Методичний кабінет відділу освіти

Першотравневої районної державної адміністрації Донецької області

Корегування мовних знань учнів

(класифікація помилок та недоліків у творчих роботах учнів)

ПідготувалаРедько Тетяна Іванівна,

учитель української мовита літератури

Дем’янівської загальноосвітньої школиІ-ІІІ ступенів

Мовлення учнів повинно відповідати нормам літературної мови, її комунікативним якостям, що передбачено змістом і структурою мовної освіти України. Традиційно нормою вважається загальноприйняте вживання слів, їх форм, синтаксичних конструкцій, закріплених у словниках та довідниках та рекомендованих ними. Однак комунікативний підхід до навчання мови вимагає таких якостей мовлення, які виявляються тільки у тексті ( висловлюванні): точності, логічності, чистоти, доцільності, виразності. Щоб досягти значних результатів у вивченні мови не достатньо володіти комунікативними вміннями та навичками, необхідно вміти помічати і виправляти порушення у мовленнєвій діяльності. На думку А.Б. Буяновера, до помилок потрібен особливий підхід: « ...Помилки не можна сприймати лише як негативне явище, оскільки робота над ними розкриває ширші можливості удосконалення знань, умінь і навичків учнів.» Щоб виховати в учнів прагнення до всамодосконалення, розвинути навички саморедагування необхідно ознайомити їх з класифікацією помилок, характерною для усного і писемного мовлення. Марія Пантелюк, доктор пед. наук, професор Херсонського державного університету, зазначає, що « проблема помилок у мовленні учнів давня і водночас актуальна. Впродовж останньої чверті минулого століття її намагалися розв’язати українські та російські дидакти ( О. Баринова, М. Воронін, О.Текучов Т. Ладиженська, Я. Мельничайко, М. Пльонкін, Ф. Сергєєв, Н. Сулименко, О.Текучов, С. Цейтлін та ін.) ». На основі цих досліджень сформувалася класифікація помилок, що тривалий час вважалася загальноприйнятою. За критеріями цієї класифікації помилки діляться на три групи – помилки в усному мовленні( орфоепічні, акцентні), помилки у писемному мовленні ( орфографічні та пунктуаційні ) та помилки в усному та писемному мовленні ( змістові, лексичні, граматичні – морфологічні і синтаксичні, стилістичні). Однак, оскільки сучасна система викладання вимагає змін в меті, змісті, підходах, способах, формах навчання мови, ця класифікація потребує певного уточнення. Перші дві групи помилок пов’язані з порушенням чітко визначених орфоепічних та правописних норм. Класифікація цих помилок регламентується правилами української орфоепії та правопису. У класифікації помилок з позиції сучасної лінгвістики враховується структура і функціонування мовних одиниць у мовленні. З цієї точки зору В. Капінос пропонує всі порушення розділити на дві групи: помилки у структурі ( творенні) мовних одиниць і помилки у функціонуванні ( вживанні) цих одиниць у мовленні. До першої групи дослідниця відносить граматичні помилки, бо саме в граматиці розглядається структура слова, словосполучення та речення. Другу групу порушень вона називає мовленнєвими, оскільки слово, словосполучення і речення функціонують тільки у мовленні.

Природа граматичних помилок визначається порушеннями у словотворенні, формотворенні і побудові словосполучень та речень. Граматичні помилки можна поділити на дві групи: морфологічні та синтаксичні.Морфологічні помилки – це види граматичних помилок, що виявляються:

у порушенні творення граматичних форм ( ненормативному утворенні відмінкових форм різних частин мови, форми числа, дієвідміни, ступенів порівняння прикметників та прислівників, форм займенників); викривленні морфемної будови слова.

Синтаксичні помилки - це види граматичних помилок, що виявляються у порушенні узгодження, прийменникового і безприйменникового

керування; узгодженні іменника з кількісним числівником; порушенні порядку слів у рученні; порушення зв’язку між підметом та присудком; пропущенні важливого для розуміння слова у реченні; порушенні меж речення; поєднання в ролі однорідних членів речення мовних одиниць різних

рівнів; неправильній побудові речень з дієприкметниковим або

дієприслівниковим зворотом ; невиправданому виборі сполучника або сполучного слова між

частинами складного речення; поєднанні прямої та непрямої мови; порушенні зв’язку між займенником і тим словом, на яке він указує,

дублюванні займенником підмета, невиправданому повторенні займенників.

