X X I V- и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 1 3 - 1 4 / л и п е н ь 2 0 1 3 р . / ГА З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .X X I V- и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 1 3 - 1 4 / л и п е н ь 2 0 1 3 р . / ГА З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .

Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

• Про українську трудову міграцію

• Переломна віха в історії народу

• «Знак запитання між хрестами»

• Іде міжнародна конференція

• Брифінґ Посла України в Бухаресті

• Пресове повідомлення СКУ

• До 110-річчя «буковинського жайвора»

• Гранітний обеліск у Дунавцях

• Дякуємо! Три рази дякуємо!

• «Милосердний Артабан»

• Родина на державному рівні

• Сучава: День храмового свята

• Наші діти в славному «Артеку»

• День крику в мексиканських школярів

• Анекдоти • анекдоти • анекдоти

U nomeri:U nomeri:

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

stor. 2

stor. 3

stor. 4

stor. 5

stor. 6

stor. 7

stor. 12

stor. 8

stor. 9

stor. 10

stor. 11

stor. 13

stor. 14

stor. 15

stor. 16

Ромашко, ромашко,світи, кому важко,дивися все вгорубез крику, без зору...

Ромашко біленька,устань ти раненькоі вийди на людизігріти їм груди...

Іван КОВАЧ

Ромашко, ромашко...

ЛИПЕНЬ 2013 р.2

Вперіод 3 і 4-го липня в столиціУкраїни м. Києві відбулисяважливі події для українців нетільки з України, але й для

українців цілого світу.3 липня в залі Комітету Верховної Ради

України з прав людини, національнихменшин і міжнаціональних відносинпройшли парламентські слухання на тему,,Українська трудова міграція: стан,проблеми та шляхи їх вирішення’’.Засідання було заплановане для того, щоббули розлянуті пропозиції УкраїнськоїВсесвітньої Координаційної Ради,запропоновані під час зустрічі з Комітетамита внаслідок листа Голови Верховної РадиУкраїни В. Рибака.

На слуханні, окрім депутатів ВерховноїРади України, були запрошені посадовіособи:

– міністерства соціальної політики;– перший заступник міністра закор -

донних справ;– заступник міністра внутрішніх справ;– Голова Державної служби зайнятості;– помічник Голови Державної прикор -

донної служби;– директор департаменту Державної

Міграційної Служби;– перший заступник начальника

управління експертизи соціально-трудових відносин СекретаріатуКабінету Міністра.

На слуханнях брали участьпредставники різних організаційЄвропи, Америки, Канади та іншихкраїн.

Від Союзу українців Румунії(СУР) взяли участь Голова СУРШтефан Бучута – член ПрезидіїУВКР, та радник СУР Микола-Мирослав Петрецький.

Учасники парламентських слу -хань обговорили стан сучасноїукраїнської трудової міграції, від -мітили, що трудові міграції громадянз України є актуальною проблемою,яка потребує конкретних дій з бокуУряду.

Щодо питання необхідності вдоско -

налення закону України ,,Про закордоннихукраїнців, частині гарантування права нанавчання на бюджетній основі згідно квотдля закордонних українців». Вартозазначити, що законом України ,,Про

внесення змін до Закону України ,,Проправовий статус закордонних українців’’,

прийнятого Верховною Радою України 9лютого 2012 року, зокрема, передбачено,

що закордонним українцям щороку вста -новлено квоти прийому до вищих нав -чальних закладів України в межах обсягівдержавного замовлення (нова редакціястатті 9 закону), – сказав Голова Комітету зправ людини В. Пацкан.

4 липня в приміщенні Великої залиДипломатичної академії Міністерства Зов -нішніх Справ України відбулися уро -чистості з нагоди 20-ї річниці створенняУкраїнської Всесвітньої КоординаційноїРади.

Українська Всесвітня КоординаційнаРада створена на підставі Рішення І-огоВсесвітнього Форуму Українців, що відбув -ся у серпні 1992 р. у Києві. Організаціюбуло зареєстровано Міністерством юстиціїУкраїни 3 травня 1993 року.

Головна мета утвердження інтересівсвітового українства у всіх сферах шляхомкоординації діяльності громадських орга -нізацій і діячів в Україні, її українськомузарубіжжі та співпраці з вітчизняними ізакордонними урядовими, підприєм ниць -кими, громадянськими структурами, спри -янню збереженню національної ідентич -ності українців, зміцненню її розбудові

націо нальної Української держави,форму ванню і розвитку засадгрома дянського суспільства вУкраїні.

Членами УВКР є українцігромадські організації України таукраїнського зарубіжжя. За резуль -татами ІІІ-го Всесвітнього форумуукраїнців (серпень 2001 р.) УВКРнараховує понад 400 організацій-членів.

На святкування був запро шен -ний підтримати шоу-концерт Олек -сандр Божик, скрипаль вір туоз,суперфіналіст проекту «Українамає талант», який надав надзви -чайний колорит урочистості знагоди 20-ї річниці створенняУВКР.

Голова СУРШтефан БУЧУТА

Верховна Рада України провела слуханняна тему «Українська трудова міграція:

стан, проблеми та шляхи їх вирішення»

Вельмишановний пане Степане! Вислов -люємо щиру і сердечну подяку СоюзуУкраїнців Румунії за надану намможливість побувати на території Румунії, аконкретно в повіті Тульча, селах Телиця,Караорман, Катерлез, Дунавець, Кришан,Летя, інших, говорити з людьми-нащадкамиславних лицарів козаків-запорожців, взятиучасть в міжнародному симпозіумі “200років від поселення задунайських козаків уселі Дунавецул де Сус”, а головне –відзняти унікальні матеріали для фільму“Запорожці за Дунаєм”, який ми плануємозавершити в 2013 році. Цей фільм має стати

логічним продовженням фільму “Кубанськікозаки. А вже літ десь двісті...” про те, якскладалися долі українських козаків, які всилу історичних обставин були змушенізалишити рідну землю. Ми б не змоглиреалізувати цей проект, якби не малиморальну підтримку панів МихайлаМачоки, Івана Робчука, радника Мініс -терства культури Румунії п. ЯрославиКолотило, керівників відділень СУРу намісцях. Дякуємо їм від усього серця. Та неможемо не підкреслити особливу роль, якузіграв в нашій роботі керівник філії СУР вТульчі п. Дмитро Черненко. Саме завдяки

його, без перебільшення героїчнимзусиллям, ми спромоглися в короткі строкивідзняти унікальні документальні спос -тереження з життя українців Румунії.

З повагою і найкращими побажаннями

Валентин СПЕРКАЧ,кінорежисер, Лауреат Національної

премії України ім. Т. Г. Шевченка

Олександр ФРОЛОВ,Заслужений діяч мистецтв України,

кінооператор, Лауреат Національної преміїУкраїни ім. Т. Г. Шевченка

Голові Союзу українців Румунії п. Степанові Бучуті

ЛИПЕНЬ 2013 р. 3

Президент Віктор Янукович: Деклараціяпро суверенітет України стала

переломною віхою в історії нашого народу

Президент України ВікторЯнукович звернувся доукраїнського народу з нагоди23-ї річниці з дня ухвалення

Декларації про державний суверенітетУкраїни.

“Дорогі співвітчизники! Сьогодні мивідзначаємо 23-ю річницю від дняприйняття Декларації про державнийсуверенітет України.

Цей документ започаткував сучаснийетап українського державотворення, ставпереломною віхою в історії нашогонароду”, - йдеться у зверненні,оприлюдненому на сайті глави держави.

В. Янукович зазначив, що ухваленняДекларації “є яскравим виявом воліукраїнців до свободи, рішучим кроком нашляху отримання нашою державоюнезалежності”.

“Базуючись на принципах, прого -лошених у Декларації, ми будуємомодернізовану демократичну правову

країну, в якій буде забезпечене гіднемайбутнє кожному громадянинові”, -наголосив президент України.

16 липня 1990 року Верховна РадаУкраїнської Радянської Соціалістичної

Республіки ухвалила Декларацію продержавний суверенітет України. Декла -рацію підписав перший заступник головиВерховної Ради Іван Плющ, оскількипосада голови на той момент булавакантною.

“Верховна Рада Української РСРпроголошує державний суверенітет Укра -їни, як верховенство, самостійність,повноту і неподільність влади Республікив межах її території та незалежність ірівноправність у зовнішніх відносинах”, -зазначалося в Декларації.

День її ухвалення було оголошенодержавним святом - Днем Незалежності.У цій якості він відзначався один раз - 16липня 1991 року. 24 серпня того ж рокуВерховна Рада УРСР ухвалила Актпроголошення незалежності України, і цядата стала новим Днем НезалежностіУкраїни.

Президент Віктор ЯНУКОВИЧ

Організаторам міжнародного симпозіуму в повіті Тульча

Дорогі учасники симпозіуму!

Дозвольте від імені Товариства зв’язків з українцями замежами України «Україна-Світ» привітати Вас з початкомпроведення надзвичайно важливого Міжнародного симпозіумуна тему: «200 років від поселення задунайських козаків в селоДунавецу де Сус».

Товариство більше ніж 20 років займається темоюпереселення запорізьких козаків. Перші дослідження на

Кубані і вихід документального фільму Лауреата Національноїпремії ім. Тараса Шевченка, режисера Валентина Сперкача«Кубанські козаки. А вже літ десь 200... », який пройшов звеликим успіхом в Україні та за межами, був першоюластівкою в історичну минувшину запорізьких козаків.

Приємно відмітити, що науковці, громадськість, керівникита члени українських громад України та Румунії підняли нависокий рівень тему задунайських козаків.

Маємо надію, що цей симпозіум стане початком кропіткоїнаукової роботи, надасть можливість вивчити і дати чіткуісторичну правду про задунайських козаків в селі Дунавецу деСус, сприятиме збереженню української мови та культури замежами України.

Бажаємо учасникам конференції плідної роботи, вдалихвиступів та нових друзів.

З повагою, Голова Товариства, Герой України

Іван ДРАЧ

1. Не можна ледарювати, коли всіпрацюють; ганебно байдикувати, розва -жатися, коли - ти добре знаєш про це -старші покоління працюють і не можутьдозволити собі відпочинку.

2. Не можна сміятися над старістю істарими людьми - це величезне блюз -нірство; про старість треба говорититільки з повагою; у світі є три речі, з якихніколи не можна сміятися, - патріотизм,справжня любов до жінки і старість.

