Wan trends2015 ukrainian

Тенденції в редакціях 1

2 ВСЕСВІТНІЙ ФОРУМ РЕДАКТОРІВ


ПЕРЕДМОВАПрезидент

ВсесВітнього

Форуму редакторіВ

(WORLD EDITORS

FORUM), голоВниЙ

редактор

та керуючиЙ

директор

KRISTELIGT DAGBLAD

Ерік БьєраЕр

(ERIK BJERAGER)

У цьому випуску «Тенденцій в Редакціях 2015» (Trends in Newsrooms) ми висуваємо на пер-ший план деякі з найбільш захоплюючих

цифрових досягнень, які принесли новий вимір у створення та доставку новин: від програм-додатків для спілкування у чатах до аналітики, автоматиза-ції та журналістики дронів.

Але редакції – це не лише процеси й інструмен-ти. Це також люди.

Відчутний прогрес, досягти якого вдалось у ре-зультаті експериментів та постійної зміни способу ведення справ, дав змогу скоротити розрив між загартованими професіоналами друку, редакцій-ними працівниками з «цифровим» мисленням та програмістами у наших редакціях.

Декілька цьогорічних призначень жінок на ви- сокі редакторські місця продемонстрували приєм-ні зрушення у напрямку до жіночого лідерства на цифрових посадах новинних організацій. Уже це варте того, щоб відсвяткувати, однак виклик по-пуляризації гендерної рівності в галузі новин усе ще лишається гігантським. На щастя, все більше й більше лідерів – зокрема, на рівні управління бізнесом, таких, наприклад, як Мєтью Уінклер (Matthew Winkler), головний редактор Emeritus, яка належить Bloomberg – розуміють доцільність призначення на посади більшої кількості жінок.

На жаль, швидкий технологічний прогрес, який є рушійною силою переважної кількості змін у ре-дакціях, має також і темний бік. З тією ж швидкі-стю, з якою ми змінюємо свою вправність, перебу-довують свої технології роботи і низка державних організацій з безпеки, спеціалістів зі стеження та професійних хакерів.

Можливості їх доступу до нашої електронної пошти, прослуховування наших розмов та відсте-ження на мапі кожного нашого руху за допомогою програмних засобів створюють загрози журналі-стиці. Чи можна гарантувати анонімність та захист джерел у такому середовищі?

Думки колег з паризького офісу WAN-IFRA біль- шу частину минулого року були зайняті зростаю-чою загрозою розслідувальницькій журналістиці, спричиненою спостереженням.

Однак того трагічного дня у січні, коли 10 пра-цівників у редакції Charlie Hebdo – менше, ніж за 2 кілометри від нашого офісу – було вбито, фокус уваги змістився.

Ця подія чинить величезний вплив на те, як ми працюємо, що ми публікуємо, як саме використо-вуємо карикатури і, насамкінець, що ми розуміємо під «свободою слова», якщо можливим вважаєть-ся настільки мерзенне підбурювання до насиль-ства, як це спостерігалося у Парижі.

У цій збірці ми зібрали думки понад 50-ти ви-датних професіоналів індустрії з метою декоду-вання окремих викликів, з якими ми зіткнулися. Можливо, найбільш значущими є роздуми видат-ного, на сьогодні вже екс-головного редактора The Guardian Алана Русбріджера (Alan Rusbridger), який залишив редакторське крісло навесні 2015 року після визначної кар’єри.

ключовими тенденціями 2015 року, які ми визначили у редакціях по всьому світу, стали:

1. Нова конвергенція – коли ігри, віртуальна реальність та переносні пристрої наповню-ються новинами.

2. Ерозія захисту джерел – зростаюча загроза розслідувальницькій журналістиці.

3. Розповсюдження роботів – ласкаво просимо до майбутнього автоматизованих новин.

4. Журналістика після Charlie – уроки, засвоєні після вибухових хвиль.

5. Революція підкастів – аудіо-відродження по-требує вашої уваги.

6. Сплеск додатків для чатів – осідлайте нову хвилю соціальних медіа.

7. Еволюція аналітики – ключові метрики для зростаючих новинних аудиторій.

8. Гендерна справа – ліквідуємо бар’єри для за- охочення та запобігаємо онлайн-домаганням.

9. Інновації у невеликих редакціях – натхнення з усього світу.

Ми сподіваємось, що детальний аналіз цих тенденцій, а також ідеї з інтерв’ю з сімома наши-ми Лідерами Думок буде цінним для Вас. Ми че-каємо на продовження обговорення змісту цієї збірки – у персональному спілкуванні, на наших подіях і онлайн, – усюди, де Ви можете нас знайти як @Newspaperworld або використовуючи хештег #TrendsInNewsrooms.


ВИХіДні ДАніТЕНДЕНЦіЇ В рЕДакЦіЯХ

ВИДаВЕЦь:Всесвітня асоціація Видавцівгазет та новин (WAN-IFRA)Rotfeder-Ring 1160327 Frankfurt, Germany

ВИкОНаВЧИЙ ДИрЕкТОр:Вінсен Пейрен (Vincent Peyrègne)

ДИрЕкТОр ВИДаННЯ:дін ропер (Dean Roper)

ВСЕСВіТНіЙ ФОрУМ рЕДакТОріВ(WORLD EDITORS FORUM)

ВИкОНаВЧИЙ ДИрЕкТОр:черілін айретон (Cherilyn Ireton)

рЕДакТОр:джулі Позетті (Julie Posetti)

аВТОрИ:Julie Posetti, Angelique Lu, Jake Evans,Federica Cherubini, Alexandra Waldhorn,Siobhan McHugh, Brian Veseling

ДОПОМОГа рЕДакТОрУ/рЕДаГУВаННЯ:Dean Roper, Angelique Lu, Brian Veseling, Anton Jolkovski

ДИЗаЙН/ВЕрСТка:Ivan Cosic & Snezana Vukmirovic, Plain&Hill

Переклад з англійської: ольга лящукЛітературна корекція: роман колодяжнийПід редакцією олексія ПогореловаВерстка перекладу: роман колодяжний

кОНТакТНа іНФОрМаЦіЯ:[email protected]@[email protected]

збірка підтриманатехнологічним партнеромCCI Europe

Переклад та вихід цієї збіркиукраїнською виконано завдякипідтримці Фонду розвитку ЗМіПосольства СШа в Україні


зМіст:ДІАЛОГ З ЛІДЕРОМ – АЛАН РУСБРІДЖЕР (ALAN RUSBRIDGER), THE GUARDIAN

ТЕНДЕНЦІЯ 1: НОВА КОНВЕРГЕНЦІЯ – ДЕ ПЕРЕТИНАЮТЬСЯ ІГРИ, ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ ТА ПЕРЕНОСНІ ПРИСТРОЇ

ДІАЛОГ З ЛІДЕРОМ – ДЕВІД КЕЛЛОВЕЙ(DAVID CALLAWAY), USA TODAY

ТЕНДЕНЦІЯ 2: НЕНАДІЙНІСТЬ ЗАХИСТУ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ –ЗРОСТАННЯ НЕБЕЗПЕКИДЛЯ ЖУРНАЛІСТІВ-РОЗСЛІДУВАЧІВ

ДІАЛОГ З ЛІДЕРОМ – МАРТІН БЕРОН(MARTIN BARON), THE WASHINGTON POST

ТЕНДЕНЦІЯ 3: ПОВСТАННЯ РОБОТІВ –ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО МАЙБУТНЬОГОАВТОМАТИЗОВАНИХ НОВИН

ТЕНДЕНЦІЯ 4: ЖУРНАЛІСТИКА ПІСЛЯ CHARLIE –УРОКИ, ЯКІ НЕОБХІДНО ЗАСВОЇТИ

ДІАЛОГ З ЛІДЕРОМ – МАННІР ДАН-АЛІ(MANNIR DAN-ALI), DAILY TRUST

ТЕНДЕНЦІЯ 5: РЕВОЛЮЦІЯ ПІДКАСТІВ – СЛУХАЙТЕ: АУДІОРЕНЕСАНС ПОТРЕБУЄ ВАШОЇ УВАГИ

ДІАЛОГ З ЛІДЕРОМ – МАРІЯ РЕССА (MARIA RESSA), RAPPLER.COM

ТЕНДЕНЦІЯ 6: СПЛЕСК ПОПУЛЯРНОСТІ СЕРВІСІВМИТТЄВОГО ОБМІНУ ПОВІДОМЛЕННЯМИ – ОСІДЛАЙ НОВУ ХВИЛЮ СОЦІАЛЬНИХ МЕДІА

ДІАЛОГ З ЛІДЕРОМ – ЕМІ О’ЛІРІ(AMY O’LEARY), UPWORTHY

ТЕНДЕНЦІЯ 7: ЕВОЛЮЦІЯ АНАЛІТИКИ – КЛЮЧОВІ ІНДИКАТОРИ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ ЗРОСТАЮЧИХ АУДИТОРІЙ РЕДАКЦІЯМИ

ДІАЛОГ З ЛІДЕРОМ – МАРТА ГЛЕЙЧ (MARTA GLEICH), ZERO HORA

ТЕНДЕНЦІЯ 8: СПРАВА ГЕНДЕРУ –УСУНЕННЯ БАР’ЄРІВ ТА БОРОТЬБАЗ ОНЛАЙН-ПЕРЕСЛІДУВАННЯМ

ТЕНДЕНЦІЯ 9: ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙВ МАЛЕНЬКИХ РЕДАКЦІЯХ – ТРОХИ ДОСВІДУЗ УСЬОГО СВІТУ ДЛЯ НАТХНЕННЯ

ПРО АВТОРІВ

7

13

19

25

33

37

45

53

57

63

67

75

79

87

91

99

103


ПРО ВсЕсВітнійФОРуМ РЕДАктОРіВВВсесвітній Форум Редакторів – це ме-

режа, яка об’єднує редакторів у Все-світній Асоціації Видавців Газет та

Новин (World Association of Newspapers and News Publishers (WAN-IFRA).

Члени WAN-IFRA знаходяться у понад 120 країнах та комбіновано охоплюють понад 18 000 видань, 15 000 онлайн-сайтів та 3 000 компаній.

Ця широка мережа дозволяє нам знаходи-ти редакторів і допомагати їм та менедже-рам редакцій по всьому світу успішно до- лати журналістські та менеджерські вик- лики цифрової епохи.

Робота Всесвітнього Форуму Редакторів (World Editors Forum) зосереджена навко-ло трьох основних цінностей: це відданість редакційній досконалості, етична журна- лістика та непохитна віра у свободу слова.

Протягом останніх 22 років Всесвітній Форум Редакторів доводить свою цінність як партнер, надаючи підтримку редак-торам, забезпечуючи їх інформацією та глибокою аналітикою – від щоденних но-вин на спеціалізованому ресурсі (www.editorsweblog.org) до звітів за результата-ми досліджень, такими, як ця збірка «Тен-денції в редакціях 2015».

Запорукою нашого успіху є здатність обго-ворювати з редакторами важливі питання – від цифрової трансформації та її впливу на роботу редакцій до руйнівної конкуренції. Ми допомагаємо редакторам протистоя-ти зміні читацьких звичок та працювати в умовах як ніколи малих бюджетів, щоб вони могли сфокусуватися на своїй ши-рокій, життєво важливій ролі у суспільстві.

Роботою Всесвітнього Форуму Редакторів керує рада редакторів, яка представляє медіаспільноту з усіх куточків світу. Якщо вам потрібно більше інформації про те, чим ми можемо бути корисними Вам та Ва- шій організації – пишіть Черілін Айретон (Cherilyn Ireton) на адресу [email protected].

Щоб приєднатися до мережі, скористайте-ся посиланням:

www.wan-ifra.org/microsites/membership


ДІАЛОГ З ЛІДЕРОМ

АЛАн РусБРіДЖЕРЕкс-ГОЛОВнИй РЕДАктОРTHE GUARDIAN Джулі Позетті

«Я знаю, Що розслідуВальниЦька ЖурналістикаіснуВала Ще до ВинаЙденнЯ телеФону. тому Я ВВаЖаю, Що ми, БукВально каЖучи, ПоВертаЄмось назад у ті часи – коли БезПечним Є лиШе контакт оБличчЯм до оБличчЯ, коричнеВі конВерти, зустрічі у ПаркаХ тоЩо».


діалог з лідером

Фото: Анжелік Лу (Angelique Lu)

аЛаН рУСБріДЖЕр

(ALAN RUSBRIDGER)

неЩодаВно ПолиШиВ

Пост голоВного

редактора THE GUARDIAN

ПіслЯ 20 рокіВ БілЯ ЇЇ

керма і рекорду

екстраординарного

редакЦіЙного

лідерстВа, Яке

уВінчалосЯ

ВиБуХоВими

ВідкриттЯми

сноудена

ПРО зАГРОзИ РОзсЛіДуВАЛьнИцькійЖуРнАЛістИці у цИФРОВу ЕРу

Я інтерв’ювала Русбріджера наприкін- ці січня у його центральному Лон-донському офісі, у час, коли пошук

заміни для нього розпочався всерйоз. Ми говорили про критичну проблему вижи-вання розслідувальницької журналістики, тісно пов’язану з його професійною зоною відповідальності, – потребою захисту кон-фіденційних джерел у цифрову епоху.

Русбріджер: Правоохоронцям, урядов-цям та розвідувальним агентствам сьогод- ні відносно легко підключитися до циф-рових сховищ інформації, щоб визначити, хто міг би бути джерелом. Легкість реалі-зації цього з персонального комп’ютера будь-ким іншим робить це реально зна-чущим фактором. І я вважаю, що зміна атмосфери після подій 11 вересня означає, що загрози для цього типу громадянських свобод, які були більш помітними до 11 ве-ресня, сьогодні суттєво зросли або взагалі не обговорюються. Політикам дуже важко

знайти слова для того, щоб обговорювати ці речі, і це означає, що ми маємо справу з повзучим авторитаризмом та готовністю надати секретним службам усе те, що, як вони кажуть, їм потрібно.

Наскільки досвід The Guardian у висвіт- ленні справи Сноудена – наприклад, по- треба у знищенні жорстких дисків – змі- нив те, як ви здійснюєте журналістику? Зокрема, прокоментуйте ваші слова про поточну загрозу спостереження та пояс- ніть, як це пов’язано з джерелами.

Русбріджер: На світському рівні все стає набагато дорожчим, а отже суми, які ми сплачуємо за юридичний супровід, зросли. На сьогодні ми проводимо широке роз-слідування щодо податків, і у Лондоні, ймовірно, є від 20 до 50 компаній, які пе-реслідують нас через це. І всі вони хочуть, щоб ми повернули документи, посилаю-чись на закони про захист даних, приват-


ність тощо. Тому рахунки на ці речі все зростають і зростають… Ви можете легко витратити десятки або сотні або тисячі тисяч фунтів, намагаючись отримати істо- рію на папері. І, звичайно, як тільки ви по-трапляєте у зону захищеної кореспонден-ції, з’являються істотні витрати на облад-нання, програмне забезпечення, тренінги і, зокрема, намагання створити безпечне середовище, яке дозволить нашим джере- лам відчувати певну захищеність. Тому я вважаю, що всі види передачі інформа- ції стають набагато складнішими та дорож- чими.

Дорожче і більш витратними по часу?

Русбріджер: Дорогі і часозатратні. Тру-доінтенсивність у навчанні і тренуванні.

Чи доводилось Вам приймати рішення про відмову від продовження розсліду-вання матеріалу через високі витрати?

Русбріджер: На щастя, у нас освічені власники, які розуміються на підтримці журналістики. І, аби не зурочити, хоча ми й витрачаємо досить багато грошей, вони усвідомлюють, що усі ми тут саме заради журналістики. Уявіть, що ми сьогодні ви-трачаємо на мільйон більше, ніж 5 років тому – якщо підсумувати усі витрати на додатковий юридичний супровід, додат-кові ресурси, час, тренінги, обладнання… А якщо ви витрачаєте мільйон, який не витрачали раніше, для того, щоб отрима-ти результат у певних видах репортажу, це неминуче негативно вплине на вашу загальну здатність до висвітлення. А ще ж, крім того, є газети регіональні, національ-ні з різними формами власності, які нама-гаються боротись з цими руйнівними (для них) процесами, але не мають ресурсів для захисту свого персоналу, необхідного об-ладнання або резервних копій інформації.

Якими є ризики – як потенційний ризик фізичної загрози, так і певний ризик циф- рової незахищеності? Чи доводилось Вам з цим стикатись, зокрема, як голов-ному редактору?

Русбріджер: Звісно, це справжня диле-ма, коли мова йде про колег, які працюють зараз у небезпечних місцях за кордоном. Вам хочеться, щоб вони мали ось ці при-строї (тримає в руці смартфон), адже ви прагнете підтримувати з ними постійний контакт, хочете, щоб вони робили фото

і зберігали інформацію, але ці пристрої також можуть бути відстежені. Тому ми постійно стикаємося з делікатними диле-мами репортерів, які вирушають у важкі регіони або планують зустрічатись з дже-релами інформації. Адже якщо ти візьмеш такий пристрій на зустріч зі своїм джере-лом в Іраку, чи в Афганістані, або ж у біль-шості місць Близького Сходу – це може бути використано для того, щоб відстежи-ти, з ким саме ти зустрічаєшся. Та якщо його не взяти – ми не зможемо дізнатись, де перебуває співробітник є і як з ним зв’я-затися. Отже, якщо репортер працює без жодного електронного пристрою – він зна-ходиться навіть у більшій потенційній не-безпеці, оскільки може бути викрадений, а ми не зможемо здогадатися, де його шу-кати. А якщо він бере з собою гаджет – за ним може стежити розвідка чи хто-небудь інший, щоб дізнатись, хто є його джерелом інформації. Тому, підкреслю, це стає надз-вичайно обтяжливим.

раніше Ви стверджували, що з цієї точ-ки зору ведення розслідувальницької журналістики може стати неможливим.

Русбріджер: Саме так, надзвичайно важ-ким. Я займаюсь розслідувальницькою журналістикою з часів, коли мобільних ще не винайшли, тому я вважаю, що ми, буквально кажучи, повертаємось назад у ті часи – коли єдиним безпечним варіантом були прямі особисті контакти, коричневі конверти, зустрічі у парках тощо.

За винятком ризиків, пов’язаних з тех-нологією розпізнавання облич та камер спостереження, які вже не дозволяють настільки, як раніше, покладатись на стиль, який ми називаємо «Глибоке гор-ло». Все це пов’язано одне з одним, і на додачу до загрози ведення спостере-ження існує закон про закриті дані, і ін-формація може зберігатись у третіх осіб (посередників). Ви публікували репор-тажі про виявлені випадки, коли елек-тронні листи іноземних журналістів, які працюють у Великій Британії, перехоп- лювались та відловлювались, наприк- лад, Британським Головним управлінням урядових комунікацій (GCHQ), а також викриття, що Google передавав СШа ін- формацію, пов’язану з роботою праців- ників редакції Wikileaks. і все це розви- вається, як на мене, надзвичайно швид-ко. Як ви це оцінюєте з точки зору роз-думів про майбутнє розслідувальницької журналістики, яка ґрунтується на кон- фіденційних джерелах?



«Є ПринаЙмні один надзВичаЙно актуальниЙ момент. коли Я дізнаюсь Про чиЄсь дЖерело інФормаЦіЇ, і ЯкЩо Це дЖерело Буде Викрите – Це стане ПитаннЯм ЖиттЯ і смерті. В БукВальному сенсі. отЖе, ВідПоВідальність у ЦіЙ діЯльності зараз надзВичаЙно Висока, на Відміну Від інШиХ ПроФесіЙ»

Русбріджер: Я дуже засмучений. Адже це розвивається дуже швидко. І, як ви знаєте, ці законодавчі акти з’явились на-стільки раптово… без повноцінного обго-ворення… що відчуваєш, ніби все це схоже на боротьбу із зомбі [робить жест руками у напрямку дверей свого кабінету]… Щора-зу, як ти закриваєш прохід тут – вони вхо-дять через інші двері. А коли затуляєш і ті двері, вони заходять через ще одні. І скла-дається враження, що сьогодні секретні служби мають щупальця безпосередньо в Білому Домі, а звичні контраргументи щезли. Ти дивишся на все це як журналіст, і думаєш, що ми можемо вести лобістську роботу, щоб це припинити. Але в кінце-вому рахунку нам не вдається добитися прийняття закону, тому ми суттєво збіль-шили кількість тренінгів всередині органі-зації, щоб навчити журналістів відслідко-вувати це і допомогти їм з цим працювати. Проте одна справа – навчити репортерів, і зовсім інша – навчити громадськість.

і джерела?

Русбріджер: І джерела.

а чи можна тепер обіцяти джерелам збе- реження конфіденційності? Чи є у Вас якісь розроблені вказівки для колег з цього приводу, правила етики?

Русбріджер: Так, у нас є неформальне правило: «Завжди думай, і не обіцяй того, чого дати не можеш». Однак є журналіс- ти, які дають чіткі обіцянки, й іноді вони приходять і запитують: «Яким чином мені дотриматись даного слова, бо я дуже сер- йозно до цього ставлюсь?». При цьому є принаймні один надзвичайно актуальний момент. Коли я дізнаюсь про чиєсь джерело інформації, і якщо це джерело буде викри-те – це стане питанням життя або смерті. В буквальному сенсі. Отже, відповідальність у цій діяльності зараз надзвичайно висока, на відміну від інших професій».

То що ж ви порадите такому журналісту?

Русбріджер: Я поговорю з ним індиві-дуально, і передам йому певний досвід, обладнання, знання, юридичні поради, потрібні для того, щоб продовжити діалог з джерелом, не компрометуючи себе. Але оскільки джерела інформації часто є пред-метом інтересу людей, які мають доступ до відстежувального обладнання, корпорацій або уряду, насправді це виглядає як завідо-мо нерівний бій.

У такому випадку, враховуючи описа-не питання життя або смерті, Ви мо-жете порадити вживати усіх можливих застережних заходів, але чи змінюєте ви традиційну практику застереження джерел на кшталт: «Ми зробимо макси-мум можливого, щоб забезпечити кон-фіденційність, але ризик залишається, оскільки...»?

Русбріджер: Звісно, спілкування має бути чесним. І ми зробимо максимум того, що зможемо.

Ви гадаєте, що усвідомлення цих про-блем зростає і серед джерел також?

Русбріджер: Значною мірою так. Я маю на увазі, що це завжди у заголовках пер-шої шпальти. Навіть у Великобританії, у тиждень, коли ми усі разом стали на за-хист свободи слова після подій у Charlie Hebdo, Британська держава, по суті, зазначила, що «почувається абсолютно нездатною наглядати за журналістськи-ми джерелами інформації». Ми країна, яка вважає, що винайшла свободу слова, але якщо таке сталося тут, як ми можемо повчати інші країни? І який урок мають винести інші держави з цього, адже «якщо це нормально для Британії, у нас може трапитися щось подібне». Мені здається, що члени Парламенту не думають про їх глобальну відповідальність за наслідки де-батів.


Чи свідчить це також про те, що захист свободи слова як політичний напрямок став непопулярним?

Русбріджер: Так, я вважаю, це вірно. Я маю на увазі, що журналісти, які відо-мо, ніколи не піднімалися на вищі щаблі будь-яких рейтингів довіри. Але ж ми й не створили собі жодних переваг, судячи з наших етичних стандартів та професійних практик. Тому, як на мене, останніми рока- ми стало дещо важче переконувати людей у тому, що нам потрібно довіряти, забез-печувати певний захист або привілеї – оскільки від зауважень, чому ми цього не заслуговуємо, опускаються руки. Отже, як було сказано, для політиків – це важка тема для розмов, і в цілому не схоже, що вони прийдуть на допомогу журналістам – хіба що у вигляді порожніх слів. За останні 10 років сталося щось дуже тривожне, що призвело до того, що сьогодні журналістів вбивають. Ще 20 років тому це траплялося досить рідко, навіть у зонах бойових дій. Існував певний тип захисту, який, зда-валося б, поширювався на журналістів. І люди загалом не розглядали їх як мішені, не вбивали їх. Однак тепер це відбуваєть-ся все частіше й частіше. Я не знаю, що є причиною цьому – чи це частина загаль-ного, менш поважного, ставлення уряду до них, чи відношення до них як до ворогів. Я вважаю, що люди, насправді, не розуміють важливості джерел інформації…

«існуВаВ ПеВниЙ тиП заХисту, ЯкиЙ, здаВалосЯ, ПоШирюВаВсЯ на ЖурналістіВ. і люди загалом не розглЯдали ЇХ Як міШені, не ВБиВали ЇХ. однак теПер Це ВідБуВаЄтьсЯ Все частіШе Й частіШе. Я не знаю, Що Є Причиною Цьому – чи Це частина загального, менШ ПоВаЖного, стаВленнЯ урЯду до ниХ, чи ВідноШеннЯ до ниХ Як до ВорогіВ».

Ви маєте на увазі, що суспільство не розуміє значення джерела інформації у підтримці демократії – їх ролі у розслі-дувальницькій журналістиці?

Русбріджер: Фактично уся якісна, відпо- відальна, вагома журналістика користуєть- ся неавторизованими джерелами інфор-мації. Але я не думаю, що широка громад-ськість обов’язково усвідомлює це. Разом з тим, маємо відомі судові справи проти усіх журналістів газети Sun, які з’явилися не внаслідок репортажів Guardian, а тому, що Руперт Мердок (тобто власне газета) здав усі джерела поліції. Для преси дуже важко зібратися разом і зробити єдину за-яву. Адже коли ви поглянете на джерела доходів власників ЗМІ, то отримаєте мапу доволі небезпечного мінного поля. Мій інстинкт підказує, що журналістам слід забезпечити захист, але у деяких випад-ках громадський інтерес до цього відсут-ній: джерелам заплатили, а офіційні особи сіли за ґрати. Отже, лише власна поведін-ка привела нас до жахливого безладу в цій країні. Я гадаю, британська преса на сьо-годні перебуває у вкрай заплутаному стані. Журналісти не можуть зв’язати докупи два аргументи або утримати думку в голові більш як 90 секунд. Ми проходимо крізь похмурий період, але ніколи не забудемо цього. Звичайно ж, об’єднаним фронтом боротись буде легше. Гадаю, нам доведеть-ся так чи інакше вчити людей цьому.


ТЕНДЕНЦІЯ 1 – НОВА КОНВЕРГЕНЦІЯ

ДЕ ПЕРЕтИнАЮтьсЯ іГРИ,ВіРтуАЛьнА РЕАЛьністьтА ПЕРЕнОсні ПРИстРОЇАнжелік Лу

«немаЄ ЖодноЇ Причини, чому ігри мають БутилиШе длЯ розВаг. ЯкЩо Ви моЖете знімати кіноаБо Ж стВорюВати комікси на серЙозні теми,то чому не моЖете зроБити Відеогру Про те саме?»

– Флорен морін (FLORENT MAURIN), Журналіст та дизаЙнер ігор


Жінку сканують для того, щоб відобразитив сюжетівіртуальноїреальностіВикористання Сили.

Фото:Нонні де ла Пенья (Nonny de la Pena)~

Сьогодні розвивається напрямок по- єднання двох індустрій, які здають-ся несумісними: ігор та новин. Гей-

мифікація новин – тобто використання технологій та напрацювань відеоігор у поєднанні з методами традиційної журна- лістики – притягує увагу редакцій в усьо-му світі. Такі медіа-організації, як BBC, the Guardian та the New York Times протягом останніх років створили власні «новинні ігри», а BuzzFeed нещодавно анонсувала створення команди «геймерів», яка зай-матиметься створенням контенту для сай-ту. На чому ж грунтується такий інтерес?

Важливим є залучення у серйозні теми

BBC викликала дискусію на початку 2015 навколо інтерактивної гри, побудованої на текстовій інформації, під назвою «Си- рійська подорож». Гра у стилі «обери влас- ну пригоду» пропонує гравцю роль біжен-ця з Сирії, який намагається потрапити до Європи. Учасник розпочинає гру з прода-жу свого будинку у Дамаску за дуже низь-кою ціною, після чого вимушений прийня-ти ряд рішень, які дозволять потрапити у материкову Європу. Наслідки прийнятих рішень та можливі варіанти завершення гри включають утоплення та арешт.

Газети The Daily Mail та The Sun розкри-тикували BBC за геймифікацію пробле-ми сирійських біженців та опублікували спільну критику гри у соціальних медіа.

The Sun процитувала експерта з проблеми Близького Сходу, який сказав: «У центрі Сирійської кризи, напевно, найбільш кри-вавої у цьому столітті, рішення BBC пере-творити страждання, буквально, мільйо- нів людей на дитячу гру знецінює віру».

Критика, за словами Кейт Стюарт (Keith Stuart), редактора відділу ігор у The Guar-dian, виникла через «нерозуміння того, чим є ігри, або ж чим вони можуть бути».

“Припускають, що ігри призначені лише для дітей, і не можуть бути середовищем, яке підтримує або розкриває серйозні теми, – пише Стюарт. – Якщо коротко – то це старомодна моральна паніка, застаріла реакція на середовище, яке розвивалося протягом більш як 40 років”.

Флорен Морін (Florent Maurin), дизайнер ігор та журналіст, погоджується, що люди не розуміють потенціалу ігор у розкритті серйозних тем. «Більшість людей вважає, що ігри повинні бути простими, що вони не призначені для серйозних тем», – каже Морін. «Вони не готові до серйозних речей. Це спричинено тим, що індустрія розваг зробила ігри такими, якими вони є сьо-годні».

«Немає жодної причини, чому ігри мають бути лише для розваг, - говорить Морін. - «Якщо ви можете знімати кіно або ж ство-рювати книги коміксів на серйозні теми,

геЙмиФікаЦіЯ


то чому не можете зробити відеогру про те саме?».

Компанія Моріна, The Pixel Hunt, працю-вала з командою журналістів, розробників ігор та програмістами над створенням гри «Відновлення Гаїті». Формат інтерактив- ної історії «обери власну пригоду» дозво- ляє користувачу приймати рішення, нама-гаючись відбудувати острів після земле-трусу 2010 року. Незважаючи на мільяр- ди доларів допомоги, надані країні у виг- ляді позик після природного лиха, Гаїті продовжує, поряд з низкою інших соці- альних та економічних проблем, стражда-ти через нерозв’язані проблеми забезпече- ння житлом та слабку медичну інфра-структур.

Європейський Центр Журналістики (The European Journalism Centre (EJC)), вра-жений ігровим елементом історії, надав грантове фінансування проекту «Віднов-лення Гаїті». «Ми вважаємо ігровий під-хід до новин дуже цікавим для висвітлен-ня процесів розвитку, – пояснює Ентоні Лоран (Antoine Laurent) з EJC. – Ми спос- терігаємо недостатній рівень залучення та дефіцит інновацій у використанні цього методу для розв’язання проблем розвитку та у країнах, які розвиваються”.

Ігрова платформа, стверджує Лорен, при- вносить нову динаміку у те, яким чином висвітлюється розвиток. «Медіа-організа- ції висвітлюють питання економічної си- туації у країнах, що розвиваються, та до-помоги для їх розвитку, яка надається країнами Заходу, доволі традиційно. І це не найкращий спосіб привабити аудито- рію, оскільки зазвичай найбільшу увагу

аудиторії ці країни залучають тоді, коли там стається криза, лихо або війна. Ми хочемо допомогти створити інший тип висвітлення процесів у цих країнах та цих проблем».

Геймифікацію часто називають шляхом залучення уваги аудиторій до іншого ком-плексного контенту. Марія Ресса (Maria Ressa), головний редактор Rappler, ви-користовує цей формат для побудови спільнот навколо «важких» статистичних даних. Ресса та її команда відзначили, що незважаючи на зростання ВВП Філіп-пін, відповідного скорочення випадків смерті від голоду не відбулося. Ресса по-чала шукати спосіб для того, щоб зробити цей контент привабливим. «Як зробити історію про щось подібне цікавою?» - за-питує вона. - У традиційному вигляді це нудно… Так? Це статистичні дані, але в у мережі, в Інтернеті, на вашому мобільно-му з цим можна зробити дуже багато».

У проекті, створеному Rappler з назвою #ХештегГолод (#HashtagHunger), веб-сайт обрав геймифікацію як шлях розв’язання цієї проблеми. «Ми оживили певні аспек-ти цього – створили відео, інфографіку. Це не стало головною рушійною силою заходів на Rappler, але ми створили спіль-ноту навколо цього».

Лоран вважає, що ігрова форма дає змогу аудиторії взаємодіяти з контентом спосо-бом, якого нездатна запропонувати тра-диційна журналістика. “Коли ви читаєте статтю, ви, звісно, хочете дочитати її до кінця, але завжди можете зупинитись, відволіктись,”- пояснює він.

Головна сторінкагри «Піратськариболовля»,у якій користувачірозслідуютьпроблемунелегальних риболовецькихтраулерів вздовжузбережжяСьєрра Леоне.


Користувачпереносить себеу табір біженців у частинівіртуальної реальності«Проекту Сирія».

Фото:Нонні де ла Пенья (Nonny de la Pena) ~

«А коли у вас є гра, то і початок, і кінець дуже чіткі, і якщо ви зупинитесь посере-дині, то відчуєте певну втрату – не поба-чите кінця гри, не дізнаєтесь, добре чи погано ви зіграли. Це дуже сильна ме-ханіка,» – зазначає він. Існує тяга до того, щоб залишитись у грі до її завершення. «Залучення читачів дуже сильне».

Навчання через гру

Головний редактор USA Today, Девід Келловей (David Callaway) стверджує, що користю від геймифікації новин є можли- вість навчати користувачів. «Я вважаю, що це реально допомагає людям розуміти но- вини», – каже Келловей. «Це альтерна-тивний спосіб розказати історію, допом-огти навчити, а в деяких випадках – і ро-зважити людей».

Морін погоджується, що ігри володіють потенціалом допомоги людям у розумін-ня складних речей через гру. «Граючи в ігри останні 30 років», – каже Морін, – я дуже швидко я звернув увагу, що під час гри дізнаюсь багато нового».

«Наприклад, граючись у Супер-Маріо, з’ясовується, що слід уникати падіння в яму, бо загинеш. Це щось таке, чого ти дізнаєшся через гру», – каже він. – Ніх-то не пояснює тобі правил гри. Ти прос-то пробуєш, програєш, і після цього вже знаєш, що більше так не робити не варто».

«Я поглянув на це критично і дійшов вис-новку, що якщо я багато дізнався, граючи в ігри, то, можливо, ці речі будуть реле-

вантними не лише для розваг, але й для чогось справжнього, такого, як новини».

«Оскільки я був журналістом, то подумав, що, напевно, зможу розробляти ігри, які міститимуть багато як розваг, так і інфор-мації, «зашитої» у правилах гри. Саме таким чином я намагався поєднати жур-налістику й гру, щоб побачити, чи відкриє це певною мірою новий шлях передачі ін-формації».

Джуліана Руфус (Juliana Ruhfus), автор-ка документальних фільмів каналу Аль Джазіра (Al Jazeera), стверджує, що гей-мифікація дозволяє людям глибше за-нурюватись у тему. «Ти вчишся, роблячи набагато більше речей, просто розмовляю- чи», – каже вона. За рахунок партнерства між Altera Studios та Al Jazeera Руфус пе-ретворила на гру те, що раніше було дво-ма складовими документалістики. Учас- ники гри «Піратська риболовля» (Pirate Fishing) перетворюються на журналіс- тів-розслідувачів, які збирають докази та роблять нотатки, вистежуючи нелегаль- ні риболовецькі траулери вздовж узбе- режжя Сьєрра Леоне. Робота журналіс- та-розслідувача, – зауважує Руфус, – над-звичайно природно переходить в ігрову форму. «Коли окремі твої дії є аналогічни-ми елементам гри, коли ти реально ведеш розслідування, то у винагороду відчуваєш задоволення, адже зміг розв’язати завдан-ня на місцевості», – пояснює Джуліана. «Я вважаю, геймифікація дійсно працює там, де вона створює елементи змагання і систему винагород,» – підкреслює вона. – Це створює ситуацію аналогічну тій, у яку насправлі потрапляє на місцевості жур-наліст-розслідувальник».



На помилках та невдачах

Створення можливості для прийняття рі- шень учасниками в ході гри, і, як наслідок, можливість програти, розкриває користу-вачам складність деяких проблем, – каже Морін. «Ми прагнули залучити людей, хотіли, щоб вони приймали рішення та розуміли їх наслідки», – уточнює він. – Го-ловні проблеми, з якими зараз стикається Республіка Гаїті, полягають у тому, що багато з того, що зроблено, дасть лише короткотермінові результати. Однак зво-ротною стороною є те, що наслідки у дов-гостроковій перспективі є негативними та жахливими для країни».

«Тому ми хотіли, щоб люди зробили по-милки, виконавши дії, які вони вважали правильними на початку, і за рахунок цьо-го зрозуміли, що те, що здається правиль-ним у короткотерміновій перспективі, мо-же призвести до дуже поганих наслідків у тривалішому часовому проміжку».

Руфус погоджується, що надання учас-никам гри права робити помилки сприяє процесу навчання. «Ви дійсно проходите ситуації морального вибору та їх наслід-ки для вашої нації на значно глибшому рівні», – каже вона. – Я гадаю, що вивчен- ня наслідків дій буде дуже збуджуючим. А що, якщо ти помилився? Теоретично ми можемо додати щось на кшталт «Вибачте, у вас недостатньо доказів, і ви будете су-дитися з Південнокорейською риболо-вецькою компанією». Мені здається, що саме це робить гру надзвичайно захоплю-ючою».

інтерактивність

З популяризацією як ігор, так сервісів «на потребу», аналогічних NetFlix, редакції набувають можливості використовувати нетрадиційні форми розповіді, адже мо-лодша аудиторія чекає інтерактивності, – пояснює піонер розповіді у формі вірту- альної реальності Нонні де ла Пенья (Non- ny de la Peña). «Часто діти тих людей, які ідігрівають цей процес у новинному бізне- сі, грали у Майнкрафт (Minecraft)», – заува- жує вона. – «Ці діти звикли мати вірту- альне уявлення про самих себе, вони дуже комфортно почуваються за комп’ютером.

