Додаток 1...3. Програма та структура навчальної...
33
Transcript of Додаток 1...3. Програма та структура навчальної...
2
1. Опис навчальної дисципліни
Біохімія тварин з основами фізичної і колоїдної хімії (ч.2)
___________________________________________________________________ (назва)
Галузь знань, напрям підготовки, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень
Освітній-ступінь «Магістр» Спеціальність 211- «Ветеринарна медицина»
Спеціалізація
Характеристика навчальної дисципліни
Вид Обов’язкова / вибіркова
Загальна кількість годин 120
Кількість кредитів ECTS 4
Кількість змістових модулів 3
Курсовий проект (робота) (за наявності) -
Форма контролю Екзамен
Показники навчальної дисципліни для денної та заочної форм навчання
денна форма навчання заочна форма навчання
Рік підготовки (курс) 2
Семестр
Лекційні заняття 30 год. год.
Практичні, семінарські заняття - год. год.
Лабораторні заняття 45 год. год.
Самостійна робота 45 год. год.
Індивідуальні завдання - год. год.
Кількість тижневих аудиторних
годин для денної форми навчання
5 год.
3
2. Мета та завдання навчальної дисципліни
Мета «Біохімії тварин з основами фізичної і колоїдної хімії» - сформувати у
студентів цілісну систему знань про хімічний склад живих організмів, фізико-
хімічні і біологічні властивості природних сполук, основні шляхи обміну речовин,
механізми регуляції та взаємозв’язку біохімічних перетворень, тобто оволодіти
теоретичними основами метаболічних процесів та їх регуляції у тварин і
практичними навичками їх вивчення.
Завдання курсу «Біохімії тварин з основами фізичної і колоїдної хімії»
вивчити основи життєдіяльності організмів, а саме: структуру, фізико-хімічні та
біологічні властивості речовин, їх обмін і його регуляцію та зміни метаболічних
процесів за допомогою як кормових, так і лікарських засобів з метою зміцнення
здоров’я та підвищення рівня продуктивності тварин.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
знати: - хімічні основи життєдіяльності організмів, зокрема хімічну будову та
властивості природних сполук і їхніх комплексів, основні шляхи і механізми
регуляції метаболізму, біохімічні механізми реалізації генетичної інформації;
- теоретичне і практичне значення біохімії, її взаємозв’язок з іншими
природничими науками;
- новітні досягнення біохімії та перспективи їх використання у різних
галузях народного господарства, особливо у ветеринарній медицині;
вміти: орієнтуватися в біохімічних дослідженнях на сучасному рівні, а
саме: обирати відповідні фізико-хімічні і біохімічні методи й методологічні
підходи та обладнання, відбирати біологічні зразки, володіти загальноприйнятими
методиками з визначення у біологічних об’єктах різних метаболітів, показників за
допомогою приладів біохімічної лабораторії з метою характеристики
фізіологічного стану тварин та його змін.
3. Програма та структура навчальної дисципліни для:
– повного терміну денної форми навчання;
Змістовий модуль 1. Регуляторний вплив неорганічних і органічних речовин
на метаболізм.
Тема лекційного заняття 1. Біологічні мембрани. Вода і мінеральні
речовини в організмі тварин і рослин, біохімія трансмембранних переносів
мінеральних і органічних речовин.
Водно-мінеральний обмін. Стан води в організмі. Всмоктування. Регуляція.
Патологія водного обміну. Макро- і мікроелементи.
Біохімічні функції неорганічних речовин.
Тема лекційного заняття 2. Вітаміни. Коензими
4
Регулятори обміну речовин: вітаміни. Загальна характеристика.
Вітамінологія. Жиророзчинні вітаміни: A, D і їх вітамери, E, K, F. Водорозчинні
вітаміни, на прикладі В1 (тіамін); В2 (рибофлавін); В3 (пантотенова кислота); В5
(нікотинамід або вітамін РР); В6 (піридоксаль); В8 (Н або біотин); В9 (Вс або
фолієва кислота), В12 (ціанокобаламін).
Попередники вітамінів (каротиноїди - попереднику вітаміну А). Джерела
вітамінів. Вітаміноподібні речовини: інозит; вітамін В4 (холін); вітамін В11, (Вт,
карнітин); вітамін В13 (оротова кислота); вітамін В15 (пангамова кислота);
параамінобензойна кислота (ПАБК, р-амінобензойна кислота). Антивітаміни.
Авітамінози, гіпо-, гіпервітамінози сільськогосподарських тварин. Водорозчинні
вітаміни і їх коензимні форми.
Тема лекційного заняття 3. Ензими та їх кінетичні властивості
Ензими та їх кінетичні властивості. Загальні відомості про ензими, будова,
поняття субстрата, активного центру ензиму, ензим-субстратного комплексу,
субстратна специфічність ензимів. Рівняння ензимної реакції. Кофактори,
коензими.
Коензими (тіамінпірофосфат, ФАД, ФМН, коензим А, НАД, НАДФ,
піридоксальфосфат, біоцитин, ліпоаміди, 5’-дезоксиаденозилкобаламін,
метилкобаламін) та їх роль у каталітичних процесах за дії ензимів.
Механізм односубстратної ензимної реакції.
Номенклатура та класи ензимів: 1) оксидо-редуктази; 2) трансферази; 3)
гідролази; 4) ліази; 5) ізомерази; 6) лігази. Характерні реакції для кожного класу
ензимів.
Терміни, що використовуються в ензимології. Ензимна кінетика.
Вплив фізико-хімічних факторів на активність ензимів. Активатори та
інгібітори ензимів.
Тема лекційного заняття 4. Гормони і їх роль у метаболічних процесах
Механізми регуляторного впливу на обмін речовин.
Гормони, як регулятори обміну речовин. Загальна характеристика. Будова
молекул, біосинтез, метаболізм.
Типи комунікацій між клітинами (прямий контакт, нейромедіатори,
ендокринні сигнальні молекули). За швидкістю передачі сигналів розрізняють такі
типи сигналізації: для нейромедіаторів виникає і гаситься за мілісекунди сигнал,
рецептором якого є білки іонних каналів постсинаптичної мембрани; для
гормонів білково-пептидної природи, катехоламінів, простагландинів передача
сигналу триває хвилини і його рецептори розміщені на плазматичній мембрані;
для стероїдних та тиреоїдних гормонів передача сигналу відбувається впродовж
годин, днів і їх сприймають рецептори в цитозолі і ядрі.
Механізми гормонального впливу на метаболічні процеси.
Змістовий модуль 2. Динамічна та функціональна біохімія
Тема лекційного заняття 1. Біохімія травлення і особливості травних
процесів у різних організмів
5
Біохімія травлення. Порожнинне, пристінкове, мембранне, клітинне
травлення. Біологічні особливості всмоктування речовин. Особливості травлення
білків у жуйних, перетворення небілкових нітрогеновмісних речовин. Травні
гормони (гастрин, секретин, холецистокінін, шлунковий інгібітор ний пептид,
мотилін). Утворення хлоридної кислоти. Трансмембранний перенос речовини:
проста дифузія; пасивний транспорт (полегшена і обмінна дифузія); активний
транспорт (первинний і вторинний транспорт); ендоцитоз та екзоцитоз. Два типи
ендоцитозу: фагоцитоз та піноцитоз. Механізми транспорту.
Перетравлення поживних речовин (білки, вуглеводи, нуклеїнові кислоти,
ліпіди, вітаміни і неорганічні речовини, клітковина), ензимний гідроліз (продукти
гідролізу: амінокислоти, моносахариди, азотисті основи, пентози, фосфати,
нуклезиди,2-моноацилгліцерол, ЖК, холестерол, целюлоза, лігнін), ресорбція
(гідрофільні та ліпофільні речовини) або транспорт через кров до печінки,
ворітної вени, лімфатичної системи. Травні ферменти білків, вуглеводів,
нуклеїнових кислот, ліпідів). Особливості травлення у новонароджених тварин.
Тема лекційного заняття 2. Обмін вуглеводів і його особливості в різних
видів тварин (1)
Обмін вуглеводів. Проміжний обмін вуглеводів в органах і тканинах.
Анаеробний розпад вуглеводів – гліколіз (його стадії, зворотні і незворотні
реакції, його регуляція), глікогеноліз. Регуляторні ензими гліколізу. Ефект
Пастера (гальмування реакцій гліколізу в умовах активації клітинного дихання).
Значення анаеробного гліколізу. Шляхи перетворення глюкози. Глюкозо-
лактатний цикл (цикл Корі).
Метаболічні перетворення глюкозо-6-фосфату в еритроциті. Гліколіз і
глікогеноліз за різних станів організму та шляхи їх корекції. Гіпо- і гіперглікемія.
Тема лекційного заняття 2. Обмін вуглеводів і його особливості в різних
видів тварин (2)
Особливості вуглеводного обміну в жуйних тварин. Пентозофосфатний
шлях (фосфоглюконатний) шлях (ПФШ): його стадії та їх функціонування
(зокрема в еритроцитах). Біологічне значення ПФШ. Спадкова недостатність
глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (ензиму ПФШ), що спричинює гемоліз
еритроцитів.
Синтез глюкози, глікогену, лактози.
Глюконеогенез, характеристика обхідних реакцій гликолизу та його
гормональна регуляція (зокрема інсуліном, глюкагоном, адреналіном та
глюкокортикоїдами).
Глюкозо-лактатний цикл (цикл Корі). Глюкозо-аланіновий цикл.
Пропіонат (продукт метаболізму вуглеводів мікроорганізмами) – головний
субстрат глюконеогенезу в жуйних тварин.
Глюкогенні амінокислоти. Кооперація між гліколізом і глюконеогенезом
Вплив гормонів-антагоністів (інсулін і глюкагон) та гормонів-синергістів
(глюкагон, адреналін, глюкокортикоїди, соматотропін) на вуглеводний обмін.
Глікогенез, синтез лактози в лактуючій молочній залозі та в нелактуючих
тканинах.
6
Тема лекційного заняття 3. Амфіболічні перетворення органічних сполук
(ЦТК). Енергетика біохімічних процесів
Цикл трикарбонових кислот (ЦТК, цикл Кребса). Ферменти ЦТК і
послідовність перебігу реакцій. Відновлення НАД і ФАД, фосфорилування на
рівні субстрату. Енергетичний баланс ЦТК. Використання метаболітів ЦТК обміні
вуглеводів, ліпідів, амінокислот, білків, нуклеїнових кислот і їх компонентів
(загальна характеристика). Гліоксалатний цикл і його значення в обміні речовин
тварин у стані гіпобіозу.
