Íåçàëåæíà ãàçåòà. Çàñíîâíèê ³ ðåäàêòîð Þð³é Øåëÿæåíêî. ¹ 032 â³ä 30 ÷åðâíÿ 2011 ðîêó.Ãàðÿ÷à ë³í³ÿ: (097) 317-93-26 E-mail: say@truth.in.ua Ñàéò ðåäàêö³¿: www.truth.in.ua

ñòîð. 7

Äðàêîí³âñüê³ñàíêö³¿Àäì³í³ñòðàö³ÿ Ïðåçèäåíòà“â³äôóòáîëèëà” ïðîïîçèö³þñêàñóâàòè çàñòàð³ëèé ÓêàçÏðåçèäåíòà Ë. Êó÷ìè,çãóáíèé äëÿ ìàëîãî á³çíåñó.

ñòîð. 4

ÊÌÄÀ íåòóðáóº òóðèçì?Áðàê ô³íàíñóâàííÿ çàâàæàºêè¿âñüêèì ÷èíîâíèêàìðîçâèâàòè òóðèçì,ðåêëàìóâàòè ñòîëèöþ ó ñâ³ò³,ñïðèÿòè ðîáîò³ òóðîïåðàòîð³â.

ñòîð. 2

ЮРІЙ ГРИМЧАК: “ЧЕСНИХ СУДДІВ ЗАЛИШИЛИСЯ ОДИНИЦІ”Ïåðåäïëà÷óéòå ãàçåòó “Ïðàâäîøóêà÷” â áóäü-ÿêîìó ïîøòîâîìó â³ää³ëåíí³ Óêðà¿íè! ²íäåêñ 49608. Âàðò³ñòü 2,24 ãðí./ì³ñ.

ñòîð.

55555

20 червня 2011 року першийсвященнослужитель Релігійної Віри вНайвищу Цінність Людини,Хранитель Віри Юрій Шеляженкоподав касаційну скаргу на рішенняОкружного адміністративного судуміста Києва та Київськогоапеляційного адміністративного судущодо визнання законною відмовиДержкомнацрелігій у реєстраціїРелігійного центру Віри в НайвищуЦінність Людини. Пан Шеляженкопогодився розповісти «Українськомуінформаційному порталу» проситуацію навколо переслідуваннявіруючих нової конфесії.

– Перш за все, розкажіть, що це за релігія у вас?Я вірую в Найвищу Цінність Людини, уособленням

якої є Бог. Іншими словами, я вважаю, що будь-якаагресія, знущання, дискримінація, тобто, приниженнялюдини – це Зло, а будь-які дії, інституції та погляди, щозбільшують самоповагу людей, допомагають людямставити і досягати позитивних цілей в житті, поєднуватиособисте благо зі спільним, коротше кажучи,утвердження цінності людини – це Добро.

Бог хоче, щоб люди поважали себе і не творилизла, а творили добро. Бог хоче, щоб людина для людинибула найвищою цінністю. І я вважаю, що Бог один та Доброодне у Християн, Мусульман, Іудеїв, навіть у Буддистів,Індуїстів, Синтоїстів, попри всі відмінності світогляду ірелігійних практик.

Люди повинні поважати і любити один одного –таке основне послання усіх добрих релігій, в тому числі,моєї. Недарма в Конституції України, в преамбулі сказанопро необхідність усвідомлення відповідальності передБогом, а у статті 3-й Людина, її життя і здоров’я, честь ігідність, недоторканність і безпека проголошуютьсянайвищою соціальною цінністю.

– Виходить, ваша релігія базується на...Конституції України?

Про Конституцію я згадав для того, щоб показати,як віруючі в Найвищу Цінність Людини шануютьзаконодавство рідної держави.

Верховенство права – це один зі способівутвердження цінності людини. Особисто для менеКонституція України є хоч і не священним писанням, аленайважливішим документом, фундаментальнимджерелом права.

Релігія – це поєднання віровчення, культу таорганізації. Це, насправді, зв’язок людини з Богом.

У віруючих в Найвищу Цінність Людини є своє

Юрій Шеляженко: «Судочинство маєзахищати людей, а не принижувати»

священне писання, свій Символ Віри та БожественнеОдкровення. Ми здійснюємо численні ритуали призустрічах та у віртуальному храмі w w w.temple.org.ua

Також у нас діє Релігійна громада сповідуючих Вірув Найвищу Цінність Людини. Ця релігійна організація незареєстрована, однак її діяльність є законною, оскількистаттею 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійніорганізації» дозволяється діяти релігійним громадам бездержавної реєстрації.

– Якщо у вас вже діє релігійна організація, навіщореєструвати нову?

Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу

Цінність Людини є місцевою організацією, а релігійнийцентр – це щось на зразок патріархату в традиційнихцерквах, тобто, організація загальнодержавного рівня.Відмінність в тому, що діяльність релігійної громадиможлива без державної реєстрації, а релігійний центрслід обов’язково зареєструвати.

Ми хочемо розвиватись, активно проповідуватисвою віру по всій Україні всім, хто хоче слухати істину.

Крім того, реєстрація релігійного центрудозволить нам офіційно збирати пожертви, претендуватина невеличку земельну ділянку під храм і так далі.

Продовження на стор. 6

³÷íà “àðì³ÿ÷àéíèê³â”Îá³öÿíêè ùîäî ñêàñóâàííÿïðèçîâó òà ôîðìóâàííÿïðîôåñ³éíî¿, êîíòðàêòíî¿àð쳿 í³õòî âñåðéîç íåïëàíóº âèêîíóâàòè.

2 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠032 â³ä 30 ÷åðâíÿ 2011 ðîêóÑ ò î ë è ö ÿ

«Боротьба з туризмом»або хвороби росту?

Громадська організація TrustDevelopmentUkraine,заснована колишнім депутатом Херсонської міської радивід Партії регіонів і головою «Херсонського молодіжногопарламенту» Наталею Матковською, звернулася доПрезидента України Віктора Януковича з проханням про«втручання у ситуацію з дискредитації міжнародногоіміджу керівництва української держави та нанесеннязбитків економіці країни, які вчиняє керівництвоКиївської міської державної адміністрації (КМДА) своєюпротидією іноземному туристичному оператору у йогобажанні возити англійських туристів в столицю України».Окрім того, кілька громадських організацій з Херсонщинизвернулися до прокуратури Києва, звинувачуючистоличних туристичних чиновників у «злочиннійінертності».

«Управління туризму, готельногогосподарства та курортів КМДА

нездатне зробити елементарних дійдля залучення туристів із Західної

Європи – а саме, надатифотографії міста англійському

туристичному оператору»Суть конфлікту полягає в тому, що 24 лютого 2011

року до представників Сайту розвитку туризму в УкраїніUkraineCityGuide.com, створеного громадськоюорганізацією TrustDevelopmentUkraine, звернувся одиніз провідних туристичних операторів Західної Європи«DERTOUR» (Лондон, Англія), який працює на світовомутуристичному ринку вже понад 50 років. Він повідомив,що вивчає можливість возити туристів з Великобританіїдо міст Донецьк, Львів, Одеса, Ялта, Харків та Київ,фотографії яких йому потрібні.

Представники UkraineCityGuide.com звернулися утелефонному режимі до відповідних профільнихпідрозділів міських рад всіх шести міст. В результатіфотографії Львова, Одеси, Донецька та Ялти були надісланідо Лондона достатньо оперативно. В свою чергу, якстверджує пані Матковська, працівники управліннятуризму, готельного господарства та курортів КМДА«відмовились вести адекватну розмову по телефону». Врезультаті був зроблений офіційний запит на ім’я головиКиївської міської державної адміністрації ОлександраПопова, в якому ситуація була докладно описана. Увідповідь представники UkraineCityGuide.com фактичноотримали відмову у наданні фотоматеріалів щодотуристичної привабливості міста Києва.

Ці обставини пані Матковська виклала у статті«КМДА створила управління по боротьбі з туризмом?» втижневику «Уікенд». Редакція тижневика підлила масла увогонь, додавши редакційний коментар такого змісту:«Людям, які запевняють, що не мають інформації протуристично привабливі об'єкти столиці, лише цього рокуз бюджету вирішили виділити 2,39 млн. грн. виключно напромо-кампанію Києва до Євро-2012. У той же час неможна сказати, що в управлінні туризму КМДА сидятьсклавши руки. Там розробили, наприклад, положення«Про туристичний збір у м. Києві», яким зобов'язали всіх

туристів (насправді – тих, хто зупинився в готелях абогуртожитках) платити 1% збору від вартості проживання.А ще там задумали створити до наступного рокутуристичну поліцію. Але не для охорони туристів, а щобстежити за екскурсоводами. Витончений захід вигадалив управлінні, щоб компенсувати нестачу готелів на часчемпіонату, - пропонується виселити на періодпроведення заходів жителів 67 київських гуртожитків(куди, не повідомляється, - вважається, що ті самі знайдуть,де перекантуватися), а в їх кімнати тимчасово вселитиуболівальників. Мабуть, саме такі чиновники, а зовсім неЕйфелева вежа є причиною того, що Київ приймає у сторазів (!) менше туристів, ніж Париж».

«У нас дійсно нема на балансі жодноїхудожньої фотографії Києва.Справа в тому, що фотографії

захищені авторським правом»Микола Грицик, заступник начальника

Головного управління комунального господарстваКМДА – начальник управління туризму, готельногогосподарства та курортів, заслужений працівник сферипослуг України, на запит нашої редакції погодивсяпрокоментувати претензії до роботи його відомства:

– У нас дійсно нема на балансі жодної художньоїфотографії Києва. Їх нема і в Державній службі туризму iкурортiв, куди вони теж зверталися. Справа в тому, щофотографії захищені авторським правом. Ми свого часувипускали путівник і припустилися помилки –передрукували фотографію з відкритого джерела. Потімдо нас приходить фотограф і каже: це моя фотографія,моє авторське право, давайте розрахуємося, інакшебудемо судитись… Пам’ятаючи цю ситуацію, ми надаємобажаючим перелік видавництв, де є фотографи, щороблять класні фотографії, і ці фотографії можна тамзамовити на комерційних засадах.

– А що заважає провести конкурс серед фотографівна кращі фотографії краєвиду Києва, розміститифотографії на веб-сайті КМДА? – спитали ми у панаГрицика.

