ГРОМАДСЬКИЙ Київщини №12

1 серпня 2012 р.ЗАХИСТ

Ми не витратимо жодної копійки на «чорний PR»Точно можу сказати, що ми не витратимо жодної копійки на «чорний PR», хоча проти мене та моєї команди вже повним ходом працюють брудні технології. Я знаю, що і книгу про мене пишуть до виборів, щоб очорнити репу-тацію, і статті про нас розміщують, і фальшиві газети видають, і листівки розкидають перед кожним моїм візитом в регіони. В Броварах навіть створили фіктивний передвиборчий штаб партії – рейтинг нашого кандидата там не дає спати спокійно ні владі, ні колегам по опозиції.

Віталій Кличко

Новітні кріпакиВлада готує масштабну аферу з землеюЩе в Біблії написано: «Продавати можна все, окрім землі, на якій живеш. Інакше, перетворишся на же-брака у власній країні». Але новітня історія України свідчить, що біблейські заповіді для нас – не до-роговказ.

Останні події у владних колах свідчать, що вже най-ближчим часом ми позбудемось права власності на свої дорогоцінні земельні паї. І дарма чекати на будь-яке відшкодування. Вітчизняні олігархи однозначно заявляють – земля українцям не потрібна! Останні по-дії яскраво демонструють бажання фінансових груп до великого перерозподілу. Землю просто відбирати-муть. При цьому власникам паїв взагалі не варто роз-раховувати на будь-яку компенсацію.

ЧОГО ХОЧУТЬ УКРАЇНЦІ

Головним аргументом, який часто доводиться чути з вуст наших законодавців, є небажання українських

громадян працювати на землі. Або ж, взагалі нею воло-діти. Чи так це насправді? Статистика знає все. А тому за відповіддю звернемося до дослідження, що нещо-давно провів центр Разумкова.

Отже, 60,7% учасників соціологічного опитування вважають, що питання створення ринку землі взагалі не повинні вирішувати парламентарії. І пов’язано це, в пер-шу чергу, з низьким рівнем довіри до депутатського кор-пусу. Ну, не вірять люди, що нинішній склад Ради здатен будь-що вирішити на користь народу. На думку опита-них, це питання має узгоджуватись шляхом проведення загальнонаціонального референдуму. 43,8% взагалі ви-ступають проти дозволу вільного продажу землі.

Директор соціологічних програм Центру Людмила Шангіна пояснює, що головні результати опитування полягають у наступному:• більшість громадян переконані: питання про віль-

ний ринок земель потрібно винести на референ-дум;

• більшість планує взяти в ньому участь;• більшість готова проголосувати проти зняття мора-

торію на продаж землі;• третина (35%) позитивно ставиться до організації

вільного ринку землі, але проголосує за нього тіль-ки після створення якісної нормативно-правової бази або після формування широкої верстви за-можних громадян.Згідно з опитуванням, ціна землі не повинна пере-

вищувати 6 тисяч доларів за гектар. При цьому, про-дати власний наділ має бажання лише 7,2% громадян. 18% навпаки хочуть придбати землю. А 60% перекона-ні, що в Україні має розвиватися приватне фермерське господарство.

Тож, підведемо підсумки. Українці хочуть і нада-лі залишатися власниками рідної землі. Думка, що господарників в країні не залишилося, є черговою брехнею, яку нам настирливо намагаються вбити в голову.

Продовження на стор. 2

2ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ1 серпня 2012 р.

Початок на стор. 1

ОДНИМ – ВСЕ, ІНШИМ – ЗАСЬ!

Отже, українці не бажають позбуватися своєї зем-лі. Чому ж тоді нас вперто намагаються переконати у протилежному? Тим більше, витрачаючи на це купу грошей та часу. Як говорить наш сумний досвід, все має свою ціну. Тим більше – земля, наше національне багатство.

На жаль, жоден мораторій не зміг завадити владній верхівці тихенько розбазарювати головний україн-ський ресурс. Земля крадеться безсоромно і по всій Україні. Без жодних винятків.

Найкращі ріллі на папері перетворюються на пуст-ки і оформлюються як непридатна для сільського гос-подарства земля. У законних власників відбираються паї. Започатковується безліч схем, щоб вивести наділи з-під дії мораторію. На жаль, в Україні закони мають виконувати тільки найбідніші верстви. Олігархам до-зволено все.

Згідно з даними Асоціації «Український клуб аграр-ного бізнесу», великі агропромислові підприємства вже використовують понад 5 млн гектар землі. При цьому, порівняно з минулим роком, ця цифра збіль-шилась на мільйон. Збільшилася і кількість величезних землевласників, що володіють площами понад 10 ти-сяч гектар. Минулого року їх налічувалося 58. Нині – 74. Експерти Асоціації вважають, що протягом 5 років олігархи володітимуть щонайменше 8 млн гектарами орної землі. За такий ласий шмат варто поборотися.

ДОРОГОЦІННІ СЕРТИФІКАТИ

Найближчим часом власників земельних паїв очі-кує безліч сюрпризів. Причина проста: нинішня влада розпочала величезну кампанію з масової видачі насе-ленню земельних актів.

Зокрема, згідно з даними Державного земельного агентства, протягом 2011 року громадянам видано 750 052 державні акти на право власності на земельну ді-лянку. Голова Держзему України Сергій Тимченко за-явив про завершення загальнонаціональної кампанії із заміни сертифікатів на держакти. Нині залишилося лише 3,6% сертифікатів, що перебувають в процесі переоформлення. Інші власники паїв перебувають за межами країни і взагалі не зверталися за вирішенням цього питання.

Що ж тут поганого, спитаєте ви? А те, що наші мож-новладці нічого не роблять без конкретної мети. І мета ця – аж ніяк не покращення нашого з вами добробуту.

По-перше, кожен акт виллється для власника паю щонайменше у 3 тисячі гривень. Зараз вже мало хто пам’ятає, що 99-го року, коли було розпочато земель-ну реформу, уряд давав обіцянку зробити це безплат-но. Під виконання цієї програми Україна отримала три величезні міжнародні кредити. Минув час. Кредитні кошти успішно розкра-дено. Акти так і не потрапили до рук землевласників. А про обі-цянку успішно забули. Тепер ми маємо платити не тільки додаткові гроші за вирішення питання. Саме з наших з вами податків ще багато років поспіль виплачуватимуться зниклі кредити з чималими відсо-тками. Отака от арифметика.

Друга причина нинішньої ситу-ації напряму пов’язана з майбутні-ми виборами. Адже гасло про те, що «ми щось зробили», є цілком дієвим. І заперечити важко. Таки зробили. Але важливо розуміти, що робитиметься потім.

ЯК ВІДБИРАТИМУТЬ ЗЕМЛЮ

У червні Верховною Радою було ухвалено Закон України «Про

ринок земель». І саме з цього моменту розпочалася нова ера земельних стосунків.

