mmk-ck.at.ua · Web viewДругий крок — обробка результатів...

УкраїнаДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ ТА ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИМІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ УСТАНОВ ОСВІТИ

ЦЕНТР ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ І СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

ПРОГРАМА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО

СУПРОВОДУ ОБДАРОВАНИХ УЧНІВ

ЧЕРКАСИ – 2011

Автори – упорядники :

Пащенко Олена Іванівна –завідуюча Центром практичної психології і соціальної роботи при Черкаському міському методичному кабінеті установ освітиРоманова Ольга Миколаївна –Методист-психолог Центру практичної психології і соціальної роботипри Черкаському міському методичному кабінеті установ освітиВайсман Ірина Іванівна –практичний психолог Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №33 ім. В. Симоненка Гончар Ніна Петрівна –практичний психолог Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4Любіч Тетяна Володимирівна –практичний психолог Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5Рилова Наталія Юріївна –практичний психолог Черкаської гімназії №9 ім. О.М. Луценка Петруха Леся Олександрівна –практичний психолог Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №13

Обсяг сторінок:

Схвалено: методичною радою Черкаського міського методичного кабінету

установ освіти (протокол №5 від 26.02.2011р.)

Зміст

1. Програма психолого-педагогічного супроводу обдарованих дітей………………………………………………………

1.1. Перший етап. Діагностико-консультативний блок………...............1.2. Другий етап. Психологічна допомога у розвитку

психічних процесів та емоційно-вольової сфери дитини з урахуванням її індивідуально-типологічних особливостей. Формування життєвої компетентності обдарованої дитини……………………...

1.3. Третій етап. Консолідація зусиль шкільного практичного психолога і педагогічного колективу в розробці та реалізації індивідуальних програм розвитку обдарованих дітей…………………………………………

2. Методичні рекомендації з реалізації програмипсихолого-педагогічного супроводу обдарованих учнів………….

2.1. Обдарованість як багатогранне явище………………………………2.2. Діагностика обдарованості…………………………………………...2.3. Розвиток дослідницьких умінь школярів……………………………2.4. Програма розвитку творчих здібностей школярів………………….

ПРОГРАМА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ОБДАРОВАНИХ УЧНІВ

Пріоритетним напрямом державної політики в галузі освіти, як зазначено

в Національній доктрині розвитку освіти, є створення умов для всебічного

розвитку школярів як особистостей, розвитку їхніх талантів. Суспільство

зрозуміло й усвідомило те, наскільки важливо виявити обдарованих дітей на

ранньому етапі їхнього розвитку, забезпечити їм можливості для повноцінного

навчання, виховання та самовдосконалення.

Обдарована дитина – національне надбання держави, запорука

матеріального, культурного та морального прогресу будь-якого суспільства. Тому

в закладах освіти необхідно створювати цілісну систему психологічного

супроводу навчання та виховання обдарованої дитини. К. Д. Ушинський

стверджував: «Якщо хочеш виховати людину всебічно розвинену, то треба, перш

за все, пізнати її всебічно».

З метою забезпечення пріоритетності системи пошуку, навчання,

виховання і підтримки обдарованих дітей та учнівської молоді у структурі міської

освіти нами було розроблено міську Програму психолого-педагогічного

супроводу обдарованих учнів.

Дана Програма сприяє ефективному впровадженню системи роботи з

розвитку обдарованості дитини, забезпечує морально-психологічні умови для її

навчальної діяльності та позитивно орієнтованої популярності, пробуджує

внутрішні імпульси для інтелектуальної роботи, а також створює необхідні умови

для самостійного вдосконалення педагогічної майстерності вчителів.

Дана Програма не є догмою, вона може динамічно змінюватися залежно

від обставин роботи у кожному конкретному випадку.

Мета програми: створення системи пошуку, розвитку, психолого-

педагогічної підтримки обдарованих дітей та підлітків.

Завдання:

1. Виявлення, підтримка та розвиток інтелектуального творчого потенціалу

обдарованих учнів

2. Стимулювання мотиваційної сфери: потреб в самореалізації, у творчості,

інтелектуальних потреб, пізнавальної спрямованості і мотиву досягнень

3. Психологічна підтримка учнів у підготовці до олімпіад, конкурсів,

турнірів, виступів.

4. Спеціальна психологічна робота з учнями, спрямована на вирішення

внутрішніх конфліктів, зняття тривожності, страхів, психологічних захистів.

5. Соціально-психологічне навчання, спрямоване на формування та

розвиток сфери спілкування обдарованих учнів.

6. Допомога обдарованим учням у проектуванні власного життя, вибору

професії (вибір одного напрямку серед багатьох).

7. Допомога педагогам в побудові професійно-особистісних відносин з

обдарованими дітьми в освітньо-виховному процесі.

8. Просвітницько-консультативна робота з підвищення психологічної

компетентності педагогів і батьків у взаємодії з обдарованими учнями.

Етапи роботи:

І. Діагностично-консультативний блок.

ІІ. Психологічна допомога у розвитку психічних процесів та емоційно-вольової

сфери дитини з урахуванням її індивідуально-типологічних особливостей.

Формування життєвої компетентності обдарованої дитини.

ІІІ. Консолідація зусиль шкільного практичного психолога і педагогічного

колективу в розробці та реалізації індивідуальних програм розвитку обдарованих

дітей.

Очікувані результати

Виконання програми дасть змогу:

1. Розробити і запровадити ефективні форми і методи роботи з обдарованими

дітьми.

2. Реалізувати право дітей на творчий пошук та самореалізацію.

3. Сприяти розвитку інтелектуальних здібностей.

4. Сприяти успішному інтегруванню обдарованих дітей в навчально-виховне

середовище, в соціум.

5. Підвищити якість психолого-педагогічного супроводу та навчання

обдарованих дітей.

6. Надавати допомогу вчителям-предметникам у створенні та реалізації

індивідуальних програм розвитку обдарованих дітей.

ПЕРШИЙ ЕТАП

Діагностично-консультативний блок

Завдання:

1. Вивчення класних колективів з метою виявлення обдарованих дітей та

підлітків.

2. Формування та щорічне оновлення банку даних обдарованих учнів.

3. Поглиблена психодіагностика виявлених обдарованих для визначення

категорій сфер та типів обдарованості.

4. Консультування учасників навчально-виховного процесу з питань

Виявлення обдарованих дітей проводиться в два кроки. В такому випадку

рішення приймається послідовно, це дозволяє знизити ризик помилок. На початку

роботи залучається найбільша кількість учасників. Перший крок включає

вивчення пізнавальної сфери й інтелектуальних здібностей учнів на основі

широкого спектру характеристик за допомогою опитування, спостереження,

різних оціночних процедур, які максимально повно відображають всі сторони

прояву обдарованості. Можуть використовуватися такі методики:

І крок

1-4 класи

№ Напрям дослідження ІнструментарійВікова

група

1. Тест загального рівня навчальних здібностей першокласників:

– Лінгвістичні здібності:– Тест розрізнення та вибору фонем.– Тест звуко-буквеного кодування та декодування.– Тест змістовного сприйняття мови.

Тарасун В.В. Тести навчальних здібностей для 1 класу / Під редакцією Ю.З.Гільбуха. – К., 1992.

6-7

років

2. Математичні здібності:– Тест натуральних чисел та числових послідовностей.– Тест арифметичних дій і рішення текстових задач.– Тест сприйняття просторових відношень.

Тарасун В.В. Тести навчальних здібностей для 1 класу / Під редакцією Ю.З.Гільбуха. – К., 1992.

7-9

років

3.

Вивчення рівня навченості з предметів.

Сироватко О.М. Системно-цільовий підхід до організації діяльності практичного психолога. Методика оцінки навченості учнів.

8-9

років

4.Вивчення навчальних здібностей з предметів (математика, українська мова, читання, природознавство).

За критеріями оцінки ЗУН з предметів (програми з предметів).

6-9

років

5.Вивчення спеціальних здібностей (музика, образотворче мистецтво,

фізична культура).

За критеріями оцінки ЗУН з предметів (програми з предметів).

6-9

років

6. Рівень розвитку пізнавальних процесів:

– мислення (розвиток логічних операцій: обізнаність, виключення понять, узагальнення, аналогії);– пам’яті;– уваги;–уяви.

Замбіцявічене Е.Ф, журнал «Директор школи», 2001 р.Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. Ч.1.

8-9

років

5-8 класи

1.Діагностика ступеня сформованості

розумових процесів:– здатність виділяти головне;– здатність порівнювати поняття;

1. КОТ (Короткий орієнтовний тест).

2. ШТУР (Шкільний тест розумового розвитку)

10-11 років

2. Діагностика ступеня сформованості розумових процесів:

– класифікація понять, уявлень;– аналіз відношень між поняттями (тест “Аналогії”);– здатність до аналізу і синтезу;– швидкість розумових процесів;

– здатність робити висновки.–

Фурман А.В. Психодіагностика інтелекту в системі диференціації навчання. – К.: Освіта, 1993.

12-14 років

3.

Діагностика мотиваційної сфери:– методика аналізу мотивів навчальної діяльності учнів.

Методи аналізу педагогічної ситуації. Психодіагностика, корекція і розвиток особистості. – М.: ВЛАДОС, 1998.

13-15 років

4.

Діагностика інтелектуальної сфери:– методика аналізу рівня сформованості інтелектуальних умінь.

– Діагностика рівня розвитку невербального інтелекту.

– вияв коефіцієнта інтелектуального розвитку.

Методи аналізу педагогічної ситуації. Психодіагностика, корекція і розвиток особистості. – М.: ВЛАДОС, 1998.Прогресивні матриці Равена (Фурман А.В. Психодіагностика інтелекту в системі диференціації навчання. – К.: Освіта, 1993.) Шкала інтелекту Векслера. (Измерение интеллекта детей. – К., 1992.)

13-15 років

13-15 років

6-13 років

5. Оцінка рівня сформованості предметних ЗУН (за критеріями програм з предметів).

Навчальні програми з предметів.

10-17 років

6. Оцінка рівня сформованості надпредметних ЗУН.

Вимоги до рівня сформованості надпредметних ЗУН.

10-13 років

7.

Оцінка рівня навченості учнів з предметів.

Методика оцінки рівня навченості учнів. (Сироватко О.М. Системно-цільовий підхід до організації діяльності практичного психолога.)

10-13 років

9-11 класи№ Напрям дослідження Інструментарій Вікова група

1.

Діагностика рівня інтелектуального розвитку.

1.ШТУР.2.Матриці Равена.3.Вимірювання інтелекту за Д.Векслером.4.Тест Айзенка.5.Тест Амтхауера

14 років

14 років

14-17 років

Дані результатів обстеження вивчаються по всіх класах та заносяться в

таблицю.

2 крок

Другий крок передбачає проведення поглибленої діагностики дітей, у яких

виявлено ознаки обдарованості.

1-3(4) класи

№ Напрям дослідження Інструментарій Вікова група

1 Виявлення рівня розвитку креативних здібностей учнів:

1. Тест «Незвичайне використання» Дж.Гілфорда.

2. Вивчення словесних асоціативних здібностей за С.Мєдніком.3. Вивчення гнучкості конструювання фраз за початковими буквами слів.

4. Вивчення гнучкості при будуванні слів.5. Вивчення гнучкості побудови графічного образа.6. Комбінування елементів знакових систем (математика).7. Конструювання казки.8. Конструювання казки за опорами.9. Складання сюжетного оповідання.

8-9 років

5-8 класи1. Оцінка рівня розвитку

невербальної креативності. Тест Гілфорда-Торенса. 10, 13 років

2.

Аналіз розвитку вербальної асоціативної

здатності.

Методика вивчення вербальної

асоціативної здатності Мєдніка С., адаптована

Галкіною Т.В., Алексєєвою Л.Г., 1962.

10, 13 років

3.

Тести розвитку спеціальних здібностей (академічних, художніх, психомоторних і т.д.).

Тести за напрямами діяльності.

Тести з профільних дисциплін

10-13 років

12 років ( для спеціалізованих

шкіл)

13 років (для загальноосвітні

хшкіл)9-11 класи

№ Напрям дослідження Інструментарій Вікова група

1 Самооцінка рівня розвитку творчого

мислення.Тест «Креативність». 12, 15 років

2

Оцінка розвитку комунікативних,

організаторських нахилів.

Тест КОЗ (Рогов Е.И. Настольная книга

практического психолога. – М.: ВЛАДОС, 2000. – Кн.1: Система работы психолога с

детьми разного возраста.)

14, 17 років

3. Виявлення професійних інтересів та нахилів

особистості.Карта інтересів Голомштока. 15, 17 років

ДРУГИЙ ЕТАП

Психологічна допомога у розвитку психічних процесів та емоційно-

вольової сфери дитини з урахуванням її індивідуально-

типологічних особливостей. Формування життєвої компетентності

обдарованої дитини.

Завдання:

1. Розвиток психічних процесів, інтелектуального потенціалу, креативності та

особистісної сфери обдарованих учнів.

2. Формування позитивної «Я- концепції» обдарованої дитини.

3. Формування та розвиток навичок постановки мети, відпрацювання навичок

здолання перешкод на шляху до досягнення цілі, прийомів впевненої

поведінки.

4. Розвиток комунікативної сфери та корекція деструктивних форм поведінки.

5. Збільшення стійкості дітей у ситуаціях «мінливості» суспільства.

На другому етапі психологічного супроводу обдарованих дітей має проходити

попереднє стимулююче навчання: факультативи, гуртки, тренінги, творчі

майстерні з розвитку спеціальних здібностей, в яких діти проводять невеликі

дослідження, розробляють проекти під керівництвом педагогів і психологів. Це

дозволить краще пізнати потенціал дитини і розвинути її здібності.

По закінченні стимулюючих занять проводиться вихідна діагностика для

визначення ефективності проведеної роботи. Для діагностики використовуються

методики вивчення креативності. Стимулюючі заняття краще будувати за двома

напрямами: разом із вправами, які розвивають креативність, проводити заняття,

які сприяють особистісному росту дитини.

Розвивальні заняття для учнів 5-7 класів

Орієнтовна тематика

занятьМета Завдання

1. «Ерудити»

2. «МозковаГімнастика»

3. «Чарівники»

4. «Продуктивна пам’ять»

Розвиток розумових здібностей дітей.

Розвиток аналітико - синтетичних функцій мислення.

Розвиток креативності.

Розвиток всіх видів пам’яті.

- Підвищення рівня поінформованості ;- розвиток швидкості розумових процесів;- стимулювання прагнення одержання знань у школі;

- Сприяння особистісному зростанню кожної дитини, формуванню інтелектуально розвиненої, творчої, конкурентоздатної особистості.- розвиток здатності швидко встановлювати логічні зв’язки між звичайними предметами;- розвиток здібностей до синтезу, аналізу, узагальнення та класифікації предметів та явищ;- формування здібності знаходити аналогії між різними предметами;- розвиток логічного мислення, вміння встановлювати причинно- наслідкові зв’язки;- стимулювання навичок планування своєї діяльності .

- Розвиток творчого мислення, уяви учнів;- розвиток абстрактного мислення ; - вміння мислити нестандартно;- формування особистість з пошуковим стилем мислення .

- Розвиток зорової, слухової, тактильної, нюхової, смакової, фотографічної пам’яті ;- формування умінь раціоналізовувати розумову

5. «Будь уважним»

6. «Уявляй і відтворюй»

7. «Ефективне спілкування»

Розвиток уваги.

Розвиток уяви.

Закріплення у дітей навичок ефективного спілкування.

діяльність для засвоєння навчального матеріалу та будь-якої інформації.

- Розвиток основних властивостей уваги: концентрація, переключення, обсяг, стійкість, розподіл;- розвиток відчуття ритму і мелодії;- Розвиток творчої уяви;- розвиток уміння фантазувати, генерувати ідеї, передбачати процес дії, уявляти кінцевий результат;- розвиток уміння створювати й відтворювати уявні образи. - Розвиток уявлень про цінності іншої людини і самого себе;- усвідомлення мотивів міжособистісних стосунків;- створення умов для розвитку комунікативної компетентності;- розвиток навичок впевненої поведінки;- навчання усвідомленню проблем у стосунках з людьми;- формування позитивної стратегії взаємодії;- формування навичок діяльності в конфліктній ситуації.


Орієнтовна тематика занять Мета Завдання

«Який я насправді?»

Налагодження стосунків психолога з групою, згуртування групи, формування навичок самоаналізу

Встановлення контакту з дітьми і створення позитивної мотивації до наступних занять. Закріплення навичок самоаналізу, сприяння широкому розкриттю для пізнання себе і самоствердження

«Моя індивідуальність»

Формування позитивної „Я-концепції”. Формування усвідомлення власного потенціалу, а також динаміки процесу змін

Сприяти подальшій згуртованості групи. Навчити знаходити в собі індивідуальні особливості

«Точка опору»Актуалізація особистісних ресурсів

Допомогти учасникам в розкритті своїх сильних сторін

«Почуття власної гідності»

Формування адекватної самооцінки

Отримувати зворотній зв’язок для формування самооцінки. Пізнання себе за допомогою групи

«Самосприйняття. Самоповага. Самосхвалення»

Активізація процесу самопізнання

Підтримувати позитивне самосприйняття, підвищувати саморозуміння на основі своїх позитивних якостей, розвивати в учнів уміння здійснювати всебічну диференційовану самооцінку

«Впевнена і невпевнена поведінка»

Формування навичок поведінки

Навчити розпізнавати відмінності впевненої поведінки від невпевненої. Подальше відпрацювання прийомів впевненої поведінки

«Як подолати поганий настрій?»

Навчання засобам і прийомам керування емоціями

Вчити дітей аналізувати свій внутрішній стан, вправлятися в умінні шукати вихід із ситуацій, що засмучують

«Ефективні прийоми спілкування»

Формування ефективних комунікативних умінь та навичок

Розвивати навички спілкування, розширити уявлення про способи самоаналізу і самокорекції у сфері спілкування, вміння ефективно діяти в конфліктних ситуаціях

«Люди, значимі для мене»

Розвиток емпатії та вміння розуміти думки, переживання та емоції інших людей

Навчити цінити і поважати не лише себе, але і оточуючих людей, довіряти їм; знаходити позитивні сторони особистості

«Креативна особистість»

Розвиток конвергентного мислення

Поглиблювати процес саморозкриття, вміти знаходити в конкретній людині те, що відрізняє її від інших людей

«Досягнення мети» Формування мотивації успіху та гартування волі, уміння управляти власною діяльністю

Навчити ставити мету, визначати головне і другорядне в житті, відпрацьовувати навики здолання перешкод на шляху до досягнення цілі

«Життя за власним вибором»

Формування вміння будувати життєві перспективи

Розвивати вміння аналізувати свої особистісні якості, відпрацювати навики долання труднощів на шляху до досягнення цілі, навчити ефективно використовувати свій час


Орієнтовна тематика занять Мета Завдання

«Ефективне спілкування»

«Збереження психологічного здоров’я»

Формування комунікативних вмінь,мовленнєвої культури,конфліктології і толерантності у спілкуванні.

Формування навичок, сприятливих для зміцнення здоров’я.

-розширювати світогляд,збагачувати новою інформацією;-розвивати комунікативні здібності та навички;-формувати вміння розв”язувати складні проблеми,аналізувати ситуації,передбачати наслідки;-ознайомити з навичками ефективного спілкування;-навчити раціонально підходити до розв”язання конфліктної ситуації;-ознайомити з основними принципами збереження душевної рівноваги у стресових ситуаціях;-стимулювати дослідницьку активність;- розвивати уміння чітко висловлювти свою думку;-формування навичок протидії соціальному тиску;-формування навичок самоконтролю;-відпрацювання стратегії співпраці у конфлікті.

«Фасилітативне лідерство»

Формування організаторських вмінь і лідерських рис

-сприяти розвитку лідерських рис;-вдосконалення вольових рис;-формувати здатність вислуховувати з позиції союзника інших дітей-підлітків,підтримувати їх,коли вони висловлюють свої ідеї;-попрактикуватися у складових успіху, працюючи в команді;

-навчити передбачати наслідки своїх дій і вчинків,нести відповідальність за долю інших людей;-навчити моделювати поведінку,яка створює безпечне середовище для участі та роботи в команді;-допомогти підліткам усвідомити сильні сторони своєї особистості.

«Творче сприйняття навколишньої дійсності»

Розвиток креативності й аналітико-синтетичних функцій мислення

-розвивати творче мислення;-створювати можливості для саморозкриття і самовираження дитини;-вчити висловлювати оригінальне і творче мислення;-формувати вміння творчо розв”язувати будь-які завдання.

У зв’язку з тим, що у обдарованих дітей можуть виникати труднощі і

проблеми, як і у інших учнів, доцільно використовувати корекційну роботу

відповідно до проблематики дитини.

ТРЕТІЙ ЕТАП

Консолідація зусиль шкільного практичного психолога і

педагогічного колективу в розробці та реалізації індивідуальних

програм розвитку обдарованих дітей

Завдання

1. Підвищення рівня поінформованості та психологічної компетентності педагогів

та батьків з питань обдарованості.

2. Допомога педагогам в побудові професійно-особистісних відносин з

обдарованими дітьми в освітньо-виховному процесі.

3. Надання рекомендацій щодо розробки та реалізації індивідуальних програм

розвитку обдарованих дітей.

В основі третього етапу – надання рекомендацій педагогам при розробці та

реалізації індивідуальних програм розвитку обдарованих дітей з метою найбільш

повного врахування їх психологічних особливостей та попередження навчальних

та емоційних перевантажень.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ ПСИХОЛОГ0-ПЕДАГОГІЧНОГО

СУПРОВОДУ ОБДАРОВАНИХ УЧНІВ

РОЗДІЛ І. ОБДАРОВАНІСТЬ ЯК БАГАТОГРАННЕ ЯВИЩЕ

Сучасна реальність з її багатогранністю та мінливістю політичних,

економічних, соціальних та культурних процесів все частіше вимагає від

особистості неординарного, творчого підходу до дійсності, активного її

перетворення. Суспільство потребує нестандартного вирішення завдань, що під

силу людині, мислення та поведінка якої відрізняються від стереотипних вчинків,

крім того, важливим компонентом такої діяльності є її успішність, досягнення

певних позитивних результатів.

Перелічені вище характеристики є невід’ємними рисами обдарованої

особистості, чий індивідуальний творчий потенціал вимагає постійної уваги з

боку батьків, педагогів, психологів, їх дбайливого та вдумливого відношення до

проявів обдарованості на різних вікових етапах. Турбота про обдарованих дітей

сьогодні – це турбота про розвиток науки, культури і соціального життя завтра.

З’являється все більше статей, публікацій, які стосуються проблеми

навчанні та виховання обдарованих дітей, діагностики та розвитку їх творчого

потенціалу. Разом з тим, на жаль, у реальності шкільного життя ще доволі

розповсюдженими є «вирівнювання» учнів у знаннях, блокування нестандартного

самостійного мислення, а іноді навчання здібної дитини перетворюється на

безперервний процес нарощування кількості і якості знань без формування її

індивідуальності, не приділяється достатня увага розвитку її особистісних

якостей. Наслідками таких підходів є неповна реалізація творчого потенціалу

дитини, її розумове та фізичне виснаження, конфліктність, пасивність тощо.

Існуючі методичні розробки не достатньо використовуються педагогами на

практиці, що пов’язано з нечітким розумінням змісту поняття обдарованість,

незнанням поведінкових та характерологічних особливостей одарованих дітей, а

отже – і з неадекватним використанням методів та засобів навчання обдарованої

дитини.

Аналіз проблеми виявлення та розвитку обдарованості багато в чому

зумовлюватиметься тим змістом, який ми вкладатимемо у дане поняття. Метою

роботи є розкриття змісту поняття «обдарованість», висвітлення основних

характерологічних та поведінкових особливостей обдарованої дитини для

застосування у щоденній практиці шкільного життя. Запропонований матеріал

спрямований на педагогів та психологів, які у щоденній навчальній практиці

стикаються зі складним та багатогранним явищем обдарованості, тому вважаємо

за потрібно більш детально зупинитися на основних психологічних та

поведінкових особливостях обдарованої дитини.

Обдарованість вивчалась і досліджувалась тисячами вчених, але

актуальності своєї дана проблема не втратила і до нашого часу, оскільки її

складність не дозволила дослідникам вичерпати її зміст. У педагогічній і

психологічній літературі існує значна кількість підходів до визначення поняття

обдарованості, крім того, увагу приділено категоріям, досить близьким за

значенням: здібність, творчість, креативність, талановитість, геніальність.

Першовитоки вчення цього явища губляться у сивій давнині. Однією з

перших спеціалізованих психологічних праць у європейській традиції в даній

галузі можна вважати книгу іспанського лікаря Хуана Уарте (1529 – 1592)

«Дослідження здібностей до наук», яка побачила світ у 1575 році. В цій роботі

Хуан Уарте порушив чотири основних питання: «...які види обдарування є

притаманними людському роду ... які мистецтва і науки відповідають кожному

обдаруванню, зокрема ... за якими ознаками можна упізнати відповідне

обдарування». Німецький вчений-енциклопедист Крістіан Вольф (1679 – 1754)

пов’язував поняття про здібності з ідеєю спонтанної активності душі,

розглядаючи у єдиному контексті те, що сучасні психологи відносять до

здібностей та мотивів.

Питаннями визначення поняття обдарованості займалися зарубіжні і

вітчизняні психологи та педагоги. Відомі визначні дослідження у області

психології обдарованості Дж.Гілфорда, П.Торренса, Ф.Баррона, К.Тейлора. На

основі ідей психологів Дж.Кэррола і Б.Блума їх послідовниками була розроблена

методика навчання обдарованих дітей. Вивченням феномену обдарованості

займалися ряд вітчизняних дослідників: С. Науменко, О. Матюшкін, Ю. Гільбух,

В. Моляко, О. Рибалка, О. Балл, І. Бех, Б. Теплов, Л. Виготський, Г. Костюк,

О. Костюк.

Л. Виготський, С. Рубінштейн, Л. Вагнер, вивчаючи цю проблему, дійшли

висновку, що обдарованість виявляється, як правило, у дуже високому рівні

розумового розвитку дитини, в якісній своєрідності, самостійності,

нестандартності виконання завдань та розумової діяльності загалом. У працях

Б. Теплова увага при визначенні даного поняття звертається на можливість

досягти успіху у певному виді діяльності. О.Проскура та З.Мірошник вважають,

що обдарованість – це складна психологічна категорія, яка поєднує здібності,

сукупність задатків, талановитість, наявність внутрішніх умов для видатних

досягнень у діяльності.

В.Д. Шадриков виділяє спеціальну обдарованість та обдарованість загальну:

«Спеціальна обдарованість» – якісно своєрідне поєднання здібностей, яке

створює можливість успіху в діяльності; загальна обдарованість – обдарованість

до широкого кола діяльностей чи якісно своєрідне поєднання здібностей від яких

залежить успішність різних діяльностей».

На основі аналізу великого масиву теоретичних та емпіричних даних було

виділено потенційну обдарованість (котра є вродженим утворенням) та

обдарованість актуальну (котра є продуктом взаємодії індивідуума зі світом).

Обдарованість – це близька до оптимальної, система поліприродних

(психічних, фізіологічних, тощо) особливостей індивідуума, система, котра є

одним з продуктів взаємодії індивідуума зі світом.

Для більш точного розкриття поняття «обдарованість» необхідно зупини-

тися на трактуванні понять «геній» і «талант».Поняття «геній» (від лат. qenius –

„дух”) стало використовуватися першим серед інших термінів. Широке

застосування воно отримало у філософів античності. Геній – це людина, наділена

божественним духом. Духи (даймони) трактувалися як дещо середнє між богами і

смертними і мали силу «бути товмачами і передавачами людських справ богам, а

божеських – людям». Платон підкреслював зв’язок даймонів з різними творчими

функціями людини. Таким чином, уявлення про генія передбачає творчу природу

геніальності як сили натхнення й осяяння, зв’язану з душею, як внутрішнім

початком особистості. У 18 столітті відбувається процес демістифікації генія як

внутрішньої божественної сили, що керує людиною. Геніальність починають

розуміти як внутрішню, властиву душі, творчу здібність. У 19 столітті – як вищу

творчу здібність.

Практично одночасно з терміном «геній» в античній філософії з’являється

термін «талант». Поява цього терміну пов’язана з потребою виміру ступеня

геніальності. «Талантом» стали називати високий ступінь здібностей до

визначеного виду діяльності, а «генієм» позначили найвищий рівень здібностей.

Спроба знайти джерела геніальності не в божественній зумовленості, а в

уроджених здібностях вводить у науковий обіг нове поняття – «обдарованість».

Границі між поняттями «обдарованість», «талант» і «геній» нечіткі.

У наш час в сучасній науці існує більш 100 визначень дитячої

обдарованості. Проаналізував різні підходи до проблеми обдарованості, можна

зробити висновок, що обдарованість припускає наявність здібностей, що

забезпечують дитині можливість результативної діяльності у певному напрямку.

Особливе значення для оцінки обдарованості має аналіз спрямованості інтересів і

схильностей дитини, рівня її інтелектуального розвитку. З інтелектом дитини, як

правило, пов’язують такі поняття, як розум, кмітливість, гнучкість мислення,

грамотність, знання, начитаність.

Для педагогічних працівників загальноосвітнього навчального закладу цікавою

та корисною буде інформація щодо розмежування понять, які є близькими за

значенням. Поняття обдарованості тісно пов’язана зі здібностями, під якими

розуміємо індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину

від іншої, а сама обдарованість визначається як якісно своєрідне поєднання

здібностей, від якого залежить можливість успіху в діяльності. За якістю

здібності поділяються на математичні, технічні, художні, літературні, музичні,

організаторські, лідерські, спортивні, тому і обдарованість має декілька видів:

соціальна, академічна, художня, психомоторна, інтелектуальна, творча. По

широті розрізняються загальні і спеціальні здібності, а обдарованість, як правило,

має спеціалізований характер, що характеризується наявністю у суб’єкта чітко

визначених можливостей.

У будь-якому випадку базовою основою для розвитку обдарованості є

вроджені психофізіологічні особливості організму – задатки (особливості будови

головного мозку, органів чуття і руху, властивості нервової системи). Задатки є

лише можливостями і передумовами розвитку здібностей, але ще не гарантують,

не зумовлюють появи і розвитку тих або інших здібностей, а отже і самої

обдарованості. Виникаючи на основі задатків, здібності розвиваються у процесі і

під впливом діяльності, при чому на основі одних і тих же задатків можуть

розвиватися неоднакові здібності, а в залежності від характеру і вимог діяльності,

якою займається людина, а також від умов життя і, особливо, виховання. У цьому

контексті обдарованість визначається як інтегральний прояв здібностей з метою

конкретної діяльності. Важливо зазначити, що, хоча обдарованість тісно

пов’язана з рівнем розвитку здібностей, її не можна ототожнювати зі ступенем

розвитку однієї або кількох здібностей.

Загальні властивості нервової системи, специфіку організації головного

мозку, що виявляються в продуктивності психічної діяльності, відносять до

загальних задатків. Спеціальні задатки – властивості нейронів і нейронних

модулів (нейронних ланцюгів).

Здібності і задатки є властивостями: перші – функціональних систем, другі

– компонентів цих систем. З розвитком системи змінюються і її властивості, що

визначаються як елементами системи, так і їхніми зв’язками. Існує й інше

розуміння задатків: їх можна розглядати як генетичні програми, що визначають

розвиток функціональних систем у структурі мозку і людини в цілому як

індивіда. Здібності реалізують функцію відображення і перетворення дійсності в

практичній і ідеальній формах. Здібності – одне з базових якостей психіки поряд

зі змістовною стороною, що включає знання про об’єктивний світ і переживання.

Розвиток здібностей відбувається в процесі життєдіяльності і діяльності

(навчальної, трудовий, ігровий). Джерелом цього розвитку виступає протиріччя

між наявним рівнем розвитку здібностей і вимогами діяльності. Найважливішим

моментом розвитку здібностей є тонке пристосування операційних механізмів до

умов діяльності.

Розвиток здібностей проходить через три етапи:

по-перше, дитина, на відміну від тварини, народжується з незавершеним

формуванням функціональних систем психічної діяльності, що визрівають

протягом тривалого постнатального періоду. Цей процес визрівання визначається

середовищем життєдіяльності;

по-друге, подальший розвиток диктується соціальними формами діяльності;

по-третє, розвиток здібностей визначається індивідуальними цінностями.

Саме ці індивідуальні цінності і змісти будуть визначати якісну специфіку

здібностей, від її буде залежати, що побачить і запам’ятає людину.

Людина від природи наділена загальними здібностями. Спеціальні здібності

є загальними здібностями, що набули риси оперативності під впливом вимог

діяльності.

Обдарованість визначається як інтегральний прояв здібностей з метою

конкретної діяльності.

Інтелект же можна визначити як інтегральний прояв здібностей, знань і

умінь. В інтелекті операційні дії здібностей доповнюються більш узагальненими

операційними схемами, планами і програмами поведінки, а також знаннями про

зовнішній світ, про інших людей і самого себе.

При визначенні поняття «талант» підкреслюється його природжений

характер, що забезпечує високі успіхи в діяльності, а обдарованість

розглядається, як стан таланту, як ступінь вираженості таланту. Талант є прояв

інтелекту у відношенні конкретної діяльності, пізнання природи.

Духовні здібності – це інтегральний прояв інтелекту і духовності

особистості. У своєму вищому прояві духовні здібності характеризують генія.

В.М. Теплов підкреслював, що значним творцем може бути тільки людині з

великим духовним змістом.

Якщо здібності виявляються в діяльності, то духовні здібності визначають

вчинок. Якщо при розгляді здібностей ми маємо справу із суб’єктом діяльності,

то в духовних здібностях виявляється особистість, тобто духовні здібності

складають сутність індивідуальності людини.

Здібності так чи інакше дані природою всім, але серед нас, як зірочки, іноді

зустрічаються дуже обдаровані люди. Може їх було б більше, якби із самого

дитинства їм давали можливість вийти за рамки «навчально-педагогічного

процесу», якби стимулювали обдарованість.

Розглядаючи поняття обдарованості, ми не можемо не звернути увагу на її

творчий, креативний характер. Під поняттям «творчість» у суспільних науках

прийнято розуміти діяльність, яка породжує щось нове, чого раніше не було, крім

того, корисне для соціуму. У педагогіці творчість визначається як свідома,

цілеспрямована, активна діяльність людини, спрямована на пізнання та

перетворення дійсності, створення нових, оригінальних, ніколи раніше не

існуючих предметів, витворів з метою вдосконалення матеріального та духовного

життя суспільства. Творчість є не лише результатом, а й процесом,

цілеспрямованою активністю творчо обдарованої особистості по реалізації

власного внутрішнього потенціалу, яка спрямована на вирішення певних

суперечностей, розв’язання завдань, пошук істини. Донедавна творчість

пов’язували лише з мистецтвом, але сучасна наука розширила її зміст, тому

творчістю можемо називати найвищий ступінь активності людини у будь-якій

сфері самореалізації (науці, політиці, підприємництві), яка привносить новизну та

користь у суспільне життя, створює оригінальний продукт, відкриває новий

підхід до відомого. Творчі особистості є носіями науково-технічного прогресу.

Завдяки якісній своєрідності поєднання здібностей у різних людей для всякої

творчості характерна його індивідуальність і самобутність.

Важливо відзначити, що обдарованість, талановитість необхідно

пов’язувати з особливостями власне творчої діяльності, проявом творчості,

функціонування «творчої людини».

Творчість є наслідком вияву креативних здібностей, серед яких психологи

виокремлюють: інтерес до певного виду предметів або об’єктів і дії з ними;

знехтування уваги до інших об’єктів і зосередження її саме на вибраних;

оригінальний підхід до стандартних завдань; намагання змінювати,

реконструювати те, з чим доводиться зустрічатися. Для творчих особистостей у

навчанні характерними є велика працездатність та працелюбність у поєднанні із

надзвичайною захопленістю у певній галузі знань та діяльності, при цьому, як

відзначалося вище, інші галузі пізнання частково або повністю витісняються.

Досить часто такий дисбаланс у навчанні сприймається педагогами як неповага

до предмету, який викладається, що і стає передумовою складностей у

спілкуванні з обдарованою дитиною.

Дискусійною залишається проблема розробки критеріїв діагностики

креативності, серед яких називають новизну, оригінальність мислення, гнучкість,

нестереотипність, гуманність, прогресивність особистості. Продуктами творчої

діяльності виступають відкриття, винаходи, нові художні образи та ідеї.

Домінуючими ознаками обдарованості вчені називають оригінальність ідей

та продуктів, гнучкість словесного та образного мислення, здатність знаходити

ідеї в складних та обмежених ситуаціях. Цими ознаками характеризується як

«доросла», так і дитяча творчість, оскільки творчість – це потреба самовираження

та самоствердження особистості.

Здібні діти ще у ранньому віці мають високу пізнавальну активність,

особливий інтерес до читання, ранню предметну спрямованість пізнавальної

активності, високий рівень сенсорики і пам’яті, значну працездатність без втоми,

наполегливість, високий рівень домагань. Зовнішні прояви творчості

різноманітні: швидший розвиток мови і мислення, раннє захоплення музикою,

малюванням, читанням, рахунком; допитливість дитини, дослідницька активність.

Обдаровані діти відрізняються від однолітків раннім розвитком логічного

мислення, вмінням бачити причинно-наслідкові зв’язки, широким словниковим

запасом, надмірною допитливістю, схильністю до класифікації та категорізації.

Талановиті діти спрямовують свою активність на постановку та вирішення нових

пізнавальних завдань, здатні слідкувати за кількома процесами одночасно, часто

вважаються гіперактивними, оскільки постійно реагують на різного виду

подразники. Загальним виразом творчої обдарованості в дитячому віці служить

випереджаючий розвиток.

Психосоціальний аспект взаємовідносин з оточуючими у обдарованих дітей

характеризується загостреним почуттям справедливості, наявністю особистої

системи цінностей, виявленням високих вимог до себе та оточуючих. Талановиті

діти мають добре розвинену уяву, володіють гарним почуттям гумору,

продовжують включати елемент гри у розв’язання життєвих завдань навіть у

дорослому віці. У спілкуванні з оточуючими обдаровані діти можуть виявляти

нетерплячість, вимагають постійної уваги до себе, їм притаманні підвищена

емоційна чутливість до оцінок оточуючих, тривожність, перебільшені страхи.

У фізичному розвитку обдаровані діти мають ряд характерних

особливостей: високий енергетичний рівень, часто порівняно менша тривалість

сну та нестабільність зору, відставання моторної координації від пізнавальних

здібностей.

У ході соціалізації встановлюються дуже специфічні відносини між

творчою особистістю і соціальним середовищем. Перераховані вище риси

поведінки і особистості обдарованої дитини можуть привести до непорозуміння з

однолітками, конфліктності у взаєминах, ізоляції з боку дітей. Серед основних

причин таких негативних наслідків: невміння слухати співбесідника, прагнення

до домінантності, роль організатора у іграх, тенденція до демонстрації власних

знань (яка багато в чому закріплюється дорослими), прагнення монополізувати

увагу дорослого, нетерпимість по відношенню до менш успішних дітей, звичка

поправляти інших, робити їм зауваження. Одна з можливих причин ізоляції

обдарованих дітей полягає у тому, що через високий розумовий розвиток їм

можуть бути нецікаві ігри однолітків.

Стикаючись з труднощами у взаєминах з однолітками, такі діти часто прагнуть

до дружби з дорослими або із старшими дітьми. Але в спілкуванні з останніми у

них можуть виникнути труднощі. Причина в тому, що старші випереджають у

фізичному розвитку, через що обдарованим дітям важко стати лідером в таких

стосунках. Переживання з приводу того, що вони не можуть зробити щось, як

старші діти, у яких краще розвинені рухові навики, може привести до відчуття

обдарованими дітьми власної неадекватності і стати передумовою до формування

у них низької самооцінки, адже вони дуже критичні до своїх досягнень.

Обдарована особистість гостро реагує на неправильне, несправедливе ставлення

до себе, на одноманітність оточуючого середовища.

Педагогічною проблемою є те, що у обдарованих дітей може виникати

неприязнь до школи. Таке ставлення часто формується внаслідок того, що

навчальна програма не відповідає запитам обдарованих, вона для них нудна і

нецікава. Тривале придушення інтелектуальних потреб обдарованої дитини може

привести до емоційних розладі та неврозів, вона може піти в уявний світ, де

стирається межа між реальністю і вигадкою, повністю зануритися у себе.

Причиною негативних проявів у поведінці творчо обдарованих особистостей

може стати невідповідність між конкретними досягненнями і потенційними

можливостями, або, навпаки – через високі очікування оточуючих у дитини може

розвинутися прагнення постійно доводити свою досконалість.

Обдарована молода людина часто ставить перед собою завищені цілі, яких вона

не може досягти в силу об’єктивних причин (фінансові труднощі, відсутність

відчутної підтримки з боку сім’ї, педагогів), що призводить до

внутрішньоособистісного конфлікту, тяжкого стану депресії, бажання раз і

назавжди придушити, приховати свою обдарованість. Гострі соціально-

економічні проблеми обдарованої молоді, неможливість через нестачу коштів

отримати бажану освіту, реалізувати себе, ускладнений доступ до соціальної

інфраструктури є переважною причиною того, що більшість обдарованих

виїжджає за кордон або займається не улюбленою справою, і таким чином

поступово втрачають свою обдарованість, яка згладжується різними побутовими

проблемами та невдачами у житті.

