visnik 2 13 · 1- 2( 67)/08 РАДІОЛОГІЧНИЙ ВІСНИК Редакційна...

Реєстраційне свідоцтво КВ №18685�7485ПР від"31" січня 2012 р.

СпіввидавціАсоціація радіологівУкраїниВсеукраїнська асоціаціярентгенологівНаціональна медичнаакадемія після-дипломної освіти імені П.Л. ШупикаХарківська медичнаакадемія післядипломноїосвітиІнформаційно�видавничеоб'єднання "МедицинаУкраїни"

Адреса редакції02222, Київ�222, а/с192

“Радіологічний вісник”

Підготовка до друку:

ТОВ “ВІЦ” Медицина

України”

Адреса видавництва:

02094, вул. Попудренко, 34

тел./факс (044) 503-04-39.

E�mail:[email protected]

Ре дакція не завж ди поділяє

пог ля ди ав торів.

Ру ко пи си не по вер та ють ся.

За дос товірність інфор мації та

зміст рек лам них публікацій не -

суть відповідальність ав то ри

ста тей та рек ла мо давці.

Всі пра ва за хи щені. Пе ред рук

матеріалів проводиться

тіль ки зі зго ди ви давців.

Зміст номеру затвердже-

но на засідані вченої

ради НМАПО

(Протокол №3 от

14.03.2018)

Навчання радіологів має бути постійним . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .2

У світі радіології / В мире радиологии

VIІ з’їзд Українського товариства радіаційних онкологів за участю міжнародних фахівцівІванкова В.С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3

VI з'їзд Українського товариства фахівців з ядерної медицини Солодянникова О.І. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5

Осінні радіологічні ювілейні заходиШармазанова О.П., Коваленко Ю.М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .6

Створено Українську асоціацію медичних фізиків (УАМФ)Зелінський Р.М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .9

Томосинтез в Україні стає доступнішимКоваленко Ю.М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .10

От малодозовой рентгенографии к малодозовому томосинтезуМирошниченко С.И., Невгасимый А.А., Коваленко Ю.Н. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .12

Радіаційна медицина / Радиационная медицина

Влияние отдаленных эффектов ионизирующего облученияна темп старения и жизнеспособность человека (Хиросима и Нагасаки, Чернобыль и Фукусима). ЛекцияАхаладзе Н.Г., Мечев Д.С., Авраменко А.И., Романенко Л.В. . . . . . . . . . . . . . . . .16

Майстер-клас із ретроспективного формування та аналізу інтегрованих структурно-функціональних томографічних зображень у діагностиці пухлин головного мозкуКоваль С.С., Макеєв С.С., Щербіна О.В., Новікова Т.Г. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .21

Особливості організації та влаштування кабінету комп’ютерної томографіїКобрин В.С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .25

Вітання / Поздравления

Главному редактору информационно-аналитического бюллетеня «Радіологічний вісник»профессору Мечеву Д.С. – 75 лет! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .30

Співчуття / Соболезнования

Пам’яті Славнова Валентина Миколайовича (1924-2018) . . . . . . . . . . . . . .32

Матеріали Конгресу / Материалы Конгресса

Тези 6-го Національного конгресу з міжнародною участю «Радіологія в Україні», Київ, 28-30 березня 2018 року . . . . . . . . . .34

Ассоциация радиологов Украины поддерживает план действий Европейского общества радиологии «EuroSafe Imaging Call For Action» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109

Плани навчальних курсів для радіологів на 2018 рік . . . . . . . . . . . . . . .31, 110

Мрії здійснюються – мріємо про Європейський конгрес радіологів − 2019! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .111

Радіологічні видання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .8, 11, 15, 29, 33

інформаційно�аналітичний бюлетень 1-2(66-67) 2018

У номері:

РАДІОЛОГІЧНИЙ ВІСНИК1-2 (66-67)/2018

Редакційна колегія:

Головний редактор –

професор Д.С. Мечев

Заступники головного

редактора –

професор О.В. Щербіна (Київ)

професор О.П. Шармазанова

(Харків)

Відповідальний секретар –

Ю.М. Коваленко

Члени редколегії:

М.О. Бортний (Харків)

Ю.П. Вдовіченко (Київ)

Ю.В. Вороненко (Київ)

Л.Ю. Гладка (Київ)

Н.В. Дереш (Київ)

О.Б. Динник (Київ)

В.М. Кметюк (Івано�Франківськ)

С.І. Мірошниченко (Київ)

Ю.А. Миронова (Київ)

В.Б. Мякіньков (Херсон)

В.О. Рогожин (Київ)

М.М. Ткаченко (Київ)

Л.К. Уріна (Київ)

В.П. Шатайло (Дніпропетровськ)

В.В. Шаповалова (Харків)

Передплату журналу"Радіологічний вісник" можна оформити у редакції,зателефонувавши за номером:+38 (044) 503�04�39.

Дизайн та комп'ютерне макетування:

О.М. Олех

Переклад та редагування:О.Л. Французова

Фото: Ю.М. КоваленкоПідписано до друку 12.03.18

Формат 60х84/18. Папір крейдований,Тираж 500.

Віддруковано з готових фотоформ ТОВ "Наш формат"

© ВІЦ "Медицина України", 2018

2

НАВЧАННЯ РАДІОЛОГІВ МАЄ БУТИ ПОСТІЙНИМ

Ми живемо у час стрімкого розвитку технологій. Якщо напочатку цього сторіччя тільки починали активно впроваджува-

тися в клінічну практику цифрові рентгенівські технології, ультразвуковісканери з різними видами доплера, багатозрізова комп’ютерна томо-графія, магнітно-резонансна томографія високої напруженості та іншіновітні технології візуалізації, то сьогодні ми вже бачимо системи рент-генівського томосинтезу, конусно-променеві томографи, ультразвуковісканери з ультразвуковою томографією та еластографією, 640-зрізовікомп’ютерні томографи, магнітно-резонансні томографи надвисокоїпотужності, позитронно-емісійні томографи та мультимодальні діагно-стичні системи (ПЕТ/КТ, ОФЕКТ/КТ, ОФЕКТ/ПЕТ/КТ) і говоримо про впро-вадження в радіологію систем штучного інтелекту. Подібне спостерігаєть-ся і в променевій терапії: сьогодні країна має понад 20 лінійних прискорю-вачів, серед яких є унікальними «Кібер-ніж», «томотерапевтичний приско-рювач», прискорювачі для радіотерапії і радіохірургії «Трилоджи» і«Трибім», високодозні апарати для брахітерапії «Бебіг» і «Гаммамед».

Водночас, система освіти не встигає за розвитком технологій, томурадіолог, який обмежується навчанням у вищому навчальному закладі ізподальшим періодичним удосконаленням знань лише на курсах після-дипломної освіти, не має шансів стати сучасним спеціалістом з радіоло-гічної візуалізації. Саме тому Асоціація радіологів України головну увагуприділяє створенню сприятливих умов для постійного удосконаленняспеціалістами свого професійного рівня. Створено Українську школубезперервної післядипломної освіти в радіології, Школу цифрових рент-генівських технологій, регулярно проводяться навчальні курси для рент-генлаборантів, щорічно проводиться Національний конгрес із міжна-родною участю «Радіологія в Україні», на якому спеціалісти усіх радіоло-гічних спеціальностей обмінюються досвідом та знайомляться з новітні-ми технологіями. Завдяки розвитку керівництвом АРУ міжнароднихзв’язків, все частіше до України приїжджають з лекціями та майстер-класами провідні європейські радіологи, а українськи радіологи виїжд-жають на міжнародні професійні форуми та стажування у провіднихрадіологічних центрах Європи та США. Сьогодні вже близько 300 спе-ціалістів з України мають доступ до всіх навчальних ресурсів ЄТР. А це єнеобхідною умовою отримання сучасних знань з радіології.

Нові можливості для удосконалення професійних знань надають сьо-годні інформаційні технології. З’явилась можливість дистанційно отри-мувати знання завдяки заочній участі у радіологічних форумах, профе-сійних вебінарах, відвідуванню професійних сайтів та оперативномуобміну інформацією і знаннями з колегами за допомогою телекомуніка-ційних мереж.

Приємно відмітити, що молоде покоління українських радіологіврозуміє потребу постійного професійного удосконалення. З кожнимроком кількість учасників українських радіологічних заходів збільшу-ється, а їх середній вік – зменшується. І дуже важливо, що все більшемолодих спеціалістів вільно володіє англійською мовою та комп’юте-ром. Це є також необхідною умовою для отримання сучасних знань зрадіології.

Проте для того, щоб бути не тільки хорошим, а й успішним радіоло-гом в Україні, вже недостатньо тільки професійних знань. Потрібно набу-вати знання з підприємницької діяльності та права, щоб мати можли-вість створити найсприятливіші умови для використання своїх профе-сійних знань. Тому, мабуть, Асоціації радіологів України доцільно поду-мати про включення до програм національних радіологічних форумівсекцій з менеджменту в радіології та юридичних питань. Сучасний світпотребує не тільки поглиблення професійних знань, але й набуття знаньу суміжних галузях.

Головний редактор професор Д.С. Мечев

3У світі радіології / В мире радиологии

Згідно з планом організаційно-методичної робо-ти МОЗ України та НАМН України на 2017 рік іРеєстром заходів (з’їздів, конгресів, симпозіумів танауково-практичних конференцій) Українськогоінституту науково-технічної експертизи та інформа-ції (УкрІНТЕІ; посвідчення № 386 від 07 липня 2016 р.)28-30 червня 2017 р. у м.Чернівцях було проведеноVIІ з’їзд Українського товариства радіаційних онко-логів (УТРО) за участю міжнародних фахівців. Уйого роботі взяли участь 196 вітчизняних та закор-донних учених делегатів-учасників, які представля-ли 22 області України, а також м. Київ, Білорусь,Латвію, Німеччину, Швецію, Швейцарію, США.

У рамках проведення з’їзду було заслухано 36 наукових доповідей і повідомлень про стан танові досягнення у сучасній радіоонкології. Доповідібули присвячені питанням технічного переосна-щення радіоонкологічних закладів України, прове-дення якісної допроменевої підготовки до дистан-ційного променевого лікування та сучасної високо-дозової брахітерапії, забезпечення якісної радіоте-рапії різних локалізацій, а також досвіду застосу-вання сучасних інноваційних технологій променевоїтерапії як самостійного методу лікування і як скла-дової комбінованої та комплексної терапії в онколо-гічних закладах України і світу. Також розглядалисяпитання медичної фізики, використання можливос-тей променевої діагностики в радіоонкології,питання ефективності впровадження інноваційнихтехнологій променевого лікування, радіохіміотера-пії у клінічну практику, питання аналізу токсичнихускладнень та засобів їх профілактики і подолання.На з’їзді були представлені сучасні клінічні реко-мендації з променевої терапії різних онкологічнихклінік (світовий досвід), також міждисциплінарнийпідхід до супровідної терапії в радіоонкології.

Під час роботи з’їзду працювала виставка про-відних вітчизняних і зарубіжних фірм, які випуска-ють радіодіагностичні та радіотерапевтичні апара-ти і перезаряджають радіотерапевтичні апаратиджерелами випромінювання (ТОВ «БІОСЕНС» якофіційний представник Elekta Ltd (Швеція) вУкраїні, Grindex, УДВП «ІЗОТОП», Protech SolutionsUkraine як представник Varian Medical Systems вУкраїні, «Юрія-Фарм», IPSEN, РОШ, CanberraPackard, VISTA Mediclab, «СІНЕВО», МEDACУкраїна, ALVOGEN, Dr. Reddy’s тощо).

На з’їзді провідні фахівці в наукових доповідях таповідомленнях представляли сучасний досвід ізпідвищення контролю якості та систем безпеки всучасній променевій терапії, оцінки планів опромі-нення під час використання IMRT/ VMAT, IGRT, сте-реотаксичного опромінення під час планування івпровадження в практику передових сучаснихметодик дистанційного опромінення, таких яквикористання променевої терапії онкологічнимхворим під візуальним контролем (IGRT). Були про-читані доповіді з планування та проведення брахі-

терапії пухлин м’яких тканин голови та шиї, гінеко-логічного раку і раку анального каналу. Також роз-глядались клінічні приклади та наводились методизапобігання і симптоматичного лікування ранніх іпізніх післяпроменевих реакцій і ушкоджень у хво-рих на рак шкіри, прямої кишки, грудей, голови ташиї, гортані.

Заслухавши звіт голови і скарбника УТРО таобговоривши представлені доповіді, делегати з’їз-ду ухвалили такі рішення:

1. Звіт голови та скарбника УТРО затвердити.2. Роботу УТРО за звітний період визнати задо-

вільною.3. Затвердити склад Правління УТРО (вибори

відбулися шляхом таємного голосування делегатівз’їзду):— голова Правління – В.С. Іванкова, д-р мед. наук,

професор, завідувач науково-дослідного відді-лення радіаційної онкології Національного інсти-туту раку, Київ;

— заступник голови Правління – В.П. Старенький,д-р мед наук, завідувач відділення променевоїтерапії ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва АМН України», Харків;

— скарбник – Т.В. Хруленко, канд. мед наук, лікар зпроменевої терапії відділення клінічної радіоон-кології з блоком брахітерапії Національногоінституту раку, Київ.

VIІ з’їзд Українського товариства радіаційних онкологів за участЮ міжнародних фахівців

В.С. Іванкова, Київ

РАДІОЛОГІЧНИЙ ВІСНИК4 1-2 (66-67)/2018

4. Продовжити роботу щодо забезпеченняналежної якості променевої терапії онкологічниххворих шляхом освоєння сучасних технологій,удосконалення допроменевої підготовки, облікупроменевих ушкоджень, поліпшення лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на профілак-тику ранньої і пізньої токсичності.

5. Активізувати роботу із забезпечення відді-лень променевої терапії фаховими медичнимифізиками.

6. Звернутися до МОЗ України з приводу покра-щення оснащеності сучасною радіодіагностичноюта радіотерапевтичною апаратурою відділень про-меневої терапії та радіаційної онкології, в яких апа-рати експлуатуються понад 15 років, а також під часзакупівлі нового радіотерапевтичного обладнаннявраховувати потреби радіоонкологічних установУкраїни.

7. Сприяти підвищенню професійного рівня ліка-рів-променевих терапевтів та медичних фізиківшляхом обміну досвідом на конференціях, школах,семінарах і стажування на робочих місцях у провід-них спеціалізованих онкологічних закладах Українита світу.

8. Забезпечити оперативну методичну і консуль-тативну допомогу з боку фахівців провідних радіо-онкологічних закладів лікарям-променевим тера-

певтам, радіологам та медичним фізикам з облас-них онкологічних закладів України.

9. Звернутися до МОЗ України з приводу виді-лення фінансування на сервісне технічне обслуго-вування радіотерапевтичних апаратів та своєчаснузаміну, в разі необхідності, джерел опромінення урадіоонкологічних бюджетних закладах України, щопідпорядковані МОЗ України.

10. Звернутися до МОЗ України з приводу роз-гляду питання про форми здійснення моніторингусучасного стану діяльності відділень променевоїтерапії та радіаційної онкології в різних областяхУкраїни.

11. Звернутися до МОЗ з приводу переглядуіснуючих стандартів надання медичної допомогихворим на злоякісні новоутворення та внесеннякорекції з урахуванням установленої нової високо-дозної радіотерапевтичної апаратури в онкологіч-них закладах України і наближення їх до міжнарод-них протоколів за участю провідних українськихрадіоонкологів.

12. Було розглянуто питання про терміни тамісце проведення фахової конференції. Прийняторішення запланувати та провести у 2018 році 20-21 червня чергову науково-практичну конференціюУТРО «Актуальні питання радіаційної онкології вУкраїні» у м. Вінниці.

5

11-12 вересня 2017 року в м. Кропивницькомувідбувся VI з'їзд Українського товариства фахівців зядерної медицини. У рамках проведення з‘їзду булозаслухано 25 наукових доповідей та повідомленьфірм-спонсорів про нові досягнення у виробництвірадіофармпрепаратів та радіодіагностичної апарату-ри. Доповіді були присвячені радіонуклідній діагнос-тиці онкологічних, ендокринологічних, нефроуроло-гічних, неврологічних захворювань. Лекції були про-читані на теми за основними напрямками сучасноїрадіонуклідної діагностики та терапії: методи ядерноїмедицини в кардіології, діагностика раку щитоподіб-ної та грудної залоз, новоутворень мозку, алгоритмирадіонуклідної діагностики та лікування раку перед-міхурової залози, основні стандарти використанняметодів ядерної медицини в онкології, використанняможливостей радіонуклідної діагностики для лімфо-картування в онкології, нові технології в лікуванні ракущитоподібної залози та метастатичного ураженнякісток, виробництво нових РФП.

Під час роботи з'їзду працювала виставка провід-них вітчизняних і зарубіжних фірм, які випускаютьрадіодіагностичну та радіофармацевтичну продукцію(УДВП «ІЗОТОП», Polatom, Immunotech, CanberraPackard, «Джензайм» у складі «САНОФІ», Інститут ізо-топів (Угорщина) і представництво Mediso —(Угорщина)).

У роботі з'їзду взяли участь 100 учасників, якіпредставляли всі області України та м. Київ.

На завершення роботи з'їзду було заслухано звітпрезидента УТФЯМ про роботу Товариства за остан-ні 3 роки та звіт Ревізійної комісії за цей самий термін.Було проведено обговорення обох звітів, висловленопозитивну оцінку роботи президента і ПрезидіїУТФЯМ, а також відбулись вибори нового складуПрезидії та Президента Товариства. ОдноголосноПрезидентом УТФЯМ було обрано професораСолодянникову О.І. До складу Президії УТФЯМувійшли: Васильєв Л.Я. (м. Харків), Луховицька Н.І.(м. Харків), Мечев Д.С. (м. Київ), Макеєв С.С. (м. Київ), Щербіна О.В. (м. Київ), Ткаченко М.М. (м. Київ), Кундін В.Ю. (м. Київ), Кметюк Я.В. (м. Київ),Боднар М.Р. (м. Львів), Сукач Г.Г. (м. Київ).

За результатами роботи з‘їзду було прийняторезолюцію, яка стосується таких пунктів:— покращення оснащеності сучасною радіодіагнос-

тичною апаратурою відділень радіонуклідної діаг-ностики областей, в яких апарати експлуатуютьсяпонад 15 років;

— спрощення ліцензування Державним комітетом зядерного регулювання відділень радіонуклідноїдіагностики II і III класу робіт;

— підвищення професійного рівня лікарів-ядернихмедиків шляхом обміну досвідом на конференці-ях, школах і стажування на робочих місцях у про-відних спеціалізованих клініках;

— розширення зв‘язків з ЄАЯМ завдяки участі ядер-них медиків у конгресах та школах Європейськоготовариства.

VI з'їзд Українського Товариства фахівців з ядерної медициниО.І. Солодянникова, Київ

6

Усі радіологічні заходи 2017 року були присвя-чені 25-річчю Асоціації радіологів України.

Проте науково-практична конференція з міжна-родною участю «Сучасні теоретичні та практичніаспекти радіології», яка проходила в Одесі 20-21 версня, була присвячена ще й 90-річчю кафедрипроменевої діагностики Харківської медичної академії післядипломної освіти. Конференцію від-крила президент Асоціації радіологів України д. м. н. Т.А. Ялинська, яка привітала кафедру променевоїдіагностики зі славетним ювілеєм та відзначила,що це святкування проходить напередодні 95-річчя заснування ХМАПО.

Було відзначено, що ця дата для співробітниківкафедри променевої діагностики ХМАПО визначна ізаслуговує поваги. За час свого існування кафедрапройшла цікавий шлях становлення, було створеноґрунтовну базу для проведення навчального танаукового процесу, закладено підвалини славетноїХарківської школи рентгенології. За 90-річну історіюіснування кафедри невтомна праця декількох поко-лінь учених під керівництвом проф. Шліфера Й.Г.,проф. Лемберга М.А., проф. Кіношенка Ю.Т., проф.Спузяка М.І., проф. Шармазанової О.П. дозволилавиконати величезний обсяг наукових робіт, впрова-дити у практику найактуальніші розробки з проме-невої діагностики в рентгеноостеології, рентгено-гастроентерології, рентгенопульмонології, дитячійрентгенології тощо.

На конференції були присутні фахівці з проме-невої діагностики та променевої терапії з України,Білорусі, Нідерландів, Молдови, Туреччини, Японії,Грузії, Росії, які працюють над сучасними пробле-мами теоретичного і практичного розвитку, стан-дартизації променевих методів діагностики. Середучасників конференції були як провідні науковці, такі молоді вчені, клінічні ординатори та аспіранти як з

України, так і з інших країн зарубіжжя. За два дніконференцію відвідало понад 320 осіб із 8 країнсвіту та з 22 регіонів України. У науково-практичнійконференції взяли участь 6 професорів за фахом«променева діагностика та променева терапія».

Науково-практична конференція пройшла нависокому рівні. У рамках науково-практичної конфе-ренції було проведено школу з нейрорадіології,присвячену питанням невідкладної нейрорадіології,прочитано 25 лекцій (із них 12 – іноземними фахів-цями), проведено 8 майстер-класів (із них 2 інозем-ними фахівцями), в рамках наукової сесії зроблено12 доповідей (із них 2 – іноземними науковцями).

На конференції було розглянуто такі питання:• Цифрова рентгенодіагностика в Україні: реалії

та перспективи• Інноваційні технології сучасних методів візуалі-

зації в радіології• Особливості КТ- та МРТ-діагностики та стадію-

вання раку легень• Диференційна рентгенодіагностика раку шлунка• Конусно-променева комп'ютерна томографія в

стоматології• Променева діагностика пухлин яєчників• МРТ та ПЕТ-КТ при раку шийки матки• Променева діагностика при пухлинних уражен-

нях печінки• Диференційна рентгенодіагностика захворю-

вань кульшового суглоба• Диференційна променева діагностика туберку-

льозу легень• МРТ-діагностика патології кисті та ліктьового

суглоба.Учасники науково-практичної конференції від-

значили чітку взаємодію з організаторами даногозаходу, отримуючи максимально повний супровідна всіх етапах її підготовки та проведення. Вонибрали активну участь у дискусіях, обговоренняхдоповідей та прийнятті резолюції.

Осінні радіологічні ювілЕйні заходиО.П. Шармазанова, Ю.М. Коваленко, Харків – Київ

Одеса, вересень 2017 р. Викладачі кафедри проме-невої діагностики ХМАПО з керівництвом Асоціаціїрадіологів України

Одеса, вересень 2017 р. Вдячні учні вітають своїхвчителів з ювілеєм

РАДІОЛОГІЧНИЙ ВІСНИК 71-2 (66-67)/2018

Таким чином, науково-практична конференція зміжнародною участю «Сучасні теоретичні та прак-тичні аспекти радіології», присвячена 90-річчюкафедри променевої діагностики ХМАПО, підтвер-дила свій затребуваний високий статус.

А на початку жовтня Асоціація радіологів Українивже 19-й раз поспіль взяла участь у Міжнародніймедичній виставці «Охорона здоров’я–2017», якапроходила в Києві у Міжнародному виставковомуцентрі. До наукової програми виставки було вклю-чений семінар «Національне керівництво для ліка-рів, які направляють пацієнтів на радіологічнідослідження: практичні аспекти його використан-ня». Цей захід Асоціація організувала спільно зВидавничо-інформаційним центром «МедицинаУкраїни» та ДП «Прем’єр Експо», щоб поширитиінформацію про розроблений документ серед клі-ніцистів і показати їм, як променева діагностикадопомагає їм у встановленні діагнозу пацієнту. Допрограми семінару було включено доповіді з різнихрозділів Керівництва, зокрема:— «Щодо безпеки радіологічних досліджень»

(Коваленко Ю.М., Київ)— «Променева діагностика захворювань органів

грудної клітки» (Дереш Н.В., Київ)— «Променева діагностика молочної залози»

(Мякиньков В.Б., Херсон)— «Променева діагностика захворювань кістково-

м’язової системи» (Шармазанова О.П., Харків)— «Променева діагностика в педіатрії» (Уріна Л.К.,

Київ)— «Променева діагностика невідкладних станів

черевної порожнини» (Бортний М.О., Харків)— «Можливості УЗД та МРТ-діагностики патології

малого таза» (Сафонова І.М., Харків)— «Європейські Керівництва EFSUMB та EASL із

сучасної УЗД та еластографії дифузних захво-рювань печінки» (Динник О.Б., Федусенко О.А.,Київ)

— «Керівництво EASL з УЗД доброякісних вогнищевихуражень печінки» (Федусенко О.А., Динник О.Б.,Київ)

— «Ультразвукова класифікація вузлових утвореньу щитоподібній залозі THIRADS — основа длявизначення показань до проведення тонкогол-

кової аспіраційної біопсії щитоподібної залози(проект змін до Національного керівництва длялікарів, які направляють пацієнтів на радіологічнідослідження)» (Чирков Ю.Е., Корчагін Є.П., Київ –Харків)У вступному слові виконавчий секретар АРУ

Коваленко Ю.М. звернув увагу присутніх на те, щосемінар проходить у рік 25-ї річниці Асоціації і 90-річчя кафедри променевої діагностики Харків-ської медичної академії післядипломної освіти, при-вітав присутніх представників цієї кафедри на чолі ззавідуючою нею професором Шармазановою О.П.та подякував їм за постійну підтримку та активнуучасть у заходах АРУ.

Під час підведення підсумків головуючі на семі-нарі Шармазанова О.П. та Динник О.Б. наголосилина тому, цей захід — лише один фрагмент із тієїроботи, що проводить АРУ з метою поширенняінформації про Керівництво і прискорення йоговпровадження в клінічну практику, а також на тому,що Керівництво буде в подальшому доповнювати-ся згідно з новими міжнародними керівництвами таклінічними протоколами.

Одночасно із семінаром АРУ проходив семінар-конференція Клубу мерів для керівників міст тауправлінців охорони здоров’я «Діяти, а не чекати.Медична реформа: досвід регіонів», в якомуАсоціація радіологів України також взяла певнуучасть. До програми цього заходу було включенодоповідь заступника керівника Центру рентгенів-ських технологій АРУ, виконавчого секретаряАсоціації Коваленка Ю.М. «Національні особливостіпроменевої діагностики в Україні», яка була з ува-гою вислухана аудиторією.

Тобто, як завжди, Асоціація радіологів Українине тільки представила на виставці свій стенд, а йвзяла активну участь у її науковій програмі.

Цього року Асоціація радіологів України на честьміжнародних радіологічних свят – Міжнародногодня медичної фізики 7 листопада та Міжнародногодня радіології 8 листопада — провела 2 заходи:— семінар «Сучасні технології візуалізації та належ-

на радіологічна практика», який пройшов 7 лис-топада в Івано-Франківську в конференц-заліІвано-Франківської обласної клінічної лікарні та

Київ, жовтень 2017 р. Доповідачі семінару АРУ біля стенду Асоціації на виставці «Охорона здоров’я – 2017»

Івано-Франківськ, 7 листопада 2017 р. Відкриття семінару, присвяченого Міжнародному дню медичної фізики


— семінар «Променева діагностика при невідклад-них станах», який відбувся 8 листопада в Яремчеу конференц-залі учбової бази Івано-Франків-ського медичного університету.У кожному із цих заходів взяло участь близько

100 осіб, які представляли 6 регіонів України. Насемінарі в Івано-Франківську, в якому брали участь

і рентгенлаборанти, було прийнято рішення простворення Української асоціації рентгенлаборантівта радіологічних технологів, президентом якої обра-но Кметюка Володимира Михайловича, а віце-пре-зидентом — Омельченка Олексія Миколайовича.

Радіологи країни гідно відзначили ювілеї АРУ такафедри променевої діагностики ХМАПО та завер-шили минулий рік на мажорній ноті.

Івано-Франківськ, 7 листопада 2017 р. Майстер-класіз контролю якості рентгенівського обладнання для учасників семінару

Яремче, 8 листопада 2017 р. Президенти АРУ та ВАРнагороджують кращого обласного рентгенолога,якого напередодні обрано президентом УАРРТ

УДК 616.728.4 -073.7+617.586-073.7ББК 53.6ISBN 978-966-97495-1-2

Лисенко Н.С.Стопа і надп’ятково-гомілковий суглоб. Вікова променева анатомія, рентгенодіагно-

стика вроджених та набутих захворювань: навчальний посібник / Н.С. Лисенко, О.П. Шармазанова, І.О. Вороньжев та ін. – Х.: Видавець Рожко С.Г., 2016. – 183 c.

У навчальному посібнику наведено дані про вікову рентгенанатомію,методи рентгенологічного дослідження стопи та надп’ятково-гомілковогосуглоба, висвітлені питання рентгенодіагностики вроджених та набутихзахворювань даного відділу опорно-рухової системи в дітей та дорослих.

Видання розраховано на лікарів-рентгенологів, ортопедів-травматологів,педіатрів тощо.

Замовити книгу можна за телефоном: +038 057 751-11-81

НОВІ КНИГИ

УДК 616.7 -073.75ББК 54.181-4ISBN 978-966-2445-95-4

Шармазанова О.П.Рентгенологічний атлас травматичних ушкоджень кінцівок: навчальний посібник /

О.П. Шармазанова, Н.С. Лисенко, О.В. Волковська та ін. – Х.: ФОП Бровін О.В.,2015. – 158 c.

У даному посібнику подана рентгенологічна картина та протоколи описурентгенограм різних травматичних пошкоджень кісток кінцівок у дорослих,представлені особливості травматичних пошкоджень кісток у дітей.

Навчальний посібник розраховано для самостійної роботи лікарів-рент-генологів, інтернів-рентгенологів та ортопедів-травматологів.

9

Р.М. Зелінський

Останні роки у сфері медичної фізики в Україніхарактеризувались ініціативністю когорти активнихспеціалістів, метою яких стало об’єднання для роз-витку галузі. Протягом останнього року активно пра-цювала Ініціативна група, яка вивчала ситуацію усфері медичної фізики та розробляла стратегію роз-витку.

Враховуючи те, що розвиток галузі потребуєпостійної співпраці з органами державної влади, гро-мадськими організаціями спеціалістів суміжних спе-ціальностей, регулюючими органами та ін., для чле-нів Ініціативної групи стала очевидною необхідністьстворення офіційної громадської організації.

Під час ІІ Форуму медичних фізиків України, щопроходив 19-20 жовтня 2017 року, було проведеноУстановчі зборі, в яких взяло участь понад ніж 40 учасників. Відбувалось активне обговоренняСтатуту, зокрема розділи щодо керівних органів,напрямів діяльності тощо.

У результаті учасниками зборів було прийняторішення про створення громадської організаціїУкраїнська асоціація медичних фізиків (УАМФ), при-йнято Статут та обрано керівництво. Першим прези-дентом УАМФ став Зелінський Руслан Михайлович,віце-президентом – Лучковський Сергій Мико-лайо-вич, секретарем – Павлов Володимир Володимиро-

вич, членами Правління – Безшийко Олег Анатолійо-вич та Підлубна Тетяна Ген-надіївна.

Українська асоціація медичних фізиків запрошуєдо співпраці в напрямку розвитку медичної фізики вУкраїні.

Контактні дані: Зелінський Руслан Михайлович[email protected]

Створено Українську асоціацію медичних фізиків (УАМФ)

10

Сьогодні в клінічній практиці все більшого поши-рення набуває новий метод рентгенологічної візуалі-зації, який отримав назву томосинтезу (ТС).Зокрема, у 2005 році на Європейському конгресірадіологів у Відні в газеті «ECR Today» було надруко-вано статтю, в якій томосинтез розглядався як аль-тернатива низькодозовій комп’ютерній томографіїпри проведенні скринінгу на виявлення раку легень.З кожним роком цьому методу і його клінічномузастосуванню присвячується все більше публікацій.Зокрема, матеріали про цей новий метод рентгено-логічної візуалізації минулого року було надрукованоу «Медичному ринку — 2017».

До 2017 року в Україні було встановлено лишеодну рентгенівську систему з режимом ТС, але узв’язку з тим, що вона знаходиться у відомчій медич-ній установі, інформації про неї було небагато. Протеминулого року в країні почали працювати ще дві рент-генівські системи з ТС: одна — в лікарні швидкоїмедичної допомоги м. Харкова, а друга — в полікліні-

ці дитячої клінічної лікарні № 3 м. Києва, де 17 роківтому було введено в експлуатацію першу в Україніцифрову рентгенографічну систему (рис.1а).

Сьогодні відремонтоване обладнання отрималодруге життя і нові можливості (рис.1б).

Поки невідомо, наскільки новітня рентгенівськасистема з ТС буде використовуватися в Харкові.Проте в київській поліклініці відкритий після ремонтукабінет вже знов став неформальним центром новихрентгенівських технологій, куди їдуть радіологи зКиєва та інших міст країни знайомитися з новою тех-нологією рентгенівської візуалізації.

Ефективність використання нових технологійзначною мірою залежить від того, до яких рук вонипотрапляють. За київську рентгенівську системуможна бути спокійними: вона попала до надійнихрук Уріної Лариси Кирилівни, яка свого часу успіш-но опанувала цифрову рентгенографію та переда-ла свої знання багатьом рентгенологам з усіх регіо-нів країни. Приємно відмітити, що молоді рентгено-

ТОМОСИНТЕЗ В УКРАЇНІ СТАЄ ДОСТУПНІШИМЮ.М. Коваленко,

Центр рентгенівських технологій АРУ, Київ

Рис.1. Перша в Україні цифрова рентгенівська система для загальної діагностики:а – після встановлення у 2001 р.; б – після капітального ремонту у 2017 р.

а б

Рис. 2. Біля автоматизованого робочого місця рентгенолога: а – 2007 р., б – 2018 р.

а б


логи, які колись навчались у Уріної Л.К., тепер сталикваліфікованими радіологами, які нині також ділять-ся своїми знаннями з колегами і допомагаютьсвоєму вчителю аналізувати томографічні зобра-ження (рис. 2). І сьогодні поруч із ЛарисоюКирилівною ті, хто тільки починає свій шлях у радіо-логії. Хочеться сподіватися, що вони любитимутьрадіологію так само, як їх наставник.

Незважаючи на свій багаторічний практичнийдосвід, Лариса Кирилівна постійно радиться із свої-

ми колегами, які сьогодні допомагають їй опановува-ти нову технологію рентгенівської візуалізації (рис.3).І можна бути впевненими, що вже найбли-жчимчасом ми почуємо доповіді з використання томосин-тезу в клінічній практиці. Сподіваємось, що і рентге-нологи Харківської лікарні швидкої медичної допомо-ги також ділитимуться своїми результатами з колега-ми, що сприятиме більш активному впровадженнютомосинтезу в клінічну практику.

Рис. 3. Радіологи всіх поколінь знайомляться з томосинтезом

а б

УДК 616053.2073.7/ББК 57.3 У69Ури на Л.К. Опыт лу че вой ди аг нос ти ки в пе ди ат рии (наб лю де -

ния из прак ти ки). — К.: Ме ди ци на Ук ра и ны, 2009. — 124 с.В сбор ни ке обоб щен мно го лет ний опыт ра бо ты ав то ра, а так же дан -

ные оте че ст вен ной и за ру беж ной ли те ра ту ры в об лас ти при ме не ниярент ге но ло ги чес ко го и ульт раз ву ко во го ме то дов ди аг нос ти ки пре-и мущест вен но в пе ди ат ри чес кой прак ти ке.

Наз на че ние сбор ни ка — ока за ние прак ти чес кой по мо щи вра чам повоп ро сам ор га ни за ции ра бо ты в рент ген ка би не те детс ко го ле чеб но�п ро фи лак ти чес ко го уч реж де ния, вы бо ра не об хо ди мо го ме то да обсле -до ва ния де тей в конк рет ной кли ни чес кой си ту а ции, осо бен нос тей обс -ле до ва ния де тей и пу тей сни жения лу че вой наг руз ки во вре мя рент ге -но ло ги чес ко го обс ле до ва ния. В сбор ни ке предс тав лен опыт ра бо тыав то ра на пер вом оте че ст вен ном циф ро вом рент ге но ди аг нос ти чес комап па ра те.

Предс тав лен ные ра бо ты пос вя ще ны ди аг нос ти ке ост рых вос па ли -тель ных за бо ле ва ний лег ких и си нусоп нев мо па тий, по ро кам раз ви тияже лу доч но� ки шеч но го трак та, па то ло гии опор но�д ви га тель но го ап -пара та, в част нос ти дисп ла зии та зо бед рен ных сус та вов. Под роб но из -ло же на ме то ди ка обс ле до ва ния де тей при раз лич ных па то ло ги чес кихпро цес сах, об ра ще но осо бые вни ма ние на функ ци о наль ные из ме не -ния, а так же ошиб ки, ко то рое до пус ка ют ся при ди аг нос ти ке. При ве де -ны ре зуль та ты ульт раз ву ко во го скри нин га — дисп ла зии та зо бед рен -ных сус та вов.

Комп лек та ция ав то ма ти зи ро ван но го ра бо че го мес та вра ча �ре нт ге но ло га ульт раз ву ко вым ап па ра том поз во -ли ла ав то ру предс та вить пер вый опыт комп ле кс но го ис сле до ва ния па то ло гии опор но�д ви га тель ного ап па ра та.

Прак ти чес ки все лек ции и статьи бы ли опуб ли ко ва ны в жур на ле «Радіологічний вісник», три ра бо ты былипредс тав ле ны на меж ду на род ных фо ру мах.

Кни га рас счи та на на ши ро кий круг вра чей� пе ди ат ров, рент ге но ло гов, вра чей ульт раз ву ко вой ди аг ности ки,ор то пе дов, ра бо та ю щих в детс кой се ти на эта пе пер вич ной ди аг нос ти ки.

НОВІ КНИГИ

Заказать книгу можно по телефону: +38 044 503�04�39

12

Рентгенодиагностика, вследствие объективностии высокой оперативности занимает ведущее местосреди методов первичной диагностики. Ежегодно вУкраине выполняется около 20 млн обследованийорганов грудной клетки (ОГК). Этому способствуетпереход рентгенографии в начале ХХІ ст. на цифро-вую технологию. Наиболее заметно переход на циф-ровую рентгенографию проявился в переводе нацифру флюорографов. Сегодня более 30% скринин-говых аппаратов для обследования ОГК оснащеныцифровыми приемниками [1]. В результате перево-да флюорографов на цифровые методы в 5 … 10 разсократилась дозовая нагрузка на пациентов и вдесятки раз уменьшилось время получения диагнос-тической информации. Резко снизился брак приполучении рентгенограмм ОГК. Помимо флюорогра-фов, перевод на цифру коснулся рентгенографичес-ких комплексов и маммографов. Использова-ние втаких комплексах компьютерной постобработкипозволило поднять качество рентгенографическихизображений на уровень, не достижимый для тради-ционной аналоговой пленочной технологии [2].Всего в медучреждениях 1-го и 2-го уровней исполь-зуется около 1500 цифровых рентгенографическихаппаратов, что, однако, не превышает 25% отпотребности.

Методически переход на цифровую технологиюподдерживался Ассоциацией радиологов Украины,Киевским городским центром новых рентгеновскихтехнологи, а также учебными центрами научно-про-изводственного объединения «Телеоптик» и другихпредприятий отрасли. В рамках этих структур прове-дено более 200 семинаров по цифровой рентгеноди-агностике, переподготовлено более 1000 врачей —рентгенологов и около 1500 рентгенлаборантов.

Другим чрезвычайно важным процессом для рент-генодиагностики Украины начала ХХІ в. являетсябыстрое увеличение числа мультиспиральных ком-пьютерных томографов (МСКТ) в государственных(более 150) и частных (более 200) диагностическихцентрах. Используемое в томографах представле-ние диагностической информации в виде большогочисла томографических срезов кардинальным обра-зом улучшило [2] наблюдаемость патологий и про-стоту чтения диагностической информации. Попу-лярность обследований на МСКТ подтверждается [3]тем, что если средняя годовая нагрузка на рентге-нографический аппарат в Украине составляет всего28% от рациональной величины, то средняя нагрузкана МСКТ превышает 95%. К сожалению, применениеМСКТ сопровождается многократным увеличениемдозовых и финансовых нагрузок на пациентов [4]. Поэтим причинам использование МСКТ для первичнойдиагностики вызывает серьезные возражения [5].

Учитывая вышесказанное, актуальной остаетсязадача перевода на цифровую технологию рентгено-диагностических аппаратов в медучреждениях 1-го и

2-го уровней обслуживания пациентов (всего более4000 аппаратов), где должна выполняться диагнос-тика для более 90% обращений граждан. Такойперевод необходимо совместить с представлениемдиагностической информации в виде большогочисла томографических срезов без существенногоувеличения дозовой нагрузки на пациентов. Такимобразом, спустя почти 20 лет после начала исполь-зования цифровой рентгенографии начинаетсяновый этап развития рентгенодиагностики – внедре-ние в клиническую практику малодозовой томогра-фии (томосинтеза) первичной рентгенодиагностики(МТПР).

Перевод на цифровую технологию рентгеновскихаппаратов в медучреждениях 1-го и 2-го уровнейвозможен путем замены кассет с рентгеновскойпленкой, а также старых рентгеновских электронно-оптических преобразователей (РЭОП) на высокочув-ствительные динамические цифровые приемники сполем от 24х30 до 43х43 см [6]. Такая модернизацияпозволяет в рамках традиционной рентгенодиагнос-тики улучшить качество рентгеновских изображе-ний, отказаться от использования дорогостоящейрентгеновской пленки, создать электронные архивы.К сожалению, этого недостаточно для реализациималодозовой томографии в первичной рентгеноди-агностике.

Революционным техническим решением по вве-дению МТПР явилась разработка фирмой GeneralElectric (США) метода томосинтеза для маммогра-фии [2]. Этот метод предполагает ограниченноеуглами от±11o до±32o сканирование молочной желе-зы с выполнением от 11 до 65 снимков. Затем следу-ет реконструкция 40…80 томографических срезов,на которых патологии видны с большим контрастом,чем на маммографических изображениях [2]. Общаядозовая нагрузка при сканировании соответствуетвыполнению 1…3 маммограм, что значительноменьше, чем при томографии. На сегодняшний деньтомосинтез в маммографии широко используется ваппаратах экспертного класса.

Для общей рентгенографии введение МТПР былоначато на телеуправляемых столах-штативахиспользованием режима томосинтеза при проведе-нии линейной томографии. Общепризнаннымлидером в этом направлении является японскаяфирма «Шимадзу» [7]. Угол сканирования притомосинтезе обычно не превосходит±20o, а времяобследования — менее 10 с. В течение этого време-ни производят 80...120 снимков. Затем следуетреконструкция 200…400 томографических сечений,имеющих разрешающую способность до 2,0 п.л./мм,что выше, чем разрешающая способность изобра-жений МСКТ. По существующим оценкам [4], дозо-вая нагрузка при переходе на режим томосинтезауменьшается в 10 раз (пропорционально уменьше-нию угла сканирования) по сравнению со стандар-

ОТ МАЛОДОЗОВОЙ РЕНТГЕНОГРАФИИ К МАЛОДОЗОВОМУ ТОМОСИНТЕЗУС.И. Мирошниченко, А.А. Невгасимый, Ю.Н. Коваленко

Центр рентгеновских технологий АРУ, Киев


тным обследованием на МСКТ, где угол сканирова-ния составляет 360о. Более 1000 таких телеуправ-ляемых столов-штативов с режимом томосинтезаустановлено во многих странах мира, в том числе триаппарата — в Украине.

Малая дозовая нагрузка в режимах МТПР обусло-вила интерес к оценке эффективности томосинтезапри скрининговых обследованиях ОГК для выявле-ния рака легких и туберкулеза. Для онкологическихзаболеваний у хронических курильщиков вероят-ность обнаружения патологии возросла с 0,5 прирентгенографии до 0,9 при МТПР [8, 9]. Это незначи-тельно отличается от использования МСКТ, гдевероятность составила 0,97. При скрининговыхобследованиях ОГК с целью выявления туберкулезавероятность его обнаружения возросла с 0,2 прифлюорографии до 0,75 при МТПР [8,9], что такженезначительно хуже по сравнению с использованиядля этой цели МСКТ, где вероятность составила0,93. По заключению врачей, чтение изображенийтомосинтеза существенно легче чтения рентгено-графических снимков.

Следующий этап развития аппаратуры МТПР дляобщей рентгенографии начался в 2016 г., когдарежим томосинтеза был реализован на относитель-

но дешевых 2-местных рентгенографических ком-плексах, широко применяемых для «первичной рен-тгенодиагностики. Фирмы «Шимадзу» (Япония),Джозеф Бэтчарт» (Швейцария), «Телеоптик»(Украина), и «Медаппаратура» (Украина) продемон-стрировали такие 2-местные комплексы на между-народных выставках.

Для иллюстрации на рис. 1 приведено сравнениелинейных томограмм ОГК, полученных на 2-местномкомплексе традиционно на пленку, и цифровыхизображений ОГК, полученных на таком же комплек-се с помощью томосинтеза.

Очевидное преимущество качества изображенийтомографических срезов, полученных методомтомосинтеза, не требует дальнейших пояснений.Важнее отметить высокую диагностическую эффек-тивность применения томосинтеза при обследова-нии органов грудной клетки, которая на протяжениипоследних 10 лет широко обсуждается в литературе(рис. 2).

Появление на мировом рынке аппаратов с томо-синтезом для маммографии и общей рентгеногра-фии отображает тенденцию использования малодо-зовой томографии для первичной рентгенодиагнос-тики в медучреждениях 1-го и 2-го уровней. Для

Рис.1. Примеры томограмм, полученных с помощью традиционной пленочной линейной томографии — а и б — при средней дозовой нагрузке 1,2 мЗв и методом линейного томосинтеза — в и г — при среднейдозовой нагрузке 0,4 мЗв

а б

в г


подтверждения целесообразности такого использо-вания томосинтеза рассмотрим таблицу.

Данные таблицы свидетельствуют о том, чторентгенография, несмотря на высокую детальностьформируемых изображений, низкую дозовуюнагрузку на пациентов, компактность оборудованияи малую его цену, имеет такие серьезные недостат-ки, как большие ошибки в измерениях размеров ирентгеновской плотности формируемых изображе-ний. Основной же недостаток рентгенографии за-ложен в принципе формирования рентгенограмм –суммирование изображений всех слоев тела паци-ента, расположенных между рентгеновским излу-чателем и приемником. Это значительно осложняетчтение рентгенограмм и существенно снижаетэффективность рентгенографии как диагностичес-кого метода.

Преимуществом томографии, реализуемой наМСКТ, является высокая разрешающая способностьпо градациям яркости. Это позволяет наблюдать иизмерять геометрические размеры патологий оченьнизкого контраста и их рентгеновскую плотность.

Недостатками МСКТ являются большие габариты,высокая стоимость как самой аппаратуры, так и еетехнического обслуживания и ремонта, повышеннаялучевая нагрузка на пациентов.

Активное внедрение в последние годы в клини-ческую практику томосинтеза свидетельствует отом, что этот метод явился удачным компромиссоммежду рентгенографией и МСКТ. Томосинтез вцелом не заменяет обследования на МСКТ. В то жевремя режим томосинтеза значительно расширяетдиагностические возможности рентгенографии(табл.) без существенного увеличения дозовойнагрузки на пациентов. Реализация функции томо-синтеза в стандартных рентгенографических ком-плексах незначительно увеличивает стоимость аппа-ратуры, ее техническое обслуживание и ремонт.

В 2017 году количество рентгенодиагностическихаппаратов с томосинтезом в медицинских учрежде-ниях Украины увеличилось в 3 раза, поэтому можноожидать в ближайшее время наработку клиническо-го опыта применения этого нового метода рентгено-логической визуализации. Малый угол (до 40о) ска-

Рис. 2. Обобщенныйграфик результатовисследований чувстви-тельности диагностикиразличных патологийОГК, опубликованных в международныхизданиях в 2008-2015 гг. для рентгено-графии и томосинтезаотносительно МСКТ

Таблица Сравнение методик рентгеновского обследования пациентов

Характеристика Графия Томосинтез Томография

Детальность + +- -

Измерение размеров - + +

Измерение плотности - +- +

Простота чтения - + +-

Коллимирование + + -

Дозовая нагрузка + + -+

Размеры оборудования + + -

Цена оборудования + +- -

Примечание: в таблице знаком (-) помечены нереализуемые или плохо реализуемые в данном методе функ-ции, а знаком (+) – хорошо реализуемые


нирования в системах томосинтеза позволяет мно-гократно снизить дозовую нагрузку на пациентов посравнению с обследованием на МСКТ, что делаетперспективным его применение в педиатрии и дляскрининговых обследований ОГК, поскольку томо-синтез значительно расширяет диагностическиевозможности рентгенодиагностики без существен-ного увеличения дозовой нагрузки на пациентов.

ЛИТЕРАТУРА1. Коваленко Ю.М., Мірошниченко С.І. Поетапнамодернізація рентгенівського обладнання як єдинийреальний шлях оновлення матеріально-технічної базирентгенологічної служби в умовах обмеженого фінан-сування // Променева діагностика, променева тера-пія. – 2014. – №4. – С. 97-1012. Suetens P. Fundamentals of medical imaging /Cambridge university press. – 2011. – 253 p.

3. Мірошниченко С.І., Балашов С.І., Коваленко Ю.М.Променева діагностика в Україні на рівні ХХІ сторіччя –реалії і можливості // Медичний ринок. Осінь, 2016. — С. 7-13.4. Національне керівництво для лікарів, які направляютьпацієнтів на радіологічні дослідження / МОЗ України, АРУ.— К.: Медицина України, 78 с.5. Урина Л.К. Опыт лучевой диагностики в педиатрии(наблюдения из практики). – К.: Медицина Украины, 2009. — 124 с.6. Мирошниченко С.И. Цифровые приемники рентге-новских изображений. — К.: Медицина Украины, 2014. —100 с.7. Best-in-class. RADbook. – 2016. – Р. 2.8. Endo K. The Possibilities Tomosynthesis Brings to LungCancer Screening // JRC. – 2010. – 25 (6). – Р.1-6. 9. Никитин М. Возможности цифрового томосинтеза в диагностике различных форм туберкулеза легких //Russian Electronic Journal of Radiology. – 2016. – 6. – С.35-47.

УДК 611.1/.8:616-073.7ББK 53.6ISBN 978-966-8796-35-7

Г.Ю. КовальКлиническая рентгенoанатомия с основами КТ-анатомии / Под ред. Г.Ю. Коваль. — К.: Медицина Украины, 2014. — 652 с.: ил.

Данное руководство посвящено анатомическим особенностям строения орга-нов и систем человеческого организма в рентгеновском (РГ), в том числе и ком-пьютерно-томографическом (КТ) изображении.

Представлены сведения по рентген- и КТ-анатомии: костно-суставно-мышеч-ного аппарата (голова, позвоночник и шея, грудная клетка, верхняя и нижняяконечности), центральной нервной системы и органов чувств (головной и спин-ной мозг, глаз, ухо, нос и рот), органов полости грудной клетки (дыхательныйаппарат, сердце и крупные сосуды), брюшной полости (пищевой канал, печень ижелчные пути, поджелудочная железа, селезенка), таза и забрюшинного про-странства (органы мочеполовой системы и надпочечники).

Описаны укладки и методические приемы, позволяющие получить рентгенов-ское изображение определенных анатомических образований в оптимальныхусловиях для их изучения.

Внимание уделено возрастным особенностям строения и функционирования органов и систем. Акцентуированы анато-мические варианты строения в рентгеновском изображении, что очень важно для дифференциации нормальных индивиду-альных особенностей с начальными проявлениями патологических состояний. Представлены анатомические и метрическиепоказатели границ нормы начала патологии, знание которых позволяет раньше распознать заболевания.

Руководство переработано и дополнено.Книга полезна не только врачам-рентгенологам, но и специалистам смежных специальностей: хирургам, ортопедам-

травматологам, отоларингологам, окулистам, невропатологам и нейрохирургам, терапевтам и фтизиатрам.

НОВІ КНИГИ

Заказать книгу можно по телефону: +38 044 503�04�39

16

Проведенный анализ отдаленных последствийионизирующего излучения на темп старения и сос-тояние здоровья человека на примере трех круп-нейших ядерных событий (бомбардировкаХиросимы и Нагасаки, аварии на ЧернобыльскойАЭС и Фукусима–1) показал неоднозначность оце-нок этого процесса.

Вопреки распространенному среди большинстваученых мнению об отрицательном (ускоряющем)влиянии ионизирующего излучения на процессыстарения, данные исследований Фонда по изучениювоздействия ионизирующего излучения (RERF) в 70-е годы свидетельствовали об отсутствии влияниярадиации на эти процессы. Несмотря на неодноз-начность оценок влияния отдаленных эффектовионизирующей радиации на состояние здоровья итемп старения человека, есть все основания утвер-ждать, что действие ионизирующей радиации наорганизм человека следует рассматривать как уско-ряющее процессы старения. Ионизирующая радиа-ция ускоряет темп старения человека в зависимостиот полученной дозы. Молодые люди более подвер-жены ее отрицательному влиянию. Ионизирующаярадиация не только ускоряет темп старения, но взначительной мере изменяет качество этого про-цесса, усиливая характерные для него гетерохрон-ность и гетеротопность. Результатом негативноговлияния ионизирующего излучения выступает ифеномен «патологизации» старения, развития при-сущей старости полиморбидности, о чем свидетель-ствует увеличение количества диагностированныхболезней при долговременном наблюдении.

Известно, что радиационное старение в значи-тельной мере адекватно отражает процесс физиоло-гического старения, оно подчиняется тем же основ-ным закономерностям, но протекает с большей ско-ростью [12].

Данные, приведенные N. Shok [31], свидетель-ствуют об отсутствии ускорения возрастных процес-сов у лиц, перенесших атомную бомбардировку вХиросиме и Нагасаки, даже спустя 15-20 лет.

В начале 60-х годов была проведена серия иссле-дований по оценке старения оставшихся в живыхпострадавших в результате атомной бомбардировкив Хиросиме и Нагасаки. Исследования проводилисьобъединенной американо-японской группой подэгидой Комиссии по изучению последствий атомнойбомбардировки (АВСС). Работу возглавлял J. WilliamHollinsworth, являющийся в то время руководителеммедицинского сервисного центра Калифорнийскогоуниверситета в Сан-Диего.

Батарея тестов по определению биологическоговозраста (БВ) состояла из 9 показателей. Опреде-лялись: 1) эластичность кожи, 2) систолическое кро-вяное давление, 3) жизненная емкость легких, 4) си-ла кисти, 5) время угасания света, 6) вибрационнаячувствительность, 7) острота зрения, 8) острота слуха,9) уровень холестерола в сыворотке крови [23].

В дальнейшем исследования по изучению БВбыли продолжены Фондом по изучению воздейс-твия ионизирующего излучения (RERF), преемни-ком АВСС. RERF в своих исследованиях использо-вала 6 параметров оценки БВ: 1) силу кисти, 2) эластичность кожи, 3) вибрационную чувстви-тельность, 4) время угасания света, 5) остротуслуха, 6) объем аккомодации хрусталика. Вопрекираспространенному среди большинства ученыхмнению об отрицательном (ускоряющем) влиянииионизирующего излучения на процессы старения,данные исследований RERF в 70-е годы свиде-тельствовали об отсутствии влияния радиации наэти процессы.

Широкомасштабные исследования RERF по изу-чению радиационных эффектов лиц, пережившихатомную бомбардировку, продолжаются по настоя-щее время. Крупнейшим исследованием являетсякогортное исследование продолжительности жизниLife Span Study (LSS) 93 741 человека, выжившихпосле атомной бомбардировки. Хотя рак всегда былосновной проблемой среди поздних стохастическихэффектов радиационного воздействия, злокачес-твенные новообразования, и в частности новообра-зования кроветворной системы ,в LSS составляютмалую долю от общей суммы патологических сос-тояний. При этом большинство оставшихся в живыхполучили малые дозы облучения. REFR отмечает, чториск возникновения радиационно-ассоциированно-го рака чрезвычайно варьирует и что некоторыевиды доброкачественных опухолей, такие как миомаматки, также связаны с радиацией. Специфическиериски были отмечены для сердечно-сосудистыхзаболеваний: артериальной гипертензии и мозговыхинсультов [19].

RERF показал, что избыточные риски в значитель-ной степени зависят от возраста на момент облуче-ния. Риск примерно в два раза выше в возрасте 10 лет, чем в возрасте 40 лет. Медиана продолжи-тельности жизни уменьшается с увеличением дозы вразмере около 1,3 года/ Гр, но снижается более быс-трыми темпами при высоких дозах. Было подсчита-но, что на 1 Гр доля от общего числа смертности сос-тавляла примерно 60% от солидного рака, 30% от

ВЛИЯНИЕ ОТДАЛЕННЫХ ЭФФЕКТОВ ИОНИЗИРУЮЩЕГО ОБЛУЧЕНИЯНА ТЕМП СТАРЕНИЯ И ЖИЗНЕСПОСОБНОСТЬ ЧЕЛОВЕКА (ХИРОСИМА И НАГАСАКИ, ЧЕРНОБЫЛЬ И ФУКУСИМА)

УДК 612.67.004.6 477):616.1-053.9

Н.Г. Ахаладзе1, Д.С. Мечев2, А.И. Авраменко2, Л.В. Романенко3

1Государственное учреждение «Институт геронтологии им. Д.Ф. Чеботарева НАМН Украины»2Национальная медицинская академия последипломного образования МЗ Украины3КЗ КОР «Киевский областной онкологический диспансер»

Радіаційна медицина / Радиационная медицина


других, кроме рака заболеваний, а также 10% от лей-кемии [21].

Поздние эффекты ионизирующего облучениявключают в себя повышенный риск смертности.Модели трансгенерационных эффектов предсказы-вают увеличение генетических заболеваний у детей,подвергшихся воздействию радиации. Но до настоя-щего времени не получено никаких четких эпиде-миологических наследственных эффектов радиаци-онного воздействия на человека. Данные проспек-тивного когортного исследования, где оценивалисостояние здоровья 75 327 детей, пережившихатомную бомбардировку в Хиросиме и Нагаса-ки, атакже необлученный контроль рожденных в пе-риодс 1946 по 1984 год не показали никаких признаковвредного воздействия по прошествии 62 лет [22].

Когортные исследования продолжительностижизни the Life Span Study (LSS) y японцев, пережив-ших атомные бомбардировки Хиросимы и Нагасаки,считаются самым надежным источником информа-ции об этих последствиях на здоровье человека из-за размера когорты, охватывающей оба пола и всевозрастные группы, а также из-за широкого спектраполученных доз облучения. По этой причине LSSстало основой для оценки рисков в системеМеждународной комиссии по радиологическойзащите. В целом выжившие имеют четко связанныйс радиацией повышенный риск развития рака.Особенно это касается детей, которые имеют болеевысокий риск радиационно-индуцированного рака.Однако до сих пор нет ясности в отношение влияниямалых доз радиации (≤0,1 Гр) на риск сердечно-сосудистых заболеваний и некоторых других нера-ковых заболеваний. Не были обнаружены и наслед-ственные эффекты у детей, переживших атомнуюбомбардировку. Вопрос потенциальных послед-ствий влияния низких доз радиации на здоровье какна Фукусиме, так и на Чернобыльской АЭС остаетсядо сих пор открытым [25].

Результаты проспективных когортных исследова-ний 120 321 человека, переживших атомную бом-бардировку Хиросимы и Нагасаки, вносят опреде-ленную ясность в противоречивые заявления в отно-шении биологических и медицинских последствийвоздействия низких доз радиации. 45-летние иссле-дования не подтверждают утверждения о том, чтопродолжительность жизни оставшихся в живыхвыше, чем у лиц, не подвергшихся облучению [18].

Несмотря на то, что с момента аварии на ЧАЭСпрошло 30 лет, оценка влияния этой экологическойкатастрофы на жизнеспособность, здоровье и темпстарения организма человека остается неясной.

Определение интегрального биологическоговозраста (БВ) у лиц, принимавших участие в ликви-дации последствий аварии на ЧАЭС, свидетельству-ет о значительном влиянии ионизирующего излуче-ния на ускорение темпов постарения организма вцелом [4, 6, 9, 10]

При этом отмечается определенная возрастнаязависимость: молодые люди более чувствительны кдействию ионизирующего излучения, чем лицастаршего возраста. Определены также факторыускоренного старения опорно-двигательного аппа-рата среди населения территорий жесткого радиа-ционного контроля и участников ликвидации послед-ствий аварии (УЛПА) [11].

Зарегистрированы признаки ускоренного старе-ния органа зрения у УЛПА [13,14]. Интересно, что винтервале трехлетней экспозиции существенноговлияния на состояние сердечно-сосудистой и дыха-тельной систем не обнаружено.

Из 306 человек из числа работающих на ЧАЭСпосле катастрофы синдром ускоренного старениявыявлен у 81% мужчин и 77% женщин. Эти данные,полученные A.M. Polyukhov et al. [28], дали авторамоснование для формирования концепции прежде-временного старения под воздействием ионизиру-ющего излучения как формы ускоренного старения.

Комплексное психофизиологическое исследова-ние 150 мужчин-УЛПА на ЧАЭС показало достовер-ное снижение уровня биопотенциалов ЭЭГ, повы-шенную истощаемость, нарушение памяти, сниже-ние качества выполнения всех когнитивных тестов.Подобный характер нарушения высших психическихфункций людей, подвергшихся воздействию малыхдоз радиации, соответствует признакам раннегостарения [7].

Известно, что полиморбидность, дегенеративно-дистрофические изменения в различных органах итканях – характерный признак стареющего организ-ма. Анализ 214 историй болезни УЛПА на ЧАЭС, про-ходивших обследование в 2000 году, показал, чтоколичество установленных диагнозов на 1 пациентасоставило 10,6, что в сравнении с контрольной груп-пой в 2,4 раза выше. Накапливание большего коли-чества болезней в возрасте, не относящихся к пожи-лому и старческому (35-58 лет), приведшие к инва-лидизации, свидетельствует о преждевременномстарении организма в отдаленные сроки после облу-чения в малых дозах [15].

10-летнее долговременное наблюдение за 942 ин-валидами-УЛПА в возрасте 50-70 лет позволилосделать вывод об особенностях старения организ-ма. Помимо наружного радиационного воздействия,исследователи отмечают целый ряд факторов,отрицательно влияющих на организм человека. Этоинкорпорированные радионуклиды, массивное воз-действие психологических факторов, детергенты,использовавшиеся при дезактивации. В результатев 42% случаев основной причиной инвалидностибыли цереброваскулярные заболевания, дегенера-тивные заболевания опорно-двигательного аппара-та, заболевания ЖКТ, сахарный диабет 2-го типа, чтов целом соответствует картине преждевременногостарения [8].

Проведенный сравнительный анализ данных БВ иклинико-лабораторных показателей нейроэндок-ринной, иммунной и антиоксидантной систем вы-явил изменения, характеризующие процесс преж-девременного старения УЛПА на ЧАЭС. По мере уве-личения БВ у УЛПА наблюдается усиление проявле-ний дисгормональных нарушений. Установленыположительные корреляционные связи между БВ исодержанием кортизола, инсулина, глюкозы, про-воспалительных цитокинов ФНО-альфа в сывороткепериферической крови [2].

Исследования, проведенные в 1995-1996 гг., атакже в 2003-2004 гг. на базе Научно-лечебного цен-тра ВМФ РФ, показали, что БВ большинства ветера-нов-ликвидаторов радиационных аварий (офицерызапаса, служившие на Северном или Тихоокеанскомфлотах, УЛПА на ЧАЭС, офицеры запаса, служившие


на атомных подводных лодках) значительно превы-шает среднепопуляционный стандарт. Наряду сэтим выявлена прямая связь между увеличениемфункционального класса БВ и продолжительностьюслужбы на ВМФ, подводных лодках и надводныхкораблях [1].

Профессиональная деятельность лиц, входящихв подразделения особого риска (ПОР) МО РФ, связа-на с воздействием специфических факторов (в пер-вую очередь ионизирующей радиации). Результатыоценки БВ у ветеранов ПОР в отдаленном периодесвидетельствуют о значительном его превышении(на 5,5 года). Это сопровождалось полиморбиднос-тью, увеличением общесоматической и психосома-тической заболеваемости [5].

Долгосрочные эффекты проявления малых дозрадиации на здоровье УЛПА на ЧАЭС проявлялись вповышении проявления признаков общих воспали-тельных реакций, таких как увеличение количествалейкоцитов, непропорционально большое количес-тво моноцитов, увеличение уровня цитокинов (интер-ферон-альфа, фактор некроза опухоли бета) [30].

Результаты долгосрочного проспективногоисследования (1990-2014 гг.) УЛПА на ЧАЭС, прове-денного в Московском научно-исследовательскоминституте психиатрии, свидетельствуют о раннейцереброваскулярной патологии, вписывающейся вконцепцию психоорганического синдрома [26].

Эпидемиологические исследования пострадав-шего населения по прошествии 30 лет послеЧернобыльской катастрофы позволили получитьважные данные о связи между радиацией и раком,особенно щитовидной железы. Это прежде всегокасается детей и подростков, подвергшихся воз-действию радиоактивного йода. Данные о рискахзаболевания раком щитовидной железы в другихвозрастных группах нельзя считать доказанными.Хотя некоторые исследования трудно интерпрети-ровать из-за методологических ограничений,исследования 5-летней давности УЛПА на ЧАЭСпредставили ряд доказательств повышенных рис-ков лейкемии, катаракты, а также кардиоваскуляр-ной патологии как результат воздействия малыхдоз радиации [17].

Значение лонгитудинальных наблюдений дляоценки истинности прогноза темпов старения ненуждается в обсуждении. Динамические наблюде-ния за УЛПА через 5 лет после 1-го исследования (ав целом через 8 лет после аварии на ЧАЭС) предос-тавили нам возможность проследить за изменения-ми БВ и кардиопульмонального возраста [3].

В лонгитудинальных исследованиях в сравнениис поперечными более заметны негативные дозо-зависимые эффекты облучения: у больных, перенес-ших острую лучевую болезнь индексы БВ через 8 летувеличились вдвое (11,5±2,3 усл. лет против 5,4±1,4 усл. лет). В таблице 1 представлена динамикастатистически значимых показателей, формирую-щих биологический и кардиопульмональный возрастза 8 лет с момента аварии на ЧАЭС.

Как видим, дезинтеграционные процессы уско-ренного старения, обусловленные негативнымвлиянием ионизирующего излучения, приводят кизменениям, которые условно можно разделить надве категории: 1) изменения преимущественноорганического характера (о чем свидетельствуетухудшение упруго-вязкого состояния артерий –показатели скорости распространения пульсовойволны по сосудам эластического и мышечноготипов); 2) изменения преимущественно функцио-нальные (ухудшение показателей статическойбалансировки, задержки дыхания на вдохе), коли-чественная характеристика которых содержит всебе определенный элемент субъективного влия-ния самого исследуемого.

Как известно, старение, наряду с универсаль-ностью, характеризуется гетерохронностью и гете-ротопностью изменений. Ионизирующая радиацияусиливает эти особенности старения. При этом,отдельные оценочные критерии БВ могут нестизначительно большую информацию о характеревозрастных процессов, чем интегральный показа-тель. Так, результаты факторного анализа свиде-тельствуют о том, что на протяжении 8 лет прои-зошла трансформация факторов, формирующихбиологический возраст ЛПА (табл. 2). Если глав-ным фактором во время 1-го исследования, нарядус хронологическим возрастом, было артериальное

Таблица 1Изменения значений статистически значимых показателей, формирующих биологический

и кардиопульмональный возраст ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС, за 8 лет (M±m)

Показатель 1-е исследование Изменения за 8 лет

Задержка дыхания на вдохе, с 77,3±7,9 - 30,8±4,8 **

Статическая балансировка, с 58,0±9,8 - 32,7±2,7 **

Скорость распространения пульсовой волны по аорте, м/c

6,99±0,40 0,80±0,10 *

Скорость распространения пульсовой волны по лучевой артерии, м/c

7,92 ±0,60 1,62 ±0,05 **

Скорость распространения пульсовой волны по бедренной артерии, м/c

9,57±0,62 1,63±0,05 **

Количество диагностированных болезней, отн. ед. 4,0±0,3 0,5±0,03 *

Примечание. Достоверность изменений: * — Р < 0,05, ** — P < 0,01.


давление, то со временем произошла своеобраз-ная «патологизация» процесса старения, что отра-зилось в увеличении количества диагностирован-ных болезней (КДБ) и увеличении влияния фактораСОЗ (субъективной оценки здоровья).

У ЛПА на ЧАЭС реализация негативного влияниядействия ионизирующего излучения на темп ста-рения происходит через определенный отрезоквремени. Наблюдается процесс ускоренной «пато-логизации», которая и обуславливает процессускоренного старения. Нозологически «патологи-зация» старения выражается в увеличении частотынейроциркуляторной дистонии по гипертоническо-му типу, учащении частоты гипертензивных кризову больных артериальной гипертензией, учащениибронхообструктивных заболеваний легких и обли-терирующего атеросклероза нижних конечностей.

Такие исследователи, как Cuttler J.M. (2007)[20], считают, что значимость Чернобыльской тра-гедии в значительной степени преувеличена из-застраха, который был внушен человечеству. Авторсчитает, что окружающая среда включает в себяизлучение от природных источников различнойинтенсивности, к которому все живые существаприспособились. По его мнению, малые дозырадиации уменьшают случаи рака и врожденныхпороков развития; высокие же дозы оказываютпротивоположный эффект. Поэтому усилия орга-низаций по радиационной защите человека отмалых доз радиации не приносят никакой пользы.

Мнение J.M. Cuttler разделяет российский уче-ный S.V. Jargin (2012), утверждающий, что меди-цинские последствия аварии на ЧернобыльскойАЭС были преувеличены, чтобы задушить развитиеатомной энергетики и поднять цены на ископае-мые виды топлива (уголь, нефть) [24].

«Ионизирующее излучение и старение: омоло-жение старой идеи» так назвал свою статьюРичард Ричардсон [29], доктор философии отде-ления по атомной энергии Канады. В 60-е годы ХХ в. идея, что ионизирующее излучение вызываетпреждевременное старение, была отклонена иутверждалось, что радиационные последствияограничиваются лишь новообразованиями (сто-хастическими эффектами). В последнее времярадиационное излучение стало ассоциироваться сшироким спектром возрастных заболеваний, вчастности сердечно-сосудистыми, хотя некоторыеболезни, такие как диабет, инфекционные заболе-вания и деменция, не входят в зону радиационногориска. При этом радиационные риски в настоящеевремя распространяются на заболевания органовпищеварения, дыхательных путей.

В целом радиационно-опосредованное старе-ние, как представляется Richard B. Richardson(2009), в большей степени связано с вредным воз-

действием свободных радикалов, апоптозом ивоспалением, а не дисфункциональными метабо-лическими процессами.

В течение уже почти 100 лет эпидемиологичес-кие исследования популяций людей, подвергших-ся воздействию ионизирующей радиации, предо-ставили огромный материал, касающийся рискадля здоровья. Показано, что высокие дозы, вызы-вающие гибель клеток (чаше костного мозга),могут привести к смерти. Эффекты малих доз носятстохастический характер и связаны с повышеннымриском возникновения рака, наследственных гене-тических дефектов у детей, облученных родителей,Однако последнее еще предстоит убедительнопродемонстрировать. Основным вопросом вобласти радиационной эпидемиологии остаетсяуровень риска низких доз облучения (<100 мЗв).В радиационной эпидемиологии, наряду с утвер-ждением «чем меньше доза, тем ниже риск», чрез-вычайно трудным является выявление любого уве-личения различных видов рака при низких дозахоблучения. Необходимо отметить, что исследова-ния популяций, подвергшихся воздействию малыхдоз радиации, ограничены в своих возможностях всвязи с тем, что такие факторы образа жизни, каккурение и рентгеновские исследования, могут взначительной степени исказить полученныерезультаты. Помимо этого, крайний психологичес-кий стресс, вызванный потерей близких людейпосле цунами, и крупномасштабная эвакуация(Фукусима-1) ограничивают получение достовер-ной информации о возможных рисках для здоровьямалых доз радиации [16].

Несмотря на неоднозначность оценок влиянияотдаленных эффектов, есть все основания утвер-ждать, что:

1. Действие ионизирующей радиации на сос-тояние здоровья и темп старения человека следу-ет рассматривать как ускоряющее процессы ста-рения организма.

2. Ионизирующая радиация ускоряет темп ста-рения человека в зависимости от полученнойдозы.

3. Молодые люди более подвержены ее отрица-тельному влиянию.

4. Ионизирующая радиация не только ускоряеттемп старения, но в значительной мере изменяеткачество этого процесса, усиливая характерныедля него гетерохронность и гетеротопность.

5. Результатом негативного влияния ионизи-рующего излучения выступает и феномен «патоло-гизации» старения, развития присущей старостиполиморбидности, о чем свидетельствует увеличе-ние количества диагностированных болезней придолговременном наблюдении.

Таблица 2Изменения состава факторов, формирующих биологический возраст

у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС, за 8 лет

Фактор 1-е исследование 2-е исследование

І Артериальное давление (r=0,87) КДБ (r=0,94)

ІІСтатическая балансировка

(r = - 0,87)СОЗ (r=0, 95)


6. Наблюдаемый процесс ускоренной «патоло-гизации» (увеличение количества нозологическихформ заболеваний) в значительной мере обуслав-ливает процесс ускоренного старения

ЛИТЕРАТУРA1. Алишев Н.В. и др. Показатели биологическоговозраста и ускоренное старение у ликвидаторовпоследствий радиационных аварий // Успехи геронтол.-2006. — № 186. — С. 110-124.2. Алхутова Н.А. Клинико-лабораторные критерии уско-ренного старения участников ликвидации последствийаварии на Чернобыльской АЭС: автореф. дис. насоискание уч. степ. канд. биол. наук. – Санкт-Петербург,2005. — 22 с.3. Ахаладзе Н.Г., Ена Л.М. Биологический возраст чело-века. Оценка темпа старения, состояния здоровья ижизнеспособности. – К.; Ирпень: ВТФ «Перун», 2009. —224 с.4. Бернович О.В., Петравчук Л.В. Основные тенденциисмертности ликвидаторов последствий аварии наЧАЭС, проживающих в Киеве // Чернобыльская тра-гедия и здоровье киевлян через 10 лет. Сборник научно-практических работ. — К., 1996. — С. 25-26.5. Блощинский И.А. Результаты оценки состояния здоро-вья ветеранов подразделений особого риска // Вестн.Психотерапии. — 2007. — № 226. — С. 8-10.6. Грицай Н.М., Литвиненко Н.В. Малі дози іонізуючого ви-промінювання як фактор ризику прискореного старін-ня // Прискорене старіння та шляхи його профілактики:Матеріали 2-ї науково-практичної конференції з між-народною участю (Одеса, 18-19 жовтня 2001 р.). – К., 2001. — С.78-80.