Вони не обов’язково читатимуть газети або ж дивитимуться телевізійні новини, а от ігри є чудовим варіантом, який дозво-ляє їм отримувати знання та набувати ро-зуміння глобальності світу».

У минулому журналіст-документаліст, де ла Пенья є світовим лідером у викорис- танні технології віртуальної реальності для створення того, що вона називає «захоп- люючою журналістикою». Одягнувши оку- ляри віртуальної реальності, людина може йти доріжками штучної тривимірної ре-альності, у якій відбуваються різні події. Історіям, які вона висвітлює, притаманні яскраві елементи зі сфери прав людини. Так, у «Голоді» (Hunger) ви проходите повз чергу до харчового банку у Лос-Анджелесі, і поряд з вами падає чоловік внаслідок не-достатнього рівня цукру в крові. А у «Ви-користанні сили» (Use of Force) ви стаєте свідком жорстокого забиття до смерті Ана-стасіо Хернандез Ройяса (Anastasio Hernan-dez Rojas), імігранта без документів, яке сталося на американсько-мексикансько-

Користувачі прогулюютьсявулицями Алеппо (Aleppo), у момент вибуху бомби – елемент віртуальної реальності«Проекту Сирія».

Фото:Нонні де ла Пенья(Nonny de la Pena)~



му кордоні. У «Проекті Сирія» (Project Syria) – моделі віртуальної реальності, створеній при фінансуванні Всесвітнього Економічного Форуму – ви стаєте свідком бомбардування Алеппо (Aleppo) і вас пе-ревозять до табору біженців у Сирії.

«Розпочавши працювати у цьому форма- ті», – каже де ла Пенья, – використовую-чи нові можливості нових технологій, ви, на мою думку, отримуєте абсолютно інші можливості впливу, аніж має докумен-тальний фільм – надзвичайно глибокі, надзвичайно проникаючі».

Я відчуваю, що тепер, за допомогою еле-ментів, які створюю у віртуальній реаль-ності, отримала можливість викликати потужніші реакції, аніж мала навіть у найбільш вражаючому зі всіх моїх доку-ментальних фільмів», - стверджує вона.

Робота де ла Пенья відрізняється від того, що ми бачимо в ігрових модулях інших журналістів. У порівнянні з «Відновлен-ням Гаїті» та «Піратською риболовлею», у яких гравець досить автономий, в істо-ріях де ла Пенья учаснику доступно має лише кілька варіантів на вибір. Ви не мо-жете змінити хід подій і не набираєте ігро-вих очок. Учасники проектів захоплюючої журналістики де ла Пенья лише пасивно спостерігають за розвитком подій. Чому ж вони не мають жодного впливу? Де ла Пенья каже, що це обмірковане рішення.

«Я не вважаю, що вам потрібно надавати більше можливостей впливу на розвиток подій, аніж ви маєте під час читання газе-ти або перегляду телебачення», - пояснює вона. – “Чи хочу я, щоб ви відчували себе

залученим, або почувалися так, ніби дій-сно знаходитеся там?” – питає вона. “Так. Гадаю, ви можете вступати у взаємодію, але яким саме чином – слід ретельно про-думати так, щоб залишатись у межах етич-них стандартів якісної журналістики”.

Гра та доходи

У 2014 індустрія ігор зросла учетверо ви-ще, ніж економіка США, переважно – за рахунок збільшення продажу смартфонів. Популярність та фінансові показники, які забезпечує відео, за словами Келловея, оз- начають, що історії у віртуальній реальнос- ті розвиваються у природній прогресії з ка- піталізацією цього нового ринку. “Реклама у відео дає більший прибуток, аніж реклама у публікаціях. Тому кожен уважно придив-ляється до можливості робити щось нове у відеоформаті», – каже він. – Віртуальна реальність – це наступний компонент, який не просто показує читачу, що відбувається, але й переносить читача на місце подій. Отже, логічним кроком у розвитку редак-цій є більша схильність до відео».

Технологічна компанія Gannett, яка воло- діє виданням USA Today, також вивчає можливості донесення історій у віртуаль- ній реальності. Описувана ними темати- ка простягається від «Врожаю змін» (Har- vest of Change), який змальовує історії по- колінь американських сімей, що жили та працювали у сільській місцевості, до «Чем- піонату Колорадо зі спусків на гірських лижах» (Vail Colorado Ski Championships), де користувач може «їхати на лижах» униз з віртуальних гір. А їх остання робота – це відео з кутом огляду 360%, у якому корис- тувач може «приймати участь» у протес- тах в місті Селма (Selma).

Користувачіприймають рядрішень щодорозвиткутериторій післяруйнівногоземлетрусу2010 року у грі«ВідновленняГаїті».


Гра та розвиток аудиторії

Одним із надбань гри «Піратська риболов-ля» (Pirate Fishing), – стверджує Руфус, – стала аудиторія, яку вона розкрила для ор-ганізації. “Аналітика показує, що гра при-вела понад 80% користувачів, які вперше зайшли на сайт Аль Джазіри (Al Jazeera), – каже вона. – Я вважаю, що це чудово, адже саме цього ми і прагнули досягти”.

«Звільніть розслідування від заскорузлих шаблонів, припиніть грюкати у відкриті двері і спробуйте вийти на нову ауди-торію: понад 80% нових відвідувачів – це фантастика».

Про створення гри журналістом

Існують додаткові фактори, на які потріб-но звернути увагу, якщо ви журналіст, який розробляє гру. Чи розважає вона? Якою є мета створення гри? Як роз’ясню-ються правила? Чи даватимуться користу-вачам важелі впливу? Яким чином гравець утримуватиметься у грі до її завершення?

Переважно усі журналісти, проінтерв’ю- йовані під час підготовки цієї глави, по-годжуються, що фундаментальні навички журналіста все ще мають значення.

«Журналіст зобов’язаний розбиратися у цілому в темі, про яку пише. Крім того, він повинен враховувати ситуацію та ро-зуміти елементи, що роблять її такою, якою вона є на поточний момент», – каже Морін. – Це саме те, чим займається ро-зробник гри. Це, по суті, аналогічні дії».

Морін стверджує, що журналіст, який ро-зробляє гру, повинен враховувати додат-кові фактори. «Єдиною відмінністю є те, що журналіст, зазвичай, лише розповідає про те, що відбувається в поточний мо-мент, – пояснює він. – Натомість розроб-ник гри продумує кожен випадок, який може відбутися».

“Коли ви створюєте новинну гру, то вклю-чаєте в неї як те, що вже фактично відбу-лось, так і те, що лише може відбутися у різних ситуаціях, за умови прийняття лю-диною тих чи інших рішень.

Отже, дійсно цікавим в цих іграх є те, що вони не лише розповідають історії, але й описують цілі ситуації, які не являються статичними», – каже він. – Це не лише один випадок, не тільки те, що сталося, це й те, що могло б статися».

Саме з цим зіштовхнулась Руфус під час розробки «Піратської риболовлі». Ніколи й нічого не створюючи на ігровій плат-формі, вона швидко навчилась цьому, тестуючи гру на студентах-журналістах, аналізуючи їх відгуки. “Я демонструвала проект студентам-магістрам з журналі-стики в Міському університеті Лондона (City University in London), а вони запиту-вали мене: «Чому ви просите нас продов-жувати? В чому причина? Чому ми не мо-жемо просто подивитись документальний фільм?» і такі інше», - говорить вона.

Про керівництво ходом розповіді

Руфус пояснює, що ігрові проекти потре-бують балансу між двома конкуруючими факторами: «протиріччя між наданням користувачу чи аудиторії свободи вибору, зокрема, свободи щодо спрямування ро-звитку ситуації, та тим, що як сам творець підтримує управління розвитком подій у грі,- каже вона, - оскільки вам необхідно певним чином провести людей від почат-ку до кінця».

«Ми витрачаємо на це години часу пра-цюючи з величезними логічними схема-ми, щоб бачити, яким чином буде надана можливість вибору. Які процеси є пара-лельними і ведуть при цьому людей туди, куди нам хотілося? Мені це дуже подо-бається, але це величезний клопіт».

“Це не те, Що аудиторіЯ ВВаЖаЄнаЙБільШ заХоПлюючим, оскільки ноВини з ЦиХ краЇн наЙБільШе заХоПлюють тоді, коли В ниХ ВідБуВаютьсЯВеликі кризи, катастроФи аБо Ж ВіЙни. ми Ж Хочемо доПомогти стВорити інШиЙ тиП реПортаЖіВ Про Ці краЇни Й на Ці теми”.– ентоні лоран (ANTOINE LAURENT)

Робота де ла Пенья у віртуальній реаль-ності та у журналістиці вимагає різних підходів. Коли люди проходять крізь ство-рені нею елементи захоплюючої журналі-стики, де ла Пенья повина направляти їх фізично, не отримуючи вигоди від по-слідовного розвитку подій – аналогічно тому, як це відбувається у традиційних теле- або радіопрограмах.



«Ви повинні пам’ятати, що події розгортаються у просторі, і це означає, що все, що відбувається, ста- ється навколо вас. Це не схоже на те, коли хтось фо-кусує увагу на одному місці», – пояснює де ла Пенья.

Вона використовує фізичні сигнали для подолання цієї проблеми. «Ви можете привернути увагу людей за допомогою аудіосигналів, або якщо натовп лю-дей дивиться на щось – так, як у реальному світі, ко-ли ви бачите групу людей, яка вдивляється у щось, ви теж намагаєтесь роздивитись це», – каже вона.

«Це ті ситуації, коли у реальному житті, якщо ви мо- делюєте реальний момент і натовп дивиться на щось, логічно очікувати, що ваш учасник гри переклю-читься на це і поцікавиться, на що дивляться люди».

Зокрема, коли розробляється елемент віртуальної реальності, є й інші матеріальні міркування, які не-обхідно взяти до уваги. «Гадаю, що один з критич-но важливих моментів, які ви повинні пам’ятати, коли будуєте віртуальну реальність, є те, що тіло людини розміщується вздовж напрямку руху».

Коли люди переміщуються у своїй уяві у віртуальній реальності – але не насправді у реальному житті – їх може знудити, – зауважує де ла Пенья. «Щоб за-побігти цьому, ми застосовуємо затемнення перед тим, як перенести людину до наступної сцени, – пояснює вона, – і глядач має секунду-другу для того, щоб зрозуміти, що кудись переміщується і незабаром опиниться у іншому місці».

Очолити індустрію чи зробити ставкуне на ту конячку?

Чи ризиковано розвивати цей формат? Віртуальна реальність, зокрема, виявилась ризикованою у ви- мірі номінальної вартості. Нещодавно Facebook придбав Oculus Rift – компанію, яка спеціалізується на технологіях віртуальної реальності – за 2 міль- ярди доларів. Ця технологія досі недоступна широ-кому загалу. А чи варто людям розробляти продук-ти та писати розповіді для середовища, яке ще не протестоване аудиторією? З цим зіштовхнувся роз- виток проекту Google Glass: ексклюзивні продажі, слабкий відгук споживачів і значна дистанція між широким загалом та «окуляриками» свідчить, що більшість розробників відмовились від цієї техно-логії, не помітивши у ній споживацького потенціалу.

Gannett та USA Today вивчають інші шляхи захисту від ризиків того, що споживачі не дадуть позитив-ногго відгуку на пропозиції Oculus Rift, стверджує Келловей. «Окуляри Oculus Rift є надзвичайно об-межуючим фактором: більшість людей їх або не має або володіє лише обмеженим доступом».

«Саме тому ми експериментуємо з 3D-відео, оскіль- ки те, що робить його привабливим, може бути ви-користане по-різному», – каже він. – Нікому ще не

вдалося винайти продукт у віртуальній реальності, який би захопив людей так, як iPhone. Але усі шу-кають різні шляхи для цього. І це дуже добре».

Де ла Пенья прогнозує, що віртуальна реальність і журналістика набуватимуть різних форм залежно від бюджетів та форматів, і незалежно від того, яка компанія чи технологія досягне успіху або ж отри-має прибуток. “Гадаю, скоріш за все спрацює трирів-невий підхід, – каже вона. – Імовірно, ви вико- ристовуватимете свій смартфон для перегляду ві-део так, як ви його переглядаєте на YouTube».

«Можливо, за допомогою ваших окулярів Oculus Rifts або інших ви переглядатимете фільми у до-машній системі розваг так, як сьогодні дивитеся DVD. Але ви також тримаєте ефект повноцінної прогулянки, на чому я спеціалізуюсь, і це буде схо-же на сьогоднішній перегляд у IMAX», – пояснює де ла Пенья. – У вас буде три рівні використання, і вони, безсумніво, стануть платформами, готовими от-от вибухнути. «Залізо» буде готове дуже швид-ко, а те, чого нам ще не вистачає – це контент».

Майбутнє

Чи стане комбінація гри та новин життєздатним та стабільним видом діяльності для ключових редак-цій? Морін, якого ми також опитали під час під-готовки цього матеріалу, погоджується, що ігрова форма – новий інструмент журналістики, але вона не стане заміною традиційним методам передачі новин та статтям. «Вони використовують ігри як інструмент – так як і відео, текст, фото чи будь-що інше, – каже він. – Я не думаю, що ігри замінять всі інші форми журналістики. Це лише ще один ін-струмент у професійному наборі журналіста».

Ігрові платформи та новини, за словами Руфус, збільшили потенціал журналістів у розповіданні. «Гадаю, ми вже бачимо розширені можливості для створення розповідей, і можемо зробити набагато більше,” – каже вона. – Протягом десятиліть ми ба- чили історії у друкованих ЗМІ, на телебаченні та чули по радіо. Однак сьогодні спектр доповнився інтерактивними проектами, новинними іграми, анімаційними проектами. Отже, як на мене, вибір варіантів співпраці журналістів з іншими зріс. І нам потрібно лише уважно обирати ті медіа, які найкращим чином підходять для кожної історії».

Ентузіазм –ще одна спільна риса журналістів, які використовують ігрові платформи та методи. Ен-тузіазм самої де ла Пенья є заразним. «Це місце здається абсолютно правильним для занять жур-налістикою, – каже вона. – «Це дійсно весело! Це чудове місце для роботи, а інструменти стають все простішими і простішими.

Отже, якщо ви мрієте зробити щось із цього – прос- то ідіть і робіть. Це можливо. Це здійсненно».



ДЕВіД кЕЛЛОВЕйГОЛОВнИй РЕДАктОРUSA TODAYАнжелік Лу

«Відео Є гігантською частиною того, Що сьогодніроБлЯть усі редакЦіЇ. реклама на Відео даЄ краЩірезультати, ніЖ реклама у тексті, тому коЖен сьогодні ШукаЄ, Що моЖе зроБити у Форматі Відео. а Віртуальна реальність – Це настуПниЙ крок».



ДЕВіД кЕЛЛОВЕЙ

зіграВ Визначну роль

у Перенесенні газети-

таБлоЇда USA TODAY

у 21 століттЯ за доПо-

могою Програмного

додатку длЯ

моБільниХ ПристроЇВ,

ЯкиЙ БуВ ВідзначениЙ

нагородою. у Цьому

інтерВ’ю Він назиВаЄ

Віртуальну реальність

настуПним кроком у

розВитку медіа

ВіД ВіДЕО ДОВіРтуАЛьнОЇ РЕАЛьнОсті

Gannett стала лідером галузі у використанні технологій віртуальної реальності для оповідання історій. Її най-більше видання – газета USA Today – користується нови-ми технологіями, прагнучи досягти стратегічної мети.

Головний редактор Девід Кел-ловей (David Callaway) каже, що зростаюче використання техно-логій віртуальної реальності у новинах є природним прогресом порівняно з широким викори-станням відео у онлайн контенті, яке незабаром піде на спад.

Я попросила Келловея описати свої спостереження щодо най-більш потужних тенденцій у ре-дакціях у 2015 році.

Келловей: Особливих сюрпризів немає, а головними двома з упев-неністю можу назвати більший та швидший перехід до мобільних технологій. Це спосіб доставки но- вин, коли мобільні технології дик- тують, як саме новини будуть ви- світлені та донесені до спожива- ча. А також більше за обсягом та більш швидке використання да- них в термінах репортажів, жур-налістики даних. Отже, тепер ро- ботою із даними не будуть займа- тись лише декілька осіб у неве-личкому закутку в редакції. На-томість кожен журналіст буде осо-

бисто займатись журналістикою даних у певному форматі. Імовір-но, саме ці дві і є найбільшими тенденціями, які я хочу відзначити.

Гадаю, що це є доволі жахли-вим для більшості журналістів, тому що, думаю, більшість лю-дей прийшла в журналістику тому, що ненавидить цифри. Принаймні я – точно.

Келловей: Так [сміється], я знаю, але спробувавши один раз, ви знайдете купу ідей для своїх ма- теріалів. Це дещо подібне до то-го, що робить останні 20 років Блумберг у світі. Журналісти що- дня використовують цифри у сис- темі Блумберга, тому що їх легко отримати. Але тепер, внаслідок розвитку технології та інтернет, ця інформація стала набагато більш доступною для кожної ре-дакції, тому, я думаю, ми поба-чимо більше публікацій, які ви-користовують більше цифр під час висвітлення новин.

Чи ви навчаєте журналістів у USA Today журналістиці даних?

Келловей: Так, звісно. У нас є команда людей, які роблять це вже кілька років, і тепер ми збіль- шили цю команду, додавши лю-дей, щоб кожен у великій редак-ції міг навчатись і бути частиною цього.


а як реагують читачі на пере-повнені цифрами новини?

Келловей: Вони таке люблять! І не уявляйте це як базу даних або ж набір цифр – це просто інший спосіб подачі матеріалу. Якщо по- глянути на деякі з нових сайтів, наприклад, FiveThirtyEight.com, окремих журналістів з Vox, Деві- да Леонхарда з Нью-Йорк Таймс, який розвиває The Upshot, – усі їх матеріали грунтуються на циф- рах. Усе, що вони роблять – це ви-користовують цифрові дані для викладення матеріалу. Не тра-диційну розповідь зі словами і пунктами з великою кількістю цифр, – а карти, інфографіку і таке інше. Поспішний рух до роз- витку «журналістики даних» збі- гається з переходом до викла-дання матеріалу у графічній, ві-зуальній формі, а не до простого копіювання інформації.

Чи згодні ви, що ця тенденція ві- дображається на людях, що на-магаються розібратися у вели-чезній кількості інформації, яка поглинає нас в інтернет-еру?

Келловей: Саме так. Звичайно, інформації настільки багато, що люди потребують допомоги у її розумінні, і такий вид висвітлен-ня у пресі допомагає їм у цьому.

ВзаЄмодіЯ, Як на мене, Є осноВним Виміром,Якого ми намагаЄмосЯ досЯгти, але дуЖе ВаЖлиВим Є Й розПоВсюдЖеннЯ – ВаЖлиВіШим, ніЖ лаЙки, кліки аБо Щось ПодіБне.

раніше ви посилалися на ана- літику і підкреслювали її роль у редакціях у 2015 році. Чи визна- чає аналітика підхід USA Today до створення своїх матеріалів?

Келловей: Однозначно, ми ви- користовуємо аналітику щохви-лини, щогодини і щодня. Chart-beat – один з наших фаворитів. Ми відслідковуємо, як матеріали виглядають на комп’ютерах, має- мо аналітиків, які стежать за їх виглядом на мобільних платфор- мах, наші професіонали моніто-рять соціальні мережі, є й спе- ціалісти, які відстежують ситуа-цію з відео. Тому – так, це один з наших основних орієнтирів у висвітленні новин.

Що ви дізналися завдяки моні- торингу аналітичних даних? Чи є щось, варте, на вашу думку, виділення?

Келловей: Це багато чому нас вчить. Вочевидь, аналітика де-монструє нам те, що є популяр-ним серед наших користувачів, що вони читають. Це дає певне уявлення про те, що робити в майбутньому, які матеріали мо-жуть бути затребуваними. На-приклад, ми помітили, що великі статті читають і на мобільних, що не дуже зрозуміло. Вам здається,

що актуальними на сьогодні є виключно короткі статті, проте й довгі історії теж популярні. Ми можемо чітко відслідкувати, як довго люди продовжують читати статтю, тому це, безумовно, до-помагає нам планувати як спосіб висвітлення, так і стиль написан-ня матеріалу.

Чи існують показники, які ви вважаєте найбільш важливи-ми? кількість репостів? а може те, наскільки довго люди зали-шаються на сторінці або ж як часто вони коментують? Чи ще щось, що ви відслідковуєте?

Келловей: Я вважаю, що ос-новним показником, на який ми орієнтуємося, є взаємодія. Проте дуже важливим є й розповсюд-ження – важливішим, ніж лай-ки, кліки або щось подібне. А от коментарі, насправді, зараз не мають великого значення – був час, коли воно було важливішим.

Один з напрямків, які ми виділи- ли, це геймифікація новин (по- дання новини як гри). Яку роль, на погляд головного редактора USA Today, такі ігри відіграва-тимуть у новинах?

Келловей: Як на мене – вони дійсно допомагають людям зро-


зуміти новину. Це ще один спосіб представлення матеріалу і можливість чомусь навчити людину, а в окремих випадках і розважити. Ми робимо багато подбіного. У нашому відділі новин USA Today є ко-манда, яка, здебільшого, працює над тим, як подати новину в цікавий спосіб. Це не лише графіка, але й опитування та конкурси – залежно від типу матеріа-лу. Це апеляція, в основному, до молодіжної ауди-торії, але це й ще один спосіб передачі інформації.

Gannett і USA Today були лідерами галузі вір-туальної реальності. Наприклад, цикл Harvest of Change («Урожай змін»), який досліджував історії цілих поколінь американських фермерів, висвітлення гірськолижного чемпіонату в Уейлі (штат колорадо) та панорамні відео з оглядом 360 градусів Маршів від Сельми до Монтгомері. Чому ви розвиваєте галузь віртуальної реаль-ності?

Келловей: На сьогодні відео – величезна складо-ва роботи усіх відділів новин. Реклама під час пе-регляду відео коштує дорожче, ніж та, яка розта-шована поряд зі статтями, а тому всі шукають можливість зробити саме відео сюжет. І віртуальна реальність – це наступний крок, який дає змогу не лише показати глядачу, що відбувається, але й перенести його у вир подій. Редакції стають все майстернішими в роботі з відео, і віртуальна реаль-ність – логічний крок у їх розвитку.

історично використання віртуальної реальнос- ті почалося ще у 1950-ті роки, і було дуже попу- лярним в 1980-і роки, а потім вона стала нежит-тєздатною. інвестори, які полишили її у 1990-их, почали повертатися з відновленням популяр-ності цього напрямку. Особливо це стало поміт-ним після купівлі Facebook’ом окулярів вірту- альної реальності Oculus Rift та розробкою оку-лярів доповненої реальності від Google. Що ви думаєте про відновлення інтересу до віртуаль-ної реальності?

Келловей: Я думаю, що це збігається зі зростан-ням інтересу до відео і розвитком технології – все це тепер значно легше робити. Сьогодні зробити це може не лише професіонал... і це стане голов-ною тенденцію наступного року...

Oculus Rift є надзвичайно обмежуючим фактором, у більшості людей їх немає, але вони володіють до-ступом до них. У даний час ми приймаємо участь в дослідженнях Oculus Rift з 3D-відео. Я вважаю, що як тільки ці окуляри почнуть випускатися серійно – можна буде не лише продавати їх але більше, а й більше заробляти на цьому.

Для мене цікавим є вже те, що Gannett і USA Today можуть зазирати у доповнену реальність, хоча Oculus Rift ще не доступні для споживачів. Ми бачили, що сталося, наприклад, з Google Glass: було багато галасу, але в підсумку вони так і не знайшли ринку для них. Саме тому ви вивчає 3D загалом і не обмежуєте себе лише Oculus Rift?

Келловей: Саме так. Oculus Rift, як і Google Glass, досі не призначені для широкого кола споживачів. Хоча я користувався Google Glass – і це було круто. Але саме тому ми й експериментуємо з 3D – щоб усі ці чудові речі можна було б використовувати у різних сферах. У галузі віртуальної реальності ще ніхто не винайшов свого популярного iPhone, але кожен намагається зробити це. І це круто.

Я думаю, Що Це [ПоПулЯрність ВіртуальноЇ реальності] зБігаЄтьсЯ зі зростаннЯм інтересу до Відео і розВитком теХнологіЇ – Все Це теПер значно легШе роБити. сьогодні зроБити Це моЖе не лиШе ПроФесіонал...і Це стане голоВною тенденЦію настуПного року...



ТЕНДЕНЦІЯ 2 – НЕНАДІЙНІСТЬ ЗАХИСТУ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

зРОстАннЯ нЕБЕзПЕкИДЛЯ ЖуРнАЛістіВ-РОзсЛіДуВАЧіВДжулі Позетті

«Як на мене, наЙнеБезПечніШим Є електроннелистуВаннЯ, оскільки лист ПроХодить черезБагато рук, і не ШиФруЄтьсЯ. Це Все одноЯк надіслати листіВку Без конВерта».

– Пар треХорнінг, ШВедськиЙ адВокат та Прес-омБудсмен.


заХист дЖерел

Журналісти-розслідуВачі, Які Щосили

намагаютьсЯ ВідстоюВати етичні

зоБоВ’ЯзаннЯ Щодо заХисту сВоЇХ

дЖерел інФормаЦіЇ, значно змінюють

сВоЇ методи, оскільки наШі редакЦіЇ

накриВаЄ «еФект сноудена». длЯ

БагатьоХ ЖурналістіВ «ПоВерненнЯ

до ВитокіВ» Є ноВою нормою роБоти

з конФіденЦіЙними дЖерелами

інФормаЦіЇ у ЦиФроВу еПоХу.

Це колись можна було обіцяти інформато-ру конфіденційність – гарантувати захист його особи навіть під страхом в’язниці – у країнах, рамки правового захисту інформа-торів у яких були жорсткими. Але сьогодні, на міжнародному рівні, етичні зобов’язання і правовий захист журналістських інформа-торів обмежуються тотальним стеженням (як масовим, так і цільовим) і обов’язковою політикою зберігання даних; законодав-ством щодо національної безпеки та анти-терористичної діяльності. Їх підриває роль сторонніх посередників – Google, Facebook, Twitter та інтернет-провайдерів, обмежує надмірно вузьке тлумачення законів, при-значених для «аналогового» світу. Таким чином, увагу журналістів-розслідувачів і редакторів обов’язково привертає оцінка ризиків, самозахисту і обізнаності джере-ла інформації.

Наскільки журналісти впевнені у своїй здатності захистити джерело інформа-ції у 2015 році?

Наприкінці січня 2015 року, під час нашо-го інтерв’ю у своєму лондонському офісі головний редактор The Guardian Алан Русбріджер був пригніченим через загро-зи, яких зазнає галузь розслідувальниць-кої журналістики внаслідок руйнування системи захисту інформаторів. «Ну, я дуже скептично ставлюся до цього», – говорить він. Обмеження існуючих правових рамок, які гарантували захист джерела інформа-ції у Великобританії, відбуваються одне за одним. Це схоже на «війну зомбі», гово-рить він, сплескуючи руками у розпачі.

Ще раніше Русбріджер припустив, що в пост-Сноуденівську епоху журналістські розслідування будуть неможливими. Це занепокоєння поділяє й генеральний ди-

ректор з правозахисної діяльності Комі-тету захисту журналістів Кортні Радш: «Я вважаю, що ми дійсно стоїмо на порозі світу, в якому журналіст не лише не може захистити свого інформатора, але й де цей журналіст, фактично, не потрібен, врахо-вуючи широкі повноваження уряду щодо спостереженя за громадянами».

Болівійський журналіст-розслідувач Рікар-до Агілар серйозно стурбований надійністю юридичного захисту джерела інформації. Його звинувачували у шпигунстві за відмо-ву розкрити своє джерело інформації щодо матеріалів, опублікованих в La Razon в 2014 році, за що йому загрожувало 30 років в’язниці. «...Масове стеження, зберігання даних і відношення до питань національ-ної безпеки робить захист таємних джерел інформації вразливим», – стверджує він.

Директор американського Міжнародно-го консорціуму журналістів-розслідувачів (ICIJ) Жерар Райл висловлюється анало-гічно. «Якщо відверто – то я не впевнений в існуванні будь-якого захисту взагалі... Я б сказав, що у наші дні набагато важче ор-ганізувати захист, ніж у минулому, оскіль-ки досить легко ідентифікувати адресата електронного повідомлення, та й люди-ну сьогодні знайти набагато легше, ніж в минулому», – говорить він. Райл, який був куратором таких глобальних проектів журналістських розслідувань як Offshore Leaks, China Leaks, Luxembourg Leaks та Swiss Leaks, одного разу опинився під за-грозою тюремного ув’язнення в Австралії під час підготовки матеріалу для The Age про корупцію в поліції – коли відмовився розкрити своє джерело інформації на за-пит омбудсмена.

У Швеції, де законодавство щодо захисту джерела інформації настільки суворе, що журналісти можуть бути ув’язнені у ви-падку розкриття ними їх конфіденційного джерела, провідні журналісти-розслідувачі вдаються до надзвичайних заходів, щоб за-хистити своїх інформаторів від масового спостереження та інших ризиків цифрової епохи. Однією із загроз, виявлених дирек-тором відділу журналістських розслідувань Національного громадського радіо Швеції (SR), Фредріком Лореном, є ризик захо-плення поліцією цифрового контенту через недоліки законодавства його країни: «...Це не виняток – це, безумовно, принцип ро-боти. Поліція у нас не часто звертається до редакцій, але якщо вже звертається, то не має жодних проблем з отриманням елек-тронної інформації».


Паралізуючий ефект

Співзасновник Пакистанського Центру Журна- лістських Розслідувань Умар Чіма вважає, що йо- го статус гарантує перебування під наглядом, і це відомо його інформаторам. «Я відомий жур-наліст, зі своїми достоїнствами і недоліками. Деякі [джерела], як правило, співпрацюють зі мною на основі поваги і віри в те, що я чесна людина, до-стойна конфіденційних відносин. Інші вагаються, побоюючись будь-яких контактів зі мною, щоб не засвітитися, оскільки усе моє життя проходить під наглядом – від телефону до електронної пошти й повідомлень у соціальних мережах».

Чіма викрали і піддавали тортурам у 2010 році, під час операції із затримання інформаторів. «...викрадачі, які, як я підозрюю, належать до на-шої Служби розвідки, забрали мій мобільний те-лефон, мабуть, для детального дослідження моїх професійних контактів», – говорить він. «Деякі з моїх джерел, які поділилися певною інформацією

щодо національної безпеки, були змушені мовча-ти. Вони ніколи більше не зв’язувалися зі мною, за виключеням коротких згадок... про переслідуван-ня, яких вони зазнали». Чіма стверджує, що для нього вже звично отримувати погрози на телефон та електронну пошту.

Міжнародний редактор алжирської газети El Watan, Зін Черфауї, стверджує, що сьогодні інформатори все частіше вимагають особистої зустрічі. «Після Сноудена та за умови масового стеження все важче знайти інформатора, і між людьми уже немає та-ких конфіденційних відносин, як раніше. Для того, щоб дійсно поспілкуватися з людьми, ми воліємо уникати електронних засобів або ж соціальних мереж. Справа Сноудена поставила роботу жур-налістів з ніг на голову... стало набагато складніше говорити з людьми. Ми дійсно повинні вийти і зу-стріти їх. Віч-на-віч», – говорить Черфауї.

Тим не менше, слід зазначити, що існує ризик ви-криття маршруту журналіста, що прямує на осо-

Фото: Національна медіагрупа Кенії

сПраВа сноудена ПостаВила роБоту ЖурналістіВз ніг на голоВу... стало наБагато складніШе гоВорити з людьми. ми діЙсно ПоВинні ВиЙти і зустріти ЇХ.Віч-на-Віч»

– зін черФауЇ, міЖнародниЙ редактор алЖирськоЇ газети EL WATAN



бисту зустріч з інформатором, якщо його шлях пролягає під наглядом камер безпеки, або він по-дорожує з мобільним пристроєм, який забезпечує передачу геолокаційних даних.

Під час мого інтерв’ю з Русбріджером, The Guardian перебувала у центрі великого податкового розслі-дування, проти них виступило біля 20 компаній»... Вони всі хочуть повернення документів, всі вони посилаються на закони про захист даних, конфі-денційність тощо... Тому рахунки на ці речі все зростають і зростають… Ви можете легко витрати-ти десятки або сотні або тисячі тисяч фунтів, нама-гаючись отримати історію на папері», – говорить він. «Звичайно, як тільки ви отримаєте секретну інформацію, витрати зростають... на спробу ство-рити безпечне середовище, на відчуття того, що ми можемо запропонувати нашим джерел такий захист, якого вони заслуговують».

Значний негативний ефект на журналістські роз-слідування у пост-сноуденівську епоху справляє також вартість технологій цифрової безпеки, нав-чання та оплата юридичних послуг, пов’язаних із захистом джерел. The Guardian витрачає на оплату юридичних послуг майже на мільйон фунтів на рік

більше, ніж п’ять років тому, стверджує Русбрід-жер: «Це, безумовно, погано впливає на загальну здатність готувати матеріали», – стверджує він, вказуючи на те, що руйнівні наслідки таких змін уже помітні в регіональних газетах. «[Вони] не мо-жуть дозволити собі відповідного захисту персона-лу, обладнання або ІТ», – зауважує він.

а може, це й є золоте століття

журналістських розслідувань?

«Технологічно витік інформації у широкому масш-табі цілком можливий... Для мене, як журналіста, ми живемо у часи інформаційного буму, оскільки ви можете отримати неймовірно докладну інфор-мацію і створити матеріал, якого раніше, можливо, зробити не могли», – каже Джерард Райл з ICIJ, називаючи цифровую еру «Золотим століттям журналістики», незважаючи на будь-які ризики.

Думки Дауда Куттаба, провідного йорданського журналіста і засновника арабської Arabic Media Internet Network, щодо цифрової епохи перегуку-ються з Райлом: «З одного боку я вважаю, що це прискорило і розширило обсяг доступних для всіх даних і спростило переміщення інформації й до-кументів. Тепер ви можете помістити тисячі до-кументів на USB, тому що вам не потрібно вино-сити з офісу купу паперів – майже все ви можете написати і відправити у вигляді вкладення. Але в той же час уряду набагато простіше вторгнутися у ваше приватне життя й отримати особисту інфор-мацію».

Головний редактор аргентинської La Nacion, Кар-лос Гуйот, також відзначив значні переваги, яких надає журналістським розслідуванням цифрова ера, особливо у випадку залучення конфіденцій-них джерел, отримання доступу до інформації, який був неможливим ще п’ять-десять років тому. «Нові технології приносять нові виклики, але й нові можливості – наприклад, шифрування роз-мов завдяки новому програмному забезпеченню. Хоча не варто і забувати про старомодні методи... немає нічого, що замінило б розмову віч-на-віч з інформатором», – стверджує він.

Тим не менше, одним з ризиків цього «буму да-них» є намагання розробити законодавство, яке б обмежило витік інформації, стверджує Жерар Райл. «Витоків інформації стає все більше, а закон намагається це наздогнати... і в цьому криється небезпека для влади і людей, які завжди ласі до секретів, і я вважаю, що все це підштовхує світ до спроби впоратися з усім цим», – говорить Райл. «[Це] проблема для урядів, відомств, будь-яких організацій, які прагнуть зберегти таємницю. Стає все важче й важче зберегти свої секрети.

ПИТаННЯ ПраВОВОГО ЗаХИСТУ ДЖЕрЕЛа іНФОрМаЦіЇУ ЦИФрОВУ ЕрУ

існує ряд правових питань, які слід

розглянути в розрізі захисту джерел

інформації. наприклад, якщо журна-

лістська цифрова інформація, навіть

зашифрована, швидше за все відсте-

жується і зберігається у вигляді різних

частин, то який її законний обсяг може

використовуватися, поширюватись

та зберігатись? чи може цифрова

інформація, отримана без згоди, бути

визнана доказом у суді в справі проти

журналіста або інформатора? Ці та

інші проблеми, які стосуються меж

правового захисту джерела інформації

у цифрову еру, були розглянуті

у глобальному дослідженні юнеско,

в якому прийняла участь 121 країна.

доповідь має бути надрукована у сере-

дині 2015 року під егідою Всесвітнього

форуму редакторів та WAN-IFRA.


Тор – це безкоштовна анонімна мережа для інтернет-серфінгу та особистих повідомлень.

повертаємось назад у ті часи – коли безпечним є лише контакт віч-на-віч, коричневі конверти, зу-стрічі у парках тощо», – говорить він.

Королівський адвокат Великобританії Гевін Міл-лар порадив The Guardian рекомендувати своїм клієнтам повертатися до традиційних методів ве-дення журналістських розслідувань: «Вони дійсно мусять в кінці кожного тижня викидати в Темзу те-лефон зі всіма контактами, повинні зустрічатися з інформаторами в пабах, писати замітки, прихову-вати нотатки, маскувати ноутбуки у таких місцях, де ніхто не зможе знайти їх, навіть якщо їх будин-ки обшукуватиме поліція. І деякі з журналістів вже добре оволоділи цими навичками».

Болівієць Рікардо Агілар уникає цифрового зв’язку з метою захисту своїх інформаторів. «Екстремаль-на недовіра – єдиний захист проти можливого перехоплення секретної інформації щодо обліко-вих записів електронної пошти або соціальних мереж», – стверджує він. Карлос Гійо з La Nacion також каже, що його журналісти-розслідувачі сьо-годні витрачають набагато більше часу на дорогу. «...Наш головний журналіст, який займається роз-слідуваннями, здійснив тригодинну поїздку в інше місто для 15-хвилинної бесіди з джерелом. Якщо ми готові терпіти певні труднощі, то ми все ще мо-жемо робити хорошу журналістику».