Таким чином, обдарованість виступає як багатофакторна модель, основними

складовими якої є:

- наявність вроджених задатків, які здатні розвиватися у процесі діяльності,

що забезпечується значним рівнем внутрішньої мотивації;

- природжений талант та високий рівень розвитку здібностей забезпечує

помітні успіхи у діяльності;

- творча діяльність обдарованої особистості спрямована на створення

нового, оригінальне вирішення стандартних завдань.

Особливості обдарованої дитини суттєво вирізняють її у колективі

ровесників, що не може не привертати увагу педагогів з метою оптимізації

ситуації соціального розвитку та запобігання проявів дезадаптації у поведінці та

спілкуванні. На основі знання про специфіку внутрішнього світу обдарованого

учня навчально-виховна покликана створити сприятливі умови для якомога

повнішої реалізації інтелектуального та творчого потенціалу особистості.

РОЗДІЛ ІІ. АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ ДІАГНОСТИКИ

Залежно від мети проведення розрізняють теоретико-експериментальний і

прикладний напрямок психодіагностичних досліджень. Перший із зазначених

напрямків пов’язаний із завданнями вивчення природи обдарованості, виявлення

факторів, що впливають на її розвиток і реалізацію, а також взаємозв’язків між

параметрами, що її характеризують. Другий напрямок орієнтований на рішення

прикладних завдань виявлення обдарованості.

Розрізняють тести для одномірного дослідження обдарованості, спрямовані

на оцінку рівня розвитку однієї здібності, важливої для успішного виконання

роботи (розподіл уваги, просторова уява й ін.), і багатофакторні методи, що

представляють собою набір тестів, що дають оцінку здібностей по ряду

показників (наприклад, багатофакторна оцінка інтелекту).

Мета використання стандартизованих психодіагностичних методів (тестів)

– одержання інформації про якості, які істотно впливають на поведінку людини,

але важко піддаються безпосередньому спостереженню, наприклад: готовності до

навчання, інтелектуальних здібностей, самооцінки, внутрішньої конфліктності.

Психодіагностика не заміняє оцінку дій людини, а доповнює її, тому що дозволяє

визначити актуальний рівень розвитку її здібностей і потенціал («зону

найближчого розвитку»).

При формуванні тестового комплексу необхідне дотримання наступних

принципів:

• надлишку інформації або дублювання тестів;

• оптимальної кількості тестів;

• оптимальної послідовності пред’явлення тестів.

Необхідність дотримання принципу надлишку й перекриття інформації

допоможе підвищити вірогідність психологічних тестових методик. Один з

найпростіших способів підвищити вірогідність тестових досліджень — підібрати

такий блок тестів, щоб необхідна якість «звучала» не в одному, а у двох-трьох

тестах. Так, показники емоційності можна простежити по 16-факторному

опитувальнику Р. Кеттелла, тесту Леонгарда-Шмішека, Ідеографічному тесті й

тесті Люшера (Т. В. Орлова. Психологічне консультування школярів, 1999).

Дублювання тестів означає використання тестів різного характеру: не

тільки опитувальники (наприклад, тест Кеттелла й тест Леонгарда-Шмишека), але

й проективні методики (Тест колірних відносин Люшера, Ідеографічний тест), що

підвищує вірогідність отриманих даних.

Принцип оптимальної кількості тестів означає виконання вимоги

необхідності й достатності інформації й має на меті максимально знизити

тимчасові витрати на проведення тестування без зниження його якості. Практика

показує, що при використанні декількох невеликих тестів можна чекати більшої

вірогідності, чим при використанні одного-двох «більших».

Оптимальність підбора тестів необхідно сполучати з оптимальною

послідовністю їхнього пред’явлення. Метою є зниження впливу фактора

стомлення на результати тестування. Оптимальна послідовність пред’явлення

тестів досягається пред’явленням першими тестів інтелекту й чергуванням різних

за формою тестів (наприклад, слідом за тестами інтелекту пропонується

опитувальник, потім малюнковий тест, потім знову опитувальник, після нього

Тест колірних відносин, потім знову опитувальник). Варто враховувати також, що

використання одних комп’ютерних методик дуже стомлює випробуваного.

Перший крок — тестування й (або) одержання інформації про особистісні

особливості випробуваного в спеціально організованій бесіді. Так, наприклад,

інформацію про розвиток у випробуваного вербального мислення можна

одержати, запропонувавши йому виконати деякі субтести Тесту структури

темпераменту Амтхауера або аналізуючи його мовлення (послідовність викладу,

зв’язність мовлення, словниковий запас і т.п.).

Другий крок — обробка результатів тестування, для якої передбачені

стандартні комп’ютерні або бланкові методи.

Третій крок (один з найбільш складних) — інтерпретація результатів.

Четвертий крок — побудова прогнозів, розробка рекомендацій з розвитку

ПВК і зниженню впливу негативних якостей.

П’ятий крок — написання висновку за результатами діагностики.

Перераховані блоки не можна розглядати ізольовано один від одного:

інформація, отримана за допомогою одних методик, звичайно перекривається й

уточнюється іншими.

У ході комплексної діагностики вивчаються наступні компоненти:

мотиваційний (інтереси, схильності, потреби); здібності (інтелектуальні,

психомоторні, творчі й т.д.); особистісні особливості.

Діагностика пізнавальної сфери

1. Тест інтелектуального потенціалу П. Ржичан

Тест інтелектуального потенціалу (ТИП) - один з 25 тестів, затверджених

ЮНЕСКО для психологічного дослідження особистості. Тест належить до групи

практичних (невербальних) тестів і спрямований на виявлення рівня розвитку

невербального інтелекту. У ході діагностики досліджується здатність

випробуваного виводити закономірності на основі аналізу й синтезу невербальної

інформації. Успішність виконання тесту залежить від здатності логічно мислити й

розкривати істотні зв’язки між предметами і явищами. Рекомендується для осіб

старше 14 років. На роботу з основними завданнями приділяється 20 хвилин.

2. Короткий відбірний тест (КОТ) (Тест оцінки загальних розумових

здібностей, адаптація Н.В. Бузина)

Тест застосовується для діагностики рівня інтелектуального розвитку й

структури інтелекту. Його переваги в порівнянні з аналогічними методиками -

швидкість і зручність проведення й обробки даних, висока валідність і надійність.

Структура тесту дозволяє визначити не тільки комплексний показник загальних

здібностей, але й ступінь виразності окремих аспектів інтелекту, таких, як

грамотність, просторова уява й математичні здібності.

Обмеженням використання методики є освітній рівень. Нижня границя для

КОТ – 7-й клас загальноосвітньої школи (13 років).

Тест КОТ призначений для визначення інтегрального показника «загальні

здібності» і передбачає діагностику наступних сторін інтелекту:

3. Тест механічної тямущості Беннета

Дана методика орієнтована на виявлення технічних здібностей як підлітків,

так і дорослих. Стимульний матеріал – 70 завдань, представлених у вигляді

малюнків. Після тексту питання (малюнка) є три варіанти відповіді на нього,

причому тільки один з них є правильним. Випробуваному необхідно вибрати й

указати правильну відповідь, написавши на окремому аркуші номер завдання й

номер обраної відповіді. На загальне виконання всіх завдань приділяється 25

хвилин.

4. Тест інтелектуальної лабільностіМетодика «Інтелектуальна лабільність» використається для дослідження лабільності,

тобто здатності переключення уваги, уміння швидко переходити з рішення одних завдань на

виконання інших, не допускаючи при цьому помилок, прогнозу успішності освоєння нового

виду діяльності.

ДІАГНОСТИКА ОСОБЛИВОСТЕЙ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ (ПРОФЕСІЙНІ ІНТЕРЕСИ Й СХИЛЬНОСТІ, ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ)

1. Матриця вибору професії (Г. В. Резапкина)

Методика може використатися на першому, орієнтовному етапі

психологічної діагностики здібностей до різних видів діяльності.

2. Методика «Ціннісні орієнтації» (М. Рокич)

Система ціннісних орієнтацій визначає спрямованість особистості й

становить основу її відносин до навколишнього світу, інших, самої себе - основу

світогляду й життєвої концепції, ядро особистості.

Крім описаних, радимо використати наступні психодіагностичні методики,

опубліковані в «Шкільному психологу»: «Визначення професійного типу

особистості», модифікація методики Дж. Холланда (див. № 5/2007 р.), опросник

професійних схильностей, модифікація методики Л.Йовайши (див. № 2/2007 р.),

методику «Профіль», модифікація методики «Карта інтересів»

А. Е. Голомштока (див. № 14/2006 р.).

Додаток 2

Тест креативности Торранса

Короткий тест. Фігурна форма.

Скорочений варіант образотворчої (фігурної) батареї тесту креативности П. Торранса

являє собою завдання «Закінчи малюнок».

Завдання «Закінчи малюнок» являє собою другий субтест фігурної батареї тестів

творчого мислення П. Торранса.

Тест може бути використаний для дослідження творчої обдарованості дітей, починаючи

з дошкільного віку (5-6 років) і до випускних класів школи (17-18 років). Відповіді на завдання

цих тестів досліджувані повинні дати у вигляді малюнків і підписів до них. Якщо діти не

вміють писати або пишуть дуже повільно, експериментатор або його асистенти повинні

допомогти їм підписати малюнки. При цьому необхідно в точності додержуватися задуму

дитини.

Підготовка до тестування. Перед пред’явленням тесту психолог повинен повністю

прочитати інструкцію й ретельно продумати всі аспекти роботи. Тести не допускають ніяких

змін і доповнень, тому що це міняє надійність і валідність тестових показників.

Необхідно уникати вживання слів «тест», «іспит», «перевірка» у всіх поясненнях й

інструкціях. Якщо виникає необхідність, то рекомендується вживати слова: вправи, малюнки,

картинки й т.д. Під час тестування неприпустиме створення тривожної й напруженої

обстановки іспиту, перевірки, суперництва. Навпаки, варто прагнути до створення

дружелюбної й спокійної атмосфери теплоти, затишку, довіри, заохочення уяви й допитливості

дітей, стимулювання пошуку альтернативних відповідей. Тестування повинне проходити у

вигляді захоплюючої гри. Це дуже важливо для досягнення надійних й об’єктивних

результатів.

Необхідно забезпечити всіх учнів тестовими завданнями, олівцями або ручками. Все

зайве повинне бути прибране. Психологу необхідно мати інструкцію, зразок тесту, а також

годинник або секундомір.

Не слід проводити одночасне тестування у великих групах учнів. Оптимальний розмір

групи – це 15-35 осіб, тобто не більше одного класу.

Для молодших дітей розмір груп варто зменшити до 5-10 чоловік, а для дошкільників

переважно проводити індивідуальне тестування. При тестуванні дитина повинна сидіти за

столом один або з психологом.

Час виконання тесту – 10 хвилин. Разом з підготовкою, читанням інструкцій,

роздачею аркушів і т.д. для тестування необхідно відвести 15-20 хвилин.

При тестуванні дошкільників і молодших школярів психолог повинен мати достатню

кількість асистентів для допомоги в оформленні підписів до малюнків.

Перш ніж роздавати аркуші із завданнями, психолог має пояснити дітям, що вони будуть

робити, викликати в них інтерес до завдань і створити мотивацію до їхнього виконання. Для

цього можна використати наступний текст, що допускає різні модифікації залежно від

конкретних умов:

«Діти! Мені здається, що ви отримаєте велике задоволення від роботи, яку я вам

пропоную. Ця робота допоможе нам довідатися, наскільки добре ви вмієте видумувати нове й

вирішувати різні проблеми. Вам знадобиться вся ваша уява й уміння думати. Я сподіваюся, що

ви дасте простір своїй уяві й вам це сподобається».

Якщо фігурний тест потрібно провести повторно, то пояснити це учнем можна в такий

спосіб: «Ми хочемо довідатися, як змінилися ваші здібності придумувати нове, ваша уява й

уміння вирішувати проблеми. Ви знаєте, що ми вимірюємо свій ріст і вагу через певні

проміжки часу, щоб довідатися, наскільки ми виросли й поправилися. Те ж саме ми робимо,

щоб довідатися, як змінилися ваші здібності. Дуже важливо, щоб це був точний вимір, тому

постарайтеся показати все, на що ви здатні».

Інструкції до тестових завдань. Після попередньої інструкції варто роздати аркуші із

завданнями й простежити, щоб кожен випробуваний вказав прізвище, ім’я й дату у відповідній

графі. Дошкільникам і молодшим школярам потрібно допомогти у вказівці цих відомостей. У

цьому випадку буде краще, якщо ви внесете дані заздалегідь і роздасте дітям аркуші із уже

заповненими графами.

Після цих готувань можна приступитися до читання наступної інструкції:

«Ви повинні будете виконати захоплюючі завдання. Всі вони задіють вашу уяву, щоб

придумати нові ідеї й скомбінувати їхнім у різні способи. При виконанні кожного завдання

намагайтеся придумати щось нове й незвичайне, чого ніхто більше з вашої групи (класу) не

зможе придумати. Постарайтеся потім доповнити й добудувати вашу ідею так, щоб вийшло

найцікавіше оповідання-картинка.

Час виконання завдання обмежений, тому намагайтеся його добре використати.

Працюйте швидко, але не кваптеся. Якщо у вас виникнуть питання, мовчки підніміть руку - і я

підійду до вас і дам необхідні роз’яснення».

Завдання тесту формулюється в такий спосіб:

«На цих двох сторінках намальовані незакінчені фігури. Якщо ви додасте до них

додаткові лінії, у вас вийдуть цікаві предмети або сюжетні картинки. На виконання цього

завдання виділяється 10 хвилин.

Постарайся придумати таку картинку або історію, щоб ніхто інший не міг придумати.

Зроби її повною і цікавою, додаючи до неї нові ідеї. Придумай цікаву назву для картинки й

напиши її під картинкою» (Цю інструкцію необхідно пред’являти строго по тексту, не

допускаючи ніяких змін. Навіть невеликі модифікації інструкції вимагають повторної

стандартизації й валідизації тексту .

Якщо учні хвилюються, що вони не встигають закінчити завдання вчасно, заспокойте їх,

сказавши їм наступне:

«Ви всі працюєте по-різному. Деякі встигають намалювати всі малюнки дуже швидко, а

потім повертаються до них і додають якісь деталі. Інші встигають намалювати лише трохи, але

з кожного малюнка створюють дуже складні оповідання. Продовжуйте працювати так, як вам

більше подобається, як вам зручніше».

Якщо діти не зададуть після інструкції питання, можна приступати до виконання

завдання. Якщо інструкція викличе питання, постарайтеся відповісти на них повторенням

інструкції більше зрозумілими для них словами. Уникайте давати приклади або ілюстрації

можливих відповідей-зразків! Це приводить до зменшення оригінальності й, у деяких випадках,

загальної кількості відповідей. Прагніть підтримувати доброзичливі, теплі й невимушені

відносини з дітьми.

Хоча в інструкціях зазначено, що завдання включають дві сторінки, деякі діти

упускають цей факт із виду й ігнорують другу сторінку. Тому варто спеціально нагадати дітям

про другу сторінку із завданнями. Необхідно дуже уважно стежити за часом, використовуючи

секундомір.

Після закінчення 10 хвилин виконання завдань припиняється, і аркуші швидко

збираються. Якщо діти не змогли написати назви до своїх малюнків, з’ясуєте в них ці назви

відразу ж після тестування. Інакше ви не зможете їх надійно оцінити.

Для цього зручно мати трохи асистентів, що особливо важливо при тестуванні

молодших школярів і дошкільників.

Виміри й обробка результатів. Важливою умовою високої надійності тесту є уважне

вивчення покажчика оцінки тестових показників і використання наведених стандартів як

основи для суджень.

Процедури виміру.

1. Ви повинні чітко усвідомлювати концепцію творчого мислення П. Торранса: зміст

показників швидкості, гнучкості, оригінальності й старанності розробки ідей як характеристик

цього процесу.

2. Спочатку варто визначити, чи варто відповідь зараховувати, тобто чи релевантна вона

завданню. Ті відповіді, які не відповідають завданням, не враховуються. Нерелевантними

вважаються відповіді, у яких не виконана основна умова завдання - використати вихідний

елемент. Це ті відповіді, у яких малюнок випробуваного ніяк не пов’язаний з незавершеними

фігурами.

3. Обробка відповідей. Кожну релевантну ідею (тобто малюнок, що включає в себе

вихідний елемент) варто віднести до однієї з 83 категорій відповідей. Використовуючи ці

списки, визначте номера категорій відповідей і бали за їхню оригінальність. Запишіть їх у

відповідних графах.

Якщо оригінальність відповідей оцінюється 0 або 1 балом, категорія відповідей може

бути визначена за списком 1. У цей список увійшли найменш оригінальні відповіді для кожної

з фігур тесту. Для більше оригінальних відповідей (з оригінальністю 2 бали) складений список

№ 2. У цьому списку зібрані категорії, загальні для всіх фігур тесту.

Потім визначаються бали за розробленість кожної відповіді, які заносяться в графу,

відведену для цих показників виконання завдання. Показники категорій оригінальності й

розробленості відповідей записуються на бланку, у рядку, що відповідає номеру малюнка. Там

же записуються пропуски (відсутність) відповідей.

Показник швидкості для тесту може бути отриманий прямо з номера останньої відповіді,

якщо не було пропусків або нерелевантних відповідей. У противному випадку варто

порахувати загальну кількість врахованих відповідей і записати це число у відповідній графі.

Щоб визначити показник гнучкості, закресліть повторювані номери категорій відповідей і

порахуйте що залишилися. Сумарний бал за оригінальність визначається додаванням усіх без

винятку балів у цьому стовпчику. Аналогічним чином визначається сумарний показник

розробленості відповідей.

Перевірка надійності вимірів. Час від часу рекомендується зіставляти дані власної

обробки тестів з даними обробки тих же тестів більше досвідченим психологом. Всі

невідповідності повинні бути виявлені й обговорені. Рекомендується розрахувати коефіцієнти

кореляції між показниками, отриманими двома дослідниками при обробці 20-40 протоколів.

Іншим способом перевірки надійності може служити повторна обробка експериментальних

матеріалів тим самим дослідником через один або кілька тижнів. При використанні бланків для

обробки ці види контролю займуть не багато часу.

Швидкість. Цей показник визначається підрахунком числа завершених фігур.

Максимальний бал дорівнює 10.

Гнучкість. Цей показник визначається числом різних категорій відповідей. Для

визначення категорії можуть використатися як самі малюнки, так й їхньої назви (що іноді не

збігається). Далі наведений список № 2, що включає 99% відповідей. Для тих відповідей, які не

можуть бути включені в жодну з категорій цього списку, варто застосовувати нові категорії з

позначенням їх «XI», «Х2» і т.д. Однак це потрібно дуже рідко.

Категорії відповідей, оцінюваних 0 або 1 балом за оригінальність, значно зручніше

визначати за списком № 1 окремо для кожної стимульной фігури.

Оригінальність. Максимальна оцінка дорівнює 2 балам для неочевидних відповідей із

частотою менш 2 %, мінімальна - 0 балів для відповідей із частотою 5 % і більше, а 1 бал

зараховується як відповідь, що зустрічаються в 2-4,9 % випадків. Дані про оцінку категорії й

оригінальності відповіді наведені в списку № 1 для кожної фігури окремо. Тому інтерпретацію

результатів доцільно починати, використовуючи цей список.

Преміальні бали за оригінальність відповідей, у яких випробуваний поєднує кілька

вихідних фігур у єдиний малюнок. Торренс вважає це проявом високого рівня творчих

здібностей, оскільки такі відповіді досить рідкісні. Торренс вважає за необхідне присуджувати

додаткові бали за оригінальність при об’єднанні в блоки вихідних фігур: об’єднання двох

малюнків - 2 бали; об’єднання 3-5 малюнків - 5 балів; об’єднання 6-10 малюнків - 10 балів. Ці

преміальні бали додаються до загальної суми балів за оригінальність за всім завданням.

Розробленість. При оцінці старанності розробки відповідей бали даються за кожну

значиму деталь (ідею), що доповнює вихідну стимульную фігуру, як у границях її контуру, так і

за її межами. При цьому, однак, основна, найпростіша відповідь повинна бути значимою,

інакше її розробленість не оцінюється.

Один бал дається за:

- кожну істотну деталь загальної відповіді. При цьому кожен клас деталей оцінюється

один раз і при повторенні не враховується. Кожна додаткова деталь відзначається крапкою або

хрестиком один раз;

- кольори, якщо вони доповнюють основну ідею відповіді;

- спеціальне штрихування (але не за кожну лінію, а за загальну ідею);

- тіні, обсяг, кольори;

- прикраса, якщо вона має сенс сама по собі,

- кожну варіацію оформлення (крім чисто кількісних повторень), значиму стосовно

основної відповіді. Наприклад, однакові предмети різного розміру можуть передавати ідею

простору;

– поворот малюнка на 90° і більше, незвичайність ракурсу (вид зсередини, наприклад),

вихід за рамки завдання більшої частини малюнка;

- кожну подробицю в назві понад необхідний мінімум. Якщо лінія розділяє малюнок на

дві значимі частини, підраховують бали в обох частинах малюнка й підсумують їх. Якщо лінія

позначає певний предмет - шов, пояс, шарф і т.д., то вона оцінюється 1 балом.

Приклад 1 Приклад 2 Приклад 3Розробленість відповіді: 0 Розробленість відповіді: 4 Розробленість відповіді: 12

Наведено три приклади підрахунку балів за розробленість відповідей. Треба їх уважно

вивчити.

СПИСОК № 1(Нагадаємо:, що відповіді, не зазначені в списку № 1, одержують оцінку

по оригінальності 2 бали як нестандартні й ті, які зустрічаються рідше, ніж в 2% випадків.

Категорія цих відповідей визначається за списком № 2). Відповіді на завдання із вказівкою

номерів категорії й оцінок по оригінальності

Фігура 1

0 балів (5% і більше відповідей)

(24) Абстрактний візерунок. (37) Особа, голова людини. (1) Окуляри. (38) Птах (що

летить), чайка.

1 бал (від 2 до 4,99%)

(4) Тварина (морда). (4) Кіт, кішка. (21) Хмара. (58) Надприродні істоти. (10) Серце

(«любов»). (4) Собака. (8) Сова. (28) Квітка. (37) Чоловік, людина. (31) Яблуко.

Фігура 2


(67) Рогатка. (28) Квітка.

1 бал (від 2% до 4,99%)

.(41) Буква: Ж, У и ін. (13) Будинок, будова.

(42) Знак, символ, покажчик.

(24) Абстрактний візерунок. (64) Дерево і його деталі.

(8) Птах, сліди, ноги. (45) Цифра. (37) Чоловік.

Фігура 3


(24) Абстрактний візерунок. (53) Звукові й радіохвилі. (37) Особа людини. (9)

Вітрильний корабель, човен. (31) Фрукти, ягоди.

1 бал (від 2 до 4,99%)

(21) Вітер, хмари, дощ. (7) Повітряні кульки. (64) Дерево і його деталі.

(49) Дорога, міст. (4) Тварина або його морда.

(48) Каруселі, гойдалка. (68) Колеса.

(67) Лук і стріли. (35) Місяць. (27) Риба, риби.

(48) Санки. (28) Квіти.

Фігура 4


(24) Абстрактний візерунок. (33) Хвиля, море. (41) Знак питання. (4) Змія. (37) Особа

людини. (4) Хвіст тварини, хобот слона.

1 бал (від 2 до 4,99%)

(4) Кіт, кішка. (32) Крісло, стілець. (36) Ложка, ополоник. (4) Миша. (38) Комаха,

гусениця, хробак. (1) Окуляри. (8) Птах: гусак, лебідь. (27) Черепашка. (58) Неіснуючи істоти.

(1) Трубка для паління. (28) Квітка.

Фігура 5


(24) Абстрактний візерунок. (36) Блюдо, ваза, чаша. (9) Корабель, човен. (37) Особа

людини. (65) Парасоль.

1 бал (від 2 до 4,99%)

(33) Водойма, озеро. (47) Гриб; (10) Губи, підборіддя. (22) Кошик, таз. (31) Лимон,

яблуко. (67) Лук (і стріли). (33) Яр, яма. (27) Риба. (25) Яйце.

Фігура 6


(24) Абстрактний візерунок. (15) Сходи, щаблі. (37) Особа людини.

1 бал (від 2 до 4,99%)

(33) Гора, скеля. (36) Ваза. (64) Дерево, ялина. (19) Кофта, піджак, плаття. (66)

Блискавка, гроза. (37) Людина: чоловік, жінка. (28) Квітка.

Фігура 7


(24) Абстрактний візерунок. (18) Автомашина. (36) Ключ; (62) Серп.

1 бал (від 2 до 4,99%)

(47) Гриб. (36) Ківш, черпак. (43) Лінза, лупа. (37) Особа людини. (36) Ложка, ополоник.

(62) Молоток. (1) Окуляри. (18) Самокат.

(60) Символ: серп і молот. (48) Тенісна ракетка.

Фігура 8


(24) Абстрактний візерунок. (37) Дівчинка, жінка. (37) Чоловік: голова або тіло.

1 бал (від 2 до 4,99%)

(41) Буква: У и ін. (36) Ваза. (64) Дерево. (11) Книга. (19) Майка, плаття. (2) Ракета. (58)

Надприродні істоти. (28) Квітка. (67) Щит.

Фігура 9


(24) Абстрактний візерунок. (33) Гори, пагорби. (4) Тварина, її вуха. (41) Буква М.

1 бал (від 2 до 4,99%)

(4) Верблюд. (4) Вовк. (4) Кіт, кішка. (4) Лисиця. (37) Особа людини. (4) Собака. (37)

Людина: фігура.

Фігура 10


(24) Абстрактний візерунок. (8) Гусак, качка. (64) Дерево, ялина, гілки. (37) Особа

людини. (4) Лисиця.

1 бал (від 2% до 4,99%)

(63) Буратіно. (37) Дівчинка. (8) Птах. (58) Надприродні істоти. (45) Цифри. (37)

Людина, фігура.

СПИСОК № 2. Категорії відповідей, оригінальність яких

оцінюється 2 балами із вказівками категорії.

(18) Автомобіль: машина легкова, гоночна, вантажна, візок, візок, трактор. (3) Ангели й

інші божественні істоти, їхні деталі, включаючи крила. (1) Аксесуари: браслет, корона,

гаманець, монокль, намисто, окуляри, капелюх. (20) Білизна мотузка, шнур. (41) Букви:

одиночні або блоками, розділові знаки. (7) Повітряні кулі: одиночні або в гірлянді (39)

Повітряний змій. (33) Географічні об’єкти: беріг, хвилі, вулкан, гора, озеро, океан, пляж, ріка,

струмочок. (34) Геометричні фігури: квадрат, конус, коло, куб, прямокутник, ромб, трикутник.

(24) Декоративна композиція: всі види абстрактних зображень, орнаменти, візерунки. (64)

Дерево: всі види дерев, у тому числі новорічна ялина, пальма. (49) Дорога й дорожні системи:

дорога, дорожні знаки й покажчики, міст, перехрестя, естакада. (4) Тварина, її голова або

морда: бик, верблюд, змія, кішка, коза, лев, кінь, жаба, ведмідь, миша, мавпа, олень, свиня,

слон, собака. (5) Тварина: сліди. (53) Звукові хвилі: магнітофон, радіохвилі, радіоприймач,

рація, камертон, телевізор. (65) Парасолька; (63) Іграшка: кінь-качалка, лялька, кубик,

маріонетка. (62) Інструменти: вила, граблі, кліщі, молоток, сокира. (46) Канцелярські й шкільні

приналежності: папір, обкладинка, папка, зошит. (11) Книга: одна або стопка, газета, журнал.

(68) Колеса: колесо, обід, підшипник, шина, штурвал. (50) Кімната або частини кімнати:

підлога, стіна, кут. (22) Контейнер: бак, бідон, бочка, цебро, консервна банка, глечик,

капелюшна коробка, ящик. (9) Корабель, човен: каное, моторний човен, катер, пароплав,

вітрильник. (12) Коробка: коробка, пакет, подарунок, згорток. (54) Космос: космонавт. (16)

Багаття, вогонь. (23) Хрест: Червоний хрест, християнський хрест, могила. (40) Сходи:

приставна, драбина, трап. (2) Літальний апарат: бомбардувальник, планер, ракета, літак,

супутник. (32) Меблі: буфет, гардероб, ліжко, крісло, парта, стіл, стілець, тахта. (43) Механізми

й прилади: комп’ютер, лінза, мікроскоп, прес, робот, шахтарський молот. (44) Музика: арфа,

барабан, гармонь, дзвіночок, ноти, піаніно, рояль, свисток, цимбали. (6) М’ячі: баскетбольні,

тенісні, бейсбольні, волейбольні, грудочки бруду, сніжки. (59) Наземний транспорт – див.

«Автомобіль», не вводити нову категорію. (38) Комаха: метелик, блоха, гусениця, жук, клоп,

мураха, муха, павук, бджола, світлячок, черв’як. (35) Небесні тіла: Велика Ведмедиця, Венера,

затемнення Місяця, зірка, Місяць, метеорит, комета, Сонце. (21) Хмара, хмара: різні види й

форми. (30) Взуття: черевики, валянки, чоботи, тапки, туфлі. (19) Одяг: штани, кальсони, кофта,

чоловіча сорочка, пальто, піджак, плаття, халат, шорти, спідниця. (67) Зброя: гвинтівка, лук і

стріли, кулемет, гармата, рогатка, щит. (48) Відпочинок: велосипед, ковзанка, крижана гірка,

парашутна вишка, плавальна дошка, роликові ковзани, санки, теніс. (29) Їжа: булка, кекс,

цукерка, льодяник, корж, морозиво, горіхи, тістечко, цукор, тости, хліб. (66) Погода: дощ,

краплі дощу, заметіль, веселка, сонячні промені, ураган. (36) Предмети домашнього побуту:

ваза, вішалка, зубна щітка, каструля, ковш, кавоварка, мітла, чашка, щітка. (8) Птах: лелека,

журавель, індик, курка, лебідь, павич, пінгвін, папуга, качка, фламінго, курча. (26) Розваги:

співак, танцюрист, циркач. (47) Рослини: заросли, чагарник, трава. (27) Риба й морські тварини:

гуппі, золота рибка, кит, восьминіг. (58) Надприродні (казкові) істоти: Аладдин, баба Яга, біс,

вампір, відьма, Геркулес, диявол, монстр, примара, фея, чорт. (42) Світильник: чарівний ліхтар,

лампа, свіча, вуличний світильник, ліхтар, електрична лампа. (60) Символ: значок, герб,

прапор, прапор, цінник, чек, емблема. (52) Сніговик. (57) Сонце й інші планети: див. «Небесні

тіла». (55) Спорт: бігова доріжка, бейсбольна площадка, перегони, спортивна площадка,

футбольні ворота. (13) Будова: будинок, палац, будинок, хата, будка, хмарочос, готель, пагода,

хатина, храм, церква. (15) Будова, його частини: двері, дах, вікно, підлога, стіна, труба. (14)

Будівельний матеріал: дошка, камінь, цегла, плита, труба. (17) Очерет і вироби з нього. (51)

Притулок, укриття (не будинок): навіс, окоп, намет, тент, курінь. (31) Фрукти: ананас,

апельсин, банан, ваза із фруктами, вишня, грейпфрут, груша, лимон, яблуко. (28) Квітка:

маргаритка, кактус, соняшник, троянда, тюльпан. (45) Цифри. одна або в блоці, математичні

знаки. (61) Годинники: будильник, піскові годинники, секундомір, сонячні годинники, таймер.

(37) Чоловік, його голова, особа або фігура: дівчинка, жінка, хлопчик, черниця, чоловік, певна

особистість, старий. (56) Чоловік з паличок: див. «Людина». (10) Чоловік, частини його тіла:

брови, волосся, око, губи, кістка, ноги, ніс, рот, руки, серце, вухо, мова. (25) Яйце: всі види,

включаючи великоднє, яєчня.

Інтерпретація результатів тестування.

1. Швидкість, або продуктивність. Цей показник не є специфічним для творчого

мислення й корисний насамперед тим, що дозволяє зрозуміти інші показники КТТМ. Дані

показують (див. табл. 1), що більшість дітей 1-8 класів виконують від 7 до 10 завдань, а

старшокласники – від восьми до десяти завдань. Мінімальна кількість виконаних завдань

(менше п’яти) зустрічається найчастіше в підлітків (5-8 класи).

2. Гнучкість. Цей показник оцінює розмаїтість ідей і стратегій, здатність переходити від

одного аспекту до іншого. Іноді цей показник корисно співвіднести з показником швидкості

або навіть обчислити індекс шляхом розподілу показника гнучкості на показник швидкості й

множення на 100%. Нагадаємо, що якщо випробуваний має низький показник гнучкості, те це

свідчить про ригідність його мислення, низький рівень інформованості, обмеженості

інтелектуального потенціалу й (або) низку мотивацію.

3. Оригінальність. Цей показник характеризує здатність висувати ідеї, що

відрізняються від очевидних, загальновідомих, загальноприйнятих, банальних або твердо

встановлених. Той, хто одержує високі значення цього показника, звичайно характеризуються

високою інтелектуальною активністю й неконформністю. Оригінальність рішень припускає

здатність уникати легких, очевидних і нецікавих відповідей. Як і гнучкість, оригінальність

можна аналізувати в співвідношенні зі швидкістю за допомогою індексу, що обчислює

описаним вище способом.

4. Розробленість. Високі значення цього показника характерні для учнів з високою

успішністю, здатних до винахідницької й конструктивної діяльності. Низькі – для відстаючих,

недисциплінованих і недбайливих учнів. Показник розробленості відповідей відбиває як би

інший тип швидкості мислення й у певних ситуаціях може бути як перевагою, так й

обмеженням, залежно від того, як ця якість проявляється.

Таблиця 1

Середні показники КТГМ у різних класів, що вчаться,*Класи Швидкість Гнучкість Оригінальність Розробленість1 – 2 9,0(1,2) 7,5(1,7) 10,3 (2,9) 22,4(8,8)3 – 4 8,9(1,6) 7,6(1,6) 9,7 (3,6) 31,7(15,2)5 – 6 9,0(2,1) 6,8 (2,2) 9,2(4,1) 30,4(16,5)7 – 8 9,1(1,8) 7,4(1,9) 9,6(3,6) 31,8(17,4)9 – 11 9,7 (0,7) 8,1(1,3) 10,7(3,3) 40,4(13,6)1-11 9,2(1,4) 7,6(1,6) 10,0(3,4) 31,3(35,3)

Для зіставлення показників творчого мислення (оригінальності й розробленості)

необхідно провести їхнє перетворення в стандартну Т-шкалу. Це дозволить

порівнювати результати, отримані по КТТМ і фігурному тесту творчого мислення П.

Торранса (див. табл. 2). У дужках у таблиці зазначені показники стандартного

відхилення.

Таблиця 2

Перетворення «сирих» показників у Т-шкалуБали по оригінальності Бали по розробленості

Т-шкала 1-3 клас 4-8 клас 9-11 клас 1-2 клас 3-8 клас 9-11 клас100 – – 66 110 10895 – – 62 101 10190 – – 58 92 9585 20 – – 54 83 8880 19 20 20 49 75 8175 18 18 18 45 68 7470 16 17 17 40 62 6865 15 15 16 35 55 6160 13 13 14 31 48 5455 12 И 12 26 39 4750 10 9 11 22 30 4045 9 7 9 18 23 3340 7 5 7 14 16 2735 6 3 5 10 11 2030 4 1 4 5 7 1325 2 – 1 1 2 720 1 – – – – 1

Значення по Т-шкалі 50±10 відповідають віковій нормі.

Перша цифра – номер категорії, друга – бали за оригінальність, третя – бали за розробленість

.

ОЦІННИЙ АРКУШПрізвище________________Ім’я__________________стать _____________Вік______ роківШкола № ____________Клас __________________Дата проведення тесту__________.

№ категорії Оригінальність Розробленість1 21 1 52 64 0 83 67 1 54 33 0 75 36 1 66 19 2 47 36 0 68 37 0 39 4 1 610

Швидкість Гнучкість

Оригінальність Розробленість

9 8 6 50По Т-шкалі 35 62

Висновок.

Швидкість і гнучкість відповідає віку. Оригінальність ідей – низька. Розробленість –

верхня границя норми.

Бланк для опитуваногоПрізвище________________________ Ім’я________________________

Вік___________________ Дата заповнення__________________

Закінчи малюнок.На цих двох сторінках намальовані незакінчені фігурки. Якщо ти додаси до

них додаткові лінії, у тебе вийдуть цікаві предмети або сюжетні картинки. На виконання цього завдання дається 10 хвилин.

Постарайся придумати таку картинку або історію, щоб ніхто інший не міг придумати.

Зроби її повною і цікавою, додаючи до неї нові ідеї. Придумай цікаву назву для картинки й

напиши її під картинкою.

Додаток 3

ОПИТУВАЛЬНИЙ АРКУШ СТРУКТУРИ ІНТЕЛЕКТУ

(ТЕСТ АМТХАУЕРА)

Прізвище ____________________________Ім’я _________________________________По батькові ____________________________Вік _________________________________Стать ____________________________Клас _________________________________Дата заповнення _______________________

Перша частина тесту1 2 3 4 5 61 2 3 4 5 1 2 3 4 5 1 2 3 4 5 1 2 3 4 5 1 2 3 4 5 1 2 3 4 5

7 8 9 101 2 3 4 5 1 2 3 4 5 1 2 3 4 5 1 2 3 4 5

Друга частина тесту11 12 131 2 3 4 5 6 7 8 9 1 2 3 4 5 6 7 8 9 1 2 3 4 5 6 7 8 9

14 15 161 2 3 4 5 6 7 8 9 1 2 3 4 5 6 7 8 9 1 2 3 4 5 6 7 8 9

17 18 191 2 3 4 5 6 7 8 9 1 2 3 4 5 6 7 8 9 1 2 3 4 5 6 7 8 9

201 2 3 4 5 6 7 8 9

Третя частина тесту21 22 23 24 25 261 2 3 4 5 1 2 3 4 5 1 2 3 4 5 1 2 3 4 5 1 2 3 4 5 1 2 3 4 5

27 28 29 301 2 3 4 5 1 2 3 4 5 1 2 3 4 5 1 2 3 4 5

ТЕСТ СТРУКТУРИ ІНТЕЛЕКТУ АМТХАУЄРА (КОРОТКИЙ ОПИС)

Цей тест призначений для оцінки рівня інтелектуального розвитку осіб у віці від 13 до 61 року.

У тесті 9 груп завдань, які дозволяють визначити рівень розвитку різних складових інтелекту:

Субтест 1 - "Логічний відбір" - дослідження індуктивного мислення, чуття мови. Завдання

випробуваного - закінчити речення одним з наведених як відповідь слів.

Субтест 2 - "Визначення рис" - дослідження здібності до абстрагування, оперування

вербальними поняттями. У завданнях пропонується п’ять слів, з яких чотири мають загальний

значеннєвий зв’язок, а одного такого зв’язку не має. Як відповідь необхідно вказати це слово.

Субтест 3 - "Аналогія" - аналіз комбінаторних здатностей, тобто вміння будувати аналогії. У

завданнях необхідно встановити зв’язок, аналогічний тому, який існує між парою

запропонованих слів.

Субтест 4 - "Класифікація" - оцінка здібності виносити судження. У завданнях цього типу

випробуваний повинен позначити два слова загальним поняттям.

Субтест 5 - "Завдання на рахунок" - оцінка рівня розвитку практичного мислення. Складається

з 20 арифметичних завдань.

Субтест 6 - "Ряди чисел" - аналіз індуктивного мислення, здібності оперувати із числами. У

завданнях необхідно встановити закономірність числового ряду й продовжити його.

Субтест 7 - "Вибір фігури" - дослідження просторової уяви, комбінаторних здібностей.

Завдання складаються з розділених на частини геометричних фігур. Як відповідь необхідно

вказати фігуру, що відповідає фігурі - завданню.

Субтест 8 - "Завдання з кубиками" - дослідження того ж, що й у субтесті 7, але при оперуванні

просторовими фігурами. Завдання складаються з окремих кубиків, що мають різні позначки на

гранях. Ці кубики-завдання необхідно ідентифікувати з кубиками-відповідями.

Субтест 9 - "Завдання на здатність зосередити увагу й зберегти в пам’яті засвоєне". У завданнях

необхідно запам’ятати слова, об’єднані в групи. Після цього ці слова пропонуються як завдання

й необхідно згадати, у яку із груп вони входять.

Після цього проводиться обробка (у балах по шкалах). Субтести 1, 2, 3, 4 й 9 дозволяють

оцінити розвиненість гуманітарних здібностей; субтести 5, 6, 7 й 8 - природничо-наукових;

субтести 7, 8 - технічних, а субтести 5 й 6 - математичних здібностей.

Методика Амтхауера є одним із самих популярних тестів на інтелект. Скорочений її варіант

розроблений А. Н. Вороніним і С. Д. Бірюковим.

Перша частина тесту

На виконання завдань першої частини тесту приділяється 15 хв.

Нижче ви знайдете речення, у кожному з яких не вистачає одного слова. Вам необхідно із п’яти

можливих слів вибрати те, що правильно доповнює дане речення. В опитному аркуші ви

відзначаєте номер правильної відповіді.

1. Протилежністю надії є:

1.розчарування;

2.розпач;

3.зневіра;

4.задоволеність;

5.пригніченість.

2. Етикетка - це в більшості випадків:

1.відмітний знак;

2.вказівка;

3.напис;

4.реклама;

5.назва.