Біологічне окиснення, типи біологічного окиснення. Сучасна теорія
тканинного дихання. Теорія окисного фосфорилування. Основні макроергічні
сполуки.
Окиснення, поєднане з фосфорилуванням АДФ (субстратне й окисне
фосфорилування). Принципи структурно-функціональної організації електрон-
транспортного (дихального) ланцюга мітохондрій. НАД- і НАДФ-залежні
дегідрогенази, флавінові ферменти, убіхінон, цитохроми і цитохром оксидаза.
Механізми спряження окиснення і фосфорилування в дихальному ланцюзі.
Трансмембранний потенціал протонів, робота АТФ-синтази.
Тема лекційного заняття 4. Метаболізм ліпідів (1)
Обмін ліпідів. Перетравлення ліпідів та всмоктування продуктів їх
гідролізу. Роль жовчних кислот у перетравленні ліпідів. Проміжний обмін ліпідів
у органах і тканинах. Транспортні форми ліпідів (ліпопротеїнові комплекси),
функції апобілків. Ліполіз (катаболізм) ТАГ.
Молекулярна основа регуляції активності триацилгліцеролліпази
адипоцитів – її ковалентна модифікація шляхом оберненого фосфорилування-
дефосфорилування. Аденілатциклазний механізм регуляції ліполізу. Гормональна
регуляція ліполізу. Катаболізм фосфоліпідів, стеридів.
Кетоногенез (утворення кетонових тіл: ацетону, ацетоацетату, бета-
гідроксибутирату). Реакції утилізації кетонових тіл. Метаболізм кетонових тіл в
умовах патології.
Взаємозвязок ліпідного і вуглеводного обмінів. Молекулярні механізми
діабету та кетозу тварин.
Тема лекційного заняття 4. Метаболізм ліпідів (2)
Обмін гліцеролу і вищих жирних кислот (ЖК). β-окиснення ЖК
(послідовність перебігу реакцій та їх локалізація) і його енергетика. Окиснення
ненасичених жирних кислот.
Окиснення ЖК з непарною кількістю атомів карбону. β-окиснення ЖК (С20 і
більше 20 карбонів у карбоновому ланцюзі). α- і ω-окиснення ЖК. Розщеплення
розгалужених ЖК у процесі α-окиснення. ω окиснення (як детоксикація
інтермедіатів дефективного β-окиснення) у гладенькому ендоплазматичному
ретикулумі печінки.
Окиснення гліцеролу та його енергетика. Скоординована регуляція
метаболізму ЖК. Синтез ЖК (роль мультиензимного комплексу). Елонгація
насичених ЖК. Утворення ненасичених ЖК. Метаболічні шляхи біосинтезу
насичених і ненасичених ЖК ензимними системами організму. Утворення
7
гліцеролу. Ліпогенез – синтез нейтральних жирів (триацилгліцеролів; ТАГ).
Шляхи синтезу ТАГ і фосфоліпідів.
Тема лекційного заняття 5. Обмінні процеси білків і окремих амінокислот
Біохімія білків. Білки повноцінні і неповноцінні. Біологічна цінність білків.
Незамінні амінокислоти. Обмін окремих амінокислот. Всмоктування амінокислот.
Перетравлення білків. Ензими перетравлення білків. Протеоліз і протеолітичні
ензими. Попередники протеолітичних ензимів (трипсиноген, хімотрипсиноген,
проеластаза). Внутрішньоклітинний протеоліз білків у лізосомах. Деградація
білків у протеосомах, локалізованих у цитоплазмі.
Гниття білків у товстому кишечнику і процеси знешкодження утворених
токсичних продуктів.
Загальні шляхи перетворення амінокислот. Реакції перетворення
амінокислот: дезамінування, декарбоксилування, переамінування амінокислот
(аспартатамінотрансфераза або АсАТ і аланінамінотрансфераза або АлАТ).
Біохімічне значення перетворення амінокислот.
Утворення кінцевих продуктів білкового обміну (Н2О, СО2, NH3). Шляхи
знешкодження аміаку. Орнітиновий цикл утворення сечовини. Аномалії циклу
сечовиноутворення: амонійні токсикози, аргінінемія.
Білковий синтез. Синтез окремих амінокислот, пептидів (інсуліну,
глюкагону, глутатіону) і білка. Баланс Нітрогену в організмі передусім
визначається метаболізмом білка. Біосинтез білка (трансляція) і його етапи
(ініціація, елонгація, термінація). Трансляція у прокаріот та в еукаріот.
Вплив антибіотиків на процеси синтезу білка. Синтез інсуліну. Вплив
інсуліну на засвоєння глюкози клітиною та її метаболізм. Синтез глутатіону і
його антиоксидантна роль. Синтез амінокислот через реакції трансамінування:
перетворення пірувату (гліколітичного кінцевого продукту) в аланін;
оксалоацетату (інтермедіату ЦТК) у аспартат; альфа-кетоглутарату
(інтермедіату ЦТК) у глутамат. Синтез гліцину, роль тетрагідрофолату.
Тема лекційного заняття 6. Катаболізм і анаболізм нуклеотидів і
нуклеїнових кислот (1)
Катаболічні процеси нуклеїнових кислот (НК). Обмін нуклеїнових
кислот. Перетравлювання нуклеопротеїнів, всмоктування. продуктів гідролізу.
Вплив антибіотиків на нуклеопротеїни. Ензими гідролізу НК (ендонуклеази й
екзонуклеази). Специфічність дії нуклеаз: РНКази, ДНКази, неспецифічні
нуклеази. 3’- і 5’-нуклеази.
Розпад НК у тканинах. Катаболізм пуринів або синтез сечової кислоти,
алантоїну. Кінцевий розпад пуринів (сечова кислота, алантоїн, алантоїнова
кислота).
Гіперурикемія (подагра).
Катаболізм піримідинових основ. Кінцевий розпад піримідинів (бета-аланін,
бета-аміноізомасляна кислота, NH3, CO2).
Біосинтез НК. Біосинтез пуринових і піримідинових нуклеотидів.
Біосинтез полінуклеотидів ДНК і РНК.
8
Шляхи синтезу нуклеотидів («рятівний» шлях і de novo шлях). Синтез
пуринових нуклеотидів на прикладі ІМФ (послідовність реакцій). Синтез
пуринових нуклеотидів (АТФ і ГТФ).
Фармакотерапія: інгібітори пуринового синтезу.
Синтез піримідинових нуклеотидів (УТФ і ЦТФ).
Фармакотерапія: інгібітори піримідинового синтезу.
Синтез дезоксинуклеотидів. De Novo синтез нуклеотидів. Утворення
тринуклеотидів, полінуклеотидів РНК, ДНК. Кодування генетичної інформації.
Реплікація ДНК (реплікативна «виделка», етапи і ферменти). Транскрипція -
синтез РНК (стадії: ініціація, елонгація, термінація; інгібітори транскрипції).
Зворотна транскрипція. Життєвий цикл клітини та ретровірусу.
Генетична інженерія. Трансгенні організми: за чи проти? Клонування
клітин, як один із головних методів у біотехнологіях.
Змістовий модуль 3. Метаболізм і його відображення в біохімічних
показниках
Тема лекційного заняття 1. Окреміі біохімічні показники біологічних
рідин як відображення стану обміну речовин в організмі. Біохімічні показники
сечі
Біохімія сечі. Продукування сечі. Порогові і безпорогові речовини
первинної сечі. Об'єм кінцевої сечі (норма, поліурія, олігурія й анурія.). Хімічний
склад сечі. Склад сечі в нормі та при патології (рН, катіони й аніони сечі).
Приклади: показники сечі в нормі та за патологічного стану. Органічні
компоненти нормальної сечі: сечовина, сечова кислота, креатинін і креатин,
гіпурова кислота, індикан, амінокислоти (гіпераміноацидурія); лимонна, молочна
й піровиноградна кислоти, а також фосфати, NH3, глюкоза, кетонові тіла.
Кліренс (коефіцієнт очищення).
Участь ензимних систем у процесах реабсорбції й секреції. Ниркова
регуляція тиску крові. Система ренін-ангіотензин.
Вивчення спектру ізоферментів аланінамінопептидази (ААП). Специфічна
ознака ураження тканини нирок (поява у крові та сечі ізофермент ААП3).
Протеїнопатії - приклади молекулярних порушень білкового й
амінокислотного обмінів. Біохімічні аналізи сечі за таких протеїнопатій, як:
фенілкетонурія або фенілпіровиноградна олігофренія; альбінізм; тирозинемія;
алкаптонурія; гістидинемія; гомоцистинурія; кетонурія розгалужених
амінокислот або хвороба «сеча із запахом кленового сиропу»; хвороба Хартнупа
(дефект білків трансмембранного переносу триптофану та його метаболітів);
аміноацидурія (дефект білків однієї із транспортних систем амінокислот у
нирках); цистинурія; глюкозурія, фруктозурія і пентозурія; агаммаглобулінемія;
серпоподібноклітинна анемія.
Феромони сечі.
Патологічні компоненти сечі: білок (протеїнурія), глюкоза й інші
моносахариди (глюкозоурія); кетонові тіла (кетонурія); порфірини; жовчні
пігменти.
9
Аналіз сечі. Відбір проб. Рутинний аналіз сечі – це група «якісних» і
«напівкількісних» аналізів сечі:
I. Визначення фізичних характеристик
II. Біохімічний (хімічний) аналіз (тести по виявленню глюкози, кетонових
тіл, протеїну, білірубіну і нітриту)
III. Мікроскопічні дослідження
Аналіз сечі з допомогою відповідних тест-смужок із зонами, що
відповідають певним показникам сечі.
Катаболізм пуринових основ. Уратні кристали.
Кристали оксалату кальцію. Детоксикація D-амінокислот оксидазою D-
амінокислоти (яка присутня в нирках, одержання з гліцину оксалату).
*Сечокам’яна хвороба (на прикладі котів і птахів).
Тема лекційного заняття 2 Біохімічні показники молока. Вплив
екзогенних чинників на продуктивність тварин
Біохімія молока. Отримання сироватки молока. Осадження і виділення
казеїну. Визначення кислотності молока.
Вплив екзогенних чинників на продуктивність тварин
10
Cтруктура навчальної дисципліни
Назви змістових
модулів і тем
Кількість годин
денна форма Заочна форма
усього у тому числі усього у тому числі
л п лаб інд с.р. л п лаб інд с.р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
Змістовий модуль 1. Регуляторний вплив неорганічних і органічних речовин на метаболізм
Тема 1. Біологічні
мембрани. Вода і
мінеральні речовини в
організмі тварин і
рослин, біохімія
трансмембранних
переносів мінеральних
і органічних речовин
10 2 4 - 4 - - - - - -
Тема 2. Вітаміни.
