Усім — про все

Чернігівська обласна газета

Найцікавіша газета

для кожного з вас

Чернігівщина. Україна. Світ

№94 5 січня 2017 року Ціна 4 гривніВиходить з лютого 2012 року

http://svit11.wordpress.com

6

Вітаємо наших читачів!І давніх, і нових. Наша газета успішно провела пе-

редплату на новий 2017 рік. Її продовжили практич-но всі читачі, до них додалися й нові передплатники. А якщо хтось не встиг цього зробити, протягом січня можете оформити передплату з доставкою вам газети на лютий і наступні місяці. А січневі номери «Світ-інфо» запитуйте у продажу в кіосках та відділеннях зв’язку. Також можете придбати їх у кореспондентському пункті газети — культурно-мистецькому центрі «Інтер-меццо» (м. Чернігів, вул. Шевченка, 9).

З Новим 2017 роком!З Різдвом Христовим!

86514

Триває передплата на нашу газету «Світ-інфо»

на 2017 рікУсі поштові відділення й листоноші області

ведуть передплату на «Світ-інфо» на будь-який термін і на будь-яку адресу в області.

Передплатна ціна — незмінна:Передплатна ціна — незмінна:всього 8 гривень на місяць.всього 8 гривень на місяць.

Передплатний індекс «Світ-інфо» —Також газета продається вроздріб поштою — в кіосках, відділеннях і райвузлах зв’язку.

Газета — не схожа на інші!Тут ви прочитаєте те, чого не знайдете в жодно-

му виданні області.

Основні теми газети: Події в області, Україні і світі.

Політика, соціальні проблеми, екологія.

Публікації раніше невідомої нам історії України, СРСР.

Проза і поезія відомих письменників світу.

Культура, мистецтво, спорт.

Корисні поради.

У світі цікавого.

«Світ-інфо» — газета для кожного з вас!Кожному читачеві газети —

ще одного-двох читачів Прочитавши нашу газету, покажіть її своїм дру-

зям, знайомим, колегам, запропонуйте також пе-редплатити. Чим більше буде передплатників, тим міцнішою буде «Світ-інфо» в інформаційному про-сторі області.

Новоріччя — час надій, сподівань, побажань. Можна побажати нам усім багато чого й висловити надію на це. Але зараз хочу висловити одне-єдине побажання і надію — щоб в Україні на-решті закінчилася війна. Вдумаймося: Україна — єдина держава Європи, де йде війна, справжні бойові дії, з усім, що випливає з цієї трагедії, — тися-чі вбитих і поранених, майже два міль-йони біженців, колосальні руйнуван-ня. Існує загроза самій нашій держав-ності: відібрано, окуповано Крим, поза контро лем держави — частина Донба-су, де триває війна.

Одразу після перемоги Майдану, Ре-волюції гідності, повалення злочинного режиму регіоналів, скориставшись змі-ною влади в Україні, Росія анексува-ла Крим. Усе — за відомим сценарієм: сепаратизм, так званий «референдум» про «незалежність» Криму і вихід його з Української держави, ще один «рефе-рендум» про приєднання до Росії і одра-зу — поглинання нею Криму.

За кілька тижнів точно такий сцена-рій розігрувався на Донбасі. Ми може-мо, звичайно, говорити про слабкість і помилки нової української влади в той момент. Але, безумовно, були дві речі — сепаратизм, інспірований із Росії, і пряма агресія Російської Федерації.

Відбулося захоплення сепаратиста-

ми і російськими військовими Донецька й Луганська, так звані «референдуми» про відділення від України, створення «народних республік», ліквідація влади Української держави на цій території.

А якби це відбувалося в Європі, на теренах Євросоюзу і НАТО? Якби, ска-жімо, Нормандія чи Бургундія оголосили про вихід зі складу Франції, а Баварія — зі складу Німеччини? Як би на це зреа-гували очільники цих держав — прези-дент Франції Олланд і канцлер Німеччи-ни Меркель? Однозначно: сепаратизм, путч, заколот були б негайно придушені.

Тому закономірною була й реакція України — придушення антидержавно-го заколоту. Але, як тільки наша армія пішла в наступ улітку 2014 року, Росія кинула на не підконтрольну нам тери-торію своїх військових і разом із міс-цевими сепаратистами завдала пора-зок Українській армії. Наскільки наша армія була розвалена попереднім ре-жимом регіоналів, наскільки тут про-явилися помилки нової влади країни — це теж колись з’ясується. Але вже після кількох днів війни протиборчі сторони сіли за стіл переговорів у столиці Біло-русі Мінську. Так народилися перші Мін-ські угоди, підписані 5 вересня 2014 року представниками України, Росії та ОБСЄ. Останню абревіатуру ми чуємо по радіо щодня. Це Організація з без-

пеки і співробітництва в Європі, за за-думом — потужна міжнародна миро-творча структура, утворена за рішен-ням знаменитої Європейської наради з безпеки та співробітництва в Гельсінкі 1975 року. ОБСЄ і зараз «миротворить» від імені Європи на Донбасі, причому доволі мляво, що зайве підкреслює не-мічність Європи зупинити війну в центрі континенту.

Наведемо пункт № 1 Мінської угоди, головний при всіх переговорах: «1. За-безпечити негайне двостороннє при-пинення застосування зброї».

Припинити вогонь, бойові дії! Негай-но. Таке правило будь-якого перемир’я. А вже потім — вести переговори щодо припинення війни. Власне, шляхи цього миру й були окреслені в наступних пунк-тах угоди.

Через 15 днів учасники переговорів у Мінську підписали «Меморандум» від 20 вересня. Першим пунктом у ньому ду-блюється пункт № 1 Мінської угоди. Зда-валось би, все! Жодного пострілу! Але війна тривала. П’ять місяців поспіль.

Нарешті відбувся Мінськ-2, на най-вищому рівні: три президенти — Фран-ції, України, Росії, канцлер Німеччини, глави найбільших у Європі держав. 12 лютого 2015 року вони підписали Мін-ську декларацію, якою повністю під-тверджено чинність Мінської угоди від 5 вересня 2014 року.

Однак тривають наступні майже два роки війни. Кожного дня на Донбасі — обстріли з гармат, мінометів, стрілець-кої зброї, гинуть і отримують поранен-ня наші військові, а також мирні меш-канці. Чому вони гинуть? Чому щодня обстріли? Це запитання — до світу, до Європи. Адже Мінську декларацію, крім України (жертви агресії), крім Росії (агресора), підписали Німеччина і Фран-ція. Запитання до керівників цих вели-ких держав: ваш підпис чогось вартий?

Нині висувають різні варіанти вре-гулювання ситуації на Донбасі, повер-нення Україні контролю над ним. Усе це — предмет непростих міжнародних переговорів. Але під час їх не повинні лунати постріли й гинути люди. Тому — ПРИПИНИТИ ВІЙНУ! Негайно! Сьогод-ні! Ось головне побажання, сподівання на новий 2017 рік.

Петро АНТОНЕНКО

Цього року ми відзначає-мо не лише 100-річчя Жовтне-вого перевороту, який при то-талітарному режимі помпезно називався «Велика Жовтнева соціалістична революція», хоч, між іншим, ще в перші роки ра-дянської влади навіть офіційно це іменувалося саме «перево-ротом». Цей переворот призвів до встановлення найбільшо-го в новітні часи тоталітарного режиму, мало не на все ХХ сто-ліття втяг людство в тяжкі ка-таклізми. Цей переворот ще й перекреслив розвиток колиш-ньої Російської імперії як де-

мократичної республіки. Адже саме вона первісно постала внаслідок Лютневої революції 1917 року на руїнах багатові-кового самодержавства в Ро-сії. Імперія, яку століттями стя-гувала довкола себе Моско-вія, розсипалася під ударами нового часу. На її руїнах поста-вали національні держави по-неволених свого часу народів. А жовтень 1917-ого перекрес-лив ці надії, адже більшовиць-кий режим відновив колишню Російську імперію майже в тих самих кордонах, за винятком Польщі та Фінляндії. І ця кому-

но-імперія проіснувала мало не до кінця ХХ століття. Але й після цього хвора на шовінізм Москва прагне відродити імпе-рію хоч у якійсь подобі.

1917 рік став і початком української національної ре-волюції, коли була утворена незалежна Українська Народ-на Республіка. Кілька років тривали наші визвольні зма-гання. На жаль, вони заверши-лися поразкою, і Україна знову потрапила в імперське ярмо.

Нам треба ретельно ана-лізувати історію Української революції, наших визвольних

змагань. Щоб розібратися, де причинами поразок ста-ли наші внутрішні слабкості, відсутність сильної політич-ної еліти, її єдності й загалом слабка національна єдність, а де причиною була агресія, шовінізм, імперська політика Московії. Усе це повністю ак-туальне і для сьогодення.

Наша газета починає серію публікацій про Укра-їнську революцію, визволь-ні змагання, події того часу як загалом в Україні, так і в нас на Черні-гівщині.

Припинити війну

100-річчя Української національної революції

№94 5 січня 2017 року№94 5 січня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо2 Світ Чернігівщини

Бліц-інформЧернігівський автозавод відновлює роботу Корпорація «Еталон» планує від 10 січня 2017 року

відновити виробництво автобусів на Чернігівському авто-заводі та має намір випускати близько 25 автобусів на мі-сяць, повідомив президент корпорації Володимир Бутко.

Планується випускати 8 – 9 – 9,5-метрові автобуси, в тому числі першого класу з низькопідлоговим заднім майданчиком із можливістю заїзду інвалідного візка.

2016 року завод випустив лише десять тролейбусів і два автобуси.

Корпорація «Еталон» об’єднує 21 підприємство, зо-крема два автозаводи (в Борисполі та Чернігові), а та-кож завод «Український кардан» і Чернігівський коваль-ський завод.

Декомунізація-2016 2016 року в області перейменовано:– 64 населені пункти, в тому числі 1 місто;– 1 район;– 2623 об’єкти топоніміки, тобто вулиці, площі,

сквери;– демонтовано 88 пам’ятників і пам’ятних знаків, з

них на честь Леніна — 42.

Карнабідівські читання — про історико-культурну спадщину У Чернігові відбулися ІІІ Карнабідівські читання

«Історико-культурна спадщина Чернігово-Сіверсько-го краю». Читання, присвячені пам’яті відомого ар-хітектора, дослідника Чернігова Андрія Антоновича Карнабіда, проводяться з метою привернути увагу до пам’яткоохоронної та краєзнавчої діяльності на Черні-гівщині.

Понад тридцять дослідників із Чернігова, Києва, Чигирина й Ніжина виступили з доповідями, поділили-ся результатами наукових досліджень. За результатами читань буде видано збірник наукових праць.

Долучайтеся до благодійного фонду «Захистимо Україну!»Просимо надати допомогу пальним або ко-

штами на підтримку діяльності Чернігівського бла-годійного фонду «Захистимо Україну!», який, у свою чергу, допомагає Українській армії, родинам воїнів АТО.

Кошти можна перераховувати за такими реквізитами:у гривнях — благодійний фонд «Захистимо Укра-

їну!», ПАТ «КРЕДОБАНК», МФО 325365, ЄДРПОУ 39479494, рахунок 2600201586536.

Реквізити для здійснення переказів з-за кордо-ну: в доларах США (USD) Intermediary: BANK OF NEW YORK MELLON, New York, USA Банк-посередник SWIFT: IRVTUS3N Beneficiary’s bank: JSC «KREDOBANK». Банк одержувача Lviv, Ukraine SWIFT: WUCBUA2X.

Beneficiary: Acc_2600201586536_CF «DEFEND THE UKRAINE» name Одержувач: рахунок відкритий у ПАТ «Кредобанк». Для юридичних осіб – назва одержува-ча та адреса.

Тел.: (063) 236-18-03.Благодійний фонд «Захистимо Україну!»

Допомога від волонтерів Білорусі Напередодні Нового року білоруські волонтери до-

помогли переселенцям і сім’ям загиблих учасників АТО. Вони передали в Чернігів продуктові набори. Загалом понад 40 сімей отримали продуктові набори від небай-дужих волонтерів із Білорусі.

Допомагають білоруси не вперше. За словами представника ГО «Суспільна служба України» Олексан-дра Ясенчука, білоруські волонтери збирають і переда-ють речі.

Вироблятимуть дитяче харчуванняАгрофірма ім. Шевченка, що в селі Григорівка Бах-

мацького району, отримала статус спеціальної сиро-винної зони для виготовлення дитячого та дієтичного харчування. Відповідне розпорядження підписав голо-ва Чернігівської ОДА В. Куліч.

Сировина, вирощена й попередньо перероблена під-приємством, має відповідати санітарно-гігієнічним вимо-гам до дитячого і дієтичного харчування. Якщо це стосу-ється тваринницької продукції, то й самі корми для худоби мають відповідати вимогам безпечності та якості. На сіль-госпугіддях спеціальної сировинної зони забороняється виробництво тваринницької продукції із застосуванням гормональних та інших препаратів штучного походження, вирощування генетично модифікованих організмів.

Чернігів новорічно-різдвяний

Новий тролейбусний маршрут

У Чернігові вперше за більш ніж 30 років відкрито новий тролейбусний маршрут. Він має № 11 і з’єднує Масани й Бо-бровицю. На маршруті курсують нові тролейбуси виробництва Чернігівського автозаводу, які місто щойно закупило в підпри-ємства.

З Масанів до Бобровиці маршрут пролягає вулицями Не-залежності, Козацькою, Героїв Чорнобиля, 77-ої Гвардійській дивізії, Седнівською, Рокоссовського та Шевченка.

На лінії працюватимуть 6 тролейбусів з інтервалом 13 – 15 хвилин. Працюватиме маршрут допізна. Тролейбус №11 робо-чий день починатиме на зупинці «Бобровиця» о 5.30, а на Маса-нах буде о 6.10. Увечері останній рейс — о 22.30 від діагностич-ного центру на Бобровиці; о 23.10 — із Масанів. У тролейбусах діє автоматичний голосовий інформатор, що оголошує зупинки.

Так називаються два вели-ких проекти, реалізовані 2016 року Чернігівською благодій-ною організацією «Аратта». До-помога людям із обмеженими фізичними можливостями, ви-стави вже відомого театру «Ди-восад», гуманітарна і психоло-гічна підтримка наших співвіт-чизників зі Сходу — все це в цих проектах.

«Повноцінне життя» — про-грама, що з жовтня реалізуєть-ся для 30 чернігівців із обме-женими фізичними можливос-тями.

Антоніна Федорченко, со-ціальний працівник проек-ту, зазначила: «Усі вони хочуть здоров’я, трохи його покра-щити. Вони такі чисті, такі від-криті, нема ніяких негативних рис».

Женя Оніщенко, одна з учас-ниць проекту, каже, що за три місяці занять на тренажерах, у

майстер-класах та під час спіл-кування з фахівцями отримала набагато більше, ніж очікувала. Дівчина сама зшила костюм на свято й написала вірш.

Окрім роботи психологів і реабілітологів, надзвичайно важливою в «Аратті» вважають театротерапію. «Дивосад» 2016 року зміг узяти участь у міжна-родному конкурсі, підготувати дві нові вистави. «Крок назу-стріч» — ще один великий про-ект організації.

Вікторія Філатова, директор «Аратти», розповіла: «Повно-цінне життя» — всі люди мають на це право. І саме в «Аратті» ми створили такі умови, щоб ці люди, які раніше сиділи вдома і не мали можливості реалізува-тися, спілкуватися, мають змогу отримати все це тут і тепер».

До співпраці й волонтер-ства закликає «Аратта» і чекає на всіх бажаючих у новому році.

«Крок назустріч» до «Повноцінного життя»

Вивіска, яка з’явилася за адресою проспект Миру, 194, привернула увагу багатьох. «Що це означає? Ще й англій-ською написано», — цікав-ляться перехожі.

Відповідь вдалося знайти в Інтернеті. «Рublic Space» у пе-рекладі — «громадський про-стір». У Нью-Йорку, Варшаві, Празі та інших великих містах зарубіжжя такі вивіски — не диво. Це нова тенденція розви-тку міського простору. Інтегру-вання колишніх заводів, роз-виток яких втратив актуаль-ність, у простір міста.

Отже, «Рublic Space RemZavod» — це громадський простір на Ремзаводі. Це свід-чить про те, що Ремзавод за-лишається в історії міста. Не руйнується, не дерибаниться. Тільки інтегрується в сучасний міський простір. Простір для містян, для громади…

Довгі роки тут височіли це-гляні паркани. Їх уже нема. Від-крилися для доступу, викорис-тання старовинні будівлі про-мислової архітектури ХІХ – ХХ сторіччя. Їх не руйнують. Ре-монтують, реставрують. Відбу-вається процес ревіталізації (відновлення). Ця ревіталізація вдало поєднується з елемента-

ми сучасного дизайну.У будівлях розташовуються

кафе, крамниці, аптеки, май-стерні, офіси... Усе, що потріб-но містянам для побуту, праці й відпочинку. Навколо обла-штовуються зони від-починку. Милує око но-вооблаштована екс-клюзивна алея Єдності. Вишиванки різних регі-онів України, «гаптова-ні» з кольорової троту-арної плитки.

У планах управлінців та ак-тивістів — відтворити в будів-лях музей історії Ремзаводу. Збереглася бібліотека видань минулого сторіччя, альбоми,

фото. На них — історія України, міста, родин, які працювали на Ремзаводі.

Громадський простір на-повнюється життям. Особли-во людно тут по суботах. Сюди

приїздять фермери області. Чернігівці на тиждень закупо-вують продукти — екологічні, якісні, дешеві.

Невдовзі в планах — дати

старт fest-ярмаркам. Ярмар-кам тематичним, фестиваль-ним, розважальним. Це може стати родзинкою і для містян, і для туристів.

Громадський простір напо-внюється життям завдяки са-мим мешканцям Чернігова. Є надія, що в цехових просторах поселяться творчі люди: му-зиканти, художники, різьбярі, гончарі з виставками, концер-тами, творчими майстернями. Це надасть змогу розширюва-ти простір для громади. Ство-рювати місце, де затишно кож-ному відвідувачу, працівнику, гостю міста.

Відчуття вдячності і спо-кою, що не спіткала Ремзавод доля Музикалки, Льотки, Шер-стянки... Згадка про колись ві-домі підприємства залишила-ся тільки в назвах районів. На жаль. Історію рідного міста, краю треба плекати, зберігати.

Ремзавод вирує життям. Відновлюється, інтегрується в міський простір. Тут плекають історію краю. Її вдало поєдну-ють із потребами містян. Су-часними потребами.

Богдан ОЛЕКСАНДРОВSvoboda.FM

Ремзавод: громадський простір«Рublic Space RemZavod» — що це означає?

№94 5 січня 2017 року№94 5 січня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо 3 Світ Чернігівщини

Бліц-інформЛітературно-мистецька панорама

Інститут масової інформації має свого представника в області Ним призначений Павло Пущенко. Отже, в

разі порушення прав журналістів, можливос-тей доступу до інформації можна звертатися до нього за такими контактами: 063-478-55-62, centre.initiative@gmail.com; https://www.facebook.com/pavlo.pushchenko. Чернігівський освітній центр «Ініціатива», м.Чернігів, 14037, а/с 1742.

Довідково. Інститут масової інформації є не-залежною неприбутковою недержавною громад-ською організацією, що діє від 1996 року та реалі-зує проекти, спрямовані на посилення впливу ме-діа на становлення громадянського суспільства в Україні.

ІMІ підготував і домігся ухвалення законів про ЗМІ, виграв чимало справ у суді та створив уні-кальну інформаційно-аналітичну базу даних щодо діяльності та розвитку ЗМІ в Україні.

Контакти: info@imi.org.ua, тел.: (044) 289-36-13, (050) 44-77-063. Адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 47, оф. 17.

Гранти на міські перетворення: серед переможців — ГородняПідприємницький фонд Western NIS Enterprise

Fund та школа урбаністики CANactions провели конкурс грантів. Було подано 512 заявок.

Фінансування в розмірі до 5000 євро отримали 10 проектів із міст України, серед них — «Доступний стадіон для всіх без обмежень», м. Городня, Черні-гівська область.

Серед інших проектів — «Облаштування піднятих пішохідних переходів на вулицях», м. Долина, Івано-Франківська область; «Тактильна карта історичної частини міста для людей із вадами зору», м.Луцьк; «Бібліомайданчик», м.Бахмут, Донецька область.

Проекти мають бути реалізовані до 1 липня 2017 року.

Комп’ютери школі — з КитаюШкола в селі Дідівці Прилуцького району отри-

мала чотирнадцять комп’ютерів і програмне за-безпечення до них. Школа опорна: тут навчаєть-ся майже триста учнів із кількох сіл. За два попе-редні роки в класах замінені вікна, встановлені нові котли у шкільній котельні. Це буде вже другий комп’ютерний клас у школі.

Китай постачає Україні комп’ютери для на-вчальних закладів як грант за міждержавною уго-дою. Вона стосується всіх областей України. Зо-крема, школи на Чернігівщині отримають дві тися-чі комп’ютерів.

Онкодиспансер отримав новий лапароскоп Такий подарунок отримав під Новий рік облас-

ний онкологічний диспансер від народного депута-та України Олександра Кодоли, який особисто при-вітав зі святами колектив. На закупівлю обладнан-ня залучені депутатські кошти — 190 тис. грн.

Нове обладнання значно підвищить рівень на-дання хірургічної допомоги. Адже лапароскопія — це сучасний метод хірургії, де під час операції на внутрішніх органах здійснюють втручання крізь не-величкі отвори, тоді як під час традиційного методу оперують із відкритим доступом.

СБУ затримала поліцейських-хабарниківДвох поліцейських групи швидкого реагування

Прилуцького відділу поліції Чернігівщини затрима-ли на хабарі співробітники Служби безпеки Украї-ни спільно з прокуратурою.

Здирники вимагали від місцевого мешканця вісім тисяч гривень за непритягнення його до адмі-ністративної відповідальності за керування авто в нетверезому стані.

Оперативники спецслужби затримали хабар-ників у службовому автомобілі під час одержання неправомірної вигоди.

Відкрито кримінальне провадження за ст. 368 Кримінального кодексу України. Перевіряється ін-формація про причетність затриманих до інших фактів протиправної діяльності.

Прес-група Управління СБ України в Чернігівській області

Письменницькій організації — 40 років,

у неї новий головаОбласна організація Національної

спілки письменників України відсвяткува-ла 40-річчя від дня заснування. Урочисте зібрання відбулося в обласному художньо-му музеї ім. Г. Галагана.

Сьогодні до обласного осередку спіл-ки входять 38 письменників. Серед них — лауреати Національної премії України ім. Т. Шевченка Дмитро Іванов та Кость Москалець. 27 авторів — лауреати об-ласної літературної премії ім. М. Коцю-бинського.

До ювілею організація видала антоло-гію «Ужинок за сорок літ». У ній — біографії та твори нинішніх членів осередку, інфор-мація про літераторів, які працюють в ін-ших містах та за кордоном, спілчан, які піш-ли з життя.

Від самого початку створення і більш як 30 років організацію очолював нині покій-ний Станіслав Реп’ях. Потім якийсь час — Дмитро Іванов. Останні три роки очолюва-ла Олена Конечна. Вона подала у відстав-ку. Новою головою обласної організації на зборах обрали чернігівську письменницю Ганну Арсенич-Баран.

Перша книга за бюджетною програмою

— Миколи АдаменкаНаприкінці року вийшла перша книга,

видана коштом обласного бюджету в рам-ках Програми підтримки розвитку інфор-маційної та видавничої сфер Чернігівщи-ни на 2016 – 2020 роки. За результатами конкурсу рукописів місцевих авторів комі-сія при облдержадміністрації поставила на першу позицію у видавничому плані кни-гу Миколи Адаменка із Сосниці «Плавба». Представлення її відбулося в Сосниці в ра-йонній бібліотеці, якраз до 85-річчя пись-менника. «Плавба» — сьома поетична збір-ка Миколи Адаменка. Наклад книги — 250 примірників. Його буде розподілено серед бібліотек, освітніх і культурних закладів області.

Фестиваль «Коза»13 – 14 січня на Красній площі вчет-

верте в Чернігові відбудеться зимовий фольклорний фестиваль «Коза». Виступа-тимуть фольклорні гурти з Києва, Рівного, Львова, Донецька. На малій сцені висту-плять діти.

Фестиваль німецької культури

імені Германа ПфайфераУ Чернігові відбувся традиційний місь-

кий фестиваль німецької культури, який носить ім’я поета, підприємця та мецената Германа Пфайфера з Меммінгена. Він був одним із ініціаторів встановлення зв’язків між Черніговом та містом-партнером Мем-мінгеном із Німеччини. Ці контакти існують уже 25 років.

На фестивалі учнівський і студентський хори виконали твори німецькою та україн-ською мовами. Також прозвучав концерт у філармонійному центрі.

«Деснянська палітра»В обласній бібліотеці ім. В. Коро-

ленка відкрито звітну виставку кар-тин Чернігівського народного аматор-ського об’єднання художників «Деснян-ська палітра» на підтвердження звання народного.

Організована 1982 року «Деснянська палітра» зібрала понад 300 народних та-лантів, людей різного віку та професій. Учасники об’єднання відвідують майстер-класи, беручи участь у багатьох виставках, у тому числі в обласній бібліотеці, яка всі ці роки співпрацює з об’єднанням.

Хору «Десна» — 65Заслужений аматорський народний

хор «Десна» міського палацу культури від-значив 65-річчя.

Хор заснований 1951 року при фабриці первинної обробки вовни. Протягом 25 ро-ків самодіяльним колективом керував Ле-онід Пашин. За цей час хор отримав зван-ня «народний» та «заслужений», об’їздив із концертами багато міст колишнього Радян-ського Союзу.

Нині на святковому концерті звучали пісні в обробці всіх, хто очолював «Десну»: Пашина, Хатуна, Дригинця, Борща та Олек-сієнка, нинішнього керівника.

В обласній бібліотеці ім. В. Ко-роленка завершенням циклу теа-тральних зустрічей 2016 року ста-ло представлення творчості акто-ра Чернігівського Молодіжного театру, провідного майстра сцени Валентина Макара.