Зін Черфауї з El Watan також підкреслює, що жур-налісти Близького Сходу та Північної Африки по-вернулися до зустрічей віч-на-віч з інформатора-ми, особливо уникаючи електронного зв’язку. «Ми стали дуже обережними з соціальними мережами і всім, що пов’язано з електронним зв’язком. Як правило, якщо зустріч дуже важлива, ми прагнемо зустрітися з людиною особисто... Через масове сте-ження і нові закони для боротьби з тероризмом ми вважаємо за краще уникати соціальних мереж».

Шведський адвокат та прес-омбудсмен, Пар Тре-хорнінг погоджується з цим: «Я розмовляв з ба-гатьма редакторами, і найкраще, що можна зро-бити сьогодні, це написати звичайного листа. Як на мене, найнебезпечнішим є електронне листу-вання, оскільки лист проходить через багато рук, і

Назад у майбутнє: відділ новин CBC, 1930-ті роки. Creative Commons

Просто припустіть, що за вами стежать

Як журналісту захистити своє конфіденційне ли-стування з інформатором в умовах тотального стеження? «Я дуже обережний з будь-якою циф-ровою платформою, – як з електронною поштою, телефоном, так і з будь-яким іншим цифровим форматом та пристроєм. Я припускаю, що [за мною], імовірно, стежать, слухають або читають. Це моя відправна точка, і я виходжу з цього», – го-ворить Дауд Куттаб.

Джерард Райл з ICIJ використовує аналогічний метод. «Я просто розумію, що зібрати таку інфор-мацію цілком реально. Коли ви працюєте у такому середовищі – то просто припускаєте, що всі ваші листи, будь-яка форма комунікації потенційно відслідковуються, і тому я просто намагаюсь бути обережним. Не записуйте важливі речі, не робіть чогось такого, що б вам не хотілося зробити публіч-ним. Ви повинні припустити, що все, що ви робите – реєструється, записується, відстежується тощо.

У відповідь на ці виклики постає необхідність впровадження певних змін у практиці управління цифровими комунікаціями – як на особистому, так і на професійному рівнях – стверджує заступник директора Центру цифрової журналістики (Tow Centre for Digital Journalism) Сьюзен Мак-Грегор. «Це означає, що ми повинні замислитися про наші пристрої і наш зв’язок у дорозі, а більшість з нас ще не звикли цього робити... Деякі звички вла-стиві нам з приватного життя: усюди брати теле-фон, завжди мати доступ до Wi-Fi, користуватися електронною пошто. Нам просто доводиться інак-ше думати про все це, коли справа доходить до ро-боти з інформаторами», – каже вона.

Повертаючись до витоків

Алан Русбріджер впевнений, що журналістсь-кі розслідування на основі даних, отриманих з конфіденційних джерел, стануть неможливими у цифрову еру, якщо журналісти не повернуться «назад до основ»: «Я знаю, що розслідувальниць-ка журналістика існувала ще до винайдення теле-фону. Тому я вважаю, що ми, буквально кажучи,



не шифрується. Це все одно як надіслати листівку без конверта». Троє журналістів, які дали інтерв’ю для цієї глави, згадали про тенденцію покладатися на чат-програми як більш безпечну форму спілку-вання, ніж електронна пошта, однак мексикансь-кий експерт з безпеки журналістики Хав’єр Гарза Рамос налаштований проти такого підходу. «Якщо ми неакуратні і говоримо все, що знаємо, про наші джерела інформації у Gmail або WhatsApp, то зро-зуміло, що уряд (або інший, хто шпигує за нами) з’ясує, якими джерелами інформації ми володіє-мо», – стверджує він.

Прості підходи, зокрема, розмежування в часі кон-такту з інформатором та публікацією отриманих від нього даних, також можуть бути використані для маскування джерела, і можуть звести до міні-муму ймовірність того, що інформатор буде «упій-маний», говорить Жерар Райл. «Я маю на увазі, що чим більше ланок буде між вами та джерелом інформації, тим краще. І часто такою ланкою може виступати час... якщо хтось надає вам дійсно опе-ративну інформацію, є велика спокуса опубліку-вати її відразу, але тоді ваше джерело потенційно зазнає найбільшого ризику».

Відповідальність за цифрову безпеку

За Аланом Русбріджером, у 2015 році необхідно не просто дати журналістам-розслідувачам і війсь-ковим кореспондентам зрозуміти, що вони мають справу зі зростанням рівня загрози для джерел ін-формації в цифрову епоху. «Стає все важче працю-вати з Національною службою охорони здоров’я, оскільки, як вам відомо, вони мають договори про конфіденційність медичної інформації. А тому якщо ви медичний репортер, то, ймовірно, захоче-те впевнитися, що починаєте розуміти все це».

Інший момент, вартий розгляду – це незначні, на перший погляд, містечкові історії, розказані анонімним джерелом, які можуть перетворитися на великі проекти журналістських розслідувань. З ма-леньких історій виростають великі оповідання. Але необережний первинний контакт з інформатором робить його все більш вразливими у процесі роз- витку теми і поширення матеріалів розслідування.

Фредрік Лорен, журналіст шведського громадсь-кого радіо, стверджує, що журналісти недостатньо обізнані, коли мова заходить про захист джерел у цифровій площині. «Дуже мало журналістів вико-ристовують шифрування і стільки ж у принципі знають, як його застосовувати – це не входить до їх арсеналу і є серйозною проблемою», – каже він. «І коли ви контактуєте з інформаторами... перед вами постає дуже важливе питання – як ви, насправді, захищаєте цю людину? Ви маєте намір зберігати інформацію на сервері компанії? Як ви збираєтесь спілкуватися? Я, наприклад, не можу використо-вувати мій корпоративний телефон. Який рівень шифрування ви використовуєте? Це серйозні пи-тання». За словами Лорена, експертиза цифрової безпеки їх команди дає їм перевагу в галузі жур-налістських розслідувань, які ґрунтуються на ін-формації, отриманій з конфіденційних джерел. «[Ми] одні з небагатьох людей у журналістському співтоваристві, які дійсно використовують шифру-вання і намагаються бути обізнаними в цьому та йти в ногу з часом».

Така відданість Лауріна цифровій безпеці в інте-ресах захисту своїх джерела може здаватися край-ністю, але її слід сприймати в контексті шведсь-кої системи правового захисту інформатора, яка криміналізує відповідальність за несанкціоноване викриття джерела первинної інформації. «Це я, Фредрік, який піде у в’язницю, якщо ім’я мого ін-форматора стане відомим через те, що я забув но-утбук або блокнот у барі. Це моя вина, і я сяду до в’язниці. Ось чому я не використовую, наприклад, Gmail або Facebook», – говорить він. Лорен також забороняє своїм співробітникам користуватися продукцією Apple через побоювання щодо слаб-ких місць у безпеці даних на цих пристроях, які були виявлені Сноуденом. «Я змушений ретельно перевіряти тих, хто надає мені цифрові послуги. Я точно знаю, де стоїть мій сервер, що прописано у моєму контракті, жорсткі диски сервера названі моїм ім’ям з моїм номером телефону. Це певні міт-ки, які говорять, що все це захищено відповідно до шведської Конституції».

Тим не менше, незважаючи на загрози щодо за-хисту джерела інформації, Райл з ICIJ, який з аб-

Зустрінемось на темній автостоянці: Роберт Редфорду фільмі «Вся президентська рать».

Фото: Рекламна фотографія.


солютним оптимізмом дивиться у майбутнє жур-налістських розслідувань в цифрову еру, стверджує, що занадто багато журналістів стають параноїками безпідставно. «Я знаю декількох журналістів, які ка-тегорично параноїдальні щодо своїх комп’ютерів – вони все шифрують, все тримають в офлайні. Але що з того? Більша частина даних, над якими вони працюють – неактуальна».

Ще один аспект: цифрові заходи безпеки, призна-чені для захисту джерела інформації, можуть бути громіздкими і трудозатратними, і це стає стри-муючим фактором для багатьох журналістів-роз-слідувачів. «[Коли] ми працювали над проектом Offshore Leaks, то спробували шифрувати все спіл-кування електронною поштою, з ким би ми не працювали, і це стало справжнім жахом – у першу чергу тому, що не всі з нас (і я в тому числі) досить добре розбираються в усіх цих технологіях, що по-стало на заваді спілкуванню», – визнає Райл.

Нещодавно опублікована доповідь ЮНЕСКО «Ство-рення цифрової безпеки для журналістики» може допомогти журналістам утримати баланс між не-обхідністю захищати джерела від ризиків їх ви-криття і параноєю.

Доповідь рекомендує розробити план оцінки сту-пенів ризику або створити «модель загроз», яка допоможе чітко виокремити різні види загроз по-ряд з розробкою більш тонкого підходу до цифро-вої безпеки.

Навчитися цифрової безпеки необхідноне лише журналістам, але й їх джерелам

Виникає нова тенденція захисту інформаційних джерел: журналісти починають навчати своїх ін-форматорів цифровій безпеці, щоб допомогти їм зберегти анонімність. Карлос Гійо з La Nacion стверджує: «Якщо ми хочемо, щоб журналістика

The Washington Post повідомляєпро викриття Сноудена

7 ПОраД ДЛЯ ЗаХИСТУ СВОГО іНФОрМаТОра

• уникайте немотивованої параної – натомість дійте обережніше, з відповідним техніч-ним оснащенням, і повертайтеся до простих та перевірених способів комунікації;

• пам’ятайте, що навіть зустріч віч-на-віч не може бути цілком безпечною з оглядуна камери стеження та функцію геолокації ваших мобільних телефонів;

• постійно припускайте, що за вами стежать;

• шифруйте свої записи;

• зауважте, що використовуючи Tor, PGP або інші види шифрування даних, ви ніби ставите «червону мітку» на вашу переписку, що може зробити з вас та вашого інформатора більш яскраву мішень;

• усвідомте вашу відповідальність за захист джерела інформації й організуйте навчання вашого інформатора азам цифрової безпеки;

• зрозумійте, що неможливо гарантувати абсолютний захист вашим конфіденційним

джерелам інформації, і оцініть етичні наслідки такого розуміння.


вижила і процвітала у 21-му столітті – немає жод-ного іншого вибору, ніж дати нашим журналістам та інформаторам інструменти, необхідні для вико-нання їхньої роботи».

Алан Русбріджер визнає цю проблему. «Інформа-тори настільки часто викликають інтерес у людей, які мають доступ до обладнання для відеоспо-стереження (корпоративного або урядового), що нерівність цієї битви відчувається добре».

Однак, як вказує виконавчий директор Арабської організації репортерів-розслідувачів Рана Саббах, навіть найкраща підготовка не може йти в ногу з міжнародними спецслужбами: «Ми навчаємо на-ших журналістів шифруванню і тому, як захистити свої дані, і рекомендуємо їм завжди припускати, що все, що ви робите в Інтернеті, на комп’ютерах, до-ступне для спостереження. Але навіть якщо ви даєте їм найкраще програмне забезпечення і навчання – спецслужби завжди на крок попереду. Вони вико-ристовують новітні технології для розшифровки змісту, розроблені у країнах, які повинні захищати свободу слова, зокрема, зі США та Швейцарії.

Тим не менше, за допомогою шифрування мож-на виграти час в ході розслідування, і це може, принаймні, тримати потенційно ворожі сторони розслідування у напруженні – навіть якщо це і не спецслужби.

аутсорсинг захисту джерела інформації

У своїх глобальних дослідженнях, які включають величезну кількість міжнародних партнерів по публікаціях, ICIJ, по-суті, стає інформатором – «Приймаючи всю відповідальність за захист дже-рела інформації, а також покладаючи відповідаль-ність на кожну організацію діяти відповідно до їх власних законів, ми не беремо на себе від-повідальність за публікації наших проектів у кож-ній окремій країні. Кожна окрема організація сама має це робити, але з точки зору надання їм інфор-мації, ми самі стаємо джерелом... іншими словами ми самі даємо їм документи... ICIJ є інформато-ром», – пояснює Джерард Райл.

Тим часом міжнародні новинні організації розпо-чали співпрацю на платформах, призначених для безпечного отримання цифрової інформації з кон-фіденційних джерел.

Наприклад, AfriLeaks, пан-африканський про-ект, який використовує безпечну поштову скринь-ку, призначений для прийому таємних документів, з’єднуючи журналістів-розслідувачів з інформато-рами. Цим проектом керує Африканська мережа центрів журналістських розслідувань. У Мексиці нещодавно також запустили подібний сервіс –Mexicoleaks.

Існують аналогічні сайти французьською та бол-гарською мовами – Sourcesure і Balkanleaks, які до-зволяють інформаторам анонімно завантажувати секретні документи. Sourcesure, який базується в Бельгії, підпадає під дію суворих місцевих законів про захист джерела інформації. Він був заснований в лютому 2015 року французькою Le Monde спіль-но з бельгійськими виданнями La Libre Belgique, Le Soir de Bruxelles та RTBF (Radio Télévision Belge Francophone). Ів Ед, співзасновник Sourcesùre і журналіст Le Monde, вважає, що транскордонна, мультиплатформенна співпраця між провідни-ми франкомовними новинними організаціями є джерелом недоторканності й певного імуніте-ту проти примусу для журналістів та їх інформа-торів. «Єдність – це сила. Ця ініціатива не могла бути розпочатою лише силами Le Monde або RTBF. Робота Sourcesùre підсилюється цілим спектром співробітників інформаційних агентств, від лібе-ральних до консервативних, об’єднаних спільни-ми журналістськими цінностями», – стверджує він. Інформаторам, які використовують ці сайти, перед підключенням до системи рекомендується спершу завантажити та встановити програмне за-безпечення Tor.

Чи може все це у результаті гарантувати конфіден-ційність інформаторів в епоху, коли так легко іден-тифікувати їх навіть без участі журналіста, особли-во враховуючи, що це може бути питанням життя і смерті? Рана Саббах з ARIJ чітко зазначає: «Навіть у найкращій та найпрогресивнішій серед демокра-тичних країн обіцяти цього більше не можна. Ніде немає стовідсоткової гарантії».

*Додаткові інтерв’ю для цього розділу надали: Анжелік Лу, Аліса Метьюз, Федеріка Черубіні, Александра Валдхорн, Джейк Еванс, Фарах Ваель та Александра Сазанова-Прокурен.

Домашня сторінка АНБ




МАРтін БЕйРОнВИкОнАВЧИй РЕДАктОРTHE WASHINGTON POSTДжулі Позетті

«наШі коресПонденти, Які ВисВітлюють ПитаннЯнаЦіональноЇ БезПеки, ПостіЙно ВідчуВаютьПроБлеми – наВіть у розмоВаХ з людьми з урЯду.Проста розмоВа з реПортером, ВідПоВідьна телеФонниЙ дзВінок моЖуть ВикликатинедоВіру та Підозри у злиВанні інФормаЦіЇ».



ВіД уОтЕРГЕйтАДО снОуДЕнАМарТіН БЕЙрОН стаВ ВиконаВчим редактором THE WASHINGTON POST у 2012 – ПіслЯ Багатого на ПулітЦеріВські нагороди керуВаннЯTHE BOSTON GLOBE. THE POST отримала статус неПереВерШеноЇ ПіслЯ історіЇ з розслідуВаль- ниЦькими реПортаЖами ВудВарда та БернШтаЙна Щодо уотергеЙту.ПулітЦеріВська Відзнака за слуЖіннЯсусПільстВу у ВисВітленні зВ’ЯзкіВ сноудена у 2014 зміЦнила здоБутки ВиданнЯ. Ще одна нагорода ПродоВЖила рЯд ВЖе Цього року, стаВШи Відзнакою за реПортаЖі THE POST Щодо ПроВаліВ секретноЇ слуЖБи

Наскільки важливими є журна- лістські розслідування для ви- значення індивідуальності ви-дання The Post та яке значення Ви надаєте таким розслідуван-ням, працюючи на посаді вико-навчого редактора?

Бейрон: Я вважаю, що журна- лістські розслідування є надзви- чайно важливими для визначен-ня індивідуальності The Post, і думаю, що це гранично важливо для нашої професії. Як на мене, реалізація нашої найвищої мети – це притягнення впливових інс- титуцій та окремих впливових осіб до відповідальності. Я вва-жаю, що якби ми були вимуше- ні відмовитися від цього з будь- якої причини – надмірного ризи- ку, дорожнечі або ж через пріо-ритетність інших речей, які ми повинні зробити, – це був би най- більший акт безвідповідальності з боку преси. Якщо не ми притя-

гуватимемо впливові інститути та окремих осіб до відповідаль-ності, то хто робитиме це замість нас?

Як Ви вважаєте, наскільки журналістські розслідування змінилися від часів Уотергей-та до Сноудена? На що схожа траєкторія цих змін?

Бейрон: На мою думку люди, які є суб’єктами журналістських розслідувань, суттєво усклад-нили нашу роботу – тепер вони створюють набагато більше пе-решкод. Існують групи людей, які займаються зв’язками з гро-мадськістю, адвокати та інші спеціалісти, єдиною метою яких є блокування того типу розслі-дувань, яким ми зазвичай зай-маємося. Таким чином, я думаю, що в окремих випадках ми має-мо справу з підвищеним рівнем складності нашої роботи.


Звичайно, у такому питанні як на- ціональна безпека, занепокоєн- ня проблемою стеження та без- пеки наших комунікацій зростає. Це те, чого в минулому нам точ-но не доводилось брати до уваги. Наприклад, ми знаємо, що авто-ритарні та деякі інші режими з меншими рисами авторитариз-му використовують складні ме-тоди стеження, а люди, за якими ведеться пильний нагляд, пере-важно працюють у пресі і, мож-ливо, в іноземних виданнях. Ми знаємо, що спецслужби контро-люють кожен наш крок, і тому, якщо ми хочемо провести жур-налістське розслідування за кор-доном, у нас є серйозні підстави вважати, що люди намагаються відслідковувати наші комуніка-ції. Таким чином, ми повинні бу- ти обережнішими у даному дис-курсі.

Ви підкреслили дві основні за- грози журналістським розслі- дуванням у поточній епосі. Од- на з них – це підвищена увага уряду до питань національної безпеки та оборони, боротьби з тероризмом з одного боку, а з іншого – поширення масового спостереження. Чого ви нав- чилися у процесі співставлен-ня цих проблем з історією Сно-удена?

Бейрон: Я не очікував, що для наших власних внутрішніх роз-мов у The Post доведеться вико-ристовувати шифрування, але у багатьох випадках саме це ми й робили. І часто на зустрічах усі або вимикали свої мобілки, або ж не брали їх з собою взагалі,

побоюючись, що за нами можуть стежити у такий спосіб.

Враховуючи наслідки викрит-тів Сноудена, чи багато таких методів ви використовуєте для спілкування у редакції, особ-ливо під час розслідувань?

Бейрон: Ну, журналісти шиф-рують повідомлення, коли від-чувають, що це необхідно. Мені здається, що зараз вони шифру-ють повідомлення частіше, ніж робили це раніше. Але ми прой-шли навчання з цього приводу, і встановили систему для анонім-ного прийому кореспонденції, так що інформатори мають змо-гу надати нам інформацію, а самі при цьому не можуть бути від-слідковані.

Наші кореспонденти, які висвіт-люють питання національної без- пеки, постійно відчувають проб- леми навіть у розмовах з людьми з уряду. Проста розмова з репор-тером, відповідь на телефонний дзвінок можуть викликати не-довіру та підозри у зливанні ін-формації.

Дуже часто урядовці просто над-силають електронною поштою прохання: «Ось номер прес-сек- ретаря, і не дзвоніть до мене зно-ву». Вони роблять це лише для того, щоб мати підтвердження, що не говорили з нами, бо не бажають бути підозрюваними у витоку інформації, навіть якщо вони її, власне, і не надали. Вони просто створюють собі безпечне

підґрунтя, чим урядові чинов-ники і займалися протягом ба-гатьох десятиліть.

Таким чином, інформатори сьо-годні вкрай обережні, спілкую-чись з нами. Вони не хочуть бути замішаними в розслідуваннях витоку інформації, адже це може стати дуже неприємним для них, тому просто воліють уникати спілкування. І це створює додат-ковий бар’єр для наших розслі-дувань.

Чи стурбовані ви таким впли-вом на здатність ваших репор-терів працювати з конфіден-ційними джерелами?

Так, я стурбований цим. Очевид-но, що для висвітлення діяль-ності уряду нам потрібні люди, які готові надати інформацію. Особливо це вірно в той час, коли уряд США засекречує надзви-чайно великий обсяг документів, включаючи ті, які в принципі не повинні бути засекреченими. І в результаті отримати їх ней-мовірно складно. Позначка «Не-доступно для інформаційних запитів» може бути встановлена надовго, якщо не навічно. Для того, щоб забезпечити нормаль-ну підготовку матеріалів у ре-жимі реального часу або близь-кому до цього, нам потрібен як доступ до осіб, які є джерелами інформації, так і до документів. Таким чином, все це створює додаткові перешкоди для нашої роботи і значно ускладнює про-ведення журналістських розслі-дувань.

«зараз триВаЄ не Просто ЦиФроВа ера, а ера моБільниХ телеФоніВ. ми ПоВинні Бути ВПеВненими, ЩоПуБлікуЄмо інФормаЦіЙні матеріали не лиШе у Форматі, зручному длЯ читаннЯ на електронниХ ПристроЯХ,а Й у тому, Що наШі матеріали Придатні длЯ сПоЖиВаннЯ на моБільниХ ПристроЯХ, оскільки Величезна частина наШиХ читачіВ ВикористоВують смартФони».


Наскільки проблематичним є сценарій подальшого розвит-ку – насувається ера підзвітної журналістики? Що слід робити далі?

Бейрон: Просто працювати. Ви працюєте з тим, що у вас є. Все це не означає, що журналістсь-ке розслідування в принципі не можна провести, постійно з’яв-ляються чудові приклади – і в цій країні, і у всьому світі. Просто працювати стало важче.

Я вважаю, що ми повинні про-довжувати робити свою справу для американської громадськос- ті, пропагуючи власні погляди і, в першу чергу, через нашу ро-боту. Це важлива робота. Я ду-маю, що громадськість в цілому підтримує журналістські розслі-дування, більше того, представ-ники громадськості спонукають мене проводити розслідування частіше, а не рідше. Їм не мо-жуть подобатися всі розслідуван-ня, які ми робимо, але вони, як правило, закликають нас робити їх більше і копати глибше. І це обнадіює. Вони вважають, що єдиний інститут, який може до-могтися відповідей від уряду – це преса.

Які три найбільші проблеми стоять перед Washington Post сьогодні?

Бейрон: Провідні проблеми, як правило, носять комерційний ха-

рактер... Найперший виклик для нас – продовження розвит-ку цифрового формату наших видань. Мова йде про те, як са- ме люди читають нас. Зараз три- ває не просто цифрова ера, а ера мобільних телефонів. Ми повин- ні бути впевненими, що публі- куємо інформаційні матеріали не лише у форматі, зручному для читання на електронних при-строях, а й у тому, що наші ма- теріали придатні для сприйман- ня на мобільних пристроях, ос- кільки величезна частина наших читачів використовують смарт-фони. Це величезна зміна. Веб- публікації – це одне середовище, а мобільні публікації – зовсім ін-ше, тому ми повинні адаптувати-ся. І навіть не стільки адаптува-тися, як пристосуватися до цих технологій – і зробити це швидко.

Другий виклик – це постійний тиск на бюджет. Ми більше не мо- нополісти і не олігархи в газет-ному бізнесі. Раніше у нас був ду- же спокійний бізнес – люди гово- рили про величезну конкуренцію, маючи три газети на все місто. Це ніщо у порівнянні з тим, з чим ми зіткнулися сьогодні. За-раз конкуренція здається необме- женою, і це змагання як за власне читачів, так і за читачів для ре-кламодавців. І це створює вели-чезний тиск на фінансові ресурси, з якими ми повинні працювати.

Саме тому ми повинні дуже доб-ре подумати про те, як ми пра-

«Я думаю, Що громадськість В Цілому ПідтримуЄЖурналістські розслідуВаннЯ. БільШе того,ПредстаВники громадськості сПонукають менеПроВодити розслідуВаннЯ частіШе, а не рідШе.Їм не моЖуть ПодоБатисЯ Всі розслідуВаннЯ,Які ми роБимо, але Вони, Як ПраВило, закликаютьнас роБити ЇХ БільШе і коПати глиБШе».

цюємо, які організаційні ресурси ми повинні мати, і де ми їх розмі-щуємо. До того ж слід критично оцінювати (а точніше – ставити під сумнів) усе, що ми робимо. А це складно, адже кожен хоче тро-хи перепочити від усього. Проте насправді ніхто не збирається да-вати нам цей відпочинок, а тому ми повинні визнати, що зміни бу-дуть постійними, і прийняти це. Так що все це може дуже турбу-вати людей, які довго були в цьо-му бізнесі, в тому числі й мене, але це абсолютно необхідно.

І я вважаю, що сама природа на-шого бізнесу диктує швидкість, з якою ми працюємо, і задає рі-вень конкуренції. Однією з форм захисту, доступною нам раніше, була можливість сісти і ретельно обдумати історію протягом пев-ного часу, а потім ще декілька разів редагувати її. А в наші дні зробити це практично немож-ливо, адже швидкість має ве-личезний вплив на наш бізнес і суперечить ідеї ретельного реда-гування».



ТЕНДЕНЦІЯ 3 – ПОВСТАННЯ РОБОТІВ

ЛАскАВО ПРОсИМОДО МАйБутньОГОАВтОМАтИзОВАнИХ нОВИнДжейк Еванс

Я ВВаЖаю, Що умоВою ВиЖиВаннЯ Будь-ЯкиХ ноВин Є ВміннЯ ПродукуВати унікальниЙ контент. і длЯ того, ЩоБ зроБити Це, ПотріБен час, ЯкиЙ Ви отримаЄте лиШе тоді, коли наВчитесЯ ПозБаВлЯтисЯ уЖе нічого не Вартого матеріалу. саме тому Я диВлюсЯ нааВтоматизаЦію ШВидШе Як на інструмент, ЯкиЙ даЄ людЯм змогу Виграти деЩиЦю часу длЯ того,ЩоБ наПисати діЙсно ВаЖлиВі та Цінні статті.

– лу Феррара, ВіЦе-Президент і голоВниЙ редакторінФормаЦіЙного агентстВа ASSOCIATED PRESS.


аВтоматизаЦіЯ

Ви заВЖди Будете раді Почути оБнадіЙлиВе тВердЖеннЯ:«роБоти не Планують ВлаШтоВуВатисЯ на ВаШе місЦе».але наВіть ЯкЩо аВтоматизоВаниЙ реПортаЖ – Ще не кінеЦьЖурналістики, Це Все одно уріЖе роБочі місЦЯ у Відділі ноВин,осоБлиВо длЯ ПочаткіВЦіВ. і ВПлиВ на заЙнЯтість зБільШуВатиметьсЯ зі зростаннЯм ЦіЄЇ тенденЦіЇ. однак аВтоматизаЦіЯ ноВин моЖеПринести Й ноВі моЖлиВості длЯ Журналістики.

Associated Press (AP) нещодавно найняла ре-дактора з автоматизації – першого у своїй галузі. Отже, принаймні один журналіст

отримав роботу завдяки автоматизації. Під час на-писання цієї статті з фронту автоматизації AP було отримано новини, що агенція також використо-вуватиме автоматизацію для висвітлення резуль-татів тисяч спортивних змагань, які проходять в коледжах, чого раніше не робилося.

«Якщо люди думають, що це не відбудеться швид-ко – то так і буде, – говорить віце-президент і го-ловний редактор Associated Press (AP) Лу Феррара, який знаходиться на передовій автоматизованої журналістики.

Якщо ви не впевнені, що журналістика і суспіль-ство в цілому зіштовхнуться з серйозними змінами у вигляді автоматизованого програмного забезпе-чення, то розгляньте наступні приклади з віктори-ни The New York Times «Людина чи Комп’ютер»:

«Кітті довго не могла заснути. Її нерви були натягнуті, мов струни, і навіть склянка гарячого вина, яку Вронський при-готував їй, не могла допомогти. Лежачи в ліжку, вона знову і знову переживала ту жахливу сцену на лузі».

– з російської новели «Справжня любов», написа-ної комп’ютером у Санкт-Петербурзі у 1972 році.

«За даними Геологічної служби США слаб-кий землетрус магнітудою 4,7 бала був зареєстрований у понеділок вранці за 5 миль від Вествуду, штат Каліфорнія. Землетрус стався о 6:25 ранку за тихоо-кеанським часом на глибині 5 миль».

– Витяг з первинної доповіді «Quakebot» про зем-летрус у березні 2014. Програмне забезпечення об-робило дані землетрусу і написало основу замітки, а потім розбудило журналіста, щоб він її завершив.

«When I in dreams behold thy fairest shade.Whose shade in dreams doth wake the sleeping morn. The daytime shadow of my love betray’d. Lends hideous night to dreaming’s faded form».

«Коли у мріях – бачу тої чудний лик,Чий дух розплющить сонним ранком очі.Та тіні дня моє кохання зрадять,Гидкою ніччю мрії зблякнуть вмить».*

– уривок з вірша, написаного програмою SwiftKey після завантаження в неї бази даних лексикону Шекспіра.

Тепер, коли ви встали з підлоги і знову вмости-лися в кріслі (серйозно, цей вірш було написано комп’ютером?), давайте проаналізуємо, як розви-вається технологія автоматизації і як вона готова вплинути на кожен відділ новин.

Оновлення програмного забезпечення:автоматизована журналістика не за горами

Перспектива автоматизації новин стала реальні-шою, коли AP у липні минулого року оголосила про намір повністю автоматизувати свої корпора-тивні звіти про доходи. Тобто, починаючи зі збору даних і до публікації повного звіту, жодна людина не братиме в цьому участі. Програма для звітності, написана компанією автоматизованого програм-ного забезпечення Automated Insights, отримува-тиме дані від компанії Zacks Investment Research, оброблятиме їх для відокремлення підходящої для друку інформації, а потім повідомлятиме цю інформацію таким чином, що вона не відрізняти-меться від написаної людиною.

Звіти, які робив цей автоматичний репортер, були простими, але вони справили величезний вплив на редакцію AP. Феррара стверджує, що програм-не забезпечення від Automated Insights не лише удесятеро збільшило кількість фінансових звітів, опублікованих AP, але й звільнило близько 20% робочого часу працівників.

«Мій персонал в цілому задоволений: «Круто! У нас з’явився час, якого раніше не вистачало – це дає нам змогу зробити те, чого не могли раніше!», – говорить Феррара.

Оновлення було сприйняте позитивно, це дійс-но хороші новинні репортажі, яких відчайдушно очікували відділи новин. Автоматизоване напи-

*Переклад з англ. Р. М. Колодяжного


сання репортажів було «найкращим, що сталося з журналістами за довгий період часу», – пише Кевін Руз, журналіст та ана-літик New York Magazine.

«Викликайте чортових роботів!», – закли- кає Алекс Вільгельм, працівник Tech-Crunch’s.

Реакція на розвиток автоматизації була «легковажною», і будь-які переживання щодо майбутніх втрат робочих місць, як правило, відкидалися із заспокійливими заявами на кшталт: «Ніхто не втратив жод- ного робочого місця через нас», – ствер- джує Крістіана Хаммонд, засновник ком-панії з розробки програмного забезпечен-ня для автоматизації Narrative Science, го-ловного конкурента Automated Insights.

Але, незважаючи на захоплений (в ціло-му) прийом з боку журналістів, є й кри-тики, яких ця ситуація турбує. Зокрема, Мартін Форд, провідний коментатор з автоматизації робочих місць, економісти Массачусетського технологічного універ-ситету Ерік Бріньолфссон та Ендрю Ма-кефі, і навіть Білл Гейтс.

Безробіття через технології: цього разу все інакше

«Якщо ви поговорите з компаніями, які працюють в цій сфері – як і з компанія-ми, які виготовляють роботів – майже всі, без винятку, стверджуватимуть, що їх технологія не збирається витісняти пра-цівників. Ніхто не хоче бути звинуваче-ним у цьому. Таким чином, вони завжди

Жодних роботів в полі зору: офіс «Automated Insights»

позитивно висвітлюють цю проблему», – каже підприємець з Силіконової долини Мартін Форд, провідний коментатор по-тенційного впливу автоматизації роботи на економіку.

Його остання книга «Повстання роботів» деталізує, як саме штучний інтелект пере-творює «хороші робочі місця» на застарілі, у тому числі й у галузі журналістики.

«Зазвичай вони говорять: «Усе це просто виконання нудних завдань, яке дозволить звільнити час людям, щоб вони могли зайнятися цікавішими справами». Але насправді ви знаєте, що це просто уперед-жена подача інформації. Люди втрачати-муть свої робочі місця, а дехто вже втра-тив роботу», – стверджує Форд.

Тим не менше, віце-президент з розробки продукції Automated Insights Джо Проко-піо робить справедливе зауваження, що програми для автоматизованого написан-ня репортажів найкраще підходять для обробки складних математичних завдань, і не володіють здатністю відповідати на питання «як?» і «чому?».

«Ми вже опублікували більше мільярда історій, і не втратили жодного журналіста. Я спостерігаю подібні процеси у світі, а тому можу зрозуміти, як у майбутньому технологічна еволюція впливатиме на кар’єру журналістів. Проте я бачу й надто багато журналістів, як знаходяться у ана-логічній з нами ситуації, і які, у певному сенсі, намагаються бути попереду нас», – говорить Прокопіо.



Загроза робочим місцям – це не те, з чим пого- джується Лу Феррара з AP, оскільки він вважає, що будь-яка робота, взята на себе автоматизацією, дає журналістам лише нові можливості для розвитку і поглиблення репортажу: «Я спілкувався з достат-ньою кількістю редакторів, продюсерів та вико-навчих продюсерів, щоб зрозуміти, що якби вони позбулися частини робочих місць, то перерозподі-лили б людей в інші, більш важливі сектори робо-чого процесу», – говорить Феррара.

Прокопіо також стверджує, що автоматизація ро-боти не стільки забере у журналістів роботу, скіль-ки «швидше, замінить купу завдань, яких насправ-ді й немає у посадовій інструкції».

«Можливо, на певних ринках, це призведе до зник-нення окремих професій, які більше не будуть по-трібні», – каже Феррара. – «Змінився процес дру- ку, і процес нумерування сторінок, а цифрова фо-тографія взагалі перегорнула все з ніг на голову у бізнесі новин… ці робочі місця, фактично, вже не існують. Але я наполягаю, що у процесі свого ро-звитку індустрія журналістики створювала нові, потрібні види робіт та робочі місця, які, чесно ка-жучи, мають більшу цінність та є більш важливи-ми. І з автоматизацією, все відбуватиметься анало-гічно», – говорить він.

Кейнсіанська теорія довгої хвилі стверджує, що безробіття внаслідок розвитку технології є лише тимчасовим етапом дезадаптації. Це звучить ра-ціонально, але, Форд вважає, що, нажаль, цього разу ця теорія не може бути застосована. «Зараз

все відбувається інакше. Я вважаю, що ми диви-мося на щось таке, що дійсно різко відрізняється від того, що ми бачили в минулому [промислова та технологічна революції]. Але знадобиться якийсь час, щоб ми дійсно змогли побачити, що саме зруйнувалось», – стверджує Форд.

Витіснення робочих місць через вибуховий ро-звиток автоматизації – не новина (про це пишуть і The Economist, і в працях Массачусетського тех-нологічного інституту (MIT) та коледжу Оксфорд-ського Університету) – і наївно буде вважати, що журналістам властивий імунітет до автоматизації.

Однак «бійні всіх журналістів» не буде – каже Форд. Всі класичні біди журналістської професії мали набагато драматичніший вплив на неї, ніж той, який має автоматизація, або навіть той, який вона, можливо, матиме у майбутньому, стверджує Форд. Проблема є набагато тоншою:

«Я не думаю, що ми побачимо величезну кількість журналістів, які втратять свої робочі місця через автоматизацію. Але мені здається, що ми, швид-ше за все, побачимо, як все меншу й меншу кіль-кість журналістів найматимуть на роботу в май-бутньому. І я вважаю, що особливо це торкнеться початківців та працівників нижньої ланки жур-налістики».

«Якщо ви хочете зробити кар’єру в журналістиці і щойно закінчили школу, то місце, де ви могли б почати, ваше перше завдання, може бути однією з тих, звичайних, шаблонних справ, – таких як спор-

Раніше у цьому роціAssociated Press оголосила,

що висвітлюватиме тисячіспортивних матчів, які

відбуваються в коледжах,за допомогоюавтоматизо-

ваного репортажу.У тому числій змагання

з бейсболу.


тивні репортажі і корпоративні фінансові звіти або навіть некрологи чи щось подібне. Тобто ті речі, у яких немає багато творчої роботи... Це був спо-сіб, яким вдавалося досконально вивчити жур-налістику, починаючи з самісіньких основ», – гово- рить Форд.

Прокопіо не погоджується з таким твердженням: «Я не вважаю, що банальне зригування факту – це насправді те, чому зобов’язаний навчитися неопе-рений журналіст. Це всього лиш звичайна брудна робота зі сміттям, яку досвідчені журналісти не хочу робити».

Ще у 2010 році автоматизоване програмне забезпе-чення забрало робочі місця у молодих журналістів. Це сталося тоді, коли розробка «Narrative Science» почала складати резюме бейсбольних та софтболь-них ігор для The Big Ten Network. Раніше ж цю ро-боту виконували спортивні офіси університетів.

«Жоден відділ новин не скаже – ви ж розумієте, мені не потрібно стільки журналістів, скільки я вже маю», – підкреслює Феррара. Але в той же час компанія масштабу AP, імовірно, не використову-ватиме автоматизоване програмне забезпечення, щоб заощадити кілька робочих місць у відділі но-вин. «Це така ж технологія, як і будь-яка інша. Де-які люди будуть її використовувати для реалізації негативних цілей, але побутуватиме й інша думка: «Добре, я збираюся позбутися 100 робочих місць за рахунок автоматизації. Але ж моєю головною метою залишається вивільнення часу і ресурсів, щоб робити дійсно важливі речі».