7. Жаворонкова Л.А. с соавт. Психофизиологическиемаркеры старения после воздействия малых дозрадиации (последствия аварии на ЧернобыльскойАЭС) // 7 Международная научно-практическаяконференция «Пожилой больной. Качество жизни»,Москва, 1-3 окт., 2002 // Клин. Геронтол. — 2002. — Т.8, № 9. — С.60.8. Зубовский Г.А., Малова Ю.В. Особенности старенияорганизма у участников ликвидации последствийаварии (ЛПА) на ЧАЭС // 7 Международная научно-практическая конференция «Пожилой больной.Качество жизни», Москва, 1-3 окт., 2002 // Клин. Герон-тол. – 2002. — Т. 8, № 96. — С. 82.9. Коваленко А.Н. Геронтогенные эффекты у участниковликвидации последствий аварии на ЧАЭС (фено-менология и синдромология) // Прискорене старіння ташляхи його профілактики: Матеріали 2-ї науково-практичної конференції з міжнародною участю (Одеса,18-19 жовтня 2001 р.). — К., — 2001. — С.85-88.10. Москалев Ю.И. Отдаленные последствия ионизи-рующих излучений. — М.: Медицина,1991. — 458 с.11. Поворознюк В.В., Подрушняк Е.П., Коштура И.Д. Струк-турно-функциональное состояние костно-мышечнойсистемы у лиц разного возраста, подвергшихся воз-действию малых доз ионизирующего излучения и путиего коррекции // Проблемы старения и долголетия. —1995. — 5, № 3-4. — С. 227-238.12. Руднев М.И. Концепция механизма биологическоговоздействия малых доз радиации / Тезисы докладов 3-й Международной конференции «Медицинскиепоследствия Чернобыльской катастрофы: итоги 15-летних исследований» (4-8 июня 2001 г., Киев, Украина) //Международный журнал радиационной медицины. –2001. — 3, № 1-2. — С. 281-282.13. Умовист Н.М. Признаки преждевременного старенияоргана зрения у лиц, подвергшихся воздействию

ионизирующего излучения при ликвидации последствийаварии на Чернобыльской АЭС // Тез.докл. II Нац.конгресу геронтологів і геріатрів України. — К., 1994. — Ч.II. — С.622.14. Федирко П.А., Бузунов В.А. Чернобыль и синдромпреждевременного старения (по данным обследо-вания органа зрения участников ликвидации последс-твий катастрофы на ЧАЭС) // Проблемы старения идолголетия. — 2000. — Т. 6., № 36. — С. 250-255.15. Холодова Н.Б., Зубовский Г.А. Полиморбидность- каксиндром преждевременного старения в отдаленныесроки после облучения малыми дозами // 7 Междуна-родная научно-практическая конференция «Пожилойбольной. Качество жизни», Москва, 1-3 окт., 2002 // Клин.Геронтол. — 2002. — Т.8, № 9. — С.86.16. Boice J.D. Radiation epidemiology: a perspective on Fu-kusihima // J. Radiol.Prot. — 2012 Mar. — 32 (1). — P.33-40.17. Cardis E., Hatch M. The Chernobyl accident-an epide-miological perspective // Clin. Oncol. — 2011. May. —23(4). — P. 251-260.18. Cologne J.D., Preston D.L. Longevity of atomic-bombsurvivos // Lancet. — 2000. — Jul 22; 356 (9226). — P.303-307. 19. Cullings H.M. Impact on the Japanese atomic bomb sur-vivors of radiation received from the bombs // Health Phys. –2014. — Feb. — N 106(2). — P.281-293.20. Cuttler J.M. Health effects of low level radiation: whenwill we acknowledge the reality? // Dose Response. — 2007Sept. — 5(4). — P. 292-298.21. Douple E.B., Mabuchi K., Cullings H.M., Preston D.L.,Kodama K., Shimizu Y., Fujiwara S., Shore R.E. Long-term radi-ation-related healyh effects in a unique human population:lessons learned from the atomic bomb survivors of Hiroshimaand Nagasaki // Disaster Med. public Heajth Prep. — 2011Mar. — 5 (Suppl. 1). — P. 122-133.22. Grant E.J., Furukawa K., Sakata R., Sugiyama H.,Sadakane A., Takahashi I., Utada M., Shimizu, Ozasa K. Riskof death among children of atomic bomb survivors after 62 years of follow-up: a cohort study // Lancet Oncol. —2015 Oct. — 16 (13). — P.1316-1323.23. Hollingsworth W. The Hiroshima Studies of PhysiologicalAge: A Historical Note // Practical Handbook of HumanBiological Age Determination / Ed. By Arthur K. Balin. — CRCPress6. — 19946. — P.15-20.24. Jargin S.V. Hormesis and radiation safety norms // Hum.Exp. Toxicol. — 2012 Jul. — Vol. 31, № 7. — P. 671-67.25. Kamiya K., Ozasa K., Akiba S., Niwa O., Kodama K.,Takamura N., Zharieva E.K,, Kimura Y., Wakeford R. Long-term effects of radiation exposure on health // Lancet. —2015 Aug. — 386 (9992). — P. 469-478.26. Krasnov V., Kryukov V., Samedova E., Emelianova I.,Ryzhova I. Early aging in Chernobyl clean-up workers: long-term study // Biomed. Res. Int. — 2015.27. Orgiazzi J. Radiation-related health effects of major nuc-lear events // Rev. Prat. — 2015. — Jan. — 65 (1). — P. 93-94.28. Polykhov A.M., Kobsar .IV., Grebelnik V.I., Voitenko V.P.The accelerated occurence of age-related changes oforganism in Chernobyl workers: A radiation-inducedprogeroid syndrome // Exp. Gerontol. — 2000. — Vol. 35, N 1. — P. 105-115.29. Richard B. Richardson. Ionizing radiation and aging: reju-venating an old idea // Aging (Albany NY). — 2009 Nov. —1(11). — P. 887-902.30. Senyuk OF., Kavsan V.M., Muller W.E., Schroder H.C. Long-term effects of low-dose irradiation on human health // CellMol. Biol. — 2002 Jun. — 48 (4). — P. 393-409.31. Shock N.W. Normal Human Aging. Baltimore // NIH Publi-cation № 84. — 2450. — 1984. — P. 36-39.

21

ВступНа сьогодні золотим стандартом діагностики

пухлин головного мозку є магнітно-резонанснатомографія (МРТ). У випадках із наявністю об`єк-тивних застережень до проведення МРТ застосо-вують комп`ютерну томографію (КТ), тоді як одно-фотонна емісійна комп`ютерна томографія (ОФЕКТ)та позитронна емісійна томографія (ПЕТ) застосо-вуються як допоміжні методи, що дозволяють отри-мати інформацію стосовно функціональних харак-теристик та метаболічної активності виявленоїпатології [1, 2]. У сучасній діагностичній практицішироко застосовується суміщення даних, отрима-них від різних візуалізаційних діагностичних мето-дик, що дає змогу доповнити та уточнити отримануінформацію [3, 4].

Рутинні КТ та МРТ мають високу просторовуроздільну здатність діагностичних зображень,можуть детально відображати локалізацію, поши-реність, структурну неоднорідність пухлинного ура-ження, але обмежені в оцінці функціональногостану елементів неопластичного процесу, що вокремих випадках може призводити до діагностич-них неточностей та помилок.

Структурна неоднорідність злоякісних утворень,постопераційні кістозно-дистрофічні зміни, ділянкипостпроменевого патоморфозу та запально-некротичні процеси зазвичай викликають складно-щі стосовно морфофункціональної диференціаціїкомпонентів цих об’ємних процесів та чіткого виді-лення ділянок активно проліферуючої або життє-здатної пухлинної тканини від клінічно незначущихелементів.

ОФЕКТ та ПЕТ, завдяки високоспецифічнимтуморотропним РФП, що нагромаджуються внут-рішньоклітинно, з високою точністю диференцію-ють вогнища активно проліферуючої або життє-здатної пухлинної тканини на тлі інших структурнихелементів неопластичного об’ємного процесу.Метод ОФЕКТ успішно візуалізує вогнища продов-женого росту та елементи постпроменевого пато-морфозу, але через особливості формування сцин-тиграфічного зображення та його порівняно низькупросторову роздільну здатність обмежений у топіч-ній прив’язці фокусів гіперфіксації маркерної речо-вини до структурних елементів пухлинного процесу.

Очевидним розв`язанням зазначених обмеженьнаведених вище методів нейровізуалізації пухлинголовного мозку стала інтеграція зображень струк-турно-анатомічних та функціональних діагностич-них модальностей, що компенсує зазначені недолі-ки за рахунок їх комплементарного доповнення.

Розвиток комп’ютерної техніки та спеціалізова-

ного програмного забезпечення (ПЗ) останнімидесятиріччями призвів до появи можливостей рет-роспективної інтеграції даних томографічних зоб-ражень різних модальностей, зокрема ОФЕКТ таМРТ (Studholme С., 1997). Методика інтеграціїданих мультимодальних діагностичних зображеньпостійно вдосконалюється та спрощується, щоробить її більш зручною та доступною до рутинногозастосування (Fabbri C., 2012; Delbeke D., 2010).

У клінічній практиці такий підхід успішно застосо-вується для визначення локалізації, поширеності,ступеня анаплазії, ділянок малігнізації утворень,динамічного спостереження та контролю ефектив-ності проведеного лікування. Також мультимодальнізображення слугують орієнтирами для проведеннястереотаксичної біопсії, під час планування проме-невої терапії, радіохірургії та під час хірургічноголікування із застосуванням систем нейронавігації(Delbeke D., 2010; Wiest P., 2001; Delmaire C., 2015).

Інформація, отримана шляхом інтеграції зобра-жень структурно-анатомічних та функціональнихметодів візуалізації під час діагностики пухлин,дозволяє суттєво підвищити чутливість, специфіч-ність та точність діагностичних результатів порівня-но з дослідженнями, проведеними без співстав-лення, а отримані додатково діагностичні данідозволяють оптимізувати тактику лікування(Schoder H., 2004).

На сьогодні існує широкий перелік ПЗ, що здатнезабезпечувати інтеграцію дистанційно отриманихтомографічних даних різних модальностей, середних: 3D-slicer, RView, Osirix, Vitrea, Efilm тощо.Найбільш зручне ПЗ для інтеграції даних розробленена засадах теорії інформації, не потребує встанов-лення зовнішніх маркерів для прив’язки зображеньабо фіксованого положення тіла пацієнта.

За допомогою такого ПЗ інтеграція тривимірнихтомографічних даних виконується повністю авто-матично, базуючись на співреєстрації критеріївкількісних та просторових характеристик вокселіврізних модальностей та подальшій нормалізації(підлаштуванні) однієї з модальностей під визначе-ні стандартизовані закономірності розташуванняподібних вокселів обох суміщуваних серій зобра-жень. Такий підхід дає можливість інтегрувати данізображень із різними матрицями збору даних,наприклад співставляти матриці 128х128 (у випад-ку ОФЕКТ) та 256х256 або 512х512 (МРТ та КТ).

Методика інтеграції данихНижче ми пропонуємо детально розглянути

методику ретроспективної інтеграції данихОФЕКТ/МРТ та ОФЕКТ/КТ із застосуванням ПЗRView 9.075BQT [5].

Майстер-клас із ретроспективного формування та аналізу інтегрованих структурно-функціональних томографічних

зображень у діагностиці пухлин головного мозкуС.С. Коваль1, С.С. Макеєв1, О.В. Щербіна 2, Т.Г. Новікова 11ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України», Київ2Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Київ


Стандартизовані протоколи збору данихОФЕКТ, МРТ та КТ описані у відповідних методич-них рекомендаціях профільних національних асо-ціацій та товариств.

Отримані діагностичні зображення МРТ, КТ таОФЕКТ слід конвертувати у спеціалізований медич-ний формат файлів «Dicom».

Робоче вікно ПЗ RView 9.075BQT складається з9 функціональних сегментів, 3 верхні сегменти при-значені для статичного зображення (referenceimage) у трьох проекціях (аксилярній, сагітальній такорональній), відносно якого відбувається підлаш-тування плаваючого зображення (floating image),що розташовується у 3 середніх сегментах. Тринижні сегменти автоматично заповнюються інтег-рованими зображеннями з двох верхніх рядів сег-ментів (статичні та плаваючі зображення в 3 проек-ціях).

Насамперед у робоче вікно програми заванта-жується статичне зображення, в разі якого завждивиступає більш деталізована модальність, з чітки-ми анатомічними орієнтирами (МРТ або КТ). Післяцього завантажується плаваюче зображення(ОФЕКТ або ПЕТ).

Усі завантажені модальності згладжуються тафільтруються за допомогою відповідного інстру-менту «interpolation tool». Найбільш доцільнимвидається трилінійне згладжування контурів «3lin-ear». Після згладжування зображень застосовуєть-ся інтеграційний інструмент «alignment tool» якийавтоматично виконує суміщення статичного та пла-ваючого зображень у 3 сегментах нижнього рядуробочого вікна програми (рис. 1). Інструмент надаєтри варіанти підходів до інтеграції зображень: «localrefine», «fast approximation» та «detailed approxima-

tion» – вони відрізняються за ступенем деталізації увизначенні закономірностей розташування воксе-лів суміщуваних зображень.

Після інтеграції даних застосовується колірнийінструмент «color tool», за допомогою якого можнапідібрати найбільш інформативну схему забар-влення та визначити необхідний ступінь прозоростіінтегрованих зображень залежно в діагностичногозавдання.

Сформовані інтегровані зображення можнапереглядати у всіх проекціях та формувати товщи-ну зрізів 1,5, 3,0 та 6,0 мм. Отримані дані можнароздруковувати на плівці, папері або конвертуватиу будь який сучасний формат файлів зображень.Універсальний архів кінцевих даних суміщення зоб-ражень ОФЕКТ/МРТ сформований із файлів фор-мату «png».

Методика аналізу даних та оцінки ефектив-ності застосування мультимодальних інтегро-ваних зображень для діагностики пухлинголовного мозку.

Нижче викладено методику оцінки ефективностізастосування мультимодальних інтегрованих зоб-ражень на прикладі інтеграції даних ОФЕКТ/МРТ. Зцією метою нами запропоновані такі параметри:чутливість, специфічність та точність (табл.).

Чутливість методу – це частка позитивнихрезультатів ОФЕКТ, МРТ або інтегрованих данихОФЕКТ/МРТ у групі пацієнтів із злоякісними пухли-нами головного мозку. Чутливість методів розрахо-вувалась за формулою: (Ч) = (ІП / (ІП + ХН)) х 100%.

Специфічність методу – це частка негативнихрезультатів ОФЕКТ, МРТ або інтегрованих данихОФЕКТ/МРТ у групі пацієнтів із пухлинами низького

Рис. 1. Загальний вигляд робочого вікна програми RView 9.075BQT із завантаженими даними МРТ та ОФЕКТголовного мозку в трьох проекціях без патологічних змін


ступеня анаплазії. Специфічність методів розрахо-вувалась за формулою: (С) = (ІН / (ХП + ІН)) х 100%.

Також визначалась точність методу як пропор-ція істинних результатів (ІП та ІН) у загальній групіпацієнтів. Точність методу розраховувалась заформулою: (Т) = (ІП + ІН / ІП + ХП + ХН + ІН) х 100%.

Аналіз зображень МРТ, ОФЕКТ та інтегрованихданих ОФЕКТ/МРТ запропоновано проводити затакими критеріями:— якісна візуальна оцінка томографічних зобра-

жень, характер розподілу радіофармацевтично-го препарату (РФП) та/або МР-контрастноїречовини (визначити наявність об’ємних утво-рень, ділянок нагромадження РФП/МР-кон-трастної речовини, їх співвідношення та відпо-відність);

— форма, контур, розміри (вимірювання у см),структура, поширеність та співвідношення зоточуючими тканинами;

— кількісний аналіз нагромадження РФП у пухлин-них вогнищах (проводити розрахунок КА як спів-відношення нагромадження радіоізотопу в зоніінтересу (новоутворення) та контрлатеральнійділянці головного мозку).Під час аналізу інтегрованих зображень ОФЕКТ

та МРТ запропоновано диференціювати характерструктурних елементів неопластичного процесубазучись на даних стосовно незбігу нагромаджен-ня туморотропного РФП із МР-контрастною речо-виною (рис. 2).

Із схеми, наведеної на рис. 2, випливає, щопісля інтеграції даних ОФЕКТ/МРТ у випадку нако-пичення в структурі пухлини лише МР-контрастноїречовини така ділянка розцінювалась як ХП, у разінагромадження лише РФП – як ХН, у випадках збігуданих — накопичення обох маркерних речовини ІПабо ІН. Також слід зазначити, що у випадках, коли вструктурі новоутворень, окрім ділянок ІП або ІН,визначались вогнища ХП або ХН, загальнийрезультат оцінювався на користь останніх.

Приклади практичного застосування запро-понованого діагностичного алгоритму.

У спостереженні № 1 у проекції солідного ком-понента анапластичної гліоми ІІІ ступеня злоякіс-ності правої лобної частки головного мозку, крімділянки зі збігом накопичення обох маркернихречовин, було визначено декілька фокусів нагро-мадження МР-контрастної речовини, що були роз-цінені як хибнопозитивний результат (ділянкинепухлинної природи), та окреме вогнище гіпер-фіксації туморотропного РФП (активна проліфера-ція пухлинної тканини), яке було кваліфіковане якхибнонегативний результат через відсутність нако-пичення МР-контрастної речовини (рис. 3).

У спостереженні № 2 у хворого з продовженимростом анапластичної олігодендрогліоми ІІІ ступе-ня злоякісності лівої скронево-тім’яної ділянкиголовного мозку після інтеграції даних ОФЕКТ/МРТ,окрім ділянок збігу нагромадження обох маркерних

Таблиця

Таблиця розрахунку чутливості, специфічності та точності даних ОФЕКТ/МРТ у діагностиці злоякісних пухлин головного мозку

Методи і методика,

що підлягають аналізу

Результат

Гістологічна верифікація пухлини

Розрахунок

Виявлені ознакизлоякісного ново-утворення (нагро-

мадження РФП абоМР-контрастнихречовин тощо)

Пухлина не виявле-на або виявлене

утворення безнагромадженняМР-контрастних

речовин

МРТ, ОФЕКТта ОФЕКТ/МРТ

Негативний(ХН) фальшнегатив-

не значення

(ІН)істиннонегативне

значення(ХН+ІН)

Позитивний(ІП) істиннопозитив-

ний результат

(ХП)фальшпозитивний

результат(ІП+ХП)

Розрахунок (ХН+ІП) (ІН+ХП)

Рис. 2. Схематичне зображення методики аналізуданих інтегрованих томографічних зображеньОФЕКТ та МРТ з урахуванням структурної неоднорід-ності пухлин


речовин (ділянки продовженого росту), були дифе-ренційовані окремі вогнища накопичення МР-кон-трастної речовини, що з більшою ймовірністюмають непухлинний ґенез. Зазначені вогнищазумовлені судинною патологією або фокусамивнутрішньопухлинного крововиливу (рис. 4), щобули кваліфіковані як хибнопозитивний результатчерез відсутність накопичення РФП.

На прикладі цих випадків очевидно, що данімультимодальних діагностичних зображень тазапропонований алгоритм їх аналізу можна засто-совувати з метою отримання найбільш вірогідноїінформації стосовно структурних елементів нео-пластичного об’ємного процесу під час плануванняхірургічного втручання, променевої терапії або длявизначення місця забору гістологічного матеріалуза стереотаксичної біопсії.

ЛІТЕРАТУРА1. Omuro A.l. Glioblastoma and other malignant gliomas: aclinical review / A.l. Omuro, L.M. DeAngelis // JAMA. —2013. – Vol. 310(17). – P. 1842-50.2. Hellwig D. Prospective study of p-[123I]iodo-L-phenylala-nine and SPECT for the evaluation of newly diagnosed cere-bral lesions: specific confirmation of glioma / D. Hellwig, R. Ketter, B.F. Romeike, A. Schaefer, G. Farmakis, A. Grgic,J.R. Moringlane, W.I. Steudel, C.M. Kirsch, S. Samnick // Eur JNucl. Med. Mol. Imaging. – 2010. – Vol. 37(12). – P. 2344-53.3. Estorch M. Future challenges of multimodality imaging.Recent results / M. Estorch, I. Carrio // Cancer Res. – 2013. –Vol.187. – P. 403-15.4. Розуменко В.Д. Можливості та переваги застосуваннясуміщених ОФЕКТ/МРТ зображень у діагностиці гліо-бластом головного мозку / В.Д. Розуменко, С.С. Коваль,С.С. Макеєв, А.В. Розуменко, В.І. Рудиця // Зб. наук. працьспівробіт. НМАПО ім. П.Л. Шупика. – 2014. – №4(23). –С.114-119.5. Free Medical Image Analysis Software Tools [електроннийресурс].� Pежим доступу: http://www.colin-studholme.net/software/software.html

Рис. 3. Інтегровані дані99mТс-пертехнетат ОФЕКТта МРТ Т1-зважене зобра-ження з в/в контрастуван-ням в аксіальній, сагіталь-ній та корональній про-екціях, хв. М. (спост. № 1)з анапластичною гліомоюІІІ ступеня злоякісностіправої лобної частки.Ділянку незбігу нагромад-ження маркерних речовинвідмічено білими стрілка-ми

Рис. 4. Інтегровані дані99mТс-пертехнетатОФЕКТ та МРТ Т1-зва-жене зображення з в/вконтрастуванням в аксі-альній, сагітальній такорональній проекціяххв. Х. (спост. № 2) ізпродовженим ростоманапластичної оліго-дендроцитоми ІІІ ст. зл.лівої скронево-тім’яноїділянки. Ділянку незбігунагромадження маркер-них речовин відміченобілими стрілками

25

На жаль, на сьогодні немає чітко сформованоїнормативної бази щодо вимог з організації тавлаштування кабінету комп’ютерної томографії(КТ). Єдиним нормативним документом, що набли-жений до норм організації кабінету КТ (кабінет КТприрівнюється до загального рентгенодіагностич-ного кабінету), є наказ МОЗ України (МОЗУ) № 294від 04.06.2007 р. «Про затвердження Державнихсанітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги довлаштування та експлуатації рентгенівських кабіне-тів і проведення рентгенологічних процедур”», іззмінами, внесеними згідно з наказом МОЗУ №1126 від 22.09.2017 р. (надалі – ДСанПіН 6.6.3-150-2007), та низком допоміжних нормативних доку-ментів, а саме: наказ МОЗ України № 340 від28.11.1997 р. «Про удосконалення організації служ-би променевої діагностики та променевої терапії»,в якому лише затверджено положення про кабінетКТ (основні завдання, штати). У наказі МОЗУ № 54від 02.02.2005 р. «Про затвердження Державнихсанітарних правил “Основні санітарні правилазабезпечення радіаційної безпеки України"» є тіль-ки загальні вимоги до документації (отриманнясанітарного паспорту). У розділі 3 п. 7 спільногонаказу МОЗУ та Державної інспекції з ядерногорегулювання України (ДІЯРУ) № 51/151 від16.02.2017 р. «Про затвердження Загальних пра-вил радіаційної безпеки використання джерел іоні-зуючого випромінювання у медицині» тільки вказа-

но про те, що розміри приміщення та умови вико-ристання рентгенівських апаратів визначаються зурахуванням експлуатаційної документації їхвиробника, та про під’єднання його до безперебій-ного постачання живлення.

Першим, що необхідно для організації новогокабінету КТ та реконструкції інших приміщень підкабінет КТ, є проектна документація, робочий про-ект (реконструкції або побудови нового приміщен-ня) (рис. 1), згідно з ДБН В.2.2-10-2001, СанПін5179-90, ДБН А.3.2-2-2009, ДСТУ-НБВ.2.1-28:2013,СНиП 3.04.03-85, ДБНВ.2.6-162:2010, ДБН В.2.6-14-97, ДБН В. 2.6-163:2010, ДБН В.2.5-23-2010,ДБН В.2.5-28:2016, ДБН В.2.5-28:2016…., зобов’язковим проведенням розрахунку радіаційно-го захисту суміжних приміщень процедурної кабі-нету КТ та вимогами до приміщення кабінету КТ зподальшим отриманням: Висновку Держархбуд-інспекції (який має надати проектна організація) таВисновку Державної експертизи з ядерної та радіа-ційної безпеки (одержується в територіальнійінспекції ДІЯРУ) для отримання даного висновку.

Основними вимогами до рентгенівського кабі-нету згідно з розділом 2 ДСанПіН 6.6.3-150-2007 є:

1. Рентгенологічне відділення (кабінет) не доз-воляється розміщувати в житлових будинках тадитячих установах, за винятком діагностичних ден-тальних апаратів із максимальною анодною напру-гою, меншою від 90 кВ.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВЛАШТУВАННЯ КАБІНЕТУ КОМП’ЮТЕРНОЇ ТОМОГРАФІЇ

В.С. КобринЛьвівська обласна клінічна лікарня

Рис. 1. Орієнтовний робочий проект кабінету КТ


2. Допускається розміщення рентгенівськихкабінетів у поліклініках, вбудованих у житловібудинки, та в прибудові до житлового будинку,якщо суміжні по вертикалі та горизонталі примі-щення не є житловими.

3. Не дозволяється розміщувати рентгенівськікабінети під приміщеннями, звідки можливе проті-кання води через перекриття (басейни, душові,вбиральні тощо). Забороняється розміщення про-цедурної рентгенівського кабінету суміжно з пала-тами (приміщеннями) для вагітних і дітей.

4. Склад та площі приміщень регламентуютьсяу додатку 4 ДСанПіНу 6.6.3-150-2007.

Площа процедурної може бути скоригована від-повідно до проекту, погодженого у встановленомупорядку, з урахуванням таких вимог: відстань від ген-трі в усі боки до стін процедурної кабінету КТ маєбути не менше ніж 1,5 та 2 м — до оглядового вікна.

Такі приміщення, як генераторна та ком-п’ютерна, за нових технологій виробництва самихкомп’ютерних томографів визначаються виробни-ком згідно з технічними характеристиками апарата,наприклад, для встановлення пристрою безпере-бійного живлення та систем охолодження до них,які створюють значний шум під час роботи.

Вимоги до процедурної кабінету КТ1. Для оздоблення стін та стелі в процедурній

необхідно використовувати вогнетривкі матеріали,стіни мають бути гладкими, легко чиститись ідопускати вологе прибирання.

2. Несуча спроможність підлоги має забезпечу-вати монтаж наймасивніших частин комп'ютерноготомографа.

3. Підлога в процедурній кабінету комп’ютерноїтомографії має бути виконана з ізолюючого анти-статичного матеріалу (паркет, дерев'яна фарбова-на підлога, лінолеум антистатичний по дерев'яномунастилу, ламінат та інші матеріали).

4. Електричні кабелі й дроти від кімнати керу-вання до процедурної мають прокладатися в під-підлогових каналах або надпідлогових коробах,залишаючи підлогу вільною у місцях переміщенняпацієнта, персоналу, апаратури й каталки.

5. У рентгенівських кабінетах, що будуються,вентиляція має бути автономною. Приплив пови-нен здійснюватися у верхню зону, витяжка: з верх-ньої зони — 40%, із нижньої — 60%. У діючих кабі-

нетах допускається наявність неавтономної загаль-нообмінної припливно-витяжної вентиляції, завинятком відділень комп'ютерної томографії тарентгенкабінетів інфекційних лікарень. Керуваннявентиляцією здійснюється безпосередньо з пуль-тової (кімнати керування), обладнується світловимсигналізатором, який сповіщає про роботу вентиля-ції (вентиляційні пристрої не повинні створюватишум, який заважає роботі), або кондиціонуванням,яке здійснюється двома спліт-системами кондиціо-нування повітря (згідно з ДБН В.2.2-10-2001,пп.7.37,7.42-7.46, 7.50-7.54, 7.57-7.58) з дотриман-ням таких додаткових вимог: температура повітря18-22 оС; відносна вологість повітря — 40-80% (від-сутність конденсації); виділення тепла обладнан-ням — 11,6 кВт. Передбачити побутовий кондиціо-нер у кімнаті керування. Злив води від зовнішніх бло-ків кондиціонерів — до 10 л/год. Повинен бутипередбачений відповідний водовідвід.

6. У приміщеннях кабінету необхідно забезпечи-ти комфортні умови для пацієнта й персоналу: тем-пература повітря має бути в межах 18-20 °С, освіт-леність процедурної – 300 лк, рівень шуму від тех-нічного оснащення процедурної не повинен пере-вищувати за апаратури, що не працює 50 дБА, пра-цює — 60 дБА.

7. У процедурній необхідно передбачати вста-новлення раковини з підведенням гарячої і холод-ної води.

8. У разі розташування кабінету на першомуповерсі на відстані до житлових і службових спорудменше ніж 30 м вікна процедурної необхідно екра-нувати захисними віконницями заввишки 2 м відрівня підлоги.

9. Ширина дверей процедурної кабінету КТ маєбути не менше за 1,2 м за висоти 2,0 м, розмірінших дверей - 0,9 х 2,0 м. Двері з процедурної і кім-нати керування в коридор із міркувань пожежноїбезпеки мають відчинятися «на вихід» (за ходомевакуації), а з кімнати керування в процедурну — вбік процедурної.

10. На вході до процедурної кабінету КТ на висо-ті 1,6-1,8 м від підлоги чи над дверима необхіднорозмістити світлове табло (сигнал) «Не заходити!»біло-червоного кольору, що автоматично загоря-ється в разі ввімкнення апарата. Допускаєтьсянанесення на світловий сигнал знака радіаційноїнебезпеки.

11. Устаткування процедурної рентгенівськогокабінету має цілком унеможливлювати контактперсоналу й пацієнтів із відкритими струмонесучи-ми частинами електричних ланцюгів в експлуата-ційних умовах. Доступні для дотику заземленікомунікаційні пристрої, наприклад батареї опален-ня, мають бути закриті ізоляційними щитами.

12. У процедурній, кімнаті керування слід засто-совувати загальну шину заземлення (контур пов-торного заземлення), виконану зі сталевої смугиперетином не менше ніж 4 х 25 мм, з'єднану із за-землювальним пристроєм будинку. Опір заземлю-вального пристрою розтіканню струму не повиненперевищувати 4 Ом, якщо в описі на апаратуру необумовлені менші значення. Усі металеві частиниапаратури й устаткування, що можуть бути під напру-гою, повинні бути приєднані до шини заземленнямідним дротом перетином не менше від 4 кв. мм.

Кабінет обчислювальної(комп'ютерної) томографії

Набір приміщеньуточнюється

залежно від типуапарата, м2

а) процедурна 34

б) кімната керування 20

в) генераторна 15

г) комп'ютерна 18

ґ) фотолабораторія 16

д) кімната лікаря 10

е) підготовча (ін'єкційна) 12


Ці вимоги не поширюються на апарати зі серед-ньочастотною схемою випрямлення та ємнісниминакопичувачами.

13. Підключення кабінету комп'ютерної томо-графії виконується на напругу 380/220 В, 50 Гц заокремим фідером залежно від застосовуваногоапарата.

Вимоги до процедурної кабінету КТ.1. Забороняється вільний прохід пацієнтів через

кімнату керування в процедурну.2. Поверхні стін і стелі в кімнаті керування мають

бути гладкими, легко чиститись і допускати вологеприбирання.

3. Підлога в кімнаті керування кабінету КТ маєбути виконана з ізолюючого антистатичного мате-ріалу (паркет, дерев'яна фарбована підлога, ліно-леум антистатичний по дерев'яному настилу, ламі-нат та інші матеріали).

4. Для забезпечення можливості контролю застаном пацієнта мають бути передбачені оглядовевікно розміром 800х500 мм і/або переговорний

пристрій гучномовного зв'язку.5. Допускається функціонування пультової рент-

генівського кабінету без природного освітлення.6. Відстань між комутаційним апаратом (рубиль-

ником) і пультом керування має не перевищувати1,5 м.

7. Апаратуру необхідно приєднувати до мережікомутаційним апаратом, у разі розмикання (вими-канні) якого всі без винятку частини апаратуримають знеструмлюватися. Розімкнуте положеннякомутаційного апарата має бути чітко видно.

ФотолабораторіяТут, власне, і дилема. У вимогах прописано:

приміщення фотолабораторії, але не враховано,що отримати зображення звичним методом (фото-процесом) неможливо, тільки цифровий друк. Оттут і якраз є можливість поєднання кімнати керу-вання з площею у 20 м2 та властиво фотолаборато-рії встановленням 1-2 машин для друку й отриман-ня зображення.

Таблиця 1Максимально припустимий електричний опір мережі залежно

від номінальної потужності апаратури

Номінальна потужність (за 0,1 с),

кВт

Електричний опір мережі, Ом

для мережі 380 В для мережі 220 В

16 1,0 0,33

20 0,8 0,25

32 0,5 0,16

40 0,4 0,12

50 0,3 0,10

75 0,2 -

100 0,15 -

150 0,1 -

Рис. 2. Принтери для друку


Кабінет лікаряВласне, тут не має бути обговорень — кабінет

лікаря повинен бути. Варіант поєднання приміщен-ня кімнати керування з лікарським кабінетом, делікар не має можливості в спокійній обстановціпоспілкуватись із пацієнтом, переглянути лабора-торні дані, історію хвороби та інтерпретувати данідослідження для правильного встановленя діагно-зу, неможливий. Адже переважна більшість пацієн-тів — це первинні пацієнти, яких скеровують дляуточнення та/або правильного встановлення діаг-нозу. Проведення повторних КТ вимагає оцінкизображень у динаміці, а отже, потребує зосеред-ження уваги чи проведення консиліумного оглядуКТ кількома лікарями, що важко забезпечити в умо-вах кімнати керування (пультової).

ПідготовочнаРекомендована наявність у штаті лікаря-реані-

матолога (анестезіолога) або володіння навичкаминадання екстреної медичної допомоги. Наявністьпідготовочної та лікаря-реаніматолога спрощуєпідготовку пацієнта до обстеження, встановленнявенного катетера, оцінку стану пацієнта, виконаннязамірів артеріального тиску чи необхідної йогокорекції, збір анамнестичних даних, які могли бвплинути на виникнення небажаних реакцій під часпроведення томографії, перед проведенням про-цедури. Ці моменти дозволяють збільшити пропус-кну здатність маніпуляційної кабінету КТ, а в разі

виникнення небажаних реакцій — надати необхіднумедичну допомогу в належних умовах.

Наявність засобів та медикаментів для наданняневідкладної допомоги, включно укомплектуваннятакої процедурної засобами для штучної вентиляціїлегень.

Наявність засобів захистуУ додатку 7 ДСанПіНу 6.6.3-150-2007 «Обов’яз-

кові засоби радіаційного захисту» для кабінету КТне передбачено наявність засобів протирадіацій-ного захисту (див. табл. 2).

Але для зменшення променевого навантаженняна пацієнтів все ж рекомендується наявність засобіврадіаційного захисту в кабінеті КТ, а саме: комірецьдля щитоподібної залози зі свинцевим еквівалентомне менше від 0,5 мм; проста накидка за типом фар-туха зі свинцевим еквівалентом не менше від 0,5 мм.

Вимоги до захисту від нерадіаційних чинників1. У рентгенівських кабінетах необхідно засто-

совувати електричні розетки із заземлювальнимконтактом і пристроєм захисного вимкнення.

2. У приміщеннях рентгенівського кабінету недопускається наявність відкритих свинцевихповерхонь або поверхонь, що містять свинець.Уміст свинцю в повітрі кабінетів та на поверхніобладнання необхідно контролювати 1 раз на рік.Концентрація свинцю в повітрі кабінетів не повинна

Рис. 3. Приклад процедурної КТ з апаратом ШВЛ.

Таблиця 2

Засобирадіаційного

захисту

Рентгенівський кабінет для

флюоро-графії

флюоро-скопії

рентгено-графії

уро-графії

мамо-графії

ангіо-графії

знімків зубів


перевищувати встановлені нормативи для атмос-ферного повітря (0,0003 мг/м-3), на поверхніобладнання — не допускається.

3. Не допускається розміщення в процедурнійустаткування, не передбаченого проектною доку-ментацією, а також проведення робіт, що не нале-жать до рентгенологічних процедур.

4. Забороняється проведення робіт із рентгенів-ським випромінюванням, не передбачених призна-ченням апарата, посадовими інструкціями, інструк-ціями з техніки безпеки, радіаційної безпеки таіншими регламентувальними документами.

5. Не допускається проводити контроль якостімонтажу, ремонту й користирування рентгенівськоїапаратури шляхом рентгенологічного дослідженнялюдей.

ЛІТЕРАТУРА1. Наказ МОЗ України № 294 від 04.06.2007 р. Прозатвердження Державних санітарних правил і норм«Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатаціїрентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічнихпроцедур», із змінами, внесеними згідно з наказом МОЗУ№ 1126 від 22.09.2017р.2. Спільний наказ МОЗ та ДІЯРУ № 51/151 від 16.02.2017 р.«Про затвердження Загальних правил радіаційноїбезпеки використання джерел іонізуючого випромі-нювання у медицині»3. Мурашко В.О., Мечев Д.С. Радіаційна гігієна. — Вінни-ця, 2003. — С. 124.4. Мечев Д.С., Мурашко Ю.М., Коваленко Ю.М.Застосування джерел іонізуючих випромінювань умедицині та попередження надмірного опроміненняперсоналу і пацієнтів. навч. посіб. К., 2010. — С. 13-31.

Рис. 4. Приклад використання засобів радіаційногозахисту

УДК 616.07.75.:24+616-007-053.1ББК 53.6ISBN 978-966-189-402-9

Шаповалова В.В.Променева діагностика порушень розвитку легень, бронхів та легеневих

судин: навчальний посібник / В.В. Шаповалова, О.П. Шармазанова, М.О. Бортний, А.В. Мангов. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2016. – 132 c.

У навчальному посібнику викладено аспекти комплексної проме-

невої діагностики та диференціальної діагностики аномалій та вад

розвитку легень, бронхів і легеневих судин. Використання сучас-

них променевих методів обстеження (МСКТ, КТ-ангіографія,

МРТ) дозволить із високою точністю визначити порушення роз-

витку легень, оцінити обсяг та точну локалізацію ураження, здоро-

ву легеню, структури середостіння, що дасть змогу запобігти роз-

виткові ускладнень і вдатися до своєчасного хірургічного лікуван-

ня, диспансеризації, працевлаштування та правильного професій-

ного орієнтування хворих.

Посібник призначено для лікарів-інтернів, клінічних ординаторів, рентгенологів, педіатрів, тера-

певтів, лікарів загальної (сімейної) практики, пульмонологів, студентів медичних ВНЗ.

Замовити книгу можна за телефоном: +038 057 751-11-81

НОВІ КНИГИ

30

Основные вехи жизни и деятельности ДмитрияСергеевича

Родился 25 февраля 1943 года в г. Саратове, вконце 1944 г. с родителями переехал в г. Киев.

1958-1960 гг. – закончил вечернюю школу, 2года работал лаборантом на кафедре физикиКиевского мединститута, и поступил в этот жеинститут, который закончил в 1966 г. с отличием.

1965-1966 гг. – работал лаборантом на кафедремедрадиологии Киевского института усовершен-ствования врачей (КИУВ) под руководством профес-сора Липкана Н.Ф. Таким образом, общий стажработы — 60 лет (с 1958 г.), а в радиологии — 53 (с 1965 г.).

С конца 1966 по 1984 год работал в отделерадиологии Киевского НИИ экспериментальной иклинической онкологии (после 1971 г. НИИ рент-ген-радиологии). Сначала под руководством до-цента Н.Ф. Заркевича, а после реорганизации –профессора В.А. Шишкиной. В 1970 г. защитил кан-дидатскую, а в 1979 г. – докторскую диссертации.

В 1968 г. вместе с профессором КиндзельскимЛ.П. организовал первую в СССР лицензирован-ную лабораторию по экспериментальному иссле-дованию РФП. В основном исследовались тумо-ротропные и остеотропные радиофармацевтичес-кие препараты; с этой целью крысам перевивалисьразличные штаммы опухолей (карцинома Герена,лимфосаркома Плисса, штамм М-1 и др.), а также,кроме радиометрии и сканирования, проводилисьуникальные гистоавтографические исследования,

которые впоследствии выполнялись и у больных сампутированными конечностями.

1979 г. – серебряная медаль ВДНХ СССР.1981 г. – медаль «Почетный изобретатель и

рационализатор СССР».1982 г. – золотая медаль ВДНХ СССР, знак

«Отличник здравоохранения».В 1984 г., после 18 лет работы В КНИРРОИ,

впервые сменил место работы – перешел накафедру медрадиологии КИУВ (впоследствииНМАПО имени П.Л. Шупика).

1986 г. – участник ликвидации аварии на ЧАЭС.На протяжение 24 лет (1993-2017) Д.С. Мечев

возглавлял кафедру радиологии НМАПО имениП.Л. Шупика, а на протяжении 9 лет (1989-2008) –кафедру радиологии, объединенную с кафедройлучевой диагностики, что охватывала рентгендиаг-ностику (с КТ и МРТ), УЗ-диагностику, лучевуютерапию, радионуклидную диагностику и терапию,радиационную гигиену. С середины 2016 г. он про-должает работать на кафедре радиологии НМАПОв качестве профессора кафедры.

1992-2017 гг. – 25 лет, со дня основания, Д.С. Мечев являлся членом исполкома Ассоциациирадиологов Украины.

С 1995 г. – член Национальной комиссии порадиационной защите населения Украины (НКРЗУ)при Верховном Совете, награждён медальюВерховного Совета Украины «20 лет НКРЗУ» (2011)и тремя грамотами НКРЗУ.

С 1990 по 2000 г. – главный внештатный спе-циалист МЗ Украины по специальности «Ядернаямедицина».

2001-2004 гг. – президент (в последующемпост-президент) Украинского общества радиаци-онных онкологов (УТРО), член аттестационнойкомиссии МЗ Украины.

1994-1999 гг. и 2009-2011 гг. – член экспертно-го совета ВАК Украины.

С 2002 г. – член РПК «Радиационная медицина»,15 лет был членом РПК «Медицинская радиология».

2003 г. – почетное звание «Заслуженный дея-тель науки и техники Украины».

2004 г. – автор открытия (№ 241, Российскаяакадемия естественных наук) «Закономірністьпатогенезу місцевих променевих ушкодженьм’яких тканин організму людини».

2004 г. – серебряная медаль им. И. Павлова «Заразвитие медицины и здравоохранения» (РАЕН),медаль им. П. Капицы «За открытие».

2006 г. – главный редактор информационногобюллетня «Радіологічний вісник».

2008 г. – золотая медаль IV Международногосалона «Новое время».

2008 г. – Шевалье Бельгийского королевскогодвора (орден).

2012 г. – серебряная медаль В.К. РентгенаНемецкой академии естественных наук «За вклад втеорию и практику радиологии».

2016 г. – памятный знак «Відзнака НМАПО іменіП.Л. Шупика».

Главному редактору информационно-аналитического бюллетеня«РАДІОЛОГІЧНИЙ ВІСНИК» профессору Мечеву Д.С. – 75 лет!

Вітання/Поздравления


Кроме этого, Д.С. Мечев трижды награждалсяграмотами МЗ Украины, трижды — НКРЗУ, четы-режды — городскими и областными отделамиздравоохранения.

Дмитрий Сергеевич в процессе своей трудовойдеятельности подготовил 6 докторов и 14 кандида-тов наук.

Его перу принадлежит более 600 научных работ,среди которых 32 монографии, учебника, учебныхпособий, 18 информационных писем, 26 деклара-ционных патентов открытия и патентов на корыс-тную модель.

Он по праву может считаться основателемшколы ядерных медиков Украины, а его ученики суспехом работают во многих странах (Германия,Канада, Болгария, Беларусь, Литва, Иордания,Сирия и др.).

Счастья Вам, дорогой Дмитрий Сергеевич,дальнейших творческих успехов, необходимых намучебников и монографий, крепкого здоровья вкругу Ваших детей и внуков, а также благодарныхучеников и коллег.

Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. ШупикаКоллектив кафедра лучевой диагностики ХМАПО

Коллектив кафедры лучевой диагностики НМАПО им. П.Л. ШупикаГУ «Национальный научный центр радиационной медицины»

Национальный институт ракаКоллектив кафедры радиологии и радиационной медицины

Национального медицинского университета имени А.А. БогомольцаКоллектив кафедры радиологии Харьковской медицинской

академии последипломного образованияАссоциация радиологов Украины

Украинское общество радиационных онкологовУкраинское общество специалистов по ядерной медицине

Редакционная коллегия журнала «Радіологічний вісник»

Навчально-виробничий план кафедри променевої діагностики ХМАПО на 2018 рік

№п/п

Назва циклівДата початку

і закінчення циклуВид

занятьКількість слухачів

1.Радіологія Випуск 2016 р.

02.01-31.01 Інт. 11

2.Радіологія Випуск 2017 р.

02.01-29.0601.11-31.12

Інт. 2

3. Рентгенологія (для лікарів лікувального профілю) 09.01-15.06 Спец. 16

4.Диференційна рентгенодігностика(для рентгенологів, зав.рентгенвідділеннями, терапевтів,хірургів, ортопедів-травматологів) (м. Івано-Франківськ)

18.06-18.07 ТУ 24

5.Рентгенологія (для лікарів, які атестуються на II, І, вищу категорії) (м. Чернівці)

03.09-02.10 ТУ 40

6.Комп’ютерна томографія (для рентгенологів, невропато-логів, ортопедів-травматологів, нейрохірургів)

04.09-03.10 ТУ 21

7.Рентгенологія (для лікарів, які атестуються на II, І, вищу категорії)

04.10-02.11 ПАЦ 21

8.Магнітно-резонансна томографія в діагностиці захворю-вань різних органів та систем (для рентгенологів, невропатологів, нейрохірургів, ортопедів-травматологів)

07.11-06.12 ТУ 8

9.Рентгенологія (для лікарів, які атестуються на II, І, вищукатегорії)

08.11-07.12 ПАЦ 14

10.Променева діагностика захворювань суглобів (для рент-генологів, ревматологів, ортопедів-травматологів, хірур-гів, лікарів загальної практики-сімейної медицини)

10.12-24.12 ТУ 12

32

4 лютого 2018 року на 95-му році пішов із життяодин із засновників і корифеїв радянської та україн-ської радіології, доктор медичних наук, професорВалентин Миколайович Славнов.

Валентин Миколайович народився 18 січня 1924 ро-ку в м. Києві у родині службовців. Починаючи із сер-пня 1942 року до липня 1947 року він служив уРадянській армії, брав участь у боях Великої Віт-чизняної війни у складі 4-го гвардійського Кубан-ського і 5-го гвардійського Донського козачих кор-пусів, за що був нагороджений орденами Вітчизня-ної війни, «За мужність» і 15 медалями.

Після війни Валентин Миколайович навчався уЧернігівській фельдшерсько-акушерській школі і в1949 році вступив до Київського медичного інститу-ту ім. академіка О.О. Богомольця, який закінчив ізвідзнакою. У 1955-1958 роках він навчався в аспі-рантурі на кафедрі рентгенології і радіологіїКиївського медичного інституту.

З 1958 до 1960 року В.М. Славнов працював мо-лодшим науковим співробітником радіологічної лабо-раторії Інституту інфекційних хвороб АМН СРСР та засумісництвом – старшим інстпектором Міністерстваохорони здоров’я з рентгенології та радіології.

Після захисту кандидатської дисертації молодийнауковець із 1960 до 1968 року працював асистен-том і доцентом кафедри медичної радіології Київ-ського інституту удосконалення лікарів. Докторськадисертація, яку він захистив у 1967 році в Цент-ральному Інституті рентгенології і радіології МОХЗСРСР, була присвячена вивченню функціональногостану печінки при захворюваннях щитоподібноїзалози та у хворих на тиреотоксикоз, які лікувалисьрадіоактивним йодом.

З 1968 до 2005 року В.М. Славнов працював уКиївському інституті ендокринології та обміну речо-вин на посаді керівника відділу радіології, де яскра-во розкрилися його організаторські здібності італант ученого. У 1974 році він одержав вчене зван-ня професора зі спеціальності «медична радіологія».У 1990-2005 роках В.М. Славнов працював на поса-ді провідного наукового співробітника лабораторіїрадіології і радіобіології Київського науково-дослід-ного інституту ендокринології та обміну речовин. Звересня 2005 до 2015 року він очолював лабораторіюрадіоізотопних методів дослідження в Національ-ному науковому центрі «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска» Національної академії медич-них наук.

Уся наукова діяльність В.М. Славнова булапов’язана з розвитком і становленням медичноїрадіології та ядерної медицини. Його ранні науковіроботи були присвячені радіонуклідній діагностицізахворювань щитоподібної залози, нирок, гепато-біліарної і серцево-судинної системи при ендок-ринних та серцево-судинних захворюваннях.Основним напрямком наукових досліджень підроз-ділів, якими керував В.М. Славнов, була розробка,удосконалення та впровадження у клінічну практикунових радіонукліднів методів дослідження ендок-ринних залоз та вивчення функціонального станурізних органів при цукровому діабеті, захворюван-нях щитоподібної залози та патології системи гіпо-таламус-гіпофіз-надниркової залози. Він буввизнаний новатором впровадження радіоімуноло-гічних методів у клінічну практику.

Валентин Миколайович – автор та співавтор 475 друкованих наукових праць, зокрема 7 моно-

Пам’яті Славнова Валентина Миколайовича (1924-2018)

Співчуття / Соболезнования


графій: «Радиоизотопная диагностика» (1969), «Рент-генорадиологические исследования желчевыводя-щих протоков» (1972), «Радиоизотопные и ради-оиммунологические исследования функций эндок-ринных желез» (1978), «Справочник врача-эндок-ринолога» (1978), «Функциональные методы исс-ледования в эндокринологии» (1981), «Радио-иммунологический анализ в онкологии» (1984),«Радиоимуннологический анализ в клиническойэндокринологии» (1988).

Професор Славнов зробив значущий внесок ворганізацію радіологічної допомоги населеннюУкраїни, виконуючи обов’язки головного радіологаМіністерства охорони здоров’я України в 1973-1978 роках.

Багато уваги він приділяв підготовці науковихкадрів, під його керівництвом було виконано тазахищено 6 докторських та 19 кандидатськихдисертацій.

Наукову працю В.М. Славнов з успіхом поєдну-вав із громадською діяльністю. Він багато років вико-нував обов’язки члена правління Всесоюзного науко-вого товариства рентгенологів і радіологів СРСР,заступника голови Київського наукового товаристварентгенологів і радіологів, заступника відповідально-го редактора посібника «Експери-ментальна і клініч-на радіологія». З 1973 до 1978 року. він був членомПрезидії Вченої Ради Міністерства охорони здоров’яУкраїни, протягом 20 років входив до редакційноїколегії «Українського радіологічного журналу».

Біографію В.М. Славнова висвітлено в закордон-них довідниках: «Who’s Who in World medicine»,International Biography Centre, Cambridge, England;“Dictionary International Biography”, InternationalBiography center, Cambridge, England; “Who’s Who inScience ang Engeneering”, Marquis Who’s who, USA.

Головний редактор «РВ» познайомився зВалентином Миколайовичем у далекому 1965 роціна кафедрі рвдіології КІУЛ, де він під керівництвомпрофесора Ліпкана М.Ф. закінчував роботу наддокторською дисертацією. «З тих пір, протягом 52років, наші шляхи постійно перетиналися: з'їзди,конференції, рецензії та відгуки, опоненції і навітьнаші прогулянки в парку ім. Т.Шевченка. Завдякийого особливим якостям у спілкуванні з Вален-тином Миколайовичем я ніколи не відчував нашурізницю у віці. Здається, доля сприяла нашим теп-лим, творчим та дружнім стосункам. З нимпов’язані незабутні спогади: в 1967 році, будучи вм. Ленінграді на конференції молодих учених, уперший же день свого перебування вЦентральному інституті рентгенології та радіологіїМОЗ СРСР я випадково зустрів ВалентинаМиколайовича, який наступного дня мав захищатидокторську дисертацію. Так вперше у своєму життія був присутній на захисті докторської дисертації,та ще й в Ленінграді!» — згадує Д.С. Мечев.

Дорогий Валентине Миколайович! Земля Вампухом, а пам'ять про Вас назавжди залишиться всерцях родини, учнів, колег та друзів.

ННЦ «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска НАМН України»

Колектив ДУ «Інститут медичної радіологіїім. С.П. Григор'єва НАМН України

Кафедра радіології НМАПО ім. П.Л.ШупикаАсоціація радіологів України

Товариство фахівців з ядерної медициниУкраїни (УТФЯМ)

Редколегія журналу «Радіологічний вісник»

УДК: 616-074-076(07) ББК 53.4я7 Р15

Радіоімунологічний аналіз в клінічній практиці (Д.С. Мечев, О.І. Москалець, О.С. Бондарук, О.В. Щербіна, Н.М. Старчак). – К.: ІВО «Медицина України», 2014. – 102 с. – ISBN 978-966-8796-27-2.

У навчальному посібнику висвітлено питання проведення радіоімунологічногоаналізу, зокрема особливості роботи з діагностичними наборами. Розглянуто аспек-ти клінічного застосування визначення гормонів, пухлинних маркерів та інших біо-логічно активних речовин. Навчальний посібник розраховано на лікарів-слухачівциклів підвищення кваліфікації закладів післядипломної освіти, а також на лікарівз радіонуклідної діагностики, лікарів-лаборантів, ендокринологів, онкологів таурологів.Рекомендовано до видання вченою радою Національної медичної академії після-дипломної освіти ім. П.Л. Шупика (протокол № 10 від 11.12.2013).Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник дляорганізаторів та викладачів післядипломної медичної освіти та лікарів-слухачів цик-лів підвищення кваліфікації закладів (факультетів) післядипломної освіти.Друкується згідно зі свідоцтвом про внесення Національної медичної академії піс-лядипломної освіти ім. П.Л. Шупика до Державного реєстру видавців, виготовлю-вачів і розповсюджувачів видавничої продукції (серія ДК № 3617).

Замовити книгу можна за телефоном: +38 044 503�04�39

НОВІ КНИГИ

34

WIRSUNG DUCT DILATATION IN DIAGNOS-TICS OF PANCREATIC TUMORS:

PEARLS OF CT AND MRIDeresh N.*, Chukanov O.*, Matsiievskyi T.**DC Omega* Kyiv/UA, DC Eurolab** Kyiv/UA

Learning objectives: to analyze and compare thefeatures of Ectasia of the duct of Wirsung (main pan-creatic duct MPD) in various pancreatic tumors basedon CT and MRI imaging. To describe the pearls of CTand MRI imaging findings that might be useful in diffe-rential diagnostics.

Background. Duct of Wirsung is the main duct ofthe pancreas, which is connected to smaller channels.The physiological function of the duct is to transfersecretion of the pancreas into the digestive tract. Theduct begins at the tail of the organ, passes through theentire body to its head and opens into the duodenum,has about 20 cm in length, up to 4 mm in diameter withsmall gradient: tail 1.5 mm, body 2.5 mm, head 3.5-4.0 mm. Unexpanded branch ducts are normally notvisible on CT and MRI. Ectasia of the duct of Wirsung isone of the main symptoms of pancreatic disease(tumors in particular) and its features may have a largeimpact on the differential diagnostics of morphologi-cally different formations.

Pancreatic ductal adenocarcinoma is characte-rized by an abundant desmoplastic stroma and causesearly stenosis of MPD. So, even slight dilatation of themain pancreatic duct appears to be a sign of high riskfor pancreatic cancer. Isolated MPD dilatation often isthe first sign of diseases, even without any visible masson images or very small size of lesions. Some authorsevaluated differential CT features of benign and malig-nant main pancreatic duct dilatation. The diagnosticperformance of radiologists with regard to differentia-tion was significantly improved with knowledge ofhighly suggestive CT criteria. Multidetector spiral CTwith thin collimation could acquire high-quality curvedplanar reformations to display the profile of the wholepancreas, to trace the pancreatic ducts and to showthe relationship of lesions in one curved plane.Magnetic resonance cholangiopancreatography(MRCP) continues to have a fundamental role in thenon-invasive investigation pancreatico-biliary ducts,can image the ductal system in detail.

Findings and procedure details. CT and MRIstudies of 46 patients with verified pancreatic tumorsaccompanied by MPD dilatation were analyzed.Percentage of observed tumors: ductal adenocarcino-ma — 39 (85%), intraductal papillary mucinous tumorMD — 4 (9%), intraductal papillary mucinous tumor BD— 1 (2%), lymphoma — 2 (4%). The studies were per-formed on a 64-detector CT scanner and 1.5T MRI+MRCP, with intravenous contrast media using a pro-tocol according to NCCN Guidelines 2.2016.

Estimation criteria: — the presence or absence of the point of obstruction

of the duct (abrupt cutoff, amputation of the rift)— diameter of the duct expansion— diameter in comparison to the size of the tumor— equability of the expansion and the gradient

(upstream dilatation)— dilatation of branch-ducts— the protrusion of duodenal papilla— the densitometric and signal characteristics of the

contents in the expanded duct.In all ductal adenocarcinoma cases (n 39/100%),

point of obstruction of the MPD with a sharp rift breakwas observed. The degree of dilatation was significanteven for tumors of small (<2 cм T1 stage n 4/10%) andwas d 5 to 14 mm. The expansion was equal with a gra-dient increase to the level of the point of obstruction(abrupt cutoff with upstream dilatation). A peculiaritywas that even with significant expansion of the mainduct, the side ducts were not expanded. The densito-metric and signal characteristics of the contents in theexpanded duct were similar to water.

IPMN-MD was with extremely dilated pancreaticduct, but the point of obstruction was not detected.Fusiform duct expansion increased to larger sizes 35 mm (n 2/50%), without gradient. Сonversely, theduct was traced to the duodenal papilla with protru-sion. The presence of a grape-like dilatation ofbranch-ducts with mucin content (which is best shownon heavily T2WI).

With IPMN-BD, heavily T2WI (T2W_spc) and MRCPexcellently shows a direct communication between BDcluster and MPD, without the point of obstruction. BDwas expanded only in the affected area, with mucinclots.

With lymphoma, was a very small MPD expansion(up to 4-5 mm) in comparison to the large size of thetumor (>4 cm). Narrowed duct in the tumor without apoint of obstruction. The densitometric and signalcharacteristics of the contents in the expanded ductwere similar to water.

Conclusion. Ectasia of Wirsung duct with differentmorphological types of pancreatic tumors has certainradiological differences, the analysis of which can helpin differential diagnostics.

The presence of the point of obstruction, abruptcutoff with upstream dilatation MPD, the degree ofdilatation was significant even for tumors of small, notexpanded brunch-ducts, water-like fluid content induct — are highly typically radiologic criteria for ductalpancreatic adenocarcinoma.

Extremely, fusiform duct expansion increased tolarger sizes without gradient (up 35 mm), without thepoint of obstruction, duodenal papilla with protrusion,grape-like dilatation of branch-ducts with mucin con-tent — are highly typically radiologic criteria for IPMN

Тези 6-го Національного конгресу з міжнародною участю «Радіологія в Україні»,

Київ, 28-30 березня 2018 року

Матеріали конгреса/Материалы конгресса


MD; direct communication between BD cluster andMPD — IPMN BD.

Narrowed duct in the tumor, small MPD expansion(up to 4-5 mm) in comparison to the large size of thetumor — lymphoma.

EFFECTIVENESS OF DIGITAL BREASTTOMOSYNTHESIS IN DIFFERENTIATION

OF BENIGN BREAST ASYMMETRIES OR ARCHITECTURAL DISTORTION

FROM MALIGNANT LESIONSDykan I.M.1, Bozhok E.M.1, Gurando A.V.1,

Kozarenko T.M.2,1, Butenko B.P.1

1State institution «Institute of nuclear Мedicineand Diagnostic Radiology» of NAMS of Ukraine,

2P.L. Shupyk National Мedical Аcademy ofРostgraduate Еducation, Kyiv, Ukraine

Introduction. Breast cancer is a major global pub-lic health problem. The ongoing epidemiological,socio-cultural and demographic transition by accentu-ating the associated risk factors has disproportionate-ly increased the incidence of breast cancer cases andresulting mortality in developing countries, likeUkraine. According to the Ukrainian cancer registryabout 15,000 new cases of the breast cancer are re-gistered annually. The development of full-field digitalmammography (FFDM) offers new possibilities — di-gital breast tomosynthesis (DBT). DBT is a form of lim-ited-angle tomography. Low-dose full field projectionimages of the breast are obtained from differentangles with x-rays passing through the breast from thedifferent directions. DBT, by markedly reducing thestructure noise of normal breast tissues, can improvethe conspicuity of lesions. However one can better seethe margins of lesions without the interference ofsuperimposed normal breast tissue, DBT improves thedifferentiation of benign from malignant lesions.

Purpose. To increase the efficiency in the differen-tiation of the benign breast asymmetries and architec-tural distortion from malignant lesions by using DBTand assessing the changes by applying Breast imagingreport and data system ( BI-RADS).

Materials and methods. 78 patients (mean age:52 years±12 years) breast asymmetries (BA) firstdetected — 62 cases, including 32 cases of categoryBI-RADS-3, 14 cases of category BI-RADS-4, 16 ca-ses of category BI-RADS-2 (asymmetry-43, focalasymmetry — 12, global asymmetry — 7, developingasymmetry — 0) or architectural distortion (AD) firstdetected — 16 cases, including 7 cases categories BI-RADS — 4 and 9 cases category BI-RADS-3 (notpostoperative changes) were examined in the depart-ment of the general radiology and mammography onSelenia® Dimensions® system’s Genius™ 3D MAM-MOGRAPHY™ at the State Institution «Institute ofNuclear Medicine and Diagnostic Radiology». In addi-tion to the standard digital mammography, to clarifythe diagnosis, DBT was performed in two standardprojections — MLO and CC and, if necessary, ultra-sound was used in the area of interest. We categorizedall our examinations by using BI-RADS and analyzed allour results statistically.

Results. Thanks to DBT, we were able to avoid 15 un-necessary biopsies by lowering the category from BI-

RADS-4 (a) to BI-RADS -3 (12 BA, 3 AD). We didn’tshorten the intervals of routine annual mammographyby reducing the category from BI-RADS -3 to BI -RADS -2in 33 cases (28 BA, 5 AD). As well, due to DBT, in 1case of AD we raised BI-RADS-4 category to BI-RADS-5 and in 3 cases of AD we raised BI-RADS-3 to BI-RADS-4, conducted a sonographic correlation andverified suspicious lesions (3 invasive ductal cancers(IDC) were detected). We increased BI-RADS-3 to BI-RADS-4 in 5 cases of BA (3 of them were IDC, 2 —focal fibroadenosis without atypical cells). Due to DBT,we have detected 6 additional IDC in 78 patients withBA and AD avoiding 15 biopsies of benign changes.

Conclusions. DBT is a new high-sensitivity andaccurate technology that significantly increases theeffectiveness of early detection of breast cancers andis reasanable and informative in complicated cases.Thanks to DBT ability to reduce the effects of tissuesuperposition and the shadowing artifact, which couldbe observed in FFDM. This technology improves thedifferentiation of benign breast asymmetries or archi-tectural distortion from malignant lesions, which allowsus to raise the level of early detection of the breastcancer by 7.7%, decrease the number of invasivestudies by 19.2% and reduce additional non-invasivestudies by 42.3%.

USING OF СONE-RAY COMPUTER TOMOGRAPHY FOR DIAGNOSTIC

OF FRACTURES OF THE LOWER JAW IN THE LIMITS OF THE TEETH RANGE

Nestulia K.I, Vasko L.M.HSEE of Ukraine «Ukrainian Medical

Stomatological Academy», Poltava

The problem of injuries of the maxillofacial arearemains one of the most urgent problems in surgicalstomatology. Patients with such injuries account formore than 25% of all patients in the maxillofacial sec-tions. Therefore, the question of application of radio-therapy methods for timely diagnosis of jaw fractures,their prognosis and probability of development ofcomplications arises. Usually investigations of jawinjuries begin with radiography, which detects defor-mation of the facial skeleton, fractures, and their dis-placement. But the carrying out of this study in full dueto the difficult condition of the victims is difficult, anddiagnostic information on the condition of soft tissuesand cartilage structures of the jaws is negligible. Inrecent years, the use of cone-ray computed tomogra-phy has been actively studied, which has all the advan-tages of computed tomography, can detect fracturesof the jaws and their complications at a lower radiationload, which is extremely important for dynamic surveil-lance. However, the possibilities of cone-ray computertomography for injuries of the maxillofacial area havenot been established yet.

Therefore, the aim of our study was to study thepossibilities of a cone-beam computer tomography fortimely diagnosis of fractures of the mandible within thedentition, their complications and, subsequently, anassessment of the early signs of consolidation.

Material and methods of research. Cone-ray CTscan was performed for 23 patients with fractures ofthe mandible within the dentition. Of these, 18 (78.3%)


men aged 18 to 56 years old and 5 (21.7%) womenaged 21 to 37 years. The research was conducted onthe PAX-ZENIT 3D apparatus according to standardmethods. In lines up to 3 days after the injury, a cone-ray computer tomography was performed for patientswith a primary diagnosis to detect fractures of themandible and their complications, including displace-ments. A control study to assess the formation of bonecallus and to diagnose the complications of fracturehealing were carried out at different times. Dependingon the dates of the control study, patients were dividedinto three groups. Group I included 7 patients, whichcontrolled CT scan was performed 10-15 days afterthe injury. The II group consisted of 11 patients whowere examined for 16-21 days and 5 patients of the III group of the survey performed 21-32 days from themoment of injury.

Research results and their discussion. As aresult of the tests, fractures of the lower jaw of differenttypes were diagnosed, among which the prevalencewas double — 12 (52.2%) patients. In 6 (26.1%) casestransverse, in 3 (13.0%) — oblique, and in 2 (8.7%) —scapular fractures of the mandible were detected. Itshould be noted that all patients had a displacement ofchips. In assessing the survey data, it was found thatsigns of apparent consolidation in Group I were notdetected. In the 2nd group, 6 patients had single signsof ossification in the projection of the fracture line, andin 5 patients — without signs of apparent consolida-tion. In 5 patients of the III group, signs of the bonefracture consolidation stage were revealed, indicatingthe formation of bony callus in the fracture site. Thus,the most effective and indicative period of the controltest for controlling consolidation of fractures of themandible is 21-32 days after the injury. Among theexamined patients, signs of complications of consoli-dation of fractures of the mandible in the dentitionwere not detected.

Conclusion. Thus, cone-ray computed tomogra-phy is a highly informative method for studyingpatients with jaw-facial trauma and allows to diagnos-tic fractures of the mandible within the dental, earlysigns of corn formation and complications of healingwith high sensitivity and accuracy. To control the con-solidation of fractures of the mandible, a control studyshould be conducted on the 21-32 day after the injury.

СТЕРЕОТАКСИЧНА ТРЕПАН-БІОПСІЯ РЕНТГЕНОНЕГАТИВНИХ

ВНУТРИШНЬОПРОТОКОВИХ НОВОУТВОРЕНЬ ГРУДНОЇ ЗАЛОЗИ

Аксьонова О.Г., Аксьонов О.А.Український науково-практичний центр ендокринної хірургії та трансплантації

ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ

Вступ. За статистикою S.C. Dupont та співавт.(2015), I. Castellano та співавт. (2017) частота рен-тгенонегативних внутришньопротокових новоутво-рень (ВПНУ) грудної залози сягає 38,1-85,0%.

«Золотим стандартом» у рентгенологічній візуа-лізації ВПНУ є контрастна галактодуктографія(ГДГ), позитивні результати якої вважають прямимпоказанням до хірургічного втручання. Але, за

даними N. Berger та співавт. (2017), низька (39,0%)специфічність ГДГ не гарантує впевненої диферен-ціації добро- і злоякісних ВПНУ.

За нашими даними, низькою (32,0%) специфіч-ністю характеризується й ендоскопічна мамодук-тоскопія (ЕМДС), позитивні результати якої сприя-ють лише прицільному передопераційному марку-ванню ВПНУ.

Відсутність передопераційного патогістологіч-ного діагнозу перешкоджає вибору оптимальноїлікувальної тактики за принципами сучасної онкохі-рургії.

Мета. Попередній аналіз власного досвідупатогістологічної верифікації рентгенонегативних іендоскопічно недосяжних ВПНУ з використаннястереотаксичної трепан-біопсії (СТТБ).

Матеріали та методи. У 15 хворих із патологіч-ними виділеннями із соска грудної залози і нега-тивними даними мамографії застосовано власніспособи селективної ендоскопічно контрольованоїГДГ (патент України № 106064) і прицільної СТТБ(патент України № 119847).

Методика селективної ендоскопічно контрольо-ваної ГДГ характеризується тим, що в процесіендоскопії виявляють відгалуження молочної про-токи 2-3-го порядку, з якого надходять патологічнівиділення, переконуються в неможливості подаль-шого просування дуктоскопа, через інструменталь-ний канал дуктоскопа дане відгалуження вибірковоканюлюють гнучкою мікрокапілярною трубкою івводять через неї контрастну речовину з наступнимвиконанням і аналізом рентгенівських знімків.

Методика прицільної СТТБ відрізняється тим, щопісля контрастування сецернуючої молочної прото-ки за наявності дуктографічної ознаки – дефектунаповнення – пункційну голку спрямовують безпо-середньо до його центру, а за наявності лінії «ампу-тації» – розташовують пункційну голку поруч із нею,але не далі ніж 0,1 см у напрямку від соска.

Результати досліджень та їх обговорення. Увсіх спостереженнях досягнуто чітке контрастуван-ня сецернуючих молочних проток і виявлено тініВПНУ, за яких виконання СТТБ було технічно мож-ливим.

Злоякісні ВПНУ виявлено в 3 пацієнток: 1 — кар-цинома in situ і 2 — інвазивні карциноми. У 12 хво-рих встановлено доброякісні ВПНУ – внутришньоп-ротокові папіломи.

Висновки. Попередні результати використаннязапропонованих методик доводять їх технічнуздійсненність і достатню ефективність. Необхіднеподальше накопичення клінічного матеріалу длянадання статистично аргументованих висновків.

ДІАСТОЛІЧНА ФУНКЦІЯ ЛІВОГО ШЛУНОЧКАУ ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ЮВЕНІЛЬНИЙ

РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ, ЗА МЕТОДОМ ПОДВІЙНОГО ДОПЛЕРА

Андрущенко І.В.ДУ «Інститут ядерної медицини та променевої

діагностики НАМН України», Київ

Вступ. Ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА) –одне з найбільш частих та найбільш інвалідизуючихсистемних захворювань сполучної тканини, що


трапляється у дітей. Захворюваність на ЮРА стано-вить від 2 до 16 дітей на 100 000 дитячого населен-ня віком до 16 років. Поширеність у різних країнахсвіту – від 0,05 до 0,6%. В Україні вона становить0,36 випадку на 1000 дитячого населення.Смертність сягає 0,5-1%.

Мета. Вивчити особливості діастолічної функціїлівого шлуночка (ЛШ) у дітей, хворих на ЮРА, вико-ристовуючи метод подвійного доплера.

Матеріали та методи. Обстежено 16 дітей вікомвід 5 до 15 років (8 хлопчиків та 8 дівчат), хворих наЮРА. Групу контролю становили 15 дітей того самоговіку. Обстеження проводилось на апараті Philips iE33.Використовувся датчик Х5-1 із робочим діапазоном1,3-4,2 МГц із фазованою двовимірною хМАТRIX із3000 елементів. Вивчалась діастолічна функція ЛШза методом подвійного доплера. Суть методу: одно-часний запис трансмітрального кровотоку за стан-дартною методикою та швидкості руху фіброзногокільця (ФК) мітрального клапана (МК), використо-вуючи метод тканинного доплера. Розраховувалосьвідношення піка Е трансмітрального кровотоку допіка Е’ швидкості руху ФК МК (латеральної його час-тини) – Е/E’. Цей показник є важливим для оцінкидіастолічної функції ЛШ, а також раннім, прогностич-ним щодо розвитку діастолічної дисфункці.

Результати дослідження. Показник Е/E’ угрупі здорових дітей становив 3,9±0,5. У групідітей, хворих на ЮРА, відмічалось підвищенняйого: у дівчаток – 5,7±0,6; у хлопчиків – 6,0±0,9.Залежності від тривалості хвороби не спостеріга-лось (тривалість до 5 років – 6,1±0,4; 5-10 років —6,1±0,7).

Висновки. У дітей, хворих на ЮРА, відмічаєтьсяпідвищення показника Е/E’, що може вказувати наформування в подальшому діастолічної дисфункціїлівого шлуночка у дітей із даною патологією.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ТА МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАННЯ

СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ ХНМУ З РАДІОЛОГІЇ

Астап’єва О.М.1, Васильєв Л.Я.2, Спузяк Р.М.1,Паскевич О.І.1, Степанов Е.П.1, Аміразян С.А.1

1Харківський національний медичний університет

2ДУ «Інститут медичної радіології ім.С.П.Григор’єва НАМН України», Харків

Вступ. Основою розвитку особистості нації такраїни в цілому є освіта, тому в наш час виникланеобхідність наповнити її новим змістом з ураху-ванням радикальних змін щодо вимог до фахівців,у тому числі медичного профілю. Впровадженнянових інформаційних комунікаційних технологійсприяє створенню нових форм навчання, засобівщодо інформаційного забезпечення, які докоріннозмінюють традиційні педагогічні, дидактичні таметодологічні підходи щодо освіти.

Мета дослідження. Вирішення конкретнихзавдань для вищої медичної школи – створеннянавчальних планів і програм підготовки студентівмедичних факультетів на різних етапах навчання:медичний університет – інтернатура – післядип-ломна підготовка з використанням новітніх техно-логій отримання знань та контролю їх якості.

Матеріали та методи. На кафедрі радіології тарадіаційної медицини Харківського національногомедичного університету навчаються студенти 3-гокурсу I-V медичних факультетів зі спеціальності«медицина» згідно з робочою програмою з дисцип-ліни «Радіологія», затвердженою на 2017-2018навчальний рік. Навчання відбувається за кредит-но-трансферною системою. Базою кафедри є ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єваНАМН України».

Результати та їх обговорення. Спектр можли-востей ефективного навчання студентів значнорозширився, зокрема за рахунок впровадження внавчання студентів програмованих сайтів у мережіІнтернет, завдяки широкому доступу до відповід-них інтерактивних сайтів; лекції та практичні занят-тя проводяться за допомогою мультимедійної тех-ніки, що дає можливість студентам добре засвою-вати лекційний матеріал, а включення до лекційдемонстрацій численних радіологічних зображеньдозволяє ліпше запам’ятовувати радіологічні озна-ки нормальної анатомії та патологічних змін органівта систем пацієнтів.