Експерт в області аграрного й земельного законо-давства Аркадій Корнацький пояснює, що новий закон має єдину мету – корупція. Його зміст повністю відпові-дає інтересам олігархічних кланів, що ставлять за мету повністю прибрати до своїх рук українські чорноземи.

Як приклад експерт наводить статтю 30, параграф 1 Заключних положень Закону. Згідно з ним, мільйони селян і тисячі сільгоспвиробників позбавляються пра-ва власності на сотні тисяч гектарів. Тих, що сьогодні виділені під польові дороги, проїзди, полезахисні на-садження, тощо.

А у статті 12 закладено правову основу для позбав-лення тих самих осіб права власності на земельні ді-лянки під господарськими будівлями й дворами. А це додаткові сотні тисяч гектарів: «Всі ці землі, без яких сільгоспвиробництво неможливе, у 90-ті роки роздер-жавлено, передано у власність колгоспників. На них видано державні акти. Їхній розподіл урегульовано статтею 30 чинного Земельного Кодексу України. За-раз їх оголошують державними, щоб влізти всередину фермерських господарств. А потім продавати шматка-ми, викручуючи руки й вичавлюючи хабарі. Друга й го-ловна мета цієї злочинної «націоналізації» – створення умов для захоплення землі та підприємств. У бажанні заволодіти мільйонами гектарів сільгоспземель влада остаточно забрехалася. Вона рве землю на мільйони шматків метастазами так званих проектних доріг, рату-ючи за якнайшвидше введення ринку сільгоспземель».

Експерт нагадує, що позбавлення людей їх земель-них прав прямо суперечить Конституції України, зо-крема статтям 14, 22, 41, 64: «Незважаючи на тверду пе-реконаність у великій шкоді мораторію, я категорично проти його скасування зараз і впровадження ринку сільгоспземель на основі нового закону».

Проте, це ще не всі законодавчі новації. Депута-ти, не сумніваючись в успіху, замахнулись на один з основоположних державних документів – Цивіль-но-правовий Кодекс. Тепер продати будь-яку землю можна буде тільки за наявності виписки з державної агенції. Але нормальну базу українських земель ство-рено не було. А отже, все залежатиме від конкретного чиновника. Дав довідку – земля твоя. Не дав – ходи голодний. Зрозуміло, що без значного хабара виріши-ти такі питання буде неможливо. І це у кращому ви-падку. Але можливий й інший варіант. Власнику землі взагалі можуть не видати виписки. Пояснюючи, що у базі його немає. Але тут таки з’явиться «потрібна» лю-дина від влади. Та елементарно цю виписку отримає. На вашу землю! Ось так просто відтепер можна крути-ти правом власності.

Експерт із земельного законодавства Костянтин Ла-дуренко попереджує про ще одну небезпеку, що чигає на власників паїв: «Відколи у людини на руках акт, з нею можна буде укласти по-вноцінний договір оренди землі із правом викупу. Що це означає? Власник землі не зможе без згоди орендаря продати її в треті руки. Оскільки з’явиться першочергове право викупу. Повна монополія. Пайщикам доведеться віддавати свою землю буквально за безцінь. Оскільки іншого вибору просто не буде».

FINITA LA COMMEDIA

Підсумки підбивати доволі важко. Оскільки вони абсолютно зрозумілі. Українець остаточно перестане бути володарем сво-єї землі. Паї без відома законних власників переписуватимуть на користь кількох фінансових груп. Місцеві керівники, пов’язані з

Партією регіонів, у масовому порядку підробляти-муть документи на право володіння. Самих пайщиків зв’яжуть зобов’язаннями, якими відберуть будь-яке право вибору.

Більшість дрібних землевласників втратять права на свої сотки. Землю відберуть. Отже, за 150 років після розкріпачення, ми знову потрапляємо у кабалу. Чи зможемо звільнитись від неї?

Сергій Легінь

Країна

Павло Різаненко, голо-ва ГО «Громадський захист Київщини»:

– Надзвичайно чутливе питання в Україні – зем-ля. Її по праву називають найбільшою цінністю. Зда-валось би, я як людина з ринковим мисленням мав би вітати створення в на-шій державі вільного ринку землі, коли б вона цивілізо-вано продавалася та купувалася. За великим рахун-ком, без цього важко побудувати справді ринкову економіку, залучити потужних інвесторів тощо.

Але сьогодні я не бачу іншого виходу, як збере-ження мораторію на вільний продаж землі. І ось чому. У глибоко корумпованій державі, якою, на жаль, є на сьогодні Україна, робити цього не вар-то, оскільки є пряма загроза скуповування землі за безцінь великими фінансовими групами. Це призве-де до ще більшого збідніння сільського населення України.

Є надзвичайно важливий аспект, який треба враховувати. Україна останнім часом досить різко перейшла до масштабного сільськогосподарського виробництва. Проте, слід неодмінно враховувати, що в країнах, які обрали такий шлях, у сільському господарстві зайняті лише 3-4% населення. В Укра-їні ж у сільській місцевості на сьогодні проживає трохи більше 30 відсотків. Якщо піти шляхом круп-нотоварного виробництва в аграрному секторі, то це загрожує справжньою соціальною катастрофою, адже дуже великий відсоток сільського населення втратить можливість працевлаштуватися. Куди ді-ватися всім цим людям, які, крім усього іншого, ще й звикли працювати на землі. Тому в Україні слід вели-ку увагу звернути на розвиток дрібно- та середньо-товарного виробництва.

Мораторій зараз не можна відміняти, адже й пе-реважна більшість населення категорично проти цього. Люди не довіряють нинішньому складу Вер-ховною Ради, не вірять в те, що він зможе створити нормальне законодавче поле для вільного ринку землі, що закони будуть ухвалені в інтересах біль-шості людей, простих людей.

Підстави не довіряти парламентаріям, владі за-галом більш ніж вагомі. Давайте пригадаємо, що ко-лись держава говорила людям про безкоштовну ви-дачу державних актів на землю. Що з того вийшло? А те, що кожному власнику довелося заплатити кілька тисяч гривень за держакт та ще й чекати кілька ро-ків, аби його отримати. А багато людей, як це не при-кро говорити, так його й не дочекались.

До того ж, останній законодавчий документ, ухвалений Верховною Радою у червні цього року – закон «Про ринок землі» , це фактично набір ко-рупційних схем, які мають сприяти кільком фінан-совим групам заволодіти українською землею. Так говорять про нього також і експерти із земельних питань.

До функціонування вільного ринку землі ми по-вернемося. Але не зараз. Нині потрібно прибрати з владного олімпу наскрізь корумповану, антинарод-ну політичну силу, побороти власне саму корупцію, піддати ретельній ревізії уже прийняті законодавчі акти стосовно земельних питань, створити цивілі-зоване законодавче поле. І лише потім вирішувати питання зняття діючого мораторію на продаж землі. До того ж, краще це робити шляхом всенародного референдуму.

