ЗМІСТОРІЄНТОВНЕ КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

ТЕМА 5. АДАПТАЦІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5Урок 1. Адаптація як загальна властивість біологічних систем (Частина 1. Подразливість) . . . 5Урок 2. Адаптація як загальна властивість біологічних систем (Частина 2. Рух) . . . . . . . . . 7Урок 3. Адаптація як загальна властивість біологічних систем (Частина 3. Саморегуляція) . . . 9Урок 4. Адаптація як загальна властивість біологічних систем (Частина 4. Адаптація

різних груп організмів). Принцип єдності організмів та середовища існування . . . . 11Урок 5. Загальні закономірності формування адаптації. Поняття про преадаптацію

та постадаптацію. Властивості адаптацій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13Урок 6. Формування адаптацій на молекулярному та клітинному рівнях організації . . . . . . 15Урок 7. Стратегії адаптації організмів. Поняття про екологічно пластичні та екологічно

непластичні види. Поняття про адаптивну радіацію . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17Урок 8. Життєві форми тварин та рослин як адаптації до середовища існування . . . . . . . . 19Урок 9. Екологічна ніша як наслідок адаптацій організмів певного виду до існування

в екосистемі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21Урок 10. Поняття про спряжену еволюцію (коеволюцію) та коадаптацію . . . . . . . . . . . . . . 23Урок 11. Основні середовища існування та адаптації до них організмів . . . . . . . . . . . . . . . 25Урок 12. Способи терморегуляції організмів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27Урок 13. Симбіоз та його форми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29Урок 14. Організм як середовище мешкання. Поширення паразитизму серед різних груп

організмів. Адаптації паразитів до мешкання в організмі хазяїна. Відповідь організму хазяїна на оселення паразитів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

Урок 15. Адаптивні біологічні ритми біологічних систем різного рівня організації. Типи адаптивних біологічних ритмів організмів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

Урок 16. Фотоперіодизм та його адаптивне значення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35Урок 17. Узагальнення знань з теми «Адаптації» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37

ТЕМА 6. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39Урок 18. Науки, що вивчають здоров’я людини. Принцип здорового способу життя . . . . . . . 39Урок 19. Безпека і статева культура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41Урок 20. Негативний вплив на здоров’я людини алкоголю, паління та наркотиків . . . . . . . . 43Урок 21. Вплив стресових факторів на організм людини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45Урок 22. Вплив навколишнього середовища на здоров’я людини . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47Урок 23. Імунна система людини, особливості її функціонування . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49Урок 24. Профілактика неінфекційних захворювань людини (Частина 1. Захворювання

опорно-рухової, кровоносної, дихальної і травної систем) . . . . . . . . . . . . . . . . . 51Урок 25. Профілактика неінфекційних захворювань людини (Частина 2. Захворювання

видільної, ендокринної, нервової і статевої систем) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53Урок 26. Профілактика інфекційних захворювань людини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55Урок 27. Профілактика інвазійних захворювань людини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57Урок 28. Профілактика захворювань людини, що передаються статевим шляхом . . . . . . . . . 59Урок 29. Представлення проектів «Особиста програма зміцнення здоров’я» . . . . . . . . . . . . 61Урок 30. Узагальнення знань з теми «Біологічні основи здорового способу життя» . . . . . . . . 63

ТЕМА 7. ЕКОЛОГІЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65Урок 31. Предмет вивчення екології, її завдання та методи. Зв’язки екології з іншими

науками. Екологічні закони . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65Урок 32. Екологічні чинники та їхня класифікація. Закономірності впливу екологічних

чинників на організми та їх угруповання. Стено- та еврибіонтні види . . . . . . . . . . 67Урок 33. Популяції. Класифікація популяцій. Структура та характеристики популяцій.

