Свято рідної мови

Мова людини-це щастя, це диво!

Мета. Розширити і закріпити знання учнів про українську мову.

Вдосконалювати мовну культуру учнів, збагачувати словниковий запас.

Розвивати прагнення розмовляти українською літературною мовою.

Виховувати повагу до співрозмовників.

На білому світі,

На чорній землі

Є мова у квітів,

Є мова в зорі.

Є мова у бджілки,

В метелика й клена,

В бузкової гілки,

В любистку зеленого.

Є мова в калини

В дрімучого лісу,

У річки й стежини,

В осіннього листу.

Та тільки тому,

Хто цурається

Рідної мови,

Не промовлять вони

Ані слова.

На дошці написані вислови:

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу-це його мова, ота жива

схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє

давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.

(Панас Мирний).

«Мова—це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі

плекаємо її.»

(Олесь Гончар).

«Мову чудову дав нам народ. Дав цю мову і наказав пильно,

свято оберігати її чистоту, збагачувати і відшліфовувати до блиску…

(Павло Тичина).

Вчитель.

Мова у кожного народу своя. Наша рідна мова – українська.

Тому сьогодні ми пригадаємо, що знаємо про українську мову, та спробуємо

більше нового про неї дізнатись.

Тож починаєм наше свято.

У рiднiй мові слiв багато,

Вона чарiвна, пелюсткова

і мелодiйна, й пречудова.

I рiдну мову треба знати,

Вона ж для нас як рідна мати.

Вивчаймо ж мову з юних літ,

IЦо6 українцями йти в світ.

(Виходить Чарівниця.)

2

Чарiвниця. Я — Чарівниця, берегиня рiдної мови. Не даю й пропасти в

лиху годину i хочу, щоб ви теж берегли i знали українську мову. Я прийшла

до вас з глибини вiкiв i дуже хочу почути, що ви знаєте про мову, як ви

розмовляєте, тому що мова — це найбiльше багатство народу а ви, українцi,

славні нащадки нашого народу.

Хочу до вас я звернутися, дiти.

Можна людині без мови прожити,

Можна без пiснi, без загадки й казки?

Хто вiдповiсть? Поміркуйте, будь ласка!

Як же людині без казки i слова,

Без задушевної пiснi й розмови?

Думаю я, що таке неможливо.

Мова людини — це щастя, це — диво!

Чарiвниця.

Правильно думаєш. Мова - це диво.

З нею людина розумна й щаслива.

Знаючи мову, спiлкуються люди,

Мова загине — й людини не буде.

Як же без мови? Не уявляю!

Я щохвилини про щось та й питаю.

А коли мови не будемо знати,

Як же ми зможемо світ пізнавати?

Чарiвниця.

В свiтi ми люди i правильно, діти,

Людям без мови не можна прожити.

Ще повідомити хочу вам я —

В кожній країна є мова своя.

3

Кожна людина свою мову знає,

Любить безмежно її й поважає.

Радна одним мова східна-японська,

Іншим найкраща — китайська, естонська.

Мова у світi панує англійська.

Нам найрiднiша своя, українська.

Ми з вами всі живемо в Україні.

Мова чудова й пісні в нас чарiвнi.

Треба, щоб мову ми вчили i знали,

Й нею чистенько усі розмовляли.

Чарівниця. Щоб знати мову, треба її любити. Щоб любити таку тонку й

неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її знати.

А що ви знаєте про свою рідну мову?

Учні:

Мова у нас дуже мелодійна, багата, як земля, веселкова і чарівна. За

красою звучання вона стоїть поряд з італійською та перською.

Про милозвучність нашої мови свідчить такий факт. У 1928році в

Парижі відбувся конкурс мов, що мав на меті визначити, яка мова

найдоброзвучніша. Зачитували тексти різними мовами—тими, якими

спілкується значна кількість людей, і тими, які належать до маловідомих.

Звучали на конкурсі і вірші Тараса Шевченка.

Серед чотирьох переможниць конкурсу українська мова посіла третє

місце після французької та італійської. Так журі конкурсу оцінило

мелодійність, виразність, пісенність нашої мови.

Українську мову можна назвати мовою - «велетом». Вона займає 14

місце за кількістю людей, що розмовляють нею. Це майже 45 мільйонів осіб.