Коензими 10 2 4 - 4 - - - - - -
Тема 3. Ензими та їх
кінетичні властивості 8 2 4 - 2 - - - - - -
Тема 4. Гормони і їх
роль у метаболічних
процесах Механізми
регуляторного впливу
на обмін речовин
8 2 4 - 2 - - - - - -
Разом за змістовим
модулем 1 36 8 16 - 12 - - - - - -
Змістовий модуль 2. Динамічна та функціональна біохімія
Тема 1. Біохімія
травлення і
особливості травних
процесів у різних
організмів
6 2 2 2 - - - - - -
Тема 2. Обмін
вуглеводів і його
особливості в різних
видів тварин (1-2)
14 4 8 2 - - - - - -
Тема 3. Амфіболічні
перетворення
органічних сполук
(ЦТК). Енергетика
біохімічних процесів
7 2 4 1 - - - - - -
Тема 4. Метаболізм
ліпідів 5 4 2 1 - - - - - -
Тема 5. Обмінні
процеси білків і
окремих амінокислот
7 4 4 1 - - - - - -
Тема 6. Катаболізм і
анаболізм нуклеотидів
і нуклеїнових кислот
5 2 4 1 - - - - - -
Разом за змістовим
модулем 2 50 16 24 8 - - - - - -
11
Змістовий модуль 3. Метаболізм і його відображення в біохімічних показниках
Тема 1. Окреміі
біохімічні показники
біологічних рідин як
відображення стану
обміну речовин в
організмі. Біохімічні
показники сечі
17 2 2 13 - - - - - -
Тема 2. Біохімічні
показники молока.
Вплив екзогенних
чинників на
продуктивність тварин
17 2 3 12 - - - - - -
Разом за змістовим
модулем 3 34 4 5 25 - - - - - -
Курсовий проект
(робота) з __________
___________________
(якщо є в робочому
навчальному плані)
- - - - - - - - - -
Усього годин 120 30 45 45 - - - - - -
4. Теми семінарських занять
№
з/п
Назва теми Кількість
годин
1
2
...
5. Теми практичних занять
№
з/п
Назва теми Кількість
годин
1
2
...
6. Теми лабораторних занять №
з/п Назва теми
Кількість
годин
1. Регуляторний вплив неорганічних і органічних речовин на
метаболізм
Роль макро- і мікроелементів у метаболізмі. Визначення
мікроелементу (Fe) і макроелементів (Mg, Cl) і за допомогою різних
методів у біологічних зразках.
4
2. Окремі представники вітамінів. Коензими.
Жиророзчинні вітаміни, їх виявлення і роль. Якісні реакції на
вітаміни А (проби з ферум хлоридом і з сульфатною кислотою), Е
(проба з нітратною кислотою).
Водорозчинні вітаміни, їх роль як коензимів. Якісні реакції на
4
12
вітаміни: В1, В2, В5, і С. Кількісне визначення вітамінів С і
рибофлавіну (вітаміну В2) у біологічних зразках.
3. Ензими. Кінетичні аспекти.
Вплив температури та рН середовища на активність амілази.
Специфічність дії ензимів (амілази). Визначення активності амілази.
Вплив активаторів та інгібіторів на активність ензимів. Кінетичні
властивості амілази
4
4. Роль гормонів в обмінних процесах
Якісні реакції на гормони. Якісні реакції на адреналін: проби з йодом і
ферум (ІІІ) хлоридом. Якісні реакції на інсулін: біуретова реакція на
інсулін; реакції на сульфурвмісні амінокислоти. Кількісне визначення
адреналіну колориметричним методом.
4
5. Змістовий модуль 1.
Регуляторний вплив неорганічних і органічних речовин на
метаболізм.
2
6. Динамічна та функціональна біохімія
Обмін вуглеводів, його інтермедіати
Дослідження властивостей моно- і дисахаридів. Кількісне
визначення глюкози в біозразку за методом Фелінга. Реакція на
дисахариди. Реакція Барфеда.
Дослідження властивостей полісахаридів. Виявлення глікогену в
печінці. Виділення глікогену за методом Пфлюгера. Гідроліз
глікогену. Визначення вмісту глікогену в тканинах.
Контрольна робота: гліколіз, глікогеноліз, бродіння,
пентозофосфатний цикл
8
7. Біологічне окиснення речовин і їх енергетичний обмін
Кількісне визначення молочної кислоти у сироватці крові тварин
колориметричним методом та її виявлення в м’язах; визначення
активності аденозинтрифосфатази із м’язів.
Контрольна робота: ЦТК, біологічне окиснення
4
8. Метаболізм ліпідів і його інтермедіати
Виявлення жирів. Акролеїнова проба.Визначення йодного та
кислотного числа жиру. Якісна реакція на жовчні кислоти.
2
9. Інтермедіати обміну протеїнів і їх характеристики (І)
Вплив температури і реакції середовища на розчинність протеїнів.
Фізико-хімічні властивості білків. Визначення ізоелектричної точки
білка (казеїн). Реакції осадження білків (органічними кислотами:
трихлороцтовою, пікриновою; органічними розчинниками: спиртом,
ацетоном). Кількісне визначення білка за методом Лоурі.
Контрольна робота: перетворення амінокислот
2
10. Інтермедіати обміну протеїнів і їх характеристики (ІІ)
Якісні реакції на ароматичні амінокислоти. Реакція на фенілаланін,
тирозин і триптофан,. Реакція на тирозин. Реакція на триптофан.
Реакція на тіоамінокислоти.
Контрольна робота: синтез сечовини
2
11. Інтермедіати обміну нуклеїнових кислот.
Виділення нуклеопротеїнів з печінки тварин та дослідження їх
хімічного складу
Виявлення ДНК у дезоксирибонуклеопротеїні. Якісна реакція на
наявність фосфорної кислоти
Контрольна робота: синтез сечової кислоти
2
12. Змістовий модуль 2. Динамічна та функціональна біохімія 2
13
13. Основні біохімічні показники біологічних рідин
І Біохімічні показники сечі Визначення неорганічних складових частин сечі (визначення
хлоридів, сульфатів, фосфатів). Визначення патологічних складових
сечі (проби на білок, цукор, пігменти, ацетонові тіла).
2
14. ІІ Біохімічні показники молока
Отримання сироватки молока. Осадження і виділення казеїну.
Визначення кислотності молока
1
15. Змістовий модуль 3. Метаболізм і його відображення в біохімічних
показниках 2
Разом 45
Теми самостійної роботи №
з/п
Назва теми Кількість
годин
Змістовий модуль 1. Регуляторний вплив неорганічних і органічних речовин на метаболізм
1. Тема 1. Біологічні мембрани. Вода і мінеральні речовини в
організмі тварин і рослин, біохімія трансмембранних переносів
мінеральних і органічних речовин
4
2. Тема 2. Вітаміни. Коензими 4
3. Тема 3. Ензими та їх кінетичні властивості 2
4. Тема 4. Гормони і їх роль у метаболічних процесах Механізми
регуляторного впливу на обмін речовин 2
Змістовий модуль 2. Динамічна та функціональна біохімія
5. Тема 1. Біохімія травлення і особливості травних процесів у
різних організмів 2
6. Тема 2. Обмін вуглеводів і його особливості в різних видів тварин
(1-2) 2
7. Тема 3. Амфіболічні перетворення органічних сполук (ЦТК).
Енергетика біохімічних процесів 1
8. Тема 4. Метаболізм ліпідів 1
9. Тема 5. Обмінні процеси білків і окремих амінокислот 1
10. Тема 6. Катаболізм і анаболізм нуклеотидів і нуклеїнових кислот 1
Змістовий модуль 3. Метаболізм і його відображення в біохімічних показниках
11. Тема 1. Окреміі біохімічні показники біологічних рідин як
відображення стану обміну речовин в організмі. Біохімічні
показники сечі
13
12. Тема 2. Біохімічні показники молока. Вплив екзогенних чинників
на продуктивність тварин
12
Разом 45
14
1. Контрольні питання, комплекти тестів для визначення рівня засвоєння
знань студентами. 1. Відомими українськими вченими є ...
2. Статична біохімія вивчає...
3. Динамічна біохімія вивчає...
4. Функціональна біохімія вивчає...
5. Метаболізм – це ...
6. Катаболізм – це ...
7. Анаболізм – це ...
8. До яких пір проникатиме в клітину вода?
9. Основна частини води в організмі (70%) міститься ...
10. Які субстанції визначають метаболічний шлях у клітині? Навести приклад
метаболічного шляху (назва і загальна характеристика: процес деградації чи синтезу і
яких речовин).
11. Стан води в організмі, при якому вона сполучена з неорганічними іонами, називають
…
12. 23% води в організмі міститься ...
13. 7 % води в організмі міститься ...
14. Вміст води регулюється наявністю в ній катіонів ...
15. До макроелементів належать …
16. Макро- і мікроелементи. Роль нітрогену в життєдіяльності тварин.
17. Макро- і мікроелементи. Роль гідрогену в життєдіяльності тварин.
18. Макро- і мікроелементи. Роль фосфору в життєдіяльності тварин.
19. Макро- і мікроелементи. Роль натрію у життєдіяльності тварин.
20. Макро- і мікроелементи. Роль калію у життєдіяльності тварин.
21. Макро- і мікроелементи. Роль хлору в життєдіяльності тварин.
22. Макро- і мікроелементи. Роль купруму в життєдіяльності тварин.
23. Макро- і мікроелементи. Роль сульфуру в життєдіяльності тварин
24. Макро- і мікроелементи. Роль магнію в життєдіяльності тварин.
25. Макро- і мікроелементи. Роль марганцю в життєдіяльності тварин.
26. Макро- і мікроелементи. Роль селену в життєдіяльності тварин.
27. Макро- і мікроелементи. Роль кобальту в життєдіяльності тварин.
28. Макро- і мікроелементи. Роль цинку в життєдіяльності тварин.
29. Макро- і мікроелементи. Роль феруму в життєдіяльності тварин.
30. Іони натрію сконцентровані...
31. Місцем всмоктування натрію є …
32. Обмін Натрію в організмі регулюється гормоном …
33. Іони калію сконцентровані ....