Механізми регуляції густоти (щільності) та чисельності популяцій . . . . . . . . . . . 69

1

Урок 34. Властивості та характеристики екосистем. Типи зв’язків між популяціями різних видів в екосистемах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71

Урок 35. Екологічні сукцесії як процеси саморозвитку екосистем. Причини сукцесій та їхні типи. Закономірності сукцесій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73

Урок 36. Агроценози, їхня структура та особливості функціонування. Шляхи підвищення продуктивності агроценозів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75

Урок 37. Біосфера як глобальна екосистема, її структура та межі . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77Урок 38. Біогеохімічні цикли як необхідна умова існування біосфери . . . . . . . . . . . . . . . 79Урок 39. Вчення В. І. Вернадського про біосферу та ноосферу та його значення для

уникнення глобальної екологічної кризи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81Урок 40. Представлення проекту «Дослідження особливостей структури місцевих екосистем

(природних чи штучних)» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83Урок 41. Узагальнення знань з теми «Екологія» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85

ТЕМА 8. СТАЛИЙ РОЗВИТОК ТА РАЦІОНАЛЬНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ . . . . . . . . 87Урок 42. Сучасні екологічні проблеми у світі та в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87Урок 43. Види забруднення, їхні наслідки для природних і штучних екосистем . . . . . . . . . . 89Урок 44. Антропічний вплив на атмосферу. Наслідки забруднення атмосферного повітря

та його охорона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91Урок 46. Антропічний вплив на гідросферу. Причини порушення якості природних вод.

Охорона водойм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93Урок 46. Основні шляхи антропічного забруднення ґрунтів, їхні наслідки. Необхідність

охорони ґрунтів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95Урок 47. Антропічний вплив на біорізноманіття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97Урок 48. Проблеми акліматизації та реакліматизації видів. Збереження біорізноманіття

як необхідна умова стабільності атмосфери . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99Урок 49. Екологічна політика в Україні. Червона книга та чорні списки видів тварин.

Зелена книга України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101Урок 50. Концепція сталого розвитку та її значення. Природокористування в контексті

сталого розвитку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103Урок 51. Поняття про екологічне мислення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105Урок 52. Узагальнення знань з теми «Сталий розвиток та раціональне

природокористування». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107

ТЕМА 9. ЗАСТОСУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ БІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У МЕДИЦИНІ, СЕЛЕКЦІЇ ТА БІОТЕХНОЛОГІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109Урок 53. Завдання та досягнення сучасної селекції. Внесок вітчизняних

учених-селекціонерів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109Урок 54. Сучасні методи селекції тварин, рослин та мікроорганізмів. Явище гетерозису

та його генетичні основи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111Урок 55. Значення для планування селекційної роботи вчення М. І. Вавилова . . . . . . . . . 113Урок 56. Застосування методів генної та клітинної інженерії в сучасній селекції . . . . . . . . 115Урок 57. Генна інженерія людини: досягнення та ризики. Біоетичні проблеми

сучасної медицини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117Урок 58. Сучасна біотехнологія та її основні напрямки. Застосування досягнень

молекулярної генетики, молекулярної біології та біохімії у біотехнології . . . . . . . 119Урок 59. Поняття про біологічну небезпеку, біологічний тероризм та біологічний захист.

Біологічна безпека та основні напрямки її реалізації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121Урок 60. Представлення проекту «Трансгенні організми: за і проти» . . . . . . . . . . . . . . . 123Урок 61. Узагальнення знань з теми «Застосування результатів біологічних досліджень

у медицині, селекції та біотехнології» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125Урок 62. Узагальнення: роль біології у вирішенні сучасних глобальних проблем людства . . . 127

ЛІТЕРАТУРА

2

Дата ____________________

Клас ____________________ТЕМА 5. АДАПТАЦІЇ

УРОК 1

Тема. Адаптація як загальна властивість біологічних систем (Частина 1. Подразливість)Цілі уроку:

освітня: розширити знання про подразливість як основну властивість живих орга-нізмів; встановити зв’язок між будовою структур, здатних до подразнення, і викону-ваними ними функціями; з’ясувати значення подразливості в  адаптації організмів до умов середовища;

розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та знаходити зв’язки між особли-востями будови та функціями біологічних структур;

виховна: виховувати розуміння значення знань про подразливість для збереження власного здоров’я.

Обладнання і  матеріали: таблиці «Будова тваринної клітини», «Сенсорні системи тварин».

