Захід «Зустріч 2012» бере своєнатхнення із «стрітення» Си-меона і Анни з новонародженим

Ісусом. Вони зустрілися зі Спасителем,і через Нього побачили «світло одкро-вення», що є у Ньому.

У роках 1999 і 2006, відбулися двіпопередні зустрічі Східньо Католиць-ких Церков в м. Бостоні та м. Чикаґо.Перша зустріч була запланована в Римі,і вона була доступна лишень для єпи-скопів та окремих священиків. Другазустріч вже була запланована нашимивладиками і на цю зустріч були запро-шені деякі представники від мирян.

Третя зустріч – «Зустріч 2012» єдоступною для кожної особи, яка заці-кавлена в освітньому та духовному зро-станні. «Зустріч 2012», впродовж 45днів, буде відбуватися в трьох місцях(три окремі сесії) на території США.Східні Католицькі Єпископи виступи-ли спонсорами організації та проведен-ня зустрічі. Вони заохочують усіх заці-кавлених осіб з США та Канади взятиучасть у тій сесії Зустрічі 2012, яка дляних буде найзручніша. Всі три сесіїбудуть мати спільну тему: «Разом зХристом – Духовність Учнівства Хрис-тового: Заклик до Святості».

Перша сесія відбудеться в околиці м.Клівленд, шт. Огайо з 20-го по 23-говересня. Це приготовано для мешкан-ців Чикаґо і околиць, а також для меш-канців шт. Індіана, західної Пенсиль-ванії, шт. Огайо та Мічіґан, та іншихмісць на Середньому Заході.

Друга сесія відбудеться на Східномупобережжі США, неподалік м. Нью-Йорку, для мешканців шт. Нью-Йорк,шт. Нью-Джерсі та Нової Англії аж дошт. Флориди. Це відбудеться в м.Гілсборо, шт. Нью-Джерсі, 11-14 жовт-ня.

Третя сесія відбудеться у Лос-Анджелесі з 1 по 4 листопада. Зацікав-лені особи з Західного побережжяСША та з Південного Заходу запро-шуються на це зібрання.

Усі три місця проведення засіданьбули вибрані спеціально для вірнихСхідних Католицьких Церков, бо вонимешкають на всій великій території

США і не для всіх була б змога приїха-ти в якесь одне місце для участі в«Зустрічі 2012».

Всі три сесії мають дуже подібні роз-клади запланованих заходів: прибуттяне пізніше п’ятниці вечором і від’їздпісля сніданку у неділю. Кожного днябудуть відправлятися богослужіння упевних літургічних традиціях – вір-менській; візантійській: мелхітській,румунській, русинській, українській;сирійській: халдейській, маронітській,сирійській, сиро-малабарській та сиро-маланкарській.

Чотири пленарні сесії на кожномузасіданні розглядатимуть наступнітеми: 1) хто є Церква; 2)діяльність царського свя-щенства: мирянськийпровід у Церкві; 3)«що» і «як» промирянський про-від: «У Христазодягніться»; 4)план зростанняЦеркви. Буловибрано чудо-вих доповідачів іоголошено про їхзаплановану участь.

Для духовенства,які мають свої певніобов’язки на вихідні дні,буде представлена особлива про-грама в четвер та в п’ятницю вечором.

Вірні Української КатолицькоїЄпархії св. Миколая, які є зацікавленніу тому, щоби взяти участь у засіданняхв рамках «Зустрічі 2012» можуть виб-рати будь-яку із трьох сесій. Напевно,що найбільш привабливими будутьсесії, у м. Клівленд, шт. Огайо, та м.Лос-Анджелес, шт. Каліфорнія.

Реєстрація коштує 75 доларів на однуособу (або якщо ж п’ять або більшеучасників з однієї парафії, то тодіреєстрація коштуватиме 50 доларів наособу, при умові попереднього замов-лення і бронювання). Обслуга та харчу-вання є включені в ціну реєстрації. Запроживання та транспорт відповідаєбезпосередньо кожний учасник «Зу-стрічі 2012». Існує домовленість про

Encounter 2012

is Planned for You!

Non-Profit Org.

BuLK RAte

u.S. Postage

PAID

Permit No. 93

Calumet City, IL 60409

New Star--НОВА ЗОРЯ

2245 w. Rice Street

Chicago, IL 60622-4858

AddReSS SeRvICe RequeSted

Circulation Dept. New Star

2245 W Rice St

Chicago IL 60622-4858

__________________________________________ name

_________________________________________address

_____ _______________________________ city. state, Zip

Use another sheet of paper if necessary--

allow six weeks for change.

(Do not telephone or e-mail ANY

address change information.)

dated material~~deliver by June 10

ЧЕРВЕНЬ 2012 JuNe 2012XLVIII No. 6

Moving?attach old address (at left) and

use form to send new address to us:

«Зустріч 2012» - приготована для Вас!

“Encounter” takes its cue fromthe meeting of Simeon andAnna with the new-born

Christ. They met the Savior and throughHim saw salvation in the “light of reve-lation” contained in Him.

In 1999 and 2006 Encounters wereheld for Eastern Catholic Churches inBoston and Chicago. These meetingswere first planned by Rome—and wereopen to bishops and a few invited clergy.The second series was planned by ourbishops and was open to some invitedlaity.

Encounter 2012, however is open toanyone interested in spiritual and educa-

tional growth.Encounter 2012 will

be convened in threelocations across

the country—ina span off o r t y - f i v edays.

Encoun-ter 2012 issponsoredby the East-ern Catholic

B i s h o p s .This Encoun-

ter extends aninvitation to all in

the United Statesand Canada to partici-

pate in a session convenientfor them.

All will focus on one theme:“Together in Christ—The Spirituality ofDiscipleship: A Call to Holiness”.

First of the three is in Independence,Ohio, a Cleveland suburb, fromSeptember 20-23. This is mainly forthose in western Pennsylvania, Ohio,Michigan and the Chicagoland area—orelsewhere in the Mid-West.

Second in the series is convenient tothe East Coast, the New York-NewJersey area and New England. It will bein Hillsboro, New Jersey, October 11-14.

Third in the series is set in the LosAngeles area: November 1-4. Persons onthe West Coast or Southwest especiallyare invited here.

Three locations were chosen toaccommodate the widely-spread popula-tion of Eastern Catholics, giving some

consideration that cross-country travelmight not have been possible for all whowished to join the Encounter experience.

All three will have similar schedules.Arrival is expected by Friday evening—and departure after Sunday brunch. Eachday there will be prayer services in sev-eral of the various liturgical traditions—Armenian; Byzantine—Melkite, Ro-manian, Ruthenian, Ukrainian; Syriac—Chaldean. Maronite, Syriac, Syro-Mal-abar and Syro-Malankara.

Four plenary sessions at each gather-ing will address: 1) Who is the Church;2) Activity of the Royal Priesthood: LayLeadership in the Church; 3) The “How”and “What” of Lay Leadership: “Put onChrist”; 4) Blueprint for ChurchGrowth. Excellent presenters have beenchosen—and announced when allacceptances have been confirmed.

Clergy who have weekend obligationswill have a special program presentedThursday or Friday evening.

Members of St Nicholas Eparchyinterested in attending may choose anyof the three. Most will probably beattracted to the Cleveland area or to thesite within the eparchy, in Los Angeles.

Registration is $75.00 per person (or,for five or more from one parish, $50.00each, with early reservation). Hospitalityand meals are included. Travel and lodg-ing are the responsibility of each partici-pant. Special hotel rates are available. Aswith any similar event, vendors ofEastern Christian books, icons and otherwares are invited to display and sell theirgoods.

Details will soon be available to ep-archial offices. Interested persons are tocheck with their pastors or the Bishop'sChancery.

As one of the sponsoring hierarchs,Bishop Richard encourages each parishto have some representation at at leastone of the three venues.

Bulletin announcements are to beforthcoming from the regional coordina-tors: Ohio: Sr Marion Dobos; NewJersey: Fr Edward Cimbala; and FrJustin Rose, California.

The bishops have entrusted the plan-ning to a national committee thatincludes Bishop NICHOLAS (Samra);Very Rev Gregory Noga, Fr John Lucasand Dr Barbara Lutz.

Продовження на ст. 6.

$1.75

2 НОВА ЗОРЯ Червень 2012

Адміністративний редактор:о. Джон ЛукасChurChatNewStar@cs.com

Редактор української версії:Петро Рудкаnewstarua@esnucc.org

Редакційна колегія та дописувачі: о. Джон Лукас, Петро Рудка, о. Яків Карепін, о. ЛеонардКорчинький, о. Дені Молитви,Юрій Матвишин, Оленка При-йма, Назар Слобода, БарбараВрубліцка, Филис МуринЗапаранюк, Сергій Михалюк.

Адреса редакції:New Star2245 West Rice StreetChicago, IL 60622

Тел. (773) 276-5080Факс: (773) 276-6799

Передплата: Тел: (773) 276-9500

Статті та дописи, підписаніавторами не завжди відповіда-ють поглядам редакції.

Передруки та переклади доз-волені за поданням джерела.Редакція зберігає за собоюправо коректи та скороченьотриманих матеріалів.

Користуючись матеріаламиУГКЦ та інших джерел, затри-муємо вживаний ними право-пис.

Офіційне видання Української Католицької Єпархії Св. Миколая. Публікується щомісячно з благословення

Преосвященнішого Владики Ришарда (Семенюка), Єпископа Української Католицької Єпархії у Чикаґо.

11 травня на Львівщині у Пере-мишлянах за участі Глави УГКЦСвятослава Шевчука відбуласяВсеукраїнська проща духовен-ства УГКЦ, присвячена відкрит-тю пам’ятника блаженному свя-щенномученику Омеляну Ковчу.Про це з місця події передаєкореспондент ІА ZIK.

Понад тисячу священиків таєрархів взяли участь у прощі, якапроходила у двох храмах одно-часно – у церкві св. Миколая і вновому храмі св. Володимира іблаженного священномученикаОмеляна Ковча.

Глава УГКЦ у храмі св. Мико-лая відправив молебень за участієпископів. У церкві св. Володи-мира відбувався початок прощідуховенства і духовна застановапід проводом єпископа-помічни-ка Львівської архиєпархії влади-ки Венедикта Алексійчука.

Опісля всі зійшлися на цент-ральній площі Перемишлян, денаразі проходить АрхиєрейськаЛітургія.

Глава УГКЦ Святослав звер-нувся до духовних отців: «Мискликали Всеукраїнську прощусвящеників до міста Перемишля-ни. Дуже дякую усім отцям, якітак чисельно прибули сьогодніна цю прощу. Я би дуже хотів,щоб кожен з вас був слугоюБожим і батьком для своїх пара-фіян».

Він наголосив: «Ми сьогоднібудемо благословляти пам’ятникОмеляну Ковчу, який стоятимемайже на центральній площіцього міста. Думаю, це відкриваєпевною мірою той задум Омеля-на Ковча, де повинен бути свяще-ник у громадському житті. Вінзавжди навчав і закликав, що свя-щеник повинен бути у серці своєїгромади. Тоді ми зможемо дотого серця промовляти і повестиза собою людей».

«Тому сьогодні ми хочемо,щоб голос нашого українськогосвященика справді лунав у серцінашого народу. Щоб цей духов-ний батько розумів тих, до коговін проповідує», – додав ГлаваУГКЦ.

- risu.org.ua

На Львівщині відбу-лася Всеукраїнськапроща духовенстваУГКЦ

Щорічна конференція духовенстваєпархії св. Миколая знову відбулася уреколекційному центрі ім. КардиналаСтрича в м. Манделайн, шт. Ілліной.

Диякони та священики здалеку і зблизь-ка зібралися у затишному оточенні длятого, щоби перебувати у спокої та не бутипід впливом гамірного плину щоденногожиття – щоби повністю приділити їхнюувагу до глибини презентації доповідача.

Цього разу, владика Ришард (Семенюк)використав скарби єпархії св. Миколая,запросивши о. Дейвіда Андерсона, насто-ятеля місії св. Перта в м. Юкая, шт. Калі-форнія, поділитися своїм пасторальнимдосвідом з присутніми.

Будучи професором коледжу і священи-ком нашої єпархії, отець, під час чотирьохпрезентацій, розповів про свій великийдосвід та поділився своїми знаннями. Роз-почав він свою доповідь з того, що нашаЦерква успадкувала великий духовнийскарб усталених богословських традицій.Після того, доповідач пояснив як кожнамолитва, обряд, дія і думка зазнає впливуБога, що походить із Його одкровення доЙого людей з найдавніших часів.

Ніщо так, як головний елемент нашоївіри – пресвята тайна Євхаристії, не подає

нам вічного воскреслого, завжди і всюдиприсутнього Бога. Отець Дейвід пригадавнам, що Ісус є завжди з нами. Слова:«Прийміть, їжте, це є моє тіло, що за васламається», і «Пийте з неї всі це є кровмоя що за вас проливається»,- є подані утеперішньому часі. Це повністю узгоджу-ється зі словами, які Бог сказав Мойсеєві,об’явившись у неопалимій купині, кажу-чи: «Я є, хто Я є». Навколо цього, отецьДейвід побудував свою презентацію.

Після закінчення двох сесій, які прово-дилися кожного дня, духовенство обгово-рювало інші справи. Особливо було наго-лошено два важливі моменти. Перший –це «Зустріч 2012» - презентація на темудосліджень шляхів євангелізації, яка неза-баром буде проводитися. Ця зустріч під-готована для усіх зацікавлених СхіднимиКатолицькими єпископами США. Розпо-відаючи про підготовчу зустріч, яка нещо-давно відбулася, о. Джон Лукас подавприсутнім огляд тих програм які будутьпредставлені у трьох сесіях – на Східномупобережжі, на теренах Середнього Захо-ду, і на Західному побережжі відповідно увересні, жовтні та листопаді. Отець Джонроздав копії оголошень про цю подію дляцерковного бюлетеня усім парохам таадміністраторам які були присутні.

Тоді, о. Леонард Корчинський розповівприсутнім про зустріч, яка нещодавно від-булася в м. Оттава, пр. Онтаріо, Канада.Всім українським греко-католикам в анг-

ломовних країнах було подано механізмвпровадження програми «Жива парафія»від Патріарха Святослава (Шевчука).Присутнє духовенство розділилося нашість груп, і кожна група вивчала частинулиста Його Блаженства Святослава, щобдоповісти усім присутнім результатисвого дослідження. Як додаток до впро-вадження програми «Жива парафія», булороздано копії документу (цей документ єподаний повністю читачам єпархіальноїгазети «Нова Зоря» у цьому випуску).

Під час чотириденних реколецій ЙогоПреосвященство владика Ришарш пода-вав читання з власного щоденника, якточки для медитації.

В останній день, під час заключної сесіїреколекцій, розглядалися різні важливіпитання єпархіального життя та проводи-лося коротке обговорення серед духовен-ства.

Кожного дня було виділено час дляспільних трапез, а вечорами відбувалисянеформальні товариські зібрання та друж-нє спілкування.

Після Божественної Літургії в останнійдень конференції, від імені владикиРишарда, отець Василь Салковський роз-дав Велике Миро для кожної парафії, яксимвол солідарності з владикою, якийосвятив оливу для використання священи-ками при уділенні св. тайни Миропома-зання.

Відбулася річна конференціядля священиків та дияконів єпархії

Від усього серця бажаємо Вам благодаті, добробуту,

окриленого настрою, миру, злагоди, душевної величі та

Божої ласки!

3НОВА ЗОРЯЧервень 2012

Святим апостолам завдячує-мо скарб Христової віри. Вонипередали нам Христову науку,від них маємо святе Євангеліє йапостольські листи, вони по-клали тривку основу під Хри-стову Церкву.

Про велике значення святихапостолів для нас говоритьслуга Божий митрополит Анд-рей Шептицький. «Апостоли вповному значенні того слова,— каже він, — є нашими бать-ками по вірі. Через їх руки Богдав людству й кожному наро-дові у християнській Церквівсе, що належить до Божої апо-стольської традиції. У своємуаскетичному житті, як і в про-повіді, не можемо, отже, забу-вати, що все маємо з їхніх рук.Їх апостольським трудам і їхмолитвам завдячуємо все, щомаємо... На перше місце вису-вається святий апостол Павло,який у своїх Посланнях давЦеркві таке рясне Боже Об'яв-лення й такі рясні Божі науки...Круг церковного року висуваєна перше місце апостола Петра,призначуючи йому два дні вроці — Поклін його кайданам16 січня і 29 червня» (ПроПочитання святих, 1941).

Східна Церква з великоюурочистістю святкує 29 червняпразник, який в наших бого-службових книгах має такуназву: «Святих славних і все-хвальних первоверховних апо-столів Петра й Павла». Обидваці апостоли визначні своїмхарактером, своєю ревною апо-стольською працею та своїмвеликим культом у святійЦеркві.

АПОСТОЛ ПЕТРОІсус Христос, маючи великі

плани щодо особи святогоПетра, на початку покликанняапостола змінює його ім'яСимон на символічне Петро-Кифа, що означає скала, бо тойповинен бути скалою, що дви-гатиме основу Церкви. СвятийПетро має близькі стосунки зХристом в часі діяльностиостаннього. Він свідок Христо-вого прославлення на Таворі,від імени всіх апостолів визнаєХристове божество, разом ізсвятим Йоаном готує пасху дляХриста. Він є свідком Христо-вого конання в Оливному Горо-ді. Христос платить податок дохраму за себе і за Петра.

Після Господнього вознесен-ня святий Петро стає головоюапостолів і першої христи-янської громади в Єрусалимі.Під його проводом відбуваєть-ся вибір нового апостола намісце Юди. Він скликає до Єру-салима перший собор Христо-вої Церкви.

Любов Христа Господа — цеголовний мотив його апостоль-ської діяльности, трудів і жерт-ви. Та любов вкінці завела його

на муки і смерть за свого улюб-леного Вчителя. Існує передан-ня, що Петро вважав себе негід-ним умирати на хресті, як Хри-стос, тому просив, щоб йогорозіп'яли стрімголов. Цю тра-дицію підтверджує єпископЄвсевій († κ. 340) у своїй ІсторіїЦеркви та святий Йоан Золото-устий у проповіді на празниксвятих апостолів Петра й Пав-ла, де каже: «Радуйся, Петре,що вмер на хресному деревірозп'ятий стрімголов». СвятийПетро загинув у Римі за цісаряНерона (54-68) між 64 і 67роками після Христа. СвятийЙоан Золотоустий, ідучи затрадицією, подає 29 червня якдень його смерти.

АПОСТОЛ ПАВЛОПавло не належав до числа

дванадцяти апостолів, але засвою повну посвяти апостоль-ську працю, надлюдські жертвий муки у Христовій службі,отримав титул верховного апо-стола, як і святий Петро. Вінєдиний з апостолів, хто мавкращу освіту та з народженнябув римським громадянином.Сам Ісус Христос чудом йогонавертає і покликає на апостолапо дорозі до Дамаска. Післясвого навернення з гонителяхристиян він серцем і душеюстає ревним і мужнім апосто-лом Христа. «Павло був вов-ком, — каже святий Йоан Золо-тоустий, — і став ягням. Бувтерням і став виноградом. Зворога став другом, з бур'яну— хлібом... Хулитель ставбогословом, гонитель — благо-вісником, мучитель — керма-ничем, зрадник — сподвижни-ком» (Про святих дванадцятьохапостолів).

У своїй апостольській праці

святий Павло показав сильнийхарактер, велику силу волі тагарт духа. Він день і ніч, ціліліта був безбоязним проповід-ником правди святого Єванге-лія. Він відбуває великі місійніподорожі, організовує новіЦеркви, завжди готовий намуки і смерть за Христа.