Новітні кріпакиВлада готує масштабну аферу з землею

Коментар

З са

йту

umol

oda.

kiev

.ua

3ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ№12

Коротко кажучи

Актуально

НЕПІДГОТОВЛЕНІСТЬ РЕФОРМИ:

• Головною діючою особою на рівні первинної ме-дичної допомоги має стати сімейний лікар, ко-трий повинен не тільки правильно поставити ді-агноз при найрізноманітніших захворюваннях, а й у багатьох випадках сам проводити лікування. Тобто, сімейний лікар має бути висококваліфіко-ваним спеціалістом.

• Реформу запустили, а на сьогодні в Україні не ви-стачає 30 тисяч сімейних лікарів. За піврічні курси перепідготовки, як це збирається робити влада, фахового спеціаліста не підготуєш. Самі медики говорять, що для цього потрібно 7-8 років. Отже – величезний дефіцит на підготовлених, досвідчених сімейних лікарів. Це, в свою чергу, значно знизить

якість надання медичних послуг. А йдеться ж про здоров’я, а часом і життя людей.

• Не підготовлена реформа й технічно. Первинні центри не забезпечені достатньою кількістю спе-ціальних автомобілів тощо. З новою реформою пов’язують, зокрема, смерть 30-річного чоловіка на Дніпропетровщині, якому вчасно не надали до-помогу, та смерть 20-річної студентки із Дніпропе-тровська від серцевого нападу.

• Не продумана реформа з точки зору скорочен-ня адміністративних посад у медицині. Якщо ра-ніше медичною галуззю в районі керували 10-12 осіб, то після реформи їх буде вже близько 40-а. І це за умови скорочення безпосередньо прак-тикуючих лікарів.

НЕГАТИВ ВІД ЗАКРИТТЯ ДІЛЬНИЧНИХ ЛІКАРЕНЬ:

• Неможливість отримувати медичну допомогу фактично за місцем проживання. Медицина не на-ближається до людини, а навпаки – віддаляється. Особливо боляче це вдарить по людях похилого віку, по мамах, у котрих є маленькі діти. Їм дове-деться долати великі відстані, аби потрапити до районної лікарні (за реформою вони називати-муться госпітальними центрами).

• Ліквідуються посади акушера, фізіотерапевта, поза межами реформи опиняються стоматологи, які об-слуговували пацієнтів у дільничних лікарнях.

• Наслідком реформи у Броварському районі стане звільнення понад 100 працівників медичної галу-зі, по країні – десятків тисяч.

Медична реформа: не в інтересах людейМедична галузь є однією із найчутливіших сфер у суспільстві, тож і до її реформи потрібно підходити дуже зважено, продумано, обов’язково детально обговоривши суть перетворень із фахівцями. Це саме той випадок, коли потрібно сім разів відміряти, а вже потім відрізати. І не забувати про головне правило медицини – не зашкодити, не зробити гірше. Схоже, ці розумні та перевірені часом принципи україн-ською владою не сповідуються взагалі.

На тему медичної реформи, яку проводить ниніш-ня влада, своїми думками ділиться голова ГО «Громад-ський захист Київщини», депутат Броварської міської ради Павло Різаненко:

- Реформи, започатковані минулого року проведен-ням пілотних проектів у трьох областях України – Дні-пропетровській, Донецькій, Вінницькій та у місті Києві, як на мене, нинішньою владою абсолютно не підготов-лені. За нібито красивою ширмою структурних змін так званої оптимізації і якогось там колись покращення криється зовсім інше. Отже, змінами передбачається створення кількох рівнів надання медичної допомоги – первинний, вторинний, третинний та екстрений. На первинному рівні головною дійовою особою має бути сімейний лікар. Але навіть до початку цієї реформи в Україні існував великий дефіцит цих спеціалістів – на-зивається цифра у 30 тисяч. Тобто, напевно спочатку потрібно було б підготувати цих фахівців. Але на це ніхто не зважав.

Піврічні курси, які запроваджуються урядом вже в ході реформи і мають на меті перекваліфікувати ме-дика, спеціаліста іншої кваліфікації у сімейного лікаря, – приклад непрофесійного підходу до цього питання. Самі медики говорять, що для підготовки сімейного лікаря як висококваліфікованого спеціаліста потріб-но років 7-8. Отже, вже можна говорити про те, що рі-вень надання первинної медичної допомоги не підви-щиться, чого очікують автори реформи, а знизиться. А йдеться ж, до речі, про здоров’я людей. Саме сімейний лікар має першим правильно визначити діагноз хво-рого. Оскільки ж їхня кваліфікація, принаймні у перші роки, викликатиме певні запитання, то, на жаль, можна очікувати неправильних діагнозів, некваліфікованих дій. Чим все це може обернутися – зрозуміло всім.

У рамках цієї так званої реформи мають припинити існування цілодобові стаціонари у дільничних лікар-нях. Тобто, самого поняття «дільнична лікарня» як така – вже не буде. Без роботи зали-шаться багато медичних праців-ників. У Броварському районі, наприклад, де на сьогодні діють 6 дільничних лікарень, роботу втратять більше 100 осіб. Крім цього, такий крок принесе масу незручностей людям, особливо тим, що живуть у віддалених від міста населених пунк-тах. Лікуватися їм доведеться тепер не у своїй діль-ничній лікарні, яка або розташована у їхньому ж селі, або всього у кількох кілометрах, а їхати до Броварів, у госпітальний центр – так, згідно із реформою, назива-тиметься районна лікарня. Не забуваймо, що йдеться ж про переважно людей похилого віку, їм такі поїздки робити дуже складно.

Зрештою, зросте навантаження і на районну лікар-ню, або госпітальний центр, адже 100 ліжок, які в сумі мали 6 дільничних лікарень в районі, перейдуть до цього медичного закладу.

Певно, найсуттєвіше – фінансові підвалини. Будь-яка реформа має бути ретельно прорахована з точки зору фінансів, тобто – скільки коштів ми вкладемо і що на фініші матимемо. Насамперед, треба враховувати,

що навіть найкраще продумана реформа в медичній галузі буде приречена на провал, якщо ми кардиналь-но не переглянемо рівень фінансування медичної га-лузі взагалі. У цьому сенсі хочеться нагадати, що, за нормами Всесвітньої організації охорони здоров’я, мі-німальний рівень виділення коштів на медичну галузь становить 5% ВВП. Якщо менше (а в Україні цей показ-ник становить лише 3,7%!), то про нормальне функці-онування медицини в такій країні взагалі не варто го-

ворити.І в першу чергу потрібно різко

підвищити рівень заробітної плати українським медикам. Що комен-тувати, як можна говорити про припинення поборів у лікарнях, певних корупційних дій, якщо лі-кар в Україні, за даними 2010 року,

отримує мізерну заробітну плату: більш ніж вдвічі мен-шу, ніж в Росії, у вісім разів – ніж у Чехії, і в 35 разів – ніж у США?