Базові поняття і терміни: подразливість, рецептор, аналізатор, мембранний потенці-ал, потенціал дії, деполяризація.

Тип уроку: засвоєння нових знань.Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності

у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Питання до бесіди1. За якими ознаками можна відрізнити живі об’єкти від неживих? Чи мож-

на вважати подразливість головною відмінною рисою живих організмів?2. Яким може бути механізм відповіді організму або клітини на подразнення?3. Наведіть приклади таких реакцій з власного життєвого досвіду.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь учителя з елементами бесіди

1. Поняття подразливості. Механізм розвитку збудженняПодразливість — це здатність живого організму (його клітин, тканин) реа-

гувати на зовнішні та внутрішні впливи зміною своїх фізико-хімічних та фізіо-логічних властивостей.

Подразниками при цьому можуть бути різноманітні чинники: світло, тем-пература, тиск, звук, електричний струм, сила тяжіння тощо.

Подразливість надає змогу всім живим істотам перебувати у постійному зв’язку з навколишнім середовищем та пристосовуватися до нього. Притаман-на будь-якій тканині.

Збудливість — це здатність живої тканини відповідати на дію подразника зміною фізіологічних властивостей та виникненням процесу збудження.

В організмі тварин є три типи збудливих клітин: нервові клітини (збудження виявляється генерацією електричного імпульсу); м’язові клітини (збудження виявляється скороченням);

5

секреторні клітини (збудження виявляється викидом у міжклітинний про-стір біологічно активних речовин).Мембрана збудливої клітини є поляризованою. Між внутрішньою та зо-

внішньою поверхнями клітинної мембрани існує постійна різниця потенці-алів — мембранний потенціал.

У стані спокою внутрішня мембрана заряджена негативно відносно зовніш-ньої (потенціал спокою).

При дії струму в клітині розвивається потенціал дії. Значення мембран-ного потенціалу клітини в цей момент швидко зменшується до 0 (відбува-ється деполяризація), а потім мембранний потенціал набуває позитивне значення (внутрішня сторона мембрани заряджається позитивно відносно зовнішньої). Після цього значення мембранного потенціалу швидко поверта-ється до початкового рівня. Сильна деполяризація клітинної мембрани при-зводить до розвитку фізіологічних проявів збудження (скорочення, секреція та ін.).

У розвитку збудження беруть участь йони: K ,+ Na ,+ 2Ca + та Cl .− Мембра-на к літини має два типи спеціалізованих білкових утворів, що забезпечу-ють транспорт йонів: йонні насоси та йонні канали. Йонні насоси забезпе-чують активний перенос йонів проти градієнту концентрації. У результаті роботи йонних насосів утворюються і підтримуються трансмембранні йон-ні градієнти:

концентрація Na ,+ 2Ca + та Cl− усередині клітини менша, ніж ззовні (в між-клітинній рідині);

концентрація K+ усередині клітини більша, ніж ззовні.

2. Сенсорні системи багатоклітинних1) Зорова сенсорна система. Забезпечує зір. Сприймає електромагнітне випро-

мінювання видимого спектру (світла). Створює стереоскопічне зображен-ня, надає уявлення про розташування предметів у просторі.

2) Слухова сенсорна система. Забезпечує кодування акустичних символів. Зу-мовлює здатність тварин орієнтуватися в навколишньому середовищі через оцінку акустичних подразників.

3) Вестибулярний апарат. Відповідає за сприйняття лінійних та кутових при-скорень, а також положення тіла у просторі. Сприймає зміни положення голови й тулуба, напрям руху тіла й призначений для координації рухів та збереження рівноваги тіла.

4) Смакова сенсорна система. Сприймає смакові подразнення.5) Нюхова сенсорна система. Здійснює сприйняття запахів.6) Аналізатор дотику. Забезпечує відчуття дотику, тиску, вібрації тощо.

Сенсорні системи мають здатність пристосовуватись до умов середовища і потреб організму.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

1. Поясніть значення термінів: подразливість, рецептор, аналізатор, мембран-ний потенціал, потенціал дії, деполяризація.