Апостол народів не тількивідомий як проповідник, доб-рий організатор, але й яквизначний богослов і письмен-ник. До нас дійшли 14 листів,які Павло написав до різнихЦерков чи осіб, у яких викладаєХристову науку. Святий Павловіддав своє життя за Христа,загинувши від меча у Римі 29червня 65 року по Христі.

ПОЧИТАННЯ ПЕТРА ІПАВЛА У СВЯТІЙ ЦЕРКВІ

З огляду на велике значенняапостолів для святої Церквиїхній культ починається відїхньої смерти. Їхні гроби в Римібули добре відомі всім хри-стиянам, і зазнавали великоїпочести. Святий Єронім († 420)каже: «Коли я ще як юнак учив-ся в Римі, то зі своїми ровесни-ками звичайно в неділю ходив яна гроби апостолів і мучени-ків», їхній культ стає загальнийу IV ст. у Східній і ЗахіднійЦерквах. Костянтин Великий (†337) збудував у Царгороді ве-личний храм на честь дванад-цяти апостолів, де його і похо-вали.

Найдавніші церковні кален-дарі вже містять празник на їхчесть. Первісно не всі Церквисвяткували пам'ять святих апо-столів Петра й Павла однаково.Календар Фурія Філокала зсередини IV ст. вшановує пам'-ять Петра й Павла 29 червня.Сирійський календар з 411

року 28 грудня зазначає: «Пав-ла й Петра, верховних апосто-лів». Подібно і грузинський мі-сяцеслов має їхній празник 28грудня. Календар ПолеміяСильвія († 455), єпископа містаСіттен у північній Італії, деньсмерти Петра й Павла подає 22лютого. Антіохійський місяце-слов з IV ст. має празник свято-го Петра 28 червня, а святогоПавла — 29 червня. Несторіянившановують пам'ять обох вер-ховних апостолів у другу п'ят-ницю після празника Бого-явлення. З проповіді на празниксвятих Петра й Павла святогоСофрона Єрусалимського дові-дуємося, що четвертий деньпісля Христового Різдва в Єру-салимі був присвячений цимдвом апостолам, їхній празнику Римі в V ст., як свідчить папаЛев I († 461), мав навіть вось-миденне попразденство.

Визначні Отці Церкви, яксвятий Йоан Золотоустий, свя-тий Августин, святий Амвросійта инші залишили нам гарніпохвальні науки в честь святихапостолів Петра й Павла. Най-більше проповідей на їхнючесть має святий Йоан Золото-устий. «Рим має двоє світлихочей, — каже він, — це тіла тихсвятих апостолів. Не так ясненебо, коли сонце розливає своїпроміння, як світлий городримлян, що освітлює всі кінцівселенної тими двома світла-ми» (Твори, Т. 9, с. 856). "О,блаженна двійце, — говоритьвін в иншій науці, — що вірновловила душі всього світу!Петро — начало правої віри,великий священнодіятельЦеркви, наставник християн,скарб вишніх сил, апостол,наділений честю самим Хри-стом. Павло — великий пропо-відник правди, похвала вселен-ної, небесний чоловік і земнийангел, слава Церкви; орел, щовознісся до неба, ліра СвятогоДуха... Павло й Петро — цер-ковні світила, що кожноденнопросвічують Церкву, скарбни-ки Святого Духа, просвітителівселенної, посуди благодати,тлумачі Святої Тройці, поясню-вачі Божественного Слова...Колони Церкви, великі світиль-ники вселенної» (Твори, Т. 8, с.615-616).

Святий Амвросій у дні Петрай Павла навчає: «Цей день,брати, усім нам і всьому світовідобре знаний, бо сьогодніпам'ять святих Петра й Павла,їхній празник не може вкритисяні в одній частині світу». Свя-тий Августин в одній із своїхпроповідей в їхню честь каже:«Хоча з передання знаємо, щовони не загинули в один час, товсе-таки пам'ять обидвох праз-нуємо в одному дні, тому щоапостол Павло на один рік піз-ніше загинув того самого дня,якого Петро із в'язів тіла пере-

ставився у світ ангелів».На основі проповідей святого

Йоана Золотоустого службу нацей празник уклали святі Анд-рій Критський, Йоан Дамаскин,Косма Маюмський та инші.Головний зміст служби празни-ка Петра й Павла — це значен-ня апостолів для ХристовоїЦеркви, їхня ревність, посвятай жертва. На стиховні малоївечірні читаємо: «Петре, осно-во апостолів, каменю Христо-вої віри, християн начало...Павле, проповіднику народів,опікуне християн, світильникувселенної, голосні уста Христаживого Бога... Петре, верхов-ний ученику; Павле, ідеале апо-столів». Стихири великої вечір-ні величають їх такими похва-лами: «Страшні мечі духа, світ-лі окраси Риму, всієї вселенноїкормителі, Нового Завіту Бо-гом писані духовні таблиці...Основники Церкви, справжніколони, основа і труби боже-ственних Христових наук істраждань... Петре, каменю йосново віри, і Павле, посудиновибрана».

На хвалитних стихирах утре-ні свята Церква закликає всіхвірних до прослави верховнихапостолів та до радісної участив їхньому празнику: «Наставдля Христової Церкви визнач-ний празник апостолів, якийвимолює спасення нам усім...Радуйтеся, світильники длятих, що в темряві, ясні зорі ду-ховного Сонця. Радуйтеся, Пет-ре й Павле, непорушні основибожественних наук, друзі Хри-стові, прецінні посуди, при-йдіть невидимо поміж нас інаділіть надприродними дара-ми тих, що піснями славлятьваш празник».

Наступного дня після праз-ника святих апостолів Петра йПавла, 30 червня, Східна Церк-ва празнує пам'ять усіх Христо-вих апостолів. У науці на цейдень святий Йоан Золотоустийось так славить святих апосто-лів: «Ви — непохитні колониправдивої віри, слава Церкви,скіпетри царства... Тут Петронавчає Рим, там Павло пропові-дує світові. Андрій навчає муд-реців Геллади. Симон приво-дить варварів до Бога. Томахрещенням вибілює етіопців.Юдея почитає престол Якова.Олександрія припадає до тронуМарка. Лука й Матей пишутьЄвангелія. Йоан тайновідець,як за життя так і по смерті має усвоїй опіці Ефес. Вартоломейучить лікаонійців стриманости.Филип чудом рятує Єрапіль.Всі безнастанно чинять усім івсюди добродійства. Сам їхнійпрах і в гробницях безсмерт-ний. Тепер вони слуги, а потімзасядуть як судді світу» (Твори,Т. 8, с. 619).

- о. Юліан Катрій, ЧСВВ

«Днесь радісний празник засяяв усім країнам: прецінна пам'ять премудрих і верховних апостолів Петра й Павла»(Стиховна Вечірні празника)

Празник святих Апостолів Петра і Павла

4 НОВА ЗОРЯ Червень 2012

В Єрусалимі під Храмовоюгорою ізраїльські археологи вия-вили найдавніше на сьогоднінебіблійніе свідоцтво про Віфле-єм. Невелика глиняна печатка знаписом староєврейською мовоюдоводить, що Вифлеєм існував вперіод Першого Храму (1006-586рр. до Р. Х.) і входив до складуЮдейського царства.

За Біблією, цар Давид бувпомазаний на царство в Віфлеємі.Півтора-сантиметровий фраг-мент в трьох рядках міститьслова «в сьомий», «Вифлеєм» і«Цар». Ймовірно, мова йде пропослання, яке було надіслано в 7-й рік правління царя з Вифлеємув Єрусалим, припускають вчені.

Подібні печатки застосовува-лися для перевезення податку,який міг складатися з золота,срібла або сільськогосподарсь-ких продуктів, таких як вино абопшениця. Печатка повинна булагарантувати цілісність товару абодокумента.

Дослідники датують знахідкуVIII-VII ст. в. до Р. Х. Поки вченіне можуть відповісти на питання,за правління якого з царів - Єзе-кії, Манасії або Йосії - викори-стовувалася ця печатка.

- credo-ua.org

Археологи знайшлинайдавніше небіблійнесвідоцтво про Вифлеєм

Трьома новоствореними пара-фіями відзначить КатолицькаЦерква в Монголії 20-ю річницювстановлення дипломатичнихвідносин цієї країни з Ватиканом.Цю подію почнуть відзначати злипня цього року. Кількість като-ликів на батьківщині Чингісханапостійно зростає. Нині в Монго-лії діють чотири католицькихпарафії, які налічують 800 вір-них. У країні працює понад сім-десят католицьких місіонерів, зяких 49 – монахи.

Пастирська діяльність в Мон-голії строго регламентується.Місіонери зазначають, що остан-нім часом відносини з держав-ною адміністрацією складаютьсяне цілком сприятливо для като-ликів. Церкву замучили адміні-стративні перевірки. Священи-кам заборонено з'являтися в одязіу громадських місцях.

Викладання релігії в школі за-боронено, хоча місіонери можутьвикладати там інші предмети. Івсе ж прогрес помітний: коли в2002 р. блаженний Іван Павло IIзаснував в Улан-Баторі Апо-стольську префектуру, католика-ми в Монголії вважали себе 100осіб. А тепер, як бачимо, католи-ків стало у вісім разів більше.

Католиків у Монголіїбільшає

Чи можемо ми з нашими науково-при-родничими знаннями про виникненнясвіту вірити ще біблійній історії сотворен-ня? Вона розповідає про сотворення світута всіх живих істот протягом шести днів.Для нас сьогодні є незаперечним те, щовиникнення нашого світу тривало мільйо-ни років. Вік Землі становить від 5 до 10мільярдів років. Люди на нашій планетііснують 400-500 тисяч років [1]. Даніокремих природознавців ще коливаються,але одне є точним: вік Землі та людствазнаходяться у цьому вимірі. Що ж тоді збіблійною історію сотворення?

Блез Паскаль, французький філософ іприродознавець XVII ст., каже: «Кінецьречей та їхній початок остаточно захованіу недослідимій таємниці». Дійсність буттяглибша, аніж природознавство могло бдійти до останньої, основної підстави. Напитання: Звідки походить світ? – Куди йдесвіт?, природознавство не має відповіді іне може з цим впоратися. Нам слід звер-татися з цим питанням до гуманітарнихнаук, філософії або богослов’я.

Історія сотворення та історія гріхопа-діння є такою філософсько-богословсь-кою відповіддю на засадничі питаннялюдства: Звідки походить світ? – Звідкибереться зло у світі? Це є питання, якіцікавлять кожного з нас. Чи цим непоставлено також питання про значеннянашого страждання, наших хвороб, вреш-ті – про сенс нашого життя? На це миотримаємо відповідь з Біблії, але лишетоді, коли ми відкриті, неупереджені,коли ми хочемо чути і розуміти.

Але сюди належить ще дещо інше. Істо-рія сотворення написана приблизно 2500років тому. Біблійні автори належать доіншого культурного кола. Їхній світогляддокорінно відрізнявся від нашого. Якщоми хочемо розуміти їхні висловлювання,ми повинні зрозуміти їхнє становище.

Те, на що наштовхується «сучасна»людина спочатку, є «примітивним світог-лядом». Це світогляд середземноморсь-ких культур біля 600-х років до Р.Х., вінвиник на підставі того, що бачило око.Земля вважалася диском, яка, тримаючисьна колонах, здіймалась зі світового океа-ну. Океан оточував суходіл. Океан і сухо-діл охоплювало небесне склепіння, якеуявлялося міцною стіною – «твердю».Воно мало утримувати води неба, ті щонад твердю. На небесному склепінні висі-ли сонце, місяць і зорі, як ліхтарі. Колизаслони неба відкривалися, на землі падавдощ. Про все було подумано. Між суходо-лом, морем та небесним склепінням бувповітряний простір. – Цей світогляд єтлом нашої історії сотворення.

Сотворення – історія чи вигадка?Коли ми тут говоримо про історію, то

можна було б подумати, що буде зображе-на подія, яка колись трапилась. Але істо-рія сотворення не є історією, що її подаєрепортер про якусь подію. Побіжнийчитач міг би подумати, що Старий Завіт вцілому є історичною книгою і розповідаєпро події, які дійсно відбулися. Сучаснітлумачі Святого Письма усвідомили, щопід лаштунками «історії» приховуютьсяще й інші види розповіді.

Звичайно СЗ містить також історію узначенні наших істориків. Зображаєтьсядоля Божого народу, чи краще – дії Богастосовно Свого народу на протязі століть.Властива історія народу Ізраїля почина-ється з обрання Авраама, тобто у 12 розді-

лі Книги Буття. Коли б ми хотіли вказатирік, це було б приблизно у 1750 р. до Р.Х.Отже, Авраам був сучасником великогокороля і законодавця Гаммурабі у Меж-иріччі (Месопотамії). Починаючи з цьогочасу, автор історії патріархів, який писавдесь у 500-600 рр. до Р.Х, може посилати-ся на джерела.

Тому перші 11 розділів Книги Буття неє історією [у властивому значенні цьогослова]. Але як їх тоді розуміти? Історіясотворення робить богословські тверд-ження у формі розповіді.

Нагальні питання Народу БожогоПоставмо себе на місце народу Ізраїля.

Будучи малим народом із строгою вірою водного Бога, він живе поміж великими,сильними народами. Вони мають пишнийкульт, їхні релігії становлять замкненусистему, подають завершений світогляд.Вони дають відповідь на життєві питання.Ізраїльтянин повинен триматись у цьомуязичницькому середовищі. Він такожповинен дати відповідь на ці питання.

1. Питання про Бога та про обрання.Бог Ягве є універсальним владарем

цілого світу, – так визнає віруючий Ізра-їльтянин. Чому Він спеціально обрав собіякийсь народ? Буття 12,1-3 оповідає нампро створення цього Божого народу черезпокликання Авраама: відповідно до цьогонарод Ізраїля є Божим народом, бо Богсам собі готує цей народ, об’являє Себейому і спеціально веде. Через цей народБог хоче поширити благословення міжвсіма народами. Бог хоче приготуватилюдям спасіння.

І тут зразу постає друге питання: «ЧомуБог повинен або хоче принести людямспасіння? Хіба ми в біді? Ця біда від Бога,чи прийшла у світ звідкись інде?» (Гер-берт Гааґ)

2. Звідки приходить зло у світ?Звідки беруться страждання, біль, роз-

двоєність у людині? Це питання, яке охоп-лює кожну людину, передусім ту, яка від-чуває це лихо на власній шкірі. Віруючо-му ізраїльтянину було ясно: зло не можебути від Бога. Те, що від Бога – добре, івсе, що добре, – від Бога. Це твердженнявласне і коментується у т. зв. Історіїсотворення. Воно хоче втовкмачити одне:«Бог добрий. Зло не може походити відБога!» Світло й зорі, суша і море, рослиниі тварини, також і людина – все від Бога.Все є добрим – знову й знову наголошує

автор історії сотворення. Тому Бог невинен у стражданні і горі, смерті і болю уцьому світі. Це все йде з іншого джерела.Це йде від людини. Це йде від того «ні»,сказаного людиною Богові, це йде з гріха.

3. Звідки походить світ?У намаганні визнати Бога невинним у

всьому злі у світі, автора Книги Буття 1-3водночас дає відповідь на питання: Звідкипоходить світ? Як ми чули від великогоприродознавця Блеза Паскаля, природо-знавство не може дати на це відповіді, алише філософія або богослов’я.

Виходячи з релігійного знання народуБожого, автор дає відповідь: все походитьвід Бога. В історії сотворення встанов-люється зв’язок від часу патріархів, тобтоприблизно від 1750 р. до Р.Х., до пра-початків світу і людини. Недостатньо жбуло б розпочинати Святе Письмо зпокликання Авраама! Адже кожна мисля-ча людина спитає: А що було до цього?Історія сотворення та історія гріхопадіннянамагаються покрити цей період аж довиникнення світу.

ШестидневВідкриймо Книгу Буття і прочитаймо

перший розділ. Ми одразу ж помітимоупорядкування, чіткий розподіл розповіді.Шість разів повторюється майже точно тасама схема: Бог сказав … сталося … булодобре … Бог назвав … був вечір, бувранок: перший ... шостий день.

(Продовження у наступному числі.)

- Стефан КРЕНЦЕРЗ німецької переклала Ольга Джумало

Біблійна історія сотворення«Історія сотворення та історія гріхопадіння є такою філософсько-богословською відповіддю на

засадничі питання людства: Звідки походить світ? – Звідки береться зло у світі?»

5НОВА ЗОРЯЧервень 2012

Весна, Воскресіння Христове, святковідзвони недільних Літургій так забарвлю-ють сонячною енергією світ людини, щовсе, що відбувається в цей час навколо, –завчасно позитивне, близьке, радісне.Молодіє душа назустріч новим надіям;жертовність стає приємною необхідністю,потреба діяльності сповнює єство кожно-го...

Приблизно такі думки приходять, колиспоглядаєш роботу майстра, сповненогомолодої енергії. Такі відчуття наповню-ють, коли буваєш на різноманітних захо-дах при парафії св. Йосифа Обручника.Адже з приходом молодого отця – Мико-ли Бурядника – змінилося обличчя пара-фії. Довелося йому дуже нелегко, бо пара-фіяни любили свого колишнього пастиря,покійного зараз отця – Павла Гайду.Потрібний був мудрий керманич з новимбаченням методів розбудови церкви, спо-руда якої - сама по собі - унікальна (архі-тектор – Зенон Мазуркевич), з урахуван-ням уже виплеканих засад. Парох вніснову ідею: молоді повинні наповнитихрам, діти тих молодих мають прийти домолитви у Храмі, який звели працьовитідіди!

Роки спливають, ось і поважний ювілейнастав – 55 років парафії святого ЙосифаОбручника. Мало хто відмовився відбажання прийти на святкову Літургію 29квітня, на бенкет, що відбувся в аудиторіїцеркви. Тому людей було чимало. Пере-бування у самій церкві ніколи не є обтяж-ливим, коли чекають ієрархів. ОтецьМикола Бурядник зустрів Преосвященно-го Владику Ришарда Стефана (Семенюка)біля порога свого храму. Святкове вход-ження Владики у супроводі молодих свя-щеників було дуже знаменним: світлацерква, наповнена сонцем, світлом свічок,простором височенного куполу, справж-нім золотом свіжого розпису ікон створю-вала атмосферу величного празника!

Під час Богослужіння зауважила, щобільшість у церкві складали молоді люди ідіти – багато дітей, немовлят – котрим щерости і рости разом з парафією.

Невеликий хор під орудою Марка Кру-тяка справлявся незгірш за ті хори, які мизвикли чути в українських церквах Чика-го. Навіть незавершене перемальовуванняапсиди (іконопису) у святилищі (іконо-граф – Володимир Гордіїв) не знижувалоградус свята, а показувало вічний процеспраці у житті. Священичий чин в особахВладики Кир Ричарда Стефана, о. МиколиБурядника, і о. Володимира Кушніра зпарафії – господині свята, о. ЯрославаМендюка з парафії св. Йосафата в Індіані,о. Богдана Налисника, настоятеля Катед-ри св. Миколая, о. крилошанина ОлегаКривокульського, настоятеля храму св.Володимира і Ольги, о. Леонарда Кор-чинського з церкви св. Михаїла, о. ВасиляСалковського з церкви Різдва ПресвятоїБогородиці у Пейлос Парк, декана чиказь-кого, о. Михайла Кузьми з церкви Непо-рочного Зачаття Пресвятої Богородиці зПалатайн – служив поважно і велично.

І тільки наприкінці Богослужіння відбу-лася велика і радісна подія, передусім, дляотця Миколи Бурядника: йому було при-своєно чин Протоієрея, і Владика одягнувзолотий хрест на шию приголомшеноговід несподіванки молодого пароха!

Святкування продовжилося бенкетом ваудиторії церкви. Ведучий святкової про-

грами був пан Андрій Дурбак. Він є дужеактивним членом парафіяльної ради,головою будівельного комітету. Разом здружиною Мотрею, що секретарює у раді,повністю віддається справам парафії.

