№ 4(72)1.04.2019 р.

а/с 5627м. Вінниця,

21011, Україна

Христос Воскрес із мертвих,смертю смерть подолав,

і тим, що в гробах, життя дарував!

Пасха являється одним із найбіль-ших християнських свят, тому всі

люди, які вважають себе християнами, намагаються обов’язково, хоча б раз у рік, прийти до церкви у цей святко-вий день. Під час Пасхальних богослужінь завжди співають пасхальні гімни. Їх відмінною ознакою, по-рівняно із іншими християнськими псалмоспівами, являється те, що вони передають у собі стислу суть Євангелії Ісуса Христа. Якщо уважно прислухатися до тексту цих гімнів, то ми почуємо, як у них обов’язково повторюються слова, що Христос воскрес, смертю смерть переміг, дав нам життя навіки. Можливо, ми навіть добре знаємо напам’ять тексти багатьох пас-хальних гімнів і можемо їх цитувати. Але зважаючи на те, що ми спасаємось лише завдяки нашій вірі, дуже актуальним є запитання: скільки із присутніх на святкових службах християн насправді вірять в істинність Христового воскресіння?

Диявол всіляко діє на розум людей, щоб позба-вити їх віри в Слово Боже та заперечити Христове воскресіння. Дехто зовсім заперечує Євангельські свідчення про зроблені Ісусом чудеса, ставлячи під сумнів достовірність фактів, наведених очевидцями, та вважаючи всі історії вигаданими. Інші ж не запере-чують реальність Христових звершень, але намага-ються пояснювати їх природу чисто матеріальними причинами, щоб нічого чудесного в них не залишити.

Однак, все-таки більшість людей, що вважають себе християнами, сприймають факт воскресіння Христа як беззаперечну реальність. Але серед них багато хто не вірить у воскресіння мертвих. Така проблема мала місце навіть серед перших християн. Про цю ситуацію описується у 15 розділі 2 послання до Коринтян. У 12 вірші апостол Павло запитує у членів громади: «як же кажуть деякі із вас, що нема воскре-сіння мертвих?» Адже Христос названий Первістком серед мертвих, тобто Першим, хто воскрес. Якщо ми, як християни, являємось Його послідовниками, ти ми є і спадкоємцями усіх Його перемог, в тому числі і Христового воскресіння, яке стало перемогою над смертю. Потрібно відзначити, що у Євангеліях серед багатьох чудес, які творив Ісус, коли був на землі, згадується і про три воскресіння із мертвих. У 9 розділі Євангелії від Матфія розповідається про такий випадок: якось до Ісуса підійшов деякий начальник, вклоняючись, та попросив Учителя прийти до нього і покласти руки на його доньку, яка помирала. Поки Ісус прийшов до дому начальника, дівчинка померла. Там вже були дударі та юрба голосільників, до яких Ісус сказав, що дівчинка не померла, а спить. З Нього стали насміхатися. Але Ісус випровадив весь народ, зайшов у кімнату, взяв дівчинку за руку, і вона ожила і встала.

Інший випадок стався біля воріт міста Наїн. Коли Ісус з учнями підходив туди, то зустрів траурну процесію. Саме виносили померлого, єдиного сина у матері, що була вдовою. Побачивши цю жінку, Ісус зжалився над нею, підійшов та доторкнувся до гробу. Носії зупинилися, а Ісус промовив: «Юначе, кажу тобі: встань!» Мертвий, піднявшись, сів і почав говорити. «А всіх присутніх ост-рах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: «Великий Пророк з’явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!» (Лк. 7:16)

Найбільше чудо воскресіння Ісус звершив у Вифанії, піднявши із гробу Лазаря, брата Марти та Марії. Марія була тією жінкою, що намастила Господа миром і об-

терла Його ноги волоссям своїм. Лазар серйозно зане-дужав, тому сестри послали за Ісусом. Коли Ісус почув цю тривожну звістку, то сказав, що Лазарева недуга не на смерть, а для слави Божої. Через два дні після цього Ісус вирушив із учнями в Юдею, промовивши: «Лазар, друг наш, заснув. Та Я піду, щоб його розбудити». Учні неправильно зрозуміли, що мав на увазі Учитель, тому Ісусу довелося уточнити: «Лазар помер. І Я радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували». Коли Ісус з учнями прибули до Вифанії, то довідалися, що уже чотири дні, як Лазаря поховали у гробі. Марта, вибігши назустріч Ісусу, промовила в сльозах: «Якби Ти був тут, то не помер би мій брат. Але знаю, що коли чого попросиш у Бога, то дасть тобі Бог!» За юдейським звичаєм гріб, у якому поховали Лазаря, був зроблений у печері та за-критий великим каменем. Ісус звелів відвалити каменя і тоді покликав голосно: «Лазаре, вийди сюди!» Померлий вийшов із гробу із обмотаними в полотно руками й но-гами, лице ж його було зав’язане хусткою. «Розв’яжіть його і пустіть, нехай ходить!», – звелів Ісус присутнім. Після цього чуда дуже багато юдеїв увірували в Ісуса. Саме тоді, у Вифанії, по дорозі до гробу, Ісус промовив до Марти дуже важливі слова: «Я є воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, коли й умре – буде жити! І кожен, хто

