Test magazine

ВСЕ ПРО ОСВІТУ

cтОСуєтьСя ВСіх.цІкаВО кОжнОмУ

• Важливі нормативні документи та всі аспекти освітньої політики, думки фахових освітян і позиції батьків, наукові досягнення та проблеми наукового середовища, питання здоров’я педагогів і учнів, психологія і педагогіка – ВСе це І багаТО ІншОгО ВІднинІ зІбранО на ОднОмУ ІнфОрмацІйнОмУ реСУрСІ

• Можливість Online-передплаТи на фахОВІ Видання

• унікальна докладна база ВСІх наВчальних закладІВ України

• Найповніша новинна стрічка подій, щО СТОСУюТьСя ОСВІТньОї галУзІ

www.pedpresa.cOm

№ 1, 2012

ОСВІТНІЙ ПОРТАЛ www.PEDPRESA.com

ВАСиЛь СкуРАТІВСькиЙ Видатний український

народознаВець

БеРегиНя – ВОЛОдАРкА дОБРА І зАхиСНиця ЛюдиНи

«БЛАгОСЛОВи, мАТи, ВеСНу зАкЛикАТи»

мІНІАТюРНе миСТецТВО ПиСАНки

гОТуємОСя дО ВеЛикОдНя рецепти домашніх пасок

укРАїНСьке шкІЛьНицТВО В кАНАдІ

ВКЛАДКАМАйстер-КЛАс

ТВОРимО ПиСАНку



ПереДПЛАтний інДеКс 74058

Берегиня –володарка добра і захисниця людини.

Оберігає оселю, родинне вогнище, передусім малих дітей, від хвороб та інших злих сил.

ВСЕ ПРО ОСВІТУ

cтОСуєтьСя ВСіх.цІкаВО кОжнОмУ

• Важливі нормативні документи та всі аспекти освітньої політики, думки фахових освітян і позиції батьків, наукові досягнення та проблеми наукового середовища, питання здоров’я педагогів і учнів, психологія і педагогіка – ВСе це І багаТО ІншОгО ВІднинІ зІбранО на ОднОмУ ІнфОрмацІйнОмУ реСУрСІ

• Можливість Online-передплаТи на фахОВІ Видання

• унікальна докладна база ВСІх наВчальних закладІВ України

• Найповніша новинна стрічка подій, щО СТОСУюТьСя ОСВІТньОї галУзІ

www.pedpresa.cOm

№ 1, 2012

ОСВІТНІЙ ПОРТАЛ www.PEDPRESA.com

ВАСиЛь СкуРАТІВСькиЙ Видатний український

народознаВець

БеРегиНя – ВОЛОдАРкА дОБРА І зАхиСНиця ЛюдиНи

«БЛАгОСЛОВи, мАТи, ВеСНу зАкЛикАТи»

мІНІАТюРНе миСТецТВО ПиСАНки

гОТуємОСя дО ВеЛикОдНя рецепти домашніх пасок

укРАїНСьке шкІЛьНицТВО В кАНАдІ





ПереДПЛАтний інДеКс 74058

Дієвий простір музею Івана Гончара

Микола Пошивайло, майстер з давнього гончарського роду с. Опішня,що на Полтавщині, в оточенні вихованців

Майстер-клас з Миколою Пошивайлом

Майстер-клас з Миколою ПошивайломФото Богдана Пошивайла

Майстер-клас із писанкарства

Розпис яворівської народної іграшкиВиготовлення ляльки-мотанки

Виготовлення різдвяних янголів із соломи. Раїса Павленко зі своїми вихованцями

Народознавчий науково-методичний часопис

ПереДПлатний ІнДекс 74058

Засновано в 2002 році.До грудня 2011 року журнал називався«Берегиня».

Виходить 4 рази на рік.

Свідоцтво про державну реєстрацію:серія КВ,№ 17878-6728Р від 21.06.2011 р.

Головний реДакторлюдмила Мелько,кандидат педагогічних наук, доцент(Університет економіки і права «Крок»),м. Київ

реДакцІйна раДавалентина Бойко(Інститут педагогіки Національної академії педагогічнихнаук України),м. КиївПетро Бужиков(Миколаївський районний будинок творчості учнів), м. Миколаїволексій вертій,доктор філологічних наук, доцент, м. Сумивалерій войтович(Національний університет «Острозька академія»),м. Рівнеолена Івановська,доктор філологічних наук, професор(Інститут філології Київського національного університетуімені Тараса Шевченка),м. Київанна кисіль(Світова рада культури при Світовому Конгресі Українців), м. Торонто, КанадаЯрина скуратівська(Національна радіокомпанія України),м. Київолена Щербаньстарший науковий співробітник (Національний музей-заповідник українського гончарствав Опішному)с. Опішня, Полтавська область

ЗМІствІД реДакцІї Бережи нас, наша Берегине!.....................................................2

славетнІ українцІвасиль скуратівський..................................................................3Надія Качалка. Проступи............................................................3

витоки нашої ДуховностІ Ярослава Ткачук. Значущість мініатюрногомистецтва писанки.......................................................................8

нароДний каленДарТетяна Негрій. «Благослови, мати, весну закликати»Весняні свята і обряди.............................................................12

МІфи та леГенДи Давньої україниВалерій Войтович. Із міфологічного словника......................18Берегиня – володарка добра і захисниця людини...............18Великдень – великий день світла...........................................20

«сМачна» сторІнкаСвітлана Шпилька. Готуємося до Великодня.........................24

нашІ оБереГиОлександр Гончаренко. Верба – прадерево життя...............26

вклаДка. Майстер-клас «творимо писанку»Писанка у моїх долонях Творча майстерня Оксани Білоус..............................................2Зоя Сташук. Богиня-Берегиня і магічний світукраїнської писанки......................................................................7Технологія створення писанки....................................................9

МуЗейна скарБницЯМирослава Вертюк. Дієвий музейний простір З досвіду роботи Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара»..............................................................27нашоГо цвІту По всьоМу свІтуукраїнське шкільництво в канадіЄвгенія Петрова. Українська школа імені Василя Сарчукапри Українському православному соборі св. Володимира......32Олена Незгода. З Україною в серці.......................................34

етноПеДаГоГІкаМихайло Лековкін. Козацька республіка в школі.................36

нароДоЗнавчІ стуДІї Леся Сайковська. Гуртки декоративно-прикладного та образотворчого мистецтваДослідницька робота на заняттях...........................................39 Олена Коркішко. «Чарівний звір»Розробка заняття за мотивамитворчості Марії Приймаченко.......................................................43

етноГрафІчнІ роЗвІДкиОлена Щербань. Таїна українського глиняного горщика.........46

На с. 2 обкладинки: Берегиня.Малюнок-реконструкція В. ВойтовичаНа с. 3 обкладинки: Дієвий простір музею Івана Гончара(до статті Мирослави Вертюк на с. 27)

У наступному номерірегіональні центри народних промислів та ремеселрусалії – свято богині Ладитрадиції та сучасність: етнофестиваль для школяріввипускний вечір: сценарій шкільного святаМайстер-клас «Українська народна вишивка»

МІнІстерство освІти І науки, МолоДІ та сПорту україни

ДержавнеІнфорМацІйно-вироБниче ПІДПриєМство

виДавництво «ПеДаГоГІчна Преса»

6 6наша берегиня. – 2012. – № 2

від редакції

Бережи нас, наша Берегине!

Берегиня…Із глибини тисячоліть української культури, вона, пра-

давня слов’янська матір і охоронниця життя, в сьогоден-ні дала назву унікальному журналу. «Наша Берегиня» – науково-методичне видання, часопис явищ нашої куль-тури та етнографії, що беруть свої витоки зі старовини і дедалі більше знаходять продовження й реалізацію в житті сучасної людини.

Адже коли спостерігаєш, як із рук майстра народжу-ється Великодня писанка, або розквітають мальви на полотні чи з гончарного круга сходить ще теплий гор-щик, – серце починає бриніти струнами любові, ім’я якої – Україна!

Бабусині руки, що все життя працювали в полі й мере-жили долю на рушниках, відлунюють ніжністю рідного дому, ім’я якому – Україна!

Або коли вдивляєшся у радісні очі дитини, то бачиш у них наше майбутнє, ім’я якому – Україна...

Переконані, що майбутнє не буде оптимістичним без свого коріння, без кращих здобутків усної народної твор-чості, обрядовості, звичаєвості, пісенності, оповідаль-ності. В епоху глобалізації, коли втрачаються культурні особливості, дбаймо про своє підґрунтя, на якому зростає генетична пам'ять народу, його розум, душа і серце.

Оновлена «Наша Берегиня» продовжуватиме традиції, закладені Василем Скуратівським у науковому часописі «Берегиня», щодо висвітлення та популяризації ціннос-тей і здобутків рідної духовної та матеріальної культури.

Редакція вдячна Ярині Скуратівській, яка багато років поспіль продовжувала справу батька й була берегинею журналу. Сподіваємося й на подальшу тісну співпрацю.

Новацією стане потужна педагогічна спрямова-ність журналу. Вчителям і вихователям, педагогам-організаторам і керівникам гуртків та студій – усім причетним до виховної роботи в школі та позашкільних закладах стануть у пригоді екскурси у народну педагогі-ку та її сучасне осмислення, розповіді про традиції вихо-вання, практичні поради для батьків, тематичні розробки виховних заходів, сценарії календарно-обрядових та су-часних шкільних свят, що нині стали традиційними.

Розмаїття публікацій плануємо втілити в рубриках «На-укові етнографічні розвідки», «Славетні українці», «Етнопе-дагогіка», «Міфи та легенди давньої України», «Етноterra», «Народний календар», «Майстри та майстрині», «Музей-на скарбниця», «Народознавчі студії», «Сучасні традиції», «Майстер-клас з народознавства», «Нашого цвіту по всьо-му світу», «ЕтноПодії», «Народна аптека», «„Смачна” сто-рінка». Народознавче спрямування змісту, просвітницький характер матеріалів, науково-популярний виклад, сподіває-мося, зроблять «Нашу Берегиню» цікавою для кожного.

Шановні колеги, друзі,всі, хто любить і шанує народну культуру!

Приєднуйтеся до когорти людей, які не тільки лю-блять, шанують і зберігають наші традиції, але й переда-ють їх прийдешнім поколінням.

Редакція

Україно! В паростках надій,Із широкою, як степ душею,В думі сивій, волі молодій –

Переймаюсь долею твоєю(Василь Василашко)

Редакція журналу «Наша Берегиня» спільно з родиною Василя Скуратівського оголошує конкурс на кращу публікацію на здобуття премії імені Василя Скуратівського.

До участі в конкурсі запрошуємо науковців, народознавців-аматорів, учителів та методистів. Приймаються раніше не опубліковані різнопланові матеріали: етнографічні дослідження й розвідки, творчі

розробки занять та виховних заходів. Вимоги – змістовність, науковість, доступність викладу й відповідність ме-тодичним засадам, належне ілюстративне забезпечення. Матеріали, надіслані на конкурс, будуть надруковані на сторінках журналу протягом року.

Матеріали слід подавати в електронному вигляді та на папері. Формат має бути А4, файли оформлені у тек-стовому редакторі, шрифт – 14, інтервал – 1.5; усі поля – 20 мм. Обсяг статті разом з ілюстраціями не повинен перевищувати 12 сторінок. Паперовий примірник має бути підписаний автором, аби засвідчити достовірність наведених даних.

Автор має зазначити ім’я та прізвище, посаду, науковий ступінь чи звання, а також адресу і контактний телефон. Термін подачі матеріалів – до листопада 2012 р. Нагадуємо, що журнал виходить 4 рази на рік. Наприкінці року журі визначить переможця. Премія становить 1 000 грн. Листи з поміткою «На конкурс» просимо надсилати на адресу редакції: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, ДІВП видавництво «Педагогічна преса».Довідки за телефоном (044) 486-7960.

УВАГА – КОНКУРС!

7

Славетні українці

к оли близька тобі людина відійшла у ві-чність, починаєш усвідомлювати, що пройдені кілька десятків років спільного

життя призабулись, і в пам’яті зринають окремі фраг-менти, а не цілісна послідовна оповідь пережитого.

Спробую коротко розповісти про основне.Василь Тимофійович Скуратівський народився

в глухому поліському селі Великий Ліс, або Шев-ченкове, що на Житомирщині. Якщо про рік наро-дження можна впевнено говорити, що це 1939, то щодо дня є певні розбіжності. Справа в тім, що під час воєнного лихоліття метрики та інші документи родини згоріли, тож в 1956 році Василь вирішив зро-бити копію свідоцтва про народження. Мати казала, що день його народин був між Покровою /21.10/ і Дмитром /8.11/. Батько говорив, що син народив-ся 23.10. Коли Василь прийшов до паспортистки, то вона в свідоцтво поставила зовсім іншу дату – 25.10.

Батько – Тимофій Якович був людиною влад-ною, і відповідними методами виховував дітей. Він вимагав чесності в усіх вчинках, сповідував запо-відь «не вкради». Знаючи таку його вдачу, кол-госпне начальство у повоєнні роки доручило йому посаду комірника. Тому, коли одного разу малий Василько приніс з колгоспного поля додому кілька колосків збіжжя, батько взяв «непутьового» сина і провів через все село, б’ючи лозиною по штаненя-тах, щоб запам’ятав на все життя, що чужого брати не можна, навіть коли сам не маєш чого їсти. Цей гіркий спогад закарбувався у пам’яті на все життя.

Мати, Мотря Антонівна, рано постаріла – ба-гато непосильної праці випало на її долю, чимало

горя довелося пережити. Майже водночас помер-ло три дочки – одна в лікарні, а двох інших батько вирішив лікувати самотужки, обкладаючи холод-ним льодом; небіж, якій знаходився під її нагля-дом, одного дня покінчив життя самогубством. Та ще й крутий норов чоловіка…

Вона ніжно любила свого синочка-мізинчика, пестила його, дихала ним, але показувати свої по-чуття на людях не сміла. Такі були звичаї, таке життя.

Василь був звичайним сільським хлопчаком – розбишакуватим та «літерним», тобто допит-ливим – так казала мати. Спочатку навчався в початковій школі в своєму селі, з часом почав хо-дити в сусідню Мединівку до семирічної школи. Старші класи провчився в Обиходівській школі, яка була розташована в сусідньому районі – На-родицькому.

Школу закінчив у двадцять років, бо повоєн-ні діти починали навчання не у сім років, а тоді, коли з’являлась можливість.

Василь змалечку був привчений до сільської праці, умів столярувати (навчився від батька, який був знаним майстром), але з найбільшою втіхою косив сіно і випасав товар (худобу). Упро-довж багатьох років, коли село для нього стало місцем лише літнього відпочинку, він все одно знаходив час, щоб викосити отаву.

Будучи школярем, в третьому чи четвертому класі, на запитання вчительки: «ким хочеш стати» відповів: «письменником». Клас почав реготати. Деякі хлопці спробували його цим словом драж-

надія качалка, фітотерапевт, вдова В. Скуратівського, м. Київ

Проступи

василь скуратівськийВасиль Тимофійович Скуратівський (1939–2005) — український народозна-вець, письменник, видавець. Автор по-над 20 книжок, серед яких чільне місце посідають народознавчі твори «Береги-ня» (1987), що витримала декілька ви-дань, «Посвіт», «Погостини», «Обереги пам’яті», «Народний календар», «По-куть», «Місяцелік», «Святвечір», «Ві-нець», «Дідух», «Русалії» та ін.В. Скуратівський пропагував украї-нську традиційну культуру, був іні-ціатором започаткування уроків на-родознавства у школах, одним із організаторів фестивалів «Котилася торба» (дитячі ігри), «Коляда» (ново-річні та різдвяні традиції), «Береги-

ня» (міжнародний фестиваль фоль-клору) та ін. На громадських засадах організував та проводив багаторіч-ну фольклорно-етнографічну екс-педицію «Чумацькими шляхами». З 1992 року видавав народознавчий часопис «Берегиня».За журналістську та літературну робо-ту Василь Скуратівський нагородже-ний багатьма преміями, серед яких: «Золоте перо», премії імені М. Ост-ровського, імені П. Чубинського, «За сприяння українській культурі» (Клів-ленд, США).За матеріалами:http://uk.wikipedia.org/wiki/Скуратів-ський_Василь_Тимофійович

© Качалка Н., 2012

8 8наша берегиня. – 2012. – № 2

Славетні українцінити, та не на того напали. Зумів дати одкоша. Од-нак, вчителька української мови не надто приязно ставилася до такої ідеї хлопця, тож після першої публікацій в районній газеті при всьому класі ста-ла називати його «пісятель». Це ще один гіркий спогад, що пройшов з ним через все життя.

А тим часом Василь друкувався в районній га-зеті – писав вірші, байки, повідомлення. Писав всупереч усім – бо така випала йому доля.

Ось один із його тогочасних віршів:Там, де Тетерів повивсяСеред скель і серед нив,-Пролягло моє Полісся,Те, що серцем полюбив…

Як згадував письменник, на той час він тільки знав, що десь на Житомирщині протікає така річ-ка –Тетерів, але бачити її не бачив. Проте допо-могла поетична уява.

Василь вже не міг не писати. Він набирався досвіду, відточував думку і перо. Треба сказати, що всупереч тодішнім уявленням, хлопець не був «забитим» селюком – вільно спілкувався з пра-цівниками районної газети, у старших класах був комсоргом школи, ходив до райкому комсомо-лу, приносив односельцям книжки з бібліотеки, розповсюджував газети і, звичайно, ходив на ве-чорниці й танці. Для того, аби його прийняли до молодіжного гурту, самотужки навчився грати на гармошці; звісно, подобався дівчатам.

Закінчивши школу, шукав можливість виїха-ти з села. Отож, отримавши атестат, поїхав до Косова, що на Івано-Франківщині для того, аби вступити до художнього училища. За умовами вступу до закладу, треба було попередньо пода-ти власноруч виготовлену роботу, а оскільки у Василя нічого не було, він запропонував фігур-ку дерев’яного коня із типового шахового набору. Звичайно, його «афера» закінчилася відмовою.

Повернувшись до Народичів, почав працюва-ти у районній газеті на посаді коректора, та коли з’явилася нагода працювати справжнім кореспон-дентом в Олевській районній газеті, хлопець не вагався, – це була справжня омріяна журналісти-ка: виїзди у села, знайомства із знаними в районі людьми, журналістські розслідування. Скуратів-ський пропрацював у цій редакції три роки, але коли за вказівкою звільнили головного редакто-ра, Василь також подав заяву на звільнення, тож залишився без роботи.

Пересидівши кілька місяців у селі, вирішив по-датися до Сибіру, де вже тривалий час працюва-ли односельці. Холодом зустріла його тамтешня сторона. Разом із друзями працював на заготівлі живиці. Різні пригоди чигали на нього у північ-них краях: якось заблукав у тайзі – дивом вийшов до людей, тікав від ведмедя, тонув у повновод-ній Лені. Дивувався з місцевих звичаїв, коли

син називає матір на «ти», ще й піднімає на неї руку. Робота була важкою: вимагала багато сил та здоров’я, тому він знову вирішив шукати цікаві-шу і легшу, тож подався в Іркутськ, де працював на місцевому військовому заводі, а тим часом ску-чив за журналістикою. Незабаром дізнався про вакансію в Усть-Кутській газеті, довго не вагався і подався в один із найвіддаленіших куточків Ір-кутської області.

Здавалося, все було добре – цікава творча ро-бота, друзі; навколишня природа зачаровувала величчю, та душа вимагала іншого, не вистача-ло щебету пташок, квітучих весняних садів, те-плого ніжного сонечка, тягло додому. Кожен лист батька ятрив душу, тому Василь подав заяву на звільнення, однак з газети його не відпустити. Го-ловний редактор свою відмову аргументував так: тільки відучили тебе від українізмів, а ти тікаєш, у нас для тебе гарні перспективи. Ця невизна-ченість тривала кілька місяців. Останньою кра-плею, яка вирішила його долю, став показ фільму «Кров людськая не водиця». Через райком комсо-молу Василь таки домігся звільнення. Його пере-бування в Сибіру тривало півтора року.

Повернення додому було радісним: навколо буяла весна, відпочивала душа і тіло, знову че-кала творча праця, цього разу в Радомишлі, Наро-дичах, Житомирі, Києві, Немішаєві. Як написав Василь Тимофійович у книжці «Я сам про себе розкажу»: «Робота була нецікавою. Але вистача-ло часу займатися літературною працею – писав вірші, новели, водночас збирав поліські новели».

Хоч праця в газетах сприяла професійній май-стерності, Скуратівський відчував брак теоретич-ної підготовки, тож у 1964 році отримує диплом московської заочної школи журналістики. А у 1967 – вступає на заочне відділення факульте-ту журналістики Київського державного універ-ситету ім. Т. Г. Шевченка. Журналістська праця пов’язана з активним спілкуванням з людьми. Василь своєю м’якістю, увагою, зацікавленням приваблював співрозмовників, вони розкривали-

В. Скуратівський (праворуч) на Міжнародному фестивалі із С. Шевчуком (1988)

9наша берегиня. – 2012. – № 2


ся завдяки його тонкому вмінню вести розмову. То ж у його архіві з’являються все нові і нові записи про колективізацію, війну, партизанів, голодомор. На основі зібраних поліських легенд підготував і упорядкував збірник «Легенди По-лісся», рукопис відніс до видавництва «Молода гвардія» (на жаль, матеріали видавництво повер-нуло на доопрацювання).

В цей час Скуратівський дізнається, що в жур-налі «Народна творчість та етнографія» звіль-нилось місце редактора відділу етнографії, тож, взявши другий примірник рукопису, Василь від-ніс його головному редактору журналу О. Дею. Той уважно прочитав, похвалив, але наголосив, що оповіді занадто олітературнені і тому опублі-ковані бути не можуть, бо для їхнього журналу потрібен первісний матеріал. Натомість запропо-нував Василеві роботу у науковому журналі. З певними ваганнями, бо не мав відповідного до-свіду, Василь Тимофійович погодився на таку пропозицію. І це був початок його шляху в на-родознавстві. Робота у журналі тривала майже тридцять років…

***Як уже зазначалося, перше десятиліття жур-

налістської праці у Василя Скуратівського було пов’язане з пошуком напрямку творчого шляху. До середини 60-х років його публікації з’являються в основному у житомирських обласних виданнях, як-от «Радянська Житомирщина» та «Комсо-мольська зірка», а також районних: бородянській «Вперед», радомишльській «Зоря Полісся», олевській «Колгоспник Олевщини», малинській «Прапор Жовтня» та ін. З часом географія пу-блікацій розширюється. З’являються дописи в київських обласних газетах «Молода гвардія» та «Київська правда», миколаївській «Ленінське плем’я», оріхівській «Трудова слава». Коло ви-

світлюваних проблем досить широ-ке: від культурно-просвітницьких до історичних, від вшанування пам’яті загиблих під час війни до проблем довкілля. Окрім того, він писав і пу-блікував у періодиці вірші, новели, есе, опрацьовував зібрані на Поліссі легенди.

На той час Скуратівський вже пе-реріс рівень районного журналіста, і у 1969 році, з певними і ваганнями і острахом, переходить працювати до академічного журналу «Народна творчість та етнографія». На той час в таких інституціях працювало багато «блатники», але траплялися серед них і чужинці. Таким було нелегко: щоб за-кріпитись на роботі мусили самотуж-ки вивчати всі підводні течії та рифи.

За співробітниками Інституту мистецтвознавства фольклору та етнографії ім. Рильського, якому під-порядковувався журнал, велося постійне стеження, прослуховувалися телефонні розмови. Потрапивши в таку установу, Василь Скуратівський визначив для себе найперший орієнтир – стати професійним етнографом. Василеві Тимофійовичу як редактору відділу етнографії, окрім фахових знань, потріб-но було знати гласні і негласні заборони на певні прізвища та історичні дати, «шанувати» потрібних людей і не редагувати їхніх недолугих опусів... Він тяжко працював, набивав ґулі, сумнівався, якось з розпачу подав заяву на звільнення, але зрештою призвичаївся, навчився і полюбив цей журнал. Від-давав йому весь свій запал, їздив у відрядження по Україні, знайомився з науковцями, що працювали в регіонах, спільно з ними збирав фольклорні та етно-графічні матеріали. Поступово склалося коло дру-зів та однодумців. Всі вони, молоді науковці, горіли бажанням працювати: Степан Шевчук із Рівного, Павло Федака з Ужгорода, Архип Данилюк, Сте-пан Павлюк, Сергій Нечитайло, Василь Васьків зі Львова, Павло Арсенич з Івано-Франківська. Вони писали статті та готували дисертації, допомагали один одному чи могли, сперечались, обмінювалися фаховою літературою та бібліографіями, а Василь Тимофійович допомагав їм з публікаціями в журна-лі, як старший за віком давав поради і настанови.

Павло Федака ознайомив Скуратівського з визначними пам’ятками матеріальної культури Закарпаття, завдяки цим мандрівкам у республі-канській пресі з’явилися публікації про водяний млин, про єдиний в Європі музей сплаву (нині його вже не існує), про географічний центр Євро-пи, про закарпатських буйволів та інше.

Степан Шевчук зорганізував поїздки на Рів-ненщину, де були зафіксовані раритетні обряди «водіння куста» та поховальні обряди (плачі).

Зустріч В. Скуратівського з українськими співачками (2002)

10 10наша берегиня. – 2012. – № 2


Під час поїздок був організований сільський фольклорний колектив «Берегиня», в поліській глушині було відкрито талант народної майстри-ні, співачки Уляни Кот, вишивальниці Марійки Шевчук.

Хлопці зі Львівщині та Івано-Франківщини по-сприяли накопиченню матеріалів, які в подаль-шому стали темами досліджень Скуратівського.

Перші публікації з проблем народної тради-ційної культури у дослідника з’являються у 1969 році (газета «Вперед» № 24, «Комсомольська зір-ка»). В журналі «Народна творчість та етногра-фія» В. Скуратівський опублікував у 1970 році першу статтю під назвою «Копище – попіл і руш-ник» про спалене під час війни село на Поліс-сі. В цьому ж році з’являється його публікація під псевдонімом Василь Древлянський, яким він і надалі послуговуватиметься, зокрема і в журналі «Берегиня». Всього за час роботи у журналі (1970 – 1990) Василем Тимофійовичем було опубліко-вано 41 матеріал. При цьому використовувалось до семи псевдонімів.

Василь Скуратівський був національно сві-домою людиною, що на той час таврувалося як «націоналізм», але при цьому особливо не афі-шував своїх поглядів і ніколи не ліз на рожен: обережно ставився до публічних акцій протесту чи заборонених зібрань, однак діставав і читав за-боронену на той час літературу. Скажімо, потра-пивши на роботу до журналу, він перестав ходити до пам’ятника Шевченкові на 22 травня, знаючи, що всіх, хто побуває в цей час там, у КДБ ві-зьмуть на облік. Однак обережність не допомо-гла, Скуратівський все одно потрапив у лещата

органів. Сталося це так. Коли працював в Радомишльській райгазеті, організував літе-ратурний гурток «Світанок», серед його членів був і поет-початківець, учень місцевої школи В. Овсієнко, котрий після закінчення школи по-ступив в КДУ і до гуртка ходити перестав. Шляхи Ва-силів розійшлись, та через кілька років вони випадково зустрілись в електричці, роз-говорились, вийшли в тамбур покурити і там обмінялися нелегальними матеріалами. Опісля ще зустрічалися кіль-ка разів. Все це відбувалося спонтанно, дружби як такої між ними не було. Одного разу, повернувшись із від-

рядження, Василь Тимофійо-вич дізнався, що знайомого

заарештували та інкримінують йому статтю про розповсюдження забороненої літератури. Скура-тівський відчув, що це знайомство йому таке про-сто не минеться, і ось у липні 1973 року прямо з редакції його забрали в КДБ, де ретельно про-вели допит, тримаючи кілька годин. Відпустили з «сірого будинку» з підпискою про невиїзд. Од-разу після цього він прийшов до мене на роботу, викликав на вулицю, і хоча я ще не знала, що трапилося, але за його виглядом, поведінкою, мо-вою зрозуміла, що відбулася неординарна подія. Зазвичай стриманий, спокійний чоловік тепер нервував, переді мною сиділа опустивши голову людина, що ледь могла говорити, руки тремтіли, припалюючи одну за одною цигарки. Про допит Скуратівський потім напише так: «У невеличкій кімнатці на Володимирській на мене вже чекав капітан. Незвідь звідки долинали журливі, що брали за серце, вкраїнські пісні (я подумав: чи не навмисна ця радіотрансляція, щоб у такий спосіб розм’якшити мене?) Слідчий ставив заздалегідь приготовлені біографічні запитання: коли наро-дився, де працюю, за яких обставин познайомився з Овсієнком, що давав йому читати і які матеріа-ли отримував. Я, звісна річ, від більшості питань ухилявся, в тому числі заперечив і про переданий мюнхенський «пасквіль». Якщо б зізнався, то до-велося б називати Слабошпицького, який запро-понував його мені. Відтак, я прийняв буферний удар на себе. І, вочевидь, помилився. Невдовзі саме цей факт став причиною подальшого актив-ного терору кадебешників на мою персону».

Коли пройшли перші емоції, стали вирішува-ти, як бути далі. Василь сказав, що вдома в селі є

Родина Скуратівських:Надія Качалка, Василь Тимофійович та донька Ярина (1990)



крамольний матеріал і його треба десь подіти. Що робити з підпискою про невиїзд? Вирішуємо, що терміново, незважаючи ні на що треба їхати в село. І єдиною вагомою причиною може бути одружен-ня. У п’ятницю, взявши продуктів, ми вирушили електричкою на Житомирщину. Спочатку заїха-ли в село Скурати Малинського району, де разом із сім’єю жила його старша сестра Олька (так всі її звали). Її чоловік, В. Шпакович, вислухавши нас, пішов до сільради, щоб домовитись про реє-страцію шлюбу. Але там не виявилося необхідних бланків, тож ми не зволікаючи пішли до сусідньо-го села Мединівки, Коростенського району. Там нам сказали, що за законом треба було б почекати місяць, але як виняток, реєстрацію шлюбу прове-дуть наступного тижня. З тим ми і повернулися до родинного Василевого села Великий Ліс. Поки ми з його матір’ю готували вечерю, Василь з бать-ком ховали папери. Приїхавши наступного тижня, почули від батька неприємну новину: приїздили представники районної служби безпеки. Ходили по селу, розпитували людей, до батьків не захо-дили, але батько, Тиміш Якович, так налякався, що після їхнього від’їзду тишком знищив все, що було заховано. Василь цим дуже засмутився, та не було чого робити – знищеного не повернеш.

Проблема з КДБ ускладнювалася тим, що у Ва-силя Скуратівського не було прописки. В ті часи кожен мусив мати адресу постійного проживання. Влаштовуючись на роботу в журнал, Скуратівський мав тимчасову прописку, яка на 1973 рік була не-дійсна, тому причини для арешту були. Після офі-ційної реєстрації шлюбу він одразу ж здав папери на прописку, але в Печерському РВД м. Києва не давали дозвіл на неї, казали, що наш шлюб фіктив-ний. І лише після народження доньки Василеві по-ставили печатку про місце проживання.

Той, 1973 рік був дуже напруженим, але Василь Тимофійович, незважаючи ні на що, продовжував працювати: писав статті, опрацьовував архівні ма-теріали. Дома він завів багато папок, як з окремих тем, так і по регіонах України. В них зберігалася систематизована інформація по кожній області або фаховій темі. Була наявна географічна карта області, а також історичні, географічні дані, ха-рактерні народні промисли, пам’ятки архітектури та мистецтва.

Робота у журналі спричинилася до того, що Ва-силь захопився науковою роботою: збирав мате-ріали щодо традиційного народного рибальства і бджільництва. Ці напрямки ще ніким тоді не були опрацьовані. По рибальству він мав унікального інформатора – Луку Івановича Книгу, спадкового рибалку, котрий у пам’яті тримав імена родичів з часів війни за Очаків і до нинішніх днів.

Бджільництво Василь Скуратівський опанував завдяки батькові, котрий мав власну пасіку. По певних роздумах він вибрав останній напрямок. Упродовж майже 10 років напрацьовував мате-ріал з цієї теми, було укладено величезну карто-теку, складено словник народних назв та термінів з бджільництва, зафіксовано та описано релікто-вий бортницький промисел, що й донині існує на Рівненщині, класифіковано типи вуликів, зібрана рецептура медових напоїв та виробів з меду. До 1980 року матеріал для дисертації був готовий і навіть знайдено наукового керівника аж у Білору-сі – тому, що в країні фахівців етнографів з цього напрямку не було.