Поки пан Андрій з гордістю і гуморомоголошував програму, гості розсілися, насцені з’явилися наймолодші віряни, членидитячого театру-студії «Диво» при пара-фії св. Йосифа Обручника під керівницт-вом режисера Василя Митничука. Юніактори разом з пані Леонідою Митничукнатхненно виконували поетичну компози-цію «З вірою душа – безсмертна!»Мистецьку програму продовжив танцю-вальний гурт «Вишиванка» під керівницт-вом Павла та Оксани Федьків, який такожбув створений при цій парафії.

Історія парафії була представлена пер-шим документальним фільмом, створе-ним Медіа Порталом «Відіа» у співпраці зБордерленд Продакшн. Це – в’язанка спо-гадів і вражень жінок різних поколінь прожиття парафії, про особливості перебу-вання у цьому храмі.

Жінки двома мовами розповідали просвою відданість храмові, і було зрозуміло,що говориться без жодного перебільшен-ня.

Тоді до слова було запрошено пані Оре-сту Фединяк, голову Фундації «Самопо-міч» і 3-го віце-президента Дирекції Каси«Самопоміч» та Олега Каравана, 2-говіце-президента Каси «Самопоміч», котріпредставили дарунок для парафії.

Фінансова допомога неприбутковимінституціям є доречною в усіх куткахсвіту, бо і парафіяльна господарка потре-бує постійних вливань, і театр при парафіїповсякчас вимагає затрат, тому фундація«Спадщина» привітала зі святом та пере-дала дарунок парафії.

Пан Андрій Дурбак зачитував численнівітання – листи від «Рідної школи» прицеркві св. Йосифа, Спілки УкраїнськоїМолоді Америки (осередок ім. Павлушко-ва), «Пласту»(станиця у Чикаго) та всенові і нові прізвища.

Після короткої перерви на продовження

трапези був показаний другий фільм«Відії» та «Бордерленд Продакшн» –«Для грядущих поколінь». Сюжет фільмумістить багатющий архівний матеріалбагаторічного парафіянина – пана Воло-димира Савківа. Ми побачили відеокадриі світлини з обличчями людей першихроків 20 сторіччя. Ідею створення фільмуподав молодий настоятель о. МиколаБурядник.

Слова привітання також висловили: о.Богдан Налисник, парох катедральногохраму св. Миколая, о. крилошанин ОлегКривокульський, парох свх. Володимира іОльги, отець Михайло Кузьма, парохпарафії Непорочного Зачаття , отець Яро-слав Мендюк з церкви св. Йософата, таінші.

Господар свята – отець Микола – дяку-вав за працю, підтримку його як молодогонастоятеля, розуміння планів розбудовипарафії, маючи на увазі всіх і кожного.Сам є скромною людиною, але не паселаски, веде пристойний спосіб життя івибачливо ставиться до людських при-страстей, не має хвильки для спочинкусам і інших надихає дружнім словом,м’яким гумором. Завжди спостерігаю,скільки непоказного смирення до стар-шинства є у нашого отця

Цікавинкою у виступі отця Миколибула демонстрація тієї лопати (шуфлі), щовиймала землю для наріжного каменю упідвалинах храму, що гордо постав і висо-чіє своїми 12 маленькими куполами.

З молитвою подяки по закінченні бенке-ту виступив о. Василь Салковський.

- Галина Угрина для Час і Події(Уривки)

Світлини Галини Угриної та VIDIA

Святкування 55-річного ювілею упарафії святого Йосифа Обручника

У Києві, на Софійській площі,споруджено «Вівтар націй» – уні-кальну композицію з 250 тисячписанок, яка є копією фрагментуҐентського вівтаря знаменитихфламандських художників 15століття братів ван Ейків. Автор-ка композиції – українськийдизайнер і митець Оксана Мась.Нинішня презентація у Києві –перша, на якій вівтар представле-ний просто неба.

Після демонстрації у Києві,фрагменти вівтаря будуть вста-новлені на центральних площахнайбільших міст України. Прото-тип «Вівтаря націй» – проектМась Post-vs-Proto-Renaissance,представлений авторкою наВенеціанській бієнале у 2011році.

«Вівтар націй» є 22 метризаввишки, та понад 30 метрівзавширшки. дерев’яні писанкидля нього розписували в Україніта двадцяти країнах світу. Середукраїнських виконавців – писан-карі, художники, діти, серед якихдіти-сироти. Писанки також роз-писували люди, які відбуваютьпокарання у в’язницях та коло-ніях.

Повністю «Вівтар націй» маєбути закінчено через чотирироки, для нього буде потрібно неменше трьох мільйонів писанок,– повідомила українським ЗМІОксана Мась. Вона вважає, що цякомпозиція є відродженням ста-родавньої традиції українськогописанкарства. «Нині писанкаперетворюється на частинусучасного мистецтва України»,вважає Мась.

Ґентський вівтар – відомийтакож як Ґентський АгнецьБожий – створений у 1430 – 1432роках. братами Яном та Губертомван Ейками для сімейної каплиціЙоса Вейдта, впливового меш-канця Ґента. Вівтар складається з24 панелей, на яких зображено258 людських фігур. Європейськімистецтвознавці вважають Ґент-ський вівтар шедевром доби Від-родження.

- Радіо Свобода

У Києві спорудиливівтар із 250 тисячписанок

6 НОВА ЗОРЯ Червень 2012

Кожного руку громада Катедральноїшколи св. Миколя збирає кошти дляодної доброчинної організації. Цьогороку, впродовж Векикого посту, булизібрані фінанси для доброчинної органі-зації «UCARE, Inc.» (Ukrainian Children'sAid and Relief Effort). Ці зібрані грошіпідуть на програму «Придбай ліжко»(«Buy a Bed»), котра спонсорує ліжка длядітей у дитячих будинках в Україні. Цінатакого ліжка складає 150 доларів.

Шкільний комітет школи св. Миколаяпоставили мету - два ліжка (300 доларів).Протягом цілого Великого посту, роз-починаючи у місяці лютому та закінчую-чи у Страстий тиждень, студенти та учи-телі кидали копійки та долари у скринькикотрі стояли у кожному класі. Повільно,збірка росла. Кожного тижня приріст від-значався на великій шкалі, що знаходила-ся біля кабінету директорки школи.Також, у головному коридорі стояло малеліжечко з лялькою котра пригадувалаусім про ціль збірки.

Мета збірки була досягнута вже уперші два тижні - два ліжка! Уся шкільнагромада продувжувала щедро даватикошти, тож на закінчення збірки передпасхальними вакаціями, було зібрано1500 доларів, на які можна придбатидесять ліжок. Шкільна спільнота була вра-жена щедрими відгуками на збірку, але цеще не стало кінцем. Коли скінчилися вака-ції і діти повернулися до школи, більшегрошей було зібрано та передано Шкіль-ному комітету. Дивовижно, коштів

вистарчило ще на одне ліжко! Усьогобудо зібрано 1650 доларів на одинадцятьліжок.

Беручи під увагу, що шкільна спільнотаскладається з 150 людей (учні та праців-ники) сума збірки у 1650 доларів є вели-кою, так як припадає біля 10 доларів відособи. Це була чудова нагода підтриматидоброчинну організацію котра допомагаєсиротам в Україні, і це не дивно бо голова

організації - випускниця школи св. Мико-лая. Діти мали нагоду передати кошти«UCARE, Inc.» щоби одинадцять сирітзмогли спати у нових ліжках. Згідновисловлювань випускного класу: «Це бувчудовий спосіб, у часі Великого посту,поділитися з тими хто є менш привілейо-ваний».

- Дарія Ганкевич,учитель 8-го класу та модератор Шкільного

комітету Школи св. Миколая

Учні Катедральної школи св. Миколаядопомагають дітям-сиротам

Від 30 травня до 3 червня вМілані на півночі Італії відбуласяVII Всесвітня зустріч родин. Такізустрічі проводяться кожні 3роки. Перша з них відбулась уРимі 1994 року, який блаженнийПапа Йоан Павло ІІ проголосивМіжнародним роком Родини.

Темою цьогорічної зустрічі є«Родина, праця, свято». Її оголо-сив Папа Бенедикт XVI напри-кінці попередньої, що 2009 рокувідбулася у Мексиці. Головноюметою зустрічі є повернення добачення родини як всесвітньоїспадщини. Як підкреслив Святі-ший Отець, родина повиннастати центром уваги не лишеЦеркви, але й усього суспільства.У контексті ритму сучасногожиття існує велика необхідністьсприяти осмисленню та зусил-лям, покликаним спрямуватисім’ї на вдале поєднання праці тачасу, який слід присвячувати від-починкові у родинному колі;потрібно відродити справжнєзначення свята, а зокрема, неділі,адже цього дня, кожного тижня,ми згадуємо та відзначаємо Хри-стове Воскресіння, вона є Гос-поднім днем, днем родини, спіль-ноти та солідарності.

Пригадаємо історію Всесвітніхзустрічей сімей та їхню мету. Іні-ціатором Всесвітніх зустрічейсімей був блаженний Папа ЙоанПавло ІІ. Він завжди був дужеуважним до теми родини, наголо-шуючи на її основоположній ролідля розвитку суспільства таЦеркви. Тож, проголошуючи1994 рік Роком родини та скли-каючи першу Всесвітню зустрічсімей, блаженний Іван Павло ІІбачив в цьому починання нагодупоглибити розуміння цінностей,на яких ґрунтується родина. Найого думку, покращене та ширшерозуміння родинних цінностей,повне визнання того, що самеродина є основою суспільства,сприятиме його відродженню вдусі братньої любові та солідар-ності.

Перша така зустріч відбулась уРимі, зустріч 1997 року – в Ріо-де-Жанейро (Бразилія). У 2000році, з нагоди Ювілейного Року,Всесвітню зустріч родин булопроведено знову у Римі, 2003 р. –в Манілі (Філіппіни), 2006 р.– уВаленсії (Іспанія), 2009 – у Мек-сиці. Така мапа подій відображаєміжнародну спрямованість цихзустрічей, адже заклик блаженно-го Івана Павла ІІ до відродженняцінності родини був спрямова-ний до усього світу, до кожногонароду.

- credo-ua.org

На шляху доVII Всеcвітньоїзустрічі родин

UKRAINIAN CATHOLIC APPEAL !"#$%&'(")* "$+,-).(")* /$"-)" SHARE 2012

MARCH 20 - JUNE 30 2012

“...SEEK FIRST HIS KINGDOM...AND EVERYTHING ELSE WILL BE GIVEN TO YOU”

MATTHEW 6:33

“...!"#$%&' (')!' *$)+&,$ -'.'+-/0/... $ ,+' 1-!' ,$2 3/3$+&4+5” 2$&,1% 6:33

SUPPORT ST. NICHOLAS UKRAINIAN CATHOLIC EPARCHY! I (13&)62$%&' 7($)819 +,5&/0/ 26#/:$5!

UKRA %!"#$%&

UKRA

INIAN '(")*INIAN C

"$

THOLI CA ATHOLIC APPEAL$+,-).(

THOLIC APPEAL/$"-)"(")*

THOLIC APPEAL/$"-)" SHARE 2012

SHARE 2012

SHARE 2012

!"#$%&'“...

!"#$%&'

(')!'!"#$%&'

*$)+&,$(')!'

-'.'+-/0/*$)+&,$

...-'.'+-/0/

...

!"#$%&'

T ST

“...

SUPPOR

!"#$%&'$

NICHOLAS UKRAINIAN CA. ST T

(')!',$2

2$&,1%

THOLIC EP

!"#$%&'1-!',+'$

AINIAN CA ATHOLIC EP

*$)+&* 6:33

(13&)62$%&'

(')!'3/3$+&4+5,$2

2$&,1%

ARCHY! I EP PARCHY! I

-'.'+-/0/

7($)819

,$”3/3$+&4+5

(13&)62$%&'

...

26#/:$5

-'.'+-/0/

+,5&/0/

...

! 26#/:$5

деякі знижки на ціни проживання у готелях.Як і на кожному подібному заході, продав-ці Східньої християнської літератури, іконта витворів, запрошуються виставляти тапродавати свої речі.

Конкретні деталі будуть доступні єпархі-альним канцеляріям. Зацікавлені особиможуть звернутися до своїх парохів, або ждо канцелярії владики.

Як один із архиєреїв, що спонсорує про-ведення «Зустрічі 2012», владика Ришардзаохочує кожну парафію взяти участь ухоча б одній із трьох сесій.

Оголошення для парафіяльних бюлетенівможна отримати від регіональних коорди-наторів: шт. Огайо – с. Маріон Добос; шт.Нью-Джерсі: о. Едвард Цимбала; та шт.Каліфорнія – о. Джастін Роуз.

Східні Католицькі Єпископи СШАдоручили планування проведення «Зустрічі2012» національному комітетові, у складі:владика Ніколас Самра, о. Ґреґорі Ноґа, о.Джон Лукас та др. Барбара Латс. Також,можна звернутися до члена організаційногокомітету п. Назара Слободи по електроннійпошті: nazarus@hotmail.com та за тел. (716)440-7686.

«Зустріч 2012» -приготована для Вас!

Початок на ст. 1.

7НОВА ЗОРЯЧервень 2012

Церква в Сполучених Штатахмає показати шлях всій Церкви вїї відновленні. Таке переконаннявисловив новий АпостольськийНунцій в цій країні, архиєпископКарло Марія Вігано. За його сло-вами, це велике завдання, яке маємісцева спільнота вірних. Вонамає завдання і благодать,необхідну для його виконання.

Своїм баченням Церкви уСША ватиканський дипломатподілився під час зустрічі з семі-наристами і благодійниками Пап-ської колегії Josephinum в Колум-бусі, штат Огайо, де зараз навча-ється 180 семінаристів з 29 єпар-хій США.

Нунцій в США також говоривпро християнство в Європі,стверджуючи, що в деяких рай-онах воно втратило своюпопередню силу і потребує новоїмоделі. Він зазначив, що збіль-шилася кількість покликань досвященства та монашества в Спо-лучених Штатах.

- credo-ua.org

Новий Нунцій СШАпророкує Американ-ській Церкві великемайбутнє

Одним з досягнень (якщо такможна сказати) сексуальної рево-люції є «право жінки на аборт»(зрозуміло, що право дитини нажиття нікого не цікавить). Як від-повідь християнському руху Рro-life було створено Рro-choice (завибір). Довгий час цінності таідеї «про виборців» домінували вамериканському суспільстві.

На щастя, ця тенденція карди-нально змінилася. Вперше за 17років у США кількість прихиль-ників «провиборців» катастро-фічно зменшилася (в порівнянняз попередніми роками). Як гово-рить Gallup, їх кількість впала з56% до 41%. Нарешті здоровийглузд почав переважати надбажанням не відповідати занаслідки безвідповідальної пове-дінки.

- credo-ua.org

У США прихильниківабортів стає всеменше

Кардинал Тімоті Долан, президентЄпископської конференції США, проко-ментував вчорашню заяву Барака Обами,в якій президент говорить, що тепер під-тримує одностатеві шлюби.

«Сьогоднішня заява президента Обамина підтримку перегляду визначенняшлюбу сумна - стверджує кардиналДолан. - Як я висловлювався в своємувідкритому листі до президента від 20вересня 2011 року, католицькі єпископиготові підтримати будь-яку позитивнуміру для зміцнення шлюбу і сім'ї, щовпроваджується президентом і його адмі-ністрацією. Однак ми не можемо мовча-ти у відповідь на слова або дії, які спря-мовані на руйнування інституту шлюбу,істинного наріжного каменя нашого сус-пільства.

Народ нашої країни, особливо нашідіти, заслуговують кращого. Я молюся запрезидента кожен день - пише далі кар-

динал Долан - і буду молитися про те,щоб він і його адміністрація підтримува-ли і захищали шлюб, заснований насоюзі одного чоловіка і однієї жінки.Закликаю всіх просувати і захищатиінститут шлюбу: тільки таким чином мипослужимо істинного блага всіх людей».

Заява кардинала Долана була виклика-на висловлюванням Барака Обами уінтерв’ю телеканалу АВС у середу, 9

травня. Президент Обама заявив, що вінзмінив своє ставлення до одностатевихшлюбів, і тепер їх підтримує.

Досі Обама виступав проти одностате-вих шлюбів. Зокрема, балотуючись уСенат в 2004 році, він пояснював своїпогляди «традицією та релігійними пере-конаннями».

У вчорашньому інтерв’ю президентСША підкреслив, що підтримка односта-тевих шлюбів є його особистою позиці-єю, і він, як і раніше, підтримує само-стійне рішення цього питання на рівніштатів. Нині одностатеві шлюби узако-нені в 6 американських штатах і окрузіКолумбія. У той же час, в 39 штатах недозволені такі шлюби (в 29 діє заборонана конституційному рівні, в 10 - на зако-нодавчому). У ряді штатів для цивільнихсоюзів і партнерських господарстводностатевих пар діють такі ж права, як ідля традиційних. - Радио Ватикан

Обама тепер за гомосексуальні «шлюби».Католики США – проти

Цьогоріч Канада святкуватиме 100-ліття прибуття першого греко-като-лицького єпископа. Владика Микита(Будка) прибув до Вінніпега в серединігрудня 1912 року. Він був єдиним єпис-копом для розсіяних заробітчан зі Схід-ної Європи протягом 15 років.

За словами о. Михайла Квятковсько-го, греко-католицького священика вКанаді, «Владика Будка під час свогослужіння в Канаді мав надзвичайнийуспіх в організації пастви і переживавглибоку кризу через відсутність під-тримки і навіть шалений опір. Вінповернувся в Україну, де служив ще 18років до арешту радянською владою імученицької смерті в 1949 році».

З огляду на святкування МитрополитВінніпезький запросив всіх єпископівУГКЦ провести Синод у Вінніпезі 9 -15 вересня 2012 року. «Таке зібранняукраїнських греко-католицьких єписко-пів з чотирьох континентів в Канаді від-бувається вперше, – підкреслив о.Михайло. – У радянський період єпис-копи проводили синодальні наради вРимі, згодом частіше в Україні, ніжпоза її межами. У 2007 році Синод

Єпископів УГКЦ проходив у Філадель-фії (США) з нагоди святкування 100-ліття прибуття до США першого греко-католицького єпископа. У 2011 роцієпископи відбули Синод в м. Куритиба(Бразилія), де також проходив Патріар-ший Собор монашества УГКЦ».

Серед важливих моментів святкуваньє перший пастирський візит в КанадуГлави УГКЦ Блаженнішого Святосла-ва. «Ентузіазм молодого Глави УГКЦ

охопив Церкву у зв'язку з дивовижноюенергією і проникливістю, яку він при-вніс своїм обранням, а також своєюмолодістю (йому було 41 років намомент обрання). Під час його візиту доКанади заплановані зустрічі з молоддю,молодими сім'ями, вірянами та духо-венством», – зазначив о. Квятковськийв статті, опублікованій в газеті «Шлях».

- Департамент інформації УГКЦ

У Канаді готуються до Синоду ЄпископівУГКЦ та приїзду Глави Церкви

Проблематична ситуація американ-ських монахинь виявилася однією зголовних тем візиту ad limina єпископівСША, що триває впродовж останніхдекількох місяців. Нагадаємо, що дватижні тому Конгрегація Доктрини Вірирекомендувала провести реформу Кон-ференції Жіночих Монаших Згромад-жень у Сполучених Штатах, вказуючи навідступлення від учення Церкви з такихважливих питань, як аборт, евтаназія,висвячування жінок чи гомосексуалізму.

Як повідомляє Радіо Ватикану, ця про-блема торкається майже 50 тисяч мона-

хинь. Їх спільною особливістю є еманси-пація та швидке старіння спільнот узв'язку з катастрофічною відсутністюпокликань.

