоколійка використовується з метою організації спеціальних турів

для ознайомлення рекреантів з мальовничими ландшафтами Карпат, акцент

поставлений на національних традиціях, історичних пам'ятках, геологічних та

ландшафтних особливостях території.

Організація місць рекреації в межах туристичного маршруту дасть змогу

значною мірою розосередити туристичні потоки в місцях масового відпочинку

навіть при збільшенні кількості туристів.

115

УДК 582.46

ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ САДЖАНЦІВ ГІНКГО

ДВОЛОПАТЕВОГО В УМОВАХ КОНТЕЙНЕРНОЇ КУЛЬТУРИ

М.О. Завадська, студентка магістратури*

І.В. Іванюк, кандидат сільськогосподарських наук


Гінкго дволопатеве – релікт японо-китайського походження (Західний

Китай), на даний час зберігся лише в культурі. Один із представників

листопадних голонасінних, належить до родини гінкгові (GINKGOACEAE

ENGELM), має лише один рід і складається із одного виду Гінкго дволопатеве –

Ginkgo biloba L. Розмножується насінням, стебловими та кореневим живцями,

дає порость від пня та кореневі відростки.

Актуальність удосконалення розмноження та вирощування даного

релікту зумовлена його широким використанням – для задоволення потреб

фармацевтичної промисловості, кулінарії, у ландшафтній архітектурі та

озелененні. Даний вид є перспективним і для озеленення, оскільки він не

уражується збудниками хвороб та не пошкоджується шкідниками, а також

стійкий у міських умовах. На даний час в Україні масове запровадження гінкго

у практиці декоративного розсадництва лише починається.

Головною метою досліджень була оптимізація складу субстрату для

вирощування стандартних сіянців гінкго дволопатевого у контейнерній

культурі. З урахуванням його видоспецифічних особливостей.

В експериментальних дослідженнях з оптимізації складу субстрату для

контейнерної культури використані однорічні сіянці вирощені на навчально-

дослідному розсаднику кафедри лісовідновлення та лісорозведення.

В експерименті з біотестування, закладеному на початку 2013 року,

апробовано 4 модифікації субстрату. Перший варіант характеризував субстрат

на базі верхового торфу, гумусового шару сірого лісового ґрунту та

крупнозернистого піску у співвідношенні 1:3:1. У субстраті другого варіанту до

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Іванюк І.В.

116

вищезгаданих компонентів було додано універсальний субстрат промислового

виробництва «Domotorf» у співвідношенні 1:2,5:0,5:1. Третій та четвертий

варіант характеризували базовий склад субстрату з пропорціями, відповідно

1:4:1 і 1:2:1.

Субстратом кожного з варіантів було наповнено по 40 шт. 2-літрових

контейнерів, у які було висаджено однорічні сіянці. Спостереження за станом з

періодичністю раз на 15 днів і приростам (раз на місяць) проводились упродовж

червня – серпня 2013 року. Прирости надземної частини дослідних рослин

замірялись з точністю до 0,1 см.

Стан дослідних рослин упродовж вегетації, певною мірою, слугує

опосередкованим показником відповідності водно-фізичних властивостей

субстрату вимогам вирощуваної культури. Дослідженнями встановлено, що

найкращим станом вирізнялися саджанці в контейнерах по 2 варіанту, а гіршим

– з базовим субстратом торфу, лісового грунту і піску у співвідношенні 1:3:1.

Певний інтерес представляють результати щодо впливу складу субстрату

контейнерної культури на інтенсивність росту дослідних рослин. Кращим

ростом, як показали дослідження, в експерименті вирізнялися саджанці по 3 і 4

варіантах модифікацій субстрату, а гіршим – першому.

Дослідженнями встановлено, що незалежно від складу субстрату період

інтенсивного росту у висоту саджанців гінкго має місце у липні місяці. На нашу

думку ця особливість зумовлена біологічними особливостями виду і може бути

використана у процесі розробки системи внесення добрив, зокрема термінів

підживлення контейнерної культури.

Загалом, як показали дослідження, гінкго дволопатеве, як вид належить

до деревних рослин невибагливих до грунтових умов. Кращих показників росту

він досягає на субстраті з торфу, гумусового шару сірого лісового грунту і

піску (1:2:1).

Даний склад субстрату буде використано для оптимізації рівня

мінерального живлення саджанців гінкго у контейнерній культурі за рахунок

використання різних класів добрив (мінеральних і органо-мінеральних).

117

УДК 630*17:582.47:631.811.98

ОСОБЛИВОСТІ РОЗМНОЖЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДУ ACTINIDIA

LINDL. ЗДЕРЕВ‟ЯНІЛИМИ ЖИВЦЯМИ

О.С. Когутенко, студентка*


Вегетативне розмноження деревних рослин загалом і, зокрема, шляхом

укорінення здерев‘янілих живців має у декоративному розсадництві

надзвичайно важливе значення. Передусім тому, що воно у процесі

виробництва декоративного садивного матеріалу забезпечує збереження цінних

для зеленого будівництва особливостей материнських особин. Особливо

широкого застосування розмноження відділеними від рослин частинами набуло

після запровадження у виробництво синтетичних ростових препаратів, які

дозволяють суттєво підвищити укорінюваність живців деревних рослин, які

важко укорінюються і тим самим сприяють збільшенню виходу кореневласних

рослин. Науково обґрунтоване застосування їх на практиці потребує вивчення

ряду питань, які визначають ефективність використання стимуляторів росту,

насамперед, реакцій рослин зумовлених їх видоспецифічними особливостями.

Останнє і визначає актуальність проведених досліджень і важливість

отриманих результатів.

Експериментальні дослідження проведені на навчально-дослідному

розсаднику кафедри лісовідновлення та лісорозведення. Програма робіт

включала в себе: вибір маточних рослин видів Actinídia kolomíkta Maxim. і

Actinidia arguta Planch., нарізку пагонів і живців, облаштування ділянки для

укорінення, вибір стимуляторів росту та коренеутворення, приготування

розчинів, обробку живців ростовими речовинами; висаджування живців у

грунт; проведення спостережень за динамікою стану і росту дослідних рослин;

викопування їх з подальшою оцінкою розвитку утворених коренів.

В експерименті апробовано ростові речовини у вигляді розчинів


118

гетероауксину (0,2 г на 1л) і чаркору (1мл на 1 л) та пудри – корневіну (з

розрахунку 0,2 г на один живець), і “Ukorzeniacz AB‖ (відповідно 0,4 г).

Для контрольної групи була використана дистильована вода, в якій

упродовж 4 годин (тривалість експозиції для всіх варіантів із розчинами)

замочували живці дослідних актинідій. По кожному з варіантів досліду

кількість живців в експерименті з Actinídia kolomíkta Maxim. становила 20 штук,

а з Actinidia arguta Planc. – 15 штук.

Проведений облік живців після їх укорінення виявив незаперечний

позитивний вплив окремих ростових речовин на коренеутворення (табл.).

Результати досліджень з укорінення живців дослідних рослин (Actinídia kolomíkta Maxim. у чисельнику, Actinidia arguta Planch. – у знаменнику)

Стимулятор

росту та його

вигляд

Укорінюва-

ність

живців,

%

Інтегрова-

ний показник

стану

Ступінь

розвитку

кореневої

системи*

Середній

приріст

пагонів у

висоту, см

Контроль (дист. вода) 50,5/62,0 3,2/4,0 3 10,5/34,5

Гетероауксин(розчин) 54,0/65,8 3,5/4,3 3 8,0/26,0

Чаркор (розчин) 58,5/67,5 3,8/4,9 4 7,5/31,5

Ukorzeniacz AB(пудра) 44,0/59,5 2,9/4,2 3 8,0/28,0

Корневін(пудра) 41,5/54,0 2,8/3,9 2 9,8/28,5

*Розвиток кореневої системи та інтегрований показник стану оцінювалися відповідно за

п‘яти – і трибальною системою

Загалом слід відзначити вищу з поміж дослідних рослин укорінюваність

живців Actinidia arguta Planch. При цьому укорінюваність здерев‘янілих живців

дослідних рослин, незалежно від виду, найвищою була по варіантам, у яких для

активації корененутворення використовувались розчини стимуляторів

(гетероауксин і чаркор). Нижчою, навіть за контроль, вона була у живців, які

перед висаджуванням обробляли пудрами ростових речовин. Аналогічний

вплив апробовані у досліді способи обробітку живців проявили на стан живців і

ступінь розвитку їх коренів. Іншу залежність проведеними дослідженнями

виявлено щодо приросту пагонів у висоту. Так, найбільшим цей показник був у

рослин на контролі, а найменшим по варіантам з кращою укорінюваністю

живців дослідних рослин. Виявлений факт свідчить про обернену залежність

між ростом живців і утворенням на них коренів. Виявлені закономірності без

сумніву заслуговують на увагу.

119

УДК 712.413

ПРОЕКТНІ ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ОЗЕЛЕНЕННЯ ВХІДНОЇ ЧАСТИНИ

САНАТОРІЮ ЧЕРЧЕ У С. ЧЕРЧЕ, РОГАТИНСЬКОГО РАЙОНУ,

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛ.

М.І. Копина, студентка

ВП НУБіПУкраїни «Бережанський агротехнічний інститут»

Санаторії на території України створювалися ще в часи Радянського

Союзу. В цей час перебування та лікування у санаторіях було дуже

престижним, тому вони створювалися та підтримувалися належним чином.

Після того, як Україна здобула свою незалежність, на її території залишилися

споруди та раніше створенні лікувальні курорти. Проте, на даний час, велика їх

кількість не отримує належного нагляду та уваги і знаходяться у досить

занедбаному стані.

У с. Черче Івано-Франківської області до сьогодні зберігся і функціонує

бальнеогрязевий санаторно-курортний комплекс «Черче», проте важко сказати,

що він перебуває у хорошому стані. Тому, для покращення умов відпочинку та

лікування було прийнято рішення щодо озеленення території.

Для відтворення існуючого стану та подальшого проектування, нами була

виконана геодезична зйомка території та вивчення існуючих картографічних

матеріалів, проведено фотообстеження території і інвентаризацію деревних та

чагарникових порід з фіксацією місць їх розташування.

На основі виконаних робіт та отриманих даних за допомогою програми

Realtime Landscaping Architect 2 створена тривимірна модель території з

метою побудови об'ємного зображення та критичного аналізу композиційних

рішень і прийомів. Дана програма допомагає виконувати візуалізацію ідей з

ландшафтного дизайну, використовуючи можливості 3D технологій. Після

проведення соціологічних опитувань, консультацій із працівниками та

керівництвом закладу, було прийнято рішення і основні напрями створення

проектних пропозицій щодо озеленення території.

Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Бідолах Д.І.

120

Для покращення благоустрою в загальному, найважливішим було створення

газонів, групових та одиночних посадок дерев та альпійської гірки. Для створення

квітників використовувались досить розповсюджені в нашій місцевості квіткові

рослини наступних родів: агератум (Ageratum L.), хоста (Hosta L.), чорнобривці

(Tagetes L.), хризантеми (Chrysanthemum L.), бегонія (Begonia L.) та інші. Для

покращення благоустрою території в нічний час запроектовано встановлення

наземних ліхтарів які повинні підсвічувати акценти композицій та основну дорожньо-

стежкову мережу. Запроектовано також нову кам‘янисту доріжку для з‘єднання

головного корпусу із спортивним майданчиком та головною дорогою (рис).

Рис. Генеральний план озеленення території санаторію «Черче».

Озеленення паркових територій потребує особливого підходу і

характеризується значною відповідальністю, оскільки ці території перебувають

під значним рекреаційним невантаженням різних вікових груп. Тому, на

території було запроектовано як зони активного так і пасивного відпочинку а також

дитячий майданчик. Використання можливостей новітніх технологій, а саме

програми Rialtime Lanscaping Architect 2 дало змогу відтворити існуючий стан,

продемонструвати очікуваний естетичний ефект озеленення і в подальшому внести в

нього корективи. Проектні пропозиції щодо озеленення вхідної частини санаторію

Черче були апробовані перед керівництвом і персоналом даного лікувального

закладу, отримали схвальні відгуки і запропоновані до втілення у життя.

Реалізація цього проекту планується здійснюватись силами студентів нашого

навчального закладу.

121

УДК: 712.4:582.711.71:631.532(477)

ОСОБЛИВОСТІ РОЗМНОЖЕННЯ ЗЕЛЕНИМИ ЖИВЦЯМИ KERRIA

JAPONICA ТА PHYSOCARPUS OPULIFOLIUS f. ‘ATROPURPUREA’

І.І. Копчук, студентка магістратури*


У зв‘язку із зростанням потреби у вітчизняному посадковому матеріалі

декоративних рослин актуалізувалась необхідність розробки новітніх

технологій з розмноження та виробництва саджанців з урахуванням їх

біологічних особливостей. Оскільки, агробіологічні заходи з вегетативного

розмноження зеленими живцями дослідних рослин ще недостатньо вивчені,

результати проведених досліджень мають непересічне практичне значення.

Мета досліджень – апробувати як стимулятори укорінення зелених живців

сучасні, доступні ростові речовини з ціллю визначення найдоцільніших для

дослідних рослин та розробити пропозиції з удосконалення їх розмноження з

урахуванням видоспецифічних особливостей.

Дослідження проведені в теплиці НПП «Верховинський». Як вихідний

матеріал для нарізання живців використані здорові пагони з високою

регенераційною здатністю. В експериментальних дослідженнях з пошуку

шляхів активації процесу коренеутворення апробовано ряд широко уживаних

ростових речовин: ―Гетероауксин‖, ―Корневін‖ та ―Ukorzeniacz АВ‖, водними

розчинами яких було оброблено по 60 літніх живців Kerria japonica та

Physocarpus opulifolius f.„Atropurpurea‟. За контроль слугувала дистильована

вода, якою обробляли живці контрольної групи.

Оброблені стимуляторами та контрольні живці було висаджено у теплицю

в завчасно підготовлений на базі крупнозернистого піску субстрат. Для

висаджування живців керії японської використана схема 4×6 см, а для посадки

живців пухироплідника калинолистого ф. «пурпурнолистий» дві схеми:

менших за діаметром – 3×7 см і більших – 5×7см.

Упродовж усього періоду укорінення живців, необхідні мікрокліматичні

умови: температурний режим (30°С) та 60–80% вологість субстрату і повітря

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Маурер В.М.

122

забезпечували шляхом дрібнодисперсного 2–3-разового поливу.

З метою оцінки ефективності апробованих речовин проводили

систематичні спостереження за станом і ростом висаджених на укорінення

живців з періодичністю раз на 4 тижні. Стан живців ідентифікували за

трибальною оцінкою: «відмінний», «задовільний» та «незадовільний». Кращим

станом упродовж дослідження вирізнялися живці керії японської по варіанту з

корневіном та пухироплідника калинолистого по варіанту з гетероауксином.

Основним показником ефективності апробованих ростових речовин була

укорінюваність живців (рис.) та особливості коренеутворення.

0%

20%

40%

60%

80%

100%

Контроль Корневін Гетероауксин АВ

Керія японська

Рис. Укорінюваність живців залежно від використаних ростових речовин

Дослідженнями виявлено порівняно кращу укорінюваність літніх живців

пухироплідника калинолистного, ніж керії японської по всіх варіантах, окрім

того в якому у якості ростової речовини використовувався кореневін.

Отримані результати свідчать про видоспецифічні реакції дослідних

рослин на апробовані ростові речовини, що зайвий раз вказує на доцільність

таких досліджень. Так, по відношенню до контролю кращою укорінюваність

живців керії була по варіанту з кореневіном, а пухироплідника – у живців

оброблених гетероауксином. Диференційоване використання їх дозволяє

підвищити укорінюваність живців першого виду по відношенню до контролю

на 30 %, а другого – майже вдвічі. Не обґрунтоване використання речовин може

не тільки не підвищити укорінюваність, а навпаки – зменшити їх.

123

УДК 712.42(477-25)

ОСОБЛИВОСТІ АСОРТИМЕНТУ РОСЛИН СКУЛЬПТУРНИХ

КВІТНИКІВ ПЕЧЕРСЬКОГО РАЙОНУ МІСТА КИЄВА

О.Г. Криворот, студент магістратури*


Квітникові скульптури – прекрасний спосіб проявити творчі здібності і

додати яскравих елементів в ландшафтний дизайн. Термін «скульптурний

квітник» був введений в обіг французьким садівником в кінці 1860-х років для

опису мистецтва створення гобеленів і простих геометричних форм за

допомогою квітникових композицій. Після всесвітньої виставки в 1878 році

квіткові емблеми і зображення тварин стали популярними в Європі. У кінці XX

століття таке явище як «скульптурний квітник», об'єднуючи мистецтво мозаїки

з флористикою і садово-парковим дизайном, було відроджене в Монреалі.

Скульптурні квітники поділяються на два види: короткотривалого та

довготривалого періоду вирощування.

Короткотривалі квітники створюють за допомогою каркасів

виготовлених із лози та дроту. Після того як каркас готовий, його обшивають

―оазисом‖, рослини розміщують на каркасі у зрізаному вигляді, висота пагону

залежить від виду та призначення композиції. Такі скульптури використовують

на виставках для демонстрації асортименту, вони є короткочасними, тому що

рослини можуть залишатись живими протягом 1-5 днів.

Довготривалі квітники – це каркасні квітники, рослини в яких за умови

дотримання агротехнічних заходів з їх посадки та догляду за ними можуть

залишатись декоративними протягом вегетаційного періоду. Їх створюють на

завчасно виготовлених каркасах як і попередні, але каркас заповнюють

субстратом, в який висаджують рослини із кореневою системою. У субстрат

додають добрива і мікроелементи та солому, яка потрібна для того, щоб маса не

просипалась крізь отвори каркасу. Днокаркасу обгортують сіткою.

*Керівник – кандидат біологічних наук Крупкіна Л.І.

124

У таких квітниках частіше висаджують види і сорти із групи килимових

рослин, які невисокі, компактні і зберігають декоративність протягом сезону.

Вони можуть бути як декоративно-листяними – альтернатера, ірезіне, цинерарія

так і красиво квітучими – бегонія, агератум, чорнобривці. Однак, каркасні

композиції можна створити і більшого терміну використання, висадивши

багаторічні злакові рослини та сукуленти.

Більшість сукулентів має зелений колір листків, який змінюється до кінця

літа на червонуватий. Для створення гарної композиції із сукулентів потрібні

щільні кущі. Для того, щоб рослини добре розвивалися, їм потрібне сонце та

помірний полив. Якщо грунт буде надмірно родючим, або місце затіненим, то

сукуленти сформують рихлу структуру куща та витягнуті пагони, що знизить

декоративність композиції в цілому. У сукулентів поверхнева коренева

система, тому їх легко вирощувати в неглибокому шарі грунту, що важливо при

створенні скульптурної композиції. З сукулентів можна створювати садові

композиції такі, що лежать на землі (―черепаха‖, ―крокодил‖), і підняті на

висоту 0.8 – 1.5м композиції, наприклад ―кіт‖, ―кінь‖ та інші. У посушливе літо,

коли всі рослини гостро потребують регулярного поливу, скульптурна

композиція з сукулентів не втратить своєї декоративності і буде радувати

акуратністю та живучістю. Однак, мінімальний полив рослинам все ж

потрібний, інакше листки втратять тургор,зморщаться і можуть осипатись. У

композиціях із сукулентів бажано щоб грунт був зволожений, хоча б на 1 см.

Розмножують більшість сукулентів відростками, листками і насінням,

достатньо відщипнути відросток і увіткнути в землю, вони швидко і акуратно

заповнюють всі вільні площі в саду. Ця здатність рослини може бути

використана для ремонту композиції і заміни рослин, що втратили

декоративність.

Скульптурні композиції із сукулентів за мінімального догляду

залишаються декоративними впродовж вегетативного періоду і не

поступаються красою барвистим клумбам.

125

УДК 712.253:58:582.325(477-25)

ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ФІТОКОМПОЗИЦІЙ ЗА

УЧАСТЮ МОХІВ У БОТАНІЧНОМУ САДУ НУБІП УКРАЇНИ

Ю.В. Кузяк, студентка*


Однією з перспективних для використання у садово-парковому мистецтві

груп рослин є мохоподібні або бріофіти. Це велика група рослин, що за

кількістю видів займає третє місце у рослинному царстві Землі. Через брак

досвіду у цій галузі мохоподібні є мало вивченими, однак цікавість до них з

кожним роком зростає.

Bстановлено, що мохоподібні є однією з найдавніших груп вищих

спорових рослин. За чисельністю у світі відомо близько 25 тисяч видів

бріофітів. У флорі України їх нараховується понад 830 видів.

Зважаючи на декоративні та еколого-ценотичні якості цих рослин

необхідно зауважити доцільність їх застосування при створенні об‘єктів

садово-паркового господарства. Важливу роль при використанні мохів у

ландшафтному дизайні відіграють невибагливість рослин до родючості грунтів,

посухостійкість, тіневитривалість та тривалий період вегетації. Є багато ознак,

за якими можна віднести бріофіти до розряду рослин, що є багатогранно

цінними та корисними у формуванні різних типів рослинного покриву.

Враховуючи ці особливості мохоподібних, відкриваються широкі

можливості їх використання при створенні декоративного надґрунтового

покриву, декорування водойм, каміння, деревини та малих елементів

ландшафтного дизайну.

Світовий досвід використання мохоподібних у ландшафтній архітектурі

сягає 2 тисячі років і походить з Японії та Китаю.

Малі розміри і високі декоративні якості цих рослин, невимогливість до

світла і складу субстрату стали запорукою їх успішного використання при

* Керівник – доктор біологічних наук Колесніченко О. В.

126

створенні витончених живих композицій як у відкритому, так і закритому

грунті.

Бріофіти завжди дуже цінувалися як дорогоцінна прикраса в японських

садах, поступово вони стали невід‘ємним елементом багатьох видів садів і

сформували особливий вид – сад мохів.

У Європі як декоративні рослини бріофіти почали використовувати у ХХ

ст., що пов‘язано із зростанням популярності східного паркового мистецтва.

Для використання у садово–парковому мистецтві придатні 65 видів

мохоподібних київської бріофлори. Переважно це урбанофільні види з високою

декоративною оцінкою. Оптимальними умовами для створення покриву є рання

весна та пізня осінь.

Антропогенно-стійке ядро м. Києва включає 10 задовільно та 5 досить

декоративних видів, що засвідчує можливість застосування цих урбанофільних

видів у садово-парковому будівництві. Користь від використання мохів на

ділянці може виходити за рамки суто естетичної, оскільки моховий покрив

сприяє кращому збереженню і розвитку крокусів, папоротей та ряду деревних

вологолюбних рослин.