3. Не можна заходити в суперечку зшанованими і дорослими людьми, особливо

із стариками; не гідно людської мудрості йрозсудливості поспішно висловлюватисумнів щодо істинності того, що радятьстарші; якщо в тебе просяться на язикякісь сумніви, придерж їх у голові, подумай,розміркуй, а потім спитай у старшого щераз - спитай так, щоб не образити.

4. Не можна виявляти незадоволеннятим, що в тебе немає якоїсь речі... Утовариша твого є, а про тебе батьки неподбали: від своїх батьків ти не маєш прававимагати нічого.

5. Не можна допускати, щоб матидавала тобі те, чого вона не бере собі, -кращий шматочок на столі, смачнішуцукерку, кращий одяг. Умій відмовитися відподарунка, якщо ти знаєш, що в цій речімати відмовила собі; думка про право наякусь свою винятковість - це отрута твоєїдуші; велике щастя відчувати нетер -пимість до цієї отрути.

6. Не можна робити того, щоосуджують старші, - ні на очах у них, нідесь на стороні; кожний свій вчинокрозглядай з погляду старших: що поду -мають вони; особливо неприпустимінастирливість, намагання без потреби

(Продовження на 16 стор.)

В. СУХОМЛИНСЬКИЙ

Десять НЕ МОЖНА

ЛИПЕНЬ 2013 р.4

Керують нами ідеї

Вимовляємо по складах ідеї, –наші перші слова,з початком і кінцем гідним,що означають початок звільненя...

Деколи граємося з словами,ставимо велику цінуна безглуздя,вигадане нами,що не має ніколивартість істини...

Керують намибожевільні ідеї,спотикаємось на порогах дня,дряпаємо слабих,убиваємо сильних,що не признають нашу силу...

Стежимокожну сліпу дію,хоч душа спонукує,щоб слухали свої почуття,неуважно лічимо кроки,що міряють наше життя...

Дзеркало буття

Бог співживає з ангелами,Рай із Пеклом,Небо з Землею,Сонце з Місяцем,матерія з ідеями,море з ріками,літо з зимою,ліс з деревами,квіти з будяками,день із ніччю,хмари з дощами,вогонь із іскрами,пісня з голосами,людина із звірами,життя зі смертю,спання зі снами...Ця рівновага,стійка й тривка,є дзеркалом буття,безконечності простору,що захищає наше існування...

Десь тут, десь там

Мріїзбираються в душі,а потім розливаються,-розносяться полонинами,лісами,морямий поміж хатами,де, може,стануть ідеяминовими,родючими,що запустять брунькина людській ниві...

Десь тут,десь тамспівають солов'ї,ті,що граються в гаї,шукаючи місце,місце вражене,де б жили вільно,де б садили паростки нові,паростки любові...

Може, хтосьзбере в снопи променій, понесе їхв хатини бідні,в хатини темні,де чекають діточкиутіхи теплої,трохи любові...

Поміж душами,поміж хрестами

Спогадуємо несподівануостанню розлуку,аналізуємо якість кожного дня,кожний шум,кожну муку,хоч не любиться нам...

Деколи сідаємо за стілодин біля другого,розказуємокожний про свій сон,що спонукуєслухати відгук наших терпінь...

Дивимося навкруги,таємно збираємо сліди,наче в останній раз,з'їдаємо,наче звірі голодні,й лижемо,що другі лишили нам...

Хоч ставимо ціну великуна непевності життя,колихається знак запитання,переходячи поміж душами,між хрестами,що вказуютьнаш тимчасовий шлях...

Чую чудесні голоси

Деколичуюдзюрчання джерела,наче спів скрипаля...

Інодістогне землясеред цвинтаря,наче відгук каменяра...Стогну й яна порогах життя,коли переслідуюзвук дзвонів буття...

Пташкигармонізуютьсяу чудесні снопи голосів,наче на небі співає хор ангелів...Плачуть вітри,бігають гаями,блукають постійно,наче звірі лісами...

Десь далеков глибокій тьмігуде небо очароване,наче птахи хворобливі...Шум,тумани,різкі голосикличуть мене постійно,щоб покинув світ цейі полинув до неба,де не лічаться гріхи...

Щоб усі почули

Загубився,десь на кінці життя,несу муку на плечахдорогою без повернення.Хотів би кричати,щоб усі чулияк мучуся,наче мрії розрізані,як розсіваюся,наче шум білий...

Перед переходом

Іду,іду, мій побратиме,через долину смерті,тихо качаюся,наче обрій над повіками...

Іду спокійно,колихаюсяна струнах світуз луком зламаним...

Б'ють дзвони,щоб зупинилисяй перевірили присутністьперед переходом...

Цілую брови небай молюся,щоб не появився Богперед воротами...

Боже,схилися над умираючими,над сліпими,відкрий їм очі заплаканіперед воротами небай запали каганець,щоб не загубилися...

Лише твій відгук

Лиши, щоб рахував,як тебе кохав, –так сильно,так глибоко,так високо,скільки може підніматисяфантазія в душі;якщо б малювавбезрозсудно,грандіознонад існуваннямтвій образ,залишив би лише твій відгук..

Весела, наче пташка

Софіяз очима ясними.Вітерграється з твоїми золотимикосами.Радієш,наче ранком лелія...

Красива,але, що ховаєтьсяв цім слові,й за цими прозорими очима,в які світло вбирається...

Весела,наче пташка,що співає в гаї,але не знаю,що створюється в твоїй душі...

Граєшсяз моїми почуттями,наче орел із пташенятамилицемірна,наче кішка,що кігті нагострює...

Твої сліди

Твоя відсутністьспонукує думки,спонукує меланхолію,наче листя,що сумує,коли осінню умирає...

Твої слідирозколюютьтіні роси,й топлять душу,наче сніг,що на весні в'яне...

Аромати твоїзбуджують почуття,наче черешневі квіти,що манять бджілзбирати пишний пилок...

Іван АРДЕЛЯН

«Колихається знак запитання між хрестами...»«Колихається знак запитання між хрестами...»

ЛИПЕНЬ 2013 р. 5

Здавніх-давен в українців є тра-диція: ідучи в світ, брати з собоюгорстку рідної землі. Так і козаки,покидаючи Січ Запорізьку,

ліквідовану за указом Катерини ІІ, брали зсобою вузлики із землею. Найнепокірніші зних, не припускаючи можливості служитиРосійській імперії, пересилилися за Дунай,на землі, що знаходилися під пануваннямтурецького султана. Кажуть, що колисултан звелів запорожцям присягнути йомуна вірність, перед тим, як постати передним, козаки понасипали в чоботи землі,принесеної з рідного краю, і передсултаном поклялися вірно служити тійземлі, на якій стоять. Султан не розгадавкозацької хитрості і, вдоволений, виділивкозакам під Задунайську Січ острів СвятогоЮрія з Сулинським та Георгіївськимгирлами Дунаю і степ на південнійпритоці Дунаю, Дунайці, білялиману Разіна, забезпечив їмвійськовий устрій та видавклейноди – булаву, бунчук, печаткута корогву. А в 1813 р. буластворена Дунавецька Січ – останняв історії українського козацтва.

Хоч, на думку деяких науковців,перші українці в гирлі Дунаюз’явилися ще в Х ст., за часівВеликого князя КиївськогоСвятослава, який мав тут своюрезиденцію і навіть планувавперенести сюди столицю, алебільшість сьогод нішнього укра -їнського населення ПівнічноїДобруджі вважають себе нащад -ками запорожців. Уже понад двасторіччя вони зберігають своїзвичаї і традиції, особливо поселах, де ще старше поколіннярозмовляє українською мовою(щодо збереження мови, особливосеред молоді – окрема і такиболюча тема) і дуже гордитьсясвоїм походженням.

Міжнародна науковаконференція

Саме події двохсотлітньої дав -ності стали точкою відліку дляДобруджанської української грома -ди, складаючи перші сторінки їїісторії. Цілком закономірно, що цядата не могла залишитися без увагиз боку румунських та українськихнау ковців і, безперечно, Союзу українцівРумунії, який представляє інтереси всієїукраїнської громади Румунії. Таким чином,7-8 червня ц.р. в м. Тульчі пройшли заходиз нагоди 200-річчя від переселеннязапорізьких козаків у Верхній Дунавець ізаснування Дунавецької Січі. Їх ініціаторомі організатором був голова Тульчанськоїповітової філії СУР Дмитро Черненко, а зукраїнської сторони – декан історичногофакультету Одеського національногоуніверситету В’ячеслав Кушнір, який,відкриваючи роботу Міжнародної науковоїконференції, між іншим, наголосив, що200-річчя від заснування Задунайської Січі

– це важлива дата не лише для українцівРумунії, зокрема Добруджі, а й для всьогоукраїнського народу. Від імені Союзуукраїнців Румунії і його голови СтепанаБучути учасників Конференції привітавперший заступник голови СУР Іван Робчук.Особливість і унікальність цього науковогозаходу підкреслив у своєму виступі Радник-посланник Посольства України в РумуніїТеофіл Рендюк. Свідченням важливостівідзначення 200-річчя існування укра -їнської громади на добруджанських теренахстала й участь в Конференції представниківрумунської державної влади: сенатораПарламенту Румунії Октавіана Мотока,депутата Парламенту Румунії Васіле Ґуду імера міста Тульчі Константіна Годжі. З бокуукраїнської державної влади виступиладепутат Одеської обласної ради Марія

Попова, яка вручила нагороди відомимукраїнцям, активним членам Тульчанськоїфілії СУР. Почесними грамотами «Завагомий особистий внесок у збереження ірозвиток культури українців Румунії,укріплення зв’язків між Україною таРумунією і з нагоди 200-річчя відзаснування Дунавецької Січі» булинагороджені: Ананій Іванов, ВіргілійРіцько, Марія Карабін; радник Міністерствакультури і національної спадщиниЯрослава Колотило та Дмитро Черненкобули нагороджені Почесними грамотами іцінними подарунками. Також цінніподарунки і грамоти від одеського

Інтелектуального форуму отримали Вір -гілій Ріцько і Марія Карабін.