Три роки тому ватиканська Конгрега-ція у справах Інститутів Богопосвячено-го Життя і Товариств АпостольськогоЖиття призначила для них апостольськувізитацію, яка практично підійшла докінця. Триває лише робота над заключ-ним звітом. На думку американськихєпископів, що перебувають у Римі, ітакож відвідують цю дикастерію у спра-вах монаших згромаджень, втручання

Ватикану є запізнілим. «Потрібно булореагувати набагато раніше», – сказавархиєпископ Майкл Шихан. Водночасвін визнав, що хоча багатьом монахинямне подобається втручання Ватикану,проте, завдяки цій візитації вони почалиговорити з єпископами, розпочався діа-лог і роздуми.

Архиєпископ Санта-Фе, таким чином,сподівається, що і це чергове рішенняАпостольської Столиці, цього разу збоку Конгрегації Доктрини Віри, дастьможливість для діалогу.

- КРЕДО

Реформа серед американських монахинь запізніла?

8 НОВА ЗОРЯ Червень 2012

«Контакти між Київським та Констан-тинопольським Патріархатами не припи-нилися, – констатував Глава УкраїнськоїПравославної Церкви Київського Патрі-архату Філарет. – Але вони ускладнилисяне через позицію Київського Патріархату.А ускладнилися через взаємовідносиниміж Москвою і Константинополем. Кон-стантинопольський Патріархат хотів бибачити українську Церкву автокефаль-ною. Це його позиція. Але для цьогоукраїнському православ'ю треба об'єдна-тися. Ця відсутність єдиної українськоїправославної Церкви є перешкодою длявизнання Константинополем автокефаліїукраїнської Церкви. Тобто нам спочаткутреба об'єднатися, а потім ця Церква будевизнана Константинополем. А для того,щоб нас не визнали, Москва робить вседля того, щоб українське православ'я необ'єдналося. Тому процес цей продовжу-ється. І контакти наші з Константинопо-

лем, і не тільки, ми маємо. Контактуємотакож з Єрусалимським Патріархом, зРумунською Церквою, Грецькою, Гру-зинською, Чорногорською Церквами. Є унас контакти з православними Церквами.І вони нам кажуть: потерпіть, все буде,будете ви визнаною автокефальною пра-вославною Церквою».

Щодо можливих намірів ВселенськогоПатріарха надати автокефалію УПЦ КПпід час його візиту в 2008-му році вУкраїну Глава Української ПравославноїЦеркви Київського Патріархату Філаретсказав таке: "Коли Москва стала на Все-ленського Патріарха дуже тиснути, а нашпрезидент Віктор Ющенко наполягав натому, щоб Константинопольський Патрі-арх визнав Київський Патріархат, то Все-ленський Патріарх запропонував наммодель, яка нас абсолютно не влаштовує.Яку він запропонував модель? Ввійти доскладу Константинопольського Патріар-

хату і тоді ви будете визнані. Бо ви стане-те частиною КонстантинопольськогоПатріархату. Скажіть, хіба нам такевизнання потрібне? Якби ми хотіли зали-шатися рабами, то ми б були рабами іМоскви. А нам одне рабство пропонувалипоміняти на інше рабство. Нам рабство непотрібне. Ми хочемо мати свою Церкву. Ітому цю пропозицію Константинополями відкинули. Саме визнання нам потріб-не. Але воно не є перешкодою до спасін-ня. Люди, які сьогодні приходять до хра-мів Київського Патріархату, приходятьмолитися Богові, причащатися... Їм щовизнання потрібне? Не визнання їмпотрібне, а їм потрібне причастя благода-ті Святого Духа через таїнства, прощеннягріхів, спасіння, вони це отримують.Віруючим визнання не потрібне. Ми спо-відуємо православну віру і тому більшенам нічого не потрібно".

- risu.org.ua

Контакти з Вселенським Патріархомускладнилися, – Патріарх Філарет

До столиці Прикарпаття 5 травнязавітали Глави трьох традиційних хрис-тиянських Церков для участі у святку-ванні 350-го ювілею міста Івано-Фран-ківська. Патріарх Святослав (Шевчук),Глава УГКЦ, зустрів Патріарха Філаре-та, Предстоятеля УПЦ КП, та Митропо-лита Мефодія, Предстоятеля УАПЦ, умитрополичому соборі Святого Воскре-сіння УГКЦ м. Івано-Франківська.

Після молитви освятили хоругву дляміста з нагоди ювілею. Очільники пра-вославних Церков та єпископат УГКЦУПЦ КП та УАПЦ, численне духовен-ство, вирушило до міської Ратуші. Наплощі духовенство зустрілося з грома-дою міста і представниками міської таобласної влади.

Благословення ювілейного святку-вання розпочалося спільним Молебнемдо Пресвятої Богородиці, під час якогокожний Предстоятель виголосивмолитву благословення та привітав гро-мадськість і всіх мешканців міста.

За повідомленням Департаментуінформації УГКЦ, у привітальній про-мові Патріарх Святослав наголосив натому, що місто Івано-Франківськ є міс-том молодих людей: творчих, активних,духовних та інтелектуальних, які є май-бутнім України. Вітаючи всіх, він вру-чив міському голові хоругву – як пра-

пор перемоги, і побажав, щоб вонастала офіційно хоругвою міста .

Патріарх Філарет відзначив міськогоголову Івано-Франківська орденом Свя-того Володимира, а Митрополит Мефо-дій, напередодні свята Святого Юрія,вручив ікону Юрія Переможця та орденСвятого великомученика Юрія.

Глави трьох Церков благословили відкриття350-го ювілею м. Івано-Франківська

Голова Пасторально-місійного відділувладика Йосиф (Мілян) закликає єписко-пів Української Греко-Католицької Цер-кви забезпечити вірних Церкви, якіживуть за кордоном, належною душпас-тирською опікою.

Владика Йосиф зокрема наголосив, щовін звернувся до митрополитів, єпархівта екзархів Києво-Галицького Верховно-го Архиєпископства з проханням «проа-налізувати ситуацію серед священиків,монашества, семінаристів і мирян, щобкинути клич на місійну потребу нашоїЦеркви за кордоном. Якщо би хтось від-гукнувся позитивно і хотів би долучити-ся до розбудови місійного служінняУГКЦ, просимо нас про це повідомити».

На переконання владики, «Церквамусить підтримати людей, які ще досі

живуть без святкових і періодичнихнедільних богослужінь та без душпас-тирської опіки».

Крім того, у Пасторально-місійномувідділі нагадують, що на даний час із різ-них причин українці перебувають у 37країнах світу. Зазвичай, там не організо-вано церковної громади, не говорячи вжепро структуру як таку.

За словами владики, на адресу Пасто-рально-місійного відділу часто надхо-дять листи з проханням «забезпечитихоча б якійсь мірі духовне життя нашихлюдей в тій чи іншій країні».

«Особливо, потребують священиків утаких країнах як Латвія, Естонія, Руму-нія, Угорщина, Росія, Казахстан, Ізраїль,Португалія, Молдова», - цитує владикуЙосифа Департамент інформації УГКЦ.

Єпископ УГКЦ закликав священство звернутиувагу на українців з-за кордону

Синод УПЦ (МП), який відбув-ся під головуванням Митрополи-та Володимира, відмінив своїпопередні рішення щодо керів-ництва Церквою, які приймалисянаприкінці минулого — на по-чатку цього року. Єпископи УПЦ(МП), зокрема, призупинили діюпостанови, за якою на період хво-роби Митрополита Київського івсієї України Володимира голо-вувв на засіданнях Синоду мит-рополит Одеський та Ізмаїль-ський Агафангел (Савіну).

Синод, за інформацією офіцій-ного сайту УПЦ (МП), призупи-нив також дію низки постановивід 23 грудня 2011 року, якіпередбачали на період хворобиМитрополита Володимира коле-гіальне управління Київськоюєпархією та постанову про ство-рення ревізійної комісії на чолі змитрополитом Вишгородським іЧорнобильським Павлом (Лебе-дем) для перевірки фінансово-господарської діяльності Київсь-кої Митрополії УПЦ (МП).

Синод УПЦ (МП), окрім того,скасував своє попереднє рішен-ня, яким тимчасово надавав мит-рополиту Вишгородському і Чор-нобильському Павлу (Лебедю),наміснику Києво-Печерської Ла-ври право тимчасово керуватиКиївською єпархією.

- РІСУ

Синод УПЦ (МП)повернувМитрополитуВолодимиру усіповноваження

Сьогоднішнє суспільство пере-буває в «глибокій економічній,фінансовій та антропологічнійкризі» насамперед тому, щолюдина відкинула Бога. Про цеглава Папської Ради з нової єван-гелізації архиєпископ Ріно Фізі-келла говорив 8 травня під часМеси в італійському місті Пом-пея.

Єрарх зазначив, що ми живемов глибокій і серйозній кризі віри.

«Світ не вірить у Бога, можли-во, тому, що наше свідчення недостатньо сильне, не таке, якиммає бути. Ми стали жертвоюкультури цього світу», - зазначивватиканський ієрарх. Він підкре-слив необхідність нової євангелі-зації для відновлення особистоївіри та переконання інших людейу тому, що жити без Бога – цетрагедія.

- Католицький Оглядач

«Ми стали жертвоюкультури цього світу»

ВступГосподь наш Ісус Христос перед вознесінням на небо звернувся досвоїх учнів із закликом: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи,христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегтивсе, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку»(Мт. 28, 18–20). Цей заклик Христа звіщати Добру Новину стосу-ється не лише перших Христових учнів – апостолів, він зобов’язуєЦеркву в усі часи, аж до кінця віків. Українська Греко-КатолицькаЦерква, здійснюючи це доручення Божественного Спасителя, п’ятьроків тому вустами єпископів Священного Синоду окреслила метусвого служіння як «Святість об’єднаного Божого люду». Святість –це Божий дар, покликання кожного християнина. «Це ж саме воляБожа: освячення ваше», – нагадує св. Павло в Посланні до солунян(1 Сол. 4, 2–3).

Місцем, де найчастіше зароджу-ється, зростає і дозріває святість хри-стиянина, є парафія. Тому СинодЄпископів УГКЦ 2011 року, бажаю-чи духовного відновлення всієїнашої Церкви, звернув особливуувагу на парафію – основну часткуБожого люду, яка під проводом єпи-скопа як свого отця і вчителя віри,змагає до святості. Програма, що їїзатвердив Священний Синод, нази-вається «Жива парафія – місцезустрічі з живим Христом». Завдан-ням цієї душпастирської програми єдопомогти всім вірним нашої Церк-ви навчитися «жити на вподобуБогові» (1 Сол. 4, 1), щоб такимчином зростати у святості і в єдностів Ісусі Христі.

Над основними складовими елемен-тами живої парафії хотів би я заста-новитися в цьому Пастирськомупосланні.

Боже Слово«Слово Христове нехай у вас пере-буває щедро: навчайтесь у всякій мудрості й напоумляйте одніодних», – настановляє нас св. Павло в Посланні до колосян (Кол. 3,16). Через Боже Слово ми пізнаємо Христа, зустрічаємося з Ним івходимо у живі відносини з Ним. «Незнання Святого Письма – ценезнання Христа», – казав св. Єронім. Ми хочемо в наших парафіяхнаслідувати перших християн, щоб Слово Боже стало основоюнашого церковного, парафіяльного, родинного, суспільного і особи-стого буття. Наполегливо заохочую душпастирів до належної підго-товки проповіді на основі проголошеного Божого Слова, так щоб цеСлово ставало «живим і діяльним» в житті ваших парафіян, здатнимкормити їх, давати їм відповіді на актуальні проблеми сьогодення танадихати їх на служіння.

Боже Слово має принести видимі плоди у нашому щоденному житті,бо лише ті, хто це Слово зберігає, тобто виконує, назвуться блажен-ними у Господа (пор. Лк. 11, 28). У наших парафіях не повинно бутижодної родини, яка б не мала Біблії. Всіх вірних закликаю до щоден-ного читання Святого Письма, найкраще – через участь у біблійнихгуртках при парафії та через молитовне читання вдома. Ще одноюнезамінною книжкою для нашого духовного зростання має статинещодавно проголошений Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха»як підручник віри для всіх вірних нашої Церкви – дітей, молоді йдорослих. Митрополит Андрей (Шептицький) називав Катехизмфундаментом християнського життя.

При цій нагоді прагну підкреслити, що кожен віруючий маєобов’язок щоразу глибше пізнавати правди святої віри протягом усь-ого свого життя, а духовенство не має права уникати обов’язкунавчати віри своїх вірних не лише проповіддю, але й катехитичнимслужінням. Коли йдеться про катехизацію, то в нашому розумінні –це постійний процес входження в таїнство Церкви, який стосуєтьсяне лише дітей, які готуються до прийняття Святих Таїнств. Постійнаі безперервна у віковому сенсі катехизація дітей, молоді, дорослих істарших – необхідна умова живої парафії. Наостанок підкреслю, щотак само як і Святе Письмо, Катехизм нашої Церкви має бутинастільною книгою кожного члена наших спільнот, оскільки він єдуже цінною допомогою для правильного розуміння і читання Божо-го Слова.

Святі Таїнства і молитваБоже Слово є основою християнсько-го життя, а його джерелом і водночасвершиною – Пресвята Євхаристія.Зібрана на Божественній Літургіїпарафіяльна громада єднається зісвоїм невидимим Головою – Хри-стом, і з усіма святими й ангелами,творячи в такий спосіб таїнственнеєднання неба й землі, дочасності йвічності. Служба Божа, яку законнопоставлений священик служить уєдності та від імені свого єпископа, єтакож часом будування Церкви – ТілаХристового, Головою якого є самГосподь. Немає ціннішого моменту внашому земному житті, як СлужбаБожа. Тому свята неділя, день Гос-подній, має бути в пошані кожногохристиянина, а участь у Святій Літур-гії повинна вважатися не обов’язком,що його мусимо виконати з наказуЦеркви, натомість прийняттям дарувід самого нашого Господа, якийпрагне зустрітися з нами, щоб напов-нити нас своєю благодаттю ілюбов’ю. «Не можемо жити без неді-

лі!» – заявляли християни перших століть і радше йшли на муче-ницьку смерть, ніж погоджувалися під тиском поган працювати внеділю. Це гасло мусимо зробити своїм і ми, християни ХХІ століт-тя, та наполегливо оберігати святість і недоторканність дня Господ-нього.

Члени живої парафії беруть живу участь у Святих Таїнствах, регу-лярно, по змозі навіть щодня, збираються на Богослужіння, щоб про-славити Небесного Отця, щоби часто сповідатися і приймати СвятеПричастя. У живій парафії прицерковні організації поєднують своюдіяльність з молитвою, черпаючи з неї силу і натхнення. Не меншважливою є також наша приватна молитва – особиста і родинна, якаслугує продовженням церковної літургійної молитви. Наші парафії,а в них наші сім’ї мають знову стати школою молитви для всіх вір-них.

Служіння ближньомуЩе одним важливим елементом, який виражає внутрішню природуЦеркви та виявляє, наскільки живою є та чи інша парафія, – це дия-конія, або служіння любові чи «харитативна діяльність». Це служін-ня ближньому випливає з нашого закорінення в Христі. Діяльналюбов ближнього є покликанням і завданням кожного без виняткухристиянина. Лише віра, чинна любов’ю, провадить до спасіння(пор. Гал. 5, 6). Натомість віра без діл – мертва (пор. Як. 2, 26). «Усе,

Пастирський Лист Блаженнішого

СВЯТОСЛАВА

до Духовенства, Монашества і Усіх ВірнихУкраїнської Греко-Католицької Церкви

«Жива Парафія – Місце Зустрічі з Живим Христом»

Дорогі у Христі!

що ви зробили одному з моїх братів найменших, ви мені зробили»(Мт. 25, 40), – каже Господь Ісус.

Погляньмо навколо себе: скільки у світі є нещастя і убогості, само-тності і смутку, болю і страждання! Всі ці прикрі явища нашого зем-ного життя – це для нас запрошення до чинної любові, яка є виявомживої віри. Господь хоче відкрити наші очі на нужду світу, щоб минавчилися по-справжньому любити і виявляли нашим ближнім Божулюбов – увагою до них, сердечним співчуттям, підтримкою, словомпотіхи і розради, а головно, ділами милосердя. Лише тоді зможемовважатися живими християнами, а наші парафії стануть місцем, депіклуються про сироту, заступаються за вдову, допомагають убогомуі розділяють страждання із хворими. Так об’являтимемо світові мате-ринське обличчя Церкви та станемо живим знаком присутності Богасеред людей, згідно зі словами св. Августина: «Якщо бачиш любов,бачиш Пресвяту Трійцю».

ПровідПарафія – це спільнота вірних, які під проводом єпископа з душпа-стирями здійснюють своє покликання до єднання з Богом-Отцемчерез Господа Ісуса Христа у Святому Дусі. Господь Ісус безнастан-но діє в наших спільнотах через Святого Духа, посилаючи Його дарина розбудову і зростання свого Тіла. Святий Павло навчає про це так:«І він [Христос] сам настановив одних апостолами, інших – пророка-ми, ще інших – євангелистами і пастирями, і вчителями, для вдоско-налення святих на діло служби, на будування Христового тіла, ажпоки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божо-го Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Хри-ста» (Еф. 4, 11–13). Церковний провід парафіяльної спільноти звер-шується під проводом єпископа як голови і отця. А кожна парафія маєбути організованою спільнотою, в якій під опікою свого пароха та успівпраці з ним кожен служить іншому тим даром, що його дістав відГоспода.

Отже, церковний провід не є виконанням певного адміністративногоуряду, а передусім – служінням Богові та ближньому. На практиці цеозначає, що в живій парафії має бути діяльною парафіяльна і душпа-стирська рада. Окрім цього, в парафії слід мати добре сформованих ізрілих співпрацівників священика, які допомагатимуть йому прова-дити катехитичні школи, церковні братства, благодійні заклади,молодіжні організації і молитовні групи. Одним із найважливішихобов’язків проводу парафіяльної спільноти є розпізнавання Божоїволі та пошуки найкращих способів втілення її в життя.

Плекання і служіння єдностіДіяння святих апостолів показують глибоку єдність, яка існувала міжчленами першої спільноти Христових учнів: «Громада вірних малаодне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, щокому належало, але все в них було спільне» (4, 32). Цей духовний станпершої християнської спільноти можна виразити словом «соприча-стя/койнонія», що вказує на єдність, згоду та співжиття. Бути Церк-вою – це перебувати в сопричасті Святого Духа, в благодаті ГосподаІсуса і в любові Бога-Отця. Єдність Церкви є, такими чином, іконоюєдності осіб Пресвятої Трійці. Ця єдність проявляється на різних рів-нях: на рівні Вселенської і помісної Церкви, єпархії та окремої пара-фії. Трапляється, що через нашу неміч і гріховність ми не віддзерка-люємо цієї єдності. Будучи свідомими цього, всі ми маємо цінувати іплекати її, зберігаючи повне сопричастя з наступником апостолаПетра – Святішим Отцем, з ієрархією нашої Церкви, з місцевими єпи-скопами та душпастирями, які діють від їхнього імені.

Парафія є спільнотою спільнот. У ній існують різні молитовні групи,братства та молодіжні організації. Всі вони покликані укріплюватиєдність і любов між членами парафіяльної спільноти. Підтримуючиодні одних молитвою, обмінюючись Божими дарами та співпрацюю-чи в дусі Христового служіння, зможемо втілювати у життя сино-дальну програму «Святість об’єднаного люду Божого».