У завданнях, розташованих нижче, приводиться 5 слів. Чотири з них завжди є подібними

за певною ознакою. Вам потрібно знайти п’яте слово, що до них не підходить. В опитному

аркуші слід зазначити номер слова, що не підходить до інших.

3.

1) помилковий умовивід; 2) обман; 3) шахрайство; 4) фальшивка; 5) підробка.

4.

1) підтвердження; 2) рішення; З) планування; 4) оцінка; 5) судження.

У наступній групі завдань вам пропонується три слова. Між першим і другим словом існує

певний зв’язок. Між третім й одним з п’яти слів, розташованих нижче, існує аналогічний

зв’язок. Це слово вам належить знайти. Його номер ви відзначаєте в опитному аркуші.

5.

“Вестибюль” і “сіни” зв’язані так само, як “будинок” і...?

1)ліфт; 2) двір; 3) дах; 4) намет; 5) стіна.

6.

“Довіра” і “експерт” зв’язані так само, як “непевність” і ...?

1)досвід; 2) помилка; 3) новачок; 4) аматор; 5) рутинер.

7.

“Альбом” і “фото” зв’язані так само, як “газета” і ...?

1)папір; 2) новина; 3) стаття; 4) заголовок; 5) оголошення.

У наступній групі вам дані 6 слів. З них ви повинні вибрати два, які поєднуються одним і

більше загальним поняттям, наприклад:

1) ніж; 2) масло; 3) газета; 4) хліб; 5) сигара; 6) браслет.

“Хліб” і “масло” - це правильне рішення, тому що вони поєднуються загальною назвою -

продукти харчування. Тому правильними будуть відповіді під номерами 2 й 4. Номера

правильних відповідей ви відзначаєте в опитному аркуші.

8.

1) дах; 2) пиво; 3) кружка; 4) закусочна; 5) хміль; 6) молоко.

9.

1) фахівець; 2) фехтувальник; 3) лейтенант; 4) практикант; 5) секретарка; 6) альпініст.

10.

1) шкодувати; 2) щипати; 3) будувати; 4) мерзнути; 5) складати музику; 6) залишатися.

Друга частина тесту

На виконання завдань другої частини тесту виділяється 15 хв. Нижче вам пропонуються

арифметичні завдання. Їх необхідно вирішити правильно й по можливості швидко! Відповідь

ви знаходите серед запропонованих варіантів і її номер відзначаєте в опитному аркуші.

11.

Для ремонту вулиці 3 робітником необхідно 6 днів. За скільки днів буде закінчена робота, якщо

будуть зайняті 9 чоловік?

1)1; 2) 2; 3) 3; 4) 4; 5) 5; 6) 14; 7) 16; 8) 18; 9) 20.

12.

Для одержання сплаву взяли 2 частини міді і 1 частина цинку. Скільки грамів цинку потрібно

для одержання 39 гр. цього сплаву?

1)1; 2) 8; 3) 9; 4) 12; 5) 13; 6) 16; 7) 19; 8) 32; 9) 35.

13.

2 поїзди зустрілися в 8 годин. На якій відстані один від одного вони будуть перебувати в 8

годину. 20 хв, якщо один рухається зі швидкістю 120 км/година, а інший 75 км/година (у різні

сторони)?

1) 4; 2) 15; 3) 29; 4) 30; 5) 39; 6) 45; 7) 55; 8) 65; 9) 85.

14.

З 50 деталей 4 % мають розміри більше заданих, 12% - менше заданих. Скільки деталей мають

заданий розмір?

1)2; 2) 8; 3) 12; 4) 18; 5) 32; 6) 34; 7) 42; 8) 68; 9) 84.

15.

52 монети потрібно розділити на 2 частині так, щоб одна частина була в 3 рази більше іншої.

Скільки монет буде в меншій частині?

1)3; 2) 7; 3) 11; 4) 12; 5) 13; 6) 14; 7) 17; 8) 23; 9) 39.

16.

За старими розцінками за 5 гайок робітник одержав 12 грн., по новим він одержує 12 грн. за 4

гайки. На скільки відсотків підвищилися розцінки?

1)5; 2) 6; 3) 10; 4) 12; 5) 16; 6) 20; 7) 25; 8) 30; 9) 60

17.

Кубик зі стороною в 3 см важить 54 гр. Скільки грамів важить кубик з того ж матеріалу зі

стороною в 2 см?

1) 16; 2) 18; 3) 24; 4) 28; 5) 34; 6) 35; 7) 36; 8) 43; 9) 48.

У наступній групі завдань вам пропонуються числа, розташовані за певним правилом. Ваше

завдання полягає в тому, щоб визначити число, що було б продовженням відповідного

числового ряду. Наприклад, даний ряд: 16, 18, 20, 22, 24, 26. У цьому ряді кожен наступний

член збільшується на 2. Отже, останнє число буде 28. Це число ви знаходите серед

пропонованих варіантів і його номер позначаєте в опитному аркуші. У деяких завданнях вам

необхідно буде користуватися множенням і розподілом.

18.

57,60,30,34,17,22,11?

1)6; 2) 8; 3) 11; 4) 13; 5) 16; 6) 17; 7) 27; 8) 45; 9) 51

19.

2,3,6,11,18,27,38?

1) 7; 2) 13; 3) 15; 4) 17; 5) 50; 6) 51; 7) 52; 8) 76; 9) 84

20.

174,171,57,54,18,15,?

1; 2) 3; 3) 5; 4) 7; 5) 9; 6)10; 7) 11; 8) 12; 9) 13

Третя частина тесту

На виконання завдань третьої частини тесту приділяється 15 хв. Нижче під номерами 21, 22, 23,

24, 25, 26, 27 наведені фігури, розбиті на частині. Вам належить подумки з’єднати ці частини й

визначити, яка з фігур - під номерами 1, 2, 3, 4 або 5 - вийде.

В останній групі завдань перший ряд містить 5 різних кубиків, позначених цифрами 1, 2, 3, 4, 5

- це варіанти відповідей. Кожен кубик має 6 різних ознак. Три ознаки ви можете бачити. У

кожному із завдань під номерами 28, 29 й 30 розташованих нижче, зображений кубик у різних

положеннях. Три ознаки ви можете бачити в різних положеннях. Вам треба визначити, який з

кубиків верхнього ряду показаний. Кубик можна повернути або перевернути. При цьому може

з’явитися й нова ознака.

Звертаємо вашу увагу на те, що жоден з кубиків 1, 2, 3, 4, 5 не повторюється - кожний чимось

відрізняється. Вони можуть мати однакові ознаки, але в різних положеннях.

Подумки повертаючи кубики під номерами 28, 29, 30, визначите, з яким з кубиків верхнього

ряду збігається кожний з них.

Додаток 4

ТЕСТ КРЕАТИВНОСТИ (ОПИТУВАЛЬНИК Г. ДЕВІСА)

Інструкція: У нижченаведених твердженнях поставте:

"+" на знак згоди або "-" на знак незгоди.

1.Я думаю, що я акуратний.

2.Мені цікаво знати, що робиться в інших класах школи.

3.Я люблю відвідувати нові місця разом з батьками, а не один.

4.Я люблю бути кращим у всьому.

5.Якщо в мене є солодощі, то я намагаюсь їх зберегти в себе.

6.Я дуже хвилююся, якщо робота, яку я роблю, не краща, не може бути зроблена мною

якнайкраще.

7.Я хочу зрозуміти, як все відбувається навколо, знайти причину всього.

8.Я ніколи не був особливо популярний в однолітків.

9.Я іноді поводжу себе як дитина.

10.Коли я щось хочу зробити, то нічого не може мене зупинити.

11.Я волію працювати з іншими й не можу працювати один.

12.Я знаю, коли я зможу зробити щось по-справжньому гарне.

13.Якщо навіть я впевнений, що правий, я намагаюся змінити свою точку зору, якщо із мною не

згодні інші.

14.Я дуже турбуюся й переживаю, коли роблю помилки.

15.Я часто нудьгую.

16.Я буду вагомим і відомим, коли стану дорослим.

17.Я люблю дивитися на гарні речі.

18.Я надаю перевагу знайомим ігри, а не новим.

19.Я люблю досліджувати, що відбудеться, якщо я щось зроблю.

20.Коли я граю, то намагаюся якнайменше ризикувати.

21.Я волію дивитися телевізор, чим розбиратися, як він влаштований.

КЛЮЧ

Складіть позитивні відповіді на питання: 2, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 16, 17, 19 і додайте до них суму

негативних відповідей на питання 3, 5, 11, 13, 14, 15, 18, 20, 21. Якщо сума дорівнює або

перевищує 15 балів - ви творча людина.

Зміст креативних відповідей:

"+"

2 - занепокоєння про інших

4 - бажання виділитися

6 - невдоволення собою

7 - цікавість

8 - непопулярність

9 - регрес на дитинство

10 - відкидання тиску

12 - самодостатність

16 - почуття призначення

17 - почуття краси

19 - спекулятивність

"-"

1 - прийняття безладдя

3, 20 - прагнення до ризику

5 - альтруїзм

11 - любов до самостійної роботи

13 - незалежність

14 - ділові помилки

15 - відсутність нудьги

18, 21 - потреба в активності

Додаток 5

Пам’ятка вчителю.

Критерії, що мотивують організацію навчально-виховного процесу в роботі з обдарованими

дітьми.

1.Обдаровані діти намагаються в процесі навчальної діяльності набути нових знань. Високі

вимоги, які дають шанс на подальший розвиток, приймаються більш охоче, ніж занижені.

2. Обдаровані діти боляче переносять зміни в їх навчально – виховній діяльності в класі, коли

вони проводяться без їхнього відома, без урахування їхньої думки.

3. Обдаровані діти гостро реагують , якщо їх старання призводять до того, що їх ще більше

завантажують.

4. Кожній обдарованій дитині треба надавати інформацію про якість особистої праці. Причому

вона повинна бути оперативною, щоб учень міг внести корективи у свої дії.

5. Успіх без визнання призводить до розчарування.

6. Кожна обдарована дитина хоче показати, на що вона здібна.

7. Кожна обдарована дитина прагне до успіху – це реалізовані цілі. В досягнення цих цілей

вона вкладає багато особистої енергії.

8. Обдаровані діти відчувають радість від навчальної діяльності, задовольняючи свою потребу

в особистій причетності до результатів праці. Вони хочуть, щоб їхні дії були важливі для когось

конкретно ( для вчителя, батьків, суспільства тощо ).

Рекомендації для роботи з обдарованими дітьми в природничо- математичному напрямку.

І. Рекомендації для створення соціально – сприятливих умов розвитку обдарованих дітей.

1. Створення сприятливих фізіологічних умов:

а) забезпечення стану стабільності і спокою;

б) усунення факторів , які відволікають.

2.Створення атмосфери розуміння і чуйності.

3. У взаємостосунках дорослим дотримуватися особистісно - орієнтованих напрямків, а

саме:

а) відрізняти вчинок від особистісних якостей дитини;

б) не припускати авторитарного нав’язування своєї думки і суджень;

в) уникати засудження , мотивувати діяльність позитивною установкою на учня.

ІІ. Рекомендації для розвитку інтелектуальної сфери і творчого росту обдарованої дитини.

1. Оновлювати й поповнювати теоретично – інформаційний потенціал.

2. Розширювати прийоми теоретичного, абстрактно – логічного мислення.

3. Формувати вміння бачити цілісну картину світу через усвідомлення природних,

соціальних і наукових взаємозв’язків , теоретичних і практичних положень різних

наук.

4. Розвивати варіативність, гнучкість мислення.

5. Залучати до розв’язування нестандартних задач, творчих проблем, які вимагають

раціоналізаторських підходів.

6. Заохочувати оригінальність підходів у розв’язуванні задач, спонукати до створення

власних теорій і моделей, розвивати технічно – конструкторські навички.

ІІІ. Рекомендації для створення сприятливих міжособистісних стосунків у колективі.

Рекомендації для роботи з обдарованими дітьми в історико – філологічному напрямку

І. Рекомендації для створення соціально - сприятливих умов розвитку обдарованих

дітей.

1.Створення сприятливих фізіологічних умов, а саме:

а) забезпечення стану стабільності і спокою;

б) усунення факторів, які відволікають.

2. Створення атмосфери розуміння і чуйності.

3. У взаємостосунках дорослим дотримуватися особистісно- орієнтованих підходів, а

саме:

а) відрізняти вчинок від особистісних якостей дитини;

б) не припускати авторитарного нав’язування своєї думки і суджень;

в) уникати засудження , мати мотив позитивної установки на учня.

ІІ. Рекомендації для розвитку інтелектуальної сфери і творчого росту обдарованої

дитини.

1. Сприяти розвитку пізнавальних процесів пріоритетного напрямку, при цьому

створювати сприятливий фон щодо інших предметів основного програмного курсу.

2. Формувати й розвивати конвергентне мислення на основі розвитку ораторського

мистецтва, риторики, досліджень різного типу, на основі встановлення причинно –

наслідкових зв’язків, пошуково- дослідницької роботи, умінь і журналістських

навичок, складання ігрових програм, пошуку різних форм діяльності.

3. Формувати і розвивати дивергентне мислення на основі уміння емпатійно вживатися

в образ героїв, предметів, подій, написання творів, есе, роздумів тощо від імені героя;

на основі уміння інсценувати художні твори, описування емоційно- художньої

сфери; на основі поєднання і створення нових образів через збагачення власного

досвіду і почуттів, завдяки розкриттю всіх каналів доступу інформації. Залучати до «

мозкових атак», дискусій із метою уміння сприймати різні погляди.

4. Практикувати індивідуальні творчі роботи зі складання прогнозів моделей

досліджень художньо – естетичних, історико – правових проблем.

ІІІ. Рекомендації для розвитку й формування сприятливих міжособистісних стосунків у

колективі.

1. Формувати адекватну самооцінку.

2. Формувати комунікативні навички на основі гуманітарних знань.

3. Сприяти формуванню доброзичливої атмосфери в класі щодо обдарованих дітей.

Методи психічної саморегуляції ( рекомендації для обдарованих дітей щодо самостійного

впливу на свій емоційний, душевний і фізичний стан).

1. Релаксаційно- дихальна гімнастика

- Дихайте нормально, одночасно стежте за тим, які частини тіла беруть у цьому участь

і в якій послідовності.

- Підведіться або сядьте, випрямивши спину. Вдихайте повітря носом так, щоб

спочатку заповнити ним нижню частину легень ( можете випнути живіт), потім

середню частину легень( при цьому у вас збільшується живіт) і насамкінець ніби під

ключицею.

- Після вдиху на деякий час затримайте дихання.

- Потім повільно видихайте носом так, щоб звільнити легені в тій самій послідовності,

у якій ви наповнювали їх, вдихаючи повітря, тобто почніть із живота. Намагайтеся

видихати глибше, особливо животом. Зробіть перерву, коли видихати буде нічого

2. Релаксація.

Знайдіть для себе спокійне місце, де ніщо вас не турбуватиме.

- Для релаксації обирайте відповідний час. Стани, коли ви голодні або навпаки, добре

поїли, не підходять. Якщо, на вашу думку, упродовж дня зручний момент не настав,

можна займатися релаксацією відразу після сну або безпосередньо перед сном. У

першому випадку ви підсилите його відновлювальну здатність, а в другому –

забезпечите собі швидке та спокійне засинання.

- Оберіть зручну позу в положенні лежачи або сидячи.

- Заплющте очі. Почекайте деякий час, намагайтеся ні про що не думати. Не звертайте

увагу на зовнішні подразники. Іноді може допомогти фраза « Мені спокійно, добре»

або лічба до десяти.

- Концентруйте увагу на розслабленні м’язів. Найкраще почати з рук. Скажіть собі, що

ваші руки розслаблені, теплі й важкі, це саме зробіть із ногами, тулубом, головою.

Усе робіть спокійно.

- Дихайте легко, можна поступливо вповільнювати дихання.

- Усе, що ви робите, має бути для вас приємним. Відпочивайте. Насолоджуйтеся

відчуттям спокою й розслаблення. Декому допомагає, коли вони уявляють себе у

спокійних природних умовах, наприклад, на березі річки, моря, чують тихий шум

води, відчувають аромат квітів. У стані розслаблення залишайтеся 10 -15 хвилин.

- Релаксацію припиняйте, коли відчуєте, що вона перестала бути приємною для вас.

- Релаксацією варто займатися регулярно. Систематичність важлива особливо на

початку: що регулярніші заняття, то кращий ефект.

Додаток 6

РОЗВИТОК ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ ШКОЛЯРІВ

Розвиток уміння бачити проблемиУміння бачити проблеми — інтегральна властивість, що характеризує

мислення людини. Розвивається воно протягом довгого часу в самих різних видах

діяльності, та все ж для його розвитку можна підібрати спеціальні вправи і

методики, які значною мірою допоможуть в рішенні цієї складної педагогічної

задачі. Розглянемо деякі з таких завдань.

Одна з найважливіших властивостей в справі виявлення проблем —

здатність змінювати власну точку зору, дивитися на об’єкт дослідження з різних

сторін. Природно, якщо дивитися на один і той же об’єкт з різних точок зору, то

обов’язково побачиш те, що вислизає від традиційного погляду і часто не

помічається іншими.

Завдання «Продовж розповідь». Читаємо нескінчену розповідь:

«Вранці небо вкрилося чорними хмарами і пішов сніг. Крупні снігові

пластівці падали на будинки, дерева, тротуари, газони, дороги.»

Необхідно продовжити оповідання декількома способами. Наприклад —

уявити, що ти дитя і просто гуляєш у дворі з друзями. Як ти віднесешся до появи

першого снігу? Потім уявити, що ти водій вантажівки, що їде по дорозі, або

льотчик, що відправляється в політ, мер міста, ворона, що сидить на дереві,

зайчик або лисичка в лісі. Аналогічних розповідей можна придумати множину.

Використовуючи їх сюжети, можна учити дітей дивитися на одні і ті ж явища і

події з різних точок зору.

Наведемо ще декілька заготовок для таких розповідей:

«У четвертому класі просто «епідемія» — всі грають в космічних

прибульців.»

Продовж розповідь, оцінивши цю ситуацію з позицій вчителя, шкільного

психолога, директора школи, однокласника цих хлопців, одного з космічних

прибульців, комп’ютера, на якому набрані тексти листів прибульцям, і ін.

«У фойє школи хтось розлив воду. Мишко біг і...»

Продовж розповідь, оцінивши цю ситуацію з позицій вчителя, шкільного

психолога, шкільної лікарки, Мишкового друга, Мишкової сестри, Мишкової

бабусі, шкільного охоронця і ін.

«П’ятий клас всю першу чверть освоює нові комп’ютерні ігри. Хлопці

активно обмінюються дискетами з новими іграми. Постійно сперечаються,

розповідають один одному про успіхи, які досягнули в них…»

Продовж розповідь, оцінивши цю ситуацію з позицій вчителя інформатики,

шкільного психолога, однокласника цих хлопців, ворони, що живе в п’ятому класі

в «жвавому куточку», студентів педагогічного університету, що прийшли в школу

на практику, горобців, що цвірінькають за вікном, і ін.

Ще декілька розповідей для подібних вправ:

«Біля під’їзду нашого будинку робітники вирили велику траншею. Вони вже

другий день лагодять труби, які там лежать...»

«Хом’як по кличці Єроша жив у будинку в Сергія вже два роки. Він був

дуже ласкавим і миролюбним. Але одного дня, коли Єроша мирно спав, Сергій,

який прибіг зі школи, несподівано схопив його. Довгі і гострі зуби звіра

машинально упилися у вказівний палець хлопчика…»

Завдання залишається тим же — подивися на цю ситуацію очима різних

учасників подій і сторонніх спостерігачів.

Також обговоріть з дітьми на цих заняттях думку, висловлену однією

мудрою людиною: «Ніщо так не заважає бачити, як точка зору». Що ж мав на

увазі мислитель, кажучи це?

Завдання «Складіть розповідь від імені іншого персонажа». Прекрасним

завданням для розвитку уміння дивитися на світ «іншими очима» є завдання по

складанню розповідей від імені самих різних людей, жвавих істот і навіть

неживих об’єктів. Завдання дітям формулюється приблизно так:

«Уявіть, що ви на якийсь час стали столом в класній кімнаті, камінчиком

на дорозі, твариною (диким або домашнім), людиною певної професії. Опишіть

один день цього вашого уявного життя».

Цю роботу можна зробити письмовою, запропонувавши дітям написати

твір, але хороший ефект дають і усні розповіді.

При виконанні цього завдання треба заохочувати найцікавіші,

найвинахідливіші, оригінальніші дитячі відповіді. Відзначати кожен

несподіваний поворот сюжетної лінії, кожну риску, що свідчить про глибину

проникнення дитям в новий, незвичний для себе образ.

Завдання «Складіть розповідь, використовуючи дану кінцівку». Це

завдання вимагає іншого підходу. Психолог читає дітям кінцівку розповіді і

пропонує спочатку подумати, а потім розповісти про те, що було спочатку і чому

все закінчилося саме так. Оцінюємо насамперед логічність і оригінальність

викладу.

«…Нам так і не судилося виїхати на дачу».

«...Коли ми вийшли на вулицю, гроза вже закінчилася, але з дерев вітер

здував на наші голови великі краплі води».

«…Орангутанг, який сидів у сусідньому вольєрі, не звернув на це ніякої

уваги».

«...Собака нестримно підбігла до Романа і спробувала лизнути його прямо в

обличчя».

«… Маленьке котеня сиділо на дереві і голосно нявкало».

«...Задзвонив дзвоник з уроку, а Діма продовжував стояти у дошки».

Завдання «Скільки значень у предмету». Поглибити і одночасно

перевірити рівень розвитку у дітей здібності до уявного переміщення, що

дозволяє інакше дивитися на речі і бачити нові проблеми, можна за допомогою

широко відомих завдань, запропонованих американським психологом Дж. П.

Гилфордом. Наприклад, дітям пропонується будь-який добре знайомий ним

предмет, з властивостями, також добре відомими. Це може бути цеглина, газета,

шматочок крейди, олівець, картонна коробка і багато що інше. Завдання —

знайти якомога більше варіантів нетрадиційного, але при цьому реального

використання цього предмету.

Заохочуються найоригінальніші, несподівані відповіді, і звичайно ж, чим їх

більше, тим краще. В ході виконання цього завдання активізуються і

розвиваються всі основні параметри креативності, що зазвичай фіксуються при її

оцінці: продуктивність, оригінальність, гнучкість мислення і ін.

Правда, ще раз підкреслимо, що в цьому завданні також не слід поспішати з

нищівною критикою, але разом з тим варто зараховувати як правильні тільки ті

варіанти відповідей, які дійсно застосовні на практиці.

Спостереження як спосіб виявлення проблемПобачити проблему можна шляхом простого спостереження і

елементарного аналізу дійсності. Такі проблеми можуть бути складними і не

дуже. Проблемами для дитячих досліджень цілком можуть бути, наприклад, такі:

«Чому світить сонце?», «Чому грають котенята?», «Чому папуги і ворони можуть

розмовляти?», «Чому школярі так шумлять на перервах?» і ін. Але метод

спостереження лише зовні виглядає простим і доступним, на практиці він зовсім

не так простий, як здається. Спостереженню необхідно учити, і це зовсім не

просте завдання.

Завдання «Тема одна — сюжетів багато». Ми вже відзначали важливість

дитячої образотворчої діяльності в справі формування у дитини досвіду

дослідницької поведінки. Дитяче малювання таїть в собі величезні, справді

невичерпні можливості інтелектуально-творчого розвитку дитини. Педагоги В.Н.

Волков і В.С. Кузин розробили цікаве завдання, що розвиває здатність по-різному

дивитися на одне і те ж явище або подію.

Дітям пропонується придумати і намалювати якомога більше сюжетів на

одну і ту ж тему. Наприклад, пропонується тема «Осінь» (у місті, в лісі і ін.).

Розкриваючи її, можна намалювати дерева з листям, що пожовтіло; птахів, що

відлітають; машини, що прибирають урожай на полях; першокласників, що йдуть

в школу, і багато що інше.

Завдання «Побачити в іншому світлі». Ні для кого не секрет, що одні і ті

ж предмети при різному освітленні виглядають і сприймаються по-різному.

Красиві і ніжні в променях вранішнього сонця кущі троянд вночі, при світлі

місяця, можуть здаватися схожими на страшних чудовиськ. А чи випадково

говорять, що «вночі всі кішки сірі?». Змінюючи в уяві характер освітленості

предмету, можна придбати можливість побачити його інакше, в «іншому світлі».

Так, наприклад, багато комах бачать тільки промені інфрачервоного спектру,

деякі тварини замість звичайних для нас органів зору користуються

ультразвуковими локаторами. Хорошим завданням для розвитку уміння бачити

проблеми будуть колективні роздуми про те, як виглядає світ з їхньої точки зору.

Звісно, в уяві можна поміняти не лише світло, що освітлює предмет, але і

його колір. Як зміниться цей предмет і що станеться з нашим відношенням до

нього і відношенням до нього оточуючих? Давайте обговоримо, як би ми

віднеслися до білого яблука, синьої котлети або червоного горобця? Як відреагує

на ці аномалії навколишній світ?

Розвиток уміння висувати гіпотезиУ умінні виробляти гіпотези можна спеціально потренуватися. Ось проста

вправа: давайте разом поміркуємо:

Як птиці дізнаються дорогу на південь? Чому навесні з’являються буруньки

на деревах? Чому тече вода? Чому дме вітер? Чому металеві літаки літають?

Чому бувають день і ніч? і ін.

Гіпотези, припущення, а також провокаційні ідеї дозволяють нам ставити

реальні і уявні експерименти. Для того, щоб навчитися виробляти гіпотези, треба

навчитися, роздумуючи, ставити питання. За яких умов це можливо?

Наведемо декілька вправ, що дозволяють тренувати здатність виробляти

гіпотези і провокаційні ідеї. Раніше відзначимо, що, роблячи припущення, ми

зазвичай використовуємо наступні слова:

можливо

припустимо

можливо

що, якщо...

Завдання «Корисні предмети». Відповідайте на питання, за яких умов

кожен з цих предметів буде дуже корисним? Чи можете ви придумати умови, при

яких будуть корисними два або більш з цих предметів:

письмовий стіл,

нафтове родовище,

іграшковий кораблик,

апельсин,

мобільний телефон,

проект споруди будинку,

чайник,

реактивний літак,

букет ромашок,

мисливський собака.

Дуже ефективно в плані тренування уміння висувати гіпотези вправа, що

припускає зворотну дію. Наприклад, за яких умов ці ж предмети можуть бути

абсолютно даремні і навіть шкідливі?

Наведемо ще декілька вправ.

Як ви думаєте, чому дитинчата тварин (ведмежата, тигрята, вовченята,

лисенята і ін.) люблять грати?

Чому навесні тане сніг?

Чому одні хижі тварини полюють вночі, а інші вдень?

Чому квіти мають таке яскраве забарвлення?

Чому влітку сніг в горах не тане?

Чому бувають повені?

Чому взимку йде сніг, а влітку тільки дощ?

Чому Місяць не падає на Землю?

Чому в космос літають ракети?

Чому літак залишає слід в небі?

Чому багато дітей люблять комп’ютерні ігри?

Чому бувають землетруси?

Запропонуйте декілька різних гіпотез з цих приводів. Придумайте також і

декілька провокаційних ідей.

Завдання типа «Знайдіть можливу причину події» також можуть

допомогти навчитися висувати гіпотези. Подія:

дзвонять дзвони;

трава у дворі пожовкла;

пожежний вертоліт весь день кружить над лісом;

поліцейський автомобіль самотньо стоїть край дороги;

ведмідь взимку не заснув, а бродив по лісу;

друзі посварилися.

Цікаве завдання для тренування умінь по виробленню гіпотез і

провокаційних ідей використовують у ряді шкіл для обдарованих дітей за

кордоном. Наприклад: «Що б сталося, якби чарівник виконав три

найголовніші бажання кожної людини на Землі?» (Дж. Фрімен, Англія). Треба

придумати якомога більше гіпотез і провокаційних ідей, що пояснюють, що б

трапилося в результаті.

Завдання «Чому це відбувається?»

Птиці низько літають над землею.

На столі лежить відкрита книга.

На вулиці почав танути сніг.

Тролейбус сигналить під вікном.

Мама сердиться.

Необхідно зробити по даному приводу два найлогічніші припущення і

придумати два найлогічніші пояснення.

Завдання стане цікаво, якщо спробувати придумати ще два-три

фантастичних і неправдоподібних пояснення.

Уявіть, що горобці стали розміром з великих орлів;

слони стали менше кішок;

люди стали у декілька разів менше (або більше), ніж зараз, і ін.

Що б сталося? Придумайте декілька гіпотез і провокаційних ідей із цього

приводу.

Розвиток уміння ставити питанняДля розвитку уміння ставити питання використовуються різні вправи.

Наприклад, відомий американський психолог Е.П. Торренс давав своїм учням

картинки із зображеннями людей, тварин і пропонував поставити питання тому,

хто змальований. Або спробувати відповісти на питання про те, які питання міг

би поставити тобі той, хто змальований на малюнку.

Інше завдання: «Які питання допоможуть тобі дізнатися нове про предмет,

лежачий на столі?» Ми кладемо на столик, наприклад, іграшковий автомобіль,

ляльку і тому подібне

Завдання «Вгадай, про що запитали». Учневі, що вийшов до дошки,

дається декілька карток з питаннями. Він, не читаючи питання вголос і не

показуючи, що написане на картці, голосно відповідає на нього. Наприклад, на

картці написано: «Ви любите спорт?» Дитя відповідає: «Я люблю спорт». Решті

дітей треба здогадатися, яким було питання.

Зразки питань:

Яке забарвлення зазвичай мають лисиці?

Чому сови полюють вночі?

Чи є в природі жваві істоти, схожі на дракона (грифона, химеру і ін.)?

Чому космонавт надягає в космосі скафандр?

Чим харчуються в космосі космонавти?

Чому приміські поїзди називають електричками?

Що таке конвеєр?

Чому головну площу нашої країни називають Червоною?

Перш ніж виконувати завдання, треба домовитися з дітьми, що

відповідають, про те, щоб вони не повторювали питання при відповіді.

Завдання «Знайдіть причину події за допомогою питань». Психолог

пропонує дітям ситуацію. Наприклад:

Дівчинка вийшла з класу до закінчення уроку. Як ти думаєш, що сталося?

Діти виліпили з снігу двох сніговиків. Один розтанув через день, другий

стояв до кінця зими. Як ви думаєте, чому так вийшло?

Сергій готувався до уроку, але, коли вчителька викликала його до дошки, він

не міг сказати ні слова. Як ви думаєте, чому?

Вертоліт міліції цілий день літав над кільцевою автодорогою? Як ви

думаєте, чому?

Перше завдання краще виконати колективно, читаючи питання вголос.

Потім краще всього писати свої питання в зошитах. Завдання ускладниться, якщо

попросити дітей досягти правильної відповіді за допомогою мінімальної кількості

питань.

Завдання «Питання машині часу». Дітям пропонується поставити три

найбільш незвичні питання машині часу: одне з минулого, інше з сьогодення,

третє з майбутнього.

Завдання «Питання незнайомця». Уяви, що ти говориш з незнайомим

однолітком (з незнайомим дорослим, з незнайомим маленьким дитям і ін.). Як ти

думаєш, які питання він би тобі задав насамперед?

Завдання «Питання домашніх тварин». Як ти думаєш, які питання тобі

хотіли б задати, якби могли говорити, домашні тварини? Твій собака, кішка,

морська свинка, хвиляста папужка і ін.

Папузі Гоші стало нудно в клітці. Він вирішив поставити декілька питань

своєму господареві Сергію. Але говорив він погано і знав тільки перші слова, з

яких питання починаються:

хто?

що?

коли?

де?

як?

чому?

А ось як далі? Допоможи Гоші поставити питання господареві.

Розвиток уміння давати визначення поняттямЩоб дізнатися, як розвинена у дитини здібність до узагальнення і

формулювання понять, використовують різні методи. Один з найефективніших і

простіших – метод визначення понять. Дитині пропонується предмет або слово.

Треба дати визначення цьому предмету. Наприклад: «Що таке трамвай?» Хтось

скаже, що це транспортний засіб для перевезення людей, а хтось відповість:

«Трамвай – це те, на чому їздять по залізничних коліях». У першому випадку ми

бачимо ситуацію фіксації родової і видової відмінності, тобто правильно

відтворюються логічні стосунки між класом об’єктів і його представником. У

другому випадку ми стикаємося з вказівкою не на об’єкт, а на його функцію.

Прийом «характеристика» припускає перерахування лише деяких

внутрішніх, істотних властивостей людини, явища, предмету, а не тільки його

зовнішнього вигляду, як це робиться за допомогою опису.

Наприклад, дитя намагається охарактеризувати жирафа: «Жираф –

добродушна тварина, у нього добрі очі, ріжки у нього зовсім маленькі, і він нікого

ніколи не кривдить». Безліч характеристик людей, тварин, казкових героїв

міститься в самих різних книгах для дітей. Знайомство з такими

характеристиками дозволить дітям освоїти цей прийом. Цю роботу, так само як і

попередні вправи, можна розглядувати як пропедевтичну, що дозволяє формувати

уміння давати визначення поняттям.

Роз’яснення за допомогою прикладу. Цей спосіб використовується тоді,

коли легше навести приклад, що ілюструє дане поняття, чим дати його строге

визначення через рід або видову відмінність.

Дуже близький прийому опису за допомогою прикладу інший прийом –

порівняння. Він дозволяє виявити схожість і відмінність предметів. Люди у всі

часи, бажаючи зрозуміти, як влаштований Всесвіт, удавалися до прийому

порівняння. Хімік і лікар, що жив в епоху Відродження, Парацельс (1493–1541)

порівнював світ з аптекою, великий драматург Уїльям Шекспір стверджував, що

весь світ – театр, багато сучасних учених порівнюють мозок людини з

комп’ютером. Особливо активно використовуються порівняння в художніх

текстах.

Прийом порівняння можна використовувати в роботі з дітьми для

тренування в умінні працювати з поняттями.

Підберіть порівняння для таких об’єктів:

лампа

жайворонок

лось

житловий будинок

автомобіль

книга

телескоп.

Наприклад, гіпопотам — схожий на корову або коня (у перекладі із

старогрецького це слово означає «водяний кінь»).

Розрізнення — прийом, що дозволяє встановити відмінність даного

предмету від схожих з ним предметів. Яблуко і помідор дуже схожі, але яблуко —

фрукт, а помідор — овоч, яблуко має один смак, а помідор інший, і ін. Безліч

прикладів простих і складних завдань на розрізнення можна знайти в спеціальній

і популярній літературі

Наприклад, слова «сонце» і «солярка» мають один і той же витік: лат.

solaris — сонячний або вогненний.

Розвиток уміння класифікуватиМи пропонуємо дітям популярне завдання — «Четвертий зайвий».

Чотири картки містять зображення: яблука, груші, банана, помідора. Звісно, що

якщо класифікувати за основною ознакою, то потрібно буде об’єднати фрукти —

яблуко, грушу, банан і відокремити овоч — помідор. Це правильний, але не єдино

правильний варіант. Діти класифікують ці предмети і по їх кольору, тоді яблуко і

помідор можуть потрапити в одну групу (наприклад, вони обидва червоні), а

банан і груша в іншу вони жовті. Можемо класифікувати предмети формою:

яблуко, груша і помідор формою близькі до кулі, банан має іншу форму. Підстав

для ділення можна знайти множину, і, даючи дітям завдання на класифікацію,

слід розвивати у них і здібність до такої важливої операції, як комбінаторика. Чим

більше варіантів ділення, тим вище продуктивність мислення. А це якість дуже

важлива в творчій діяльності.

Почнемо з простого завдання «Продовж ряди». Наприклад: корисні

копалини — це вугілля, нафта, руда, алмази і ін.

Іграшки —

Люди —

Дерева —

Тварини —

Цікаве завдання на уміння класифікувати пропонували в своїх

експериментах американські психологи Р. Олвер і Дж. Хорнсбі. Дітям

пред’являли надруковані на маленьких білих картках слова (кожне окремо), а

експериментатор їх голосно вимовляв і просив дітей сказати, чим відрізняються і

чим схожі названі ним предмети. Наприклад: «Чим відрізняються (схожі) банан і

персик?» Потім до двох перших слів приєднувалося слово «картопля» і

експериментатор знову питав: «Чим відрізняються і чим схожі вже всі три

предмети?» Після цього до трьох попередніх приєднувалося слово «м’ясо». І

завдання повторювалося, тільки вже треба було охарактеризувати відмінність і

схожість чотирьох слів.

Ця процедура продовжувалася до тих пір, поки не виходив ряд, що

складається із слів: банан, персик, картопля, м’ясо, молоко, повітря, бактерія,

камінь. Таким же способом дітям були запропонований інший ряд слів: дзвіночок,

ріжок, телефон, радіо, газета, книга, картина, навчання, збентеження.

Неважко відмітити, що ряд складають предмети, що мають загальні

особливості, які діти можуть виявити.

Інше завдання, запропоноване цими ж авторами, базувалося на

невербальному матеріалі. Дітям пропонувався набір з 42 картинок. Завдання

полягало в тому, щоб вибрати з цього набору групу картинок, «схожих в деякому

відношенні».

Дитина вибирає з групи запропонованих картинок ті, що, на її думку,

можуть бути об’єднані. Можна брати стільки картинок, скільки хочеш. Після

цього її просять назвати, чим схожі відібрані нею предмети. Потім картинки

повертаються на місце, і дитині пропонується підібрати іншу групу. У

експериментах завдання повторювалося 10 разів.

Наведемо приклад рішення задачі класифікації одних і тих же предметів за

різними підставами. Беремо слова: яблуко, клен, слон, дуб, миша, літак, банан,

яхта, собака, апельсин, сосна, автомобіль. Можна запропонувати наступні

варіанти їх класифікації.

Категоріальне об’єднання:

а) яблуко, банан, апельсин — фрукти;

б) клен, дуб, сосна — дерева;

в) слон, миша, собака — тварини;

г) літак, яхта, автомобіль — транспорт.

Функціональне об’єднання:

а) яблуко, банан, апельсин, літак, яхта, автомобіль — предмети споживання;

б) клен, слон, дуб, миша, собака, сосна — живі істоти, що підтримують

рівновагу в природі.

просторове об’єднання:

а) яблуко, клен, слон, дуб, миша, банан, сосна — живуть в дикій природі;

б) літак, яхта, собака, автомобіль — мають спеціальні приміщення.

аналітичне об’єднання:

а) яблуко, клен, банан, апельсин, дуб, літак, яхта, сосна, автомобіль —

можуть бути жовто-зеленими;

б) слон, миша, собака — мають чотири ноги;

в) яблуко, слон, миша, апельсин, собака, автомобіль - можуть мати округлі

форми.

Кожному психологові відомо, як важливий в навчанні елемент незвичності і

цікавості. Логіка в цілому і класифікація зокрема справляють враження сухості і

обачності. Тому інколи дуже корисно використовувати завдання, що містять явні

помилки. Вони роблять заняття емоційнішими і при цьому дозволяють пояснити

сьогоденні правила логіки, зокрема — правила класифікації.

Почнемо з одного прикладу, що став хрестоматійним.

Аргентинський письменник, поет і філософ Х. Борхес наводить приклад

класифікації тварин, яку він виявив в якійсь китайській енциклопедії:

що належать імператорові,

що бальзамуються,

приручені,

молочні поросята,

сирени,

казкові,

бродячі собаки,

намальовані дуже тонким пензликом з верблюжої шерсті,

що здалека здаються мухами і ін.

Завдання: знайти помилки і прокоментувати їх.

Можна і самим придумати аналогічні класифікації. Наприклад,

запропонуємо дітям таку класифікацію автомобілів:

легкові, вантажні, великі, маленькі, чорні, білі, ті, що уміють плавати,

пластмасові, жовті, намальовані на стіні, такі, що стоять в гаражі ,ті ,що

припарковано біля будинку, такі, що показуються по телевізору, їдуть по

дорогах.

Запитаємо у дітей: чи не викликає у них заперечень ця класифікація.

Попросіть аргументувати відповідь.

Або ще. Наприклад, дерева ділимо:

на хвойні, листяні, описані в книжках, зростаючі в лісі, плодові і чарівні.

Окрім власне уміння класифікувати, такі завдання дозволяють розвивати і

критичне мислення, що дуже важливе в дослідницькій діяльності.

Розвиток умінь і навиків взаємодії з парадоксамиПарадоксом називають твердження, що різко розходиться із

загальноприйнятими, сталими думками або емпіричними спостереженнями. Це

заперечення того, що представляється «безумовно правильним». Слово

«парадокс» утворене від грецького paradoxos - несподіваний, дивний,

неймовірний.

У одному з вужчих значень парадокс — це поєднання двох протилежних

тверджень, для кожного з яких є аргументи, що представляються цілком

переконливими.

Парадокс можна побачити, наприклад, в простому експерименті.

Запасемося водою в невеликому тазі і металевими предметами: цвяхами,

шурупами, кнопками, ложками, вилками і ін. Якщо ми опускатимемо ці предмети

у воду, то вони, природно, тонутимуть. Потім запитаємо дітей, а з чого роблять

кораблі? І чому металеві кораблі не тонуть?

Розвиток уміння спостерігатиЗавдання «Розгледимо предмет». Поставимо перед дітьми будь - яку з

улюблених речей. Це може бути яскрава іграшка (лялька або іграшковий

автомобіль), предмет меблів, книга і ін. Краще, якщо цей предмет яскраво

забарвлений і має багато деталей, такий предмет і його деталі сприймаються і

запам’ятовуються легше.

