Meet Up! у пресі 2016

1

PRESSESPIEGEL 2016 (Auszug aus der deutschen und ukrainischen Presse)

ОГЛЯД ПРЕСИ 2016 (Витяг з німецької та української преси)

2

Erschienen: Januar 2016

Handeln für Menschenrechte / Meet Up! Deutsch-Ukrainische

Jugendbegegnungen

URL: http://www.uni-muenchen.de/aktuelles/medien/mum/

archiv/2016/mum_01_16.pdf

4

Erschienen: 06.06.2016


Jugendbegegnungen

In: Eckernförder Zeitung

5



Jugendbegegnungen

In: Kieler Nachrichten

6



Jugendbegegnungen

URL: http://www.shz.de/lokales/eckernfoerder-zeitung/gaeste-

aus-kiew-schule-nimmt-austausch-wieder-auf-id14007411.html

23 Jahre Schüleraustausch: Gäste aus Kiew: Schule nimmt Austausch

wieder auf

Nach vierjähriger Pause wird Traditionsaustausch des Gymasiums Altenholz mit

ukrainischer Schule weitergeführt.

15 Schüler und drei Lehrkräfte aus der

Ukraine sind in dieser Woche zu Gast bei Schülern des Gymnasiums Altenholz. Henning Schröder

(vorne 2. v. l.) und Stefanie Gast (2. v. r.) begleiten den Austausch. Foto: Hollensen

Altenholz | Sie sind angekommen: 15 Schüler aus Kiew werden bis Mittwoch

kommender Woche in deutschen Gastfamilien leben, den Alltag an einer deutschen

Schule kennen lernen, aber auch an die Nordsee fahren und die Kieler Woche

erleben.

Der Austausch des Gymnasiums Altenholz mit dem Gymnasium Nr. 59 in Kiew

besteht eigentlich seit 23 Jahren. Als allerdings die Bilder der blutigen

Ausschreitungen auf dem Majdan in Kiew durch die Medien (2014) gingen und die

positiven Assoziationen, die die Ukraine als freundlicher Gastgeber durch die

Europameisterschaft (2012) ausgelöst hatte, verdrängten, musste die Initiative

pausieren. 2012 war die letzte Delegation aus Kiew in Altenholz und auch der

Gegenbesuch konnte noch realisiert werden, bevor die Auseinandersetzungen

begannen.

„Sie haben Krieg im Land, der nicht so bezeichnet wird, aber einen großen Einfluss

auf das Leben dort hat“, sagt Henning Schröder. Er und Stefanie Gast, die den

etablierten Austausch in den letzten Jahren begleitet hatten, hielten Kontakt zu den

Kollegen in Kiew. Eine Briefpartnerschaft wurde angeschoben, ein neuerlicher

Besuch geplant und umgesetzt.

http://www.shz.de/themen/orte/k/kiew

http://www.shz.de/themen/orte/n/nordsee

http://www.shz.de/themen/veranstaltungen/k/kieler-woche

http://www.shz.de/themen/orte/u/ukraine

7

Die Kiewer Schulleiterin Tetjana Antonenko ist mit den Deutschlehrern Larysa Smyk

und Oleksandr Gnatiuk und Schülern, im Alter zwischen 13 und 15 Jahre, am

Mittwoch angereist. Schulbesuche, eine Stadtrundfahrt in Kiel, Wassersport am

Falckensteiner Strand, Kieler Woche-Besuche, ein Ausflug an die Nordsee, inklusive

Schiffstour, und Zeit in den Familien stehen auf dem umfangreichen Programm. Am

Ende steht ein Projekttag. Hier werden die von den deutschen und den ukrainischen

Schülern im Vorfeld ausgefüllten Fragebögen gemeinsam ausgewertet, um zu sehen,

wie sich die Kenntnisse und die eigenen Bilder des jeweils Anderen in der einen

Woche verändert haben. Am letzten Abend gibt es ein Abschiedsgrillen und

gemeinsames Fußballgucken: Die deutsche und die ukrainische Nationalmannschaft

müssen am Dienstag beide ran.

Durch den Austausch, der finanziell unterstützt wird durch das Programm „Meet

Up! Deutsch-Ukrainische Jugendbegegnungen“ der Stiftung EVZ (Erinnerung,

Verantwortung, Zukunft), soll die Ukraine mehr ins Bewusstsein rücken. „Die

bestehenden Probleme dürfen nicht verharmlost werden, aber es sollen gleichzeitig

Begegnungen mit Menschen stattfinden, für die diese problembeladene Realität und

krisenhafte Zuspitzung das Lebensumfeld darstellt“, beschreibt Henning Schröder

die Wichtigkeit dieses Projekts. Und natürlich liegt ihm auch um die Weiterführung

der „traditionsreichen deutsch-ukrainischen Schülerbegegnung“.

„Aus meiner Erfahrung kann ich sagen, dass es für die Deutschen sicher notwendig

ist, neugieriger nach Osten und in die Ukraine zu schauen. Umgekehrt sollten die

Ukrainer die Chance bekommen zu verstehen, dass das ideale Europa auch nicht

überall so ist, wie sie es sich denken“, sagte Rebecca Harms, Vorsitzende der

Fraktion die Grünen/EFA im Europäischen Parlament, in ihrem Grußwort. Sie ist

Mitglied der Delegation im Parlamentarischen Kooperationsausschuss EU-Ukraine.

Die Schulleiterin am Gymnasium Altenholz, Cornelia Hörsting, unterstützt das

Projekt und findet es wichtig, dass die Schüler die Lebenssitutation im „ehemaligen

Ostblock“ kennenlernen.. „Die Urkraine ist ja kein Standard-Reiseziel. Der

Austausch ist gut für die Horiziontentwicklung und eine außerordentliche

Möglichkeit, etwas zu lernen.“

Der Gegenbesuch für die 8. und 9. Klassenstufe ist, unter Vorbehalt und

Berücksichtigung der aktuellen Nachrichtenlage, für das Frühjahr 2017 vorgesehen.

8



Jugendbegegnungen

URL: http://www.weser-kurier.de/startseite_artikel,-

Inspirierende-Werkschau-_arid,1412372.html

Inspirierende Werkschau

Sommeratelier-Abschluss in Bredbeck: Künstler, Musiker und Tänzer

präsentierten ihre Arbeiten

Landkreis Osterholz. Knapp 300 Besucher machten sich jetzt auf den Weg zur

Bildungsstätte Bredbeck. Sie bewunderten beim Tag der offenen Tür den Auftritt des

„Allerwelt Orchesters“ und erlebten die Tanzperformance eines deutsch-

ukrainischen Jugendprojektes mit. Zudem zeigten die Teilnehmer des diesjährigen

Sommerateliers ihre Arbeiten in der Einrichtung des Landkreises.

Deutsche und ukrainische Jugendliche hatten sich unter dem

Titel „Dancing through Borders” eine Woche lang beim Sommeratelier tänzerisch mit Exil und

Zuflucht auseinander gesetzt. (Ilse Okken)

In entspannter Atmosphäre schlenderten die Menschen durch die Werkstätten, in

denen die Teilnehmer des von Waldemar Grazewicz und Barbara Uebel geleiteten

Sommerateliers ihre Werke präsentierten. Schnell kam man ins Gespräch und

fachsimpelte über Maltechniken und Kunststile. Im Obergeschoss waren Bilder und

Zeichnungen zu sehen, im Untergeschoss hatten die Holzbildhauer ihre Werke

ausgestellt. Der kleine Bian war ganz fasziniert von einem hölzernen Fuchs und

strich immer wieder vorsichtig über die Oberfläche der Skulptur.

Eintauchen in eine andere Welt

Deutsche und ukrainische Jugendliche hatten sich unter dem Titel

„Dancing through Borders” eine Woche lang beim Sommeratelier tänzerisch mit den Themen Exil und

Zuflucht auseinander gesetzt. (Ilse Okken)

http://www.weser-kurier.de/

9

Nach langer Zeit habe sie mal wieder am Sommeratelier teilgenommen und die Zeit

in Bredbeck sehr genossen, sagte Renate Gerber aus Osterholz-Scharmbeck. „Die

Betreuung ist gut, man wird rundum versorgt und kann sich mit den anderen

Teilnehmern austauschen“, resümierte sie. Die „Möglichkeit zum Experimentieren,

das Verwöhntwerden und die Inspiration an diesem besonderen Ort“ schätzt auch

Sonja Sancken. „Man kann sich hier total zurückziehen und taucht in eine ganz

andere Welt ein“, hat die Hobbykünstlerin aus Osterholz-Scharmbeck festgestellt.

Mit einer ergreifenden Performance beeindruckten die 24 Teilnehmer des von der

Stiftung „Erinnerung, Verantwortung, Zukunft“ (EVZ) geförderten deutsch-

ukrainischen Tanzprojektes „Dancing through Borders“. Die Jugendlichen aus

Czernowitz in der Westukraine und die deutschen Teilnehmer hatten sich unter der

Leitung des Choreografen Arton Veliu acht Tage lang intensiv mit den Themen

„Exil“ und „Zuflucht“ befasst. Ergebnis dieser Auseinandersetzung war eine

bewegende Tanzdarbietung, die den Zuschauern in berührenden Bildern von

Trennung, Ablehnung, Isolation, Zuflucht, Trauer und Hoffnung erzählte.

„Die Jugendlichen konnten eigene Grenzerfahrungen einbringen“, ist Ursula

Grzeschke vom Leitungsteam der Bildungsstätte überzeugt. Mit einem bunten Mix

an Melodien begeisterte zum Abschluss das „Allerwelt Orchester“ unter der Leitung

von Martin Kratzsch und Susanne Sasse das Publikum. Die Zuhörer ließen sich nicht

lange bitten und sangen schon vor Beginn des Konzertes beherzt mit.

Im 40. Jahr ihres Bestehens hat die Osterholzer Bildungsstätte Bredbeck mit diesem

Sommerfest wieder einmal bewiesen, dass sie sich der kulturellen Bildung ebenso

verpflichtet fühlt wie der politischen Bildung und dem Austausch mit

internationalen Partnern.

10



Jugendbegegnungen

In: Kieler Nachrichten

11



Jugendbegegnungen

URL: http://www.blickpunkt-brandenburg.de/nachrichten

/archiv/artikel/46538

Austausch in der Ukraine

Jugendbegegnungen werden in Frankfurt fortgesetzt

Beim Austausch: Jugendliche aus Frankfurt, Slubice,

Sumy und Donezk. Foto: Kompetenzteam

Frankfurt (Oder). Die Begegnung Seeking Hope: Stories of Young Migrants brachte

Jugendliche des Kompetenzteams Frankfurt-Slubice mit ukrainischen Jugendlichen

zusammen. Sie beschäftigten sie sich in der ukrainischen Stadt Sumy mit dem Thema

Binnenflüchtlinge; dazu wurden Interviews mit Jugendlichen aus Donezk geführt.

Die aus Donezk Geflüchteten leben aktuell mit ihren Familien in Sumy und erzählen

in sehr persönlichen und hoch emotionalen Gesprächen ihre Geschichten. Die

Ergebnisse der einwöchigen Begegnung sollen im Rahmen einer Fotoausstellung

präsentiert werden.

Das Begegnungsprojekt, konzipiert vom Center for European Initiatives und der

pewobe in Frankfurt, wird im Rahmen des Programms Meet up! Deutsch-

Ukrainische Jugendbegegnungen von der Stiftung Erinnerung, Verantwortung,

Zukunft durch das Auswärtige Amt und die Robert Bosch Stiftung gefördert.