– Така ідея дійсно є привабливою, однак, на жаль,для цього не вистачає фінансування. Нам просто невиділяють коштів на проведення подібного конкурсу абопокупку авторських прав. Того фінансування, яке є,недостатньо для придбання якісних фотоматеріалів, хочами можемо собі дозволити друкувати і безкоштовнорозповсюджувати за кошти бюджету інформаційні буклетищодо туристичної привабливості Києва. Зараз ми беремоучасть у Лондонській та Берлінській туристичнихярмарках, поширюємо там ці буклети. Також іноземнітуроператори можуть їх отримати офіційно черезукраїнське посольство.

Майже щороку ми проводимо тендер навиконання рекламно-інформаційних послуг про Київтуристичний. Але там не тільки інформаційні матеріали,там, наприклад, термінали, які планується встановити доЄвро-2012, і вказівники, докладні путівники – наприклад,для екскурсій по древньому Подолу вказується маршрутекскурсії, і так само для всіх інших екскурсій. На все ценам виділено 1 200 тис. грн.

– Термінали – це ті величезні куби з маленькимиекранами на вулицях, які попрацювали кілька місяців і вжекілька років стоять виключені?

– Ні, наші термінали менші. У них сенсорний екран,на ньому можна натиснути клавіші «Готелі», «Екскурсії»,«Транспорт» і так далі. Три роки тому у нас було 10терміналів, ми на них витратили 360 тисяч. Але два рокинам не виділяли жодної копійки фінансування на цітермінали, тому програма не оновлювалася, терміналидовелося згорнути. До Євро-2012 нам виділяютьфінансування, і ми оновимо цю програму та поставимо40 терміналів у готелях, в аеропорту «Бориспіль», тощозгідно цільової міської програми до Євро-2012. Коженрайон дасть свої пропозиції, у яких людних місцях їхпоставити. Причому ми зацікавимо переможців тендерупідтримувати потім ці термінали за свої кошти: дозволимоїм розміщувати свою рекламну інформацію протуристичні можливості Києва поряд з офіційною.

Якщо взяти ці 2 мільйони, про які пише «Уікенд» -це кошти, обіцяні в рамках Євро-2012, але досі не виділені.І ми будемо проводити тендер «полюбовно». Сподіваюся,не буде так, як з одним іншим тендером, коли переможецьвиконав замовлення міста, але фінансування довго невиділялося і підприємцям довелося три роки чекати не тещо отримання прибутку, а елементарного відшкодуваннявкладених ними грошей. Уявіть собі, як ми почувалисятри роки, коли до нас кожного дня приходять і питають:«Коли?!».

– А як Ви прокоментуєте інші закиди з «Уікенду»:туристичний збір, туристична поліція, виселення згуртожитків, «слідкування за екскурсоводами»?

Екскурсовод – такий же спеціаліст, як усі інші,тому має раз у три року проходити підвищеннякваліфікації. Туристи мають право отримуватиінформацію про Київ на гідному рівні, а не слухати якусь

безграмотну балаканину.До туристичного збору ми взагалі не маємо

відношення. Такий збір передбачений у Податковомукодексі. Я був у відпустці, коли Київрада прийняла церішення. Цю ситуацію добре знає Бригинець, першийзаступник Голови КМДА Мазурчак. Ми сподівалися хоча бспрямувати зібрані кошти на розвиток туризму, однаквиявилося, що цей збір іде у загальний фонд – для вчителів,лікарів, дітей, на соціальну допомогу, тощо.

«Туристична поліція» - дивна вигадка. Так, булапропозиція створити спеціальний підрозділ туристичноїміліції. Він сьогодні створений у всіх європейськихстолицях. Це не каральний орган, працівники міліціїпросто допомагають туристам зорієнтуватися, ведутьборотьбу з жебраками біля туристичних об’єктів, наводятьпорядок на вокзалі, щоб не пропонували туристамнесанкціоновані сумнівні послуги. Але у нас в програмірозвитку туризму до 2015 року такого просто немає. Незнаю, звідки вони це взяли.

Про виселення студентів також ніхто не веде мову.Є державна цільова програма по підготовці до Євро-2012,яка передбачає поселення VIP-гостей у готелях тауболівальників. Переможцем конкурсу щодо поселенняуболівальників стала туристична компанія «Гамалія». Вонапідписує зараз угоди, винаймає ці тимчасові помешканняв санаторіях-профілакторіях, гуртожитках, як відомчих,так і ВУЗівських. Навчальний процес буде скорочений, втравні буде закінчене навчання. Людей, які постійнопроживають у гуртожитках, ніхто виселяти не буде. А тігуртожитки, які звільняться згідно підписаних угод,приймуть іноземних гостей. На сьогоднішній день вжепідписано 49 угод на поселення 18 232 уболівальника, утому числі, в гуртожитках 14 623. Для прикладу, 11гуртожитків Національного університету імені ТарасаШевченка приймуть майже 5 тисяч уболівальників.

Щодо мільйона туристів на рік у Києві – це дані,які не можна порівнювати із аналогічними даними іншихстолиць. Мільйон туристів офіційно задекларувалитуроператори. Але ви ж розумієте, що цей показникзанижчений. І багато туристів приїжджають, незвертаючись до туроператорів. Якщо б ми рахувалитуристів у Києві за європейськими методиками,враховуючи число прибуваючих пасажирів, поселенців уготелях, відвідувачів ресторанів, тощо, цей показник бувби на порядок більшим.

«Грошей нема, скажіть, де їх взяти!»Сергій Сьомкін, заступник голови Держслужби

курортів і туризму, заслужений юрист Українипідтвердив «Правдошукачу», що управління туризму,готельного господарства та курортів КМДА не малоправових підстав для безоплатного надання іноземномутуроператору фотографій, захищених авторськимправом. Адже спочатку для цього місто мало б придбатиавторські права на ці фотографії або найнятипрофесійного фотографа для виготовлення ексклюзивноїсерії фотографій, що коштувало б недешево.

Олександр Бригинець, голова Постійної комісіїКиївради з питань культури та туризму, каже:

– Я не знаю подробиць конфлікту, але думаю, щонавряд чи управління туризму має авторські права наякісь фотографії. Наскільки мені відомо, жодних коштів уміському бюджеті на покупку авторських прав чистворення спеціального архіву фотографій немає. Домене, як до голови комісії, зверталося дуже багатофотографів, які готові були на тих чи інших умовах надатитакі матеріали. Але вони не надані. І казати, що співробітникуправління туризму може сьогодні піти тапофотографувати щось – це неможливо, уявіть собіхудожній рівень таких фотографій. Вони будутьтехнічними, а не художніми. Фотографія тільки тоді цікава,коли за нею стоїть авторський погляд.

Добре, що управління не наважилося порушитиавторське право на запит іноземного туроператора. Бопитання авторського права часто ігнорують. Я би хотів,щоб сьогодні київська влада замовила за свої гроші великукількість фотоматеріалів, які були б у власності міста, імісто могло б ними розпоряджатись, зробити їхпублічними. Щоб усі могли користуватись цимифотографіями безоплатно.

Насправді, Київ рекламується дуже погано. Одинмільйон, тим більше, гривень – для реклами це не гроші!Цікаво, що тим часом у бюджеті Євро-2012 закладено кількамільйонів на рекламний ролик, який ніде не будепоказуватись. От вам і підхід: на трансляцію якісноїреклами міста грошей немає, а на відмивання грошейпри виготовленні ролика гроші є.

Відсутній багатомовний сайт Києва, у порівнянніз інтернет-представництвами інших столицьпредставництво Києва в Інтернеті найганебніше. А колия піднімаю ці питання в Київраді, мені кажуть: грошейнема, скажіть, де їх взяти! Кажу вам відповідально: кошти,виділені на Євро-2012, витрачаються на все, що завгодно,але не на розвиток туризму. На жаль, я не можу провестиповну ревізію господарства і сказати, де взяти ці гроші,але можу сказати, що це господарство погане і з ним требащось робити: або господарство міняти, або чиновників,які ним керують. Юрій ШЕЛЯЖЕНКО

3Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠032 â³ä 30 ÷åðâíÿ 2011 ðîêó Ê î í ô ë ³ ê ò

Дружба, заснована на бізнесі, краще,ніж бізнес, заснований на дружбі

Джон Рокфеллер

Погодившись працювати під керівництвом своєїдавньої приятельки Оксани Сороколіти, яка керуєфілією – Харківським облуправлінням Ощадбанку, ЛолаТиндик і думки не мала, чим закінчиться їхнє майжедворічне співробітництво.

– З липня 2008 року я працювала в банку на посадізаступника начальника відділу організації роздрібногокредитування, а з серпня 2009-го – заступникомначальника управління – начальником відділу по роботіз проблемними активами філії. Була неодноразовозаохочена, отримувала премії за високі показники вроботі. За професійні успіхи мене призначили заступникомначальника управління – начальником відділу по роботіз проблемними активами філії, – розповідала мені Лола. –Виконуючи покладені на мене обов’язки, співпрацюючи звідділом безпеки та іншими службами банку, я почалазвертати увагу на деякі проблеми у роботі з проблемнимипозичальниками. Разом з колегами ми отрималиінформацію від конкретних боржників, як бралисякредити, хто і в якій сумі отримував винагороду запогодження в отриманні сумнівних позик. Мені сталовідомо про порушення декількох кримінальних справ,пов’язаних з наданням сумнівних кредитів, вірнішезавідомо безповоротною роздачею грошей. Дивно, щожодна з цих справ не знайшла логічного завершення.Натомість мені давались вказівки, по яких з проблемнихзаборгованостей продовжувати роботу, а на які закритиочі. Я почала відмовлятись ставити свій підпис на будь-яких документах щодо існуючої проблемноїзаборгованості, які мали на меті вибілювати кредитнихзлодюжок. До речі, ще одна з «геройських» сторінокдіяльності зазначеної вище особи – це призначення накерівні посади людей, які мають не тільки сумнівне минуле,але й не менш каламутне сучасне. Ставленики якзакономірність – подруги, друзі, або куми ОксаниСороколіти. Протягом перебування останньоїкерманичем банку в трудовому колективі склаласяатмосфера підозрілості, недовіри та ханжості. Потрапитина прийом в кабінет керівника - особлива процедура –запис, черга та інше. Домогтися аудієнції у Президента чиГолови Уряду легше, ніж у керуючої Харківською філією«Ощадбанку». Я ж, напевно, потрібна була їй для того,щоб вигородити своїх, а всіх собак повісити на мене.