Розглядуємо разом цей предмет уважно і спокійно. Потім пропонуємо дітям

закрити очі. Приберемо предмет і попросимо дітей пригадати і назвати всі його

деталі.

Потім знов пред’явимо дітям цей же предмет і колективно поговоримо про

те, що ми назвали, а що не відмітили і не назвали, що залишилося за межами

уявного образу цього предмету, що створився у дітей.

Наступний етап вправи — намалюємо вивчену річ по пам’яті. Бажано

відтворити і загальні зовнішні характеристики предмету, і всі його деталі.

Природно, що для таких вправ треба підбирати іграшки і предмети, які містили б

багато деталей, але при цьому не були б дуже складними для дитячого

малювання.

Цю вправу треба повторювати періодично, постійно міняючи предмети для

спостереження.

Інший блок завдань для розвитку уваги і спостережливості — «парні

картинки, що містять відмінності». Всім відомо, що зараз в дитячих книжках,

журналах і газетах дуже багато завдань подібного роду. Їх можна

використовувати в даних цілях.

Наступні завдання — дещо складніше.

Завдання полягає в тому, щоб діти, розглядаючи (або згадуючи) різні

реальні природні об’єкти (людей, тварин, дерева і ін.) вчилися знаходити в їх

складних формах аналогії з простими геометричними тілами (куля, куб, циліндр,

конус і ін.) або будь - якими іншими предметами.

Наприклад:

На яку геометричну фігуру схожа голова людини?

Яку фігуру нагадує стовбур дерева?

На яку геометричну фігуру схожі шпильки троянд?

Візьмемо добре знайомі предмети простої форми, наприклад: кубик,

м’ячик, книжку, зібрану пірамідку. Завдання — подивитися і намалювати в

таблиці, як виглядатиме кожен з цих предметів зверху, зліва і справа.

Зверху

Зліва

Справа

Наступне завдання — знайди декілька осінніх листочків (клен, береза, дуб

або ін.). Подумай і скажи, на що схожий кожен з них. Обведи їх по контуру в

зошиті. Опиши кожен з них словами якомога докладніше. Аналогічно можна

використовувати камінчики, раковини і ін.

Розглянь предмети, що знаходяться навколо тебе. Знайди серед них:

всі предмети червоного кольору,

всі круглі предмети,

всі м’які предмети.

Намалюй їх.

Постеж за поведінкою людей і намалюй в кружечках, які зачіски (а також:

брови, вії, вуса, бакенбарди, бороди) мають різні люди (див. мал. внизу).

Завдання «Вчимося спостерігати». На перший погляд всі горобці схожі

один на одного, як близнята. Але досвідчений спостерігач обов’язково відмітить,

що двох однакових горобців не буває. Завдання — давайте постежимо, чим схожі

і чим відрізняються горобці один від одного.

Відповідайте на питання:

Чи всі вони однакового розміру?

Чи всі вони мають однакове забарвлення?

Чи всі вони мають однакове пір’я?

Чи всі вони однаково співають?

Всі вони миролюбні або є серед них забіякуваті?

Чи всі вони люблять їсти одне і те ж?

Які ще питання допоможуть дізнатися нове про горобців?

Розвиток умінь і навичок експериментуванняУявний експеримент

На перший погляд словосполука «уявний експеримент» може показатися

дивним. Якщо в ході міркувань і висновків можна прийти до правильного

висновку, то при чому тут експеримент? Адже слово «експеримент» припускає

проведення якихось дій з об’єктом дослідження. Все ж фахівці виділяють

особливі уявні експерименти. В ході уявних експериментів дослідник уявляє собі

кожен крок своєї уявної дії з об’єктом і може ясніше побачити результати цих дій.

Спробуємо в ході уявних експериментів вирішити наступні завдання (вони

запропоновані відомим англійським психологом, фахівцем в області навчання

обдарованих дітей Джоан Фрімен):

Що можна зробити з шматка паперу?

Що буде, якщо всі стануть вищі зростом?

Що потрібне для того, щоб нагодувати все людство?

А ось ще декілька завдань такого роду вже з практики американських

освітніх установ, що також працюють з обдарованими дітьми:

На яку тварину схоже небо, яке темніє перед грозою? Чому?

Чому металеву пружину можна порівняти з надією?

Айсберг нагадує глобальну ідею тому, що...

Якби озеро було столом, чим були б човни?

Не можна не відмітити, що ці завдання можуть вирішувати діти різного віку

і навіть дорослі. Просто рівень необхідних відповідей може бути різним. Завдання

це допускають.

Давайте розглянемо ще декілька аналогічних завдань:

Що можна зробити з піску? (глини, дерева, бетону)

Що буде, якщо люди навчаться читати думки інших?

Що потрібно зробити, щоб припинилися війни?

Якими мають бути міста, щоб люди не гинули на дорогах?

А ось складніша ситуація для уявного експерименту в галузі психології.

Читаємо дітям нескінчену розповідь:

«Хлопці грали у футбол у дворі. Діма хотів забити м’яч у ворота, але удар

не вийшов, м’яч зірвався з ноги і потрапив у вікно квартири на першому поверсі.

Вікно розбилося…» Уявіть, що ви міліціонер, що йде повз, що ви скажете

Дмитру? А що б ви сказали, якби були його другом? Його сестрою? Його

бабусею? Його батьками?

Експерименти з реальними об’єктами

Експеримент «Визначаємо плавучість предметів». Запропонуємо дітям

зібрати по десять різних предметів. Це можуть бути найнесподіваніші предмети,

наприклад: дерев’яний брусок, чайна ложка, маленька металева тарілочка з

набору іграшкового посуду, яблуко, камінчик, пластмасова іграшка, морська

раковина, невеликий гумовий м’ячик, кулька з пластиліну, картонна коробочка,

металевий болт і ін.

Тепер, коли предмети зібрані, можна збудувати гіпотези з приводу того, які

предмети плаватимуть, а які потонуть. Потім ці гіпотези треба перевірити.

Діти не завжди можуть гіпотетично передбачити поведінку у воді таких

предметів, як яблуко або пластилін, крім того, металева тарілка плаватиме, якщо

її акуратно опустити у воду, не наливаючи води всередину. Якщо вода потрапить,

то вона, звичайно ж, потоне.

Після того, як перший досвід закінчений, продовжимо експеримент.

Вивчимо самі плаваючі предмети. Чи всі вони легкі? Чи всі вони однаково добре

тримаються на воді? Чи залежить плавучість від розміру і форми предмету? Чи

плаватиме пластилінова кулька? А якщо ми додамо пластиліну, наприклад, форму

тарілки?

А що станеться, якщо ми з’єднаємо плаваючий і не плаваючий предмети?

Вони плаватимуть або обидва потонуть? І за яких умов можливо і те і інше?

Експеримент «Як вода зникає». Наведемо приклад іншого експерименту з

водою. Спробуємо провести експериментальне дослідження процесу «зникнення»

води. Вода, як відомо дітям, може вбиратися, а може випаровуватися. Спробуємо

вивчити експериментально ці її властивості.

Візьмемо різні предмети, наприклад: губку, газету, шматочок тканини

(рушник), поліетилен, металеву пластинку, шматочок дерева, фарфорове блюдце.

Тепер акуратно, ложкою помалу поливатимемо їх водою. Які предмети не

вбирають воду? Перерахуємо. Тепер визначимо — з тих, що вбирають, які

вбирають краще: губка, газета, тканина або дерево? Якщо воду плеснути на

частку кожного з цих предметів, чи весь предмет намокне або тільки те місце,

куди потрапила вода?

Продовжимо експеримент по «зникненню води». Наллємо воду у

фарфорове блюдце. Воду воно не вбирає, це ми вже знаємо з попереднього

досвіду. Межу, до якої налита вода, ми чим-небудь відзначимо, наприклад

фломастером. Залишимо воду на один день і подивимося, що сталося. Якась

частка води зникла, випарувалася. Відзначимо нову межу і через день знов

перевіримо рівень води. Вода неухильно випаровується. Вона не могла витекти,

вона не могла вбратися. Вона випарувалася і відлетіла в повітря у вигляді

маленьких часток.

Експеримент «Вимір об’єму краплі». Найпростіший спосіб — крапля падає

в ємність відомого об’єму (наприклад, в аптечну мензурку). Інший спосіб — на

аптечних вагах визначаємо, скільки крапель в одному грамі. Потім грам поділимо

на кількість крапель і отримаємо вагу однієї краплі.

Експеримент з променем світла. Нам знадобиться настільна лампа або

ліхтарик. Спробуємо визначити, як різні предмети пропускають світло.

Запасемося листами паперу (креслярський, звичайний лист з зошита, калька,

кольоровий папір з набору для праці і ін.), поліетиленом різної щільності,

шматочками різної тканини, кольоровими стеклами і ін.

Перед проведенням досвіду спробуємо припустити, чи пропускає той або

інший предмет світло. Потім починаємо наш експеримент і дослідним шляхом

знаходимо ті предмети, які світло пропускають, і ті, які його не пропускають.

Експеримент з віддзеркаленням. Багато блискучих предметів, і це добре

відомо дітям, дозволяють побачити власне віддзеркалення. Спробуємо провести

експеримент з віддзеркаленням.

Спочатку давайте подумаємо і пошукаємо, де можна побачити власне

віддзеркалення. Після колективної бесіди на цю тему і знаходження декількох

варіантів можна спробувати пошукати в кімнаті предмети, в яких можна

побачити віддзеркалення. Це не лише дзеркала, але і поліровані меблі, фольга,

деякі деталі іграшок. Своє віддзеркалення можна побачити і у воді.

Роздивляючись власні віддзеркалення, спробуємо визначити, чи завжди

віддзеркалення ясне і чітке. Від чого залежать його ясність і чіткість? Діти в ході

експериментів прийдуть до висновків, що предмети, з дуже гладкою, блискучою

поверхнею, дають хороше віддзеркалення, предмети шорсткі — значно гірше. А є

безліч предметів, які взагалі не дозволяють побачити власне віддзеркалення.

Проведемо дослідження причин спотворення віддзеркалення. Наприклад,

власне віддзеркалення можна побачити в не дуже рівному дзеркалі або шибці, в

блискучій ложці, зім’ятій фользі або іншому не пласкому предметі. Чому в цьому

випадку воно таке смішне?

Ці досліди можуть отримати цікаве продовження вдома. Наприклад, дітям

пропонується провести експеримент з приводу того, як відносяться до власного

віддзеркалення тварини. Особливо живо реагують на своє віддзеркалення

котенята, щенята, папужки і інші домашні улюбленці.

Експеримент з віддзеркаленням світла. Спробуємо провести експеримент,

схожий на той, що колись провів Галілео Галілей, доводячи своїм колегам, що

Місяць - зовсім не полірована куля. Він використовував білу стіну будівлі і

дзеркало. Ми замість білої стіни можемо скористатися листом білого

креслярського паперу.

З попередніх дослідів ми вже знаємо, що гладкі, ідеально відполіровані

поверхні дають прекрасні віддзеркалення. І чим поверхня краще відполірована,

тим віддзеркалення чіткіше. Поверхня дзеркала значно гладкіша, ніж поверхня

паперу. Папір навіть трохи шорсткий на дотик, і своє віддзеркалення в ній зовсім

не побачиш. А ось що краще відображатиме промінь світла: дзеркало або папір?

Що буде світліше: папір або дзеркало?

У кімнаті із запнутими шторами направимо промінь світла (від настільної

лампи або ліхтарика) на паперовий лист і на дзеркало. За якої умови дзеркало

буде яскравіше, ніж білий лист? Тільки у одному випадку: якщо промінь світла

від лампи, відбившись в дзеркалі, точно потрапляє в око спостерігача. У всіх

інших випадках білий паперовий лист яскравіший, світліший, ніж дзеркало.

Завдання, що вимагають проведення експериментів, можуть розроблятися

на будь-якому матеріалі. Ось, наприклад, завдання — як визначити, не

розкриваючи яйце, сире воно або варене. Будь-яка хазяйка знає відповідь на це

питання, але дитині це не завжди відомо, зате відповідь можна знайти і шляхом

власних експериментів.

Експерименти з домашніми тваринами. Давайте проведемо експерименти,

щоб визначити, як наші домашні вихованці (хвилясті папужки, кішки, собаки і

ін.) відносяться до музики, до гучних звуків, різких жестів. Чи люблять вони

співати і за яких умов охоче співають самостійно.

Можна перевірити, наскільки здатне навчатися наше щеня, котеня або

хвиляста папужка. Запропонуємо йому для освоєння будь - яку з відомих команд

(«сидіти», «лежати», «голос», «дай лапу»). Якщо він вже знає всі звичайні

команди, придумаємо нову, наприклад, «спати» (припустимо, що по цій команді

щеняті треба лягти на спину) або «ховайся» (по команді треба сховатися під

кріслом). Скільки повторень знадобиться, щоб наш вихованець засвоїв команду

— 2–3 або 10?

Ми навели декілька прикладів експериментів, доступних дітям. В даний час

видається багато книжок з описом подібних методик. Їх цілком можна

використовувати для розвитку у дитини інтересу до експериментування і навиків

проведення експериментів.

Розвиток умінь висловлювати думки, робити висновки і виводиЕфективним засобом розвитку здібності мислити може бути вправа,

приведена нижче. Завдання — перевірити правильність тверджень:

Всі дерева мають стовбур і гілки.

Тополя має стовбур і гілки.

Отже, тополя — дерево.

Всі вовки сірі.

Юкон сірий.

Отже, він вовк.

Всі метали проводять електрику.

Ртуть – метал.

Отже, ртуть проводить електрику.

Всі твори Л. Толстого не можна прочитати за одну ніч.

«Кавказький полонений» — твір Л. Толстого.

Отже, «Кавказький полонений» не може бути прочитаний за одну ніч.

Всі громадяни Росії мають право на працю.

Петров — громадянин Росії.

Отже, Петров має право на працю.

Корінні жителі Північної Америки — індійці.

Чак — індієць.

Отже, Чак — корінний житель

Північної Америки.

Американці говорять англійською мовою.

Джером говорить англійською мовою.

Отже, він американець.

Коли йде дощ, дахи будинків мокрі.

Дахи будинків мокрі.

Отже, йде дощ.

Всі учні 1-го класу «А» люблять грати в комп’ютерні ігри.

Іванов — любить грати в комп’ютерні ігри.

Отже, Іванов — учень 1 «А» класу.

Справжні чоловіки грають в хокей.

Максим грає в хокей.

Отже, Максим — справжній чоловік.

Висновки аналогічно базуються на зіставленнях. Вони вимагають не лише

роздуму, але і багатої уяви.

Робиться це звичайно так — зіставляються два об’єкти, і в результаті

з’ясовується, чим вони схожі і що може дати знання про властивості одного

об’єкту для розуміння іншого об’єкту.

У кенгуру задні лапи довгі, а передні короткі, майже так само влаштовані

лапи зайця, тільки різниця в довжині між ними не така велика.

Тулуб риби має певну форму, що допомагає долати опір води. Якщо ми

хочемо, щоб створювані нами кораблі, і особливо підводні човни, добре плавали, їх

корпус має бути схожий по контурах на тулуб риби.

Біологами давно відмічено, що природа будує свої конструкції по загальних

алгоритмах. Тому в біології часто використовується особливий метод

дослідження, що іменується «методом модельних систем». Так, наприклад, для

вивчення механізмів старіння (розмноження і ін.) не обов’язково вивчати процес

старіння кліток людини. Цілком придатною моделлю для досліджень може бути,

наприклад, клітка дріжджів.

Для формування первинних навиків і тренування уміння робити прості

аналогії можна скористатися такими вправами:

Скажіть, на що схожі:

узори на килимі,

хмари,

контури дерев за вікном,

старі автомобілі,

нові кросівки.

Наступна група вправ на пошук предметів, що мають загальні ознаки і тому

здатних вважатися аналогічними, дещо складніша.

Назвіть якомога більше предметів, які одночасно є твердими і прозорими

(можливі відповіді: скло, лід, пластик, янтар, кристал і ін.).

Ускладнимо завдання. Назвіть якомога більше предметів, що одночасно є

блискучими, синіми, твердими.

Аналогічне завдання — назвіть якомога більше жвавих істот з наступними

ознаками: добрий, галасливий, рухливий, сильний.

Окрім висновків, зроблених аналогічно, існує безліч способів робити

виводи і будувати висновки. Наведемо приклад завдання, що дозволяє дітям

зробити власні висновки з проблеми. Для цього скористаємося завданням під

загальною назвою «Як люди дивляться на світ».

Основне наше завдання — допомогти дітям в ході власних нескладних

колективних міркувань зробити висновок.

Кожній дорослій людині відомо, що люди дивляться на світ по-різному, але

ця думка не така очевидна для дитини. Звичайно, ми без особливих зусиль і не

удаючись до допомоги дослідницьких методів можемо розповісти про це дітям.

Але дитя сприйме і зрозуміє це набагато краще, якщо нам пощастить уникнути

«відкритого дидактизму». Для того, щоб зробити цю думку надбанням дитини,

потрібні методики і вправи, стимулюючі активність в даному напрямі.

Запропонуємо групі таке завдання: на листі паперу (можна також крейдою

на дошці) намальовані нескладні композиції з геометричних тіл або ліній, що не

містять нічого конкретного. Запропонуємо дітям розглянути їх і відповісти на

питання: що тут намальоване?

Психологові необхідно фіксувати відповіді, для цього можна просто

промовляти їх вголос або записувати на дошці. Тут працює принцип — чим

більше варіантів рішень, тим краще.

При правильній організації заняття відповідей буде множина. Відзначаючи

найнесподіваніші, найоригінальніші і цікавіші відповіді, не слід скупитися на

похвалу. Хвалити дітей в ході подібних занять дуже важливо, це додаватиме

упевненість кожній дитині, допоможе сміливо висловлювати різноманітні ідеї.

Коли відповідей накопичиться множина, спробуємо підвести підсумок.

Поставимо питання: хто ж був правий? При умілому педагогічному керівництві

діти швидко прийдуть до висновку, що кожну відповідь можна вважати за

правильну — «мали рацію всі, але кожен по-своєму».

Тепер спробуємо зробити висновок, підсумковий вивід з цього простого

колективного експерименту. Для цього ми можемо скористатися нескладним

педагогічним прийомом, назвемо його «підведенням під ідею». Спробуємо

підвести дітей до висновку про те, що якщо мають рацію всі, то ми можемо

сказати: «Різні люди на світ дивляться по-різному». Дуже важливо, щоб діти

відчули, як робиться висновок.

Особливий інтерес в плані навчання представляють завдання, що містять

зовні вірні, але помилкові по суті висновки. Так, наприклад, не завжди причинне

пояснення виявляється вірним. На питання про те, чому дзвони дзвонять на

Паску, один хлопчик дав таку відповідь: «Тому, що їх смикають за вірьовки».

Завдання дітям — оцінити вірність цього твердження. Потрібні розгорнені думки

про це твердження.

Розглянемо цікаве завдання, запропоноване філософом В.І. Купцовим, яке

ілюструє один із способів робити наукові відкриття. Відкриття такого роду дуже

важливі для науки і практики, хоча вони не належать до фундаментальних.

Є коло, через центр якого проведені два взаємно перпендикулярні діаметри.

Через крапку А, що знаходиться на одному з діаметрів на відстані 2/3 від центру

кола О, проведемо пряму, паралельну іншому діаметру, а з крапки В — перетину

цієї прямої з колом — опустимо перпендикуляр на другий діаметр, позначивши їх

точку перетину через К. Нам необхідно виразити довжину відрізку АК через

функцію радіусу. (Купцов В.І. Природа фундаментальних наукових відкриттів //

Філософія і методологія науки. — М., 1996. — С. 251–252.)

Вирішуючи цю задачу, ми можемо спиратися на послідовне використання

ланцюжка теорем, які обов’язково слід пригадати, але якщо ми уважно

подивимося на малюнок, то побачимо, що ОАВК прямокутник, у якого, як

відомо, діагоналі рівні. Отже, без всяких теорем і обчислень ми можемо зробити

висновок про те, що АК = r.

Рішення цієї задачі ілюструє один з поширених способів робити відкриття.

Цей механізм використовується в самих різних областях наукового знання.

Астрономами він використовувався при відкритті багатьох невідомих планет,

фізики таким шляхом виявили багато раніше невідомих елементарних часток,

палеонтологи відкрили таким шляхом ряд ланок ,що бракує в еволюційному

ланцюжку. У істориків такий спосіб не в шані, але навіть вони реконструюють з

його допомогою невідомі ланки в ланцюзі історичних подій.

Розвиток метафоричності мисленняАристотель називав метафору відмітною ознакою генія. Він вважав

здібність до утворення хороших метафор тотожної здатності розпізнавати

схожість.

Метафора — це зворот мовлення, що укладає приховане уподібнення,

образне зближення слів на базі їх переносного значення. Побудова метафор —

досить складна справа, доступна далеко не кожному дорослому. Більшість дітей

тим більше справляються з таким завданням з великою складністю, але все - таки

цим необхідно займатися.

Первинним прийомом, що дозволяє почати освоювати це складне

мистецтво, може стати вправа «Поясните значення вираження». Візьмемо

декілька нескладних поширених прислів’їв і висловів і проведемо колективну

бесіду з дітьми про те, що вони означають.

Без зусиль не виймеш і рибку із ставка.

Усяк кулик своє болото хвалить.

Всякому овочу свій час.

У тісноті, та не в образі.

Очі жахаються, а руки роблять.

Удома і стіни допомагають.

Друзі пізнаються в біді.

Диму без вогню не буває.

За двома зайцями поженешся — жодного не зловиш.

Як агукнеться, так і відгукнеться.

Кашу маслом не зіпсуєш.

Не у свої сани не сідай.

Не дорогий подарунок, дорога любов.

Семеро одного не чекають.

Сім разів відміряй — один раз відріж.

Тихіше їдеш, далі будеш.

Шила в мішку не втаїш.

Худий мир кращий за добру сварку.

Мова до Києва доведе.

Інша вправа. Читаємо дітям уривок:

«Ще в глибокій старовині в народних повір’ях наголошувалася схожість

деяких рослин з людьми. Рослини наділялися людськими якостями: так, дуб

вважався за символ потужності, надійності, нарцис — самозакоханості, калина

— дівочої краси, незабудка вірності, горобина — гіркої жіночої долі.»

Чи знаєте ви аналогічні твердження, де рослини ототожнювалися б з

людьми, їх відчуттями, переживаннями і поведінкою?

Розвиток дивергентного і конвергентного мисленняВ ході виконання завдань дивергентного типа розвиваються найважливіші

дослідницькі навики, а також такі важливі характеристики креативності, як

оригінальність, гнучкість, продуктивність мислення, легкість асоціювання,

надчутливість до проблем, і інші властивості. Всі вони необхідні для дослідника.

Завдання «Розповідь на задану тему». Учень виходить до дошки і

оголошує тему гри. Наприклад, «Зима». Кожен з тих, що грає, називає один

предмет, пов’язаний з цією темою: сніг, лід, мороз, завірюха, лижі, ковзани,

санки, гора, каток, сніговик і ін. Дитя, що назвало тему, записує всі слова на

дошці, а потім складає з них коротку розповідь.

Приклад розповіді: «Настала зима. Випав сніг. Щодня на вулиці мороз.

Інколи бувають завірюхи. На річці з’явився лід. Але ми не боїмося ні морозу, ні

завірюхи. Щодня катаємося з гори на санках і на лижах, ходимо на каток кататися

на ковзанах. Ліпимо з снігу сніговиків».

Наведемо приклади дивергентних завдань, побудованих на здібності до

асоціювання.

Завдання «Підбери слова» (прикметники і іменники), відповідні відчуттям

тепла і холоду (весни і зими, ранку і вечора і ін.). Приклади відповідей.

Тепло — літо, сонце, яскравий, ласкавий, жвавий.

Холод — айсберг, ранок, розставання, полярний.

Трохи змінимо завдання, і воно ускладниться: «Назви характерні риси

тварин, предметів, явищ».

Тигр — смугастий, великий, хижий, відважний.

Будинок —

Сонце —

День —

Червень —

Завдання «Розкажіть іншими словами». Всім відомо, що думку, яку ми

добре розуміємо, без зусиль можна переказати іншими словами або навіть

перекласти іноземною мовою, на мову цифр, нот, якихось інших знаків. Ця

здатність виступає як індикатор розуміння того або іншого матеріалу. Наведемо

як приклад наступне завдання.

Візьмемо декілька нескладних фраз і спробуємо виразити думки, що

містяться в них, іншими словами, не спотворюючи сенсу.

Сергій сьогодні добре працював на заняттях.

Ми скоро підемо гуляти в парк.

Скоро ми відзначатимемо свято Нового року.

Склади розповідь за схемою.

Особливо цікаві в плані розвитку умінь обробляти отримані у власних

дослідженнях матеріали завдання, де поєднується непоєднуване, наприклад —

алгоритм і творчість.

Скористаємося завданням «Склади розповідь за схемою». Пропонується

скласти розповідь, використовуючи задану послідовність. Ось простий алгоритм

для побудови власної розповіді: «факт (що сталося) - причини — привід —

супутні події — аналогії і порівняння — наслідки». Про що б не йшла мова,

автор-розповідач неодмінно повинен фіксувати всі моменти в цій послідовності.

Підлітки і молодші школярі успішно справляються з подібними

завданнями, проте для деяких вони виявляються дуже важкими. Діти з добре

розвиненою мовою і мисленням цілком успішні в такій роботі.

Ми в своїх експериментах використовували і інший варіант позначення

послідовності. Умовно ми називаємо його «колірним». На початку заняття ми з

дітьми розмовляємо про те, як люди сприймають різні кольори. Наприклад:

червоний колір — святковий, жовтий сонячний, синій — мрійливий, зелений —

заспокійливий і так далі. Потім з кольорових кружків (або квадратиків) довільно

викладаємо послідовність. Наприклад, спочатку синій, потім жовтий, після нього

чорний, жовтий і червоний. Завдання — скласти розповідь на будь-яку тему, яка б

починалася з події, вираженої відчуттям (асоціацією) від синього кольору;

подальший хід подій треба повернути так, щоб вони були пов’язані з відчуттям

від жовтого кольору і далі по схемі.

Додаток 7

ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ПІДЛІТКІВ

І. Пояснювальна записка

Людину завжди цікавили способи, прийоми, які допомогли б їй активізувати мислення,

розвивати творчі здібності, виробляти уміння розв’язувати нові життєво важливі проблеми. До

теперішнього часу в літературі описані майже два-три десятки спеціально розроблених методів

організації творчої діяльності. Серед них такі, як синектика, брейнстормінг, психологічна система

тренінгу конструктивного мислення КАРУС, морфологічний аналіз, «гірлянди асоціацій»,

розв’язання винахідницьких задач тощо.

Синтезувавши принципи, покладені в основу вищезгаданих методів, ми розробили програму

тренінгу креативності, детальний опис якої подається нижче.

Програма являє собою комплекс тренінгових занять, які складаються з вправ, що мають на

меті розвиток властивостей пам’яті, уваги, сприйняття, уяви, мислення, тобто спрямовані на

формування навиків активного творчого пошуку. Крім того, велика увага приділяється

формуванню мотиваційної спрямованості на пошук нестандартних рішень при розв’язанні

завдань, підвищенню самооцінки учасників, створенню умов для самопізнання, самови-

раження, формування потреби у самовдосконаленні і подальшому розвитку творчих здібностей.

Мета тренінгу креативності: усвідомлення підлітками свого творчого потенціалу та

креативності у собі; розвиток навичок та вмінь керувати творчим процесом, подолання

стереотипів та бар’єрів, які обмежують творчий потенціал.

Завдання тренінгу креативності

1. Зниження емоційного напруження та створення позитивного емоційного фону в групі.

2.Пізнання себе та інших: з позиції творчої своєрідності, а не з позиції відповідності

певним нормативам.

3. Прийняття цінності інших поглядів, навіть якщо вони не збігаються з власними.

4. Відпрацювання навичок безоцінкових висловлювань шляхом залучення повідомлень

до контексту власних почуттів.

5. Формування партнерської позиції у творчій діяльності, спілкуванні, вміння активно

слухати, намагатися розуміти людину, а не переконувати її у своїй правоті.

6. Розширення уявлень підлітків про власне творче «Я», стимулювання інтересу до

самопізнання через створення умов для виявлення творчого мислення та поведінки.

Форми роботи: групова (поділ на мікрогрупи).

Кількість учасників: 10—12 чол.

Тривалість заняття: 60 хв.

Періодичність проведення занять: 1—2 рази на тиждень.

II. Тематичний план

№ Мета заняття Ігри та вправи основної частини

1 Ознайомлення дітей з поняттями

«уява», «творче мислення»; пояснення

цілей і завдань запропонованого

тренінгу; створення умов для спільної

творчої роботи учасників групи

Техніка карлючок

Гра «Коло друзів»

Вправа «Термометр»

Вправа «Зайве слово»

2 Прищеплення навиків роботи у групі;

розвиток властивостей мислення, уяви,

активного мовлення, творчих здібностей

учнів

Вправа «Формулювання понять»

Вправа «Способи застосування предмета»

Вправа «Складання речень»

3 Удосконалення навичок активного

мовлення, збагачення словникового

запасу

Вправа «Придумай слова»

Вправа «Рими»

Вправа «Перелік назв до

розповіді»

Вправа «Придумай казку»

4 Розвиток гнучкості мислення, уміння

логічно розмірковувати, нестандартно

підходити до розв’язання проблем;

відпрацювання навиків роботи у групі

Вправа «Пошук

загального»

Вправа «І так, і сяк»

Вправа «Пошук

порівнянь»

5 Розвиток властивостей мислення,

уяви; відпрацювання навичок роботи у

групі

Вправа «Виключення зайвого слова»

Вправа «Класифікація предметів»

Вправа «Чудеса техніки» Вправа

«Пошук протилежних предметів» .

6 Розвиток фантазії; удосконалення

комунікативних можливостей;

відпрацювання навичок групової роботи.

Вправа «Придумай бажання»

Вправа «На що схожа

фігурка?» Вправа

«Неймовірні ситуації»

7 Формування уміння створювати

синтетичні образи, комбінуючи ознаки

різних предметів; розвиток фантазії,

удосконалення комунікативних навиків;

відпрацювання навичок групової роботи,

вироблення прагнення до саморозвитку

Вправа «Комбінатор»

Вправа «Додавання нових функцій предмета»

Вправа «Калейдоскоп»

Вправа «Половинки»

Вправа «Закінчення коротких розповідей»

Гра «Зустріч з інопланетянами»

8 Створення атмосфери творчого

пошуку; формування уміння створювати

образні узагальнення, розвиток творчої

та просторової уяви, властивостей уваги,

пам’яті, навичок активного мовлення;

відпрацювання навиків роботи у групі

Задачі на кмітливість

Вправа «Перелік можливих помилок у

сприйнятті предмета»

Вправа «Змія»

Вправа «Групова картина».

9 Розвиток творчого мислення, уяви;

формування уявлення про взаємозв’язки

між пізнавальними процесами;

вироблення прагнення до

самовдосконалення

Вправа «Складання картинок з

геометричних фігур»

Вправа «Хто найуважніший?»

Вправа «Асоціації»

Вправа «Намалюй емоцію»

10 Розвиток асоціативного фундаменту

уяви; удосконаленя комунікативних

можливостей, збагачення словникового

запасу; відпрацювання навичок групової

роботи

Вправа «Пошук асоціацій»

Вправа «Передача асоціацій по ланцюжку»

Вправа «Складання асоціативних ланцюжків»

11 Розвиток гнучкості й оригінальності

мислення, уміння грамотно виражати й

оформлювати зміст своїх думок;

розвиток уяви, спостережливості;

відпрацювання навичок роботи у групі

Логічні задачі Вправа

«Пози» Вправа

«Покажи фразу»

Вправа«Узагальнення

»

12 Розвиток уяви, творчого мислення;

формування потреби у

самовдосконаленні

Вправа «Складання цілого з частин»

Вправа «Пошук емоційно адекватних образів»

Вправа «Визначення змісту ситуації по

заданому

образу»

Техніка «Чарівне мистецтво»

13 Розвиток властивостей мислення, уяви;

орієнтація на нестандартне бачення

звичних речей

Техніка «Придумування історій за допомогою

гральних карт».

Вправа «Загадування предмета за допомогою

пари

інших предметів»

Вправа «Відгадування предмета по парі інших

предметів»

14 Розвиток властивостей мислення,

уяви, активного мовлення;

відпрацювання навичок групової роботи

Задачі на уважність Вправа

«Дерев’яна кулька» Вправа

«Незвичайний ланцюжок»

Вправа «Аналогії» Вправа

«Пошук аналогів»

15 Розвиток уваги та уяви; створення умов

для пошукової діяльності дітей, орієнтація

на нестандартний підхід та творче

застосування набутих знань й умінь

Задачі на кмітливість Вправа

«Перелік можливих причин»

Вправа «Перелік наслідків

події»

Вправа«Закінчити повість»

16 Розвиток властивостей уяви, мислення;

підвищення рівня самооцінки учасників;

формування прагнення до саморозвитку,

саморозкриття

Техніка «Створи свою настільну гру»

17 Розвиток уяви, творчого мислення;

відпрацювання навичок роботи в групі,

підвищення самооцінки учасників;

формування потреби у самовдосконаленні

Техніка «Малювання за допомогою

клубка»

Вправа «Зачарована гора»

Вправа «Хто це?.. Що це?..»

18 Розвиток творчої уяви, властивостей

мислення; удосконалення комунікативних

можливостей; формування установки на

нестандартний підхід у вирішенні завдань

Задачі на

кмітливість Вправа

«Золоті руки»

Вправа«Перевтіленн

я» Вправа«Закінчити

жарт»

19 Розвиток властивостей уяви, мислення;

відпрацювання навичок групової роботи;

орієнтація на пошук нестандартного,

оригінального рішення у ситуації, що

склалася

Вправа «Ідемо у похід»

Вправа «Болото»

Вправа «Я подібний до...»

20 Розвиток творчої уяви; формування

прагнення до самовдосконалення,

самовираження; удосконалення

комунікативних можливостей; відпрацювання

навиків роботи в групі

Вправа «Пізнай себе»

Вправа «Скринька

талантів»

Вправа«Подарунок»

ІІІ. Конспекти занять

Заняття 1

Мета: ознайомлення дітей з поняттями «уява», «творче мислення»; пояснення цілей і

завдань запропонованого тренінгу; створення умов для спільної творчої роботи учасників

групи.

ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Вступна бесіда:

• поняття уяви і творчого мислення;

• роль мислення і уяви в навчально-пізнавальній діяльності учнів;

• значення творчого, нестандартного мислення у житті людини

і суспільства.

2. Прийняття правил роботи групи

Матеріали. Великий аркуш паперу з намальованою на ньому ялинкою, вирізана з

кольорового паперу зірка.

Учасникам групи пропонується виробити певні принципи або правила, при дотриманні яких

можна досягнути найкращих результатів роботи на занятті. Висловлювання дітей синтезуються

і записуються ведучим на промінцях зірки. Зірка наклеюється на маківку намальованої ялинки.

3. Техніка карлючок [23, 145-148]

Мета: прищеплення навичок участі у спільних видах діяльності; формування навичок

поважливого ставлення до проявів ініціативи з боку інших людей.

Матеріали. Аркуш паперу, фломастери (олівці).

На середину стола, навколо якого сидять діти, психолог кладе аркуш паперу. Запрошуються

учасники групи для вибору одного фломастера (олівця). Двоє людей не можуть

використовувати однаковий колір.

Психолог пропонує учасникам групи швидко намалювати на аркуші каракулі — безперервні

лінії. Якщо діти проявляють нерішучість, керівник групи починає першим, не намагаючись

створити образ, і займає очікувальну позицію, надаючи можливість учасникам групи далі діяти

самостійно. Найближчий учасник групи, виходячи з власних уявлень, намагається домалювати

створені каракулі. Він має право будь-яким чином повернути аркуш. Потрібно стежити за тим,

щоб кожний, малюючи відповідно до черги, вносив у малюнок лише мінімальні доповнення, —

тоді всі зможуть взяти участь у створенні завершеної композиції декілька разів.

Мандрівка малюнка по колу триває до тих пір, поки кожний не вирішить, що йому більше

нічого до нього домалювати. По мірі формування образів, діти

починають на них реагувати, іноді – жартувати. Нерідко картина являє собою безладне

переплетення ліній. Завжди важливо, уникаючи критичних оцінок, підкреслити внесок

кожного. Потрібно також стежити, щоб ніхто не намагався витерти намальоване іншим, проте

доповнення створеного новими елементами можливо.

Коли малюнок завершений, психолог може або обмежитись похвалою за отриманий

результат і сказати щось добре власне про процес творчості або перейти одразу до наступного

етапу, який передбачає обговорення того, що учасники групи бачать на малюнку. Можна

запитати одного з учасників групи, що може відбуватися на малюнку, який його сюжет. Можна

запропонувати на основі цього придумати яку-небудь історію. Через декілька секунд

«естафету» розповіді може взяти друга дитина, потім — третя і т. д., до тих пір, поки група не

дійде згоди щодо завершення розповіді. Можна попросити дітей назвати основну тему

розповіді.

Якщо учасники групи проявляють нерішучість, психолог може почати розповідь і

запропонувати кому-небудь її продовжити.

4. Гра «Коло друзів»

Мета: сприяння більш близькому знайомству учасників групи один з одним; розвиток

уміння уважно слухати співбесідника; створення умов для самовираження, підвищення

самооцінки дітей.

Діти розбиваються по парах і розповідають один одному щось цікаве про себе. Потім учасники

кожної пари по черзі розповідають один про одного решті дітей, ніби презентуючи свого

товариша.

5. Вправа «Термометр» [39, 378]

Мета: прищеплення навиків групової роботи; розвиток властивостей уяви.

Учасники розбиваються на пари. Один партнер заплющує очі і намагається викликати

відчуття тепла у своїй правій або лівій (за вказівкою ведучого) руці, уявляючи, що він тримає у

ній якийсь нагрітий предмет. Через деякий час другий партнер уважно обмацує обидві його

руки й намагається визначити, котра з них тепліша. Після кожної такої спроби відбувається

зміна ролей або зміна партнера.

6. Вправа «Зайве слово»

Мета: розвиток відчуття мови, індуктивного мовленнєвого мислення, здатності до точного

вираження словесних значень; формування уміння виокремлювати суттєві і несуттєві ознаки

предметів.

Матеріали. Картки зі списком груп слів (використання матеріалів тесту Р. Амтхауера).

Учасники групи отримують завдання у кожному із запропонованих рядів слів знайти зайве

слово, яке за змістом не підходить до чотирьох інших з п’яти наявних. Діти по черзі дають

ґрунтовні відповіді. Якщо пропонуються два і більше варіантів відповіді, колективно

обговорюється кожний. Ведучий спрямовує дискусію, намагаючись підвести учасників групи

до правильної відповіді.

7. Підведення підсумків заняття

Домашнє завдання. Запропонувати дітям пограти з батьками чи друзями у «Каракулі».

Заняття 2

Мета: прищеплення навиків роботи у групі; розвиток властивостей мислення, логіки, уяви,

активного мовлення тощо.


1. Вправа «Придумай привітання»

Мета: налаштування на спільну працю, створення атмосфери доброзичливості; активізація

мислення.

Учасники групи отримують завдання придумати привітання для своїх друзів, які через

хвилину вони починають висловлювати по черзі. Якщо діти проявляють нерішучість, психолог

може почати, а потім передати слово наступному учаснику.

2. Розминка

Мета: активізація мислення, уяви.

Матеріали. Картки з надрукованими наборами букв.

Учасникам групи, що сидять у колі, пропонується виконати низку нескладних завдань на

розвиток уяви, наприклад.[27, 40]:

В наборі букв потрібно знайти по два слова:

• Вийміть з букета садову квітку та квітку лісову. Т Л О А Я Н Ь Ю П А К І Л Н В

(тюльпан, конвалія)

• Серед цих літунів один — надокучливий, інша — білогруда красуня. .

Л К А І М С Т Р О В А К А (комар, ластівка)

• Варення з яких ягід дісталося комусь на поживу?

М В И У І П Х А Н Я (муха, вишня)

3. Вправа «Формулювання понять» [39, 346]

Мета: вироблення навиків чітко мислити, формування уміння фіксувати суттєві ознаки,

відволікаючись від несуттєвих, розвиток здатності подумки охоплювати різні прояви одного й

того самого предмета.

Називається знайомий всім предмет або явище, наприклад: «дірка». Потрібно дати йому

найбільш точне «наукове» визначення, яке обов’язково включало б у себе всі суттєві ознаки

цього явища і не торкалося б несуттєвих. Перемогу отримує той, чиє визначення однозначно

характеризує даний предмет, тобто будь-який його різновид обов’язково охоплюється цим

визначенням, але ніякий інший предмет під нього не підходить.

Ця гра обов’язково потребує колективності, щоб учасники могли взаємно перевіряти

визначення один одного, спростовувати їх контрприкладами або, навпаки, схвалювати.

Можлива також і колективна творчість, коли на основі двох і більше різних індивідуальних

визначень спільно виробляється одне загальне.

При спеціальному доборі визначень («друг», «страх») ця гра може привести до дискусії на

етичні теми.

4. Вправа «Способи застосування предмета» [15,33]

Мета: розвиток здатності концентрувати мислення на одному предметі, уміння вводити

його у найрізноманітніші ситуації і взаємозв’язки, відкривати у звичному предметі нові,

незвичайні можливості.

