Безпековий огляд ЦДАКР № 5 (68)

15 березня 2017

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 березня 2016

2

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії,

конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється

аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки

оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові

фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому

середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»

є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та

громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки

України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні),

та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною

позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКРКопчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКРСамусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань

Члени Редакційної колегії:Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressКабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпекиКонопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпекиЛитвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпекиПоляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressЩербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 березня 2016

3

ЗМІСТ

Загальні оцінки

У дзеркалі експертноі

думки

Аналітичні розробки

Основні виклики та ризики для України у першій половині березня 2017 року

Гособоронзаказ России 2016 года: итоги и планы

Молдовський пасьянс

Основные причины нарушения сепаратистами режима прекращения огня в зоне АТО

Що криється за лаштунками реформи спеціальних служб Республіки Польща

Перешкоди для ВТС з Україною – військові аташе КАВА на умовах анонімності

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 березня 2016

4

Фахівці Центру досліджень ар-мії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) пропонують свій аналіз ключових тенденцій у сфері безпе-ки і оборони у першій половині бе-резня 2017 року.

Протягом двох перших тижнів березня у боях з сепаратистами на Донбасі загинуло 15 військовос-лужбовців ЗСУ, майже 80 отрима-ли поранення різного ступеня тяж-кості. Втрат зазнали і добровольчі формування. Такою є страшна ціна, яку Україна щоденно сплачує за власний суверенітет і мрію про єв-ропейське майбутнє.

Порівняно з тяжкими боями на околицях Авдіївки 29 січня - 5 лю-того, перша половина березня від-значається відносною стабілізаці-єю бойової обстановки в зоні АТО. Але, незважаючи на певне змен-шення кількості обстрілів ворожої артилерії, загальна тенденція зали-шається незміною. До того ж наразі

немає жодних передумов вважати, що невдовзі Кремль ослабить на-тиск своїх лещат на Донбасі. Вод-ночас, цілепокладання російської влади на Донбасі полягає у масш-табній дестабілізації всієї України, що поставить хрест на євроінтегра-ційних перспективах Києва. До того ж відновлення активної фази бойових дій – найкращий спосіб перезапустити переговорний про-цес в Мінську на більш вигідних для Росії умовах. Ці постулати по-літики Кремля ЦДАКР відзначає у кожному аналізі викликів та ризи-ків, яким протистоїть Україна і по-чаток березня не привніс жодних змін.

Геополітичний порядок денний першої половини березня засвідчує зростання і без того високого рів-ня політичної турбулентності в сві-ті. Ряд європейських країн – Фран-ція, Німеччина, Нідерланди, Болгарія та Норвегія - напередодні

Загальні оцінки

Основні виклики та ризики для України у першій половині березня 2017 року

Наразі немає жодних передумов вважати, що невдовзі Кремль осла-

бить натиск своїх лещат на Донбасі

Геополітичний порядок денний першої половини березня засвідчує

зростання і без того високого рівня політичної турбулентності

в світі

5

виборів поглинуті електоральни-ми процесами, які притупляють увагу урядів цих держав до зовніш-ньополітичних проблем. США про-довжують «трампувати» - гучний шлейф медіа-скандалів, звинува-чення представників нової адміні-страції у зв’язках з Кремлем та мі-граційні укази Трампа заглушають усі сигнали підтримки європей-ських та азіатських союзників США. Великобританія заклопотана наслідками Брекзіту і пошуком правових шляхів його імплемента-ції. Наш чорноморський сусід Ту-реччина за місяць до проведення конституційного референдуму скандалить з європейськими сто-лицями, а Росія продовжує наро-щувати військово-тактичне угру-пування в Криму та поблизу східного кордону України.

В таких умовах Україна має са-мостійно вибудувати власну систе-му оборони, при чому обороноз-датність держави не повинна залежати від рівня підтримки з боку західних партнерів. Наразі по-літичний Захід постулює необхід-ність дотримання попередніх рі-шень щодо підтримки територіальної цілісності та безпе-ки України, декларує бажання вкладати певні ресурси в підтрим-ку безпеки нашої країни. У фарва-тері цієї політики Євросоюз днями продовжив на півроку санкції про-ти Росії за порушення територіаль-ного суверенітету та цілісності

України. При цьому ми не повинні пле-

кати рожевих ілюзій, що США чи ЄС повністю компенсують усі про-галини в системі оборони України. Зробивши висновки після росій-ської агресії на Сході України, 6 бе-резня Євросоюз ухвалив рішення про створення Центру військового планування та управління. Нова структура координуватиме робо-ту місій, спрямованих на підтрим-ку військових та поліцейських сил за кордоном, що може бути пер-шим кроком до створення оборон-ного союзу.

Фахівці ЦДАКР вважають за до цільне звернути увагу на те, що Україна не інтегрована до панєвро-пейської системи безпеки, яку сьо-годні уособлює НАТО. У зв’язку з цим, Київ мусить постійно привер-тати увагу західних партнерів до військових та неконвенційних за-гроз, які Росія звалила на нашу го-лову.

В цьому контексті ЦДАКР від-значає позитивний інформаційний ефект, на який Київ може розрахо-вувати завдяки процесу «Україна проти Росії» в Міжнародному Суді ООН, розгляд якого розпочався 6 березня. Завдяки цьому Україна отримує на декілька років потуж-ний майданчик для викриття ро-сійської брехні про війну на Донба-сі і права кримськотатарського народу. Однак, як свідчить попере-дня практика виконання вироків

6

міжнародних судів великими дер-жавами, у випадку позитивного для України рішення феміди в Га-азі, навряд чи Київ отримає ком-пенсацію від Москви. З іншого боку, варто звернути увагу на вразливі місця в українській по-зиції, яку може використати ро-сійська пропаганда. Однією з та-ких невідповідностей є те, що хоч Україна доводить в суді, що РФ порушила конвенцію про бороть-бу з фінансуванням тероризму, на законодавчому рівні сама досі не визнала так звані ЛНР і ДНР те-рористичними організаціями.

Загалом, для підвищення го-товності протистояти російській агресії українська влада має при-діляти системну увагу потенцій-ним проектам військово-техніч-ного співробітництва з західними партнерами. У цьому контексті Україна має досить потужний оборонно-промисловий потенці-ал, а бурхливий сплеск роботи приватного оборонно-промисло-вого сектору лише посилює спро-можності вітчизняної «оборон-ки». При цьому в жилах українського ОПК тече вкрай мало західних інвестицій. Відтак, в умовах системного браку бю-джетних коштів та глобалізації міжнародного ринку озброєнь, Україна має підготувати ґрунт для входження на український ринок західних оборонних ком-паній.

Виклики для України на міжнародній арені: у пошуках

союзників у Вашингтоні8 березня Палата представників

США схвалила оборонний бюджет на цей рік, в якому закладено на-дання Україні військової допомоги в розмірі 150 млн. дол. до кінця по-точного фіскального року, тобто до 30 вересня 2017 року. Загальний оборонний кошторис США склав 578 млрд дол., з яких 62 млрд скеро-вуються на військові операції за кордоном, 980 млн на боротьбу з ІДІЛ, а на програму «європейської ініціативи стримування» - 340 млн. Попереду ще схвалення в Сенаті і підписання в президентом, однак після затвердження проекту в ниж-ній палаті Конгресу США ці проце-дурні етапи виглядають лише фор-мальністю. В межах пакету допомоги Україні американські за-конодавці передбачили виділення коштів на воєнну техніку, підготов-ку українських військових, леталь-не озброєння оборонного характе-ру, логістичну підтримку та інші потреби ЗСУ. При цьому в доку-менті знайшлося місце для застере-ження стосовно «придбання або передачі переносних зенітних ра-кетних комплексів» українській стороні. У цьому контексті одразу пригадується дискусія про постав-ку Українській Армії ПТРК «Джа-велін», яка точиться з перших міся-ців боїв на сході України, незважаючи на те, що послідовна

Для підвищення готовності проти-стояти російській агресії українська

влада має приділяти системну увагу потенційним проектам

військово-технічного співробітни-цтва з західними партнерами

7

позиція попередньої адміністрації завжди фіксувала небажання Ва-шингтона йти на такий крок, осо-бливо за нинішньої доволі низької динаміки україно-російської війни. Нову команду Білого дому важко запідозрити в бажанні бити нові горщики з Кремлем через «україн-ське питання». Відтак, навіть якби обмеження на поставку україн-ській армії ПТРК не з’явилось в оборонному бюджеті США, це б ні на йоту не наблизило Україну до отримання «Джавелінів». Тож вра-ховуючи те, що дане питання, при-наймні в найближчій перспективі, залишатиметься поза об’ємами американської допомоги, вітчизня-ній дипломатії варто зосередитись на більш реалістичних цілях в меж-ах воєнно-технічної співпраці.

Так, за оцінками військових екс-пертів, для ефективного стриму-вання російської агресії на Донба-сі, Україна, перш за все, потребує контрбатарейні радари, оперативні розвідувальні системи з великим радіусом дії, засоби радіоелек-тронної боротьби, а також новітні системи закритого зв’язку. Врахо-вуючи наявну кон’юнктуру, Київ повинен надалі переконувати Ва-шингтон у тому, що підтримка Української Армії даними система-ми озброєння у повній мірі відпо-відає національним інтересам США. У цьому контексті, актуаль-ним залишається питання щодо збільшення військової допомоги в

наступному оборонному бюджеті Сполучних Штатів на 2018-й рік.

За словами Міністра закордон-них справ України Павла Клімкіна, ці питання піднімалися під час його заокеанського візиту, який відбувся в перший тиждень берез-ня. Найважливішим пунктом діло-вої поїздки очільника вітчизняного МЗС стала зустріч з новим Дер-жавним секретарем США Рексом Тіллерсоном. Втім після розмови з українським колегою останній утримався від коментарів. Тож ЗМІ довелося задовольнятися сло-вами Клімкіна, про те, що «США будуть послідовно продовжувати підтримку України у боротьбі із ро-сійською агресією» і не розгляда-ють можливості «жодних формаль-них, неформальних, фантастичних, міфологічних розмінів».

Західні аналітики та вітчизняні американісти неодноразово відзна-чали, що стриманість Тіллерсона у публічних висловлюваннях щодо війни на Донбасі контрастує з практикою чиновників Державно-го департаменту часів попередньої адміністрації. Дехто пояснює цю обставину доволі просто – Тіллер-сон, який протягом багатьох років управління нафтовою компанією-гігантом ExxonMobil керувався принципом «гроші люблять тишу», ще не вжився в роль дипломата №1, яка передбачає досить високий рі-вень публічності. Інші вказують на те, що наразі очільник Держдепу

Для ефективного стримування російської агресії на Донбасі, Украї-

на, перш за все, потребує контрба-тарейні радари, оперативні розвід-увальні системи з великим радіусом

дії, засоби радіоелектронної бо-ротьби, а також новітні системи

закритого зв’язку

8

значну увагу приділяє реформу-ванню свого міністерства (у зв’язку з запланованим скороченням бю-джету відомства на 30%), а відтак не поспішає виводити доручений йому флагман зовнішньої політики США у відкрите море.

Однак така версія виглядає як мінімум поверхнево. Насправді ма-лопублічний стиль комунікації гла-ви Держдепу зі ЗМІ може бути проявом обережності в умовах втручання в роботу його відомства третьої сторони через безпосеред-ній вплив на президента. В першу чергу, мова йде про одіозного го-ловного стратега Білого дому та старшого радника президента Трампа Стівена Беннона. Саме Бен-нон перешкодив призначенню на посаду Заступника держсекретаря США досвідченого дипломата Ел-ліота Абрамса, кандидатуру якого пропонував Тіллерсон.

В той же час, Тіллерсону при-писують дружні стосунки з зятем Трампа Джаредом Кушнером, що може нейтралізувати вплив Бенно-на. Однак, за повідомленнями чис-ленних джерел, Трамп відводить Кушнеру роль головного медіатора в ключовому для США регіоні – Близькому Сході. Відтак, цілком ймовірно, що для повернення в епі-центр зовнішньої політики США, наступнику Джона Керрі доведеть-ся зміцнювати свої позиції всере-дині Адміністрації за рахунок збли-ження з «фракцією яструбів», до

якої відносять міністра оборони США Джеймса Меттіса та радника президента США з національної безпеки Герберта МакМастера. Наразі рано говорити - чи зможе цей триумвірат потіснити інші гру-пи інтересів в Овальному кабінеті. Однак в активі такого альянсу може виявитись чимало козирів – лояльність ЗМІ, підтримка Розвід-увальної спільноти Сполучених Штатів і Республіканської партії. Сьогодні посиленню позицій скеп-тиків політики зближення з Мо-сквою сприяє жорстка критика Трампа американсько-російського Договору про скорочення і обме-ження стратегічних наступальних озброєнь від 2010 року (СНВ-II). Але більш-менш чіткі обриси май-бутньої конфігурації вималюються не раніше очікуваної зустрічі пре-зидентів Росії та США на полях са-міту G20 в липні 2017 року.

Для України ж консолідація сил, які скептично налаштовані до про-явів ревізіонізму (навіть на рівні висловлювань) у відносинах з Кремлем, є, безумовно, позитив-ним фактором. Втім, щоб скорис-татися такою тенденцією Україні необхідно налагодити постійну ко-мунікацію з впливовими посадов-цями Білого дому. Відтак, ЦДАКР схвалює зустріч Міністра закор-донних справ Павла Клімкіна з радником президента США Мак-Мастером (який, між іншим, ви-вчав український досвід ведення

Сьогодні посиленню позицій скепти-ків політики зближення з Москвою

сприяє жорстка критика Трампа американсько-російського Договору

про скорочення і обмеження стра-тегічних наступальних озброєнь від

2010 року (СНВ-II)

9

гібридної війни за дорученням ко-мандування Армії США), в ході якої обговорювались питання во-єнно-технічної співпраці.

Однак цього, вочевидь, недо-статньо для відтворення попере-днього механізму комунікації з Ва-шингтоном, який приводився в дію не в останню чергу завдяки актив-ній позиції колишнього Віце-пре-зидента США Джо Байдена та екс-помічника державного секретаря у справах Європи і Євразії Вікторії Нуланд. Нинішній віце-президент Майкл Пенс мав лише одну зустріч із Петром Порошенком на полях Мюнхенської конференції з питань безпеки і поки що не поспішає бра-ти на себе роль головного адвоката України в новій Адміністрації США. Чимало невизначеності за-лишається і довкола ймовірного «куратора» українського питання в Держдепі.

Наприкінці січня посада Ну-ланд перейшла до екс-посла США у Вірменії Джона Хефферна, який досі публічно не коментував росій-ську агресію в Україні. Нині Хеф-ферн залишається виконуючим обов’язків помічника держсекрета-ря у справах Європи і Євразії. Бе-ручи до уваги те, що з часу його призначення в пресі не з’являлись альтернативні кандидатури на цю позицію, можна припустити, що Хефферн залишатиметься на тепе-рішній посаді щонайменше впро-довж нинішнього визначального

для України етапу формування від-носин між Вашингтоном і Мо-сквою.

Як би там не було, навряд чи хтось в заокеанських дипломатич-них колах зберігає переконання, що українське питання – це той ге-ополітичний кейс, завдяки якому можна робити стрімку кар’єру. Сам Хефферн за час свого перебування на посаді посла США у Вірменії, безсумнівно, мав можливість близько ознайомитись з «модаль-ностями» мирних перемовин із врегулювання Карабаського кон-флікту. Відтак, навряд чи новий по-мічник держсекретаря у справах Європи і Євразії робитиме поспіш-ні кроки на мінному полі Мінсько-го процесу.

В той же час, на фінішну пряму вийшла епопея з призначенням посла США в Росії. За повідомлен-нями ЗМІ, Трамп запропонував цю посаду колишньому губернатору штату Юта і екс-послу в Сінгапурі та КНР Джону Хантсману. В умо-вах невизначеності у відносинах із Кремлем в Білому домі, вочевидь, вирішили зупинити вибір на комп-ромісній фігурі Хантмана. З одного боку, в публічній площині він від-значився жорсткою позицією в пи-танні компромісів з Москвою, кри-тикуючи адміністрацію Обами за політику «перезавантаження» сто-сунків з РФ. З іншого боку, в пресі одразу з’явилися повідомлення, що сімейна компанія Хантсманів,

10

Huntsman International LLC, на да-ний час має шість бізнесів у Росії. Більш того, продукція компанії по-стачалась на російські підприєм-ства, пов’язані з оборонною та ядерною галузями. Так, зокрема, в компанії був контракт на постачан-ня продукції для ТОВ «Автотран-спортное предприятие», яке є «до-чкою» ПАТ «Сухой» , що конструює та будує винищувачі.

За таких умов українській ди-пломатії не просто знайти твердий ґрунт в хитросплетіннях управлін-ня зовнішньою політикою США. Нажаль, навіть у цій такій ситуації офіційний Київ продовжує насту-пати на ті самі граблі – здійснює поспішні оцінки зовнішньополі-тичних орієнтирів міжнародних партнерів та намагається підвищи-ти внутрішньополітичну суб’єктність за рахунок піару на міжнародній арені. Яскравий при-клад – широко анонсований укра-їнським посольством в США і міні-стром Клімкіним візит Порошенка до Вашингтону, який мав відбутися ще наприкінці лютого. Вже минуло два тижні березня, однак жодної конкретики щодо запланованої по-їздки президента України у Ва-шингтон досі немає. Незважаючи на всі позитивні сигнали, навряд чи подібні гарячкові «ініціативи» або мантри про «останню барика-ду Європи» справлять необхідне враження на наших гіпотетичних союзників в новій американській

адміністрації, особливо з огляду на хронічну імітацію боротьби з ко-рупцією і відсутність ефективних реформ в економіці.

Тож за таких «вихідних даних», збереження нинішнього рівня тис-ку на Росію, зокрема через механізм санкцій, - є хорошим сигналом під-тримки України Заходом. До речі, в самій Росії все частіше говорять про втрати від західних санкцій. Так, днями директор Інституту страте-гічного аналізу ФБК Ігор Ніколаєв повідомив російським журналіс-там, що за кожен рік дії санкцій ро-сійський ВВП втрачає від 1 до 1,5%, а сукупні втрати російського ВВП з 2014 року складають вже від 2 до 2,5 трлн рублів.

Виклики для України на міжнародній арені:

Чорноморський аспектНаприкінці лютого у штабі Чор-

номорського флоту РФ заявили про плани розгорнути в окупова-ному Криму зенітно-ракетні комп-лекси (ЗРК) «Бук», а вже через де-кілька днів, 3 березня, Морська авіація Чорноморського флоту РФ в рамках оновлення отримала еска-дрилью винищувачів Су-30СМ, яка дислокуватиметься на півострові.

На цьому фоні командуючий ВМСУ, віце-адмірал Ігор Ворон-ченко, заявив про плани військово-го керівництва України придбати за кордоном мінно-тральний комп-лекс та кораблі прибережної зони.