34. На всмоктування іонів кальцію та його мобілізацію з кісткової тканини впливає …
35. Захворювання тварин під назвою остеомаляція пов’язано …
36. Обмін йоду в організмі регулюється гормоном …
37. При нестачі в раціоні тварин йоду виникає таке захворювання …
38. Мікроелемент, який має антиоксидантні властивості, бере участь в окисному
фосфорилуванні, разом з вітамінами Е і А справляє радіозахисну дію, це …
39. Мікроелемент, який входить до складу гемоглобіну, міоглобіну, цитохромів, це …
40. Цинк відноситься до …
41. Біологічна роль вітамінів. Навести приклади.
42. Значення вітамінів для організму вперше довів …
43. Дати пояснення гіпервітамінозам. Навести приклади.
15
44. Дати пояснення гіповітамінозом. Навести приклади.
45. Дати пояснення авітамінозам. Навести приклади.
46. Дати характеристику провітамінам. Навести приклади
47. До групи жиророзчинних вітамінів належать …
48. Вітамін А належить до ...
49. Роль жиророзчинних вітамінів, зокрема вітаміну D.
50. Роль жиророзчинних вітамінів, зокрема вітаміну Е.
51. Вітамін К відноситься до … і його основна функція …
52. Філохінон та фарнохінон є природними формами вітаміну …
53. Роль жирозчинних вітамінів, зокрема вітаміну F.
54. До групи водорозчинних вітамінів належать …
55. Роль вітаміну В1 та інших вітамінів групи В.
56. Вітамін В2 відомий як ...
57. Роль водорозчинних вітамінів, зокрема вітаміну В3.
58. Роль водорозчинних вітамінів, зокрема вітаміну С.
59. Роль водорозчинних вітамінів, зокрема вітаміну В5.
60. Роль водорозчинних вітамінів, зокрема вітаміну В6.
61. Роль водорозчинних вітамінів, зокрема вітаміну В12.
62. Роль водорозчинних вітамінів, зокрема вітаміну Н.
63. Роль водорозчинних вітамінів, зокрема вітаміну Вс.
64. Роль водорозчинних вітамінів, зокрема вітаміну Р.
65. Роль вітаміноподібних речовин, зокрема вітаміну U.
66. Вітамін В13 або оротова кислота належить до ...
67. Вітамін В15 або пангамова кислота належить до ...
68. Роль вітаміноподібних речовин, зокрема вітаміну убіхінону.
69. Роль вітаміноподібних речовин, зокрема вітаміну ВТ (карнітину)
70. Роль вітаміноподібних речовин, зокрема холіну.
71. п-амінобензойна кислота (ПАБК) належить до ...
72. Інозит відносять до …
73. Вітамери – це …
74. Роль антивітамінів.
75. Із вивченням природи такого захворювання, як пелагра, пов’язане з відкриття
вітаміну …
76. Біологічно активні речовини, які продукуються залозами внутрішньої секреції і
виділяються безпосередньо у кров, називаються…
77. Збільшення секреції адреналіну призводить до ...?
78. Гормон інсулін впливає на…
79. Антагоністом інсуліну є гормон …
80. Біологічні каталізатори білкової природи, які прискорюють хімічні процеси в
організмі, називаються…
81. Які розміри ензимів щодо кількісного амінокислотного їх складу?
82. Низькомолекулярні сполуки небілкової природи, що мають здатність сполучатися з
ферментним білком, носять назву …
83. Коферментом багатьох ферментів, які каталізують формілування, оксиметилування
та утворення метильних груп, є …
84. Створення основи сучасної кінетики ферментативного каталізу належить …
85. Ферменти належать до якого класу сполук щодо їх хімічного складу?
86. Яка різниця між субстратами і продуктами ензиматичних реакцій?
87. Які реакції проходитимуть швидше: а) звичайні перетворення речовин у відсутності
каталізаторів чи б) перетворення речовин у присутності ензимів? Чому?
16
88. В яких межах знаходиться температурний оптимум дії більшості ферментів у тварин,
.С?
89. Хто з вчених довів залежність активності ферментів від рН-середовища?
90. До неспецифічних активаторів ферментів належать …
91. Що являє собою активний центр ензиму?
92. Як називають генетично обумовлену ділянку ферменту, де проходять хімічні
перетворення?
93. Частину молекули ферменту, що зв’язує низькомолекулярні метаболіти, які
змінюють її третинну структуру та інгібують активність ферментів, називають …
94. Чи співпадають місця зв’язування кофакторів ферментів з їх активними центрами?
95. Чи мають ензими зв’язувальні сайти для продуктів чи субстратів каталізованої ними
реакції?
96. Як всі каталізатори, ензими працюють зі зниженням чи підвищенням енергії
активації (Ea) реакції?
97. Як енергія активації (Ea) реакції впливає на швидкість ферментативної реакції? Які
фактори знижують чи підвищують енергію активації реакції?
98. Ензим стабілізує стан переходу, знижуючи чи підвищуючи енергію, необхідну для
утворення продуктів?
99. Чи оборотній процес зв’язування субстрату з ензимом під час односубстратної
ензимної реакції?
100. Чи оборотній процес каталітичного етапу односубстратної ензимної реакції?
101. У чому полягає модифікація моделі «замок-ключ», що характеризує дію ферменту?
102. Різновиди ферменту, які мають одну й ту ж саму субстратну специфічність, але
різняться між собою фізичними, хімічними та імунологічними властивостями,
називаються…
103. Що на Вашу думку може зброджувати цукор?
104. З допомогою яких ферментів перетравлюються вуглеводи?
105. З допомогою яких ферментів перетравлюються полісахариди?
106. З допомогою яких ферментів перетравлюються олігосахариди?
107. З допомогою яких ферментів перетравлюються ліпіди?
108. З допомогою яких ферментів перетравлюються жири?
109. З допомогою яких ферментів перетравлюються нейтральні жири?
110. З допомогою яких ферментів перетравлюються фосфоліпіди?
111. З допомогою яких ферментів перетравлюються холестериди?
112. З допомогою яких ферментів перетравлюються білки?
113. З допомогою яких ферментів перетравлюються поліпептиди?
114. З допомогою яких ферментів перетравлюються олігопептиди?
115. З допомогою яких ферментів перетравлюються нуклеопротеїни?
116. З допомогою яких ферментів гідролізуються нуклеїнові кислоти, ДНК, РНК?
117. За класифікацією ферментів (КФ) кожний ензим описується послідовністю 4-х
чисел. Що означає перше число у такій послідовності?
118. Яка характерна риса реакцій що каталізуються оксидоредуктазами (тобто вказати
те що вказує на реакцію, яка відбувається за дії саме цих ферментів)?
119. Яка характерна риса реакцій що каталізуються трансферазами (тобто вказати те що
вказує на реакцію, яка відбувається за дії саме цих ферментів)?
120. Яка характерна риса реакцій що каталізуються гідролазами (тобто вказати те що
вказує на реакцію, яка відбувається за дії саме цих ферментів)?
121. Яка характерна риса реакцій що каталізуються ліазами (тобто вказати те що вказує
на реакцію, яка відбувається за дії саме цих ферментів)?
122. Яка характерна риса реакцій що каталізуються ізомеразами (тобто вказати те що
вказує на реакцію, яка відбувається за дії саме цих ферментів)?
123. Яка характерна риса реакцій, що каталізуються лігазами (тобто відмітити те, що
17
вказує на реакцію, яка відбувається за дії саме цих ферментів)?
124. Чим особливий фермент уреаза?
125. Простетичною групою у каталазі та пероксидазі є …
126. Складовою частиною таких ензимів, як пептидази, карбоангідрази, урикази, уреази,
альдолази, фосфатази є …
127. Цитратсинтазна реакція ЦТК.
128. Аконітазна реакція ЦТК (в цілому).
129. (НАД-залежна) ізоцитратдегідрогеназна реакція ЦТК.
130. Реакція ЦТК, що каталізується мультиензимного альфа-
кетоглутаратдегідрогеназним комплексом.
131. Сукцинілтіокіназна реакція ЦТК.
132. Нуклеозидфосфокіназна реакція ЦТК.
133. ФАД-залежна сукцинатдегідрогеназна реакція ЦТК.
134. Фумарат-гідратазна (фумаразна) реакція ЦТК.
135. Малатдегідрогеназна реакція ЦТК.
136. Ферменти клітинного дихання локалізовані переважно в:
137. Спиртове бродіння.
138. Пропіоновокисле бродіння.
139. Молочнокисле бродіння.
140. Маслянокисле бродіння.
141. Якими реакціями глікогеноліз відмінний від гліколізу?
142. Фосфорилазна реакція глікогенолізу.
143. Фосфоглюкомутазна реакція глікогенолізу.
144. Гексокіназна реакція гліколізу.
145. Глюкокіназна реакція гліколізу.
146. Яка перша незворотня реакція гліколізу?
147. Глюкозофосфат-ізомеразна реакція гліколізу.
148. Фосфофруктокіназна реакція гліколізу.
149. Яка друга незворотня реакція гліколізу?
150. Альдолазна реакція гліколізу.
151. Тріозофосфатізомеразна реакція гліколізу.
152. Гліцеральдегід-3-фосфатдегідрогеназна реакція гліколізу.
153. Фосфогліцератмутазна реакція гліколізу.
154. Фосфогліцераткіназна реакція гліколізу
155. Енолазна реакція гліколізу.
156. Яка третя незворотня реакція гліколізу?
157. Лактатдегідрогеназна реакція гліколізу.
158. Завершальна реакція анаеробного гліколізу
159. Які при гліколізі 3 реакції є незворотніми?
160. Чи в процесах гліколізу, глікогенолізу, окисного фосфорилування бере участь
Фосфор?
161. Окиснення глюкози в м’язах, у мозку тощо зменшує чи збільшує глюкоземію?
162. Як змінюється рівень секреції інсуліну при гіперглюкоземії, гіперглікемії?
163. Підвищується чи знижується рівень секреції глюкагону при гіпоглюкоземії,
гіпоглікемії?
164. Інсулін знижує чи підвищує швидкість синтезу глюконеогенезу?
165. Адреналін підвищує чи знижує швидкість синтезу глюконеогенезу?
166. Глюкокортикоїди підвищують чи знижують швидкість синтезу глюконеогенезу?
167. Як глюкагон діє на швидкість синтезу глюконеогенезу?
168. Вплив соматотропіну (гормону аденогіпофіза) на глюконеогенез у печінці?
18
169. Вплив глюконеогенезу на глюкоземію?
170. Глюкозолактатниий цикл (цикл Корі) полягає в ...
