Туристичний журнал "Робінзон" №6 - червень

Сеньйор робінзон

4

Таємниці лісу Хегевальд

Євген рафаловСькийфото автора

Ще в дитинстві, слухаючи казки, ми уявляли собі казковий ліс з Бабою Ягою, Кощієм та іншою казкової нечистю. Більшість казок та дитячих фільмів почина-лися зі слів: «За лісами широкими...» Так от, у нас, на Поліссі, є власний «Заповідний ліс» − Хегельвальд. Надзвичайно гарний сосновий масив розкинувся не-подалік від Житомира, біля злиття трьох річок: Тете-рів, Гуйва та Гнилоп’ять. Ну, це все казки, − скажете ви, − немає там ніякої нечисті! А як щодо рейхсфюре-ра СС Генріха Гіммлера?! Адже він вибрав саме цей ліс для своєї ставки, назвавши його Хегевальд − «Запо-відний ліс». Чим же він його так приваблював?

ЦілКом ТАємНо.

Шифр 2Н-10Б.

Рейхсфюреру СС Гіммлеру.

12 грудня 1941 Житомир

Долина Безсмертного Тамплієра

та Межиріччя – імовірно, один і

той самий об’єкт, що знаходив-

ся при впадінні річок Гуй-

ва та Гнилоп’ять у річку

Тетерів під Житомиром,

неподалік від місцезнахо-

дження стародавнього

язичницького капища.

Очолювана мною група

продовжує пошуки в

цьому напрямку.

Гауптштурм

фюрер СС і

доктор археології

фон Зеель


5

звичайно, можна серйозно не ставитися а ні до цієї записки про скарби тамплієрів, а ні до де-

яких пошуків. але ніхто не зможе заперечити факт існування стародавнього язичницького капища та збудованої згодом поруч ставки Гіммлера. Частина цих місць, разом із древнім святилищем, знаходить-ся на території танкового полігону − як бачите, і нині ці місця контролюють військові! але потрапити туди можна і, навіть, варто. Як це зробити? найпростіше відправитися до такого незвичного місця річкою на байдарці! ви, якщо зважитеся, можете до мене звер-нутися, я допоможу.

У чудовому місці на березі річки Гнилоп’ять, на-впроти мальовничого Гаркушиного водоспаду, на невисокому пагорбі, древляни, судячи з археологіч-них розкопок, мали жертовне капище. величезний слов’янський символ смерті, розміром 11 на 13 ме-трів, вирізали на землі у вигляді гігантської жіночої фігури, чи то велетня, чи то божества начебто богині смерті Мари або Морени. Під час археологічних роз-копок у Шумському дохристиянському капищі, ви-явили сліди величезного кострища з перепаленими кістками биків та птахів. виникає питання, а чи були там людські кістки? Мені невідомо, але судячи з архе-ологічних звітів, начебто немає. але до звітів подібна інформація могла і не потрапити − часто такі звіти нагадують податкові декларації наших політиків. :-)

навіщо слов’янами якийсь велетень, завбільшки з чотириповерховий будинок, та ще й жінка!? До-ведеться копнути глибше та звернутися до «запи-

сок про галльську війну» Юлія Цезаря. ось що нам пише Цезар: «Усі галли надзвичайно побожні. Тому люди, вражені важкими хворобами, а також воїни, дають обітницю принести людські жертви. Цим у них завідують друїди... Деякі племена використовують для цього величезні опуда-ла, зроблені з верболозу, руки-ноги яких вони напо-внюють живими людьми. вони підпалюють їх знизу, і люди згорають у полум’ї». Саме з цим древнім галль-ським звичаєм пов’язані численні казки про велетнів, що зжирають людей. і у нас, слов’ян, теж є свої казки про лихо та бабу Ягу. однооке лихо, що вище найви-щого дубу, є жінкою-велетнем, яка мешкає в лісі, ледь поміщається в своїй хаті, смажить зарізаних нею лю-дей у печі. казки часто підкреслюють величезні роз-міри цих бабусь: баба Яга лежить поперек хати: «в од-ному кутку ноги, в іншому− голова, губи на одвірку, ніс в стелю впирається». Голови убитих та замучених кровожерливі бабки відокремлювали від тулуба і ви-ставляли біля своєї оселі на кілках. Також у багатьох казках хата баби Яги оточена такими жердинами з че-репами. арабський мандрівник ібн-фадлан теж роз-повідає, що бачив довгі жердини, встромлені в землю позаду головного ідола, які слугували російським куп-цям для розміщення на них голів жертовних тварин.