Публікації з цієї теми з’являлись в багатьох українських виданнях, кілька з них було над-руковано у журналі «НТЕ»: (1975) «Засновник вітчизняної школи пасічників», (1977) «Воско-бійництво та шляхи його розвитку», (1978) «Роз-виток пасічництва на Україні (основні форми еволюції вуликів)» та 1980 «Традиційні форми пасічницьких будівель і комплексів на Україні». Здавалося б, все йде до захисту, та на одному із засідань редколегії тодішній редактор, говорячи про недоліки роботи редакції, висловився так, що Скуратівський «засолодив журнал». Цього було досить, щоб покласти край науковій кар’єрі. За-ховавши монографію у шухляду столу до кра-щих часів, Василь Тимофійович, не покладаючи рук, продовжує працювати. У журналах «Украї-на», «Пам’ятки України», «Соціалістична куль-тура», «Наука і суспільство» в газетах «Молодь України», «Сільські вісті», «Літературна Украї-на», «Культура і життя» та інших з’являються пу-блікації про Миклухо-Маклая та Україну, Де ля Фліза, про традиції та звичаї українців.

(Далі буде)

Василь Скуратівський та Левко Лук’яненко (2002)

12 12

витоки нашої духовноСті

Ярослава ткачук, генеральний директор Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського, член Національної спілки народних майстрів України, Кавалер ордену княгині Ольги III ступеню, заслужений працівник культури України, Івано-Франківська область

Значущість мініатюрного мистецтва писанки

У традиційній українській культурі є певні види мистецтва, що стали не тільки її сим-волічними стрижнями, а й неповторними і

самобутніми ознаками національної ідентичності. До таких належить писанкарство. У писанці вмістився увесь духовний космос і генетичний ланцюжок пра-давньої людської пам’яті. Початок його треба шука-ти в історичних глибинах первісного суспільства, де формувалися наша ментальність, символи езотерич-них звуків, рухів та письма.

Це джерело й досі живить народну культуру та на-повнює її зміст пафосом сакральності. Невипадково традиція впродовж багатьох віків зобов’язує нас ре-тельно готуватися до приходу весни, до пробуджен-ня Землиці-Матері, до повернення з Вирію птахів, що асоціювалися в людській свідомості з небесними посланцями від самого Бога – ясного, життєдайного Сонечка. Весна пробуджувала світ, дарувала тепло, любов і народження. Тому наші предки складали по-дяку величному Сонцю: піснями, танцями і гаївками прославляли воскресіння природи, її відродження й розквіт, фарбували в яскраві кольори та розписували кодами-знаками пташині яйця – символ зародження нового життя... Всі ці ритуальні дії чинили задля по-дяки і задобрення природних сил, та для досягнен-ня абсолюту власної духовності. Згодом символіка архаїчного язичного орнаменту доповнилася христи-янським змістом і зазвучала молитвою-проханням і Гімном Творцю.

Багата обрядова традиція Пасхальних свят збе-реглася донині, особливо у підготовчому циклі, де нині важливе місце займає виготовлення писанок. Ще за язичництва фарбовані та розписані пташині яйця вважали оберегами. А таку їх здатність посилювали бджолиний віск, вогонь та вода, які були і залишаються основними й необ-хідними компонентами творення писанки. Загадкові візерунки відображали уявлен-ня наших пращурів про першооснову світу, його багатогранність, красу, а також його не-видимі добрі та злі сили. Розписували яйця знаками, що вказували на небесні світила, їх взаємозв’язок із земним, явним світом, та не-видимим світом духів.

З плином часу значення більшості симво-лів забулося, а з ними втратили правильне ідейно-смислове прочитання і багато образ-них текстів. Проте завдяки щорічному ритуа-лу з виготовлення писанок збереглась абетка знаків. Сьогодні ми трактуємо це письмо як

традиційний орнамент, у якому народна пам’ять до-несла до наших днів значення, хоч і не багатьох, сим-волів, що були надзвичайно важливими для людини впродовж багатьох віків. Тому напередодні Велико-дня ми запасаємося писанками з різними візерунка-ми, а отже і різного призначення. У Великодньому кошику їм відводиться чільне місце, а після освячен-ня протягом цілого року писанки зберігають у хаті на видноті – «аж до нових».

На Гуцульщині, зокрема в селах Верховинського району, щорічно на Великдень нанизували одну, цьо-горіч освячену (опісля видуту) писанку, на шнурочок до минулорічних. Такі писанкові вервечки підвішува-ли під образи або попід стелю. Так за багато років на цьому барвистому ланцюжку назбирувалося десятки писанок. Їх наділяли магічними властивостями. Про-тягом віків цей ритуал утрадиційнено й збережено. Часто в гуцульських оселях під хатніми образами, почергово з освяченими писанками підвішували й кукурудзу (шулюки) – один з найпопулярніших зер-нових продуктів у горян – на добрий урожай.

Великим гріхом вважалося викидати рештки дав-ніх писанок. Потовченою шкаралупою з освяченої писанки, приміром, лікували пропасницю. Також підживлювали зорану для веснування землю, а більш подрібнену – домішували в годівлю худобі, частіше курам, аби краще неслися. У віруваннях гуцулів шка-ралупа з писанок та освячених яєць мала ритуальне застосування.

Подекуди на Гуцульщині ще й досі зберігся пра-давній звичай кидати шкаралупу з освячених яєць і писанок у води гірських рік, що «понесуть їх аж за море, до таємничих Рахманів», яких гуцули вша-

© Ткачук Я., 2012

Музей писанкового розпису в м. Коломиї –єдина в світі установа, створена спеціально для збереження

й експонування писанок (Івано-Франківська область)



новують на Рахманський Великдень. З огляду на маловідомість цього архаїчного звичаю, подаємо де-тальний опис Рахманського Великодня, зробленого в 1863 році одним з перших дослідників Гуцульщини Софроном Витвицьким (1819 – 1879) у праці «Істо-ричний нарис про гуцулів» [1]:

«Рахманський Великдень гуцули відзначають з пошаною. Випадає він посередині між Великоднем та Зеленими Святами, а в церковних книгах зветься Преполовлєніє Празника. Той цілий день гуцули по-стять, а їдять аж увечері. Це з намірів, аби Бог беріг їхню худобу від укусів гадів чи іншої наглої смерті. Після заходу сонця, коли на небосхилі з’явилася ве-чірня зоря, сходиться до хати уся гуцулова родина. Господиня дає одне варене яйце і кладе на столі лише одну паску, збережену спеціально до цього дня від Великодня. Власне, якщо родина багата, то на Ве-ликдень святять три паски, одну з яких з’їдають на Великдень, а другу в Провідну неділю, а третю бере-жуть на Рахманський Великдень. Бідніші до цього дня зберігають хоч шматочок свяченої паски. Трима-ючи подане яйце у руці, господар дому стає посеред хати і мовить: «Ходіть діти, будем ся всі сим яйцем ділити нині». На ці слова хтось із домашніх відказує: «Та як же ми всі одним яйцем зможем ся ділити»? Тоді отець урочисто рече: «Ой коли могли ся в сей Великдень дванайцять Рахманів одним яйцем поді-лити, то бізівно (певно) і для нас одного стане». Те повідомивши, поважно оббирає з яйця шкаралупу і складає її на столі, а саме яйце ділить на стільки частин, скільки є у хаті душ та ще й одну. Наділивши всіх, дає найменшій дитині і той шматочок, що зали-шився. Це свято, пройняте патріархальністю, пере-йшло нам від наших давніх предків. Ми тепер ділимо одне яйце на багатьох не з бідності, а з традиції, коре-ні якої загубилися в давнині. Після розподілу яйця господар збирає шкаралупу і разом з дітьми йде на берег річки, де кидає її на воду, при цьому примовля-ючи: «яйце не зайде до Рахманина, але шкаралупа за-йде, зайде бізівно». Потім усі знову вертають до хати і споживають паску і пісну вечерю. Ким був той Рах-

манин, сказати важко, але це слово у гуцулів означає ідеал пишності і злагідного життя».

На відміну від яєчних шкаралупок, що призначалися для міфічних героїв, Рахманів, на Закарпатті жінки на-низували шкаралупи на розгалужену лозину і встром-ляли її в землю серед грядок, «бо червак та й горобці не їстимуть городовину». Ще й тепер у закарпатських селах, що межують з Бойківщиною та Гуцульщиною можна побачити ці магічні яєчні «деревця». Такі самі обереги характерні і для покутян, господарська діяль-ність яких пов’язана із землеробством.

З давніх-давен людина прагнула пізнати таємни-чий світ і намагалася дати пояснення невідомому. Їх знаходимо в казках, легендах і міфах багатьох на-родів світу. І скрізь яйце є джерелом життя, сим-волом сонця та вічності. Про це свідчать і знаки на писанках, і кольорова гама, а також звичаї та обряди, пов’язані з їх використанням. Так, для краси і при-вабливості, молоді гуцулки клали на ніч у горнятко з водою найкращі писанки, а потім тією водою вмива-лися... А ще писанкарки знали і вміли виписувати на курячих яйцях такі символи, що в посушливі пори року «заманювали» дощі, «припиняли» пожежі, сприяли в дорозі мандрівникам, примножували ро-їння бджіл і збільшували медозбір, охороняли поля від градобою й щедро обдаровували урожаєм. Кра-шанками на свято Юрія гладили домашню худобу – від голови до хвоста – аби була здоровою, гладкою і продуктивною у своєму призначенні.

Гуцули ніколи (!) не забували про померлих ро-дичів. Кожної Вербної (Шуткової) неділі відносили на могилки предків гілочки освяченої верби, а на Великодні свята завжди несли померлим родичам на цвинтар писанку. (У горах поширеною є традиція – класти писаночку у труну померлої дитини).

Сучасна авторська писанка

Символи Великодня

14 14наша берегиня. – 2012. – № 2


Від першого року життя і аж до одруження об-даровувала писанками своїх похресників «нанашка» – хресна мама. Проте хрещений батько – ніколи, за нього це робила його дружина, сестра або мама. На-родження і життя завжди асоціювалося з Жінкою – Богинею – Матір’ю. Тому не чоловічою справою було писання писанок, а тільки жінок-матерів, (магічна роль яких збереглася також в обрядах весільних він-коплетінь: у них беруть участь тільки жінки-матері, доля яких склалася щасливо).

На Великодні Свята оздоблені символами-обере-гами писанки дарували здебільшого біля церкви – і не тільки похресникам. Дівчата готували найкращу писанку для коханого. Господарі обмінювались пи-санками на знак поваги. Освячені писанки господині приховували для відвернення лиха (хвороби, ворож-би, грому, граду, вогню та наводнення). Такою самою магічною функцією були наділені і крашанки.

На великих просторах України і повсюдно за її межами, де компактно проживають українці, писанка вже традиційно вважається символом національної культури. Її шанують як невід’ємну частину націо-нального надбання, як рідну мову. Свідченням цьо-го є єдиний у світі пам’ятник українській писанці в канадському Веґревілі, 75 відсотків населення якого становлять українці. А ще в Коломиї є єдиний у світі Музей писанки, в якому зібрано експонати не тільки з усіх (!) регіонів України, а й з багатьох країн світу. Українська колекція налічує понад 6 000 писанок.

Працюючи над символікою писанкової мінітю-аристики, науковці виявили понад сотню рисунків, серед яких «богиня-берегиня», «сонце», «зірка», «спіраль», «безконечник», «княгиня», «зерно», «ко-лосся», «грабельки», «дубовий лист», «коні», «оле-ні», «риби», «дерево», «птахи», «триріг» тощо. Їхні зображення знаходимо також на камені, дереві, мета-лі, шкірі та полотні. Однак такого багатства компо-зиційних варіантів, якими вирізняється українська писанка, немає в жодному з інших видів народної творчості.

Землеробська культура Центральної і Східної України залишила в писанковому письмі символи землеробства та своїх небесних покровителів. Вони велично й монументально розташовані на сферичній поверхні яйця, виписані з глибокою змістовністю і широким, наче степова пісня, звучанням символіч-ного змісту. А ось гуцульські писанки дрібно помере-жені геометричним орнаментом невгамовної ритміки гірського середовища. Але і там, і тут візерункові ком-позиції складено із символів Сонця, Води та Землі. Саме в цьому виявляється однокорінність та єдність світосприйняття українців, їх ставлення до таких фі-лософських категорій, як Всесвіт, Життя, Смерть.

Експозиція Музею писанкового розпису налічує більш як 6 тис. писанок

Ретроспектива писанкарства


витоки нашої духовноСтіІз символом щасливого життя, довголіття

й добробуту в наших предків асоціювалося дерево, що приваб лювало таємницею власної життєвої сили (на зиму вмирало й оживало навесні). Наші предки поклонялись деревам як богам. Його зображення зустрічаємо на вишиваних рушниках, різьблених сволоках, гончарних виробах і народному одязі. Тому не випадково на гуцульських писанках часто зображено дерева. Їх розміщують по обидві сторони яйця в оточенні коників, оленів і пта-шок над гіллям. На писанках Слобожанщини дерева символізують листочки й галузки. До цього часу Дерево життя (весільне деревце) широко використовується в українській тра-диційній весільній обрядовості.

Неповторність звичаїв і обрядів різних на-родів світу, а також орнаментику, оригінальні техніки виконання простежуємо завдяки му-зейній колекції декоративних яєць з Китаю, Пакис-тану, Індії, Шрі-Ланки, Єгипту, Алжиру та Ізраїлю. Чимало аналогій знаходимо між писанками україн-ських лемків, словаків, білорусів, поляків і лужан. Особливістю воскового рельєфного розпису виріз-няються писанки румунів. Дротяним переплетенням вкриті писанки зі Словаччини й Угорщини. Мальо-ванки з цих країн, а також Моравські писанки пе-регукуються подібністю рослинної орнаментики з «косичатими» писанками Закарпаття, що засвідчує багатовікове співіснування цих близьких за геогра-фічним розташуванням народів.

Зібрання унікальної та цінної колекції писанок стало можливим завдяки методу консервації яйця. Дослідників писанки як одного з найархаїчніших і глибокозмістовних видів народного мисте цтва за-вжди хвилювала проблема збереження, оскільки з кожною втратою автентичної писанки зникали й безцінні орнаменти. Тому створенню Музею писан-ки передувала копітка й тривала робота з пошуків ефективного методу зберігання яйця. Упродовж 15 років було випробувано десятки різноманітних спо-собів, технік і матеріалів, які гарантовано забезпечи-ли б збереження писанок. У 1971 році, коломийські музейники – Любомир Кречковський і Марійка Бо-ледзюк – винайшли власний спосіб консервації та реставрації яйця. Відтоді розпочалася системна робо-та над формуванням колекції й опрацюванням кон-цепції майбутнього музею. Труднощі були пов’язані не тільки з тим, що це мав бути музей без аналогів. Найбільше на заваді ставала радянська ідеологія, що трактувала писанку винятково як атрибут христи-янської культури, тобто Церкви. А це, звісно, тавру-вало саму суть музею як «опіуму для народу»… Щоб не дратувати партійних бюрократів і досягнути мети, музейна концепція акцентувалася на мистецькому аспекті писанкових розписів, не охоплюючи їх духо-вного та символічного значень.

У 1987 році, в недіючій тоді коломийській церкві Благовіщення (пам’ятка дерев’яної архітектури ХVI ст.) відкрили Музей писанкового розпису. Ця подія стала поштовхом до відродження писанкарства в ба-гатьох регіонах нашої країни, водночас пожвавила науково-дослідницьку роботу з вивчення традицій-ної української писанки. Призабутим мистецтвом

зацікавилися широкі кола громадськості і преса. По-чали з’являтися публікації, створювалися гуртки, школи писанкарства.

Відкриття писанкового музею підтримали відомі ді-ячі культури, етнографи та науковці, серед яких Іван Гончар, Ераст Біняшевський, Василь Скуратівський та інші. На відкритті музею В. Скуратівський зокре-ма сказав: «Якби наш народ не створив нічого іншого, крім писанок, то і цього було б досить, аби зайняти по-чесне місце в пантеоні цивілізованих націй». Але після трьох років функціонування, музей опинився у склад-них умовах – без власного приміщення й під загрозою закриття. І тільки за тринадцять літ, у 2000-му, в цен-тральній частині Коломиї, перша письмова згадка про яку датована 1241 роком, звели спеціальну будівлю для музею. Сьогодні – це одна з найвідоміших та най-оригінальніших в Україні споруд, яку відвідують сотні тисяч туристів. У великому, 13-метровому яйці, оздо-бленому гуцульським писанковим орнаментом, під купольним склепінням небесних світил розмістилися маленькі обереги великого і неоціненного духовного змісту. Канонічна мова їх давнього письма спонукає до роздумів, пошуків і сподівань.

«Якби наш народ не створив нічого іншого, крім писанок, то і цього було б досить, аби зайняти почесне місце в пантеоні цивілізованих націй».

В. Скуратівський

Твори писанкового розпису

16 16

народний календар

«Весна! Це свято оновлення і пробудження природи. Увесь довколишній світ оживає і зодяга-ється у зелень. Усе живе радіє весні» [7].

Колись, бувало, як тільки зійде сніг і землю пригріє сонце, діти вибігали на околицю села з ви-печеними з тіста жайворонками і кликали весну – сонце:

Вийди, вийди, сонечко, на дідове полечко, На бабине зіллячко,на наше подвір'ячко. На весняні квіточки, на маленькі діточки, Там вони граються, тебе дожидаються.

Закликання весни – стародавній звичай слов'ян. У народній уяві весна – молода, вродлива дівчина, дуже багата паняночка. І тому люди сподівалися від неї щедрих дарів і запрошували, закликали її піснями:

Ой весно, весно, Що ж ти нам принесла? Принеси нам в хату радості багато. В комору – достатки, на поле – дозвілля, Зелен-розмарину – на моє весілля.

Веснянки – стародавні обрядові пісні. Веснян-ки чи гаївки співали, а краще сказати «водили» ді-вчата. Яскраві хороводи можна було побачити по-близу річки, в гаю або в лісі, а з прийняттям нашим народом християнства – біля церкви.

Веснянки характеризують наше далеке минуле, нашу первісну культуру. Гаївками шанували сон-це, подателя життя, і небо, воду, вогонь. Відганяли лихі сили, чарували магічними діями та співом і високий урожай, і приплід худоби, і частий «дрі-бен – дощик»:

Іди, іди, дощику,Зварю тобі борщику в полив'янім горщику!Іди, іди, дощику:Цебром, відром, дійницею над нашою пашницею! Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику.

Веснянки виконували лише весною, але в різних місцевостях України у різний час: де відтоді, як

вперше закує зозуля, де від Явдохи-плющихи (14 березня).

Зародилися веснянки в глибоку давнину, коли наші пращури початок року пов'язували з прихо-дом весни. Вони вважали, що пробудження приро-ди мало започаткувати й новий життєвий цикл.

Хліборобський рік розпочинався в березні, в пору весняного рівнодення, коли Сонце перехо-дить з південної півкулі у північну і пробуджує природу від зимового сну.

Але спочатку треба було гарно «відгуляти» про-води зими.

Масляна (Масниця, Колодій) – давньослов'янське свято на честь пробудження природи.

Масляна – веселе, багатоденне народне свято, що складалося з трьох частин: зустрічний понеді-лок, широкий четвер і прощальна неділя. Україн-ці цього тижня каталися на конях, ходили в гості. Основною обрядовою стравою Масляної були ва-реники з сиром. Їх вживали з маслом чи сметаною протягом тижня. Закінчувалася Масляна спалю-ванням опудала Зими.

За різноманітними обрядами та забавами швид-ко минав останній день Масляної, тому казали: «Масляна, Масляна, яка ж ти мала», а ще: «Не за-вжди котові Масниця».

Масляну відзначають за тиждень перед Вели-ким постом.

За християнською традицією останній день Масляної називають Сиропусною, або Прощеною неділею. Цього дня і ми з вами маємо «просити прощення за гріхи чи кривди» – у рідних, друзів і знайомих.

БеРезеНьБерезень – особливий місяць. Він, як мовить-

ся в народі, й усміхнеться, і заплаче, і ошкіриться крутим норовом: «Часом снігом сіє, часом сонцем гріє». Але весна вже своє бере, тому інша народна приказка стверджує: «В березні кожух і без ґудзи-ків теплий».

З весною пов'язували надії на врожай і пильну-

тетяна неГрІй, автор і ведуча телевізійної програми «Народний календар», заслужена артистка України, м. Київ

Весняні свята і обряди

«Благослови, мати, весну закликати»

Благослови, мати, весну закликати,Весну закликати, зиму проводжати.

(Веснянка)

© Негрій Т., 2012


народний календарвали, якою буде погода, щоб прогнозувати весну і літо: «Якщо сніг тане раптово і вода збігає швидко – буде мокре літо».

У березні посилення вітру віщує потепління й рясні опади: вітер уночі – вода вдень. Якщо береза опушиться раніше за клена – літо буде сухе, а піз-ніше – дощове. Ранній приліт жайворонків і граків – на теплу весну.

Отже, «прийшла Євдокія – селянинові надія». 14 березня – Преподобномучениці Євдокії,

або, як кажуть: «Явдохи-плющихи».У деяких місцевостях Святу Євдокію називали

Весновкою, бо за народним повір’ям, ця свята жін-ка «завідувала у Бога весною». До неї ставилися з великою повагою – адже вважалося, що у Святої Євдокії зберігаються ключі від весняних вод, які так потрібні для майбутнього врожаю.

З цим днем пов’язували справжній прихід вес-ни, бо «Явдоха виходить із плугом» і спостерігали: якщо «Євдокія красна, то й весна красна». «Увесь день погожий – усе літо пригоже».

Вважалося, що цього дня прокидається від зи-мової сплячки бабак, «виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення». А ще – цього дня поверта-ються з вирію ластівки. І якщо хтось уперше поба-чив ластівку, одразу брав грудочку землі та кидав їй услід, приказуючи: «На тобі, ластівко, на гніздо, а людям на добро!». Люди вірять, що «ластівка на своїх крилах нам весну з вирію несе». «Ластівки вилітають – погоду обіцяють», – кажуть у народі.

Прихильне ставлення нашого народу до ластів-ки виявляється в прислів’ях приказках. «Як лас-тівка з ластовенятами», – кажуть про люблячу ма-тір. Про лагідну і приємну мову дівчини говорять: «Як ластівка щебече».

22 березня за православним церковним кален-дарем – Сорок мучеників Севастійських.

Вірили, що з цього дня розпочинається справ-жня весна, бо «Сорок птахів прилітають, весну приносять», а ще: «Сорока іменинниця і кладе в своє гніздо сорок прутиків». Господині пекли цьо-го дня сорок кренделів з медом у формі пташок і роздавали дітям – «щоб птиця водилася, щоб гуси неслися, щоб яйця не псувалися і щоб гусенята плодилися».

Діти, взявши печиво, вибігали за село і влашто-вували цікаві забави – «заклички птахів»:

Пташок викликаю з теплого краю!Летіть соловейки на нашу земельку!Спішіть ластівоньки пасти корівоньки!

А хлопці, побачивши в небі диких гусей, кида-ли їм услід соломинки з побажанням: «Гуси, гуси, нате вам на гніздо, а нам на тепло!».

На Обретіння «птиця обертається до свого гніз-да» і «весну з вирію приносить». А в день Сорока Святих «має розпочатися справжня весна, бо со-

рок птахів прилітають». Але межею, коли тепло має остаточно перебо-

роти холод, вважається день Теплого Олекси, або свято Преподобного Олексія, чоловіка Божого, яке припадає на 30 березня.

«На Олекси кидай сани – готуй воза», – кажуть у народі. «На Олекси з гір вода, зі ставу риба». Пасічники вже виставляли вулики на пасіку, при-казуючи: «Нуте, ви, бджоли, готуйтеся: прийшла пора – йдіть та не лінуйтеся. Приносьте густі меди, рівні воски та часті рої – Господеві Богові на офі-ру, а мені, хазяїнові, на пожиток».

Перед Теплим Олексою вилітають з вирію жу-равлі. Щоб птахи оселялися в селі, діти, побачив-ши журавлиний ключ, кидали долі червоного по-яса, приспівуючи:

«Веселик, веселик колесом,Перев'яжи дорогу червоним поясом».

Кажуть, що птахи, зробивши кілька кругів, далі не полетять. В Україні здавна вірили: хто перший побачить журавлів і покличе їх веселиками, у того рік буде веселим і щасливим.

Ластівку, жайворонка, журавля всі хлібороб-ські народи вважають правдивими провісниками весни, священними птахами. Руйнувати їх гнізда – великий гріх. Цим птахам народ присвятив най-більше пісень.

А ми з вами заспіваємо веснянку «Подоляноч-ка», яку ви добре знаєте. Але не всім відомо, що цей хоровод – колишня містерія, молитва пробу-дження весни, закликання тепла і дощу, воскресін-ня природи:

Десь тут була Подоляночка,Десь тут була молодесенька,Тут вона сіла, тут вона впала,До землі припала,Сім літ не вмивалась, бо води не мала.

Так співають дівчата, кружляючи навколо По-доляночки, і цей хоровод символізує сонце. А По-доляночка – це Земля, Весна, яка спала під глибо-кими снігами. Дівчата ж своїм співом пробуджують її після зимового сну, «викликають Весну і гаряче Сонце»:

Ой устань, устань, Подоляночко,Ой устань, устань, молодесенька,Вмий своє личко, личко біленьке,Біжи до Дунаю, бери молоденьку,Бери ту, що з краю.

КВітеНьЯк би березень не «ошкірювався крутим норо-

вом», все одно наставала пора другого місяця вес-ни. Якщо березень весну, наче наречену, лишень приводить у гості, то квітень зустрічає її як повно-правну господиню: луки, гаї зодягаються у зелень, з’являються перші весняні квіточки.

У народі кажуть: «Квітень – полудень весни». «У квітні ластівка день починає, а соловей кінчає».

18 18наша берегиня. – 2012. – № 2

народний календар«Квітневий день рік годує». Селяни пильнували, якою буде погода, бо «Теплий квітень, мокрий май – буде в полі урожай, у стодолі буде рай». А ще: «Посієш вчасно, то вродить рясно», отже, роз-пустився дуб – пора сіяти горох, закумкали жаби – можна садити кукурудзу.

У квітні ясні ночі закінчуються приморозками, а ранковий туман віщує сонячну погоду. «Ні хо-лодніший од березня, ні тепліший од травня кві-тень не буває», – так вважають.

7 квітня за православним церковним календа-рем – велике християнське свято Благовіщення Пресвятої Діви Марії.

Читаємо в Євангелії від Луки: «У Галілейське місто Назарет, у дім Іосифа до Святої Діви Ма-рії, посланий був Архангел Гавриїл. Ввійшовши до Діви Марії, він промовив: «Радій, благодатная, Господь із Тобою! Ти благословенна між жонами!» Вона ж стривожилась цим словом і почала розду-мувати, що б означало те привітання. Ангел про-мовив до неї: «Не бійся, Маріє, – бо в Бога благо-дать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина народиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Ве-ликий, і Сином Всевишнього званий…».

Благовіщення – велике православне свято на честь повідомлення Діві Марії «благої вісті» Ар-хангелом Гавриїлом, а також значуще весняне свято. Селяни з особливою повагою ставляться до нього, адже «Бог у цей день благословляє всі рос-лини». Тому гріх братися за будь-яку роботу. По-бутує повір’я, що навіть птиця не в’є гнізда цього дня. А зозуля тому не має свого гнізда й підкидає яйця в чуже, бо «колись на свято вила гніздо і Бог їй за це відібрав пам’ять».

Благовіщення – це свято землі. Від Введення (4 грудня) до Благовіщення «земля відпочиває і сили набирається». Після Благовіщення можна працю-вати коло землі, бо « Бог землю благословляє».

Благовіщення – важлива віха землеробсько-го календаря українців. «На Благовіщення весна зиму остаточно переборола», а тому уважно спо-стерігали: яка погода на Благовіщення, така й на Великдень.

У деяких місцевостях України є звичай на Благовіщення виводити «худобу на сонце: і кота, і пса», щоб привітати початок весни. Випускають птицю: «Щоб співали на волі, Бога прославляли та просили щастя тому, хто їх випускав».

З Благовіщенням пов’язаний ще один обряд – «Вдовин плуг» – сільські громади вирішували, коли і хто оброблятиме ниви вдовам і сиротам. Адже здавна в Україні заведено першу весняну оранку починати в тих родинах, де не було госпо-даря.

А дівчата вірили, «як знайдеш пролісок на Бла-говіщення – на щастя». А по обіді, коло церкви ви-водили весняний хоровод «Кривий танець»:

А в кривого танцю, (2)Та не виведем кінця. Треба його та виводити, (2)Кінець йому тай находити.Ой травко-муравко, (2)Ой чому ж ти не весела?Мене гуси не щипали, (2)А дівоньки потоптали.

Ця багатозначна веснянка символізує світо-глядні уявлення наших далеких пращурів: і рух Сонця на небі, і зміну дня і ночі, і безкінечне життя у Всесвіті. Тут космічні образи і філософічні – все тече без упину в безкінечному кривому танці.

8 квітня – день славного входу Ісуса до Єруса-лима, і ми святкуємо Вербну неділю.

Це свято не має сталої дати, бо залежить від Світлого Христового Воскресіння. Отже, остання неділя Великого посту названа Вербною.

Від перших століть церква вшановує пам’ять славного входу Ісуса до Єрусалима в останню не-ділю Великого посту. Читаємо в Євангелії: «Хрис-тос в’їхав до Єрусалима верхи на ослі і Його зу-стрічало багато народу. Люди з пальмовим віттям вітали Ісуса Христа за шість днів до хресної Його смерті».

У євреїв і римлян пальмова гілка була симво-лом перемоги. У слов’ян її замінила верба. Вва-жають, що «найскоріше сповіщає прихід весни – верба». Може, тому верба й здобула таку шану. А, може, тому, що вказує на воду: «де верба – там вода, де вода – там верба», – стверджує прикме-та. Крім того, ця рослина як чудовий природній фільтр очищає воду. У давнину вербами обсаджу-вали криниці, щоб захистити від лихих сил.

Верба – сакральне дерево українців – завжди відігравало важливу ритуально-обрядову роль у житті нашого народу і стало символом у христи-янстві.

У Вербну неділю гілочки верби освячують у церкві, прикріпивши до них свічку. А повернув-шись додому, легенько шмагають освяченими гі-лочками всіх членів сім’ї і худобу, примовляючи:

Не я б’ю, верба б’є:За тиждень Великдень!Будь великий, як верба,А здоровий, як вода,А багатий, як земля!

Верба в різних символах і образах широко оспі-вана в українських народних піснях. Її порівню-ють і поєднують з дівчиною, з її думами – мріями, красою, тугою за милим. А веснянка «Вербовая до-щечка» сповнена вірою в чарівний місточок кохан-ня – від берега юності до берега родинного щастя.

Вербовая дощечка, дощечкаБіля мого мостечка, мостечка.На все поле леліє, леліє,Звідки милий приїде, приїде.


народний календарЗвідки милий приїде, приїде,Що Насточці привезе, привезе?Червонії чоботи, чоботи,Для ліпшої роботи, роботи.

Після Вербної неділі настає Страстний тиж-день, який ще називають Великим. Кожен день тижня також має цю назву і відповідає Євангель-ській історії Ісуса Христа, починаючи з Його входу до Єрусалима.

У народі Страстний тиждень ще називають Бі-лим або Чистим, адже в цей час очищають «вогнем і водою» хату, господарство перед Великоднем.

У понеділок господиня білила хату, мила столи і лави, господар прибирав стайні і хліви. У вівто-рок завершали роботу попередніх днів. У середу – все, що було в хаті, мусило бути випране і ви-прасуване.

До Чистого (Страстного) четверга господарі вже закінчували з важкою роботою в полі й хаті, бо казали, що «з четверга свята надходять».

Від давніх-давен вважалося, що Чистий четвер – день весняного очищення. Одним з головних об-рядів цього дня було вмивання й обливання. Воду для омовіння обов’язково треба брати до сходу сонця. За повір’ям, у Чистий четвер «до схід сонця ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці». А хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровим протягом всього року. Після купан-ня воду зі свого купелю виливали на перехрестя й промовляли: «Господи Ісусе Христе! Перехрес-на дорого! Дай, Боже, здоров’я в ручки, в ніжки і в живіт трішки». Ранком цього дня люди оминали перехресні дороги – «щоб хвороба не вчепилася» [1].

У Великий четвер згадується «Таємна вечеря», яку напередодні розп’яття здійснив Ісус Христос зі своїми учнями. Цього дня під час Вечірньої служби читаються дванадцять Євангельських уривків, що розповідають про страждання Ісуса Христа. Люди, повертаючись з церкви, намагаються донести до-дому Страстну свічку, яка горіла під час читання «Страстей». Вважається, що Страстна свічка має величезну захисну силу.