На офіційному сайті ХНМУ створено сайт кафед-ри радіології та радіаційної медицини, на якомурозміщено весь необхідний навчально-методичнийта науковий матеріал (репозитарій), що дає можли-вість студентам якісно здійснювати підготовку тасамопідготовку до практичних занять, долучатисядо наукової та лікувальної діяльності кафедри. Задопомогою матеріалу, який розміщено в репозита-рії кафедри, студенти мають можливість спланува-ти свою роботи таким чином, щоб закріпити набутітеоретичні знання щодо основ та можливостейдіагностичної та терапевтичної радіології при діаг-ностиці та лікуванні захворювань різних органів тасистем. У репозитарії розміщено вміст лекцій,основної та допоміжної літератури, методичнихпосібників, методичних вказівок для практичнихзанять і самостійної роботи студентів.

Висновки. Таким чином, можна відзначити, щонавчання студентів 3-го курсу І-V медичних факуль-тетів Харківського національного медичного уні-верситету на кафедрі радіології та радіаційноїмедицини базується на цілісній системі підготовкиз використанням сучасних інформаційних освітніхтехнологій, що загалом відображує тенденції роз-витку медичної науки та забезпечує належнийрівень знань майбутніх спеціалістів.

ГАСТРОИНТЕСТИНАЛЬНАЯ СТРОМАЛЬНАЯОПУХОЛЬ: АСПЕКТЫ ЛУЧЕВОЙ ДИАГНОСТИКИ И МОРФОЛОГИИ

Ачинович С.Л., Гапеенко М.Ф., Ветух Е.Г.,Бурмистрова И.В., Яковенко А.С.

Учреждение «Гомельский областной клиничес-кий онкологический диспансер», Гомель

Введение. Гастроинтестинальные стромаль-ные опухоли (ГИСО) являются актуальной пробле-мой современной онкологии. Клиническое течениеГИСО вариабельно, прогностические факторы недо конца изучены.

Целью нашего исследования является опреде-ление возможных прогностических факторов у


пациентов с ГИСО при изучении различных пара-метров новообразования.

Материалы и методы. Было исследовано 53 пациента с ГИСО, находившихся на лечении в УГОКОД с 2007 по 2017 год. В 25 случаях выполня-лась МСКТ органов брюшной полости и малоготаза на компьютерном томографе Aquilion-LB(Toshiba), с болюсным контрастированием ипоследующей постпроцессинговой обработкой; в2 случаях – на МРТ Magnetom Avanto (1,5 Tл)(Siemens). Ультразвуковые исследования органовбрюшной полости (49 пациентов) выполнялись нааппарате Voluson 730 Expert, Toshiba Aplio XG SSA-790A в режимах серой шкалы, цветового доплеров-ского картирования (ЦДК), спектрального анализапри эхоскопической регистрации кровотока.Гистоло-гические срезы из операционного мате-риала ГИСО после стандартной парафиновой про-водки окрашивали гематоксилином и эозином ивыполняли иммуногистохимическое исследованиес использованием первичных антител фирмыDAKO (Дания): Ki-65, Smooth Muscle Actin, Desmin,CD34, S100, CD117 (c-kit) и DOG-1 (Histo-LineLabora-tories). Cтатистический анализ выполняли сиспользованием пакета прикладных программStatistica 8.0 StatSoftInc.

Результаты и обсуждение. Средний возрастисследуемой группы составил 60, 98±11,13 года(от 40 до 77 лет). Мужчин было 15 (28,3%), женщин –38 (71,7%). Соотношение М:Ж=0,4:1. Первая ста-дия была выявлена в 29 (54,7%) случаях, вторая – в8 (15,1%), третья – в 12 (22,6%), четвертая стадия –в 4 (7,5%). ГИСО определялась в желудке – 32 (60,4%)случая, в кишечнике –16 (30,2%), реже – в клетчат-ке таза – 3 (5,7%) и забрюшинной клетчатке – 2 (3,8%). ГИСО чаще определялась в тощей кишке– 9 (16,9%), реже в подвздошной кишке – 2 (3,8%),двенадцатиперстной кишке – 2 (3,8%), прямойкишке – 2 (3,8%), сигмовидной кишке – 1 (1,9%).Размер новообразования составил в среднем69±44,37 мм (от 18 до 250 мм). Метастазы опреде-лялись в печени – 7 (30,4%), по брюшине – 6 (26,1%),в толще брюшной стенки – 3 (13%), легких – 2 (8,7%),большом сальнике – 1 (4,3%), брыжейке тонкойкишки – 2 (8,7%), поджелудочной железе – 1 (4,3%),плечевой кости – 1 (4,3%). За период наблюденияс октября 2007 по июнь 2017 года умерло 4 (7,5%)пациента. За данный период времени рецидивновообразования был выявлен в 5 (9,4%) случаях,метастазы были обнаружены в 10 (18,9%) случаях.При исследовании на МСКТ и МРТ признаки распа-да опухоли с формированием кист были обнаруже-ны в 18 (33,9%) случаях. При УЗ-исследовании врежиме ЦДК в опухолевых узлах до 3 см регистри-ровался преимущественно интранодулярный кро-воток с хаотичным расположением сосудов, приспектральном анализе превалировал артериаль-ный тип кровотока. В опухолевых узлах более 5 смиз-за наличия множественных полостей распадакровоток регистрировался фрагментарно отдель-ными локусами в стенках и перегородках жидкос-тных полостей. При гистологическом исследова-нии веретеноклеточный вариант был выявлен у 42 (79,2%) пациентов, эпителиоидноклеточный – у9 (16,9%), смешанный – у 2 (3,8%). При иммуногис-тохимическом исследовании у всех пациентов

определялась гиперэкспрессия CD117 (c-kit) и/илиDOG-1. У 5 (9,4%) пациентов, страдавших ГИСО,определялись первично-множественные злока-чественные новообразования. В качестве второйопухоли были выявлены: карциноид легкого І ста-дии, рак сигмовидной кишки I стадии, рак предста-тельной железы I стадии, рак желудка III стадии,рак червеобразного отростка III стадии, рак кожи Iстадии. Сравнительный анализ с использованиемнепараметрического критерия Манна – Уитни пока-зал статистическую значимость различий междуисследуемыми параметрами в группах пациентов вI-II и III-IV стадии. У пациентов в III-IV стадии чащевстречались новообразования размером более 5см (U=9,0; p=0,0004); при гистологическом иссле-довании чаще определялся высокий митотическийиндекс (МИ) (более 5 митозов на площади 5 мм2) (U=34,0; p=0,031); чаще имела место повы-шенная клеточность (U=26,0; p=0,009), выявлялосьповышенное количество сосудов на единицу пло-щади (U=33,5; p=0,029). Корреляционный анализ(Spearman Rank Order Correlations, p<0,05) выявилпрямую взаимосвязь между высоким МИ и повы-шенным количеством сосудов на единицу площади(R=0,66; p<0,05); между высоким МИ и обширныминекрозами (более 50% площади срезов) (R=0,48;p<0,05), между высоким МИ и формой опухоли ввиде конгломерата узлов с инфильтративным рос-том (R=0,44; p<0,05).

Выводы. 1. Параметры, выявляемые при мор-фологических методах исследования (митотичес-кий индекс, некрозы, клеточность, повышенноеколичество сосудов на единицу площади, наличиемутации c-kit), имеют определяющее значение длядиагностики и прогноза ГИСО.

2. Сочетанный анализ данных комплексногоУЗИ, МРТ, МСКТ с внутривенным болюсным кон-трастированием повышает информативностьлучевой диагностики в распознавании первичных ирецидивных ГИСО.

3. Для уточнения индивидуального прогнозапри ГИСО необходимы дальнейшие исследования.

ПЕТ/КТ ПЕРВИННИХ ПУХЛИН ГОЛОВИ ТА ШИЇ: КІЛЬКІСНИЙ АНАЛІЗ МЕТАБОЛІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ

Бабкіна Т.М.1, Новіков М.Є.2

1Національна медична академія післядиплом-ної освіти імені П.Л. Шупика, Київ

2Лікарня ізраїльської онкології LISOD, Київ

Вступ. Плоскоклітинні карциономи голови ташиї (верхнього аеродигестивного тракту) станов-лять понад 90% серед усіх карцином даної локалі-зації та зазвичай виникають у порожнині рота, глот-ці та гортані.

Точне стадіювання неопластичного ураженнякритичне для визначення прогнозу та розробки від-повідної стратегії лікування, і радіологічні методивізуалізації відіграють ключову роль у даному про-цесі. КТ та МРТ є модальностями вибору для оцінкилокального поширення первинних пухлин, тоді якПЕТ/КТ має центральне значення в метаболічнійхарактеризації пухлинного процесу, визначеннірегіонального та віддаленого метастатичного ура-


ження, оцінці відповіді на проведене лікування тавиявлені рецидивів.

Низкою досліджень, присвячених характериза-ції первинних пухлин за допомогою кількісного ана-лізу метаболічних даних ПЕТ/КТ, було продемон-стровано суперечливі результати як із встановлен-ням зв’язку низки кількісних метаболічних пара-метрів із клініко-морфологічними характеристика-ми пухлин, демонструючи можливість прогностич-ної оцінки на підставі таких даних, так і без виявлен-ня подібного зв’язку в різноманітних групах пацієн-тів із вказаною патологією. Різноманітність наявнихрезультатів стимулює продовження вивчення дано-го питання та пошуку оптимальних, клінічно значу-щих кількісних метаболічних параметрів у пацієнтівіз плоскоклітинними карциномами голови та шиї.

Мета. Визначити зв'язок кількісних метаболіч-них параметрів при ПЕТ/КТ із морфологічнимиособливостями первинних злоякісних плоскоклі-тинних пухлин верхнього аеродигестивного тракту.

Матеріали та методи. Дослідження проведенона базі Лікарні ізраїльської Онкології LISOD. Діагно-стичні дослідження виконано із застосування ком-бінованого ПЕТ/КТ-томографа Philips GEMINI 16.Методику та протокол візуалізації сформованозгідно з рекомендаціями Європейської асоціаціїядерної медицини щодо виконання метаболічногоПЕТ/КТ-обстеження у пацієнтів із солідними злоя-кісними пухлинами.

До дослідження ретроспективно включено 37 па-цієнтів — 10 (27%) жінок та 27 (73%) чоловіків —віком 37-75 років (середній вік — 57 років) зі злоя-кісними плоскоклітинними пухлинами верхньогоаеродигестивного тракту (назо- та орофаринге-альні, порожнини рота та гортані), які відповідаликритерію Т2 або більше згідно з TNM-класифікаці-єю (AJCC, 7-а редакція). Усі первинні пухлини вери-фіковано гістологічно, дані морфологічних дослід-жень, включаючи імуногістохімічні, застосовано як«золотий стандарт». Високодиференційовані пух-лини (Grade 1) виявлено в 11 (30%) пацієнтів,помірно-диференційовані (Grade 2) та низькоди-ференційовані (Grade 3) відповідно у 17 (46%) та 9 (24%) пацієнтів.

Постобробку отриманих візуалізуючих даних,зокрема розрахунок кількісних метаболічних пара-метрів, здійснена за допомогою програмногозабезпечення Osirix MD (ver. 8.5, Pixmeo SARL,Швейцарія). Статистичну обробку отриманихданих здійснено за допомогою програмного забез-печення GraphPad Prism (ver. 7.0a, GraphPadSoftware, США).

Результати та обговорення. Розраховано такікількісні метаболічні параметри верифікованихпервинних пухлин у даній групі пацієнтів — SUVmax,SUVpeak, MTV42%max, TLG42%max, SUVmean (зMTV42%max) та їх середні значення. Отримано ста-тистично вірогідну відмінність у SUVmax таSUVmean низькодиференційованих пухлин порів-няно із середньо- та високодиференційованимипухлинами, визначено оптимальні диференційнікількісні значення цих параметрів (ROC аналіз).

Висновки. Метаболічні дані, які отримаютьсяпід час ПЕТ/КТ дослідження первинних плоскоклі-тинних злоякісних пухлин верхнього аеродигестив-ного тракту у дослідженої групи пацієнтів, забезпе-

чують не лише ідентифікацію пухлин, а й несутьдодаткову інформацію щодо властивостей пухлин,які можливо виражати за допомогою кількіснихметаболічних показників та в подальшому застосо-вувати з прогностичною метою завдяки зв’язку зіступенем клітинної диференціації.

ОЦІНКА РАДІОХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯМЕТАСТАТИЧНИХ УРАЖЕНЬ ПЕЧІНКИ ЗА ДАНИМ ПЕРВИННОГО МРТ-АНАЛІЗУ

З ПРОГНОЗУВАННЯМ ЛОКАЛЬНОЇ ВІДПОВІДІБабкіна Т.М.1, Спіженко Н.Ю.2, Дзигар О.В.1,2

1Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Київ

2Онкологічний центр«Кібер Клініка Спіженко», Київ

Актуальність. На сьогодні в Україні та в усьомусвіті реєструється значне зростання новоутвореньпечінки різного ґенезу, що потребує своєчасноїдіагностики та лікування. Проте 70-90% хворих ізметастатичним ураженням у печінці є неопера-бельними, що викликає необхідність в ефективно-му та відносно безпечному варіанті лікування длятакої когорти пацієнтів. Стереотаксична радіохі-рургія/ радіотерапія (СРХ) передбачає точнудоставку високої дози за одну або кілька фракцій(від 1 до 6 фракцій) та максимальним щаднимрежимом до нормальної тканини печінки, що є аль-тернативою для пацієнтів.

Мета. Оцінка радіохірургічного лікування вто-ринних пухлинних утворень печінки під час МРТ-дослідження.

Матеріали та методи. На базі Кібер КлінікиСпіженко в період із 2014 до 2017року, було обсте-жено та проліковано методом стереотаксичноїпроменевої терапії 70 пацієнта із вторинними пух-линними ураженнями печінки, з них 36 (51%) чоло-віків та 34 (49%) жінки. Загальний стан пацієнтів тафункція печінки оцінювались за допомогою індексуКарновського та шкали Чайлда – Туркотта – П'ю.Ускладнення лікування СРХ оцінювали за шкалоюкритеріїв побічних ефектів Національного інститутураку (CTCAE V 4.0).

Оцінка локального контролю проводилась задопомогою МР-томографа Toshiba 1,5T VantageAtlas.Обстеження проводилось за стандартним протоко-лом болюсного сканування екстрацелюлярних кон-трастних засобів.

Впливи визначених коваріант (дифузія, об'єм такількість вогнищ) на подію локального контролю(регресу пухлини) досліджувалися із застосуван-ням моделі пропорційних ризиків Кокса. Рівень ста-тистичної значущості для перевірки статистичнихгіпотез прийнятий на рівні 5%. Статистичну оброб-ку отриманих результатів виконано програмнимзабезпеченням STATISTICA 64 ver.10.0.1011.0StatSoft Inc.

Відсоткове співвідношення первинної локаліза-ції неопластичного процесу у пацієнтів із метаста-тичним ураженням печінки становило: у 25% —колоректальна локалізація, у 18% — підшлунковазалоза та жовчновивідні шляхи, молочна залоза —14%, легені — 13%, яєчники — 11%, нирки — 8%,матка – 5%.


Результати та обговорення. У дослідженніперевірено гіпотезу щодо наявності впливу налокальний контроль (першої відповіді метастатич-них утворень після СРХ) таких чинників, як: об'ємвогнища, кількість вогнищ, дифузія. Визначеніпоказники ризику Hazard Ratio (HR), що дозволяєоцінити зміну інтенсивності подій першого регресупухлини після СРХ під впливом зазначених чинниківвпливу:— об’єм вогнища (см3) – HR=1,01 CL 95% [1,002,

1,015], p=0,009,— кількість вогнищ (n) – HR=0,76, CL 95% [0,59,

0,98], p=0,036,— дифузія (mm2/s, std. dev. 0,0001) – HR=3,23

CL 95% [1,11, 9, 36], p=0,031.Висновок. У висновку можна підсумувати таке:

а) встановлено статистично значущий вплив дослі-джуваних чинників на першу відповідь метастатич-них утворень після СРХ; б) показник дифузії най-більш суттєво впливає на ризики першої відповідіпухлини на СРХ порівняно з такими чинниками, яккількість та об’єм вогнищ.

СЦИНТИГРАФІЧНА ОЦІНКА ПОСТІНФАРКТНИХ ЗМІН МІОКАРДА

ЛІВОГО ШЛУНОЧКА СЕРЦЯБабкіна Т.М., Кундіна В.В.

Національна медична академія післядипломноїосвіти імені П.Л. Шупика, Київ

Державна установа «Інститут серця МОЗУкраїни», Київ

Вступ. У діагностиці постінфарктних змін міо-карда та площі ураження лівого шлуночка серцязастосовують комплекс функціональних та проме-невих методів дослідження. Функціональна діаг-ностика дозволяє оцінити наявність постінфаркт-них змін, їх важкість, але щодо площі ураження міо-карда має обмежене застосування. У цьому випад-ку на допомогу лікарю приходять променеві візуалі-зуючі методики, такі як МРТ, КТ, та радіонуклідні:однофотонна емісійна комп'ютерна томографія(ОФЕКТ) і позитронно-емісійна томографія (ПЕТ).Радіонуклідні методи для оцінки постінфарктнихзмін міокарда є більш фізіологічними і вірогіднимипорівняно з іншими методами. Основною методи-кою є ОФЕКТ як найбільш поширений і менш вар-тісний порівняно з ПЕТ. За даними літератури, удіагностиці уражень міокарда лівого шлуночкадослідження за допомогою ПЕТ не мають значнихпереваг порівняно з ОФЕКТ.

Мета — оцінити діагностичні можливості міо-кардіосцинтиграфії в режимі ОФЕКТ у визначенніпостінфарктних змін міокарда лівого шлуночка таплощі його ураження.

Матеріал і методи. Обстежено 45 пацієнтів ізпостінфарктним кардіосклерозом різної локаліза-ції. Ураження зони правої коронарної артерії діаг-ностовано у 17 (37,7%) хворих; правої міжшлуноч-кової гілки лівої коронарної артерії — у 12 (26,7%)хворих; лівої огинаючої гілки лівої коронарної арте-рії — у 10 (22,2%) хворих та ураження двох артерій – у 6 (13,4%) хворих. Середній вік хворих становив59,5±7,1 року. Усім хворим попередньо проведеноповний комплекс клініко-лабораторних і функціо-

нальних досліджень. Міокардіосцинтиграфію врежимі ОФЕКТ проводили на гамма-камері InfiniaHawkeye фірми GE (США) за стандартною методи-кою: орбіта – циркулярна, кут оберту – 180о, поло-ження детекторів під кутом 90о (L-mode позиція),коліматор високої роздільної здатності, матриця —64x64, кількість проекцій – 60, час на проекцію — 20 с. Положення пацієнта – на спині, руки закинутіза голову. Радіофармпрепарат (РФП) — 99mTc-MIBI(метоксиізобутилізонитрил) вводили внутрішньо-венно активністю 555-740 МБк. Дослідження почи-нали через 30-45 хв. Протокол – одноденний у станіспокою. Променеве навантаження на пацієнта неперевищувало 3 мЗв. Обробку результатів міокар-діосцинтиграфії здійснювали за допомогою про-грамного забезпечення ECToolbox та Myovation наробочій станції Xeleris. Міокардіосцинтиграми оці-нювали якісно і кількісно. Кількісна обробка поляга-ла у визначенні відсоткового вкладу накопиченняРФП у кожному сегменті міокарда лівого шлуночказ використанням 17-сегментної моделі, а такожплощі ураження за кількістю сегментів і відсотка віднакопичення РФП у міокарді, що оцінювали такимчином: 75-80% — норма; 65-74% — помірно зниже-не; 50-64% — знижене і менше від 50% — значнознижене (кардіосклероз). Площу постінфарктногоураження вираховували тільки у сегментах із нако-пиченням РФП менше від 50%.

Результати досліджень та їх обговорення.Так, при ураженні правої коронарної артерії постін-фарктні зміни займали 5 сегментів міокарда (ниж-ньоапікальний, нижньомедіальний, нижньобазаль-ний, медіальний та базальний нижньоперетинко-вий) із площею ураження 32,7±5,4% при рівняхнакопичення РФП 45,4±5,9% при нормі 79,8±3,7%.вісім сегментів мали рівень накопичення РФП від 65до 75%, що оцінювалось як помірна ішемія. Чотирисегменти мали нормальний рівень накопиченняРФП. При ураженні правої міжшлуночкової гілкилівої коронарної артерії постінфарктні зміни займа-ли 7 сегментів міокарда (передні: апікальний, меді-альний, базальний, передньоперетинкові: базаль-ний, медіальний, апікальний та верхівка) із площеюураження 43,7±5,1% при рівнях накопичення РФП47,8±4,9%. П'ять сегментів мали рівень накопичен-ня РФП від 65 до 75%, що оцінювалось як помірнаішемія. П'ять сегментів мали нормальний рівеньнакопичення РФП. При ураженні огинаючої гілкилівої коронарної артерії постінфарктні зміни займа-ли п'ять сегментів міокарда (апікальний латераль-ний, передньолатеральні: базальний, медіальний танижньолатеральні: базальний, медіальний) із пло-щею ураження 34,3±7,2% при рівнях накопиченняРФП 41,9±6,5. 5 сегментів мали рівень накопиченняРФП від 65 до 75%, що оцінювалось як помірна іше-мія. Сім сегментів мали нормальний рівень накопи-чення РФП. У хворих з ураженнями двох басейнівкоронарних артерій постінфарктні зміни займали 9 ібільше сегментів із площею ураження 65,8±6,8% прирівнях накопичення РФП 43,9±5,2%. Усі неураженісегменти мали рівень накопичення РФП на рівнях65% і менше, що розцінювалось як виразна ішемія.

Висновки. Міокардіосцинтиграфія за технологієюОФЕКТ є високоінформативною методикою оцінкинаявності ділянок ураження міокарда рубцевими змі-нами у хворих із постінфарктним кардіосклерозом.


Міокардіосцинтиграфія дозволяє оцінитипоширеність постінфарктних змін.

ЗАСТОСУВАННЯ КОНУСНО-ПРОМЕНЕВОЇКОМП`ЮТЕРНОЇ ТОМОГРАФІЇ ПРИ ОРТОДОН-

ТИЧНОМУ ЛІКУВАННІ ПАЦІЄНТІВ ЗІ СКЛАДНИМИ КЛІНІЧНИМИ ВИПАДКАМИ

Бабкіна Т.М., Сторожчук Ю.О.Кафедра променевої діагностики НМАПО

імені П.Л. Шупика, Київ

Вступ. Останніми роками конусно-променевакомп`ютерна томографія (КПКТ) стала одним зосновних методів рентгенодіагностики при орто-донтичному лікуванні пацієнтів. Дана методикадозволяє аналізувати та оцінювати істинні розмірианатомічних структур щелепно-лицевої ділянки,отримувати об`ємне зображення, з точністю діаг-ностувати такі клінічні випадки, як: ретенція зубів,наявність надкомплектних зубів, резорбція коренівзубів, анкілоз періодонтальної щілини «проблемно-го» зуба, патологія скронево-нижньощелепних суг-лобів.

Мета роботи. Оцінити інформативність конус-но-променевої комп`ютерної томографії (КПКТ) підчас обстеження ортодонтичних пацієнтів зі склад-ними клінічними випадками.

Матеріали та методи. Дослідження проводи-лися на конусно-променевому комп`ютерномутомографі PlanmecaRroMax 3D із системоюSmartPan, що використовується для проведенняортопантомографії (ОПТГ), телерентгенографії(ТРГ пряма та бокова проекції). У ході нашогодослідження було обстежено 30 пацієнтів віком від14-18 та 35-45 років. У даної групи пацієнтів булодіагностовано: у 3 пацієнтів – дистальний прикус тадисфункцію скронево-нижньощелепного суглоба,у 4 – ретенцію зуба 2.3 з анкілозом періодонтальноїщілини, у 14 пацієнтів – ретенцію та дистопію зубів3.8, 4.8, скученість фронтальної групи зубів нижньоїщелепи, у 4 пацієнтів – мезіальний тип прикусу, атакож наявність супутньої патології (верхньощелеп-ний синусит, хронічний гранулематозний періодон-тит), у 2 пацієнтів – генералізований пародонтит таасиметрію лицевого відділу черепа, у 3 пацієнтів –складну одонтому нижньої щелепи. Усім пацієнтамбула проведена конусно-променева комп`ютернатомографія двох щелеп, сегменту (зона ретенова-ного, дистопованого зуба), лицевого відділу кістокчерепа.

Результати. Проаналізувавши отримані даніконусно-променевої комп’ютерної томограми упацієнтів із вищезазначеними клінічними випадка-ми, було встановлено, що КПКТ дає можливістьвізуалізувати точну 3D-анатомічну картину обсте-жуваної зони щелепно-лицевої ділянки пацієнта,оцінити стан кісткової тканини, положення ретено-ваних, дистопованих та надкомплектних зубів, ура-ження коренів «сусідніх» зубів; виявити патологічніпроцеси додаткових пазух носа, оцінити стан скро-нево-нижньощелепних суглобів. Перевагою дослі-джень, проведених на конусно-променевомукомп’ютерному томографі, є можливість перетво-рення з об’ємного знімка (КПКТ) за допомогоюпрограмного забезпечення у такі знімки, як: орто-

пантомограма, телерентгенограма (пряма, боковапроекції). При цьому пацієнт не отримує додатко-вого променевого навантаження.

Висновки. Конусно-променева комп’ютернатомографія дає більше інформації, ніж ортопанто-мографія, телерентгенографія, що дозволяє ліка-рю-ортодонту максимально вивчити досліджувануділянку, правильно спланувати лікування. КПКТ єефективним методом міждисциплінарної взаємодіїлікаря-ортодонта, лікаря-хірурга під час плануван-ня протезування на імплантатах, а також дає мож-ливість своєчасно та якісно провести діагностичніта лікувальні заходи.

РАДИОЧАСТОТНАЯ АБЛЯЦИЯ ЗЛОКАЧЕС-ТВЕННЫХ НОВООБРАЗОВАНИЙ ЛЕГКИХ

Балака С.Н., Гречихин Г.В., Спузяк Р.М.,Крутько Е.Н., Пилипенко С.Н.

ГУ «Институт медицинской радиологииим. С.П. Григорьева НАМН Украины», Харьков

Введение. Все большую популярность набира-ют новые методы локорегионарного лечения зло-качественных опухолей. Медицинские технологии,которые ранее воспринимались как паллиативные,в настоящее время используются в качестве аль-тернативы хирургическому лечению. Одной изтаких технологий является радиочастотная абля-ция (РЧА) первичных опухолей и их метастазов,которая наиболее эффективна при размере опухо-ли до 3,0–3,5 см в диаметре.

Материалы и методы. В исследование вошло12 пациентов, которым были выполнены 13 сеан-сов РЧА 16 опухолевых очагов под КТ-наведением.Из них с первичным раком легкого — 2 больных, сметастазами злокачественных опухолей — 7 (коло-ректальный рак — 4, рак грудной железы — 3, раклегкого, почки и языка — по 1 больному). Лечениевыполняли с помощью аппарата CoolTipseries Eпроизводства компании Covidien с использованиемохлаждаемых электродов с рабочей частью 20 и 30 мм. При этом одиночные электроды применяли в6 случаях, комбинации из двух и трех электродов —в 7. Среднее время выполнения процедуры соста-вило 20 минут и зависело от размера и количестваопухолей.

Результаты и их обсуждение. Наиболее опти-мальными для проведения РЧА являются опухоле-вые узлы размером до 3,0-3,5 см с периферичес-ким расположением не ближе чем в 5 мм от сосу-дов и бронхов диаметром более 3 мм. У пациентовс субплевральным расположением опухоли элек-троды вводили под ультразвуковым наведением собязательным контролем и коррекцией их положе-ния при помощи КТ. При более глубокой локализа-ции очагов использовали КТ-наведение, в томчисле по коаксиальной методике — у 4 больных.При размерах опухолевых узлов до 15 мм РЧА про-водили охлаждаемым электродом с рабочей час-тью 20 мм, при диаметре 20-25 мм – 30 мм. Еслиразмер опухоли превышал 30 мм, абляцию выпол-няли с помощью набора из 2-3 электродов с рабо-чей поверхностью 30 мм каждый.

В начале освоения методики у первого больно-го абляция проводилась под эдотрахеальным


наркозом. В последующем, при тяжелой сопут-ствующей патологии, интрапаренхиматознойлокализации, а также в связи с разработкой алго-ритма аналгезии при РЧА легких, вмешательствопроизводили под местной инфильтрационной илипроводниковой анестезией с внутривенной седа-цией. При субплевральном расположении опухо-левых очагов, а также при их локализации в облас-ти диафрагмального нерва, миокарда и другихкритически важных анатомических структур РЧАвыполняли в условиях управляемого пневмоторак-са. Это позволяло отодвинуть легкое от вышеука-занных анатомических образований, предупре-дить развитие осложнений, а также снизитьпотребность пациента в количестве вводимых пре-паратов для аналгезии и анестезии. В то же времяколлабирование легкого, которое неизменно соп-ровождает пневмоторакс, приводит к смещениюопухолевого узла и зоны абляции к корню легкого,увеличивая вероятность развития осложнений.

Компьютерно-томографическим критериемзоны абляции, согласно данным литературы, явля-ется симптом «матового стекла». В нашем иссле-довании он встречался в большинстве случаев.При этом асимметричное расположение этой зонывыявлено у большинства больных (76,9%) внезависимости от близости к сосудам и бронхамбольшого диаметра.

Как и при биопсии плотных опухолей, одной изсложностей был момент введения электроданепосредственно в опухолевый узел. При этомчасто встречалась дислокация плотной опухоли(как правило, метастаза колоректального рака) вподатливой паренхиме легкого. Это значительноусложняло процесс введения электрода и удлиня-ло длительность самой процедуры.

Осложнения наблюдались в 6 случаях. Наиболеетяжелым из них был рецидивирующий клапанныйпневмоторакс у двух пациентов с субплевральнымрасположением очагов. Данное осложнение потре-бовало дренирования плевральных полостей поБюлау, в том числе и из двух точек, в связи с мас-сивным поступлением воздуха по дренажам, отсут-ствием тенденции к расправлению легкого в тече-ние длительного времени, нарастанием подкожнойи медиастинальной эмфиземы. У одного больногопри контрольной КТ через месяц после РЧА выявле-на тромбоэмболия ветвей легочной артерии. Еще утрех больных сохранялся минимальный гидрото-ракс в течение 1-2 месяцев после абляции.

Интересным является различие в эволюциизоны термического воздействия паренхимы легкихпосле РЧА. В одних случаях развитие проходилочерез стадию образования полости распада с фор-мированием абсцесса (2 больных, купированоантибактериальной терапией) или возникновени-ем пневмоторакса (двое вышеописанных больных)на протяжении первой недели после абляции. Вдругих 9 случаях — стадия формирования полост-ного образования отсутствовала или была выраже-на незначительно. При этом отмечалось образова-ние зоны консолидации, что было расценено какболее благоприятный вариант течения послеопе-рационного периода.

Достоверно рецидив был выявлен в трех случа-ях. При этом рецидивы отмечались у пациентов

при большом размере опухоли (45 и 52 мм) в связис неполной абляцией и у одного пациента при раз-мере очага 20 мм из-за неправильной локализацииэлектрода в начале освоения методики. У одногоиз пациентов успешно была выполнена повторнаяРЧА образования с метастазом гипернефроидногорака в легкое.

Выводы. Таким образом, РЧА в легких являетсяэффективным методом локальной деструкции опу-холи. Полученные результаты лечения определилинаправление дальнейших исследований.

РАДІОБІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОЄДНАНОЇ ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ

ХВОРИХ НА РАК ШИЙКИ МАТКИБарановська Л.М.1, Іванкова В.С.1,

ХруленкоТ.В.1, Рябченко Н.М.2, Скоморохова Т.В.1

1Національний інститут раку, Київ 2Інститут експериментальної патології, онколо-

гії і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАНУ, Київ

Вступ. Важливою проблемою радіаційноїонкології залишається пошук оптимальних схемпоєднаної променевої терапії (ППТ) онкологічниххворих, які дозволяють досягнути максимальногоураження злоякісної пухлини з мінімальними нега-тивними наслідками в критичних органах і організ-му в цілому.

Мета роботи: радіобіологічний супровід кон-формної променевої терапії (КПТ) і високоенерге-тичної (HDR — high dose rate) 60Со брахітерапії (БТ)хворих на рак шийки матки (РШМ), що включавпроведення in vivo цитогенетичного моніторингулімфоцитів периферичної крові (ЛПК) пацієнток іпорівняльного аналізу генотоксичності різнихрежимів КПТ.

Матеріали та методи. Матеріалом цитогене-тичних досліджень були ЛПК хворих на РШМ, якимпроводили КПТ на лінійному прискорювачі елек-тронів Clinac 2100CD з енергією випромінювання 6МеВ за двома режимами: прискореного фракціо-нування дози опромінення разовою осередковоюдозою (РОД) 1,3 Гр х 2 рази на добу з інтервалом 4-6 годин до сумарної осередкової дози (СОД) 39 Грна пухлину і до СОД 45 Гр на лімфатичні вузлималого таза (група І, n=8) і стандартного режимуопромінення РОД 2 Гр х 1 раз на добу до СОД 46 Гр(контрольна група ІІ, n=8). В обох групах хворих на IIетапі використовували HDR БТ: РОД у т. А — 5 Гр х 2рази на тиждень за 7-8 фракцій, СОД у т. А — 35-40 Гр.Забір крові у пацієнток проводили до початку, післяпершого сеансу КПТ, на наступну добу (до третьогосеансу КПТ) і після закінчення курсу ППТ.

Результати. Аналіз in vivo виходу променевихмаркерів (дицентриків і кілець) у ЛПК хворих наРШМ показав, що при режимі прискореного муль-тифракціонування дози опромінення швидкість їхнакопичення в ЛПК знижувалась порівняно ізсередньогруповими показниками II групи і стано-вила у середньому (1,85±0,2) на 100 метафаз післяперших двох фракцій опромінення (РОД 2,6 Гр),тоді як в контрольній групі — (2,6±0,1) на 100 мета-фаз при дозі опромінення пухлинного вогнища 2,0 Гр за одну фракцію. Отримані дані свідчать, щорежим дроблення дози опромінення пухлинного


вогнища приводить до зниження сумарного радіа-ційно-індукованого цитогенетичного ефекту в лім-фоцитах. Після курсу ППТ частота променевих мар-керів у ЛПК хворих I групи також вірогідно відрізня-лась від групи контролю: (9,7±0,5) і (12,0±1,1) на100 метафаз відповідно.

Висновок. Таким чином, використання режимуприскореного мультифракціонування дози при КПТза рахунок особливостей запуску процесів репара-ції й елімінації сублетальних ушкоджень у нормаль-них тканинах дозволяє додатково знизити геноток-сичні ефекти в ЛПК на тлі підведення до пухлинипідвищеної разової дози опромінення.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИПРИ ВИКОРИСТАННІ ЛЕГКИХ

РЕНТГЕНОДІАГНОСТИЧНИХ КОМПЛЕКСІВБалашов С.В.1,3, Коваленко Ю.М.2,3

1Національний авіаційний університет, Київ2Національна медична академія післядиплом-

ної освіти ім. П.Л. Шупика, Київ3Центр рентгенівських технологій Асоціації

радіологів України, Київ

Мета роботи. Останнім часом все частіше вклінічній практиці використовуються легкі цифровірентгенодіагностичні комплекси на основі перенос-них рентгенівських моноблоків. Метою роботи єекспериментальне доведення того, що такі ком-плекси повністю відповідають п. 3.3 ПостановиКабінету Міністрів України № 1174 від 16.11.2011«Про затвердження критеріїв, за якими діяльність звикористання джерел іонізуючого випромінюваннязвільняється від ліцензування», та визначенняумов їх безпечного використання для персоналу танаселення.

Матеріали та методи. Проведено дозимет-ричні вимірювання навкруги переносного рентге-нівського моноблоку з вихідною потужністю 5 кВт,що входить до складу легкого цифрового рентгено-діагностичного комплексу, з використанням водно-го фантома 20х20х30 см, встановленого в напрям-ку прямого пучку на відстані 1 м від випромінювача.Використовувалися 2 експозиції: 90 кВ, 1 мАс та100 кВ, 8 мАс. Вимірювання проводилось за допо-могою приладу ДКС-АТ1121 на відстанях 0,5 та 1,0 мвід фокусної точки через 45° у горизонтальній пло-щині, а також зверху та знизу від моноблоку. На під-ставі отриманих результатів вимірювань з ураху-ванням встановленої нормативними документамитривалості рентгенологічних досліджень було роз-раховано значення потужності амбієнтної еквіва-лентної дози на відстані 10 см від фокусної точки тапорівняно зі значенням звільнення від регулюва-ння – 10 мкЗв/год.

Результати. Максимальні виміряні значенняпотужності еквівалентної дози було отримано вгоризонтальній площині при кутах 45° та 315° на від-стані 0,5 м: при експозиції 100 кВ та 8 мАс – 1,57 мЗв/год; при 90 кВ, 1,0 мАс – 0,1 мЗв/год.Враховуючи те, що час експозиції в першомувипадку становив 0,2 с, то еквівалентна доза на від-стані 0,5 м була менше ніж 1,57 [мЗв/год.] × 0,2[с]/ 3600[с/год.] = 0,09 мкЗв; у другому випадку -0,0055 мкЗв. З урахуванням закону зворотних

квадратів на відстані 0,1 м еквівалентна доза припершій експозиції буде менше ніж 1,73 мкЗв, придругій — 0,11 мкЗв. Отримані результати свідчать,що при використанні експозицій 100кВ, 8,0 мАс,щоб потужність амбієнтної еквівалентної дози навідстані 10 см від фокусної точки не перевищувала 10 мкЗв/год за одну зміну, не повинно виконувати-ся більше п’яти досліджень за годину, а при вико-ристанні експозиції 90 кВ, 1,0 мАс — 90 дослідженьза годину. Згідно з діючими нормативними доку-ментами кількість досліджень з діагностичноюметою не може перевищувати 6,0 досліджень загодину і відповідно 30,0 досліджень за день. Тобто,навіть за умови використання максимальних екс-позицій, які реально на легких рентгенодіагностич-них комплексах не використовуються, останнізадовольняють критеріям звільнення від ліцензу-вання.

Висновки. Переносні рентгенівські моноблоки іцифрові рентгенодіагностичні комплекси на їхоснові задовольняють критеріям звільнення відліцензування. За умови дотримання персоналомрентгенівських відділень елементарних правилбезпеки – перебування на максимально можливійвідстані від випромінювача під час проведеннядосліджень і недопущення в зону прямого рентге-нівського пучка нікого, крім обстежуваного пацієн-та, таке рентгенівське обладнання є безпечним якдля населення, так і для персоналу.

МОЖЛИВОСТІ КОМП’ЮТЕРНОЇ ТОМОГРАФІЇ В ДІАГНОСТИЦІ

РАКУ ШЛУНКА Біла Н.С.

ТОВ «Центр томографії», Дніпро

Вступ. Рак шлунка (РШ) посідає друге місцепісля раку легень серед онкологічних захворюваньв Україні (С.Ю. Кравчук, Л.І. Пахолка, 2009).Важливе значення має рання діагностика та оцінкапоширеності захворювання (І.В. Крижановська,2011). Вирішення цієї проблеми спробують досягтиза рахунок використання комп’ютерної томографії(КТ) органів черевної порожнини (J.H. Kim et al,2005). Але, враховуючи розбіжності у трактування-рентгенологічних симптомів РШ, залишаєтьсяактуальним питання оцінки можливостей КТ у діаг-ностиці РШ.

Мета дослідження: оцінити можливостікомп’ютерної томографії в діагностиці раку шлунка.

Матеріали та методи. Проведено мультиспі-ральну комп’ютерну томографію органів черевноїпорожнини у 16 хворих на рак шлунка з використан-ням 4-зрізового комп’ютерного томографа ToshibaAquilion із контрастним підсиленням розчином томо-гексолу-350 у дозі 100 мл внутрішньовенно.Обробку даних здійснювали на станції VITREA 2.Дослідження проводили в нативному режимі, в арте-ріальну (25 с) і паренхіматозну (60 с) фази контрас-тування з товщиною зрізу 2 та 3 мм відповідно.

Чоловіків було 12 (75%), жінок 4 (25%). Вік хво-рих коливався від 49 до 74 років. Локалізацію ново-утворення в антральному відділі шлунка встановле-но у 6 (37,5%) випадках, у тілі шлунка – в 4 (25%), упілоричному відділі – у 2 (12,5%), у тілі та антраль-


ному відділі – в 1 (6,25%), у тілі та кардіальному від-ділі – в 3 (18,75%) (в 1 випадку з поширенням пух-лини на стравохід). Помірно диференційовану аде-нокарциному (АК) виявлено у 5 (31,25%) хворих,низькодиференційовану АК – у 5 (31,25%), недифе-ренційовану АК – у 2 (12,5%), перстнеподібноклі-тинний рак – у 4 (25%) хворих.

Проведено КТ-морфометрію стінки шлунка угрупі порівняння (10 умовно здорових осіб) тавизначено щільність стінки шлунка в різні фазидослідження. Статистичну обробку даних проводи-ли із застосуванням Statistica 6.0. з урахуваннямкритерію Стьюдента за довірчого інтервалу p<0,05.

Результати дослідження. Під час КТ-морфометрії шлунка у групі порівняння товщинастінки шлунка у кардіальному відділі становила3,8±0,2 мм, у тілі шлунка – 3,6±0,3 мм, у вихідномувідділі – 6,9±0,4 мм. Для групи порівняння під часКТ дослідження шлунка були характерними чіткістьзовнішнього контуру органа, рівномірне накопи-чення контрастної речовини у різні фазидослідження та відсутність змін перигастральноїклітковини. До КТ-ознак пухлини шлунка належали:нерівномірне потовщення стінки шлунка (до22,5±1,7 мм проти 58,1±7,8 мм, p<0,05), нечіткістьзовнішнього контуру стінки шлунка, звуженняпросвіту шлунка на рівні пухлини, нерівномірненакопичення контрастної речовини з наявністюгиподенсивних осередків некрозу, інфільтраціяперигастральної клітковини, збільшення реґіонар-них лімфатичних вузлів. Під час КТ-денситометрії вгрупі порівняння рівень щільності стінки шлунка принативному дослідженні становив 41,2±1,06 ОдХаунсфільда (HU), в артеріальну фазу — 113±4,7 HU,у венозну – 64,4±4,1 HU. В основній групі показникищільності залежно від фази дослідження булитакими: 46±5,2 HU, 102,5±3,5 HU та 105±9,0 HUвідповідно. Отримано перевагу рівня щільностіураженої стінки шлунка у венозну фазу в основнійгрупі (p<0,05), що свідчить про затримкуконтрастної речовини в тканині пухлини шлунка.

Висновки. Таким чином, мультиспіральнакомп’ютерна томографія з контрастним підси-ленням дозволяє визначити характерні рентге-нологічні ознаки пухлинного ураження стінкишлунка, поширеність патологічного процесу,наявність реґіонарної лімфаденопатії та віддаленихметастазів, що сприяє плануванню лікувальноїтактики, зокрема обсягу хірургічного лікування.

РОЛЬ ТА СТАНДАРТИЗАЦІЯ ЦИФРОВОГОРЕНТГЕНОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

В АБДОМІНАЛЬНІЙ РЕНТГЕНОЛОГІЇБортний М.О., Шармазанова О.П.,

Шаповалова В.В.Харківська медична академія післядипломної

освіти МОЗ України, Харків

Вступ. Сучасні цифрові технології дозволилизначно поліпшити рентгеноскопію як методу діаг-ностики в цілому. Завдяки цифровим технологіямпомітно зросла якість зображень, які отримують прирентгеноскопії (розрізнення, діапазон яскравості,контрастності). У кілька разів зменшилась дозаопромінення, яку отримує пацієнт під час об-

стеженні, що дозволило рентгеноскопії стати щебільш поширеним методом діагностики в сучасніймедицині. Розробка методик цифрової рентгено-діагностики в абдомінальній рентгенології єактуальним науково-практичним завданням, щомає важливе клінічне значення. У доступнійлітературі ми не зустріли стандартних методикцифрового рентгенологічного дослідження різнихорганів і систем. Методичні рекомендації щодовикорис-тання цифрових рентгенівських методикдослі-дження відсутні. Це значною міроюускладнює широке використання та активневпровадження в клінічну практику стандартівцифрових технологій в обстеженні пацієнтів ізрізною патологією.

Мета. Виходячи з вищевикладеного, потре-бують поглибленого вивчення можливості рентге-нологічного дослідження з використанням циф-рової техніки в діагностиці захворювань травноїсистеми.

Результати та обговорення. Рентгеноло-гічний метод дослідження зберігає пріоритет підчас дослідження патології травної системи завдякивисокій інформативності та доступності. Під часпроведення рентгенологічного дослідження трав-ної системи велика увага приділяється питаннюзниження променевого навантаження. Одним ізшляхів вирішення цього завдання є стандартизаціяметодики рентгенологічного дослідження, щодозво-ляє отримати максимальну інформацію заміні-мально можливих променевих навантажень.Рентгенологічне дослідження в гастроентерологіїна відміну від інших анатомічних ділянок включає всебе просвічування та виконання низки оглядових іприцільних рентгенограм. Можливості цифровогозапису в процесі просвічування, поєднання його звиконанням цифрових знімків потребують вивче-ння та конкретизації їх використання під часрентгенологічного дослідження стравоходу, шлун-ка, кишечника. Стандартне рентгенівське дослі-дження травної системи має проводитись по-слідовно і поліпозиційно, на вдиху і видиху, увертикальному і горизонтальному положенняпацієнта, у фази часткового, подвійного і тугогоконтрастування, а також із дозованою компресією.Для отримання детальної та об'єктивної інформаціїметодика дослідження травної системи повиннавключати просвічування із цифровим записом іпроведенням стандартних знімків з оптимальнимвибором дублюючих позицій окремих морфо-логічних елементів, що перебувають у різнихпросторових умовах. Додаткові знімки і цифровийзапис можуть бути виконані в разі підозри абовиявлення патологічних змін шлунково-кишковоготракту для детальної їх характеристики. У процесідослідження і після нього отримані цифрові відео-записи і знімки повинні аналізуватися за допомо-гою комп'ютерних прикладних програм обробки іполіпшення якості зображення. Цифровий записрентгенівського просвічування рекомендуєтьсяпроводити для подальшого аналізу: — функціо-нальних параметрів стравоходу, шлунка, двана-дцятипалої, товстої кишки (кількість секрету, тонус,перистальтика, евакуація, функціонування замика-чів, розтягнення, моделювання, зміщуваність сті-нок під час дихання, зміни положення тіла, за


дозованої компресії); — морфологічних параметрів(положення, форма, розміри, контури, рівномір-ність контрастування при тугому заповненні тарельєф слизової — при частковому); — пато-логічних морфофункціональних симптомів (місцьзвужень і розширень, дефектів наповнення, по-рушень форми, контурів, положення органа). Важ-ливим етапом, на наш погляд, є методика пост-процесінгової обробки зображень, яка повиннавключати: багаторазовий перегляд відеокліпов урежимі кінопетлі; покроковий (покадровий) аналізвідіокліпів у зоні інтересу; поліпшення якостіцифрових рентгенограм за допомогою змінияскравості, контрастності, різкості, з викорис-танням фільтрації, інверсії та масштабування.

Висновки та практичні рекомендації. З метоюподальшої розробки і впровадження в цифровурентгенодіагностику інноваційних малодозовихметодик і поліпшення якості діагностики при при-дбанні нового цифрового обладнання виконувати«типові медико-технічні вимоги до радіологічногообладнання, рекомендовані Асоціацією радіологівУкраїни (рішення V Національного конгресу зМіжнародною участю «Радіологія в Україні» (Київ,22-24 березня 2017 р.) в розділі «Медико-технічнівимоги до рентгенодіагностичного комплексу дляцифрової рентгеноскопії для другого рівня наданнямедичної допомоги».

Під час використання даних методик длядіагностики патології в абдомінальній рентгенологіїслід дотримуватися таких рекомендацій: 1)безперервна рентгеноскопія, як високодозоваметодика повинна бути виключена з практикидіагностичних досліджень в абдомінальній рентге-нології; 2) використовувати режим імпульсноїрентгеноскопії (швидкість імпульсної рентгено-скопії повинна вибиратись рентгенологом за-лежно від мети дослідження); 3) проведеннярентгеноскопії з мінімально можливою швидкістюпросвічування; 4) стандартизація рентгеноло-гічного дослідження травного каналу приведе дообмеження числа етапів рентгеноскопії і скороче-ння опромінення пацієнтів під час проведення серіїнеобхідних рентгенограм; 5) обмеження часуопромінення пацієнта в рамках окремих етапів; 6) обмеження поля опромінення розмірами ділянкиінтересу.

ПЕРЕД- ТА ІНТРАОПЕРАЦІЙНА ПРОМЕНЕВА ДІАГНОСТИКА У ХВОРИХ

НА КОЛОРЕКТАЛЬНИЙ РАКІЗ МЕТАСТАТИЧНИМ УРАЖЕННЯМ ПЕЧІНКИ

Бурлака А.А., Колеснік О.О. Національний інститут раку

Актуальність. Об’єм майбутньої культі печінки єкритичним чинником в гепатобіліарній хірургії,адже він репрезентує потенційні чинники ризикугострої печінкової недостатності (ГПН) впісляопераційному періоді. Доцільність виконанняволюметрії перед трансплатацією печінкидоведено, однак до цього часу немає чіткогоалгоритму щодо виконання останньої на етапахпланування резекцій печінки.

Мета. Аналіз результатів власного досвіду ісучасних даних літератури з метою прецизійноговизначення оптимального підходу виконанняволюметрії при резекціях печінки.

Результати. Медіана загального об’єму печінкистановила 1784,1±72;1763,3±94 та 1799,9±81 мм3

при застосуванні Philips Workstation, Onis 2.5 таVarian Eclipse відповідно (р=0,54). А медіана об’ємукульті печінки (КП) дорівнювала 375,4±115;368,7±111 та 397,9±110 мм3 відповідно длявищеперерахованих програм (р=0,73).

Висновки. Аналіз отриманих результатів та лі-тературних даних демонструє актуальність прове-дених досліджень та свідчить про вірогідний ко-реляційний зв'язок між ручним та напівавтома-тиним методом виконання волюметрії печінки та їїокремих сегментів/секцій. Показано, що волю-метрія печінки та її окремих анатомічних структурпід час планування «розширених» резекцій є необ-хідним етапом у доопераційному обстеженні зарозрахунку мінімально допустимого об’єму ткани-ни у цього хворого. Проведений аналіз рентгено-логічних зображень продемонстрував, що «ручна»волюметрія з використанням незалежного софтудозволяє ефективно прогнозувати майбутній об’ємКП та ризики ГПН у післяопераційному періоді.

РЕЗУЛЬТАТИ КОМПЛЕКСНОГОРАДІАЦІЙНО-ГІГІЄНІЧНОГО МОНІТОРИНГУ

ОКРЕМИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВРАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ ТЕРИТОРІЙ

РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ У 2017 РОЦІВасиленко В.В., Циганков М.Я., Нечаєв С.Ю.,

Пікта В.О., Задорожна Г.М.ДУ «Національний науковий центр радіаційноїмедицини Національної академії медичних

наук України», Київ

Результати післяаварійних масових виміріврівнів внутрішнього опромінення населення, якепостраждало від аварії на ЧАЕС, свідчать, щодинаміка доз внутрішнього опромінення нестабіль-на. Так, після зниження в 1986-1991 рр. спосте-рігалося постійне (з 1992 року) зростання дозвнутрішнього опромінення сільського населеннявнаслідок вживання місцевих продуктів як резуль-тат згортання профілактичних заходів з радіацій-ного захисту. Останніми роками дози внутрішньогоопромінення знизилися та стабілізувалися.Винятком довгі роки залишались населені пунктиРівненської області, в яких увесь післяаварійнийперіод реєструвалися незмінно високі рівні внут-рішнього опромінення.

У низки населених пунктів (НП) Володими-рецького, Дубровицького, Зарічненського, Сар-ненського, а особливо Рокитнівського районів,упродовж 90-х років значна (до 50%) частинамешканців мали рівні внутрішнього опромінення,які cягали і перевищували дозовий рівень 1 мЗв нарік. Останніми роками, як показують дослідження,рівні внутрішнього опромінення населеннязнизились і в цих районах. Однак, зважаючи на те,що в цьому регіоні коефіцієнт переходу ізотопівцезію з ґрунту у рослинність є високим, продуктивласного господарства (молоко, картопля) іприродного походження (насамперед лісові гриби


та ягоди) забруднені радіонуклідами, у 2017 р. булопроведено комплексний радіаційно-гігієнічниймоніторинг.

Для проведення моніторингу було обрано сімНП Рокитнівського району, в яких упродовжпісляаварійного періоду були зареєстровані най-більш високі рівні внутрішнього опромінення – сс.Старе Село, Вежиця, Переходичі, Дроздинь,Березове, Заболоття, Грабунь. Дослідження булопроведено двічі – навесні (у травні) та восени (ужовтні).

Проведений комплексний радіаційно-гігієнічниймоніторинг у цих НП показав, що річні ефективнідози опромінення населення в обстежуваних НПРівненської області у 2017 р. формуються зарахунок доз внутрішнього опромінення, які ва-ріюються у межах від 0,13 мЗв • рік-1 до 0,32 мЗв •рік-1, що нижче за критерій радіоактивно забруд-нених територій. Однак проведений ЛВЛ-моні-торинг свідчить про значне підвищення рівніввнутрішнього опромінення від травня до жовтня2017 р. Навесні зареєстровано зниження рівніввнутрішнього опромінення в усіх обстежених НП в1,2-1,7 раза порівняно з результатами, отрима-ними нами у 2014 р. Однак сезонне підвищення відтравня до жовтня, у 1,6-2,3 раза призвело дозростання рівнів внутрішнього опромінення дорівня 2014 р.

Основним чинником, який формує дозу внутрі-шнього опромінення населення цих територій, єнадходження 137Cs в організм мешканців із такимиосновними продуктами харчування, як молоко, талісовими продуктами, насамперед грибами, які вПо-ліському регіоні традиційно посідають значнучастину харчового раціону. Вміст 137Cs у пере-важній частині проб молока та грибів значно пе-ревищує допустимі рівні (ДР). Максимальнийзареєстрований вміст 137Cs у зібраних пробахмолока становить 384,7 Бк • л-1, що у 4 рази вищеза ДР, у сушених грибів – 36,9 кБк • кг-1 – у 15 разіввище ДР. Причому з травня до жовтня 2017 рокузначення середнього вмісту 137Cs у відібранихпробах молока в обстежених селах знизилось у1,3-1,7 раза, що можна пояснити особливістюсінокосів і концентруванням 137Cs у сіні. У жоднійпробі картоплі вміст 137Cs не перевищивдопустимий рівень — 60 Бк•кг-1. Вміст 90Sr упереважній більшості проб молока та у 100% пробкартоплі нижчий за чутливість методу (1 Бк•кг-1) іне вносить суттєвий вклад у формування дозивнутрішнього опромінення.

Таким чином, найбільш забрудненими радіо-нуклідами продуктами в обстежених НП є сушенігриби. І величина індивідуальної дози внутрішньогоопромінення окремого мешканця цих НП суттєвозалежить від кількості спожитих грибів. Зростання у1,6-2,3 раза вмісту інкорпорованого в організмімешканців 137Cs із травня до жовтня на тлізниження вмісту цього радіонукліда у молоці у цейже проміжок часу свідчить про те, що основнимдозоформуючим чинником є саме лісові продукти,насамперед сушені гриби.

Слід зазначити, що, за свідченнями мешканцівобстежених НП, лісових продуктів було заготовленодосить багато, і можна прогнозувати подальшезбільшення накопичень радіоцезію в організмінаселення Рівненщини.

ВЕРИФІКАЦІЯ ТА ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІБАЗИ ДАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

ЛВЛ-ВИМІРЮВАНЬ 1987-1991 рр.Василенко В.В., Пікта В.О., Литвинець Л.О.,

Задорожна Г.М., Крамаренко М.С.ДУ «Національний науковий центр радіаційної

медицини Національної академії медичних наукУкраїни», Київ

Після аварії на Чорнобильській атомній елек-тростанції проводиться постійний масовий мо-ніторинг населення радіоактивнозабрудненихтериторій на вміст інкорпорованих радіонуклідів задопомогою лічильників випромінювання людини(ЛВЛ). У базі даних (БД) Національного науковогоцентру радіаційної медицини Національної академіїмедичних наук України (ННЦРМ) накопичено понад1,2 млн записів результатів ЛВЛ-ви-мірювань1986-2008 рр. Враховуючи сьогодні підвищеннявимог до якості дозиметричної інфор-мації, ство-рення персоніфікованих реєстрів інди-відуальнихданих щодо стану здоров'я та променевихнавантажень жителів України, у 2013-2015 рр. булопроведено ревізію БД ЛВЛ-вимі-рювань вмістуінкорпорованого радіоцезію, які можна було бвикористовувати для проведення широкомасштаб-них епідеміологічних і клінічних досліджень. Під часревізії було виявлено дані ЛВЛ-вимірювань 1987-1991 рр. на паперових носіях, що зберігаються улабораторії ЛВЛ, які не було внесено до елек-тронної БД, оскільки інформація про вимірювання вних була недостатньо повною. Необхідно булопровести ревізію цих даних та перенести їх наелектронні носії. Особливо це стосувалось най-більш важливих даних — результатів вимірювань уперші післяаварійні роки, коли дози внутрішньогоопромінення були найбільшими.

Після ретельного розбору паперових носіївоператори з числа співробітників лабораторії ЛВЛта волонтерів провели внесення інформації зпаперових носіїв до електронної БД за допомогоюствореного нами програмного забезпечення.

Дані було уточнено та доповнено відсутньоюінформацією про умови, параметри і результатиЛВЛ-вимірювання, а саме – місце та час проведе-ння вимірювання, організацію, що виконала ви-мірювання, тип ЛВЛ-приладу, за допомогою якоговиконано дослідження, вміст інкорпорованихрадіонуклідів, мінімальнодетектовану активність(МДА). Інформація про МДА вимірювання є над-звичайно важливою характеристикою під часоцінки результату, особливо у випадках, коли вмістрадіонукліда менше або на рівні МДА. ВеличинаМДА визначалась на підставі даних про прилад, часвимірювання, значення фону, вагу досліджуваноїособи. У випадку відсутності даних про вагу ви-користовувалась створена нами на підставі данихвітчизняних та зарубіжних досліджень таблицявідповідності ваги та віку. Оскільки відновити дані уповному обсязі для усіх ЛВЛ-вимірювань булонеможливо, для полегшення майбутнього аналізуБД та її використання у подальшому було засто-совано критерій для оцінки якості кожного ре-зультату ЛВЛ-вимірювання. Усі внесені у 2016-2017 рр. до електронної БД дані про ЛВЛ-вимі-


рювання 1987-1991 рр. було розподілено, згідновиробленим критерієм, на 3 групи якості. До І групи(«високоякісні»), було віднесено 81 612 записів –88,8% від усіх внесених до БД. До ІІ групи («якісні»),було віднесено 9 559 записів – 10,4% від усіх вне-сених до БД. До ІІІ групи («низькоякісні») віднесено699 записів – 0,8% від усіх внесених до БД.

Загалом у 2016-2017 рр. до електронної БД ізпаперових носіїв було внесено і верифіковано 91 772 записи результатів ЛВЛ-вимірювань 1987-1991 рр., що збільшило кількість записів прорезультати ЛВЛ-вимірювання у БД цих років у 1,6 раза.

АНАЛІЗ РАННІХ УСКЛАДНЕНЬКОМБІНОВАНОГО ПРОТИПУХЛИННОГО

ЛІКУВАННЯ У ХВОРИХ НА РАК ЩИТОПОДІБНОЇЗАЛОЗИ

Васильєв Л.Я.1, Кулініч Г.В.1, Радзішевська Є.Б.2, Савченко А.С.1

1ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва Національної академії

медичних наук України»2Харківський національний медичний

університет, Харків

Вступ. У комбінованому лікуванні раку щитопо-дібної залози (РЩЗ) радіойодотерапія посідає одне зключових місць. Цей метод лікування дає можливістьзначно поліпшити прогноз захворювання, підвищититривалість безрецидивного періоду. Незважаючи набільш ніж 70-річний досвід роботи з 131I, вивченістьбезпосередніх і віддалених ускладнень і наслідківйого застосування, ще є низка питань, що зали-шаються недослідженими. Важливим напрямкомданого дослідження було виявлення чинників, що настатистично значущому рівні впливають на появуранніх ускладнень радіойодотерапії.

Мета дослідження. Оцінити ризик появиранніх ускладнень радіонуклідної терапії (РНТ) ухворих на рак щитоподібної залози.

Матеріали та методи. Дослідження проводило-ся на вибірці зі 120 хворих на РЩЗ з урахуванняманамнестичних даних і даних щодо характерукожного з методів лікування. У досліджуваній групіналічувалося 104 (86,7%) жінки та 16 (13,3%)чоловіків. Вік хворих коливався від 18 до 79 років ізмедіаною 50,5 року та інтерквартильним розмахом(ІР) 39÷59 років. Найбільший відсоток пацієнтівмали 1-шу стадію процесу – 61 (50,8%) особа, 2-устадію встановлено у 33 (27,5%), 3-ю – у 17 (14,2%),4-у – у 9 (7,5%) осіб. Дози РНТ коливалися від 50 до 500 мКі з медіаною 105 мКі та ІР = 90÷145 мКі.При цьому кількість курсів 131І варіювала від 1 до 7 з медіаною 2 та ІР = 2÷3 курси. Зокрема,важливим напрямком дослідження було виявленнячинникфв, що на статистично значущому рівнівпливали на появу анемії, гастриту, сіалоаденіту,порушень серцевого ритму, полінейропатії.

Аналізували такі супутні хвороби, як гіпертонічнахвороба (ГХ), виразкова хвороба шлунка тадванадцятипалої кишки, ішемічна хвороба серця(ІХС), гіпопаратиреоз, цукровий діабет, серцеванедостатність, системні захворювання сполучної

тканини (деформуючі остеоартроз), варикознерозширення вен нижніх кінцівок. Враховували бализа шкалою ECOG до початку та наприкінці лікування.Аналізували вік хворих, рівень пухлинних маркерів(тиреоглобуліну, антитіл до тиреоглобуліну),показники функції прищитоподібних залоз.

Статистичну обробку проводили методоманалізу таблиць сполученості за допомогою пакетапрограм Statistica Basic Academic 13 for Windows(License Number: 139-956-866). Статистичнузначущість результату оцінювали за допомогоюкритерію Пірсона Хі-квадрат, критерію Манна –Уїтні та критерію Краскела – Уолліса.

Результати та їх обговорення. У пацієнтів,хворих на РЩЗ, виразкова хвороба, гіпопарати-реоз та гіпокальціємії є чинниками ризику появианемій після спеціального протипухлинноголікування. При цьому наявність деяких супутніхзахворювань, навпаки, відіграє роль «запобіжних»чинників щодо появи анемій: ризики появи анемії ухворих із ГХ у чотири рази нижчі, ніж у хворих безгіпертонічної хвороби, а у пацієнтів із ГХ та ІХСанемії не спостерігалися взагалі. Ризиком появисіалоаденіту як побічного ефекту радіойодотерапіїє низький (нижчий за 2,10 ммоль/л) рівень кальціюв крові до початку лікування, рівень сумарноїлікувальної активності РНТ понад 130 мКі, кількістькурсів РНТ, що перевищує три, два або більшеопераційних втручань, парез гортанних нервів тастеноз гортані. Гастрит як ускладнення РНТ єнайбільш типовим для пацієнтів віком понад 65років. Порушення серцевого ритму на статистичнозначущому рівні було пов’язано з віком хворих,наявністю гіпертонічної хвороби, ІХС, серцевоїнедостатності, цукрового діабету, деформуючогоостеоартрозу, варикозного розширення вен нижніхкінцівок та бала за шкалою ECOG до початкулікування, що перевищує 2. Найбільш типовим дляускладнень віковим діапазоном є період 49-53 рокита вік понад 65 років. Чинниками ризику появиполінейропатій, що маніфестують, є вік хворих,наявність гіпертонічної хвороби, ІХС, серцевоїнедостатності, цукрового діабету та виразковоїхвороби шлунка або дванадцятипалої кишки.Найбільш типовим для появи полінейропатії є вікпонад 45 років. Найвищі рівні антитіл до тирео-глобуліну після лікування спостерігалися упацієнтів із ГХ на тлі гіпопаратиреозу та у пацієнтівз АГ та ІХС у поєднанні з деформуючим остео-артрозом та варикозним розширенням вен нижніхкінцівок. З точки зору стану пацієнта за шкалоюECOG до початку лікування найбільш несприят-ливою є комбінація артеріальної гіпертензії, ІХС,цукрового діабету та деформуючого остеоартрозу.

Висновки. Ризики появи ранніх ускладненьрадіонуклідної терапії у хворих на рак щитоподібноїзалози залежать від обсягу проведеного хірургіч-ного лікування, дози опромінення, кількості курсіврадіойодотерапії, віку, наявності супутньої соматонев-рологічної патології. Подальше вивчення чинників,які на статистично значущому рівні впливають нарозвиток негативних наслідків лікування РЩЗ, будесприяти розробці патогенетично обґрунтованихметодів їх профілактики та медикаментозноїкорекції.


СИСТЕМА BI-RADS У ЦИФРОВІЙМАМОГРАФІЇ

Васько Л.М., Жукова Т.О., Баштан В.П.,Почерняєва В.Ф., Пилипенко Н.С., Кир’ян В.М.

ВДНЗУ «Українська медична стоматологічнаакадемія», Полтава

Медичний лікувально-діагностичний центр«Медіон», Полтава

Полтавський обласний клінічний онкологічнийдиспансер

Мамографія в усьому світі визнана найбільшточним методом ранньої діагностики ракумолочних залоз. Висока роздільна здатністьцифрової маммографії дозволяє візуалізуватипухлини менше від 10 мм та мікрокальцинати до 0,1мм, тому захворювання можна виявити за три-чотири роки до того, як жінка сама виявить першісимптоми хвороби. До речі, середні розмірипухлини молочної залози, коли вона стає доступноюдля пальпації під час клінічного огляду, становлять2,5 см.

Маммографія дозволяє знизити смертністьжінок шляхом виявлення ранніх стадій ракумолочної залози, що значно збільшує шанси насвоєчасне і більш ефективне лікування включно зорганозберігаючими операціями. При раку молоч-них залоз І стадії 5-річна виживаність становить 95%,а при ІV стадії – менше ніж 10%. До того жефективність лікування на ранніх стадіях збільшуєтьсядо 90%. Значна частина дослідників відмічає, щовізуалізація молочних залоз є одним із найскладнішихрозділів променевої діагностики через варіативність їхбудови, схожість низки променевих ознакзахворювань між собою та з початком дифузнихперебудов структури залози, а також через доситьвисокий відсоток раку молочних залоз.

З метою підвищення якості діагностики таоптимізації діагностичних результатів трактуваннязображень в умовах складної візуалізації, в томучислі під час динамічного нагляду, в більшостірозвинених країн успішно застосовується системаBI-RADS (Breast Imaging Reporting and Data System) –система опису і протоколювання візуалізації мо-лочної залози. Застосування системи BI-RADSпринципово відрізняється від традиційної оцінкиотриманого зображення. Основною метою дослі-дження є не стільки встановлення морфологічногодіагнозу, як визначення тактики подальшого ве-дення пацієнтки.

У доповіді будуть представлені променеві ознакизахворювань молочних залоз із використаннямстандартизованої термінології згідно з рекомендація-ми BI-RADS 5-ї редакції, а також наведені прикладизастосування категорій шкали BI-RADS в оцінці данихцифрових мамографічних зображень з урахуваннямтипів будови та щільності молочних залоз. При цьомудо уваги взято результати мамограм 2508 жінок, щопроходили обстеження в медичному лікувально-діагностичному центрі «Медіон» м. Полтави в період із2015 до 2017 р. Мамографію виконували на апаратіMammomat 3000 Nova фірми Simens у стандартнихпроекціях із подальшою оцінкою променевих ознакта описами мамограм із застосуванням стандарти-зованої термінології. Далі встановлювали та вка-зували у висновки категорію згідно зі шкалою

BI-RADS та давали відповідні рекомендації щодоподальшого ведення пацієнток. Так, при встанов-ленні категорій 1 і 2 рекомендована контрольнамамографія через 1-2 роки залежно від віку, прикатегорії 3 — контрольне дослідження через ко-роткий інтервал часу (6 мі-сяців). Пацієнток ізкатегоріями 4 та 5 направляли на консультацію доспеціалістів у Полтавський обласний клінічнийонкологічний диспансер для верифікації діагнозу. Ау разі встановлення діагнозу (гістологічно верифіко-ваний рак – категорія 6) контрольну мамографіювиконували з метою динамічного нагляду в процесівідповідного лікування та для виключення мульти-центричного і мультифокального росту. Такимчином, жінки з різними захворюваннями молочнихзалоз не виходять з-під постійного нагляду лікарів-клініцистів: мамологів, онкологів, гінекологів тощо.

Отже, доцільно широко впроваджувати системуBI-RADS у лікувально-діагностичних закладахУкраїни на всіх етапах обстеження жінок — відскринінгу до діагностичних програм із подальшоюверифікацією діагнозу та можливістю динамічногонагляду і консультацій пацієнток у різних спеціа-лістів, різних лікувальних закладах нашої та за-рубіжних країн.

ПОРІВНЯЛЬНА ДОПЛЕРОМЕТРИЧНАХАРАКТЕРИСТИКА ГЕМОДИНАМІКИ

ФЕТОПЛАЦЕНТАРНОГО КОМПЛЕКСУ ПРИ СПОНТАННІЙ ТА ІНДУКОВАНІЙ ВАГІТНОСТІ

Волик Н.К.Національна медична академія післядипломної

освіти імені П.Л. Шупика, Київ ДУ «Інститут ядерної медицини та променевої


Вступ. У динаміці останніх років спостері-гається збільшення кількості пізніх вагітностей іпологів. Дотепер процедура екстра-корпоральногозапліднення (ЕКЗ) та її модифікації стали майже«рутинними» методами, що застосовуються вситуаціях, за яких виявляються безсилимиконсервативні і хірургічні засоби відновленняприродної фертильності. Водночас, існує низкамедичних аспектів, що ускладнюють діто-наро-дження в пізньому віці: стан соматичного тагінекологічного здоров'я жінок, функціональне ста-ріння репродуктивної системи, висока ймовірністьрозвитку акушерської та перинатальної патологіі.Отже, очевидний інтерес становить вивченняформування та функціонування фетоплацен-тарного комплексу за допомогою сучасних ультра-звукових технологій у вагітних пізнього репро-дуктивного віку, в тому числі під час вагітності, щонастала із застосуванням ДРТ.

Мета. Дати порівняльну характеристику функціо-нування фетоплацентарного комплексу (ФПК) приспонтанній і індукованій ДРТ вагітності пізньогорепродуктивного віку на підставі дво- татривимірної допплерографії.

Матеріали та методи. До групи порівнянняувійшли 50 вагітних після ЕКЗ (група А) і 48 жіноквисокого ризику маніфестації плацентарноїдисфункції (ПД) зі спонтанною вагітністю (група Б)пізнього репродуктивного віку. Групу контролю (КГ)


становили 56 вагітних пізнього репродуктивного віку знеобтяженим акушерсько-гінекологічним анамнезом,фізіологічним перебігом і успішним результатом цієївагітності. Мультиваскулярний доплерографічниймоніторинг гемодинамічних перетворень ФПКвиконано у динаміці гестаційного процесу в терміни12-13 тижнів, у 19-21 тиждень і в 32-36 тижнів уматкових артеріях (МА), у ІІ-ІІІ триместрах — вартеріях пуповини (АП), середній мозковій артерії(СМА) з розрахунком індексів, що характеризуютьвзаємозв'язок між ланками ФПК: церебрально-матковий (ЦМІ), матково-пуповинний (МПІ),церебро-плацентарний (ЦПІ). 2D-дослідженнядоповнено 3D-енергетичним доплерівським карту-ванням інтраплацентарних судин шляхом побудовисерії судинних карт різних зон плаценти з наступнимрозрахунком об'ємних плацентарних судиннихіндексів (VI — індекс васкуляризації, FI – індекс пото-ку, VFI — поточно-васкуляризаційний індекс) за допо-могою програми VOCAL. Усі дослідження проводи-лися на ультразвукових приладах Voluson 730 Expert,Voluson Е8 (GE), з використанням спеціалізованихдатчиків для тривимірних досліджень трансабдо-мінальним доступом.

Результати та їх обговорення. Середній віквагітних у групах А, Б і КГ становить 39,1±3,7 року,36,7±1,67 року і 37,1±2,16 року відповідно. У групахпорівняння не виявлено вірогідних відмінностей участоті і терміні клінічної маніфестації ПД. Середпоказників, що рутинно використовуються в клінічнійпрактиці (ПІ МА, ПІ АП, ПІ СМА), вірогідні відмінностіміж групами встановлено тільки для ПІ МА в групі Бпорівняно з групою А і КГ у І та ІІ триместрах і для обохгруп порівняння відносно до КГ у ІІІ триместрівагітності. Водночас обидві групи порівняннявірогідно відрізнялися від КГ високою частотоюасиметричного кровотоку в МА в ІІІ триместрівагітності — 62%, 81% і 32% і зниженим загальнимприростом кровотоку в матково-плацентарній ланцідо ІІІ триместру вагітності — склав 50,7%, 48% і60,6% для груп А, Б і КГ відповідно, що свідчить прозниження резервних можливостей матково-плацен-тарної ланки. Гемодинамічна відповідь плодово-плацентарної ланки в групі Б полягала в активаціїпуповинного кровотоку з вірогідним підвищеннямМПІ у ІІ-ІІІ триместрах вагітності до 1,2 проти 0,78 в КГі високими значеннями ЦПІ. У групі А недостатняактивація пуповинного кровотоку (МПІ 0,85), мабутьможе пояснити відносне зниження ЦПІ порівняно з КГ(1,86±0,29 проти 2,04±0,29, р <0,05). Аналіз об'ємнихіндексів внутрішньоплацентарного кровотокупоказав вірогідне зниження FI в групі А в І триместрівагітності, VI, VFI — у ІІ триместрі порівняно з групоюБ і КГ і вірогідне зниження всіх інтраплацентарнихіндексів в обох групах порівняння відносно до КГ у ІІІтриместрі вагітності. Більш виражені відмінностістосувалися VI і VFI зі зниженням середніх значень на35-38% в обох групах порівняння щодо КГ, тоді як FIзнизився на 6%.