Який напрошується висновок? Дійсно, в Шумсько-му ритуальному капищі були знайдені сліди «вели-чезного жіночого опудала», створеного для жерт-воприношення. опудало було виготовлено з кілків,


6


7

дерев’яного частоколу та плетеної лози. Схожий стародавній звичай і зараз можна зустріти на святах Масниці та івана купала, тільки тепер спалюють неве-ликі солом’яні ляльки купали або костроми, які лише символізують людські жертвоприношення. Шумське капище у цьому плані унікальне, як і вся місцевість в окрузі! на честь чого і кого було спалено опудало-жертовник, на місці якого залишилося, вдумайтесь, − 10 кубометрів попелу та вугілля? Можливо, ця жертва була якось пов’язана з історією древлян? наприклад, княгинею ольгою, яка після вбивства древлянами її чоловіка, князя ігоря, знищила в києві два древлян-ських посольства, одне з яких, до речі, спалила! Після чого привела військо у Древлянську землю і, захопив-ши іскоростень, вбила в ньому, згідно з літописом, 5000 древлян. а наступного року − запалала війна у всій землі древлянській. «Древляни ж побегоша і за-творішася в градех своїх.» а може, це святилище спа-лили на честь богині долі, удачі та родючості Макоші? Ця загадка навряд чи найближчим часом буде роз-гадана. адже самого села Шумськ давно вже немає, воно пішло під воду! Це результат «забаганки» за-ступника командувача 8-ї танкової армії генерал-ма-йора Гаркуші. 1955 року генералу прийшла до голови ідея знести село, а на його місці збудувати величезний танковий полігон. До того ж, за його наказом на річ-ці Гнилоп’ять, лише за 100 метрів від стародавнього капища солдати створили мальовниче водосховище

«Гаркушине море» та «Гар-кушин водоспад»! Що за таємниці вони прихову-ють − ми навряд чи коли-небудь дізнаємося.

ось у цих місцях, нижче за течією річки Гнилоп’ять, там, де вона зустрічається з Тетеревом та річкою Гуй-ва, утворюючи так зване Межиріччя, і починається таємничий лісовий масив − «Хегевальд»! Чи прово-дили німці археологічні розвідки у Межиріччі чи ні, − не зрозуміло, але я схильний вважати, що під час окупації вони проводилися. адже ніхто не заперечує німецької експедиції на Тибет 1939 р., організованої інститутом аненербе за безпосередньої підтрим-ки рейхсфюрера СС Гіммлера! а в нашому випадку мова йде про пошуки на окупованій території, ви-трат − ніяких, крім часу! адже чимось же керував-ся Гіммлер, коли приймав рішення про будівництво ставки «Хегевальд»?

будували «заповідний ліс» з жовтня 1941 по липень 1942 року радянські військовополонені під наглядом частин СС. Самі розумієте, що з ними потім сталося. враховуючи високу секретність об’єкта, мешканців довколишніх сіл завчасно відселили, а резиденцію відгородили від зо-внішнього світу трьома тисячами метрів колючого дроту. У цьому лісі збереглися два занедбаних за-


8

лізобетонних бункера. один із них зараз знаходиться на території військової части-

ни, тому доступ до нього закритий. основний бункер зараз закритий на великий замок. Сама споруда об-росла повітками, курниками місцевих жителів та на-була досить миролюбного вигляду.

Поруч − військова частина та психіатрична лікар-ня. ну, з військовою частиною все зрозуміло, адже тільки через 11 років після закінчення війни світ ді-знався про Хегевальда, та й то з мемуарів Шеллен-берга. У лондоні 1956 р. вийшла його книга «лабі-ринт», де він описує свої відвідини ставки Гіммлера. а ось радянська влада після війни так і не розголоси-ли правду про «Хегевальд». на його місці з’явилася військова частина та психіатрична лікарня; мабуть, хтось вирішив, що тутешній клімат та заповідна ат-мосфера краще лікують хворих! :-) Гіммлер, напев-но, теж так думав, тому на галявині біля бункера об-лаштували тенісний корт. а до послуг гостей були прогулянки на конях. Правда, здійснити таку прогу-лянку означало можливість потрапити під кулю пар-тизан чи місцевих селян, про що Гіммлер неоднора-зово попереджав своїх відвідувачів.

Саме у «Хегевальзі» 1942 року Гіммлер вперше представив свій сумнозвісний «План «ост» − план колонізації та германізації східних територій, оку-пованих фашистською німеччиною. Дотримуючись плану, Гіммлер наказав організувати навколо сво-єї резиденції перші поселення «істинно німецьких селян». неймовірно, але саме під Житомиром рей-хсфюрер СС Генріх Гіммлер почав створювати те, про що мріяв Гітлер − зразкове поселення арійців, про-образ майбутньої остготської імперії. До колонії «Хе-гевальд» мали увійти 29 поселень німецьких селян, а

особиста ставка Гіммлера мала стати її серцем.Що ж то за ліс такий? У цих таємничих місцях ще

наприкінці XIX століття археолог Сергій Гамченко по-чав досліджувати кілька курганів раннього залізного віку, що датуються VII-VI століттям до н. е. Потому загони нквС, а за ними і загони СС, активно шука-ли язичницькі капища, стародавні скарби. знайшли вони те, що шукали, чи ні, нам поки не відомо. Тільки цю територію вважали заповідною, і не просто так тут виникло німецьке кладовище. за чутками, саме тут похований засновник військ СС, перший командир дивізії «Мертва голова» Теодор ейке та дві з полови-ною тисячі карателів СС. на узліссі цього загадкового лісу розташоване кладовище, а за ним село зарічани.