171. Яке біологічне значення глюкозо-аланінового циклу?
172. Сумарна реакція ПФШ (субстрати, продукти).
173. Яка перша стадія ПФШ?
174. Яка друга стадія ПФШ?
175. Внаслідок функціонування ПФШ який обсяг утворюється НАДФН ?
176. У тканинах, де відбувається активний синтез як ліпідів, так нуклеотидів, на якій
стадії закінчується ПФШ?
177. Як функціонує ПФШ у тканинах з вираженим анаболізмом (у клітинах яких
найінтенсивніше відбуваються синтези ліпідів, вільних нуклеотидів та нуклеїнових
кислот)?
178. В яких тканинах найбільш інтенсивно відбуваються реакції ПФШ?
179. На якому рівні функціонує ПФШ у тканинах з переважанням окислювального
метаболізму (наприклад, скелетні м’язи)?
180. Пояснити циклічність ПФШ.
181. Чому називають ПФШ гексозомонофосфатним шунтом окиснення глюкози?
182. Де використовується пентоза, яка утворюється внаслідок функціонування ПФШ?
183. Яке біологічне значення функціонування ПФШ у еритроцитах?
184. Чому в адипоцитах жирової тканини ПФШ має характер метаболічного циклу?
185. Кортизол (представник глюкокортикоїдів) стимулює чи гальмує глюконеогенез?
186. Як відображається мобілізація глікогену печінки на глюкоземії?
187. Як ресорбція глюкози в кишечнику впливає на глюкоземію?
188. Біологічні мембрани в організмі тварин виконують …
189. Яким чином (шляхом простої дифузії (?), піноцитозу(?)) всмоктуються
моноацилгліцероли? Описати в загальних рисах процес всмоктування.
190. Яким чином (шляхом простої дифузії (?), піноцитозу(?)) всмоктуються 50 %
продуктів гідролізу ТАГ? Описати в загальних рисах процес всмоктування.
191. Роль холевої кислоти у перетравленні ліпідів.
192. Роль холанової кислоти у перетравленні ліпідів.
193. Роль хенодезоксихолевої кислоти у перетравленні ліпідів.
194. Особливості травлення жирів у дорослих (щодо наявності ферментів у різних
відділах шлунково-кишкового тракту).
195. Особливості травлення жирів у немовлят (щодо наявності ферментів у різних
відділах шлунково-кишкового тракту).
196. Розпад триацилгліцеролу за дії ферментів: відщеплення останнього ацильного
залишку (субстрати, продукти, фермент).
197. Локалізація процесів бета-окиснення ЖК (активація ЖК і саме реакції їх бета-
окиснення).
198. Бета окиснення ЖК: що відбувається за реакції, яку каталізує ацил-КоА-синтетаза
(тіокіназа) (субстрати, продукти, кофермент; назва реакції за перетворенням, що
відбувається)?
199. Яка речовина бере участь у ліпідному обміні, виконуючи функції переносника
залишків жирних кислот через мембрани мітохондрій?
200. Бета окиснення ЖК: що відбувається за реакції, яку каталізує карнітин-
ацилтрансфераза І?
201. Бета окиснення ЖК: що відбувається за реакції, яку каталізує карнітин-
ацилкарнітин-транслоказа?
202. Бета окиснення ЖК: що відбувається за реакції, яку каталізує карнітин-
ацилтрансфераза ІІ?
203. Бета окиснення ЖК: що відбувається за реакції, яку каталізує ацил-КоА-
19
дегідрогеназа (субстрати, продукти, кофермент; назва реакції за перетворенням, що
відбувається).
204. Бета окиснення ЖК: що відбувається за реакції, яку каталізує еноїл-КоА-гідратаза
(субстрати, продукти, кофермент; назва реакції за перетворенням, що відбувається).
205. Бета окиснення ЖК: що відбувається за реакції, яку каталізує 3-оксиацил-КоА-
дегідрогеназа (субстрати, продукти, кофермент; назва реакції за перетворенням, що
відбувається).
206. Бета окиснення ЖК: що відбувається за реакції, яку каталізує бета-кетоацил-КоА-
тіолаза (субстрати, продукти, кофермент; назва реакції за перетворенням, що
відбувається)?
207. Де може відбуватися процес бета-окиснення жирної кислоти (С24:0)?
208. Окиснення гліцеролу: гліцеролфосфокіназна реакція (субстрати, продукти).
209. Окиснення гліцеролу: утворення гліцеральдегід-3-фосфату (субстрати, продукти,
фермент).
210. Окиснення гліцеролу: НАД-залежна дегідрогеназна реакція (субстрати, продукти,
кофермент).
211. Розпад триацилгліцеролу за дії ферментів: відщеплення першого ацильного
залишку субстрати, продукти, фермент).
212. Розпад триацилгліцеролу за дії ферментів: відщеплення другого ацильного залишку
(субстрати, продукти, фермент).
213. Розпад триацилгліцеролу за дії ферментів: відщеплення останнього ацильного
залишку (субстрати, продукти, фермент).
214. Розпад фосфоліпідів: охарактеризувати реакцію, яку каталізує фосфоліпаза
А1(субстрати, продукти).
215. Розпад фосфоліпідів: охарактеризувати реакцію, яку каталізує фосфоліпаза
А2(субстрати, продукти).
216. Розпад фосфоліпідів: охарактеризувати реакцію, яку каталізує фосфоліпаза С
(субстрати, продукти).
217. Розпад фосфоліпідів: охарактеризувати реакцію, яку каталізує фосфоліпаза D
(субстрати, продукти)
218. Катаболізм стеридів за допомогою ферментів (навести типову реакцію, вказавши
субстрати, продукти, ферменти).
219. Чи можливий синтез ліноленової кислоти в організмі тварин і людини? Дати
пояснення.
220. Чи можливий синтез лінолевої кислоти в організмі тварин і людини? Дати
пояснення.
221. Локалізація синтезу ЖК у клітині.
222. Синтез ЖК: субстрати, продукти, кофермент реакції, каталізованої ацетил-КоА-
карбоксилазою.
223. Синтез ЖК: субстрати, продукти, кофермент реакції, каталізованої АПБ-
ацетилтрансферазою
224. Синтез ЖК: субстрати, продукти, кофермент реакції, каталізованої АПБ-
малонілтрансферазою
225. Синтез ЖК: субстрати, продукти, кофермент реакції, каталізованої .-кетоацил-
АПБ-синтетазою
226. Синтез ЖК: субстрати, продукти, кофермент реакції, каталізованої .-кетоацил-
АПБ-редуктазою
227. Синтез ЖК: субстрати, продукти, кофермент реакції, каталізованої .-оксиацил-
АПБ-дегідразою
228. Синтез ЖК: субстрати, продукти, кофермент реакції, каталізованої еноїл-АПБ-
редуктазою
229. Синтез ЖК: сумарна реакція синтезу стеаринової (октадеканової) кислоти
20
(субстрати, продукти).
230. Синтез ЖК: сумарна реакція синтезу пальмітинової (гексадеканової) кислоти
(субстрати, продукти).
231. Синтез ЖК (їх десатурація). Як утворюються ненасичені ЖК за дії ацил-КоА-
оксигенази?
232. Дати характеристику мітохондріальній системі елонгації ЖК.
233. Дати характеристику мікросомальній елонгаційній системі для ЖК.
234. Дати характеристику системи елонгації ЖК в ендоплазматичному ретикулумі.
235. Чи зв’язане .-окиснення ЖК у пероксисомах із синтезом ATФ?
236. Як діє на ліполіз в адипоцитах адреналін, глюкагон, соматотропін, статеві гормони,
тироксин і трийодтиронін, лептин, інсулін ?
237. Кетогенез кетонових тіл (ацетооцтова кислота, бета-оксибутират; ацетон)
238. За відсутності лікування концентрація яких речовин у хворих на цукровий діабет
зростає в десятки разів, що супроводжується кетоацидозом (зміщенням реакції в яку
сторону), який є небезпечним для якого органу?
239. Ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ) – .-ліпопротеїни (переносники яких
сполук?);
240. висока концентрація ЛПНЩ є одним із факторів ризику якого захворювання і
чому?
241. Ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ) – .-ліпопротеїни (переносники яких
сполук?).
242. Жовчні кислоти є важливими для абсорбції яких сполук?
243. Жовчні кислоти обов'язково є необхідними для абсорбції яких жиророзчинних
вітамінів ?
244. Синтез ТАГ: описати 1-ацилгліцерол-3-фосфатацилтрансферазну реакцію
(субстрати, продукти).
245. Синтез ТАГ: описати диацилгліцерол-ацилтрансферазну реакцію (субстрати,
продукти).
246. Синтез ТАГ: механізми утворення гліцерол-3-фосфату (субстрати, ферменти).
247. Синтез ТАГ: описати фосфатидат-фосфосфо-гідролазну реакцію (субстрати,
продукти).
248. Синтез ТАГ: утворення гліцерол-3-фосфату в гліцеролфосфокіназній реакції
(субстрати, ферменти).
249. Синтез ТАГ: описати гліцерол-3-фосфатацилтрансферазну реакцію (субстрати,
продукти).
250. Синтез ТАГ: утворення гліцерол-3-фосфату в гліцерол-3-фосфатдегідрогеназній
реакції (субстрати, ферменти).
251. Біосинтез фосфогліцеридів. Як може утворюватися фосфатидна кислота з
гліцеролу? Навести схему і охарактеризувати її (субстрати, продукти, ферменти).
252. Біосинтез фосфогліцеридів. Утворення фосфатидилхоліну із фосфатидної
кислоти. Охарактеризувати процес за допомогою схеми (субстрати, продукти,
ферменти).
253. Біосинтез фосфогліцеридів. Утворення фосфатидилетаноламіну із фосфатидної
кислоти. Охарактеризувати процес за допомогою схеми (субстрати, продукти,
ферменти).
254. Біосинтез фосфогліцеридів. Утворення активованої форми етаноламіну
(субстрати, продукти, ферменти).
255. Біосинтез фосфогліцеридів. Утворення активованої форми холіну (субстрати,
продукти, ферменти).
256. Ліпогенез в жировій тканині та печінці як змінює глюкоземію?
21
257. До амінотрансфераз належать …
258. Трансамінування – це ...
259. Коферментами амінотрансфераз є ...