Народився митець 3 квітня 1966 року в місті Кривий Ріг. Від 1988 року живе в Чернігові, пра-цює в Молодіжному театрі.

Ось відповіді актора на запи-тання на цьому заході.

— Улюблений жанр? — Цікавий не сам жанр чи

епоха, а людина, її емоції та ха-рактер у творі. А якщо говорити про Рендла Макмерфі (вистава «Політ над гніздом зозулі») — це та людина, яка знаходиться десь гли-

боко в мені. Його стан постійного вічного бунту мені дуже імпонує. Є вистави, які я згоден грати постій-но: «Овід», «Вишневий сад», «Пролі-таючи над гніздом зозулі».

— Театр має відволікати, ве-селити чи порушувати болючі пи-тання?

— Навіть у комедії може бути драма. Театр працює з людською ду-шею. Насамперед це питання до гля-дача: чому він приходить до театру?

— Захоплення, окрім театру? — Природа, риболовля, гриби.

Зараз те, що було смішним чи не-важливим, стало серйозним, а те, що було серйозним, — смішним. Треба виїжджати з міста, забувати вдома телефон, дивитися на себе, вести діалог із природою, відпочи-вати душею та наводити лад у сво-їх життєвих «системних дисках».

— Що можете порадити про-читати?

— Євангеліє. Там дуже багато відповідей стосовно внутрішнього світу людини та життя.

Гості змогли впевнитися, що актор має гарний голос: прозву-чав музичний уривок із вистави «На жабках». Також побачили ури-вок із вистави «Поминальна мо-литва».

Співробітники Національного заповідника «Гетьманська столи-ця» спільно з дитячим центром Свято-Покровської парафії та Бату-ринським будинком культури провели 27 грудня просвітницький захід «Андріївські вечорниці».

Ведучі Марина Герасько й Алла Горова допомогли поринути в ат-мосферу початку минулого століття. А учасники театралізованого дій-ства в колоритних національних костюмах Батуринщини відтворили традиційні вечорниці.

А які ж вечорниці без паніматки? В її образ чудово перевтілилася завідувач відділу археології Наталія Саєнко: вечорнична мати показу-вала і проводила разом із дівчатами різноманітні обряди ворожіння.

Учасники ансамблю «Козацька душа» Вікторія Огієвська, Марина Крутоголова, Наталія Бєлік і Євдокія Мась виконали народні пісні «Чом ти не прийшов», «Ой на горі та й женці жнуть», «Зеленеє жито, зелене».

Баба Палажка, роль якої майстерно виконала Євдокія Мась, роз-повіла, як ворожили в давнину.

Того вечора не обійшлося і без традиційного кусання калити й ку-медних хлопчачих жартів. Кожен із вихованців дитячого центру зумів проявити свій талант: Влад Кербут, Павло Чепурухін, Назар Тинкалюк, Кирило Колбік, Максим Гела, Вова Христовий, Денис Хитаєнко, Антон Лисенко, Оля Ломко, Дарина Мосьпан, Вікторія Петрук, Ілона Маткаш, Настя Хитаєнко, Соня Цап.

І ще були традиційні батуринські смаколики. Кожен із присутніх за виконані рядки пісень отримав смачні вареники й пишні балабухи.

Насамкінець хлопці з дитячого центру Свято-Покровської парафії заколядували і привітали всіх зі святами.

Вісті з музею М. Коцюбинського

Виставка ніжинських майстрів

5 січня о 14.00 Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М. Коцюбин-ського запрошує на відкриття виставки мистець-ких робіт студентів та викладачів Ніжинського училища культури і мистецтв ім. Марії Занько-вецької зі спеціалізації «Декоративно-приклад-не мистецтво».

Представлена різноманітна експозиція: жи-вопис, художня вишивка, гобелени, батик, вити-нанки, вітражний розпис, різьблення по дереву.

Виставка триватиме протягом місяця.

На Щедрий вечір до Коцюбинського

Казкові новорічно-різдвяні свята всіх по-вертають у дитинство. Святковий настрій панує в кожному домі. Так було і сто років тому.

А як святкували Різдво в Коцюбинських? Ба-жаєте дізнатися? Тоді приходьте на заключну зу-стріч мистецького проекту музею «Михайло Ко-цюбинський — знайомий незнайомець», яка від-будеться в четвер, 12 січня, в затишній вітальні дому Коцюбинських. Початок — о 17.00.

Кількість місць обмежена. Попередній запис обов’язковий! Вартість квитка — 30 грн.

Дізнатися більше та замовити квитки можна за тел.: 4-10-03, (097) 465-70-91; (063) 065-61-49.

Адреса музею: м. Чернігів, вул. Коцюбин-ського, 3.

Афіша січняТеатр ім. Т. Шевченка

6 — «Веселий маскарад». 12.00.11 і 19 — «Наше містечко». 19.00.12 — концерт оркестру театру. 14 — «Безумний день, або Весілля Фігаро». 18.00.15 — «Чарівна лампа Аладдіна». 12.00. 15 — «Комедія про… сенс існування». 18.00. 17 — «Французька вечеря». 19.00.18 — «За двома зайцями». 19.00.Тел. каси театру: 77-44-80 (11.00 — 19.00,

крім понеділка).

Валентин Макар і його творчість

Батуринські вечорниці: співи, танці, небилиці!

№94 5 січня 2017 року№94 5 січня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо4 Світ Чернігівщини

Бліц-інформ

Про все, що хвилює, що наболіло

Викрили 5 гральних закладівПід час заходів, спрямованих на ліквідацію

грального бізнесу, поліція викрила в Чернігові 5 гральних закладів: на проспекті Перемоги, вули-цях Шевченка, Мазепи. Вилучено 56 комп’ютерів, значну кількість супутнього обладнання, близь-ко 15 тисяч гривень. Відкрито кримінальне про-вадження за ч. 1 ст. 203-2 Кримінального кодек-су України (зайняття гральним бізнесом) — кара-ється штрафом від десяти тисяч до сорока тисяч не оподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Знову крадуть деревинуДо Чернігівського відділення поліції надійшла

інформація, що злодії вантажівкою перевозять незаконно зрубані дерева в напрямку села Ста-рий Білоус.

У лісосмузі поблизу села правоохоронці ви-явили автомобіль «САЗ-3507», в якому знаходили-ся двоє мешканців Чернігова. У кузові лежали 10 дубових колод діаметром 35 – 48 см, завдовжки 3 – 3,5 метра. Відкрито кримінальне проваджен-ня за ст. 246 Кримінального кодексу України (не-законне вирубування лісу) — карається штрафом або арештом до шести місяців, або обмеженням волі до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Перекинулася маршрутка, постраждали 18 людей20 грудня о пів на дев’яту ранку поблизу Гри-

бової Рудні в Ріпкинському районі маршрутка під кермуванням 42-річного водія, яка їхала з До-брянки на Чернігів, перекинулася. 18 пасажирів постраждали, отримавши травми різного ступеня тяжкості. Частина людей була доправлена до Ріп-кинської райлікарні, частина — до лікарень облас-ного центру, в тому числі до пологового будинку — жінка на 36-му тижні вагітності, лікарі дають їй сприятливі прогнози.

Поліція повідомила, що водій не обрав безпеч-ної для слизької траси швидкості та з’їхав у правий кювет. Автівка перекинулася і стала на колеса.

Пожежа, евакуація23 грудня о 04.51 рятувальникам надійшло по-

відомлення про пожежу в однокімнатній квартирі на другому поверсі п’ятиповерхового житлового будинку, що в Чернігові на вул. Івана Мазепи, 37. Рятувальники провели евакуацію 27 мешканців будинку, серед яких було 5 дітей. Вогнеборці 05.11 локалізували, а о 05.40 остаточно ліквідували за-горання. У квартирі виявили тіло квартиронайма-ча без ознак життя. Ймовірна причина трагедії — необережність загиблого під час паління. Прово-диться розслідування.

Знищують лосівДержавна екологічна інспекція області по-

відомляє, що в деяких районах лосі — під загро-зою знищення. Масштаби незаконного полюван-ня вражають. Тільки за два вихідні були вбиті 4 лосі. При цьому затримано 11 браконьєрів. Щодо 8 мисливців розпочали провадження. Їх затрима-ли в місці, де полювання заборонене.

Шахраї шукають простаківШахрайство з банківськими картками досить

поширене. Лише в один день жертвами шахраїв стали 4 особи. Серед них — дві чернігівки трид-цяти й шістдесяти двох років, яким на мобільний зателефонували нібито представники банку для узгодження питань безпеки їхніх банківських ра-хунків. Випитавши пін-коди банківських карток, зловмисники зняли з рахунків близько 12 тисяч гривень. Хоч самі банки суворо попереджають: навіть працівникам банку і в самій установі не можна повідомляти кодів карток.

Аналогічним способом аферист ошукав 45-річного жителя Ніжина — заволодів вісьмома тисячами гривень з картки потерпілого. Ще одна жертва шахраїв — 78-річна жителька Мени, яка втратила понад дві тисячі гривень.

За фактами шахрайств поліція відкрила кримі-нальні провадження за частиною 1 статті 190 Кри-мінального кодексу України (шахрайство), що пе-редбачає покарання від штрафу аж до обмеження волі на строк до трьох років.

Як ми вже повідомляли, 12 груд-ня обвалилася частина 4-поверхово-го гуртожитку на вулиці Попудренка, 16 у Чернігові. Під завалами загинула 25-річна жінка.

У будинку мешкали 178 зареєстро-ваних людей і 40 — без реєстрації. Усіх мешканців було тимчасово розселено по місту, зокрема в готелях «Придес-нянський», «Профспілковий», гуртожит-ках ліцеїв. Невдовзі, після закінчення ремонту в гуртожитку технологічного університету, тут заплановано посе-лення ще 89 осіб. Потерпілим міська

влада виділяє додатково одноразову допомогу в сумі 249 тисяч 750 гривень.

Як повідомив міський голова В. Атрошенко, в Чернігові житло в бу-динках на 85 – 90% є приватизованим. Приватизують і кімнати в гуртожитках. У цьому гуртожитку — 101 кімната, з яких 14 — приватизовані. Проблема в тому, що міська рада не має права за кошти міського бюджету ремонтува-ти приватизовані будинки і квартири. Але гуртожиток на Попудренка таки ви-рішили відремонтувати. Як саме, за які кошти — це міська рада вирішить до 12 січня.

У місті чимало старих будинків, у тому числі аварійних. Близько 200 бу-динків потребують обстеження. За таке обстеження відповідні служби бе-руть у середньому по 70 тисяч гривень за будинок.

Скільки аварійного житла в Чернігові?

На Шерстянці в одноповерховій будівлі, які в народі на-зивають бараками, живе понад 50 осіб. Скільки років спо-руді? Старожили стверджують, що фундаменти та покрів-лі зведені ще на початку 1930-их років, стіни перебудову-вали в 1950-их. Мешканці почали помічати тріщини, що з кожним місяцем усе більше розходяться по стінах гурто-житку. А одного дня підлога в кухні зовсім провалилася.

Такий стан житлового фонду для Чернігова — не рід-кість. Трагедія, що трапилася з гуртожитком на вулиці По-пудренка, 16, висвітлила це. «За моїми попередніми оцін-ками, в місті в зоні ризику — близько 400 тисяч квадрат-них метрів житла. Це будинки, давніші за 60 – 70 років», — каже чернігівський міський голова Владислав Атро-шенко.

За попередніми підрахунками, аби привести до ладу помешкання чернігівців, знадобиться близько 2 млрд грн.

За розпорядженням міського голови створена ко-місія, що має якнайшвидше оглянути найбільш про-блемні будівлі — старі, аварійні, яких десятки. Після пе-ревірки складуть списки. Якщо буде необхідність, від-селятимуть мешканців.

Що з обваленим гуртожитком?

Як і багато що на Валу, в тому числі пам’ятник Шевченку. А також 46 дитячих майданчиків по місту.

Про це повідомив началь-ник Фонду комунального майна

міськради Олексій Єпінін.Щодо майданчиків, то це

політичні благодійні подарун-ки від різних кандидатів і полі-тиків, що протягом кількох ро-

ків з’явилися в Чернігові, — 46 об’єктів. У деяких — повноцін-ні дитячі майданчики, а деякі — просто окремі елементи, як-то гірка, пісочниця чи гойдалка.

Політичні сили, встановлюю-чи свої дитячі майданчики, не пе-редавали їх на баланс міста, але й самі не займаються їх обслуго-вуванням. Тому міськрада бере майданчики на баланс міста.

Як не дивно, немає власни-ка в багатьох елементів благо-устрою на древньому Валу. Зо-крема, це 186 метрів чавунної огорожі, парапет, оздоблений

гранітом, 112 опор зі світильни-ками, освітлення гармат, фон-тан. Легендарні чернігівські гармати та пам’ятник Тарасу Шевченку на Валу теж нічиї. На балансі управління житлово-ко-мунального господарства цього майна немає, Національний за-повідник «Чернігів стародавній», на території якого знаходиться це майно, також заявив, що зга-дані об’єкти не є на балансі під-приємства. Тому в січні – лютому 2017 року міська рада буде ви-рішувати долю вищезазначених об’єктів.

Легендарні чернігівські гармати виявилися нічиїми

24 серпня невідомий зателефо-нував до чергової частини поліції і дав завідомо неправдиву інформа-цію про начебто замінування заліз-ничного вокзалу.

СБУ і поліція виявили зловмис-ника, провели розслідування. За вироком Деснянського суду Черні-гова «жартівник» отримав 3 роки ув’язнення.

Подібні дурні «жарти» є криміналь-ним злочином, адже вони дезоргані-зовують роботу установ, організа-цій, вимагають залучення спеціаль-них служб до перевірки таких повідо-млень. Зловмисники сподіваються, що їх не буде виявлено, але помиля-ються. Їх таки виявляють і карають. Може, це буде застереженням для ін-ших любителів подібних «жартів».

Від 11 по 30 листопада в Менському зоопарку загинули бізон, верблюд, кенгу-ру, благородний олень. До цього помер іще один кенгуру.

Тварини в зоопарку коштують немалих грошей. Збитки від загибелі одного кенгу-ру оцінюються в 4950 гривень, другого — 15000 гривень, верблюда — 17391 гривня. Це сума, за яку купили тварин. Кенгуру і верб-люд застраховані. Збитки відшкодовує стра-хова компанія. Олень оцінюється у 8000 гри-вень. Бізона колись купили за 1591 гривню.

Загалом за 2016 рік загинуло 10 тварин. Урешті це не так багато, враховуючи, що в зо-опарку — до тисячі тварин. Але останні такі випадки насторожують. З’ясовуються причи-ни загибелі тварин. Серед версій — отруєння невідомою речовиною, неякісним кормом, хвороби (протягом року на території знахо-дили чимало мертвих диких голубів).

Іванку Людвику допомагають медики

Одинадцять місяців поспіль медики області зби-рають кошти для онкохворого хлопчика Іванка Люд-вика. Трирічне маля має четверту стадію онкології. Дитині видалили нирку. Проте кожен, хто опікуєть-ся станом хлопчика, не втрачає надії на його поря-тунок.

Саме тому білий паперовий журавель — символ благодійної акції «Крила надії» — відвідує кожен ме-дичний заклад області та кличе про допомогу.

Цього разу свою частку до спільної справи поря-тунку внесли колективи обласної науково-медичної бібліотеки та обласної стоматологічної поліклініки. Як зазначила керівник бібліотеки Надія Яременко, кожен, хто приєднався до акції, відчув і розділив той біль, який випав на долю цієї багатодітної родини.

Батьки дитини безмежно вдячні цим двом закла-дам, а також обласному онкологічному диспансе-ру, обласній лікарні, диспансерам — кардіологічно-му, протитуберкульозному, шкірно-венерологічному, станції переливання крові, психоневрологічній лікар-ні, центрам — екстреної медицини та медицини ка-тастроф, радіаційного захисту та оздоровлення насе-лення, інформаційно-аналітичних технологій та про-паганди здорового способу життя, працівники яких надали фінансову допомогу на лікування Іванка.

Дурні «жарти» із замінуванням закінчуються ув’язненням

Бізон, верблюд, кенгуру, олень загинули в Менському зоопарку

№94 5 січня 2017 року№94 5 січня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо 5Україна і світ

Бліц-інформБюджет 2017 рокуУ ніч на 21 грудня Верховна Рада України

ухвалила Закон № 5000 «Про державний бю-джет на 2017 рік».

Доходи бюджету на 2017 рік — 721,398 млрд гривень. Видатки бюджету — 790,393 млрд гривень. Граничний обсяг дефіциту бю-джету — 77,547 млрд гривень.

У 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць пропонується встановити: від 1 січня 2017 року — в розмі-рі 1544 гривні, від 1 травня — 1624 гривні, від 1 грудня —1700 гривень.

Мінімальну заробітну плату пропонується встановити 3200 гривень (від 1 січня). На цю мету в законопроекті передбачені додаткові видатки в обсязі близько 28,3 млрд гривень, що дозволить забезпечити виплату підвищеної зарплати працівникам бюджетної сфери.

Знову «п’яні та обкурені» гроші для бюджету Верховна Рада підтримала законопроект

щодо змін Податкового кодексу, який перед-бачає підвищення акцизів на алкоголь і сига-рети. Документом збільшуються ставки акциз-ного податку на алкогольні та слабоалкогольні напої на 20%, на кріплені та ігристі вина — на 12%. Ставка для натуральних вин залишається без змін.

Також відповідно до законопроекту зросте специфічна ставка акцизу на тютюнові вироби — на 40%.

Міністр юстиції Петренко: «Жодної копійки вкрадених Януковичем і його оточенням грошей ще не повернули»Про це заявив міністр юстиції Павло Пе-

тренко під час ІІІ міжнародної конференції з по-вернення активів у Києві.

«За оцінками різних експертів, з України було виведено 30 – 40 млрд доларів за неповні 4 роки правління Януковича», — сказав П. Пе-тренко. Він нагадав, що українською владою на банківських рахунках заарештовано 1,5 млрд доларів з активів Януковича, проте ці гроші не-можливо направити до бюджету через відсут-ність законодавства про цивільну спецконфіс-кацію. За словами Петренка, Верховна Рада вже 12 разів «провалювала» відповідні зако-нопроекти.

У цьому зв’язку міністр наголосив, що дуже важко просити міжнародних партнерів повер-нути вкрадені Януковичем і його найближчим оточенням активи, коли сама Україна не може цього зробити.

8 грудня Верховна Рада відмовилася ухва-лити в першому читанні урядовий законопро-ект про повернення незаконно набутих коштів і майна, який мав дозволити повернути гроші та майно представників попередньої влади.

Кабмін заклав до державного бюджету на 2017 рік надходження від спеціальної конфіс-кації коштів корупціонерів суму в 10,5 мільяр-да гривень.

Вітання зі святамиСвітова рада Суспільної служби Світово-

го конгресу українців з нагоди Різдва Христо-вого та Нового року шле найкращі побажання ієрархам Українських Церков, уряду України, Збройним Силам України, проводам україн-ських організацій та всьому українському на-роду в Україні та поза її межами. Нехай Різдво Христове стане для вас джерелом життєвої на-снаги, мудрості й оптимізму, впевненості в до-брих намірах і починаннях.

Щиро бажаємо, щоб зі світлим празником Різдва Христового й Нового року прийшли до вас мир, спокій, достаток і добро. Хай благо-дать Божого Дитятка зійде на українську зем-лю і втілить надію українському народу, що в єдності і спільних зусиллях ми переможе-мо ворога. Захисти, Господи, кожного україн-ського воїна, щоб повернувся додому живий і здоровий.

Щасливих і радісних вам свят! Христос народився! Славімо Його!

Ірина ВАШУК, голова Світової ради Суспільної служби СКУ,

м. Торонто, Канада, 2017 р.

Біженці — ознака війни

Міністерство соціальної по-літики продовжує вести облік внутрішньо переміщених осіб. Станом на 19 грудня 2016 року взято на облік 1 658 206 пере-селенців або 1 336 813 сімей із Донбасу і Криму. 1 096 992 сім’ї звернулися за призна-ченням грошової допомоги. За рік отримувачам допомоги ви-плачено близько 3 мільярдів гривень.

Генеральна асамблея ООН проголосувала

за українську резолюцію щодо Криму — Росію

знову визнано окупантомГенасамблея 19 грудня про-

голосувала за проект резолюції «Стан із правами людини в Ав-тономній Республіці Крим та міс-ті Севастополі (Україна)», підго-товлений Україною. У резолю-ції Росія визнається державою-окупантом, а Крим — тимчасово окупованою територією. У доку-менті засуджується анексія Кри-му та репресії проти кримських татар.

Перша резолюція Генераль-ної Асамблеї ООН щодо Криму була проголосована 27 берез-ня 2014 року. ООН підтвердила територіальну цілісність Украї-ни, підкресливши, що так званий референдум, який відбувся 16 березня 2014 року і призвів до анексії півострова, «не має за-конної сили».

Згодом офіс прокурора Між-народного кримінального суду в Гаазі визнав ситуацію в Криму міжнародним збройним конфлік-том і окупацією, що триває.

Євросоюз продовжив санкції проти Росії

15 грудня лідери ЄС під час саміту в Брюсселі домовилися продовжити санкції через роль РФ у дестабілізації України.

«Оцінивши виконання Мін-ських угод під час зустрічі Євро-пейської ради 15 грудня, голови держав і урядів ЄС відкрили шлях для поновлення санкцій ще на шість місяців, до 31 липня 2017 року», — йдеться в повідомленні Європейської ради.

Санкції націлені на фінансо-вий, енергетичний і оборонний сектори російської економіки. Зокрема, санкції обмежують до-ступ до ринку ЄС найбільшим ро-сійським державним компаніям, у тому числі в енергетичному й обо-ронному секторах. Вони також забороняють країнам ЄС купува-ти чи продавати зброю Росії, а ще обмежують доступ РФ до новітніх технологій, які можна потенційно використати в галузі нафтодобу-вання.

Під санкції також потрапили 152 людини, яким скасували візи або заморозили активи в ЄС. Де-котрі з них — наближені до прези-дента Росії Путіна.

Уперше ЄС запровадив санк-ції в липні 2014 року у відповідь на агресію РФ в Україні. У вересні того ж року їх посилили.

2015 року Європейська рада прив’язала дію санкцій до вико-нання Мінських угод. Через те, що ці угоди не виконуються досі, ЄС послідовно продовжує санкції.

США розширили санкції проти Росії

через її роль у конфлікті в Україні

США розширили ці санкції про-ти фізичних і юридичних осіб, про що йдеться в повідомленні Мінфі-ну США. Санкційний перелік по-повнили семеро росіян: Михайло Дєдов, Михайло Клішин, Кирило Ковальчук, Дмитро Лебєдєв, Дми-тро Мансуров, Олег Мінаєв та Єв-ген Пригожин. Крім того, під санк-ції потрапили такі юридичні особи, як «Кримські порти», «Кримська за-лізниця», АТ «Інститут «Будпроект», компанія «Трансфлот» та інші. Усьо-го в переліку — більше 30 органі-зацій. Також під санкції потрапили кораблі під російським прапором «Сталінград» і «Маршал Жуков».

Як відомо, санкції проти енер-

гетичного, оборонного та фінан-сового секторів РФ були введені 31 липня 2014 року й посилені у вересні 2014 року.

У свою чергу, Міністерство торгівлі США додало до списку суб’єктів, на які поширюються санкції, ще 23 юридичні особи — за порушення міжнародного пра-ва і розпалювання конфлікту на Сході України. У цьому списку — 21 суб’єкт із Росії та 2 — з Криму.

Президент США Барак Обама

підписав оборонний бюджет США із $350 млн

допомоги УкраїніУ цьому бюджеті США на 2017

рік на потреби національної обо-рони безпекова допомога Україні збільшена до 350 млн дол. (проти 300 млн у 2016 році).

Документом передбачено на-дати кошти для безпекової допомо-ги Україні, в тому числі для леталь-них оборонних видів озброєнь. Пе-релік видів допомоги розширено засобами технічної підтримки для розробки цілісної системи моніто-рингу державного кордону Украї-ни, а також допомоги в підготовці штабних офіцерів і вищого військо-вого командування ЗСУ.

Натомість документ заборо-няє виділяти кошти на військову співпрацю з Росією, допоки Кон-гресу не нададуть доказів того, що Росія звільнила окуповану територію України і припинила агресивні дії, які загрожують су-веренітету й територіальній ці-лісності України та країн-членів НАТО. Законопроект також забо-роняє Пентагону вчиняти будь-які дії, котрі можуть означати визна-ння російського суверенітету в Криму.

Позиція влади: Клієнти «ПриватБанку» не матимуть про-

блем із доступом до своїх коштів — зарплати, пенсії, стипендії, які проходять через цей банк, отримуватимуть справно. У цьому запевнили міністр фінансів Олександр Данилюк та голо-ва Національного банку Валерія Гонтарева на спільній прес-конференції.

Увечері в неділю, 18 грудня, на засіданні уряду було оголошено, що ПАТ «ПриватБанк» переходить у стовідсоткову державну влас-ність.

«Таке рішення було ухвалено з огляду на системне значення найбільшого у країні бан-ку», — пояснив О. Данилюк. За його словами, це дасть змогу стабілізувати фінустанову, збе-регти кошти майже 20 мільйонів вкладників і забезпечити стабільність фінансової системи країни.

Чому «Приват-Банк» став держав-ним? Голова Нац-банку Валерія Гон-тарева пояснила: причиною націона-лізації стало те, що акціонери не вико-нали програми до-капіталізації. Простою мовою це означає, що у «Привату» не вистачає резервних грошей. Чому? Ось пояснення від влади. Банк видавав кредити компаніям, близьким до його влас-ників, насамперед групи «Приват». Умови цих кредитів були настільки пільговими, що застав під них або взагалі не вимагали, або вони ви-являлися незначущими. Суму сумнівних кре-дитів експерти оцінюють у 130 – 140 мільяр-дів гривень. Є підозри, що так із банку виводи-лися капітали.