11

Враховуючи неспівмірність по-тенціалів українських ВМС і ЧФ РФ та всього воєнного угрупуван-ня, яке Москва сформувала з 2014 року в Криму, будь-які зусилля Ки-єва щодо посилення військового потенціалу в акваторії Чорного моря можуть принести реальні дивіденди лише у тому випадку, якщо стануть доповненням політи-ки НАТО в регіоні.

В цьому контексті важливо нага-дати, що 16 лютого, міністри оборо-ни країн НАТО на саміті у Брюсселі дійшли згоди стосовно нарощуван-ня присутності ВМС країн Альянсу в Чорному морі і створення системи координації міжнаціональними ВМС та постійною військово-мор-ською групою НАТО в цьому регіо-ні. Тоді ж генсек НАТО Йенс Стол-тенберг відзначив, що посилення присутності альянсу буде виражено в «подальшій активізації тренувань, навчань і підвищенні обізнаності про ситуацію в регіоні».

Однак, хоч подібна риторика керівництва Альянсу, вселяє надію на активну присутність НАТО в Чорноморському регіоні, вона не в змозі розвіяти хмари, які зібралися над геополітичною картою Європи. Серйозною тріщиною в планах НАТО зі стримування РФ в аквато-рії Чорного моря може стати зрос-тання протиріч між Туреччиною та деякими країнами ЄС, яке прояви-лося в першій половині березня 2017 року.

Так, уряди Німеччини, Австрії, Нідерландів та Швейцарії влашту-вали демарш главі МЗС Туреччини Мевлюту Чавушоглу, який мав на-мір під час дипломатичного турне Європою агітувати місцевих спів-вітчизників, які мають турецьке громадянство, підтримати поправ-ки до конституції Туреччини на ре-ферендумі 16 квітня. На фоні обо-пільних звинувачень, європейські чиновники та політики у своїх ви-словлюваннях, підняли питання демократичної легітимності кон-ституційного процесу в Туреччині в умовах авторитарних тенденцій управління державою. Так, зокре-ма, в німецькій правлячій партії ХДС днями назвали турецький плебісцит «недемократичним і не-легітимним», а міністр юстиції ФРН Хейко Маас відзначив, що ре-ферендум Ердогана веде до «демон-тажу правової держави».

Однак найвищого градусу полі-тико-дипломатичного протистоян-ня у всій цій історії сягнули непо-розуміння між Анкарою та Амстердамом. Варто відзначити, що у випадку Нідерландів, міжна-родний скандал співпав у часі з проведенням парламентських ви-борів. Місцеві соціологи після за-гострення голландсько-турецьких відносин зафіксували незначну зміну симпатій виборців на ко-ристь праворадикальної «Партії свободи», чия, ворожа до Брюссе-ля, програма, безсумнівно, отрима-

12

ла б схвалення російської влади. Втім, більшість політичних огляда-чів відводить голландським єврос-кептикам роль опозиції в наступ-ному скликанні парламенту.

Тим часом, географія турецько-європейської сварки продовжує розширюватися: прем’єр-міністр Данії Ларс Льокке Расмуссен запро-понував скасувати візит прем’єра Туреччини Біналі Їлдирима до краї-ни. Долучився до скандалу і один із фаворитів президентських перего-нів у Франції - Еммануель Макрон. Він закликав країни ЄС заборонити виступи в раїнах ЄС турецьких мі-ністрів з метою агітації за проект поправок до Конституції і розкри-тикував авторитарні тенденції ту-рецької влади. До слова, головному конкуренту Макрона за білет у дру-гий тур виборів, Франсуа Фійону, нині, вочевидь, не до демократії в Малій Азії – днями навколо канди-дата від республіканців розгорівся «костюмний» скандал з неприєм-ним корупційним присмаком, який загрожує остаточно поховати шан-си Фійона на успіх. Пам’ятаючи про лояльну до Кремля позицію остан-нього, ці звинувачення навряд чи засмутять більшість українців.

Реакція Анкари виявилась не менш категоричною - міністр Ту-реччини у справах ЄС Омер Челік закликав переглянути умови мігра-ційної угоди між Анкарою та Брюс-селем, а президент Реджеп Таїп Ер-доган порівняв дії Німеччини з

«практиками нацистів» і пообіцяв «симетричні відповіді».

З іншого боку, тануть шанси на спільну військову операцію альян-су Туреччини і США на Сирійсько-му театрі бойових дій. Попередні прогнози, згідно з якими Вашинг-тон може переглянути стратегію адміністрації Обами і зробити Ан-кару своїм основним союзником в проведенні наземної операції для витіснення ІДІЛ з останнього бас-тіону джихадистів – Ар-Ракки, схо-же, не справдяться. Певно, турець-ке керівництво мало серйозний розрахунок на співпрацю з Трам-пом, адже, за даними американ-ських ЗМІ, ще до виборів уклало контракт з консалтинговою компа-нією колишнього радника з націо-нальної безпеки президента США Майкла Флінна. Однак відставка останнього і нещодавні успіхи про-урядових сил в Сирії фактично зве-ли нанівець ініціативи щодо спіль-ної участі у звільненні Ар-Ракки.

Протягом перших тижнів бе-резня війська Башара Асада вста-новили контроль над західним узбережжям водосховища Аль-Ассад, що фактично унеможливи-ло просування турецьких військ і їхніх союзників з Вільної сирій-ської армії в район Ар-Ракки. Ця зміна оперативної ситуації нівелю-вала значення наземного компо-ненту Турецьких збройних сил для операції зі звільнення північної Сирії від бойовиків ІДІЛ, яку пла-

13

нує Вашингтон. Більш того, за де-якою інформацією, через посеред-ництво Росії сирійські курди, які на західному березі Євфрату утриму-ють місто Манбідж – одну з ключо-вих цілей Анкари в регіоні, дося-гли з Дамаском домовленостей про розміщення проурядових підрозді-лів на шляху просування турець-ких військ. Ця обставина не зава-дила США (а, можливо, й пришвидшила відповідне рішення) розмістити кілька сотень своїх вій-ськовослужбовців на околицях Манбіджа. Американська підтрим-ка сирійських курдів може стати серйозним викликом для стосунків Анкари і Вашингтона, дистанцію-ватиме Туреччину від її союзників в НАТО. Останній фактор неодмін-но знизить рівень готовності Ту-реччини йти на зустріч керівни-цтву Альянсу в питанні посилення присутності НАТО в Чорномор-ському регіоні. Таким чином, по-сварившись з європейцями і не отримавши очікуваного від нової адміністрації Трампа, Ердоган на-передодні конституційного рефе-рендуму, скоріш за все, посилить проросійську риторику. Безумов-но, ця тенденція не може не триво-жити Україну з огляду на те, що чергове зближення Анкари і Мо-скви торпедує безпекові ініціативи НАТО в регіоні.

В Болгарії наближаються до-строкові парламентські вибори, які відбудуться 26 березня 2017 року.

Згідно з соцопитуваннями, наразі лідирує європоцентрична партія колишнього прем’єр-міністра Бол-гарії Бойко Борисова ГЕРБ («Гро-мадяни за європейський розвиток Болгарії»). Однак основні конку-ренти провладної партії - опози-ційна Соціалістична партія Болга-рії дихає в спину ГЕРБу. Тож для проєвропейської більшості в на-ступному скликанні болгарського парламенту серйозним викликом стане суттєве падіння електораль-ної підтримки основних союзників ГЕРБу - «Реформістського блоку», який нині перебуває на межі про-хідного бар’єру (на падінні рейтин-гів політсили позначився вихід з об’єднання партії «Демократи за сильну Болгарію»). Цілком ймовір-но що «золоту акцію» при форму-ванні наступної більшості отримає партія турецької національної мен-шини «Рух за права і свободи» (РПС), яка за прогнозами соціоло-гів може залучитись підтримкою приблизно 8-10% виборців. В трав-ні 2013 році РПС сформувало коа-ліцію з соціалістами, однак уже за рік партія підтримала ініційовані опозиційним на той момент ГЕР-Бом дострокові вибори. Втім в но-вому скликанні парламенту керів-ництво РПС відмовилось делегувати представників до уряду, сформованого ГЕРБом. Тому нара-зі складно прогазувати долю май-бутньої більшості в парламенті Болгарії. Втім слід мати також на

14

увазі непрості стосунки нинішньо-го керівництва РПС з офіційною Анкарою, спричинені намагання-ми останньої витіснити з керівни-цтва партії її багаторічного лідера Ахмеда Догана і самостійно визна-чати стратегію політсили. Таким чином, навіть якщо після парла-ментських виборів сформується проєвропейський уряд, правляча партія ГЕРБ буде враховувати ан-тиердоганівську позицію керівни-цтва РПС, що в найближчій пер-спективі унеможливить формування спільних з Туреччи-ною військових формувань. Якщо ж новий уряд сформує коаліція на чолі з соціалістами, то ініціативи НАТО щодо посилення наземного компоненту стримування Росії мо-жуть опинитися під загрозою.

Такі тенденції розмивають пер-спективи воєнно-технічної співп-раці між країнами-членами НАТО в регіоні, позбавляють керівництво альянсу можливості робити вчасні симетричні кроки у відповідь на політику мілітаризації регіону, яку проводить Москва.

В Росії ж не забувають проявля-ти інтерес і до інших держав Бал-канського півострова. Про це свід-чить поїздка глави МЗС Росії Лаврова лояльними до Москви столицями Західних Балкан на по-чатку березня. Вустами свого міні-стра закордонних справ Росія зви-нуватила ЄС і НАТО, які за словами Лаврова, начебто підтримують

створення в регіоні «Великої Алба-нії», у політичній кризі, що розгорі-лась в Македонії. Також Росія на-магається зберегти у своїй сфері впливу Белград. Недавні угоди про купівлю російської зброї засвідчу-ють те, що президент Сербії Томис-лав Ніколіч залишається на проро-сійських і націоналістичних позиціях. Його колега, президент Республіки Сербської (державне утворення в складі Боснії і Герцего-вини) Мілорад Додік, ще в минуло-му році оголосив, що боснійські серби можуть провести референ-дум про вихід зі складу Федерації Боснії і Герцеговини. Тим більш цинічними виглядають звинува-чення Лаврова, що, мовляв, Захід намагається підірвати Дейтонські мирні угоди, які з листопада 1995 року поклали край етнічному кон-флікту в країні. Також, в той час як історія зі спробою Росії здійснити державний переворот в Чорногорії продовжує обростати новими пліт-ками, європейські політики не спі-шать дати чітку оцінку цій інфор-мації та зробити відповідні висновки щодо Росії. Тож відсут-ність жорсткої реакції Євросоюзу на активність Росії в регіоні викли-кає занепокоєння.

Тривожною тенденцію для України є і те, що протягом пер-шої декади березня розрослась тріщина в стосунках Брюсселя та Варшави. Обрання чинного пре-зидента Євроради Дональда Туска

Такі тенденції розмивають пер-спективи воєнно-технічної співпраці між країнами-членами НАТО в регіо-ні, позбавляють керівництво альян-су можливості робити вчасні симе-

тричні кроки у відповідь на політику мілітаризації регіону, яку проводить

Москва

Зарано говорити про те, що Поль-ща перетворюється на «троянсько-

го коня» ЄС. Однак такими діями Варшава підриває попередній меха-

нізм адвокації України, в якому ключову роль відігравала з часів Майдану. В таких умовах Києву

потрібно проявляти обережність щодо ініціатив створення міжна-

родного формату за участі України, Польщі та Великобританії як мож-ливої альтернативи Нормандській

четвірці

15

на другу каденцію спричинило новий виток непорозумінь між Польщею та рештою країн ЄС. Міжнародні оглядачі відзначають, що позицію польського уряду не підтримали навіть країни-учасни-ки Вишеградської четвірки. Втім, це не завадило главі МЗС Польщі Вітольду Ващиковському звину-ватити ЄС у «викручуванні рук, тиску, шантажі та закулісних іграх навколо інших країн». «Ми маємо різко знизити рівень довіри до ЄС» - закликав польський міністр закордонних справ. Звісно, ще за-рано говорити про те, що Польща перетворюється на «троянського коня» ЄС. Однак такими діями Варшава підриває попередній ме-ханізм адвокації України, в якому ключову роль відігравала з часів Майдану. В таких умовах Києву потрібно проявляти обережність щодо ініціатив створення міжна-родного формату за участі Украї-ни, Польщі та Великобританії як можливої альтернативи Норманд-ській четвірці. З огляду на некон-структивну позицію правлячої партії Польщі «Право і справед-ливість» стосовно деяких партне-рів ЄС, а також у сфері національ-ної пам’яті, Києву не варто поспішати з пропозиціями реор-ганізації переговорного процесу, щоб не зіпсувати відносити з Бер-ліном та Парижем та не стати за-ручником геополітичних авантюр Варшави.

Виклики в площині економіки. Енергетичний аспект

В першій половині березня клю-чові виклики для української енер-гетики були пов’язані з подальшим розвитком подій навколо газопро-воду OPAL – фактичного сухопут-ного продовження Nord Stream. В першу чергу судовий позов поль-скої компанії PGNiG щодо непра-вомірності надання Газпрому до-ступу до додаткових потужностей газопроводу OPAL приніс проміж-ні наслідки. Суд Європейського Союзу прийняв рішення про забло-кування до середини березня 2018 року рішення ЄК з жовтня минуло-го року. Це означає, що Газпром не зможе до того часу використовува-ти додаткові потужності газопро-воду. Рішення Суду ЄС створює Україні плацдарм до активніших дій, в першу чергу, в інформаційній сфері. В цьому контексті правиль-ним рішенням Києва було наді-слання Нафтогазом запиту на до-лучення до судової справи.

Необхідно зауважити, що на цьому фоні продовжується інфор-маційне протистояння навколо другої нитки Nord Stream. Напере-додні візиту до Москви німецький міністр закордонних справ Зігмар Габріель заявив, що умовою реалі-зації проекту Nord Stream-2 має бути збереження транзиту газу те-риторією України. Така позиція Берліна лише на перший погляд є позитивною для Києва і її слід

Побудова Nord Stream-2, а також збереження і надалі практики

надання Газпрому ексклюзивних умов користування газопроводами в

Німеччині (OPAL та проектований EUGAL), дозволить російському

монополісту диктувати свої прави-ла гри все більшій кількості спожи-

вачів у Європі

16

сприймати, як спробу переконати країни-транзитери у враховуванні їхніх інтересів та їхнього «втихо-мирення». Побудова Nord Stream-2, а також збереження і надалі прак-тики надання Газпрому ексклюзив-них умов користування газопрово-дами в Німеччині (OPAL та проектований EUGAL), дозволить російському монополісту диктува-ти свої правила гри все більшій кількості споживачів у Європі.

Частиною цих самих пазлів є повідомлення про пропозицію Газпрому щодо готовності дотри-мання ринкових правил на ринку ЄС, яке прозвучало в контексті 5-річного антимонопольного роз-слідування ЄК щодо Газпрому. Це явна спроба пошуку з боку Москви точок дотику з країнами Централь-ної Європи в обмін на послаблення їхнього спротиву щодо Nord Stream-2. Україні потрібно намага-тися активніше презентувати свою точку зору на інформаційних про-сторах країн ЄС. Тим більше, що дискусії навколо долі ОПАЛ вия-вили серйозні розбіжності не лише між окремими країнами ЄС, але та-кож всередині Єврокомісії – в осно-вному між юридичним та енерге-тичним департаментами.

Потенційно неприємні новини отримав ядерний сектор України. За даними агентства Reuters, компанія Westinghouse найняла юристів, які спеціалізуються на проведенні про-цедури банкротства. Нагадаємо, що Westinghouse зі свого шведського заводу постачає Україні ядерне па-ливо, що дозволяє поступово ди-версифікувати джерела постачання сировини до українських АЕС. Та-кож Інтерфакс-Україна повідомило, що японська Toshiba планує продаж своєї частки у Westinghouse, а це 78% акцій. Раніше Toshiba перенесла оприлюднення фінансової звітності саме через необхідність вивчення ситуації навколо Westinghouse.

Наразі немає достовірної ін-формації щодо мотивації обох рі-шень, але теоретично воно може негативно відбитися на диверсифі-каційних планах Києва. Енергетич-ний блок уряду повинен якомога швидше перевірити серйозність згаданих повідомлень та з’ясувати чи існують підстави для занепоко-єння. Як мінімум, це дозволить по-передити потенційну інформацій-ну атаку з боку Росії. Безумовно, Москва спробує скористатися на-годою для дискредитації диверси-фікаційних намагань України.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 березня 2016

17

Общая обстановкаВ середине февраля 2017 года,

через две недели после очередного обострения вооруженного проти-востояния на Донбассе, трехсто-ронняя контактная группа по уре-гулированию ситуации на Донбассе (Украина - ОБСЕ - Рос-сия) на встрече в Минске очеред-ной раз договорилась об отводе запрещенного Минскими догово-ренностями вооружения, на этот раз – до 20 февраля. Очередной раз были достигнуты договорен-ности о прекращении огня и нор-мализации ситуации на Донбассе.

Это уже далеко не первые тако-го рода договоренности. И оче-редной раз этим договоренностям

не суждено было сбыться – каж-дый раз они вскоре нарушались боевиками. И снова гибли не толь-ко вооруженные противники, но и гражданские люди, снова разру-шались жилые дома и объекты инфраструктуры…

Из выступления представите-ля Украины в Международном суде ООН в Гааге 06.03.2017 г.: «В  Авдеевке в течение недели с 29 января по 5 февраля мониторинго-вая миссия ОБСЕ подтвердила, по меньшей мере, 8 смертей мирных граждан и 30 случаев получения ими ранений. В результате неизбира-тельных обстрелов город подвергся значительным разрушениям жилых зданий и критической инфраструк-

Основные причины нарушения сепаратистами режима прекращения огня в зоне АТО

У дзеркалі експертноі

думки

Леонид Поляков, глава экспертного совета ЦДАКР,

первый заместитель министра обороны Украины (2005 - 2008 гг.)

18

туры, гражданское население было оставлено без электричества, водо-снабжения и даже отопления во вре-мя суровых морозов.

В течение двух месяцев с нача-ла 2017 года количество снарядов, которые использовались для об-стрелов Авдеевки, оценивается на уровне 15 тысяч единиц. Это ко-личество соответствует 14 ваго-нам, доверху наполненным боеприпасами.»1

Такая обстановка на так назы-ваемой линии разграничения сто-рон сохраняется вот уже два года, с начала февраля 2015 года после достижения «Минских догово-ренностей-2» или «Минска-2», когда массированные артилле-рийские обстрелы и боевые дей-ствия на оперативном уровне пре-кратились, и в дальнейшем противники вели тактическую «позиционную» войну.