260. Карбомоїлфосфатсинтетазна реакція орнітинового циклу (субстрати і продукти)
261. Орнітинтранскарбомоїлазна реакція орнітинового циклу (субстрати і продукти)
262. Аргінінсукцинатсинтазна реакція орнітинового циклу (субстрати і продукти)
263. Аргінінсукцинатліазна реакція орнітинового циклу (субстрати і продукти)
264. Аргіназна реакція орнітинового циклу (субстрати і продукти)
265. Біосинтез сечовини відбувається …
266. Ферменти біосинтезу білка зосереджені переважно в …
267. Де відбувається транскрипція мРНК? Які етапи транскрипції?
268. Де відбувається біосинтез білка і яка послідовність етапів його синтезу?
301.Які патологічні компоненти можуть бути виявлені при лабораторному дослідженні сечі
хворої на цукровий діабет собаки?
302. На яке захворювання шимпанзе вказує виявлення гіперглікемії в крові та збільшення
вмісту кетонових тіл у сечі за біохімічних досліджень?
303. Наслідком катаболізму яких речовин є підвищення екскреції сечової кислоти ?
304. Внаслідок появи якої сполуки рН сечі пацієнта знижується ( до 4,5) після його
двотижневого голодування?
305. Про які процеси свідчить виявлення підвищеного рівня сечової кислоти в сечі хворої
людини, що страждає від сильних болів у суглобах?
307. Якщо в хворого в сечі виявлено високий вміст цитруліну, то «недостатність» якого
ферменту має місце?
308. Якщо в крові та сечі дитини підвищений вміст аргініносукцинату та спостерігається
блювота, порушення координації рухів, відраза до продуктів, збагачених білками, то це є
наслідком порушення якого метаболічного шляху?
309. Який головний нітрогеновмісний компонент сечі?
310. Якщо в дитини тривалі головні болі в животі, особливо після прийому білкової їжі,
гіперамоніємія, а в її сечі виявлено: підвищену концентрацію аргініну, зменшення добової
екскреції сечовини, то це пов’язано з порушенням яких метаболічних перетворень
311. Характерне збільшення екскреції яких сполук для сечокам’яної хвороби?
312. Якщо в сечі пацієнта виявлено глюкозу і ацетонові тіла, то це характерно, передусім,
для якого захворювання?
313. За біохімічних досліджень сечі новонародженого виявлено цитрулін та високий вміст
аміаку, що є наслідком порушення синтезу яких сполук?
314. Якщо в немовля в сечі виявлено надлишок фенілпірувату та фенілацетату, то це
свідчить про вроджений дефект обміну якої амінокислоти?
315. Як виявляється цистиноз (порушення обміну цистеїну)?
316. Якщо в дорослого пацієнта спостерігається діарея, метеоризм, що виникають після
прийому білкової їжі, а в сечі виявлено підвищену кількість індикану, то з якої
амінокислоти утворюється ця сполука?
317. Якщо в дорослого пацієнта діагностовано хворобу Хартнупа і в період загострення її
спостерігається в сечі підвищена концентрація індолілоцтової кислоти, то метаболітом якої
амінокислоти є ця речовина?
318. Якщо в сечі пацієнта виявлено високий вміст індикану (показника активації процесів
гниття білків в кишечнику), то яка амінокислота є його попередником?
319. Якщо через 5 місяців після народження у дитини стали помічати сповільнення
психічного розвитку, періодичну появу судом, а проба сечі з ферум хлоридом є позитивною,
то це свідчить про яке спадкове захворювання?
22
320. Ознаками якого рецесивного спадкового захворювання є, наприклад: підвищений
цукор у крові, збільшені в розмірі печінка та селезінка, катаракта кришталика в дитини?
321. Яка в дитини вроджена ензимопатія, що характеризується затримкою розумового
розвитку, збільшенням розміру печінки, помутнінням кришталика ока та виявляється при
споживанні молока?
322. Внаслідок чого виникає спадкове захворювання галактоземія і як її розвиток може бути
затриманий?
323. Галактоземія і лактоземія - це назви одного й того ж захворювання чи різних?
324.Низька активність якого травного ферменту спостерігається за «непереносимості
«молочного цукру»?
325. З яких моносахаридів складається лактоза (молочний цукор)?
326. Для синтезу якої речовини використовується галактоза в молочних залозах ?
327. В яких тканинах активно «працює» пентозофосфатний шлях (наприклад: скелетні
м’язи, жирова тканина, лактуюча молочна залоза, кора наднирників, сім’яники)?
328. Де відбувається активний синтез жирних кислот (наприклад: в адипоцитах жирової
тканини, у клітинах кишечнику, в епітеліальних клітинах молочної залози під час лактації, в
гепатоцитах)?
329.Чи відбувається активно біосинтез триацилгліцеролів у печінці, кишечнику, в лактуючій
молочній залозі та в жировій тканині?
330. Яких імуноглобулінів (IgA, IgD, IgE, IgG, IgM) є більше у молозиві корови?
23
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
ОС «Магістр»
спеціальність_________
ветеринарна медицина
Кафедра
біохімії і фізіології
тварин
20__-20__ навч. рік
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ
БІЛЕТ № _1_
з дисципліни
Біохімія тварин з
основами фізичної і
колоїдної хімії
Затверджую В,о,Зав. кафедри
________________
(підпис)
Томчук В.А._(ПІБ)
____________20___ р.
Екзаменаційні запитання
(максимальна оцінка 10 балів за відповідь на кожне запитання)
1. Розпад фосфоліпідів: охарактеризувати реакцію, яку каталізує фосфоліпаза D (субстрати, продукти)
2. Скласти ряд почергових реакцій орнітинового циклу, починаючи з цитруліну
Тестові завдання різних типів
(максимальна оцінка 10 балів за відповіді на тестові завдання)
1 Метаболізм – це ...
A) обмін речовин;
B) синтез речовин;
C) розпад речовин;
D) перетворення з утворенням нових речовин;
E) шляхи перетворень, внаслідок яких продукуються кінцеві
продукти.
2. Чому в адипоцитах жирової тканини ПФШ має характер метаболічного циклу?
A) циклічність перетворень;
B) зв'язок з гліколізом;
C) зв’язок з глікогенолізом;
D) головна функція – генерація відновлених НАДФН;
E) головна функція – генерація відновлених НАДН
3. Гексокіназна реакція гліколізу.
A) субстрат: фосфоенолпіруват, АДФ, Н2О; продукт – піруват, АТФ;
B) субстрати: гліцеральдегід-3-фосфат, Фн, НАД+; продукти – 1,3-дифосфогліцерат, НАДН (Н+);
C) субстрати: 1,3-дифосфогліцерат, АДФ, НАД+; продукти –3-фосфогліцерат, АТФ;
D) субстрат: 3-фосфогліцерат; продукт – 2-фосфогліцерат, АТФ;
E) субстрат: глюкоза, АТФ; продукт – глюкозо-6-фосфат, АДФ;
4. Чим обумовлені гіповітамінози?
A) наявністю антивітамінів;
B) недостатнім надходженням вітамінів або
неповним їх засвоєнням;
C) наявністю вітамерів;
D) синергізмом вітамінів;
E) антагонізмом вітамінів.
5. Які Ви знаєте «травні» ферменти, що спричиняють деградацію білків?
A) пептидази, протеази, дезамінази, трипсин, хімотрипсин, еластаза;
B) амілаза, мальтаза, гідролаза, пептидази, протеази, дезамінази;
C) хімотрипсин, трипсин, еластаза, нуклеаза, пепсин, пептидаза;
D) рестриктази, нуклеотидази, мальтаза, гідролаза, пептидази, протеази;
E) гідролаза, пептидази, хімотрипсин, трипсин, еластаза, пептидаза;
6. Кобальт є складовою частиною ...
A) вітаміну В12
B) АТФ
C) лецитину
D) сфінгозину
E) тіаміну
7. Як окиснення глюкози в м’язах, у мозку впливає на глюкоземію?
8. Низькомолекулярні сполуки небілкової природи, що мають здатність сполучатися з ферментним
білком, носять назву:
A) апоферменти
B) кофактори
C) коферменти D) субстрати
E) ізоферменти
9. Захворювання тварин під назвою остеомаляція пов’язано:
A) з недостатністю вітаміну А;
B) з недостатністю вітаміну К;
C) з недостатністю вітаміну С;
D) з недостатністю вітаміну Д
E) з недостатністю вітаміну Р;
10. З допомогою яких ферментів перетравлюються полісахариди?
A) нуклеази, ліпази, амілази;
B) фосфодіестерази, нуклеозидази, лігази
C) хімотрипсин, трипсин, пепсин, еластази;
D) амілази, сахарази, мальтази, лактази, целобіази
E) ліпази, фосфоліпази, холестеролестерази
24
2. Методи навчання.
Методи навчання (methods (гр.) - шлях пізнання спосіб знаходження істини)
- це впорядковані способи взаєповязаної, цілеспрямованої діяльності викладача та
студентів, спрямовані на ефективне розвязання завдань вивчення дисципліни
«Біохімія тварин з основами фізичної і колоїдної хімії». Методи навчання
реалізуються через систему прийомів навчання (дії педагога, студентів,
спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів) і засобів навчальної
діяльності (різноманітне навчальне обладнання, яке використовується у системі
пізнавальної діяльності: книги, лабораторне обладнання, технічні засоби).
Нижче наведено методи навчання, що використовуються як на основних
видах аудиторних навчальних занять дисципліни «Біохімія тварин з основами
фізичної і колоїдної хімії», так і позаудиторний час - самостійної роботи
студентів.
За джерелами передачі і характером сприйняття інформації загалом
розрізняють три групи методів навчання:
словесні (розповідь, пояснення): розповідь - це мотод навчання, який
передбачає оповідну, описову форму розкриття навчального матеріалу
(залучення уяви студента); пояснення - вербальний метод навчання (за
допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища, закону
процесу), що грунтується на логічному мисленні з використанням
попереднього досвіду студентів;
наочні (демонстрація , ілюстрація): демонстрація - це метод навчання,
який передбачає показ предметів і процесів насправді, в динаміці;
ілюстрація - метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються
через їх символічне зображення (світлини, малюнки, схеми, графіки і т.п.)
практичні (лабораторний метод, практична робота, вправа,
спостереження): лабораторний метод передбачає організацію навчальної
роботи шляхом використання спеціального обладнання та певної технології
для набуття нових знань або перевірки наукових гіпотез на рівні
досліджень; практична робота - спрямована на використання набутих
знань у розвязанні практичних завдань (наприклад, виконання якогось
експерименту або його фрагменту у біохімічних дослідженнях науковців);
вправа - це метод навчання, сутність якого полягає у цілеспрямованому,
багаторазовому повторенні студентами окремих дій чи операцій з метою
формування умінь і навичок (наприклад, уміння працювати з приладами і
обладнанням біохімічної лабораторії); спостереження як метод навчання
передбачає сприймання певних предметів, явищ, процесів у природному й
лабораторному середовищі без втручання у ці явища і процеси.
