istoriya-ua.ucoz.ru · до посібника безКоШтовно додається...

до посібника безКоШтовно додається календарно-тематичне планування (www.ranok.com.ua)

о. В. Гісем, о. о. Мартинюк

РоЗРоБкИ УРокІВРівень стандартуакадемічний рівень

розробки нестандартних уроків фрагменти історичних документів Хронологічні таблиці і схеми визначення основних термінів і понять узагальнюючий контроль у вигляді тестових

завдань різних рівнів складності

1010

НОВИЙ МАЙСТЕР-КЛАС

Створено вчителями для вчителів!

«НОВИЙ МАЙСТЕР-КЛАС»зробить ваш урок яскравим!

НОВИ

Йм

айст

ер-

клас

істо

рія

Укра

їни

ПоСібниК доПоможе вчителю:

якісно підготуватися до уроку методично правильно спланувати й провести урок дібрати доцільні методи й форми навчання зекономити час на підготовку до уроку збагатити власний педагогічний досвід реалізувати принципи компетентнісного навчання

іСтоРіЯ УКРаїнИ

www.e-ranok.com.ua

2

УДК [372.8:340(478.9)](075.3)ББК 74.266.7я721

Г51

Серія «Новий майстер-клас»

Гісем О. В.Г51 Історія України. 10 клас: Розробки уроків. Рівень стандарту. Ака-

демічний рівень / О. В. Гісем, О. О. Мар тинюк. — Х.: Вид-во «Ра-нок», 2011. — 384 с. — (Новий майстер-клас).

ISBN 978—611—540—509—1.Посібник складено відповідно до чинної навчальної програми з історії

України для загальноосвітніх навчальних закладів. Видання містить розробки уроків, зокрема узагальнюючого контролю, додатковий матеріал до розповіді вчителя, фрагменти історичних джерел та запитання до них, цікаві факти, ва-ріанти проведення нестандартних уроків тощо.

Для вчителів історії та студентів історичних факультетів.

УДК [372.8:340(478.9)](075.3)ББК 74.266.7я721

© О. В. Гісем, О. О. Мартинюк, 2011

ISBN 978—611—540—509—1 © ТОВ Видавництво «Ранок», 2011

2

�14726� �� 10 ��_��.indd 2 20.01.2012 12:10:16

www.e-ranok.com.ua

3

Вступне слоВо

Пропоноване видання створене з метою надати методичну та прак-тичну допомогу вчителям, які викладають курс історії України. Роз-робки уроків складено згідно з чинною навчальною програмою з історії України для 10 класу (рівень стандарту, академічний рівень) 11-річ-ної школи.

Розробки уроків містять змістовний систематизований матеріал, зразки наочності (схеми й таблиці), різнорівневі матеріали для прове-дення поточного та узагальнюючого контролю навчальних досягнень учнів.

Програма курсу історії України передбачає засвоєння значного за обсягом матеріалу за досить обмежену кількість часу. Це обумовлює необ-хідність розв’язання вчителем вельми складного завдання: який матеріал необхідно розглянути на уроці обов’язково, який — оглядово, а що — до-ручити учням опрацювати самостійно. Автори надають власні пропозиції щодо цієї проблеми.

Основною змістовою одиницею посібника обрано урок. У його межах наведений матеріал поділено на окремі модулі, які вчитель мо-же використовувати варіативно, залежно від конкретної ситуації та власних педагогічних уподобань. Саме це обумовлює наявність у роз-робках таких елементів, як «Додаткова інформація», «Цікаво знати», «Постать в історії», «Робота з термінами та поняттями», «Робота з до-кументом» тощо.

Матеріали уроків структуровані за типовою схемою: I. Організація навчальної діяльності II. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності IV. Вивчення нового матеріалу V. Закріплення нових знань, умінь та навичок1

VI. Підсумки уроку VII. Домашнє завдання

1 Етап закріплення нових знань, умінь та навичок можна провести за посіб-никами:1. Історія України. Всесвітня історія. 10 клас: Тестовий контроль знань /

О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. — Х.: Вид-во «Ранок», 2011.2. Історія України. 10 клас. Академічний рівень: Комплексний зошит для конт-

ролю знань / О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. — Х.: Вид-во «Ранок», 2011.3. Святокум О. Є. Історія України. 10 клас. Рівень стандарту: Комплексний

зошит для контролю знань. — Х.: Вид-во «Ранок», 2011.

�14726� �� 10 ��_��.indd 3 20.01.2012 12:10:16

www.e-ranok.com.ua

4

Зміст завдань на етапі закріплення знань, умінь та навичок перед-бачає активну участь учнів. Це сприяє формуванню навичок самостійної роботи й систематизації одержаних результатів.

Домашнє завдання до уроків автори наводять у мінімальному ва-ріанті, що повинен конкретизуватися вчителем.

Необхідність використання графічної наочності в навчальному процесі визнавалася завжди. Проте, на жаль, сьогодні вчитель часто змушений готувати її самостійно. Автори спробували допомогти йому в цьому. У посібнику ми пропонуємо значну кількість схем і таблиць. На-ведена наочність є прикладами систематизації матеріалу. Учитель мо-же вибрати з них ті, які вважає за потрібне, або створити власні.

Чимало уваги автори приділили роботі з писемними та візуальни-ми джерелами (змістові модулі «Робота з документом»).

Їх використання сприятиме розвитку мислення учнів, формува-тиме уявлення про «обличчя» епохи, яку вони вивчають. Проте, орга-нізовуючи роботу з джерелами на уроці, необхідно пам’ятати про їхню самоцінність і по можливості уникати їх застосування лише як ілюстра-цій до тексту.

Змістові модулі «Додаткова інформація» містять матеріал, який використовується вчителем за потребою як для поглиблення знань учнів про певні події та явища, так і для кращої інформованості самого ви-кладача.

Змістові модулі «Цікаво знати» містять інформацію, яка сприяти-ме кращому засвоєнню матеріалу й до якої вчителеві варто привернути увагу учнів.

Змістові модулі «Постать в історії» висвітлюють найголовніші й найбільш цікаві факти з життя видатних особистостей, що зробили знач-ний внесок у скарбницю нашої історії.

Наприкінці кожного тематичного блоку пропонуються уроки уза-гальнюючого контролю знань1 у вигляді тестових завдань, історичних диктантів тощо.

Узагальнюючий контроль навчальних досягнень учнів як засіб визначення їхніх компетенцій за результатами опрацювання певного матеріалу є обов’язковим. Автори пропонують різноманітні запитання та завдання для його здійснення. Проте конкретна форма проведення уроків узагальнюючого контролю може бути, звичайно, визначена ли-ше самим учителем, відповідно до того, що і як було викладено під час розгляду теми.

У процесі проведення узагальнюючого контролю вчитель може запропонувати виконання завдань у повному обсязі варіанта, уміщено-го в посібнику, або застосувати диференційний підхід і доручити вико-нати окремі завдання, виходячи з рівня підготовки кожного конкрет-ного учня.

1 Уроки узагальнюючого контролю знань також можна провести за посібника-ми, наведеними на с. 3.

�14726� �� 10 ��_��.indd 4 20.01.2012 12:10:17

www.e-ranok.com.ua

Крім того, видання містить варіанти проведення нестандартних уроків, що урізноманітнить навчальний процес і зробить його більш ціка-вим і захопливим.

Для того щоб допомогти учням краще орієнтуватися та засвоїти навчальний матеріал, автори пропонують учителеві активно використо-вувати класну дошку. Зокрема, доцільно дотримуватися певної сталої системи в записах. Буде корисним, якщо впродовж уроку перед учнями будуть записані на дошці тема, план уроку, основні терміни та поняття, основні дати, домашнє завдання. Відповідно до цих складових розробле-ні конспекти окремих уроків.

Автори висловлюють надію, що пропоноване видання стане в при-годі як учителю-початківцю, так і досвідченому фахівцеві, спонукаю-чи його до творчої активності. Автори намагалися зробити посібник зручним і корисним у повсякденній роботі вчителя. Вони будуть вдяч-ні всім, хто висловить зауваження та пропозиції щодо його вдоскона-лення.

�14726� �� 10 ��_��.indd 5 20.01.2012 12:10:17

www.e-ranok.com.ua

6

урок № 1

тема. Завдання та структура курсу. Вступ до першого періоду новітньої історії України. Формування індустріального суспільства в українських землях.

Мета: визначити, який період історії України вивчатиметься цього навчального року; пояс-нити, якою була територія та населення України на початку ХХ ст.; пояснити зміст по-нять і термінів «новітня історія України», «коронний край», «губернія», «русифікація», «індустріалізація»; ознайомити учнів зі структурою та методичним апаратом підруч-ника як передумовою подальшої успішної роботи на уроках і вдома; сприяти виник-ненню в них зацікавленості до навчального предмета.

Тип уроку: вступний. Обладнання: підручник, стінна карта «Українські землі на початку ХХ ст.», атлас, ілюстративний ма-

теріал. Основні терміни та поняття: новітня історія України, коронний край, губернія, русифікація, індустріа-

лізація. Основні дати: початок ХХ ст. — 1939 р. — перший період новітньої історії України.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІУчитель знайомить учнів із загальними питаннями організації на-

вчальної діяльності впродовж вивчення нового курсу.

ІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Знайомство з підручником.Учитель знайомить учнів зі структурою підручника в цілому, йо-

го темами та окремими параграфами.

2. новітня доба в історії україни.

Бесіда за запитаннями ; 1) Який період історії України ви вивчали минулого року? Назвіть

його хронологічні межі. 2) Які події нової історії України вам запам’яталися найбільше? 3) Яким був регіональний поділ та адміністративно-територіальний

устрій українських земель у складі Російської та Австрійської (Австро-Угорської) імперій у ХІХ ст.?

4) Яка політика здійснювалася імперськими урядами щодо українців у ХІХ ст.?

Розповідь учителя ;Історія України, як ви вже знаєте, поділяється на певні історичні

періоди — етапи її політичного, соціально-економічного й культурного розвитку, що характеризуються визначними подіями, явищами, проце-сами тощо. У попередніх класах ви вивчали давню, середньовічну й но-

�14726� �� 10 ��_��.indd 6 20.01.2012 12:10:17

www.e-ranok.com.ua

7

ву історію України. У цьому навчальному році ви розпочнете вивчення новітньої історії України. (Учитель привертає увагу учнів до схеми.)

Періоди історії України

Давня історія Середньовічна історія Нова історія Новітня історія

6 клас 7 клас 8 клас 9 клас 10 клас 11 клас

Близько 1 млн років тому — IV ст. н. е.

V — кінець XV ст.

XVI—XVIII ст. ХіХ ст. Початок ХХ ст. — 1939 р.

1939 р. — по-чаток ХХі ст.

Перший період новітньої історії України містить багато важливих подій. Важливі зрушення відбувалися в соціально-економічному розвитку українських земель. Суперечності, спричинені розгортанням індустріалі-зації, поглиблювалися внаслідок політичного безправ’я та національного гноблення українців під владою Російської та Австро-Угорської імперій.

Робота з термінами та поняттями ;

Індустріалізація — процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях народно-го господарства, насамперед у промисловості, і перетворення на цій основі аграрної країни (або окремих її районів) на індустріальну.Початок ХХ ст. ознаменувався пожвавленням суспільно-полі тичного

руху в Україні. Одним із його проявів стало піднесення українського національно-визвольного руху та національної самосвідомості українців. Значний вплив на суспільне життя в Україні мали події Першої світової війни. Війна викликала загальнонаціональну кризу в Російській імперії, яка переросла в революцію, і повалення самодержавства. У цей період український народ відразу заявив про свої національні інтереси. Україн-ська революція 1917 р., хоча й завершилася поразкою, привела до від-родження традиції української державності, а її уроки мали важливе зна-чення для подальшої визвольної боротьби українського народу.

3. територія й населення україни на початку ХХ ст.

Робота з підручником ;Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника

в усній або письмовій формі, складаючи таблицю «Українські землі на початку ХХ ст.».

Запитання Російська імперія Австро-Угорська імперія

1. назви регіонів українських земель, що пе-ребували у складі імперій2. адміністративно-територіальний устрій3. кількість і склад населення4. Політика імперського уряду щодо українців

Результати роботи учнів учитель систематизує та уточнює, вико-ристовуючи наведений нижче матеріал.

�14726� �� 10 ��_��.indd 7 20.01.2012 12:10:17

www.e-ranok.com.ua

8

Додаткова інформаціяНа початку ХХ ст. український народ, як і в попередньому століт-

ті, залишався під владою Російської та Австро-Угорської імперій. Тери-торія етнічних українських земель дорівнювала 690 тис. км2. Із них близько 80 % становила Наддніпрянська Україна, що входила до скла-ду Російської імперії. На її території імперською владою було створено дев’ять губерній. На Лівобережжі й Слобожанщині — Чернігівську, Пол-тавську та Харківську, на Правобережжі — Київську, Подільську та Во-линську, на Півдні — Катеринославську, Херсонську й Таврійську. Вод-ночас значна частина українців проживала за межами цих губерній. Вони заселяли також великі райони Чорноморської губернії, Кубанської області, області Війська Донського, Курської, Воронезької, Мінської, Холмської та Гродненської губерній.

Під владою Австро-Угорщини перебувала Західна Україна, що ста-новило близько 20 % етнічних українських земель. Адміністративний і конституційний устрій Австрії та Угорщини, об’єднаних особою монарха, суттєво відрізнявся. Кожна країна мала окремий парламент: Австрія — у Відні, Угорщина — у Будапешті. Землі Австрії були поділені на 17 ад-міністративних одиниць, що мали автономію у внутрішніх справах та окремі місцеві законодавчі органи, а Угорщина, незважаючи на неодно-рідність етнічного складу, існувала як єдина централізована держава. Га-личина й Буковина мали статус коронних країв Австрії, а Закарпаття входило до складу Угорщини.

Робота з термінами та поняттями ;Коронний край — адміністративно-територіальна одиниця австрійської (від 1867 р. — австро-Угорської) імперії у XVIII — на початку ХХ ст.Губернія — основна територіально-адміністративна одиниця в росії у XVIII — на початку ХХ ст.; поділялася на повіти.

адміністративно-територіальний Устрій та регіональний Поділ УкраїнськиХ земель У складі російської імПерії на ПочаткУ ХХ ст.

Наддніпрянська Україна

Правобережжя лівобережжя слобожанщина Південь

київська, Подільська, волинська

чернігівська, Полтавська слобідсько-Українська (від 1835 р. — Харків-

ська)

катеринославська, тав-рійська (від 1805 р. —

Херсонська)

адміністративно-територіальний Устрій та регіональний Поділ заХідноУкраїнськиХ земель У складі австро-Угорської імПерії на ПочаткУ ХХ ст.

Західна Україна

австрія Угорщина

галичина Буковина закарпаття

Загальна кількість населення Наддніпрянської України, згідно з перепи-сом 1897 р., становила 23,5 млн осіб. Із них українці складали 72 %, росі-

�14726� �� 10 ��_��.indd 8 20.01.2012 12:10:17

www.e-ranok.com.ua

9

яни та білоруси — 13,1 %, євреї — 8 %. Населення Західної України, за переписом 1900 р., дорівнювало 5,96 млн осіб. Із них українці становили 68 %, поляки — 13,6 %, євреї — 13,5 %. У Наддніпрянщині російська імперська влада, як і в попередньому столітті, здійснювала політику ру-сифікації, що охоплювала всі сфери економічного, політичного та куль-турного життя краю. Надзвичайно високий рівень русифікації населен-ня спостерігався у великих містах і промислових центрах. За переписом 1897 р., в Києві 54,4 % жителів становили росіяни та лише 22,1 % — українці, в Одесі відсоток українців у складі населення міста дорівню-вав близько 16 %. Такою самою була частка українців у промислових центрах Слобідської й Південної України.

На західноукраїнських землях місцеве українство потерпало від по-літики онімечування, що поєднувалася з полонізацією в Галичині, румуні-зацією в Буковині та мадяризацією в Закарпатті. До складу території Гали-чини входила Східна Галичина, заселена переважно українцями, і Західна Галичина, де переважали поляки. На Буковині північна частина краю (Чер-нівецький округ) була здебільшого українською, а південна (Сучавський округ) — румунською. У складі Австро-Угорщини, що була конститу-ційною монархією, західні українці мали певні можливості для участі в суспільно-політичному житті країни. Так, вони обирали своїх представ-ників до крайових сеймів, австрійського та угорського парламентів.


Русифікація — сукупність дій та заходів царського уряду в російській імперії, спрямованих на звужування й витіснення на другорядні ролі національних мов, культури, історії з одночасним висуненням на провідні позиції російської мови, культури, історії.

III. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Бесіда за запитаннями ; 1) Якими є хронологічні межі періоду історії України, що вивчати-

меться вами в цьому навчальному році? 2) Що таке індустріалізація? 3) Якою була загальна площа етнічних українських земель на почат-

ку ХХ ст.? 4) Скільки губерній було створено російською владою на території

Наддніпрянської України? 5) Якою була загальна кількість населення Наддніпрянської та За-

хідної України наприкінці ХІХ ст.? 6) Що таке русифікація?

IV. ПІДСУМКИ УРОКУУ 10 класі ви розпочнете вивчення новітньої історії України та

ознайомитеся з подіями, що відбувалися на її землях на початку ХХ ст. — у 1939 р.

Головним здобутком українського національно-визвольного руху цього періоду стала Українська революція.

�14726� �� 10 ��_��.indd 9 20.01.2012 12:10:17

www.e-ranok.com.ua

10

На початку ХХ ст. українські землі, як і в попередньому столітті, перебували у складі двох імперій — Російської та Австро-Угорської.

Адміністративно-територіальний поділ, запроваджений імперською владою на українських землях, не враховував особливостей розселення українців.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) опрацюйте відповідний матеріал підручника.2) повторіть матеріал про соціально-економічний розвиток українських зе-

мель у другій половині ХІХ ст. (зверніть увагу на наслідки реформ 1860—1870-х рр.).

