1

Без сім’ї і свого роду – нема нації, народу (урок за романом Люко

Дашвар «ПоКров».

Мета: презентувати творчість сучасної української письменниці Люко

Дашвар; ознайомити учнів із романом «ПоКров», розкрити його ідейно-художній

зміст; удосконалювати навички композиційного аналізу твору; розвивати образне

мислення та зв’язне мовлення учнів; виховувати гуманізм, толерантність, повагу до

історичного минулого свого народу, а також до своєї сім’ї, свого роду.

Обладнання: виставка творів Люко Дашвар, текст роману «ПоКров»,

презентація до уроку, буктрейлер, відеоролик «Жити треба з любов’ю», фотовиставка

«Майдан. Як все було».

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Форми і методи навчальної діяльності: робота в групах, робота з

електронними ресурсами.

Міжпредметні зв’язки: історія України, зарубіжна література

Випереджувальні завдання: об’єднатися в групи і підготувати повідомлення

з елементами презентації

«біографам» - про творчий шлях Люко Дашвар;

«літературознавцям» - зробити композиційний аналіз тексту;

«психологам» - Хто вона, головна героїня Мар’яна?;

«історикам» - Майдан…Як він вплинув на героїв роману?

«дослідникам» - дослідити родовід Мар’яни та Ярка.

2

Перебіг уроку

З роду в рід кладе життя мости

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе

(пісня Ніни Матвієнко «Сік землі»)

I. Організаційний момент.

Актуалізація опорних знань учнів.

Вступне слово вчителя.

Хто ми? Звідки? Ким були наші прадіди? Я впевнена, що час від часу подібні

запитання виникають у кожного з нас. Але в одних раніше, в інших – уже в зрілому

віці. І добре, коли є ті, хто може повідати історію життя вашої сім’ї, поділитися

найсокровеннішим і передати мудрі настанови нащадкам. Адже найчастіше знання

наші закінчуються на наших дідусях і бабусях. Хтось зрідка може згадати почуті

історії про своїх прадідів і прабабусь. І вже, напевно, мало хто розповість про тих, хто

жив до встановлення більшовицької влади на території України.

Мало хто знає, що в давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від

п’ятого чи навіть сьомого коліна. Цифра ця досить солідна…Пам'ять про своїх

пращурів – не забаганка і тим паче не данина моді. Це була природна потреба

триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії й традиції та

передаючи їх у спадок наступним поколінням.

Інтерактивна вправа «Незакінчене речення». Прочитайте епіграф,

осмисліть його зміст. Закінчіть речення, записані на дошці.

Епіграф до уроку я розумію так:….

Від цього уроку я очікую… .

3

II. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Люко Дашвар… Хто ховається за цим псевдонімом? Чоловік чи

жінка?

А чи в курсі ви, що колись жінки ховались під вигаданими чоловічими іменами

просто заради того, щоб їхній твір надрукували? Так до XX століття в Європі,

наприклад, існував закон, за яким жінці дозволялося друкуватися тільки за письмової

згоди її чоловіка. Більше того, письменники-чоловіки користувалися більшою

повагою серед читацької аудиторії.

Пропоную згадати імена відомих письменниць, яких всі знають під

чоловічими псевдонімами:

1. Жорж Санд (Амандіна Аврора Люсіль Дюпен), французька письменниця

XIX ст., героїнями романів якої завжди були сильні і незалежні жінки.

2. Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська), українська

письменниця XIX ст., мистецького рівня досягла, зображуючи трагічну долю

пригнобленої, приниженої, безправної кріпачки.

3. Джорж Еліот (Мері Енн Еванс), англійська письменниця XIX ст., автор

романів, написаних у Вікторіанську епоху, які до цього часу не втратили

популярності і успішно екранізуються.

4. Дж.К.Роулінг (Джоанн Роулінг), британська письменниця, сценаристка,

кінопродюсер, авторка всім відомого «Гаррі Поттера». До речі, агент письменниці

порадив їй придумати чоловічий псевдонім, щоб книгу краще купували. Інакше

хлопчики, ровесники головного героя, несерйозно сприймуть книгу через те, що її

написала жінка. У квітні 2013 року письменниця під псевдонімом Роберта Гелбрейта

випустила для дорослої публіки кримінальний роман «Поклик зозулі». Авторство

розкрила через три місяці.