Висновки. Частота маніфестації ПД незалежить від способу настання вагітності івизначається зниженою плацентарною перфузією.3D-ангіографія плаценти дозволяє об'єктивнофіксувати дефіцитний розвиток плацентарногосудинного дерева, що маніфестує з першоготриместру при індукованій ДРТ вагітності.

Компенсаторно-пристосувальні реакції в плацентіздійснюються за рахунок збереженої інтенсивностікровотоку через зменшену кількість судин. Занормальних абсолютних значень ПІ МА показником«прихованого» гемодинамічного де-фіциту вматково-плацентарній ланці є збереженаасиметрія в МА і знижений приріст кровотоку вдинаміці вагітності.

МАГНИТНО-РЕЗОНАНСНАЯ ТОМОГРАФИЯ:ОЦЕНКА НЕДОСТАТОЧНОСТИ КЛАПАНА

ЛЕГОЧНОЙ АРТЕРИИ, ПОСЛЕ РАДИКАЛЬНОЙКОРРЕКЦИИ ТЕТРАДЫ ФАЛЛО

Гальченко А.Г., Таммо Раад, Рокицкая Н.В.,Морковкина А.Е., Ялынская T.А.

Научно-практический медицинский центрдетской кардиологии и кардиохирургии, Киев

Введение. Тетрада Фалло (ТФ) — наиболее рас-пространенный цианотический врожденный пороксердца. Пациенты без радикальной коррекцииимеют плохой прогноз. Наиболее частым ослож-нением хирургического лечения является недоста-точность клапана легочной артерии (ЛА), котораяобычно требует повторного хирургическоговмешательства.

Целью нашего исследования было оценитьрегургитацию на клапане ЛА с целью определениядальнейшей стратегии лечения.

Материал и методы. Магнитно-резонанснаятомография сердца проведена 43 пациентампосле радикальной коррекции ТФ (24 мальчика и19 девочек) на аппарате Philips Achieva 1,5 Тл впериод с января 2015 по август 2017 года. Среднийвозраст пациентов составил 16,5±7,82 года (от 9до 43 лет), послеоперационный период составилот 8 до 31 года. Дважды после опера-тивноговмешательства МР-исследование прове-дено 10(23%) пациентам, средний период междуисследованиями составил 2,7±0,8 (от 2 до 4 лет).Статистические данные были представлены каксреднее±стандартное отклонение.

Результаты. У 32 (74,45%) пациентов выявиливыраженную регургитацию на клапане легочнойартерии, фракция регургитации (ФР) составила51,45±8,55% (от 42 до 62%), градиент давления навыходном тракте правого желудочка (ВТПЖ) –11,33±3,18 mm Hg (от 5 до 15 mm Hg). Умереннаярегургитация (32-41%) определена у 9 (20,9%)пациентов. Двое (4,65%) пациентов имели незна-чительную регургитацию. У 20 (46,51%) пациентовдополнительно выявлено аневризматическое рас-ширение ВТПЖ, которое потребовало пластики у 8 (40%) из них.

Фракция регургитации у 8 (80%) из 10 повтор-ных пациентов увеличилась до 6,75±2,91% (от 2 до10%); у 2 (20%) пациентов – не изменилась.

Выводы. Магнитно-резонансная томографияявляется наиболее информативным неинвазив-ным методом для оценки недостаточности клапаналегочной артерии и состояния ВТПЖ у пациентовпосле радикальной коррекции Тетрады Фалло.Выраженная регургитация на клапане ЛА, котораянарастает в послеоперационном периоде, требуетплановой хирургической коррекции.


ДІАГНОСТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ АНГІОГРАФІЇТА МСКТ-ПЕРФУЗІЇ В ОЦІНЦІ ЕФЕКТИВНОСТІ

АНАСТОМОЗІВ ПРИ ЦЕРЕБРАЛЬНИХАРТЕРІАЛЬНИХ АНЕВРИЗМАХ

ТА ОКЛЮЗИВНО-СТЕНОТИЧНІЙ ПАТОЛОГІЇБРАХІОЦЕФАЛЬНИХ АРТЕРІЙ

Гарматина О.Ю., Робак О.П., Мороз В.В.ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад.

А.П. Ромоданова НАМН України», Київ Мета дослідження. Визначення показань та

контроль оперативного втручання при складнихартеріальних аневризмах (АА) та оклюзивно-стенотичній патології (ОСП) брахіоцефальнихартерій (БЦА) на підставі результатів комплексногопроменевого обстеження.

Матеріали та методи. Виконано аналізрезультатів хірургічного лікування (мікрохірургічніреваскуляризаційні методики) складних цереб-ральних АА (n=4) та ОСП БЦА (n=10). Пацієнтампроводилися дуплексне сканування судин голови ішиї, МСКТ, МСКТ-ангіографія (МСКТАГ), МСКТ-перфузійне дослідження (ПМСКТ) головногомозку, селективна церебральна ангіографія.

Результати. Складні АА мали гігантськірозміри. АА локалізувались: передня мозкова —передня сполучна артерія (n=1), внутрішня соннаартерія (ВСА) (n=2), середня мозкова артерія (СМА)(n=1). Задовільні результати оперативного ліку-вання зафіксовані у 3 спостереженнях. За данимипісляопераційних МСКТ та МСКТАГ було підтвер-джено виключення АА з кровообігу, задовільне за-повнення басейнів відповідних ВСА та СМА,відсутність інтраопераційного субарахноїдальногокрововиливу.

Серед пацієнтів з ОСП БЦА були виявлені:атеросклеротичні ураження БЦА (n=7), хворобаМойа-Мойа (n=3). Переважали множинні ОСП БЦАз домінуванням однобічної оклюзії або стенозу ВСАпонад 60% (n=6). При накладанні анастомозу зприводу ОСП БЦА задовільна його прохідність іфункціонування підтверджені даними МСКТАГ тадоплерографії. За даними післяопераційної МСКТП,загальна міжпівкульна асиметрія середнього часутранзиту крові зменшилася на 23,5%.

Висновки. Показаннями до застосуванняреваскуляризаційних методик у разі складнихцеребральних АА є високі ризики ендоваскуляр-ного лікування та неможливість їх кліпування; в разіОСП БЦА — симптомне ураження сонних артерій зазначного когнітивного дефіциту в поєднанні згіпоперфузією ураженого судинного басейну.СЦАГ, МСКТАГ та ПМСКТ є високоінформативнимиметодами визна-чення стану церебральних судинта церебральної гемодинаміки до та післямікросудинної реваскуля-ризації.

ОЦІНКА ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У ХВОРИХ ІЗ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2-ГО ТИПУ ЗАЛЕЖНО ВІД СТУПЕНЯ

КОМПЕНСАЦІЇ ГЛІКЕМІЇГлазовська І.І., Москаленко Н.Ю.

ДУ «Інститут ядерної медицини та променевоїдіагностики НАМН України», Київ

Вступ. Гліколізація білкових компонентів тканинорганізму призводить і до ураження ендотелію

судин із порушенням його біологічної функції, асаме здатності на рівні артеріол м’язового типурегулювати регіонарний кровотік відповідно дофункціональних потреб організму. Неспроможністьрегіонарних механізмів забезпечувати адекватнийрівень кровопостачання призводить до необхід-ності залучення системних рівнів регуляції гемо-динаміки, зокрема підвищення системного арте-ріального тиску. Проба компресійної потікзалежноївазодилатації плечової артерії є маркеромздатності судинної системи регулювати рівеньоптимального кровотоку на реґіонарному рівні. Цемає практичне значення, оскільки дозволяєвиявити низку захворювань на доклінічній стадіїфункціональних змін та проводити моніторингефективності терапії.

Мета роботи: оцінити функціональний станендотелію у хворих на цукровий діабет 2-го типу(ЦД2) залежно від компенсації глікемії та трива-лості захворювання.

Матеріали та методи дослідження. Обстежено90 хворих на ЦД2. Хворих було розділено на 4 групизалежно від терміну виявлення ЦД2 (впершевиявлений ЦД2, тривалий ЦД2), ступеня компен-сації глікемії за показниками глікозильованогогемоглобіну в плазмі крові (HbA1c <7 та HbA1c>7).Контрольну групу становили 14 осіб без ознакпорушення вуглеводного обміну.

Оцінка функціональної вазомоторної функціїендотелію проводилася методом компресійноїпотікзалежної вазодилатації плечової артерії (ПА).Для цього вимірювався діаметр ПА. Потім про-водилася її компресія впродовж 4 хв манжетою,тиск у якій на 40 мм рт. ст. перевищував систолічнийтиск. Через 1 хвилину після декомпресії повторновимірювався діаметр ПА. Приріст діаметра ПА у%визначався як d початковий – d після декомпресії /d початковий. Нормальними показниками потікза-лежної вазодилатації вважався приріст діаметраПА більше на 10%.

Результати досліджень та їх обговорення.Приріст діаметра плечової артерії у відповідь на їїкомпресію у групі з уперше виявленим ЦД2 ста-новив 8,69±10,8% у пацієнтів HbA1c<7 (n=14),10,5±9,7% — у пацієнтів HbA1c>7 (n=10). У групіЦД2 з тривалим перебігом захворювання відповідніпоказники становили 11,3±8,99% (n=11) та 10,6±8,32% (n=55), у контрольній групі — 27+14%.

У хворих на ЦД2 як із тривалим перебігомзахворювання, так і вперше виявленим, незалежновід ступеня компенсації глікемії, показникиприросту плечової артерії у відповідь на їїкомпресію були вірогідно нижчим порівняно зконтрольною групою (p<0,05). У хворих із упершевиявленим ЦД2 показники ендотеліальноїдисфункції були нижчими, ніж у хворих із тривалимЦД2, хоча без вірогідної різниці. Вираженуендотеліальну дисфункцію у хворих із упершевиявленим ЦД2, навіть за відносної компенсаціїглікемії, можна пояснити тим, що ці хворі неотримували медикаментозної корекції ані глікемії,ані супутніх дисліпідем, артеріальної гіпертензії.

Висновок. У хворих на цукровий діабет 2-готипу як із тривалим перебігом захворювання, так івперше виявленим, незалежно від ступенякомпенсації глікемії, показники приросту плечовоїартерії у відповідь на її компресію були вірогідне


нижчими порівняно з контрольною групою, на під-ставі чого можна зробити висновок, що порушеннявуглеводного обміну, навіть за відносної ком-пенсації глікемії, призводить до зниження ауторе-гуляторних можливостей гемодинаміки. Компре-сійна потікзалежна вазодолатація є актуальнимметодом оцінки ендотеліальної дисфункції на ранніхстадіях розвитку цукрового діабету 2-го типу.

ДИАГНОСТИЧЕСКИЕ ВОЗМОЖНОСТИ МДКТПРИ ПРОЗОПАЛГИЯХ

Гребенюк О.А., Логанихина Е.Ю.,Терницкая Ю.П.

ГУ «Институт ядерной медицины и лучевойдиагностики НАМН Украины», Киев

Актуальность. Лицевые боли (ЛБ), или прозо-палгии — одни из наиболее распространенныхневрологических жалоб, причины которых обу-словлены рядом нозологий. Точность клиничес-кого диагноза напрямую зависит от правильноподобранного протокола мультидетекторной ком-пьютерной томографии (МДКТ) как одного изнаиболее информативных методов лучевой диаг-ностики.

Цель. Определить информативность МДКТ вдиагностике причин ЛБ.

Материалы и методы. МДКТ головы и шеипроведена 119 пациентам с ЛБ на аппаратеTOSHIBA Aquilion One (640 срезов) в ГУ «Институтядерной медицины и лучевой диагностики» НАМНУкраины.

Результаты и обсуждение. При ретроспек-тивной оценке результатов МДКТ наиболеечастыми причинами ЛБ у 119 пациентов стали:острые и хронические риносинуситы (52 пациента,43,7%), отиты и мастоидиты (21 пациент, 17,6%),заболевания сосудов головы и шеи (7 пациентов,6,0%), заболевания орбит (псевдотуморы, опу-холи, дакриоциститы – 8 пациентов, 6,7%) и ЛОР-областей (кисты, мукоцеле, опухоли – 13 пациен-тов, 10,9%), патологии височно-нижнече-люстныхсуставов (5 пациентов, 4,2%), патологи-ческиеизменения костей челюстно-лицевой области (10пациентов, 8,4%) и редкие забо-левания(фиброзная дисплазия, миеломная болезнь,болезнь Педжета — 3 пациента, 2,5%).

Неврогенная и сосудистая прозопалгия чащевсего возникали вследствие компрессии сосу-дисто-нервных пучков при изменениях взаимногорасположения анатомических структур лицевойобласти, сужении костных и межмышечных нер-вных каналов, развитии опухолей. Правильноподобранный протокол исследования позволилопределить оптимальное лечение больным с ЛБ.Хотя наряду с МДКТ у пациентов с ЛБ используетсяи магнитно-резонансная томография, для боль-ных, находящихся в тяжелом состоянии и при по-ражении костных структур, МДКТ стала безаль-тернативным методом лучевой диагностики.

Выводы. МДКТ с использованием правильноподобранных протоколов обследования позволилаустановить причину ЛБ в каждом конкретномслучае.

ОБҐРУНТУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇТЕРАПЕВТИЧНОЇ ДОЗИ ПРИ ЛІКУВАННІ

153Sm-ОКСАБІФОРОМ ХВОРИХ ІЗ КІСТКОВИМИ МЕТАСТАЗАМИ

Грушка Г.В.1, Стадник Л.Л.1, Луховицька Н.І.1,Савченко А.С.1, Астап’єва О.М.2,

Паскевич О.I. 2, Боброва В.М.1, Підченко Н.С.1

1ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва НАМН України», Харків

2Харківський національний медичнийуніверситет

Вступ. Радіонуклідна терапія (РНТ) з паліативноюметою є ефективним системним лікуванням дляпацієнтів, які страждають на метастатичне ураженнякісток, і повинна застосовуватися на ранніх етапахметастазування у кісткову систему. Цей методлікування дозволяє знизити рівень смертності іполіпшити якість життя пацієнтів. Використаннярізних радіофармпрепаратів (РФП) показало високуефективність у зменшенні метастатичного кістковогоболю, сприяючи зменшенню споживання нарко-тичних анальгетиків аж до повної відмови від них,поліпшенню рухової функції і якості життя пацієнтів тазбільшенню виживаності хворих. Окрім того, системнаРНТ дуже проста в проведенні, добре переноситьсяусіма хворими при правильному призначенні тадоповнює інші види спеціальної терапії, хоча можебути використана і в самостійному варіанті.Водночас треба підкреслити, що основна кількістьдосліджень та рекомендацій щодо проведенняпаліативної РНТ больового синдрому у пацієнтів ізкістковими метастазами із застосуванням різнихРФП не передбачають її індивідуального дозимет-ричного планування для зниження ускладнень. Томуцілком зрозуміло, що важливою проблемою є самеоптимізація лікування кісткових метастазів індиві-дуально для кожного пацієнта. Найбільш показовимдля вирішення завдання індивідуального плануванняРНТ для вибору оптимальної лікувальної активності єдозиметричний супровід пацієнта, що дозволяєвизначити реально отримані дозові навантаження начервоний кістковий мозок (ЧКМ).

Мета дослідження. Обґрунтування індивідуаль-ної терапевтичної дози при лікуванні 153Sm-оксабі-фором хворих із кістковими метастазами.

Матеріали та методи. Розробка методівідентифікації лікувальних активностей 153Sm-окса-біфору на підставі визначення поглинутих доз уЧКМ з урахуванням встановлених залежностейметаболізму РФП проведена в 11 хворих із мета-стазами в кістки. Чотири чоловіки та сім жінок отри-мали 18 курсів РНТ 153Sm-оксабіфором. Введенаактивність РФП коливалась від 966,0 до 4202,0 МБк(середня – (2630,0±970,0) МБк). Введена питомаактивність (ВПА) в середньому дорівнювала(32,1±11,6) МБк/кг і не перевищувала стандартнізначення (37,0 МБк/кг). Через 0,5 год післявведення РФП проводили першу радіометрію тілахворого за допомогою дозиметра-радіометра«Терра-МКС». Друга радіометрія проводиласьвідразу після першого сечовипускання, наступні –від 1 год до 5 діб, остання радіометрія має бутипроведена не раніше ніж через одну доби післявведення 153Sm-оксабіфору. Під час проведеннязовнішньої радіометрії після першого курсу РНТ


визначали кое-фіцієнт утримання РФП (Кутр.) як:Кутр = (Рутр × exp (0,693∙ ∆t/ T1/2))/ Рввед × 100%, деРутр – потужність еквівалентної дози за данимизовнішньої радіометрії через одну добу та більше зпоправкою на фізичний розпад 153Sm-оксабіфору,мкЗв/час; ∆t – інтервал часу між введенням РФП іпроведенням останньої радіометрії тіла пацієнта,год; T1/2 – період напів-розпаду 153Sm, який дорів-нює 46,7 год; Рввед – потужність еквівалентної дозиза даними зовнішньої радіометрії через 0,5 год післявведення РФП, мкЗв/час. За результатами аналізукомп’ютерно-томографічних (КТ) знімків попереко-вого відділу хребта обчислювали коефіцієнт варіа-бельності об’єму трабекулярної кістки поперековиххребців L2–L4 (КL2–L4) за формулою: КL2–L4 = Vtrab,L2–L4, standard / Vtrab, L2–L4, patient, де Vtrab, L2–L4,stan-dard – об’єм трабекулярної кістки поперековиххреб-ців L2–L4 стандартної людини, який становитьдля стандартного чоловіка 70 мл, для стандартноїжінки – 50 мл; Vtrab, L2–L4, patient – об’єм трабе-кулярної кістки поперекових хребців L2–L4 пацієнтаза результатами аналізу КТ-знімків поперековоговідділу хребта.

Результати та їх обговорення. Отримані даніпід час першого курсу РНТ дозволили враховуватиособливості розподілу РФП у кістяку та ЧКМ длякожного пацієнта окремо. Це було використано підчас аналізу залежності поглинутої дози на ЧКМ віддобутку призначеної ВПА на Кутр та КL2–L4 кожногохворого. Коефіцієнт кореляції між зазначенимипараметрами становив R=0,98; R2=0,96. Визначе-ння питомої активності РФП для наступних курсівРНТ здійснюють з урахуванням Кутр та КL2–L4 заформулою: Апит = Дчкм / (1,15 × Кутр × КL2–L4) , деДчкм – поглинута доза на червоний кістковиймозок, яка дорівнює 2000 мГр; 1,15 – константа.

Висновки. Для індивідуалізації лікуваннякісткових метастазів може бути використанапрогностична оцінка поглинутої дози на ЧКМ урамках MIRD-формалізму. Це дозволить оптимі-зувати індивідуальну лікувальну активність 153Sm-окса-біфору та не перевищувати заданий ліміт погли-нутої дози на червоний кістковий мозок (2 Гр), атакож запобігати ускладненням з боку системикровотворення. Згідно з отриманими результатамиоцінки дозових навантажень на ЧКМ і керуючисьдозовими коефіцієнтами, отриманими під час пла-нування, лікар має можливість приймати рішеннящодо проведення терапії і призначати індиві-дуальну (оптимізовану) лікувальну активність РФПдля кожного хворого, що може зробити значнийвнесок у підвищення ефективності РНТ.

ОПРЕДЕЛЕНИЕ СТЕПЕНИЗЛОКАЧЕСТВЕННОСТИ ГЛИОМ ГОЛОВНОГО

МОЗГА ПО ДАННЫМ МРТ- И МСКТ-ПЕРФУЗИИВ СОПОСТАВЛЕНИИ С ДАННЫМИ

АРТЕРИАЛЬНОЙ СПИН МАРКИРОВКИГрязов А.Б., Ивчук В.П.,

Главацкий А.Я., Грязов А.А.ДУ «Институт нейрохирургии им. акад.

А.П. Ромоданова НАМНУ», НКМАПО

Вступление. Злокачественные глиомы голов-ного мозга наблюдаются у 40% пациентов из об-

щего числа больных с опухолями головного мозга.В последнее время наблюдается увеличениезаболеваемости первичными опухолями головногомозга, которое связано с такими факторами, какулучшение диагностических возможностей, атакже фактический рост заболеваемости. Глиомыразличаются по степени злокачественности(доброкачественные и злокачественные). В связи сэтим для определения дальнейшей тактикилечения крайне необходимым является точнаядиагностика степени злокачественности глиомыголовного мозга.

Цель: в настоящем исследование мы проана-лизировали данные артериальной спин марки-ровки – arterial spin labeling (ASL), МРТ-перфузии сдинамическим контрастированием (DSC) иперфузионной мультиспиральной компьютернойтомографией (П-МСКТ) для сопоставления ихдиагностической ценности в определении степенизлокачественности глиом головного мозга.

Материалы и методы. Мы проанализировалиданные 30 пациентов с диагнозом «глиома голов-ного мозга». У всех пациентов диагноз имел гисто-логическое подтверждение либо после хирур-гической операции, либо после стереотаксическойбиопсии. Высокозлокачественные глиомы (ВЗГ)определялись у 22 пациентов и низкозлокачес-твенные (НЗГ) – у 8 больных.

До операции все пациенты исследовались на1,5 Тл МРТ с использованием стандартных МРТ-последовательностей и специальных перфузион-ных программ: ASL и DSC. Также пациенты прохо-дили перфузионное исследование на МСКТ.

Исследовались как зоны интереса в тканиопухоли, так и мозговое вещество (кора и белоевещество) контрлатеральной гемисферы.

Результаты. Мы исследовали следующие па-раметры: относительный объем (rCBV) и скоростьцеребрального кровотока (rCBF). По нашим дан-ным, эти значения увеличивались по мере воз-растания степени злокачественности глиомы.Данные ASL коррелировали с данными DSC-rCBF (r=0,580, р<0,01) и с данными rCBV (r=0,431, р<0,01), а также с данными П-МСКТ – rCBF(r=0623, р<0,01) и rCBV (r=0587, р<0,01).

Чувствительность диагностики по данным ПМСКТсоставила 83,2%, по данным ДВ МРТ – 91,3% и поданным ПАСЛ – 95,8%, а специфичность — 77,7,63,9 и 89,4% соответственно.

Выводы. По данным относительного объема(rCBV) и скорости церебрального кровотока (rCBF)на основании методов МРТ — бесконтрастнойPASL-перфузии и перфузии с динамическимконтрастированием (DSC), а также перфузионноймультиспиральной компьютерной томографией(П-МСКТ) можно достоверно определять степенизлокачественности глиом головного мозга.

Ключевые слова: перфузионная магнитно-резонансная томография, перфузионная спираль-ная компьютерная томография, артериальная спинмаркировка, глиома.


ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМІНИ ПЛАНУОПРОМІНЕННЯ СИСТЕМОЮ «КІБЕР НІЖ»

ЗА НАЯВНОСТІ В ОРГАНІЗМІ ПАЦІЄНТАКОНТРАСТУ МРТ ПРИ КТ-СКАНУВАННІ

Губко А.П.1,2, Сенчуров С.П.1,Зелінський Р.М.2, Ващишин В.П.2,

Лучковський С.М.2

1КНУ імені Т.Г. Шевченка, фізичний факультет,кафедра молекулярної фізики

2 Клініка Спіженко

Вступ. Алгоритми розрахунку, які покладені воснову сучасних плануючих системах для проме-невої терапії та радіохірургії, використовують про-сторові розподіли електронної густини в організміпацієнта. Значення електронної густини пов’язанез числами Хаунсфільда, залежність між якимивстановлюється за калібруванням відповідногокомп’ютерного томографа при скануванні фанто-ма. Тож дані про розподіл електронної густининадходять до плануючої системи з результатів ска-нування на комп’ютерному томографі (далі — КТ).

У клінічній практиці бувають випадки скануванняпацієнта на КТ для створення плану опромінення занаявності в кровоносній системі залишків конт-растної речовини (зазвичай сполуки гадолінію), якабула введена напередодні для магнітно-резонансної томографії (далі — МРТ). У цій ситуаціїбуло б доречно зачекати, доки залишки контрастувийдуть з організму пацієнта, і повторити КТ-сканування, однак це створить додаткове дозовенавантаження. Тоді у медичних фізиків та проме-невих терапевтів виникає дилема: зробитиповторно КТ чи розрахувати дозу за вже існуючимизнімками, незважаючи на залишки контрасту.

Мета: оцінити зміну плану опромінення занаявності в організмі пацієнта контрасту МРТ приКТ-скануванні.

Матеріали та методи. Було розглянуто двавипадки локалізації мішені: печінка та головниймозок. Усі клінічні дані отримано в онкологічномуцентрі «Клініка Спіженко». Моделювання наявностіконтрастної речовини проводилось у плануючійсистемі компанії Accuray «MultiPlan» для робо-тизованої радіохірургічної системи «Кібер Ніж».Розрахунки виконано в пакеті Wolfram Mathematica 8.0та візуально відображено в програмі ImageJ.

Результати та обговорення. Створено планиопромінення у випадку моделі введення гадолініюта розраховано різницю поглинених доз привикористанні та без використання контрастноїречовини. Також виконано розрахунок змінипоглиненої дози в кожному пікселі відповіднихзрізів КТ для двох видів планів.

Для опрацьованих планів опромінення спосте-рігається зменшення значень середніх поглиненихдоз у межах допустимої похибки дози для системи«Кібер Ніж» для кожного органа (1%).

Висновок. Доведено допустимість створенняпланів опромінення на основі зображень КТ із МРТ-контрастом у випадку, коли інші методи вирішенняситуації створюють додаткове дозове наванта-ження на організм пацієнта.

КЛІНІКО-РЕНТГЕНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІФОРМУВАННЯ КУЛЬШОВОГО СУГЛОБА

У ХВОРИХ ІЗ НАСЛІДКАМИ ВІДКРИТИХФОРМ СПІНАЛЬНИХ ДИЗРАФІЙ

Гук Ю.М., Чеверда А.І., Науменко Н.О., Зима А.М., Кінча-Поліщук Т.А.,

Сивак М.Ф., Олійник Ю.В.ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН

України»

Вступ. Успішність лікування патології кульшо-вих суглобів у хворих із наслідками відкритих формспінальних дизрафій залежить від чіткого розу-міння процесу його формування на тлі млявогопарезу нижніх кінцівок, а саме вчасної клінічної тарентгенологічної діагностики нестабільностіостаннього.

Мета. Встановити особливості формуваннякульшового суглоба у хворих із наслідками відкри-тих форм спінальних дизрафій.

Матеріали та методи. Робота базується нарезультатах клінічного та рентгенологічного об-стеження 87 дітей, що перебували на лікуванні вклініці травматології та ортопедії дитячого віку ДУ «ІТО НАМНУ». Рівень нейросегментарного ураже-ння спинного мозку визначався за класифікаціїBartonek (1999). Під час рентгенологічного обсте-ження визначалися ацетабулярний індекс, кут на-хилу та фронтальної інклінації кульшової западини,ШДК, кут антеторсії проксимального відділу стегна.Для оцінки прогресування порушення співвідно-шень у кульшових суглобах оцінювали кут Вібергата індекс міграції Реймерса. Методи дослідження –клінічний, рентгенологічний, статистичний.

Результати та їх обговорення. З 87 обсте-жених дітей вивих стегна діагностовано в 45 (52%)дітей. Відповідно до класифікації Bartonek (1999)розподіл хворих був такий: І група (рівень S2) – 0(0%) із 7 хворих, ІІ група (рівень L5-S1) – 1 (5%) із 20хворих, ІІІ група (рівень L3-L4) – 35 (76%) із 46 хворих, ІV група (рівень L1-L2) – 7 (58%) із 12 хворих, V група (грудний рівень) — 2 (100%) із 2 хворих. Встановлено пряму лінійну залежністьміж частотою виникнення вивиху стегна та нейро-сегментарним рівнем ураження (r=0,9, p˂0,05). Зарезультатами рентгенометрії куль-шового суглобавстановлено пряму лінійну залежність міжпоказниками шийко-діафізарного кута (r=0,88,p˂0,05), ацетабулярного індекса (r=0,98, p˂0,05) танейросегментарним рівнем ураження. Під часаналізу прогресуючої нестабільності кульшовогосуглоба встановлено сильний зворотний кореля-ційний зв`язок між показниками кута Віберга,індекса міграції Reimers та нейросегмен-тарнимрівнем ураження (r= -0,88, p<0,05).

Висновки. Рівень нейросегментарного уражен-ня спинного мозку, що визначає глибину парезунижніх кінцівок, у хворих із відкритими формамиспінальних дизрафій впливає на частоту форму-вання вивиху стегна та погіршення рентгено-метричних показників стегнового і тазового ком-понентів кульшового суглоба. Встановленовірогідну залежність між погіршенням рентгено-метричних показників стегнового та тазовогокомпонентів кульшового суглоба та ступенем йогонестабільності за J. Raimers.


МЕТАСТАТИЧНЕ УРАЖЕННЯ КІСТОК.МОЖЛИВОСТІ РАДІОНУКЛІДНОЇ ТЕРАПІЇ

Даниленко В.В., Солодянникова О.І., Саган Д.Л., Сукач Г.Г.

Національний інституту раку, Київ

Вступ. Незважаючи на широке використаннябісфосфонатів, таргетних та гормональних пре-паратів, лікування на стадії кісткового метаста-зування і далі залишається складною в багатьохвідношеннях проблемою. Радіонуклідна терапіядосить широко застосовується в розвинених краї-нах під час лікування множинних кісткових мета-стазів як терапія «останньої лінії».

Матеріали та методи. Для аналізу знеболю-ючого впливу різних РФП при метастатичномуураженні кісток у нашій роботі ми використовувалишкалу оцінки інтенсивності болю (ЛАКОМЕД).Радіо-нуклідна терапія проводилась відповідно достандартизованих протоколів лікування РФП увідкритому вигляді (Nuclear Medicine ResourcesManual, 2006). Серед пролікованих хворих 58 — ізРГЗ, 30 – РПЗ, 6 – раком легені, 4 – раком нирки, 1– раком шийки матки і 1 – раком ректосигмої-дального кута товстого кишечника. З них 64 жінки і36 чоловіків. Вік пролікованих — від 32 до 78 років.Середній вік (55,0±11,6) року. У 94 (90%) пацієнтівнаявність кісткових метастазів визначалась задопомогою остеосцинтиграфії з 99мТс-MDP. У 6пацієнтів діагноз кісткового ураження верифіку-вався іншими методами променевої діагностики.

У порівняльний аналіз включено результатилікування 32Р (n=30), 89Sr (n=30) та 153Sm (n=40).Проведено аналіз протибольової ефективності153Sm в залежності від кількості курсів терапії.Оцінювалась переносимість 153Sm за шкалоюCTCNCA(v)4.3.

Результати. Встановлено, що інтенсивність болюдо та після лікування різними РФП змінюваласьтаким чином: 32Р — до лікування 7,1±1,5, післялікування — 5,0±3,1* (р<0,05); 89Sr — до лікування8,0 ±2,2, після лікування — 4,8±1,5* (р<0,05); 153Sm— до лікування 8,4±1,3, після лікування — 3,5±1,8*(р<0,05). Отже, під впливом радіонуклідної терапіївідмічалось зниження рівня болю до 3-5 балів, щоcтановило в середньому 47%. Відмічено, щонайвищий бальний показник протибольової діїпрепарату відмічався після 3-го курсу лікування істановив 3,5 бала проти 1,9 після 1-го курсу.Приріст дорівнював 45,7%.

Виявлено, що за бальною оцінкою найкращапереносимість характерна для 153Sm і відповідаєрівню «хороша» за шкалою CTCNCA(v)4.3. Привикористанні 89Sr переносимість препарату буладещо нижчою, але також не потребувала відмінипрепарату. Найгірша переносимість характернадля 32Р і наближалась до «задовільної». У 5 хворихвідмічались побічні ефекти, які потребувалидодаткових лікувальних заходів.

Встановлено, що переносимість препарату153Sm знижувалась залежно від кількості курсівтерапії. Так, показник переносимості після першогокурсу лікування становив 3,5±1,6, тоді як післятретього курсу він дорівнював 1,5±0,8, що становивстатистично вірогідну різницю (р<0,05).

Висновки. Найбільш ефективним порівняно з32Р і 89Sr у лікуванні кісткових метастазів зазнеболюючою дією та переносимістю препарату є153Sm-оксабіфор (р<0,05).

153Sm-оксабіфор характеризується високимрівнем накопичення РПФ у метастатичному вогни-щі за мінімальних побічних ефектів.

ЗСУВНОХВИЛЬОВА ЕЛАСТОГРАФІЯБІОМЕХАНІКИ БІЛКОВОЇ ОБОЛОНКИ

КАВЕРНОЗНИХ ТІЛ ПРИ ЕРЕКТИЛЬНІЙДИСФУНКЦІЇ

Динник О.Б.1, Мірошніков Я.О.2, Наталенко І.Л. 2,Керусь С.В.2, Федусенко О.А.3,

Жайворонок М.М.4, Ковалеренко Л.С.4

1Інститут еластографії, Київ, 2МЦ «Інститут сімейної медицини плюс», Київ

3МЦ «Доктор Лахман», Запоріжжя, 4МЦ «Doctor Vera», Київ.

Вступ. Еректильна дисфункція (ЕД) є одним ізнайбільш поширених сексуальних розладів учоловіків, і венооклюзивні вади білкової оболонки(БО) відіграють тут важливу роль. Інструменталь-них методів для неінвазивного дослідження біо-механічного стану БО, що важливо в менеджментіЕД, дотепер не існувало.

Мета. Оцінити можливості зсувнохвильовоїеластографії (ЗХЕ) біомеханіки БО кавернозних тілпеніса (КТП) в нормі і при ЕД.

Матеріал і методи. Методом ЗХЕ визначилижорсткість БО правого та лівого КТП за шкалою жор-сткості у кПа у 26 суб’єктів контрольної групи (КГ) знормальною ерекцією та у 23 пацієнтів з ЕД. Вік групбув однаковий у межах 18-58 років. ЗХЕ виконано уквазіреальному часі на апараті Soneus P7 (Ultrasign,Україна) лінійним датчиком 5-12 МГц у стані спокоюі фармакоіндукованої ерекції ін’єкцією 10 мкг ПГ Е1інтракавернозно.

Результати та обговорення. Жорсткість БОКТП значно зростала в КГ за рахунок напруження з 18,1±8,0 (M±SD) у спокої до 135,3±14,2 кПа приерекції (p <0.001) праворуч і відповідно ліворуч з18,2±7,6 дo 139±11,6 кПа (p<0,001). Виявленосуттєву відмінність біомеханічних властивостей БОКГ з групою ЕД (p <0,001). Жорсткість БО при ЕДзростала з 15,9±3.6 до 92,4±19,4 кПа праворуч іліворуч з 16,4±3,5 дo 92,0±21,8 кПа (p<0,001).

Ерекція забезпечується структурно-функціо-нальною взаємодією кровонаповнення КТП зарахунок підвищення артеріального притоку і ре-дукції венозного відтоку, що через розтягнення КТПпідвищує механічне напруження в БО. Самеадекватне напруження БО як опорного чохла, якийобмежує своїми механічними властивостями роз-ширення КТП при кровонаповненні, і забезпечуєадекватну ерекцію.

Висновки. ЗХЕ може виступати сучаснимоб’єктивним інструментальним неінвазивним ме-тодом вірогідної діагностики вад венооклюзійнихмеханізмів, зумовлених колагенопатіями спо-лучнотканинної основи БО КТ, що призводить допорушення її біомеханічних властивостей. МетодЗХЕ БО дозволить обирати адекватні методикорекції неспроможності БО при ЕД і в перспективімоніторинг ефективності лікування.


ПОЛУКОЛИЧЕСТВЕННЫЙ АНАЛИЗМОЗОЛИСТОГО ТЕЛА НА МРТ У ДЕТЕЙ С КЛИНИЧЕСКИ ЗНАЧИМОЙ ЗАДЕРЖКОЙ

КОГНИТИВНОГО РАЗВИТИЯДрыга Д.Ю., Мусаева Е.А., Мусаев Б.Н.

МЦ «Добробут»

Цели и задачи. Сегодня МРТ-нейровизуа-лизация является стандартным инструментом вдиагностике морфометрических измерений го-ловного мозга и долгосрочном отслеживаниинейроразвития.

Мозолистое тело является главной супрате-н-ториальной мозговой комиссурой; предшес-твующие работы показывают, что аномалии мо-золистого тела, включая агенезию и гипогенезию,могут быть связаны с различными клиническимипроявлениями, включая задержку развития.

Материалы и методы. Ретроспективныйанализ объема и морфологии мозолистого телапроводился в группе педиатрических пациентов сзадержкой развития, эпилептическим синдромом,доброкачественной гидроцефалией и т. д., которыепрошли МРТ головного мозга в нашей клинике.

97 детей в возрасте от 1 до 24 месяцев былиразделены на две подгруппы: пациенты с клини-ческими признаками задержки когнитивного раз-вития (26 пациентов) и пациенты, которые былинаправлены на МРТ по разным причинам (71 па-циент в качестве контрольной подгруппы).

Развитие мозолистого тела было оценено всередине сагиттального среза. Переднюю, сред-нюю и заднюю треть мозолистого тела оценивалиотдельно для оценки объема, морфологии имиелинизации. Объем мозолистого тела былоценен с использованием полуавтоматическогоалгоритма.

Критерий характеристики receiver-operatorcharacteristics curve (ROC Curve) использовалсядля определения значения порога объемных иморфометрических параметров мозолистого тела,прогнозирующего задержку развития; былирассчитаны чувствительность и специфичность,положительная и отрицательная предсказательнаяценность.

Результаты. Объем мозолистого тела былменьше (на 17,6%, p<0,01) у пациентов с задер-жкой в развитии по сравнению с контрольной группой.Значительная корреляция (r=–0,58, p=0,01) междуобъемом мозолистого тела (CC) и пороговымизначениями пациентов с задержкой в развитии.Пороговое значение площади сагиттальногосечения мозолистого тела – 2,85 см2. С чувстви-тельностью 82,4% и специфичностью — 78,8%площадь сагиттального сечения мозолистого теламенее порогового значения предсказываетклинически значимую задержку когнитивногоразвития с положительной предсказательнойценностью 65,2% и отрицательной предсказа-тельной ценностью 98,3%.

Выводы. Это исследование подтверждает цен-ность МРТ мозолистого тела при задержке раз-вития. Использование контрольной группы поз-волило нам идентифицировать морфометричес-кие маркеры, часто связанные с задержкой вразвитии.

МОЖЛИВОСТІ КОНУСНО-ПРОМЕНЕВОЇКОМП’ЮТЕРНОЇ ТОМОГРАФІЇ

В ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІЙ ДІАГНОСТИЦІРИНОСИНУСИТІВ

Дудій П.Ф., Крупка Л.П., Палійчук І.В.,

Палійчук М.І., Палійчук В.І.ДВНЗ «Івано-Франківський національний

медичний університет», Івано-Франківськ

Вступ. На сучасному етапі риносинусит можебути визначений як запалення слизової оболонкипорожнини носа та приносових пазух. Оскількислизова оболонка порожнини носа і приносовихпазух має функціональну спільність, запаленняанатомічних структур носа та пазух частіше від-бувається паралельно. Хронічне запалення, при-носових пазух у більшості випадків є продов-женням гострого процесу. Хронічний синусит ха-рактеризується великою різноманітністю патолого-анатомічних змін, які відповідають формам захво-рювання. Розрізняють ексудативні, продуктивні,альтеративні та змішані типи морфологічних змін.

Згідно з Національним керівництвом для лікарів,які направляють пацієнтів на радіологічні дослі-дження (2015), гострий синусит зазвичай діаг-ностується клінічно. Якщо синусит триває понад 10 днів, при адекватному лікуванні може знадобити-ся проведення рентгенографії. Стовщена слизоваоболонка є неспецифічною ознакою і може вияв-лятися у пацієнтів, які не мають симптомів гострогопроцесу. КТ демонструє наявність і поширення па-тологічного процесу, а також анатомічні особли-вості пазух. Бажано застосовувати низькодозовутехніку. Показана у разі неефективного інтенсив-ного медикаментозного лікування, виникнення уск-ладнень або підозри на злоякісну пухлину.

В останні десятиліття для діагностики патологіїщелепно-лицевої ділянки широко застосовуєтьсяметодика конусно-променевої комп’ютерної томо-графії (КПКТ), одною з переваг якої є низьке про-меневе навантаження.

Мета: вивчити можливості конусно-променевоїкомп’ютерної томографії в диференціальній діаг-ностиці риносинуситів.

Матеріал та методи. В умовах навчально-практичного центру «Стоматологія» ДВНЗ «ІФНМУ»проведено обстеження 91 пацієнта (40 чоловіків та51 жінка) з підозрою на патологію приносовихпазух. Вік пацієнтів коливався в межах 18-68 років,тривалість захворювання — від 1 місяця до кількохроків. КПКТ виконано на апараті VeraviewepocsR100 фірми Morita (Японія) з використанням поля8*10 см. При цьому отримана доза коливалася вмежах 40±8мкЗв.

Результати. За результатами клінічного,інструментального методів обстеження та данимиКПКТ пацієнтів було поділено на 2 групи: перша —63 (69,2%) хворих із риносинуситом риногенногопоходження, друга — 28 (30,8%) хворих із синуси-том одонтогенного походження. Частіше виявлялиураження верхньощелепних пазух – 86 (94,5%)хворих. Однобічним процес був у 42 (46%) випадках,пансинусит — у 12 (13,2%) випадках.


За характером ураження пазух при КПКТ діаг-ностовано: хронічний пристінково-гіперпластичнийриносинусит – 38 (41,76%) випадків, поліпознийпроцес – 22 (24,17%), гнійний синусит – 12 (13,18%),кісти – 8 (8,8%), ускладнений синусит — 6 (6,6%), у5 (5,49%) – поєднані форми. Крім характернихознак кожної з форм риносинуситів, під час аналізуКПКТ вивчали зміни архітектоніки порожнини носата стан остеомеатального комплексу.

У хворих із синуситом одонтогенного походжен-ня важливими для клініцистів були дані КПКТ простан причинних зубів, коміркового відростка,навколокореневих тканин та замикальної пластин-ки стінки гайморової пазухи.

З обстежених пацієнтів прооперовано 45 (50,55%),іншим 46 пацієнтам проведено лікування у сто-матолога та консервативне лікування риносину-ситів.

Висновки. Конусно-променева комп’ютернатомографія є високоінформативним методом(чутливість – 91%, точність — 86,5%) диферен-ціальної діагностики риносинуситів і може бутизапропонована як альтернатива або доповнення доМДКТ у ринології та стоматології.

СУЧАСНІ ТЕХНІКО-МЕТОДИЧНІОСОБЛИВОСТІ

МУЛЬТИПАРАМЕТРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ

ЗАЛОЗИЗакоморний О.С., Омельченко А.Н.,

Мироняк Л.А., Рогожин В.А.Консультативно-діагностичний центр «Онко

Консалтинг Центр»

Мета дослідження. Вивчення техніко-мето-дичних особливостей сучасного мультипарамет-ричного дослідження передміхурової залози дляпокращення діагностичних можливостей у дока-зовій медицині.

Метеріали та методи. Проведено мультипара-матричну МРТ передміхурової залози (Т2 WI в ак-сіальній та коронарній площинах, МРТ з дина-мічним в/в контрастванням, DWI з високим b-фак-тором). Обстежено 10 пацієнтів із підозрою наонкозахворювання передміхурової залози.

Результати. Виконано аналіз особливостейструктурних змін у передміхуровій залозі в разіпідрозі на онкозахворювання та градуювання данихзмін за системою PIRADS V2 з використаннямсучасного прорамного забезпечення. Виявлено 2 пацієнти з категорією PIRADS 2, 5 пацієнтів — ізкатегорією PIRADS 3, 3 пацієнти — з категорієюPIRADS 4, 1 пацієнти — із категорією PIRADS 5. Задопомогою сучасного програмного забезпеченнясформовано напіватоматичні звіти за системоюPIRADS V2. Автоматизація процесу аналізу данихМРТ значно знизила час обробки звіту, покращиланаглядність звіту за рахунок його стандартизування.

Висновок. Представлені клінічні випадкипоказують переваги застосування сучасного про-грамного забезпечення і мультипараметричноїМРТ передміхурової залози у виявленні онко-захворювання.

РОЛЬ МЕДИЧНОГО ФІЗИКА В СУЧАСНІЙРАДІОЛОГІЇЗелінський Р.М.

Клініка Спіженко / Українська асоціація медичних фізиків, Київ

Участь медичних фізиків в охороні здоров'я маєдовгу історію. Ще в 1856 та 1891 роках буливипущені книги з назвами «Medizinische Physik» та«Essentials of Medical Physics». Ті факти, що першимголовою першого радіологічного об’єднанняспеціалістів став фізик Вольф, першим прези-дентом радіологічної організації в Англії став фізикТомсон, говорять самі за себе. Медичні фізики булиактивно залучені до радіодіагностики. Після початкувикористання променевої терапії процес інтеграціїмедичних фізиків у медицину пришвидшився.

З появою високотехнологічних апаратів, вдоско-наленням методів променевої діагностики та те-рапії зростає і вплив медичного фізика на якістьдіагностики та лікування. Враховуючи це, у 2009 ро-ці була проведена зустріч представників МАГАТЕ зВООЗ та багатьма професійними асоціаціямимедичних фізиків, у результаті якої рада керівниківМАГАТЕ схвалила проект «Посилення ролі ме-дичної фізики в радіаційній медицині», в рамкахякого було окреслено функції та обов'язки медич-них фізиків, вимоги до освіти та професійної підго-товки.

Міжнародні основні норми безпеки (BSS) даютьтаке визначення спеціальності медичного фізика:медичний працівник, який має спеціальну освіту іпрофесійну підготовку відносно концепцій таметодів застосування фізики в медицині та володієдостатньою компетенцією для незалежної прак-тичної діяльності в одній чи декількох галузях(спеціальностей) медичної фізики. Виділяютьдекілька основних спеціальностей медичногофізика, що пов’язані з радіологією, зокрема, фізикуотримання медичних зображень (діагнос-тична таінтервенційна радіологія, радіонуклідні процедури),фізику променевої терапії та медичну радіаційнуфізику (радіаційний захист у медицині).

До основних функцій і обов'язків медичнихфізиків, що працюють у радіології, належать:— Розробка проектів, технічних вимог, прийом та

введення в експлуатацію обладнання.— Радіаційна безпека та захист пацієнтів,

персоналу та населення.— Радіаційна дозиметрія джерел випромінювання і

пацієнтів.— Оптимізація фізичних аспектів діагностичних і

терапевтичних процедур.— Управління якістю фізичних і технічних аспектів

радіаційної медицини, таких як:— Розробка політики та процедур медичного

закладу щодо безпечного та ефективноговикористання випромінювання.

— Нагляд за дотриманням процедур гарантії якостіі контролю якості.

— Оцінка ризиків та управління ризиками. Співпраця з іншими клінічними фахівцями при

наданні медичної допомоги хворим: — Проведення консультацій із лікарями та іншими

членами клінічної групи під час діагностичнихабо терапевтичних процедур.


— Впровадження нових або складних медичнихпроцедур і контроль за дотриманням їх вико-нання, а також надання допомоги в професійнійпідготовці клінічного персоналу.

— Калібрування і контроль точності вимірювальнихприладів.

— Технічний контроль за експлуатацією і технічнимобслуговуванням обладнання.

— Ведення звітності та документації.— Наукові дослідження і розробки.

Щодо освіти медичного фізика, то рекомен-довано, що медичний фізик повинен отриматибазову вищу освіту в галузі фізики або технічнихнаук із подальшою післядипломною освітою вгалузі медичної фізики протягом 1-3 років та якщонайменше дворічне стажування в клініці заоднією чи декількома спеціальностями. Такожбажано, щоб на національному рівні відбуваласьакредитація/ сертифікація медичних фізиків.

Рекомендації МАГАТЕ та інших організацій щододіяльності медичних фізиків поступово реалі-зуються в багатьох країнах світу. Основну роль уцьому процесі відіграють професійні асоціації, якіспільно з державними регулюючими органами,міністерствами охорони здоров'я розробляють тазатверджують навчальні програми для медичнихфізиків, програми післядипломної освіти, курсипідвищення кваліфікації, процедури акредитації/ліцензування.

Аналіз ситуації в медичній фізиці Українидемонструє гостру необхідність у підготовці якіс-них фахівців для кожної із спеціальностей медичноїфізики. Наприклад, фахівці в галузі діагностичноїмедичної фізики в нашій країні практично відсутні.Необхідний перегляд навчальних програм з ме-дичної фізики в тих ВНЗ, де вони вже введені,підготовка програм післядипломної освіти тапідвищення кваліфікації тощо. Спільнота медичнихфізиків України, розуміючи, що сучасний станмедичної фізики в Україні не сприяє якості наданняпослуг пацієнтам у сфері радіології, вирішиластворити громадську організацію «Українська асо-ціація медичних фізиків», метою якої є акуму-лювання наявних знань і досвіду та спрямування їхна розвиток медичної фізики в Україні.

Висновки. Роль медичних фізиків у радіологіїпостійно зростає. Вони залучені до діагностичноїрадіології, променевої терапії, ядерної медицини,радіаційної безпеки в медицині. Кваліфікованімедичні фізики забезпечують якість та безпекулікувальних та діагностичні процедур у сферірадіаційної медицини. В Україні необхідна спів-праця професійних організацій та органів дер-жавної влади щодо розвитку спеціальності медич-ної фізики в Україні.

ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ ПУХЛИНОСНОВИ ЧЕРЕПА ХОНДРОЇДНОГО РЯДУ

Зябченко В.І., Робак О.П., Зябченко В.І.,Нікіфорак З.М., Вакарюк В.Є., Гетьман О.М.

ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України», Київ

Метою роботи є покращення результатів діаг-ностики хворих на пухлини основи черепа хон-дроїдного ряду.

Матеріали та методи. Проаналізовано резуль-тати діагностики 25 хворих на пухлини основичерепа хондроїдного ряду, які перебували налікуванні в ДУ «ІНХ НАМНУ». Осіб чоловічої статібуло 16 (64,0%), жіночої – 9 (36,0%). Середній вікпацієнтів становив 42±6,7 року. Усім пацієнтам удоопераційному періоді проведено краніографію,МСКТ та МРТ. За даними патологогістологічногодосліження виявлено 10 (40,0%) хондром, 8 (32,0%)хондробластом та 7 (28,0%) хондросарком.

Результати та їх обговорення. У даному до-слідженні нами проведено порівняння результатівдослідження різними нейровізуалізуючими мето-дами для встановлення найбільш характерних па-тогномонічних ознак пухлин основи черепа хон-дроїдного ряду.

Так, при краніографії виявляється проникаючадеструкція кістки, яка схожа для всіх пухлин даноїгрупи.

При МСКТ спостерігалась кісткова деструкція звеликими м’якотканинними об’ємами та з хон-дроїдною мінералізацією, а також центральні вог-нища з гіподенсивним сигналом некрозу. Хондро-ми мали неоднорідну структуру з матричнимзвапненням, лінійної, часткової чи дугоподібноїформи, але завжди більш вираженою, ніж прихордомах.

На МРТ Т1 ЗЗ виявляється сигнал низької чисередньої інтенсивності, а на Т2 ЗЗ – сигнал гіпер-інтенсивності. Контрастуються пухлини основичерепа хондроїдного ряду зазвичай різноманітно.Вигляд контрастування змінюється від гомогенногодо гетерогенного. Часто спостерігається перетин-кове та периферичне контрастування.

Висновки. Діагноз пухлини основи черепахондроїдного ряду можна встановити, спираючисьна виявлення деструкції кісткової структури з міне-ралізацією хондроїдної матриці при краніографії таМСКТ і при середньо- та низькоінтенсивномусигналі на Т1 ЗЗ, гіперінтенсивному сигналі на Т2 ЗЗ, зі своєрідним різноманітним контрастуванням.

ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ

В УМОВАХ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙІванкова В.С.

Національний інститут раку, Київ

Променева терапія (ПТ) злоякісних новоутво-рень належить до числа спеціальних методівлікування, які використовуються як із радикальною,так і з паліативною метою. Вона може бути одним ізкомпонентів комплексного лікування онкологічниххворих. На сьогодні ПТ у найбільш економічнорозвинених країнах застосовується у 70-80% середусіх онкологічних хворих як у самостійному вигляді,так і в поєднанні з хірургічним та хіміотерапевтич-ним лікуванням. Завдання підведення канцероцид-ної дози до пухлини є першочерговим. Протерозвиток променевих методів лікування значноюмірою обмежено ранніми променевими реакціями іпізніми променевими ушкодженнями нормальних,що оточують патологічний осередок, тканин. Про-меневі ушкодження, врешті-решт, підвищуютьризик виникнення індукованих раків. На сьогодні


частота пізніх променевих ушкоджень шкіри іпідлеглих тканин у нашій країні коливається вмежах 10%, що відповідає аналогічному показникув інших країнах. Встановлено також факт чіткоїдозової залежності переважної кількості змін, яківикликаються опроміненням в організмі.

Першочерговим завданням ПТ є забезпеченняякості опромінення пухлини канцероцидною дозоюза збереження високого терапевтичного індексу.Підвищення гарантії якості променевого лікування ізниження променевих реакцій і ушкоджень онко-логічних хворих можливе сьогодні за рахунок новихметодів топометричної підготовки.

На сьогодні досягнуто значного прогресу устворенні високоенергетичних радіотерапевтичнихустановок, розвитку технологій медичної візуалі-зації, що все ширше долучаються до топометричноїпідготовки та дозиметричного планування ПТ, роз-роблено сучасні високоефективні алгоритмирозрахунку лікувальних доз. Це стало основою длястворення конформної ПТ (КПТ). Під час КПТ ізопо-верхня лікувальної дози точно відтворює контуримішені опромінювання, чим визначається її пере-вага, порівняно з конвенційною ПТ. Саме тому упроцесі діагностики (магнітно-резонансної томо-графії, комп’ютерної томографії, позитронно-емісійної томографії (МРТ, КТ, ПЕТ)) і підготовки допроменевого лікування велике значення маємаксимально точне визначення параметрів пух-линного процесу: локалізації, розмірів і конфі-гурації пухлинних вогнищ. Метою об'ємногопланування є досягнення такого розподілу доз, заякого запланований об’єм опромінення (PTV)охоплюється однорідною дозою. Оптимальнимвважається розподіл доз із максимальнимизначеннями на пухлину (PTV не менше ніж 95%дози) та мінімальними на критичні органи.

КПТ потребує проведення об’ємного трьохви-мірного (3D) планування, що забезпечує рівно-мірний розподіл лікувальної дози по усьому об’ємумішені з максимумом у пухлинному вогнищі і міні-мальним променевим навантаженням навколишніхнеушкоджених пухлинним процесом тканин. Підчас 3D-планування враховуються індивідуальніособли-вості просторового поширення пухлини ілокалі-зація життєво важливих органів хворого укожному перетині. 3D-планування здійснюється напідставі зображень, отриманих за допомогою КТ,по усій висоті пухлинного процесу і зон йогоймовірного поширення. На кожному із зображеньокремо виділяється об’єм мішені та критичнихорганів. Останніми роками з'явились установки, щодозволяють щоденно контролювати точністьукладки пацієнта в реальному часі (Portalvision) задопомогою рентгенівського і комп'ютерногозображення (On Board imeging). Така технологіяодержала назву променевої терапії під керуваннямзображення (IGRT), що дає можливість контролю-вати і коригувати співвідношення між пухлиною іздоровими тканинами.

Сьогодні променева терапія вважається одниміз найдієвіших методів лікування раку в розвиненихкраїнах. Розвиток технологій застосування радіо-терапії в онкології нині виходить на якісно новийрівень, що дозволяє значною мірою розширитипоказання, зокрема, до органозберігаючих операційпід «захистом» променевої терапії.

Отже, сучасна радіологія — це надскладні,коштовні ядерно-фізичні комплекси медичногопризначення. Це — прискорювальні комплекси збагатопелюстковими коліматорами, на якихможливе проведення опромінення з модуляцієюінтенсивності пучка випромінювання і візуальнимконтролем точності проведення кожного сеансу ПТу режимі реального часу з прецизійною топомет-рією, дозиметричним плануванням і клінічною до-зиметрією, що гарантують якість і конформністьопромінення.

З'явилися також якісно нові комп'ютеризованіапарати для брахітерапії з низькою і високоюпотужностями дози та наявністю аплікаторів длявсіх основних видів контактної ПТ, а також апаратидля рентгенотерапії із спеціальними системамидозиметричного планування.

У сучасних умовах високих технологій сталоможливим суттєве збільшення дози на пухлину ізменшення променевого навантаження на навко-лишні здорові органи і тканин.

Такі технічні засоби при відповідному виконанніпрограми гарантій якості ПТ дали можливість різкопідвищити її ефективність, у тому числі і за рахунокрозширення показань до її проведення. Протезниження променевих ушкоджень здорових органіві тканин під час проведення ПТ, пошук методів, щодозволяють попередити і кількісно зареєструватиїх, все-таки залишається актуальним і на сьогодні.

РОЛЬ ПРОТОЧНОЇ ЦИТОФЛУОРОМЕТРІЇ В ОЦІНЦІ ЕФЕКТИВНОСТІ

КОНСЕРВАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХНА МІСЦЕВОПОШИРЕНИЙ

РАК ШИЙКИ МАТКИІванкова В.С., Нестеренко Т.М.,

Барановська Л.М., Хруленко Т.В.Національний інститут раку, Київ

Вступ. Оцінка ефективності консервативноголікування хворих на місцевопоширений рак шийкиматки (МП РШМ) проводиться за сукупністю данихклінічного обстеження, результатів променевихметодів дослідження (УЗД, КТ, МРТ) згідно з кри-теріями оцінки регресії солідних пухлин – ResponseEvaluation Criteria in Solid Tumor (RECIST).Комплексне обстеження здійснюється до ліку-вання, після першого етапу, після повного курсулікування і в процесі динамічного моніторингу. Якдодатковий метод оцінки ефективності консерва-тивної терапії перспективним останнім часом євикористання динаміки молекулярно-генетичнихпараметрів пухлини, одержаних за допомогою ДНКпроточної цитофлуорометрії (ПЦФ). ПоказникиДНК-статусу пухлини, її проліферативної активностів співставленні з клініко-морфологічними парамет-рами злоякісного процесу можуть бути використанідля визначення оптимальної тактики цитостатичноїтерапії та її корекції у процесі лікування.

Мета дослідження – оцінка ефективностіхіміопроменевого лікування хворих на МП РШМшляхом визначення динаміки показників агресив-ності і проліферативної активності пухлини.


Матеріали та методи. У дослідження було вклю-чено 149 хворих на МП РШМ, яким проводиласьпоєднана променева терапія (ППТ), тобто чер-гування дистанційного опромінення первинногопухлинного осередку і зон його реґіонарногопоширення з контактною променевою терапією(ПТ), мішенню якої було безпосередньо пухлинневогнище (канцероматозно змінена шийка матки,частково тіло матки та зона парацервікальноготрикутника).

Усі пацієнтки були розподілені на 4 групизалежно від методу терапії: 3 основних (114 хворих)та 1 контрольну (35 хворих). Хворим основних группроводили хіміопроменеву терапію (ХПТ) звикористанням ППТ та хіміорадіомодифікаторів(тегафур, цисплатин, гідроксисечовина). Пацієнткиконтрольної групи одержували ППТ без засто-сування радіомодифікаторів. Середній вік пацієн-ток становив (54,9±6,7) року. Проводилосякомплексне обстеження пацієнткам, яке включалоультрасоно-графічне обстеження, комп'ютернутомографію (КТ) та/чи магнітно-резонансне (МРТ)обстеження малого таза і завершувалось визначен-ням індексу ДНК та її плоїдності методом лазерноїДНК-ПЦФ за матеріалом біопсій шийки матки.Проведено лікування та аналіз отриманих клінічнихта інструментальних моніторингових даних.Ефективність ХПТ оцінювали за ступенем регресіїпухлини, динамі-кою показників ДНК-статусуклітин шийки матки і вираженості токсичнихпроявів. Досліджували можливість моніторингуефективності лікування на субклітинному рівні.

Темпи регресії пухлини оцінювали згідно зкритеріями RECIST за динамікою найбільшогодіаметра зображення первинної пухлини приоб'єктивному дослідженні у співставленні з клініч-ними і морфологічними ознаками. Токсичністьлікування оцінювали за класифікацією RTOG /EORTC (1995).

Результати. У цілому ефективність консерва-тивного лікування оцінювали за ступенем регресіїпухлини та динамікою молекулярно-генетичнихпоказників. У разі необхідності проводили відпові-дну корекцію лікувальних заходів. Одержані ре-зультати в процесі дослідження свідчили прозбільшення ступеня і прискорення темпів регресіїпухлинних утворень у хворих на МП РШМ основнихгруп, яким ПТ проводили на тлі хіміорадіо-модифікуючих препаратів. Так, позитивна відповідьпухлин у хворих на МП РШМ після повного курсуХПТ збільшилась на 18,7-20,1% (ρ=0,001) по-рівняно зі стандартним методом, а трирічнавиживаність, згідно з представленим аналізом від-далених результатів лікування, при використанніцисплатину становила (58±7,6)%, при викорис-танні тегафуру — (63±8,1)%, порівняно з групоюконтролю — (46±14,3)%.

Як додатковий метод оцінки ефективності ХПТвикористовували ДНК-ПЦФ – визначали динамікумолекулярно-генетичних ознак пухлини за данимибіопсійного матеріалу, окремо для анеуплоїдних ідиплоїдних клітин. Дослідження проводили долікування, після першого етапу та після повногокурсу лікування. Критеріями ДНК-статусу клітин

були: зникнення анеуплоїдії, зменшення кількостіS-фазних клітин, збільшення кількості Ап/Н-клітин упухлині. За динамікою молекулярно-генетичнихознак пухлини в процесі лікування хворих на МПРШМ більш ефективною була ППТ на тлі препаратуфторафуру. При співставленні з клінічними таданими, отриманими за допомогою засобіввізуалізації, було встановлено кореляцію міждинамікою молекулярно-генетичних показників МПРШМ і відгуком пухлини шийки матки наконсервативне лікування.

Висновки. Використання хіміорадіомоди-фікаторів у хворих на МП РШМ під час проведеннякурсу ППТ забезпечує вірогідне підвищення сту-пеня регресії пухлин ШМ, порівняно з викорис-танням лише ПТ, без підвищення частоти й проявівмісцевої токсичності з боку критичних органів.

Дослідження динаміки вмісту і плоїдності ДНК,а також апоптичного індексу за методом ПЦФ наетапах консервативного лікування та після йогозавершення у хворих на МП РШМ можназастосовувати як додатковий критерій оцінкиконсервативного лікування

ПОРІВНЯННЯ ВИДІВ БРАХІТЕРАПІЇ ПРИ ЛІКУВАННІ МЕТАСТАТИЧНОГО

РАКУ ВАГІНИІванкова В.С.1, Дьоміна Е.А.1, Барановська Л.М.1,

Хруленко Т.В.1, Матвієвська Л.В. 2

1Національний інститут раку, Київ2Житомирський обласний онкологічний

диспансер, Житомир

Вступ. Розвиток променевих методів лікування,впровадження в клінічну практику сучасних новітніхтехнологій променевої терапії (ПТ), а такожможливість отримання задовільних результатів приневеликій частоті ускладнень дозволяє вважатипоєднану променеву терапію (ППТ) основнимметодом лікування хворих на вторинний (мета-статичний) рак вагіни (ВМРВ).

Мета роботи – підвищити ефективність про-меневого лікування хворих на ВМРВ шляхом викорис-тання оптимального планування, конформногоопромінення, високоенергетичної брахітерапії (БТ)джерелами 192Ir, 60Co та цитостатичних препаратів,що дозволить досягти максимальної елімінаціїпухлинного утвору вагіни зі збереженням якісного,соціально адаптованого життя пацієнток.

Материал і методи досліджень. У досліджен-ня було включено 33 хворі на ВМРВ ІІ-ІІІ стадій, T2-3N0-1M0, яким на I етапі курсу ППТ проводилидис-танційну конформну ПТ (КПТ): на ділянкумалого таза підводили разову осередкову дозу(РОД) 2,0 Гр до сумарної осередкової дози (СОД)30-40 Гр, з урахуванням дози опромінення,підведеної під час попереднього променевоголікування. На II етапі курсу ППТ хворим усіх группроводили високо-енергетичну (понад 12 Гр/год,high dose rate – HDR) внутрішньопорожнинну БТджерелами 192Ir або 60Со. Залежно від джерела ірежиму опромінення хворі розподілені на двіосновні та контрольну групи. I основну групу стано-вили 11 хворих на вторинний ВМРВ, яким HDR БТ


проводили джерелами 192Ir за режимом: РОД 3 Гр х3р/тиждень. До II основної групи увійшли 10 хворихна ВМРВ, яким HDR БТ проводили джерелами 192Irза режимом: РОД 5 Гр х 2р/тиждень. Контрольнугрупу станови-ли 12 хворих на ВМРВ, яким HDR БТпроводили дже-релами 60Co за режимом: РОД = 5Гр х 2р/тиждень. Протягом усього курсу ППТ хворіосновних груп приймали тегафур перорально 250мг/м2 2 рази на добу сумарно до 40 г та цисплатин35 мг/м2 1 раз на тиждень внутрішньовеннокрапельно № 4-6 до СД 200-300 мг.

Результати досліджень та їх обговорення.Аналіз безпосередніх результатів проведених намидосліджень показав, що застосування джерела 192Irпри HDR БТ за розробленими режимами у хворихосновних груп сприяє зниженню токсичних проявівХПТ (епітеліїт, цистит, ректит або ентероколіт),особливо при використанні режиму по 3 Гр3р/тиждень, порівняно з групою порівняння, і дещо(до 7%) збільшує безпосередню ефективністьлікування (регресія пухлини). Так, у хворих Iосновної групи позитивну відповідь пухлини (сумаповної і часткової регресії) відзначено у 59,9%, ухворих II основної групи спостерігали у 60,0% і вгрупі порівняння відповідно у 53,0% хворих наВМРВ.

Висновки1. Таким чином, одним із найбільш ефективних,

на наш погляд, напрямків оптимізації консерватив-ного лікування ВМРВ є впровадження оптимальнихметодик конформної ПТ за рахунок високоенерге-тичної БТ на тлі використання хіміорадіомоди-фікуючих засобів (тегафур, цисплатин).

2. Безпосередні результати лікування хворих наВМРВ свідчать про ефективність розробленихметодик: внутрішньопорожнинна НDR-брахітерапіяджерелами 192Ir із використанням хіміорадіомоди-фікаторів сприяє посиленню регресії вторинних(метастатичних) пухлин вагіни (позитивний відгук),зменшуючи частоту променевих реакцій з бокукритичних органів, порівняно з джерелом 60Со, щопозитивно позначається на якості подальшогожиття хворих. Проте ці висновки не є остаточними іпотребують подальшого дослідження.

ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКАПРОМЕНЕВИХ РЕАКЦІЙ ПРИ ОПРОМІНЕННІ

ОРГАНІВ МАЛОГО ТАЗУІванкова В.С., Барановська Л.М.,

Хруленко Т.В., Пильнов В.А.Національний інститут раку, м. Київ

Вступ. Сучасні програми поєднаної променевоїтерапії (ППТ) за радикальною програмою у хворихна місцевопоширені форми раку шийки матки (МП РШМ) передбачають опромінення великих обсягівіз підведенням високих терапевтичних доз на межітолерантності «критичних» органів (сечовий міхур,пряма кишка) і тканин. А використання радіомоду-люючих цитостатичних препаратів або системноїполіхіміотерапії (ПХТ) під час ППТ може призвестидо збільшення проявів загальної, місцевої токси-чності, а також до зростання кількості непрогнозо-ваних індивідуальних реакцій.

Якість життя онкологічних хворих є визна-чальним критерієм ефективності консервативноїтерапії і не менш важливим, ніж об'єктивна від-повідь (регресія) пухлинного вогнища. Тому пошукзасобів профілактики та лікування променевихускладнень при хіміопроменевій терапії (ХПТ) хво-рих на МП РШМ є надзвичайно актуальною і, нажаль, невирішеною проблемою.

Мета дослідження. Пошук засобів профі-лактики та лікування променевих реакцій таускладнень з метою підвищення якості життя яккритерію ефективності консервативної хіміорадіо-терапії хворих на МП РШМ.

Матеріал і методи. У науково-дослідномувідділенні радіаційної онкології Національногоінституту раку проведена хіміопроменева терапія119 хворим на місцево поширений РШМ IIB-IIIBстадії пухлинного процесу (T2b-3bN0-1M0) з ви-користанням індивідуального комп’ютерного плану-вання курсу лікування. Гістологічно у 76 (63,9%)хворих діагностовано епідермоїдний рак різногоступеня диференціації, у 29 (24,4%) хворих вияв-лені пухлини аденогенного походження, у 14 (11,7%)пацієнток — недиференційовані пухлини. Спосте-рігали лише змішані форми МП РШМ за харак-тером росту.

Залежно від хіміорадіомодифікації (цисплатин,тегафур, гідроксисечовина) хворі були розподіленіна 3 основні і 1 контрольну групи. Під час ХПТ про-водили комплексну медикаментозну профілактикупісляпроменевих реакцій та ускладнень з боку«критичних» органів і тканин у зоні опромінення –лікування місцевих мукозитів, включаючи пре-парати гіалуронової кислоти.

Згідно з даними динаміки ступеня регресіїпервинного пухлинного вогнища в зіставленні зклінічними та морфологічними показниками оціню-вали об'єктивний відгук пухлини, а також вира-женість загальних і місцевих хіміопроменевихреакцій з боку «критичних» органів і систем.

Результати досліджень та їх обговорення.Наявність та вираженість загальної та місцевої ток-сичності лікування відстежували у кожної хвороїпротягом курсу ППТ і ХПТ, враховуючи клініко-рентгенологічні дані, які вивчали: до лікування,після I етапу лікування і безпосередньо та в най-ближчі 3 місяці після його завершення.

Аналіз місцевих променевих і хіміопроменевихреакцій з боку «критичних органів» у зоні опро-мінення у пацієнток досліджуваних і контрольноїгруп показав, що ранні променеві цистити І ступеняспостерігались у межах 21,5-25,3%, ІІ ступеня –4,9-5,9%. Післяпроменеві ректити I ступеня коли-вались у межах 11,3-18,5%, а реакції II ступеня –5,7-9,8%. Застосування цитостатичних препаратіву радіомодифікуючих дозах у процесі ППТ зарозробленими нами технологіями не привело дозбільшення токсичних проявів вище II ступінь зарахунок використання комплексу раціональних,розроблених нами профілактичних заходів. Проявимісцевих променевих реакцій з боку «критичних»органів і тканин були більш вираженими в групаххворих, яким опромінення підсилювалось дієюрадіомодифікаторів, але це не призвело допорушення режиму лікування і компенсувалосяпроведенням адекватної терапії супроводу звикористанням препаратів гіалуронової кислоти.


Висновки. Використання сучасних технологійтопометричної підготовки, індивідуальне комп'ю-терне планування та коректне відтворення запла-нованого курсу поєднаної променевої терапіїсприяє зменшенню ранніх променевих реакцій і єпрофілактикою пізніх ускладнень.

Проведення хіміопроменевої терапії у хворих намісцевопоширений рак шийки матки на тліадекватної медикаментозної терапії супроводу змісцевим застосуванням препаратів гіалуроновоїкислоти не призводить до збільшення токсичнихпроменевих реакцій з боку «критичних» органів ітканин вище за II ступінь. Використання гіалуроновоїкислоти при опроміненні малого таза є ефективним,безпечним методом профілактики та лікуваннярадіаційно-індукованих циститів, що значно впли-ває на підвищення якості життя цих хворих.

ПЛАНУВАННЯ ТА ТОПОМЕТРИЧНАПІДГОТОВКА ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ

НА ЛІНІЙНОМУ ПРИСКОРЮВАЧІ ЕЛЕКТРОНІВ

Іванкова В.С., Столярова О.Ю., Галяс О.В.,Магдич І.П., Галяс Г.В., Приказюк А.А.


Вступ. Проведення курсу променевої терапіїонкологічних захворювань базується на двохосновних положеннях: опромінення пухлин вели-кою дозою та обмеження дози, яка підводиться донаколишніх органів та тканин. Щоб реалізувати цезавдання потрібно ретельно проводити і постійноконтролювати всі етапи підготовки та лікування.

Мета. Створення та якісне виконання презна-ченого курсу променевої терапії.

Матеріали та методи. Проводився аналізточності позиціонування пацієнта, визначеннясереднього зміщення в процесі лікування та корек-ція плану лікування за потреби. Визначено основніетапи підготовки пацієнта для проведенняпроменевої терапії: КТ-симуляція пацієнта, фіксу-ючі, отримання об'ємної анатомічної інформації,контурування обсягу опромінення та критичнихорганів і створення лікувального плану, лікуванняпацієнта на прискорювачі та періодична верифі-кація положення пацієнта на терапевтичному столі.

Результати. Створення лікувального плану єодним із головних етапів для якісного проведенняпроменевої терапії. При цьому необхідно викорис-товувати стандартні напрацювання і міжнароднірекомендації для певних локалізацій. План пови-нен бути максимально простих у реалізації, прицьому мають виконуватись усі вимоги щодозахисту здорових органів та захвату пухлини.Лікування пацієнта на лінійному прискорювачівключає в себе: відтворення тих самих умов, щопри скануванні пацієнта на комп’ютерномутомографі; позиціонування пацієнта відносноізоцентру опромінення; верифікацію положенняпацієнта на терапевтичному столі за допомогоюпортальних знімків (прямого та бокового).

Висновки. Якісне проведення топометричноїпідготовки хворих до променевої терапії на всіхетапах та реалізація планів опромінення (програмагарантії якості, створення плану лікування, іммобі-

лізація та постійний контроль положення пацієнта)дає змогу підвищити якість та ефективність ліку-вання онкологічних пацієнтів у дистанційній про-меневій терапії.

ОРГАНІЗАЦІЯ КУЛЬТУРИ РАДІАЦІЙНОЇБЕЗПЕКИ ПАЦІЄНТА В РАМКАХ

РАДІОЛОГІЧНИХ ВІДДІЛЕНЬ

Іванкова В.С., Столярова О.Ю., Галяс О.В.,Магдич І.П., Галяс Г.В., Приказюк А.А.


Вступ. Аварійні ситуації у радіологічних відді-леннях трапляються доволі рідко, але при ви-никненні їх можуть бути серйозні наслідки як дляпацієнтів, так і для персоналу. Тому вчасне вияв-лення і запобігання помилкам, які можуть статисяна будь-якому етапі шляху пацієнта у відділенні, атакож розуміння їх причини є ключовим у грамот-ному запобіганні, уникненні їх повторення тазабезпеченні якісного лікування.