урок № 2

тема. Соціально-економічний розвиток українських земель.

Мета: визначити особливості розвитку промисловості в наддніпрянській та західній Україні; порівняти, як відбувався розвиток сільського господарства на українських землях у скла-ді двох імперій; пояснити, яку роль у розвитку економічного життя відігравав коопера-тивний рух; схарактеризувати становище населення українських земель; пояснити зміст понять і термінів «концентрація виробництва», «монополія», «синдикат», «міграція», «ко-оператив», «сервітут»; розвивати вміння учнів набувати нових знань, використовуючи різні джерела інформації; сприяти розвитку в них патріотичних почуттів.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта «економічний розвиток України на початку ХХ ст.», атлас, ілю-

стративний і дидактичний матеріал. Основні терміни та поняття: концентрація виробництва, монополія, синдикат, міграція, кооператив,

сервітут. Основні дати: 1900—1903 рр. — економічна криза; 1904—1909 рр. — економічна депресія;

1909 р. — початок економічного піднесення.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІУчитель інформує учнів про початок вивчення теми «Україна на по-

чатку ХХ ст.», після цього повідомляє тему й основні завдання уроку.

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Фронтальне опитування ; 1) Що ви знаєте про особливості періоду історії України, який вивча-

ється в 10 класі? 2) Схарактеризуйте територію та населення України на початку ХХ ст. 3) Порівняйте за історичною картою адміністративно-територіальний

устрій та регіональний поділ українських земель на початку ХХ ст.

�14726� �� 10 ��_��.indd 10 20.01.2012 12:10:17

www.e-ranok.com.ua

11

4) Порівняйте за історичною картою територію розселення українців на початку ХХ ст. із сучасними кордонами України.

5) Відомий український письменник та публіцист Микола Хвильовий на початку 1930-х рр. писав: «Нація тільки тоді зможе культурно виявити себе, коли знайде їй одній властивий шлях розвитку». По-ясніть, як ви розумієте це твердження. Який шлях, на вашу дум-ку, був необхідний для успішного розвитку українців у перші де-сятиліття ХХ ст.?

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Запитання та завдання ; 1) Розкрийте особливості розвитку промисловості українських земель

другої половини ХІХ ст. 2) Як відбувався розвиток сільського господарства в Наддніпрянській

та Західній Україні в цей період? 3) Поясніть, чим була зумовлена та як відбувалася трудова еміграція

українців.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. розвиток промисловості.

Випереджальне завдання ;Учитель доручає учням упродовж розгляду нового матеріалу в усній

або письмовій формі скласти таблицю «Особливості соціально-еконо міч-ного розвитку України на початку ХХ ст.».

Сфера розвиткуУкраїнські землі у складі

Російської імперії Австро-Угорщини

1. Промисловість2. сільське господарство3. кооперативний рух4. становище населення

Розповідь учителя ;Початок ХХ ст. для українських земель був пов’язаний із поши-

ренням економічної кризи, що набула найбільш виразного характеру в 1900—1903 рр. У Наддніпрянській Україні від неї особливо постраж-дали найрозвиненіші галузі промисловості — кам’яновугільна та металур-гійна. Більшість гірничорудних і металургійних підприємств скоротили виробництво, а деякі взагалі припинили існування. Криза супроводжу-валася скороченням кількості дрібних фабрик і заводів та поглиненням їх великими підприємствами. Унаслідок цього в промисловості відбува-лася концентрація виробництва. Високі темпи її розгортання спричи-нили те, що на початку ХХ ст. Україна за рівнем концентрації виробни-цтва в основних галузях промисловості домінувала у світі. На великих

�14726� �� 10 ��_��.indd 11 20.01.2012 12:10:17

www.e-ranok.com.ua

12

підприємствах Наддніпрянщини працювало понад 44 % усіх промис-лових робітників, тоді як у США — 33 %. П’ять металургійних заводів українського Півдня виробляли 25 % загальноросійського виробництва ча-вуну, а українські цукрові заводи Бродського, Терещенка, Харитоненка, Ярошинського й Бобринського — 60 % цукру-рафінаду.

Концентрація промислового виробництва сприяла розгортанню процесу монополізації, тобто утворення монополій у металургійній, кам’яно вугільній і залізорудній галузях. Створення великими банкірами та підприємцями монополістичних об’єднань дозволяло їм зміцнювати ви-робництво й отримувати прибутки навіть у кризові роки. Однак відсут-ність конкуренції давала також можливість монополістам завищувати ці-ни на свою продукцію й одержувати надприбутки.

Робота з термінами та поняттями ;Концентрація виробництва — зростання кількості великих підприємств і зосередження на них великої частини засобів виробництва, які має суспільство, робочої сили та продукції.Монополія — виняткове право приватних осіб, держави, організацій, фірм тощо в різних сферах діяльності.Синдикат — монополістичне об’єднання, характерною рисою якого є розподіл замовлень, заку-півля сировини та реалізація продукції через єдину систему збуту. члени синдикату зберігають ви-робничу самостійність, але втрачають комерційну.

Найпоширенішою формою монополістичних об’єднань у промис-ловості стали синдикати. (Учитель привертає увагу учнів до таблиці.)

найБільші моноПолістичні оБ’єднання, які діяли в наддніПрянській Україні на ПочаткУ ХХ ст.

Назва Вид Рік заснування Господарська спеціалізація

«всероссийское общество сахарозаводчиков»

синдикат 1897 виробництво та продаж цукру

«Продамет» синдикат 1902 виготовлення та продаж металопродукції

«Продуголь» синдикат 1904 видобуток і продаж вугілля

«Урожай» синдикат 1907 виробництво та продаж сільськогосподарських машин і знарядь

«Продаруд» синдикат 1908 видобуток та продаж залізної руди в криво-різькому басейні

«ропит» трест 1902 Пароплавство на чорному та азовському морях

«Паровозный союз» синдикат 1907 Паровозобудування

«Продвагон» синдикат 1907 виготовлення та продаж вагонів

«Проволока» синдикат 1908 виготовлення та продаж дроту

«наваль-россуд» трест 1912 суднобудування

«трубопродаж» синдикат 1902 виготовлення та продаж труб

«гвоздь» синдикат 1903 виготовлення та продаж цвяхів

�14726� �� 10 ��_��.indd 12 20.01.2012 12:10:18

www.e-ranok.com.ua

13

Особливістю монополій на українських землях було те, що їх в основ-ному контролював іноземний капітал — британський, французький, бель-гійський і німецький. Так, іноземним кампаніям, які більшість своїх прибутків вивозили за кордон, належало 90 % основного капіталу в ме-талургії та 63 % у видобутку вугілля. Для промисловості Наддніпрян-щини був характерний нерівномірний її розвиток у регіонах. Основне промислове виробництво зосереджувалося на Півдні та Сході України. На Лівобережжі провідною галуззю було сільське господарство. На Пра-вобережжі також переважав аграрний сектор і пов’язані з ним легка та харчова галузі промисловості. Кризу 1900—1903 рр. змінила економіч-на депресія 1904—1909 рр. Від кінця 1909 р. розпочалося економічне піднесення, що тривало до початку Першої світової війни. На 1913 р. Наддніпрянщина стала основним виробником багатьох видів продукції в Російській імперії.

Робота з документом ;

виПУск основниХ видів ПродУкції Промисловості в наддніПрянській Україні Порівняно із загальноімПерським У 1913 р.

Назва Кількість, %чавун 69 %вугілля 78 %залізна руда 72,39 %Продукція машинобудування і металообробки 20,2 %сільськогосподарські машини 50 %транспортне машинобудування 40 %цукор-пісок 78—85 %цукор-рафінад 73—75 %

1) Яких видів продукції в наддніпрянській україні виготовляли більше ніж половину від загальноімперського виробництва?

2) Чи можна на підставі наведеної інформації зробити висновок про те, що промисловість наддніпрянщини у складі загальноімперської мала харак-тер сировинного придатка, а не виробника готової продукції? обґрунтуйте власну думку.Промисловість Західної України в 1900—1913 рр. розвивалася над-

звичайно нерівномірно. Понад 94 % промислових підприємств краю збе-рігали ремісничий характер. У Галичині всі інші галузі випереджала наф-товидобувна промисловість. Видобуток нафти постійно зростав. Так, у 1890-х рр. на Прикарпатті видобували 91—96 тис. тонн нафти на рік, а в 1909 р. — понад 2 млн 50 тис. тонн. На початку ХХ ст. на Галичину припадало 5 % світового виробництва нафти. Більшість нафтовидобув-ної промисловості краю належала іноземному капіталу. У 1913 р. він контролював 78 % видобутку нафти.

Друге місце у структурі західноукраїнської промисловості посіда-ла деревообробна промисловість. Від початку ХХ ст. щороку в краї ви-

�14726� �� 10 ��_��.indd 13 20.01.2012 12:10:18

www.e-ranok.com.ua

14

рубувалося близько 10 млн м3 деревини, яка постачалася звідси до цен-тральних провінцій Австро-Угорщини. Від початку ХХ ст. поступово зростали швейна, взуттєва й килимарська промисловість. У Західній Україні з’являються філії великих австрійських, німецьких, італійських монополій — «Сіменс», «Фіат» тощо, однак попри деякі позитивні зру-шення в розвитку західноукраїнської промисловості вона не могла сут-тєво змінити місце краю в економічній структурі імперії. Західна Україна залишалася сировинним придатком центральних провінцій Австро-Угор-щини та ринком збуту для їхньої продукції.

2. розвиток сільського господарства.

Робота з підручником ;Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника,

продовжуючи роботу з таблицею «Особливості соціально-економічного розвитку України на початку ХХ ст.». Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяНа початку ХХ ст. в сільському господарстві українських земель

тривали процеси, започатковані аграрними реформами в Росії (1861 р.) та Австрії (1848 р.), а саме:

перерозподіл земель на користь тих власників, які пристосували ��свої господарства до ринкових потреб;зростання товарності господарств;��поява надлишку робочої сили;��упровадження в сільськогосподарське виробництво техніки й до-��сягнень агрокультури.У Наддніпрянській Україні існувало 32,5 тис. поміщицьких гос-

подарств, яким належало 10,9 млн десятин землі й 3 млн селянських господарств, що мали 20 млн десятин землі. Малоземелля примушувало селян орендувати землі в поміщиків, спричиняло поширення різнома-нітних відробітків і гальмувало розвиток сільського господарства. На-передодні Першої світової війни малоземельні й безземельні селяни в Наддніпрянщині становили щонайменше 80 % селянства, а заможні селяни — лише 5 %. Важким тягарем для селян були викупні платежі за землю, які сплачувалися ними за реформою 1861 р. Значна частина поміщиків у пореформений період не змогла пристосуватися до нових умов господарювання. Упродовж 1877—1905 рр. поміщики продали, пе-реважно заможним селянам, майже третину своїх земель. Ті, хто зміг перебудувати свої маєтки, створили на їх основі ефективні багатогалузе-ві господарства, що базувалися на вільнонайманій праці.

Провідну роль у сільському господарстві Наддніпрянської Украї-ни відігравало товарне зернове виробництво. На початку ХХ ст. в краї збирали понад 75 % загальної кількості озимої пшениці в Російській ім-перії. Зберігалася й поглиблювалася сформована в попередньому століт-ті районна сільськогосподарська спеціалізація. На Півдні переважало товарне зернове господарство, на Правобережжі — товарне бурякове

�14726� �� 10 ��_��.indd 14 20.01.2012 12:10:18

www.e-ranok.com.ua

15

виробництво, на Лівобережжі й Слобожанщині — товарне бурякове ви-робництво та вирощування тютюну. Тваринництво у структурі сільсько-господарського виробництва посідало досить незначне місце.

У Західній Україні в сільському господарстві працювало близько 80—90 % населення. Провідні позиції в землекористуванні зберігали поміщиць-кі господарства. Так, 1902 р. в Галичині існувало 3 тис. 493 поміщиць-кі родини, що володіли 57 % землі. Унаслідок пристосування поміщицьких господарств до ринкових умов їх кількість скоротилася. Близько 80 % за-хідноукраїнського селянства становила біднота й лише 8 % — заможні гос-подарі. Характерною рисою землеволодіння селян було збільшення кількос-ті господарств унаслідок їх дроблення, що супроводжувалося постійним зменшенням земельних наділів. Відомий галицький громадський діяч Кость Левицький писав: «Син із батьком не хочуть сидіти на однім ґрунті, донь-ка з матір’ю ділять півморга і кожна окремо ґаздує». Іншою прикметною рисою була боротьба селян і поміщиків за сервітути. На судові процеси з цього приводу селяни витратили понад 20 млн гульденів, проте лише в 2 тис. випадків із 32 тисяч вони домоглися свого.


Сервітут — установлена законом або звичаєвим правом можливість користуватися (частково або спільно) чужою власністю. на правах сервітутів селяни разом із поміщиками користувалися ліса-ми, пасовищами, луками тощо.На початку ХХ ст. в Галичині поміщики почали створювати бага-

тогалузеві маєтки — промислово-рільничі господарства, де діяли промисло-ві підприємства з переробки вирощеної сільськогосподарської продукції. Заможні селяни створювали господарства фермерського типу. Завдяки запровадженню нових досягнень агрономії та сільськогосподарської техніки валовий збір і середня врожайність культур поступово зростали. Однак попри позитивні тенденції в краї й надалі не вистачало власного хліба, який доводилося завозити з інших провінцій імперії. Значно кра-ще було розвинене тваринництво (91 % поголів’я), яким переважно за-ймалися селяни. Воно все більше набувало товарного характеру. Так, на Буковині постійно збільшувалася відгодівля «великих буковинських во-лів» (масою 1000 кг і більше) на продаж при ґуральнях і поміщицьких маєтках. На Закарпатті традиційно розвивалося виноградарство.

3. кооперативний рух.

Розповідь учителя ;Українські селяни, господарюючи в ринкових умовах, стикалися

з багатьма складними проблемами — збут продукції, придбання техні-ки, отримання позик у банках тощо. Для багатьох із них самостійне розв’язання було надзвичайно складним процесом. Селяни, а також місь-ке дрібноремісниче населення й робітники за допомогою українських гро-мадських діячів об’єднувалися в різноманітні кооперативи — споживчі, виробничі, кредитні тощо. У тогочасних політичних умовах кооператив-ний рух для українців став засобом захисту їх соціально-економічних

�14726� �� 10 ��_��.indd 15 20.01.2012 12:10:18

www.e-ranok.com.ua

16

інтересів, сприяв залученню до діяльності самоврядних економічних організацій, був школою підготовки майбутніх громадських діячів.


Кооператив — добровільне об’єднання людей, які на пайових засадах спільно займаються пев-ним видом господарської діяльності.

У Наддніпрянській Україні багато зусиль для заснування нових кооперативів докладав «артільний батько» Микола Левитський (1859—1936 рр.), який ще в 1887 р. організовував перші хліборобські спілки (артілі) в краї. Він створював також перші виробничі артілі в містах. По-ширенню кооперативного руху сприяли численні статті М. Левитського про кооперацію та видана в 1901 р. брошура «Спілкова умова для хлібо-робських спілок». У 1905 р. в Полтавській, Київській та Подільській гу-берніях діяла найбільша в Російській імперії кількість споживчих коо-перативів. Збільшення кількості кооперативів обумовлювало необхідність створення кооперативних союзів. У 1901 р. виник Союз кредитової коо-перації в Бердянську, у 1908 р. — Союз споживчої кооперації в Києві, у 1910 р. — Союз споживчої кооперації у Вінниці. Однак 1913 р. влада, намагаючись підпорядкувати українську кооперацію та долучити її до системи російської кооперації, примусила ці союзи ліквідуватися. Упро-довж 1900—1914 рр. кількість кооперативів у Наддніпрянщині постій-но зростала. У 1900 р. тут діяло 450, у 1905 р. — 820, у 1910 р. — 2100 кооперативів усіх видів. У 1914 р. на селі та в містах існувало 3020 споживчих і 2477 кредитових кооперативів. За цим показником Наддніпрянська Україна посідала перше місце в Російській імперії.

Успішно розвивався український кооперативний рух у Західній Україні. Його розгортанню в Галичині сприяла діяльність кооператив-них союзів — «Крайового союзу кредитового», «Крайового молочарсько-го союзу» та ін. Важливе значення для зміцнення кооперативного руху мав проведений у 1909 р. у Львові товариством «Просвіта» Освітньо-економічний конгрес. На ньому представники українського кооператив-ного руху з Галичини й Буковини визначили основні ідейно-організаційні засади подальшої кооперативної співпраці. Головним організаційним і координуючим центром українських кооперативів у Галичині був «Кра-йовий союз ревізійний», заснований 1904 р. У 1914 р. він охоплював 609 кооперативів. На Буковині в цей період діяло близько 150 селян-ських кас, що об’єднувалися в кооперативний союз «Селянська каса» (1903 р.). На Закарпатті кооперативний рух був розвинений менше, а іс-нуючі кредитові спілки входили до угорських кооперативних союзів.

4. Зміни в становищі населення.

Розповідь учителя ;Розгортання процесу індустріалізації на українських землях ви-

кликало чимало змін у суспільному житті. Провідні позиції поміщиків-землевласників у суспільстві послабилися. Впливове становище зберігали

�14726� �� 10 ��_��.indd 16 20.01.2012 12:10:18

www.e-ranok.com.ua

17

переважно ті з них, хто створював товарні господарства в сільськогоспо-дарському виробництві, переробні підприємства, вкладав кошти (купу-вав акції) у банки, заводи тощо. На Правобережжі такими були родини Бобринських, Потоцьких, Браницьких.

Дедалі більше міцніли вплив і значення буржуазії. За своїм скла-дом в Україні вона була багатонаціональною верствою, у якій українці більшості не мали. Окрім них до буржуазії належали росіяни, євреї, по-ляки, німці, французи, бельгійці тощо. Вони або постійно перебували в Україні, або вкладали кошти у власні підприємства, проживаючи за кор-доном. Серед відомих представників тогочасної української буржуазії бу-ли родини Терещенків, Харитоненків, Римаренків, Симиренків та ін.