Радник Міністерства культури і головаБухарестської філії СУР ЯрославаКолотило привітала учасників Конфе ренції,подякувавши її організаторам за докладенізусилля i представила учасникам відомогоукраїнського режисера, лауреата Державноїпремії України ім. Т. Г. ШевченкаВалентина Сперкача, який разом із своїмколегою кінооператором і кінорежисером,теж лауреатом Державної премії Україниім. Т. Г. Шевченка Олександром Фроло вим,прибули на добруджанські землі з метоюзняти документальний фільм про долюзадунайського козацтва. У свою чергу,Валентин Сперкач зачитав учас никамКонференції вітальні листи від Товариства«Україна-Світ», під писаний Іваном Драчем,

і від Міжнародної організації«Козацтво України», підписанийверховним отаманом козацтва,генералом ВалентиномСоколовським.

Після короткої перерви розпо -чалася наукова частина Конфе -ренції. Не будемо зупинятисьдетально на виступах учасників,оскільки організатор висунув ідеювидати збірник матеріалів Конфе -ренції, і ми щиро надіємось, щовона буде втілена, оскільки науковідоповіді були справді дуже цікаві і,безперечно, такий збірник викличеінтерес не лише фахівців, а йпересічних читачів-шанувальниківісторії, етнографії чи простолюбителів цікавої інформації.

«Перша ластівка»

На завершення Конференціїучасники переглянули доку -ментальний фільм, про який, міжіншим, йшлося і в згаданому вищелисті від Товариства «Україна-Світ»: «Товариство вже понад 20років займається темою пересе -лення запорізьких козаків. Першідослідження на Кубані і вихіддокументального фільму «Ку -банські козаки. А вже літ 200…»,який пройшов в Україні та за їїмежами з великим успіхом, бувпершою ластівкою в історичнуминувшину запорізьких козаків».Треба відмітити, що на сьогодні цейфільм, хоч і був знятий ще в 1992

році, є чи не найновішою і наймас -штабнішою українською стрічкою,присвяченою долі козацтва після ліквідаціїЗапорізької Січі. Він порушує багатоскладних проблем і, як коментує редакціяжурналу «Кіно-театр»: «Загалом роботаВалентина Сперкача ставить більшезапитань, аніж дає відповідей». Стрічка,наче мозаїка, складається з кадрів ізколоритними персонажами, їх розповідями,свід ченнями, історіями, які зливаються в

200 років від заснування Дунавецької Січі

(Закінчення на 7 ст.)

Ірина МОЙСЕЙ

Після покладання квітів до Пам'ятника

Іде міжнародна конференція

ЛИПЕНЬ 2013 р.6

Посольство України в Румунії традиційнопроводить зустрічі з румунськими

журналістами

Верховна Рада вирі -ши ла урочисто відз -на чи ти у вересні2013 року 1120-річчя

зас ну вання міста Ужгорода.Рекомендувати Кабінету Мі -

ніс трів України:– у місячний термін з дня

прийняття цієї Постанови утво -рити організаційний комітет зпідготовки та проведення заходівщодо відзначення 1120-річчя здня заснування міста Ужгорода.

– у двотижневий термін після утвореннязазначеного організаційного комітету

розробити та затвердити план заходів,пов’язаних із відзначенням 1120-річчя з днязаснування міста Ужгорода, вирішити

питання щодо фінансового там а т е р і а л ь н о - т е х н і ч н о г озабезпечення цих заходів.

У плані заходів перед ба -чити:

– організацію культурно-мис тець ких та освітніх заходів;

– реставрацію пам’яток архі -тек тури, історії та куль тури;

– поліпшення транспортно-ек сплу ата ційного стану авто -мо більних доріг міста Уж -города.

Відповідний проект постанови заре -єстровано за №2128а.

Посольство України в Румуніїтрадиційно проводить зустрічіз румунськими журналістами,аби розповісти про ту роботу,

яка проводиться Посольством. Така зустрічвідбулась 9 липня 2013 р. в Культурно-інформаційному центрі ПосольстваУкраїни в Бухаресті. З цієї нагодиНадзвичайний і Повноважний ПосолУкраїни в Румунії Теофіл Бауер розповівжурналістам, що у першому півріччі цьогороку головна робота Посольства буласпрямована на одержання офіційнимичинниками Румунії підтримки євроінтег -раційних зусиль України. Також планувавсявізит до Бухареста міністра закордоннихсправ України Леоніда Кожари.

Надзвичайний і Повноважний посолУкраїни в Румунії Теофіл Бауер зазначив,що Румунія підтримує Україну в їїєвроінтеграційних зусиллях: “Головнаробота, яка проводилась ПосольствомУкраїни в Румунії у першому півріччіпоточного року, була присвячена організаціїпідтримки офіційними чинниками Румуніїєвроінтеграційних зусиль України тапідписання у Литві восени цього рокуУгоди про асоціацію з ЄС. Безумовно,сьогодні приємно констатувати, що на всіхрівнях у Румунії ми маємо підтримку вєвроінтеграційних зусиллях України.Незалежно від того, до якої партії,політичної сили чи віросповіданнявідноситься депутат чи сенатор румунсь -кого Парламенту, урядовець Румунії, всівони в один голос говорять про підтримкуєвроінтеграційних зусиль України, що, нанашу думку, принесе Румунії європейськаінтеграція України. По-перше, ми єсусідами. Між нами маємо 613 км кордону.По обидва боки кордону компактнопроживають нацменшини, етнічні групи

українців та румунів. Прикордонні регіониобох країн пронизані угодами проекономічну співпрацю. І, безумовно, вступабо наближення України до ЄС надастьекономічному і транскордонному співро -бітництву, культурному обміну між нашимикраїнами нового імпульсу, і це піде накористь народам наших країн”.

Планувався візит до Бухарестаміністра закордонних справ України.Теофіл Бауер: “У першому півріччі мипланували офіційний візит міністразакордонних справ України Леоніда Кожаридо Бухареста. Спочатку цей візит маввідбутись 23 травня цього року, але зініціативи румунської сторони відтер -мінований на 15 липня цього року. І вже, нажаль, 15 липня був також відтермінований,але вже з ініціативи української сторони всилу об’єктивних причин. Але япереконаний, що візит міністра закор -

донних справ до Румунії відбудеться вцьому році. Крім того, ми продовжуємопрацювати над організацією візиту доУкраїни прем’єр-міністра Румунії ВіктораПонти. Ми сьогодні працюємо надпоглибленням і розвитком міжпарла -ментського співробітництва. І в українсь -кому, і в румунському парламентах сфор -мовано групи дружби. Я переконаний, щонайближчим часом відбудуться обміницими групами. Я вже мав зустріч зрумунським керівником групи врумунському Парламенті і ми домовилисьпро формат цієї співпраці. Я переконаний,що така співпраця буде поглиблюватидвостороннє співробітництво між нашимикраїнами.”

Надзвичайний і Повноважний ПосолУкраїни в Румунії Теофіл Бауер зазначив,що розвивається торговельно-еконо -мічна співпраця між нашими країнами:“Декілька слів хотів би сказати про те, що27-28 липня у Києві буде відзначатись наміжнародному рівні 1025 річчя ХрещенняКиївської Русі. Планується ряд заходів тут,у Румунії, за сприянням ПосольстваУкраїни в Румунії. Зокрема, в Румунськомуінституті культури буде відкрито виставку,яка присвячена 1025-річчю ХрещенняКиївської Русі. Крім того, я б хотівзазначити, що у цьому році розвивається ізростає обсяг торговельно-економічногоспівробітництва між нашими країнами,поглиблюється транскордонне співробіт -ництво між нашими країнами. Затвердженокерівників групи Комісії з питаньекономічного і науково-технічного співро -бітництва в обох країнах. Я переконаний,що ці Комісії незабаром зустрінуться вповному складі і розроблять план роботи нанайближчу перспективу”.

Микола ОНУЖИК,Радіо Румунія Інтернаціонал

Брифінг Посла України Теофіла Бауера в Бухаресті

Верховна Рада України прийняла Постанову

«Про відзначення 1120-річчя заснування міста Ужгорода»

В твердому потиску руки

ЛИПЕНЬ 2013 р. 7

3липня 2013 р. голова КомісіїСвітового Конґресу Українців(СКУ) з питань громадян Україниза кордоном Павло Садоха

виступив у Верховній Раді України в Києвіна парламентських слуханнях “Українськатрудова міграція: стан, проблеми та шляхиїх вирішення”.

У своєму виступі Павло Садоха навівнаступну вражаючу статистику, яказасвідчує, що українські трудовімігранти є найбільшими інвесторамиекономіки України:

Переживаючи всі негативні наслідки,пов’язані з міграцією за кордон, ці людитільки офіційно через грошові банківськіперекази перевели в Україну 7.5мільярда доларів у 2012 році, 7 мільярдіву попередньому і подібні суми раніше. Авраховуючи і інші способи передачігрошей, за розрахунками експертівНаціонального банку України, валютнівливання в Україну від трудовихмігрантів можуть становити від 19 до 23мільярдів доларів щорічно.

Незважаючи на такий вагомий внесок вукраїнську економіку та безпосередньо всферу соціального захисту членів своїх

сімей, українські трудові мігранти не маютьналежного правового захисту з боку урядуУкраїни.

“Користуючись цією нагодою, мизвертаємося до Верховної Ради Українидокорінно переосмислити феномен масовоїтрудової міграції і на цій основі виробитиокрему державну політику та відповіднізміни до законодавчої бази”, - заявивПавло Садоха.

Детальний перелік нагальних питань,пов’язаних з українською трудовою міг -рацією, та конкретні рекомендації КомісіїСКУ з питань громадян України за

кордоном було передано Комітету з питаньправ людини, національних меншин іміжнаціональних відносин Верховної РадиУкраїни.

“Ми закликаємо владні структуриУкраїни розробити державну політику длябільш ефективного вирішення еконо -мічних, соціальних і культурно-освітніхпотреб українських громадян за кор доном”,- заявив президент СКУ Евген Чолій.

У парламентських слуханняхтакож узяли участь першийзаступник президента СКУ, головаЕвропейського Конґресу УкраїнцівЯрослава Хортяні та члени КомісіїСКУ з питань громадян України закордоном – Олесь Городецький іГалина Маслюк.

Контакт зі ЗМІ: Ірина МицакСвітовий Конґрес Українців145 Evans Ave., Suite 207 Toronto, ON M8Z 5X8 Canada

Tel. (416) 323-3020Fax (416) 323-3250e-mail: congress@look.cawebsite: www.ukrainianworldcongress.org

єдину картину з великим емоційнимзарядом.