Вивчаючи структуру, фізико-хімічні та біологічні властивості природних
сполук, їх обмін, регуляцію та корекцію метаболічних процесів за допомогою
екзо- й ендогенних чинників використовуються й методи навчання, які є
різними за характером логіки пізнання, а саме:
25
- аналітичний метод, що передбачає мисленнєвий або практичний розклад
цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак;
- індуктивний метод, який є шляхом вивчення предметів, явищ від
одиничного до загального;
- дедуктивний метод, що базується на вивченні навчального матеріалу від
загального до окремого, одиничного;
- традуктивний метод, який передбачає висновки від одиничного, від
часткового до часткового, від загального до загального.
Вище вказані методи використовуються на основних видах аудиторних
навчальних занять (про які детальніше подано нижче) дисципліни «Біохімія
тварин з основами фізичної і колоїдної хімії».
Основними видами навчальних занять дисципліни «Біохімія тварин з
основами фізичної і колоїдної хімії» є заняття: аудиторні (лекція, лабораторне
заняття, консультація) та позаудиторні - самостійна робота студентів.
Навчальна лекція дисципліни «Біохімія тварин з основами фізичної і
колоїдної хімії» — це логічно вивершений, науково обґрунтований і
систематизований виклад наукових питань, що висвітлюють структуру, фізико-
хімічні та біологічні властивості природних сполук, їх обмін, регуляцію та
корекцію метаболічних процесів за допомогою як кормових, так і лікарських
засобів з метою зміцнення здоров’я та підвищення рівня продуктивності тварин.
Лекції курсу «Біохімія тварин з основами фізичної і колоїдної хімії» є
ілюстрованими і представлені у вигляді презентацій (PDF-файли яких надаються
студентам) з метою кращого засвоєння матеріалу.
Оскільки лекція є одним з основних видів навчальних занять і, водночас,
методів навчання у вищій школі, то вона покликана формувати у студентів базис
знань з біохімії тварин та основ фізичної і колоїдної хімії, а також визначати
напрямок, основний зміст і характер лабораторних занять та самостійної роботи
студентів з дисципліни «Біохімія тварин з основами фізичної і колоїдної хімії».
Лабораторне заняття - це вид навчального заняття, на якому студенти під
керівництвом викладача проводять справжні або модельні експерименти чи
досліди в спеціально обладнаних навчальних лабораторіях з використанням
устаткування, пристосованого для умов навчального процесу. Звідси
дидактичною метою лабораторного заняття є практичне підтвердження окремих
теоретичних положень дисципліни «Біохімія тварин з основами фізичної і
колоїдної хімії», набуття практичних умінь та навичок роботи з лабораторним
устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною
апаратурою, методикою експериментальних біохімічних досліджень.
Етапами підготовки і проведення лабораторного заняття є: проведення
попереднього контролю підготовленості студентів до виконання конкретної
лабораторної роботи; виконання конкретних завдань у відповідності з
26
запропонованою тематикою; оформлення індивідуального звіту; оцінювання
результатів роботи студентів викладачем.
Слід обов’язково зазначити, що у випадку виконання лабораторних робіт,
пов'язаних з можливою небезпекою для здоров'я і життя студентів, обов'язковим
етапом його підготовки і проведення є інструктаж з правил безпеки і контроль за
їх дотриманням, що проводиться як і на першому занятті (загальний інструктаж
роботи в біохімічній лабораторії), так і наступних (інструктаж щодо окремих
можливо небезпечних умов проведення дослідів).
Консультація - це один із видів навчальних занять, що проводиться з
метою отримання студентом відповіді на окремі теоретичні чи практичні питання
біохімії тварин та для пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх
практичного застосування у ветеринарній медицині. Консультації протягом
семестру (поточні консультації, семестрові) та перед контрольним заходом
(екзаменаційні) проводяться за графіком деканату факультету.
Самостійна робота є основним засобом засвоєння студентом навчального
матеріалу з біохімії тварин у час, вільний від обов'язкових навчальних занять.
Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності:
- проблемний виклад, що передбачає створення викладачем проблемної
ситуації, допомогу студентам у виділенні та "прийнятті" проблемного
завдання;
- частково пошуковий метод, що включає студентів у пошук шляхів,
прийомів і засобів розвязання пізнавального завдання;
- дослідницький метод, який спрямований на включення студентів у
самостійне розвязання пізнавального завдання з використанням необхідного
обладнання.
3. Форми контролю. Для здійснення контролю за якістю знань та вмінь студентів традиційно
використовуються:
- контрольні роботи;
- індивідуальні співбесіди;
- колоквіуми;
- заліки;
- іспити;
За призначенням і характером контроль поділяють на попередній,
поточний, періодичний, підсумковий, взаємоконтроль, самоконтроль.
Попередній контроль проводять, щоб визначити рівень підготовленості
студентів на початку нового навчального року чи періоду. Результати цього
контролю суттєво впливають на з'ясування початкової ситуації для подальшої
організації навчального процесу у вищому навчальному закладі, конкретизування,
27
оптимізації та більш цілеспрямованого визначення його змістового компонента,
обґрунтування послідовності опрацювання розділів і частин навчальних
предметів, визначення основних методів, форм і засобів його проведення та ін.
Поточний контроль застосовують для перевірки і окремих студентів, і
академічних груп, як правило, у повсякденній навчальній діяльності, насамперед,
на планових заняттях. Викладач систематично спостерігає за навчальною роботою
студентів, перевіряє рівень опанування програмного матеріалу, формування
практичних навичок та вмінь, їхньої міцності, а також виставляє відповідні оцінки
за уст відповіді, контрольні роботи, практичне виконання певних нормативів,
передбачених збірниками нормативів і програмою навчальних дисциплін.
Поточний контроль має виховний характер, бо спрямований на
стимулювання у студентів прагнення систематично самостійно працювати над
навчальним матеріалом, підвищувати свій рівень знань, а також на вдосконалення
педагогічної майстерності викладача.
Періодичний контроль має системний, плановий і цілеспрямований
характер. Він полягає у визначенні рівня та обсягу оволодіння знаннями,
навичками і вміннями наприкінці тижня, місяця, кварталу, півріччя, навчального
року. Цей контроль здійснюють і у процесі планових занять (навчань), і в
спеціально відведений резервний час.
Підсумковий контроль спрямовано на визначення рівня реалізації завдань,
сформульованих у навчальних програмах, планах підготовки та в інших
документах, які регламентують навчально-виховний процес. Він охоплює і
теоретичну, і практичну підготовку студентів, проводять його, як правило,
наприкінці зимового й літнього періодів навчання, під час спеціальних заходів
перевірки.
У навчально-виховному процесі діє взаємоконтроль у формі порад,
консультацій, обміну досвідом, допомоги найкращих студентів тим, які відстають
у навчанні.
Важливим засобом контролю є самоконтроль який реалізує на практиці
принципи активності й свідомості, міцності знань, навичок і вмінь студентів.
Розрізняють дві форми самоконтролю: індивідуальна і групова. У разі
індивідуальної форми контролю студент самостійно визначає ступінь опанування
професійними знаннями, навичками та вміннями. Груповий самоконтроль
передбачає оцінку власної навчальної діяльності та досягнутих успіхів, а також
визначення недоліків, обґрунтування шляхів їх подолання.
До основних форм організації перевірки знань, навичок і вмінь, окрім
самоконтролю, належать індивідуальна, фронтальна і групова перевірки.
Мета індивідуальної перевірки - визначити, на якому рівні кожен студент
оволодів сукупністю знань, навичок і вмінь, розвитком професійних якостей, а
також визначити основні недоліки й шляхи їх усунення.
Фронтальну перевірку застосовують, щоб за відносно короткий термін часу
з'ясувати рівень опанування програмного матеріалу. Викладач готує з певної теми
короткі запитання для студентів з вимогою коротких відповідей на них з місця.
Наприклад, фронтальна письмова робота.
28
Групова перевірка спрямована на з'ясування рівня колективних дій,
злагодженості й згуртованості під час виконання завдань.
Інколи виправдовує себе комбінована перевірка - поєднання зазначених
вище форм.
Відповідно до цілей контролю, які визначають викладачі, для реалізації цих
форм перевірки використовують певні методи.
Методи перевірки - це сукупність прийомів і способів педагогічної
діагностики ефективності навчально-ггізнавальної діяльності студентів
забезпечувати повну й змістовну інформацію про перебіг дидактичного процесу у
навчальних закладах та про його дієвість і результативність.
Основні методи перевірки успішності студентів у дидактичному процесі та
визначення ефективності цього процесу, побічне спостереження, усне
опитування, вправляння, програмований контроль, письмові роботи, дидактичні
тести тощо.
За допомогою методу спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю
студентів педагог докладно пізнає їх діяльність, ставлення, волю й бажання,
з'ясовує нахили і здібності, успіхи, поведінку, можливості та способи дій у певних
ситуаціях, визначає обсяг і глибину оволодіння професійними знаннями, рівень
опанування відповідними навичками та вміннями, ступінь сформованості
особистіших якостей, визначає недоліки й шляхи їх усунення тощо. Контрольне
спостереження можна здійснити в будь-який час і на будь-яких заняттях.
Письмовий контроль забезпечує глибоку й всебічну перевірку опанування
програмного матеріалу. За допомогою письмових робіт одночасно контролюють
значну кількість студентів у різних галузях знань.
Цей метод досить об'єктивний, бо надає можливість порівняти знання
різних студентів за допомогою стандартних запитань, виявити теоретичні знання,
практичні навички та вміння, а також адекватне їх застосування для розв'язання
конкретних професійних завдань. У результаті такого аналізу в педагога
формується уявлення про кожного студентами, про його переваги та недоліки.
Об'єктивний і всебічний аналіз має надзвичайно сильний виховний та
дидактичний вплив і на науково-педагогічного працівника, так і на інших
студентів.
Ще одним методом перевірки є усне опитування. Його здійснюють за
допомогою бесіди, оповідання студента, тлумачення певних теорій, ідей, поглядів
професійних явищ тощо, їхня найбільша методична цінність - те, що вони
забезпечують безпосередній живий контакт педагога з тими, хто навчається. В
основі усного опитування - монологічна відповідь студента або бесіда. Цей метод,
завдяки своїй специфіці й характеру застосування, використовують і щоденно на
планових заняттях, і на різноманітних перевірках.
