Бродівський педагогічний коледж

імені Маркіяна Шашкевича

ОООшшшуууррркккооо ІІІ...ССС...

БББАААГГГАААТТТСССТТТВВВООО

РРРЕЕЕМММЕЕЕСССЕЕЕЛЛЛ

ЯЯЯВВВОООРРРІІІВВВСССЬЬЬКККОООГГГООО

КККРРРАААЮЮЮ

Навчально-методичний посібник

для організації самостійної роботи студентів „Основи композиції” (другий курс)

„Види різьблення” (третій курс)

Броди 2010

2

ЯЯЯвввооорррііівввсссььькккааа ііігггрррааашшшкккааа тттааа рррооозззпппиииссс

Яворівщина – це край мальовничої природи, скарбниця духовних джерел та

колиска унікального народного мистецтва. Його корені сягають часів давніх хатніх

промислів, які століттями шліфувалися. На весь світ прославила Яворів яворівська

іграшка і розпис. Її геніальний примітивізм милує око не однієї людини, заставляє

захоплюватися чіткістю і довершеністю ліній та візерунків.

ЯЯЯвввооорррііівввсссььькккааа рррііізззьььбббааа

Вагомою частиною сучасного українського

декоративно-прикладного мистецтва став один із

найновіших різновидів художнього плоского різьблення,

що виник у середині ХХ століття, в м. Яворові і був

заснований Й. П. Станьком.

З великим інтересом до вивчення історичних

джерел та техніки виконання Яворівського різьблення

ставляться діти — учні Яворівської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів №2. Це єдина школа у Галичині, у

3

якій зберігся і на такому високому рівні успішно процвітає цей унікальний народний

промисел. Одним з цікавих виховних моментів діяльності школи є успішна спроба

відродження та розвитку народних промислів. Ця робота уже триває понад 15 років.

Автором технології Яворівського жолобчасто-вибірного різьблення став майстер

із міста Яворова (Львівська обл.) Й.П. Станько (1893 — 1967). Різьбярства він

навчався в ―Краєвому науковому верстаті‖ (Яворів) протягом 1907—1911рр. під

керівництвом П. Придаткевича — випускника Віденської школи художнього промислу,

а в 1912р. продовжив навчання в Львівській промисловій

школі. Після навчання працював майстром-інструктором у

Яворівській промисловій школі (1920—1939).

У цей час майстер ретельно вивчав орнаментику

дитячих забавок і особливо мальованих скринь, що

спричинило виникнення нового задуму. В 1932 р. він

застосував народний орнамент для різьблення на скринях

зменшених розмірів сувенірно-подарункового

призначення, а також на шкатулках, рамках, письмовому приладді. Суть нової техніки

різьблення полягала у вирізанні неглибокими надрізами рослинно-геометричної

орнаментики мальованих скринь. Складність виконання рослинного орнаментального

спектру спонукали майстра до розширення різьбярських засобів і використання різних

за радіусами заокруглення стамесок. Новим у даній технології є спосіб підготовки

площини для різьблення. Попередньо поверхня предмету покривалась бейцовими

фарбами темно-коричневого, темно-зеленого або чорного кольору та полірувалась. На

цьому фоні контурними неглибокими нарізами, вибиранням і цяткуванням площини

наносились, згідно з композиційним задумом, рослинні і геометричні мотиви. При

такій системі декорування плоско різьблені рослинні і

геометричні орнаменти природного кольору дерева

створювали тонке мерехтливе

мереживо, яке виділялось,

контрастуючи з тонованим полем.

В перші роки після війни

Йосип Станько працював у цій

техніці один. У 1951 в Яворівські

школу художніх ремесел (промислову школу) прибули

випускники Київського училища Ф. Роговиць, О.Стахов, а з

Косівського — С. Мельник. Вони вивчили мистецтво

деревообробки Яворівщини та сприяли його розвитку, а

також стали першими послідовниками та поширювачами

нової техніки різьблення.

У 1955-56 н.р. при сприянні директора школи

художніх ремесел Д. Усова вивчення Яворівського

різьблення вводиться навчальної програми. В цей період

вдосконалюється техніка різьблення, вводяться тонові

переходи кольору фону, збільшується спектр кольорів

тонування, ускладнюються орнаментальні структури.