Перехід до особистого: написання історій для окремого індивіда

Користувачі автоматизованого програмного забез-печення повинні враховувати етичний компонент, коли справа доходить до персоналізації змісту. А та- кож і те, як глибоко люди можуть сприйняти цю тен- денцію. Докладний опис того, чим, власне, являєть-ся персоналізація, зробив у журналі Slate Євген Мо-розов – письменник і дослідник впливу розвитку технологій на політичне та громадське життя.

«Уявіть собі, що моя інтернет-історія показує, що я маю вчений ступінь і проводжу багато часу на сай-тах The Economist або New York Review of Books. У результаті я отримую складнішу, динамічнішу і на-сичену інформацією версію тієї ж історії, яку читає мій сусід в USA Today. Якщо можна зробити висно-вок, що я, крім того, зацікавлюся міжнародними но-винами і глобальною справедливістю, то згенерова-на комп’ютером новина про Анжеліну Джолі може закінчитися згадкою її нового фільму про війну в Боснії. З іншого боку, та сама історія для мого одер-жимого життям знаменитостей сусіда закінчиться якоюсь пікантною пліткою про Бреда Пітта».

За Ферраро – це ще одна з проблем розвитку ав-томатизованої журналістики. Він говорить: «Це один з тих моментів, які найбільше турбують мене в журналістиці. Якщо ви даєте людям лише те, що вони хочуть почути – це ні для кого не добре».

Натомість Прокопіо не відчуває, що персоналіза-ція використовується таким чином. «Я не думаю, що опис події – це персоналізація або контексту-

«дискутуючи Про роБотіВ та аВтоматизаЦію,люди Щоразу ВислоВлюють думку,Що Всі Ці ноВі теХнічні ріШеннЯмиттЄВо з’ЯВлЯтьсЯ у ВеличезніЙкількості, і люди одразу ВтратЯтьсВоЇ роБочі місЦЯ.неоБоВ’ЯзкоВо Це станетьсЯ саме так,але ЯкЩо ПротЯгом ПеВного часуми наЙмаЄмо на роБоту менШе людеЙ,ЯкЩо менШе стВорюЄтьсЯ ноВиХроБочиХ місЦь, то у доВготриВаліЙ ПерсПектиВіЦеЙ ПроЦес Є надзВичаЙно руЙніВним».

– мартін Форд, ПідПриЄмеЦь з силіконоВоЇ долини,

аВтор «ПоВстаннЯ роБотіВ».



алізація факту для конкретного окремо взятого читача», – стверджує він.

«Персоналізація, як на мене, має набагато більшесенсу, коли ви говорите про, наприклад, певні запа-си, їх сьогоднішню наявність на ринках і продук-тивність. А ми персоналізуємо ці дані на основі да-них про ваші запаси так, щоб ви мали на руках акту-альну для вас інформацію в будь-який момент часу».

Прокопіо вказує, що персоналізація вже існує на рівні організацій, оскільки підприємства намага-ються догодити своїм споживачам як певним де-мографічним групам, і навряд чи автоматизація доведе це до найвищого ступеня. «Я не думаю, що перестановка фактів в цих історіях дійсно дасть компаніям змогу продати все, що їм заманеться», – говорить він.

Світло в кінці журналістського тунелю?

Перш, ніж замахнутися сокирою над своїм ноут-буком, зауважте, що поки що автоматизація – осо-бливо в її нинішньому стані – не витіснить жур-налістів повністю з підготовки регулярного 24-го-динного циклу новин. Феррара стверджує, що ав-томатизована підготовка репортажів «насправ-ді щось нам дає».

«З автоматизацією [новин] ми дуже швидко готує-мо лише факти, основні тези. І я вважаю, що для будь-якого випуску новин життєво необхідно проду-кувати унікальний зміст – щось таке, чого більш ні в кого немає. І щоб зробити це, необхідний час, який

ви отримуєте, позбавляючись матеріалів, які вже не мають цінності чи інтересу. Таким чином, я див-люся на автоматизацію швидше як на інструмент, який дає людям змогу виграти дещицю часу для того, щоб написати дійсно важливі та цінні статті.

«Я завжди дивився на речі наступним чином. Я курував спорт, розваги та новини бізнесу, і, коли потрапив до відділу спорту і розваг, від мене не сховалося те, що спорт і розваги є ключовими новинами, які приносять багато доходу компанії. Вони допомагають фінансувати головну жур-налістську місію в AP, і немає жодних сумнівів, що й тут я бачу те саме. Якщо це дасть змогу розв’я-зати проблеми так, щоб і клієнти були задоволені, і щоб можна було забезпечити фінансування для інших задач – то це успіх».

«Я думаю, що є можливості, – стверджує Проко-піо, – наприклад, для того, щоб оновлювати статті [автоматично] при отриманні нових даних, і, зви-чайно, робити їх доступними у будь-який час».

«Всі говорять про Quakebot. Це чудовий приклад: мало того, що він відчув землетрус в Лос-Анджеле-сі минулого року, він ще й розбудив журналіста – відправив повідомлення на його iPhone. Витяг його з ліжка, щоб журналіст міг написати повідом-лення про цю подію. Отже, він, так би мовити, до-зволив журналісту вести нормальне життя, будучи впевненим, що його проінформують одразу ж, як тільки буде отримано достатньо нових даних для того, щоб переписати, доповнити повідомлення або ж написати нове».

ПЛЮСИ аВТОМаТИЗОВаНОГО рЕПОрТаЖУ

• надання журналістам часу для робо-

ти над більш складними статтями;

• швидка обробка великих масивів

математичних величин, що дозволяє

журналісту працювати над питання-

ми «як?» і «чому?»;

• написання простих історій та репор-

тажів, які подаються швидше, ніж це

можуть зробити журналісти;

• відсутність опечаток.

МіНУСИ аВТОМаТИЗОВаНОГО рЕПОрТаЖУ

• скорочення робочих місць у жур-

налістській індустрії;

• зміна фактичних матеріалів для

задоволення індивідуальних смаків

користувачів;

• використання для пропагандистсь-

ких цілей;

• спричинення одноманітності місце-

вої журналістики (Ферарра заува-

жує, що якщо стаття велика, жур-

наліст все одно доопрацьовує її);

• історії, написані автоматичним про-

грамним забезпеченням, хоча і ви-

даються правдоподібними й надій-

ними, в той час же написанні сухою

мовою і є неглибокими за змістом.


Ваше автоматизоване майбутнє

Перший в AP редактор з автоматизації розпочав свою роботу в березні. «Ця лю-дина насправді призначена для того, щоб придивитися до роботи AP і з’ясувати, що ще ми можемо автоматизувати. Тому що, ви лише уявіть, скільки різних робо-чих процесів в нас після 168 років робо-ти», –говорить Феррара. «В основному ви бачитимете його роботу при виконанні ключових операцій, які відбуваються все-редині усіх відділів новин».

Однак, незважаючи на все, Мартін Форд упевнений, що для всієї іншої частини індустрії розвиток автоматичної звітності та репортажу лише продовжуватиме кра-сти нові робочі місця. «Дискутуючи про роботів та автоматизацію, люди щоразу висловлюють думку, що всі ці нові тех-нічні рішення миттєво з’являться у вели-чезній кількості, і люди одразу втратять свої робочі місця. Необов’язково це ста-неться саме так, але якщо протягом пев-ного часу ми наймаємо на роботу менше людей, якщо менше створюється нових робочих місць, то у довготривалій пер-спективі цей процес є надзвичайно руй-нівним».

Крім того, дана тенденція не залишиться лише у рамках професійної журналістики. «Урешті-решт, – стверджує Прокопіо, – я думаю, що це розповсюдиться дуже ши-

роко, і це частина того, чого ми прагне-мо, своєрідна дефініція нашої діяльності. Зрештою, будь-хто зможе створити свій власний автоматизований репортаж, який грунтуватиметься на наявних даних».

«Знайти факти легко, – говорить Про-копіо, – а от визначення пріоритетності та контекстуалізація цих фактів – ось що дійсно складно. Саме тому я вважаю, воно [програмне забезпечення для автомати-зації] буде розвиватися, особливо в най-ближчі два-три роки. А журналістів я бачу в одночасному з ним розвитку – отримую-чи всю готову фактологічну роботу, вони, в якості журналіста, лише шукатимуть відповіді на запитання «як?» і «чому?».

«Ви не можете відкинути той факт, що все це стає все драматичнішим, зважа-ючи на те, як прогресує технологія», – каже Форд. «Крім того, все це не просто автоматизувало зміст, а й дійсно розви-вало технологію. Адже аналітика, дрони, сенсори, краудсорсинг щоденно мають справу з технологічними досягненнями, і автоматизація контенту – якраз одне з них», – стверджує Прокопіо.

Готові ви до цього, чи ні – автоматизова-ний репортаж збирається все ширше про-являти себе в журналістській професії, і з огляду на його розвиток він відрізатиме все більші і більші шматки від пирога журналістської зайнятості та індустрії.

Watson від IBM – це комп’ютерна система штучного інтелекту,призначенадля відповідей на запитання природною мовою. Ій вдалося виграти телевікторину «Jeopardy!» використовуючи структурованіі неструктуровані дані.

(Вікімедіа)


ОснОВні МОМЕнтИ В ГАЛузіДРОн-ЖуРнАЛістИкИ зА Рік

БезПілотники наВколо сВіту

минулиЙ рік БуВ БурХлиВим длЯ дрон-Журналістики Як галузі, Що актиВно розВиВаЄтьсЯ сьогодні. оскільки Влада Відчула ВПлиВ такого наПрЯмку, то сПроБи Його регулюВаннЯ стали тенденЦіЄю Цього року. ДЖЕЙк ЕВаНС окрес-люЄ осноВні моменти Викорис- таннЯ БезПілотникіВ у Журналіс- тиЦі длЯ оБгоВореннЯ у 2014-2015 рокаХ, оскільки дрони ВЖе зараз часто готують ноВини і ПрЯмо ВикористоВуютьсЯ В індустріЇ.

Кенія оголосила про використання безпілотників у своїх національних парках з метою вирішення проблеми браконьєрства (квітень 2014).

Журналісти в Кенії використовують безпілотни-ки для висвітлення подій під час стихійних лих у місцях, де раніше їм доводилося покладатися на поліцію або військовий транспорт для аерофото-зйомки, що ставило під загрозу їх редакційну не-залежність (серпень 2014).

Поліція Англії заарештувала фотожурналіста, який використовував безпілотник, і конфіскувала обладнання, незважаючи на те, що він мав дозвіл на його використання від Управління цивільної авіації. Журналіст також стверджував, що має до-звіл від власника земель на зйомки фільму. Полі-ція ж звинуватила його у нешанобливих та нав’яз-ливих діях (грудень 2014).

Житель Квінсленда став першим австралійцем, якого оштрафують за політ безпілотника після пу-блікації відео на YouTube, що довело порушення ним австралійських законів авіації. Деякі австралій-ські ЗМІ вже використовують безпілотні літальні апарати для зйомок матчів з крикету (січень 2015).

Журналісти використовують безпілотники для по-льотів над конфліктними територіями України, Таїланду, Венесуели та в інших місцях, щоб отри-мати інформацію там, де це небезпечно для живої

людини. У Венесуелі дронів використовували для фотозйомки в онлайн режимі, щоб обійти жор-сткий контроль традиційних ЗМІ, які, підтримуючи офіційну позицію, суттєво зменшували кількість учасників антиурядових мітингів (2014-2015).

На Всесвітньому економічному форумі у Давосі трьох журналістів BBC допитали щодо порушення протоколу високого ступеня безпеки через вико-ристання безпілотника. Останнім часом BBC ви-користовувала їх у висвітленні ряду сюжетів – на-приклад, під час зйомок концентраційного табору Аушвіц-Біркенау до ювілею його визволення ра-дянськими військами (лютий 2015).

Технічна компанія Perceptiv розробила додаток, який дозволяє користувачам автоматично знахо-дити ціль при використання безпілотників (лютий 2015). (Проблема захисту журналіста та перспек-тива захисту джерела отримання інформації)

Дрони, випущені компанією Aeryon, обладнані надлегкими камерами, які можуть наближувати та ідентифікувати обличчя на відстані до 300 метрів. (Проблема захисту журналіста та перспектива за-хисту джерела отримання інформації).

Федеральне управління цивільної авіації США (FAA) опублікувало законопроект, присвячений безпілотникам, який виявився більш поступли-вим, ніж очікували окремі журналісти (лютий 2015). Зовсім недавно FAA попередило користу-вачів, що вони не мають права викладати відео, зняте безпілотниками, на YouTube, оскільки такі дії підпадають під поняття «комерційне викори-стання» (березень 2015).

Дрон NBC, використаний під час циклону у Вануа-ту, став причиною підняття питання щодо того, чи можна дозволити безпілотнику літати над людьми (хоча б не над натовпом), якщо він обладнаний відповідними функціями безпеки. На сьогодні більшість законів, які регулюють використання безпілотників, забороняють їм пролітати нижче 100 футів над людиною (березень 2015).

П’яний льотчик розбив свій безпілотник на га-лявині Білого Дому (січень 2015), чим, можливо, спонукав Секретну службу США розпочати експе-риментувати зі способами збивання дронів з неба. Зокрема, шляхом перехоплення управління або глушіння сигналу (березень 2015).

Три журналісти Аль-Джазіри заарештовані за звинуваченням у польоті безпілотників над Пари-жем. Одного з них оштрафували. Кількома днями пізніше було затримано ще чотирьох журналістів, які працюють у німецькій компанії громадського телерадіомовлення, за намір запустити безпілот-ник. Все це відбулося в умовах підвищених заходів безпеки у результаті різанини в «Charlie Hebdo» і наступних нічних польотів невпізнаних дронів навколо пам’ятників Парижа (не пов’язаних з по-льотами безпілотників Аль-Джазіри).

У Парижі заборонено польоти безпілотників без спеціальної ліцензії (березень 2015).

Індійська поліція розпочала використання без-пілотників, обладнаних балончиками з перцевим аерозолем (квітень 2015).


ТЕНДЕНЦІЯ 4 – ЖУРНАЛІСТИКА ПІСЛЯ CHARLIE

уРОкИ,Які нЕОБХіДнОзАсВОЇтИАлександра Вальдхорн та Джулі Позетті

«ПіслЯ наПаду у ФранЦіЇ змі ВВодЯть додаткоВі ріВні БезПеки. маШина з озБроЄними ПоліЦеЙським загоном аБо ПоліЦеЙськиЙ Підрозділ стали зВичаЙним ЯВиЩем БілЯ БудинкіВ, у ЯкиХ розтаШоВані редакЦіЇ».


ПіслЯ Шарлі

Теракт у редакції Charlie Heb-do, в самісінькому центрі Парижа, став тривожним

сигналом для світової журналі-стики. Він наочно продемонст- рував, що журналісти потрапи- ли у приціл тероризму – як на своїх робочих місцях, так і в зо-нах бойових дій. Він виявив нові небезпеки для редакцій і помі-стив свободу преси на першу шпальту газет всього світу. Але він ще й підкреслив потребу у журналістиці, чутливій до пи-тань різних культур; не однакове висвітлення терористичних атак, які уражають Захід, й тих, які за-полонили країни, що розвива-ються; загрозу державної цен-зури як інструменту боротьби з тероризмом; показав зростання ризиків, пов’язаних з контентом, створеним самими користувача- ми в контексті конфлікту. Як реа- гувати на це у довгостроковій перспективі – як з етичної точ-ки зору, так і в редакційній та управлінській політиці – ось пи-тання, яке постало перед редак-торами та журналістами.

анатомія бійні

7 січня 2015 тероризм наніс удар у серце європейської редак-ції. Співробітники сатиричного французького тижневика Charlie Hebdo, серед яких було декілька найпопулярніших політичних ка- рикатуристів країни, зібралися в штаб-квартирі у Парижі на ру-тинну редакційну зустріч. Але об 11:30 двоє братів, розмахуючи автоматами Калашникова, увір- валися до будівлі і реалізували задуману атаку, спрямовану на журналістів – необхідну, врешті- решт, для Аль-Каїди в Ємені. У той день в редакції загинуло де-сять людей.

Втрата улюблених карикатурис- тів з Charlie Hebdo – Шарбонно, Волинського, Каб’ю і Верлака – не змусила інших співробітників по-лишити журналістику. До момен-ту січневого нападу, який різко вивів журнал на міжнародну аре-ну, Charlie Hebdo було звичайним сатиричним виданням з доволі малим тиражем. За тиждень піс-ля вбивства, люди стояли в черзі до світанку, щоб потримати в

руках примірник журналу, який «вижив» і, в кінцевому рахунку, продав 7 мільйонів примірників нового випуску в усьому світі.

Протягом багатьох десятиліть журнал діяв відповідно до суво-рого французького закону 1905 про атеїзм – laïcité. Але в очах його критиків Charlie Hebdo був втіленням нічим не виправ-даного злочину. І хоча журнал висміював всі релігії й усіх по- літичних лідерів, Пророк Мохха-мед був серед тих, кого згадували найчастіше.

Переломний момент у жур-налістській безпеці

До «Charlie» подібне насильство щодо журналістів зустрічалося, здебільшого, у зруйнованих вій-ною й пронизаних корупцією ку-точках світу, у країнах, що розви-ваються, де робота журналіста була смертельно небезпечною – у Сирії, Сомалі, Іраку, Мексиці та інших. Але напад на Charlie Hebdo збурив світ, показавши глобальну загрозу журналістиці, розбивши ілюзію того, що вбив-ство журналістів відбувається лише в зонах бойових дій. Цей напад підняв Францію у верхню частину переліку найнебезпечні-ших країн для журналістів в 2015 році (уточнено під час друку).

Раніше, цього ж року, під час конференції ЮНЕСКО «Жур-налістика після Charlie», коор-динатор Міжнародної федерації журналістів (IFJ) на Близько-му Сході та у арабському світу Монір Заарур зазначив, що «Піс-ля Charlie журналісти всього сві-ту замислилися про безпеку».

Французька влада нещодавно по- радила Зааруру не розголошува- ти інформацію про місце прове- дення Паризької журналістської конференції щодо впливу екстре- містського насильства на праців-ників засобів масової інформації через загрозу безпеки – такий під- хід, як правило, застосовують тіль- ки в зонах конфлікту.

Оскільки існує План дій Органі-зації Об’єднаних Нації з безпеки журналістів і проблеми безкар-

ності, ЮНЕСКО перебуває в аван- гарді створення дієвих планів га-рантування безпеки працівників ЗМІ по всьому світу.

У серії конференцій під назвою «Після Charlie» Гай Бергер, ди-ректор ЮНЕСКО зі свободи сло- ва та розвитку ЗМІ, пояснив, як державні суб’єкти та засоби ма- сової інформації повинні втілю-вати «цілісний» підхід: від про- філактики та захисту журналіс- тів, що знаходяться у небезпеці, до звільнення від покарання і підтримки репортерів, які вижи-ли або ж стали свідками нападу. Він описав терористичні атаки як «переломний момент, який підкреслює, що безпека журна- лістів не обов’язково обмежуєть-ся країнами, у яких відбуваються конфлікти».

Захист свободи ЗМі крізь ствол пістолета

Після нападу у Франції ЗМІ вжи- ли максимальних заходів безпе-ки. Машина з озброєним поліцей-ським загоном та поліцейський підрозділ стали звичайним яви-щем біля будинків, у яких розта-шовані редакції – захід, прий- нятий у рамках системи антитеро-ристичного оповіщення у Фран- ції, відомий під назвою «План Vigipirate».

«Після 7 січня ми стали одним з найбільш захищених ЗМІ», – заявив під час конференції ЮНЕСКО Ів Біго, генеральний директор міжнародного франко-мовного телеканалу TV5 Monde. Крім того, на його столі є «три-вожна кнопка», яка у випадку виникнення загрози може мит-тєво привести у готовність владу та відповідні служби. Біго також стверджує, що з січня кількість погроз на адресу TV5 Monde збільшилася. «У нас цілодобово перебуває троє поліцейських та автомобілі, плюс спеціальний офіцер, який оглядає транспорт-ні засоби та людей».

Але як довго держава може собі дозволити підтримувати такий рівень безпеки – як з точки зору вартості так і наслідків для сво-боди? Біго стверджує, що полі-


цейські залишатимуться біля редакцій доти, поки влада три-матиме країну в стані макси-мальної бойової готовності.

За декілька днів після виступу Біго у ЮНЕСКО французький ка-нал TV5 Monde піддався кібера-таці, яка одночасно зупинила 11 паралельних трансляцій мережі. Веб-сайт TV5 Monde і облікові записи соціальної мережі каналу також були недоступними про-тягом трьох годин. Нападники стверджують, що належать до ІДІЛ. У відповідь французький уряд заявив, що «скликає термі-нову нараду французьких медіа-груп для оцінки їх вразливості до хакерських проникнень», – пи-сала The Guardian.

Зростання ризиків,які постають передіноземними кореспондентами

Для журналістів, які працюють «в полі», поза межами редакції, протоколи безпеки можуть бути більш складними, як сказав Біго. TV5 Monde перебуває у тісному контакті з Міністерством закор-донних справ Франції, Швей-царії та Бельгії, і в курсі будь-я-ких загроз, які можуть очікувати журналіста за кордоном.

Журналістів також проінструк-тували щодо уникнення користу-вання мобільними телефонами, оскільки вони можуть бути ви-користані ворожими суб’єктами для виявлення місцезнаходжен-ня їх власника, а натомість ви-користовувати трекери для того, щоб центральний офіс міг знай-ти їх у будь-який момент.

«Як тільки вони в’їжджають на територію, яка не досить безпеч- на, то вмикають свої трекери (працюють як пейджер), і ми можемо точно визначити місце- знаходження журналіста в будь- який час», – сказав Біго. «Також нас непокоїть, коли ми бачимо, що трекер не переміщується, знаходиться на одному місці за-надто довго».

Але іноземні кореспонденти сти- каються ще з однією загрозою: ризик того, що їх перекладачі або провідники завербовані ІДІЛ або іншою терористичною гру-пою. «Вони... люди місцевих на-ціональностей, є абсолютно не-обхідними на Близькому Сході і в Центральній Африці, але вони можуть бути з Daesh (ІДІЛ). Вони вступили до ІДІЛ з фінансових причин, і це може зачепити й наших журналістів», сказав Біго. «Вони можуть бути завербовані з

ідеологічних причин, і це може статися дуже швидко. «Ми ночу-ватимемо в цьому готелі. Зараз ми у такому-то автомобілі і на такій-то дорозі» – це інформація, яка може бути передана терори-стичним групам».

На думку Біго, зрада провідників призводила до викрадення жур-налістів, і з цим важко боротися, оскільки такі ситуації носять ви-падковий характер.

Втрати місцевих журналістів все ще набагато більші

У той час як іноземні кореспон-денти, що працюють на великі західні ЗМІ, як і раніше, стика-ються із загрозами у «польовій роботі», вони мають доступ до більш активної підтримки і нав- чання, ніж фрілансери, які жи-вуть від одніє подачі матеріалу до наступної, або ж місцеві жур-налісти у зонах конфліктів. «За-хист своїх журналістів – це від-повідальність роботодавця. Але фрілансери не мають доступу до цього захисту» – сказав Заарур на зустрічі Міжнародної федера-ції журналістів (IFJ).

У відповідь IFJ переглянула тра- диційну модель навчання захід-ними тренерами місцевих жур-

Гай Бергер, голова французького відділу ЮНЕСКО зі свободи слова та розвитку ЗМI,на меморіальній ході, присвяченій Charlie Hebdo у Парижі, березень


налістів з питань безпеки. «Ви не можете натренувати всіх журна- лістів у всіх конфліктних зонах, – сказав Заарур, – це неможливо».

Зараз IFJ покладається на мо- дель «тренер-навчи-тренера», ко- ли міжнародні тренери навчають місцевих тренерів для досягнен-ня кращих результатів, з враху-ванням місцевих умов і нюансів.

«Je suis Charlie» – «Я – Шарлі»

Всього за 30 хвилин після нови-ни про напад на Charlie Hebdo три коротких слова стали відо-мими у всьому світі. Слова «Je suis Charlie» – («Я – Шарлі») поширювались з неймовірною швидкістю як гасло солідарності кампанії свободи самовиражен-ня, яка розвинулася після напа-ду. Мабуть, саме це гасло пов’яза- ло французьких посадових осіб та громадян, а засоби масової ін-формації спроектували це відо-браження єдності.

Але поза заголовками реакція бу- ла більш різноманітною. Контр- слоган «Je ne suis pas Charlie» («Я – не Шарлі») говорив за тих, хто почував себе невпевнено че-рез зміст журналу і за тих, хто вва-жає, що свобода вираження ду-

мок повинна мати певні обмеже- ння і пов’язані з нею обов’язки. Критики руху «Je suis Charlie» під-креслюють відчужуючий вплив журналу на різні мусульманські громади у Франції. Інші повні-стю проігнорували демонстрацію солідарності, нарікаючи на не-безпеку такого поділу громади.

Автор і професор з Великобри-танії Кенан Малік говорить, що хоча як прояв широкої людської солідарності й був вражаючим, він з’явився із 20-річним запіз-ненням. «Якби журналісти, мит-ці та політичні активісти мали чіткіші уявлення про свободу слова у останні 20 років, то ми, можливо, ніколи б до цього не дійшли. Натомість вони б допом-огли створити нову культуру са-моцензури», – сказав він на Все- світньому форумі редакторів.

Однак розуміння того, що засо- би масової інформації єдині у безпрецедентній солідарності пе- ред обличчям такого нападу, значною мірою переважає. «Ці журналісти представляють сво-боду преси і, крім того, дух самої свободи... У цей день трауру ми твердо впевнені у нашому виборі ніколи не поступатися ні погро-зам, ані терору», – наголошують

керівники багатьох французьких ЗМІ. «Ми не дозволимо мовчан-ню перемогти. Ми будемо зали-шатися пильними у нашій бо-ротьбі проти проявів будь-яких упереджень».

Крім того, французька преса зіб- рала кошти для підтримки тих видань, які стоять на порозі не-минучого банкрутства. Букваль-но наступного дня після нападу вони зібрали півмільйона євро, до яких додалися ще 500 000 євро пожертви від Фонду преси та плюралізму, створеного фран-цузькими видавцями газет, та від Інноваційного фонду цифрового друку, який фінансується Google.

«Це був наш обов’язок як грома-дян – підтримати їх, зберегти їх робочі місця, тому що наші цін-ності були під загрозою», – ска-зав Людовік Блечер, директор Інноваційного фонду цифрового друку. «Питання полягало не у підтримці того, що вони пишуть, а у наданні їм самої можливості сказати те, що вони хочуть».

Безпека проти свободи: не-безпечний бартер

Як може уряд захистити своїх громадян від тероризму, захища-ючи при цьому їх громадянські свободи? А може, це оксюморон – бути в безпеці і бути вільним водночас? А чи зможе уряд збе-регти гармонію між індивідуаль-ними свободами та колективною безпекою?

«Це глобальна проблема першої половини 21-го століття – безпе-ка у порівнянні зі свободою», – каже Біго, відповідаючи на за-питання про те, чи слід Фран-ції приймати еквівалент «Пат- ріотичного акту» Сполучених Штатів. «Наскільки слід прибор- кати цю свободу, яку досі вважа-ли абсолютною? Ми рідко ста-вили це питання у минулому, а отже, зараз це не так вже й лег-ко», – стверджує Біго.

У березні 2015 року, через два місяці після нападу на Charlie Hebdo, французький уряд подав на розгляд законопроект, який


Кенан Малік


надає французьким агентствам розслідувань ширші повнова-ження для прослуховування та відстежування потенційних те-рористів, а блокування доступу до сайтів також тепер вважаєть-ся захистом від терористичної загрози. Крім того, влада зо-бов’язала інтернет-провайдерів відстежувати підозрілу поведін-ку – без отримання дозволу суду.

«Насправді бентежить те, що [у законі] немає жодної згадки про захист власне журналістів», – турбується Антуан Гері, голова відділення Європейського Союзу та Балканських країн організації «Репортери без кордонів» (RSF). Організація прагне чіткого за-конодавчого визначення жур-налістської діяльності, побою-ючись, що у кінцевому підсумку законопроект може чинити нега-тивний вплив на те, як журналі-сти будуть висвітлювати події, пов’язані з тероризмом, і що до-ведеться робити з конфіденцій-ними джерелами інформації, які мають обмежений захист згідно французького закону 2010 року.

«Це просто нонсенс для демо-кратії. Журналісти не можуть працювати над темами, пов’яза- ними з тероризмом, остерігаю-чись потрапити під урядовий на-гляд», – пояснює Гері.

Законопроект було прийнято на безальтернативній основі через нижню палату парламенту Фран-ції на момент друку доповіді.

Свобода преси:абсолютне право?

Один з основних недоліків гасел «Я – Шарлі» або «Я – не Шарлі» – подвійна видимість жорсткої ди-хотомії «їх» проти «нас».

Насрін Малік, яка пише для The Guardian, сказала: «Неможливо звести трагедію Charlie Hebdo лише до зіткнення двох куль-тур на ґрунті різних поглядів на святість Пророка».

Малік вважає, що якщо диви-тися поверхнево, то все чітко і зрозуміло: злочинці – це «вар-вари, які вимагають мовчання», а жертви – «освічені і волелюб-ні». Тим не менше, вона попе-реджає, що реальність расової і релігійної напруженості набага-то складніша і затьмарює таке спрощене сприйняття.

Коли хвиля першої стійкої під-тримки Charlie Hebdo спала, ак-тивнішими стали суперечки: чи повинні ми, як глобальне співто-вариство, приборкати індивіду-альну чутливість, щоб дозволити необмежену свободу слова у всіх її проявах? І якими тоді будуть наслідки для журналістів та ре-дакційних осіб, які приймають рішення?

Незалежна журналістика опи-рається на свободу преси і несе відповідальність за «приборкан-ня сильних». У цьому і полягає

сила сатири. Однак висміювання меншин і розпалювання нена-висті проти них – це різні речі.

Мехді Хасан у британському по- літичному та культурному жур-налі New Statesman написала, що кожна людина має межу, на якій свобода самовираження зу- пиняється – питання лише в то- му, де саме вона проходить.

Арі Голдман, викладач релігіє- знавства Колумбійського універ-ситету, вважає, що релігійні по-чуття повинні поважатися. «Ми даємо іншим почуттям право ке-рувати нашими ЗМІ», – сказав він на Всесвітньому форумі ре-дакторів. «Нас турбує кулінарія, мода, політичні, екологічні та сексуальні почуття. Релігія також займає центральне місце в житті багатьох наших читачів, слухачів і глядачів. Ми повинні бути чуй-ними до їх думок і почуттів».

Однак Кенан Малік вважає, що межа повинна проходити там, де починається пряме підбурюван-ня до насильства, а за останні де- кілька десятиліть вона змістила-ся у бік заспокоєння культурної чутливості. «За минулу чверть

Фото Тіма Енгера

«ПитаннЯ ПолЯгало не у ПідтримЦі того, Що ВониПиШуть, а у наданні Їм самоЇ моЖлиВості сказати те, Що Вони Хочуть».

– людоВік Блечер, директор інноВаЦіЙного Фонду ЦиФроВого друку.


століття ми створили культуру, в якій багато хто, в тому числі лі-берали, прийшли до думки, що ображати інші культури, інші релігії, інших людей – амораль-но», – стверджує він. «Сталася фундаментальна зміна наших стосунків по відношенню до сво-боди самовираження. І я впев-нений, що вбивства у Charlie Hebdo, швидше за все, укріплять такі настрої ще більше».

Малік попереджає, що наслідки можуть бути надзвичайно дале-косяжними. Коли культура цен-зури формується навколо страху перед злочином – найбільше страждають саме меншини, у тому числі й мусульманські. Він стверджує, що реальним кроком вперед стала б гарантія того, що всі люди мають «однаково за-хищені свободи» – а не страх їх втратити.

Однак умисне зображення нега-тивних ілюстрацій, у яких зло-чинність і тероризм співвідно-сяться з расою і релігією, може призвести до відчуження, а в ок-

ремих випадках – до швидкого зростання кількості злочинів на ґрунті ненависті, особливо у відо-кремлених мусульманських гро- мадах на Заході.

Співавтор Джулія Позетті – нау- ковий співробітник WAN-IFRA, яка вивчає журналістику в Уні- верситеті Вуллонгонга – дослід-жувала вплив трагедії 11 вересня на висвітлення мусульманських жінок у ЗМІ. Даючи коментарі міжнародним засобам масової ін- формації щодо різанини в Char- lie Hebdo у ті кризові дні, вона підкреслювала складність оперу-вання цими питаннями. Також нею критикувалися аналогічні проблеми у висвітленні торіш-нього захоплення заручників у Сіднеї, коли двох заручників бу- ло вбито під час протистояння з мусульманським бойовиком. «Уникнення стереотипів щодо мусульман і недопущення фо- кусування провини на різних му- сульманських громадах є життєво важливим. Попередньо я прово-дила дослідження щодо впливу

засобів масової інформації на стереотипи сприйняття жінок- мусульманок після 11 вересня. Австралійські події, наприклад, показали, що подібне висвітлення лише збільшує страх серед му- сульманських жінок, особливо тих, які відразу ідентифікуються як мусульманки через відповід-ний релігії одяг», – писала По-зетті.

«Це може призвести до вико-ристання ними стратегії уник-нення – як фізичного, так і в якості учасниць публічних де-батів. Існують також докази того, що провокативне висвіт-лення мусульман у ЗМІ дає «лі-цензію» на акти насильства та жорстокого поводження, спря-мованих на невинних членів мусульманської громади. На-приклад, таким є поширене в соціальних медіа повідомлен-ня Take Back Australia» («Зре-чись, Австраліє»), яке заклика- ло людей масово йти у південне передмістя Сіднея – Лакемба, у якому розташована одна з най-більших мечетей Австралії».

Інший момент, який необхідно відзначити – що запеклий за-хист Францією «права паплю-жити» не є загальновизнаним наслідком свободи слова. У ба-гатьох країнах – особливо нових демократіях – редакції більше уваги приділяють дотриманню мультикультурної гармонії.

І право на свободу самовира-ження поширюється на вибір редакторів та журналістів щодо публікації зображень, мульт-фільмів або повідомлень, які вва-жаються надто нечутливим або провокативними у порівнянні з їх редакційною політикою. Саме з цієї точки зору після терактів WAN-IFRA відмовився повторно опублікувати карикатури Charlie Hebdo, які зображують пророка Мухаммеда. Аналогічно ми вирі-шили не ілюструвати цей розділ згаданими зображеннями, хоча й поважаємо і захищаємо права інших редакторів та видавців, які вирішили інакше.

Твіт Малахія Брауна, який оприлюднив фото громадянина –свідка різанини у Charlie Hebdo



Разом з тим існує чіткий спосіб практичної оцінки ризиків, яка може бути проведена редакто-рами: яким є ризик того, що публікація того чи іншого ма-теріалу працівниками вашого видання здійснюється з єдиною метою – спричинити образу? І чи можуть людські й фінансові витрати, пов’язані з таким рі-шенням, бути виправданими з редакційної, етичної та управ-лінської точки зору?

єдине бачення ЗМі

Більш як за 4000 км від Парижа, під час бійні у Charlie Hebdo, роз-горнулася ще одна драма. Бойо-вики радикального ісламістсь-кого угруповання Боко Харам розгромили нігерійське місто Бага, без розбору спалюючи бу-динки та вбиваючи місцевих жи-телів. За попередніми оцінками протягом декількох днів було вбито близько 2000 чоловік, а тисячі стали біженцями.

Разом з тим світові ЗМІ приділи-ли цій події жалюгідно мало ува-ги у порівнянні з Charlie. Навіть у самій Нігерії ЗМІ присвятили більше місця на шпальтах «па-ризькій бійні», а екс-президент Джонатан Гудлак засудив напад на Charlie Hebdo, жодним чином не згадавши про трагедію в Бага.

Головний редактор нігерійської газети Daily Trust Маннір Дан-Алі каже, що у такій розбіжнос-ті винна проблема доступу до ін-формації. Напад на Charlie Heb-do відбувся у космополітичному місті, в той час як до Бага склад-но потрапити навіть тим чо-тирьом журналістам Daily Trust, які базуються в штаті Борно.

«Це залежить від того, які пи-тання стоять на порядку денно-му для ЗМІ, і наскільки вони лег-кодоступні. Погляньте на події вЧібоку – їх преса висвітлила на-багато пізніше, ніж фактично ста-лося викрадення дівчат», – пояс-нює Дан-Алі, додаючи, що міжна-родні засоби масової інформації зацікавились темою лише тоді, коли хештег #bringbackourgirls вже розлетівся по всьому світу.

ПОраДИ ЖУрНаЛіСТаМ ЩОДО ВраХУВаННЯМУСУЛьМаНСькИХ кУЛьТУрНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙПіД ЧаС ПіДГОТОВкИ НЕЗаЛЕЖНИХ рЕПОрТаЖіВ Джулі Позетті

• ніколи не ухиляйтеся від репортажів, які негативнозображають окремих мусульман, певну групу теро-ристів або злочинців.

• Використовуйте тест суспільного інтересу (чи по-винна громадськість знати про це?) і тест впливу (якими будуть потенційні наслідки для меншин та відокремлених спільнот від обраної вами точки зору та форми висвітлення події?).

• Визнайте, що всі мусульманські громади не можуть нести відповідальності за дії терористичних груп, і не повинні звинувачуватися за такі дії.

• Визнайте, що існує не одна-єдина однорідна му-сульманська громада, а багато різноманітних спіль-нот, як і в будь-якому суспільстві.

• уникайте спокуси проілюструвати розповіді про те-роризм і злочинність за участю мусульман загаль-ними фотографіями молебнів мусульман або жі-нок, які носять традиційне релігійне вбрання – не всі мусульмани є релігійними і багато мусульмансь-ких жінок не носять хіджаб або паранджу.

• Виявіть і відмовте інформатору з обмежених релігій-них або культурних груп у мусульманських громадах.

• зверніть особливу увагу на пошук мусульманських інформаторів-жінок – ніколи не просіть чоловіків говорити від імені жінки.