живе і вірує в Мене, – не вмре повік! Чи віруєш цьому?» (Ів. 11:25,26)

Але ці три воскресіння зовсім не такі, як Христове. Адже і дівчинка, і Лазар, і син вдови, переживши таке чудо, свого часу померли, як і всі інші люди. А Хрис-тос воскрес навіки, премігши смерть. Смерть не мала над Ним влади і не змо-гла втримати Його у своєму полоні, бо Він не мав гріха. А в Слові Божому напи-

сано, що «…зроблений гріх родить смерть» (Як. 1:15).Апостол Павло стисло нагадує церкві у Коринті

суть Євангелії, на якій базується християнська віра і якою ми спасаємось від Божого гніву. Ось її голо-вні основи:

— Христос помер за наші гріхи так, як було записа-но у Писанні, щоб прийняти наше покарання на Себе.

— Після смерті Він був похований.— Третього дня Христос воскрес.— По своєму воскресінні Христос неодноразово

з’являвся апостолам, а потім з’явився більше ніж п’ятистам учням, тобто, воскресіння Ісуса Христа підтверджене багатьма очевидцями.

— Через сорок днів після воскресіння Христос на очах у апостолів вознісся до Отця на небо.

— Так, як воскрес Христос, віруючі також воскреснуть для вічного життя і смерть не матиме над ними влади.

Чудо воскресіння Лазаря було підтвердженням того, що сам Ісус являється воскресінням і життям. Воно також вказувало на те, що Бог воскресить усіх, хто вірує в Нього. Воскресіння тіла являється важли-вим та суттєвим вченням у Новому Заповіті, оскільки це одна із Божих обітниць християнам. Воскресіння нашого тіла гарантоване воскресінням Христа. Для людини, яка вірує в Ісуса, фізична смерть не є тра-гічним кінцем. Навпаки, вона є початком вічного життя у єдності з Богом в славі. Тому у посланні до коринтської церкви апостол Павло наголошує:

«Коли ж про Христа проповідується, що Він з мертвих воскрес, то як же деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих?

Якщо воскресіння мертвих нема, то і Христос не воскрес!

Коли ж Христос не воскрес, то даремна проповідь наша, даремна ж і віра ваша!

І ми виявляємось неправдивими свідками Божими, бо свідкували про Бога, що Він воскресив Христа, Якого не воскресив, коли мертві не воскресають.Бо коли мертві не воскресають, то і Христос не во-

скрес!А коли Христос не воскрес, то марна віра ваша, ви

ще в гріхах ваших.Тоді й ті, що вмерли в Христі, – загинули!Якщо ми тільки в цьому житті надіємося на Христа,

то ми найнещасніші від усіх людей!Тепер же Христос воскрес із мертвих, і первістком

між воскреслими з мертвих стався.Як через людину прийшла смерть, так через Людину

і воскресення з мертвих.Як в Адамі всі вмирають, так і в Христі всі оживуть.»

(1 Кор.15:12–22)Тому напередодні великого християнського свята

Воскресіння Христового хотілося б побажати всім ві-рувати від усього серця в повне Євангеліє Ісуса Христа та Його воскресіння, через яке і ми отримали надію на вічне життя. І на закінчення хочу нагадати усім читачам слова, якими звертався Ісус до Марти перед воскресінням Лазаря: «Я є воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, коли й умре – буде жити! І кожен, хто живе і вірує в Мене, – не вмре повік! Чи віруєш цьому?» (Ів. 11:25,26)

Павліна Співак

ГІМН ВОСКРЕСІННЯ

№ 4

(72

). 0

1.0

4.2

019

р.

2 Дорогоцінні істини Євангелії: (1Тим.6:12)

«Тримайся вічного життя»Як зрозуміти цей вислів, який записаний на

сторінках Евангелії і належить Ап. Павлу, який наставляв свого учня Тимофія і вказував йому шлях, по якому слід іти в цьому житті, щоб досягнути мети? А мета – це вічне життя і спасіння душі. Хтось може сказати, що нічого вічного немає, і хто знає – що там, після смер-ті? Такі погляди існують ще від апостольських часів, коли люди говорили: «Де обітниця при-шестя Його? Бо з того часу, як почали вмирати батьки, від початку творіння, все залишається так само» (2 Пет.3:4).

На перший погляд все залишається не-змінним. Що саме? Пройшли віки, люди як народжувались – так і народжуються, як поми-рали – так і помирають, і ніхто не може ніякими еліксирами подовжити собі життя, не говорячи вже за вічне буття. Але життя вічне існує, хоч і не в такій подобі, як люди собі малюють.