У композицію орнаменту почали вводити емблематику

та шрифтові написи. Використовуються стамески контурні, напівкруглі, фучик тонкий

і середній, ніж-косяк.

4

Всього елементів Яворівського

орнаменту налічується 20-30. Але його

композиційне поєднання дає велику

кількість варіантів, які згодом можуть

сприйматися вже і як самостійні

елементи і як

давно відомі

усім мотиви.

Різьблення

яворівського

орнаменту

поділяються на 4 групи: квіти, гілочки, листочки,

доповнюючі декоративні елементи.

Послідовність підготовки поверхні і різьблення

елементів прослідкуємо на прикладі виготовлення

декоративної скриньки.

Звичайно каркас майбутнього виробу повинен бути

рівним та симетричним з гладкою, шліфованою поверхнею.

Перевіряємо кути за допомогою кутника.

ТТТооонннууувввааанннннняяя пппооовввееерррхххнннііі вввиииррроообббууу (((бббееейййцццууувввааанннннняяя)))

Приступимо до

бейцування („морення‖).

До початку бейцування

потрібно зробити тампон,

або можна користуватися

поролоновою губкою. Для тампона, треба взяти

невеликий шматок вати і обгорнути її м'якою білою

ганчіркою. Можна бейцувати сухим бейцом

(порошком) розводячи його або з водою, або з

розчинником. Спочатку потрібно наносити світліші

відтінки і кольори: жовтий, червоний, а вже потім

чорний чи коричневий колір. Після того як два

основні кольори нанесені потрібно зробити плавну

розмивку. А для цього можна взяти вологий тампон і

пройтися ним всюди де є чіткі переходи кольорів,

щоби досягти ефекту розмитості.

ЛЛЛааакккууувввааанннннняяя

Наступне завдання – полакувати даний виріб.

Найбільш зручно використовувати нітроцелюлозні

лаки (НЦ). Покривають поверхню шкатулки приблизно 5 – 8 разів. Роблять це за

допомогою пензля, але ще краще – за допомогою розпилювача. Після кожного

лакування поверхню слід шліфувати дрібнозернистим папером (№№120 – 180) на

рівній площині. Коли плівка лаку буде вже достатньо товстою і лак добре висохне (12

год), приступаємо до циклювання.

5

ЦЦЦиииккклллююювввааанннннняяя

Циклюють поверхню виробу за допомогою леза від бритви. Відповідальний етап,

що вимагає акуратності і точності, бо від нього залежить якість глянцу (блиску)

виробу. Потрібно зняти достатню кількість лаку, щоб вирівняти поверхню. Як

дізнатися коли вже досить? – Дуже просто: лакована поверхня повинна бути

однорідною та матовою.

ШШШллліііфффууувввааанннннняяя

Після того як поверхня поцикльована її потрібно пошліфувати, щоби згладити

різні нерівності. Шліфування виконується дуже мілкою шліфшкуркою, щоб вона не

залишала глибоких подряпин. За класичними рецептами майстрів-різьбярів ліфування

краще виконувати з допомогою солярки: нанести на поверхню виробу невелику

кількість солярки, і круговими рухами акуратно шліфувати.

ПППооолллііірррууувввааанннннняяя

Достатньо довгий та трудомісткий процес. Для полірування також

використовується тампон. Полірувати поверхню можна різними полірувальними

пастами наприклад – автомобільними ("Tempo‖). Наносимо на поверхню виробу

невелику кількість полірувальної пасти і впевненими круговими рухами починаємо

розтирати пасту по поверхні, так продовжуємо до того часу доки розтирати вже буде

дуже тяжко, знову наносимо пасту, розтираємо і т.д. Час від часу витираємо ганчіркою

пасту щоб перевірити ступінь блиску. Поверхня повинна ідеально блистіти, але щоб не

припуститись великої помилки, не слід полірувати в одному і тому самому місці

довгий час. Це може призвести до того, що в деяких місцях, наприклад, на гранях чи

ребрах, лак може повністю протертися, а це вже серйозний дефект.