• Проведіть певний час у межах мусульманської гро-мади і здійсніть умисну спробу спілкування з му-сульманами в інтернет-спільнотах.

• спілкуйтеся з мусульманськими джерелами, а не просто з соціальною меншиною.

• розгляньте уроки «мирної» і «активної» журналіс-тики, які відстоюють підходи «журналістика за со-ціальну справедливість».

Уроки очевидців

Одразу після терористичних атакна Charlie Hebdo перед редакція-ми всього світу постало питання: «публікувати чи не публікува-ти?». Редактори випусків зму-шені були вирішувати, передру-ковувати увесь номер Charlie Hebdo, включно з карикатурами на пророка Мухаммеда, чи ні. Проте це була не єдина етична

дилема, поставлена Паризькою драмою.

Інженер Хорді Мір перебував у своїй паризькій квартирі, коли побачив двох озброєних людей, які вибігли з приміщення редак-ції Charlie Hebdo і підійшли до пораненого офіцера поліції Ах-меда Меребета. Він відзняв усе –з моменту, як один з братів пі-дійшов до офіцера і запитав: «Ти


хочеш нас вбити?» Меребета від-повів: «Ні, все нормально, бос», на- магаючись заспокоїти ситуацію, – до того, як його вбили пострілом в голову секундою пізніше.

Мір записав цей обмін репліка-ми на відео. У паніці, перебуваю-чи під впливом, за його словами, «дурного» рефлексу, виробле-ного роками використання со-ціальних медіа, – він розмістив його у Facebook в ексклюзивно-му інтерв’ю для Associated Press. Через 15 хвилин Мір кинувся видаляти запис, але було вже надто пізно. «Друг його друга» у Facebook вже побачив це відео і розмістив його на YouTube.

Незабаром відеозапис транслю-вався багатьма службами новин. Деякі служби новин визначали Меребета як жертву. Однак інші, зокрема, Малахі Браун – голов-ний редактор і європейський представник First Look Media, нової соціальної медіа компанії Reported.ly – визнав ці кадри «необґрунтовано жорстокими» і вирішив не публікувати їх.

Та легкість, з якою відео розій-шлося он-лайн і те, що його мож-на було побачити на багатьох ка-налах, викликало великий стрес як у Міра, який ніколи не давав

ніяким новинним сайтам дозво-лу на публікацію цього відео, так і у членів сім’ї офіцера Меребета, яким з кожним переглядом по-вторно доводилося ставати свід-ками його смерті.

«Очевидці перебувають під вели- ким тиском, і часто наодинці змушені переживати травмуючу подію, свідками якої стали», – пояснює Дженні Сарджент, ди-ректор «Медіацентру очевидців». «Вони змушені приймати склад-ні рішення на місці, і дуже час- то змінюють свою думку через де- кілька годин або днів потому, ко- ли вже надто пізно щось міняти».

Браун зауважив, що намагаєть-ся якомога більше спілкуватися з очевидцями. «Коли я дивлюся на фотографії і намагаюсь взає-модіяти з людьми з північної ча-стини Нігерії або жителями авто-ритарної держави, які при цьому розміщують компрометуючі відо-мості або фотографії, що можуть поставити їх у небезпечне стано-вище, я обов’язково запитую, як саме можна використовувати їх інформацію», – каже він.

Як підкреслює Сарджент, всі ре-сурси і знання мають спрямовува- тися на визначення етичності та

законності використання контен- ту зі смартфону переляканої лю-дини.

Чого ж ми навчились?

Врешті-решт, січневий напад до- ніс до західної аудиторії тендітну природу свободи самовиражен-ня – факт, якому мільйони інших людей у всьому світі змушені що-денно протистояти. Журналісти неминуче знаходяться в аван-гарді боротьби за захист колек-тивних прав суспільства, викри-ваючи корупцію, проблеми та недоліки законної влади.

Коли ж вони стають жертвами владних структур – державних або недержавних суб’єктів, зло-чинців та екстремістів – це попе-редження для всього суспільства.

Але в той же час, коли ми захи-щаємо наше колективне право свободи ЗМІ, працюємо над удо-сконаленням підготовки жур- налістів і зміцненням редакцій-ної безпеки, – ми також повинні критично замислитися над влас- ними редакційними цінностями й етичними питаннями, приді- ляючи особливу увагу потенцій-но руйнівним наслідкам проб- лемного матеріалу для відокрем-лених спільнот.

Фото Тіма Енгера




МАнніР ДАн-АЛіГОЛОВнИй РЕДАктОРDAILY TRUSTАлександра Вальдхорн

«ПерШ за Все, ми каЖемо Їм, Що Жодна історіЯне Варта ЇХ ЖиттЯ, і немаЄ такоЇ історіЇ, зарадиЯкоЇ Варто нараЖати сеБе на надмірну неБезПеку».



нА ЛініЇ ФРОнту у ніГЕРіЇ

ВикраденнЯБільШ Як 250 діВчат терористичноюгруПою «БокоХарам» залиШилосЯ маЙЖе неПоміченим заХідними змі. голоВниЙ редактор нігеріЙськогоВиданнЯDAILY TRUSTМаННір ДаН-аЛі розміркоВуЄ, чому Це слід змінити.

Довготривалий заколот повстан-ців Боко Харам, затримка ви-борів, остаточна перемога кан-дидата від опозиції Мухаммада Бухарі, необхідність інтенсивно-го вивчення питань національ-ної політики і суспільних про-блем тримала нігерійські ЗМІ у постійній напрузі.

Проте у заголовках новин була практично відсутня найголовні-ша подія. На початку січня атака бойовиків Боко Харам фактично зрівняла місто Бага з землею.

Сотні загинули і ще більше втек-ли – однак засоби масової інфор-мації значно применшили цю трагедію.

Як сталося, що напад на Char-lie Hebdo захопив шпальти га- зет усього світу, тоді як про трагедію в Бага забули?

Дан-Алі: Напевно, такою є при-рода засобів масової інформації – вони концентруються на висвіт-ленні однієї історії, майже не звертаючи уваги на висвітлення

інших, які відбуваються в той са-мий час. Це могло бути й тому, що напад [на Charlie Hebdo] стався у космополітичному місті, в Па-рижі, в той час як трагедія у Бага відбулася у віддаленому місці, доступ до якого досить обмеже-ний. Більшість інформації про ситуацію в Бага було отримано зі слів очевидців, які звідти втекли. Журналісти не мали можливості відвідати місто, що також ство-рило обмеження для висвітлен-ня теми. Отже, все залежить від того, що у медіапросторі стоїть


на порядку денному і того, на-скільки легко можна дістатися до місця події.

коли у вашому відділі новин вперше дізналися про напад у Бага?

Дан-Алі: The Daily Trust – єдина газета в Нігерії, яка досі демон-струє досить широку присутність поблизу територій, на яких відб-увалися всі ці події: у Майдугурі, столиці північно-східного штату Борно. Там у нас є друкарня, але ми змушені були зупинити її че-рез декілька тижнів після інци-денту через введення обмежень на пересування. Перевага бути єдиним ЗМІ, який має декількох журналістів у тому регіоні озна-чає, що ми, швидше за все, во-лодіємо найбільш актуальною та найточнішою інформацію серед усього, що надходить з різних джерел. Ми дізналися про неї [атаку на Бага] через день піс-ля того, як це сталося – а саме, коли переселенці почали просо-чуватись до Майдугурі, і вдалося зібрати воєдино свідчення різ-них людей. Цю інформацію, хоч і неохоче, підтвердили військові, які не палали бажанням співпра-цювати з журналістами.

Які запобіжні заходи прий-маються для чотирьох ваших журналістів, які працюють в цьому регіоні? Чи є якісь спе- цифічні редакційні рекомен-дації для них?

Дан-Алі: Перш за все, ми каже-мо їм, що жодна історія не вар-та їх життя, і немає такої історії, заради якої варто наражати себе

на надмірну небезпеку. Вони пройшли ряд тренінгів з відпра-цювання навичок роботи в зоні конфлікту. Ми також просимо їх бути дуже обережними, оскіль-ки те, що ми робимо, природно, не подобається ані Боко Харам, ані військовим. Погрози надхо-дять з усіх боків – і від військо-вих, і від Боко Харам. Тому що ми, ймовірно, перша газета, яка взагалі щось написала про Боко Харам – тоді, коли вони ще зна-ходились в зародковому стані, у перші дні їх існування, перш, ніж вони вперше стали відоми-ми широкому загалу. У нас був репортер, який досить добре розумів їх і мав з ними декілька контактів. Саме тому ми могли спостерігати за їх розвитком, але влада поставилась до наших ре-портажів недостатньо серйозно, щоб почати протидіяти бойови-кам до того, як загинуло більше п'ятнадцяти тисяч людей. Ми були там з самого початку – і ми все ще там сьогодні.

Позанігерійські ЗМі зробили акцент на питанні: чому Захід забув про напад на Бага, а не на тому, що ці напади відбу-ваються вже 6 років, і не на діях уряду всі ці роки. На-скільки ця тема висвітлюєть-ся у нігерійських ЗМі, і чи хотіли би ви більшої уваги до неї у міжнародній пресі?

Дан-Алі: Я не думаю, що засо-би масової інформації постій-но приділятимуть пильну увагу внутрішньому повстанню у Ні-герії. Першого разу погляд між-народних ЗМІ привернуло до се- бе викрадення дівчат у місті Чі-

бок – тобто після появи хештега [#bringbackourgirls] і всього того галасу, який здійнявся після об-говорення питання Мішель Оба-мою та іншими. Тоді увага ЗМІ буквально звалилася на Нігерію, а деякі журналісти навіть поїха-ли в Чібок, щоб зробити репор-таж. Але, звичайно, враховую- чи характер концентрації уваги ЗМІ, ця хвиля уваги швидко згас0 ла. Однак ми – ті, хто перебуває у Нігерії – продовжуємо працюва-ти над цією історією.

Наприклад, ми розпочали кам-панію, до якої долучилися деякі інші газети. Щодня ми фіксуємо, скільки днів минуло з моменту інциденту в Чібоку. Таким чи-ном ми «підтримуємо життя» цієї історії – принаймні, для ні-герійської аудиторії, хоча міжна-родні ЗМІ вже пішли далі.

Якими є основні небезпеки для редакцій, які намагають-ся висвітлювати діяльність Боко Харам у Нігерії?

Дан-Алі: Найбільшою небезпе-кою, звичайно, є ворожість війсь-кових та служби безпеки до ЗМІ. Особливо до тих, хто піднімає го-стрі питання. Нещодавно прямо перед нашими дверями був пікет проти того, як ми висвітлюємо кризу в країні, і що ми [начебто] показуємо військових недостат-ньо героїчно, а наші репортажі не патріотичні. Вони мають на увазі, що ми повинні говорити тільки про їх досягнення, і не зга-дувати про невдачі. Навіть коли ми повідомили, що піхотинці не мають достатньо спорядження та відповідної зброї для проти-

«на Відміну Від міЖнародниХ засоБіВ масоВоЇінФормаЦіЇ, Які моЖуть дозВолити соБі чартерниЙ реЙс аБо гелікоПтер, ЯкиЙ достаВить ЇХ до місЦЯПодіЇ, нігеріЙські змі такиХ ресурсіВ не мають.але, ВраХоВуючи оБстаВини, ми намагаЄмсЯроБити Все моЖлиВе».


дії Боко Харам, військова влада заперечила це. Навіть коли ми, практично, повідомили про ін-цидент солдатського бунту – військові стріляли у свого командира – армія затято заперечувала це, аж доки кілька місяців потому не відбувся військо-вий трибунал над окремими з цих солдатів. Більше 100 нігерійських солдат потрапили під військовий трибунал, деякі з них були засуджені до смерті за участь у цьому заколоті. Отже, військові ворожо налаштовані щодо нас. Ми вважали, що вони, за-лучаючи журналістів, могли б краще розповісти про події, ніж це викладено у випадкових заявах головнокомандуючого збройними силами. Це – головна проблема, але крім неї існують ще й певні фінансові обмеження. На відміну від міжнародних засобів масової інформації, які можуть дозволити собі чартерний рейс або гелікоптер, який доста-вить їх до місця події, нігерійські ЗМІ таких ресур-сів не мають. Але, враховуючи обставини, ми на-магаємося робити все можливе.

Чи були якісь репортажі, написанню яких за-вадив тиск військових?

Дан-Алі: Ні, такого не було. Але ми впевнені, що в наших статтях охоплюємо всі сторони конфлік-ту. Ми звертаємось до сторін, щоб почути їх вер-сію подій, але це не заважає нам робити об’єктивні статті. Усі зрозуміли, що якщо не говорити з нами, то у матеріалі буде відображено, що ми доклали неймовірних зусиль для відображення їх версії подій, але вони відмовились говорити з нами. І що це не зупиняє нас. Проте тепер ми двічі перевіряє-мо всі дані, щоб не дати їм жодного шансу звину-ватити нас у будь-яких порушеннях.

Цьогорічні президентські вибори відклали на шість тижнів після заяви Джонатана Гуд-лака про недостатній рівень безпеки у зв’яз-ку з триваючим заколотом. критики кажуть, що це було частиною його політичної страте-гії для утримання влади. Які питання підійма-ють журналісти зараз?

Дан-Алі: Головне питання – сумніви щодо офі-ційної причини переносу виборів. У Нігерії 774 місцеві ради, з них Боко Харам впливає на 14. Таким чином, люди запитували: чи може це бути виправданням і, врешті-решт, це ж сталося не за один вечір? Боко Харам перебував там протягом декількох років, а влада просто ігнорувала про-блему. Ось чому ця організація так виросла. Був момент, коли всі бойовики знаходилися лише в одному куточку Майдугурі. І коли вони пішли в ліси – їх теж ігнорували. Аж поки організація Бохо Харам не зміцніла і не почала займати зем-лі та діяти на кшталт ІГІЛ – з боку влади нічого не робилося. «Так чому влада звернула на все це увагу лише напередодні виборів, на яких правля-ча партія володіла вкрай незначними шансами на перемогу», – запитують ЗМІ? –Чи не для того, щоб просто відкласти вибори?».

Чи маєте ви певні поради для редакцій, які стежать за подіями, в умовах, коли проблеми безпеки можуть бути використані політика-ми для виправдання певної політичної плат-форми?

Дан-Алі: Я вважаю, що найкраща порада для них – це робити свою роботу так, як вона має бути зроблена, все піддавати сумніву, скептично стави-тися до офіційних обґрунтувань та позицій. Якщо ви діятимете саме так – матимете змогу наблизи-тись до чогось, близького до істини.

«Я ВВаЖаю, Що наЙкраЩа Порада – роБити сВоюроБоту так, Як Вона маЄ Бути зроБлена, Все ПіддаВати сумніВу, скеПтично стаВитисЯ до оФіЦіЙниХоБҐрунтуВань та ПозиЦіЙ. ЯкЩо Ви діЯтиметесаме так – матимете змогу наБлизитисьдо чогось, Близького до істини».



ТЕНДЕНЦІЯ 5 – РЕВОЛЮЦІЯ ПІДКАСТІВ

сЛуХАйтЕ : АуДіОРЕнЕсАнсПОтРЕБуЄ ВАШОЇ уВАГИДжулі Позетті і Шівон Макхью

«...незВаЖаючи на те, Що ВідродЖеннЯ аудіоне ПочалосЯ з ПоЯВою «SERIAL», длЯ традиЦіЙногоаудіореПортаЖу саме Він стаВ руЙніВником століттЯ»


Вони називають це «Serial-ефект». «Serial – фено-менально успішний проект в межах радіопередачі This American Life, яка виходить на Національно-му громадському радіо (National Public Radio або NPR). Це підкаст, жанр якого описується як «docu-tainment», тобто інформаційний підкаст, який ґрунтується на документалістиці. Його завантажи-ли вже майже 80 мільйонів разів. Саме так: остан-ні тенденції у повідомленні історій показують, що для цього не потрібні надзвичайно інноваційні технології. Вони широкодоступні і не вимагають дорогих аксесуарів для прослуховування. Це нази-вається СЛУХАННЯ.

Феномен Serial-підкастингу

Підкастинг, популярність якого почала набирати обертів десять років тому, звільнив радіо від прокрус- тового ложа жорсткого розкладу радіопередач. Він перетворив сумновідому ефемерність аудіо-атмосфе- ри на процвітаюче та зручне оточуюче середовище.

аудіо

спокійне викладення матеріалу у манері «повіль-ної журналістики» спрацювало як протиотрута до поспішно вихоплених уривків фраз та какофонії голосів, які звучать на соціальних медіаканалах і телебаченні.

У США сплеск популярності аудіопрограм про-стимулювали два культових шоу. Перше – This American Life – щотижнева годинна програма, яка презентує три одноактні особистнісні розповіді її різкого власника Айри Гласса. Друге – Radiolab – шоу «про цікавинки», яке складається з коротких швидких розповідей, вільно пов’язаних з наукою, культурою і філософією. Гласс був редакційним радником Serial, хвиля популярності якого додала 25% до аудиторії слухачів This American Life.

Підкаст This American Life зацікавив величезну міжнародну аудиторію ще до Serial. Але кількість завантажень значно зросла після виходу Serial, і зараз вони наближаються до порогу у 2 млн за-вантажень кожного епізоду. Як Гласс розповів The Hollywood Reporter, Serial повністю змінив наше бачення можливостей підкастів. «Найважливі-ша зміна – це можливість реалізації потенційної бізнес-моделі. Зі слів Гласса, продажі реклами у підкасті This American Life постійно збільшують-ся, а інші підкастери досліджують можливості за-робітку на поєднанні реклами, передплати, мікро-платежів за додаткові послуги, таких як доступ до архівних матеріалів. У широкому світі підкатів – де спорт, комедія і розповіді ціняться високо – американські консультанти у сфері медіа-підка-стингу, зокрема, Роб Грінлі (генеральний дирек-тор Spreaker.com), і Тодд Cochrane (генеральний директор RawVoice), припускають, що мінімаль-ний рівень для ефективного отримання прибутку від підкасту становить 5000 завантажень кожного його епізоду.

аудіорозповіді: глобальна тенденція

Чиста сила людського голосу, інтимність та нефор- мальність аудіорозповіді приводять слухачів у за-хват. Від Копенгагена до Чикаго люди масово зби-раються на спільні прослуховування аудіорозпові-дей, які проводяться в театрах, церквах, парках і, за іронією долі, у кінотеатрах, де іноземна мова роз- повідача супроводжується «екранними» англійсь- кими субтитрами. Від The Moth («Нічний мете-лик») в Нью-Йорку до Now Hear This («А тепер слухай») у Сіднеї люди зустрічаються, щоб поділи-тися своїми «емоційними історіями» перед мікро-фоном і аудиторією, і голос є їх єдиною опорою.

Можливо, революційний розвиток підкастингу і відбувається, але й прямий радіоефір досі живий і здоровий. У світі на сьогодні працює 33000 ра- діостанцій, близько 2 млрд радіоприймачів, тоб-то 1 на кожних 3 землян. Це 242 млн радіослуха- чів тільки у США. У Великобританії, навіть з під- кастами, постійне прослуховування радіопередач

«закриЙте очі – Що ВиПочуЄте? зВерніть уВагу на Всі зВуки. Які з ниХВарто заПисати, ЩоБПередати атмосФеру?»

Незважаючи на те, що відродження аудіо не по-чалося з появою Serial, для традиційного аудіо-репортажу саме він став руйнівником століття. Техніка 12 серійного серіалу, де оповідання пере-ривається паузами, була запозичена у телебачення та поєднана з інтимною силою радіожурналістики. Результатом стала серіалізована історія, яка три-має слухачів приклеєними до їх навушників, і зно-ву робить аудіо популярним.

У підкасті Сари Кеніг і Джулії Снайдер Serial роз-слідується вбивство студента Хе Мін Лі у Балти-морській середній школі 1999 року. Колишній то-вариш підлітка, Аднан Сайєд, був засуджений за вбивство і відбуває довічне ув’язнення у США за надуманими звинуваченнями. Однак успіх Serial надихнув юристів – прихильників Сайеда, – до створення наступних серій підкасту, які вийшли у квітні. Їх назвали: «Нерозкрите: Держава проти Аднана Сайеда», і в них «справа розглядається і досліджується більш детально, з точки зору слід-чого, замість простої розповіді», повідомляє The New York Times.

Serial став найпопулярнішим підкастом у світі після досягнення 5 млн завантажень. Це наоч-но продемонструвало, що провокативне плавне і


є звичним: понад 90% мешкан-ців налаштовуються на радіо-станцію принаймні один раз на тиждень, і ця цифра дійсно зрос-тає. У В’єтнамі радіопокриття охоплює більш як 99% населен-ня, у Кенії – 95%, в Індії 300 нових комерційних радіостанцій кон-курують з державною компанією.

Чому нас може навчитирадіожурналістика?

Аудіорозповіді глибоким корін-ням сягають в усну історію – тра-диції обміну культурним надбан-ням шляхом передачі власногопережитого досвіду. Тематика су-часної аудіорозповіді може ва-ріюватися від новинного репор-тажу і журналістського розсліду-вання до особистих розповідей та поетичних або ж імпресіоніст-ських трактувань ідей і проблем. Такі аудіорозповіді «розфарбо-вують» і розширюють найкра-щі приклади новин, створюють своєрідну слухову літературнужурналістику, психологічні, фі-лософські, культурні та політич-ні ідеї якої сягають далеко за межі національних кордонів і об’єднують слухачів усього світу.

Особливу суть має і часова при-рода звуку – тут неможливо пе-рестрибнути частину тексту, на-тиснути на паузу, як у кіно: слу-хач ніби підписує певний інтим-ний договір зі звуком або дина-міком, оскільки аудіорозповідь транслюється в режимі реально-го часу без візуальних відволіка-ючих факторів.

Отже, яким чином не-радіо-журналісту скористатисяперевагами аудіо?

Насамперед, пам’ятайте свої уні-кальні якості і слухайте взірці дійсно великих робіт.

1. Аудіо передає ЕМОЦІЇ наба-гато краще, ніж друковане сло-во. Звук виражає нематеріальні аспекти розповідей, такі, як на-стрій розповідача – ви можете відчути їх сум, щастя тощо. Крім того, аудіо надає достовірності, наприклад, як у випадку, коли американський радіожурналіст

ОСНОВНі ВИрОБНИЧі ПОраДИ аУДіОЗаПИСУ

Шівон Макхью

• думаЙте ВуХами: Шукайте «таланти» (тобто героїв інтерв’ю), які можуть спілкуватися, або ж голос яких додаватиме передачі кольорів за допомогою акцен-ту, сленгу й інтонації. зВук також розповідає історію. Виберіть окремі «сцени» і з’єднайте їх. наприклад, історія про шкільне життя дітей-біженців може місти-ти: інтерв’ю з учителем, з окремими дітьми (з дозволу батьків), звук літаючої мухи, звучання тихого класу під час уроку та під час перерви або гри. для нав-чання в цій галузі використовуйте сайти з записами семінарів та практичними порадами для нового радіо Howsound або Transom.

• оПтимізаЦіЯ Якості зВуку: знай свій диктофон і те, що він може. носіть навушники – так ви зможете контролювати рівень шуму, фону і т. д. Якщо середо-вище занадто шумне – дійте: відійдіть від генератора, закрийте вікно, перейдіть до кімнати, у якій ніхто не ходить, вимкніть телевізор, який працював для фону.

• заПис та редагуВаннЯ: недорогі цифрові рекорде-ри і доступне програмне забезпечення для редагуван-ня аудіозаписів, такі як Garage Band (безкоштовна), Audacity (безкоштовна) і Hindenburg зробили оброб-ку аудіо простішою, ніж будь-коли раніше. експери-ментуйте з обладнанням і редагуванням програм.

• сПроБуЙте зроБити заПис розПоВіді БезПосе-редньо на місЦі, де ВідБуВаютьсЯ ЦікаВі Вам ПодіЇ, просто описуючи те, що ви бачите. Ви завжди зможете стерти цей запис, якщо він вам не сподо-бається, але якщо він вдасться – то підкреслить без-посередність, атмосферу і контекст.

• мінімізуЙте ВироБничі ПроБлеми Під час ін-терВ’ю: Якщо співрозмовник нечітко вимовляє клю-чову фразу або спотикається на ній – попросіть його повторити або перефразувати її, і вставте як окре-мий звуковий фрагмент. Це не маніпулятивний вплив, оскільки він вже сформулював ідею, проте значно полегшує подальше редагування. не зупиняйте ін-терв’юйованого, крім тих випадків, коли вам дійсно треба його зупинити. не бійтеся тиші. у певному кон-тексті вона може «говорити» красномовніше будь-я-ких слів, а в іншому –привнесе необхідну глибину.

• ПродакШен: пишіть звіти замість розшифровки ау-діозапису.

• оЦінка змісту та зручності сПриЙнЯттЯ (якість звуку, змістовність тощо). При написанні сценарію ре-портажу використовуйте розмовну, неформальну мо-ву, прості скорочення. (на кшталт англійських корот-ких форм «we’re», «won’t» та ін.). Під час монтажу ре-тельно співвідносьте суміш музики і навколишніх зву-ків з темпом мовлення і розміщенням мовленнєвих скорочень. Переглядайте тематичні сайти, наприклад, Transom.org та Howsound, на яких професіонали роз-кривають свої кращі секрети.


Стадс Теркел взяв інтерв’ю у од-ної з так званих Дів Хіросіми, якапережила атомне бомбардуван-ня. З цього інтерв’ю починаєть-ся його документальна переда-ча «Народжені, щоб жити» 1961 року. І хто зможе забути одну з перших радіотрансляцій в пря-мому ефірі, коли дирижабль «Гін-денбург» загорівся і впав на зем-лю? «О, людство!», – вигукнув Герберт Моррісон у 1937 році, ве-дучи той репортаж.

ОСНОВНі ПОраДИ ЩОДО ПіДГОТОВкИ ПрЕЗЕНТаЦіЇ аУДіОПрОГраМИ

Джулі Позетті

читаЙте длЯ розуміннЯ суті матеріалудуже важливо, щоб під час читання сценарію ви перей-няли справжній розмовний стиль виступу. мета – до-могтися відчуття слухачем сприйняття вашої розповіді як експромту, а не читання сценарію. ідея полягає в тому, щоб зуміти передати головну суть сценарію.

не імітуЙте інтонаЦіЙ оголоШень В аероПортуВи запрошуєте людей до прослуховування цікавої історії, а не попереджаєте їх про стихійне лихо.

не намагаЙтесЯ Штучно гоВоритиниЖчим темБром голосуЦе звучить неприродньо і, крім того, може призвести до довготривалого пошкодження голосових зв’язок. Це явище називають «штробас» або «vocal fry», і не варто доводити до цього.

диХаЙте Природньоне вимовляйте речення на одному диханні, щоб в кін-ці гарячково хапати повітря. Ви так не робите у зви-чайній розмові – то навіщо так вчиняти, коли читаєте? спробуйте використовувати техніку «неперервного дихання».

кодуЙте ВаШ сЦенаріЙПозначте, де слід вдихнути, де має бути наголос, а де – підкреслення акцентів інтонацією і якою саме. Підказ-ка: наголос ставиться на словах, які є суттєвими для передачі змісту, а не на кожному третьому слові.

ПідготуЙте сВіЙ голосуникайте молочних продуктів, газованих напоїв, цук-ру і жуйок – вони погано впливають на стан голосу. зробіть спеціальну розминку і тренуйте голосовий апа-рат, промовляючи різні голосні звуки та скоромовки.

ПриЙміть розслаБлену ПозуПроте ногами ви повинні твердо стояти на землі (прямі ноги і щиколотки), щоб уникнути падіння. спробуйте говорити стоячи – це відкриває ваші легені і дозволяє вашому голосу використовувати ширший діапазон.

2. Не забувайте, що аудіо передаєневербальний зміст, який може бути настільки ж важливим, як і слова – слідкуйте, щоб випадковоне упустити необхідну паузу чи ковток повітря. Ви можете слу-хати опис австралійською жур-налісткою втішання вмираючого американського солдата, який підірвався на міні у В’єтнамі. Поєднання її сильних емоцій, зіт-хань, відсапування передає жахи війни набагато ефективніше, ніж

ті самі слова, але надруковані на сторінці – обидва формати вже давно апробовані.

3. Аудіо МЕНШ НАВ’ЯЗЛИВЕ, ніж відео, а отже, – краще підхо-дить для розповіді трагічних іс-торій. Записати голос постражда-лого набагато менш травматично, ніж зняти його на відео; це дозво-ляє вам співчувати й підтриму-вати зв’язок зі співрозмовником, який намагається розповісти свою складну й важку історію.

4. АУДІО НЕ ОЦІНЮЄ ЗОВНІШ-НОСТІ: товстий чи худий, старий чи молодий, красивий або ж по-творний, расові риси й інвалід-ність. Звук робить нас рівними. Це надзвичайно розкріпачує дея-ких людей, наприклад, героїню документальної передачі про мо-лоду жінку, яка страждає на ано-рексію, – Will Kate Survive Kate?

5. АУДІО СТВОРЮЄ КРАЩУ КАРТИНКУ. «Звук» – поняття суб’єктивне, таке собі, за слова-ми британського радіоведучогоШона Стріта, «партнерство міжпам’яттю й уявою». Аудіорозпо-відь запрошує кожного слухачадо спільного творення історії за-мість того, щоб бути пасивним от-римувачем картинки з телевізора або ж статичних слів з паперу чи дисплея.

6. ПИШІТЬ ДЛЯ ВУХ. Ви розпо-відаєте історії і проводите інтерв’ю для вух, а не для очей. Це інший підхід. Порада: читайте ваш сце-нарій та запитання для інтерв’ю вголос під час їх написання.

радіо як дійсно соціальне медіа

Можливо, радіо є найбільш істин-ним соціальним медіа – воно най-більш безпосереднє і емпатійнез усіх традиційних медіаканалів.Радіослухачі вже давно звикли«відповідати» доповідачам, жур-налістам і продюсерам у прямомуефірі, як сприяючи формуваннюїх розповідей шляхом телефон-них дзвінків, так і виправляючидопущені виступаючими помилки та неточності. Для громадських та державних радіостанцій збирати аудиторію за інтересами та об’єд-

аудіо


нувати певну спільноту людей навколо змісту передачі вже де-сятиліттями є стандартним способом залучення слухачів.

Отже, перед тим як розпочати своє онлайн-радіошоу або серію підкастів, слід обдумати поради професіоналів щодо залучен-ня аудиторії (див. основні рекомендації, наведені нижче) .

Також вивчіть досвід соціальних медіаекспериментів NPR. Національне громадське радіо США перевірило аудіокон-тент та соціальні медіа з метою вимірювання «віральності», тобто стрімкого поширення контенту серед користувачів. Що змушує аудіоматеріали розповсюджуватися з неймовір-ною швидкістю? NPR вважає, що це забезпечується ефек-тним заголовоком у поєднанні зі «звуком, який спонукає вас підскочити і сказати «ВАУ!», крім того, зображення у пові-домленні в соціальній мережі допомагає отримати більшу кількість репостів. Іншими тригерами є «розповідачі» – ге-рої інтерв’ю та репортери, розповіді яких змушують нас зу-пиняти свої авто в час пік, щоб спокійно послухати їх – давня традиція дикторів та радіоведучих.

Що ж буде після «Serial»?

У минулому році на додачу до Serial вийшов «Захоплю-ючий старт-ап підкасту від Алекса Блумберга про запуск бізнес-ідей. Відбувся старт Radiotopia і успішної кампанії на Kickstarter. На NPR вийшов новий підкаст під назвою Invisibilia та додаток під назвою NPR One з безкінечним програванням», – пише в Nieman Lab Ерік Атас (старший фахівець в галузі цифрових новин NPR). Для натхнення прослухайте ці програми, підкасти і додатки, а також дослід-жуйте те, що роблять інші громадські оператори, зокрема, слухайте BBC та австралійську ABC, а також відомі незалеж-ні компанії, наприклад, Falling Tree Radio у Великобританії.

ОСНОВНі МЕТОДИаУДіО-іНТЕрВ’Ю


Фото: Анжелік Лу

оБираЙте героЄм інтерВ’ю то-го, кому зручно розповідати істо-рію усно. Приголомшений розмо-вою про свої погляди або досвід співрозмовник навряд чи проя-вить реальний «аудіоталант».

оБираЙте тиХі місЦЯ щоразу,коли це можливо. записуйте ін-терв’ю заздалегідь, щоб уникнутидефектів звуку, які неможливо бу-де відредагувати. Якщо у вас є ви-бір – візьміть інтерв’ю у водія ван-тажівки у його кабіні, а звук ванта-жівок на дорозі запишіть окре-мо, щоб використовувати його якатмосферний компонент. Ви мо-жете змішати ці звуки під час ре-дагування та монтажу інтерв’ю.

доПомоЖіть ВаШому сПіВ-розмоВнику розслаБитись, поговоривши в якості розминки з ним про щось, не пов’язане з те-мою інтерв’ю (в іншому випадку вінможе подумати, що ви проводите репетицію його відповідей), нап-риклад, про погоду або відпустку.

ПроВодьте інтерВ’ю Як Бесі-ду, а не лише для цитування, вставок уривків фраз або ж у якості звукових заставок. Хоро-ше інтерв’ю для підкасту – це ін-терактивна розмова, яка має по-чаток, середину і кінець. Плануй-те свої запитання, але не читайте їх, оскільки неухильним дотри-манням лінії ви ризикуєте обме-жити зміст інтерв’ю.

ВуХа – наЙВаЖлиВіШиЙ інст-румент інтерВ’юераслухайте відповіді інтерв’юйова-них і ставте уточнюючі запитан-ня, на які вони відреагують, а не просто задавайте наступне пи-тання за списком, адже розмова має бути гнучкою.

За словами консультанта підкасту Тодда Кокрейна, наступний крок розвитку після «Serial» станеться тоді, коли Android почне підтримувати додатки, у яких слухати підкасти можна буде одним кліком. При-строї, які використовують Android, та IPhone’и мають приблизно рівні частки на ринку США (47 відсот-ків), але у світі загалом домінує Android. Тим не менше, нещодавня New Media Exposition (Виставка но-винок ЗМІ) у Лас-Вегасі показала, що на підкаст-ринку США цифри сильно зміщені в сторону компанії Apple: Android отримує 11%, Windows – 26%, а iOS –50%.

Тому перш, ніж сконцентрувати всю свою увагу на можливостях відеоподачі матеріалу, згадайте про переваги аудіо, розгляньте доступні, але багаті традиції аудіожурналістики і дайте слухачам шанс. Не чекайте, доки у вас буде ідеальна передача: Олена Зальцман, творець популярного підкасту Allusionist, доступного на Radiotopia, радить вчитися на практиці.


ПОраДИ ДЛЯ рОЗрОБкИ УСПіШНОЇ СТраТЕГіЇ ПрОСУВаННЯВаШОГО ПіДкаСТУ ЧИ аУДіОСТріМУ В СОЦіаЛьНИХ МЕДіа


гоВоріть зі сВоЄю аудиторіЄю і за-ПроШуЙте ЇЇ Внести сВіЙ Вклад у розмоВу (спогади, пропозиції, досвід, відгуки), а не просто «транслюйте» свій контент через соціальні медіаканали.

ВЖе на стадіЇ розроБки залучаЙте сВою аудиторію – не чекайте прямо-го ефіру, попросіть людей надати пропо-зиції, спогади, переживання ще до того, як ви робитимете запис. Використовуй-те Twitter, Facebook, LinkedIn, Snapchat, WhatsApp незалежно від того, які со-ціальні інструменти є у вашому розпо-рядженні – озвучте ваші прохання всю-ди, де тільки можете!

Ви повинні мати онлайн-доступ до Без-коШтоВниХ інструментіВ ПоШирен-нЯ аудіо у соЦмереЖаХ – Audioboom (раніше Audioboo), і Clammr (clammr.com),які дозволяють викладати короткі уривкиаудіозапису; SoundCloud – аудіорозпо-відь на YouTube; і, нарешті, довгостро-ковий гравець – BlogTalkRadio, на яко-му спільнота аудіострімерів та підкас-терів спілкується і взаємодіє навколо їх «радіошоу».

задаВаЙте ПитаннЯ Про зміст. звер-ніть увагу на те, що мотивує слухачів те-лефонувати на радіостанції: наприклад, добре працює тема ностальгії, люди охо-че діляться своїми спогадами.

аудіо

ВикористоВуЙте атмосФерні зВу-ки, ЩоБ актиВізуВати інтерес: прислухайтеся до звуків навколо вас, коли ви проводите інтерв’ю. Якщо вивідвідуєте велелюдний мітинг, то не бу-дете записувати просте аудіоінтерв’ю у тихій кімнаті з офіційним гостем. Ви повинні відобразити для вашій ауди-торії всю какофонію звуків. «закрийте очі – що ви почуєте? зверніть увагу навсі звуки. Які з них варто записати, щобпередати атмосферу?».

ПостіЙно коментуЙте ВаШу Пе-редачу чи Підкаст. Ви можете не бути радіостанцією з великою коман-дою, але що заважає вам отримувати зворотній зв’язок від коментаторів? Ви у змозі зробити ретвіт і відповісти дописувачу з наданням додаткової ін-формації (включно з посиланнями на довідкові документи).

ПродоВЖуЙте тримати зВорот-ніЙ зВ’Язок з ВаШою аудиторіЄю: відповідайте спонсорам, відзначте тегами тих, у кого ви брали інтерв’ю, впроваджуйте їх конструктивні про-позиції, переймайте їх досвід.

Пам’ЯтаЙте ПрисліВ’Я ВсіХ гро-мадськиХ радіо: «Ваша аудиторія завжди знає більше, ніж ви».

Фото: Анжелік Лу



МАРіЯ РЕссАГОЛОВнИй РЕДАктОР тА ВИкОнАВЧИй ДИРЕктОР RAPPLER.COMДжулі Позетті

«заХідні Журналісти БорютьсЯ за зБереЖеннЯстариХ ідеЙ, Які не мають нічого сПільногоз реальними осноВами Журналістики».