У Велику п’ятницю замовкають дзвони. На бо-гослужінні в церкві згадується погребіння Ісуса Христа. Особливо урочисто виноситься плащани-ця з вівтаря – для поклоніння віруючих. У хатах говорять тихо, не можна лаятися. Не дозволяється шити, прясти – тільки пекти паски.

Велика субота – останній день Великого посту. Вечірня служба в церкві вже належить Пасхальній неділі. А господарі цього дня готують все для освя-чення: паски, писанки, крашанки, ковбасу, шинку. До пізньої ночі клопочуться господині, готуючись до Великодня.

Великодня ніч – свята й чарівна, коли в добрих людей здійснюються всі бажання, бо щастя ходить.

Адже Христос Воскрес! І тому, хто не спить, по-силає здоров’я і силу. Цієї ночі сплять тільки малі діти й хворі люди.

Усю ніч перед Великим днем горить Вогонь – Світло. Вогні Великодньої ночі розкладали хлопці на горбку чи біля річки, а лампадки та свічки запа-лювали у церкві. Лихі сили цієї пори неспроможні заподіяти зла, бо очисний вогонь просвічує зустріч чарівної ночі з Великим днем і сяє своєю загравою на всю околицю: то здіймається великим полум’ям догори, то розсипається навколо іскрами.

…З церкви, що в «різнобарвному живому люд-ському вінку», лунає читання «Діянія Апостолів». Сотні свічок палають над пасками і кошиками зі свяченим. Безсонна ніч, але всі бадьорі, в душі кожної людини панує спокій. Та ось нічна тиша порушується співом. Це урочисто виходить з церк-ви процесія з плащаницею і хоругвами на чолі зі священником. На якусь мить все замовкло… Та враз почулося могутнє: «Христос Воскрес!». І цей людський «різнобарвний вінок» навколо церкви ожив, зрадів, загомонів. Приєднавшись до Велич-ного походу, вони тричі обходять церкву під спів переможного: «Воскресіння Твоє, Христе – Спасе, Ангели співають на небі!».

Після довгого мовчання заграли Великодні дзвони і весь світ почув, що Христос Воскрес! [3].

Великдень – так називають свято Пасхи Хрис-тової – одне з найзначніших християнських свят на честь Воскресіння Господа нашого Ісуса Хрис-та.

Читаємо у Євангелії від Луки: «Господь наш Ісус Христос, як повідали пророки і Сам Спаси-тель, Воскрес третього дня по смерті Своїй. З су-боти на неділю, рано-вранці стався великий земле-трус і Ангел Божий зійшов з неба, і відкотив камінь від входу до гробниці, і сів на ньому.

По завершенні цього великого чуда, коли було ще темно, жінки – мироносиці прийшли до гробу з наготованими пахощами, щоб намастити тіло Іс-уса. І побачили вони, що камінь від гробниці від-валений був.

Та, ввійшовши, вони не знайшли тіла Госпо-да Ісу са. І коли стояли збентежені, до печери два мужі в одежах блискучих з’явились і сказали до них: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо Воскрес!».

Свято Воскресіння Господнього – рухоме, тобто не має сталої дати. Справа в тому, що відзначають його за астрономічним циклом: першої неділі піс-ля весняного повного місяця, в один із 35-ти днів – від 4 квітня до 8 травня.

Цього року Світле Хритове Воскресіння – 15 квітня. На 40-й день після Світлої Неді-лі святкується Вознесіння Господнє, на 50-й – П’ятидесятниця.

Великдень – це приклад поєднання нашої ста-

20 20наша берегиня. – 2012. – № 2

народний календарродавньої культури з християнською. Дуже поши-рений серед народу звичай – благословення їжі на Великдень. Освячення пасхальної їжі відбувається урочисто, після святої Літургії у церковному дво-рі.

У давнину паску святив господар. Повернув-шись з церкви зі свяченим, він обходив своє гос-подарство, заходив до худоби і в клуню до бджіл. «Христос Воскрес!»,– голосно вітається господар і заходить до хати. – «Воістину Воскрес!»,– відпо-відають рідні.

Якщо в хаті була дівчина на виданні, клали їй паску на голову й казали: «Абись у людей була така велична, як паска пшенична!». Перед тим як сісти за стіл, господиня наливала в миску холодної води, клала туди три крашанки й вся родина вми-валася. Після обкурювання хати пахучим зіллям, після спільної молитви урочисто всі сідають за стіл і розговляються.

Загалом Великдень – родинне свято. Але ран-ком першого святкового дня малі хлопчики ходи-ли христувати і в кожній хаті отримували писанку чи крашанку.

Звичай виготовляти писанки й крашанки з’явився в Україні ще в дохристиянські часи. У ХІХ столітті при розкопках Кривушанської моги-ли було знайдено глиняні яйця, із зображеними на них трикутниками, колами, спіралями –символа-ми стародавніх вірувань.

І кольори, в які розфарбовують писанки і кра-шанки, теж символічні: червоний – це радість жит-тя, любов і присвячується сонцю; жовтий – місяць і зорі, а в господарстві – урожай; блакитний – Небо, здоров’я; зелений – весна, воскресіння природи.

Як виникла писанка? Існує така легенда: «Була сувора зима. Птиці не встигли вилетіти у вирій і замерзали. Люди шанували птиць і позабирали всіх, відігріли у себе в хатах. А як пригріло сонце – птиці вилетіли з хат і полетіли у вирій. А повер-таючись з вирію принесли всім весну та писанки. Відтоді й стали люди писати писанки».

Наші пращури вірили, що писанка захищає людину від усього злого, приносить добро, щастя, здоров’я. Крашанка має таке саме значення у ве-ликодніх святкуваннях, як і писанка. Крашанка – яйце, пофарбоване в один колір, без узорів. Важко сказати, писанка старша чи крашанка. Поза сум-нівом лише те, що писанка і крашанка – це шана сонцю, символ життя, а в християнстві – символ нашого спасіння через Ісуса Христа. А звичай ви-готовляти їх є невід’ємною частиною Великодніх свят.

Важливим елементом Великодніх свят були і юнацькі, парубочі, дівочі та дитячі ігри. Парубочі – бити лупака, харлай, довгої лози – це змагання у спритності та силі. Дівочі – шум, кострубонька, кривий танець, вербовая дощечка – демонстрували

вміння співати й танцювати. Недарма великодні ігрища вважалися ярмарками наречених. А діти залюбки бавились у цокання – биття яєць.

На Львівщині хлопці грають у «Купсу». Писан-ку кладуть на якесь підвищення – камінь чи гор-бок – і ходять навколо, співаючи:

Ходить Купса по риночку, та й купує писаночку.Куп си, куп си, уродливий,Куп си, куп си, чорнобривий,Куп си, куп си – будеш мати,Що дівчині дарувати.

А самі водночас пильно стежать, щоб хтось з них не вхопив цю писанку. Але знаходиться від-важний, хапає писанку і виривається з кола. Потім хтось кладе другу писанку і гра триває.

На Великдень «сонце грає» – так вважають у народі. Тому перед сходом сонця відкривали ві-конниці й усували все, що могло б не пропустити до хати чародійного проміння великоднього сон-ця, що приносить у дім щастя і здоров’я.

Свято Воскресіння Христового приходить на-весні, коли оновлюється природа і радість охо-плює всіх. Отже, не забувайте, що не можна обра-жати людей, треба любити природу: не кривдити тварин, не нищити дерев – бо все це дар Божий. І Великдень – це свято радості для всіх.

тРАВеНьКожен місяць знаменний по-своєму, але остан-

ній місяць весни особливий: довколишній світ не-мовби святкує свою молодість буйним цвітінням трав і пташиним багатоголоссям. Віддавна казали: «Дожити б до маю, тоді вже сама природа подбає». А ще: «Буває май – під кущем рай, а буває май – коневі сіна дай, а сам на піч утікай», «Сухий і те-плий май – скупий буде врожай», «Май холодний – не будеш голодний: рік буде хлібородний», «Як у травні дощ на дворі, то восени хліб у коморі», «Травневий дощ, як з грибами дощ».

6 травня – день Великомученика Юрія Пере-можця.

А «Юрій на поріг весну приволік», – кажуть у народі.

У народі вірили, що святий Юрій відмикає зо-лотими сонячними ключами Райську браму й ви-пускає на Землю Весну – розкриває Небо на дощ, на росу. Тому роса цього дня має цілющу силу: «Травнева роса краща од вівса».

Святого Юрія вважали за покровителя диких звірів і за охоронця свійських тварин. Цього дня виганяли худобу на «Юрову росу». А також вважа-ли, що «Юрій з водою, а Микола з травою».

22 травня – день перенесення мощей Святителя і чудотворця Миколая з Мір Лікійських у Бар.

Це сталося в 1087 році. Після того, як варвари захопили місто Міри і спустошили його, одному пресвітеру уві сні Святий Миколай заповів пере-


народний календарнести мощі до м. Бар у Південній Італії. Жителі міста Бар з радістю і честю прийняли святі мощі угодника Божого і перенесли в новозбудований храм. При цьому дуже багато людей зцілилося.

Свято Миколи крім весняного, є й зимове (19 грудня), а тому в народі казали: «В кожнім році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ні-коли, а до другого Миколи не буває тепла ніколи». Цього дня господарі виводили коней на першу пашу, бо «Ярий Микола опікун коней: прийшов Миколай – коней випасай».

Хоча і казали, що з Миколиного дня «тепло на землю спустилося», проте купатися в річці ще не можна, тому попереджали: «До весняного Миколи не можна купатися ніколи», «бо з чоловіка верба виросте».

23 травня – день Апостола Симона зілота.До цього дня приурочувався Зільницький об-

ряд: жінки гуртом йшли до лісу збирати цілющі трави (череду, ромашку, деревій). Зілля збирали до схід сонця, коли ще не впала роса, промовля-ючи: «Трава-травиця, красна дівиця, не я тебе са-дила, не я й поливала. Господь тебе садив, Господь і поливав – всякому християнинові на поміч да-вав!».

24 травня – Вознесіння Господнє – велике пра-вославне свято, яке відзначають на 40-й день після Великодня і обов’язково у четвер шостого тижня по Пасці. Щодо цього в народі кажуть: «Не при-йдеться в середу Вшестя».

Згідно з християнським ученням, після Воскре-сіння Ісуса Христа, через сорок днів Бог-Отець за-брав Його на небо, хоч до цього Ісус являвся Своїм

учням, ходив по землі. Це останній день, коли ще вітаються словами: «Христос Воскрес!».

Селяни цього дня обходили свої посіви, бо на «Вшестя жито вже починає викидати колос». А ще намагалися повністю обсіятися, адже через десять днів після Вознесіння – День Святої трійці (цього року 3 червня). У народі це свято називають Зеле-на неділя. Зеленими святами проводжають весну і зустрічають літо…

лІтература1. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу : Етнографіч-ний нарис у 2-х т. – Мюнхен : Українське видавництво, 1958. – Т.1. – 455 с. – Т. 2. – 447 с. 2. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування укра-їнського народу: Іст. – реліг. моногр. – К. : АТ «Обере-ги», 1994. – 424 с.3. Килимник Степан. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: (у 3 кн., 6 т.). – Факс. вид. – К. : АТ «Обереги», 1994. – Кн. 2. – Т. 3. – 528 с.4. Ковальчук О. В. Українське народознавство: Книга для вчителя. – К. : Освіта, 1994. – 176 с.5. Короткі відомості про свята Православної Церкви. – Украї нська Православна Церква – Київський Патріархат, 1992. – 112 с.6. Культура і побут населення України: Навч. посібник / В. І. Наулко, Л. Ф. Артюх, В. Ф. Горленко та ін. – 2-е вид., доп. та перероб. – К. : Либідь, 1993. – 228 с.7. Скуратівський В. Т. Місяцелік : Укр. нар. календар. – К. : Мистецтво, 1992. – 208 с.8. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. – 2-ге вид. / А. П. Понамарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косьміна та ін. – К. : Либідь, 1994. – 256 с.

ПАМ’ятКА Для АВтОРіВ жУРНАлУ

Автор подає до редакції рукопис статті українською мовою обсягом до 15 сто-

рінок формату А4 в електронному вигляді на диску або електронною поштою

[email protected].

Текст рукопису потрібно набрати на комп’ютері (у програмі Word, інтервал

між рядками 1,5; розмір шрифту 14).

Ілюстрації подаються окремими файлами у форматі JPEG.

Бібліографія до статті має бути складена з додержанням стандартів.

До рукопису додаються дані про автора (прізвище, ім’я та по батькові, місце

роботи, посада, вчений ступінь, звання, адреса, телефон).

Просимо не надсилати одні й ті самі матеріали водночас до нашого журналу та

інших видань.

Редакція

22 22

міфи та легенди давньої україни

із МіфОлОГічНОГО СлОВНиКА

Берегиня – володарка добра і захисниця людини. Оберігає оселю, родинне багаття, передусім малих дітей, від хвороб та інших злих сил.

Великдень – цілковита перемога Весни-Літа над Зимою, перемога життя над смертю. Вважається найбільшим днем у році. Великий день світла Даж-божого.

Великій піст – Великий сорокаденний піст перед Великоднем. Другим за тривалістю був піст перед Різдвом.

Гаївки (ягілки, гагілки, галагілки, веснянки) – весняні дівочі хороводи з піснями-веснянками, численні обрядові пісні, що є основою найбільшо-го свята воскресіння Весни-Літа.

лада – володарка світової гармонії, Всесвіту, кра-си і любові. Велика Богородиця-Мати всього сущо-го.

леля – дочка Лади, сестра Полеля. Володарка ко-хання, весни та краси.

Міф – давні вірування народу щодо походження світу.

Оріана – міфологічна першоназва стародавньої України, країна Оріїв. Етнічні ознаки її розвину-лися у трипільській культурі (IV – ІII тисячоліття до н. е.). За твердженнями деяких вчених, Оріана є прабатьківщиною індоєвропейських народів.

Орії (орійці) – тобто орачі, – сонцепоклонники. Першими в світі приручили коня, винайшли коле-со і плуг; окультурили жито, пшеницю, просо, а свої знання з рільництва та народних ремесел понесли по всьому світу. Цей корінь є у Ведах.

Піст – невживання, наприклад, м’ясної їжі, а та-кож період, протягом якого не вживається скором-на їжа. Піст обов’язково супроводжується системою обрядів духовного очищення (молитви, покаяння тощо).

БеРеГиНя – ВОлОДАРКА ДОБРА і зАХиСНиЦя лЮДиНи

Оселя – то священний вогонь душ дідів-прапрадідів, який палахкотить в оселі! Мамина пісня – то свя-щенний небесний вогонь душ дідів-прапрадідів, що горить у ній! Квітка, колодязь, журавель у небі, бабу-сина вишиванка, дідусева казка, вірність, віра, любов – священний вогонь душі Берегині. Тільки Мати-Берегиня, володарка добра і захисту люду Дажбожо-го, здатна оберегти оселю, всю родину, а заразом і весь родовід від чорного Мороку зла.

Храм Великої Матері стоїть посеред Сонця-Неба, на його алтарі жриці-діви підтримують віковічний вогонь, а Вишні боги кожен день приносять їй жерт-ви – найкраще вино, хліб, садовину та городину...

З предковічних часів Велика Богиня є Берегинею милосердної Матері-Землі, того могутнього та таєм-ничого світу, який тримає в собі життєтворяща ма-теринська сила. В ім’я всеправедного Бога-Отця та всюдисущого світла Сонця-Дажбога Берегиня при-носить людині життєві радощі та свіже оновлення на вічну славу зоряного неба Предків. На небі записана пам’ять про славні часи Оріани:

– Течуть ріки великі по землі Орійській. І жур-чать вони, повноводні, співи стародавні про тих бояр, що не боялись до полів проти готів виходити і багато літ битися за вольність орійську. Ті славні нічого не берегли, ані життя свого. Так сказала їм Берегиня.

З найдавніших часів прийшла до Орія-хлібороба Берегиня. То їй наші діди-прадіди приносили у жертву все, щоб вона задобрила нищівні сили, бо лише Мати-Берегиня могла оберегти їх від упирів та інших злих сил. За ту первісну оріанську вдячність

Рубрику «Міфи та легенди давньої України»веде Валерій Войтович, дослідник української міфології, художник, письменник:

© Войтович В., 2012

«Наші прабатьки-сонцепоклонники йшли своїм, не позиченим шляхом до розуміння законів Всесвіту. Для них усе довкола було одухотвореним і повним сил. Нині ми — спадкоємці міфо-релігійного світогляду предків. Накопичені упродовж тисячоліть народні духовні багатства та набутки вчених і дослідників змусили автора певною мірою узагальнити знання з міфології племен і народів, які проживали на теренах давньої України, і зробити на основі історичних джерел, які власне і становлять основу такої розвідки, спробу наукової реконструкції світогляду наших далеких предків, зокрема й пантеону українських богів».

Тільки Мати-Берегиня, володарка добра і пода-телька захисту люду Дажбожого, здатна оберегти оселю, всю родину, а заразом і весь родовід від чорного Мороку зла.


міфи та легенди давньої україниполюбила Пресвята Діва жити біля людських осель. Особливо влітку, в перший день Зелених свят, коли весь світ святкує прихід Лелі-Весни, а кожна дівчина зустрічає свою долю; коли з зоряного неба всміхаєть-ся сріблястий Ясен-Місяць. Любить Мати-Берегиня водити широкі хороводи дівчат на берегах рік та озер, навколо молоденьких, заплетених віночками і гнуч-кими вітами білокорих берізок. Там, де вона співає своїх чарівних пісень, травичка росте соковитішою, а на ланах і полях хліб родить багатше.

У кожну оселю Велика Мати приносить священ-ний небесний вогонь, який підтримує вся родина. Мати-Берегиня захищає оселю, родинне багаття, насамперед малих дітей, від хвороб, лютого звіра, а то й смерті. З давніх-давен Мати-Берегиня стала оберегом непорушної та глибокої вірності подруж-жя. Боронь Боже, щоби загас священний родинний вогонь! У молодій сім’ї Мати-Берегиня дбає про лад у хатньому господарстві: щоби дружина переймала-ся своїм чоловіком, а чоловік піклувався про свою милу. Як тільки Велика Мати бачить, що ось-ось во-гонь кохання згасне, буває, підкине в нього галузоч-ку та чарівно всміхнеться. Тоді в засмучених душах славних Расинів знову спалахує вогонь, а в серцях – лагідне тепло і невичерпна ласка. Сумує Мати-Берегиня над згаслим багаттям тієї сім’ї, котра не вберегла вогнища у своєму помешканні. В таку осе-лю приходить біда. Ось чому богосвітла Берегиня оберігає вогонь роду-племені, який обігріває житло; тоді в хаті завжди буде материнське тепло, ростим-уть щасливі діти і лунатиме пісня.

– Передусім Мати-Берегиня освячує в хаті піч, – каже Жриця. – В оселі вона не лише осередок тепла, а й духовний символ, вісь сімейного життя, що згуртовує та оберігає рід і родовід. Місце для Матері-Берегині – завжди посеред оселі. Тут, на-вколо священного вогнища, подалі від суєти, родина знаходить мир і спокій; тут завжди мають бути лише згода, любов і висока мораль. На чільному місці мати-господиня прикрашала піч чарівною квіткою-панною та розмальовувала її барвистими кольорами. Коли члени родини залишали рідне помешкання, щоб поселитися на іншому місці, вони брали з собою вогонь з алтаря ясноокої Матері-Берегині, щоб запа-лити його в новому родинному вогнищі. Вшановую-чи Велику Матір і своїх славних Предків, коли в дім приходила молода невістка, на священному алтарі Богині-Матері випікали хліб і, коли він був спече-ний, молоде подружжя, поділивши порівну між со-бою, з’їдало його.

З незапам’ятних часів прославила себе Оріан-ська земля у вишиванках. Кожна дівчина на видан-ні мусила сама наготувати посаг – вишити вдосталь рушників, щоб обдарувати ними сватів та почесних гостей на весіллі. А мережана сорочка для милого була символом-оберегом вимріяної долі. Рушники із зображеннями Матері-Берегині вивішували над ві-кнами і дверима, боронячи домівку від чорних сил. Невеличкі глиняні або мідні обереги із зображенням Пресвятої Діви захищали відкриті місця тіла, тому їх носили на грудях. Образ Великої Матері вирізьблю-вався на лиштвах віконниць, на дверях, щоб оберегти оселю від проникнення в неї злих духів. Найкраща жертва богосвітлій Матері-Берегині – пахучі трави, особливо полин, любисток, м’ята та лепеха.

Другим важливим предметом в оселі вважається ліжко. Подружнє ложе покривалося ліжником, на якому вишивався орнамент у вигляді ромбів, що є символом родючості. Велика Богиня – Велика Мати родючості. Наші діди-батьки щиро молилися Богині-Берегині, бо свято вірили, що при народженні люди-ни милосердний Бог-Отець неодмінно посилає їй і Долю – добру чи лиху. Щоб захистити родючість від сил зла, над ліжком вішали зброю: тугий лук, меч і кинджал гостролезі.

Чарівна квітка Красної Панни на вишиванках оберігає біле, червоне та чорне зерно-сім’я, а отже, й дух дід-Лада, кров та землю-плоть для зародження нового життя, щоб добрі сили Берегинь плекали рос-тунців.

Посестрою володарки милосердя є Покрова. Восе-ни Покрова накриває траву листям, землю – снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем. Саме тоді просить милосердну Покрову рідна Мати-Земля:

– Покровонько, Покровонько, накрий мені голо-воньку, накрий в’ялим листячком, червоним плато-чком, накрий в’ялою квіткою, білою наміткою. По-крий, покрий нивоньку, щоб не боліла їй спинонька, ні спина, ні голова, щоб на весну здорова була.

Від дня Покрови починається Бабине літо. Коли Покрова приносить з собою сніг – то на щастя моло-дій і молодому. Недаремно її так чекають і старий, і молодий. Як говориться:

– Настали жнива – лежить баба нежива, а при-йшла Покрова – стала баба здорова.

Юнки, які ніяк не діждуться сватів, у цей день по-тайки просять її:

– Покрів моя, Покровонько, покрий мою голо-воньку, як не платком – ганчіркою, аби не зосталася дівкою.

У молодій сім’ї Мати-Берегиня дбає про лад у хат-ньому господарстві: щоби дружина переймалася своїм чоловіком, а чоловік піклувався про свою милу.

Берегиня оберігає вогонь роду-племені, який обі-гріває житло; тоді в хаті завжди буде материнське тепло, ростимуть щасливі діти і лунатиме пісня.

24 24наша берегиня. – 2012. – № 2

міфи та легенди давньої україниЗ приходом Покрови розпочинається сезон ве-

чорниць і весіль, тому й кажуть, що Покрова прино-сить юнкам шлюбний вінець.

У Пресвятої Діви є опікун Покров, якого теж про-сять:

– Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря – добром.

Нетлінна пелена Діви-Сонця Пресвятої Богоро-диці допомагає від усяких бід і хвороб. Коли дощо-ве небесне покривало закриває весняне Сонце-Небо, Мати-Берегиня, як та сором’язлива Красна пані, накидає на свої золоті кучері фату і готова пошлю-битися з громовладним Перуном. Саме тому з сивої давнини покриття голови молодої на весіллі стало символом одруження.

Як колись іще Сокіл-Род творив світ із Золотого Яйця, так і жінка-мати споконвіку творить священ-ний світ майбутнього – особливий загадковий світ людини.

— У знайдених найдавніших орнаментах-

молитвах писанок богосвітла Мати-Берегиня зобра-жена обов’язково з піднятими вгору руками,– каже Знахар.– Спочатку її зображували у вигляді пере-хрещених подвійних рисок, що так часто зустрі-чаються у вишиванках і писанках. Зустрічаються писанки із зображенням чотирирукої, навіть шести-рукої Матері-Берегині. Володарка добра і захисту Мати-Берегиня прийшла з давньої Оріани до своїх нащадків зображенням Оранти-Лади в Божому домі Святої Софії, що в славному граді Кия.

Мати-Берегиня – то мамина пісня, що любов’ю, вірою і красою лине з Вир’ї-Раю колядками та ще-дрівками, веснянками і гаївками, купальськими та жниварськими піснями.

Мати-Берегиня – то блискавиця і грім срібно-лукого Перуна; барвиста веселка в Сонці-Дажбога серед краси і сили звичаїв Орія-хлібороба, його обов’язків і законів. В ім’я єдиносущого Бога-Отця і продовження могутнього роду-племені славних Ра-синів – синів Сонця – Мати-Берегиня святою мате-ринською любов’ю обдаровує кожну дитину:

У нашого Роду Нема переводу: Як мати, так дочка, Як червона малиночка.

Праматір Світу – це триєдина життєтворяща сила безмежних небес премудрої Лади у світлі і вічності продовження життя на Землі. У світі все має родити, а рід збільшуватися:

Гуляй, гуляй, родино,Щоб житечко родило,І житечко, і овес, Щоб була роду честь...

Безгрішною і вільною народжується людина, а воля і є Мати-Берегиня! Ніякі сили зла не здатні здо-лати віру, пісню, родовідну пам’ять і волелюбний дух Оріанського народу, якщо його віра щира і благосло-венна на святій Матері-Землі. Немає віри, вищої від любові Матері-Берегині до свого роду Дажбожого, як немає віри, вищої за віру до Вишніх богів!

ВелиКДеНь – ВелиКиЙ ДеНь СВітлА Великдень тому й називається Великим днем,

що в цей, найбільший день року, воскресає володар життя – Сонце-Дажбог, а весь світ возносить хвалу воскресінню, перемозі Весни-Літа над холодною Зи-мою, добра над злом, народженню любові, доброти, надії та радості життя.

Сонце – то відблиск лиця Божого, тому воно таке яскраве і ласкаве. Як колись, у предковічні часи, Сонце-Небо народилося з Золотого Яйця, так і Орій-хлібороб народився тоді у Сонці і донині живе, і дихає в ньому, і щовесни воскресає Сонцем-Дажбога. Разом із Золотим Яйцем та з воскресінням Сонця-Дажбога світ отримав тоді в дар від небесного Бога-Отця найвищу творчу силу Батька-Неба – весь земний рай, сповнений багатства і щастя. Та в під-Авторський малюнок В. Войтовича


міфи та легенди давньої україниніжжі гори Сонця – Хориву, у корінні Дерева Життя заховалося тоді від Вишніх богів людське зло, веле-тенський Змій, який постійно підточує божественне Дерево Життя і мститься людям за зле господарю-вання на Землі вселенським болем і кривдою. А тому Великий день – то велике свято Сонця-Дажбога, коли Бог-Отець відчиняє Сонце-Небо і через Небес-ні ворота по чарівному Небесному мосту приносить у людські душі святий очисний вогонь.

– Був, кажуть, колись чоловік Свирид, – розпо-відає Волхв. – То як дождався Великодня, то й ду-має собі: «Кажуть люде – Велик-день; а побачу я, чи справді великий день? Чи багато я виору?». І от на самий первий день світлого празника запріг до плуга волів да з наймитом і пішов орать. Люде же у Божо-му домі молятця, а він оре. Тілько що почали, може, скибу десяту одкидать, аж під землею щось загуло страшно, страшно, так як часом далеко грім загур-котить, і Свирид разом так і провалився скрізь зем-лю. А на тім місті стала могила. Вона й досі зоветьця Свиридова могила. То, кажуть, як інколи прийдеш на ту могилу да приложиш ухо до землі, то все нена-че хто волів поганяє; так і чутно: «Гей! Гей!».

Великдень – свято радості й веселості, коли все радіє і на Сонці-Небі, і на Матері-Землі. Життєтво-ряще Сонце-Небо особливо виграє першого Велико-го дня вранці, коли сходить, – грає, гуляє, міниться та скаче по небу...

Повернувшись обличчям до сходу Сонця, побож-но знявши покров з голови, Орій-хлібороб глибоко кланяється у безкрає Сонце-Небо:

– Слава тобі, Дажбоже, за личенько Твоє Мило-сердне, що ся показалось, Всеправедне! Слава Тобі, Просвященне, і нині, і завжди слава!

У світі немає зачинених душ. Кожен у Великий день може відчинити для себе свою душу. У Вели-кодньому світлі Сонця-Дажбога людина знаходить правдиву віру у Всеєдиного Бога-Творця, своє в ньо-му духовне оновлення і свій рятунок.

Рано-раненько на Великдень, перед сходом Зо-лотоликого Божича, славні Расини – сини Сонця – відчиняють усі віконниці, забирають усе, що могло б не пропустити до хати чародійного проміння, яке приносить у дім щастя і добробут.

Своїм невидимим чарівним співом тисячоліть життєдайне Батько-Небо поєднує душу люду Даж-божого з душами далеких пращурів та з прийдешні-ми поколіннями. У це велике свято Сонце-Дажбог приносить усім своїм славним Расинам – від наймен-шого до найстаршого – безмежну і величну радість. Саме тому миловидні дівчата, вбрані в барвистий одяг, парубки та підлітки, святочно виряджаються у вишиті сорочки, старенькі бабусі з дідусями, також – у вишиванках, і господарі в мережаних біллю свит-ках ідуть цього дня до Священного гаю, до найближ-чих травників, несучи із собою писанки, вар, печиво та квіти. Десь там, у лісі чи на луці, на зелених царин-ках, і відбувається свято душі Орія-хлібороба. Сотні дівчат водять разом широкий танець і в тому танці під чарівні сонячні звуки-мелодії веснянок-гаївок душею переселяються на мить у повесніле Небо...

А в селі не перестають звучати грайливо і весело великодні дзвони, бо то не лише музика радості Вели-кого дня, а й засіб проти всього лихого, всяких дідь-ків та смерті. Не тільки діти, а й дорослі дзвонять у дзвони, а хто перший задзвонив – той найпершим від-жнивує і матиме найкраще збіжжя. Дзвонять у дзвони весь день, а потім ще й другого та третього дня.

Жадібно ловить цей дзвін, ці веселкові діво-чі хороводи-рухи, ці магічно-чарівні слова і спів Батько-Небо. Прислухаються і придивляються до тих веснянок, обпершись на ціпки, душею переселя-ючись у роки своєї молодості, старенькі бабусі з ді-дусями. І маленькі діти, залишивши веснянкову гру в писанки й крашанки, стають попереду людського натовпу й теж жадібно слухають той віковічний спів. З нагоди вселенського пробудження до життя весня-ного Сонця-Ярила та на честь породин світлоликого Божича Сонця-Коляди з Золотого Яйця і зберігаєть-ся у віках древня традиція фарбування великодніх писанок.

– Давно-давно наші батьки-діди помітили, – каже Волхв, – що зігріте життєтворящим Сонцем-Дажбога яйце у своїй предивній таїні творить у собі краплю червоної крові. Кров – це життя, а життя виникло з яйця. Ось чому дівчата й хлопці дарують одне одному на Великдень червоні яйця – символ вічного життя. Цей магічно-чарівний згусток Сонця сховано і в зерні рослин, і в сім’ї тварин та людей. Це святе благовістя колись уперше з далеких кра-їв принесли божі птиці, які теж мають у собі яєчка. Воскреснути – означає відродитися, відновитися, прорости та повернутися знову у світ життя. Всемо-гутній Сонце-Дажбог гордиться тим, що його осяйне золоте коріння-проміння глибоко живить Матір-Землю. У кожному колосочку – життя Божича, який

У світі немає зачинених душ. Кожен у Великий день може відчинити для себе свою душу. У Великодньому світлі Сонця-Дажбога людина знаходить правдиву віру у Всеєдиного Бога-Творця, своє в ньому духовне оновлення і свій рятунок.

З нагоди вселенського пробудження до життя вес-няного Сонця-Ярила та на честь породин світло-ликого Божича Сонця-Коляди з Золотого Яйця і зберігається у віках древня традиція фарбування великодніх писанок.

26 26наша берегиня. – 2012. – № 2

міфи та легенди давньої українисвоїм воскресінням духовно возвеличує душу слав-них Расинів.

Зима – не рідна мати для Орія-хлібороба. Вона приносить страждання, голод і холод, а іноді і смерть. Восени опадає листя з дерев, гинуть квіти та трави, відлітають у Вирій-Рай птахи, ховаються у нори зві-рі, холоне зажурена Матір-Земля, зажуреним стає і Батько-Небо, приходять похмурі дні і снігова хур-товина все завмерле вкриває білою ковдрою. І тіль-ки ті, хто витерпів ці страждання, холоди і морози, гідні зустріти святе воскресіння. В нагороду за їхнє зимове терпіння, за те, що не втратили віри у це свя-те воскресіння, Вишні боги дарують усім квіти Лелі-Весни. Для них Сонце-Дажбог запліднює життям Матір-Землю!