Під час обстеження та аналізу насаджень ботанічного саду НУБіП

України нами запропоновано введення малих архітектурних форм та

фітокомпозицій з використанням мохів. Запроектовано створення

фітокомпозицій (пласкої та об‘ємної).

Аналізуючи кольорову гаму бріофітів, об‘ємну фітокомпозицію

«Крокодил» заплановано відтворити з 3 видів мохів. Для створення пласкої

фітокомпозиції «Портрет дівчини» планується використати 2 види мохів.

Таким чином, нами запропоновано створення двох фітокомпозицій

(пласкої та об‘ємної) використовуючи відповідно 3 та 2 види мохів.

127

УДК: 712.4

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ НАСАДЖЕНЬ ТА ЕЛЕМЕНТІВ БЛАГОУСТРОЮ

ПАРКУ “ВАТУТІНА” В М.КИЇВ ТА ОЦІНКА ЇХ СУЧАСНОГО СТАНУ

Я.О. Лазаренко, студент магістратури*


Важливими об‘єктами рекреації на сучасному етапі є міські парки, які,

здебільшого, створені в кінці ХХ ст. і нині потребують проведення

відновлювальних робіт, основою яких є аналіз сучасного стану їх територій. До

таких об‘єктів відноситься парк розташований між пр. Генерала Ватутіна та

вул. Миколи Закревського на території житлового масиву Троєщина у

Деснянському районі м. Києва. Парк ―Ватутіна‖ площею 17, 9 га, з яких 4,7 га

займає акваторія, був закладений у 1987 р. на території пустиря. Нині парк є

важливим рекреаційним об‘єктом як для мешканців прилеглого мікрорайону,

так і масиву в цілому.

З метою аналізу сучасного стану території дослідного об‘єкту у вересні

2013 р. була проведена інвентаризація насаджень в результаті якої виявлено, що

в парку зростає 167 дерев, більша частина яких знаходяться в доброму стані. До

таких відносяться, екземпляри Malus niedzwetzkyana Dieck, Syringa vulgaris L.,

Acer sacharum L., Catalpa bignonioides Walt. та Salix matsudana L., що

відзначаються високими декоративними якостями. Дендрологічну основу

насаджень складають екземпляри Acer sacharum L., Betula pendula Roth. та Tilia

cordata Mill. Кількість кущів знаходиться на рівні 267 шт., а їх стан можна

оцінити як добрий. Найчисленнішим представником є Spiraea media L.,

екземпляри якої становлять 24,5 % від всієї кількості кущів.

Найдекоративнішими є екземпляри Spiraea japonica L. та Forsythia europae Deg.

et Bald. На об`єкті також зростають декілька ліан, а саме два екземпляри Vitis

vinifera L. Загальна кількість деревних рослин, які зростають на території парку

становить 427 екземплярів.


128

Квіткове оформлення присутнє біля головного, другорядного та бічних

входів та доповнюють деревно-кущові групи. Стан квітників можна оцінити як

задовільний.

Трав‘янисте покриття займає близько половини території парку та

представлене переважно бур`янистою рослинністю. Скошення трав

проводиться досить рідко, полив відсутній. Окрім того, існуюча дорожньо-

стежкова мережа не відповідає рекреаційному навантаженню та сучасній

містобудівельній ситуації, що призводить до витоптування газону, ущільнення

ґрунту та випадання газонних трав.

В результаті інвентаризації елементів благоустрою на території парку

виявлено 12 лав, з яких 8 – для довготривалого відпочинку та 4 –

короткотривалого. Більшість лав мають механічні пошкодження, морально та

фізично застарілі. Гарною ознакою чистоти парку є рівномірне розміщення урн

та сміттєзбірних баків по території. Загальна кількість урн на території

дослідного об‘єкту становить 10 шт. Елементи освітлення присутні в парку у

недостатній кількості, але навіть вони не працюють. В парку виявлено кафе під

назвою ―Старе місто‖, поряд з яким знаходиться дитячий майданчик.

На основі результатів аналізу сучасного стану території дослідного

об‘єкту доцільно зробити наступні узагальнення. Зокрема, в результаті оцінки

композиційного потенціалу території виявлені видові точки, точки панорамного

огляду та перспективні вісі, а також візуальні зв`язки, завдяки наявності

відкритих просторів, які доцільно доповнити напіввідкритими та закритими

просторами для чіткого вираження об‘ємно-просторової структури. В

результаті інвентаризації встановлено, що більшість насаджень парку

знаходяться в доброму стані, однак їх композиція має розрізнений характер.

Відновлення її цілісності є основним завданням при проведенні реконструкції

існуючих насаджень паркової композиції. Для комфортного перебування на

території парку та доповнення пейзажу необхідно відремонтувати та

встановити нові малі архітектурні форми утилітарного призначення, а саме

урни, лави, альтанки та перголи для витких рослин.

129

УДК: 712.4

ПРОЕКТНІ ПРОПОЗИЦІЇ ВІДНОВЛЕННЯ ТЕРИТОРІЇ

МАКАРІВСЬКОГО МІСЬКОГО ПАРКУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Я.О. Лазаренко, студент магістратури*


Одним з основних напрямів поліпшення благоустрою території парку, що

має історичне значення є збереження та відновлення його території. До таких

об‘єктів відноситься Макарівський міський парк, який займає площу 3,6 га та є

рекреаційним осередком мешканців міста та району в цілому.

Зосереджуючи увагу на особливостях формування парку, варто звернути

увагу на його тривалу історію, яка починається у 1569 р., коли Іван Глінський

Іваншенцевич став власником Вороніно (нині Макарів) і заснував в ньому

резиденцію з чудовим садом. Територія парку упродовж історії зазнавала

неодноразових перепланувань. Відтак, достеменно відомо, що у1935 р., за

ініціативи райкому комсомолу, над р. Здвиж молодь упорядкувала парк культури

і відпочинку на місці колишнього панського маєтку. Упродовж 1941–1945 рр.

парк був знищений, а маєток зруйновано. У 1963 р. парк був відновлений, а на

його території влаштовано літню сцену, танцювальний майданчик, стадіон та

багато інших функціональних елементів, притаманних паркам культури і

відпочинку середини ХХ ст.

В основі концепції проектних пропозицій щодо організації парку лежить

відновлення історичної частини та адаптація території парку до сучасних умов

рекреації в цілому. Для забезпечення раціонального використання території

пропонується змінити її функціональне зонування виокремивши зони активного

та тихого відпочинку, прогулянкову зону, значна частина якої розміщена на

місці історичних подій та носить меморіальний характер. Для проведення

культурно-масових заходів у зоні активного відпочинку, поряд із критою

сценою, танцмайданчиком та існуючим кафе пропонується проведення

комплексу робіт спрямованих на її адаптацію до сучасних умов, які


130

передбачають відновлення газонного покриття, реконструкцію критої сцени та

доріжньо-стежкової мережі.

Організація зони тихого відпочинку передбачає реконструкцію існуючої

дорожньо-стежкової мережі, влаштування на березі р. Здвиж пляжу відповідно

до рекреаційного навантаження та облаштування місць відпочинку. Особливу

увагу доцільно приділити збереженню та відновленню історичної чистини

парку, яка входить у зону тихого відпочинку. Одним з головних завдань є

демонтаж аварійної будівлі, яка знаходиться у цій частині парку. Важливим, як

історичним так і композиційним елементом історичної частини є підпірна

стінка, збудована на місці колишньої фортеці та є символом оборонної споруди.

Зважаючи на це, першочерговим завданням її ремонт та реставрація. Окрім

того, для попередження подальших зсувів на відкосах підпірної стінки

пропонується висадити екземпляри Euonymus verrucosa Scop., Syringa

vulgaris L. та Juniperus сommunis L.

Необхідною є реорганізація об‘ємно-просторової структури парку за

рахунок реконструкції насаджень, зокрема санітарної обрізки, заміни

пошкоджених та уражених дерев, доповнення композицій

декоративнолистяними та красивоквітучими видами кущів. Окремі екземпляри

насаджень потрібно видалити, зокрема Acer negundo L. порослевого

походження та сіянці Quercus rubra L., які зростають під пологом Populus

tremula L. Особлива увага має бути приділена декоративному оформленню

території, зокрема влаштуванню квітників та реставрації інших декоративних

елементів. До першочергових заходів варто віднести ремонт та реставрацію

фонтану, який розташований неподалік вхідної зони, має важливе композиційне

та декоративне значення.

Підсумовуючи комплекс проектних пропозицій щодо відновлення території

Макарівського міського парку можна виокремити наступні напрями: чітке

зонування паркової території; реставрація та ремонт підпірної стінки та

укріплення схилів; створення перспективних вісей та точок панорамного огляду

за рахунок реконструкції планувальної структури та насаджень; створення

газонного покриття та квітників для доповнення загальної композиції парку.

131

УДК 631.532:582.711.712(477.51)

ВПЛИВ ТЕРМІНІВ ОКУЛІРУВАННЯ ТРОЯНД НА

ПРИЖИВЛЮВАНІСТЬ ВІЧОК

О.А. Литовченко, студентка магістратури*

В.М. Маурер, кандидат сільськогосподарських наук


Розмноження троянд окуліруванням сплячим вічком є одним з найбільш

ефективних способів щеплення, який дає можливість отримувати високий вихід

конкурентоспроможних саджанців у процесі їх виробництві на Прилуцькій

дослідній станції. Проте результативність цього способу вегетативного

розмноження за роки використання на підприємстві так і не досягла високого

рівня (приживлюваності вічок у межах 70-80%).

Як відомо, значний вплив на процес зрощення компонентів щеплення

мають терміни його проведення, погодні умови яких визначають особливості

ходу фізіологічних процесів в організмі рослин, у т.ч. і тих, що впливають на

успішність трансплантації. Останнє і зумовлює актуальність проведених

досліджень, головною метою яких була розробка науково-практичних

рекомендацій з удосконалення вегетативного розмноження троянд на дослідній

станції за рахунок оптимізації термінів окулірування.

Для активного експерименту з наукової колекції було відібрано по три

найперспективніші в озелененні сорти троянд трьох найпопулярніших садових

груп: чайно-гібридних (Burgund, Osiana, Rose Gaujard), плетистих (Laguna, New

Dawn, Sympathie) і флорибунда (Cyclamen, Satchmo, Iсeberg). По кожній за

термінами підщепно-прищепній комбінації окулірували по 20 дичок –

однорічних саджанців шипшини собачої (Rosa canina L.).

В експерименті апробовано три терміни окулірування троянд дослідних

сортів сплячим вічком: ранній (06 – 13 серпня), середній (14– 21серпня) і пізній

(27 серпня – 04 вересня 2013 р.). Паралельно з дослідженнями (табл.)

опрацьовано кліматичні показники за даними Прилуцької метеостанції * Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Маурер В.М.

132

Чернігівського центру гідрометеорології.

Вплив строків щеплення на приживлюваність троянд

№

п/п Назва сорту

Ранні. Середні. Пізні

Дата

щеплен.

%

прижив.

Дата

щеплен.

%

прижив.

Дата

щеплен.

%

прижив

.

Чайно-гібридні троянди

1. Burqund 81 03.08.11 100

95

100

15.08.12 100

100

100

27.08.13 100

80

90 2. Osiana 06.08.11 16.08.12 29.08.13

3. Rose Gaujard 09.08.11 19.08.12 30.08.13

Плетисті троянди

4. Laguna 03.08.11 90

90

100

15.08.12 90

100

100

27.08.13 85

90

100 5. New Dawn 06.08.11 16.08.12 29.08.13

6. Sympathie 09.08.11 19.08.12 30.08.13

Троянди флорибунда

7. Cyclamen 03.08.11 100

90

100

15.08.12 100

100

100

27.08.13 100

90

90 8. Iceberg 06.08.11 16.08.12 29.08.13

9. Satchmo 09.08.11 19.08.12 30.08.13

Дослідженнями встановлено практично 100% приживлюваність

окуліровок окремих сортів троянд (Burqund 81, Sympathie і Cyclamen)

незалежно від апробованих термінів щеплення.

Найбільшою мірою строки проведення окулірувань впливають на

приживлюваність окулянтів сортів Osiana, New Dawn і Iceberg.

Отримані результати свідчать, що для більшості використаних в

експериментальних дослідженнях сортів (Burqund 81, Osiana, Rose Gaujard,

New Dawn, Sympathie, Cyclamen, Iceberg і Satchmo), найбільш придатними за

термінами є середньострокові щеплення.

При проведенні щеплень троянд слід враховувати, що серед окулянтів

пізніх термінів, весною наступного після трансплантації року відмічається

значний відпад культиварів, внаслідок незавершених до кінця процесів

зростання підщепи і прищепи. Особливістю ранніх за термінами окуліровок

троянд є більш ранній початок вегетації окулянтів, який в свою чергу зумовлює

необхідність корегування строків зрізання вегетативної частини підщепи.

Отримані результати дають змогу науково обґрунтовано уточнити

терміни щеплення троянд з урахуванням їх сортоспецифічних особливостей і,

тим самим, підвищити ефективність їх розмноження.

133

УДК 712.42:378.4(477-25)

ТАКСОНОМІЧНИЙ СКЛАД ТРАВ‟ЯНИХ РОСЛИН В РІЗНИХ

ТИПАХ КВІТНИКІВ ДЕЯКИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

М. КИЄВА

Н.В. Лозова, студентка*,

А. А. Дзиба, кандидат сільськогосподарських наук, доцент


У наш час першочергового соціального значення набуває проблема

оздоровлення природного середовища і створення сприятливих умов для

життєдіяльності людини. Важливу роль при цьому становить зелене

будівництво. При масовому озелененні населених місць використовують

сучасні прийоми квітникового оформлення, яке має бути досить простим у

виконанні, чітким, економним та спрямованим на виконання функціональних

рішень. У той же час саме квітникове оформлення має приховувати всі

недоліки сучасної архітектури та гармонійно компонувати з навколишнім

середовищем.

Таким чином, є такі види квітників: регулярні (що в свою чергу діляться

на партери, рабатки, бордюри та клумби) та ландшафтні (міксбордер, групи,

солітери, альпінарій)

Мета дослідження: визначення типів квітників на територіях вищих

навчальних закладів, встановлення їх видового складу та оцінювання стану.

Матеріали та методика дослідження: обстеження квітників на територіях

вищих навчальних закладів. Оцінка насадження проводилася за інструкцією з

інвентаризації зелених насаджень у населених пунктах України. Під час

дослідження використовували такі критерії: форма квітника, види трав‘яних

рслинн, густота посадки рослин.

Результати дослідження: на територіях семи вищих навчальних закладів

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Дзиба А. А.

134

м. Києва, було виявлено чотири типи квітників – рабатки, клумби, бордюри та

квіткові вази. Найпоширенішими виявилися клумби, які були присутні у всіх

обстежуваних вищих навчальних закладах. Менш поширеними є рабатки, яких

не має на територіях Київського національного університету ім. В. Гетьмана та

Київського національного торговельно-економічного університету. Бордюри та

квіткові вази траплялись рідше ніж попередні типи квітників.

Щодо асортименту трав‘яних рослин, то найпоширеніші такі види:

Tagetes erecta L., Нosta lancifolia L., Begonia semperflorens L., Salvia splendens

L., Petunia hybridа Jtjss., Нosta sieboldiana Hook., Rudbeckia speciosa L.. Рідше

зустрічалися Tagetes patula L., Cosmos bipinnatus Cav., Ageratum houstonianum

L., Canna indica L., Iris sibirica L., Lobularia maritime L., Phalaroides arundinacea

Rausch., Amarаnthus hybrid L.. Найменш використовуваними, а саме такими, що

зростають на території лише одного вищого навчального закладу виявилися

Zínnia elegans L., Caléndula officinаlis L., Callistephus chinesis L., Gaillardia

pulchella Foug., Cleome spinosa Jacq., Astilbe Arendsii Buch., Alcea rosea L.,

Ricinus communis L., Iresine lindenii L.

На територіях досліджуваних семи вищих навчальних закладів були

виявлені такі типи квітників: клумба, рабатка, бордюр та квіткові вази.

Переважають клумби та рабатки, дещо менш поширені бордюри та квітникові

вази.

Добрий стан квітники мають на територіях Національного університету

біоресурсів і природокористування України, Національного авіаційного

університету, Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

Незадовільний стан мають квітники на території Київського національного

торговельного-економічного університету та Київського національного

економічного університету імені В. Гетьмана

135

УДК 504. 064. 3: 574: 582. 29

АНАЛІЗ ЛІХЕНОІНДИКАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЯК СКЛАДОВОЇ

КОМПОНЕНТИ ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГА

А.Л. Ляшенко, студентка магістратури*


Атмосферні забруднення негативно впливають на стан рослинного і

тваринного світу, здоров'я і самопочуття людини. Останнім часом щільність

викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря становить понад 130 кг.

на одного мешканця України, що у декілька разів вище, ніж у розвинених

країнах. Існує велика кількість методик визначення рівня забрудненості

повітря. Є інструментальні методи які використовуються державними

природоохоронними організаціями з метою моніторинга повітряного

середовища міста. Однак такі методи недоступні.

Найбільш доступна методика визначення рівня забруднення повітря –

ліхеноіндикація, тобто використання лишайників як індикаторів стану повітря.

Найкращими індикаторами стану навколишнього середовища є лишайники, так

як вони розповсюджені по всій земній кулі і їх реакція на зовнішній вплив дуже

сильна, а власна мінливість незначна порівняно з іншими організмами. За

зовнішньою будовою лишайники можуть бути розділені на 3 групи: коркові

(або накипні), листуваті і кущисті. Коркові (або накипні) лишайники

представлені найбільшою різноманітністю, до них відноситься більшість видів

лишайників.

З усіх екологічних груп лишайників епіфітні володіють найбільшою

чутливістю. Вони поселяються на деревах та чагарниках і є організмами,

чутливими до зміни вмісту у повітрі ряду хімічних елементів та сполук, що

входять до складу викидів більшості промислових виробництв.

В результаті обстеження території арборетуму ботанічного саду на

* Керівник – доктор біологічних наук Колесніченко О. В.

136

вікових деревах було виявлено накипні і листуваті лишайники, такі як

Parmelia scortea, Xanthoria parietina, Paltigera canina. Нерідко вони суцільно

покривають стовбур дерева на великій відстані. На окремих породах дерев

часто спостерігаються певні угруповання лишайників. Розселення лишайників

на стовбурі залежить в основному від освітленості. Лишайники, пристосовані

до існування при малій освітленості, поселяються ближче до основи стовбура, а

світлолюбні піднімаються по стовбуру вище.

Україною успадкована структура економіки з переважаючою часткою

енергоємних галузей, негативний вплив якої на навколишнє природне

середовище був посилений переходом до ринкових умов, Закон України «Про

основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період

до 2020 року» від 21 грудня 2010 року N 2818 – VI).

Існуюча недосконала система державного управління у сфері охорони

навколишнього природного середовища та недотримання природоохоронного

законодавства призвело до істотного забруднення хімічними канцерогенами

атмосферного повітря.

Таким чином, за результатами ліхеноіндикаційних досліджень, нами

розпочато картографування території арборетуму ботанічного саду,

використовуючи ліхеноіндикаційні індекси. Для цього нами буде проведено

вимірювання проектного покриття лишайників за системою постійних пробних,

або змінних пробних майданчиків з метою отримання середніх значень

проективного покриття території арборетуму. Через певний проміжок часу буде

проведено повторні вимірювання проективного покриття.

По зміні як загального проективного покриття , так і окремих видів

можна, використовуючи шкали чутливості лишайників, оцінити ступінь

забрудненості повітря території.

137

УДК: 712.4:582.711.71:631.532(477)

ОСОБЛИВОСТІ ВЕГЕТАТИВНОГО РОЗМНОЖЕННЯ SPIRAEA

JAPONICA „SHIROBANA’ ТА SYMPHORICARPOS

CHENAULNII „HANCOCK’

І.В. Марчук, студентка*


Актуальність теми дослідження зумовлена непересічним значенням

вегетативного розмноження у декоративному розсадництві, яке дозволяє

зберегти декоративні особливості материнських рослин. Удосконалення

методів розмноження не можливе без вивчення питань, які визначають

ефективність різних чинників: термінів заготівлі та висаджування живців, дії

ростових речовин, умов укорінення тощо.

Головним завданням проведених досліджень було вивчення формо-

специфічних особливостей впливу стимуляторів росту на укорінення зелених

(літніх) живців Spiraea japonica „Shirobana‟ і Symphoricarpos chenaultii

„Hancock‟ з метою розробки пропозицій з оптимізації умов вегетативного

розмноження дослідних культиварів за рахунок диференційованого

застосування стимуляторів росту з урахуванням реакцій досліджуваних рослин.

Експериментальні дослідження проведені на базі НПП «Верховинський».

Окрім контролю (дистильована вода) варіанти досліду характеризували дію на

укорінення зелених живців дослідних рослин достатньо уживаних для

стимуляції ростових процесів речовин: корневіну, гетероауксину та

укорінювача АВ. Оброблені живці (по 20 штук кожної рослин по кожному

варіанту у трикратній повторності) висаджувалися в теплиці у субстрат, що

складався із 3 компонентів: верхній шар (товщиною 4 см) – річковий пісок,

середній (20 см) – торфо-ґрунтово-піщана суміш у співвідношенні (1:2:1) та

нижній, дренажний (6 см) – з щебеню. Живці дослідних рослин висаджені з

відстанню між рядами 4 см та кроком в ряду – 3см.

Упродовж усього періоду укорінення живців шляхом дрібнодисперсного

поливу забезпечували необхідні мікрокліматичні умови: температурний режим * Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Маурер В.М.

138

та вологість субстрату і повітря.

Протягом вегетаційного періоду з періодичністю 15 днів проводили

спостереження за динамікою стану, укорінення і розвитку живців. За

особливостями укорінення живці поділяли на три групи: з відмінним,

задовільним і незадовільним укоріненням. До першої групи відносили живці, на

яких утворилося від 7 і більше корінців, до другої – від 3 до 5 та до третьої –

від 2-х і менше. Інтегрованим показником ефективності впливу апробованих

ростових речовин на успішність укорінення живців дослідних рослин слугувала

їх укорінюваність (рис.).

0%

20%

40%

60%

80%

100%

контроль гетероауксин укорінювач AB корневін

таволга японська ф. "Шіробана"

сніжноягідник кораловий ф.