Сьогодні ми познайомимося іще з однією жінкою-письменницею, яка

заховалася під псевдонімом, а також із її романом «ПоКров». Що хочу сказати?

Будьте обережні із цією книгою. Взявши в руки, ви її не відпустите, доки не

перегорнете останню сторінку.

4

III. Вивчення нового матеріалу.

Презентація випереджувальних завдань.

1. Повідомлення «біографів»

Люко Дашвар (Ірина Іванівна Чернова, 1957 р.н.), сучасна українська

письменниця, сценарист, журналіст, народилась 2 травня 1957 року в Херсоні. Має

дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік), Академія

державного управління при президентові України (магістр державного управління)

У літературі з 2006 року. Три роки поспіль Лауреат літературної премії

«Коронація слова», має премію «Дебют року», диплом «Вибір видавців». У 2012 році

отримала відзнаку «Золотий письменник України»

Свій псевдонім письменниця не просто вигадала. «Псевдонім зібраний зі

складів і літер імен дорогих мені людей. Так вийшло і мені це подобається, що за ним

не проглядається ані національність, ані стать. Люко – західне ім’я, Дашвар –

абсолютно східне звучання»,- сказала вона в одному інтерв’ю.

На даний момент письменниця має десять романів, гострих і пронизливих,

психологічних і чуттєвих. Назви говорять самі за себе:

- «Село не люди», «Молоко з кров’ю» (алюзії до фольклорних висловів

«село і люди», «кров з молоком»)

- «Рай. Центр» (райцентр)

- «Мати все» (як дія і як заклик)

- трилогія «Биті є» (алюзії до Біблії, биті життям, з досвідом)

- «На запах м’яса»

- «ПоКров» (захист роду) 2015р. За результатами продажу в мережі

книгарень «Є» книга посіла перше місце в ТОП-10.

- «Ініціація» 2018р.

Перегляд відеоролика «Жити треба з любов’ю»

2. Повідомлення «літературознавців»

За жанром «ПоКров» - це суміш історичного, любовного та детективно-

містичного роману.

5

Перегляд буктрейлеру юнацького відділу Новомосковської міської

бібліотеки)

Словникова робота

Роман – великий епічний твір, що охоплює значний проміжок часу й велику

кількість персонажів.

Історичний – побудований на історичному сюжеті, відтворює в художній

формі якусь епоху, певний період в історії.

Любовний - побудований на романтичному сюжеті, у якому змальовується

амурний зв'язок між чоловіком та жінкою. Основною темою романтичних романів є

палке кохання, яке не розуміють оточуючі або на перепоні якого виникає багато

складних обставин.

Детективний - в якому розкривається певна таємниця, пов'язана зі злочином,

твору властива надзвичайна динамічність сюжету, події розгортаються швидко, з

великим напруженням.

Містичний - (від грец. μυστικος — «прихований», «таємний») — надприродні

явища і наслідки духовної практики, як зв'язок із потойбічним світом і

надприродними силами.

1. У чому ж складність сюжету роману? (події розгортаються у двох

часових вимірах: сучасному і минулому)

2. Спробуймо виокремити основні композиційні компоненти

- у романі 14 розділів: «Ярема», «Мар’яна», «Загублені», «Ярко», «Гірше

не буває», «Останній Дорош», «Наосліп», «Родина», «Захований рід», «Заповіт»,

«Неможливе»

- композиційні прийоми

обрамлення (твір починається сценою смерті Яреми і закінчується роздумами

його душі);

ретроспекція (історії родичів, пошуки інформації в архівах, Сон Мар’яни,

постійне звернення до минулого щоб знайти відповіді на питання сучасного);

розрив подій (розділи роману то переносять нас у давні часи, то хвилюють

сучасним).

6

- елементи композиції

листи: Яреми до Перпитуї (освідчення в коханні, що стало зав’язкою в

розвитку всіх наступних подій, розділ «Ярема»);

Перпитуї до нащадків: перший – про прокляття роду Дорошів, розділ

«Заповіт», другий – умови отримання спадку, розділ «Заповіт».

