ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНА ЕКСПАНСІЯ ЯК ФЕНОМЕН ГЕОПОЛІТИЧНОЇ БОРОТЬБИ

автор: Скліфос Каріна факультет журналістики

Запорізького національного університету

Мета статті – проаналізувати основні наукові підходи до визначення феномену інформаційної експансії, визначити рівень та способи впливу розвинених країн на український інформаційний простір, розглянути інформаційну експансію як особливий різновид геополітичної боротьби.

Об’єктом дослідження є український інформаційний простір.

Предметом дослідження є інформаційно-психологічний вплив інших країн на український інформаційний простір.

Інформаційна експансія з боку більш потужних держав - важлива загроза національним

інтересам України

у вітчизняному інформаційному просторі превалюють іноземні мас-медіа

Україна не має виваженої державної політики щодо захисту інформаційно-культурного простору

Постає проблема мовної та культурної

визначеності громадян

Можливі наслідки експансії

Якщо вчасно не зупинити дію інформаційної експансії, Україна опиниться під тиском більш розвинених країн.

Тоді економічно-духовний імперіалізм цих держав через ЗМІ і культуру буде нав’язувати власні світоглядні орієнтири.

Така геополітична ситуація зумовила актуальність питання інформаційно-психологічної експансії.

Поняття терміну “експансія”

Термін “експансія” останнім часом вживають досить часто, особливо у контексті інформаційної безпеки держави.

Традиційно під цим поняттям в геополітиці розумілися насамперед територіальні придбання і встановлення воєнно-політичних сфер впливу, а також діяльність у цьому напрямі (політика експансії).

Нині експансія – це безупинний політичний процес, націлений на безліч об’єктів і тому зумовлює в результаті зіткнення інтересів цілий комплекс різнопланових конфліктів.

“Інформаційна війна”

Поняття “інформаційна війна” стала активно застосовуватися після проведення операції “Буря в пустелі” у 1991 р., де новітні інформаційні технології були вперше застосовані як засіб ведення бойових дій.

Попри різне тлумачення цього терміну, суть його в основному зводиться до застосування одними країнами інформаційного впливу на інші країни з певною політично-економічною метою.

Характеристики

інформаційного втручання:

нав’язування іншого менталітету, чужого способу мислення та життя;

досягнення інертизації та збайдужіння населення до моральних цінностей;

налаштування людей на, якщо не позитивне, то, принаймні, терпиме ставлення до різного роду експансіоністської політики у вигляді американізації, зросійщення тощо;

формування колони своїх агентів упливу через цілеспрямовані інформаційні потоки; створення власного позитивного образу;

попереднє створення образу потенційного ворога.

Складна негативна ситуація в інформаційному просторі України має такі наслідки:

повільне входження України в світовий інформаційний простір ;

відсутність у міжнародного співтовариства об'єктивного уявлення про Україну ;

інформаційна експансія з боку інших держав.

Українці досить песимістично ставляться до майбутнього України, вони не довіряють засобам масової інформації, владі, а тому, питання про єдність з Росією чи Європою залишається відкритим і час від часу з’являється у ЗМІ. Проблема двомовності населення активно цьому сприяє.

З важливих сфер суспільного життя українська мова домінує лише в середній освіті, кінопрокаті та офіційному діловодстві;

У радіо- й телеефірі, сфері послуг, на ринку преси та книг панує переважно російська.

Конституція України, стаття 10:

“Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом”

Українська мова є єдиною державною і 2/3 громадян вважають її рідною, а 53 % спілкуються переважно українською, хоча в незалежній Україні діють потужні чинники русифікації.

Українська Російська Інша

Жодну з мов не потрібно захищати і підтримувати

Важко відповісти

Українці 53,3 18,6 1,4 20,2 6,5

Росіяни 6,1 56,6 1,01 25,0 11,2

Представники інших національностей

30,8 32,7 13,4 17,3 5,8

За браком відповідної державної мовної політики негативні тенденції стали домінуючими на ринку друкованих ЗМІ та у царині вітчизняного книговидавництва.