Усвідомивши, нарешті, в які афери мене втягують,– продовжила свою розповідь Лола, – я спробувалазвільнитися за власним бажанням. Але не тут-то було. Післяцього керуюча філією різко змінила своє ставлення домене, що, на мою думку, схоже на бажання списати намене усі сумнівні заборгованості. У квітні 2010 року, зарозпорядженням Оксани Сороколіти, мене позбавилиповноважень заступника начальника управління зізменшенням зарплатні удвічі. Також відібрали окремий йоснащений усім необхідним для роботи кабінет. Начебтоу зв’язку з відсутністю вільних приміщень у філії заадресою площа Конституції, 22 (де, до речі, залишилисятрудитися мої підлеглі), мені визначили робоче місце заадресою вул.Слав’янська, 4. Таким чином я була «заслана»в одне з далеких банківських відділень. Натомість ОксанаСороколіта разом зі своїми підручними придбалиперсональні автомобілі та інші не зовсім зрозумілі речі.Окрема сторінка «сумнівної» діяльності керманича філією– ремонтні роботи в банку… Але це взагалі окрема історія.Мені ж за місцем заслання працювати було нестерпно.Там мені відмовили у доступі до Інтернету, не надалиналежного обладнання та програмного забезпечення,мотивуючи розпорядженням Оксани Сороколіти. Цескидалося на те, як собаці кидають обгризену кістку. Усісім моїх письмових звернень про створення нормальнихумов праці керівник філії проігнорувала. Проте обсягпокладених на мене доручень зростав, не зважаючи навідсутність умов для їх виконання. А в травні-червні 2010-го організоване проти мене цькування досягло свогоапогею. Склавши липові акти про нібито допущеніпорушення, мені оголосили догани. Нарешті 13 липня 2010

Честьі зухвалістьПро кадрові (і не тільки)пристрасті в державномубанку на Слобожанщині

мене звільнено з посади, нібито за систематичненевиконання без поважних причин обов’язків,покладених на мене трудовим договором.

27 січня 2011 року Київський районний суд м.Харкова (суддя Колесник С.А.), розглянувши цивільнусправу № 2018/2-638/11/16 за позовом Лоли Тиндик доВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії –Харківського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»прийняв рішення про поновлення її на роботі. До речі,цей вердикт згідно із Законом України «Про доступ досудових рішень», внесений до Єдиного державногореєстру судових рішень.

За словами Лоли, інтереси відповідача у суді першоїінстанції представляла приватний адвокат СвітланаХряпинська. Остання, як стверджує позивачка, поводиласебе некоректно, грубо та зухвало.

– Упродовж всього розгляду цивільної справиадвокат Хряпинська висловлювалась на мою адресу впринизливому тоні, використовуючи при цьому плітки,замість того, щоб наводити факти, – сказала мені ЛолаТиндик. – Навіть при допиті громадянина К., який свідчивв суді за моїм клопотанням, ця правозахисницязапитувала, чи перебуває він зі мною у особистихстосунках, чому саме до нього я звернулась про допомогувинести мої особисті речі з приміщення банку, та чомутак швидко свідок К. приїхав допомогти мені. СвітланаХряпинська дозволяла собі й інші репліки, які зовсім нестосувались моїх трудових відносин з банком, а лишемого особистого життя. В судових засіданнях вона всіляконамагалась принижувати мою честь та гідність,звинувачуючи мене в аморальній поведінці. А післяоголошення рішення на мою користь, вже виходячи ззалу судових засідань, вона залякувала своїми тіснимизв’язками з правоохоронними органами. СвітланаХряпинська наголосила, що рішення у даній цивільнійсправі буде скасовано, бо в апеляційному суді Харківськоїобласті працює її родич, тому я нізащо не виграю процес.

Рішення про поновлення на роботі виконуєтьсянегайно, незалежно від подачі апеляційної скарги. ТомуЛ.Тиндик вже наступного дня пішла до головного офісуХарківського облуправління Ощадбанку.

– Щоб увійти до приймальні керівника тазафіксувати свій вихід на роботу, 28 січня 2011 року явиписала у охоронника центрального посту перепустку,– згадує Лола. – Проте дорогою до приймальні ОксаниСороколіти мене зупинив працівник служби безпеки філії,сказавши, що я маю чекати на адвоката банку СвітлануХряпинську. Коли та з’явилась, нас провели до кабінетузаступника начальника управління - начальника відділубезпеки філії, де правозахисниця Хряпинська своєюповедінкою та висловлюваннями намагалась вивестимене з рівноваги. Оскільки я повелась досить спокійно,Світлана Хряпинська почала погрожувати мені та моїйродині. Ця адвокатесса, хизуючись своїми впливовимизв’язками, сказала, що вона мені не дасть можливостіпрацювати у філії ВАТ «Ощадбанк». Внаслідок такогознущання мені стало недобре. Я повідомила про це своїхбатьків, які, прибувши до банку, викликали карету швидкоїдопомоги, що відвезла мене до 27-ї міської лікарні. Однакпредставник банку Світлана Хряпинська дістала мене йтам. Не зважаючи на мій тяжкий стан, вона подзвониламені і, хизуючись тісними стосунками в органах влади,повідомила, що моє поновлення на роботі в банку будескасовано.

А ось що розповіла про інцидент в банку та йогонаслідки для родичів Лоли Тиндик її матір – АннаШевченко:

– Дізнавшись, що нашій донці стало зле, ми зчоловіком приїхали до філії Ощадбанку і попросилиспівробітників банку викликати швидку допомогу Лолі,але нам в цьому зухвало відмовили. Навіть, коли за моїмвикликом прибули медики, банківські охоронці заважалиїм наблизитись до доньки. В лікарню, куди транспортувалиЛолу, разом з нею поїхав її тато (мій чоловік). Він бачив,яких нервових потрясінь зазнала донька через розмовумобільним зв’язком з адвокатом банку СвітланоюХряпинською. Днів за десять лікарі виписали Лолу додому.Майже відразу їй зателефонували з Київського райвідділуміліції, вимагаючи пояснень від Лоли та від нас проконфлікт в банку. В міліції нам показали заяву заступниканачальника управління – начальника відділу службибезпеки філії з приводу начебто нанесення йому тілесних

ушкоджень. Звісно, ці звинувачення шиті білиминитками. Їх мета очевидна – залякати нас.

* * *28 лютого 2011 року Апеляційний суд Харківської

області задовольнив скаргу Лолиного роботодавця,прийняв нове рішення, яким у позові пані Тиндиквідмовлено у повному обсязі. До речі, дивно, що цейвердикт досі неможливо знайти у Єдиному державномуреєстрі судових рішень.

Наразі Лола Тиндик подала касаційну скаргу доВищого спеціалізованого суду України з розглядуцивільних і кримінальних справ з метою скасуваннярішення апеляційної інстанції. У протистоянніроботодавцю вона налаштована рішуче.

– Від свавілля, організованого ОксаноюСороколітою, страждаю не тільки я та мої родичі, –обурюється Лола. – Від зухвалості керівника Харківськогооблуправління Ощадбанку та її поплічників потерпають йінші люди, для яких честь та гідність не пустий звук. Посуті, ділками від банківської та адвокатської,правоохоронної та суддівської діяльності нам оголошенавійна. Проте я впевнена, що разом ми переможемо йусьому цьому свавіллю, що чиниться на Слобожанщині,ми покладемо край!

Олександр КРИВЕНКО

Від редакції. Публікуючи цю статтю, у якій наведенобагато критичних суджень Тиндик Л. А. щодо їїнеформальних стосунків із керівником філії та поведінкипредставника філії в суді, ми наголошуємо: станом насьогодні чинним є рішення Апеляційного суду Харківськоїобласті, відповідно до якого, Тиндик Л. А. було звільненона законних підставах. Однак це рішення оскаржується вкасаційному порядку. Викладене у статті баченняконфлікту відповідає касаційній скарзі Тиндик Л. А. нарішення Апеляційного суду Харківської області.

Редакція письмово зверталася з проханнямроз’яснити своє бачення ситуації до адвоката СвітланиХряпинської та до Начальника філії - Харківськогообласного управління АТ „Ощадбанк" ОксаниСороколіти. Адвокат С. Хряпинська на зверненняредакції не відповіла. Від Начальника філії - Харківськогообласного управління АТ «Ощадбанк» ОксаниСороколіти надійшов спеціальним зв’язком коментартакого змісту:

« І н ф о р м а ц і я , в и к л а д е н а у с т а т т ікореспондента О. Кривенка „Честь і зухвалість. Прокадрові і не тільки пристрасті в державному банку наСлобожанщині" є недостовірною, однобокою і такоющо не відповідає дійсності.

Інформація, яку Ви плануєте опублікувати, єнедоведеною та такою, що містить відомості, якіганьблять, принижують, порочать честь, гідністьт а д і л о в у р е п у т а ц і ю д е р ж а в н о г о б а н к у т а й о г оп р а ц і в н и к і в в г р о м а д с ь к і й д у м ц і , о к р і м т о г о ,порушує конституційні права керівництва тапрацівників філії - Харківське обласне управління АТ„Ощадбанк" - честь і гідність, недоторканість і безпекавизнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Між установою Банку та Тиндик Л. А. існуваливиключно трудові правовідносини та були предметомрозгляду в судових інстанціях. Стаття не є критичною,а носить наклепницький характер і має мету зведеннярахунків з керівництвом філії - Харківське обласнеуправління АТ „Ощадбанк". Незгода Тиндик Л. А. з рішеннямсуду не дає їй права висловлювати наклепницькі думкивідносно працівників установи банку».

Що ж, коли нема інших аргументів у відповідь накритику – дехто прагне згущати фарби та клеїти ярлик«наклеп». Однак не забудьмо: стаття 34 Конституції Українигарантує громадянам право на свободу думки і слова,свободу висловлення своїх переконань. Коли йдеться просуспільно значиму критику високопосадовця, Деклараціяпро свободу політичних дебатів у засобах масовоїінформації гарантує ЗМІ право гострої та сильноїгромадської критики публічних осіб, таких, як Начальникфілії - Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк».