Тепер, коли банк націоналізовано, екс-перти пророкують, що необхідні для «докапі-

талізації» кошти візьмуть із державної, тобто нашої з вами, кишені. Допустити ж банкрут-ство «Привату» Нацбанк не міг через те, що це — найбільша фінансова установа країни, і зу-пинення її діяльності мало б руйнівні наслід-ки для держави. Саме в цей банк надходять пенсії мільйонів пенсіонерів України, зарпла-ти величезної кількості працюючих людей, і ці пенсії й зарплати люди отримують у «Приват-Банку». Тут — мільйони вкладників із депози-тами, величезна кількість підприємств, органі-зацій, установ, приватних підприємців саме у «ПриватБанку» відкрили і мають свої рахунки.

Гонтарева, як і міністр фінансів, запевни-ла, що нині ситуація під контролем, адже «При-ватБанком» уже керує держава, та додала, що перехід банку в державну власність відбудеть-ся відповідно до ст. 41.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Позиція власників банку: Коментує недавній співвласник банку,

один із найбільших бізнесменів країни Ігор Коломойський:

1. Я хочу подя-кувати Кабінету Мі-ністрів і особисто Володимиру Гройс-ману. Як ви знаєте, внаслідок останньої хвилі клієнтської па-ніки, спровокованої насамперед діями НБУ, ми були змушені звернутися до Кабінету Міністрів із пропозицією про передачу «При-ватБанку» державі. Я вважаю, що Прем’єр-міністр і його команда виявили справжню мужність, прийнявши це непросте рішення. Якщо б вони не зважилися на цей крок, це по-ставило б під загрозу всю фінансову систему України.

2. «ПриватБанк» став жертвою свавілля НБУ. У «ПриватБанку» був збалансований за-безпечений кредитний портфель, що підтвер-джується міжнародним аудитом. Однак НБУ, постійно змінюючи свої нормативи, вигадував усе нові й нові способи штучного зниження ка-піталізації банку.

Потім вони почали розповідати про міфіч-ну діру в 150 млрд грн, 97% пов’язаних креди-тів, про те, що всі гроші викрадені або виведе-ні в офшори. Хоча всі ці цифри вони отрима-ли в результаті довільної зміни облікової по-літики.

Нормальні центробанки допомагають банкам у важкий час, такий як економічні кризи, окупація або війна. Наш же регулятор використав усі можливі прийоми, щоб дотис-нути «ПриватБанк». І, на жаль, у нього це ви-йшло.

3. Найважливіше, що внаслідок прийня-того рішення не постраждали клієнти банку. Як би важко і прикро не було, протягом усіх пе-реговорів ми пам’ятали, що найголовніше — це клієнти «ПриватБанку».

Мені смішно чути висловлювання, що Ко-ломойський когось шантажував, погрожую-чи обвалити «ПриватБанк». Ми захищали наш банк до останнього, але рівно до того моменту, поки не відчули загрозу для клієнтів. А в іншо-му історія розставить усе по своїх місцях.

Аби завершити на мажорній ноті, я ви-словлю надію, що новий акціонер в особі держави і нове правління, очолюване паном Шлапаком, буде високо нести прапор «При-ватБанку», знайде спільну мову з усіма клієн-тами банку, збереже та примножить його ви-сокі стандарти.

Я сподіваюся, що новий менеджмент не тільки гідно зустріне в наступному році 25-річ-чя банку, а й закладе основи для святкування його 50-річчя. Дякую за увагу.

У зв’язку з війною проти України

«ПриватБанк», найбільший банк України, потрапив під новітню «колективізацію і розкуркулення»?

Націоналізація банку: зробили державним, щоб знову продати?

№94 5 січня 2017 року№94 5 січня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо6 Україна і світ

Заснування Центральної Ради фактично стало початком україн-ської революції ХХ ст. Але жоден із очільників національного руху — учасників тієї події — не залишив мемуарних свідчень про обставини створення Центральної Ради. Лише спогади менш відомих сучасників і поодинокі документи дозволяють пролити світло на історію заснуван-ня УЦР.

Участь у Першій світовій війні ста-ла непосильним тягарем для Росій-ської імперії. Два з половиною роки воєнних дій призвели до гострої еко-номічної, соціальної й політичної кри-зи в монархії Романових.

8 березня 1917 р. (тут і далі всі дати подано за новим стилем) петро-градські робітники на знак протесту проти нестачі продуктів влаштували мітинги й демонстрації, які вже на-ступного дня переросли в сутички з поліцією.

14 – 15 березня було створено Тимчасовий уряд, ключові посади в складі якого обійняли відомі своєю критикою царату політичні діячі. Се-ред них — і етнічний українець, мі-ністр фінансів Михайло Терещенко.

Зіштовхнувшись з опозицією гро-мадськості, цар Микола ІІ був змуше-ний зректися престолу.

Перші звістки про революцію на-дійшли до Києва вже після того, як російська столиця опинилася в руках повсталих.

8 березня популярний часопис «Киевлянин» ще нічого не писав про страйки в Петрограді. Читачі мали змогу довідатися про військові успіхи царської армії на Кавказькому фрон-

ті, церемонію інавгурації переобра-ного президента США Вудро Вільсона, загострення національно-визвольної боротьби в Ірландії — та тільки не про події в російській столиці.

Лише 10 березня київська пре-са почала друкувати відомості про заворушення в Петрограді. Завдя-ки військовій цензурі ці звістки були спершу небагатослівними.

Однак 14 березня міський го-лова одержав телеграму з повідом-ленням про створення в Петрограді нового кабінету міністрів. Того ж дня на шпальтах газет з’явився заклик представників київських робітни-чих, студентських та інших громад-ських організацій підтримати нову владу, зберігаючи спокій і правопо-рядок.

16 березня було сформовано ви-конавчий комітет об’єднаних громад-ських організацій, який мав коор-динувати свої дії з Тимчасовим уря-дом. Комітет відразу призначив сво-їх комісарів до всіх адміністративних установ, що знаходилися в Києві.

Попри викликане звістками про революцію піднесення, кияни збері-гали лад і спокій.

16 березня київський губерна-тор Ігнатьєв повідомляв до Петро-града:

«У Києві... до цього часу спокій не порушувався. Населення спокійне. Робітники продовжують свою працю. На зборах представників громад-ських і професійних, робітничих орга-нізацій… вироблено відозву до насе-лення із закликом зберігати спокій. Її опубліковано сьогодні разом з оголо-шенням головного начальника вій-

ськового округу. На сходинах у вищих навчальних закладах також винесе-но резолюції зберігати спокій».

Для української громади Києва звістка про події в Петрограді стала цілковитою несподіванкою. Унаслі-док тривалих гонінь царського уря-ду на будь-які прояви національного життя українські організації пережи-вали занепад. У місті напівлегально існував лише центральний осередок Товариства українських поступовців — позапартійної організації, в лавах якої об’єднувалися прихильники ав-тономії України.

До Ради ТУПу входили такі відомі

громадські діячі, як Сергій Єфремов, Дмитро Дорошенко, Андрій Ніков-ський, Федір Матушевський, Людми-ла Старицька-Черняхівська та ін.

Національної преси фактично не існувало, діяло лише кілька україн-ських видавництв, з яких найбільшим був «Час». Саме співробітники «Часу» утримували в підвальному приміщен-

ні одного з будинків у центрі міста український клуб «Родина».

Перші звістки про петроградські події привернули увагу українських діячів, які час від часу збиралися в клубі. 11 березня тут відбулися неве-личкі урочистості з нагоди Шевчен-ківського свята.

Відома українська письменниця Л. Старицька-Черняхівська звернула увагу присутніх на те, що «не раз се-ред повної тиші і мовчання надходять зміни, до котрих завсіди треба бути готовим».

Відбувся збір коштів на «націо-нальний фонд», а в клубі встановле-но постійне громадське чергування. До «Родини» за інформацією та свіжи-ми новинами зверталися тими днями чимало українців — як киян, так і тих, хто випадково опинився в україн-ській столиці.

Фактичним керівником україн-ського клубу був Максим Синицький, директор видавництва «Час». За свід-ченням колеги, М. Синицький був на-прочуд енергійним і невтомним орга-нізатором:

«…Скрізь, де збиралась україн-ська київська громада, в найрізно-манітніших національних угрупуван-нях, чи то сталих, чи утворених ad hoc, як — сходини, зібрання, вечор-ниці, урочистості чи похорон — Мак-сим Синицький був на своєму незмін-ному місці — організатора, адміні-стратора, упорядника, керівника того чи іншого гуртового руху…

Більшість ніколи й не передбача-ла, що цей ласкавий і приязний чоло-вік, що з’являється тут і там, лагідно розмовляючи з зустрічними, без жад-

ної похапливості, горячності чи зде-нервування, — фактично порядкує всією громадою, дає напрям зборам, непомітно диригує програмою, часто навіть підказуючи теми промовцям».

У березневі дні 1917 р. М. Си-ницький уважно спостерігав за роз-гортанням революційних подій. Се-ред ночі він міг зателефонувати ко-мусь зі своїх співробітників, аби поділитися останніми звістками з Пе-трограда.

Один із таких «нічних співрозмов-ників», редактор видавництва «Час» Василь Королів-Старий, згадував: «А за годину й за дві знову й знову де-ренчав дзвінок мого телефону. Си-ницький не лише переказував свіжі новини, а вже проектував, радився, комбінував».

14 березня М. Синицький побу-вав у видавництві, в українському клубі, на квартирі декого з керівни-ків ТУПу. Усюди він закликав якомо-га швидше створити орган для керів-ництва національним рухом у нових, революційних умовах (чого не було зроблено під час російської револю-ції в 1905 – 1907 рр.).

Але більшість представників укра-їнської громадськості поставилася стримано до такої пропозиції, оскіль-ки жодних офіційних відомостей про падіння царату ще не отримали.

Ситуація була невизначеною. Дія-чі ТУПу надто добре пам’ятали, як піс-ля поразки Першої російської револю-ції в імперії почалися гоніння на укра-їнство. Тож помірковані керівни-ки Товариства схилялися до вичікувальної позиції.

Як було створено Центральну Раду100-річчя Української національної революції

Людмила Старицька-Черняхівська

10

У Росії ув’язнили науков-ця, який відкрив масові похо-вання в Сандармосі та опри-люднював імена катів із КДБ.

Звернення до міжнародної громадськості на захист

Юрія Дмитрієва13 грудня 2016 року Фе-

деральна служба безпеки РФ заарештувала історика, голо-ву Карельського відділення Міжнародного історико-про-світницького, правозахисно-го і благодійного товариства «Меморіал» Юрія Дмитрієва. Ми розцінюємо цей арешт як репресії щодо історика-про-фесіонала, «покарання» за оприлюднення імен і прізвищ працівників НКВС — безпо-середніх виконавців репре-сій і винуватців загибелі со-тень тисяч невинних людей.

Незадовго до арешту пана Дмитрієва «Меморіал» зібрав і виклав у мережу Ін-тернет базу працівників ор-ганів державної безпеки Ра-дянського Союзу в 1935 – 1939 роках, тобто під час Ве-ликого терору. Організатори й виконавці масового теро-ру ставили за мету позбави-ти підкорені Москвою наро-ди власної політичної, куль-турної, господарської еліти й довести тих, хто залишився в живих, до стану безмовних рабів. Пан Дмитрієв та його колеги провели гігантську роботу зі встановлення імен, прізвищ, звань, місць служ-би та інших даних працівни-ків радянської держбезпеки у 1930-их роках.

За повідомленнями пра-возахисників, незабаром піс-ля оприлюднення бази на адресу «Меморіалу» почали надходити недвозначні «ре-комендації» згорнути проект, а також погрози. Така вкрай нервова реакція «власть іму-щих» та невідомих «активіс-тів» промовисто свідчить: самі виконавці репресій та їхні на-щадки чудово розуміють, що були виконавцями злочину й заслуговують на покарання. А також те, що оприлюднення імен конкретних злочинців — це вже велика допомога тим, хто прагне розкрити таємниці епохи терору.

У ситуації, що склалася, ми висловлюємо свою підтримку Юрію Дмитрієву і тверду впев-неність у тому, що справед-ливість рано чи пізно візьме гору, а злочинці комуністично-го режиму будуть покарані.

Ситуація навколо Юрія Дмитрієва є яскравим свід-ченням того, що в сучасній Росії повертаються до прак-тики сталінських і брежнєв-ських часів із тотальним без-законням і тероризуванням власних громадян. Ситуація є яскравою демонстрацією того, що чекає як добросовіс-них дослідників історії ХХ сто-ліття, так і всіх прихильників вільної думки і слова там, куди може дотягнутися своїми ру-ками Росія — спадкоємиця сталінського СРСР.

Для українців постать Юрія Дмитрієва має особли-ве значення, тому що саме він віднайшов поховання жертв розстрілів у Сандармосі. На-гадуємо, що в листопаді 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія) співробітники НКВС розстріляли більше тисячі представників української культурної еліти, зокрема Ми-колу Куліша, Леся Курбаса, Антона Крушельницького з двома синами, Миколу Зеро-ва, Валер’яна Поліщука, Ми-рослава Ірчана, Григорія Епі-ка та інших. Довгий час їхнє місце захоронення було неві-доме, й тільки 1998 року Юрій Дмитрієв розшукав братську могилу української модерної культури. Від того часу урочи-ще Сандармох стало місцем щорічної прощі-паломництва українців.

Арешт Юрія Дмитрієва є політично вмотивованим, що неприпустимо в сучасному ци-вілізованому демократично-

му світі. Закликаємо міжна-родну громадськість й особли-во правозахисні організації виступити на підтримку Юрія Дмитрієва.

В’ятрович Володимир, го-лова Українського інституту на-ціональної пам’яті; Гопко Ган-на, Княжицький Микола, Сю-мар Вікторія — голови Комі-тетів Верховної Ради України; Когут Андрій, директор Галузе-вого державного архіву Служ-би безпеки України; Патриляк Іван, декан історичного факуль-тету Київського національного університету ім. Т. Шевченка; Павліченко Олександр, голова правління Української Гельсін-ської спілки з прав людини; За-харов Євген, директор Харків-ської правозахисної групи; Іса-юк Олеся, представниця Центру досліджень визвольного руху; Матвійчук Олександра, голо-ва правління Центру громадян-ських свобод; Романюк Оксана, виконавча директорка Інститу-ту масової інформації; Шамай-да Тарас, співкоординатор Руху добровольців «Простір свобо-ди»; Слабоспицький Олег, ко-ординатор Громадського секто-ра Євромайдану; Тополевська Лідія, директорка Центру пра-вових і політичних досліджень «СІМ»; Забілий Руслан, дирек-тор Національного музею-ме-моріалу «Тюрма на Лонцького»; Стасюк Олеся, директорка На-ціонального музею «Меморіал жертв Голодомору»; Розкладай Ігор, головний експерт групи «Політика національної пам’яті» Реанімаційного пакета реформ; Супрун Марко, в.о. директора Ініціативи «Захист патріотів».

Згідно із Законом «Про засудження комуністичного та наці-онал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки» після громадських обго-ворень рішеннями місцевого самоврядування і парламенту за-тверджувалися нові назви для об’єктів топоніміки.

Реформа не лише повернула історичні назви багатьом вули-цям, містам і селам по всій Україні, а й залучила до масштабного громадського обговорення українське суспільство.

«2016-ий став роком декомунізації в Україні. За період дії За-кону Україна зробила більше в подоланні спадщини тоталітарно-го минулого, ніж за весь час незалежності. Зміни, які легко по-бачити на мапі країни чи окремого населеного пункту, незворот-ні, вони — необхідний елемент нашої інтеграції до демократичної Європи», — вважає голова Інституту національної пам’яті Воло-димир В’ятрович.

За даними, що їх Інститут отримав від обласних державних адміністрацій, позбулися тоталітарних назв 51493 об’єкти топо-німіки в містах, селищах і селах. Це — вулиці, площі, сквери тощо.

В Україні демонтовано 2389 пам’ятників і пам’ятних знаків, з них на честь Леніна — 1320. Нагадаємо, що після Росії Україна залишалася країною з найбільшою кількістю «ленінів» у публіч-ному просторі.

За рік, що минув, Верховна Рада України перейменувала 25 районів та 987 населених пунктів (з них 32 міста). Парламент України переважно спирався на пропозиції місцевих громад щодо нових назв міст і сіл.

«Але декомунізація не завершилася, — пояснює Володи-мир В’ятрович, — не лише тому, що залишилися в публічно-му просторі пам’ятники вождям тоталітарного режиму навіть у столиці, й де-не-де ще тривають обговорення щодо нових назв. Найважливіше — повинна тривати робота з донесен-ня інформації про злочини комуністичного тоталітарного ре-жиму та боротьбу з ним українців. І цю роботу Український інститут національної пам’яті продовжуватиме. Для чого по-стійно нагадувати про злочини режиму, які давно в минуло-му? Це важливо для мільйонів убитих наших співвітчизни-ків, які не мали права на пам’ять. Це необхідно для мільйо-нів наших сучасників — як щеплення для здорового, вільного майбутнього».

21 травня 2015 року набули чинності декомунізаційні зако-ни. Втілення їх у життя означає, що Україна нарешті безповорот-но пориває з болючим радянським тоталітарним минулим. Мапа країни практично позбавилася тоталітарної символіки в назвах і пам’ятниках, а доступ до документів про репресії та злочини про-ти людства й людяності повністю відкрито.

Український інститут національної пам’яті

Тоталітарний режим Росії — наступник СРСРУкраїнські парламентарі, історики, громадськість виступили

на захист відомого російського історика Юрія Дмитрієва

Підсумки декомунізації 2016 року

№94 5 січня 2017 року№94 5 січня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо 7Україна і світ

Бліц-інформЦього року Україна має виплатити 2,6 мільярда доларів зовнішнього боргуПро це заявила голова

Нацбанку Валерія Гонтаре-ва.

«Украй важливо продо-вжувати співпрацю з Міжна-родним валютним фондом та отримувати фінансування, — сказала голова НБУ. — Без підтримки МВФ та інших між-народних донорів золотова-лютні резерви вже наступ-ного року почнуть зменшу-ватись, адже у 2017 році нам буде потрібно не тільки роби-ти платежі за зовнішнім бор-гом на суму близько 1,6 млрд доларів, а й повертати МВФ понад 1 млрд доларів за про-грамою stand-by».

За 2016 рік у світі загинули 74 журналістиПро це йдеться у звіті ор-

ганізації «Репортери без кор-донів».

Серед них — 57 профе-сійних журналістів, 9 громад-ських журналістів і ще 8 лю-дей, які співпрацюють зі ЗМІ.

48 журналістів були на-вмисне вбиті. Найбільше жур-налістів загинули в Сирії — 19 осіб, в Афганістані — 10 та в Мексиці — 9.

Загалом від 2006 року за-гинуло щонайменше 780 жур-налістів.

В Україні торік убили Пав-ла Шеремета. Один із керів-ників «Української правди» загинув уранці 20 липня в ре-зультаті підриву авто. У справі Шеремета за 5 місяців полі-ція не встановила ні виконав-ців, ні замовників.

Потяг до Польщі «Київ – Перемишль»«Укрзалізниця» отримала

підтвердження від Польських залізниць про призначен-ня курсування нового швид-кісного потяга Інтерсіті № 705/706 «Київ – Львів – Пе-ремишль».

Новий потяг курсуватиме щодня, вирушатиме зі станції Київ Пасажирський о 06.45 і прибуватиме до Перемишля о 13.25. Зворотно з Перемиш-ля вирушатиме о 14.26 і при-буватиме до Києва о 22.33.

Вартість проїзду з Киє-ва до Перемишля у вагонах І класу — орієнтовно 574 грн, ІІ класу — 406 грн; зі Львова до Перемишля у вагонах І класу — 235 грн, ІІ класу — 172 грн. Але точна вартість проїзду за-лежить від курсу євро на день оформлення проїзного доку-мента.

У Польщі збільшився розмір середньої зарплатиЗгідно з даними Головно-

го статистичного управлін-ня Польщі, середня місячна зарплата в листопаді 2016 року склала 4329 злотих, тоб-то близько 978 євро (майже 28 тисяч гривень).

Сталін «згуртовує російський народ» В Архангельську відкрили

триметровий пам’ятник диктатору

24 грудня в російському місті Архангель-ську відкрили пам’ятник Йосипу Сталіну зав-вишки три метри — у дворі торговельного центру «Бум». Монумент являє собою три-метрову стелу й погруддя із граніту й брон-зи. Пам’ятник спорудили таємно ще в жовтні.

Ініціатором такого вшанування радян-ського диктатора став депутат міської думи Архангельська від Компартії Росії Олександр Афанасьєв. «Такого зображення Сталіна ще не було. Комірець його шинелі трохи відігну-тий, наче його колихає вітер, а сам Сталін не-порушний, не згинається. Тепер ми маємо для столиці Поморської Півночі свій, авторський, неповторний пам’ятник — символ, що покли-каний згуртувати російський народ», — ска-зав Афанасьєв в інтерв’ю.

Комуніст сподівається, що згодом мо-нумент установлять на проспекті Троїцько-го в центрі міста, й готує потрібні для цього документи.

Пам'ятник поставили і в Ростовській області

У селі Куйбишеве Ростовської області Росії 21 грудня встановили погруддя Йоси-па Сталіна. «Бюджет не витратив ні копійки на це погруддя. На нього збирали гроші ве-терани й комуністи. Погруддя встановили в селі за їх ініціативою», — розповіли в адмі-ністрації району.

Пам’ятник розшукали експерти архео-логічного співтовариства Міус-фронт. По-груддю — близько 80 років, до війни воно стояло в цьому селі, але було заховане в ко-лодязі під час відступу Червоної армії.

Керівник каналу Агнешка Ромашевска-Гузі за-явила, що польський уряд фактично ліквідує це опо-зиційне білоруській владі медіа. Так вона розцінила скорочення бюджету телеканалу на дві третини 2017 року. «Ліквідація. Хіба це можна назвати інакше? Наш канал працює надзвичайно економно. Я гово-рила під час засідання комісії Сейму, що наш бюджет дорівнює бюджету всього п’яти днів «Russia Today».

Правляча в Польщі партія «Право і справедли-вість» наполягає: мовлення має здійснюватися не бі-лоруською, а російською мовою.

Рішення про різке скорочення бюджету «Белсат ТБ» з’явилося після візиту маршалека Сенату Стані-слава Карчевського в Білорусь, який відбувся на по-чатку грудня.

Телеканал було створено 2007 року на підставі договору МЗС Польщі та TVP (Польське громадське телебачення). Мовить через супутник тільки біло-руською мовою.

Спостерігачі в Мінську відзначають, що шляхом зради білоруської опозиції, чиїм рупором є «Белсат», Польща погоджується із пріоритетом російських ін-тересів у Республіці Білорусь з метою задобрити ро-сійського агресора.

«Белсат» для білорусів, які живуть у Білорусі, де немає незалежного телебачення, — єдине телеві-зійне джерело отримання альтернативної до дер-жавної інформації.

У Білорусі активісти оголосили кампанію на під-тримку телеканалу. Журналіст білоруської служби «Радіо Свобода» Дмитро Гурневіч запропонував на-правити до канцелярії президента Польщі, поль-ського МЗС і керівництва правлячої партії «Право і справедливість» лист із закликом не скорочувати підтримки «Белсату» і не змінювати мови його мов-лення з білоруської на російську. Адже мовлення «Белсату», зазначає журналіст, важливо не тільки для Білорусі, а й «для безпеки Польщі, це створює їй хороший імідж у Білорусі».

Тим часом коментатори в Білорусі відзначають: те, що відбувається навколо «Белсату», — свідоцтво зміненого зовнішньополітичного курсу ЄС узагалі та Польщі зокрема.

Західні донори послідовно відмовляються від до-помоги білоруському громадянському суспільству та ЗМІ, стверджує політолог Сергій Марцалев, нагадую-чи, що жертвою цієї політики став Європейський гу-манітарний університет. «ЄГУ — незалежний білорусь-кий університет. Вигнаний із Мінська на початку нульо-вих, знайшов притулок у Литві. Залежав від донорських кош тів. Позбавлений фінансування, припиняє існуван-ня. Там половина опозиційно налаштованої молоді здо-бувала освіту», — розповів політолог. «Долю «Белсату» було вирішено наперед. У рамках нової європейської політики зближення з Лукашенком видається брюс-сельським чиновникам меншим злом, ніж штовхання його в обійми російського ведмедя. Наступна жертва, очевидно, — сайт «Хартія 97», — додає Марцалев.

За його словами, нова європейська політика щодо Білорусі — результат двох факторів: 1) росій-ська агресія проти України змінила баланс сил у ре-гіоні, налякала єврочиновників, а Білорусь — буфер між РФ і ЄС; 2) «дипломатія Макея».

Останнє — це політичний шантаж. Міністр за-кордонних справ Білорусі Володимир Макей, у мину-лому підполковник КДБ, зумів витягти максимум із російської загрози. Він переконав Варшаву і Брюс-

сель: якщо вони, як і раніше, будуть ізолювати офі-ційний Мінськ і вимагати від нього реформ, то біло-руському правителю не залишиться іншого виходу, як повністю слідувати у фарватері політики РФ. Що, у свою чергу, може призвести, за версією білоруської дипломатії, до втрати суверенітету і російських ракет під Брестом, за 140 км від польської столиці.

«Перші взаємні кроки в рамках нової європей-ської політики — звільнення політв’язнів у серпні минулого року, призначення двох опозиційних депу-татів у Палату Представників. У відповідь західні до-нори припиняють підтримку незалежних ЗМІ та полі-тичної опозиції», — зазначив Сергій Марцалев.

Білоруський кореспондент Дмитро Галко зазна-чає, що, діючи в рамках загальноєвропейської полі-тики, поляки розв’язують і свої проблеми.

«По-перше, Польща хоче домогтися легалізації невизнаного Союзу поляків і отримати можливість для польських каналів потрапити до білоруської сіт-ки мовлення. Телеканал став розмінною монетою в цьому політичному торзі. Якщо раніше Польща у своїх взаєминах із Білоруссю спиралася на цінності, тобто безумовне неприйняття диктатури, зараз вона вирі-шила спробувати Realpolitik», — вважає він. «Схоже, там не в курсі, що принцип білоруської влади — це «кручу, верчу, заплутати хочу». Наприклад, україн-ського телеканалу в Білорусі як не було, так і немає.