Постоянные обстрелы не дают возможности соблюдать режим прекращения огня – а он является ключевым условием, позволяю-щим начать мирный процесс. Ни российская сторона, ни сепарати-сты не выполняли условий, пред-усмотренных договоренностями «Минск-2» и, скорее всего, не со-бираются следовать им в будущем. Это вполне соответствует тради-

1 Речь представителя Украины в Междуна-родном суде ООН в Гааге. Европейская прав-да, 06 марта 2017, http://www.eurointegration.com.ua/rus/articles/2017/03/6/7062589/

циям внешнеполитической куль-туры России. Также «маленькие победоносные войны» всегда рас-сматривались российскими вла-стями как средство отвлечения общества от внутренних проблем. Поэтому весьма вероятно, что с помощью «несанкционирован-ных» обстрелов Кремль будет длительное время, пока хватит ре-сурсов, поддерживать тлеющий огонь войны на Донбассе.

Украинская сторона создала эшелонированную оборону вдоль линии разграничения и в течение всего двухлетнего периода после заключения договоренностей де-лала всё возможное для выполне-ния условий «Минска», прежде всего, отвода тяжелого вооруже-ния, прекращения огня и обмена пленными. Эпизодически, в зави-симости от ситуации, вынужден-но отвечала огнем на обстрелы.

Сепаратисты при поддержке российских военных сформиро-вали в своем тылу два общевой-сковых корпуса. Кроме того, РФ продолжала снабжение сепарати-стов оружием, топливом и бое-припасами. При этом, и сама РФ начала усиление своего военного присутствия вблизи границы с Украиной и активно его продол-жает в текущем 2017 году: «В не-посредственной близости к на-шим границам развернуты подразделения российских воору-женных сил. В численности до 50

Сепаратисты при поддержке рос-сийских военных сформировали в

своем тылу два общевойсковых корпуса

19

тысяч человек, около 470 танков, более 1700 бронированных машин, около 390 артсистем, и систем залпового огня, около 490 боевых самолетов, сотни вертолетов, 24 боевых корабля.»2

А на переднем крае, т.е. вдоль линии разграничения, боевые подразделения российско-сепара-тистских формирований в тече-ние двух лет постоянно вели про-вокационные обстрелы и осуществляли вылазки диверси-онно-разведывательных групп.

По информации дежурных смен украинской стороны СЦКК ежене-дельно противник нарушает ре-жим прекращения огня в пределах 400-450 раз, при этом с применени-ем запрещенного минскими догово-ренностями вооружения - 160-170 раз с расходом до 1800 артиллерий-ских боеприпасов. И эти показате-ли являются устойчивыми для крупных промежутков времени, что свидетельствует об опреде-ленной тенденции.3

Периодически сепаратистами делались не только угрожающие

2 Россия сконцентрировала ударные группы на границе с Украиной – Порошенко. Подробности-ТВ, 22 февраля 2017, http://p o d r o b n o s t i . u a / 2 1 6 2 6 7 6 - r o s s i j a -skontsentrirovala-udarnye-gruppy-na-granitse-s-ukrainoj-poroshenko.html

3 Боевики еженедельно нарушают режим пре-кращения огня… ЦЕНЗОР.NET, 29.08.16, http://censor.net.ua/photo_news/403459/boeviki_ejenedelno_narushayut_rejim_prekrascheniya_ognya_400450_raz_iz_nih_s_primeneniem_zapreschennogo

заявления, но и реальные попыт-ки атаковать позиции украинских войск. Известные районы таких попыток в 2015-2016 годах – Авде-евка, Красногоровка, Марьинка, Старогнатовка. В начале 2017 года – опять штурм Авдеевки…

«29 января около пяти часов утра в районе Авдеевской промзо-ны российско-оккупационные вой-ска начали интенсивный обстрел из стрелкового оружия и миноме-тов. С семи часов, с целью захвата наших позиций противник начал штурмовые действия. Удачным маневром и контратакой подраз-деления Вооруженных Сил Украи-ны остановили противника и не допустили захвата позиций укра-инских войск. Силы российско-ок-купационных войск понесли значи-тельные потери».4

Как и прежде, для постоянных обстрелов со стороны вообще, и для последнего наступления в на-правлении Авдеевки в частности, было несколько причин: как дол-госрочных, так и периодически возникающих краткосрочных.

Долгосрочные причины постоянных обстрелов

В общем тренде уже на протя-жении длительного времени, не-смотря на все заявления россий-4 Боевики с утра штурмуют авдеевскую про-

мзону… ЦЕНЗОР.NET, 29.01.17, http://censor.n e t . u a / n e w s / 4 2 5 3 9 8 / b o e v i k i _ s _ u t r a _shturmuyut_avdeevskuyu_promzonu_sily_ato_ponesli_poteri_shtab

20

ского руководства о том, что ДНР и ЛНР – это территория Украины, уступать в политическом контро-ле над ними оно не собирается. Российское руководство хочет, чтобы эта территория влияла на Украину, но Украина на нее не влияла. Для этого, в частности, необходимо сделать эти террито-рии более устойчивыми при всех их экономических, социальных и административных проблемах, которые сепаратисты и наемники не хотят и не могут решать.

Поэтому они потихоньку, без особо резких нарушений Мин-ских договоренностей пытаются оттеснить украинские войска от основных административных центров – Донецка и Луганска — несколько дальше, на 20-30 кило-метров. Сейчас наши войска нахо-дятся на окраинах Донецка и довольно близко к Луганску. Не-довольство сепаратистов характе-ром прохождения линии разме-жевания на местности, близостью украинских войск к важным насе-ленным пунктам (Донецк), наме-рение овладеть важными объек-тами, регулярно толкают их на осуществление неожиданных атак. Кроме того, им нужно сде-лать все возможное для захвата Мариуполя. Это многое бы реши-ло и с точки зрения транспорта, безопасности этой территории, а также с политической и пропаган-дистской точки зрения. Это тоже

перманентный тренд, благодаря которому постоянно удерживает-ся напряжение. Другой перма-нентный тренд – политическое давление на руководство Украины внутри страны. Желание удержи-вать Украину в напряжении, ис-пытывать терпение ее военных и народа, когда постоянно поступа-ет информация о раненных, по-гибших. На это очевидно должен работать постоянный, системати-ческий характер нарушений ре-жима прекращения огня, послед-ствиями которых являются убитые и раненые украинские во-енные. Ожидается, что это оказы-вает также информационное и психологическое давление на украинское общество. По замыслу организаторов провокаций это должно трансформироваться в недоверие к украинской власти и формирование общественного мнения о необходимости пойти на уступки сепаратистам.

Кроме того, давление через об-стрелы оказывается на руковод-ство Украины и на международ-ной арене. Практически всегда, незадолго до начала важных пере-говоров по Донбассу сепаратисты активизируют обстрелы, и даже боевые действия силами мелких подразделений. Таким образом, оказывается давление на Украину и ее международных партнеров, которые стремятся ускорить за-вершение боевых действий и пе-

21

рейти к постконфликтному урегу-лированию. При этом, некоторые партнеры якобы должны утвер-дится во мнении, что урегулиро-вание должно происходить в том числе и ценой интересов самой Украины. Руководство РФ пыта-ется таким образом использовать завышенные ожидания партнеров и принудить их принять условия российской стороны, пойти на уступки. Россия хочет продемон-стрировать свое влияние на ситу-ацию, напомнить миру о том, что этот конфликт без согласования с Россией завершить не удастся, и война будет тлеть столько, сколь-ко захочет Москва.

Важно отметить, что обстрелы используются и как инструмент информационного давления – в интересах постоянной мобилиза-ции населения РФ на поддержку кремлёвского режима. Несмотря на то, что их атаки были решитель-но отбиты, сепаратисты периоди-чески усиливали обстрелы, оче-видно, с целью создать нужный информационный фон для пропа-гандистских целей. Ведь в глазах телезрителей России и оккупиро-ванной части Донбасса украинцы должны выглядеть исключительно агрессивной «хунтой».

Периодически происходят не спонтанные, а заблаговременно спланированные сепаратистами провокации для создания телеви-зионной картинки или «материа-

ла» для наблюдателей ОБСЕ. Ино-гда это огонь в ответ на провокации, иногда – просто съемки на фоне канонады и вы-стрелов. Главное – текст репорта-жа, правильно размещенные ка-меры и микрофоны российских СМИ. Обычно обстрелы заказы-ваются под сценарий. Например, в январе 2015 года артиллерия се-паратистов открыла огонь по про-пускному пункту возле Волнова-хи, с позиций в жилой зоне г. Докучаевска. Рядом с ними тогда заранее разместились съемочные группы российских телеканалов, готовые фиксировать ожидаемый ответный огонь украинских воен-ных.

К числу долговременных фак-торов можно отнести и заинтере-сованность самих сепаратистов в поддержании напряженной ат-мосферы. Желание сепаратистов постоянно напоминать о себе, са-моутвердиться – значимый для них психологический фактор. Значительная часть этого контин-гента из числа местных жителей люмпенизирована, криминализо-вана, не привыкла (отвыкла) ра-ботать, и обеспечивает себя в ос-новном за счет грабежей или мародерства. Например, за счёт разрезания на металлолом и вы-воза в Россию оборудования шахт и предприятий украинского Дон-басса. Важной целью поддержа-ния градуса противостояния яв-

Обстрелы используются и как инструмент информационного

давления – в интересах постоянной мобилизации населения РФ на по-

ддержку кремлёвского режима

22

ляется и ожидаемая поддержка российской стороны. Ведь дли-тельные периоды затишья, вызы-вают не только «адреналиновое» голодание, психологический дис-комфорт, но и желание напомнить о своей значимости российским кураторам, а заодно местным жи-телям и украинским военным.

В долгосрочном плане то, что происходит сейчас на территории Донбасса, оккупированной рос-сийскими наемниками и регуляр-ными войсками, можно оценивать по-разному. Это может быть и реа-лизацией стратегии изматывания Украины с применением «тактики мелких порезов» – постоянных об-стрелов и провокаций, и подготов-кой плацдарма для возможной ши-рокомасштабной агрессии (а это возможно в любой удобный мо-мент в будущем). Сейчас еще нет уверенности, что их спонсору, кремлевскому режиму, нужна се-рьёзная эскалация конфликта. Хотя, в будущем все ещё может сложиться по-разному… Они бу-дут некоторое время готовить этот удобный момент, посылая свои диверсионно-разведыва-тельные группы, засылая и вербуя агентуру, коррумпируя политиче-ский процесс в Украине с тем, что-бы ослабить центральную власть и повторить примерно ту схему, которая сработала в феврале 2014, когда новая власть не успела за-крепиться и это было использова-

но для оккупации Крыма и раз-вертывания сепаратистской активности на Южном Донбассе. Сейчас этот регион временно под контролем сепаратистов, и, безус-ловно, этот момент путинские во-йска будут использовать для под-готовки тренировочных баз, баз для хранения боеприпасов и тех-ники и ремонта.

Краткосрочные причины постоянных обстрелов

Регулярно действующими теку-щими причинами «обострений» со стороны боевиков являются пери-одическая необходимость прове-рить состояние боевой подготовки и боевой готовности сепаратистов. После обучения в глубине оккупи-рованных территорий, «необстре-лянные» подразделения сепарати-стов выдвигаются на передний край для практического закрепле-ния навыков выдвижения, раз-вертывания и ведения огня, а так-же для изучения условий местности в зоне ответственно-сти. Кроме того, периодически от-рабатываются огневые задания с целью избежать чрезмерной рас-слабленности среди сепаратистов вследствие затяжного затишья, а также для поддержания постоян-ного уровня их боевой готовно-сти.

Обстрелы со стороны сепара-тистов совершаются и с целью «прощупывания обороны» укра-

Регулярно действующими текущи-ми причинами «обострений» со

стороны боевиков являются перио-дическая необходимость проверить

состояние боевой подготовки и боевой готовности сепаратистов

23

инских войск – для выявления си-стемы огня, характера фортифи-кационного оборудования позиций украинских войск, сво-евременного контроля измене-ний. Обстрел производится как для обеспечения наземных средств разведки переднего края, так и во взаимодействии с БПЛА и другими разведывательными и огневыми средствами.

Следующая распространенная причина – пристрелка вооруже-ния. Проводится на местности по-стоянным контингентом передне-го края сепаратистов перед передней линией их опорных пун-ктов. Может осуществляться для проверки, «пристрелки» стрелко-вых и легких вооружений после ремонта, только что поставлен-ных из России новых вооружений, а также для подготовки системы огня сепаратистов к действиям в обороне во время возможного (как они считают) наступления украинских войск. Иногда наблю-даются обстрелы из танков и огонь артиллерии из глубины обороны, которые организуются с этой же целью.

Часто огонь открывается с целью отвлечения внимания украинских военных, например, от попыток ди-версионно-разведывательных групп незаметно пересечь линию разгра-ничения и углубиться в тыл украин-ских войск. Также может откры-ваться огонь на второстепенных

участках с целью отвлечения вни-мания от направлений сосредото-чения основных усилий сепарати-стов.

Распространенной практикой является открытие огня для обе-спечения работы снайперов. Предпринимаются попытки спро-воцировать огонь в ответ и тем са-мым выявить потенциальные цели для снайпера. Или отвлечь огонь на тех, кто ведет обстрел, чтобы снайпер мог действовать незаметно.

Через некоторое время, во вре-мена затишья, у сепаратистов на линии разграничения возникает накопление напряжения, в ре-зультате возникает психологиче-ская потребность развлечься, снять напряжение. Отсюда – ху-лиганские действия с применени-ем огнестрельного оружия, когда огонь открывается вопреки за-претам собственного командова-ния. Иногда огонь открывается спонтанно, из-за паники, страха, ошибочной оценки действий украинских войск.

Еще одна причина – давление Украины в плане борьбы с кор-рупцией на линии разграничения. Она нацелена на то, чтобы напом-нить украинской стороне преды-дущие обещания террористов: если Украина будет блокировать обмен людьми и товарами по ли-нии размежевания, особенно по-ставки продуктов, у террористов

24

не будет иного выхода, кроме как наступать.

ЗаключениеНарушения режима прекраще-

ния огня на линии разграничения в Донбассе со стороны сепарати-стов имеют различные причины, разную интенсивность, но при этом носят постоянный характер. Очевидно, только малая доля из них является реально «несанкци-онированными», спонтанными. Подавляющая часть этих обстре-лов происходят по команде рос-сийских кураторов, что вписыва-ется, прежде всего, в стратегию изматывания Украины. Такая стратегия имеет целью заставить украинские власти действовать в логике российского имперского сценария «федерализации» Укра-ины, отказа от сотрудничества с США и НАТО, возвращения в зону российского контроля.

Действительно стихийные, спонтанные обстрелы, в подавляю-

щем большинстве случаев со сторо-ны сепаратистов, не оказывают зна-чительного влияния на общую ситуацию, но вполне могут послу-жить поводом для ее эскалации. В любом случае, все инциденты необ-ходимо тщательно фиксировать, изучать, устанавливать причины и цели. Хотя возможность широко-масштабного наступления россиян и сепаратистов на востоке Украины является скорее гипотетической, украинцы должны быть готовы к наихудшему сценарию. Авантю-ризм Кремля показывает, что это может произойти в любой момент.

Пока более реалистичным ва-риантом представляется примене-ние российской стороной и сепа-ратистами уже освоенной тактики  – продолжение воору-женных провокаций, сопрово-ждающихся диверсиями и терро-ристическими актами внутри Украины, глобальной информа-ционной войной и дипломатиче-ским давлением.

Такая стратегия имеет целью заставить украинские власти

действовать в логике российского имперского сценария «федерализа-

ции» Украины, отказа от сотрудни-чества с США и НАТО, возвращения в

зону российского контроля

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 березня 2016

25

Після перемоги на виборах у Польщі націонал-консерватив-ної партії «Право і справедли-вість» події у цій країні неодно-разово привертали до себе увагу міжнародної спільноти. Партія Я. Качиньського, маючи парла-ментську більшість, сформувала уряд і активно взялася перекро-ювати суспільне життя на свій лад. Перші кроки нової влади продемонстрували її наміри взя-ти під повний контроль Консти-туційний суд, органи прокурату-ри, ЗМІ, Збройні сили та спеціальні служби.

Намагання правлячої партії монополізувати всю політичну владу в Польщі викликали різке

несприйняття з боку суспільства. По країні почали проходити масо-ві демонстрації протесту, ініційо-вані Комітетом із захисту демо-кратії.

Найбільш суперечливою ре-формою, яку піддавали критиці не лише польські правозахисни-ки, але й такі міжнародні органі-зації, як «Amnesty International», стало значне розширення повно-важень спецслужб. Офіційним приводом для внесення змін до законодавства у сфері націо-нальної безпеки стало зростання терористичних загроз у світі. Урядовий законопроект під на-звою «Про антитерористичну ді-яльність» у народі відразу охрес-

Що криється за лаштунками реформи спеціальних служб Республіки Польща

Володимир Паливода, старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки НІСД

Джерело: http://pressmania.pl/polsce-potrzebne-jest-odpolitycznienie-sluzb-specjalnych/

26

тили як «закон про негласне спостереження»5.

Незважаючи на жорстку кри-тику з боку парламентської опози-ції, уповноваженого з прав люди-

ни, Національної судової ради, неурядових організацій, цей зако-

5 Польською мовою - «Ustawa inwigilacyjna». Термін «inwigilacja» трактується як комплекс заходів, що здійснюються для стеження (мо-ніторингу) за поведінкою людей. Подібна практика застосовується, зокрема, у країнах з тоталітарним політичним устроєм як ін-струмент для втручання у приватне життя громадян, а також для таємного нагляду за особою, групою осіб, організацією. Пору-шення права на приватне життя з викорис-танням таких методів, за висновками ООН та організації «Human Rights», є однією із за-гроз свободі слова.

нодавчий акт був прийнятий і на-брав чинності у лютому 2016 р. Згідно з ним, додаткові повнова-ження у сфері оперативно-розшу-кової діяльності отримали полі-

ція, Прикордонна варта, Військова жандармерія, Агентство внутріш-ньої безпеки (АВБ), Агентство розвідки (АР), Служба військової контррозвідки (СВКР), Служба військової розвідки (СВР), Цен-тральне антикорупційне бюро (ЦАБ), Митна служба та Служба фінансового контролю. Цим орга-нам, зокрема, полегшено доступ до телекомунікаційних систем і даних Інтернету. Якщо раніше та-

Джерело: http://3.bp.blogspot.com/-kXMN-dQBYAQ/VptnPU5Tm5I/AAAAAAAAALU/swvWO-KybsI/s1600/inwigilacjaa.jpg

27

кий доступ надавався лише за письмовою заявою у рамках кон-кретної справи, то тепер спец-службам для цього достатньо за-значити всеохоплюючу підставу: «З метою виявлення, запобігання, припинення злочину або отри-мання та закріплення доказів зло-

чинної діяльності». Більш того, поліція та інші інституції мають право укласти угоду з фірмою (на-приклад, постачальником Інтер-нет-послуг) і згідно з нею отриму-вати усі поточні дані за допомогою спеціального широкосмугового з’єднання. За таких обставин спецслужби можуть взяти «на приціл» будь-якого користувача Інтернету і відслідковувати його

активність у Мережі протягом максимально визначених законом 18 місяців6.