Im Oktober kommen die Ukrainer nach Frankfurt, um sich mit der

Flüchtlingsproblematik in Deutschland zu beschäftigen. Interessierte junge

Menschen zwischen 16 und 26 aus Frankfurt können sich für diese Begegnung im

Herbst bei der pewobe bewerben. Red

http://www.blickpunkt-brandenburg.de/home.html

12



Jugendbegegnungen

URL: http://nordhessen-rundschau.de/aktuelles-aus-

nordhessen/jugendliche-gestalten-gemeinsam-medienprojekt/

Jugendliche gestalten gemeinsam Medienprojekt

An der Märchenbühne beim Musicalabend

mit Karin George (Foto: Ulrich Köster)

Deutsch-ukrainische Jugendbegegnung in Gudensberg

Gudensberg | Schtschyrez. Die Stadt Gudensberg hat eine Gruppe Jugendlicher aus

der befreundeten ukrainischen Stadt Schtschyrez eingeladen, für zwei Wochen nach

Deutschland zu kommen. Am 23. Juli traf die Gruppe in Gudensberg ein, um an

einer internationalen Jugendbegegnung teilzunehmen. In der Woche vorher waren

die Jugendlichen und ihre Betreuer Gast des Erholungswerkes von Post und Telekom

im Erholungsheim Braunlage im Harz.

Darin hat das Team der Gudensberger Jugendfeuerwehr Routine: Schnell standen

am vergangenen Freitag die beiden großen Zelte auf dem weitläufigen

Schwimmbad-Gelände in Gudensberg. In ihnen übernachten die ukrainischen

Jugendlichen in dieser Woche. Etwas aufgeregt ließen sich die Jugendlichen und ihre

Betreuer auf das kleine Abenteuer ein und bezogen nach der Anreise ihre neue

Unterkunft. Die Jungs und Mädchen von der Jugendfeuerwehr kümmern sich die

Woche über um die ukrainischen Gäste.

13

Stadtrallye und Musical

Schon am Samstag warteten weitere Programmpunkte auf die ukrainischen

Jugendlichen und ihre deutschen Partner: In einer Stadtralley erkundeten sie

Gudensberg und am Abend waren sie bei der Musical-Nacht mit Karin George &

Friends zu Gast und konnten dort das unvergleichliche „Märchenbühnen-Gefühl“

erleben.

Mit Kamera und Mikrofon

Am Montag starteten die Medien-Workshops: Begleitet durch Teamer vom Kasseler

Verein „Die KoPiloten“ beschäftigen sich ukrainische und deutsche Jugendliche die

Woche über mit den neuen Medien, lernen Technik und Umgang mit Kamera und

Mikrofon kennen und stellen einige kleinere Medienproduktionen her, in denen es

um ihre Lebenssituation gehen soll – auch um ihre Hoffnungen auf ein Leben in

Frieden und Demokratie.

Die deutsch-ukrainische Begegnung wird gefördert durch das Programm MEET UP!

der Bundesstiftung Erinnerung-Verantwortung-Zukunft.

Beim Auftakt in Braunlage war die Gruppe von den Bürgermeistern Frank Börner

(Gudensberg) und Stefan Grote (Braunlage) begrüßt worden. In Vorträgen bekamen

die Jugendlichen Informationen über die Arbeit der Feuerwehren, die Demokratie in

Deutschland und einiges mehr. Auch die Region lernten sie kennen. (pm | rs)

14

Erschienen: Juli 2016


Jugendbegegnungen

In: Homberger Allgemein Zeitung

15

Erschienen: Juli 2016


Jugendbegegnungen

In: Maximilian-Kolbe-Werk Rundbrief

16



Jugendbegegnungen

URL: http://nordhessen-rundschau.de/aktuelles-aus-

nordhessen/gemeinsam-an-einer-friedlichen-zukunft-arbeiten/

Gemeinsam an einer friedlichen Zukunft arbeiten

Viele Gäste, unter ihnen

Bürgermeister Frank Börner und die örtlichen Bundestagsabgeordneten Dr. Edgar Frank und Bernd

Siebert (erste Reihe v.l.), kamen zur abschließenden Präsentation ins Terrano-Naturbad (Foto: privat |

nh)

Deutsch-ukrainische Jugendbegegnung in Gudensberg

Gudensberg | Schtschyrez. Mit einer Präsentation der Projektergebnisse ging am

Wochenende die deutsch-ukrainische Jugendbegegnung im Terrano-Naturbad zu

Ende. Jugendliche aus Gudensberg und der befreundeten Stadt Schtschyrez hatten

sich eine Woche lang aus ihrer Perspektive mit den Themen Frieden und gewaltfreie

Gesellschaften beschäftigt und dabei mit verschiedenen Medien gearbeitet. Vor

vielen Interessierten stellten sie die Ergebnisse ihres Projektes vor.

„Wie sieht bei uns Demokratie im Alltag aus?“, „Wie reagieren wir auf Konflikte?“,

„Was empfinden wir, wenn wir ethnisch fremden Menschen begegnen?“ – Fragen,

die abstrakt klingen, zu denen junge Menschen aber ihre Vorstellungen haben und

diese auch äußern möchten – wenn sie das Gefühl haben, gefragt zu werden.

Gemeinsam hatten sich Jugendliche aus Schtschyrez und Gudensberg auf diesen

Weg gemacht und fanden bei Joachim Haas und Violetta Bock, den Teamern des

Medienworkshops, stets ein offenes Ohr und die gesuchte Unterstützung.

Politik zu Gast

17

Stolz und glücklich waren daher alle Jugendliche bei der Präsentation im viel zu

engen Mehrzweckraum des Terrano, denn Bürgermeister Frank Börner, die

Budestagsabgeordneten Dr. Edgar Franke und Bernd Siebert, Partner und

Unterstützer der Begegnung, Mitglieder der städtischen Gremien wie auch

interessierte Bürger und Bürgerinnen hatten sich eingefunden, um das Resümee der

Jugendlichen zu hören und die durch Begleiterin Elisa Mand multimedial

vorbereitete Präsentation zu erleben.

Die Präsentation machte deutlich, dass es nicht nur um Inhalte ging, sondern, dass

sich junge Menschen in der gemeinsamen Woche kennen und schätzen gelernt

haben. Dabei nahmen die Teilnehmer und Teilnehmerinnen die Hürde der

verschiedenen Sprachen zwar zu Beginn wahr, konnten sie aber schnell überwinden.

Das Interesse, mehr aus dem Leben der „anderen“ Jugendlichen zu erfahren, wuchs

von Tag zu Tag. Dass man sich am letzten Tag nur ungern trennte, war deutlich

spürbar – auch in den Dankesworten von Bürgermeister Frank Börner und

Betreuerin Iryna Mykytka. Beide versprachen, an einer Fortsetzung zu arbeiten: „Wir

sehen uns im nächsten Jahr in Schtschyrez“, hieß es bei der Verabschiedung.

Die deutsch-ukrainische Begegnung wird gefördert im Programm „MEET UP!

Deutsch-ukrainische Jugendbegegnungen“ der Stiftung „Erinnerung, Verantwortung

und Zukunft“ (EVZ).

„O-Töne“

„Unser Ziel war es, dass die Jugendlichen durch verschiedene Freizeit- und

Bildungsangebote voneinander lernen können. (Frank Degenhardt, Projektleiter

Gudensberg)

„Die Menschen haben uns sehr offenherzig und freundlich empfangen“ (Bohdan

Lysetskij, Betreuer Schtschyrez)

„Uns verbindet eben nicht nur der Spaß am gemeinsamen Fußballspielen, sondern

auch die Vergangenheit“ (Bohdan Lysetskij, Betreuer Schtschyrez nach dem Besuch

der Gedenkstätte Breitenau)

„Die Ergebnisse sollten die Jugendlichen mit eigens gestalteten Symbolen in der

Gudensberger Innenstadt und in einem öffentlichen Blog im Internet präsentieren“

(Violetta Bock und Joachim Haas, Teamer Medienprojekt)

„Durch die Konflikte in der Ukraine haben viele der Jugendlichen vergessen, wie es

sich anfühlt, in einer friedlichen Welt zu leben. Sie tragen in ihrem jungen Alter viel

Verantwortung. Auch deshalb waren die Themen im Medienprojekt so wichtig.“

(Iryna Mykytka, Betreuerin und Dolmetscherin )

18

„Es ist schön zu sehen, wie sich innerhalb kürzester Zeit eine starke Freundschaft

zwischen allen beteiligten Jugendlichen entwickelt hat“ (Frank Degenhardt,

Projektleiter Gudensberg)

„Unser Projekt weist in die Zukunft. Wir wollen mehr Verständnis füreinander

schaffen. Begegnungen zwischen jungen Menschen unterschiedlicher Kulturen sind

dabei besonders wichtig.“ (Frank Börner, Bürgermeister)

„Wir hoffen darauf, dass im nächsten Jahr deutsche Jugendliche in die Ukraine

kommen können, um die Zusammenarbeit fortzusetzen.“ (Iryna Mykytka, Betreuerin

und Dolmetscherin ) (pm | rs)

19



Jugendbegegnungen

URL:http://pda.myvin.com.ua/ua/news/region/44133.html

Мрія про альтернативний культурний центр ART DEPO у

Жмеринці стає реальністю

Вже 25 серпня о 17 годині відкриє гостино двері трансформований простір,

який розташований в центрі міста на вулиці Доватора. Простір отримує назву

«ART DEPO» та буде спільно використовуватись громадськими організаціями

та активістами для реалізації соціо-культурних проектів. Це стало можливим

завдяки підтримці Міністерства іноземних справ Німеччини, Фонду Боша та

Фонду EVZ (Німеччина) та співпраці організацій ГО «Культурний ді@лог»

(Кременчук), Інституту культурної політики (Вінниця), молодіжної організації

MITTENDRIN (Німеччина) та сприянню Жмеринської міської ради.

«20 років приміщення пустувало. Після відвідування містечка Нойруппін

(Німеччина) у січні 2016 року, ми познайомились із кількома вдалими

прикладами соціального підприємництва молоді. Мене особисто вразив

сміливий крок міської влади німецького міста, що передала закинуті

приміщення вокзалу та пивзаводу громадським організаціям», – розповідає

міський голова Жмеринки Анатолій Кушнір. «Тому, коли ми повернулись

додому, ми загорілись ідеєю створити аналогічний центр у нас. «Культурний

ді@лог» (Кременчук) та Інститут культурної політики (Вінниця) підтримали нас,

і, на сьогодні, вже третій день тривають роботи з трансформації Доватору, в

яких бере участь молодь міст Жмеринки, Кременчуку та Нойруппіну».

«Коли ми вперше побачили

трансформований вокзал, – продовжує

Павло Третьяков, експерт проекту – миттєво

зрозуміли важливість дій влади, яка

довірила молоді ці об’єкти. Вокзал

знаходився в процесі виконання ремонтних

робіт. Але ми були здивовані тим, як молодь

відчуває розвиток простору, функціональне

зонування і власну соціальну відповідальність».

http://pda.myvin.com.ua/

20

Вже у лютому цього року

дві Ірини Каць та Френкель

вирішили написати проект

та знайти фінансування

для його реалізації в

рамках обміну молоддю

між Німеччиною та

Україною. Так і

сформувалась ідея ART

DEPO, яка базується на

спільній роботі молоді з

двох країн. «Маючи досвід

співпраці із бельгійськими

фахівцями з трансформації альтернативного культурного простору #ADAPTER,

який ми створили та розвиваємо зараз в Кременчуці власними силами, –

розповідає Ірина Каць – я захопилась ідеєю спробувати попрацювати в іншому

місті. Я розуміла, що це буде складніше, тому що треба враховувати інтереси

Жмеринки і виступати провідником для жмеринських агентів змін, але команда

вирішила ризикнути. В процесі обговорень, спільних планувань, а зараз і

спільної фізичної роботи, ми щоденно відчуваємо зміни у відношеннях,

формування нових конструктивних зв’язків. І я радію, що альтернативний

культурний центр «ART DEPO» відкритий для подальших змін та розвитку».