Називається який-небудь добре відомий предмет, наприклад: «книга», «капелюх». Потрібно

назвати якнайбільше різних способів його застосування: книгу можна використовувати як

підставку для кінопроектора, можна прикрити нею від сторонніх очей папери на столі,

використовувати її як вантаж тощо. Слід ввести заборону на назву аморальних, варварських

способів застосування предмета. Перемагає той, хто придумає найбільшу кількість різних

функцій предмета. Ця гра може послужити поштовхом для дискусії про моральність.

На перших заняттях перед цією вправою дітей можна поділити на підгрупи: так вони

відчуватимуть себе більш впевнено. Для цього можна застосувати гру-прийом «Броунівський

рух»: діти-атоми рухаються у будь-якому напрямку. Ведучий керує цим процесом,

«регулюючи» швидкість руху та «об’єднуючи атоми у молекули» (по 2—4 чоловіка, залежно від

потреби). Кожна утворена «молекула» являє собою підгрупу для подальшої роботи.

5. Вправа «Складання речень» [39, 344]

Мета: розвиток здатності швидко встановлювати різноманітні, іноді зовсім незвичайні

зв’язки між звичними предметами, творчо створювати нові цілісні образи з окремих, не

пов’язаних між собою, предметів.

Матеріали. Папір, ручка або олівець.

Беруться навмання три слова, не пов’язані за змістом, наприклад: «лампочка», «дерево»,

«високий» або «озеро», «олівець»; «ведмідь». Потрібно скласти, якнайбільше речень, які

обов’язково включали б у себе ці три слова (можна змінювати відмінок і використовувати

додатково інші слова). Відповіді можуть бути банальними («Ведмідь упустив олівець в озеро»),

складними, з виходом за межі ситуації, позначеної трьома словами, і введенням нових об’єктів

(«Хлопчик взяв олівець і намалював ведмедя, який купався в озері»), і творчими, що

включають ці предмети у нестандартні зв’язки («Хлопчик, тонкий, як олівець, стояв біля озера,

що ревіло, як ведмідь»).

Важливим моментом є встановлення «золотої середини» між кількістю і якістю відповідей: з

одного боку необхідно стимулювати більшу кількість будь-яких різноманітних відповідей, з

іншого – особливо заохочувати слід оригінальні, творчі знахідки.

Обов’язковою умовою ефективності цих ігор є співставлення і обговорення гравцями всіх

запропонованих відповідей, а також розгорнуте обґрунтування, чому саме та або інша

відповідь їм сподобалася або не сподобалася.


Домашнє завдання. Можна запропонувати дітям виписати зі словника три будь-яких слова і

скласти з ними речення; придумати якнайбільше способів застосування будь-якого довільно

обраного предмета.

Заняття З

Мета: удосконалення навичок активного мовлення, збагачення словникового запасу, роз-

виток уяви, лаконічності мовлення тощо.


1. Вправа «Придумай привітання» [41, 42]

Мета: налаштування на дружню і плідну співпрацю, активізація мислення, уяви.

Учасникам пропонується придумати якомога більше варіантів привітань з іншою людиною.

Наприклад, можна привітатись, потиснувши, один одному руки, можна сказати «Добрий день»

або «Привіт». А можна знайти і більш незвичний спосіб, наприклад, при зустрічі проспівати

вітання або обмінятись дрібними речами, сувенірами тощо.

Діти по черзі висловлюють свої думки. Особлива увага приділяється найоригінальнішим

відповідям.

Вправа «Придумай слова» [41, 44]

Мета: розвиток властивостей мислення, уяви; налаштування на робочий режим.

Ведучий просить придумати слова, які мають у собі якийсь склад, наприклад — «са ».

Учасникам групи пропонується придумати слова, які:

• починаються на цей склад;

• закінчуються ним;

• склад міститься усередині слова.

3. Вправа «Рими» [41, 43]

Мета: розвиток творчих здібностей, активного мовлення.

Завдання учасників групи — придумати якнайбільше рим до запропонованих слів.

Можливий перелік слів: палка, квітка, вікно, сонце, парта, дитина, гілка тощо.

4. Вправа «Перелік назв до розповіді» [15, 34]

Мета: розвиток властивостей мислення, лаконічності мовлення.

Береться невеличка розповідь або повідомлення. Наприклад: «Деякі діти не бажають ані

навчатися, ані гуляти — увесь свій час вони проводять перед екраном телевізора. Батько двох

таких хлопчиків із Вашингтона придумав оригінальний спосіб боротьби з цією телевізійною

лихоманкою. Він відключив телевізор від мережі та приєднав його до невеликої динамомашини,

яку для підтримання необхідної напруги потрібно було приводити в рух, сидячи на велосипедній

рамі і досить старанно працюючи ногами. Після цього інтерес хлопців до телевізору помітно

знизився».

Потрібно добрати до розповіді якнайбільше заголовків, котрі б відображували його зміст.

Заголовки можуть бути суворими, логічними («Спосіб відучування дітей від перегляду

телепрограм»), або формальними, тобто по суті вірними, але такими, що не охоплюють головне

(«Батько та сини»), або образними, яскравими, емоційними («Велотелевізор»). Гра розвиває

здатність виражати суть уривку тексту одною фразою. Ця здатність лежить в основі таких

сильних прийомів розуміння та запам’ятовування, як складання схеми тексту або його плану. Чим

більше вона розвинута, тим легше засвоюються тексти.

Вправа завершується обговоренням. Особлива увага приділяється нестандартним варіантам

відповідей.

5. Вправа «Придумай казку»

Мета: розвиток творчих здібностей; удосконалення навичок активного мовлення.

Учасники гри діляться на підгрупи, кожна з яких отримує завдання придумати казку,

використовуючи заданий набір слів, наприклад: «дівчинка, ліс, метелик, річка, камінчик». Після

підготовки кожна підгрупа пропонує свою версію вигаданої казки. Вправа завершується

коротким обговоренням.


Діти по черзі висловлюють свої враження, думки щодо заняття, побажання на майбутнє.

Домашнє завдання. Запропонувати дітям пограти з друзями у «Рими» та придумати казку,

використовуючи набір слів, вибраних випадково з якого-небудь тексту або словника.

Заняття 4

Мета: розвиток гнучкості мислення, уміння логічно розмірковувати, нестандартно

підходити до розв’язання проблем; відпрацювання навиків роботи у групі.


1. Проведення ритуалу привітання

Мета: налаштування на спільну працю, створення атмосфери доброзичливості.

2. Розминка

Мета: створення умов для входження учасників групи у робочий режим; розвиток активного

мовлення, збагачення словникового запасу.

Матеріали. Папір, олівець або ручка (у кожної дитини).

Дітям пропонується виконати просте і цікаве завдання, наприклад [27, 40]: написати за одну

хвилину поряд з кожним почутим прикметником іменник, який підходить за змістом до цього

прикметника, стоїть у тому самому роді, числі. Ведучий називає прикметники, учасники гри

добирають і записують до них іменники за умови, що повторювати слова не можна. Наприклад:

чарівна — паличка.

Приклади прикметників, які можна запропонувати учасникам групи:

• гострий • сердитий

• дружній • похмурий• дзвінка • тепле• міський • ранкові

• класний • військовеДіти по черзі називають отримані словосполучення. Вправа закінчується коротким

обговоренням.

3. Вправа «Пошук загального» [15, 31]

Мета: розвиток уміння знаходити багато загальних моментів у предметах, не пов’язаних між

собою; формування чіткого уявлення про ступінь суттєвості ознак предмета або явища.

Беруться навмання два слова, мало пов’язаних між собою, наприклад: «тарілка» та «човен»

або «сонце» і «помідор». Необхідно виписати якнайбільше загальних ознак, характерних для

цих предметів. Відповіді можуть бути стандартними («вироби, зроблені руками людини», «мають

глибину»). І, безумовно, корисно спробувати знайти побільше таких ознак, але особливо

цінуються незвичайні відповіді, які дозволяють побачити в даному випадку тарілку і човен

цілковито по-новому; їх виявляється не так вже і мало. Перемагає той, в кого список загальних

ознак довший. Можна ввести і якісні критерії: нараховувати додаткові бали за оригінальність.

Гру можна проводити у підгрупах по 2—3 чоловіки: діти відчуватимуть себе більш

впевненими, висловлюючи найнеймовірніші варіанти відповідей.

Після оголошення списків отримані відповіді ієрархизуються за ступенем суттєвості

відкритих у них зв’язків між предметами (така робота необхідна, щоб гравці чітко засвоїли, що

таке суттєві і несуттєві ознаки). Причому не варто побоюватись, що з часом мислення учнів

почне всюди «зісковзувати» на несуттєві ознаки. Навпаки: гра, яка дозволяє їм «власноруч

помацати», що ж це таке — суттєві і несуттєві ознаки, — буде згодом застерігати їх від рухів

думки «вліво». В цьому смислі вона виконує у формуванні мислення приблизно таку ж саму

функцію, як гра у фрази («перевертні»), в ході якої найбільш ефективно відбувається

оволодіння мовою. Проте за деяких умов, наприклад, у технічній творчості, орієнтація саме на

такі несуттєві ознаки може виявитись досить корисною.

4. Вправа «І так, і сяк» [41, 44]

Мета: формування здатності легко знаходити аналогії між різними не схожими між со-

бою предметами, швидко оцінювати предмети з точки зору наявності або відсутності у них

заданих ознак, миттєво переключати мислення з одного об’єкта на інший.

Учасникам пропонується виявити протилежні властивості одного і того самого предмета.

Наприклад: «двері» (вони і закривають, і відкривають вхід у приміщення), «вимикач» (він і

запалює, і гасить світло). Гру можна провести у два етапи: спочатку ведучий називає слова

(собака, тварини, сірники, літак, мама), а діти намагаються виявити їх протилежні

властивості; потім учасники гри самостійно добирають назви предметів із заданими

властивостями за аналогією. Завершується вправа коротким обговоренням. Особлива увага

приділяється нестандартним, оригінальним відповідям.

5. Вправа «Пошук порівнянь» [15, 37]

Мета: розвиток уяви, творчого мислення; формування уміння вільно висловлювати свої

думки.

Описується деякий предмет або ситуація, наприклад: «Дзеркало виблискувало у місячну ніч,

як...» або «Лісова стежка вилася, як...». Потрібно підібрати якнайбільше порівнянь, іншими

словами, варіантів закінчення цього речення. Порівняння можуть бути банальними («... як

поверхня озера») і досить незвичайними («... як екран телевізора під час показу рок-параду»,

«... як біла сукня дівчини, що поспішає на перше побачення»). Перемогу отримує автор

найоригінальнішого порівняння.


Домашнє завдання. Можна запропонувати дітям придумати пари слів для пошуку загальних

ознак; придумати незакінчене речення для пошуку порівнянь, пограти у гру «І так, і сяк».

Заняття 5

Мета: розвиток властивостей мислення, уяви; відпрацювання навичок роботи у групі.



Мета: налаштування на спільну працю, створення атмосфери доброзичливості.

2. Вправа «Виключення зайвого слова» [39,346]

Мета: розвиток здатності не тільки встановлювати незвичайні зв’язки між несумісними (роз-

різненими) предметами і явищами, але й легко, не «зациклюючись», переходити від одних

зв’язків до інших; формування уміння утримувати в «полі мислення» одночасно декілька

предметів і порівнювати їх між собою.

Беруться будь-які три слова, наприклад: «собака», «помідор», «сонце» або «диван», «книга»,

«кіт». Потрібно залишити тільки ті з них, які мають в чомусь схожі ознаки, а одне «зайве»

слово, що не має цієї загальної особливості, виключити. Необхідно знайти якнайбільше

варіантів виключення зайвого слова, а головне — більше ознак, що об’єднують кожну

залишену пару слів і не притаманні виключеному зайвому. Не нехтуючи варіантами, які одразу

ж напрошуються (виключити слово «собака», а «помідор» і «сонце» залишити, тому що вони

круглі), бажано пошукати нестандартні і в той самий час дуже влучні рішення. Перемогу

отримує той, в кого відповідей більше.

Крім зазначеної вище мети, яку переслідує дана вправа, при цьому формується установка на

те, що можливими є найрізноманітніші способи об’єднання і роз’єднання деякої групи предме-

тів, і тому не варто обмежуватись одним-єдиним «правильним» рішенням, а потрібно шукати їх

без ліку.

3. Вправа «Класифікація предметів» [15, 32]

Мета: формування здатності швидко знаходити різні способи розділення і групування

деякої множини фактів, виділяючи тим самим багатоманітні відношення між ними та

упорядковуючи деяку систему знань чи область дійсності.

Називаються чотири-п’ять різноманітних предметів, наприклад: «хвиля», «жук», «стовп»,

«коляска», «фікус». Потрібно скласти якнайбільше можливих класифікацій цих предметів,

тобто різними способами розділити їх на дві-три групи так, щоб предмети, які потрапили до

одної групи, характеризувалися б однаковими ознаками. Наприклад, у даному випадку можна

розділити предмети на живі («жук», «фікус») і неживі («хвиля», «стовп», «коляска»), рухливі

(«хвиля», «жук», «коляска») і нерухливі («стовп», «фікус»), чітко оформлені, усталені («стовп»,

«жук», «коляска») і неоформлені, нестійкі («хвиля»), зроблені людиною («стовп», «коляска») і

створені природою («хвиля», «жук», «фікус»), однорідні за складом («хвиля», «стовп») і

складені з різних частин («жук», «коляска», «фікус») тощо. Перемагає той, хто запропонує

найбільшу кількість класифікацій, додатковими балами відмічаються нестандартні відповіді.

4. Вправа «Чудеса техніки» [39, 378-379]

Мета: розвиток властивостей уяви; відпрацювання навичок роботи у групі.

Діти сідають у коло. Ведучий пропонує учасникам уявити, нібито група знаходиться на

виставці останніх новинок техніки. Тут демонструються дивовижні предмети побуту - ті, що

сприймаються на дотик, але є майже невидимими. Ведучий демонстративно нишпорить у

кишенях і «знаходить» коробок сірників. Потім він робить декілька виразних рухів, перекладаючи

невидимий коробок з однієї руки в іншу, відкриваючи й закриваючи його. Ведучий запалює

неіснуючий сірник, передає його кому-небудь з групи. Потім просить будь-кого з учасників, щоб

він запалив надсучасний сірник сам. Поступово до гри залучаються всі учасники: хтось пришиває

неіснуючий ґудзик до прозорої сорочки, хтось заточує невидимий олівець і т. д. Учасники

відгадують, хто що робить.

5. Вправа «Пошук протилежних предметів» [15, 32]

Мета: формування здатності «вичерпувати» з предмета різні його властивості та

використовувати їх для пошуку інших предметів, порівнювати предмети між собою, виділяючи

в них спільне та відмінне.

Називається який-небудь предмет або явище, наприклад: «будинок» або «море» тощо.

Потрібно назвати якнайбільш інших предметів, протилежних даному. При цьому слід

орієнтуватися на різні ознаки предмета й систематизувати його протилежності (антиподи) по

групах. Наприклад, в даному випадку можуть бути названі: «сарай» (протилежність за

розмірами й ступенем комфорту), «поле» (відкритий чи закритий простір), «вокзал» (чуже чи

своє приміщення) і т.інш., перемогу отримує той, хто вказав найбільшу кількість

протилежностей і чітко аргументував при цьому відповіді.

Вправу можна проводити як індивідуально, так і по підгрупах (2—3 чоловіки).

6. Підведення підсумків

Домашнє завдання. Пограти з друзями у «Чудеса техніки».

Заняття 6

Мета: розвиток фантазії; удосконалення комунікативних можливостей; відпрацювання

навичок групової роботи.



Мета: налаштування на дружню і плідну співпрацю, виховання поваги один до одного.

2. Вправа « Придумай бажання» [41, 44]

Мета: розвиток властивостей уяви; створення атмосфери гри.

Кожен учасник уявляє, що перед ним стоїть чарівник. Завдання кожного — швидко (за 10 с)

придумати сім бажань, які чарівник неодмінно виконає. Вправа завершується коротким обго-

воренням.

3. Вправа «На що схожа фігурка?»

Мета: розвиток творчої уяви, вміння створювати кілька образів і вибирати з них

найоригінальніший.

Матеріали. Картки із зображенням фігурок.

У грі використовуються зображення різноманітних фігурок. Бажано, щоб жодне не

нагадувало якийсь конкретний предмет, а могло бути елементом одночасно кількох предметів.

Приклади зображень:

Учасники групи отримують завдання придумати, на що схожі ці фігурки. Якщо дітям важко

щось придумати або версій мало, потрібно навчити їх дивитись на фігурку з різних боків: нехай

спробують прикрити рукою якусь частинку, подивитися під іншим ракурсом.

Діти по черзі висловлюють варіанти відповідей,

особлива увага приділяється найоригінальнішим

версіям.

4. Вправа «Неймовірні ситуації» [41, 42]

Мета: розвиток фантазії; удосконалення комунікативних можливостей.

Матеріали. Картки з текстом неймовірної ситуації.

Учасникам гри, поділеним на підгрупи, пропонується придумати якомога більше наслідків

ситуації, що міститься в отриманій ними картці.

Приклади ситуацій

«Що було б, якби:

1) Діти перестали ходити до школи.

2) Машини та автобуси літали у повітрі.

3) На Землі перестали рости рослини.

4) Сонце перестало світити.

5) Тварини почали розмовляти, як люди.

6) Парти в класі були б живими».

Після підготовки учасники пропонують свої відповіді. Особлива увага приділяється

найоригінальнішим варіантам.

На наступному етапі можна запропонувати дітям самостійно придумати якусь неймовірну

ситуацію і, обмінявшись завданнями, коротко обмалювати її наслідки.

Вправа завершується обговоренням.


Учасники групи записують свої враження від заняття на кружечках, вирізаних із кольорового

паперу. По черзі коментуючи написане, діти наклеюють кружечки на ялинку, що намальована

на великому аркуші (див. заняття 1).

Домашнє завдання. Запропонувати дітям пограти з друзями чи батьками у «Неймовірні

ситуації».

Заняття 7

Мета: формування уміння створювати синтетичні образи, комбінуючи ознаки різних

предметів; розвиток фантазії, удосконалення комунікативних навиків; відпрацювання навичок

групової роботи, вироблення прагнення до саморозвитку.



Мета: створення атмосфери доброзичливості, формування готовності до співпраці.

2. Розминка

Мета: налаштування на робочий режим; створення атмосфери гри.

Матеріали. Великий аркуш паперу синього кольору, фігурки ракет із кольорового паперу.

Ведучий повідомляє учасникам групи: «Сьогодні ми вирушаємо у цікаву космічну подорож

відкривати нові світи» — і пропонує висловити свої асоціації щодо поняття «Всесвіт». Потім

роздає дітям кольорові паперові «ракети», на яких діти записують свої очікування від заняття і,

прокоментувавши написане, приклеюють їх на синій аркуш.

3. Вправа «Комбінатор» [41, 44]

Мета: розвиток властивостей уяви.

Матеріали. Паперовий кружечок з написом «Планета Винахідників».

Ведучий зі словами: «Після тривалого перельоту ми потрапили на Планету Винахідників» -

приклеює відповідний кружечок на синій аркуш. Діти отримують завдання з’єднати подумки

два різних предмети і назвати якомога більше нових властивостей, якими стане володіти

утворений гібрид. Наприклад, спробувати з’єднати такі предмети:

1) Ручка - лампочка.

2) Телефон - ваги.

3) Мікрофон - парта.

4) Тигр - сова.

5) Кінь - дерево.

Після виконання завдання діти по черзі розповідають про свої винаходи.

4.Вправа «Додавання нових функцій предмета» [15, 38]

Мета: формування і удосконалення одного з універсальних прийомів уяви — комбінування

ознак різних предметів, поєднання того, що не можна поєднати за звичайних умов.

Називається який-небудь предмет, наприклад: «диван» або «портфель», «туфлі». Потрібно

придумати, які ще принципово нові, не властиві йому функції можна було б додати, у випадку

необхідності дещо змінивши його конструкцію. Іншими словами, заданий предмет потрібно

«схрестити», синтезувати з іншими предметами, що виконують не властиві (у даному випадку

дивану) функції. Наприклад, «дивану» можна додати функції «велосипеда» (рухаючи ногами, той,

хто лежить, міг би кататися), «піаніно» (рухаючи тілом, той, хто лежить, міг би виконувати

симфонію), «будильника» (у потрібний момент диван тормошив би того, хто спить, або ж

скидував би його на підлогу) і т. інш. Перемагає той, хто знайде найбільшу кількість подібних

відповідей.

Використання цього прийому лежить в основі створення образів принципово нових предметів,

що особливо важливо у технічній та художній творчості.

5. Вправа «Калейдоскоп»[35, 67-68]

Мета: розвиток уяви, уміння «перевтілюватись» у будь-який предмет.

Матеріали. Паперовий кружечок з написом «Планета Калейдоскоп».

Ведучий зі словами: «Наш космічний корабель прибув на Планету Калейдоскоп» — приклеює

кружечок з відповідним написом на синій аркуш. Дітям пропонується подумки перетворитись

на шматочки кольорового скла. Ведучий запитує кожного з учасників гри, якого він кольору,

форми. «А тепер кольорові скельця розсипались; велетенський калейдоскоп починає обертатися!

Раз — і скельця об’єдналися по два! (Ведучий просить дітей розбитись по парах і завмерти). Два

— і кольорові скельця знову розсипались по одному!»

Далі ведучий просить учасників об’єднатися по трійкам, по четвіркам, кожного разу

обов’язково застигаючи на місці. «А зараз я прошу вас закрити очі і не підглядувати!

Велетенський калейдоскоп обернувся ще раз, і утворився дивовижний узор: всі його скельця

вибудувались у рівнесеньке коло! Тепер ви із заплющеними очима, торкаючись один одного,

спробуйте встати у коло. Не підглядайте, так не цікаво! Як ви гадаєте, коло вже вийшло? Отже,

скельця застигли і розплющили очі. Подивіться: чи вийшло у нас коло?»

6. Вправа «Половинки» [35, 70]

Мета: розвиток властивостей уяви, уваги, уміння вербалізувати (описати) наявний образ,

створювати образ за словесним описом.

Матеріали. Геометричні фігурки з картону, розрізані навпіл; аркуші паперу з намальованим

лабіринтом, фігурою, що складається з декількох геометричних фігур різної форми і розміру, а

також чисті аркуші; олівці, хустинка; декілька фігурок конструктора типу «лего».

Ведучий показує дітям коло з кольорового паперу, розрізане на дві частини (нерівною

зигзагоподібною лінією), але ведучий тримає його так, щоб коло виглядало цілим. «Воно

складається з двох частин, але якщо ми охайно складемо їх одне з одним, то отримаємо ціле

коло — фігуру дивовижно закінчену і красиву. Людям, які вміють утворювати один з одним такі

чудові цілісні узори, можна позаздрити: вони чудово розуміють один одного, їм під силу будь-

які складні справи. Зараз і ми спробуємо створити такі узори у нашому велетенському

калейдоскопі».

Діти тягнуть половинки фігурок. Це ромбики з паперу різного кольору, різними способами

розрізані навпіл. Кожній з утворених пар пропонується виконати одне з наступних завдань:

Завдання 1

Одному учаснику з кожної пари зав’язують хустинкою очі. Перед ним кладеться аркуш А4 з

намальованим на ньому простим лабіринтом. Рука з олівцем встановлюється в точці входу в

нього. Після сигналу другий учасник пари починає диктувати своєму партнерові траєкторію

руху: вверх, прямо, направо, наліво, далі, стоп і т. інш.. Задача кожної пари — першою пройти

лабіринт, жодного разу не зачепивши лінії. Діти, що спостерігають за змаганням, допомагають

ведучому стежити за дотриманням правил виконання вправи. Після того, як всі пари закінчили,

ведучий просить учасників поділитися враженнями: чи легко було працювати один з одним? Що

допомагало? Що заважало? Чи змогли вони на якийсь час стати одним цілим?

Завдання 2

Одному учаснику від кожної пари знову зав’язують очі. Перед ним викладаються декілька

фігурок конструктора типу «Лего». Іх колір не має значення, важливим є тільки розмір деталей.

Другий учасник отримує у руки готову фігурку з конструктора (дуже просту, складену з 6-8

деталей). Після

сигналу «зрячі» повинні допомогти своїм партнерам зібрати таку саму фігурку. Дозволяються

тільки словесні інструкції. Оцінюються знову час і якість виконання. Після вправи учасники

діляться враженнями. .

Завдання З

У даному випадку очі не зав’язуються. Один учасник отримує чистий аркуш А4, другий —

аркуш з намальованою на ньому фігурою (вона складається з декількох геометричних фігур

різної форми і розміру). Діти-спостерігачі уважно слідкують за тим, щоб партнери не мали

можливості показати один одному цей малюнок. Оцінюються швидкість і якість виконання.

Закінчується вправа коротким обговоренням.

7. Вправа «Закінчення речень або коротких розповідей» [15; 39]

Мета: розвиток фантазії, здатності швидко і легко породжувати найнесподіваніші образи

та поєднувати їх з буденними подіями.

Матеріали. Паперовий кружечок із написом «Планета Фантазерів».

Ведучий зі словами: «А тепер наш космічний корабель потрапив на Планету Фантазерів, і

кожний з вас отримує можливість дати волю своїй фантазії» — приклеює на синій аркуш

кружечок з відповідною назвою.

Зачитується початок речення або перші дві фрази розповіді, наприклад: «Повернувшись

додому, я вирішив помити руки, відкрив кран, і несподівано...» або «В понеділок я прийшов до

школи, увійшов до класу, і несподівано...». Завдання гравців - скласти якнайбільше різних

варіантів його закінчення, які повинні бути короткими (не більше двох-трьох речень) і містити

у собі опис дивовижних, навіть фантастичних подій. Так, у даному випадку фразу можна

закінчити таким чином: «...якась незвичайна істота, засичавши, вилізла з крану»; «...хтось дуже

великий поклав руку мені на плече»; «...те, що я увімкнув кран, викликало якісь незвичайні

події у домі» і т. інш. В процесі обговорення результатів, поряд із визначенням найкращого

закінчення розповіді, виробляється і деякий синтетичний варіант, що поєднував би у собі

достоїнства декількох одиничних відповідей.

8. Гра «Зустріч з інопланетянами» [8, 34-35]

Мета: розвиток уяви; створення умов для того, щоб схилити групу сприймати дійсність не-

стандартно; відпрацювання навичок активного мовлення.

Ведучий. Здається, ще не так давно ми, доводячи своїх батьків до роздратування,

випробовували їхнє терпіння запитаннями: «Чому діти не мають хвостів?», «Чому світить

сонце?» і т. інш.. Сьогодні все навпаки — ми звикли до повсякденності, рідко коли ставимо

запитання і зовсім не прагнемо дослідити якусь річ (явище, подію) під іншим кутом зору. Якщо

ж ми вирішили стати трохи творчими, то мусимо подивитись на світ під іншим ракурсом,

намагаючись побачити те, що досі випадало з поля нашого зору.

Учасники гри діляться на дві підгрупи: діти однієї підгрупи виконують роль інопланетян, ін-

шої — землян. Кожна підгрупа готує для іншої запитання на зразок: чому у вас все не так, як

воно є у нас, і як у зв’язку з цим пристосуватися до життя тощо. Таким чином, завданням гри є

спроба удосконалити критичне почуття, зосереджуючи увагу на таких предметах чи явищах:

будинок, поїзд, святкова страва, місто, родина, господарство, школа, культура тощо (за

бажанням). Після підготовки (2—3 хв.) учасники зустрічаються на «нейтральній території» для

знайомства, відповідають на запитання один одного, дискутують. Важливо підкреслити

необхідність підтримання доброзичливих відносин між учасниками «міжпланетної» зустрічі,

бажання більше дізнатися один про одного.


На різнокольорових зірочках діти записують свої враження і приклеюють на синій аркуш.

Домашнє завдання. Пограти з друзями у «Половинки», пофантазувати щодо комбінування

ознак різних предметів та фантастичного перебігу звичайних ситуацій.

Заняття 8

Мета: створення атмосфери творчого пошуку; формування уміння створювати образні уза-

гальнення, розвиток творчої та просторової уяви, властивостей уваги, пам’яті, навичок

активного мовлення; відпрацювання навиків роботи в групі.



Мета: виховання поваги один до одного; налаштування на дружню співпрацю.

2. Розминка

Мета: налаштування на роботу, створення атмосфери творчого пошуку.

Можна запропонувати дітям декілька задач на розвиток уяви, наприклад [39, 347—348]:

1) Спробуйте розмістити десять стільців в одній кімнаті так, щоб біля кожної з чотирьох стін

(на двері не звертаємо уваги) була розташована однакова їх кількість. (Два стільця потрібно

поставити по кутках, і вони, таким чином, будуть відноситись одразу до двох стін).

2) У скляній банці сидить мікроб. Щохвилини він ділиться навпіл. Нові мікроби, у свою

чергу, через хвилину знову діляться навпіл - і так нескінчен-

но. Відомо, що через 5 годин банка буде повною. Запитання: через який час після початку

ділення мікроби займуть половину банки? (Через 4 години 59 хвилин).

3. Вправа «Перелік можливих помилок у сприйнятті предмета» [15, 37]

Мета: формування здатності бачити в одному предметі ознаки інших предметів, іноді дуже

далеких від нього за змістом, але схожих за деякими характерними зовнішніми окресленнями, і

на цій основі створювати образні (на відміну від понятійних) узагальнення.

Називається який-небудь предмет (іноді і деякі риси оточення), наприклад: «хутровий

капелюх, що лежить на столі». Потрібно виписати якнайбільше назв інших предметів, за які

може бути прийнятий заданий предмет в умовах утрудненого бачення (скажімо, при спалаху

світла лише на одну мить, в тумані, у сутінках тощо). В даному випадку це можуть бути: кішка;

волейбольний м’яч, який здувся наполовину; чиясь маківка, що висунулася з-під проломленої

кришки столу і т. інш.

Вправа закінчується коротким обговоренням.

4. Вправа «Змія»

Мета: розвиток творчої та просторової уяви.

Матеріали. Великий аркуш паперу, на якому намальована змія, тіло якої поділене на частинки;

шматочки кольорового паперу (пронумеровані), вирізані відповідно до частинок тіла

намальованої змії.

Кожний учасник групи отримує шматочок кольорового паперу, відповідно до свого

порядкового номера. Ведучий пише на паперовому шматочку слово «змія» і показує написане

першому гравцеві. Останній на своєму шматочку записує можливу помилку у сприйнятті цієї

істоти (наприклад, «стрічка») і передає його наступному учаснику гри, який продовжує «помиля-

тись», але вже у відношенні останнього предмета, і т. інш.

Коли всі паперові шматочки містять написи, дітям показується малюнок змії. Учасники групи

по черзі оголошують свої «помилки у сприйнятті» і наклеюють шматочки один за одним вздовж

усього тіла змії. Вправа завершується коротким обговоренням.

5. Вправа «Групова картина» [39, 379]

Мета: розвиток творчої і просторової уяви, уваги, пам’яті, активного мовлення; відпра-

цювання навичок групової роботи.

Всі учасники сідають у коло. Один з них тримає в руках чистий аркуш паперу і намагається

уявити собі намальовану картину. Він починає детально описувати її, а решта учасників

намагається «побачити» на аркуші те, про що він говорить. Потім аркуш передається

наступному учаснику, і він продовжує створення уявної картини, доповнюючи вже «написане»

новими деталями. Аркуш передається далі. Ведучий повинен попередити учасників, що це по-

винна бути саме картина, а не сюжет, котрий розгортується. Описи повинні бути досить

детальними для того, щоб можна було б однозначно встановити за ними просторове

взаєморозташування деталей. Закінчення роботи оголошується учасником, який вважає, що

картина вже занадто навантажена деталями.


Учасники групи по черзі висловлюють свої враження від заняття, побажання на майбутнє.

Домашнє завдання. Запропонувати дітям пограти з батьками чи друзями у «Групову

картину».

Заняття 9

Мета: розвиток творчого мислення, уяви; формування уявлення про взаємозв’язки між піз-

навальними процесами; вироблення прагнення до самовдосконалення.


1. Ритуал привітання

2. Вправа «Складання картинок з геометричних фігур»

Мета: розвиток уяви, творчого мислення, здатності до конструктивної творчості.

Матеріали. Набори геометричних фігур.

Учасники групи отримують завдання скласти з геометричних фігур таку картинку, якої б ні у

кого не було, придумати до неї назву. Після того, як картинки готові, діти по черзі

розповідають, що вони отримали.

3. Вправа «Хто найуважніший?»

Мета: формування уявлення про взаємозв’язки між пізнавальними процесами, про роль

уваги у навчально-пізнавальній і творчій діяльності та необхідність її розвитку.

Після короткої розповіді психолога про роль уваги у навчально-пізнавальній та творчій

діяльності учня, про необхідність саморозвитку і самовдосконалення, дітям пропонується

встати у коло. Учасники групи по черзі називають числа, починаючи з одиниці. Числа, що

містять цифру 6 або діляться на 6, не називаються. Замість цього потрібно плескати у долоні.

Той, хто через неуважність помиляється, вибуває з кола. Останній, хто залишається у колі -

«найуважніший», переможець.

Якщо учасники групи бажатимуть (зазвичай діти із задоволенням грають у цю гру), вправу

можна повторити, використовуючи у заданих умовах цифру 4.

4. Вправа «Асоціації» [27, 41]

Мета: розвиток властивостей мислення, уяви; формування уявлення про взаємозв’язки між

пізнавальними процесами.

Учасникам групи пропонується записати, з яким предметом (явищем, дією) у них

асоціюються наведені нижче слова.

Наприклад:

• Зима - ковзани • Ананас — Африка;

• Колесо — ... • Машина — ...• Квітка — ... • Школа — ...• Книга —... • Пальто — ...• Урок — ... • Стіна — ...• Театр — ... • Ключ — ...

Діти працюють протягом трьох хвилин. Після закінчення їм пропонується закрити слова в

лівій колонці аркушем паперу. Наступне завдання полягає в тому, щоб, читаючи слова-

асоціації, згадати, до яких слів вони були дібрані. Робиться висновок про роль мислення і

пам’яті у навчально-пізнавальній діяльності.

5. Вправа «Намалюй емоцію» [41, 43]

Мета: формування поняття про емоції; розвиток уваги, уяви, творчих здібностей; навчання

спостережливості.

Матеріали. Картки з назвами різних емоцій та почуттів.

Ведучий малює на дошці декілька кіл середньої величини. Це — схематичні зображення

обличчя. Завдання учасників, що на початку вправи отримують картки з назвою певної емоції

або почуття, - по черзі виходити до дошки і малювати на обличчі задані почуття чи емоцію.

Емоції виражають майже всі частини обличчя: рот, очі, брови. Тож при малюванні потрібно

бути уважним. Решта учасників намагаються відгадати, яку ж саме емоцію чи почуття

намалював гравець.

Емоції та почуття: радість, горе, сум, біль, співчуття, страх, здивування, відраза, любов,

ненависть, злість.


Діти по черзі висловлюють свої враження та побажання.

Домашнє завдання. Пограти з батьками чи друзями у наведені ігри:

• «Хто найуважніший»,

• «Асоціації»,

• «Намалюй емоцію»;

зробити аплікації з геометричних фігур.

Заняття 10

Мета: розвиток асоціативного фундаменту уяви; удосконалення комунікативних мож-

ливостей, збагачення словникового запасу; відпрацювання навичок групової роботи.



2. Розминка

Мета: активізація мислення, уяви; налаштування на робочий режим.

Матеріали. Картки з надрукованими парами слів («Таблиця шифрів»).

На початку заняття можна запропонувати дітям виконати просте і цікаве завдання, наприклад

[27, 41]: потрібно дібрати до кожної пари слів відповідний тип логічного зв’язку з таблиці

шифрів.

Таблиця шифрів:

А. Чашка — сервіз. Г. Низько — високо.

Б. Горобець — птах. Д. Злочин—покарання.

В. Море — океан. Е. Здивування — подив.

Пари слів:

• Хвороба — смерть (Д)

• Дитячий садок — школа (В)

• Палець — рука (А)

• Фізика — наука (Б)

• Далеко — близько (Г)

• Пара — два (Е)

3. Вправа «Пошук асоціацій» [15, 36-37]

Мета: розвиток асоціативного фундаменту уяви; покращення таких якостей асоціативного

потоку як широта, глибина, швидкість та керованість, що лежать в основі багатьох видів

творчості.

Береться яке-небудь словосполучення або фраза, наприклад: «Літак злітає - пристебніть

ремні». Потрібно за обмежений час виписати у стовпчик якнайбільше асоціацій, які вона

викликає. Асоціації можуть бути як банальними («стюардеса», «автомобільні ремні»), так і

досить нестандартними («перед початком будь-якої справи підстрахуйся», «а птах у польоті

нічим не пристібається» і т. інш.), але у будь-якому випадку вони повинні бути тісно пов’язані

за змістом з вихідною фразою. Перемагає той, у кого більше таких асоціацій, які не зустріча-

ються у інших.

4. Вправа «Передача асоціацій по ланцюжку»

[15,37]

Мета: розвиток асоціативного фундаменту уяви.

Гравці сідають, утворюючи ланцюжок. Ведучий дає першому з них смужку паперу з

написаною на ній фразою, наприклад: «Під час грози слід зачиняти вікно». Гравець на другій

смужці паперу записує одну із асоціацій, яка йому сподобалась, і передає третьому і т. д. В

результаті може утворитись, наприклад, такий асоціативний ланцюжок: «Шарова блискавка

влетіла у кімнату — Сильна пожежа у будинку — 01 (телефонний номер, який може бути

сприйнятий як футбольний рахунок) — Спартак (футбольна команда; але може бути

сприйнятий і як ватажок повстання рабів)» і т. інш.

Під час підведення підсумків гравці аналізують асоціативний ланцюжок і пропонують у

кожному випадку інші, більш оригінальні асоціації, котрі могли б вивести на зовсім

несподівані теми.

5. Вправа «Складання асоціативних ланцюжків» [15, 37]

Мета: розвиток свободи асоціативного потоку.

У цій грі, на відміну від попередньої, кожний гравець самостійно складає ланцюжок асоціацій,

відштовхуючись від деякої заданої загальної для всіх фрази. Перша асоціація добирається до

заданої фрази, друга — до першої асоціації (але вже не до заданої фрази!), третя — до другої

асоціації і т. д. Перемогу отримує той, хто за обмежену кількість ходів (наприклад, п’ять)

послідовно по ланцюжку «виведе» вихідну фразу у зовсім несподівану, ніяк не пов’язану з нею

за змістом область дійсності, тобто «заблукає» найбільш далеко. Обов’язковою умовою перемоги

є природність, зрозумілість для усіх кожної асоціації (новою виступає лише їх комбінація).


Учасники групи по черзі висловлюють свої враження від заняття, побажання один одному.

Домашнє завдання. Запропонувати дітям спробувати самостійно або разом з друзями скласти

асоціативні ланцюжки.

Заняття 11

Мета: розвиток гнучкості й оригінальності мислення, уміння грамотно виражати й оформ-

лювати зміст своїх думок; розвиток уяви, спостережливості; відпрацювання навичок роботи у

групі.



2. Розминка

Мета: розвиток властивостей мислення, уяви; налаштування на робочий режим.

Дітям пропонується розв’язати декілька простих і цікавих задач, наприклад:

1) Мама купила 4 кулі червоного і зеленого кольору. Червоних куль було більше, ніж

зелених. Скільки куль кожного кольору купила мама? (Три червоних, одна зелена).

2) Рибак зловив окуня, щуку та карася. Щуку він зловив раніше, ніж окуня, а карася

пізніше, ніж щуку. Яку рибу він зловив першою? (Щуку)

3) На мотузці зав’язали 5 вузлів. На скільки частин ці вузли розділили мотузку? (На шість)

3. Вправа «Пози» [41,43]

Мета: розвиток уяви, спостережливості, активного мовлення; допомога дітям зрозуміти

можливість існування різноманітних інтерпретацій одного й того самого образу.

Ведучий робить декілька схематичних малюнків чоловічків, які виконують різні дії чи

виражають різні емоції, наприклад:

Завдання учасників — розповісти, що робить та чи інша людина, що вона відчуває і що з

нею буде далі.

4. Вправа «Покажи фразу» [35, 80]

Мета: розвиток властивостей уяви, гнучкості та оригінальності мислення, спостереж-

ливості.

Матеріали. Картки з надрукованими на них фразами такого змісту: зустріч гостей;

розв’язування задачі; прогулянка в парку; заняття спортом; читання цікавої книжки; гра на

комп’ютері; пакування валізи; гра на музичних інструментах; перегляд телепередач.

Діти отримують завдання показати за допомогою жестів або звуків прочитану ними фразу

так, щоб решта учасників змогли її зрозуміти і назвати.

Важливо звернути увагу на те, наскільки точно і влучно діти виконують завдання, хто з дітей

правильно і швидко розуміє показане.

5. Вправа «Узагальнення» [27, 41]

Мета: розвиток властивостей мислення, здатності до абстракції.

Діти отримують завдання знайти спільну назву кожній парі слів. Наприклад: шафа, стіл —

меблі.

• Франція, Італія — ... • Вівторок, четвер — ...

• Дуб, береза — ... • Симоненко, Олесь — ...

• Київ, Донецьк — ... • Дніпро, Волга — ...

Вправа завершується коротким обговоренням.


Учасники групи по черзі висловлюють свої враження від заняття, побажання один одному.