У грудні 2016 р. Європейський суд прийняв рішення, яке визна-чало, що жодна з держав-членів ЄС не має права встановлювати загальний обов’язок зберігання

даних (зокрема, інформації про з’єднання) для компаній-поста-чальників електронних послуг7.

6 Ustawa z dnia 10 czerwca 2016 r. o działaniach antyterrorystycznych [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU20160000904

7 Judgment of the Court (Grand Chamber) of 21 December 2016. Tele2 Sverige AB v Post- och telestyrelsen and Secretary of State for the Home Department v Tom Watson and Others [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: http://

Джерело: https://www.wprost.pl/_thumb/90/e1/6c85b2d6bcce12c1b65c14436b36.jpeg

28

Хоча справа слухалась за позовом судових органів Швеції та Великої Британії, де були прийняті подібні нормативно-правові акти, поль-ський закон також визнаний та-ким, що суперечить загальноєв-ропейському праву. Однак, Сейм РП не поспішає вносити до нього зміни, а політичне керівництво

Польщі своїми діями періодично викликає роздратування з боку Брюсселя і лідерів окремих країн.

Не обійшлося без скандалів і у відносинах із союзниками по Пів-

eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/ HTML/?uri=CELEX:62015CJ0203&from=EN

нічноатлантичному альянсу. Так, за ініціативою оборонних відомств Польщі та Словаччини у вересні 2015 р. в РП розпочалося створен-ня Експертного центру контрроз-відки (ЕЦКР) НАТО. Його завдан-ням мало стати посилення співпраці контррозвідувальних служб (передусім, військових), під-

готовка офіцерів-фахівців цього профілю, розвиток доктрин і кон-цепцій НАТО (особливо, у контек-сті подій навколо України).

Але на думку нинішнього міні-стра національної оборони РП А. Мацєревича, ЕЦКР нібито був за-

Джерело: http://2.bp.blogspot.com/-WtbOqxdYQpg/UOsbBdK58bI/AAAAAAAAAj4/EQ7Ill-LbhU/s640/s%C5%82uzby+specjalne+Polski+2.jpg

29

думаний як «запасний аеродром» для верхівки СВК після зміни вла-ди у країні. Оскільки керівництво Центру відмовилося добровільно йти у відставку, у грудні 2015 р. близькі співробітники міністра у нічний час у супроводі патруля Військової жандармерії із застосу-ванням дублікатів ключів прони-кли на територію ЕЦКР, замінили чергового офіцера, зламали замки сейфів та намагалися відкрити приміщення, закріплені за сло-вацькою стороною8. Зміщений з посади (з порушенням встановле-ної процедури) уповноважений МНО РП у справах створення ЕЦКР НАТО полковник К. Душа, який прибув на місце події, викли-кав поліцію, але поліцейські не стали втручатися у конфлікт, що виходив за межі їх компетенції.

Хоча у штаб-квартирі Альянсу досить стримано відреагували на інцидент навколо ЕЦКР, зазначив-ши, що Центр ще не отримав офі-ційної акредитації, реакція мініс-терства оборони Словаччини була більш жорсткою: «Ми очікуємо від польської сторони пояснень, беручи до уваги нестандартність цієї ситуації. Нам прикро, що вну-трішні проблеми Польщі перено-сяться на міжнародний рівень, і

8 Оскільки патруль Військової жандармерії відмовився виконувати такий наказ, через кілька днів міністр національної оборони РП А. Мацєревич звільнив з посади Головно-го коменданта цього формування.

це турбує не лише нас, але також інших наших союзників»9.

Йдучи на парламентські вибо-ри, лідери партії «Право і справед-ливість» (як і лідери будь-якої по-літичної сили) обіцяли виборцям покращення життя, налагодження діяльності державного апарату, викорінення корупції. У поль-ському суспільстві спеціальні служби завжди відігравали поміт-ну роль, тому Я. Качинський та його соратники не могли не пору-шувати питання щодо їх деполіти-зації та посилення контролю над ними.

Ставши правлячою партією, «Право і справедливість» розпо-чала «реформування» спецслужб зі звичайних кадрових чисток. Зі своїх посад було звільнено все вище керівництво розвідувальних та контррозвідувальних органів. Якщо підстав для звільнення у за-конному порядку не вистачало, їх створювали. Керівника ЦАБ РП, наприклад, позбавили допуску до державної таємниці, тому він не мав іншого виходу, як написати рапорт про відставку.

Одночасно у ЗМІ була розгор-нута масована пропагандистська кампанія, націлена на дискредита-цію колишніх очільників спец-служб і підготовку громадської

9 Джерело: http://2.bp.blogspot.com/-W t b O q x d Y Q p g / U O s b B d K 5 8 b I /A A A A A A A A A j 4 / E Q 7 I l l - L b h U /s640/s%C5%82uzby+specjalne+Polski+2.jpg

Ставши правлячою партією, «Право і справедливість» розпочала «ре-

формування» спецслужб зі звичай-них кадрових чисток. Зі своїх посад

було звільнено все вище керівни-цтво розвідувальних та контрроз-

відувальних органів

30

думки щодо доцільності їх при-тягнення до адміністративної або навіть до кримінальної відпові-дальності. Керівників АВБ, СВКР та ЦАБ звинуватили у переви-щенні службових повноважень (зокрема, у проведенні незакон-них оперативно-розшукових за-ходів стосовно політиків з верхів-ки партії «Право і справедливість», яка на той час перебувала в опозиції)10.

Колишньому керівництву СВКР також закидали повернення на службу офіцерів з проросійськими поглядами та підписання у 2010 р. таємної міжвідомчої угоди про співробітництво з ФСБ РФ11.

Контролюючи обидві палати парламенту, фракція правлячої партії шляхом внесення змін до регламенту Сейму РП обмежила кількість членів Комісії у справах спеціальних служб і закріпила за собою посаду її голови (раніше посада була ротаційною). Це спри-чинило негативну реакцію фрак-ції «Громадянська платформа» та її політичного союзника – Поль-ської селянської партії, фракція якої взагалі втратила представни-цтво у згаданій Комісії. 10 Inwigilacja opozycji za PO-PSL? [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://wiadomosci.wp.pl/kat,1342,title,Inwigilacja-opozycji-za-PO-PSL-Slyszalem-ze-minister-Macierewicz-chce-robic-audyt,wid,18025881,wiadomosc.html?ticaid=1162e6

11 Угода розірвана польською стороною у лис-топаді 2015 р.

Різку критику як з боку колиш-ніх співробітників спецслужб, так і експертного середовища викли-кала заява міністра національної оборони РП А. Мацєревича про намір розсекретити архіви вій-ськової розвідки та контррозвід-ки часів ПНР. На думку фахівців, це не лише посилить напруже-ність у польському суспільстві, але й може нанести шкоду інтере-сам національної безпеки.

Рішучим противником таких дій є колишній керівник військо-вих спецслужб МНО РП бригад-ний генерал М. Дукачевський. Він наводить наступний приклад: «Після атак на США 11 вересня

Джерело: http://i.wp.pl/a/f/jpeg/32739/dukac-zewski_afp_600.jpeg

31

2001 р. я через міністра національ-ної оборони вирішив питання щодо переносу окремих матеріа-лів з відкритого фонду Інституту національної пам’яті до закрито-го, з огляду на одну зі спеціальних операцій, яка на той час ще трива-ла. Деякі дані повинні бути засе-кречені довічно, бо їх оприлюд-нення може загрожувати тим людям, які з нами співпрацювали, або їх близьким. Інший аргумент, - військові спецслужби ПНР були активні в арабських країнах. У зв’язку з міжнародною ситуацією потрібно тричі переглянути кож-ний документ перед тим, як його розсекречувати»12.

Варто зазначити, що А. Мацє-ревич вже не вперше виступає в ролі «реформатора». У 2006 р. він очолював комісію з питань лікві-дації Військової інформаційної служби (ВІС) МНО РП13, яка під-готувала і оприлюднила спеціаль-ну доповідь. У ній були розкриті персональні дані багатьох співро-бітників цієї відомчої спецслужби не лише часів ПНР, але й демокра-тичної Польщі. За словами колиш-

12 Macierewicz zapowiada ujawnienie teczek tajnych służb [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kulisy24.com/polityka/macierewicz-zapowiada-ujawnienie-teczek-tajnych-sluzb

13 ВІС – орган військової розвідки та військо-вої контррозвідки у складі МНО РП, який існував у 1991-2006 рр. У 2006 р. на його основі були створені дві окремі відомчі спецслужби - СВР та СВКР.

нього начальника Управління контррозвідки Відомства охорони держави (ВОД) МВС РП14К. Мьо-довича, його колеги в НАТО сприйняли цей факт як ослаблен-ня розвідувального потенціалу не тільки Польщі, але й усього Пів-нічноатлантичного союзу.

У середині 2016 р. у польських ЗМІ почала циркулювати інфор-мація щодо можливого об’єднання АР та АВБ у єдину спецслужбу, як це було до 2002 р. 15 Деякі експер-ти вважають це нормальним про-цесом, що має призвести до по-кращення співпраці та полегшить обмін даними, особливо у сфері боротьби з тероризмом. Це також дозволить звести до мінімуму не-здорову конкуренцію між розвід-кою та контррозвідкою, яка часто закінчувалась приховуванням один від одного важливої інфор-мації. За діяльністю об’єднаної спецслужби буде легше здійсню-вати контроль. У зв’язку з цим піддається критиці ситуація в АР, яке за часів керівництва ним бри-гадного генерала М. Хуні перетво-рилося на своєрідну державу у

14 ВОД – орган розвідки та контррозвідки у складі МВС РП, який існував у 1990-1996 рр. У 1996-2002 рр. – підпорядковувався Голові Ради Міністрів РП. У 2002 р. на його основі були створені дві окремі спецслужби - АР та АВБ.

15 Pożądane połączenie wywiadu i kontrwywiadu [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ht tp : / / n i e z a l e z na . p l / 8 2 5 0 2 - p oz a d ane -polaczenie-wywiadu-i-kontrwywiadu

32

державі, інституцію поза будь-яким наглядом.

Не виключено, що обговорен-ня згаданого питання у пресі є зондуванням громадської думки, за яким стоять політтехнологи правлячої партії. А справжня мета об’єднавчих процесів – очищення спеціальних служб від людей,

пов’язаних з попередньою вла-дою, та забезпечення повного контролю над розвідувальними та контррозвідувальними органами.

Перші кроки у цьому напрямку вже зроблені. Наприкінці 2015 р. у складі нового уряду Республіки Польща відновлена посада міні-стра-члена Ради міністрів РП (так званого міністра без портфеля), координатора спеціальних служб 16, на яку призначений М. Камінь-

16 Ця посада існувала у 1997-2007 рр. і була лік-відована після приходу до влади коаліційно-го уряду на чолі з Д. Туском. У 2007-2015 рр.

ський, відомий польський політик з близького оточення голови пар-тії «Право і справедливість» Я. Ка-чиньського. Свого часу він очолю-вав ЦАБ РП і був звільнений з посади за звинуваченням у вико-ристанні цього відомства в полі-тичних цілях. Більш того, у берез-ні 2015 р. суд І інстанції визнав

М. Каміньського винним і засудив його до 3 років позбавлення волі та забо-ронив займати посади у державних органах про-тягом 10 років. Однак уже у листопаді 2015 р. він був помилуваний Президен-том РП і затверджений на згаданій вище посаді.

Як вважають польські експерти, саме М. Камінь-ський є автором концеп-ції об’єднання спеціаль-них служб. Він же й

планує очолити новостворене ві-домство, яке стане для нього тим самим «портфелем», що підвищує статус до рангу повноправного мі-ністра.

Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що запла-нована правлячою партією «ре-форма» більше нагадує зведення політичних рахунків. Проведення чисток у верхньому ешелоні керів-

питання координації спеціальних служб були віднесені до компетенції одного з керів-них співробітників Канцелярії Голови Ради міністрів РП у ранзі Державного секретаря.

Джерело: http://i.wp.pl/a/f/jpeg/17976/mariusz_kamin-ski_450.jpeg

33

ництва спеціальних служб неми-нуче призведе до появи згуртова-ної групи професіоналів, невдоволених нинішніх режимом. Ця група може бути задіяна опо-нентами партії «Право і справед-ливість» у політичній боротьбі з метою отримання реваншу на на-ступних парламентських виборах. Крім цього, існує загроза, що звільнені з посад колишні керів-ники розвідки та контррозвідки стануть об’єктом вербувального

інтересу СЗР та ГРУ ГШ ЗС РФ. Як свідчать дані АВБ РП, протя-гом останніх років має місце зна-чна активізація діяльності росій-ської розвідки на польському напрямку, націлена на придбання оперативних джерел з числа осіб, які володіють важливою інформа-цією у сфері національної безпеки Польщі17.

17 Raport z działalności Agencji Bezpieczeństwa Wewnętrznego w 2014 roku [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://www.abw.gov.pl/pl/pobierz/raporty/575,Raporty.html

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 березня 2016

34

Існує дві основні проблемні області. Перша стосується проце-сів стандартизації відповідно до вимог НАТО. Впровадження цих стандартів дозволяє країнам-чле-нам використовувати всі можли-вості види кооперації та військо-во-технічного співробітництва. Багато держав Європи не мають такої великої оборонної промис-ловості як Україна. То ж вони здійснюють більшість державних оборонних замовлень через заку-півлю іноземних зразків, бо само-достатньою ця індустрія бути не може. Очевидно, що вони закупо-вуються за умов наявності конку-ренції та відповідності державним стандартам. На міжнародному ринку оборонної промисловості така конкуренція дійсно існує і всі користуються тими перевагами, які через це виникають. Питання стандартизації також важливе в

світлі проблем безпечної логісти-ки: якщо закуповується абсолют-на унікальна технологія чи зразок, то за ними стоїть така ж абсолют-на унікальна логістична система. Вважається, що це невигідно при виконанні спільних завдань та операцій.

Друга проблемна область сто-сується національного законодав-ства країн Європи. Переважна більшість з них мають обмеження на експорт зброї та військових технологій до країн, які знахо-дяться в стані війни, або на тери-торії яких існує збройний кон-флікт. Ось чому низка країн Європи демонструє стриманість у питаннях ВТС з Україною, в тому числі, при передачі (продажі) Україні комплектуючих, зокрема, елементної бази для тих чи інших озброєнь і військової техніки. Проте це не означає, що співпраця

Перешкоди для ВТС з Україною – військові аташе КАВА на умовах анонімності

Багато оборонних підприємств Європи бажають масштабно

співпрацювати з Україною, де обо-ронна індустрія зростає і існує бага-

то перспектив. Для такого співробітництва необхідно створен-

ня відповідних умов

35

взагалі відсутня. Багато оборон-них підприємств Європи бажають масштабно співпрацювати з Укра-їною, де оборонна індустрія зрос-тає і існує багато перспектив. Для такого співробітництва необхідно створення відповідних умов. Пер-спективи ОПК України можна по-бачити з кількості нових відносно недорогих, але разом із тим якіс-них зразків. Звичайно, деякі грав-ці на цьому ринку все ще борють-ся за виживання. Підтримка виробників оборонної промисло-вості з боку Української держави має розглядатися як частина наці-ональних інтересів.

Якщо говорити про військову індустрію, то мова йтиме не лише про високі технології, експорт-імпорт та закупівлі. Не варто за-бувати про велику політику. Перш за все, це стосується вибу-довування стратегічних відно-син з іншими країнами. Звичай-но, даний фактор не є вирішальним, проте це має пря-мий вплив на процеси прийнят-тя рішень. То ж, можна казати, що політичний рівень прийнят-тя рішень в країнах ЄС і НАТО суттєво впливає на створення і реалізацію проектів з ВТС з Україною.

Політичний рівень прийняття рішень в країнах ЄС і НАТО суттєво впливає на створення і реалізацію

проектів з ВТС з Україною

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 березня 2016

36

Весь 2016 г ОПК России выпол-нял государственный оборонный заказ (ГОЗ-2016), а ВС внедряли в войска поставленное вооружение и военную технику (ВВТ), развора-чивали новые соединения. Год ис-тёк, и в Национальном центре управления обороной РФ на рас-ширенном заседании коллегии МО России, прошедшем 22 декабря 2016 г, министр обороны С. Шойгу подвёл итоги выполнения ГОЗ-2016, а также сообщил планы на 2017 г (о ГОЗ-2017). Впрочем, по-мимо этого, он поведал ещё о мно-гом, причём значительную часть речи заняли пропагандистские ма-териалы о достижениях ВС России в разных сферах. Сокращённое из-

ложение его выступления приведе-но ниже.

Сначала министр отметил, что в 2016 г произошло много событий, связанных с безопасностью Рос-сии, в т.ч. расширение характера и географии вызовов для неё и воз-растание роли военной силы в международных отношениях. «Вместо объединения усилий в борьбе с общим мировым злом – терроризмом, НАТО объявило Россию главной угрозой и продол-жает наращивать военный потен-циал у наших границ», – сказал С. Шойгу. Под этим предлогом на 26 млрд. долл. увеличен военный бюд-жет стран НАТО (до 918 млрд. долл.). Планируется в 2017 г в При-

Аналітичні розробки

Гособоронзаказ России 2016 года: итоги и планы

Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР

37

балтике и Польше развернуть 4 усиленных батальона, а на террито-рии ряда стран Восточной Европы содержать бронетанковую бригаду сухопутных войск (СВ) США. Ак-тивизировалась разведка стран НАТО по периметру территории России. НАТО в 2 раза нарастило интенсивность военных учений, большинство которых имеют анти-российскую направленность. А США модернизируют ядерные ави-абомбы и места их хранения в Ев-ропе (до 200 бомб, размещенных в Бельгии, Италии, Нидерландах, ФРГ и Турции).

Далее министр отметил, что си-стема ПРО США в Европе выведе-на на уровень начальной оператив-ной готовности, её элементы развёртываются в Японии, а в 2017  г – в Южной Корее. Универ-сальность пусковых установок (ПУ) Мк-41 системы ПРО позво-лит скрытно, после небольшой до-работки, разместить в них крыла-тые ракеты (КР) Tomahawk. Количество таких ракет у границ РФ может насчитывать 150-300 ед. (дальность их полёта 1600 км с не-ядерной БЧ и 2400 км с ядерной, а

подлетное время к границам РФ – до 10 мин). Затем министр произ-нёс загадочную фразу, адресован-ную лично Путину: «Решение по нейтрализации этой угрозы, ут-верждённое вами, Владимир Вла-димирович, выполнено». Позднее мы к этой фразе вернёмся.