Вже після перших днів співпраці із німецькою молоддю українці із радістю

розповідали про покращення розмовної англійської та про досвід, який вони

отримують завдяки спільній роботі.

«Для мене дуже важливим є вивчення досвіду роботи активних культурних

організацій зі створення неформальних АРТ просторів – розповідає учасниця

проекту, голова ГО «Асоціація юних Жмеринчан» Тетяна Шевченко – Сьогодні

ми не лише переосмислюємо публічній простір, ми змінюємо власну

свідомість». «Головним відкриттям для мене стала велетенська сила

цілеспрямованості – підхоплює Катерина Семесь, громадська діячка - коли

люди з різних куточків світу об’єднуються спільною метою, горять єдиною

ідеєю і активно працюють над її втіленням у життя. Коли час і ресурси жорстко

обмежені – відкриваються потаємні резерви фантазії, як з «нічого» зробити

щось надзвичайне. Дивлюся на старих та нових друзів і розумію, що кожен з

них – іскринка, здатна розпалити у серцях людей бажання змінювати світ

навколо».

«На сьогодні, під час робіт ми спостерігаємо надзвичайні процеси зміни

свідомості молоді Жмеринки. Це відбувається миттєво, на очах. Ці знання є

особливо цінними для нас, як експертів, тому що в житті жмеринської молоді

це перший досвід роботи. Вони відкривають нові горизонти можливостей,

21

починають вірити у власні сили і розуміють, що не все вирішують кошти. І саме

це є важливим для впровадження змін, особливо в той час, коли Україна

повинна інтегруватись в постіндустріальний світовий економічний простір», –

зазначає голова Інституту культурної політики Ірина Френкель. «Саме стала

культурна політика змініть нашу країну. Це шлях, який проходять світові

держави, створюючи умови для розвитку креативного класу та креативної

економіки», - додає вона.

«Я хочу зазначити, що ми спостерігаємо процес звільнення нашої молоді від

стереотипів. Головний з котрих, про те, що вчитель завжди має рацію. Я радію

тому, як діти починають самостійно приймати рішення, я надихаюсь їхньою

толерантністю під час обговорення суперечливих питань. Цей проект – це

перший крок по трансформації свідомості нашої молоді», – підкреслила

начальниця управління освіти ЖМР Світлана Сьомаш.

Роботи тривають до 24 серпня. До Дня Незалежності України молодь

Німеччини та України подарує Жмеринці нові креативні перспективи

розвитку, які стануть ще більш зрозумілими завдяки появі такого простору.

http://www.myvin.com.ua/content/modules/news/44133/images/147185128895.jpg



22



Jugendbegegnungen

URL: http://topnews.vn.ua/society/2016/08/28/45079.html

Как с помощью энергии молодежи из разных стран и

творческого запала превратить пустошь в арт-центр

Всего за пять дней в Жмеринке был создан

молодежный центр «Арт-Депо», где будут

проводиться концерты, поэтические встречи и

веселые тусовки. И все это произошло благодаря

партнерству неравнодушных людей Украины и

Германии, которых называют «Агенты перемен» и

которые стремятся изменить лицо маленьких

городков благодаря культурной трансформации.

Организаторами большого преобразования

заброшенного здания на современный альтернативный молодежный

культурный центр стали организации «Культурный д@илог» (Кременчуг),

«MITTENDRIN» (Neuruppin) и «Институт культурной политики» (Винница)

при поддержке Жмеринской городского совета. Проект поддерживается

программой «MEET UP! Немецко-украинские встречи молодежи» Фонда

«Память, ответственность и будущее» (EVZ).

Всего лишь шесть дней назад до Жмеринки прибыла делегация из небольшого

немецкого городка Нойруппин. У этих молодых активистов уже есть опыт

превращения заброшенных помещений вокзала и пивзавода в молодежный

центр. К ним присоединились молодые люди из Кременчуга, которые тоже

имеют опыт создания альтернативного культурного центра в своем городе.

Среди энтузиастов были также были жители Брюсселя, Черновцов и даже

Луганске. А также вся активная молодежь Жмеринки. И работа закипела сразу:

никто не боялся вывозить мусор, разгребать завалы старых строительных

материалов, носить камни и красить стулья.

Вот какие мысли высказывали строители «Арт-Депо»:

Отти (Германия, Нойруппин): «Наша молодежная организация делала

подобные проекты в Испании, Израиле, Греции, Франции. Мы совсем не

испугались здешней ситуации. Ведь ранее мы уже имели опыт даже в

строительстве. Нас очень интересует политическая ситуация в Украине,

настроения, которые царят в молодежной среде, и тому подобное. Мне

нравится Украина».

23

Вим (Бельгия, Брюссель): «Я сейчас в Украине потому, что влюбился в девушку

из Кременчуга. В прошлом году там мы превращали руины на арт-центр. И вот

теперь у нас похожее задание в Жмеринке. Я верю, что творческие люди с

разными интересами объединятся в этом городке вокруг «Арт-Депо» и центр

станет общим домом для разнообразных проектов. Подобными инициативами

молодежь побуждает руководство города помогать им в развитии интересных

молодежных культурных начинаний. Сегодня мы доказываем, что даже с

малым количеством ресурсов можно сделать много. Создать среду, где

молодежь сможет реализовать себя».

Макс (Кременчуг): «В родном городе я уже принимал участие в трех подобных

проектах, поэтому когда услышал, что есть возможность помочь другому

маленьком городке, я сразу вызвался. За несколько дней мы узнали Жмеринку,

особый колорит этого города. Мне нравится настроение, которое царит на

площадке нашего проекта. Я вижу, что молодые жмеринчаны настроены на

позитивные изменения. Здесь объединились люди разных стран и мы все

находим так много общего».

Инна (Жмеринка): «Молодые жители нашего города вдохновились идеей

создания культурного пространства для молодежи. Мы работали здесь еще в

июле разгребая горы мусора. Сейчас имеем интересный опыт общаясь со

сверстниками из Европы. Они на самом деле все очень приветливые и имеют

такую свободу самовыражения, как внешне, так и свободу в собственных

взглядах, которую не часто встретишь среди жителей нашего города. У нас уже

есть немало идей для нашего «Арт-Депо». Мы будем постоянно

совершенствовать это помещение. Ведь у молодежи есть потребность в

пространстве, где можно чувствовать себя свободно, поэтому я уверена, что это

помещение никогда не будет пустым».

Превращение руин на современно оформленный культурный кластер, где

каждый найдет себе занятие по вкусу случилось за несколько дней. И это было

просто чудо, когда перед посетителями в день открытия помещения предстало

ярким и обновленным, благодаря разрисованным стенам, импровизированным

диванчикам, кайме стен, сделанной из подручных материалов. Здесь теперь есть

сцена, рекреационная зона, фуд-зона, место для селфи, качели, места для

посиделок и куча креативных полочек тадрибничок. А внешние стены

украшены силуэтами Винницы, Кременчуга, Нойруппина и Жмеринки.

Ревитализация пространства благодаря взаимодействию стала хорошим

опытом для молодежи, которая подарила всем невероятную атмосферу

диалога культур, творчества, музыки и неформального общения. Во время

торжественного открытия «Арт-Депо» состоялось награждение участников

проекта от кураторов и Жмеринской городского совета.

24

«сегодня является Очень символичным то, что именно 25 августа 2015 года мы

начали работать с командой PLAN Z в Жмеринке», - подчеркнула глава

Института культурной политики Ирина Френкель. «И сегодня, на годовщину

проекта, мы открываем альтернативный молодежный культурный центр ART

DEPO, который является ярким символом начала перемен в городе. Мы

радуемся команде, которая сформировалась. Мы гордимся результатом,

который видим сегодня. Оглядываясь назад я вижу много интересных проектов,

которые прошли в городе благодаря работе PLAN Z. И это только начало

больших культурных преобразований малого города».

Воодушевление и рвение с которыми было создано «Арт-Депо» не уйдут с этого

места. Ведь юные жмеринчаны уже имеют кучу идей и уверяют, что помещение

не будет стоять пустым. Так, в партнерстве активных и творческих «Агентов

изменений», власти и общества, и происходит трансформация Жмеринки.

25



Jugendbegegnungen

URL: http://radio-frei.de/index.php?iid=podcast&pPAGE=

9&ksubmit_show=Artikel&kartikel_id=5962

"Lost Home - Verlorene Heimat"

Gespräche mit dem Initiator und einer Teilnehmerin eines interkulturellen

Austauschs

Ein Radio-Beitrag über einen trilateralen Jugendaustausch zwischen ukrainischen,

russischen und deutschen Jugendlichen, der vom 25. August bis 1. September im STZ

am Herrenberg stattfand.

Projektkoordinator Zafar Saydaliev (l.) mit

einigen Teilnehmern.

26



Jugendbegegnungen

URL: http://www.phdpu.edu.ua/index.php/inshi-

pidrozdili/item/370%2012.09.2016

Дружба не знає кордонів. Відбулись німецько-українські

зустрічі молоді

Із 21 по 28 серпня у м.

Переяславі-Хмельницькому було

реалізовано перший етап

чергового проекту у рамках

програми «Meet Up» (Німецько-

українські зустрічі молоді)

Німецького федерального фонду

«Пам’ять, відповідальність і

майбутнє» (Берлін) та за

підтримки Міністерства

закордонних справ Німеччини та

Фонду Роберта Боша. Ця

програма за останні роки вже стала добре відомою і популярною серед

української та німецької молоді.

Партнерами та організаторами проекту стали Центр політичної освіти землі

Саксонія-Ангальт, «Історична майстерня міста Мерзебург», міська влада м.

Переяслава-Хмельницького, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний

університет імені Григорія Сковороди, Переяслав-Хмельницьке відділення

Міжнародної громадської організації «Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і

толерантність», клуб «Пам’ять серця», Спілка колишніх політичних в’язнів

фашистських концтаборів, Будинок освіти. Грантодавцем проекту став

Німецький федеральний фонд «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (Берлін).

У цьогорічному молодіжному обміні брали участь 13 молодих людей з Саксонії-

Ангальт та 12 українських студентів-істориків і філологів Переяслав-

Хмельницького університету імені Григорія Сковороди. Керівником німецької

делегації був Петер Ветцель, який очолює «Історичну майстерню міста

Мерзебург».

Тема та основний фокус проекту такі:«Демократія як незакінчена модель

суспільства: повсякденний досвід молодих людей з України та Німеччини в

галузях політики, партиципації, громадянського суспільства та новітньої історії

у діалозі між поколіннями». Згідно з метою проекту, у розрізі регіональної

місцевої політики молоді люди аналізували та обмінювалися досвідом щодо

27

політичних процесів в Україні і Німеччині та можливостей участі в них.

Упродовж робочого тижня вони дискутували про стан громадянського

суспільства в Україні та Німеччині, звертаючись при цьому до історичних

витоків. Зокрема, молоді дослідники апелювали до генези місцевого

самоврядування на прикладі Магдебурзького права. Другий історичний етап,

до якого вони зверталися під час аналізу сучасної ситуації, це період панування

націонал-соціалізму (ситуація з одно- і багатопартійністю, можливістю

впливати на політичні рішення, питання свободи преси та вільної думки).