По-друге, нинішня польська влада — це праві популісти з досить сильним авторитарним ухилом. Лукашенко їм цілком зрозумілий і навіть не чужий. Вони й самі в себе гаєчки закручують. Знайшли, ма-буть, спільну мову.

По-третє, ПіС — це польські націоналісти, які до націоналізму «своїх кресів» (країв, що колись входи-ли до Речі Посполитої), тобто білоруського, україн-ського і литовського, ставляться вороже. Навіть на-магалися прирівняти їх до «тоталітарних ідеологій». А «Белсат» — це насамперед, національно орієнтова-ний телеканал», — зазначає Галко.

Навіщо Польща знищує рупори «антирусского мира» в БілорусіТелеканал «Белсат» може бути ліквідований польською владою

Росія сьогодніРосія сьогодні

Коли п’ють різні сурогати: 60 росіян загинули, випивши концентрат для ванн

Через отруєння підробним засобом для ванни «Боярышник» у російському Ір-кутську загинули 60 осіб, усього отруїлися понад 100. За даними поліції, всі по-терпілі випили підробний концентрат для прийняття ванн, який продавався за ціною 40 рублів (близько 17 грн) за маленьку пляшку. Він мав містити етиловий спирт, але в рідині виявили смертельно небезпечний метиловий спирт.

Поліція знайшла підпільний цех із виробництва підробного засобу. У цеху знайшли 47 каністр цього концентрату на метиловому спирті, більше

десяти осіб, підозрюваних у причетності до злочину, затримано.У Іркутській області оголошений режим надзвичайної ситуації. Продаж будь-

яких засобів, що містять спирт і формально не є алкогольними напоями, тимча-сово заборонено.

Такий вигляд має погруддя диктатора.

Російський «політолог» заявив,

що білоруську мову придумали більшовики

Експерта, якому належить ця заява, звати Леонід Решет-ников. Він є директором Росій-ського інституту стратегічних досліджень. На думку Решет-никова, не може бути Білорусі, незалежної від Москви, а біло-руську мову вигадали більшо-вики 1926 року.

«Ситуація для нас дуже не-сприятлива. Усе рухається за українським сценарієм. Лінія на відділення білорусів від росіян, створення паркану між білору-сами й росіянами в ідеологічно-му, політичному, історичному й навіть у якомусь духовному пла-ні просто очевидна. Подивіться нашу радянську газету «Правда» за 1926 рік. На першій сторінці — постанова ЦК ВКП(б). Вона називалася «Про створення бі-лоруської мови». Ми доклали-ся до створення мови! Тобто цій мові, даруйте, виходить близько 90 років. Ну що ж це за держа-ва?» — бідкається Решетников.

При цьому сам Решетников 1970 року закінчив історичний факультет Харківського дер-жавного університету й навчав-ся в аспірантурі Софійського університету в Болгарії в 1971 – 1974 роках. Від 1976 по 2009 роки служив у структурах зо-внішньої розвідки СРСР і Росій-ської Федерації, генерал-лейте-нант запасу.

Утім, Решетникову, мабуть, відомо, що давнє Полоцьке кня-зівство, предтеча білоруської державності, існувало більш ніж за сто років до того, як ви-никла Москва.

Міністр-фальсифікатор став «Людиною року» в Росії

Російський міністр культури Володи-мир Мединський одержав премію «Людина року» від Російського біографічного інсти-туту за підтримку російського кінематогра-фа та успішне проведення Року російсько-го кіно.

«Людиною року» визнали також прези-дентів Росії та Казахстану Володимира Путі-на й Нурсултана Назарбаєва, патріарха Мос-ковського Кирила, Голову Китайської Народ-ної Республіки Сі Цзіньпіна, режисера Ми-киту Михалкова та ще низку діячів науки, медицини, журналістики, кіно тощо — зага-лом 38 осіб.

Премією також відзначили багатосерій-ний телефільм «Софія» та кінострічку «28 пан-філовців».

Володимир Мединський опинявся в цен-трі кількох скандалів, пов’язаних із темами російської історії. Так, він заявляв, що бій 28 панфіловців під час оборони Москви 1941 року (якого насправді не було) — це «свя-та легенда», а історики, які розвінчують цей міф, — «закінчені нікчеми».

Ще раніше Мединський висловив пере-конання, що російському народові подолати всі катаклізми й випробування історії допо-могла «зайва хромосома».

Група істориків із Російської академії наук публічно звинуватили Мединського у лженауці й міфотворчості та закликали по-збавити його звання доктора історичних наук.

У Росії можуть відібрати

ще вісім міжнародних зимових турнірів

Після оприлюднення допо-віді Всесвітнього антидопінго-вого комітету агентства про до-пінг у російському спорті Між-народний олімпійський комітет рекомендував спортивним фе-дераціям скасувати змагання, що мали відбутися в Росії. Пер-шою ластівкою стало перене-сення чемпіонату світу з боб-слею, проведення якого було заплановане в Сочі.

Ось ще ряд турнірів, що мали відбутися взимку 2017 року й можуть бути скасовані та перенесені в інше місце:

фінал Кубка світу з лижних перегонів у Тюмені;

етап Кубка світу з біатлону в Тюмені;

етап «гран-прі» з фігурного катання в Москві;

фінал Кубка світу з ковза-нярського спорту в Челябін-ську;

етап Кубка світу зі стрибків на лижах із трампліна в Ниж-ньому Тагілі;

етапи Кубка світу зі сноу-борду в Казані й Москві;

етап Кубка світу з фрис-тайлу в Міасі (Челябінська об-ласть);

етап Євротуру з хокею «Ку-бок Першого каналу».

№94 5 січня 2017 року№94 5 січня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо8 Cвіт закордонного українства

Бліц-інформБути українцем у Торонто дуже легко: відкрився ще й Клуб інтелектуальних ігор У Торонто з’явилося ще одне

місце та привід бути українцем розумним, начитаним і кмітли-вим: відкрився Клуб інтелекту-альних ігор UbrainE. Розумники й розумниці зустрічатимуться тут

пограти в «Що? Де? Коли?», в те-плий сезон збиратимуться на пі-шохідні й автоквести.

Дев’ять команд, 50 людей і група організаторів почали сезон зі спортивного «Що? Де? Коли?». «Чернівецькі манси» виграли пер-шу гру (на фото).

А в грудні на другому турі сіс-ти, стати й притулитися було вже непросто. Міні-сезон 2016 року закрили з результатом у 70 ро-зумників і розумниць, котрі при-єдналися до Клубу інтелектуаль-них ігор.

Команда «П’ята хвиля» стала переможцем другої гри. Святко-вий декор, ялинка, хурделиця за вікном і новорічне шампанське під фінальну пісню закрили серію ігор року, а вже в новому 2017 році 11 існуючих команд і всі но-вачки налаштовуються на вели-кий турнір.

Головні «фішки» клубу — не-змінні: гра українською мовою, атмосфера дружня, конкурен-ція відчутна. Завдяки партне-рам і спонсорам, а це корпора-ція «МІСТ», Українська кредито-ва спілка, книгарня «Буква», кулі-нарний дім «B&D», магазин FUWL, спільнота Ukrainians in Toronto — граємо в затишній залі, з цікави-ми призами.

Ольга МОЗКОВА

Польський уряд позбавив фінансування портал української громади prostir.plПро це повідомив головний

редактор порталу Prostir.pl Ігор Ісаєв: «За активну громадянську позицію у 2016 році, зокрема за участь у дискусії про «волинський геноцид» і співпрацю зі ЗМІ Укра-їни, польське Міністерство вну-трішніх справ вирішило позбави-ти мій портал Prostir.pl фінансу-вання».

Також, за словами редакто-ра, «міністерство вирішило виді-лити 0,00 злотих на вшануван-ня 70-ої річниці акції «Вісла». Ця річниця примусового виселення українців із південно-східних ре-гіонів Польщі на північ країни від-значається саме 2017 року.

Свого часу портал prostir.pl був реалізований завдяки під-тримці Міністерства внутрішніх справ Польщі.

Цей портал був серед тих ме-діа, що повідомили про ситуа-цію в Перемишлі 10 грудня, коли учасник «Маршу орлят перемись-ких і львівських» кричав: «Смерть українцям!»

Польська поліція арештува-ла провокатора, і йому загрожує тюремне ув’язнення.

Українська громада в південно-західній Фло-риді (США) відзначила празник святого Андрія в Українському релігійному і культурному осередку в Норт-Порті, який названий іменем святого Ан-дрія. Після служби Божої, яку відслужили для пра-вославної громади отці Іван Фатенко, Володимир Пашко та Олег Сацюк, у гарно прибраній залі від-булася святочна трапеза, на яку завітав о. прото-пресвітер Володимир Волощук із греко-католиць-кої парафії.

Гостей та членів осередку привітала на святі автор цих рядків. Коротко окреслила минуле осе-редку, де 41 рік тому було організовано україн-ських піонерів в околиці Норт-Порта в одну україн-ську громаду і побудовано український народний дім — осередок ім. св. Андрія із соборною капли-цею для православних і греко-католицьких вірних. Ідея одної Соборної Української Церкви була бла-гословенна митрополитами обох віросповідань.

Згодом греко-католицька громада збудувала свою церкву, а при осередку відбуваються бого-служіння для православної громади. Хоча в осе-редку можуть мати свої богослужіння всі українці християнського віровизнання. Утримання осеред-ку, каплиці та священика є відповідальністю упра-ви і членів осередку.

Після обіду почалася програма свята. Наталя Невмержицька прочитала легенду про апостола Андрія, як він плив по Дніпру і зупинився біля горис-тої місцевості та передбачив, що на цім місці по-стане майбутній Київ, із золотими банями багатьох церков. Вірш Олександра Олеся «Початки Києва» з почуттям передали Лідія Білоус та Леся Попель. А «Соловейки осередку» виконали пісні «З нами Бог і Первозваний апостол Андрій» (слова Ганни Черінь), «Мені ворожка ворожила» та «Моя Україно».

Приємною несподіванкою свята було відзна-чення о. протоієрея Івана Фатенка, який виходить

на пенсію, за його віддану працю для православ-ної громади при осередку. Голова осередку Віктор Лісничий і секретар Богдан Боднарук прочитали й передали о. Іванові грамоту вдячності та скринь-ку фотографій з минулих років. Для дружини отця пані добродійки Анастасії Фатенко було висловле-но подяку за її працю побіч отця і передано букет квітів. На місце о. Фатенка управа осередку за-просила о. Олега Сацюка обслуговувати право-славну громаду в каплиці при осередку.

Гості і члени осередку мали нагоду оглянути й за-

купити гарно ілюстровані дитячі книжки, які були ви-дані в Україні у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га».

Віра БОДНАРУК, професор, культурно-освітній

референт осередкуФото Віктора Лісничого

У Філадельфії відбулися 23-ті за-гальні збори Злученого українського американського допомогового ко-мітету. Звітувала президент Лариса Кий, котра представила у світлинах і документах програми ЗУАДК, які українська громада в США підтрима-ла в останні три роки.

Серед постійно діючих програм були: дитячі програми до св. Мико-лая та подорожі дітей із «сірої зони» до Карпат на Різдво; «Великодній ко-шик»; літні табори; «Іду з дитинства до Тараса»; нова програма «Родина — родині», заснована 2015 року для дітей, батьки котрих загинули або були поранені в АТО; програми для

людей похилого віку «Голодні кухні» у Львові, Миколаєві, Понорниці та Но-вій Одесі; «Дідусь і бабуся», через яку спонсор допомагає самотній людині похилого віку.

Звіт також повідомив про допо-могу, яка була передана під час та після Революції Гідності, допомо-гу Збройним Силам України. Під час Майдану закупили або передали до-помогу на суму 375 тис. USD. Опіс-ля родина кожного загиблого героя «Небесної сотні» одержала по 1 тис. USD від української спільноти в США.

Від 2013-ого по червень 2016 року ЗУАДК вислав 16 контейнерів в Україну з медичним обладнанням,

реабілітаційним приладдям, одягом тощо. Для фронтовиків в Україну до-ставили тисячі комплектів для стри-мання кровотечі, бандажі для травм, матеріал, щоб накладати шви, теплу білизну, шкарпетки, чоботи, грілки, радіоприймачі, бронежилети тощо.

Теперішня ситуація в Україні при-звела до значного зростання звер-

нень до ЗУАДК від самотніх людей. Зокрема, за останні три роки допо-могова комісія задовольнила 670 прохань на суму 201 тис. USD.

У резолюції зборів було під-креслено, що гуманітарна допомога ЗУАДК Україні має бути спрямована насамперед на потреби воїнів АТО, їх-ніх родин, біженців та дітей в Україні.

17 грудня на 96-ому році життя у США помер учасник українського ви-звольного руху, дисидент, політв’язень, відомий учений-мовознавець Святослав Караванський.

Він народився 24 грудня 1920 року в Одесі. У 1938 – 1939 роках навчався в Одеському інду-стріальному інституті й заочно — в інституті іно-земних мов.

Протягом 1940 – 1941 років служив у Черво-ній армії. Під час німецько-радянської війни по-трапив у німецький полон.

Звільнившись 1942 року, Караванський на-вчався в Одеському університеті, брав участь у підпіллі ОУН(б).

За допомоги оунівських зв’язків із румунами Караванського 1944 року десантували з літака на територію СРСР для націоналістичної роботи. Од-нак за кілька днів його заарештували, і 7 лютого 1945 року радянський військовий трибунал при-судив Караванському 25 років таборів. Вирок від-бував на Печорі, Колимі, в Мордовії.

З радянського ув’язнення Караванського

звільнили 19 грудня 1960 року за амністією. Він зайнявся журналістською, літературною й філоло-гічною працею, яку розпочав ще в таборах. Зокре-ма, уклав «Словник рим української мови» (60 ти-сяч римованих пар), видав книжку «Біографії слів», переклав роман Шарлотти Бронте «Джейн Ейр».

1962 року вступив на заочний відділ філоло-гічного факультету Одеського університету.

Караванський активно виступав проти руси-фікації, за розвиток і підтримку української мови. Написав листа на ім’я прокурора УРСР з вимогою притягти до кримінальної відповідальності міні-стра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР Юрія Даденкова за порушення прав української нації.

За самвидавну статтю «Про одну політичну по-милку» із критикою русифікації вищої школи за-коном «Про мову», написану 1965 року, Караван-ського 13 листопада того ж року заарештував КДБ.

Його відправили досиджувати невідбуту час-тину табірного терміну (8 років і 7 місяців) у табори суворого режиму.

Під час другого ув’язнення Караванський п’ять разів оголошував голодування, а також збирав свідчення в’язнів — свідків розстрілу радянськи-ми спецслужбами полонених польських офіцерів у Катині.

1969 року його засудили в таборі ще до 5 ро-ків тюрми і 3 років таборів суворого режиму. За-гальний термін, проведений у радянських таборах, склав 31 рік. У лютому 1979 року С.Караванського оголосили членом Української Гельсінської групи.

Після звільнення 30 листопада 1979 року Свя-тослав Караванський із дружиною Ніною Строка-тою, також відомою діячкою дисидентського руху, правозахисницею і політв’язнем, зміг емігрува-

ти до США. Радянська влада позбавила їх обох громадянства. Пані Ніна померла 2 серпня 1998 року.

Учений продовжив активну громадську ді-яльність, а також літературознавчу, мовознавчу працю.

Опублікував в Україні низку книг, зокрема «Практичний словник синонімів української мови», «Російсько-український словник складної лекси-ки» та ін.

До самого кінця життя Святослав Караван-ський, залишаючись поборником свободи, патрі-отом України, вболівав за нашу державу, стежив за подіями в Україні і довкола неї. І відгукувався на них влучними публіцистичними статтями, які постійно друкували українські засоби інформації.

* * *У 2016 році Святослав Караванський став по-

стійним читачем газети «Світ-інфо», яку редакція надсилала видатному українцеві електронною по-штою. Наша газета в № 84 за 4 серпня 2016 року надрукувала дві великі статті про подружжя па-тріотів, борців із тоталітаризмом і за нашу неза-лежність: «Святослав Караванський: лицар україн-ського духу» і «Ніна Строката-Караванська: за волю України». У свою чергу пан Станіслав був не лише активним читачем «Світ-інфо», а й став нашим ав-тором, надсилаючи цікаві коментарі на актуальні теми, які друкувала газета. А нещодавно люб’язно надіслав і запропонував для друку свою нову, ще не видану тут книгу «Ідіотизми сталінської ярижки у державній мові України» — про те, як комуністичний режим СРСР намагався нищити українську мову. Ми нещодавно друкували розділ книги в №№ 90, 92 і 93 газети.

Вшануймо ж світлу пам’ять видатної особис-тості, патріота України Святослава Караванського.

Празник святого Андрія в Норт-Порті

Дитячі книжки на продаж.

А. Фатенко, о. І. Фатенко, В.Лісничий.

«Соловейки осередку»: В. Шпічка, В. Боднарук, М. Никитин, А. Правдфут,

В. Никитин, Г. Ліснича і М. Бойдуй.

Український американський допомоговий комітет звітував про роботу

Відійшов у вічність Святослав Караванський

Подружжя Караванських

№94 5 січня 2017 року№94 5 січня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо 9Світ планети

ПанорамаПанорамаСкільки води

в озерах Землі? На Землі — мільйо-

ни озер, причому досить добре відомі властивості найбільших і найвідоміших водойм, а майже всі неве-ликі озера залишаються невивченими.

Канадські вчені вирі-шили заповнити цю про-галину, використовуючи супутникові карти і дані дистанційного зондування Землі, отримані за остан-ні роки. Їм вдалося вираху-вати точний обсяг і всі інші характеристики майже 1,4 мільйона озер на Землі, площа котрих становила як мінімум 10 гектарів.

Озера містять близько 180 тисяч кубічних кіломе-трів води, чого вистачило б, щоб покрити всі конти-ненти шаром води товщи-ною до 1,3 метра. Їх бере-гова лінія простягнулася на 7 мільйонів кілометрів.

Близько 85% об’єму цієї води припадає на де-сять найбільших озер сві-ту. Головною «країною озер» Землі є не Фінлян-дія, а Канада, на чиїй тери-торії розташовано майже 900 тисяч дрібних і вели-ких озер, таких як Великі озера Північної Америки, що містять у собі п’яту час-тину всіх запасів прісної води на Землі.

Незважаючи на вели-чезну площу всіх цих озер, вода в них безперерв-но оновлюється, залишає озеро разом із водами рі-чок або в ході інших проце-сів, пов’язаних із кругообі-гом води на Землі.

У Нью-Йорку нанесли на карту всі дерева і порахували

вигоду від нихУ місті взяли під конт-

роль 675 781 дерево. На сайті NYC Street Tree Map дерева мають персональні картки. У картках вказані порода дерева й малюнок листа, діаметр стовбура, точні координати й зобра-ження.

Екологи і волонтери, що збирали інформацію, вважають сайт хорошим засобом контролю, оскіль-ки на нього викладають дані про проблему з дере-вом. Жителі самі стежать за конкретними деревами, додають їх у персональ-ні списки й діляться цим у соц мережі.

У картці дерева роз-раховують економічну ко-ристь за чотирма показни-ками: скільки дерево від-фільтрувало дощової води, заощадило електроенер-гії, як очистило повітря й знизило рівень діоксиду азоту.

Разом 675 тис. дерев поглинають 285 тонн вугле-кислого газу щороку, філь-трують 3,7 млрд літрів води і заощаджують 676 млн кі-ловат електроенергії за го-дину. У середньому одне де-рево економить бюджету 165 доларів, а в цілому — 111 млн доларів на рік.

Наша газета продовжує знайоми-ти читачів із різними країнами світу. Вже розповідали про Іспанію, Грецію, Німеччину, Туреччину, Індію, Норве-гію. Подано чимало фактів з історії та сьогодення країн, цікаве з повсякден-ного побуту, звичаїв їхніх мешканців.

У королеви Великобританії ніколи не було паспорта, що не заважає їй від-відувати різні країни.

Королівський палац у Віндзорі — найбільший у світі.

Під час Другої світової війни коро-лева Великобританії працювала меха-ніком.

Королева Великобританії —

власниця китів, дельфінів і всієї осе-трини, що є в територіальній акваторії країни.

Спікер англійського парламен-ту може сидіти на засіданнях тільки на мішках із вовною.

Під час засідання парламенту спі-кер не має права подавати свій голос.

Усі ухвалені акти й закони Велико-британії друкуються на папері, який ви-готовляється з телячої шкіри.

Велика Британська імперія 1921 року займала чверть усієї сухопутної площі Земної кулі.

Британська валюта отримала свої золоті стандарти завдяки Ісааку Ньюто-ну, який за цю заслугу став володарем лицарського титулу.

Досі невідомо, який вигляд мав Ві-льям Шекспір, бо прижиттєвих портре-тів не знайдено й донині.

Шекспір розширив англійську мову на 1700 слів.

Найвідоміша вежа Великобританії Біг-Бен отримала свою назву не через годинник, а завдяки дзвону, який зна-ходиться всередині башти.

За законом, автором якого став Вільгельм Завойовник, усе населення Великобританії мусило лягати спати не пізніше 8-ої години вечора.

Населення Великобританії спілку-ється більш ніж 300 мовами.

Використовувати парасольку для

захисту від дощу придумали саме ан-глійці, до того часу парасолі використо-вувалися тільки для захисту від сонця.

У країні — величезна кількість пра-лень, тому що англійці не вважають прання хатньою справою.

Завести свійського вихованця без попереднього узгодження зі спеціаль-ними службами у країні неможливо. Саме тому на вулицях не зустрінеш без-домних тварин.

Найдовші назви населених пунктів існують саме у Великобританії.

Музеї практично всі безкоштовні, але можна залишити пожертвування, які й будуть оплатою за відвідування музею.

У таксі не працюють іноземці, а міс-цеві жителі проходять дуже жорсткий відбір.

Найперші послуги банківської сфе-ри у Великобританії надавалися ювелі-рами та адвокатськими конторами.

Саме у Британії почалася історія зоопарків.

Необхідні для взуття шнурки були придумані саме у Великобританії 1790 року.

Найважливішими гостями Тауера є ворони.

Улюблений герой дитячих казок Вінні-Пух отримав своє ім’я завдяки справжній ведмедиці з Лондонського зоопарку.

Приказка «хлопчик для биття» по-ходить з Англії. Так називали хлопчи-ків, які виховувалися поруч з особами королівської крові й отримували за них покарання.

Круглу арену для цирку придумав англієць Філіп Астлі, який після довгих спостережень за кіньми зрозумів, що цим тваринам найзручніше бігати по колу.

На початку ХІХ століття у Велико-британії устриці вважалися їжею бід-няків.

Перші обмеження швидкості руху на дорогах для будь-якого виду тран-спорту були введені в Англії 1865 року.

Найбільш затребуваним напоєм у Великобританії є чай.

Такого важливого законодавчого документа як Конституція у Великобри-танії не існує.

Цілих 63 роки правила Великобри-танією королева Вікторія.

У лондонському метро створені спеціальні майданчики для виступу му-зикантів.

Під час повстання 1916 року в Ір-ландії ворогуючі сторони щодня оголо-шували коротке перемир’я, щоб догля-дач міського парку міг погодувати ка-чок.

Під Балаклавою в часи Кримської війни англійці зазнали дуже сильного холоду, і для солдатів англійської армії були створені глибокі шапки з проріза-ми для очей, носа й рота. Звідси термін «балаклава».

Кожен кінотеатр Великобританії має власний окремий репертуар.

Смокінг для британця — абсолютно нормальний щоденний одяг.

У передмістях Великобританії дуже розвинене вівчарство.

Двірники у Великобританії приби-рають тільки соціальні об’єкти, а вулиці міста зобов’язані прибирати власники численних ресторанів і пабів.

У Великобританії немає цілодобо-вих продуктових магазинів, усі магази-ни зачиняють о 21 – 22-ій годині.

У XVIII – ХІХ століттях у Великобри-танії заборонялося засмагати й одно-часно перебувати на пляжах чоловікам і жінкам.

В Ірландії останній місяць літа сер-пень вважається початком осені.

На багатьох островах Великобри-танії відсутні обмеження швидкості для водіння автотранспорту.

Куріння у Великобританії заборо-нено в будь-яких приміщеннях.

Тривалість життя британців вважа-ється однією з найдовших у світі.

У країні чорна кішка, яка перебігла дорогу, символізує успіх і багатство.

Змії практично не зустрічаються в природному середовищі Британії.

Супермаркети переважно торгу-ють напівфабрикатами, в яких термін придатності — не більше 3 днів.

Перша залізниця була винайдена у Великобританії.

Такі види спорту, як футбол, кінне поло, регбі започатковані саме у Вели-кобританії.

Найбільша проблема країни — ожиріння.

Англійська їжа вважається най-більш неякісною і несмачною у світі.

Метро в Лондоні має дуже велику схему охоплення, і вартість розрахову-ється від того, в який кінець міста тре-ба доїхати.

Дощовий плащ був винайдений у Великобританії відомим хіміком, ху-дожником і дизайнером Чарльзом Ма-кінтошем. Саме тому плащ тут донині називають Мак.

Єдине місце у Великобританії, куди не може увійти королева, — Палата громад.

У Великобританії в XVII – XVIII сто-літтях існувала спеціальна посада від-корковувача пляшок, які виловлювали в океані. Якщо людина самостійно від-корковувала таку пляшку, її страчува-ли, адже в пляшках могла бути цінна ін-формація.

У Шотландії чоловік мусив сплатити штраф за відмову одружитися з жінкою, яка запропонувала йому побратися.

У Британії є найшвидший авіа-маршрут у світі, тривалість якого — всього одна хвилина.

Пограбування банку тут визнаєть-ся, якщо воно сталося протягом робо-чого дня й у присутності людей.

Національна валюта Шотландії не визнається у Великобританії, тим не менше її можна обміняти на британ-ську валюту в будь-якому відділенні банку.

Навчання в школах Великобританії триває 13 років.

Британці дуже стійкі до холо-дів, тому носять легкий одяг аж до листопада.

Далеко не всі наукові відкриття зроблені після тривалих експериментів і виснажливих роздумів. Інколи дослідники отримували абсолютно несподі-вані результати, що сильно відрізнялися від очіку-ваних. Приміром, у пошуках філософського каме-ня 1669 року гамбургський алхімік Хенніг Бранд відкрив білий фосфор. Маємо ще приклади.