У зв’язку з розвитком промисловості відбувалося зростання кіль-кості робітників. У промисловості Наддніпрянщини в 1910 р. було за-йнято 475 тис. робітників. Найбільшими центрами зосередження про-мислових робітників на українських землях стали Харків, Катеринослав, Київ, Миколаїв, Одеса, Юзівка, Маріуполь.

Становище промислових робітників Наддніпрянщини було важ-ким. Тривалість робочого дня законодавством не обмежувалася та стано-вила 12—14,5 години на добу. Зокрема, у Київському фабричному окру-зі в 43 % робітників він становив 12—13 годин. Значного поширення набули наднормові години. Переважна більшість підприємств працюва-ла за відсутності техніки безпеки, що призводило до численних нещас-них випадків. Так, у 1913 р. кількість потерпілих на металургійних за-водах становила 31 %. Заробітна платня не забезпечувала прожиткового мінімуму більшості робітників. Особливо низькою вона була на підпри-ємствах легкої промисловості. Підприємці також зменшували зарплату робітників за рахунок численних штрафів. Нестерпними залишалися житлово-побутові умови робітників. У 1913 р. щонайменше 70 % гірни-ків Криворізького залізорудного басейну жили в бараках.

Ще складнішим було становище західноукраїнських робітників. Особливо важкі умови праці зберігалися на нафтопромислах і лісозаго-тівлі. Робочий день становив тут 11—16 годин на добу при високому трав-матизмі. Лише протягом 1902—1904 рр. на підприємствах Галичини ста-лося 8,5 тис. нещасних випадків.

Поширення ринкових відносин у сільському господарстві призве-ло до різкої поляризації українського селянства. Заможне селянство, як уже зазначалося, становило лише 5—8 % сільського населення, а бідно-та — 80 %. Нестача землі й демографічний бум другої половини ХІХ ст. призвели до того, що в 1860—1910 рр. сільське населення в Наддніпрян-щині збільшилося на 86 %, а площа селянських земель — на 32 %. Над-лишок робочої сили становив близько 9,3 млн осіб. Це обумовило поси-лення трудової еміграції українських селян. Напередодні Першої світової війни селяни-переселенці з Наддніпрянщини найбільші громади утвори-ли в Нижньому Поволжі (400 тис. осіб), Казахстані та Середній Азії (790 тис. осіб), на Далекому Сході (460 тис. осіб). Надзвичайно важким залишалося економічне становище західноукраїнського селянства.

�14726� �� 10 ��_��.indd 17 20.01.2012 12:10:18

www.e-ranok.com.ua

18


ЗІ ЗВІТУ ЧиНОВНиКА УГОРСьКОГО МІНІСТЕРСТВА ХЛІБОРОБСТВА ЕДМУНДА ЕГАНА ПРО ОБСТЕжЕННЯ УМОВ жиТТЯ СЕЛЯН ЗАКАРПАТТЯ

Міг би хто подумати, що в сих сторонах, забитих дошками від сві-ту, бодай прожиток дешевий. Куди! Якраз навпаки! До половини зими з’їв кожний господар свої хліборобні зароби, а до жнив жиє дорого купленою стравою. За все платить він 18—20 % дорожче від міської ціни...

Руський селянин не бачить цілий рік ні м’яса, ні яйця, хіба вип’є кілька крапель молока, а у великосвяточний день з’їсть кусень житньо-го або пшеничного хліба. Зрештою його поживою є вівсяний ощіпок і — коли не бракне — бульба. Не дивно, що коли в інших гірських сторонах багато людей рослих, міцних та здорових, у руському Підкарпаттю по-диблемо хіба недокровні, марні, пожовклі мари, безсильні, хиткі, незда-лі до військової служби, карликуваті, золотушні (скрофулічні), віддані з розпуки п’янству, зниділі, ліниві та темні.

1) Які факти наводить автор документа?

2) Які висновки можна зробити на їх підставі про життя закарпатських селян?Недостатньо розвинена західноукраїнська промисловість забезпе-

чувала робочі місця селянам, що не мали можливості знайти засоби іс-нування на селі. Близько 100 тис. західних українців щорічно виїздило на сезонні роботи до Південної України, Бессарабії, Бельгії, Франції та Німеччини. Значною була кількість емігрантів, які переселялися до ін-ших країн. Напередодні Першої світової війни українські громади із за-хідноукраїнських переселенців налічували: у США — 300 тис., у Кана-ді — 170 тис., у Латинській Америці — 55 тис. осіб.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

І варіантУчні разом з учителем систематизують матеріал складеної ними

впродовж уроку таблиці «Особливості соціально-економічного розвитку України на початку ХХ ст.».

ІІ варіант

Бесіда за запитаннями ; 1) Що таке концентрація виробництва? 2) Яка форма монополістичних об’єднань переважала в промисловості

Наддніпрянщини? 3) У якому регіоні Наддніпрянщини переважало товарне зернове гос-

подарство? 4) Скільки відсотків населення працювало в сільському господарстві

Західної України? 5) Які кооперативні союзи діяли в Західній Україні?

�14726� �� 10 ��_��.indd 18 20.01.2012 12:10:18

www.e-ranok.com.ua

19

6) Назвіть імена відомих представників тогочасної української бур-жуазії.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУЗа рівнем розвитку провідних галузей, концентрації виробництва

та монополізації промисловість Наддніпрянської України посідає одне з перших місць у Російській імперії.

У промисловості Західної України переважали видобувна й перероб-на галузі. Проте загальний рівень економічного розвитку краю був неви-соким, він уважався відносно відсталим аграрно-промисловим регіоном.

Незважаючи на деякі успіхи, українські землі залишалися краєм із відсталим сільським господарством, де недостатньо застосовувалися сучасні знаряддя праці й сільськогосподарська техніка.

Український кооперативний рух на початку ХХ ст. зберігав висо-кі темпи розвитку.

Розгортання індустріалізації спричинило зміни в соціальній струк-турі українського суспільства й становищі основних верств населення.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2) повторіть матеріал про суспільно-політичне життя наддніпрянської укра-їни в другій половині ХІХ ст.

урок № 3

тема. Суспільно-політичне життя в Наддніпрянській Україні.

Мета: визначити основні напрямки суспільно-політичного життя тогочасної наддніпрян-щини; схарактеризувати соціалістичну течію в українському напрямку суспільно-політичного життя; пояснити, як відбувалося формування ліберально-демократичної течії в українському напрямку суспільно-політичного життя; схарактеризувати на-ціоналістичну течію в українському напрямку суспільно-політичного життя; поясни-ти зміст понять і термінів «пролетар», «соціалізація», «Бунд», «рУП», «УдП», «УнП»; розвивати вміння учнів аналізувати особливості суспільно-політичних поглядів; сприяти вихованню в них толерантного ставлення до різних ідейних течій.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта «суспільно-політичне життя на українських землях на почат-

ку ХХ ст.», атлас, ілюстративний та дидактичний матеріал. Основні терміни та поняття: пролетар, соціалізація, Бунд, рУП, УдП, УП. Основні дати: 1900 р. — утворення революційної української партії (рУП); 1902 р. — утворення

Української народної партії (УнП); 1904 р. — утворення Української демократичної партії (УдП).

�14726� �� 10 ��_��.indd 19 20.01.2012 12:10:18

www.e-ranok.com.ua

20

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІУчитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

IІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Фронтальне опитування ; 1) Якими були характерні риси розвитку промисловості на україн-

ських землях? 2) Схарактеризуйте розвиток сільського господарства в тогочасній

Україні. 3) Яку роль у розвитку українського економічного життя відігравав

кооперативний рух? 4) Схарактеризуйте зміни в суспільному житті України, спричинені

розгортанням індустріалізації. 5) Визначте, які проблеми були найважливішими для соціально-еко-

номічного розвитку українських земель на початку ХХ ст. Якими шляхами їх було можливо розв’язати?


Запитання та завдання ; 1) Якими були основні напрямки суспільно-політичного життя Над-

дніпрянської України в ХІХ ст.? 2) Якими були основні форми та прояви українського суспільно-полі-

тичного руху Наддніпрянщини другої половини ХІХ ст.?


1. особливості суспільно-політичного життя наддніпрянської україни на початку ХХ ст.

Розповідь учителя ;На початку ХХ ст. в суспільно-політичному житті Наддніпрянської

України існувало кілька основних напрямків. У російському напрямку кон-серватори виступали за збереження існуючого суспільно-політичного устрою Російської імперії, а ліберали, критикуючи самодержавство, виступали за перетворення Росії шляхом реформ на конституційну монархію. Власних політичних партій російські консерватори й ліберали до 1905 р. не мали. Російські радикали, що поділяли ідеали соціалізму та прагнули повалення самодержавства в Росії, діяли в краї досить активно. У середовищі переваж-но робітників пропагували свої ідеї представники Російської соціал-демо-кратичної робітничої партії (РСДРП), утвореної в 1898 р. Від 1903 р. вони поділялися на поміркованих меншовиків, які віддавали перевагу мирним методам діяльності, та більшовиків, які виступали за здійснення соціаліс-тичної революції та встановлення диктатури пролетаріату.

Наприкінці 1901 — на початку 1902 р. в результаті об’єднання на-родницьких гуртків і груп утворилася Російська партія соціалістів-рево-люціонерів (есерів). Вони виступали за повалення самодержавства шля-хом революції, здійсненої «трудящим народом». Ідею встановлення

�14726� �� 10 ��_��.indd 20 20.01.2012 12:10:19

www.e-ranok.com.ua

21

диктатури пролетаріату есери відкидали. Вимоги запровадження загаль-ного виборчого права, республіки, демократичних свобод, робітничого за-конодавства та соціалізації землі забезпечували есерам досить значну під-тримку в Наддніпрянщині.

Робота з термінами та поняттями ;Пролетар — позбавлений засобів виробництва найманий робітник.Соціалізація — усуспільнення приватної власності.

На початку ХХ ст. вагоме місце в суспільно-політичному житті краю посідав єврейський напрямок. Активно діяв, особливо в межах «смуги осілості», «Бунд» (у перекладі «союз») — «Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі та Росії», створений у 1897 р. Це була політична партія, яка захищала інтереси єврейських робітників і вела серед них соціалістичну пропаганду. У 1898—1903 та 1906—1912 рр. «Бунд» на правах автономної організації входив до РСДРП. Польський напрямок у цей період активної ролі в суспільно-політичному житті Над-дніпрянської України не відігравав.

В українському напрямку Наддніпрянщини на основі громадів-ських рухів, що розвивалися раніше, почали формуватися нові течії: із громадівського руху — ліберально-демократична, зі студентського — соціалістична та націоналістична течії. (Учитель привертає увагу учнів до схеми.) Усі вони в цей період долали стадію організаційного та ідей-ного становлення. Особливістю їх розвитку було те, що соціальну базу цих течій становила майже виключно українська інтелігенція. Це було зумовлено недостатньою розвиненістю та структурованістю українсько-го суспільства під владою Російської імперії.

Український наПрямок У сУсПільно-ПолітичномУ житті наддніПрянської України на ПочаткУ ХХ ст.

Течії

ліберально-демократична

соціалістична (домінуюча течія) націоналістична

Українська демокра-

тична партія (1902 р.)Українська соціаліс-

тична партія (1900 р.)

революційна україн-ська партія (1900 р.)

Українська народна партія (1902 р.)

Українська ради-

кальна партія (1904 р.)

Українська соціал-демократична

спілка (1904 р.)

Українська соціал-демократична робітни-

ча партія (1905 р.)

Українська демократично-радикальна партія

(1905 р.)

товариство українських поступовців (міжпартійний блок) (1908 р.)

�14726� �� 10 ��_��.indd 21 20.01.2012 12:10:19

www.e-ranok.com.ua

22

2. Формування соціалістичної течії в українському напрямку.

Розповідь учителя ;Першу українську політичну партію в Наддніпрянській Україні

створила студентська громада Харкова. 29 січня 1900 р. на зборах сту-дентської молоді міста було ухвалено рішення створити Революційну українську партію (РУП). Першими її членами стали Д. Антонович, М. Русов, Д. Познанський (сини відомих українських громадських ді-ячів), Л. Мацієвич, Ю. Коллард та ін. — загалом близько десяти осіб. Очолив партію Д. Антонович. Своїм гаслом РУП обрала вислів одного з провідних європейських соціал-демократів Є. Бернштейна: «Рух — усе, мета — ніщо».

Із проханням написати програму партії Д. Антонович звернувся до М. Міхновського. Через два місяці у Львові її було видано окремою бро-шурою під назвою «Самостійна Україна».


ІЗ БРОШУРи М. МІХНОВСьКОГО «САМОСТІЙНА УКРАЇНА»

Кінець ХІХ ст. визначився з’явищами, що характеризують новий поворот в історії людськості... Ті з’явища — се уоружені повстання зне-волених націй проти націй-гнобителів... Ми визнаємо, що наш народ та-кож перебуває в становищі зрабованої нації.

Отже, коли справедливо, що кожна нація з огляду на межинарод-ні відносини хоче вилитись у форму незалежної, самостійної держави; коли справедливо, що тільки держава одноплемінного національного змісту може дати своїм членам нічим не обмежовану змогу всесторонньо-го розвитку духовного і осягнення найліпшого матеріального гаразду; ко-ли справедливо, що пишний розквіт індивідуальності можливий тільки в державі, для якої плекання індивідуальності єсть метою, — тоді стане зовсім зрозумілим, що державна незалежність єсть головна умова існу-вання нації, а державна незалежність єсть національним ідеалом в сфе-рі межинаціональних відносин.

1) Яку провідну ідею проголошував автор?

2) Чим М. Міхновський аргументував необхідність боротьби за державну не-залежність?Однак, незважаючи на те, що ідею боротьби за державну незалеж-

ність України поділяли майже всі члени РУП, брошура «Самостійна Укра-їна» не стала її офіційною програмою. Практична діяльність зрештою змусила значну частину рупівців відмовитися від цієї ідеї. До того ж у брошурі були відсутні згадки про боротьбу за соціалізм, за яку висту-пали члени партії.

Основою української нації РУП уважала селянство й розгорнула серед нього агітаційну роботу. У виданих брошурах «Дядько Дмитро» і «Чи є тепер панщина?» вони пояснювали, як влада й пани гноблять

�14726� �� 10 ��_��.indd 22 20.01.2012 12:10:19

www.e-ranok.com.ua

23

селян. Завдяки цьому рупівці здобули певний вплив на селі. Від 1902 р. Д. Антонович видавав часопис «Гасло», де РУП пропагувала свої ідеї. Практична робота партії стримувалася ідеологічною невизначеністю та строкатістю поглядів її членів, що були прихильниками європейської соціал-демократії, народницького соціалізму, анархізму, націоналізму тощо. Це обумовило вихід із неї частини членів.

Першими РУП залишили прибічники самостійності України на чо-лі з М. Міхновським, які в 1902 р. утворили Українську народну партію. Також від РУП відокремилися прибічники ідей народників (М. Шапо-вал, М. Залізняк та ін.), які пізніше, 1907 р., спробували створити укра-їнську есерівську партію. Водночас до РУП приєдналася Українська со-ціалістична партія (1900 р.), що вела пропаганду ідей соціалізму серед робітників невеликих підприємств. Після цих перетворень партія оста-точно визначилася як соціалістична. Це було закріплено в прийнятій 1903 р. програмі РУП, яка також висувала вимогу національно-культурної автономії України в межах Росії.

Протягом 1903 р. РУП зміцніла організаційно та збільшилася кількісно, її осередки з’явилися в більшості міст Наддніпрянщини. Розгортання діяльності партії занепокоїло владу та спричинило напри-кінці 1903—1904 р. хвилю арештів. Більшість керівників РУП були заарештовані або емігрували. Улітку 1904 р. на нелегальному з’їзді РУП, що був покликаний відновити діяльність партії, спалахнула су-перечка між прихильниками та противниками самостійності України. Останні, очолювані М. Меленевським, залишили з’їзд й утворили нову партію — Українську соціал-демократичну спілку (УСДС), яка напри-кінці 1904 р. приєдналася до РСДРП. Однак і після цього провідники РУП сперечалися про те, як поєднати боротьбу за соціалізм і національ-не визволення.

3. Формування ліберально-демократичної течії в українському русі.

Робота з підручником ;Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, ви-

значаючи, як відбулося оформлення ліберально-демократичної течії укра-їнського напрямку та яку роль вона відігравала в суспільно-політичному житті Наддніпрянщини. Результати роботи учнів учитель систематизує та уточнює, використовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяУ 1903 р. представники поміркованого табору українських громад-

ських діячів висунули проект програми (політичну платформу) Загально-української безпартійної організації (ЗУБО). Це був фактично план орга-нізації нової партії, яка виступала за проголошення автономії України та впровадження української мови в усіх сферах її життя. Соціально-економічні питання в проекті ігнорувалися. Після тривалої й запальної дискусії на з’їзді ЗУБО восени 1904 р. програму ухвалили та затверди-ли назву партії — Українська демократична партія (УДП). Серед її ліде-рів були С. Єфремов, Б. Грінченко, В. Чехівський та ін.

�14726� �� 10 ��_��.indd 23 20.01.2012 12:10:19

www.e-ranok.com.ua

24


ЗІ ЗВЕРНЕННЯ «ВІД УКРАЇНСьКОЇ ДЕМОКРАТиЧНОЇ ПАРТІЇ»

Головні принципи нашої партії такі: 1. Знесення політичного абсолютизму, заведення парламентського ла-

ду, участь народу в державних справах на підставі загального, без-посереднього, рівного, пропорційного і тайного голосування (без різниці статі, віри і національності).

2. Свобода особи, слова, віри (церква повинна бути відділена від держа-ви). Свобода зборів, спілок, організацій, страйків. Знищення станів.