Незаперечний факт – ми досягли двадцять першого століття від Різдва Христового. І при-шестя Сина Божого, Його народження, смерть і воскресіння дали світу нову еру. Еру Божої благодаті. І сьогодні по всій землі звіщається Добра Новина, тобто Євангелія благодаті Божої.

Біблія закликає людей до покаяння і при-мирення з Богом. Бог Отець через Сина Свого Ісуса Христа примирив світ із Собою, не по-ставив у провину людям злочинів їхніх і дав нам Слово примирення, яке говорить, що всяка людина, яка навернеться до Бога, отри-має прощення гріхів Іменем Ісуса Христа. Це велика милість Божа до всіх людей, щоб люди через невірство не відкинули цю Божу благо-дать до себе. Коли людина чує Добру Новину про Ісуса, але ігнорує Його заклик прийти до Нього, отримати прощення гріхів та дар вічного життя, то який вона може дати викуп Богу, щоб не померти і спасти свою душу? Ніякого! Бо велика ціна викуплення людської

душі – це кров Ісуса Христа, Сина Божого, це Його мученицька смерть на хресті. І якщо людина в це не повірить – вона підлягає осуду Божому і піде на погибель. Хто з людей бажає собі смерті? Я думаю, що ніхто. Але людство через Адама впало в гріх, отримало гріховне єство у спадок і своїми руками притягло до себе смерть.

Перший світ загинув від потопу. Давні люди проводили своє життя так, що всі їх думки і по-мисли серця були злом повсякденно. І тому були знищені всі крім Ноя та його сім’ї, бо він придбав благодать перед очима Господа Бога за те, що був чоловіком праведним і непороч-ним. І нинішній світ – це нащадки Ноя. Ковчег спас Ноя та його сім’ю від потопа, бо Ной по-слухався Бога і вірою побудував ковчег, яким і засудив тодішній світ. Ной був проповідником

правди, але тодішні люди не послухались його і загинули.

На сьогоднішній день є інший «ковчег» спасіння, даний нам Богом, в який треба всім увійти, щоб спастись від вічного вогню другої смерті. Цей «ковчег» – Ісус Христос, Господь наш, благословенний навіки. Він Сам сказав такі слова: «Я є двері: хто через Мене увійде,

той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде» (Ів.10:9).

«Двері» – це алегорія, тобто, хто увірує в Ісуса Христа як в Месію та Сина Божого, той буде врятований від гріха і аду і отримає вічне життя.

Ісус Христос є єдиним джерелом пізнання Бога і єдиною запорукою духовної безпеки в цьому житті і в вічності. Слово Боже каже: «Той, хто має Сина, має життя, а хто не має

Сина, не має й життя. Я пишу про це вам, хто вірує в ім’я Сина Божого, щоб знали ви, що маєте життя вічне» (1 Ів.5:12,13).

Тому, дорогий читачу, якщо ти ще не при-йняв цей дар вірою, то поспіши прийняти і три-майся його. Ще в далекі часи мужу Божому Єздрі було від Бога відкриття, і він ці слова передав наступним поколінням людей. Ось ці слова: «Уникайте тіні віку цього, прийміть солодість слави вашої. Я відкрито свідчу про Спасителя мого. Ввірений дар прийміть і на-солоджуйтесь, дякуючи Тому, Хто прикликав вас у небесне царство» (3 Єзд. 2:36,37).

Чого ж повинна триматись віруюча людина в своєму житті? Ісуса і Його Слова! І Його Сло-во буде направляти тебе по життю. Надійся на Господа і тримайся шляхів Його: ходи шляхом добрих і тримайся стежок праведників; міцно тримайся наставлення, не залишай, зберігай його, тому що воно – життя твоє; змагайся добрим подвигом віри, тримайся вічного життя, до якого ти і покликаний, і сповідував добре сповідання перед багатьма свідками, тримайся взірця здорового вчення з вірою і любов’ю в Христі Ісусі; юнацьких похотей уникай. А тримайся правди, віри, любові, миру з усіма, хто кличе Господа від чистого серця. Хай допоможе всім нам Господь, Який любить нас, піклується про нас, береже в цьому світі від зла і веде по життю в Своє вічне небесне царство!

«Тому ж, хто може зберегти вас без гріха і без скверни і поставити перед славою Своєю непорочними в радості, Єдиному Премудро-му Богові, Спасителю нашому, через Ісуса Христа, Господа нашого. Слава і велич, сила і влада перед усіма віками, і нині, і на всі віки. Амінь!» (Іуд. 1:24, 25).

Олександр Волтарніст

БОЖЕ СВІТЛОВ іпостасі Воскреслого Божого Сина  Нам Спасіння дароване з синіх Небес.  Великоднього ранку, у світлу годину  Він во Істину Божу із мертвих воскрес.

У терновім вінку, розіп’ятий за Світло, Яке ніс на Голгофу під тяжким хрес-том, Великоднього ранку, коли все розквітло, «Мир Вам!» — ніжно промовив

Воскреслий Христос.