Реформа ж, про яку ми говоримо, не тільки не вирішує цього питання, вона породжує, крім усіх ін-ших, ще одну проблему. Адже змінами передбачено, що фінансування, наприклад, первинного рівня на-дання медичних послуг здійснюватиметься за раху-нок місцевих бюджетів. Це ляже великим тягарем на місцеву казну, якщо не зробити ще один крок – пере-розподілити надходження від податків між місцеви-ми та центральними бюджетами в інтересах тих же

місцевих бюджетів. Проте, реформою це не перед-бачено.

Таким чином, між рядками програми цієї рефор-ми чітко читається зовсім інша мета, ніж турбота про здоров’я людей, підвищення рівня надання медичних послуг тощо. Йдеться про суттєве скорочення ви-трат на медицину з державного бюджету, який зараз відчуває гострий дефіцит коштів. Доводиться знову говорити про те, що нинішня влада своє невміння і небажання справді реформувати економіку країни знову перекладає на плечі народу України. Якщо у цій реформі і є людина, її інтереси, турбота про неї, то все

це – на останньому місці. Та й то це ще питання. Як характеризують самі медики, котрі у своїй абсолютній більшості різко негативно сприйня-ли реформу, людини у цій програмі немає взагалі.

І ще два моменти. Пілотні проек-ти мають закінчитися у 2015 році. За логікою, після цього має бути прове-дене широке обговорення експери-менту, глибокий аналіз фахівцями, вироблення рекомендацій. Лише після цього можна говорити про втілення реформи у масштабах усієї країни. Проте, не чекаючи на це, або бажаючи вислужитись, або викону-ючи волю своїх начальників, губер-натори намагаються якнайскоріше впровадити реформу, випереджаю-чи один одного. Стосується це і Київ-ської області.

Другий момент. У цивілізованих країнах такі масштабні і дуже чутливі для суспільства реформи неодмінно

мають свого автора. У Польщі, наприклад, чітко зна-ють, хто такий Бальцерович і що він зробив для сво-єї країни своїми економічними реформами. Приклад ближчий. У Словаччині нещодавно реформували ту ж медичну галузь. І зробили це настільки успішно, що запроваджену систему медицини тепер називають од-нією з найкращих у Європі. Але вона має свого авто-ра. Реформувати медичну галузь доручили молодому економісту Петеру Пажитни. До речі, медичної освіти він не має. Пажитни підійшов до реформування сфери охорони здоров’я як до бізнес-проекту. Про результат я вже сказав.

Українська ж реформа немає конкретних авторів. І якщо вона провалиться, то нікому буде відповідати. Наша реформа безіменна. Наприклад, та людина, ко-тра підписувала певні документи про запровадження пілотних проектів, у профільному міністерстві вже не працює. Знову приклад колективної безвідповідаль-ності.

А те, що вона закінчиться поразкою, сумнівів у фа-хівців немає. Як сумно пожартував лікар із Харкова С.Григор’єв, – якщо цю реформу впровадять, то тоді говорити про пенсійну реформу не треба взагалі…

Але поки вся непродуманість, неефективність цих змін стане зрозумілою для всіх, її фактично силове впровадження може наробити багато непоправної шкоди. Таку реформу треба зупинити негайно. Проте, нинішня влада, влада-банкрут навряд чи це зробить.

Записав Микола Березовий

З са

йту

ria.

ru

Якщо цю реформу впровадять, то тоді

говорити про пенсійну реформу не треба взагалі

4ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ1 серпня 2012 р.

Броварська нерухомість – як заробити на джип (епізод другий)Як я вже зазначав, пересічна людина навряд чи здогадується про те, яку кількість корупційних схем може намалювати уява винахідливого чиновника відповідного рівня. Про одну з подібних схем «лівого» за-робітку у Броварах «ГроЗа» писала у минулому номері. Наступна броварська корупційна схема почала працювати ще в 2010 р. Ця історія, на мій погляд, іще відвертіша у своїй цинічності та безпринципності. А про якусь там «совість» та «порядність» керівництва міста взагалі годі й говорити.

Отже, у 2010 році міськрадою під будівництво інди-відуальних приватних будинків тринадцяти фізичним особам було безкоштовно виділено земельні ділянки по 10 соток на розі вулиць Соборної та Чорновола. Здавалося, можна привітати майбутніх власників «ма-єтків». Та от, трохи згодом, всі тринадцять нових влас-ників, які на невідомих суспільству підставах отримали цю землю, м’яко кажучи, не на околиці Броварів безко-штовно (і це в наш час!), продають її в один день через одного й того самого нотаріуса двом іншим приватним особам. Цікаво, що на момент виділення їм тих ділянок вони й гадки не мали про те, що їм цю земельку ви-ділено!

Що скажете, панове? Так, з юридичної точки зору, це ще не є фактом корупційної змови. Але за здоровим глуздом – що ж іще? Тим більше що ці два покупці – такі собі пані Ледащева та Насіковська – у свою чергу, мит-тєво засновують Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд», яке за статутом має право на такий вид діяльнос-ті, як… Ви, може, думаєте, сільськогоспо-дарська? В жодному разі! Тоді, може, якась виробнича? Знову – відповідь негативна. Будівельна!!! І новоспечене Товариство до власного статутного фонду вносить оці всі вищевказані земельні ділянки. І, природно, подає до міськради клопотання про зміну цільового призначення цих земельних ділянок – від приватного будівництва під багатоквартирне.

Все б нічого, та засновники «Альянс Новобуду» на 100 відсотків знали, що цей дозвіл вони отримають, бо ж і фірму оформили саме під нього. І вони його таки отримали – 18 серпня 2011 р., на 11 сесії міської ради Броварів приймається рішення про надання дозволу ТОВ «Альянс Новобуд» із формулюванням: «На виго-товлення проекту землеустрою щодо зміни функціо-нального призначення земельних ділянок загальною орієнтовною площею 1,2932 га із земель індивідуаль-ної житлової за-будови на землі багатоквартирної житлової забудо-ви за адресами: вул. Соборна, 29, 31, 33, 35, 37, 39 та вул. В’ячеслава Чорновола, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21 у м. Бровари». А вже 20.12.2011 р. позачергова 16 сесія міськради швидень-ко затвердила цей проект. Тут вас, шановні, нічого не бентежить?

Причому, абсурд ситуації посилюється ще й тим, що, станом на дату звернення цих пані Ледащевої С. В. та Насіковської О. Л. про зміну функціонального при-

значення означених ділянок, створене ними ТОВ «Альянс Новобуд» не було навіть власником ділянок! Бо ж, за законами України (а саме у даному випадку згідно зі ст. 125 Земельного Ко-дексу України), які, ма-буть, у Броварах є вто-ринними після рішень міськради, державна реєстрація державних актів про право на влас-ність, після якої і вини-кає це право, по цих ділян-ках була проведена лише 08. 09.2011 р.! Тобто, у цій справі знову всі процедури про-йшли тишком-нишком, без проведення обов’язкового (за законами) аукціону, без

громадських слухань і т.п. «Альянс Новобуд» отримав дозвіл на те, чого ще не мав, та й те, що отримав, було у попереднього власника вилучено незаконно.