Після усіх заходів ВалентинСперкач і Олександр Фроловзалишилися ще на якийсь час вДобруджі, збираючи матеріали длянового фільму, тепер уже прозадунайських козаків. Покладаючисьна їхню високу майстерність, щиросподіваємося, що невдовзі на екранахз’явиться «друга ластівка».

«Слідамизадунайських козаків»

Екскурсію під такою назвоювлаштували організатори для учас -ників заходу. Звідки ж її почати, як нез Верхнього Дунавця? Саме тутдвісті літ тому була заснованаДунавецька Січ. І тут в 1997 роцібуло зведено пам’ятник на честьдунавецьких козаків. Сюди ж і приїхалиучасники заходу, аби вклонитися їх пам’яті

і покласти квіти до пам’ятника, мабуть,надто скромному як для вельми славногокозацтва. Пригадується, що при різнихнагодах і заходах в Добруджанському краї

неодноразово була мова про те, що варто бу Верхньому Дунавці і пам’ятник новийпідняти, і комплекс історично-мемо -

ріальний звести. Але далі розмов справипокищо не просунулись. Мабуть, якбиУкраїнська Держава проявила більшезацікавлення до історії заду найських

козаків, яка є не від’ємноючастиною історії укра їнськогокозацтва, і долучилася до цихзадумів, то й справи пішли бінакше, і здійснити можна було бнемало.

Наступного дня учасникизаходу вирушили кораблем поСулінсь кому гирлу Дунаюмісцями, де понад два сторіччятому були перші поселеннязапорожців, які, не бажаючикоритися, були вимушеніпокинути рідні землі, місцямиДунайської Дельти не тількипрекрасними, майже казковими,але й насиченими великим емо -

ційним зарядом минувшини, сповненоїгероїзму і трагізму.

ПРЕСОВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

Голова Комісії СКУ з питань громадян України за кордоном виступив у Верховній Раді України на

парламентських слуханнях з питань трудової міграції

200 років від заснування Дунавецької Січі(Закінчення. Поч. на 5 ст.)

Виступ пана Павла Садохи

Виступ радника Посольства України п. Т. Рендюка

ЛИПЕНЬ 2013 р.8

На початку вересня відзначатимемо 110-у річницю від смерті«буковинського жайвора» Си -дора Воробкевича (5.V.1836 –

5.ІХ.1903), автора невмирущих пісень«Рідна мова», «Заграйми, цигане старий»,«Буковино моя мила». В кінці минулогороку Петро Никоненко, доцент кафедриукраїнської літератури і кафедри світовоїлітератури та історії культури Ніжинськогодержавного університету ім. МиколиГоголя, видав нову свою працю «Буко -винський Жайвір». Сторінки жит тєписуСидора Воробкевича» із додатком –репринтною копією прижиттєвого виданнязбірки поезій «Над Прутом» (1901 р.) увидавництві Чернівці-Ніжин, 2011 р.(Чернівецького та Ніжинського універ -ситетів ім. Юрія Федьковича та ім. МиколиГоголя).

Петро Никоненко, випускник Черні -вецького університету і викладач йогокафедри української літератури, хоч і родоміз Київщини, був закоханий у красуБуковини та в «буковинського жайвора»Сидора Воробкевича, як назвав йогоІван Франко у своїй передмові до збіркипоезій «Над Прутом» (1901 р.), і томувидав кілька праць про життя і творчістьспівця українського народу: «СидірВороб кевич: життя, творчість та місце влітературному процесі другої половиниХІХ-ого століття» (1975 р., (канди -датська дисертація), «Сидір Вороб -кевич. Вибрані твори, Київ, в-твоДніпро, 1987 р., у співпраці з доцентомМ. І. Юрійчуком, і з ним же літературно-критичний нарис «Сидір Воробкевич.Життя і творчість» (2004 р.).

Дослідницька праця П. Никоненкавикористовує численні архівні доку -менти, листи і художні твори видатногоукраїнського письменника, компо -зитора, педагога та громадсько-куль -турного і церковного діяча другоїполовини ХІХ-ого століття С. Вороб -кевича. Крім цього, автор друкуєспогади та відгуки про талановитогоспівця Буковини, який понад усе любивсвій край, мову, народ: «Я край одинлиш знаю,/ Одну лише ріку,/ Для них б’єсерце в грудях,/ Для них лиш я живу./Для них із мого серця/ Усі пісніпливуть,/ То моя Буковина,/ Мій милий,синій Прут!»/ («То моя Буковина», ст. 115)

Подається, зокрема, разом із передмо -вою, в якій уточнюється, що талант ДанилаМлаки (С. Воробкевича) стоїть поруч ЮріяФедьковича, а сам поет Буковини є одним«з перших жайворонків нової весни нашогонародного відродження».

Сидір Воробкевич (1836-1903) за своєнедовге життя на цьому світі, яке «неда -ремно... та не без цілі...» прожив, – приз -нається він сам, за уточненням ПетраНиконенка, поставив собі за мету слідуючежиттєве і творче кредо: «Бути кориснимрідному народові, робити все можливезадля його добробуту, дбати прозбереження і примноження духовних

скарбів своєї прабатьківської зем -лі–Буковини, всієї України» (П. Никоненко,«Буковинський жайвір» ст. 11).

Петро Никоненко в життєписі Сидора

Воробкевича відкриває подвійний портрет«буковинського жайвора» - людини і митцяз його болем і радістю, пропонує читачамслідуючі три теми-розділи: літературнаспадщина (поезія і проза), музика втворчому житті автора та драматургія ітеатр, тобто визначає мистецький внесоквеликого буковинця як письменника такомпозитора, який зумів представити своєщире серце людям і, зокрема, своємуукраїнському народу не лише як поет,прозаїк, чи драматург, але й як неповторнийспівець, що скомпонував понад 400 творівдля хору (250 на власних текстах), сотнісолоспівів, теж на власних текстах, з якихдобре відомі «Рідна мова», «Заграй ми,

цигане старий», «Сині очі», «Там, де ятранькруто в’ється», «На чужині загибаю» і ін.Вони у своїй природній спорідненості знародною піснею стали настільки

популярними, що вважаються заразнавіть народними.

Сторінки життєпису віддзер калю -ють майже шевченківську долю СидораВоробкевича: у три роки (1839 р.)помирає мати, у дев’ять років помирає ібатько (1845 р.), і хлопчик, що виростаєпід опікою дідуся Михайла і бабкиПараскеви, спочатку буде самоуком, апотім вчитиметься у чернівецькихшколах, далі в духовній семінаріїнімецькою та румунською мовами, дерізнобічно обдарований юнак вчиться«руської» мови, тобто української, зцерковного богослужіння (старосло -в’янської) та від дідуся. Але тому, щолюбив малювати та музику, народнукультуру, він записує ще з гімназіїнародні пісні, німецькі та українські (вперекладі на німецьку), а такожерумунські пісні, коли знаходився вканікулах у Румунії, бо, крім любові доїхнього мелосу, відчував у нихзближеність до болю убогих людей.Тому часто співав їх між учнями йстудентами та зачитувався з чужо -мовних джерел історією і культуроюукраїнського народу, поглиблював своїзнання про усну народну творчість,кохав рідне українське слово та музикувключаючись, як і Ю. Федькович, упроцес духовного відродження Буко -вини та Галичини в руслі кордонів

«Руської трійці», на народній основі, заприкладом Івана Котляревського, Гри горіяКвітки-Осно в’яненка, Тараса Шев ченка таін., бо був переконаний, що фольклорнітвори – неперевершені зразки словесного імузичного мистецтва, представляютьсобою духовну єдність українськогонароду: «Цілий світ їх знає - наші думкикрасні, котрих голос гомонить від скалДніпрових до гір Карпатських, Україною,Поділлям, Галичиною, Буко виною – цілим,цілим руським світом» (С. Воробкевич«Наша народна пісня», 1865, ст. 27-28, за П.Никоненком, «Буковинський жайвір»).

Петро Никоненко: «Буковинський Жайвір».Петро Никоненко: «Буковинський Жайвір».Сторінки життєпису Сидора Воробкевича»Сторінки життєпису Сидора Воробкевича»

(Далі буде)

Іван КІДЕЩУК

Доброго дня, шановні!Ми представляємо мистецьке агентство “Арт Велес”, яке вже більше 10 років

займається фіксацією, збереженням та виданням зразків традиційної музичної культуриУкраїни.

Можливо, ви вже знайомі з нашими аудіо-виданнями в рамках проекту “Берви”, якіможна побачити на сайті http://ukrfolk.com.ua/

На даний момент в рамках проекту “Берви” готується до видання своєріднаантологія традиційної музики з 10-ти компакт-дисків, які представлятимуть всіісторико-етнографічні регіони України та етнічні землі за кордоном. Ми шукаємоконтакти Івана Кідещука, бо знаємо, що він писав музичний фольклор українцівРумунії, хотіли б налагодити з ним співпрацю. Допоможіть, якщо можете. Будемо щировдячні.

З повагою, МА «Арт Велес»

Лист до редакції

ЛИПЕНЬ 2013 р. 9

Деякі дослідники вважають, щозапорожці вже в 1776 роцізаснували Задунайську Січ,відому під назвою Усть-

Дунайська. Розташувалася вона в околицяхВилково або в Караормані. ДійснаЗадунайська Січ, впорядкована за зразкомЗапорізької Січі, була Дунавецька Січ.Незважаючи на перехід частини козаків на бікРосії і втрати під час російсько-турецькоївійни 1806-1812 років, задунайське козацтвопродовжило зростати. Це пов’язано з тим, щоукраїнські втікачі побоюючись повернення укріпацтво і покарань, тікали в більш безпечнірайони Дунайської дельти.

Втікачі уперше потрапили на січові землі,визначені турецьким урядом. За свідченнямАнанія Коломийця, кордони йшли від Ісакчіна південь до лиману Разін, а на південномусході – до моря. В такому випадку козацькіземлі охоплювали острови Святий Георгій іДранов, і виглядали як рівноправнийпрямокутник, що мав основу 30 км і висоту15-17 км.

Козацькі землі від гір Беш-Тепе являлисобою північний схил до лиману Разін і низинрічки Дунавець. Обмежена неве ликимигорами та підвищеннями, вона являла собоюсправжній степ. Були тут великі рибні лови нарічці Дунавець і в навколишніх лиманах іплавнях. Січ була розташована в селі ВерхнійДунавець.