І у Серці, що прощення всім дарувало,  У тім Серці побачив здивований світ  Боже Світло, яке ні на мить не згаса-ло,  Боже Світло, що сяє нам тисячі літ.

Животворним промінням надії і віри,  Стуком Серця Христового

б’ється на люди.І Любов’ю, Любов’ю, Любов’ю без міри  Ллється нині у спраглі і змучені груди.

Надія Кметюк

ВЕЛИКОДНІЙЯкий благословенний нині день! У кожній квітці, в сонячнім промінні Все дихає життям і воскресінням, І серце повне радісних пісень!

Як дивовижно музика звучить, Піднесено бринять її акорди, І ластівки щебечуть великодньо! Яка благословенна кожна мить!

Мені би крила й нотний звукоряд, Я б над землею легко здійнялася, І всім співала б про найвище щастя, Кого би лиш зустріла, всім підряд!

Христос воскрес! Ви чуєте? Воскрес! В Його долонях дар життя людині, У посмішці Його благословення, А у очах — бездонна синь небес!

Який благословенний день прийшов! Великдень — справжнє свято Перемоги! За диво воскресіння — слава Богу! Він є Життя! Він — Правда! Він — Любов!

Христос воскрес! Воістину воскрес! Христос живий! Христос дає спасіння! Йому осанна, честь і поклоніння!Звучить хвала аж до святих небес!

Марія Звірид

ГОЛГОФСЬКИЙ ПОДВИГГолгофський подвиг житиме повіки, Його століття з пам’яті не струть, Його не може темрява покрити — Від нього ріки прощення течуть.

Він, як маяк, нам вказує дорогу, Яка веде в блакитні небеса, З душі знімає смуток і тривогу, Дає прозріння, творить чудеса.

Із ним боролись, міфом називали, А щирих послідовників Христа  Томили в тюрмах, звірам віддавали, Жорстоко розпинали на хрестах.

Пилати, іроди і нерони жорстокі Вели запеклу з Богом боротьбу, Та благодаті Божої потоки Дощем зливали істину святу.

Любові Божої не можна загасити, Її великі води не заллють. Голгофський подвиг буде вічно жити — До нього й зараз тисячі ідуть.

І кров свята, яка з хреста стікає, Душі дає спасіння та життя. Вона єднає, милує, прощає І відкриває світле майбуття.

Хто не знайшов ще стежки до спасіння, Чия душа страждає і болить, Хто вже немає сили і терпіння — Ви до хреста Голгофського прийдіть.

Голгофа сили нові подарує Очистить душу і зніме тягар… Душа воскресне й на собі відчує Голгофський подвиг як Господній дар.

Олександр Войтицький

ХРЕСНА ДОРОГАЗасудили до страти, як злодія, вбивцю. Руки вимив Пилат: «Я не винен в крові!» І царя всіх Царів зодягли в багряницю, Із тернини вінок на святій голові.

Кепкували над Ним і в обличчя плювали,

І кричали: «Ти, Царю Юдейський, радій!»

Канчуки, мов гадюки, над тілом звивались —

Невпізнаним став образ святий.

Коли ж дика юрба досхочу назнущалась,

Хрест на зранені плечі поклали Йому. Ті,що вчора своєму Цареві вклонялись, Вже сьогодні обрали пітьму.

Не здригнулись кати, що живцем прибивали

Руки ті, що чинили добро, до хреста.— Коли Цар Ти, спаси Сам Себе!

— кепкували,Та мовчали скривавлені чисті вуста.

Навіть сонце сховалось, не в змозі дивитись

На криваві ті муки й знущання оті. Розпростертії руки, здавалось, хотіли Світ обняти увесь… і жорстоких катів.

Не впізнали Месію, Спасителя свого,Божу Правду святу розп’яли на хресті,І не знали, що в небо веде та дорога,І мільйони підуть по цій хресній путі.

Лідія Вудвуд

ХТО ВІРУЄ В НЬОГО, НЕ ЗАГИНУВ,

АЛЕ ЖИВ ЖИТТЯМ ВІЧНИМЄВАНГЕЛІЄ ВІД ІВАНА 3, 13-17

№ 4

(72). 01.0

4.2

019 р

.3

Ніколи не забуду того вражен-ня і  шквалу емоцій після про-

слуханої проповіді відомого пропо-відника Артура Симоняна на тему «Доброта». Вона перевернула моє розуміння і  сприйняття доброти як явища та риси характеру людини. Що й надихнуло на певні роздуми і дало поштовх до праці над собою.

«Бо ми – Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в  них перебували.» (Еф. 2:10)

З даного місця Писання бачимо, що Бог нас передбачив для добрих діл, і цей процес не має часових меж чи кордонів.

Добрі діла – які їхні прояви?Одним з  таких проявів є слава,

яка воздається Богу за ці добрі діла, навіть через людей, які є далекими від Нього.