Працюючи з історичними джерелами, спілкуючись зі свідками подій, молоді

люди вивчали факти з того періоду, прокладаючи місток до сучасної ситуації в

обох країнах.

Українські та німецькі студенти спілкувалися з учасниками політичного

процесу, представниками громадських організацій та волонтерського руху.

Вони зустрічалися з міським головою Тарасом Костіним, брали інтерв’ю у

депутатів міської ради, зокрема у Владислава Юденка, Сергія Кикотя, Олексія

Дикого, Ігора Янчука, Олени Розовик, вели розмову з громадськими

активістами Тарасом Нагайком, Юрієм Авраменком та Віталієм Іващенком,

знайомилися з роботою виборних органів.

Опитували учасники табору й пересічних переяславців, щоб виявити рівень

їхньої громадянської активності. Водночас німецька молодь цікавилася тим, як

переяславці ставляться до ситуації на сході країни, до анексії Криму, до

діяльності міських депутатів тощо.

Під час роботи міжнародного молодіжного табору відбулося відкриття

міжнародної пересувної виставки «Магдебурзьке право – європейський вимір»,

яка в нашому місті експонуватиметься до кінця вересня. У відкритті виставки

взяли участь представники міської влади, науковці університету, президент

Міжнародної громадської організації «Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і

толерантність» Ігор Лушніков, а також керівник Центру політичної освіти Землі

Саксонія-Ангальт (Німеччина) Майк Райхель, який став ініціатором цієї

виставки в Україні. Учасники проекту також взяли участь у символічному

озелененні вулиці Магдебурзького права.

23 та 24 серпня учасники проекту стали свідками урочистостей з нагоди 25-ї

річниці Незалежності України у нашому місті та місті Києві. Німецьких гостей,

особливо тих, які вперше відвідали українську столицю, вразила її

мальовничість, архітектурні пам’ятки й тисячі українців у вишиванках. Але

найбільше вражень і дискусій викликав військовий парад. Чи потрібен він

Україні в такий непростий для неї час? Дискусія на цю тему тривала між

представниками обох країн упродовж усього наступного дня.

Українські та німецькі студенти відвідали також жертв нацизму Варвару

Савенко та Анастасію Литвиненко, взяли участь у трудовому десанті й надали

28

допомогу Тетяні Максимовій, яка також має статус жертви нацизму. У рамках

цієї ж благодійної акції молоді люди пофарбували ліхтарі біля пам’ятника

переяславцям, які були розстріляні напередодні визволення міста у 1943 році, а

також відвідали переяславський Бабин Яр на Заальтицькому кладовищі,

ушанувавши пам’ять загиблих євреїв.

Тиждень роботи був досить напруженим: семінари, диспути, круглі столи,

опитування… Але й день відпочинку став також незабутнім: катання на яхтах по

Дніпру, пляжний волейбол, пісні під гітару біля вогнища…

Другий етап проекту відбудеться у жовтні 2016 року в Німеччині. Він

передбачає ближче знайомство з роботою німецьких політиків місцевого та

регіонального рівня.

Пропонуємо відгуки безпосередніх учасників проекту.

Дмитро Гобатюк, студент історичного факультету:

– Під час цих семи днів ми мали можливість поспілкуватися на різні теми з

нашими німецькими гостями. Особливо нас цікавило те, як розділена багато

років Німеччина зуміла пройти шлях до об’єднання, та які проблеми на цьому

шляху виникали. Нашою українською групою були представлені презентації,

зроблені на основі інтерв’ю з місцевими політиками та громадськими

активістами.

Під час реалізації проекту наші спільні українсько-німецькі групи проводили

соціологічні опитування громадян, які стосувалися проблем міста та демократії

в суспільстві. Упродовж цього тижня я отримав хороший досвід спілкування з

молоддю Німеччини. Це допомогло мені подивитися на світ трішки під іншим

кутом зору, як на нього дивляться німці. Я також мав можливість

практикуватися у спілкуванні німецькою та англійською. Оскільки я не філолог,

а історик, то для мене це був безумовно неоціненний досвід.

Марія Лой, студентка філологічного факультету:

– Мені було дуже приємно брати участь у цьому молодіжному заході. За

тиждень я дізналася багато нового.

Нам вдалося красиво оформити зелену алею-квітник. Усі активно садили

деревця та оздоблювали виділену нам ділянку біля міської ради. Дуже

приємно, що в нашому місті є вулиця Магдебурзького права.

Під час «Прямого ефіру вулицями міста» ми мали змогу дізнатися про

найактуальніші проблеми Переяслава з погляду звичайних громадян. Але

найяскравіші емоції я отримала від поїздки до Києва. Саме в День

Незалежності України ми мали змогу поїхати до столиці та потрапити на

святковий парад. Вражені були не тільки наші гості, але й всі ми. Невеличка

29

екскурсія по Києву, поїздка на фунікулері, цікава виставка в Національному

музеї історії України та прогулянки Андріївським узвозом – все це справило на

мене велике враження.

Андрій Мацьовка, студент історичного факультету:

– Від цієї програми я очікував отримати досвід спілкування з іноземною

молоддю, дізнатися більше про сучасну німецьку культуру, про повсякденне

життя молоді та порівняти його із життям молоді в Україні. Особливе

враження в мене склалося щодо ставлення німецької молоді до політики.

Цікавим було те, що молоді німці майже не переймаються нею і намагаються

уникати цих питань у особистих розмовах. Це й не дивно, бо Німеччина –

багата країна, а, як відомо, рівень добробуту населення визначається також і

кількістю розмов про політику на побутовому рівні. Залишилось багато

вражень від поїздки до столиці нашої держави на військовий парад. Було цікаво

побачити реакцію німецької молоді на таке дійство, а згодом і дізнатися про

думку німців стосовно доцільності проведення такого роду заходів.

Вікторія Скробач, студентка філологічного факультету:

– Ми спілкувалися на різні теми – традиції і свята України та Німеччини,

різноманітність національної кухні двох держав, причини поважати і любити

рідну землю. Крім добре спланованих культурних заходів, ми мали змогу

попрацювати у групах, членами яких була рівна кількість студентів з Німеччини

та України. Це чудовий досвід, якого ніде не отримаєш. Опинившись серед

молоді двох країн, ти розумієш, що тут і зараз ти маєш виконувати поставлене

завдання разом із іншими. Ми – команда!

Радій життю, проводь час весело та з користю, не забувай минулого своєї

держави, шануй те, що маєш сьогодні – такими є основні висновки, які я

зробила для себе під час участі у німецько-українській програмі.

Величезна подяка організаторам програми з обох країн! Ви робите надзвичайну

справу – об’єднуєте молодь, незважаючи на відстань і кордони!

Інформацію редакційно-видавничому відділу надала Анелія Ковальська, голова

Переяслав-Хмельницького відділення МГО «Міжнародний фонд

«Взаєморозуміння й толерантність»

30



Jugendbegegnungen

URL: http://gazeta.lviv.ua/2016/08/17/udensber-nimecko-

ukrayinska-zustrich-molodi/

Ґуденсберґ: німецько-українська зустріч молоді

Фото: Володимир Попович

Школярі із Львівщини гостювали у німецькому місті Ґуденсберґ у рамках

німецько-українських зустрічей молоді.

Містечко Щирець на Львівщині та німецьке місто Ґуденсберґ підтримують

дружні стосунки понад п’ять років. На щирецькій землі не одне століття жили

у злагоді з українцями німці з колонії Розенберґ.

За роки спільної роботи обидва міста не раз обмінювались делегаціями, спільно

святкували 900-ліття Щирця, українська молодь брала участь в міжнародному

юнацькому турнірі з футболу у Німеччині (2014 р.) та Святі худоби у 2015 році в

Ґуденсберзі. Допомога пожежною машиною, навчання щирецьких

пожежників-початківців у Німеччині – це вклад німецьких партнерів. Своєю

чергою щирчани підтримали проект

відновлення німецького цвинтаря та

беруть участь у періодичних чистках

його від чагарників та дерев.

Ідею організувати відпочинок для

щирецьких дітей у Ґуденсберзі

бурґомістр Франк Бьорнер висловив

минулого літа. Вона знайшла підтримку

у тодішнього та теперішнього голів

Щирця Михайла Бродича та Олега Василишина. З цього моменту крок за

кроком почалася велика робота. До підготовки та проведення зустрічі було

залучено багато людей, команда однодумців бурґомістра, добровільна пожежна

31

дружина та комунальна служба Ґуденсберґа, мери міст Браунлаґе та Едерзее.

Місту Ґуденсберґ коштами допомагали банки «ФР Банк Хаттенгау», районний

ощадний банк Швальм-Едер, фірма з виготовлення медичної техніки «Б. Браун

Мельзунґен», Німецький фонд «Пам’ять, відповідальність та майбутнє» (EVZ) за

підтримки МЗС ФРН та Фонду імені Роберта Боша з метою втілення програми

«Meet up! Німецько-українські зустрічі молоді в рамках програми «Європейці

за мир».

Гаслами зустрічей були «Мирна Європа» та «Світ без насильства».

Поїздка тривала два тижні. Перший тиждень діти провели в місті Браунлаґе,

яке розташоване в горах Гарц. Для них організували похід на гору Вурмберг та

Брокен, відвідування музею-кордону в Зорґе, старовинної шахти з видобування

срібної руди «Самсон», незабутні ігри у гольф-парку та Гайдпарку у Золтау під

Гамбургом.

Важливою складовою відпочинку були щоденні воркшопи під керівництвом

соціальних педагогів. Українські підлітки разом з німецькими друзями

обговорювали можливості проживання у суспільстві без насилля, а також грали

у спільні педагогічні ігри та квести у місті Ґуденсберґ.

“У нас залишились надзвичайно приємні спогади, як продовження поїздки

маємо спілкування в соціальних мережах та надію на майбутню зустріч з

німецькою молоддю наступного року у Щирці”, – зазначила керівниця групи та

депутатка селищної ради Марія Попович.

Ірина Микитка

32



Jugendbegegnungen

URL: https://focus.ua/long/360839/

https://focus.ua/long/360839/

35



Jugendbegegnungen

URL: http://www.geschichtswerkstatt-

merseburg.de/start/aktuelles.php?news=141

Meet Up Gäste aus der Ukraine beginnen Demokratiewoche in

Sachsen-Anhalt

Die Gesamtgruppe im August in Perejaslaw-Chmelnitzki

Heute beginnt die 2. Demokratiewoche im Programm Meet Up Ukraine 2016 in

unserem Bundesland. Gefördert vom Auswärtigen Amt und der Robert-Bosch-

Stiftung begegnen sich junge Leute aus unseren beiden Ländern. Unter dem Motto

"Demokratie als unfertiges Gesellschaftsmodell...." diskutieren sie gemeinsam die

Entwicklungen in unseren Ländern. Aus dem Blickfeld Jugendlicher beobachten sie

die realen Welten unserer Gesellschaften und tauschen sich dazu aus. Was läuft wie

und warum gut oder eben nicht? In Merseburg, Halle, Bernburg und Magdeburg

absolvieren sie gemeinsam bis zum 15. Oktober ein abwechslungsreiches Programm.