Село розташовується на підвищенні відп’яти пагорбів Беш-Тепе на річці Дунавець.Земля, ця була вкрай потрібна козакам, –писав Ф. Вовк, – оскільки козаки займалисямайже виключно рибальством.

Верхній Дунавець, обмежений на півночіГеоргіївським гирлом Дунаю, на сході річкоюДунавець і на північ - лиманом Разін,привабило козаків. Таким чином, в 1814 роцікозаки оселились з кошем у ВерхніхДунавцях.

У Верхньому Дунавці козаки впорядку валиСіч, цілком подібну до останньої, наТрипілівський. Було збудовано 38 куренів дляжиття козаків, паланка, титарня й церква.Довкола Січі окопи, завдовжки в дві верстви.З півдня й зі сходу Січ захищалась річкоюДунавцем, із сторчовим, в десять сажнів(15метрів) заввишки берегом та плавнями йболотами.

В селі були збудовані курені, паланка,титарня й церква. Розташувалися будинки пообидва боки вулиці. Січ тримала до Дунавця,де була влаштована пристань, що приймаламорські судна. Недалеко від пристані стояладрев’яна церква, далі знаходився шинок, заяким продовжувалася довга вулиця. Вздовжнеї стояли курені, паланка і титарня.

Життя козаків за Дунаєм мало відрізнялосявід життя січовиків на Дніпрі. Жінок недопускали до Січі, всі сімейні козаки, як і наДніпрі, виходили на хутори та слободи.Неподалік Січі були великі села, які туркиназивали райами. Козаки жили понаддунайськими гирлами в Мурігіолі, Махмудії,Перелиті, Приславі, Тульчі, Караормані, Леті,Горгові, Катирлезі, Чаталкіої та ін.

Військова рада та вибори військовоїстаршини відбувалися щороку. Вони

проводились на Покрову, в день пристольногосвята, в Січовій церкві. Після служби в церквіна Січовий майдан виносили стіл і накривалийого килимами. Там військова старшинаскладала свої клейдони. Після цього козакиобирали нову старшину вільним голосом.Коли старий кошовий був розумний,правдивий та добрий, тоді козацтво обиралойого кілька разів підряд. Так,наприклад,відомо, що Семен Калниболотський пробувкошовим з 1807-ого до 1814 р.. Недбалихкошових скидали навіть до строку. Таксталося в 1816 році, коли змінили чотирьохкошових.

Російський уряд чинив значний тиск наДунавецьку Січ. Задунайський Кіш, будучибіля кордону Росії, приводив до масових втечза Дунай кріпосних селян, солдатів, трудовоголюду. Задунайці становили загрозу в ходіРосійсько-турецької війни. Росіяни старалисявивести козаків з Туреччини і використати їхдля залюднення краю. Так, в серпні 1614 рокубув виданий маніфест, який оголошувавамністію тим, хто повернеться з-за кордону доРосії.

Під час підготовки війни з Туреччиною в1828-1829 роках посилився тиск Росії наДунавецьку Січ. В 1827 році городо начальникІзмаїля О. С. Тучиков радив козакам перейтина бік Росії, бо матимуть привілеї, якколоністи. Переговори велися з новимкошовим Йосипом Гладким. Між козакамипочалися незгоди. Частина прийнялапропозиції про перехід на російський бік, ачастина не згодилася.

На кінець 20-х років ХІХ століттястановище Дунавецької Січі стало хитким інестабільним. Розлад серед козаків набраввеликого розмаху. Старих козаків, які вийшлиіз Запорізької Січі, на кінці ХІХ століття сталомало. Вони не хотіли повернутися до Росії, боце було б зрадою своїх давніх переконань.

Гладкий зв’язався з генералом О. С.Тучиковим, забезпечивши собі панське

становище, а козакам і втікачам – амністію іволю разом з родинами до кінця життя, вінзгодився перейти на бік Росії. Підго товляючикозаків до своїх задумів, він побачив, щостаре козацтво не хоче зректися султана. Щобзамінити думки козацтва, він пустив чутку,ніби султан, сподіваючись війни на Дунаї,хоче переселити козаків в Єгипет. Ця чутказбентежила багатьох і сприяла тому, щочастина козаків прихильніше поставилась допереходу на російську сторону. На початку1828 року візір прислав наказ козакамготуватися до війни. Він викликав доСілістри 1300 козаків. Коли почули козаки, щотреба йти «брат на брата», багато з нихрозійшлись по плавнях. Гладкий рішивзрадити старих козаків, і послав їх в Сілістру.Щоб заспокоїти козаків Гладкий вирушив вСілістру з ними. В Сілістрі він запевниввізіра, шо йому треба вернутись на Січ, щобзібрати ще по плавнях козаків, потім піднятиКіш і перевезти його під час війни вАдріанополь. Візір згодився і випустивГладкого на Січ. Прибувши на Січ, вінпоховки склав на байдарки церковнийпрестол, образи, корогви, військові клейноди івійськове добро і з своїми прихильниками(200 чоловік) подався байдаркамиГеоргіївським гирлом у Катирлез, і далі морему Вилково. Проїжджаючи повз Катирлез іВилково, він приєднав до себе кількомабайдарками тих козаків, що завжди стоялитам, хоч і не сказав навіщо бере їх.Підпливаючи до Ізмаїлу, він сказав усімкозакам, куди вони пливуть. Повертатись їмбуло вже неможливо. Так 500 козаків, які булиз Гладким, підкорилися командуваню Ізмаїла.

У той час в Ізмаїлі перебував цар Микола.20 травня 1828 року Йосип Гладкий ізкозаками став перед царем і вручив йомувійськові клейноди й грамоти турецькогосултана. Імператор прийняв ласкаво невірнихкозаків і простив їм зраду.

Після звістки про зраду Гладкого розпачохопив увесь український люд. В плавняхполювали на українців, як на дичину, івбивали поодинці. За розповідями козаків тодів Добруджі загинуло 1000 українців. Колитурецьке військо наблизилося до ДунавецькоїСічі, там знайшли тільки старих дідів: дідаРогозного, Якова Люльку, Федора Дурного таТимоша Мамалигу. Турки підпалили церкву іінші січові споруди. З Січі залишилися саміруїни.

Треба замітити, що в 1990 році прибули вДобруджу дослідники Державного історико-культурного заповідника острова Хортиця ізЗапоріжжя. Вони спробували визначити межісічових українців у Верхньому Дунавці.Нічого не збереглося, оскільки вся територіярозділена городами селян. Сітка вулицьнаклалась так, що відшукати Січ сталонеможливо. Експе диція установила місцефундаменту колишньої січової церкви.Вонивстановили пам’ятний знак про існування тутСічі. В 1995 році Філія Союзу українцівДобруджі рішила поставити гранітнийобеліск, і 6 травня 1997 року був поставленийгранітний обеліск.

Віргілій РІЦЬКОІлюстрація Уляни ТИМОШЕНКО

ДД еещщоо ппрроо ЗЗааддууннааййссььккуу ССіічч

ЛИПЕНЬ 2013 р.10

Хор «Ронянські голоси» іансамбль танцю «Соколи» ізВерхньої Рівни, Марамориш,мав честь бути запрошений на

«Дні слов'янської культури», якіорганізовує Клузький університет іменіБабеша-Бойоя. Запрошення ми отрималивід Клузької філії СУР – голова проф. ІванАрделян, заступник голови– лектор д-р Іван Гербіль.Між Верхньою Рівною іКлужом є душевні зв'язки.В останні роки тутнавчаються у вищихзакладах багато молодиххлопців і дівчат із Рони таінших сіл та деякі з нихзалишаються опісля тутпрацювати. Вони берутьактивну участь укультурних подіяхорганізації СУР цього міста.Теж у Клужі працювали іпрацюють кількауніверситетських професорів із Рони, якіорганізують а пізніше беруть активнуучасть у культурних подіях.

Культурний захід у Клужі відбувавсяпротягом трьох днів. За перші два дніпроводився науковий симпозіум «Діалогславістів на початку ХХі століття», застолом симпозіуму зустрівшись науковці із6 країн. Перший день був призначенийекскурсії. На симпозіумі, між іншими,виступали з науковими роботами лектор д-р Михаєла та Іван Гербіль, які вукраїнському відділенні викладають, атакож ронянський викладач і поет павлоРоманюк.

Хор «Ронянські голоси» був запрошенийвиступити на другий день, після закінченнянаукового симпозіуму. І от 25 травня 2013,рано о 6 годині, ми вирушили і дійшли доКлужу після 12-ої години. Тут на нас чекаввикладач Мирослав Петрецький, головаСур Марамороської філії, і лекториМихаєла та Іван Гербілі із кавою і обідом

(полуденком). Ми відпочили, одяглися нацей раз у ронянські народні костюми і вжео третій годині після обіду хор «Ронянськіголоси» виступив на сцені Клузькогоуніверситету. Під майстерним проводомвикладача Джети Петрецької хор проспівавна слова Т. Шевченка «Реве та стогне» інизку українських народних пісень: «А міймилий чорнобривий», «Через річеньку,через болото», «Якби мені сивий кінь»,музикальна обробка на музику Івана Ліберапісні «Ой зацвіла ліщинонька» і«Марамориш»; російську пісню «Катюша»і на румунській мові «Сюїта Мараму -

решане», обробка бувшого проф. музики,диригента і композитора Михайла Митри -нюка. Приємно було побачити, як разом ізнами співали у залі професори, нашіодносельчани, і не тільки, а і всі ті, якілюблять українську пісню. Ансамбльтанцю «Соколи», приготовлений тежвикладачем Джетою Петрецькою, виконав

два танці: локальний ронянсь -кий і український танець«Марічка». Члени цьогоансам блю є і членами хору«Ронянські голоси» ще з часівгімназії і ліцею. Тепер вонистуденти у Клужі і берутьучасть у канікулах у виступахнашого хору, а також ізтанцями. В Клужі вони берутьактивну участь у культурнійдіяльності Клузької філії СУР.Це такі чудові теперішні ібувші студенти, як: Світланалавиця, Нарчіса СеменюкДжіна Проданюк, Наташа

Лаврюк, Олекса Боут, Іван Полянчук, ЛівіуРоманюк та Аделіна Петрецька і ІванБойчук, які є членами українськогостудентського хору. До них приєдналися іронянські студенти в Клужі СеменБоднарюк і Михайло Боднарюк.