3. Заведення народної мови в школах, судах, адміністрації і в усіх громадських інституціях.

4. ...Ми вимагаємо для території, заселеної українським народом, ав-тономії, заснованої на особливім органічнім статуті, виробленім бу-дущим українським сеймом і запорученім основними загальнодер-жавними законами.

5. Щодо економічних питань...:а) 8-годинний робочий день;б) державну пенсію немічним, калікам і всім робітникам, що до-

жили 60-ти років. 6. Визнаючи, що орудувати землею можуть лише ті, що її обробляють,

уважаємо конечним:а) землі державні, удільні, кабінетні та монастирські на території

України експропріювати у власність автономного краєвого сейму;б) всі приватні землі повинні бути викуплені у власність тої ж ін-

ституції.., сейм повинен законом урегулювати орендне право відповідно до місцевих природних умов.

За іншими народами, які живуть на території України (Великороси, жиди, Поляки та ін.), ми визнаємо рівне право з Українцями на задоволен-ня їх національних, культурних, політичних та економічних потреб.

1) Які загальнодемократичні перетворення прагнула здійснити уДп?

2) Яким убачала майбутнє україни уДп?

3) Які соціально-економічні вимоги висувалися партією?Висунута УДП програма була досить радикальною. Однак через де-

який час керівники партії, які не були прибічниками революційних пере-творень, переробили її, надавши більш поміркованого вигляду. Це пере-творило її на досить аморфне й бездіяльне в політичній площині об’єд нання. Єдиною дійсно корисною справою стала кампанія 1904 р., під час якої до різноманітних установ надсилалися звернення з клопотаннями про скасування обмежень на українське друковане слово за Емським указом 1876 р. У 1904 р. радикально налаштовані діячі відокремилися від УДП й утворили Українську радикальну партію (УРП). За програмними ціля-ми остання майже не відрізнялася від своєї попередниці. Налагодити сер-йозну партійну роботу УРП не змогла й обмежувалася широкою видав-ничою діяльністю.

�14726� �� 10 ��_��.indd 24 20.01.2012 12:10:19

www.e-ranok.com.ua

25

4. Формування націоналістичної течії в українському русі.

Розповідь учителя ;Виразником прагнень прибічників українського націоналізму на

початку ХХ ст. в Наддніпрянській Україні був М. Міхновський. За сво-їм змістом ці погляди, що панували серед невеликої частини молодої ін-телігенції, можна визначити як самостійницькі. Зокрема, у своїй брошурі «Самостійна Україна» він заявив, що є «одна, єдина, неподільна, віль-на, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі», а голов-ними гнобителями українців проголосив росіян. Одним із висновків М. Міхновського було: «Усі, хто на цілій Україні не за нас, той проти нас. Україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя».

У 1902 р., як уже зазначалося, М. Міхновський та його однодум-ці (брати С. та В. Шемети, О. Макаренко, І. Бойко, М. Базькевич та ін.) утворили Українську народну партію, започаткувавши існування націо-налістичної течії в українському русі. Проголосивши гасло «Україна для українців», основним засобом здобуття незалежності вони вважали зброй-не повстання. При цьому майбутню самостійну Україну члени УРП ба-чили лише соціалістичною.


ІЗ ПРОГРАМи УКРАЇНСьКОЇ НАРОДНОЇ ПАРТІЇ

Українська народна партія визначає соціалістичний ідеал яко єди-ний, котрий може остаточно задовольнити український та інші народи, знищити визиск, безправ’є, знищити сучасний устрій, збудований на на-силлі, примусі, нерівності і панованні.

Цей ідеал такий: взагалі знаряддя виробу, фабрики і заводи, на землі, оселеній українським народом мусять належати Українцям-робіт-никам, а земля (рілля) — Українцям-хліборобам...

Свідомому робітнику-Українцю зовсім не секрет той факт, що робіт-ники і селяне-поляки хочуть захопити політичну власть на своїй землі, Мос-калі на своїй, Литовці на своїй... Український пролетаріат мусить захвати-ти політичну власть на Україні, аби забезпечити собі щасну будучину...

Націоналізація землі на Україні для запровадження соціалістич-ного строя і соціалістичного оброблення землі — це наш ідеал...

До загалу українського народа: 1. Незайманість особи і мешкання. 4. Рівноправність жінок. 6. Відповідальність урядовців перед громадянами. 8. Свобода українського друку, слова і просвіти, свобода національ-

ності, релігії, совісті, переконань. Свобода зборів, товариств, спі-лок, організацій.

9. Вибори до парламенту, до управ; взагалі до усіх виборних інституцій...Вільна українська школа низша, середня і визша в рідній мові.

Українська мова в суді і адміністрації.

�14726� �� 10 ��_��.indd 25 20.01.2012 12:10:19

www.e-ranok.com.ua

26

Самостійна Республіка Україна будучини мусить бути спілкою віль-них і самоправних українських земель... Такі — Слобожанщина, Правобе-режна Україна, Запоріжє, Кубань, Чорноморіє, Поліссє, Галичина і т. д.

1) Яким був зміст соціалістичного ідеалу унп?

2) Які соціально-економічні перетворення збиралася здійснити унп?

3) Які загальнодемократичні перетворення відстоювала унп?

До складу УНП входили переважно українська інтелігенція, при-чому заможна, студенти та дрібні землевласники. Впливу в масах партія не мала й існувала лише як об’єднання однодумців. Практична діяль-ність партії зводилася до видання брошур і часописів. У 1904 р. у скла-ді УНП було створено бойову групу «Оборона України», яка намагалася сприяти досягненню цілей партії збройними методами. Найвідомішими її акціями були спроби підірвати пам’ятник російському поету Олексан-дру Пушкіну в Харкові та царські монументи у великих містах.

Цікаво знатиЗамах на пам’ятник О. Пушкіну в Харкові УНП присвятила річ-

ниці Переяславської угоди 1654 р. Під пам’ятник, що стояв в універси-тетському сквері, було закладено вибухівку та партійні листівки, які піс-ля вибуху мали розлетітися на всі боки. Текст листівок пояснював мету акції: О. Пушкін ображав гідність України у своїх творах, особливо в по-емі «Полтава». Крім цього, пам’ятник російському поету на українській землі проголошувався зайвим, доки не буде дозволено безперешкодно встановлювати тут пам’ятники українським письменникам.


І варіант

Завдання ;Складіть таблицю «Українські партії Наддніпрянської України

на початку ХХ ст.».

Назва партії Дата створення Течія Лідери Програмова мета

ІІ варіант

Бесіда за запитаннями ; 1) Коли утворилася Російська партія соціалістів-революціонерів (есерів)? 2) Які три течії існували в українському напрямку суспільно-полі-

тичного життя? 3) Хто був автором брошури «Самостійна Україна»? 4) Коли утворилася РУП? 5) Яким убачала майбутнє України УДП? 6) Коли утворилася УНП?

�14726� �� 10 ��_��.indd 26 20.01.2012 12:10:19

www.e-ranok.com.ua

27

VI. ПІДСУМКИ УРОКУУ суспільно-політичному житті Наддніпрянської України, в умо-

вах загострення соціальних суперечностей початку ХХ ст., співіснували три основні напрямки — російський, єврейський та український.

Український напрямок представляли соціалістична, ліберально-демократична та націоналістична течії. Розв’язання тогочасних гострих соціальних проблем переважна більшість представників партій україн-ського напрямку пов’язували з реалізацією соціалістичної ідеї.



2) повторіть матеріал про особливості українського національного руху в Західній україні в другій половині ХІХ ст.*

урок № 4

тема. Суспільно-політичне життя на західноукраїн-ських землях*.

Мета: визначити особливості розвитку українського руху в галичині на початку ХХ ст.; по-яснити, як відбувалася в галичині боротьба за український університет, загальне ви-борче право й реформу крайового статуту; схарактеризувати діяльність галицьких москвофілів; пояснити зміст ідеї сепаратизму, що виникла в українському русі на-передодні Першої світової війни; схарактеризувати український рух на Буковині та закарпатті; пояснити зміст понять і термінів «сепаратизм», «вільнодумний союз», «національна рада русинів на Буковині», «руська рада»; розвивати вміння учнів ви-значати причинно-наслідкові зв’язки між історичними явищами та подіями; вихо-вувати в них почуття поваги до історичного минулого України.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта «суспільно-політичне життя на українських землях на почат-

ку ХХ ст.», атлас, ілюстративний та дидактичний матеріал. Основні терміни та поняття: сепаратизм, вільнодумний союз, національна рада русинів на Буковині,

руська рада. Основні дати: 1902 р. — масовий селянський страйк у східній галичині; 1900 р. — заснування пер-

шої української фізкультурно-спортивної організації «січ»; 1911 р. — заснування орга-нізації «Пласт» у львові»; 1905 р. — створення національної ради русинів на Буковині.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІУчитель знайомить учнів із темою й основними завданнями уроку.

* Тут і далі завдання й теми, позначені зірочкою, рекомендовано для академіч-ного рівня навчання.

�14726� �� 10 ��_��.indd 27 20.01.2012 12:10:19

www.e-ranok.com.ua

28


Фронтальне опитування ; 1) Схарактеризуйте особливості суспільно-політичного життя Наддні-

прянщини на початку ХХ ст. 2) Як відбувався розвиток соціалістичної течії українського напрям-

ку суспільно-політичного життя? 3) Яку роль у суспільно-політичному житті Наддніпрянщини відігра-

вала ліберально-демократична течія українського напрямку? 4) Яким бачили майбутнє України прибічники націоналістичної те-

чії українського напрямку? 5) Чому, на вашу думку, націоналістична течія не здобула значної

підтримки в українському русі?


Запитання та завдання ; 1) Якими були основні течії суспільно-політичного руху на західно-

українських землях у другій половині ХІХ ст.? 2) Як розгортався український національний рух у Західній Україні

в цей період? 3) Як утворилися українські політичні партії в Галичині?


Випереджальне завдання ;Учитель доручає учням упродовж розгляду нового матеріалу склас-

ти розгорнутий план за темою «Здобутки українського руху в Західній Україні на початку ХХ ст.».

1. особливості розвитку українського руху в Галичині на початку ХХ ст.

Розповідь учителя ;На початку ХХ ст. в Австро-Угорській імперії значно активізувало-

ся суспільно-політичне життя. У різних регіонах загострювалися супереч-ки про необхідність реформування її державного устрою, виникли не відо-мі раніше політичні об’єднання, з’являлися нові лідери з власним баченням розв’язання проблем. Така ситуація спостерігалася й на західноукраїнських землях. Для суспільно-політичного життя Галичини визначальним залиша-лося польсько-українське протистояння. Діячі польського руху, ведучи бо-ротьбу за відродження своєї державності, фактично ігнорували права укра-їнців. Однак на початку ХХ ст. залишати поза увагою український рух у Галичині вже було неможливо. Завдяки діяльності українських політич-них партій, громадських організацій, культурно-освітніх товариств тощо, із пригнобленої безправної селянської маси сформувалося свідоме своїх по-літичних інтересів українство. Це спричинило зміну у співвідношенні сил між поляками та українцями в Галичині. Хоча перші й надалі утримували владу в краї, українці значно перевищували їх своєю свідомістю та згурто-

�14726� �� 10 ��_��.indd 28 20.01.2012 12:10:19

www.e-ranok.com.ua

29

ваністю. Завдяки цьому українські діячі розгорнули боротьбу за здобуття нових політичних прав для українців. Її основними формами були передви-борча агітація, демонстрації, сутички з поліцією, народні віче, парламент-ська діяльність тощо. Політична боротьба поєднувалася із соціальними протестами галицьких селян і робітників. Водночас розгорталася робота з організації українського національного життя: стабільно діяла мережа освітніх культурних, наукових установ, кооперативів тощо.

Вагомі досягнення українського руху в Галичині в обстоюванні національних здобутків українців, досягнуті наприкінці ХІХ — на по-чатку ХХ ст., свідчили про набуття ним загальноукраїнського характеру. Унаслідок цього тогочасні українські діячі вважали Галичину «україн-ським П’ємонтом».


ЗІ СТАТТІ М. ГРУШЕВСьКОГО «УКРАЇНСьКиЙ П’ЄМОНТ» У жУРНАЛІ «УКРАиНСКиЙ ВЕСТНиК» 28 травня 1906 р.

В міру того, як національний український рух у Галичині міцнів і з стадії наївного романтизму переходив до вирішення завдань культур-ного, соціального і політичного розвитку народу, літературна і громадська українська діяльність, що велась у ній місцевими й українськими силами Росії, набуває все більше значення для всіх українських земель. В остан-нє десятиріччя ХІХ ст. Галичина, незважаючи на власні досить важкі умо-ви національного і економічного існування, стає центром українського ру-ху і щодо українських земель Росії відіграє роль культурного арсеналу, де створювалися і вдосконалювалися засоби національного культурного та політико-громадського відродження українського народу.

1) Що таке п’ємонт? Яку роль він відіграв в італійському національному від-родженні?

2) у чому, на думку М. Грушевського, полягають можливості Галичини віді-грати роль «українського п’ємонту»?На початку ХХ ст. україно-польські відносини в Галичині заго-

стрилися. Протистояння викликало перш за все селянське питання, бо-ротьба за університет, проведення виборчої реформи та надання україн-ським землям автономії у складі Австро-Угорщини.

2. Активізація українського руху в Галичині на початку ХХ ст. Боротьба за український університет.

Робота з підручником ;Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника та

продовжують складати план за запропонованою на початку уроку темою. Результати роботи учнів учитель систематизує та уточнює, використову-ючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяУ 1900 р. в Галичині й Буковині українськими громадськими дія-

чами було проведено численні народні віча під гаслами поділу Галичини

�14726� �� 10 ��_��.indd 29 20.01.2012 12:10:20

www.e-ranok.com.ua

30

на польську та українську частини та приєднання до останньої україн-ських земель Буковини. Так, на студентському вічі у Львові 14 липня 1900 р. тодішній студент, а згодом визначний громадський діяч Лонгін Цегельський виголосив програмову заяву: «Залишається одне: створити свій власний державний організм, свою власну незалежну самостійну укра-їнську національну державу в етнографічних границях по всій території, заселеній українським народом... Тільки в такій державі, тільки в само-стійній Україні зможе відповідно зажити наша нація». Прагнучи досягти підтримки цієї ідеї, українські громадські діячі йшли до сіл. Допомагаю-чи українським селянам боротися за свої права, вони водночас сприяли усвідомленню ними необхідності бути господарями на власній землі. У 1902 р. селяни, підтримувані активістами Русько-Української радикаль-ної партії та Української національної демократичної партії (УНДП), роз-почали масовий страйк у великих маєтках Східної Галичини, вимагаючи підвищення платні та впорядкування процесу еміграції. У своїх відозвах селянські страйкові комітети закликали: «Браття, не в Канаді і не в Бра-зилії наш хліб! Наша Канада і Бразилія на тій землі, котру наші прадіди кров’ю зливали, за котру батьки і діди булли брали». Страйк охопив близь-ко 200 тис. селян і сільськогосподарських робітників. Керували ним міс-цеві осередки українських партій. Завдяки цьому страйк набув водночас характеру соціального й національного протесту. Перелякані польські по-міщики намагалися забезпечити підтримку польської громадськості Гали-чини поширенням націоналістичних закликів: «Українці хочуть витісни-ти нас із спадкових земель!». Проте страйкарі, незважаючи на ці заклики та сотні арештів, трималися. Зрештою поміщики поступилися й задоволь-нили більшість вимог протестуючого селянства.

Боротьба за український університет стала важливим питанням для Галичини. Австрійська влада в 1871 р. дозволила замінити у Львів-ському університеті німецьку мову викладання на польську або україн-ську. Оскільки рішення про це приймали викладачі університету, біль-шість із яких становили поляки, то цей навчальний заклад перейшов на польську мову викладання. Протести студентів-українців та української громадськості стосовно цього ігнорувалися.

За підтримки українських політичних партій краю студенти роз-горнули боротьбу за створення у Львові українського університету. 8 жовт-ня 1901 р. відбулося академічне віче, на якому поряд зі студентами, що висували цю вимогу, був присутній М. Грушевський. Воно започаткува-ло серію політичних демонстрацій на підтримку українського універси-тету. Справа набула розголосу. Голова УНДП, посол австрійського пар-ламенту Юліан Романчук 19 листопада 1901 р. вніс на розгляд палати депутатів резолюцію щодо заснування українського університету у Льво-ві. Одночасно з цим у Львові близько 440 студентів-українців оголосили бойкот Львівському університету, подали заяви на вихід із нього та ви-їхали продовжувати навчання до Відня, Праги й Кракова. Акція привер-нула увагу громадськості краю до цієї проблеми. Проте поляки поступа-тися українцям не бажали. Міська рада Львова навіть закликала польську

�14726� �� 10 ��_��.indd 30 20.01.2012 12:10:20

www.e-ranok.com.ua

31

молодь силою не допустити заснування українського університету. Поль-ські студенти створювали «боївки», які нападали на студентів-українців. Останні у відповідь організовували власну самооборону. У липні 1910 р. під час однієї зі збройних сутичок загинув один із лідерів українського студентського руху Адам Коцко.

Віденський уряд, намагаючись розв’язати конфлікт у Галичині, у 1912 р. надіслав інструкції до адміністрації краю, вимагаючи не допуска-ти різного ставлення до поляків та українців. Значно збільшувалися грошо-ві видатки на культурні й господарські потреби українців Галичини. Уряд зобов’язувався запровадити українську мову в навчальний процес Львів-ського університету та діяльність державних установ краю. До 1916 р. у Львові для українців мав бути збудований окремий університет.

3. Боротьба за загальне виборче право та реформу крайового статуту. Діяльність організацій «сокіл» і «січ».