Ми не можемо бути байдужими до того, що діти ВолодимировогоХрещення нині поділені й відчужені між собою. Христос на Тайнійвечері молився до Отця Небесного за своїх учнів, «щоб усі булиодно» (Ів. 17, 21). У світлі цих Христових слів нині бажаю щиропопросити вас усіх: молімося за єдність Церкви, молімося за поєднан-ня усіх Церков київської традиції, а насамперед, у дусі Христовоїлюбові намагаймося уникати будь-яких висловів чи дій, які могли бзавдати шкоди нашим братам і сестрам у Христі чи образити їх. Хоччасом ми самі стаємо об’єктами наруги і утисків, не піддаваймосяспокусі відповідати злом на зло. Для нас нехай стане заповітом

молитва Христа за своїх кривдників і повчання апостола народів: «Недозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим.12, 21).

Місійний дух парафіяльної спільнотиІсус Христос сказав до своїх учнів: «Ви – сіль землі… Ви – світлосвіту» (Мт. 5, 13–14), – і тим самим закликав нас виходити за межінашої церковної спільноти, щоб нести у світ Христову науку, щобперемінювати світ Христовим Духом. Відновлена Святим Духомцерковна

спільнота самим своїм буттям стає живою проповіддю Христа, при-сутнього у ній. Тут доречно згадати один із улюблених висловів бла-женного Папи Івана ХХІІІ, що «парафія – це "криниця посеред села",до якої усі приходять, щоб втамувати спрагу». Бажаємо, щоб нашіпарафії ставали такими духовними криницями, щоб до них горнули-ся люди та знаходили покріплення і силу, любов і благодать, однеслово – спасіння.

Повертаючись до Господнього заклику, яким ми починали цеПослання, зауважимо: Ісус Христос навчає нас, що маємо бути гото-вими свідчити про Нього не лише своїм життям, а й словом. Сьогод-ні нерідко трапляється, що християни соромляться визнати свою віру,приховують її мовчанкою і пасивністю там, де треба відважно боро-нити Христову Церкву та стати на захист прав і гідності людини.Наші душпастирські ініціативи, катехизація, Богослужіння, читанняСлова Божого тощо мають зробити нас стійкими й непохитними увірі, а також завжди готовими «дати відповідь кожному, хто у насвимагає справоздання про нашу надію» (пор. 1 Пет. 3, 15).

З особливим визнанням і подякою хотів би згадати сьогодні тих свя-щеників та богопосвячених осіб, які, керуючись місійним духом,несуть духовну опіку нашим вірним поза межами матірної землі,зокрема емігрантам, як рівно ж тим, хто звіщає Боже Слово в’язням,військовослужбовцям та усім, котрі ще не пізнали і не зустріли Хри-ста. Вся Церква повинна підтримувати їх та молитися за силу Духадля них у цьому важливому служінні.

Дорогі у Христі! Слухаючи чи читаючи ці рядки, не один з вас, мож-ливо, подумав: хто ж має здійснювати ці такі важливі й потрібнізавдання? Хто повинен подбати про те, щоб наші парафії були справ-ді живими? Може, єпископ? Може, наш парох разом з іншими душ-пастирями? Може, ще трохи катехити чи богопосвячені особи, якщоїхній монастир знаходиться на території парафії? Відповідь на цізапитання проста: за оживлення парафії несе відповідальність коженіз нас. Заповіді Христові стосуються всіх без винятку вірних. Всі митворимо Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву. Тому всімаємо бути «живими каменями» у будівлі нашої парафії, яка є вті-ленням цієї Церкви в нашій місцевості.

Тому закликаю вас усіх: відчиніть двері своїх душ і домівок Христо-ві, дозвольте Його Святому Духові вас перемінити, очистити і скрі-пити Божою любов’ю! Запрошую усіх – мирян, богопосвячених осібі духовенство – до оновлення нашого церковного буття на рідних зем-лях і на поселеннях. Скріплені Божою благодаттю та довірою до ЙогоСвятого Провидіння, яке впродовж віків провадить нашу Церкву,берімося до праці!

Поручаю всіх вас, дорогі у Христі, материнському заступництву Пре-святої Богородиці. Вона, наша Небесна Ненька, нехай провадить насдо свого Божественного Сина! Нехай моляться за нас святі покрови-телі української землі, а особливо – блаженні новомученики минуло-го століття. Вони ціною важких страждань, а часто найвищою жерт-вою власного життя, робили нашу катакомбну Церкву справді живоюі життєдайною. Їхній приклад і їхнє заступництво нехай будуть длянас знаком надії та запорукою Господнього благословення у нашійпраці.

Благословення Господнє на Вас!

+ СВЯТОСЛАВ

Дано у Києві,

при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,

2 грудня 2011 року Божого

Introduction

our Lord Jesus Christ before His ascension into heaven instructed his

disciples, saying: “Go therefore and make disciples of all nations, bap-

tizing them in the name of the Father and of the Son and of the Holy

Spirit, teaching them to observe all that i have commanded you. and

behold, i am with you always, to the end of the age” (Mat 28:18-29).

this commission of Christ to proclaim the Good News was given not

only to the first disciples, the apostles, it is directed to the Church in

all times, even to the end of the ages. the Ukrainian Greek Catholic

Church, in fulfilling this commission of our Divine Savior, speaking

through the Bishops of its Holy Synod five years ago, defined “Holi-

ness of a united people of God” as the goal of her ministry. Holiness is

God’s gift, and the vocation of every Christian. “For this is the will of

God, your sanctification,” St. Paul reminds us in the letter to the thes-

salonians (1 Th 4:2).

the parish is the place where Chris-

tian holiness most often germinates,

grows, and matures. For this reason

the Synod of Bishops of the Ukrainian

Greek Catholic Church in 2011, in its

concern for the spiritual renewal of

our entire Church, focused its partic-

ular atten- tion on the parish, that

foundational portion of the People of

God, which strives for holiness under

the guidance of its bishop as father

and teacher of the faith. the program,

which the Holy Synod approved, is

called, “the vibrant Parish – a place

to encounter the living Christ.” the

goal of this pastoral program is to help

all the faithful of our Church to learn

“to live in order to please God” (1 Th

4:1), and thus to grow in holiness and

unity in Christ Jesus.

in this Pastoral Letter, i would like to

reflect on the key components of a vi-

brant parish.

The Word of God

“Let the word of Christ dwell in you richly, teaching and admonishing

one another in all wisdom,” St. Paul teaches us in the Epistle to the

Colossians (Col 3:16). through the Word of God we come to know

Christ, we encounter Him, and enter into a living relationship with

Him. “ignorance of Scripture is ignorance of Christ,” said St. Jerome.

in our parishes we want to follow the example of the first Christians

so that the Word of God might become the foundation of our ecclesi-

al, parochial, family, social, and personal life. i strongly urge pastors

to diligently prepare their homilies based on the proclaimed Word of

God in such a way that this Word might become “living and active” in

the life of our parishioners, capable of nourishing them, giving them

answers to real issues of the day, and inspiring them to service.

the Word of God should bear visible fruit in our everyday lives be-

cause only those who keep this Word, that is, obey it, will be called

blessed in the Lord (see Lk 11:28). in our parishes there should not be

a single family which does not own a Bible. i encourage all our faithful

to read the Sacred Scriptures on a daily basis; this is done ideally

through participation in parish bible-study groups or through prayerful

reading at home. the newly-published Catechism of the Ukrainian

Greek Catholic Church, “Christ our Pascha,” is another essential vol-

ume which should become a handbook of faith for all the members of

our Church – children, youth, and adults. the Catechism, according to

Metropolitan aNDREy (Sheptytsky), is the foundation of Christian life.

on this occasion i wish to emphasize that all the members of our

Church have a personal responsibility throughout their whole lives to

acquire an ever deeper knowledge of the truth of the Holy Faith, while

the clergy must not neglect their responsibility of teaching the faith to

their parishioners, not only through preaching, but also through cate-

chetical instruction. When we speak of catechesis, we understand this

to be a continuous process of entering into the mystery of the Church,

to be applied not only to children who are preparing to receive the Holy

Mysteries (Sacraments). Permanent and continuous formation for var-

ious age groups – children, youth, adults, and the elderly – is an essen-

tial component of the vibrant parish. Finally, i would to emphasize that

just as it is with the Bible, so too the Catechism of our Church should

be a handbook for each member of our community as it is a most valu-

able aid for a proper understanding and

reading of the Word of God.

Holy Mysteries (Sacraments) and

Prayer

the Word of God is the foundation of

Christian life, while the Holy Eucharist

is its source and at the same time its

culmination. Gathered at the Divine

Liturgy, the parish community unites

with its invisible head, Christ, and with

all the saints and angels, thus enacting

a mystical union between heaven and

earth, between time and eternity. the

Divine Liturgy, which a duly appointed

priest celebrates in unity with and on

behalf of his bishop, is also a time of

building up the Church, the body of

Christ, which has our Lord as its Head.

there is no moment more precious in

our earthly life than the Divine Liturgy.

that is why Sunday, the holy Day of

our Lord, should be honored by every

Christian, and participation in the Di-

vine Liturgy should be considered not

as an obligation imposed by the

Church, which requires our obedience,

but it should be received as a gift from our Lord, who longs to en-

counter us, in order to fill us with His grace and love. “We cannot live

without Sunday!” was the motto of the early Christians of the first cen-

turies, and they preferred a martyr’s death to agreeing under pressure

from the pagans to work on Sunday. this motto we Christians of the

21st century must make our own, and we should persistently guard the

holiness and inviolability of the Lord’s Day. Members of a vibrant

parish also actively participate in the Holy Mysteries (Sacraments).

Regularly, if possible even daily, they gather for the services in praise

of our Heavenly Father. they frequently go to Confession and receive

Holy Communion. in a vibrant parish church organizations combine

their activities with common prayer, finding in it their strength and in-

spiration. No less important is our private prayer – personal and family

prayer – which extends and continues our liturgical prayer in the

Church. our parishes, and in them our families, must again become a

school of prayer for all of our faithful.

Serving One’s Neighbor

another important element, which expresses the inner nature of the

Church and reveals the vibrancy of a parish is diakonia, which means

serving in love or performing “charitable activity.” this service to our

neighbor flows from our rootedness in Christ. active love of neighbor

is the vocation and task of each Christian without exception. it is only

Pastoral Letter of His Beatitude

SviatoSLav

to the Clergy, Religious and all the Faithful

of the Ukrainian Greek Catholic Church

The Vibrant Parish–a place to encounter the living Christ

Dearly Beloved in Christ!

faith, acting in love, which leads us to salvation (see Gal 5:6). Faith

without works is dead (see James 2:26). “as you did it to one of the

least of these My brethren, you did it to Me” (Mat 25:40), – says the

Lord Jesus.

Let us look around us – in this world there is so much tragedy and

poverty, so much loneliness and sorrow, pain and suffering! all the chal-

lenging circumstances of our life on earth – these are for us an invitation

to active love, which is an expression of living faith. the Lord wants to

open our eyes to the suffering world so that we might learn to truly love

and to express God’s love to our neighbor – by our attention to them,

by our sincere sympathy, support, by our words of encouragement and

good cheer, but mainly, through acts of mercy. it is only then that we

can consider ourselves vibrant Christians and our parishes can become

places where care is given to the orphan, protection for the widow, help

for the poor, and where the suffering of the sick is shared. thus we will

reveal to the world the maternal face of the Church and will become

the living sign of the presence of God among humankind, according to

the words of St. augustine: “if you see charity, you see the trinity.”

Leadership

the parish is a community of faithful who, under the leadership of the

bishop and their pastors, fulfill their calling to unity with God the Father

through our Lord Jesus Christ in the Holy Spirit. the Lord Jesus con-

stantly acts in our communities through the Holy Spirit sending down

His gifts for the development and growth of His Body. the apostle Paul

thus explains: “and his gifts were that some should be apostles, some

prophets, some evangelists, some pastors and teachers, to equip the

saints for the work of ministry, for building up the body of Christ, until

we all attain to the unity of the faith and of the knowledge of the Son of

God, to mature manhood, to the measure of the stature of the fullness

of Christ,” (Eph 4:11-13). the leadership of the parish community is

exercised under the leadership of the bishop as head and father. Each

par- ish should be an organized community in which, under the care of

their pastor and in cooperation with him, members serve one another

according to the gifts which they received from the Lord.

therefore, church leadership is not the fulfillment of a particular ad-

ministrative office, but first of all service to God and neighbor. in prac-

tice this means that for a parish to be vibrant, it must have active parish

and pastoral councils. in addition, a parish must have well-formed and

mature co-workers who assist the priest in leading catechetical schools,

church brotherhoods, charitable works, youth organizations and prayer

groups. one of the most important responsibilities of leadership in the

parish community is discerning God’s will and searching for the best

ways of implementing it in the life of the parish.

Fostering and Serving Unity

the acts of the apostles convey a sense of profound unity which ex-

isted among the members of the first community of Christ’s disciples:

“the community of believers was of one heart and mind, and no one

claimed that any of his possessions was his own, but they had every-

thing in common” (Acts 4:32). this spiritual state of being of the first

Christian community can be expressed with the term koinonia (com-

munion) which conveys unity, harmony and common life. to be Church

is to abide in the communion of the Holy Spirit, the grace of our Lord

Jesus, and the love of God the Father. thus, the unity of the church is

an icon of the unity of Persons of the Holy trinity. this unity can be

seen on different levels: on the level of the Universal and Particular

Church, the eparchy, and the individual parish. it may happen that

through our weakness and sinfulness we do not reflect this unity. Ever

aware of this, we all must cherish and foster unity, preserving full com-

munion with the successor of the apostle Peter, the Holy Father, with

the hierarchy of our Church, with the local bishops and pastors who act

in their name.

the parish is a community of communities. in a parish there will be

various prayer groups, brotherhoods, and youth organizations. all of

these are called to strengthen unity and love among the mem- bers of

the parish community. By supporting one another through prayer, by

sharing God’s gifts and working together in a Christ-like spirit of serv-

ice, we will be able to bring to life our synodal program: “Holiness of

a united people of God.” We cannot be indifferent to the fact that the

descendants of the Baptism under St. volodymyr today are divided and

estranged from one another. at the Last Supper, Christ prayed to His

Heavenly Father for His disciples, “that all may be one” (John 17:21).

Bearing in mind these words of Christ, i sincerely ask you all today –

let us pray for the unity of the Church, let us pray for the restoration of

unity of all the churches of the Kyivan tradition. and above all, in the

spirit of the love of Christ, let us make every effort to avoid any words

or actions which could damage our brothers and sisters in Christ or of-

fend them. Even though at times we may be subjected to mockery and

pressure, let us not give in to the temptation to respond to evil with evil.

May Christ’s prayer for his wrong-doers and the teaching of the apostle

of the Nations become a testament for us: “Do not be overcome by evil,

but overcome evil with good” (Rom 12:21).

Missionary Spirit of the Parish Community

Jesus Christ said to His disciples: “you are the salt of the earth... you

are the light of the world” (Мat 5:13-14), and by this He calls us to

reach outside our church communities to carry Christ’s teaching into

the world, to transform the world with the Spirit of Christ. a church

community, renewed in the Holy Spirit, by its very life becomes a living

sermon of Christ and His presence. Here it is worth mentioning one of

the favorite phrases of Blessed John XXiii, that “the parish is the foun-

tain at the center of the village, to which all come to quench their thirst.”

it is our wish that our parishes become such spiritual well-springs so

that people would be drawn to them, and be able to find support and

strength, love and grace – in one word, salvation.

Returning to the Lord’s commission with which we began this letter,

we will note: Jesus Christ teaches us that we are to be ready to bear wit-

ness to Him not only with our life, but also in word. Frequently it is the

case today that Christians are ashamed to acknowledge their faith, hid-

ing it by their silence and passivity, instead of defending the Church of

Christ and standing in the defense of the rights and dignity of the human

person. our pastoral initiatives, catechesis, Divine services, the reading

of God’s word, etc. should make us strong and unwavering in our faith,

as well as always ready “to make a defense to anyone who asks you for

a reason for the hope that is in you” (1Pt 3:15).

With particular recognition and thanks, i would like to mention today

those priests and religious, who, guided by a missionary spirit, provide

spiritual care to our faithful outside of the territory of our homeland –

in particular, to our emigrants. i also acknowledge those who preach

the word of God in prisons, in the military, and to all who have yet to

know and encounter Christ in their lives. our Church as a whole must

support them and pray that they may be strengthened by the Holy Spirit

in this most important ministry.

Dearly beloved in Christ! in listening or reading these words, many of

you may ask: who will implement these important and much needed

initiatives? Who will ensure that our parishes are truly vibrant? the

bishop, perhaps? Maybe our pastor together with other members of the

clergy? Perhaps this is partially the work of catechists or consecrated

religious if their monastery is located on the territory of the parish? the

answer to this question is simple: each and every one of us is responsible

for the renewal of our parish communities. Christ’s commandments

apply to all faithful Christians without exception. together, we all form

the one, Holy, Catholic, and apostolic Church. that is why all of us

need to be “living stones” as we build our parish community, through

which the Church is present where we live.

therefore, i encourage all of you: open the doors of your hearts and

your homes to Christ, allow His Holy Spirit to transform you, purify

and strengthen you in God’s love! and i invite all – laity, religious, and

clergy – to the renewal of our church life on our native lands and abroad.

Let us move forward, strengthened in God’s grace, and trusting in His

Holy Providence, which guides our Church through the ages!

i entrust all of you, dearly beloved in Christ, to the motherly pro- tection

of the Most Holy theotokos. May our heavenly Mother lead us to her

Son! May the holy protectors of the Ukrainian lands, in particular, the

blessed martyrs of the last century, intercede for us. through their suffer-

ing, often with the greatest sacrifice of their very lives, our persecuted

Church, which found itself in the catacombs for decades, was truly vibrant

and life-giving. By their example and their intercession may they be a

sign of hope for us and a promise of the Lord’s blessing in our ministry.

the blessing of the Lord be upon you!

+ SviatoSLav

Given in Kyiv, December 2, 2011 AD

at the Patriarchal Sobor of the Resurrection of our Lord

13nEw StARJune, 2012

June 4 was the ninth

anniversary of the ordination and enthronement of

His Grace, BishopRICHARD, as Eparch of St Nicholas Eparchy.As he enters his tenth year with us, we pray:

God, grant to His

Servant, the bishop,

RicHaRd, peace, health

and happiness, for

many, blessed years!

Bishop Richard's Anniversary

The annual Clergy Conference of the Eparchy ofSt Nicholas was once again convened in theCardinal Stritch Retreat House in Mundelein,

Illinois.Deacons and priests from near and far converged on

the tranquil setting in order to let the clerics bask in theserene surroundings, unfettered by the usual commo-tion of daily life—to be able to devote their attention tothe profound message of the presenter.This time around, Bishop Richard tapped the

resources of St Nicholas Eparchy, asking Fr DavidAnderson of St Peter's in Ukiah, California, to sharesome insights with his brothers in ministry.The college professor-priest brought his vast experi-

ence and knowledge to the fore as he presented foursessions of instructive material to the attention of thosein attendance. Beginning with the observation that ourChurch has inherited a profound spiritual treasury ofsolid theological concepts, he further explained how

each prayer, ritual, act-ion and thought is influ-enced by messages fromGod stemming from Hisrevelation to His peoplefrom the earliest time.Noting that the central

element of our Faith—the Eucharist—presentsto us the Eternal (Risen)and Ever-present God,Father David remindedus that Jesus is alwayswith us. The words:“take, eat, this is MyBody which is brokenfor you” and “drink...thisis My Blood which is

shed for you” are in the present tense. It is in clear con-formity with the message delivered by God to Moses,who encountered Him in the burning bush, saying: “Iam Who am.” In the framework of this Presence, FrDavid built his presentation.After the twice-daily sessions were concluded, other

matters were brought to the attention of the clergypresent. Two items of interest were specificallyaddressed. One was the up-coming “Encounter2012”—a presentation by the Eastern Catholic bishopsof America for those interested in exploring avenues ofevangelization. Reporting information from a meetingearlier in the week in Parma, Ohio, Fr John Lucas gave

an overview of the program which will be presented inthree weekend sessions in three locations—East Coast,Midwest and West Coast this September, October andNovember. Fr John distributed bi-lingual copies of bul-letin announcements to each pastor or administratorpresent.Next on the agenda, Fr Leonard Korchinski reported

on a meeting he recently attended in Ottawa, Ontario,Canada. All Ukrainian Catholics in English-speakingcountries were presented a procedure for implementingthe “Vital Parish” program of His Beatitude, SVIA-TOSLAV (Shevchuk). The clergy was then placed intosix groups, each to study a section of His Beatitude’sencyclical, and report back to the entire group theresults of their particular study. As an aid to the imple-mentation of the “Vital Parish” program, the entiredocument is presented to readers of New Star in thisissue.A final session on the

last day dealt with itemsof eparchial concerns ofthe clergy, with a brieftime for discussion.Interspersed over the

four days were dailyliturgies, during whichHis Grace, Bishop RICH-ARD (Seminack) offeredreadings from his dailyjournal as points of med-itation. During the day, meals were scheduled, and each

evening was set aside for congenial gatheringsof camaraderie and socializing.After the last Divine Liturgy of the confer-

ence, Holy Chrism was distributed to eachparish—a sign of solidarity of each local com-munity with the bishop who consecrated theHoly Oils for the express use of the priest inadministering the Mystery of Chrismation.