2. Які тваринні тканини здатні до збудження? За яким механізмом це відбу-вається?

3. Яка роль сенсорних систем відповіді на подразнення у тварин? Як це допо-магає пристосуватись до зміни умов середовища?

4. Зробіть висновок про значення подразливості для організмів та екосистем.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯОпрацювати відповідний параграф підручника.

6

Дата ____________________

Клас ____________________

УРОК 2

Тема. Адаптація як загальна властивість біологічних систем (Частина 2. Рух)Цілі уроку:

освітня: розширити знання про рух як властивість живих організмів; встановити зв’язок між будовою структур, здатних до руху, і  виконуваними ними функціями; з’ясувати значення руху в адаптації організмів до умов середовища;

розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та знаходити зв’язки між особли-востями будови та функціями біологічних структур;

виховна: виховувати розуміння значення рухової активності для збереження влас-ного здоров’я.

Обладнання і матеріали: зображення або відео, які ілюструють особливості руху жи-вих організмів.

Базові поняття і терміни: рух, таксиси, амебоїдний рух, миготливий рух, плавання, по-літ, ходіння, біг, повзання.

Тип уроку: засвоєння нових знань.Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності

у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Питання для бесіди1. Чим різниться рух живих та неживих об’єктів?2. Чи всі живі організми здатні до руху? Якщо ні — наведіть приклади.3. Як саме, на вашу думку, здатність до руху допомагає живим організмам

пристосуватися до змінних умов середовища?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь учителя з елементами бесіди

1. Рух як властивість живого. Типи руху організмівРух — зміна у просторі положення всього організму або окремих його час-

тин, одна з властивостей живого. Він надає можливість організму активно вза-ємодіяти з середовищем (пересуватися, шукати їжу, партнера для розмножен-ня тощо).

Формами руху на рівні клітин є: рух за допомогою псевдоподій (несправжніх ніжок), амебоїдний рух; рух за допомогою війок та джгутиків, миготливий рух; рух за допомогою міоцитів (клітин м’язової тканини) .

У більшості бактерій органами руху є бактеріальні джгутики. У одноклі-тинних еукаріот — джгутики, війки або псевдоподії.

У найпростіших рух є реакцією на зміну умов середовища і виявляється у їх пересуванні відносно подразника. Такі рухи називають таксисами (у на-прямку до подразника — позитивний таксис, від подразника — негативний).

Рухи, що виникають у відповідь на дію світла, є фототаксисом. Рух найпростіших, спричинений дією хімічних речовин, — хемотаксисом. Рухи найпростіших, спричинені змінами температури, є проявом термо-таксису.

7

Для багатоклітинних тварин властиві такі типи органів руху: спеціальні придатки тіла, за допомогою яких тварини чіпляються за нерів-

ності субстрату (щетинки, лусочки, щитки) або прикріплюються до нього (присоски);

кінцівки, які є системою важелів, що приводиться у рух скороченнями м’язів.

2. Багатоманітність рухівБагатоманітність рухів багатоклітинних тварин можна класифікувати на-

ступним чином:1) За шляхами пересування:

по субстрату — твердій або рідкій опорі (ходіння, біг, стрибки, повзання, ковзання);

вільно у воді (плавання); вільно у повітрі (літання, планування, паріння); у субстраті (буріння).

2) За активністю:а) пасивне (паріння у птахів з використанням повітряних течій; паріння

водних тварин у товщі води);б) активне (за допомогою спеціальних гребних утворень; вигинанням усьо-

го тіла; у реактивний спосіб; активний політ у повітрі та ін.).Нові способи пересування виникали у процесі еволюції поступово.Так, у круглих червів почергове скорочення повздовжніх м’язів спричиняє

характерні вигини тіла, за рахунок яких тварина пересувається уперед.Кільчасті черви почергово скорочують повздовжні та поперечні м’язи. Ви-

користовуючи щетинки на сегментах тіла, черв розсуває частки ґрунту і руха-ється уперед.