Домашнє завдання. Запропонувати дітям пограти з батьками чи друзями в ігри «Покажи

фразу», «Пози».

Заняття 12

Мета: розвиток уяви, творчого мислення; формування потреби у самовдосконаленні.



Мета: створення атмосфери доброзичливості і співпраці.

2. Розминка

Мета: формування готовності до плідної праці.

Матеріали. Великий аркуш паперу блакитного кольору, шматочки кольорового паперу у

вигляді морських камінців.

Створюється казкова ситуація. Дітям демонструється великий аркуш паперу блакитного

кольору зі словами: «Сьогодні ми влаштуємо мандрівку до казкового підводного царства. Багато

невідомого скривається у ньому від людських очей, але ми з вами спробуємо проникнути в ці

таємниці».

«Підводне царство» на початку виявляється пустим і сумним. Ми у ньому нічого не бачимо,

крім блакитної води.

Дітям пропонується на кольорових «морських камінчиках» записати свої очікування від

заняття («казкової мандрівки»). Кожний з учасників групи по черзі коментує записане і

прикрашає дно «підводного царства» кольоровим камінцем.

3. Вправа «Складання цілого з частин»

Мета: розвиток просторової уяви, уміння створювати цілісний образ з частин.

Ведучий зі словами: «Уявіть, що ми на морському дні знайшли закам’янілі частинки

мешканців морських глибин» - викладає перед учасниками групи розрізані на 2—3 частини

картонні фігурки різних морських тварин: рибку, черепаху, медузу, морську зірку, краба, ската

тощо. Дітям пропонується вибрати одну з частин і записати на ній своє ім’я.

Потім гравці отримують завдання скласти з частин цілу фігурку, відшукуючи, в кого з

товаришів знаходяться частинки, яких не вистачає.

Вправа може використовуватись і для поділу учасників гри на підгрупи для подальшої

роботи.

4. Вправа «Пошук емоційно адекватних образів» [15, 38]

Мета: формування уміння створювати емоційні узагальнення; розвиток творчого мис-

лення.

Задається яка-небудь емоційна ситуація (предмет, істота, переживання) і пропонується

зобразити її у вигляді схематичного малюнку (або описати словами суть запропонованих

зображень). Наприклад, у відповідь на запитання ведучого: «Як зобразити людину, яка радіє?» -

діти можуть виписати наступні варіанти: людина летить; світиться; танцює і т. ін. При

підведенні підсумків враховується як загальна кількість запропонованих відповідей, так і їх

оригінальність; можливе колективне вдосконалення деяких відповідей.

Дана гра формує уміння знаходити для різноманітних емоційно значущих ситуацій прості,

але в той самий час змістовні образи, адекватні станам, що переживаються.

5. Вправа «Визначення змісту ситуації по заданому образу» [15, 38]

Мета: розвиток здатності швидко і чітко інтерпретувати художні образи, враховуючи різно-

манітність смислів, що стоять за ними.

Діти, об’єднані у підгрупи по 2—3 чоловіки, отримують завдання створити у вигляді малюнка

або словесного опису який-небудь емоційний образ. Після закінчення роботи кожна підгрупа

пред’являє свій малюнок (або словесний опис), а решта дітей намагається добрати

якнайбільше різних можливих тлумачень його смислу.

Наприклад, у випадку пред’явленого образу людини, у середині якої світить сонце, можна

запропонувати варіанти тлумачень: «у хворого лихоманка», «із людини променіє доброта»,

«геніальний вчений, що розгадав таємниці Всесвіту» і т. інш. При обговоренні відповідей

особлива увага приділяється обґрунтуванню запропонованих інтерпретацій.

6. Техніка «Чарівне мистецтво» [23, 83-85]

Мета: розвиток уяви, творчого мислення; сприяння виникненню у дітей позитивних

емоцій, зацікавленості; зростання самооцінки і віри у власні сили.

Матеріали. Папір, набір темпери в баночках з невеликими отворами (за відсутності темпери

можна використати гуаш і звичайні піпетки), серветки.

За даних ігрових умов ситуацію можна представити так: «Мандруючи підводним царством,

ми потрапили до майстерні морської чаклунки, де знайшли чарівні фарби. Зараз ми спробуємо

скористатися ними. Оскільки фарби чарівні, для створення малюнка пензлик нам не

знадобиться. Але потрібно бути дуже обережними, охайними, щоб бризки фарби не потрапили

на одяг, адже тоді ми можемо перетворитись на кого завгодно...»

Кожний з учасників групи отримує аркуш паперу і піпетку. Дітям пропонується вибрати

баночки з фарбою 2—3 кольорів. «Ми з вами створимо чарівні картинки. За допомогою піпетки

і фарби зробіть на аркуші паперу пляму, проведіть лінію чи намалюйте все, що вам

захочеться».

Приступаючи до роботи слід потурбуватися про те, щоб було чим вчасно витерти фарбу, що

може випадково бризнути, коли діти зігнуть свої аркуші, - це потрібно зробити після того, коли

на папері буде щось намальоване. Потім дітям пропонується пригадати які-небудь чарівні

слова, заклинання, після чого кожний з учасників, взявши кінчики складеного аркуша,

розгортає його. Діти зазвичай дуже емоційно реагують, побачивши результати свого

«чаклунства».

Учасники групи уважно розглядають свої малюнки і потім по черзі розповідають, що вони

на них бачать. Після того, як один з гравців висловлює свої думки з приводу побаченого, решта

дітей можуть доповнити його розповідь, побачивши на малюнку ще які-небудь образи.

Техніка «чарівне мистецтво» викликає у дітей величезну зацікавленість. Отримані картинки

ніколи не схожі одна на одну, що дає дітям великий простір для фантазії.


На рибках, вирізаних із кольорового паперу, діти записують свої враження від заняття і,

коментуючи їх, по черзі наклеюють свою рибку на блакитний аркуш паперу. Після закінчення

цієї процедури, психолог запитує дітей: «Як ви гадаєте, чи знайшли ми сьогодні у підводному

царстві скарб?» Робиться висновок про те, що нові знання, отримані на занятті, і є великим

скарбом. Здібності людини теж можна порівняти з прихованим скарбом. Щоб людина у

майбутньому мала користь від того, що у неї закладено природою, вона повинна працювати над

собою, розвиватися, самовдосконалюватись.

Домашнє завдання. Запропонувати дітям пограти у «Чарівне мистецтво», спробувати

закодувати у малюнках які-небудь емоційні образи.

Заняття 13

Мета: розвиток властивостей мислення, уяви; орієнтація на нестандартне бачення звичних

речей.


1. Ритуал привітання

Мета: вироблення готовності до плідної співпраці; виховання поваги, доброзичливого став-

лення один до одного.

2. Техніка «Придумування історій за допомогою гральних карт» [23, 45-48]

Мета: активізація роботи уяви, удосконалення комунікативних можливостей, розвиток піз-

навальних навиків; формування уміння утримувати у фокусі своєї уваги багато різних моментів

ситуації.

Матеріали. Стандартна колода гральних карт.

Ведучий кладе перед групою стандартну колоду карт («сорочкою» догори). Згідно з правилами,

кожний з учасників групи, коли настане його черга, може відкрити дві карти. Психолог пояснює

дітям, що їм разом потрібно буде придумати історію, використовуючи зображення на картах, їх

числові позначення і масть. Психолог починає гру і задає тон розвитку сюжету. Якщо,

наприклад, відкривається «дама» і «дев’ятка», можна сказати приблизно наступне: «У замку,

який охороняли дев’ять драконів, жила-була красуня-королева...» Другий учасник гри пе-

ревертає дві наступні карти і продовжує розповідь.

По мірі розвитку сюжету карти розташовуються у вигляді спіралі, розкручуючись від центра за

стрілкою годинника. Психолог уважно слухає історію, що створюється, і, коли настає його черга,

використовує психотерапевтичні інтервенції. Якщо хтось з учасників, наприклад, говорить про

те, що маленька собачка пробігла шість вулиць і обнюхала вісім помийних баків у пошуках їжі, а

наступним «ходом» розповідає, як величезний дядько (король) побив її палкою і чотири «злі

жінки» прогнали її геть від своїх домів, психолог може допомогти учасникам групи,

розвиваючи сюжет особливим чином: «Один добрий чоловік (валет), зглянувшись на маленьку,

голодну собачку, узяв її додому, викупав і пригостив чотирма курячими кісточками».

Зрозуміло, що важливим моментом є спрямування розвитку сюжету історії в позитивне

русло. Якщо сюжети пов’язані з насиллям, в них фігурує вогнепальна зброя, бандити, ножі,

бійки тощо, психолог може використати образи представників закону і правопорядку:

«Несподівано на місці подій з’явився досвідчений прокурор, який, не злякавшись хуліганів,

запропонував їм вибрати одне з двох: повернутися до школи або на найближчі три роки

відправитись на виправні роботи».

Іноді при використанні цієї техніки в групі може виявитися, що історія ніяк не знаходить

свого продовження, оскільки кожний розвиває лише власну сюжетну лінію. В такому випадку

психологу потрібно активізувати уяву, щоб, вступивши у гру позачергово, знайти такий вихід з

утрудненого становища, який виявиться найбільш конструктивним для всіх учасників гри.

Техніка придумування історій за допомогою гральних карт рекомендована автором для

психотерапевтичної роботи з людьми зі зниженою самооцінкою, а також з дітьми, що

відрізняються підвищеною агресивністю і депресивними переживаннями, або порушеннями

уваги. Проте, на наш погляд, її можна з ефективністю використовувати у запропонованому

тренінгу розвитку креативності. Учасники групи, як правило, починають проявляти гарне

почуття гумору, розвиваючи сюжет у несподіваному напрямку, і тим самим не дають історії

стати нудною та банальною.

3. Вправа «Загадування предметів за допомогою пари інших предметів» [15, 33]

Мета: розвиток здатності швидко виділяти в предметі найбільш характерні для нього ознаки

і знаходити інші предмети, що мають як схожі, так і не схожі з ним ознаки, утримуючи при

цьому у свідомості декілька різних предметів та їх ознак.

Називається який-небудь добре відомий всім предмет (явище, істота), наприклад: «змія»

або «птах», «холодильник». Потрібно назвати два інших предмета, в цілому не схожих, але

таких, поєднання ознак яких по можливості однозначно б його визначало, тобто замаскувати,

закодувати його іншими предметами. В даному випадку можуть бути названі, припустимо,

«гірська дорога» і «шкіряний футляр для окулярів» (синтез деяких їх ознак — подовження,

вузькість гірської дороги та шерехатість шкіри - як раз і характеризують змію). Учасники групи

по черзі дають свої варіанти відповідей на запропоновані ведучим назви предметів. З метою

оволодіння даним прийомом, уміння кодувати назви предметів відпрацьовується декілька

разів.

4. Вправа «Відгадування предмета по парі інших предметів» [15, 36]

Мета: формування уміння швидко і чітко працювати з різними ознаками предметів:

виділяти їх, співвідносити одне з одним, створювати будь-які можливі їх поєднання і т. інш., а

також створювати цілісні образи і поняття за окремими, розрізненими їх характеристиками.

Дана вправа протилежна попередній. Кожний з гравців кодує задумане слово за допомогою

пари інших слів. Потім по черзі учасники групи пропонують решті гравців відгадати задумане.

При цьому гравці мають завданням назвати якнайбільше різноманітних предметів, що являють

собою можливі розшифровки заданої пари (тобто таких, що утворюють синтез різних ознак цих

предметів). Перемагає той, хто крім задуманого предмета називає найбільшу кількість інших

несподіваних відповідей (особливо відмічаються найоригінальніші з них).


Домашнє завдання. Запропонувати дітям пограти в «Закодовані слова», спробувати

підібрати аналоги до будь-якого довільно обраного предмета; пограти з батьками або друзями у

гру «Придумування історій за допомогою гральних карт».

Заняття 14

Мета: розвиток властивостей мислення, уяви, активного мовлення; відпрацювання навичок

групової роботи.



Мета: створення атмосфери доброзичливості; налаштування на роботу; формування готов-

ності до співпраці.

2. Розминка

Мета: активізація мислення, уяви; налаштування на робочий режим.

Учасникам групи, що сидять у колі, пропонується розв’язати декілька цікавих «хитрих»

задач, наприклад:

1) Кінь нижчий за муху. Кінь вищий за жирафа. Хто найвищий? (Муха)

2) Собака легший за жука. Собака важчий за слона. Хто найлегший? (Слон)

3. Вправа «Дерев’яна кулька»

Мета: розвиток творчої уяви.

Учасникам групи пропонується уявити, ніби в кожного з них є дерев’яна кулька діаметром 30

мм. Потрібно вигадати і записати словами або намалювати якомога більше предметів, які

можна зробити з такої кульки.

Дану методику можна використовувати з діагностичною метою (скажімо, для попередньої

діагностики динаміки розвитку творчої уяви). В такому випадку кожний запропонований

варіант оцінюється у 2 бали. Проте, якщо називаються однотипні варіанти, які мало чим

відрізняються один від одного, за таку відповідь дитина отримує 1 бал. І навпаки, якщо

запропонований варіант неповторний і оригінальний, дитина отримує за нього 4 бали. Безглузда

пропозиція — 0 балів.

Найчастіше діти дають відповіді, які в балах оцінюються таким чином:

• з кульки можна випиляти конус — 1, піраміду — 1, кубик — 1 тощо;

• пофарбувати у якийсь колір та використати як прикрасу на меблях — 2;

• зробити голівку для ляльки — 2, кулон, кліпси — 2;

• розпиляти на дві частини, зробити отвір, вставити гумову стрічку, — вийде шпилька для

волосся — 4.

Якщо дитина набирає більше 10 балів, це дає можливість сподіватися на наявність у неї

досить розвиненої творчої уяви.

4. Вправа «Незвичайний ланцюжок» [15, 37]

Мета: активізація роботи уяви, образного мислення.

Ведучий дає першому гравцю аркуш паперу, на якому написана назва якого-небудь предмета,

наприклад: «настільна лампа». Перший гравець закриває це слово, загинаючи край аркуша, і

записує назву іншого предмета, чимось схожого на попередній. Потім передає аркуш наступному

учаснику гри, який виконує ті самі дії стосовно останнього слова, і т. д.

Коли аркуш обійде коло, ведучий зачитує отриманий «ланцюжок». Кожна ланка підлягає

обговоренню, оцінюванню з точки зору візуальної схожості, спільності ознак та

оригінальності.

5. Вправа «Аналогії»

Мета: формування здатності комбінувати, розвиток рухливості і мінливості мислення.

Матеріали. Картки зі списком завдань (використання матеріалів тесту Р. Амтхауера).

У поданих завданнях не вистачає одного слова у другій парі слів. Перша пара слів — повна, що

складається із двох взаємозалежних за змістом слів; потрібно зрозуміти зміст цього

взаємозв’язку, щоб відповідно до нього знайти відсутнє слово у другій парі слів, серед тих, що

наводяться нижче у кожному із завдань.

Діти по черзі дають ґрунтовні відповіді. Якщо пропонуються два і більше варіантів відповіді,

колективно обговорюється кожний. Ведучий спрямовує дискусію, намагаючись підвести

учасників групи до правильної відповіді.

6. Вправа «Пошук аналогів» [39, 344]

Мета: розвиток уміння виділяти в предметі найрізноманітніші властивості і оперувати окремо

з кожною з них; формування здатності класифікувати явища за їх ознаками.

Називається який-небудь предмет або явище, наприклад: «гелікоптер» або «телевізор» тощо.

Необхідно виписати якнайбільше його аналогів, тобто інших предметів, схожих з ним за різними

суттєвими ознаками. Слід також систематизувати ці аналогії по групах, залежно від того, з

урахуванням якої властивості заданого предмета вони підбиралися. В даному випадку можуть

бути названі «птах», «метелик» (літають і сідають); «автобус», «потяг» (транспортні засоби);

«штопор», «вентилятор» (важливі деталі обертаються) - тощо. Перемагає той, хто назвав

найбільшу кількість груп аналогів.

Гру можна проводити, об’єднавши дітей у підгрупи по 2—3 чоловіки: діти відчуватимуть себе

більш впевненими; робота у маленькому колективі сприятиме виробленню уміння

співпрацювати, допомагати, доповнювати один одного, поважати думку інших.


На кольорових квіточках діти записують свої враження від заняття. Потім, прокоментувавши

їх, наклеюють на паперове «поле», на яке на початку заняття клеїли листочки з очікуваннями.

Робиться висновок про те, що кожна людина має приховані можливості. Для того, щоб вони

проявилися, розкрилися, розквітли, як наша «галявина», потрібно постійно працювати над

собою, прагнути до самовдосконалення.

Домашнє завдання. Можна запропонувати дітям пограти з батьками чи друзями у

незвичайний ланцюжок.

Заняття 15

Мета: розвиток уваги та уяви, створення умов для пошукової діяльності дітей, орієнтація на

нестандартний підхід та творче застосування набутих знань й умінь.



2. Розминка

Мета: налаштування на роботу, створення атмосфери творчого пошуку.

Можна запропонувати дітям декілька запитань на кмітливість, наприклад [27, 42]:

1. Два хлопчики зустрілися біля дверей і ніяк не можуть розійтися. Хто з них

повинен дати дорогу, якщо відомо, що одному з них п’ять років, а другому — сім? (Дає дорогу

той, хто вихованіший).

2. Якою рукою зручніше розміщувати цукор у склянці? (Зручніше це робити ложкою).

3. Горобчик прокинувся о 9-ій ранку. Коли він ліг спати, якщо проспав усього 4 год.? (О

5-ій ранку).

4. Якщо з-під тину видно шість пар конячих ніг, то скільки цих тварин на подвір’ї?

(3).

5. Коваль підкував трійку коней, вбиваючи в кожну підкову по два цвяхи. Скільки

цвяхів знадобиться ковалеві? (24).

3. Вправа «Перелік можливих причин»

[39, 347]

Мета: розвиток здатності під час розв’язання будь-якої проблеми чи осмисленні якогось

явища одразу ж шукати широке коло причин, розглянувши які й проробивши найрізноманітніші

версії, не випустити з поля зору жодної, і тільки після цього бути готовим прийняти рішення.

Описується яка-небудь незвичайна ситуація, наприклад: «Повернувшись додому з магазину,

ви знайшли двері своєї квартири відкритими». Потрібно якнайшвидше назвати побільше

причин цього факту, можливих його пояснень. Причини можуть бути банальними («Забув

зачинити двері», «Залізли злодії»), але не варто відкидати й малоймовірні («Приліт марсіан»).

Перемагає той, хто назвав більшу кількість різноманітних причин.

4. Вправа «Перелік наслідків події» [15, 39-40]

Мета: формування здатності уявити й спрогнозувати варіанти наступного розвитку ситу-

ації, уміння класифікувати конкретні засоби всебічного передбачення можливих результатів дії,

що є необхідною умовою для прийняття правильних рішень.

Береться якась подія, наприклад: «Мисливець підняв рушницю і вистрелив у повітря».

Потрібно виписати якомога більше наслідків цієї події, придумати випадки, причиною яких

могла ця подія бути. Наприклад: «Через струс повітря у горах відбувся обвал», «Рушниця дала

віддачу у плече, і мисливець викрикнув» тощо. Перемагає той, хто випише найбільшу кількість

різноманітних наслідків. Вправу можна провести, поділивши учасників на підгрупи; діти

навчаються працювати колективно і більш впевнено висловлюють свої думки.

Під час обговорення результатів корисно спробувати скласти класифікації можливих наслідків

будь-якої події. Так, наслідки можуть виявитись у суб’єкті дії, у її об’єкті або в оточенні, вони

можуть бути найближчими і віддаленими, прямими й побічними, позитивними і негативними,

важливими й другорядними. Такі класифікації можуть бути корисними при складанні переліку

наслідків інших подій, що задаються учасниками гри.

5. Вправа «Закінчити повість» [8, 35]

Мета: розвиток уваги; допомога дітям відчути багатство можливостей.

Гру розпочинає ведучий, окреслюючи портрет головного героя повісті та його оточення,

після чого ставить героя у несподівану або складну ситуацію. Потім слово надається комусь з

учасників. Його завдання - розплутати ситуацію, змалювати нові труднощі, що спіткають героя

повісті, та передати слово наступному оповідачеві. І так - доти, доки в гру не вступлять всі

учасники групи, причому останній оповідач повинен закінчити повість « хеппі –ендом ».


Учасники групи по черзі висловлюють свої враження від заняття та побажання на майбутнє.

Домашнє завдання. Запропонувати дітям придумати ситуацію (або, спостерігаючи за

оточенням, взяти з реального життя) та спробувати перелічити її причини та можливі наслідки.

Заняття 16

Мета: розвиток властивостей уяви, мислення; підвищення рівня самооцінки учасників;

формування прагнення до саморозвитку, саморозкриття.



2. Розминка

Мета: формування поняття про мету, до якої слід прагнути; налаштування на роботу.

Матеріали. Вирізані з кольорового паперу зелені листочки, великий аркуш паперу - «поле».

Учасники групи записують свої очікування від заняття на зелених листочках. Потім кожний

по черзі коментує написане і приклеює свій листочок на будь-яке місце паперового «поля».

3. Техніка «Створи свою настільну гру»

Мета: активізація творчого мислення, уяви; формування уміння придумувати і формулювати

завдання, що передбачають творчий пошук; відпрацьовування навичок роботи у групі.

Матеріали. Великий аркуш паперу, лінійка, фломастери, різнокольорові кружечки, кубик,

фішка.

В основі даної методики лежить однойменна техніка Сенді Картер [23, 196-198].

По периметру аркуша паперу кресляться клітини розміром приблизно 8x8 см. В середині

може знаходитись поле, на якому на початку заняття діти клеїли листочки зі своїми

очікуваннями. Цей аркуш буде служити дошкою для гри.

Діти отримують різнокольорові кружечки, на яких пишуть власні імена, і приклеюють в одну

з клітин на ігровому полі. В одній з кутових клітин пишеться слово «старт». Роль фішки, що

рухатиметься по дошці, може виконувати що завгодно: цукерка, великий Ґудзик або іграшка з

кіндер-сюрприза.

Учасники гри по черзі кидають кубик. Залежно від результатів кидка вони пересувають

фішку по клітинках ігрового поля за годинниковою стрілкою. Якщо фішка потрапляє на

клітинку з кружечком, його власник придумує завдання, яке повинен виконати гравець, що

пересував фішку. Завдання повинне передбачати творчий пошук, роботу мислення та уяви. В

ході гри діти можуть придумувати, доповнювати чи змінювати її правила. Таким чином вони

можуть реалізувати свої творчі можливості.

Якщо існують часові обмеження, ведучий попереджає, що гра триватиме до певного часу, і

ставить поряд годинник. Потім він може сказати: «Якщо ви захочете, ми зможемо продовжити

наступного разу».

Така гра сприяє фокусуванню уваги і розвитку різних умінь, особливо в тих випадках, коли

дитина побоюється продемонструвати свою нездатність

до виконання шкільних завдань. В ході гри слід

уникати завдань, які принижують людську гідність

і можуть завдати болю. Необхідно заохочувати дітей до співпраці, виховувати у них поважливе

ставлення один до одного.


На кольорових квіточках діти записують свої враження від заняття. Потім, прокоментувавши

їх, наклеюють на паперове «поле», на яке на початку заняття клеїли листочки з очікуваннями.

Домашнє завдання. Можна запропонувати дітям спробувати зробити свою настільну гру.

Заняття 17

Мета: розвиток уяви, творчого мислення; відпрацювання навичок роботи в групі, підви-

щення самооцінки учасників; формування потреби у самовдосконаленні.



Мета: створення атмосфери доброзичливості; виховання в дітей поваги та дружнього став-

лення один до одного.

2. Розминка

Мета: налаштування на роботу, активізація уяви, творчого мислення.

Учасникам групи повідомляється, що на них чекають захоплюючі пригоди на безлюдному

острові. Діти записують свої очікування від заняття на паперових зернятках і, коментуючи їх,

«саджають у ґрунт» (наклеюють на великий аркуш паперу).

Потім дітям пропонується заплющити очі і спробувати уявити, що вони побачили міраж.

Через хвилину учасники групи по черзі описують «побачене»; створюється синтетичний образ.

3. Техніка «Малювання за допомогою клубка»

[23,87-89]

Мета: розвиток творчих здібностей; відпрацювання навичок роботи у групі, підвищення

самооцінки учасників.

Матеріали. Клубок ниток або мотузки будь-якої товщини та кольору.

Розмотуючи нитку, ведучий показує дітям, яким чином, створюючи на підлозі або столі

певні фігури, можна з її допомогою «малювати». Потім він передає клубок одному з дітей і

просить його продовжити «малювання». Дитина, створивши свою частину зображення, передає

клубок наступному. Після того, як всі діти «помалювали», ведучий обговорює з ними те, що

вийшло.

Обговорення включає в себе деякі питання, наприклад, хто що бачить. Відповіді кожного

повинні супроводжуватись тими чи іншими вербальними та невербальними знаками схвалення.

Можливі питання:

Чи можете ви тут побачити якісь літери?

- Які фігури ви тут бачите?

- Чи можете ви тут розібрати якісь цифри?

- Яка їжа тут «намальована»?

- Що нагадують вам ці лінії: людей, пейзажі, які-небудь події і т. д.?

Після того, як відповідь першої дитини отримає схвалення, інші швидко включаються у гру,

і в групі формується атмосфера високої взаємної довіри.

Тим учасникам, яким важко знайти відповідь, ведучий може порадити походити навколо

«малюнка» або відійти від нього на певну відстань — це може допомогти активізувати їхню

уяву.

4. Вправа «Зачарована гора» [35, 43]

Мета: розвиток уяви, творчого мислення.

Матеріали. Паперові «гармошки» з намальованими кружечками різного розміру, олівці.

В е д у ч и й . Зараз ми знаходимось на зачарованій горі. Нам потрібно оживити кружечки. До

них ви можете домалювати, що захочете, таким чином, щоб вийшла яка-небудь картинка або

предмет (з цього кружечка). Але кожний з них не повинен бути схожим на попередній...

Завдання може використовуватись і з діагностичною метою для дослідження уяви. «Гора»

являє собою складені у «гармошку» аркуші паперу — на кожну дитину по одній «гармошці». На

кожній смужці - «гармошці» зображені з двох сторін кола різних розмірів. Діти повинні їх

домалювати, включивши у яке-небудь зображення, щоб вийшов закінчений малюнок.


5. Вправа «Хто це? Що це? ...» [41,42]

Мета: розвиток властивостей уяви.

Кожен учасник виходить на середину кола і жестами та мімікою намагається зобразити

якийсь предмет. При цьому йому заборонено розмовляти. Інші гравці відгадують, що саме

показали. Для цього після закінчення показу їм дозволяється задати тому, хто показував, три

запитання, на які він може відповісти «так» або «ні». Крім предметів, можна показувати тварин,

овочі, фрукти або, скажімо, те, що діти «побачили» чи хотіли б побачити на уявному «острові».

Треба лише наперед домовитися про категорію образів.


На квіточках, вирізаних з кольорового паперу, діти записують свої враження від заняття і,

коментуючи їх, наклеюють на великий аркуш паперу, проводячи фломастером стеблинку від

свого зернятка, наклеєного на початку заняття, до квіточки.

Домашнє завдання. Запропонувати дітям пограти з батьками чи друзями у гру «Хто це?.. Що

це? ...», спробувати помалювати за допомогою клубка.

Заняття 18

Мета: розвиток творчої уяви, властивостей мислення; удосконалення комунікативних

можливостей; формування установки на нестандартний підхід у вирішенні завдань.



2. Розминка

Мета: налаштування на роботу, активізація уяви, творчого мислення.

Дітям пропонується відгадати жартівливі загадки, що вимагають нестандартного підходу до

розв’язання, наприклад:

• Який годинник показує точний час тільки двічі на добу? {Поламаний)

• Від якої кількості баранів потрібно відняти 817 баранів, щоб ніяких баранів не

залишилося? {817)

• Коли воду можна в решеті носити? (Коли замерзне)

• Що можна побачити із заплющеними очима? {Сон)

• Без чого хліба не спечеш? (Без скоринки)

• Якої хвороби не буває на землі? (Морської)

• Яким стане білий камінь, якщо вкинути його у Чорне море? (Мокрим)

• 3 якого посуду не їдять? (З порожнього)

3. Вправа «Золоті руки» [41, 44]

Мета: розвиток творчої уяви, уміння комбінувати; формування установки на нестандартний

підхід у вирішенні завдань.

Учасникам групи пропонується придумати якнайбільше предметів — звичайних і

незвичайних, які можна зробити з даного матеріалу, наприклад: скло, дерево, тканина.

Після підготовки діти по черзі розповідають про свої «винаходи». Особлива увага

приділяється найоригінальнішим відповідям. Вправа завершується обговоренням.

4. Вправа «Перевтілення» [39, 379]

Мета: розвиток властивостей уяви, удосконалення комунікативних можливостей; відпра-

цювання навичок групової роботи.

Учасники сідають у коло. Один з них отримує від ведучого або від свого сусіда завдання

«перетворитись» на якусь певну річ. Він повинен уявити себе цією річчю, відчути її «характер».

Від імені цієї речі він починає розповідь про те, що його оточує, як вона живе, що відчуває, про

її турботи, пристрасті, захоплення, про її минуле та майбутнє. Закінчивши розповідь, учасник

дає завдання наступному по колу і т. д.

Гру бажано проводити у затемненому приміщенні — це забезпечить її учасникам більшу

розкутість та психологічний комфорт. Поступово «перевтілення» стають все більш глибокими й

учасники переходять від поверхових, суто зовнішніх описів до вираження настроїв, почуттів і т.

д. Вправа завершується обговоренням.

5. Вправа «Закінчити жарт» [41, 43]

Мета: розвиток дотепності та літературних здібностей.

Матеріали. Картки з текстом незакінчених жартів.

Учасники гри діляться на підгрупи. Кожна підгрупа отримує від ведучого картку з текстом

незакінченого жарту. Потрібно продовжити жарт, але так, щоб було смішно. Можна

пропонувати декілька варіантів.

Жарти

1) Хлопчик запитав у батька: «Як дізнатися, що я вже дорослий?» Якою є відповідь?

2) «Чому в лебедя така довга шия?» — спитав учитель в учня. Що той відповів?

3) «Чому ти намалював кролика зеленим?» — дивується вчителька. Пояснення учня.

Після підготовки кожна підгрупа оголошує результати своєї творчості. Особлива увага

приділяється дотепності та оригінальності відповіді.


Учасники групи по черзі висловлюють свої думки і враження щодо заняття, робиться

короткий висновок.

Домашнє завдання. Запропонувати дітям пограти з батьками або друзями в ігри

«Перевтілення», «Золоті руки»; придумати цікаві й жартівливі загадки.

Заняття 19

Мета: розвиток властивостей уяви, мислення; відпрацювання навичок групової роботи; орі-

єнтація на пошук нестандартного, оригінального рішення у ситуації, що склалася.



Мета: налаштування на співпрацю, створення атмосфери доброзичливості,

взаємоприйняття.

2. Розминка

Мета: активізація уяви, творчого мислення; формування розуміння доцільності того, що

відбувається на занятті.

Матеріали. Великий аркуш паперу, на якому намальоване «мертве» дерево, зелені листочки

з кольорового паперу.

Діти записують свої очікування від заняття на паперових листочках і, коментуючи написане,

приклеюють до гілок намальованого дерева. Дерево (можна інтерпретувати як «дерево знань»

або «дерево мудрості» тощо) починає оживати.

3. Вправа «Ідемо у похід» [8, 44]

Мета: відпрацювання навичок роботи у групі; розвиток уміння знаходити нестандартні

рішення у різних ситуаціях.

Учасникам гри, які сидять у колі, пропонується уявити, що вони зібрались у похід. Але вони

дуже поспішали, тому взяли із собою те, що встигли захопити, тобто перше-ліпше, що

потрапило під руку, а саме:

• шматок паперу; • іграшкові відерце і лопатка;

• дві пляшки Соса-Соlа; • ніж;

• каструлька; • простирадло;

• олівець; • збільшуване скло;

• сірники; • парасолька.

Учасники гри отримують папірці з вказаним списком і, працюючи в групі й доповнюючи

відповіді один одного, намагаються знайти вихід у запропонованих ситуаціях:

1) Сірники впали у воду і намокли, а треба розпалити вогнище.

2) Нам захотілося їсти і пити.

3) Почав йти дощ, а немає де сховатися.

4) Хтось поранив руку чи ногу, тече кров,

5) Вам стало нудно, і ви хочете розважитись.

Ви заблукали в лісі. Діти обговорюють дані ситуації, пропонують варіанти вирішення

проблеми, що виникла; працюючи колективно, знаходять оптимальний варіант вирішення

проблеми.

4. Вправа «Болото»

Мета: відпрацювання навичок групової роботи; розвиток оригінальності мислення,

орієнтація на пошук нестандартного рішення.

Дітям пропонується уявити, ніби, мандруючи лісом, вони потрапили у болото. Учасники гри

рухаються по колу, високо піднімаючи ноги. Потім ведучий оголошує «привал». Дітям

пропонується «відпочити», враховуючи, що посеред болота є лише два пня (їх роль виконують

стільці, завчасно поставлені ведучим у коло). Потрібно придумати, як слід розташуватися, щоб

всі діти змогли посидіти і дати відпочинок стомленим ногам.

Далі ведучий знову оголошує початок руху, і діти знову ж таки починають рухатись по колу,

високо піднімаючи ноги, ніби дійсно навколо болото. Наступний «привал» передбачає виконання

зазначеного вище завдання за наявності лише одного «пня».

«Привал», що наступає після наступного «переходу», знову ж таки передбачає виконання

зазначеного завдання, але при умові, що навколо немає ЖОДНОГО ПНЯ.

5. Вправа «Я подібний до...» [41, 42]

Мета: розвиток уяви; усвідомлення власних особистісних рис, спроба розкрити їх для себе

та інших.

Кожен учасник гри розповідає про себе, але при цьому використовує таку фразу: «Я подібний

до такої тварини, як (заєць, тигр, кішка і т. д.)». Далі учасник знаходить спільні риси між

названою твариною та собою, пояснює, чому саме він подібний до цієї тварини, а інші учасники

гри задають йому запитання по ходу вправи. Для вірогіднішого «вживання» в образ названої

тварини можна прибрати її позу, спробувати зімітувати її голос, поведінку тощо.


Діти записують свої враження на квіточках, вирізаних з кольорового паперу і, коментуючи

написане, приклеюють їх на гілочки намальованого дерева поряд зі своїми листочками.

Робиться загальний висновок.

Домашнє завдання. Спробувати придумати веселі жарти.

Заняття 20

Мета: розвиток творчої уяви; формування прагнення до самовдосконалення, самовираження;

удосконалення комунікативних можливостей; відпрацювання навиків роботи в групі.



Мета: створення атмосфери доброзичливості і співпраці.

2. Розминка

Мета: активізація мислення, уяви; налаштування на робочий лад.

Матеріали. Великий аркуш паперу, на якому намальована скриня з великим замком; ключі,

вирізані з кольорового паперу.

Після короткої вступної бесіди дітям пропонується подумати, що потрібно зробити, щоб

відкрити чарівну скриню, у якій схований незвичайний скарб (під час бесіди потрібно підвести

учасників групи до думки, що зміст цього скарбу пов’язаний з прихованими можливостями

людини, її здібностями тощо). На паперових ключиках діти записують свої думки з цього

приводу і, коментуючи їх, приклеюють ключі на вільне місце біля скрині.

3. Вправа «Пізнай себе»

Мета: розвиток уяви; самоусвідомлення і розкриття власних особистісних властивостей для

себе та інших.

В основі даної гри лежать принципи гештальтпсихології.

Учасникам групи, що сидять у колі, пропонується заплющити очі та уявити себе будь-якою

рослиною, твариною, предметом і т. д. (меж для роботи уяви немає). Після короткої паузи діти

починають розповідати, хто ким (або чим) себе уявив. Проводиться аналіз та самоаналіз образів.


4. Вправа «Скринька талантів»

Мета: формування прагнення до самовдосконалення; підвищення самооцінки; удоскона-

лення комунікативних здібностей

Діти отримують завдання придумати коротку розповідь про себе, про свої захоплення, про

те, чому кожний з них може навчити інших. Після недовгих роздумів учасники групи по черзі

представляють свою розповідь, відповідають на запитання друзів.

Вправа завершується обговоренням.

5. Вправа «Подарунок»

Мета: розвиток уяви, уваги; формування навиків міжособистісного спілкування.

Учасники групи діляться по парах. Кожна пара

отримує завдання «подарувати» один одному уявний подарунок. Після короткої паузи діти по

черзі розповідають, який подарунок вони отримали

від товариша, і намагаються пояснити, чому саме

такий.

Вправа завершується коротким обговоренням.

6. Підведення підсумків заняття і всього комплексу взагалі

Учасники групи по черзі висловлюють свої враження від занять і побажання один одному.

На шматочках кольорового паперу, що мають вигляд самоцвітів, діти записують власні імена і

приклеюють шматочки усередину розкритої намальованої скрині (під час підготовки заняття

скриню необхідно намалювати таким чином, щоб вона мала здатність «розкритися» у

потрібний момент). Робиться висновок про те, що в кожній людині прихований великий скарб.

І тільки від нас самих залежить, чи зможемо ми підібрати потрібні «ключики» для того, щоб

«розкрити чарівну скриню наших здібностей і талантів».

Висновки

Аналіз отриманих у нашому теоретико - експериментальному дослідженні даних дозволив

зробити наступні висновки:

1. Розвиваючись у процесі діяльності та поєднуючись із провідними мотивами,

креативність формується у структурі особистості й виявляється як здатність до продуктивної

зміни і створення якісно нової діяльності. Для креативної особистості характерними є яскрава

саморегуляція сприйняття, її спрямованість на вирішення якої-небудь проблеми або

завдання, високий рівень зосередженості, її тривалість і стійкість. Креативна особистість має

значний запас знань, зумовлених спрямованістю інтересів, і досить легко ними користується.

Найбільш яскравим і типовим виявом креативності вважається уява і фантазія. Уява

креативних особистостей вирізняється особливою яскравістю, незвичайністю, крайньою

фантастичністю та образністю.

2. Для креативів найбільш властиве дивергентне мислення. Одним з

інтелектуальних корелятів креативності є високий рівень активності в розумовій діяльності.

Для реалізації креативності потрібна інтелектуальна ініціатива, але сама креативність не

обов’язкова для звичайної інтелектуальної діяльності. Іноді глибокі знання, ерудиція навіть

заважають побачити явища у творчій перспективі, призводячи до стереотипу рішення.

3. До мотиваційних особливостей креативів можна віднести: прагнення до самого

процесу творчості, до володіння фактами і новою інформацією, до відкриттів, до

встановлення закономірностей, узагальнень, до співпраці, до самовираження і са-

моствердження; захопленість змістом діяльності, схильність до аналізу та синтезу, до

розмірковувань, розвиненість естетичних почуттів.

4. В рамках експериментального дослідження з метою вивчення психологічних

особливостей та умов розвитку і формування творчих здібностей молодших підлітків була

розроблена та апробована програма тренінгу креативності. Розвиваюча робота, що

проводилась протягом 4-х місяців, мала результатом помітні зрушення у рівні психологічного

розвитку шестикласників експериментальної групи. Якщо фоновий рівень розвитку

креативності школярів в експериментальній та контрольній групі не мав суттєвих розбіжнос-

тей, то наприкінці експериментального періоду учні експериментальної групи

продемонстрували суттєві позитивні зміни у розвитку творчого потенціалу у порівнянні зі

своїми однолітками з контрольної групи. Так, в ході формуючого експерименту рівень

креативності учнів експериментальної групи в середньому зріс на 6 %; за розподілом в групі

на 8 % збільшилась кількість показників рівня креативності вищого за середній, на 10 %

зросла кількість показників високого рівня креативності. Одночасно в контрольній групі

картина розподілу показників рівня креативності практично не змінилась порівняно з ре-

зультатами констатуючого експериментального дослідження. Крім того, на ефективність

проведеної роботи вказує й те, що в інтелектуальному розвитку учнів експериментальної

групи відбулися значно більші позитивні зміни, ніж у шестикласників контрольної групи.

Зокрема, якщо у контрольній групі рівень розумового розвитку учнів в середньому зріс на 3,5

%, а кількість показників високого рівня розвитку інтелекту в групі збільшилась на 7 %, то в

експериментальній групі відбулося зростання рівня розумового розвитку школярів в

середньому на 9,5 %, а кількість показників високого рівня інтелектуального розвитку

збільшилась на 17 %.

Внаслідок вищеозначеного, суттєво підвищити ефективність розвитку творчого

потенціалу можна лише в тому разі, якщо постійно використовувати у процесі навчально-

виховної діяльності творчі завдання. Під час роботи над такими завданнями учні

застосовують здобуті знання, уміння та навички, варіюють відомі способи діяльності. Різні

рівні розвитку творчих здібностей виявляються в роботі над створенням оригінального

продукту: учні або самостійно його моделюють, або за зразком. Крім того, щоб спрямувати

дитину до творчої діяльності необхідні так би мовити «потреби до творчості». Мається на

увазі певний емоційний настрій, мотивація, настанова, ступінь власної активності особистості

тощо. Без усіх цих компонентів неможливе виникнення творчої ситуації, а отже, і самої

творчості. Таким чином, якщо ми хочемо розвивати творчі здібності, маємо відповідно

організувати творчу діяльність, що доводить достовірність гіпотези, висунутої нами на по-

чатку дослідження.