Розповідь учителя ;Галицькі народовці закликали українців краю вести боротьбу за вве-

дення загального виборчого права. Завдяки цьому вони змогли б здобути представництво в австрійському парламенті та крайовому сеймі, відповід-не до своєї кількості у складі населення. 22 січня 1906 р. австрійський ім-ператор Франц Йосиф зустрівся з делегацією, очолюваною галицьким греко-католицьким митрополитом Андрієм Шептицьким, учасники якої звернулися до нього з проханням про зміни у виборчому законодавстві для населення краю. На підтримку цих вимог у Львові 2 лютого 1906 р. від-булося народне віче, у якому взяли участь близько 50 тис. осіб.

У січні 1967 р. австрійська влада здійснила реформу системи виборів до парламенту держави, згідно з якою в країні вперше запроваджувалося загальне й рівне виборче право. У результаті реформи на виборах у травні 1907 р. українці збільшили своє представництво в австрійському парламен-ті до 27 депутатів від Галичини та п’яти депутатів від Буковини. Однак польська адміністрація краю постійно переслідувала український рух у Га-личині, різними способами перешкоджала українцям здійснювати своє во-левиявлення на виборах. У 1908 р. під час виборів до Галицького крайово-го сейму, за її сприяння здійснювалися махінації з виборчими округами, підтасовка бюлетенів у день виборів і розправи над виборцями-українцями. Так, у день голосування внаслідок побиття жандармами були поранені й на-віть загиблі серед українських селян. 12 квітня 1908 р. у Львові україн-ський студент Мирослав Січинський застрелив намісника Галичини поль-ського графа Анджея Потоцького, вважаючи його винним у цьому.

У Галицькому сеймі українські депутати вели наполегливу боротьбу парламентськими методами (подання, запити, петиції, переговори, обструк-ції тощо) за права українців краю. Австрійська влада не бажала загострен-ня конфлікту з українцями в Галичині, особливо в умовах наближення вій-ни, і змусила поляків піти на поступки. 14 лютого 1914 р. Галицький сейм прийняв законопроект про реформу крайового статуту. За нею галицькі українці збільшили своє представництво до 62 місць, тобто 27 %. Це пору-

�14726� �� 10 ��_��.indd 31 20.01.2012 12:10:20

www.e-ranok.com.ua

32

шувало монополію поляків на владу в Галичині та відкривало для україн-ського руху перспективи для подальшої боротьби за поділ краю на польську й українську частини. Однак реформу сейму так і не було здійснено, оскіль-ки за кілька місяців розпочалася Перша світова війна.

Галицькі народовці, за досвідом чехів, стали організовувати това-риства для пробудження національної свідомості й національно-патріо-тичного виховання молоді. У 1894 р. на загальних зборах у Львові було створено перше українське фізкультурно-спортивне та протипожежне то-вариство «Сокіл». Завданнями товариства, за його статутом, були фізич-не вдосконалення його членів і проведення культурно-просвітницьких заходів із метою виховання почуття національної єдності. У 1914 р. в Га-личині та Буковині діяли 974 осередки «Соколу», до яких входило близь-ко 33 тис. членів.

У 1900 р. в селі Завалля Снятинського повіту Кирило Трильовський заснував першу українську фізкультурно-спортивну організацію «Січ». Згодом організації з такою назвою з’явилися в інших повітах Галичини й Буковини. У 1913 р. в Галичині діяло понад 900 первинних осередків «Січі», які налічували близько 80 тис. членів. У роботі товариств наголо-шувалося на необхідності розвитку історичних традицій українського на-роду, сприянні патріотичному й фізичному вихованню української моло-ді. У 1912 р. організацію перейменували на «Український січовий союз». У 1911 р. у Львові було утворено дитячо-молодіжну організацію «Пласт», покликану виховувати українську молодь на морально-християнських за-садах і розвивати в неї почуття патріотизму.

Найбільш масовими виховними формами діяльності «Сокола», «Сі-чі» та «Пласту» було проведення спільних сільських, повітових, крайо-вих демонстрацій і спортивних змагань. У спортивному святі, що відбу-лося в 1914 р. у Львові, узяло участь близько 12 тис. членів цих трьох організацій.

4. Ідея сепаратизму. Відродження галицького москвофільства.


і доповнюють за допомогою нього свої розгорнуті плани. Результати ро-боти учнів учитель систематизує та уточнює, використовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяНапередодні Першої світової війни серед діячів українського руху Га-

личини набула поширення ідея використання можливих міжнародних воєн-них конфліктів для здобуття незалежності України, або ідея сепаратизму.

У грудні 1912 р. на спільному таємному засіданні трьох головних українських політичних партій Галичини (РУРП, УНДП та УСДП) було прийнято заяву, де стверджувалося, що «з огляду на добро і будучність української нації по обох боках кордону, коли прийде до війни між Ав-стрією і Росією, то все українське громадянство стане на боці Австрії про-ти Російської імперії як найбільшого ворога України». Подібне рішення

�14726� �� 10 ��_��.indd 32 20.01.2012 12:10:20

www.e-ranok.com.ua

33

ухвалив також ІІ Всеукраїнський студентський з’їзд у Львові в липні 1913 р. На з’їзді з обґрунтуванням цієї ідеї з доповіддю виступив Дми-тро Донцов. Пізніше реферат його доповіді вийшов окремою брошурою «Сучасне політичне становище нації і наші завдання».

Робота з термінами та поняттями ;Сепаратизм — прагнення до відокремлення від держави якої-небудь області або регіону.Робота з документом ;ІЗ БРОШУРи Д. ДОНЦОВА «СУЧАСНЕ ПОЛІТиЧНЕ СТАНОВиЩЕ НАЦІЇ І НАШІ ЗАВДАННЯ»

Не буду розважувати тут... автономізму і сепаратизму, бо уважнюю це за річ другорядну. Тим самим полишаю на боці і питання «самостійнос-ті України». Бо актуальним є не гасло самостійності — мріяли ж колись наші українці про самостійну Україну в злуці з Росією!.. Актуальним, більш реальним, більш конкретним і скоріше здійсненним є гасло відірвання від Росії, зірвання злуки з нею — політичний сепаратизм... Всяка поразка Ро-сії, всяке відірвання хоч кавалка української території Австрією приведе до консолідації, до скріплення українського елементу в Австрії і в Росії і на-близиться час остаточного визволення нашого краю.

1) у чому Д. Донцов убачав зміст ідеї українського сепаратизму?2) Чому автор виступав за поразку росії у війні з Австрією?

На початку ХХ ст. старорусинсько-москвофільський напрямок укра-їнського руху в Галичині зменшив свій вплив, незважаючи на те, що мо-сквофіли мали досить розгалужену мережу громадських і культурно-освітніх установ — Ставропігійний інститут, Народний дім, Товариство ім. Качковського, різноманітні фонди, училища, культурно-освітні заклади.

У 1900 р. галицькі москвофіли проголосили «новий курс», в основу якого була покладена ідея цілковитого ототожнення з Росією. Вони заснува-ли Російську народну партію, очолювану В. Дудикевичем, яка отримувала велику грошову допомогу від російського уряду й одночасно підтримувала-ся місцевою польською аристократією, що намагалася розколоти україн-ський рух. У 1908 р. на «Новослов’янському» конгресі в Празі галицькі по-ляки домовилися з росіянами, що польська адміністрація в Галичині буде підтримувати місцевих москвофілів, щоб знищити український національ-ний табір. Це польсько-московське порозуміння стало основою кривавих ви-борів до галицького сейму в 1908 р. Саме тому намісник Галичини Анджей Потоцький напередодні виборів надав підтримку москвофілам і пообіцяв, що «влаштує українцям нове Берестечко». Завдяки цьому москвофіли провели до крайового сейму вісім своїх депутатів проти 12 українських.

Подальше загострення стосунків між українцями та поляками в краї призвело до втручання австрійської влади. Після владнання польсько-укра-їнського конфлікту москвофіли опинилися осторонь боротьби. На виборах до Галицького сейму в 1913 р. вони не змогли отримати жодного депутат-ського мандата. Однак вони зберігали досить вагомий вплив на суспільно-політичне життя Галичини. У 1914 р. мережа підпорядкованих їм установ налічувала 300 культурно-освітніх організацій і 106 кооперативів.

�14726� �� 10 ��_��.indd 33 20.01.2012 12:10:20

www.e-ranok.com.ua

34

5. український рух на Буковині та Закарпатті на початку ХХ ст.

Розповідь учителя ;Суспільно-політичне життя тогочасної Буковини значно пожвави-

лося. Політичною сенсацією 1903 р. у краї стало утворення в місцевому сеймі «Вільнодумного союзу». Його співзасновниками стали три найвпли-вовіші постаті суспільно-політичного життя Буковини — лідер україн-ських народовців Микола Василько, лідер румунських націонал-демократів Аурел Ончул і лідер єврейської сіоністської партії Бенно Штраухер. Чле-ни союзу прагнули по-новому розв’язати проблеми краю: вони заявили, що на перше місце висувають вимоги покращання соціально-економічного становища, розширення політичних прав і домагатимуться задоволення національних потреб усіх народів, які населяють Буковину. У 1905 р. че-рез суперечності між його членами союз розпався.

12 листопада 1905 р. буковинські народовці об’єдналися в «Націо-нальну раду русинів на Буковині», яку неофіційно називали національно-демократичною партією, підкреслюючи цим ідейну спільність із подібною партією в Галичині. Партія виступала за запровадження загального, рів-ного й прямого виборчого права, у сільському господарстві висувала за-вдання розвивати спілчанський рух, обґрунтовуючи національні потреби українців, визнавала таке саме право за іншими націями краю.

У червні 1907 р. від «Національної ради русинів на Буковині» відо-кремилося ліве крило й заснувало Радикальну партію. Визволення україн-ського народу ця партія пов’язувала з широкими соціально-економічними перетвореннями та встановленням соціалізму. Майже одночасно на Бу-ковині сформувалася Українська соціал-демократична партія. Вона про-пагувала ідеї марксизму, вимагала докорінних змін у суспільстві. Однак більшість гасел соціал-демократів виявилися незрозумілими для селян, а ро-бітників у краї було дуже мало.

У 1907 р. на Буковині відбулися вибори до австрійського парламен-ту за новим виборчим законом. У всіх українських виборчих округах пе-ремогли кандидати «Національної ради русинів на Буковині». Уперше піс-ля 1848 р. буковинські українці обрали п’ять депутатів. У лютому 1910 р. «Національна рада» об’єдналася зі створеним одним із лідерів народовців С. Смаль-Стоцьким товариством «Руська рада» (її називали також «му-жицька партія») у нову партію під назвою «Руська рада». У 1912 р. вона розпалася. Колишні члени «Національної ради» оголосили про створення Національно-демократичної партії, а прибічники С. Смаль-Стоцького — Української народної партії. Однак до початку війни обидві партії оста-точно не сформувалися.

У 1911 р. відбулися останні вибори до Буковинського крайового сейму. Із 17 обраних українських депутатів 15 були народовцями, один представник від радикалів й один — від соціал-демократів. Москвофіли на виборах зазнали цілковитої поразки.

На початку ХХ ст. в суспільно-політичному житті Закарпаття па-нівні позиції зберігав москвофільський напрямок. Однак у цей час заро-

�14726� �� 10 ��_��.indd 34 20.01.2012 12:10:20

www.e-ranok.com.ua

35

дилося й народовство. Молоді русинські діячі, які заснували його, шу-кали нові засоби для забезпечення виживання свого народу в умовах мадяризації. Переконавшись у безперспективності москвофільства, вони звинувачували його прибічників у занепаді русинського національного життя в краї. Вирішальним кроком стала відмова закарпатських наро-довців від використання російської мови та вибір ними як мови освіти й літератури народної мови.

Друкованим органом народовського руху в краї став тижневик «Наука», що виходив від 1897 р. Його головним редактором від 1903 р. був Августин Волошин (1874—1945 рр.), якому згодом судилося відігра-ти визначну роль в історії Закарпаття. Розвиток народовства в краї від-бувався під впливом і в тісній взаємодії з українським рухом Галичини. Зокрема, праці закарпатських учених і громадських діячів друкувалися у виданнях Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові, а громад-ські діячі Галичини (І. Франко, С. Томашівський, В. Гнатюк та ін.) до-кладали чимало зусиль для ознайомлення світової громадськості з без-правним становищем закарпатських русинів.

Роль народовців на початку століття в суспільно-політичному жит-ті Закарпаття була досить скромною. Це була цілком аполітична діяль-ність, що обмежувалася питаннями мови, літератури, історії й освіти. Вони не прагнули надання краю автономії або самоврядування, не висту-пали за його приєднання до решти українських земель. Головним завдан-ням народовці вважали зберегти ті прояви національного життя, які в май-бутньому сприятимуть відродженню Закарпаття.


І варіантОбговорення й систематизація складених учнями впродовж розгля-

ду нового матеріалу розгорнутих планів «Здобутки українського націо-нального руху в Західній Україні на початку ХХ ст.».

ІІ варіант

Бесіда за запитаннями ; 1) Коли відбувся масовий селянський страйк у Галичині? 2) Яку акцію вчинили в 1902 р. студенти-українці Львівського уні-

верситету? 3) Хто очолював делегацію українців Галичини, яка в 1906 р. звернула-

ся до імператора з проханням змінити в краї виборче законодавство? 4) Що таке сепаратизм? 5) Коли утворилася «Національна рада русинів» на Буковині? 6) Назвіть друкований орган народовців Закарпаття на початку ХХ ст.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

На початку ХХ ст. вагомі здобутки українського національного ру-ху в Галичині перетворили її на «український П’ємонт».

�14726� �� 10 ��_��.indd 35 20.01.2012 12:10:20

www.e-ranok.com.ua

36

Унаслідок наполегливої боротьби українці Галичини, спираючись на свої політичні партії, змогли досягти певних результатів у боротьбі за укра-їнський університет, загальне виборче право та реформу крайового статуту.

Досить вагомими були успіхи тогочасного українського руху на Бу-ковині. У краї виникли українські політичні партії. На Закарпатті укра-їнський національний рух залишався досить слабким.


опрацюйте відповідний матеріал підручника.

урок № 4 (5)

тема. Події Російської революції 1905—1907 рр. Мета: схарактеризувати події революції 1905—1907 рр., що відбулися в січні—грудні 1905 р.;

визначити особливості селянського руху в наддніпрянщині в роки революції 1905—1907 рр.; проаналізувати діяльність українських політичних партій у цей період; пояс-нити, як у роки революції розгортався український культурно-освітній рух; схаракте-ризувати діяльність української громади в і та іі державних думах; пояснити зміст понять і термінів «ради робітничих депутатів», «чорносотенці», «УсдрП»; розвивати вміння учнів аналізувати історичні явища; виховний аспект уроку реалізується на під-ставі розуміння учнями, що тенденція до демократизації суспільно-політичного жит-тя має важливе значення для соціального прогресу.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта «Україна в роки російської революції 1905—1907 рр.», атлас,

ілюстративний та дидактичний матеріал. Основні терміни та поняття: ради робітничих депутатів, чорносотенці, УсдрП. Основні дати: 9 січня 1905 р. — початок революції 1905—1907 рр. у російській імперії; 14 червня

1905 р. — початок повстання на броненосці «Потьомкін»; грудень 1905 р. — пере-йменування рУП в Українську соціал-демократичну робітничу партію.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.


Фронтальне опитування* ; 1) Схарактеризуйте особливості українського руху в Галичині в цей

період. 2) Наведіть факти, що свідчать про залучення галицького селянства

до політичної боротьби.

�14726� �� 10 ��_��.indd 36 20.01.2012 12:10:20

www.e-ranok.com.ua

37

3) Як відбувалася боротьба за український університет? Чому вона набула такої гостроти?

4) Якими були здобутки галицьких українців у боротьбі за виборчу реформу в краї?

5) Що таке ідея сепаратизму? Чим була зумовлена її поява? 6) Схарактеризуйте розвиток українського руху на Буковині й Закар-

патті. 7) Порівняйте суспільно-політичні рухи в Україні та світі на почат-

ку ХХ ст.(Фронтальне опитування для рівня стандарту див. на с. 28.)


Запитання та завдання ; 1) Яким було становище різних верств населення Наддніпрянської

України на початку ХХ ст.? 2) Визначте особливості розвитку українського руху в тогочасній Над-

дніпрянщині. 3) Яка національна політика здійснювалася російською владою щодо

українців наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.?


Проблемне завдання ;Визначте, як Російська революція 1905—1907 рр. вплинула на су-

спільно-політичне життя в Наддніпрянській Україні.

1. початок революції. революційні події в наддніпрянській україні в січні—серпні 1905 р.

Розповідь учителя ;Початок ХХ ст. ознаменувався ускладненням внутрішньополітично-

го становища в Російській імперії. Економічна криза та поразка в російсько-японській війні 1904—1905 рр. підірвали авторитет влади. Нерозв’язаність аграрного питання, невдоволення більшості робітників умовами праці, від-сутність демократичних свобод, прагнення підприємницьких кіл до участі в управлінні державою, а також національне гноблення неросійських наро-дів створили підґрунтя до вибуху народного невдоволення. У різних регіо-нах Російської імперії проходили демонстрації та страйки, де висувалися політичні вимоги. У неділю 9 січня 1905 р. в Санкт-Петербурзі відбулася велика мирна демонстрація, учасники якої прагнули вручити царю пети-цію щодо покращення умов праці. Проте влада розцінила це як бунт і на-казала військам стріляти по демонстрантах, унаслідок чого загинуло близь-ко тисячі осіб. Події «кривавої неділі» викликали загальне обурення та стали початком революції 1905—1907 рр.

У січні 1905 р. в імперії застрайкувало 440 тис. робітників. Ого-лосили про припинення праці робітники багатьох промислових підпри-

�14726� �� 10 ��_��.indd 37 20.01.2012 12:10:20

www.e-ranok.com.ua

38

ємств Наддніпрянської України. На кінець лютого тут було зафіксовано 105 страйків, у яких брали участь 70 тис. робітників. Страйкова хвиля поступово посилювалася. Протягом квітня—серпня 1905 р. в Наддні-прянщині відбулося 300 страйків за участю понад 100 тис. робітників. Улітку страйкова боротьба набула переважно політичного характеру. Страйкарі виступали під гаслом «Геть самодержавство!». Неодноразово виникали сутички робітників із поліцією. Одночасно розгортався селян-ський рух, який мав стихійний характер і в основному завершувався по-громом поміщицьких маєтків.