Черевоногі молюски рухаються завдяки хвилям скорочення, що проходять по підошві ноги. А рясний слиз полегшує ковзання і прискорює рух.

Двостулкові молюски рухаються за допомогою м’язистої ноги, а головоногі опанували реактивний спосіб пересування.

Членистоногі для опори м’язів використовують зовнішній скелет. Багато ракоподібних використовують для пересування по ґрунту ходильні ноги, а для плавання — або хвостовий плавець, або плавальні ноги. У більшості членисто-ногих спеціальними органами пересування є не тільки ноги, а й крила.

Сильні м’язи та твердий і одночасно гнучкий хребет зумовлює здатність риби до швидкого пересування.

Пересуванню багатьох земноводних у воді та на суходолі допомагають кін-цівки з перетинками між пальців (наприклад, у жаби).

Більшість плазунів мають кінцівки, розташовані по боках тулуба (кроко-дили, варани, ящірки). Змії опанували пересування за допомогою вигинан-ня тіла.

Птахи та ссавці мають групи, пристосовані до плавання, ходіння, бігу, по-льоту — з відповідними пристосуваннями.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ1. Які типи руху властиві одноклітинним організмам?2. Які способи руху властиві безхребетним та хребетним тваринам? Як їх

можна класифікувати?3. Як змінювалися пристосування тварин до руху у процесі еволюції? Чи іс-

нує залежність типу руху від середовища існування?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯОпрацювати відповідний параграф підручника.

8

Дата ____________________

Клас ____________________

УРОК 3

Тема. Адаптація як загальна властивість біологічних систем (Частина 3. Саморегуляція)Цілі уроку:

освітня: розширити знання про саморегуляцію як властивість живих організмів; встановити зв’язок між будовою структур, відповідальних за саморегуляцію, і вико-нуваними ними функціями; з’ясувати значення саморегуляції у адаптації організмів до умов середовища;

розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та знаходити зв’язки між особли-востями будови та функціями біологічних структур;

виховна: виховувати розуміння значення саморегуляції для збереження власного здоров’я.

Обладнання і матеріали: схеми, що ілюструють процеси саморегуляції.Базові поняття і  терміни: саморегуляція, позитивний та негативний зворотний

зв’язок, гомеостаз.Тип уроку: засвоєння нових знань.Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності

у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Питання для бесіди1. Чи здатні живі організми до саморегуляції?2. Яке значення, на вашу думку, має ця здатність?3. Наведіть приклади саморегуляції серед рослин, тварин та із власного жит-

тєвого досвіду.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь учителя з елементами бесіди

1. Саморегуляція в біологічних системахСаморегуляція — це здатність біологічних систем автоматично встанов-

лювати і підтримувати на певному відносно сталому рівні свої фізіологічні, біохімічні або інші біологічні показники. За саморегуляції керуючі факто-ри не впливають на систему зовні, а формуються всередині неї. Відхилен-ня будь-якого життєвого фактора від постійного рівня є поштовхом до його відновлення. При цьому навіть у змінних умовах середовища жива система зберігає відносну внутрішню сталість свого складу та властивостей (гомео-стаз).

Навколишнє середовище живих організмів є досить змінним. Змінюються температура, освітленість, вологість. При змінах умов регуляція здійснюється за механізмами негативного та позитивного зворотного зв’язку:

1) Негативний зворотний зв’язок — це реакція, за якої система відповідає так, щоб змінити напрям змін на зворотний. Оскільки зворотний зв’язок сприяє збереженню сталості системи, це дозволяє підтримати гомеостаз.Приклад: коли концентрація 2CO в організмі збільшується, до легенів над-ходить сигнал до збільшення їхньої активності і видихання більшої кіль-кості вуглекислого газу.

9

2) Позитивний зворотний зв’язок — виявляється у посиленні змін. Він створює дестабілізуючий ефект, тому не призводить до гомеостазу. Позитивний зворотний зв’язок рідше трапляється у природних системах, але все ж має місце.Приклад: у нервах пороговий електричний потенціал викликає генерацію набагато більшого потенціалу дії.Стійким системам потрібні комбінації цих двох типів зворотного зв’язку.