После этого С. Шойгу подробно остановился на итогах реализации плана строительства ВС, повыше-ния их качественного состояния, выполнения ГОЗ-2016 и оснаще-ния всех видов ВС современным ВВТ. Начал он с сообщения, что укомплектованность ВС личным составом доведена до 93%, а чис-ленность контрактников увеличе-на до 384 тыс. чел. (в т.ч. весь сер-жантский состав). Значительно повысился уровень подготовки во-еннослужащих, а боевой опыт в Сирии получили 84% летного со-става ВКС России. В целом, как ска-зал министр, в 2016 г ВС обеспечи-ли рост боевых возможностей на 14%.

По результатам выполнения ГОЗ-2016, прирост поставок в вой-ска нового ВВТ составил 5% (в 2015  г – 7%). На 5% (до 94%) воз-

Показатель ГОЗ-2016, план ГОЗ-2016, выполнение ГОЗ-2017, планРВСН, современное ВВТ% 62 56 .Ракетные полки МБР «Ярс» 5 4 3МБР и БРПЛ 50 41 (в т.ч. 23 «Ярс») В т.ч. 20 «Ярс»АПКСН пр.955 -Модернизированные бомбардировщики 9 (2 Ту-160,

7 Ту-95МС)4 (2 Ту-160, 2 Ту-95МС) 5 (1 Ту-160,

4 Ту-95МС)

Таблица 1

38

росла исправность ВВТ (в 2015 г – на 4% и до 89% соответственно). В таблице приведены планы и итоги выполнения ГОЗ-2016 и планы ГОЗ-2017 [1-5].

Итоги ГОЗ-2016:• В ракетных войсках стратегиче-

ского назначения (РВСН) Стра-тегических ядерных силах (СЯС) на боевое дежурство заступили 4 ракетных полка, оснащённых МБР «Ярс» стационарного и подвижного базирования. Осна-

щение РВСН современным воо-ружением достигло 56%. Авиа-ционные СЯС получили 4 модернизированных бомбарди-ровщика (2 Ту-160 и 2 Ту-95МС). Всего в ВС поставлено 41 новая баллистическая ракета (в 2015  г  – 35), что позволило до-биться оснащения СЯС совре-менным вооружением до 60%.

• В СВ с новым и модернизиро-ванным ВВТ развёрнуто 5 диви-зий (4 мотострелковые и танко-вая), и 4 разные бригады.

СВ, современное ВВТ, % 37 42Формирование дивизий 4 (2 МСД и 2ТД) 5 (4 МСД и 1 ТД)Формирование бригад . 4Перевооружение батальонов 6 12 + 3 д-наТанки и ББМ 586 768 905Бриг. комплекты ОТРК «Искандер-М» 2 2 2Системы артиллерии . 88Бриг. комплекты РСЗО «Торнадо-С» 2 1 (12 БМ)Бриг. комплекты ЗРК «Бук-М3» 1 1Полк. комп. ЗРК «Тор-М2У» и «Тор-М2» . 2 (24 БМ) и 2 (24 БМ) 3 д-на (36 БМ)Автомобили 3010 2018ВКС, современное ВВТ, % 73 66Самолёты и вертолёты 200+ 139 170Полковые комплекты ЗРС С-400 5 4 4КА ЕКС 1 - 1РЛС «Воронеж-М/ДМ» 3 - 3ВМФ, современное ВВТ, % 53 47Подлодки 2 2Надводные корабли 7 6 (?) 8БРК «Бастион»/«Бал» 5 4ВДВ, современное ВВТ, % 50 47Б-ны и роты . 3 разв. б-на, 10 ротББМ 188Итого ВС, современного ВВТ, % 51 58,3 (в частях пост. гот.) 60+

39

В войска поступило 2929 новых и модернизированных образцов ВВТ (1107 БТВТ и ВАТ, 325 РВиА, 519 ПВО и 978 др.). Поставлено 2 бригадных комплекта ОТРК «Искандер-М» (как и в 2015 г), 768 танка Т-72Б3 и ББМ (в т.ч. св. 130 новых БТР-82А и БМП-3), 88 артсистем (св. 60 РСЗО «Торнадо-Г» и св. 20 самоходных гаубиц (СГ) «Мста-СМ), 2018 ав-томобилей (в 2015 г – 1172 тан-ков и ББМ, 148 артсистем и 2292 автомобилей). В итоге оснащён-ность СВ современным ВВТ со-ставила 42% (в 2015 г – 35%). Но-вым вооружением переоснащено 12 б-нов (8 МСб и 4 Тб), 3 д-на (2 СГ и 1 РСЗО), 5 бригад (1 спец-наза, 2 ракетные с ОТРК «Искандер-М» и 2 зенитные ра-кетные с ЗРК «Бук-М2/3), а так-же 2 зенитных ракетных полка с ЗРК «Тор-М2У» и 2 – с «Тор-М2».

• Воздушно-космические силы (ВКС) получили 139 современ-ных самолёта, в т.ч. 69 боевых и учебно-боевых (12 МиГ-29СМТ, 2 Су-30М2, 17 Су-30СМ, 16 Су-34, 12 Су-35С, 10 Як-130), 6 транспортных (Ил-476, Ан-140, 3 Ан-148, Ил-96) и 64 вертолёта (Ка-52, Ми-28Н, Ми-8АМТШ и др.), а также 74 РЛС (в 2015 г – 243 самолёта и вертолёта, 208 РЛС). Четыре зенитных ракет-ных полка перевооружены на ЗРС С-400, в войска поставлено 25 БМ ЗРПК «Панцирь-С». Доля

современного вооружения в ВКС доведена до 66% (в 2015 г – 52%), а исправность авиации – до 62%. Успешно завершились государственные испытания трех новых РЛС системы преду-преждения о ракетном нападе-нии (СПРН) высокой заводской готовности (ВЗГ) «Воронеж-М/ДМ»: в Орске, Барнауле, Енисей-ске. В 2017 г они заступят на бое-вое дежурство. Проведена дора-ботка трех действующих РЛС в Барановичах, Мурманске и Пе-чоре с применением технологий ВЗГ. Все это позволило впервые за историю новой России соз-дать по периметру границы сплошное радиолокационное поле СПРН на всех стратегиче-ских воздушно-космических на-правлениях и по всем типам тра-екторий полета баллистических ракет.

• ВС получили 105 комплексов беспилотной авиации (260 БЛА), а всего на вооружении состоит до 600 комплексов (около 2000 БЛА). В 2011 г в ВС было только 180 БЛА, а в 2015 г – 1720.

• В ВМФ поставлены 2 подлодки пр. 636.3 и 6 кораблей (+ 18 су-дов), что позволило поднять долю современных подлодок и кораблей в ВМФ до 39%.

• В ВДВ сформировано 3 разведы-вательных б-на и 10 рот (6 танко-вых, 2 РЭБ и 2 БЛА). Поставлено 188 новых и модернизирован-

40

ных ББМ. Доля в ВДВ современ-ных ВВТ доведено до 47% (в 2015 г – 41%).

• В систему управления поставле-но 22 тыс. современных средств связи, что на 6% больше, чем в 2015 г. В результате оснащён-ность ВС современной техникой связи доведена до 49% [1, 2].О недостатках С. Шойгу гово-

рил мало, в частности он отметил, что ВС недополучили 49 ед. основ-ного вооружения (в 2015 г – 57 ед.).

Затем, обращаясь к Путину, ми-нистр произнёс ещё одну загадоч-ную фразу: «Ваши решения, Влади-мир Владимирович, принятые на совещаниях в Сочи, повлияли на изменение ситуации и позволили выйти на установленные показате-ли ГОЗ-2016. В результате осна-щенность ВС современным ВВТ в частях постоянной готовности до-ведена до 58,3%, а исправность – до 94%». Позднее мы к этой фразе вер-нёмся. Надо отметить, что этот по-казатель для всех ВС составил в 2015 г 47%.

Далее С. Шойгу заявил, что Еди-ная информационная система кон-троля средств ГОЗ (ЕИС ГОЗ) спо-собствовала его выполнению. Ее введение концептуально изменило информированность МО как госу-дарственного заказчика. Сегодня, получая данные от уполномочен-ных банков в режиме реального времени, видно, как расходуются бюджетные средства по всей це-

почке кооперации. Введение этой системы позволило МО в 2016 г проводить более эффективную авансовую политику, перейдя на поквартальное авансирование ис-полнения ГОЗ в соответствии с производственно-технологиче-ским циклом. И как следствие – снизить риски переавансирования промышленности и сократить про-сроченную дебиторскую задолжен-ность в 3 раза – с 363 млрд. руб. на начало года до 120 млрд. руб. на те-кущий период. Благодаря введе-нию Законом о ГОЗ ряда «запрети-тельных» мер, уполномоченными банками предотвращено списание 63 млрд. руб. на цели, не связанные с выполнением ГОЗ.

Необходимо отметить, что уча-стие ВС России в Сирийской войне С. Шойгу осветил чрезвычайно подробно. В первую очередь он сделал ударение на том, что в ходе боевых действий в Сирии были апробированы и показали высо-кую эффективность 162 образца современного и модернизирован-ного вооружения. В их числе новей-шие самолёты Су-30СМ и Су-34, вертолеты Ми-28Н и Ка-52. Такти-ческие характеристики подтвердили высокоточные боеприпасы, крыла-тые ракеты морского базирования, впервые применявшиеся в боевых условиях. Были выявлены недостат-ки, которые не проявлялись в ходе полигонных испытаний. До их устранения приостановлена закуп-

41

ка 10 образцов вооружения. Ми-нистр заявил, что основные задачи, поставленные ВС перед началом операции в Сирии, выполнены, а действия ВКС России переломили там ход борьбы с терроризмом. Всего от боевиков освобождено 12360 кв. км сирийской территории и 499 населённых пунктов. Россий-ская авиация совершила 18,8 тыс. вылетов, нанеся 71 тыс. ударов по инфраструктуре боевиков.

Затем министр сообщил, что ра-бота Национального центра управ-ления обороной выведена на но-вый качественный уровень. Круглосуточно осуществляется мониторинг и координация 6,5 тыс. мероприятий Плана деятельности ВС. В 3 раза повышена оператив-ность принятия решений по кри-тически важным вопросам. Улуч-шены характеристики систем обработки данных. Информацион-ная платформа Национального центра позволила объединить в единую систему межведомственно-го взаимодействия 73 федеральных органа исполнительной власти, ор-ганы власти всех 85-ти субъектов РФ, 1320 государственных корпо-раций и предприятий ОПК. Впер-вые создано единое защищенное информационное пространство на федеральном, региональном и местном уровнях.

В докладе министра были также освещены вопросы обеспечения военного присутствия России в

стратегически важных районах мира, проведения внезапных про-верок боеготовности войск (сил), крупных мероприятий оператив-ной, боевой и мобилизационной подготовки, в т.ч. на международ-ном уровне, армейских междуна-родных игр, совершенствования системы военного образования, социальной защиты военнослужа-щих, укрепления правопорядка и воинской дисциплины.

В заключение министр опреде-лил задачи на 2017 г и планы ГОЗ-2017.

В 2017 г МО предстоит решить ряд приоритетных задач: продол-жить наращивание боевых воз-можностей ВС, принять меры по усилению группировок войск на Западном, Юго-Западном и Аркти-ческом стратегических направле-ниях, обеспечить своевременное размещение и исполнение заданий ГОЗ-2017. В т.ч.:• В СЯС планируется постановка

на боевое дежурство 3-х полков МБР и закупка 5 модернизиро-ванных бомбардировщиков (1 Ту-160 и 4 Ту-95МС).

• В СВ планируется поставить 2 бригадных комплекта ОТРК «Искандер-М», 905 танков и ББМ, 3 комплекта д-на ЗРК «Тор-М2».

• В ВКС и авиацию ВМФ планиру-ется поставить 170 новых и мо-дернизированных самолёта и вертолёта, перевооружить 4 зе-

42

нитных ракетных полка на ЗРС С-400, продолжить наращива-ние группировки ЕКС (будет за-пущен 2-й КА данной системы). На боевое дежурство будут по-ставлены 3 РЛС высокой завод-ской готовности («Воронеж-ДМ» в Енисейске и Барнауле, «Воронеж-М» в Орске).

• В боевой состав ВМФ планиру-ется ввести 8 боевых надводных кораблей и 9 катеров, в берего-вые войск – поставить 4 БРК «Бастион» и «Бал».

• В итоге оснащённость ВС совре-менными образцами ВВТ в ча-стях постоянной готовности планируется увеличить с 58,3% до более, чем 60% [1, 2].

Анализ выполнения планов ГОЗ-2016 и анализ планов ГОЗ-2017

Выполнение планов ГОЗ-2016. Реальную ситуацию с выполнени-ем ГОЗ-2016 определим, сопоста-вив плановые показатели ГОЗ-2016 [3] и показатели его выполнения, приведенные С. Шойгу на коллегии (см. таблицу).

Доля оснащения РВСН совре-менным вооружением согласно до-кладу составила 56% (по плану 62%), и в СЯС было поставлено не 50 баллистических ракет (как по плану), а 41. При этом министр от-рапортовал, что в РВСН на дежур-ство заступили 4 ракетных полка, оснащённых МБР «Ярс» стацио-

нарного и подвижного базирова-ния (вместо 5 по плану).

Рапорт министра о том, что в 2016 г на боевое дежурство сил по-стоянной готовности морских СЯС Тихоокеанского флота заступил РПКСН «Владимир Мономах» пре-следовал сугубо пропагандистские цели, поскольку эта подлодка была передана ВМФ ещё 10 декабря 2014 г. К тому же запуск 27 сентя-бря 2016 г одной из ракет «Булава» с борта подлодки в который раз оказался неудачным – ракета само-ликвидировалась после заверше-ния 1-го этапа полёта.

Также авиационные СЯС полу-чили всего 4 модернизированных самолёта (2 Ту-160 и 2 Ту-95МС) вместо 9 по плану (2 Ту-160 и 7 Ту-95МС).

С другой стороны, план по ос-нащению СВ современным воору-жением был выполнен на 42% вме-сто намеченных 37%. Было поставлено 2 бригадных комплекта ОТРК «Искандер-М» (как и по пла-ну), 768 танка и ББМ (при плане 586 ед.), 88 систем артиллерии и 2018 автомобилей (3010 по плану). Поставку сверхплановых модерни-зированных танков и БМП можно объяснить развёртыванием новых дивизий. Однако министр не сооб-щил, что вместо 2-х бригадных комплектов РСЗО «Торнадо-С» был поставлен один (12 БМ).

В ВКС доля современного воо-ружения доведена до 66%, вместо

43

плановых 73%, поскольку ВКС по-лучили всего 139 современных са-молётов и вертолётов (план св. 200). В т.ч. было поставлено 69 бое-вых и учебно-боевых самолётов (в 2015 г – 90, в 2014 г – 101). Также, вместо 5 зенитных ракетных пол-ков на ЗРС С-400 было переосна-щено только 4 полка, и не был за-пущен спутник ЕКС, а. постановка на боевое дежурство 3-х РЛС СПРН ВЗГ была перенесена на 2017 г.

Увеличение количества БЛА с 1720 в 2015 г до 2000 в 2015 г, разу-меется, является достижением. Од-нако это всё сверхлёгкие и лёгкие БЛА, а средние и тяжёлые только разрабатываются.

В ВМФ доля современных кора-блей и подлодок выросла до 47% (при плане 53%), поставлены 2 под-лодки пр. 636.3 (как и по плану) и 6 боевых кораблей (по сообщению Д. Рогозина), при плане 7 кораблей. Однако по другим данным, в 2016 г ОПК и ВМФ планировались (про-гнозировались) следующие меро-приятия:• спустить на воду РПКСН пр.

955А «Князь Владимир», АПКР пр. 885М «Казань», ПЛБ пр. 677 «Кронштадт», фрегат пр. 22350 «Адмирал Головко»;

• передать ВМФ фрегат пр. 22350 «Адмирал Горшков», СКР пр. 11356 «Адмирал Макаров», 2 корвета пр. 20380 («Совершен-ный» и «Громкий»), БДК пр. 11711 «Иван Грен»;

• выполнить межфлотский пере-ход СКР пр. 11356 «Адмирал Эс-сен»;

• завершить опытную эксплуата-цию ПЛБ пр. 677 «Санкт-Петербург»;

• завершить ремонт и передать ВМФ РПКСН пр. 667БДР «Ря-зань», АПКР пр. 949А «Орёл», ПЛАК пр. 971 «Вепрь», ПЛБ «Дмитров», 2 БПК (пр. 11551 «Адмирал Чабаненко» и пр. 1155 «Адмирал Левченко»).При этом были переданы ВМФ

в срок только 2 ПЛБ пр. 636.3 («Ве-ликий Новгород» и «Колпино»), а также РКР пр. 1164 «Маршал Усти-нов» (после ремонта). Таким обра-зом, из 20 мероприятий были вы-полнены только 3 (15%) [6].

В ВДВ доля современных воору-жений выросла до 47% (при плане 50%). В войска поступили 188 но-вых и модернизированных ББМ.

О степени выполнения ГОЗ-2016 С. Шойгу не сообщил, зато 29 декабря это сделал вице-премьер Д. Рогозин: «Гособоронзаказ будет ис-полнен даже немножко лучше, как я надеюсь, чем в прошлом году, примерно около 98% должна быть цифра» [7]. Ранее он сообщил, что ГОЗ-2015 был выполнен на 96% [8] (ГОЗ-2014 – на 95%). А начальник Генштаба В. Герасимов сообщил, что ГОЗ-2016 был выполнен на 97% [9]. Однако эти «97%» и «примерно около 98%» не отражают серьёзно-го недовыполнения ГОЗ-2016 в

44

СЯС, ВКС, ВМФ и ВДВ, а объявлен-ная высокая степень выполнения ГОЗ видимо получилась за счёт перевыполнения поставок в СВ. Но ясно, что организовать поставки модернизированных танков и ББМ значительно проще, чем нового вы-сокотехнологичного вооружения: баллистических ракет, боевых са-молётов и кораблей. Но российское руководство, видимо, не считает это недовыполнение планов крити-ческим.

Впрочем, очень похоже, что первоначальные планы ГОЗ-2016 были скорректированы в процессе его недовыполнения. Об этом гово-рит фраза, сказанная С. Шойгу В. Путину на коллегии 22 декабря: «Ваши решения, Владимир Влади-мирович, принятые на совещаниях в Сочи, повлияли на изменение си-туации и позволили выйти на уста-новленные показатели ГОЗ-2016». Для понимающих людей сказано достаточно.