4

Чарівниця. Ви одержали у спадок сучасну українську літературну мову –

багату, розвинену, гнучку. Нею можна висловлювати все: від найскладніших

і найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів та пісень.

Це українська мова промениста,

Доступна й лагідна, весела i дзвінка.

Багата, як земля, джерельночиста

I тепла, наче мамина рука.

Я вчуся нею гарно розмовляти.

Читаю вiршi i пишу слова,

Бо рiдну мову треба добре знати.

Вона чудова, ніжна i жива

.

Вона дзвенить у срібному джерельце,

У дивних квiтах, у дзвiнкiй росi.

Вона живе й спiва в моєму серці,

її ми дуже любимо усi.

Пісня «Наша мова»

Тепла, як сонячна днина

Добра, неначе весна,

Мова віків України,

Казка її чарівна.

Мова—усміхнена квітка,

Радість весела-дзвінка.

Гарна, як небо улітку,

Ніжна, як пісня струмка.

5

Мова—джерельна криниця,

Райдужно—сонячний цвіт.

Це українська зірниця,

Що задаровує світ.

Чарівниця. Упродовж віків слово рідне—українське—живило душу, вчило

бути чесним, сміливим, любити свій край, свою мову, як рідну неньку.

Моя чарiвна мова промениста,

Вона у пiснi й казочцi звучить.

Найкраща в свiтi, рiдна і барвиста,

А як без неї на землi прожить?

В нас, украiнцiв, українська мова!

В ній найсвiтлiшi, лагiднi слова

й матусі ніжна пісня колискова,

Як сонечко, нас щедро зiгрiва.

Рідне слово

Над старими яворами

Білих буслів білі діти

Зранку-ранечку дзьобами

Вчаться рідно клекотіти.

І рідненько тьохка в лузі

Соловей до солов’яти…

А мене навча матуся

Рідним словом розмовляти.

Чарiвниця. Мама й тато—дарують лагідні добрі слова, вкладаючи їх у

наші вуста. Мама співає колискову пісню, а татусь читає казку. Пісня та

6

казка—це те віконце, через яке краса рідного слова проникає у душу дитини і

назавжди залишає глибокий слід.

Як-то гарно, любі діти,

У вікно вам виглядати!

В ньому все—тополі, квіти,

Сонце й поле біля хати.

На оте вікно ранкове,

Що голівки ваші гріє,

Схожа наша рідна мова,

Цілий світ вона відкриє!

Бережіть її, малята,

Бо вона—віконце миле,

Що колись до нього мама

Піднесла вас, посадила…

У свiтi дитинi не можна без слова,

Без ласки, любовi i без доброти.

Не можна прожити дитинi без мови

I без спiлкування не можна зрости.

Щоб в свiті людиною справжньою стати,

Дитинi потрiбнi турбота й тепло.

їй треба щодня мiж людьми виростати,

Щоб все у дитини чудово було.

Чарівниця. Мова супроводжує кожного від самого народження і все

життя. І щодня, щогодини, щосекунди не може людина без мови.

Послухайте одну історію.

7

Було це не на Марсі чи Венері, а на нашiй землi. Народилася дівчинка

гарненька i здоровенька. батьки . Батьки чомусь не дуже любили i не дуже

дивилися за нею. А потім загубили її i не стали шукати. Коли вона

зголодніла, то підповзла, бо ходити ще не вмила, до собачої буди i з

собачкою їсти. А коли стало холодно, то залізла в будку, а собачка її обігріла

i почала турбуватись про неї, як про своїх щенят. Дитину ніхто не шукав, i

зростала дiвчинка між собаками багато років. А коли її знайшли люди, то

вона поводилася так само, як дика собака. Вона гризла зубами кістки,

стрибала так само. як собаки, а ходити не вміла і не знала жодного слова.

Дівчинку взяли до себе вчені, вони хотіли навчити її ходити, розмовляти,

поводитися,як люди.

Тривалий час працювали з нею: навчили ходити, їсти з тарілки,

користуватися ложкою i чашкою, але розмовляти дівчинка так i не

навчилася, вона могла вимовляти всіх звуків. Про подiбний випадок, коли в

лiсi знайшли дикого хлопчика, розповідають учені. Його теж навчили

ходити, їсти, але він жодного мовного звука, скільки його не вчили, не

промовив. Такі діти не можуть повноцінно жити в людському суспiльствi.