Сік, що тече в жилах рослин, – то кров Сонця-Неба! Золотисті зерна жита-пшениці – тіло Сонця-Неба! Проміння, яке ллється з Сонця-Неба, перетво-рюється на квіти, на трави, на сади, на безсмертя.

У цей Великий день ходять від хати до хати волхви-ясновидці і сповіщають славним Расинам радісну вість:

– Радуйтеся, син Божий Воскрес!І Орій-хлібороб радіє, бачачи, як оживає з Божої

Любові все довкола, як дарує Батько-Небо онукам своїм своє дихання, свою життєтворчу кров.

– Свято Великодня, як і свято Різдва молодого Божича Сонця-Коляди, відзначають після заходу та до сходу Сонця, – каже Волхв. – Оріанські степи ко-лись були всіяні могилами Отців наших. У ніч перед приходом і зустріччю Великого дня, новолітнього, весняного, благодійного та життєдайного Сонця-Дажбога, на тих рукотворних пагорбах, аби бути ближче до свого Божича, розкладають і запалюють терновий вогонь. Вогнища палали цілу Великодню ніч, єднаючи людські душі з великою душею зоряно-го неба Отців наших. Для цих вогнів у селі позичають у господаря, аби він не бачив, старі колеса, драбини з воза, діжки, ворота, старі двері... Але за таку позич-ку ніхто не сердився, бо це вважалося божественною жертвою для святого очисного вогню.

Високо в небо здіймається полум’я вогню Вели-кодньої ночі! Хто в цей день помре, піде прямісінько у Вирій-Рай, бо в це святе воскресіння Небесні воро-та Бога-Отця відчинені.

– Що правда – то правда, дитина, яка народиться цього дня, буде нещасливою, – продовжує Волхв. – Покійників у цієї ночі немає, бо всі вони після Вели-кого четверга, аж до Проводів покійниками не вва-жаються. В цей час вони роблять лише добро – зла нікому не чинять. Цієї Святої ночі лихі сили – всякі

дідьки, упирі, перекидьки, відьми, чародії, вовкула-ки – не спроможні заподіяти зло, хоча й намагають-ся, бо наші славні Предки всі ці лихі сили пов’язали. Тоді в усіх хатах має горіти свічка чи лампадка.

Особлива шана віддавалася Великому четвергу на початку весни, коли срібнолукий Перун пробу-джується від зимового сну. Цей день присвячений володареві блискавиці і грому. До цього дня всі основні роботи в господарстві мали бути закінчені. До обіду в четвер уже не можна було рушити землю, щоб не присипати душу. У Великий четвер господар з господинею готували трійцю свічок: одна на поша-ну Батьку-Небу, друга – Землі-Матері, третя – на щастя та здоров’я всім живим. До схід Сонця матері купали малих дітей, щоб були здорові, а також під-стригали дітям і худобі кілька волосин, аби вони кра-ще росли.

– Вода і вогонь у цю пору очищає від усякої нечис-ті, – каже Знахар. – Люди вірили, що жито-пшениця, посіяні у Чистий четвер, будуть без бур’янів. Тоді за-

кінчували писати писанки та починали пекти жов-ті паски. Пізно вночі всі сідали за урочисту вечерю. Велика (Страсна) вечеря подібна до Свят-вечора на Різдво. Традиційними стравами були кутя з медом і маком, вареники з сушеними вишнями-черешнями, капусняк, риба.

У перший день Великодня всі сідають за стіл ще до-світу, навіть немовлят і тих беруть на руки, щоб разом сидіти за свяченим, разом розговлятися. Перед тим, як сідати за стіл, уся родина вмивається крашанками. Мати наливає у велику череп’яну миску холодної води, кладе на дно три червоні крашанки. Після кожного воду міняють, але крашанки залишаються ті самі. Всім, хто вмивається крашанками, Сонце-Небо дарує здоров’я, а дівчатам ще й рум’яна, щоб були, як крашанки, черво-ні та гарнолиці. Дівчина на виданні вірить Божичу, що коли першою вмиється, то одразу після Великодня ви-йде заміж і буде здоровою та щасливою.

Хліб-коровай – священна жертва Сонцю-Дажбога. Такий сонячний коровай посипають пшоном, що є символом народження і повноти життя. Святять ко-ровай у спеціальних мисках або ночвах. Така посу-дина зберігається в хаті лише для цього свята і ні для яких інших потреб не використовується. Разом з ко-роваєм, у який встромлюють воскову свічку та гіль-це свяченої верби, на стіл ставлять найліпші напитки та наїдки, на які тільки спромігся господар: на тарелі – яйця, пофарбовані в різні кольори, печене порося з хроном у зубах, а по його боках – зелень та овочі; а ще – смажену гуску, телятину, свинячу шинку, ков-

Цілющою силою наділялися всі предмети, посвячені у Великий четвер. Лікувальні властивості мали чет-вергові сіль, вода та хліб, свічки і навіть попіл.

Великодня ніч – це чарівна ніч, коли духи-душі дідів-прадідів приходять із зоряного неба й вільно ходять по землі свого роду-племені, своєї родини.


міфи та легенди давньої українибасу, сало, сир, сметану, різні напої та наливки.

– Гільце верби вважається гільцем того священно-го Першодерева з золотою корою, що росте посеред Вирію-Раю та тримає на собі вогонь Сонця-Дажбога, – каже Волхв. – Верба має в собі таку силу, що може розвинути заразом сімсот гілок, а тому стала симво-лом численного оріанського роду-племені.

З освяченим хлібом ще досвіту господар обходить своє господарство: заходить до худоби – коней, ко-рів, овець, потім у клуню та до бджіл. Свячиво кладе худобі на спину і промовляє:

– Який цей дар красний, щоб дав тобі Бог такі те-лята, лошата, ягнята красні.

Не промовляє так він тільки до свиней та пса. Шкода, що з плином часу свиня набрала негатив-ного забарвлення: нечистоти, розбещеності; на ній стали їздити чорти та всякі дідьки. Колись вона була сонячною твариною – символом плодючості та до-статку. А пес узагалі став бродячою твариною. На-справді собака – символ вірності, непідкупності, мудрості. Предки вірили, що душі померлих утілю-ються в собак; вірили й у віщий дар цих тварин, які виттям передчувають покійника, пожежу, нещастя. Поздоровивши отак худобу, господар дає шматочки свяченого хліба, вмочивши його в сіль, кожній тва-рині, щоб усі були такі веселі, як ця Божа днина.

Обійшовши обійстя, сад, город та інше, привітав-ши і їх зі Святим воскресінням, говорить:

– Щоб усі були такі цвітні, як цей день цвітний. Дай, Боже, всім здоров’я та сили!

Після цього господар входить у хату. Господиня зі свічкою в руках відчиняє йому двері. Всі присутні в хаті свячиво стрічають стоячи. Господар за давнім звичаєм проголошує великоднє привітання:

– Слава Тобі, всюдисущий і милосердний Дажбо-же, і нині, і завжди слава!

Усі відповідають: – Навіки Слава! Господар свяченою вербою кропить усіх рідних,

священне покуття, великодні короваї, крашанки, пи-санки і проголошує молитву:

Молімось Богам, щоб мали ми чисті Душі і тіла наші. І щоб мали ми життя з Праотцями нашими, В Богах зливаючись в єдину Правду. Так оце єсть ми – Дажбожі внуки! Дажбожі внуки ми – улюбленці Богів! І Боги свої десниці тримають на ралах наших. Заспіваймо Славу Суражію, і так мислимо до

вечері. І п’ятикратне славимо Богів! – Слава Тобі, всюдисущий і милосердний Дажбо-

же, і нині, і завжди слава! Дажбог воскрес! – врочис-то вітається з усіма батько.

Усі відповідають: – Дажбогу слава! Дажбогу слава! Дажбогу слава! І тричі з кожним цілується. Потім старійшина

родини сідає на покуті, на святому місці, де у цей

час перебувають добрі духи дідів-прадідів, решта за старшинством сідають на застелених рушниками лавах. Поруч сидітимуть і добрі душі дід-Лада, що-правда, лише до сходу Сонця, а як розвидниться – сидітимуть по кутках. Дідусь чи батько, обібравши, розрізає на тарілці кілька свячених яєць на стільки кусочків, скільки в родині душ. Бере шматочок, за-прошує взяти всіх, примовляючи:

– Дай, Боже, ще й на той рік дочекатися світлого празника Воскресіння Дажбожого в щасті і здоров’ї. Слава Тобі, всюдисущий і милосердний Дажбоже, і нині, і завжди слава! Дажбог воскрес!

Усі відповідають: – Дажбогу слава! Дажбогу слава! Дажбогу слава!Після цього всі споживають свячений хліб-коровай,

сир, ковбаси, печене порося... Старійшина наливає чар-ку міцного напою і втретє звертається до всіх:

– Слава Тобі, всюдисущий і милосердний Дажбо-же, і нині, і завжди слава! Дажбог воскрес!

Усі відповідають: – Дажбогу слава! Дажбогу слава! Дажбогу слава! – Поможи нам, Боже, і додай усім здоров’я та

сили!Далі старійшина, піднімаючи першу чарку, звер-

тається до небіжчиків:– Дажбог воскрес! Святії родителі, їжте, пийте,

вживайте й нас, грішних, споминайте. Або промовляє ще й так: – Дажбог воскрес! Нам життя та здоров’я, а вам,

святії душі, – раювання в небі, та щоб було легко ду-шенькам вашим! Наші рідняки, не поминайте лихом, чим хата багата, тим рада!

Випивши чарку, господар наливає для господині, яка також промовляє, часто називаючи близьких їх-німи іменами:

– Дажбог воскрес! Рідний дедю, і рідна нене, хай весело раюється вам зі святими в небі! Нехай легень-ко згадається нашим родителям.

Після матері чарка переходить до дорослих дітей, а малим у цей день дають меду чи вина.

Розговляючись, намагаються не розсипати крихт свяченого на долівку, щоб, боронь Боже, не потопта-ти їх ногами. Крихти, які залишаються на столі, від-дають курям або кидають у вогонь, щоб миші не по-їли, бо коли миша з’їсть свяченого, то обернеться на кажана і буде літати над головою того, хто впустив свячене. Шкаралупу зі свяченого яйця, свячені кос-ті з поросяти закопували на межі ниви, аби оберегти хліб на ниві від бурі та граду...

Споконвіків усе суще живе вічністю воскресіння Сонця-Дажбога. Душа у володаря життя одна з його внуками та правнуками, а тому Батько-Небо, Мати-Земля як і Орій-хлібороб, взаємно радіють, коли Бог-Отець великоднім світлом воскрешає життя, оновлює та обдаровує його свідомістю, красою та волею. У цьо-му світлі душа Орія-хлібороба стає безсмертною, бо вона народжена й освячена його таїною.

28 28наша берегиня. – 2012. – № 2

«Смачна» Сторінка

П ерше і найважливіше свято для християн – це Великдень, або Світле Христове Во-скресіння.

В Україні до Великодня готуються заздалегідь, а починаючи з Чистого четверга фарбують і розпису-ють яйця, печуть паски та дрібні борошняні вироби у формі баранців, півників, голубків; запікають буже-нину, окіст, смажать телятину.

Більшість господинь намагається все випекти в четвер, бо у Страсну п'ятницю, в суворий піст, не можна займатися господарськими справами. Але якщо хтось не встиг у четвер, випекти можна і в су-боту. До свята намагаються приготувати найсмачні-ші, найдорожчі страви, які тільки може дозволити собі родина.

Для застілля на Великдень паски прикрашають квітами і разом з крашанками і писанками, у кра-сивому посуді, ставлять на видному місці. Можна розкласти цю смакоту на пророслу зелень вівса чи пшениці.

Багато людей увечері або рано-вранці поспішає до церкви на службу. Кожен несе традиційний велико-дній кошик, щоб освятити його по закінченні служ-би.

Прийшовши додому, перш ніж розговлятися, всі христосуються, примовляючи: «Нехай життя буде кругле, як яйце». Зазвичай, трапеза починається з гри – в кого крашанка міцніша: цокаються яйцем по яйцю. В кого не розбилося, той і виграв. Переможця чекає цього року подарунок: обов’язково здійснить-ся його бажання, задумане в цей день. Крім того, кра-шанками пригощають рідних, сусідів, які прийшли привітати, беруть із собою, коли йдуть у гості, розда-ють нужденним або залишають у церкві.

Потім глава сім'ї розрізає паску, і кожен їсть свій шматочок обережно, щоб жодна крихта не впала долі.

Але святкування Великодня в нашій країні – це не просто урочистий обід, приготований за віковими традиціями. Пасха – це час, коли ми зустрічаємося з найближчими людьми, радіємо теплій погоді, зеле-ній молодій траві, свіжому вітерцю... Тому намагає-мося і стіл прикрасити по-весняному.

Як символ оновлення на стіл ставлять свячену воду і живі квіти. Квітами прикрашають також стра-ви, ікони і будинок. Символ світла – це запалена свічка; символи життя – паски й фарбовані яйця.

Є багато різних видів паски: і вершкова, і черво-на з пряженого молока, і на жовтках, і рожева – з малиновим варенням. Але найпопулярніша – сир-

на паска. Пропоную приготувати таку (рецепт Ірини Сікорської).

ЦАРСьКА СиРНА ПАСКАДля приготування знадобляться:· 1 кг свіжого домашнього сиру;· 2 сирих домашніх яйця;· 200 г вершкового масла;· 400 г не кислої домашньої сметани;· 400 – 800 г цукру;· ваніль, родзинки, цукати, горіхи за смаком.Для оздоблення можна використовувати шоколад,

горіхи, цукати, свіжі глазуровані фрукти.Приготування. Протріть через сито або прокру-

тіть на м'ясорубці сир, змішайте з яйцями, м'яким вершковим маслом і сметаною. Цю масу покладіть у каструлю з важким дном і поставте на маленький вогонь, постійно помішуйте дерев'яною мішалкою, щоб не підгоріло. Коли маса дійде до кипіння (на по-верхні має з'явиться хоча б один пухирець), зніміть з вогню і поставте на холод (у велику миску наберіть трохи холодної води і додайте лід у кубиках). Помі-шуйте вміст каструлі до повного охолодження.

Потім покладіть у масу цукор (від 400 до 800 г, як смакує), ваніль, родзинки, горіхи (можна – товче-ний очищений мигдаль), цукати. Все залежить від ваших уподобань. А хочете – додайте курагу, чор-нослив тощо. Масу ретельно перемішайте і щільно викладіть у форму, дно і боки якої обкладіть сервет-

Готуємося до великоднясвітлана шПилька, директор і головний технолог кейтерингової компанії «Кейтекс»

Сирна паска

© Шпилька С., 2012


«Смачна» Сторінкакою з натуральної тканини білого кольору (серветка має ввібрати всю сироватку). Потім на масу покла-діть гніт, винесіть на холод. А прикрасити можна по-різному – фантазуйте.

* * *Для того, аби випікати паски з тіста за всіма пра-

вилами, потрібні спеціальні високі форми з товстої жерсті. Однак можна користуватися й високими алюмінієвими каструлями або формочками для тор-тів (для маленьких пасок я використовую порожні бляшанки від зеленого горошку або кукурудзи).

Ніжне тісто для пасок буквально оберігають від протягів, загортають лляними рушниками, часом на-віть розмовляють з ним пошепки! Можна просто ду-мати про те, щоб це тісто було на щасливе життя. Я, готуючи тісто, подумки бажаю всім, хто їстиме мою випічку, добра, здоров’я і благополуччя. А найкраще, замішуючи тісто, прочитати молитву. Коли в домі пахне духмяною домашньою випічкою, оселя стає набагато затишнішою. І з цим важко не погодитися: так пахне родинне тепло.

ДОМАшНя ПАСКАДля приготування знадобиться:· близько 2 – 2,5 кг борошна вищого гатунку;· 0,7 л жирного молока;· 8 яєць;· 200 г масла вершкового;· 250 г рослинної олії;· 2 – 3 пакетики сухих дріжджів (по 11 г кожен),

але краще 80 г свіжих дріжджів;· 4 пакетики ванільного цукру, можна замінити 2

пакетиками ванілі;· 3 склянки цукру;· 2 щіпки солі;· 300 г родзинок;· кардамон, мускатний горіх, цедра, шафран (за ба-

жанням).Приготування. Підігрійте трохи молока (якщо

молоко буде надто теплим, паски не підійдуть – дріжджі втратять свої властивості), розведіть у ньо-му дріжджі, додайте склянку цукру й сіль, чверть склянки борошна, щоб вийшла рідка кашка. Дайте постояти близько півгодини. Решту цукру збийте з яйцями (окремо білки та жовтки).

Коли опара почне трохи пінитися, додайте розі-гріте вершкове масло, олію, ванільний цукор, збиті з цукром яйця і замісіть борошном, щоб тісто від-ставало від рук. Вимісіть добре, щоб тісто не стало еластичним.

Зауважу, тісто не можна «забивати» борошном. Коли ви натискаєте на готове тісто, воно має липнути, наче «йти за рукою», а потім – відстати. Тож, додаючи борошно, завжди перевіряйте тісто рукою (ось чому в рецептурі не вказано його точної кількості).

Тісто накрийте кухонним рушником і поставте в місце без протягів. Коли тісто підніметься у два –

три рази, додати родзинки. Потім слід вимішати і поставити в тепле місце, – тісто має знову піднятися в три рази. Має минути дві – три години, але буває і більше, бо з родзинками тісто важче.

Потім викладіть тісто в змащені маслом і обси-пані борошном форми, заповнюючи їх не більш як на 2/3 обсягу. Змастіть паски жовтками (якщо ви плануєте вкривати готові паски глазур’ю або поси-пати цукровою пудрою, то жовтками змащувати не обов'язково). Дате тісту трохи піднятися. Випікайте до насиченого рум'яного кольору (при температу-рі 180 градусів). Щоб перевірити, чи готові паски, треба проштрикнути їх сірником або зубочисткою. Якщо тісто не налипає і зубочистка суха – паски готові. Якщо випічка починає згори пригорати, її вкривають сухим папером. Дайте паскам охолонути і вкрийте глазур'ю або збитими білками з цукром.

Глазур. Змішайте цукрову пудру з невеликою кількістю рідини (лимонним соком, ромом або ка-вою), нанесіть на паску, дайте підсохнути. Щоб гла-зур не розтікалася, потрібно попередньо паску злегка обсипати крохмалем. Солодка маса гладко ляже, якщо після нанесення розрівняти її ножем, занурю-ючи його в гарячу воду. Нині глазур продається вже готова.

ОСНОВНі ПРАВилАВелиКОДНьОї ВиПічКи

1. Під час приготування не лаятися, готувати і випікати тільки з хорошими думками, бажаючи всім добра і любові! А всіх, у кого поганий настрій, з кухні попросити вийти!

2. У кімнаті, де стоїть тісто, вікна не відчиняти, щоб не було протягів!

3. Виконувати все за інструкцією!Усіх зі святом Великодня! Смачного!

Домашня паска

30 30

наші обереги

Як тільки сонце поверне на весну і пригріє, одра-зу ж на верболозах біля річок, ставків й на узліссях з'являються ніжні пухнасті котики – вражаючий цвіт верби – символ весни і тепла. Верба – найпоширені-ше і найулюбленіше дерево в Україні. Наші пращури вірили, що вона захищає людей, житло й худобу від нечистої сили, злих духів і пожеж.

У міфах і віруваннях нашого народу верба – це символ Космічного океану, Прадерева життя, першо-джерела творення світу, яке має надзвичайну енер-гетичну силу родючості та весняного пробудження природи.

Цікаву семантику слова верба дослідив український учений Олексій Братко-Кутинський. Воно склада-ється з двох слів «вер» і «ба». В тисячолітню давни-ну ці слова відповідно означали «Всесвіт» і «Матір», похідним від слова «ба» є баба, бабуся, тобто Пра-матір. Слово «вер» також дуже давнє, символізувало явище всесвіту, верхнього світу. Відбиток такої се-мантики є в словах: верх, верхній, верховодити, верхо-вина. Оскільки найістотнішою особливістю всесвіту є обертання, то другий кущ слів в українській мові ха-рактеризував саме цю властивість: верть, круговерть, вертіти, веретено, тобто все, що обертається. Отже слово «верба» у прадавніх українців мало значення Праматері Всесвіту, а точніше її тотем – дерево.

Цілий тиждень до Великодня, перед початком вес-няного хліборобського нового року, вшановували тотем Матері Всесвіту – Верби. Донині побутують ці обряди й назви: Вербний тиждень, Вербна неділя, Вербниця. У цей час обов'язково по-трібно торкатись або жартівливо шма-гати один одного свяченою вербовою гілочкою, що, за повір'ями, дає людині сили і здоров'я.

Іще однією причиною шанування верби була її вологолюбність. Власти-вість верби рости поблизу водоймищ і річок, поєднувало її зі стихією води, яку наші пращури шанували й обожнювали як життєдайну силу.

Верба – чудовий фільтр, очищує воду, надаючи їй чудового смаку – «вербового духу», що створюють смолисті речови-ни. Тому криниці часто копали біля вер-би: «Де є вербиця – там добра водиця».

Завдяки своїй вологостійкості дере-вину верби широко використовують у будівництві, для виготовлення човнів-довбанок і домашнього начиння: посу-ду, олійниць, бочок, відер, корит, ложок.

Цінний матеріал дає лоза, з якої плетуть безліч госпо-дарських і художніх виробів.

Віддавна люди помітили, що деревина верби «дзвінка й голосиста». З верби робили чудові музич-ні інструменти: кобзи, бандури, ліри, цимбали, сопіл-ки... Й оживало священне дерево, співаючи чарівним звучанням барвисто-витончених мелодій, складених закоханим у пісню українським народом.

Верба має багато й лікувальних якостей: листя, галуззя та кору здавна використовували в народній медицині. Всі види верби є чудовими медоносами. Цвітіння цієї рослини дає можливість бджолам мати перший взяток уже ранньою весною, поки іншого цвіту ще немає, його продуктивність становить у се-редньому 100 – 150 кг/га.

Верба, ніжне і величаве дерево, в Україні здавна супроводжує людські поселення. Господарська до-цільність цього безсумнівна. Адже верби укріплюють береги, стримують зсуви, в посушливих місцях зупи-няють піщані зноси, а зволожені ґрунти – осушують. Верба – незамінний фітомеліорант у наших умовах.

Тож цілком заслужено шанують і бережуть в Укра-їні це дерево. І досі збереглася традиція висаджувати освячені у Вербну неділю галузки понад дорогами, по берегах річок, ставків та озер. З тих галузок вирос-тали розкішні верби, надаючи місцевості особливої мальовничості, створюючи неповторний, самобут-ній романтизм українського краєвиду, що надихає на творчість художників, композиторів і поетів багатьох поколінь.

верба – прадерево життя Вербовая дощечка, дощечка,По ній ходить Насточка…

(Народна пісня)

олександр Гончаренко, етнопсихолог, народознавець, м. Київ

© Гончаренко О., 2012

Освячення верби

Майстер-клас

Творимо писанку

вклаДка

32

Писанкарство піднеслося на початку 90-х років ХХ ст. на хвилі національного відродження. Та для Оксани Білоус це мистецтво було «природ-ним дивом», що передалося з генами: киянка у п’ятому поколінні веде свій рід від збирачів куль-турного спадку писанкарство – дворянських ро-дин С. Кульжинського і К. Скаржинської.Оксана Білоус займається писанкарством уже 20 років; її доробок налічує близько 10 000 мис-тецьких витворів.Окрім традиційної техніки писанкарства, майстри-ня використовує новаторські прийоми травлення й вирізування та авторську комбіновану техніку на різних пташиних яйцях: курячих, гусячих, ка-чиних, страусових тощо. Вона – член Національної спілки майстрів народ-ного мистецтва України; заслужений майстер на-родної творчості України.

У 1998 – 2000 рр. була учасницею між-народного фестивалю «Славянскі базар» у Вітебську (Білорусь), у 2001 р. проводила виставку в Музеї писанки в Коломиї. Про майстриню дізналась і Європа: у 1998 та 1999 роках вона брала участь у Великодніх ярмарках у містах Нюрнберзі, Франкфурті-на-Майні (Німеччина), Турі (Франція) і Гіф-хорні (Німеччина); 2007 – презентація ви-ставки народного мистецтва України у місті Слгава (Латвія).Двічі на рік майстриня бере участь у Вес-няному й Осінньому ярмарках у Національ-ному музеї народної архітектури та побуту України (Пирогове). Окрім цього, щорічно до Великодня відбуваються виставки її пи-санок у Києві та в інших містах України. Нині Оксана Білоус проводить семінари й майстер-класи.

Писанка у моїх долоняхТворча майстерня Оксани Білоус

яЙЦе яК САКРАльНиЙСиМВОл ДАВНіХ ВіРУВАНь

Від давніх-давен народи світу вірили, що з яйця на-родилося життя на Землі. Через свою обтічну овальну форму яйце, що не мало ні початку, ні кінця, стало мо-деллю всесвіту: жовта серцевина асоціювалася з Сон-цем, білок – з Небом, прозора плівка – з хмарами, а шка-ралупа – з твердю.

Та саме фарбування перетворювало звичайне яйце на обрядовий предмет. Найдавнішим кольором декору-вання був червоний: колір охри, крові та самого Сонця – він мав у прадавньому світі надзвичайно важливе са-кральне значення та уособлював зв’язок із Божеством.

Язичництво не мислило себе поза зв’язками з са-кральним світом, потойбіччям, тому все, що мало до цього стосунок, зафарбовувалося в червоне. Пізніше бачимо пережитки цих вірувань: у червоних чоботях хо-дили по землі, а червоною китайкою козаки покривали загиблих у бою товаришів. Підлога поховальних камер первісних археологічних культур також вистелялася шкаралупами крашанок і притрушувалась охрою (чер-воною глиною).

Не менш важливим аспектом символіки червоного, який у сьогоденні вважають кольором кохання, є, на-справді, глибокий зміст поєднання чоловічого та жіно-чого начал. Як відомо, обрядовий весільний одяг в Ін-дії був червоним, а на долонях нареченої робили узори

охрою з метою захисту від ворожих впливів. Запорізькі козаки носили «кармазини», росій-

ські красуні – червоні сарафани, а російська чоловіча сорочка-косоворотка також була червоною.

Знак Сонця – сварга – є чи не найпопулярнішим мотивом на писанках. Вважалося, що Сонце проходить свій шлях з протилежного боку Землі, у темному цар-стві, та, виринаючи вранці на сході, ніби народжується заново.

Сакральні символи мають глибоке значення

У прадавніх віруваннях яйце – символ всесвіту. Тільки в Україні збереглися унікальні зразки деко-рованих яєць, яких немає більш ніде у світі.

2

33

У деяких варіантах легенд говорилося, що під землею є вічне джерело вогню, котре не щезає. А Сонце, яке ми бачимо на небі, – це невелика частинка того підземного вогню, що кож-ного дня на колісниці, запряже-ній кіньми, або на рогах оленів піднімається на небосхил. Так Сонце, як і вся природа, прохо-дить ніби три ступені циклу: на-родження (схід), розквіт (полу-день; літо) та вмирання (захід у царство темряви). Отже, число три є священним, бо символі-зує три стани божества.

У своєму рухові по небу Сонце ніби замикає коло. Коло є символом вічності, бо воно не має ні початку, ні кінця, об’єднуючи цикли народження – смерті – народження. За пра-давніми віруваннями, спочатку щось мало померти, щоб мати змогу знову народитися; таким чином відбувався нескінчен-ний кругообіг.

Як відомо, новий хлібороб-ський рік наставав у березні. Однак іноді зима не хотіла від-ступати, і потрібно було пробу-

дити животворні сили природи за допомогою певних магічних обрядодій.

Саме з цією метою на Великдень (котрий потім у християнстві став Пасхою) і виготовляли обрядові де-коровані яйця. Але в давніші (дохристиянські) часи їх могли виготовляти протягом трьох – чотирьох місяців, під час поступового пробудження природи від зимового сну.

Найбільш раннім їх видом були крашанки (од-нотонне фарбування). Надзвичайно популярними є писанки (намальовані узори, кілька кольорів); роз-різняють також такі типи, як крапанки й дряпанки. Були вони сільські та міські. На селі, коли дівчина хотіла сподобатися хлопцю – дарувала власноруч виготовлену писанку, виказуючи прагнення мати з цим чоловіком дітей. Подекуди популярні хлопці назбирували їх стільки, що парубоцькі мами навіть виходили на базар торгувати. Однак робити крашан-ки й писанки спеціально на продаж заборонялося; продавати їх почали вже наприкінці ХІХ ст. Та до-слідникові С. Кульжинському вдавалося діставати писанки на замовлення.

Коли саме виникла традиція писанкарства – досте-менно невідомо, оскільки найдавніші часи не зберегли крихку яєчну шкаралупу для нащадків. Проте декору-вання яєць було характерним явищем для Європи та Азії.

На жаль, у Західній Європі традиція розписувати яйця саме з обрядовою метою завершилася раніше, ніж була задокументована. Причиною цього стало більш раннє, порівняно зі слов’янським світом, у провадження в Європі християнства, католицька та протестантська гілка якого свого часу активно боролися з виявами язич-ницьких вірувань.

Лише в Україні нині збереглися такі зразки де-корованих яєць, яких немає більше ніде в світі. Під Черніговом знайдено найдавнішу писанку – часів Київської Русі; трапляються уламки одноколірних яєць і на території Польщі. Всі знахідки ретельно реставрують.

У Трипіллі на Київщині археологи знаходять ке-рамічні полив’яні модельки, що за формою одночас-но нагадують і яйце, і зерно. Обидва ці споконвічні символи уособлювали ідею циклічного відродження життя, його вічності та нескінченності. Зернину тре-ба «поховати» в землю, щоб з неї потім відродилося нове життя; так само і з яйця з’являлося на світ щось зовсім несхоже на свою початкову форму.

Традиційно обрядові писанки виготовлялись обов’язково на повних, запліднених яйцях. Відомі фак-ти, коли яйце освячували і зародок усередині засихав і не псувався. Пізніше почали значно розписувати по-рожні яйця.

На заході України (Буковина, Гуцульщина) на поку-ті (де висять ікони) набивали цвяшки та настромлюва-ли порожні писанки: коли, за віруваннями, душі предків на Великдень «зліталися» до хати, то мали «хатинки».

У народній традиції вважалося, що зберігати по-рожнє яйце не можна, бо туди може «заселитися від-ьма». Не можна було дарувати й будь-що порожнє – посуд тощо. А тому всередину писанки треба було покласти, наприклад, зернину, яка слугувала «торох-кальцем». Тож у яйці була ніби «душа», або ж симво-лічний зародок нового життя.

Сучасні майстри видувають вміст яйця, аби кра-ще зберегти мистецький виріб. Ця тенденція поши-рилася, коли писанки масово почали виготовляти на продаж.

Робити писанки повинна була вміти кожна, осо-бливо старша, жінка. Варто зауважити, що справу цю ніколи не довіряли дітям, як це поширено нині, оскільки підґрунтя було надзвичайно серйозним – обрядовим. Так, за допомогою писанки рятувалися від пожежі, зцілювалися, спілкувалися з померлими родичами.

Однак зі зміною укладу життя, з бурхливим роз-витком міст і промисловості звузилося побутуван-ня сільського типу життя: якщо раніше, аби збіль-шити врожай, писанку закопували на городі, а щоб зупинити пожежу, бігали з писанкою навколо хати, то нові реалії внесли корективи. З’явилися інші за-соби впливу, тому, якщо спочатку писанки робили в кожній хаті, то надалі вже залишалося одна – дві найбільш вправні майстрині на «куток». Гроші за це ремесло брати було не прийнято: писанки не були

Новаторськітехніки

писанкарства

3

34

предметом купівлі-продажу; у разі потреби їх виго-товлення замовляли кільком майстриням у селі, а розраховувалися за роботу також яйцями чи іншими продуктами.

Природно, що найбільшу кількість декорованих яєць виготовляли саме до Великодня. Найпоширенішим ма-теріалом було куряче яйце.

Жінки бралися за виготовлення писанки з обря-довою метою. За переказами, земна жінка на цей пе-ріод брала на себе функції Жінки, що на Небі. Жін-ка, що на небі – Велика Матір – була володаркою стихій, усіх процесів на Землі, а також у Всесвіті. Вона могла як народити, так і знищити, могла дати здоров’я або наслати хворобу, наділяла кожного на свій розсуд. Тому її боялися й шанували. Мокош – лише одне з її імен.

Вона була подателькою життя, дарувала дощ. Для цього до неї у вигляді блискавки, першого гро-му з-під землі підіймався Великий Змій, її чоловік, і запліднював її. Коли навесні був перший грім і блискавка, – люди вірили, що це якраз виходить Змій. Для того, щоб його пробудити, молодь зчиня-ла гульбища, водила хороводи, грала. Побутували веснянки, гагілки, гаївки, а також використовували дзвіночки, навіть дзвони на церкві. Так створювала-ся радісна метушня й галас, аби Змій прокинувся й започаткувалося нове річне коло життєвого циклу.