Учитывая, что запасы ино-странных комплектующих закон-чились в 2015 г, то в 2016 г ОПК России столкнулся с серьёзными проблемами. В частности, до 2020 г планировалось построить 6 фрега-тов пр.11356Р/М и 6 – пр.22350, а газотурбинные силовые установки (ГТУ) были поставлены с Украины только для 3-х фрегатов пр.11356Р/М и 2-х – пр.22350. Сда-ча остальных кораблей пр.22350 будет серьёзно задержана, посколь-

ку поставка ГТУ российского про-изводства планируется не ранее 2018 г [10], а 3 недостроенных фре-гата пр.11356Р/М без ГТУ вообще намечалось продать Индии.

ГОЗ-2017 и ГОЗ-2016. Пред-ставляется также целесообразным сравнить плановые показатели ГОЗ-2017 с показателями выполне-ния ГОЗ-2016.

В РВСН планируется в 2017 г поставить на боевое дежурство 3 полка МБР (20 МБР «Ярс»), то есть на 1 полк и 3 МБР меньше, чем в 2016 г (4 полка МБР и 23 МБР).

В авиационные СЯС планирует-ся поставка 5 модернизированных самолётов (1 Ту-160 и 4 Ту-95МС), то есть на 1 самолёт больше, чем в 2016 г (4, в т.ч. 2 Ту-160 и 2 Ту-95МС).

В СВ планируется поставить 2 бригадных комплекта ОТРК «Искандер-М» (как в 2016 г) и 3 комплекта д-нов ЗРК «Тор-М2У» (в 1,5 раз больше, чем в 2016 г). Также планируется поставить 905 танков и ББМ, то есть в 1,2 раза больше, чем в 2016 г (768 танка и ББМ). Уве-личение поставок модернизиро-ванных танков Т-72Б3 и БТР-82А/АМ говорит о продолжении фор-мирования 5 дивизий, которое на-чалось в 2016 г, и о дальнейшем пе-реоснащении общевойсковых бригад.

В ВКС и авиацию ВМФ плани-руется поставить 170 новых и мо-дернизированных самолётов и вер-

45

толётов, то есть в 1,2 раз больше, чем в 2016 г (139 ед.). Также плани-руется перевооружить 4 зенитных ракетных полка на ЗРС С-400 (как и в 2016 г).

В боевой состав ВМФ планиру-ется ввести 8 кораблей (на 2 боль-ше, чем в 2016 г), однако это кораб-ли, которые не были введены в 2016 г [1, 2].

Отсюда видно, что по сравне-нию с ГОЗ-2016, в ГОЗ-2017 плани-руется уменьшить число перевоо-ружённых полков МБР (на 1), увеличить число модернизирован-ных бомбардировщиков (на 1 ед.), повысить закупки танков и ББМ (в 1,2 раза), самолётов и вертолётов (в 1,2 раза), кораблей (на 2 ед.), заку-пить такое же число бригадных комплектов ОТРК и полковых ком-плектов ЗРС С-400.

В сумме, доля современного ВВТ в ВС по плану должна вырасти с 58,3% до более чем 60%, то есть незначительно. Это объясняется проблемами с ОПК и замещением импорта, а также ограниченностью средств. В частности, секвестр во-енного бюджета на 2017 г составил около 100 млрд. руб. [11]

Анализ части выступления С. Шойгу, не связанной с планами и выполнением ГОЗ-2016 и планами ГОЗ-17. Своё выступление ми-нистр начал с того, что подверг ак-тивной критике страны НАТО, ко-торые «бросают вызов» России и «продолжают наращивать военный

потенциал у наших границ». Он со-общил о планах НАТО развернуть в 2017 г в Прибалтике и Польше 4 усиленных батальона, а на террито-рии ряда стран Восточной Европы содержать бронетанковую бригаду СВ США. Но как известно (см. выше), СВ России уже в 2016 г раз-вернули 5 дивизий (4 мотострелко-вые и танковую, всего 48 тыс. чел.), что в 6 раз больше, чем 4 усилен-ных батальона стран НАТО и бро-нетанковая бригада США (в сумме 8 тыс. чел.).

Также министр возмущался ак-тивизацией разведки стран НАТО по периметру территории России и наращиванием интенсивности во-енных учений НАТО, отмечая их антироссийскую направленность. Однако известно, что это делается в ответ на активизацию разведки и наращивание интенсивности воен-ных учений ВС России. Что до ан-тироссийской направленности уче-ний ВС стран НАТО, то это обычная практика (учения ВС Рос-сии, например, направлены против стран НАТО) [12]. Критика С. Шойгу модернизации США 200 ядерных авиабомб и мест их хране-ния в Европе необоснованна, т.к. это рутинное мероприятие, не по-вышающее боевой потенциал ВВС США.

Далее министр критиковал си-стему ПРО США в Европе, утверж-дая, что её ПУ позволят разместить в них вместо ЗУР ПРО SM-3 – 150-

46

300 КР Tomahawk с дальностью по-лёта 1600/2400 км. Но известно, что США планируют развернуть в двух странах Восточной Европы на на-земных ПУ всего 34 ЗУР (или после доработки, как предположил С. Шойгу – 34 КР). Уже развернуты в Румынии ПУ с 24 ЗУР и намечено развернуть в Польше ПУ с 10 ЗУР. Правда, к выполнению задач ПРО в Европе ещё привлечены 4 эсмин-ца США типа Arleigh Burke (Donald Cook, Ross, Porter, Carney), базиру-ющиеся в Испании (Рота). Каждый из них может нести в варианте ПВО/ПРО 74 ЗУР SM-2/3 и 8 КР, а в ударном варианте – 56 КР и 26 ЗУР, при этом общее число КР на наземных ПУ и эсминцах может быть 66-258. Однако сейчас США имеют всего 62 эсминца США типа Arleigh Burke (св. 24 из них модер-низированы с установкой РЛС ПРО AMDR и ЗУР SM-3), заказано ещё 9.

Что до фразы, сказанной мини-стром Путину: «Решение по ней-трализации этой угрозы, утверж-дённое вами, Владимир Владимирович, выполнено», то во-енными экспертами уже выдвинут ряд предположений, каким обра-зом было выполнено «решение по нейтрализации этой угрозы». В их числе, возможно создание угрозы уничтожения ПУ ЗУР (КР?):• в Румынии – с помощью 8 КР

«Калибр-НК» с 1 СКР пр.11356 и 24 КР «Калибр-ПЛ» с 6 подлодок

пр.636.3 ЧФ (в перспективе – ещё 18 УР Х-22 с 9 бомбардиров-щиков Ту-22М3 перебазирован-ных в Крым, а также 16 КР «Калибр-НК» с 2-х СКР пр.11356);

• в Польше – с помощью 16 КР «Калибр-НК» с 2 МРК пр.21631 и 8 ОТР с 4 ПУ «Искандер-М», перебазированных в Калинин-градскую обл. То есть, для ВС России возмож-

но создание угрозы уничтожения наземных ПУ с 34 ЗУР (КР?) в Ру-мынии и Польше, но не многочис-ленных эсминцев типа Arleigh Burke ВМС США, число которых на ударных позициях в Эгейском море может увеличиться с 4-х до 24-х. Поэтому доклад С. Шойгу Путину о «выполнении нейтрализации этой угрозы» является чистой пропа-гандой, рассчитанной на россий-скую аудиторию и попыткой запу-гать правительства Румынии и Польши.

Финансирование ВС и ГОЗ в 2016 г и в 2017-2019 годах. 21 дека-бря зам. министра обороны РФ Т. Шевцова дала интервью, в котором осветила проблемы финансирова-ния ВС, в т.ч. влияние секвестра федерального бюджета на оборон-ные расходы в 2016 и 2017 годах, подходы к формированию бюдже-та МО на 2017-2019 годы, влияние сокращения бюджета МО на вы-полнение ГОЗ, практику повыше-ния эффективности при исполне-

47

нии военного бюджета 2016 г и результаты внедрения Единой ин-формационной системы контроля средств ГОЗ.

Секвестр федерального бюдже-та лишь частично затронул обо-ронные расходы на 2016 и 2017 годы. В 2016 г правительство уменьшило расходы федерального бюджета на 10%. При этом секвестр оборонного бюджета составил только 5%. На 2017 г Минфином предусмотрено сокращение феде-ральных расходов на 6%. Однако уменьшение объемов бюджетных ассигнований затронуло не все на-правления. В число защищенных статей вошли, прежде всего, де-нежное довольствие, оплата труда, пособия и компенсации, пенсии и другие выплаты военным пенсио-нерам. В целом сокращение расхо-дов МО России на 2017 г составило около 100 млрд. руб.

При формировании бюджета МО на 2017-2019 годы применя-лись следующие подходы. Бюджет на 2017-2019 годы формировался в условиях жестких ограничений, обусловленных экономической си-туацией. В связи с этим МО со-вместно с Минфином проведена большая работа по определению оптимальных параметров и струк-туры расходов на оборону. Основ-ной акцент при планировании был сделан на обеспечение синхрониза-ции мероприятий по строитель-ству объектов военной инфра-

структуры с поставками в войска нового вооружения, а также подго-товкой кадров для его эксплуата-ции. Также приоритетным явля-лось выполнение социальных обязательств перед личным соста-вом и военными пенсионерами, обеспечение военнослужащих все-ми положенными видами доволь-ствия.

Сокращение бюджета МО мало сказалось на выполнении ГОЗ. Этот вопрос рассматривался на протяжении всего цикла подготов-ки бюджета на 2017-2019 годы. Сформированные с учетом прове-денных мероприятий параметры расходов МО позволят обеспечить в 2017 г минимально необходимую потребность в средствах на содер-жание ВС, а также выполнение ре-шений по их оснащению современ-ным ВВТ (ГОЗ-2017 будет на 5% меньше, чем ГОЗ-2016, который со-ставлял 1,5 трлн. руб.). Кроме того, для повышения эффективности бюджетных расходов МО в 2016 г выделены дополнительные ассиг-нования для опережающего пога-шения основного долга по креди-там, привлеченным предприятиями ОПК для реализации ГПВ. Это по-зволит снизить расходы на обслу-живание кредитных схем в 2017–2018 годах более чем на 80 млрд. руб.

При исполнении военного бюд-жета 2016 г приоритетной задачей было повышение эффективности.

48

За последние 3 года МО не допуще-но нецелевых расходов государ-ственных средств. В 2016 г впервые применен особый порядок расче-тов с предприятиями ОПК по до-срочному погашению банковских кредитов, привлеченных под госу-дарственные гарантии. Здесь реша-ются две задачи: уменьшается вну-тренний долг РФ и снимается бремя дополнительной долговой нагрузки с предприятий ОПК, пре-пятствующей привлечению инве-стиций. Кроме того, экономия фе-дерального бюджета по уплате процентов за пользование банков-скими кредитами в 2017 г составит свыше 61 млрд. руб., а всего в 2017-2019 годы – свыше 96 млрд. руб. В целом, кассовое исполнение расхо-дов в 2016 г – 99,9%, а план по до-ходам выполнен МО на 99,8%. МО направило в доход госбюджета свыше 41 млрд. рублей. Исполне-ние бюджета МО находится на осо-бом контроле в Национальном центре управления обороной Рос-сии.

Единая информационная систе-ма контроля средств ГОЗ заработа-ла с 1 сентября 2015 г. Введение её концептуально изменило инфор-мированность, обозначило денеж-ные потоки и осуществило своев-ременную профилактику рисков нецелевого использования бюд-жетных средств. Впервые МО Рос-сии было детально информирова-но о том, как работают средства,

выделенные на ГОЗ. Такие данные позволили в 2016 г перейти к по-квартальному авансированию го-ловных исполнителей без риска об-разования кассовых разрывов, но в соответствии с производственно-технологическим циклом изготов-ления продукции, что способство-вало снижению переавансирования промышленности и как следствие – сокращению объемов просрочен-ной дебиторской задолженности. Сведения в ЕИС ГОЗ показали, что с 1 сентября 2015 г не прошло ни одного платежа, не связанного с выполнением ГОЗ. На стадии бан-ковского контроля предотвращено перечисление денежных средств, не связанных с исполнением госу-дарственных контрактов, на сумму около 63 млрд. руб. Прозрачность движения денежных средств спо-собствует своевременному выявле-нию проблем, несущих риски не-надлежащего исполнения госконтрактов, и позволяет опера-тивно принимать соответствую-щие управленческие решения.

Косвенным эффектом такой си-стемы стали мотивация к повыше-нию финансовой и платежной дис-циплины на предприятиях, к своевременной выплате зарплаты, положительное влияние на моби-лизацию поступлений в бюджет-ную систему страны и Пенсионный фонд России. Таким образом, более года работы системы подтверждает ее эффективность на практике и

49

правильность заложенных фунда-ментальных правил [11]. Хотя всё это является официальной точкой зрения МО, и известно, что при внедрении ЕИС ГОЗ в 2015 г, ряд предприятий ОПК имели серьёз-ные проблемы, тем не менее, систе-ма позволила сэкономить значи-тельные государственные средства, и этот опыт представляет интерес.

Что касается перспектив фи-нансирования МО, то 23 декабря президент В. Путин в ходе ежегод-ной пресс-конференции напомнил, что в РФ расходы на оборону в 2011 г составляли 2,7% от ВВП, в 2016 г – 4,7%, но уже в 2017 г они снизятся до 3,3%, а в 2019 г – до 2,8% [13]. Это говорит о дальнейшем относи-тельном уменьшении военных бюджетов, и соответственно – фи-нансирования ГОЗ.

Выводы:1. В декабре 2016 г министр оборо-

ны РФ С. Шойгу доложил о дея-тельности МО и ОПК в 2016 г. Он подвёл итоги выполнения ГОЗ-2016, а также сообщил пла-ны ГОЗ-2017. При этом министр широко осветил достижения ВС и вкратце отметил недостатки. По его словам, в 2016 г уком-плектованность ВС личным со-ставом доведена до 93%, а чис-ленность контрактников увеличена до 384 тыс. чел. (в т.ч. весь сержантский состав); при-рост поставок в ВС нового ВВТ составил 5%, а их оснащение со-

временным ВВТ (в частях посто-янной готовности) доведено до 58,3%; на 5% возросла исправ-ность ВВТ (до 94%). ВС обеспе-чили рост боевых возможностей на 14%.

2. Оснащение РВСН в 2016 г совре-менным вооружением достигло 56% (при плане 62%), СВ – 42% (37%), ВКС – 66% (73%), ВМФ – 47% (53%), ВДВ – 47% (50%), что говорит о срыве плана по воору-жению РВСН, ВКС, ВМФ и ВДВ, а также о его перевыполнении в СВ. Планы по всем СЯС тоже были сорваны (поставлено 41 баллистических ракет вместо 50 и 4 бомбардировщика вместо 9). Поэтому объявленные данные о выполнении ГОЗ-2016 на 97-98% не отражает срыва плана поста-вок высокотехнологического ВВТ СЯС, ВКС, ВМФ и ВДВ. Но российское руководство, види-мо, не считает это недовыполне-ние планов критическим.

3. ВС официально недополучили 49 ед. основного вооружения. Многие плановые показатели ГОЗ-2016 не были выполнены, однако, похоже, что план ГОЗ-2016 был скорректирован в ходе его недовыполнения, в итоге ГОЗ-2016 был объявлен выпол-ненным на 97-98%.

4. По сравнению с ГОЗ-2016, в ГОЗ-2017 планируется умень-шить число перевооружённых полков МБР и число МБР «Ярс»

50

(на 1 и 3), увеличить число мо-дернизированных бомбардиров-щиков (на 1), повысить закупки танков, ББМ, самолётов и верто-лётов (в 1,2 раза), кораблей (на 2 ед.), закупить такое же число бригадных комплектов ОТРК (2) и полковых комплектов ЗРС С-400 (4). В сумме, доля совре-менного ВВТ в ВС по плану должна вырасти с 58,3% до более чем 60%, то есть незначительно. Это объясняется проблемами с ОПК и замещением импорта, а также ограниченностью средств.

5. Другая часть обширного высту-пления С. Шойгу, носила, в ос-новном, пропагандистский ха-рактер. Он критиковал страны НАТО за намерение развернуть в 2017 г в Восточной Европе 4 усиленных б-на и бригаду (но СВ России уже в 2016 г развернули 5 дивизий, что в 6 раз больше). Также министр возмущался ак-тивизацией разведки стран НАТО в отношении РФ и нара-щиванием интенсивности уче-ний НАТО (однако это делается в ответ на активизацию развед-ки и интенсификацию учений ВС России). Претензии С. Шойгу относительно модернизации США 200 ядерных бомб в Евро-пе вообще необоснованны.

6. Министр критиковал систему ПРО США в Европе, утверждая, что её ПУ позволят разместить в них, вместо ЗУР ПРО SM-3, 150-

300 КР Tomahawk (но США пла-нируют развернуть в Румынии и Польше на наземных ПУ всего 34 ЗУР (КР?) и базируют в испанской базе 4 эсминца, каждый из кото-рых может нести 74 ЗУР и 8 КР, или 56 КР и 26 ЗУР (всего число КР может быть 66-258)). Сейчас США имеют 62 таких эсминца (24 приспособлены для задач ПРО), заказано ещё 9. Шойгу доложил Путину, что решение по нейтра-лизации этой угрозы выполнено, но ВС России могут создать угро-зу лишь наземным ПУ с 34 ЗУР (КР?) в Румынии и Польше, но не эсминцам США, число которых на позициях может увеличиться с 4-х до 24-х. Поэтому доклад С. Шойгу Путину о выполнении ней-трализации этой угрозы является пропагандой и попыткой запугать Румынию и Польшу.

7. Значительную часть своей речи С. Шойгу уделил участию ВС России в Сирийской войне, и в первую очередь тому, что там были апробированы и показали свою эффективность 162 образ-ца нового и модернизированно-го вооружения (в т.ч. самолёты Су-30СМ и Су-34, вертолёты Ми-28Н и Ка-52, крылатые раке-ты «Калибр» и др.). Однако были выявлены и недостатки, что при-вело к приостановке закупки 10 образцов вооружения. Очень много было сказано о «победах» ВКС России.

51

8. С Шойгу отметил, что внедрён-ная единая информационная си-стема контроля средств ГОЗ спо-собствовала его выполнению. Более подробно эти вопросы и общие проблемы финансирова-ния ВС днём раньше осветила зам. министра обороны РФ Т. Шевцова. В частности, что сек-вестр федерального бюджета не очень отразился на оборонном бюджете (в 2016 г первый был 10%, а второй – лишь 5%). При формировании бюджета МО на 2017-2019 годы в условиях жест-ких ограничений, основной ак-цент был сделан на обеспечении синхронизации мероприятий по строительству объектов инфра-структуры с поставками в вой-ска нового ВВТ, а также подго-товкой кадров. Сокращение бюджета МО мало сказалось на выполнении ГОЗ. Сформиро-ванные параметры расходов МО позволят обеспечить в 2017 г ми-нимально необходимую потреб-ность в средствах на содержание ВС и их оснащению современ-ным ВВТ (ГОЗ-2017 будет на 5% меньше, чем ГОЗ-2016). А для повышения эффективности бюджетных расходов МО в 2016 г выделены средства для опере-жающего погашения основного долга по кредитам, привлечен-ным предприятиями ОПК для реализации ГПВ. Это позволит снизить расходы на обслужива-

ние кредитных схем в 2017–2018 годах на 80 млрд. руб. При ис-полнении военного бюджета 2016 г был впервые применен особый порядок расчетов с пред-приятиями ОПК по досрочному погашению банковских креди-тов, привлеченных под государ-ственные гарантии. Здесь реша-ются две задачи: уменьшается внутренний долг РФ и снимает-ся бремя дополнительной долго-вой нагрузки с предприятий ОПК, препятствующей привле-чению инвестиций. Кроме того, экономия федерального бюдже-та по уплате процентов за поль-зование банковскими кредита-ми в 2017 г составит свыше 61 млрд. руб., а всего в 2017-2019 годы – свыше 96 млрд. руб. МО направило в доход госбюджета свыше 41 млрд. рублей.