"Хенкок"

Укорінюваність живців залежно від використаних ростових речовин

Отримані результати засвідчили наявність видоспецифічних реакції

дослідних рослин на апробовані в експерименті стимулятори рости, що в свою

чергу вказує на важливість їх диференційованого використання. Науково

обґрунтоване застосування ростових речовин, як показали дослідження,

дозволяє суттєво підвищити укорінюваність зелених живців. Так, використання

стимулятора «Укорінювач АВ» вдвічі збільшило укорінюваність живців

таволги японської ф. Шіробана. У той же час, як видно з наведених даних, не

виключеним є і негативний вплив стимуляторів на регенерацію коренів на

живцях деревних рослин, як у випадку з використанням гетероауксину для

зазначених живців таволги та корневіну для живців обох дослідних рослин.

При цьому треба зазначити, що корневін для обробки живців використовували

у вигляді пудри. До висновків досліджень можна віднести високу (90%)

укорінюваність живців сніжноягідника контрольного варіанту, яка свідчить про

наявність декоративних рослин з високою регенеративною здатністю, живці

яких не потребують обробітку ростовими речовинами.

139

УДК 712.41.582.475.4

ОСОБЛИВОСТІ РОЗМНОЖЕННЯ ЗЕЛЕНИМИ ЖИВЦЯМИ

ДЕКОРАТИВНИХ ФОРМ РОДУ JUNIPERUS L.

Є.О. Медведєв, студент магістратури*


Дослідження особливостей вегетативного розмноження деревних рослин

зеленими живцями загалом і декоративних форм ялівця, зокрема, особливо

актуальне у контексті вдосконалення існуючих методик, яке не можливе без

вивчення питань, які визначають ефективність різних чинників: мікроклімату

закритого ґрунту, складу субстрату, термінів заготівлі живців та їх

висаджування, дії ростових речовин і видоспецифічної реакції на них дослідних

культиварів тощо.

Експериментальні дослідження проведені на прикладі Juniperus L.:

Juniperus virginiana „Grey Owl‟ і Juniperus conferta 'Blue Pacific', материнські

особини яких зростають у колекції декоративних шпилькових видів навчаль-но-

дослідного розсадника кафедри лісовідновлення та лісорозведення.

В експерименті апробовано вплив на укорінюваність зелених живців

дослідних рослин складу субстрату та двох стимуляторів росту: ―Корневіну‖ і

―Ukorzeniacz A‖ у вигляді пудри. Всього в досліді використано по 135 живців.

По 15 живців, які характеризували контроль і варіанти стимуляторів, були

висаджені в теплицю у субстрати з піску і суміші його з торфом (1:1).

Оцінку стану живців провели тричі: влітку, восени та навесні (табл.1).

Комплексну оцінку стану живців здійснювали кожних 15 діб за візуальними

ознаками. За даними обстежень живці поділяли на три категорії: з ―відмінним»

станом, ―задовільним‖ і ―незадовільним‖. Наприкінці досліджень за 5-ти

бальною шкалою проведена оцінка регенерації коренів на живцях.

Дослідженнями встановлено погіршення у часі (літо-осінь-весна) стану

живців обох дослідних рослин на контролі та по варіанту з корневіном. У

живців J. conferta 'Blue Pacific' незначне погіршення стану спостерігалось і по

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Маурер В.М.

140

варіанту з ―Ukorzeniacz A‖, тоді як у J. Virginiana 'Grey Owl'. його не було

виявлено. Останнє, на нашу думку, свідчить про кращу укорінюваність живців

по цьому варіанту.

1. Динаміка зміни стану живців залежно від стимуляторів

(чисельник – J. virginiana 'Grey Owl', знаменник – J. conferta 'Blue Pacific')

Сезон оцінки

стану

Варіант

досліду

Індекс

стану

Літо

Контроль 2,0/2,0

―Корневін‖ 2,8/2,8

―Ukorzeniacz A‖ 2,9/3,0

Осінь




Весна




Дані щодо ризогенної активності декоративних форм роду Juniperus L.

наведені у таблиці 2.

2. Укорінюваність живців J. virginiana 'Grey Owl' залежно від субстрату

(чисельник – торф+пісок, знаменник – пісок)

Декоративна форма культивара Варіант Індекс

укорінюваності

Ялівець віргінський - Juniperus

virginiana 'Grey Owl'

Субстрат торф:пісок

контроль 1,5/1,6

«Корневін» 2,0/2,4

«Ukorzeniacz A» 2,4//2,8

Найкращою укорінюваністю вирізнялися живці по варіанту з

використанням польського укорінювача ―Ukorzeniacz A‖, а найгіршою – на

контролі. Дана закономірність була характерна у дослідах незалежно від складу

використаних в експерименті субстратів. При цьому дещо більшою була

укорінюваність живців на піщаному субстраті. Отримані результати щодо

кращої укорінюваності живців, оброблених перед висаджуванням ростовими

речовинами, корелюють з їх станом і узгоджуються з літературними даними.

Вони свідчать про доцільність, врахування видоспецифічних реакцій рослин

при використанні стимуляторів росту для активації укорінення їх живців.

141

УДК 712.3/.4

АНАЛІЗ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ЗОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ

ЛУБЕНСЬКОГО ЛІСОТЕХНІЧНОГО КОЛЕДЖУ

А.В. Мисник, студент магістратури*


Одна з основних вимог (за В.А. Гороховим, 1999) під час проектування

ВНЗ – це компактність забудови, обумовлена навчальним процесом,

економікою і комфортом. Інфраструктура території навчального закладу

повинна забезпечувати викладачам і студентам оптимальні умови для

навчально-наукової діяльності, відпочинку, занять фізкультурою, спортом.

Лубенський лісотехнічний коледж знаходиться у Полтавської області, в

місті Лубни, по вул. Тернівська 21. Загальна площа території коледжу 64 га,

основна частина якої розташована на 24 га, решта належить дендропарку .

Рис. 1. План-схема розташування функціональних зон території

коледжу: 1 – навчально-наукова; 2 – навчально-виробнича; 3 – житлова;

4 – фізкультурно-спортивна.

До основної території коледжу входять 4 зони (рис. 1, 2). Так, навчально-

наукова зона включає в себе навчальні корпуси та прилеглі до них території і

складає 15% від площі основної частини. У межах навчально-виробничої зони

розташовані структурні підрозділи, до яких належать: деревообробний цех з

* Керівник – кандидат біологічних наук Сидоренко І.О.

142

прилеглими допоміжними спорудами, лабораторія механізації, демонстраційні

майданчики, і займають 25% від площі основної частини. Житлова зона займає

35% площі і включає в себе студентські гуртожитки та будинки для

професорсько-викладацького складу. До складу території фізкультурно-

спортивної зони (25%) входить спортивний комплекс, стадіон та спортивні

майданчики.

Рис. 2. Діаграма процентного співвідношення функціональних зон

основної території Лубенського лісотехнічного коледжу

Процентне співвідношення зон не регламентоване нормативними

документами і залежить від профілю навчального закладу. На рис. 2

представлено процентне співвідношення основних функціональних зон закладу

з якого видно, що найбільшу площу становить житлова зона (35%), а найменшу

навчально-наукова (15%). На сьогодні це не типове співвідношення оскільки

останній час в межах вузівських територій житловий сектор розвивається

уповільнено.

Проаналізувавши планувальну структуру території коледжу можна

зробити висновок, що вона є досить практичною і відповідає всім

функціональним потребам включаючи всі необхідні зони для забезпечення

навчально-виховного процесу та відпочинку студентів. Основні корпуси і

житлові споруди розташовані компактно в межах вищезазначених

функціональних зон, а центральне розташування студентських гуртожитків

наближає досяжність до навчальних корпусів, спортивного комплексу та

корпусів навчально-виробничої бази.

143

УДК 712.253:58:582.794.2(477-25)

ДЕРЕВНІ ВИДИ РОДИНИ ARALIACEAE JUSS. В БОТАНІЧНИХ САДАХ

МІСТА КИЄВА ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В

ОЗЕЛЕНЕННІ

А.П. Морозько, студентка магістратури*


Прагнення створювати щось нове і цікаве змушує фахівців до пошуку

малопоширених декоративних видів, придатних для озеленення. Одними з

таких видів можуть бути далекосхідні представники родини Araliaceae Juss.,

поширення яких на території України поки що обмежене.

Araliaceae Juss. належить до відділу покритонасінні – Magnoliophyta, клас

магноліопсиди – Magnoliopsida, підклас розиди – Rosidae, порядок аралієцвіті –

Araliales, Родина – Araliaceae Juss.. Це дерева, чагарники або трави з

черговими, рідко супротивними пальчасто- чи перисто-складними листками з

прилистками. Квітки звичайно дрібні, зібрані у верхівкові або пазушні зонтики,

рідко в китиці або колоски, здебільшого п‘ятичленні, плід – кістянка. Більшість

представників мають лікарські властивості.

Нами встановлено, що в колекційних насадженнях ботанічних садів міста

Києва зростають представники 7 родів, а саме: рід Acanthopanax представлений

найбільш широко і налічує 6 видів, рід Arаlia – 3, Hedera – 2, роди Oplopanax,

Panax, Kalopanax і Eleutherococcus – лише одним видом.

У колекції ботанічного саду ім. акад. О.В.Фоміна Національного

університету ім. Тараса Шевченка зростає 9 представників даної родини, на

території ботанічного саду НУБіП України – лише 5 видів. Найбільше

різноманіття деревних видів родини Araliaceae Juss. представлено на території

ботанічного саду ім. М.М. Гришко НАН України, де налічується 9 видів

рослин, що належать до 6 родів.

Для оціни успішності інтродукції деревних видів родини Araliaceae Juss.

* Керівник – доктор біологічних наук Колесніченко О.В.

144

нами аналізувався стан рослин колекційних насаджень у 3 ботанічних садах

міста Києва.

Аналіз успішністі адаптації деревних видів проводили за методикою О.А.

Калініченка, дозволив встановити, що серед інтродукованих виів рослин

високий рівень адаптації мають представників роду Acanthopanax, їх

адаптивний показник перевищує 76 %, з решти інших видів лише Aralia

mandshurica Rupr. et Maxim. і Eleutherococcus senticosus (Rupr. et Maxim.)

Maxim. досягли високого рівня адаптації (80 %), а Hedera helix L. адаптувався

слабко, на рівні 20 %.

Оцінка декоративності досліджуваних видів даної родини за методикою

О.Г. Хороших та О.В. Хороших дозволила визначити, що 9 видів мають високу

декоративність, серед них найвищий бал (34) отримали Eleutherococcus

senticosus (Rupr. et Maxim.) Maxim, Acanthopanax sieboldianus Mak. (32),

Kalopanax septemlobus (Thunb.) Koizd. (31), Aralia mandshurica (Rupr.et Maxim.)

Seem. 31 бал, а решта видів – на рівні 24 - 28 балів.

Інтродуковані види родини Araliaceae Juss. в умовах ботанічних садів м.

Києва показали достатньо високе пристосування до місцевих грунтово-

кліматичних умов. Переважна їх більшість квітують, однак не всі утворюють

насіння, а тим більше схоже, мають високу стійкість до дії несприятливих

чинників зовнішнього середовища. Всі види даної родини перспективні для

введення в культуру і можуть широко застосовуватись у різних галузях

народного господарства.

145

УДК: 635.9

ОСОБЛИВОСТІ ВЕГЕТАТИВНОГО РОЗМНОЖЕННЯ EUONYMUS

FORTUNEI (TURCZ.) HAND.-MAZ.

М.В. Мотрунчик, студентка магістратури*


Метою досліджень є аналіз існуючого таксономічного складу і стану

представників виду Euonymus fortune (Turcz.) Hand.-Maz. у ботанічних

установах м. Києва та міських насадженнях, оцінка особливостей їхнього

вегетативного розмноження.

Завданням передбачалося проведення опису представників Euonymus

fortuneі (Turcz.) Hand.-Maz.; вивчення історії інтродукції представників та

особливостей культивування; визначення оцінки результатів інтродукції та

стану рослин; практичне використання видів в умовах м. Києва; опрацювання

особливостей розмноження представників виду Euonymus fortuneі (Turcz.)

Hand.-Maz.; закладання дослідів із живцювання; фотофіксація представників

виду Euonymus fortuneі (Turcz.) Hand.-Maz.

Результати досліджень. Експеримент закладений відповідно до програми

досліджень, включаючи один варіант стимуляції укорінення: «Гетероауксин» –

обробка живців пудрою вказаного стимулятора росту. Всього було оброблено

ідентичних живців15 штук виду Euonymus fortuneі (Turcz.) Hand.-Maz.та 50

штук живців різних культиварів.

Вкорінені живці були висаджені у вересні 2013 р. в теплиці в спеціально

підготовлений для досліду субстрат за схемою: 5 см між рядами та 4 см в ряду.

Спостереження за станом живців було проведене через 4 місяці. За

результатами візуального обстеження живці поділялися на три групи: з

«добрим станом», «задовільним» і «незадовільним». До першої групи

відносили живці без ознак погіршення стану і доброю приживлюваністю, до

* Керівник – кандидат біологічних наук Курдюк О.М.

146

другої – з окремими симптомами (втрата тургору, незначним підсиханням

тощо) і до третьої – зі значною втратою життєдіяльності та відмерлі особини

(таблиця).

Стан живців за результатами використання стимулятора

коренеутворення «Гетероауксин»

№

п/п

Стимулятор

коренеутворення

Стан живців, шт.

Добрий Задовільний

Незадовіль

ний

(відмерлі)

1 «Гетероауксин» 41 8 16

Найкраще приживилися живці типового виду Euonymus fortuneі (Turcz.)

Hand.-Maz. у максимальній кількості. З 50 рослин різних культи варів виду 26

штук також дали добру приживлюваність. Незадовільний стан відмічений для

16 штук живців. Тому розглянутий факт свідчить про придатність пудри

гетероауксину для обробки живців бересклету Форчуна.

Рис.2. Вкорінений живець Рис.3. Вкорінений живець

культивару Silver Queen. Euonymus fortune (Turcz.) Hand.-Maz.

147

УДК 712.4:72.012.8

ФІТОДИЗАЙН ІНТЕР‟ЄРУ АДМІНІСТРАТИВНОЇ БУДІВЛІ

ЖУКІВЦІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ)

А.М. Некряч, студентка магістратури *


Значну частину свого життя людина проводить на роботі в офісах, а

тому виникла необхідність створення комфортної зони діяльності на

робочому місці, або ж зони релаксації, яка дасть змогу зняти втому від

напруженої роботи з комп‘ютером. Рослини покращують настрій людини,

створюють сприятливу психологічну атмосферу, поглинають шкідливі

компоненти з повітря, наповнюють його іонами.

Мета роботи – добрати асортимент рослин, стиль та форму композиції

відповідно до стилістики інтер‘єру, визначити місце та розробити проект.

Асортимент рослин підбирають з урахуванням екологічних умов

інтер‘єру, розміру приміщення, а також відповідно до біологічних

особливостей розвитку рослин. Для вибору форми подачі рослин має

значення наявність стаціонарного, завчасно організованого місця для

фітокомпозиції. Якщо таке відсутнє, то є можливість використати модульні

пересувні контейнери, використання яких дасть можливість відтворити

цілісну картину природньої композиції. За умови недостатньої території для

розміщення контейнерів, композицію із рослин можна створити в керамічних

вазах. В такому разі ми не зможемо створити композицію, що відтворить

певний екологічний регіон планети, але за умов дотримання пропорцій,

використання ефектних рослин, поєднання декоративних елементів

отримаємо художній витвір за участю живих рослин, який виконає відповідні

функції.

Основними приміщеннями, які потребують озеленення є вестибюль та

зал урочистих обрядів. Вестибюль знаходиться у вхідній зоні будівлі, яка

* Керівник – кандидат біологічних наук Крупкіна Л.І.

148

досить добре освітлена за рахунок великої скляної тераси, що має східну

орієнтацію. Саме східна орієнтація вікон створює сприятливий режим

освітлення, тому що світло зі сходу є не таким інтенсивним і менше

прогріває будівлю. Зал урочистих обрядів добре освітлений за рахунок

великої кількості вікон. Щодо температурного режиму то в обох

приміщеннях призначених для фітодизайну температура в зимовий період не

опускається нижче 180С, а це означає, що за світловим та температурним

режимом вони відносяться до світлих і теплих, є найбільш оптимальними за

екологічними показниками для утримання тропічних та окремих

субтропічних рослин. В інтер‘єрах приміщень можна створити фіто

композиції в модульних контейнерах, загальною площею 15м2

в вестибюлі і

9м2 в залі урочистих подій.

Фітокомпозиції плануємо в природному стилі, використовуючи осьові,

допоміжні та фонові рослини, невеликі скульптури та інертні матеріали.

Відповідно до екологічних умов інтер‘єру осьовими рослинами виступають:

монстера делікатесна (Monstera deliciosa Liebm.), гібіскус китайський

(Hibiscus rosa-sinensis L.), фікус Бенджаміна (Ficus benjamina L.),

допоміжними: сциндапсус золотистий (Scindapsus aureus Engl.), бегонія

королівська (Begonia rex Putz.), бегонія в‘юнка (Begonia convolvulaceae

Adc.), пеларгонія зональна (Pelargonium zonale L.), традесканція білоквіткова

(Tradescantia albiflora Kunth.), саснсів‘єра циліндрична (Sansevieria

cylindrical Boj.), антуріум андре (Anthurium andreanum Linden), калатея

Макоя (Calathea macoyana Morr.), фоновими: хлорофітум чубатий

(Chlorophytum comosum Bac.), аспарагус перистий (Asparagus plumosus Bac.).

Запроектовані композиції максимально відтворюють фітоценози сухих

тропіків, потребують мінімального догляду (поливу та підживлення), і

можуть залишатись декоративними на протязі тривалого часу, прикрашаючи

інтер‘єри.

149

УДК 712.413

ЩОДО ПИТАННЯ СТВОРЕННЯ ПЕРШОГО БІБЛІЙНОГО САДУ В

УКРАЇНІ

Ю. Пирог, студентка*

ВП НУБіПУкраїни «Бережанський агротехнічний інститут»

Створенню біблійних садів приділяється значна увага в багатьох країнах

світу, зокрема в Австралії, Великобританії, Нідерландах, Польщі, США, ФРН

та деяких інших. В останні роки здійснено декілька спроб із створення таких

садів в Україні. Майже одночасно вчені–біологи Чернівецького національного

університету ім. Ю. Федьковича та Прикарпатського національного

університету ім. В. Стефаника задекларували про наміри закласти в себе сади із

згадуваних у Біблії деревних, чагарникових та трав‘янистих рослин. У цей же

час громада села Маріямпіль, що на Івано-Франківщині, очолювана д.м.н.,

проф. Боцюрком В.І. (вихідцем із цього села) приступила до закладання такого

саду. Глибоко символічно, що реально перший біблійний сад закладений саме в

с. Маріямпіль, яке прийнято вважати містечком Пречистої Діви Марії.

Ініціатори створення біблійного саду у с. Маріямпіль звернулись на

кафедру лісового і садово-паркового господарства відокремленого підрозділу

НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» з пропозицією щодо

розробки проекту створення цього об‘єкта та надання рекомендацій із його

вирощування.

Для виконання поставленого завдання нами використані матеріали

геодезичної та космічної зйомки, здійснена інвентаризація висаджених рослин

та фотообстеження об‘єкта. За допомого програми Realtime Landscaping

Architect 2 нами створено тривимірну модель території, нанесено існуючі зелені

насадження, дорожно–стежкову мережу та скульптурні об‘єкти.

Найбільша проблема при проектуванні саду полягала у підборі

асортименту деревних і чагарникових рослин, які згадуються у Святому

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Кузьович В.С.

150

Письмі, та здатні зростати в умовах Прикарпаття. Деревно-чагарникові види

рослин підбирались на підставі вивчення існуючих літературних джерел [1, 2].

Слід відзначити, що саме наукової літератури з цього приводу є недостатньо.

Асортимент деревних і чагарникових рослин, використаних для

створення біблійного саду, складається як з типових, так і декоративних форм,

завдяки чому передаються не тільки біблійні сюжети, але й підкреслюються

декоративні якості саду, що провинно позитивно вплинути на покращення

благоустрою центральної частини села. В переліку таких рослин є Cedrus libani,

Morus alba L.‟Pendula‟, Cercis siliquastrum L., Fagus sylvatica L. „Purpurea‟,

Carpinus betulus L. 'Monument', Quercus robur Willd. „Fastigiata‟, Populus alba L.,

Acer pseudoplatanus L. 'Atropurpureum', Fraxinus excelsior L. „Pendula‟, Salix alba

L. ‗Pendula‟, Acer platanoides L. „Globosum‟, Platanus acerifolia (Aiton) Willd.,

Prunus cerasus L., Malus niedzwetzkyana Dieck., Thuja occidentalis L., Juniperus

communis L., Cupressus sempervirens L., Aesculus hippocastanum L.; Amygdalus

communis L., Buxus sempervirens L., Prunus spinosa L., Cornus sanguinea L.,

Hibiscus syriacus L., Taxus baccata L.; Vitis vinifera L.

З метою створення біблійного середовища на території об‘єкта нами

запроектовано встановлення скульптур апостолів Павла і Петра, перших людей

на Землі, створених Богом, та прабатьків людського роду Адама і Єви. Крім

цього в саду передбачено спорудження таких символічних об‘єктів як гора

Сінай, Голгофа, Тавор, Гробу Господнього, Вертепу, Єрусалимського храму,

Криниці Якова та Мідного змія.

Біблійні сади - це не тільки новий спосіб прикрасити рослинами

середовище, в якому перебуває людина, але й, перш за все, це унікальний запис

біблійної теології. Вони передають зміст Біблії та дозволяють відобразити

реалії тодішнього життя за допомогою зелених композицій і малих

архітектурних форм.

151

УДК 712.41:582.475.4

ВПЛИВ СТИМУЛЯТОРІВ РОСТУ НА УКОРІНЕННЯ

ЗЕЛЕНИХ ЖИВЦІВ JUNIPERUS SCOPULORUM SARG.

В.О. Повшук студент*


Актуальність теми досліджень зумовлена непересічним значенням

методів вегетативного розмноження в декоративному розсадництві, які

дозволяють повністю зберегти цінні декоративні особливості материнських

особин на початковому етапі виробництва їх садивного матеріалу і

необхідністю у зв‘язку з цим постійного їх удосконалення з метою підвищення

їх ефективності. Повною мірою це стосується і стимулювання укорінення

живців, зокрема за рахунок науково обґрунтованого використання ростових

речовин.