Мікрохвильова піч. Інженер Персі Спенсер 1945 року працював над проектом, пов’язаним зі створенням радарів.

Під час тестування магнетрона вчений помітив, що шоколадка в його кишені розтанула. Спенсер зрозумів, що мікрохви-льове випромінювання може нагрівати продукти. Того ж року його компанія Raytheon Corporation за-патентувала мікрохвильову піч.

Рентгенівські промені. З цікавості помістив-ши руку перед електронно-променевою трубкою, 1895 року Вільгельм Рентген побачив її зображен-

ня на фотопластині, що дозволяє роздивитися мало не кожну кістку. Так Рентген відкрив однойменний метод.

Замінник цукру. Учений Костянтин Фальберг вивчав кам’яновугільні смоли. Якось помітив, що бу-лочка чомусь здається дуже солодкою. Повернув-шись до лабораторії і перепробувавши все на смак, він знайшов джерело. У 1884 році Фальберг запа-тентував сахарин і почав його масове виробництво.

Кардіостимулятор. 1956 року Уїлсон Грейтбатч займався розробкою пристрою, що записує удари серця. Випадково встановивши у пристрій непідхо-дящий резистор, виявив, що пристрій робить елек-тричні імпульси. Так народилася ідея електричної стимуляції серця. У травні 1958 року перший кардіо-стимулятор був імплантований собаці.

Динаміт. Працюючи з нітрогліцерином, який вирізнявся крайньою нестабільністю, Альфред Но-бель випадково впустив пробірку з рук. Але вибуху не сталося: вилитий нітрогліцерин всотала деревна стружка, якою була вистелена підлога лабораторії.

Так майбутній батько Нобелівської премії зрозумів: нітрогліцерин необхідно змішувати з інертною речо-виною — і отримав динаміт.

Небитке скло. Неакуратність іншого вченого до-зволила здійснити ще одне відкриття. Француз Еду-ард Бенедиктус упустив на підлогу пробірку з розчи-ном нітрату целюлози. Вона розбилася, але не роз-летілася на шматки. Нітрат целюлози став основою для перших небитких стекол, без яких тепер не обхо-диться автомобільна промисловість.

Вулканізована гума. Одного разу Чарльз Гудьїр вилив азотисту кислоту на каучук, щоб його знебар-вити. Він помітив, що піс-ля цього каучук став наба-гато твердіший і водночас пластичніший.

Удосконаливши ме-тод, 1844 року Чарльз Гудьїр запатентував його, на-звавши на честь Вулкана, давньоримського бога вогню.

Відкриття, зроблені випадково

Цікаві факти про Великобританію

№94 5 січня 2017 року№94 5 січня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо1010 Світ історії

6

Сторінками старих газетДорогой Октября, дорогой мираРадостно и торжественно отметили советские люди

64-ю годовщину Великой Октябрьской социалистической революции. И вместе с ними, не только в силу традиции, отдавая дань уважения первенцу в семье социалистичес-кого братства, а исходя из глубокой приверженности иде-ям Октября, убеждённости в их правоте и преобразующей силе, эту дату праздновали народы социалистических го-сударств, наши друзья в развивающемся мире, братья по классу в капиталистических странах.

Советский Союз указывает путь к упрочению мира и безопасности на землеИнтервью Л. И. Брежнева журналу «Шпигель» по-

прежнему в фокусе внимания мировой общественности.

Разум, реализм, ответственностьСтрана Советов сегодня более, чем когда-либо глав-

ная опора дела мира на нашей планете, а её внешнепо-литический ленинский курс — надёжный барьер на пути опасного милитаристского курса империалистических го-сударств во главе с США.

Наглые притязания США к Канаде, или Как Вашингтон грубо вмешивается в дела соседейМежду США и Канадой в последнее время резко обо-

стрились противоречия по широкому кругу политических и экономических вопросов.

Секрет карьеры Линдона ДжонсонаЭпидемия скандальных разоблачений махинаций

нечистых на руку политиканов, в том числе в высших эшелонах власти, — повседневное и повсеместное явле-ние в жизни современной Америки.

Племена на краю гибелиВ глухих отдалённых районах Азии, Африки и Ла-

тинской Америки ещё сохранились изолированные этнические группы, условия жизни которых напомина-ют о далёком прошлом человечества. Их нынешняя судь-ба складывается трагично. Под натиском капитализ-ма претерпевает коренные изменения окружающая эти народы природа. Они становятся жертвами ранее здесь неизвестных болезней, голода. Их численность начинает стремительно сокращаться, им грозит вымирание.

Тяжёлая участь пожилых англичан7 миллионов человек, или 14 процентов населения Ве-

ликобритании, — люди в возрасте 65 лет и старше. Медицин-ское и социальное обслуживание их неудовлетворительно.

(«За рубежом». Москва, 13 – 19.11.1981 р.)

На финише года — ударный трудПлан — досрочно. Животноводы Томской области досроч-

но выполнили годовой план продажи молока государству.Задание выполнено. Черкассы. Закончена перера-

ботка сахарной свёклы, выращенной членами механизи-рованного звена колхоза имени Суворова Жашковского района Героя Социалистического Труда Е. Парубка. С каж-дого гектара было получено по 555 центнеров корнепло-дов, из них выработано по 61 центнеру белого сахара.

(«Сельская жизнь», газета ЦК КПСС, 4.12.1983 г.)

Зустріч М. С. Хрущова і Й. Броз Тіто з журналістамиБРІОН. 29 серпня Голова Ради Міністрів СРСР

М. С. Хрущов і президент СФРЮ Йосип Броз Тіто прийня-ли на Білій віллі велику групу радянських, югославських та іноземних журналістів.

Поїздка голови Радянського уряду на відпочинок у Югославію викликала величезний інтерес міжнародної громадськості. Для її висвітлення в Югославію прибули понад 100 кореспондентів газет, агентств, радіо і телеба-чення з різних країн світу.

(«Шляхом комунізму», орган Чернігівського сільського виробничого парткому КП України

і районної Ради депутатів трудящих, 31.08.1963 р.)

На нараду ТУПу, скликану вве-

чері 14 березня на квар-тирі в Євгена Чикаленка, при-

йшло лише 27 осіб. На пропо-зицію Синицького та Короліва-Старого Товариство перенесло свої засідання до українського клубу, звідки було значно лег-ше тримати зв’язок із громад-ськістю. Консультації трива-ли наступні два дні, але Рада ТУПу не поспішала висловлю-вати свого ставлення до стрім-ких подій.

У Києві тими днями відбу-валися збори серед україн-ських студентів, юнкерів та мо-лодших офіцерів. Гасла, які лу-нали з вуст молоді, були значно радикальнішими від настрою поступовців.

16 березня на українсько-му студентському вічі патріо-тично налаштована частина молоді заспівала національ-ний гімн «Ще не вмерла Украї-на». Лунали заклики створити керівний орган національного руху й братися за формування української армії. Але такі де-монстрації були стихійними і неорганізованими, не вилива-ючись у цілеспрямовану полі-тичну акцію.

Поки керівники ТУПу про-довжували вичікувати, громад-ські організації Києва створи-ли власний виконавчий комі-тет. Від поступовців до складу Ради об’єднаних громадських організацій увійшов Андрій Ні-ковський, до членства в Раді було запрошено також Сергія Єфремова.

Таким чином, у Києві поста-ли загальноросійські револю-ційні організації, а українська громадськість так і не спромо-глася утворити власного ке-рівного центру. Цей тривожний симптом підштовхнув найбільш активних представників укра-їнства до негайних дій.

Увечері 16 березня у спо-рожнілому після безплід-них нарад українському клубі М. Синицькому спало на думку «за очно» повідомити громад-ськості про створення керівно-го органу українського руху. Він поділився своїми намірами з колегами з видавничої управи.

Оскільки української пре-си не існувало, інформаційне повідомлення вирішили роз-містити в «Киевской мысли». Варіантів назви для створе-ного на папері органу було декілька: «Об’єднання укра-їнських громадських органі-зацій», «Центральне україн-ське об’єднання», «Центральна Українська Рада»... Зрештою зупинилися на останній назві, яка найбільше припала до впо-доби присутнім.

Уранці 17 березня 1917 р. кияни зі шпальт «Киевской мысли» довідалися, що минуло-го вечора нібито відбулися збо-ри близько 100 представників

українських організацій.Як повідомляла газета,

збори прийняли назву Цен-тральної Ради, одностайно ухвалили вітати Тимчасовий уряд, усіляко підтримувати нову владу, вжити невідкладних за-ходів для відновлення україн-ської преси, клопотатися перед новим російським урядом щодо задоволення нагальних потреб українського народу.

Це повідомлення стало цілковитою несподіванкою не лише для широких кіл громад-ськості, а й для провідних діячів українського руху. Жоден із них нічого не знав про створення якогось керівного національ-ного центру, тож тепер усі вони вимагали пояснень.

До вечора 17 березня в клуб «Родина» прибували все нові відвідувачі, поки в примі-щенні не зібралися багатолюдні збори. Фіктивність газетного по-відомлення з’ясувалася швидко, але після «ініціативи» М. Синиць-кого відтягувати прийняття рі-шення було неможливо.

Сергій Єфремов зачитав присутнім останні новини про зречення брата російського царя, великого князя Михай-ла Олександровича, створен-ня Тимчасового уряду й форму-вання нових владних органів на місцях.

Революція перемогла, не-зворотність зміни влади стала очевидною. Отже, присутні на зборах керівники ТУПу виріши-ли санкціонувати дії М. Синиць-кого й заснувати Українську Центральну Раду — керівний орган національного руху.

«Управа ТУПу, активні гро-мадські діячі та, мовляв, укра-їнські нотаблі сиділи в тій ма-ленькій наріжній кімнатці, де стояла машинка Синицького, й обмірковували ближчі кро-ки, — згадував В. Королів-Ста-рий. — Синицький уже засадив когось за машинку й напівголо-сно диктував черговий комуні-кат...».

Учасники зборів виріши-ли скликати найближчим ча-сом національний конгрес, від-новити роботу закритої цар-ською владою мережі «Про-світа» й відродити видання популярного українського ча-сопису «Рада».

Вже 18 березня С. Єфре-мов, Ф. Матушевський та Є. Чи-каленко за дорученням Ради ТУПу надіслали Тимчасово-му уряду вітальну телеграму, в якій висловили впевненість, що «справедливі вимоги укра-їнського народу та його демо-кратичної інтелігенції буде ціл-ковито задоволено».

Керманичі ТУПу мали на-мір заснувати Центральну Раду на базі Товариства. Але проти цих планів виступили активіс-ти Української соціал-демокра-тичної робітничої партії.

Створена ще в 1905 р., УСДРП тривалий час вважала-

ся найбільш потужною україн-ською соціалістичною партією, хоча й була практично розгром-лена поліцією в роки війни.

Українські соціал-демокра-ти сповідували принципи класо-вої боротьби, домагалися авто-номії України й не погоджували-ся з монополією ТУПу на керів-ництво національним рухом.

Оскільки такі лідери УСДРП, як Володимир Винниченко й Симон Петлюра в березневі дні 1917 р. перебували за межами України, провідну роль у Київ-ському осередку соціал-демо-кратів узяли на себе відомий лі-тературознавець і письменник Іван Стешенко, а також мисте-цтвознавець та один із засно-вників УСДРП Дмитро Антоно-вич (син видатного українсько-го історика).

Обидва прибули на засі-дання Ради ТУПу, яке відбуло-ся вже після установчих зборів Центральної Ради, в супрово-ді відомого учасника коопера-тивного руху Олександра Сте-паненка, котрий відрекомен-дувався представником «групи соціалістів-самостійників».

Усі троє категорично зажа-дали для своїх організацій рів-ного з поступовцями представ-ництва в Центральній Раді.

Керівники ТУПу вислови-ли сумнів щодо існування в Києві після багаторічних полі-цейських репресій осередків українських соціалістів. Але Д. Антонович, І. Стешенко й О. Степаненко заявили, що представляють всеукраїнські організації, які в разі відмови виконати їхні вимоги створять власну Центральну Раду.

Як згадував Є. Чикаленко, Рада Товариства, щоб «не роз-бивати сил і не витворювати двох центрів», вирішила при-йняти вимоги соціалістів і вне-сти їхніх представників до скла-ду Центральної Ради.

Провідні діячі УСДРП отри-

мали відповідальні призначен-ня в складі новоствореного на-ціонального центру: Д. Антоно-вич мав займатися організаці-єю маніфестацій, І. Стешенко очолив шкільну комісію, М. Тка-ченко — юридичну, С. Веселов-ський був обраний писарем і став головою агітаційної комісії.

Головою Центральної Ради був заочно обраний висланий царською владою 1914 року

до Москви визначний україн-ський історик і громадсько-по-літичний діяч, почесний член ТУПу, професор Михайло Гру-шевський.

Цього авторитетного вче-ного, як згадував Є. Чикаленко, вважали «некоронованим коро-лем України», здатним об’єднати громадськість у боротьбі за здо-буття своїх національних прав. Крім того, поступовці сподіва-лися, що М. Грушевський «по-ставить на місце» молодих укра-їнських соціалістів.

21 березня Товариство українських поступовців звер-нулося до української громад-ськості із закликом організу-ватися для підтримки нового ладу, створювати «Просвіти», українські школи, робити вне-ски до національного фонду, підтримувати українську пре-су й готуватися до Російських Установчих зборів.

Аналогічною за змістом була й перша відозва Цен-тральної Ради, видана 22 бе-резня 1917 р.

Керівний орган націо-нального руху закликав укра-їнців дотримуватися спокою, об’єднуватися в політичні то-вариства, культурно-просвіт-ницькі, економічні організації й «спокійно, але рішуче» вимага-ти від нового російського уря-ду задоволення національних потреб українського народу — надання Україні автономії:

«Уперше, український тридцятип’ятимільйонний наро-де, ти будеш мати змогу сам за себе сказати, хто ти і як хочеш жити, як окрема нація. З цього часу в дружній сім’ї вільних на-родів могутньою рукою зачнеш сам собі кувати кращу долю».

Здобуття національно-те-риторіальної автономії для України керманичі Центральної Ради вважали своїм першоряд-ним завданням.

Незважаючи на розбіжнос-ті між поступовцями і соціаліс-тами, створення Центральної Ради стало важливим кроком у становленні й зміцненні націо-нального руху. Саме цій органі-зації судилося очолити держав-не відродження українського народу в 1917 – 1918 рр. Але обставини заснування Цен-тральної Ради засвідчили «від-ставання» національної еліти від ритму революційних подій.

На думку багатьох сучасни-ків, таке зволікання загрожу-вало фатальними наслідками в умовах революційної круго-верті. Чи здатна була ініціати-ва окремих діячів переважити нерішучість національних лі-дерів? Результат боротьби за українську державність у 1917 – 1921 рр. значною мірою дав відповідь на це питання.

Михайло КОВАЛЬЧУК («Українська правда» –

«Історична правда», 27.05.2016)

Як було створено Центральну Раду

У свинячий голос. Колись свиней виганяли пасти-ся за село, як корів. Але додому свині часто поверталися дуже пізно й починали видавати звуки під дворами. Вислів став означати «з великим запізненням».

Як горох при дорозі. Є така приказка: «Живе бідо-лаха — як горох при дорозі: хто захоче, той і вскубне». Річ у тому, що в старовину часто понад дорогою сіяли саме горох, щоб голодний перехожий міг ним хоч трохи підкріпитися.

Цур йому! Вислів означав побажання кари для ко-гось. У давніх слов’ян на території нинішньої України сло-вом «цур» називали божество, яке охороняло земельні на-діли. На межах стояли дерев’яні стовпчики із зображен-ням божків. Ці місця й самі божки вважалися священни-ми. Слово «цуратися» означало обходити подалі священні місця. На території нинішніх Росії та Білорусі аналогічні божки мали назву «чур». Звідси — «чураться», «чур его».

У світі крилатих слів

Андрій Ніковський

Іван Стешенко

Дмитро Антонович

Сергій Єфремов

Голова УЦР Михайло Грушевський

№94 5 січня 2017 року№94 5 січня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо 1111 Cвіт історії

Сторінки української історії в особахСторінки української історії в особах

15 грудня 1934 року був розстріляний Григорій Михайло-вич Косинка (Стрілець) — пись-менник-новеліст доби «Розстрі-ляного Відродження».

Народився 29 листопада 1899 року в селі Щербанівка на Київщині у збіднілій селянській родині. Пас худобу, полов буряки, працював у панській економії, на заробітках у Києві чистив че-ревики. У 1919-ому перебував у повстанських загонах отама-на Зеленого. Через матеріальну скруту не зміг закінчити навчан-ня в Київському університеті (за іншими даними, його виключили через протест проти зміни назви університету на Київський інсти-тут народної освіти).

Друкуватися почав від 1919 року, швидко заявивши про

себе як самобутнього прозаїка. Входив до літературно-мистець-ких об’єднань «Гроно», «Ланка», «Марс». Працював у редакціях популярних періодичних видань, був директором Харківського і Київського радіокомітетів.

Головна тема оповідань Г. Косинки — українське село ре-волюційних і перших післярево-люційних років. Зосереджуючись на душевних переживаннях і гли-боких чуттєвих враженнях персо-нажів, намагався об’єктивно зо-бражати події, без звеличення більшовицької влади, ніби запро-шуючи читача до роздумів.

Григорій Костюк так опису-вав один із творчих вечорів Гри-горія Косинки: «На сцену вийшов молодий, середній на зріст чо-ловік років 26 – 27, трохи при-садкуватий, з русявим чубом і відкритим простим обличчям. Став з боку кафедри, обперши-ся на неї однією рукою… Він не мав у руці ні книжки, ні рукопи-су, ні будь-якої записки. Коли пу-бліка втихла, він заговорив… То була жива розповідь напам’ять. Я таке побачив уперше. Я нікого з письменників більше й пізніше не знав, щоб свою прозову річ міг читати напам’ять. Та ще й як

читати! З таким природним пе-ревтіленням у характери, в пси-хологічні нюанси героїв… Публі-ка сиділа, мов загіпнотизована».

Наприкінці 1929-ого Стані-слав Косіор публічно назвав Григорія Косинку буржуазним націоналістом. Цензура зупи-нила розповсюдження збірки «Серце», стали лунати звинува-чення в сповідуванні «куркуль-ської ідеології», «націоналізмі».

Відмовився вступати до Спілки радянських письменни-ків України. А на зборах пись-менників 1933 року відверто заявив: «Ви кажете, що пись-менники — інженери людських душ. Згоден. Але ж ви хочете пе-ретворити письменника з інже-нера на міліціонера людських душ! А це вже дзуськи!» Після чого ним зацікавився НКВС.

Григорія Косинку заарешту-вали 4 листопада 1934 року і за десять днів розстріляли за зви-нуваченням у підготовці терак-тів проти радянського керівни-цтва. Реабілітований 1957 року «за відсутністю складу злочину».

Сергій ГОРОБЕЦЬ,Український інститут національної пам’яті,

м. Чернігів

У громадсько-політичному житті:525-та річниця (1492) заснування

українського козацтва.100 років (17 березня 1917 р.) від

часу створення в м. Києві Центральної Ради на чолі з М. Грушевським.

100 років (20 листопада 1917 р.) від часу ухвалення ІІІ Універсалу Централь-ної Ради та проголошення Української Народної Республіки (УНР).

85-річчя трагедії Голодомору 1932 – 1933 рр. в Україні.

80 років (1937) від початку масових розстрілів жертв політичних репресій в Україні.

75 років (14 жовтня 1942 р.) від часу утворення Української Повстанської Ар-мії (УПА).

25 років тому (15 січня 1992 р.) Пре-зидія Верховної Ради України ухвали-ла Державний Гімн України (затвердже-но музичну редакцію, автор музики — М. Вербицький).

25 років тому (28 січня 1992 р.) Вер-ховна Рада України затвердила синьо-жовтий прапор Державним прапором України.

25 років тому (19 лютого 1992 р.) Верховна Рада України затвердила Три-зуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого Дер-жавного герба України.

5 років (21 – 24 серпня 1992 р.) від часу відкриття в м. Києві I Всесвітнього форуму українців.

25 років тому (30 січня 1992 р.) Укра-їна стала членом Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

5 січня 1769 — Джеймс Уатт одержав патент на па-

рову машину.6 січня 1846 — у Києві створено Кирило-Мефодіїв-

ське товариство. Народилися: 1596 — Богдан Хмельниць-

кий, гетьман України; 1833 — Степан Рудан-ський, поет, перекладач, лікар; 1898 — Володи-мир Сосюра, поет; 1938 — Василь Стус — поет, перекладач, політв’язень, помер в ув’язненні у 1985 році.

7 січня 1853 — народився Микола Аркас, україн-

ський письменник, композитор, історик.1914 — перший пароплав пройшов через

Панамський канал.8 січня Народилися: 1879 — у місті Ічня на Черні-

гівщині Степан Васильченко (Панасенко), пись-менник; 1888 — Гнат Юра, театральний режи-сер, актор; 1935 — Василь Симоненко, поет, дисидент.

9 січня Народилися: 1907 — Микола Лівицький,

громадсько-політичний діяч, журналіст, прези-дент УНР в екзилі у 1967 – 1989 рр.; 1924 — Сергій Параджанов, український кінорежисер, сценарист, художник вірменсько-грузинського походження.

10 січня 1863 — у Лондоні запущена перша у світі лі-

нія метро (3,6 км), потяги були на паровій тязі.11 січня Народилися: 1893 — Михайль (Михайло)

Семенко, український поет із митців «Розстріля-ного Відродження»; 1913 — Василь Кук, остан-ній командувач Української Повстанської Армії (1950 – 1954 р.р)

12 січня 1898 — відкрито телефонний зв’язок між

Петербургом і Москвою. Народилася: 1909 — Марія Приймаченко,

українська народна художниця.13 січня 1703 — вийшла перша в Росії газета — «Ве-

домости о военных и иных делах, достойных знания и памяти, случившиеся в Московском государстве и во иных окрестных странах». Ти-раж коливався від 200 до 4000, які друкували поперемінно в Москві й Петербурзі.

Народився: 1877 — Лев Мацієвич, україн-ський інженер, автор проектів кораблів, підвод-них човнів.

14 січня Народився: 1898 — Юрій Городянин-Лісов-

ський (Горліс-Горський), український військовий і громадський діяч, письменник, старшина Армії УНР.

15 січня Народився: 1871 — Агатангел Кримський,

український історик, учений, письменник крим-ськотатарського походження.

17 січня Народилися: 1706 — Бенджамін Франклін,

учений, журналіст, винахідник, один із лідерів ві-йни за незалежність США. Один з авторів аме-риканської Конституції (1787 р.).

18 січня 1918 — у Таврійському палаці в Петрогра-

ді відкрилися Установчі збори (парламент Ро-сії), вибори до яких пройшли в листопаді 1917 р. Тоді 62% голосів отримали есери та меншови-ки, 25% — більшовики, 13% — кадети й інші бур-жуазні партії. Але реальна влада вже належала більшовикам, і вони покинули засідання. Слідом пішли ліві есери. Через кілька годин засідання закрилося, а наступного дня Установчі збори постановою пробільшовицького Всеросійсько-го центрального виконавчого комітету були роз-пущені. Так більшовики силоміць розпустили за-конний парламент республіки.

19 січня Народився: 1809 — Едгар Аллан По, аме-

риканський письменник, засновник детектив-но-фантастичного жанру.

1 січня 1879 р. на хуторі біля м. Батурина народився Василь Кирій — генеральний хорун-жий Армії Української держави.

1 січня 1888 р. у с. Кіпті на Ніжинщині на-родився Василь Божко — хорунжий Армії УНР.

7 січня 1870 р. у м. Остер народився Арка-дій Заболотний — генеральний хорунжий Армії Української держави.

7 січня 1891 р. у м. Ічня народився Юрій Добриловський — полковник Армії УНР, лікар.

12 січня 1894 р. у с. Козел Чернігівсько-го повіту (нині смт Михайло-Коцюбинське) на-родився Василь Еллан-Блакитний, український

революційний діяч, письменник.14 січня 1894 р. у с. Синявка на Менщині

народився Павло Дубрівний, хорунжий Армії УНР, лицар Залізного Хреста.

19 січня 1889 р. у Чернігові народився Марко Ганжа, полковник Армії УНР.

26 січня 1892 р. у с. Дейманівка Прилуць-кого повіту народився Григорій Яковенко, член Холодноярського повстанкому.

28 січня 1897 р. у м. Городні народився Іван Ремболович, підполковник Армії УНР, сот-ник дивізії СС «Галичина».

Підготував Олександр ЯСЕНЧУК

8 грудня 1878 року в Тиф-лісі (Грузія) народився Михай-ло Володимирович Омеляно-вич-Павленко — військовий і державний діяч УНР, генерал-полковник і командувач Армії УНР, керівник Першого зимово-го походу.

Потомок сотника Задунай-ського козацтва народився й ви-ріс за межами України і не знав української мови. Але 1917-ого вивів одеських юнкерів на ве-лелюдну маніфестацію під укра-їнським прапором і назавжди пов’язав свою долю з Україною.

Один із організаторів Віль-ного козацтва та Катерино-славського гайдамацького ку-реня. У подальшому — військо-вий представник Централь-ної Ради при штабі Одеської військової округи, член комі-сії з демобілізації Румунсько-го фронту, начальник 11-ої пі-шої дивізії. Аби уникнути проти-стояння між Директорією УНР і Павлом Скоропадським, ви-їхав до ЗУНР, де 10 грудня 1918 року очолив Українську Галиць-ку армію. Реформував її за ан-глійським зразком, мав авто-ритет і повагу серед вояків.

Улітку 1919-ого повернув-ся в розпорядження штабу Діє-вої армії УНР. Брав участь у пере-можному поході на Київ – Одесу. Восени очолив Запорізьку групу — одне з найкращих українських військових з’єднань, вів бороть-бу з білогвардійцями. Коли армія опинилися в «трикутнику смер-ті», перебрав посаду командарма Армії УНР і задля її збереження 6 грудня 1919 року розпочав Зи-мовий похід. 5 тисяч бійців про-рвали фронт і вирушили рейдом по українській території, зайнятій білими й червоними військами. Здолавши 2500 км, продемон-струвавши незламну силу й жер-товність, визволивши Умань, Чер-каси, Канів, Смілу, 6 травня 1920 року з’єдналися з польсько-укра-їнським фронтом. Союзники не-вдовзі захопили Київ і влаштува-ли урочистий парад на Хрещатику.