Під впливом виступів робітників і селян похитнулася надійна раніше опора російської влади — армія. Першим великим виступом у збройних силах Російської імперії стало повстання на броненосці «Потьомкін» 14 червня 1905 р., більшість матросів якого становили українці. Одним із небагатьох офіцерів, що підтримали повсталих, став інженер-механік Олександр Коваленко. Він був одним із заснов-ників РУП, а під час заворушень входив до складу революційного ко-мітету, що керував повстанням.

Після прибуття до Одеси повсталі вирішили підтримати місце-вих страйкуючих робітників. Спроба вірних владі 12 кораблів Чорно-морської ескадри розстріляти бунтівний броненосець провалилася. Матроси ескадри відмовилися стріляти в «Потьомкіна» та зустріли його вигуками «Ура!». Побоюючись поширення повстання на інші кораблі, російське командування відвело їх до Севастополя. 25 червня 1905 р. в умовах нестачі вугілля й провіанту повсталий «Потьомкін» увійшов до румунського порту Констанца та здався владі. Повстанці стали по-літичними емігрантами, а деякі згодом таємно повернулися на Бать-ківщину.

Розвиток революції змусив владу піти на поступки. 18 лютого 1905 р. імператор Микола ІІ підписав маніфест, у якому оголосив про створення спеціальної комісії для з’ясування причин заворушень та опри-люднив свій намір скликати законодорадчу Державну думу. 6 серпня з’явився новий маніфест про створення виборного законодорадчого орга-ну Державної думи. Ліберальні кола цей крок влади задовольнив, проте революцію він не зупинив.

Причини Російської революції 1905—1907 рр.:зволікання влади з остаточним розв’язанням аграрного питання;��

жахливі умови праці більшості робітників;��

падіння авторитету влади внаслідок поразки в російсько-японській ��війні 1904—1905 рр.;прагнення підприємницьких кіл до участі в управлінні дер-��жавою;національне гноблення неросійських народів;��

установлення в Росії конституційно-демократичного ладу через ��ліквідацію самодержавства, демократизацію суспільного життя, проголошення та юридичне закріплення прав і свобод громадян.

�14726� �� 10 ��_��.indd 38 20.01.2012 12:10:21

www.e-ranok.com.ua

39

вимоги окремиХ верств

Селяни Робітники Підприємці Інтелігенція, студентство

Національні меншини

ліквідація помі-щицького земле-володіння;скасування викуп-них платежів 1861 р.;перерозподіл землі

Установлення 8-годин-ного робочого дня;установлення міні-мальних розмірів за-робітної плати, пенсій;запровадження систе-ми соціального захисту

ліквідація свавілля держави;можливість участі у формуванні дер-жавної політики;стабільність;недоторканність власності й прибутків

Підтримка біль-шості прагнень інших соціальних верств;загальнодемо-кратичні пере-творення

скасування будь-яких обмежень у правах неросій-ських народів;можливість їх на-ціонального само-визначення

Періодизація російської революції 1905—1907 рр.

Період Характерні риси

січень—жовтень 1905 р.

розвиток революції по висхідній;наростання масової боротьби, посилення її політичного характеру;активізація та взаємовплив селянського, робітничого та національно-визвольного рухів;виникнення робітничих рад, профспілок та політичних партій у результаті розгортан-ня політизації й самоорганізації суспільства

жовтень—грудень 1905 р.

досягнення найвищої точки розгортання революції;початок легального діалогу між опозицією та владою після публікації маніфесту 17 жовтня;розмежування політичних сил у країні на прибічників і противників продовження боротьби;початок формування багатопартійної системи;організація крайньо лівими силами (анархісти, більшовики, есери) хвилі збройних повстань у грудні 1905 р.

січень 1906 — червень 1907 р.

Період поступового спаду революційної боротьби;перехід влади в наступ проти революційних сил — арешти, обшуки, каральні експе-диції тощо;припинення переважною більшістю політичних партій своєї легальної діяльності;помітне зменшення кількості робітничих і селянських виступів;перехід лівих сил до терористичних форм боротьби;спроби опозиції продовжувати боротьбу в державній думі парламентськими методами

2. Жовтневий страйк. Маніфест 17 жовтня 1905 р. та його наслідки. селянський рух.


значаючи вплив Маніфесту 17 жовтня 1905 р. на перебіг революції 1905—1907 рр. та особливості селянського руху. Результати роботи учнів учитель систематизує та уточнює, використовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяНа початку жовтня 1905 р. в Москві та Петербурзі розпочався загаль-

норосійський політичний страйк. Головними політичними вимогами страй-

�14726� �� 10 ��_��.indd 39 20.01.2012 12:10:21

www.e-ranok.com.ua

40

карів були запровадження демократичних свобод і скликання Установчих зборів. У Наддніпрянській Україні страйк підтримало понад 120 тис. осіб. Прагнучи його придушити, уряд запровадив у країні воєнний стан. Навчан-ня у вищих навчальних закладах призупинилося, фабрики й заводи були взяті під контроль військами та поліцією. Проте страйк тривав. У Харкові та Катеринославі відбулися збройні сутички страйкарів із поліцією.

Під час жовтневого політичного страйку виникли нові форми само-організації робітників — ради робітничих депутатів. Вони відігравали роль органів робочої влади. Перша рада виникла на початку жовтня 1905 р. в Ка-теринославі. Усього впродовж жовтня—листопада ради з’явилися у 50 міс-тах і робітничих поселеннях Наддніпрянщини. Одночасно зі створенням рад відбувалося об’єднання робітників у професійні спілки. В Україні за роки революції утворилося 280 профспілок, що об’єднували кілька ти-сяч працівників.

Наростання хвилі народних протестів примусило імператора Ми-колу ІІ 17 жовтня 1905 р. оприлюднити Маніфест «Про вдосконалення державного порядку», яким народу «дарувалися» громадянські свобо-ди — недоторканності особи, друку, совісті, зборів, зібрань, спілок. У ньо-му містилася також обіцянка залучити до виборів до Державної думи всі верстви населення й визнати Думу законодавчим органом, без схвален-ня якого жодний закон не набиратиме чинності.

Маніфест спричинив розкол серед прихильників революції. Лібера-ли вважали боротьбу з владою виграною. Радикали прагнули продовжити революцію та знищити самодержавство. Консерватори від прибічників вла-ди вимагали скасування Маніфесту й збереження самодержавства.

У Наддніпрянській Україні після оприлюднення Маніфесту 17 жовт-ня ситуація залишалася напруженою. Радикали організовували мітин-ги, закликаючи до повалення монархії. Відбувалися єврейські погроми, організовані чорносотенцями. Останні вважали євреїв, які становили ве-ликий відсоток революціонерів, винуватцями революції. Найбільші по-громи відбулися в Києві, Одесі, Катеринославі та містах Донбасу. Вони тривали кілька днів, супроводжувалися загибеллю десятків людей, під-палами й нищенням майна. Так, під час погрому в Києві 223 особи діс-тали поранення та 23 загинули. Придушували ці виступи за допомогою армійських підрозділів.


Чорносотенці — спільна назва членів крайньо правих організацій у росії в 1905—1917 рр., які виступали під гаслами монархізму, великодержавного шовінізму та антисемітизму.

Поява Маніфесту 17 жовтня суттєво змінила суспільно-політичне життя як Російської імперії в цілому, так і Наддніпрянської України. Про-голошені ним політичні свободи привели до появи нових легальних за-гальноросійських партій. Ліберали утворили «Союз 17 октября» («октя-бристи») та Конституційно-демократичну партію (кадети). Найвпливовішою організацією консерваторів-чорносотенців став «Союз русского народа». Загальноросійські партії соціал-демократів та соціалістів-революціонерів

�14726� �� 10 ��_��.indd 40 20.01.2012 12:10:21

www.e-ranok.com.ua

41

стали легальними й використали це для посилення боротьби із самодер-жавством. Усі загальноросійські партії активно діяли в Наддніпрянщині. Українські політичні партії також перейшли від нелегальної роботи до від-критої пропаганди й діяльності.

Уже від перших місяців революції активізувалося селянство. Вістря боротьби селян було спрямоване проти поміщиків, у яких вони вбачали своїх головних ворогів. У січні—березні 1905 р. заворушення виникали переважно в окремих селах, де відносини між поміщиком і громадою бу-ли особливо складними. Селяни громили поміщицькі маєтки, розкрадали майно, захоплювали й перерозподіляли землі, іноді вбивали поміщиків або їх управителів.

У травні—червні 1905 р. виступи селян охопили цілі райони. У черв-ні вони вирували в 64 із 94 повітів дев’яти губерній Наддніпрянщини. На той час завдяки агітації загальноросійських та українських соціаліс-тичних партій боротьба селян стала набувати організованого характеру, з’явилися політичні гасла. Серед селян поширювалися прокламації із за-кликами підтримувати боротьбу робітників проти самодержавства. Уліт-ку 1905 р. було сформовано Всеросійський селянський союз. Особливо активно його місцеві комітети діяли в губерніях Наддніпрянщини.

Восени 1905 р. відбулося нове піднесення селянських виступів, яке подекуди супроводжувалися збройними сутичками з поліцією та армією. Кривава драма розігралася в селі Великі Сорочинці Миргородського по-віту Полтавської губернії, де в грудні 1905 р. відбулося одне з найбіль-ших повстань селян у роки революції. Приводом до нього стала спроба арешту 17 грудня місцевого вчителя Г. Безвіконного за революційну агі-тацію. Обурені селяни затримали поліційного пристава, місцевого уряд-ника й вигнали їх із села. Обраний на загальному мітингу селянський комітет звернувся до полтавського губернатора з проханням не карати вчителя, вирішив не платити податків, не давати новобранців в армію та закрити шинки. Відповіддю губернатора стало відправлення до села ко-заків. Каральному загону протистояло близько 5 тис. селян. Між коза-ками й селянами спалахнула сутичка, у якій були вбиті й поранені з обох сторін. Загинув командир козачого загону. 21 грудня в селі з’явився но-вий каральний загін із гарматами. Почалася розправа над повстанцями. Погрожуючи зброєю, козаки зігнали селян на майдан, протягом чоти-рьох годин тримали на колінах і катували керівників повстання. Потім упродовж кількох днів активних учасників повстання карали різками, а 19 селян заарештували й пізніше відправили на каторгу. Громадськість України та Росії була обурена розправою із сорочинськими селянами, про яку дізналася з нарису «Сорочинська трагедія» російського письменни-ка Володимира Короленка, який жив у Полтаві.

3. наростання революційних подій. Грудневі збройні повстання.

Розповідь учителя ;Восени 1905 р. почалися революційні виступи на флоті та в армії.

11—16 листопада 1905 р. відбулося повстання моряків на головній базі

�14726� �� 10 ��_��.indd 41 20.01.2012 12:10:21

www.e-ranok.com.ua

42

чорноморського флоту в Севастополі під проводом лейтенанта Петра Шмідта. Розпочалося воно на крейсері «Очаків», до якого приєдналися 12 кораблів. Повстання було придушене, а його керівника за вироком су-ду розстріляно. 18 листопада 1905 р. в Києві озброєні солдати трьох рот саперної бригади (близько 800 осіб), очолювані підпоручиком Борисом жаданівським, вийшли на вулицю та приєдналися до страйкуючих ро-бітників Південноросійського заводу. Урядові війська відкрили вогонь по об’єднаній колоні солдатів і робітників. Загальні втрати з обох сторін становили понад 250 осіб. жаданівського засудили до розстрілу, який замінили на безстрокову каторгу. Збройні виступи військових відбували-ся також в інших гарнізонах. Узагалі в 1905 р. в Наддніпрянщині у ви-ступах солдатів і матросів брало участь близько 15 тис. осіб.

Кульмінацією революції 1905—1907 рр. стало збройне повстання, яке під керівництвом російських соціал-демократів та есерів розпочало-ся 7 грудня 1905 р. в Москві. У Наддніпрянській Україні збройні пов-стання спалахнули 12—16 грудня в Катеринославі, Харкові, Олексан-дрівську та містах Донбасу.

Цікаво знатиНайбільшого розмаху набуло повстання робітників Донбасу. Центром

подій стала Горлівка. Тут 16 грудня поліція розстріляла страйкарів, загину-ло 18 осіб. Того самого дня страйковий комітет розпочав підготовку до зброй-ного повстання. До Горлівки прибули близько 4 тис. озброєних дружин-ників. 17 грудня повстанці повели наступ на армійські казарми. Після 8-годинного бою урядові війська відступили. За кілька годин, отримавши під-кріплення, вони перейшли в контрнаступ. Після 6-годинного запеклого бою дружинники залишили Горлівку. У бою загинуло близько 300 повстанців.

15—18 грудня регулярні військові частини придушили повстання в Москві. За допомогою каральних загонів було також придушено зброй-ні повстання в Наддніпрянській Україні. Після поразки грудневих зброй-них повстань революційний рух став слабшати, а влада перейшла в на-ступ, обмежуючи свободу слова, здійснюючи арешти революціонерів тощо. 1906—1907 рр. стали періодом поступового спаду революційної боротьби, коли кількість робітничих і селянських виступів помітно зменшилася. Опозиційні сили стали намагатися продовжувати боротьбу в Державній думі парламентськими методами.

4. українські політичні партії під час революції.


значаючи, які зміни відбулися в середовищі українських політичних пар-тій у період революції 1905—1907 рр. Результати роботи учнів учитель систематизує та уточнює, використовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяУ 1905 р. українські політичні партії були непідготовленими до

революційного вибуху й керівництва боротьбою проти самодержавства

�14726� �� 10 ��_��.indd 42 20.01.2012 12:10:21

www.e-ranok.com.ua

43

в Наддніпрянщині. Однак у роки революції вони докладали чимало зу-силь для розгортання роботи серед населення.

РУП на початку революції перебувала у стані розколу й гострої внутрішньопартійної дискусії. Лише після оприлюднення маніфесту 17 жовтня та повернення її провідників із-за кордону становище де-що змінилося. Але час було згаяно, і тактику РУП визначили лише в період спаду революції. Однак її місцеві осередки, не переймаючись дискусіями, уже навесні й восени 1905 р. працювали серед селянства. У грудні 1905 р. на з’їзді було прийнято програму РУП. Партія змі-нила назву, ставши Українською соціал-демократичною робітничою партією (УСДРП). Вона оголосила, що вестиме боротьбу за знищення самодержавства, автономію України, вільний розвиток націо нально-культур ного життя, права робітників тощо. Однак розгорнути діяль-ність партія не змогла, оскільки наприкінці 1905 — на початку 1906 р. більшість її активних членів були заарештовані, проте, незважаючи на це, вона продовжувала діяти. У 1906—1907 рр. завдяки зусиллям УСДРП було влаштовано ряд страйків, налагоджено широку видав-ничу діяльність. Партія брала активну участь у виборах до ІІ Держав-ної думи та провела туди одного зі своїх депутатів. Хвиля арештів після завершення революції спричинила припинення активної діяль-ності УСДРП.

Українська соціал-демократична спілка в роки революції діяла успішніше. Ставши складовою РСДРП, вона використовувала її партій-ну мережу, зв’язки тощо. Фактично вона очолила керівництво масовим робітничим рухом у Наддніпрянщині й намагалася впливати на селян-ство. Негативним наслідком співпраці з РСДРП стало те, що, оголосив-ши себе єдиним представником українських робітників, спілка в по-всякденній роботі поступово перейшла на російську мову та втратила будь-які ознаки національної організації. Серйозним успіхом спілки стали вибори до ІІ Державної думи, куди вона провела 14 депутатів. Після розгону ІІ Державної думи майже всі її місцеві осередки було роз-громлено, а провідників заарештовано. На кінець 1907 р. спілка фак-тично припинила існування.

Початок революції спонукав українських ліберальних демократів подолати розкол та об’єднатися. Наприкінці 1905 р. на основі УДП та УРП постала нова організація — Українська демократично-радикальна партія. Однак значної популярності вона не набула. Відтак, долучившись до передвиборної боротьби, вона провела до І Державної думи лише од-ного представника — українського земського діяча, землевласника з Пол-тавщини В. Шемета. Участь українських ліберальних демократів у ре-волюції 1905—1907 рр. не вирізнялася плідністю. Однак загалом за цей період вони здійснили перехід від культурницької до політичної діяльності.

Українська народна партія в роки революції головним своїм завдан-ням уважала поширення впливу на маси та пропаганду своїх ідей. Одним із засобів досягнення цього вона визначила поєднання націоналістичних

�14726� �� 10 ��_��.indd 43 20.01.2012 12:10:21

www.e-ranok.com.ua

44

гасел із соціалістичними. Однак пропаговані УНП ідеї не знайшли під-тримки та призвели до її політичної ізоляції. У 1905 р. партія спробува-ла організувати видання легальних друкованих органів — «Самостійна Україна» у Львові, «Запоріжжя» в Катеринославі, — однак вони закінчи-лися невдало. У червні 1905 р. УНП вирішила відмовитися від гасла «Са-мостійна Україна» й об’єднатися з УДП та УРП. Проте останні це відхи-лили. Від цього часу партія поступово занепала. Після 1907 р. відомості про УНП відсутні.

5. український національно-культурний рух.

Розповідь учителя ;У роки революції 1905—1907 рр. влада була змушена здійсни-

ти певні поступки в національно-культурній сфері неросійським на-родам імперії. У Наддніпрянщині розвитку українського культурно-освітнього руху сприяло скасування Емського указу 1876 р. Важливу роль у прийнятті цього рішення відіграла позиція Російської акаде-мії наук, яка висловилася за скасування обмежень стосовно україн-ської мови.