2. Саморегуляція на клітинному рівніРегуляція на клітинному рівні здійснюється за такими механізмами:

1) генна регуляція — пов’язана зі зміною кількості ферментів, коли регулю-ючі фактори впливають на біосинтез або руйнування ферментів;

2) регуляція, що пов’язана зі зміною активності ферментів, коли попередни-ки ферментів активізуються за допомогою інших ферментів, які мають роль регуляторів;

3) регуляція метаболітами (проміжними продуктами обміну) при зміні їхньої концентрації.Приклади саморегуляції на клітинному рівні:

самозбирання клітинних органел з біологічних макромолекул; підтримка певного значення трансмембранного потенціалу у збудливих

клітин і закономірна часова та просторова послідовність йонних потоків при збудженні клітинної мембрани;

саморегуляція клітинного циклу.

3. Саморегуляція на рівні організмуНа рівні організму проявами саморегуляції є нервові, гуморальні та гормо-

нальні механізми, завдяки яким у ссавців та людини встановлюються та під-тримуються на певному рівні показники внутрішнього середовища — темпера-тура, кров’яний та осмотичний тиск, рівень глюкози в крові тощо. Регуляція відбувається центрами спинного мозку та ядрами стовбура головного мозку, гормонами залоз внутрішньої секреції.

Підтримку гомеостазу на організмовому рівні забезпечують: неспецифічні захисні механізми (бар’єрні властивості шкіри, бактерицид-

ні властивості лізоциму, фагоцитоз); специфічні захисні механізми (клітинний та гуморальний імунітет, алер-

гійні реакції).Приклади саморегуляції на організмовому рівні:

регуляція вмісту дихальних газів у крові; регуляція ритму серця та кров’яного тиску; захист від інфекцій (зсідання крові, загоювання ран, імунітет); терморегуляція.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

1. Поясніть значення поняття «саморегуляція».2. Охарактеризуйте механізми негативного та позитивного зворотного зв’яз-

ку. Навіщо зворотний зв’язок потрібен у живих системах?3. Як відбувається саморегуляція на клітинному рівні?4. Як відбувається саморегуляція на рівні організму?5. Зробіть висновок про роль саморегуляції в існуванні біологічних систем.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯОпрацювати відповідний параграф підручника.

10

Дата ____________________

Клас ____________________

УРОК 4

Тема. Адаптація як загальна властивість біологічних систем (Частина 4. Адаптація різ-них груп організмів). Принцип єдності організмів та середовища існування

Цілі уроку: освітня: розширити знання про адаптації у  різних групах організмів; встановити

зв’язок між будовою структур, відповідальних за адаптацію, і  виконуваними ними функціями; з’ясувати значення адаптації різних груп організмів у  їх пристосуванні до умов середовища;

розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та знаходити зв’язки між особли-востями будови та функціями біологічних структур;

виховна: виховувати розуміння значення адаптації до навантаження та стресових факторів для збереження власного здоров’я.

Обладнання і  матеріали: зображення, що ілюструють адаптації до умов середовища різних груп організмів.

Базові поняття і терміни: адаптація, гідрофіти, галофіти, сціофіти, геліофіти, ксерофіти, сукуленти.

Тип уроку: засвоєння нових знань.Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності

у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Питання для бесіди1. Наведіть відомі вам приклади адаптації до різних умов у рослин. Як це від-

бивається на їхньому зовнішньому вигляді?2. Наведіть приклади адаптації до різних умов у тварин. Які саме пристосу-

вання допомагають це зробити?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь учителя з елементами бесіди

1. Адаптації у рослинОсновними проявами адаптацій у рослин є:

пристосування до низьких та високих температур; пристосування до нестачі та надлишку вологи; пристосування до недостатнього освітлення; пристосування до життя на оліготрофних ґрунтах; фотоперіодизм; пристосування рослин до запилення, запліднення, поширення у природі.