Метою досліджень було вивчення видоспецифічних реакцій на дію

стимуляторів росту ялівця скельного в процесі укорінення його живців та

використання отриманих результатів для оптимізації умов розмноження. В

експериментальних дослідженнях, проведених на навчально-дослідному

розсаднику кафедри лісовідновлення та лісорозведення, нами апробовано

стимулятори коренеутворення як у виляді їх водних розчинів (0,02%

гетероауксину і 0,1 % чаркору), так і у порошкоподібному (пудрі) стані

(Корневін, Ukorzeniacz AB і Ukorzeniacz BROS). Група контрольних живців на

період обробки інших живців намочувалась у дистильованій воді.

В експерименті використано 120 зелених живців Juniperus scopulorum

SARG. (по 20шт. у варіанті). Після висаджування живців упродовж 4,5 місяців

(до завершення вегетації) за відповідною методикою проводилися систематичні

спостереження за динамікою стану живців (табл.) та їх ростом (рис.).

Встановлено, що кращим станом і укорінюваністю в експерименті

вирізнялися живці по варіантам з Ukorzeniacz AB і чаркором. Відносно

високими ці показники були і у живців по варіанту з кореневіном.

Укорінюваність живців цих варіантів була на 15-25 % вищою, ніж на контролі.


152

Таблиця. Стан живців Juniperus scopulorum SARG. на 08.11.2014 р.

Рис. Динаміка зміни середньої висоти живців Juniperus scopulorum

SARG. в процесі укорінення

Порівняння періодичних приростів живців під час їх укорінення

дозволили встановити певні закономірності. Так, після висаджування живців на

укорінення вищим періодичний приріст у висоту був у дослідних рослин на

контролі та за варіантами з Корневіном та Ukorzeniacz BROS. Процес

регенерації коренів у живців відбувався повільніше, а значна частина їх після

спалаху ростових процесів всихала. Натомість активізація періодичного

прироста живців по варіантам з інтенсивним коренеутворенням (Ukorzeniacz

AB, гетероауксин і Чаркор) відбувалась починаючи з третього місяця після їх

висаджування на укорінення. Укорінюваність живців прямо корелює зі станом,

а з ростом навпаки, особливо на початкових етапах після висаджування..

Активізується він після переходу від гетеротрофного до автотрофного

живлення.

Результати свідчать, що науково-обґрунтоване використання ростових

речовин для стимулювання регенераційних процесів, з урахуванням

видоспецифічних реакцій рослин, дозволяє суттєво підвищити укорінюваність

живців Juniperus scopulorum SARG. і тим самим ефективність їх розмноження.

№

п\п

Варіант досліду Стан живців, шт Індекс стану

живців

Укорінюваність

живців, % відмін. задов. незадов.

1 Контроль 10 4 6 4,20 60,0

2 Корневін 12 6 2 4,50 75,0

3 Чаркор 13 6 1 4,60 80,0

4 Ukorzeniacz AB 15 5 0 4,75 85,0

5 Ukorzeniacz BROS 9 5 6 4,25 60,0

6 Гетероауксин 11 2 7 4,20 65,0

153

УДК 630:581.1

СУЧАСНИЙ СТАН НАСАДЖЕНЬ ПАРКУ ПАРТИЗАНСЬКОЇ

СЛАВИ У М. КИЄВІ

К.Г. Покотилова, студентка *


Парк Партизанської Слави знаходиться в м. Києві (поблизу Червоного

Хутора). Його загальна площа складає 115 га.

Парк було створено на основі соснового лісу у 1970 році поблизу

Червоного Хутора. Названо його було в пам'ять партизан, які воювали з

фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни. У той період у

Києві базувалося близько тринадцяти партизанських загонів - приблизно 5600

чоловік, що героїчно відстоювали оборону міста.

Центром композиції стала меморіальна зона з Музеєм Партизанської

Слави та амфітеатром. А також були присутні містечко атракціонів, літній

кінотеатр та три водосховища. Пізніше було встановлено пам‘ятний знак

Бойовому співтовариству радянських, словацьких та польських партизан.

Авторами проекту створення цього парку стали архітектори: В.Г.

Маєвська, В.І. Крайник, В.П. Сегеда, В.О. Спірідонов; дендрологи: Є.Г.

Гребенюк та О.О. Скибченко.

У 2008 році парк було відкрито після реконструкції, в рамках якої було

висаджено більше 100 молодих дерев та чагарників, відбулось оновлення

освітлення, дорожньо-стежкової мережі, малих архітектурних форм та ін.

В результаті проведеної інвентаризації (2013 р.) оцінено кількісний та

якісний стан насаджень.

Виявлено, що основну частину насадження парку складають деревні та

кущові види таких родів: Pinaceae, Aceraceae, Betulaceae, Salicaceae, Tiliaceae,

Rosaceae, Oleaceae, Caprifoliaceae, Ulmaceae та ін.

Насадження парку, за результатами дослідження, на 80% складається з

* Керівник – асистент Дубчак М.Ю.

154

деревних видів, яким понад 20 років (сосна звичайна, клен сріблястий, липа

серцелиста та ін.). Однак, були відмічені також види, які не досягли

двадцятирічного віку (більшою мірою це молоді насадження дуба звичайного -

Quercus robur L., клена гостролистого – Acer platanoides L., кущів бузку

звичайного - Syringa vulgaris L. та ін.), що загалом складають 20%. Ці дані

свідчать про досить непогане поновлення парку, що є дуже важливим для

подальшого його існування та нормального функціонування.

Стан насаджень парку Партизанської Слави знаходиться в доброму стані,

адже лише 5,1% складу деревних насаджень мають незадовільний стан. Загалом

не виявлено сухостою та масового пошкодження дерев хворобами.

Більша частина насадження у відмінному стані. Проте присутні

поодинокі виключення, такі як гіркокаштан звичайний - Aesculus hippocastanum

L. (пошкоджений каштановою міллю - карантинним видом для України). Також

у поганому стані такі види, як горобина лікарська - Sorbus aucuparia L. та

робінія псевдоакація - Robinia pseudoacacia L, у яких спостерігається

пожовтіння листя в середині вегетаційного періоду. У найкращому стані на

даний момент вишня звичайна - Cerasus vulgaris Mill., горіх грецький – Juglans

regia L., дуб червоний - Quercus rubra L. та звичайний - Quercus robur L., сосна

звичайна - Pinus sylvestris L. та ін.

Підсумовуючи результатами проведених досліджень, нами встановлено,

що на території парку переважають деревні рослини, які знаходяться в доброму

стані, проте спостерігаються рослини, які пошкоджені хворобами та

шкідниками.

Все вищевикладене свідчить про регулярний догляд за насадженнями

парку та задовільним його фінансуванням.

155

УДК 712.41: 502.05

ПЕРЕДПРОЕКТНИЙ АНАЛІЗ ТЕРИТОРІЇ ДЕНДРОПАРКУ

“ЮННАТСЬКИЙ” НЕНЦ В М. КИЄВІ

О.В. Полупан, студетка магістратури*


Територія парку ―Юннатський‖ є частиною парку-пам'ятки садово-

паркового мистецтва "Березовий гай", який було закладено на початку XIX ст.

В 1925 р. парк поділили на дві частини: одну, площею 10 га, передали під

будівництво Подільського районного парку культури і відпочинку, іншу - до

центральної дослідно-педагогічної агробіостанції (нині Національний еколого-

натуралістичний центр - НЕНЦ). Рішенням депутатів Київради з березня 2006

р. територія центру отримала статус дендрологічний парк місцевого значення

―Юннатський‖ (площа 13,7).

Дендропарк формувався впродовж більш ніж півстоліття юннатами

України та зарубіжжя для збереження природних комплексів з метою

сприятливого поєднання природних і культурних ландшафтів, використання їх

у рекреаційних, наукових, навчальних, культурних цілях, створення умов для

навчання й наукових досліджень учнівської та студентської молоді. Нині НЕНЦ

є координаційно-методичним центром 186 обласних, районних, міських

еколого-натуралістичних центрів, станцій юних натуралістів та більш як 300

учнівських лісництв.

Під час проведення композиційно-ландшафтної оцінки на території

дендропарку визначено такі типи просторової структури: відкриті простори

займають незначну частину дендропарку, зокрема, невелику ділянку в центрі

парку та ділянку в північній частині дендропарку (показник повноти цього

простору становить менше 0,2 %); напіввідкриті простори займають ділянку

біля озера в північній частині дендропарку та ділянки біля навчального корпусу

і гуртожитку (показник повноти – від 0,3 до 0,6 %) та закриті простори

займають майже всю територію дендропарку (повнота – 1%).

Під час проведення зонування території дендропарку «Юннатський» були * Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Піхало О. В.

156

виділені такі зони: зона головного входу, спортивна зона, бузковий сад,

плодовий сад, город, зоокуточок, прогулянкова зона, дослідна ділянка по

вирощуванню лікарських, овочевих та плодових культур, зона аквакультури,

територія гуртка лозоплетіння, розсадник.

У ході проведення інвентаризації було визначено понад 60 видів дерев,

кущів та ліан. Серед життєвих форм, на території дендропарку найбільш

представлені дерева (91 %), кущі (7 %) та ліани (2 %). Майже всі рослини

знаходяться в доброму стані. На території дендропарку зростає близько 2520

дерев та 208 кущів, найбільш поширеними серед яких є туя західна (Thuja

occidentalis L.), ялина звичайна (Picea abies (L.) H.Karst), береза повисла (Betula

pendula Roth.), дуб звичайний (Quercus robur L.), клен гостролистий (Acer

platanoides L.), бузок звичайний (Syringa vulgaris L.), форзиція європейська

(Forsythia europea Degen et Bald.) та спірея середня (Spiraea media F.Schmidt).

Також на території дендропарку зібрана колекція винограду.

Під час проведення комплексного аналізу території об‘єкту розподілено

ділянки, які підлягають переплануванню, реконструкції та збереженню.

Відповідно до функціональної спеціалізації дендропарку, даний дендропарк

«Юннатський» частково не відповідає вимогам розподілу території, які

висуваються до подібних об‘єктів. Тому для покращання стану дендропарку

була обрана центральна ділянка, на якій потрібно провести перепланування

території, а саме: організувати місце для відпочинку відвідувачів парку, а також

місце для проведення занять під відкритим небом. Також на території біля

навчального корпусу потрібно організувати ділянки для виставки творчих

дитячих робіт.

Територія за гуртожитком підлягає реконструкції: потрібно влаштувати

доріжки та альтанки для тихого відпочинку відвідувачів. Озеро, яке

знаходиться у північно-західній частині дендропарку, потребує чистки та

закріплення берегів.

Таким чином, після проведення вищезазначених заходів з реконструкції

території дендропарк «Юнатський» матиме кращий вигляд та буде відповідати

вимогам, які висуваються до подібних об‘єктів.

157

УДК 606:631.53.03:582.47

ДОБІР І ПРИГОТУВАННЯ ЖИВИЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ

АРАУКАРІЇ РІЗНОЛИСТОЇ Araucaria heterophylla L.

О.В. Романенко, студентка*

А.П.Пінчук, кандидат сільськогосподарських наук Національний університет біоресурсів і природокористування України

Живильного середовище є найбільш впливовим фактором у процесі

мікроклонального розмноження. Більша частина процесів при культивуванні

регулюється саме складовими середовища, його вмістом, концентраціями

речовин в ньому, співвідношенням компонентів. Регулювання морфогенезу та

процесу диференціації залежить від наявності цитокінінів, ауксинів та

гіберелінів.

Для зручності у процесі роботи було завчасно приготовано маточні

розчини об‘ємом в 0,5 – 1 л. Всі розчини зберігалися в холодильнику при

температурі +2о – +4

о С у тарі з темного скла терміном до шести тижнів.

Розчини органічного походження зберігалися за температури –20о С. При

приготуванні середовища вони були використані. Вуглеводи, амінокислоти та

агар-агар додавалися безпосередньо в процесі приготування.

Для розмноження було обране базове середовище Мурасіге-Скуга(МС),

яке було дещо модифіковано. Базове MС складається з мікро- (100 мг·л-1

) та

макроелементів (1мг·л-1

), вітамінів (1 мг·л-1

), Fe-хелат (5мг·л-1

), агар-агару

(7 мг·л-1

), сахарози (30мг·л-1

).

Культури ізольованих тканин мають потребу в регуляторах росту. Це

пов‘язано з тим, що вони не мають змоги отримати їх в достатній кількості з

клітин. Тому в середовище вводять синтетичні ауксини та цитокініни, а

гібереліни та абсцизова кислота мають природне походження.

Для індукції поділу клітин і диференціації тканин первинних

експлантатів використовують ауксини. Їх присутність у складі середовища

змінює програму росту клітин на меристемний ріст.

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Пінчук А.П.

158

Подальший розвиток також легко можна контролювати за допомогою

різноманітних речовин. Під їх дією можна спричини різні форми органогенезу

– від формування ембріоїдів до пагонів. Серед синтетичних ауксинів

найчастіше використовуються 2,4Д (2,4-дихлорфеноксиоцтова кислота), ІОК,

індолілмасляна кислота, НОК, піклорам. Залежно від бажаних результатів,

використовують один із вище вказаних препаратів.

Для індукції процесів морфогенезу та калюсоутворення було використано

ІОК, 2,4Д, ІМК, НОК. ІОК – для калюсоутворення, культур меристем та

пагоноутворення, НОК та ІМК – для укорінення експлантатів, 2,4Д – для

нормального росту суспензійної культури.

Для мікроклонального розмноження оптимальну концентрацію ауксинів

підбирають за типами органів, тканин чи залежно від генотипу рослини. Для

даного дослідження оптимальними були концентрації НОК 0,05 та 0.1 мг·л-1

.

Експлантати було посаджено на чотири типи середовищ: МС + 0,05мг/л

НОК + 0,05 мг·л-1

БАП; МС + 0,05 мг·л-1

НОК + 0,1 мг·л-1

БАП;

МС + 0,1 мг·л-1

НОК + 0,05 мг·л-1

БАП; МС + 0,1 мг·л-1

НОК + 0,1 мг·л-1

БАП.

Кількість рослин становила у всіх випадках по 20 штук. Культивувалися

рослинні експлантати при освітленні 4 клк люмінесцентними лампами, при

температурі +25о С та відносній вологості повітря 70%.

Асептичну культуру було висаджено на чотири типи середовищ.

Найактивніше формування калюсних тканин спостерігається на середовищах

під номерами 4 та 1, де відповідно співвідношення ауксин-цитокінін є 1:1. На

середовищі під номером 2, де дане співвідношення було порушене в сторону

цитокініну, було відмічено розвиток бічних бруньок. На середовищі під

номером 3, з високим вмістом ауксину, активно розвивався калюс, пригнічуючи

процеси органогенезу.

Проведені дослідження свідчать про перспективність подальшої роботи

над даною культурою.

159

УДК 394.46:712.42(477-25)

ПАМ‟ЯТНІ ДЕРЕВА НА ТЕРИТОРІЇ НАВЧАЛЬНОГО КОРПУСУ

№ 1 НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ БІОРЕСУРСІВ І

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Н.С. Симон, студентка магістратури*

О.А. Суханова, кандидат сільськогосподарських наук, доцент


Вікові історичні дерева в Європі почали охороняти у ХVІІІ столітті. На

території України у 50-60-х роках ХХ ст. цими питаннями займався О.Л.Липа і

вже наприкінці століття науковцями Національного аграрного університету

(нині – Національного університету біоресурсів і природокористування

України) було сформовано програму «Знамениті та історичні дерева України».

У рамках неї і було здійснене дослідження багатьох вікових історичних дерев, у

тому числі меморіальних, на території України та за її межами.

Меморіальними називають дерева, названі на честь відомих подій або

осіб, завдяки історичній, біологічній, науковій, патріотичній, естетичній,

символічній, духовним цінностям. Вони мають бути захищеними державою і

відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд» вважатися

ботанічними пам‘ятками природи.

Меморіальні посадки на території Національного університету

біоресурсів і природокористування України є історико-культурними посадками,

візиткою та окрасою університету, бо пов‘язані з видатними вченими, тому

потребують організації з охорони і збереження. Актуальним питанням на

сьогодні є розробка проектних пропозицій зі створення та організації місць

пам‘ятних посадок.

Дослідження, пошук і збір інформації про пам‘ятні посадки на території

корпусу №1 НУБіП України ініціював к.б.н., доцент Кушнір А.І. До складу

пам‘ятних посадок на території корпусу №1 НУБіП України включені:

Дуб професора Алексєєва (видова назва – Дуб звичайний (Quercus

robur L.). Дерево назване на честь першого декана лісогосподарського

факультету Українського лісотехнічного інституту проф. Є. В. Алексєєва, який

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Суханова О.А.

160

захистив дерево від знищення під час будівництва навчального корпусу

інституту у 1926 р.

Дуб академіка Погребняка (видова назва – Дуб звичайний (Quercus

robur L.). Пов‘язане дане дерево з іменем визначного лісівника завідувача

кафедри лісівництва і лісового ґрунтознавства лісогосподарського факультету

Київського лісогосподарського інституту академіка Погребняка П. С.

Дуб професора Нікітіна (видова назва – Дуб звичайний «Пірамідальний»

– Quercus robur «Fastigiata»). Дерево висаджено за ініціативою фундатора

української лісотаксаційної школи професора Нікітіна К.Є.

Група пам‘ятних дубів (видова назва рослин – Дуб звичайний (Quercus

robur L.). Рослини були висаджені учасниками Міжнародної конференції на

честь 160-річчя лісогосподарського факультету у вересні 2000 року. Ця посадка

символізує три складові сучасного лісівництва: фахову освіту, галузеву науку

та лісогосподарське виробництво.

Дуб імені професора Бодрова (видова назва – Дуб червоний (Quercus

rubra L.). Дерево висаджено у 2012 році під час роботи наукового семінару

присвяченого 115-річчю з Дня народження професора Бодрова В.О.

Дуб імені доцента Герасименка (видова назва – Дуб червоний (Quercus

rubra L.). Дерево висаджено у 2012 році під час роботи наукового семінару

присвяченого 90-річчю з Дня народження доцента Герасименка П.І.

Дуб озеленювачів (видова назва – Дуб червоний (Quercus rubra L.). У

1998 році дерево було висаджено співробітниками кафедри дендрології та

ландшафтної архітектури з нагоди відновлення на лісогосподарському

факультеті підготовки фахівців за спеціалізацією «Садово-паркове

господарство».

Декоративний церцис (видова назва – Церцис європейський (Cercis

siliquastrum L.). У жовтні 2007 році дерево було висаджено співробітниками

кафедри декоративного садівництва і фітодизайну на честь 5-річчя утворення

кафедри.

Рослини у насадженнях навколо корпусу №1 НУБіП України потребують

часткової чистки крони від сухих гілок, проведення робіт із балансування

крони, організації території біля них та встановлення інформаційних стендів.

161

УДК 712*.253

СТАН БЛАГОУСТРОЮ ТЕРИТОРІЇ САДИБИ ДП “БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ

ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО” ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЇЇ ПОКРАЩЕННЯ

Г.В. Ситніченко, студентка*

А.І. Кушнір, кандидат біологічних наук


Покращення стану благоустрою і декоративного оформлення садиби ДП

«Білоцерківське лісове господарство» є досить нагальним питанням.

На території ДП «Білоцерківського лісогосподарського підприємства»

нами виділено наступні чотири функціональні зони: в‘їзна, адміністративна,

господарча, відпочинкова.

В‘їзна зона включає головний вхід, оздоблений вхідними воротами, а

також тут розміщено стенд з рекламною продукцією яка виробляється на

підприємстві та аншлаг. Він допомагає відвідувачам, які прийшли на територію

підприємства вперше краще орієнтуватися та допомагає дістатись до головної

будівлі.

Дорога є досить широкою, що дає змогу проїзду вантажним автомобілям

та робочому транспорту підприємства. Вздовж дороги з однієї сторони

висаджена однорядна рядова посадка з гіркокаштана звичайного (Aesculus

hippocastanum L.), а з іншої вона відгороджена від житлової зони декоративною

стіною із цегли. Вона відіграє досить багато функцій на даній території. Перш

за все вона діє як санітарно-захисна смуга, адже підприємство саме при в‘їзній

частині з лівого боку межує із сільськогосподарськими угіддями, на яких

перебувають часті суховійні вітри, тож вона захищає будівлі і споруди від

сильних руйнівних вітрів.

Біля адміністративної будівлі розміщена стоянка для автотранспорту та

декоративна ділянка з альтанкою.

* Керівник – кандидат біологічних наук Кушнір А. І.

162

Для відпочинку працівників та відвідувачів збудоване кафе, але територія

біля даної будівлі не має належного декоративного оформлення, та не

облаштована спеціалізованим обладнанням для відпочинку.

На території відсутні головні композиційні центри, які б мали

підкреслювати презентабельність підприємства і відігравати естетико–

декоративні функції.

Дорожньо–стежкова мережа на об‘єкті досліджень не розвинена. Як

головна, так і другорядні дороги влаштовані з асфальтного покриття та мають

задовільний стан. Дороги для колісного автотранспорту також асфальтовані.

На зазначеній території мала кількість ліхтарів, вони присутні лише біля

вхідної частини, а смітники та лави відсутні. Тому нами пропонується

доповнити територію різними малими архітектурними формами.

З малих архітектурних форм на території знаходиться лише дві альтанки,

але вони не використовуються за призначенням. У даних архітектурних формах

керівництво підприємства налагодили продажу садивного матеріалу.

Тож, виходячи із зазначених спостережень, ми можемо зробити наступні

пропозиції, щодо покращення стану благоустрою і декоративного оформлення

садиби.

Дорожньо–стежкова мережа потребує удосконалення. Насамперед, на

витоптаних доріжках потрібно створити тверді покриття.

На території необхідно встановити необхідну кількість лав, смітників,

ліхтарів та влаштувати вказівники. Для покращення декоративного оформлення

вхідної частини і у прогулянковій зоні доцільно встановити альтанки,

декоративні вази і дерев‘яні скульптури, а біля кафе, де розташована

розважальна зона, пропонуємо влаштувати дитячий майданчик, водойму,

перголу і МАФи утилітарного призначення.

163

УДК: 712.253/.4(477-25)

ПЕРЕДПРОЕКТНИЙ АНАЛІЗ ТЕРИТОРІЇ ПАРКУ «ХРЕЩАТИЙ» У

ПЕЧЕРСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА

О. А. Собченко, студентка магістратури *


Згідно архівних матеріалів та історичних джерел закладання парку

розпочалося у XIX ст. У 1882 році на початку Володимирського узвозу (на той

час це була Олександрівська вулиця) за проектом архітектора І. Миколаєва

було споруджено будинок Купецького зібрання. До будівлі Купецького

зібрання прилягала територія площею близько 11,8 га, яка з часом була

облаштована і стала називатися Купецьким садом. Після 1917 року Купецьке

зібрання припинило своє існування, а в 1923 у будівлі була відкрита філармонія

(зараз це Національна Філармонія України). Після революції, в 1930 р., парк

отримав назву Пролетарського саду. У 1935 році територію нинішнього

Хрещатого парку передано у ведення Палацу піонерів. Відповідно, він став

носити назву – Піонерський. У ті часи парк зазнав значної реконструкції: були

побудовані декілька павільйонів, а в 1936-1937 роках на території парку

з'явився єдиний в місті стереокінотеатр «Дніпро». На сьогодні це Ляльковий

театр. У 2003 році було проведено останню реконструкцію та було відкрито

Музей води.