З огляду на вищесказане, розвивати творчі здібності учнів можливо тільки в умовах

спеціально організованої творчої діяльності. Великого значення у зв’язку з цим набуває система

творчих завдань, що поступово ускладнюються. Складність цих завдань і ступінь самостійності

пошуку слід підвищувати відповідно до наявних знань і досвіду, оволодіння прийомами

творчої діяльності, розвитку здібностей до творчого мислення. Навіть саме навчання тільки

тоді стане творчим процесом і для учнів, і для вчителя, коли воно буде сплановане як

дослідницька діяльність самих дітей. Досягти активної позиції у навчанні та перетворити його

в особистісно значиму подію можна, якщо навчання не зводитиметься лише до засвоєння

готових правил і визначень, а стане справжнім процесом «здобування знань», де учень разом

з учителем стануть певною мірою творцями тих подій, до яких вони залучені.

За аналізом спостережень та результатами психодіагностичних досліджень, розвиток

когнітивно-креативних здібностей молодших підлітків, що був здійснений за розробленою

нами програмою, сприяє формуванню навиків активного творчого пошуку, відповідної

мотиваційної спрямованості, оптимізації шляхів до самопізнання та саморозуміння,

підвищенню самооцінки школярів, а також формуванню потреби у самовдосконаленні.

Проте, ці попередні результати і висновки потребують підтвердження на більшій кількості

учнів. На даному етапі описана програма може бути рекомендована для використання в

роботі психологам загальноосвітніх навчальних закладів.

ДОДАТОК А

Завдання до методики «Виключення понять»

І варіант. Картки, що використовувались на початку експерименту під час первинного

тестування.

Сторінка 1

Знайдіть зайве слово, що не підходить за змістом до чотирьох інших з п’яти названих.

Вам пропонуються ряди, що містять по 5 слів. З усіх п’яти слів чотири можуть бути

об’єднані в одну групу за загальним змістом, що підходить для всіх цих чотирьох слів. П’яте,

зайве за змістом слово, і повинно бути відповіддю на завдання. Це зайве слово позначене

відповідною буквою, яку необхідно проставити поруч з номером завдання.

Зразок 1

1. а) стіл; б) стілець; в) голуб; г) диван; д) шафа.

Відповідь: в, тому що голуб не належить до предметів меблів, а зміст об’єднання слів саме

такий. Слово «голуб» є зайвим за змістом у ряді названих слів.

Зразок 2

2. а) йти; б) мчатися; в) повзти; г) бігти; д) лежати.

Відповідь: д, тому що «лежати» не належить до позначення способів пересування є зайвим

за змістом у ряді названих слів. До сигналу про продовження роботи цю сторінку не

перегортаємо!

Сторінка 2

1. а) писати; б) рубати; в) шити;

г) читати; д) кувати. .

2. а) вузький; б) незграбний; в) короткий; г) високий; д) широкий.

3. а) велосипед; б) мотоцикл; в) потяг; г) трамвай; д) автобус.

4. а) коло; б) еліпс;.в) стріла; г) дуга; д) крива.

5. а) добрий; б) вірний; в) чуйний; г) боягузливий; д) чесний.

6. а) розділяти; б) звільняти; в) зв’язувати; г) різати; д) відрізняти. . :

7. а) тонкий; б) худий; в) вузький; г) огрядний; д) короткий.

8. а) відображення; б) луна; в) діяльність; г) відзвук; д) наслідування.

9. а) кларнет; б) контрабас; в) гітара; г) скрипка; д) арфа.

10. а) бачити; б) говорити; в) сприймати дотиком; г) нюхати; д) чути.

11. а) прилягти; б) піднятися; в) присісти; г) притулитися; д) підвестися.

12. а) матрос; б) тесля; в)

шофер; г) велосипедист; д) перукар.

13. а) учіння; б) планування; в) тренування; г) звіт; д) рекламування.

14. а) мрячний;

б) морозний; в) вітряний; г) хмурий; д) дощовий.

15. а) захід; б) курс; в) напрямок; г) подорож; д) північ.

II варіант. Завдання, запропоновані досліджуваним вербально, після впровадження

тренінгу креативності.

1. Василь, Федір, Семен, Іванов, Павло.

2. Старий, маленький, зношений, ветхий, витертий.

3. Скоро, швидко, поступово, поспішно, енергійно. .

4. Листок, брунька, кора, луска, гілка.

5. Ненавидіти, презирати, обурюватися, гніватися, розуміти. .

6. Темний, світлий, блакитний, яскравий, тьмяний.

7. Гніздо, нора, курятник, сторожка, барлога.

8. Невдача, хвилювання, поразка, провал, крах.

9. Успіх, невдача, удача, виграш, спокій.

10. Пограбування, крадіжка, землетрус, підпал, напад.

11. Молоко, сир, сметана, сало, простокваша.

12. Глибокий, низький, світлий, високий, широкий.

13. Хата, піч, дім, хлів, будка.

14. Береза, сосна, дуб, бузок, ялина.

15. Голод, холод, дискомфорт, спрага, нажива.

16. Секунда, час, рік, вечір, тиждень.

17. Літак, пароплав, техніка, потяг, дирижабль.

18. Сміливий, хоробрий, рішучий, злий, відважний.

19. Футбол, волейбол, хокей, плавання, баскетбол.

20. олівець, ручка, перо, фломастер, чорнила.

ДОДАТОК Б

Завдання до методики «Аналіз відношень

понять», або «Аналогії»

І варіант. Картки, що використовувались на початку експерименту під час первинного


Сторінка 1

У даних завданнях не вистачає одного слова в другій парі слів. Перша пара слів —

повна, що складається з двох взаємозалежних за змістом слів; потрібно зрозуміти зміст

цього взаємозв’язку, щоб відповідно до нього знайти відсутнє слово в другій парі з п’яти

слів, що наводяться нижче.

Зразок 1

1.Ліс — дерево, лука —?

а) кущ; б) пасовище; в) трава; г) сіно; д) стежина.

Відповідь: в, тому, що взаємне відношення лісу і дерев має такий самий зміст, як

взаємне відношення луки і трави.

Зразок 2

2.Темний — світлий, мокрий — ?

а) дощовий; б) сирий; в) похмурий; г) вологий; д) сухий.

Відповідь: д, тому що взаємне відношення темного і світлого має такий самий про-

тилежний зміст, як взаємне відношення мокрого і сухого. До сигналу про продовження

роботи цю сторінку не перегортаємо!

Сторінка 2

1. Школа — директор, гурток —?

а) голова; б) учасник; в) керівник; г) завідувач; д). відвідувач.

2. Годинник — час, термометр —? а) прилад; б) вимір; в) ртуть; г) тепло;

д) температура.

2. Шукати — знаходити, міркувати —?

а) запам’ятовувати; б) дійти висновку; в) розслідувати; г) пекти; д) згадувати.

4. Коло — куля, квадрат —?

а) призма; б), прямокутник;

в) тіло; г) математика; д) куб.

5. Тварина — коза, страва —?

а) продукт; б) їжа; в) обід; г) хліб; д) кухня.

6. Голод — виснаження, праця —?

а) зусилля; б) утома; в) ентузіазм;

г) плата; д) відпочинок.

7. Місяць—Земля, Земля—? а) Марс; б) зірка; в) Сонце; г) планета; д)

повітря.

7. Ножиці — різати, орнамент —?

а) вишивати; б) прикрашати; в) створювати; г) малювати; д) випилювати.

9. Автомобіль — мотор, яхта —?І а) кіль; б) борт; в) корма; г) вітрило; д) щогла.

10. Ялина — дуб, стіл —?

а) меблі; б) шафа; в) скатертина; г) гардероб; д) гарнітур.

11. Язик — гіркий, око —?

а) зір; б) червоний; в) окуляри;

г) світло; д) зіркий.

і 2. Наука — математика, видання — ? а) друкарня; б) розповідь;

в) журнал; г) газета «Факти»;

д) редакція.

13. Рік — весна, життя —?

а) радість; б) старість; в) народження;

г) юність; д) навчання.

14. Гори — перевал, ріка —?

а) човен; б) міст; в) брід;

г) пором; д) берег.

15, Шкіра — дотик, око —?

а) висвітлення; б) зір;

в) спостереження; г) погляд;

д) нудьга.

II варіант. Зразок картки із завданнями, запропонованими досліджуваним після

впровадження тренінгу креативності.

1. Школа — навчання. Лікарня .— ... (лікар, учень, заклад, лікування,

хворий).

2. Пісня — глухий. Картина — ... (кульгавий, сліпий, художник, малюнок,

хворий).

3. Ніж — сталь. Стіл — ... (виделка,, дерево, стілець, їжа, скатертина).

4. Риба — сітка. Муха — ... (решето, комар, кімната, гудіти, павутина).

5. Птах — гніздо.

Людина — ... (люди, пташеня, робочий, тварина, будинок).

6. Хліб — кухар. Будинок — ... (вагон, місто, оселя,

будівельник, двері).

7. Пальто — ґудзик.

Черевик— ... (чоботар, магазин, нога, шнурок, капелюх).

8. Коса — трава.

Бритва — ... (сіно, волоси, сталь, гостра, приладдя).

9. Нога — чобіт. .

Рука — ... (калоші, кулак, рукавичка, палець, п’ясть).

10. Вода — спрага.

їжа — ... (пити, голод, хліб, рот, страва).

11. Електрика — проводка. Пар — ... (лампочка, кінь, вода, труби, кипіння).

11. Паровоз — вагони.

Кінь — ... (потяг, поні, овес, віз, конюшня).

13. Діамант — рідкісний.

Залізо — ... (дорогоцінне, залізне, стальне, звичайне, тверде).

14. Бігти — стояти.

Кричати — ... (мовчати, повзати, шуміти, звати, плакати). .

15. Вовк—паща.

Птах — ... (повітря, дзьоб, соловей, яйце, співи).

16. Театр — глядач.

Бібліотека - ... (актор, книги, читач, бібліотекар, любитель).

17. Залізо — коваль.

Дерево — ... (пінь, пила, тесля, кора, гілка).

18. Нога — костиль.

Голова — ... (палка, окуляри; зір, ніс, сльози).

19. Ранок —ніч.

Зима — ... (мороз, день, січень, осінь, сани).

20. Спортсмени — тренери.

Студенти — ... (інститути, вихователі, вчителі, викладачі, батьки).

ДОДАТОК В

Завдання до методики «Узагальнення»

1. Яблуко, полуниця — ?

2. Сигарета, кава — ?

3. Годинник, термометр

— ?

4. Ніс, очі — ?

5. Луна, дзеркало — ?.

6. Картина, байка — ?

7. Голосно, тихо — ?

8. Насіння, яйце — ?

9. Герб, прапор — ?

10. Кит, щука — ?

11. Голод, спрага — ?

12. Мураха, осика — ?

13. Ніж, дріт — ?

14. Нагорі, унизу — ?

15. Благословення,

прокльон - ?

16. Похвала, покарання -?

Ключ

1. Плоди.

2. Наркотичні збудливі

засоби.

3. Прилади.

4. Органи чуттів.

5. Відображення.

6. Твори мистецтва.

7. Сила.

8. Зародки.

9. Символи.

10. Водяні тварини.

11. Органічні потреби.

12. Живі організми.

13. Металеві вироби.

14. Розміщення в просторі.

15. Побажання (санкції).

16. Міри виховання.

Якщо відповідь повністю співпадає з ключем — 2 бали.

Якщо відповідь аналогічна, але неповна — 1 бал.

Якщо наявна розбіжність між відповіддю та ключем — 0.

153

ДОДАТОК Г

Розташування

експериментальних даних

за методикою «Піктограма»

І варіант. Завдання, що використовувались на початку експерименту під час первинного


Поняття

Пікт

огра

маКр

итер

ій ад

ек-

ватн

ості(

+ аб

о -)

Крит

ерій

відтво

ренн

я чер

ез

певн

ий ча

с(+ аб

о -)

Крит

ерій

конк

ретн

ості-

абст

ракт

ност

і

обра

зу в

бала

х(від

1 до 3

)

Крит

ерій

станд

артн

ості-

ориг

іналь

ності

обра

зу в

бала

х

(від 1

до 3)

1. Веселе свято.

2. Розвиток.

3. Важка робота.

4. Зимовий день.

5. Розставання.

6. Легка робота.

8.Щастя.

9.Обман.

10. Бідність.

II варіант. Поняття, запропоновані досліджуваним після впровадження моделі посиленого

креативно-розвивального впливу.

1. Смачна вечеря. 6. Весела компанія.

2. Глуха бабуся. 7. Багатство.

3. Дружба. 8. Сліпий чоловік.

4. Сум. 9. Влада.

5. Сміливий вчинок. 10. Війна.

154

ДОДАТОК Д

Методи дослідження невербальної креативності

Приклади завдань

І варіант. Картки до тесту «Домалюй фігурку», що використовувались на початку

експерименту під час первинного тестування.

II варіант. Картки до тесту Торренса, запропоновані досліджуваним після

впровадження тренінгу креативності

155

Додаток 8

Семінар - тренінг для педагогів

Мета: підвищити поінформованість педагогів із проблеми роботи з обдарованими дітьми.

Акцентувати увагу педагогів на важливості розвитку обдарованості , використовувати

набуті знання у професійній діяльності педагогів.

1. Вступне слово психолога.

Інформаційне повідомлення: “Обдаровані діти. Хто вони?”

Робота в групах: на столах лежать 4 аркуші: “здібності”, “обдарованість”, “талант”,

“геніальність”. Розкладіть їх у порядку зростання. Обговорення результатів .

2.Різниця між відмінниками і обдарованими учнями.

Обговорення.

3.Робота в групах. “Що ми можемо зробити?”

Обговорення запитань у групах.

1.Чи обов’язково постійно створювати індивідуальні умови для обдарованого учня.

2. Чи доцільно, щоб обдаровані діти нарівні зі звичайними брали участь в олімпіадах,

конкурсах.

3. Як педагог має співпрацювати із сім’єю обдарованої дитини.

4. Висловіть своє ставлення до тези: “Будь-яка дитина є або може бути обдарованою за

умови спеціально організованого педагогічного впливу”.

Кожна група обговорює питання, а потім озвучує відповідь.

4.Пам’ятка “Робота з обдарованими дітьми”

1.Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу на уроці.

2.Дотримуйтесь порядку й дисципліни.

3.Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібному руслі, щоб їхня праця

приносила користь.

4.У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, це активізує роботу.

Обдаровані не сприймають стандартних форм навчання. Вони прагнуть досконалості.

5.Обдаровані діти часто мають нереалістичну мету.

Їм притаманна потреба в увазі дорослих, у безпеці та нетерпимість до оточення, рівень

інтелектуального розвитку якого значно нижчий.

6.Тісно співпрацюйте з батьками, щоб розвинути здібності дитини.

5.Тренінгові вправи: “Розвиваємо обдарованість”. Модель обдарованого учня має три

основні складові…

1.Високий рівень інтелекту.

2.креативність

156

3.мотивація діяльності .

Розвиваючи ці сфери ми досягнемо обдарованості.

6.Вправа: “Запитання на кмітливість”.

Відповідати можна командно або індивідуально.

Наприклад: палицю треба розпиляти на 12 частин. Скільки ви зробите розпилів? (11)

Коли чорній кішці найкраще пробратися до темного будинку? (Коли відчинені вхідні двері).

Заключне слово психолога .

7.Вправа: “Дерево результатів”.

Написати, які ваші враження від семінару?

Чи справдилися ваші очікування?

157

Додаток 9

Умови, що заважають прояву творчості

1. Виникнення стереотипів мислення. Якщо раніше засіб вів

до розв’язку задачі, нам хочеться ще і ще вдатися до

цього засобу.

2. Страх перед помилкою. Прагнення не до

оригінального розв’язку задачі, а до гарної оцінки

3. Оптимальна мотивація й відповідальний рівень емоційного збудження. Мається на

увазі, що занадто велике бажання може гальмувати творчий процес. І далі: щоб

імпровізувати, творити, потрібно натхнення.

4. Однопланові знання, вузьке коло їх не сприяють творчості. Потрібні широкі інтереси

в різних життєвих сферах.

5. Схильність до конформізму. Людина боїться бути в центрі уваги, бути «білою

вороною», не хоче бути екстравагантною. «Краще я буду, як усі», - її кредо.

6. Страх критики.

7. Дуже висока самооцінка.

8. Дуже розвинена тривожність.

Учитель є вирішальним фактором у системі навчання обдарованих дітей.

Професійні якості вчителя для роботи з обдарованими дітьми

1. Бути доброзичливим, чуйним, поважати право іншого бути не схожим на нього

самого.

2. Розбиратися в психології обдарованих дітей, відчувати їхні

потреби та інтереси.

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4. Мати широке коло інтересів і вмінь.

5. Володіти почуттями гумору (але без схильності до сарказму).

6. Мати живий та активний характер.

7. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і постійного

самовдосконалення.

8. Мати творчий, по можливості, нетрадиційний особистісний світогляд.

9. Мати досить високу самооцінку, позитивну «Я-концепцію».

10. Бути емоційно стабільною людиною, тому що співробітництво з обдарованою

дитиною потребує великих емоційних витрат, а це – велике навантаження.

11. Мати здібність до індивідуального навчання.

12. Уміти модифікувати навчальні програми.

158

13. Бути готовим до виконання найрізноманітніших додаткових обов’язків, пов’язаних із

навчанням обдарованих дітей.

Показники творчої обдарованості дитини (дитина як особистість)

1. Стійка, підвищена потреба в самоактуалізації, виявленні себе, самоствердженні

2. Наявність особистої думки

3. Інтелектуальна незалежність, зневажливе ставлення до стереотипів, авторитетів.

Потреба чинити опір шаблону, нав’язаному стилю діяльності

4. Висока самллцінка; потреба мати свій «Я-образ»

5. Схильність до гри, почуття гумору, дотепність

6. Оригінальність

7. Імпульсивність, поривчастість

8. Широта інтересів. Інтерес до філософських питань

9. Прагнення самому подолати труднощі

10. Постійне прагнення покращувати якість своєї продукції, вимогливість до себе

11. Завзяття й наполегливість

12. Потреба у внутрішній роботі, творенні власної індивідуальності, духовному зростанні

159

Показники творчої обдарованості дитини (дитина як учень)

1. Почуття нового, чутливість до протиріч, парадоксів. Уміння бачити незвичайне у

звичайному, по-новому сприймати звичайне. Відсутність за штампованості.

Здатність здивуватися. Вміння знаходити проблеми там, де здається, що вже все

розв’язано

2. Наявність дивергентного мислення на відміну від конвергентного, лінійного,

логічного, шаблонного, яке орієнтується на відомі тривіальні способи вирішення

проблеми

Складові дивергентного мислення:

Багатство думок, здатність генерувати нові ідеї

Гнучкість, швидкість мислення, прийняття різноманітних рішень, вміння

змінювати спрямованість мислення

Оригінальність, здатність знаходити нові, незвичайні комбінації,

встановлювати віддалені зв’язки між предметами, звичаями, готовність до

незвичайних асоціацій

Здатність довести розв’язок до кінцевого результату, доопрацювати його

3. Виняткова допитливість, підвищений інтерес до таємниць природи, шляхів

оволодіння цими таємницями, прагнення зрозуміти невідоме, встановити причини

явищ, захопленість, почуття дослідника

4. Сміливість розуму, уяви. Готовність до ризику, експериментування, але не

авантюризм, готовність до зустрічі з новим, незвичайним

5. Бажання пізнати природу явища, вибагливість

6. Потреба в самостійній напруженій розумовій діяльності. Наявність бажання

шукати, творити, яке йде від самої дитини, інтелектуальна активність та ініціатива

(схильність розмірковувати поза межами конкретної ситуації)

7. Самостійна постановка, формулювання нових завдань, проблем. Оригінальність

способів вирішення вже готових проблем

8. Бажання вивчати невизначені, хаотичні, безладні, асиметричні об’єкти, які слід

приволити до гармонії й естетичного порядку (почуття краси)

9. Над концентрація уваги

10. Здатність до творчої уяви, фантазії, що допомагає пов’язувати суперечливе

11. Прагнення використовувати нелогічні засоби

12. Наявність натхнення та інтуїції в процесі творчої діяльності

160

Що повинні робити батьки, які бажають розвивати здібності своїх дітей

1. Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки.

2. Уникати однобокості в навчанні та вихованні.

3. Не позбавляти дитини ігор, забавок, казок, створювати умови для виходу дитячої

енергії, рухомості, емоційності.

4. Допомагати дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки,

кохання, повага до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої витрачається на

загальні проблеми, найменше спроможна досягти висот самовираження.

5. Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте:

«Якщо Ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитись без Вас».

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості й проявляйте співчуття до її невдач.

Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7. Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, питання дитини. Відповідайте на

всі запитання, навіть, якщо вони, на Ваш погляд, виходять за рамки дозволеного.

8. Навчити слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує за допомогою

дорослого, показу, підказки.

Як вчити обдарованих?

Методи навчання обдарованих дітей мають відповідати:

1. Своїм основним завданням – надання допомоги обдарованим

учням в отриманні знань

2. Рівню інтелектуального та соціального розвитку дитини, різним вимогам і

можливостям, виявляти основний та послідовний варіант розвитку здібностей дитини.

3. Переходу від перцептивного рівня пізнання до вищих понятійних рівнів.

Творчі методи під час викладання націлені на:

Визначення раніше не визнаних або невикористаних можливостей

Повагу до бажання дітей самостійно працювати

Вміння стримувати від втручання в процес творчої діяльності

Надання дитині свободи вибору

Індивідуалізацію навчальної програми залежно від особливостей учня

Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї

Заохочення роботи над проектами, пропозиціями самих учнів

Уникання будь-якого тиску на дітей

Підкреслення позитивного значення індивідуальних відмінностей

Схвалення результатів діяльності дітей

Надання можливості загального внеску в роботу групи

Повагу потенційних можливостей учнів, які відстають

161

Демонстрацію ентузіазму

Отримання максимальної користі від захоплення дітей

Надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють іншу думку

Організацією безпосереднього спілкування звичайних дітей із обдарованими

Терпимість (хоча б тимчасову) до безладдя

Вміння переконувати та пропагувати

Здібність до самоаналізу

Вчитель повинен

1. Бути доброзичливим і чуйним

2. Знати психологічні особливості обдарованих дітей, розуміти їхні потреби та інтереси

3. Мати досвід роботи в закладах для дітей молодшого та дошкільного віку (зокрема й з

власними дітьми)

4. Мати високий рівень інтелектуального розвитку

5. Мати широке коло інтересів та вмінь

6. Бути готовим до виконання найрізноманітніших обов’язків, пов’язаних із навчанням

обдарованих дітей

7. Володіти почуттям гумору (але без нахилу до висміювання)

8. Бути самокритичним, готовим до перегляду своїх поглядів і постійного

самовдосконалення

9. Мати творчий особистий світогляд

10. Мати добре здоров’я і життєздатність

11. Мати спеціальну та післявузівську підготовку до роботи з обдарованими дітьми й

бути готовим до подальшого оволодіння спеціальними знаннями

Критерії для виявлення обдарованості дитини

Отже, якщо у Вашому класі є дитина, що:

швидко схоплює суть питання

має великий словниковий запас знань загального

характеру

Охоче вчиться

Процес її навчання йде швидкими темпами

Свою роботу виконує самостійно

Надає перевагу індивідуальним видам діяльності

Із задоволенням займається різними видами творчої

діяльності

Значно випереджає однолітків за кількістю умінь і навичок і загальним розвитком,

радійте, у вашому класі вчиться дитина з високим рівнем загальних здібностей

162

Якщо Ви помітили, що Ваш учень:

Виявляє явні задатки лідера, намагається бути керівником

Відрізняється широтою і різнобічністю інтересів

Може мислити абстрактно, ставить собі завдання і після ретельного аналізу шукає

шляхи його вирішення

Мислить творчо

Пропонує нові ідеї і нестандартні варіанти рішень

Вам пощастило і у Вас з’явилась «права рука», помічник, організатор, натхненник.

Ваша задача – отримати кредит довіри. За умілої організації навчально-виховного

процесу ви виховуєте майбутнього президента!

А якщо ваш учень:

вразливий і артистичний

дуже діяльний і енергійний

прагне практично реалізовувати свої плани, ідеї, проекти

володіє в досконалості для свого віку технікою гри на музичних

інструментах

відмінно малює

має артистичні схильності

добре володіє мовою

має великий словниковий запас

правильно будує фрази

швидко і виразно читає, у Вашому класі вчиться майбутній учитель, актор,

композитор чи інша знаменитість у мистецтві

У вашому класі є учень, що:

багато читає не з примусу

може довго і зосереджено працювати над вирішенням якої-

небудь цікавої проблеми

швидко вирішує математичні задачі

намагається швидко схопити суть питання і зробити загальні

висновки

прагне впорядкувати слова, числа і т.д

звести їх у єдину систему

при відповіді на запитання враховує ступінь його важливості

має гнучке мислення

163

виявляє цікавість до техніки і не властиві для його віку навички й уміння при

конструюванні це означає, що у дитини високий інтелектуальний потенціал, у неї

високий рівень розумової працездатності

Ви звернули увагу на те, що:

під час спортивних ігор дитина завжди виходить переможцем

уміє координувати свої рухи

реальні досягнення в спорті значно вищі за рівень її однолітків

яскраво виражені вольові якості

стійко переносить фізичну напругу ваш учень має високий рівень спортивних

здібностей

Якщо дитина:

чимось глибоко зацікавившись, намагається зрозуміти суть питання, намагається

обґрунтувати його, знайти логічне рішення, дати розумну відповідь

має «критичну жилку»

виявляє здатність до вдосконалювання

може розумно висловитися з широкого кола питань перед вами обдарована дитина і

їй потрібна ваша підтримка!

164

Виявлення педагогів, здатних працювати з потенційно обдарованими дітьми

Якщо прийняти до уваги точку зору Рензуллі (1977), який стверджує, що потенційну

обдарованість не можна виявляти за одним критерієм, наприклад,

інтелектуальним розвитком

вона проявляється в певному наборі взаємопов’язаних між

собою якостей, то справедливо відзначити, що і критерії для

виявлення педагогів, здатних працювати з потенційно

обдарованими учнями, повинні бути відповідними.

Згідно з Рензуллі, цей «набір» якостей включає перш за все:

інтелектуальний потенціал педагога вищий за середній, не обов’язково високого рівня

творчий потенціал

наполегливість та цілеспрямованість

Отже, якщо перед вами стоїть проблема виявлення педагогів, здатних працювати з

потенційно обдарованими учнями, зверніть увагу на такі якості, які проявляються в

діяльності педагога, а саме:

позитивна Я-концепція

наполегливість та цілеспрямованість

схильність до індивідуалізації навчання

креативне мислення

готовність і здатність до наукового спілкування з учнями та колегами

високий рівень дослідницької культури

орієнтація на унікальність кожного учня

високий рівень самоорганізації

доброзичливість навіть у складних ситуаціях

емоційна стабільність

До того ж вчителі мають:

інтелектуальний розвиток вищий за середній

жвавий, активний характер

почуття гумору

інноваційний стиль творчих здібностей

Та ще вони вміють:

планувати навчальні програми згідно з актуальним розвитком творчих здібностей

модифікувати навчальні програми

стимулювати та контролювати розвиток пізнавальної діяльності обдарованих учнів

стимулювати когнітивні здібності учнів

ідентифікувати обдарованих дітей

165

Про них Ви можете сказати, що вони:

емоційно стабільні

чутливі

толерантні

розуміються на вікових особливостях розвитку дитини і завжди їх враховують у роботі з

учнями

Саме такі педагоги зможуть успішно допомогти потенційно обдарованій дитині сформувати

позитивну Я-концепцію, розвивати творчу особистість учня

Ми завжди повинні пам’ятати, що вчитель створює атмосферу в класі, яка або заохочує учня,

або руйнує його впевненість у собі, розвиває або ігнорує здібності, розвиває або гальмує

розвиток творчого потенціалу учня, розвиток його особистості взагалі

Розвиток і виховання обдарованої дитини в родині

Поради психолога батькам

Батьки повинні запитати себе:»Що я бачу і що ціную у своїй дитині? І як

мені сказати їй це? Обдарована дитина може розраховувати, що її здібності

знайдуть, розуміння і підтримку батьків у пошуку найкращого використання

таких здібностей, і для неї самої, і для її оточення. Теплі, довірливі, дружні

відносини між дитиною і батьками – це найважливіше у вихованні добрих почуттів і до неї

самої, і до всього світу.

Дорогі батьки, виховуючи дитину, пам’ятайте, що досвід учить двом речам, надзвичайно

важливим для виховання в обдарованій дитині здорової продуктивності:

формуванню пріоритетів

постановка мети

Буде дуже добре, якщо:

ваша дитина упевнена, що її здібності находять розуміння і підтримку у вас

ви проаналізуєте вашу власну систему цінностей щодо виховання дітей. Чи сприяє вона

реалізації особистості й обдарованості вашої дитини в суспільстві?

Даватимете зрозуміти дитині, що любите і цінуєте її за те, якою вона є, а не за якийсь

талант

Якщо ви:

Уникаєте зайвих моралізувань, довгих бесід

Намагаєтеся вчасно вловити зміни в дитині (вони можуть виражатися в неординарних

питаннях чи у поводженні і бути ознакою обдарованості)

Поважайте в дитині індивідуальність, не прагніть проектувати на неї власні інтереси і

захоплення

166

Спирайтесь на взаємну повагу, співпереживання розвитку кожної дитини

Адекватно оцінюйте власні здібності

Терплячі і делікатні в спілкуванні з дитиною

Заохочуєте і розвиваєте інтерес дитини

Точно розраховуєте момент і ступінь реакції на потребу дитини, умієте закрити тему,

коли дитині стає нудно, це означає, що у вашій родині теплий мікроклімат для

нормального психічного розвитку дитини:

Нагадуємо Вам, що необхідно розвивати у своєї дитини:

Упевненість, що базується на свідомості самоцінності

Розуміння своєї гідності та недоліків у собі та навколишніх

Інтелектуальну допитливість, готовність до дослідницького ризику

Повагу до доброти, чесності

Дружелюбність, співпереживання, терпіння, щиросердність і мужність

Звичку спиратися на власні сили і готовність нести відповідальність за свої вчинки

Уміння знаходити спільну мову і радість у спілкуванні з людьми різного віку і освітніх

рівнів

Можна сказати, що ви правильно розумієте мету виховання і розвитку здібностей власної

дитини якщо:

Ви цінуєте, те що хочете прищепити дитині в моральному, соціальному чи

інтелектуальному плані

Ви вчите дитину спиратися на власні сили і дозволяєте їй самій шукати вихід із скрутної

ситуації, наприклад, вирішувати задачу, що їй під силу, навіть якщо самі можете зробити

все швидше і краще

Ви практично не чините тиску на дитину в її шкільних справах

Завжди готові прийти на допомогу в разі потреби чи надати необхідну інформацію у

сфері, до якої дитина виявляє інтерес

Пам’ятайте, що всі діти дуже чутливі до неправди, а обдарованих дітей це стосується

більшою мірою

Якщо ви завжди:

Цінуєте в дитині щедрість, готовність допомогти, терпіння, відповідальність,

цілеспрямованість, надійність, почуття гумору

Не говорите уїдливих слів чи реплік щодо вашої дитини

Ніколи не ухиляєтесь від питань, завжди даєте переконливі відповіді і ваша відповідь

змушує дитину задуматися

Серйозно ставитися до всіх планів і проектів дитини, не вважати їх абсурдними і

безглуздими

167

Не забувайте похвалити дитину, якщо вона того заслуговує, це означає, що ваша дитина

має міцну основу подальшого психічного розвитку завдяки правильно поставленому

вихованню. Не забувайте, що:

Помірність повинна бути метою батьків у прояві турботи про розвиток продуктивних

робочих і навчальних навичок дитини

Дітей варто приймати такими, які вони є, а не розглядати їх як носіїв талантів

Таланти використають з індивідуальності особистості, а досягнення в кінцевому рахунку

залежить від того, як ця особистість розвивається

Психологічні рекомендації

1. Пам’ять, є великою цінністю лише в тому разі, коли вона підключена до процесу

експериментального нащупування. «Знати напам’ять не означає знати»,- зазначив

Монтень. Механічне використання пам’яті веде до її ослаблення і обезживлення

2. Значення здобуваються дослідним шляхом, а не вивченням правил і законів, як іноді

думають. Братися передусім за правила і закони – все одно, що ставити воза попереду

коня

3. Учитель менторським тоном пояснює матеріал. Спробувати навчальну працю

організувати так, щоб дитині довелося діяти самій, щоб вона експериментувала,

досліджувала, добирала і класифікувала інформаційні матеріали. Тоді вона задаватиме

вам питання з приводу того, що її так чи інакше зацікавило, а ви на них відповідатимете.

В результаті вийде урок побудований на основі досвіду

4. Ніхто – ні дитина, ні дорослий – не любить, щоб за ними наглядали і карали, це завжди

сприймається, як зазіхання на їхню гідність, особливо, коли це відбувається публічно

З цього погляду перевірка і виправлення домашніх завдань і читання вголос творів завжди

викликає неспокій і незадоволення дитини

Треба не скільки відмовитися від перевірок, скільки змінити саме ставлення учителя до

роботи, яку виконала дитина

Учитель схильний помічати в роботі свого учня лише недоліки. Роль учителя подібна до ролі

(батьків) – він не повинен карати, а допомагати дитині добитися успіху

Допомога – функція педагога; пробудити у дитини інтерес до своєї праці і до власного

життя. Якщо у дитини щось не вийшло, значить, це було вище її можливостей

5. Говорити треба якнайменше

Не треба займати пояснення з кожного приводу. Чим менше ви говорите, тим більше робите.

Той, хто зайнятий осмисленою працею, не розмовляє.

Особистість формується не за допомогою пояснень і демонстрації, а в процесі власної

діяльності та експериментального нащупування

168

Висновок: Школа зобов’язана виховати здібних, творчо мислячих людей, готових до творчої

діяльності. Але такі якості не виробляються тільки за допомогою інформації, хоч якою б

цінною вона не була

Необхідно, щоб кожна дитина дістала можливість ефективно працювати як у колективі, так і

індивідуально

Дорослий має активно допомагати дитині в розвитку її творчих здібностей, а не лише

створювати умови. З цього приводу корисні рекомендації розробив американський психолог

Дж.Гауен:

1. Створіть дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків, до якої вона могла

б повертатися, якщо буде налякана власними відкриттями

2. Підтримуйте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдач. Уникайте

несхвальних оцінок її творчих ідей

3. Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і ідеї дитини.

Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються дикими і

абсурдними. Пояснюйте, що на багато її запитань не завжди можна відповісти

однозначно.Для цього потрібні час, терплячість. Дитина повинна навчитися жити в

інтелектуальній напрузі

4. Надлишок опіки може пригальмувати творчість дитини. Бажання і цілі дітей належать їм

самим. Надлишкова допомога може інколи сприйматися як «порушення кордонів»

особистості

5. Допомагати дитині вчитися будувати її систему вартостей, не обов’язково засновану на її

власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх

носіями. Таким чином, її саму, в свою чергу, будуть цінувати інші

6. Допомагайте дитині стати «розумним авантюристом» і часом покладатися в пізнанні на

ризик та інтуїцію. Найвірогідніше, саме це допоможе зробити справжнє відкриття

7. Чим більше ви надаєте можливостей для конструктивної творчості. Тим щільніше

закриваються клапани деструктивної поведінки

Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію у

зовсім небажаному напрямку

Пам’ятка вчителю для роботи з обдарованими дітьми

Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо обдарованих, вразливих

і чутливих до всього, що стосується їхнього «Я»

Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну я-концепцію і

самооцінку, розвивати емпатію

169

Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного

досвіду в процесі взаємодії з людьми

Дотримуйтеся порядку й дисципліни, обдаровані діти, як і всі інші, повинні знати

межу допустимої поведінки

Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця

приносила користь

У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, це активізує

їхню роботу

Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань

Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це допоможе їм легше адаптуватися

до соціальних умов

Заохочуйте дітей, це стримує їх

Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної

дитини

Пам’ятка батькам обдарованих дітей

Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її

пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх

розчарувань і невдач

Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте

співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки

творчих спроб дитини

Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість

ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються


Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми

справами. Надлишок опіки може обмежити творчість

Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її

системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та

їх носіями

Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія

якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні

Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в

процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій

творчий імпульс

170

Поясніть, шо не всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для

цього потрібен час, а з боку дитини-терпіння. Вона має навчитися жити в

інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей

Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має

виходити за межі пристойного

Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб

виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення

Цікава статистика

Креативність (творчі здібності) досягає піку у віці від 3,5 до 4,5 років, а також зростає

у перші 3 роки навчання в школі; знижується протягом наступного року – двох років і

потім отримує новий поштовх, можливо, у зв’язку з підвищенням рівня фізичного

розвитку (передпубертрат)

Творчі здібності (креативність) неоднозначно залежить від освіти. Більшість дітей

втрачає свою спонтанну відвагу, коли вони стають окультуреними

В перших класах психологи спостерігають «пік допитливості» - найбільша кількість

запитань в мовленні дітей, після чого відзначається спад

171

Додаток 10

Психолого-педагогічний семінар

«Особливості навчання і виховання обдарованих дітей»

Особливості навчання і виховання обдарованих дітей

Форма проведення: семінар-практикум

Мета: Розкрити особливості педагогічного впливу на формування особистості

обдарованої дитини

Завдання:

1.Розкрити соціально-психологічний портрет обдарованої дитини.

2.Зясувати специфіку навчання обдарованих дітей.

3. Відпрацювати методи розвитку творчого мислення

Аудиторія: педагогічний колектив навчального закладу.

Тривалість: одна година.

Матеріали та обладнання: листи паперу, олівці, ручки, заготовлені бланки «Кола»

Очікувані результати: у процесі проведення заходу педагоги ознайомляться з

особливостями поведінки, розвитку, спілкування обдарованих дітей; розглянуть методи та

поради по вихованню та навчанню обдарованих дітей, а також отримають можливість

практичного застосування методів.

1. Соціально-психологічний портрет обдарованої дитини

I. Особливості пізнавальної діяльності.1. Відрізняючись широтою сприйняття, обдаровані діти гостро відчувають все що

відбувається в навколишньому світі і надзвичайно цікаві відносно того, який влаштований той або інший предмет. Вони здатні стежити за декількома процесами одночасно і схильні активно досліджувати все що оточує.

2. Вони володіють здатністю сприймати зв’язки між явищами і предметами і робити відповідні висновки; їм подобатися в своїй уяві створювати альтернативні системи.

3. Відмінна пам’ять в поєднанні з раннім мовним розвитком і здібністю до класифікації і категоризації допомагають такій дитині накопичувати великий об’єм інформації і інтенсивно використовувати її.

4. Обдаровані діти володіють великим словарним запасом, що дозволяє їм вільно і чітко висловлювати свої думки.

5. Із задоволенням займаються складними і завданнями, що навіть не мають практичного рішення, не терплять, коли їм нав’язують готові відповіді.

172

6. Вони відрізняються тривалим періодом концентрації уваги і великою завзятістю в рішенні задач.

7. Характерна для обдарованої дитини захопленість завданнями в поєднанні з відсутністю досвіду часто призводить до того, що вони намагається займатися тим, що йому ще не під силу.

II. Психосоціальна чутливість.1. Обдаровані діти виявляють загострене почуття справедливості;

випереджаючий етичний розвиток спирається на випереджаючий розвиток сприйняття і пізнання.

2. Вони гостро реагують на несправедливість навколишнього світу, пред’являють високі вимоги до себе і оточуючих.

3. Жива уява, включення елементів гри у виконання завдань, творчість, винахідливість і багата фантазія (уявні друзі, брати і сестри) вельми характерні для обдарованих дітей.

4. Діти володіють відмінним відчуттям гумору, люблять смішні невідповідності, гру слів, жарти.

5. Їм бракує емоційного балансу, в ранньому віці обдаровані діти нетерплячі і поривчасті.

6. Деколи для них характерні перебільшені страхи і підвищена уразливість. Вони надзвичайно чутливі до невербальних сигналів оточуючих.

7. Егоцентризм в цьому віці як у звичайних дітей.8. Нерідко у обдарованих дітей розвиваються негативне самосприйняття,

виникають труднощі в спілкуванні з однолітками.III. Фізичні характеристики.1. Обдарованих дітей відрізняє високий енергетичний рівень, причому сплять

вони менше звичайного.2. Їх моторна координація і володіння руками часто відстають від пізнавальних

здібностей. Їм необхідна практика. Різниця в інтелектуальному і фізичному розвитку таких дітей може бентежити їх і розвивати несамостійність.

3. Зір обдарованих дітей (у віці до 8 років) часто нестабільний, їм важко міняти фокус зблизька на дальній.

173

IV. Особливості системи відносин.У дошкільному віці провідна діяльність – ролева гра. У дітей виникає достатньо

виражена і стійка потреба спілкування з однолітками, розвивається потреба у визнанні їх із сторони. У старшому дошкільному віці разом з найбільш значущими дорослими для дитини ставати референтною і група однолітків.

Деякі особливості поведінки і особи обдарованої дитини можуть привести до нерозуміння їх однолітками, конфліктності їх взаємин, аж до ізоляції дитини з боку дітей. Серед причин називаються: невміння слухати співбесідника, прагнення до домінантності, брати на себе роль організатора сумісних ігор, тенденція до демонстрації власних знань (яка багато в чому закріплюється дорослими), прагнення монополізувати увагу дорослого, нетерпимість по відношенню до менш успішних дітей, некомформность, звичка поправляти інших і т.д. Л. Хомієнгуєрт указує ще на одну причину можливої ізоляції обдарованих дітей – через високий розумовий розвиток їм можуть бути нецікаві ігри однолітків.