За кілька місяців Польща уклала перемир’я з більшови-ками, Армія УНР самотужки вела важкі бої проти радян-ських військ і 21 листопада 1920-ого відступила на поль-ську територію.

В еміграції Михайло Омеля-нович-Павленко написав кіль-

ка книжок спогадів («Україн-сько-польська війна 1918 – 1919 рр.», «Зимовий похід», «На Україні») та військово-теоретич-них посібників. Співпрацював з військовою еміграцією УНР, Українською військовою орга-нізацією та ОУН. У 1942 – 1944 роках очолював Українське Вільне козацтво, в 1945-ому створив Спілку українських воя-ків, яка довгий час залишалася найвпливовішою організацією української еміграції. Тоді ж обі-йняв посаду міністра військових справ уряду УНР в екзилі. До кін-ця життя залишався вірним ідеї постання незалежної України.

Помер 29 травня 1952 року в Парижі (Франція), похований на кладовищі Пер-Лашез.

5 грудня 1878 року в містеч-ку Білопілля на Сумщині наро-дився Олександр Олесь (Олек-сандр Іванович Кандиба) — український поет, драматург.

Майбутній майстер інтим-но-особистісної та громадян-ської лірики починав із випуску рукописних журналів «Комета» й «Первоцвіт», де й побачили світ його перші вірші.

1903 року на відкритті пам’ятника Івану Котляревсько-му в Полтаві зустрівся з такими метрами, як Борис Грінченко, Ми-хайло Коцюбинський, Леся Укра-їнка, Володимир Самійленко, що справило визначальний вплив на

долю майбутнього поета. Став писати українською,

його поезії наповнилися любов’ю до рідної землі. Перша збірка «З журбою радість обнялась» поба-чила світ у 1907-ому і принесла славу молодому поетові.

В обіймах з радістю журба,Одна летить, друга спиня…І йде між ними боротьба,І дужчий хто — не знаю я…«Весною дише від цих вір-

шів, — ділився враженнями про збірку Іван Франко. — Майже кожний його віршик так і про-ситься під ноти, має в собі ме-лодію».

При цьому через брак ко-штів Олександр не зміг закінчи-ти навчання на агрономічному відділенні Київського політех-нічного інституту. Пізніше всту-пив до Харківського ветеринар-ного інституту, заробляв на жит-тя працею на бійні.

Палко вітав початок наці-онально-визвольних змагань українського народу в 1917-ому. Однак ріки марно проли-

тої крові викликали зневіру. Він ніби звертається до Тараса Шевченка:

Чому тепер тебе немає,В ці дні безладдя і негод,Коли над кручами блукаєВійною змучений народ.1919 року, після більшо-

вицької окупації України, опи-нився в еміграції. Мешкав у Бу-дапешті, Відні, Берліні, Празі, однак постійно тужив за Украї-ною, марив рідною землею і все сподівався на повернення.

О принесіть як не надію,То крихту рідної землі:Я притулю до уст їїІ так застигну, так зомлію…На чужині оспівував істо-

ричне минуле українського на-роду, захоплювався мудрістю князів Київської Русі, їх хоро-брістю і мужністю, любов’ю до рідної землі. Багато творів при-святив дітям.

Помер 22 липня 1944 року в Празі, незабаром по тому, як дізнався про смерть сина — Олега Ольжича.

Михайло Омелянович-Павленко

Олександр Олесь

Григорій Косинка

Дати і події 2017 рокуУ сфері культури

Цього року ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури) братиме участь, зо-крема, у святкуванні таких дат:

500 років від часу заснування білоруського книго-друкування.

400 років від дня народження Мурільйо Бартоло-ме Естебана, іспанського художника (1617 – 1682).

350 років від дня народження Яна Купецького, чеського і словацького художника, портретиста (1667 – 1740).

300 років від дня народження Вагіфа Молли Пана-ха, азербайджанського поета і державного діяча (бл. 1717 – 1797).

200 років від дня народження Івана Айвазовсько-го (Ованеса Айвазяна), російського живописця-мари-ніста вірменського походження (29.07.1817 – 1900).

200 років від дня народження Ніколоза Бараташві-лі, грузинського поета-романтика (27.12.1817 – 1845).

600 років від дня смерті Насімі Сеїда Імадеддіна, азербайджанського поета і мислителя (1369 – 1417).

200 років від дня смерті мадам де Сталь (Анни-Лу-їзи Жермени Неккер), французької письменниці (1766 – 14.07.1817).

100 років від дня смерті Заменгофа Людвіка Ла-заря, польського лінгвіста, засновника штучної мови есперанто (1859 – 14.04.1917).

ЮНЕСКО оголосила м. Конакрі (Республіка Гвінея) Всесвітньою столицею книги 2017 року.

Свята, пам’ятні дати січня 22.01 — День соборності України.29.01— День пам’яті героїв Крут.

Головні релігійні свята січня 07.01 — Різдво Христове.19.01 — Богоявлення. Хрещення Господнє.

Календар всесвітньої історії

Календар Чернігівщини

№94 5 січня 2017 року№94 5 січня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо1212 Світ історії Чернігівщини

13

Славні містечка ЧернігівщиниКолишні райцентри області

Куркулі.За що радянська влада не любила працьовитих українських господарів

Лише одна доляУ цій частині опису назву

прізвище данинця, який у жор-на репресивної машини потра-пив, як і мільйони інших україн-ців тієї страшної пори, цілкови-то несправедливо, — Мозговий Іван Петрович.

Якщо брати за основу по-станову Ніжинського окруж-ного виконавчого комітету від 8 березня 1930 року, за якою до віддалених місць російської півночі висилали тільки тих, хто належав до дідичів (це ті, хто мав до революції у власнос-ті більше ста десятин землі), то цей молодий господар від та-кого показника був дуже дале-ко. Згідно з офіційним перепи-сом домашнього майна 1920 року, на вісім душ своєї роди-ни, яких утримував самотужки, мав усього трохи більше дев’яти десятин. А з іншого «багатства» — дві борони, три серпи, віялку й соломорізку.

Тоді за що ж називали кур-кулем? За працьовитість, при-родну мудрість, доброту, само-достатність, гідність. Господа-рів, подібних Івану Петровичу Мозговому, влада за всіх ча-сів не любила, цілеспрямовано знищувала.

…Його забрали весняної пори 1933 року, коли земля-го-дувальниця готувалася розквіт-нути від дбайливих рук хоч і мо-лодого, але вмілого господаря. Однак того року свою улюблену ниву під Володьковщиною він не досіяв.

Ще за два дні до отримання через сільрадівського посиль-ного суворого наказу з’явитися з подорожніми речами на цер-ковний майдан до хати Івана Мозгового на Шинковій прихо-дили сільські активісти. «Іване, — казали, — не будь упертим. Підписуєш заяву до колгоспу — і тебе тут же викреслюють зі списку куркулів». У громаді від-давна поважали цього госпо-даря.

Не погоджувався: «Хочу мати своє поле й обробляти його сам, зі своїми синами». На-магалися зачепити за живе: «У тебе ж малі діти, сестри непо-внолітні». Не здався…

До місця останнього про-щання — церковного майда-ну — його проводжали красу-ня-дружина, горда шатурянка, 33-річна Устина Зіновіївна з ба-гатого хліборобського роду Де-резенків, і троє малолітніх ді-тей. Андрієві тієї пори виповни-лося дев’ять, Іванові — сім, а найменшій Галинці — п’ять ро-ків. Хлопці всю дорогу тривож-но поглядали на батька, міц-но вчепившись рученятами за його руки, ніби передаючи на прощання своє тепло мозолям на батькових долонях. Галинка була на материних руках.

Валка підвід із першими да-нинськими в’язнями, оточени-ми озброєними енкаведистами, скерувалася з церковного май-дану на Володьководівицький шлях. Іван Мозговий весь час, аж до повороту підводи перед Байраками, не спускав погляду з облич найрідніших йому людей — дружини й дітей. Напевне, він

уже знав, що бачиться з ними востаннє.

Тоді, у квітні 1933-ого, в умовах страшного голоду, який на очах косив залякане село, цей гордий данинський госпо-дар розпочинав лише четвер-тий десяток свого життя. У його метикуватій голові завжди ро-їлося багато добрих намірів і світлих почувань щодо своєї ро-дини, переданого у спадок від батька родючого поля, добро-порядних господарів громади. Однак намірам тим здійснитися не судилося. У село він більше не повернувся. Злою мачухою обернулася доля не тільки для його сім’ї.

Знущання над родиною Довга безсонна ніч після

ледь пережитого вчорашньо-го страшного дня накликала зранку на обійстя Устини Моз-гової непроханих гостей. Кілька сільських активістів у супрово-ді двох озброєних енкаведистів (не всі полишили село з учораш-ньою валкою підвід) прийшли здійснювати на це осиротіле без хазяїна подвір’я другий акт розкуркулення. Він тривав кіль-ка днів. За цей час тут розібра-ли і вивезли до колгоспу, що формувався навпроти, практич-но все: сарай, клуню, повітку, віялку, соломорізку, двох ко-ней, корову, віз і весь реманент для обробітку землі. Відірвали й сіни від хати.

Без жодних засобів для іс-нування в хаті залишалися дру-жина господаря з трьома мало-літніми дітьми та дві його молод-ші сестри — Христя і Явдоха.

Знущання над родиною цим не закінчилися. Через кілька тижнів у село, за рознарядкою з району, привезли кілька під-від сімей-переселенців із «го-лодуючого Поволжя». Рішення влади було таким: розміщува-ти прибульців на розкуркуле-них обійстях. Одну з таких сімей енкаведист у супроводі голо-ви сільради привів до обідра-ної хати Устини Мозгової. Від того, хто був у шкірянці, Устина почула відповідь на її мовчаз-ні сльози: «Куркульская сво-лочь! Или ты записываешься в колхоз сегодня же, или выметаешься из дома вмес-те со своими куркульскими щенками».

Того дня на цьому дворищі розігралися дві трагедії: ще не-повноліття, найменша сестра Івана Мозгового Явдоха, не ви-тримавши нервового потрясін-ня й приниження, повісилася на старій шовковиці, що її колись посадив дід Петро на городі.

…Устина із зовицею Хрис-тею тремтячими серцями й ру-ками стали писати ті дві за яви. Можна лише уявити, що пере-живала Устина, даючи згоду піти до колгоспу. Адже цим вона ніби зраджувала чоловіка, зво-дячи нанівець його тверде рі-шення не коритися несправед-ливості. Маючи від народження такий самий гордий характер, як і в чоловіка, пішла б, напев-не, до кінця й Устина. Тільки те-

пер у жорстокому світі вона була відповідальною за трьох спільних з Іваном дітей.

У подвірній книзі першо-го колгоспу в Данині під чис-лом 97 зафіксовані ті з дво-ру Івана Петровича Мозгово-го, хто став числитися в кол-госпі з 20 травня 1933 року: Мозгова Христя Петрівна, се-стра господаря двору, 1911 р. н.; Мозгова Устина Зіньківна, дружина господаря, 1899 р. н.; Мозговий Андрій Іванович, син господаря двору, 1919 р. н.; Мозговий Іван Іванович, син господаря двору, 1921 р. н.; Мозгова Галина Іванівна, донька господаря двору, 1925 р. н.

Сестру господаря неповно-літню Явдоху поховали на цвин-тарі за день до цього.

Наступні удари долі сипали-ся на Устину Зіновіївну один за одним, і молода вдова витриму-вала їх, як могла. На війну пішов спочатку старший, Андрій, який ще 1940 року був призваний до армії, а згодом забрали й Івана. Близька родичка баби Устини шатурянка Маруся Герасимен-ко запам’ятала пісню, яку з гір-котою в голосі співала в хвили-ни розпуки моя баба Устина, че-каючи вісток із фронту від своїх синів:

«Як малими кохала,То й сільрада не знала,А як викохала,То й Москва забрала».Родичі з Шатури, Степових

Хуторів, Коломійцівки, як мо-гли, підтримували її. Традиційно на храмові свята збиралися на цьому обійсті, але вже без гос-тинного господаря Івана. Ма-ючи від природи дивний голос, Устина якось у родинному колі завела пісню, яку раніше ніколи не співала:

«Злетів півень на воротаЙ крикнув «Ку-ка-рі-ку!Не діждешся, мати, синаІз війни довіку!»Вона ніби знала, що живи-

ми своїх синів уже не побачить. Тяжка хвороба, викликана над-людськими душевними потря-сіннями, на очах з’їдала її. По-хоронку на свого старшого, Ан-дрія, вона прочитала. Мож-ливо, це й наблизило кінець її земних мук. Устина Мозгова померла в ніжинській галиць-кій лікарні навесні 1943 року, ще за німців. Поховати 43-річну вдову розкуркуленого і знище-ного владою данинського хлі-бороба Івана Мозгового Усти-ну допомогли 17-літній дівчині-сироті Галині сусіди. Тітка Хрис-тя, батькова сестра, ще до війни виїхала із села на заробітки до Києва.

Похоронка на останнього представника чоловічої статі з цього колись добротного, за-можного обійстя прийшла в на-піврозібрану одиноку хату, без хліва і стодоли, 1944 року, коли німців у селі вже не було.

Микола ТИМОШИК, доктор історичних наук,

професор. с. Данина Ніжинського

району – Київ

Закінчення. Поч. у №№ 92 – 93

Селище Лосинівка, Ніжинський район

Засноване 1197 року. Населення — 3982 особи. Залізнична станція Лосинівка (6 км). До райцентру — 30 км, до обласного центру — 109 км.

На цих землях ченці заснували слободу «Лосині Голови». Від другої половини XVII сто-ліття ця місцевість стала належати Києво-Печерській лаврі.

У другій половині XVII ст. і в першій по-ловині XVIII ст. Лосинівка поступово роз-росталася. 1733 року в Лосинівці збудували дерев’яну церкву на честь апостола і єван-геліста Іоанна Богослова, яка була у віданні Омбиського монастиря. 1736 року в Лоси-нівці нараховувалося вже 110 дворів, з яких 103 були «убогими», тобто такими, що мали лише одні городи. 1781 року кількість дворів зросла до 225. Приблизно до 80-их рр. XVIII ст. землі навколо Лосинівки належали Киє-во-Печерській лаврі, а потім були передані Ніжинській повітовій управі.

1866 року в Лосинівці нараховувалося 652 двори козачих і казенних селян. Бідняки становили більшість населення. Основним заняттям було сільське господарство, роз-вивалися ремесла, зростала роль торгівлі, двічі на рік відбувалися ярмарки. Початкові земські школи організовувалися в 1872 р., 1896 р., 1904 р., 1917 р.

1897 року Лосинівка мала 1202 двори з населенням 6554 особи, була земська шко-ла, три ярмарки на рік. У квітні 1916 року в Лосинівці відкрили поштове відділення.

1925 року Лосинівка отримала статус районного центру. На той час у Лосинівці й Погребці нараховувалося 1704 двори з на-селенням 19671 особа. Функціонували па-ровий млин, кілька вітряків, 10 кузень, 4 по-чаткові школи, лікарня.

1930 року збудували двоповерхове при-міщення середньої школи на 280 учнівських місць, а 1939 року — друге приміщення шко-ли (теж на 280 місць), а ще ветеринарну лі-карню, лазню, кілька житлових будинків. Від 1934 року в Лосинівці вже існувала серед-ня школа.

У вересні 1943 року селище було окупо-ване нацистами. За період окупації зруйну-вали колгосп, МТС, до Німеччини вивезли 25 мешканців села, вбили 24 лосинівців.

Звільнення Лосинівки відбулося 15 ве-ресня 1943 року. Відновили колгосп, МТС, роботу школи, лікарні, будинку культури. 1958 року райцентр отримав статус селища міського типу. Протягом 60 – 80-их рр. XX ст. побудували цегельний завод, маслозавод, інкубаторну станцію, сільсьгосптехніку, фі-лію Ніжинського райпобуткомбінату, хлібо-пекарню.

Свято-Троїцьку церкву освятили 1888 року. Великий храм у 1930-ті роки був за-критий владою. Тривалий час у приміщен-ні церкви розміщувалися електростанція, склад і господарський магазин.

Відомі особи: Алла Кудлай — естрадна співачка, народна артистка України; Михай-ло Руденко — член Національної спілки пись-менників; Іван Мороз — заслужений праців-ник сільського господарства; Андрій Зубок — заслужений працівник культури; Василь Ілля-шенко — заслужений вчитель УРСР; Степан Верьовка — заслужений лікар УРСР; Марфа Верьовка — заслужена вчителька УРСР.

Селище Любеч, Ріпкинський район

Населення — 2086 осіб. Водойма — Дніпро. Залізнична станція — Неданчичі (28 км), до райцентру залізницею — 75 км, авто-шляхами — 58 км.

Одне зі стародавніх міст Русі. Любеч уперше згадано в «Повісті минулих літ» 882 року, коли київський князь Олег захопив його й розмістив тут свого посадника.

949 року це велике торгове місто згаду-вав візантійський імператор Костянтин VII Багрянородний у трактаті.

Любеч ніби замикав верхній Дніпро, річки Сож і Березину, захищаючи північ-ні підступи до Києва. Тож тут не раз відбу-валися військові сутички, що вирішува-ли долю великокнязівського столу й Ки-ївської держави. Перемігши в Любецькій битві у грудні 1016 року свого брата Свя-тополка, Ярослав Мудрий 1017 року опану-вав Київ. Битва 1024 року під Лиственом неподалік Любеча, в якій чернігівський князь Мстислав Хоробрий переміг свого брата Ярослава Мудрого, започаткувала формування незалежного від Києва Черні-гівського князівства.

У ХІ – ХІІ століттях Любеч став одним із найзначніших міст Чернігово-Сіверської землі. Наступні два століття він був центром удільного князівства.

1097 р. — відбувся Любецький з’їзд кня-зів, який остаточно закріпив феодальний принцип устрою Київської Русі.

1147 р. — Любеч зруйнований смолен-ським князем Ростиславом. 1157 р. — місто спустошили половці. 1239 р. — Любеч спус-тошила монгольська орда. ХІІІ ст. — місто в залежності від Орди. Від першої половини ХІV ст. — під володарюванням брянських князів. У 50 – 60-ті рр. ХІV ст. — приєднання Любеча до Великого князівства Литовського.

1387 р. — король Польщі й Великий князь Литовський Владислав Ягайло надав

місто у володіння Скиргайлу Ольгердовичу. Від 1394 р. — Любечем керують великокня-зівські намісники.

1500 р. — місто відібрав князь Семен Можайський, який приєднав Любеч до Мос-ковської держави.

1500 – 1508 рр. — Любеч входив до складу Московської держави.

1508 р. — повернення Любеча до Вели-кого князівства Литовського. Московська держава зобов’язувалася Любеч з волос-тями «не воювати». Але в липні 1536 р. московський воєвода князь Іван Го-ренський спалив місто.

Свято-Троїцька церква

Пам'ятник Любецькому з'їзду князів 1097 року

№94 5 січня 2017 року№94 5 січня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо Світ історії Чернігівщини 1313

12 Із входженням Київського воєвод-ства до складу Речі Посполитої (1569 р.)

Любеч став центром окремого староства. 1570 р. — любецьким міщанам наданий королів-

ський привілей на звільнення від «мит і поборів». 1609 – 1611 рр. — Любеч став базою армії Речі По-сполитої у війні з Московською державою.

1648 р.— місто як сотенний центр увійшло до Гетьманщини.

1649 р. — ультиматум Б. Хмельницького, за яким Любеч мав перейти під юрисдикцію Війська Запорозького.

1654 р. — до міста була введена московська залога.

1662 р. — чернігівський полковник О. Силич отримав грамоту царя Олексія Михайловича із за-твердженням прав на Любеч.

1663 р. — універсал гетьмана І. Брюховецького любецьким міщанам. За гетьманування Івана Ма-зепи містом володів сам гетьман.

1693 р. — чернігівський архієпископ Лазар Бара-нович надав дозвіл ієродиякону Іоні та монаху Інокентію Щирському відновити Любецький монастир Св. Антонія.

1708 р. — після розправи над мазепинцями Пе-тро І пожалував Любеч Павлу Полуботку.

1781 р.— ліквідована Любецька сотня. 1802 р. — Любеч став містечком Городнянсько-

го повіту.Під час Другої світової війни на фронті з нацис-

тами билися 733 жителі Любеча, з них 388 з війни не повернулися.

Відомі особи: Малуша — матір князя Володимира Великого (Святого); Добриня Микитич — дядько князя Володимира Великого; Антоній Печерський (близько 982 – 10 липня 1073) — святий Православної церк-ви, родоначальник вітчизняного чернецтва, засно-вник Києво-Печерського монастиря, будівничий Свя-то-Успенського собору; граф Григорій Милорадович; Тамара Мовша — український археолог, кандидат іс-торичних наук; Володимир Коломієць — український фізик, член-кореспондент НАНУ; Леонід Хорошун (нар. 1937 р.) — доктор фізико-математичних наук, член-кореспондент Національної академії наук України.

Селище Мала Дівиця, Прилуцький район

Перша згадка — 1550 рік. Населення — 2017 осіб. Залізнична станція Галка (2 км), до райцентру — 20 км, до обласного центру — 130 км.

У «Описании старой Малороссии» відомий істо-рик О. Лазаревський пише, що в акті 1740 року ту-тешня річка називалася Дівицею, і від неї одержа-ли назву села Мала, Велика та Володькова Дівиці.

У II – IV ст. тут були поселення слов’ян. Досі в селі збереглися городища.

1648 року мешканці Малої Дівиці брали участь у визвольній війні Богдана Хмельницького, зокрема 1649 р. у реєстрах Війська Запорізького серед со-тень Прилуцького полку значиться й Малодівицька.

Згодом село належало Прилуцькій полковій со-тні. Після Полтавської поразки 1709 року переходи-ло з рук у руки. Власниками були Семен Даценко, прилуцький полковий хорунжий; Марко Аврамович, тесть гетьмана Іоанна Скоропадського. Володів се-лом також Харлампіїв дівочий монастир.

Крім хліборобства, були розвинуті промисли — шкіряний, смушковий. Виробляли смолу, дьоготь. Після реформи 1861 року землі належали пере-важно поміщикам. Сам міністр фінансів Російської імперії Макаров мав землі навколо села Мала Ді-виця, бо дуже родючими вони були.

Село постраждало від Голодомору 1932 – 1933 років. За підрахунками краєзнавця О. Лозового, «у трьох селах Прилуцького району Велика Дівиця, Мала Дівиця і Жовтневе померла понад тисяча мешканців».

Першу бібліотеку в селищі організували 1919 року Є. Плющ та О. Єршова. Бібліотечний фонд запо-чаткований із власних книжок Івана Шкурки та Іва-на Корчуся, також із книжок поміщицьких бібліотек. Книжковий фонд налічував 638 книг.

Відомі особи: Ольга Більська-Петлюра — педа-гог, дружина голови Директорії УНР Симона Петлю-ри; Євгенія Бєліцька — доктор медичних наук; Пав-ло Крицький — полковник Армії УНР; Григорій Ма-ладика — заслужений енергетик України; Герої Со-ціалістичної праці Ольга Гринько, Марія Олексенко, Ганна Плющ, Лідія Ромець.

Продовження. Поч. у №№ 92 – 93

Доля подарувала Юхиму Горкавенку дев’яносто три роки життя, а ічнянцям — праведного священика, який до останнього подиху служив Богу й людям. На Ічнянщині він більше відомий як батюш-ка Ополоник.

Народився Юхим Олексійо-вич 15 вересня 1864 року (за ста-рим стилем) в Ічні на Ковалівці в сім’ї ремісників. У 1877 році за-кінчив Іченське дворічне учили-ще. 1898 року дружина Анастасія Гнатівна подарувала йому сина Івана. У сім’ї Горкавенків панува-ла любов до Бога.

Коли Юхиму виповнилося тридцять три роки, він обрав для себе церковний шлях. Мабуть, цьому сприяли і близькі стосун-ки його родичів Шутенків із цер-ковними ієрархами. Відомо, що настоятель Києво-Печерської лаври архімандрит Флавіан з ними листувався і бував у їхньо-му домі в Ічні, збереглася фото-графія з його дарчим надписом: «Глубокоуважаемые Михаил Ка-леникович и Анна Пантелеймо-новна со своею дочечкою Марфу-шей Михайловной. Преподношу Вам сию фотокарточку для вос-поминания тех минут, которые я провёл под покровом Вашего дома, и сия карточка да будет как залог всегдашней моей молит-ве о Вас, дорогие мои духовные дети. Прошу и Вас, не забывайте меня, недостойного, во иноцех. Архимандрита Флавиана. Киево-Печерская Лавра. 1925 год, 17 марта, Ичня». Марфа — двоюрід-на племінниця отця Юхима, інша Марія була дружиною отця Васи-лія (Фролова).

У 1907 році Юхим Олексі-йович склав іспит на псаломни-ка в Чернігові. З 1909 року слу-жив псаломником у Преображен-ському храмі в селі Івангороді, де прожив десять років. Там помер-ла його дружина, яку поховано в Ічні на Ковалівському кладовищі. Син Іван спочатку пішов батько-вою стежкою, закінчив Чернігів-ське духовне училище і вступив до духовної семінарії, яку згодом залишив, віддавши перевагу світ-ському життю. Коли був студен-том третього курсу Ніжинського

науково-педагогічного інституту, захворів і помер.

Юхим Олексійович на той час прийняв сан священика, віруючі називали його отцем Євфимієм або батюшкою Юхимом. Втратив-ши сім’ю, він повністю віддався служінню Богу, служив у Фастов-цях, Мартинівці та Андріївці.