9. Единая информационная систе-ма контроля средств ГОЗ зара-ботавшая с 1 сентября 2015 г по-зволила концептуально изменить информированность МО, обозначила денежные пото-ки и осуществила своевремен-ную профилактику рисков неце-левого использования бюджетных средств. Данные о прохождении средств, выделен-ных на ГОЗ, позволили в 2016 г перейти к поквартальному аван-сированию головных исполни-телей без риска образования кассовых разрывов, но в соот-

52

ветствии с циклом изготовления продукции, что способствовало снижению переавансирования ОПК и как следствие – сокраще-нию объемов просроченной де-биторской задолженности. Све-дения в ЕИС ГОЗ показали, что не прошло ни одного платежа, не связанного с выполнением ГОЗ. На стадии банковского контро-ля предотвращено перечисление денежных средств, не связанных с исполнением государственных контрактов, на 63 млрд. руб. Кос-венным эффектом такой систе-мы стали мотивация к повыше-нию финансовой и платежной дисциплины на предприятиях. Более года работы системы под-тверждает ее эффективность.

10. Перспективы финансирования МО, показывают, что если в РФ расходы на оборону в 2016 г со-ставляли 4,7% от ВВП, то в 2017 г они снизятся до 3,3%, а в 2019 г – до 2,8%. Это говорит о дальней-шем относительном уменьшении военных бюджетов, и соответ-ственно – финансирования ГОЗ.

ЛИТЕРАТУРА1. В Национальном центре

управления обороной прошло рас-ширенное заседание Коллегии Ми-нобороны России // http://function.mil.ru/news_page/country/more.htm?id=12106806@egNews

2. Выступление Министра обороны Российской Федерации

генерала армии Сергея Шойгу на расширенном заседании Коллегии Минобороны России (22 декабря 2016 г.) // http://function.mil.ru/files/morf/2016-12-22_MoD_board_extended_session_RUS.pdf

3. Бараш Ю. ИТОГИ ВЫПОЛ-НЕНИЯ ГОСОБОРОНЗАКАЗА РОССИИ ЗА 2015 ГОД И ПЛАНЫ ГОСОБОРОНЗАКАЗА НА 2016 ГОД // // ВИКЛИКИ та РИЗИКИ. Безпековий огляд ЦДАКР. – 2016. – №1. – С.32-45

4. Министерство обороны РФ. Отчёт об итогах деятельности в 2015 г. // http://itogi2015.mil.ru/

5. Ежегодная расширенная коллегия Минобороны РФ 11 дека-бря 2015 // https://www.youtube.com/watch?v=1FCP5Kz0j5Q

6. 2016: ВЫПОЛНЕННЫЕ И НЕВЫПОЛНЕННЫЕ ОБЕЩАНИЯ // https://cont.ws/post/475098

7. Тараник В. Гособоронзаказ в 2016 году будет исполнен на 98% // h t t p s : / / d e f e n c e . r u / a r t i c l e /gosoboronzakaz-v-2016-godu-budet-ispolnen-na-98/

8. Рогозин: гособоронзаказ 2015 года будет выполнен пример-но на 96% // http://ria.ru/defense_safety/20151204/1335399126.html

9. 2016 ГОД: ЧЕМ ВООРУЖИ-ЛАСЬ РОССИЙСКАЯ АРМИЯ // http://warspot.ru/7972-2016-god-chem-vooruzhilas-rossiyskaya-armiya

10. Хазбиев А. Морским двига-телям придали ускорение // http://expert.ru/expert/2015/51/morskim-

53

d v i g a t e l y a m - p r i d a l i -uskorenie/?14125

11. Шевцова Т., Фаличев О. Ма-невр ресурсами // http://vpk-news.ru/articles/34362

12. Ищенко С. Шойгу помогли дать маху перед президентом //

h t t p : / / s v p r e s s a . r u / w a r 2 1 /article/163216/

13. Кудрин прокомментиро-вал решение снизить расходы на оборону // http://forum.militar yparitet .com/viewtopic.php?id=12120

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 березня 2016

54

За подіями в Україні ми не звер-таємо уваги на те, що відбувається поряд — в сусідній для нас Респу-бліці Молдова (РМ). Насправді ж, в країні має місце низка показових процесів, які в подальшому можуть істотно вплинути на характер між-державних відносин. Сьогодні Молдова вкотре стає ареною бо-ротьби проєвропейських та проро-сійських сил, кремлівським поліго-ном для відпрацювання чергового осучасненого інструментарію гі-бридної війни.

Погляд ззовніЗначна частина експертного се-

редовища в Україні переконана: з обранням в Молдові в кінці 2016

року на посаду президента лідера Соціалістичної партії Ігоря Додо-на, який публічно декларує свою надмірну прихильність до Росії, є небезпідставні підозри вважати, що країна через деякий час може змінити свої європейські орієнти-ри. Кремль в РМ відпрацьовує сце-нарій, за яким: до керівництва кра-їною приходить проросійський президент, далі відбуваються зміни в конституції з метою отримання більше владних повноважень для впливу на парламент, можливий розпуск парламенту, перемога у по-зачергових/чергових парламент-ських виборах, інтеграція Придністров’я до Молдови через федералізацію країни за «планом

Молдовський пасьянс

Антон Міхненко, головний редактор журналу Ukrainian Defense Review

Молдова вкотре стає ареною бо-ротьби проєвропейських та

проросійських сил, кремлівським полігоном для відпрацювання черго-вого осучасненого інструментарію

гібридної війни

55

Козака», долучення федерації до Євразійського союзу і, врешті-решт, встановлення довготривало-го проросійського режиму в країні без перспектив на європейську ін-теграцію. Пізніше цей алгоритм дій, якщо він пройде успішно, з де-якими поправками буде відпрацьо-вуватися в Україні.

Незгодні з такою думкою апе-люють до обмеженості можливос-тей президента Молдови в поточ-ній управлінській системі координат, де все вирішує парла-мент та сформований ним уряд. І.Додон може лише оголошувати різ-номанітні меседжі, які де-факто не матимуть якихось перспектив практичної реалізації. Наприклад, як в Чехії, де президент М.Земан, незважаючи на свої публічні заяви, які часто не співпадають з позиці-єю ані МЗС, ані уряду, ані парла-менту загалом, не намагається до-корінно щось змінити в країні. Ну подобається йому особисто Путін та РФ, ну то й що… Стосовно Росії, то її роль в регіоні дещо переоціне-на. Так, Кремль має певний вплив в РМ, але не такий, щоб докорінно змінити ситуацію в країні.

Однак, Молдова - не Чехія, вона має на собі набагато сильніший відбиток радянського минулого на процес вже сучасного державотво-рення. Країна аж ніяк не застрахо-вана, від того, що певні уклади під зовнішнім потужним російським тиском через окремі місцеві осо-

бистості раптово можуть змінити-ся. Яскравим прикладом є Україна, де мало хто гадав, що В.Янукович, фактично, узурпує владу після низ-ки реформ, проведених за часів Л.Кучми та в останній момент обе-ре Митний союз замість підписан-ня Угоди про Асоціацію з ЄС. Од-нак це сталося…

Тим не менш, перемога проро-сійського кандидата на президент-ських перегонах в РМ відбулася і стала наслідком широкої низки не-порозумінь в таборі демократич-них проєвропейських сил, фактич-ної крадіжки майже €1 млрд з бюджету країни, узурпації влади в руках окремих олігархів, банальної корупції і, в решті-решт, відсутнос-ті відчутних для значної частини простих громадян дійсних наслід-ків підписання Угоди про Асоціа-цію з ЄС. Все це докупи із загаль-ним розчаруванням та зубожінням населення призвело до того, що молдовани стали більш перекона-ними в тому, що країна йде непра-вильним шляхом. На фоні цього, банальні пропагандистські закли-ки та обіцянки світлового майбут-нього в стратегічній дружбі з Росі-єю з боку місцевих Соціалістів на чолі з І.Додоном, розбурхали спо-гади та бажання повернення до старих часів та переконання в тому, що РФ стане рятівним колом і ло-комотивом розвитку країни. В ре-зультаті, всенародно обраний пре-зидент Молдови І.Додон на сьогодні

56

має серйозну підтримку населення країни. Володіючи таким карт-бланшем, навіть з обмеженими владними повноваженнями, він дещо, але все ж може зробити (на-приклад, блокувати підписання по-даних для цього документів парла-менту).

Ще один важливий чинник, який, до речі, в Молдові є достатньо вагомим, це поточна олігархічна верхівка країни, яка в переважній більшості представлена найвпливо-вішою і найбагатшою людиною в РМ, віце-спікером парламенту та лі-дером Демократичної партії Молдо-ви Владом Плахотнюком. (За деяки-ми джерелами, він навіть має певний вплив і на новообраного президента І.Додона). Декларуючи офіційну проєвропейськість, він, як бізнесмен, є досить харизматичною людиною з міцною хваткою, при цьому, він має фантастичний анти-рейтинг серед населення Молдови. Плахотнюк намагається в поточних умовах балансувати між Заходом (Румунія, США та ЄС) та Сходом (РФ). Маючи значний вплив на роз-виток політичних подій в країні, за його участі в РМ дійсно створена ситуація протистояння між проєв-ропейським та євразійським (про-російським) векторами розвитку. Де-факто, таким чином, з’явилися сприятливі передумови для Кремля, який достатньо вміло вміє грати і ситуативно вигравати в подібних ситуаціях.

Такі дії В.Плахотнюка, скоріш за все, зумовлені переконанням, що ситуація перебуває під контролем, і в будь-який момент можна або вийти з гри, або змінити розклад подій на власну користь. Однак не слід недооцінювати Кремль, осо-бливо після подій 2003 року, коли не був підписаний план Козака. На цей раз, Москва спробує макси-мально використати створені для неї можливості в країні у власних інтересах.

Те, що ситуація в Молдові най-ближчим часом буде розвиватися досить динамічно свідчать хоча б останні активні дії президента кра-їни І.Додона. Фактично, він йде ва-банк. Додон виступив ініціатором розірвання Угоди з ЄС, підписання в квітні 2017 року рамкового мемо-рандуму про співпрацю Молдавії з ЄврАЗЕС та визнання Брюсселем нейтрального статусу Молдови. Всі ці речі він не мав право робити в парламентській республіці без отримання відповідної позитивної резолюції відповідних міністерств та відомств уряду, профільних ко-мітетів парламенту, тощо. Такі дії президента створюють правові під-стави для оголошення йому імпіч-менту. Однак цього не відбуваєть-ся. Чому? Тому що він переконаний, що його усунення від влади, де-факто, може мати аналогічні на-слідки, як у випадку із колишнім президентом Румунії Трояном Ба-сеску, який закріпив свої позиції в

Такі дії президента створюють правові підстави для оголошення йому імпічменту. Однак цього не

відбувається

57

ролі голови держави після всена-родного референдуму.

Тобто новообраний президент, навіть з обмеженими повноважен-нями, намагається відіграватиме роль головного дестабілізуючого чинника, граючи на почуттях та вподобаннях простих молдован, чекаючи свого зіркового часу, а точніше перемоги своєї партії на парламентських виборах.

Передвиборні перегониБільшість молдавських політи-

ків, політологів, аналітиків та нау-ковців переконані, що в поточних внутрішньополітичних умовах в Республіці Молдова існує дужа мала ймовірність проведення пар-ламентських виборів раніше визна-ченого часу (грудень 2018 року). Їхня думка ґрунтується на низці обставин. По-перше, як вже було сказано раніше, у президента І.Додона не має повноважень, щоб змінити поточний розклад в парла-менті та діюче законодавство з ме-тою проведення позачергових пар-ламентських виборів. По-друге, пік протестних настроїв у населення країни минув у 2015-2016 роках. Навіть якщо соціалісти захочуть підняти молдован під будівлю пар-ламенту, то це може зустріти ана-логічну протидію з боку влади та опозиції і наштовхнутися на жор-стку реакцію силовиків. До того ж, за деякими джерелами, в Москві не налаштовані робити «кольорових

революцій» в Кишиневі, а схильні отримати цілком проросійську владу в країні «мирним демокра-тичним шляхом». Так набагато кра-ще апелювати у майбутньому опо-нентам з Європи… По-третє, суттєвий вплив, як прямий, так і опосередкований, на ситуацію в РМ здійснює Влад Плахотнюк. Від нього залежить прийняття широ-кого спектру рішень державного значення. Як раз йому, проведення позачергових виборів в поточних умовах є не вигідним, адже, Дем-партія в поточній системі форму-вання парламенту має незначний рейтинг і малі шанси не лише стати впливовою політичною силою, а й потрапити у парламент взагалі.

Проведення виборів до парла-менту поза розкладом було б мож-ливе, якщо б політичні партії не прагнули змін у виборчому законо-давстві, не було б бажаючих здій-снити перехід або до цілком мажо-ритарної системи, або до змішаної, де частина кандидатів обирати-меться за мажоритарною вибор-чою системою, а частина - за про-порційною (партійною). Так, лідер Демпартії В.Плахотнюк, розумію-чи, що в його політичній силі наба-гато більше шансів пройти до пар-ламенту і стати впливовою силою із внесеними змінами до законо-давства, 6 березня 2017 року висту-пив із законодавчою ініціативою про зміну виборчої системи і пере-хід до одномандатного голосуван-

В Москві не налаштовані робити «кольорових революцій» в Кишиневі,

а схильні отримати цілком проросійську владу в країні «мирним

демократичним шляхом»

58

ня. Звичайно, він одразу отримав супротив від низки політичних партій та з боку І.Додона, який на-звав цю ініціативу «недемократич-ною і неприйнятною», спрямова-ною проти партійної системи в Молдові. Однак, президент висту-пив із закликом «усунення існую-чих недоліків виборчого законо-давства» без фундаментальних змін, відкриття більшого числа ви-борчих дільниць за кордоном, участі у виборчому процесі пред-ставників діаспори та громадян з Придністров’я та до скорочення чисельності народних обранців зі 101 до 71. Де-факто, як президент, так і Плахотнюк, прагнуть змін у виборчому законодавстві. Скоріш за все, під час обговорення цього питання буде знайдений компро-міс - змішана система 50/50 зі ско-роченням до 71 депутата парламен-ту РМ. Однак, як для Соціалістів, так і для Демпартії (та й інших пар-тій, представлених у парламенті), в такому випадку необхідний час. Адже, голова Венеціанської комісії Джанні Букіккіо на початку берез-ня 2017 року дав чітко зрозуміти, що будь-які зміни виборчої систе-ми мають проводитися не пізніше, ніж за рік до виборів, мають бути всебічно обговоренні й бути схва-лені в результаті широкого консен-сусу на рівні політичного класу. В противному випадку європейці, хоча і приймуть зміни, однак вика-жуть «стурбованість» чи «занепо-

коєння». От і виходить, що почав-ши всі ці законодавчі дискусії стосовно виборів цього року, їх по-трібно завершити принаймні до се-редини року наступного, - щоб все виглядало «демократично».

Тим не менш, якщо ж не буде змінене виборче законодавство, на майбутніх парламентських вибо-рах Соціалістична партія має вели-кі шанси набрати максимум 30-35%, «Партія дії та солідарності» на чолі з Маєю Санду отримає макси-мум 15%, «Платформа «DA» («Гід-ність та правда») Андрія Нестасе - 7-8%. Можливо прохідний бар’єр здолає Демократична партія Влада Плахотнюка на рівні близько 5-6%. Ліберально-демократична партія (ЛДПМ) та низка інших невеликих партій взагалі можуть не пройти до парламенту.

Такий розклад сил надає великі можливості для І.Додона та його Соціалістичної партії. Тому для певного балансу сьогодні в Молдо-ві створюється партія під керівни-цтвом колишнього Міністра обо-рони РМ Анатолія Шалару, де хочуть об’єднати залишки Лібе-ральної партії (Міхай Гімпу), Лібе-рально-демократичної партії (Віо-рел Чиботару), «Правих» (Гана Гуцу) та ще низку інших маленьких партій і провести їх до парламенту. Також планується створення ще одної «Партії Європейських соці-ал-демократів» (назва не точна), куди можуть потрапити залишки

59

Комуністичної партії і, можливо, частина соціалістів.

Якщо зіграють всі проекти, то політичний розклад в парламенті за умов, якщо виборче законодав-ство не буде змінене, може бути та-ким: Соціалістична партія близько 25-26%, «Партія дії та солідарнос-ті» — 12-15%, Партія Європейських соціал-демократів - близько 10%, «Платформа «DA» («Гідність та правда»), Демократична партія та партія Шалару на межі прохідного бар’єру - 5-6%.

Такий варіант дає можливість втримувати ситуації на сталому рів-ні, а значить — очікувати якихось позитивних змін в країні не доціль-но. В такому випадку зберігається європейський курс Молдови, а про-російські сили залишаються впли-вовими, але не здатними істотно вплинути на ситуацію в країні.

Однак, Мая Санду та її «Партія дії та солідарності» не погодяться на такий розвиток подій. Вони сьо-годні орієнтуються на значну пере-могу на виборах до парламенту – більше 30%, і на те, щоб самостійно формувати коаліцію та склад уря-ду. Чи це вдасться їм, покаже час.

Якщо ж буде знайдений комп-роміс — змішана система обрання народних депутатів до парламен-ту  — 50/50, зі скороченням їх чи-сельності зі 101 до 71, законодав-чий орган буде мати дещо іншу конфігурації: Соціалістична партія близько 20-25%, Демократична

партія — 15-17% «Партія дії та со-лідарності» — 10-11%, Партія євро-пейських соціал-демократів – близько 7%, «Платформа «DA» («Гідність та правда») та партія Шалару на межі прохідного бар’єру – 5-6%.

Є ще один сценарій розвитку подій, коли об’єднуються ЛДПМ, «Партія дії та солідарність» та «Платформа DA» і це дозволяє їм разом отримати не менше 25% в парламенті після виборів. Однак, наскільки це реально - залежить від того, чи вдасться знайти спіль-ну мову в цьому демократичному таборі.