«Отак ваше світло нехай сві-тить перед людьми, щоб вони бачи-ли ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.» (Мт. 5:16) «Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачив-ши добрі діла, славили Бога в  день відвідання.» (1 Петр. 2:12)

Наше ходження перед Богом пря-мо пропорційно впливає на сприй-няття Бога світом. Коли ми, назива-ючись Його дітьми, чинимо зле, світ робить висновки, що Бог теж злий. Тому що не можуть бути темними діла Світла.

Добрі діла самі по собі не ста-ються, це результат титанічної праці над собою. Спортсменам, щоб досягти певного рівня, необ-хідно тренуватись. Неодноразово. Циклічно. Монотонно. Щодня по-вторюючи одну й ту  ж вправу або комплекс вправ. Правильно харчу-ватися. Дотримуватись режиму сну. Позбуватися шкідливих звичок. І  лише через якийсь період можна буде побачити результат. Так само і  в  християнстві: шоб досягти яко-гось результату, необхідно доклас-ти зусилля. І  не один раз. Інколи через «не можу». І дуже часто через сльози і біль.

«Вірне слово, і  я  хочу, щоб ти і про це впевняв, щоб ті, хто ввірував у Бога, дбали про добрі діла пильну-вати. Для людей оце добре й корис-не!» (Тит. 3:8)

Нам потрібно про це пильнувати, бо для нас воно добре й корисне.

Це ніколи нікому не давалося легко. Кожен, хто прийняв рішення слідувати за Христом, рано чи пізно підходить до межі: ціна… Яку ціну

я готовий платити, щоб слідувати далі цим шляхом? І чи достатньо цього?

Та і тут Бог не залишив нас у не-знанні, без підтримки:

«А Бог має силу всякою благодат-тю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учин-ком,» (2 Кор. 9:8)

Тому не даремно співається у псалмі: «ті, хто з Богом ідуть, міц-ні як гори».

«Нехай же навчаються й наші дбати про добрі діла при конечних потребах, щоб безплодні вони не

були.» (Тит.  3:14) Ще одна з  при-чин задуматись про добрі справи. Кожен свідомий християнин час від часу задається питанням: який плід я приношу для царства Божо-го? Нам добре відомо, що Бог не ба-жає ні сліпих жертв, ні спроб від-купитися чи загладити провину. Йому потрібне впокорене серце, що шукає не свого, але Христово-го.

Прототипом і  взірцем добрих справ для нас є Христос. Часто, до-сліджуючи Писання, ми бачимо, що Він робив багато добрих справ. Хоча не всі оцінили, зрозуміли, прийняли як від Бога. Маємо розу-міти і бути готовими до подібного розвитку подій: коли за наше до-бро будемо отримувати не вдяч-ність, а  наклепи, образи і  навіть ганьбу.

«Майте добре сумління, щоб тим, за що вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихо-словники вашого поводження в Хрис-

ті. Бо ліпше страждати за добрі діла, – коли хоче того Божа воля, – аніж за лихі» (1 Петр. 3:16–17).

Та це зовсім не привід, щоб не робити добра. Христос сказав, що ми – світло для світу, тож світімо своїми добрими справами. Також, що ми – сіль, то солімо тим добром скрізь, усюди і завжди.

«Отож, хто від цього очистить себе, буде посуд на честь, освячений, потрібний Володареві, пригото-ваний на всяке добре діло» (2 Тим. 2:21.)

Цей вірш робить акцент на готов-ності до добрих діл: маємо дбати про своє серце. Коли ми очищаємо себе, ми стаємо ємністю для слави Божої, яку освячує Володар, Якому ми по-трібні для добрих діл.

«…щоб Божа людина була доско-нала, до всякого доброго діла готова» (2 Тим.: 3:17).

В Об’явленні в післаннях до семи церков Бог каже кожній з семи цер-ков: знаю діла твої!!!

Тому від нас залежить не лише особисто наше положення перед Бо-гом, а й церкви у цілому.

Те, як ми готуємось і  досконало творимо ці діла, буде задавати темп і  характер у  церкві. Ми дивимось один на одного, вчимося один в од-ного, наслідуємо один одного.

Наше сьогодення – це результат нашого вибору вчора. Робімо пра-вильний вибір, вкладаймо у  наше майбуття, щоб при зустрічі з  Твор-цем почути:

«…добрий і  вірний раб! ввійди в радість пана свого».

Леся Ступак.

«Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!» (Луки 18:19)

Дуже рідко можна зустріти в наш час безкорисливих, добрих людей, але

навіть найдобріша людина на землі не може порівнятись з нашим Господом. Біблія нагадує нам, що ніхто не є до-брий так, як Сам Бог. Та як би люди не намагались перекласти свої промахи на Бога, Він усе одно за-лишається тим, ким Він є.