яЙЦе У МіфАХ НАРОДіВ СВітУДавній ЄгипетКоли не було ні землі, ні неба – Всесвіт нагадував

безмежний океан. Цей водяний хаос був першим пра-давнім богом на ім’я Нун. Тоді серед первісних вод з'явився пагорб, на пагорб сів птах Великий Гоготун і зніс яйце. З якого вийшов бог сонця Атум та інші боги, які створили землю, небо, тварин і рослини.

Давня Індія Спочатку не було нічого: ні сонця, ні місяця, ні зірок.З темряви первісного хаосу, який наче глибоко

спав, першою виникла вода. З цієї води постав во-гонь. Від великої сили тепла, що давав той вогонь, зародилося Золоте Яйце. І плавало те Яйце у водах безкрайнього і бездонного океану, доки в ньому не виник Прабатько Брахма. Він розбив яйце, і воно розкололося на дві половини. Верхня стала Небом, нижня – Землею, а між ними Брахма розмістив пові-тряний простір. І утвердив він землю серед вод. Так було створено світ.

Стародавній КитайУ той час, коли ще небо і земля не були відділені

одне від одного, Всесвіт був суцільним хаосом і ви-глядом своїм нагадував куряче яйце. В тому яйці за-родилася перша людина Паньгу. Він спав і зростав, важко дихаючи в тому величезному яйці. Минуло вісімнадцять тисяч років, перш ніж він прокинувся. Паньгу розплющив очі, але, на жаль, нічого не поба-чив: навколо був суцільний чорний і липкий морок. Не знаходячи виходу яйця, він схопив невідомо ким приготовану сокиру і щосили вдарив. Пролунав гро-мовий гуркіт, такий, ніби тріскаються гори, – і вели-чезне яйце розкололось. Усе легке і чисте тієї самої миті піднялося догори і утворило небо, а все важке та брудне опустилося долу й утворило землю. Піс-ля того, як Паньгу відділив небо від землі, він під-пер його головою і стояв, змінюючись разом з ними: кожного дня небо піднімалося вище на три кіломе-три. Ставав вищим на три кілометри і Паньгу. Зго-дом Паньгу помер, як і всі живі істоти. Зітхання, що зірвалося з його вуст, зробилося вітром і хмарами, голос – громом, ліве око – сонцем, праве – місяцем, тулуб з руками та ногами – чотирма частинами світу та п’ятьма знаменитими горами. Кров стала ріками, жили – дорогами, плоть – ґрунтом, волосся, вуса й шкіра – зорями на небосхилі, травами і деревами, зуби та кості – блискучими металами, перлинами та іншими дорогоцінними каменями. Навіть піт, що виступив на тілі героя, перетворився на дощ і росу. Отак, помираючи, Паньгу всього себе віддав для того, щоб новий світ був багатим і прекрасним.

Фінсько-карельський епос Калевала Донька повітря і мати вод Каве (Ільтамар) пірнула

в прозоре море і 700 років гойдалась на його хвилях. На коліно до Каве опустилася дика качка і знесла шість зо-лотих і одне залізне яйце. Здригнулася Каве і покоти-лись яйця в море та розбилися. З тих уламків виникла земля, небо, сонце, місяць, зірки та хмари.

Давні слов’яниСпочатку земля була порожня. Не було нічого,

крім каміння. Тоді Бог послав свого Півня, щоб той запліднив землю. Півень сів у печері і зніс незвичай-не яйце. Яйце розкололось і з нього пот екло сім рі-чок, що зросили землю. Невдовзі земля зазеленіла, з’явилися квіти і плоди. Без втручань людини на по-лях виростало збіжжя, на деревах – яблука і навіть білий хліб. Настав золотий вік... [3].

Декоровані страусові яйця. Авторські техніки О. Білоус

4

35

МетОДиКА СтВОРеННятА тиПізАЦія ДеКОРОВАНиХ яЄЦь

Писанка – це розписане за допомогою спеціального інструмента – писачка – сире пташине яйце (в основно-му куряче, а також гусяче, від диких птахів, іноді – навіть лебедине, оскільки міфологічно лебідь тісно пов’язаний з Великою Богинею).

Саме слово походить від санскритського «pisinga», що означає «написане, поінформоване». На поверхні яйця покладені певні сакральні знаки, що несуть ін-формацію, зрозумілу посвяченим. Посиленню дії цієї інформації сприяє і віск, що використовується для виго-товлення писанки, й вогонь, на якому віск розігрівають, і природні барвники. Зрозуміло, що нині символи можуть сприйматися як орнамент, що має естетичну функцію, однак у давнину (а беруть вони початок ще від Кам’яної доби) суворо заборонялося змінювати бодай щось, адже тоді могла зникнути їх сила. З плином історичних епох змінювалось і смислове наповнення знаків.

В обрядах часто використовували і крашанки, які, до речі, були досить поширеним типом – одноколірні, переважно фарбовані в червоне варені яйця, якими гра-лись, обмінювались, вживали в їжу під час ритуальних трапез.

Для виготовлення писанки-дряпанки яйце фарбу-ють в один колір і продряпують гострим предметом зо-браження.

На писанці-крапанці малюнок складається з крапок різної форми, кольору й розміру.

У ІV столітті церква прийняла й освятила давній звичай написання писанок; у ХІХ столітті при містах діяли ремісничі майстерні, де вироблялися сувеніри-подарунки, що мали форму яйця, з дерева, глини, порце-ляни, скла, мила, а також їстівні – з цукру й шоколаду.

АРеАл ПОБУтУВАННяПиСАНКи тА СтВОРеННя КОлеКЦіЙ

У кожній справі є свої ентузіасти – першопрохідці, завдяки безкорисній праці яких нащадки мають змогу ознайомитися з перлинами світової культури.

В історії української писанки серед етнологів, дослід-

ників можемо назвати М. Сумцова, С. Таранушенка, бра-тів Щербаківських, О. Пчілку (Волинь), П. Литвинову-Бартош (Чернігівщина), К. Болсуновського, М. Кордубу та інших, які у ХІХ – на початку ХХ століття цікавили-ся писанками, збирали їх, замальовували в альбомах та публікували. Саме завдяки їхнім зусиллям ми маємо можливість вивчати зразки писанок, що зберігаються в музеях, та користуватися раритетними виданнями тих часів. Найпотужніша колекція часів, коли ще був поділ держави на австро-угорську та російську території, – це збірка Східного Поділля (Вінниччина). Щодо колиш-ньої Австро-Угорщини (нині – захід України), то там було багато своїх збирачів і дослідників.

Писанка побутувала і на території сучасної Росії – це Оренбурзька, Курська, Воронезька губернії, Кубань. У Польщі – це Люблінське та Варшавське воєводства, у Білорусі – Гродненська область.

«Добрими геніями писанки» стали перші збира-

чі масштабної колекції дворяни К. Скаржинська та С. Кульжинський, яких пов’язувала тісна дружба і спіль-ність наукових інтересів.

Катерина Скаржинська (1852 – 1932 рр.), засно-вниця краєзнавчого музею, (на жаль, збереглася лише невелика частина експозиції у Полтавському краєз-навчому музеї) походила з роду Райзерів-Ладигіних. Отримала домашнє виховання; у 1869 році одружила-ся із М. Скаржинським – українським дворянином шляхетсько-старшинського роду, що обрав військо-ву кар’єру. Разом з чоловіком переїжджає до Санкт-Петербурга, де відвідує Бестужевські жіночі курси; по-дорожує до Швейцарії, Німеччини, Франції.

У 1879 році повертається до Лубен, на хутір Круглик, куди перевозяться учнівські та студентські колекції, ро-динний архів. Катерина Миколаївна починає втілювати юнацьку мрію – створювати власну збірку старожитнос-тей, мистецтва й природи. Цей період життя Катерини Скаржинської (1881 – 1905 рр.) повністю присвячений музейній діяльності та меценатству: вона відвідує музеї Москви, Петербурга, Києва та ознайомлюється з їх ко-

Магія вогню, води, воску та барв

Писачки – пристрої для нанесення гарячого воску

5

36

лекціями; протягом 1883 – 1885 років експозиція фор-мується майже повністю.

Посаду першого завідувача музею було запропоно-вано викладачу Прилуцької гімназії Ф. Камінському. Основною метою діяльності закладу було виконання педагогічних і наукових завдань, пропаганда вивчення історії, археології та природи рідного краю.

Експозиція охоплювала шість відділів: археологіч-ний, церковний, історичний, етнографічний, художньо-технічний і природничий. У музеї впровадили облік відвідувачів та екскурсійних груп, вхід був завжди без-платний. Катерину Миколаївну обрано членом кількох наукових товариств. У 1891 році музей починає педа-гогічну діяльність: у Круглику відкриваються народна школа, чайна, читальня з бібліотекою, столярна та ко-вальська майстерні. Однак у зв’язку з селянським рухом у Лубенському повіті, загостренням внутрішньополі-тичної ситуації та особистими проблемами засновниця музею на деякий час виїжджає за кордон.

Був намір подарувати музейне зібрання Лубнам, але місто не змогло знайти необхідного приміщення, тому всі колекції було передано до природничо-історичного музею Полтавського губернського земства.

Протягом 1906 – 1914 років К. Скаржинська разом з дітьми та С. Кульжинським (їхнім вихователем) пере-буває в Швейцарії, де не припиняє благодійницької ді-яльності. Під час Першої світової війни повертається до Лубен (1915 р.), де допомагає доньці Ользі в розбудові української гімназії, листується з літераторами і митця-ми, підтримує поетів-початківців.

На початку 1920-х років К. Скаржинській за особис-тим розпорядженням В. Ульянова-Леніна було призна-чено невелику персональну пенсію. А наприкінці деся-тиліття її позбавили засобів до існування. Надалі – аж до своєї кончини – видатна меценатка жила на грошову допомогу С. Кульжинського в Круглику. Місце її похо-вання нині невідоме.

Лубенський музей посів важливе місце в історії укра-їнської археології, музейництва та археологічного зби-ральництва, національної культури загалом як єдиний науковий і музейний заклад Полтавщини 1880-х – по-чатку 1890-х років, перший приватний музей історико-природничого (краєзнавчого) спрямування Лівобе-режної України та унікальне зібрання археологічних, архівних, етнографічних, історичних, мистецьких, ну-мізматичних і природничих колекцій з українознавства й народознавства [5].

Музейник, етнограф, дослідник писанкарства, дій-сний член Імператорського Географічного товариства Сергій Кульжинський (1867 – 1943 рр.) народився в родині службовця в Курську. В 1885 році закінчив гім-назію й надалі навчався у київському та харківському університетах. 1889-го був запрошений домашнім на-ставником – педагогом дітей Скаржинських; з 1890 року обійняв посаду вченого секретаря й завідувача музею.

Виконуючи заповіт першого хранителя музею, до-слідник значно збагатив колекцію писанок і створив

ілюстрований каталог, який вийшов друком у Москві (1899 р.). Учений поринув у копітку роботу укладача збірок, оформлював археологічні та історичні реєстри. Завдяки його зусиллям істотно збільшилися нумізма-тична, археологічна колекції, було впорядковано зооло-гічну та ботанічну збірки, колекцію комах, розроблено статут музею.

1905 року С. Кульжинський разом з К. Скаржин-ською та її дітьми вирушили до Італії, а звідти – до Швейцарії. До 1914 року мешкав у Лозанні. Він при-хильно ставився до соціал-демократичного руху, а осо-бисті знайомства з лідерами більшовиків дали змогу пе-режити сталінські репресії. У 1914 році він повернувся в Україну. Жив у Києві, Полтаві, згодом – у Лубнах, де викладав географію, природознавство та математику в Національній гімназії, заснованій донькою Скаржин-ської О. Климовою.

У 1921 – 1923 роках Кульжинський керував Лу-бенським краєзнавчим музеєм, зберігаючи заклад від знищення. 1930-го був запрошений до відкритого в Лубнах Інституту соціального виховання (пізніше пе-дагогічного, потім – учительського) де за конкурсом обіймає посаду доцента фізики, виконує обов’язки за-відувача кафедри фізики й математики. Після виходу на пенсію (1935 р.) продовжує викладацьку діяльність. С. Кульжинський до останніх днів життя підтримував К. Скаржинську, а після її смерті присвятив себе вихован-ню всиновлених онуків – Всеволода Ігоровича і Вадима Ігоровича Скаржинських [5].

Початок колекції народних писанок Лубенського музею Катерини Скаржинської був покладений у 1888 році, коли перший завідувач музею Ф. Камінський зі-брав лише 23 писанки з Лубен. Наступного року колек-цію поповнили ще 14 експонатів з Лохвиці.

Проте у колі вчених зростає інтерес до збирання та ви-вчення писанок. Професор М. Сумцов створив програму їх збирання. Почали виходити публікації з цієї теми.

Завдяки зусиллям завідувача у 1890 році музейна ко-лекція збагатилася ще на 239 писанок з інших губерній та повітів. Сергій Климентійович не тільки продовжив справу, а й розпочав роботу над створенням каталогу колекції писанок.

С. Кульжинський та К. Скаржинська – ентузіасти-збирачі колекції писанок

6

37

Навесні 1894 року за сприяння київського археоло-га К. Болсуновського, а також М. Грекка та М. Грейма колекція музею поповнилася писанками Подільської, Київської, Волинської, Гродненської, Мінської губер-ній. 1895 року було підготовлено до друку та видано «Програму для збирання народних писанок», і колекція збільшилася ще на 885 екземплярів. 1897 року було роз-почато друк альбому, а до музею надходили все нові й нові експонати. Лубенський художник Ходорковський ретельно замалював у кольорі всі писанки. На початок 1898 року їх налічувалось уже 3 286.

У результаті копіткої роботи 1898 року в Москві вийшла друком праця С. Кульжинського «Описаніе коллекціи народних писанок». Наступного року музей планував здійснити другий випуск альбому, але цього, на жаль, не сталося.

1906 року почалася передача колекції з Лубен до природничо-історичного музею Полтавського губерн-ського земства. У 1919-му колекцію писанок разом з де-якими іншими експонатами розміщують у Полтавській картинній галереї. Протягом 1929 – 1930 років колекції піддаються нищенню та розпорошенню.

Під час евакуації (1941 р.) частину експонатів ви-возять, але писанки псуються і руйнуються через нена-лежні умови зберігання. Незначна кількість експонатів

з колись великої колекції зберігається нині в полтав-ських музеях.

Колишній директор музею К. Мощенко протягом 1941 – 1943 років вивіз понад 4 тис. авторських ма-люнків писанок першого та другого випусків каталогу й рукопис С. К. Кульжинського з метою публікування за кордоном. Ці унікальні матеріали зрештою осіли у музеї та архіві православного церковно-музейного комплексу в м. Саунд-Бавнд-Бруці (штат Нью-Джерсі, США).

Серед імен сучасних ентузіастів справи хотілося б назвати Володимира Онищенка, який створив за-мальовки писанок Східного Поділля, що є унікаль-ними зразками знаково-символічного письма. Деякі з

символів ми вперше зустрічаємо на писанках саме цієї колекції.

А було так: наприкінці 60-х років минулого сто-ліття у складі групи студентів Львівського інституту декоративно-прикладного мистецтва В. Онищенко від-правився на вироб ничу практику на Полтавський по-рцеляновий завод. Заїхавши додому на Київщину, від-відав оселю-музей Івана Гончара. Власне, той і попросив забрати (якщо віддадуть) альбом замальовок писанок в однієї жінки у Полтаві.

Немолода власниця скромного помешкання показа-ла чималий альбом кольорових замальовок, але віддати до музею відмовилися. Свого часу, наприкінці 20-х років XX століття, вона навчалася в Кам’янець-Подільському педагогічному університеті. Тоді й робила свої зама-льовки на сільських базарах, у людей. Потім доля заки-нула жінку до Полтави, де вона викладала у педінститу-ті. На уклінні прохання, під заставу документа на одну ніч було надано альбом, аби можна було зняти лінійні малюнки на кальку. Так В. Онищенко зробив понад 300 замальовок тушшю із зазначенням кольорів. Хоча й мрі-яв відтворити малюнки в повноцінному вигляді, але все якось не складалося, тож кальки пролежали в особисто-му архіві понад 35 років. І ось нині завдяки дослідникові ми маємо можливість «оживити» ті справжні старовин-ні узори на сучасних писанках.

Бесіду з майстринею вела Галина ШалагіноваФото Кузьми федченка,

Марини Куценко, людмили Мелько

лІтература1. Білоус О. Символічна мова писанок від кам’яної доби до сьогодення / Альбом таблиць. – К. : Видавничий дім «Арта-нія», 2008. – 15 с. 2. Білоус О., Сташук З. Школа писанкарства: Навчально-методичні рекомендації. – 6-те вид. – К. : РВЦ КПДЮ, 2011. – 44 с. Голан А. Миф и символ. – М. : РУССМЕТ, 1994. – 375 с.3. Кульжинский С. К. Описание коллекции народных писанок. (На основе собрания Лубенского музея Е. К. Скаржинской). – Харьков : «Издательство САГА», 2011. – 176 с.4. Супруненко О. Б. Археологія в діяльності першого приватно-го музею України (Лубенський музей К. М. Скаржинської). Мо-нографія. – Київ-Полтава, Археологія, 2000. – 392 с.

Магічна геометрія в усьому...

О. Білоус з В. Онищенком – колегою та однодумцем

7

38

Зоя сташук, керівник-методист Народного художнього колективу студії писанкарства Київського палацу дітей та юнацтва, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслужений майстер народної творчості України, м. Київ

Богиня-Берегиня і магічний світ української писанки

В повіз великий Богині щасливої впряжені коніВсі несмертельні боги посідали в той повіз.Славна з’явилась Богиня, живуча в повітрі,

З лона темноти з’явилася людські оселі красити.З цілого світу найперша встає вона й шле нам з далека пишні дари.

(«Веди». Уривок. Переклад із санскриту Лесі Українки)

Велика Богиня, Велика Мати, Мати світу, Родо-ва Мати, Богиня-Берегиня, Мокоша, Оранта– це все вона у різні часи й епохи…

Для людини епохи оріньяку (50 – 30 тис. років до н. е.), коли тільки закінчувався льодовиковий період, було багато підстав творити жіночий образ як центральний своєї доби. Він був символом родо-вої спільноти, сторожею родового вогнища. Крім того, з давніх-давен жінка володіла знаннями й та-ємницями з розпізнавання всякого коріння, зілля, ягід, вміла їх використовувати для страв та ліку-вання. Як же було не відчувати глибокої пошани до матері-господині, як не мати віри в її могутність? Але найбільше вражала примітивну свідомість лю-дини періоду палеоліту жіноча здатність приводити на світ нові істоти…

Найдавніші міфи про світотворення, які дійшли до нас, говорять про жіночу істоту, яка з себе на-роджує божества, а вони вже впорядковують землі, населяють людьми, звірами, рослинами. Єгипет-ський міф розповідає, що сонце було народжене у вигляді золотого теляти, а народило його Небо – величезна корова із розсипаними по всьому тілі зірками. В іншому міфі небо уявляється як богиня-жінка. Тіло її зігнуте аркою над землею, а пальці рук і ніг спираються об землю. Вона сама з себе на-роджує немовля. Щодня виходить із її лона соняч-ний диск, а ввечері вона його ковтає, щоб уранці народити знову.

Що світ постав із жінки-всесвіту, а її діти – боги – створили нас, грішних, – такі найстаріші міфи. Чи дивно, що центральним образом у часи становлення родового ладу на материнському принципові був об-раз жінки? Вона – символ родової єдності, від неї кожен веде свій родовід. Вона відійшовши у вирій, стає ще могутнішою. Це вона – охоронниця, покрова і опікунка свого роду, подайниця всілякого добра.

Берегиня. Ось до кого треба звертатися з усіма сво-їми потребами. Так виникає культ матері, яка в даль-шому розвитку стає богинею.

У палеолітичний час з’являються культові жіночі фігурки з каменю та кістки. Про це свідчать знахідки в Мізині (мізинська культура, 20 тис. років до н. е.). Фігурки підтверджують існування культу жіночого божества плодючості на території України з прадав-ніх часів.

У період неоліту формується уявлення про Велику Богиню як праматір і володарку всієї живої природи, богиню родючості та небесної вологи.

Знахідки трипільської культури (VI – III тис. до н. е.) підтверджують той факт, що теракоти (глиняні статуетки людей), особливо жіночі, були предметами сакральної практики. Статуетки мають трикутні об-риси з ромбом на животі. Ромб перехрещується дво-ма лініями з крапками в утворених квадратах (символ усеплодючої Землі-матері). Дві спіралевидні змії, що переплітаються на грудях, символізують небесну во-логу. Є стоячі випрямлені фігурки, сидячі відхиле-

© Сташук З., 2012

Зображення жіночих фігурокна писанках. Роботи Олесі Кублій

Сучасне бачення традиційної писанки. Роботи Олесі Кублій

Богиня-Берегиня(писанка Полісся).

Робота Ярослави Харченко

8

39

ні образи майбутньої матері, оранти. Дволикі богині: Богиня-корова, Богиня-птаха – все це різні іпостасі Великої Богині в період розвитку трипільської куль-тури.

Рогаті жіночі фігурки відповідають образу богині, уособленням якої є корова. Аналогії можна помітити в інших культурах. В Єгипті – це богиня Хатор, у індоа-ріїв – Адіті, матір верховних божеств адітьїв. За одним з гімнів Рігведи, доарійське божество Рудра створило марутів з вимені Прішни – корови, від якої народжу-ється все, що існує. В шумерській міфології дружиною бога Енліля, Володаря Світу, Царя неба і землі була богиня Нінгаль – «велика Корова», «Велика мати».

Приклади ототожнювання Великої Богині з богинею-коровою дають змогу припустити, що в Трипіллі з усіх сакральних жіночих образів саме об-раз рогатої богині відповідає образу Великої Богині. Роги – дуже поширений елемент у трипільській об-разотворчості. Про це свідчать численні роги-наліпи на посуді. Знайдено глиняну модель храму, прикра-шену бичачими рогами. Кістяна пластинка, яка має вигляд бичачої чи коров’ячої голови, містить пунк-тирне зображення Богині-Матері з рогами. Роги є і на спинках кріселець, де сидить Богиня-Мати. Інші жіночі сакральні образи – це втілення окремих аспек-тів Великої Богині (Великої Матері, Богині-Матері, матері-Землі).

Велика Богиня була покровителькою Рожаниць, богинь дітонародження, жіночої долі й новонародже-ної дитини.

Богиню-Матір шанували як дарувальницю життя, першопричину життя і смерті. Підтвердженням цьо-му є фрагменти стародавніх вишивок, що зображують жіночу фігуру-дерево (Світове дерево, Дерево роду). Символами богині також є коло, птахи (качка, зозу-ля, ластівка, сова), метелики, жук сонечко, риба, ко-сий хрест, бджола. Богиню ототожнювали не тільки з народженням, а й зі смертю. Давньоримський автор дає їй характеристику: «Я – природа, мати всього су-щого, володарка стихій, початок усіх початків, вище божество, цариця тіней».

У слов’янських казках розповідають про матір сонця як про «віщу прялю» (Мокошу), що нага-дує про богиню неба ранніх землеробів. Прядін-ня – міфологічний мотив, пов’язаний із жіночним персонажем, джерелом життя і смерті, долі, родю-чості. Шматок білої тканини – це атрибут богині Мокоші. В давнину культові символи кріпили до жердини, щоб було зручніше на релігійних цере-моніях носити їх і встановлювати в якості шано-ваних емблем. Однією із таких емблем був шмат білої тканини, прикріплений до жердини. Так ви-ник прапор – первинна емблема Богині. Мокоша – посередниця між небом і землею, а тому на вес-няних ритуальних рушниках і писанках її завжди зображували з піднятими руками до неба – джере-ла тепла і вологи. Мокоша – покровителька вес-

няних дощів і весняних обрядодійств. Мокоша одержувала в жертву снопи льону та вишиті рушники, які вішали на деревах.

10 листопада в Україні відзначають день св. Ве-ликомучениці Параске-ви, званої ще П’ятницею. За повір’ям у цей день (будь-якої п’ятниці) не можна ні прясти, ні тка-ти. У п’ятницю не можна прати, пекти хліб, мазати піч, припічок, співати пі-сень. Колись жінки в ніч із четверга на п’ятницю за-стеляли стіл, клали хліб-сіль, ложку, ставили трохи юшки – для святої П’ятниці. У православному кален-дарі є 12 п’ятниць особливо шанованих жінками: на першому тижні Великого посту, перед Благовіщеням, Страсна п’ятниця перед Великоднем, десята після Великодня, перед Трійцею, Успінням, Головосіком, Здвиженням, Покровою, Введенням, Різдвом, Водо-хрещем. Свята народження і смерті Пречистої Бого-родиці у християн відповідають язичницьким святам на честь Мокоші.

Автор «Повісті минулих літ» поряд з іншими бо-гами, які стояли на Київський горі, згадує і Мокошу: «І став Володимир княжити у Києві один. І поставив він кумири на пагорбі поза двором теремним: Перуна дерев’яного, а голова його була срібна, а вус – золо-тий, і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Мокош».

У «Слові Святого Григорія» богиня Мокоша зга-дується перед Дивою і Перуном, що свідчить про її чільне місце в язичницькому пантеоні: «треби кла-дуть… Вилам і Мокоші, Диві, Перуну, Хорсу, Роду і Рожаницям…».

Після прийняття християнства у Київський Русі образ Берегині перейняла Богоматір Ма-рія. У давніх греків вона звалася Орантою – від грецького слова «ора», що означає «молюся», «вірую». Оранта – це матір, що молиться за спа-сіння людей, і українці уже 1000 років прихи-ляються подумки до неї в благанні, як колись у давнину благали захисту у Великої богині Бе-регині. Образ Богоматері – Оранти є в багатьох давніх християнських храмах. Неперевершеним він є у Софійвському соборі в Києві, зведеному на початку XI ст. На щастя доля впродовж 1000 років уберігає цей диво-образ. Стіна собору, на якій зображено Богоматір Оранту здавна зветься «непорушною стіною».

Історія людства постійно зазнає змін, але наша пам'ять зберігає найдорожче через фольклор, вироби народної творчості, художні і мистецькі твори.

Богоматір Оранта(Софійський собор, м. Київ)

9

40

технологія створення писанкиМайстер-клас Зої Сташук, заслуженого майстра народної творчості Ураїни

1. Матеріали та інструменти, які необхідно мати для виготовлення писанки:

• яйце, чисто помите під проточ-ною водою без хімічних засобів;

• олівець;• писачок; • віск;• воскова свічка;• анілінові фарбники для вовни;• м’які серветки.

2. Будемо писати писанку за таким

зразком.

3. На яйце олівцем наносимо коорди-

натну сітку для подальшого правиль-

ного розміщення малюнка.

4. За координатною сіткою олівцем

наносимо малюнок.

1

3

4

2

10

41

5. У металеву частину писачка вкла-

даємо віск. Нагріваємо писачок над

полум’ям свічки, рахуючи до десяти.

Внаслідок цього металева частина

писачка стає достатньо гарячою, щоб

віск розтопився.

6. Наносимо воском за допомогою

писачка лінії, які ми нанесли олів-

цем. Віск використовується для за-

хисту кольору. В ході подальшого

фарбування під віск не буде заходи-

ти фарба і лінії залишаться білими.

7. Кладемо яйце у фарбу найсвітлі-

шого кольору. В даному випадку – це

жовта фарба. Анілінові барвники ма-

ють властивість накладатися поша-

рово – від світлого до темного.

8. Тримаємо яйце у фарбі 4 – 5 хв, ви-

ймаємо і промокаємо залишки фарби

на ньому серветкою.

5

6

7

8

11

42

9. Замальовуємо потрібні місця або

лінії, які мають залишатися жовти-

ми, писачком з воском.

10. Кладемо яйце в червону фарбу.

11. Виймаємо з червоної фарби,

промокаємо яйце серветкою.

12. Замальовуємо воском потріб-

ні місця або лінії, які мають зали-

шатися червоними.

9

10

11

12

Фото Зої Сташук

12

43

16. Ми створили писанку!

13. Кладемо яйце в чорну фарбу.

14. Виймаємо з чорної фарби,

промокаємо серветкою.

15. Знімаємо віск, нагріваючи писан-

ку в полум’ї свічки. Тримати писан-

ку потрібно збоку, нижче верхівки

полум’я, щоб яйце не закоптилося.

13

14

15

16

Фото Зої Сташук

12

44

стилізовані зображення Богині-Берегині на писанках

Богиня-Берегиня посіла чільне місце в мініатюрних шедеврах на пташиному яйці – писанках. Писанка як символ народження нового життя і нині щовесни приходить у світ з Великодніми свя-тами. Велика Богиня в різних стилізованих зображеннях з’являється на писанках, бере участь в об-рядових захисних дійствах українців. Кожна жінка, пишучи писанки, на одній з них має обов’язково зобразити Берегиню – захисницю роду, сім’ї, всього живого. Прийшовши до нас з язичницьких ча-сів, символічна мова писанок зберегла свою автентичність. Існувала заборона змінювати малюнок на писанці: вважалося, що писанка – це закодована молитва до вищих богів. А тому у віках збере-глася традиційність при нанесенні орнаменту. Але, чи можна створити магічний писанковий оберіг, не занурившись у вивчення праісторії? Тож навчаймо наших дітей свого рідного, й шануймо свою історію.

13

музейна Скарбниця

27

С учасний світ без упину змінюється, зростає інтенсивність потоку інформації, стрімкість розвитку новітніх технологій перевищує мож-

ливості людини вчасно та відповідно реагувати на них, шаленими темпами прогресують засоби пізнання світу та форми розвитку людини. Що сьогодні може врятува-ти від психічного та фізичного перевантаження?

Дедалі більше людей сьогодні шукають духовного порятунку та шляхів гармонізації. Хто свідомо, а хто за-вдяки інтуїції чи інстинкту самозбереження намагаєть-ся втекти від того шаленого темпу життя, що для бага-тьох з нас стає вже не засобом руху вперед, а причиною психічних розладів, фізичних хвороб.

Під особливий вплив сучасних технологій потра-пляють діти різного віку. Дитяче дозвілля заполоняють комп’ютери. Дедалі складніше батькам замінити вірту-альний світ живим спілкуванням і мистецтвом, справ-жніми емоціями, рухами, почуттями. Тенденції підміни творчого та духовного розвитку дитини, умовно кажу-чи, уроками математики чи англійської досягають кри-тичної межі.

Традиційна культура, що століттями розвивалася та гармонійно існувала в своєму природному середовищі, нині в умовах міста ХХІ століття може стати засобом порятунку для багатьох, адже несе у собі глибинне та справжнє, вивірене часом і досвідом, пропущене через десятки сотень поколінь духовне начало, що може бути потужним джерелом розвитку та формування дитини.

У становленні культурного середовища сьогодення важливу роль має відіграти сучасний музей. У розви-нутих країнах музеї вже давно здолали усталені рамки свого функціонування як місця для збереження витво-

рів мистецтва «за зачиненими дверима». Роль музею у розвитку і формуванні здорового суспільства сьогодні є чи не найважливішою з-поміж багатьох установ культу-ри та освіти, тому важко уявити сучасну країну без ді-євого й актуального музейного простору. Виховну, освіт-ню, пізнавальну та просвітницьку функції сучасні музеї реалізовують, залучаючи тисячі відвідувачів і будучи конкурентними закладами серед багатьох установ ін-дустрії дозвілля. «Музей стає формою реалізації інтер-есів найрізноманітніших груп суспільства, <…> віддаючи перевагу молодіжній аудиторії. Саме для них музей має стати «рідним домом» культурного розмаїття, що є ха-рактерною рисою сьогодення та протистоїть глобаль-ній культурі та глобальній ідентичності» [4].

Проте є проблеми, що потребують осмислення і розв’язання для реалізації ідеї актуального музею. Се-ред таких – байдужість дитячої аудиторії до музеїв, що спричиняє байдужість до культурних цінностей, пред-метів мистецтва, історії, літератури. Зрозуміло, що ін-тереси дітей у сучасному світі змінюються так стрімко, що музей не встигає вчасно та належним чином реагу-вати на їх потреби і вимоги часу. Музеї досить часто не лише технічно чи матеріально застарілі, а найголовніше – морально.