Вони втратили мову, а навчитись уже не можуть. Тому що треба з дитиною

розмовляти вад самого народження, вчити, коли вона тільки народилася, бо

може бути запізно. А ви, діти, поки ще маленькі, навчайтеся правильно

розмовляти, поводитися гідно, щоб теж не було пізно, бо все починається з

малого.

Мово моя, ти цiлюща криниця!

Є в тобі мудрiсть і розум столiть.

Йду я до тебе, щоб розуму вчиться,

В темряві сонечком ясним світить.

Мово моя, та багата й велична.

Так мелодiйно й чудово звучиш.

8

Ти, наче ненька, привітна i звична.

Бути нас добрими й мудрими вчиш.

Чарівниця.

Кожна людина, яка поважає себе, повинна вдосконалювати свою мову,

вчитися розмовляти нею чисто і правильно, збагачувати свій словниковий

запас, бо слів в українській мові надзвичайно багато. Здається, що вона

ввібрала у себе все: сонце і зорі, красу вишневого цвіту і ранкові роси, шепіт

трави і дзвінкий спів струмочка, вечірні тумани і тепло літнього дня.

Є в нашій мові слова пречудові

Гарні звертання, слова привітання

Треба їх добре нам пам’ятати

І повсякденно, у мові вживати

„Доброго ранку!” і„ Доброго дня!”–

Не забувай говорити щодня.

А як збираєшся спати лягати,

Не забувай „на добраніч” сказати!

Ще коли навіть дитятко в колибі,

Мама навчає казати„ спасибі”

Слово подяки завжди пам’ятай,

„Дякую” – слово частіше вживай!

Слово чарівне відкриє нам казку

Лиш скажи тепло і ніжно„ Будь-ласка! ”

„Прошу”, „Пробачте” і „Будьте здорові”

Музика лине при кожному слові,

Ще й усміхнися при цьому чарівно.

Все, як у казочці зміниться дивно.

Настрій поліпшиться, стане приємно,

Кожен до тебе всміхнеться взаємно.

9

Чарівниця. Знаєте чарівні слова. Але чи завжди правильно вживаєте їх?

1. Ну як це правильно сказати?

Які слова вживати нам?

Відкрити що? Що відчиняти?

Як дати лад усім словам?

Що треба просто розгортати?

Що відкупорить, відімкнуть?

Коли слова, які вживати?

І як дитині це збагнуть?

2. Все просто, в нас багата мова,

Для цього є свої слова

Уважно прислухайсь до слова

І зрозумієш ці дива

Прокинувсь – відкриваєш очі

І відкриваєш дивний світ

І душу відкривай охоче

Ти для добра з маленьких літ.

3. Вікно до сонця відчиняєш

Для друзів двері відчиняй.

Замок у дверях відмикаєш.

Ти добре це запам’ятай!

4. Що закупорене тісненько.

Відкупорити треба нам.

Запам’ятай і це гарненько

І раду всім даси словам.

10

5. А книжку треба розгортати

Й перегортати сторінки.

Щоб у житті все добре знати,

Бо ж світ цікавий і дзвінкий.

6. В світі людини без віри не жити –

Вірно кохати, вірно любити,

Бути завжди вірним слову своєму,

Вірні є друзі в житті у моєму.

Друзі надійні, віддані й щирі.

З ними живемо ми в дружбі і в мирі

Правильно треба все в світі робити:

Правильно думати, правильно жити,

правильно треба з людьми розмовляти,

правильне слово учись добирати!

Чарівниця. Правильно ви все сказали. Багата наша мова на цікаві, загадкові

дивні слова. Що ще знаєте про дива української мови?

Вірш Частини мови

Як намистинки, диво калинове – частини мови!

Іменник! Він узяв собі на плечі

Велике діло – називати речі…

Ну а візьмімо назву - дієслово!

Само підказує, що діє слово!

Прикметник дасть іменнику – предмету

Якусь його ознаку чи прикмету.

Числівник може визначити тобі

Число речей, порядок при лічбі:

11

А поспитай звичайного займенника,

За кого він у мові? За іменника!