Мета дослідження — виявлення шляхів запо-бігання потенційним помилкам на підставіобґоворення, звітування та встановлення бар’єрівдля уникнення можливих аварійних ситуацій.

Матеріали та методи. Тези доповіді грун-туються на матеріалі таких протоколів, методів ізатверджених МАГАТЕ програм: ILS (IncidentLearning System), Process Map, Severity Metrics,Fault Tree Analyses, IAEA Open Learning ManagementSystem, TLD Postal Dose Audit Service, SAFRON(Safety in Radiation Oncology), в яких відображеноосновні етапи запобігання виникненню аварійнихситуацій у радіологічних відділеннях.

Результати. Проведено аналіз випадків ізміжнародної практики, а саме: нью-йоркськийвипадок, епінальський випадок, тулузький випадок.У доповіді зроблено порівняльну оцінку випадків,що сталися в Україні, проаналізовано причинивиникнення аварійних ситуацій та забезпеченнявсіх етапів виконання запобіжних заходів.

Висновок. Якісне виконання роботи персоналуна всіх етапах підготовки та реалізації планівопромінення, забезпечення зв’язку між якістюлікування і безпекою пацієнта, виявлення потенцій-них помилок та встановлення бар’єрів безпеки даєзмогу підвищити якість лікування.

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ НЕОАД'ЮВАНТНОЇХІМІОПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ

В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ПЕРВИННО НЕОПЕРАБЕЛЬНИЙ

РАК ГРУДНОЇ ЗАЛОЗИІванкова О.М.


Вступ. Захворюваність на рак грудної залози(РГЗ) постійно зростає і з 2008 року збільшиласябільш ніж на 20%, а смертність – на 14%. Щороку усвіті реєструється понад 1,5 млн нових випадківРГЗ, що становить близько 25% від усіх новихвипадків раку в жінок.


В Україні РГЗ посідає перше місце в структурізахворюваності і смертності жіночого населення істановить 20,3% у тому і в іншому випадках. У 2016 ро-ці захворюваність становила 68,6, а смертність —28,9 на 100 тис. Незважаючи на успіхи в раннійдіагностиці РГЗ, у понад 20% хворих реєструютьмісцевопоширені форми, які часто є первиннонеоперабельними.

Передопераційна протипухлинна терапія дозво-ляє створити умови для можливості виконаннярадикального оперативного втручання. Однакпоширені форми РГЗ часто виявляються резистен-тними до стандартних методик лікування і вима-гають особливого підходу до терапії. Незважаючина все більш широке використання передопе-раційної хіміотерапії, показники повної морфоло-гічної регресії, загальної та безрецидивноївиживаності залишаються скромними у пацієнтів ізмісцево поширеним захворюванням. Для пацієнтів,які залишаються неоперабельними після проведе-ння неоад'ювантної системної терапії, прийнятимпідходом є застосування променевої терапії. Вико-ристання неоад'ювантної хіміопроменевої терапіїпідсилює цитотоксичну дію шляхом сумуваннязагального і місцевого протипухлинних ефектів.

Мета — підвищення ефективності комплексноголікування хворих на місцевопоширений первиннонеоперабельний РГЗ шляхом подолання резистен-тності і посилення контролю над пухлиною.

Матеріали та методи. У дослідження буловключено 132 хворих на РГЗ із ІІІ стадією захворю-вання, в яких не було зафіксовано позитивноївідповіді на проведення неоад'ювантної поліхіміо-терапії на основі антрациклінів і/або таксанів. 65 па-цієнткам контрольної групи проведено курспроменевої терапії (ПТ) за стандартною методикою(на ділянку грудної залози до СОД=60 Гр, на шляхилімфовідтоку до СОД=40-45 Гр), 67 пацієнткамосновної групи ПТ була доповнена використаннямпрепарату фторпіримідинового ряду як радіомоди-фікатора. Застосовувався тегафур (перорально800 мг уранці і 400 мг увечері протягом усьогокурсу ПТ).

Результати досліджень та їх обговорення.Проведення неоад'ювантної хіміопроменевої тера-пії покращує відповідь пухлини, збільшуючи кіль-кість часткових (на 24,14%) і повних регресій пух-лини (на 2,05%) (р<0,001), підвищує відсотоквиконання радикальних оперативних втручань на12,62% (р=0,03), підсилює вираженість лікуваль-ного патоморфозу, збільшуючи кількість випадківповної патоморфологічної регресії на 10,31%(р<0,001). Розроблений метод лікування хворихзбільшує показники 5-річної безрецидивної вижи-ваності на 14,43% (р=0,04) та загальної вижи-ваності на 10,59% (р=0,3).

Висновок. Застосування променевої терапії впоєднанні з фторпіримідинами сприяє посиленнюциторедуктивного ефекту протипухлинної терапії,поліпшує локореґіонарний контроль і є доцільним улікуванні первинно неоперабельного раку грудноїзалози.

АНАЛІТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОЦІНКАРИЗИКІВ РОЗВИТКУ ХВОРОБ СИСТЕМИ

КРОВООБІГУ В ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ,ЕВАКУЙОВАНОГО З 30-КМ ЗОНИ ЧАЕС,

ЗА ДАНИМИ КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГОРЕЄСТРУ

Капустинська О.А., Прикащикова К.Є.Національний науковий центр радіаційної

медицини НАМН України, Київ

Вступ. За результатами епідеміологічних дослі-джень, виконаних у різні терміни післяаварійногоперіоду, відмічається погіршення стану здоров’ядорослого населення, евакуйованого з 30-км зониЧАЕС (евакуйовані), зумовлене зростанням рівнянепухлинних захворювань, що стали основноюпричиною високо рівня інвалідності і смертності.Непухлинну захворюваність формують головнимчином хвороби системи кровообігу (ХСК). Питання,якою мірою зміни рівня ХСК у евакуйованихпов’язані з чинниками Чорнобильської катастро-фи, залишається на сьогодні актуальним.

Мета. Визначення зв’язку змін рівня захво-рюваності системи кровообігу (СК) у евакуйованих іззовнішнім радіаційним опроміненням у малих дозах.

Матеріал і методи. Джерелом медичноїінформації для епідеміологічних досліджень є даніклініко-епідеміологічного реєстру Національногонаукового центру радіаційної медицини НАМНУкраїни (далі – КЕР).

Із загальної чисельності евакуйованих буласформована когорта евакуйованих чисельністю1816 осіб, які мають індивідуальні дані про дозузовнішнього опромінення всього тіла з урахуван-ням віку на момент аварії: 18-39 років і 40-60 років.Для аналізу впливу радіаційного чинника на розвитокхвороб СК були прийняті дозові інтервали – 0-0,049;0,05-0,009; 0,1-0,325 Гр. За контроль визначенагрупа евакуйованих, які мають дози зовнішньогоопромінення всього тіла <0,05 Гр.

Епідеміологічні дослідження охопили період із1992 до 2016 року. Аналіз даних виконаний за п’яти-річними періодами спостережень та 2013-2016 рр.

Результати досліджень та їх обговорення.Встановлено вірогідні відносні ризики (RR)розвитку ХСК у діапазоні доз зовнішньогоопромінення всього тіла 0,05-0,099 Гр уевакуйованих віком 18-39 років та загальній когорті18-60 років.

Аналізуючи RR розвитку окремих груп і формхвороб системи кровообігу в евакуйованих віком18-39 років на момент аварії на ЧАЕС за період1992-2016 рр., встановили вірогідні RR розвиткугіпертонічної хвороби та ішемічної хвороби серця (р<0,05) з дозою опромінення 0,05-0,099 Гр, дляінших видів та нозологічних форм — невірогідні.

Для вікової групи 40-60 років взагалі не виявленівірогідні значення RR для розвитку нозологічнихформ хвороб системи кровообігу. У дозовомуінтервалі 0,05-0,099 Гр — високі значення RRрозвитку ішемічної хвороби серця, далі —гіпертонічної хвороби та цереброваскулярниххвороб. У дозовому інтервалі 0,10-0,245 Гр —ішемічна хвороба серця, цереброваскулярніхвороби, хвороби артерій. Порівняння показників


відносних ризиків у дозових інтервалах 0,05-0,099 Грта 0,10-0,245 Гр дозволило встановити, що RR затакими нозологічними формами, як ішемічнахвороба серця та цереброваскулярні хвороби, вищіу дозовому інтервалі 0,10-0,245 Гр.

Найбільш стабільні вірогідні ризику розвиткуХСК відмічені у дозовому інтервалі 0,05-0,099 Гр. Уцьому дозовому діапазоні найвищі ексцесивідносних ризиків. Встановлено більшу чутливістьдо впливу іонізуючого випромінювання в осібмолодшого віку.

Висновки. Отримані результати дозволяютьприпустити, що дози зовнішнього опроміненнявсього тіла в діапазоні 0,05-0,099 Гр можуть бутичинником ризику розвитку ХСК у евакуйованих.Більша чутливість до впливу іонізуючого випро-мінювання виявлена в осіб молодшого віку, тому єпевні підстави висловити положення щодо зни-ження радіочутливості з віком (із старінням органі-зму). Радіобіологічні дослідження в цьому на-прямку і в подальшому є важливими.

ДИНАМІКА ЕКСПРЕСІЇ ФАКТОРА РОСТУ ЕНДОТЕЛІЮ СУДИН ТА ВМІСТУ ЕНДОСТА-

ТИНУ У ХВОРИХ НА НЕДРІБНОКЛІТИННИЙ РАК ЛЕГЕНІ ПРИ ПРОМЕНЕВІЙ ТЕРАПІЇ

Карварсарська В.В., Білозор Н.В., Старенький В.П., Мітряєва Н.А., Гребіник Л.В.

ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва Національної академії

медичних наук України», Харків

Вступ. Проблема удосконалення протипухлин-ного лікування раку легені, зокрема променевоїтерапії (ПТ), є соціально значущою. Тому актуаль-ність пошуку нових маркерів для контролю ефек-тивності променевого лікування недрібноклітинно-го раку легені (НДРЛ) на підставі сучасних поглядівна молекулярно-біологічні аспекти канцерогенезу ідосягнень радіаційної онкології є очевидною. Відо-мо, що неоангіогенез є обов’язковою умовою кан-церогенезу. Ключові регулятори неоангіогенезу —фактор росту ендотелію судин (VEGF) та ендоста-тин. Водночас недостатньо досліджена експресіята співвідношення цих маркерів за умови промене-вого лікування НДРЛ і не визначена їх прогностичнароль для моніторингу ефективності лікування.

Мета. Вивчення в сироватці крові хворих наНДРЛ у динаміці променевої терапії рівнів проан-гіогенного фактора VЕGF та антиангіогенного фак-тора ендостатину та їх співвідношення.

Матеріали та методи. Обстежено 16 хворих наНДРЛ III стадії (T3N0-1M0, T2-3N2-3M0), (медіанавіку — 64,1 р.). Групу порівнянні становили 10 прак-тично здорових осіб. ПТ проводили на лінійномуприскорювачі Clinac. Використовували режим кла-сичного фракціонування — разова осередковадоза (СОД) 2 Гр 1 раз на добу, 5 разів на тиждень.Опромінення проводили у 2 етапи: 1-й етап вклю-чав опромінення первинного вогнища і зон реґіо-нарного метастазування РОД 2 Гр до СОД 40 Гр.Після перерви у 2 тижні проводили 2-й етап опромі-нення первинного вогнища – РОД 2 Гр до СОД

60 Гр. Ефективність променевої терапії оцінювализа «відповіддю пухлини на лікування» — регресіяабо прогресія пухлини.

Рівні VEGF та ендостатину визначали у сироват-ці крові хворих методом ІФА.

Результати та їх обговорення. До лікуванняконцентрація сироваткового VEGF у 94% пацієнтівбула вищою у 4 рази, а ендостатину — у 2,4 раза,ніж у контрольній групі. Співвідношення рівнівVEGF/ендостатин також було вищим в 1,5 раза.Отже, визначено, що у хворих на НДРЛ проангіо-генного фактора VEGF продукується більше, ніжантиангіогенного ендостатину, і це призводить допідсилення ангіогенезу.

Порівняння динаміки досліджуваних показників зефективністю променевого лікування показало, щопісля ПТ у хворих із регресією пухлини спостеріга-ється зниження рівня VEGF у 1,6 раза (416 пг/млпроти 257 пг/мл після лікування) на тлі практичнонезмінного високого рівня ендостатину (5,2 нг/млта 4,83 нг/мл після лікування) та зниження коефіці-єнта їх співвідношення (80 проти 53 після лікування),тобто покращується баланс про- та антиангіогеннихфакторів, що приводить до нормалізації пухлинноїваскуляризації і свідчить про ефективність ПТ.

У разі прогресії пухлинного процесу після ПТ у хво-рих визначено підвищення рівня VEGF (699,6 пг/млдо лікування проти 713,8 пг/мл після лікування),зниження рівня ендостатину (1,97 нг/мл проти 3,06нг/мл до лікування) та підвищення коефіцієнта їхспіввідношення (з 230 до 350). Це створює умовидля росту пухлини за рахунок розростання новоїсітки судин, що є несприятливою ознакою тапов’язано, можливо, з резистентністю пухлини допроведеної ПТ і подальшим несприятливим перебі-гом хвороби.

Таким чином, доведено, що у динаміці конфор-мної променевої терапії змінюються вміст VEGF,ендостатину та співвідношення VEGF/ендостатин.До лікування у хворих на НДРЛ ангіогенного факто-ра продукується більше, ніж антиангіогенного,баланс факторів порушується. Це призводить допрогресування ангіогеного процесу пухлини.Залежно від ефективності променевого лікуванняхворих на НДРЛ спостерігається неоднорідна змінарівнів VEGF, ендостатину та їх співвідношення.Важливу роль відіграє порушення співвідношенняангіогенних (VEGF) та антиангіогенних (ендоста-тин) факторів. Підвищена експресія VEGF, порівня-но з низькою експресією ендостатину, забезпечуєформування та розвиток нових судин у серединіпухлини, що створює сприятливі умови для роступухлини та знижує ефективність ПТ.

Висновки. 1. Визначено, що вміст VEGF, ендо-статину та їх співвідношення у сироватці крові 94%хворих на НДРЛ до початку ПТ є вірогідно вищим,ніж у групі контролю.

2. Встановлено порушення балансу ангіогеннихта антиангіогенних факторів (VEGF/ендостатин) удинаміці ПТ у хворих на НДРЛ на тлі об’єктивної від-повіді на лікування, що може бути прогностичниммаркером для оцінки ефективності ПТ.


ЛЕЧЕНИЕ МЕСТНЫХ ЛУЧЕВЫХ ПОВРЕЖДЕНИЙ

В ОНКОГИНЕКОЛОГИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕКрасносельский Н.В., Сухина Е.Н.,

Старенький В.П., Кулинич Г.В., Немальцова Е.В.ГУ «Институт медицинской радиологии

им. С.П. Григорьева НАМН Украины», Харьков

Введение. Ведущее место в лечении онкогине-кологической патологии занимает лучевая терапия(ЛТ). Порядка 90% пациенток нуждаются в прове-дении дистанционной лучевой терапии (ДЛТ) внеоадъювантном либо адъювантном режиме, а вслучае местно-распространенного рака шейкиматки лучевая терапия является единственнымвозможным методом лечения. Несмотря на усо-вершенствование технологий проведения ДЛТ,сохраняется достаточный процент лучевыхповреждений смежных органов (мочевого пузыря ипрямой кишки), число которых возрастает пропор-ционально увеличению суммарной дозы. ГУ«Институт медицинской радиологии им. С.П.Григорьева НАМН Украины» является единствен-ным центром в Украине по лечению лучевыхповреждений.

Цель исследования. Систематизировать опытлечения по имеющимся протоколам и многолетне-го наблюдения больных с постлучевыми циститамии ректитами.

Материалы и методы. На базе ГУ «Институтмедицинской радиологии им. С.П. ГригорьеваНАМН Украины» проанализированы данные кон-сервативного лечения постлучевых циститов и рек-титов у 945 пациенток с онкогинекологичекойпатологией (рак тела и шейки матки), получившихЛТ на различных этапах антибластомной терапииили в качестве самостоятельного метода лечения.Диагностирование данных осложнений было про-ведено на основании клинических, лабораторных иинстументальных (цистоскопия, RRS) данных. Уобследованных пациенток преобладали постлуче-вые циститы 2-3-й ст. Все пациентки получалилечение согласно разработанным в Институте про-токолам: инстилляции в мочевой пузырь много-компонентной болтушки (димексид, диоксидин,гидрокортизон, лидокаин) № 10 через день и мик-роклизмы с болтушкой № 10 ежедневно, ишиорек-тальные блокады № 10, тампоны в передний свод ссинтомицином/левасином № 10-15, актовегин в/вкапельно № 5, спазмолитики, фитотерапия, в слу-чае выявления патогенной флоры – антибактери-альная терапия.

Результаты и их обсуждения. У большинства(80%) пациенток получен субъективный эффектпосле первого курса консервативного лечения ввиде исчезновения гематурии и дизурическихявлений. Повторные два курса через 2 месяца(только инстилляции или микроклизмы) длязакрепления полученного результата.

При контроле цистоскопии после трех курсовлечения у пациенток с постлучевым циститом 3-йстепени отмечался цистит 1-й степени, при пер-вичной 2-й степени – полное излечение.

Выводы. Внедрение протоколов оказаниямедицинской помощи пациентам с постлучевымициститами и ректитами привело к повышениюкачества лечения данных больных, что приводит кулучшению качества жизни пациентов. Рекомен-довано использование данных протоколов в онко-логических учреждениях Украины.

ЩОДО ГАРМОНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ З ПИТАНЬ

РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В МЕДИЧНІЙ РАДІОЛОГІЇ З ЄВРОПЕЙСЬКОЮ

Коваленко Ю.М.Національна медична академія післядипломної

освіти ім. П.Л. Шупика, Київ

Мета роботи. Останніми роками в Україні вве-дено в дію низку міжнародних стандартів МЕК, які,зокрема, стосуються питань радіаційної безпеки(РБ). Проте, на жаль, більшість чинних нормативно-правових актів (НПА), які регулюють питання РБ умедичній радіології, базуються на стандартахСРСР, які вже втратили чинність. Останній спільнийнаказ Державної інспекції ядерного регулювання(ДІЯР) та Міністерства охорони здоров’я (МОЗ)України № 51/151 не відповідає задекларованій уньому меті гармонізації з європейською норматив-но-правовою базою. Метою роботи є визначеннята обговорення шляхів покращення регулюванняРБ у медичній радіології.

Матеріали та методи. На підставі аналізунових основних європейських документів з питаньРБ та чинних в Україні НПА, які регулюють питанняРБ у медичній радіології, обговорюються необхідніумови наближення вітчизняної нормативно-право-вої бази до європейської.

Обговорення. Сьогодні впевнено можна кон-статувати, що основні НПА, які регулюють в Україніпитання РБ у медичній радіології, застарілі: нормирадіаційної безпеки в країні не оновлювалися вжепонад 20 років, санітарні правила з питань РБ –понад 10 років. За цей час введено в дію низкунових міжнародних НПА з РБ, зокрема кількаПублікацій Міжнародної комісії з радіаційногозахисту (МКРЗ), Директиву 59 Євроатому, новібазові стандарти безпеки BSS тощо. Крім того,більшість стандартів Радянського Союзу вже замі-нено новими, які базуються на міжнародних стан-дартах ISO та EN. Останніми роками в Україні ско-ротилася кількість експертів з питань РБ у медичнійрадіології, що ускладнює як оновлення норматив-них документів, так і контроль за дотриманням пра-вил радіаційної безпеки при виконанні радіологіч-них процедур. Для можливості гармонізації вітчиз-няних НПА з європейськими, насамперед, необхід-но повністю усунути наявні в них невідповідності втермінології та скасувати ті з них, які базуються назастарілих стандартах СРСР. Враховуючи недос-татність людських та обмеженість фінансовихресурсів, необхідно зосередити зусилля на регу-люванні найбільш небезпечних з точки зору РБрадіологічних процедур і вивести з-під регулюван-ня діяльність, яка не веде до радіаційних аварій, що


наносять реальну шкоду для здоров’я населення чиперсоналу і потребують негайного втручання ізначних фінансових ресурсів. Наприклад, витра-чання протягом кількох років понад 50,0 млн грн наліцензування рентгенодіагностичних відділеньжодним чином не покращило РБ у рентгенодіагнос-тиці

Висновки. Гармонізація вітчизняної норматив-но-правової бази з питань РБ у медичній радіологіїнеможлива без усунення невідповідності в терміно-логії з європейськими документами та концентраціївсіх наявних інтелектуальних ресурсів на забезпе-ченні РБ тих радіологічних процедур, аварії привиконанні котрих можуть нанести реальну шкодуздоров’ю персоналу чи населення та потребуютьнегайного втручання.

МОЖЛИВОСТІ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОС-ТІ ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕ-ЛЕННЮ ЗА РАХУНОК ВПРОВАДЖЕННЯ В КЛІ-

НІЧНУ ПРАКТИКУ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙПРОМЕНЕВОЇ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ

Коваленко Ю.М.Національна медична академія післядипломної


Мета роботи. Щорічно близько 500,0 тис.людей в Україні віддаляється від медичних закладівза рахунок отримання нового житла. В амбулаторі-ях первинної медико-санітарної допомоги, що від-криваються в місцях новобудов, радіологічногообладнання немає. Відповідно, променева діагнос-тика віддаляється від лікарів первинного рівня, щоускладнює своєчасне встановлення діагнозу танадання необхідної медичної допомоги. Протягомостанніх 7 років кількість медичних закладів, де єпроменева діагностика, скоротилася більше як на1,0 тис. одиниць. А це означає, що променева діаг-ностика стала менш доступною для населення, щоведе до збільшення часу на встановлення правиль-ного діагнозу і проведення відповідного лікуваннята, відповідно, до зниження ефективності наданнямедичної допомоги. Крім того, скорочується і кіль-кість спеціалістів, що негативно позначується наякості діагностики. Метою роботи є огляд можли-востей наближення променевої діагностики долікарів первинного рівня медичної допомоги зарахунок використання новітніх технологій, опера-тивного отримання діагностичної інформації тазабезпечення її якості.

Матеріали та методи. У роботі аналізуютьсяможливість та доцільність встановлення в закладахпервинної медико-санітарної допомоги (ПМСД)або поруч із ними сучасного рентгенівського таультразвукового обладнання. При цьому оцінюють-ся можливості отримання якісної діагностичноїрадіологічної інформації та її оперативного вико-ристання, зіставляються матеріальні та часовівитрати для різних варіантів надання діагностичноїдопомоги населенню.

Обговорення. Кількість радіологічних дослі-джень, що виконується щорічно в Україні, знахо-диться приблизно на одному рівні. Тільки рентгено-

логічних та ультразвукових досліджень у країніщорічно виконується понад 50,0 млн, що переви-щує 97% від загальної кількості радіологічнихдосліджень. І саме рентгенодіагностика та ультраз-вукова діагностика мають забезпечувати необхід-ною діагностичною інформацію лікарів первинногорівня медичної допомоги. За останні п’ять роківз’явилося близько тисячі нових амбулаторій та цен-трів ПМСД, переважна більшість яких віддалена відмедичних закладів із відділеннями променевої діаг-ностики, що значно (до кількох годин, а у певноїкількості випадків і днів) збільшує час на встанов-лення пацієнту діагнозу. Це значно зменшує ефек-тивність надання йому медичної допомоги. Крімтого, у переважній більшості випадків пацієнт виму-шений отримувати висновок за результатамиобстеження у найближчого радіолога незалежновід рівня підготовки останнього. Використання лег-ких цифрових рентгенодіагностичних комплексів тапортативних ультразвукових сканерів, які можутьлегко перевозитися звичайним легковим автомобі-лем, у поєднанні із застосуванням інформаційнихтехнологій дозволяє наблизити променеву діагнос-тику до закладів ПМСД, а телекомунікаційні мережідають можливість залучати до дистанційних кон-сультацій експертів із конкретної клінічної ситуації.Додатково підвищити ефективність первинноїмедичної допомоги можливо за рахунок оснащеннякабінетів променевої діагностики, наближених дозакладів ПМСД, цифровим рентгенодіагностичнимобладнанням із режимом томосинтезу, ультразву-кових сканерів з еластографією та цифровихповноформатних мамографів, що дозволяє під часпрофілактичних оглядів виявляти небезпечні хво-роби на більш ранній стадії. Так, під час профілак-тичних обстежень легень за допомогою флюорог-рафії виявляється менше ніж 30% патології, задопомогою рентгенографії – близько 50%, за допо-могою томосинтезу – понад 70%. Наближеннямамографів до закладів ПМСД збільшує ймовір-ність проходження жінками на профілактичнихобстежень, а, відповідно, ймовірність виявленняраку молочної залози на ранній стадії.

Висновки. Наближення засобів променевої діаг-ностики до центрів ПМСД дозволяє в рази зменшитичас на встановлення діагнозу пацієнтам, а викорис-тання дистанційних консультацій з експертами – під-вищити ймовірність того, що діагноз буде правиль-ним. Все це дає можливість підвищити ефективністьмедичної допомоги першого рівня за рахунок своє-часного призначення правильного лікування.

ІНФОРМАТИВНІСТЬ ТРАДИЦІЙНОЇ РЕНТГЕНОГРАФІЇ ПРИ ТРАВМАХ

ВЕРХНЬОШИЙНОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА В ДІТЕЙ ВІКОМ ДО 7 РОКІВ

Коломійченко Ю.А., Вороньжев І.О., Пуляєв С.Харківська медична академія післядипломної

освіти, Харків

Метою даної роботи було оцінити інформатив-ність традиційної рентгенографії при травмах


верхньошийного відділу хребта (ВШВХ) у дітей різ-них вікових груп.

Матеріали та методи. Проведено аналіз рент-генограм ВШВХ у 125 пацієнтів у двох взаємно пер-пендикулярних проекціях. Знімки в прямій проекціївиконувалися через відкритий рот. Вік дітей стано-вив від новонароджених до 7 років. Групу порівнян-ня становили 105 дітей того самого віку.

Пацієнтів розділили на 4 вікові групи, врахову-ючи особливості скостеніння елементів хребців, асаме: новонароджені (1-а група) — діти від наро-дження до 28 днів — 33 дитини та 27 у групі порів-няння; діти у віці від 29 днів до 1 року (2-а група) –32 та 25 дітей відповідно; діти від 1 до 3 років (3-я група) — 28 та 31; і діти 4-7 років (4-а група) –по 32 пацієнти.

Усім дітям основної групи встановлено діагнозтравматичного пошкодження ВШВХ на підставі клі-ніки та даних рентгенограм до та після лікування, атакож частині дітей проведено УЗД та МРТ ВШВХ.Для аналізу інформативності звичайної рентгено-графії використано статистичний метод — неодно-рідну послідовну процедуру Вальда-Генкіна.Порівняно з іншими математичними методамидіагностики неоднорідна послідовна процедурамає низку переваг, а саме: може застосовуватисяпри будь-якій формі розподілення вибірки і томуможе бути оцінена як непараметрична; відноснопроста і близька до лікарського мислення у своїйлогічній основі. Під час аналізу даних рентгеногра-фії визначали інформативність окремих ознак іметоду в цілому.

Після проведення комплексної оцінки рентгено-грам у всіх пацієнтів відзначалися пошкодженняверхньошийного відділу, а саме ротаційний підви-вих атланта, лістез, у дітей 1-ї та 2-ї групи відзнача-лися розтягнення ВШОП у 6 (4,8%), епіфізеоліззубовидних відростків у 4 (3,2%) дітей.

У новонароджених інформативність рентгено-графії була високою (І= 2,7), як і у дітей першогороку життя (І= 2,9). У дітей віком 1-3 років інформа-тивність рентгенографії значно знижувалася, протезалишалася високою (І=1,55), як і у дітей дошкіль-ного віку (4-а група), її інформативність становилаІ=1, 4.

Висновки. Отже, звичайна рентгенографія євисокоінформативним методом діагностики притравмах верхньошийного відділу хребта у новона-роджених та дітей 1 року життя. У дітей віком від 1 до 7 років інформативність рентгенографії знижу-ється, але залишається високою (І= 1,4-1,5).

ТЕРАНОСТИКА – СУЧАСНА МОДЕЛЬ ЯДЕРНОЇ МЕДИЦИНИ

Король П.О.1,2, Ткаченко М.М.1

1Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, Україна

2Київська міська клінічна лікарня №12, Київ

Концепція тераностики: «We see what we treat,we treat what we see» – ми бачимо, що ми лікуємо,ми лікуємо, що ми бачимо. Сучасне визначення

терміну «тераностика» полягає в поєднанні введен-ня біомолекули, міченої гамма-випромінювачем, зметою діагностичної сцинтиграфічної візуалізації танаступного введення однієї і тієї ж молекули, щомаркована радіонуклідним бета- або альфа-еміте-ром – з терапевтичною метою. Уперше в історіїядерної медицини клінічне використання радіоак-тивних ізотопів з лікувальною метою було здійсне-но на початку 40-х років минулого сторіччя, коли зметою лікування поліцитемії та деяких форм лейке-мії застосовували 32F. Згодом з лікувальною метоюв клінічній практиці було застосовано 13ІІ для радіо-абляції залишкової тканини щитоподібної залози(після тиреоїдектомії) хворих на диференційованийрак щитоподібної залози. Від того часу методиказастосування радіонуклідів з терапевтичною метоюпройшла довгий та успішний шлях, було синтезо-вано багато класів радіофармпрепаратів (РФП) –від рецепторних до моноклональних антитіл. З істо-ричної точки зору, концепція, що лежить в основістратегії тераностики, добре відома в ядерніймедицині і лягла в основу багатьох процедур ядер-ної візуалізації, які нині використовуються в клініч-ній практиці. Наприклад, застосування пептидів урадіофізичних науках та ядерній медицині розгля-дається науковцями протягом вже понад 20 років.Діагностична візуалізація була значно покращенашляхом застосування радіонуклідів, таких як 68Ga,64Cu і 18F. Два пептиди успішно застосовуються втаргетній радіонуклідній терапії при прив’язці досоматостатину та мітки 90Y та 177Lu. В ядерніймедицині рутинного застосування набули радіо-фармпрепарати, що мічені різними радіоактивни-ми сполуками, зокрема гамма-випромінювачі – вклінічній практиці використовують з діагностичноюметою, тоді, як альфа- та бета- випромінювачі – зтерапевтичною. Як бета-випромінюючі радіоактив-ні ізотопи, наприклад, застосовують іонізуючі реак-тивні види кисню, що спричиняють одноланцюговіпошкодження ДНК. Деякі автори відзначали ефек-тивність молекулярно-таргетної терапії альфа-випромінювачами в різних доклінічних і клінічнихумовах. Наприклад, Wild et al. безпосередньопорівнювали ефективність і токсичність пептидубомбезину, маркованого емітером b-частинок(213Bi), або емітером a-частинок (177Lu) в доклініч-ній моделі (злоякісна пухлина передміхурової зало-зи, що ініційована у мишей). Дослідниками буловиявлено, що лікування альфа-випромінювачамимає 100% частоту ефективності терапевтичної дії(70% – повна і 30% – часткова) порівняно з 30%частотою ефективності (20% – повна і 10% – час-ткова) для терапії бета-випромінювачами, що вка-зує на потужність використання молекулярно-тар-гетної терапії високих джерел енергії. Кількадослідницьких протоколів розглядали радіонуклід-ну терапію в комплексі із застосуванням далеко-дистанційної променевої терапії. Очікувалось, щовплив опромінення за рахунок високодозного зов-нішнього пучка може змінити в опромінених ділян-ках поглинання радіофармацевтичних речовин,тропних до кісткової тканини. Слід зазначити, щоякісне планування зовнішньої та внутрішньої про-меневої терапії може бути спрямовано за рахунокдіагностичної підтримки позитронно-емісійної


томографії (ПET) та однофотонної емісійноїкомп’ютерної томографії (ОФЕКТ). Відповідно,діагностична візуалізація та променева терапія вза-ємно об’єднуються в концептуальну модель тера-ностики, що призводить до більш персоналізова-ного підходу в ядерні медицини. ПЕТ/КТ- таПЕТ/МРТ-дослідження є перспективними діагнос-тичними методами візуалізації для оптимізації пла-нування променевої терапії, що забезпечує індиві-дуальний підхід до кожного пацієнта, а також моні-торинг оцінки контролю якості лікування шляхомзастосування попередньої терапевтичної оцінки тавимірювання реакції лікування після радіонуклідноїтерапії. Одночасно з рутинним застосуванням вядерній медицині генератора 99Mo/99mTc, з йогодочірнім нуклідом, який випромінює низькоенерге-тичне фотонне випромінювання та активно вико-ристовується при проведенні діагностичної сцин-тиграфічної візуалізації, недавній інтерес дослідни-ків зосередився на потенційно нових аналоговихгенераторних системах. Для молекулярної візуалі-зації з використанням ПЕТ набувають широкоговикористання, наприклад, генератори 68Ge/68Ga і82Sr/82Rb тощо. Отже, в контексті генераторнихпозитронно-випромінюючих радіонуклідів теоріятероностики також є правильною та актуальною.Таким чином, концепція тераностики спрямованана перспективне використання сильних сторінядерної медицини шляхом розробки платформ длявиявлення нових біологічних субстратів, прогнозу-вання можливих негативних наслідків та наданняпрактичних засобів, спрямованих на визначенняоб’єктивних та кількісних критеріїв для моніторингуоцінки якості терапевтичних процедур. Препаратибільшості хімічних або навіть неорганічних компо-зицій, специфічно призначених для тих чи іншихклітинних або біохімічних мішеней, можуть бутимодифіковані в комплекс зображень шляхом відпо-відної кон’югації із зображеннями, отриманими зарахунок сучасних синтезованих радіонуклідів. Цяключова концепція також підкреслює цінністьостаннього покоління потенційно трансформова-них біомедичних матеріалів, які масштабуються нананометричному рівні.

СИСТОЛІЧНА ТА ДІАСТОЛІЧНА ФУНКЦІЯЛІВОГО ШЛУНОЧКА У ХВОРИХ

НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ІІ ТИПУКорсак І.С., Кравчук Е.Ю., Глазовська І.І.,

Москаленко Н.Ю.ДУ «Інститут ядерної медицини та променевої


Вступ. Захворюваність на цукровий діабет (ЦД)як в усьому світі, так і в Україні має стійку тенденціюдо зростання. Ураження серця є одним із несприят-ливих чинників прогнозу при ЦД. Найбільш раннімпроявом ураження серця вважається порушеннядіастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ).

Мета. Вивчити стан систолічної та діастолічноїфункції ЛШ залежно від тривалості захворюваннята ступеня компенсації ЦД.

Матеріал і методи. Обстежено 42 хворих наЦД ІІ типу. Пацієнтів було розділено на 4 групи –

вперше виявлений компенсований ЦД (HbA1C<7),вперше виявлений декомпенсований ЦД (HbA1C>7),лікований компенсований ЦД (HbA1C<7), лікова-ний декомпенсований ЦД (HbA1C>7). Контрольнугрупу становили 14 здорових добровольців, спів-ставних за віком і статтю. Ехокардіографію прово-дили на апараті PHILIPS IE33 xMATRIX датчиком Х5-1 з робочим діапазоном 1,3-4,2 МГц.

Результати та обговорення. У всіх групах хво-рих на ЦД визначається вірогідне погіршення сис-толічної функції ЛШ у вигляді збільшення величинКДО, КСО, УО ЛШ та зниження ФВ ЛШ порівняно зпоказниками КГ. У всіх групах, окрім уперше вияв-леного декомпенсованого ЦД, визначається віро-гідне збільшення товщини міжшлуночкової пере-тинки (МШП) порівняно з КГ, хоча індекс маси міо-карда ЛШ вірогідно збільшений лише у групі лікова-ного декомпенсованого ЦД. Це може означати, щоадекватний глікемічний контроль зменшує прогре-сування ГЛШ у цієї категорії хворих.

Щодо порушення діастолічної функції ЛШ віро-гідні розбіжності порівняно з КГ проявляються увірогідному підвищенні часу ізоволюметричногорозслаблення у хворих на вперше виявленийдекомпенсований ЦД, а також у вірогідному збіль-шенні показника тканинної доплерометрії Е/Е’ ухворих на лікований декомпенсований ЦД, і, якнаслідок, вірогідне збільшення кількості пацієнтівцієї групи, в яких відмічено ДДЛШ 2-го типу. Цетакож свідчить, що підвищений рівень глікеміїсприяє більш вираженому порушенню діастолічноїфункції ЛШ. Але при порівнянні хворих на деком-пенсований уперше виявлений та лікований ЦДтакож виявлено вірогідне збільшення Е/Е’ та часто-ти ДДЛШ 2-го типу у хворих на лікований деком-пенсований ЦД порівняно з уперше виявленимдекомпенсованим ЦД. Це свідчить про те, що три-валий вплив гіперглікемії викликає більш вираженепорушення діастолічної функції ЛШ.

Висновки. ЦД ІІ типу викликає порушення сис-толічної функції ЛШ незалежно від стажу та ступенякомпенсації порівняно зі здоровими особами. ЦД ІІтипу викликає ремоделювання ЛШ, що проявляєть-ся у гіпертрофії ЛШ, яка прогресує по мірі збіль-шення стажу ЦД та ступеня декомпенсації. ЦД ІІ типу викликає порушення діастолічної функції ЛШу хворих у стані декомпенсації, яке стає більш вира-женим по мірі збільшення стажу ЦД.

КЛИНИЧЕСКИЙ СЛУЧАЙ ТУБЕРКУЛЕЗНОГОГОНИТА НА ФОНЕ САХАРНОГО ДИАБЕТА

Куликова Ф.И., Видишева Н.М.КУ «Днепропетровская областная клиническая

больница им. И.И. Мечникова»Днепровский медицинский институт традицион-

ной и нетрадиционной медициныКУ «Днепропетровское областное клиническое

лечебно-профилактическое объединение«Фтизиатрия» ДОС»

Днепр, Украина

Введение. Сахарный диабет и туберкулез —болезни, которые стали истинной бедой нынешне-го тысячелетия. Сами по себе оба заболевания


достаточно серьезны, а сочетание их может весь-ма значительно осложнить процесс лечения изамедлить ход выздоровления пациента.

Цель работы: рассмотреть сочетание сахарно-го диабета и поражения сустава туберкулезнойприроды с анализом особенностей диагностики,лечения и наблюдения в динамике.

Материалы и методы. Приводим клиничес-кий случай б-ной С., 1995 г.р. с диагнозом:

Сахарный диабет I типа, тяжелая форма, инсу-линозависимый, стабильное течение со склоннос-тью к гипогликемии, ст. субкомпенсации. Обмен-ный гепатоз. Диабетическая пролиферативнаяретинопатия обоих глаз. Диабетическая ангиопа-тия нижних конечностей, ишемия II ст. Диабети-ческая нефропатия III ст.

Страдает сахарным диабетом на протяжении 16 лет.

В январе 2017 года выставлен диагноз: ВДТБ(31.01.2017) левого коленного сустава, дестр. (+),МБТ (0), М(0), К (0), рез. (0) гист. (0). Кат.1, ког. 1(2017).

На рентгенограмме левого коленного суставаот 05.01.2017 отмечается резкое неравномерноесужение суставной щели, в наружном отделе лате-рального мыщелка бедренной кости очаг деструк-ции размерами до 2 см с наличием крупного сек-вестра размерами около 1,5 см с нечеткими конту-рами, сглаженность межмыщелкового возвыше-ния. МРТ от 04.01.2017 – в области латеральногомыщелка бедренной кости участок сниженного в Т-1 и повышенного в FatSat МР-сигнала размера-ми 52х43х26 мм, на фоне которого визуализируют-ся эрозивные изменения. Отмечается избыточноеколичество жидкости в надколенном пространствеи полости сустава.

В динамике на фоне противотуберкулезнойтерапии на рентгенограмме от 25.04.2017 – умень-шение очага деструкции в латеральном мыщелке(1,2х2 см), частичное рассасывание секвестра(множественные мелкие костные фрагменты вполости сустава). Однако в дальнейшем: на КТ от29.05.2017 – деструкция замыкательных пластинокбедренной и большеберцовой костей, множес-твенные мелкие костные фрагменты и избыточноеколичество жидкости в полости сустава. На рентге-нограмме от 26.06.2017 – очаг деструкции и кос-тные фрагменты в полости сустава без динамики,более выражено снижение высоты суставнойщели. В связи с клиническим ухудшением в октяб-ре 2017 г. повторно наложена глухая гипсоваяповязка.

На фоне приема канамицина 13.12.2017 с выра-женным ухудшением состояния госпитализирова-на в нефрологическое отделение областной боль-ницы (диабетическая нефропатия IV ст. в сочета-нии с хроническим интерстициальным нефритом,ХПН I ст.).

В плане лечения коленного сустава после кон-сультации профессора ортопеда-травматолога28.12.2017 больной предложена артродезиру-ющая резекция левого коленного сустава.

По данным литературы, туберкулезный гонит –один из частых вариантов туберкулеза костей и сус-тавов, особенно в молодом возрасте (пациентке

22 года). При сахарном диабете вследствие изме-нений иммунной системы, ацидоза, выраженныхнарушений углеводного, жирового и белковогообмена течение заболевания значительно ухудша-ется.

Выводы. В приведенном наблюдении пред-ставлены данные преимущественно II фазы про-цесса – артритической. В течение года при посто-янном лечении III фаза поражения сустава – стаби-лизация процесса – не достигнута.

ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДИКИ ІНТЕГРОВАНОГО БУСТУ ПРИ ПРОМЕНЕВО-

МУ ЛІКУВАННІ РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИПІСЛЯ ОРГАНОЗБЕРІГАЮЧИХ ОПЕРАЦІЙ

У КЛІНІЧНІЙ ЛІКАРНІ «ФЕОФАНІЯ»Курило Г.О., Удатова Т.В., Сафронова О.В.,Костюк К.С., Сілаєва О.С., Підлубна Т.Г.

КЛ «Феофанія», Всеукраїнський центр радіохірургії, Київ

Вступ. Рак молочної залози (РМЗ) посідаєтретє місце у структурі загальної онкологічноїзахворюваності у світі та перше місце серед жінок урозвинутих країнах. З удосконаленням методівдіагностики РМЗ зростає частка виявлених ранніхформ захворювання, що, у свою чергу, сприяєактивному пошуку адекватних способів лікуваннятаких пацієнтів. Органозберігаюче лікування РМЗ єодним із найперспективніших напрямків в онколо-гії. Вже сьогодні можна переконливо стверджувати,що виживаність жінок із РМЗ, яким виконуваласьрадикальна мастектомія, і пацієнток, що отримува-ли комбіноване лікування – від лампектомії до квад-рантектомії з лімфодисекцією з післяопераційноюпроменевою терапією (ПТ), не відрізняється. Зарезультатами рандомізованих досліджень,ад’ювантна ПТ після органозберігаючих операційскорочує ризик локальних рецидивів раку протягомперших 10 років удвічі. Найчастіше локальні реци-диви спостерігається у зоні первинної пухлини чипоблизу неї. Тому додаткове опромінення ложавидаленої пухлини сприятиме зниженню частоти їхвиникнення.

Мета. Враховуючи прийняті сучасні стандартилікування ранніх стадій захворювання, ад’ювантнапроменева терапія стає невід’ємним методом ліку-вання для більшості пацієнток із РМЗ. У зв’язку ізцим виникає необхідність, ґрунтуючись на світово-му та вітчизняному досвіді, оцінити перевагисучасних методик післяопераційного опроміненнята втілити їх у щоденну практику.

Матеріали та методи. Післяопераційний курсПТ у пацієнтів із РМЗ проводиться на 2-лінійнихприскорювачах: Clinac іX та Novalis Tх з енергієюфотонів 6-18 МеВ.

На сьогодні проліковано 28 пацієнток із РМЗстадії pTis–2рN0–2M0N0 після органозберігаючихоперацій. Ад’ювантний курс променевої терапії назалишкову молочну залозу та зони реґіонарноголімфовідтоку здійснювався за стандартною 3D-методикою опромінення – 50 Гр за 25 фракцій про-тягом 5 тижнів. Додаткове опромінення ложа вида-леної пухлини, згідно з міжнародними рекоменда-


ціями, здійснювалося молодим пацієнткам (вік до50 років) при позитивних або недосліджених краяхрезекції, високому ступені злоякісності пухлини. Вікпацієнток коливався від 28 до 58 років, медіана —46,3. За обсягом проведеної ПТ пацієнтки булиподілені на дві групи: в І групі (n=16) пацієнткампісля резекції проводилась ПТ на залишковумолочну залозу (в СОД 50 Гр) з/без опроміненнязон лімфовідтоку, а після завершення – додатковеопромінення ложа видаленої пухлини («boost-буст») в сумарній дозі 10-16 Гр (РОД 2-2,2-2,5 Гр);у ІІ групі (n=12) опромінення здійснювалось мето-дикою «інтегрованого бусту», суть якої полягала впідведенні під час одного сеансу ПТ дози 2 Гр на всюмолочну залозу і локально, на ложе видаленої пухли-ни — дози 0,4-0,43 Гр. У цьому випадку доза на ложестановила 2,4-2,43 Гр, за весь курс опромінення —60-60,75 Гр (еквівалентна доза — 65-66 Гр).

На величину додаткової дози впливали об’ємвидалених під час операції тканин, реакція шкіри намомент закінчення ПТ усієї молочної залози та данігістологічного висновку про стан країв резекції.

Під час проведення 3D-планування для визна-чення ложа видаленої пухлини використовуваливстановлені під час операції хірургічні титанові кліп-си (від 3 до 6), що добре контрастуються на КТ-зрі-зах при проведенні топометричної підготовки. Підчас вибору обсягу опромінення дотримувалисьміжнародних рекомендацій, згідно з якими відсту-пи CTV — PTV становили 10 мм, а відстань від PTVдо поверхні шкіри становила не менше ніж 5 мм.Вибір місця фіксації кліпси (грудний м’яз чи ткани-на молочної залози) залежав від обсягу оператив-ного втручання і локалізації первинної пухлини.

Результати досліджень та їх обговорення. Усіпацієнти обох досліджуваних груп отрималиад’ювантне опромінення у повному обсязі. Три-валість опромінення у І досліджуваній групі станови-ли 6-7 тижнів, у ІІ групі – 5 тижнів. Ранні променевіреакції шкіри І ступеня за класифікацією RTOG-EORTC спостерігались у всіх пацієнтів обох груп. У 2 пацієнток ІІ та в 1 пацієнтки І групи, в яких ложевидаленої пухлини було ближче до соска, ступіньпроменевої реакції оцінювався як ІІ.

Під час аналізу гематологічної токсичності у хво-рих обох груп суттєвих розбіжностей не виявлено.Однак слід підкреслити, що пацієнти І групи, якіотримували послідовне опромінення, наприкінцікурсу лікування частіше скаржились на підвищенувтомлюваність та зниження працездатності, ніжпацієнти, що опромінювались методикою «інтегро-ваного бусту».

Висновки. Опромінення всієї молочної залозина сьогодні є «золотим стандартом» у лікуванніранніх форм РМЗ після органозберігаючих опера-цій. Використання методики «інтегрованого бусту»не збільшує кількість та прояви променевих реакційпорівняно зі стандартним послідовним опромінен-ням, однак на 5-10 днів скорочує терміни промене-вого лікування.

КРАНИОСПИНАЛЬНОЕ ОБЛУЧЕНИЕ НА СИСТЕМЕ ТОМОТЕРАПИИ У ДЕТЕЙ.

ПЕРВЫЙ КЛИНИЧЕСКИЙ ОПЫТКухарь А.Ф., Одарченко С.П., Крулько С.И.,

Серегина Н.М., Гуменюк Е.В., Зинвалюк. А.В.

«Украинский центр томотерапии»,Кропивницкий

Цель. Показать преимущества краниоспиналь-ного облучения при эмбриональных опухолях насистеме томотерапии (Tomo HD) у детей. Оценитьстепень выраженности лучевых реакций.

Материалы и методы. Краниоспинальноеоблучение (КСО) проводилось на системе Tomo HD.Принципиальное отличие системы Tomo HD отдругих линейных ускорителей (ЛУ) заключается вспиральной доставке ионизирующего излучения.Это достигается за счет продольного движенияпроцедурного стола внутрь апертуры гентри, чтопозволяет проводить облучение непрерывно до135 см. КСО на системе Tomo HD проводится содним изоцентром, что дает возможность одно-родного воздействия на весь лечебный объем,избегая «стыковок» полей облучения. Точностьподведения дозы обеспечивает визуальный конт-роль (IGRT), осуществляемый при помощи мега-вольтной компьютерной томографии (MVCT) передкаждым сеансом ЛТ. Высокая конформность облу-чения достигается применением модулированнойпо интенсивности лучевой терапии (IMRT).

За 2016-2017 гг. КСО на системе Tomo HD былопроведено 11 детям с эмбриональными опухолямиЦНС. Гистологические варианты опухолей были сле-дующие: медуллобластома — 7, пинеоблас-тома —2, герминома — 1, эпендимома — 1. Возраст детейсоставил в среднем 8,6 года (4-16). До начала ЛТдети получали комбинированное лечение согласнопротоколам лечения данных нозологических форм(HIT-MED, SIOP). КТ-симуляция (топометрия) про-водилась в положении пациента лежа на спине.Иммобилизация осуществлялась с помощью двухтермопластических масок (на голову и туловище –конечности). Сканирование проводилось с однимизоцентром, толщина среза составляла 5 мм. ЛТпроводилась 5 дней в неделю, в два этапа без пере-рывов. Первый этап — КСО: разовая очаговая доза(РОД) 1,6-1,8 Гр до суммарной очаговой дозы(СОД) 24-35,2 Гр; второй этап — буст на заднече-репную ямку (ЗЧЯ) или ложе опухоли РОД 1,6-1,8 Грдо СОД 19,8-32 Гр. Количество сеансов в среднемсоставило 31,5 (17-43). Условия облучения — 95%PTV получило 95% предписанной дозы; Dmax < 2%объема. Все планы прошли дозиметрическуюверификацию на фантоме PTW Octavius с матрицейarray 729.

Результаты. При облучении на системе Tomo HDудалось достичь высокого градиента дозы междупланируемым объемом облучения и органамириска. Средние дозы (Dmean) на органы риска


составили: lens — 7,6 Гр (6,1-9,7); optic nerve —18,2 Гр (19,1-33,7); lung — 6,5 Гр (4,1-7,8); heart —6,7 Гр (3,6-9,5); kidney — 6,7 Гр (5,1-8,8); thyroid —9,9 Гр (6,1-12,4); esophagus — 12,8 Гр (9,2-13,6).Показатели дозовой нагрузки были значительнониже допустимых доз на критические органысогласно рекомендациями QUANTEC. Лучевыереакции оценивались по системе СТСАЕ 4.0.Дерматит на коже головы наблюдался не более GIс 15-18-го сеанса у всех детей; анемия I степени —у 2 детей; лейкопения I степени — у 3 детей; лейко-пения II степени — у 2 детей; тромбоцитопения IIIстепени — 1 ребенок.

Выводы. Таким образом, проведение КСО насистеме Tomo HD обеспечивает высококонформ-ную ЛТ при низкой степени лучевых реакций.

МОЖЛИВОСТІ ПРОМЕНЕВИХ МЕТОДІВ У ДІАГНОСТИЦІ МЕТАСТАТИЧНОГО

КОЛОРЕКТАЛЬНОГО РАКУЛаврик Г.В., Головко Т.С., Шевчук Л.А.,

Бакай О.О.Національний інститут раку, Київ

Мета. Вивчити можливості променевих методівдослідження (УЗД, СКТ та МРТ) для виявленняпоширення метастазів колоректального раку(мКРР) для планування тактики лікування.

Матеріали та методи. Проведено та оціненорезультати променевих методів досліджень у 345 па-цієнтів із мКРР. Результати досліджень співставле-но з інтраопераційною та морфологічною верифі-кацією.

Результати та обговорення. У всіх пацієнтіввиявлено різної форми, кількості та розмірів МТС упечінці. При моно/білобарному (68,1%) ураженнівизначалось рівномірне (62%)/нерівномірне підси-лення паренхіми печінки з гіпер- (32,5%) / гіповас-кулярними (87,9%) осередками, некрозом (68,1%),звапненнями (19,4%).

За динамікою контрастування осередків приСКТ (в артеріальну фазу) виявлено зону периноду-лярного (43,2%) підсилення — як показник актив-ності неоангіогенезу. Уточнено варіанти судинноїанатомії (96,8%) печінки, виявлено інвазію у веноз-не (34,8%) русло, залучення ворітної вени та вен їїбасейну (50,1%), печінкових (61,7%) та нижньоїпорожнистої (13,7%) вен. У 13,6% спостереженьвиявлено поширення МТС у легені, ЛВ межистіння(15,3%), черевні (13%) та заочеревинного (32,7%)простору, поширення в інші органи (16,8%). Зарезультатами проведених досліджень операбель-ними визнано 61,4% пацієнтів. Інтраопераційно,при УЗД, додатково, в печінці виявлено ураженнясуміжних сегментів (12,7%), судин (8,4%), реґіо-нарних (8,9%) ЛВ.

Висновки. Застосування комплексу методівпроменевої діагностики та наступної обробки зоб-ражень дозволило визначити поширеність пухлин-ного процесу, виявити інвазію судинної та біліарноїсистем печінки, лімфатичних вузлів, що дозволиловизначитися з вибором тактики подальшого ліку-вання.

РОЛЬ РАДІОЛОГІЧНИХ КРИТЕРІЇВ В ОЦІНЦІ ВІДПОВІДІ НА ЛІКУВАННЯ МЕТАСТАЗІВ КОЛОРЕКТАЛЬНОГО

РАКУ В ПЕЧІНКУЛаврик Г.В.

Національний інститут раку, м. Київ, Україна

Актуальність: Оцінка змін в пухлині протягомперіоду лікування має вирішальне значення віднос-но прийняття рішення в плані його подальшого при-значення чи відміни. Поява нових таргетних моле-кулярних агентів хіміотерапевтичних препаратів тазастосування їх у пацієнтів із метастазами в печінкудиктує необхідність перегляду можливостей оцінкиефективності такого лікування. Поява нових діаг-ностичних апаратів, можливість проведення якіс-них діагностичних досліджень передбачає потребуу винаході та впровадженні нових критеріїв реагу-вання пухлини протягом періоду лікування (дляобліку та оцінки результатів). Критерії RECIST упоновлених редакціях є на сьогодні признанимметодом оцінки ефективності лікування.

Матеріал та методи: Проведено та проаналі-зовано результати 345 СКТ-досліджень у пацієнтівіз поширеним метастатичним процесом колорек-тального раку (мКРР) у печінку. Результати дослід-жень співставлено із результатами морфологічноїверифікації біопсійного/операційного матеріалу.Всім пацієнтам проведено базові дослідження іззастосуванням довенного болюсного підсиления, вобсязі сканування в ранню/пізню артеріальну тапортальну фази. Подальша обробка проведена встандартних режимах (МIP, MinIP, 3D) реконструк-ції зображень. В динаміці проведено порівняння таспівставлення (відповідно до критеріїв RECIST)анатомічних вимірювань МТС осередків.Основними оціночними критеріями вибрано: роз-міри та кількість осередків у печінці (максимум двав органі та один вимір); розміри ЛВ < 1,0 см. Такожвизначено невимірні (не оціночні) ураження(інфільтрація, асцит, МТС в інші органи). Категоріївідповіді на лікування: повна відповідь, частковавідповідь, прогресування, стабілізація.

Результати досліджень: Точність анатомічнихвимірювань МТС осередків у печінці в межах похиб-ки вимірювань становила 1±3 см, що не позначи-лось на результатах подальшої оцінки ефективностілікування. Зміна розміру МТС визначена у 75% приконтрольних дослідженнях після ПХТ, була розціне-на як позитивний індикатор відповіді на лікування.Результати СКТ були інформативними у відношенніанатомічної локалізації МТС у печінці, мали місцевипадки неточностей позапечінкового поширення(7,9% ХП та 10,8% ХН результати).

Підвищення щільності (97,8%) МТС по контуру вартеріальну фазу свідчило про активність неоангіо-генезу. Пониження (86,7%) щільності та стоншеннягіперденсної перифокальної зони (51,8% — після I,71,7% – II, 85,5% – III курсу ПХТ) корелювало із пози-тивним ефектом лікування. Зменшення щільностіосновної маси пухлини корелювало із збільшеннямзони некрозу (29,9%), рідинною дегенерацією(17,7%) без суттєвої зміни розміру, що було розціне-но як позитивний ефект лікування. Поява ефектузникнення (11%) раніше фіксованих осередків трак-тувалось як позитивна динаміка лікування.


Результати діагностичної чутливості СКТ стано-вили 94,6-99,6% для печінкового поширення.

Висновки. СКТ є оціночним методом ефектив-ності ПХТ. Застосування метричних даних та оцінкавізуальних структурних змін в осередках протягомперіоду лікування свідчить про динаміку МТС про-цесу в печінці. Застосування оціночних критеріївRECIST є на сьогодні визнаним методом оцінки-відповіді пухлини на лікування.

ДИФЕРЕНЦІЙНА РЕНТГЕНОДІАГНОСТИКАБЦЖ-ОСТИТУ І ГЕМАТОГЕННОГО

ОСТЕОМІЄЛІТУ В ДІТЕЙ Лисенко Н.С.1, Шармазанова О.П.1,

Вороньжев І.О.1, Баєв В.В.2, Черепов Д.В.1

1Харківська медична академія післядипломноїосвіти

2Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка АМН України, Харків

Вступ. Запальні процеси у кістках, як специфічні(туберкульозні), так і неспецифічні, є актуальноюпроблемою сучасної ортопедії та травматології,особливо у дитячому віці, тому що дані захворю-вання впливають не тільки на загальний стан орга-нізму, а й на подальший ріст та розвиток скелета.Нині відмічається зростання частоти кістковихускладнень вакцинації БЦЖ (БЦЖ-оститів), до тогож існує точка зору, що справжня поширеність БЦЖ-оститів більша у зв’язку з труднощами ідентифікаціїзбудника захворювання — Mycobac-terium bovis(Абаєв Ю.К., 2015). Рання діагностика та адекватнелікування неспецифічного гематогенного остео-мієліту сьогодні супроводжується певними трудно-щами, що зумовлено зміненим перебігом захворю-вання, збільшенням частоти «стертих» формзапального процесу. Незважаючи на впровадженнясучасних молекулярно-генетичних методів верифі-кації запальних захворювань, особливо туберку-льозу, рентгенологічне дослідження залишаєтьсяважливим методом комплексної діагностики.

Мета роботи: вивчення особливостей запаль-них захворювань кісток специфічної та неспецифіч-ної етіології у дітей різного віку на підставі данихрентгенологічного дослідження.

Матеріал і методи. Вивчені результати клініко-лабораторного та рентгенологічного дослідження10 дітей віком 1-14 років (середній вік — 6,4±2,6 року), які надійшли до стаціонару ортопедично-го та хірургічного профілю з підозрою на наявністьзапального процесу кістки. Пацієнти скаржилисьна біль у відповідному відділі кінцівки, почервонін-ня, припухлість м’яких тканин, порушення функціїкінцівки, 6 пацієнтів до появи симптомів відмічалинаявність травми відповідного відділу кінцівки.Гострий початок захворювання мав місце у 2 (20%)пацієнтів із наявністю загальної інтоксикації, болемв ураженій кістці. У решти 8 (80%) пацієнтів розви-ток захворювання був помірним, біль малоінтен-сивним, симптоми інтоксикації були невиражени-ми. Спостерігалась така локалізація патологічнихзмін: діафіз стегнової кістки – 3 особи, великого-

мілкова кістка – 4 особи (дистальний метафіз – 2,проксимальний та дистальний епіметафіз – 2), дис-тальний епіметафіз променевої кістки – 1 особа,короткі губчасті кістки (клиноподібна та кубоподіб-на кістки стопи) – 2 особи. Усім хворим проводи-лось клініко-лабораторне, рентгенологічне дослі-дження ураженого відділу скелета, 6 хворим прове-дена комп’ютерна томографія (КТ) з метою уточ-нення змін структури кістки та поширення патоло-гічного процесу.

Результати досліджень. Після комплексногообстеження пацієнтам встановлені діагнози: БЦЖ-остит – 4 (40,0%) особи, вогнищевий гематогеннийостеомієліт – 6 (60,0%) осіб. П'ятьом пацієнтамбуло проведено хірургічне лікування (резекція кіс-тки на рівні патологічного осередка із заміщеннямтрансплантатом). Рентгенологічна картина приБЦЖ-оститі та неспецифічному остеомієліті буладосить однотипною: на рентгенограмах такомп’ютерних томограмах ураження кістки маловигляд гомогенного осередку деструкції з нечітки-ми, місцями – з чіткими контурами, з обідком скле-розу та перифокальним ущільненням кістковоїструктури. Локалізація осередку при БЦЖ-асоційо-ваному оститі була у губчастому відділі довгої кіс-тки (3 пацієнти) та у клиноподібній кістці стопи (1пацієнт) з тенденцією поширення на суглоб увигляді стоншення замикальної пластинки, збіль-шення в об’ємі параартикулярних м’яких тканин.Вік пацієнтів із БЦЖ-оститом становив від 1 до 5років, що у сукупності з рентгенологічними данимиє одним із сучасних критеріїв діагностики БЦЖ-оститу (Foucard Т., 1971; Nishi J. та ін., 1997):період після вакцинації БЦЖ менше від 4 років припідтвердженому факті вакцинації на першому роціжиття; відсутність контакту з хворим на туберку-льоз; типові рентгенологічні ознаки вогнищевогоураження кістки; наявність хоча б одної з ознак: а) виділення бактеріального штаму БЦЖ із кістко-вого осередку; б) наявність кислотостійких бакте-рій в матеріалі кісткового ураження; в) гістологічнепідтвердження туберкульозного ураження кістки.Серед 6 пацієнтів віком 6-15 років із гематогеннимостеомієлітом у 3 локалізація змін виявлялась у діа-фізі стегнової або великогомілкової кісток, прицьому, незважаючи на проведену лікувально-діаг-ностичну остеоперфорацію, процес розвивавсядалі з формуванням чітких осередків деструкції,гіперостозу та склерозу структури кістки. Ще у 3 осіб запальні зміни локалізувались у кубоподібнійкістці стопи та в епіметафізі довгої кістки, алепоширення процесу відбувалось у бік діафіза кіс-тки. Не спостерігалось множинної локалізаціїзапального процесу будь-якої етіології.

Висновки. У 80% пацієнтів як специфічний, так інеспецифічний варіант кісткового запалення почи-нались як первинно-хронічний процес з однотип-ною рентгенологічною картиною, що потребуєверифікації етіології захворювання. Проте змінирентгенологічних симптомів у динаміці, а також вікхворих мають певне діагностичне значення привстановленні ґенезу запалення.


МСКТ У ДІАГНОСТИЦІ ГОСТРОГО ЖИВОТАВ УМОВАХ БАГАТОПРОФІЛЬНОГО СТАЦІОНАРУ

Логаніхіна К.Ю.1,2, Белоус І.В. 2

1Медичний центр «Вітаком діагностика»2ДУ «Інститут ядерної медицини та променевої

діагностики НАМНУ», Київ

Вступ. Гострий живіт (ГЖ) є однією з найбільшчастих причин звернення пацієнтів із невідкладни-ми станами, що, за статистичними даними, вини-кає більш ніж у 60% серед усіх хворих хірургічногостаціонару. На жаль, післяопераційну летальністьГЖ все ще відрізняють високі показники, що немають тенденції до зниження. Як відомо, ГЖ є збір-ним клінічним терміном, що включає у себе низкугострих захворювань черевної порожнини, щопотребують якнайшвидшого хірургічного втручанняу найближчі години після звернення пацієнта зажиттєвими показаннями.

Вказані ургентні клінічні випадки включають такідіагнози, як гострі запальні захворювання черевноїпорожнини (гострий холецистит, гострий панкреа-тит, гострий апендицит та їх ускладнення), гостракишкова непрохідність та перфорація порожнистогооргана різного ґенезу, гастродуоденальні кровотечі.

При ГЖ домінуючим симптомом є гострий, рап-товий, що постійно наростає, тривалістю меншеніж доба, нетравматичного генезу. Інші симптомипов’язані із конкретною нозологією та спостеріга-ється рідше.

Для планування подальшого лікування такиххворих необхідним є встановлення точного клініч-ного діагнозу. У такому випадку рекомендованозастосовувати мультиспіральну комп’ютернутомографію (МСКТ) органів черевної порожнини(ОЧП) як один із найбільш інформативних методівпроменевої діагностики у пацієнтів із ГЖ.

Мета. Метою проведеної роботи було визначи-ти найбільш часті причини гострого живота та вста-новити чіткий клінічний діагноз, виявити та систе-матизувати його основні МСКТ-ознаки в ургентниххворих на першій ланці надання первинної медич-ної допомоги в умовах роботи багатопрофільногостаціонару.

Матеріали та методи. До приватного медич-ного центру «Вітаком діагностика», оснащеного 64-зрізовим комп’ютерним томографом TOSHIBAAQUILION 64, протягом півроку звернулися 49 урген-тних хворих за направленнями чергових хірургівбагатопрофільного стаціонару з різними поперед-німи клінічними діагнозами та одним спільнимдомінуючим симптомом гострого болю у черевнійпорожнині. З метою уточнення діагнозу усім хво-рим було призначено МСКТ ОЧП. Залежно відситуації та меж допустимого часу перед ургентноюоперацією, що мало місце у більшості клінічнихвипадків, виконувалося звичайне нативне скану-вання, дослідження з пероральним чи внутрішньо-венним введенням рентгенконтрастної речовиниабо їх комбінація, при цьому було використано про-токоли сканування з мінімальним рівнем промене-вого навантаження для забезпечення достатньоїдіагностичної візуалізації.

Результати. У 49 пацієнтів із ГЖ при ретро-спективній оцінці результатів проведеної МСКТОЧП найбільш частими встановленими клінічними

діагнозами стали: гострий апендицит (11 хворих,18,0%), гострий холецистит (9 хворих, 14,8%) тахолангіт (4 хворих, 6,6%), дивертикуліт (5 хворих,8,2%); гостра кишкова непрохідність (9 хворих,14,8%) унаслідок: защемленої кили (3 хворих,4,9%), тривало існуючої пухлини кишки (3 хворих,4,9%), злукової хвороби як ускладнення хворобиКрона (2 хворих, 3,3%) та поширеного туберкульо-зу очеревини (1 хворий, 1,2%); пневмоперитонеумунаслідок дивертикуліту (3 хворих, 4,9%), перфо-ративної виразки шлунка (2 хворих, 3,3%), гемопе-ритонеум унаслідок розриву задавненої аневризми(1 хворий, 1,2%), відмежований перитоніт унаслі-док перфорації сліпої кишки стороннім тілом (2 хво-рих, 3,3%) та як ускладнення гострого апендициту(2 хворих, 3,3%), мезентеріальний тромбоз (1 хво-рий, 1,2%).

У кожному клінічному випадку ГЖ були визначеніМСКТ-ознаки усіх перерахованих нозологій заданими МСКТ ОЧП, а також найхарактерніші длякожної з них. Це дозволило черговому хірургу обра-ти адекватне лікування для кожного ургентногохворого із симптомами ГЖ.

Висновки. Було визначено найпоширеніші при-чини, розроблено основні діагностичні ознаки циххірургічних захворювань у пацієнтів багатопрофіль-ного стаціонару із симптомами ГЖ, що дозволилошвидко обрати правильну тактику ведення хворихта покращити показники ефективності їх лікування.

ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОГО ОБ’ЄМУРУХІВ У ПЛЕЧОВОМУ СУГЛОБІ ЗА ДОПОМО-

ГОЮ УЛЬТРАСОНОГРАФІЇЛогвиненко В.В.1, Литвин Ю.П.1,

Неханевич О.Б.1, Давлєтова Н.О.1,Литвин В.В.2, Городецький С.Г.3

1ДЗ «Дніпропетровська медичнаакадемія МОЗУ»

2КЗ «Дніпропетровська клінічна лікарня № 16 «ДОР»3КЗ «Дніпропетровська обласна

клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова»

Вступ. Ультрасонографія є одним із небагатьохметодів, які дозволяють оцінити не тільки морфо-логію, а й функцію суглобів. У літературі останніхроків висвітлені питання щодо проведення функ-ціональних проб при таких захворюваннях, як імпін-джмент-синдром та адгезивний капсуліт плечовогосуглоба (ПС). При цьому в наукових працях зде-більшого приділяється увага відображенню на уль-трасонограмах порушень відведення та ротації.Питання щодо визначення фізіологічного об’ємурухів у ПС при проведенні ультрасонографіїї вивче-ні недостатньо.

Мета. Визначити фізіологічний об’єм рухів унезміненому ПС за допомогою ультрасонографії.

Матеріали та методи. Досліджено 30 осібвіком 20-25 років. Із них — 15 чоловіків, 15 жінок.Пацієнти не мали скарг на біль та обмеження рухіву ділянці ПС. Досліджувалися обидва ПС. Усім про-ведено статичну та функціональну ультрасоногра-фію і рентгенографію ПС у прямій проекції. Ультра-сонографія проводилася на апараті Voluson 730 Proіз застосуванням лінійного мультичастотного дат-чика частотою 6-12 МГц.


Результати досліджень та їх обговорення.Для визначення фізіологічної рухливості у плечово-му суглобі ми застосовували таку методику: оби-рали 2 точки — нерухому (малорухому) і рухому.Нерухома (малорухома) точка розташовувалася налопатці, рухома – на плечі. Визначали: об’єм актив-них рухів при внутрішній та зовнішній ротації, відве-денні та згинанні. За внутрішньої ротації нерухомиморієнтиром був дзьобоподібний відросток лопатки,рухомим – сухожилля довгої головки біцепса. Зазовнішньої ротації нерухомим орієнтиром був дзьо-боподібний відросток лопатки, рухомим – медіаль-ний край міжгорбикової борозни. Під час дослід-ження відведення і згинання нерухомим орієнти-ром був акроміон, рухомим – великий горбик пле-чової кістки та сухожилля надостного м’яза, щоприкріплюється до нього.

Під час проведення проби із зовнішньою тавнутрішньою ротацією датчик розташовувавсяпоперечно по передній поверхні плеча під кутом 90°до довгої осі плечової кістки. У разі відведення дат-чик розташовувався паралельно довгій осі плечо-вої кістки по боковій поверхні плеча, в разі згинання– по передній.

Було встановлено такий фізіологічний об’ємрухів у ПС: за максимальної зовнішньої ротації внут-рішній край міжгорбикової борозни зміщувавсяназовні, а сухожилля підлопаткового м’яза повністювиходило з-під дзьобоподібного відростка. За мак-симальної внутрішньої ротації сухожилля довгоїголовки біцепса доходило або занурювалося піддзьобоподібний відросток. У разі відведення та зги-нання великий горбик разом із сухожиллям надост-ного м’яза повністю і безперешкодно занурювавсяпід акроміон. Таким чином, за допомогою методикифункціональної ультрасонографіїї, яка заснована назміщенні рухомої точки відносно нерухомої, можли-во визначити фізіологічний об’єм активної ротації,відведення і згинання у плечовому суглобі.

Висновок. Визначення фізіологічного об’ємурухів за допомогою УСГ надасть змогу об’єктивізу-вати рухові порушення у ПС, які спостерігаютьсяпри таких захворюваннях, як адгезивний капсуліт,імпінджмент-синдром і нестабільність.

КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ НА РАК ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ, ЩО

ОТРИМУВАЛИ ЛІКУВАННЯ РАДІОЙОДОМ (АНАЛІЗ ЗА ДАНИМИ АРХІВУ

ДУ «ІМР ім. С.П. Григор’єва НАМН України»)Луховицька Н.І., Савченко А.С., Кулініч Г.В.

ДУ «Інститут медичної радіологіїім. С.П. Григор’єва НАМН України», Харків

Вступ. Загальна тактика лікування хворих надиференційований рак щитоподібної залози(ДРЩЗ) давно визначена світовою медичноюнаукою і включає в себе хірургічний етап, лікуваннярадіойодом (РЙ) і супресивну гормонотерапію(протягом 2 років після встановлення діагнозу, зподальшим переходом на замісну). Однак особли-вості кожного з етапів лікування (обсяг хірургічноговтручання, його залежність від розміру і морфоло-гічних характеристик пухлини та лікувальних актив-ностей радіойоду) і понині є дискусійним питанням,

що зумовлює актуальність цієї роботи. Виконаннярадикального хірургічного втручання має вагомезначення в подальшому лікуванні і спостереженніза хворими, зумовлює кількість курсів і лікувальнуактивність РЙ, дає можливість спостереження захворими за даними тиреоглобуліну (ТГ) для своє-часного виявлення рецидиву ДРЩЗ.

Мета дослідження. Проаналізувати характерхірургічного лікування хворих на ДРЩЗ за данимиклінічної бази інституту для поліпшення якості їхлікування.

Матеріали та методи. Вивчено клінічні особ-ливості перебігу ДРЩЗ у 195 пацієнтів, яких булопроліковано РЙ у період із 2010 до 2016 р. Додослідження залучено не всіх пацієнтів, що булипроліковані в клініці, а найбільш показові випадки.Залежно від результатів дослідження, пацієнтибули розподілені на три групи: 1-а група – 45 хво-рих із рецидивами тиреоїдного раку (тобто реци-див ДРЩЗ встановлено через рік та більше післявилікування пухлинного процесу, що було підтвер-джено низьким рівнем тиреоглобуліну і негативни-ми постлікувальними сканами), серед них І стадіяДРЩЗ була встановлена у 21 випадку, ІІ – у 3, ІІІ – у15 і ІV — у 6 хворих; 2-а група – 50 хворих із пролон-гацією захворювання (появою метастазів на тліпротипухлинного лікування), серед них І стадіявстановлена у 26 хворих, ІІ, ІІІ і ІV — по 8 хворих кож-ної відповідно; 3 група – 94 хворих із досягненоюабляцією «залишкової» тиреоїдної тканини і низькимрівнем ТГ, серед них І стадія ДРЩЗ була встановле-на в 49 хворих, ІІ – у 20, ІІІ — у 16 і ІV — у 9 хворих.

