МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ХМЕЛЬНИЦЬКЕ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 28

А. В. Коломієць

Особистісно орієнтоване навчання –

шлях до формування інноваційної

особистості

Методичний посібник

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

2014

1

Схвалено до друку рішенням науково-методичної ради

управління освіти Хмельницької міської ради

(протокол № від 2014р.)

Навчальне видання

Особистісно орієнтоване навчання – шлях до формування інноваційної

особистості

Методичний посібник

Автор: А. В. Коломієць, вчитель початкових класів Хмельницького

навчально-виховного об’єднання № 28

Рецензенти:

А. В. Коломієць. Особистісно орієнтоване навчання – шлях до формування

інноваційної особистості : [Методичний посібник]. – Хмельницький: -

Методичний посібник створений на основі державної національної програми

«Освіта» (Україна ХХІ ст.) У посібнику вміщено науково-теоретичні основи

особистісно орієнтованого навчання , психолого-педагогічні аспекти,

висвітлені питання індивідуалізації та диференціації навчання, використання

різних методів інтерактивного навчання , представлені практичні матеріали з

теми; розроблені рекомендації, поради та пам’ятки вчителям щодо

формування інноваційної особистості шляхом особистісно орієнтованого

навчання. Посібник рекомендовано вчителям початкових класів, студентам,

вихователям груп продовженого дня з метою розвитку творчої, креативної,

інноваційної особистості.

© Коломієць А. В., текст 2014

2

Зміст

1. Вступ …………………………………………………………………. .. . 4

2. Науково-теоретичні основи особистісно орієнтованого навчання …..7

3. Інноваційна особистість, її основні риси. Психолого-педагогічні

аспекти…………………………………………………………………...13

4. Ключові завдання особистісно орієнтованої системи навчання …….22

5. Принципи особистісно орієнтованого підходу до навчання ………...25

6. Проблеми індивідуалізації та диференціації навчання – у контексті

особистісно орієнтованого навчання ………………………………….27

7. Особистісно орієнтоване спілкування – стрижень стимулювання

навчальної праці ………………………………………………………...35

8. Структура особистісно орієнтованого уроку …………………………40

9. Організація роботи на уроці за інтерактивними технологіями ……...44

10. Система вправ у напрямках «Чутливе вухо», «Гостре око», «Умілі

руки» …………………………………………………………………….54

11. Модель сучасного випускника початкової школи …………………..59

12. Поради, рекомендації та пам’ятки ……………………………………63

13. Висновки …………………………………………………………..........67

14. Додатки…………………………………………………………………..69

15. Список використаних джерел…………………………………………..95

3

Вступ

Життя сучасного українського суспільства у наш час зазнає глибинних

змін, зумовлених особливостями країни і світу. Світ сьогодні – це

демократія, глобалізація, стрімкі соціально-культурні перетворення,

інформаційний бум. Процвітаюча модерна Україна можлива лише за умови

розвитку цивілізованого демократичного суспільства, прогрес якого

визначається не лише соціально-економічними й політичними пріоритетами,

а, насамперед, загальним рівнем розвитку кожної особистості. Відповідно до

цих суспільних потреб провідною метою освіти в сучасній школі є плекання

національно-свідомої, духовно багатої, толерантної, творчої, особистості

учня, що здатна до перетворення набутих знань в інструмент творчого

освоєння світу. Іншими словами, сьогодні вчитель має подбати про те, щоб

сформувати зрілу особистість, яка вміє працювати на результат, здатна до

певних соціально значимих досягнень. У цих умовах актуальною є зміна

парадигми навчання від репродуктивного навчання до навчання як

діяльності. Що потребує аналізу, порівняння, оцінних суджень, генерування

ідей, висування гіпотез, співробітництва.

Отже, метою даного посібника є:

- розкрити значення ефективності застосування технологій особистісно

орієнтованого навчання;

- створення оптимальних умов для розвитку творчої інноваційної

особистості.

При написанні даної роботи поставлено ряд завдань:

- розглянути суть та ефективність застосування технології особистісно

орієнтованого навчання;

- ознайомити з методами інтерактивного навчання;

- висвітлити питання індивідуалізації та диференціації навчання;

- познайомити з технологіє особистісно орієнтованого уроку;

- опрацювати систему вправ у напрямках «Чутливе вухо», «Гостре око»,

«Умілі руки»;4

- створити модель випускника початкової школи;

- розробити рекомендації та пам’ятки для вчителів щодо формування

інноваційної особистості шляхом особистісно орієнтованого навчання.

Ми, педагоги, маємо визначати нову мету навчання та виховання –

розвиток інноваційної особистості, здатної до життєвої творчості та

самореалізації у нових соціальних умовах. Якщо говорити про дитину, то їй

сьогодні потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої

компетентності для успішної адаптації в соціумі та сучасному світі,

враховуючи, те, що за останні кілька років нові інформаційні технології

повели людську цивілізацію на багато кроків вперед і стали невід’ємною

частиною нашого життя. Ми вчимося жити самі та навчаємо жити дітей.

Наше завдання підготувати дитину не до окремого уроку «на завтра», а до

самостійного життя, тобто, створити умови для розвитку особистості,

виявити творчий потенціал учнів, формувати вміння висловлювати власну

думку, розв’язувати проблеми, розвивати здатність самостійно займатись

власною освітою, швидко адаптуватися до інформаційного середовища.

Іншими словами – сформувати такі особистісні якості, які допоможуть

дитині знайти своє місце у житті, визначитись з колом своїх інтересів та

уподобань, розвинути їх, стати активним членом суспільства, компетентною,

упевненою у власних силах людиною.

Сьогодні відбувається модернізація освіти, методологічна перебудова

навчального процесу на принципах гуманізації і демократизації, спрямування

його на особистісний розвиток молодших школярів, формування в них

основних компетентностей. Тому дуже важливим є особистісно орієнтований

та компетентнісний підхід вчителя до педагогічної діяльності з молодшими

школярами.

Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений

постановою Кабінету Міністрів України 20 квітня 2011 року №462

ґрунтується на засадах особистісно орієнтованого і компетентнісно-

діяльнісного підходів. 5

Особистісно орієнтовані технології ставлять сьогодні в центрі всієї

шкільної освітньої системи особистість дитини, забезпечення комфортних,

безконфліктних умов її розвитку, реалізації природних потенціалів. Тому й

виникла потреба створити методичний посібник, бо інноваційна особистість

– мета освіти ХХІ століття.

6

Науково-теоретичні основи особистісно орієнтованого навчання

Особистісно орієнтоване навчання – це таке навчання, центром якого є

особистість дитини, її самобутність, самоцінність. Свій внесок у розвитку

цього напряму зробили: Т.Мор, Т.Компанеллі, Ф.Рабле, Ж.-Ж.Руссо,

Я.Коменській, Д.Дьюї, К.Д.Ушинській, В.О.Сухомлинський, І.С.Кон,

А.В.Петровський, Б.О.Федоришин та інші. Педагоги та психологи все

помітніше усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації

особистісного підходу до учнів, як одного з принципів організації навчальної

роботи, що обґрунтовується сучасною психологією та педагогікою. Сучасні

вимоги до реалізації особистісного підходу поступово визначалися у

дослідженнях таких відомих вчених: К.О.Альбуханова-Славська,

В.В.Давидов, В.О.Моляко, І.С.Якиманська, О.Г.Асламов, В.В.Сєріков,

С.І.Подмазін, В.В.Рибалка та інші. Всі вони зазначали, що головним

стратегічним напрямком розвитку світової та вітчизняної системи освіти є

розвиток особистості учня та вчителя, технологізація процесу навчання, що

лежать у площині освітнього процесу.

В умовах особистісно орієнтованої парадигми освіти вчитель виступає

найчастіше в ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний

консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не

просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та

розвитку.

Проблемою особистісно орієнтованої освіти займається наш вітчизняний

психолог-науковець, кандидат психологічних наук, директор Запорізького

обласного науково-методичного Центру психології та соціології освіти С.І.

Подмазін., який виділив основні сутнісні ознаки особистісно орієнтованої

освіти:

Поняття освіти трактується дуже широко і виглядає як єдність

процесів навчання, учіння, виховання і самовиховання,

соціалізації, які розвивають, пристосовують, формулюють -

"створюють" особистість.7

Особистісна орієнтація не є визнанням учня як такого (як індивіду,

індивідуальності, суб'єкта) віссю освітнього процесу. Такою віссю є

його особистість з проекцією у майбутнє:" особистість в минулому -

особистість тепер - особистість в майбутньому". Головною умовою

особистісно орієнтованої освіти є створення сукупності умов.

Для гармонійного розвитку особистості і суспільства вимагається

соціокультурна правильність ціннісних систем і постійна

трансформація цінностей, яка врівноважує вічне протиріччя між ними,

що потрібно суспільству, і тим, що потрібно індивіду.

Необхідно розглядати людину як складну систему, яка само

розвивається. Тому то не потрібно нав'язувати особистісні

шляхи її розвитку, а створювати якомога більше умов та

можливостей для саморозвитку у межах соціокультурних

норм та гуманістичних моральних цінностей.

Оптимальний розвиток особистості визначається при

домінуванні цінностей (ідеалізованих образів особистісного

та суспільного буття) над соціальними норами (правилами

та стандартами особистісної та суспільної поведінки та

діяльності). Таке співвідношення має важливе значення,

оскільки цінності являються внутрішніми, а значить, більш

стійкими чинниками життєдіяльності особистості.

8

Умови особистісно орієнтованої освіти

Межі соціокультурних цінностей

Усвідомлювані цілі діяльності

Культивовані моральні цінності

Соціальні норми діяльності та поведінки

С. І. Подмазін зазначав, що мета особистісно

орієнтованої освіти полягає в створенні

оптимальних умов для розвитку й становлення

особистості як суб'єкта діяльності і суспільних

відносин, яка здійснює їх відповідно до стійкої

ієрархічної системи гуманістичних особистісних

цінностей. Метою особистісно орієнтованої освіти є не формування і навіть

не виховання, а знаходження, підтримка, розвиток людини в людині і

розвиток у неї механізмів самореалізації, саморозвитку, адаптації,

саморегуляції, самозахисту, самовиховання та інших, необхідних для

становлення самобутнього особистісного образу і діалогічного, безпечного

засобу взаємодії з людьми, природою, культурою, цивілізацією.

Важливими соціальними функціями особистісно орієнтованої освіти

являється:

Людиноутворююча чи гуманістична

функціяРеалізується завдяки збереження і відновлення екології людини: її тілесного і духовного здоров’я, змісту життя, моральності, духовності.

Культуротворча функція

Забезпечує збереження і передачу, відтворення і розвиток культури засобами освіти. Реалізація цієї функції пропонує орієнтацію освіти на виховання культури людини. Необхідною умовою являється інтеграція освіти в культуру і навпаки культури в освіту.

Функція соціалізації

Забезпечення і відтворення індивідом соціального досвіду, який засвідчує про нормальне повноцінне входження людини у суспільство. Щоб соціалізація здійснювалася без значних втрат для особистості, освіта повинна закласти в неї механізми адаптації, життєвої творчості, рефлексії, виживання, збереження своєї індивідуальності.

9

С. І. Подмазін

Суспільству і педагогам необхідно навчитися реалізовувати

особистісне відношення до дітей, навчитися будувати з ними особистісну

взаємодію. Адже більшість педагогів і дорослих в цілому до цього сьогодні

зовсім не готові.

Як головні - можна виділити такі завдання педагогів і дорослих в

розвитку особистості:

виявити , використати індивідуальний досвід дитини;

Формування культури життєдіяльності особистості є найвищою метою

особистісно орієнтованих систем та технологій.

Зміна соціальної парадигми буття вимагає зміни і парадигми загальної

середньої освіти. Нова парадигма загальної середньої освіти передбачає

розглядати учня як "ціль, а не засіб".

На вирішення цієї головної мети спрямовані різні теорії та технології

навчання: розвивальна - Д.Б. Ельконіна та В.В. Давидова, модульно-

розвивальна, поліцентричний метод Б.М. Наумова, особистісно-

компетентісне навчання за Г. Драйзер (Додаток 1) .

У сучасній освіті все більшого поширення набуває термін "особистісно

орієнтоване навчання". Вчені і педагоги-практики по-різному розуміють

зміст цього терміну. Деякі педагоги бачать у ньому реалізацію

індивідуального підходу в навчанні через організацію і презентацію

навчального матеріалу різного рівня складності. Інші пов'язують його з

інноваційними процесами в освіті, які активізувались останнім часом у 10

Розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кож ної дитини

М аксим ально виявити , використати індивідуальний досвід дитини

Д опомогти особистості пізнати себе, сам овизначитись та сам ореалізуватись

Сф ормувати в особистості культуру ж иттєдіяльності, яка дає мож ливість продуктивно будувати своє повсякденне

ж иття, правильно визначати лінії ж иття

зв'язку з відкриттям гімназій, ліцеїв, коледжів, НВК, де використовуються

різні форми диференційованого навчання.

Уважно розглядаючи теоретичні основи реалізації особистісно-

орієнтованого підходу у навчанні, вчені пропонують враховувати ряд

важливих пропозицій, що впливають на впровадження даного підходу в

практику роботи шкіл:

1. Особистісно орієнтоване навчання має забезпечити

розвиток і саморозвиток особистості учня, ґрунтуючись на

виявлених індивідуальних особливостях його як суб’єкта пізнання і

предметної діяльності.

2. Освітній процес особистісно орієнтованого навчання дає кожному

учневі на підставі його здібностей, нахилів, інтересів і

суб'єктивного досвіду можливість реалізувати себе в пізнанні,

навчальній діяльності, поведінці.

3. Зміст освіти, його склад і засоби добираються і

конструюються таким чином, щоб учень мав можливість вибору

матеріалу (за об'ємом, формою).

4. Критеріальна база особистісно орієнтованого навчання враховує не

тільки рівень досягнутих знань, умінь, навичок, але

інформативність певного інтелекту (його властивостей, якостей,

прояву).

5. Освідченість, як сукупність знань, умінь, індивідуальних

здібностей є важливим засобом становлення духовних і

інтелектуальних якостей учня, що виступає основною ціллю

сучасної освіти.