сИЛьнА кОМАнДАRAPPLER.COM

МаріЯ рЕССа –голоВниЙредактор таВиконаВчиЙдиректорФіліПінського RAPPLER.COM,глоБальноготематичногоПроектудослідЖеннЯусПіШниХ інноВаЦіЙ

Фото: Rappler

Колишня голова азійського відділу CNN та провідний репортер-розслідувач теро- ризму у Південно-Східній Азії, Ресса

очолювала величезну новинну мультиплатфор- му на Філіппінах – ABS-CBN – до заснування Rappler у 2012 році.

Rappler виник як сторінка на Facebook, і метою Ресси було поєднання радіожурналістики, со-ціальних медіа та мобільних технологій з по-рядком денним соціальних змін. Її ключовим напрямом залишається нарощування техно-логічних можливостей для допомоги розвитку цієї бізнес-моделі, оскільки Rappler уже роз-ширюється на територію Індонезії.

Ресса: Якщо ви поглянете на методи, за яки-ми працює галузь, то побачите, що справжні гроші на журналістиці зробили лише високо-технологічні компанії. Новинні організації не-достатньо розвивали свої бізнес-моделі, щоб використовувати у власних інтересах мережеві ефекти, які теперішній розвиток технологій вже у змозі забезпечити.

Саме це є одним з тих явищ, які я намагаюся зараз зрозуміти – як можуть журналіст і ЗМІ адаптуватися до цих технологій та платформ, які дозволяють нам вийти за межі лінійної структури, дають змогу органічно зростати у технічному середовищі.


і якого прогресу досяг Rappler у розв’язанні цього завдання?

Ресса: Коли ми створили Rappler у 2012 році, я бачила це наступ-ним чином: ми хотіли зберегти журналістську дисципліну, але використовувати у своїх інтере-сах доступну технологію, яка б забезпечила нам мережеві ефек-ти, що, у свою чергу, дало б змогу робити набагато більше. Як тра-диційні журналісти, ми звикли розказувати історії й випускати їх у реальний світ. Ви можете надихнути людей, можете роз-лютити їх, але врешті-решт тех-нології дозволяють вам зроби-ти набагато більше, ніж просто розповідати. Ви дійсно можете фактично перемістити людей у вир подій, і найпростіше це зро-бити через соціальні медіа.

Новинні групи можуть скорис- татися перевагами мережевих ефектів, і саме це було частиною таємниці Rappler. Ми виростили його за допомогою соціальних ме- діа, і змужніли швидше, ніж зви-чайно розвиваються ЗМІ. У перші три роки обсяг нашої аудиторії та прибутки зростали на 100% що- року, чого неможливо було до-сягти у моїх старих групах.

Я керувала найбільшою новин-ною компанією на Філіппінах, де працювало більше 1000 журна- лістів, а тому коли наші темпи зростання сягали 20% – ми були просто щасливі. Цей новий світ і цифрова технологія дійсно до-зволяють робити такі речі, як, наприклад, краудсорсінг. Якщо ви зможете використовувати всі ці можливості, включити до них соціальні питання і добряче пе-ремішати – то зможете збудува-ти власне співтовариство, а потім спонукати його до певних дій. Це потужне явище. І якщо ви живе-те у такій країні, як Філіппіни, де інститути влади слабкі, ви мо-жете підхопити дух філіппінців і, фактично, допомогти побуду-вати ці інституції знизу вгору. Тобто, як на мене, це справжнє відродження головної мети жур-налістики.

Ці ідеї були дуже революцій-ними п'ять років тому, тобто ваша компанія почала вико-ристовувати їх дуже рано. Оскільки інша частина світу, як і раніше, певною мірою по- ступається вам, скажіть, як змі- нився ваш підхід до цих пи-тань протягом останніх трьох років, і які зміни ви очікуєте у 2016?

Ресса: Нашим головним пріо-ритетом було створення соціаль-ного та мобільного відео, і на сьогодні це частина нашої ДНК. Я думаю, що у минулому році я провела дуже багато часу, вивча-ючи можливості технологій і на-магаючись зрозуміти мислення, погляди, платформи, з’ясовую-чи, як створити платформу для журналістів.

Західні журналісти борються за збереження старих ідей, які не мають нічого спільного з реаль-ними основами журналістики. Те, що ми намагалися зробити – це позбавитися від лінз старого світу і спробувати одягнути нові окуля-ри, які пропонує нам технологія.

Якщо ви подивитеся на це в та-кому контексті, то зрозумієте, що роль журналіста залишається незмінною. А от інструменти – змінилися.

Якого зміщення акцентів ви очікуєте на порозі наступно-го року?

Ресса: Інша частина Rappler на- зивається Move PH – це наше від-галуження громадянської актив-ності, відділ, у якому спочатку працювало двоє, а зараз – близь-ко шести чоловік, так що він ду-же маленький. Двох людей ми найняли для роботи з НУО. Са- ме тут перевіряється ефективність Rappler. Якщо уявити, що історії, які ми створюємо як журналісти – це камінчики, які ми кидаємо в океан, і які викликають бризки, то саме ці бризки збирає Move. Тобто, Move дійсно намагається працювати з громадами, які про-бують змінити навколишній світ.

У Move PH є чотири проекти. Перший – антикорупційна кам-панія #BudgetWatch, яка спі-впрацює з Відділом бюджетного управління. Ми реально працю-ємо з групою урядовців, які ро-зробляють бюджет, оскільки це частина відкритої програми уря-ду. #BudgetWatch намагається та- кож співпрацювати з 19-ма ор-ганізаціями громадянського су-спільства, щоб відслідковувати грошові потоки. Якщо ви уваж-но слідкуватимете за грошима, то зможете помітити дірки, у які вони витікають, а отже – виявити корупційні схеми. І ми зробили несподіване – ми геймифікували цей процес, створивши гру «Змії і сходи», щоб показати філіппін-цям, як виглядає процес форму-вання бюджету, і як ми можемо його контролювати.

Другим напрямом є проект змен- шення небезпеки стихійних лих та пом'якшення змін клімату. Він називається Project Agos. Ми живемо у країні, через яку в се-редньому проходить по 20 тай-фунів щороку, з чим уряд само-стійно нічого вдіяти не зможе. Я хочу допомогти, бо якщо ми не допоможемо, то й самі опини-мось в небезпеці.

Отже, ми побудували платфор-му, яка ініціює громадське обго-ворення за допомогою соціаль-них медіа – ви особисто можете звернутися за допомогою через Twitter, SMS або ж написати на сайті. І таким чином, завдяки партнерству з урядом, поліцією Філіппін, військовими та місце-вими органами влади, ми зам-кнули кільце. Ми даємо їм доступ до цієї платформи, і вони можуть безпосередньо контактувати з людьми, які потребують допом-оги, і відповідно реагувати. Ця платформа працює другий рік, і зараз нею опікується Управління цивільної оборони, а наші волон-тери працюють з ними. Напри-клад, сьогодні до філіппінської зони відповідальності входить тайфун – Управління цивільної оборони звертається до нас, і ми залучаємо наших волонтерів для відстеження звернень про допо-могу.



Третій – #HungerProject, проект, де ми співпрацю-ємо з урядом, представниками Всесвітньої продо-вольчої програми ООН, Департаментом соціаль-ного забезпечення та розвитку. Вони показали нам, що навіть коли ВВП Філіппін виріс, кількість голодуючих залишилася незмінною або навіть зросла. Питання – як привабливо подати цей ма-теріал для читачів? Якщо викласти його традицій-но – це буде нудно, чи не так? Це ж статистика… Але в Інтернеті, на вашому мобільному телефоні ви можете зробити з нею так багато! Тоді ми пев-ною мірою знову вдалися до геймифікації: робимо відео та інфографіку, і хоча це не основний напря-мок для Rappler, але є певна аудиторія, співтова-риство, яке збирається навколо цього.

Ось що таке Move PH. І все це – про розвиток та рух нашого суспільства. Наскільки далеко ви зна-ходитесь від конфлікту у світі, де зміни клімату є глобальними, у якому багато глобальних проблем? І чи можете стояти осторонь?

Бути посередником, інструментом реалізації – це наша робота. Розумієте, коли на Філіппінах відбу-вається землетрус, то журналіст я чи ні – усе одно можу постраждати, що доводить факт приналеж-ності кожного до людства. Набагато легше, коли ви іноземний кореспондент – прилетів-полетів і все! Але чи приведе це, врешті-решт, до написан-ня кращого репортажу? Як на мене, є інші шляхи розвитку етики і дисципліни журналістики. Так, існує ядро, якого ми повинні дотримуватися, але всі ці штучні межі між владою та достовірністю заважають працювати. А новий світ вимагає саме достовірності. І як ви це зробите, дотримуючись журналістської дисципліни?

Люди багато говорять про виконання однора- зових проектів, але все це звучить майже як постійний напрямок роботи вашої компанії?

Ресса: Ви знаєте, чому це нам необхідно? Мені було вже за 40, коли ми розпочали Rappler в 2012 році, і це був мій 30-ий рік в якості журналіста. Проте є лише 8 основних тем, продовжують вини-кати одній й ті самі проблеми, а хотілося б бачи-ти хоча якісь зміни. Я досягла повноліття під час повстання «людей влади» на Філіппінах, і одна з причин того, чому ви бачите це в нас –наслідок того, звідки ми вийшли.

Що майбутнє готує для Rappler?Наскільки великим він може стати?

Ресса: Наприкінці минулого року ми розшири-лись. Ми відкрили бюро у Джакарті (Індонезія), і це наш другий ринок, тому що Індонезія дуже схожа на Філіппіни. У нас молоде населення: се-ред 100 млн філіппінців середній вік становить 23 роки. Індонезію населяє 250 мільйонів, а середній вік – 23-24 роки, отже, країни дуже подібні. Джа-карта є головним Twitter-містом світу, проте його інфраструктура все ще дуже бідна.

Існує дуже багато потенційних можливостей, які вам дають соціальні медіа завдяки використанню сучасних технологій та мережевих ефектів.

Неймовірно, але Індонезія відіграє вирішальну роль – тут проживає найчисленніше мусульман-ське населення світу, до того ж у грудні 2015 року було оголошено про пришвидшення створення економічного співтовариства в рамках ASEAN.

І знаєте, що? Ми все ще досить юні, щоб ризикну-ти. Чому ні? Зрештою, буде лише плюсом, якщо ми зможемо використати частину того, чого ми тут досягли. Я сподіваюся зробити це, маючи точку опори в обох країнах – і у Філіппінах, і в Індонезії. Адже це – 60% населення ASEAN.

«існуЄ дуЖе БагатоПотенЦіЙниХ моЖлиВос- теЙ, Які Вам даютьсоЦіальні медіа заВдЯки Використанню сучасниХ теХнологіЙ та мереЖеВиХ еФектіВ».

«у ПерШі три роки оБсЯг наШоЇ аудиторіЇта ПриБутки зростали на 100% Щороку,чого немоЖлиВо Було досЯгтиу стариХ груПаХ».


ТЕНДЕНЦІЯ 6 – СПЛЕСК ПОПУЛЯРНОСТІ СЕРВІСІВМИТТЄВОГО ОБМІНУПОВІДОМЛЕННЯМИ

«на Відміну Від БільШості теХнологічниХ трендіВ,Які зазВичаЙ мігрують із заХоду на сХід, ЦЯ тенденЦіЯ руХаЄтьсЯ зі сХоду на заХід. тому, Як на мене, Цілком моЖлиВо, Що ПротЯгом року чи дВоХ така ПоВедінка користуВачіВ – Яка ВЖе стала другим «Я» длЯ людеЙу кореЇ, ЯПоніЇ, ПіВденніЙ америЦі – ПросунетьсЯ на заХід і стане другою натурою длЯ БагатьоХ Його ЖителіВ».

– труШер Берот, редактор BBCз ВикористаннЯ моБільниХ теХнологіЙ

ОсіДЛАй нОВу ХВИЛЮсОціАЛьнИХ МЕДіАДжейк Еванс


серВіси миттЄВого оБміну ПоВідомленнЯми

Так, як редакції пристосову-ються до нових технологіч-них процесів, пов’язаних з

використанням соціальних медіа, так само зростаюче використан-ня сервісів миттєвого обміну по- відомленнями ставить нові зав- дання, що знову і знову приво-дять до перевороту в галузі.

«На відміну від більшості техно-логічних трендів, які зазвичай мігрують із Заходу на Схід, ця тенденція рухається зі Сходу на Захід», – стверджує Трушер Бе-рот, редактор BBC з використан-ня мобільних технологій. «Тому, як на мене, цілком можливо, що протягом року чи двох така по-ведінка користувачів – яка вже стала другим «я» для людей у Кореї, Японії, Південній Амери-ці – просунеться на Захід і ста-не другою натурою для багатьох його мешканців». У 2009 році частка мобільного світового ін-тернет-трафіку становила менше 1%, а у 2015 році – різко зросла до 33,4%, і близько половини цього зростання відбулося за останні два роки. У таких країнах, як Ін-дія і Нігерія, більше 70% інтер-нет-трафіку проходить через ко-ристувачів мобільних платформ.

З точки зору активних користува чів соціальних медіа-платформ, кожен мобільний месенджер на кшталт WhatsApp, Facebook Mes- senger і WeChat має більше кори-стувачів, аніж Instagram, Twitter або Tumblr. Фактично, на почат- ку 2015 року п’ять з десяти най-більш використовуваних соціаль-них платформ були сервісами мит- тєвого обміну повідомленнями.

Відсоток користувачів WhatsApp в світі зріс з 16% у 2013 році до 24% у 2014 р. У Малайзії, Півден-ній Африці та Сінгапурі більш як 70% користувачів мобільного Ін- тернету використовують Whats-App. А в країнах, де кількість ко-ристувачів не настільки велика – Китаї, Південній Кореї та Японії (де менше 4% мобільних інтернет- користувачів використовують цей додаток) – це сталося тому, що во- ни використовують інший месен-джер – WeChat, Какао Talk або Line.

Світова тенденція:більшість перших входівв інтернет здійснюєтьсячерез мобільні пристрої

Берот стверджує: «Якщо спробу- вати оцінити, скільки нових ін-тернет-користувачів вперше вий-шло в мережу в різних куточках світу, то це, як правило, будуть люди, які купили свій перший смартфон; і перше їх перше он- лайн спілкування зі своїми друзя-ми та колегами відбувається через месенджери. Отже, де-факто – це ще одна соціальна мережа».

На думку Берота, черговий мі-льярд людей буквально днями уперше вийдуть он-лайн, і зро-блять це, швидше за все, через служби миттєвих повідомлень, а не на більш традиційних плат-формах. Тому він вважає месен-джери вкрай важливими для гло- бальної служби новин BBC, і закликає враховувати їх під час розробки стратегій подальшого розвитку компаній.

«ми ПоВинні зрозуміти,Що Виникло ноВеПоколіннЯ сПоЖиВачіВ,ЯкиХ БільШе ЦікаВлЯтьноВини, достаВлені ПрЯмона ЇХ моБільниЙ»

– сантьЯго Tардіті,

міЖнародниЙ редактор FUSION


«Розрахунок простий – більшість людей вже використовують ці програми на своїх мобільних те-лефонах», – каже Берот. «Це те ж саме, [що] й соціальні медіа кіль-ка років тому. Тоді ми хотіли бути присутніми на Twitter, тому що саме там люди проводили свій час в Інтернеті».

Таким чином, традиційна мант- ра «ідіть за своєю аудиторією» досі працює, і могла б витягти редакції з їх Facebook і Twitter, щоб вони звернули свою увагу на сучасніші соціальні медіа. Но- ві можливості, які відкривають сервіси миттєвого обміну пові-домленнями у сфері пошуку но-вин, привабливості і творчого під- ходу до їх подачі та розповсюд-ження можуть спонукати редак-ції до експериментів з цими но-вими платформами.

Як BBC використовує сервіси миттєвого обміну повідом-леннями

ВВС – одна з тих новинних ком-паній, які за допомогою месен-джерів, зокрема, WhatsApp, Line та WeChat (провідні японські та

китайські додатки), наносять на карту розвитку галузі нові кордо-ни з метою спілкування з людь-ми під час стихійних лих, виборів чи пандемій.

Щоб визначити, коли буде ефек-тивним включити використання месенджерів у стратегічні плани BBC, Берот використовує три- кільцеву діаграму Венна. Проект BBC «Ебола» був одним з остан-ніх серед тих, у яких він викори-стовував месенджери для звіт-ності та взаємодії.

«[Команда] проекту WhatsApp «Ебола» створила абонентську базу більш як 20000 людей, на-самперед, із Західної Африки, які отримували щоденні новини від нашої команди з інформацією щодо охорони здоров’я», – згадує Берот.

Абонентам надходить повідом-лення з простим текстом, яке міс- тить легкий для розуміння зміст, і водночас аудіозапис англійсь-кою та французькою мовами. Також сервіс може працювати в якості служби двостороннього зв’язку.

ВВС використовувала WhatsApp у Західній Африці для надання оновленої інформації та ознайомлення людей щодо ситуації з лихоманкою Ебола в зонах ризику. Фото: Джейк Еванс

на Початку2015 рокумесендЖерискладалиП’Ять з десЯтинаЙчастіШеВикористоВуВа-ниХ соЦіальниХПлатФорм


«Крім того, користувачі надають нам величезну кількість відомо-стей з такими історіями й дета-лями, яких ми просто не змогли б отримати за допомогою інших засобів. Зокрема, тому, що у ба-гатьох з цих країн існує ряд прото-колів безпеки і захисту здоров’я, які наші кореспонденти повин- ні пройти, перш ніж отримати до-звіл на в’їзд», – пояснює Берот.

«Як і в інших випадках…, людям, які вже використовують ці плат-форми для спілкування, набага-то простіше скористатися ними ж для відправки нам повідом-лень, аніж використовувати інші засоби, які ми можемо їм запро-понувати», – стверджує Берот». Таким чином, виявилось дуже корисним мати таку аудиторію, особливо для пошуку новин».

Від глобальногодо локального

Після шести місяців експеримен- тів, щоденна газета Oxford Mail почала поширювати свої ранкові й денні бюлетені з оновленими новинами через WhatsApp. Ти-раж цього регіонального ЗМІ

складав близько 12700 екземп- лярів на початок 2014 року – що на 22,9% менше у порівнянні з попереднім роком. Але за шість місяців публікацій бюлетенів че-рез WhatsApp до них додалося на 1200 абонентів більше, ніж прий-шло через веб-сайт, на якому пуб- лікується повний зміст видання, у чотири-п’ять разів більше, ніж через розсилку електронної по-шти, і у шість-сім разів більше, ніж через Twitter, як стверджує Guardian.

Алессіо Бальбі, керівник відділу з розширення аудиторії італійсь-кого медіаконгломерату Gruppo Espresso і однієї з найпопуляр-ніших в Італії газети Repubblica.it зауважує, що невеликим ре-дакціям месенджери дають ве-ликі можливості: «У цій області, навіть якщо ви великий гравець, все одно можете досягти певної межі розширення аудиторії. Тоді як звернення до чатів місцевого співтовариства дасть вам потуж-ний інструмент розвитку. Для більшості редакцій спілкування з близько 50000 користувачів є досить складним завданням, яке забирає багато і часу, і ресурсів.

А зворотний зв’язок при цьому дещо обмежений. Проте ви змо-жете привернути увагу громади у кількості 1000 чи 2000 осіб, і от-римати в їх обличчі лояльних ко-ристувачів – а це великий успіх».

Експериментуйте й навчай-теся

«Одне, що ми дійсно зрозуміли минулого року, – каже Берот, – це те, як поводять себе корис- тувачі на цих платформах у по- рівнянні з соціальними мережа-ми. І після таких уроків дійсно можемо розробити плани, які працюють саме в цих ситуаціях».

«Ми досягли цього шляхом ба-гатьох проб і помилок»

Після запуску в січні нової функ-ції Snapchat – Discover, – яка здебільшого використовується мо- лоддю для пересилання своїх «найбрудніших» знімків один одному, – після чого вони мит-тєво видаляються з цифрової пам’яті – він став, напевно, най-кориснішим додатком для відді- лів новин.


Fusion: Публікація «повідомлення» у Snapchat включає анімацію під час привітання і прощання, широкий асортимент відео, особливо мультфільмів, або ж анімацію stop-motion, коли фотокадри об’єднуються в один відеоряд


Партнерство з обраними міжна- родними медіа-компаніями, кож- на з яких цілодобово оновлює но- вини через додатки, було сприй-нято з величезним інтересом.

Щоб привернути увагу молодих телеглядачів, редакція Fusion, спільного підприємства Univision і ABC (США), створила спеціаль-ний відділ. Міжнародний редак- тор Сантьяго Тардіті пояснює, як команда з п’яти чоловік експе-риментує зі Snapchat, щоб знай-ти нові способи залучення мо-лодої аудиторії, яка сприймає Facebook як «соціальну мережу їх батьків».

«З журналістської точки зору [Snapchat Discover] надає багато творчого простору, створює ши-роке поле для експериментів і використання різних можливос- тей», – говорить Тардіті.

Він з ентузіазмом розповідає про перші результати використання Snapchat Discover у Fusion, хоча поки що це відбувається поза ме-жами США і Великобританії (де проживає основна маса глядачів Fusion). «Ми не можемо розкри-

вати цифри, – пояснює Тардіті, – але я повинен сказати, що ре-зультати запаморочливі... і ста-більні».

Однак за три місяці після запус- ку додатку Discover галас довко-ла нього вщух, і цифри охоплен-ня аудиторії показують падіння унікальних переглядів до 50% (згідно даних The Information).

Зміни у телевізійномумовленні

Якщо додаток зробить цю уні- кальну функцію відкритою – або якщо інший месенджер переплю- не Snapchat або робитиме щось подібне – це матиме величезний вплив на індустрію новин.

«Я відчуваю, що це своєрідний крок уперед як для компанії, так і для засобів масової інформації в цілому», – розмірковує Тардіті.

«Я думаю, що ми все ще далекі від того, щоб телебачення стало аутсайдером. Воно, як і раніше, – наша головна платформа і основ-не джерело доходів від реклами.

Проте ми повинні розуміти, що нове покоління споживачів біль-ше зацікавлене у новинах, які потрапляють прямо на їх мобіль-ні телефони».

«Оскільки мережа [соціальних медіа] розвивається, – стверджує Тардіті, – то з’явиться й телеві- зійна мережа, і ми будемо зму-шені адаптуватися до цього і змі-нюватися разом з ними».

Частково адаптація вже відбу-вається – зокрема, статистика Snapchat яскраво свідчить, що портретне відео переглядають майже удев’ятеро більше, ніж, наприклад, фото ландшафтів в оголошеннях, і партнери Dis-cover вже використовують ці ню-анси в новинах.

«Це, по суті, примушує їх по-но-вому думати про те, як зміст ма-теріалів виглядатиме на мобіль-них», – стверджує Трушар Берот з BBC. «Вони раптово зіткнулися з необхідністю створити порт- ретне відео, яке насправді є чужо- рідним для телекомпаній, звик-лих до відео у форматі 4: 3 або 16: 9».

Використання редакцією CNN месенджера Snapchat під час кризи у Ємені


«Отже, редакціям доводиться роз- мірковувати – як же їм працюва- ти далі? Це має сенс – думати, як зробити перегляд відео на мобільному телефоні зручним. Оскільки… якщо ви змушуєте ко-ристувача тримати телефон біля рота горизонтально, – це негатив-ний користувацький досвід», – пояснює Берот.

Однак Берот погоджується, що «помилково думати, що новини на великому екрані померли». Люди, як і раніше, хочуть бачити драматичні розповіді на велико-му екрані. «Я вважаю, що пробле-ма полягає у тому, де саме люди вперше прочитають певну нови-ну. І дуже ймовірно, що це буде на їх мобільних», – зауважує Берот.

«Боротьба за іконку на головному екрані мобільного телефону стає все запеклішою, і лінія вашої по-ведінки в цій боротьбі обіцяє, що битва буде дійсно цікавою»

Fusion: стратегіявикористання Snapchat

Першою цифровою стратегією Fusion стало експериментуван-ня з будь-яким новим додатком, який виходить на ринок – таким, як Vine, Meerkat та Periscope. Тардіті стверджує, що мережа намагалась нагодувати «змістов-ними закусками» вічно спраглу до творчого матеріалу аудито- рію, яка до того ж, увесь час ку-дись поспішає.

«Ми бачимо, що люди на Snap-chat і в Інтернеті взагалі мають дуже низьку концентрацію уваги. Тому нам, дійсно, потрібно утри-мати їх інтерес будь-яким шля-хом – рухомими зображеннями, звуком, анімацією тощо», – пояс- нює Тардіті. Команда Fusion пра- цювала навіть зі stop-motion і пла-стиліновою анімацією. Корис- тувач може просто і швидко ви-користовувати анімаційні ефек-

ти і навіть додавати до них звуко-вий супровід. «Ми намагаємося завжди піднімати його настрій».

Однією зі спроб Fusion утрима-ти інтерес глядачів став запуск семисерійного документального міні-фільму «Outpost» виключ-но на платформі Snapchat. Ко-жен епізод розповідає маловідо- мі історії Латинської Америки, і Тардіті стверджує, що «вони є одним з найефективніших під- розділів Snapchat Discover».

Кожну серію протягом доби мож-на подивитися лише у додатку, а потім вони переміщуються в інші інтернет-зони Fusion та соціаль-них медіа. А деякі з них – і на телебачення. «Все, що ми нама- гаємося донести до нашої ауди- торії – це «Агов, перевірте Disco-ver, лише там буде прем’єра. І лише там ви зможете побачити її раніше, ніж будь-де», – пояснює Тардіті.


Подія,яка сталася

в регіоні

Трушар Берот з BBCвикористовує три критерії,щоб визначити, коли месенджериможуть бути використанінайбільш ефективно.Графіка: Джейк Еванс

Аудиторія,яка, на думку ВВС виявить підвищений

інтерес

Регіон,у якомумесенджермає великукількістькористувачів


Розміщувати матеріал виключ-но на платформі, яка не має жодної функції для розповсю-дження і практично повністюзалежить від сарафанного радіо –сміливий крок. Але Тардіті заува-жує, що вони отримують «дуже позитивний відгук» аудиторії, і люди підтримують розмови у Twitter (Fusion також має свій специфічний акаунт Snapchat – @FusionSnaps) або електронною поштою, якщо їм є що сказати.

Будьте готовимидо постійних змін

Намагання адаптуватися до по-стійних змін, долаючи незнан-ня всіх цих нових платформ, може стати виснажливим для журналістів і редакцій. Однак Тардіті стверджує, що «ключ у експериментуванні».

Берот також погоджується, що ре-дакції повинні зрозуміти специ-фічні переваги і функціональні можливості різних месенджерів.

«Це не може бути просто універ-сальний матеріал, який ви від-правляєте з Facebook на Twitter та WhatsApp. Ви повинні набага-то ретельніше обмірковувати, що саме спрацює на кожній плат-формі», – говорить Барот. Для BBC це означало експерименти зі смайликами на WhatsApp під час виборів в Індії в 2013. За сло-вами Берота, люди сприймали їх як своє друге «Я» у розмовах з друзями через WhatsApp, «тому ми почали експериментувати звикористанням смайликів для взаємодії з аудиторією через WhatsApp, і вони виявилися ду-же популярними серед наших користувачів».

«Ці платформи постійно розви-ваються, – пояснює Тардіті, – ко-жен день з’являються нові, та й старі змінюються щодня. Особис-то я, як тільки чую, що з’явивсяновий додаток, завантажую його і починаю гратися, щоб зрозумі-ти його функціонал і можливості».

«[Що стосується] Snapchat, то ми використовуємо цю платформу протягом декількох місяців, але

кожного дня дізнаємося щось невідоме, і продовжуємо експе-риментувати з чимось новим».

Використання месенджерів для кризових повідомлень та верифікації особи

Сервіси миттєвого обміну пові-домленнями виявили також нові способи пошуку та виявлення конкретних людей. Коли у мину-лому році студент-активіст Джо-шуа Вонг Чі-Фун порадив про-тестувальникам на вулицях Гон-конгу завантажити месенджер FireChat, який працює навіть уразі відключення Інтернету, жур-налісти побачили шанс нового методу збору новин. Юрба лю-дей на вулицях перевантажила інтернет-сервери і унеможливи-ла користування соціальними мережами, і працював лише Fire-Chat, оскільки він використовуєBluetooth і Wi-Fi, а телефон фак-

тично стає ретранслятором, пе-редаючи інформацію «від теле-фона до телефона», створюючи подобу «мережі» телефонів, під-ключених безпосередньо один до одного. Таким чином, чим біль-шим є натовп людей зі смартфо-нами – тим краще працює така мережа. Головна її перевага – вона може працювати навіть без підключення до інтернету.

«Ви поняття не мали, хто є хто в мережі [оскільки користувачі можуть бути анонімними], тому в Гонконзі через додаток час від часу поширювалася дезінформа-ція», – вказує Крістоф Даліго, го-лова відділу маркетингу FireChat.

«Наприклад... хтось говорив, що їде армія, і тепер вони озброєні за-рядженими автоматичними ка-рабінами з бойовими кулями, і вам, хлопці, треба тікати зарадивашого життя. Але це була не-

ТрИ іННОВаЦіЙНі МЕТОДИВИкОрИСТаННЯ ЧаТіВ

USA Today Sports, спортивний відділ газети USA Today, всер-йоз використовував Snapchat протягом деякого часу. коли їм відмовили у зйомках окремих матчів баскетбольного чем-піонату коледжів Final Four, журналісти фотографували ключові моменти, додавали на фото виноску «хмаринка ду-мок» з коментарями, і надсилали через Snapchat.

алекс лафлін, яка працює у відділі розширення аудиторії журналу National Journal, використовувала WhatsApp як систему внутрішнього зв’язку, коли працювала над цифро-вою версією журналу. «Це був наш варіант корпоративного месенджера Slack», – вказувала вона у пості на платформі соціальної журналістики Medium. тепер алекс використо-вує WhatsApp для розсилки інформаційних бюлетенів – вони часто містять пісні, зображення, текст і тематичні поси-лання. Вона вимірює показники аудиторії, використовуючи Bitly – веб-ресурс, який надає інструменти для перегляду статистики переходів за генерованими ним скороченими посиланнями.

університет Південної каліфорнії Annenberg Media Center використовує месенджери, у тому числі Snapchat, для міні-трансляцій, які «імітують живу присутність». Виконавчий продюсер студентської редакції новин Фернандо уртадо уінтерв’ю американському журналу American Journalism Re-view сказав, що вони створюють контент спеціально для со-ціальних медіаплатформ, оскільки «багато наших глядачів не обов’язково сидітимуть і дивитимуться наш випуск новин о 18.00».



правда», – каже Даліго. Відпо- віддю команди FireChat на це стало введення верифікованих акаунтів для журналістів, які зай- малися сортуванням інформації. Нещодавно вони стали партне-рами Storyful – служби перевірки новин – щоб спробувати відфіль-трувати достовірні відомості від неправдивих повідомлень, які проходять через їх месенджер.

У повідомленнях FireChat все ще багато непотребу, але партнер-ство зі Storyful допоможе коман-ді доробити програму для більш ефективної роботи журналістів, і це може стати шляхом до ство-рення додатку, який відфільт- ровуватиме дезінформацію і ста-не джерелом дійсно сенсаційних новин.

Навіть якщо журналісти, швид-ше за все, відпочиватимуть на Twitter, їм доведеться використо-вувати месенджери для пошуку новин. Коли на початку цього року російський політик Олексій Навальний був заарештований після порушення ним умов до-машнього арешту (взяв участь у мітингу), він повідомив 25000 людей, підписаних на його онов-лення у FireChat, що його заа-рештували, і закликав їх продов-

жувати акцію протесту. Додаток розіслав push-повідомлення до кожного з підписників Наваль-ного, які одразу ж отримали цю новину – за допомогою SMS, WhatsApp та інших сервісів мит-тєвого обміну повідомленнями.

Для журналістів, які намагаються захистити своє анонімне джере- ло, FireChat не стане корисним, оскільки все спілкування в ньо-му публічне (хоча триває робота і над створенням приватних ча-тів). Але у місцях, де доступ до Інтернету обмежений або відсут-ній – він може стати ефективним способом спілкування з людьми для журналістів, як не знаходять- ся безпосередньо на місці події. У Гонконзі верифікованим у Fire- Chat журналістам вдалося поспіл- куватися з демонстрантами на ву-лиці «напряму, без ризику потра-пити під сльозогінний газ або во-дяні гармати», – пояснює Даліго.

Проблеми розвитку

Існують й інші проблеми, які по-стають сьогодні перед сервісами миттєвого обміну повідомлення- ми. Берот стверджує, що підпис- ка абонентів для WhatsApp – ду- же виснажливий процес, який повинен бути проведений корис-

тувачем вручну. У широкому ро-зумінні усі ці додатки не настіль-ки зручні для ЗМІ, як Facebook чи Twitter. У Snapchat немає жод- ного способу перенести дані ко-ристувачів або ж зміст їх пові-домлень в інші програми. Таким чином, існує ймовірність того, що користувацький контент у цих закритих екосистемах може бути втрачений, що й відбуваєть-ся у Twitter – хоча Берот й не вба-чає у цьому проблеми.

«Але з точки зору поширення но-вин», – каже він, – я думаю, що ми все ще знаходимось на ран-ній стадії розвитку. Мій інстинкт підказує, що ці компанії лише починають дозрівати, вони про-довжують роботу над своїми про-дуктами, і скоро досягнуть тієї точки, в якій отримають наба- гато ширшу функціональність».

«Я вважаю, що це вчить нас не по- давати контент у традиційному стилі», – пояснює Тардіті. «Такі платформи, як Snapchat Discover, дозволяють подавати контент та-ким чином, що в першу чергу він живе на мобільних, а потім – мі-грує на інші платформи».

Оскільки соціальні медіаканали продовжують фрагментуватися та спеціалізуватися, то дізнава-тися і повторно вивчати їх для втомленого месенджерами жур-наліста може здатися занадто складним. Але буде це WhatsApp, Snapchat чи щось інше – зрозу- міло, що журналісти повинні по- чинати експериментувати з сер- вісами миттєвого обміну пові-домленнями, займатися їх ауди-торією і допомагати їх розвитку.

Федеріка Черубіні та Джулі Позетті сприяли написанню цього розділу.

«міЙ інстинкт ПідказуЄ, Що Ці комПаніЇ лиШе Починають дозріВати, Вони ПродоВЖують роБоту над сВоЇми Продуктами, і скоро досЯгнуть тіЄЇ точки, В ЯкіЙотримають наБагато ШирШу ФункЦіональність».– труШер Берот, редактор BBCз ВикористаннЯ моБільниХ теХнологіЙ



ЕМі О’ЛіРіРЕДАкційнИй ДИРЕктОРUPWORTHYФедеріка Черубіні

«Я думаю, Що Всі ми ПоВинні ВчитисЯ один у одного. Є речі, Які ноВі медіакомПаніЇ ПроБують зроБити,і Це діЙсно заХоПлюючі ексПерименти, до ЯкиХзмі староЇ Школи ПоВинні адаПтуВатисЯ. а Є речіі методи, Які діЙсно корисні – Це сПадЩинадосВідчениХ медіа комПаніЙ, наПраЦьоВанадесЯтиліттЯми і ПоколіннЯми».



ВіД THE NEW YORK TIMES ДО UPWORTHY

ПіслЯ декількоХ рокіВ роБотиу THE NEW YORK TIMES, де ЕМі О’Лірі Була сПіВаВторкою розроБки зВіту з інноВаЦіЇ, Вона Покинула «сіру леді», ЩоБ статиредакЦіЙним директором UPWORTHY,ноВого інФормаЦіЙного агентстВа,Яке заЙмаЄтьсЯ кураторстВом контенту ВсіЄЇ інтернет-мереЖі, ПриВертаючи уВагудо «ВаЖлиВиХ речеЙ».

Що підштовхнуло вас довтечі з такої досвідченої медіа- компанії, як The New YorkTimes, до інформаційногоагентства нового покоління –Upworthy?

О’Лірі: Я любила The New York Times, і мені подобалося там пра-цювати. У The New York Times теж є багато можливостей для експериментів, але це дуже вели- ка компанія. У редакції працює близько 1200-1300 чоловік, і я була дуже горда і щаслива бути частиною цієї команди. Однак як лідер я була готова до більших викликів, і для мене й моєї осо-бистої кар’єри та розвитку на да- ному етапі Upworthy має більше сенсу, оскільки це невелика ком- панія, а тому я можу зіграти важ- ливішу роль у визначенні стра-тегічного напрямку і управлін-ні редакційною командою. Ви знаєте, я люблю The New York Times, але, напевно, не змогла б керувати всім її редакційним ко-лективом на даному етапі моєї кар’єри. І, звичайно, можливість приєднатися до Upworthy і допо- могти у формуванні її лідирую-чої позиції стало чудовою наго-

дою для мене. Це зовсім інший метод роботи, ніж коли ти є ча-стиною великої компанії, де ба-гато рішень приймаються на ос-нові консенсусу.

Що робить Upworthy більш відкритим для експериментів?

О’Лірі: Це також пов’язано з роз- міром. Добре, коли у вас є так багато різних людей, але меншій компанії простіше бути гнуч-кою, меншою є кількість людей, з якими необхідно обговорювати зміни.

Це, здається, стає тенденцією – розвиток за участю розумної молодої жінки, яка переходить з тра-диційного ЗМі у стартап. Чи присутній гендерний елемент у цій міграції? Чи дійсно незримий бар’єр легше зламати за межами застарілих ЗМі?

О’Лірі: Важко сказати, бо я мо-жу говорити лише за себе. Я, зви-чайно, відчувала, що у The Times для мене відкрився неймовірний


широкий спектр можливостей як для мо-лодої жінки, яка прийшла працювати у відділ новин без традиційного досвіду ро- боти в газеті. Я б сказала, що робота у стар-тапах, як правило, дає вам більше, ніж про-сто можливість бути універсальним пра- цівником – ви можете пробувати себе в різ-них областях і маєте більше можливостей, щоб апробувати нове. Це важливо для тих, хто хоче досягти кар’єрного росту, але я не обов’язково вбачаю у цьому гендерний аспект.