Оскільки рослини є малорухомими і ведуть прикріплений спосіб життя, у них можливі лише два варіанти адаптацій:

впадання в анабіоз; пристосування до життя у несприятливих умовах;

Так, для рослин характерним є зниження інтенсивності процесів життє-діяльності у несприятливі періоди: вони скидають листя, зимуючи у вигляді захищених ґрунтом органів — цибулин, кореневищ, бульб, зберігаються у ви-гляді насіння та спор.

11

Стійкість рослин до несприятливих умов підвищується за допомогою спеці-альних механізмів: зміни осмотичного тиску в клітинах, регулювання випаро-вування за допомогою продихів, використання мембран — фільтрів для вибір-кового поглинання певних речовин.

З’явилися спеціалізовані групи рослин: гідрофіти (полюбляють вологу), га-лофіти (рослини засолених ґрунтів), сціофіти (стійкі до затінення), геліофіти (потребують для розвитку повного сонячного світла) та інші. Але види з однієї й тієї ж групи можуть пристосовуватися по-різному.

Так, різні види ксерофітів (посухостійкі рослини) по-різному економлять воду: одні мають товсті оболонки клітин, інші — опушення або восковий шар на листках, деякі виділяють пару з ефірних олій, яка огортає їх, немовби ков-дрою, і зменшує випаровування. Коренева система у одних ксерофітів сягає у ґрунт на глибину кількох метрів, у інших — поверхнева, але сильно галу-зиться, що дає можливість збирати воду опадів.

2. Адаптації у тваринВнаслідок того, що тварини є більш рухомими, ніж рослини, їхні адаптації

є більш різноманітними. Тварини можуть: уникати несприятливих умов (птахи від нестачі корму на холоду взимку

відлітають у теплі краї; олені та інші копитні кочують у пошуках корму); впадати в анабіоз (оціпеніння комах, сплячка хребетних тварин); пристосовуватися до життя у несприятливих умовах (хутро та підшкірний

жир — як пристосування до морозів, пристосування для економного вико-ристання води у пустельних тварин).Деякі пустельні ссавці можуть адаптуватися, залишаючись активними

лише кілька перших годин після світанку та заходу. Багато пустельних тва-рин перед посушливим сезоном накопичують жир: за його окиснення утворю-ється багато води.

Білі ведмеді, що живуть на півночі — в полярних регіонах, адаптуватися до холоду та полювання у водному середовищі. Вони мають товстий шар жиру та щільне хутро — для захисту від холоду. Передні лапи білих ведмедів при-стосовані для плавання під водою. Шар жиру є утеплювачем і допомагає під-тримувати нормальну температуру тіла. Біле забарвлення хутра допомагає їм бути непомітними на снігу.

Нічні хижаки (наприклад, сови) чудово бачать за слабкого освітлення. У деяких змій надзвичайно розвинена здатність до термолокації. Багато тва-рин добре орієнтуються у просторі за допомогою ехолокації (кажани, сови, дельфіни).

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ1. Які основні прояви адаптацій у рослин? Як саме це вдається?2. Наведіть види та приклади адаптації у тварин. Поясніть механізми їх дії.3. Зробіть висновок про значення пристосувальних реакцій для збереження

життя та пристосованість організмів як результат еволюції.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯОпрацювати відповідний параграф підручника.

12

Дата ____________________

Клас ____________________

УРОК 5

Тема. Загальні закономірності формування адаптації. Поняття про преадаптацію та пост адаптацію. Властивості адаптацій

Цілі уроку: освітня: розширити знання про закономірності формування адаптації, преадап-

тацію та постадаптацію; встановити зв’язок між будовою структур, відповідальних за адаптацію, і виконуваними ними функціями; з’ясувати значення адаптації різних груп організмів у їх пристосуванні до умов середовища;

розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та знаходити зв’язки між особли-востями будови та функціями біологічних структур;

виховна: виховувати розуміння значення адаптації до умов середовища для збере-ження власного здоров’я.

Обладнання і матеріали: зображення, що ілюструють приклади преадаптацій та пост-адаптацій організмів.

