Маргарита Козій, Анастасія Новак

студентки ІІ курсу спеціальності «Міжнародна економіка» Науковий керівник: Москалюк Н.П.

к.е.н., доценткафедра макроекономіки та державного управління КНЕУ

Методи боротьби: індексація доходів; контроль за

грошовою масою, заробітною платою і цінами;

стабілізація інфляційних очікувань населення;

збільшення ступеня товарності економіки;

податкова політика; регулювання

валютного курсу, попиту;

впорядковування державних фінансів.

Інфляція – підвищення рівня цін на товари та послуги.

Контракти стабільності;

Програмні контракти;

Контракти про збільшення цін.

Тривалість імплементації – 4-8 кварталів;

Законодавчо окреслений кількісний контроль за інфляцією;

Інституційна домовленість про цінову стабільність;

Прозорість монетарної політики;

Чітка підзвітність ЦБ;

Стабільність фінансової системи.

Таргетування - визначення цільового показника або таргета рівня інфляції (до 10%), досягнення якого призведе до стабільності цін в країні.

Вилучення старих грошових знаків з обігу та їх заміна на нові.

Вдавання до цього методу – лише за суспільних потрясінь.

Анонсування цілей щорічного темпу зростання грошової маси;

Проведення операцій на відкритому ринку (зворотна угода);

Пропозиція депозитних переваг; Вимагання від кредитних установ

мінімальних резервів на рахунках (метод стабілізації грошового ринку процентних ставок).

1920 р. – одночасна політика дефляції грошей та обмеження банківського кредиту, що призвело до бездефіцитності державного бюджету.1950 р. - менші темпи інфляції, ніж в світі, за рахунок зовнішніх джерел інвестування, державного контролю над цінами. 1970 р. - Інструменти боротьби з інфляцією: зміна процентної ставки Банку Англії, зміна норм резервування, контроль за банківськими позиками приватного сектору (встановлення кредитних меж). 1975 р. – початок купівлі-продажу цінних паперів. Контроль відношення ВВП до державних позик.

Причини: індексація, перманентна емісія грошової маси, зростання попиту на іноземну валюту, що призвело до інфляції витрат.

Монетарне таргетування (зміна пропозиції грошей, що змінює темпи інфляції; було застосовано в Швейцарії (інфляцію тримають на рівні 2%);

Таргетування обмінного курсу; Власне інфляційне таргетування.

Кооперація трьох секторів: НБУ, КабМін, сектор малого та середнього бізнесу.

Потрібно: законодавчо окреслити кількісний контроль за

інфляцією і поліпшити поінформованість усіх макроекономічних агентів стосовно інфляційного розвитку,

посилити довіру до Центрального Банку; стабілізувати інфляційні очікування та досягти

інфляційної мети без суттєвих втрат у темпах економічного зростання.

Можливо лише за: наявності розвинутого фінансового ринку, оскільки

основою монетарної політики є відсоткові ставки; забезпечення гнучкого валютного курсу; впровадження НБУ з Кабінетом Міністрів

середньострокового інфляційного планування.