6. Традиційне навчання вже не може бути провідним цілісному

освітньому процесі. Значущими стають ті складові, які

розвивають індивідуальність учня, створюють усі необхідні умови для

його саморозвитку, самовираження.

11

7. Особистісно орієнтоване навчання будується на принципі

варіативності, тобто визнання змісту, методів і форм

навчального процесу, вибір яких має здійснюватись учителем з

урахуванням розвитку кожної дитини і її педагогічної підтримки у

пізнавальному процесі.

Кожне навчання відповідно до своєї сутності є реалізацією умов для

розвитку особистості, тобто воно повинно бути розвивальним, особистісно

орієнтованим.

Проектування особистісно орієнтованого навчання має бути гнучким,

варіативним, багатофакторним і обов'язково передбачати:

12

Проектування особистісно орієнтованого навчання

Визнання учня основним суб’єктом навчання

Визначення мети проектування як розвитку індивідуальних здібностей

учня

Визначення засобів, що забезпечують реалізацію поставленої мети: виявити і структурувати суб’єктивний досвід учня, його

цілеспрямований розвиток у навчальному процесі

Інноваційна особистість, її основні риси. Психолого-педагогічні

аспекти

Зміни у суспільному житті і свідомості вимагають від нас, педагогів,

визначити нову мету навчання та виховання – розвиток інноваційної

особистості, здатної до життєтворчості та самореалізації у нових соціальних

умовах незалежної України.

Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, але і достатній рівень

життєвої компетентності, сформованість таких особистісних якостей, які

допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів

та уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою, упевненою  у

власних силах людиною.

Основні риси інноваційної особистості

13

Відкритість новому досвіду

Внутрішня свобода

Спонтанність

Емоційна стабільність

Адекватна самооцінка

Рефлексивність

Позитивне мислення

Відкритість новому досвіду – в умовах, коли швидко змінюється світ,

людина також повинна постійно бути готовою до оновлення, накопичення

нового соціального та життєвого досвіду, що має сприяти самореалізації. Це

стосується  усіх сфер життя: професійного, політичного, особистого, адже у

сучасному світі люди часто змінюють професію, сферу діяльності, місце

проживання тощо. Важливим чинником адаптації та успішності при цьому

виступає  уміння особистості відігравати різні соціальні ролі. Ці ролі можуть

бути формальними і неформальними, пов’язаними з виробничими,

сімейними, суспільними, політичними, дружніми стосунками,

проте,  успішність у кожній з них є запорукою загальної успішності та

задоволеності людини власним життям. Таким чином, система виховання

сьогодні повинна у повній мірі задовольнити потребу учня у розвитку

соціальної активності, у засвоєнні нових соціальних ролей. Тоді особистість

буде відкритою до нового досвіду, адаптованою до вимог і умов життя у

динамічному  сучасному суспільстві.

     Педагогічною стратегією, що забезпечує формування такої риси

особистості  є постійне розширення рольового простору кожного учня,

включення його в різноманітні види діяльності, що створює можливості для

творчої самореалізації та накопичення досвіду соціальних стосунків.

Педагогічні технології, що використовуються у сучасній освіті, створюють

сприятливі умови для вирішення даного питання: інтерактивні техніки

розвивають комунікативні навички та активність, проектні технології у

навчанні створюють можливості для самостійних досліджень, тренінги

допомагають опанувати нові соціальні ролі та отримати можливість

експериментувати у сфері спілкування, проекти у виховній роботі – обрати

вид діяльності відповідно до власних нахилів та уподобань.

     Важливою рисою інноваційної особистості є внутрішня свобода. Для

її становлення потрібно постійно створювати для учнів ситуації вибору, як в

навчальній, так і в позакласній діяльності. Ситуація вибору стимулює

пізнавальний інтерес, відчуття відповідальності та власної гідності. Вибір 14

учнями напрямків та завдань для самостійної роботи, гнучка система

організації навчально-виховного процесу з урахуванням здібностей, нахилів,

побажань учнів і їх батьків, можливість реалізувати себе в обраних видах

діяльності  є головною умовою формування внутрішньої свободи та

відповідальності особистості.

     Напруженість та зростання темпу життя часто призводять до

перевантаження, виснаження людини. Саме тому особливого значення

набуває така риса як емоційна стабільність та стресостійкість. Головною

стратегією формування цієї важливої якості сучасної особистості є розвиток

емоційного інтелекту, вміння керувати власними емоціями та протистояти

стресам. Що ж необхідно для емоційної саморегуляції?

Розуміння особливостей цієї сфери,

вміння здійснювати емоційний обмін під час

спілкування,  відчувати почуття інших, допомагати

їм та самому собі у складних, емоційно напружених

ситуаціях. Проблема становлення емоційної

культури особистості, розвиток емпатії  є на

сьогодні одним з найбільш важливих завдань будь-якого вчителя, і, в першу

чергу класного керівника, як головного вихователя и наставника учня. Проте,

у процесі психолого-педагогічного супроводу розвитку особистості дитини є

ще один не менш актуальний напрямок: психологічна допомога у

травмуючих ситуаціях, стресах. Стреси можуть бути пов’язані з різними

причинами:  втратою близької або просто референтної людини, відчуттям

самотності у зв’язку з негативною позицією у міжособистісних стосунках в

класному колективі, втратою мотивації навчання та смислу шкільного життя,

почуттями провини, страху, сорому. Такі стреси дитина часто не спроможна

подолати сама, на допомогу їй повинен прийти дорослий: вчитель, класний

керівник, психолог. Від того наскільки вчасною і ефективною буде

психологічна допомога залежить не тільки стан здоров’я, але й майбутнє

людини.15

     Для інноваційної, креативної особистості дуже важливою

є адекватна самооцінка. Правильна самооцінка є визначальним фактором

становлення позитивної Я-концепції особистості. Вона є основою

розгортання певного сценарію життя людини.  Сценарій, що формується і

закріплюється у дитячому віці, стимулює процеси саморозвитку та

самореалізації особистості через мотивацію досягнення успіху та

усвідомлення власної мети. Самооцінка формується та змінюється протягом

всього шкільного віку. Особливо не стабільною, залежною від оточення  вона

стає у підлітковому віці, коли дитина прагне пізнати себе, знайти своє місце у

системі відносин, реалізувати власні можливості. Якщо самооцінка підлітка є

низькою, виникає емоційна напруга, невдоволеність собою, що може

привести до проявів компенсаторної поведінки, коли учневі здається, що всі

проти нього, ніхто не розуміє його проблем та труднощів. Прагнучи

захистити себе від однолітків, учні з низькою самооцінкою часто

поповнюють лави неформальних груп з асоціальною спрямованістю, що

може приводити до негативних проявів у поведінці, шкідливих звичок  та

правопорушень.  В той же час підлітки з занадто високою самооцінкою,

часто бувають конфліктними, відчувають проблеми у спілкуванні, мають

завищений рівень домагань.

Саме тому дуже важливо у системі  виховної роботи створити умови

для розвитку достатньо високої, але адекватної самооцінки. Для цього учень

повинен краще пізнати себе, розкрити власні можливості, оволодіти

навичками оцінювати свої досягнення і невдачі, порівнювати різні способи

вирішення життєвих проблем. Для цього класний керівник може використати

можливості самодіагностики (запропонувати учням використати

психологічні тести, обміркувати їх результати та розробити програму

саморозвитку), психологічні тренінги (для формування навичок взаємодії та

розвитку рефлексії), різноманітні проекти (для стимулювання самостійної

творчої діяльності відповідно до потреб та інтересів).Рівень можливостей

особистості багато в чому залежить від її  рефлексивності. Стратегією 16

розвитку цієї якості є включення учнів у процес самоаналізу. Рефлексія може

відбуватися на рівні усвідомлення психічних процесів та засобів оптимізації

пізнавальної діяльності, аналізу моральних  вчинків та соціальних ролей, що

створює сприятливі умови для самоактулізації особистості. Сучасні

технології навчально-виховного процесу у значній мірі побудовані на

механізмах рефлексії, коли учні постійно розмірковують над питаннями: Що

ми взнали сьогодні такого, чого не знали раніше? Чого ми навчилися такого,

чого не вміли раніше? Що ми при цьому відчували? Що нас здивувало,

порадувало на уроці? Які питанні ми задали б герою казки, автору, вченому,

мандрівнику тощо?  Сучасні педагогічні технології позитивно впливають на

розвиток спонтанності, тобто вміння швидко та адекватно реагувати в

нестандартних ситуаціях, приймати миттєві ефективні рішення.

Спонтанність  розвивається у діяльності, що вимагає творчого підходу,

гнучких нестандартних рішень. Така діяльність може бути реалізована, як на

уроці, так і в позакласній роботі, зокрема, в  виховних проектах, тренінгах,

соціальних ініціативах. Сучасна людина має мислити позитивно. Позитивне

мислення  може бути сформоване в процесі становлення основних

складових позитивної Я-концепції особистості учня: когнітивної, емоційно-

оціночної та поведінкової. Воно утверджує, насамперед, цінність людини, її

гідність, вміння набувати досвід, навіть через помилкові дії, спрямованість на

позитивне сприйняття реальності та її активне перетворення.

Успіх навчання інноваційної особистості залежить не тільки від зовнішніх

факторів ( зміст, методика, майстерність учителя, тощо ), але й від

внутрішніх умов, тобто психолого-педагогічних аспектів.

17

Психологічними особливостями особистості є:

тип темпераменту;

якість нервової системи (сила – слабкість, рухливість –

інертність);

особливості домінуючої модальності;

особливості домінуючої мозкової півкулі.

Отже, важливою складовою особистісно орієнтованого навчання є його

психологічна мета, стиль уроку, організація пізнавальної діяльності учнів,

врахування їх вікових та психологічних особливостей.

Як сказав філософ В. Розов, знання можуть бути купою каміння, що задавило

особистість. І знання можуть бути вершиною піраміди, на якій стоїть

особистість. Тому треба пам’ятати принцип піраміди засвоєння учнями

навчальної інформації.

Піраміда засвоєння навчальної інформації учнями

Важливою детермінантою індивідуальності людини є темперамент. І.

П. Павлов вважав темперамент однією з головних характеристик

індивідуальних особливостей людини, яка здійснює вплив на його поведінку

та діяльність. Будь-який темперамент за І. П. Павловим характеризують три

фактори: сила та рухливість нервових імпульсів, врівноваженість між

процесами збудження і гальмування.

Подолання недоліків, притаманних тому чи іншому темпераменту,

здійснюється за рахунок вироблення цілеспрямованого стилю індивідуальної

діяльності. Дослідженнями щодо впливу індивідуальних типологічних

особливостей на характер тих чи інших видів навчальних дій займався Н. С.

18

Лекція

5%Читання10%

Аудіовізуальніметоди

20%Демонстрування

30%Групові дискусії

50% Дидактичні ігри

70%

Лейтис. Було доведено, що представники різних типів здатні досягти

максимально ефективної продуктивності за рахунок різних засобів,

сукупність яких і складає відповідний стиль діяльності.

Вважається, що сангвінікам і холерикам (як високо реактивним)

притаманні такі загальні ознаки щодо процесу діяльності:

вони менш ефективно працюють в умовах чітко регламентованої

діяльності;

при наявності регламентації швидше втомлюються;

віддають перевагу нечітко позначеній кінцевій меті і мінімуму

додаткових вказівок;

ефективно працюють тривалий час без перерв, з малою кількістю

помилок за умови, що від них вимагають неоднорідні, різноманітні дії з

можливостями їх довільних змін, припинення або чергування;

підвищують ефективність роботи при зміні об'єкту спілкування, ритму

життя, задач щодо розв'язання при завданнях вище середнього рівня

складності;

здатні до змінення стратегії діяльності, більш оптимально працюють

при зниженні зайвої стимуляції;

Флегматикам і меланхолікам (низько реактивним типам) притаманні такі

особливості:

ефективно і продуктивно працюють в умовах чіткої регламентації

діяльності;

віддають перевагу більш простим, стереотипним способам дій,

пунктуальності, діям зі статичними позами, нескладними, плавними

рухами;

з метою забезпечення необхідного рівня мотивації потребують

(особливо меланхоліки) завдань з більшою вірогідністю успіху у

розв'язанні;

характеризуються значною реалістичністю рівня домагань.

19

При організації групової діяльності учнів вчитель має враховувати форми

взаємодії з кожним типом темпераменту своїх учнів:

Сангвінік - "Довіряй, але перевіряй".

"+": життєрадісність, захопленість,

комунікабельність, чуйність.

"-": схильність до хвалькуватості,

безладність, легковажність,

нерозбірлива дружелюбність, ненадійність.

Холерик – "Ані хвилини спокою".

"+": енергійність, пристрасність, рухливість,

цілеспрямованість.

"–": запальність, агресивність,

нестриманість, гарячкуватість,

конфліктність.

Флегматик - "Не підганяй".

"+": тривкість, сталість,

активність, терпеливість,

самовладання, надійність.

"–": загальмованість, байдужість,

"товстошкірість", сухість.

Меланхолік – "Не нашкодь".

"+": висока чутливість, м’якість, людяність,

доброзичливість, здатність співпереживати.

"–": відносно низька працездатність, підозрілість,

вразливість, замкненість, сором’язливість.

Як бачимо, для того, щоб стати успішним вчителем, треба знати не лише

дидактику й методику викладання, адекватно оцінювати свої професійні

можливості, але й поповнювати знання про індивідуальні і психологічні

20

особливості учнів та систематично використовувати ці знання в педагогічній

діяльності.

Тільки інноваційна особистість здатна виховати інноваційну особистість,

тільки творчий педагог може розвинути творчу особистість. Тому провідна

роль у реалізації освітніх завдань належить учителеві, а усвідомлення ним

цієї ролі є неодмінною умовою розв’язання як сьогоденних, так і

перспективних завдань навчання і виховання учнів.