Ein Kreativworkshop im MGH Merseburg mit dem Künstler Knut Müller aus Halle,

der Besuch der Merseburger Stolpersteine und der Stele, Leipziger Impressionen zur

Zeitgeschichte 1989, ein Projektworkshop in der Euthanasiegedenkstätte Bernburg,

eine Gesprächsrunde in der Landeszentrale für politische Bildung in Magdeburg und

ein Austausch mit einem anderen Meet Up-Projekt des lkj e.V. aus Magdeburg

gehören zum Programm. Den würdigen Abschluß bildet ein dann Gespräch mit

Politikern und Engagierten in Jugendorganisationen der Parteien am 14.10. im

Landtag von Sachsen-Anhalt. Ein Stadtrundgang in Magdeburg mit dem besonderen

Bezug zum "Magdeburger Recht", wozu gerade eine Wanderausstellung der

Landeszentrale für politische Bildung in der Ukraine unterwegs ist, gehört ebenfalls

dazu. Wir danken allen Förderern und hoffen auf eine Fortsetzung des Meet Up-

Programms auch 2017. Pläne dafür gibt es schon. In der Abschlußrunde in

Magdeburg werden wir uns als Partner darauf verständigen.

http://www.geschichtswerkstatt-merseburg.de/start/aktuelles.php?news=141

http://www.geschichtswerkstatt-merseburg.de/start/aktuelles.php?news=141

http://www.geschichtswerkstatt-merseburg.de/start/img/1000386.jpg

36



Jugendbegegnungen

URL: http://clio.ucu.edu.ua/podiji/naukova-ekpedytsiya-

studentiv-uku/ /

Наукова експедиція студентів УКУ

Студенти магістерської програми з публічної історії УКУ й історичної

програми Рурського університету в Бохумі взяли участь у дослідницькій

експедиції селами Галичини і Волині. Експедиція відбулась 28-30 вересня у

межах проекту “Десятиліття екстримів в центральноєвропейському

прикордонні: етнічні чистки, примусові міграції і вигнання в локальних

спільнотах Галичини, Волині та Буковини (1939-1949)“, що реалізується

магістерською програмою з публічної історії УКУ у співпраці з Історичним

інститутом Рурського університету в Бохумі та Чернівецьким національним

університетом ім. Ю.

Федьковича.

Протягом трьох днів «польової»

роботи українські і німецькі

студенти записали дев’ять

інтерв’ю і відвідали численні

місця пам’яті, пов’язані з

багатоетнічним минулим

Галичини і Волині. Місцеві

мешканці згадували, як

мешкали у багатонаціональних

селах у міжвоєнний період,

ділилися своїми спогадами про події Другої Світової війни та міркуваннями

про сучасний стан збереженості культурної спадщини у своїх населених

пунктах.

Звідси студенти і почали свої «польові»

дослідження. Саме тут колись

розташовувалися німецькі колонії

Мюнхенталь та Бурґталь. Тут вдалося

записати розмову із місцевим

краєзнавцем автором книги про історію

села о. Михайлом. Після цього,

українсько-німецька група розділилася

на дві частини та продовжили розмову із

пані Яриною та пані Іриною, які

37

розказали про власний досвід виживання в часи Другої світової. Наприкінці

розмови пані Ірина погодилася показати гостям місцевий єврейський цвинтар.

Наступною точкою у студентській дослідницькій роботі стало село Кисилин на

Волині, яке в часи війни стало одним з епіцентрів як кривавого польсько-

українського конфлікту, так і Голокосту. Студентів тут супроводжували місцеві

активісти, які займаються

дослідженням регіону, проблемами

пам’яті та меморіалізацією трагічного

минулого. Зокрема, вчителька однієї з

місцевих шкіл, пані Наталя, провела

екскурсію місцями польської,

української та єврейської спадщини.

Тут вдалося записати свідчення і

спогади пані Галини, яка пережила

події Другої світової війни у Кисилині.

Цей населений пункт став останнім у

«польових» дослідженнях українських і німецьких студентів. У довоєнний

період тут разом проживали євреї, поляки та українці. Під час війни близько

2,5 тисяч місцевих євреїв було вбито в ході Голокосту, а близько трьохсот

місцевих поляків або загинули в ході етнічних чисток, або були змушені

виїхати.

У Мізочі випала нагода познайомитися із трьома респондентами, які розповіли

про особливості міжетнічних стосунків у містечку у 30-50-ті роки минулого

століття.

Наступним етапом проекту стане семінар у Рурському університеті в Бохумі,

що відбудеться 31 жовтня – 5 листопада, на якому українські і німецькі студенти

представлять опрацьовані матеріали та підсумкові есеї, присвячені історії трьох

населених пунктів, що будуть згодом

розміщені на сайті проекту.

Реалізація проекту була підтримана

фондом «Пам’ять, відповідальність і

майбутнє» (EVZ).

Оля Василець

38



Jugendbegegnungen

URL: http://uamoderna.com/event/mykhalchuk-memory-about-

holocaust

Пам’ять про Голокост у Мізочі: роздуми про українські та

закордонні комеморативні практики

Маргінальність студій Голокосту в українському академічному середовищі я

відчув на собі ще під час написання

дисертації[1]. Перед захистом «науковці»

мене запитували «що таке юденрат?» і

чому я вживаю термін «Голокост», а не

«Холокост». Тоді я був злегка шокований,

зважаючи, що такі питання продукували

доктори/професори. Крім того,

знаходилися колеги-скептики, які в

дослідженні Трагедії євреїв вбачали

спробу принизити українців, нівелювати

їх страждання під час Голодомору.

Окремі з них прямо запитували чому я

досліджую Голокост, а не Голодомор?

Їхня позиція полягала в тому, що

злочини Голодомору повинні

досліджувати українці, а Голокост –

євреї. Власне, подібна ситуація

стосується не лише вивчення єврейської

історії. Схожі сентенції я чув від колег, які орієнтуються на польський вектор

дослідження.

Описаний досвід – проблема, що визначається спадком радянського минулого

та сучасною ситуацію в державі. Україна – країна, яка досі немає державної

інституції пам’яті, присвяченої трагедії Голокосту[2]. Тому зовсім не дивною

видається ситуація, що в суспільстві до кінця ще не сформовано розуміння того,

що історія Голокосту – це складова історії України, де під час геноциду євреїв

загинуло 1,5 млн. осіб. На жаль, доволі поширеною є думка, згідно якої

Голокост – це єврейська історія, тому нехай євреї її досліджують. Сприяє

усвідомленню цього і позиція держави, яку можна окреслити як позицію

стороннього спостерігача (не заважає, однак і не допомагає).

39

Щороку наприкінці вересня в

Україні відбуваються заходи

вшанування жертв Бабиного Яру.

«В усі управління освіти цими

днями «спустили» вказівку –

провести відкриті уроки про

Бабин Яр»[3]. Зазначу, що подібні

вказівки повторяться через 4

місяці, коли 27 січня буде

відзначатися Міжнародний день

пам’яті жертв Голокосту. Заклади

освіти відзвітують про проведені заходи, покладені квіти до пам’ятників та

виховні години. Звісно добре, що держава долучилася до церемоній

вшанування жертв геноциду, однак такі «потуги» скоріше нагадують

«одноразові акції», які все більше ризикують перетворити людську трагедію на

офіціоз (зробили-забули). Після проведених заходів, як зауважив А.

Подольський, – «інтерес до подій минулого, увага та повага до культури пам’яті

відкладається до наступної річниці»[4]. В. Нахманович в цьому контексті

зазначає, що в Україні вже «на другий день після роковин пам’ятне місце

закривають на ключ і забувають до наступних роковин»[5].

Водночас, якщо Трагедія Бабиного

Яру стала символом Голокосту, про

яку знають в Україні та світі, то

численні «Бабині Яри» в містах,

містечках та селах країни лишаються

невідомими на загал не лише для

громадян, але й для дослідників.

Наприклад, в Рівненській області

нараховується 94 місця, де

зафіксовано випадки вбивства євреїв,

однак лише чверть із них позначені

пам’ятними знаками. Одне з

містечок, де відбувся Голокост на Рівненщині – смт Мізоч, де в жовтні 1942 р. за

різними даними загинуло від 1700[6] до 3700 євреїв[7]. В історіографії Голокосту

Мізоч відомий повстанням, яке відбулося в місцевому гетто та світлинами

розстрілу жертв. Мізоцька трагедія привертала увагу міжнародних громадських

інституцій – Інститут візуальної історії та освіти фонду Шоа університету

Південної Каліфорнії в США (Usc Shoah foundation institute for visual history and

education) і Яхад ін-унум (Yahad – In Unum) у Франції, які здійснили відеозапис

спогадів свідків єврейської Катастрофи. Тобто кроки з дослідження Голокосту

та вшанування пам’яті жертв, які повинні були бути зроблені на місцях – в

Україні, поки роблять лише закордонні інституції. Квінтесенцією пам’ятних

40

заходів стала виставка Голокосту в Німеччині, організована наприкінці вересня

2016 р.

Музей «Топографія Терору» (Topographie des

Terrors), який заснований 2010 р. в Берліні – одна з

найбільших наукових

установ Німеччини, розташований на місці

колишніх штаб-квартир СС, СД і Гестапо. Щороку

800 тис. відвідувачів музею дізнаються тут про

Голокост та наслідки, до яких привів націонал-

соціалістичний режим. Цього року організатори

виставки мали на меті висвітлити історію

Голокосту іншого плану – т.зв. «Голокост від куль».

Адже в сприйнятті європейців Катастрофа

асоціюється в першу чергу з Аушвіцом (Голокост

в газових камерах), що не зовсім вірно. Реалізація

задуму передбачала показати Голокост, який

відбувався від Балтійського до Чорного моря (мала назву «Mass shootings. The

Holocaust from Baltic to Black Sea 1941-1944» - “Масові розстріли. Голокост від

Балтійського до Чорного моря 1941-1944») на прикладі містечка, яке б

відображало специфіку масового вбивства євреїв в Східній Європі. Таку роль в

експозиції відіграв Мізоч. Організатори та виконавці проекту (Dr. Ulrich

Bауman, Paula Oppermann, Christian Schmittwilken) більше року збирали

інформацію, готували матеріали про Мізоч, де мені випала честь бути одним з

консультантів/експертів завдяки власним напрацюванням[8]. Таким чином,

історія Мізоцької трагедія стала широко відомою європейському загалу.

Формат виставки вразив та змусив задуматися над масштабами злочинів III

Рейху. На карті від Балтійського до Чорного моря позначено крапки з місцями

розстрілу не менше ніж 500 осіб. Всього їх

виявилося 722! Одна з крапок – Мізоч,

який зайняв центральну частину виставки.

Міжвоєнне життя в містечку оповідають

світлини 1920-30-их рр., де зображено

мирне полікультурне співіснування

поляків, українців та євреїв. Разючим

контрастом відрізняються подальші

стенди, що висвітлюють ліквідацію

єврейської громади. Щоб надміру не

шокувати відвідувачів, світлини розстрілів дещо зменшено в форматі в

порівнянні з іншими зображеннями. Фото були зроблені жандармом Густавом

Гілле і на сьогодні 5 із них зберігаються в Чеському архіві[9]. Після закінчення

війни Густав жив в Чехословаччині, звідки світлини були передані до Ватикану,

щоб світ дізнався про злочини нацистів. Однак, фото були повернуті римським

41

секретаріатом із зазначенням, що Рим вже знав раніше про події такого

масштабу…

Але навіть в історії Голокосту є світлі

сторінки – порятунок євреїв та

Праведники/ці. В Мізочі одну сім’ю

офіційно визнано Праведниками

світу[10], хоча рятували жертв

Катастрофи набагато більше людей.

На жаль, у 2011 р. пішла з життя

Праведниця Марія Мосійчук, яка з

батьками переховувала

однокласницю Софію Горнштейн.

Однак щасливою несподіванкою на

відкритті виставки для мене стала

зустріч з врятованою мізоцькою

єврейкою Клер Борен, яка наразі

проживає в США. Її неймовірна

історія рятунку викладена в

загальний доступ[11].