«Випробовуваний, хай не каже ніхто: «Я від Бога спокушуваний». Бо Бог злом не спо-кушується, і нікого Він Сам не спокушує. Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх наро-джує смерть. Не обманюйтесь, брати мої любі! Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни» (Як.1:13–17). Як часто ми намагаємось бути незалежними від Бога, керуючись власними бажаннями та пожадливістю, та коли терпимо не-вдачі, свою провину легко перекладає-мо на інших чи на Бога. Ми гарно вміємо ображатись, звинувачувати будь-кого та ходити незадоволеними, ми добре бачимо сусіда, але погано бачимо себе. Ми можемо голосно паплюжити владу

за крадіжку, та самі з радістю берем те, що нам не належить при першій же на то нагоді. Ми незадоволені тими хаба-рями, які беруть хабарники, та самі їм несемо їх, коли щось потрібно. Ми не любимо, коли нам нагло брешуть, та самі не проти прибрехати, щоб себе

вигородити. «Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тіль-ки людина посіє, те саме й пожне!» (Гал. 6:7). На превеликий жаль наші праотці, Адам та Єва, вчинили так само, трішки прибрехали, провину переклали та й біду пожали.

Світ не змінюється від тикання паль-цями в інших, світ починається з тебе. Якби кожен почав працювати над со-бою, змінюючи себе та свою домівку, то змінився би і цілий світ. Але щоб так сталося, спершу потрібно прийти до Того, Хто є досконалий в цих питаннях,

Хто є добрий завжди. Той, Хто може бути для нас взірцем та Вчителем, Хто підкаже та допоможе нам стати кращими. Той, Хто за коротке земне життя не промовив жодного поганого слова та не зробив ніякого зла навіть тим, які причиняли йому біль – звісно ж,

це Син Божий Ісус. Коли ми намагаємось вирішити якусь важливу справу, ми першим ділом шукаємо фахівця – Ісус найкращий! Він і є До-брота! «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і на-вчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і зна-йдете спокій душам своїм» (Мат.11:28–29), «щоб вам бути синами Отця вашо-го, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ

посилає на праведних і на неправед-них» (Мат.5:45).

Як нам потрібно дякувати Богу, що завдяки Його доброті та милості цей світ існує! За те, що сонце та дощ Бог посилає нам усім, незалежно від того, які ми є та що ми даємо людям. За те, що Він є Незмінний у Своїй любові до нас навіть тоді, коли ми Його зневажа-ємо. То вчимося від Нього залишатися добрими та люблячими незалежно від людей та обставин, будемо тими, хто починає цей шлях із себе!

Костянтин Скобєлєв

Х А Р А К Т Е Р Б О ГА

ДОБРІ ДІЛА

ДЛЯ МОЛИТВИ Я СХИЛЮ КОЛІНАДля молитви я схилю коліна І заплачу, просто як дитя. Я сьогодні — грішна Магдалина —  Вливаю душу каяттям. Ти величний у вінці терновім!  Ти прекраснай у тяжкім стражданні! По чолу стіка струмочок крові, А в очах - прощення, не прощання!

І Пілат промовить: «Ессе Hоmо!», Прошепоче сотник: «Божий Син…» Через хрест лежить мій шлях додому, У небесну яснооку синь.

Ти прости мені, Стражденний Боже, За непослух, гордощі, байдужість. Я до Тебе, Господи, приношу Душу, що за раєм вперто тужить.

Чорний гріх, немовби чорну хмару, Розігнав з Голгофи крик: «Звершилось!» І зникають привиди-примари. Я сьогодні вдруге народилась.

Для молитви я схилю коліна І заплачу, просто як дитя. Бо сьогодні грішна Магдалина  У Христі знайшла нове життя…

Зоряна Живка

Запрошуємо Вас на богослужіння, де Ви можете почути Слово Боже і де помоляться за вас.

Нашу газету можна прочитати на сайті http://church-logos/org/ Евангельская церковь «LOGOS» Варшава

Коли прочитаєте газету – не викидайте; будь ласка, передайте її іншимЯКЩО ВИ БАЖАЄТЕ ПІДТРИМАТИ НАС ФІНАНСОВО АБО ВІДПРАВИТИ ВІДГУКИ ПРО ГАЗЕТУ,

ТО ЦЕ МОЖНА ЗРОБИТИ ПО НИЖЧЕВКАЗАНИХ АДРЕСАХ.

№ 4

(72

). 0

1.0

4.2

019

р.

4

Свідоцтво продержавну реєстраціюдрукованого засобумасової інформації

Серія КВ № 20494-10294ПР

Поштова адреса:а/с 5627, м. Вінниця,

21011, УкраїнаЕлектронна адреса:

christiannewspaper2017@gmail.com

Засновник та гол. редактор:Ісоян Карен Григорі

Коректор: Олена Ронжина,Відповідальний редактор:

Костянтин Скобєлєв

Наш новий рахунок в ПРИВАТБАНКУ для гривневих надходжень –для благодійних внесків – № рахунку: 4731 2191 0403 7134МФО 305299, ОКПО 14360570 ВФ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Призначення платежу: Благодійні внескиДля зарахування на карту 5167987208606315 Исоян Карен Григори

Віддруковано: ТОВ «Прес Корпорейшн Лімітед»,

м.Вінниця, вул.Чехова 12а, тел: (0432)55-63-97. Зам.1920703

Наклад: 2000 примірників.