колись ці місця називалася Псище. вважається, що за часів Древньої русі в цих лісах жили волхви, а їх володіння охороняли величезні пси. назва села Пси-ще дійсно виникла завдяки псарні, де займалися роз-веденням та дресируванням мисливських хортів. Є навіть кілька легенд про те, що після прийняття хрис-тиянства на русі величезні пси встали на захист та охорону місцевих древлянських волхвів, що ховалися в цих лісах. в іншій легенді кажуть, що пси охороня-ли вхід до потойбічного світу. і вже повірте, печер та підземель тут вистачає. Та й щодо волхвів у мене сум-нівів немає! Де їм ховатися, як не в лісі? а без собак в лісі, тим більше в такому, − вельми небезпечно! а з боку річки Тетерів цей лісовий масив від сторонніх очей оберігали вовчі гори. Думаю, сама назва вам вже скаже про те, хто там мешкав. Скільки краси та таєм-ниць приховує в собі древлянська земля!

Якщо ви захочете спробувати розгадати цю за-гадку, хоча краще просто побачити всі ті місця, що я описав! То Wild Traveler готовий провести для вас уні-кальний активний тур до Межиріччя та заповідного


9

лісу «Хегевальд»! але пам’ятайте, аби потрапити до цих місць, нам належить зробити невелику одноден-ну експедицію на байдарках трьома річками Полісся: Тетерів, Гуйва та Гнилоп’ять, уздовж «заповідного

лісу» Хегевальд, до водоспаду та місця стародавнього слов’янського капища! Хто готовий до пригод, ласка-во прошу до команди...

wildtraveler.com.ua, (066) 712-53-03.

Сезон робінзона

10

ТуНіСьКі моЗАїКи

Юлія криЦинафото володимир лоМаЧУк


11

КурорТНий ПлЯЖНий відПоЧиНоК, ПроГулЯНКи римСьКими руїНАми ТА оСоБливий КолориТ медиН ТА БАЗАрів. уСе Це – ЯСКрАві момеНТи ПодороЖі «роБіНЗоНА» до ТуНіСу.

Якщо вам раптом закортить надіслати листів-ку зі своєї подорожі будь-кому з рідних чи друзів, то Туніс – найбільш підходяща для цього країна. Біда в іншому – листівку з яким зображенням ви-брати: золотисті пляжі та неймовірного синьо-го кольору море, величні римські руїни, базари

зі скарбами із «1001 ночі», милі серцю оливкові гаї, розкидані пустельним ландшафтом, чи див-ний біло-синій мавританський Сіді-Бу-Саїд на вершині скелі. для такого крихітного народу –це одна з найменших країн в Африці –Туніс надає туристам найрізноманітніші атракції.

наша подорож у ми-нуле почалася зкарфаге-ну, багатому передмісті – Монако африки – з його розкішними віллами, неймовірним краєвидом на затоку та реліквіями минулого. збудований 814 року до нашої ери фінікійцями, що при-йшли сюди з території нинішнього лівану, він був колись найбагатшим містом світу, постачаючи до Європи пшеницю, ви-

ноград, оливки. Та римляни зруйнували місто, збудувавши свою цивілізацію на фінікійських руїнах. короткої миті слави зажив карфаген за часів Ганнібала. Протягом століть, після Пунічних війн, місто бачило багато битв. Після того, як тут ступала нога римлянина, вандала, візантійця, араба, турка та іспанця, настала черга французів. вони залишили значний відбиток у сучасному житті Тунісу, з його колоніальними будівлями, з французькою мовою, яка вивчається у школах нарівні з арабською, у придорожніх кав’ярнях з фраппе.


12

Після прогулянок руїнами історичного міста чарів-ний Сіді-бу-Саїд з його веселими білими будиночками та блакиттю віконниць, дверей, моря та неба здається якоюсь зовсім іншою планетою. Якщо піднятись стеж-кою до скелі повз гігантські бугенвілі, то неймовірний краєвид на затоку геть начисто вимете з голови картин-ки історичного каміння.

Та історичне минуле Тунісу не відпускає так легко до-питливого туриста. Приміром, амфітеатр в ель-Джемі. він був побудований у III столітті та міг одночасно вмі-щувати до 30 тисяч глядачів. До наших днів збереглися тільки три поверхи аркад, сходи та лавки

реконструювали. Сьогодні в амфітеатрі проводять фес-тивалі, концерти симфонічної та джазової музики.

Чи кайруан. неквапливий ритм життя, на вулицях люди, одягнені у традиційну арабськуодежу. над містом лунають голоси муедзинів з десятків мінаретів, що за-кликають правовірних мусульман на молитву. Головна пам’ятка – мечеть «Сідіокба», названа на честь її засно-вника – полководця окба. вона – перша, споруджена арабами у Магрибі, і найшанованіша. Її часто відвіду-ють мусульмани з різних країн, оскільки сімпаломництв сюди прирівнюються до одного хаджу до Мекки.