21

Ключові завдання особистісно орієнтованої

системи навчання

Особистісно орієнтоване навчання спрямоване на вирішення ключових

завдань гуманізації загальної середньої освіти в умовах глобалізації знань

(інформаційні потоки, Internet тощо). А саме:

подолання труднощів, викликаних генетично та соціально

обумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей;

підвищення престижу шкільної освіти, формування у дітей стійкого

інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно навчатися;

виховання в кожного учня звичок неусвідомленої соціально-моральної

поведінки, духовної та побутової культури, культури праці, естетично,

екологічно та фізично здорового способу життя, тобто тих рис

особистості, яких не можна набути тільки на уроках.

Ідею особистісно орієнтованого навчання допомагають втілити такі

засоби:

Використання різноманітних форм і методів орієнтації

навчальної діяльності, що сприяє розкриттю суб’єктного досвіду

учнів;

Створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі

класу;

Стимулювання учнів до висловлювання, використання різних

способів виконання завдань, без будь якого остраху помилитися

чи дати невірну відповідь;

Використання під час уроку дидактичного матеріалу, який дає

змогу учневі вибирати найбільш значущі для нього вид та форму

навчального змісту;

22

Оцінювання діяльності учня не тільки за кінцевим результатом

(правильно – неправильно), а й за процесом його досягнення;

Заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи

(вирішення завдання), аналізувати способи роботи інших учнів

під час уроку, вибирати й засвоювати більш раціональні;

Створення педагогічної ситуації спілкування на уроці, що дають

змогу кожному учневі виявити ініціативу, самостійність,

вибірковість у способах роботи, створення умов для природного

самовиявлення учня.

Особистісно орієнтоване навчання є запорукою успіху тільки тоді,

коли :

1. Особистісно орієнтований підхід у навчанні ґрунтується на сприйнятті

індивідуальності, самоцінності дитини як носія суб'єктивного досвіду, який у

нього складається з перших днів його життя. Учень має право на

особистісний шлях розвитку, вибір засобів навчальної діяльності у межах її

цілей.

2. Вчитель, ставлячись до учня як до особистості, надає йому змогу само

розвиватися та само реалізовуватися, враховує його можливості, особливості,

здібності. Взаємодія між ними має будуватись на основі єдності позицій,

бажань, а не вимушеного спілкування.

3. Завдання вчителя полягає передусім у тому, щоб максимально

активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони самі могли

успішно упоратися з різноманітними навчальними, а в подальшому -

виробничими проблемами. А їх слід навчити на оптимальному рівні

проявляти свій інтелектуально-вольовий і моральний потенціал.

4. Особистість педагога лише передумова формування вихованця. Трансляція

його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи

зв'язки з дітьми, створює і збагачує їхній досвід емоційних переживань.

5. Якщо учитель ставитиметься до учня без справжнього інтересу, поваги, у

того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.23

6. Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба брати емоційну

участь у взаєминах з ним, навчитись відчувати до нього постійний інтерес.

Позиція безпристрасного арбітра згубна для справи.

7. Учителю, форми і способи діяльності якого статичні, не змінюються від

уроку до уроку, від року до року, сьогодні нічого робити в класі.

8. Якщо учень не сприймає наших дій (способів впливу) щодо нього, то це

означає лише одне: ці дії не відповідають його особистісним особливостям.

9. Якщо вам потрібно висловити зауваження учневі, то зробити це слід

дружелюбно і з повагою до нього. Ваше несхвалення його поведінкової

ситуації втратить негативний ефект.

10. Якщо виник конфлікт з учнем, не шукайте способів будь-що утвердити

свою правоту. Віднаходьте взаємоприйнятні шляхи його розв'язання.

11.У батьках своїх учнів учитель вбачає однодумців і спільників. Добитись

професійного успіху він може лише узгоджуючи свої дії з ними.

24

Принципи особистісно орієнтованого підходу до навчання

Особистісно орієнтовані технології ставлять сьогодні в центрі усієї

шкільної освітньої системи особистість дитини. Тому особистісно

орієнтований підхід у навчанні спирає ця на такі основні положення:

Сучасна освіта базується на чотирьох основних принципах:

навчити дітей жити разом;

навчити дітей отримувати знання;

навчити дітей працювати;

навчити дітей жити змістовно, гідно.

Якість реалізації особистісно орієнтованого навчання залежить від

урахування специфічних принципів:

- принцип неповторності кожної дитини;

- принцип визнання відсутності нездібних дітей;

- принцип індивідуалізації навчально-виховного процесу;

- принцип врахування індивідуальних особливостей учнів;

- принцип визнання кожного учня особистістю;

- принцип отримання позитивних почуттів від навчання;

- принцип навчання через подолання труднощів;

25

1. Учень завжди є суб’єктом, а не об’єктом навчання.

2. Основна мета навчання, окрім засвоєння учнем необхідних знань і навичок, - розвиток особистості учня як суб’єкта діяльності і соціальних стосунків.

- принцип дослідницького підходу до предмета вивчення;

- принцип обов’язковості самостійної розумової праці учнів у процесі

навчання;

- принцип людяності, чуйності, тактовності по відношенню до учнів;

- принцип розуміння оцінити знань учнів як інструмента виховання;

- принцип взаємозалежності колективу і особистості у навчанні;

- принцип залежності розвитку особистості учня від особистості

вчителя;

- принцип розгляду навчально-виховного процесу як складної системи.

Реалізація цих принципів потребує розробки такого змісту освіти, в якій

включаються не тільки наукові знання, але й мета – методи і прийоми

пізнання. Важливою є також розробка оптимальних форм взаємодії учасників

освітнього процесу ( учителів та учнів).

Важливо взяти до уваги, що сучасна школа має справу з індивідуальністю,

самобутністю особистості, оскільки індивідуальний підхід є головним

принципом діяльності освітнього закладу і мусить виступати керівним

методологічним положенням у навчанні.

26

Індивідуалізація та диференціація навчання у контексті

особистісно орієнтованого навчання

Сучасна дидактика розуміє, що кожен молодший школяр унікальний,

він – неповторна, цілісна особистість. Він – творіння: його створюють, але і

він себе створює в неменшому ступені. Він вчиться в інших, але й навчається

сам. Він не порожній, безликий «матеріал» для ліплення за зразком, за

замовленням інших. Він повний природних задатків, він прагне реалізувати

свої потенціали та здатний усвідомлено, з усією відповідальністю сам

вибирати орієнтири свого шляху. Але встає питання, як усе це здійснити в

процесі його навчання у початковій школі? Сучасна педагогічна наука дає

відповідь – через побудову системи особистісно-орієнтованого навчання.

Процес здійснення особистісно-орієнтованого навчання в контексті

проблеми індивідуалізації та диференціації навчання молодших школярів

відповідає сучасним запитам гуманістичної педагогіки.

Особистісно орієнтований

підхід передбачає співпрацю та

співтворчість учня та вчителя.

Головною дійовою особою

навчального процесу є учень. Задача

вчителя простежити динаміку його

розвитку, визначити особисті

переваги у роботі з навчальним

матеріалом, тобто пізнати учня як

особистість, розкрити та розвинути

його індивідуальні здібності.

Для реалізації цих задач в практиці вчителеві необхідно:

27

Урок математики у 2-А класі

вчитель А.В. Коломієць

Сприяти зацікавленості кожного учня в роботі класу за

допомогою чітко, зрозуміло та доступно сформульованої

мотиваційної установки;

Використовувати різноманітні форми та методи організації

навчальної діяльності, орієнтовані на конкретного учня;

Стимулювати учнів до висловлювання, використання різних

способів розв’язання ситуативних завдань без страху помилитися

чи дати неправильну відповідь;

Створювати на уроці такі педагогічні ситуації, які дають

можливість кожному учневі проявити ініціативу, самостійність,

підтримувати прагнення учня знаходити власний спосіб роботи,

аналізувати та оцінювати роботу інших;

використовувати різноманітні види пізнавальної діяльності, а

також мотиваційний, змістовно-операційний та вольовий

компоненти пізнавальної самостійності школярів.

При цьому учні отримують більше самостійності, краще осмислюють

мету та результати своєї праці, усвідомлюючи, що вони є не об'єктом, а

суб'єктом навчальної діяльності; вчитель же стає доброзичливим

помічником, що зацікавлений у долі кожного учня. Таким чином,

відбувається переорієнтація учнів від навчання ("нехай мене навчать") до

учіння (“прагну все знати").

Особистісно орієнтоване навчання - це загально дидактичний принцип

індивідуального підходу до учнів. Це можна пояснити за допомогою такого

факту. Серед вчителів ще побутує думка, що особистісно орієнтоване

навчання необхідне тільки для певного кола учнів, передусім для відстаючих,

щоб "вирівняти" їхні знання, і тоді колективно працювати з усіма. Але це

далеко не так. Особистісно орієнтованого підходу потребують всі учні. Не

можна орієнтуватись на якогось середнього учня і через це обмежувати

пізнавальну діяльність школяра, який слабше мислить, колом завдань, що

ґрунтуються лише на наочному сприйманні матеріалу. Треба, не нехтуючи 28

такими завданнями ставити перед учнями все нові, ускладнені завдання, які б

стимулювали його розумовий розвиток.

Те саме і слід сказати про роботу із здібними школярами. Нерідко

серед них є такі, хто ще не формував навички до розумової праці, і якщо не

давати їм повного інтелектуального навантаження і не виробляти високої

працездатності, вони можуть опинитися серед так званих "середняків".

Враховуючи головні вимоги до даної проблеми, особистісно

орієнтоване навчання має розвинути такі основні завдання:

Насамперед треба індивідуалізувати пізнавальну діяльність дітей на

уроці. В контексті особистісно орієнтованої технології навчальна діяльність

школярів будується на навчальному діалозі учня та вчителя, який

спрямований на спільне конструювання програмної діяльності. При цьому

обов'язково враховуються індивідуальна вибірковість учня, щодо змісту,

виду і форми навчального матеріалу, його мотивацій, прагнення використати

одержанні знання самостійно, за власною ініціативою в ситуаціях заданих

навчанням.

Диференційоване навчання у практичній діяльності вчителя може

виражатися в тому, що всі учні отримують завдання однакової складності, 29

Основні завдання особисто орієнтованого навчання

Запобігання відставанню слабко встигаючих учнів

Забезпечення розвитку інтересів, нахилів,

здібностей усіх школярів відповідно до їх якостей,

особливостей психіки

але слабшим з них під час їх виконання надають індивідуальну допомогу, або

слабшим учням дають окремі, посильні для них завдання. Інколи учням

пропонують легкі завдання, згодом ускладнюють додатковим завданням, яке

вони виконують відповідно до своїх можливостей. Загалом диференціювати

завдання за змістом можна за кількістю завдань, за ступенем їх складності, за

ступенем самостійності виконання. Складніший і ефективніший вид

диференційованого навчання — його здійснення в умовах поділу класу на

групи залежно від рівня навчальних можливостей учнів. У практиці такого

поділу використовують методику Ю. Бабанського, який увів поняття

реальних навчальних можливостей учнів, їх зміст визначають такі критерії:

психологічні компоненти (здатність до аналізу, синтезу,

порівняння, вміння виділити суттєве, робити узагальнення;

раціональність, самостійність, гнучкість, темп мислення,

спостережливість, логічність мовлення, пам'ять, увага);

навички навчальної праці (самоконтроль, планування, темп

обчислень, письма, читання, організованість у навчальній

роботі, дотримання розпорядку дня;

окремі компоненти вихованості (наполегливість у навчанні,

старанність, свідома навчальна дисципліна, громадська

активність, ставлення до навчання, учителів, однокласників);

позашкільний вплив сім'ї, однолітків;

біологічні компоненти (фізична працездатність, стан

здоров'я, дефекти мовлення, слуху, зору).

З урахуванням цих критеріїв учнів за їх навчальними можливостями

можна умовно поділити на такі групи:

Учні з дуже високими

навчальними

можливостями

Характеризуються здатністю швидко засвоювати

матеріал, вільно вирішувати завдання, з інтересом

самостійно працювати, потребують завдань

підвищеної складності.

Учні з високим рівнем Мають міцні знання, володіють навичками 30

навчальних

можливостей

самостійної роботи, не поступаються першій групі

в засвоєнні матеріалу, але не завжди старанно

закріплюють вивчене, бо їм не властива висока

працездатність, потребують корекції їхньої

роботи, періодичного контролю навчальної

діяльності.

Учні з середніми

навчальними

можливостями

Характеризуються здатністю нормально вчитися,

окремим притаманний високий рівень навченості

за низької навчальної працездатності, іншим –

середній рівень навченості за середньої

працездатності, потребують оперативної

підтримки й допомоги педагога.

Учні з низькими

навчальними

можливостями

Мають низький рівень навченості або навчальної

працездатності, потребують спеціального підходу

педагога.

Формуючи тимчасові групи, слід пам'ятати: учні не повинні

здогадуватися про причину їх поділу на групи, щоб не травмувати їхнього

самолюбства; до групи може входити 4— 6 учнів; група може бути

гомогенна (однорідна) — з учнів, що мають однаковий рівень навчальних

можливостей, або гетерогенна (змішана); найефективніша група змішана, але

продуктивність її роботи низька; комплекти груп можна змінювати залежно

від мети; комплект може складатися з учнів таких груп: 4, 3, 2 і 1; 4, 3, 2 і 2;

З, З, 2 і 2.

Структура уроку, на якому здійснюють диференційоване навчання,

передбачає таку послідовність структурних елементів:

31

Диференційоване навчання на уроці потребує ґрунтовної підготовки

педагога, певних умінь.

Позитивним у диференційованому навчанні є те, що:

32

Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності

Виконання дій, вирішення завдання

Попередні роздуми, дискусія про шляхи вирішення завдання

Постановка вчителем завдання й усвідомлення його учнями

Підготовка учнів до заняття

Підготовка педагога до уроку

Вивчити індивідуальні особливості учнів, розподілити

їх за групами, розмістити ці групи

Чітко сформулювати основні й додаткові запитання , визначити

час на їх виконання

Розробити урок в деталяхПідібрати консультантів

Продумати власну педагогічну діяльність на

уроці

Підготувати необхідні дидактичні матеріали

Поєднувати індивідуальну, групову і фронтальну роботу

Продумати систему оперативного контролю

воно дає можливість ставити перед учнями навчальні завдання, що

передбачають пошук;

створюються передумови для використання комплексних розумових

дій;

навчальні завдання розв'язуються у процесі спілкування членів

групи, що сприяє вихованню колективізму, формуванню

комунікативних якостей, поділу праці між членами групи;

учитель здійснює керівництво навчальним процесом

опосередковано.