сон Мар’яни, в якому ми дізнаємося історію кохання прабабусі Олександри й

Курта фон Лютцоффа.

вірші про меблі Бродського та Іздрика.

вставні розповіді: розділ «Захований рід» - у якому Мар’яна детально

дізнається про свій родовід по лінії тата від Пітера Кравчука, представників

української ін’юрколегії та представників «Банку Монреаля».

Розділ «Неможливе» - у якому Мар’яна прагне зняти прокляття: знаючи

історію сім’ї батька, починає збирати архівні матеріали по материнській лінії, щоб

просити покрову в семи поколінь, у 126 предків. Кривошиїха говорила: «Розвіється

прокльон, як за сім колін у роду станеться те, чого бути не може». І неможливе

стається…

3. Повідомлення «психологів»

Хто вона – головна героїня Мар’яна?

Мар’яна Озерова, 27 років, корінна киянка

- живе з батьками у двокімнатній хрущовці

- закінчила інститут за спеціальністю «Менеджер організацій».

- після «…збування візитівок приватної друкарні, обліку в пельменній і

навіть сортування квітів на оптовій базі…» («Мар’яна», с.35) знайшла пристойну

роботу – бренд-менеджер у престижній рекламній агенції.

На початку твору

- мріє про красивого і стильного чоловіка (а коли знаходить «ідеального»

Хотинського, Аїда говорить про них: «Надто ви різні для гармонійних стосунків. Він

– як з журналу, ти…з газети про чергу біля служби зайнятості» «Загублені», с.93)

- власне житло

- гарний і якісний одяг

7

- багате і шикарне авто

- подорожі Європою

В кінці твору

- думає про своїх рідних, прагне покращити їх життя

- мріє об’єднати сім’ю: «Сім’ю треба докупи збирати, тато…У сім’ї всяке

може статися. Мама – не така вже й праведниця, з мріями своїми совковими…Бабцю

треба знайти. Вона злодюжка, тату…Але вона – наша. З нашої сім’ї. Як ми її

покинемо? Не можна, щоби в сім’ї …свої своїх же вбивали! Щоби розліталися на різні

боки без вороття, як чужі…»(«Родина», с.253)

- прагне допомогти Полі, спочатку на Майдані, а потім, коли Полю

звинуватили у вбивстві і запроторили за грати.

- турбується про свого Ярка, який воює на Сході у батальйоні «Азов»

4. Повідомлення «істориків»

Майдан. Як він вплинув на героїв?

«- Колись я напишу спогади про ці дні…

- Про все те напишеш?

- Найперше напишу: тут не було брехні».

(«Наосліп», с.230)

«- Якби не Майдан, ніколи б не дізналася, що

у світі так багато справжніх людей».

(«Наосліп», с.248)

Майдан у романі виступає не центром подій, а фоном окремих, хоча й

багатьох, епізодів оповіді. Майдан змінює життя країни, життя героїв роману. «Так

далі жити не можна!» - шепоче ці слова Поля, а згодом їх повторює Мар’яна і Аїда.

Валентин Озеров через сором перед майданівцями за втрачені гроші

намагається покінчити життя самогубством

Аїда, зрозумівши, хто винен у каліцтві чоловіка, віддає на Майдан дорогий

одяг, автівку, а через деякий час і борг чоловіка у 200 000 гривень.

Майдан змінив і Льову Шендерика: «То самі будьте людьми! Йдіть на

Майдан – одразу в Україні людей більше стане…Мар’яна помітила: Шендерик

8 змінився. Усе ті ж скуйовджені довгі патли, беззастережний погляд без страху, тільки

звична насмішкувата іронія зникла, наче – які жарти? Усе серйозно.» («Загублені»,

с.94)

А от Славко Шуляк, коханець Аїди, говорив «Не чіпай Майдан. Я зараз на

цій темі нормальне бабло рубаю. На одних тільки прапорах за тиждень – півлимона.