Побачене та почуте в Берліні 26-28

вересня ще більше оголило

контраст та показало відношення до

історичної пам’яті в Україні та

Європі, унаочнило наскільки німецьке суспільство навчилося бути

відповідальним за власну історію, зокрема

за Голокост. На відкритті виставки міністр

закордонний справ Франк-Вальтер

Штайнмайєр зазначив, що «Ми, нинішня

Німеччина не можемо змінити те, що

сталося. Але ми повинні винести уроки з

історії. Ми повинні взяти на себе

відповідальність, яку покладає на нас

наша історія»[12]. Ця теза надважлива для

німецького суспільства. Представниці

місцевого телебачення мене кілька разів

запитували як я оцінюю кроки

Німеччини в збереженні пам’яті про

Голокост.

Надіюся, реалізуються сподівання організаторів виставки показати експозицію

не лише в містах Німеччини, а й в Україні. Особливо хотілося б, аби був

42

перекладений українською мовою буклет, який зараз існує у німецько-

англійській версії.

Після повернення в Україну тема Голокосту «не відпускала». Вже наступного

дня по приїзді україно-німецька група студентів з Українського католицького

університету та бохумського Рурського університету відвідали Мізоч,

поцікавилися трагічними сторінками історії Мізоча. Молодь реалізовувала

проект «Етнічні конфлікти, примусові міграції та депортації на Волині, сх.

Галичині та Буковині 1939-1949 рр.», після чого готувала власні презентації[13].

Під час екскурсії селищем (30 вересня) відвідали кілька «проблемних»

історичних локацій. Одна з них – єврейський цвинтар, який ще за радянських

часів до 2015 р. виконував функцію пасовиська. Лише минулого року територію

огороджено, припасована табличка свідчить: «Нова огорожа єврейського

кладовища була встановлена неприбутковим товариством зі збереженням й

захисту єврейського товариства в

Європі (ESJF) за сприяння

Федеративної Республіки Німеччини

при підтримці Фонду Конрада

Аденауера та ВААДУ України у

пам’ять про загиблих в роки Шоа

єврейську громаду смт Мізоч».

Під час виконання робіт (сканування

могил) виявилася жахлива ситуація –

частина поховань знаходяться під

прокладеною кам’яною дорогою

(бруківка), якою щодня маршрутом Мізоч-Півче здійснюються перевезення.

Подібну сумну історію має і польський цвинтар, де зокрема, поховані колишні

члени знаної на Волині польської родини графів Карвицьких. Радянізація

позначилася на тому, що цвинтар було сплюндровано, територію поховань

зрівняно екскаватором і на західній частині облаштовано стадіон. От і виходить,

що спорт/футбол в Мізочі – на кістках. Свідком тих подій є католицький костел

Яна Непомуцена, початий будівництвом 1795 р., який за радянський період

виконував роль бібліотеки, кінотеатру, а на сьогодні – це церква УПЦ КП.

У ще гіршому стані перебуває місце

розстрілу євреїв. Там локація події

взагалі неогороджена та непозначена.

Безпосередньо на місці страти

знаходяться поля та городи мізочан.

Єдиний знак, що свідчить про

Трагедію 1942 р. – пам’ятник

розстріляним євреям, поставлений

43

близько 300 м від місця розстрілу у 1989 р.

Найцікавішим моментом відвідин Мізоча була зустріч та спілкування студентів

зі старожилами. Щира подяка працівникам/цям Мізоцької селищної ради, що

організували теплий прийом гостям та надали технічну підтримку для

відеозапису інтерв’ю зі свідками давніх подій. Сюжети розповідей Неоніли

Денисівни Паньохи (1929 р.н.), Віри Миколаївни Поскребишевої (1932 р.н.),

Василя Степановича Прищепи (1931 р.н.) стосувалися переважно Голокосту в

Мізочі 1942 р., польсько-українського протистояння 1943 р., наслідків

радянізації краю тощо. Для німецьких студентів, більшість з яких в Україні та

Східній Європі були вперше, досвід спілкування зі старожилами був

своєрідним відкриттям. Занадто різні життя проживають люди в Україні та

Німеччині.

«Тиждень пам’яті Мізоцької трагедії»

видався для мене насиченим,

емоційним та вражаючим. Надіюся,

після приїзду в мене лишаться на

лише рефлексії та враження, а й

наснага до конкретних дій. Адже самі

міркування про те, що закордонний

досвід вшанування пам’яті жертв

геноцидів повинен стати прикладом

для наслідування в Україні нічого не

вартують. Самими розмовами чи

звинуваченнями на адресу держави

рівень толерантності та емпатії в нашому суспільстві не збільшити. Попереду

робота, яку слід зробити/продовжити в контексті громадянина, науковця,

корінного мізочанина. Чекає свого часу книга про Голокост в Мізочі (наступного

року виповнюється 75-річчя Трагедії), для чого спеціально влітку цього року

було проведено 25 інтерв’ю зі старожилами. Слід консолідувати зусилля різних

інституцій та ініціатив щодо наведення порядку на місці розстрілу євреїв та

пам’ятника загиблим (огородження локацій). Але найцінніше – зберегти

пам’ять та опанувати уроки, які нам дають рятівники жертв – Праведники.

Щиро надіюся, що мізочани підтримають ініціативу назвати в Мізочі вулицю

на честь родини Слободюків – Праведників світу. Відповідна документація вже

ведеться. Не маємо права на історичну помилку, яка наприклад, трапилася в м.

Рівне. Під час декомунізаційних процесів нові назви отримали 35 вулиць міста,

однак жодну з них не назвали на честь місцевих Праведників світу, хоча

відповідну інформацію було підготовано і надано. У Рівному відтепер є вулиці

«Літня», «Садова», «Згоди», ідеологічне навантаження назв яких очевидно несе

більшу патріотичну чи виховну функцію/користь для формування історичної

пам’яті міста. Відтепер моя рівненська прописка – вул. Пластова (попередня –

рядянського підпільника М. Остафова), хоча на цій вулиці розташовані

44

навчальні корпуси Рівненського державного гуманітарного університету, де

довгий час працював Праведник світу Кирило Кіндрат, засновник Рівненської

обласної асоціації милосердя християн-рятівників «Праведники народів світу».

Формування історичної пам’яті – це не абстрактна категорія. Багато що

залежить від нас безпосередньо. І один в полі воїн. Стукайте, і вам відчинять…

У публікації використано світлини, надані Автором.

45



Jugendbegegnungen

URL: http://platfor.ma/magazine/text-sq/projects/dushoi-i-delom/

Что немцу хорошо: украинка о том, как общественные

инициативы меняют Германию

Сентябрь украинка Алена Виолаторка провела в Германии в рамках

программы сотрудничества молодежи двух стран. Для Platfor.ma она

рассказывает о том, как даже в небольших городах активно развиваются десятки

социальных инициатив – и почему всегда нужно начинать с себя.

Украина становится все привлекательней для Европы с точки зрения

сотрудничества и обмена опытом. Казалось бы, почему? Что может одно из

самых развитых государств почерпнуть у нас? Дело в том, что большие

развитые страны беспокоятся не только о внутреннем благополучии, но и о

внешнем. Ни одно государство не может себя чувствовать уверенно, если сразу

за их границей бушуют страсти или революции. Большая разница в уровне

экономического развития, а, как следствие, и в доходах, уровне образования,

настроении общества всегда похожа на пороховую бочку. Вот и пытаются такие

страны сгладить углы и выровнять различия до приемлемого уровня в

стратегически важных и близких для себя регионах. Таким и является Украина.

Или, по крайней мере, так считает МИД Германии, которое в большом

количестве спонсирует подобные программы.

Середина сентября. Локация – Потсдам. Программа культурного обмена между

социально активной молодежью из Украины и Германии. Организаторы –

немецкая сторона, которая пригласила 15 человек из материковой Украины и

Крыма учиться проектному менеджменту и обмениваться опытом.

Организаторы – это большая мультинациональная команда, которая уже

больше 10 лет делает разнообразные проекты, строит экодом и на свой лад

развивает общество. У них есть мастерские по интересам: фотоклуб, гончарная,

46

ремонт велосипедов, Urban-gardening проекты и прочее. Самым новым

направлением и стал наш проектный менеджмент для международных групп.

Всего это объединение насчитывает 45 человек, некоторые из которых имеют

обычные работы, другие – постоянно трудятся на общее благо. Единственный

критерий – ориентация проектов не на коммерцию, а на развитие социальной

составляющей и доступность их всем слоям населения. Отдельным вектором

идет строительство домов и обеспечение максимально низкой арендной платы,

что является одной из самых актуальных проблем Потсдама и близлежащего

Берлина.

Всего в Потсдаме около 30 подобных социальных инициатив при населении

города в 140 тыс. человек. Все они реализуются именно активистами, ни одной

государственной программы поддержки не существует. Даже при этом

количестве многие организаторы говорят, что программ недостаточно и

социальные центры должны создаваться и в дальнейшем.

Векторы их работы самые разные. Есть «культурное лобби», которое защищает

интересы артистов на юридическом уровне и предоставляет мастерские в

аренду на льготных условиях. Есть инициатива по разнообразию досуга

соседей. Другие занимаются культурным развитием студентов через

международные проекты. Существует дом творчества для детей. Есть

последний действующий нелегализованный сквот для объединения молодежи.

И многое другое.

Например, не все люди могут себе позволить питаться в дорогих ресторанах.

Почему бы не предложить им дешевую и здоровую пищу здесь же, в качестве

одного из проектов народной кухни, где за 3 евро можно получить сытный

обед? Хотите обеспечить свой дом красивой и дешевой мебелью, не тратя

изрядную сумму в ИКЕА? Легко – здесь же мастерская деревянной мебели, где

каждый самостоятельно может изготовить себе нужное изделие. Помним о

защите окружающей среды? В этом проекте побеспокоились и о постройке

системы отопления без газа и нефти, которая работает от отходов, где опилки

от изготовления вашей мебели как раз будут очень уместны.

Как видите, каждый занимается тем, что ему близко или болит.

Cамостоятельно. Не требует у кого-то, а сам создаёт. В ходе личной беседы мы

как-то задали вопрос радикальному сквоттеру, зачем же он это делает: что-то

строит, организовывает, парится. Создавать такие социальные центры и

беспокоиться о досуге населения – это ведь пряма функция государства. Ответ:

«Государство не должно само организовывать ваш досуг и помогать

развиваться. Оно будет успешным только тогда, когда эти инициативы будут

исходить снизу, возникать от общества. Функция государства только в том,

чтобы потом их поддерживать. Всегда начинайте с себя».

47

Как финансируются социальные центры?

Это уникальная история для каждого отдельного случая. Многие из них

финансируются грантами, поскольку затрагивают важные социальные

проблемы: досуг пенсионеров и детей, развитие экоинициатив,

недискриминацию разных слоев общества, работу с беженцами и так далее.

Другие выходят на самоокупаемость с помощью входных билетов, взносов

участников или прибыли от продажи еды/напитков/сувениров/произведенной

продукции.

Кстати, очень многие инициативы изначально краудфандили всю

материальную базу, от стульев и проекторов, до краски для стен и элементов

декора. Потсдам довольно состоятельный город, поэтому найти красный

кожаный диван или хороший телевизор – совсем не проблема.

Какие цели преследуют социальные центры?