Лексичні порушення лінгводидакти почали виділяти з 60 – х років минулого століття. Лексичні помилки свідчать про порушення лексичних норм літературної мови. Так, Н. Сулименко, М. Вороній лексичні (словникові) помилки розглядають як різновиди стилістичних. В. Текучов, В. Мельничайко і М. Пантелюк лексичні помилки виділяють в окремий тип лексичних порушень. Враховуючи класифікації укладені на основі досліджень відомих лінгводидактів пропонується розглядати такі типи лексичних помилок:

уживання слів у невластивому йому значенні; невдалий добір синонімів( багаторазове повторення тих самих слів,

невміння користуватися синонімами, у т. ч. контекстуальними).; сплутування різних за значенням, але близьких за звуковим

оформленням слів( паронімів); уживання зайвих слів ( пленазмів); вживання лексичних анахронізмів (слів, що не відповідають

нормам певної епохи); порушення лексичної сполучуваності слів; розширення або звуження об’єму значення слова; повторення спільнокореневих слів ( тавтологія);

сплутування українських та російських слів; калькування російських слів та словосполучень ( дослівний

переклад їх українською мовою); неправильне вживання міжмовних омонімів.

Слід зауважити, що, на думку М. Пантелюк, до лексичних помилок можна віднести ряд фразеологічних порушень, а саме: перекручення фразеологізмів, змішування елементів двох фразеологізмів, оскільки ці порушення пов’язані із заміною одного компонента ( слова) іншим. Наприклад: Переходити міру, перебрати через край. Такий фразеологічний недолік, як уживання стійких мовних словосполучень у невластивому значенні, М. Пантелюк пропонує класифікувати як стилістичну помилку, оскільки «... недоцільне вживання фразеологізмів негативно впливає на стилістичне забарвлення тексту». Окремий тип помилок становлять стилістичні. Проблема цих помилок досить давня. До неї зверталися багато дослідників ( М. Вороній, В. Капінос, М. Китаєв, В. Мельничайко, М. Пантелюк та ін.).Стилістична помилка – це порушення функціональної доцільності, яка виражається у використанні мовних засобів, недоречних у даному контексті. Стилістичними помилками можуть бути порушення мовлення, які пов’язані з недоречним за функціонально-стилістичним чи експресивно-емоційним забарвленням будь-якого мовного засобу, чи такі, що призводять до зниження сили вираження, експресивності та емоційності мовлення. До стилістичних помилок відносяться такі:

Порушення стильової єдності тексту: стилістична несумісність слів, різностильові синтаксичні структури, різностильове забарвлення тексту ( колорит офіційності в художньому тексті, колорит емоційності в науковому тексті тощо);

Неправильне вживання слів з переносним значенням, фразеологізмів, штучна образність: Якби Микола Джеря не втік від пана, він би перевернув світ ; Пальму першості завоювали спортсмени « Спартака»);

Недоречне використання емоційно забарвлених слів та виразів, без урахування їх стилістичних функцій: Роман кожного ранку крокує до школи. (Слово крокує вносить стилістичний дисонанс, бо виражає відтінок урочистості, а все речення є стилістично нейтральним);

Невміння користуватися граматичними синонімами ( варіантами словоформ, словосполучень та речень у текстах різних стилів : знає – зна. Він закричав – Він як закричить!);

Невиправдане вживання мовних штампів, кліше: Не можна не вказати, розгорнути підготовку, на повну потужність тощо. Не можна не вказати на багатоплановість епічного твору.

Зайві в мовленні недоречно вжиті слова: ну, значить, ось, словом та ін.;

Невмотивоване нагромадження одних і тих же частин мови або їх форм: Важливе значення для засвоєння мовлення мають завдання на аудіювання;

Уживання громіздких, одноманітних синтаксичних конструкцій, що роблять текст стилістично невиразним.

До окремої групи програмою з української мови пропоновано віднести змістові порушення. В. Сулименко пропонує розширити межі змістових помилокі виділяти фактичні та логічні помилки. Фактичними помилками вважаються порушення, пов’язані з незнанням самого предмета, явища, факту, про який ідеться, або з досить приблизним уявленням про нього:Учні захоплено слухали натюрморт. Логічні помилки спричиняють порушення основних законів мислення:

порушення закону тотожності, протиріччя, достатньої основи, послідовності викладу думок: Книжки, які читав юнак, виявлялися схожими з його думками. (Ототожнення відмінних одне від одного понять, що пов’язано із порушенням закону протиріччя. Порушується логічність мислення, що негативно впливає на зміст висловлювання.);

невдалі початкові і кінцеві частини тексту, логічно не пов’язані з основною частиною;

безсистемність викладу; дублювання змісту попередніх частин тексту.

Визначаючи змістові порушення, необхідно врахувати і помилки, виділені авторами чинних програм.

Класифікація помилок та недоліківу творчих роботах учнів

Змістові ( З )З1 Порушення, пов’язані з незнанням самого предмета, явища, факту, про

який ідеться, або з досить приблизним уявленням про нього:Учні захоплено слухали натюрморт.