Хоча – які тепер у Броварах закони? Окреме питання – наскільки ціна, яку заплатили

власникам тих «ділянок», відрізняється від ринкової із урахуванням близькості столиці та меж міста. Але про це історія мовчить.

Натомість є наступний не менш цікавий і показовий факт!

Трохи відступимо від теми. Я гадаю, всім громадя-нам України, яким є більше ну хай вже 16 років, відо-мо, що підприємства бувають не тільки приватними, а й державними. Із власними керівними органами, об-ласними чи районними філіями, нерухомістю, земель-ними ділянками. І деякі з них є не просто об’єктами підвище-ної небезпеки, а й стратегічно важливими для держави, ска-жімо, під час військових дій.

Вже звично те, що прак-тично кожен керівник такого ДП вважає його чомусь особистою влас-ністю. Як-от мер Брова-рів – ту державну (!) ад-міністративну одиницю, якою покликаний керу-

вати на благо її мешканців, а не розпоряджатися у власних інтересах.

Так от, земля, яку Бровар-ська міська рада передала у приватне користування (всі 13 ділянок), взагалі не нале-

жить до земельного фонду міста! Виявляється, ці «ді-лянки» є частиною території, яка до 2006 р. належа-ла Державному підприємству «Радіопередавальний центр»! А ця структура є стратегічним державним об’єктом і належить до сфери управління Адміністра-ції Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації!

Тож, не дивно, що наш Президент не може нор-мально домовитись із лідерами інших країн світу – ну, з Америкою там, чи з Росією, якщо попри всі нормати-ви стратегічний об’єкт державного значення (і рівня!) розкрадається владою, так би мовити, «на місцях»! А як же ж іще можна назвати той факт, що, згідно з рі-шенням Броварської міської ради, розробленим зе-мельним відділом цієї ж міськради, за №122-08-05 від

28.06.2012 р., зазначе-ну ділянку було вилу-чено в ДП «Радіопере-давальний центр» на підставі ДОБРОВІЛЬНОЇ відмови останнього від «зайвої площі». І це при тому, що ЖОДНОМУ ке-рівникові нашого стра-

тегічного об’єкта у страшному сні не могло наснитися подібне «добровільне» рішення! Бо ж таке рішення – пряме порушення правил експлуатації та використан-ня державного об’єкта. А це вже може бути розцінено, як злочин проти України. Ну, щось на кшталт зради Ві-тчизні. Я не помиляюся?

А збитки? Ринкова вартість земельної ділянки в Броварах орієнтовною площею 1, 2932 га – це 15 міль-йонів грн.! Всього-навсього. Це сума, яку недоотримав бюджет міста. Тобто, в кожного мешканця Броварів ви-тягли з кишені майже 150 грн.!

Мені можуть заперечити, що, якби не було такої згоди, навряд чи пан Сапожко погодився б чіпати оцю земельку – там же пряме управління з Києва і т. п. Наївні! Починаючи з 2006 і аж по 2012 р. включно,

ДП «Радіопередавальний центр» судиться з міською владою.

Депутат міськради Павло Різаненко веде «бойові дії» з відновлення законності і у цій резонансній справі. І хоча суд ще триває, Броварська міськрайонна прокуратура у цій справі не бачить жодних порушень (Феміда у Броварах мабуть таки сліпа) і на депутатські звернення Різаненка відповідає відмовами та відписками, а незаконне з усіх боків (але так само вигідне певним особам) будівництво вже розпочате. Проте надія на справедливість є – саме завдяки принциповості Павла Різаненка, слідчим відділом Управління СБУ в Київській області порушено таки кримінальну справу № 196 «за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України щодо законності набуття права влас-ності на земельні ділянки ТОВ «Альянс Ново-буд» на території м. Бровари Київської облас-

ті». Таким чином, у місті Бровари є кому відстоювати інтереси громади.

Тим часом «війна» триває, а Павло Різаненко не здається, бо правда та справедливість на його боці, як і на боці кожного чесного броварчанина!

Андрій Дробязко

Місцевий колорит

На момент виділення їм тих ділянок вони й

гадки не мали про те, що їм цю земельку виділено

Стратегічний об’єкт державного

значення розкрадається владою «на місцях»

З сайту perec.in.ua

5ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ№12 Конкретні справи

Танцювальна зарядка під гімн Євро-2012 разом з МОБІ

Влада забороняє «ГроЗі» збирати підписи проти закриття лікареньМи вже повідомляли, що «ГроЗа» ініціювала збір підписів проти закриття дільничних лікарень у Бровар-ському районі, а також оголосила акцію зі збору книжок для сільських бібліотек. Для цього ми звернули-ся до Броварської мерії та низки сільських рад Броварського району з письмовим повідомленням про намір встановити інформаційні намети. Але броварська влада заборонила нам це робити, посилаючись на «нестабільну оперативну обстановку в державі». Що цікаво, через три дні на заяву Партії регіонів про розміщення інформаційних наметів міська влада Броварів відповіла згодою. Мабуть, оперативна обста-новка стабілізувалась?

Схожа історія сталася з нами і в Семиполках. Ми письмово попередили сільського голову Миколу Васи-ленка про намір встановити у селі інформаційні намети «ГроЗи». Василенку це не дуже сподобалося, оскільки вже за годину після отримання повідомлення він зателе-фонував до нашого юриста та пообіцяв особисто «розі-гнати» наші намети. Більш ніж добу голова Василенко на-бирався хоробрості і вранці 27 липня таки виконав свої погрози – заборонив розпорядженням наші інформа-ційні намети. А після цікавої дискусії на тему порушення Конституції України одразу ж забрав його назад. Мовляв, «це моє рішення, а не ваше». Детальніше – дивіться відео на сайті «ГроЗи» (www.groza.org).

28 липня це ж спробував зробити і голова Великої Димерки, але відразу схаменувся. Нам лише вказали (знову ж таки – незаконно) наступного разу поставити намет в іншому місці, менш людному. У Літках сільська голова виявилася адекватною людиною і просто по-прохала нас надалі ставити намет у визначеному місці, яке нас цілком влаштовує. Однак там нам чинили пере-шкоди невідомі тітоньки, які свідомо вводили в оману людей, стверджуючи, що ми насправді збираємо під-писи ЗА закриття лікарень. Після цього люди поверта-лися до наметів і закреслювали своє прізвище.