Парк «Хрещатий» - це парк-пам‘ятка садово-паркового мистецтва,

площею 18,78 га. Сьогодні знаходиться у відомстві КПУЗН Печерського

району. Парк «Хрещатий» знаходиться на правому березі річки Дніпро,

головний вхід якого розташований на Європейські площі. Ідею парку

виражають три головні композиційні домінанти: арка «Дружби Народів», яка

встановлена на честь возз'єднання України з Росією; Музей води та Київський

Академічний Театр Ляльок. Всі домінанти мають підпорядковані елементи, що

повністю виражають ідейне навантаження паркової території, а також

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Піхало О. В.

164

доповнюються опосередкованими засобами вираження ідейного навантаження,

а саме: рельєфом та рослинністю.

Парк розташований на схилах р. Дніпро. Рельєф парку – складний, із

значним пониженням до Набережного шосе та р. Дніпро та значним

підвищенням висот по вул. М. Грушевського. Територія парку умовно поділена

на такі зоні: тихого і активного відпочинку, головного входу, меморіальна та

транзитна зона. Всі зони парку «Хрещатий» добре насичені МАФ утилітарного

призначення та знаходяться у доброму. Дорожньо-стежкова мережа розвинена

досить добре. В основному дороги створені із асфальтованого покриття та у

зоні тихого відпочинку ФЕМ-ове покриття, які потребують часткового ремонту.

На території парку багато сходів, які потребують часткового ремонту.

На території парку «Хрещатий» найбільш поширеними є листяні дерева,

що складають 48%, із хвойних деревних видів переважають Thuja occidentalis L.

та Picea pungens „Glauca‟. Щодо хвойних кущів, то у парку зростає лише один

вид – Juniperus sabina L. Із листяних деревних видів переважають Acer

platanoides L., Tilia cordata Mill. та Aesculus hyppocastanum L. Найбільш

поширеними видами кущів є Syphoricarpus albus Blake, Syrings vulgaris L. та

Spiraea vanhouttei Zab.

Загалом при проведенні інвентаризації на території парку «Хрещатий»

було виявлено 54 види деревних рослин, з яких 37 видів складають дерева і 17

видів - кущі. Для підвищення декоративного вигляду території вцілому деякі

угрупування на схилах парку потребують проведення санітарних обрізок.

На даний момент для забезпечення естетичного вигляду та належного

рівня функціонування парку територія потребує проведення певних заходів

щодо її реконструкції, оскільки об‘єкт дослідження розташований у центрі

столиці та має велику кількість відвідувачів у продовж всього року.

165

УДК 711.57:94(477)

АРХІТЕКТУРНО-ІСТОРИЧНА ОЦІНКА ТЕРИТОРІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ

МУЗЕЇВ ХУДОЖНЬОГО ПРОФІЛЮ М. КИЄВА

О.В. Турко, студентка*


Для сучасного міста, що є осередком історичної та культурної спадщини,

особливого значення набувають місця, що відображають творчі здобутки

суспільства, зокрема музеї художнього профілю. Окрім неоціненного

мистецького значення, будівлі музейних установ дуже часто є складовою

архітектурного ансамблю історичної частини міста, що обумовлює необхідність

особливих підходів до організації їх територій в цілому та насаджень зокрема.

Метою дослідження є визначення архітектурно-історичної цінності

території Національних музеїв художнього профілю м. Києва та стилістики

архітектури їх будівель на основі ретроспективного аналізу формування і

розвитку дослідних об'єктів, вивчення нормативної документації щодо порядку

організації та використання музейних установ України, а також результатів

натурного обстеження.

На основі аналізу нормативно-правової документації, музейна справа в

Україні регламентується законом «Про музеї та музейну справу» (N 250/95-ВР

від 29.06.95) та наказом Міністерства культури України «Про затвердження

положення про державну реєстрацію, перереєстрацію та облік музеїв» (N 220

від 30.04.96). Відповідно змісту зазначених документів музеї в Україні можуть

засновуватись на будь-яких формах власності, мати різні профілі, набувати

статус національних, а також мати територію, що підлягає рекомендованому

просторово-функціональному зонуванню.

Опрацювавши уніфіковані паспорти музеїв м. Києва складено перелік

музеїв художнього профілю (дев‘ять об‘єктів), з яких шість – державної форми

власності, а чотири мають національне значення. Останні і були обрані за

дослідні об‘єкти, до яких відносяться: Національний культурно-мистецький та

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Гатальська Н.В.

166

музейний комплекс "Мистецький Арсенал", Національний художній музей

України, Київський національний музей російського мистецтва та його філіал –

Мистецький центр "Шоколадний будинок".

Ретроспективний аналіз формування та розвитку дослідних об'єктів

показав, що будівля кожного із них виступає у ролі композиційної домінанти

території музею та має статус «пам‘ятка архітектури», найдавнішою з яких є

Старий арсенал, споруджений упродовж 1783−1801 рр. Також, варто звернути

увагу на будівлю Національного художнього музею вирішену у стилі

неокласицизму, оздоблення фасаду якої виконане майстернею Еліо Саля.

Спорудження Київського національного музею російського мистецтва

пов‘язане із загальним комплексним містобудівним завданням району у якому

він розташовується та утворює цілісний архітектурний комплекс.

Звертаючи увагу на сучасні тенденції розвитку художніх музеїв в Україні

доцільно зауважити, що вони перебувають на етапі переходу від класичних

експозицій, які передбачають розміщення експонатів у приміщеннях музею до

комплексних центрів образотворчого мистецтва, що синтезують в собі з одного

боку – традиційний живопис, скульптуру, графіку, з іншого – фотографію,

інсталяцію, хеппенінг, концептуальне мистецтво, поп-арт, відео-арт,

електронне мистецтво і середовище, що зумовлює використання особливих

підходів до архітектурно-планувальної організації та озеленення територій

художніх музеїв.

На основі результатів проведеного дослідження можна зробити наступні

узагальнення. Згідно уніфікованих паспортів, у м. Київ нараховується чотири

музеї художнього профілю національного значення, які було обрано за дослідні

об‘єкти. Всі музейні установи знаходяться в історичній частині міста та

композиційно пов‘язані з оточуючою архітектурною. Будівлі музеїв мають

статус «пам‘яток архітектури», побудовані у різних архітектурних стилях та у

різний час. Територія дослідних об‘єктів має різну площу та архітектурно-

планувальну структуру, яка в усіх випадках характеризується відсутністю

композиційної узгодженості з будівлею, що є домінантою території,

підкреслення її стилістики та ідейного навантаження.

167

УДК 712.42 (477.53)

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СІЛЬСЬКИХ КВІТНИКІВ ПОЛІСЬКОЇ ТА

ЛІСОСТЕПОВОЇ ЧАСТИН ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Е.А. Федорук, студент магістратури*


Мета роботи – відповідно до етнографічних особливостей виявити

регіональні відмінності формування квітникових композицій притаманних для

Чернігівщини. Це потрібно для відродження народних цінностей, їх

впровадження на об‘єктах ландшафтної архітектури і, зокрема, в озелененні

присадибних ділянок.

Історичні витоки мистецтва формування квітникових композицій на

присадибних ділянках губляться в віках. Можливо першою спробою

прикрасити садибу було перенесення з природних умов декоративної рослини

на грядку городу і, можна припустити, що це була корисна для людини

рослина, яку використовували для лікування чи вживали в їжу. Якщо виходити

із такого трактування проблеми то слід проаналізувати, які ж рослини, що

формують природну флору Чернігівської області, могли привернути увагу

місцевих жителів настільки, що вони почали культивувати їх на своїх

присадибних ділянках. За даними д.б.н., проф. Т.Л. Андрієнко, сучасна флора

Українського Полісся налічує близько 2100 видів, з них 1500 – види природної

флори. Найбільш цікавими є смілка литовська (Silene lithuanica Zapal.), чорниця

(Vaccinium myrtillus L.), зіновать руська (Chamaecytisus ruthenicus Klask.),

брусниця (Rhodococcum vitis-idaea L.), сон звичайний (Pulsatilla alba Reichenb.)

та чорніючий (Anemone pratensis L.), чебрець звичайний (Thymus serpyllum L.),

верес звичайний (Calluna vulgaris (L.) Hill), котячі лапки дводомні (Antennaria

dioica (L.). Gaertn.), фіалка запашна (Viola odorata L.), конвалія травнева

(Convallaria majalis L.) та агалик-трава (Jasione montana L.).

А чи зберігся цей асортимент сьогодні на присадибних ділянках? Обстеживши * Керівник – кандидат біологічних наук Крупкіна Л.І.

168

територію тридцяти присадибних ділянок ми виявили, що цей асортимент

повністю відсутній. Замість нього на присадибних ділянках зростають: мальва

багаторічна (Alcea rosea L.), троянда зморшкувата (Alcea rosea L.), настурція

велика (Tropaeolum majus L.), м‘ята кучерява (Mentha crispa L.), чорнобривці

(Tagetes), фіалка триколірна (Viola tricolor L.), поповник (Leucanthemum vulgare

L.), петунія (Petunia), соняшник декоративний (Helianthus annuus L.),

калістефус китайський (Callistephus chinensis L.), волошка багаторічна

(Centaurea cyanus L.), жоржина (Dáhlia), ірис (Iris).

Форма подачі цих рослин сьогодні не відповідає давнішнім традиціям, оскільки

на благоустрій ділянок впливає різноманіття будівельних матеріалів а також

введення великої кількості інтродукованих рослин, використання яких і

зумовлює формування зелених насаджень. Сьогодні в селах надається перевага

штучним твердим покриттям замість створення якісного газону із витривалих

довговічних рослин. Прокладаються доріжки із штучного каміння замість

формувати їх із дерева, огорожі виставляють із бетону, забувши про характерні

для українського народу плетені тини та перелази. Безумовно, що час бере своє,

але відтворити куточок традиційної культурної спадщини можливо і в сучасній

садибі. Не обов‘язково оформлювати все подвір‘я в даному стилі, для цього

достатньо виділити ділянку на якій розмістити композицію з використанням

рослин природної флори, використати в ній елементи національної культури

поєднавши їх з врахуванням народних традицій. Розмістити такий квітник

варто неподалік від пасіки, висадивши на ньому медоноси, або розташувати в

зоні відпочинку, використавши пряно-ароматичні культури.

169

УДК 712.3

ПРОЕКТНІ ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО БЛАГОУСТРОЮ ЦЕНТРАЛЬНОЇ

ЧАСТИНИ МИКУЛИНЕЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНОЇ

ЛІКАРНІ РЕАБІЛІТАЦІЇ

З.І. Франків, студентка*


На Тернопільщині парки, дендропарки та лісопарки, – природні оточення

палацових резиденцій, почали закладатися ще в середині XVІІ ст. З того часу

збереглися до наших днів такі ціннісні природні об‘єкти в Скалі Подільській,

Більче-Золотому, Микулинцях, Бережанах, Заліщиках, Коропці, Гримайлові,

Струсові, Хоростові, Білокриниці та інших населених пунктах. Належне

місце серед цього переліку займає Микулинецький парк, в якому зараз

знаходиться лікарня реабілітації.

Микулинецький палац – пам‘ятка збереженої палацової архітектури

України. Його будівництво у 1760 році розпочала вдова Людвіга Потоцька.

Палац був перебудований у XIX столітті в стилі ампір магнатом Яном

Конопкою. В XVIIIст. Людвика подарувала його графові Мнішекові. Палац

розташований в старому семигектарному парку, де росте багато давніх дерев,

зокрема три ясени віком понад 200 років.

Центральним композиційним елементом Микулинецького парку є

палацовий комплекс, що добре зберігся до нашого часу. Досліджувана ділянка є

регулярною частиною з рівним газоном. Ця ділянка композиційно пов‘язується

з мальовничим ландшафтом.

Композиція центральної частини в значній мірі визначена симетричним

рішенням головного фасаду палацу. Створена вісь обумовила симетричне

розміщення малих архітектурних форм, що вплинуло і на компонування зелені.

Композиційним центром досліджуваної ділянки є квітники. По обидва

боки від них знаходиться газон з розміщеною на ньому деревною та кущовою

* Керівник – асистент Підховна С.М.

170

рослинністю. Деревні та кущові насадження вносять в перспективу кольоровий

контраст і посилюють враження відвідувача.

Дослідження Микулинецького парку показали, що на даний момент

необхідне проведення комплексу заходів щодо відновлення його естетичного

вигляду та забезпечення належного рівня подальшого його функціонування.

В передпроектних пошукових роботах проведена інвентаризація дерев та

чагарників парку, згідно якої слід здійснити рубку сухих, суховершинних та

хворих дерев.

Проектом передбачено використання таких форм зелених насаджень, як

групи, солітери та рядові посадки. При підготовці загального композиційного

рішення враховувалися наступні принципи підбору рослин: екологічний,

фітоценотичний, систематичний, естетичний та фізіономічний.

Основні породи були вибрані і згруповані за висотою, архітектонікою,

текстурою відповідно до екологічних умов. Підібрані дерева відповідають

розміру і масштабу композиції.

Проектом передбачено влаштування партерного газону та реконструкція

існуючих квітників в центральній частині парку.

В Микулинецькому парку пропонується встановити кулясті ліхтарі. Для

благоустрою даного об‘єкту передбачається використання ліхтарів на

металевих опорах різної висоти.

Для даного об‘єкту було запроектовано прогулянкові доріжки із

плитковим покриттям. Таке покриття є функціональним, органічно поєднується

з існуючим ландшафтом і має прийнятну ціну.

Важливим елементом благоустрою є лави. Проектом передбачене

влаштування у парку дерев‘яних лав. Також передбачено встановлення

альтанки. Для огородження парку пропонується встановити металеву огорожу.

Микулинецький палацово-парковий комплекс становить культурно-

історичну цінність. Тому важливо зберігати та підтримувати природну

обстановку на його території.

171

УДК 712.2

ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЙ ЗАПРАВОК ТРАНСПОРТУ У

СИСТЕМІ ЗАБУДОВИ М. КИЄВА

В.В. Худик, студент

Національний університет біоресурсів і природокористування України.

Проблеми екології і охорони життєвого середовища людини набувають все

більшої гостроти. Забруднення міст перевищує можливості самоочищення

природних систем. За таких умов зелені насадження, які мають запобігати

шкідливим наслідкам забруднень або пом‘якшувати їх, самі зазнають згубної

дії агресивних факторів урбанізованого середовища і потребують захисту.

Надзвичайну важливу роль у місті відіграють насадження обмеженого

користування, зокрема, при автозаправочних станціях, цільовим призначенням

яких є створення сприятливих санітарно-гігієнічних умов для роботи

персоналу, розмежування території на різні за функціональним призначенням

зони; ізоляція автомобільних доріг, а також архітектурно-декоративне

оформлення території.

Актуальність дослідження визначається розповсюдженістю подібних

об‘єктів в урбанізованому середовищі та назрілою необхідністю покращити

рівень благоустрою територій АЗС у м. Києві.

Об‘єктами досліджень слугували території АЗС нафтової компанії

―Лукойл‖, розташовані за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 99 та по вул.

Червонопрапорній, 158/1. Предмет досліджень – ландшафтно-просторова

організація територій автозаправочних станцій (АЗС).

Мета роботи – аналіз сучасного розпланування територій АЗС і розробка

пропозицій щодо його покращання.

До організації території АЗС в межах населених пунктів висуваються певні

вимоги: вони повинні розміщуватися на відокремлених ділянках з підвітряного

боку по відношенню до житлової забудови, мати виключно підземні резервуари

Керівник – кандидат біологічних наук Зібцева О.В.

172

зберігання палива. Чітко регламентується ширина смуги зелених насаджень з

боку сельбищної зони. Не допускається скорочення площі стаціонарних АЗС за

рахунок зменшення озеленення; застосування деревних рослини, що виділяють

при цвітінні пух, мають волокнисте або опущене насіння, дерев хвойних порід,

деревно-кущових насаджень у вигляді щільних груп і смуг, що викликають

скупчення сміття.

Дослідженя показали, що організація сучасних територій АЗС відповідає

встановленим нормативам до будівництва подібних територій. В їх

розплануванні представлені такі зони: транспортна (у місцях руху легкового та

вантажного транспорту по території АЗС), виробнича (будівля АЗС,

господарські приміщення, місця розташування резервуарів з паливом та

пожежних щитів і засобів пожежогасіння), санітарно-захисна (зона, де

розташовуються зелені насадження). Наразі немає необхідності у прокладанні

додаткових доріжок та створенні або заміні існуючих покриттів. В той же час,

сучасний стан територій київських АЗС має переважно непривабливий вигляд і

потребує покращання його благоустрою, у тому числі й озеленення. З елементів

озеленення на територіях АЗС переважає газонне покриття (до 65 % території

АЗС), є поодинокі екземпляри дерев та кущів, які знаходяться у задовільному

стані. Деревні насадження складають до 0,5 % території, кущові – до 0,4 %.

Асортимент представлених деревно-кущових насаджень бідний. Представлено

4 види, а саме Thuja occidentalis f. 'Woodwardii', Thuja occidentalis L., Juniperus

horizontalis Moench, Spiraea japonica L. Стан насаджень задовільний. Наявність

хвойних рослин суперечить діючим нормам і правилам, що висуваються до

благоустрою зазначених територій.

Запропоновано проектні рішення щодо озеленення територій АЗС з

урахуванням усіх санітарно-гігієнічних вимог та правил пожежної безпеки.

Пропонується створення на територіях АЗС деревно-кущових груп у

ландшафтному прийомі із стійких до дії газу, пилу, кіптяви, відносно стійких

до дії важких металів (зокрема свинцю та цинку) видів.

173

УДК 630*:582.475.4(477-25)

ДЕКОРАТИВНІСТЬ КУЛЬТИВАРІВ РОДУ PICEA A. DIETR. ТА

ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ДЛЯ ОЗЕЛЕНЕННЯ

В.В. Шевчук, студент магістратури *


Нині особливо актуальним є пошук і введення в декоративне

розсадництво нових, перспективних деревних культур з особливо цінними для

озеленення властивостями. До них, без сумніву, належать представники роду

Pіcea A. DIETR, які набувають все більшої популярності завдяки своїм

непересічним декоративним особливостям. Різноманітність їх життєвих форм

дозволяє використовувати ялини в усіх типах декоративних насаджень міста.

Вічнозелене забарвлення та висока фітонцидність контрастують і гармонійно

доповнюють листяні види та підсилюють їх декоративні властивості. Не

зважаючи на високу декоративну цінність рослин роду Pіcea A. DIETR слід

констатувати, що нині їх в озелененні використовують недостатньо.

Науково обґрунтоване використання рослин для озеленення, у т.ч. і ялин,

потребує комплексної оцінки їх перспективності, що і визначає актуальність

проведених нами упродовж 2012-2013рр. порівняльних досліджень

перспективності нових культиварів колекції ялин навчально-дослідного

розсадника кафедри лісовідновлення та лісорозведення, закладеної у 2012р.

садінням 5 – 7 річних насіннєвих і щеплених саджанців.

Культивари колекції презентують 7 видів ялин різного географічного

походження: 4 Північно-Американських (Picea pungens Engelm, Picea mariana

Mill, Picea sitchensis Bong, Picea engelmani Parry ex Engelm) один Європейський

( Picea omorica Purk.) і 2 Азійських ( Picea Orientalis L., Picea schrenkiana Fich

& C. A. Mey.) та їх 22 форми.

Комплексна оцінка перспективності культиварів колекції ялини здійснена

з використанням методики О. А. Калініченка (2003) модифікованої нами з

урахуванням їх родових особливостей, за якою декоративність окремої особини

чи групи у насадженнях оцінювали за 5-и бальною шкалою. Дослідженнями * Керівник - кандидат сільськогосподарських наук Маурер В.М.

174

встановлено, що більшість видів та форм роду Pіcea A. DIETR (18

культиварів), які представлені в навчально-науковій колекції, отримали

найвищу оцінку у 5 балів (P. engelmanii (Parry) Engelm, P. obovata var.

―Argentea‖, P. obovata var. “Lutescens”, P. pungens "Glauca Globosa" та ін.).

Високою декоративністю та оцінкою у 4 бали вирізняються 10 видів і форм

ялин колекції: P. Schrenkiana Fich & C. A. Mey, P. orientalis L., P. abies

"Viminalis", P. abies f. “Serpentine”, P. abies "Ohlendorfi". Найменшою, серед

культиварів колекції, визнано декоративність Picea abies‘ Boberski‘, яка за

використаною методикою отримала оцінку 3 бали.

Декоративність культиварів визначалась і за методикою О. Г. Хороших та

О. В. Хороших (1999), яка більш усесторонньою оцінює їх перспективність,

оскільки окремо враховує архітектоніку крони та стовбура, естетичність

генеративних органів, хвої та шишок. За нею до малодекоративних рослин

відносять культивари з оцінкою до 14 балів, середньо – 15-28 і

високодекоративних – 29-42 бали.

Найвищу оцінку за естетичність архітектоніки крони та стовбура

отримали : P. engelmanii Engelm, Picea abies f 'Cupressina', P. orientalis L., P.

abies "Reflexa", P. pungens “Irbis”, P. engelmanii Engelm. До найбільш

декоративних за забарвленням хвої нами віднесено: P. obovata var. Densifolia, P.

pungens "Glauca Globosa", P. obovata var. ―Argentea‖, P. omorica "Nana", P.

mariana "Doumetii", P. engelmanii Engelm, P. pungens “Irbis”, P. obovata var.

“Lutescens”, P. mariana ―Argentea‖.

Особливою декоративністю генеративних органів (квіток, шишок) їх

широкою кольоровою палітрою (від рожевого до буро-фіолетового)

відрізяються P. abies "Reflexa", P. engelmanii f. Hoary Dragon, P. mariana Mill.,

Picea jezoensis var.Hondoensis, P. obovata var. Densifolia.

За комплексною оцінкою найбільш перспективними культиварами

колекції для використання в садово-парковому будівництві є: Picea pungens

Engelm. P. engelmanii Engelm, P. obovata var. densifolia, P. obovata var.