The heraldry of Bishop Richard is

replicated in mosaic form on the front

of the Bishop's Chancery.

Annual “Clergy Chrism Conference” Held

Part of the responsibility of every bishop of theChurch is to present a status report of flock he

tends. In a cycle of a five-year rotation, archpastorsfrom around the globe make the journey “to thethreshold of the Apostles” (in Latin ad limina apos-tolarum). Hierarchs from the United States havebeen paying this visit throughout the year 2012,grouped primarily by geographical region. Up untilthe present, bishops of the Eastern Churches wereincluded in one of the fourteen established regions.Under this arrangement an Eastern bishop would,perhaps, by his presence, give evidence to the“catholic” nature of the Church in America. Oc-casionally a region would have several Easternprelates; some regions would have one representa-tive of an Eastern tradition. There were, too, regionswith no episcopal representation from the East.

With the recent establishment of Region XV ofUSCCB, Eastern Catholic Bishops were able tomaximize the benefits of the mutual sharing of ex-periences and concerns for their own particularChurch—as their needs and expectations vary verywidely from those of the Latin Rite. Under the pres-ent configuration of regions, now exists increasedopportunity to address unique perspectives whilemeeting along with other Eastern bishops, to have amore effective focus of attention to the specificneeds of each particular Church, and to the collec-tive body of Eastern Churches’ well-being of Am-erican Eastern Catholics in general.

The ad limina visit is more than a visit with theHoly Father. Reports are delivered to variousdepartments of the Vatican, and the bishops spendseveral days in various related activities, includingcelebrating vespers and an Eastern Divine Liturgywith seminary students at the American College inRome.

On May 18, His Holiness Benedict XVI receivedin audience fifteen prelates of the United StatesConference of Catholic Bishops, on their ad liminavisit: Bishop NICHOLAS (Samra) of Newton of theGreek-Melkites; Bishop BARNABA YOUSIF (Habash)of Our Lady of Deliverance of Newark of the Syr-

ians; Bishop MIkAEL (Mouradian) of Our Lady ofNareg in New York of the Armenians; Bishop JOHN

MICHAEL (Botean) of St. George in Canton of theRomanians; Bishop GREGORY (Mansour) of StMaron of Brooklyn of the Maronites; BishopBishop PAUL (Chomnycky, OSBM) of Stamford ofthe Ukrainians; Bishop IBRAHIM (Ibrahim) of StThomas the Apostle of Detroit of the Chaldeans;Metropolitan Archbishop WILLIAM (Skurla) of Pitts-burgh of the Byzantines; Bishop RICHARD (Semin-ack) of St Nicholas of Chicago of the Ukrainians;Bishop GERALD (Dino) of Holy Protection of MaryByzantine Catholic Eparchy of Phoenix; BishopJOHN (kudrick) of Parma of the Ruthenians; Met-ropolitan Archbishop STEFAN (Soroka) of Phila-delphia of the Ukrainians, accompanied by Auxil-iary Bishop JOHN (Bura), apostolic administrator se-de vacante of St Josaphat in Parma; Bishop SARHAD

(Jammo) of Saint Peter the Apostle of San Diego ofthe Chaldeans; and Fr. Edward G. Cimbala, apos-tolic administrator of Passiac of the Ruthenians.

Eastern BishopsVisit Rome

Fr John Lucas (LEFT) and Fr Leonard

Korchinski discuss strategies

of their presentations.

Fr Basil Salkovski, OSBM, Chicago Dean,

distributed vials of the Holy Chrism—here to Fr David Anderson.

Bishop Richard’s daily

“homily” was as an excerpt

from his journal.

Fr David presents his topic

Bishop Richard (second from right) during

address of Pope Benedict XVI.

14 nEw StAR June, 2012

COLLEGE CLASS FOCUSES ON HISTORY AND

DEVELOPMENT OF THE UKRAINIAN GREEKCATHOLIC CHURCH: A college class taught general-ly in alternating years at Benedictine College inAtchison, Kansas is “Byzantine Christianity”. Theclass is team-taught by Deacon Randy Brown of theEparchy of St. Nicholas and Professor Matthew Tsak-anikas, a parishioner of St. Joseph Ukrainian CatholicChurch in St. Joseph, Missouri. This class focuses especially on the liturgical and

historical development of the Kyivan Church as a spe-

cific example of the development of a particular East-ern Catholic Church of the Byzantine-Constantino-politan tradition. As part of the class the students werealso exposed to the liturgical celebration of theAkathist Hymn to the Mother of God celebrated byDeacon Randy, and at the conclusion of the final weekof the class the Divine Liturgy of St. John Chrysostomwas celebrated by Fr. Bohdan Kudleychuk and DeaconRandy for the students.

EWTN WILL BROADCAST PROGRAMS IN U-KRAINE: The National Council on TV and RadioBroadcast has extended the list of TV channels adaptedfor broadcast in Ukraine. On May 15, the Council decided that programs of the

“Eternal World Television Network” (EWTN) complywith requirements of the European convention ontrans-border television and their broadcast is notrestricted by the laws of Ukraine.EWTN is an international channel holding the

OFCOM license, available in English, German andFrench.

UKRAINIAN ORTHODOX CHURCH OF CANADANOT TO PARTICIPATE IN EVENTS CONNECTEDWITH VISIT OF PATRIARCH FILARET: The Primateof the Ukrainian Orthodox Church of Canada (Con-stantinople Patriarchate), Metropolitan Yurii sent outan address prohibiting the members of his Church toparticipate in any events connected with the visit ofPatriarch Filaret of the Ukrainian Orthodox Church-Kyivan Patriarchate to Canada. The address says that according to a direction of the

Ecumenical Patriarch Bartholomew I, “PatriarchFilaret “ cannot be welcomed nor have banquets organ-ized in his honor in the parishes, or their properties, ofthe Ukrainian Orthodox Church of Canada. In addition

to this, no clergyman or member of the ConsistoryBoard can be in the vicinity of “Patriarch Filaret” asany picture or report may portray this presence as rep-resenting or offering support of UOCC.“

MORE THAN 22,000 BAPTISMS IN CHINA ONEASTER SUNDAY: Vatican City, (VIS) - The Catholicnews agency Fides has reported that 22,104 peoplewere baptised in China on Easter Sunday. The statisticswere collected by the Study Centre of Faith in theChinese province of He Bei. The newly-baptizedCatholics, 75 per cent of whom are adults, belong to101 dioceses. In He Bei itself 4,410 people were bap-tized on Easter Sunday, 615 more than last year, whilein Hong Kong, which has more than 360,000 faithful,there were 3,500 baptisms.

CANADIAN PARLIAMENT HONORS METROPOL-ITAN SHEPTYTSKY: The House of Commons ofCanada unanimously recognized the activity of Metro-politan ANDREW

(Sheptytsky) (1865–1944) during WWIIan example “of devo-tion to humanrights.” reported Ra-dio Freedom withreference to the Con-gress of Ukrainiansof Canada.The proposal to

distinguish the activity of the leader of the largest reli-gious community of Western Ukraine was submittedto the Parliament by the Minister of Citizenship, Im-migration and Multiculturalism of Canada, JasonKenney. The members of the Canadian Parliament noted that

“at the darkest time of the history of Europe, during themass murder of Jews and the Nazi occupation,Metropolitan Shetytsky spoke loudly against violencein his sermons “Thou shall not kill.” Thanks to hisefforts, more than 160 Jews were rescued, one ofwhom was present at the session of the House ofCommons of Canada when the decision was passed.

ATTEMPT MADE TO SEIZE MONUMENT OF

KYIVAN RUS’ IN KYIV: On April 26, in Lviv Squarein Kyiv, unknown persons made an attempt to seize thesite of the reconstruction of a Kyivan Rus’ monument,the Church of the Presentation of the Lord.

By a decree of President Yushchenko, UAH 2 mil-lion was allocated to start archeological excavation atthe site.According to a deputy of the Kyiv City Council,

Oleksandr Bryhinets, unknown persons broke the fenceand began to fill up the foundation pit, as the seniorpriest of the chapel, Fr. Serhii Tkachuk, reported.According to the priests of the church, the tractor

driver even deliberately ran into one of the protestinglay brothers but he managed to jump away. Police offi-cers arrived at the site, drew up a report and left.

UNIQUE FRESCOS OF 17TH CENTURY DISCOV-ERED IN TRANSCARPATHIA: In one of the halls ofthe bishop’s residence, which was used by the libraryof the Uzhhorod National University until recently, oldwall paintings have been discovered. When the librarywas transferred to a new building, the church began togradually repair the regained building.Restoration work in the halls has been going on for

four months, executed by a group of restorers of theLviv Art Academy. The administration of the Muka-chevo Greek Catholic Eparchy announced that underthree layers of whitewash, the restorers discovered alayer dated from the 18th century, the head of therestoration group, a painter from Lviv, Andrii Pochek-

va, reported to mukachevo.net. According to him, thefresco has been 80-85% preserved.

CARDINAL GEORGE VISITS BYZANTINE CATH-OLIC MONASTERY IN ST. NAZIANZ, WISCONSIN:For nearly 10 years the Archbishop of Chicago, FrancisCardinal George, has been a patron of theecumenical work of the Byzantine Catholicmonks of Holy Resurrection Monastery.On May 12, 2012, His Eminence was ableto visit the community at their new homein St. Nazianz, Wisconsin. The Cardinal was in Wisconsin to give the

commencement address at St. Norbert’s Collegein De Pere, near Green Bay. On his way, His Em-inence, accompanied by his secretary Father DanFlenshe, was able to stop off for a short time to join themonks for prayer and fellowship.

During his visit the Cardinal expressed satisfactionwith their new home, and said he hoped and prayed themonastery would thrive there. The Monastery belongs to the Romanian Catholic

Eparchy of St. George in Canton, under the jurisdictionof Bishop JOHN MICHAEL (Botean). The monasterybegan in Southern California, but moved to the formerSalvatorian convent in St. Nazianz in October, 2011.

The semi-annual Spring meeting of

ECED, the educators responsible for

providing your religious education

materials from God With Us Publica-

tions, met in early May at the Bishop’s

Chancery of the Eparchy of Parma.

On an agenda packed with reports,

discussions and decisions, this group,

the publishing arm of ECA (Eastern

Catholic Associates—the bishops of

Region XV of USCCB) spent hours and

days addressing details of production of

material—financing, storage, distribu-

tion, advertising—all in order to insure

that there is an appropri-

ate and adequate supply

of text, manuals, teaching

aids, pamphlets, study and

reference books to meet

the demands of teachers

and students of every age

group and area of interest.

Meetings, chaired by

Very Rev Fr Gregory

Noga, were built around a

schedule that included the

Divine Liturgy, meals, and

even some time to breathe

after the day’s work was done.

Attention was first paid to an on-

going project—the annual production

of posters, bulletin announcements and

appropriate prayers for the typical

resumption of religious instruction in

September. This focuses on a “Cate-

chetical Sunday” in each parish.

Several proposed ideas were pre-

sented by Fr John Lucas, and after the

presentation, all members added com-

ments and suggestions necessary to

make the right adaptations to present a

product to be sent to each eparchial

Director of Religious Education for

ECED Meeting Held in Parma

Educators representing eight of the ten

Byzantine eparchies in the United States

gathered for the Spring meeting of ECED,

held at the Chancery of the Eparchy of Parma. continued on page 19

15nEw StARJune, 2012

With the approach of summer, the observantFrench bystander is treated to quite a show.Now that temperatures are into the 70’s,

Parisians are finally shedding their heavy coats andtheir bulky scarves, and are instead wrapping them-selves in one another: “public displays of affection” areon the rise, and smooching is at least as popular on thestreets of Paris as are “PDA’s” among the sophomoresof a co-ed high school. Another curious sight is that ofbrides–in full white bridal regalia, of course–on theirway to or from their weddings, either parading downthe streets of Paris, or crowded into public transporta-tion. In many ways, bride and groom are likewiseinvolved in a public display of affection, making publictheir relationship which—at least in theory, and hope-fully also in practice—will be beneficial not only to thecouple, but also to the society of which their family isseen to be the foundation.Back in the “good old days” when things were clear-

cut and shotgun weddings more common than now,they used to sing “Love and marriage … go togetherlike a horse and carriage”. Here’s hoping that, for allthose planning June weddings, we can count on a cer-tain growth and development which takes the couplebeyond the raging sophomoric hormones to the publiccommitment of marriage. The fact that this does notalways happen is reflected in the old song: “Falling inlove with love with love is falling for make-believe…”For all the songs about “true love”, much of what pass-es for love really isn’t.Of course, in this case as alas altogether too often,

my thoughts turn to chocolate, with which I amengaged in my own personal love affair. Wave choco-late in front of me and, not only am I helpless to resist,but I am also unable to function rationally until my

addiction is sated. Perhaps love is like that: before weknow it, we are enticed into a pleasurable relationshipwithout fully realizing that its benefits are more thanfleeting fancy. As my chocolate fix serves only tomake me fat and to clog my arteries if it is not regulat-ed, so too can a relationship become unhealthy if long-term goals are subjugated to short-term gratificationsthat don’t go far beyond the splash of the wedding andthe thrill of the honeymoon.Love goes far beyond chocolate. When I wolf down

a half dozen Hershey Bars, that’s the end of it–until Ineed my next fix, of course. There is no further com-mitment on my part, except insofar as I am dependentupon the continued success of the Hershey Company;as for the chocolate, it does nothing but tickle my tastebuds momentarily before settling in the dark meat toexpand my girth. Such a lack of commitment is evidentthroughout our society, as people exploit others fortheir own purposes and then dispose of them like somuch accumulated garbage. Perhaps this general trendis mirrored in the decline of marital commitment–bothin terms of the number of marriages contracted and interms of the high divorce rate, both of which wreakhavoc not only on the lives of those directly involved,but also on the stability of the society at large.The Church is counter-cultural. The fact that we con-

tinue to crown people in marriage, and to encouragefamily life within this traditional framework, is indeedcounter-cultural. Radical as ever, the Church chal-lenges the society in which it finds itself. However, itdoes not do so merely to slavishly impose the statusquo; rather, it hopefully does so because two millenniaof experience have shown the positive effects of itsteaching. The Church promotes marriage and familylife because doing God’s will turns out to be good forus.Our mothers used to tell us that castor oil was good

for us too, but that didn’t make it go down any easier.

In a sense, the teaching of the Church on marriage ismore like castor oil than like chocolate, since itincludes not just pleasure but also sacrifice. Some findit to be as outdated as the old song “I give to you andyou give to me: true love, true love”, with its old-fash-ioned implication that giving is more important thangetting.What is worse, our Church shoves into the wedding

ritual a reading which drives twenty-first century fem-inists into a rage: "Wives, be subject to your husbands,as to the Lord. For the husband is the head of the wifeas Christ is the Head of the Church, His Body, and isHimself its Savior" (Ephesians 5:22–23). Yikes!Leaving that ideological battle in the background, letus focus rather on what is required of husbands, whichis even more challenging: "Husbands, love your wives,as Christ loved the church and gave Himself up for her"(Ephesians 5: 25-6). In other words, spouses are calledupon to give up their very lives for one another asChrist has done for us. The image of Jesus on the Crosswith His arms outstretched in welcome, very publiclygiving up His life for His beloved people, is the ulti-mate public display of affection. We are far from theinstant gratification which is the only concern of manyof our contemporaries: Christ shows us the emptinessof our frivolous, self-centered con-cerns, offering as a remedy ulti-mate concern for one another.Christ is the icon through which

we find meaning in our lives. Bythe public crowning of their com-mitment to one another, bride andgroom are transformed into iconsof Christ, and are thereby held upas examples to be emulated. Maythose being married this month befaithful to this lofty vocation!

PDA’s

Fr Jim Karepin, OP

New Star publishes articles which men-

tion a “Metropolitan” Mokrzytski.

[Latin Archbishop in Ukraine—ed.] My

understanding is that the Latins do not

use this term, and that this is the Byz-

antine version of “Archbishop.” if so,

are we “Eastern-rite-ing” here?

New Star does not write those articles

using that terminology, but prints such

information from a news service without

alteration—as none is deemed necessary.

Part of the purpose of this column is to

answer questions—another part is to clear

up misconceptions. Perhaps the following

will succeed in its mission

In Christian churches, the rank of metro-

politan archbishop or simply metropolitan,

pertains to the diocesan bishop (more pre-

cisely “metropolitan archbishop”) of a

metropolis; that is, the chief city of a histor-

ical Roman province, ecclesiastical prov-

ince, or regional capital.

Before the establishment of patriarchs

(beginning in AD 325), “metropolitan” was

the highest episcopal rank in the Eastern

Churches. They presided over synods of

bishops, and were granted special privi-

leges by canon law and sacred Tradition.

Early Church structure generally fol-

lowed Roman imperial practice: one bishop

ruling a city and its territory. The bishop of

the provincial capital, the metropolitan,

enjoyed certain rights over other bishops in

a province, who were later called suffra-

gans.

In the Roman Catholic Church, ecclesi-

astical provinces composed of several

neighboring dioceses are each headed by a

metropolitan, the archbishop of the diocese

designated by the Pope. All Latin Rite

metropolitans are archbishops; however,

some archbishops are not metropolitans, as

there are a few instances where an archdio-

cese has no suffragans or is itself suffragan

to another archdiocese. Titular archbishops

(i.e. ordained bishops who are given an

honorary title to a now-defunct archdio-

cese; e.g. many Vatican officials and papal

nuncios and apostolic delegates are titular

archbishops) are never metropolitans.

Today, more than 500 (Latin) archdioceses

are headed by a metropolitan archbishop,

including the one to which you refer. About

two dozen archbishops are not metropoli-

tans, and there are nearly 100 titular arch-

bishops.

In the United States there are 33 Latin

Metropolitan Provinces. Many comprise

an entire state: Metropolitans in Chicago

and Detroit, for instance, include all the

Latin dioceses in Illinois and Michigan,

respectively. Several include more than

one state: St Paul-Minneapolis includes

Minnesota and both Dakotas, North and

South; San Francisco consists of Northern

California and includes Utah, Nevada and

Hawai‘i; while the province of Los An-

geles is confined to Southern California.