Попит»

Поля після розгону Майдану, після побиття студентів говорить: «Більше мене

ніхто не вдарить! Хіба що одразу вб’є…», при цьому знаходить молоток і намагається

запхнути його в рюкзак. Згодом дівчина вже «днює і ночує на Майдані. Варить, лікує,

все ще сподівається знайти свого Ігоря Корнілова…». А навесні знаходить у лісі з

проломленою головою…

Мар’яну Майдан не одразу обпік.

«…Бруд…Суцільний бруд!

– Бруд помічають сторонні, - чує поряд.

Озирається – інтелігентний сивий чоловік у сірому драповому пальті,

спортивній шапочці й шкіряних рукавичках із великим чорним мішком для сміття

усміхається приязно, підбирає з асфальту картонний пакет з-під соку, зім’ятий

пластиковий стаканчик, кидає в мішок.

– І у вас…погляд сторонньої людини, - відповідає той. – Йшла повз двір сусіда,

побачила розкидані речі, скривилася: «Ох, же бардак у них!». Якби той двір був

вашим, ви би не констатували біди, ви би щось із тим робили.

– Стаканчики збирати?!

– Багато чого можна зробити, якщо ця країна вам рідна. Якщо ви не

почуваєтеся сусідкою, яка вештається чужим двором. Сусідське не болить, тільки

дратує. Болить тільки своє.» («Останній Дорош», с.195)

Розшукуючи Ярка, Мар’яна починає помічати, що від людей на Майдані

«…не віяло агресією, тільки терпінням: не як покорою, а впертою впевненістю», «як

багато молодих, азартних, лиць не ховають: пісні, вірші, сміються…Як багато сивих,

поважних – заклопотані, не сидять без діла: майструють щось біля наметів,

9 перемовляються спокійно, зважено. Добре, що є молоді. Добре, що старі з ними

поряд». («Останній Дорош», с.199)

А згодом і сама застрягла на Майдані: «…з ранку до вечора допомагала

подрузі: різала бинти на тонші, притримувала скалічені кінцівки вояків під час

перев’язок , колотила «Фармацитрон» у гарячій воді й тільки жахалася щоразу, коли

знадвору заносили наступні ноші: чи не Ярко часом?!» («Наосліп», с.228),

«Медпункт, де Мар’яна вже не гірше за Полю робила ін’єкції, перев’язки, зупиняла

кровотечі й просто заспокоювала людей, перетворився на перевалочну базу: побитим,

підстреленим, покаліченим протестувальникам надавали першу оперативну медичну

допомогу, відправляли до лікарень столиці не тільки «швидкими» - будь-яким

транспортом, що траплявся поряд».(«Наосліп», с.244)

19 лютого дівчина оплакувала вбитих, «…одинадцята сотня «Ведмедя» всю

ніч боронила Будинок профспілок. Майже вся полягла. Хто не загинув, поранений

побитий. Одиниці неушкодженими лишилися». («Родина», с.252). Загинула

шістнадцятилітня Галинка, білявий Макар, дужий Гоцик, Федя…Була вражена тим,

що «за кілька кварталів від Майдану столиця жила звичним життям, наче поряд не

вбивали людей. Крамниці відчиняли двері, заманювали знижками…, ресторани

пропонували «нове, незвичайне меню»…Як таке може бути?»(«Родина», с.252)

5. Повідомлення «дослідників»

Родовідні дерева Мар’яни та Ярка

10

Рисунок 1.

11

Рисунок 2.

12

Висновок

Як бачимо, письменниця Люко Дашвар створила роман, який ніби випробовує

нас, тестує на міцність, витривалість, вірність, патріотичність. Не всі пройдуть тест

на сто відсотків, але висновків можна зробити багато.

IV. Узагальнення й систематизація вивченого матеріалу

Метод «мозковий штурм»

1. Про що роман «Покров»? ( про рід, який має вплив на наше життя, з

яким ми пов’язані, який треба пам’ятати і який може бути як джерелом прокляття, так

і сильним захистом; будь-які наші вчинки знайдуть свій відгук у майбутньому,

стануть причиною нещасть або благополуччя майбутніх поколінь; про важливість

родинної крові, яка має неабияку силу;)

2. Які проблеми порушені у творі?

- влада минулого над майбутнім;

- зрада і сила прокляття;

- кохання і смерть;

- уміння знайти кохання і не втратити його, спокусившись на великі гроші;

- рівень національної свідомості українців.