Громадськості відомі рішення судів; тепергромадськість знає точку зору Оксани Сороколіти й точкузору Лоли Тиндик. Люди не дурні. Хай читачі самостійновирішують, що зі сказаного – правда, а що – неправда.

4 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠032 â³ä 30 ÷åðâíÿ 2011 ðîêóÔ ³ ñ ê à ë è

Зачарованеколо безправ’япідприємців

У випуску № 030 газети «Правдошукач» мивже писали про «розкулачування» податківцямиВалентини Бедевельської, власника міні-магазинуу с е л і С о ф і ї в с ь к а Б о р щ а г і в к а К и є в о -Святошинського району Київської області.

Пані Бедевельська щодня сумлінно друкуєфіскальні зв ітні чеки і вкладає їх у свою книгуо б л і к у р о з р а х у н к о в и х о п е р а ц і й ( К О Р О ) , а ї їбухгалтер-консультант регулярно вивчає звітністьта підклеює чеки до цієї книги.

Працівники податкової інспекці ї у серпні2010 року несподівано провели планову перевіркуг о с п о д а р с ь к о ї д і я л ь н о с т і Б е д е в е л ь с ь к о ї В . А .всупереч Постанові Кабінету Міністрів України від21 травня 2009 р. № 502 «Про тимчасові обмеженнящ о д о з д і й с н е н н я з а х о д і в д е р ж а в н о г о н а г л я д у(контролю) у сфері господарської діяльності наперіод до 31 грудня 2010 року».

Під час перевірки податківці виявили звітнічеки у повному обсязі приблизно за місяць (від №1299 від 17.07.10 р. по № 1328 від 15.08.10 р. назагальну суму 5744,35 грн.), вкладені у КОРО.

Наполягаючи на тому, що оприбуткуваннямє в к л е є н н я ч е к і в , а в к л а д е н н я « н е єоприбуткуванням», вони вирішили оштрафувати«по повній програмі» за неоприбуткування у касіг о т і в к и в а г і т н у ж і н к у з д и т и н о ю - і н в а л і д о м н аутриманні .

19 серпня 2010 року Державна податковаі н с п е к ц і я у К и є в о - С в я т о ш и н с ь к о м у р а й о н іКиївської області винесла рішення № 0003672302про застосування штрафних (фінансових) санкційдо Валентини Бедевельської у розмірі 28721 грн.7 5 к о п . Т о б т о , п о д а т к і в ц і з а ж а д а л и в і д ж і н к ивіддати у казну 5-кратну виручку за місяць.

Я к т а к е « у з г о д ж у є т ь с я » і з з д о р о в и мг л у з д о м – п и т а н н я р и т о р и ч н е . О ч е в и д н о , щ оз а с т о с у в а н н я ш т р а ф н и х с а н к ц і й д о ф і з и ч н о їособи-підприємця у обсязі 5-кратної виручки зам і с я ц ь , т о б т о , в и л у ч е н н я о б о р о т н и х к о ш т і вп і д п р и є м ц я м а й ж е з а п і в р о к у п о з б а в л я є с е н с упідприємницьку д іяльність і у раз і системногоз а с т о с у в а н н я п о д а т к і в ц я м и з в е л и к о юймовірністю приведе до розорення підприємців,що здійснюють свою господарську діяльність зарахунок особистого майна.

Н а я в н і с т ь п о д і б н и х с а н к ц і й н е с у м і с н а зп р а в о м н а п і д п р и є м н и ц ь к у д і я л ь н і с т ь ,г а р а н т о в а н и м с т а т т е ю 4 2 К о н с т и т у ц і ї У к р а ї н и .Українську економіку в цілому (але не окремихпідприємців) рятує від банкрутства тільки те, щоп о д і б н і « д р а к о н і в с ь к і » с а н к ц і ї з а с т о с о в у ю т ь с яподатківцями дуже вибірково.

С л а в а Б о г у , щ о н а с ь о г о д н і ш н і й д е н ь

К о н с т и т у ц і я У к р а ї н и д а є з а к о н н і п і д с т а в и д л яп о м ’ я к ш е н н я в і д п о в і д а л ь н о с т і ф і з и ч н и х о с і б -підприємців за неоприбуткування у касі готівки.

28.06.1996 року набула чинності КонституціяУ к р а ї н и . В і д п о в і д н о д о с т а т т і 5 8 К о н с т и т у ц і їУкраїни закони та інші нормативно-правові актине мають зворотної дії в часі, крім випадків, колив о н и п о м ' я к ш у ю т ь а б о с к а с о в у ю т ьвідповідальність особи. Відповідно до пункту 22статті 92 Конституції України, виключно законамиУкраїни визначаються засади цивільно-правовоїв і д п о в і д а л ь н о с т і ; д і я н н я , я к і є з л о ч и н а м и ,а д м і н і с т р а т и в н и м и а б о д и с ц и п л і н а р н и м иправопорушеннями, та відповідальність за них.

Отже, пункт 22 статті 92 Конституції Українизвільняє ос іб в ід в ідповідальност і (санкцій) зап р а в о п о р у ш е н н я , п е р е д б а ч е н і б у д ь - я к и м ин о р м а т и в н о - п р а в о в и м и а к т а м и , о к р і м З а к о н і вУкраїни (зокрема, Указами Президента України),які не грунтуються на Законах України, і тому маєзворотню дію у часі, зокрема, звільняє фізичнихосіб-підприємців від відповідальності (санкцій) ,передбаченої п. 1 Указу Президента України «Проз а с т о с у в а н н я ш т р а ф н и х с а н к ц і й з а п о р у ш е н н янорм з регулювання обігу готівки» від 12 червня1995 року № 436/95.

Всі ці міркування я виклав у листі на адресуП р е з и д е н т а У к р а ї н и В і к т о р а Я н у к о в и ч а зп р о п о з и ц і я м и в н е с т и з м і н и а б о с к а с у в а т и ц е йс у м н о з в і с н и й У к а з П р е з и д е н т а У к р а ї н и , я к и йв и с и т ь г о с т р и м л е з о м г і л ь о т и н и н а д г о л о в а м иу к р а ї н с ь к и х п і д п р и є м ц і в щ е з п е р ш о г о р о к у«царювання» Леоніда Даниловича Кучми.

Як відомо, Закон України «Про зверненнягромадян» зобов’язує навіть вищих посадових осібд е р ж а в и р о з г л я д а т и п р о п о з и ц і ї т а н а д а в а т ив і д п о в і д ь з а р е з у л ь т а т а м и р о з г л я д у . Т а к с а м оз а г а л ь н о в і д о м о , щ о т і л ь к и д о к о м п е т е н ц і їП р е з и д е н т а У к р а ї н и т а с у д у в і д н о с и т ь с яскасування та внесення змін до актів ПрезидентаУкраїни.

Яким було моє здивування, коли я отримавв і д п о в і д ь н а п р о п о з и ц і ї п р о з м і н у а б оскасування президентського Указу від Першогоз а с т у п н и к а Г л а в и А д м і н і с т р а ц і ї П р е з и д е н т аУкраїни І. Акімової про те, що моє звернення«надіслано до Національного банку України дляр о з г л я д у з г і д н о з к о м п е т е н ц і є ю т а н а д а н н явідповіді»... Вперше чую, щоб Національний банкУ к р а ї н и з м і н ю в а в а б о с к а с о в у в а в У к а з иПрезидента!

Але це ще не все. Феєричною розв’язкою цієїе п і с т о л я р н о ї і н т р и г и с т а л а в і д п о в і д ь , я к у яотримав від Заступника Голови Національного

банку України Володимира Кротюка. Наводжу цювідповідь дослівно:

«Національний банк України розглянув Вашлист в ід 31.03.2011, надісланий АдміністрацієюПрезидента України (лист від 17.05.2011 №03-01/1447) щодо внесення змін або визнання таким, щовтратив чинності Указу Президента України "Проз а с т о с у в а н н я ш т р а ф н и х с а н к ц і й з а п о р у ш е н н янорм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995№436/95 (далі - Указ) та повідомляє таке.

Н а ц і о н а л ь н и й б а н к У к р а ї н и в в а ж а єа к т у а л ь н и м п и т а н н я щ о д о н е о б х і д н о с т ів д о с к о н а л е н н я з а к о н о д а в с т в а , я к е р е г у л ю єз а с т о с у в а н н я ш т р а ф н и х с а н к ц і й з а п о р у ш е н н янорм з регулювання обігу готівки.

В т о й ж е ч а с , в і д п о в і д н о д о с т а т т і 6К о н с т и т у ц і ї У к р а ї н и о р г а н и д е р ж а в н о ї в л а д имають здійснювати свої повноваження виключнов межах, встановлених законами України.

Підпунктом 20.1.29 пункту 20.1 статті 20,п у н к т о м 6 1 . 1 с т а т т і 6 1 П о д а т к о в о г о к о д е к с уУ к р а ї н и т а с т а т т я м и 8 , 1 0 З а к о н у У к р а ї н и „ П р од е р ж а в н у п о д а т к о в у с л у ж б у в У к р а ї н і "в с т а н о в л е н о , щ о ф у н к ц і ї к о н т р о л ю з адодержанням порядку провадження готівковихр о з р а х у н к і в з а т о в а р и ( п о с л у г и ) , а т а к о жз д і й с н е н н я к а с о в и х о п е р а ц і й п о к л а д е н о н аоргани державної податкової служби.

Пропозиції Національного банку Українищ о д о в д о с к о н а л е н н я з а к о н о д а в с т в а у с ф е р ір е г у л ю в а н н я о б і г у г о т і в к и н е о д н о р а з о в оп о в і д о м л я л и с я Д е р ж а в н і й п о д а т к о в і йадміністрації України (лист від 05.04.2011 №18-110/2220-4623, лист від 26.04.2011 №18-110/2733-5541). Національний банк України готовий взятиучасть у роботі над відповідним законопроектому разі його надходження.

Н а д а н і В а м и п р о п о з и ц і ї м о ж у т ь б у т ив р а х о в а н і Д е р ж а в н о ю п о д а т к о в о ю с л у ж б о юУ к р а ї н и п і д ч а с р о з р о б к и в і д п о в і д н о г озаконопроекту».