Результати та їх обговорення. До нашої кліні-ки було направлено хворих після хірургічного ліку-вання, яке було проведено в різних медичнихзакладах України, як онкологічного, так і неонколо-гічного профілю, тому після підтвердження гістоло-гічної верифікації в кожному випадку, залежно відпоширеності пухлинного процесу, було визначенотактику подальшого лікування. Радикальне хірур-гічне лікування (ХЛ) ДРЩЗ (екстрафасціальнатиреоїдектомія (ЕТ) та ЕТ із лімфодисекцією (ЛД) увипадку метастазів у ЛВ) було проведено у пере-важної кількості хворих 3-ї групи – 87 випадків, їмбуло призначено РЙТ і досягнено тиреоїдної абля-ції. У 4 випадках пацієнтам після гемітиреоїдектоміїбуло проведено повторне ХЛ із наступною РЙТ, 3хворим із невеликими (до 2 см3) залишкамитиреоїдної тканини було проведено 3-4 курси РЙТбез повторного ХЛ для уникнення післяопераційнихускладнень.

Серед 50 хворих 2-ї групи при первинномузверненні до клініки 28 пацієнтам було проведенорадикальне ХЛ, у 6 випадках при діагностованихметастазах у ЛВ шиї проведено їх видалення, у 2 випадках проведено остаточну ТЕ, в 10 випадкахна тлі РЙТ виявлено метастатичне ураження легеньі пацієнтам продовжено лікування високими актив-ностями РЙ, у 4 хворих за наявності тиреоїдної тка-нини на шиї більше ніж 3 см3 її анатомічне розташу-вання зумовлювало високий ризик післяоперацій-них ускладнень (парез голосових нервів, гіпопара-тиреоз), тому їм було продовжено РЙТ.

Із 45 хворих 1-ї групи лише 9 хворим під час пер-винного звернення було проведено радикальне ХЛ.


У 16 хворих встановлено метастази у ЛВ шиї і в 10 випадках вдалось провести їх хірургічне вида-лення. Остаточну ТЕ після гемітиреоїдектомії булопроведено у 7 хворих із розміром первинної пухли-ни Т2-Т4, іншим хворим було призначено кількакурсів РЙТ і досягнено абляцію тиреоїдних залиш-ків. У цій групі через 1-3 роки встановлено рецидивДРЩЗ (місцевого характеру в типовому місці роз-ташування ЩЗ і в ЛВ шиї у 29 хворих, метастази влегені — у 10, метастази в кістки — в 1 хворого, поєд-нання локалізацій — у 5 випадках). Отже, в 45 ви-падках у хворих на ДРЩЗ (первинно-поширенийпроцес у 31 випадку) виник рецидив захворювання,навіть після радикального лікування.

Висновки. За нашими даними, під час роботи знерадикально прооперованими хворими на ДРЩЗрішення про необхідність повторної операції повин-но бути ретельно розглянуто з урахуванням пер-винної поширеності процесу, морфологічних особ-ливостей пухлини, ризику виникнення рецидиву,об’єму остаточної тиреоїдної тканини, сімейногоанамнезу тощо.

Виникнення рецидиву ДРЩЗ у вилікуваних хво-рих свідчить про необхідність активного спостере-ження за пацієнтами з поширеною формоютиреоїдного раку і молекулярно-генетичних дослі-джень, спрямованих на визначення ступеня агре-сивності для прогнозування клінічного перебігу івибору тактики лікування і моніторингу.

ЦИТОГЕНЕТИЧНІ ЕФЕКТИ В ОНКОГІНЕКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ

ПІД ЧАС ДИСТАНЦІЙНОЇ ТА ПОЄДНАНОЇ ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇМазник Н.О., Сипко Т.С., Пшенічна Н.Д.,

Сухіна О.М., Старенький В.П.ДУ «Інститут медичної радіології ім.

С.П. Григор’єва НАМН України», Харків

Вступ. Дослідження цитогенетичних ефектів улімфоцитах периферичної крові онкологічних хворихє важливим для розвитку радіобіологічних основпроменевої терапії. Щоб оцінити ризик для здо-ров’я, пов’язаний із медичним опроміненням, необ-хідно виявити механізми фракціонованого локаль-ного радіаційного впливу на хромосомному рівні.

Мета дослідження. Оцінити цитогенетичніпоказники в лімфоцитах онкогінекологічних хворихза дії дистанційної та поєднаної променевої терапіїзалежно від режиму опромінення.

Матеріали та методи. Хромосомні і хроматид-ні аберації аналізували в лімфоцитах 22 пацієнток,хворих на рак тіла матки, що були розподілені нагрупи залежно від режиму опромінення: тільки дис-танційна та дистанційна, поєднана з внутрішньопо-рожнинною, променева терапія. Дистанційну про-меневу терапію проводили на апараті «РОКУС-АМ»або на лінійному прискорювачі Clinac 600C. Забірзразків крові проводився до початку лікування, всередині і наприкінці курсу променевої терапії.Лімфоцити культивували за стандартною методи-кою з використанням FPG-забарвлення.

Результати та їх обговорення. Було показаноперевищення рівня хромосомних обмінів над спон-танним до початку лікування в обох групах пацієн-

ток. Виявлено різний характер накопичення абера-цій хромосомного типу в групах пацієнток залежновід режиму опромінення. Було продемонстрованомонотонне збільшення радіаційно-індукованихаберацій від початку і до кінця лікування в групахпацієнток після дистанційного та поєднаного опро-мінення, але темпи зростання рівня хромосомнихушкоджень були дещо нижчими у групі поєднаноїпроменевої терапії, незважаючи на додаткове про-меневе навантаження від внутрішньопорожнинно-го опромінення. Так, за приблизно однакових рівнівсередньої сумарної частоти нестабільних абераційхромосомного типу в середині курсу частота дано-го показника у групі поєднаної променевої терапіїнаприкінці лікування дорівнювала 85% від частоти угрупі дистанційної променевої терапії. Частота абе-рацій хроматидного типу не залежала від дози тарежиму променевого лікування.

Висновки. Таким чином, для коректної оцінкивпливу променевого лікування на нормальні кліти-ни на хромосомному рівні важливим є не лише дозата обсяг, а ще й режим терапевтичного опромінен-ня, який також потрібно враховувати.

ОСОБЛИВОСТІ ЦЕРЕБРАЛЬНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ У ХВОРИХ ІЗ РІЗНИМИ

КЛІНІЧНИМИ ПРОЯВАМИ СТЕНОЗІВ СОННИХАРТЕРІЙ ВИСОКОГО СТУПЕНЯ

Мазур С.Г.1, Дикан І.М.1, Костюк М.Р.2

1ДУ «Інститут ядерної медицини та променевоїдіагностики НАМН України» 2Державна установа «Інститут

нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України»

Мета роботи: визначити особливості цереб-ральної гемодинаміки у хворих із стенозами сон-них артерій високого ступеня з різними клінічнимипроявами захворювання (інсульт, транзиторнаішемічна атака (ТІА), безсимптомний перебіг) задопомогою методу ультразвукового дуплексногосканування (УЗДС).

Матеріали та методи. Обстежено 54 хворих(із них 51 чоловік, 3 жінки) віком від 46 до 84 років(середній вік – 61,9±5,2 року) із стенотичними ура-женнями сонних артерій . У всіх хворих ступінь сте-нотичного ураження екстракраніального відділуВСА перевищував 60%. У 29,6% випадків (16 паці-єнтів) перебіг захворювання був безсимптомним; у14,8% випадків (8 пацієнтів) хвороба проявлялася уТІА; в 37,0% випадків (20 хворих) відмічено такзваний «малий», або неінвалідизуючий інсульт; у 9хворих (16,7% випадків) — інвалідизуючий інсульт.В одного пацієнта (1,9% випадків) хвороба мані-фестувала інсультом у вертебро-базилярному ба-сейні (ВББ). Контрольну групу становили 50 паці-єнтів (26 чоловіків та 24 жінки) без анамнезу гос-трого порушення мозкового кровообігу (ГПМК) таклінічних проявів церебральної судинної патології.Характер атеросклеротичного ураження, структу-ра бляшок, ступінь виразності стено-оклюзуючогопроцесу вивчалися за допомогою методу УЗДС іздодатковим розрахуванням показників загальногоцеребрального об’ємного кровотоку та його скла-дових, а також каротидно-вертебрального співвід-


ношення (КВС). КВС вираховується як співвідно-шення каротидного об’ємного кровотоку до вер-тебрального об’ємного кровотоку, є інтегральнимпоказником стану церебральної гемодинаміки тапевною мірою характеризує баланс кровообігу вобох басейнах.

Результати та їх обговорення. Встановлено,що у хворих із стенозами сонних артерій високогоступеня знижені гемодинамічні показники (ЛШК)та показники судинного тонусу ( індекси RI, PI) вбільшості судин каротидного та вертебро-базиляр-ного басейну як в екстра-, так і в інтракраніальнихвідділах, що більше виражено в групі пацієнтів, якіперенесли ішемічний атеротромботичний інсульт.У хворих із високим ступенем стенозуючого ура-ження сонних артерій також статистично вірогіднознижені інтегральні гемодинамічні показники(показник загального церебрального об’ємногокровотоку та каротидного об’ємного кровотоку)незалежно від клінічних проявів захворювання.Особливістю гемодинамічного профілю складовихоб’ємного кровотоку в групі пацієнтів із ТІА є віро-гідне зниження у них показника вертебральногооб’ємного кровотоку відносно аналогічного показ-ника контрольної групи, що може свідчити пронапруження компенсаторних механізмів із залучен-ням судин вертебро-базилярного басейну. Окре-мий інтерес становить визначення показника КВС упацієнтів із різними клінічними проявами стенозівсонних артерій високого ступеня. В осіб контроль-ної групи цей коефіцієнт становить 5,73±0,47. Ухворих, що перенесли ТІА, каротидно-вертебраль-ний коефіцієнт відповідав показнику контрольноїгрупи (5,921±0,761), що свідчить про відновленняпісля ТІА балансу кровообігу в обох басейнах.

У хворих із безсимптомним перебігом стенозівсонних артерій високого ступеня характерним єзначне зниження КВС порівняно з контролем –4,66±0,332, p<0,05, що може свідчити про напру-ження механізмів компенсації церебральної гемо-динаміки із залученням резервів вертебро-бази-лярного басейну. Для хворих, у яких стеноз висо-кого ступеня сонних артерий клінічно проявивсяінсультом, каротидно-вертебральний коефіцієнтстановив у середньому 3,826±0,323, p<0,01, щобуло проявом ще більшого напруження компенса-торних механізмів.

Висновки. Таким чином, каротидно-вертеб-ральний коефіцієнт певною мірою характеризуєступінь змін стану каротидного та вертебральногокровообігу та може використовуватися для індиві-дуальної оцінки напруження механізмів компенсаціїцеребральної гемодинаміки у пацієнтів із різнимипроявами цереброваскулярних захворювань таоцінки ефективності їх лікування.

ВИБІР ТАКТИКИ ПРОМЕНЕВОЇ ДІАГНОСТИ-КИ РАННЬОГО РАКУ ПРЯМОЇ КИШКИ

Махмудов Д.Е., Колеснік О.О., Головко Т.С., Ганіч О.В.


Актуальність. Останніми роками разом ізпокращенням діагностичних технологій та впро-

вадженням скринінгових досліджень збільшиласьчастота виявлення як передракових захворюваньпрямої кишки, так і раннього раку прямої кишки.Сучасні стратегії променевої терапії та хіміотерапіїраку прямої кишки дають змогу суттєво впливатина патоморфоз. Все це створює підґрунтя длявпровадження малоінвазивних хірургічних техноло-гій у лікування раннього раку прямої кишки

Мета роботи. Проаналізувати діагностичну тапрогностичну значущість МРТ органів малого тазата трансректального УЗД в диференційній діагнос-тиці раннього раку та передракових захворюваньпрямої кишки.

Матеріали та методи. У період із 2016 до січня2018 року у відділенні онкоколопроктології Націо-нального інституту раку було виконано 37 мініінва-зивних ендоскопічних оперативних втручань з при-воду як раннього раку, так і передракових захворю-вань прямої кишки. Передопераційна діагностиказдійснювалась за допомогою комбінації МРТ мало-го таза за протоколом MERCURY та трансректаль-ного УЗД-дослідження. Показаннями до виконаннятрансанального ендоскопічного втручання булавідсутність даних за ураження реґіонарних лімфа-тичних вузлів та даних за наявність інвазивної кар-циноми (uT2, mrT2). Для виконання оперативнихвтручань застосовано платформу Karl Stortz TEO.

Результати. Чутливість та специфічність якМРТ, так і УЗД-дослідження продемонстрували ви-сокі показники без статистично вірогідної різниці –95 та 93% для МРТ та 92 і 89% для трансректально-го УЗД. У структурі оперативних втручань виконано33 ендоскопічні субмукозні дисекції та 4 повностін-них резекції («full-thickness resection»). Інтраопера-ційних ускладнень не було. Перфорацій прямоїкишки та конверсій не було. За результатами пато-морфологічного дослідження 28 (76%) видаленихпухлин мали будову папілярно-тубулярних аденом,5 (14%) — карцином in situ, 3 (8%) – аденокарциномT1 та 1 (3%) – аденокарцином Т2. Післяопераційнихускладнень не спостерігалось.

Висновок. Трансректальне УЗД та МРТ малоготаза продемонстрували однаково високу діагнос-тичну значущість для диференціювання інвазивно-го та раннього раку прямої кишки. МРТ продемон-струвала більшу чутливість та специфічність дооцінки статусу реґіонарних лімфатичних вузлів тамезоректальної інвазії.

ПРОМЕНЕВА ДІАГНОСТИКА МЕНІНГІОМЗАДНЬОЇ ЧЕРЕПНОЇ ЯМКИ

Медведовська Ю.В., Робак О.П., Робак К.О.,Голубов О.В., Вакарюк С.В., Гетьман О.М.

ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад.А.П. Ромоданова НАМН України», Київ

Вступ. Менінгіоми – це доброякісні новоутво-рення, що повільно зростають унаслідок чогозазвичай досягають великих розмірів, грубо зміщу-ють мозкові структури (в тому числі стовбур мозку),дислокують та/або обростають магістральні артеріїоснови черепа та каудальні черепно-мозковінерви. Діагностуються у віці від 31 до 60 років.


Нерідко можуть спостерігатися у хворих із нейро-фіброматозом 2-го типу.

Мета роботи. Оцінка можливостей КТ та МРТ удіагностиці менінгіом задньої черепної ямки.

Матеріали та методи. Проведено КТ- та МРТ-обстеження 34 пацієнтам із менінгіомами задньоїчерепної ямки, віком від 31 до 80 років, які проходи-ли обстеження та лікування на базі ДУ «Інститутунейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМНУкраїни» за 2017 рік. КТ виконувалось на 160-зрізо-вому томографі Aquilion Prime, МРТ – на апаратах0,2 Тл — Magnetom Concerto, 1,5 Tл — Interra.

Результати. Петроклівальна менінгіома діаг-ностована у 15 (44%) хворих, менінгіома мосто-мозочкового кута — у 8 (23,5%) хворих (посідаєдруге місце після неврином даної локалізації),менінгіома намету мозочка – в 6 (17,6%) випадках.менінгіома великого потиличного отвору — у 3 (8,8%)випадках, менінгіоми луски потиличної кістки — у 2(6,0%) випадках.

Висновки. Найчастіше виявлені менінгіомипетроклівальної локалізації (46%), мостомозочко-вого кута (29%), менінгіоми великого потиличногоотвору (12%).

На нативних КТ- та МРТ-зображеннях менінгіо-ми погано відмежовуються від мозкової речовини,тому важливим є внутрішньовенне введення кон-трастної речовини/парамагнетика, внаслідок чогоостанні інтенсивно та гомогенно контрастуються.Характерною ознакою є прилягання менінгіом дотвердої мозкової оболонки широкою основою танаявність «дурального хвоста» після контрастуван-ня. Винятком є петрифіковані менінгіоми (псамо-матозний тип пухлин), які краще візуалізуються підчас КТ. Також характерною КТ-ознакою для менін-гіом є локальний гіперостоз у ділянці їх матриксу.КТ-АГ виявляє взаємовідношення пухлини із суди-нами вертебро-базилярного басейну. Таким чи-ном, комплексне обстеження дозволяє успішнопланувати хірургічний доступ та оцінку ступеняризику інтраопераційної крововтрати.

ПРОМЕНЕВА ДІАГНОСТИКА ПУХЛИН ХІАЗМАЛЬНО-СЕЛЯРНОЇ ДІЛЯНКИ

Медведовська Ю.В., Робак О.П., Робак К.О.,Пилипас О.Ю., Яковенко І.Л., Маховський С.В.


Вступ. Знання рентгенанатомії селярної ділян-ки та її варіантів відіграє важливе значення для діаг-ностики патологічного процесу даної ділянки та від-повідно подальшого вибору хірургічної тактики.

Метою роботи є оцінка можливостей КТ та МРТу діагностиці пухлин хіазмально-селярної ділянки.

Матеріали та методи. Було проведено КТ- таМРТ-обстеження 82 пацієнтів із пухлинами хіаз-мально-селярної ділянки віком від 1 місяця до 69 ро-ків, які проходили обстеження та лікування на базіДУ «Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромо-данова НАМН України» за 2017 рік. КТ виконувалосьна 160-зрізовому томографі Aquilion Prime, МРТ –на апаратах 0,2 Тл — Magnetom Concerto, 1,5T л —Interra.

Результати. Аденому гіпофіза діагностовано у32 (39%) пацієнтів із них гормонально-активні — 27

(85%), гормонально-неактивні – 5 (15%). Мікроаде-ном (до 10 мм) – у 10 (31%) випадках, макродено-му (понад 10 мм ) – у 22 (69%). Із переважним рос-том макроаденом – латероселярно – у 7 (32%),супраселярно – у 6 (27%), инфраселярно – в 1 (5%),супра-латеро-інфра-ретро-антеселярно – у 8 (36%).Краніофарингіому діагностовано у 16 (19,5%) паці-єнтів, переважно в дитячому віці (5-10 років).Гліому зорових нервів, хіазми та гіпоталамуса – у 5 (6,1%) випадках, тератому – у 2 (2,4%) випадках,епідермоїд – у 3 (3,7%) випадках, хордому – у 2 (2,4%)випадках, гамартому сірого горба – у 2 (2,4%)випадках, менінгіому – у 10 (12,3%) випадках,невриному V пари – у 2 (2,4%) випадках, метастази –у 4 (4,9%) випадках, арахноїдальну кісту – у 4 (4,9%)випадках.

Висновки. Найбільш частими пухлинами, якіспостерігається в хіазмально-селярній ділянці, єаденоми гіпофіза, краніофарингіоми, менінгіоми.Диференціально-діагностичний ряд у даній ділянцідостатньо широкий. За допомогою КТ визначаєтьсядеструкція стінок турецького сідла та скату, кальци-нати в пухлинах (характерно дрібні для хондроїднихпухлин, глибчасті – для краніофарингіом, великакількість петрифікатів та/або кісткових елементів,жирових включень для тератом), осифікація та гіпе-ростоз для менінгіом, характерна КТ-щільність длядермоїдів від –20 до –60 од. Н, для епідермоїдів —від 8-11 од. Н. КТ у поєднанні з контрастуванням танаступним ангіографічним обстеженням дозволяєодночасно візуалізувати пухлинну структуру тавеликі артерії в стромі новоутворення.

МР-томографія відіграє вирішальну роль у діаг-ностиці аденом гіпофіза, особливо при мікроаде-номах. Сукупність усіх послідовностей МРТ (зокре-ма, додаткове застосування дифузійно-зваженогозображення для епідермоїду) дозволяє диферен-ціювати пухлини хіазмально-селярної ділянки.

Незважаючи на особливості діагностики КТ таМРТ, тільки співставлення останніх із лабораторни-ми та анамнестичними даними дозволяє встанови-ти найбільш вірогідний діагноз.

КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ПОШИРЕНИЙ РАК ЯЄЧНИКІВ

ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇМіхановський О.А., Сухіна О.М.,

Харченко Ю.В., Кругова І.М.ДУ «Інститут медичної радіології ім.


Вступ. Протягом останніх двох десятиріч вусьому світі відзначається зростання захворюва-ності на рак яєчників (РЯ), який нині в Україні стано-вить 17 випадків на 100 000 жіночого населення.

Променева терапія при РЯ традиційно викорис-товується як додатковий метод. Оптимальне поєд-нання опромінення з хірургічним утручанням і хіміо-терапією має бути максимально індивідуалізова-ним з урахуванням стадії, гістотипу, ступеня дифе-ренціювання пухлини і низку інших прогностичнихознак.

Завдяки визначенню груп підвищеного ризикурозвитку рецидивів та метастазів хворим на поши-


рені форми раку яєчників запропоновано індиві-дуалізовану програму комплексного лікування.

Мета дослідження. Підвищити ефективністькомбінованого лікування хворих на поширений ракяєчників.

Матеріали та методи. Обстежено 75 хворих наРЯ III-IV стадії. На підставі дослідження молекуляр-но-біологічних маркерів (МБМ) пухлини яєчника(VEGF, Bcl-2, Ki-67, mt p53), після хірургічного втру-чання, були визначені групи хворих із підвищенимризиком розвитку рецидиву захворювання, якимзастосовувалась променева терапія.

Результати та їх обговорення. Хворим із ком-бінацією рівнів експресії МБМ: VEGF, Bcl-2, mt p53та Ki-67– негативні, визначали високий ризик роз-витку генералізації процесу. Через 2 тижні післязакінчення ад’ювантної поліхіміотерапії їм призна-чали дистанційну променеву терапію (ДПТ) напарааортальні лімфатичні вузли СОД 30- 40 Гр. Прикомбінації МБМ: VEGF та Bcl-2 – негативні, Ki-67 –40-100% та mt p53 – 50-100% визначали високийризик розвитку локореґіонарного рецидиву. Цимхворим через 2 тижні після 6 циклів АПХТ признача-ли ДПТ на ділянку малого таза СОД 46 Гр.

Висновки. Застосування індивідуалізованихсхем лікування підвищило термін безрецидивногоперіоду на 13,2 міс. у хворих із високим ризикомрозвитку генералізації процесу і на 6,7 міс. у хворихіз високим ризиком розвитку локореґіонарногорецидиву.

ПРОМЕНЕВІ БОІМАРКЕРИ НА ПІДСТАВІ ДАНИХ МУЛЬТИФАЗНОЇ КТ

У ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ НИРКОВО- КЛІТИННОГО РАКУ

Мицик Ю.О., Дутка І.Ю., Комнацька І.М.,Мотринець Н.П., Борис Ю.Б.

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького,

Медичний центр «Євроклінік», м. Львів

Вступ. Доопераційна диференціація нирково-клітинного раку (НКР) та доброякісних пухлиннирок усе ще становить значну клінічну проблему.Не існує діагностичних методів, які б дозволили здостатньою точністю, неінвазійно відрізняти НКРвід доброякісних пухлин.

Метою дослідження було визначення ефектив-ності застосування променевих біомаркерів НКР напідставі даних КТ для діагностики даної патології.

Матеріали та методи. Ретроспективно булопроаналізовано дані КТ 120 пацієнтів із нирковиминовоутворами, яким було проведено хірургічнелікування з подальшим патоморфологічним аналі-зом. Середній розмір новоутворення становив7,46±2,83 см (від 4,05 до 12,95 см). Середній роз-мір новоутворень у хворих із НКР становив7,57±2,67 см (від 4,10 до 12,95 см); пацієнтів ізперехідно-клітинною карциномою (ПКК) нирковоїмиски – 5,65±2,40 см (від 4,25 до 6,95 см) та хворихіз доброякісними пухлинами нирок – 6,18±2,39 см(від 4,15 до 8,85 см).

Результати та їх обговорення. Під час аналізуінтенсивності сигналу та відношення променевоїщільності (ВПЩ) пухлини до нормальної нирковоїпаренхіми на преконтрастних зображеннях, атакож зображеннях кортико-медулярної, нефро-графічної та екскреторної фаз КТ в основній, порів-няння та в контрольній групах нами було отримановідмінності у променевій щільності як пухлин, так інормальної ниркової паренхіми. Було встановлено,що найкращі показники у диференціації НКР відінших пухлин нирок серед вивчених потенційнихпроменевих біомаркерів має інтенсивність сигналупухлини, виміряна з КТ-зображень екскреторноїфази: за порогового значення 54,80 HU чутливістьта специфічність становили відповідно 98,8 та69,4% (AUC=0,844, 95% ДІ=0,746-0,942, р<0,001).Застосування відношення променевої щільностіпухлини до нормальної ниркової паренхіми, засто-соване з цією ж метою, поступалось — як у показ-нику чутливості, так і специфічності. ДиференціаціяНКР від доброякісних пухлин нирок була можливоюіз дещо гіршими показниками, найбільш оптималь-ні з яких були отримані при застосуванні інтенсив-ності сигналу пухлини, виміряної на КТ-зображен-нях екскреторної фази: за граничного значення61,84 HU чутливість та специфічність становиливідповідно 79,8 та 63,6% (AUC=0,745, 95%ДІ=0,599-0,891, р<0,001). У разі диференціації кон-венційного від неконвенційного НКР, із відносноневисокими показниками тесту, найкращі булиотримані при використанні інтенсивності сигналупухлини нефрографічної фази: за порогового зна-чення 79,39 HU чутливість та специфічність стано-вили відповідно 71,7 та 54,8% (AUC=0,718, 95%ДІ=0,610-0,826, р=0,001). Водночас для диферен-ціації папілярного від хромофобного гістологічногопідтипу НКР найбільш ефективною була кортико-медулярна фаза: застосування граничної величини90,57 HU дозволяло отримати тест із 100% чутли-вістю, 73,3% специфічністю та високою точністю(AUC=0,983, 95% ДІ=0,946-1,0, р<0,001). У дифе-ренціації світлоклітинного НКР низького ступеня відвисокого за Fuhrman найкращі показники тестубуло досягнуто за умов використання променевоїщільності пухлини, виміряної з КТ-зображеньнефрографічної фази: за порогового значення87,78 HU було отримано високоточний тест: чутли-вість – 100%, специфічність – 90,9%, AUC=0,969(95% ДІ=0,922-1,0, р<0,001). Проте нам не вдалосьдосягнути задовільних показників тесту при засто-суванні інтенсивності сигналу чи відношення про-меневої щільності до нормальної ниркової паренхі-ми при диференціації папілярного НКР низькогоступеня від високого за Fuhrman.

Висновки. Отримані дані свідчать про відсут-ність переваг застосування ВПЩ до нормальноїниркової паренхіми при диференціації НКР від іншихпухлин нирок та визначенні його гістологічних підти-пів і ступенів за Fuhrman порівняно із інтенсивністюсигналу пухлини та можливість застосування остан-ньої як чутливого променевого біомаркера НКР длядиференціації даної патології.


МРТ ПРИ ПЕРИАНАЛЬНЫХ ФИСТУЛАХ: ЧТО НУЖНО ЗНАТЬ РАДИОЛОГУ

Мусаев Б.Н., Мусаева К.А.МЦ «Добробут», Киев

Цель: 1. Обзор хирургической анатомии аналь-ной области и патоморфологии анальных фистул.

2. Классификация перианальных фистул, значе-ние МРТ в предоперационном планировании

3. Клинические примеры из практики.Введение. Перианальная фистула — это забо-

левание, которое более чем в 90% случаев возни-кает вследствие инфицирования перианальныхжелез. Инфекционный процесс распространяетсячерез определенные анатомические компартмен-ты, в большей степени через интерсфинктерныепространства, действующие как проводник инфек-ции.

Менее 10% фистул имеют иную этиологию(болезнь Крона, постлучевые фистулы, туберку-лезная этиология, ятрогенные фистулы).

При оценке перианальных фистул имеет значе-ние ее локализация в пространствах перианальнойобласти, основными ориентирами в которойявляются:

— внутренний сфинктер— наружный сфинктер— ишиоанальная ямка— ишиоректальная ямка

Перианальная фистула имеет внутреннее инаружное отверстия и ход между ними. Целью опе-рации является устранение фистулы. Поэтому МРТстала основным методом для оценки этой анато-мической области, позволяя планировать опера-цию с высокой точностью.

В нашем учреждении мы проводим МРТ на 1,5Toshiba Vantage Elan (Canon Medical Systems).

Позиция пациента может быть как на спине(supine), так и на животе (prone) в зависимости отнеобходимости выполнения фистулографии.Принимаем анальную область за циферблат, на 12часов — передняя промежность и на 6 часов – межъ-ягодичная щель.

На основании этого циферблата мы можем опи-сать локализацию, путь и ответвления фистул.

Специальная подготовка пациента не требу-ется.

Использовались следующие секвенции:1. Аксиальная Т2WI FSE (TE: 90, TR:3500,

Thickness 3.00 mm, Gap 0.3)2. Сагиттальная Т2WI FSE (TE: 90, TR:3500,

Thickness 3.00 mm, Gap 0.3)3. Корональная Т2WI FSE (TE: 90, TR:3500,

Thickness 3.00 mm, Gap 0.3)4. Аксиальная Т2-FatSAT FSE (TE: 80, TR:3626,

Thickness 3.00 mm, Gap 0.6)5. Опционально — внутривенное контрастиро-

вание или фистулография с гадолинием (0,2 млГадовиста на 10 мл физраствора).

Классификация анальных фистул:Мы используем St James’s University Hospital

Classification для стадирования анальных фистул.Она предполагает наличие 5 стадий в зависимостиот развития первичного хода и его ответвлений иналичия абсцессов.

Степень 1: линейная интерсфинктерная фистулаСтепень 2: интерсфинктерная фистула с асб-

цессом или вторичным ходом.Степень 3: транссфинктерная фистула.Степень 4: транссфинктерная фистула с абс-

цессом или вторичным ходом в пределах ишиорек-тальной ямки.

Степень 5: супралеваторное и транслеваторноераспространение.

Выводы. МРТ стала основным методом диаг-ностики перианальных фистул в нашей клинике.Наиболее ценные преимущества МРТ:

1. Определить анатомические взаимоотноше-ния между фистулой и сфинктерным комплексом,это позволяет достичь большей чувствительностив сравнении с эндоанальным ультразвуком илиосмотром.

2. Обнаружить абсцессы или вторичные ходы.3. Отличить инфекционный процесс от фиброза.

АНОМАЛЬНОЕ ОТХОЖДЕНИЕ ЛЕВОЙЛЕГОЧНОЙ АРТЕРИИ ОТ ПРАВОЙ,

«СЛИНГ» ЛЕГОЧНОЙ АРТЕРИИ:МУЛЬТИДЕТЕКТОРНАЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ

ТОМОГРАФИЯ С 3D-РЕКОНСТРУКЦИЕЙМорковкина А.Е., Таммо Раад, Рокицкая Н.В.,

Гальченко А.Г., Ялынская Т.А.Государственное учереждение «Научно-прак-

тический медицинский центр детской кардиологии и кардиохирургии МЗ

Украины», Киев

Вступление. «Слинг» легочной артерии (pul-monary artery sling) является редкой врожденнойсосудистой аномалией, при которой левая легоч-ная артерия (ЛЛА) отходит от правой легочнойартерии (ПЛА), проходит позади трахеи, резкосдавливая ее и бронхи. В 30-50% случаев пороксочетается с другими врожденными пороками серд-ца, кроме того, часто ассоциирован с врожденнымстенозом трахеи и/или бронхов. Особенности ана-томии и степень сдавления дыхательных путейопределяют хирургическую тактику и прогноз.

Цель исследования. Оценить роль мультиде-текторной компьютерной томографии (MДКT) с3D-реконструкциями для диагностики «слинга»легочной артерии и связанной с ним трахеоброн-хиальной аномалией и стенозом.

Материал и методы. Девяти пациентам (6 мальчиков, 3 девочки), средний возраст — 8±4,7месяца, была проведена МДКТ с последующей 3D-реконструкцией для выявления аномалииотхождения левой легочной артерии и сочетаннойс ней трахеобронхиальной аномалией. Параметрыисследования КТ были следующими: коллимациядетектора — 1,5 мм; время вращения гентри — 0,5с; 80 кВ и 20-50 мА (в зависимости от веса ребен-ка). Среднее значение DLP составило 20 mGy х cm.

Результаты и обсуждение. «Слинг» ЛА безнарушения дыхательных путей (тип IA) был выявлену 11% (n=1) пациентов. 22% (n=2) пациентов имелитип IIA, при котором аномалия отхождения ЛЛА отПЛА приводила к стенозу левого главного бронха(n=1) и наличием правого мостикового (bridging)бронха (n = 1).


У 33% (n=3) пациентов «слинг» ЛА из-за резкосдавления бронха ассоциировался с односторон-ним вздутием легких и трахеальным бронхом (тип IB).

У 3 (33%) пациентов был IIB тип, при котором«слинг» — синдром сочетался с:— Т-образной картиной с тяжелым стенозом тра-

хеи и крупных бронхов у первого пациента; — двойной дугой аорты, коарктацией левой дуги и

интракардиальной формой тотального ано-мального дренажа легочных вен у второго паци-ента;

— синдромом турецкой сабли (scimitar syndrome),Т-образной картиной и подковообразным лег-ким у третьего пациента.Ателектазы, пневмонии были выявлены у 88%

(n=8) пациентов.Выводы. МДКТ с 3D-реконструкциями являет-

ся наиболее информативным методом, позволя-ющим всесторонне оценить аномалии дыхатель-ных путей, паренхиму легких и анатомию «слинга»легочной артерии.

КОМПЛЕКСНАЯ ЛУЧЕВАЯ ДИАГНОСТИКА ЗАБОЛЕВАНИЙ МОЛОЧНОЙ

ЖЕЛЕЗЫ НА ПЕРВИЧНОМ УРОВНЕ МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ

Мякиньков В.Б.КУ ХОС «Херсонский областной

онкологический диспансер», Херсон

Рак молочной железы – одно из самых распро-страненных онкологических заболеваний у жен-щин в мире. Из 10 млн новых случаев злокаче-ственных опухолей, ежегодно выявляемых в мире,более 1 млн приходится на рак молочной железы. ВЕвропе у каждой десятой женщины в течениежизни развивается это заболевание. По мере ста-рения населения все больше и больше женщинбудет поражено этой болезнью. Удельный вес ракамолочной железы среди злокачественных ново-образований среди женского населения состав-ляет более 20%.

Основными методами инструментальногообследования молочной железы являются маммо-графия и ультразвуковая диагностика.

С целью проведения профилактического обсле-дования женщин и диагностики заболеваниймолочной железы на первичном уровне медицин-ской помощи рекомендуеся создавать кабинетылучевой диагностики заболеваний молочной желе-зы, которые включают в себя кабинет маммогра-фии и кабинет ультразвуковой диагностики.

Основными задачами кабинета маммографииявляются: профилактическое обследование мо-лочных желез у женщин, не имеющих жалоб, стар-ше 40 лет; диагностика заболеваний молочныхжелез у женщин любого возраста при наличиисоответствующих жалоб.

В кабинете маммографии общего назначенияпроводятся неинвазивные исследования молочныхжелез: сбор анамнеза и жалоб; визуальное иссле-дование молочных желез; обзорная рентгеногра-фия обеих молочных желез в прямой и косой про-

екциях; рентгенография мягких тканей подмышеч-ных областей; рентгенография в нестандартныхпроекциях; прицельная рентгенография молочнойжелезы; прицельная рентгенография молочнойжелезы с прямым увеличением изображения. Наоснащении кабинета маммографии желательноиметь маммографический аппарат с возмож-ностью использования цифровой технологии.Основные требования к цифровой маммографиче-ской системы: наличие высокочастотного инвертор-ного генератора высокого напряжения не менее 3 кВт; наличие рентгеновской трубки с 2 фокусны-ми пятнами (0,1/0,3 мм); штатив с фокусным рас-стоянием не менее 60 см; наличие малодозовогоприемника с цифровой обработкой изображения иразрешающей способностью не менее 7 п.л./мм;наличие рентгенэкспонометра, рабочее поле24х30 мм; наличие автоматизированного рабочегоместа рентгенлаборанта; наличие автоматизитро-ванного места врача-рентгенолога, оснащенного 3 мониторами (2 — специализированными 5-мега-пиксельными мониторами и 1 — пиксельным мони-тором); возможность архивации на цифровыеносители; наличие термопринтера для распечаткиизображений на термопленку. При необходимостидополнительного обследования с применениемтехнологий интервенционной радиологии пациен-ты направляются в кабинет ультразвуковой диаг-ностики или специализированный кабинет маммо-графии с возможностью проведения стереотакси-ческой биопсии.

Кабинет ультразвуковой диагностики заболева-ний молочной железы целесообразно организовы-вать рядом с кабинетом маммографии, чтообусловлено необходимостью выполнять исследо-вания врачом-рентгенологом, владеющим мето-дикой ультразвукового обследования молочнойжелезы. В кабинете ультразвуковой диагностикизаболеваний молочной железы могут осуществ-ляться следующие медицинские манипуляции:ультразвуковое исследование молочных желез;ультразвуковое исследование лимфоузлов; доп-плер-сонография сосудистой системы; тонко-игольная аспирационная биопсия новообразова-ний молочной железы и аксиллярных лимфатиче-ских узлов под контролем ультразвукового иссле-дования; трепан-биопсия новообразований молоч-ной железы и аксиллярных лимфатических узловпод контролем ультразвукокового исследования;локализация непальпируемых образований подконтролем УЗИ. Основные требования к аппаратамультразвуковой диагностики: высокочастотныйлинейный с мультичастотным датчиком 7,5-12 МГц;глубина сканирования не менее 4,0 см с фокуснойоптимизацией, наличие возможности проведенияэластографии; высокочувствительный цветнойдопплер, Показания к ультразвуковому исследова-нию молочных желез: дифференциальная диагно-стика кист и солидных образований, выявленныхпри пальпации и маммографии; обследованиемолочных желез у беременных и кормящих мате-рей; обследование молочных желез женщин до 30 лет; обследование детей и подростков обоегопола; обследование молочных желез в острыйпериод травмы и воспаления; обследование рент-


генологически плотных молочных желез; оценкасостояния силиконовых протезов; УЗИ-контрольпри пункции пальпируемых и непальпируемыхобразований в молочных железах и в окружающихтканях; оценка уплотнений неясной этиологии вмолочных железах; как дополнение к маммогра-фии при неоднозначном рентгензаключении.

Кабинет лучевой диагностики заболеваниймолочной железы должен возглавляться врачом-рентгенологом, имеющим соответствующую под-готовку по маммографии, УЗИ молочных желез иинтервенционных методик в маммологии.

Таким образом, организация работы кабинетовлучевой диагностики заболеваний молочной желе-зы будет способствовать раннему выявлению зло-качественных образований и, как следствие, повы-шению продолжительности и улучшению качестважизни заболевших женщин.

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ КОМБІНОВАНОГОЛІКУВАННЯ РАКУ ТІЛА МАТКИНасонова А.М., Міхановський О.А.,

Слободянюк О.В., Коломацька В.В., Ланько Л.Г., Сплюхіна О.В.

ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва НАМН України», Харків

Вступ. Останнім часом спостерігаєтьсянеухильне зростання захворюваності жінок на рактіла матки (РТМ). Дана патологія становить серйоз-ну проблему в онкогінекології і посідає перше місцеу структурі злоякісних пухлин жіночих геніталій.

Мета дослідження. Підвищити ефективністькомбінованого лікування хворих на рак тіла маткишляхом радіомодифікації 5-фторурацилом (5-Fu)передопераційного курсу променевої терапії.

Матеріали та методи. Результати комбінова-ного лікування були вивчені у 163 хворих на РТМT1b-2aNxM0. Першу групу становили 30 пацієнтокіз радіомодифікацією 5-Fu (СД – 2,5 г) передопера-ційного курсу ДГТ у СОД 20 Гр; другу – 30 пацієнтокіз радіомодифікацією 5-Fu (СД – 3,75 г) передопе-раційного курсу ДГТ у СОД 30 Гр; третю (групапорівняння) – 103 хворі на РТМ, проліковані тради-ційним комбінованим методом (операція з подаль-шим курсом променевої терапії в СОД – 40-46 Гр).З метою радіомодифікації передопераційногокурсу ДГТ хворим на РТМ за 30 хв до початку кож-ного сеансу внутрішньовенно вводили розчин 5-Fuразовою дозою 250 мг. У більшості хворих усіх групмали місце РТМ T1bNxM0 і помірно диференційо-вана аденокарцинома ендометрія.

Результати та їх обговорення. У хворих наРТМ, лікованих традиційним комбінованим мето-дом (група порівняння), частота рецидивів і метас-тазів становить 17,5%; безрецидивна трирічнавиживаність – 82,5%; загальна трирічна вижива-ність – 84,5%.

У пацієнток із радіомодифікацією передопера-ційного курсу ДГТ 5-Fu частота рецидивів і мета-стазів становила в першій групі – 6,7%, у другій –3,3%. Безрецидивна трирічна виживаність у першій –93,3%, в другій – 96,7%. Трирічна виживаність ста-новила в першій – 96,7%, у другій – 96,7%. Показ-ники трирічної виживаності у групі з проведенням

радіомодифікації передопераційного курсу ДГТСОД 20 Гр і в групі з радіомодифікацією променевоїтерапії СОД 30 Гр істотно не відрізняються.

Порівняння ефективності проведеного лікуван-ня РТМ показало, що у хворих із радіомодифікацією5-Fu передопераційного курсу ДГТ СОД 30 Гр час-тота рецидивів і метастазів є вірогідно меншою, абезрецидивна трирічна виживаність – вірогіднобільшою (р=0,05, ТМФ), порівняно з пацієнткамиконтрольної групи.

Висновки. Застосування радіомодифікації 5-Fuпередопераційного курсу ДГТ СОД 30 Гр вірогідно(р<0,05) ефективніше знижує кількість рецидивів іметастазів та підвищує безрецидивну виживаністьхворих на РТМ Т1b-2aN0M0 на 14,2%, ніж у групіпорівняння.

ОРТОПАНТОМОГРАФІЯ В ДИАГНОСТИЦІ ПЕРЕ-ЛОМІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ В МЕЖАХ ЗУБНОГО

РЯДУНестуля К.І.1, Шармазанова О.П.2 ,

Васько Л.М.1

1ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», Полтава

2Харківська медична академія післядипломної освіти

Висока поширеність травм лицевого скелета, втому числі нижньої щелепи, їх ускладнень зумов-лює використання комплексного підходу до ліку-вання пацієнтів даної групи. Під час лікування пере-ломів нижньої щелепи в межах зубного ряду рент-генодіагностичне дослідження використовують нетільки з метою первинної діагностики, але й длядопомоги щелепно-лицевому хірургу для здійснен-ня лікувальних заходів та контролю за їх якістю.Серед сучасних методів рентгенодіагностикизахворювань щелепно-лицевої ділянки широкезастосування отримав метод комп’ютерної орто-пантомографії (ОПТГ), що дозволяє не тільки діаг-ностувати патологію, а й під час об’єктивного ана-лізу обирати раціональний план лікування.

Мета дослідження. Вивчити можливості орто-пантомографії (ОПТГ) в діагностиці переломів ниж-ньої щелепи в межах зубного ряду.

Об’єкт і методи дослідження. Для досягненняпоставленої мети нами було обстежено 22 пацієн-ти, із них 19 чоловіків віком від 18 до 51 років та 3 жінки віком від 22 до 41 років із переломами ниж-ньої щелепи в межах зубного ряду.

ОПТГ в нижньої щелепи було проведено данимпацієнтам на апараті PaX-P&P за стандартнимиметодиками.

Результати досліджень та їх обговорення.За період 2016-2017 роки на базі щелепно-лицево-го відділення Полтавської обласної клінічної лікарнінадано медичну допомогу 358 хворим із перелома-ми нижньої щелепи в межах зубного ряду.

За 2017 рік нами було обстежено 22 хворих ізпереломами нижньої щелепи.

Під час діагностики переломів нижньої щелепи вмежах зубного ряду методом ортопантомографіїбуло виявлено низку недоліків. Для отримання якіс-них ОПТГ необхідне точне і надійне позиціонуванняпацієнтів. Воно досягається 3-точковою системою


фіксації, що не завжди можливо провести у пацієн-тів із травмою нижньої щелепи через больовийсиндром. У 2 випадках неможливо було виконатидіагностику даним методом через больовий син-дром.

Під час дослідження також було підтверджено,що кількісний аналіз ОПТГ можливий тільки в разінанесення контрольних (вертикальних і горизон-тальних) ліній відліку, що дозволяють отримуватилінійні і кутові величини з подальшим їх викорис-танням для вивчення співвідношення щелеп, зуб-них рядів і зубів, аналізу стану елементів, ступенядеформації або зсуву нижньої щелепи.

У 3 випадках переломів нижньої щелепи в зонікута були потрібні додаткові оглядові знімки ниж-ньої щелепи для визначення напрямку зсувів фраг-ментів за шириною.

Також було оцінено безумовні переваги орто-пантомографії: швидкість процедури, відноснонизька доза променевого навантаження, можли-вість передачі зображення мережею.

Висновки. Незважаючи на недоліки методу тавизначаючи можливості методики ортопантомо-графії, необхідно підкреслити, що вона може іповинна використовуватися під час діагностикибудь-яких захворювань зубо-щелепної системи, втому числі при переломах нижньої щелепи.

СПОСІБ РОЗРАХУНКУ АБСОЛЮТНОГО ЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄМНОГО МОЗКОВОГО

КРОВОТОКУ ЗА ДАНИМИ КОМПЛЕКСНОГОСЦИНТИГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

В ПАЦІЄНТІВІЗ ЦЕРЕБРОВАСКУЛЯРНОЮ ПАТОЛОГІЄЮНовікова Т.Г.1, Ніколов М.О.2, Макеєв С.С.1,

Коваль С.С.1, Глоба М.В.1

1ДУ «Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова, НАМН України»

2Національний технічний університет України«Київський політехнічний інститут»

Мета. Дослідити можливості методики кількіс-ної оцінки мозкового кровотоку за даними комп-лексного сцинтиграфічного дослідження з 99mTc-ГМПАО (гексаметиленпропіленаміноксим) у паці-єнтів із цереброваскулярною патологією.

Матеріал і методи. Пропонується спосіб роз-рахунку абсолютного мозкового кровотоку, якийапробований за даними сцинтиграфічних дослі-джень головного мозку з 99mTc- ГМПАО у 17 пацієн-тів із хронічною ішемією у вертебро-базилярномубасейні. Усім пацієнтам було проведено клініко-неврологічне обстеження, дуплексне скануваннямагістральних судин голови. Пацієнтів розподілилина підгрупи за сонографічними критеріями наяв-ності чи відсутності структурних змін у хребтовихартеріях. Протокол збору сцинтиграфічних данихскладався з кількох етапів: радіометрія шприца зрадіофармпрепаратом 99mТс- ГМПАО до та післявведення пацієнту (1 кадр за 6 с); непряма ангіог-рафія головного мозку і серця протягом 120 с (1кадр за 1 с); однофотонна емісійна томографія(ОФЕКТ). Діагностична активність РФП — 740 МБк.ОФЕКТ проводилася на томографічній гамма-

камері «E. Cam» (Siemens) і включала збір 120 про-екцій, матриця збору даних — 128х128. Реконст-рукція отриманих зрізів проводилась в аксіальній,фронтальній і сагітальній проекціях.

Результати. Розроблена фізико-математичнамодель кінетики 99mTc-ГМПАО в головному мозку.Математичний опис транспорту препарату заданими комплексного сцинтиграфічного дослід-ження дозволяє розрахувати об’ємний мозковийкровотік.

Результати клінічних спостережень за пацієнта-ми з хронічною ішемією у вертебро-базилярномубасейні показують, що за наявності ультрасоногра-фічних ознак структурних змін у хребтових артеріяхоб’ємний мозковий кровотік у сегментах та в півку-лях головного мозку має тенденцію до зниження,порівняно з пацієнтами з відсутністю структурнихзмін.

Висновок. Для кількісної оцінки об’ємного моз-кового кровотоку за даними сцинтиграфії з 99mTc-ГМПАО запропоновано розглядати головний мозокяк проточну систему. Це дозволяє після обчислен-ня параметрів моделі за результатами непрямоїангіографії та визначення ефективного об’єму роз-ведення крові в головному мозку за даними ОФЕКТматематично розрахувати об’ємний мозковий кро-вотік.

Попередні клінічні дослідження дозволяютьсудити про правомірність запропонованого підходудо розрахунку абсолютних значень об’ємного моз-кового кровотоку. Отримані результати дають мож-ливість охарактеризувати ступінь вираженостіцеребральної гіпоперфузії у пацієнтів із хронічноюішемією у вертебро-базилярному басейні.

Впровадження в практику поєднання нейрові-зуалізуючих та ультразвукових досліджень даєзмогу виявити особливості церебральної та реґіо-нарної перфузїї.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНИХ ДОЗ ПАЦІЄНТІВ У КОНВЕНЦІЙНІЙ РЕНТГЕНОДІАГНОСТИЦІ

ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ФАНТОМНОГО МОДЕЛЮВАННЯ

Носик О.В., Стадник Л.Л., Шальопа О.Ю. ДУ «Інститут медичної радіології ім.


Застосування джерел іонізуючого випроміненняу рентгенодіагностиці є одним із найбільш значу-щих чинників радіаційного впливу на людину. Длязниження радіаційного ризику виникнення додат-кових випадків онкологічних захворювань від рент-генодіагностичних процедур кожне дослідженнямає бути обґрунтовано та оптимізовано. У газулірадіаційної безпеки мірою визначення радіаційно-го ризику є ефективна доза, яка використовуєтьсядля оцінки дози опромінення всього тіла людини зурахуванням різної радіочутливості окремих орга-нів та тканин. Однак проведення прямих вимірю-вань еквівалентних доз на внутрішні органи та тка-нини пацієнта на практиці неможливе.

Для визначення еквівалентних та ефективнихдоз використовують математичні та фізичні методифантомного моделювання.


Оцінка ефективних доз пацієнтів при різнихвидах рентгенодіагностичних досліджень проведе-на шляхом моделювання умов та режимів опромі-нення з використанням антропоморфного фантома«стандартної» людини Alderson-Rando.

Фантомні моделювання умов опромінення«стандартної» людини виконані для семи видів рент-генодіагностичних досліджень: рентгенографіялегенів, черепа/придаткових пазух носа, грудногота поперекового відділів хребта, кісток таза заосновними проекціями.

Дослідження проводилися на рентгенівськихапаратах старих та нових моделей у зв’язку з різ-ним енергетичним спектром рентгенівського опро-мінення. Усього проведено 46 моделювань на 9 рентгенівських апаратах різних моделей.

За результатами роботи оцінено розподіл екві-валентних доз в органах та тканинах «стандартної»людини та визначено ефективні дози. Отриманізначення коефіцієнтів переходу від вхідних повер-хневих доз (ВПД) до середніх значень ефективнихдоз пацієнтів.

Використання результатів оцінки значень ВПДдля «стандартного» пацієнта, отриманих у рамкахпрограми контролю якості, та конверсійних коефі-цієнтів для певних видів рентгенодіагностичнихдосліджень дозволить визначити ефективні дози наокремому типі апарата. Усереднені значення ефек-тивних доз за окремими видами рентгенодіагнос-тичних досліджень можуть буди використані дляоцінки колективних ефективних доз та радіаційнихризиків населення України, а також для подальшоїоптимізації медичного опромінення.

ДОСВІД СТАДІЮВАННЯ РАКУ ПРЯМОЇКИШКИ ЗА ДОПОМОГОЮ МРТ

Одарченко С.П., Горошенко О.В., Крулько С.І.,Гайдук Р.С., Андрощук В.М.

Український центр томотерапії ,Кропивницький

Вступ. МРТ є методом вибору для передопера-ційного стадіювання раку прямої кишки, оцінки задескрипторами Т та N. Точна оцінка місцевогопоширення пухлини дозволяє правильно плануватилікування.

Мета роботи. Поділитися власним досвідомстадіювання пацієнтів, хворих на рак прямої кишки,із застосуванням МРТ.

Матеріали та методи. Обстеження проводи-лись на базі Українського центру томотерапії задопомогою МР-сканера TOSHIBA Vantage Titan 1.5Tіз використанням багатоканальної котушки длятіла; протокол – Т1 ЗЗ, Т2 ЗЗ із малим полем (smallFOW), T2 FS із вільним диханням, дифузно-зваженізображення (DWI) з побудовами мап ADC.

Результати. За 2017 рік в УЦТ 186 пацієнтамбуло проведено МРТ ОМТ з приводу раку прямоїкишки. У 22 випадках було виконано оперативневтручання, у 113 випадках проведено неоад'юван-тні курси хіміотерапії чи променевої терапії. Стадія,визначена за даними МРТ, збігалася із стадією вис-тавленою за даними вивчення операційного мате-ріалу збіглася у пацієнтів у 90% відсотках випадків(20 первинно прооперованих після обстеження

пацієнтів, що отримували хірургічне лікування пер-шим етапом).

Висновки. МРТ органів малого таза – ефектив-ний інструмент стадіювання раку прямої кишки.

МУЛЬТИМОДАЛЬНАЯ МАГНИТНО-РЕЗО-НАНСНАЯ НЕЙРОВИЗУАЛИЗАЦИЯ: ПРИМЕРЫПРИМЕНЕНИЯ В НЕЙРОРАДИОЛОГИИ. ОБЗОР

КЛИНИЧЕСКИХ СЛУЧАЕВОмельченко А.Н.1,2,

Мироняк Л.А.2,3, Рогожин В.А.2

1Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко

2Консультативно-диагностический центр «Онко Консалтинг Центр»

3ГУ «Институт ядерной медицины и лучевойдиагностики НАМН Украины»

Работа посвящена изучению преимуществ сов-мещения новых магнитно-резонансных методовисследований головного мозга в один комплекс –мультимодальную магнитно-резонансную нейро-визуализацию, для улучшения диагностическихвозможностей в современной доказательной меди-цине. Данная практическая работа демонстрирует,что комплексное применение методов рутинной ифункциональной магнитно-резонансной томогра-фии с 1Н МР-спектроскопией in vivo и диффузион-но-тензорной трактографией способно улучшитькачество дифференциальной МРТ-диагностики ипредоставить новые возможности для последу-ющего динамического МРТ-наблюдения пациен-тов. В работе показаны особенности метаболичес-кого профиля, структуры проводящих путей, акти-вации коры головного мозга при нейроонкологи-ческих заболеваниях, лейкодистрофии и ишеми-ческом инсульте. Представленные клиническиеслучаи наглядно показывают преимущества муль-тимодального подхода в современной функцио-нальной нейровизуализации при исследованиипациентов с нейроонкопатологией, нейродегене-ративными заболеваниями в педиатрической ней-рорадиологии и для более точной МР-диагностикипри ишемическом поражении головного мозга.

ОСОБЕННОСТИ МРТ-ИССЛЕДОВАНИЯВСЕГО ТЕЛА

Омельченко А.Н.1, Закоморный А.С., Мироняк Л.А.1,2, Рогожин В.А.1

1Консультативно-диагностическийцентр «Онко Консалтинг Центр»

2ГУ «Институт ядерной медицины и лучевойдиагностики НАМН Украины»

В работе показаны методические и технологи-ческие особенности скрининговых исследованийвсего тела методом магнитно-резонансной томо-графии. Указывается на необходимость проведе-ния полипроекционного МРТ-исследования с полу-чением изображений во всех основных режимах,взвешенных по Т1, Т2, диффузии, с насыщениемсигнала от жира. Указывается на особенности про-ведения указанного исследования с использовани-ем гадолиниевого МР-контрастного фармпрепара-та. На практических примерах рассмотрены техно-


логические особенности проведения МРТ всеготела с использованием импульсных последова-тельностей спинового эхо/быстрого спиновогоэхо, градиентного эхо, методов посрезового полу-чения/реконструкции изображений. В работепоказаны особенности визуализации для уменьше-ния количества возможных артефактов при визуа-лизации всего тела в разных режимах. Рассмот-рена практическая применимость описанной мето-дики, а также диагностические ограничения.

CИНДРОМ ЦИННЕРА: РАДИОЛОГИЧЕСКАЯ ВИЗУАЛИЗАЦИЯ

НА КТ И МРТ Паламарь А.І., Дереш Н.В.Лечебно-диагностический

центр «Омега», Киев

Вступление. Синдром Циннера (Zinner) — этотриада врожденных аномалий развития мезонеф-рального протока (Wolffian duct) у мужчин, вклю-чающих в себя одностороннюю агенезию почки,кисту семенного пузырька на стороне отсутству-ющей почки и обструкцию семявыводящего про-тока. В случае нарушений развития во время с 3-йпо 14-ю неделю эмбриогенеза может встречатьсясочетанная патология развития на уровне почек,мочеточников, семенных пузырьков и семявынося-щего протока. Большинство пациентов с даннымианомалиями асимптоматичны до фертильноговозраста.

Как правило, синдром Циннера диагностирует-ся в период с 18 до 40 лет, когда появляются симп-томы в виде боли, болезненной эякуляции, гема-тоспермии, бесплодия. Кисты семенных пузырьковклинически проявляются дизурией, обструкциеймочевыводящего тракта, болями в мошонке и про-межности, болезненным семяизвержением, гемо-спермией, бесплодием. Около 60% выявленныхкист сочетаются с ипсилатеральной агенезиейпочки, потому что семенные пузырьки также, как иметанефротический дивертикул, из которого вдальнейшем развивается почка, являются произ-водными из общего для них вольфова протока(мезонефротического протока). Впервые данноезаболевание было описано A. Zinner в 1914 г., внастоящее время описано около 100 случаев забо-левания.

На УЗИ отмечается выявление единственнойпочки и объемного образования рядом с мочевымпузырем, которое часто расценивается как обра-зование неопластического характера. На КТ опре-деляется отсутствие почки и ее сосудов, кистозноеобразование или расширения семенных пузырь-ков на стороне отсутствующей почки. МРТ помо-гает в детальной анатомической визуализациианомалии на уровне малого таза и оценке содер-жимого кист. Комплексное обследование с учетомданных КТ, МРТ, ТРУЗИ поможет в постановкесиндрома Циннера.

Лечение кист семенных пузырьков зависит отстепени выраженности симптомов. Как правило,лечение начинают с консервативной тактики, нодля лечение бесплодия и выраженных клиническихпроявлений необходимо хирургическое вмеша-

тельство, что включает в себя чрезкожный дренаж,трансуретральную аспирацию и инъекцию этило-вого спирта, трансректальную аспирацию, лапа-роскопическую аспирацию.

Цель: представить роль мультидетекторнойкомпьютерной томографии и магнитно-резонанс-ной томографии в изучении аномалий развитиямочевыделительной системы.

Материалы и методы. Два пациента с синдро-мом Циннера 30 лет и 4 лет. МДКТ выполнялась вмедицинском центре «Омега-Киев» на компьютер-ном томографе Brilliance-64 фирмы Philips, мульти-фазное сканирование с внутривенным болюснымвведением контрастного вещества (ультравист-370, томогексол-350) со скоростью введения 4 мл/с. В последующем выполнялась обработкаполученных первичных данных на рабочих станци-ях Philips Extended BrillianceTM Workspase V4.5,выполнялись криволинейные и MIP-реконструкциис 3D-моделированием. МРТ — на 1,5 Т сканереToshiba с использованием T1W, T2W, DWI, T1W_FS,STIR секвенций.

Результаты исследований: представлены ввиде КТ- и МРТ-изображений, 3D-моделей в кли-нических случаях обследованных пациентов с син-дромом Циннера.

Клинический случай № 1: Пациент 30 лет обра-тился с жалобами на боли в промежности, послеУЗИ прислан в клинику на дообследование. Не опе-рирован. При проведении компьютерной томогра-фии было выявлено отсутствие левой почки и еесосудов, в области левого семенного пузырька —кистозное образование 4х3 см овальной формыплотностью около +26-33 HU с четкими контурами,которое не усиливалось при контрастировании, безизменения окружающей жировой клетчатки,деформирующее заднюю стенку мочевого пузыря.К образованию тянулась гонадальная вена.

Клинический случай № 2: Пациент 4 лет, эпизодмочевой инфекции и дизурия. На УЗИ обнаруженокистозное образование позади мочевого пузырясправа, с подозрением на дивертикул прошел КТ-и МРТ-дообследование по месту жительства.Родители обратились в клинику для альтернатив-ной консультации. Не оперирован. При проведе-нии компьютерной томографии было выявленоотсутствие правой почки и ее сосудов, в областиправого семенного пузырька — кистозное образо-вание d4,5 см +10 HU с четкими контурами, кото-рое не усиливалось при контрастировании, безизменения окружающей жировой клетчатки, дефор-мировало заднюю стенку мочевого пузыря и сме-щало влево прямую кишку. Удвоение нижней полойвены. Spina bifida occulta posrterior. На МРТ малоготаза — содержимое кисты однородное сигналаводы, дополнительно – обнаружен паховый крип-торхизм и кистозное расширение processus vaginalis.

Выводы. Синдром Циннера – редкая врожден-ная аномалия развития мезонефрального протока.Несвоевременная диагностика синдрома Циннераприводит к возникновению мужского бесплодия ипоявлению болей в мошонке и промежности,болезненному семяизвержению, гемоспермии,эпизодам мочевой инфекции. Использование сов-


ременных методов диагностики, таких как КТ иМРТ, позволяет подтвердить агенезию почки, уста-новить наиболее точную анатомическую картину,выявить аномалии мочеполовой системы на ран-ней стадии и предупредить развитие приобретен-ного мужского бесплодия.

ОСОБЛИВОСТІ РЕНТГЕНОЛОГІЧНОЇ КАРТИНИ ПНЕВМОНІЙ У ДЕТЕЙ

ІЗ НЕДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЮДИСПЛАЗІЄЮ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ

Пальчик С.М., Вороньжев І.О., Маміконова Н.А., Алтухов О.Л.Харківська медична академія післядипломної освіти, Харків

Вступ. Ураження легень у дітей із недиференці-йованою дисплазією сполучної тканини (НДСТ) насучасному етапі є актуальною проблемою медици-ни внаслідок зміни характеру клінічних симптомівбронхолегеневих захворювань, гіподіагностикипневмонії та раннього розвитку ускладнень.

Мета: вивчення особливостей рентгенологічноїкартини пневмоній у дітей із НДСТ.

Матеріали та методи. Проаналізовано даніпроменевих методів дослідження органів грудноїклітки (ОГК) та історій хвороби 24 дітей із діагнозом«пневмонія» віком від 12 до 18 років з ознакамиНДСТ. Мультиспіральна комп’ютерна томографія(МСКТ) ОГК за показаннями була проведена 9 хво-рим. Для верифікації діагнозу всім пацієнтам буловиконано стандартне клініко-лабораторне дослід-ження, в т.ч. полімеразно-ланцюгова реакція таімуноферментний аналіз для визначення антигеніві антитіл до Chlamidia і Mycoplasma pneumonia.

Результати. Фенотиповими маркерами ДСТ,які виявлялись за допомогою променевих методівдослідження, були деформації грудної клітки,деформації хребта, доліхостеномелія, плоскосто-пість. Тривалість пневмонії у більшості дітей стано-вила 2-4 тижні (62,5%), 2 тижні хворіло 16,7% дітей,довше 4 тижнів — 20,8% дітей. У більшості пацієнтівспостерігалось двобічне ураження легень — у 13(54,1%) дітей. У 7 (29,1%) дітей візуалізуваласьправобічна пневмонія, у 4 (16,8%) спостерігаласьлівобічна локалізація запального процесу. За кліні-ко-рентгенологічними даними було діагностовановогнищево-зливні (58,3%), сегментарні формипневмонії (16,7%), у 6 (25%) дітей — плевропневмо-нія. Частота пневмонії, викликаної атиповими збуд-никами (Chlamydia та Mycoplasma pneumoniae),становила 45,8%. На рентгенограмах вони візуалі-зувались у вигляді ділянок негомогенного затем-нення з нечіткими контурами – у 54,5% білатераль-но, у 27,2% дітей — у правій легені, у 18,3% — зліва.За даними МСКТ ОГК зміни в легенях у хворих напневмонію були представлені консолідацією(29,1%), у 33,3% дітей інфільтративні зміни в леге-нях носили вогнищевий характер, у 58,3% спосте-рігались інтерстиціальні зміни за типом «матовогоскла». Двобічний плевральний випіт було діагнос-товано у 25% хворих, у 16,6% дітей відзначавсяправобічний, а у 6 (8,3%) — лівобічний плеврит.

Висновки. Особливостями рентгенологічноїкартини пневмоній у дітей із недиференційованоюдисплазією сполучної тканини є двобічне ураженнялегень із вогнищево-зливною інфільтрацією, пере-важно атиповим перебігом та ускладненням увигляді плевриту.

МРТ ДІАГНОСТИКА ІНТРАМЕДУЛЯРНИХПУХЛИН СПИННОГО МОЗКУ

Поліщук О.В., Василів Л.В.Національна медична академія післядипломної


Вступ. Схожість симптомів інтрамедулярнихпухлин спинного мозку становить труднощі в їхдиференційній діагностиці, тому використаннярентгенологічного методу, такого як МРТ, дозво-ляє на доопераційному етапі з’ясувати вид пухлинита її локалізацію, що буде впливати на вибір адек-ватної лікувальної тактики.

Мета. Оцінити можливості методу МРТ у діаг-ностиці інтрамедулярних пухлин спинного мозку.

Матеріали та методи. Проаналізовано ре-зультати хірургічного лікування 86 хворих із вогни-щевими ураженнями спинного мозку, оперованихна базі ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова НАМН України» за період із 2013 до2017 р. Осіб чоловічої статі було 36 (42%), жіночої —50 (58%). Вікові коливання — від 18 до 70 років.Середній вік пацієнтів становив 41,7±7,7 року. Усім86 хворим проведені оперативні втручання та гіс-тологічне дослідження видалених пухлин.

Результати досліджень та їх обговорення.Диференційний діагноз інтрамедулярних пухлинспинного мозку проводили на підставі отриманихданих МРТ. Серед оперованих хворих найчастішеспостерігались астроцитоми (46), епендимоми(23), гемангіобластоми (17). Інтрамедулярні пухли-ни супроводжуються збільшенням об’єму спинногомозку. Епендимоми характеризуються веретено-подібним потовщенням спинного мозку, при астро-цитомах спостерігаються кісти і поширення подовжині спинного мозку, для гемангіобластомможуть бути характерними крововиливи в пухлину.Верифікація діагнозу відбувалась після гістологіч-ного дослідження.

Висновки. Використання даних МРТ із застосу-ванням контрастних речовин є високоінформатив-ним нейровізуалізуючим методом для виявленняінтрамедулярних пухлин спинного мозку та прове-дення диференційної діагностики з іншими уражен-нями спинного мозку.

ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА СТУПЕНЯАНАПЛАЗІЇ ГЛІАЛЬНИХ ПУХЛИН ЗА ДАНИМИ

ДИФУЗІЙНО-ТЕНЗОРНОЇ ТОМОГРАФІЇРобак К.О., Чувашова О.Ю., Земскова О.В.,

Бондарчук Т.І.ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад.

А.П. Ромоданова НАМНУ», Київ

Вступ. Визначення ступеня анаплазії гліальнихпухлин на діагностичному етапі є важливою скла-


довою у виборі максимально ефективної тактикилікування, як хірургічного так і комплексного у кож-ному індивідуальному випадку. Дифузійно-тензор-на томографія є методом, що неінвазивно дозво-ляє визначити ймовірнісний ступінь анаплазії гліо-ми шляхом вимірювання показників дифузії.

Мета роботи: вивчити показники дифузії в гліо-ми з різним ступенем анаплазії.

Матеріали та методи. Було проведено обсте-ження 93 хворих віком від 3 до 73 року з гліомамиголовного мозку, які в подальшому були прооперо-вані. Гістологічно було верифіковано: гліоми з G I –5, з G II – 25, гліоми з G III – 26, гліоми з G IV – 37.МРТ-дослідження проводилося на апараті Іntera(Філіпс, Нідерланди) 1,5 Тл із використаннямімпульсної послідовності ДТЗ, із введенням пара-магнітного контрастуючого агента.

Результати дослідження та їх обговорення:Зміни дифузії у паренхімі гліальних пухлин усіх сту-пенів злоякісності визначалися характерним зни-женням показника фракційної анізотропії (ФА) тапереважно підвищенням показника вимірюванногокоефіцієнта дифузії (ВКД) відносно референтнихзначень. Доведено статистично значущу різницюсередніх значень ФА (р<0,05) в гліомах G I-II, G III іG IV. Вірогідної різниці за середніми показникамиВКД у гліомах із ступенем злоякісності, виявлено небуло показники були подібними.

Висновки. Доведено діагностичну ефективністьДТТ у визначенні ступеня анаплазії гліальних пухлин.Доведено статистично значущу різницю середніхзначень ФА (р<0,05) в гліомах G I-II, G III і G IV.

ОСОБЛИВОСТІ ЗМІН, ЩО ВИНИКАЮТЬУ РІЗНИХ ПРОВІДНИХ ТРАКТАХ

У РЕЗУЛЬТАТІ ПОШИРЕННЯ ГЛІОМ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Робак К.О., Чувашова О.Ю., Земскова О.В.,Бондарчук Т.І.

ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМНУ», Київ

Вступ. Для максимально ефективного плану-вання комплексного лікування при гліомах голов-ного мозку важливим аспектом є оцінка стану про-відних трактів. Дифузійно-тензорна томографія(ДТТ) дозволяє оцінити зміни, що виникають утрактах у результаті поширення гліом, та визначитиїх особливості в різних трактах.

Мета роботи: вивчити зміни в різних провіднихтрактах під впливом гліом за даними ДТТ.

Матеріали та методи. Було обстежено 89 хво-рих, реконструйовано 144 тракти: кортико-спіналь-них (КСТ) – 84, поясних – 7, нижніх поздовжніх пуч-ків (НПП) – 21, гачкоподібних трактів – 7, верхніхпоздовжніх пучків (ВПП) – 3, спайкових волоконмозолистого тіла (МТ) – 22. МРТ-дослідження про-водилося на апараті Intera (Філіпс, Нідерланди) 1,5 Тл із введенням парамагнітного контрастуючо-го агента та використанням імпульсної послідовно-сті ДТЗ і наступною побудовою МР-трактограм.Змодельовані провідні тракти поєднувались з ана-томічними зображеннями на Т1 ЗЗ. Ступінь анапла-зії гліом не враховувався.

Результати дослідження та їх обговорення.Визначали такі типи ураження трактів у результатіпоширення гліом: інвазія – 49 випадків, набряк –23, інвазія та/або набряк – 11, дислокація – 90, руй-нування – 34, компресія – 5. Визначено вірогіднобільшу ймовірність пухлинної інвазії мозолистоготіла, гачкоподібного тракту, поясного тракту таВПП (р<0,05). Виявлено статистично значущу різ-ницю між КСТ та МТ за всіма типами уражень(р<0,05). Частота випадків із руйнуванням волоконта пухлинною інвазією переважає при ураженні МТ(86,4% проти 17,9% та 95,5% проти 39,3% відповід-но). Протилежна тенденція виявлена щодо дисло-кації, яка притаманна для КСТ (70,2% проти 4,5%).

Висновки. Серед усіх провідних трактів найча-стіше виявляли руйнування волокон МТ (р<0,05),пухлинну інвазію – у МТ, гачкоподібному тракті,поясному тракті та ВПП (р<0,05). Виявлено стати-стично значущу різницю між КСТ та МТ за всіматипами ураження.

МОЖЛИВОСТІ МРТ У ДИФЕРЕНЦІЙНІЙ ДІАГНОСТИЦІ

УРАЖЕНЬ СТОВБУРОВИХ ВІДДІЛІВ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Робак О.П., Робак К.О., Гетьман О.М.,Бондарчук Т.І., Медведовська Ю.В.


Вступ. Схожість клінічних проявів та МРТ-зоб-ражень уражень стовбурових відділів головногомозку при загальноприйнятому стандартномуобстеженні нерідко призводять до діагностичнихпомилок щодо визначення характеру патоморфо-логічного субстрату захворювання.

Мета. Визначити можливості МРТ у диферен-ційній діагностиці різних патологічних процесівстовбурових відділів головного мозку.

Матеріали та методи. Нами проаналізованірезультати МРТ-досліджень 76 хворих з ураженнямстовбура головного мозку. Серед них було 27 дітейта 49 дорослих. За нозологією було діагностовано:пухлин – 35, запальних процесів – 17, судинниханомалій та порушень мозкового кровообігу – 24.

Результати та їх обговорення. Для диферен-ційної діагностики уражень, окрім стандартногопротоколу, мали значення особливості парамагніт-ного контрастного підсилення та дані спеціальнихпослідовностей (таких як дифузійно-зважені зоб-раження, T2*, МР-ангіографія).

На картах анізотропії ДЗЗ визначали показникифракційної анізотропії (ФА) та вимірюваного кое-фіцієнта дифузії (ВКД). При всіх патологічних про-цесах із симптомами об`ємної дії обстеженя допов-нювали МР-трактографією.

У разі підозри на судинні аномалії використову-валась послідовність T2* та виконувалась МР–ангіографія.

Висновки. Для диференціації патологічних про-цесів стовбурових відділів головного мозку законо-мірне більш деталізоване МРТ-обстеження з вико-ристанням допоміжних спеціальних послідов-ностей.


КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК ВЕЛЕТЕНСЬКОЇ НЕЙ-РОФІБРОМИ КРАНІО-ЦЕРВІКАЛЬНОЇ ЛОКАЛІ-

ЗАЦІЇ ПРИ НЕЙРОФІБРОМАТОЗІ ІІ ТИПУРобак О.П., Робак К.О., Гетьман О.М.,

Вакарюк В.Є., Маховський С.В., Зябченко В.І.ДУ «Інститут нейрохірургії ім.акад.

А.П. Ромоданова НАМН України», Київ

Вступ. Виявлення нейрофібром при хворобіРеклінгхаузенає досить поширеним явищем. Вониналежать до доброякісних пухлин, які походять ізшваннівської оболонки нервів і часто спостеріга-ється біля основи черепа.

Мета. Поділитись патогномонічними результа-тами МСКТ- та МРТ-обстеження хворої на нейро-фіброматоз, оперованої в нашому Інституті.

Матеріали та методи. Хвора 25 років до тапісля операції була обстежена за допомогою МСКТта МРТ. МСКТ виконувалась на 160-зрізовому то-мографі Aquilion Prime з контрастним підсиленнямта 3D-реконструкцією. МРТ – на 1,5 Т томографі.

Результати та обговорення. Велетенські ней-рофіброми локалізувалися в ділянці основи черепата поширювалися до рівня С4 хребця цервікально,розташовуючись інтраекстравертебрально, девикликали атрофію прилеглих кісток та характернерозширення міжхребцевих отворів. Після внутріш-ньовенного контрастування спостерігалося помір-не гомогенне підсилення. Контури пухлин були рів-ними, чіткими. Крім того, були виявлені двобічнінейрофіброми на рівні Th2-Th4 хребців та двобічніневриноми кохлео — вестибулярних нервів. У піс-ляопераційному періоді видалення нейрофібромцервікальної локалізації діагностували резидуальніелементи пухлин у ділянках великих судин.