Після програми ми дивилисьдокументальний фільм «Срібна Земля.Хроніка Карпатської України 1919-1939». Аза вечірнім столом прозвучало багатоукраїнських пісень.

Текст і фото: Іляна ДАН

ДЯКУЄМО! ТРИ РАЗИ ДЯКУЄМО!

Вельмишановна пані Надія Боєчко на уро -чистому відкритті Конкурсу з поезії в Сігетіпроспівала одну з наймилозвучніших укра -

їнських пісень, навіть не бажаючи мікрофону! Їївиступ зворушив усю публіку. В залі було тихо-тихо,бо всі і кожен слухали пані Надію, справжнюукраїнську співачку, яка доводить тони до нюан -сованих тонкощів.

Дякуємо! Три разидякуємо!

Вона ж, визнана вукра їнському світі ху -дож ни ця та іко но виши -вальниця з ба гать мавиставками, прочи талазадушевний вірш всьо -му присут ньому в залілю ду на довгу-довгу па -м'ять.

Дякуємо! Три разидякуємо!

З повагою,Іван КОВАЧ

ХОР «РОНЯНСЬКІ ГОЛОСИ» НА СЦЕНІХОР «РОНЯНСЬКІ ГОЛОСИ» НА СЦЕНІУНІВЕРСИТЕТУ «ББ» ІЗ КЛУЖУ-НАПОКИУНІВЕРСИТЕТУ «ББ» ІЗ КЛУЖУ-НАПОКИ

Верховна Рада Україниприйняла Постанову «Про

відзначення 95-ї річниці віддня народження

В.О.Сухомлинського»

Постановою передбачено урочисто відзначити на державномурівні 95-річчя від дня народження видатного українськогопедагога Василя Олександровича Сухомлинського.

Кабінету Міністрів рекомендовано у двотижневий термін утворитиорганізаційний комітет, розробити і затвердити заходи з підготовки,проведення та фінансового забезпечення відзначення на державномурівні 95-ї річниці від дня народження В.О. Сухомлинського, в якихпередбачити, зокрема, проведення у вересні 2013 року в містах Києві,Кіровограді, смт. Павлиші Кіровоградської області урочистих зборівпрацівників освіти і педагогічної науки, представників громадськихорганізацій за участю депутатів Верховної Ради, членів КабінетуМіністрів і працівників Адміністрації Президента, присвячених ційдаті.

(Було б цікаво і приємно відзначити день великого педагога, на якогоми посилаємося нераз, і в нас! – н.р.).

Ми не інші, а ці!

ЛИПЕНЬ 2013 р. 11

Дивна звізда з’явилася на Далекім Сході,

Щоби царям возвістити Рожденство Христове.

Про них Святе Письмо пише, аби і ми знали:

Гашпар, Мельхіор і Балтазар - отих царів звали.

А легенда вповідає про іще одного –

«Милосердним» Артабаном звали царя того.

Зговорились всі чотири в дорогу рушати,

Взяти з собою дарунки - Ісусові дати.

Гашпар бере із собою ладану трайстину.

Взяв золото Мельхіор, а Балтазар - смирну.

Довго думав Артабан, що йому узяти,

Щоб рожденному Ісусу в подарунок дати.

Три камінці-діаманти бере він при тому: -

Це дам я у подарунок Царю рожденному.

Із якоїсь там причини Артабан спізнився,

Не прийшов на зустріч з тими, з ким ізговорився.

Три царі його чекали, поки мали змогу,

Як звізда рушила з місця, пустились в дорогу.

Прибігає й Артабан - одне має знати:

Пуститися у дорогу, царів здоганяти.

Спішить, спішить він щосили, коня поганяє,

А кінь нараз зупинився, з місця не рушає.

Та хто лежить на дорозі, каменем підпертий?

Та це чоловік побитий, наче уже мертвий.

Перев’язує йму рани, ставить на конину

І заносить в першу хату, щоб той не загинув.

– Люди добрі, змилуйтеся, подбайте про нього,

А за клопіт я даю вам камінця оцього.

Поспішає Артабан, бо дуже спізнився,

Доходить до Вифлеєму, а там плач вчинився.

І такий то плач великий - всі мами голосять,

Бо дітей їх убивають, а вони всі просять:

– Рятуй, добрий чоловіче, ти мою дитину,

Бо як уб’ють 'ї маленьку, я з болю загину!

Артабан бере камінчик з своєї трайстини,

Жовнірови простягає, щоб не вбив дитину.

Іде далі і питає: - Де Свята Родина?

Де те місце, де Марія породила Сина?

А всі кажуть: - Тут немає, Він уже в Єгипті, Бо інакше мале Дитя могло було вбите.

Зажурився Артабан, став себе питати:– Що мені тепер робити, де його шукати?

Мушу я Того знайти, Котрого шукаю, Дати Йому цей камінчик, бо останній маю.

До Єгипту він рушає - без страху і жалю,Та кого він не зустріне, кажуть іти далі.

Ходить, ходить Артабан, уже рік минає, І не може знайти Того, якого шукає.

Вже минуло років много, а він все в дорозі, Все випитує і просить о милості Божій.

Вертається в Святу Землю і далі шукає І тут чує, що Ісус вже всіх людей навчає.

Серед люду він блукає та усіх питає,

Де би знайшов Йсуса Христа, щось Му дати має.

Одні кажуть: в синагозі Він людей навчає,

Інші, що десь при дорозі бісів виганяє.

Зараз тридцять і три роки ось уже минає,

Як Артабан все блукає, Ісуса шукає.

По дорозі стрінув турків на полудни в днину,

Що узяли до гарему дівчину невинну.

Дівча плаче та голосить, вирватись не може,

А Артабан приступає і так до них каже:

– Відпустіть її на волю, нехай не ридає,

Заплачу я вам за неї тим, що іще маю.

Дає він третий камінчик туркові одному,

Дівчину цим він рятує - вертає додому.

Артабан себе питає: -Що зроблю, як вчую,

Як знайду Царя Ісуса, чим Го обдарую?

Заходить Він в Єрусалим, де не був ізроду,

У Преторії там видить багато народу.

А там судять Чоловіка, та судять Такого,

Що нікому і ніколи не вчинив щось злого.

Та хотів би Артабан Його відкупити, –

Не має вже камінчика, нема чим платити.

Взяли того Чоловіка, що не міг Го спасти,

Ведуть Його на Голгофту на хресті розп’ясти.

Артабан не має сили туди приступити,

Подивитися на Того, кого мають вбити.

Змучений, присів на камінь і почав ридати,

Що не міг він Чоловіка того врятувати.

Нараз земля затряслася, сонце потемніло,

Збурилося все навколо, небо зчервоніло.

Потріскало і каміння, котиться в долину,

Тоді Артабан подумав: я вже тут загину.

Один камінь його вдарив, він кров’ю залився,

А там видить Йсуса Христа, що йому з’явився.

Артабан, зараз при смерті, рани собі в’яже,

А тут Ісус приступає і так йому каже:

– Артабане, Я все знаю, не треба питати,

Як ти ходив і старався Мене відшукати.

Раненого при дорозі, як заніс до хати,

Ти не знав, що то Я був, - тепер можеш знати.

Як відкупив ти дитину від меча страшного,

А то Я був, а ти не знав, тепер знай, за кого.

Дівчину ти врятував від турків з полону,

А то Я був, а ти не знав, Я був в тілі тому.

А тепер ти, Артабане, що маєш сумління,

Знайшов Мене і ти маєш від Мене СПАСІННЯ.

Священик Іван АРДЕЛЯН,с. Бистрий, Мараморощина

Милосердний Артабан

ЛИПЕНЬ 2013 р.12

Архімандрит Української пра -вославної церкви Іоасаф(Перетятько). Сьогодні, 8липня, у День родини і День

пам’яті святих Петра і Февронії, в українцівє унікальна можливість ще раз згадати просімейні і родинні цінності.

Про це в коментарі кореспондентовіУкрінформу сказав перший заступникголови Синодального відділу у справахмолоді Української православної церкви,православний психолог архімандрит Іоасаф(Перетятько).

«У нашому суспільстві дуже важливочасто нагадувати про родинні цінності.Тільки завдяки нагадуванню і таким святамможливий розвиток та зміцнення інститутусім’ї. День родини - свято доцільне іпотрібне. Адже у наш час сімейні цінностіпадають, вважається, що мати одну дитинуу сім’ї - це добре, тож подібне нагадуваннянеобхідне як ніколи», - зазначив він.

За словами архімандрита Іоасафа, неви -падково День родини святкується самесьогодні - у День пам’яті святих Петра іФевронії. На християнському просторіїхній шлюб вважається взірцевим.

«Це одні з найвеличніших святих, котрісвоїм життям показали відданість одинодному і любов один до одного. Пам’ятьпро них засвідчує, що головне кохання нефізичне, а духовне. Кожна людина, колиодружується, вимагає передусім, щоб їїдуховно розуміли. Саме в цьому від -ношенні люди і шукають один одного, але,на жаль, чомусь усе частіше переносятьакцент на фізіологічну потребу. Ценеправильно. Петро і Февронія - показниктого, як правильно вибудовувати своїсімейні цінності», - підкреслив він.

Архімандрит Іоасаф зазначив, що Деньродини - це нагода й для влади задуматисьнад реалізацією молодіжної політики.Необхідно, на його думку, гарантувати

пільги для молодих сімей. “Це також певнезміцнення сімейних цінностей», - вважаєвін.

День родини в Україні святкується з 2012року, відповідно до Указу ПрезидентаВіктора Януковича. 8 липня відзначаєтьсятакож День пам’яті святих Петра і Февронії- заступників сім’ї та шлюбу, тобто вхристиянський день закоханих.

Ліна ПАРТОЛЕНКО

День родини на державному рівніДень родини на державному рівні

нагадує нам про сімейні і родинні нагадує нам про сімейні і родинні

цінності - архімандрит Іоасаф цінності - архімандрит Іоасаф

ВУкраїні завершили роботи зізбереження колекції старовин -них мозаїк МихайлівськогоЗолотоверхого собору. Роками

вони руйнувалися і чекали нареставрацію. Відсьогодні колекціядоступна для відвідувачів.