“Lutescens”, P. pungens "Glauca Globosa", P. pungens “Irbis”.

175

УДК: 712.254(477.52)

ПЕРЕДПРОЕКТНИЙ АНАЛІЗ ТЕРИТОРІЇ

СКВЕРУ «ДРУЖБА» В М. СУМИ

К.О. Шилова, студентка магістратури*


Сквер «Дружба» – один із наймальовничіших зелених куточків міста Суми,

який розташований на лівому березі річки Сумки, між вулицею Горького та

проспектом Шевченка.

Закладання скверу «Дружба» почалася в 1972 році, після того як по одну

сторону річки Сумки була побудована головна площа Сум – площа Леніна (нині

Незалежності), а по інший – проспект Карла Маркса (нині Шевченка). Русло річки

випрямили, береги укріпили гранітом, і вздовж її лівого берега вирішили розбити

парк. Але на сьогодні ця територія поділена на два об‘єкти – сквер «Дружба» та

дитячий парк «Казка».

Перший секретар міськкому партії Михайло Лушпа назвав сквер «Дружба» на

честь «великого братерства народів». Розробкою ландшафту сумського скверу свого

часу займалися дендрологи Ботанічного саду Академії наук УРСР і фахівці

Сумського філіалу інституту Укрміськбудпроект. Висадку дерев у сквері проводили

усім містом, починаючи від простих робітників і закінчуючи Героями Радянського

Союзу П. Івановим і Ф. Дудніком.

Загальна площа скверу, з моменту формування і до теперішнього часу, не

змінилася і складає 3,7 га. У планувальній структурі скверу значних змін також не

відбулося. Вона характеризується як ландшафтним, так і регулярним типом

планування. Ландшафтний тип планування представлений у вигляді звивистих

доріжок, групових посадок дерев, а регулярний – у вигляді рядових посадок дерев та

кущів, регулярних квітників та фонтанів.

Видовий склад насаджень представлений хвойними та листяними деревами,

декоративно-листяними і красивоквітучими кущами.

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Піхало О. В.

176

Найбільш поширеними на території скверу «Дружба» є листяні дерева, що

складають 62 %, тоді як хвойні –34%, а декоративно-листяні та красивоквітучі кущі

4 %. Із хвойних дерев переважають Picea pungens Engelm. та Thuja occidentalis L., із

листяних дерев –Acer platanoides L. та Aesculus hippocastanum L. Найбільш

поширеними видами серед декоративно–листяних кущів є Berberis vulgaris L., а

серед красивоквітучих – Syringa vulgaris L.та Spiraea vanhouttei Zab.

За віковою структурою в сквері переважають насадження віком 15-50 років,

кількість яких становить 497 шт.(71%), віком до 15 років – 171 шт.(25%), а віком

понад 50 років – 28 шт.(4%).

На території скверу знаходиться значна кількість садово-паркового обладнання

та малих архітектурних форм: утилітарного призначення – лави, урни та ліхтарі;

декоративного призначення – квіткові модулі та фонтани. Саме ці садово-паркові

елементи відіграють важливу естетичну та рекреаційну роль на даному об‘єкті.

Дорожньо-стежкова мережа скверу «Дружба» має задовільний стан. Доріжки,

які виконані з ФЕМ-вого покриття знаходяться в доброму стані тому, що є відносно

новими, проте асфальтовані – знаходяться в задовільному стані і потребують заміни.

Планування дорожньо-стежкової мережі є не дуже зручним для відвідувачів

оскільки є протоптані стежки. Саме тому потрібно провести низку заходів щодо

благоустрою ції території.

В останні роки сквер «Дружба» особливо сподобався дітям та молоді. Для

самих маленьких в 2005 році компанія «Рошен», в рамках благодійної акції,

встановила дитячий майданчик. А в 2010-му, до Дня захисту дітей, міська влада

вздовж скверу влаштувала спеціальне асфальтне покриття для катання на скейтах і

роликах.

На даний час територія скверу перебуває в задовільному стані. Саме тому, щоб

покращити загальний стан території скверу, пропонуються заходи з відновлення

насаджень та благоустрою території.

177

ТЕХНОЛОГІЯ ДЕРЕВООБРОБКИ

УДК 674.09:047

ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ СТОЛЯРНИХ ВИРОБІВ

Б.Є. Борисенко, студент магістратури*

Нaціoнaльний університет біoреcурcів і прирoдoкoриcтувaння Укрaїни

За умов підвищення конкуренції на ринку столярної продукції в період

латентної світової економічної кризи українські виробники зацікавлені у

зменшенні витрат сировини, впровадженні прогресивних технологій,

удосконаленні конструкцій виробів та підтриманні якості продукції згідно

вимог європейського ринку.

Віконні блоки та балконні двері, що реалізовуються в Україні,

виготовляються виключно за нормами DIN 68121, в основному за

типорозмірами IV 68/78. Надійний захист від дощу і вітру забезпечує

ущільнення, виконане із високоеластичного довговічного ущільнювача марки D

фірми ―Варнамо‖ з полівінілхлориду профілем типу V або SiO. Для елітних

будівель як правило застосовують дерев‘яні вікна з двокамерними

склопакетами і фурнітурою фірм SIEGENIA, ACCADO, WINKHAUS. Для

столярного МПП «Віра», що знаходиться в місті Лубни Полтавської області

характерні індивідуальні замовлення на дерев‘яні вікна і двері для середнього

класу нашого суспільства. Для них фірма виготовляє деталі з масиву

(переважно соснової деревини), застосовує двокамерні енергозберігаючі

склопакети та фурнітуру фірми МАСО (Австрія), що забезпечує найкраще

співвідношення показників ціни та якості для місцевих умов. Так, вартість 1 м2

такого вікна коливається у межах 1400 – 1730 грн. Вихід готової продукції

складає 3 – 4 м2 віконних блоків з 1 м

3 сухої необрізної соснової дошки І-го

сорту. Для зниження собівартості та підвищення якості виробів доцільно

використовувати пиломатеріал ІІ – ІІІ сортів з подальшою оптимізацією і

зрощенням на мікрошип у торець та поперечним – на гладку фугу у тришарові

бруски. При цьому вихід готової продукції складе 4,6 м2 , а собівартість 1 м

2

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Зражва С.Г.

178

знизиться до 1320– 1440 грн.

Технологічний процес виготовлення сучасних вікон з склопакетами на

базовому підприємстві, включає такі етапи: попередній поперечний розкрій

дощок (ВТ-50Р), поздовжній розкрій дощок (ЦА-2), фрезерування шипів (T-

2000), поздовжнє склеювання брусків (прес-вайма ПВ-450), поперечне

склеювання брусків у брус (прес ПГГ-2) , калібрування бруса (RWT), розкрій

бруса в розмір (CEL 700), шипування для віконного з'єднання і профілювання

деталей (ФСШ-1), збирання вікна, шліфування (ШЛПС-4), обробка

антисептиком, ґрунтування, фарбування, монтаж склопакетів і фурнітури,

герметизація вікна і пакування готового виробу. Вузьким місцем даного

технологічного процесу є фрезування бічних поверхонь, пазів та шипів на

віконних брусках. Для підвищення якості виробів та продуктивності

технологічного процесу доцільно замінити морально застарілі та фізично

зношені три верстати ФСШ-1 на один чотирьохбічний фрезерний верстат

RECOR 6. Крім того, для використання пиломатеріалів другого та третього

сортів необхідно впровадити лінію оптимізації OptiCat.

У перспективі передбачено підвищити ступінь автоматизації

технологічного процесу. Найбільш цікавим для виробників євровікон є те, що,

незважаючи на високі та жорсткі вимоги до точності та якості деталей, вікна

параметричного ряду IV мають високу технологічність виготовлення.

Наприклад, один оброблювальний центр Unicontrol фірми M. WEINIG AG

виконує всю механічну обробку від заготовки до готового віконного блоку.

Технологічна гнучкість цієї конструкції вікон дозволяє тим же комплектом

інструменту, по цій же технології, на тому ж обладнанні і з тою ж якістю

виготовляти балконні двері. Саме такий оброблювальний центр буде доцільно

встановити на базовому підприємстві після закріплення продукції фірми на

ринках декількох обласних центрів України.

Ще одним напрямом вдосконалення є енергозбереження у відповідності

до європейських вимог Energy Conservation Regulations, EnEV. Для цього

передбачено поступове впровадження систем з використанням

фотоелектричних модулів і засобів віконної автоматики.

179

УДК 69.025.351.3:006.354


ВИГОТОВЛЕННЯ ПАРКЕТНОЇ ДОШКИ НА ТОВ „КЛЕН-ЯВІР"

В.В. Дерій, студент магістратури*


Приватне підприємство «Клен-Явір» спеціалізується на виготовленні

покриттів для підлоги, зокрема на виготовленні індустріального та штучного

паркету. Також на підприємстві виготовляється паркетна дошка. Паркетна

дошка виготовляються з твердих листяних порід - дуба і ясеня.

Аналіз виробництва показав, що якісні показники продукції не завжди

відповідають сучасним вимогам, зокрема вимогам європейських стандартів, а

саме сорту паркету Select- паркет без вад, виготовлений з заготовки

тангенціального розкрою, Nature - має колір заданий звичайним ростом, де не

допустимі великі розбіжності в структурі та кольорі, Rustic - паркет цього класу

відрізняється різнобарвністю відтінків.

Щоб довести технологічний рівень та якість виготовленої продукції до

європейських норм та стандартів, оскільки підприємство орієнтується

поставляти основну частину продукції на експорт до Європи, необхідно

сировину для виготовлення паркету вибирати без таких вад: табачний сучок,

тріщини, грибок, внутрішня кора, заболонь, серцевина, гнилизна, шашель,

неправильна геометрія, деякі із яких допускаються при виготовленні паркетної

продукції на внутрішній ринок.

З метою розширення асортименту продукції, здешевлення виробу,

зменшення застосування в них цінних порід деревини зокрема дуб, ясень,

планую запропонувати технологію виготовлення паркетної продукції з

використанням в якості основи фанери, облицьованої шпоном та ламелем із

деревини твердих листяних порід товщиною 4 мм.

Щоб забезпечити високу точність та якість виробів необхідно

забезпечити відхилення від паралельності площин ±0,2 мм, відхилення від

* Керівник – кандидат технічних наук Сірко З.С.

180

перпендикулярності повздовжньої крайки і торця 3,0 мм на довжину

1000 мм, відхилення від площинності повздовжньої крайки по лицьовій стороні

на довжину 1000 мм - 5,0 мм, відхилення від площинності поперечної по

лицьовій стороні на довжину 1000 мм - 0,2 мм.

Дослідження паркетної дошки проводились в умовах підприємства ТОВ

„Клен-Явір". Для вимірювання товщини дошки використовували мікрометр

типу МК-25, заводський номер 3261, з ціною поділки 0,25 мм. Товщину

вимірювали згідно з ТУ У31030962.01-03 в п'яти точках дошки. Середнє

відхилення від номіналу не виходить за вимоги стандарту.

Високі вимоги також ставляться до параметрів шорсткості поверхонь (Rm

max за ГОСТ 7016). Шорсткість повинна бути не більше 80 мкм на лицьовій

стороні дощок І сорту, 100 мкм на лицьовій стороні дощок ІІ сорту, 320 мкм на

зворотній стороні і крайках дощок.

Підвищені вимоги до клейового з'єднання рейок дощок з масиву

деревини, ламелей та шпону з основою здійснюється з використанням

синтетичних клеїв середньої або підвищеної водостійкості, які забезпечують

клас емісії E1, дозволені для використання МОЗ України.

Гранична міцність клейового з'єднання при випробуванні на відрив

лицевого покриття від основи повинна бути не менше 0,4 МПа для дощок з

фанерною основою облицьованою ламелем або шпоном з деревини твердих

листяних порід. Для цього виду випробовують зразки дощок для підлоги з

фанери, облицьованої шпоном готують спеціально, шляхом наклеювання

додаткових шарів шпону на лицеву поверхню до товщини не менше 4 мм,

розташовуючи їх по довжині зразка вздовж волокон. Міцність клейових

з'єднань планок на склеювання вздовж волокон у дошках з масивної деревини

не повинна бути менша за 4 МПа і на вигин зубчатого з'єднання 24 МПа.

Виготовлення нових видів паркетної продукції дозволять підприємству

розширити асортимент виробів, зменшити собівартість та підвищити їх

конкурентоспроможність. Для цього необхідно підготовити технічний персонал

та підібрати оптимальну комплектацію обладнання.

181

УДК 674.047

АНАЛІЗ ВОЛОГО-ТЕМПЕРАТУРНИХ ПАРАМЕТРІВ

ДЕРЕВИННО-КЛЕЙОВОЇ КОМПОЗИЦІЇ У ВТРОБНИЦТВІ

КОМПОЗИЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ

П.Г. Довбня, студент магістратури*


Композиційний матеріал на основі плетив, отриманих з тонкомірної

деревини шляхом її роздавлювання, є актуальним з точки зору комплексного

використання деревної сировини, оскільки сировиною для виготовлення цього

матеріалу служить тонкомірна деревина м'яких листяних та шпилькових порід

від рубок догляду за лісом та лісосічні відходи.

Процес пресування в технології виготовлення композиційного матеріалу

на основі плетив з тонкоміру мало досліджений і потребує вивчення.

Важливими є оптимальні волого-температурні параметри процесу пресування,

так як вологість деревинно-клейової суміші і температура пресування є

основними факторами, які визначають фізичні процеси (тепло- і

масоперенесення), що відбуваються всередині суміші під час гарячого

пресування.

Такі композиційні матеріали, як фанера, деревинно-стружкові плити та

орієнтовано-стружкові плити пресуються за різних волого-температурних умов.

Це зумовлено різними розмірами і формою деревинних складових композиту, а

також різними видами, кількістю і характеристиками зв‘язуючої речовини.

Пресування в процесі виготовлення деревинно-стружкових плит

відбувається при температурі 150-220°С. Після змішування стружки з клеєм

обсмолена стружка має вологість 9-18%. Деревні частинки можуть мати різні

розміри, стружка буває плоска, голчаста, дрібна, мікростружка, верстатна

довжиною 5-40мм, шириною 3-12мм і товщиною 0,15-0,45мм. В якості

зв‘язуючого використовують: карбамідоформальдегідні, фенолформальдегідні

* Керівник – кандидат технічних наук Малахова О.С.

182

та інші клеї. Норми витрат клею встановлюються залежно від породи, шару і

марки плит. На 1м3 (в перерахунку на суху речовину).використовується 70-80кг

смоли.

Пресування деревно-клейової суміші в процесі виготовлення орієнтовано-

стружкових плит відбувається у пресах при температурі 170-200°С чи у

стрічкових при температурі стрічки 220°С. Використовують спеціальну стружк

довжиною 75-150 мм, шириною 10-25 мм, товщиною 0,5-0,75 мм. Витрата клею

становить 20-40 кг/м3.

Пресування пакету шпона, змащеного клеєм, в процесі виготовлення

фанери відбувається при температурі 115°С та тиску 1,2-1,6Мпа. Товщина

шпона 0,55-1,15мм, початкова вологість 10%. Витрата клею - 70-100 г/м2.

Прогрівання деревинно-клейової суміші по всій товщині під час гарячого

пресування при виготовленні композиційного матеріалу з тонкоміру може

здійснюватись різними методами:

1. Контактним нагріванням за рахунок передавання теплоти від гарячих

плит пресу до деревинно-клейової композиції. Такий спосіб широко

застосовується при невеликій товщині матеріалу.

2. Нагріванням суміші в полі струмів високої частоти. Цей метод

доцільно використовувати при великих поперечних перерізах заготовок може

застосовуватись у будівництві для виготовлення деталей.

3. Шляхом продування деревинно клейової суміші гарячим повітрям.

Встановлення на основі експерименту оптимальних волого-

температурних параметрів деревинно-клейової композиції у виробництві

композиційних матеріалів на основі плетив, отриманих з тонкомірної деревини

роздавлюванням, забезпечить виготовлення якісного конструкційного

матеріалу.

183

УДК 674.09:047

МОЖЛИВОСТІ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ЦЕХУ ПЕРЕРОБКИ

ДЕРЕВИНИ У ДП «КАМ`ЯНСЬКЕ ЛГ»

С.С. Коцуренко, студент магістратури*


Цех переробки деревини ДП «Кам`янське ЛГ» налаштований на

виробництво обрізних та необрізних пиломатеріалів загального призначення,

столярних виробів, пиляних заготовок, зокрема фризи. Метою наших

досліджень було розширити номенклатуру випуску продукції, збільшити

прибуток та зменшити собівартість виробів.

Основними замовниками пиляних заготовок є фірми «Балтік-Вуд» та

«Ліго», які скуповують фризу паркетну з деревини твердолистяних порід

розмірами 29х30х55х76х220х470 у кількості 860-1100 м3/рік за останні 5 років.

Переважна більшість твердолистяної сировини продається через біржу у

круглому вигляді.

На поточний момент на пиляні заготовки переробляються близько 2,8

тис. м3 сортової деревини на рік, 98 % з якої складають пиломатеріали

твердолистяних порід. З одного кубометра сортових круглих лісоматеріалів

виробляють продукції на суму 506-530 грн. Кількість деревини дров`яної для

технологічних потреб, що перероблялась за останні п`ять років коливалась в

межах 370-790 м3 на рік. З 1м

3 технологічної сировини виготовлялося продукції

на суму 340-380 грн. Середня вартість продукції переробки деревини за рік

складала близько 1,8 млн. грн.

Технологічний цикл виробництва пиляних заготовок у лісгоспі

передбачає розпилювання круглих лісоматеріалів на стрічкопилковому верстаті

«Міні-Профі-900». Поздовжній розкрій на багатопилкових верстатах «ЦМ-120»

та круглопилковому верстаті «Ц6-2». Торцювання заготовок проводиться на

німецьких круглопилкових верстатах «КУПА» , розкрій відходів на дрібні

* Керівник – кандидат сільськогосподарських наук Зражва С.Г.

184

заготовки проводять на вертикальному стрічкопилковому пристрої «ХЕМА-

900». Ця технологічна лінія достатньо врівноважена за продуктивністю, але

виробляє напівфабрикати. Для збільшення прибутку підприємства та створення

нових робочих місць слід виробляти готові товари. Найбільш перспективним

видом продукції для нашого цеху є паркет, адже практичність, екологічна

чистота, довговічність, неповторне відчуття тепла, яке дає нам текстура і колір

натуральної деревини робить це покриття найбільш бажаним для підлоги у

кожному жилому приміщенні.

В останні роки цех працює не в повну зміну. Якщо налаштувати роботу

цеху у дві – три зміни, то можна було б збільшити об‘єми виробництва пиляних

заготовок у два три рази та завантажити невелику технологічну лінію з

виробництва паркету. Сучасний ринок деревообробних верстатів в Україні,

переважно, пропонує потужні паркетні лінії, для забезпечення яких було б

необхідно об`єднати поставки фризи твердолистяних порід з декількох

лісостепових лісгоспів. Так, фірма MWM пропонує автоматичну лінію MBX

2934 продуктивністю 120 м2 за годину, фірма Schroeder – лінії MS-T130 або

MS-A011-0 з подібною потужністю – 100 м2 за годину. Оптимальним варіантом

для нашого господарства є італійська лінія «Griggio» що складається з

автоподатчика GFN-1, поздовжньо-фрезерного верстата G-220/5, транспортера,

торцювально-фрезерувального верстату GFN-5 та має регульовану

продуктивність від 9 до 45 м2 за годину. Це дозволяє завантажити їх у цеху

переробки деревини нашого підприємства.

Середній вихід паркетної фризи з дубових сортиментів на підприємстві

складає 30,7 , а ясеневих – 32, 6 %. До переробки можна залучити ще й кленові,

акацієві, берестові та черешневі колоди, з яких в умовах лісгоспу за нашими

дослідженнями можна отримати вихід фризи 29,5; 23,4; 26,8; 31,9 % відповідно.

Отже, для збільшення обсягів переробки деревини та виробництва

паркету слід додатково розпилювати 3,5 – 7,0 тис. м3 пиловника та

технологічної сировини твердолистяних порід, що цілком відповідає

можливостям розрахункової лісосіки підприємства.

185

УДК 674.047

АНАЛІЗ РОБОТИ СУШИЛЬНОГО ЦЕХУ НА ТОВ «БІЛИЦЬКЕ

ДЕРЕВООБРОБНЕ ПІДПРИЄМСТВО»

Д.В. Маслюк, студент магістратури*


Основним видом продукції на підприємстві ТОВ «Білицьке

деревообробне підприємство» є паркет з твердолистяних порід деревини. Крім

того, підприємство виготовляє столярні вироби на замовлення вікна, двері,

балконні блоки, погонні вироби: (плінтус та лиштву) з сосни, вільхи, дуба та

ясена. Сушильний цех складається з 10 сушильних камер, складів сировини та

сухих пиломатеріалів та заготовок.

Зі складу сировини пиловник подається на лісопильну раму Р-63, де

розкроюється на необрізні пиломатеріали товщиною 25,40,50 мм, що надалі

висушуються. Опалення сушильних камер здійснюється за допомогою гарячої

води, нагрітої до 90ºС в трьох енергетичних пристроях УЕАС-250, що

працюють на відходах деревини і мають потужність 750 кВт.

Кожна сушильна камера завантаженням 30 м3 умовного матеріалу,

представляє собою стаціонарне приміщення з несучими цегляними стінами та

розпашними дверми, які утеплені пінопластом товщиною 100 мм. Циркуляцію

сушильного агента в камері реалізує один відцентровий вентилятор №8 з

потужністю двигуна 10 кВт встановлений в коридорі управління. Подача та

циркуляція повітря в камері здійснюється за допомогою повітропроводів, які

розташовані в верхній частині камери по всій її довжині та представляють

собою металеву трубу діаметром 600 мм з отворами. Реверс повітряного

потоку здійснюється за допомогою ручного відкриття та закриття заслінок

повітропроводів через кожні 2 години.

Теплове обладнання сушильної камери представлене калориферами –

чавунними ребристими трубами діаметром 150 мм, які розташовані на стінах з

* Керівник – доктор технічних наук Пінчевська О.О.

186

двох боків штабелів по всій довжині камери. Подача свіжого та видалення

відпрацьованого повітря здійснюється через припливно-витяжні канали

розміром 400х400 мм встановлені майже в центрі приміщення сушарки.

В сушильних камерах застосовують м‘які режими сушіння, температура

повітря в процесі сушіння не перевищує 60ºС та підтримується в ручному

режимі в межах tc = 45-50 ºС, оскільки система автоматики відсутня.