Висновки. Сумісне використання МСКТ та МРТпри нейрофіброматозі ІІ типу деталізує як кістковізміни, так і особливості поширення м’ягкотканин-ної частини пухлин.

РЕНТГЕНДІАГНОСТИКА ТРАВМАТИЧНИХУШКОДЖЕНЬ КІСТОК ОСНОВИ ЧЕРЕПА ПРИ

НАДАННІ ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИРобак О.П., Василів Л.В., Поліщук О.В., Шпак С.О.

Інститут нейрохірургіїім. А.П. Ромоданова НАМН України

Національна медична академія післядипломноїосвіти ім. П.Л. Шупика, Київ

Вступ. Рентгендіагностика травматичнихушкоджень кісток основи черепа при наданнімедичної допомоги можлива на другому етапі занаправленням сімейного лікаря або іншого кліні-циста. Використання спеціальних проекцій рентге-нографічного методу дозволяє визначити травма-тичні ушкодження кісток основи черепа без суттє-вих витрат та з меншим променевим навантажен-ням на пацієнта.

Мета. Оцінити можливості спеціальних проекційу рентгендіагностиці травматичних ушкоджень кіс-ток основи черепа при наданні медичної допомоги.

Матеріали та методи. Проаналізовано ре-зультати обстеження 197 хворих із травматичнимиураженнями основи черепа, діагностованих на базі

ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромода-нова НАМН України» за період із 2014 до 2017 р. Осібчоловічої статі було 102 (52%), жіночої — 95 (48%).

Результати дослідження. Серед діагностова-них хворих найчастіше спостерігались пошкоджен-ня середньої черепної ямки (СЧЯ) — 112, рідшепередньої черепної ямки (ПЧЯ) — 54 та задньоїчерепної ямки (ЗЧЯ) – 31. Основними симптомамипри травматичних ураженнях СЧЯ були: оторея,зниження слуху, збільшення об’єму м’яких тканин упідскроневій ямці; ПЧЯ: ринорея, періорбітальнісинці, підшкірна емфізема; ЗЧЯ: болючість у ділян-ці соскоподібних відростків. Для візуалізації пере-ломів СЧЯ використовувались такі проекції: бокова,коса (за Шюллером); ПЧЯ: передня напіваксіальна(носо-підборідна, носо-лобна); ЗЧЯ: задня напівак-сіальна, за Стенверсом та Майєром.

Висновки. Важкість клінічного стану хворого незавжди дозволяє виконати аксіальну рентгеногра-фію як оптимальну проекцію для виявлення пере-ломів основи черепа, а використання спеціальнихпроекцій під час обстеження хворого сприяє визна-ченню травматичних уражень кісток основи черепабез значних витрат та з меншим променевимнавантаженням на пацієнта.

ВРОДЖЕНІ ВАДИ СЕРЦЯ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГЕТЕРОТАКСИЧНИМ СИНДРОМОМ

ТА ЛІВИМ ІЗОМЕРИЗМОМРокицька Н.В., Таммо Раад, Морковкіна А.Є.,

Гальченко А.Г., Ялинська Т.А.ДУ «Науково-практичний медичний

центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України», Київ

Вступ. Гетеротаксичний синдром (ГС), лівийізомеризм (ЛІ) характеризуються білатеральнимиморфологічно лівими вушками передсердь, вісце-рокардіальною гетеротаксією, наявністю множин-них селезінок та множинними вродженими вадамисерця (ВВС).

Мета. Продемонструвати різноманітність ВВС упацієнтів із ГС, ЛІ, які виявлено за допомогою муль-тидетекторної комп’ютерної томографії (МДКТ).

Матеріал і методи. У період із 2011 до 2015 р.13 хворих (10 дівчат та 3 хлопчиків), середній вік29,4 місяця, з ГС та ЛІ пройшли МДКТ з метою під-твердження діагнозу ВВС. Неіонний йодовміснийконтрастний препарат вводили зі швидкістю 1,2-2,5 мл/с. Технічні параметри, що використовува-лись при МДКТ, були такими: колімація на детекто-рі — 1,5 мм; час повороту гентрі — 0,5 с; 80 кВ та20-50 мАс (відповідно до ваги дитини). Середнійпоказник DLP становив 23 mGy х cm.

Результати та обговорення. У пацієнтів із ГСта ЛІ були виявлені такі ВВС: подвійне відходженнямагістральних артерій від правого шлуночка(DORV) — 7,7% (n=1), єдиний шлуночок (SV) — 69%(n=9), атрезія легеневої артерії (РА) — 15,4% (n=2),тотальний та частковий аномальний дренаж леге-невих вен (TAPVC та PAPVC) — 31% (n=4), коаркта-ція аорти (CoA) — 7,7% (n=1), перерив нижньоїпорожнистої вени з подовженням у напівнепарнувену — 100% (n=13). Двостороння верхня порож-ниста вена (SVC) — 15,4% (n=2). Декстрокардію


було виявлено у 3 (23%) пацієнтів. Усі 13 пацієнтів ізГС та ЛІ мали різний ступінь вісцеральної гетеро-таксії.

Висновки. Мультидетекторна комп’ютернатомографія є найбільш інформативним методомвізуалізації та розпізнавання різноманітності ВВСта вісцеральної гетеротаксії у пацієнтів із ГС та ЛІ.

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАСПІРАНТІВ НА КАФЕДРІ РАДІОЛОГІЇ

ТА РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ В НАЦІОНАЛЬНОМУ МЕДИЧНОМУ

УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ Ткаченко М.М., Романенко Г.О.,

Морозова Н.Л., Гороть І.В.Національний медичний університет

імені О.О. Богомольця, кафедра радіології та радіаційної

медицини, Київ

На сучасному етапі необхідна підготовка квалі-фікованих наукових кадрів відповідного рівня тапрофілю, конкурентоздатних, компетентних, яківільно володіють своєю професією та здатних доефективної наукової праці на рівні світових стан-дартів. Однією з форм навчання стає аспірантура.Це самостійна форма отримання освіти, мета якоїнавчитися правилам наукової роботи. Аспірантповинен сам визначити науковий напрям, вибратитему дослідження, вивчити літературу, опрацюватиелектронні джерела, організувати експеримент,отримати та обробити дані, порівняти свої резуль-тати з вже наявними в науці і зробити висновки.

НМУ імені О.О. Богомольця пройшов ліцензу-вання за третім (освітньо-науковим) рівнем вищоїосвіти, що відповідає восьмому кваліфікаційномурівню Національної рамки кваліфікацій і передба-чає здобуття особою теоретичних знань, умінь,навичок та інших компетентностей, достатніх дляпродукування нових ідей, розв’язання комплекснихпроблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологієюнаукової та педагогічної діяльності, а також прове-дення власного наукового дослідження, результатиякого мають наукову новизну, теоретичне та прак-тичне значення у підготовці дисертації для здобуттянаукового ступеня доктор філософії (PhD) медич-них наук. Підготовка здобувачів ступеня PhD у НМУімені О.О. Богомольця проводиться в аспірантурі заочною (денною та вечірньою) і заочною формаминавчання. Освітня складова передбачає виконаннянавчального плану в обсязі 47 кредитів Євро-пейської кредитної трансферно-накопичувальноїсистеми (ЄКТС), а наукова – публічний захистдисертації.

За державним замовленням аспірантура перед-бачена з відривом від виробництва (очна деннаформа навчання) з виплатою стипендії і без відривувід виробництва (очна вечірня форма навчання) –без виплати стипендії. Заочна форма навчанняздійснюється тільки за кошти фізичних і юридичнихосіб. Нормативний термін навчання в аспірантурістановить 4 роки. Слід відзначити, що кафедрарадіології та радіаційної медицини активно сприяла

забезпеченню необхідного рівня педагогічної тапрофесійної майстерності викладачів.

Останнім часом впроваджується сучасна систе-ма, яка більш за все зорієнтована на самостійненавчання, тобто для аспіранта процес навчаннямає два обов’язкових компоненти: індивідуальнуроботу (передбачає використання різних формнавчальних матеріалів і навчально-технологічнихзасобів) і обов’язковий діалог із куратором. Але дляуспішного впровадження цієї системи необхіднознання принципів роботи персонального комп’юте-ра, володіння сучасним програмним забезпечен-ням (щонайменше стандартними програмами зпакета MS Office), володіння методикою організа-ції, уміння вести самостійний пошук інформації врізних електронних довідниках, базах даних і знань,інформаційно-пошукових системах, словниках.Важливо опанування умінням організовувати збе-реження інформації, проводити її аналіз та обиратиадекватні форми її подання, використовувати різнізасоби телекомунікацій (електронна пошта, теле-конференції, спілкування у режимі реального часутощо) для обміну інформацією з іншими користува-чами. При цьому на викладача покладаються важ-ливі завдання — розробка навчально-методичногокомплексу з методології викладання профільноїдисципліни, консультування аспірантів із профіль-ної дисципліни та допомога їм в оволодінні нею,контроль результатів навчання із суміжних дисцип-лін. В усіх випадках реалізується обов’язковий ком-понент процесу навчання – зворотний зв’язок,тобто діалог між тим, хто навчає, та тим, хто навча-ється.

Однією з причин невдалого закінчення аспіран-тури (до кінця третього року текст дисертації ненаписано) є труднощі, про які аспірант часто непідозрює. Практика показує, що дисертація, завер-шення якої відкладено «на потім» – коли з’явитьсячас, кошти тощо, – так і залишається незаверше-ною ніколи. Логічним завершенням навчанняв аспірантурі є написання і захист кандидатськоїдисертації. Вважається, що аспірант успішно закін-чив навчання, якщо він написав дисертацію й отри-мав на попередній захист позитивний висновок.Попередній захист – це свого роду офіційна репе-тиція захисту дисертації. Вона відбувається не навченій раді, а на розширеному засіданні кафедри,на яке запрошуються представники інших кафедрі/або навчальних закладів.

Тому, відповідно до вимог підготовки фахівцівдля входження в Європейський освітній простірважливе значення для вдосконалення науковоїмайстерності аспірантів стало впровадження внавчальний процес сучасних технологічних системпідготовки, які включають широкий спектр техноло-гій та методів: технології проблемно-орієнтовногонавчання; технології міждисциплінарного, інтегро-ваного навчання; тренінгові технології; імітаційні,рольові, ігрові технології; технології фундаменталь-ної медичної освіти; особистісно-орієнтовні техно-логії навчання; кредитно-модульні технології; тех-нології діагностики якості; технології організаціїсамостійної роботи аспірантів; інформаційні техно-логії. При цьому необхідна міждисциплінарна інтег-рація при викладанні профільної дисципліни з


попередніми та наступними суміжними дисциплі-нами відповідно до цілей підготовки фахівців різнихспеціальностей.

ПРИМЕНЕНИЕ ТРАНСАБДОМИНАЛЬНОГОУЛЬТРАЗВУКОВОГО ИССЛЕДОВАНИЯ ДЛЯ ВЫЯВЛЕНИЯ ПАТОЛОГИИ ТОЛСТОЙ

КИШКИСадовников С.А.1 , Луговская Т.В.1 ,Кушнеров А.И. 2 , Жайворонок М.Н.3

1Центр планирования семьи Тамары Луговской, Днепр

2Центральная районная клиническая поликлиника, г. Минск.

3Медицинское научно-практическое объединение «МедБуд», г.Киев

Введение. При рутинном трансвагинальномультразвуковом исследовании (ТВУЗИ) органовмалого таза (ОМТ) врач обычно не обращает вни-мания на экстрагенитальную патологию, а, по дан-ным литературы. в 21,9% случаев именно она явля-ется причиной хронической тазовой боли.

В ряде случаев причиной тазовых болей явля-ются заболевания кишечника. При трансабдоми-нальном ультразвуковом исследовании (ТАУЗИ)визуализация сигмовидной и прямой кишок огра-ничена из-за их глубокого расположения и пере-крытия петлями тонкой кишки. Применение ТВУЗИпозволяет обойти эти ограничения.

Цель. Оценить возможности трансвагинальнойвизуализации патологии толстой кишки при прове-дении УЗИ органов малого таза.

Материалы и методы. За 2015-2017 гг. намипроведено ТВУЗИ ОМТ 3225 женщинам в возрастеот 18 до 79 лет. Исследование проводилось нааппарате Medison Sonoace X8 конвексным C2-8 (2-8 МГц) и эндокавитальным EV4-9/10ED (4-9 МГц)датчиками, трансабдоминально и трансвагинальнос использованием цветового доплеровского кар-тирования.

Результаты. У 688 (21,3%) женщин была выявле-на экстрагенитальная патология. Из них у 72 (10,5%)пациенток была заподозрена патология толстойкишки и проведена ультразвуковая ирригоскопияпо стандартной методике.

По результатам УЗ-ирригоскопии у 41 (56,9%)пациентки выявлены функциональные нарушениятолстой кишки, у 1 (1,4%) — неспецифическийязвенный колит, у 13 (18,1%) — полипы толстойкишки, у 8 (11,1%) — дивертикулез толстой кишки,в 1 случае (1,4%) — осложненный дивертикулМеккеля, у 2 (2,8%) — параректальный абсцесс и у6 (8,3%) — новообразования прямой кишки. Всеслучаи выявленной патологии были верифициро-ваны при фиброколоноскопии в других лечебныхучреждениях.

Выводы. Применение ТВУЗИ ОМТ позволяетвыявить патологию кишечника на доклиническойстадии и рекомендовать таким пациентам УЗ-ирригоскопию. Такое комплексное обследова-ние доступно и обладает высокой информатив-ностью.

КРИТЕРИИ ОЦЕНКИ КАЧЕСТВА КОМПЬЮТЕРНОЙ ТОМОГРАФИИ

ДЛЯ ПЛАНИРОВАНИЯ EBRTСамофалов И.А.1,2, Артюх С.В. 2, Старенький В.П.1,2, Сухина Е.Н. 2

1Харьковский национальный университетрадиоэлектроники

2ГУ «Институт медицинской радиологии им. С.П. Григорьева НАМН Украины», Харьков

Введение. Основной задачей планированиярадиотерапии (РТ) является выбор оптимальногодозного распределения в planning target volume(PTV) и возможность адекватной оценки послед-ствий воздействия ионизирующего излучения какна облучаемый объем, так и на окружающие здоро-вые ткани. При моделировании процесса облуче-ния в treatment planning system (TPS) используютсяданные рентгеновской компьютерной томографии,характеризующие распределение электроннойплотности в биологическом объекте. В соответ-ствии с рекомендациями IAEA (TRS-398) и ICRU(Report 24) неопределенность величины отпущен-ной дозы не должна превышать 5% (3,0-3,5% длянекоторых типов новообразований) и не более 2%для каждого отдельного этапа предлучевой подго-товки. Согласно проведенному авторами исследо-ванию, ошибка при планировании по компьютер-ной томографии (КТ) низкого качества с выражен-ными артефактами эффекта ужесточения пучкаможет достигать 5% (при использовании 60Co), чтозначительно превышает рекомендуемую неопре-деленность для расчета дозы как отдельного этапав процессе планирования РT.

В рамках гарантии качества радиотерапииимеет смысл прогнозирование потенциальнойошибки, которая может возникать при использова-нии КТ низкого качества, что обусловливаетнеобходимость в системах оценки качества КТ ипринятие решения об использовании или предва-рительной обработке рассматриваемой визуали-зации для корректного планирования РT.

Цель исследования. Работа выполнена дляустановления совокупности признаков и степениих выраженности, на основании которых можновыполнить оценку качества КТ применительно к РTкак в общем (до планирования), так и в частном (сучетом выбранной области и проекций облучения)случаях.

Материалы и методы. Для определения при-знаков проанализированы 44 томограммы с нали-чием визуально значимых артефактов на предметвлияния отдельных участков проявления артефак-тов на рассчитываемую величину дозы в наиболеераспространенных локализациях. Для большейдостоверности выбраны томограммы и планылечения для одной и той же локализации (головы ишеи), для которой наиболее распространеннымартефактом является проявление эффекта уже-сточения пучка вследствие попадания зубов илизубных протезов (как объектов с очень высокойплотностью) в область интереса. При анализетакже рассмотрены 24 томограммы с незначитель-ными проявлениями артефактов в качестве конт-рольной группы.


При анализе определялись и классифицирова-лись участки артефактов по зонам их проявления,по средней, максимальной и минимальной величи-нам плотности для каждой из зон. Сопоставлялисьраспространенность (величина зон проявления)артефактов и их величина относительно среднегозначения плотности для нормальных тканей на рас-сматриваемом участке с вносимой ошибкой в рас-считанную поглощенную дозу в тканях при плани-ровании.

Результаты и их обсуждение. Для артефактовэффекта ужесточения пучка градация по зонамсоставлена в зависимости от типа и количестваначальных объектов высокой плотности. Так,можно выделить артефакты, возникающие вокругодиночного объекта высокой плотности (как пра-вило, металлический артефакт), артефакты, воз-никающие при пересечении в некотором секторепроекций двух элементов с высокой плотностью(что приводит при визуализации к появлениюзатемненной полосы между этими объектами), иартефакты, возникающие при наличии большогоколичества объектов высокой плотности (частоможно наблюдать при попадании зубов в областьисследования). Для всех упомянутых типов арте-фактов характерно наличие области с наибольшимискажением значений плотности тканей, но еслидля металлических артефактов эта область, какправило, является небольшой и примыкающейнепосредственно к объекту, ставшему причинойвозникновения артефакта, то для артефактов, воз-никающих при наличии двух и более объектоввысокой плотности, целесообразно определятьдополнительную область искажения как много-угольник, вершинами которого являются данныеобъекты. Так, при дальнейшей градации быливыделены зоны, непосредственно примыкающие кобъекту высокой плотности (область радиусом до2 см), отдаленная зона (от 2 до 6 см) и зона осталь-ного изображения, возможность проявления арте-факта на которой также следует отметить.

Для составления оценки отмечены и проанали-зированы величины плотности рассматриваемыхзон (относительно плотностей нормальных тка-ней). Как предварительный диапазон оценкивыбраны значения [1..5]. По результатам примене-ния системы оценивания к рассматриваемымтомограммам наблюдались оценки в диапазоне[2.13..4.13] для изображений с визуально значи-тельными проявлениями артефактов, оцененныхавторами в предыдущем исследовании как влия-ющими на ошибку в планировании от 0,4 до 5,8%для средней дозы в PTV. Томограммы контрольнойгруппы получили оценку в диапазоне [1.24..1.96].

Выводы. Наблюдается устойчивая корреляциямежду оценкой качества томограмм с выраженны-ми артефактами ужесточения пучка и величинойошибки, вносимой в планирование радиотерапиипри использовании таких томограмм. Однакосубъективная ручная сегментация требует дора-ботки критериев оценивания для возможностиавтоматизации процесса.

ВІДДАЛЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ РАКУПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ ІЗ ЗАСТОСУВАН-

НЯМ СУЧАСНИХ МЕТОДИК ДИСТАНЦІЙНОЇПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ

Сафронова О.В., Удатова Т.В., Кметюк Я.В.,Костюк К.С., Курило Г.О.

КЛ «Феофанія» ДУС, Всеукраїнський центррадіохірургії, Київ

Вступ. Рак передміхурової залози (РПЗ) нале-жить до радіорезистентних пухлин, тому для ліку-вального ефекту необхідне підведення великоїсумарної осередкової дози (СОД). З появою висо-котехнологічної дистанційної променевої терапії(ДПТ) з’явилась можливість підведення більшоїСОД при зменшенні дозового навантаження наздорові навколишні органи.

Мета. Проаналізувати частоту виникнення йступінь проявів хронічної генітоуринарної (ГУТ) тагастроінтестинальної (ГІТ) місцевої токсичності призастосуванні сучасних методик ДПТ, а також вивчи-ти 3-річну загальну та безрецидивну виживаністьпри застосуванні 3D-конформної променевої тера-пії (3D–КПТ) й променевої терапії з модуляцієюінтенсивності дози (IMRT).

Матеріали та методи. Нами був проведенийдинамічний контроль після проведення ДПТ 102 па-цієнтів, хворих на РПЗ ІІ-IІІ (Т2b-3bN0-1M0) стадій:35 пацієнтів із використанням 3D-КПТ та 67 пацієн-тів із використанням IMRT (із них 34 — із застосу-ванням класичного режиму фракціонування та 33 –із застосуванням гіпофракціонування). Усім пацієн-там проводився однаковий алгоритм лікувальногопроцесу (ретельне обстеження, передпроменевапідготовка, лікування на лінійному прискорювачі).Пацієнти були співставні за групами ризику (за кла-сифікацією D’Amico) та соматичним захворюван-нями. Протягом першого року 1 раз на 3 місяці такожні 6 місяців у подальшому житті пацієнтам післяпроведеної ДПТ проводився динамічний контроль –визначення рівня загального простатичного специ-фічного антигена (ПСА) в сироватці крові, МРТорганів малого таза з контрастним підсиленням,загальноклінічні дослідження; кожні 6 місяців про-водили остеосцинтиграфію та ультразвуковедослідження черевної порожнини з доплерографіч-ним дослідженням печінки чи КТ черевної порожни-ни, 1 раз на рік – оглядову рентгенографію грудноїпорожнини в прямій та боковій проекціях чи КТгрудної порожнини. Також під час динамічногоспостереження після проведеного лікування паці-єнти заповнювали адаптовані анкети щодо оцінкиякості життя (FAT-Р та IPSS). Для визначення біохі-мічного рецидиву використовували рекомендаціїRTOG-ASTRO, хронічну місцеву токсичність оціню-вали за шкалою LENT-SOMA.

Результати досліджень та їх обговорення.Відмічено, що під час використання методики 3D-КПТ прояви хронічної генітоуринарної токсичності Іступеня спостерігались у 27,3% пацієнтів, тоді якпід час лікування з використанням методики IMRT ізкласичним режимом фракціонування – у 8,8% паці-єнтів, а в разі використання методики IMRT із гіпо-фракціонуванням – у 11,5% пацієнтів. Застосуванняметодики 3D-КПТ у 1,52 раза вірогідно збільшувало


відсоток виникнення проявів хронічної генітоури-нарної токсичності ІІ ступеня токсичності порівняноз використанням методики IMRT (p<0,05). Під часоцінки виникнення проявів хронічної гастроінтести-нальної токсичності І ступеня виявлено, що в разівикористання методики 3D-КПТ прояви спостері-гались у 33,3% пацієнтів, тоді як під час лікування ізвикористанням методики IMRT із класичним режи-мом фракціонування – в 11,7% пацієнтів, а в разівикористання методики IMRT із гіпофракціонуван-ням – у 8,6% пацієнтів. До того ж застосуванняметодики 3D-КПТ у 1,49 раза вірогідно збільшуваловідсоток виникнення проявів хронічної гастроінтес-тинальної токсичності ІІ ступеня порівняно з вико-ристанням методики IMRT (p<0,05). Проведенийаналіз виявив, що трирічна загальна виживаністьбула на 18,14% вірогідно вищою в разі використан-ня методики IMRT із класичним режимом фракціо-нування та на 19,85% – в разі використанні методи-ки IMRT із гіпофракціонуванням порівняно з такоюсамою за використання методики 3D-КПТ (p<0,05).Трирічна безрецидивна виживаність була в серед-ньому вищою на 23,62% у разі використання мето-дики IMRT із класичним режимом фракціонуваннята на 24,02% – у разі використання методики IMRTіз гіпофракціонуванням порівняно з пролікованимипацієнтами із застосуванням методики 3D-КПТ(p<0,05). Канцер-специфічна смертність була ниж-чою на 14,99% за використання методики IMRT ізкласичним режимом фракціонування та на 18,72% –за використання методики IMRT із гіпофракціону-ванням порівняно із застосуванням методики 3D-КПТ.

Висновки. Виникнення проявів хронічної гені-тоуринарної токсичності І ступеня вірогідно змен-шувалось у 3,1 раза, ІІ ступеня – в 4,1 раза в разізастосування методики IMRT порівняно з пацієнта-ми, пролікованими з використанням методики 3D-КПТ. Виникнення проявів хронічної гастроінтести-нальної токсичності І ступеня токсичності вірогіднознижувалось в 2,9 раза, ІІ ступеня – у 3,1 раза завикористання методики IMRT порівняно з пацієнта-ми групи з методикою 3D-КПТ. Трирічна загальната безрецидивна виживаність була приблизно на20,00% вищою в разі використання методики IMRTпорівняно з використанням методики 3D-КПТ.

ПРЕДОПЕРАЦИОННАЯ ХИМИОЛУЧЕВАЯТЕРАПИЯ ПРИ РАННИХ СТАДИЯХ

РАКА ШЕЙКИ МАТКИСвинаренко А.В.1, СухинаЕ.Н.1,Насонова А.Н.1, Демченко В.Н.2

1Государственное учреждение «Институтмедицинской радиологии им. С.П. Григорьева

НАМН Украины», Харьков2Коммунальное учреждение Херсонского

областного совета «Херсонский областной онкологический диспансер», Херсон

Введение. Рак шейки матки (РШМ) остаетсянаиболее частой злокачественной опухолью жен-ских половых органов. Ежегодно в мире выявляет-ся около 400 000 больных РШМ. Несмотря на про-водимое лечение, даже при 1-2-й стадии 5-летняя

выживаемость составляет 79-84%.Цель исследования. Улучшить радиочувстви-

тельность РШМ за счет сочетания предоперацион-ной сочетанно-лучевой терапии и радиомодифика-ции (РМ).

Материалы и методы. Исследование прово-дилось с 2012 по 2017 год. В основную группу быливключены 54 пациентки с диагнозом плоскоклеточ-ный РШМ IВ1-IВ2. Все пациентки основной группыполучили РМ препаратами цисплатина 50 мг 1 разв неделю в 1, 8 и 15-й день лучевой терапии (ЛТ) игемцитабином 200 мг 1 раз в неделю в 1, 8 и 15-йдень ЛТ. HDR-брахитерапия проводилась с 1-го днялечения пациенток в РОД в т. А – 7 Гр, 1 раз в неде-лю № 2 СОД в т. А –14 Гр, а также ежедневно про-водилась дистанционная ЛТ (за исключением 1-гои 8-го дня) с 2 противолежащих полей в РОД в т. В –1,8 Гр, СОД – 30,6 Гр. Дистанционная ЛТ прово-дилась на аппарате Teragam К-01 с активностьюисточника 60Со 177 ТБк (1,17 – 1,33 MeВ). HDR-бра-хитерапия проводилась на аппарате «MultiSourсe»(активность источника 60Со — 70 ГБк).

Для сравнения взяты группы из ретроспектив-ных исследований. Первая контрольная группавключала 21 пациентку, которым проводиласьтолько дистанционная ЛТ с 2 противолежащихполей в РОД в т. В – 2 Гр, СОД – 30 Гр и радиомо-дификация фторафуром 1200 мг/сут с 1-го по 21-йдень; ЛТ проводилась с 1-го дня лечения пациен-тки в РОД в т. А – 7 Гр, 1 раз в неделю № 2 СОД в т. А – 14 Гр, а также ежедневно проводилась дис-танционная ЛТ (за исключением 1-го и 8-го дня) с 2 противолежащих полей в РОД в т. В – 1,8 Гр, СОД –30,6 Гр.

Вторая контрольная группа включала 62 паци-ентки. ЛТ проводилась с 1-го дня лечения в РОД вт. А – 10 Гр, 1 раз в неделю № 2 СОД в т. А – 20 Гр,а также ежедневно проводилась дистанционная ЛТ(за исключением 1-го и 8-го дня) с 2 противолежа-щих полей в РОД в т. В – 2 Гр, СОД – 30 Гр.Радиомодификация цисплатином 40 мг 1 раз внеделю № 3 в 1, 8, 15-й день.

Через 3-3,5 недели пациентки были проопери-рованы.

Результаты и их обсуждение. Проведенасравнительная оценка лечебного патоморфоза (поклассификации Dworak). В основной группе 4-я ста-дия лучевого патоморфоза достигнута в 52% слу-чаев, у 28% отмечалась 3-я стадия лучевого пато-морфоза и только у 20% – 2-я стадия. В 1-й кон-трольной группе 4-я стадия лучевого патоморфозадостигнута у 25%, 3-я стадия – у 66,7% и 1-2-я ста-дии — у 8,3% больных. Во 2-й контрольной группе4-я стадия лучевого патоморфоза подтверждена у27,2%, 3-я стадия – у 41%, 2-я стадия – у 27,3% и 1-я стадия – у 4,5%.

Выводы. Таким образом, сочетание двух химио-препаратов в невысоких дозах, высокоактивныхпри данном морфологическом варианте опухоли, иприменение ЛТ с включением высокодозной бра-хитерапии привело к значительному увеличениюпроцента больных, у которых отмечается полнаяпатоморфологическая регрессия. Токсичность нив одной из групп не превышала 1-2-ю стадии.


РЕАЛИЗАЦИЯ РАЗЛИЧНЫХ РЕЖИМОВОБЛУЧЕНИЯ НА СИСТЕМЕ ТОМОТЕРАПИИ

ДЛЯ СНИЖЕНИЯ ДОЗОВОЙ НАГРУЗКИ НА СЕРДЦЕ ПРИ РАКЕ МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ

ПОСЛЕ ОРГАНОСОХРАНЯЮЩИХ ОПЕРАЦИЙСерегина Н.М., Одарченко С.П., Крулько С.И.,

Рыжкова Ю.В., Зинвалюк А.В., Гуменюк Н.Б., Гуменюк Е.В.

ООО «Украинский центр томотерапии», Кропивницкий

Актуальность. Рак молочной железы – наибо-лее распространенная причина смерти от ракасреди женщин во всем мире. Послеоперационнаялучевая терапия является неотъемлемой частьюкомбинированного или комплексного лечения приорганосохраняющих операциях. Однако поздниелучевые повреждения сердца до сих пор являютсясерьезной клинической проблемой.

Цель работы. Оценить возможность различныхрежимов облучения на системе томотерапии дляснижения дозовой нагрузки на сердце при адъ-ювантной лучевой терапии после органосохра-няющих операций при раке молочной железы.

Материалы и методы. Система Томо HDпозволяет проводить облучение в двух режимах:Tomo Helical и Tomo Direct. При режиме облученияTomo Helical (TH) линейный ускоритель осуществ-ляет множественные обороты на 360° вокруг паци-ента, стол при этом движется сквозь апертуругентри. Режим Tomo Direct (TD) позволяет прово-дить облучение с дискретных направлений (от 2 до12 углов), т.е. статическими пучками, которые под-водятся последовательно, при этом процедурныйстол также движется сквозь апертуту гентри вовремя процедуры лечения.

За 2 года был проведен 21 послеоперационныйкурс лучевой терапии после органосохраняющихопераций при раке молочной железы в режимеHelical и 7 курсов лучевой терапии в режиме Direct.КТ-симуляция проводилась в положении лежа наспине с использованием фиксирующих устройствBreast board, Wing Board. Изображения выполня-лись с толщиной среза 3 мм на свободном дыханиибез применения контрастного агента. Предписан-ная доза на молочную железу составляла СОД 45 Гр/20 фр, 50 Гр/25 фр. В случае показаний дляэскалации дозы на ложе опухоли подводилсяинтегрированный буст РД 2,4 Гр, СОД 60 Гр.

Все планы были оптимизированы для того,чтобы минимизировать дозу на органы риска (ОАР)в соответствии с внутренним протоколом (легкое:V20 <10%, V10 <20%, V5 <42%, контрлатеральнаямолочная железа: Dmax <5Gy, контрлатеральноелегкое: V5 <5%), покрытие PTV D95 > 95% и Dmax<107%. Контуринг сердца осуществлялся соглас-но атласу (University of Michigan Cardiac Atlas), свыделением левой передней нисходящей коро-нарной артерии (LAD). Параметры DVH (Гисто-грамма Доза-объем) для сердца определялись подозе D1%, D average, V20, V10, V5 и были ретро-спективно оценены по всем планам.

Результаты. Параметры охвата мишени иограничения на OAR были соблюдены для обоихметодов во всех планах Tomo Helical (TH) и Tomo

Direct (TD). При всех методах планирования(Helical, Direct), независимо от локализации опухо-левого процесса, доза на сердце не превышалатолерантных уровней. В планах средние макси-мальные дозы (D average max) составляли 23±7 и15±2 для TH и TD соответственно. В среднем, боль-шие различия в DVH параметрах между планами THи TD V20 в артерии LAD (-28,7%). Dmean на сердцесоставило 9,81-14,85 Гр при TH и 1,52-4,13 Гр приTD. При сравнении режимов планирования спи-ральная томотерапия позволяет достичь полногопокрытия мишени при снижении высоких доз насердце. Низкие дозы на здоровые ткани в режимеTH превышают объемы облучения по сравнению срежимом TD.

Выводы. Различные режимы облучения нааппарате Tomo HD позволяют реализовыватьсовременные методики лучевой терапии.Благодаря высокой конформности облучения воз-можно добиться снижения дозовой нагрузки наорганы риска, в частности сердечную мышцу,венечные сосуды, максимально снизить веро-ятность ранних и поздних лучевых повреждений состороны сердечно-сосудистой системы после кур-сов лучевой терапии при раке молочной железы.

МАГНІТОЛАЗЕРНА ТЕРАПІЯ ЯК МЕТОДПРОФІЛАКТИКИ І ЛІКУВАННЯ ПРОМЕНЕВИХ

РЕАКЦІЙ ШКІРИ ПІД ЧАС ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇХВОРИХ НА РАК ГРУДНОЇ ЗАЛОЗИ

Сімонова-Пушкар Л.І., Кулініч Г.В., Гертман В.З.

ДУ «Інститут медичної радіологіїім. С.П. Григор’єва НАМН України», Харків

Вступ. У променевій терапії залишається акту-альною проблема профілактики і лікування місце-вих променевих ушкоджень, найбільш поширенимиз яких є променеві реакції шкіри. Оскільки ранніпроменеві реакції шкіри (променеві епідерміти)виявляються вже під час проведення променевоїтерапії, ефективним є превентивне лікування цихформ патології. Для цього застосовують великукількість препаратів (понад 100 найменувань),однак проблема так і не вирішена.

Для вирішення вищевказаної проблеми ми про-вели випробування можливості застосування длялікування променевих реакцій шкіри немедикамен-тозних, а саме фізичних методів (світлове та маг-нітне випромінення), які вже добре зарекомендува-ли себе в багатьох галузах медицини. Вста-новлено, що терапевтичний ефект магнітолазерно-го впливу пов’язаний з одночасною дією двохфізичних чинників – постійного магнітного поля тапостійного світлодіодного випромінювання черво-ного кольору оптичного діапазону.

Мета дослідження. Вивчення ефективностізастосування магнітолазерної дії для профілактикиі лікування променевих реакцій шкіри у хворих нарак грудної залози в процесі проходження курсупісляопераційної променевої терапії.

Матеріал і методи. На базі інституту було про-ведено обстеження 30 хворих на гістологічно під-тверджений рак грудної залози (РГЗ) ІІБ-ІІІА ст.віком від 35 до 65 років, які отримували стандартну


післяопераційну променеву терапію (ПТ). Дослі-дження здійснювалися під контролем Комітету змедичної етики з одержанням інформованої згодипацієнток.

Усі пацієнтки з РГЗ після мастектомії отримува-ли 4-тижневий курс післяопераційної ПТ на гамма-терапевтичному апараті «РОКУС-АМ» у класичномурежимі (5 сеансів на тиждень, РОД – 2,0 Гр, СОД –40,0 Гр). Обстежені хворі були розподілені на кон-трольну та досліджувану групи. У контрольній групі(10 осіб) пацієнтки отримували стандартну медика-ментозну профілактичну терапію променевих реак-цій шкіри. У досліджуваній групі (20 осіб) пацієнткиотримували магнітолазерну терапію (МЛТ) з пер-шого сеансу дистанційної ПТ послідовно червонимта синім світлом. МЛТ здійснювали за допомогоюфотонно-магнітних матриць Коробова «Барва-Флекс/Маг» за схемою: на зону опромінення – 15 хв, для підвищення системної дії МЛТ – на про-екції кубітальних вен, печінки, селезінки – для іму-номодуляції та нормалізації мікроциркуляції (по 10хв на кожну зону).

Оцінку шкірних проявів проводили за системоюНаціонального інституту раку США (NCI), згідно зякою виділяють 5 ступенів тяжкості за інтенсивніс-тю проявів шкірних реакцій у межах 10 балів длякожного ступеня.

Результати та їх обговорення. У контрольнійгрупі хворих вже на 3-5-й день ПТ з’являлися першіознаки шкірних реакцій, переважно у виглядіпомірної еритеми, що не перевищувало І ст. тяж-кості. У хворих із МЛТ відчутних змін шкірних покри-вів у цей період не відзначали.

Через 2 тижні ПТ (15 дн.), тобто у міру накопи-чення дози опромінювання, відчутні шкірні проме-неві реакції розвивалися у всіх хворих. При цьому вконтрольній групі розвинуті променеві реакції різ-ного ступеня тяжкості спостерігалися у 100% хво-рих. Водночас у групі з МЛТ подібні реакції спосте-рігалися тільки у 4 (20%) пацієнток і були набагатослабшими (у межах 1-5 балів).

Наприкінці курсу ПТ (30 дн.) у контрольній групіінтенсивність променевих реакцій хоча і знижува-лася на кілька балів, проте вони зберігалися і післязакінчення ПТ, що буде надалі вимагати додатково-го лікування. У хворих, що отримували магнітола-зерну терапію, шкірні покриви в зоні опромінюван-ня практично не відрізнялися від нормальних.Треба зазначити, що, крім локальної, відзначалася ісистемна позитивна дія на організм у вигляді поліп-шення показників крові, показників системи гемо-стазу, відновлення антиоксидантного потенціалу.Після МЛТ хворі закінчували курс ПТ практично зізбереженими шкірними покривами, що не потре-бують додаткового лікування.

Висновки. Використання магнітолазерної тера-пії для обробки шкірних покривів під час лікуванняхворих на РГЗ курсом ПТ значно відстрочує розви-ток променевих реакцій, знижує частоту їх розвит-ку, мінімізує їхні прояви, тобто сприяє збереженнюнормального стану шкіри і запобігає розвитковітяжких шкірних променевих реакцій. Метод магні-толазерної терапії зарекомендував себе як висо-коефективний немедикаментозний засіб для про-філактики та лікування місцевих променевихушкоджень шкіри.

МОЖЛИВОСТІ ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ РЕЦИДИВУВАННІ ГЛІОБЛАСТОМСілаєва О.С., Удатова Т.В., Курило Г.О.,

Черенько Н.В.Всеукраїнський центр радіохірургії

КЛ «Феофанія», Київ

Вступ. Гліобластома (ГБ) – найбільш поширенаі найбільш агресивна первинна пухлина ЦНС.Приблизно 50% випадків новоутворень головногомозку припадає на ГБ. «Золотим стандартом» ліку-вання пацієнтів на ГБ є хірургічне висічення пухли-ни/біопсія, проведення променевої терапії у сумар-ній дозі 60 Гр (30 фракцій по 2 Гр) на тлі радіомоди-фікації темозоломідом (TMZ) із наступним ад’юван-тним застосуванням TMZ (6-8 курсів). Інфільтра-тивний ріст таких пухлин сприяє частішому рециди-вуванню, і, незважаючи на підвищення рівня вижи-ваності, у більшості пацієнтів рецидиви виникаютьчерез 1-2 роки після проведеного комплексноголікування.

Мета дослідження. Провести аналіз світовоїлітератури повторного опромінення пухлин голов-ного мозку та впровадити у практику під час ліку-ванні пацієнтів із рецидивами ГБ у відділенні про-меневої терапії Всеукраїнського центру радіохірур-гії (ВЦРХ).

Матеріали та методи. Основна проблема, якапостає перед радіоонкологами під час лікуванняпацієнтів із пухлинами головного мозку, — це реци-див, тобто зона, що була опромінена в повномуобсязі. Історично склалося так, що радіоонкологибули обережними щодо повторного опроміненняпухлин головного мозку через можливі ризики піз-ньої токсичності. Через це відсутні доказові даністосовно цього підходу, і більшість інформації є звідносно невеликих клінічних досліджень.

Ризики, з якими пов’язана променева терапіяпід час лікування пухлин головного мозку, – це ток-сичність ЦНС. Розрізняють ранню токсичність, якапроявляється через дні – тижні після опромінення;ранню відстрочену, яка розвивається через 1-6 мі-сяців та має зворотний характер (синдром сонли-вості та феномен Лерміта); пізню токсичність, якадіагностується через 6 міс. і більше після прове-дення променевої терапії. Пізні ушкодження харак-теризуються патологічною демієлінізацією, судин-ними змінами та в подальшому призводять до роз-витку некрозу. На сьогодні не існує ефективнихзасобів профілактики та лікування пізніх ушкоджень.

Структури ЦНС мають низьке співвідношенняa/b, а доклінічні дані свідчать про значне відновлен-ня тканин після опромінення. Тому токсичність, якавиникає внаслідок повторної променевої терапії,залежить від підведеної сумарної дози, обсягуопромінення та часу між курсами лікування. Згідноз літературними даними, якщо під час першогоопромінення була збережена толерантність тка-нин, то протягом 1-2 років після лікування може від-бутися відновлення до 50% клітин.

У 2008 році Майєр та Смініа провели аналіз 21 дослідження щодо толерантності здорових тка-нин головного мозку в пацієнтів із повторним опро-міненням гліом. Згідно з проведеним аналізом,основним чинником, що сприяє некрозу, є загаль-


на отримана доза. Частота некрозу суттєво незростає, якщо сумарна доза не досягла 100 Гр.

Результати досліджень та їх обговорення. Зпоявою нових технологій, таких як IMRT, IGRT, SRS,SFRT, відкриваються нові можливості до лікуваннярецидиву високозлоякісних пухлин головногомозку. Завдяки новітнім методикам опроміненняможливо досягти максимальної конформностіопромінення, що зменшує об’єм опромінених тка-нин та знижує ймовірність пізніх побічних ефектів.

На сьогодні не існує стандартних протоколівщодо повторного опромінення пухлин головногомозку. Однак може бути обрана група пацієнтів,для яких повторне опромінення буде безпечним таефективним підходом. Пацієнти обираються затакими критеріями, що дозволяють зменшитиризик токсичності: розмір новоутворення до 4-5 см;попередній курс опромінення — не менше ніж 1 рік,з урахуванням підведеної дози; зважаємо назагальний стан пацієнта та потенційний вплив наякість його життя.

Нині повторно проліковано 5 пацієнтів із реци-дивом гліом високого ступеня злоякісності. Обсягопромінення визначався так: GTV – ложе видаленоїпухлини та/або ділянка контрастного накопиченняв режимі Т1; CTV = GTV + 5-10 мм; PTV = CTV + 1-3 мм.Трьох пацієнтів проліковано за методикою IMRT і 2 пацієнтів за методикою SFRT. Підводилась СОД – 40 Гр за 20 сеансів (3 пацієнти), СОД – 35 Гр за 10 сеансів (1 пацієнт), СОД – 30 Гр за 6 сеансів (1 пацієнт). Доза обиралась залежно від об’єму тазагального стану хворого. Лікування проводилосьіз конкурентним застосуванням TMZ. У 2 із 5 паці-єнтів, з групи СОД – 40 Гр за 20 фракцій, продовже-ний спостерігався через 6 і 3 міс. Загальна вижива-ність даних пацієнтів становила 24 і 38 міс. відпо-відно. Три пацієнти перебувають під подальшимспостереженням. Час від початку захворюваннястановить 34, 25, 18 міс.

Попередні отримані нами дані свідчать про під-вищення загальної виживаності та безпечністьданого методу. Дослідження триває.

ВисновкиПідвищення рівня загальної виживаності пацієн-

тів із рецидивуючою гліобластомою можна досягтизавдяки повторному опроміненню.

Повторне опромінення безпечне для правильновідібраної категорії пацієнтів.

Комбінація повторного опромінення та систем-ної терапії є важливою складовою у лікуванні паці-єнтів із рецидивуючою ГБ та потребує подальшоговивчення.

БРАХІТЕРАПІЯ ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИНШКІРИ НА АПАРАТІ GAMMAMED

Соколовська М.В. 1, Івчук В.П. 1, Єфремова Н.А.2, Синюшкіна Л.М. 2, Овсієнко О.В. 2

1Національна медична академія післядиплом-ної освіти імені П.Л. Шупика, Київ

2Київський міський клінічний онкологічнийцентр, Київ

Вступ. Злоякісні пухлини шкіри є однією зпоширених пухлин і посідають друге місце в струк-турі онкологічної захворюваності України. Також

спостерігається щорічний приріст цих захворю-вань. Актуальним є лікування пухлин шкіри, локалі-зованих у ділянці голови та шиї, оскільки близькістьжиттєво важливих структур утруднює технічневиконання лікувальних маніпуляцій.

Перевагу у виборі тактики лікування пацієнтів ізданою патологією в ділянці голови та шиї має про-менева терапія. Останніми роками в Україні поши-рюється брахітерапія.

Мета роботи: оцінити можливості та ефектив-ність аплікаційного опромінення в лікуванні зло-якісних пухлин шкіри.

Матеріали та методи. У Київському міськомуклінічному онкологічному центрі (КМКОЦ) аплікацій-ну брахітерапію проводять на апараті GammaMedPlus з радіоактивним джерелом 192Ir (73.83 days, 380 keV). Для кожного хворого планували індивіду-альне лікування з урахуванням локалізації пухлини,розміру, форми її росту, ступеня поширення, гісто-логічної структури. Брахітерапію застосовували як:— самостійний метод лікування;— у поєднанні з дистанційним опроміненням (гли-

бока рентгентерапія, телегамма-терапія);— компонент комбінованого лікування в післяопе-

раційному періоді.Для опромінення шкіри використовували аплі-

катори типу Leipzig діаметром від 15-40 мм залеж-но від розміру патологічного вогнища. Розподілпоглинених доз у пухлині та навколошніх тканинах,час опромінення розраховували на плануючій сис-темі BrachyVision 6.5. Нормування дози відбуваєть-ся на поверхню або основу пухлини (3-5 мм)залежно від глибини інфільтрації прилеглих тканин.

Результати та їх обговорення. Ми провелианаліз лікування 55 хворих із злоякісними пухлина-ми шкіри І-ІІІ стадій. Пацієнти віком від 37 до 87 років, середній вік – 67 років. У 33 (60%) хворихморфологічно підтверджено базальноклітиннийрак шкіри, у 20 (36,4%) – плоскоклітинний, у 2 (3,6%) осіб діагностовано дерматофібросаркому.

При аплікаційному опроміненні разова осеред-кова доза (РОД) становила 4 Гр. При І стадії пухлин-ного процесу, залежно від морфологічної структурипухлини, сумарна осередкова доза (СОД) = 40-48 Гр (58,82-70,59 BED), що відповідає еквівалентнійдозі 2 Гр (EQD2) = 47,62-57,14 Гр. При ІІ-ІІІ стадіяхпухлинного процесу на І етапі променевого лікуван-ня від дистанційного опромінення СОД становила36-40 Гр, а на ІІ етапі здійснювали брахітерапіюРОД = 4 Гр, СОД = 20-24 Гр (29,41-35,29 BED), щовідповідає EQD2 = 23,01-28,57 Гр. Сумарно за дваетапи поглинена доза становила 60-64 Гр. У випад-ках післяопераційного курсу брахітерапія проводи-лась РОД = 4 Гр, СОД = 40 Гр (58,82 BED), що від-повідає EQD2 = 47,62. Нормування дози відбувало-ся на поверхню.

Під час променевого лікування і в ранній після-променевий період (до 3 місяців спостереження)ускладнень лікування не відмічалось. У періодподальшого нагляду – від 1 до 4 років у 5 (9,1%)хворих діагностовано рецидив захворювання. Цебули пацієнти з ІІІ стадією пухлинного процесу іхвора з дерматофібросаркомою. Серйозних місце-вих променевих ускладнень не відмічалось.


ВисновкиАплікаційна брахітерапія на апараті GammaMed

Plus з радіоактивним джерелом 192Ir є ефективнимметодом лікування злоякісних пухлин шкіри.

Цей метод може застосовуватись універсально:як самостійне променеве лікування, а також у поєд-нанні з дистанційною променевою терапією (гли-бока рентгенотерапія, гамма-терапія) і як післяопе-раційна радіотерапія під час комбінованого ліку-вання.

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ

НА ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ ВЕРХНІХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВСкоморохова Т.В., Іванкова В.С.,

Макаренко А.А., Галас А.В.Національний інститут раку, Київ

Вступ. Ефективність променевої терапії (ПТ)залежить від якості топометричної підготовки, яка єнайважливішою частиною технологічного ланцюгапідготовки і проведення ПТ. Основною метою ПТ напротягом усього періоду її використання є дотри-мання радіотерапевтичного принципу: максималь-на ушкоджуюча дія на пухлину та зменшення про-меневого навантаження на навколишні здоровітканини. Успіх ПТ приблизно на 50% залежить відрадіочутливості пухлин, на 25% — від апаратногооснащення і на 25% — від вибору раціональногоплану лікування та точності його відображення підчас кожного сеансу опромінення.

Мета: вивчити результати лікування хворих намісцевопоширені форми злоякісних новоутвореньверхніх дихальних шляхів (ЗН ВДШ) при різнихметодах планування ПТ і визначити прогноз захво-рювання за допомогою імуногістохімічніх (Кі-67, P-53) прогностичних чинників.

Матеріали та методи. У науково-дослідномувідділенні радіаційної онкології Національногоінституту раку проведено лікування 121 пацієнта ізЗН ВДШ Т2b-4N0-1M0. Хворі були розподілені натри групи. I група (основна) – 32 пацієнти, які отри-мували курс дистанційної променевої терапії (ДПТ)на апараті лінійний прискорювач електронів (ЛПЕ)Mevatron KD2 з попередньою 2D + топометричноюпідготовкою. II група (основна) — 41 пацієнт, ліку-вання проводили на апараті ЛПЕ Clinac 2100 CD з3D-топометричною підготовкою. ІІІ група (кон-трольна) – 48 пацієнтів, курс ДПТ проводили наапаратах «РОКУС АМ» і «Тератрон» із попередньою2D-топометричною підготовкою на рентгеноско-пічному апараті типу симулятор.

Результати. У результаті проведення ПТ у біль-шості пацієнтів із ЗН ВДШ вдалося досягти регресіїпухлини та істотно поліпшити якість життя.

Кращий результат лікування відзначено привикористанні 3D планування. Повна регресія в І та ІІгрупах становила 19,4% порівняно з ІІІ – 12,5%.Часткова регресія була у першій групі — у 25,8%, II – 29,3% і III – 22,9%. Що стосується стабілізаціїпроцесу, то картина була такою: 19,4% — у І групі,26,8% — у II і 18,8% — в III групі, а результати про-гресування були вищими у пацієнтів III групи –

45,8%, у порівняно з пацієнтами II групи – 21,9% ігрупи — 35,5% в І. Аналіз показників онкомаркерівКі-67 та Р-53 самостійно і при співставленні зрезультатами лікування і токсичністю дають мож-ливість прогнозувати перебіг захворювання. Томувони можуть використовуватися як критерії виборуметоду абластомної терапії.

Висновки. Застосування сучасних методів пла-нування дозволяє підвищити ефективність проме-невої терапії хворих на ЗН ВДШ, зменшити дозуіонізуючого випромінювання на критичні органи інавколишні тканини, внаслідок чого значно змен-шити променеві реакції і поліпшити якість життяхворих.

АЛГОРИТМ ДІАГНОСТИЧНОГО СУПРОВОДУМЕТАСТАТИЧНОГО РАДІОЙОДРЕФРАКТЕРНО-

ГО РАКУ ЩИТОПОДАІБНОЇ ЗАЛОЗИСолодянникова О.І., Саган Д.Л., Сукач Г.Г.,

Трацевський В.В., Турицина В.Л.Національний інститут раку, Київ

За даними світової літератури, поява йоднега-тивних метастазів спостерігається у 7-25% випад-ків (C. Mian, S. Barollo, 2008; D. Deandreis, 2011; N. Busaidy, 2012).

Незважаючи на широкий спектр діагностичнихметодик для виявлення метастазів та рецидивівДРЩЗ, проблема їх ранньої діагностики, прогнозу-вання і лікування залишається невирішеною, апошуку найбільш оптимального діагностичногоалгоритму післяопераційного ведення таких хворихє надзвичайно актуальною.

Для діагностики йоднегативних метастазівДРЩЗ у деяких випадках використовуються мето-дики з нейодними РФП, а саме мічені 99mTc-MIBI,99mTc-DMCA та 99mTc-пертехнетатом.

Водночас, можливості сцинтиграфії щитоподіб-ної залози з 99mTc-пертехнетатом у виявленні йод-негативних метастазів ДРЩЗ дещо обмежені, оскіль-ки мінімальний розмір вогнища, що візуалізується,становить 1 см. При діаметрі 1,5 см метастаз виявля-ється лише в 37% випадків (Михнін А.Є., 2007).

КТ використовується для виявлення вогнищневеликих розмірів і одержання інформації провзаємовідношення метастазів з навколишніми ана-томічними структурами під час післяопераційногообстеження хворих на ДРЩЗ. Однак часто виника-ють проблеми з диференційною діагностикою піс-ляопераційних рубцевих змін і рецидиву пухлини, атакож неспецифічного збільшення лімфовузлів і їхметастатичного ураження (Galloway R.J., 2006).Для вирішення подібних проблем доцільно вико-ристовувати радіонуклідні методи дослідження.

Найбільшу діагностичну значущість для вияв-лення метастазів у пацієнтів із негативним резуль-татом 131I-сканування та високим рівнем тіреогло-буліну має ПЕТ з 18F-ФДГ (Lind R., 2000; Schluter B.,2001). У середньому чутливість ПЕТ для ідентифіка-ції йод-негативного вогнища становить від 70 до90% (McDougall I.R., 2009). Важливість виявленнятаких вогнищ за допомогою ПЕТ змінює тактикулікування хворих на йоднегативні форми ДРЩЗ,включаючи повторну операцію чи променеву тера-пію замість радіойодтерапії.


За даними Grunwald F. і співавт. чутливість таспецифічність 131I-позитивних метастазів стано-вить 65%, специфічність – 100% відповідно. Для131I-негативних ці показники становили – чутли-вість – 85%, специфічність – 100%.

Дані щодо чутливості ПЕТ у виявленні 131I-нега-тивних рецидивів і метастазів залежно від рівня ТТГрізняться. Так, Feine U. і співавт. не відмітили різни-ці в результатах ПЕТ при різних рівнях ТТГ.Водночас, інші автори Petrich T. і співавт. встанови-ли, що введення рекомбінантного ТТГ вірогідно під-вищує чутливість ПЕТ-дослідження.

Під час використання гібридних установокПЕТ/КТ вже на етапі одержання структурного зоб-раження фіксується інформація про наявністьметастатичного вогнища, яка далі підтверджуєтьсяза допомогою 3D-трансформації.

Наступним етапом дослідження є одержанняПЕТ-зображення, яке характеризується підвище-ним метаболізмом та інтенсивним накопиченнямРФП у вогнищі.

Взагалі, невирішеними залишаються такі питан-ня: недостатня вивченість можливостей радіонук-лідної діагностики з нейодними РФП; невизначенемісце морфологічних методів діагностики на різнихетапах моніторингу пацієнтів із йоднегативнимиметастазами; недостатньо вивчені можливостіПЕТ-досліджень з 18F-ФДГ для ранньої діагностикийоднегативних метастазів при ДРЩЗ, а також від-сутній комплексний променевий алгоритм трива-лого моніторингу цієї категорії хворих з метоювиявлення рецидивів, метастазів ДРЩЗ з ураху-ванням економічної складової.

ЗМІНИ СУБПОПУЛЯЦІЙНОГО СКЛАДУ ЛІМФОЦИТІВ ПІСЛЯ ПРОМЕНЕВОГО

ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА РАК ТІЛА МАТКИ З ОЖИРІННЯМ

Сорочан П.П., Прохач Н.Е., Громакова І.A.ДУ «Інститут медичної радіології ім.


Вступ. Останніми десятиріччями встановленозв’язок між ожирінням та ризиком розвитку та/абопрогнозом деяких видів раку, включаючи рак тіламатки (РТМ). Системні зміни та зміни локальногооточення пухлини внаслідок ожиріння не тільки збіль-шують імовірність розвитку та прогресування злоя-кісного новоутворення, але також можуть спричиня-ти несприятливі відповіді на протипухлинне лікуван-ня, зокрема з боку імунної системи. Дані щодо особ-ливостей імунних порушень під час променевоголікування хворих з ожирінням вельми обмежені.

Мета дослідження. Визначити особливості суб-популяційного складу лімфоцитів після променевоголікування хворих на рак тіла матки з ожирінням.

Матеріали та методи. Обстежено 45 хворих наРТМ I-III стадії з гістологічно діагностованою адено-карциномою. Усім хворим було проведено пангіс-теректомію та післяопераційний курс дистанційноїгамма-терапії на апараті «РОКУС-АМ» методомдробного фракціонування. Сумарна осередковадоза становила 40-45 Гр на точки А та В. Обсте-ження проводили до лікування та після курсу дис-

танційної гамма-терапії. Субпопуляційний складлімфоцитів визначали методом проточної цитомет-рії. Гематологічні показники визначали за допомо-гою аналізатора SF-3000 «SYSMEX». За індексоммаси тіла хворі були розподілені на 3 групи – з нор-мальною вагою (ІМТ<25), з ожирінням 1–2-го сту-пеня (30<IMT<40) та ожирінням 3-го ступеня(IMT>40).

Результати та їх обговорення. У хворих на рактіла матки з нормальною вагою та ожирінням долікування не спостерігали вірогідної різниці абсо-лютної та відносної кількості лімфоцитів, СD3+-лім-фоцитів, NK-клітин, СD3+HLA-Dr+-лімфоцитів.Відносна та абсолютна кількість СD3+СD19+-клітинбула знижена у хворих з ожирінням третього ступе-ня порівняно з визначеними у хворих із нормаль-ною вагою та у хворих з ожирінням 1-2-го ступеня.У цієї ж групи хворих відмічено вищу відносну таабсолютну кількість NK-клітин. СпіввідношенняСD4/CD8 було вищим у хворих з ожирінням обохгруп порівняно з визначеним у хворих із нормаль-ною вагою. Після променевого лікування абсолют-на кількість лімфоцитів та субпопуляцій лімфоцитівзнижувалась у всіх досліджуваних групах. Медіаниабсолютної кількості лімфоцитів становили0,67·109/л; 0,56·109/л та 0,51·109/л у хворих із нор-мальною вагою, з ожирінням 1-2-го ступеня та ожи-рінням 3-го ступеня відповідно. Медіана відносноїкількості СD3+-лімфоцитів знижувалася з 72 до65% у хворих із нормальною вагою та підвищувала-ся з 74 до 81% у хворих з ожирінням 1–2-го ступенята з 75 до 83% у хворих з ожирінням 3-го ступеня.Водночас відносна кількість NK-клітин зростала з13 до 21% у хворих із нормальною вагою і не зміню-валась у хворих з ожирінням, унаслідок чого най-більший дефіцит NK-клітин відмічено у хворих зожирінням 3-го ступеня. Кількість NK-клітин післяпроменевого лікування становила 0,11·109/л,0,08·109/л та 0,06·109/л у хворих із нормальноювагою, у хворих з ожирінням 1-2-го ступеня та 3-гоступеня відповідно. Співвідношення СD4/CD8дещо зростало у хворих з ожирінням і сягало понад2, тоді як у хворих із нормальною вагою співвідно-шення залишалось у межах норми.

Висновки. У хворих з ожирінням після проме-невого лікування спостерігається більш вираженалімфопенія порівняно з хворими з нормальноювагою. Найбільших втрат зазнають NK-клітини, щоможе свідчити про суттєве погіршення протипух-линного імунного захисту.

МОЖЛИВОСТІ ПРОМЕНЕВИХ МЕТОДІВВ ОЦІНЦІ СТАНУ ЛЕГЕНЬ ПІСЛЯ РАДІОЧАС-

ТОТНОЇ АБЛЯЦІЇ ЗЛОЯКІСНИХ ПЕРИФЕРИЧ-НИХ УТВОРІВ

Спузяк Р.М.1, Балака С.М.2,3, Шаповалова В.В.2

1Харківський національний медичний університет, 2Харківська медична академія

післядипломної освіти, ДУ «ІМР НАМНУ 3ім. С.П. Григор’єва», Харків

Вступ. Рак легені посідає перше місце у світі запоказником смертності серед злоякісних пухлин.Водночас, легені є другою за частотою локалізаці-


єю віддалених метастазів пухлин різних локаліза-цій. «Золотим стандартом» лікування пацієнтів ізнедрібноклітинним раком легегені, а також солі-тарними метастазами деяких форм раку є резекціялегені. Проте, згідно з даними Долгушина Б.И.(2015), тільки 20% із вперше виявлених хворих єкандидатами для радикального оперативного ліку-вання. Основними причинами неможливості стан-дартного оперативного втручання є супутні захво-рювання, низькі функціональні показники дихальноїта/чи серцево-судинної систем, відмова пацієнтіввід операції. Традиційно цим пацієнтам виконуютьдистанційну променеву терапію (ДПТ), але загаль-на виживаність після неї є невисокою (так, 3-річнавиживаність становить не більш ніж 34% хворих).Нечастим є і солітарний характер метастазів улегені (Hiraki Takao, et al., 2014).

Альтернативним методом лікування цих пацієн-тів є радіочастотна абляція (РЧА) пухлин легенів,проте різні аспекти її застосування вивчено недос-татньо. За даними різних дослідників, легеня якорган надає унікальну можливість для проведенняРЧА. По-перше, в легені відзначається чудова кон-трастність між щільною пухлиною, ще більш щільнимелектродом та аерованою частиною легені, що надаєможливість точного позиціювання електроду. По-друге, різний ступінь електропровідності зумовлюєвиражену межу розподілу енергії нагрівання між пух-линою і повітряною частиною легені, що дозволяє-добре контролювати ушкодження здорової легеневоїпаренхіми. А це, по-третє, зумовлює можливість про-ведення більш агресивного термічного впливу на«зону інтересу» (Vansteenkiste J., et al., 2014).

Променеві методи в даному аспекті використо-вуються і як методи навігації, і як методи наступно-го контролю за пухлинним процесом та в оцінційого динаміки.

Метою роботи є оцінка змін у легенях після РЧАпериферичних утворів за допомогою променевихметодів дослідження.

Матеріал і методи. Проведено аналіз стану 11 хворих із периферичними утворами легеніввіком від 51 до 73 років. Серед них: 2 (18,2%) — зпериферичним раком легені (НДКРЛ І-ІІ ст. розмі-ром до 4,0 см) із супутньою патологією; 9 (81,8%) —із метастатичним ураженням легенів: колоректаль-ного раку у 4 (36,4%); грудної залози — у 2 (18,2%);нирки, легені (після лобектомії) та язика — по 1 (9,1%)випадку. Усім пацієнтам на первинному етапі та вподальшому виконувалися цифрова рентгеногра-фія та комп`ютерна томографія (КТ) органів грудноїклітки.

РЧА виконувалася під місцевою анестезією з в/вседацією (лише в одому випадку під ендотрахеаль-ним наркозом) з використанням апарата CoolTipseries E виробництва компанії Covidien, електро-дами з робочою частиною 20 та 30 мм. КТ-наведен-ня проведено 7 хворим, КТ разом з УЗ-наведенням –3 пацієнтам, УЗД — в одному випадку.

Після проведення РЧА променеве дослідженняпроводилося через добу, тиждень та місяць усім па-цієнтам, у 2 випадках – частіше (за наявності усклад-нень для оцінки їх динаміки в короткий термін).

Результати. Проведено 17 радіочастотнихабляцій у 11 пацієнтів, серед них: однобічну РЧА –

12 (70,6%): у 5 – правої легені, у 7 – лівої легені;двобічну РЧА — 1. Повторну РЧА проведено 4 (36,4%)пацієнтам.

У 7 пацієнтів на оглядових цифрових рентгено-грамах у першу добу після РЧА порівняно з первин-ним обстеженням визначалося помірне збільшенняділянки в проекції зони абляції, нечіткість контурів тазниження її інтенсивності. Через тиждень у всіх паці-єнтів характерними ознаками були: збільшеннярозмірів та помітне зменшення щільності зониінтересу, наявність розпаду в ній, який у нашихспостереженнях виявлявся і через місяць після РЧА.

Під час проведення КТ у 4 (36,4%) випадкахвиз-началися ознаки розпаду з формуванням порожни-ни в зоні абляції, у 7 (63,6%) пацієнтів — ділянка піс-ляабляційного пневмоніту у вигляді «матовогоскла». Вагомим критерієм позитивної динамікивважалася відсутність накопичення контрасту впроекції зони абляції.

Ускладнення спостерігались у 47,1% випадків,серед них: пневмоторакс — у 3 (17,6%) випадках,емфізема м`яких тканин — у 2 (11,7%), гідроторакс –у 3 (17,6%). Оцінювали ускладнення після РЧА закласифікацією Clavien-Dindo, в наших випадкахвизначалися категорії І-ІІІ а, які не вимагалисерйозних втручань та ліквідувалися малоінвазив-ними методами. В одному випадку протягом місяцяпісля двобічної РЧА спостерігалася двобічна сег-ментарна пневмонія.

Висновки 1. Радіочастотна абляція є відносно безпечним

методом лікування пацієнтів із пухлинами легенів,проведення яким оперативного втручання єнеможливим чи недоцільним.

2. Променеві методи дослідження, зокрема КТта УЗД, дозволяють виконати РЧА з мінімізацієювиникнення ускладнень за умов чіткого дотриманняпоказань та протипоказань.

3. Рентгенологічне дослідження (рентгеногра-фія та КТ з контрастуванням) дозволяють визначи-ти ефективність проведеної РЧА у пацієнтів із пух-линами легень.

ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ КОНТРОЛЮЯКОСТІ В РЕНТГЕНОДІАГНОСТИЦІ ДЛЯ ОПТИ-МІЗАЦІЇ РАДІАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ ПАЦІЄНТІВ

Стадник Л.Л., Носик О.В., Шальопа О.Ю.ДУ «Інститут медичної радіології

ім. С.П. Григор’єва НАМН України», Харків

Завдання оптимізації медичного діагностичногоопромінення пацієнтів є найбільш актуальним угалузі радіаційного захисту. Для оптимізації радіа-ційної безпеки під час медичного діагностичногоопромінення розроблено методичні підходи дооцінки доз пацієнтів методом прямої та непрямоїдозиметрії, вивчено вплив параметрів роботи рен-тгенівських апаратів та умов проведення дослі-джень на формування доз пацієнтів у рентгенодіаг-ностиці.

За результатами національного анкетуваннямедичних закладів України було вивчено розподілрентгенодіагностичних досліджень. Для 10 най-більш масових рентгенографічних досліджень про-


ведено оцінку доз «стандартних» пацієнтів та вста-новлено значення національних діагностичнихрекомендованих рівнів (ДРР). У 2017 р. Державноюінспекцією ядерного регулювання України затвер-джено НПА «Загальні правила безпеки. Викорис-тання джерел іонізуючого випромінювання у меди-цині», в які включено значення національних ДРР.

На прикладі 60 обстежених рентгенівських апа-ратів вивчено вплив технічного стану апаратів і при-ймачів зображення, обраних режимів дослідженьна формування доз пацієнтів та якість діагностич-них зображень. Контроль параметрів рентгенів-ських апаратів проведено із зазначенням критеріївприйнятності обладнання та приймачів зображеннявідповідно до Керівництва ЄС № 162.

Розроблено програму контролю якості рентге-нівського обладнання для рентгенографії, флюо-роскопії, мамографії, яка включає: перелік необхід-них тестів і базового обладнання для проведенняконтролю якості, форми протоколів контролю таметоди оцінки доз пацієнтів.

Впровадження програми контролю якості вУкраїні дає можливість уніфікувати методи та умовитестування рентгенодіагностичного обладнання,забезпечити дотримання єдиних стандартів якостідіагностики незалежно від типу використовуваногообладнання, оцінити дози «стандартного» пацієнтана конкретному апараті та провести зіставлення звстановленими ДРР.

У разі перевищення національних ДРР на конк-ретному рентгенодіагностичному апараті або неви-конання тестів контролю якості за встановленимикритеріями, визначається перелік коригувальнихдій (усунення виявлених несправностей або змінарежимів досліджень) для зниження дозових наван-тажень на пацієнтів за збереження прийнятноїякості діагностичного зображення.

РЕЗУЛЬТАТИ АНКЕТУВАННЯ КАБІНЕТІВКОМП'ЮТЕРНОЇ ТОМОГРАФІЇ

ЩОДО РЕЖИМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА КОНТРО-ЛЬОВАНИХ ДОЗИМЕТРИЧНИХ ВЕЛИЧИН

Стадник Л.Л., Носик О.В. ДУ «Інститут медичної радіології


Вступ. Протягом двох останніх десятиліть удіагностичній радіології значно зросла кількістькомп’ютерно-томографічних досліджень (КТ). Цейметод приносить велику діагностичну користь,однак пов’язаний із високими променевими наван-таженнями на пацієнтів. За даними закордоннихджерел, внесок КТ у колективну ефективну дозунаселення становить до 40-60% від усіх видів рен-тгенодіагностичних досліджень.

Матеріали та методи. Інститутом медичногорадіології за допомогою Державної інспекції ядер-ного регулювання України проведено анкетуванняцентрів комп’ютерної томографії державної та при-ватної власності. Для анкетування розроблено трипитальники щодо технічних характеристик облад-нання, видів проведення КТ-досліджень та режимівїх проведення за окремими локалізаціями. Анкетибуло розповсюджено серед усіх кабінетівкомп’ютерної томографії в Україні. До аналізу пода-

но анкети більш ніж 60 кабінетів з усіх областейУкраїни, що становить близько 20% від усіх апара-тів КТ та представляє репрезентативну вибірку покраїні.

Результати. За результатами аналізу форми№ 1 визначено, що в країні 70% апаратів ком-п’ютерної томографії мають термін експлуатаціїменше ніж 10 років. Парк КТ-апаратів представленотакими виробниками: Siemens (44%), Toshiba (26%),Philips (7%), GE (3%) та інші (20%). Встановлено,що більшість КТ-апаратів належать до класу 16-зрізових – майже 50%, близько 25% апаратівмають менше ніж 16 зрізів, 17% – 64-зрізові апара-ти комп’ютерної томографії, і тільки 10% КТ маютьбільш ніж 64 зрізи. Майже 80% КТ-систем маютьопцію індикації значення дозиметричного індексукомп’ютерного томографа – CTDI та/або значеннядобутку доза-довжина сканування – DLP, однактільки 20% кабінетів підтвердили наявність дози-метричних вимірювань.

Аналіз анкети № 2 показав, що у 2017 році вУкраїні проведено близько 1,5 млн КТ-досліджень,що становить 2,8% від загальної кількості рентге-нодіагностичних досліджень. За результатамипорівняння даних анкетування за 2017 р. із данимиза 2012 р. та 2009 р., кількість КТ-досліджень зрос-ла в 1,7 та 4,0 раза відповідно.

За результатами аналізу анкети № 3 встановле-но, що значення CTDI для різних видів дослідженьстановили від 2,5 до 200,0 мГр; DLP – від 50,0 до2000,0 м Гр•см. Найбільші дози відмічено длядосліджень черевної порожнини і таза та під час про-ведення досліджень за онкологічним протоколом.

Висновки. Проведення анкетування КТ-апара-тів дозволило оцінити наявність дозиметричногосупроводу під час проведення досліджень на різнихтипах апаратів. На підставі аналізу доз пацієнтів водиницях CTDI та DLP, представлених в анкетах дляокремих видів досліджень на різних КТ-апаратах,будуть встановлені національні діагностичні реко-мендовані рівні дорослих пацієнтів.

ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГІВ ОПРОМІНЕННЯ ПРИ НЕДРІБНОКЛІТИННОМУ

РАКУ ЛЕГЕНІВСтолярова О.Ю., Палій М.І.

Вступ. Використання тривимірної конформноїпроменевої терапії (3ВКПТ) та поява методів висо-кої точності, таких як інтенсивна модульована про-менева терапія (ІМПТ) або екстракраніальна сте-реотаксична променева терапія, зумовило потребув точному визначенні клінічної маси тканин (КМТ),що опромінюються. За останні 10 років у літературінаводились дані щодо використання КТ під час пла-нування терапії недрібноклітинного раку легенів(НДКРЛ). Роботи останніх років показали, що,незважаючи на інституційні контурні протоколи,значні відмінності зберігаються під час визначеннямаси тканин, що опромінюються. Таким чином,необхідні додаткові заходи для зменшення такихрозбіжностей, і це можливо за чіткого визначеннята ідентифікації КМТ. КМТ являє собою безпосе-редню зону навколо макроскопічного об’єму пух-лини (МОП), тобто видимого раку та/або залучених


вузлів (= КМТ/П). Другим варіантом є поширеннямікроскопічної пухлини на лімфатичні вузли(=КМТ/В). Визначення КМТ/П та КМТ/В забезпечуєінший підхід, який обговорюється в літературі.

Так, визначення КМТ починається з точної іден-тифікації МОП і тому залежить від точності зобра-жень. МРТ незначно перевищує можливості КТ, завинятком парієтальних пухлин або Панкоста. КТ-сканування є основою для визначення МОП, алеможе супроводжуватись неточностями, пов’язани-ми з неправильним вибором товщини пелюстківабо ширини та рівня вікна. Сканування за допомо-гою однофотонної емісійної томографії (ОФЕКТ)може бути дуже корисним для ідентифікації мета-статичних вузлів або у випадку ателектазу, що при-водило до корекції МОП у 50% випадків.

У деяких дослідженнях показано, що традиційнедодавання 1,5-2 см до МОП для мікроскопічногорозширення (МР) невиправдане, оскільки середнєзначення МР становило лише 2,69 мм для аденокар-циноми та 1,48 мм для плоскоклітинної карциноми.

На відміну від КМТ/П, визначення КМТ/В незалежить від візуалізації пухлини або значень МР, авід оцінки поширення вузла. Поширення вузлапов’язано зі стадією пухлини, розташуванням (цен-тральним або периферичним, у нижній або серед-ній або верхній частці) та гістологією. Оскількивплив опромінення вузла на виживаність є супереч-ливим, а також збільшується ризик ушкодженнянормальних тканин, рішення про опромінення при-ймається лише у випадку високої вірогідностіпоширення вузла.

Висновки. Розбіжності при визначенні КМТ єбагатофакторними і зумовлені складністю визначен-ня МОП залежного від КМТ/П та КМТ/В. Певнийвплив має застосування хіміотерапії. Безперервнідослідження, спрямовані на покращення визначенняКМТ, будуть зосереджені на нових технологіях візуа-лізації, синтезу та розробці надійних алгоритмів, якідопоможуть у прийнятті рішень щодо лікування.