Стикаючись з труднощами у взаєминах з однолітками і не розуміючи їх причин, такі діти часто прагнуть до дружби з дорослими або із старшими дітьми. Але в спілкуванні з останніми у них можуть виникнути труднощі. Причина в тому, що старші випереджають у фізичному розвитку, через що обдарованим дітям важко стати лідером в такому суспільстві. Переживання з приводу того, що вони не можуть зробити щось, як старші діти, у яких краще розвинені рухові навики, може привести до відчуття обдарованими дітьми власній неадекватності і формуванню у них низької самооцінки, оскільки вони дуже критичні до своїх досягнень.

Обдаровані діти більшою мірою, чим їх однолітки із звичайним рівнем розвитку, схильні до негативного впливу неблагополуччя у сфері взаємодії і взаємин із-за їх підвищеної чутливості до соціальної дійсності. Тому різні порушення в спілкуванні з людьми можуть істотно позначитися на їх уявленні про себе і своїх можливостях, тоді як найважливішою умовою реалізації їх потенціалу є наявність у таких дітей позитивної Я-концепциі.

V. Поведінкові особливості, що свідчать про соціально-психологічну дезадаптацію.

Тривале придушення інтелектуальних і експресивних потреб обдарованої дитини може привести до емоційних складнощів, неврозів і навіть психозів. Неврози можуть викликати періоди депресії, коли дитина не в змозі зрозуміти причини неприйняття що оточують природних для нього тенденцій і прагнень. Він може піти в уявний світ, де стирається межа між реальністю і вигадкою.

Із-за прихованих, неусвідомлюваних високих батьківських очікувань у дитини у дитини може розвинутися прагнення доводити всю досконалість – перфекционизм.

Також обдаровані діти характеризуються:- високим IQ (більше 120 за шкалою Біне-Стенфорд);- дивергентним мисленням;- схильністю до ризику, поспішають жити;- ентузіазмом, харизматичністю, маніакальністю;- трудоголіки, здатні довго і тяжко працювати;- оптимізмом;- критичністю мислення;- прагненням до руйнування старого;- інтуїцією;- незалежністю у вихованні (самі себе виховали через надмірну зайнятість

батьків, найчастіше це перша дитина у сім’ї, самостійність у діях);- любов до книг, часто ідентифікують себе з книжковим героєм;- ненавидять шкільну рутину;- прагнуть самоповаги.

174

2. Специфіка навчання обдарованих дітей

Слід пам’ятати, що як би не була обдарована дитина, її потрібно учити. Важливо привчити до посидючості, привчити трудитися, самостійно ухвалювати рішення.

Обдарована дитина не терпить тиску, утисків, окриків, що може вилитися в проблему.

У такої дитини важко виховувати терпіння і ненав’язливість. Необхідне величезне завантаження дитини, з дошкільного віку її слід залучати до творчої праці, створювати обстановку для творчості.

Для розвитку своїх талантів обдаровані діти повинні вільно розпоряджатися часом і простором, навчатися по розширеному учбовому плану і відчувати індивідуальну турботу і увагу з боку свого вчителя. Широкі тимчасові рамки сприяють розвитку проблемно-пошукового аспекту. Акцент робиться не на те, що вивчати, а на те, як вивчати. Якщо обдарованій дитині надана можливість не поспішати з виконанням завдання і не перескакувати з одного на інше, він найкращим чином спіткає таємницю зв’язку між явищами і навчитися застосовувати свої відкриття на практиці. Необмежені можливості аналізувати висловлені ідеї і припущення, глибоко вникати в істоту проблем сприяють прояву природної

Якості, необхідні вчителю для роботи з обдарованими дітьми. (критерії американської програми «Astor»)Вчитель повинен:1. бути доброзичливим і чуйним;2. розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати

їх потреби і інтереси;3. мати високий рівень інтелектуального розвитку;4. мати широкий круг інтересів і умінь;5. мати крім педагогічного ще яку-небудь освіту;6. бути готовим до виконання самих різних обов’язків, пов’язаних з

навчанням обдарованих дітей;7. мати живий і активний характер;8. володіти відчуттям гумору (але без схильності до сарказму);9. проявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і

постійного самоудосконалення;10.мати творче, можливо, нетрадиційний особистий світогляд;11.володіти хорошим здоров’ям і життєстійкістю;12.мати спеціальну послевузовскую підготовку по роботі з

обдарованими дітьми і бути готовим до подальшого придбання спеціальних знань.

3. Методи розвитку творчого мислення

Вправа 1.Візьміть два олівці. Спробуйте малювати одночасно обома руками. При чому

одночасно починаючи і закінчуючи. Однією рукою – коло, другою – трикутник. Коло повинне бути, по-можливості, рівно заокругленим, а трикутник з гострими кінчиками кутів.

А тепер спробуйте намалювати за 1 мин. максимум кругів та трикутників.

175

Система оцінювання:Менше 5 Погано5-7 Середньо8-10 ДобреБільше 10 Відмінно

Вправа 2.Необхідно скласти якомога більше речень із запропонованими словами, дозволяється

змінювати відмінки та доповнювати речення (виконувати по мікрогрупах).1. Вулиця, книга, сукня.2. М’яч, небо, квітка.3. Окуляри, сумка, велосипед.Вправа 3. «Пошук зайвого»Вам необхідно залишити два слова, виключивши зайве. Для двох слів, що

залишилися, необхідно виділити загальну ознаку. Слід винайти якомога більше варіантів виключення зайвого слова виконувати по мікрогрупах).

1. Собака, помідор, сонце.2. Вода, вітер, скло.3. Стілець, пеньок, квартира.

Вправа 4. «Способи застосування предметів»Необхідно назвати якомога більше способів застосування даного предмету, при чому

способи його застосування можуть бути як взятими із реального життя, так і фантастичними виконувати по мікрогрупах).

.1. Книга.2. Помідор.3. Дощ.

Вправа 5. «Ситуація»Необхідно придумати причини виникнення заданої ситуації, а також розвиток

ситуації для того, щоб показати її наслідки виконувати по мікрогрупах).

1. «Коли Ігор йшов темним лісом, він раптом побачив попереду яскраве світло… »2. «Я прокинувся серед ночі і раптом побачив якусь істоту у кутку кімнати… »3. «Катя не встигла вивчити домашнє завдання…»

Вправа 6.Мета: розвиток креативностіСкладіть якнайбільше фраз, у яких слова починаються з букв: Б, П, Л, М.Час – 4 хвилини.Вправа 7. «Янусіанське мислення»Мета: створення асоціативних пар, які включають протилежностіУчасники розбиваються на пари. Один з учасників швидко вимовляє будь-які слова,

партнер динамічно реагує асоціацією, протилежною за змістом. Потім партнери міняються містами.

Вправа 8. «Прислів’я дракона»Мета: розвиток вербальної творчості.Вам необхідно придумати персонажів, з чиїх уст ці прислів’я будуть звучати

незвично:- За двома зайцями поженешся, жодного не піймаєш.- Діло майстра боїться.

176

- Насильно мил не будеш.- Справжні друзі пізнаються у біді.- Один у полі не воїн.- Куй железо, пока гарячо.

Вправа 9. Придумайте віршик, використовуючи задану першу строку.

- Под сосной растет грибок…- В полусаднике цвети…- У меня есть попугай…

Вправа 10. Необхідно називати слово на букву «А» чи «О», щоб кожного разу додавалася одна

літера, виграє той, чиє слово найдовше.

177

Додаток 11

Психологічна підготовка педагогів до роботи з обдарованими дітьми

Завдання вчителя: Розпізнавати здібності учня і знаходити способи та

прийоми їх розвитку психологічно підтримувати учня розвивати навички,

необхідні для його соціалізації.

Завдання психолога:

Надавати соціально-психологічну допомогу спрямовану на

розвиток духовно-ціннісних орієнтацій, знань, здібностей,

моделей поведінки.

Досліджувати особливості розвитку особистості обдарованих

дітей;

Проводити діагностику особливостей розвитку особистості,

психічних процесів та функційних станів:

- інтелектуальних, творчих здібностей;

- соціального інтелекту;

- статусу в колективі;

- емоційних станів, тривожності;

- якостей особистості;

- професійних нахилів, тощо;

Психологічний супровід обдарованих дітей.

Психолог формує готовність вчителя до роботи з обдарованими дітьми.

Досвід американських психологів показує, що вони відбирають вчителів для

роботи з обдарованими учнями.

Вимоги і рекомендації яким повинні відповідати педагоги

1.Бути доброзичливим та чуйним.

2.Емоційна стабільність.

3.Бути самокритичним, готовим до перегляду своїх поглядів і постійного

самоствердження.

4.Особиста зрілість.

5.Відповідний рівень культури.

178

6.Уміння подолати тенденції звинувачення обдарованих дітей.

7.Високий рівень інтелектуального розвитку.

8.Динамічність характеру.

9.Наявність почуття гумору (без сарказму).

10.Наявність позитивної Я-концепції.

11.Гуманістичне ставлення до обдарованих дітей.

12.Бути готовим до виконання різних обов’язків, пов’язаних із навчанням

обдарованих дітей.

Кожна обдарована дитина індивідуальність, що потребує особливого

підходу.

Завдання вчителя: знати особливості обдарованих дітей.

Завдання психолога: надати вчителям психологічну допомогу в роботі з

обдарованими дітьми.

Недостатній рівень психологічної підготовки вчителів для роботи з

дітьми призводить до того, що оцінюючи учнів вчителі відзначають у них

демонстративність, впертість, небажання і невміння наслідувати позитивні

зразки. Це наслідок неадекватно розуміння вчителем особливостей розвитку

обдарованих дітей. Діти інтелектуально більш розвинені, тому чинять опір при

виконання всіх видів робіт, які передбачають оцінювання результату вчителем.

Важливі моменти, що варто врахувати при підготовці вчителя до роботи з

обдарованими дітьми:

1.Зміна педагогічної свідомості.

2.Зміна даного процесу, самого себе.

3.Способи взаємодії (спілкування, поводження).

4.Методи навчання і виховання.

Часто в роботі вчителів з обдарованими дітьми виникають певні

труднощі.

Можна виділити наступні причини виникнення цих труднощів:

1. Вчителі психологічно не готові до роботи з обдарованими дітьми.

Якщо вчитель не впевнений у своїй педагогічній компетентності, то

він буде проти самої думки про обдарованість дитини. Якщо цю

179

думку визнати, то це потребує від вчителя конкретних професійних

дій по створенню умов для повноцінного розвитку дитини. Отже, і

в основі проблеми часто лежить особистісна і професійна

невпевненість вчителя, низька самооцінка, тому і робота психолога

носить психотерапевтичний особистісно-орієнтований характер.

Вона направлена на вирішення внутрішньо-особистісних проблем

вчителя, підвищення його впевненості і прийняття факту

обдарованості дитини.

2. Технологічна причина. Проблема виникає коли вчитель не володіє

арсеналом педагогічно-професійних методів. Вчитель розуміє, що

до такого учня необхідний індивідуальний підхід, але не може

робити ніяких кроків по створенню цього. Якщо і є методи, то вони

мало чим зацікавлять такого вчителя, тому ми повинні викликати

інтерес у вчителя до їх застосування. Перед нами, психологами,

стоїть задача зацікавити вчителя у створенні такого підходу.

3. Коли вчитель Експлуатує обдарованого школяра по якимось

причинам, а можливо компенсація всіх невдач та проблем. Тут

дитина перетворюється на інструмент для підняття престижу

школи. В даному випадку потрібна робота направлена на розвиток

внутрішніх особистісних проблем вчителя, розширення його

уявлення про обдарованість, методах педагогічного розвитку


Основна робота психолога має бути направлена на роботу з педагогами.

Консультативна, просвітницька робота має бути направлена на визнання

дорослими обдарованості дитини, особливостей її поведінки, інтересів, нахилів.

Консультативна, методична робота — на створення середовища для дітей,

яке задовольняло б їх інтереси.

Робота психолога з вчителями та батьками допомагає організовувати

соціальне життя обдарованої дитини, розширити і поглибити її соціальний

досвід, уявлення про світ.

Психологу разом з класним керівником необхідно продумувати ряд

180

конкретних заходів, які б допомогли учневі увійти в класний колектив, в

систему емоційних відносин з однолітками.

Психологу важливо направити вчителя, показати шляхи, які він може

використати в роботі з обдарованими дітьми.

Вчителям важливо знати особливості обдарованих дітей з творчими

проявами.

Вчителям важливо правильно їх розуміти і оцінювати. У таких дітей є

проблеми вольових навичок або саморегуляції. Вони роблять те, що їм цікаво і

виникає ситуація коли обдаровані діти не вміють працювати коли від них

вимагається вираження вольових зусиль. Іноді підвищена незалежність у

судженнях, зневага до умовностей та авторитетів створюють у вчителів при

роботі з обдарованими дітьми великі труднощі.

Такі учні не надто добре вчаться через занижену мотивацію до засвоєння,

і свій іноді вигадливий пізнавальний світ, у якому не завжди є місце для

шкільних уроків. Тому психологи повинні працювати з учителями в цих

напрямках та звертати увагу вчителів на різні типи обдарованості дітей, які не

відразу помічає вчитель.Напрямки роботи психолога з учителями

Індивідуальна: Групова:

- консультації. - корекційна робота

діяльності вчителів;

- консиліуми;

- тренінги;

- диспути;

- творчі групи;

- семінари.

1. Проводити для вчителів рольові ігри, навчаючи цим працювати з такими дітьми.

2. Проводити корекційну роботу (якщо у вчителя знижена самооцінка – підвищити

самооцінку вчителя).

Знайомити вчителів з основними характеристиками, властивостями обдарованих дітей.

3. Пропонувати тематику і працювати по підвищенню професійної компетентності у

вчителів.

181

4. Пропонувати тренінги по «Підвищенню професійної майстерності».

Працювати над формуванням нового мислення у вчителів.

5. Організовувати обмін досвідом з учителями на семінарах, ділитися досвідом про

роботу з обдарованими дітьми «Психологічні основи педагогічного спілкування», «Як

допомогти підлітку з важким характером» та інше.

6. Врахувати призначення вчителів у клас в залежності від індивідуальних

особливостей учителів (обговорити це питання з адміністрацією).

7. Проводити розвиваючі (вправи) заняття для вчителів (на розвиток гнучкості,

позитивної я-концепції, на розвиток емпатії та інше).

8. Звертати увагу вчителів на труднощі професійної орієнтації (обдаровані діти мають

труднощі у виборі професії, їх розумові здібності ускладнюють цю проблему).

9. Організовувати творчі групи вчителів:

а) молодих малодосвідчених вчителів «школа професійної адаптації»;

б)вчителі, що мають достатній рівень знань і підготовки – заслухати їх у виступах на

психолого-педагогічних семінарах.

в) досвідчені вчителі – вони є активними учасниками творчих груп, семінарів.

Вони усвідомлюють необхідність і важливість вносити зміни у традиції школи –

проводити роботу «Круглого столу» - створення умов для розвитку обдарованих дітей.

Консультації: «Шляхи індивідуалізації навчання відповідно до потреб обдарованих дітей».

10. Розробити рекомендації щодо організації роботи вчителів та учнів.

11. Проводити з учителями заняття по профілактиці емоційного вигорання, тому що

співпраця з обдарованою дитиною потребує великих емоційних витрат, навантажень.

Ще психолог повинен звертати увагу на те, що успіхи в навчанні не завжди дають змогу

встановлювати рівень обдарованості та прогнозувати її розвиток.

Вчителі припускаються помилок ототожнюючи обдарованих дітей з відмінниками.

Зверніть увагу!

Відмінники Обдарованні

- знає відповіді, - ставить запитання,

- цікавиться, - допитливий,

- хороші думки, ідеї, - «дикі думки», ідеї,

- наполегливо працює, - грається, але отримує високі

- легко вчиться, бали,

- потребує 6-8 повторень. - вже знає,

- виконую домашні завдання, - достатньо 1-2 повторень,

- копіює, - створює проекти,

- любить школу, - творить нове,

182

- сприймає, - любить пізнавати,

- має хорошу пам’ять, - інтенсивно досягає бажаного,

- любить послідовність, - добре працює розум,

- задоволенні своїми успіхами. - любить складність,

- критично ставиться до себе та до інших і

оголошує це.

Психологу необхідно формувати з учителями напрямки роботи проблеми «Підтримки та

розвитку обдарованих дітей»

Вчителю на замітку!

Поради педагогам щодо розвитку творчих здібностей та обдарованості школярів:

• підтримуйте думки учнів, наголошуйте на їхній оригінальності,

важливості, значущості;

• підсилюйте інтерес дітей;

• навчайте дітей систематичної оцінки своїх думок;

• створюйте проблемні ситуації, що потребують альтернатив,

прогнозування, уяви, міркування тощо;

• не вирізняйте обдаровану дитину за чудові індивідуальні успіхи,

заохочуйте її до співпраці з іншими дітьми;

• не перехвалюйте дитину перед однолітками;

• не принижуйте унікальних здібностей школяра публічно.

У роботі з обдарованими дітьми вчитель повинен:

• бути доброзичливим і чуйним;

• знати психологічні особливості обдарованих дітей; • розуміти

потреби та інтереси школярів;

•мати досвід роботи в закладах для дітей молодшого шкільного віку;

• мати високий рівень інтелектуального розвитку;

• мати широке коло інтересів та вмінь;

• бути готовим до виконання найрізноманітніших обов’язків, пов’язаних

із навчанням обдарованих дітей;

• мати почуття гумору, але без схильності до висміювання;

• бути самокритичним, готовим до перегляду своїх поглядів і постійного

самовдосконалення;

183

•мати творчий особистий світогляд;

•мати добре здоров’я та життєздатність.

184

І. Мікрогрупа

Вправа 1.

Необхідно скласти якомога більше речень із запропонованими словами, дозволяється

змінювати відмінки та доповнювати речення (виконувати по мікрогрупах).

Вулиця, книга, сукня.

Вправа 2. «Пошук зайвого»

Вам необхідно залишити два слова, виключивши зайве. Для двох слів, що

залишилися, необхідно виділити загальну ознаку. Слід винайти якомога більше варіантів

виключення зайвого слова виконувати по мікрогрупах).

Собака, помідор, сонце

Вправа 3. «Способи застосування предметів»

Необхідно назвати якомога більше способів застосування даного предмету, при чому

способи його застосування можуть бути як взятими із реального життя, так і фантастичними

виконувати по мікрогрупах).

Книга.

Вправа 4 «Ситуація»

Необхідно придумати причини виникнення заданої ситуації, а також розвиток


«Коли Ігор йшов темним лісом, він раптом побачив попереду яскраве світло…»

Вправа 5

Придумайте віршик, використовуючи задану першу строку.

- Под сосной растет грибок…

185

ІІ. Мікро група

Вправа 1.



М’яч, небо, квітка.





Вода, вітер, скло





Помідор.




«Я прокинувся серед ночі і раптом побачив якусь істоту у кутку кімнати… »

Вправа 5


- В полусаднике цветы…

186

ІІІ. Мікрогрупа

Вправа 1.



Окуляри, сумка, велосипед.





Стілець, пеньок, квартира.





Дощ.




«Катя не встигла вивчити домашнє завдання…»

Вправа 5.


- У меня есть попугай…

Додаток 12РОБОТА ПСИХОЛОГА З БАТЬКАМИ ОБДАРОВАНИХ

ТА ЗДІБНИХ ДІТЕЙ.

Психолог в рамках здійсння психологічного супровіду розвитку здібних та

обдарованих учнів часто виступає перед батьками на батьківських зборах

(“Батькам здібних та обдарованих дітей”, “Як розвивати здібності дитини”,

187

“Якщо ваша дитина – талановита”, “Як вирости вундеркінда” та ін.),

консультує батьків з питань розвитку та спілкування дітей і стикаєтьсяз тим,

що батьки обдарованих дітей в тій же мірі відрізняються від звичайних як і самі

їх незвичайні діти.

Хотілось відмітити деякі особливості характерні для більшості:

- Як правило, ці батьки досить освідчені, мають особисті бібліотеки. З начна

частина відноситься до тих, хто в дитинстві мали якості обдарованості які

не реалізувалися, що значно впливає на завзятість цих батьків в розвитку

здібностей своїх дітей;

- Обдарованість батьків, як і у їхніх дітей, прийнає самі різні форми, але

пізвищена допитливість, інколи надмірна;

- Батьки обдарованих учнів, як і інші батьки на світі, дуже люблять своїх

дітей, але більш того, вони ще і “роблять ставки” на дітей. Всі честолюбні

мрії, часто власна нереалізованість впливає на особливу цікавість до занять

в школі (аналізуються якості вчителів, “коректуються навчальні

програми”). Таке фанатичне відношення – звичайна річ. І часто для

багатьох з них життя дитини повністю заміняє їх власне. Можуть

годинами розповідати про можливості дитини. Неможна сказати, що в них

при цьому немає критичного відношення до своєї дитини: інтелігентні

батьки часто намагаються відмічати та говорити про недоліки дитини, і

найчастіше їх хвилюють труднощі в спілкуванні, їх явний і неявний егоїзм;

- Більш того, участини батьків є страх майбутнього – чи не зникне

обдарованість, чи зможе дитина знайти місце в житті.

- Характерною особливістю для батьків особливо обдарованих дітей – ці

діти з’являються в досить похилому віці. Заслуговує на увагу те, що до

звичайної уваги матері та батька до своєї дитини додається ще й

хворобливе трепетне відношення. Недивно, що для таких батьків в дитині-

все їх життя.

- Майже у всіх батьків проявляєтьсятісний зв’язок з дитиною. Дитина

дратується коли батьки ходять за ними по п’ятах – по школі, завжди поруч.

188

Це може являти собою психологічну проблему: мати з сином не можуть

жити один без одного і при цьому неперервно дратуються один на одного.

- Батьки можуть досить нестандартно привчати своїх дітей до житття.

Частіше всього вони формують безпорадність в дитині. Хоча можуть і

навіть нарікати на безпорадність, а на справді вона їм подобається, так як

ще більше прив’язує його до батьків. Може рідко бути і навпаки – надмірна

самостійність.

Всі батьки обдарованих дітей досить яскраві особистості. Так як і з

“звичайними батьками” можна виділити основні типи батьків:

- ПОСТІЙНА НЯНЬКА – прояв гіперопіки;

- СТРОГИЙ ВИХОВАТЕЛЬ – головним є постійне вимагання

розвитку та успішності діяльності. Приділяють увагу дисципліні;

- ЕДИНИЙ ТОВАРИШ – коли роблять всі заняття разом з дитиною

не строго, а як друг. Можна не зрозуміти хто в них старший. Нібито непогано,

але вихований таким чином, часто погано поводять, живуть так, як їм

подобається;

- БЕЗАЛАБЕРНИЙ ТОВАРИШ – прояв гіпоопіки, не вистачає уваги

до життя дитини “трава в полі”;

- СУРОВИЙ НАГЛЯДАЧ – вимогливі, фомують організованість та

працелюбність, але втрачається емоційний контакт.

В роботі з батьками треба не вдаватися до порівнювняння дітей один з

одним, тільки з собою. Часто батьки можуть провокувати психолога на оцінку

обдарованості їх дитини, необхідно терпляче і постійно пояснювати батькам

основну стратегію розвитку, що сформує співпрацю. Задіювати батьків до

розвитку творчих здібностей (на просто “накачувати” знаннями, але особлива

увага до розвитку креативності).

Орієнтувати батьків на формування підтримки дитини, створювати умови

для повноцінного розвитку, проявляти співпереживання до ранніх неуспіхів,

допомагати йому справлятися з сумнівами, контролювати за нервово-фізичним

навантаженням. В спілкуванні з дитиною слідкувати за тим, щоб не казати, що

189

дитина не здібна, демонструвати прийняиия таким яким він є, не ігнорувати

його питання, не приглушувати вриви фантазій.

В рамках розвитку - націлювати та рекомендувати батькам допомагати

дитині краще і глибше зрозуміти себе, дозволяти йому самому, якщо він того

бажає займатися своїми творчими справами (не приглушувати природний

інтерес до будь-якої діяльності), вдаватися до тренування (не гаяти час, грати в

запам’ятовування, розвивати мислення, мову, тренувати увагу), багато

спілкуватися (відомо, що ми краще вивчаємо, якщо самі когось вчимо), корисно

дитину просити роз’яснювати, просити навчити. Та мабуть найголовніше – не

віднімати у дитини дитинство, досить надмірно хвилюючись про освіту, не

“розслабляться”, якщо дитина досить високо одбарована від народження.

190

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В СІМ’Ї.

Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний

принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча

особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна

держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального

потенціалу, як обдаровані, талановиті діти.

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес

до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі

шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею

займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і

швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують

високий рівень досягнень.

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її

краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані

діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через

дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури.

Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї

винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У

них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей

вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої

організації охорони здоров’я входять до "групи ризику". Вони потребують

особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм,

спеціально підготовлених вчителів, шкіл.

Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в

інтелігентних сім’ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а

справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей.

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні

потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки

прагнуть до того, щоб дитина запам’ятала більше фактів, назв, подій, відчувала

гордість за свої знання.

191

Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація

виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до

нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному.

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від

найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених

стандартизованих та тестових завдань.

Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного

впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи.

Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня

протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину

повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі

інших, а самим знаходитись осторонь.

Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються

підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей.

Найголовніше в таких сім’ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих

батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав’язуючи свого інтересу). Така

стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою.

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток

обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони

виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині.

Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від

народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і

геніальність притаманні далеко не кожному. Батьки повинні добре знати, що

обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до

самостійності, до розв’язання завдань проблемного характеру або таких, які

вимагають кмітливості, різних способів розв’язання, творчості.

Розвиток здібностей нерозривно пов’язаний із формуванням інтересу.

Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з

учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або

належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам’яттю,

багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі,

192

часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату

справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а

допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен

індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони

повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але

спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь

самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем,

створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої

дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки

батьків повинні будуватися на довір’ї. Допомога не може мати форму наказу,

батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях,

навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально

значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості.

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних

інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння,

необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного

оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини

треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну

діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових,

логічних, ігрових).

Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися

спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв’язок між поняттями й міркувати.

А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну

діяльність.

Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її

діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні

залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має

бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв’язки,

а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна

праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка

захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі,

193

критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати

всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що

обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках

мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе,

допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх

як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх

повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як

особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками

стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості

обдарованої, особистості свідомого українського громадянина.

Педагоги та психологи мають навчити батьків розвиткові творчих

здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті

запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності

творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки

повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно

здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в

максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини

винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у

дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися

і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості,

розкутості на уміння знаходити розв’язок нестандартних ситуацій, як

націленість на відкриття нового.

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит

щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й

нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості

мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх

до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм

такими стати їх перші порадники - батьки.

Роль батьків у вихованні обдарованої дитини в сім’ї.

Повага до бажання дітей самостійно

працювати

Організація різноманітних ігор,

вікторин, розгадування і складання

194

кросвордів, чайнвордів, ребусів

Надання дитині свободи вибору Надання авторитетної допомоги

Створення умов для конкретного

втілення творчої ідеїТерпимість до безладдя

Заохочення обдарованої дитини Здібність до самоаналізу

Розвиток цікавості, допитливості,

кмітливості, інтелекту й формування

пізнавальних інтересів

Знання психологічних особливостей


Розуміння їхніх потреб та інтересів

Мати творчий особистий світогляд Володіння почуттям гумору

Взаємозв’язок сім’ї і навчального

закладу

Застосування форм і методів народної

педагогіки

Виховання культури мовленняСтворення затишних і безпечних умов

для розвитку

195

ПОРАДИ БАТЬКАМ,

ЯКІ БАЖАЮТЬ РОЗВИВАТИ ЗДІБНОСТІ СВОЇХ ДІТЕЙ.

1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.

2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.

3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для

виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб

(почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина,

енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна

досягти висот самовираження.

5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми

справами. Пам’ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися

без вас.

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку

невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на

запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що

вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ОБДАРОВАНУ ДИТИНУ.

Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою,

якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав’язуючи свої

інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу,

як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але

трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та

впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку.

Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу

манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу.

Кожен батько повинен пам’ятати правило: "Не зашкодь!" Адже обдарована

196

дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб

побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів

дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки

повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини.

Батьки повинні завжди пам’ятати, що для обдарованої дитини творчість є

життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості,

наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця,

працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості,

терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і

почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем.

Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у

процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові

риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість

досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя.

Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити

перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину

рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини

труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють

стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої

почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з

наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям

самореалізуватися.

Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве

покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити

обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони

втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в

дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною.

ПОРАДИ ДЕВІДА ЛЬЮЇСА

ЩОДО РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ.

197

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні

запитання дитини сприймайте серйозно.

2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої

роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.

3. відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.

4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її

досягнення.

5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.

6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.

7. Показуйте дитині цікаві місця.

8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте

дітей до своєї оселі.

9. ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.

10. ніколи не карайте дитину приниженням.

11. Купуйте дитині книжки за її інтересами.

12. Привчайте дитину самостійно мислити.

13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.

14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.

15. уважно ставтеся до потреб дитини.

16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.

17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.

18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.

19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.

20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.

21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.

22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.

23. Допомагайте дитині бути особистістю.

24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.

25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.

26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.

27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.

198

РОЛЬ РОДИНИ ТА СТОСУНКІВ БАТЬКІВУ ЖИТТІ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ.

Першовідкривачами обдарованості дітей є батьки. Вони виконують найголовнішу

роль у становленні й розвитку не тільки обдарованості дитини, а і її особистості.

Іноді батьки не зауважують обдарованості своїх дітей (це буває, наприклад, якщо

дитина перша і єдина) або опираються прирахуванню своїх дітей до обдарованих («Я не

хочу, щоб моя дитина була обдарованою, нехай вона краще буде нормальною»), починають

надмірно «експлуатувати» здатності дитини та поміщають її у штучні умови (наприклад,

позбавляють можливості спілкуватися з однолітками).

Усе це лягає додатковим вантажем на плечі дитини, адже в якийсь момент вона сама

відкриває свою обдарованість і розуміє, що чимось відрізняється від інших.

Дуже важливо в цей момент підтримати дитину, показати, що її особливість - це

нормально, що вона має на це право і, звичайно, що поза залежністю від того, чи буде вона

виявляти свої таланти надалі чи ні, усе одно її люблять (про важливість позиції батьків,

взаємини в родині та їхній вплив на подальше життя дитини написана безліч книг,

психологічних і художніх).

Батьківське відкриття обдарованості власної дитини повинно народжувати радісне

очікування й готовність вирішувати пов’язані з цим проблеми. Задача полягає в тому, щоби

вчасно знайти вірний момент, правильні слова та приклади для дитини, щоб вона мала

здорове самосприйняття, тому що уявлення про саму себе - це багато в чому кристалізація

того, як на нас реагують інші люди.

Проведені в Чикаго (1979) дослідження показали, що самооцінка високообдарованих

молодших школярів нижче, ніж у третини їхніх ординарних однолітків, а соціальна

впевненість нижче, ніж у чверті. У зв’язку з цим ще раз хочеться підкреслити, що обдаровані

діти більш чуттєві й уразливі в соціальному плані, тому важливо, щоб насамперед батьки

формували в них адекватне ставлення до себе.

Наступним найбільш відповідальним моментом у житті обдарованої дитини є її вступ

до школи, особливо якщо це не спеціалізований, а звичайний навчальний заклад.

Дитина може стати ізгоєм, тому що однокласники будуть «мстити» їй за те, що вона

розумніша й талановитіша, ніж вони, а в учителів «нестандартна» дитина швидше за все буде

викликати роздратування, оскільки вони звикли орієнтуватись на середній рівень. У даному

випадку ніщо не зможе замінити батьківської підтримки й заохочення.

Обдаровані діти особливо мають потребу в розвитку в них самостійності,

самодисципліни та самоврядування в навчанні, і якщо школа не задовольняє їхніх запитів, то

їм доводиться піклуватись про себе самим.

199

Отже, батькам необхідно:

приймати дітей такими, які вони є, а не розглядати їх як носіїв талантів;

спиратись на власні сили й дозволяти дитині самій шукати вихід зі сформованої

ситуації, вирішувати кожну задачу, яка їй під силу, навіть якщо самі можуть робити це краще

та швидше;

не тиснути на дитину в її шкільних справах, але завжди бути готовими прийти на

допомогу в разі потреби;

точно розраховувати момент і ступінь реакції на потребі дитини (якщо дитина

поставила запитання, то не піддаватися спокусі розповісти про предмет усе, що вони знають

самі, а тільки дати відповідь).

200

Додаток 12

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНИХ

ХЛОПЧИКІВ І ДІВЧИНОК.

Розглядаючи проблему обдарованості, неможливо не торкнутись такого аспекту, як її

особливості в дітей різної статі. Хочемо ми того чи ні, але в суспільстві в різному ступені

задовольняють стереотипи: існує визначений «образ чоловіка» й «образ жінки», тобто якими

вони повинні бути, які риси мати і навіть які професії вибирати. Стереотипізація за статевою

ознакою особливо шкідлива для обдарованих дітей, оскільки вони в більшому ступені

поєднують у собі властивості, характерні як для своєї, так і для протилежної статі

(психологічна андрогінія).

Часто виявляється, що творчо продуктивні чоловіки мають «жіночі» риси (наприклад,

чутливість), а жінки - «чоловічі» (наприклад, незалежність). Таке сполучення, як правило,

розширює діапазон загальнолюдського й розсовує рамки стереотипів.

Маргарет Мід описала так званий «подвійний ланцюг очікування», що пов’язує

хлопчиків і дівчинок: хлопчиків учать домагатись успіху, а дівчинок демонструвати, що вони

нічого не домагаються й зосереджені на домашніх проблемах і родині. У цьому випадку

хлопчик-невдаха та щаслива дівчинка ніколи не будуть обрані представником протилежної

статі.

Особливо в цьому сенсі складно обдарованим дівчинкам. Щоб розвинути свої

здібності, їм потрібна активність, пристрасть до пізнання, самоствердження, готовність до

успішної кар’єри, а в них культивують залежність, пасивність, уміння господарювати.

Прикладом для них часто є власні матері.

Найчастіше процвітає складова жіночого страху - побоювання, що чоловіки не

приймають переваги та лідерство жінки. Особливо яскраво це проявляється так: дівчинки

раптом різко зупиняються у своєму прогресивному розвитку і навіть «повертаються» назад у

віці 11-14 років, коли починає виявлятись інтерес до протилежної статі.

Чималий внесок у цей феномен робить залучення дівчинок (у більшому ступені, ніж

хлопчиків) до ведення домашнього господарства, на що витрачається багато часу.

Серед факторів жіночого остраху процвітати Хорнер (США) також називає:

невпевненість у собі, що виражається в заниженій самооцінці й рівні професійних домагань, і

відсутність прикладу (дівчинка, дівчина рідко зустрічає жінку-наставницю). Слід зазначити,

що особливу роль у підтримці обдарованих дівчинок відіграє батько.

Обдаровані хлопчики, які виявляють «жіночі» риси, зіштовхуються з масою труднощів

і відкидаються оточуючими, у тому числі батьками. Наприклад, хлопчик, який прагне

201

займатись у балетній школі, ризикує викликати на свою адресу обурення власного батька,

який буде явно незадоволений такими устремліннями сина.

Звичайно, свідомість людей поступово просувається вперед і рамки соціальних

стереотипів розширюються. Батьки та педагоги обдарованих дітей повинні утверджувати

рівність психологічних можливостей дітей поряд із загальнодоступністю освіти.

Пам’ятка вчителю для роботи з обдарованими дітьми

1. Постійно рацюйте над вихованням почуттів дітей, особливо обдарованих, вразливих і

чутливих до всього, що стосується їхнього «Я»

2. Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну я-концепцію і самооцінку,

розвивати емпатію

3. Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного

досвіду в процесі взаємодії з людьми

4. Дотримуйтеся порядку й дисципліни, обдаровані діти, як і всі інші, повинні знати

межу допустимої поведінки

5. Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця

приносила користь

6. У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, це активізує

їхню роботу

7. Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань

8. Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це допоможе їм легше адаптуватися

до соціальних умов

9. Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань

10. Заохочуйте дітей, це стимулює їх

11. Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної

дитини

Пам’ятка батькам обдарованих дітей

1. Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б

знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач

2. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач

3. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини

4. Будбте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини.

5. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються


202

6. Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми

справами. Надлишок опіки може обмежити творчість

7. Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її

системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та

їх носіями

8. Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія

якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні

9. Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в

процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій

творчий імпульс

10. Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для

цього потрібен час, а з боку дитини – терпіння. Вона має навчитися жити в

інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей

11. Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має

виходити за межі пристойно

12. Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб

виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення

Порівняльна характеристика

Талановитий Обдарований

Усім цікавиться допитливий

Має хороші думки та ідеї Має «дикі» думки та ідеї

Наполегливо працює Грається, але отримує великі бали,

особливо з творчих завдань

Відповідає на запитання Дискутує, додає подробиці

Слухає з цікавістю Виявляє палке сприймання, чутливість

Легко вчиться Уже знає. І коли він це вивчив?

Потребує 6-8 повторень 1-2 повторень досить

Розуміє ідеї «Констуює» абстракцію

Проводить час з однолітками Більше до вподоби компанія дорослих

Розуміє значення Прагне скласти умовивід

Виконує домашні завдання Створює проекти

Копіює Творить нове

Любить школу Любить пізнавати

Сприймає Інтенсивно досягає бажаного, підсилюючи

203

самого себе

Запам’ятовує інформацію Перетворює інформацію

Має хорошу пам’ять Добре працює розум

Любить послідовність Любить складність

Готовий до дії реагування, відповіді Уважно придивляється до життя і все

помічає, якщо гостро реагує, то

перебільшує

Задоволений своїми успіхами в навчанні Критично ставиться до себе і до інших,

оголошує це

Дає відповіді Ставить запитання

Система роботи з обдарованими дітьми

Виявлення обдарованих дітей Спостереження, тестування, співбесіди

Створення умов для розкриття потенційних

можливостей дітей

Реалізація навчального плану

Робота психолога

Функціонування гуртків

Виховні заходи

Олімпіади, інтелектуальні турніри

Максимальне розкриття обдарованості Індивідуальні консультації

Підготовка до олімпіад

Позакласна, гурткова робота. Використання

нових педагогічних технологій на уроках та

в позаурочний час

Створення дитячої організації «Дивосвіт» Створення якісних умов для діяльності

дитячої організації

Оформлення газети

Оформлення стенда

Виконання виховного плану роботи

Презентація дитячої організації на

районному фестивалі

Підготовка педагогів до роботи з

обдарованими дітьми

Ознайомлення вчителів із проблемами

обдарованості

Організація психолого-педагогічних

семінарів

Ознайомлення педагогів із

204

психодіагностичними методиками та

знаннями на засіданнях нарад і педрад

Підвищення кваліфікації вчителів на курсах

ОІППО

Стимулювання саморозвитку Нагородження відмінників Похвальними

листами

Нагородження переможців олімпіад та

інтелектуальних конкурсів Подяками та

подарунками

Критерії результативності Участь і перемоги в районних і обласних

конкурсах, олімпіадах.

205

Додаток 13

Нормативно-правова база розвитку творчої особистості

1. Конвенція про права дитини (ратифікована Постановою верховної Ради України від

27.02.1991р. №789)

2. Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації»

3. Закон України «Про фізичну культуру і спорт»

4. Указ Президента України «Про національну програму правової освіти населення» від

18.10.2001р. №992

5. Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо реалізації державної

молодіжної політики та підтримки молодіжних громадських організацій» від

06.10.1999р. № 1284

6. Конвенція виховання дітей та молоді у національній системі освіти (затверджена

колегією МОН України 28.12.1996р.)

7. Концепція громадянського виховання особистості.

8. Концепція військово-патріотичного виховання молоді

9. Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя в дітей та

молоді

10. Концепція родинно-сімейного виховання

11. Наказ МОЗ України «Про затвердження положення про Всеукраїнський конкурс

учнівської творчості» від 29.08.2003р. №585

12. Наказ МОН України «Про присвоєння та підтвердження почесних звань «народний

художній колектив» і «зразковий художній колектив» від 29.06.2005р. №385

13. Наказ МОН України «Про систему організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної

роботи загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів» від 21.07.2003р. № 486

14. Наказ МОН України «Про затвердження положення про Всеукраїнські учнівські

олімпіади з базових і спеціальних дисциплін, турніри, конкурси-захисти науково-

дослідних робіт та конкурси фахової майстерності» від 18.08.1998р. №305

15. Наказ МОН України «Про затвердження типових навчальних планів для організації

профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» від 20.05.2003р. №

306

16. Рішення колегії МОН України «Про затвердження Концепції профільного навчання в

старшій школі» від 25.09.2003р. №10/13

17. Методичний лист МОН України «Про організацію та проведення свят у

загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах України».

206

mmk-ck.at.ua · Web viewДругий крок — обробка результатів...

Documents

Transcript of mmk-ck.at.ua · Web viewДругий крок — обробка результатів...