13

Шлейф історичного минули чарівних туніських міс-течок бентежить допитливих туристів. а тепле море, а біле золото піщаних пляжів, а цілющі процедури тала-со-центрів! Програм таласотерапії в Тунісі безліч: від загальнооздоровчих та відновлювальних до спеціаль-них (косметологічні, до- та післяпологові програми, лі-кування хвороб опорно-рухового апарату, «антистрес», програми для бажаючих кинути палити тощо). Центри таласотерапії зосереджені, в основному в Хаммаметі, Суссі та на острові Джерба. Таласо-цен-три Сусса пишаються оздоровчим курсом «Мандара», до якого входять квіткові ванни та масаж з ароматичними оліями. Таласо-центри Хаммамету славляться тим, що ви-користовують найсвіжішу морську грязь, що надходить у ванни трубами безпосеред-ньо з глибин моря – з глибини 8-10 метрів. район Хаммамету–«найзеленіша» частину

країни, курорт оточують апельсинові та евкаліптові гаї, оливкові дерева, фінікові пальми, виноградники. Чудова сонячна Махдія–затишне гніздечко лютих піратів, від-важних флібустьєрів, кмітливих авантюристів.

і не дарма нептун, бог морів, є важливим божеством для тунісців. золоті пляжі та неймовірно синя вода Се-редземного моря притягують сюди європейських турис-тів. від риболовлі до віндсерфінгу тавітрильного спорту, готелі Тунісу пропонують усі ті самоатракції, що і ку-

рорти французького та іспан-ського узбережжя, але значно дешевше. Пелюстки троянд, розкидані по кімнаті, рушни-киу форми лебедів та яскрава кераміка додають східного ко-лориту готелям. Усе, почина-ючи від прогулянок берегом моря, кав’ярень, медини до парків розваг – усе для того, аби гості відчували себе мак-симально комфортно.


14

о, ці східні медини… Тут можна по-бачити хліб на вуличних візків, хлоп-чиків, що продають букетики жасмину, та усі чари арабського світу: кераміка, срібні прикраси, прекрасні набори чаю, парфуми, вироби з оливкового дерева, мозаїки, килими, оливки, прянощі, пря-нощі, прянощі….

в Тунісі все досить самобутньо! Ці білі міста! оливкові гаї! кипарисові алеї! арабська вязь та французький щебіт! Посмішки та доброзичливість оточую-чих! Піщані пляжі та такий багатолюд-ний «променад» кромкою прибою!Цікаві екскурсії! Туніський чай з кедровими го-рішками! а карфаген! а Сахара! а музеї в мединах! а скільки ми ще не побачи-ли... У мене склалося враження, що Туніс – це ідеальний варіант поєднання пляж-ного та екскурсійного відпочинку.

СТиль робінзона

16

на шляХу повернення

до себе

Юрій рУДниЦький

історико-культурний комплекс «Замок радомисль» і розташований в ньому музей української домашньої ікони доносить до українців унікальність та європейськість їхньої духовної спадщини, зокрема й на прикладі сакрального мистецтва. Це дає можливість і жителям радомишля, що на Житомирщині, де розташований музей, поглянути під іншим, європеїзованим кутом зору на історію свого невеличкого містечка...


17

архітектурне обличчя містечка радомишль (Жи-томирська область) визначається православною Свято-Миколаївською церквою, кількома старими будиночками кінця ХіХ – початку ХХ ст. і стандартно-понурими блоковими «коробками» та пам’ятниками радянського періоду. Тим, хто живе в цьому містечку протягом десятиліть, важко повірити, що до жовтня 1917 р. тут були синагога, шість іудейських молитов-них будинків, дві православні церкви, лютеранська кірха та костел з органом, побудований на кошти кня-гині Цецилії радзівіл.

від синагог, греко-католицьких і православних (крім однієї) церков, лютеранської кірхи більшовики не лишили каменя на камені. а у вересні 2011 року у радомишлі набув нового життя старий міський млин, на місці якого в XVII столітті стояла паперова фабри-ка – там відкрився історико-культурний комплекс «замок радомисль». нині він відомий як насамперед осередок єдиного в Україні, та і в усій Європі Музею української домашньої ікони. а крім того, там віднов-лена давня монастирська технологія виробництва

за задумом засновниці комплексу, заслуженого лі-каря України, доктора ольги богомолець, в наймену-ванні її дітища, «замку радомисль» збережена стара фонетична особливість вимова назви міста, де він власне й розташований.

на початку XVII століття радомишль (або радо-мисль, як на той час) перетворюється на центр папе-ровиробництва. за наказом архімандрита києво-Пе-черської лаври Єлисея Плетенецького (між 1550 і 1554 – 1624) там була зведена перша в Центральній Україні паперова фабрика. вона виробляла папір для друкар-

ні києво-Печерської лаври, котра в першій половині XVII ст. стала головним осередком українського кни-годрукування в речі Посполитій

значення папірні в радомишлі для широкого чита-ча доречно було би пояснити за допомогою метафо-ри: якщо книги, образно кажучи, хліб освіти, то папір можна назвати хлібом книгодрукування.