Найбільш епічна історія сталася з нами у селі Гого-лів. 27 липня, о 15:45, ми завітали до сільського голови

з письмовим повідомленням про намір встановити ін-формаційні намети. Але в приймальні у нас просто від-мовилися його прийняти. Що ж, ми зробили все згідно з законом і наступного дня з чистим сумлінням поста-вили намет, де наші ак-тивісти приймали під-писи мешканців проти закриття дільничних лікарень. І тут почалося найцікавіше. Спочат-ку намет відвідав сам сільський голова Петро Приймак з вимогою припинити збір підпи-сів. Наші активісти, звіс-но ж, відмовилися. Ска-завши щось на кшталт «Ну, постривайте!», він пішов. Через деякий час з’явився сірий Audi A4. З машини вийшов чоловік, підійшов до на-метів і зі словами «Ви ні-чого не бачили» забрав усі папери з підписами і поїхав. Закінчилося

все приїздом міліції. Міліціонери поводилися чемно, пояснили, що службовий обов’язок зобов’язує їх розі-братися, що за діяльність ведеться в селі. Вони взяли у наших активістів пояснення, записали все і теж поїха-ли. Нічого не забороняли.

Ось так місцева влада намагається нам заважати. Наголошуємо на тому, що їхні заборони насправді не-законні, а їхні дії можна сміливо кваліфікувати за стат-тею Кримінального кодексу «Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, гро-мадських організацій». Незважаючи на всі перешкоди, ми не припинимо збір підписів. Якщо у своєму селі чи місті ви побачите інформаційний намет «ГроЗи», про-симо вас підійти та підписатися проти закриття діль-ничних лікарень. Інакше вже з осені перед вами може відкритися чудова перспектива у випадку хвороби їха-ти за кілька десятків кілометрів до Броварів.

Фото на згадку

Павло Різаненко особисто подякував команді волонтерів, яка виступала на закритті Чемпіонату Європи з футболу

Танцювати – корисно для здоров’я!

6ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ1 серпня 2012 р.

Історія одного гуртожиткуУ Калинівці, за адресою провулок Травневий, 2, розташований гуртожиток. З 1993 року він належить Приватному акціонерному товариству «Тепличний», а його мешканці фактично винаймають там житло. Згідно із законом «Про забез-печення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», всі гуртожитки до 2013 року мають бути передані до комунальної власності територіальних гро-мад. Мешканці гуртожитку вирішили скористатися своїм правом та стати його власниками.

Коротко опишемо процедуру. Спочатку складаєть-ся протокол зборів власників гуртожитку (у нашому випадку – ПАТ «Тепличний»), під час яких приймаєть-ся рішення про передачу гуртожитку з власності ПАТ «Тепличний» до комунальної власності територіальної громади, та уповноважують директора підприємства звернутися до сільської ради. Директор письмово звертається до сільської ради з проханням прийняти гуртожиток на баланс. Далі голова формує порядок денний сесії сільської ради. Згідно із законодавством він зобов’язаний включити це питання у порядок ден-ний і внести його на розгляд депутатської комунальної комісії. Після цього на сесії сільської ради мають при-йняти рішення про надання дозволу. Це обов’язок де-путатів. Потім скликається комісія, яка вирішує технічні питання. Коли все залагоджено, приймається рішення про прийняття і визначається статус гуртожитку. Після цього можна розпочинати процедуру приватизації.

Як бачимо, процедура не надто складна, особливо зважаючи на те, що майже усім має займатися сіль-

ська рада. Але певний обсяг роботи все ж треба викона-ти і мешканцям гуртожитку, принаймні – ініціювати звер-нення директора підприєм-ства до сільської ради. Тому, аби виконати все юридично точно, мешканці звернули-ся до юриста з Броварів Бе-резенця В.В. Той порахував кількість кімнат у гуртожитку – 80 – і назвав ціну – 80 тис. грн. За ці гроші він обіцяв вести справу аж до про-цедури приватизації, яку мешканці здійснюватимуть самі. Усі погодилися, скинулися, обрали з-поміж себе посередника Олександра Давидюка, який мав підпи-сати з адвокатом договір і передати йому зібрані гро-ші. Минуло кілька місяців. Аж раптом Давидюк заявив сусідам по гуртожитку, що сільський голова відмовля-ється діяти за процедурою, тому адвокату Березенцю В.В. потрібні ще 80 тис. Люди обурилися.

Схоже, сіль-ський голова не хоче сваритися з ПАТ «Тепличний» і робить все для того, щоб не при-йняти на баланс гурто-житок. Постає питання – чому? Єдине, що зробив адвокат – нібито вибив у власників ПАТ «Теплич-ний» протокол про те, що вони прийняли рі-шення передати гурто-житок на комунальний баланс. Але цього про-токолу ніхто і в очі не бачив. Листа від Черни-шенка (директора ПАТ «Тепличний») до сіль-

ської ради теж немає. Можна припустити, що це було зроблено навмисне, щоб у голови сільради Пузана були всі підстави для відхилення прохання. Адже тоді можна попросити ще 80 тисяч. Це наводить на думку, що працювали «у спайці». Уявіть, двічі по 80 тисяч за роботу, яка коштує максимум 20 тис. грн. – непоганий навар!

«Ми зараз наче біля розбитого корита й не зна-ємо, що й робити. На кожному зібранні цей договір звучить по-іншому. Спочатку там було зазначено, що

він зобов’язується за 80 тисяч довести нас до приватизації. На другому зібранні ви-явилося, що там на-писано лише про від-

чуження гуртожитку у комбінату. А на останньому зібранні ми взяли у нього договір, а там написано, що він лише зобов’язується включити питання на-шого гуртожитку до порядку денного зборів акціо-нерів ПАТ «Тепличний». І все. При цьому нам договір ніхто на руки не дає. Сашко Давидюк каже, що ми не маємо права його читати», – розповіла нам мешкан-ка гуртожитку Валентина Гайдайчук.

Наразі мешканці гуртожитку ще не визначилися з планом подальших дій. Думки розділилися – є такі, що не проти заплатити адвокату ще 80 тисяч. Але що-найменше половина мешканців здогадується, що їх обдурили.

Ярослав Остафійчук

Гаряча точка

У Броварах знову нападають на журналістів17 липня, в Броварах, напали на журналіста інтернет-видання «Маєш право знати» Андрія Качора. Інци-дент стався після зустрічі депутата місцевої ради Сергія Федоренка з мешканцями Броварів.

«Щойно закінчилася зустріч, ми звернули увагу на двох чоловіків, які перед зустріччю підійшли до нашо-го фотографа і вимагали припинити зйомку, питали, чи є нього дозвіл, загалом поводилися грубо. Після зу-стрічі ми побачили, що вони збирають агітаційні мате-ріали, і зрозуміли, що вони безпосередньо пов’язані з Федоренком. Ми вирішили про-слідкувати, куди вони підуть, бо у нас склалось враження, що за-раз буде ще одна зустріч. Відра-зу після того, як ми наблизились до автомобіля, вони з нього ви-йшли і пішли в нашу сторону. Я розвернувся і пішов назад, і одразу на мене напав цей, як ми вже з’ясували, Сергій. Він схопив мене за шию, повалив на землю і намагався ви-хопити камеру», – розповів нам Андрій Качор.