У найстарішому українськомухрамі – Софії Київській – знайшлисвій притулок унікальні фрагментидревніх фресок. Ко лись вониприкрашали стіни іншої куль товоїспоруди – Михайлівського Золо то -верхого собору. Але в тридцяті рокиминулого століття реставраторамдивом вдалося їх врятувати перед тим,як за наказом комуністів церквувисадили в повітря.

Відреставровані фрагменти надалізбе рігатимуться на хорах Софійськогособору разом із раніше невідомимиши рокому загалу автентичнимифондовими матеріа лами

Реставраційні роботи тривалиблизько року. Мозаїчний живопис ХІІстоліття перенесли з цементу наоснову з легких сучасних матеріалів.Таким чином, кажуть реставратори,пам’ятки врятовані в їх унікальнійформі і зберегли свою художню таісторичну цінність. Відреставрованіфрагменти надалі зберігатимуться на хорахСофійського собору разом із ранішеневідомими широкому загалу автентич -ними фондовими матеріалами.

Петро Толочко, голова Наглядової радиНаціонального заповідника «Софія Київсь -ка», говорить: Мозаїчний живопис ХІІстоліття перенесли з цементу на основу злегких сучасних матеріалів. Таким чином,

кажуть реставратори, пам’ятки врятовані вїх унікальній формі і зберегли своюхудожню та історичну цінність.

«Можна сказати, що сьогодні тут в Софії

Київській зійшлися всі збережені пам’яткиМихайлівського Золотоверхого собору. І цесправді значна подія. І тим значніше, щовона відбувається в рік 1025-річчяхрещення Київської Русі».

Серед перших відвідувачів –працівники посольства СполученихШтатів. Саме воно дало гроші нареставраційні роботи.

Посол США в Україні Джон Теффтсказав: «Завершення цього проекту –данина поваги реставраторам, які втридцятих роках своїми хоробрими діямиврятували мозаїки із Миха йлівськогоЗолотоверхого, зруй но ваного занаказом комуніс тичних ватажків».

Теффт відзначає, що Україна середлідерів зі 120 країн світу за кількістюпроектів, які донині профінансувавАмери канський посольський фонд зізбереження культурної спад щини.

Відреставровані фрагменти надалізберігатимуться на хорах Софійськогособору разом із раніше невідомимиширокому загалу автентичними фон -довими мате ріалами.

Реставраційні роботи тривалиблизько року. Мозаїчний живопис ХІІстоліття перенесли з цементу наоснову з легких сучасних матеріалів.

Таким чином, кажуть реставратори,пам’ятки врятовані в їх унікальній формі ізберегли свою художню та історичнуцінність.

На гроші посольства США відновлено мозаїкиМихайлівського Золотоверхого собору

•

ЛИПЕНЬ 2013 р. 13

ІСКРИЛОСЬ СВІТЛО

З ПОЛОТНА

• Ми знаходимося перед Плащаницею...(напис в Турінськім Домі)

Як не повірить в непокоруЛюбові – тої, що одна,нам у Туріні в літню поруіскрилось світлом з Полотна:Життя і Правди Божі силита й Воскресіння вірний шлях, –як з Плащаниці в руку биликриваво нам четвертий цвях,

Бо першими трьома Месіюприбили з гнівом до хрестаГолгофського ті, що не вміютьпослухати Його уста,а ми й один не витерпаєм,як Він (прощаючи усім!) –Нераз Його ж тут розпинаєнаш на землі щоденний гріх!Турін, 10.06.2013

ВЕЛІННЯ

Малим я блискавки боявсь(Не так же блискавки, як грому!).

Та ж скільки всім про це мовляв,Не вірилось воно нікому

Нераз, бувало, спалахнеІ загримить понад світами,А засліпленого менеТрясе страхом аж до нестями!

Стривожений в плачі тікав, –Із поля, з лісу чи з-за дому –Аби лиш десь-то заховавсь

Від гомону страшного грому......В лабораторії шкільній,

На дослідах Дмитра Куяви, –Дізнавсь пізніше я, що в нім –Природні і буйні появи,

Котрих боятись не гаразд,Бо ж не карає грім нікого:Хіба лиш блискавка – в той раз,Коли веління є від Бога.

НЕСПОВНЕНЕОЩАСЛИВЛЕННЯ

При собі заощасливитисьу рідній, материнській мовішукаю тайн, щоби відкритиу віршів (не з поезій!) слові:

поезія – ж величне діло,не хроніка, що у колоні,ні гасло (написом дозріле)у кличні літери, червоні)!

...Та хоч уже абзац останнійдавно йому в строфах поставив(не у протестах, ні в повстанні!),не потребую від вас слави, –

хіба позвольте тільки статищасливим читачем, останнім,всіх лозунгів, що смів назватитоді я віршем моїм раннім,

щоб спробувать ощасливитись –як не ставалося ж це много –бо тим, що вірно став хвалити,з великої, – Творця та Бога!

29червня 2013 р. в м. Сучавівідбувся день храмовогосвята української пра -вославної церкви Святих

Апостолів Петра і Павла. Православнівіруючі мали можливість поклонитисяіконам Преподобного Іова Почаївського іСвятій мучениці Варварі (які одержують

крихітку її мощів) та перед десятихукраїнських святих із Києво-ПечерськоїЛаври, подарованих Преосвященнимєпископом Хотиня – Мелетієм з бла -

гословенієм його Святості Пімена,архиєпископа Сучави і Радівців. На деньхрамового свята було запрошенедуховенство, керівництво СУР і також

Генеральний консул України у Сучаві ЙогоЕкселенція пан Василь Боєчко.

Церковний хор виконував урочистісвяткові піснеспіви. По завершенніБогослужіння, яке проходило двомовно,священик М. Мадяр подякував духовенству,хористам, вірникам та всім присутнім заспільну молитву. Слід згадати, що недавно

була піднята свята троїця для українців тарумунів, які померли в бою Першої таДругої Світових Війн. Після завершеннябогослужіння, була проведена христи -янська вечеря біля тройці. У приміщенніСУР відбулася спільна розмова міжукраїнським духовенством та сурівськими

членами. У своєму слові священик М.Мадяр подякував за активну підтримку цієїподії голові СУР Спепанові Бучуті з надієюна майбутню підтримку проектів тарелігійних акцій.

Роман ПЕТРАШУК

Павло ШОВКАЛЮК

СПРОБИ ОЩАСЛИВЛЕННЯ (Цикл з Туріну)

День храмового свята в Сучавській українськійправославній церкві Святих Апостолів Петра і Павла

Божественна Літургія

Тройця померлих в бою

Корисна релігійна розмова

•

Турін – старе місто

ЛИПЕНЬ 2013 р.14

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

Найталановитіші діти-укра -їнці Румунії, учасники Фес -ти валю-конкурсу декла му -ван ня української поезії, були

нагороджені Союзом українців Румуніїпутівкою в міжнародний дитячий табірАРТЕК, розміщений на березі Чорногоморя Кримського півострова (Україна).

Найбільш обгрунтовані версіїпохо дження слова «АРТЕК»пов'язують з грецькими словами«ведмідь» – по розташуванню біля«Ведмідь-гори», «перепілка», «хліб»,або з татарсь ким «Артик»–«зайвий», «особли вий». В арабськихджерелах згадується, що населяє«русами» «Артанія, щорозташовувалася, на думку Грекова, вПричорноморській Русі.

У самому ж таборі зараз найбільшпопулярною є версія, пов'язана зперепелицями. Існує закоріненийвираз «Артек – перепеличнийострівець».

Табір було відкрито 16 червня 1925року під егідою Червоного Хреста.

У 2006 р. «Артек» став єдиним у світідитячим центром, якому було присвоєностатус «Під егідою ЮНЕСКО».

Дітей-українців Румунії Україназапрошує до «Артеку» на відпочиноккожного року. За це велике спасибі!

Артеку - 85! Ті, хто не знають, - невірять, і ті, хто знають, не вірять.Вічнозелений, вічно молодий!

16 червня 1925 року вісімдесят зовсімюних хлопців та дівчат розбили у

прибережному гаю біля підніжжя гориАюдаг чотири великих брезентовихнаметів. Тієї ж ночі на березі морязапалало велетенське вогнище. Наддревнім півостровом сходила молодазоря.

Наступного року до новоствореноїДитячої Республіки прибули першізакордонні гості. Це були піонери зНімеччини. Табір став міжнародним.

У 1928 році замість наметів з’явилисяперші дерев’яні будиночки. На початкутридцятих, після зведення верхньогокорпусу “Артек” почав приймати дітейвпродовж усього року.

У 1937-ому на відпочинок до Кримуприбули діти з охопленою війноюреволюційної Іспанії.

А в '41-ому і кримська земля здриг -нулася від вибухів снарядів таавіабомб. Гітлер прагнув перетво -рити півострів на заповідник длявирощування арійської раси. Невийшло. Тікаючи, німці майжезрівняли з землею “Артек”.

Однак виснажена війною країназнайшла сили відродити табір з руїн.До перемоги залишалося майже 9місяців. А Дитяча Республіка на весьсвіт проголосила про нову піонерськузміну. Відтоді сотні тисяч дітей здесятків країн світу мали і мають

честь називати себе “артеківцями” -громадянами Великого-Маленького світу,що розкинувся на березі найтеплішого зморів, біля підніжжя найбільшого в світі“ведмедя”. Так було, так є, так буде!

В е р о н і к анародилася іживе у селі Лугнад Тисою, де із а к і н ч и л авосьмирічку.

І - І V к л а с изакінчила на«Дуже добре»,а за V-ий кл. у

неї загальна середня – 9,75; VІ-ийкл. – 9,83; VІІ-ий кл. – 9,89; VІІІ-ий кл. – 9,97.

Будучи ученицею V-ого класу,брала участь у конкурсі «Декла -мування української поезії», якийвідбувається у Верхній Рівні ізайняла ІІ місце, а в VІ-ому кл. –ІІІ місце.

Після закінчення восьмирічкипішла слідами трьох старшихсестер і поступила в українськийліцей імені Т.Г. Шевченка в м.

Сігеті, хоча мати її румунка, неукраїнка.

Брала участь в Олімпіаді зукраїнської мови.

– VІІІ-ий кл. – ІІ-е місце– ІХ-ий кл. – І-е місце – по віто -

вий етап і ІІ-е місце –національний етап.

З Олімпіади з педагогіки-психології повернулася із ІІІ-оюпремією.