О т ж е , П р е з и д е н т У к р а ї н и у о с о б івисокопосадовця його Адміністрації, у функції якоїв х о д и т ь р о з г л я д з в е р н е н ь г р о м а д я н д о Г л а в идержави, переклав відповідальність за існуванняг а н е б н о г о і о д і о з н о г о У к а з у Л е о н і д а К у ч м и н аНаціональний банк України. Той, в свою чергу,к и в н у в г о л о в о ю у б і к п о д а т к і в ц і в . Т и х с а м и хподатківців, які перетворюють збирання податківмало не на грабунок серед білого дня.

Я к в и й т и з ц ь о г о з а ч а р о в а н о г о к о л аб е з в і д п о в і д а л ь н о с т і в л а д и т а б е з п р а в ’ япідприємців?

Юрій ШЕЛЯЖЕНКО

5Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠032 â³ä 30 ÷åðâíÿ 2011 ðîêó Ò ð è á ó í à

Наприкінці травня Європейська комісіяоприлюднила щорічний звіт по Україні. З цього документавипливає, що наша влада нічого не робить для боротьбиз корупцією. «Позитивних зрушень у цьому питанні у 2010році не спостерігалося» – тактично резюмує поважнаєвропейська інституція. Більш радикальні у своїх оцінкахнезалежні міжнародні експерти стверджують: Українаскотилася за рівнем корупції на останні місця середєвропейських країн.

Протягом 2010 року Президент В. Януковичневтомно пояснював всьому світові , що вал кримінальнихсправ та вкидання за грати членів уряду Юлії Тимошенкоі активістів «Податкового майдану», насилля повідношенню до неугодних режиму журналістів – саме цеі є боротьбою з корупцією та бюрократією, що стоять наперешкоді модернізації країни. Мабуть, не дочула йогоЄвропа. Та й не змогли відчути це українці – як робітники,так і підприємці.

Українська корупція існує переважно у так званій«активній» фазі. Тобто, посадовець не очікує ініціатививід осіб, яким необхідно отримати будь-яке повноважнерішення від влади. Він сам створює такі умови, щоб змуситигромадян, не зволікаючи, стукатися у владні кабінети, щобдовідатися про ціни та прейскуранти на «правильневолевиявлення» влади. Наприклад, можна надіслати листапідприємцю про «невідповідність закону» договоруоренди земельної ділянки чи комунальної власності.

Êîðóïö³ÿ òà åêîíîì³êàМожна, у банальний спосіб, організувати перевіркусанітарних чи пожежних служб. До найбільш«нерозумних» можна надіслати «борців з економічноюзлочинністю»...

Перефразуючи відоме прислів’я: «у вовків шляхівбагато, а у підприємця він один»… З різних регіонів країнинадходять скарги підприємців на те, як влада обкладає їхпозабюджетними поборами, що не передбачені вПодатковому кодексі.

Наприклад, у деяких сільськогосподарськихрайонах з фермерів вимагають внесок до фонду відомоївсім партії – тисячу доларів з гектару. А на батьківщинісьогоднішньої більшості у можновладців відбираютьбізнес. Причому за строгою ієрархією, яка існує середнаймитів режиму. Дрібний службовець негласно «маєправо» (точніше – ярлик, як за часів монголо-татарськоїнавали) відібрати базарну палатку, більш поважний –крамницю, зовсім велике цабе – міський ринок і так, понаростаючій – до галузей та регіонів.

В цьому процесі є дві головні складові.По-перше, хлопцям, що посіли сьогодні у владні

крісла, на їх щастя, не потрібно застосовувати засобибандитських дев’яностих років – праски, кулі, кайдани,біти та багато ще чого, що зберігається в родиннихмузеях нинішніх посадовців. Служити їм вірою і правдоюзавжди готова жорстоко «відреформована» судовасистема, в якій вже залишилися окремі одиниці

справедливих і чесних суддів.І, по-друге – прихопивши до своїх володінь палаток,

крамниць, кар’єрів та копалень, вони отримали у якостіпривілею фактичне звільнення від податків. Законнеподаткове навантаження для них розраховується не заПодатковим кодексом, а в залежності від ступенянаближеності до головної родини країни. Сьогодні є такі«близькі», що з місячних доходів у сотні мільйонів доларівїм дозволено не сплачувати до казни жодної копійки.

Можна приймати будь які гарні, справедливі тарозумні закони. Можна призначати винних векономічних негараздах і в політичному екстремізмі.Можна знайти чергового головного ворога держави –комунальний тариф. Чи холеру, чи посуху, чи зливу. Алекорупція все знищить. Все і всіх. І тільки незрячі можутьсподіватися на безкінечне своє благоденство.

Юрій ГРИМЧАК, народний депутат України

ЮрійГримчак

Про шокуючу "взаємодію" преси зправоохоронними органами дізнався майже випадково.Три місяці тому групу народних депутатів (серед якихАндрій Парубій, Леся Оробець, та автор цих рядків)запросили на круглий стіл, присвячений стосункам міліціїз журналістами.

Особливо вразив випадок із однією журналісткою,коли у неї, з незрозуміло яких причин, вилучили усежурналістське "приладдя" – архіви, контакти, інформацію.Тобто людину практично позбавили права на професію!

Натомість діюче законодавство твердить –журналісти можуть не розкривати джерел своєїінформації. Однак міліція, слідчі, прокурори керуютьсяКримінально-процесуальним кодексом, який для них єосновним Законом.

У тому кодексі нічого не сказано про захистжурналістів, їх джерел інформації, неприпустимістьвилучення професійного обладнання працівників ЗМІ.

Тож дійшли висновку – законодавство, щорегламентує діяльність засобів масової інформації, требазмінювати. Маємо додати професію журналіста допереліку професій, представників яких не можнадопитувати як свідків з приводу того, що їм довірено абостало відомо при виконанні професійної діяльності (якот лікарів, адвокатів, священнослужителів тощо).

Також слід гарантувати захист конфіденційноїінформації в офісах ЗМІ та помешканнях журналістів:хай дозвіл на обшуки таких приміщень дає не

звичайний суддя, на якого легко "натиснути", а головаапеляційного суду!

Переконаний: без гарантій збереження таємниціджерел інформації не може бути свободи слова, гостроїта актуальної журналістики. Хто наважиться на відвертурозмову про, приміром, зловживання посадовців, якщобоятиметься, що журналіста викличуть й допитуватимутьв міліції чи прокуратурі й "залізними коліщатами"витягатимуть з нього ім’я інформатора? Якщо ж анонімнеджерело перестане бути анонімним, де гарантія, щокримінальні авторитети чи нечисті на руку начальникине почнуть мститися йому за спілкування з пресою.

Разом із Андрієм Шевченком, ВолодимиромАр'євим, (колишніми журналістами, а зараз депутатами),Олесем Донієм, Андрієм Парубієм, Олесею Оробець таіншими народними депутатами, загалом 11 людей, мивнесли до парламенту законопроект про внесення зміндо Кримінально-процесуального кодексу України щодозабезпечення права журналістів на захист джерелінформації.

Автори проекту сподіваються на підтримку з бокужурналістів їхньої ініціативи. Сподіваємося, що завдякиувазі з боку преси, проект "не загубиться", і що під часголосування за нього ті, хто зазвичай голосує по відмашці,проголосують по совісті.

Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ,народний депутат України, для УП.

Укра

їнсь

ке ф

ото

Андрій Павловський

Народный депутат Украины Игорь Плохой, членфракции Партии регионов и Комитета Верховной РадыУкраины по вопросам законодательного обеспеченияправоохранительной деятельности, в интервью насайте «Фраза» обвинил своего однопартийца,председателя комитета по вопросам правосудияСергея Кивалова в плохой организации работы судов.

– Посмотрите на хозяйство "юриста года"!Секретарями судов и даже судьями становятся недоучки,в Едином реестре судебных решений почти в каждомрешении ошибка на ошибке,– утверждает депутат,– Судыне финансируются как следует. Словно кто-тозаинтересован держать блюстителей правосудия наголодном пайке, чтобы потом легче было "подмазывать".Отдельная проблема, которую он ввел – волокита. Рядовыеграждане выстаивают в километровых очередях усудебных канцелярий и получают насмешку вместоправосудия. Отдельные нечестные судьи выпускают насвободу арестованных милицией преступников. А кто-тов это время сидит на вершине коррупционной пирамидыи получает бонусы, теневые дивиденды, откаты, плату заназначения. Вопрос в том, кто этот злой гений. И тут оченьпоказательно, что, когда я поднял вопрос о коррупции всудах, именно Кивалов набросился на меня соскорблениями в стиле "кто ты такой".

К сожалению, непросто преодолеть тот разгул

коррупции, который начался при "оранжевых" с приходомправительства Юлии Тимошенко. Конечно, брали на лапуи раньше. Но такое, знаете, наглое, открытоевымогательство вошло в привычку с 2005-го. И преодолетьэту привычку очень трудно, потому что у чиновникавыработался своеобразный хватательный рефлекс. Берутвсе – от рядового судьи, прокурора, милиционера доупырей в высоких кабинетах, ежедневно клянущихся вверности реформам и так же регулярно совершающихклятвопреступление. Последнее время, правда, берут нетак часто и с большой опаской.

В такой обстановке руководство страны делаетвсе возможное и невозможное для преодолениякоррупции. Кроме того, принят закон о доступе кпубличной информации. Это очень прогрессивный закон.То, что он был проголосован и подписан Президентом –большая победа гражданского общества и Партиирегионов. Но вы видите, как закон буксует.

Когда к тому же Сергею Кивалову журналистыобратились с законными требованиями предоставитьдекларацию о доходах, он барским жестом послал их впарламентский аппарат, а там журналистам дали от воротповорот. Видно, Кивалову есть, что скрывать. В интернетеписали про дом стоимостью 15 миллионов долларов, одвухмиллионой яхте, о рейдерской "прихватизации"земельных участков, зданий, учебных заведений,

предприятий торговли. Уж не тут ли собака зарыта?Кстати, на заседании Национального

антикоррупционного комитета Президент Украины ВикторЯнукович заявил, что коррупция является угрозойнациональной безопасности Украины.