Що традиційні видавціможуть дізнатися від он-лайнгравців, і навпаки?

О’Лірі: Сайту New York Times – 20 років. Я думаю, що помилково говорити про ЗМІ старої і нової школи. Є неймовірно нові та інноваційні речі, які впроваджувались The New York Times протягом більш як 15 років, і зараз ми бачимо, що існує дуже багато спільного між співробітниками до-свідчених засобів масової інформації та нових старт-апів. The Times наймав людей з Upworthy: до них перейшла дійсно чудо-ва молода жінка, коли я пішла в Upworthy.

Тому я не вважаю, що для кожного конкрет-ного ЗМІ є свій шлях. Я думаю, що всі ми повинні вчитися один у одного. є речі, які нові медіакомпанії пробують зробити, і це дійсно захоплюючі експерименти, до яких ЗМІ старої школи повинні адаптуватися. А є речі і методи, які дійсно корисні – це спад-щина досвідчених медіа компаній, напра-цьована десятиліттями і поколіннями».

Як Upworthy знаходить свою аудиторію? Який ваш підхід до роботи?

О’Лірі: Я відчуваю, що в Upworthy завжди багато працювали над визначенням того, де читачі вже отримують новини. Upworthy намагається достукатися до людей там, де вони вже проводять час он-лайн. В Up-worthy завжди добре знали як говорити з аудиторією, наприклад, на Facebook. Бага-то часу [витраченого у The New York Times] я думала про журналістику і медіа, як нам тепер просувати і поширювати наші ма-теріали, коли так багато змінилося в екоси-стемі ЗМІ. Так, Upworthy дійсно має дуже багато переваг, якщо розмірковувати про проблеми журналістики і роль читачів, і працювати з ними дійсно захоплююче.

Давайте тоді поглянемо більш загально на питання глядацької уваги і розвитку взаємодії з аудиторією.

О’Лірі: Головне, що треба зробити, щоб привернути увагу вашої аудиторії – це про-сто звернути на неї увагу. Дізнайтеся, де вони проводять свій час, думайте про ва-ших читачів, коли працюєте над матеріа-лом. Я не вважаю, що цей підхід сильно відрізняється у The New York Times чи в Upworthy. Жодна медіакомпанія не може сприймати свою потенційну аудиторію як належне і, таким чином, на кожному етапі процесу – від сюжетної концепції до пу-блікації матеріалу – ми постійно повинні брати до уваги потреби читачів, їх інте-реси, поведінку і здатність провести час з нами.

«голоВне, Що треБа зроБити, ЩоБ ПриВернути уВагу ВаШоЇ аудиторіЇ – Це Просто зВернути на неЇ уВагу. дізнаЙтесЯ, де Вони ПроВодЯть сВіЙ час, думаЙте Про ВаШиХ читачіВ, коли ПраЦюЄте над матеріалом. Я не ВВаЖаю,Що ЦеЙ ПідХід сильно ВідрізнЯЄтьсЯ уTHE NEW YORK TIMES чи В UPWORTHY».


ТЕНДЕНЦІЯ 7 – ЕВОЛЮЦІЯ АНАЛІТИКИ

кЛЮЧОВі інДИкАтОРИДЛЯ ВИМіРЮВАннЯзРОстАЮЧИХ АуДИтОРій РЕДАкціЯМИФедеріка Черубіні

«ЯкЩо Ви сПраВді ВВаЖаЄте, Що ВикористаннЯстатистики ПереглЯдіВ сторінок саЙту моЖезмінити ВаШі редакЦіЙні стандарти, –то Ви мусите Посилити ВаШі стандарти»

– кріс моран, редактор аудиторіЇ, THE GUARDIAN


аналітика

Протягом минулого року використання да-них і аналітики значно вплинуло на форму-вання стратегії відділів новин.

Аналітика – це інструмент, використання якого про- ливає світло на поведінку читачів і допомагає ре-дакціям зрозуміти причини міграції користувачів між сайтами. У 2014 році було зроблено акцент на пошуку «золотої мірки», яка допомогла б «читати» поведінку аудиторії. Великі екрани, встановлені у редакціях, підкреслювали важливість кількості пе-реглядів сторінок сайтів, часу перебування читачів на сторінці та показника «attention minutes» – ха-рактеристики часу, витраченого користувачем на активну взаємодію із сторінкою. У редакціях трива-ли он-лайн та оф-лайн дискусії щодо етики редак-ційної поведінки на основі даних щодо аудиторії.

Перенесемося у 2015 рік і побачимо, що процеси значно еволюціонували: новаторські редакції вже доручили окремій людині або команді відповіда-ти за розвиток і зростання аудиторії й інтегрували їх у свої редакційні процеси. Їх увага зосереджена на поєднанні показників споживання контенту ау-диторією – «як і коли» – з робочими процесами редакції, і тієї ролі, яку відіграють ці показники у прийнятті редакційних рішень.

З’явилися нові посади, зокрема, редактора з роз-ширення аудиторії, редактора із залучення ауди-торії, і навіть редактора зі зростання аудиторії.

Новинні організації, які облаштували робоче місце для команди розвитку аудиторії на редакційному поверсі, вже замислюються над тим, щоб не лише продукувати контент, але й бути впевненими, що його зміст доходить до читачів. Команда або ре-дактор із розширення аудиторії часто стратегічно позиціонуються поруч з відділами, які займають-ся залученням аудиторії та роботою з соціальни-ми мережами, щоб спостерігати за тим, як, коли і який саме контент цікавить користувачів найбіль-ше. Вони використовують підхід, який грунтуєть-ся на управлінні даними, щоб максимізувати охо-плення аудиторії журналістськими матеріалами.

Кріс Моран, редактор аудиторії в The Guardian, стверджує, що сьогодні навіть невеликі редакції підхопили хвилю використання аналітики: «Біль-шість організацій, які займаються випуском но-вин, використовують якусь аналітику, і хоча її дані, можливо, й не надходять до них у режимі реаль-ного часу, але все частіше загальноприйнятим стає використання хоча б Google Analytics».

роль команди з розвитку аудиторії

Якщо підходи й можуть дещо відрізнятися, та ос-новне завдання редактора з розвитку аудиторії лишається незмінним – допомогти редакції роз-ширити коло читачів, поглибити їх взаємодію, спираючись при цьому на аналітичні дані для глибшого розуміння того, як люди споживають контент, діляться і обговорюють його.

The Guardian володіє одним з кращих прикладів. Виконавчий редактор з інтернет-досліджень Аарон Пілхофер повідомив інтелектуальній платформі матеріалів глобальної медіа-індустрії MediaBriefing наступне: «Замість того, щоб робити речі так, як ми робимо їх зараз – «публікуємо і молимося», нам хочеться мати дещо більше фактичних даних абсо-лютно про всю нашу діяльність – від формування структури відділу новин до, власне, контенту. [...] Мета – знайти способи розумнішого підходу до то-го, що, як і коли ми публікуємо, в якому форматі це робиться, і які інструменти використовуються для цього. Наприклад, ми хочемо креативно подати на сайті новину щодо певної події, і виявляється, що наша цільова аудиторія може диктувати зовсім іншу стратегію, аніж використовувалася раніше».

У цьому Кріс Моран із The Guardian покладається на Ophan – внутрішню аналітичну платформу, ро-зроблену під час закритого хакатону.

Внутрішній інструмент аналітики The Guardian

Шість років тому робота Морана як редактора по-шукової оптимізації сайтів (SEO) була «в основно-му, зосереджена на пошуку. Ідея полягала в тому, що [The Guardian] хотіла залучити когось з досві-дом редакційної роботи для впровадження у ре-дакції нових методів максимально широкого охо-плення аудиторії нашим контентом», – пояснив він на Всесвітньому форумі редакторів. Така людина знайшлася швидко, але виникли певні труднощі фактичного виконання роботи належним чином. Моран, за його власними словами, «не аналітик від природи», і йому здавалося, що дані, хоча й доступ-ні, водночас є важкими для розуміння. Процес був дуже повільним. Під час хакатону вони, разом з го-ловним архітектором підприємства Гремом Теклі, намагалися вирішити проблеми Морана – так і з’явилася Ophan. Теклі і Моран, останній у якості продакшн-менеджера, створили інструмент, який допомагає вирішувати виробничі проблеми: Ophan «виросла у відповідь на проблеми [з розумінням даних], з якими ми, як правило, стикалися», – під-креслив Моран. «...Я і Грем змінили культуру робо-ти в редакції шляхом створення цієї програми».

«Багато людей запитують – навіщо ми розробляли свій внутрішній інструмент і чим він відрізняється від Chartbeat? І це хороші питання, оскільки ретель- но розглянувши Chartbeat і Parse.ly, ви побачите, що вони обидва – прекрасні інструменти, і ми великі їх шанувальники, але найголовнішим є те, що ми не планували розробляти Ophan. Це сталося само со- бою і коли я побачив, наскільки добре працює ця програма, то зрозумів, що вона може стати корис- ною для усіх інших [у редакції]», – пояснив Моран.

Ophan вбудована в браузер і доступна навіть з мобільного телефона для всіх співробітників. Усе, що потрібно– це зареєструвати при першому ви-користанні свою електронну пошту, отриману у Guardian, і обрати пароль користувача.


Ophan забезпечує персонал Guardian широкими на-борами даних, які грунтуються на різних вимірюван-нях, розподіляються за географічними областями, країнами або навіть містами. За допомогою Ophan будь-який журналіст може побачити графіки, які по-казують щохвилинну кількість переглядів, джерела трафіку по кожній окремій його статті, чи була вона поширена в соціальних медіа, де саме її читають, і водночас спостерігати графіки поширень через со-ціальні мережі й індикатори зацікавленості – тобто як довго люди залишаються на сторінці. Моран ак-центує увагу на тому, що взагалі Ophan показує їм, що саме спрацьовує у різних середовищах, і на яких на-лаштуваннях варто зосередити свою увагу і енергію.

«Ми прагнемо переконатися, що всі показники програми корисні або дійсно цікаві журналістам, і хочемо знайти найпростіший спосіб предста-вити дані так, щоб вони були зрозумілими для журналістів», – додає Моран. Щоранку він пише довгий описовий лист для всієї редакції про ре-зультати попереднього дня.

Моран припускає, що навіть невеликі редакції мо-жуть перейняти цей досвід: «У щоранковому листі я пишу: вчора було добре, тому що ми зробили ось це і ось те, а тут – кілька цікавих речей, які тра-пилися вчора. Покажіть людям, що вони зроби-ли добре, відкрито говоріть і про невдачі. У всіх організаціях існує величезний страх сказати, що [щось] було зроблено не дуже добре. Але, напевно, існує причина поганого результату, так що давайте спробуємо з’ясувати, чому так сталося – і давайте

змінювати це. Сприяйте обговоренню, і змінюйте культуру поведінки редакції».

Можна сказати, що діяльність Морана, його ко-манда і Ophan – це форма перекладу мови цифр і даних у легко зрозумілу для всіх редакційних пра-цівників інформацію. «Ми намагаємося заохочу-вати експерименти і ніколи надто не боялися про-бувати нові речі й змінювати старі, особливо тоді, коли ми отримуємо зворотний зв’язок. (...) Ophan є засобом навчання».

The Guardian також має еквівалент посади редак-тора аудиторії у своїх міжнародних форпостах – Guardian US та Guardian Australia. Моран і його команда переглядають кожну частину контенту, перш ніж вона буде опублікована, вони постійно контактують з помічниками редакторів і можуть щось порадити. «Ми не приймаємо рішення щодо оцінки експертних знань помічників редакторів та автора статті, тому, в основному, лише надаємо ре-комендації – наприклад, щодо корекції заголовку статті для кращого пошуку».

Зростання й інтеграція у The New York Times

Розширення і взаємодія з аудиторією є ключовим питанням і у редакції The New York Times. Один з висновків внутрішнього Інноваційного звіту, не-офіційно опублікованого американською новин-ною компанією BuzzFeed у травні 2014 – газета по-винна приділяти більше уваги охопленню ширшої аудиторії своїми журналістськими матеріалами.

Фото: Кріс Моран,редактор аудиторії,THE GUARDIAN, Великобританія


аналітика

У відповідь Алекс МакКаллем, яка раніше обіймала посаду виконавчого директора з питань бізнесу, приєдналася до редакцій- ного керівництва. Перед нею постало зав- дання створити групу, «яка займатиметь- ся залученням читачів до наших редак- ційних матеріалів та новин шляхом вико-ристання інструментів пошуку, соціаль- них та інших стратегій», – витяг з пам’ят-ки, оприлюдненої в серпні 2014 року Ді- ном Бекетом, виконавчим редактором The Times’s та Ендрю Розенталем – відпові- дальним за випуск редакційної колонки.

Команда The Times по роботі з аудиторією включає в себе експертів з редакційної аналітики, SEO, соціальних медіа та спіль-нот. Жодна з цих ролей не нова, але рані-ше вони були розподілені серед інших відділів, не пов’язаних з новинами. Тепер їх реорганізували під головуванням Мак-каллум, щоб забезпечити більш органіч-ний підхід до залучення та розширення читацької аудиторії. Так, наприклад, як повідомляє Digiday, щоденна газета та провідна медіакомпанія в галузі марке- тингу ЗМІ, ця команда вела Twitter акаунт відділу новин, але і Facebook, і YouTube перебували під управлінням відділу маркетингу, питаннями ж SEO займалася група розробки, аналітикою – відділ роботи зі споживачами. Зараз все це потрапило до рук команди Маккал-лум, яка у листопаді минулого року зая-вила, що «для об’єднання всіх зусиль ми створили посаду редактора з росту ауди-торії для роботи над нашими стратегіями розширення аудиторії».

Вплив аналітики на робочі процеси відділів новин

Отже, яким чином впливає на редакції все більш широке використання ана- літики і поява відділів, робота яких по-лягає у розширенні аудиторії? Виникає багато дискусій щодо того, чи слід жур-налістам у режимі реального часу мати доступ до інформації про те, як люди сприймають їх матеріали.

Зосередження на роботі над розширен-ням аудиторії не означає розміщення великих екранів з цифрами і графіками у кожному куточку редакції і нескінчен-них розмов про результати. Це скоріше стосується зміни редакційної культури, чіткого усвідомлення того, що, натиснув-ши клавішу «Опублікувати», ви не закін-чуєте гру. Як підкреслює Кріс Моран, мета полягає у тому, щоб пересвідчитись, що високоякісний контент The Guardian сприймається найширшою аудиторією.

Фото: Ophan – The Guardian


Значній критиці піддаються ті статис- тичні показники, які потенційно можуть стимулювати використання clickbait – вірусного контенту у вигляді заголовків, призначених залучати якомога більшу кількість відвідувачів на сайт, та генеру-вати максимальний трафік на сторінці. Але Моран каже про це так: «Ми вико-ристовуємо статистику переглядів сторі-нок, і навколо цього шириться багато негативу, що весь час мене дивує, тому що всі ми розуміємо, що це означає. Ми усі також знаємо, що кожен можете на-писати шмат лайна й отримати велику кількість переглядів. Є багато людей, які говорять, що використання статистики переглядів заохочує clickbait, [але] я не приймаю і не визнаю цього аргумен-ту. Як на мене – він реально слабкий. «Якщо ви справді вважаєте, що викори-стання статистики відвідування сайтів змінить ваші редакційні стандарти, – то ви дійсно мусите їх підвищити».

Роль і використання аналітики у редак-ціях новинних ЗМІ постійно змінюються. Мартін Ашплент, директор з інтернет- досліджень британської щоденної діло-вої газети City AM, підкреслив це під час лютневої конференції під назвою «Нови-ни: перепідключення» (News: Rewired), яку у Лондоні організовував веб-ресурс Journalism.co.uk.

«Аналітика може забезпечити глибо-ке розуміння і зробити журналістські матеріали ще кращими. Або, у довго-строковій перспективі, дасть змогу зро-зуміти, що працює, а що – ні. Крім того, вона дозволяє помічати успіхи».

«У City AM журналісти отримують ли-сти, в яких зазначено, як багато комен-тарів, лайків та поширень отримали їх статті», – продовжує Ашплент. «Вони дають оцінку їх успіху. Це грубо – але у нас це працює».

Стіджен Дебрувер і сповільнена ре-акція на аналітику

Однак коли ми говоримо про викори-стання аналітики у відділах новин – мова йде не стільки про інструменти, скіль-ки про робочий процес, як стверджує Стіджен Дебрувер (незалежний експерт з аналітики і колишній член проекту Knight-Mozilla).

«Ми всі знайомі з силою даних. Вони вчать нас тому, чого ми не знали, [але] виникає проблема – [вони створюють]

Фото: Ophan – The Guardian


шум. З аналітикою в режимі реального часу ви ба-чите дані про статтю, але що це означає? Чи реаль-ні ці дані, чи просто шум?», – запитує Дебрувер під час обговорення на тій же конференції «Новини: перепідключення». Ступінь реакції на аналітику в редакціях також варіюється. «Більшість редакцій не володіють повноцінною здатністю реагувати на дані, вони просто дивляться на них, але нічого не роблять. Необхідно мати організований робочий процес навколо аналітики. У нас багато інстру-ментів, а тому ми думаємо, що це все, що нам по-трібно. І перестаємо задавати важливі запитання, починаючи з «А чому це працює?»

Існує ризик не побачити картину в цілому (яка на-справді прихована за даними) через те, що надто багато уваги приділяється вибору кращого інстру-менту або правильної шкали. Дебрувер пропонує простий, низькотехнологічний, трикроковий алго-ритм робочого процесу будь-якого відділу новин, якому варто слідувати, щоб отримати з даних дійс-но цінну інформацію:

• По-перше, підведення підсумків. Багато редак-цій має щоденну електронну розсилку для жур-налістів з аналітичними даними, але найпоши-ренішим сценарієм є просто перегляд цих цифр і подальша робота. Як часто вони насправді намагаються з’ясувати, чому це працює, дивля-чись на свій матеріал через цифри?

• По-друге, аудит. «Передивляйтеся дані не про-сто за останній тиждень або місяць, а за увесь 2014 рік». Дебрувер закликає під час перегляду контенту з’ясовувати, як багато статей містять «биті» посилання або просто не були адекватно розповсюджені.

• По-третє, контрольний список. «Якщо ви вия-вите, що не приділили достатньо уваги просу-ванню ваших матеріалів у соціальних мережах, якщо стаття не містить жодних внутрішніх по-силань, є простий спосіб зафіксувати це – скла-сти контрольний список», – пояснює він.

Після ретельного аудиту редакції повинні мати змогу відкоригувати свій робочий процес і систе-матизувати можливі покращення для того, щоб переконатися, що саме можна поліпшити, пояс-нює Дебрувер. «Якщо ви ретельно працюєте над статтею, а вона опиняється в чорній дірі – це дарма витрачений час».

Нестихаючі суперечки навколо вимірювань

Значення показника «кількість відвідувань» сто- рінки у порівнянні з «витраченим на сторінці ча-сом» і показниками соціальних медіа в середині 2015 року все ще обговорюється.

Як писав Метью Інгрем в Gigaоm: «Одним з най-більших парадоксів он-лайн медіа-бізнесу є те, що сьогодні існує більша кількість способів вимірюван-ня читацької активності, ніж, ймовірно, будь-коли в історії людського спілкування – статистика пере-глядів сторінок, кількість унікальних відвідувачів, час, проведений на сторінці, кліки тощо. Але ніхто не може дійти згоди, які з них найточніше відобра-жають важливість створеного контенту. Це наче квантова механіка: наші інструменти ніколи не були настільки точними, але те, що ми намагаємося виміряти, все ще вислизає з наших рук».

Емі О’Лірі, редакційний директор Upworthy, на Все- світньому форумі редакторів сказала: «Я думаю, що сьогодні навіть серед найдосвідченіших знавців да-них і стратегій розвитку аудиторії ніхто не вірить, що існує один конкретний показник, який можна ефективно застосувати для розширення аудиторії. Це сума різних факторів. Чи досягає контент по-трібної групи людей? Чи витрачають вони час, до-сліджуючи його? Чи вважають вони його достатньо важливим, щоб поділитися ним? Існує цілий ряд різних показників, і я не думаю, що будь-хто з тих, хто дійсно глибоко працював з даними про ауди-торію, може подумати, що концентрація уваги на од- ному показнику може розв’язати цю головоломку».

Провідний гравець на ринку аналітики Chartbeat еспоненціально розширила свою місію за межі простого відслідковування веб-трафіку. Замість того, щоб лише спостерігати за розвитком жур-налістики, Chartbeat прагне врятувати її. Генераль-ний директор Тоні Хейл розказав американському журналу для професійних журналістів Columbia Journalism Review, як він пояснює особливу місію компанії кожному новому співробітнику: «Двад-цять років тому журналіст, який хотів викрити корумпованого політика, дійсно, мав засоби, щоб це зробити. Так і тут: існує достатньо грошей, щоб інвестувати в людину, яка зробить цю роботу».

Чи може показник – або навіть поєднання показ-ників – допомогти знайти стійку бізнес-модель, щоб підтримати професійну журналістику? Журі, спроможне розсудити це питання, досі ще відсутнє.

«коли ми гоВоримо Про ВикористаннЯ аналітикиу ВідділаХ ноВин – моВа Йде не стількиПро інструменти, скільки Про роБочиЙ ПроЦес».

– стідЖен деБруВер, незалеЖниЙ ексПерт з аналітики

аналітика


У вас англійська назва посади, і вона відіграє відносно нову роль у редак-ціях, особливо в італії. розкажіть до-кладніше про роботу вашої команди і про себе особисто.

Бальбі: Ця посада, моя роль, і ця ко-манда в цілому виникли як продовжен-ня нашої діяльності з соціальними медіа. (А) кілька років тому ми почали виділя-ти ресурси й увагу на розподіл контенту Gruppo Espresso у соціальних мережах, зокрема, на Facebook. Спочатку це була неорганізована і переважно добровіль-на робота, яка пізніше перетворилася на більш структуровану, оскільки стала зро-зумілою важливість соціальних мереж, і, нарешті, трансформувалася в окрему посаду, яка відрізняється від традиційної он-лайн журналістики. Тому ми створили невелику внутрішню групу, якій доруче-но розповсюдження контенту Repubblica.it у соціальних мережах. Насамперед ми розпочали з відбору найбільш відповід-них статей для поширення через соціаль-ні мережі та з пошуку правильних методів їх просування он-лайн. Це було вивчення, яка мова є правильною, якими є адекватні заголовки та підписи, відповідні до кар-тинки, що супроводжує статтю, як працює

алгоритм Facebook і який період публіка-ції матеріалів протягом дня є кращим.

Наступним кроком стало розуміння того, що ми можемо не лише просувати розро-блений іншими контент, а й маємо мож-ливість відігравати більш активну роль у консультуванні відділів, даючи поради щодо того, який саме контент, які тен-денції добре працюють в Інтернеті, і як поліпшити продуктивність існуючих ма-теріалів. У нас достатньо навичок і знань, щоб порадити змінити назву або зробити інший акцент в історії таким чином, щоб вона краще просувалася у соціальних медіа. Так наша команда увійшла в жит-тя, але ми все ще продовжуємо вчитися. Від команди по роботі з соціальними ме-режами ми якось природно виросли до команди з розширення аудиторії.

розкажіть нам про вашу команду, хто є її частиною?

Бальбі: Моя команда дуже маленька, ми намагалися створити структуру, подібну до зірки – де взаємодія відбувається між центральним блоком та периферійними командами. Моя команда журналістів – це можливість самостійно керувати най-

алессіо БальБі – голоВа Відділу роБотиз аудиторіЄю REPUBBLICA.IT та GRUPPO ESPRESSO, одніЄЇ з ПроВідниХ ноВинниХВидаВничиХ груП італіЇ. Він сПілкуВаВсЯз ФЕДЕрікОЮ ЧЕрУБіНі.

ВСЕСВІТНІЙ ФОРУМ РЕДАКТОРІВ86

більш важливими сторінками основних видань групи на Facebook. А іншими сто- рінками, які вимагають спеціалізованих знань, наприклад, місцеві або спортивні видання, керують інші колеги – як ло-кально, так і по вертикалі. Моя команда контролює і координує їх усіх, і кожен з них посилається на нас.

Яка взаємодія існує між вашою командою та редакцією?

Бальбі: У кожній редакції є той, хто слід-кує за показниками, – як правило, це керів-ник бюро. Наша взаємодія з редакцією є гнучкою: для внесення змін в режимі ре-ального часу ми можемо звернутися без-посередньо до журналіста, який написав статтю, якщо легше просто підняти трубку телефону і подзвонити їй чи йому. В інших випадках ми викликаємо редактора від-ділу... Звичайно, ми не припускаємо, що кожен журналіст буде настільки ж, як і ми, перейматися своєю дружністю до соціаль-них мереж та залученням аудиторії. Ми не очікуємо, що перетворимо весь відділ но-вин на експертів SEO, але всі повинні хоча б поверхнево ознайомитися з цими тема-ми – для всього іншого є моя команда, яка здатна поглянути глибше.

Чи є зворотній зв’язок від редакцій щодо цифр і даних?

Бальбі: Це делікатне питання. Ми водно-час висловлюємо і оптимізм, і нерішучість. Я б не стверджувала, що це консервативна стійкість до інновацій. Проблема, скоріше, в тому, що вони вже перевантажені інши- ми завданнями і працюють з багатьма плат- формами. Існує зростаюче розуміння важ-ливості соціальних медіа та їх взаємодії – можливо, завдяки тому, що соціальні мере- жі стали темою обговорення на телебачен-ні й у газетах. Все частіше й частіше нам телефонують редактори і запитують про навчання і консультації. Цікавий приклад: відділ, з яким ми зараз співпрацюємо най- більше – це відділ фінансів та бізнесу.

Враховуючи те, наскільки важкою й ви-сокоінтелектуальною є ця проблема – це точно не найпростіша тема для спілкуван-ня у соціальних мережах. Але їх відділ так охоче намагається зрозуміти, що робити в соціальних мережах, що ми створили зам-кнене коло між ними й моєю командою, намагаючись вигадати ідеї, які зроблять їх інформацію придатнішою до публіка-цій у соціальних медіа. Ми багато експе-риментуємо.

Які ризики ви вбачаєте у продуку-ванні контенту, що керується лише питаннями залучення і розширення аудиторії? Чи не ризикуєте ви почати виробляти лише вірусний контент?

Бальбі: Так, очевидно, ризик є. З моєї точки зору проблема часто полягає у тому, щоб впоратися з інструментами і плат-формами і переконатися, що якість ва-ших журналістських матеріалів дійсно доходить до максимально широкої ауди-торії. При цьому існує спокуса розмісти-ти контент, який викличе більшу кіль-кість кліків, подати матеріал у формі, яку швидко почнуть поширювати часто – і це дасть вам миттєвий зворотний зв’язок у вигляді зростання трафіку. Тут йдеться не про зраду цінностей вашої журналісти-ки, а про знання середовища, у якому ви працюєте. Коли ми починаємо працюва-ти з новою платформою, то, як правило, відтворюємо спосіб роботи, який викори-стовували раніше. Але немає сенсу читати вголос газетні статті по телевізору, необ-хідно адаптувати мову для нового середо-вища. Те ж саме і з соціальними медіа – вони мають свої правила і формати, й зви-чайне копіювання моделі поведінки з по-передньої не працюватиме.

«Ключовим моментом є не зрада своїм журналістським принципам, а чітке пере-конання, що ви адаптували свій контент до середовища, яке використовуєте».

«немаЄ сенсу читати Вголос газетні статті По телеВізору, неоБХідно адаПтуВати моВу длЯ ноВого середоВиЩа. те Ж саме і з соЦіальними медіа – Вони мають сВоЇ ПраВи-ла і Формати, Й зВичаЙне коПіюВаннЯ моделі ПоВедінки з ПоПередньоЇ не ПраЦюВатиме».

аналітика



MARTA ГЛЕйЧВИкОнАВЧИй РЕДАктОРZERO HORAБрайан Везелінг

«Як часто траПлЯЄтьсЯ у теХнологічниХ комПаніЯХ, наШі роБочі ініЦіатиВи Пронизані конЦеПЦіЄю«Бета-ВерсіЇ» – Це означаЄ, Що з 2014 року редакЦіЯ ZERO HORA Почала розуміти, Що ЇЇ ПроЦеси,ПродукЦіЯ, і наВіть структура ПереБуВаютьу стані «ПерманентноЇ БETA-ВерсіЇ».



ПРОсуВАннЯ «БЕтА» у БРАзИЛіЇ

МарТа ГЛЕЙЧ,голоВниЙ редакторZERO HORAЙ семи інШиХгазет груПи RBSна ПіВдні БразиліЇ.Вона ВідПоВідалаза інтернет-розШиреннЯ комПаніЇ, заПускала ВеБ-саЙти длЯЇХ газет, радіо-і телеВізіЙниХ каналіВу ріо-гранде-дусулі санта-катаріна.у 2011 заБезПечуВала контроль заВПроВадЖеннЯмВідділу ЦиФроВоЇПродукЦіЇRBS GROUPу TECHNOPUC Фото: Джефферсон Ботега / AGENCIA RBS

Протягом останніх двох років бразильська щоденна газета Zero Hora, флагман RBS Group,

реалізувала ряд значних змін у спо-собах роботи її журналістів та відді- лу новин. Сьогодні газета пожинає плоди своїх зусиль. Ми запитали го-ловного редактора Марту Глейч про те, чого вони навчилися у процесі змін, і які цілі поставили на майбут-ній рік.

Глейч: Перше і найважливіше завдання на 2015 рік – завжди продукувати якіс- ну журналістику. Протягом сучасних три-вожних часів для комунікаційної галузі важливо пам’ятати нашу мету і значення для суспільства. З огляду на це ми реор-ганізували відділ новин таким чином, щоб мати більше внутрішнього контенту, завдяки якому ми відрізняємося від ін-ших видань.

Крім того, ми поглибили організацію і пла- нування спеціальних матеріалів та журна- лістських розслідувань, забезпечуючи жур- налісту необхідну кількість часу для робо-ти над подібним контентом, який забез-печує актуальність і довіру до бренду Zero Hora. Була розроблена жорстка процедура контролю підготовки журналістських роз-слідувань або спеціальних матеріалів.

У нас є спеціальна команда для проведен-ня журналістських розслідувань, яка ста-вить перед собою завдання пошуку, пла-нування та розробки матеріалів з високим рівнем впливу на читачів.

Ця група заохочує дискусії щодо методів проникнення, баз даних і використання Акту про свободу інформації всією редак-цією. Слід відзначити, що у 2015 році ми плануємо провести журналістські роз-слідування у співпраці з бразильськими


великотиражними газетами в інших столицях штатів, а також за участю місцевих студентів університету журналістики.

Друге основне завдання вклю-чає всю сферу цифрового просто- ру з акцентом на мобільні тех-нології і відео. Редакція докла-дає зусиль для виявлення необ-хідного формату і контенту, які сприятимуть отриманню пози-тивного досвіду у використан- ні мобільних технологій, навіть якщо існують обмеження щодо платформи публікації.

Разом з відділом розробки і вдо- сконалення продукції ми працю-вали над поліпшенням веб-сай-ту, мобільної його версії і додат-ків, щоб переконатися, що вони будуть добре служитимуть потре-бам зростаючої кількості спожи-вачів мобільного контенту. Для отримання більшої кількості ві- део кращої якості ми реформува-ли відділ ілюстрацій, приділяю- чи більше уваги виробництву ві-део. Наша мета полягає у підго-товці на 50 відсотків більше віде-оконтенту, ніж у минулому році.

Ми визначили чотири основні формати, якими керуються жур-налісти і фотографи під час під-готовки щоденних та спеціаль-них репортажів: зняті на вулиці мобільним телефоном відверті відео з журналістами й читача-ми, надіслані ними без редагу-вання; мінімально відредаговані відеодумки й коментарі огляда-ча, записані у новинному середо-

вищі; щоденний відорепортаж, який вимагає дещо продумані-шого редагування та продакше-ну; і, нарешті, спеціальні зйомки відео у документальному стилі.

Наша інтернет-аудиторія зросла на 19% у 2014 році, а у 2015 – наша мета досягти росту у 40% порівняно з 2014 роком. Ми та-кож працюємо над тим, щоб зму-сити читача довше залишатися на сторінці, читати більше ма-теріалів під час відвідування, і, звичайно, поширювати наш кон-тент у соціальних мережах.

Третє завдання року зорієнто-ване на продуктивність. У зв’яз-ку з обмеженістю персоналу від- ділів й необхідністю працюва- ти з новими форматами, таки-ми як відео і контент для різних платформ, газети стикаються з необхідністю робити більше з меншого.

У редакціях ми займаємося ви- мірюванням певних речей, на-приклад, кількості відредагова- них редактором сторінок, чис-лом текстів, підготовлених ре-портером, і обсягом відзнятих за день сюжетів.

Наша мета – переконатися, що ми продукуємо максимальну кіль- кість внутрішнього контенту на-явною командою, а не посилити бюрократичні процеси або зай-матися беззмістовним написан-ням звітів.

Як ви сприяєте інноваціям всередині вашої редакції?

Глейч: «як часто трапляється у технологічних компаніях, наші робочі ініціативи пронизані кон-цепцією «бета-версії» – це озна-чає, що з 2014 року редакція Zero Hora почала розуміти, що її про-цеси, продукція, і навіть структу-ра перебувають у стані «перма-нентної бeтa-версії».

Іншими словами, ми знаємо, що ніколи не досягнемо ідеалу. Зо- всім навпаки. Ми постійно шу-каємо моменти, які можемо по- ліпшити.

Розуміння важливості цього інте-грувалося у нашу журналістську культуру разом з істотною зміною способу мислення. Оскільки ко-манда розуміє, що новий продукт може бути запущений, а потім – поліпшений на основі будь-якого зворотного зв’язку або, при необ-хідності, його виробництво може навіть припинитися, середовище для створення нових проектів в редакції стає вільнішим.

Ми дуже толерантні до поми- лок – але, звичайно, не тоді, коли справа доходить до журналістсь-кої інформації! Окрім культиву-вання цього духу, редакція тісно співпрацює з іншими відділами компанії, зокрема, комерційним та цифрової розробки продукту, ми постійно дискутуємо щодо на- ших проектів, які лише виграють від обговорення їх професіона-лами з різних точок зору.

«наШа інтернет-аудиторіЯ зросла на 19%у 2014 роЦі, а у 2015 – наШа мета досЯгтиросту у 40% ПоріВнЯно з 2014 роком.ми такоЖ ПраЦюЄмо над тим, ЩоБ змуситичитача доВШе залиШатисЯ на сторінЦі,читати БільШе матеріаліВ Під час ВідВідуВаннЯ,і, зВичаЙно, ПоШирюВати наШ контенту соЦіальниХ мереЖаХ».


Як Zero Hora допомагає читачам віді-гравати більш значиму роль у вашій газеті (як друкованій, так і он-лайн)?

Глейч: З 2013 року, у зв’язку з об’єднан-ням відділів, відповідальних за сторінку читача в друкованій версії, а також шля-хом взаємодії з читачами у соціальних ме-режах, ми значно розширили свої погля-ди на участь читача в наших продуктах.

У 2014 році змінилася наша політика ко-ментування матеріалів у цифровому се-редовищі: тепер вони публікуються без премодерації. Ми дійсно вважаємо, що для підготовки якісного продукту участь читачів є вкрай важливою: наприклад, коментарі часто спонукали нас розробля-ти нові теми.

Наша команда повинна не лише поділи-тися своїм контентом у соціальних медіа – вони повинні прочитати коментарі і по-стійно взаємодіяти з тими, хто слідує за нами через ці платформи. Ми закликаємо всіх репортерів діяти аналогічно, оскіль-ки взаємодія з читачами – не те завдан-ня, яке можна обмежити роботою однієї групи людей. Таким чином, ми доручає-мо журналістам відповідати на коментарі до їх матеріалів і взаємодіяти з читачами. Нами заплановано багато заходів, кон-тент яких формується виключно з ураху-ванням думки і участі читачів, особливо у цифровій сфері. Ця участь відображаєть-ся і в паперовій версії нашого видання, де цей контент часто публікується.

Які ключові проблеми стоятьна сьогодні перед видавцями новин у Латинській америці?

Глейч: З точки зору свободи преси в Ла-тинській Америці можна лише зазначити, що в ряді країн, особливо Венесуелі, Еква-дорі, Болівії та Аргентині, свобода преси зазнала різкого удару.

Більшою чи меншою мірою, за допомо-гою, в основному, авторитарного законо-давства і затвердженого в останні декіль-ка років регулювання, уряди намагалися послабити професійну комунікацію з ме-тою впливу на її незалежність. Навіть у Бразилії, де свобода самовираження уза-конена, уряд планує приступити до об-говорення нових правил регулювання діяльності ЗМІ.

Ще одна серйозна проблема – і не тільки Латинської Америки – це пошук стійких бізнес-моделей, з новими джерелами до-ходів і витрат, які будуть контрольованими і матимуть високий рівень продуктивності.

Але сьогодні, незважаючи на труднощі, відкриваються широкі можливості вна-слідок росту споживання новин, зростан-ня середнього класу Бразилії – величез-ної групи людей, спраглих до інформації та послуг, багаточисельного контингенту з доступом до смартфонів. Для видавців, які знають, як створювати цікаві цифрові продукти й відкривати нові джерела дохо-ду – це чудова можливість.

«наШа команда ПоВиннане лиШе ПоділитисЯ сВоЇмконтентом у соЦіальниХ медіа –Вони ПоВинні Прочитатикоментарі і ПостіЙно ВзаЄмодіЯти з тими, Хто слідуЄ за намичерез Ці ПлатФорми».