нині кожен відвідувач замку може виготовити па-пір власноруч – так, як це робили наші предки в XVI-XVII ст.

але найбільшою атракцією історико-культурного комплексу «замок радомисль» є уже згаданий Музей української домашньої ікони.

більшість ікон, що нині перебувають у фондах Му-зею, були придбані на «блошиних ринках», у комісій-них магазинах. нині фонди нараховують близько 5 тисяч одиниць зберігання – ікон та інших предметів українського сакрального мистецтва XVI-XX ст. Се-ред них і унікальна ікона Миколая Чудотворця, ви-різьблена на шиферному камені, за різними припу-щеннями між кінцем XII і першою половиною XV ст.

більшу частину фондів складають образи, написа-ні не професійними цеховими майстрами, а людьми з народу – орачами, гончарями, ковалями та іншими. Для них іконопис був улюбленою справою у вільний від основної роботи час. народні іконописці пере-важно не мали фахової освіти – лише хист до малю-вання. бачачи перед собою образи в церкві, як пев-ний зразок, народні майстри малювали їх по-своєму. Хоча іконопис – мистецтво консервативне, зі своїми


18


19

суворими, освяченими століттями правилами, але митцям з просто-люду важило більше не відтворен-ня з максимальною точністю, а їхнє власне, недогматичне, живе, вільне від умовностей і обмежень бачення невидимого, духовного світу.

в кожній історичній землі Укра-їни стихійно сформувалися протя-гом століть власні традиції народ-ного іконопису. київщина, Поділля, волинь, Полісся, Сіверщина, буко-вина, Галичина, закарпаття – іко-ни, написані в цих землях, неважко впізнати за певними, властивими лише їм рисами. наприклад, ікони, написані на Полтавщині, відрізня-лися небесно-блакитним фоном образів, рум’яними обличчями, реалістичними квітами, м’якими фарбами і формами. Для київщи-ни характерні яскраво-червоні, і навіть пурпурні тони. образи з Поділля можна визначити за тем-но-зеленим фоном, за загальною насиченістю колірної гами, за фан-тастичними квітами. Сіверські іко-ни – суворі, стримані, аскетичні, мінімум орнаменталістики і при-крас. Поліські визначаються спо-кійними і сталими зображеннями святих, очі глибокі, фон темно-си-

ній або темно-зелений, на якому зображені квіти.

експозиція музею наочно по-казує, в чому полягає основна відмінність українських ікон від інших ікон східнохристиянської традиції. Українська ікона як мис-тецьке явище виникла на перетині двох традицій – консервативної ві-зантійської і західноєвропейської ренесансної. Для першої характер-ними є умовність, суворість, схема-тичність, безтілесність (перейняті, до речі, російською іконописною традицією з її потягом до якомо-га точного наслідування давнього «цареградського благочестя»). від другої в українські ікони – не важ-ливо, написані вони «цеховими» або простонародними митцями – перейшли прагнення зображувати святих і пророків як живих людей, в плоті і крові, в русі, емоціях і по-чуттях. При цьому очі на ликах за-вжди звернені на глядача, з якого б боку він не дивився на образ.

рідкісним є зображення ікони богородиці бердичівської – «при-життєвий» список уже не існуючого оригіналу (оригінальна ікона згорі-


20

ла в 1941 році внаслідок підпалу). Ця ікона, як і багато інших у колекції музею, шануєть-ся однаково і православними, і католиками.

Подібних, загальношанованих ікон бого-родиці, незалежно від конфесій, в експозиції музею чимало. Серед них і відома на весь світ божа Матір Ченстоховська. всього у Музеї нараховується вісім списків цього образу.

іншою загальношанованою іконою є бо-городиця Почаївська. одна з найбільших


21

православних святинь України, яка перебуває нині в Почаївській лаврі, шанується також католиками. в експозиції музею можна бачити поль-ський римо-католицький список цієї ікони.

одна з основних ідей Музею полягає в тому, аби кожен, хто приходить сюди, знайшов тут щось для себе, що пов’язує його з сімейними традиція-ми, зі своїм родом. а серед них були не лише етнічні українці, але й німці, поляки, росіяни, литовці тощо. Притаманна старому радомишлю багато-конфесійність знайшла своє продовження в Музеї. Православні ікони тут цілком уживаються поряд із унійними та католицькими. всі конфлікти і незгоди на грунті віри залишаються за стінами замку. натомість пока-зується, яким різноманітним може бути шлях людини до бога, до свого коріння і відтак до розуміння свого призначення на землі…

акТУально

22

У грошовому еквіваленті ринок подорожувань наразі − це близько $1 трлн на рік, і з кожним роком кількість мандрівників у всьому світі збільшується на 12%. роз-виток цифрових технологій та поширення мобільних пристроїв дозволяють планувати подорож швидко, за-ощаджуючи час, гроші та зусилля. нині понад 40% усіх подорожей плануються за допомогою он-лайн інстру-ментів. незважаючи на те, що в Україні ця цифра неве-лика − близько 12-14%, ми рухаємося вперед значними темпами.