Игорь Плохой

Íà çàõèñò æóðíàë³ñòà

“Áåðóò âñå”

6 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠032 â³ä 30 ÷åðâíÿ 2011 ðîêóC r e d o !

Початок на першій шпальті.Тому на загальних зборах віруючих громадян в

Києві у 2009 році троє віруючих громадян заснувалирелігійний центр, відповідно до діючого законодавства.

На превеликий жаль, Державний комітет Україниу справах національностей та релігій(Держкомнацрелігій) зайняв абсолютно протиправнупозицію, відмовляючись реєструвати статут релігійногоцентру.

– Чим чиновники пояснюють відмову вреєстрації релігійного центру?

У першій відповіді, яку ми отримали, взагалістверджувалося, що Віра в Найвищу Цінність Людини – ценіяка не релігія. Такої зневаги до конституційного правана свободу совісті, права сповідувати будь-яку релігію завласним вибором ми не очікували!

Слава Богу, що пізніше і судом було визнано правогромадян сповідувати релігію – Віру в Найвищу ЦінністьЛюдини, і Міністерство юстиції України зареєструваложурнал «Мораль», зазначивши у свідоцтві про реєстраціюзаявлену нами ціль діяльності – проповідь Віри в НайвищуЦінність Людини.

У наступних відповідях Держкомнацрелігійстверджувалося, що засновниками релігійного центру неможуть бути громадяни, а лише релігійні громади. Такапозиція Держкомнацрелігій очевидно суперечитьприписам закону. Засновниками юридичної особи євизначені законом (а саме, частиною другою статті 12Закону України «Про свободу совісті та релігійніорганізації») суб’єкти прийняття статутних документів –тобто, учасники загальних зборів віруючих громадян, щоприйняли Статут Релігійного центру Віри в НайвищуЦінність Людини.

Знаючи, що закон на нашому боці, я подав позовнузаяву до Окружного адміністративного суду міста Києва.

– Наскільки я розумію, від вас хочуть, щобрелігійний центр засновували зареєстровані релігійнігромади. Що вам заважає їх зареєструвати?

По-перше, вимога щодо реєстрації громад є дужелукавою. Тому що в статуті релігійної громади, за законом,все одно слід написати, якому релігійному центру вонапідлегла. А якщо Держкомнацрелігій відмовляєтьсяреєструвати наш релігійний центр – легко передбачити,що й місцеві державні адміністрації не зареєструютьрелігійні громади, посилаючись на відсутність релігійногоцентру.

По-друге, наші релігійні громади нечисельні тадуже цінують право віруючих на приватність. Відповіднодо типового регламенту релігійної громади моговіросповідання, священнослужитель навіть не має праварозголошувати число своїх прихожан – бо це таємницясповіді.

У нас нова релігійна течія, а для державноїреєстрації закон вимагає наявності 10 засновниківрелігійної громади. Вважаю пережитком совєцькогототалітаризму таку дискримінацію релігійних організаційза ознакою масовості.

Слава Богу, що ця дискримінаційна вимога непоширюється на релігійні центри! Однак, як бачимо,чиновники Держкомнацрелігій примудрилися«прочитати» «не можна» «між рядками» закону – там, де,навпаки, чорним по білому написаний дозвіл. І доки суддіпозичатимуть у Сірка очі за компанію з чиновниками,справа не зрушить з мертвої точки…

– Як можна подолати дискримінацію релігійнихорганізацій за ознакою масовості, про яку Визгадували?

Думаю, слід зробити реєстрацію релігійнихорганізацій так само простою, як реєстрацію громадськихорганізацій. Щоб ні у кого не виникало претензій до трьохгромадян, які вирішили заснувати релігійну організацію.Це – свобода совісті, держава має гарантувати її! Ієвропейські інституції вже критикували Україну затоталітарні норми законодавства у сфері свободи совісті.

В ідеалі, я виступаю з релігійних міркувань занадання права окремій фізичній особі одноосібнозасновувати громадські та релігійні організації. Це –публічно-правовий паритет індивідуума та колективу,якого хоче Бог.

Не може бути так, щоб у кількох людей було більшеправ, ніж у окремої людини, тому що цих людей більше закількістю. Кількість – це не право, це сила. А держава існуєдля того, щоб і сильний, і слабкий мали певні людські правата місце під сонцем, рівні для всіх можливості власнимизусиллями будувати своє щастя.

Між іншим, я регулярно пишу листи народнимдепутатам України з пропозиціями узаконити одноосібнезаснування громадських та релігійних організацій. Чомугосподарські товариства може засновувати одна людина,а громадські та релігійні організації – не може? Ценесправедливо!

Відповіді на мої листи приходять різні, аленеоднозначні. Насправді я радий, що усталеної думки зцього приводу поки нема, бо можна принаймніаргументувати і сподіватись, що вислухають.

Наприклад, депутат з Партії регіонів СергійГоловатий написав: “Стосовно права окремогогромадянина одноосібно засновувати громадську чирелігійну організацію, як юридичну особу, то тут варторозібратися. Якщо йдеться про теоретичну точку зору, тоце можливо”.

Анатолій Кінах переслав мої пропозиції на розглядКомітету з питань культури і духовності Верховної РадиУкраїни. І звідти я отримав дуже дивну відповідь за

Юрій Шеляженко: «Судочинство маєзахищати людей, а не принижувати»

підписом голови Комітету, БЮТівця ВолодимираЯворівського.

По-перше, у відповіді пана Яворівськогостверджується, що мої пропозиції розглянуті, а прорезультати розгляду… нема жодного слова! По-друге, уцій відповіді наголошується на праві віруючих«організовуватись у свої традиційні церковні (ієрархічніта інституційні) структури». Тобто, «нетрадиційні» релігійніструктури (такі, що народилися нещодавно і перебуваютьу стадії становлення) виносяться за скобки всупереч статті35 Конституції України та статтям 9 та 11 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод(Європейської конвенції з прав людини), які гарантуютьсвободу сповідувати будь-яку релігію одноосібно чиспільно з іншими особами незалежно від того, чи є цярелігія традиційною.

Насторожує і те, що пан Яворівський застосовуєдля релігійних організацій назву «церковні структури»,тобто, бере за основу християнську термінологію,надаючи перевагу християнській релігії. Діючий закон просвободу совісті декларує рівноправ’я усіх релігій. На моюскромну думку і при всій повазі до християнства, як доброївіри предків та багатьох моїх друзів і шанованих мноюлюдей, термінологія законодавства має бутирівновіддаленою від спеціальних термінів внутрішньогожиття усіх релігійних організацій – таких термінів, як«церква». Термін «релігійна організація» є цілкомприйнятним.

Єдине, що мені сподобалося у дивній відповідіпана Яворівського – це такі слова: «Особливо актуальнимє питання функціонування релігійних організацій уцивільно-правовому полі, зокрема щодо зменшеннякількості осіб для реєстрації статуту релігійної громади».Я теж вважаю це питання дуже актуальним і сподіваюся,що у профільному парламентському комітеті такидокладуть максимум зусиль для ліквідаціїдискримінаційної норми про мінімальну кількістьзасновників релігійної організації числом 10 осіб.

– Повернемось до судового процесу щодореєстрації вашого релігійного центру. Що вирішив судпершої інстанції?

До судової реформи судді Окружногоадміністративного суду міста Києва ще читали закон передтим, як переписувати рішення з цидулок суб’єкта владнихповноважень. Тому при першому розгляді справи колегіясуддів просто зауважила про неприйнятність майже всієїправової аргументації Держкомнацрелігій, окрім одногодовода, який також не базується на законі – про те, щовіруючі при поданні статуту на реєстрацію мали «зазначитипро існування підлеглих релігійних громад». І на ційпідставі було відмовлено у задоволенні позову – поприте, що відповідно до частини третьої статті 8 ЗаконуУкраїни «Про свободу совісті та релігійні організації»повідомлення державних органів про утвореннярелігійної громади не є обов’язковим!

Мабуть, судді, як завжди, хотіли услужитичиновникам, однак і совість ще жевріла. Тому зробили запринципом «і вашим, і нашим». У постанові було майжевсе правильно, але трошки кривди і… незаконне рішення.

Отримавши таку постанову суду, я подавапеляційну скаргу, але паралельно подав доДержкомнацрелігій нову заяву про реєстрацію статуту ідодав до неї оголошення в газеті, в якому було зазначенопро існування підлеглих релігійному центрові релігійнихгромад. Адже тільки відсутність такої інформації,відповідно до постанови суду, була перешкодою дляреєстрації статуту.

Я думав, що в Держкомнацрелігій прочитаютьсудову постанову і приймуть хоч після цього законнерішення. Марні сподівання! Чиновники не прочитали впостанові, наскільки неправильною є їх правова позиція.Вони відмовили у реєстрації статуту на тих же підставах,що й раніше.

І тоді я знову подав позов. Приклав до позовупопереднє рішення, щоб ситуація була абсолютно ясною.Але на той час вже почалася судова реформа. Суди сталичастиною «вертикалі», й у друге рішення за моїм новимпозовом було просто дослівно переписано аргументиДержкомнацрелігій – з якими той же суд ранішевідмовлявся погодитись. Це нове рішення я такожоскаржив.

– Що сталося при апеляційному оскарженні?Київський апеляційний адміністративний суд

«маринував» обидві апеляційні скарги по півроку, а потімвідхилив їх. Упередженість суддів була разючою. Коли я

подавав нові докази своєї правоти через канцелярію,наступного дня вони «губилися», а судді намагалисяпереконати мене, що їм і без доказів все ясно. А вканцелярії там черги по двадцять-тридцять чоловік, іпоряд буфет пиріжками та м’ясом торгує, бо поки вистоїшту чергу – встигнеш зголодніти.

Люди приходять дізнатись, чому їх справи нерозглядаються місяцями. Бо телефон для довідок ніколине працює. Люди приходять по рішення, бо рішення ненадсилаються поштою і навіть ухвали всупереч частині 7статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Українине проголошуються на засіданні в повному обсязі, аскладаються по п’ять днів, наче це постанови. До постанов,між іншим, такий порядок має застосовуватись лише увиняткових випадках. Так от, у Київському апеляційномуадміністративному суді «винятковим» є кожен день, кожнагодина, кожне засідання.