У тяжкі 1933 – 1934 рр. про-довжив свій тернистий шлях в Ічні. На той час у державі лютува-ла атеїстична політика, руйнували храми, а тисячі священиків були знищені або потрапили до сталін-ських таборів. Одним із таких був зловісний СЛОН (Соловецький та-бір особливого призначення). Іч-нянці традиційно глибоко вірили в Бога, але влада безбожників і серед них знайшла виконавців своєї злочинної політики.

В Ічні було знищено Успенську та Миколаївську церкви. Зазнали наруги Воскресінський та Преоб-раженський храми — їх обезго-ловили й перетворили на комори, кінотеатри. Церковні святині — ікони, зокрема роботи видатних художників Васнєцова та Борови-ковського, теж було знищено чи розграбовано. Цінності, придба-ні на кошти багатьох поколінь іч-нянців, було втрачено назавжди. Частину ікон і старовинних книг жителям Ічні вдалося врятувати.

В умовах морального та фі-зичного терору, залякувань, пе-реслідувань батюшка Юхим не припинив своєї подвижницької роботи. Ічнянці не змирилися з безбожницькою політикою. Не-зважаючи на заборону, вони та-ємно хрестили своїх дітей. Не були винятком і деякі можновлад-ці. Можливо, тому влада ставила-ся до священика дещо поблаж-ливо. В умовах суворої конспіра-ції він проводив церковні обря-ди, хрестив дітей цілими групами, іноді у віддалених будинках, лісо-вих нетрях, сараях і навіть льохах.

Загнана в підпілля церква жила на ічнянських теренах, її уособлював «батюшка Ополо-ник», як його з любов’ю називали земляки.

Гоніння на церкву нагадувало ранньохристиянські часи. Батюш-ку Юхима неодноразово затриму-вала міліція, на нього одинадцять разів складали протоколи. Гони-телям віри «для звіту» треба було когось «посадити». Від арешту священика врятувала праведни-

ця Ананія (в миру Галина Топтуно-ва). На колінах вона умовила за-мість нього забрати її. Відбувши вирок у сибірських таборах, Ана-нія повернулася до Ічні. Вона на-завжди залишилася вірною по-мічницею своєму пастирю.

Особливо любили земляки отця Юхима за його глибоку без-корисливість. Усе, що він заро-бляв на службі, до останньої ко-пійки віддавав людям. Навіть хлі-бину ділив із нужденними. Не ма-ючи власного помешкання, жив у людей, які з радістю надавали йому притулок. Вони згадують, що батюшка замовляв взуття і ку-пував дрова для бідних, допома-гав будувати хати, викопав коло-дязь. Коли на це в нього не було грошей, то позичав у заможних

людей, зокрема в Андрія Коваля. Згодом віддавав борги.

Тривалий час Юхим жив у сво-го племінника — Даниїла Дми-тровича Нагорного. Завдяки під-тримці та науці свого дядька він теж став священиком і допомагав йому в тяжкі часи. Отця Даниїла також переслідувала радянська влада. Його син Федір зник без-слідно в сталінських таборах. Для збереження його пам’яті на цвин-тарі, який колись називали Сухін-чиковим, отець Даниїл із матуш-кою Євдокією насипали символіч-ну могилу. У ній згодом знайшов вічний спочинок і сам батюшка.

Деякі ічнянці вважали отця Юхима диваком, але він знав, що чинить праведно, і намагався ще більше добра зробити для людей. «Товплюся в Царство Небесне», — іноді говорив він, власним при-кладом показуючи шлях до нього.

У ті часи в жителів Ічні був

звичай — тримати для себе домо-вину. Не одну з них пожертвував батюшка нужденним. Був випа-док, коли взимку він притягнув на санках власну домовину в Бурім-ку для одинокого небіжчика.

Під час німецької окупації службу у Воскресінській церк-ві відновили, де і правив отець Юхим. 1952 року він пішов у Гус-тинський монастир, де після по-стригу отримав ім’я Єфрем. З майна в нього були лише мета-леве ліжко, книги й домовина. До кінця життя він допомагав ігуме-ні Євстратії вести службу в мо-настирі. Жив у маленькій кімнаті при келії монахинь Ананії та Да-ниїли, які доглядали його. Ігуме-ня настільки поважала Єфрема, що заповіла поховати її поряд з його могилою. Помер він у берез-ні 1957 року і був похований на цвинтарі Густинської обителі.

Схимонахиня матушка Ігна-тія, ічнянка, з дитинства особис-то знала і батюшку Юхима, і його сподвижника батюшку Даниїла. Після закриття Густинського мо-настиря дві монахині, одна з яких Даниїла, знайшли прихисток у хаті отця Даниїла. Могили їх зна-ходяться на тому ж Сухінчиково-му кладовищі на Білостоці або, як називали раніше, на Пісках.

9 жовтня 2011 року Свято-Воскресінська церква відзначи-ла 200-річчя свого освячення. Пам’ять про ічнянського подвиж-ника, священика цього храму отця Юхима й нині живе в народі. Коли відвідуєш його могилу, відчу-ваєш благодать, ніби отець Юхим благословляє на добро.

Микола ТЕРЕЩЕНКО

Славні містечка ЧернігівщиниКолишні райцентри області

Спасо-Преображенський собор

Відомий політичний і громадський діяч, депутат Верховної Ради трьох скликань, письменник і журналіст Віталій Федорович Шевченко — наш земляк, родом з міста Ічні. Мешкаючи в столиці, він підтримує най-тісніші зв’язки з рідним краєм. Згуртував чимале коло земляків — пись-менників, журналістів, істориків, краєзнавців, які ведуть велику дослід-ницьку, видавничу роботу. Чого варта хоча б «Енциклопедія Ічнянщини», інші солідні книги, видані фондом Віталія Шевченка.

Одне з таких видань — серія книг «Оживає минувшина». Це творчість іч-нянців — від школярів до маститих авторів — у різних жанрах: проза, поезія, мемуари, краєзнавство, живопис, фотозйомки. Вже вийшло 5 книг, у гарному поліграфічному оформленні, з кольоровими ілюстраціями. Матеріал тут бага-тющий, і хочеться, щоб подібні видання виходили і в інших районах області.

Видавці люб’язно надали книги цієї серії нашій газеті для публікацій. Ось одна зі статей з першої книги.

Оживає минувшина Ічнянщини

Тернистий шлях ічнянських праведників

Архімандрит Флавіан. Києво- Печерська лавра, 1925 рік.

Фотографія з дарчим надписом архімандрита батькам

та племінниці отця Євфимія — Марфі Михайлівні Майстренко.

Отець Євфимій, у миру Юхим Гаркавенко (1864 – 1957 рр.).

Отець Даниїл, у миру Нагорний Данило Дмитрович.

Автор публікації — краєзнавець Микола Терещенко — в Густинському монастирі знайомить схимонахиню Ігнатію, уродженку Ічні (в миру Надія

Довбня), з давніми фотографіями, на яких вона впізнала кількох священи-ків. Зокрема, отця Євфимія, котрий прийняв постриг і отримав ім’я Єфрем.

Нагорний Федір Данилович. Загинув у сталінських концтаборах.

№94 5 січня 2017 року№94 5 січня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо1414 Світ літератури

Ювілейні дати

народження Січень3 — 75 років, Погріб-

ний Анатолій Григоро-вич, критик, літературо-знавець, публіцист, педа-гог, лауреат Національної премії України ім. Т. Шев-ченка (1942 – 2007).

4 — 180 років, Жи-тецький Павло Гнато-вич, мовознавець, лек-сикограф, фольклорист (1837 – 1911).

75 років, Ткач Мико-ла Михайлович, поет, ет-нолог, публіцист, педагог (1942).

6 — 80 років, Кагар-лицький Микола Феодо-сійович, мистецтвозна-вець, критик, перекладач (1937 – 2015).

7 — 90 років, Бра-тунь Ростислав Андрі-йович, поет, драматург (1927 – 1995).

8 — 105 років, Філі-пенко Аркадій Дмитро-вич, композитор, народ-ний артист УРСР (1912 – 1983).

10 — 420 років, Мо-гила Петро Симеоно-вич, церковний і освітній діяч, меценат, митропо-лит Київський та Галиць-кий, православний свя-тий (1597 – 1647).

13 — 175 років, Мова Василь Семенович, про-заїк, поет, драматург, пе-рекладач (1842 – 1891).

14 — 135 років, Огі-єнко Іван Іванович (ми-трополит Іларіон), цер-ковний і громадський діяч, філософ, мовозна-вець (1882 – 1972).

80 років, Гуцало Єв-ген Пилипович, прозаїк, поет, сценарист, журна-ліст, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шев-ченка (1937 – 1995).

17 — 110 років, Ки-тастий Григорій Трохи-мович, композитор, ди-ригент, бандурист, Герой України, лауреат Дер-жавної премії України ім. Т. Шевченка (1907 – 1984).

20 — 75 років, Євдо-кименко Анатолій Кири-лович, музикант, народ-ний артист України (1942 – 2002).

22 — 100 років, Вор-вулєв Микола Дмитро-вич, український та біло-руський оперний співак, (1917 – 1967).

25 — 60 років, Клі-чак Василь Йосипович, поет, видавець.

27 —75 років, Кака-ло Олексій Васильович, заслужений художник України (м. Чернігів).

Закінчення. Початок — у минулому номері

Ентоні подивився на детективів: — Ви, може, дозволите мені попро-

щатися з молодою леді? Проявивши несподівану делікат-

ність, двоє чоловіків рушили до дверей. Ентоні повів дівчину в куток до вікна й заговорив неголосно і швидко:

— Послухай, я сказав правду. Я не Конрад Флекман. Коли ти телефону-вала сьогодні вранці, ти потрапила не туди. Мене звуть Ентоні Іствуд. Я при-йшов на твій поклик, бо... коротше, я прийшов.

Вона недовірливо уп’ялася на нього: — Ти не Конрад Флекман? — Ні. — О! — скрикнула вона. — А я тебе

поцілувала! — Це нічого, — запевнив її містер

Іствуд. — Колись це практикувалося у давніх християн. Розумна річ. Тепер по-слухай мене. Я зараз піду з цими людь-ми. Я швидко доведу їм, хто я є. Тим ча-сом вони тебе не чіпатимуть, і ти змо-жеш попередити свого дорогоцінного Конрада.

Вона винагородила його захопле-ним поглядом, посміхаючись крізь сльози.

— Я не забуду, ні, я не забуду. — Тоді добре. До побачення. По-

слухай... — Так? — Коли ми вже заговорили про

давніх християн, ще один не зашко-дить, адже так?

Вона оповила руками його шию. Її вуста доторкнулися до його вуст.

— Ти мені подобаєшся, так, ти мені подобаєшся. Ти запам’ятаєш це, що б не трапилося, так?

Ентоні неохоче вивільнився і пішов до сищиків:

— Я готовий. Ви не збираєтеся за-тримувати леді, я гадаю?

— Ні, сер, — ввічливо сказав ни-зенький.

«У Скотленд-Ярді працюють поряд-ні люди», — подумав Ентоні, опускаю-чись за ними вузькими сходами.

Старої жінки у крамниці не було ви-дно, але Ентоні вловив з-за задніх две-рей важке дихання і здогадався, що вона стояла там, обережно спостеріга-ючи за тим, що відбувалося.

Залишивши позаду запустіння Керк-стріт, Ентоні глибоко зітхнув і звернувся до того з детективів, який був трохи нижчий.

— Послухайте, інспекторе, адже ви інспектор, я гадаю?

— Так, сер. Інспектор Веррол. Це сержант Картер.

— Ну що ж, інспекторе Веррол, на-став час поговорити серйозно і послу-хати теж. Я не Конрад. Як там його. Мене звуть Ентоні Іствуд, як я й сказав вам, і за фахом я письменник. Якщо ви пройдете зі мною у мою квартиру, я ду-маю, що зможу довести вам це.

Схоже було, що спокійна мова Ен-тоні справила враження на детективів. На обличчі Веррола вперше з’явився сумнів.

Картера було явно важче переко-нати.

— Можливо, — посміхнувся він. — Але ж молода леді зверталася до вас «Конрад».

— А! Це інша справа. Маю зізнати-ся вам обом, що з певних причин я на-звався цій леді Конрадом. Особиста справа, бачте.

— Вірогідна історія, чи не так? — промовив Картер. — Ні, сер, ходімте з нами. Джо, зупини таксі.

Таксі, що проїжджало мимо, зу-пинилося, і троє чоловіків сіли в ньо-го. Ентоні зробив останню спробу,

звертаючись до Веррола, якого було, гадав він, легше переконати.

— Послухайте, дорогий інспекто-ре, вам нічого не варто заїхати до моєї квартири й переконатися, що я кажу правду. Ви навіть можете не відпуска-ти таксі — от щедра пропозиція!

Веррол уважно оглянув його. — Гаразд, — сказав він. — Як не

дивно, мені здається, що ви кажете правду. Ми не хочемо знеславити себе на всю дільницю, заарештувавши не ту людину. Ваша адреса?

— 48, Бренденбург-Мсншенс. Веррол нахилився уперед і прокри-

чав шоферові адресу. Усі троє сиділи мовчки, поки не приїхали. Картер ви-йшов із таксі, Веррол знаком наказав Ентоні йти за ним.

— Не будемо зчиняти галасу, — оголосив він, вилазячи. — Ми вдамо, наче містер Іствуд привів у гості друзів.

Ентоні вдячно пристав на пропози-цію: його думка про відділ розслідуван-ня злочинів щохвилини ставала все по-зитивнішою.

У вестибюлі пощастило — вони зу-стріли Роджерса, брамника. Ентоні зу-пинився.

— А! Добрий вечір, Роджерсе, — недбало зауважив він.

— Вечір добрий, містере Іствуд, — з повагою відповів брамник.

Він добре ставився до Ентоні, який надавав скнаристим сусідам приклад щедрості.

Ентоні відчинив двері своїм клю-чем.

Друкарська машинка стояла, як він її і залишив. Картер підійшов до столу і прочитав заголовок на папері.

— «Таємниця другого огірка»? — оголосив він похмурим голосом.

— Мій роман, — недбало пояснив Ентоні.

— Ще один непоганий доказ, сер, — сказав Веррол, хитнувши головою. — До речі, про що це? У чому полягає таємниця другого огірка?

— У тім і річ, — сказав Ентоні. — За всією цією історією стоїть саме другий огірок.

Картер пильно поглянув на нього. Раптом він похитав головою і багато-значно постукав по лобі.

— Схибнувся, бідолаха, — промим-рив він убік, але досить голосно.

— А тепер, джентльмени, — весе-ло сказав містер Іствуд, — до справи. Ось листи, адресовані мені, моя бан-ківська книжка, листування з видавця-ми. Що ще вам треба?

Веррол оглянув папери, які Ентоні сунув йому в руки.

— Щодо мене, сер, — сказав він шанобливо, — більше нічого не треба. Я задоволений. Але не можу взяти на себе всю відповідальність і відпусти-ти вас. Бачте, хоч ви й правда багато років живете тут як містер Іствуд, усе ж не виключена можливість, що Кон-рад Флекман й Ентоні Іствуд — одна й та сама особа. Я маю провести ретель-ний обшук квартири, зняти ваші від-битки пальців і зателефонувати в діль-ницю. Може, ви пройдете в ту малень-ку кімнатку з Картером, сер, поки я за-ймуся ділом?

— Будь ласка, — неохоче ска-зав Ентоні. — А навпаки, мабуть, не можна?

— Тобто? — Якщо ви, я і пара віскі з содовою

засядемо в дальній кімнаті, поки ваш друг сержант займеться ретельним об-шуком?

Вони залишили Картера, який оглядав з діловою проворністю вміст письмового столу. Виходячи з кімнати, почули, як сищик зняв слухавку і замо-вив Скотленд-Ярд.

— Усе не так уже погано, — сказав Ентоні, який, наливши інспектору Вер-ролу, вмостився поруч і поставив біля себе віскі з содовою. — Мені випити першому, аби ви переконалися, що ві-скі не отруєне?

Інспектор усміхнувся. — Неприємно, згоден, — зазна-

чив він. — Але ми дещо тямимо в на-шій професії. Я одразу зрозумів, що ми помилилися. Та, звісно, доводиться до-тримувати формальностей.

— Певна річ, — з жалем сказав Ен-тоні. — Хоча сержант, здається, не по-спішає добрішати?

— Сержант Картер — хороша лю-дина. Його не так легко провести.

— Я помітив, — сказав Ентоні. — До речі, інспекторе, — додав він, — ви не заперечуватимете проти того, щоб розповісти дещо про мене?

— Яким чином, сер? — Ну хіба ви не бачите, що мене

з’їдає цікавість? Хто така Анна Розен-борг, і чому я вбив її?

— Ви прочитаєте про це в завтраш-ніх газетах, сер.

— «Завтра ляжуть на мене вчо-рашні десять тисяч років», — проциту-вав Ентоні. — Серйозно, я вважаю, ви цілком можете задовольнити мій за-конний інтерес, інспекторе. Відкиньте вашу офіційну стриманість і розкажіть мені все.

— Ну, сер, Анна Розенборг за на-ціональністю німкеня, жила в Хемп-стеді. Не маючи явного джерела дохо-дів, вона щороку ставала багатшою. Певний час вона торгувала старим одягом...

Років десять тому в Лондоні меш-кали кілька політичних біженців з Іс-панії, і серед них якийсь дон Фернан-до Феррарес з молодою дружиною і дитиною. Вони були дуже бідні, дружи-на хворіла. Анна Розенборг прийшла до них на квартиру і запитала, чи нема в них чогось на продаж. Дона Фернан-до не було вдома, і його дружина вирі-шила розпрощатися з дуже гарною іс-панською шаллю, чудово вигаптува-ною, одним із останніх подарунків чо-ловіка перед втечею з Іспанії. Коли дон Фернандо повернувся й дізнався, що шаль продано, його охопила лють, і він спробував повернути річ. Коли на-решті вдалося знайти купувальницю, вона сказала, що продала шаль неві-домій жінці. Дон Фернандо був у роз-пачі. Через два місяці потому він був заколотий ножем на вулиці й помер від ран. Відтоді Анна Розенборг стала просто підозріло багатою. Наступними роками її будинок у Хемпстеді зазнав пограбувань щонайменше вісім разів. Чотири спроби були невдалими, злодії не забрали нічого, в інших чотирьох ви-падках серед викраденого була якась гаптована шаль.

Інспектор зупинився, а після не-терплячого жесту Ентоні продовжив:

— Тиждень тому до нашої країни з французького монастиря прибула Кармен Феррарес, молода дочка дона Фернандо. Вона одразу розшукала в Хемпстеді Анну Розенборг. Ми знає-мо, що там у неї сталася гучна сварка зі старою, і останні слова дівчини пе-ред тим, як вона пішла, почула одна зі служниць.

«Вона ще у вас! — вигукнула Кар-мен. — Усі ці роки вона приносила вам гроші, та, заприсягаюся, врешті-решт вона принесе нещастя. У вас нема на неї моральних прав, і настане день, коли ви пожалкуєте, що до вас потра-пила Шаль Тисячі Кольорів».

Через три дні після цього Кармен Феррарес таємничим чином зникла з готелю, де зупинилася. В її паперах знайшли ім’я — Конрад Флекман — і

адресу, а також записку від якогось чоловіка, котрий назвався торговцем предметами старовини і питав, чи не бажає вона розстатися з вигаптува-ною шаллю, яка має бути в неї. Адреса на записці виявилася фальшивою.

Зрозуміло, що в центрі всієї та-ємниці опинилася шаль. Учора вран-ці Конрад Флекман прийшов до Анни Розенборг. Вона залишилася з ним на-одинці на годину чи навіть більше, а коли Флекман пішов, жінка злягла, на-стільки вражена була розмовою. Але вона розпорядилася, щоб його при-йняли, якщо Конрад Флекман зайде до неї ще раз. Учора ввечері, близько 9 години, Анна Розенборг встала, ви-йшла з дому і більше не повернулася. Сьогодні вранці її знайшли в будинку, де живе Конрад Флекман, убитою но-жем у серце. На підлозі поряд із нею було — що ви гадаєте?

— Шаль? — припустив Ентоні. — Шаль Тисячі Кольорів.

— Щось страшніше. Те, що пояс-нило таємницю шалі та її прихова-ну цінність... Пробачте, здається, це начальство.

Й справді, пролунав дзвінок. Енто-ні, як міг, стримав нетерпіння й став че-кати повернення інспектора. Власне становище більше не турбувало його. Варто зняти відбитки його пальців, і сищики зрозуміють свою помилку.

А потім, можливо, зателефонує Кармен...

Шаль Тисячі Кольорів! Яка страш-на історія — підходяще обрамлення для вишуканої краси дівчини.

Кармен Феррарес... Ентоні раптом вийшов зі стану за-

мріяності. Цей інспектор явно не по-спішає. Він підвівся і прочинив двері. У квартирі було напрочуд тихо.

Ентоні пройшов до наступної кім-нати. Вона була порожня, вітальня — теж. Дивовижно порожня! Вітальня мала занедбаний і голий вигляд. Гос-поди! Його емаль, срібло!

Він вихорем помчав по квартирі. Скрізь було одне й те саме. Навкруги — цілковите спустошення. Усе цінне — а Ентоні зі смаком зібрав колекцію гарних дрібничок — було забрано.

Він зі стогоном повалився на сті-лець і затулив обличчя руками. Дзві-нок у двері підняв його. Ентоні прочи-нив двері й побачив Роджерса.

— Пробачте, сер, — промовив Ро-джерс. — Джентльмени вирішили, що я можу вам знадобитися.

— Джентльмени? — Ці двоє ваших друзів, сер. Я до-

поміг їм спакувати речі. — Ви запаковували речі тут? —

простогнав Ентоні. — Так, сер. Хіба це було не з вашо-

го дозволу, сер? Високий джентльмен так розпорядився, сер, і, бачачи, що ви розмовляєте з іншим джентльменом у дальній кімнаті, я не наважився турбу-вати вас.

— Я не розмовляв із ним, — ска-зав Ентоні. — Це він розмовляв зі мною, чорти б його забрали.

Роджерс кахикнув. — Мені дуже шкода, що виникла

така необхідність, сер, — промурмо-тів він.

— Необхідність? — Розлучитися з вашою колекці-

єю, сер. — Га? О, так. Ха-ха! — він гірко роз-

сміявся. — Вони, я гадаю, вже поїха-ли? Я кажу про цих моїх «друзів».

— Так, сер, уже минув певний час, як поїхали. Я відніс саквояжі в таксі, високий джентльмен підвівся, вони обидва побігли вниз і одразу від’їхали... Пробачте, сер, хіба щось не так? 15

Королева детективуНаша газета продовжує знайомити читачів із класикою

світового детективу, гостросюжетними творами письмен-ників світу — в гарних українських перекладах. Ми вже дру-кували оповідання таких письменників, як Мопассан, Буа-ло-Нарсежак, Карел Чапек. І, звичайно ж, королеви світово-го детективу — англійської письменниці Агати Крісті (1890 – 1976). Наші читачі мали змогу прочитати в газеті великі оповідання письменниці: «Свідок звинувачення», «Котедж «Соловей», «Стадо Геріона». І ось ще одне оповідання.

Агата КРІСТІ

Таємниця іспанської шалі

№94 5 січня 2017 року№94 5 січня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо Світ літератури 1515

Цікаве про українських письменників

Валерій ШЕВЧУК Із книги «Із вершин та низин»

Світлини з архіву

Володимира Сапона

Поет і політв’язень Микола Адаменко се-ред чернігівців на своє 60-ліття.

Музей Михайла Ко-цюбинського. 1991 р.

У Роджерса були всі підстави запитувати. Глу-

хий стогін, що вирвався в Ен-тоні, змусив би здогадатися кого

завгодно. За п’ять хвилин Ентоні вже роз-

повідав усю історію інспектору Драй-веру, який сидів навпроти нього з блокнотом у руці. Суха людина ін-спектор Драйвер і — вирішив Ентоні — зовсім не схожий на справжнього інспектора. Мав такий вигляд, наче зійшов зі сцени. Ще один живий при-клад панування мистецтва над жит-тям.

Ентоні закінчив свою розповідь. Інспектор згорнув блокнот.

— Ну? — неспокійно запитав Ентоні. — Зрозуміло, як день, — ска-

зав інспектор. — Це Петтерсонівська зграя. Провели багато вдалих опера-цій останнім часом. Високий русявий

чоловік, низенький чорнявий чоловік і дівчина.

— Дівчина? — Так, брюнетка, і дуже вродли-

ва. Звичайно, служить приманкою. — Іспанка? — Може, вона й видає себе за іс-

панку. Народилася в Хемпстеді... Так, тут усе зрозуміло. Вона зателефону-вала вам, забалакала вас, здогада-лася, що ви прийдете. Потім пішла до старої матінки Гібсон, яка за винаго-роду надає свою верхню кімнату тим, хто не хоче зустрічатися на людях, — коханцям, ну, розумієте, в межах за-кону. Ви клюнули, вони привезли вас

сюди, і поки один забивав вам баки, інший пішов зі здобиччю. Точно, Пет-терсони, це їхній метод.

— А мої речі? — неспокійно за-питав Ентоні.

— Ми зробимо все, що зможемо, сер. Але Петтерсони не простаки.

— Я бачу, — гірко сказав Ентоні. Інспектор пішов, і коли за ним

зачинилися двері, пролунав дзвінок. Ентоні відчинив двері. На порозі сто-яв маленький хлопчик зі згортком.

— Вам посилка, сер. Ентоні здивовано взяв її. Він не

чекав ніяких посилок. Повернувшись з нею до вітальні, розрізав мотузку.

Це був лікерний набір! На денці одного з келихів він

помітив маленьку штучну троянду. У пам’яті зринула горішня кімната Керк-стріт.

«Ти мені подобаєшся, так, ти мені подобаєшся. Ти запам’ятаєш це, що б не трапилося, так?»

Погляд Ентоні впав на машинку, і з рішучим обличчям він сів за неї: «Та-ємниця другого огірка».

Обличчя знову набуло мрійливо-го виразу. Шаль Тисячі Кольорів. Що ж було знайдено поряд із мертвим ті-лом? Страшний предмет, який пояс-нив усю таємницю?

Ентоні витягнув з машинки аркуш паперу і вклав інший. Надрукував за-головок: «Таємниця іспанської шалі».