дмитро Афанасьєв, засновник платформи для ман-дрівників Go2: «Сьогодні одним із найбільш значущих трендів індустрії є краудсорсінг, можливість ділитися власним досвідом з іншими людьми. люди хочуть подо-рожувати більше та витрачати менше, і сьогодні, завдя-

ки гаджетам та додаткам, це можливо».зручний мобільний гаджет, планшет, ультра-

подороЖуЙ З ТеХнологіями

Київ, 28 квітня 2014 р. Компанія Intel запроси-ла до «Подорожі з технологіями» тих, хто не уявляє свого життя без нових вражень, подорожує та ціка-виться технологічними новинками. Провідні екс-перти в цій галузі розповіли, як змінилися поїздки та мандрівники з розвитком технологій, як органі-зувати незвичну подорож за допомогою гаджетів та якими будуть подорожі майбутнього.

бук чи пристрій 2-в-1 на архітектурі Intel, доповнений безліччю доступних сервісів та додатків, стає незамін-ним помічником у будь-якій поїздці, робить її насиче-ною та цікавою, і головне, безпечною.

наприклад, гаджети на оС Windows* 8.1. з процесо-ром Intel всередині мають поліпшений захист при робо-ті з додатками MS Office*, серфінзі в інтернеті, роботі з поштою та іншими сервісами. а новітні мобільні при-строї з оС Android* оснащуються безкоштовним додат-ком McAfeeMobileSecurity, розробленим для запобіган-ня крадіжкам персональних даних та самих пристроїв.

Арсеній Фінберг, засновник спільноти «инте рес-ный Киев»: «У мене, як завзятого мандрівника, є свій «набір туриста», включаючи Chromecast*, розумний го-динник Pebble*, WіFі роутер. ну і, звичайно, мої подоро-жі починаються з планування, в чому мені допомагають додатки TripAdvisor*, Booking*, німецький сервіс HRS*; для дзвінків з-за кордону використовую Roamer*».

більш досвідчені мандрівники можуть взяти з со-бою мобільний гаджет з процесором Intel високо в гори або навіть відправитися з ним до Південного Полюса, як британський полярний дослідник бен Сандерс (Ben

акТУально

23

Saunders), який нещодавно за-вершив легендарну експеди-цію «Терра нова». корпорація Intel виступила технологічним партнером проекту, надавши Ultrabook™ на базі новітніх процесорів Intel, за допо-могою якого бен та Тарка в режимі реального часу вели блог (www.scottexpedition.com/blog), ділилися фото та відео матеріалами прямо із заполяр’я.

але всі мандрівники схо-дяться на думці, що най-головнішою вимогою до гаджетів є універсальність, аби один гаджет викону-вав якомога більше різних функцій. на другому міс-ці − розмір пристрою і те, яким чином його закріпити, «носити» на тілі. і на третьому місці − час, протягом яко-го пристрій може працювати автономно.

Арсеній Герасименко, професійний фотограф та блогер-мандрівник: «Сьо-годні подорожі − це, перш за все, самореа-лізація та творчість, а гаджети дозволяють кожному створити власну історію. Сьогод-ні для створення якісної панорами мені до-статньо взяти з собою в подорож ультрабук, який важить 1100 грам і замінює повноцін-ний комп’ютер».

марія діденко, мама-мандрівниця: «Ма-тусині» додатки повинні задовольняти голо-вну потребу мами − швидко орієнтуватися, а технології − бути спрямованими на спо-кій мами». У список часто використовува-них Марією додатків увійшли TripAdvisor*, MomMaps*, AroundMe* та SitOrSquat*.

а як зміняться подорожі за декілька років? Можемо припустити, що з розвитком техноло-гій мандрівники будуть мати у своєму розпо-рядженні цілий спектр приголомшливих мож-ливостей: від смарт-гаджетів, «переносних пристроїв» − до технологій штучного інтелек-ту, віртуальної реальності та спілкування з Пк за допомогою голосу та жестів.

Юрій миколишин, директор з маркетин-гу Intel в україні, Білорусі та молдові: «У повсякденному житті ми спілкуємося за до-помогою голосу та жестів. Ми хочемо, щоб пристрої також розуміли нас − голос, жести і навіть контекст наших команд. наша місія − зробити так, щоб будь-який сервіс, при-значений для кінцевого користувача, був безпечним, зручним, швидким та доступ-ним 24/7».

розробляючи нові технології та інновації, Intel вірить, що вони дозволять докорінно змінити подорожі від моменту планування − до безпосередньої поїздки і об’єднають все в незабутній захоплюючий досвід.

ЗуСТріНемоСь у луЦьКу?..

ЗА Будь-ЯКої ПоГоди!