Припустимо, можна поспівчувати суддівському«плачу Ярославни» щодо недостатнього фінансування навиправдання того, чому рішення не надсилаються поштою.Хоча керівництво Київського апеляційногоадміністративного суду, за великим рахунком, пальцем опалець не вдарило, аби «вибити» це фінансування. Подалиб до суду позов до Державної судової адміністрації, доКабміну, виграли б позов (хоч би в апеляційній інстанції)і стягнули б через виконавчу службу потрібнефінансування. Я вже не кажу про відкриті навіть замінімального фінансування можливості надіслатирішення факсом, електронною поштою, хоча б в Єдиномуреєстрі судових рішень швидко розмістити!

Інша справа – знущання над людьми,примушування вистоювати в чергах, коли в кінці роботиканцелярії віконце закривається перед носом десяти-двадцяти людей, які вистояли півгодини-годину. Цезнущання я вважаю нетерпимим. І це знущання єнезаконним, оскільки очевидно, що такі черги могли бзникнути або зменшитись, якщо б канцелярія працювалаправильно.

Відповідно до частини 8 статті 149 Закону України«Про судоустрій і статус суддів» в апараті суду загальноїюрисдикції утворюється канцелярія, яка щоденнопротягом робочого часу суду забезпечує прийняття тареєстрацію документів, що подаються до відповідного суду.

Канцелярія Київського апеляційногоадміністративного суду працює лише половину робочогодня, з 9 до 13 години, в той час як по закону має працюватипротягом всього робочого часу суду. Звідси й черги…Якщо це можна назвати працею – коли подаєш документ,а наступного дня в судовому засіданні виявляється, щосуд його не отримав. Це не просто знущання над людьмита приниження людської гідності. Це очевидне беззаконня.

– Ви подали касаційну скаргу?Навіть дві. По першій, поданій у березні, вже

відкрито касаційне провадження. 20 червня я подав другукасаційну скаргу. При цьому я ставлю питання прооб’єднання проваджень за двома касаційними скаргамиі про заміну неналежного відповідача. Бо УказомПрезидента України «Про оптимізацію системицентральних органів виконавчої влади» № 1085/2010 від9 грудня 2010 року ліквідовано Державний комітетУкраїни у справах національностей та релігій, йогофункції у сфері реєстрації релігійних організаційпокладено на Державну реєстраційну службу України.Саме вона є зараз тим суб’єктом владних повноважень,який має зареєструвати Релігійний центр Віри в НайвищуЦінність Людини.

Якщо Вищий адміністративний суд України такожобслуговуватиме чиновників замість того, щоб виконатизакон, я оскаржуватиму неправосудні рішення доЄвропейського суду з прав людини. Одночаснозвертатимусь до депутатів Європарламенту, надсилатимупетиції в міжнародні інстанції та доб’юся справедливості,чого б це не вартувало. Адже судочинство має захищатилюдей, а не принижувати. Право громадян на свободуоб’єднання з іншими особами і свободу сповідувати своюрелігію спільно з іншими передбачено статтями 9 та 11Конвенції про захист прав людини і основоположнихсвобод (Європейської конвенції з прав людини).Порушення цих елементарних прав на свободу совісті тасвободу об’єднань – всесвітня ганьба для нашихдоморощених держкомітетчиків по релігії та «суддів»,прости Господи, які байдужі до прав людини.

Спілкувалася Єлізавета Потебня,«Український інформаційний портал».

Черга біля канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду

7Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠032 â³ä 30 ÷åðâíÿ 2011 ðîêó Í å â î ë ÿ

Знову про «армію чайників»У минулому випуску газети «Правдошукач» ми

опублікували критичну статтю «Модернізація», арміячайників і ерозія культури». У цій статті ставилося питання:чому не виконано передвиборчі обіцянки трьохПрезидентів України щодо припинення призову у арміювсіх підряд та перетворення збройних сил України насучасну, професійну армію? Чому не виконано завданняПрезидента України Віктора Януковича Міністерствуоборони України щодо переходу на контрактну арміюз 2011 року?

Тепер ми маємо можливість ознайомити нашихчитачів із відповідями чиновників на ці питання.

Радник Президента України – ПредставникПрезидента України у Конституційному Суді УкраїниОлена Лукаш пише:

«Ваше звернення щодо переходу Збройних СилУкраїни до комплектування військовослужбовцями, якіпроходять військову службу за контрактом, розглянуто.

Повідомляємо, що рішенням Ради національноїбезпеки і оборони України від 26 вересня 2008 року “Проневідкладні завдання щодо підвищенняобороноздатності України” тимчасово припиненокомплектування військ (сил) військовослужбовцямивиключно за контрактом, залишивши комплектуванняЗбройних Сил України як за контрактом, так і запризовом.

Водночас зазначаємо, що у поточному роцізгадане питання планується для розгляду на засіданніРади національної безпеки і оборони України».

Начальник Головного управління особовогоскладу Генерального штабу Збройних Сил Українигенерал-майор С.І. Кропивченко пише:

«У Генеральному штабі Збройних Сил Україниопрацьовано Ваше звернення щодо питання переходуЗбройних Сил України до комплектуваннявійськовослужбовцями на контрактній основі.

Завдання щодо професіоналізаціїнаціонального війська визначено Державноюпрограмою переходу ЗС України до комплектуваннявійськовослужбовцями, які проходять військову службу законтрактом (затверджена Указом Президента України від17.04.02 № 348/2002). За результатами її виконання у 2002- 2010 роках (в умовах недостатнього фінансування)склалася ситуація щодо гальмування та призупиненняпроцесу нарощування у військах (силах) чисельностівійськовослужбовців військової за контрактом, якаутримується протягом останніх років близько 50%. Цесталося внаслідок не створення мотиваційних чинниківспрямованих на підвищення престижності військовоїслужби у суспільстві та належних умов її проходження, атакож незабезпечення задекларованих пільг і соціальнихгарантій військовослужбовців та членів їх сімей. Крімтого, низка заходів виконано не в повному обсязі, аботерміни їх впровадження перенесено у зв’язку бракомкоштів. У 2009 році процес переходу до комплектуванняна професійній основі взагалі був тимчасово призупинений(Указ Президента України від 10.01.09 №2/2009) у зв’язку знаслідками фінансово-економічної кризи. Зважаючи нате, плани щодо завершення професіоналізаціїукраїнської армії до кінця 2010 року (Державна програмарозвитку ЗС України на 2006 - 2011 роки), не були своєчасновиконані.

З перших кроків керівництва країною,Президентом України - ВерховнимГоловнокомандувачем ЗС України ЯНУКОВИЧЕМ В.Ф.,об’єктивно оцінено реалії сучасного стануоборонного сектору та як невідкладне і пріоритетнезавдання для Збройних Сил було визначено підтриманняналежного рівня бойової готовності військ, який бивідповідав сучасним викликам і загрозам, забезпеченняякісного комплектування особовим складом,подолання плинності кадрів, збереження кадровогопотенціалу та реалізація заходів щодо поступовогопереходу ЗС України до комплектування на професійнійоснові. (Програма “Україна - для людей “, Послання доукраїнського народу, Закон України “Про засади внутрішньоїі зовнішньої політики”). Комплексне вирішення цихнагальних питань розпочато з 2011 року, тобтопродовження виконання заходів професіоналізації післяїх призупинення у 2009 році (а не завершенняпрофесіоналізації армії та скасування призову вже у 2011році, як це помилково трактується).

Главою держави на урочистих заходах з нагодиДня Соборності України було підкреслено, що перед намистоїть завдання практично з “нуля” створити новінаціональні Збройні Сили. З урахуванням цих завдань тареальних фінансово-економічних можливостейдержави опрацьовано обґрунтовані пропозиціїресурсного забезпечення заходів переходу ЗС України докомплектування на професійній основі (проект Державноїкомплексної програми реформування і розвитку ЗС України на2012 — 2016 роки).

Довідково. Вивчення досвіду країн, які повністюперейшли на комплектування Збройних Сил на професійнійоснові, свідчить, що це довготривалий процес, який потребуєзначного фінансового ресурсу. Наприклад у таких розвинутихдержавах як США, перехід на професійну армію здійснювавсяпонад 20 років, у Франції 37 років.

У ході цих заходів передбачається до 2015 рокустворити підґрунтя для реалізації та завершенняпріоритетного державного завдання, збільшитиукомплектованість ЗС України військовослужбовцямиза контрактом до 80 %, повністю укомплектуватизазначеною категорією військовослужбовців посадисержантського і старшинського складу. Завершити ж уповному обсязі перехід ЗС України на контрактнийпринцип комплектування передбачається до кінця 2025року (проект Стратегічного оборонного бюлетеня Українина період до 2025 року)».

В принципі, сенс цих відписок вкладається уодну фразу: «повірте, вже наступне поколінняукраїнців не будуть примушені служити в армії»...

Повіримо?

Я зустрівся із правозахисницею Тетяною накиївському вокзалі. Ми рушили до колоній №№ 40, 41 уІвано-Франківську, щоб відвідати Івана Нечипорука таОлександра Моцного. Дозвіл потрапити до них миотримали навдивовижу швидко. Саме їх Європейськийсуд із прав людини визнав постраждалими від тортур підчас слідства та присудив компенсації.

У поїзді Тетяна розповідала, як добивалисярозгляду справи та про усі негаразди суддівства в Україні,про те, що справа Нечипорука та Моцного - не виняток.За її словами, міліціянти катують людей кожного дня укожному відділку. І навіть якщо людина після всього себене обмовляє, то у подальшому їй можуть "підкинути"“поліетеленовий пакунок із речовиною рослинногопоходження”.

З Івано-Франківська маршруткою доїхали доКоломиї, звідти, так само маршруткою - до селищаТовмичек, де знаходиться колонія № 40. Спочатку зайшлидо начальника колонії. Простий, чистий та охайнийкабінет “без забаганок”. Із ним відбулася коротка розмовапро мету нашого приїзду. Поки не привели Івана,спілкувалися про справи у колонії.

Із Іваном зустрілися у кімнаті побачень. Там - усі"зручності": душ із гарячою водою, окрема спальня,телевізор та диван. Проте на вікнах - незмінні грати. Завікнами - двір колонії.

Злочинці абожертви тортур?