A metropolitan's authority over dioceses

other than his own is normally limited to:

1. supervising observance of faith and

ecclesiastical discipline and notifying the

Pope of any abuses;

2. carrying out, for reasons approved

beforehand by the Holy See, a canonical

inspection that the suffragan bishop has

neglected to perform;

3. appointing a diocesan administrator if

the college of consultors fails to elect an at

least 35-year-old priest within eight days

after the vacancy of the see becomes

known; and;

4. serving as the default ecclesiastical

court for appeals from decisions of the tri-

bunals of the suffragan bishops.

The metropolitan also has the liturgical

privilege of celebrating sacred functions

throughout the province, as if he were a

bishop in his own diocese, provided only

that, if he celebrates in a cathedral church,

the diocesan bishop has been informed

beforehand.

The metropolitan is obliged to request

the pallium, a “vestment” of lamb’s wool

styled after the omiphor of Eastern bish-

ops. Given directly by the Pope, it is a

symbol of the authority that, in commun-

ion with the Church of Rome, he possesses

as Metropolitan over his ecclesiastical

province. This holds even if he had the pal-

lium in another metropolitan see.

It is the responsibility of the metropoli-

tan, with the consent of the majority of the

suffragan bishops to call a provincial coun-

cil; decide where to convene it; and deter-

mine the agenda. It is his prerogative to

preside over the provincial council. No

provincial council can be called if the met-

ropolitan see is vacant.

”Metropolitan” is not, as you see, a term

exclusive to the Eastern Churches.

In the Western Church there is, however,

less emphasis on the termi-

nology. As well, the duties

of the metropolitan are

usually relegated to liturgi-

cal rather than administra-

tive functions.

Why?/Why: By Fr Denny Molitvy

Priests Must Be Saints

VATICAN CITY, (Zenit.org).- TheCongregation for Clergy is encouragingpriests to remember their duty to sanc-tity in a letter for the World Day ofPrayer for the Sanctification of Clergy,June 15. The letter includes readingmaterial and a prayer."The expression found in Scripture

'This is the will of God: your holiness!'(1 Thess 4:3), though addressed to allChristians, refers to us priests in particu-lar, for we have accepted the invitationto 'sanctify ourselves' and to become'ministers of sanctification' for ourbrothers," the letter explained. "In ourcase, this 'will of God' is, so to speak,doubled and multiplied to infinity, andwe must obey it in everything we do. "This is our wonderful destiny: we

cannot be sanctified without working onthe holiness of our brothers, and we can-not work on the holiness of our brothersunless we have first worked on and con-tinue to work on our own holiness."The letter speaks of the sex abuse

scandal before turning to the celebrationof the Year of Faith, which the HolyFather has convoked and will begin inOctober."Today it is especially priests, in their

daily worship and ministry, who mustrefer everything to the Trinitarian Com-munion: only by starting from it and byimmersing oneself in it can the faithfulreally discover the face of the Son ofGod and of His contemporariness, andreally reach the heart of every man andthe homeland they are all called to," theletter states. "Only this way can we

continued on page 19

16 nEw StAR June, 2012

“Blessed are the clean of heart, for theyshall see God.” God promises that ifwe are pure, if we reverence life,

God’s gift to us, then we see God. All creation lets us see God in the way that our

heart and mind sees God’s love, power, wisdom,mercy, and goodness, in all creation. Our fathers’and mothers’ love is seen from the beginningmoment of our life. God’s power and wisdom areseen all around us in the galaxies and the tiniestcreatures. God is loving and forgiving in spite ofour failures. We, the apex of creation, are glorified

in our nature having the Son of God becoming oneof us. Christ tells us that if we have seen Himin the least of humanity we have seen theFather. Have we seen God with good clear

vision or is our vision distorted by ourprejudices when we think that anotherperson does not belong to the human raceand that we might say that we are not likethe rest of people or like that publican orthat terrorist. We see God when he opens our eyes.

The Messiah gives sight to the blind and in His res-urrection He transforms our life into eternal glory,even though it may be counted worthless by others.

the Challenges of

Discipleship

Office of Faith Formation

they Shall See god

Long years ago Mike Wallace of 60 Minutes wasinterviewing Pope John XXIII as they strolledacross a bustling St Peter's Square at the

Vatican. Impressed by all the bishops, monsignori andpriests with bulging briefcases scurrying here and therewith great officiousness he asked the Pope “How manypeople work at the Vatican?” Pope John replied:“About half of them.”When Mother Teresa announced her retirement from

running thr order of sisters she founded, a reporterasked her “what will you do now?” She said: “I'm verygood at cleaning toilets.”In 1940 Hall of Fame legend Ted Williams of the

Boston Red Sox hit .400 for the season. Nobody's everdone it since. He spent the next several years as aWWII fighter pilot. After the war he returned to theRed Sox and eventually ended his career as a player.He became a special hitting instructor at Boston'sspring training camp in Florida.Eager young reporters would surround him shouting

“Ted, could you do it now, in the modern game? Couldyou hit .400 today? Against these modern pitchers?”And Teddy Ballgame would reply, “Gee, fellas; I don'tknow. These new kids ARE pretty good. Probably not.400, more like .385 or .390. Of course you understandI'm 74 years-old*, I'm not as quick as I used to be.”The Monastery was graced with a visit during a peri-

od of serious fasting and abstinence (either Great Lent

or the St Phillip's Fast, I forget which) from a famousJesuit theologian, Spiritual Director, EWTN star,author, teacher and stuff like that.The regular meal was your choice of bread (very

healthful, nutritious bread baked by Fr Theodore) orfruit. With either we were allowed to add nuts from abig bowl. As we moved down the meager buffet tableour guest noticed that the bowl of nuts was moving.The nuts had become a home for worms, grubs, mag-gots; lots of little creepy-crawlies. He turned to me andsaid “there are bugs in the nuts.” I replied “it's OK—they're invertebrates—they have exoskeletons, notbones. We won't be violating the rules by eating them.I understand they are very nutritious.”This may be why monastic life isn't so very popular

these days. Hardly any drive-thrus feature inverte-brates, especially served raw and still wiggling.Yogi Berra said “90% of theology is half mental.”

Actually Yogi said “hitting” not “theology” but I thinkthe substitution works, too.Will Rogers. The 1920s-'30's cowboy comedian/

philosopher (most of my favorite philosophers arecomedians) was asked where the material for his mono-logues came from. He replied, “I don't need to hirejoke writers or make up any stories myself. I just readthe newspapers.”Of course today we have multiple layers and plat-

forms of media to draw upon. I'm amazed anybody

ever gets anything positive accomplished; we shouldall be on the ground, laughing uncontrollably.Or, maybe sobbing disconsolately.Or prostrated, praying fervently.----------*Or, whatever age he was that year.

Some True Stories P d As Parables

With the [recent] anniversary of the sinking ofthe Titanic and the dubbing of the LeonardoDiCaprio film into Ukrainian by Postmodern,

one of the largest postproduction studios in Ukraine. it isinteresting to note a Ukrainian Catholic connection.Father Juozas Montvila, age 27, listed as: of Lithuania;as a Priest/Minister paid £ 13 for second class ticket num-ber 211536. Father Montvila is one of three Catholicpriests who died and whose bodies were never recovered.There are some things we know about these three

priests. They said Mass daily. This meant that there werethree Masses celebrated since concelebration was notpermitted until Vatican II. They all refused seats on life-boats. For this reason Fr. Montvila is honored in Lith-uania like St. Maximilian Kolbe, who offered his life inexchange so that another may live. The three priests gaveup their seats so that others may take them and live. An eyewitness account available in the Jesuit journal

“America,” described how “all the Catholics on boarddesired the assistance of priests with the greatest fervor.”It further states that the priests led passengers in recita-tion of the Rosary, and “aroused those condemned to dieto say acts of contrition and prepare themselves to meetthe face of God.” So the three were hearing confessionsand closer to the end were giving general absolution.This granting of absolution is done when confession willnot be available and the sacrament is necessary. This is

most commonly done by military Chaplains prior to sol-diers and sailors going out to battle where too there is thedanger of death. Legend has it (since no one lived to tell) that the three

priests joined with the band as the ship was going downin singing “Nearer to My God.” Pope St. Pius Xdescribed another one of the priests, Father Byles as amartyr.Father Juozas was born January 3, 1885,

the son of Kazys Montvila and MagdalenaKaralevicius at Gudine, near Marijampole,Lithuania. After studying at the Seinai Sem-inary (now in Northeastern Poland), he wasordained a priest on March 22, 1908. His firstpriestly assignment was to a parish in Lip-skas. While in this parish he carried on anoth-er ministry—one to Ukrainian Catholics. Tsar Nicholas II promised religious tolerance in 1905.

This tolerance only seemed to be extended to the OldBelievers. Even Lutherans ministering in the Empirecomplained that his tolerance did nothing. The RussianOrthodox Church held a special place and had imperialsupport. Roman Catholics were tolerated. PowerfulAustria-Hungary would have resented anything else.France’s significant Catholic population would have re-sented anything else. Russia had to keep its friendsabroad. But, Ukrainian Catholics in union with Romehad no influential friends. They were told to be membersof the Russian Orthodox Church. So any ministry tothem, as in the later communist days, was done in an

underground Church.Father Montvila was discovered in his ministry and

forbidden to function as a priest. Because of his literary and artistic talents he found

work in a Catholic publishing house in Vilnius. He usedthis opportunity to produce illustrated books. Some ofthe works published in small numbers seem to be pub-

lished for Ukrainian Catholics. He wrotesermons for the publication Vadovas (TheLeader). He also played a role in the under-ground religious newspapers, which wereprinted in Lithuanian, usage of the lan-guage was illegal. When, he was caught inan illegal political activity because of thelanguage usage, he agreed under govern-ment pressure to leave the country.His intention was to emigate to the

United States where his brother, Petras, lived. Depend-ing upon the source, his intention was either to ministerto Ukrainian Catholics probably in Massachusetts or toLithuanian Catholics in New York. In some of the sur-vivors’ accounts, he is referred to as a Byzantine priest. Eyewitnesses said that he “served his calling to the

very end.”It is fitting for Ukrainian Catholics to remember Fr

Juozas Montvila [and] remember the anniversary of hispassing for he came to this end because of his ministryto our faithful... May his memory be eternal!

Fr Jonathan Morse

resenteortraye

A Titanic Connection

17nEw StARJune, 2012

The Ukrainian Greek CatholicChurch invited the clergy andfaithful to

participate in anall-Ukrainian pil-grimage dedicatedto the Holy Mar-tyr OmelianKovch. The pil-grimage was heldMay 11, 2012 inthe town of Per-emyshliany whereFr. Kovch servedas a parish priestfrom 1922 to thetime of the Nazi occupation duringwhich he was imprisoned for rescuingJews. A monument to the holy martyrwas opened in the town.

According to the web site of the LvivArcheparchy of UGCC, the pilgrimage

was led byPatriarch SVIA-TOSLAV (Shev-chuk), and bish-ops and priests ofthe Stryi Eparchy.The spiritual

portion beganwith a prayer ser-vice. The hierar-chical Liturgywas celebrated,and the monu-ment was offi-

cially opened. On May 24, deputies ofthe Lviv City Council renamed Vynnyt-sia Street: Fr. Omeliana Kovcha Street;63 deputies voted for the decision.

Monument to Holy MartyrOmelian Kovch Opened

Bishop of UgCC Calls to Pay More

Attention to Ukrainians Abroad

The head of the Pastoral Mission-ary Department of the UkrainianGreek Catholic Church Bishop

JOSEPH (Milian) called the bishops of theUGCC to provide due pastoral care to thefaithful of the church living abroad.Bishop Joseph in particular, stressed

that he approached the metropolitans,eparchs and exarchs of the Kyiv-HalychMajor Archbishopric with a request to“analyze the situation among priests,monks, seminary students and lay peoplein order to make a call for the missionaryneeds of our church abroad. If anyoneresponds positively and would like tocontribute to the development of the mis-sionary ministry of the UGCC, pleaseinform us accordingly.”The bishop is convinced that “the

church must support the people who stilllive without holiday services and period-ical Sunday services and pastoral care.”Representatives of the Pastoral

Missionary Department remind thatUkrainians now stay in 37 countries forvarious reasons. Usually, no church com-munities or structures are organized

there.According to the bishop, the depart-

ment often receives letters with requeststo “provide spiritual life for our people inother countries at least to some extent.”“Priests are needed especially in such

countries as Latvia, Estonia, Romania,Hungary, Russia, Kazakhstan, Israel,Portugal, Moldova,” the InformationDepartment of the UGCC quoted thebishop as saying.

Patriarch Filaret of the Ukrainian OrthodoxChurch-Kyivan Patriarchate (UOC-KP) statedunder the new regime, attempts are being made

to seize churches of the UOC-KP. According to the pri-mate, there are increasingly more cases of churchbuildings being transfered to the Moscow Patriarchate.“In the Rivne region, they began to invite people and

campaign for the transfer to the Moscow Patriarchate.In Odesa, the Secretary of the Press Service ofMetropolitan Volodymyr stated that it is necessary toliquidate the Kyivan Patriarchate. We built a church inMakariv with the money of the Kyivan Patriarchate.And they re-registered the church as one belonging tothe Moscow Patriarchate,” the patriarch said, reportedSegodnya.ua.A similar story with Yahotyn. The Cathedral of the

Holy Trinity has become a stumbling block. In the

1800s it was built byHetman Kyrylo Rozumov-skyi, in the 1930s, the Com-munists destroyed it and in1994 the state began torestore it and on March 29,2012, the unfinished cathe-dral was transferred to thebooks of the local authori-ties. ”We not only consecrated the site but we also con-tributed funds for the restoration of the church, andnow, the Moscow Patriarchate wants to seize it. Andthe authorities of Yahotyn wanted to transfer thechurch to them last week,” complained PatriarchFilaret.Representatives of the UOC-MP state that it is not so.

“No one was going to transfer anything to us. The

cathedral was restored as an architectural monument,as a museum. To be able to serve services there, it isnecessary to rebuild its interior. Adherents of Filaretare now making approaches to the cathedral. On April7 they conducted a meeting in the church.”Representatives of the UOC-MP state that they do

not drag anyone to their church and do not use assis-tance of the authorities, reported UNIAN.

Relations Between Kyiv andMoscow Patriarchates Deteriorate

On May 11, 2012, bishops,

clergy and laity of the

Ukrainian Greek Catholic

Church gathered for a nationwide

pilgrimage to the city of Peremy-

shlyany in the Lviv region. The pil-

grimage, headed by Patriarch SVIA-

TOSLAV (Shevchuk) was dedicated to

the Blessed Priest Omelyan kovch, a

long-time pastor of the city. He

became a martyr on March 25, 1944,

in the Majdanek concentration camp.

“Father Omelyan’s ministry to

people of all ages, nationalities and

religious beliefs demonstrates his

righteousness. He served his neigh-

bors, despite the circumstances. In

each person he saw God's image. The

Jews called him a righteous person of

Ukraine, Poles a pastor of Majdanek,

and the Synod of Bishops declared

him the patron saint of Greek

Catholic priests in Ukraine," Bishop

BENEDICT (Aleksiychuk), Auxiliary

Bishop of the Lviv Archeparchy, said

during a service in one of the church-

es in Peremyshliany.

In his homily, His Beatitude

Sviatoslav said that the pilgrimage is

an opportunity to ask ourselves who

the Blessed Bishop Omelyan is for

us, for Ukrainians, for the Church,

for humanity.

“The writings of the Holy Martyr

show that he was first a servant of

God, and then a father to his parish-

ioners,” said the Patriarch. “As a

father to his parishioners, he was

willing to give up his life for them …

He was with the people and for the

people until the end. With us today

are the words that he wrote to his

family: ‘Here (in the concentration

camp), I see God.’”

“The consecration of the monu-

ment to Father Omelyan in the cen-

tral square of the city reveals the

priest’s idea of where a priest should

be in public life. Father Omelyan

always said that a priest should be in

the heart of his community. Then he

can speak to the heart and lead the

people. If he does not deeply feel that

heart and is not in the center of pub-

lic life, then other leaders and pastors

will come who will probably lead

these people down the road of death.

So today we want the voice of our

Ukrainian priest to be heard in the

heart of the Ukrainian people so that

this spiritual father may understand

those to whom he preaches, to be

with the people and to live his life for

the people,” said the leader of the

UGCC.

After the Liturgy members of the

pilgrimage went to the monument to

Blessed Priest Omelyan kovch,

which was consecrated by Patriarch

Sviatoslav. Then eyewitnesses of the

life and ministry of the Blessed Priest

Omelyan said a few words to the

crowd.

Made of bronze, the monument has

a height of eight feet. Sculptor Vo-

lodymyr Odrekhivskyj and architects

Oleksandr Yarema, Oleksandr Lib-

ych, Denys Belyukh, and Olexandr

Matushkov contributed to the mak-

ing of the monument.

Explaining the concept of the mon-

ument, Volodymyr Odrekhivskyi

said: “Stairs lead up to the monument

from four sides, forming the shape of

a cross. On the one hand, this is the

symbol of Fr. Omelyan kovch’s

openness to the world, and on the

other, a symbol of all the paths of

people who go to him. The essence

of the spiritual heroism of the

Blessed Omelyan kovch is conveyed

through the image of the priest, the

pastor of Majdanek, who walks on

earth that is cracked from suffering

and in deep religious spirituality

turns his face up, to the sky, carrying

in front of him the cross of Faith.”

Patriarch Led Nationwide Pilgrimage of Clergy toPeremyshlyany in Lviv Region

18 nEw StAR June, 2012

Patriarch Sviatoslav of theUkrainian Greek CatholicChurch is visiting the city

of Donetsk to mark the ten-yearanniversary of the establishmentof the Donetsk-Kharkiv Exarchateof the UGCC. On May 13,Patriarch Sviatoslav celebratededa liturgy in the Cathedral of theHoly Intercession.The liturgy was attended by the

bishops of the UGCC and approxi-mately five hundred people, in-cluding representatives of massmedia, Ukrainian Cossacks, dep-uties of the regional council, etc.In his sermon, the Primate

thanked everyone who attended the

service in Donetsk. Hestressed that “a fruit hasbeen yielded in the tenyears: the eparchialstructures have beendeveloped, the parishesare alive and develop-ing.” He was especiallyattentive to the manyyoung people who wereat the liturgy.In the Kuibyshev

House of Culture, a program washeld on the occasion of the anniver-sary. In particular, the participantswatched the first interview ofBishop STEPAN (Maniok) where henoted that the lack of church build-

ings is a specificity in this region ofUkraine.Today, the Donetsk-Kharkiv

Exarchate includes 80 parisheswith 70 priests, the InformationDepartment of the UGCC reported

As part of his pastoral visit to the Donetsk-

kharkiv Exarchate, Patriarch SVIATOSLAV

(Shevchuk) visited Luhansk on May 15. The

hierarch met with the local Greek Catholic community

in the Church Christ the king and got acquainted with

the history of the parish and the church. One of the

parishioners, a former political prisoner, Mykola

Bielykh, was kept in a concentration camp in Mordovia

together with Patriarch JOSEPH (Slipyj) of the UGCC.

According the press secretary of the Donetsk-kharkiv

Exarchate, Fr. Serhii Palamarchuk, the 84-year-old

parishioner was born in the village of krasnodar of the

Luhansk Oblast near the border with Russia. In the past,

the man was persecuted for his faith in God. “I was kept

in one camp with Josyf Slipyj and Fr. Hryhorii Tsymbal.

They kept everyone together in the camp: Baptists,

Orthodox, Catholics, Pentecostals. I remember Josyf

Slipyj being always careful, on his guard, constantly

praying. He was regularly visited by a Ukrainian.

Liturgies were served in the camp, imprisoned priests

administered Eucharist to people,” said Mr. Bielykh, the

Information Department of the UGCC reported.

Patriarch Sviatoslav

Meets Political Prisoner

from Same Camp as

Patriarch Joseph

Patriarch Sviatoslav on Pastoral

visit to Donetsk-Kharkiv Exarchate

During a pastoral visit to the Donetsk-kharkiv

Exarchate on May 14th, Patriarch SVIATOSLAV

(Shevchuk) met with Donetsk youth. Some

200 young Donetsk residents greeted the Patriarch.