Ще брала участь у конкурсі«Cangurul» – з математики,

– «Micul lingvist» – румунськоюмовою.

– «Olimpiada animatorului» – в м.Одоргою-Секуєск, Гарґіта, дезавоювала спеціальну грамотужурі, а разом зі ще двома колегами– ІІІ-є місце і трофей, бралаучасть у театральному кружкуліцею (для виховних пропонувань)

– на святі, присвяченому вели -

кому румунському поету М. Емі -неску,

– на святі, присвяченому Генію– Т.Г. Шевченку,

–брала участь у передачахСігетських телеканалів: (співаларумунські народні пісні – ТВ –Сігет, Етно,

– брала участь у багатьохпозакласних діях та семінарі«Let's Play Europe» у м. Кавнік.

Дев'ятий клас закінчила ізсередньою 9,89.

Мріє стати юристом таспівачкою. Відвідує уроки «Співу»(Canto) у музичній школі.

Любить читати «Українськінародні казки», твір «МарусяЧурай» Ліни Костенко, арумунською мовою читає роман«Запрошення до вальсу» М. Дру -меша.

Я бажаю Вері дальших успіхів унавчанні, позакласній діяльностіта сповнення всіх задумів, мрій.

(Заслуга: поїздка в табір«Артек», Україна).

Марія ЧУБІКА

Вони – наша гордість!

Про славний табір «АРТЕК»...

ГАВРИЛЯК ВЕРОНІКА

ЛИПЕНЬ 2013 р. 15

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

Павло ШОВКАЛЮК

ЗАЗДРІСТЬ

Для домашніх сірих мишенятГоворила так летюча миша(Не вночі, коли йшла полювать, –Вранці ж, як зникає нічна тиша):

«Чесно кажу, ріднії мої,Я, хоч більша вас, ще маю й крила,Хоч люблю мишачії сім'ї,Заздрить вам вже є й мотив, і сила!

Бо завидую: звуть це васВсі люди «мишою» по-українськи;В цей комп'ютерний, модерний часСтали ви вже «маусом»... по-англійськи.

На берегах Борисфена (Дніпра)Вважається, що перший в Україні календар створив засновник давньо-

арійської віри Рама, який жив у V тисячолітті до н.е. Найдавніші писемніджерела вказують, що він був вихідцем з українських теренів – із Скіфії.Існує твердження, що у 5508 р. до н.е. він з своїм народом уже був наберегах Борисфена (Дніпра), де розміщувалась країна оріїв (аріїв) Аратта.Рама перебував на київських землях певний час і потім, за вказівкою богів,рушив на схід. Велика місія, яка почалася на нашій Київщині у ріксотворення світу, тривала. Якраз цей народ, скоріше всього, залишив узахідному передгір’ї Тібету, на терені сучасного Китаю, культуру змуміфікованими похованнями (2 тис. до н.е.), яку китайські й німецькідослідники трактують як слов’яно-українську. Також відомо, що аріїдійсно прийшли на територію Індії у 2 тис. до н.е. з північного заходу.

Тринадцятий місяцьТринадцятий місяць року є в Ефіопії. Перші

дванадцять місяців мють по тридцять днів,тринадцятий – п'ять (у високосному році – шість). Доречі, у тринадцятому місяці всі громадяни цієїафриканської держави працюють безплатно. Тожсвяткування Нового року тут – іпрощання з «невигідним місяцем».

День крикуЦікаво відзначають

національне свято – Денькрику – мексиканські

школярі. Тоді вже вони можуть накричатися досхочу.І галасують в цей день не тільки діти, але й дорослі.Виникло свято це в той час, коли країна звільнилася

від іспанського гніту. Довідавшись про довгождануволю, мексиканці почали голосно кричати,висловлюючи таким чином свою радість. Ця традиціязбереглася й досі.

В День крику учні збираються на шкільнихподвір'ях, а дорослі на майданах і волають, як і скількикому заманеться. Особливо гамірно на центральнійплощі столиці Мехіко. Сюди разом з дітьми йдорослими, за традицією, приходять погаласуватиміністри і навіть президент республіки.

Бабуїни-прислугиСтародавні єгиптяни вчили бабуїнів

прислуговувати їм за столом.

Стрибаючі звіріЄвропейці, приїхавши до Австралії, питали у

аборигенів: «А що це тут у вас за дивні стрибаючізвірі?». Аборигени відповідали: «Кенгуру», що означало:«Не розуміємо!».

Цікаво знати, що...Цікаво знати, що...

Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ

МИ ЛЮБИМО МИ ЛЮБИМО УКРАЇНСЬКУ ПОЕЗІЮ!УКРАЇНСЬКУ ПОЕЗІЮ!

Петрик Георгій

Бобик Анна

Головчук ДавидКауні Андра

Карпа Джорджіан Попович Меліса

ЛИПЕНЬ 2013 р.16

Z A S T E R E J E N N XZ A S T E R E J E N N X= Za dostovirnisty faktiv, þãtat, vlasnãh imen ta inºãh vidomostec

vidpovidaqty avtorã pidpãsanãh materialiv.

= Redakþix moje ne podilxtã to™kã zoru avtoriv.

= Nadislani do redakþiî materialã ne reþenzuqtysx i ne povertaqtysx.

= Redakþix zalãºaw za soboq pravo skoro™uvatã i redaguvatã nadislani

materialã, ne poruºuq™ã îhnyogo osnovnogo zmistu.

= Z qrãdã™noî to™kã zoru za zmist materialiv vidpovidaqty îh avtorã.

нагадувати про себе, виставляти напоказсвої домагання: мати і батько ніколи незабувають про тебе; якщо ти не на очах уних, вони думають про тебе більше, ніжтоді, коли ти крутишся поруч; пам’ятай,

що в матері і батька є свій духовний світ,вони іноді хочуть залишитися наодинці зсобою.

7. Не можна залишати старшу ріднулюдину одинокою, особливо матір, якщо в

неї немає нікого, крім тебе; в радісні святаніколи не залишай її саму; ти сам - твоєслово, твоя усмішка, твоя присутність -єдина її радість; чим ближчий кінецьлюдського життя, тим гострішепереживає людина горе своєї самотності;залишати одиноким дідуся, старого батька,

навіть і тоді, коли ти сам ужестав старим, - нелюдяне, дико;пам’ятай, що в житті людининастає такий період, колиніякої іншої радості, крімрадості людського спілкування,в неї вже не може бути.

8. Не можна збиратися вдорогу, не спитавши дозволу іпоради в старших, особливо вдіда, не попрощавшися з ними,не дочекавшися від нихпобажання щасливоїдороги і не поба -жавши їм щасливозалишатися.

9. Не можна сіда -ти до столу, не запро -сивши старшого; ті -

ль ки а моральний невіглас упо -дібнюється тварині, що вгамовуєсвою жадобу сама і боїться, щоб їїродич, присутній при цьому, неурвав шматка собі; людська

трапеза - це не вгамовування голоду, нефізіологічний акт у ланцюгу обміну речовин;люди придумали стіл не тільки для того,щоб ставити під нього ноги, а на стілспиратися; за столом відбувається цікаведуховне спілкування людей; якщо тизапросив старшого розділити з тобоютрапезу, ти зробив йому велику приємність.

10. Не можна сидіти, коли поруч стоїтьдоросла, особливо літня людина, тим більшежінка; не чекай, поки з тобою привітаєтьсястарший, ти повинен першим привітатийого, зустрівшись, а прощаючись, поба -жати доброго здоров’я; у цих правилахетикету закладено глибоку внутрішню суть- повагу до людської гідності; не вміючиповажати її, ти уподібнюєшся невігласу,який плює у прекрасні хвилі моря; моревеличезне у своїй величі і красі, і цим ти йогоне зневажиш, не принизиш, а тількизганьбиш себе.

Не без молодшого сержантаНе кожна дівчина знає, що щасливі

полоси життя – це ще й молодшийсержант.

Праска й заховані грошіЕлектропраска – це таки-то корисний

прибор, що показує, де в хаті захованігроші.

Без Ґуґла і ВікіпедіїПоважайте своїх батьків. Вони

закінчили школу без Ґуґла і без Вікіпедії.Якщо ви закінчили школу 20 років

тому і вам ще хочеться її підігнати, то,швидше всього, ви невдаха.

Слоники й комашкиШкола, урок з рисування. Учителька:– Отак, діточки, виймаємо пластилін

і почнемо ліпити слоників. Миколко, тиліпи комашку. Миколко, ти менезрозумів? Маленьку комашку.

Колекційне– А що, Рома Абрамович таки реально

багатий?– Та ні-і-і... У нього і яхта, і літак ще з

минулорічної колекції.

Спосібна тещаНа весіллі вони клялись, що лише

смерть зможе їх розлучити. Тавиходить, що й теща на різне спосібна.

Суцільна лінійка– Ви переїхали суцільну лінійку. З вас

штраф!– За що? Я її пом'яв чи перевернув?

Вдався в батькаЗустрічаються дві подруги:– Оленко, як дуже твій синок вдався в

твого чоловіка!– Не кажи! Я й сама дивуюся...

Ставлення до нестачі грошейМета хорошого гуманітарного вихо -

вання полягає в тому, щоб навчитисяфілософськи ставитися до нестачігрошей.

Задиристі очі– Опиши себе!– Кості, м'ясо, пів відра крові та веселі

задиристі очі.

Знайомство по інтернету– Розкажіть, як можна ближче

познайомитися по інтернету з якоюсьдівчиною?

– Поведи її сюди-туди. Наприклад, насайт шикарного ресторану.

Єдиний шансОстаннім часом єдиний шанс

побачити в кінотеатрі чогось цікавого –це заснути під час сеансу.

Культурно-просвітницький часописСоюзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ

Головний редактор – Іван КОВАЧРедактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Роман ПЕТРАШУК

*Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.»

Бухарест, РумуніяISSN 1223-8988

Adresa redacþiei: Uniunea Ucrainenilor din Româniastr. Radu Popescu nr. 15, Sector I, Bucureºti, ROMÂNIA

Tel. 0212220748, 0212220753Fax 0212220737

E-mail: uur.vilneslovo@gmail.comНаклад фінансований

Союзом українців Румунії

АНЕКДОТИ = АНЕКДОТИ = АНЕКДОТИ

(Закінчення. Початок на 3 стор.)

Десять НЕ МОЖНА