Питаю у Івана: як та хто повідомив про рішенняЄвропейського суду? Він відповідає: “Та по пошті прислали”.А як відреагував? Чи якось святкували? “Нормальновідреагував. Так нема чього святкувати”. А Тетяна підказує:“Скажи! Скажи, що рішення було прийнято суддямиодноголосно! Таке рідко буває. Скажи, що Україна посідаєтретє місце за зверненнями до Європейського суду, іякщо так далі піде, то скоро виб'ється на перше!”.

У такій ситуації Україна повинна знятиобвинувачення із Івана. Але, як і у інших випадках,обвинувачення не знімуть. Проте строк скоротять. Так,щоб випустити Івана прямо з залу суду. Питаєте, чого незнімуть? Бо інакше доведеться посадити слідчих занедбальство та тортури, визнати, що судді по суті справине розібралися. І комусь доведеться шукати справжніхзлодіїв, замість яких посадили безневинних хлопців.

Ще Іван розповідав, які саме тортури над нимчинились: “попугайчік”, “м'яч”, катування польовимгенератором. Остання, якої він не витримав – психологічнітортури: погрози, що його вагітна жінка сяде разом ізним і його новонароджена дитина ніколи не побачитьсвоїх батьків.

Наприкінці відвідин колонії нам далискуштувати хлібину власного приготування. Це бувнатуральний і смачний хліб, гарний обід. Ми пройшлиостанню браму, отримали назад свої мобільні

телефони та паспорти та вийшли “на волю”. Я поїхав доколонії № 41, а Тетяна - до Києва.

У колонії № 41, так само, мав розмову ізначальником, котрий дав наказ мене провести на зустрічіз засудженим Олександром Моцним. Цього разу зустрічвідбувалася у кабінеті одного з підлеглих. Довелося трохипочекати, поки приведуть Олександра. Олександррозповідав про свою справу, про катування, про те, щойому "ні за що" сидіти ще десять років, про відчуттябезвиході, з яким він живе вже шість років у колонії.

На відміну від Івана Нечипорука, ОлександрМоцний зніматися на фотокамеру відмовився. Як вінпояснив - через те, що співкамерники не зрозуміють. Як яраніше читав у книзі Андрія Кудіна “Как выжить в тюрьме”,будь-яка фотозйомка засудженого сприймається іншимизасудженими як "співпраця із органами" і для справжнього"зека" є дуже небажаною.

Дмитро КУПРІЯН, фотокореспондент.Від редакції. Застерігаємо читачів від

беззастережної довіри до слів засуджених: незважаючина те, що тортури є беззаконним і аморальним “методом”слідства, визнання Європейським судом з прав людинифактів застосування тортур, строго кажучи, не є доказомневинуватості - хоча й ставить під сумнів усю доказовубазу, на підставі якої цим людям виносився вирок.Правоохоронці повинні доводити злочин цивілізовано.

8 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠032 â³ä 30 ÷åðâíÿ 2011 ðîêóÐ å ã è î í û

Засновник, редактор, видавець:Шеляженко Юрій Вадимович

(фізична особа-підприємець, ДРФО 2961810532).Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого

засобу масової інформації серія КВ № 14488-3459 Р,видане Міністерством Юстиції України 10.10.2008 р.

Тираж 2200 примірників. Індекс 49608.Розповсюджується безкоштовно.Адреса редакції, видавця: поштовий індекс 01042,

м. Київ, вул.Тверський тупик, буд. 9, к. 82.Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435.Електронна пошта: say@truth.in.uaПідписано до друку 25.06.2011 р.Віддруковано ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”,

вул. Чехова, 12-а, Вінниця, 21034. Замовлення № 116606.

Всеукраїнська незалежна газета

Народный депутат Украины от Партии регионовТамара Егоренко навестила родной избирательный округв Донецкой области. Общаясь с людьми, политикнеутомимо разъясняла основные положения программыПерезидента Виктора Януковича «Украина для людей»,выслушивала и «брала на карандаш» неотложныепроблемные вопросы социально-экономическогоразвития области, обсуждала с избирателями путирешения насущных проблем.

Первым делом Тамара Васильевна направилась вг. Старобешево. Здесь она посетила возводящуюся Свято-Кресто-Воздвиженскую церковь. Для завершениястроительства церкви депутат помогла добытьстроительные материалы. По мнению Тамара Егоренко,церковь в Старобешево послужит возрождениюправославия и станет духовным центром для многихлюдей. Затем Тамара Егоренко посетила службу в собореПреображения господнего и высказала радость тем, какмного людей собралось в храме.

– Без веры ничего не происходит,– убеждена она,–Мы будем оказывать содействие верующим людям. Какакцентировал Президент Украины Виктор Янукович -способствовать межконфессиональному согласию исохранять для потомков памятки архитектурно-культурного наследства, создавая условия для здоровогообраза жизни.

Тамара Васильевна постоянно заботится оподрастающем поколении. Старается, по возможности,обеспечивать детей-сирот и детей, лишенныхродительской заботы, всем необходимым дляполноценной жизни. В этот раз более чем 100 детей изСтаробешево, Новоазовска, Тельманово, Амвросиевкипосетили цирковое представление, которое оставилояркий след в их душе, осветило праздничнымфейерверком ребяческие души.

Работая в комитете по вопросам социальнойполитики и труда, Тамара Васильевна принимает участиев разработке жизненно важных законопроектов: № 7365«Про внесення змін до деяких законодавчих актів Україниз питань загальнообов'язкового державного соціальногострахування (щодо стабілізації діяльності фондівзагальнообов'язкового державного соціальногострахування)»; №8484 «Про внесення змін до деякихзаконів України щодо впорядкування здійсненнядержавного нагляду та контролю за додержаннямзаконодавства про працю та охорону праці»; №8485 «Провнесення змін до Бюджетного кодексу України (щодозаходів з охорони праці)»; №8624 «Про внесення змін доЗакону України "Про прожитковий мінімум" (щодопорядку затвердження прожиткового мінімуму)».

Тамара Егоренко добивается усилениягосударственной поддержки детских домов семейноготипа, центров реабилитации для беспризорных, а такжеграждан, которые пострадали от насилия, инаркозависимых.

В Киеве она периодически ведет прием граждан вобщественной приемной Верховной Рады Украины,пытаясь оказать помощь обездоленным, найтивозможность решения злободневных житейскихвопросов. У нее особый подход к людям: помочь надокаждому.

В Донецке Тамара Егоренко провела встречи сжителями области. Более двадцати лет возглавлявшаяЛенинский районый в городе Донецке совет, она отличнознает специфику города и региона, насущные проблемырайона и области, болезненные вопросы местныхжителей.

На прием к народному депутату приходятизбиратели с различными проблемами и предложениями.Тамара Егоренко внимательно выслушивает вопросыгорожан и с присущей ей инициативностью предлагаетконкретные варианты решения, скрупулезно берет наконтроль исполнение принятых решений.

На встрече с народным депутатом от Партиирегионов люди обсуждают те вопросы, которые важныдля страны в целом: это - состояние экономики Украины,металлургической отрасли.

Тамара Васильевна подчеркивает, чтоприоритетным для государства является поддержкаотечественного товаропроизводителя, развитиевнутреннего рынка потребления, создание новых рабочихмест, в том числе — для молодых специалистов. Сегодняжители регионов Донецкой области проявляютзаинтересованность и желание самим участвовать внаведении порядка в своих поселках, на своих улицах,домах.

Обитатели малых городов и сел Донбасса хотятжить не хуже, чем в областном центре. Для обмена опытомТамара Егоренко организовала интересную, а главное –полезную встречу представителей органовсамоорганизации населения Новоазовского,

Тамара Егоренко рассказаладончанам, что Президент УкраиныВиктор Янукович сможетреализовать надежды людей

Тельмановского, Амвросиевского, Старобешевскогорайонов с их коллегами из города Донецка. Эти люди,глубоко чувствующие ответственность за порядок в своемподъезде, доме, на своей улице, как никто другой,заинтересованы в чистоте, красоте, стабильности жизниродных районов и города. Всеми силами они пытаютьсяпомочь людям. И даже маленькая организация лидеров«местного значения» может что-то изменить, на что-топовлиять. Ведь большая река также начинается смаленьких ручейков и источников, которые поначалупрактически не заметны!

Много замечательного удалось увидетьучастникам этой встречи. Были проведены экскурсии посоциальным объектам ЗАО «Донецксталь-МЗ».

Кроме этого, люди посетили спорткомплекс«Донбасс-Арена», парк кованных фигур,реконструированный парк им. Щербакова, были напредставлении в Дельфинарии.

По итогам встречи состоялась обстоятельнаябеседа, на которой дончане поделились с гостями своимопытом работы. Подобное «наведение мостов» междуместными лидерами Тамара Егоренко считает важнымэтапом развития региональных перестроек и реформ, окоторых заявляет Президент Украины Виктор Янукович.На этом этапе необходимые изменения подсказываетжизненная практика.

Состоялось также публичное обсуждениесоциально-экономических реформ, на котором ТамараЕгоренко внимательно выслушала каждое предложение.Ведь активные граждане всегда могут подсказать, какиеизменения нужны обществу. Тамара Васильевнасконцентрировала внимание людей на основныхнаправлениях внедрения Программы экономическихреформ в 2011 году. Это улучшение инвестиционногоклимата и содействие развитию предпринимательства,системы социальной поддержки, системы медицинскойпомощи, системы образования, развитие сельскогохозяйства и проведение земельной реформы,завершение реформирования органов центральнойисполнительной власти. Диалог состоялсясодержательный, откровенный.

Народный депутат уверяла сограждан в том, чтоПрезидент Украины Виктор Янукович сможет реализоватьнадежды множества украинцев, которые не изменялисвоих убеждений, не захотели выбирать «глянцевых»кандидатов, много обещающих и ничего не делающих. Аведь главная задача Президента и Правительства насегодняшний день – это увеличение реальных доходовнаселения. И все срочные действия, в том числе реформыво многих отраслях, подчинены в первую очередьвыполнению этого задания. Правительство продолжитпроцесс повышения социальных стандартов: будутповышены минимальная заработная плата, прожиточныйминимум, пенсионные выплаты, государственная помощьсемьям с детьми.

Украинский народ достоин лучшей жизни и ужеощущает те преобразования, которые гарантируюткаждому человеку стабильность и обеспеченную старость.