РРРооозззмммііічччааанннннняяя ооорррнннааамммееенннтттууу

Перед тим як приступати до різьби потрібно якісно виконати розмітку на

поверхні виробу. Перенести композицію на виріб можна способом витискання, просто

кладемо композицію на потрібне місце, приклеюємо її за допомогою малярного

"скотчу". Обводимо кожен елемент, щоб все виглядало симетрично. Після того, як

композиція переведена на основу, перевіряємо чи ми все правильно зробили і

приступаємо беспосередньо до різання.

Слід запамʼятати, що після лакування і полірування виробу ми повинні

якнайшвидше приступити до різання так як лак за деякий час сильно затвердне і коли

ми намагатимемось щось вирізати він буде тріскати і відколюватись.

6

РРРііізззааанннннняяя дддееекккооорррууу нннааа пппооовввееерррхххнннііі ссскккрррииинннььькккиии

Перш за все треба вирізати лінії, крапочки, жилочки, качечки, а потім вже

можна приступати і до вербівок. Крапочки вирізаються способом підрізання (круговим

рухом стамески). Лінії треба різати рівно та однакової товщини по усій її довжині. Там

де має закінчуватись лінія треба зробити надріз косяком, щоб не відрізати зайвого.

Так виглядає вирізана крапочка

7

Жилочки і качечки потрібно

вирізати фучиком. Вони повинні бути

плавними.

На цих ілюстраціях видно кожен

етап роботи.

Ось так має виглядати процес

різьблення.

Далі ми приступаємо до вирізання

решту елементів.

Наступними ріжуться вербівки.

Починаємо різати півкруглою стамескою, коли вже доходимо до тонкого кінчика

плавно піднімаємо лезо стамески догори,

беремо фучик і робимо гострий кінчик.

Листочки повинні плавно майже

дотулятись до жилочки.

Далі йде вирізання всіх пшеничок з одного бокую, потім – з протилежного.

8

9

ГГГОООТТТОООВВВИИИЙЙЙ ВВВИИИРРРІІІБББ

10

Основні елементи композиції Композиції анімалістичні

для яворівського різьблення.

омпозиції

Композиції в колі

Композиція на прямокутній площині.

Композиція для шкатулки (кришка та стінки)

11

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

з „Основ композиції‖ (другий курс):

1. Ознайомитися з теоретичним матеріалом і вивчити основні елементи

яворівського різьблення та їх назви.

2. Зробити замальовки азбуки яворівського різьблення, враховуючи, що на

малюнку зображення виконано „у негативі‖ (темні елементи на білому фоні).

3. У нижньому правому куті даного формату А4 написати своє прізвище та імʼя,

шрифтом №2 („вільним‖), висотою 5 мм, пером – 2 мм, чорною тушшю, у

називному відмінку, відступивши 10 мм від краю формату.

4. Зверху, посередині формату, відступивши 15 мм, слід написати шрифтом №1

(„рубленим‖), висотою 10 мм, пером – 4 мм, чорною тушшю

АЗБУКА ЯВОРІВСЬКОГО РІЗЬБЛЕННЯ.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

з „Видів різьблення‖ (третій курс)

1. Ознайомитися з теоретичним матеріалом і порадами з підготовки поверхні до

декорування, розмічання та прийомами різьблення.

2. Закінчити розмічання та різьблення основних елементів „абетки‖, прорізаючи

фучиком потрібні місця, конкретизуючи плавність ліній.

3. Вирізьбити у віночку своє прізвище в нижній частині тренувальної дощечки,

вільним шрифтом, закінчивши таким чином практичну роботу.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. У чому особливість техніки яворівського різьблення?

2. З яких етапів складається підготовка поверхні для яворівського різьблення?

3. Яка послідовність розмічання елементів орнаменту на поверхні виробу?

4. Чи лакують готовий виріб? Чому?

5. Перерахуйте основні мотиви яворівського різьблення?

ЛІТЕРАТУРА:

1. Антонович Є. А. Декоративно-прикладне мистецтво: навч. посіб. /

Захарчук-Чугай Р. В., Станкевич М. Є. – Львів: Світ, 1993. – 272 с.

2. Оршанський Л. В., Андріюк П. В. Основи гуцульського художнього

деревообробництва: навч. посіб. – Косів: Писаний Камінь, 2002. – 226 с.

3. Ресурси Інтернету: http://yavoriv-rada.eu5.org/

12