УкраЇна FOReWeR!

24


25

Богдан КАліШ управління туризму та промоції міста луцької міської ради

+38 0332777956Фото віктора ЧуХрАЯ

Якщо ви вже об’їздили пів світу, бачи-ли Європу, азію, африку й америку, то, мабуть, здивувати вас буде важко.

але цьогоріч у вас є можливість отри-мати новий досвід. не виїжджаючи за межі України, ви можете відчути себе у Європі. не вірите? Приїжджайте до луцька!

Якби порівняти моє місто із дорого-цінним каменем, то це точно не діамант. не таке воно пафосне і сяюче. Мабуть і не перлина, бо вік перлини недовгий, а моєму місту вже понад тисячу років.

Мабуть, я порівняв би його з олексан-дритом чи топазом, які змінюють свій колір залежно від кута зору, освітлення та погоди.

Моє місто відкривається для кожного по-іншому, залежно від того, що ви хо-чете в ньому побачити. воно культурне, європейське, щиро українське, захоплю-юче, вражаюче, бандерівське, інтернаці-ональне, дуже історичне, молодіжно-не-формальне, романтичне, традиційне…

луцьк – моє місто, і я його люблю. і дуже хочу поділитися ним з вами!Щоб і для вас воно відкрило усі свої

грані та стало приємним відкриттям!


26


27

Сім ФАКТів Про луЦьК, ЯКиХ ви, моЖливо, Не ЗНАли:

1. луцький замок став переможцем всеукраїнського конкурсу «Сім чудес України: замки, фортеці, пала-ци». його зображення ви можете побачити на бан-кноті номіналом у 200 гривень.

2. У луцьку заклали основи Європейського Союзу – у 1429 році в місті відбувся з’їзд європейських монар-хів, де розглядалися питання міждержавних відно-син та колективної безпеки.

3. луцьк був другою столицею великого князівства литовського, руського та Жемантійського.

4. луцьк у давнину називали «Маленьким римом Схо-ду» за дуже велику кількість храмів та монастирів.

5. У луцьку леся Українка написала свій перший вірш «надія».

6. У луцьку народилася Принцеса Сіаму (Таїланду) катерина Десницька.

7. У луцьку виготовляли знаменитий всюдихід «во-линянка», а зараз – сучасні автобуси і тролейбуси «богдан».

луцьк місто не велике. його можна обійти за один день. але вам цього робити не захочеться. Приїдьте до луцька на декілька днів. і не поспішаючи, погуляй-те його вуличками, зайдіть до затишних кав’ярень і ресторанчиків, відвідайте музеї, станьте учасниками культурних і мистецьких подій. вас надихне спокій-на та затишна аура древнього міста, яке поділиться з вами своїм теплом і спокоєм, додасть наснаги та впев-неності в собі… і тільки в луцьку ви відчуєте, що, на-справді, час над вами не владний.

а ще, на думку більшості українців і не тільки їх, у луцьку живуть бандерівці.

і я це підтверджую! адже Українська повстанська армія (УПа) була створена на волині. Так, в луцьку живуть справжні «бандерівці» – добрі і привітні.

Приїжджайте до луцька і вони візьмуть вас у по-лон своєю гостинністю та щирістю. будуть «кату-вати» борщем і грибною юшкою, горілкою і салом, кручениками і копченим вугрем, питними медами та різними смаколиками…

Приїжджайте і не бійтеся. Єдине, що ви безперечно втратите – це свої стереотипи.

а ще луцьк – місто медове. культура бджільництва розвивалась у нас протягом століть і досягла неабия-ких висот.


28

завітайте до унікального Центру традиційної куль-тури «Медова хата», що у самісінькому центрі луць-ка на Театральному майдані, спробуйте різноманітні сорти меду, солодощі, косметику та оздоровчі засоби на основі меду та продуктів бджільництва…

і обов’язково скуштуйте питний мед. ви не знаєте, що це – питний мед? знаєте!

Ще в дитинстві, завершуючи казку, вам казали: «і я там був, мед-пиво пив…».

Так, так. Це той самий мед, мед, який пили наші предки, князі і лицарі, пани і панянки на бенкетах і гостинах.

Пили його і 585 років тому, коли у луцьку відбулась подія, що назавжди змінила його статус та історію, нанісши наше місто на усі карти Європи, – з’їзд європейських монархів!

року божого 1429 у славному лучеську, що на Стиру, великий князь литовський вітовт приймав гостей. Та яких гостей! До замку прибули: король Польський Ягайло, імпера-тор Священної римської імперії Сигізмунд, король норвезький, данський і шведський ерік, представники інфляндського та Тев-тонського орденів, посланці Папи римсько-го, посли візантійської імперії та Москов-ського князівства.

Приїхали вони не просто так, а з великою місією: обговорити питання захисту Європи від османської імперії та, головне, для коро-нації вітовта! зібрання, що відбулося, стало найбільшим у Середньовічній Східній Євро-пі! і залишилось воно в історії як з’їзд євро-пейських монархів.