ТЕ, ЩО ПОВИНЕН ЗНАТИ КОЖНИЙ ХРИСТИЯНИН

Я - Світло, а ви не бачите Мене;

Я - Шлях, а ви не ідете за Мною;

Я - Істина,а ви не вірите Мені;

Я - Життя, а ви не шукаєте мене;

Я – Вчитель, а ви не слухаєте Мене;

Я – Господь, а ви не скоряєтесь Мені;

Я – ваш Бог, а ви не молитесь Мені;

Я – ваш найкращий Друг, а ви не любите Мене.

Якщо ви нещасливі, то не звинувачуйте Мене!

ЯКЩО ВИ ХОЧЕТЕ ПОКАЯТИСЬ, ТО ПОМОЛІТЬСЯ ЦІЄЮ МОЛИТВОЮ

Дай собі шанс – звернись до Бога

«Владико Господи, що створив небо і землю, і море, і все, що в них! Ти послав Сина Свого Ісуса Христа в цей світ заради нашого спасіння. Ти віддав Його на страту за гріхи наші, щоб Ісус викупив нас Своєю кров’ю. Я усвідомлюю, що я грішний (грішна) і що відплата за гріх — смерть. Я каюсь у всіх своїх гріхах та відрікаюсь від них. І прошу Тебе, Боже, прости мене в Ім’я Ісуса Христа, Сина Твого. Я приймаю Тебе, Господь Ісус, як свого особистого Спасителя і приймаю спасіння, за яке Ти заплатив Своєю власною кров’ю. Я вірю, що Ти вмер на хресті Голгофському за мої гріхи та воскрес із мертвих для мого виправдання. Будь моїм Господом та доведи мене до святих небесних осель. Прийми мою молитву до престолу милості та благодаті Твоєї. Я дякую Тобі, Господь Ісус, що Ти прийняв мене, ввійшов у моє серце та зробив мене новою людиною. Амінь!»

ОТЧЕ НАШМолитва Господня

Отче наш, що єси на небесах!Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє,

нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.Хліба нашого насущного

дай нам сьогодні.І прости нам провини наші,

як і ми прощаємо винуватцям нашим.

І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь!

КОЛИ НЕДОСТАТНЬО ЗНАТИ НАПАМ’ЯТЬ…

Адреса: м. Вінниця, вул. Ватутіна, 13. ПТ – 19:00,НД – 10:00,18:00.

Особливо зараз, коли Євангелія звучить на кожному кроці, думаю про її значення

для мого життя. А ви? Згадую момент, коли Бог навчив цінувати Його дію в моєму житті…

Третій день сімейного християнського табо-ру. Третій рік майже незмінна програма, теми проповідей. Усе те саме: ті самі служителі, те саме Слово, тільки слухачі інші… Ні, не буду писати про людей, що вперше чують Євангелію і знаходиться в пошуках Бога, але напишу про роль служителів і їх відношення до служіння. Це не критика когось, скоріше хороший урок від Бога для мене. Цікавий досвід, вартий уваги.

Знаєте, сімейний табір – це завжди склад-ніше, ніж молодіжний чи дитячий, адже про-тягом тижня треба якісно послужити і дітям, і дорослим. Це означає, що потрібно скласти дві програми: програму дитячу і програму дорос-лу. Потрібно донести Євангелію як до дитячих сердець, так і до дорослих.

І ось, цей момент. Третій день табору. Поки триває проповідь для дорослих, діти навча-ються на біблійному уроці. Щось пішло не так. Піднявся шум. Вчителям потрібна допомога. Відкриваються двері до залу, де сидять дорослі, мене кличуть на підмогу. Так, нам вдалося (точ-ніше, Бог допоміг) переключити дитячу увагу, поспівати з ними улюблених християнських пісень і позапланово вивчити пісню на «Шоу таланів», що планувалося на останній день табору, але знову ж таки не буду писати про добре, але напишу про найгірше. Найгірше в цьому всьому те, що черговий раз слухаючи ту саму євангелізаційну проповідь, я сиділа майже засинаючи, думала про щось своє і не чула жодного слова пастора! А у вас таке буває? Сама себе виправдовувала, знаходила різні причини сонливого стану: стомлена, є щось важливіше, швидше б кінець, бо треба на за-втра підготувати дитячий урок… Заспокоювала себе тим, що нецікаво, бо чула це раніше…

— Як я тебе покликав – ти аж ожила! Що, теж не можеш слухати одне і те саме сто разів?

— Так…— Ми це все вже знаємо напам’ять. Нам

треба слухати щось нове, а не Євангелізаційні проповіді.

Ось вона – ключова розмова. Розмова, що відкрила очі. До того я була сліпа. Не фізично, а духовно. Очі бачили, вуха чули, а серце не сприймало, не розуміло. Короткий діалог змусив задуматись над своїм життям.