Контрольні заміри біжучої вологості деревини здійснюють кожен тиждень за

допомогою ємнісного вологоміру HMB-WS25, фірми «MERLIN»(Німеччина),

який має точність вимірювання ±1%.

Для визначення якості сушіння відібрані дубові пиломатеріали

розмірами (ДхШхТ) 3000х600х54мм. Загальна кількість досліджених дощок

дорівнювала 50 штук. Вимірювання фактичної вологості дощок проводилося

ємнісним вологоміром HMB-WS25 в одній площині зразка на відстані 0,3 м з

обох кінців та на середині довжини зразка. Після опрацювання результатів

випробувань визначені такі показники якості сушіння: середня кінцева

вологість партії Wсер=7,52%, допустимі відхилення середньої кінцевої вологості

партії від заданої кінцевої вологості ΔW=1,52%, розсіювання кінцевої вологості

окремих зразків в партії ±2σw=1,74%. Умовний показник залишкових

напружень в пиломатеріалах не визначено, оскільки досліджуваний

пиломатеріал належить замовнику. В результаті встановлено, що за

вологісними показниками якості сушіння пиломатеріали відповідають III

категорії якості. Зважаючи на те, що призначення висушеного матеріалу –

паркет, якість сушіння не відповідає нормативним вимогам, згідно яких

пиломатеріали, що ідуть на виготовлення паркету мають висушуватися за II

категорією якості.

Для підвищення теплової потужності камер слід встановити додаткову

енергетичну установку ЕУАС-250, що прискорить процес сушіння

пиломатеріалів. Також необхідно організувати систему зволоження сушильного

агента, що дозволить встановити систему автоматичного контролю за його

станом та покращити якість сушіння пилопродукції.

187

УДК 684. 59

МЕТОДИ СТАРІННЯ ДЕРЕВИНИ. БРАШИРУВАННЯ

Д.В. Морокова, студентка магістратури*


Сьогодні користуються попитом вінтажні вироби з деревини. Для того,

щоб свіжа деревина виглядала столітньою використовують технологію

штучного старіння дерева - обробка дерева під старовину. Те що роблять з

деревом в природних умовах волога, вітер, перепади температур і сонце в плині

десятиліть, ми добиваємося, обробляючи деревину за спеціальною технологією.

Існує три методи старіння: термічний, хімічний та браширування

(механічне старіння щіткою). Два перших методу засновані на різному впливі

хімії або вогню на тверді і м'які волокна деревини. Випалювання вогнем досить

клопітно, і не дає глибокої структури, вплив хімією вражає не тільки те, що

необхідно вибрати, але і більш глибоко лежачі волокна, що жодним чином не

збільшує захисні властивості деревини і скорочує термін служби виробу.

Для досягнення ефекту старіння дерева можна використовувати

натуральний віск, так зване вощіння.

Натуральний віск є кольоровий і прозорим. Сам по собі в природному

вигляді віск досить твердий і легкоплавкий. Для того, щоб природні

властивості, притаманні воску не відбивалися на експлуатаційних

характеристиках меблів, у віск виробник додає скипидар і віск карнауби.

Скипидар надає воску розм'якшений стан і тоді з воском легко працювати. Віск

карнауби мінімізує легкоплавкість натурального воску і віск стає тугоплавким.

Старіння деревини процес досить довгий і залежить від умов початкової

обробки, умов експлуатації і навколишнього середовища.

Браширування (від англ. Brush – щітка ) – це особливий і нестандартний

процес по обробці деревини.

Полягає цей спосіб в тому, що з верхнього шару деревини спеціальною

* Керівник – асистент Н.В. Буйських

188

щіткою вибираються м'які волокна, внаслідок чого виходить поверхня з яскраво

вираженою структурою річних кілець. Добре така обробка виглядає на

масивних полових дошках, паркеті, сходах, дверях, меблях з дерева, та інших

предметах інтер'єру з деревини.

Краще за все піддаються брашируванню породи деревини з виявленими

твердими і м'якими річними кільцями (наприклад: дуб, ясен, горіх, модрина,

мербау, кемпас, венге, дуссія, ятоба). Браширування не застосовується для бука,

клена, груші, вільхи, вишні, тика. Після браширування деревину можна

покрити лаком, маслом або воском за стандартною технологією.

Брашірованіе відкриває широкі можливості за особливим тонуванню

деревини, оскільки з'являється можливість пофарбувати основну деревину в

один колір, а пори в інший колір (ефект патини). Можна отримати свіжі,

барвисті, незвичайні кольори, наприклад, для надійного, але невиразного дуба.

Тобто чорний дуб з білими порами, або червоний дуб з чорними порами тощо.

Варіації барвників для основного дерева: білий, чорний, червоний, коричневий,

синій, зелений, жовтий, помаранчевий, фіолетовий. Варіації барвників для пор:

білий, чорний, червоний, коричневий, жовтий, блакитний. Після нанесення

барвника підлога покривається лаком.

Столярні вироби та оздоблювальні матеріали зі штучно состаренной

деревини як елементи декору інтер'єру приміщень, з одного боку несуть у собі

красу старовини, а з іншого мають високі характеристики.

Цей стиль все частіше використовується в інтер'єрах, як житлових

заміських будинків, так і в інтер'єрах барів, кафе, ресторанів, більярдних залів.

189

УДК 674.21

ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО ВИКОРИСТАННЯ

ДЕРЕВИНИ НА ДП «БОЯРСЬКА ЛДС»

В.Д. Моторнюк, студент магістратури*


Ефективний розвиток лісової та лісопереробної промисловості

забезпечується, насамперед, за рахунок комплексного використання деревної

сировини і переробки деревини шляхом поліпшення структури виробництва і

споживання лісопродукції, зменшенням відходів і втрат деревної сировини,

впровадженням сучасних безвідходних технологічних процесів.

В даний час, коли потреба в деревині постійно зростає, особливу

важливість набуває її комплексне використання, яке доцільно впровадити на

ДП «Боярська ЛДС». На даний момент на підприємстві виготовляються лише

обрізні та необрізні пиломатеріали, тому доцільно запропоновати збільшити

номенклатуру та асортимент товарів, а саме почати виготовляти: погонажні

вироби, столярний щит та клеєний брус. Основною сировиною для

виготовлення таких виробів є деревина хвойних порід, а саме сосна.

При виготовленні будь-яких виробів з деревини завжди залишається

актуальним питання використання відходів, що утворюються на протязі всього

технологічного процесу виробництва тієї чи іншої продукції.

Отже, доцільно впровадити виробництво паливних брикетів, що

допоможе збільшити відсоток використання деревини. Виготовлені паливні

брикети можна використовувати, як для власних потреб підприємства

(опалення котелень), так і у вигляді готової продукції. Відомо, що паливні

брикети, в порівнянні із звичайними відходами, виділяють більше тепла на

одиницю маси при спалюванні, тому їх використання є більш раціональним

для отримання теплової енергії.

Для виробництва брикетів використовують тріску. Оскільки, деревні

* Керівник – кандидат технічних наук Марченко Н.В.

190

відходи поділяються на тверді кускові, м‘які та кору, то для подальшого

виробництва брикетів їх необхідно подрібнювати, що, відповідно, потребує

спеціального устаткування.

Крім того для виготовлення технологічної тріски та паливних брикетів

можна використовувати відходи лісозаготівель, що залишаються на лісосіці, до

них можна віднести вершинну, тонку частину стовбура, крону, пні та коріння.

Кількість таких відходів лісозаготівель коливається від 30% до 50 %.

Одним із найважливіших чинників, що впливають на перехід до

безвідходної технології на лісопереробних підприємствах, є недосконала

методика визначення об'єму лісоматеріалів, яка заключається у вимірюванні

об'єму лише за діаметром сортименту та довжиною на основі таблиць. Дана

методика найчастіше використовується для прискорення і спрощення процесу

інвентаризації великої кількості лісопродукції. Тому для забезпечення більш

достовірних даних значень метричних характеристик сировини необхідним є

перехід до поштучного виміру як круглих лісоматеріалів, так і пилопродукції,

відходів. Впровадження цієї методики можливо у разі забезпечення ДП

«Боярське ЛДС» сучасною вимірювальною технікою, що давно широко

використовуєтся в країнах Західної Європи та Америки.

Отже, на ДП «Боярське ЛДС» буде доцільним впровадження новітніх

технологій, що забезпечать збільшення відсотока комплексного використання

деревини, за рахунок виготовлення не тільки основної продукції (погонажних

виробів, столярного щита, клеєного бруса), але й виробів з відходів основного

виробництва (паливних брикетів, технологічної тріски). Також, досягнення

бажаного економічного ефекту можна досягти за рахунок заміни застарілого

обладнання новітнім більш продуктивним та ресурсозберігаючим.

191

УДК.630*81.0.01.5 (075.8)

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ РАЦІОНАЛЬНОГО

ВИКОРИСТАННЯ ДЕРЕВИНИ ГРАБА

С.В. Новицький, студент магістратури*


Найбільш цінними породами деревини на Україні вважаються

твердолистяні, серед яких граб займає 4 місце по запасах після дуба, бука і

ясеня.

Ще з давніх часів цінність граба вбачалась у його лікувальних

властивостях. Традиційно граб застосовувався для виготовлення оцтової

кислоти. Але на сьогодні існують інші способи її добування (окиснення

ацетальдедігу і бутана, гідрування ацетилену), які значно дешевші. Відтак,

завдяки розвитку науки і техніки, неділову деревину граба доцільно

використовувати в гідролізному виробництві (етанол та інші хімічні речовини)

та в целюлозній промисловості (деревинна маса та целюлоза).

Якщо ж розглядати граб як декоративну рослину, то він є важливою

культурою в озелененні та садово-парковому господарстві. Широко

використовується для створення живих огорож.

На сьогодні одним з найпростіших шляхів застосування деревини граба є

його використання в якості джерела теплової енергії. Оскільки деревина граба

вкрай важка, то виходячи з цього в співвідношенні на одиницю об'єму має

особливо високу теплоту згоряння, що є одним з важливих показників при

виготовленні паливних гранул та пелетів. При спалюванні граб дає мінімум

кіптяви, що дозволяє застосовувати його при отриманні деревного вугілля і в

якості дров.

Більш раціональним способом використання деревини граба є його

застосування у будівництві, але й він не є особливо поширеним через те, що

граб вкрай рідко буває прямостовбуровим. У даному випадку деревину граба


192

можна використовувати для виготовлення клеєних столярно-будівельних

конструкцій. Ще однією з причин чому граб майже не використовується у

будівництві є його низька біостійкість, підвищення якої можливе

просочуванням деревини як окремо антисептичними розчинам, так і в

поєднанні з антипіренами для забезпечення належної вогнестійкості. Граб з

легкістю піддається просоченню, оскільки відноситься до розсіяносудинних

безядрових заболоних порід.

Саме через це граб добре сприймає потрави і бейци. Проте оздоблення

вимагає великої ретельності, але можна домогтися прийнятних результатів при

поліруванні. Завдяки природному світлому кольору деревині граба можна

надати найрізноманітнішого забарвлення. При обробці під чорне дерево

деревина граба використовується при виробництві музичних інструментів:

окремих деталей роялів і піаніно, накладок на гриф гітар.

Через хвилясту структуру волокон і високу в'язкість деревина граба

погано піддається механічній обробці (за винятком токарної), тому з цієї

породи отримують декоративні токарні вироби. Граб часто використовується у

виробництві більярдних київ.

Враховуючі такі фізико-механічні показники деревини граба, як висока

щільність (при вологості 12 % складає 800 кг/м3) та зносостійкість її слід

застосовувати для виготовлення деталей машин (наприклад ткацьких човників),

в художніх паркетах (створення фризів, фонових поверхонь, деталей малюнка),

але за умови стабільної та низьким або середнім рівнем вологості повітря в

приміщенні.

Так, для отримання потрібної кінцевої вологості готових виробів

необхідно забезпечити належну якість процесу сушіння. Проте, сушіння

деревини граба є вкрай складним і енергоємнісним процесом.

Отже, для свідомого застосування технологій оброблення деревини граба,

а саме сушіння, необхідно визначити його коефіцієнти вологопровідності за

різних температур.

193

УДК 684. 59

ОСОБЛИВОСТІ ОПОРЯДЖЕННЯ ДВЕРЕЙ ВОДОРОЗЧИННИМИ

ЛАКАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ ЄВП «СВІТАНОК»

Д.М. Подобна, студентка магістратури*


В останні роки чітко прослідковується тенденція заміни фарб та лаків на

основі органічних розчинників водорозчинними лакофарбовими матеріалами

(ЛФМ). Це пов‘язано з жорсткими вимогами до охорони навколишнього

середовища та необхідністю якісного покращення покриттів.

Підприємство «Світанок» при опорядженні виробів використовує лаки на

водній основі таких фірм, як «Італколор» та «Sayerlack». Окрім цього

застосовуються традиційні лакофарбові матеріали: НЦ-134, НЦ-2139, НЦ-218,

НЦ-243, ПФ-157, ПФ-283.

У кожного ЛФМ є свої недоліки та переваги. Порівнюючи технологічні

характеристики лакофарбових матеріалів, необхідно звертати увагу на основні

показники, а саме на час висихання плівки, витрати ЛФМ на одношарове

покриття та сухий залишок. Для порівняння були взяті лак НЦ – 218 та AZ

2130/00 фірми «Sayerlack».

За технічною характеристикою витрати лакофарбових матеріалів для

обох лаків знаходиться в межах 100–120 г/м2. Час висихання за температури

середовища 20±2 °С: для НЦ–218 становить 40 – 45 хв, а для AZ 2130/00 – 24

години. Сухий залишок водорозчинного лаку майже у два рази вищий за сухий

залишок нітроцелюлозного.

Для якісної оцінки покриттів на основі досліджуваних лаків були

проведені випробування на водостійкість, хімічну стійкість та стійкість до дії

високих температур.

Дослідження проводились за температури середовища – 23±2 °С та

вологості повітря φ = 65±3 %. При визначенні водостійкості на зразки була

* Керівник – асистент Н.В. Буйських

194

нанесена дистильована вода. Для зменшення випаровування зверху

встановлювалася чашка Петрі. Час витримування становив 30 хвилин. При

візуальному обстеженні місць нанесення води було встановлено, що на зразках

оздоблених НЦ-218 спостерігалося побіління лакової плівки, а на зразках

оздоблених водорозчинними ЛФМ зміни кольору не відбулося. Для

визначення хімічної стійкості покриттів були використані наступні реагенти:

розчинник 646, кава, сік та олія. Час витримки зразків складав 10 хвилин. При

обстеженні зразків були отримані наступні результати. На зразках з лаком НЦ-

218 розчинник 646 пошкодив лакофарбову плівку, кава, сік та олія призвели до

незначної зміни кольору покриття. При обстеженні зразка з нанесеним

водорозчинним лаком AZ 2130/00 ніяких змін на покритті не відбулося.

Для визначення теплостійкості зразки встановлювалися в термостаті,

розігрітому до 60±2 ᵒС. На кожний зразок була покладена смужка марлі та

вантаж масою 200г. Після витримування в термостаті протягом 30 хв, шляхом

візуального обстеження було встановлено, що прилипання смужки марлі не

відбулося. Тобто обидва покриття виявилися теплостійкими.

Отже, аналізуючи технічні характеристики та проведені дослідження

можна зробити висновок, що не зважаючи на більшу технологічність (час

висихання) та меншу вартість НЦ-218, фізико-механічні показники отриманої

лакової плівки поступаються аналогічним показникам плівки на основі

водорозчинних лакофарбових матеріалів. На мою думку, перспективи

збільшення використання лакофарбових матеріалів на водній основі мають

цілком виправдане підґрунтя. Тому можна рекомендувати підприємству ЄВП

«Світанок» збільшити асортимент продукції оздобленого лаками на водній

основі.

195

УДК 674.8; 674.093

ОБГРУНТУВАННЯ ШЛЯХІВ РЕСУРСООЩАДНОЇ ПЕРЕРОБКИ

ДРОВ‟ЯНОЇ ДЕРЕВИНИ НА БАЗІ ВП НУБІП УКРАЇНИ «БОЯРСЬКА

ЛІСОВА ДОСЛІДНА СТАНЦІЯ»

В.І. Пономаренко, студент магістратури*


Сьогодні важливим завданням лісопромислових підприємств є випуск

економічно доцільної продукції з низькотоварної деревини, якою є дров‘яна

деревина для технологічних потреб та відходів лісопиляння.

Деревні відходи – вторинна сировина для виробництва товарів народного

споживання, яку прийнято класифікувати за видами і етапами обробки

деревини. За видами всі відходи поділяються на: тверді (пні, обаполи, обрізки,

коріння, гілки, рейки, верхівки) та м'які (деревний пил, тирса, стружка, тощо).

За етапами обробки деревини відходи поділяються на: пов'язані із заготівлею

лісу, від первинної обробки (лісопиляння та фанерне виробництво) та від

вторинної обробки деревини (меблеве виробництво).

Отже, можна виділити три напрями формування стратегії використання

деревних відходів підприємства: переробка (як вторинна сировина); утилізація

(виробництво теплової енергії); реалізація населенню. Найкращий економічний

ефект досягається за умови вторинної переробки відходів лісопиляння, оскільки

збільшується обсяг товарної продукції у грошовому еквіваленті з 1м3

переробленої сировини. Відомо, що дров‘яна деревина є основною сировиною

для виготовлення таких матеріалів, як деревні плити (ДВП, ДСП, МДФ, ОСБ),

деревне вугілля, паливні гранули тощо.

На ВП НУБіП України «Боярська лісова дослідна станція» заготовляється

дров‘яна деревина у кількості 40-45% щорічно від загального обсягу рубок та

утворюються відходи лісопиляння в обсязі 10-12% від загальної кількості

переробленої деревини. Тому, для забезпечення ресурсоощадної переробки в

* Керівник – кандидат технічних наук Марченко Н.В.

196

даній роботі пропонується впровадити у виробництво на базі ВП НУБіП

України «Боярська лісова дослідна станція» паливних гранул та деревного

вугілля. Паливні гранули та деревне вугілля можна використовувати , як для

власних потреб підприємства, так і у вигляді готової продукції.

Паливні гранули – біопаливо, що отримують з торфу, деревини і

відходів сільського господарства або з вугілля. Така продукція є реальною

альтернативою кам'яному вугіллю, так як за своїми теплотворними

характеристиками не поступаються йому, а зольність у 15-20 разів нижче .

Окрім того, під час згоряння паливних гранул з деревини викид CО2 в 10-50

разів менше.

Сьогодні нормативних документів, які б регламентували технічні умови в

Україні на деревні паливні гранули не існує. Виробники, в основному,

користуються німецькими стандартами DIN 51731 та DIN plus. Власне ринок

паливних гранул країни складає близько 240 тисяч тон на рік, а щорічна

позитивна динаміка зростання становить 15-20%.

Деревне вугілля - це тверда пориста високовуглецева речовина, яка

утворюється за умови нагрівання деревини при низькому рівні доступу повітря

в ретортах. Теплота згоряння деревного вугілля дорівнює 30000-35000 кДж / кг

або 7000-8100 ккал / кг. Значна пористість деревного вугілля визначає його

високі адсорбційні властивості, що збільшує його масштаби використання.

Отже переробка дров‘яної деревини та відходів лісопиляння на паливні

гранули та деревне вугілля є перспективним напрямом підвищення

ефективності виробничого процесу. Окрім, того, такий шлях

ресурсозбереження на базі ВП НУБіП України «Боярська лісова дослідна

станція» створює можливість повного використання низькотоварної деревини

та збільшення товарообігу підприємства.

197

УДК 674.047

ОСОБЛИВОСТІ СУШІННЯ ПИЛОПРОДУКЦІЇ ЛИСТЯНИХ ПОРІД В

КАМЕРАХ ФІРМИ «HILDEBRAND»

Я.В. Розумовський, студент магістратури*


Камери німецької фірми «HILDEBRAND» розташовані на підприємстві

ТОВ «Фабрика Класум», ТМ «Інтерстиль», в Житомирській області, яка

спеціалізується на виготовленні елітних наборів меблів для кухонь та

столярних виробів з масиву деревини різних порід по індивідуальним

замовленням. Оскільки меблі з дуба та вільхи користуються попитом, в камерах

відповідно висушують пиломатеріали цих порід з такими товщинами: 14, 22, 28

і 32 мм.

Підприємство ТОВ «Фабрика Класум» має певні особливості проведення

процесів сушіння що вдало відрізняє її від інших. Так, крім слідкування за

якістю сушіння по вологісних показниках проводиться моніторинг за

залишковими напруженнями у деревині, яка висушується. Під час сушіння

нової породи деревини чи товщини матеріалу на підприємстві проводяться

лабораторні дослідження величини залишкових напружень, щоб забезпечити

необхідний рівень якості проведення процесу.

В сушильному цеху застосовується оригінальна технологія формування

штабеля. Використовуючи рекомендації по складанню штабелів, які наведені в

Керівних технічних матеріалах з технології сушіння, що передбачають щільне

складання обрізних пиломатеріалів в одному горизонтальному ряду і

розміщення перекладок залежно від товщини і породи висушуваного матеріалу.

На підприємстві так складають лише штабелі першого ряду, а штабелі

верхнього ряду формуються з розширеними шпаціями на відстані 1/3, 2/3 і 5/6

висоти штабеля від його основи. Це пакращує аеродинамічні характеристики

потоку повітря в середині штабеля.


198

Для досягнення рівномірної подачі тепла до кожної дошки і відповідно

розсіювання кінцевої вологості матеріалу в штабелі, в камерах зі збільшеною

кількістю штабелів по ходу сушильного агента слід проводити зміну напрямку

його циркуляції. Традиційно реверсування потоку повітря проводять через одну

– дві години. В камерах фірми «HILDEBRAND» рекомендовано це робити з

іншою періодичністю залежно від товщини матеріалу що висушується.

Наприклад для дуба товщиною 28 мм реверсування вентиляторів проводиться

через кожні 6 годин, а для дуба товщиною 32 мм – через кожні 4 години.

Особливості режимів сушіння - режими сушіння фірми «HILDEBRAND»

розроблені набагато детальніше ніж нормативні режими, тоді як в залежності

від початкової вологості деревини в нормативному режимі від трьох до п‘яти

ступенів сушіння, то в сушарок фірми «HILDEBRAND» від дев‘яти до

п‘ятнадцяти ступенів. Для деревини дуба товщиною 28 мм в режимі сушарки

максимальна температура досягає 72°С, що на 2°С вище ніж в нормативних

режимах.

Визначивши показники кінцевої вологості висушених в камері заготовок і

обчисливши відхилення кінцевої вологості пиломатеріалів в партії що

регламентується середнім квадратичним відхиленням в межах ±2σ значення

2σ=1,33%, що є менше від 2σ=1,5% за нормативного показника. Це свідчить

про високу культуру виробництва.