Диференційований підхід в процесі особистісно орієнтованого навчання

має пронизувати весь навчальний процес, мати місце на кожному уроці.

Диференціювати слід той матеріал, який учням важко засвоїти, адже

кожен учень індивідуально сприймає матеріал, різні діти мають різні

пізнавальні особливості. Диференціювання на будь-якому етапі уроку. Під

час актуалізації знань, умінь та навичок, на етапі вивчення нового матеріалу,

при закріпленні знань, умінь та навичок, також дуже важливо

диференціювати домашні завдання.

Тому особливе місце в практиці

вчителя повинна зайняти диференціація

вчителя форми подання завдання для

кожної групи учнів, мета якої

формувати відповідно вищий рівень

навчально-пізнавальної активності. Ця

диференціація полягає в ускладненні

основного завдання для учнів з

високим рівнем активності, в умінні та наданні допомоги для учнів з низьким

та середнім рівнями активності (Додаток 2).

Правильно організована робота, увага до кожної дитини сприяють тому,

що розумові сили її розвиватимуться безперервно, а дитина відчує себе

сильною, здібною, цікавою для вчителя та однокласників. Така форма 33

Виховна бесіда у 2-А класі

вчитель А. В. Коломієць

організації навчання сприяє виявленню та врахуванню індивідуальних

особливостей школярів, допомагає визначити й застосувати оптимальне

навантаження для кожного з них, сприяє формуванню позитивної „Я –

концепції”.

Отже, реалізовуючи індивідуальний та диференційований підхід до учня в

процесі викладання різних навчальних дисциплін – ми, таким чином,

здійснюємо особистісно орієнтований підхід, що дозволяє формувати

позитивну „ Я – концепцію” дитини.

Особистісно орієнтовне спілкування – стрижень стимулювання

навчальної праці

34

Добре вчити дитину, яка тягнеться до нас як соняшник до сонця. Щоб

не перервати цей ланцюжок довір’я,

треба утверджувати в своїх

стосунках з учнями людську

гідність кожної дитини незалежно

від того, які в неї навчальні успіхи, а

отже, бачити спочатку людину, а

потім уже учня.

Особистісно орієнтовне

спілкування на уроці – стрижень стимулювання навчальної праці, воно не

може бути зорієнтоване на абстрактного молодшого школяра. Його мета –

врахування не тільки актуальних потреб саме даного віку ( дитини 6 або 9

років ), а й якнайповніша відповідність спілкування розмаїттю

індивідуальностей конкретного класу.

Які ж актуальні потреби дитини треба задовольнити у навчальній

діяльності? Насамперед – це потреба особистісного контакту з учителем

на уроці, прагнення дістати схвалення, підтримку своїм діям.

Людську гідність кожного учня, здібного і нездібного, красивого і не

зовсім мають утверджувати гуманні стосунки на будь-якому уроці і поза ним,

попереджати страх перед покаранням, залежність від настрою вчителя. Якщо

на уроці створюються такі стосунки, діти не бояться висловити своє

ставлення, яке може не збігатися з думкою більшості й навіть учителя,

реалізують своє право бути мислячою особистістю.

Турбота про емоційне благополуччя дитини на уроці аж ніяк не знецінює

таких найнеобхідніших умов навчального спілкування, як:

- довільність дій;

- зосередженість уваги;

- вольові зусилля у досягненні найкращих результатів.

35

Тому в процесі уроку, коли відбувається перехід до вивчення головного і

виникає потреба домогтися гостроти уваги, учитель використовує в своєму

мовленні:

Спілкування на уроці зумовлене навчальною необхідністю, але це

зовнішній бік справи. Головне – у його внутрішньому змісті, тобто у тих

стосунках, які виникають і розвиваються під час навчання між учителем і

учнем. Тому обов’язковим є постійне збагачення й уточнення знань про

мотиви поведінки кожного учня на уроці.

Особливо важливо, щоб розумна вимогливість поєднувалась з

неоціненною рисою гуманного вчителя – умінням не пропустити момент,

коли дитині особливо потрібні допомога та увага. Для того, щоб зберегти

людську гідність учня під час спілкування, замислимось над тим, як ми

розмовляємо з дітьми на уроці. Насамперед звернемо увагу, чи всі засоби

36

Логічну паузу

Логічний наголос

Виразний жест

Вольове забарвлення

голосу

Зовнішні опори

педагогічного спілкування: слово, інтонація, жест, міміка, припинення дії,

погляд, дотик до учня – використовуємо вчасно й до ладу. Чи не

зловживаємо словами «повинен», «треба»? Чи не вдаємося до «хірургії» там,

де вистачило б «народної медицини»? Чи вистачає нам терпіння шукати все

нові й нові слова для роз’яснення і переконання? Чи говоримо учням

«дякую», «вибачте»? На жаль, небагато вчителів замислюються над тим, як,

розмовляючи з дітьми, досягти взаєморозуміння. Велике значення для

дитини мають не тільки зміст, а й особа співрозмовника, почуття, які вона

викликає.

Серед багатьох умов, які позитивно впливають на взаєморозуміння між

вчителем і учнем, є вміння вчителя відчувати душевний стан учня в момент

розмови .

Неодмінна умова особистісно орієнтованого спілкування вчителя з

учнем – вміння володіти словом. Необхідно звертати увагу на точність,

доступність, однозначність запитань учителя. Це незамінні характеристики

педагогічного мовлення. Слід врахувати емоційно-стимулюючий вплив слова

на створення сприятливого клімату на уроці, а також

викликати інтелектуальні почуття: здивування,

захоплення, сумнів, очікування нового. Та найголовніше –

врахувати внутрішній стан дитини. Виступаючи з

доповіддю в Інституті соціальної педагогіки, Януш

Корчак продемонстрував у рентгенівському кабінеті

серце дитини, яка злякалась нової обстановки. Присутні

побачили на екрані, як прискорено забилося серце

маленької дитини. І тоді відомий педіатр і педагог

звернувся до всіх зі словами: «Дивіться і запам’ятовуйте. Тоді, коли

гніваєтеся і коли втомились, коли діти стають нестерпними, виводять вас із

себе, коли ви сердитесь і кричите, коли ви в нападі гніву хочете покарати,

згадайте, що так виглядає і так реагує серце дитини».

37

Янош Корчак відомий

педагог та педіатр

Учитель з дітьми на уроці має знаходити найточніше і найсправедливіше

слово. Нерозбірливість висловлювань, багатослівність, словесні штампи – усе

це знецінює найкращі наміри. Вчитель-майстер має економно і точно

знаходити шлях у вигляді:

- доречної паузи;

- виразного мовлення;

- точного жесту;

- незвичної інтонації;

- гумору, прийому абсурду (переконання від супротивного).

Якщо вчитель хоче зробити дитині серйозне зауваження, домогтися, щоб

його слово було належно сприйнято, треба не стояти над дитиною. Краще

щоб очі вчителя і вихованця були на одному рівні, щоб розмову було

зосереджено не на тому, який він поганий учень, а чому так невдало вийшло.

Отже, мета спілкування в цьому разі – досягти спільності поглядів, оцінок

учителя і учня. А від такого взаєморозуміння найкоротший шлях до

оптимальної моделі навчального спілкування – ділового співробітництва

вчителя і учнів у конкретних навчальних справах.

Зіставимо типові ознаки різних стилів спілкування вчителів:

Авторитарний Особистісно орієнтованийЗавдання уроку повідомляє прямо,

чітко, економно; нехтує думкою

класу.

Завдання уроку визначає через діалог з

класом; заохочує вияв особистісного

ставлення учнів до виконуваної роботи.

Перериває висловлювання дітей;

часто вживає вирази «Не

запитуйте, я зараз все поясню…»,

«робіть тільки так, як я сказала».

Дозволяє дітям підходити до себе для

одержання додаткових матеріалів,

завдань.

Схильний приймати єдино

правильне рішення.

Схильний приймати варіативні

рішення.

«Останнє» слово залишає за собою,

шукає причини невдачі в учнях.

У будь-яких ситуаціях зберігає

особисту гідність учня. Шукає причину 38

непорозуміння з учнями у своїх діях.

А який стиль спілкування переважає у вас? Сподіваємося – особистісно

орієнтовний стиль спілкування.

Методичні основи побудови сучасного урокуНа даний час домінуючою тенденцією є щире

прагнення педагогічних колективів відшукати шляхи 39

створення нової школи, де було б цікаво і затишно кожному, де статус

особистості був би пріоритетним. В центрі зусиль вчителів мають бути

інтереси школярів, тому технологія підготовки і проведення уроку має

змінюватись: головними дійовими особами на ньому мають бути окремі діти,

групи та клас у цілому.

Особистісно орієнтовані уроки на початковому етапі їх провадження

потребують більше вимог до вчителя, щоб підготувати зміст навчального

матеріалу, визначити види діяльності учнів, готувати завдання на вибір,

організовувати різні форми роботи на уроці, враховуючи обсяг навчального

матеріалу, рівень складності за навчальними можливостями учнів, міру своєї

допомоги їм, вміння відчувати кожну дитину на уроці та поза ним. Але

водночас особистісно орієнтовані уроки – це цінний перспективний досвід

педагогічної науки, простір для творчості вчителя і учня, поєднання

різноманітних форм, методів навчання, потужних прийомів активізації

пізнавальної діяльності учнів.

На уроці подаваному на засадах особистісно орієнтованого підходу,

вчитель повинен розв’язувати завдання цілеспрямованого формування

в учнів учіння через діяльність, зокрема:

1. Навчити виділяти, розуміти, а потім самостійно ставити перед

собою навчальне завдання. Учні опановують певні знання на

основі виконання навчальних дій – порівняння, моделювання,

аналізу;

2. Навчити учнів використовувати раціональні дії, способи роботи,

що забезпечують успішне опанування навчального матеріалу.

Опанування навчального матеріалу – це його вміле сприймання,

усвідомлення, запам’ятовування і використання в практичній

діяльності;

3. Формувати в учнів навчальні мотиви, пізнавальні інтереси,

бажання вчитися, свідоме ставлення до процесу навчання в

цілому40

Структура особистісно орієнтованого уроку :

1. Етап «Орієнтація в навчальному матеріалі» ( мотивація наступної

діяльності учителем, орієнтація учнів щодо місця уроку в навчальному

курсі, розділі, темі (схеми, таблиці, опори, словесна настанова), опора

на особистий досвід учня ).

2. Етап ціле покладання (визначення разом з учнями особистісно

значущої мети діяльності, що передбачено здійснити протягом уроку та

показників досягнення поставленої мети).

3. Етап «Проектування наступної діяльності» (залучення учнів, по

можливості, до планування та обговорення діяльності, що

здійснюватиме ця на уроці).

4. Етап організації виконання плану діяльності (надання варіативності

в обиранні способів навчальної діяльності (писемного або усного,

індивідуального або в групі, переказування опорних положень або

розгорнута відповідь), в узагальненому вигляді або на конкретному

прикладі).

5. Етап контрольно-оцінювальний (залучення учнів до контролю за

розвитком навчальної діяльності, порівняння отриманого результату з

критеріями; участь учнів у виправленні допущених помилок,

осмислення їх причин)

6. Завершальний етап (усвідомлення ситуації досягнення мети,

переживання ситуації успіху, підкріплення позитивної мотивації щодо

самої діяльності, рефлексія)

Особливості особистісно орієнтованого уроку

Критерії й показники Особистісно орієнтований урок

1. Інтерес і мотивація учнів до

початку уроку

Цілеспрямовано створюється вчителем

41

2. Цілепокладання уроку До цілепокладання обов’язково

залучають учнів, мету уроку

узгоджують з дітьми

3. Характер навчальних завдань Проблемний, пошуковий, творчий

4. Час «говоріння» учнів на

уроці порівняно з активним

поясненням учителя

Більше говорять учні (80% часу учні

працюють самостійно)

5. Активність учня на уроці Уміння бачити проблему, формулювати

її, приймати як особистісно значущу;

висловлювати власну точку зору;

участь у діалозі, дискусії;

формулювання гіпотез; пропозиція

свого рішення завдання; можливість

поставити запитання вчителеві та

однокласникам

6. Перевага стилю спілкування

«учитель – учень»

Проблемно-пошуковий діалог, дискусія.

7. Форма організації навчальної

діяльності

За доцільністю, можливо, нетрадиційні

уроки: урок-дослідження, захист

проекту, ігровий урок, урок-

конференція

8. Психологічний клімат уроку Позитивний емоційний вплив,

комфортна атмосфера для кожної

дитини

9. Рефлексія уроку (окремих

частин уроку), що

здійснюються разом з дітьми

Обов’язково

10. Прийоми, методи, технології

викладання

Авторські прийоми, методики,

технології викладання

42

Організація роботи на уроці за інтерактивними технологіями

Особистісно орієнтоване навчання передбачає впровадження

різноманітних інноваційних педагогічних технологій – це передумова

активної пізнавальної діяльності учнів: нестандартна, цікава, творча робота

43

пробуджує у дітей інтерес до знань і сприяє емоційному, духовному та

інтелектуальному розвитку школярів.

Педагогічні інновації пов’язані сьогодні із застосуванням

інтерактивних методів у навчальній діяльності. Інтерактивне навчання – це

діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня.

Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх суть

полягає в тому, що навчання відбувається шляхом спілкування та співпраці.

1. Технології кооперативного навчання

Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на

уроках застосування знань, умінь і навичок. Це може відбуватися одразу ж

після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість

опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь

та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.

Робота в парах

44

Групи інтерактивних технологій

Технології кооперативного навчання

Технології колективно-групового навчання

Проектна діяльністьТехнології ситуативного моделювання

Технологія особливо ефективна

на початкових етапах навчання учнів

роботі у малих групах. ЇЇ можна

використовувати для досягнення

будь-якої дидактичної мети:

засвоєння, закріплення, перевірки

знань тощо. За умов парної роботи всі

діти в класі отримують рідкісні за

традиційним навчанням можливість

говорити, висловлюватись. Робота в

парах дає учням час обдумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім

озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок

спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння

переконувати й вести дискусію.

Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть

ухилитися від виконання завдання, які за інших умов потребують великої

затрати часу.

Як організувати роботу

1. Запропонуйте учням завдання, поставте запитання для невеликої

дискусії чи аналізу ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених

у завданні, дайте їм 1-2 хвилини для продумування можливих відповідей або

рішень індивідуально.

2. Об'єднайте учнів у пари, визначте, хто з них буде висловлюватись

першим, і попросіть обговорити свої ідеї один з одним. Краще відразу

визначити час на виконання кожного в парі і спільне обговорення. Це

допомагає звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти

згоди щодо відповіді або рішення.

3. По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє

результати роботи, обмінюються своїми ідеями та аргументами з усім

класом. За потребою це може бути початком дискусії або іншої пізнавальної 45

Урок української мови в 2-А класі Алла Коломієць, вчитель вищої

категорії

діяльності. Робота в парах – це усне або письмове виконання навчальних

завдань (розв'язування задач) двома учнями в умовах синхронної роботи всіх

пар.

Робота в малих групах

Робота в групах – це спільна діяльність для досягнення загальних

цілей. За такої діяльності учні прагнуть отримати результат, що буде

найкращим для кожного і для кожного і для всіх членів групи. Роботу в

малих групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що

потребують колективного

розуму.

Робота в групах

передбачає розподіл класу на

мікроколективи з 3 – 5 учнів.

Під час розв'язування задач

„стихійно” виділяється лідер,

який бере на себе інтелектуальне

керівництво групою. Групові

форми роботи сприяють формуванню в учневі демократичного

самоусвідомлення та почуття власної гідності. Він відчуває себе вільною

діючою особистістю, яка має право на вибір і ініціативу, а разом з тим готова

толерантно ставитися до свого оточення, погоджувати свої дії з діями та

інтересами інших членів групи.

Відкриті методики спрямовані на те, щоб не давати готових відповідей, а

націлювати учнів на творчий пошук, на формування власної думки. Навчання

в групах – створення різних груп, де учні допомагають один одному й

навчають один одного. Це вміння ефективно працювати в команді допомагає

їм у подальшому житті.

Як організувати роботу

1. Переконайтеся, що учні володіють знаннями та вміннями,

необхідними для виконання завдання.46

Урок природознавства у 3-А класі вчитель А. В. Коломієць

2. Об'єднайте учнів у групи. Почніть із груп, що складаються з трьох

учнів. П'ять чоловік – це оптимальна верхня межа для проведення

обговорення в рамках малої групи.

3. Запропонуйте усім сісти по групах. Переконайтеся в тому, що учні

сидять по колу – «пліч-о-пліч, один напроти іншого». Усі учні групи повинні

добре бачити один; заохочує групу до роботи; пропонує учасникам групи

висловлюватися по черзі; підбиває підсумки роботи; визначає відповідача.

Секретар: веде записи результатів роботи групи.

Посередник : стежить за часом; заохочує групу

до роботи.

Доповідач : чітко висловлює думку групи; доповідає про результати роботи

групи.

Вчитель : повинен поставити кожній групі конкретне завдання і дати чітку

інструкцію щодо організації групової роботи.

2. Технології колективно-групового навчання

До цієї групи входять технології, що передбачають одночасну спільну

роботу всього класу.

„Мікрофон”

Такий вид діяльності надає можливість кожному сказати щось швидко,

по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи

позицію.

Як організувати роботу

1. Поставте запитання класу.

2. Запропонуйте класу якийсь предмет (ручку, олівець тощо), який

виконуватиме роль уявного мікрофона. Учні передаватимуть його один по

одному, по черзі беручи слово.

47

3. Надавайте слово тільки тому,

хто отримує «уявний» мікрофон.

Коли хтось висловлюється, інші не

мають права перебивати, щось

говорити, викрикувати з місця.

4. Запропонуйте учням

говорити лаконічно й швидко (не більше, ніж 0,5 – 1 хвилину).

Незакінчені речення

Цей прийом дає можливість ґрунтовніше працювати над формою

висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою

методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше

висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити

коротко, але по суті й переконливо.

Як організувати роботу

Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись в колі ідей ,

учитель формулює незакінчене речення і пропонує учням висловлюючись

закінчити його. Кожний наступний учасник обговорення повинен починати

свій виступ із запропонованої формули. Учні працюють з відкритими

реченнями.

Ажурна пилка

Такий вид діяльності на уроці дає можливість працювати разом для

засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу.

Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація

повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного уроку,

заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

Як організувати роботу

1. Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації,

підберіть матеріал, необхідний для уроку, і підготуйте індивідуальний

інформаційний пакет для кожного учня.

48

Урок природознавства у 3-А класі вчитель А. В. Коломієць

2. Підготуйте таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли

визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входитиме у дві групи –

«домашню» та «експертну». Спочатку учні об'єднуються у «домашні» групи,

а потім створюються «експертні» групи, використовуючи кольорові

позначки.

3. Розпишіть учнів по «домашніх» групах. Дайте домашнім групам

порцію інформації для засвоєння, кожній групі – свою. Завдання домашніх

груп – опрацювати надану інформацію та опанувати нею на рівні,

достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

4. Після завершення роботи домашніх груп учні розходяться в групи,

де вони стануть експертами з окремої теми.

5. Кожна експертна група вислуховує всіх представників домашніх

груп і аналізує матеріал в цілому, проводить експертну оцінку за певний час.

6. Після завершення роботи учням пропонується повернутися

«додому». Кожен учень ділиться інформацією, отриманою в експертній групі

з членами своєї «домашньої» групи. У «домашніх» групах має бути по одній

особі з експертних груп.

„Мозковий штурм”

Це метод розв’язання проблеми, коли всі учасники розмірковують над

однією проблемою і «йдуть на неї в атаку». Мозковий штурм застосовують,

коли треба мати кілька варіантів розв’язання конкретної проблеми. Мозковий

штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно

висловлювати свої думки. Мета «мозкового штурму» чи „мозкової атаки” в

тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів

протягом обмеженого періоду часу.

Як організувати роботу

Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного

питання (його краще записати на дошці) запропонуйте всім висловити ідеї,

коментарі, навести фрази чи слова, пов’язані з цією проблемою. Запишіть усі 49

пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення

без зауважень, коментарів чи запитань.

Зверніть увагу на такі моменти:

1. Під час «висування ідеї» не пропускайте жодної. Якщо ви будете

судити про ідеї й оцінювати їх під час висловлювання, учні зосередять

більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж спробах запропонувати нові і

більш досконалі.

2. Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кількості

ідей. Варто підтримувати й фіксувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час

мозкового штурму не вдасться одержати багато ідей, це може пояснюватися

тим, що учасники піддають свої ідеї цензурі – двічі подумають, перед тим як

висловлять).

3. Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість

породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники

штурму мають можливість пофантазувати.

4. Спонукайте всіх учнів розвивати або змінювати ідеї інших.

Об’єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде до висунення нових,

що перевершують первинні.

5. У класі можна повісити такий плакат:

А. Кажіть усе, що спаде на думку.

Б. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших.

В. Можна запропоновувати ідеї, запропоновані будь-ким іншим.

Г. Розширення запропонованої ідеї заохочується.

6. На закінчення обговоріть й оцініть запропоновані ідеї.

Для забезпечення швидкого та ефективного включення учнів в

інтерактивну діяльність бажано давати їм пам’ятки, які містять опис

алгоритму діяльності (послідовний перелік дій, які вони мають здійснювати у

тій чи іншій навчальній ситуації). Такі пам’ятки можна запропонувати у

вигляді роздаткового матеріалу, плакатів або будь-якої наочності,

використовуваної за допомогою технічних засобів навчання. Вони мають 50

надаватися учням за потребою доти, доки порядок діяльності не стане для

них звичним.

3.Технології ситуативного моделювання

Модель навчання у грі – це побудова навчального процесу за допомогою

включення учня в гру. Ігрова модель навчання покликана реалізувати, крім

основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей:

- забезпечення контролю виведення емоцій;

- надання дитині можливості самовизначення;

- надихання і допомога розвитку творчої уяви;

- надання можливості висловлювати свої думки.

Як правило, ігрова модель навчання має чотири етапи:

Рольова гра стимулює прояв самостійності учнів, їх творчі можливості,

гра імітує реальність шляхом «проживання ситуації у ролі», яка учневі

дісталась та надає можливості діяти ”як насправді”. Учень може поводитись і

розігрувати свою роль, моделюючи реальну поведінку.

4. Проектна діяльність

51

Ігров

а ді

яльн

ість

Орієнтація (введення учня у тему , ознайомлення з правилами гри,

загальний огляд її перебігу)

Підготовка до проведення гри

Основна частина (проведення гри)

Обговорення

Навчальний проект - це організація форм роботи, що передбачає

комплексний характер діяльності всіх його учасників щодо отримання

освітньої продукції за певний проміжок часу – за урок.

Плануючи зміст і готуючись до уроку проекту необхідно

використовувати такий алгоритм роботи:

Доцільно використовувати такі критерії оцінювання:

52

Організація проекту

- визначення теми і мети;- формування проблеми ;

- гіпотези щодо її розв’язання;

Етапи проектування

Діяльність учасників

Опанування діяльності в

проекті

- визначення джерел інформації;

- опис бажаних кінцевих результатів;

Дослідження теми проекту

- збирання необхідної інформації;

- аналіз зібраної інформації;

- висновки, пропозиції;

Результати

- оформлення результату;- презентація результату;- підбиття підсумків

(оцінювання);

Функції вчителя під час роботи над проектом:

- допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм для роботи над

проектом;

- сам є джерелом інформації;

- координує весь процес;

- підтримує і заохочує учнів;

- підтримує безупинний зворотний зв’язок, щоб допомагати учням

просуватися в роботі над проектом.

Система вправ у напрямках «Чутливе вухо», «Гостре око»,

«Умілі руки»

53

Активність учасників проекту

Характер спілкування членів групи

Мовленнєвий рівень учнів під час презентації

проектів

Практична цінність

результату

Глибина розкриття проблеми

Багато можливостей для загального розвитку школярів втрачає

початкова школа через недооцінювання чуттєвої основи учіння. Вважається,

що у дитини, яка приходить до школи, добре розвинені процеси сприймання.

Насправді ж формування цих процесів не завершується, а тільки

розпочинається. Тому обов’язково слід розвивати і вдосконалювати у

молодших учнів уміння бачити, спостерігати, слухати. Як відомо, у

пізнавальній діяльності взаємодіють дві форми: сприймання і мислення.

Шукаючи резерви загального розвитку дитини в навчанні, ми

переконались у необхідності продовжити в спеціальних системах вправ

лінії розвитку дитини по трьох напрямках: «Чутливе вухо», «Гостре

око», «Умілі руки».

«Чутливе вухо»

Уміти точно відтворювати на слух, правильно почути вимовлене,

охарактеризувати невідоме за його звучанням, правильно висловлюватися,

виділяти у мовленні вчителя нове, незвичайне – усе це неповний перелік

ситуацій, коли дитині треба слухати вибірково і зосереджено. Саме цим

відрізняється активне навчальне слухання від пасивного сприймання

словесної інформації, коли про увагу школяра нерідко свідчить лише його

правильна учнівська постава.

Чутливим має бути вухо дитини і до звуків природи, і до звуків

найближчого оточення, і до мовлення. Розвиток загостреного

фонематичного слуху дітей, який здатний уловлювати відмінність у вимові

близьких звуків, виділяти в слові певні звуки, аналізувати їх, знаходити ті, які

частіше чуємо, ті, що відображають певний стан, процеси – спеціальне

завдання уроків мови. Велику корить принесуть систематична

артикуляційно-фонетична зарядка, розучування скоромовок, лічилок.

Слухова чутливість безпосередньо зв’язана з емоційною виразністю

мовлення та уяви дітей.

54

Для того щоб поліпшити сприймання слухової інформації, доцільно

використовувати різні способи фіксації уваги на прослуханому залежно від

мети його повідомлення. Якщо на слух сприймається пояснення, його варто

супроводжувати лаконічною зоровою опорою, розповідь – виразними

ілюстраціями .

Для тренування гостроти сприймання слухової інформації психологи

радять такі прийоми: під час слухання учням пропонується фіксувати

кількість вживання певного слова оплеском чи іншою дією слово, вираз, які

попередньо записані на дошці, слухові диктанти (Додаток 3). Для тренування

слухової пам’яті у третіх-четвертих класах корисним є диктант-гра «Будь

точним». Його методика: учитель читає ланцюжок з 2-3 слів і вимовляє його

лише раз, потім робить паузу, під час якої діти записують те, що запам’ятали.

Кількість слів поступово нарощується до 10-12, змінюється і принцип добору

слів. За умов систематичної роботи цей підхід тренує не тільки слухову

пам’ять, а й увагу, швидкість письма.

«Гостре око»

На уроках на учнів діє багато

подразників. Залежно від

спрямованості уваги, уміння

зосередитися центром уваги стає той

чи інший предмет. Найважливіша

умова виразного зорового

сприймання – уміння виділити

предмет на загальному фоні на основі

чіткого розпізнавання контуру. Цьому

сприяють різні види завдань:

1) знаходження добре відомих предметів у відволікаючих

умовах;

2) вибір маршруту на основі зорового зіставлення різних

напрямків руху;55

Розгадування казкових лабіринтів учнями 2-А класу

3) пошук виходу з лабіринтів (Додаток 4);

4) вправи на тренування обсягу й точності зорового

сприймання групи об’єктів;

5) тренування зорової пам’яті відтворенням образу

сприйнятого об’єкта:

а) ігрові завдання типу «Що змінилось»,

б) гра «Фотограф» (через невеликий отвір у картонній

планці кожна дитина уважно вдивляється у якийсь куточок

лісу, шкільного двору, тощо. Те, що їй вдається помітити

вона потім відтворює у словесному опису чи малюнку)

в) гра-вправа «Що я помітив йдучи до школи» на

спостережливість і подальше відтворювання,

г) складання такого самого візерунка по пам’яті,

відтворення розташування фігур,

д) вправи на розрізнювання кольорів та їх відтінків в

ускладнених умовах сприймання.