Прислівник звик, незмінюваний в мові,

Ознаки різні виражать при слові.

Сполучник каже скромну роль я маю,

Але слова у мові сполучаю.

Чарівниця. Багато знаєте про мову, Але в повсякденній розмові, ви

частенько вживаєте суржики, яких в літературній мові немає.

Так слово кожному своє

Багато слів у мові є

Їх вивчити й потрібно знати,

Щоб в мові правильно вживати.

Але частенько наші діти

Не вміють часто говорити

Вживають суржики-слова, і слів тих повна голова

Вони вставляють їх в ромову

Свою засмічуючи мову.

(Двоє учнів. Гра « Правильно чи ні!»)

У нас построїли красіву школу. Ні!

У нас побудували гарну школу

Диву даєшся. Ні!

Не можна надивуватися!

Більшу половину яблука, я віддав братові. Ні!

Більш ніж половину яблука, я віддала братові

Ми поняли друг друга. Ні!

Ми зрозуміли один одного!

12

Чарівниця. Молодці. І це ви знаєте, я думаю ви зажди помітите помилки в

мові. І зможете дати пораду, як їх виправити.

Пісня гра

Я тобі, я тобі, я тобі кажу перш за все

Ти навчись, ти навчись у словах, висловлювати все.

Що воно за дієслово – портфель без фель?

Майже все одно, що ведмідь без мідь

І якщо сказати трамвай без вай

Буде, що завгодно і тільки зовсім не трамвай.

Що воно за слово – хмарки без ки?

Майже все одно, що земля без мя

І якщо сказати лимон без мон

Буде, що завгодно тільки не лимон.

Що воно за слово – зима без ма

Майже все одно, що карток, без ток

І якщо промовити гра без ра

Буде що завгодно тільки вже не гра.

Вірш

Народ наш веселий, усе підмічає,

Усе він побачить, усе порівняє.

Тому ти подумай, як хочеш сказати,

Ніколи не смій, просто словом кидати!

Бо слово, як зброя, що може убити,

А рани від слова вже не заживити

Чарівниця. Наш народ дотепний, він усе помічає. Тому наша мова постійно

збагачується прислів’ями, порівняннями, крилатими висловами. Але слід

пам’ятати , що слово має надзвичайну силу і владу. Воно може нести

13

важливу інформацію, а може образити і скривдити людину. Тому потрібно

навчитися вживати їх у мові правильно й доречно.

Почнемо з порівнянь…

1. Якщо вам щось не потрібне кажуть:

- потрібне, як зайцю стоп-сигнал.

Як іще?

- потрібне, як сліпому дзеркало;

- потрібне, як глухому музика;

- потрібне, як п’яте колесо до воза.

-

2. Коли хтось зробив нерозумний вчинок, то кажуть:

- бовть, як камінь у воду;

- стрибнув, як жаба в кашу;

- вирвався, як заєць з-під куща.

3. А якщо хтось поводиться пихато, то кажуть дметься, як жаба на лопуху.

4. А якщо хтось образився, то є таке порівняння:

- надувся, як гречаний пиріг;

- дметься, як миш на крупу.

5. Про гарну дівчину скажуть:

- як зіронька в небі;

- як калина.

Чарівниця. Чи знаєте ви вислови-фразеологізми?

Конкурс – називати фразеологізми зі словом ніс

Зарубай на носі.

Не сунь носа до чужого проса.

14

Вище ніс.

Водити за ніс.

Задирати носа.

Кривити носом.

І носом не поведе.

Новий рік на носі.

Комар носа не підточить.

Утерти ніс.

Повісити ніс.

Залишитися з носом.

Не бачить далі свого носа

Тримати ніс за вітром.

Клювати носом.

Чарівниця. Тепер і про прислів’я можна поговорити. Саме в прислів’ях

закладена глибока мудрість народу, перевірена віками. Прислів’я є на кожен

випадок життя. Існують прислів’я про природу, про людину, про людські

досягнення, про поведінку, про працю і ледарство, про добро і зло.

А чи знаєте прислів’я про рідну мову?

Прислів’я про рідну мову

Хто своєї мови цурається, той сам себе стидається.