Наступний день. Ранкове зібрання. Знову раніше чута проповідь, уже третій рік підряд. Служителі… Вони присутні фізично, відсутні

духовно. Не всі, слава Богу! Не всі, але дехто з них. Хтось позіхає, хтось читає стрічку новин в телефоні, а хтось сто раз виходить із залу і повертається назад. Євангеліє звучить, його не чують. Як його мають почути невіруючі, коли віруючі глухі? Що з тої проповіді зрозуміють люди для котрих поняття «Церква» і «Бог» є да-лекими? Вони теж мають своє розуміння, бачать і чують те, що є для них важливим. Дивлять-ся на Церкву, аналізують поведінку віруючих, їхнє відношення до служіння, до ближнього, до Євангелії. Від того, чи побачать вони і чи зна-йдуть Боже відображення в спільноті Церкви, залежить – чи приймуть рішення довірити Богу своє життя.

Колись мені до рук потрапила маленька стаття під назвою: «Ви – п’ята Євангелія!» Ро-зумієте, про що була ця стаття? Люди можуть мати Біблію вдома і ні разу її не розгорнути, жод-ного слова з неї не прочитати, їм взагалі може бути нецікава Євангелія. Життя Матвія, Марка, Луки, Івана здаватися нереалістичним до вико-

нання в сучасному світі, але ці самі люди можуть побачити ваше щоденне слідування за Христом, почути свідчення того, як Христос змінив ваше життя, і їм стане цікаво – чи Бог живий? І, мож-ливо, через споглядання на ваше життя вони підуть усвідомлено вперше в своєму житті на зібрання Церкви. Підуть, бо вас використає Бог для рятунку їхнього від вічної смерті. Так само

і навпаки: ви можете служити в Церкві і при цьому нехтувати Євангелією. Люди будуть чути Євангелію, сидячи поруч з вами, і, дивлячись на вас, не побачити жодної схожості із життям євангелістів, а отже, не знайдуть сенсу в Слові Божому. Як би це не звучало, але правда в тому, що провина за цих людей, котрі, дивлячись на ваше «християнське» життя, розчарувалися в Бозі, лежить на вас. Хай там як, чого б ви собі не думали – знайте: це ваша відповідальність.

Через короткий діалог Бог дав можливість зрозуміти, що нехтувала Його Словом, що Євангелія стала для мене буденною, формаль-ною річчю. Бог показав падіння і замість того, щоб сердитись, проявив любов, терпіння. Дав можливість покаятись, переосмислити зміст Євангелії, наново її пережити.

Інколи Бог відкриває конкретний гріх, і ми по Його милості усвідомлюємо свої помилки. Декілька правильних слів в правильний момент змінили моє ставлення до Євангелії. Я усвідо-мила свою величезну потребу в Бозі. Обрала

для себе чути Євангелію завжди, коли вона звучить. Сприймати її щоразу по-новому. Не ро-бити себе всезнаючою і мудрою, але вслухатися так, ніби чую вперше. Переживати його знову і знову в повноті. Бо розумію: мені потрібне просвітлення, Божий вплив на моє життя і Його допомога. Бо Євангелія – це надія, а надія – то Христос, Котрий помер, щоб я жила! Христос – це Той, Хто взяв мою руку і вивів мене зі світу темряви, привів до Отця дорогою ціною. Лише Його дорогою обираю йти, бо всі інші ведуть до загибелі:

«…Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Євангелія від Iвана 14:6)

Бог подібно до виноградаря дбає про мій зріст, оберігає від граду життя і обтинає не-потрібні гілки, щоб був принесений плід. Усі плоди – це виключно Його заслуга, результат Його догляду і турботи.

Почала писати про служителів, тож, тим і за-вершу. Ви можете гарно готувати свою частину служіння, наприклад, недільну школу. Насправді бути відданим Богу в цьому служінні, але якщо при цьому всьому сидите в залі, де звучить Євангелія і відчуваєте, що нецікаво і хочеться спати, тоді зупиніться і задумайтесь, чи потрібна вам Євангелія? Якщо ви все знаєте і розумієте, то для чого вам Бог?..

Дослідить своє серце. Зверніть увагу, чи є плоди Святого Духа у вашому житті.

Хочеться додати, що ніякі важливі новини, по-відомлення, мейли не повинні стояти вище Божого Слова. Євангелія звучить не для інших, а конкрет-но для вас в першу чергу, завжди, навіть якщо ви знаєте його напам’ять і чуєте далеко не вперше. Бо вам є в чому зростати. Ви – учень Христа, навіть якщо навчаєте при цьому інших. Можете уявити хорошого учня, який веде вайбер – переписку під час уроку? Ні? Я теж… Інколи, як виняток, тра-пляється щось настільки важливе, що потребує негайної реакції, але навіть це «інколи» повинно бути з Божої волі, а не постійною нормою пове-дінки. Якщо ви є в конкретному служінні, то будьте відповідальними перед Богом і перед людьми.

Оксана Нестеренко.Львів

Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через мене.