Гостре око учня – найважливіша передумова формування

спостережливості, уміння помічати характерні, але малопомітні особливості

предметів і явищ. Уміння спостерігати молодших учнів можна розвивати на

будь-яких уроках. Особливо широкі можливості для цього на уроках

природознавства, образотворчого мистецтва, розвитку мовлення, читання,

трудового навчання. Тому вчитель має:

- уточнювати і збагачувати їхні уявлення і поняття про відомі об’єкти;

- формувати нові поняття про зв’язки, відношення між предметами та

явищами;

- активізувати різні форми сприймання;

- навчити послідовності розумових і практичних дій під час

спостереження одного чи кількох об’єктів;

- збудити інтерес і допитливість дітей.

56

Роботу з розвитку спостережливості треба організувати так, щоб

максимально використати розвивальні можливості багаторазових прогулянок

різними маршрутами. Під час спостережень важливо домагатися стійкості

довільної уваги, всебічного розгляду об’єктів. Закінчуючи спостереження,

корисно, щоб діти під керівництвом учителя з’ясували, що ж нового,

незвичайного вони відкрили для себе, зробили висновок про те, як саме

спостерігали, за якими ознаками; що треба врахувати у наступних

спостереженнях. Це допоможе їм поступово оволодіти спостереженням як

методом пізнання.

«Умілі руки»

Порівняємо два відомих прислів’я: «Розумні руки вчать голову» і

«Голова навчиться – руки зроблять». Як точно вони доповнюють один

одного. В. О. Сухомлинських узагальнив цю мудрість і підкреслив, що

розвиток дитини – у кінчиках її пальців. Отже, щоб праця приносила дітям

задоволення, їхні руки мають бути вправними, натренованими у швидкому,

точному, координованому виконанні багатьох рухів, що потрібні у різних

навчальних діях.

Загально відомі всі ті

складності, що їх переживають

першокласники, оволодіваючи

графічними навичками. Тому,

пропонуємо такі види завдань, які

спеціально тренують дитячу руку:

- різноманітні графічні диктанти, які проводять на уроках математики,

малювання, письма. Крім

м’язів пальців, тренуються довільна увага, зосередженість, орієнтація в

просторі;

- вправи на розфарбовування, домальовування, штриховку, доповнення,

з’єднування (Додаток 5);

- «сліпе» ліплення – дитина із закритими очима ліпить за зразком;57

Урок трудового навчання у 3-А класі вчитель А.В. Коломієць

- складання індивідуально або в групі композицій з природніх або інших

матеріалів;

- ігри з «Чарівним мішечком», мета яких – розпізнавання відомих

предметів навпомацки;

- ігри-змагання на швидкість зав’язування і розв’язування вузлів з

товстих різноколірних шнурів;

- виконання ігрових завдань, що вимагають погоджених дій правої і лівої

рук, погоджених дій у роботі в парі;

- ігрові форми фізкультхвилинок на уроках: впізнавання задуманого

через рухи (Додаток 6);

- гра «Безпомилкова дія» - вправляння у точності виразності рухів.

Нагромадження чуттєвого

досвіду з різних джерел

сприймання – це та основа, яка

пришвидшує розвиток процесів

мислення, мовлення, загострює

увагу; багатшими стають

інтелектуальні почуття, фантазія

дітей. Тому вчителі мають використовувати щонайменшу можливість на

уроках, перервах, у групі продовженого дня, щоб розвивати процеси

сприймання, збагачувати зорову пам’ять і уяву дітей.

Модель сучасного випускника початкової школи

58

Фізкультхвилинка у 3-А класі вчитель А. В. Коломієць

Модель сучасного випускника початкової школи має відповідати

наступним критеріям:

Критерії Показники

1 Сформованість

пізнавального потенціалу

особистості випускника

Навчання учнів, розвиненість

мислення, пізнавальна активність

учнів.

2 Сформованість морального

потенціалу особистості

випускника

Моральна спрямованість особистості,

сформованість ставлення учня до

Батьківщини, суспільства, родини,

школи, класного колективу, себе,

природи, праці.

3 Сформованість

комунікативного потенціалу

особистості випускника

Комунікативність, сформованість

комунікативної культури в учнів.

4 Сформованість естетичного

потенціалу особистості

випускника

Сформованість естетичної культури

(розвиненість почуття прекрасного та

інших естетичних почуттів),

художньо-творча активність на

оптимальному для кожного учня рівні.

5 Сформованість творчого

потенціалу у особистості

випускника

Творче мислення учнів, здібність до

самовизначення і самореалізації,

різнобічні інтереси.

6 Сформованість фізичного

потенціалу особистості

випускника

Стан здоров’я учнів, розвиток

фізичних якостей.

Модель випускника школи І ступеня повинна відображати:

- рівень засвоєння випускником основних і додаткових загальноосвітніх

програм;

- сформованість основних груп компетентностей учня;

59

- домінуючий спосіб мислення випускника;

- рівень сформованості соціальних навичок випускника;

- пріоритетні особистісні риси, які мають сформуватися в учнів у процесі

засвоєння освітньої програми кожного рівня.

Розробку моделі випускника поділили на три етапи.

Випускник початкових класів має такі загальні риси:

працелюбний, вольовий, уважний, старанний, емоційний, інтелектуальний.

Це дитина з розвинутою мовою, мисленням, зоровою й слуховою пам’яттю,

яка вміє рефлексувати, слухати й чути, мислити й володіти почуттям

самоконтролю та самостійності.

Модель випускника школи I ступеня, який

володіє наступними компетентностями.

Соціальна компетентність:

- уміння безконфліктно співіснувати в

60

Визначили найвищий рівень освітніх програм, які реалізує початкова

школа

Виготовлення моделі у вигляді

квітки, що складається з трьох шарів

пелюсток

Визначили набір характеристик, які

учень має отримати на момент його

переходу до середньої ланки

колективі;

- вміння приймати рішення;

- вміння робити вибір;

- уміння спілкуватися.

Самоосвітня компетентність:

- самостійність у навчальній діяльності;

- володіння основними засобами самоконтролю;

- вміння переносити набуті знання в нестандартну ситуацію для розв'язання

проблем;

- уміння зосереджуватися й підтримувати увагу.

Пізнавальна компетентність:

- рівень освіти повинен відповідати Державному стандарту початкової

загальної освіти;

- вміння виділяти суттєві властивості, узагальнювати, робити висновки.

Особистісна компетентність:

- уміння працювати над розвитком індивідуальних здібностей;

- активність і самостійність у пізнавальній та соціальній діяльності;

- вміння аналізувати свої думки та дії.

Компетентне ставлення до свого здоров'я:

- рухова активність;

- емоційно-позитивне ставлення до навчання;

- фізична розвиненість.

Для успішного формування компетентної особистості сучасний педагог

повинен володіти певними якостями:

• успішно розв’язувати свої власні життєві проблеми, виявляючи ініціативу,

самостійність і відповідальність;

• усвідомлювати мету компетентнісного навчання;

• планувати урок із використанням усього розмаїття форм і методів

навчальної діяльності й насамперед усіх видів самостійної роботи,

діалогічних, евристичних і проблемних методів;61

• пов’язувати навчальний матеріал із повсякденним життям та інтересами

учнів;

• оцінюючи навчальні досягнення школярів, брати до уваги не тільки

продемонстровані знання і вміння, а й передусім уміння застосовувати їх у

навчальних і життєвих ситуаціях.

Поради щодо підготовки і проведення особистісно орієнтованих

уроків

62

При підготовці та проведені таких

уроків вчитель має розв’язати наступні

завдання:

- гармонійно поєднати пізнання,

практичну діяльність та спілкування на

уроці;

- застосовувати різноманітні форми та

методи навчальної діяльності, які

забезпечать використання суб’єктного досвіду учнів;

- створити атмосферу зацікавленості кожного учня в індивідуальних та

колективних результатах роботи;

- використовувати різноманітні унаочнення, сучасні способи надання

інформації;

- стимулювати учнів до висловлювань, власних способів виконання завдань з

метою розвитку їх самостійності, підвищення рівня активності;

- використовувати протягом уроку дидактичний матеріал, який дозволить

кожному учню обрати найбільш значущі для нього вид, рівень та форму

змісту навчального матеріалу, що буде сприяти орієнтації на особистісний

рівень навчальних досягнень;

- заохочувати учнів знаходити свої способи діяльності, аналізувати діяльність

інших учнів з точки зору її раціональності і ефективності;

- створювати на уроці педагогічні ситуації спілкування, які дозволять

кожному учню виявити ініціативу, самостійність у виборі способів роботи,

що забезпечить умови для самореалізації і самовираження учнів;

- включати якомога більше практичних завдань, прикладних задач;

- використовувати самооцінювання та взаємооцінювання.

Пам’ятка вчителю щодо організації особистісно орієнтованого

навчання

63

1. Особистісно орієнтований підхід у навчанні ґрунтується на

сприйнятті індивідуальності, самоцінності дитини як носія суб’єктивного

досвіду, який складається у неї з перших днів життя. Учень має право на

особистісний шлях розвитку, вибір засобів навчальної діяльності у межах її

цілей.

2. Учитель, ставлячись до учня як до особистості, надає йому змогу

саморозвиватися і само реалізуватися, враховує його можливості,

особливості, здібності. Взаємодія між ними має будуватися на основі єдності,

бажань, а не вимушеного спілкування.

3. Найголовніше завдання вчителя: максимально активізувати

внутрішні ресурси вихованців, щоб вони самі успішно упоратися з

різноманітними навчальними, а в подальшому – виробничими проблемами.

Дітей слід навити на оптимальному рівні проявляти свій інтелектуально-

вольовий і моральний потенціал.

4. Особистість педагога – лише передумова виховання дитини.

Трансляція його позитивних якостей відбувається тільки тоді, коли він,

встановлюючи зв’язки з дітьми, створює і збагачує їхній досвід емоційних

переживань.

5. Якщо учитель ставитиметься до учня без справжнього інтересу і

поваги, у того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.

6. Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба емоційно

взаємодіяти з ним, навчитися відчувати до нього постійний інтерес. Позиція

безпристрасного арбітра згубна для справи.

7. Учителю, форми і способи діяльності якого статичні, не змінюються

від уроку до уроку, від року до року, сьогодні нічого робити в класі.

8. Якщо учень не сприймає Ваших дій (способів впливу) щодо нього, то це

означає лише одне: ці дії не відповідають його особистісним особливостям.

9. Якщо Вам потрібно висловити зауваження учневі, то робити це слід

дружелюбно і з повагою до нього. Ваше несхвалення його поведінкової

ситуації втратить негативний ефект.64

10. Якщо виник конфлікт з учнем, не шукайте способів будь-що

утвердити свою правоту. Спробуйте знайти взаємоприйнятні шляхи його

розв’язання.

11. У багатьох своїх учнях учитель вбачає однодумців і спільників.

Досягти професійного успіху він може, лише узгоджуючи свої дії з ними.

Рекомендації до технологізації особистісно орієнтованого

навчального процесу:

65

Навчальний матеріал повинен забезпечувати виявленню змісту

суб’єктивного досвіду учня включаючи досвід його попереднього

навчання;

Виклад знань в підручнику повинен бути націлений не тільки на

розширення узагальнення предметного змісту, а також на

постійне перетворення набутого суб’єктивного досвіду кожного

учня;

У процесі навчання необхідне постійне узгодження

суб’єктивного досвіду учнів з науковим змістом добутих знань;

Активне стимулювання учня до само оцінної освітньої

діяльності, зміст і форми якої повинні забезпечувати учневі

можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження в ході

оволодіння знаннями;

Конструювання та організація навчального матеріалу, який дає

змогу учневі вибирати його зміст, вид та форму при виконанні

завдань;

Виявлення та оцінка способів навчальної роботи, якими

користується учень самостійно, стійко, продуктивно;

Необхідно забезпечувати контроль і оцінку не тільки результату,

а й головним чином процесу учіння;

Освітній процес повинен

забезпечувати побудову,

реалізацію, рефлексію, оцінку

учіння як суб’єктивної діяльності.

Висновки

Сьогодення об’єктивно потребує переведення освітнього процесу на

технологічний рівень, вибір індивідуальних маршрутів навчання, особливо 66

продуктивні серед них особистісно орієнтовані педагогічні технології. Їхня

ефективність залежить від того, якою мірою реалізує свій життєвий

потенціал учень, як враховано його вікові та індивідуальні особливості.

Сьогодні у педагогічній науці яскраво заявляє про себе особистісно

орієнтований підхід, який забезпечує створення нових механізмів навчання

та ґрунтується на принципах глибокої поваги до особистості, врахування її

індивідуальності.

Особистісно орієнтований підхід має суттєво гуманізувати навчально-

виховний процес, наповнити його високими морально-духовними

переживаннями, утвердити принципи справедливості і поваги, максимально

розкрити потенційні можливості дитини, стимулювати її до особистісно

розвивальної творчості.

На сучасному етапі перш за все потрібно створити умови для реалізації

технології особистісно орієнтованого навчання:

Здійснити психолого-педагогічне забезпечення навчального

процесу;

Розробити вправи особистісно орієнтованих методик та

технологій;

Реалізувати програмно-методичне забезпечення особистісно

орієнтованого навчання;

Впровадити системи особистісно орієнтованого навчання не

тільки у місті, а й у сільській місцевості.

Для підвищення ефективності навчального процесу в початковій школі

шляхом провадження новітніх технологій потрібно розв’язати проблеми, які

гальмують цей процес:

Проблема пов’язана з реформуванням системи шкільної

методичної роботи;

Відсутність належної матеріальної бази;

Підготовка та підвищення кваліфікації вчителів;

67

Розробка ефективних навчальних посібників з використанням

нових технологій;

Забезпечення методичною літературою з даної проблеми.

Отже, враховуючи дані умови, подолавши ряд проблем, можна

говорити про створення нової школи, освіта в якій буде спрямована на

розвиток творчої, інтелектуальної, сприйнятливої до всього нового та

раціонального, самостійної, рішучої, всебічно розвиненої.