Многие немцы отмечают, что Германия превратилась в крайне

зарегулированную страну. Шаг влево – шаг вправо – тупик. Все прописано в

законах, должно работать исключительно на общее благо, приносить

максимальный доход и, соответственно, платить большие налоги в казну. Но в

погоне за таким обогащением закрываются глаза на многие важные проблемы в

обществе, на которые и хотят обратить внимание подобные социальные

центры. При рациональном использовании всех ресурсов можно кардинально

снизить стоимость большинства работ и услуг, при этом не нужно будет

гоняться за постоянной прибылью (или работать 25 лет, чтобы выплатить

ипотеку), а вместо этого наполнить жизнь другими важными вещами. Вот

именно с такой целью и собираются люди в подобные объединения: вести

совместную экономную жизнь, строить альтернативную модель общества и

отстаивать свои общие интересы.

Политика равества и недискриминации

«Дом проектов» в Потсдаме, в котором мы учились и готовили свои работы,

считает себя 100% политическим объединением. Не в том смысле, что их

спонсирует какая-то политическая сила, а в том, что они определяют

наилучшую модель общества и ее всячески поддерживают. Они отрицают

эффективность капитализма из-за его несправедливости и выборочности. К

примеру, мой восторженный отклик о фестивале Lollapalooza, который в то

время как раз проходил в Берлине, вызвал шквал критики. По словам немцев,

мало того, что место проведения вызывало много вопросов (часть парка была

историческим памятником с кладбищем советских солдат), но и за неделю до

мероприятия в округе запретили деятельность любого малого местного

бизнеса. Команда организаторов против такого неравенства и чистой

коммерции.

48

Организаторы «Дом проектов» не хотят идти вразрез со своей идеологией и

очень пристально выбирают организации и фонды, с которыми сотрудничают.

Например, у компании Bayer есть достаточно большой фонд, который

выделяет гранты на социальные инициативы. Но организаторы

принципиально не хотят иметь с ними ничего общего, поскольку эта компания

во время Второй мировой войны, по многим данным, эксплуатировала людей.

Кроме того, они и их коллеги выступают против стратегии возвращения

исторического вида Потсдаму. Дело в том, что планируется воссоздать ряд

прусских достопримечательностей в центре города и, в частности, Потсдамскую

гарнизонную церковь, в которой Гитлер получил власть. Это место вызывает у

них вопросы как с точки зрения истории (нужно ли восстанавливать памятники

такого прошлого), так и факт того, что для ее постройки придется снести ряд

советских зданий, в которых сейчас размещаются галереи и множество

культурных институций.

Доступное жилье

После падения Берлинской стены общество было очень неспокойным. Молодые

и дерзкие немцы в оптовом порядке проводили захваты покинутых зданий,

делали из них разнообразные субкультурные институции и требовали, чтобы

эти сквоты отдали им в вечное пользование.

В центре Потсдама большинство главных улиц конца 80-х – начала 90-х

становились местом веселых и креативных образований. Сначала в такие

районы приходили креативщики и публика, а потом и инвесторы. Такая

история случилась, например, в Берлине: буквально недавно закрылся самый

известный сквот – Тахелес. В существующем с 1909 года здании в разные

времена находились универсам, склад, тюрьма и даже штаб СС. А после

падения Стены дом стал центром андеграундной культуры. Два десятилетия

там кутили и творили, но затем властям это все же надоело и в 2012-м году

здание продали инвесторам, которые планируют превратить сквот в торговый

центр с апартаментами.

Фотографія: nomadiccosmopolitan.com

Однако большинство сквотов легализированы и выкуплены их жителями. Как?

Здесь начинается новая легальная история про социальные центры и

объединение совладельцев недвижимости – Синдикат. Это юридическая

коммерческая структура, которая работает на членские взносы ее участников,

обеспечивает юридическое сопровождение покупки зданий и предоставляет

выгодные кредиты своим участникам. Главная цель такого образования и его

участников – снижение арендной платы на жилье. Теперь можно не платить

«большим дядям» громадные деньги, а оплачивать только покрытие издержек.

И такая схема становится все популярней, поскольку стоимость аренды по всей

49

Германии растет и растет. В Синдикате сейчас порядка 105 домов по всей

стране и конца-краю объединениям не видно.

Сама схема их работы немного напоминает наши объединения владельцев

многоквартирного дома (ОСМД), где благополучие и локальная

инфраструктура поддерживается исключительно жителями дома. Но покупка

домов через Синдикат подразумевает гораздо больший спектр возможностей –

как организация «кастингов» новых соседей, так и общие взгляды сожителей, с

которыми вместе можно и на протест после работы выйти. Стоимость аренды

квадратного метра тоже решается коллегиально. Таким образом коллективное

бессознательное помогает изрядно экономить.

Главной целью социальных центров и других низовых инициатив является

возможность вырваться из этого порочного круга коммерции и постоянно

возрастающих потребностей. Небольшой группкой единомышленников можно

построить свое маленькое идеальное общество. Все инструменты для этого уже

были придуманы до нас, дело за малым – реализацией. «Всегда начинайте с

себя».

Фото: Алена Виолаторка

Видео: Александр Кохан

50



Jugendbegegnungen

URL: http://politicum.info/proisshestviya/577-rasskazy-detey-s-

okkupirovannyh-territoriy-ukrainy-zastavlyali-plakat-zaly-v-

germanii.html

Рассказы детей с оккупированных территорий Украины,

заставляли плакать залы в Германии

Рассказы детей с оккупированных территорий

Украины, заставляли плакать залы в Германии

С 18 по 25 октября на территории Германии, в Дортмунде, Дюссельдорфе и

Кёльне, прошли спектакли с музыкально-театральной композицией «Я - это

другой ты». Актерами были молодые переселенцы из восточной Украины.

Жизнь которых, война разделила на

«до» и «после».

Алла Вайсбанд, организатор проекта:

"Немецкие подростки ленивы и

избалованы, здесь очень много всего

происходит, вам будет сложно найти

участников». «Для них украинцы – все

равно, что для нас папуасы». «Идея

очень хорошая, но должна признать:

увлечь немецких подростков такой темой будет очень сложно». «....Вы

отчаянные люди....". Она признается, что многие не верили, что найдутся

участники с немецкой стороны.

Но! Они не только нашлись, они всем сердцем прониклись болью их

украинских сверстников. И, без сомнения, отдали всю душу, переводя такие

страшные, но и такие правдивые строки непридуманных историй с Украинской

земли.

Єршова Л. За кілька сотень кілометрів

http://politicum.info/uploads/posts/2016-10/1477606768_image.jpeg

51

"Небо майже блакитне, мовби хтось вичавив з нього всі фарби. Птахи

проносяться над вечірнім парком, ледь не зачіпаючи мене своїми крилами. Цей

час мій найулюбленіший, бо кожен спокійно може займатися тим, що хоче, а

не тим, що повинен робити задля існування. Навколо так гарно, що навіть й не

віриться, що може бути так мирно та тихо, коли десь — усього за декілька

сотень кілометрів — земля стогне від війни, приймаючи в свої вічні обійми

чиїсь молоді життя…

сь уже другий місяць, як я живу в цьому місті, намагаючись забути про війну,

позбутися тих спогадів минулого, яке кожного дня невидимою тінню нависає

наді мною. Зараз парк наповнений масою різних звуків: люди сміються, хтось

свариться, діти грають, ну а я сиджу на старій лавочці й пишу електронний

лист, бо там, де я зараз живу, мене завжди щось відволікає від цього. Коли я

пишу, то повністю поринаю в цю справу. На папір легше виливати душу.

Багато чого не вмію сказати вголос. А коли пишеш, зникають усі кордони й

заборони, повна свобода — створюй свій світ, наповнюючи його своїми

емоціями та почуттями…

І тут раптом вибух, а за ним — ще кілька!!! Невже?..

Усе… Знову примара жаху, що останнім часом постійно поряд зі мною,

насувається на мене. Стає важко дихати й кожен подих забирає сили. Я скидаю

з колін ноутбук й біжу, гнана страхом. Мені здається, що позаду чується

крижаний подих смерті. А тут парк, сховатися ніде, немає куди залізти, тому я

падаю під великим деревом на землю й згортаюсь калачиком, сховавши голову

в обійми рук. Цій позі ніхто не вчить, вона з’являється як прояв інстинкту

самозбереження. Головне, щоб ця поза не стала останньою в моєму житті.

Невже це знову?! Навіщо?! Невже від війни не втекти, не сховатись?!

ВІЙНА. Нещасні п’ять літер — а скільки жахіть і смертей вони приховують у

собі. Війна! Зупинися, благаю, мені, справді, досвіду вже достатньо було, я вже

навчилася цінувати кожну мить життя…

Усе почалося звичайного дня. Так, ми чули про якісь заворушення й сутички,

але, коли чуєш подібну інформацію, то здається це десь там, де нас нема, і нас

це не торкнеться… Але на той раз ми помилилися, прикро помилилися.

Незабаром урвалося звичайне життя, стало страшно виходити з дому.

Коли тільки почалися перші обстріли в моєму рідному місті, ми були в паніці,

хотілось лише одного: бігти звідси якомога далі. Але ж куди?! Тому після однієї

перестрілки я відпустила свого папугу — нехай хоч хтось уникне долі слухати

цей стогін землі, що захлинається від болю. Але людина звикає до всього…

Згодом до нас прийшов жахливий спокій, коли вже не здригаєшся від вибухів.

52

Під час обстрілів ванна кімната ставала нашим притулком, де вся родина

збиралася в очікуванні тиші. Ні в кого у ванній не зберігаються продукти, теплі

речі й ковдри? А в нас це було... Ніколи не знаєш скільки будеш сидіти в

очікуванні.

Поступово місто, будинки, з якими було пов’язано так багато спогадів,

перетворилися на купу руїн. На руїни перетворилося наше життя…

Тільки-но з’явилась можливість виїхати, ми нею скористалися. Навіть як слід не

попрощалися з усім, що було нашим життям так багато років. А як жалко

залишати усі рідні речі, які так багато значать! Вони й зараз ще там, якщо

домівка ціла.

А друзі?! Я була дуже товариською людиною, кожного дня спілкувалась

багато… Де мені їх знайти зараз?! Війна розкидала нас усіх по різних куточках

держави, а кого — і світу.

І мене ніяк не полишать нічні кошмари. Зараз уже рідше, а раніше я — уже

досить доросла дівчина — приходила спати в ліжко до батьків. Війна навіть уві

сні не відпускає своїх жертв… Так, страх поступово стихає: усе ж таки час

потроху стирає чіткість пережитого, яким би воно не було. Проте мені здається,

що людей, які бачили війну, я можу впізнати навіть десь на вулиці посеред

натовпу — війна назавжди залишила в їх очах відбиток болю і втрат.

Раптом я відчуваю, як хтось сильно смикає мене за плече. Кілька голосів,

прориваючись у темноту моїх думок, питають, чи все зі мною добре, чи, може,

потрібна швидка допомога? Повільно розгинаючи заклякле тіло та все ще

тремтячи від страху, я сідаю під деревом, що стало моїм притулком. Бачу

невеликий натовп поряд зі мною, переводжу погляд до неба і… бачу феєрверк."

Чтение рассказов сопровождали молодые музыканты-профессионалы из

Украины. Музыка Баха, Моцарта, Шуберта, Пьяцолы, Скорика, украинские

народные песни и песни Майдана....

Эмоции, слезы, и.... аплодисменты! Ведь очень хочется верить, что на

Украинской земле - "Все буде добре!"

****Создать на этой основе художественное удалось режиссеру и

художественному руководителю проекта «Театр для всех» Юдит Дреер (Южная

Германия). Ее работа с музыкантами и актерами была составной частью

проекта «Я-это другой ты», реализованного при поддержке МИДа Германии,

Фонда Роберта Боша и Фонда «Память –ответственность - будущее» в рамках

программы «Meet up! Встречи немецкой и украинской молодежи».