3. Які висновки можна зробити після прочитання твору? Можна

цитатами із тексту.

- без знання свого минулого у нас немає майбутнього;

- «Кожен у своєму будинку нині має шанс жити по-справжньому. Робити

справжнє діло, поважати людей, не брехати, забути про заздрість і ненависть,

любити…Це просто.» («Ярко», с.128);

- об’єднавшись, ми можемо гори звернути, чому яскравим доказом став

Майдан;

- у будь-які моменти життя залишатися Людиною.

13

V. Підсумки уроку

Коментування теми уроку

Світ не стоїть на місці. Одне покоління змінюють інші. Та кожне наступне

покоління не починає свого життя без попереднього, з чистого аркуша. Баба

Кривошиїха говорила: «…хто свою кров не ганьбить, тому вона – покров! Захист

надійний…». («Заповіт», с.324). Якщо виникають проблеми, «…повинна людина

вклонитися предкам своїм до сьомого коліна. Звернутися до кожного на ім’я, яке тому

при хрещенні дали. Попросити сили й захисту. Якщо гідних більше серед предків,

подолають прокляття, а як ні – вже ніщо не допоможе».(«Неможливе», с.356)

- Чи допомогли Мар’яні її предки? («…у безкінечному просторі

кружляли злі люди: насміхалися, реготали відверто й гнівно, намагалися вчепитися в

русяве волосся, вимагали крові…Їх відганяли інші: приймали на себе удари, тримали

одне одного за руки, утворюючи навколо Мар’яни живий захисний покров. Злі

пробивали, а добрі падали. Лиш хиталися, зчіпляли руки – скільки ж часу вистоять?!

Чи встоять?!»)

- Чи стала Мар’яна щасливою?

- Що для вас означає бути щасливою людиною?

VI. Рефлексія

Пісня у виконанні Марії Яремчук «Родина»

VII. Домашнє завдання

Г.Сковорода сказав: «Пізнай свій край…себе, СВІЙ РІД, свій народ, свою

землю – і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої

здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із тієї стежини вже

рушили у життя твої нащадки. І також будеш ти.». Тому пропоную всерйоз взятися

до роботи, дослідити своє родинне дерево, щоб було що передати своїм нащадкам

у спадок.

14

Перелік використаних джерел

1. Дашвар Л. ПоКров / Люко Дашвар. – Харків: Книжковий клуб "Клуб

сімейного дозвілля", 2016. – 384 с.

2. Чернишенко Н. Жити треба з любов'ю (Люко Дашвар) [Електронний

ресурс] / Наталля Чернишенко. – 2016. – Режим доступу до ресурсу:

https://www.youtube.com/watch?v=YJEjZkvD1Nc.

3. Скуратівська Я. Люко ДАШВАР: Коли пишу українською, я ніби

відкриваю для себе Україну / Ярина Скуратівська. // День. – 2012. – №102. – С. 23.

4. РАДЗІЄВСЬКА В. Для успіху потрібні ідея й характер. Люко Дашвар про

прототипів героїв своїх романів [Електронний ресурс] / Валерія РАДЗІЄВСЬКА //

Gazeta.ua. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: https://gazeta.ua/articles/people-and-

things-journal/_dlya-uspihu-potribni-ideya-j-harakter-lyuko-dashvar-pro-prototipiv-

geroyiv-svoyih-romaniv/390484.

5. Татаренко І. Люко Дашвар: “Я боялася поповнити лави жінок-

письменниць, бо маю до них дуже насторожене ставлення” [Електронний ресурс] /

Іра Татаренко // Друг читача. – 2009. – Режим доступу до ресурсу:

https://vsiknygy.net.ua/interview/822/.

6. Сущук М. "Покров" Люко Дашвар: роман-жиза [Електронний ресурс] /

Макс Сущук. – 2016. – Режим доступу до ресурсу:

https://www.youtube.com/watch?v=haz2rVy3XhE.

7. Буктрейлер роману Люко Дашвар "Покров" [Електронний ресурс] //

Юнацький відділ Новомосковської міської бібліотеки. – 2018. – Режим доступу до

ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=U3Bj_p-7_tc.