Кого не б’є слово, того не б’є й палка.

Де багато слів, там мало правди.

Коли хочеш щось сказати, то подумай, як почати.

Довго думав, та добре сказав.

І від солодких слів буває гірко.

Гостре словечко коле сердечко.

Мудра голова – не говорить лихі слова.

Від теплого слова і лід розмерзає.

15

Мудре слово на міцних ногах стоїть.

Слово не горобець, випустиш – не спіймаєш.

Чарівниця. Горобця важко спіймати, але все ж таки можна. А от сказане

слово не спіймаєш. Воно вилетіло з вуст і подалося у світ, його почули люди.

Ну щоб, здавалося слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється ожива,

Як їх почує!... Знать, до Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди!...

Т. Шевченко

Я не на те, слова, ховала вас

І напоїла кров’ю свого серця,

Щоб ви лилися. Як отрута млява,

І посідали душі, мов іржа.

Л. Українка

Чарівниця. Слова…мова—це неоціненний божий дар. Учіться спрямовувати

його на добрі справи. Не забувайте, що є слова теплі, щирі, лагідні і добрі, які

можуть втішити і зігріти людину, надати їй сили і заспокоїти.

Говоріть про людину добрі слова

Щирість, ласку даруйте у слові,

Бо у доброму слові є сила жива,

І у ньому є море любові.

Заспокоїть, утішить, врятує.

В ньому сила велика, чарівність в нім є,

16

І людина те серденьком чує.

Мово моя, ти як пісня крилата,

Мила, чудова, весела й сумна.

Ти емоційна, красива, багата,

Для українця найкраща, одна.

Є на планеті народів багато –

Мов і діалектів, усіх не злічить.

А серед них рідна мова, як свято,

Бо наймиліше для серця звучить.

Слово до слова – складається мова.

Тож набирай найдобріші слова,

Щоб зазвучала вона світанково

І щоб була чиста, світла й жива!

Чарівниця. «Поки живе мова в устах народу, до того часу живий народ.»

Поки живе українська мова, живе український народ і Україна. Тому любіть

рідну мову, бережіть, як зіницю ока.

Рідна мова

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тілько камінь має.

Як ту мову мож забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?

17

Як ту мову мож забути?

Та ж звуками тими

Ми до бога мольби слали

Ще дітьми малими;

У тій мові ми співали,

В ній казки казали,

У тій мові нам минувшість

Нашу відкривали.

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Але камінь має!

Пісня «Звучи, рідна мово»

Мово рідна, світи в ріднім домі.

Крізь зболений час і духовні руїни

Вертайсь, рідна мово,

У серце народу, у душу Вкраїни.

Приспів:

Якого ж ми будемо племені-роду,

Чи буде в устах наша мова згасать?

Чи будемо з вами тоді ми народом,

Як стихне вона в голосах?

Звучи, рідна мово,

На землі рідній лийся по вінця,

Мово моя українська,

Мово моя материнська!

Мово рідна, квітуй і шануйся,

Любов’ю воздай всім народам і мовам.

18

З тобою я плачу, з тобою сміюся,

О ріднеє слово.

Приспів.

Мово рідна, світи в ріднім домі.

Крізь зболений час і духовні руїни

Вертайсь, рідна мово,

У серце народу, у душу Вкраїни.

Мова—це серце народу!

Серце народу—це мова, це слово,

Нації гордість, культура, престиж.

Той, хто цурається рідної мови,

Ранить народ в саме серце, як ніж.

Мова загине—народ оніміє.

Світ відверне від такої юрби.

Поки є мова, в людей є надія,

Є пісня радості й пісня журби.

Мова чудова і літературна

Без говіркових, спотворених слів

Свідчить про те, що людина культурна,

Мова у неї, як пташечки спів.

Мова у неї приємна, чудова,

Є в ній традиції всіх поколінь.

Як у віночку, йде слово до слова,

В мові чарівного сонця теплінь.

19

Мова—це людства досягнення дивне.

Мова—це нація, спільність і час.

Мова ж моя українська чарівна

Є найдорожча для кожного з нас.

20

Українська мова-мова серця, мова ласки, мова душі, мова добра…Бережіть

її, вивчайте і любіть!

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й неустанно

Політь бур’ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

21