Робота з документом ;ІЗ ДОПОВІДНОЇ ЗАПиСКи РОСІЙСьКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК «ПРО СКА-СУВАННЯ ОБМЕжЕНь МАЛОРОСІЙСьКОГО ДРУКОВАНОГО СЛОВА» (квітень 1905 р.)

... Друковане слово не може бути предметом переслідування за внутрішній зміст того, що ним передано... Зовнішня оболонка думки, спосіб висловлення її, літери звільнено від цензорських та всіляких ін-ших поглядів. Тільки сплетіння нещасливих випадковостей могло під-вести під заборону цілу мову; тільки нещаслива випадковість могла спо-нукати уряд до переслідування цілого письменства та прийняття на себе турбот про малоруський правопис. Академія наук переконана в то-му, що розпорядження 1863 р. й накази 1876 і 1881 р. ...необхідно за-раз же скасувати...

Водночас усе викладене вище сповнило Академію наук переконан-ня, що малоруське населення повинно мати таке ж право, як і велико-руське, розмовляти публічно та друкувати рідною своєю мовою.

1) на підставі яких фактів російські вчені вважали за необхідне скасувати обмеження стосовно української мови?

2) Яку оцінку можна дати такій позиції науковців?Офіційне рішення про скасування обмежень, запроваджених Ем-

ським указом, з’явилося в травні 1906 р. Однак на цей час розгортан-ня революції дозволило українству здійснити важливі заходи. Так, у Наддніпрянщині розгорнулося видання української преси. 3 листо-пада 1905 р. в Лубнах вийшов друком номер першої української газе-ти «Хлібороб». У Києві став виходити щомісячний журнал «Нова гро-мада», редактором якого був Борис Грінченко, а від 1907 р. замість

�14726� �� 10 ��_��.indd 44 20.01.2012 12:10:21

www.e-ranok.com.ua

45

«Киевской старины» вирішено було видавати українською мовою жур-нал під назвою «Україна». Загалом у краї через рік після Маніфесту 17 жовтня виникло 17 українських видавництв і виходило близько 20 періодичних українських видань різних жанрів.

Революція 1905—1907 рр. привела до поширення із Західної до Наддніпрянської України мережі «Просвіт». 30 жовтня 1905 р. в Одесі було відкрито першу «Просвіту». У травні 1906 р. «Просвіта ім. Т. Шев-ченка» з’явилася в Києві. Її головою став Б. Грінченко. На середину 1907 р. в Наддніпрянщині діяли 35 «Просвіт». Вони здійснювали видав-ничу діяльність, організовували в селах читальні, розповсюджували українські видання, допомагали організовувати різноманітні товариства («Український учитель», «Технік», «Український агроном», «Наша ко-операція») тощо. Неофіційним друкованим органом просвітянського ру-ху стала газета «Рада», яка видавалася від 1906 р. в Києві. Її видання фінансували українські меценати Є. Чикаленко та В. Симиренко.

Українці в роки революції висували вимоги запровадження рід-ної мови в середній та вищій школах. У травні 1906 р. утворилася Українська учительська спілка, яка рішуче засудила русифікаторську політику уряду в галузі народної освіти. Українське студентство на своїх вічах вимагало створення в університетах українознавчих кафедр. Російський уряд був змушений піти на поступки. У 1906 р. з’явився цир-куляр міністра освіти, який дозволяв учителям на уроках уживати «малоросійську мову для пояснення того, чого учні не розуміють». У Харківському та Новоросійському (в Одесі) університетах були від-криті україномовні відділення.

6. Діяльність українських громад у І та ІІ Державних думах.


складаючи таблицю «Діяльність українських громад у І та ІІ Держав-них думах» за таким планом: 1) період діяльності Думи; 2) скільки де-путатів входило до її складу; 3) скільки серед них обрано від дев’яти губерній Наддніпрянщини; 4) дата створення української парламент-ської громади; 5) кількість її членів; 6) друкований орган; 7) політич-на платформа.

Учитель систематизує й уточнює результати роботи учнів, вико-ристовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяУ виборах до І Державної думи українські соціалістичні партії, під-

тримавши в цьому загальноросійські партії, участі не брали. Українська радикально-демократична партія та Українська народна партія взяли участь у виборах. І Державна дума працювала в Петербурзі 27 квітня — 8 липня 1906 р. Із 497 її депутатів дев’ять губерній Наддніпрянщини представляли 102 депутати.

Для обстоювання своїх інтересів українські депутати 1 травня 1906 р. створили власну парламентську громаду, до якої увійшли

�14726� �� 10 ��_��.indd 45 20.01.2012 12:10:21

www.e-ranok.com.ua

46

45 депутатів. Головою Української думської громади став адвокат і громад-ський діяч із Чернігівщини Ілля Шраг (1847—1919 рр.). Політична плат-форма громади містила вимоги надання Україні в її етнографічних межах політичної автономії, запровадження української мови в школах, судових та адміністративних органах. Щодо аграрного питання одна частина депу-татів-українців обстоювала передачу селянам частини поміщицької землі за викуп, друга — конфіскацію поміщицьких земель та їх націоналізацію.

Велику допомогу депутатам-українцям надавав М. Грушевський, що поселився в той час у Петербурзі. Він організував видання друкова-ного органу місцевої громади українців — місячника «Украинский вест-ник». На думку М. Грушевського, метою журналу було «пояснювати українське національне питання з історичного, побутового, соціального і економічного боку, вказати місце і значення України між інших тери-торій нової демократичної Росії».

За період діяльності І Державної думи члени української громади неодноразово виступали з приводу аграрного питання, порушували проб-лему єврейських погромів, що відбувалися через бездіяльність влади, розробили законопроекти про національні права, автономію України та рідну мову. На жаль, цар розпустив Думу через 72 дні, і підготовлені українською громадою законопроекти розглянуто не було.

Вибори до ІІ Державної думи українські (як і загальноросійські) со-ціалістичні партії не бойкотували, а тому її склад значно «полівішав». До ІІ Державної думи входило 518 депутатів, і працювала вона від 20 люто-го 1907 р. Від дев’яти губерній Наддніпрянщини було обрано 102 депута-ти. 4 березня 1907 р. 47 українських депутатів заснували думську грома-ду, що мала назву «Трудова громада». Вона видавала часопис українською мовою «Рідна справа — Вісті з Думи», що виходив два рази на тиждень.

Утворюючи свою громаду, українські депутати склали відозву, де виклали свою політичну платформу: перебудова імперії на конституцій-них засадах, автономія України, амністія політичним в’язням, свободи слова, друку, зборів, совісті, пересувань і союзів, українізація освіти, су-дочинства й церкви. Щодо аграрного питання єдиної позиції нова грома-да також не мала.

Українською громадою на розгляд ІІ Державної думи було внесено поправки до законопроектів про народну освіту, що передбачали організа-цію курсів української мови, літератури та історії для вчителів, запрова-дження викладання української мови в учительських семінаріях України, організацію українознавчих кафедр у Київському, Харківському та Одесь-кому університетах. Були також підготовлені законопроекти про організа-цію автономії й місцевого управління в Наддніпрянщині. Проте плани укра-їнської громади не були реалізовані, оскільки 3 червня 1907 р. ІІ Державну думу розпустили. Ці події вважають датою завершення революції.

Робота з таблицею ;Учні завершують складання таблиці, розпочате під час роботи

з підручником.

�14726� �� 10 ��_��.indd 46 20.01.2012 12:10:22

www.e-ranok.com.ua

47

Зразок заповненої таблиці

діяльність УкраїнськиХ громад У і та іі державниХ дУмаХ

Питання для характеристики І Державна дума ІІ Державна думаПеріод діяльності 27 квітня — 8 липня 1906 р. 20 лютого — 2 червня 1907 р.Усього депутатів 497 518серед них обрано від дев’яти губерній наддніпрянщини

102 102

дата створення української громади

1 травня 1906 р. 4 березня 1907 р.

кількість членів української громади

45 47

друкований орган «Украинский вестник» «рідна справа — вісті з думи»Політична платформа вимоги надання Україні політич-

ної автономії в її етнографічних межах, запровадження україн-ської мови в школах, судових та адміністративних органах

Перебудова імперії на конституцій-них засадах, національно-терито-ріальна автономія України, амністія політичним в’язням, свобода сло-ва, друку, зборів, пересувань, сою-зів і віросповідань, українізація школи, судочинства й церкви

Результати та значення Російської революції 1905—1907 рр.:завершилася поразкою та не привела до розв’язання основних про-��тиріч у розвитку країни;спонукала уряд до проведення низки реформ, сприяла активізації ��соціально-політичного життя та розгортанню національно-визволь-них рухів народів Російської імперії;відіграла позитивну роль для українського руху (було скасовано ��Емський указ, з’явилася україномовна преса, розгорнули діяль-ність різні українські організації);спричинила скасування викупних платежів селян за землю, запро-��ваджених 1861 р.;перше набуття досвіду парламентської діяльності українцями Над-��дніпрянщини.

7. Земельна реформа п. столипіна (для рівня стандарту).Див. с. 49—50.


І варіант

Бесіда за запитаннями ; 1) Яка подія започаткувала революцію 1905—1907 рр. у Російській

імперії? 2) Хто такі чорносотенці? 3) Коли відбулося повстання моряків Чорноморського флоту під про-

водом П. Шмідта?

�14726� �� 10 ��_��.indd 47 20.01.2012 12:10:22

www.e-ranok.com.ua

48

4) Яка політична партія Наддніпрянщини в грудні 1905 р. змінила назву на УСДРП?

5) Коли з’явилося офіційне рішення про скасування обмежень, уста-новлених Емським указом?

6) Хто очолював українську громаду в І Державній думі?

ІІ варіантОбговорення виконання учнями проблемного завдання, поставле-

ного на початку розгляду нового матеріалу.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУРеволюція 1905—1907 рр. була однією з найважливіших подій су-

спільно-політичного життя Російської імперії та вплинула на розвиток усіх народів, що перебували в її складі.

У роки революції активізувався український національний рух, відбулася його політизація, спостерігалися позитивні зрушення в націо-нально-культурному житті українців.

Участь у діяльності І та ІІ Державної думи дозволила українцям Наддніпрянщини вперше набути досвіду парламентської діяльності. І хо-ча жодного закону, корисного для України, прийнято Думою не було, депутати-українці, об’єднавшись у громаду, мали можливість висловити національні потреби українського народу.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯопрацюйте відповідний матеріал підручника.

урок № 6

тема. Наддніпрянська Україна в 1907—1914 рр.* Мета: схарактеризувати земельну реформу П. столипіна та її вплив на українські землі у скла-

ді російської імперії; визначити особливості діяльності українських політичних партій у цей період; проаналізувати український національно-культурний рух у тогочасній наддніпрянщині; схарактеризувати українське питання в ііі і IV державних думах; по-яснити зміст понять і термінів «товариство українських поступовців», «великодержав-ний шовінізм»; розвивати вміння набувати нових знань, використовуючи різні дже-рела інформації; сприяти розумінню учнями переваги політики реформ, їх користі для держави та усвідомленню ними, що нездатність влади йди на компроміс і задоволь-няти потреби народу штовхає його до радикальних дій.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта «Україна в 1907—1914 рр.», атлас, ілюстративний та дидак-

тичний матеріал. Основні терміни та поняття: товариство українських поступовців, великодержавний шовінізм. Основні дати: 1906—1911 рр. — здійснення земельної реформи П. столипіна в російській імперії;

1908 р. — створення товариства українських поступовців.

�14726� �� 10 ��_��.indd 48 20.01.2012 12:10:22

www.e-ranok.com.ua

49

Хід уроку




Фронтальне опитування ; 1) Як розгорталися події революції 1905—1907 рр. у Наддніпрянщи-

ні в січні—серпні 1905 р.? 2) Якими були наслідки проголошення Маніфесту 17 жовтня? 3) Визначте особливості селянського руху під час революції. 4) Які події революції відбувалися в Україні в листопаді—грудні 1905 р.? 5) Схарактеризуйте зміни в діяльності українських політичних пар-

тій у цей період. 6) Якими були здобутки українського національно-культурного руху

в роки революції? 7) Схарактеризуйте участь депутатів-українців у діяльності І та ІІ Дер-

жавних дум. 8) Український громадсько-політичний діяч, член УСДРП Володимир

Дорошенко створення української громади в І Державній думі оці-нював як «проголошення існування нації». Чи поділяєте ви таку характеристику? Обґрунтуйте власну точку зору.


Запитання та завдання ; 1) Які чинники перешкоджали розвитку сільського господарства Над-

дніпрянської України на початку ХХ ст.? 2) Назвіть основні здобутки українського національно-культурного

руху доби революції 1905—1907 рр. у Наддніпрянщині.


1. Земельна реформа п. столипіна та її вплив на розвиток наддніпрянської україни.

Розповідь учителя ;Революція 1905—1907 рр. зазнала поразки. Правлячі кола імпе-

рії зберегли владу, однак вони дедалі більше усвідомлювали необхід-ність змін. Однією з головних причин революції було аграрне питання, розв’язати яке шляхом реформи запропонував голова Ради міністрів і міністр внутрішніх справ Петро Столипін (1862—1911 рр.). Реформа була започаткована Указом від 9 листопада 1906 р. та завершилася За-конами від 14 червня 1910 та 29 травня 1911 р. (Учитель привертає ува-гу учнів до схеми.)

�14726� �� 10 ��_��.indd 49 20.01.2012 12:10:22

www.e-ranok.com.ua

50

земельна реформа П. столиПіна

Причини здійсненнянеобхідність розв’язання аграрного питання, яке з економічного переросло в політичне

Послаблення конфронтації в суспільстві, відвернен-ня загрози нового революційного вибуху

МетаПідвищення ефективності сільськогосподарського ви-робництва

збільшення товарності селянського господар-ства

зміцнення соціальної опори самодержавства на селі

розв’язання проблеми аграрного перенаселення

Складові реформируйнування селянської «общини» та закріплення за кожним госпо-дарем у приватну власність зе-мель, якими він користувався

надання кредитної допомоги се-лянам через селянський земель-ний банк

заохочення переселення селян до малозаселених районів сибіру, Пів-нічного кавказу та середньої азії

Результати реформи в УкраїніУпродовж 1907—1915 рр. в ін-дивідуальну власність закріпили землю: на Правобережжі — 48 % селян, на Півдні — 42 %, на лівобережжі — 16,5 %

селянський земельний банк про-тягом 1906—1916 рр. продав українським селянам 596,4 тис. десятин землі, переважно помі-щицької

на нові землі протягом 1906—1912 рр. з наддніпрянщини виї-хало близько 1 млн осіб (щоправ-да, майже чверть повернулися додому)

Здійснюючи реформу, П. Столипін зіткнувся із сильним опором як із боку правих, що не були зацікавлені в руйнуванні традиційного сіль-ського укладу, так і з боку лівих (особливо есерів та більшовиків), які, мріючи про нову революцію, не бажали зменшення соціальної напруги на селі. Чимало самих селян також опиралися реформі, побоюючись роз-орення й не бажаючи змінювати звичного життя.

Земельна реформа П. Столипіна не змогла повністю розв’язати всі су-перечності на селі. Вона не ліквідувала соціальної напруженості на селі, яка ще більше загострилася. До старої неприязні між селянами й поміщиками додалася ворожість між заможним і бідним селянством. Економічні наслід-ки реформи були більш вагомими: значно збільшилося виробництво товар-ного зерна, було освоєно нові території на сході країни, завдяки розоренню частини селян з’явилася нова робоча сила для промисловості. Від 1910 до 1913 р. посівні площі в Наддніпрянщині збільшилися на 900 тис. десятин і досягли 22,9 млн десятин. У 1913 р. було зібрано найбільший валовий збір зернових — 1200 млн пудів. Третина всієї продукції сільського господар-ства вивозилася за кордон. Частка України в загальноімперському експор-ті зерна перевищила 40 % (250—300 млн пудів щорічно).

Завершити реформу П. Столипін не встиг. 1 вересня 1911 р. його було смертельно поранено в оперному театрі Києва есером Д. Богровим.

�14726� �� 10 ��_��.indd 50 20.01.2012 12:10:22

www.e-ranok.com.ua

51

2. українські політичні партії в 1907—1914 рр.


визначаючи, які зміни відбулися в діяльності українських політичних партій у цей період. Учитель систематизує та доповнює результати робо-ти учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяПереслідування учасників революції 1905—1907 рр., що розпо-

чалися після її поразки, призвели майже до повного розгрому україн-ських політичних партій. Так, якщо на червень 1907 р. УСДРП мала близько 3 тис. членів, то вже через кілька місяців її кількість зменши-лася в десятки разів. У 1908—1909 рр. єдиною ознакою існування пар-тії була легальна газета «Слово», що виходила в Києві за редакцією В. Садовського, С. Петлюри, М. Порша та Я. Міхури, які також скла-дали центральний комітет УСДРП.

Починаючи від 1908 р. лідери партії, що не були заарештовані або змогли емігрувати, намагалися відновити діяльність УСДРП. Резуль-татом цього стало створення Організаційного комітету українських соціал-демократів вищих навчальних закладів та київської робітни-чої організації. Улітку 1909 р. представники відновлених місцевих організацій зібралися на нараду у Львові. Однак через розбіжності в поглядах УСДРП відновлено не було. Невдало завершилася також спроба приєднатися до РСДРП через відмінність у ставленні до націо-нального питання.

Після цих невдач більшість провідників УСДРП, радикально змі-нивши погляди, перейшла на націоналістичні позиції. До них приєдна-лися й деякі лідери УСДС (М. Меленевський, О. Скоропис-Йолту хов-ський та ін.). У 1911 р. у Львові на параді УСДРП одна частина лідерів української соціал-демократії висловилася за те, що українцям у сво-їй боротьбі необхідно спиратися на власні сили, а друга — обстоювала необхідність підтримки з боку Австро-Угорщини. Зрештою ці суперечки спричинили виникнення двох окремих організацій — Українського ін-формаційного комітету та Молодоукраїнської партії. Проте остання так і не розпочала роботу. Український інформаційний комітет у 1912—1914 рр. здійснював активну діяльність, інформуючи європейську гро-мадськість про українські справи. Його представники працювали у Ве-ликій Британії, Франції, Австро-Угорщині та інших державах.