Хвилину чи дві мовчки дивився на нього.

Потім почав швидко друкувати...

Автор «Лимерівни»У 1890 році Полтаву відві-

дала трупа Садовського. Захо-плений грою М. Заньковецької, Панас Мирний підніс їй рукопис «Лимерівни» із присвятою. Пода-ровану п’єсу Марія Костянтинів-на зуміла провести за сприяння свого родича Катеринича через театральну цензуру, а в жовтні 1891 року запросила Панаса Яковича на прем’єру до Курська. Письменник поїхати не зміг че-рез службу, але у квітні 1892 року Панас Мирний таки поба-чив свою п’єсу вже в Полтаві. Лимерівну грала Заньковець-ка. Вистава мала великий успіх. Зворушений письменник, слуха-ючи овації, забув про свій при-пис не розкривати псевдоніма і під вигуки публіки «Автора! Ав-тора!» піднявся на сцену. Перед здивованими очима полтавців стояв багатьом відомий полисі-лий, худий, засмоктаний «бома-гами», трохи зніяковілий і розчу-лений колезький радник П. Руд-ченко. Заньковецька на дягла на нього вінка.

Рудчан чи РудганХоча псевдоніми П. Мир-

ного та І. Білика було розкри-то жандармерією ще в 80-ті роки XIX ст., 1915 року полі-ція розшукувала якогось Руд-гана чи Рудчана (Мирного), вже не прив’язуючи того Мирного до дійсного статського радника П. Рудченка. Збереглося три до-кументи про такий розшук, під-писані помічником начальни-ка Полтавського жандармсько-го управління, що надсилалися кобеляцькому справнику. Ціка-во, що полтавський поліцмей-стер прислав такий самий до-кумент і до управителя казенної палати, де працював П. Рудчен-ко: «Чи немає серед службовців дорученої вам установи люди-ни, яка під псевдонімом Панаса Мирного дозволяє собі писати зловмисні революційні твори?» Дивно те, що відбувалося це в той час, коли псевдонім пись-менника було розкрито в пре-сі, а про літературну діяльність П. Рудченка знала значна части-на полтавської інтелігенції. По-яснити цей парадокс годі, але так воно було.

Краще синиця в жмені

Під псевдонімом Іван Бі-лик виступав в українській лі-тературі брат Панаса Мирного Іван Рудченко. Він був співавто-ром Панаса Мирного. Крім того, І. Білик відомий як визначний етнограф, уперше видав збірку українських казок «Народные южнорусские сказки» (1870 р.), а також збірку «Чумацкие народные песни» (1874 р.). Але період зацікавлення наукою та літературою в І. Білика ско-ро закінчився. Він підіймався по службовій драбині, працю-вав спершу чиновником у се-лянських справах при київсько-му генерал-губернаторі, потім став чиновником для особли-вих доручень і керуючим казен-ною палатою у Вітебську, Хер-соні, Варшаві, нарешті членом ради міністра фінансів.

Агата КРІСТІ

Таємниця іспанської шалі 14

Вірші Миколи

АдаменкаПропонуємо катрени, тоб-

то чотиривірші поета. Кожен — окремий твір, усього чотири ряд-ки, а яка глибина думки!

* * * З душі осердя золоте У нас забрали, а проте Ще трохи вірим: на Вкраїні Вночі десь папороть цвіте.

* * * Собі стежину кожен міря, І під єдиним дахом Той вироста людино-звіром, А той — людино-птахом.

* * * В нічному лісі тихо-тихо, Не схлипне жодне деревце. Невже народжується лихо З такої тиші, як оце?

* * * Ми не раби, вже наче не раби, Живем-бо у часи цивілізовані, Та сміємось іще напівгуби, Неначе ми напівпаралізовані.

* * * Покірних найбільше стрижуть, Покірних у дуги згинають. Хто переступив кайданну межу, Того блискавки обминають.

* * * Там, де був вечір, вгніздилася ніч, Місяць на варті щербатий, А з-поміж зір усміхнулась мені Мати.

* * * Ведуть нас немов до узвиш, Але не відомо, куди. Побільшало пасовищ, Поменшало череди.

* * *Красива краплина роси,І райдуга, й сяйво космосу. Найбільше ж у світі краси У добрій, розумній посмішці.

* * * Понад мертвим селом вітер

свище (Він з піснями колись тут дружив). Йде старий пустирем, немов

кладовищем, І пригадує, хто де жив.

* * * За роки наковтався отрути, Дикий жаль мені серце клює, І чим більше хочу забути, Тим чуткішою пам’ять стає.

* * * Лишивши голодні столи, Оббрехані та обпльовані, На Північ етапом пішли Юні літа неціловані.

* * *Від слів тріскотливих тріщить голова. Все сіємо клятви. Коли ж обжинки? Україні обридли красиві слова — Потрібні красиві вчинки.

Микола Петрович Адаменко наро-дився 20 грудня 1931 року в селі Загре-белля Сосницького району. Український поет, філолог. Член Спілки письменників України від 1988 року. Лауреат облас-них премій імені М. Коцюбинського та Б. Грінченка. Нагороджений орденом «За мужність» (2005). Політв’язень ра-дянських тюрем і концтаборів.

Його батька в час нацистської окупа-ції розстріляли нацисти. У Миколи і його малої сестрички Ліди було дуже тяжке дитинство, оскільки мати Наталія Михай-лівна, тяжко працюючи в колгоспі, не мо-гла самотужки прогодувати своїх дітей.

1950 року, після закінчення Со-сницької середньої школи, Микола всту-пив на філологічний факультет Київсько-го університету. На факультет журналіс-тики не пропустили, бо «перебував на окупованій території». Брав участь у ро-боті університетської літературної студії.

Незабаром став об’єктом розробок МДБ. У сейфах держбезпеки накопичу-валися надіслані його знайомими опе-ративні донесення. Приміром, ось такі:

«Із розмов із Адаменком мені відо-мо, що він незадоволений колгоспним ладом, мотивуючи це тим, що його мати весь вік без просвітку ішачить у колгос-пі й лишається злидаркою із злидарок».

«Він різко негативно висловлював-ся про писанину П.Тичини, «Київські опо-відання» Юрія Яновського, «Золототи-сячник» І. Рябокляча, посилаючись на те, що у цих творах багато патоки і не про-глядаються суворі реалії життя».

«Придбану мною брошуру про Гру-шевського і книжечку по історії України я давав читати Адаменку М., і він читав її в гуртожитку…».

«…Якось я зайшов на квартиру од-нокурсника Доценка Р. і застав там Ада-менка, який читав «Сонячну машину» Вин ниченка. Микола Адаменко казав мені, що в Доценка читав також Єфре-мова «Історія української літератури…».

До цих донесень прилучені викраде-ні в Адаменка конспекти, чернетки вір-шів, приватні листи. Ці матеріали стали підставою для «політичного портрета» сина розстріляного нацистами радян-ського активіста як потенційного ворога сталінського режиму.

22 листопада 1952 року Микола був викликаний у Міністерство держбез-пеки для «профілактичної бесіди», яка тривала майже добу. Адаменко не зрік-ся своїх поглядів, а відверто описав їх у

своїй пояснювальній записці, що визна-чило його майбутню долю:

«Так, я сповідував ворожі існуючій владі погляди з багатьох проблем. На-приклад, я дуже скептично ставився до національної політики партії…

Я дійшов висновку, що колгоспний лад не задовольняє потреб народу…

В школах і навчальних закладах за-провадити викладання тільки україн-ською мовою…

Україна повинна лишатися в феде-рації, але їй має бути надана повна сво-бода розпоряджатися своїми багатства-ми і культурними цінностями.

Корінь усіх зол я вбачав у партійно-му керівництві. Нині в партії дуже багато чужих народові елементів, тому потріб-на або чистка партії, або її перебудова».

У той час державні органи посилено готували сценарій показового політич-ного процесу над неіснуючою підпіль-ною націоналістичною організацією, яка мала складатися зі студентів київських вишів. Наприкінці грудня в Києві проко-тилася хвиля арештів студентської моло-ді. 29 грудня 1952 року було арештовано одногрупника Г. Волощука, з яким Мико-ла мав довірливі стосунки.

14 січня 1953 року начальник 2-го відділення відділу 5-го управління МДБ підполковник Шишкін виніс постанову про арешт Адаменка. 18 січня Миколу за-арештували в його селі Загребелля і до-правили в Київ. Третього учасника май-бутнього процесу Ростислава Доценка було арештовано 14 лютого 1953 року.

Слідчі МДБ прагнули зробити без-компромісного Адаменка однією з цен-тральних постатей містифікованого су-дового процесу. Про це свідчить те, що за неповні сім тижнів ув’язнення йому було вчинено аж 24 допити.

Нарешті на початку квітня зааре-штованому студентові пред’явили звину-вачення, в якому констатувалося:

«Адаменко Н. П., будучи враждебно настроенным к советской власти, на про-тяжении длительного периода времени среди своего окружения проводил антисо-ветскую националистическую агитацию, возводил клевету на советский строй, колхозную систему сельского хозяйства, руководителей советского государства и Коммунистической партии. Выражая свою ненависть к советской власти, за-нимался сочинением различных антисо-ветских записей в стихотворной форме, а также изучал и распространял национа-

листическую литературу…».14 травня 1953 року відбувся роз-

гляд справи на закритому судовому за-сіданні під головуванням судді Грабов-ської за участю прокурора Утіної. Разом із Адаменком судили його однокурсників Григорія Волощука й Ростислава Доцен-ка, хоча за попереднім задумом держ-безпеки на лаві підсудних поряд зі сту-дентами-філологами мали сидіти й май-бутні музиканти, художники, інженери, агрономи, сільські механізатори. Смерть Сталіна незабаром послабила терор, але за інерцією судова система ще ви-носила обвинувальні вироки невинним. Того ж 14 травня 1953 року суддя вине-сла Адаменку обвинувальний вирок за статтями 54-10 ч. 2 та 54-11 КК УРСР і засудила до 10 років таборів і трьох ро-ків обмеження в правах. Покарання від-бував у концтаборі Нироблаг (Північний Урал), працював на лісоповалі.

Лише в червні 1956 року на підста-ві рішення комісії Президії Верховної Ради СРСР звільнений з концтабору че-рез відсутність злочину, але не реабілі-тований.

Довго не мав роботи. Деякий час працював вантажником на станції Доч Борзнянського району, потім — у рідному селі в колгоспі різноробом, обліковцем, бригадиром садово-городньої бригади. Вступив до Борзнянського технікуму пло-доовочівництва на заочне відділення.

Лише 1962 року після остаточної ре-абілітації його поновили в університе-ті на четвертий курс українського відді-лення філологічного факультету, заочно. Працював учителем української мови, літератури та музики в сільській школі Новгород-Сіверського району. Через 8 років переїхав у смт Сосницю, де пра-цював учителем у середній школі ім. До-вженка до виходу на пенсію.

Твори Миколи Адаменка сповне-ні мужності, відкритості, переживань за Україну. Але вони з відомих причин довго не друкувалися. Лише 1985 року в Києві вийшла перша поетична збірка «Повінь». Потім побачили світ ще кілька книг, серед яких 2001 року — проза (ро-ман «Закон — тайга» і 13 новел), а 2003 року — продовження роману.

Працює над книгою «Історія Сосниці та її довкілля». Ряд книг автор підготував і видав самотужки, своєрідний «самви-дав» ХХІ століття. Це поема «Знак доби» (2009 р.) і «На фінішній прямій» (2011 р.).

Миколі Адаменку — 85

№94 5 січня 2017 року№94 5 січня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо1616 Світ домашнього читання

Думки авторів публікацій можуть не збігатися з позицією редакції. Автори публікацій несуть від-повідальність за їх достовірність. Видрукувано у ПАТ «ПВК «Десна» (м. Чернігів, проспект Перемоги, 62). Тираж — 1000.

Чернігівська обласна інформаційно-аналітична газета.

Зареєстрована у Головному управлінні юстиції

Чернігівської області.

Свідоцтво про державну реєстрацію:

серія ЧГ № 501-150 Р від 26 жовтня 2011 року.

Засновник і редактор — Петро АНТОНЕНКО.Поштова адреса газети: 14000, Чернігів, головпоштамт, а/с 43. Електронна адреса газети: antonpetro@meta.ua і antonpetro@ukr.netСайт газети: http://svit11.wordpress.com

Вас зацікавила наша газета, її публікації? Тоді Ви можете допомогти в її виданні, внісши

будь-яку благодійну суму на рахунок «Світ-інфо». Цим Ви підтримаєте видання незалежної української преси.

Кошти на видання можна вносити на банківський рахунок газети:

ФОП Антоненко П.Я., ЄДРПОУ/ДРФО 1770703038, Чернігівське РУ ПАТ КБ «Приватбанк»

МФО 353586, № 26001051412408

Чернігівський культурно-мистецький центр «Інтермеццо»

14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 9, тел. (0462) 973-628, 973-629, (063) 236-18-03 http://intermezzo.org.ua. e-mail:kmc.intermezzo@gmail.com

ІCQ: 605-110-856Послуги: в продажу книги, музика, мистецтво, сувеніри, канц-

товари, а також туризм, екскурсії, проведення презентацій, прес-конференцій, творчі зустрічі, кава, зручності.

Чернігівська міська організація Суспільної служби України

Види послуг: соціальний патронаж, видавнича діяльність, сприян-ня вихованню дітей, відродженню духовних і національних традицій. Вул. Шевченка, 9. Тел. (066) 760-86-83, (0462) 973-628, 973-629.

СвітСвіт-- інфоінфо

У світі цікавого

Корисні порадиКорисні поради Не можна мити поверхню, покриту олійною фарбою, во-

дою з милом, від цього поверхня швидко потьмяніє. Краще ко-ристуватися розчином нашатирного спирту й води (1 ложка на літр). Дуже брудні місця потрібно спочатку промити розчином хлорного вапна, а потім чистою водою і ретельно витерти.

5%-ий розчин щавлевої кислоти прибере іржу з фаянсу або ема-льованих поверхонь. Потім поверхні та предмети промиваються пер-ший раз нашатирним спиртом, а другий раз — водою. Пісок для чи-щення фаянсу та емалі застосовувати не варто, щоб не пошкодити їх.

Жирні плями легко видаляються, якщо застосувати поро-шок магнезії або бензин.

Школа української мови

Несподівані думки

Невже за двадцять років можна зносити паль-то?

Гарна табличка на дверях кабінету важливіша від високої зарплати.

Перемагай, погоджу-ючись.

Принциповими бува-ють тільки дурні.

Затягну кого завгод-но в що завгодно.

Для усмішки має бути серйозна причина.

Обов’язковість при-крашає лише пересічних людей.

Не порушуй зако-нів — комусь обійдеться, а тебе впіймають.

Було колись...ДедукціяОдного разу Конан

Дойл прибув до Парижа й узяв екіпаж від вокзалу до готелю. Коли платив візни-кові, той сказав: «Дякую, пане Конан Дойл».

— Звідки Ви знаєте, хто я? — спитав із великим здивуванням письменник.

— Як видно з газет, пане, — відповів візник, — очікувалося, що Ви при-їдете до Парижа з півдня Франції. З Вашого одягу, особливо з капелюха, а та-кож із того факту, що має-те парасолю, я зробив ви-сновок, що Ви англієць. Ці деталі допомогли мені здо-гадатися, що Ви, ймовірно, пан Артур Конан Дойл.

— Чудово! Чудово! — сказав пан Артур. — Ви проаналізували факти ціл-ком правильно, хоч було їх так мало! Розумна робота!

— Еге ж, — сказав ві-зник. — Узагалі Ваше ім’я є на обох Ваших дорожніх сумках. Цей факт теж до-поміг.

Куточок гумору

Одеські жарти— Беню, швиденько

бiжи помий шию — тьотя Циля приїжджає.

— А раптом тьотя Циля не приїде? Що я, як дурень, цілий день бігатиму з поми-тою шиєю?

— Помиєш назад, якщо не приїде.

☺ ☺ ☺— Чому Ви завжди на-

зиваєте Вашого чоловіка Ідя?

— Не можу ж я при всіх називати його ідіотом!

☺ ☺ ☺Два одесити шепочуть-

ся про щось у міському саду. Пiдходить третiй:

— Не знаю, про що ви тут говорите, але Едiк, зда-ється, прогорів саме на цьому.

☺ ☺ ☺Старий одеський кра-

вець: «Якби я був царем, я був би багатшим за нього. Я б ще трішки шив».

Нашу газету читають в Інтернеті у США, Нашу газету читають в Інтернеті у США, Канаді, Австралії, Бразилії та інших країнахКанаді, Австралії, Бразилії та інших країнах

Ось уже кілька місяців, як створено в Інтернеті сайт нашої газети «Світ-інфо». Його адреса: http://svit11.wordpress.com

За цей час кількість його відвідувачів — уже понад шість тисяч. Насамперед, звичайно, з України. Інші — з усіх конти-нентів, переважно це українці діаспори. Ось звідки заходили на сайт читачі газети: США, Австралія, Канада, Великобрита-нія, Німеччина, Італія, Іспанія, Нідерланди, Польща, Хорватія, Ізраїль, Росія, Білорусь, Литва, Грузія, Казахстан, Норвегія, Бразилія, Монголія, Зімбабве.

Друковані видання й Інтернет доповнюють одне одного. Сайт газети, в тому числі для наших передплатників, цікавий тим, що там розміщено весь архів, усі номери «Світ-інфо» за більш як 4 з половиною роки виходу газети. Так що на сайті ви можете прочитати будь-які публікації всіх номерів, скопіюва-ти їх. А читати там є що.

Найвідоміша польська естрадна співачка Анна Гер-ман не була полькою, вона німкеня. Анна Вікторія Герман (14.02.1936 – 25.08.1982) народилася в СРСР, у місті Ур-генчі в Узбекистані. Її мама Ірма була вчителькою німець-кої мови. Батько працював бухгалтером, 1937 року його засудили «за шпигунство» і розстріляли. Посмертно ре-абілітований. І це далеко не все, що довелося зазнати родині від тоталітарного ре-жиму. Старший брат Анни Ві-льмар у 1940-і роки загинув у сталінських таборах. Молод-ший брат Фрідріх помер 1939 року, не доживши і до двох ро-ків. Доля кидала родину в Ке-меровську область, Узбекис-тан, Киргизію.

Мама Анни вдруге ви-йшла заміж 1942 року за офі-цера Війська Польського, що формувалося в СРСР для бо-ротьби з нацистами. У жовтні 1943 року він загинув у боях. Саме від вітчима Анна отри-мала своє подальше прізви-ще Герман.

Шлюб із поляком дозво-лив пані Ірмі з родиною 1946 року вирватися з Радянсько-го Союзу до Польщі. Від 1949 року родина мешкала у Вроц-лаві, де Ірма викладала ні-мецьку мову в коледжі.

Анна закінчила польську

школу, ліцей, вступила до Вроцлавського університе-ту, на факультет геології. Але справжнім її покликанням стала сцена, куди Анна при-йшла зі студентської самоді-яльності. Від 1961 року вона стала професійною естрад-ною співачкою. Далі — успіш-ні виступи на пісенних фести-валях, національних і міжна-родних. У подальшому Анна — лауреат престижних фес-тивалів у Монте-Карло, Сан-Ремо, Неаполі, Віареджо, Кан-нах, Сопоті.

Шалену популярність і успіх на кількох фестива-лях принесло Анні виконан-ня 1964 року польської піс-ні «Евридики, що танцюють» («Tanczace Eurydyki») Катажи-ни Гертнер і Єви Жеменіць-кої. Наступного року Анна пе-ремогла на фестивалі поль-ської пісні в Ополе із твором Катажини Гертнер «Розквітну трояндою» («Zakwitne roza»). Нашим слухачам середньо-го і старшого віку, котрим до-бре відомі радянські пісні ро-сійською мовою у виконанні Анни Герман, варто б послу-хати на YouTubе саме ці та інші польські пісні, аби перекона-тися, що це була насамперед польська співачка.

Шалена популярність Гер-ман у СРСР спонукала бага-тьох називати її також і ра-дянською співачкою. Дійсно, коли майже через 20 років, у 1965-ому, Анна Герман упер-ше приїхала на перші гастро-лі до країни свого народжен-ня — СРСР, це стало початком її тріумфальної кар’єри і в цій країні. Їй писали пісні кращі радянські композитори того часу. Досить згадати знаме-ниту «Надежду» (в оригіналі) О. Пахмутової, «Когда цвели сады» та «А он мне нравится»

В. Шаїнського, «Эхо любви» Є. Птічкіна, пісні таких ком-позиторів, як А. Бабаджанян, О. Фельцман, Я. Френкель, проникливий старовин-ний романс «Гори, гори, моя звезда».

Чорним днем у житті спі-вачки стало 27 серпня 1967 року. Перебуваючи на гастро-лях в Італії, вона потрапила в автокатастрофу, отримала численні тяжкі травми. Далі було півроку нерухомості на лікарняному ліжку, довгі міся-ці лікування.

Лише 1970 року мужня жінка і співачка повернула-ся на сцену. Перший концерт Анна дала у столиці Варшаві, яка стала для неї рідним міс-том. Переповнений зал Па-лацу науки і культури стоячи вітав Герман, коли вона ви-йшла на сцену. Першою ви-конала написану нею са-мою пісню «Людська доля» («Czlowieczy los»).

Минуло кілька років на-пруженої концертної діяль-ності, гастролі в різних кра-їнах, які вона не припинила, навіть будучи вагітною. Анна 1972 року вийшла заміж за польського інженера, викла-дача інституту Збігнева Ту-хольського. 27 листопада 1975 року в них народився син Збігнев, нині вчений.

Трагічна автокатастро-фа все-таки позначилася на здоров’ї співачки. До того ж у середині 1970-их у неї ви-явили онкологічну хворобу. Усі останні роки життя Анна боролася з хворобами, муж-ньо виходила на сцену, навіть коли їй було дуже важко. Щоб приховати сльози, інколи вдя-гала темні окуляри. Але по-стійно дарувала радість лю-дям своїм неповторно чарів-ним голосом.

Клуб «Ерудит»: хочу все знати

Кумири зарубіжної естради

Анна Герман

Цей український письменник був не лише одним із засновників нової україн-ської літератури, а й хоробрим воїном. Під час Вітчизняної війни 1812 року із францу-зами він сформував кінний козачий полк і хоробро бився з ворогом. Згодом узяв участь у викупі з кріпацтва талановитого актора М. Щепкіна. Це автор безсмертних «Енеїди» і «Наталки Полтавки» Іван Петро-вич Котляревський.

Людина-енциклопедія. Його називали Аристотелем ХІХ століття. 636 книг — та-кий колосальний результат наукової робо-ти. Учений став засновником цілих напрям-ків науки, таких як порівняльна кліматоло-гія, ботанічна географія, земний магнетизм, ландшафти. Його ім’я неодноразово зустрі-чаємо на географічній карті планети: на честь ученого названі гори в Австралії, Но-вій Зеландії, Новій Гвінеї, льодовик у Грен-ландії, течія біля південноамериканських берегів Тихого океану, долини, ріки, затоки й міста в Сполучених Штатах, пояс рослин-

ності в Андах, дерево на Цейлоні, мінерал. Це видатний німецький учений Олександр Гумбольдт.

Ця українська письменниця плідно спів-працювала у співавторстві з французьким письменником П’єром-Жулем Сталем. Ра-зом вони написали повість «Слизький шлях». Мова про нашого класика Марка Вовчка. Її справжнє ім’я — Марія Олександрівна Вілін-ська, в заміжжі — Маркович, адже вона ста-ла дружиною відомого українського вчено-го-фольклориста Панаса Марковича. Якийсь час подружжя мешкало в Чернігові, тут Мар-кович і похований, на Болдиних горах. Жи-вучи тривалий час у Європі, зокрема в Па-рижі, Марія Олександрівна активно влила-ся в тамтешнє літературне життя. Згаданий П.-Ж. Сталь переклав повість Марка Вовчка «Маруся», яку видавали французькою мовою 30 разів. А сама Марія Олександрівна охоче писала і французькою мовою, насамперед казки й оповідання для дітей. Також вона пе-рекладала романи Жуля Верна.

Продовжуємо нову рубрику нашої газети, що випли-ває з її девізу «Усім — про все». Тут ви дізнаєтеся дуже багато цікавого з найрізноманітніших галузей знань — історії, географії, техніки, наукових відкриттів, природи, літератури, мистецтва, про маловідомі факти з життя видатних людей.

Продовжуємо нову рубрику нашої газети, що випли-ває з її девізу «Усім — про все». Тут ви дізнаєтеся дуже багато цікавого з найрізноманітніших галузей знань — історії, географії, техніки, наукових відкриттів, природи, літератури, мистецтва, про маловідомі факти з життя видатних людей.

Неправильно ПравильноОплачуйте проїзд Платіть за проїзд

Зупинка коло переїзда Зупинка біля переїзду

Слідуюча зупинка Наступна зупинка

Тут неудобно сидіти Тут незручно сидіти

Нажми на гальма Натисни на гальма

По вимозі пасажирів На вимогу пасажирів

Слово «лотерея» походить від італійського lotto, що переклада-ється як «доля».

У лотереї є свій день народження: 24 лютого 1466 року вдо-ва фламандського художника Яна Ван Ейка організувала першу в історії благодійну лотерею. Усі доходи від неї пішли на допомогу найбіднішим мешканцям Брюгге.

Рекордний джек-пот за всю історію людства був представле-ний у США лотереєю Mega Millions. Неймовірна сума в розмірі $ 656 000 000 була поділена між володарями трьох квитків із ви-грашними комбінаціями.

1992 року в американському штаті Вірджинія проходила лоте-рея «6 із 44» із джек-потом у 27 мільйонів доларів. Квиток коштував 1 долар, а кількість можливих комбінацій становила приблизно 7 міль-йонів. 2,5 тисячі австралійців об’єдналися в співтовариство, кожен учасник якого вніс 3 тисячі до загальної каси. За ці гроші придбали близько 8 мільйонів квитків, в які вписали всі можливі комбінації. Звичайно, один із квитків виграв. Хитрим австралійцям залишилося тільки виплатити податки і підрахувати прибуток. На кожного учасни-ка спільноти припало до 9 тисяч доларів виграшу.