Подолання цієї проблеми можливе завдяки співп-раці музеїв із закладами освіти і позашкільними закла-дами, що потребує тісної взаємодії та взаєморозуміння педагога та музейного співробітника. Курси лекцій, уроки в музеї, інтерактивні програми, майстер-класи, спільні музейно-освітні проекти, фестивалі можуть бути результатом такої співпраці. Але починати потріб-но з розуміння того, що кожен похід до музею для дити-

ни повинен ставати справжнім святом. Це має бути не лише виконаний програмний захід, а спільний творчий і пізнавальний процес, однаково бажаний як для вчителя, так і для дитини. Щоб такий похід дав ба-жані результати – і відкрив щось нове для дитини необхідні позитивні емоції. Є ба-гато нюансів, які треба врахувати і перед-бачити, бо це однаково важливо для вра-жень, які отримає дитина: відповідність напряму музею віку відвідувача, настрій дитини, погода тощо [2].

Нині, коли увага в школах до уроків ес-тетичного спрямування, зокрема музики, образотворчого мистецтва та художньої культури набуває вже навіть не другоряд-ного значення, а години скорочуються на

Мирослава вертЮк, старший науковий співробітник Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», фольклорист, м. Київ

Дієвий музейний простірЗ досвіду роботи Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара»

© Вертюк М., 2012

Музей Івана Гончара (м. Київ)



28

користь уроків, що повинні сформувати «успішну осо-бистість», діти втрачають можливість «спілкуватися» з красою і духовно збагачуватися. Проте найважливіше, що потрібно дитині, особливо раннього віку – позитив-ні емоції й естетична насолода, яку вона може отримати від навколишнього світу, творів мистецтва.

Музей може надати широкі можливості для естетич-ного виховання дитини, адже саме в музеї вона може побачити красу, насолодитися нею, отримати позитив-ні враження, а потім спробувати творити власноруч під впливом побаченого. Варто проаналізувати досвід гармонійно розвинутих і успішних у культурному роз-витку країн. В Японії, наприклад, діти молодшого віку разом з учителем проходять так звані «уроки милуван-ня», вони навчаються спостерігати за красою природи, бачити її і намагаються запам’ятати свої враження й емоції. Прагматичні німці віддають 15 хвилин кожного уроку на користь музичного виховання та співу. А це, як вважають психологи, має зменшити агресію в наступ-них поколінь [3]. Окрім того, вміння і навички «спілку-вання» з мистецтвом діти у більшості країн набувають у рамках базової середньої освіти. Вони вивчають історію

мистецтва, його напрями, стилі та жанри, а також мають можливість побачити «живі» експонати та поглибити свої знання в музеях.

Національний центр народної культури «Музей Іва-на Гончара» – досить молодий столичний заклад (засно-ваний у 1993 році), проте його історія почалася не одне століття тому. Адже його початком можна вважати час, коли ще жили і творили люди, які нині увічнені у пам’яті народу завдяки зібраним світлинам, зразкам одягу, кар-тинам, іконам, предметам побуту, що нині зберігаються у фондах музею.

Подвиг людини, яка керуючись своєю небайдужістю до долі рідного народу та у «великій ревнивій любові» до нього пройшла майже всю Україну в пошуках без-цінних духовних скарбів, є прикладом могутньої волі й сили духу, що і сьогодні могла б рятувати багатьох від культурного безпам’ятства та духовного занепаду. «Ба-гато зробити для свого народу, бути продовжувачем його національного життя можна тільки тоді, коли полюбиш його, як рідну свою матір. Так полюбити свій народ мож-на тільки тоді, коли глибоко пізнаєш: його географію, іс-торію; його культуру, мистецтво; його традиції, його долю…» Петро Гончар.

Ознайомлення з експозицією починається глибоким і змістовним словом, просякнутим безмежною любов’ю до свого народу, засновника музею – Івана Макаровича Гончара: «Ось перед вами чарівна душа нашого велико-го і стародавнього українського народу. Його думи, його поезія, його хист, його віковічний дух зафіксовані в оцих безцінних скарбах, які ви бачите перед собою. У цих не-величких затишних світлицях ви відчуєте широкі про-стори нашої рідної Батьківщини, відчуєте запашність і чарівність стародавньої полянської землі – Київщини і Волині, екзотичної Галичини і мальовничої Полтавщини, краси України – Поділля, багатобарвної Чернігівщини. Тут ви відчуєте дух козацької волі, що буяла в розлогих степах України. Тут ви відчуєте глибину віків нашої слав-ної історії, сприймете шелест жита, шум гаїв, спів со-ловейка, щебетання жайворонка, сльози матері і щастя закоханої дівчини…» [1].

З любові до природи і до рідної землі формувалася народна культу-ра. Твори високої мистецької вар-тості, зібрані фундатором музею, яв-ляють етичні та естетичні орієнтири нашого народу, його духовні цінності й історичний досвід. Хатній музей не лише висвітлював «пам’ять минуло-го», «набуток історичного розвитку» і «спадок попередніх поколінь», а й завжди був осередком поширення народної культури, забезпечував її спадкоємність.

Тому сьогодні Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара», продовжуючи спра-ву засновника, керуючись його ідей-

Іван Гончар – засновник музею

Експозиція зали Буття: світлини наших предків

наша берегиня. – 2012. – № 2


Весняне обрядодійство «Зустріч весни».Гурт «Соловейки» з села Мотижин Київської області

29

ними орієнтирами та беручи до уваги специфіку своєї діяльності не лише як музею, а як центру розвитку на-родної культури, вже близько 20-ти років поширює практику інтерактивних програм, майстер-класів, фес-тивалів і фольклорних дійств, залучаючи дітей та мо-лодь до традиційної культури нашого народу.

Протягом цього часу було започатковано школи та студії народних ремесел, реалізовано просвітницькі, піз-навальні, культурологічні програми у співпраці з пред-ставниками сфери дошкілля та закладами середньої освіти. Круглі столи і практичні семінари проводимо з метою залучення більш широкої аудиторії до співпраці з поширення засад етнопедагогіки у школах України. Крім того, в музеї постійно відбуваються майстер-кла-си, до яких охоче долучаються не лише діти, а й дорослі. Окремої уваги заслуговують проекти, що залучають цілі родини до спільної творчості. По-перше, це дає можли-вість спілкування у колі сім’ї, чого в сучасному інтен-сивному світі бракує, по-друге, традиційна культура є сприятливим ґрунтом для реалізації творчих намірів різновікових груп. Так, робити писанку, займатися на-родним розписом чи співати може бути однаково цікаво як малій дитині, так і її мамі, тату, бабусі.

При музеї у вільному доступі діє книгозбірня, запо-чаткована Іваном Гончаром, нині це прекрасна колекція з історії української культури, етнографії, фольклору, народознавства (свята, обряди), мистецтва України і світу, історії України (досить широко представлена тема козацтва), народного мистецтва (наївне малярство, ке-раміка, писанка, лялька, витинанка й інші), українських народних пісень і дум. Крім того, в колекції є найкращі видання з українського іконопису, народного костюму, прикрас, головних уборів. Додатковим джерелом ін-формації про народну культуру та заходи музею є інтер-активний і динамічний сайт музею, що може допомогти в роботі з учнями не лише під час підготовки до відвід-ування музею, а й у навчально-виховному процесі, зо-крема народознавчому та історичному напрямах [9].

Традиційна народна культура протягом тисячоліть була органічною та невід’ємною частиною життя людей і через витвори мистецтва передавала гармонійний світ, який оточував людину повсякчас. Все, що творила лю-дина, було вмотивоване життям, воно не може не вра-жати унікальністю поєднання практичної доцільності та естетичної довершеності речей. Усі предмети, які ми оцінюємо як витвори мистецтва, несуть у собі магічні та сакральні, обрядові й оберегові функції. Більшість з них стають засобами для розвитку творчості, проте містять особливо глибокий зміст і є генетично притаманними нам, українцями, оскільки протягом багатьох сотень років існували і розвивалися на нашій землі, проходи-ли через покоління наших пращурів. Тому й не дивно, що такі види занять, як писанкарство чи вишивання є гармонізуючими видами жіночої діяльності, що часто сприяють фізичному одужанню, позбавляють психіч-них перевантажень.

Одним із найбільш популярних у музеї є танцюваль-ний проект фольклорного ансамблю «Божичі» – «Шко-ла традиційного народного танцю». Він функціонує з 2005 року. Заняття відкриті для всіх охочих і сьогодні тут близько ста постійних учасників, серед яких значна частина молоді. У репертуарі школи 70 танців, вони за-писані від бабусь-дідусів в українських селах Централь-ної та Лівобережної України, а частина – з Гуцульщини й Галичини. Деякі загальноосвітні заклади Києва вже виявили бажання співпрацювати із школою танців і за-прошують їх для проведення майстер-класів. А для охо-чих танцювати вдома, в родинному колі чи в колі друзів видано два диски з музикою та відеомайстер-класами.

Особливий інтерес молоді викликає пісенна та ін-струментальна культура українців. За останнє деся-тиліття тільки при музеї утворилося близько півтора десятки аматорських і професійних співочих гуртів та троїстих музик, які демонструють свої творчі напра-цювання на всеукраїнських фестивалях і вечорницях з нагоди народних свят: Андрія, Катерини, Колодія тощо.

Учасники гуртів самі збирають і запису-ють фольклорний матеріал, мандруючи селами України, спілкуються з носіями традиції, намагаються допитатися іс-торичної правди про нашу культури та збагнути її, пропустивши через серце та душу.

Відомо, що шкільні навчально-вихов-ні програми теж передбачають вивчення народної пісенної творчості. Проте під «народними» в кращому випадку розу-міють твори на слова Тараса Шевченка та пісні на кшталт «Ой, на горі два дуб-ки» та «Несе Галя воду», а в гіршому – взагалі не йдеться про причетність до народної, а тим паче традиційної пісні. Такий підхід аж ніяк не сприяє сприй-няттю пісенного пласту народної культу-

ри, а навпаки – формує в учнів нелюбов і



30

до української мови. Не раз доводилося зустрічати учнів як столичних, так і сільських шкіл, які соромляться не лише співати українських пісень, а й розмовляти укра-їнською мовою. Тут варто згадати, що лишень комусь випадає нагода потрапити за кордон чи в середовище іноземців, де потрібно себе презентувати якнайкраще, то одразу заговорять про співочу українську націю, її тра-диції та культуру. Є і позитивний досвід, який показує, що при кращому пісенному матеріалі в репертуарі діти отримують зовсім інші враження та формують правиль-не ставлення до своєї «солов’їної мови» і народної пісні. Ніколи дитина не знехтує тим, що їй подобалося й раду-вало з дитинства, бо саме через емоції це закарбовується в підсвідомості й надалі вмотивовує поведінку, зокрема мовленнєву, дорослої людини.

Ще однією перлиною нашої культури можна вважа-ти вишивання. На перший погляд – все давно відомо і зрозуміло: хіба хтось не знає червоно-чорного хрести-кового візерунка? Ще й самі вишиваємо, адже скільки сьогодні зразків гарних продається. А ті вишиванки вже хто тільки не шиє: і китайці, і турки, й американці. Але більшість наших жінок ніколи й не чули про те, що технік вишивання є близько двохсот, а вишиті україн-ські зразки свого часу на міжнародних конкурсах серед французьких, японських, італійських здобували най-перші нагороди. Відкриває ці скарби Юрій Мельничук, який зміг уже багатьох долучити до сакрального дійства вишивання, розкрити унікальність технік і тонкощі ду-ховних таємниць, пов’язаних з виготовленням весіль-них рушників та сорочок. Протягом 15-ти років при музеї діє студія вишивання, якою керує (як не дивно) чоловік. Юрій вважає, що вишивання є дієвим способом досягнення спокою та рівноваги і радить усім жінкам лі-куватися саме такими творчими засобами, адже під час вишивання навіть обличчя стають лагідними, добрими. Майстер наголошує, що «раніше всіх дівчаток у шість років посвячували у вишивальниці. Кожна повинна

була вміти вишивати, краще чи гірше – питання другорядне, лише щоб вона це робила і практикувала максимально до-вгий час». Молоді дівчата, готуючись до весілля, обов’язково мали вишити собі весільний рушник, у якому кодували програму свого майбутнього життя та благополуччя. Подекуди це могло бути по 40 рушників і по 20 сорочок в однієї дівчини. А надалі – поки вона в сім’ї є господинею, поки всіх дітей не поодру-жує і стане потім бабою, то весь цей час вона практикувала вишивання.

Крім того, не менш знаковим для українців є весняне священнодійство – писанкарство. Через закодовану на яйці систему знаків і символів, нанесену вос-ком за допомогою писачка (спеціальний

пристрій), людина може висловити свої молитви та побажання для того, кому призначена пи-санка. На благополуччя в домі, на достаток у господар-стві, на високий урожай та гарну погоду, від грому і від засухи, на одруження й народження дітей робили спеці-альні писанки, які після виконання відповідного обря-ду – дарування чи закопування – мали виконати свою функцію. Традиційно їх писали жінки та дівчата в пері-од Великого посту, особливо перед Великоднем. Оскіль-ки нині в селах дуже рідко можна зустріти писанкарів, то навчати дивовижного ремесла всіх охочих можуть у Музеї Гончара. Щороку протягом Великоднього посту в музеї навчається писанкарству близько півтисячі дітей і дорослих. Крім того, велика колекція писанок, зібраних Іваном Гончаром, може слугувати для пізнання симво-ліки та вивчення регіонального розмаїття писанкарства.

Завдяки музейним майстер-класам і просвітниць-ким програмам з дітьми та молоддю було започатковано кілька проектів у співпраці з дошкільними та середніми закладами освіти. Так, разом із дошкільним закладом № 378 реалізовано програму «Музей до дітей», у рамках якої дітки 3 – 6 років ознайомлювалися з традиційни-ми народними ремеслами і самі навчалися виготовляти ляльки мотанки, писанки, плести з соломи.

У співпраці з Міжнародним родинним мандрівним фестивалем «Як намалювати птаха» було проведе-но майстер-класи, реалізовано проекти, організовано шкільний фестиваль, що викликав інтерес серед інших навчальних закладів столиці, які теж роблять спроби реалізувати такі проекти. У тісній співпраці з музеєм Гончара було створено унікальний сільський проект «Родинний центр «Мамаї» в селі Хотів Києво-Свято-шинського району, що сьогодні власними зусиллями проводить фестивалі та розбудовує простір традицій-ної культури на місцевому рівні, вивчає і популяризує народну традицію в її автентичному середовищі серед сільського населення.

Окремою сторінкою співпраці з дитячою аудиторі-єю є Всеукраїнський дитячий фольклорний фестиваль

Міжнародна щорічна акція «Ніч у музеї». Дійство «Жорна»



31

«Орелі», що був започаткований у 2008 році Музеєм Івана Гончара і охоплює мистецькі, музичні, екологічні, освітні, виставкові та інші культурно-розва-жальні і просвітницькі програми. Те-матика фестивалю порушує актуальні проблеми виховання сьогоденного та майбутнього поколінь, а також намага-ється розв’язати їх шляхом поєднання новітніх технологій освіти і кращих здобутків українського народу. Одним з визначальних принципів програм фес-тивалю є не лише демонстрація вмінь і здібностей, а отримання навичок з тра-диційних ремесел і опанування фоль-клорних традицій широким колом ди-тячої аудиторії. Наступний фестиваль відбудеться 2 – 3 червня 2012 року в Національному музеї народної архітек-тури та побуту України в Пироговому. Участь візьмуть понад 15 дитячих фольклорних гуртів з різних регіонів України, казкарів, фольклористів, аніма-торів, майстрів народної творчості, що творитимуть каз-ковий простір для дітей і відтворюватимуть унікальну атмосферу народної дитячої культури через гру, пісню, танець.

Зважаючи на зростаючу потребу батьків у гармоній-ному розвитку дитини та дедалі більшу актуальність народного, НЦНК «Музей Івана Гончара» започат-ковує новий довгостроковий проект – Дитяча школа «Орелі». Тут, поєднавши напрацювання педагогів, пси-хологів, фольклористів, етнологів і народну мудрість, буде створено умови для всебічного розвитку дитини від наймолодшого віку. Через гру, а не складні заняття має виховуватись дитина. Народний досвід подарував нам розкішний пласт дитячого ігрового фольклору: за-бавлянки, потішки, колискові, скоромовки, лічилки, примовлянки. Народна система виховання є цілісною й містить усебічні компоненти (рух, слово, ритм, мело-дію) для розвитку дитини від самого народження. Вар-то скористатися принципом народної творчості, який ідеально поєднує два компоненти – традицію як сталий компонент і творче начало, яке дає змогу розкрити свій внутрішній світ, знайти відповідні форми самовиражен-ня, що так необхідно для дитини.

У роботі з дітьми не завжди працюють правила й сте-реотипи. Насамперед усе залежить від тонкого відчуття дитячої душі, її прагнень і потреб. Якими б досконали-ми, цікавими та ефективними не були системи й мето-дики, вони безсилі без любові й відданості наставника. Вся народна культура, зокрема пісні, забавлянки, казки створювалися, ґрунтуючись на великій любові до дити-ни, до світу, до землі. І сьогодні саме любов має бути ру-шійною силою виховного й освітнього процесу.

У сучасному світі, що глобалізується, кожен народ шукає засоби власної ідентифікації. Безумовно, кожну націю з-поміж багатьох інших вирізняє її традиційна

культура, творцем якої споконвіку є народ. Вона увібра-ла в себе інформацію безлічі поколінь, вона змінювала-ся, запозичувала, очищалася і перероджувалася, адже завжди була живим процесом, перебувала в розвитку.

«Глибока, ревнива любов до свого рідного живить усе найшляхетніше, найгуманніше; вона є природною рисою, притаманною усім народам. Вона є також неви-черпним джерелом енергії людини, могутнім стимулом патріотизму, який є найсильнішою зброєю при захисті від зазіхань ворогів на нашу гідність». Олекса Воропай.

Кожне наступне покоління має брати найкраще й найцінніше з надбань свого народу і з глибокою повагою та любов’ю берегти й передавати ці надбання нащадкам.

Фото Богдана Пошивайла

лІтература1. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу : Етнографічний на-рис у 2-х т. – Мюнхен : Українське видавництво, 1958. – Т. 1. – 455 с. – Т. 2. – 447 с. 2. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр. – К. : АТ «Обереги», 1994. – 424 с.3. Килимник Степан. Український рік у народних звичаях в іс-торичному освітленні: (у 3 кн., 6 т.). – Факс. вид. – К. : АТ «Обереги», 1994. – Кн. 2. – Т 3. – 528 с.4. Ковальчук О. В. Українське народознавство : Книга для вчи-теля. – К. : Освіта, 1994. – 176 с.5. Короткі відомості про свята Православної Церкви. – Україн-ська Православна Церква – Київський Патріархат, 1992. – 112 с.6. Культура і побут населення України: Навч. Посібник / В. І. Наулко, Л. Ф. Артюх, В. Ф. Горленко та ін. 2-е вид., доп. та перероб. – К. : Либідь, 1993. – 228 с.7. Скуратівський В. Т. Місяцелік : Укр. нар. календар. – К. : Мистецтво, 1992. – 208 с.8. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довід-ник. – 2-ге вид. / А. П. Понамарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Кось-міна та ін. К. : Либідь, 1994. – 256 с.

Всеукраїнський дитячий фольклорний фестиваль «Орелі»


нашого цвіту по вСьому Світу

32

Українська школа імені Василя Сарчука названа на честь відомого в Канаді українського освітянина, продовжує свою діяльність відповідно до традицій, які започаткували її попередники понад сім десяти-літь тому. Неоціненну роль у збереженні національної свідомості української діаспори в Канаді, об’єднанні українців навколо духовних цінностей, зокрема й у розбудові українського шкільництва, відіграла укра-їнська церква.

Становлення і розвиток української освітянської роботи при соборі святого Володимира стали можли-вими лише завдяки високій національній свідомос-ті, відданості, твердим переконанням у важливості просвітницької праці та активній діяльності україн-ської соборної православної громади на чолі зі слу-

жителями церкви та за постійної всебічної підтримки громадських організацій – гамільтонських відді-лів Товариства Українців Самостійників та Союзу Українок Канади. Міцна основа, яку заклали наші попередники у першій половині минулого століття (ще в 1926 році), стали запорукою успішної діяльнос-ті української школи в подальші роки та нині.

Українська школа імені Василя Сарчука нині охо-плює дитячий садок та Рідну школу. Окремо при па-рафії діє недільна школа.

Школа віддалена від великого промислового цен-тру – міста Торонто – на 80 кілометрів. Тому майже половина учнів – це діти другого, третього та четвер-того поколінь українців у Канаді, друга частина – діти емігрантів четвертої хвилі. Фінансуванню школи,

українське шкільництво в канадіУкраїнська громада Канади посідає особливе місце серед української діаспори в світі. Вона – одна з перших за часом утворення і найбільш територіально віддалена від України, проте зуміла зберегти свою національну ідентичність, збагатити та примножити багатовікові надбання свого народу. Серед важливих чинників, завдяки яким ось уже кілька поколінь канадських українців продовжують вважати себе українцями, є українське шкільництво. Як етно- та соціокультурний феномен, воно існує більш як сто років, забезпечуючи дітей знаннями з української мови та прищеплюючи їм любов до самобутньої культури, мистецтва та традицій українського народу.

євгенія Петрова, директор Української школи імені Василя Сарчука при Українському православному соборі святого Володимира, м. Гамільтон, Канада

українська школа імені василя сарчукапри українському православномусоборі св. володимира

Святкування Шевченківських днівНа уроці української мови

© Петрова Є., 2012



33

крім церковних інституцій, сприяють Об’єднана українська кредитова спілка Гамільтону та Кредито-ва спілка «Будучність», які діють у Канаді.

Функціонує школа відповідно до навчально-виховного плану в тісній співпраці з Шкільною ра-дою Торонто та парафіяльним освітнім комітетом, який є частиною церковної управи. Школа має влас-не приміщення, в якому крім класів є велика, при-стосована для дитячого садка кімната, простора зала, бібліотека та єдиний в Канаді музей Голодомору.

Навчаються школярі щосуботи з 9 до 12 годи-ни. Учні 3–8 класів вивчають українську мову і лі-тературу, географію й історію України, релігію та спів. У дитячому садку та початкових класах діти вчаться письму й читанню. Учительський колек-тив, якому школа завдячує своїми успіхами, – це директор Євгенія Петрова, заступник директора Лариса Баюс, учителі Орися Ружецька, Надія Па-сєка, Галина Івасик, Антоніна Кумка, Галина Маку-

шак та асистент у дитячому садку Таня Камінська. Спільно з ними діти у школі не тільки навчають-ся, а й святкують День св. Миколая, Різдво, Ве-ликдень, готуються до Шевченківських днів та Дня матері, відзначають річницю Голодомору, вшанову-ють пам'ять видатних українців, зокрема й митро-политів УПЦ в Канаді Іларіона та Василя Федака. Традиційними стали участь у Святі книжки, яке проводиться Шкільною радою Торонто, творчі май-стерні з декоративного розпису, зустрічі з цікавими людьми тощо.

До Великодня школярі розписують писанки та ви-пікають паски. Разом з учнями до всіх справ долуча-ються й їхні батьки.

Спільно з українською церквою та культурно-просвітницькими організаціями школа продовжує зберігати національну ідентичність у дітей, українців Канади та плекати любов до України та її духовних багатств.

До Великодня робимо писанки

Святкуємо День матері

52наша берегиня. – 2012. – № 234


Саме ці мудрі слова відомого українського жур-наліста Ольги Самборської фактично покладе-но в основу всього навчально-виховного процесу «Рідної Школи» при Українському Національному Об’єднанні (УНО) Канади міста Реджайна (про-вінція Саскатун).

«Рідна Школа» – це українська суботня шко-ла для дітей дошкільного, молодшого та середньо-го шкільного віку. Її засновано Українським На-ціональним Об’єднанням Канади міста Реджайни з метою виховати в дітей любов до української мови та літератури, історії та культури України, прище-пити учням почуття національної ідентичності, при-належності до українського народу.

«Рідна Школа» працює протягом усьoго навчаль-ного року. Навчання розпочинається у вересні і триває до травня, тривалість канікул узгоджується зі шкільним законодавством провінції. Уроки про-водяться кожної навчальної суботи з 9.00 до 13.00 години. У школі навчаються 32 учні, втішним є те, що їх кількість постійно зростає. Це свідчить про позитивну тенденцію зацікавленості у такій школі, бажання знати українське.

Педагогічний колектив школи складається з трьох учителів та директора Вейна Гайдемана. Усі вчителі мають відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, доскона-

ло володіють сучасною українською мовою. У 2011/2012 навчальному році було оновлено та

обладнано класне приміщення, впорядковано нор-мативну документацію (зокрема, й удосконалено навчальну програму), а також створено веб-сайт в мережі Інтернет.

Навчання й виховання відбувається за трьома напрямами:

• українська мова та література;• трудове навчаня та художня праця;• музичне вихованя та народознавство.Особливістю уроків української мови та літерату-

ри є їх комплексний характер (читання, усне мов-лення, письмо), народознавча основа та інтеграція з іншими предметами (суспільствознавство, історія, географія України). Учитель Олена Незгода май-стерно готує навчальні матеріали відповідно до спе-цифіки предмета. Кожний урок розпочинається з кількахвилинної розминки «Подорож до України», мета якої полягає в поглибленні загальних знань учнів про Україну (знання про столицю, найбіль-ші річки, обласні центри, моря, державні символи, відомих людей тощо). Протягом навчального року учні ознайомлюються з творчістю відомих україн-ських письменників: Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Л. Глібова, П. Воронька, В. Сухомлин-ського та ін. Мовленнєва складова охоплює дидак-

тичні вправи на розвиток мовлення, погли-блення активного та активізацію пасивного словникового запасу школярів. У навчан-ні письма іноді трапляються труднощі. Це обумовлено різницею вимог до писання ан-глійських та українських літер. Як відомо, в англомовних країнах багато хто з дітей і навіть дорослі пишуть друкованими або напівдрукованими літерами, українське ж письмо вимагає каліграфічного, безвідрив-ного пропису літер. З метою усунення та-кої проблеми учитель використовує робочі зошити на прописній основі та ефективні вправи, що сприяють підготовці руки до українського письма.

Учитель трудового навчання та худож-ньої праці Тетяна Щегловська ознайомлює

олена неЗГоДа, учитель української мови та літератури української суботньої школи «Рідна Школа» при Українському Національному Об’єднанні Канади, м. Реджайна, Канада

З україною в серці

Можна не навчити дитину української мови. Важко іноді буває в умовах закордону. Можна їй не показати Україну. Важко іноді буває з умовами. Можна не дати дитині навіть українське ім’я. Важко буває з компромісами. Але якщо перелити в неї українську душу, то дитина пізніше сама вивчить мову, сама знайде дорогу в Україну, сама вибере собі українське ім`я…

(Ольга Самборська)

Вивчаємо українську мову

© Незгода О., 2012

наша берегиня. – 2012. – № 2 35


та навчає дітей різноманітним українським ремеслам та технікам, серед яких – вишив-ка, квілінг, аплікація, плетіння бісером, виго-товлення оберегів та ін. Свої творчі надбан-ня школярі «Рідної Школи» демонструють на численних виставках. Виготовлені влас-норуч вироби є дуже гарними і дорогими подарунками батькам до свят. Традиційним стало випікання власноруч створених свят-кових калачів до Великодня та дня Святого Миколая. У цьому учням допомагають до-свідчені наставники: Вейн Гайдеман, дирек-тор школи, президент Філії Реджайни УНО; Ед Лисик, президент Конгресу українців Ка-нади; Дженет Лисик, один з лідерів україн-ської громади міста, вчителі, батьки.

Предмет «Музичне виховання та наро-дознавство» в «Рідній Школі» являє собою процес цілеспрямованого пізнання україн-ської музики, розвиток музично-естетичних смаків школярів, збагачення їх музичної культури та зді-бностей. Це процес передачі суспільно-історичного

досвіду музичної діяльності, у ході якого застосо-вується система цілеспрямованих і організованих впливів. Під керівництвом учителя музичного ви-ховання та народознавства Катерини Стратійчук наші школярі вивчають українські народні та су-часні пісні, ознайомлюються з фольклором, звича-ями та обрядами.

Окрім навчальних занять протягом року в шко-лі відбувається чимало позакласних заходів: Свято врожаю, театралізовані вистави до Дня усіх святих, святкування Дня Святого Миколая, Різдвяний Вер-теп, концерти, присвячені творчості Тараса Шев-ченка, до Дня матері та ін. Традиційно на Різд-во учні разом з учителями та батьками колядують в українських родинах та організаціях. Шануємо й

сучасні традиції – наприкінці навчального року ве-село проходить свято Останнього дзвоника.

Школярі беруть активну участь і в концертах та фестивалях, що відбуваються в нашому місті, серед яких багатона-ціональний фестиваль «Мозаїка», традиційний український осінній фестиваль та ін.

«Рідна Школа» радо вітає учнів будь-якої раси, національного та етнічного походження, які бажа-ють знати українську мову, істо-рію, народні традиції та обряди. Усі аспекти програми є доступними та адаптованими до вікових, розумо-вих та психо-фізіологічних мож-ливостей дітей. Наш навчальний заклад – це не просто учителі та учні. «Рідна Школа» – це вели-ка дружня родина, а як твердить народна мудрість, «З родини йде життя людини».

Вчимося ліпити калачі

Юні поціновувачі українського спадку

Родинні обереги – з любов’ю

54

етнопедагогіка

36

С ело Річки Білопільського району на Сумщині – козацьке, тому тут ніко-ли не знали панщини. І сьогодні його

жителі зберігають давні козацькі звичаї своїх предків. Тож, продовжуючи їх справи, колектив Річківського НВК у жовтні 2001 року заснував дитячу громадську організацію «Шкільна ко-зацька республіка». Вона носить ім'я уславле-ного гетьмана українського козацтва Петра Ко-нашевича – Сагайдачного і підпорядковується обласній дитячо-молодіжній організації «Мо-лода Січ», яка є підрозділом Сумського облас-ного Козацького товариства.

Організація має необхідні атрибути: закони, власну назву, герб, гімн, прапор, структуру са-моврядування. Громадяни респуб ліки – всі діти школи. Згідно із законами вони рівні в правах і обов’язках.

Шкільна козацька республіка складається з трьох паланок: низова – козачата (учні 1 – 4 класів), середня – джури (учні 5 – 9 класів), верхня – молоді козаки (учні 10 – 11 класів). Первинна ланка Шкільної козацької республі-ки – рій, до складу якого входять кілька учнів класу. Рої об’єднуються в курінь. Так кожен клас становить курінь, що складається з кіль-кох роїв. Курені мають свою структуру і атри-бутику. Керівництво – курінний отаман, курін-ний писар, курінний скарбничий – обирається на курінних радах відкритим голосуванням. Найвищим органом управління Шкільної ко-зацької республіки імені Петра Конашевича-Сагайдачного є Велика козацька рада, яка скли-

кається два рази на рік. На цій Раді відкритим голосуванням обирають отамана, писаря, суддю Шкільної козацької республіки. Вони на Вели-кій раді звітуються перед шкільною козацькою громадою про свою діяльність. Там також вирі-шуються й інші найважливіші питання.

Курінні отамани є членами Малої ради отама-нів. Для розв’язання поточних проблем життя

Шкільної козацької республіки Рада отаманів скликається два рази на семестр. Мала рада ота-манів здійснює поточне керів-ництво Шкільною козацькою республікою. Кожен член Ма-лої ради отаманів відповідає за певний напрям роботи. За зви-чаями Українського козацтва, форма управління, контролю та звітності в нашій Республіці є демократичною.

При Шкільній козацькій республіці діє шість клубів, а саме: 1) військово-спортивний «Сокіл» 2) пошуковий клуб

Михайло лековкІн, заступник директора з виховної роботи Річківського НВК, курінний отаман Українського козацтва, Сумська область

козацька республіка в школі

Об’єднані спільною справою

Шкільний герб

© Лековкін М., 2012



37

імені С. Супруна; 3) народознавчий – «Бере-гиня»; 4) «Юний волонтер»; 5) шкільне лісни-цтво «Зелений світ»; 6) шкільне видавництво «Паросток». «Паросток» опікується випуском друкованого органу Республіки – газетою «Ко-зацькі дзвони», яка виходить один раз на мі-сяць.

Ними керують педагоги, а головами рад клу-бів є учні.

Головне завдання Шкільної козацької респуб-ліки імені Петра Конашевича-Сагайдачного ми вбачаємо у формуванні національного світо-гляду, національної самосвідомості та грома-дянської позиції своїх вихованців.

Спрямування, форми і методи такої роботи різні. Ми, як видно з переліку назв клубів, на-магаємося і робимо все можливе, щоб славне українське козацтво учні розуміли, сприймали і усвідомлювали не лише як військову організа-цію, вияв військової слави українського народу, а й як джерело формування національної духо-вності, національної системи господарювання та суспільно-політичного устрою і демократич-них цінностей загалом. Тому в основі роботи всіх клубів та інших підрозділів лежить насам-перед пізнавально-освітня і виховна діяльність, на підставі чого й формуємо громадянську та життєву позицію юних козаків, майбутніх на-ціонально свідомих громадян України.