МЕТОДИКА ДЕТЕКЦІЇ СТОРОЖОВИХ ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ

В ОНКОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІСукач Г.Г., Солодянникова О.І., Саган Д.Л.,

Трацевський В.В.Національний інститут раку, Київ

Вступ. Поширеність злоякісних пухлин на лім-фатичні вуз ли відіграє важливу роль не тільки увиживанні пацієнтів, але й виборі тактики їх лікуван-ня. Точність різноманітних методів візуалізації удіагностиці метастатичних уражень лімфатичнихвузлів обмежена, і найчастіше при певних локаліза-ціях пухлин для стадіювання процесу рутинно вико-ристовується ком п’ютерна томографія. З прийнят-тям концепції сторо жових лімфатичних вузлів(СЛВ) в онкології знач но зросла роль лімфосцин-тиграфії, оскільки анатомо-фізіологічні особли-вості лімфатичної си стеми і механізми лімфогенно-го метастазування зумовили основні принципиконцепції СЛВ.

Мета роботи — дослідити за допомогою ручно-го гамма-датчика Europrobe стан сторожових лім-фатичних вузлів під час їх інтраопераційної детекції.

Матеріали та методи. Обстежено 168 хворихна меланому шкіри та 20 на рак грудної залози(РГЗ), яким проведена лімфосцинтиграфія в поєд-нанні з інтраопераційною детекцією СЛВ. Методикупроводили з використанням 99mTc-наноколу, який удозі з розрахунку 10 МБк на кг маси пацієнтки таоб’ємі 0,2-0,3 мл вводився перитуморально таінтрадермально. Наступний етап дослідження про-водили за допомогою ОФЕКТ «Е. САМ» (Seimens).Одержували ранні (20 хв) і пізні (2 год з моментувведення РФП) зображення. Через одну добу руч-ним гамма-датчиком проводили інтраопераційнудетекцію СЛВ.

Результати дослідження. Лімфосцинтиграфіябула успішною в 162 із 168 пацієнтів з меланомою,що становило 96,4%. У 6 хворих не вдалося виявитиСЛВ: у 2 мало місце виражене запалення навколопервинної пухлини, у 3 – меланома розташуваласяблизько від зони реґіонарного лімфоколектора(пахвова і пахвова ділянки), в 1 хворого — лімфос-цинтиграфія була неінформативною з невідомихпричин. Серед 162 хворих при лімфосцинтиграфії у99 (61,2%) виявлено 1 СЛВ, у 58 (35,8%) – 2 СЛВ і у 5(3,0%) хворих – 3 лімфовузли. У середньому в 1 хво-рого виявили 1,4 СЛВ. Після гістологічного дослід-ження 32 хворим встановлено IA стадію захворюван-ня, 28 – IB, 31 – IIA, 33 – IIB, 8 – IIC стадія. Мікромета-стази в СЛВ виявлено у 30 хворих, що становило18,5%. Серед них 16 (9,9%) пацієнтам встановленаIIIA стадію захворювання і 14 (8,6%) – IIIB стадія.

Під час обстеження пацієнток із РГЗ встановле-но, що у 17 із 20 візуалізовані лімфатичні вузлиаксилярного басейну на боці ураження у 2 виявленілімфатичні вузли з контрлатерального боку, у 14 па-цієнток із візуалізованими лімфатичними вузламиза результатами гістологічного дослідження СЛВбули ідентифіковані, в 11 – вони виявились метас-татично ураженими, у решти – не містили злоякіс-них пухлин.

Висновки. 1. Дослідження СЛВ за допомогоюручного гамма-датчика може використовуватисьдля оцінки шляхів метастазування, ступеня злоякіс-ного ураження лімфатичних вузлів та стадіювання ухворих на меланому і РГЗ.

2. Використання лімфосцинтиграфії в комбінаціїз гамма-детекцією і подальшою біопсією СЛВ –перспективний напрямок у розвитку органозбері-гаючих хірургічних втручань та стадіювання прираку грудної залози і меланомі шкіри.

РЕНТГЕНОЭНДОВАСКУЛЯРНАЯ ТЕХНОЛОГИЯ КАК МЕТОД ИНГИБИЦИИ

НЕОВАСКУЛЯРИЗАЦИИ МЕСТНО-РАСПРОСТРАНЕННОГО РАКА

ГРУДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ Супруненко А.А., Солодянникова О.И.,

Смоланка И.И., Досенко И.В., ЛяшенкоА.А.Национальный институт рака, Киев

Актуальность. В последнее время все ширеразрабатываются и внедряются неоадъювантныеметоды лечения больных местнораспространеннімраком грудной железы (МР РГЖ). Особенную акту-альность приобретает поиск новых методов локо-


регионального воздействия на опухоль для повы-шения эффективности лечения больных МР РГЖ.

Цель. Оптимизировать технологию лечения сцелью максимального локорегионарного воздей-ствия на МР РГЖ.

Материалы и методы Таргетная селективнаяхимиотерапия была проведена 100 больным с МРРГЖ по методу Сельдингера: 30 пациентам транс-феморальным и 70 трансаксилярным доступами.Для катетеризации афферентных артерий исполь-зовали стандартные наборы инструментов: пунк-ционная игла І9 G длиной 7 см, металлические про-водники 0,32 или 0,35 J конфигурации, инфузион-ные катетеры F–5 типа Соbra, IR-4,0-5 длиной 100-105 см, интродъюсеры 5 F. Используемые химио-препараты: цисплатин – 90 мг/м2 В/А, циклофос-фан— 600 мг/м2В/А , доксорубицин — 60 мг/м2 В/В.

Результаты и обсуждения. Выполняли селек-тивную катетеризацию: боковой грудной, внутрен-ней грудной, подлопаточной артерий в зависимос-ти от локализации опухоли для визуализацииткани опухоли и метастазов в лимфатическихузлах. Катетер устанавливали с максимальнойселективностью к таргетным сосудам опухоли.Проведена селективная инфузия химиопрепара-тов в течение 2 суток с помощью автоматическогодозатора лекарственных веществ и контрольноеангиографическое исследование таргетных сосу-дов опухоли и метастазов в регионарных лимфоуз-лах для оценки непосредственного эффектаСВАПХТ с помощью методики дигитальной суб-тракции. Описаны основные положения ангиогра-фической семиотики МР РГЖ: гипертрофия аффе-рентных сосудов опухоли и метастазов в регионар-ные лимфоузлы, наличие сети новообразованныхсосудов в очагах поражения, контрастированиеопухолевых узлов в позднюю фазу исследования,гипертрофия ствола и порядковых веток по причи-не роста новообразования и увеличения перифо-кальной инфильтрации мягких тканей, регистра-ция непосредственных ангиографических призна-ков химиотерапевтического эффекта – ингибициинеоваскуляризации.

Заключение. Использование рентгеноэндо-васкулярной технологии в комплексном леченииМР РГЖ позволяет достичь значительного клини-корентгеноморфологического эффекта, умень-шить возможность диссеминации клеток опухоливо время оперативного вмешательства, повыситьего радикализм, увеличить выживаемость пациен-тов.

РАННИЙ ЛУЧЕВОЙ ЦИСТИТ ПРИ ЛЕЧЕНИИРАКА ГЕНИТАЛИЙ

I-II СТАДИИ В ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОМПЕРИОДЕ

Сухина Е.Н., Старенький В.П., Свинаренко А.В.,Симбирева А.С., Грановская А.И.

ГУ «Институт медицинской радиологии им. С.П. Григорьева НАМН Украины», Харьков

Введение. Удельный вес лучевого методалечения при злокачественных опухолях гениталий

очень высок. Доля пациенток, больных раком теламатки I-II стадии, получающих послеоперационноеоблучение, составляет около 60%. Главной зада-чей лучевого лечения в послеоперационномпериоде является подведение к ложу опухоли ирегионарным зонам высокой дозы ионизирующегоизлучения при минимальных повреждениях нор-мальных тканей, расположенных вблизи облуча-емого очага. Лучевая терапия (ЛТ) злокачествен-ных опухолей гениталий даже с использованиемсовременных возможностей радиотерапевтиче-ской аппаратуры и дозиметрического планирова-ния приводит к развитию лучевых изменений состороны слизистой прямой кишки, мочевого пузы-ря и влагалища у 20–80% пациенток.

Цель исследования. Изучить частоту развитияи степень тяжести раннего лучевого цистита убольных раком гениталий, получающих ЛТ в после-операционном периоде.

Материалы и методы. На базе отделения луче-вой терапии ГУ «Институт медицинской радиологииим. С.П. Григорьева НАМН Украины» обследовано22 пациентки в возрасте от 44 до 81 года с диагно-зом рак тела матки и шейки матки I–II стадии (T1а-

2NхM0). I стадия диагностирована у 20 (90%) паци-енток, II – у 2 (9%) женщин. Пациентки получалипослеоперационный курс ЛТ на кобальтовом аппа-рате «РОКУС-АМ» или линейном ускорителе CLI-NAC 600 C, а также курс внутриполостной гамма-терапии (ВПГТ) на аппарате «АГАТ-В». Использо-валась методика стандартного фракционирования2 Гр 5 раз в неделю. СОД при ДЛТ составила 40-50 Гр, ВПГТ к влагалищному рубцу подводилась врежиме 3,5 Гр 3 раза в неделю, СОД на слизистуювлагалища составила 28 Гр. Оценка лучевых реак-ций проводилась по системе RTOG/EORTC.

Результаты и их обсуждение. Учитывалисьлучевые реакции, возникшие во время проведенияЛТ и по окончании курса послеоперационной ЛТ (втечение 90 дней). Так, лучевой цистит был диагно-стирован у 11 (50%) пациенток, из них у 10 (91%)обнаружены проявления цистита 1-й степени, у 1 (9%) – 2-й степени, 3-я степень токсичности ненаблюдалась. Из 11 пациенток I стадия заболева-ния была у 10 (91%), II стадия — у 1 (9%) пациентки.Ввиду большой распространенности процесса 5 па-циенток с ІБ стадией получали ВПГТ, 7 (64%) па-циенток — лечение на линейном ускорителе CLINAC-600С, 4 (36%) — на аппарате «РОКУС-АМ»,только ДЛТ получали 5 (45%) пациенток, 6 (55%)получали лечение в объеме сочетанно-лучевойтерапии (СЛТ). Следует отметить, что 2-я степеньтоксичности наблюдалась у пациентки, получавшейлечение на аппарате CLINAC-600С, в объеме СЛТ.

Выводы. Частота лучевых реакций зависит отсуммарной очаговой дозы. Частота ранней луче-вой токсичности составила 50% и представленареакциями 1-й степени. Поскольку циститы соскрытым течением отмечены у 70% пациенток доЛТ и связаны с перенесенной операцией, рекомен-довано проведение цистоскопии перед началомлучевого лечения.


ВПЛИВ ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ЛЕЙОМІОСАРКОМУ

МАТКИ I-II СТАДІЇСухіна О.М., Сухін В.С., Немальцова К.В.,

Грановська Г.І. ДУ «Інститут медичної радіології


Вступ. Лейоміосаркома (ЛМС) матки належитьдо високозлоякісних пухлин, становлячи 30% середусіх типів сарком матки. Захворювання характери-зується млявим перебігом, його прогноз залежитьвід локалізації пухлини, її розмірів і поширеності.

Мета дослідження. Оцінити вплив променевоїтерапії (ПТ) на ефективність лікування хворих налейоміосаркому матки I–II стадії (T1-2NхM0).

Матеріали та методи. В основу нашогодослідження покладено власні клінічні спостере-ження в ДУ «ІМР НАМН України» з 1994–2016 рр. за65 пацієнтками з лейоміосаркомою матки �–�� (Т1-2NхM0) стадії, вік пацієнток коливався від 28 до 76 років, медіана – 50,0 років, середній вік –(51,3±11,7) року. Усім хворим проведено компл-ексне або комбіноване лікування – операція, про-менева терапія, +\– хіміотерапія. Серед 65 хворихна ЛМС у 55 (84,6%) пацієнток встановлено I стадіюзахворювання, у 10 (15,4%) – II стадію.

Результати та їх обговорення. При I стадіїзахворювання рецидивування пухлини виявлено у19 (34,5±6,5)% із 55 пацієнток. При II стадії – у 6(60,0±1,7)% із 10 пацієнток. Залежно від стадіїзахворювання середній час до появи прогресуван-ня пухлини змінюється: при I стадії – 17,58 міс., II –10,83 міс., а медіана становила 11,00 міс. в обохвипадках. Прогресування до одного року відзначе-но у 56,3% серед усіх пацієнток із прогресуванням,до двох років – у 81,3%. Залежно від виду проведе-ного антибластомного лікування з’ясовано, щоманіфестація процесу спостерігалася в 5 (38,5%) із13 хворих у разі проведення тільки операції; у 1 з 5пацієнток (20,0%) – у разі операції та хіміотерапії;тільки в 1 з 8 пацієнток (12,5%) — у разі операції тапроменевої терапії та у 18 (46,2%) з 39 – при компл-ексного лікування, до якого входили всі три етапи.Частота локореґіонарних рецидивів при операцій-ному втручанні – у 15,4 проти 0% при комбіновано-му лікуванні з опроміненням, а частота метастазів –у 23,1 проти 12,5% відповідно. Проведення після-операційного курсу ПТ проти одного тільки хірургіч-ного втручання зменшує частоту локального реци-диву в 3,1 раза.

Висновки. Застосування післяопераційногокурсу променевої терапії зменшує частоту мані-фестації процесу при лейоміосаркомі I-II стадіїпроти тільки хірургічного втручання, особливо вразі використання внутрішньопорожнинного опро-мінення, за рахунок відсутності локальних рециди-вів та зниження віддалених метастазів.

МДКТ В ОЦІНЦІ СТАНУ КОРОНАРНИХ АРТЕРІЙ ПРИ ІШЕМІЧНІЙ ХВОРОБІ СЕРЦЯ

У ХВОРИХ ЛІТНЬОГО ВІКУТанасічук-Гажиєва Н.В., Танасічук В.С.,

Бабкіна Т.М., Шпак С.О.Національний медичний університет

імені О.О. Богомольця, КиївНаціональна медична академія післядипломної

освіти імені П.Л. Шупика, Київ

Вступ. Проблема діагностики ураження серце-во-судинної системи у хворих похилого віку посідаєзначне місце в сучасній кардіології та геронтології.

Мета. Вивчити особливості атеросклеротичнихзмін коронарних артерій (КА) у літніх пацієнтів зішемічною хворобою серця (ІХС) за допомогоюМДКТ.

Матеріали та методи. МДКТ виконано 86 хво-рим на ІХС (37 жінок, 49 чоловіків віком 37-80 ро-ків). З метою діагностики кальциноза КА за мето-дом Агатстона з визначенням кальцієвого індексу(КІ) виконували нативне КТ-сканування. МДКТ-коронарографію проводили для вивчення атеро-склеротичних і стенотичних змін КА. 62 пацієнти згемодинамічно значущими стенозами були поділе-ні на дві групи: 1-а група – особи віком <60 років(n=24) та 2-а група – хворі �60 років (n=38).Більшість у групах становили чоловіки: 23 (60,5%)та 19 (79,2%) відповідно.

Результати та обговорення. За даними натив-ної МДКТ, у хворих, старших від 60 років, середнізначення КІ були максимальними (708,2±197,2 од.)та вірогідно (р<0,001) переважали рівень показни-ка (328,5±76,35 од.) в групі хворих до 60 років. Удвох вікових групах встановлено наявність гемоди-намічно значущих стенозів передньої міжшлуноч-кової гілки лівой КА. У літніх хворих сумарна про-тяжність атеросклеротичних бляшок (АСБ) вдвічіперевищувала розміри ураження судин і становила27,42±5,42 мм та 43,29±7,89 мм відповідно, що від-биває вираженість атеросклерозу з віком і підви-щує ризик виникнення гострих коронарних подій уданих пацієнтів. Під час порівняння розподілу різ-них типів АСБ у групі до 60 років у більшості випад-ків визначалися кальциновані (75,0%) або змішаніАСБ (64,6% ), а в групі старше від 60 років – кальци-новані (81,6%) та м’які АСБ (65,8%). Відносновелика частка м’яких АСБ у 2-й групі обстеженихпояснюється тим фактом, що її становили 70%пацієнтів із супутнім ЦД, для якого є типовим наяв-ність інтенсивних процесів атерогенезу в стінці КА.

Висновки. За даними МДКТ-дослідження, ате-росклеротичні зміни КА у хворих на ІХС літнього вікусупроводжуються багатовогнищевим ураженнямКА, збільшенням вираженості коронарного кальци-нозу, наявністю гемодинамічно значущих стенозівпередньої міжшлуночкової гілки лівої КА і відноснимзбільшенням кількості м’яких АСБ. ЗастосовуванняМДКТ у діагностиці ІХС особливо доцільно середосіб літнього віку завдяки високій діагностичнійінформативності та неінвазивності цього методу тау випадках неможливості виконання селективноїкоронаровентрикулографії.


РОЛЬ МДКТ ПІД ЧАС ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРИХ НА ВІРУСНІ ПНЕВМОНІЇ

Танасічук-Гажиєва Н.В., Морозова Н.Л.,Танасічук В.С., Черкасова Л.А., Герасименко Л.Ф.

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ


Вступ. Розвиток вірусної пневмонії (ВП) усклад-нює перебіг грипу під час сезонних спалахів інфек-ції у 15-30% залежно від типу вірусу, що потребуєдетального поглибленого променевого досліджен-ня із застосуванням сучасних методів томографіч-ної візуалізації.

Мета. Визначення ролі мультидетекторноїкомп’ютерної томографії (МДКТ) для своєчасноїдіагностики ВП та її ускладнень.

Матеріал і методи. У роботу включено резуль-тати променевих досліджень 67 хворих (37 чолові-ків, 30 жінок, віком 21-74 роки) із клінічним діагно-зом «грип, ускладнений пневмонією». Рентгеногра-фію грудної клітини (РГК) виконана всім пацієнтам(100%) за стандартною методикою. МДКТ органівгрудної клітки проведено 44 (65,7%) хворим на 16-зрізовому спіральному комп’ютерному томографіBright Speed Elite (General Electric) в аксіальній про-екції з товщиною зрізу 1,25 мм із наступним засто-суванням м’якотканного та легеневого алгоритмівреконструкції зображень та побудовою мультипла-нарних реконструкцій.

Результати досліджень та їх обговорення. Заданими МДКТ визначено семіотичні ознаки запаль-ного ураження легень: ущільнення легеневоїпаренхіми за типом «матового скла» (90,8% випад-ків) в поєднанні з альвеолярною консолідацією(46,4%), що частіше спостерігалось одночасно вцентральних та периферичних ділянках легеневихполів (51,7%); переважне ураження середніх танижніх відділів легень (81%); наявність двосторон-ніх змін, одночасно в III-IV легеневих зонах (75,8%);наявність супутніх плеврального випоту (22,7%) тареґіонарної лімфаденопатії (41,8%). Найбільшукількість пневмоній діагностовано з 2-го по 5-йдень із початку захворювання на грип (59,7%)випадків. Діагностовано ускладнення ВП: емпіємаплеври — 3 (4,5%) випадки, формування абсцесулегені — 5 (7,5%). У 46 (68,6%) хворих дані РГКбули співставлень з результатами, отриманимипри МДКТ. Чутливість РГК у діагностиці пневмоніїпри порівнянні з МДКТ становить 86,1%. У шестивипадках отримані псевдонегативні результати,переважно зумовлені наявністю у хворих мало-інтенсивних інфільтративних змін паренхіми легеньта супутніх хронічних неспецифічних захворюваньлегень.

Висновки. МДКТ із високою точністю дозволяєздійснити об’єктивну верифікацію ВП на раннійстадії захворювання, визначити ознаки прогресу-вання респіраторної інфекції, поширеність інфільт-рації легеневої паренхіми, своєчасно виявити роз-виток ускладнень та оцінити динаміку патологічно-го процесу на етапах лікування.

ДИАГНОСТИКА МЕТАСТАТИЧЕСКОГО ПОРАЖЕНИЯ ЛИМФОУЗЛОВ ШЕИ

ПРИ ВЫСОКОДИФФЕРЕНЦИРОВАННОМРАКЕ ЩИТОПОДІБНОЙ ЖЕЛЕЗЫ

Урина М.А.Украинский научно-практический центр эндок-

ринной хирургии, трансплантации эндокринныхорганов и тканей, Киев

Введение. Рак щитоподібной железы являетсяобщей клинической проблемой. Эпидемиоло-гические исследования показали, что распростра-ненность пальпируемых узлов щитоподібной желе-зы составляет около 5% у женщин и 1% у мужчин.Клиническое значение узлов щитоподібной желе-зы заключается в необходимости исключить ракщитоподібной железы, который возникает в 7-15%случаев в зависимости от возраста, пола, историирадиационного облучения, семейного анамнеза идругих факторов. В течение последнего десятиле-тия зарегистрировано двукратное увеличение час-тоты рака щитоподібной железы. Среди возмож-ных причин данного явления обсуждается факторулучшения диагностики опухолевых заболеванийза счет широкого использования ультразвуковойдиагностики (УЗД), тонкоигольной пункционнойаспирационной биопсии (ТАПБ), цитологическогоисследования и методов молекулярного тестиро-вания. Дифференцированный рак щитоподібнойжелезы (папиллярный и фолликулярный варианты)включает подавляющее большинство (> 90%) всехвидов рака щитоподібной железы. При выявлениидифференцированных карцином на ранних стади-ях прогноз благоприятный до 90% случаев. ХотяУЗД является основным методом визуализациипатологии щитоподібной железы, компьютернаятомография (КТ) может быть информативна в слу-чаях обнаружения случайного узла щитоподібнойжелезы, изучении узловых метастазов щитоподіб-ной железы, предоперационной визуализации приинвазивном процессе и оценке рецидива послелечения.

Цель. На основании случаев из практики (паци-енты УНПЦЭХ,ТЭОиТ) оценить полученные резуль-таты компьютерной томографии, проанализиро-вать их, сопоставив с лабораторными изменения-ми, сформулировать основные дифференциально-диагностические критерии диагностики метаста-тического поражения лимфоузлов при различныхгистологических вариантах рака щитоподібнойжелезы.

Материалы и методы. Проанализированырезультаты исследований 57 пациентов в возрастеот 28 до 66 лет (36 женщин, 21 мужчина), которыенаходились на обследовании и лечении в центре.Пациентам была проведена КТ органов шеи с внут-ривенным контрастированием. Анализ лимфати-ческих узлов включал такие критерии: локализацияизменений (коллектор шеи), форма, размер, кон-туры, структура, денситометрические характерис-тики, состояние перинодулярных тканей.

Результаты сравнивали с данными операций игистопатологией.


Результаты исследования. В 50 (87,7%) слу-чаях были выявлены метастазы папиллярной карци-номы щитоподібной железы, в 6 (10,5%) случаях —метастазы фолликулярной карциномы. Имелместо 1 (1,7%) случай синхронных раков — папил-лярная карцинома щитоподібной железы и плос-коклеточный рак ротоглотки. Во всех случаях быловыявлено метастатическое поражение одного илинескольких типичных для карцином щитоподібнойжелезы лимфатических коллекторов шеи (III, IV, V,VI), а также поражение II коллектора в случае син-хронных раков (метастазы плоскоклеточной карци-номы ротоглотки). Измененные лимфоузлы имелиокруглую и/или овальную форму, диаметр от 3 до20 мм, четкие и ровные (в большинстве случаев)контуры, не содержали жировых ворот. Гипервас-кулярные солидные узлы определялись в 57 случа-ях (в 27 случаях структура узлов однородная, в 18случаях узлы содержали кальцинаты, в 12 случаях —кистозный компонент). В одном случае, наряду стипичными «тиреоидными» гиперваскулярнымиузлами, определялись гиповаскулярные лимфо-узлы однородной структуры, на основании чегобыло высказано предположении о наличии син-хронного рака у пациента.

Выводы. КТ является информативным мето-дом визуализации в случае метастатическогопоражения органов шеи, так как на основаниихарактерных радиологических паттернов позволя-ет предположить гистологический вариант ракащитоподібной железы, играет важную роль в пре-доперационной и послеоперационной оценке зло-качественности процесса, а также в дифференци-альной диагностике с поражениями лимфатичес-ких узлов шеи «нетиреоидного» генеза.

ПАТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ КРИШТАЛИКА У ВІДДАЛЕНОМУ ПЕРІОДІ ПІСЛЯ

РАДІАЦІЙНОГО ВПЛИВУФедірко П.А., Бабенко Т.Ф., Дорічевська Р.Ю.

Інститут радіаційної гігієни і епідеміологіїДержавної установи «Національний науковийцентр радіаційної медицини НАМН України»,

Київ

Вступ. Катастрофа на Чорнобильській АЕС, щозумовила радіаційне опромінення великої кількостілюдей, спричинила зміну уявлень про наслідкивпливу іонізуючої радіації на око.

Мета досліджень – проаналізувати особливос-ті патології кришталика у постраждалих унаслідокЧорнобильської катастрофи.

Матеріали та методи дoсліджень. Основоюданого повідомлення є інформація про стан криш-талика 11 123 учасників аварійних робіт на ЧАЕС, 5 270 евакуйованих із зони відчуження ЧАЕС і 5 297 ме-шканців контрольованих територій різного віку, атакож 14 792 осіб, які пройшли обстеження в ДУ «ННЦРМ НАМН України» за програмою для пра-цівників перетворення об’єкту «Укриття» на еколо-гічно безпечну систему. В усіх випадках обстежен-ня проводилось відповідно до уніфікованого прото-колу із застосуванням основних сучасних методівдослідження стану органа зору та зорових функцій.

Результати дослідження. Традиційно основ-ним наслідком радіаційного впливу на око вважа-лась радіаційна катаракта, яка розглядалась якдетерміністичний ефект – наслідок радіаційноговпливу в дозі понад два Гр. Ця патологія має специ-фічну клінічну картину, детально описану понад стороків тому. Однак у постчорнобильському періодітаке специфічне радіаційне ушкодження виявля-лось у осіб, що зазнали радіаційного впливу в знач-но менших дозах. Було також показано, що її латент-ний період досягає 29 років. Моделі ризику радіа-ційної катаракти в УЛНА на ЧАЕС і евакуйованихбули безпороговими.

Водночас значно більш поширеною і клінічноважливою в радіаційно опромінених популяціяхвиявилась рання інволюційна катаракта. Модельризику катаракти інволюційного типу враховувалавік обстежених, час перебування під ризиком і дозузовнішнього опромінення всього тіла; дійсно, у гру-пах осіб, що зазнали радіаційного впливу в більшихдозах, інволюційна катаракта виникала в значномолодшому віці, ніж у менш опромінених групах.

Висновок. Результати проведених післяЧорнобильської катастрофи досліджень показали,що окрім класичної радіаційної катаракти, в групахрадіаційно опромінених осіб вже у відносно моло-дому віці спостерігається значне збільшення часто-ти інволютивної патології кришталика — ранньоїінволюційної катаракти, ризик розвитку якої збіль-шується зі збільшенням дози опромінення.

US LI-RADS – СИСТЕМА УЛЬТРАЗВУКОВОГО СКРИНИНГАИ ДИНАМИЧЕСКОГО КОНТРОЛЯ

ГЕПАТОЦЕЛЛЮЛЯРНОЙ КАРЦИНОМЫФедусенко А.А.1, Дынник О.Б.2,

Жайворонок М.Н.3,Федусенко А.А. (мл.)4, Макарова Ж.Н.1

1МЦ «Доктор Лахман», Запорожье2Институт эластографии, Киев

3Медицинское научно-практическое объедине-ние «МедБуд», Киев

4КУ «Городская клиническая больница экстрен-ной и скорой медицинской помощи»,

Запорожье

Введение. Одним из коварных осложненийхронических гепатитов и цирроза печени являетсяпервичная гепатоцеллюлярная карцинома (ГЦК).По данным литературы, в европейских странахчастота встречаемости ГЦК составляет до 5% отопухолей всех локализаций. Чаще ГЦК диагности-руется случайно при проведении УЗД, МДКТ, МРТ.До недавнего времени отсутствовали системати-зированные программы скрининга, диагностики ипоследующего динамического наблюдения (followup) ГЦК. Несомненно, скрининг и дальнейшийдиагностический алгоритм ведения пациентов снеспецифическими печеночными очагами имеютважную клиническую значимость, требуя диффе-ренцированного подхода относительно отборапациентов из групп риска по ГЦК для проведениямультифазной контрастной визуализационнойдиагностики. Первая редакция клинических реко-


мендаций US LI-RADS (v2017) представленаАмериканским колледжем радиологов (ACR).

Цель рекомендаций: представить современ-ный алгоритм ультразвукового скрининга и дина-мического наблюдения пациентов группы рискаразвития ГЦК путем увеличения чувствительностинативного УЗ-метода в выявлении очагов, подо-зрительных на первичную гепатому.

Контингент обследуемых с высоким риском ГЦКвключает пациентов с циррозом печени любойэтиологии или с хроническим гепатитом В (дажепри отсутствие цирроза), пациентов с хрониче-ским гепатитом С с высокой степенью фиброзапеченочной паренхимы (F3-4 по METAVIR).

Материалы и методы. Система описания иобработки данных ультразвуковых исследованийпечени (The Ultrasound Liver Imaging Reporting AndData System, US LI-RADS) представляется собойстандартизованную систему для обработки УЗ-изо-бражений, их интерпретации, отчетности и сбораданных для скрининга или динамического наблю-дения пациентов с риском развития ГЦК. Алгоритмсистемы US LI-RADS применяется только к пациен-там с риском развития ГЦК.

US LI-RADS предполагает два типа оценочныххарактеристик: 1 — показатель качества визуали-зации печени у данного конкретного пациента; 2 — ультразвуковая категория выявленной очаго-вой патологии.

Показатель оценки качества визуализациипечени (ПОКВП) предполагает три оценочных сте-пени (A, B, C). ПОКВП отражает технические и дру-гие персональные факторы (затухание УЗ-луча,тенеобразование, индивидуальный акустическийимпеданс, объем визуализируемой печени…),которые могут повлиять на визуализацию печениили обнаружение очагов. Эта информация помога-ет сообщать ожидаемый уровень чувствительно-сти скринингового исследования для обнаруженияГЦК у каждого конкретного пациента.

УЗ-категория выявленной очаговой патологиитакже имеет три степени градации (US1-3).Категория US суммирует основные визуализа-ционные результаты и помогает определить наи-более подходящую дальнейшую диагностическуютактику.

Скрининговые или контрольные исследованиядолжны обладать высокой чувствительностью,широкой доступностью, низкой стоимостью ивысокой приемлемостью пациента.

Заключение. Проанализированы возможностискрининга и динамического ультразвуковогонаблюдения пациентов группы риска развития ГЦКв свете рекомендаций US LI-RADS. Система US LI-RADS предназначена для улучшения комму-никации, менеджмента пациентов, образования иисследований, связанных с проблемами ГЦК.Данные рекомендации являются динамичнымдокументом, который по мере накопления инфор-мации, по всей видимости, будет уточняться и рас-ширяться. US LI-RADS — стандартизованнаясистема для скрининга или динамического наблю-дения ультразвуковых исследований у пациентов сриском развития ГЦК. Исходя из принципов муль-тимодальности, она дополняет LI-RADS CT/MRI и

CEUS LI-RADS, которые являются стандартизован-ными системами для мультифазной диагностикиГЦК с контрастным усилением. Обоснована целе-сообразность введения системы US LI-RADS вповседневную практику врача-сонолога.

ЧЕРЕЗШКІРНА-ЧЕРЕЗПЕЧІНКОВА ХОЛАН-ГІОСТОМІЯ В КОМПЛЕКСНОМУ ДІАГНОСТИЧ-НО-ЛІКУВАЛЬНОМУ ПІДХОДІ ПРИ ПУХЛИНАХ

ЖОВЧНИХ ПРОТОКІВ ВОРІТ ПЕЧІНКИХоменко І.П., Палиця Р.Я., Гарматіна О.Ю.,

Цвігун Г.В., Цибенко Л.Д.Національний військово-медичний клінічний

центр «ГВКГ», Київ

Вступ. Холангіо-целюлярна карцинома (ХЦК) —первинна злоякісна пухлина, що розвивається зепітелію жовчовивідних протоків (ЖП) та виникає вбудь-якому їх відділі. З метою підготовки пацієнтівдо радикального хірургічного лікування застосову-ють черезшкірну-черезпечінкову холангіостомію(ЧЧХС).

Мета дослідження. Встановити особливості вдіагностиці пацієнтів із ХЦК воріт печінки з метоювідбору та підготовки до хірургічного лікування.

Матеріали та методи. Проведено аналіз хірур-гічного лікування 205 пацієнтів із ХЦК воріт печін-ки, яким були виконані різні методи декомпресіївнутрішньопечінкових (ВП) ЖП. Серед них чоловікистановили 42,9%, жінки – 57,1%. Середній вік хво-рих – 58,6 року. Пацієнтам виконано УЗД, УЗ-доплерофлоуметрію, МСКТ (та МСКТ-ангіогра-фію), МРТ (та МРТ-ангіографію).

Результати. Поряд із клінічними та лаборатор-ними методами виконували УЗД (n=205), щодозволяло виявляти новоутворення в проекції роз-галуження ЖП, розширення ВПЖП, наявність внут-рішньопечінкових метастазів (Mts). УЗ-доплеро-флоуметрія (n=205) визначала інвазію пухлини всудинні структури воріт печінки. Під час відбору дорадикального хірургічного лікування пацієнтамвиконували МСКТ (та МСКТ-ангіографію) (n=78) іМРТ (та МРТ-ангіографію) (n=127), встановлювалиточну локалізацію пухлини, ангіо- та біліарну анато-мію воріт печінки, інвазію пухлини в судинні струк-тури, наявність віддалених Мts. Виявлення жовчноїгіпертензії II і III типів було показанням до виконан-ня ЧЧХС. ЧЧХС виконували з діагностичною метоюта для декомпресїї ВПЖП на першому етапі хірургіч-ного лікування (ЧЧХС лівого часточкового протоку(n=54), правого долевого протоку (n=65), лівого таправого часточкових протоків (n=36), сегментарнихта секційних протоків (n=50)). Під час корекції меха-нічної жовтяниці були зареєстровані ускладнення:пошкодження внутрішньопечінкових кровоноснихсудин (гемобілія, кровотеча в черевну порожнину,формування субкапсульної гематоми) (n=2).

Висновки. ХЦК воріт печінки потребує мульти-модального підходу в діагностиці та лікуванні. ЧЧХСє одним з основних методів діагностики та лікуван-ня ХЦК з метою підготовки до операції, який дозво-ляє відбирати пацієнтів для радикального хірургіч-ного лікування та зменшити кількість виконаннянепотрібних променевих досліджень, особливо внеоперабельних випадках.


НОВЫЙ АЛГОРИТМ СТАДИРОВАНИЯ ЛИМФОМ НА ОСНОВЕ ДИФФУЗИОННО-

ВЗВЕШЕННОЙ МАГНИТНО-РЕЗОНАНСНОЙТОМОГРАФИИ

Хоружик С.А., Жаврид Э.А.Государственное учреждение

«Республиканский научно-практический центронкологии и медицинской радиологии

им. Н.Н. Александрова», Минск

Цель: разработать новый нерадиационныйалгоритм стадирования лимфом на основе магнит-но-резонансной томографии с диффузионно-взвешенным исследованием (МРТ-ДВИ) всеготела.

Материал и методы. В исследование про-спективно включены 158 пациентов (средний воз-раст — 44,9±17,3 года, 78 мужчин, 80 женщин) сморфологически верифицированной лимфомой,которым до начала лечения выполнены МРТ-ДВИ иКТ шеи, грудной, брюшной полости и таза, УЗИбрюшной полости и всех групп лимфоузлов (ЛУ),биопсия костного мозга (КМ), 15 пациентам –остеосцинтиграфия (ОСГ). МРТ выполняли на ска-нере 1,5 Тл с использованием встроенной катушкидля тела. Получали Т1-ВИ и STIR в коронарнойплоскости, FIESTA и ДВИ в трансверсальной плос-кости, время сканирования – 34–40 минут.Оценивали 17 групп ЛУ и 4 группы органов (селе-зенка, КМ, легкие, другие органы). При КТ и МРТ-ДВИ ЛУ размером более 1 см по короткой оси счи-тали пораженными. Стандарт диагностики выраба-тывали на основе данных биопсии, комплексногоанализа всех методов обследования и наблюденияв динамике.

Результаты. Лимфома Ходжкина (ЛХ) имеламесто у 68 человек, неходжкинские лимфомы(НХЛ) – у 90. Стадии заболевания: I – 6 пациентов,II – 56, III – 31, IV – 65. Согласно стандарту диагнос-тики установлено поражение 953 групп ЛУ и 128 ор-ганов, в том числе легких – у 25 человек, селезенки– у 35, КМ – у 42. Чувствительность, специфич-ность, точность КТ при диагностике поражения ЛУсоставили 89%, 100%, 96% соответственно, МРТ-ДВИ – 97%, 100%, 99%; поражения органов:КТ – 55%, 98%, 89%, МРТ-ДВИ – 80%, 98%, 95%;легких: КТ – 100%, 98%, 98%, МРТ-ДВИ – 64%,99%, 94%; селезенки: КТ – 54%, 100%, 90%, МРТ-ДВИ – 63%, 100%, 92%, УЗИ – 91%, 100%, 98%; КМ:КТ – 19%, 99%, 73%, МРТ-ДВИ – 98%, 94%, 95%,биопсии КМ – 67%, 100%, 89%. КТ верно установи-ла стадию у 120 (76%) пациентов, МРТ-ДВИ – у 145 (92%), стандартный алгоритм обследования,включающий КТ, УЗИ, биопсию КМ, ОСГ, – у 149 (94%), новый алгоритм, включающий МРТ-ДВИвсего тела, УЗИ селезенки, биопсию КМ по уста-новленным показаниям – у 155 (98%).

Выводы. Предлагаемый новый алгоритм ста-дирования лимфом на основе МРТ-ДВИ всего телапозволяет установить верную стадию у большегоколичества пациентов, чем стандартный алгоритм,при этом не подвергая пациента рентгеновскомуоблучению и снижая количество биопсий КМ на72%.

РОЛЬ УЛЬТРАЗВУКОВОЙ КОМПРЕССИОН-НОЙ ЭЛАСТОГРАФИИ В ОЦЕНКЕ РИСКА

ЗЛОКАЧЕСТВЕННОСТИ УЗЛОВ ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ

ПО ШКАЛЕ THIRADSЧирков Ю.Э.

Украинский научно-практический центр эндо-кринной хирургии, трансплантации эндокринных

органов и тканей МЗ Украины, Киев

Введение. Компрессионная эластография (КЭ)при ультразвуковом исследовании (УЗИ) щитовид-ной железы (ЩЖ) стала еще одним инструментом варсенале врача-сонолога. Наряду с другими эхог-рафическими критериями злокачественности узлаЩЖ (гипоэхогенность, солидность, нечеткий кон-тур, вертикальная ориентация, микрокальцинацияи др.), значение коэффициента жесткости (SR)играет важную роль в стратификации риска ракащитовидной железы и определении показаний кпроведению тонкоигольной аспирационной пун-кционной биопсии (ТАПБ). Остается открытым воп-рос: а какое значение SR является пороговым дляповышения риска злокачественности узла в ЩЖ?

Материалы и методы. В исследованиииспользованы данные обследования и лечения 64 пациентов (из них 50 женщин и 14 мужчин в воз-расте от 19 до 75 лет) с солидными узлами в щито-видной железе. Всем пациентам выполнено УЗИЩЖ с КЭ полуколичественным методом (расчетSR). Для оценки риска злокачественности узловиспользована шкала THIRADS. Всем пациентамвыполнена ТАПБ узлов под УЗ-контролем с цито-логическим исследованием пунктатов. Из группыпациентов с показаниями для хирургическоголечения 28 была выполнена тиреоидэктомия с цен-тральной лимфодиссекцией шеи с последующимгистологическим исследованием операционногоматериала.

Результаты и обсуждение. Во всей исследуе-мой группе пациентов узлы были классифицирова-ны как THIRADS 3 (сомнительные) или THIRADS 4а(подозрительные). Цитологически у 40 (62,5%)пациентов выявлен рак или подозрение на рак(Bethesda 5-6), у 19 (29,6%) пациентов – пролифе-рирующий макро-микрофолликулярный зоб(Bethesda 2-3-4), 5 ТАПБ (7,8%) были неинформа-тивными. В 23 случаях диагноз рака щитовиднойжелезы был подтвержден гистологически (19 слу-чаев различных форм папиллярного рака, 1 – фол-ликулярный рак и 3 случая медуллярного рака).Еще у 5 прооперированных пациентов гистологи-чески выявлены атипичные аденомы ЩЖ.Значения SR узлов ЩЖ во всей исследуемой груп-пе пациентов варьировались от 0,53 до 7,2, сред-нее значение — 2,1±0,2. В группе прооперирован-ных пациентов SR варьировался от 1,7 до 7,2,среднее значение — 2,4±0,2.

ВыводыДанные компрессионной эластографии солид-

ных узлов ЩЖ могут быть использованы как ещеодин эхографический критерий риска злокачес-твенности узла ЩЖ по шкале THIRADS.

При получении порогового значения SR висследуемом узле ЩЖ выше 2,0 пациенту можно


рекомендовать проведение ТАПБ независимо отналичия других эхографических признаков злока-чественности узла.

РАДИОЛОГИЧЕСКАЯ И ХИРУРГИЧЕСКАЯСОСУДИСТАЯ АНАТОМИЯ ПЕЧЕНИ

Чуканов А.Н., Дереш Н.В.Лечебно-диагностический центр «Омега»,

Киев

At present, liver resections are based upon the pre-cise knowledge of the natural lines of division of the

liver which define the anatomical surgery of the liver.Henri Bismuth

Вступление. Хотя многие из достижений вобласти печеночной хирургии были связаны с усо-вершенствованиями в области технологий, нельзяотрицать влияния глубоких знаний о внутреннейанатомии печени на улучшение результатов. Это взначительной степени связано с работой француз-ского хирурга и анатома Claude Couinaud (1922-2008) «The Liver: Anatomic and Surgical Studies»(1957), в отношении сегментарной анатомии пече-ни. Couinaud смог внимательно изучить внутрипе-ченочную анатомию и продемонстрировал, чтофункциональная анатомия печени основана насосудистых и билиарных структурах, а не на поверх-ностной анатомии, что делает возможной совре-менную печеночную хирургию.

Понимание печеночной анатомии значительноизменилось за последние 50 лет. Более глубокоезнание анатомии сосудов наряду с продвижениемтехнологий для интраоперационного картирова-ния, паренхиматозного пересечения, лапароско-пических методик сделали операции на печениболее безопасными и более эффективными.

Признание наличия двойного кровоснабжения изависимости печеночных опухолей от артериаль-ного кровотока сделало возможным различныеинтервенционные методы, позволяющие прово-дить направленную химиотерапию и радиоактив-ные частицы через печеночную артерию с одно-временной эмболизацией, чтобы свести к миниму-му количество опухолевого кровоснабжения вкачестве вариантов лечения различных типов опу-холей.

Сложности и нюансы анатомии печени требуютпостоянного внимания и непрерывного обученияхирургов и радиологов.

Цель: роль мультидетекторной компьютернойтомографии в изучении сосудистой анатомиипечении и ее вариантов.

Материалы и методы. МДКТ выполнялась вмедицинском центре «Омега-Киев» на компьютер-ном томографе Brilliance-64 фирмы Philips.Обязательными условиями исследования пациен-тов были: мультифазное сканирование с внутри-венным болюсным введением контрастноговещества (ультравист-370, томогексол-350) соскоростью введения 4-5 мл/с. В последующемвыполнялась обработка полученных первичныхданных на рабочих станциях Philips ExtendedBrillianceTM Workspase V4.5 с использованием при-ложения Liver segmentation, выполнялись криволи-нейные и MIP-реконструкции, 3D-моделирование.

Результаты исследований представлены ввиде КТ-изображений и 3D-моделей в конкретныхклинических случаях обследованных пациентов.

Выводы. Все методы гепатэктомии зависят отконтроля сосудистой сети притока и оттока пече-ночных вен части печени, подлежащей резекции,которая может быть сегментом, субсегментом илидолей. Остаток, оставшийся после частичной гепат-эктомии, должен быть обеспечен превосходнымпортальным венозным и артериальным питанием,беспрепятственным венозным оттоком печени. При таких обстоятельствах регенерация печениобычно бывает быстрой. Все эти практическиемоменты требуют от радиолога точного знаниявнутренней архитектуры печени, специфическогои подробного знания анатомии кровеносных сосу-дов, качественной и убедительной визуализации,которая удовлетворит потребностям предопера-ционного планирования.

ПРОМЕНЕВА ДІАГНОСТИКА УСКЛАДНЕНОГО ПЕРЕБІГУ ГОСТРИХ АБСЦЕСІВ ЛЕГЕНЬ

Чурилін Р.Ю., Вороньжев І.О., Сирота В.В.,Сергеєв Д.В.

Харківська медична академія післядипломної освіти, Харків

Вступ. Однією з актуальних проблем сучаснихпульмонології і торакальної хірургії продовжуютьзалишатись гнійно-деструктивні захворюваннялегень у зв’язку з труднощами під час встановлен-ня правильного діагнозу та лікування. Суттєве зна-чення при цьому надається питанню своєчасноїдіагностики ускладнень при тяжкому перебігу гос-трих абсцесів легень.

Метою проведеного дослідження було вста-новлення характеру й уточнення променевих ознакрізних видів ускладнень перебігу гострих абсцесівлегень.

Матеріал і методи. Нами були вивчені данірентгенологічного дослідження органів грудноїклітки (ОГК) 248 хворих на гнійно-деструктивнізахворювання легень 18-78 років. Виконувалисьрентгенографія, скопія, 54 хворим зробленакомп’ю-терна томографія (КТ) ОГК. Діагноз під-тверджений лабораторними даними і динамічнимспостереженням.

Результати. Під час аналізу даних ускладненийперебіг абсцесу легень встановлено у 121 хворого(48,8%). Найчастішим ускладненням було залучен-ня плеври – 89 (35,9%) чол., у 64 (25,8%) із нихмала місце наявність ексудативного плевриту, у 10(4%) – осумкований косто-діафрагмальний плев-рит. Одним із найтяжчих ускладнень був розвитокемпієми плеври (у 11 хв. — 4,4%). У 3 пацієнтівсформувалися легенево-плевральні нориці, яківстановлені клінічно: при кашлі відкашлюваласьрідина, яка вводилась під час промивання плев-ральної порожнини. У 4 хворих процес ускладнивсярозвитком піопневмотораксу. У 23 (9,3%) хворих уподальшому сформувалися плевро-діафрагмальніспайки, плевральні нашарування. У хворих з ослаб-леним імунітетом (24 чол. – 9,7%) у результатібронхогенного відсіву мало місце поширенняінфільтрації як у сусідні з абсцесом відділи легень,


так і (рідше) в протилежну легеню. Однією з особ-ливостей перебігу абсцесу був розвиток емфізема-тозного здуття контрлатеральної легені (26 чол. –10,5%). У 14 пацієнтів перебіг ускладнився перехо-дом у хронічний абсцес із розвитком пневмофібро-зу в навколишній легеневій тканині (5,7%). Доускладненого перебігу ми відносимо також мно-жинні абсцеси (12 чол. – 4,8%) в легенях. Нерідкомало місце поєднання ускладнень (плеврит та від-сіви тощо) у 52 (21%) хворих. Одним із нечастихускладнень гострого абсцесу була поява ателекта-зів і розвиток гангрени (по 4 хв. — 1,6%).

Висновок. Майже у половини хворих (48,8%)перебіг гострого абсцесу ускладнюється розвит-ком одного або декількох супутніх процесів, якіобтяжують перебіг і нерідко визначають результатзахворювання. Променеві методи дослідженнязалишаються провідними в діагностиці гнійно-некротичних захворювань і їх ускладнень.

КОМПЛЕКСНА ПРОМЕНЕВА ДІАГНОСТИКАНАСЛІДКІВ БРОНХОЛЕГЕНЕВОЇ ДИСПЛАЗІЇ

В ДІТЕЙ РАННЬОГО ТА ДОШКІЛЬНОГО ВІКУШаповалова В.В.1, Скорік А.Р.1,

Логвінова О.Л.2, Спузяк О.М.2

1Харківська медична академіяпіслядипломної освіти

2Харківська обласна дитяча клінічна лікарня

Вступ. Бронхолегенева дисплазія (БЛД), опи-сана спочатку Northway W. (1967) як ятрогенія углибоко недоношених дітей, які тривало перебува-ли на штучній вентиляції легень (ШВЛ), на сьогоднірозглядається як варіант хронічної обструктивноїпатології легень.

Згідно з визначенням нової робочої класифікаціїбронхолегеневих захворювань у дітей (2008), діаг-ноз БЛД встановлюється у дітей до 3-річного віку.Узагальнюючи сучасні відомості про катамнез дітейіз БЛД можна виділити такі варіанти фіналів приданому захворюванні: 1) клінічне одужання; 2) хро-нічний бронхіт; 3) інтерстиціальний пневмонітнемовлят; 4) емфізема легень; 5) облітеруючийбронхіоліт; 6) рецидивуючий обструктивний брон-хіт; 7) пневмосклероз; 8) бронхоектази.

У літературі наводяться суперечливі відомостіпро інформативність рентгенологічних критеріївдіагностики захворювання, про терміни збережен-ня і прогностичне значення променевих симптомівБЛД, їх зіставлення з анамнестичними критеріямитяжкості. До кінця не з'совані можливості та інфор-мативність спіральної комп’ютерної томографії(СКТ) органів грудної клітки при катамнестичномудослідженні хворих із БЛД.

Мета роботи: підвищення ефективності проме-невої діагностики наслідків бронхолегеневої дис-плазії у дітей раннього та дошкільного віку.

Матеріали та методи. Проаналізовано даніпроменевих методів дослідження 18 дітей із БЛД ванамнезі (11 хлопчиків, 7 дівчаток) віком від 3 до 7 років. Недоношеними народились 16 (88,9%) ізмасою тіла при народженні від 690 до 2400 г; доно-шеними — 2 (11,1%). Усі діти з народження перебу-вали на ШВЛ в середньому 24 доби (min – 5; max —38). За ступенем тяжкості БЛД діти були розподіле-

ні таким чином: легкий — 5 (27,8%) дітей; серед-ній — 9 (50,0%); важкий — 4 (22,2%).

Усім дітям виконували оглядові рентгенограмиОГК, СКТ органів грудної клітки (ОГК) та ехокардіог-рафію (ЕхоКГ).

Результати. За нашими даними діагностованотакі наслідки БЛД: рецидивуючий обструктивнийбронхіт (РОБ) — 8 (38,8% ) дітей, хронічний бронхіт(ХБ) — 4 (22,2%), облітеруючий бронхіоліт (ОБ)– 3(16,7%); клінічне одужання – 3 (16,7%).

На оглядових рентгенограмах ОГК у 15 (83,3%)дітей визначалися ознаки здуття легень, деформа-ція легеневого рисунка за рахунок пневмофіброзу,ознаки легеневої гіпертензії. У 3 (16,7%) дітей із клі-нічним одужанням на оглядових рентгенограмахОГК патологічні зміни були відсутні.

Під час аналізу СКТ ОГК у дітей із клінічним діаг-нозом ХБ та РОБ визначалося нерівномірне підви-щення прозорості в передніх відділах із втисненнямлегеневої тканини в міжреберні проміжки, потов-щення стінок субсегментарних бронхів та поодино-кі циліндричні бронхоектази, «мозаїчність» пневма-тизації на обмеженій ділянці легені.

У дітей з ОБ при СКТ ОГК визначалися «повітряніпастки», «мозаїчність» пневматизації, центриаци-нарна та парасептальна емфізема, потовщення сті-нок бронхів та циліндричні бронхоектази.

У 3 дітей із клінічним одужанням було діагносто-вано: помірне підвищення прозорості легеневоїтканини в передніх відділах та поодинокі ніжнітранспульмональні тяжі фіброзу.

Висновки. Дані рентгенографії ОГК не дозволя-ють належною мірою визначити характер патоло-гічного процесу та ступінь його поширеності. Напідставі аналізу даних літератури та власних спос-тережень ми вважаємо за доцільне використанняСКТ у діагностиці як самої БЛД, так й її наслідків.Під час ретроспективного дослідження отриманихданих визначено, що чинником хронізації бронхо-легеневого процесу є тяжкість перебігу БЛД, щопідтверджується формуванням ХБ, РОБ та ОБ.

ПРО ПРОВЕДЕННЯ МОНІТОРИНГОВИХДОСЛІДЖЕНЬ НА ОСТЕОПОРОЗ

Шармазанова О.П.1, Коваленко Ю.М.2, Бортний М.О.1, Шаповалова В.В.1, Гревцова А.Є.1

1Харківська медична академія післядипломної освіти, Харків

2Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Київ

Вступ. У людей старшого віку остеопороз –одне з найбільш поширених захворювань середосновних медико-соціальних проблем. Пошире-ність остеопорозу сягає 10% населення в різнихкраїнах Європи, така частота цієї патології вже вка-зує на актуальність і необхідність вивчення цьогозахворювання. Основну проблему в медицині ста-новлять вік-залежні остеопорози, які особливонебезпечні у дорослих своїми наслідками – пере-ломами тіл хребців, шийки стегнової, променевоїкісток тощо, які призводять до інвалідизації хворих.Аналіз частоти переломів залежно від віку показав,що у чоловіків даний показник збільшується до282,4/100 000 у віці 65-69 років. У жінок частота


переломів зростає від 540/100 000 у віці 50-54 роківдо максимального значення 1090/100 000 у віці 70-74 роки, вірогідно перевищуючи частоту перело-мів у чоловіків у всі вікові періоди (Поворознюк В.В.,2015). Однак і у дитячому віці кількість остеопенічнихстанів постійно зростає, що є несприятливим чинни-ком для розвитку остеопорозу в майбутньому.

Лікування хворих на остеопороз та його наслід-ків зазвичай тривале і не завжди ефективне, вима-гає великих матеріальних витрат. За даними літе-ратури, остеопороз простіше і «дешевше» попере-дити, ніж лікувати. Профілактика остеопорозу при-водить до зменшення ризику переломів і, як наслі-док, зменшення втрат суспільства та покращенняякості життя людей. Незважаючи на удавану про-стоту і легкість, своєчасне та об’єктивне розпізна-вання остеопорозу залишається одним із важливихзавдань сучасної променевої діагностики.

Мета повідомлення: представити можливостідіагностичних методів у моніторингу остеопорозу.

Матеріал і методи. Проведено аналіз літерату-ри за 2012-2017 рр. та повідомлень, поданих нащорічних конгресах і конференціях з діагностики талікування остеопорозу.

Результати. На сьогодні існує багато можли-востей у діагностиці остеопорозу. «Золотим стан-дартом» діагностики остеопорозу та оцінки ризикуйого ускладнень є визначення мінеральної щільнос-ті кісткової тканини (МЩКТ) за допомогою двох-енергетичної рентгенівської денситометрії (DXA).

Нині згідно з міжнародними рекомендаціямивірогідним методом оцінки 10-річного ризику пере-ломів стегнової кістки та інших основних остеопоро-тичних переломів у осіб віком понад 40 років є алго-ритм FRAX. Метод FRAX не потребує спеціальногообладнання та певної кваліфікації користувача. Усе,що необхідно, – це доступ до Інтернету для того,щоб на сайті https://www.shef.ac.uk/FRAX у режиміon-line заповнити анкету та отримати результатрозрахунку 10-річного ризику переломів. В анкетіFRAX є такі питання, на які потрібно відповіститак/ні: вік, вага, зріст, стать, наявність перелому ванамнезі, наявність перелому стегна у батьків, вра-ховується куріння, приймання глюкокортикоїдів,алкоголю від 3 одиниць і більше на добу, наявністьзахворювань, які можуть призвести до вторинногоостеопорозу, окремо, ревматоїдний артрит. Окрімтого, використовуються дані DXA-денситометріїшийки стегна або T-критерій, визначений на рефе-ренсній базі даних 20-29-річних жінок. Ті ж абсолют-ні значення використовуються і для чоловіків.Програма автоматично розраховує ризик розвиткуостеопорозу та виникнення переломів, після чоговирішується питання про необхідність проведенняпрофілактичних або лікувальних заходів.

Згідно з рекомендаціями Міжнародного това-риства з клінічної денситометрії 2015 (TheInternational Society For Clinical Densitometry, 2015),визначення МЩКТ необхідно проводити: жінкамвіком 65 років і старше; жінкам віком до 65 років занаявності чинників ризику втрати кісткової тканини(низька маса тіла; переломи в анамнезі; прийманнялікарських препаратів, які негативно впливають настан кісткової тканини; наявність захворювань, асо-ційованих із втратою кісткової тканини); жінкам у

перименопаузальному періоді з клінічними чинни-ками ризику переломів; чоловікам віком 70 років істарше; чоловікам віком до 70 років за наявностічинників ризику втрати кісткової тканини; особам,які мають низькоенергетичні переломи в анамнезі,захворювання, асоційовані з втратою кісткової тка-нини, приймання лікарських препаратів, асоційова-них із втратою кісткової тканини, тобто достатньовеликій кількості людей.

Зараз, окрім DXA, для визначення МЩКТ мож-ливо використовувати рентгенівську денситомет-рію, яка заснована на вимірах оптичної щільностістандартних цифрових рентгенограм кісток задопомогою комп'терних програм порівняно з мета-левим тест-об’єктом (результати визначаються уг/см3), яка не потребує додаткового обладнення іматеріальних затрат. У зв'язку з широким впровад-женням цифрових рентгенівських технологій, утому числі й томосинтезу, можливо обстежитиМШКТ у великої кількості населення (і дорослих, ідітей) ще на рівні первинної допомоги з урахуван-ням вищенаведених рекомендацій.

У період проведення медичної реформи ми вва-жаємо, що необхідна державна програма динаміч-ного моніторингу стану кісткової тканини населен-ня, яка б була спрямована на створення регіональ-них комп’ютерних баз даних про МЩКТ, що дозво-лить фахівцям різних профілей своєчасно розроб-ляти і проводити профілактичні і реабілітаційнізаходи з приводу остеопорозу.

Недостатня кількість робіт із цієї теми, особливов Україні, вимагає проведення подальших дослі-джень.

СТАН ДІАСТОЛІЧНОЇ ФУНКЦІЇ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА СЕРЦЯ У ХВОРИХ НА ЛІМФОМУ

ПРИ РІЗНИХ РЕЖИМАХ ХІМІОТЕРАПЕВТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ

Шевчук Л.А., Головко Т.С., Лаврик Г.В., Бакай О.О.


Вступ. У зв’язку з частим включенням у схемиПХТ антрациклінів, принциповим залишаєтьсяпитання визначення ранніх доклінічних проявів кар-діальної дисфункції.

Мета: вивчити стан діастолічної функції (ДФ)лівого шлуночка (ЛШ) до-, на парних етапах тапісля завершення ПХТ у пацієнтів із лімфомами.

Матеріали та методи. Проаналізовано данідинамічного ехокардіографічного спостереження(ЕхоКГ) 122 пацієнтів із злоякісними лімфомами —85 (69,7%) пацієнтів із ЛХ та 37 (30,3%) пацієнтів ізНХЛ, що отримували кардіотоксичні схеми ПХТ.Середній вік становив 48,3±17,9 року. За данимибазової ЕхоКГ усі обстежені були розділені на груписпостереження: 1-а – пацієнти з кардіальною пато-логією (КП) (54 (44,3%) особи), 2-а — без ознак КП,24 (19,7%) особи, 3-я – 44 (36,0%) особи з карді-альними ускладненнями, як проявами прогресіїлімфоми. Усім пацієнтам виконано трансторакаль-на ЕхоКГ під час парних етапів та після завершенняПХТ. Оцінювались параметри систолічної (СФ),діастолічної функцій (ДФ) ЛШ.


Результати. Незалежно від типу нозології,схеми ПХТ субклінічними виявились саме парамет-ри ДФ ЛШ: при ЛХ у пацієнтів із КП – пік Е, пік А,співвідношення Е/А, dt; у пацієнтів без КП — пік Е,пік А, співвідношення Е/А, IVRT; у пацієнтів із про-гресією лімфоми – dt.

При НХЛ: у пацієнтів із КП – dt; у пацієнтів без КП — пік А, співвідношення Е/А, IVRT, dt; у пацієнтівіз прогресією лімфоми – IVRT.

Висновки. Використання ФВ ЛШ в оцінці фак-тичного ураження міокарда недостатнє, оскількийого компенсаторний резерв дозволяє забезпечу-вати ударний викид ЛШ навіть за значного пору-шення функції кардіоміоцитів. Тому, погіршенняДФ серця є більш раннім відносно СФ, і у багатьохпацієнтів субклінічна ДД передує вираженому зни-женню СФ. Оцінка функціонального стану серця єнеобхідною умовою у пацієнтів, що отримують ПХТ.Це дозволить призначити оптимальну схему ПХТ,визначити ранні субклінічні ознаки кардіотоксич-ності та скоригувати подальше лікування.

ЕХОКАРДІОГРАФІЯ В ПРАКТИЧНІЙ ОНКОЛОГІЇ

Шевчук Л.А., Головко Т.С., Лаврик Г.В.,Бакай О.О.

Національний інститут раку, Київ, Україна

Застосування ехокардіографії (ЕхоКГ) в сучаснійпрактичній онкології не обмежується лише визна-ченням основних параметрів протоколу ехокар-діографічного дослідження.

Мета роботи: визначити особливості поширен-ня пухлинного процесу основної патології, володію-чи різними методиками ультразвукового дослід-ження інших органів і систем із розширенням зоногляду під час проведення ЕхоКГ.

Матеріал і методи. Проведено дослідження тапроаналізовано результати ЕхоКГ у 74 пацієнтів іззлоякісними новоутвореннями (лімфоми; новоут-ворення нирок, пухлини органів черевної порожни-ни, заочеревинного простору; злоякісні новоутво-рення жіночої репродуктивної системи (грудназалоза, органи малого таза)) віком від 21 до 78 ро-ків, що проходили лікування у клініці Національногоінституту раку. У всіх пацієнтів під час плановоїЕхоКГ з метою визначення резервних можливостейсерця перед плануванням хіміо- та оперативноголікування, були діагностовані різні ускладненняосновної патології, які були виявлені завдяки роз-ширенню зон огляду під час стандартного дослід-ження. Усім пацієнтам виконано трансторакальнуЕхоКГ за стандартною методикою. Оцінювалисьосновні параметри ехокардіографічного протоколута були доповнені додатковими ультразвуковимиметодиками під час розширення зон огляду.

Результати. У 10 (13,5%) пацієнтів із злоякіс-ними лімфомами з локалізацією процесу в межис-тінні виявлено залучення перикарда та магістраль-них судин у пухлинний конгломерат; у 12 (16,21%)пацієнтів із локалізацією процесу в лімфатичнихвузлах шиї діагностовано тромботичні маси в суди-нах різного рівня локалізації: із них у 5 (41,66%) –тромбоз внутрішніх яремних вен, у 4 (33,3%) –

тромбоз підключичних вен та вен верхньої кінцівки;у 3 (25%) – тромботичні нашарування від установкипідключичних катетерів. У 15 (20,27%) пацієнтів підчас огляду нижньої порожнистої вени (НПВ) визна-чено тромбози різного ступеня поширеності: з ниху 10 (66,6%) пацієнтів – оклюзійний тромбоз НПВ, у5 (33,3%) – тромбоз із поширенням у праве перед-сердя. У 11 (14,86%) пацієнтів діагностовано пух-линоподібні утворення порожнин серця: із них у 10 (90,9%) – міксоми різної локалізації, в 1 (9,09%) –злоякісна пухлина міокарда лівого шлуночка. У 6 (8,1%) пацієнтів визначено інфекційний ендокар-дит: з них у 4 (66,6%) – з локалізацією на аорталь-ному клапані; у 2 (33,33%) – на тристулковому кла-пані. У 18 (24,32%) хворих – різної локалізації ексу-дати: із них у 10(55,55%) – перикардити із соногра-фічними показаннями до пункції перикарда; у 6 (33,33%) – плеврити із значним та неодноріднимвмістом за типом емпієми, у 2 (11,11%) – асцит. У2 (2,07%) пацієнтів виявлено аневризматичне роз-ширення інфраренального відділу черевної аорти зознаками розшарування стінки.

Висновки: ЕхоКГ – метод, що дає можливістьоцінити функціональний стан серця протягомперіоду лікування, а також визначити поширеністьзлоякісного процесу, встановити зв’язок з основ-ним захворюванням. Результати проведених базо-вих досліджень та подальший проведений моніто-ринг надають можливість оцінити ефективністьлікування.

МДКТ У ВИЗНАЧЕННІ СТРУКТУРНИХ ЗМІН КІСТКОВОЇ

ТКАНИНИ ПРИ ГОНАРТРОЗІШпак С.О., Танасічук В.С., Телуха К.І.


Актуальність теми. Остеоартроз є найбільшпоширеним захворюванням суглобів серед насе-лення середнього та похилого віку. Згідно з данимидержавної статистичної звітності, у 2014 році поши-реність остеоартрозу в Україні становила 3140 на10 тис. населення, захворюваність — 460 на 100 тис.населення. 70-80% серед усіх діагностованихвипадків остеоартрозу припадає на ураженняколінних суглобів.

Мета роботи. Вивчити структурні зміни в колін-ному суглобі при прогресуванні остеоартрозу задопомогою МДКТ.

Матеріали та методи. Виконано МДКТ дослі-дження нижніх кінцівок із моделюванням осьовогонавантаження 38 пацієнтам, із них 31 жінка та 7 чоловіків віком від 30 до 75 років (усього проведе-но оцінку 76 колінних суглобів). На стадії постпро-цесорної обробки кожному пацієнту встановлюва-лось стадія гонартрозу згідно з класифікацієюKellgren і Lawrence. Також у кожного пацієнта вимі-рювалась щільність кісткової тканини (в одиницяхХаунсфільда) у шістьох ділянках колінного суглобата основні осьові показники.


Результати дослідження. За даними МДКТбуло діагностовано такі стадії гонартрозу: 10 колін-них суглобів – 1-а ст., 20 к.с. – 2-а ст., 21 к.с. – 3 ст.,25 к.с. – 4-а ст. Для 1-ї ст. гонартрозу середнє зна-чення щільності кісткової тканини було 250 од. HU,для 2-ї ст. – 190 од. HU, 3-ї ст. — 161 од. HU, 4-ї ст. —117 од. HU. Середнє значення відхилення центруколінного суглоба від механічної осі нижньої кінців-ки в латеральному напрямку для 1-ї ст. становило –14 мм, 2-ї ст. – 16 мм, 3-ї ст. – 21 мм, 4-ї ст. – 38 мм,у медіальному напрямку 3-ї ст. – 25 мм, 4-ї ст. – 54 мм.

Висновки. МДКТ нижніх кінцівок із моделюван-ням осьового навантаження є високоінформатив-ним методом у визначенні стадії гонартрозу,дозволяє проводити кількісну оцінку щільності кіст-кової тканини, вивчати анатомію колінних суглобівз оцінкою осьових показників. У хворих із вираже-ним гонартрозом (3-4-ї ст.) встановлено деформа-цію нижніх кінцівок та зниження щільності кістковоїтканини за рахунок дегенеративних змін.

План действий Европейского общества радиологии «EuroSafe Imaging Call For Action» разработан длявыполнения резолюции Bonn Call for Action, принятой на Международной конференции по радиационнойзащите в медицине, которая по инициативе Международного агентства по атомной энергии (МАГАТЭ) иВсемирной организации здравоохранения (ВОЗ) была проведена в октябре 2012 года в Бонне.

Он состоит из 12 пунктов, направленных на обеспечение радиационной безопасности в медицинскойрадиологии, и предполагает содействие обоснованию радиологических исследований, поддержаниелучевых нагрузок на пациента в пределах диагностических контрольных уровней на основе примененияпринципа ALARA, содействие внедрению в клиническую практику новейшего радиологического оборудо-вания, расширение прав и возможностей пациентов, а также объединения усилий с различными заинте-ресованными сторонами с целью улучшения радиационной безопасности в медицинской радиологии:http://www.eurosafeimaging.org/about/call-for-action.

С 2015 года Ассоциация радиологов Украины является другом «EuroSafe Imaging Call For Action»:

http://www.eurosafeimaging.org/friends-of-eurosafe/national-organisations

Ассоциация радиологов Украины принимает участие в мероприятиях, проводимых на Европейских кон-грессах радиологов в Вене по программе EuroSafe Imaging, и ежегодно готовит электронные постеры, вкоторых информирует коллег о своей работе по улучшению качества и безопасности радиологическихисследований:

http://www.eurosafeimaging.org/wp/wp-content/uploads/2015/03/ARU_EuroSafe2015.pdf

http://dx.doi.org/10.1594/esi2016/ESI-0022106

Исполком АРУ приглашает всех украинских радиологов к участию в программе «Euro-Safe Imaging Stars»:

http://www.eurosafeimaging.org/stars – чтобы показать свою работу по снижению лучевых нагрузок напациентов при радиологических исследованиях.

Ассоциация радиологов Украины поддерживаетплан действий Европейского Общества Радиологии

«EuroSafe Imaging Call For Action»

110

НАВЧАЛЬНИЙ КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАНкафедри радіології НМАПО імені П.Л. Шупика на 2018 рік

№п/п

Назва циклу Вид навчання Термін

Дата

початок закінчення

1.Інтерни. Радіологія.Вип. 2016 р. 2 р. н.

Інтернатура 1 міс. 04.01 31.01

2.Інтерни. Радіологія.Вип. 2017 р. 2 р. н.

Інтернатура 2 міс. 01.11 31.12

3.

«Додержання правил радіаційноїбезпеки при використанні джереліонізуючого випромінювання вмедичних закладах»

ТУ 2 тиж. 01.02 15.02

4. «Променева терапія» Спеціалізація 4 міс. 12.02 21.06

5.«Вибрані питання радіаційноїмедицини та радіаційної без-пеки»

ТУ 1,5 міс. 13.03 27.04

6. «Променева терапія» ПАЦ 1 міс. 25.04 30.05

7. «Радіаційна гігієна» ПАЦ 1 міс. 07.05 07.06

8.«Радіаційний контроль за викори-станням джерел іонізуючоговипромінювання»

ТУ 1 міс. 07.05 07.06

9.


ТУ 2 тиж. 11.06 25.06

10.

«Вибрані питання променевоїтерапії та радіонуклідної діагностики пухлин окремих локалізацій»

ТУ 1 міс. 03.09 02.10

11. «Радіонуклідна діагностика» ПАЦ 1 міс. 01.10 31.10

12. «Радіаційна гігієна» ПАЦ 1 міс. 01.10 31.10

13. «Променева терапія» ПАЦ 1 міс. 01.10 31.10

14.


ТУ 2 тиж. 10.12 24.12

Завідувач кафедри радіології професор Щербіна О.В.Завуч кафедри доцент Соколовська М.В.

Тел. (044) 483-06-05

111

Завершився ECR-2018. Ми ще багато разів дум-ками будемо повертатися до цієї події. Я не мріявпобувати у Відні. Найчастіше я згадував фразу ІлліЕренбурга: «Побачити Париж і померти». І все жтаки це здійснилося! Якось разом із друзями і коле-гами Асоціації радіологів України я вперше поїхавдо Відня на ECR. Я уявляв це місто не так. Ні, Віденьне розчарував, ні! Змінилися мої уявлення пронього. Коли говорять: «Відень!!!», — це щось ні зчим незрівнянне. Так, Відень цікавий, і це єдинемісто, яке не підлягає порівнянню. Відень поєднує всобі акуратність і неоднорідність. Тут змішалися всіепохи та стилі, але в місті не панує архітектурнийхаос. Усі враження від Відня — найяскравіші, томущо Відень — місто, в якому завжди відчуваєтьсясвято. Це почуття, ніби потрапив у чарівну казку, зякої не хочеться повертатися. Відень — романтич-ний, чарівний, привабливий. Відень розташованийна пагорбах, тому він мальовничий. Щоб долатиспуски і підйоми, побудовано багато чарівних схо-дів. Просторе місто, де у всьому відчуваєтьсянедбало-марнотратний розмах минулої імперії;неймовірно красивий, затишний історичний центр,«ув'язнений» у кільце садів і парків; витончена архі-

Мрії здійснюються – мріємо про Європейський конгрес радіологів − 2019!


тектура в світлих тонах — і в голові мимоволі почи-нають звучати вальси Штрауса, які, здається, тількитут і можна було створити, надихнувшись атмосфе-рою легкого, п'янкого міста.

І, напевно, не дивно, що така масштабна подія,як Європейський конгрес радіологів, проходить уцьому чудовому місті. Європейський конгресрадіологів — найбільш великий щорічний науково-практичний захід Європи, що об'єднує фахівців ізрадіології. Це провідна в Європі зустріч спеціалістівз медичної візуалізації. Крім можливості обмінятисядосвідом із колегами, поділитися результатаминаукових досліджень і відвідати освітні курси, тутможна також оцінити останні досягнення в радіоло-гії, побачити найсучасніше радіологічне обладнан-ня від провідних світових виробників, здатне в май-бутньому докорінно змінити підхід до комплексногообстеження пацієнтів і значно підвищити якість іточність діагностики. Ця подія давно стала динаміч-ною, що формує тенденції, які зачіпають широкеколо питань. ECR відомий як один із найбільш інно-ваційних форумів наукового співтовариства, щопроходить в унікальній обстановці, яка надихає.

І особливо важливо для мене, що все це можли-во побачити, а також взяти участь із друзями, висо-кокласними спеціалістами, з якими ось уже багатороків разом відвідуємо дивний Відень, ECR, разомрадіємо і працюємо. Разом із друзями їздимо поУкраїні, читаємо лекції, проводимо майстер-класи,беремо участь у роботі Всеукраїнської школи з без-перервної післядипломної освіти в радіології ім.проф. М.І. Спузяка, Школи цифрових технологійтощо. Без колег і друзів це було б по-іншому. Томудякую всім своїм колегам і друзям за чудову поїз-дку! Бажаю нашій чудовій компанії хороших днів,добрих новин і радісних подій. Нехай доля потішитьвас і побалує, буде щедрою на приємні подарункита несподівані милі сюрпризи. Нехай проблемилегко вирішуються, справи будуть успішними,душа посміхається, а серце невпинно радіє життю.До скорої зустрічі і нових подорожей! І до Відня –2019!

М.О. Бортний, Харків

visnik 2 13 · 1- 2( 67)/08 РАДІОЛОГІЧНИЙ ВІСНИК Редакційна...

Documents

Transcript of visnik 2 13 · 1- 2( 67)/08 РАДІОЛОГІЧНИЙ ВІСНИК Редакційна...