Любисток

Символ здорової краси. Існує повір’я, що любисток - це зілля, яким можна причарувати когось. Справді, коли розітрете листок цієї рослини, відразу розіллються пряні пахощі.

А любисток з ім’ям чоловічим Споконвіку жіноча трава. І тому він залишиться вічним, Як і пам’ять народу, жива. Мій любисток - духмяний лискучий, Ти знайомий і рідний без меж, Нас ніколи ніхто не розлучить, Ти ж бо в серці моєму живеш. Виростали ми скупані в ньому, Пахли коси цілющим теплом. А сьогодні чомусь призабутий, Хоч і вічний твій подих життя. Нам ще бути любистку, та й бути, Ти ж любові і сонця життя!

У народі любисток називають любисником, люби-мене, а подекуди любовно-романтично “зорею лікарською”. Любисток оспіваний у народних піснях. Про нього ходять легенди. Від покоління до покоління передаються перекази про приховані сили, незбагненні чари цієї диво- рослини. Одна з них стверджує: коли купати дитину в любистку, та ще й додавати до нього пучечок ромашки та крихітку рути-м’яти, дитина буде жвавою, здоровою, усі хвороби її обминатимуть. А виростає вона, якщо це дівчинка, красунею. Звісно, що й від женихів відбою не буде. А все – дякуючи кущику любистку. Та й народна назва рослини – любисток – походить від приписуваної їй властивості причаровувати молоді серця.