За словами Андрія, він спробував пояснити, що такі дії підпадають під статтю 171 Кримінального кодексу «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів», на що вони заявили, що «ніхто вам ні-чого не застосовував» і відмовилися представлятися. Журналіст викликав міліцію, але через кілька хвилин спілкування чоловіки сіли в автомобіль і поїхали, не дочекавшись її.

Андрій Качор впевнений, що нападники – люди Федоренка: «Вчора на аналогічній зустрічі Федоренка з народом ці люди знову були присутні і виконували ту ж функцію. Це дає нам підстави не сумніватися, що вони безпосередньо пов’язані з Федоренком. Напад-ника звати Сергій, він брав участь у передвиборчій

кампанії депутата Михайлова до Броварської міської ради від партії «Зелені». Він зараз у фрак-ції Партії регіонів. Цей Сергій – колишній співвласник одного з комп’ютерних клубів у Брова-рах».

«Маєш право знати» – відоме своїми незалежними журналіст-ськими розслідуваннями бро-

варське Інтернет-видання. Журналіст вирішив не звер-татися до міліції, оскільки з особистого досвіду знає, що винні покарані не будуть. Андрій Качор наперед знає: «Якщо ти таки вирішив написати заяву до міліції про злочин, то максимум, що тебе очікує – це щоденна дача пояснень. Щоразу різним слідчим і щоразу тебе запитуватимуть про одне й те саме. Чимдалі, тим біль-ше вони намагатимуться тебе переконати, що ти сам у всьому винен, а чиновник (нападник) став жертвою об-ставин і лише «відреагував на провокацію». У резуль-

таті – кілька десятків годин в прокурених міліцейських кабінетах і нульовий результат».

Минулого року на Андрія напав власник бровар-ського кафе Music Hall Роман Багмут – син начальниці місцевого відділу культури. Журналіст тоді просто зай-шов у кафе, щоб перевірити, чи є у закладі україномов-не меню. До агресивного ресторатора тоді не застосу-вали навіть адміністративного стягнення.

Двічі по 80 тисяч за роботу, яка коштує

максимум 20 тис. грн

Журналіст вирішив не звертатися до міліції,

оскільки з особистого досвіду знає, що винні покарані не будуть

7ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ№12 Нас можуть агітувати?Центральна виборча комісія оголосила про початок виборчого процесу з 30 липня. Починаючи з цієї дати будуть відбуватися події, пов’язані з організацією цього процесу. Мова наразі піде про порядок прове-дення передвиборної агітації, бо, якщо ми вже хочемо називатися демократичною та цивілізованою дер-жавою, то слід чітко дотримуватися норм законодавства.

Отже, агітація може бути розпочата на наступний день після реєстрації кандидата в депутати або партії Центральною вибор-чою комісією.

Проведення передвиборної агітації може проводитися у таких формах: • проведення зборів громадян, інших зу-

стрічей з виборцями;• проведення мітингів, походів, демон-

страцій, пікетів;• проведення публічних дебатів, диску-

сій, «круглих столів», прес-конференцій стосовно положень передвиборних програм та політичної діяльності партій – суб’єктів виборчого процесу чи полі-тичної діяльності кандидатів у депутати;

• оприлюднення в друкованих та аудіові-зуальних (електронних) засобах масо-вої інформації політичної реклами, ви-ступів, інтерв’ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень;

• розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітацій-них матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвибор-ної агітації. Відповідно до закону, є певні обмеження

щодо осіб, яким заборонено брати участь у передвиборній агітації. Такими особами є: • іноземці та особи без громадянства;• посадові та службові особи органів ви-

конавчої влади, органів місцевого само-врядування, правоохоронних органів і судів;

• члени виборчих комісій протягом строку їх повно-важень у відповідних виборчих комісіях. У військових частинах (формуваннях), в установах

виконання покарань і слідчих ізоляторах передвибор-на агітація обмежується.

Чинним законодавством заборонено використову-вати приміщення органів державної влади, місцевого самоврядування для проведення передвиборної агі-тації та розміщення агітаційних матеріалів. Також заборонено розміщення матеріалів передви-борної агітації на об’єктах куль-турної спадщини.

Закон не дозволяє роз-міщення політичної реклами на зовнішній поверхні та все-редині транспортних засобів громадського користування, порушенням буде і розміщен-ня агітаційних матеріалів на станціях метрополітену, автобусних та залізничних вокзалах, в портах та ае-ропортах.

Що стосується змісту передвиборної агітації, то тут законодавцем також закріплено низку заборон, а саме: • забороняється поширення у будь-якій формі ма-

теріалів, що містять заклики до ліквідації неза-лежності України, зміни конституційного ладу на-сильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпе-ки, незаконного захоплення державної влади, про-паганда війни, насильства та розпалювання міжет-нічної ворожнечі, расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення;

• забороняється розміщення політичної реклами в од-ному блоці з комерційною чи соціальною рекламою;

• забороняється переривати передвиборні програ-ми партій рекламою товарів, робіт, послуг та інши-ми повідомленнями;

• заборонено розповсюдження завідомо недосто-вірних або наклепницьких відомостей про партію або кандидата в депутати.Слід зазначити, що одним із найпоширеніших по-

рушень порядку ведення передвиборної агітації є зло-вживання службовим становищем. Для таких поруш-

ників пишу наступний абзац.Кандидатам у депутати забороня-

ється використовувати для проведен-ня передвиборної агітації службовий транспорт, зв’язок, устаткування, при-міщення, інші об’єкти та ресурси за місцем роботи, службові чи виробничі наради, збори колективу, а також залу-чати для передвиборної агітації таких осіб:• посадовцям органів держав-

ної влади та місцевого самоврядування – посадо-вих та службових осіб цих установ;

• керівникам підприємств незалежно від форми власності – підлеглих їм осіб за місцем роботи.Отже, коли правила гри окреслені і, сподіваюсь,

зрозумілі, то залишилось слідкувати, щоб їх не було порушено.

«Кому?» – запитаєте ви. «Кожному виборцю», – від-повім я. Бо якщо не ми будемо вимагати, аби наші ви-борчі права не порушувались, то хто це зробить?!

Тож прошу кожного з вас, хто виявить пору-шення норм чинного законодавства щодо по-рядку ведення передвиборної агітації, які були окреслені в цій статті, звертатися на телефон гарячої лінії «Громадського Захисту Київщини» (067)-235-93-92.

Олена Титова

Як життя?