Базові поняття і терміни: адаптація, преадаптація, постадаптація.Тип уроку: засвоєння нових знань.Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності

у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Питання для бесіди1. Пригадайте приклади адаптації різних організмів з минулих занять. Чи

можна об’єднати ці адаптації у певні групи? Як саме?2. Наведіть власні приклади адаптації рослин або тварин і спробуйте поясни-

ти механізм їх виникнення.3. Чи може адаптація до певної функції з’явитися, перш ніж цю функцію ор-

ганізм або його орган почне виконувати? Якщо так, то у яких випадках це можливо?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь учителя з елементами бесіди

1. Загальні закономірності формування адаптаційАдаптація, як ви вже знаєте — це процес пристосування організму, популя-

ції або угруповання до певних умов зовнішнього середовища; розвиток будь-якої ознаки, яка сприяє виживанню виду та його розмноженню.

Адаптації можуть бути: біохімічними — виявляються у внутрішньоклітинних процесах (зміна робо-

ти ферментів або зміна їхньої кількості); морфо-анатомічними — зміни форми та будови організму (твердий панцир

черепах, який забезпечує захист від хижаків); фізіологічними — пов’язані з хімічними процесами в організмі (запах квітки

може слугувати для приваблення комах і таким чином сприяти запиленню рослини);

поведінковими — пов’язані з певним аспектом життєдіяльності тварини (по-шук тваринами сприятливих місць існування, створення нір, гнізд, затаю-вання, залякування, запасання корму, сплячка, шлюбна поведінка тощо);

13

онтогенетичними — прискорення або гальмування індивідуального розви-тку, що сприяє виживанню при зміні умов.Більшість адаптацій є поєднанням наведених типів.Всі тварини та рослини постійно адаптуються до навколишнього середови-

ща. У чапель розвинулися довгі шиї та ноги — вони полюють на здобич, обе-режно ходячи мілководдям і підстерігаючи водних тварин. Хижі риби — аку-ли та баракуди — мають гості зуби для захоплення здобичі. Особливості будо-ви зубів ссавців також є прикладом адаптації до різних типів харчування.

Деякі види рослин вкриті шипами або колючками, які відлякують тварин. Багато рослин мають неприємний для тварин смак.

Ми навели лише деякі приклади адаптацій. Але практично кожна ознака є результатом адаптації.

2. Поняття про преадаптацію та постадаптаціюПреадаптація — явище, за якого ознаки еволюціонують ще до того, як вони

набувають функції, яку в підсумку виконують. Багато органів та ознак еволю-ціонували спочатку для використання одним чином, але потім використовува-лися у інший спосіб. Приклади:

жорстка луска на шкірі акул спочатку утворилася внаслідок відбору на стійкість зовнішнім подразникам, а потім вона виявилася придатною для формування зубів;

пір’я на шкірі рептилій спочатку відбиралися в якості температурного за-хисту або демонстрування в шлюбних іграх, а потім вони виявилися схиль-ними до утворення літального пір’я;

лопастепері плавці спочатку відбиралися за здатністю «ходити» по густій підводній рослинності, а потім вони виявилися схильними стати кінцівками.Деякі преадаптації відбуваються при адаптації до ніш, які схожі з кінце-

вою нішею. Наприклад, життя в осипах преадаптує ґрунтових жуків та інших організмів до життя у печерах.

Постадаптація — це сукупність еволюційних змін, які удосконалюють адаптацію виду до вже опанованого ним середовища існування або функції органу, що вже застосовувалась. Постадаптація, на відміну від преадаптації, є безпосереднім результатом природного добору.

Приклади постадаптацій: ускладнення та вдосконалення у тварин органів травлення, кровообігу, дихання та ін.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ1. Які види адаптації існують?2. Наведіть приклади біохімічних, морфо-анатомічних та фізіологічних адап-

тацій тварин і рослин до різних умов. Поясніть механізм їхньої дії.3. Наведіть приклади поведінки та онтогенетичних адаптацій. Як саме вони

допомагають пристосуватися до умов середовища?4. Розкрийте поняття «преадаптація» та «постадаптація». Які механізми їх-

нього виникнення?5. Зробіть висновок про загальні закономірності формування адаптацій.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯОпрацювати відповідний параграф підручника.

14