Так, члени пошукового клубу вивчають зви-чаї козацького життя свого села. Їх робота не обмежується лише пізнавальною діяльністю. Важливими її чинниками є й діяльність органі-заційна, навчально-виховна, співпраця з інши-ми клубами, вчителями-предметниками.

Члени Шкільної козацької республіки ви-вчають історію свого села, його звичаї, побут, психологію і характери односельців. Вони, на-приклад, довідалися, що Річки колись були ко-зацькою слободою. І досі в селі збереглися ко-зацькі прізвища, назви кутків тощо. Скажімо, назва вулиці Пугачівка походить від прізвища Пугач, а Пугачі оселилися там ще за козацьких часів. Давні козацькі звичаї у селі пов’язані і з прізвищами Хорунжий, Сердюк та іншими.

На уроках української мови, історії Украї-ни вчителі та учні використовують матеріал і дізнаються про лексичне значення цих слів і статус тих чи інших осіб у козацькому війську («хорунжий» – прапороносець, «пугач» – той, що подає сигнал, щось сповіщає, «сердюк» – гетьманський охоронець). Дотримуємося ми й інших козацьких звичаїв. У реєстрі роїв, куре-нів, Малої та Великої Рад зазначаємо прізвище та ім'я козачат, джур, молодих козаків, додаючи

«син Петра», «донька Олександра», тобто так, як було в козацьких реєстрах.

Прикметні й такі факти. Як члени Шкільної козацької республіки учні не просто збирають етнографічні матеріали, записують розповіді старожилів, а й вивчають їх у контексті козаць-кої історії села, історії українського козацтва загалом. Так, старожили розповіли нам, що під час голодомору 1933-го голова колгоспу Горо-бець не підкорився радянській владі і, ризику-ючи своїм життям, приховував рештки хліба від «буксирів», віддаючи його потім людям. За це йому загрожувала в’язниця, заслання, смерть. Але він, як бачимо, виявив свій справжній ко-зацький характер і непокору, за таких жорсто-ких обставин залишився людиною, козаком-українцем. Це справляє на учнів неабиякий виховний вплив, адже козацтво для них у та-кому разі – не щось книжне, далеке, не лише давня історія, а й сучасність.

При народознавчому клубі «Берегиня» діє «Українська світлиця». Роботу будуємо так, щоб експонати були не просто чимось незви-чайним, предметами замилування українською минувшиною, а формували духовність, відо-бражали національну картину повсякденного козацького буття наших далеких і близьких предків. Саме тому увагу відвідувачів світлиці звертаємо на красу повсякденного побуту річ-ківського козацтва. Розмальована квітками піч, вишиті рушники та одяг, охайність у всьому до-сить переконливо засвідчують, що оздоблюючи житло, в козацьких сім'ях нашого села, як і в усій Україні, дбали не лише про культуру по-буту, а й естетичне та морально-поведінкове виховання.

Довгими зимовими вечорами вишивальниці збиралися в одній з хат. Це була своєрідна ду-ховно-естетична школа, адже майстрині мали винятково розвинене естетичне чуття, – обмі-нюючись досвідом, удосконалюючи навички, творили красу. До того ж це гуртувало сусідів, родичів, кутчан, адже разом вони обговорю-вали злободенні проблеми свого повсякден-ного життя. Так народжувалася ще одна краса – людських взаємин, народних звичаїв. Вона доповнювалася красою одягу, гармонувала з навколишньою природою і світом загалом. Так формувалась естетично розвинена, духовно і морально досконала особистість. Тому в ко-зацьких сім’ях панували любов і злагода, у них не припускалося грубіянство, пиятика. Коха-ний не обдаровував кохану цигарками, пивом, не дозволяв брутальних висловлювань, як то, на жаль, часто буває сьогодні, а лагідно називав



38

її «голубонькою», «зіронькою», «квіточкою». Такий підхід до виховання в Шкільній козаць-

кій республіці дає свої результати. Дівчата тяг-нуться до вишивання, випускники школи, коли заходять до нас, неодмінно відвідують світлицю, а на вечори відпочинку до сільського Будинку культури приходять у вишиванках. Жодне за-гальносільське свято чи інші культурно-освітні заходи в Річках не відбуваються без участі на-ших козаків. Радіємо, що то для них – не мода, потреба і стан душі, то – голос наших предків і спадкоємний зв'язок з ними.

Навчаємо своїх вихованців козацької демо-кратії. Схема виборних органів Республіки – сучасна, принципи – козацькі. Працює і козаць-кий суд, що контролює та обговорює поведінку учнів. А порушення, недотримання «Мораль-ного кодексу членів Шкільної козацької респу-бліки імені Петра Конашевича-Сагайдачного», пропуски уроків без поважних причин розгля-дають на Малій Раді, яка й є своєрідним орга-ном учнівського самоврядування.

Моральний кодекс – основа формування моральної досконалості кожного члена Респу-бліки. Він закликає до дружби, взаємоповаги, побратимства, витримки в усьому. А, напри-клад, агресивність у стосунках між козаками трактує як ознаку безсилля і забороняє вига-дувати прізвиська своїм друзям, ровесникам. Учить цей звід козацьких правил поведінки і співжиття в колективі вільно висловлювати свою думку з будь-якого питання, адже мисли-ти по-іншому – не злочин. Закликає він до від-повідальності за свої слова та вчинки, вимагає завжди говорити правду, не хизуватися, казати про все вголос, а не на вухо подрузі чи това-ришеві, вимагає бути діяльним у суспільному житті. Взірцем морально-етичної та духовної досконалості людини для юних річківських ко-заків є Б. Хмельницький, І. Мазепа, Д. Байда-Вишневецький та інші полководці, державні діячі, іменами яких названо курені.

Трудове виховання, економічна система управління і господарювання в козацьких по-селеннях, як відомо, були добре організовані та розвинуті, по-особливому в них також дбали про збереження довкілля. Звичайно, в школі немає сьогодні можливостей повністю відро-дити економічні основи козацького господарю-вання. Але дещо ми практикуємо у Шкільній козацькій республіці. Йдеться насамперед про їх морально-етичний зміст, про принцип вза-ємодопомоги у виконанні тих чи інших сіль-ськогосподарських робіт особливо, коли це стосується одиноких престарілих. Добре заре-

комендували себе члени клубу «Юний волон-тер». Вони допомагають садити картоплю та доглядати присадибні ділянки ветеранам війни та педагогічної праці, виконують інші роботи. А це формує увагу та повагу до людини, козацьке і громадянське почуття побратимства і взаємо-виручки в житті громади, суспільну позицію.

Також добре відомо, що козаки дбайливо ста-вилися до природи. Не забуваймо про це й ми. Переконливе свідчення тому – шкільне лісни-цтво. На його рахунку багато корисних справ. Найбільшої уваги заслуговує шкільний розсад-ник площею 0,2 гектара. Тут юні природолюби вирощують для Білопільського агролісгоспу саджанці дуба, клена широколистого, каштана, ялини та інших дерев. Учні самі збирають на-сіння, висівають його, два – три роки догляда-ють сіянці, потім передають до агролісгоспу, який неодноразово надавав школі спонсорську допомогу.

Широко практикуємо й інші форми та ме-тоди освітньо-виховної роботи, спираючись на козацьку педагогіку. На одному з найчільніших місць у житті Шкільної козацької республіки є фізкультура і спорт. Окрім сучасних видів – кросу, легкої атлетики, футболу – наші учні займаються і козацькими способами фізично-го загартування. Це, наприклад, перенесення вантажів, біг по купинах, перетягування канату тощо. З успіхом вони беруть участь у районному конкурсі-фестивалі «Нащадки козацької сла-ви». Так, колишній отаман Шкільної козацької республіки Олександр Піддубний у районному кросі тричі виборював призові місця, довівши, що він справжній отаман. Нині він студент Сумського державного університету, але не по-риває з нами зв’язків, допомагає в роботі.

У Шкільній козацькій республіці система-тично проводимо заходи, присвячені Героям Крут, Конотопській битві тощо, серед яких – бе-сіди, виховні години, виставки книжок про ко-зацтво з читанням і обговоренням, спецвипуски газети «Козацькі дзвони». У школі сформував-ся звичай, коли представники куренів вітають своїх ровесників, учителів, співробітників з по-чатком і закінченням навчального року. Тради-цією стали й урочисті посвяти в козачата, джу-ри, молоді козаки, зустрічі з представниками українських козацьких організацій Сумщини. Плануємо налагодити зв’язки з учнями Куль-чинської школи Самбірського району на Львів-щині, земляками П. Сагайдачного, ґрунтовне вивчення праць з козацької педагогіки.

Звичайно, зроблено ще далеко не все. Але ми – в процесі становлення і росту, отже, і нових

наша берегиня. – 2012. – № 2 39

народознавчі Студії

Дитяча творчість – особливо специфічне і малодосліджене явище, ...глибоко своєрідна сфера духовного життя.

(Василь Сухомлинський)

Р озвиток творчих здібностей учнів на занят-тях гуртків образотворчого та прикладного мистецтва позашкільних навчальних закла-

дів – складний педагогічний процес. Відбувається поступове зростання творчої активності гуртківців, набуття вмінь технічного характеру для опанування азів образотворчого і декоративно-прикладного мис-тецтва під керівництвом викладача та загальний роз-виток особистості, розширення кругозору, свідомості світосприйняття.

У Концепції позашкільної освіти і виховання за-значено, що виховна діяльність у позашкільних на-вчальних закладах і гуртках художньо-естетичного профілю забезпечує художньо-естетичну освіченість та естетичну вихованість особистості, здатної до са-морозвитку і самовдосконалення.

Керівник гуртка повинен уміти розгледіти та підтримати в своїх вихованцях певні риси, які да-дуть змогу дитині творчо розвинутися. Серед осно-вних ознак творчої особистості доцільно виділити такі: мислення поза стандартами, його гнучкість та сприйнятливість до нового; ентузіазм, прагнення до творчої реалізації; фантазію, уяву, образне і асоціа-тивне мислення; певні творчі здібності тощо. А для повноцінного духовного розвитку дитини, напевне, найважливіші моральність, воля, чесність, віра, муж-ність, почуття власної гідності, впевненість у своїх силах, адекватна самооцінка, емоційна сприйнятли-вість, витримка і наполегливість.

Давно підтверджено широко відому з середини ми-нулого століття тезу, що загальний духовний і твор-чий потенціал особистості, яка розвивається через мистецтво, може бути успішно трансформований у будь-який вид життєдіяльності людини. Отже, духо-вні та творчо розвинені, креативні діти помітно ви-різняються серед просто здібних глибиною почуттів, багатством емоцій і значним творчим потенціалом.

Також керівнику гуртка необхідно знати і врахо-вувати, що за мотиваційною природою дитяча твор-чість різниться від дорослої. Наприклад, крім таких спільних факторів, як прагнення до самостверджен-ня, самовираження, самореалізації, їй притаманні ще особлива емоційна насиченість і гостра потреба в по-

зареальних, іноді фантастичних уявленнях. А також для дитини більш важливий не результат, а сам про-цес творіння.

На заняттях гуртка декоративно-прикладного або образотворчого мистецтва керівник повинен звернути увагу учнів на історію рідного краю, на мистецькі здобутки села, міста чи області, щоб сти-мулювати фантазію дітей, виховувати духовність в учнях, залучати їх до підтримки та збереження традицій народного мистецтва шляхом творчого опрацювання художнього спадку, дослідницької роботи.

З гуртківцями необхідно вивчати традиції народ-них промислів, розкриваючи історію виникнення тих мотивів і образів, які використовуються в практич-ній роботі дітей. Потрібно організувати покази і ви-вчення традиційних народних виробів, аналізувати засоби і способи досягнення їх високої декоративнос-ті. Так, гуртківці матимуть змогу засвоїти стильову спрямованість художнього мислення у конкретному виді декоративного мистецтва. Для такої роботи з учнями потрібно дібрати зразки: малюнки, листівки, ілюстрації, готові вироби.

леся сайковська, методист Миколаївського районного будинку творчості учнів, м. Миколаїв

Гуртки декоративно-прикладногота образотворчого мистецтваДослідницька робота на заняттях

Орнаментальність – першооснова народного декоративного мистецтва

58наша берегиня. – 2012. – № 240

народознавчі Студії Вивчення українського орнаменту є обов’язковою

частиною занять цих гуртків, яким би видом декоративно-прикладного мистецтва вони не займа-лися (ткацтво, розпис, вишивка, писанкарство, вити-нанка тощо).

Орнаментальність – першооснова народного деко-ративного мистецтва. На створення орнаментів на-ших предків надихали природа, уявлення про всесвіт, світобудову, вірування, культи. Попри те, що орна-ментальні форми дійшли до нас дещо трансформо-ваними, можливо, абстрактнішими, символіка їх здебільшого збереглася завдяки традиції.

Основні елементи українського орнаменту є в усіх видах декоративного мистецтва, і їх можна легко роз-пізнати. Це, наприклад, Дерево життя, або «вазон», що з невеликими видозмінами й нині прикрашає ви-шивку, розпис, витинанку, писанку тощо.

Скажімо, на Миколаївщині переважають рослин-ні орнаменти, блакитний, зелений кольори, мож-на відзначити динамічність побудови композицій, плавність ліній. Композиція ж залежить від бага-тьох особливостей: форми та призначення предме-та, технологічних і художніх властивостей матеріалу, ступеня стилі зації зображень. А також від способів створення декора тивно-художнього образу, що ґрун-тується на загальних законах побудови художньої композиції.

Закономір ності декоративної композиції необхід-но вивчати з гуртківцями поступово, вводячи нові для дітей поняття, засвоюючи їх зміст і терміноло-гію.

ДОСліДНиЦьКО-ПОшУКОВА РОБОтА Важливим у навчально-виховній діяльності кож-

ного керівника гуртка є метод залучення учнів до дослідницької роботи, розвиток у них пізнавально-го інтересу, як підґрунтя до сприйняття навчального матеріалу.

Робота над дослідом сприяє вихованню в дітей по-чуття національної самосвідомості, любові до своєї країни і рідного краю, залученню до активної праці та партнерських стосунків між педагогом та вихован-цем.

У дослідницькій діяльності з вивчення орнаментів можна розрізнити такі етапи:

Постановка мети.Пошук форм реалізації досліду.Визначення напрямів пошукової та практичної

діяльності.Організація спільної творчої пошукової діяль-

ності (інформаційний етап).Опрацювання зібраного матеріалу (аналітичний

етап).Виконання роботи (творчий етап).Збирати різноманітні види орнаментів як всієї

України, так і Миколаївської області, рідного села можна досліджуючи літературні джерела, предмети побуту, народне мистецтво, які є вдома в учнів, їх ро-

дичів та односельців. Також можна використовувати рослини та квіти, що ростуть на території села, райо-ну або області.

Опрацьовуючи зібраний матеріал, гуртківці до своїх накопичувальних папок створюють замальовки елементів орнаментів, композиційних побудов (олів-цем) і оригінальних кольорових гам (фарбами). На цьому етапі необхідно звернути увагу на особливос-ті форми, побудови елементів, композицій, щоб учні замальовували їх без деформацій.

І лише після цього учні можуть приступати до творчої частини роботи: на основі зібраних матері-алів створювати орнаментальні мотиви, композиції, як у графічному, так і в кольоровому рішенні, і вже у виконанні виробів декоративно-прикладного та об-разотворчого мистецтва в матеріалі використовувати свої творчі напрацювання.

У роботі гуртків декоративно-ужиткового та об-разотворчого мистецтва Будинку творчості учнів Миколаївського району ми намагаємося зберігати та розвивати традиції українського орнаменту Микола-ївщини.

Можна відзначити такі гуртки: народних ремесел «Колорит» (керівник З. Вербицька), «Народної ви-шивки» (керівник Я. Пігур), «Образ» при Ульянів-ській ЗОШ, «Арт» при Радсадівському соціальному центрі (керівник О. Коркішко).

Результати такої роботи є те, що дітям цікаво пра-цювати, не копіюючи орнаменти, які вже багато разів тиражувалися, а творчо розвиватися, підтримуючи народні традиції. Роботи гуртківців неодноразово за-ймали призові місця у таких конкурсах, як «Веселі барви», «Таланти твої, Миколаївщино», «Знай і люби свій край», «Наш пошук і творчість тобі, Україно».

Основне завдання керівника гуртка позашкільного закладу – орієнтувати вихованців гуртків на творчий підхід у роботі, дослідницькій діяльності, розвивати інтерес до народних традицій, до української культу-ри, справжнього мистецтва.

Ані технічний прогрес, ані нові матеріали й техно-логії не зможуть замінити, применшити значущос-ті, створеного людським талантом впродовж століть. Наступне покоління потребує розвитку та патріотич-ного виховання. І наше завдання – зберегти культу-ру, розвивати традиції народного мистецтва.

ВиВчеННя тА тВОРче ОПРАЦЮВАННяХУДОжНьОГО СПАДКУ

тРиПільСьКОї КУльтУРи Для ознайомлення вихованців з історичним ма-

теріалом, поглиблення знань гуртківців про історію орнаментів у декоративно-прикладному мистецтві України, вихованці гуртків «Арт» і «Образ» під ке-рівництвом Олени Коркішко на заняттях досліджу-ють культуру Трипілля.

Особлива увага учнів звертається на візерунки на глечиках трипільської культури: дерева, галузки,

наша берегиня. – 2012. – № 2 41

народознавчі Студіїлистя, квіти, насіння-зерна, людські постаті, симво-ли води, землі, сонця. Адже такі самі мотиви завжди були та є на традиційних вишивках, тканих рушни-ках, кераміці та в інших виробах народного мистецтва. Об’єднуючи давні орнаменти з сучасними технологі-ями, вихованці гуртків створюють чудові вироби.

Керівник гуртка демонструє вихованцям, як українці прикрашали орнаментами предмети хат-нього вжитку, що були взірцем їхньої працьови-тості та мистецьких здібностей. Ця потреба мала також магічний і релігійний зміст. Бажаючи при-хилити до себе богів, люди закликали їх відпо-відними знаками-символами та оберегами. На заняттях учні вивчають значення кожного сим-волу, замальовують елементи орнаментів, дослі-джують їх композиційну побудову на фотографіях трипільської кераміки.

Результатом плідної співпраці наших гуртківців та педагогів стали серії робіт, виконані в різних об-разотворчих і прикладних техніках (ліплення з гли-ни, монотипія, монохромна вишивка хрестиком, батик та багато інших), які брали участь у районних і обласних виставках, конкурсах з образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва, ставали їх при-зерами і переможцями.

тВОРчіСть МАРії ПРиЙМАчеНКОяК зРАзОК Для НАСліДУВАННя

Ще одним напрямом активної пошукової діяль-ності вихованців гуртків «Арт» і «Образ» є вивчення творчого спадку відомої української народної худож-ниці Марії Приймаченко.

Особливу увагу учнів треба звернути на серію ро-біт із зображеннями чудових і незвичайних звірів, кольорову гаму, побудову композиції, масштабність, співвідношення кольорів і ритм орнаментів у творін-

нях народної художниці. Вихованці гуртка викону-ють свої роботи в техніках декоративного розпису, батику, графіки, декоративного живопису... Маємо навіть чудових казкових звірів, виліплених з глини та яскраво розфарбованих.

ВиКОРиСтАННя тВОРчиХ НАДБАНьМАЙСтРіВ ДеКОРАтиВНОГО РОзПиСУ

Прикладом творчого опрацювання декоративного розпису України є робота гуртка «Народна вишив-ка» (керівник Ярослава Пігур).

Декоративний розпис є традиційними видом мистецтва, що здавна поширений в Україні. Він і у наші дні займає чільне місце у творчості народних художників. Ще в часи розквіту Київської Русі на-родні майстри прикрашали декоративним розписом інтер'єри й екстер’єри звичайних будинків, житло князів і знаті, предмети домашнього вжитку, дитячі іграшки, зброю, музичні інструменти.

Протягом багатьох сторіч у різних регіонах Укра-їни формувалися місцеві школи декоративного роз-пису зі своїм характером виконання орнаментальних мотивів, здебільшого рослинних: квітів, дерев, пло-дів тощо. Чимало майстрів зображають звірів, пта-хів, людей, пейзажі й складні композиції, в яких різні орнаментальні мотиви поєднуються із зображенням тварин і людей. Звірів, птахів, рослини, квіти вима-льовують як реальними, так і в образах, за уявою й фантазією народних художників.

Дослідивши творчі надбання майстрів декоратив-ного розпису різних регіонів України (М. Прийма-ченко, Ф. Приймаченко, Н. Білокінь, П. Павленко,

Творчі роботи вихованців гуртків «Арт» та«Образ» за мотивами орнаментів трипільської культури

Роботи гуртківців, виконані в різних техніках за мотивами творчості М. Приймаченко

60наша берегиня. – 2012. – № 242


М. Тимченко, П. Хоми, М. Нікуліна та інших), гурт-ківці, за мотивами робіт народних художників, ство-рюють чудові авторські рушники. У цих роботах простежується зв’язок орнаментальних мотивів ви-шивки гладдю з елементами декоративного розпису.

Позашкільна робота формує й розвиває особис-тість дитини. Та не лише, адже управляти виховним процесом – означає й удосконалювати закладене в

людині природою, коригувати нахили, запобігати со-ціальним негараздам, заохочувати до постійної само-реалізації, саморозвитку фізичних і духовних сил. Бо здобуте особисто – на все життя.

Дослідницька робота на заняттях гуртків сприяє ініці-ативі й самодіяльності, дитина навчається робити вибір, залучається до активної роботи, пов'язаної з розшуком необхідних матеріалів, творить. Учні вивчають історію рідного краю, їм прищеплюється шанобливе, бережне ставлення до культурної спадщини українського народу.

Результатом дотримання таких принципів у вихо-ванні особистості, як особливий підхід з урахуванням віку, зміцнення духовних контактів між виховате-лями й учнями, відповідальне ставлення до справи, постійне спонукання гуртківців до самовиховання і самоосвіти – є всебічний розвиток дитини, яка в до-рослому віці зможе скористатися набутими знання й уміннями на практиці та пронесе любов до народного мистецтва крізь усе життя.

Ані технічний прогрес, ні нові матеріали й технології не зможуть замінити, применшити того, що створено людським талантом упродовж століть. Наступне поко-ління потребує розвитку та патріотичного виховання. І наше завдання – зберегти культуру, розвивати тради-ції народного мистецтва саме для наших нащадків.

лІтература1. Антонович Є. А., Проців В. І., Свид П. С. Худож-ні техніки в школі: Навчально-методичний посібник. – Київ, 1997.2. Виготський Л. С. Воображение и творчество в дет-ском воздасте. – М., 1991.3. Ганжа П. Таємниці українського рукомесла. – Київ, Мистецтво, 1996. 4. Дем'янчук О. Н. Педагогічні основи формування художньо-естетичних інтересів школярів: Навчально-методичний посібник. – Київ : ІЗМН, 1997.5. Концепція позашкільної освіти та виховання. Збір-ник документів по організації позашкільної освіти. – Київ, 2002.6. Кульчицька А. Орнамент Трипільської культури і укра-їнська вишивка ХХ ст. – Львів, 1995.7. Мельник В. Український розпис на уроках образот-ворчого мистецтва. – Тернопіль : Підручники та посіб-ники, 2005.8. Наулко В. І. Культура і побут населення України. – Київ : Либідь, 1991. Столяр А. Д. Происхождение изобразительного искус-ства. – М., 1985.10. Тищенко О. Р. Декоративно-прикладне мистецтво. – Київ, 1989.11. Томашевський В. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва. – Рідна школа. – № 4, 2000.12. Панко Ф. Декоративний живопис: альбом / упоряд-ник Н. О. Глухенька. – К., Мистецтво, 1978.13. Щербаківський В. Українське мистецтво. – К., 1995.

Авторські виробивихованців гуртка «Народна вишивка»

наша берегиня. – 2012. – № 2 43


олена коркІшко, керівник гуртка «Арт» Миколаївського районного будинку творчості учнів, м. Миколаїв

«чарівний звір»Розробка заняття за мотивами творчості Марії Приймаченко

Мета заняття: поглиблення знань учнів про на-родне мистецтво, творчість народних майстрів; формування практичних навичок художньо-творчої діяльності, розширення знань з основ кольороз-навства, законів композиції у процесі створення власної роботи; виховання почуття прекрасного, інтересу до культурної спадщини нашого народу, шанобливого ставлення до матеріальних і духовних цінностей; формування внутрішньої культури осо-бистості.

Обладнання: кольоровий картон або ватман, олівці, пензлі, білячі та колонкові пензлі № 1, 2, 3, 4, тички (ватні палички тощо), фарби гуашеві, палітри, ємності з водою, ганчірки. Технологічні картки, роздатковий матеріал з серією робіт Марії Приймаченко.

Методи проведення: лекція, бесіда, практична ро-бота.

тип заняття – комбіноване.Оформлення приміщення: на дошці розташовані

таблиці, плакати з різними видами казкових звірів, фото робіт М. Приймаченко; на учнівських столах – технологічні картки, роздатковий матеріал.

План заняття• Вступна частина. Актуалізація опорних знань.• Основна частина. Вивчення нового матеріалу.• Практична робота. Виконання композиції «Ча-

рівний звір».• Узагальнення вивченого матеріалу. • Домашнє завдання.

Хід заняття1. Вступна частина. Актуалізація опорних знань.Керівник: Декоративний розпис – традиційний

вид мистецтва, здавна поширений в Україні. Він і в наші дні займає чільне місце у творчості народ-них художників. Ще в часи розквіту Київської Русі народні майстри прикрашали декоративним розпи-сом інтер’єри та екстер’єри будівель, предмети до-машнього вжитку, дитячі іграшки, зброю, музичні інструменти тощо.

Протягом багатьох століть у різних регіонах України формувалися місцеві школи декора-тивного розпису зі своїм характером виконання орнаментальних мотивів, здебільшого рослинних: квітів, дерев, стебел, плодів. Чимало майстрів ма-люють птахів, звірів, людей, пейзажі та складні композиції.

Діти, скажіть, будь ласка, чи знаєте ви про розписи на Миколаївщині?

Гуртківець: На Миколаївщині місцеві малярі роз-писували скрині, канапи, писали картини на клей-онці, дощечках, фанері, ніколи не підписуючись. У народному етнографічному музеї Миколаївсь кого державного вищого училища культури зберігаються народні картини кінця XIX ст. невідомих авторів: «На ярмарок», «Біля криниці», «Українська хата».

Керівник: Скажіть, будь ласка, які символи в на-родному мистецтві ви знаєте?

Гуртківець: Квіти символізують любов, красу, до-брозичливість, радість, достаток, збереження життя.

Птахи – перші вісники весни, вони символізують відновлення життя та природи; калина, липа, верба, тополя – жіночу красу; вишня – дівочу красу, прича-рування; колосок пшениці, жита – достаток.

2. Основна частина. Вивчення нового матеріалу.Керівник. Творчість народного художника Украї-

ни, лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шев-ченка Марії Приймаченко (Примаченко) – явище самобутнє, неповторне, як мистецтво кожного з ве-ликих майстрів. Народжені, здається, самою землею, вони поєднують у собі прагнення багатьох поколінь, дають їм найповніше художнє вираження завдяки своїй індивідуальності, своєму таланту. Творчос-ті Приймаченко в останні десятиліття присвячені статті, альбоми, науково-популярні фільми, теле- і радіопередачі. Донині проводяться виставки творів художниці в різних містах України, Європи та світу.

Народилася Марія Приймаченко 1908 року в селі Болотня на Київщині. Її батько, Авксентій Григо-рович, був теслею-віртуозом, майстрував дворові огорожі у вигляді стилізованих давньослов’янських «головкатих» зображень. Мати, Параска Василівна, була визнаною вишивальницею. Дитинство Марії Авксентіївни було затьмарене страшною недугою – поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйоз-ною й спостережливою, загострило слух і зір. Усі предмети, що оточували дівчинку, ставали учасника-ми живої захоплюючої гри, інколи – сумної, частіше – яскравої і святкової. Крізь усе її життя проходить невсипуща жага творення, потреба поділитися свої-ми відкриттями з людьми.

«Починалося все це так. Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату...» Марія Приймаченко.

62наша берегиня. – 2012. – № 244

народознавчі СтудіїКожен приходив подивитися на цю дивину, зро-

блену руками дівчинки. Хвалили. Сусіди просили і їхні хати прикрасити. Дивувалися, радили вчитися. Талант Приймаченко помітили. У 1936 році Марію Авксентіївну запрошують до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мис-тецтва. Її творчість стає різноманітнішою – Марія малює, вишиває, захоплюється керамікою.

У Державному музеї українського народного та декоративно-ужиткового мистецтва зберігаються її чудові керамічні глечики й тарелі цього періоду. Знаний майстер української кераміки Я. Герасимен-ко охоче передавав Приймаченко виготовлені ним вироби різних форм, а самобуття майстриня розпи-сувала їх рудими лисичками, страшними звірами, крокуючими по стеблах полуниць блакитними мав-пами і неповторними зеленими крокодилами, вкри-тими квіточками.

Є відомості й про те, що Марія Приймаченко ви-явила свій талант у керамічній скульптурі. На жаль, зберігся лише один витвір у цьому жанрі – «Кро-кодил». За участь у виставці народного мистецтва 1936 року Приймаченко нагороджують дипломом першого ступеня. Відтоді її твори з незмінним успі-хом експонуються на виставках у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі... Талант художниці визна-ний у світі.

Приймаченко постійно вчиться у рідної поліської природи. Але зв'язки її творчості з гіллям генеало-гічного дерева найстародавнішого мистецтва незапе-речні. Звернімо, наприклад, увагу на своєрідну сітку на головах мальованих нею коней. «Двочастинне» зображення звірів з визначеною межею голови і ту-луба, до якого нерідко вдається Приймаченко, сягає часів палеоліту. У її картинах знаходять втілення ще язичницькі, що знайшли відгук у надрах слов’янської міфології, образи фантастичних чудовиськ і птахів.

Майстриня ніби синтезує досвід багатьох поколінь народних майстрів. Джерела її творчості – і в повсюд-но вживаних в Україні настінних хатніх розписах – одному з найстародавніших жанрів світового де-коративного мистецтва, і в тому орнаментальному та пісенному багатстві, що входило у дитячу свідомість з колисковою матері, яке оточувало кожного дня: це і медяники, що робились у вигляді фантастичних тва-рин, і весільні вироби з тіста, якими славилася серед односельчан Марія, і старовинні тканини, килими, вишивки, вибійки. Твори Приймаченко свідчать про те, що за ними стоїть велика, розмаїта школа на-родного мистецтва, багатовікова культура. Це ніби згусток емоційних вражень і від казок, і від легенд, і від самого життя. Процес її творчості – феномен дивовижного сплаву конкретного мислення, інтуїції, фантазії і, нарешті, підсвідомого, коли відчиняєть-ся «будиночок чаклунки» і звідти виходять у світ її небувалі, часом химерні образи. Нерідко та чи інша

композиція народжується уві сні, а потім, вранці або вдень, малюється на папері.

Твори Марії Приймаченко народжувались від ча-сом несподіваних асоціацій. «Дивлюсь на підлогу, бачу: то звір, а то людина на коні», – сказала якось Марія Авксентіївна. Творчість Приймаченко здатна викликати асоціації у глядача. Безумовно, основним фактором, що визначає неповторність її мистецтва, є рідкісний талант. Саме завдяки своєму натхненному талантові зуміла вона вловити і висловити інтона-цію української культури, донести її теплий і людя-ний тембр.

Якщо прообраз «добрих» звірів і птахів майже за-вжди легко вгадується – ведмеді, леви, зайці, леле-ки, ластівки, то зло – сила химерна і непізнавана, так само, як химерний витвір гоголівської уяви Вій або колективної народної уяви – домовик. Але і тут Приймаченко вдається до свого улюбленого прийо-му «олюднення»: фантастичні звірі у неї найчастіше з людськими очима, отороченими пухнастими віями. Художниця бачить свого фантастичного звіра як ре-ального, живого і знаходить відповідні художні засо-би для його образу.