Критична ситуація склалася і в кінематографічному комплексі України, хоча розвиток національної кіноіндустрії є одним з найважливіших системних факторів розбудови єдиного загальнонаціонального інформаційного простору.

Україна стала стихійним ринком неконтрольованого збуту низькопробної іноземної кіноіндустрії та маскультної продукції російського шоу-бізнесу, що агресивно витісняє українську мову.

За підсумками моніторингу прайм-тайму 6 провідних радіостанцій, пісні українською мовою становили менше 5 відсотків від загальної кількості пісень, що пролунали в ефірі, причому серед решти пісень більшу частину становили російськомовні твори.

Найтиповіші форми російської культурно-інформаційної експансії в Україні:

Перша – поширення російських періодичних видань на терені України, зокрема, центральних газет, традиційно відомих тут ще з часів Союзу, коли російська преса домінувала повсюдно.

Друга типова форма експансії традиційна – насичення національного книжкового ринку чужомовною продукцією.

Третя форма російської експансії внутрішня, тобто та, яка має досягти все тієї ж мети зсередини, – заснування і видання української періодики російською мовою.

Четверта – завоювання українського теле- та радіоефіру.

Засилля в українському інформаційно-культурному просторі іншомовної продукції призвело не лише до різкого скорочення українського мовного простору, але й до руйнації способу мислення і деформації ментальності громадян України, прищеплення їм чужих стереотипів те, навіювання їм почуття упослідженості та меншовартості.

У листопаді Верховна Рада утвердила законопроект, що передбачав скасування квот на українську музику в ефірі та зменшення квот на національний аудіовізуальний продукт

з 50 % до 25 %. Варто зазначити, що в Європі захищають свій національний аудіовізуальний продукт квотами 40-50 %.

У медіапросторі інформаційна та культурна експансія особливо гостро демонструється на телебаченні.

В умовах інформаційної відкритості кращий спосіб боротися із засиллям іншомовних телепрограм – це виготовлення конкурентного вітчизняного телепродукту.

Українські телеканали знайшли вихід із ситуації, адаптуючи зарубіжні формати для українського глядача. Завдяки пристосуванню програми до українського менталітету, контент ефіру заповнюється вітчизняним продуктом, який недорого коштує та має рейтинги.

Завдяки переходу до придбання форматів українські канали стали менш залежними від закордонних постачальників контенту, у першу чергу, російських.

Уже зараз частка власного виробництва в ефірі українських каналів

становить 37 % (дані WeiT Media), для порівняння, в Чехії – 42 %, у Польщі – 70%. Багато в чому це відбувається за рахунок адаптацій, що становлять близько 37 % розважальних програм і серіалів.

Вирішення проблеми культурно-інформаційної експансії національного інформаційного простру Україні:

створити комплексну статистичну картину функціонування української мови в різних сферах суспільного і культурного життя;

змінити орієнтацію видавничих потужностей України на видання україномовної літератури, особливо наукової та підручників для навчальних закладів;

збільшити увагу засобів масової інформації, насамперед телебачення та регіональної преси, до популяризації української культури, з метою впливу на формування культурних потреб;

адаптувати сучасне українське телебачення для українців, їх культури та менталітету;

збільшити кількість, та розширити галузевий діапазон тиражів українських журналів і газет.

Український медіа простір опинився під впливом іноземних програм. Квоти на український продукт зменшується, а відповідно на радіо з’являється російська та американська музика, яка сприяє культурній експансії населення.

Україна перебуває на початковій стадії розвитку інформаційної сфери. Тому, першим чином необхідно забезпечити контроль та захист національного інформаційного простору, врегулювати питання вирішення інформаційних спорів, закріпити наше просування до свободи преси не тільки від держави, а й від диктату фінансово-політичних угруповань, чого можна досягти лише забезпеченням економічної незалежності ЗМІ.