Під час опитування особливу увагу слід приділяти формуванню
доброзичливої морально-психічної атмосфери в групі, яку опитують. Спочатку
педагог чітко формулює запитання, і тільки після певної паузи (15 — 20 секунд)
визначає студента, який має відповісти.
29
На вищу оцінку заслуговують студенти, які активно пропонують
нестандартні шляхи розв'язання проблеми. Тільки тоді, коли студенти не
спроможні дати правильну відповідь, потрібно спрямувати їхні обмірковування у
правильне русло, уміло підказавши необхідний напрям пошуку правильної
відповіді.
Досить ефективним методом перевірки результатів навчання студентів є
метод вправляння - практичні заняття, практикуми, практики тощо.
У дидактичній практиці дедалі частіше використовують дидактичні тести,
які становлять стандартизований комплект завдань щодо певного навчального
матеріалу, за допомогою яких визначають рівень його опанування. Тести дають
змогу об'єктивно оцінювати рівень опанування теоретичних знань" практичних
навичок та вмінь.
Щодо цілей навчання тести поділяють на чотири види:
перевірки знань (фактів, понять, законів, теорій), тобто знання таких
відомостей, які необхідно було раніше запам'ятати і тепер відтворити.
Головне тут-репродукування знань;
виявлення вмінь виконати певні розумові дії на основі здобутих знань.
Вимагають уміння розв'язати типові завдання;
виявлення вмінь самостійно здійснити критичний аналіз вивченого
матеріалу;
визначення вмінь студентів творчо використовувати здобуті знання під час
розв'язання нестандартних завдань.
Варто зазначити, що нині в українській педагогічній і психологічній
літературі не існує узгодженого погляду на використання дидактичних тестів і у
виявленні рівня опанування знань, навичок і вмінь, і для перевірки їх міцності,
надійності.
У вищих навчальних закладах також починають застосовувати для
контролю та оцінки знань студентів програмований контроль. У цьому широкі
можливості дають комп'ютери, які забезпечують негайний зворотний зв'язок між
відповіддю того, хто навчається, і запрограмованим навчальним матеріалом,
дають змогу відразу отримати інформацію про рівень відповіді.
Метод машинного (програмованого) контролю. Здійснюється за допомогою
електронно-обчислювальної техніки і контролюючих програм. Комп'ютер є
найоб'єктивнішим контролером при вивченні всіх навчальних предметів.
Програми для контролю здебільшого складаються за методикою контрольних
програмованих вправ. Відповіді набираються цифрами або у вигляді формул. У
міру розвитку і насичення комп'ютерами шкіл цей метод набуватиме більшої
ваги. Проте машина не може врахувати психологічні особливості учня, своєчасно
надавати йому допомогу при утрудненні — не може повністю замінити
викладача.
Метод тестового контролю. Може бути безмашинним і машинним. В основі
30
такого контролю лежать тести — спеціальні завдання, виконання (чи
невиконання) яких свідчить про наявність (або відсутність) у студентів певних
знань, умінь
10. Розподіл балів, які отримують студенти. Оцінювання студента
відбувається згідно положенням «Про екзамени та заліки у НУБіП України»
від 20.02.2015 р. протокол № 6 з табл. 1. Оцінка
національна
Оцінка
ЄКTС Визначення оцінки ЄКTС
Рейтинг студента,
бали
Відмінно А ВІДМІННО – відмінне виконання лише
з незначною кількістю помилок 90 100
Добре
В ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня
з кількома помилками 82 89
С
ДОБРЕ – в загальному правильна
робота з певною кількістю грубих
помилок
74 – 81
Задовільно
D ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі
значною кількістю недоліків 64 73
Е ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє
мінімальні критерії 60 – 63
Незадовільно
FX
НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно
працювати перед тим, як отримати залік
(позитивну оцінку) 35 59
F НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна
серйозна подальша робота 01 34
Для визначення рейтингу студента (слухача) із засвоєння дисципліни RДИС (до 100
балів) одержаний рейтинг з атестації (до 30 балів) додається до рейтингу студента
(слухача) з навчальної роботи RНР (до 70 балів): R ДИС = R НР + R АТ .
31
11. Методичне забезпечення
1. Методичні рекомендації до виконання лабораторних робіт з дисципліни:
«Біохімія тварин з основами фізичної і колоїдної хімії» для студентів
факультету ветеринарної медицини. Методичні рекомендації / С.Д.
Мельничук, Л.Г. Калачнюк, Г.І. Калачнюк, Л.В. Кліх. К: Видавничий центр
НУБіП України, 2013. – 148 с.
2. Закон України "Про вищу освіту" // Держава і право. – 2002. – № 43.
3. Закон України "Про освіту" // Голос України. – 1996. – 25 квітня.
4. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України– 2002. – 23 квітня.
5. Алексюк А. М. Педагогіка вищої школи. Історія. Теорія. Курс лекцій:
модульне навчання. – К., 1993.
6. Бойко А.М., Бардінова В.Д., Гриньова М.В., Пащенко В.О. та ін. Персоналії в
історії національної педагогіки. 22 видатних українських педагоги:
Підручник/ За заг. Ред. А.М. Бойко. – К., 2004.
7. Васянович Г.П. Педагогіка вищої школи Навч.‐ метд. посібн. – Львів, 2000.
8. Кузьмінський А.І. Підагогіка вищої школи.: Навч. посіб. – К., 2005.
9. Педагогіка вищої школи. Навчальний посібник. – Одеса: ПДПУ імені К.Д.
Ушинського, 2002.
10. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К., 2006.
11. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика
науково‐дослідницької діяльності: Підручник. – К., 2006.
12. П’ятакова Г.П. Технологія інтерактивного навчання у вищій школі.
Навчально ‐ метод. посібник. – Львів, 2008
13. Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики навчальний посібник. –
Рівне: РДПУ. 2001. – 233 с.
14. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. Навч. посібник. – К.:
Академ.видав., 2004. – 352 с.
15. Андрущенко В. Високі педагогічні технології / В. Андрущенко, В. Олексенко
// Вища освіта України. - 2007. - № 2. - С. 70 -76.
16. Пінчук О. Проблема визначення мультимедіа в освіті: технологічний аспект //
Нові технології навчання. - К., 2007. - Вип. 46. - С. 55 - 58.
17. Гончаров С.М. Інтерактивні технології навчання в кредитно-модульній
системі організації навчального процесу: Навчально-методичний посібник. -
Рівне: НУВГП, 2006. - 172 с.
18. Бабанский Ю.К., Поташник М.М. Оптимизация педагогического процесса: В
вопросах и ответах. - 2-е узд., переработанное и доп. - К., 1984.
19. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За
редакцією В.Г. Кременя, Авторський колектив: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш,
В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І. Бабин. - Тернопіль: Навчальна книга -
Богдан, 2004. - 384 с.
20. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти:
Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої
освіти.— К.: ВВП «КОМПАС», 1997.— 64с.
32
12. Рекомендована література
– основна;
1. Біохімія: практикум / Д.О. Мельничук, С.Д. Мельничук, Л.Г. Калачнюк, Г.І.
Калачнюк. За загальною редакцією академіка НАН України і НААН Д.О.
Мельничука (рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту
України, лист № 1/11-16887 від 30.10.2012) - К: ВЦ НУБіП України, 2012, 528 с.
2. Маршалл В.Дж., Бангерт С.К. Клиническая химия. 6-е изд.: Пер. с англ. М:
Бином, 2011. – 408 с.
3. Фаллер Дж.М., Шилдс Д. Молекулярная биология клетки. Руководство для
врачей. Пер. с англ. М: Бином-Пресс, 2011. – 256 с.
4. Кольман Я., Рем К.-Г. Наглядная биохимия. 3-е изд.: Пер. с нем. М.: Мир, 2009.
469 с.
5. Марри Р., Греннер Д., Мейс П., Родуэлл В. Биохимия человека – М.: Мир, 2009.
Т. 1. 381 с.
6. Марри Р., Греннер Д., Мейс П., Родуэлл В. Биохимия человека – М.: Мир, 2009.
Т. 2. 414 с.
7. Николаев А.Я. Биологическая химия. 3-е изд., перераб и доп. М.:
Медицинское информационное агенство. 2007. 568 с.
8. Губський Ю.І. Біологічна хімія. Київ – Вінниця: Нова книга, 2007. – 655 с.
9. Nelson D.L., Cox M.M. Lehninger Principles of Biochemistry (Fourth Edition) – W.
H. Freeman Publishers. 2004.-1124р.
10. Berg J.M., Tymoczko J.L., Stryer L. Biochemistry. – New York: W H Freeman; 2002.
1515 p.
11. Губський Ю.І. Біоорганічна хімія. Київ – Вінниця: Нова книга, 2007. – 431 с.
– допоміжна.
1. Ленинджер А. Основы биохими (в 3-х томах), Москва: Мир, 1985.
2. Губський Ю.І. Біологічна хімія. Київ – Вінниця: Нова книга, 2007. – 655 с.
3. Губський Ю.І. Біоорганічна хімія. Київ – Вінниця: Нова книга, 2007. – 431 с.
4. Біологічна хімія з основами фізичної та колоїдної хімії (лабораторно-
практичні заняття), укладачі: Д.О. Мельничук та ін. Київ, 1998. – 147 с.
5. Практикум з органічної хімії, під редакцією Д.О. Мельничука. Київ:
Видавничий центр НАУ, 2002. – 133 с.
6. Стрельцов О.А., Мельничук Д.О., Снітинський В.В. та ін. Фізична і
колоїдна хімія. Львів: Ліга-Прес, 2002. – 456 с.
7. Шевряков М.В., Яковенко Б.В., Явоненко О.Ф. Практикум з біологічної хімії.
Суми: Університетська книга, 2003. – 203 с.
8. Кононський О.І. Біохімія тварин. Київ: Вища шк., 2006. – 454 с.
9. Кононський О.І. Органічна хімія. Київ: Дакор, 2003. – 567 с.
10. Кононський О.І. Органічна хімія. Практикум. Київ: Вища школа, 2002. – 247
с.
11. Кононский А.И. «Физическая и коллоидная химия». К:Вища школа. 1986.
33
13. Інформаційні ресурси
1. Веб-сторінки наукових журналів: Український біохімічний журнал, Біологія
тварин і т.п.
2. Web-сторінки «Вікіпедії» та інші інтернет-джерела.