Средства, вырученные от концертов, были направлены в общество "stART

international e.V.“ (Германия) и в фонд „Діти надії“ (Украина), которые

53

занимаются психологической реабилитацией подростков-беженцев

/переселенцев из Сирии и Украины.

Согласно замыслу организаторов – обществ «Европа без границ», «KSF Vita

e.V.“, «Kin top e.V.“ и группы «Майдан Кельн»– концерты должны открыть цикл

благотворительных мероприятий под названием «Молодые люди протягивают

руку сверстникам в беде».

54



Jugendbegegnungen

URL: https://focus.ua/long/360839/

Её спальня была за стеной его комнаты. Каждую ночь он срывался с кровати,

когда ей снились смерть и ненависть. Она кричала. Он не мог сомкнуть глаз. Им

было по 18.

Так могла бы начаться история романтической любви

подростков, волей злого рока оказавшихся соседями. Но не начнётся.

Она никогда не перестанет чувствовать боль. Даже когда будет улыбаться,

заниматься любовью, менять города. И всегда будет называть домом

разрушенный городок на востоке своей разодранной на куски родины. В свои

восемнадцать он знает это наверняка.

Ромео и Джульетты не будет. Не будет, несмотря на шекспировский расклад

главных составляющих драмы. Война между властвующими группировками,

расплата детей за ограниченность взрослых, сквозные щели в прогнивающем

мире, куда протискивается воинственный сосед. И разрушает всё, что

разрушается, непременно оставив свидетелей.

55

На уровне свидетелей заканчиваются общие для любой войны места. И

начинается наша история. Новейшая история Украины, попавшая в мои руки в

виде эссе и видео, созданных украинцами в возрасте от 16 до 24 лет. Ребята

приняли участие в международном конкурсе «Я — це інший ти». Который стал

первым этапом одноимённого социокультурного проекта в рамках программы

MEET UP. Победителей ждала поездка в Германию.

«Привернути увагу молодих людей у Німеччині та Україні до долі конкретних

дітей та підлітків із Східної України та Сирії, вигнаних війною. Підтримати

молодих людей, які намагаються стати носіями культури гостинності у своєму

оточенні, здатних боротися з проявами ксенофобії та упередженого ставлення

до біженців».

Цели проекта удивительным образом совпали с моими личными во времени и

пространстве. Сталкиваясь в Киеве с проявлениями ксенофобии по отношению

к людям, приехавшим с востока, бездействовать не получалось. Звонок Сергея

Эненберга, одного из организаторов конкурса и моего давнего друга, застал в

момент размышлений на заданную тему. Я мгновенно вошла в состав жюри. Не

понимая, на что соглашаюсь.

Месяц работы с материалами сформировал моё представление о личной

голгофе для тех, кто причастен к происходящему в стране. Заставить читать по

утрам рассказы детей из Донбасса. Заставить всех, кто это затеял. А по вечерам

ставить видео. С грифом «вечно» на папках с файлами.

Свою долю ада я выгребла, вчитываясь и всматриваясь в каждую деталь каждой

работы, оценивая их по десятибалльной шкале. Где брать критерий в

отношении к боли и страху, которые по нашей милости не утихнут никогда, я

так и не поняла.

Когда конкурсанты уже были в Германии с большой программой, созданной на

основе их работ, выяснилось, что с задачей не справился никто. Знакомиться с

немецкими сверстниками и рассказывать им о себе отправились 16 человек.

Каждого назвали победителем. Каждый им был и является.

И вовсе не потому, что так хочется написать для красного словца. Дело в

другом: возможность проиграть им просто не приходит в голову. Когда тебе от

16-ти до 24-х и ты выжил, продолжать в том же духе — правило, которое не

обсуждается. Даже на уровне внутреннего диалога.

Тяжесть обстоятельств, которая, как спички, ломает взрослых, у юных

трансформируется в чудесные явления.

Потеря любимых стен и крыши — в дзен с обучением правильному отношению

к материальному. Участь скитальца — в возможность увидеть страну и стать

«ребёнком Украины». Столкновение с насилием — в решение ценить каждый

56

миг жизни без него. Адская музыка «Града» в ушах — в желание переиграть её

собственной, с гитарой и микрофоном на сцене.

Потерянная любовь к человеку — в ощущение Вселенной внутри. И горячее

желание делиться им с теми, кому меньше повезло.

Катастрофа — это всегда ещё и шанс. При условии, что жизнь продолжается. И

что будет честно прожито то, чего изменить невозможно. В данном случае это

деление Украины на людей, которые будут в ней жить с опытом войны и на всех

остальных.

«Я — це інший ти» — точная и ёмкая формула случившегося с нами. И с ними

— юными, опытными, отважными и мудрыми. Они учат нас жить.

Низкий им за это поклон.

57



Jugendbegegnungen

URL:http://www.mittelbayerische.de/region/amberg/gemeinden/

generationen-sind-aus-ukraine-geflohen-20885-art1453893.html /

Flüchtlinge

Generationen sind aus Ukraine geflohen

Die Filmpremiere „Flucht und Heimat“ findet statt am Donnerstag, 24. November

2016, ab 16.00 Uhr in der OTH in Amberg

Die Öffentlichkeit ist zu der Filmpremiere in Amberg herzlich

willkommen. Copyright: OTH Amberg-Weiden

Amberg. 28 Studierende der Ostbayerischen Technischen Hochschule (OTH)

Amberg-Weiden und der Nationalen Yurij Fedkowitsch Universität in

Tscherniwzi/Czernowitz (Ukraine) haben seit September 2016 intensiv an dem Film

„Flucht und Heimat: Ukrainische Flüchtlingsgenerationen in historischen

Dimensionen“ gearbeitet. Am Donnerstag, 24. November 2016, ab 16.00 Uhr wird im

Siemens Innovatorium auf dem Campus in Amberg die Dokumentation der

Öffentlichkeit präsentiert und im Anschluss mit den ukrainischen Projektpartnern

gefeiert.

Die Dokumentation der Studenten thematisiert das Moment der Flucht, der

Integration, und sie vergleicht die Fluchtgründe und die Erfahrungen verschiedener

Flüchtlingsgenerationen aus der Ukraine anhand von Zeitzeugeninterviews. Das

Projekt wird unter anderem auch aus Mitteln des Auswärtigen Amts und der

Stiftung Erinnerung, Verantwortung, Zukunft gefördert.

Die Öffentlichkeit ist zu der Filmpremiere herzlich willkommen. Der Eintritt ist

kostenlos. Anmeldung an diese Mailadresse: [email protected].

Hier können Sie schon vorab den Filmtrailer sehen!

http://www.mittelbayerische.de/region/amberg/gemeinden/generationen-sind-aus-ukraine-geflohen-20885-art1453893.html

58

Erschienen: 2016


Jugendbegegnungen

URL:http://www.gudensberg.de/index.php?option=com_content

&view=article&id=900%3Adeutsche-und-ukrainische-jugendliche

-arbeiten-zusammen-in-medienprojekt&catid=1%3Aaktuelle-

nachrichten&Itemid=50

Deutsche und ukrainische Jugendliche arbeiten zusammen in

Medienprojekt

Darin hat das Team der Gudensberger Jugendfeuerwehr

Routine: Schnell standen am vergangenen Freitag die beiden

großen Zelte auf dem weitläufigen Gelände des Terrano-

Bades. In ihnen übernachten in dieser Woche ukrainische

Jugendliche mit ihren Betreuern. Die Gruppe kommt aus der

befreundeten Stadt Schtschyrez und verbringt auf Einladung

der Stadt Gudensberg eine Woche in Nordhessen. Ein Teil der Gruppe nimmt an

einem internationalen Medienprojekt teil.

In einem Zelt zu übernachten mit einem großen Schwimmbecken in der

Nachbarschaft. Das klingt nach Abenteuer. Etwas aufgeregt ließen sich daher die

Jugendlichen und ihre Betreuer auf das kleine Abenteuer ein und bezogen nach der

Anreise ihre neue Unterkunft. Die Jungs und Mädchen von der Gudensberger

Jugendfeuerwehr zählen zu ihren ständigen Begleitern. Sie errichteten nicht nur die

Zelte, sie kümmern sich auch die Woche über um die ukrainischen Gäste.

Schon am Samstag warteten weitere Programmpunkte auf die

ukrainischen Jugendlichen und ihre deutschen Partner: In

einer Stadtralley erkundeten sie Gudensberg und am Abend

waren sie bei der Musical-Nacht mit Karin George & Friends

zu Gast und konnten dort das unvergleichliche

„Märchenbühnen-Gefühl“ erleben.

Am Montag starteten die Medien-Workshops: Begleitet durch Teamer vom Kasseler

Verein „Die KoPiloten“ beschäftigen sich ukrainische und deutsche Jugendliche die

Woche über mit den neuen Medien, lernen Technik und Umgang mit Kamera und

Mikrofon kennen und stellen einige kleinere Medienproduktionen her, in denen

es um ihre Lebenssituation gehen soll - auch um ihre Hoffnungen auf ein Leben in

Frieden und Demokratie.

In der Woche zuvor waren die Jugendlichen und ihre Betreuer Gast des

Erholungswerkes von Post und Telekom im Erholungsheim Braunlage im Harz.

Beim Auftakt war die Gruppe von den Bürgermeistern Frank Börner (Gudensberg)

und Stefan Grote (Braunlage) willkommen geheißen worden. In Vorträgen bekamen

http://www.gudensberg.de/images/stories/Aktuelles/2016/SCH-GU/img_6030.jpg

http://www.gudensberg.de/images/stories/Aktuelles/2016/SCH-GU/img_5890.jpg

59

die Jugendlichen Informationen über die Arbeit der Feuerwehren, die Demokratie in

Deutschland und einiges mehr. Auch die Region lernten sie kennen.

Die deutsch-ukrainische Begegnung wird gefördert im Programm "MEET UP!

Deutsch-ukrainische Jugendbegegnungen" der Stiftung "Erinnerung, Verantwortung

und Zukunft" (EVZ). Diese Veröffentlichung stellt keine Meinungsäußerung der

Stiftung EVZ dar. Für inhaltliche Aussagen trägt der Autor die Verantwortung.

60

Erschienen: 2016


Jugendbegegnungen

URL: http://www.gymnasium-altenholz.de/images/

Aktuelles/Nachrichten/Gru%C3%9Fwort_Rebecca_Harms.pdf

61

Erschienen: 2016


Jugendbegegnungen

URL:http://www.nua.kharkov.ua/index.php?option=com_conten

t&view=article&id=9347%3A-lmeet-up-----r--&catid=1%3Alatest-

news&Itemid=55

Проект «Meet up! Социальное предпринимательство и

межкультурные студии» в НУА

Торжественно, во время Недель Германии в Харькове 2016,

дан старт проекту «Meet up! Социальное

предпринимательство и межкультурные студии»,

поддержанного фондом «Память. Ответственность.

Будущее» в рамках программы немецко-украинских

молодежных обменов.

Проект реализуется Южно-Вестфальским университетом прикладных наук

(Германия) и Харьковским гуманитарным университетом «Народная

украинская академия» третий год. Впервые, начало совместной работы

украинских и немецких студентов над идеями социального бизнеса происходит

в НУА (в предыдущие годы проект реализовывался только в Германии).

Первый день, во время которого студенты двух вузов знакомились друг с другом

и генерировали идеи для социального предпринимательства, прошел ярко и

насыщенно. Желаем всем участникам плодотворной совместной работы и

успешной коммуникации!

Meet Up! у пресі 2016

Documents

Transcript of Meet Up! у пресі 2016