Ще одним важливим чинником, який може вплинути на наступні парламентські вибори в Молдові є населення Придністров’я. Додон прекрасно розуміє, що розширюю-чи можливості для громадян Мол-дови з придністровського регіону проголосувати на виборах дає йому можливість отримати ще більшу перевагу над опонентами. А тому він спробує створити умови для їх залучення по-максимуму на вибо-рах. Однак для цього також потріб-ний час, щоб спробувати реалізу-вати свої потреби шляхом законодавчого врегулювання.

Не слід виключати і те, що в один прекрасний момент, коли І.  Додон вже перейде «червону межу» своїми провокативними ді-ями, його все-таки спробують усу-нути від влади або суттєво зіпсува-

60

ти рейтинг якимось компроматом. А для цього є достатньо підстав - сумнівні оборудки, пов’язані з при-ватизацією готелю «Кодру», ситуа-ція навколо кредиту у Victoriabank, тощо.

Федералізація Молдови: бути чи не бути?

Безперечно, в Молдові обгово-рюється питання федералізації країни, однак це не носить масш-табний характер. Цю ідею в країні активно просуває РФ ще за часів «меморандуму Козака» і президент Ігор Додон (із деякими поправками). За планом Козака Молдова мала ста-ти «асиметричною федерацією», а ПМР і Гагаузія отримали б особли-вий статус і можливість блокувати законопроекти, небажані для авто-номій. Згідно з «концепцією Додо-на», передбачається створення трьох суб’єктів Федерації — Республіки Молдова, Придністровської Молдав-ської Республіки і Автономно-тери-торіального утворення Гагаузія. Кон-цепція, на відміну від «меморандуму Козака», не регламентує питання можливого виходу суб’єктів Федера-ції з її складу. Вона також передбачає створення двопалатного парламен-ту і закріплює статус Молдови як нейтральної демілітаризованої держави, але при цьому не регла-ментує питання перебування вій-ськовослужбовців Росії в Придністров’ї. Тобто переслідує мету створити Федеративну респу-

бліку Молдова, на кшталт росій-ської, де суб’єкти федерації не мо-жуть вплинути на зовнішньополітичний курс країни і наділені де-факто достатньо обме-женими правами.

Звичайно, питання федераліза-ції — це можливий шлях врегулю-вання Придністровського конфлік-ту, однак не все так просто, як здається насправді. Існує низка практичних моментів, які до кінця не влаштовуватимуть обидві сто-рони, незалежно від того, хто буде керувати країною і чи захоче це Кремль та Додон. Обидві сторони - РМ та Придністров’я - на горизон-тальному рівні втомилися від кон-флікту, який триває вже 25 років. Однак це не означає, що кожна із сторін готова піти на поступки власним інтересам. За два десятки років Придністров’я навчилося жити за власними правилами. Ке-рівництво невизнаної республіки вже звикло існувати за рахунок «безкоштовного» газу та заробляти кошти шляхом різноманітних сум-нівних торгівельних схем та обору-док, а також дотацій з Кремля. Там вже склалися власні корпоративні комерційні зв’язки, націлені на отримання прибутку місцевими елітами. Крім того російські олігар-хи там також мають свій зиск. І цим всім потрібно буде пожертвувати заради об’єднання з Молдовою, де власне законодавство та правила гри, свої бізнесмени та олігархи…

Обидві сторони – РМ та Придністров’я - на горизонтально-му рівні втомилися від конфлікту,

який триває вже 25 років

61

Навіщо? Це прекрасно розуміє президент «ПМР» Вадим Красно-сєльський, який в лютому 2017 року заявив, що має намір бороти-ся за повну незалежність: «Народ висловився ще в 2006 році на рефе-рендумі за незалежність Придністров’я та подальше возз’єднання з Росією. Цей курс мі-няти я, звичайно, не збираюся».

До того ж ще потрібно розуміти інший важливий чинник. Це ситуа-ція навколо боргу Придністров’я за газ на суму близько $6 млрд. Він чис-литься за ТОВ «Тираспольтрансгаз-Придністров’я», яке входить до скла-ду АТ «Молдовагаз». Він виник тому, що «Тираспольтрансгаз-Придністров’я», з одного боку спо-живачам постачала газ по збитковим цінам, а кошти, які надходили на ра-хунки за оплату газу взагалі не пере-раховувалися ані «Молдовагазу», ані кінцевому бенефіціарію - «Газпро-му». Вони просто були вкрадені без жодних на те офіційних докумен-тів. Розмови про те, що гроші ви-трачалися на утримання Придністров’я, юридичного зна-чення не мають. Фактично, це гос-подарський злочин, за який потрібно відповідати. А якщо з’явиться федеративна республіка Молдова - з молдавським, а не при-дністровським законодавством, - то відповідатимуть конкретні ке-рівники Придністров’я вже за загальним молдавським законо-давством. Чи потрібно це

Придністров’ю? Ні. Чи потрібні за-йві проблеми Молдові? Ні, адже, без списання Росією боргу, тягар його погашення ляже на все насе-лення РМ, яке і так ледве зводить кінці з кінцями.

Інший важливий чинник - це створення двопалатного парламен-ту під час федералізації Молдови за планом Додона. Досі не має розу-міння, яким чином буде формува-тися верхня палата, за яким прин-ципом здійснюватиметься голосування і як дійсно впливати-муть суб’єкти федерації на при-йняття остаточного рішення. Тут достатньо великий простір для дискусії, де кожна із сторін намага-тиметься отримати максимум мож-ливого. Безумовно, РФ буде нама-гатися зробити так, щоб все відбулося за її сценарієм, однак на-скільки це вдасться покаже час…

Тому перспектива реалізації процесу федералізації Молдови за-лежить від того, чи спише Кремль борг за газ та чи захочуть обидві сторони знайти компроміс у розпо-ділі сфер впливу. Списавши борг, Москва не лише позбавляється можливої фінансової вигоди, а й втрачає «зону комфорту», де мож-на було б проводити різні фінансо-ві та торговельні оборудки. Все це в поточних умовах не зовсім раціо-нально власне для Росії. Крім того, для Кремля компроміс між Молдо-вою та Придністров’ям може бути лише на вигідній для РФ основі -

Перспектива реалізації процесу федералізації Молдови залежить від того, чи спише Кремль борг за

газ та чи захочуть обидві сторони знайти компроміс у розподілі сфер

впливу

62

федералізації виключно за планом Козака – з можливістю впливу суб’єктів федерації на перспективу всієї країни.

В самій же Молдові політики, експерти та політологи допускають федералізацію РМ, однак не в тому вигляді, що пропонується РФ за т.зв. «планом Козака». Ймовірність федералізації, також суттєво зале-жить від зацікавленості в ній Влада Плахотнюка, а також політичного істеблішменту РМ (як прозахідно-го, так і проросійського), яке розу-міє, що наявний статус-кво в регіо-ні набагато вигідніший, а ніж його зміна.

Меморандум про співпрацю Молдови з ЄАС: to be or not to be

В січні 2017 року І.Додон під час перебування в РФ з офіційним візи-том зустрівся з Головою Колегії Єв-разійської економічної комісії Ті-граном Саркісяном. Під час зустрічі було прийнято рішення підготови-ти Меморандум про співпрацю між Євразійською економічною комісі-єю та РМ. Метою даного документу, відповідно до заяв І. Додона, має стати «розвиток ділового співробіт-ництва, побудова торговельних вза-ємин, врегулювання міграційних потоків та процесу влаштування молдован на роботу в країнах Євра-зійського економічного союзу».

Підписання даного документу президент РМ, незважаючи на об-меженість владних повноважень,

планує здійснити 3-4 квітня 2017 року в Кишиневі. Ігор Додон пре-красно розуміє, що здійснивши це він порушує законодавства РМ. Президент РМ не має право ставити підпис під жодним міжнародним документом без отримання відпо-відної позитивної резолюції парла-менту. З метою нівелювання мож-ливих для себе ризиків І.Додон 21 лютого 2017 року зустрівся з прем’єр-міністром Павлом Філіпом та спікером парламенту Андріану Канду, яким передав проект мемо-рандуму, який запланований для підписання. Однак, за результатами зустрічі не було досягнуто компро-місного рішення і І.Додон не отри-мав підтримки ані уряду, ані парла-менту.

Для того, щоб обійти можливу критику та негативну реакцію з боку парламенту, уряду та проєв-ропейської спільноти, президент лобіює підписання документу, який за своїм змістом майже по-вністю дублює Меморандум про взаєморозуміння між Євразій-ською економічною комісією і Мі-ністерством сільського господар-ства Угорщини про співпрацю у сфері агропромислового комплек-су, підписаного восени 2016 року. Це дозволяє Додону маневрувати між про-європейські та проросій-ські налаштованим політикумом та населенням.

Тим не менш, президент, скоріш за все, не отримає позитивної резо-

63

люції парламенту і, незважаючи на це, підпише меморандум РМ з ЄАС. В такому випадку, він створить прецедент, на який необхідно буде реагувати і вирішувати його через конституційний чи третейський суд. Де-факто та де-юре реалізація меморандуму буде заблокована Фе-мідою. За результатами судового розгляду Додон отримує негативне рішення, що остаточно заблокує перспективу реалізації даної угоди, принаймні до чергових парламент-ських виборів.

Незважаючи на те, що парла-мент в даних умовах матиме всі підстави ініціювати процес імпіч-менту президенту, він цим правом не скористується розуміючи те, які можуть бути наслідки.

В подальшому в експертному середовищі та в ЗМІ буде велика дискусія із залученням як провлад-них, так і опозиційних експертів, де обговорюватимуться недоліки та переваги співпраці з ЄАС та ЄС. В основному будуть говорити проте, що не слід погіршувати відносини з ЄС за рахунок покращення з ЄАС. Тобто в суспільстві створювати-меться атмосфера необхідності підтримувати відносини з обома союзами на користь РМ.

Де-факто ж, підписання мемо-рандуму не принесе результатів в практичній площині. Економічні відносини з РФ та країнами ЄАС не покращаться в поточних умовах, натомість це зіграє виключно пози-

тивну роль для зростання підтрим-ки І.Додона. РМ не отримає жод-них переваг, однак електорат думатиме інакше.

Російський аспект: від бізнесу до пропаганди

Слід окремо зауважити, що РФ останнім часом намагається поси-лити свою присутність в РМ. Так, з метою створення необхідного під-ґрунтя для поглиблення економіч-них та політичних відносин з краї-ною в Кишиневі 31 січня - 1 лютого 2017 року відбувся російсько-мол-давський бізнес-форум «Від якості до конкурентоспроможності». Участь в заході взяв Президент Торгово-промислової палати РФ, президент РМ Ігор Додон, а також представники молдавських мініс-терств та відомств, молдавські та російські підприємці. У діловій програмі форуму основний акцент був зроблений на організації пере-говорів та зустрічей підприємців, презентації бізнес-проектів. Учас-ники обговорювали проблеми та перспективи розвитку двосторон-нього економічного, торговельного та інвестиційного співробітництва, визначали шляхи зміцнення парт-нерства між бізнесменами Молдо-ви та Росії.

Фактично, цей захід став осно-вою для формування серед місце-вої проросійсько-налаштованої бізнес-еліти та політикуму вражен-ня перспективності та відкриття

В суспільстві створюватиметься атмосфера необхідності підтриму-вати відносини з обома союзами на

користь РМ

64

великих можливостей співпраці між РМ та РФ за широким спек-тром напрямків після підписання меморандуму з ЄАС.

Але це лише верхівка айсбергу. За оцінкою молдавських експертів російська присутність РФ в РМ є достатньо потужною і реалізується шляхом:• прямого фінансування (з допо-

могою корупційних схем; надан-ня комфортних кредитів як політичним рухам та партіям, так і місцевому та російському бізнесу, що діє в країні; пожерт-вувань конкретним благодійним фондам, тощо);

• використання медіа (трансляція російських каналів, викори-стання ресурсів російських інформагенцій та їх місцевих представництв, поширення друкарської преси та викори-стання соціальних мереж);

• використання консультаційних фірм, наукових, соціологічних дослідницьких інституцій, недер-жавних громадських організацій;

• поширення впливу православної церкви (через Молдавсько-Кишинівську Метрополію, яка є самоврядною частиною Російської православної церкви);

• використання розгалуженої си-стеми навчальних закладів (шко-ли, слов’янські академії, університети, тощо).За деякими джерелами, реціпі-

єнтами російських коштів часто

називають Соціалістичну партію та «Нашу партію» Ренато Усатого. Однак, як завжди це виходить з ро-сіянами, довести це достатньо важ-ко, але можливо, якщо сильно за-хотіти…

Також значну роль з боку росій-ських структур РФ в РМ відіграє Координаційна рада російських співвітчизників в РМ, яка, фактич-но, включає в себе різні релігійні, культурні організації - загалом на маленьку Молдову їх близько 40. Структура активно просуває ідеї «Руського міра» в РМ, іноді прово-дячи конференції на відповідну те-матику.

Достатньо активною останнім часом діє Партія «Шора», яка до жовтня 2016 року була Громадсько-політичним рухом «Рівноправ-ність». Її керівництво здійснює примар міста Оргєєв Ілан Шору. Скоріш за все, змінення статусу ор-ганізації пов’язано з бажанням по-трапити у вихор політичних подій чергових виборчих перегонів в РМ. Партія виступає за надання росій-ській мові статусу державної, ак-тивну інтеграцію РМ в СНД та по-глиблення стратегічного партнерства з Росією.

Тим не менш, найбільш нега-тивний вплив на населення здій-снює російське телебачення. На жаль, можна констатувати, що рос пропаганда — досить ефективна в РМ. Наскільки вона потужна, свід-чить хоча б той факт, що після за-

Найбільш негативний вплив на населення здійснює російське теле-

бачення

65

вершення активної фази Придні-стровського конфлікту на початку 1990-х років, де РФ відіграла клю-чову роль, населення Молдови про-довжує споживати російські месе-джі та вірити їм.

Молдовани за звичкою продо-вжують дивитися російські «Пер-ший канал» та «Россия 24», які ма-ють велику популярність на території країни. От і виходить, що населення країни сприймає як вну-трішні події в країні, так і зовнішні, в тому числі в Україні, через при-зму російських ЗМІ.

Дану ситуацію можна було б цілком змінити, однак бізнес в да-ному випадку бере гору. Справа в тому, що в Молдові діє найбільша в країні медіа група General Media Group, яка транслює найбільш по-пулярні канали Prime, Canal 2, Canal 3, Publika TV, і вона де-факто належить лідеру Демпартії Владу Плахотнюку. Правом на трансля-цію, наприклад, «Першого каналу» володіє канал Prime, який переваж-но транслює деякі російські пере-дачі і частково свої. При цьому іно-ді проскакають і відверто пропагандистські сюжети росій-ського ТБ. Так, нещодавно тран-слювався фільм «Україна у вогні» про події Євромайдану.

Ситуація не змінюється ви-ключно через те, що відсутнє ба-жання йти на капітальну війну з РФ в ЗМІ і тому, що трансляція цих каналів приносить прибуток. У

2014-2015 роках був проект на бло-кування роспропаганди в Молдові. Однак влада зробила велику по-милку, заклавши в законопроект окрім заборони трансляції росій-ських каналів, ще й перерозподіл інформаційного ринку країни. В результаті були отримані жорсткі меседжі, як з боку ОБСЄ, Венеціан-ської комісії, так і з боку РФ. В ре-зультаті нічого не змінилося. Під ширмою підтримки демократич-них цінностей, свободи думок та виявлення власної позиції РФ про-довжує транслювати шквал пропа-гандистської інформації, як про Україну, так і про РМ.

Післямова Незважаючи на складність всіх

процесів, що відбуваються в Респу-бліці Молдова, вони поступово на-ближаються до свого апогею, після якого стане зрозумілим, хто ви-грав, а хто програв, хто вважав себе впевненим переможцем, який ціл-ком контролює ситуацію, а хто просто скористався сприятливим моментом та отримав остаточну перемогу.

Тим не менш, незалежно від того, як все відбуватиметься і які будуть наслідки подій в Молдові, слід уважно аналізувати і брати їх до уваги в Україні для запобігання їх реалізації в майбутньому вже на власній території. Адже, саме в РМ, фактично, знов розгорається полум’я політичного протистоян-

Населення країни сприймає як вну-трішні події в країні, так і зовнішні, в тому числі в Україні, через призму

російських ЗМІ

66

ня між Заходом та Сходом, але вже в дещо іншій конфігурації з онов-леними набором внутрішніх та зо-внішніх факторів. Триватиме жор-стка боротьба з білим і чорним піаром, з нездійсненними обіцян-ками, складними шаховими комбі-націями, лавиною російської, про-паганди, тощо.

В таких умовах значній частині населення Молдови, яке чекає яки-хось змін, повіривши обіцянкам світлого майбутнього у поглиблен-ні співпраці з РФ, хотілося б поба-жати для початку подивитися на Україну – на Крим та Донбас, а по-тім усвідомити те, що Росія - це не вихід. РФ - не Радянський Союз, а далека і значно гірша його пародія зі ще більшим рівнем корупції та набагато складнішим і потужним владним олігархічним укладом. До того ж, особливо в сучасних полі-тико-економічних умовах, є дуже невигідним союзником. Москва не може запропонувати Кишиневу перспективу створення з Молдови просунутої європейської правової держави. Це просто не можливо. Так, для молдовських товарів та по-слуг може відкритися російський ринок, однак, питання в тому, що ще Кремль в дійсності може запро-понувати. Нові стандарти якості? Ні. Нові робочі місця? Можливо, однак з огляду на економічний стан в самій Росії – сумнівно. Здорову

конкуренцію на власному ринку? Теж сумнівно. Нові технології? Ні. Москва сама до агресії проти Укра-їни, запозичувала левову частину західних технологій. Порядок в Молдові? Ні. Тут все залежить від самих себе.

Приклад України свідчить, що загравання з Кремлем не призво-дить ні до чого доброго. Українці теж не вірили, що буде окупований Крим та буде настільки жорстке протистояння з Росією на Донбасі, однак це сталося. Деякі українські олігархи втратили все, будучи пе-реконаними, що події на Донбасі - це тимчасове явище і все вдасться «порішати» на місцевому рівні. Од-нак дійсність буває зовсім іншою…

Молдові, так само як і Україні, слід розвивати власну економіку, державні інституції та виробничі можливості з орієнтиром на євро-пейський та світовий ринок та спів-товариство, формувати нове відпо-відальне та патріотичне власне громадянське суспільство. Чи до-поможе в цьому РФ? Ні. Чи допо-може Європа? Частково. Наголо-сивши лише, що «все у ваших руках, тому дійте». Головне не жити мину-лим та надіями на те, що хтось ста-не рятівним колом та світлим май-бутнім, а діяти самостійно і впевнено, співпрацюючи із переві-реними часом та життєвими обста-винами сусідами.