Особистісно орієнтоване навчання значно оптимізує особистісний

розвиток учнів, здійснює більш комфортні умови, підвищує ефективність

навчального процесу. Це шлях до формування інноваційної особистості.

Така особистість здатна правильно сприймати інформацію, переосмислювати

її, впливати на думки і почуття інших, відстоювати свою точку зору,

дослухатися до думок оточуючих її людей. Не слід забувати, що саме школа

має стати улюбленим місцем, де діти не тільки вчаться, а й живуть

повноцінним життям. Можна виділити такі фактори самореалізації

особистості учня:

1) фактор відносин – це характер стосунків, які складаються між

учителем і учнем;

2) фактор емоційної самореалізації – різнорівнева і диференційована за

змістом організація навчального процесу;

3) фактор здоров’я – формування здорового способу життя школярів;

4) фактор творчості – розвиток творчих здібностей кожної дитини, вільне

вираження свого «Я»;

Отже, особистісно орієнтоване навчання формує, підтримує та розвиває

природні якості дитини, її індивідуальні здібності, допомагає становленню

творчої інноваційної особистості.

Додаток 1

Кроки до особистісно-компетентісного навчання за 68

Г. Драйзером

Оптимальні умови

Організація довкілля.

Позитивний настрій учителя й учня.

Загострення, фіксація, зосередження уваги.

Мета і результат (навіщо воно мені знадобиться?)

Уявлення власних знань.

Створення умов для вибору.

Сприймання помилок як зворотна реакція.

Коригування знань.

Правильне

подання

Змалювання узагальненої картини завдяки

дослідженням конкретних ситуацій.

Використання всіх навчальних стилів.

Малювання асоціативної схеми, її уявлення.

«Активні» й «пасивні» методи роботи.

Зважене

обмірковування

Творче мислення.

Критичне мислення – концептуальне, аналітичне,

рефлективне.

Творче розв’язування проблеми.

Техніки стійкого запам’ятовування для

цілковитого збереження інформації.

Аналіз власного стилю мислення.

Активізація

збереження

інформації

Використання знань на практиці.

Ігри, замальовки, дискусії щодо різних стилів

навчання осіб із різним типом компетентності.

Застосування Використання шкільних знань поза школою.

Практика.

Учні в ролі вчителів.

Поєднання нового з уже відомим.

Повторення,

оцінювання,

Усвідомлення того, що «Я» знаю («Я» - кожен

конкретний учень).69

святкування Самооцінка, оцінювання однолітків, товаришів і

вчителів.

Безупинне повторення.

Додаток 2

Диференційована робота над загадками і чистомовками на

уроці навчання грамоти

70

Тема: М’які та тверді приголосні. Умовне позначення м’яких та

твердих приголосних.

Хід уроку

1. Актуалізація чуттєвого досвіду дітей.

2. Бесіда.

3. Диференційована робота над загадками та чистомовками.

Відгадування загадки:

Темно-бурий, вайлуватий,

Любить мед, а взимку спати,

Він живе в густому лісі,

Рве малину на узліссі.

- Хто ж відгадав загадку?- звертається вчитель до групи С-3.

- А як ви думаєте, наприклад, Юра?(група С-2), Оля? (група С-1). Отже

всі вважають, що це ведмідь. Промовте це слово хором (група С-3).

Покличте його до себе (Ведмедику), а коли це не маленький ведмедик,

а дорослий, то як його покличете? (Ведмедю)

- Хто може сказати (група С-2), скільки складів у першому та другому

слові? А тепер вимовте ці слова так, щоб визначити наголос. На якому

складі він буде?

- Може хтось знає?(група С-1). Що означає слово ведмедик? (вед –

відати, знати; медик – мед, а разом – той хто знає, де є мед).

- Хто може сказати (до всіх), що ще любить ведмедик крім меду?

Давайте покажемо, як ведмедик ласує медком. (Діти облизують верхню

і нижню губу язичком. Вправа для розвитку рухливості язика).Далі

пропонується дітям (С-2, С-1) прочитати інші загадки і чистомовки.

Група С-3 повторює за ними. Вправляються у вимові чистомовок

спочатку повільно, швидко, голосно, тихо, без звуку, тільки губами.

С-1. Не кішка, а мишей ловить. Хто це? (Сова)

С-2, С-3 – ва-ва-ва. На сучяку сидить сова.

71

С-3 – покличте сову, визначте кількість складів, наголос. Всі разом

повторюють чистомовки.

С-1. Хто це в лісі під листочком

За ніч виріс швидко?

В кого є одна нога,

Шапку здаля видко? (Гриб)

С-2 Би-би-би на пеньку ростуть гриби.

Вчитель показує малюнок із зображенням грибів, а дітей запитує про те, як

називаються ті гриби, що ростуть на пеньку. А як називаються ось ці гриби

(маслюки, підберезники, підосичники, білі).

- А що це за гриби (лисички)? Чому їх так називають? Зіставляють із

малюнком лисичок грибів і тварин на малюнку в Букварі (всі хором

вивчають віршик-скоромовку).

Три лисички, три сестрички,

Миють лапки, миють личка.

Не виводить тато-лис

Їх немитими у ліс.

Учень (С-3) зачитує ще одну загадку:

З дерева на дерево стрибає,

Горішки та гриби збирає.(Білочка)

4. Робота над інсценізацією.5. Диференційовані завдання для всіх груп.6. Робота над ускладненим завданням.7. Словесне малювання на тему «В лісі».8. Підсумок уроку.

(С-1 – учні читають цілими словами, С-2 – учні читають складами та словами, С-3 – буквене читання)

Додаток 3

Використання зорових та слухових диктантів з творчими

завданнями на уроках української мови в початкових класах72

Одним із головних завдань, які стоять перед школою - розвинути

особистість школяра, виховати культуру його мислення й мовлення. Тому

при проведенні будь-якого уроку рідної мови передбачаю такі ситуації, які б

спонукали дитину висловлювати свою думку, розповідати про щось,

порівнювати, узагальнювати. Однак, щоб дитина говорила правильно і

красиво, її цьому треба навчити, давати зразки мовлення або створити

мовленнєве середовище.

Навчити школярів мислити допомагає добре продумана система вправ з

розвитку мовлення.

Важливого значення у своїй роботі надаю зоровим та слуховим

диктантам. Їх готую з творчими завданнями. Наприклад, підібрати слово,

щоб вийшла рима:

Ласкава осінь вже прийшла.

Дари нам щедрі...(принесла).

В осінню хмуру пору

хитрий жук сховавсь...(під кору).

Діти не тільки записують дані речення, а і пояснюють, як вони

розуміють їх зміст, висловлюють свою думку, доводять правильність

твердження. В цьому їм допомагає таблиця "Сонечко і хмаринки".

73

Культура мовлення

(точність , виразність,

Я вважаю, що

Отже

На мій погляд

№1

1. Осінь люба, осінь мила

Ліс і сад ... (позолотила).

(Виписати римовані слова)

2. Листопад, листопад.

Ти коли заглянеш в ... (сад)?

(Записати синоніми до слова заглянеш. В якому значенні вжито

дієслово?)

3. Біля яру, біля стежки

Одягла верба ... (сережки).

(В якому значенні вжито словосполучення одягла верба ?)

4. Як намистинки, диво калинове - частини ... (мови).

(Скласти речення із словосполученням диво калинове).

5. Лунає в класі мова.

74

Культура мовлення

(точність , виразність,

Тому, що

Я думаю, що

Так, як

Вслухаюсь я у кожне ... (слово).

(Записати синоніми до слова лунає)

6. Ой спасибі, осінь мила,

Ти - чудова і ... (вродлива)

(Виписати прикметники, які характеризують осінь, дописати декілька

своїх)

№2

1. Моє село мене чарує.

Воно найкраще на землі.

(Скласти речення про своє село)

2. Гарні птахи навкруги

Бережуть ліси й ... (луги).

(До слова гарні дібрати синоніми)

3. Квітне - веснує земля.

Рястом синіють ... (поля).

(Записати римовані слова)

4. Ходить осінь по покосах

В золото фарбує ліс.

А берізка в довгих ... (косах)

75

Гладить ніжно-жовтий (лист)

(Виписати словосполучення, вжиті в переносному значенні)

7. Я роблю зарядку вранці -

На щоках моїх ... (рум'янці).

(Записати римовані слова)

№ 3.

1. Всіх нас книжечка навчить,

Як на світі треба...(жить).

2. Вітер плаче, вітер віє.

Дощ осінній грізно . . . (с іє) .

(До слів плаче, грізно доберіть антоніми)

3. Добре ще того навчати,

Хто і сам все хоче...(знати).

(Дібрати до слова добре антоніми)

4.Три світла в світлофора є.

Кожен з них наказ ...(дає) .

(До слова наказ дібрати антоніми)

5. Без труда плода немає,

Мудрість так нас...(научає).

(Записати прислів'я про працю або навчання)

6. Лінь жени від себе сміло

І скоріш берись за...(діло).

76

(Записати прислів'я зі словом лінь)

№ 4.

1. Знання - велика сила,

Що дає людині...(крила).

(Прокласти "доріжки" від слова знання до слів - іменників і

до слів - прикметників)

2. Сонечка без знань нема,

Як вночі - сама...(пітьма).

(Записати синоніми і антоніми до слова пітьма)

3. Хто багато книг читає,

Той всього багато ... (знає).

(До слова багато дібрати антоніми)

4. Я бачив, як зірниця впала,

Як на снігу вона ...(палала).

(Пояснити значення слова зірниця)

5. Дай знання нам, школо - мати,

Щоб усе могли ми...(знати).

(Підкреслити звертання. Придумати речення зі словом знання)

6. Наполегливо навчайся,

Бути першим ...(намагайся).

(Яке це речення за метою висловлювання? Перебудуйте речення так,

щоб воно стало розповідним )

№5.

1. Осіннє листя золотаве77

На стежки падає з...(гілля).

(Прокладіть "доріжки" від слова листя до слів - прикметників і до

слів-дієслів)

2. Ніде не пахнуть так отави,

Як на землі, де виріс…(я)

(Поясніть значення слова отави. Складіть з ним речення)

3. У сумі калинонька мила

Все листя у воду...(зронила).

(Підкресліть прикметник у реченні. Доберіть прикметники до

слова калинонька)

4. Не бреди в світ навмання,

Здобувай скоріш...(знання).

(Яким словом можна замінити слово світ? Склади з цим словом

речення)

5. В школі ми вчимося й ростемо,

По країні знань...(ідемо).

(Яке це речення за метою висловлювання? Перебудуйте речення так,

щоб воно стало спонукальним)

6. Хай оживає істина стара,

Людина починається з ...(добра).

(Випиши всі слова, до яких можна підібрати антоніми)

№ 6.

1. На білу гречку впали роси,

Веселі бджоли одгули.

78

(Виписати словосполучення вжите в переносному значенні. Запишіть

слово сполучення, де слово впали вжито в прямому значенні)

2. Жив був півник – молодець,

Мав червоний...(гребінець).

(Чи можемо сказати, що це речення взяте з казки? Доведіть свою

думку)

3. У осінню хмуру пору,

Хитрий жук сховавсь під...(кору).

(Випишіть прикметник до слова жук. Запишіть ще декілька

прикметників синонімів)

4. Ми прийшли знання здобути,

Хочем грамотними...(бути).

(Яке це речення за метою висловлювання? Перебудуй речення так, щоб

воно стало спонукальним)

5. У село прилетіли лелеки,

І на крилах весну.. . (принесли).

(Випишіть словосполучення, вжите в переносному значенні)

6. Схилилась калина на воду,

Дивилась на красную ... (вроду).

(Складіть речення про калину )

№ 7.

1. Україна - наша ненька,

Любим її всім...(серденьком).

79

(Якими словами можна замінити слово Україна? Як ви розумієте

зміст другого рядка? )

2. В цілому світі, кожен зна, -

Є Батьківщина лиш...(одна).

(Придумати речення зі словом Батьківщина)

3. Не забувай, що ти дитина,

Землі, що зветься...(Україна).

(Яке це речення за метою висловлювання? Перебудуй речення так.

щоб воно стало питальним)

4. В школі ми не ледарюєм,

І залюбки завжди... (працюєм).

(Яким словом можна замінити слово залюбки. Складіть із цим

словом речення)

5. Соловейко сірий прилетів,

Із далеких і чужих...(світів).

(Підкресліть підмет і присудок. Доведіть, що це основа речення )

6. Тихо у полі, ні співу, ні шуму,

Думає поле глибокую...(думу ).

(У якому значенні вжито дієслово думає. Докажіть.

Придумайте словосполучення у прямому значенні)

№ 8.

1. Лунає в класі мова,

80

Вслухаюсь я у кожне...(слово).

(До слова мова дібрати спільнокореневі слова, визначити корінь.

Підкреслити займенник, визначити особу)

2. І знов кажу я, раджу знову :

Люби і знай цю дивну...(мову ).

(Визначте особу дієслів. Доведіть правильність своєї відповіді)

3. Грій, сонечко, пригрівай,

Звеселяй наш рідний ...(край).

(Запишіть синоніми до слова рідний)

4. Хвилюють, милують

поля -

Добридень тобі, Україно...

(моя). (Підкреслити

звертання)

5. Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без ...(Батьківщини).

(До слова Батьківщина дібрати спільнокореневі слова, визначити

корінь)

6. Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

(До слова рідну доберіть синоніми)

№ 9.

1. У село прилетіли лелеки,

І на крилах весну...(принесли).

81

(Від слова весна "прокласти доріжки" до слів - прикметників і до

слів-дієслів)

2. Уже вишневі зацвіли сади,

І сніг пахучий падає на воду.

(Яку картину уявляєте? Словесно намалюйте)

3. Зі мною колиска моя ясенова,

І пісня, матусю, твоя...(колискова).

(Виписати римовані словосполучення. Підкреслити звертання)

4. У тишині ледь шумно шелестів,

Листв’яний килим вікових...(дубів).

(Визначити граматичну основу речення)

5. Травонько, травонько, зеленись.

Золотому сонечку...(поклонись).