вельможних гостей з челяддю й охороною прибуло до міста втричі більше, ніж було жителів у луцьку (аж 15 тисяч!!!). Тому розмістили їх не лише в замку і місті, а й у навколишніх селах: Гнідава, красне, омеляник, забороль, Жидичин.

а що вже гуляли гості в перервах між ди-пломатичними дискусіями! Монархи проводи-

ли дні в забавах, лицарських турнірах, перегонах та різноманітних полюваннях. Та й поїсти і випити тоді (особливо за рахунок іншого князя) любили… Щодня споживали, за здоров’я вітовта звичайно, 700 бочок меду і вина, 700 волів, 1400 баранів, сотні лосів, диких кабанів, не кажучи вже про дрібну живність.


29

Та не судилося вітовту стати королем. корону, яку везли папські нунції для коронації, викрали і коро-лівство литовське так і не започаткувалось у луцьку.

але навіть сьогодні, якщо подивитись на верхів-ку в’їзної вежі луцького замку у променях сонця, то можна побачити там обриси втраченої корони. Пере-конайтесь у цьому самі.

10 ПриЧиН відвідАТи луЦьК вЖе ЦьоГо роКу:

1. Архітектура: збережено зразки архітектури різ-них епох та стилів.

2. Поліетнічність: майже кожен знайде тут історію свого народу.

3. музеї: експозиції, що зацікавлять кожного. Холм-ська Чудотворна ікона богородиці Хі ст. – найдавніша ікона в Україні – зберігається у луцьку!

4. Фестивалі: зануритись у сучасну культуру і мис-тецтво, стати лицарем чи дамою серця, відчути себе УкраЇнЦеМ можна в луцьку!

5. Підземелля: підземне місто надзвичайно цікаве і приховує ще багато таємниць!

6. Кухня: скуштувати страви, рецепти яких незмін-ні з князівських часів.

7. мед: випити справжнього князівського меду (того, що з легенд), адже луцьк – місто медове!

8. екологічність: одне з найчистіших і найзелені-ших міст України.

9. люди: щирі, привітні, гостинні й добрі.10. місто на перетині шляхів: прямуючи до Поль-

щі, білорусі, києва, львова чи Шацьких озер, відві-дайте луцьк.

луцьк чудовий за будь-якої погоди, пори року чи настрою. відвідайте луцьк, бо він вартий того аби на завжди лишити свій відбиток у вашій душі.

до зустрічі в луцьку!

новини

30

№ 06 (68) 2014 рокуЖурНАл

для справжніх мандрівників

Головний редактор:антоніна ломачук (+38 050) 443-17-46

[email protected]

дизайн:василь Саулко

Над номером працювали:богдан каліш

Євген рафаловськийЮрій рудницький

Фото:віктор Чухрай

володимир ломачукЄвген рафаловський

відділ реклами: (+38 050) 375-90-15

[email protected]@ukr.net

Журнал зареєстровано Міністерством юстиції серія кУ

336-032 від 28.10.2006засновник та видавець

фоП ломачук а. в.

Адреса редакції:02166, м. київ

пр-т лісний, 35, оф. 135www.robinzon.kiev.ua

Кольороподіл та друк:Тов «інтертехнологія»вул. Сім’ї Сосніних, 3

044 237 66 64044 502 41 79

Наклад: 10 000 примірниківПеріодичність: щомісяцярозповсюдження: безкоштовно

за рекламну інформацію відповідає рекламодавець.

відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен,

інших відомостей несуть автори.

зробити це на вигідних умовах вам допоможе ТревелСімка – картка перевіреного роумінгу.

вона діє у > 190 країнах. безкоштовні вхідні у ~ 140 країнах. відсут-ня абонплата та плата за з’єднання. TravelSiM пропонує максимальну кількість зручних і доречних додаткових послуг, детальніше про які можна дізнатися на сайті: w.TravelSiM.ua або за телефоном у києві: (044) 223-8008

Для активних інтернет-користувачів є спеціальна нова пропозиція – TravelSiMOnline - старт-пакеті з супертарифами

на мобільний інтернет.є 2 варіантивикористаннясім-картиTravelSiMOnline:

- помегабайтна тарифікаціявід$0,25 за 1 Mb. Дужезручнийінтервал-тарифікаціївід1 Kb – цедодатковаекономія на з’єднаннях;

- пакетніпропозиції, при активаціїяких, вартістьІнтернету у 49 кра-їнах буде $0,10 за 1 Mb.

Більш детальна інформація на сайті: w.TravelSiM.ua/onlineЗАлиШАємоСь ЗАвЖди НА Зв’ЯЗКу!

на моря, на океани TravelSiM

мандрує з вами!ПодороЖі – Це ЗАвЖді ФеєрверК

НовиХ врАЖеНь, ЯКими відрАЗу Ж ХоЧеТьСЯ ПоділиТиСЯ.

Туристичний журнал "Робінзон" №6 - червень

Documents

Transcript of Туристичний журнал "Робінзон" №6 - червень