Сторінка юриста

ТЕЛЕФОН ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ «Громадського захисту Київщини»

(067) 235-93-92

Разом ми зможемо!Кожному з нас доводиться стикатись з байду-

жістю чиновників та свавіллям можновладців. З відвертою зневагою до «пересічного громадяни-на». З тим, що столоначальник вважає себе вищим

за нас лише тому, що примудрився отримувати зарплатню з податків які ми сплачуємо. Проти-стояти цьому важко, адже проти однієї людини виступає вся система. Давайте спробуємо допо-магати одне одному в цій боротьбі, адже разом ми зможемо!

Марія Федорівна довго не хотіла розмовляти, побоювалася засланців з Партії регіонів. Сфото-графуватись або назвати своє прізвище також відмовилась. Біло-синіх вона панічно боїться, бо не раз стикалася з їх жорстокістю та «влас-ною» системою правосуддя…

Страшні речі кояться… Я інвалід третьої групи, все життя працювала і отримую мізерну пенсію у 800 гри-вень. І ось такі копійки інваліду платять! Мені цього на ліки ледве вистачає. Та ви напевно не вперше про таке чуєте. Тут у нас всі з однаковими проблемами: пенсія маленька, пенсійний вік підняли, медицина платна, а в судах тепер інша система правосуддя: хто більшого хабара дасть. Знаєте, ні в що вже не вірю. Ні в країну, ні в людей. Продаються за копійку, при тому не лише політики, а й самі виборці. Ось у мене знайомий на ко-лишніх виборах ще у середу за «Батьківщину» плану-вав голосувати, казав: «Тільки у цю партію вірю! Вони єдині зможуть щось змінити!», а вже у четвер він став затятим регіоналом. Ну як так можна за одну ніч свою думку змінити?

Зараз крок ступити страшно. Крізь усе прива-тизовано. Корів пасти ніде, купатися на цих озерах страшно. Он у знайомої з Жашківського району син із друзями сходили якось на риболовлю. Вона на тому озері заборонена була, тому вони вирішили вночі рибу ловити. Побачили їх місцеві чиновники регіонали, і – уявляєте?! – потопили! Просто взяли і втопили усіх трьох, щоб ніхто більше не ловив рибу на озері. Батьки хлопців довго судилися, але нічого не доказали. Наче й факти злочину очевидний, але у суді вирішили, що то вони самі втопилися і справу закрили. Ось так…

Марія Федорівна, м. Березань

62 роки

ЩО ПРИХОВУЄ БРОВАРСЬКА МІСЬКА ВЛАДА?

Читай на сайті «Маєш право знати»

www.pravo-znaty.org.uaГОСТРІ РОЗСЛІДУВАННЯ • ЕКСКЛЮЗИВНІ

НОВИНИ • АВТОРИТЕТНІ ДУМКИ

Були на зустрічі з Віталієм Кличком та Павлом

Різаненком?

Шукайте свої фотографії на оновленому сайті «ГроЗи»!Надрукуємо безкоштовно!

www.groza.org

З сайту perec.in.ua

Одним із найпоширеніших

порушень порядку ведення передвиборної агітації є зловживання службовим становищем

8ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ1 серпня 2012 р.

Партія Н.Королевської «Україна-Вперед!» купила у київського «Динамо» нападаючого Андрія Шев-ченка. Сума угоди не розголошується, але експерти називають цифру близько 20-25 млн євро. ***

- А що це ви, куме, бігаєте як скажений туди-сю-ди, мабуть схуднути хочете ...?

- Нема, куме, часу на балачки. Позавчора зганяв до Вінниці, продав там регіоналам свій голос за ти-сячу гривнів, вчора від Балоги телевізор відхватив та мішок отрути від колорадського жука, а сьогодні мені ще треба до Колесніченка, він мікроволновки роздає, потім до Симоненка за продуктовим набо-рим і, якщо вспію, збігаю до Королевскої за згущон-кою та бісквітом...***

- Ти чула, Верховна Рада вирішила витратити мі-льярд на якісь веб-камери для виборів?!

- В тебе зі слухом погано. Не на веб-камери для виборів, а на віп-камери після виборів.***

Янукович таки правий – українці масово перехо-дять на російську мову. Особливо – коли їх питають про покращення.

Анекдоти «Фельєтон»

Інформаційно-аналітичний тижневик "Громадський захист Київщини"Свідоцтво про державну реєстрацію: серія КІ-№1445Р, від 06.03.2012 р.

Права засновника передані ТОВ «КГ «Контакт», вул. М.Васлиенка, 7А, м. Київ, 03124

Випусковий редактор: Іван ДоляАдреса редакції: grom_zah@meta.ua

Редакція може не поділяти думку та позицію автора. За точність фактів, викладених в

опублікованих матеріалах, відповідальність несе автор. Листування з читачами тільки на сторінках газети. За зміст та достовірність реклами відпові-дальність несе рекламодавець.Рукописи не

рецензуються і не повертаються.Адреса друкарні: inter-ua@ukr.netЗам. 0512/14(12). Наклад 40000. Виходить щосереди. Розповсюджується безкоштовно.

Остання сторінка

Всім потрібенУвечері в неділю у Івана Васильовича Чобітка розболівся живіт. Можливо, це було наслідком щедрого частування в гостях у Сидоренків, а може, з якоїсь іншої причини. Коли домашні засоби не допомогли, дружина, не звертаючи уваги на заперечення чоловіка, викликала «швидку». Молодий лікар довго м’яв живіт Івана Васильовича і нарешті сказав:

– Треба госпіталізувати.Чобітка помістили в палату, сказали: «Необхідне ре-

тельне обстеження».Опинившись на лікарняному ліжку, Чобіток зане-

покоївся: що, як його відсутність негативно вплине на трудову діяльність рідного колективу?! На другий день зателефонував на роботу. У трубці почувся знайомий голос секретарки.

– Мені потрібен Чобіток,— змінивши голос, сказав Ігор Васильович.

– Він тільки що вийшов. Подзвоніть пізніше.– Ну й діла,— всміхнувся Чобіток.— Здається, у

мене двійник об’явився.На третій день він подзвонив заступнику.– Покличте, будь ласка, до телефону Івана Васильо-

вича Чобітка,— знов попросив він не своїм голосом.– А хто це?

– Це з Мінрегіонбуду,— відповів Іван Васильо-вич.

– Чобіток зараз у «Службі замовника». Подзвоніть через годину.

На четвертий день Чобітка у доброму здоров’ї ви-писали з лікарні. Не заходячи додому, він одразу ж по-мчав на роботу. Йдучи рідним коридором до рідного кабінету, почув, що його кличуть. Озирнувся: це був місцевий депутат, керівник партійної ячейки.

– Іване Васильовичу, от добре, що я вас зустрів, ви мені дуже потрібні. Є термінова справа.

По дорозі до кабінету Чобіток втішно думав: «Ні, все ж таки не можуть без мене! Варто було мені з’явитися, як зараз же знайшлася для мене термінова справа. Усім я потрібен...»

Віктор МоскаленкоАдаптував Іван Доля