(Яке це речення за метою висловлювання? Перебудуйте речення так,

щоб воно стало розповідним)

6. Як мати мене у колисці гойдала,

По ночах у снах мені долі...(бажала).

(Визначити підмет і присудок. Довести правильність своєї

думки)

№10

1. Велика й прекрасна планета Земля.

Є тут озера, річки і ..(моря).

(Виписати іменники. Визначити закінчення і основу.)

82

2. Українська мова - давня й молода.

Світить рідне слово, як жива...(вода).

(Виписати антоніми. Назвати словосполучення, вжите в

переносному значенні)

3. Коли це буває і як воно зветься:

Хмаринонька плаче, а поле... (сміється).

(Яке це речення за метою висловлювання? Перебудуйте речення так,

щоб воно стало розповідним)

4. Тому веселиками звуться журавлі,

Що прилітають до веселої.. .(землі).

(Підкреслити прикметник, придумати з ним речення)

5. Верби вплітають зіроньки в коси.

В луках зелених світяться...(роси).

(Підкреслити дієслова, вжиті в переносному значенні)

7. Від рідного слова ти сил набирайся,

Ніколи й ніде ти його не...(цурайся).

(Пояснити значення слова не цурайся. Визначити особу

займенників. Замінити їх займенниками першої особи множини. Записати

речення )

№11.

1. Лиш труд возвеличує й славить людину,

А дружба нам сили...(дає).

83

(Розібрати речення за частинами мови. Довести правильність своєї

відповіді)

2. Холодно зараз в лісах і лугах -

Все потонуло в глибоких...(снігах).

(Записати спільнокореневі слова до слова глибоких. Визначити

корінь)

3. Реве Дніпро й лани широкополі

Медами пахнуть, колосом...(шумлять).

(Підкреслити дієслова, визначити особу, час. дієвідміну).

4. Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір...(вибирати).

(Підкреслити дієслова неозначеної форми. Довести

правильність своєї відповіді)

5. Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки...(Батьківщину).

(Записати спільнокореневі слова до слова Батьківщина. Розібрати їх

за будовою)

6. Коли вітер у полі колихне колосок,

Кожне дерево в лісі має свій...(голосок).

(Виписати римовані слова. Придумати з ними речення)

№ 12.

1. Ти добро лиш твори повсюди,

Хай теплом твої повняться. ..(груди).

84

(Яке це речення за метою висловлювання? Перебудуй речення так,

щоб воно стало розповідним, замінюючи займенники другої особи однини

займенниками першої особи множини)

2. Мамині (рука) щедрі, робочі -

Втоми не (знати) зранку до . . . (ніч) .

(Запиши розкриваючи дужки. Підкресли прикметники)

3. Розвивайся й далі, мово наша рідна,

І про нас нащадкам вістку донеси.

(Записати спільнокореневі слова до слова донеси. Визначити їх будову.

Підкреслити звертання)

4. Як вогонь у серці, я несу в майбутнє,

Невгасиму мову, слово...(незабутнє).

(Розібрати за частинами мови. Довести правильність своєї думки)

5. Звідки ти взялася, Україно-ненько?

Може із землиці, що така...(рідненька).

(Розібрати за будовою слово рідненька)

6. Стеляться сутіні, тумани лягають.

Кетяги з калини в вікна . . .(заглядають).

(Виписати іменники з дієсловами, з якими вони зв'язані в реченні)

№ 13.

1. Батьківщина - це труд і свято,

Батьківщина - це мама й ...(тато).

(Підкреслити іменники, визначити рід, число)

2. Мамині руки все вміють робити, 85

Як же ці руки нам не...(любити).

(Прокласти "доріжки" від іменника руки до слів-прикметників і до

слів-дієслів. Скласти речення)

3. Була зима - така, що горобець,

Із гілки падав, ніби...(камінець).

(Поставити іменники у множині. Записати речення)

4. І стоїть береза в сонній тишині,

І горять сніжинки в золотім...(вогні).

(Підкресли словосполучення, вжиті в переносному значенні )

5. Біла береза за моїм вікном,

Під пухнастим снігом спить холодним...(сном).

(Виписати іменники з прикметниками, з якими вони зв'язані)

6. У нашім ріднім краї, над красенем Дніпром,

Веселка розквітає на щастя і...(добро).

(Підкреслити іменники, визначити рід, число, відмінок)

№ 14.

1. Щоб здорові зубки мати,

Слід про них щоденно...(дбати).

( Дібрати до слова дбати синоніми)

2. Ніби на свято вдяглася земля,

Ваблять до себе ліси і ...(поля).

(Виписати словосполучення, вжите в переносному значенні. Записати

дієслово вдяглася в прямому значенні)

86

3. Ми своїми вправними руками

Вишиваєм рушничок...(нитками).

(Замінити займенник першої особи множини займенником другої особи

множини. Речення записати)

4. В шатах розкішних дерева стоять,

Золотом їхні прикраси...(горять).

(Виписати іменники з дієсловами, з якими вони зв'язані в

реченні. Визначити рід, число, відмінок іменників)

5. Синя нитка в голці - птиці пролітають,

А червона - мальви...(розцвітають).

(Підібрати спільнокореневі слова до слова пролітають.

Розібрати за будовою.)

6. Листя в останньому вальсі кружляє,

З тихим зітханням під ноги...(лягає).

(Підкреслити граматичну основу речення)

№ 15.

1. Щасливо співати і жити у ріднім краю,

І зорям щасливо світити на землю...(мою).

(Підкреслити дієслова неозначеної форми)

2. Ішла весна-красна у синій хустинці:

Несла весна-красна у скринці...(гостинці).

(Виписати словосполучення, вжиті в переносному значенні)

3. Я свою Батьківщину всім серцем люблю.

Хто ж не любить єдину рідну матір...(свою).

87

(Підкреслити іменники, визначити рід, число, відмінок)

4. Берізонько, берізонько, ти. мавко лісова.

Зелені твої коси вітрисько...(розвіва).

(Дібрати до слова зелені спільнокореневі слова . Розібрати за будовою)

5. Ще не розмерзлася земля,

А в же над борозною

Вітає жайворон поля

З ласкавою... (весною).

(Робота в парах. Прокласти "доріжки від іменника жайворон до

слів-прикметників і до слів-дієслів. Скласти речення і записати)

6. Біжить струмочок невеличкий,

Навкруг - городи і поля.

Куди не глянеш - ніби казка

Моє село, моя...(земля).

(Робота в парах. Скласти опис свого села, використовуючи слова вірша)

№ 16.

1. Осипалось листя-тривога в

душі:

Від нашого дому летять...(журавлі).

(Намалювати уявну картину ).

2. Осінь наша осінь - золота година

Неба ясна просінь,пісня...(журавлина).

88

(В якому значенні вжито прикметник золота? Записати речення зі

словом золота. вжитому в прямому значенні)

3. Яблуневий ніжний цвіт, соняхи й калина -

Все це казка чарівна - мила...(Україна).

(Підкреслити прикметники з іменниками, з якими вони зв'язані у реченні)

4. Щебетала пташечка під віконечком,

Сподівалась пташечка весни з...(сонечком).

(Розібрати за будовою слово щебетала. Дібрати до нього синоніми)

5. Вже птахів гуртує в небі чиста просінь.

І врожай в комори вносить щедра...(осінь).

(Прокласти "доріжки" від слова осінь до прикметників і дієслів. Скласти

і записати речення)

6. Осінь килим золотий сипле нам під ніжки.

Сипле, сипле із ліщини смачненькі...(горішки).

(Підкреслити словосполучення, вжиті в переносному значенні.

Скласти речення зі словом золотий, вжитому в прямому значенні).

89

Додаток 4

Казкові лабіринти для дітей

90

91

92

Додаток 5

93

Додаток 6

Ігрові фізкультхвилинки

Гра «Ведмідь»Учитель пропонує учням уявити, як повільно ходить ведмідь,

вайлувато переступаючи  з ноги на ногу; як бігає – швиденько і прямо пересувається вперед, (дозволити школярам пробігти від своїх парт до дошки), як він бурчить.

Гра «Піаніно»Поставити всі пальці на парту і під рахунок вчителя «раз і два»

імітується гра на піаніно, пальці перебираються по порядку, починаючи від великого до мізинця.

Гра «Комарики»Школярі виходять із-за парт, спочатку звуками імітують дзижчання

комара, потім рухами – його політ навколо голови, рук, ніг, ловлять його оплесками. Наприклад: «Комарик над головою». Діти плещуть в долоні над головою. «Комарик біля вуха» тощо.

Гра «Зайчик»Учні присідають біля своїх парт. На слова вчителя: «Сірий зайчик сів і

жде, спритно вушками пряде», вихованці приклавши кисті до вух, то розгинають, то згинають їх. Потім класовод пропонує «зайчикам» ніжки погріти:

Зимно зайчику стояти,

Треба трішки пострибати

Скік-скік, скік-скік, скік-скік.

Треба трошки пострибати,

Пострибавши відпочити.

«Зайчики» займають місце за партою.

94

Гра «Чи знаєш ти свій клас?»Учитель: «Покладіть ручки і заплющіть очі. Я називаю предмет, який є

в нашому класі, а ви показуєте на нього рукою, коли я скажу: «Розплющити очі», ви побачите, чи правильно показали».

Гра «Гойдалки»Стати прямо, ноги нарізно, руки в поясі. Гойдатися, піднімаючись на

носки й опускаючись на п’яти під рахунок учителя («раз» – на носках, «два» – на п’яти. 10 разів).

Гра «Косар»Встати з-за парт, випростатися, ноги нарізно, руки перед собою.

Повертаючись ліворуч і праворуч, робити широкі рухи руками («раз» і «два»), ніби косячи траву. Дихання вільне. (Виконувати у середньому темпі 5-6 разів).

Гра «Потягни канат»Стати прямо, руки нарізно, підняти руки вгору (вдихнути повітря),

робити такі рухи ніби тримаєшся за канат і тягнеш його, трохи згинаючи коліна (видихати повітря), до рахунку 7-8. (Виконувати 3 рази)

Гра « Будь уважним» ( для відпочинку м‘язів шиї та очей)Школярів заспокоїти, посадити рівно, запропонувати руки покласти на

парту, заплющити очі і під повільний рахунок зробити кілька обертів головою : на « раз» - підборіддя торкається грудей; на « два» - голова нахиляється праворуч; на « три» - потилиця повисла над спиною; на « чотири» - голова нахиляється ліворуч. ( Вправу виконуємо 3 – 4 рази).Розплющити очі, подивитися на парту і сусіда.. За командою вчителя погляд перевести на стіну, потім у вікно, знайти за вікном предмет, розташований якомога далі. Учні дають відповідь на запитання: «Який предмет ви побачили?»

Список використаних джерел

95

1. Державний стандарт початкової загальної освіти, від 20 квітня 2011

р. № 462, Київ.

2. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення.

Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: Ексоб,

2006. – 304с.

3. Бернс Р. Развитие Я – концепции и воспитание.-М.,1986.

4. Бондаревская Е.В. Гуманнистическая парадигма личнистно –

ориентованого образования „Педагогіка”,1997.-№4, с.11-17.

5. Буган Ю.В. Особистісно зорієнтоване навчання як система.//Ж.”Завуч”

№6,2005.- с.15-19.

6. Історія педагогіки/ За ред.проф. М.В.Левківського, док.пед. наук

О.А.Дубасенюк – Житомир: Житомирський державний педагогічний

університет,1996 – 336 с.

7. Книга вчителя початкової школи: Довідково-методичне

видання/Упоряд. Г.Ф.Древаль, А.М.Заїка.- Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005.-

432 с.

8. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в

Україні (педагогічні концепції).-К.,1997

9. Логачевська С.П. Диференціація у звичайному класі. Посібник для

вчителів, методистів, студентів. За загальною редакцією академіка АПН

України О.Я.Савченко.- Донецьк: Центр педагогіки абітурієнтів,1998.- 288 с.

10. Москаленко Л.Г. Навчання як педагогічна система. – Тернопіль:

ТДПІ, 1995.

11. Набой С. Особистісно орієнтоване навчання у початковій школі//

Початкова школа. - № 11, 2005.- с. 1-5

12. Подмазін С.І. Збагачене освітнє середовище.// Н-М.3б.”Школа

життєтворчості особистості” – К.: ІСДО., 1995, - с. 43-51.

13. Подмазин С.И., Сибиль Е.И. Как помочь подростку с трудным

характером.- К.: НПЦ Перспектива, 1996.

96

14. Подмазин С.И. Личнистно – ориентированное обучение в

современной школе. Социально – философское исследование. –

Запорожье, 2000, - 135-146, 166-168.

15. Подмазін С.І. Особистісно – орієнтований освітній процес.

Принципи Технології.- Педагогіка і психологія, 1997, №2, - с. 37-43.

16. Подмазін С.І. Становлення феномену особистісно – зорієнтованої

освіти.// Професійне становлення педагогічних працівників.-

Запоріжжя ЗОІЦВ, 1997, - с.120-126.

17.Проектування та розбудова особистісно – зорієнтованого процесу у

школі// Під ред. Подмазіна С.І., Київ – Запоріжжя, ІЗМО, 1999,- 96

с.

18.Савченко О.Я. Урок у початкових класах/ Навч. - метод. Посібник.-

К.: Освіта, 1993.

19. Савченко О.Я. Дидактика Початкової школи. К.: Генеза, 1999.

20. Крапівіна О. Запам’ятати з опорою на образ. // Початкова школ,

2003. - N17

21.Єфремова Створення сприятливо - стимулюючих умов для розвитку

особистості молодшого школяра. Початкова школа, 2006р. №10

22.Гільбух Ю. З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра:

Діагностика, педагогіка. -К., 1992.

23.Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний

посібник: К.: Академвидав, 2004. – 352с.

24.Наумчук М. М. Сучасний урок української мови в початковій

школі.- Тернопіль:2009. – 108-109 с.

25.Пометун О. І. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К.: 2007. –

144с.

97

26.Софій Н. З. Інноваційні методи навчання та викладання: теоретичне

підґрунтя та методика використання. Навчально-методичні

матеріали. - Київ. 2008. – 60с.

98