Птахи в неї теж казкові, шовково-золотаві, квіт-коподібні, птахи з крилами-вишиванками. Птахи і звірі у художниці добрі або злі: сині, жовті, зеле-ні, вогняні. Вдивіться у ведмедиків – у них немає і натяку на лютість, їхні морди довірливо зверне-ні до глядача, вони більше нагадують різдвяні ко-лядкові маски, ніж справжнього хижака. Злу силу вона малює темними, ніби навмисно приглушени-ми фарбами; добру – яскравими, сяючими. У цьому «змістовому» розумінні кольору багато спільного в народного живопису й фольклору. Найчастіше на інтенсивному і глибокому, ніби підсвіченому зсе-редини тлі художниця промовисто зіставляє чис-ті, інтенсивні червоні, сині, блакитні, зелені, жовті, рожеві фарби. Тло надає всім її творам колірної та композиційної міцності, завершеності, певної мо-нументальності.

Колір – основний компонент приймаченківських композицій. Здається, що він сам обирає необхід-ну форму. В її арсеналі немає «професійних хи-трощів»: малює на звичайному ватмані пензлями фабричного виготовлення, використовує гуаш, акварель. Перевагу віддає гуаші, бо саме вона дає соковиту, щільну декоративно виразну пляму з чітким силуетом. Художниця спочатку веде лінію олівцем, окреслює контури зображення, а вже потім упевнено, вправно кладе колір. Інколи твори При-ймаченко буквально приголомшують глядача яко-юсь чаклунською привабливістю барв. Її кольори то засяють таємничою глибиною емалі, то сліпуче спалахнуть золотом, то бризнуть небувалою синню ультрамарину. Вони створюють особливий настрій «кольороносного» простору. Колір у композиціях Приймаченко «організовує» площину, слугує деко-

наша берегиня. – 2012. – № 2 45


ративній меті, втілює настрій, є елементом ритму. Меншу увагу Приймаченко приділяє лінії. Однак (досить глянути на чарівних «Бусликів») вона вміє передати в лінії і її суто каліграфічну красу, і відто-ченість музичного ритму.

Горизонтальний формат іде у неї, як правило, для оповідальних композицій, для зображення по-слідовного розвитку руху. Вертикальний – слугує для створення композицій репрезентативних, ве-личних.

Сьогодні ви, діти, також долучитеся до чарівного світу казкових звірів цієї талановитої художниці, по-ринете в яскравий світ фантазії та народного мисте-цтва за допомогою фарб і пензля.

3. Практична робота. Виконання композиції «чарівний звір».

Керівник. Зараз ви, діти, намалюєте свого казко-вого звіра, зі своїм характером, особливого кольору, та прикрашеного орнаментом – таким, якого більше ніде немає, який придумали саме ви. Подивіться на роботи Марії Приймаченко та

продумайте, на якому форматі ви будуватимете ком-позицію – горизонтальному чи вертикальному, на тлі якого кольору буде зображений ваш звір, він сто-ятиме чи лежатиме, буде він веселий або сумний і таке інше. Тільки після того, як ви уявили образ майбутнього казкового звіра, можна братися до вті-лення його на папері. На папері спочатку необхідно намітити олівцем

загальну форму тіла і позу майбутнього звіра. Нага-даю, що від краю листа відступаємо місце, щоб звір гарно виділявся на тлі. Зверніть увагу на те, що при зображенні звіра

в темних кольорах, тло необхідно робити світлими фарбами і навпаки. Послідовність роботи та кольори вам підкажуть

технологічні картки та роздатковий матеріал, які знаходяться на кожному столі.

(Робота з технологічною карткою. Обговорення етапів роботи.)

технологічна картка 1. Намітьте олівцем контури (форму тулуба, голо-

ви та лап) казкового звіра.

2. Промалюйте олівцем чіткі лінії. Розташуйте орнаменти на різних частинах звіра.

3. Почніть фарбувати, одночасно працюючи і над фігурою, і над тлом.

4. Завершіть роботу. Промалюйте пензликом і тем-ною фарбою контури звіра та конструктивні лінії.

4. Узагальнення вивченого матеріалу.Керівник: Подивіться, будь ласка, які чудові звірі

у вас вийшли: яскраві, з чарівними усмішкам, гарні. Можемо уважно розглянути образи, представлені на нашій маленькій виставці, і побачити, що кожний учень – автор роботи – відобразив власні риси ха-рактеру в своєму витворі.

Відбувається демонстрація виконаних на занятті робіт, керівник проводить їх аналіз.

5. Домашнє завдання.Завершити роботу над своєю композицією, офор-

мити її (дібрати паспарту, рамочку або придумати свій засіб оформлення).

Визначення з підготовки до наступного заняття.

лІтература1. Наулко В. І. Культура і побут населення України. – К. : «Либідь», 1991.2. Островский Г. С. Добрый лев Марии Примаченко. – М. : Советский художник, 1990. – 224 с.3. Приймаченко М. Альбом // М. Приймаченко. – К. : Мис-тецтво, 1994. – 132 с. 4. Духовна велич України : Науково-публiцистичний збір-ник. – К. : Просвіта, 2004. – 248 с. 5. Затерявшийся рай Марии Приймаченко // Натали. – 2003. – № 1. – С. 64 – 75.6. Номанова Н. Пикассо называл её гением. (О Марии При-ймаченко) / Н. Номанова // Сегодня – 2004. – 21 фев-раля – С. 7. 7. Марія Приймаченко // Українська мова та література в школі – 2007. – № 19 – 20. – С. 25 – 27.8. Марія Приймаченко // Жінка. – 1999. – № 1. – С. 32 – 33.9. Марія Приймаченко (90 років українській художниці) // Українська культура. – 1998. – № 11 – 12. – С. 2 – 4.10. Підгора В. До 90 річчя Марії Приймаченко / В. Підго-ра // Культура і життя. – 1999. – № 1. – С. 4.

Технологічна картка

64наша берегиня. – 2012. – № 246

етнографічні розвідки

олена ЩерБань, старший науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, с. Опішня, Полтавська область

таїна українського глиняного горщика

Упродовж останнього століття асортимент, форми, декор, призначення глиняного посуду змінювалися, зникали-з’являлися, але й досі виготовляється й ви-користовується найархаїчніший і найуніверсальніший його вид – горщик. Тож спробую узагальнити та про-аналізувати розрізнені відомості щодо українського глиняного горщика, намагаючись розкрити таїну його довгожительства (йому принаймні 300 – 400 років!).

Це один із найдавніших і найчисленніших різнови-дів глиняного посуду, що навіть став символічним уо-собленням гончарства. Ймовірно тому загальновідоме слово «горщики» («горшки») використовувалося як узагальнююча назва глиняного посуду загалом [7, 129]. Процес виготовлення посуду називали «робити горш-ки», «займатися горшками», «ліпити горшки» [6, 209; 7, 45]. «Горшечниками», «горшешниками», «горшко-лєпами» називали майстрів, які виготовляли гончарні вироби» [7, 44]. Та й терміни «гончар», «горн» мають спільне походження зі словом «горщик».

«Горщечним», «горшечним», «горшковим» горном називали піч з круглою посудною камерою для випа-лювання посуду, кахлю, цегли [7, 114]. На означення гончарного виробництва одного майстра, який мав окрему майстерню (ХVІІІ – ХІХ ст.), побутувала на-зва «горшечний завод» [7, 177]. Основний інструмент, яким послуговувалися гончарі, називали «горшечним», «горщечним», «горшковим ножиком» [7, 52].

«Горшкодраями», «горшкодротарями» йменували мандрівних майстрів, які ремонтували (стягували дро-том) розбитий чи надтріснутий глиняний посуд або обплітали новий [1, 35; 6, 26]. «Горшковозами» – кра-марів, які скуповували і продавали гончарні вироби [7, 162]. «Горщята» – загальна назва укладного посуду [7, 162], а також макітри, меншої за 0,25 відра [7, 166]. «По горшки! По горшки!» – «Горшки! Горшки!» – переїж-джаючи через село, кричали гончарі-горшковози, за-кликаючи покупців [7, 170].

Слово «горщик» зустрічається і серед українських прізвищ [7, 174] і назв місцевостей. Наприклад, село Горщик (Коростенський район, Житомирщина) і Горшкова гора поблизу села Шилівки (Зіньківський район, Полтавщина) [7, 175].

У цьому дослідженні слово «горщик» використовую в його вузькому значенні: горщик – різновеликий посуд з опуклим тулубом, широким отвором (дещо меншим за опук) і невисокими вінцями (переважно вертикаль-ними прямими, рідше – відігнутими назовні), вухом або без нього, основною функцією якого було – слу-гувати посудиною для приготування страв у печі [7, 129]. Горщиками в господарстві послуговувалися та-

кож для зберігання про-дуктів і рідин, готових страв і напоїв, подавання їх до столу; нагрівання води, кип’ятіння-зоління білизни, купання дітей, лікувальних дій, відправ-лення природних потреб, а також в обрядово-ритуальній практиці.

Імовірно, що саме горщикоподібна була першою по-судиною, виготовленою людиною для приготування їжі на вогні. Цим і зумовлено його форму, пристосова-ну, а з часом удосконалену, для найбільш раціонально-го використання нагрівальної енергії вогню. Впродовж часу, конфігурація українських горщиків змінювалася, еволюціонуючи разом з гончарною технологією, при-стосовуючись до теплотехнічних споруд, в яких готува-лися страви. Форма українського глиняного горщика подібна до поширеної у сусідніх центрально- та східно-європейських народів. Вона майже завжди по певній кривій розширена догори, вузька в нижній частині по-судини, тому зручна для підставляння рогача. Для ви-ймання з печі горщиків був цілий набір [6, 210].

Про те, що горщики були ширші і вужчі, вищі і ниж-чі, свідчить і народна термінологія. Приміром, пукатий горщик – з випуклими боками, плоскун – нижчий від стовбуна [7, 164, 170].

Народні майстри заходу України виробляють гор-щики двох форм: бочковидної та вазовидної (денце рівне шийці) [5, 47]. З другої половини ХVI століття до середини ХХ століття сформувалися регіональні відмінності формотворення горщиків. На жаль, досі це питання спеціально не вивчалося. Хоча воно може бути важливим джерелом для дослідження історії того чи іншого регіону. Бочковидні горщики, які мали однаковий розмір денця і отвору, в середній части-ні кулясту форму, одне чи два вуха були найбільш поширеними на Гуцульщині, в Дрогобицькій, Терно-пільській і Станіславській областях. На сході Поділля використовувалися горщики бочковидної форми з двома вухами по боках – баняк, казан, а в Дрогобиць-кій області – лоханок, лоханя. Такий посуд був у всіх східних слов’ян. Різновидом горщика був чавунець (вузьке денце і короткі товсті вінця), в якому готува-ли здебільшого каші. Зазвичай вони були циліндрич-ні або нагадували зрізаний конус, висота варіювалась [5, 49; 6, 210].

Для виготовлення горщиків у різних регіонах Укра-їни використовували «горшечну», тобто придатну для виготовлення саме горщиків гончарну глину (на

© Щербань О., 2012

наша берегиня. – 2012. – № 2 47

етнографічні розвідкиПравобережній та на заході України її часто назива-ли глеєм). Основною її властивістю мала бути вогне-тривкість. Наприклад, у селі Опішному (Полтавщина) горшковою (горшечною) називали найвисокоякісні-шу, придатну для виготовлення будь-якого посуду й будівельної кераміки глину. Її походження ототожню-валося з природою кам’яного вугілля. Гончарі говори-ли: «Горшкова глина росте, як земляне вугілля» [7, 20]. В окремих гончарних осередках до горшечної глини додавали домішки. Зокрема, в селі Бубнівці (Поділля) наприкінці 1920-х років для виготовлення горщиків змішували в рівних пропорціях «глину білу з камінчас-тим глеєм». Гончарі вважали, що «такий горщик варит швидче й швидче кипит, таких найбільше робимо, воно тримає, саме діло, сам камінець тримає і не так швидко поб’ється» [9, 115 – 116].

У деяких гончарних осередках Черкащини вогне-тривкої глини не було, тож вироби виготовляли з міс-цевої глини з додаванням піску. Канівські гончарі в 1930-х – 1960-х роках, зокрема Олекса Слинько, Василь Бадя згадували, що тому їх горщики часто тріскалися при приготуванні страв [2]. В одному з гончарних осе-редків Полтавщини – селі Великі Будища (Диканський район), горщики виготовляли «із рябих глин місцевого родовища. Ці глини містять відчутну домішку заліза, яка дозволяє провести металізацію черепка» [9, 221]. Вико-ристовуючи слово «рябих», мистецтвознавець Остап Ханко, мабуть, мав на увазі строкаті глини.

Як і більшість гончарних виробів, горщик форму-ється на гончарному крузі. Вухо (вуха) до нього гончар завжди доліплює вручну. Один кінець вуха горщика найчастіше прикріплювали до вінець, інший – до опу-ка. Для закривання горщиків виготовлялися спеціаль-ні кришечки – покришки, накривки.

Колір випалених горщиків залежить від хімічного складу сировини, з якої їх виготовлено, та технології випалювання (вона може бути окиснювальною і від-новною). На Лівобережжі України побутували назви: «жовті горщики» – неполив’яні (теракотові), «червоні горщики» [7, 132, 152]. На Правобережжі використо-вували назву «руді горщики». Були ще сірі, сиві, (дим-лені).

Гончарі кожного осередку виготовляли горщики різ-номанітних розмірів. Там, де гончарство було розви-нутим на високому рівні, різновидів цих посудин було більше, порівняно з іншими. Оскільки горщик – най-універсальніша посудина за способом його застосу-вання, найбільша метролого-термінологічна система розрізнення величин глиняного посуду притаманна саме йому [6, 136]. У народі, зокрема в гончарській тер-мінології, було принаймні дві системи наймення глиня-них горщиків: залежно від розміру і призначення.

Так, горщики від меншого – до найбільшого, при-міром, в Опішному називали: махітка, горща (місткіс-тю 1 л); кашник (3 л); плоскун (10 л); стовбун (15 л); підворотень, підворотник (20 л); золінник, золільник (30 і більше); в Хомутці (Миргородський район, Пол-

тавщина): кашненя (до 1 л); кашник, горня, горща (1 – 2 л); горщатне, горщатний (3 л); килаш, кілаш, калаш (4,5 л); плоский, плоскій (8 – 10 л); порожня (до 20 л); сніз (до 30 л); в Олешні (Ріпкинський район, Чернігів-щина): питун (менше 1л), молошник (1 – 1,5 л), подо-бєднік (2 – 2,5 л), обєднік (3 – 4 л), стовбун (5 – 7 л), плоскуша (8 – 9 л), варейка (10 – 12 л), ставнік (20 і більше); в Шатрищах (Ямпільський район, Сумщина): махотка, горщевик, кашник, яловець, владовець, бор-щівник [6, 137].

За призначенням розрізняли: борщівник (для бор-щу), кашник (для каші), кулешінник, кулішарник, молошник (для молочних страв (здебільшого каш), золільник (для зоління білизни), золільниця. В бага-тьох населених пунктах України найбільші горщики називали золільниками (золінник, золійник), а також сніз, підворотень, оптовик, сотенник, горловик, ставнік і борщівник.

До речі, щоб викрутити на гончарному крузі вели-чезного горщика, вимагалась неабияка старанність, неспішність, фізична витривалість і майстерність гон-чара. Через брак глини з гарними якостями у Каневі наприклад, великих горщиків не робили, хоча користу-валися їх назвою як умовною одиницею гончарського рахунку. Розміри золільників у різних осередках від-різнялися. Певно, найбільші з відомих трапляються в Опішному. Вони могли вмістити до 40 літрів. Напевно, подібні розміри мали й найбільші бубнівські горщики на оказію, про які інформаторка Афоня Герасименко говорила: «Були такі здорові горшки, що чоловік було влізе» [10, 147].

У деяких осередках Слобожанщини золільники мали об’єм близько відра. Назва золільника похідить від способу використання цього посуду – в ньому кип’ятили воду для заливання одягу в жлуктах під час зоління (прання за допомогою золи). Окрім того, в зо-лільниках кип’ятили воду для купання дітей. А також у таких посудинах готували страви на весілля чи по-хорони, а в інший час використовували для зберігання солонини, води [7, 132], збіжжя. В південних районах Івано-Франківської області, селі Бубнівці (Вінничина, Поділля) такі горщики також називалися «на оказію». Ганя Ганчар, жителька Бубнівки, так пояснила їх при-значення: «Великі горшки на велику оказію робили: такі великі робили, що три відрі води влізе. У пічі в та-ких горшках не варили: бувало на велику оказію огонь лежит на землі, кругом стоят горшки, посеред двора ва-рили; горщика за вухо, було, обертают, – то тим, то цим боком до вогня; удвох або втрох такого горщика вино-сят, годній жінці його не можна й двигнути» [10, 147].

А Яків Гончар розповів: «Багато роботи коло ве-ликих горщиків на оказію; колись люди ненажерливі були, треба їм було багато їсти, великі горщики робили, тепер мало їх роблят – люди не такі, не стільки їдять і нема що давати їм їсти» [10, 125]. Найбільші горщики в Бубнівці робили здебільшого «на два вуха», але тра-пляються і «на їдно вухо» [10, 147]. В кого зберігалися

66наша берегиня. – 2012. – № 248

етнографічні розвідкитакі горщики, їх використовували для господарських потреб: «їх уживать на сипанку, ховають збіжжя» [10, 147].

Гуцули Карпат використовували великі горщики для приготування святкової їжі (на весілля, хрестини, похоронний обід – «комашню»), можливо, звідси їм і назва – комашнєники [1, 35].

Наступні за розмірами горщики в повсякденні вико-ристовувалися для приготування рідких страв (борщу, капусти, юшки, в ХХ столітті – супу). Тому не дивно, що в Опішному їх називали борщівник (сімейний гор-щик) – горщик середньої величини для приготування рідкої страви на одну сім’ю [7, 125]. В них готували й деякі святкові напої (варену, запіканку (запіканка, можливо, тому, що замість покришки горщик накри-вали тістом і так садили в піч) [6, 210; 7, 125]. На Пол-тавщині й Слобожанщині горщики для рідких страв також називали підворотень, плоскун, стовбун.

Для приготування густих страв користувалися мен-шими горщиками – кашниками (горня, горща) [6, 210; 7, 126, 134, 165]. На Гуцульщині це були кулешники, оскільки в ньому варили мамалигу-кулешу [1, 35]. В Опішному кашники ще називали хамулою (від одно-йменної каші з крохмалю, манки). Найменший горщик – горщя (горщечок, махітка, махотка) використовував-ся для приготування страв для дітей. У ньому також зберігали масло й сметану.

Серед локальних назв також: варинче, варінник (Гу-цульщина), глиняник (Бойківщина). В бойківських се-лах був і саган (від польського sagan – котел). Оскільки горщиками здебільшого користувалися жінки, в гу-цульських місцинах такі посудини називали бабниця-ми [1, 35]. Господині намагалися мати в господарстві до десятка різновеликих горщиків, щодня використовую-чи два горщика – на рідку та густу страви. Два, в яких куховарили попереднього дня, випарювали. В побуті використовували і пошкоджений посуд, зокрема гиря-ві горщики (гирун, горюнчик) з надщербленими вінця-ми, без вінець, з тріщиною [7, 126]. Варівний, варівник (неварівний) горщик – приданий (непридатний) для приготування страв у печі [7, 126].

Щоб купити новий горщик чи макітру, здається, не потрібно особливих знань. Господиня уважно роздив-лялася обрану посудину, щоб не було грудочок вапна, тріщин, а полива рівномірно вкривала всю поверхню. Аби пересвідчитися, що горщик не «драний», гарно випалений, стукали по ньому і прислухалися: якщо горщик озивався глухо – значить тріщина є, хай і не-видима; якщо звук дзвінкий – посудина якісно випале-на, не пропускатиме вологи. На Миргородщині з цією метою стукали горщиком об горщик. А ще побутувало повір’я, що глухо озивається горщик, а дзвінко – гор-щиця, в якій усі страви вдаватимуться смачними.

Незважаючи на доступність, дешевизну глиняного посуду, господині намагалися збільшити строк його використання різними способами. З часом склалася ціла система дій з подовження терміну посуду, надання

йому приємного запаху, поліпшення смакових якостей страв, захисту приготованого від «темних сил».

Способів підготовки нового глиняного посуду до варіння в печі – безліч, але є і загальні правила. Новий посуд на Полтавщині та Черкащині «заварювали» рід-кою пшеничною кашею, розчином житнього борошна, відваром картоплі; змащували салом, смальцем, олією; кип’ятили в ньому молоко, рідше – воду. А після такої обробки посуд потрібно було поставити в піч.

У бойківських селах, щоб зробити нові горщики міц-нішими, їх «загартовували» в печі. Для цього їх зсере-дини поливали киплячим молоком, і на кілька хвилин ставили в гарячу піч. А ще новий горщик перед вико-ристанням обмазували салом зсередини і зовні, і стави-ли в гарячу піч після випікання хліба. Це робилося для того, щоб стінки посудини, ввібравши жир, не пропус-кали вологи, а також, щоб не чути було запаху глини. Потім посудину вимивали і випарювали.

Найскладніший спосіб підготування горщика ав-тором зафіксовано в селі Межиріч, що на Черкащині. Спочатку його натирали зовні і зсередини обчищеною цибулиною, попередньо вмочивши її в борошно, потім – старим салом (щоб надати посудині приємного за-паху), насипали в горщик жменю – дві пшона чи іншої крупи, лушпиння з картоплі. Потім усе це заливали гарячою водою і ставили варитися в піч, відвар вили-вали, вимивали горщик і двічі кип’ятили в ньому воду. Після цих дій у горщику можна було готувати. До речі, способи обробки посуду перед використанням були досить ефективними. Так, жителька Межиріча Марія Осавуленко досі варить борщ у горщику, яким корис-тувалася ще її мама (посудині вже близько 40 років). Іноді навіть браковані горщики (ті, що пропускають вологу), підготовлені належним чином, могли довго служити. Для цього в посудину наливали відвар з цу-крових буряків, ззовні натирали вмоченою в борошно цибулиною і ставили в гарячу піч [13, 91 – 96].

Глиняні горщики (Фото Г. Шалагінової)

наша берегиня. – 2012. – № 2 49

етнографічні розвідкиДеякі горщики не призначалися для куховарства.

Зокрема, в Опішному наприкінці ХІХ – початку ХХ століть виготовляли великі горщики-вулики. На те-риторії Правобережної України побутували двійнята (двійнятка, парка, близнята, дзвінята) – два з’єднані невеликі горщики з ручкою-кільцем на дотичних він-цях. Їх застосовували для перенесення гарячих страв під час польових робіт: в один горщик насипали рідку страву (борщ), у другий – кашу [10, 145].; на Святвечір малі хрещеники носили в них хрещеним батькам кутю й узвар [7, 130]. Рідше для цього робили трійнята чи навіть чвірнята [5, 49].

Дослідниця бубнівського гончарства Лідія Шульгі-на відзначала, що грощики-близнята кінця 1920-х років були значно меншими від давніших [10, 147]. Наголошу, що страву в горщиках, зазвичай, до столу не подавали. Хіба що «варену», – її готували у горщиках середнього розміру. Цей давній напій українців називали ще варену-хою, варьохою. До столу його подавали у спеціальному посуді для вареної – глечику, який використовували для розливання хмільних напоїв під час родинних і календар-них обрядів. Зіновія Клиновецька у книзі «Страви й на-питки в Україні» подала рецепт варенухи, приготованої в горщику. Тож і подаю рецепт мовою оригіналу: «взять су-хих груш, яблук, вишень, слив, родзинки, хвич (інжирю) і ріжків, добре обмить, налить горілкою, покласти меду до смаку і трошки стрючковатого перцю. Закоркувавши добре горщик, як на запіканку (обмазати тістом. – Авт.), поставить на 12 годин у гарячу піч. Вийнявши – пить. Га-ряча смачніша. Овочі потім їдять» [14].

Іноді невеликі горщики чи черепки використову-вали як освітлювальні прилади. Одна з перших зга-док про них датується кінцем ХІХ століття: «Вместо лучины горит у них род ночника, то есть в горшечке или в черепке, который называется каганец. Держа в нем всякое от скота и птиц сало, в кое полагают све-тильню или свернутую тряпочку, кою и зажигают» [12]. Про такий ліхтар згадано і в одному з творів Ми-коли Гоголя. Гончарі Бубнівки наприкінці 1920-х років також робили горщикоподібні баньки на живіт, що ви-користовувалися в народній медицині [10, 153].

Для відправлення природних потреб був специфіч-ний горщик з вушком – нічник (сирун) [6, 210]. Отже, з-поміж інших видів глиняного посуду саме горщик вирізняється своєю багатофункціональністю. Його ви-користовують і в сучасному побуті.

З чешської пісеньки:Через яр-долину,По горіВ гарбах везли горщикиГанчаріРаптом їхні коні СполошилисяГорщики – торох-торох!І побилися…

лІтература1. Гонтар Т. О. Народне харчування українців Карпат. – К. : Науко-ва думка, 1979. – 140 с.2. Звіт про наукову етнографічну експедицію на Черкащину (Канів-ський регіон) (13.08.02 – 22.08.02) молодших наукових співробітни-ків Інституту керамології Анатолія та Олени Щербанів // НМЗУГ в Опішному, НАУГ. – Ф. – . Оп. – Арк. 12–13, 21 Арк.3. Звіт про наукову етнографічну експедицію на Черкащину (Уман-ський район) (8.06.03 – 18.06.03) молодших наукових співробітників Інституту керамології Анатолія та Олени Щербанів // НМЗУГ в Опіш-ному, НАУГ. – Ф. – . Оп. – Арк. 12–13, 21 Арк.4. Кривчанська М. Ф. Назви посуду гончарного промислу Полтавщи-ни // Полтавсько-київський діалект – основа украї нської національної мови. – К. : Вид-во АН УРСР, 1954. – С. 115–129.5. Матейко К. І. Народна кераміка західних областей Української РСР ХІХ – ХХ ст. – К. : видавництво академії наук Української РСР, 1959. – 108 с.6. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства: Лівобережна Україна. – К. : Молодь, 1993. – 408 с.7. Пошивайло Олесь. Ілюстрований словник народної гончарської тер-мінології Лівобережної України (Гетьманщина). – Опішне : Українське Народознавство, 1993. – 280 с. : іл. 8. Спаська Є. Орнамент бубнівського посуду // Материяли до етно-логії. – К., – 1929. – Т. ІІ. – С. 201–221.9. Ханко Остап. Великобудищанський осередок гончарювання // Укра-їнська керамологія: Національний науковий щорічник. 2002 / За ре-дакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне : Укра-їнське Народознавство, 2002. – Кн. 2. – С. 218–241.10. Шульгіна Лідія. Ганчарство в с. Бубнівці на Поділлі // Матеріяли до етнології. – К. : 1929. – Т. ІІ. – С. 111–200.11. Щербань Олена. Глиняний посуд у весільній обрядовості Полтав-щини // Традиційна культура в умовах глобалізації: проблема збере-ження і оновлення етнічно-культурної спадщини: матеріали Міжнарод-ної науково-практичної конференції. 27 – 28 серпня 2008 р. – Харків : АТОС, 2008. – С. 105–110.12. Щербань Олена. Глиняний посуд у творах Миколи Гоголя // Чу-мацький шлях. – 2009. – № 3. – С. 28–29. 13. Щербань Олена. Нотатки про традиційні правила поводження з новим глиняним посудом // Український керамологічний журнал. – 2004. – № 4 (14). – С. 91–94.14. Щербань Олена. Посуд в «Енеїді» Івана Котляревського // Збірник матеріалів ХVІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Нові дослідження пам’яток козацької доби в Украї ні». – Харків, 2007. – Вип. 16. – С. 155–158.15. Щербань Олена. Потрави з полив’яних мисок // Зоря Полтавщи-ни. – 2006. – № 32. – 1 березня. – С. 3.16. Щербань Олена. Борщ та каша з глиняного горщика // Зоря Пол-тавщини. – 2007. – № 176–177. – 16 листопада. – С. 12.

ШаНовНі чиТачі!

Не забудьте передплатити журнал«Наша Берегиня».

Видання можна передплатити на один квартал, півроку і рік.

індекс 74058

68наша берегиня. – 2012. – № 250

ПВ місце літер.

достаВНа картка — доручеННя

На газетужурнал

«Історія в сучасній школі»найменування видання

Вартість передплата кількість комплектів 1переадре-

сування

на 2012 рік по місяцях

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

поштовий індекс ___________________________

код вулиці

буд. корп. кв.

місто __________________________________

село __________________________________

область _________________________________

район __________________________________

вулиця __________________________________

прізвище, ініціали

74644

державний комітет зв’язку та інформації україни ф.сП-1

Здано до набору 01.03.2012 р.Підписано до друку 30.03.2012 р.Формат 60 x 841/8.Папір офсетний. Друк офсет.Умовн. друк. арк. 7,44. Обл.-вид. арк. 8,7.Наклад 420. Зам. 130

ВидрукуваноПрАТ «Видавництво "Київська правда"».04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13.Свідоцтво про державну реєстрацію АОІ № 602408 від 11.10.2010 р.

Державне

ІнфорМацІйно-вироБниче ПІДПриєМство

виДавництво «ПеДаГоГІчна Преса»

Директоролександр овчар

Головний редакторредакції гуманітарних журналів

валентина Бойко

Адреса редакції журналу, видавництва:01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24

Тел.: (044) 486-79-60, 486-85-81, 486-82-37, 486-69-52

над номером працювали:

Галина шалаГІнова (відповідальний редактор)

Ірина Залеська (літературний редактор)

Марія осауленко (комп’ютерна верстка)

За достовірність фактів, дат, назв тощо відповідають автори. Редакція залишає за собою право на редагування та скорочення прийнятих до друку матеріалів. Рукописи не повертаються. У разі використання матеріалів посилання на журнал є обов’язковим. Листи й матеріали для публікації можна надсилати електронною поштою [email protected]

© Усі права захищено. Жодні частина, елемент, ідея, композиційний підхід цього ви дання не можуть бути скопійованими чи відтвореними в будь-якій формі і ніякими засобами — ні електронними, ні фото механічними, у тому числі й ксерокопіюванням, записом або комп’ютерним архівуванням, без письмового дозволу видавця

© «Наша Берегиня», 2012© «Педагогічна преса», 2012

«Наша Берегиня»

74058

реГІональнІ ПреДставникиДержавного інформаційно-виробничого

підприємства видавництва«Педагогічна преса»

АВтОНОМНА РеСПУБліКА КРиМОлег МІШиНтел.: 093-714-79-52

ВіННиЦьКА ОБлАСтьТетяна ДАНІЛОВАтел.: 043-235-92-37

ВОлиНСьКА ОБлАСтьВіталій ГОРОШКОтел.: 033-272-54-21

ДНіПРОПетРОВСьКА ОБлАСтьЕліна ЗАРЖиЦьКАтел.: 099-704-58-44

ДОНеЦьКА ОБлАСтьВолодимир РАДиЧЕВтел.: 050-723-73-79

житОМиРСьКА ОБлАСтьОльга ЛАВРиНЧУК-КОВТУНтел.: 098-518-39-76

зАКАРПАтСьКА ОБлАСтьМихайло БАСАРАБтел.: 050-204-79-57

зАПОРізьКА ОБлАСтьАнтоніна ГРиПА тел.: 097-392-81-38, 095-800-04-74

іВАНО-фРАНКіВСьКА ОБлАСтьІванна КОСТЮК тел.: 050-627-22-18

м. КиїВМарія КРАВЧУК тел.: 044-279-02-73, 093-808-79-50 КиїВСьКА ОБлАСтьВалентина ЩЕРБАКтел.: 044-592-79-86, 044-278-23-13

лУГАНСьКА ОБлАСтьОлена БАХМУТтел.: 099-985-58-15

МиКОлАїВСьКА ОБлАСтьЛюдмила ЗАВІРЮХАтел.: 096-762-14-48

ОДеСьКА ОБлАСтьАндрій ХАЄЦьКиЙтел.: 063-618-59-57

ПОлтАВСьКА ОБлАСтьОлександра ВОЛОШКОтел.: 066-624-76-01, 053-222-41-63

РіВНеНСьКА ОБлАСтьІгор ОПОЛьСьКиЙтел.: 093-127-12-67

теРНОПільСьКА ОБлАСтьТетяна НЮНЯтел.: 050-554-21-58, 035-253-39-62

ХАРКіВСьКА ОБлАСтьАнастасія АЛьОШиЧЕВАтел.: 093-690-72-22,

ХеРСОНСьКА ОБлАСтьЛюдмила ПЕРЕПЕЛиЦЯтел.: 097-575-39-27,

ХМельНиЦьКА ОБлАСтьМикола ЧЕРНЕГАтел.: 038-265-72-74, 038-265-61-64

чеРКАСьКА ОБлАСтьЛариса МАКСЮТАтел.: 093-921-15-45, 047-237-93-61

чеРНіВеЦьКА ОБлАСтьАнна СЕМАНЮКтел.: 095-337-01-58, 066-629-69-36

Test magazine

Documents

Transcript of Test magazine