The meeting took place in the chapel of the Youth

Center of the UGCC parish Descent of the Holy Spirit.

The Patriarch began with a greeting and then invited

each person to pose a question. It is worth noting that

most of the questions concerned spiritual matters. In

particular, young people wanted to hear more about

Christianity, prayer—especially about the Patriarch’s

personal prayer. They were interested in learning ways

to recognize a vocation to monastic life as well as

other callings, and so on.

“I am most touched by you—the people of Donbas,”

stated the Patriarch, in answer to a question about his

personal impressions of the visit. In emphasizing the

sincerity and openness of the local residents, Patriarch

Sviatoslav also reminisced about his years of army

service in Luhansk.

At the end of the visit, bidding his farewell, the

UGCC Primate imparted a special blessing on the

youth who sang Mnohaya Lita in the church yard.

On May 15, 2012, the Primate of UGCC paid a pas-

toral visit to Luhansk.

UGCC Department of Information

Primate Meets withDonetsk Youth

Leaders of three traditional Christian Churches

visited the capital of Subcarpathia to participate

in the celebrations of the 350th jubilee of the

city of Ivano-Frankivsk. Patriarch SVIATOSLAV (Shev-

chuk) met Patriarch FILARET, Primate, UOC (kP), and

Metropolitan MEFODIY, Primate, UAOC, in the Holy

Resurrection Metropolitan Cathedral UGCC in Ivano-

Frankivsk, reported Rev. Yuriy Trukhan, Press

Secretary, Ivano-Frankivsk Archeparchy.

At the Cathedral, the Ivano-Frankivsk Seminary

Choir greeted the church primates with the Easter

hymn “Christ Is Risen.” After a prayer, Patriarch

Sviatoslav blessed the jubilee city banner and together

with the heads of the Orthodox Churches and the

Bishops of UGCC, UOC-kP and UAOC, accompanied

by clergy, proceeded to City Hall Square. There the

religious leaders met with city residents and with rep-

resentatives of city and oblast administrations, who

invited them to festively inaugurate the celebrations

and to bless the city.

Mayor Viktor Anushkevychus, expressed his appre-

ciation to the guests for joining the Ivano-Frankivsk

jubilee celebrations.

He noted that in spite

of all the various tragic

events, the city always

resurrected from the

ashes. He also noted

that May 5 is the birth-

day of Patriarch Sviat-

oslav and extended

greetings to him and

then proceeded to the

opening ceremony.

After the anthem,

greetings were extend-

ed by Mykhailo Vysh-

yvaniuk, Oblast State

Administration, by O-

leksandr Sych, Oblast

Council Head, and by

Tymofiy kokhan, Vice-Minister of Culture.

The blessing started with a joint Moleben to the

Mother of God during which each Church primate said

a prayer of blessing and greeted the audience and all

city dwellers.

Patriarch Sviatoslav, in his greetings emphasized that

Ivano-Frankivsk is a city of young people who are cre-

ative, active, spiritual and intellectual, and who are the

future of Ukraine. In greeting all, he presented the

mayor with a banner—as one of victory and hoped that

it would become the official city flag.

Gifts were also presented by Primates from UOC kP

and UAOC—Patriarch Filaret recognized the city head

with the Order of St.Volodymyr, while on the eve of the

Feastday of St. George, Metropolitan Mefodiy present-

ed him with an icon of St. George the Conqueror and

awarded him the Order of St. George.

Participants in the jubilee celebrations included rep-

resentatives of UGCC: Archbishop and Metropolitan of

Ivano-Frankivsk VOLODYMYR (Viytyshyn); Bishop

BOHDAN (Dziurakh), Secretary, Synod of Bishops

UGCC; kolomyia-Chernivtsi Eparchy Bishop

MYkOLA (Simkaylo); Bishop Emeritus of Ivano-

Frankivsk Archeparchy, Bishop SOFRON (Mudryi); of

UOC kP: Ivano-Frankivsk and Halych Metropolitan

IOSAF (Vasylkiv), kolomyia-kosiv Bishop IVAN

(Boychuk); of UAOC: Halych and Ivano-Frankivsk

Metropolitan ANDRIY (Abramchul).

UGCC Information Department

Patriarch Sviatoslav Blessed opening of 350th Jubilee of ivano-Frankivsk

priests restore contempo-rary man’s dignity, thesense of human relation-ships and social life, andthe purpose of the wholeof creation."The Vatican officials

proposed that the newevangelization can onlybe possible if "Christiansare able to surprise andmove the world again byproclaiming the Nature ofOur God who is Love, inthe Three Divine Personsthat express it and thatinvolve us in their ownlife."

"Today’s world, with itsever more painful and pre-occupying lacerations,needs God—The Trinity—and the Church has thetask to proclaim Him," theletter concludes. "In orderto fulfill this task, theChurch must remain in-dissolubly embraced withChrist and never part fromHim; it needs Saints whodwell 'in the heart of Jesus'and are happy witnessesof God’s Trinitarian Love.And in order to serve theChurch and the World,Priests need to be Saints!"

19nEw StARJune, 2012

While taking a routine vandalism report at an ele-mentary school, the policeman was interrupted by asix-year-old. Looking up and down his uniform, sheasked. “Are you a policeman?

“Yes,” he answered and continued writing thereport.

“My mother said if I ever needed help I should askthe police. Is that right?”

“Yes, that’s right, the policeman told her. “Well, then,” the little girl said as she extended her

foot toward him, “will you please tie my shoe?”

‘0’

It was an elegant dinner party and the hostesshad left nothing to chance, except that a littlewater had splashed on the marble floor. Andwhen the waiter came into the dining room carry-ing the beautiful roast suckling pig, he slippedand fell flat, sending the roast flying.

“Don’t worry, Tomas,” said the hostess calmly.“Just take that roast back to the kitchen and bringout the other one.

Parishioners at our Lady of

Zarvanytcia, Seattle, Washing-

ton have ample time to prepare

for two special events:

● July 29, 2012, Annual

Church picnic held from 10:00

am to 6:00 pm at O O Denny

Park in kirkland, Washington,

off freeway I-405. Divine

Liturgy this day will be cele-

brated at the park at 10:00 am.

● Summer Religion Camp for

the children will be held this

summer August 2, 3 and 4 at

the church hall. For more infor-

mation, please call Chrys

krynytzky 206.229.8682.

PLAn AHE AD

Bishop’s ChanceryOFFICE HOURS:

Monday-Friday; 9:00 am--4:00 pm

Central Time Zone

Telephone:

(773) 276-5080

fax: (773) 276-6799

The Office is closed on all

major Church Holy Days

and National Civil Holidays

local distribution to the parishes and

/or schools.

Dr Barbara Lutz, Treasurer, pre-

sented a detailed account of the

costs involved producing new

material, reprinting items that need

to be replenished. As well, she

explained the current availability of

funds, and described the process

involved in expediting delivery to

customers—whether individual or

quantity purchasers.

Further, as Business Manager, Dr

Lutz incorporated information from

the fulfillment center handling the

day-to-day attention to shipping,

billing and receiving payment.

Time was spent by the group rec-

ognizing that the wealth of material

available is more than ample to

meet all needs, and pondered ways

of optimizing effectiveness by a

process of preparing, evaluating

and certifying catechists--as agents

of the “new evangelization” so

much the thrust of the hierarchy.

The tools are many: the website,

the catalog, the product—and the

interest. Quality is not an issue, but

awareness of ev-

erything that is an

aid--including an

award-winning

video on the ori-

gin of icons, pro-

duced by the Ep-

archy of Parma,

as well as a num-

ber of other out-

standing resources

is.

Reworking the

grade eight book

was a topic of dis-

cussion. For this

the group called

upon Mrs Rita

Basalla, principal

of St Mary’s parochial school in

Cleveland, who offered much

insight into the present text, and

possible updating of lessons to be

more expansive and scriptural. Her

input shed light on one scenario—

while most users of the material

with once-a-week sessions have

different criteria.

Paramount on the agenda was the

developing presentation of “En-

counter 2012”, to be held in three

locations this year.

While having been worked on for

several years, news is just now

starting to filter out to those who

are most interested in taking advan-

tage of this aid—not only for cate-

chists, but for anyone interested in

growing in the faith.

Exhibition of Women’s Embroidered Shirts

from the Museum’s Trunk

Dedicated to mothers, keepers of the Ukrainian

National Museum, who preserved and gave us a

legacy of priceless collections of folk costumes

and embroidery.

Sponsored by MB Financial.

June 8 through July 31, 2012

2249 W Superior, Chicago, Illinois

[LEFT-RIGHT] Mrs Cindy Corbett, recording secretary; Fr Vasile Colopelnic (Stamford);

Dr Barbara Lutz (Passaic); Fr Paul Voida (St George);Sr Marion Dobos, OSB (Pittsburgh); Archpriest John Kachuba (Parma);

Sr Olga Marie Faryna OSBM (St Josaphat); V Rev Gregory Noga (Passaic); Sr Jean Marie Cihota

OSBM (Phoenix) Fr Elias Rafaj (Pittsburgh) and Fr John Lucas (St Nicholas).

To all Fathers in St Nicholas Eparchy:God grant you many blessed years!

continued from page 14continued from page 15

Deadline for the

July New Star is June 15

Read the full text of the message His Holiness delivered to our bishops (and to us):

http://press.catholica.va/news_services/bulletin/news/29220.php?index=29220&lang=en

Photo: Archpriest Michael Hayduk

Вже з давніх часів, з 1880-тих роківСполучені Штати відкрили своїдвері іммігрантам зі Східньої

Європи та Близького Сходу, які приєдна-лися до переселенців переважно з країнЗахідної Європи. Релігійні практики таобряди хоча і були католицькими, все жвони відрізнялися від обряду Церкви при-сутньої у США. Представники Амери-канської ієрархії намагалися з’єднатиЦеркву – щоби сформувати єдинороднетіло, без обрядів «іноземного» походжен-ня.

Новоприбулі з Лівану, Палестини,українці з Галичини Австро-УгорськоїІмперії, румуни та інші пройшли черезнезгоди і дискримінацію не від уряду, алевід тих, хто повинні були бути їм опороюта захистом – Церкви.

У більшості із тих країн, звідки прибу-вали іммігранти, вони були меншинами.Новоприбулі намагалися заснувати своївласні громади для збереження їхньоїапостольської віри та батьківської мови,але зустрілися з опором або неможливі-стю це зробити. На землі можливостей, цііммігранти стали культурними і церков-ними меншинами, що боролися за своюідентичність. У деяким місцях, громадицих іммігрантів не мали свого священикаі часто жили без святкування святих тайнзгідно традицій у яких вони виросли.

Оскільки їхні східні обрядові практикине були подібні до обрядових практикбільшості вірних Західної Церкви, духо-венство не було ознайомлено зі СхіднимиЦерквами. Отож, всі були змушені при-стосовуватися до переважаючого життяЗахідної Церкви і покинути багато древ-ніх літургічних традицій, які вони святку-вали на батьківщині.

Чи вважалося, що латинізм – це тотож-не Католицизму, чи можливо те, щоЗахідна Церква є правдивою Католиць-кою Церквою? Ні в якому разі! Точно, щоне так, якщо вірити папським докумен-там.

30-го листопада 1894 року, у своємуапостольському листі OrientaliumDignitas, папа Лев XIII заявив про важли-вість «...збереження цілісності яка прита-манна дисципліні Східних Церков». Іпродовжує: «це те, що надає шляхетностірізним обрядам, це є цінний діамант длявсієї прикраси всієї Церкви, це підтверд-жує Богом дану єдність католицькоївіри». У цьому листі було також зазначе-но, що ні один вірний Східної Церкви неповинен бути примушений перейти до

латинського обряду, а школи, які маютьдостатньо східних студентів повинні про-консультуватися з Патріархом і забез-печити навчання катехизму їхньої Церквисвящениками, що належать до даноїпомісної церкви. Загалом, Папа закликаввірних Східних Церков зберігати своїтрадиції, проте іммігранти, що прибули вСША, страждали від браку освіти просвою Церкву від латинського духовен-ства.

Рік перед закінченням роботи IIВатиканського Собору в листопаді 1964року, папа Павло VI в Orientalium Eccle-siarum зазначив: «Всі вірні східних Цер-ков повинні знати і бути переконані, щовони можуть, а також їм слід завжди збе-рігати їхні автентичні літургічні обряди іїхній спосіб життя, і щоби це не поправля-лося... і їм слід досягти більшого і глиб-шого знання і його більш точне застосу-вання, і якщо з цього огляду, вони, черезпричини особистого характеру і різніобставини, відійшли від традицій їхніхпредків, то вони повинні намагатисяповернутися до цих традицій» (OE6). Цязаява з декрету була спрямована чіткопроти латинізації.

Навіть Папа блаженний Іван Павло II усвоєму апостольському листі OrientaleLumen так звернувся до Східних Церков:«Справді, у порівнянні з будь-якою ін-шою культурою, християнський Східсправді має єдине та упривілейоване зна-чення, бо власне він є колискою первісноїЦеркви. Східна християнська традиціяхарактеризується певним, їй притаман-ним способом сприймати, розуміти йпереживати віру в Господа нашого ІсусаХриста. В цьому розумінні вона дужеблизька до християнської традиції За-ходу, яка народжується і живиться цією жсамою вірою. І все ж таки, відрізняєтьсявід неї, правосильно й чудово, бо східнийхристиянин має свій власний спосіб від-чувати й розуміти, і тим самим, такожоригінальний спосіб спілкуватися зіСпасителем» (OL5).

Саме у цьому дусі збереження тра-дицій наших предків, наступні статтібудуть звертатися до духовних скар-бів Східних Католицьких Церков – ами, вірні, є їхніми но-сіями.

- Филис Мурин

Запаранюк

20 New Star June, 2012

«В єдину, Cвяту, Cоборну йАпостольську Церкву»

From as long ago as the 1880's the

United States opened its doors to

immigrants from Eastern Europe

and the Middle East to join earlier arrivals,

mostly from the countries of Western

Europe. The religious practice and doc-

trines of these immigrants were, while

Catholic, different than the Church that was

already established in America. Members

of the American hierarchy were on a cam-

paign to amalgamate the Church—to form

a uniform body, free of customs from any

“foreign” place of origin.

Newcomers from Lebanon, Palestine,

the Austro-Hungarian Empire's Galicians,

Rusyns, and Romanians, among others

underwent tribulation and discrimination,

not from the government, but from the

very body that was supposed to be their

bulwark—the Church.

In the majority in their homeland, these

Catholics found themselves now a minori-

ty. They struggled to establish their own

communities to maintain their apostolic

faith and traditions in the language of their

homeland, finding it to be sometimes im-

possible or difficult at best. In the land of

opportunity they had become cultural and

ecclesial minorities, struggling to maintain

their identity. In some places they lacked

their own priests and often went for long

periods of time without celebrating the

Holy Mysteries according to the traditions

they had been raised in.

Since their Eastern practices did not fol-

low practices of the Western majority and

the clergy were unfamiliar with the Eastern

Churches, they were required to conform to

a predominant life of the Western Church

and put aside many of the life-long liturgical

traditions they practiced at home.

So did this mean that “Latinism”

equaled “Catholicism” or that the Western

Church was the true Catholic Church? Not

by any means! Not if you could

believe papal documents.

On November 30, 1894, in his

Apostolic letter, Orientalium dig-

nitas, Pope Leo XIII stated the

importance of “…pre-

serving the integri-

ty of the discipline

of the Eastern

Churches.” He continued: “… it is what

gives nobility to the different rites, it is a

brilliant jewel for the whole Church, it con-

firms the God-given unity of the Catholic

Faith.” His letter also said that no Eastern

faithful should be induced to transfer to the

Latin rite, that schools, which have a num-

ber of Eastern students, are to consult with

the Patriarch and provide for them clergy to

teach them the catechism of their Church.

Overall he encouraged Eastern Churches to

maintain their traditions, yet these immi-

grants to America suffered from the lack of

education about their Church by the West-

ern clergy.

A year before the close of Vatican II, in

November of 1964, Pope Paul VI in Ori-

entalium ecclesiarum noted, “All members

of the Eastern Churches should know and

be convinced that they can and should

always preserve their legitimate liturgical

rite and their established way of life and

that these may not be altered…” and “…

they should attain to an ever greater knowl-

edge and a more exact use of them, and, if

in their regard they have fallen short owing

to contingencies of times and persons, they

should take steps to return to their ancestral

traditions.” (OE 6) This aspect of the

decree was directed against Latinization.

Even Pope John Paul II in his Apostolic

Letter Orientale lumen addressed the

Eastern Church, “Indeed, in comparison to

any other culture, the Christian East has a

unique and privileged role as the original

setting where the Church was born. The

Christian tradition of the East implies a

way of accepting, understanding and living

faith in the Lord Jesus. In this sense it is

extremely close to the Christian tradition

of the West, which is born of and nourished

by the same faith. Yet it is legitimately and

admirably distinguished from the latter,

since Eastern Christians have their own

way of perceiving and understanding, and

thus an original way of living their rela-

tionship with the Savior.” (OL 5)

It is in this spirit of keeping our ancestral

traditions; subsequent articles will address

the spiritual treasures of which our Eastern

Catholic Churches—and the people, are

the bearers.

Phyllis Muryn Zaparaniuk

“...In One, Holy, Catholic andapostolic Church”

Published monthly with the permission and author-ity of His Grace, Bishop RICHARD (Seminack), by StNicholas Publications, official publisher of the:

St Nicholas

Ukrainian Catholic Eparchy

2245 W Rice St

Chicago IL 60622-4858

Address manuscripts to:Editor, New Star2245 w. Rice St.

Chicago iL 60622-4858or:

ChurChatnewStar@cs.com [Eng]

or: newstarua@esnucc.org [Ukr]

All submisssions are subject to editing for style, con-tent and/or length.

Electronic photos in JPEG (jpg) format are prefer-

able; hard copy photographs are returned only when aself-addressed, postage-paid envelope is included.Computer-printed or photocopies are not accepted.

Mail subscription payments, address correctionrequests to: Circulation Department

2245 w Rice St.Chicago, iL 60622-4858

Permission is granted to reprint original material,acknowledging New Star

(a courtesy copy is appreciated).

EDitoRiAL BoARD AnD ContRiBUtoRS:

Fr John Lucas, Managing EditorPetro Rudka, Ukrainian Editor

Fr James karepin, OPFr Leonard korchinski

Fr Denny MolitvyFr Deacon Michael Cook

Just Another Monk of the Eastern ChurchGeorge Matwyshyn

Serge MichalukOlenka PrymaNazar Sloboda

Pani Barbara WroblickyPhyllis Muryn Zaparaniuk

Subscribe to New Star now--for yourself, family and/or friends!

__________________________________________________Name P L E A S E , P R i n t A L L i n F o R M A t i o n

_____________________________________ (Apt/Space) _____Address

_______________________________ ____ ___________City State ZIP Code®

Attach separate sheet to include additional information, if necessary

Enclosed is $20.00 [] check; [] money order

Canada: $30.00; Other Foreign: $40.00--in US funds

[] MasterCard [] Visa | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |

signature on card:(securiity code)

Gift ___ New___ Renew ___

I am not a member of a parish of St Nicholas Eparchy [ ]

giv

e a su

bscrip

tion

toN

ew

St

ar

!

an

d/o

r subscrib

e for yo

urself~

~m

ail to

:S

ub

scriptio

ns; N

ew S

tar

2245 w

Rice S

treet

Ch

icago, iL

60622-4

858

@

sixteen-digit account number:

Coupon for non-parishioners. Parishioners: Pay your parish directly.

___/___expiration date

MM/YY

#