199

УДК 69.025.351.3:006.354


ВИГОТОВЛЕННЯ ШТУЧНОГО ПАРКЕТУ НА ТОВ „КЛЕН-ЯВІР"

В.Г. Сніцар, студент магістратури*


Одне з основних завдань підприємства «Клен-Явір» є раціональне і

комплексне використання деревини шляхом переробки її на корисну і

повноцінну продукцію: погонажні вироби, покриття для підлоги зокрема

штучний паркет. В сучасних умовах це означає, що вся деревина, що поступає

на підприємство, повинна бути перетворена в найбільш доцільну в даних

умовах продукцію.

Аналіз технологічного процесу виготовлення штучного паркету на ТОВ

«Клен-Явір» показав, що устаткування, яке на сьогоднішній день

використовується на підприємстві не відповідає тим вимогам та нормам

точності, які б могли забезпечити виготовлення високоякісної продукції.

Як показав аналіз літературних джерел в зарубіжній практиці об‘єми

виготовлення штучного паркету із натуральної деревини постійно

зменшуються, оскільки ціна сировини та продукції постійно зростають, а

попит на таку продукцію все зменшується.

Доцільно є встановлення на ТОВ «Клен-Явір» лінії по виробництві

індустріального паркету, оскільки останнім часом дедалі популярнішим стає

відносно новий вид паркетної продукції - так званий індустріальний. Він

використовується в покриттях підлог виробничих приміщень різного

призначення. У порівнянні зі своїми ―палацевими― родичами, такий паркет

володіє рядом безсумнівних переваг. Його відносно малі розміри дозволяють

використовувати як вихідну сировину відходи меблевих та інших виробництв.

Проста форма (без пазів і гребенів) не вимагає спеціального інструмента й

складного обладнання. Простота його укладання в підлогу - це ще одна, і


200

далеко не остання перевага індустріального паркету. Такі ж паркетні планки,

покладені на пласть, дозволяють створити певний малюнок (―ялинка‖,

―цеглинка‖, ―шахматка‖ тощо). У цьому випадку паркет використовується як

мозаїчний.

При відносно нескладній технології одержання індустріального паркету,

на перший план виходить вимога до продуктивності обладнання. Високу

продуктивність може забезпечити тільки автоматизація всіх процесів. Таким

чином фахівцями фірми „МАГР‖ (Україна) було розроблено автоматизований

верстат, що включає всі технологічні процеси виробництва паркету.

Основні переваги нового устаткування порівняно із існуючими

імпортними верстатами - це компактність, відносно низька енергоємність при

досить високій продуктивності. При цьому вартість верстата в кілька разів

менша від імпортних комплектів обладнання аналогічного призначення.

Верстат обслуговується одним оператором і може робити до 400 і більше

квадратних метрів мозаїчного паркету в зміну.

Були проведено експериментальні дослідження визначення якості

(шорсткості) поверхні заготовок паркетних та порівняння їх з еталонними -

зразками. Встановлено, що паркетні заготовки пройшли перевірку та були

ідентифіковані і затверджені в ДП «Київоблстандартметрологія» (м. Біла

Церква). Шорсткість планок паркету становила згідно еталонів 70 мкм. В

майбутньому більш точні дослідження шорсткості поверхні будуть проведені за

допомогою мікрометра МІС-11 згідно ГОСТ 7016.

Впровадження запропонованої технології дозволить підприємстві

покращити свої економічні показники за рахунок збільшення випуску

продукції, зменшити енергоємність виробництва та покращити якість виробів.

201

УДК 634.0.31:658.54.2

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОРИСНОГО ВИХОДУ ПИЛОПРОДУКЦІЇ НА

ДП «МАЛИНСЬКЕ ЛІСОВЕГОСПОДАРСТО»

М.В. Степаненко, студент магістратури*


Аналіз сучасного стану виготовлення пилопродукції на підприємстві ДП

«Малинське лісове господарство» показав, що технологічний процес та

устаткування стримують продуктивність процесу та якість виробів. Побудова

технологічного процесу не ґрунтується на сучасних засадах, а більшість

устаткування фізично застаріле. Із нового обладнання можна відмітити лінію на

основі круглопилкових верстатів моделі ТТ 5/500/320, що призначені для

розпилювання круглих лісоматеріалів з брусовкою та верстатів моделі WP-150-

PW для розпилювання отриманих брусів на дошки.

Зниження запасів ділової деревини, підвищення її вартості , а також

енергетичних ресурсів ставить задачу перед промисловістю на впровадження

ресурсо- і енергозберігаючого обладнання.

Одним із напрямків більш повного і раціонального використання

деревини є розпилювання її на пилопродукцію з мінімальними втратами.

Широкого використання набули фрезерно-пильні агрегати та стрічкопилкові

верстати, які в більшості технологічних операцій дозволяють збільшити вихід

продукції. В середньому по всьому циклу використання стрічкопилкових

верстатів дозволить скоротити втрати деревини в тирсу порівняно з кругло-

пилковими верстатами в 2-3 рази, а порівняно з лісорамами в 1,5-2 рази.

Ще однією важливою перевагою фрезерно-пильних агрегатів та

стрічкопилкових верстатів перед іншими лісопильним устаткуванням - менша

енергоємність за рахунок меншої товщини пропилу.

На основі аналізу сучасних високопродуктивних закордонних та

вітчизняних виробництв запропонована технологічна схема виготовлення


202

пилопродукції на основі сучасного устаткування. Отже, модернізований

технологічний процес пилопродукції має 2 потоки: перший - для перероблення

великих діаметрів колод; другий - для перероблення низько-товарних круглих

лісоматеріалів.

В перший потік входить фрезерний агрегат на якому отримують брус

певної форми для збільшення корисного виходу пиломатеріалів та технологічну

тріску. Далі встановлені стрічкопилкові верстати, на яких із бруса випилюють

крайні вужчі дошки та формують чотирьохкантний брус, який розпилюють на

пиломатеріали за допомогою двох багатопилкових круглопилкових верстатів.

Частину пиломатеріалів розпилюють на заготовки заданої специфікації за

допомогою ділильних стрічкопилкових верстатів. Потім пиломатеріали та

заготовки поступають на централізовану лінію для торцювання, де отримують

готову продукцію точних розмірів. Всі відходи, які утворилися в процесі

перероблення сировини поступають до рубальної машини, де отримують

технологічну тріску для виготовлення плитних матеріалів та як паливо для

котелень підприємства .

На другому потоці лінії використовуються аналогічні верстати. Вони

мають меншу продуктивність та енергоємність. Така організація дозволяє

значно зменшити енерговитрати підприємства та підвищити точність і якість

пилопродукції. За цієї схеми на підприємстві економно використовується вся

наявна сировина, що відповідно впливає на рентабельність та інші економічні

показники. Треба відмітити, що такий технологічний процес дає змогу

механізувати та автоматизувати процес перероблення круглих лісоматеріалів,

значно зменшити використання важкої ручної праці.

Компоновка зазначених верстатів може бути найрізноманітнішою в

залежно від поставлених задач та продуктивності підприємства і може бути

проведена без значних капітальних вкладень.

203

УДК 674.047

ЕНЕГРООЩАДНІ ТЕХНОЛОГІЇ СУШІННЯ ДЕРЕВИНИ

ТВЕРДОЛИСТЯНИХ ПОРІД НА МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

М.О. Федоренко, студент магістратури*


На даний момент в Україні існує значна кількість малих підприємств, що

виготовляють заготовки з деревини твердолистяних порід. Одним з таких

підприємств є ФОП «Горбик А.С.», яке виготовляє дошки для підлоги, меблеві

заготовки та заготовки для паркету (фризу). Для цього щорічно переробляється

3000 м3 дубової сировини. Вихід готової продукції складає: 700 м

3 дошки для

підлоги, 600 м3 меблевої заготовки та 400 м

3 заготовки для паркету.

Для підвищення ефективності роботи підприємства доцільно встановити

сушильні камери. Було запропоновано встановити одну сушильну камеру

фірми KATRES моделі KAD 1x5S з завантаженням у 12 штабелів, що мають

розміри 1,2х1,2х5,0 м, об‘єм яких складає 49 м3 умовного матеріалу. Теплова

потужність камери складає 205 кВт, а електрична – 12 кВт. Дана камера має

такі зовнішні габаритні розміри: ширина - 6,52 м, глибина – 7,83 м, висота –

5,61 м. Вибір даної сушильної камери зумовлений продуктивністю

підприємства та бажанням максимально використати об‘єм завантаження

камери за без зупинної роботи. Коефіцієнт завантаження камери складає 0,88.

Так, як підприємство виготовляє пиломатеріали із деревини дуба високої

якості, то необхідно використовувати м‘які режими сушіння, при таких

режимах деревина не змінить свої фізико-механічні властивості, свій колір, не

буде розтріскуватися та коробитися в порівнянні із високотемпературними. Для

м‘яких режимів необхідно використовувати вологе підігріте повітря, тому в

якості теплоносія в сушильних камерах доцільно використовувати воду,

температура якої повинна не перевищувати 70 0С.

Оскільки під час сушіння відбувається випаровування вологи з деревини і


204

це потребує великої кількості енергії. Для цього раціональним є використання

дешевої теплової енергії. Найбільш доцільним вважається утилізація відходів з

деревини для отримання тепла, що значно скорочує витрати на закупівлю

енергоносіїв, адже теплотворна здатність деревини рівноцінна здатності бурого

вугілля.

Це завдання оптимально вирішує енергетичний комплекс автоматичного

спалювання деревних відходів фірми ТЕРМОТЕХ моделі КВр-0,25А, що

складається з автоматичної системи спалювання тирси та стружки (скорочено:

система спалювання - СС) і водяного або парового котла. Крім того в комплект

СС входить: бункер, куди засипаються відходи, шнековий механізм, керованого

автоматикою, та газогенератор, де проходить процес перетворення відходів

деревини у газ. Таким чином, утворений потужний факел вогню поступає з

газогенератора у топку котла. Автоматика контролює і підтримує задану

температуру теплоносія (гаряча вода або пара) на виході з котла.

Теплопродуктивність даної СС складає 250 кВт; Максимальний розхід палива –

49 кг/год; Максимальна температура води на виході - 95 0С; ККД – 85 %. Дана

система спалювання вибрана тому, що для опалення вибраної сушильної

камери необхідно 205 кВт.

На досліджуваному підприємстві, як і на всіх деревообробних

підприємствах даного типу, під час переробки деревини отримують деревні

відходи, об‘єм яких складає 1300 м3. До цих відходів відносять: обаполи – 220

м3, рейки – 220 м

3, обрізки – 540 м

3, тирса – 320 м

3. Така специфікація деревних

відходів задовольняє встановити вибраний комплекс системи спалювання, що

буде виробляти теплову енергію для сушильної камери.

Отже, для зменшення затрат на сушіння деревини на малих

підприємствах, що виготовляють заготовки з деревини твердолистяних порід

доцільно використовувати сушильні камери, які будуть живитися тепловою

енергією від СС, паливом для яких будуть слугувати деревні відходи.

205

УДК 684.45

АНАЛІЗ СУЧАСНИХ МЕБЛІВ ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ ОДЯГУ І БІЛИЗНИ

О.В. Хитрик, студент магістратури*

Нaціoнaльний університет біoреcурcів і прирoдoкoриcтувaння України

Сучасне життя у всіх його галузях все частіше вимагає чогось нового від

творців, дизайнерів для задоволення потреб найвибагливіших замовників.

Однією із новинок у меблевій галузі на даний час є вбудовані меблі. Основною

ідеєю таких меблів є створення « вільного простору », точніше, ілюзію вільного

простору.

Ще близько трьохсот років тому в нашій країні одяг переважно зберігався

в скринях або розвішують по стінах. Звичайно, такий спосіб зберігання був не

дуже зручним, бо речі дуже м'ялися, білизна з тонких тканин і вишитий одяг

псувалися від постійного контакту один з одним. Хоча шафи з розпашними

дверима з'явилися в Європі ще в XV ст. , в нас люди були бідніші, що жили в

тісних хатах, не могли собі дозволити виділити місце для шафи. Скриня в

цьому розумінні була набагато зручніша: на ній можна і сидіти , і спати.

Шафи-купе, як вид меблів, з'явилися порівняно недавно, а в наші дні

набули великої популярності. Вони дають можливість реалізовувати сміливі

ідеї в оформленні інтер'єру приватного будинку або квартири в

багатоповерхівці. Вбудовані меблі на замовлення - це окремий сегмент

меблевого ринку, у якого є свої особливості.

За конструкцією шафи-купе можуть бути корпусними, вбудованими або

бути обладнанням гардеробної.

Вбудовані меблі – це, в першу чергу, відсутність корпусу, тобто

відсутність бічних або задніх стінок шафи. Несучі елементи з'єднуються між

собою, кріплячись безпосередньо до стіни, стелі, підлоги. Вбудовані меблі - це

система дверей, як правило, з тим же роликовим механізмом (правда,

зустрічаються моделі і з звичайними розпашними дверима).


206

Вбудовані шафи-купе ідеально підходять для дуже маленьких приміщень.

Вони мають як позитивні так і негативні сторони.

Плюси:

- займають істотно менше місця ніж корпусні ;

- за вартістю значно менше ніж корпусні ( оскільки відсутня задня стінка,

верхня і нижня кришка, можуть бути без бічних панелей);

- є можливість установки розеток, сейфа та ін., що бажано кріпити в стіну.

Мінуси:

- складання шафи займає набагато більше часу;

- складання відбувається з використанням перфоратора;

- стіни найчастіше нерівні, тому прилягання може бути зі щілинами;

- якщо набридне стара шафа, то можна буде поміняти тільки матеріал, а

конструкція залишиться старою.

Фурнітура шафи-купе – найважливіший атрибут даного виду меблів.

Надійність, довговічність і, головне, функціональність всієї конструкції меблів

складаються з якості її фурнітури. Фурнітуру складають вбудовані ящики,

полки, пантографи, кошики, висувні вішалки для краваток, ременів, хусток,

сітки для взуття і деякі інші деталі, завдяки яким досягається максимальний

комфорт використання даного типу меблів. Крім усього перерахованого, в

фурнітуру може включатися і система освітлення - внутрішня і зовнішня.

Декораторські прийоми послужили підставою для створення цілої галузі

на меблевому ринку, і треба визнати, що подібне починання виявилося дуже

успішним. Сьогодні багато дизайнерів все частіше і частіше вдаються до

вбудованих меблів при створенні проектів для житлових приміщень, оскільки з

їх допомогою вдається легко створити цілісний простір, наділений затишком і

індивідуальністю.

Розширення асортименту продукції за рахунок впровадження у

виробництво вбудованих шаф-купе сприятиме підвищенню

конкурентоспроможності виробництва.

207

УДК 674.047

АНАЛІЗ МЕТОДІВ СУШІННЯ ДЕРЕВНИХ КОМПОНЕНТІВ

КОМПОЗИЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ

В.І. Цап, студент магістратури*


Операція сушіння – важливий, але досі мало досліджений, процес у

виготовленні перспективного конструкційного композиційного матеріалу на

основі плетив, отриманих з тонкомірної деревини роздавлюванням. Сировиною

для нього служить тонкомірна деревина м'яких листяних (осики, вільхи, тополі)

та шпилькових порід від рубок догляду за лісом та лісосічні відходи —

верхівки дерев, гілки тощо.

Розміри волокон становлять:- малого діаметру: 1 – 3 мм; - середнього

діаметру: 4 – 6 мм; - великого діаметру: 7 – 10 мм.

В наш час широко відомі композиційні матеріали такі як ДСП, фанера та

OSB. Для кожного виду деревних компонентів для цих матеріалів застосовують

різні способи сушіння, що обумовлено їх різними розмірами і формою.

Деревний компонент у виробництві ДСП – стружка (товщина 0,2-0,5 мм,

ширина 1 - 10 мм, довжина 5-40 мм). Початкова вологість стружки коливається

в широких межах - від 60 до 120%. Сушити стружку для зовнішніх шарів

необхідно до вологості 4-6%, а для внутрішнього шару - до 2-4%. Сушіння

відбувається у конвективних сушарках барабанного типу. Температура

сушильного агента в початковий період може доходити до 450 °С.

У виробництві фанери застосовують лущений шпон, який висушують в

роликових або стрічкових сушарках

Роликові сушарки із сопловим дуттям - найдосконаліші агрегати для

сушіння шпону. Це сушарки безперервної дії (прохідного типу) з примусовою

циркуляцією повітря (агента сушіння), в яких листи шпону пересовуються від

сирого до сухого кінця системою приводних парних роликів.

Агент сушіння з повітроводу через вузькі сопла, розташовані між

роликами, попадає на шпон перпендикулярно до руху листів. Інтенсивність


208

сушіння за однакових умов (однаковій довжині та температурі) зростає в 2-3

рази у порівнянні з інтенсивністю сушіння в сушарках з повздовжньою і

поперечною циркуляцією повітря. Якщо при поперечній циркуляції повітря

його швидкість становить 2-4 м/с, то при сопловому дутті - 10-14 м/с.

Основний фактор інтенсифікації процесу сушіння в роликових сушарках -

підвищення температури агента сушіння. Встановлено, що виводити з шпону

вологу від початкового стану до 30% можна без погіршення якості матеріалу

при 300-400 °С, а нижче 30% - при 180-200 °С

У сушарках, які обігріваються парою тиском 0,8-1,2 МПа, температура не

перебільшує 140-150 °С. Тому для сушіння при високих температурах сушарки

доцільно обігрівати топковими газами від спалювання твердого, рідкого або

газоподібного палива.

Плити OSB виготовляють із стружки розміром від 75 до 150 мм в

довжину, від 10 до 25 мм завширшки і від 0,5 до 0,75 мм в товщину, а волокна

тонкоміру 10 мм по товщині. Тонкомір, який ми досліджуємо в 10 раз більший

по товщинні.

У виробництві OSB сушка стружки: обсушуванні стружки виробляється в

барабанних сушильних камерах або в конвеєрних сушильних установках.

Порівнюючи розмірні параметри плетив з розмірами деревних

компонентів розглянутих композиційних матеріалів слід відмітити, що за

довжиною їх можна співставити з часточками для OSB та шпоном, за шириною

- з часточками для OSB, а за товщиною - з шпоном. Тому зважаючи на розміри

плетив процес їх сушіння у виготовленні тонкоміру може виконуватись на

етажерках у камерах аналогічно сушінню пиломатеріалів або в установках

прохідного тунельного типу на сітках, через які відбувається продування

матеріала подібних тим, що застосовується у виробництві фанери та OSB.

При проведені лабораторних досліджень роздавлюванні зразки плетив

були розміщені горизонтально на сітці з отворами 10х10 мм і висушені в

конвективній сушильній камері. Сушіння відбувалось на протязі 4 годин при

температурі 80 °С до вологості 4-5%.

209

УДК 614.842.615

ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

ВИРОБНИЦТВА ФАНЕРИ НА ПАТ «ФАНПЛИТ»

О.В. Ярошенко, студентка магістратури*


Аналіз виробництва фанери та деревинно-волокнистих плит на ПАТ

«Фанплит» показав, що в сучасних умовах цього виробництва забезпечити

високу якість продукції стає все більше проблематичним, що в свою чергу,

зменшує конкурентоспроможність виробів.

На підприємстві є в наявності лущильний верстат фінського виробництва

«Рауте», але він вже морально і фізично застарілий і на ньому досить важко

отримати заготовки високої точності. Що стосується іншого вітчизняного

устаткування( сушильні агрегати СРГ-25М, прес-714, форматно-обрізні

верстати, шліфувальні та інші верстати), то воно вже давно потребує заміни.

У зв'язку з новими вимогами до цієї продукції (вогне- та біозахистом)

необхідно розширити гаму виробів із використанням вогнезахисних засобів. На

підприємстві організована дільниця для виготовлення вогнезахищеної фанери,

але ті засоби та технологія просочення, які сьогодні використовуються не

дають бажаного ефекту.

Підвищення ефективності вогнезахисту плитних матеріалів для

підприємства є на даний час однією із найважливіших наукових та практичних

задач, які потребують розв'язання.

Для вогнезахисту слід використовувати антипірени, вибір яких був би

обґрунтованим з урахуванням властивостей самого препарату та умов

експлуатації конструкцій із фанери та деревинно-волокнистих плит. Таким

чином, вибір складів антипіренів, визначення їхніх вогнезахисних властивостей

стосовно деревини, а також методи їх нанесення на поверхню та технології

просочування мають важливе практичне значення.


210

З метою підвищення вогнезахисних властивостей продукції підприємства,

технологічності приготування розчинів та їх нанесення запропонований новий

вогнезахисний засіб, який показав високі показники вогнезахисту (важкогорючі

зразки групи 1А за ДСТУ 30219) та технологічності застосування із

використання інгредієнтів, які є на підприємстві. До таких засобів можна

віднести композицію на основі карбаміду 5-9 %, бури 3-6 %, борної кислоти 3-6

% та соди кальцинованої. Вогнезахисний засіб готують наступним чином.

Готують наважку, яка містить карбаміду 80 г, бури 50 г, борної кислоти

50 г, соди кальцинованої 20 г. Приготовлену наважку розчиняють у 800 г води,

попередньо нагрітої до температури 80 °С. Отримують розчин вогнезахисного

засобу 20 %-ної концентрації.

Гарячим розчином (температура не менше 40 °С) за допомогою вальців

або щіток за два рази з проміжком часу дві години обробляють зразки

деревини. Можна також обробляти зразки способом занурювання у ванні на

протязі 10-15 хвилин, яка заповнена приготовленим розчином. Отримані зразки

висушують природною сушкою (на повітрі) на протязі 24 годин. Обробленні

стандартні зразки деревини при визначенні вогнезахищеної ефективності ДСТУ

30219 мали втрату ваги в межах 7,1-7,14, що відповідає першій групі

вогнезахищеності.

Застосування запропонованого вогнезахисного засобу дозволить

підвищити вогнезахисті властивості технічних тканин, деревини, виробів та

конструкції із неї. Дані засоби вітчизняного виробництва, не є дорогими,

технологічні в приготуванні, доступні для підприємства.

Компоненти засобу можуть бути легко імпрегновані у деревину

(автоклавах під тиском, в гарячо-холодних ваннах, за допомогою

пневматичного розпилювання та ін.) або доданні у в'яжуче під час

виготовлення деревинних композиційних матеріалів.

211

Тези в збірнику подані в авторській редакції.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ …nubip.edu.ua › sites...

Documents

Transcript of КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ …nubip.edu.ua › sites...