З2 Порушення закону тотожності, протиріччя, достатньої основи, послідовності викладу думок:

Книжки, які читав юнак, виявлялися схожими з його думками.З3 Невдалі початкові і кінцеві частини тексту, логічно не пов’язані з

основною частиноюЗ4 Безсистемність викладу

З5 Дублювання змісту попередніх частин тексту.

З6 Смислові розриви у викладі змістуЛексичні ( Л )

Л1 Уживання слова у невластивому йому значенні:Спортсмени різних країн вели гострі дуелі за олімпійські медалі

Л2 Невдалий добір синонімів (багаторазове повторення тих самих слів, не неправильне вживання контекстуальних синонімів):

На картині намальовані часи кріпаччини.(зображені)

Л3 Сплутування різних за значенням, але близьких за звуковим оформленням слів( паронімів):

Це твій громадянський обов’язок.( громадський)

Л4 Уживання зайвих слів( пленазмів):

Ми пам ’ ятаємо і не забуваємо своїх друзівЛ5 Уживання лексичних анахронізмів (слів, що не відповідають нормам

певної епохи):Устина була в панночки за хатню робітницю.( служницю)

Л6 Порушення лексичної сполучуваності слів:Красивий борщ( смачний)

Л7 Повторення спільнокореневих слів ( тавтологія):

Партизанів зрадив зрадник(видав)

Л8 Сплутування українських та російських слівЖурі об ’ явило переможців конкурсу.(оголосило)

Л9 Калькування російських слів та словосполучень ( дослівний переклад їх українською мовою):

На слідуючий день ( наступного дня).

Л10 Перекручення фразеологізмів, змішування елементів двох фразеологізмів:

Переходити міру, перебрати через край.

Л11 Неправильне вживання міжмовних омонімів:Це було виключення з правила

Виключення ( іменник на позначення дії( виключити), а не виняток )Граматичні ( Г)

Г1 Порушення у творенні граматичних форм ( ненормативне утворення відмінкових форм різних частин мови, форми числа, дієвідміни, ступенів порівняння прикметників та прислівників, видо-часових форм дієслів, форм займенників):

Більш красивіший ( красивий), сніга ( снігу)

Г2 Викривлення морфемної будови слова:У творі зображаються події часів радянської влади.(зображуються)

Г3 Порушення узгодження, прийменникового і безприйменникового керування ; узгодження іменника з кількісним числівником :

Ходити по горам ( по горах) , 2.5 відсотків( відсотка), волохата собака ( волохатий)

Г4 Порушенні порядку слів у рученні:Весняні перші дні сонячні були та теплі.( Перші весняні дні були сонячні

та теплі)Г5 Порушення зв’язку між підметом та присудком:

Він розумів, як важко живе жінка та діти. (живуть)Г6 Пропущене важливе для розуміння слово у реченні:

Особливо сильне враження на мене справив герой ? роману.Г7 Порушення меж речень:

Жорстокий володар зненавидів чужу землю. Тому заборонив людям співати та веселитись.

Г8 Поєднання в ролі однорідних членів речення мовних одиниць різних рівнів:

Казка чарівна, побутова, захоплююча.Г9 Невиправданий вибір сполучника або сполучного слова між частинами

складного речення:Звернемось до уривку, де герой вперше з’являється у творі.( в якому)

Г10 Неправильна побудова речень з дієприкметниковим або дієприслівниковим зворотом :

Читаючи ці рядки, перед нами виникаю образ незвичайної людини.Заходяче сонце заливало одрій червоною фарбою.

Г11 Поєднання прямої та непрямої мови:Як приємно почути, що я хотів би з вами порадитись.

Г12 Порушення зв’язку між займенником і тим словом, на яке він указує, дублювання займенником підмета, невиправдане повторення займенників:Кущі, вони покрили схил гори. Сестра попросила принести свою книжку

Стилістичні ( С )

С1 Порушення стильової єдності тексту: стилістична несумісність слів, різностильові синтаксичні структури, різностильове забарвлення тексту ( колорит офіційності в художньому тексті, колорит емоційності в науковому тексті тощо):

У виступі секретаря шкільної ради пролунала пропозиція... С2 Неправильне вживання слів з переносним значенням, фразеологізмів,

штучна образність:Якби Микола Джеря не втік від пана, він би перевернув світ . Пальму

першості завоювали спортсмени« Спартака»);

С3 Недоречне використання емоційно забарвлених слів та виразів, без урахування їх стилістичних функцій:

Роман кожного ранку крокує до школи. (Слово крокує вносить стилістичний дисонанс, бо виражає відтінок урочистості, а все речення

є стилістично нейтральним);С4 Невмотивоване нагромадження одних і тих же частин мови або їх форм:

Важливе значення для засвоєння мовлення мають завдання на аудіювання

С5 Уживання громіздких, одноманітних синтаксичних конструкцій, що роблять текст стилістично невиразним.