ТЕНДЕНЦІЯ 8 – ПРОБЛЕМИ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ

усунЕннЯ БАР’ЄРіВ і БОРОтьБА з Он-ЛАйн-ПЕРЕсЛіДуВАннЯМДжулі Позетті

«коли Я ПереглЯнуВ наШі реПортаЖі Про ринки,комПаніЇ, урЯди, Фактично Про Будь-Що, то ВиЯВилосЯ, Що героЯми ВсіХ ЦиХ матеріаліВ Були, ПереВаЖно,чолоВіки. Це стурБуВало мене Як реПортераі редактора, оскільки, незВаЖаючи на те, Що деЯкіз наЙаВторитетніШиХ ексПертіВ з ПеВниХ ПроБлем Були Жінками, ЇХ Відсутність Помітна».

метью Вінклер, міЖнародна інФормаЦіЙна агенЦіЯ BLOOMBERG NEWS


Просування згори, створен-ня альянсів, послаблення сексистських методів, а та-

кож організація навчання для до- помоги жінкам у боротьбі з жур- налістською «кібер-мізогінією» («кібер-жінконенависництвом») є важливими кроками, які впро- ваджуються у всьому світі з ме-тою досягнення реального про-гресу у боротьбі за гендерну рів- ність і розширення прав та мож-ливостей жінок у редакціях.

Жінки, як і раніше, значно вужче представлені на посадах редак-торів, тому призначення Кетрін Вінер першим головним редак-тором The Guardian жіночої статі було сприйнято світовою спільно-тою жінок-журналістів як кулак, спрямований у бік скляної стіни.

Вінер, змінивши Алана Русбрід-жера у травні, стала 12-им редак-тором The Guardian, і першою жінкою на цій посаді з моменту заснування газети у 1821 році. Вона також єдина жінка-редак-тор провідної щоденної газети у Великобританії.

Кількадесятилітні галузеві та ака- демічні дослідження підтвер- джують критично низьку присут- ність жінок на старших керівних посадах у засобах масової ін- формації та на редакційних по-зиціях, і обмежене, стереотипне уявлення про жінок у новинах. Наприклад, дослідження, прове-дене Who Makes the News project, показує, що жінки як джерела новин складають лише 24%. І глобальне дослідження Міжна-родного фонду жінок, які працю-ють у ЗМІ (International Women’s Media Foundation) показує, що серед журналістів жінки стано-влять лише 36%, й тільки чверть з них задіяні на відповідальних посадах. Інші дослідження за-свідчили зростаючий гендерний розрив у праві власності та до-ступі до он-лайн платформ. А в деяких країнах руйнуються навіть нещодавні успіхи. Південноаф-риканський журналіст і дослід-ник доктор Гленда Деніелс на-прикінці 2014 року опублікувала доповідь про державні новинні редакції в її країні, яка розкрила приблизно 9-відсоткове знижен-ня кількості жінок, що займають лідируючі позиції у редакціях ос-новних південноафриканських ЗМІ на початок 2013 року.

Ми 20 років очікували реальних змін

Маються на увазі 20 років з мо-менту проведення історичної конференції ООН у Пекіні, на якій 189 країн прийняли Пекінсь-ку декларацію і Платформу дій – далекоглядну дорожню карту прав і можливостей жінок.

Однак Міжнародний управляю- чий комітет нещодавно сформо- ваного Глобального альянсу ЗМІ та гендеру (GAMAG) висловив стурбованість тим, що прогрес щодо гендерної рівності і прав жінок у ЗМІ досі рухається вкрай повільно. «Ми не можемо го-ворити про рівність, належне управління, свободу вираження думок і стійкий розвиток у той час, коли ЗМІ примушують жі-нок мовчати, а нові технології використовуються для підриву прав жінок загалом і жінок-жур-

налістів зокрема», – заявила Го-лова Комітету Колін Лоу Морна наприкінці першого його за-сідання в Женеві.

Глобального альянсу ЗМІ та ген-деру – це ініціатива ЮНЕСКО, яка охоплює мережу з 500 ЗМІ і груп громадянського суспіль-ства по всьому світу. GAMAG проголосив 2015 рік «роком дії», говорячи, що час для простих ба-лачок про гендерну нерівність у ЗМІ пройшов.

Чому ми не звертаємо увагу на гнітючу статистику?

«Я думаю, що дуже важливою є і пропаганда, і дослідження, і го-ворити про це – навіть кричати – теж дуже важливо», – вислови-лася Гленда Деніелс на Міжна-родному редакційному саміті в Амстердамі у 2014 році. Відомий філіппінський журналіст, голов-ний виконавчий директор і го-ловний редактор Rappler Марія Ресса зауважила, що першочер-говою проблемою є створення союзів між жінками для пере-тину корпоративних кордонів у ЗМІ. «Чи йде мова про оплату праці, чи про редакторські поса-ди, або ж про певні вигоди – ми заслуговуємо рівності. Ключо-вими моментами є співпраця, союзи та реальні діалоги один з одним», – сказала вона.

В інтерв’ю з автором Ресса пояс-нила, що філіппінські новинні організації на шляху трансфор-мації просунулись досить далеко. «Найбільшу газету – Philippine Daily Inquirer – очолює жінка. Після того, як я залишила най-більшу телевізійну мережу, то пе-редала керівництво іншій жінці. Другий за величиною телеканал очолює також жінка. Насправді ми жартуємо, що у Rappler скоро потрібно буде боротися за права гендерної рівності для чоловіків! Я не знаю, що робить Філіппіни такими несхожими від інших», – каже Ресса. Такими чинниками можуть бути матріархальне су-спільство й низький рівень зар-плат журналістів. «Я думаю, що одна з причин полягає у тому, що

Її призначення стало наступним після підвищення посади Мінтон Беддуа у редакції The Economist.

Це був саме випадок «два кроки назад, два кроки вперед» після звільнення у 2014 році Джилл Абрамсон з New York Times та Наталі Нугайєрде з французької Le Monde.

гендерна ріВність


жінки лишаються вірними жур- налістській справі більше, аніж чоловіки, зважаючи на низький рівень оплати праці… тому що ЗМІ не платять стільки ж, як банки, і чоловіки, які приходять в журналістику, у певний момент вимушені залишити її, бо мусять годувати свої сім’ї».

рецепт гендерного перетворення відділу новин від Bloomberg News

Найбільш практичною, сміли-вою та ефективною стратегією досягнення реальних змін у ре-дакціях, з якою зіткнувся Все-світній форум редакторів – це стратегія Bloomberg. Коли агент-ство Bloomberg відзначало своє 20-річчя у 2010 році, організація зіткнулася з тривожною реальні-стю: виразним гендерним дисба-лансом. «коли я переглянув наші репортажі про ринки, компанії, уряди, фактично про будь-що, то виявилося, що героями всіх цих матеріалів були, переважно, чоловіки. Це стурбувало мене як репортера і редактора, оскільки, незважаючи на те, що деякі з найавторитетніших експертів з певних проблем були жінками, їх відсутність помітна», – пояс-

нив Метью Вінклер, засновник і головний редактор Bloomberg, групі експертів ООН з інформа-ції та гендеру напередодні цьо-горічного Міжнародного жіно-чого дня в Нью-Йорку.

«Це співпало з іншою тривож-ною тенденцією – у момент, коли ми досягли певного успіху щодо поповнення нашої новинної ре-дакції яскравими талановитими жінками, керівництво Bloomberg News все ще було повністю чо-ловічим», – зауважив він.

Вінклером, на сьогодні вже за-служеним головним редактором Bloomberg, було визначено дві найбільші перешкоди у забезпе-ченні гендерної рівності у засобах масової інформації ХХІ століття: дефіцит жінок біля керма і «цензу- ра» жінок як джерел інформації.

Гендерна рівність у новинах і в новинному менеджменті – хороший бізнес

«П’ять років тому ми почали розглядати всі ці питання не лише з точки зору ідеологічних або соціальних імперативів, які обидва є важливими. Ми вирі-шили представити це питання

як економічний та діловий імпе-ратив з тієї точки зору, що якщо ми хочемо стати найуспішнішою новинною організацією, бути конкурентоспроможними, – то єдиним способом добитися успі-ху на шляху подолання гендер-ного дисбалансу є розуміння, що це економічна й бізнесова проб- лема», – говорить Вінклер.

За його словами розв’язання проб- леми гендерного дисбалансу – як у новинах, так і за редактор-ським столом – вимагає «...ці- лого набору стратегій, приписів, цілей, завдань – всього того, що притаманно будь-якому хорошо-му бізнесу».

Незначна кількість працівників- мам у верхній частині новинної ієрархії обговорювалось прямо: «Нашим наміром було переко-натися, що на керівних посадах новинних організацій, як і в усьо- му світі, є сімейні жінки, репор-тажі та редагування яких відріз-няються від інших, і що вони нагадають всім: «Ви теж можете зробити це».

Вінклер визнає, що у Bloomberg News попереду ще довгий шлях. Але він називає мірилом їх пер-

Франсуаза Шампей Х’юстон, голова англомовної версії каналу Франція 24.Фото Тім Енгера


ших кроків до успіху той факт, що тепер «більша частина персо-налу Bloomberg News» звітується жінці – старшому виконавчому редактору Лорі Зеленко, колиш-ній кореспондентці Bloomberg News у Східній Європі. Вінклер підкреслює високий рівень її кваліфікації: «Її достоїнства як лідера є беззаперечними».

Вінклер також вказує на ще один індикатор результату: кількість жінок як лідерів команд у Bloom- berg News за останні чотири роки подвоїлась. «Цьому питан-ню довелося приділити багато уваги, але воно того варте, і керівництво на сьогодні настіль-ки збалансоване, що жінка має значний вплив на наші щоденні матеріали».

Зосередження уваги на ролі жінок у новинах також допо-магає створювати якіснішу журналістику

Редакція також була у виграші, як каже Вінклер. Наприклад, стра-тегія відстеження жінок-лідерів у бізнесі принесла Bloomberg News історію про призначення жінки генеральним директором компанії General Motors – Марі Барра. У автомобільній індустрії це сталося вперше у світі. І ми зробили матеріал про це. «Це гарний приклад того, як при-вернення уваги до гендерної проблеми зробило нас набагато конкурентоспроможнішими, ніж було б в іншому випадку. За кіль- кістю читачів цієї історії ми обі-гнали навіть детройтські ЗМІ – рідного міста General Motors».

Вінклер підкреслює той факт, що проект гендерного перетворення Bloomberg News «досі знаходить-ся на стадії розробки, – але най-головніше, що чоловіки й жінки є при цьому рівними партнерами.

«Перед нами довгий шлях, але прийняття зобов’язання відпо- відної поведінки і подання її як економічного та бізнес-рішення дозволить нам зробити нашу ор-ганізацію кращою, і навіть най-кращою новинною компанією. І це – завдання, яке повинне тур- бувати не лише жінок, але й чо-ловіків теж, оскільки у резуль-таті від цього виграємо ми всі».

Вінклер погоджується з причи- ною проблеми, яку визначила Аннетт Янг, відповідаючи на за-

«немаЄ нічого страШніШого, аніЖ Відкрити сВоюПоШту і ПоБачити ФотограФіЇ оБезголоВлениХ Жінок аБо те, Як Жінок Б’ють і Піддають сексуальномунасильстВу. у мене Було Багато БезсонниХ ночеЙ».

- дЖенна ПраЙс, FAIRFAX

Відділи новин все більше фемінізуються, але досі спостерігається дефіцит жінок у верхній частині структури управлінняФото Тіма Енгера



питання France 24 про розбіж-ність між кількістю жінок-випус- кників школи журналістики та кількістю молодших журналістів у відділах новин у порівнянні з кількістю жінок, задіяних у но-винному менеджменті:

«Проблема полягає у недостат-ньому лідерстві в редакціях». Янг представляє The 51 Percent (51%) – паризьке новинне ТВ-шоу про жінок. Її відповідь Вінклеру на стратегію змін Bloomberg News: «Якщо керівництво новинної ор- ганізації, яка працює у традицій-ному світі американської корпо- ративної культури, може це зро- бити – значить усі можуть доби-тися того ж» (див. «П’ять скла-дових рецепту трансформації відділу новин від головного ре-дактора Метью Вінклера та Ан-нет Янг у кінці цього розділу).

Нова загроза для жінок у но-винах: кібер-мізогінія – кі-бер-жінконенависництво

Відзначаючи потенціал соціаль-них медіаканалів у розширенні прав і можливостей жінок та жі- ночої солідарності, експерти виз- нають зростаючий вплив «кібер- мізогінії» на жінок-журналістів.

стРАтЕГіЯ THE BLOOMBERG NEWS ДЛЯ РЕАЛьнИХ зМін у РЕДАкціЯХ Це – рецепт головного редактора Метью Вінклера для трансформації відділу новин, на основі того, як це відбувалося у Bloomberg News:

1. Виділіть всіх жінок, які є впливовими новинними кореспондентами у кожній сфері: «Серед усіх запропонованих новин ми ретельно відбираємо ті, у яких фігурують жінки, адже ці історії можуть стати одними з найцікавіших у наш часу».

2. Наполягайте на присутності жінки в кожній історії: «тому, що відсутністю жінки ми не лише дискримінуємо їх, але й знижуємо нашу конкурентоздатність».

3. Встановіть щорічні індикатори для вимірювання зростання кількості жінок-лідерів у своїх редакціях: «Якщо ми починаємо з показника 20%, то наступного році завданням буде 25%. І якщо ми не досягнемо мети – то це чітко свідчитиме про нашу невдачу. Це була наша ділова пропо-зиція нам самим, і ми повинні відповідати за наслідки».

4. Призначте тренерів-наставників для жінок на їх шляху вгору по сходах відділу управ-ління новинами: «Ми розпочинаємо з пошуку найкращих тренерів серед усіх, хто міг би навчати жінок, які досягли успіху. Щоб коли вони щодня відчиняють двері – у них виникало б розуміння, що від них очікується, і впевненість у тому, що ми віримо у їх успіх».

5. Будьте гнучкими з працюючими матерями у вашій редакції, оскільки якщо співробітник має сім’ю, то «занадто часто саме жінки знаходяться у найневигіднішому положенні.» І зрозумійте, що робочий день не повинен бути жорстко з 9.00 до 17.00 або з 8.00 до 18.00 «Мене не хвилює, коли ви приходите в офіс. Все, про що я дбаю – це якість роботи».

Досить рідко можна зустріти жінку старшого вікуза столом головного ведучого програми новинФото Тіма Енгера

Нещодавнє дослідження у Вели-кобританії, присвячене зловжи-ванню у відмітках знаменитостей хеш-тегами у Twitter виявило, що «Журналістика – це єдина ка- тегорія, де жінки отримали біль-

ше образливих хеш-тегів, ніж чо- ловіки. Жінки-журналісти та ве- дучі теленовин отримали їх при-близно утричі більше, ніж їх ко-леги-чоловіки».


Кібер-мізогінія виражається шля-хом сексуальних домагань он-лайн шляхом переслідування і погроз насильства, і є справжнім психологічним, а можливо, й фі- зичним ризиком безпеки жінок- журналістів. Це також загроза активній участі жінок у дебатах громадянського суспільства, спро- вокованих видавцями новин, на базі каналів їх соціальних медіа та шляхом он-лайн коментуван-ня їх матеріалів.

Особливо жорстоким досвідом це може стати, якщо ви пишете про фемінізм, як нещодавно вказали працівники феміністичного бло-гу jezebel.com керівникам амери-канської медіакомпанії та мережі блогів Gawker. «Це все одно, що грати у «Вбий крота!» з соціопа-тичною Гідрою... Це впливає на нашу здатність виконувати свою роботу», – написали вони в елект- ронному листі.

Австралійська журналістка, пе-дагог і активна феміністка Джен-на Прайс з перших рук знає, що таке бути жертвою кібер-мізогі- нії. Співзасновниця надзвичайно впливової феміністичної групи на Facebook «Destroy the Joint» отримувала он-лайн-погрози про зґвалтування її та її доньок у від-повідь на журналістську роботу та активність у феміністичному русі. «...Раз на тиждень якийсь бандит обов’язково припустить,

що ефективним способом випра-вити моє феміністське мислен-ня є зґвалтування», – розповіла вона австралійському жіночому інтернет-ресурсу Daily Life. «Не-має нічого страшнішого, аніж відкрити свою пошту і побачити фотографії обезголовлених жі-нок або те, як жінок б’ють і під-дають сексуальному насильству. У мене було багато безсонних ночей», – сказала вона.

На Всесвітньому форумі редак-торів Прайс пояснювала, що її стратегія виживання еволюціо-нувала з часом. «Я плакала й плакала без кінця, думаючи про цей тролінг. Це не допомагало. Тоді я почала сприймати все це стоїчно. Це теж не працювало», – розповідає вона. «Є декілька жі-нок-журналістів, які мають сек- ретну спільноту підтримки, де ми можемо розділити наш гнів. Мо-лодші жінки, як правило, втра-чають холоднокровність, і я ча-сто пишу приватні повідомлення людям, які втрачають контроль. Я закликаю їх взяти тайм-аут».

Відступ – одна з відповідей на гендерне насильство, яка на-бирає обертів серед жінок в он-лайн спільнотах. У 2014, у відповідь на сексистські і жін-коненависницькі ланцюжки ко-ментарів всюдисущого YouTube, була запущена розроблена жін-кою і спрямована на жінок віде-

оплатформа. Все це висуває на перший план привабливість без- печного простору для жінок в Інтернеті. Але це не надто реалі-стичний варіант для жінок-жур-налістів, які працюють у провід-них редакціях, де взаємодія з аудиторією за допомогою широ-ких соціальних медіаканалів на сьогодні є необхідністю.

Отже, якщо відступ – не варіант, то що ж можна зробити? Націо-нальна австралійська корпора- ція суспільного мовлення (ABC) розпочала «захист соціальних медіа», вітаючи стратегію Джен- ни Прайс і рекомендуючи медіа- роботодавцям, «...практикувати відповідальне корпоративне гро- мадянство та забезпечити наяв- ність у їх співробітників навичок поведінки у соціальних медіа, емоційну підтримку, яка також дуже потрібна... а тому потрібно розробляти політику, стратегію й дії у цій сфері». (Див. «Дев’ять рекомендацій для управління кі-бер-мізогінією» нижче).

Тим не менше, якщо відділи но- вин залишаться бастіонами чо-ловічого домінування, переслі-дування і дискримінації за озна-кою статі, управління ефектами кібер-мізогінії не матиме вели-кого впливу на нові кроки до ре-алізації прав та можливостей жі-нок у ЗМІ.

ДЕВ’Ять РЕкОМЕнДАцій ДЛЯ уПРАВЛіннЯ кіБЕР-МізОГініЄЮ6. Включіть чітке визначення мізогінії до інструк-

ції модерації коментарів. 7. Виділіть більше співробітників для модерації.8. Наймайте досвідчених жінок-модераторів і ме-

неджерів спільнот.9. Підтримайте впровадження інструментів пові-

домлення про порушення у соціальних медіа-компаніях, таких, наприклад, як ініціативи Women Action Media.

Джерело: презентація «Навігація по сексистській вигрібній ямі: взаємодія з аудиторією і гендер» (Джулі Позетті). Презентацію можна переглянути за посиланням: http://bit.ly/1DTPlHs

1. Визнайте серйозність проблеми і прийміть її можливі наслідки.

2. Забезпечте спеціальну підготовку жінок-жур-налістів, щоб допомогти їм впоратися з кібер- мізогінією.

3. Стимулюйте керівництво займатися цим питан- ням.

4. Інвестуйте у групове управління спільнотами (включаючи чітку політику, рекомендації щодо втручання та з ефективні інструменти повідом-лення про порушення).

5. Виділіть редакційні ресурси для висвітлення цих питань.



Позетті: Багато редакторів стверджують, що гендерні пи- тання нудні і відлякують пу-бліку, що зумовлює часте їх виключення з програми но-вин. Чому ж ви робите інфор-маційну програму про жінок для широкої аудиторії?

Янг: Просто тому, що гендерні питання важливі, і поширюють-ся як на чоловіків, так і на жінок. Гендерна рівність – це рівні права для всіх. Головне завдання нашої програми – зацікавити кожного глядача, незалежно від статі. Ми використовуємо ті ж принципи журналістики, що й з будь-яким іншим сюжетом у будь-якій ін-шій програмі. До того ж ми шу- каємо парадоксальні історії, щоб дати людям можливість переос-

Аннет Янгпрезентує «51%». Фото: Франція 24

ФранЦузькиЙ канал громадського моВленнЯ «ФранЦіЯ 24»знімаЄ ЩотиЖнеВу Програму ноВин Про гендерну ріВністьтрьома моВами – ФранЦузькою, англіЙською та араБською.51% маЄ Вікно В ЖиттЯ – Це досЯгненнЯ, за Яке БорютьсЯ Жінкиу Всьому сВіті. колиШніЙ ЄрусалимськиЙ коресПондентаннет Янг ПредстаВлЯЄ Цю Паризьку Програму.

мислити їх ставлення до проб- леми. Ми також розглядаємо та- кі проблеми, як небезпека для жінки залишитись осторонь циф- рової революції, як гендер впли-ває на оплату при виході на пен-сію (жінки, в середньому, отри- мують на 30% менше, ніж їх одно- літки чоловічої статі) або ж як гендерна революція впливає на виступи хлопчиків у класі. Нашим слоганом мав би стати вираз – «Робіть незнайоме знайомим».

Хто б це не був: жінка-водій ме-тро в Дубаї, жінка борець-сумо в Японії; жінка, яка суворо до-тримується законів шаріату з ін-донезійського міста Банда-Ачех або ж нео-феміністка, яка керує стриптиз-клубом Crazy Horse тут, у Парижі.

Як аудиторія реагує на безсоромне просування прав жінок у вашому шоу?

Янг: Неймовірно позитивно. За великим рахунком, всі, з ким би ми не говорили, надзвичайно нас підтримують і, здається, сповна насолоджуються програмою. На-справді ж переважна кількість коментаторів стверджує, що наша передача занадто коротка (ми погоджуємось!!!).

Щодо ваших колег – як реа-гують на шоу вони? Чи спос- терігаються образи, нетерпи- мість, скептицизм? Чи знайш-ли ви підтримку своєї спроби створити програму висвіт-лення історій, які надто час- то приховували на останніх сторінках журналів?


Янг: Мушу визнати, що одна з найдивовижніших і неймовір-но корисних речей під час під-готовки нашого шоу – це під-тримка редакційних колег, які регулярно пропонують нові ідеї для історій, або навіть пропону-ють зняти їх самостійно. І коли я говорю «люди», то маю на увазі чоловіків і жінок у рівних кількостях. Шоу спровокувало пристрасні обговорення серед співробітників відділу новин з численними дискусіями, які піді-грівалися нашими репортажами або інтерв’ю (зокрема, про ген-дерну нерівність в оплаті праці та відпустці по догляду за дити-ною!). Крім того, ряд історій шоу були повторно показані у наших випусках новин. Існує крихітна кількість тих, хто досі не може зрозуміти – у чому необхідність такого шоу. Але насправді вони у меншості.

Як, з вашої точки зору, можна краще вирішувати проблему гендерного дисбалансу на керівних посадах редакцій?

Янг: Очевидно, що управлін-цям високого рівня необхідно приділяти більше уваги цій про-блемі. Старші менеджери мають бути зорієнтовані на жінок у ре-дакції, які, на їх думку, володіють навичками для посади менедже-ра, і заохочувати їх влаштовува-тися на ці робочі місця. Як жінки ми знаємо, що можемо самі собі бути найгіршими ворогами. Ми не намагатимемося зайняти по-саду, якщо не будемо стовідсот-ково упевнені у нашій готовності до цього, натомість наші од-нолітки-чоловіки набагато ефек-

тивніше просувають себе вперед незалежно від рівня компетен-ції. Багато з нас страждають на «синдром самозванця» – ми не вважаємо, що маємо достатньо прав працювати на цих посадах. Це ті проблеми, про які повинно знати вище керівництво.

Я не впевнена у квотах, але я дійсно вірю в цілі. Керівництво повинно мати ряд завдань, яким редакції мають слідувати на всіх рівнях, і які повинні відображати різноманітний склад їх аудиторії. Іншою значною проблемою на-шої професії є її певні природні особливості, наприклад, 24-го-динний робочий день – іншими словами, це погано для сімейно-го життя. Я згодна, що це вима-гає дещицю творчого мислення з боку управління і певних людсь-ких ресурсів. Розподіл посадових обов’язків – одна з можливостей. Але, знову ж таки, щоб це при-несло користь – необхідно зару-читися підтримкою всіх: як ро-ботодавців, так і співробітників. І знову ж, нагадую, що відпустка по догляду за дитиною надаєть-ся обом батькам, незалежно від статі.

Як журналістам створювати кращі матеріали про гендер, і як вони можуть переконати редакторів публікувати їх?

Янг: Їм слід використовувати ті ж правила, що і з будь-якими іншими статтями або програма-ми: чи викликає це суспільний інтерес? Чи заслуговують ці ма-теріали ефірного часу? Чи за-слуговують они на друк або на розміщення в Інтернеті? Мова,

знову ж таки, йде про рівень ін-формованості ваших колег. І я – найкращий приклад такого підходу. Коли моя французька колега вперше запропонувала ідею програми ще на початку 2013 року і говорила зі мною про це, я думала: «Так, я феміністка, але...». Потім, завдяки її підказ-кам, я почала заглиблюватися в ці матеріали і, в першу чергу як журналіст, з соромом зрозуміла, наскільки багато питань, які тор-каються жінок, просто не отри-мують того ефірного часу, якого однозначно заслуговують.

Що б Ви порадили жінкам, які, в кінці-кінців, прагнуть зробити кар’єру на керівних посадах у медіа-бізнесі?

1. Бути допитливою, напорис- тою та владною – це нормаль-но. Це дійсно так. Якщо моло-дий чоловік демонструватиме ті самі якості, його описувати-муть словами «вельми често-любний», «амбіційний» та «потенційний лідер».

2. Пильно стежте за метою; ду-майте, чого ви найбільше хо- чете досягти в індустрії і про-сто робіть це. Крім того, мис-літь стратегічно і не шукай-те поради у старших жінок. Особисто я, як старший жур-наліст, вважаю своїм обов’яз-ком навчати молодих людей у ігровій формі. Враховуючи конкурентний характер жур-налістики – це не виглядає очевидним, але як на мене, то молодим жінкам це особливо необхідно.

3. Зберігайте почуття гумору. Життя просто занадто коротке.

«51%» – телевізійні новини каналу France 24 про жінок, які змінюють світ



ТЕНДЕНЦІЯ 9 – ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙВ МАЛЕНЬКИХ РЕДАКЦІЯХ

тРОХИ ДОсВіДу з усьОГО сВітуДЛЯ нАтХнЕннЯБрайан Везелінг

Як ми Бачили В інШиХ розділаХ Цього зВіту, матеріали, наПисані длЯ читаннЯ на моБільниХ телеФонаХ,ВикористаннЯ Відео та аудіо стають нормою длЯВсіХ ПраЦіВникіВ, наВіть тиХ, Які до недаВнього часу ПраЦюВали у друкоВаниХ ВиданнЯХ Виключно«традиЦіЙного» стилю. інноВаЦіЇ та ексПериментитеПер Включені до ПорЯдку денного.


інноВаЦіЇ В маленькиХ редакЦіЯХ

В останні роки економічний тиск і технологічні розробки у поєднанні з хвилею нових конку- рентів і аудиторією, яка вимагає контенту на різних платформах, змусили всі редакції впро-ваджувати безпрецедентні зміни. Як ми бачили в інших розділах цього звіту, матеріали,

написані для читання на мобільних телефонах, використання відео та аудіо стають нормою для всіх працівників, навіть тих, які до недавнього часу працювали у друкованих виданнях виключ-но «традиційного» стилю. інновації та експерименти тепер включені до порядку денного.

часто у розповідях про інновації акцент роблять на розробках таких видавців, як The New York Times і The Guardian, у той час як ці компанії мають дійсно дивовижні досягнення у цій сфері, є багато інших видавців новин по всьому світу, які також докладають багато зусиль для інформу-вання і залучення своїх глядачів новими і інтригуючими способами.

ми хочемо запропонувати вашій увазі деякі приклади ініціативних зусиль невеликих редакцій, які були впроваджені протягом минулого року.

Віртуальна реальністьThe Des Moines Register, США

Наприкінці 2014 року The Des Moines Re-giter, газета міста Де-Мойн, штат Айова, зі щоденним накладом близько 100 000 ек-земплярів (власник – Gannett), за сприян-ня Gannett Digital, почала використовувати віртуальну реальність і панорамні відео з оглядом 360°, через що газета називає себе «першим у своєму роді проектом поясню-вальної журналістики».

Передача під назвою «Harvest of Change» («Урожай змін») – це детальний репор-таж з ілюстраціями, який демонструє гля-дачам перебіг п’яти днів життя чотирьох фермерських сімей, зображуючи вплив на нього далекосяжних змін, пов’язаних з демографією, розвитком технології, еко-номікою та навколишнім середовищем.

У лютому 2015 «Урожай змін» удостоє-ний Нагороди за Інновації «Кращий у Gannett», причому за виразом журі «Цей проект досліджує нову технологію і невідо-му територію, використовуючи платформу Oculus Rift. Віртуальна реальність може бути складною областю для журналістики, але перші обережні кроки зроблено, ми пе-реконалися, що зображення, звук і деталі передані цілком реалістично. Ця робота рухає прогрес вперед, експериментуючи з новими формами подання матеріалів».

Дивіться історію на сайті: http://www.desmoinesregister.com/pages/interactives/harvest-of-change/


Використання репудля залучення молодіVietnamPlus, Агентство новин В’єтнаму

залучення користувацького контентуStraits Times Communities, Сінгапур

Дивіться сайт: http://www.stcommunities.sg/education

Щоденне англомовне видання Straits Times, флагман Холдінгу Сінгапур Прес (Singapore Press Holdings), створило серію з трьох «спільнот» – орієнтованих на ро-зваги, освіту і подорожі сайтів, у резуль-таті чого читачі можуть публікувати свої розповіді і фотографії поряд з матеріа-лами професійних журналістів компанії Straits Times. Щоб надати свої фото та матеріали редакторам сайту, необхідно увійти до нього за допомогою профілів соцмереж (Facebook/Twitter/Google). У серпні 2014 року платформа була удос- тоєна нагороди «Інновація року серед цифрових видань» у австралійському кон- курсі «Газета року», заснованого органі-зацією The Newspaper Works. «Це дуже розумний вчинок – визнати заслуги ау-диторії й запросити її до участі у пошу-ку та продукування новин», – зазначив один із суддів. «Це дійсно інновація, яка являє собою сміливий крок у напрямку майбутнього, в якому користувальниць- кий контент публікується на одному рівні з професійними матеріалами».

Детальніше на: http://www.vietnamplus.vn/rapnewsplus.vnp

Щоб зацікавити молодих глядачів, Viet- namPlus Агентства новин В’єтнаму раз на два тижні знімає 4-хвилинний відеофраг- мент під назвою RapNewsPlus, у якому дик-тор читає останні новини в стилі «реп» під хіп-хоп музику. Ле Куок Мінь, головний редактор VietnamPlus, розповідає, що, не-зважаючи на певний внутрішній опір про-екту, було доведено, що він є успішним і

популярним серед молоді людей – перший випуск, викладений на сайті, досяг міль- йону переглядів всього за перші 48 годин.

Наприкінці минулого року цей проект ви-грав Всесвітню премію молодих читачів цифрових видань від WAN-IFRA.

У той час як ідея подання новин під хіп-хоп не всім припала до смаку, Лe Куок Мінь пояснив учасникам квітневої 10-ої Кон-ференції WAN-IFRA на Близькому Сході у Дубаї, що він не зважає на це. «Деякі люди нас запитують: «Чому ви це робите?» Їм це зовсім не подобається. А я кажу: «Вам мен-ше 25?» «Ні». «Тоді мене ваша думка не хвилює: ви не моя цільова аудиторія».


Впровадження інновацій задопомогою дизайнерських ідейDe Morgen, Бельгія

У квітні 2015 року De Morgen стала од-нією з чотирьох газет, яких Society for News Design назвало газетами з найкра-щим дизайном у світі. Ця фламандська газета друкується у Брюсселі і має що-денний тираж близько 50 000 примір-ників, але візуальну енергетику передає так, що це ставить її на один рівень з більшими і краще відомими газетами.

«Уся газета просякнута певною енерге- тикою – і вона не видихається. Її обкла-динка – це завжди сюрприз, вона не міс- тить жодного шаблону, не використовує жодної застарілої формули. Вона викли-кає захват», – поділився суддя SND на оголошенні переможців.

Пропонуючи розуміння того, що виріз-няє газети з найкращим дизайном у сві- ті серед усіх інших, судді зауважили, що «Кращими роботами стали ті, журналіс- тика яких перевершила їх формат. Роз-глядаючи на чеки, берлінців або ж пла-кати, все це була візуальна розповідь – фотографія, графіка, напрямок мистецт- ва, – ось на що ми відреагували. У газе- тах з найкращим оформленням дизай- нери та редактори розуміють, як у оформленні можна вправно вийти за рамки підходу «не нашкодь», допомагаю- чи підтримувати чіткий редакційний го-лос і посилюючи журналістику – як ві-зуальну, так і письмову».

Використання друкованих видань для боротьби з хворобамиMawbima, Шрі-Ланка

У 2014 році щоденна газета Шрі-Ланки Mawbima використовувала комбінацію статей, оголошень на будинках і самого свого чорнила, щоб допомогти до-нести до кожного свого читача термінове повідом-лення про лихоманку денге, яку передають комарі. Коли у країні спалахнула епідемія й інфікувалося більше 30 000 осіб, багато з яких загинули, завдяки кампанії з нагоди Всесвітнього дня здоров’я, в бук-вальному сенсі, з кожною літерою кожного слова, надрукованого на кожній своїй сторінці, Mawbima

заважала комарам кусати людей, допомагаючи тим самим приборкати поширення хвороби.Саранга Віджеяретн, директор з маркетингу Ceylon Newspapers, яке й публікує Mawbima, пояснив, що цей ефект досягався шляхом змішування есенції природного репеленту цитронелли з фарбою для друку. Цей вражаючий приклад став чудовою ілю-страцією того, як різні відділи газети спільно пра-цюють над створенням інноваційного продукту на благо своїх читачів.

інноВаЦіЇ В маленькиХ редакЦіЯХ


ПРО АВтОРіВРЕДАктОР:

АВтОРИ стАтЕй:

Джулі ПозеттіПозетті – журналістка, нагороджена багатьма відзнаками, яка вивчає журналістику як науку в університеті Вуллонгонга (австралія), а також є науковим співробітником WAN-IFRA та редактором Всесвітнього форуму редакторів. Є автором замовленого юнеско дослідження «захист джерел інформації в журналістиці в цифрову епоху», яке вона виконувала у якості провідного наукового співробітника. колишній репортер і політич-ний оглядач австралійської громадської мовної корпорації (Australian Broadcasting Corporation), нині Позетті працює над захистом докторського ступеню за темою «твіт-теризація журналістики». Є членом міжнародного управляючого комітету глобального альянсу змі та гендеру (GAMAG). Ви можете знайти її у Twitter @JuliePosetti

Федеріка Черубінічерубіні – штатна дослідниця і керівниця програм редакції, ба- зується в лондоні. Вона співпра-цює із Всесвітнім форумом ре-дакторів у декількох проектах, пов’язаних з майбутнім журналі-стики, соціальною активністю за- собів масової інформації та фор-муванням спільнот.

Шівон МакхьюШівон макхью – відзначена наго- родами аудіо-документалістка і письменниця. Вона ж – засновни-ця і головний редактор RadioDoc Review, безкоштовного он-лайн журналу, у якому найкращі у сві-ті документальні аудіопередачі та нариси відбираються і критику-ються радою видатних продюсе- рів і вчених. Працює старшим вик- ладачем журналістики в універ-ситеті Вуллонгонга, австралія.Джейк Еванс

джейк еванс – сіднейський жур-наліст, практикант WAN-IFRA у Парижі у 2015 році. минулого ро- ку австралійський он-лайн жур-нал Junkee спрямував джейка до стамбулу з тижневою місією на-писати проникливу розповідь про місто. Він закінчує факультет жур- налістики в університеті Вуллон-гонга, австралія, за ступенем ба-калавра. Ви можете знайти його у Twitter: @jcobevans

анжелік Луанжелік лу – австралійська жур-налістка, яка працює в Парижі у Всесвітньому форумі редакторів. Володіючи ступенями бакалавра права (LLB) і бакалавра журна- лістики, вона приєдналися до WAN-IFRA ще студенткою універ- ситету Вуллонгонга за австралій-ською урядовою програмою фі- нансування стажувань. Ви можете знайти її у Twitter: @Angelique_Lu

Брайан ВезелінгВезелінг приєднався до видавни-чої групи WAN-IFRA у німеччи- ні в якості старшого редактора у 1999 році. до цього він був редак-тором Stars&Stripes – щоденної газети (з редакцією у німеччині) для збройних сил сШа, які зна-ходяться за кордоном, і провів кілька років, працюючи літера-турним редактором щоденних га- зет у сШа.

Олександра Валдхорнродом із сан-Франциско, олек-сандра Валдхорн проживає у Па- рижі, де працює журналісткою у Radio France Internationale і фрі- лансером для WAN-IFRA. Вона – випускниця школи колумбійсь- кого університету журналістики і працювала в ABC News Radio, AFP Relaxnews. керувала моло- діжним некомерційним медіа- проектом, який публікував статті у New York Daily News і знімав ві-део для PBS NewsHour.

ПРО нАШОГО тЕХнОЛОГіЧнОГО ПАРтнЕРАЦифрові, он-лайн і мобільні технології. Програмне забезпечення від CCI і компаній, які їй належать, допомагають видавцям усього світу працювати у цифрову епоху. з більш ніж 200 співробітниками по всьому світу, CCI є провідним постачальником орієнтованого на журналістику програмного забезпечення, яке полегшує роботу видавництвам.

Wan trends2015 ukrainian

News & Politics

Transcript of Wan trends2015 ukrainian