У той час як провідники УСДРП, що перебували в еміграції, ста-вали на самостійницькі позиції, діячі партії, що залишалися в Російській імперії, продовжували діяльність. Вони організували видання україн-ських суспільно-політичних журналів у Москві — «Украинская жизнь» та Києві — «Дзвін».

«Украинская жизнь», що виходила від 1912 р., була єдиним, хоч і російськомовним журналом, який висвітлював становище українців у Російській імперії, висловлював їхні прагнення та потреби. Статті до

�14726� �� 10 ��_��.indd 51 20.01.2012 12:10:23

www.e-ranok.com.ua

52

нього писалися провідними діячами українського руху. журнал вважав-ся офіційним органом УСДРП. Редагував його С. Петлюра. На основі ма-теріалу, зібраного редакцією журналу, П. Стеблинський та О. Лотоцький у 1914 р. видали книгу «Українське питання», де систематизовано ви-клали всі вимоги українства.

Після поразки революції УДРП припинила діяльність. Один з її лідерів писав: «Демократично-ліберальна партія поступово вмирала і, нарешті, 1907 р. зовсім вмерла, хоч і без офіційних похорон, а просто перестала існувати». Така доля партії була обумовлена тим, що вона, орієнтуючись на легальні методи роботи, в умовах післяреволюційних переслідувань, за відсутності власної думської фракції, діяти не змог-ла. У цій ситуації члени ради УДРП Б. Грінченко, С. Єфремов, Є. Чи-каленко та інші вирішили на основі місцевих партійних осередків від-новити колишню Загальноукраїнську безпартійну організацію. На з’їзді УДРП в 1908 р. ідею підтримали та назвали нову організацію, за про-позицією О. Лотоцького, Товариством українських поступовців (ТУП). Поступовці виступали за перетворення Російської імперії на федератив-ну державу, надання Україні автономії, упровадження української мо-ви в школах, створення українознавчих кафедр у Київському та Ново-російському (Одеському) університетах. Свої задуми вони намагалися реалізувати за підтримки російських ліберальних партій, що мали своє представництво в Думі. У 1911—1913 рр. ТУП використовувала загаль-норосійські з’їзди земств, учителів із питань організації народної осві-ти для проведення через них резолюцій про необхідність запроваджен-ня в школах Наддніпрянщини навчання українською мовою.

У квітні 1912 р. на з’їзді ТУП було затверджено «українську плат-форму», що містила вимоги:

запровадження навчання в школах українською мовою;��

викладання української мови, літератури та історії як окремих ��предметів у середніх та вищих навчальних закладах;використання української мови в судочинстві, церкві та громад-��ських організаціях;скасування заборон на привезення з-за кордону літератури, вида-��ної українською мовою.Для популяризації «української платформи» ТУП використовува-

ла журнал «Украинская жизнь» та уклала угоду з російською Партією конституційних демократів (кадетів), які мали представляти її в Думі.

3. Загальноросійські політичні партії та український рух.

Розповідь учителя ;У Наддніпрянській Україні діяли осередки загальноросійських

політичних партій. Усі вони мали власні позиції щодо національних прав українців. Представники партій російських лібералів, кадети та октябристи, обстоюючи єдність Російської держави, були категорично проти права українців на самовизначення й національно-територіальну автономію. Однак вважали, що будь-які репресії проти національних

�14726� �� 10 ��_��.indd 52 20.01.2012 12:10:23

www.e-ranok.com.ua

53

рухів ведуть лише до їх зміцнення, що всім народам необхідно надати демократичні права та національно-культурну автономію — право на-вчатися рідною мовою, використовувати її в суді та церкві, розвивати власну культуру тощо.

Праві чорносотенні організації «Союз руського народа», «Союз Ми-хаила Архангела», «Клуб русских националистов» та інші категорично заперечували саме існування українців, а український рух вважали «ні-мецькою інтригою», вигаданою для ослаблення Російської імперії.

Суттєво різнилися погляди на український рух серед партій соціа-лістичного спрямування. Представники фракції меншовиків Російської соціал-демократичної партії не заперечували права українців на націо-нально-культурну автономію. Проте, на їхню думку, будь-які національні рухи послаблювали єдиний революційний фронт проти царизму, а демокра-тичні свободи та соціалістичні перетворення є достатніми для задоволен-ня національних потреб українців.

Прибічники більшовиків у складі РСДРП у своєму ставленні до українського питання спочатку не відрізнялися від меншовиків. Однак на-передодні Першої світової війни, коли національне питання почало набу-вати особливої ваги у світовій політиці, лідер більшовиків В. Ленін про-голосив безумовну підтримку права України на самовизначення. Цей захід він уважав доцільним для боротьби проти царизму та здійснення де-мократичних перетворень. Однак у наступний період здійснення соціаліс-тичної революції національні рухи й національні утворення ставали пере-шкодою в боротьбі за встановлення світової пролетарської республіки.

Партія соціалістів-революціонерів (есерів) була єдиною загально-російською партією, яка беззастережно підтримувала право українців на національно-територіальну автономію. Есери були прибічниками перебу-дови Російської імперії у федеративну республіку та надання права на-ціонального самовизначення всім неросійським народам.

4. український національно-культурний рух.Розповідь учителя ;Політика, здійснювана російською владою в Наддніпрянщині, спри-

чинила погіршення умов розвитку українського національно-культурного руху. У ній набували поширення прояви великодержавного шовінізму.

Робота з термінами та поняттями ;Великодержавний шовінізм — одна з агресивних форм націоналізму, що проповідує націо-нальну винятковість, зверхність однієї нації над рештою, розпалює національну ворожнечу й нетер-пимість. термін походить від імені м. шовена, героя комедії французьких авторів братів і. та т. коп’яр «трикольорова кокарда», який «відзначився» під час єгипетського походу 1798—1801 рр. своїм людиноненависницьким ставленням до арабського населення.

У 1908 р. в Києві розпочав діяльність «Клуб русских националис-тов». За підтримки російської влади згодом його відділи з’явилися в де-сятках міст і містечок Наддніпрянщини. Метою своєї діяльності «Клуб» уважав «вести суспільну і культурну війну проти українського руху на захист основ Російської держави в Україні».

�14726� �� 10 ��_��.indd 53 20.01.2012 12:10:23

www.e-ranok.com.ua

54


ОЛЕКСАНДР ЛОТОЦьКиЙ ПРО РОЗВиТОК УКРАЇНСьКОГО РУХУ В НАДДНІПРЯНЩиНІ ПІСЛЯ РЕВОЛЮЦІЇ 1905—1907 рр.

По першій революції Україна не зазнала жодних змін у своєму по-літичному становищі. Утворення українських політичних організацій ни-щилося правом адміністративної реєстрації, можливість утворення певно-го національного тла бодай у парламенті російському відпала з виданням закону 3 червня 1907 р., що закрив доступ до Думи демократичних еле-ментів України... Українська мова так і залишилася на своєму традицій-ному становищі «ізгоя» — у школі, в адміністрації, у суді та навіть у гро-мадській книгозбірці...

Почалася боротьба з українством, і в першу чергу з українською мо-вою, на всьому приступному фронті. Заборонялися «Просвіти», клуби, не дозволялося друкувати українські оповістки, співати українські пісні не ли-ше на концертах, але й просто на вулицях по селах; українським кобзарям заборонялося співати по ярмарках, школярам не вільно було співати коля-док; учителі одбирали в школярів Євангелія українською мовою та ін.

1) Які факти життя наводить автор джерела?

2) Які висновки можна зробити на підставі цих фактів про політику росій-ської влади стосовно українського руху в післяреволюційний період?Циркуляр міністра освіти 1906 р., який дозволяв шкільним учите-

лям використовувати українську мову для тлумачення окремих не зрозумі-лих учням слів, було скасовано. Закривалися українські друковані видан-ня. У 1907 р. з 18 українських видань у Наддніпрянщині залишилося лише дев’ять. У наступні роки їх кількість зменшилася. Тих, хто передплачував українську періодику, звільняли з посад як неблагонадійних осіб. Цензур-ні обмеження поширювалися на українські театральні вистави.

Суттєво обмежувалася діяльність «Просвіт». Незважаючи на суто культурницьке спрямування роботи (читання лекцій, організація вечорів, заснування бібліотек, поширення українських книжок тощо), вони постій-но зазнавали переслідувань із боку влади. Їхня діяльність припинялася перереєстраціями. Так, Сенат Російської імперії підтримав у 1908 р. рі-шення губернської влади Полтави відмовити в реєстрації місцевої «Про-світи». Він пояснив, що, допомагаючи культурно-освітньому розвитку української людності, «Просвіта» приховує в собі сепаратистські домаган-ня й може призвести до небезпечних наслідків. 20 січня 1910 р. з’явився урядовий циркуляр, що забороняв реєструвати будь-які українські та єв-рейські товариства незалежно від поставленої ними мети. У ньому підкрес-лювалося, що об’єднання на основі національних інтересів призводить до посилення національної відокремленості та може викликати небажані для Російської імперії наслідки. Через урядові обмеження в 1914 р. в Наддні-прянщині залишалася лише одна «Просвіта» в Катеринославі.

Урядові обмеження поширилися навіть на проведення заходів у зв’язку з 50-річчям від дня смерті Т. Шевченка в 1911 р. Було заборо-нено збирання коштів на спорудження пам’ятника поетові та проведення

�14726� �� 10 ��_��.indd 54 20.01.2012 12:10:23

www.e-ranok.com.ua

55

вечорів пам’яті. Проявами «українського сепаратизму», на думку Тим-часового комітету у справах друку, були портрети Т. Шевченка, малю-нок пам’ятн ика поету й карта України в «Народному календарі». Ужи-вання назв «Україна» та «український народ» влада заборонила. Повні видання «Кобзаря» Т. Шевченка конфіскували та не дозволили здійсни-ти панахиду за великим поетом.

Цікаво знатиОдночасно з українцями в Наддніпрянщині утисків зазнавали й ін-

ші неросійські народи. Особливо це стосувалося євреїв. Значного розголо-су набула в 1911 р. «Справа Бейліса», за якою працівника цегельні єврея Менделя Бейліса, батька п’ятьох дітей, віддали під суд за підозрою в убив-стві з ритуальною метою російського 13-річного хлопчика Андрія Ющин-ського. «Справа Бейліса» тягнулася два роки та завершилася великим судовим процесом. На захист М. Бейліса виступили М. Грушевський, А. Шептицький, С. Єфремов, В. Короленко та інші українські діячі. На суд чинили тиск чорносотенці, поліція висувала лжесвідків. Проте рішен-ням присяжних М. Бейліса було визнано невинним і виправдано.

5. українське питання в ІІІ та IV Державних думах.


визначаючи сутність українського питання в ІІІ та IV Державній думах. Учитель систематизує та доповнює результати роботи учнів, використову-ючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяЗапроваджені 3 червня 1907 р. зміни у виборчий закон викликали

значні зміни й у складі Державної думи. У ІІІ Державній думі, що працю-вала 1 листопада 1907 — 9 червня 1912 р., переважали великі землевлас-ники й консервативно налаштовані депутати. Із 442 депутатів 95 пред-ставляли дев’ять українських губерній. Української думської громади в її складі створено не було. Заходами депутатів-українців О. Лотоцького та В. Піснячевського виник лише невеликий гурток симпатиків України — в основному священиків — колишніх товаришів по семінарії та духовній академії. Однак, коли йшлося про потреби України, вони здебільшого від-мовчувалися.

29 березня 1908 р. уперше за історію Державної думи розглядалося українське питання. Це був законопроект про запровадження в початкових школах української мови, за яким передбачалося від 1908—1909 навчаль-ного року в районах етнічного розселення українців увести її вивчення та забезпечити викладання за необхідними посібниками. При цьому вивчення російської мови залишалося обов’язковим. Однак законопроект було роз-глянуто лише частково, а потім передано до комісії з питань народної осві-ти, де він і загубився. Останню крапку в цьому питанні поставили в жовтні 1910 р., коли після тривалих обговорень і наступного голосування заборо-нили використання української мови в початковій школі.

�14726� �� 10 ��_��.indd 55 20.01.2012 12:10:23

www.e-ranok.com.ua

56

Ще раз увагу депутатів до українського питання було звернуто в грудні 1909 р. під час розгляду законопроекту про використання рід-ної мови в місцевих судах. Українські ультраправі депутати О. Бобрин-ський та В. Шульгін, що відрізнялися вкрай шовіністичними погляда-ми, навіть організували «виступ від народу», запевняючи, що «вони, українці, самі не хотіли української мови в судочинстві». За результата-ми голосування українській мові було перекрито доступ і в суди.

Дещо іншим було ставлення до українського питання в IV Держав-ній думі (15 листопада 1912 — 6 жовтня 1917 р.). Із 442 депутатів дев’ять губерній Наддніпрянщини представляли 96 депутатів. Під час передвибор-чої кампанії лідери ТУП уклали угоду з кадетами, що вони захищатимуть у Думі права українців. За два роки роботи Думи до початку Першої світо-вої війни українське питання в ній поставало двічі. У червні 1913 р. фрак-ції кадетів і трудовиків звернулися із запитом до уряду про переслідування в Наддніпрянщині українських громадських організацій. Під час обгово-рення цього питання в Думі проблеми українства були широко висвітлені. На захист українців виступили кадети (П. Мілюков), трудовики (В. Дзю-бинський), соціал-демократи (Г. Петровський). Це викликало обурення де-путатів правої більшості, що підтримували урядову політику.

Удруге українське питання постало 1914 р. з приводу урядових за-борон відзначати 100-річчя від дня народження Т. Шевченка. 26 люто-го, у день народження поета, фракції трудовиків, кадетів, октябристів, а згодом і соціал-демократів внесли запит, де звинуватили міністра вну-трішніх справ у тому, що, заборонивши відзначати ювілей Т. Шевченка, він перевищив свої повноваження. Як і раніше, обговорення цього пи-тання вийшло за межі згаданої події та привернуло увагу громадськості до порушення прав українців.

Робота з таблицею ;Учні завершують складання таблиці, розпочате під час роботи

з підручником.

Зразок заповненої таблиці

Українське Питання в ііі та IV державниХ дУмаХ

ІІІ Державна дума IV Державна дума

Березень 1908 р. обговорення законопроекту про введення української мови в початкових школах (не був прийнятий);жовтень 1910 р. Повторний розгляд питання за-провадження української мови в початковій школі (не був прийнятий);грудень 1909 р. законопроект про запровадження рідної мови в місцевих судах. за результатами го-лосування використання української мови в судо-чинстві було заборонено

червень 1913 р. фракції кадетів і трудовиків внес-ли запит до уряду з приводу переслідування в Україні українських громадських установ;лютий 1914 р. фракції трудовиків, кадетів, октябрис-тів, а згодом і соціал-демократів у своєму запиті до уряду звинуватили міністра внутрішніх справ у тому, що, заборонивши святкувати 100-річчя від дня на-родження т. шевченка, він перевищив свої владні повноваження

�14726� �� 10 ��_��.indd 56 20.01.2012 12:10:23

www.e-ranok.com.ua

57


Бесіда за запитаннями ; 1) Коли розпочалася земельна реформа П. Столипіна? 2) На з’їзді якої української партії в 1908 р. було створено ТУП? 3) Яка загальноросійська політична партія беззастережно підтриму-

вала право українців на національно-територіальну автономію? 4) Що таке великодержавний шовінізм? 5) Скільки «Просвіт» діяло в Наддніпрянщині в 1914 р.? 6) Які українські питання обговорювалися IV Державною думою?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУЗемельна реформа П. Столипіна мала розв’язати аграрну пробле-

му та перешкодити вибуху нової революції. Цієї мети було досягнуто ли-ше частково: деякі соціальні протиріччя реформа розв’язала, однак спри-чинила появу нових.

Українські політичні партії в умовах післяреволюційної реакції змушені були згорнути свою діяльність або шукати нові форми роботи.

У післяреволюційний період умови для розвитку українського на ціо-нально-культурного руху були несприятливими: розгорталися переслідуван-ня української культури, закривалися українські громадські установи тощо.

У ІІІ та IV Державних думах обговорення українських питань, хо-ча й безрезультатні, сприяли приверненню уваги громадськості Росій-ської імперії до проблем українства.



2) повторіть матеріал про особливості розвитку та основні здобутки культу-ри україни в другій половині ХІХ ст.

урок № 5 (7)

тема. Розвиток української культури на початку ХХ ст. Мета: визначити характерні риси розвитку культури України на початку ХХ ст.; пояснити, як

відбувався розвиток освіти в тогочасній Україні; схарактеризувати основні досягнення української науки й техніки; визначити основні здобутки майстрів української літера-тури, мистецтва та архітектури; схарактеризувати розвиток театрального й музичного мистецтва; пояснити, які зміни відбулися в побуті та звичаях тогочасних українців; по-яснити зміст понять і термінів «реалізм», «модернізм», «супрематизм»; формувати вміння учнів аналізувати та узагальнювати історичний матеріал; виховувати в них по-вагу до досягнень культури України як складової світової культури.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта «культура України на початку ХХ ст.», атлас, ілюстративний та

дидактичний матеріал. Основні терміни та поняття: реалізм, модернізм, супрематизм.

�14726� �� 10 ��_��.indd 57 20.01.2012 12:10:24

www.e-ranok.com.ua

58

Хід уроку



Запитання та завдання* ; 1) Як земельна реформа П. Столипіна вплинула на розвиток сільсько-

го господарства Наддніпрянщини? 2) Схарактеризуйте діяльність українських політичних партій у 1907—

1914 рр. 3) Яким було ставлення загальноукраїнських політичних партій до

проблем українців? 4) Визначте характерні риси розвитку українського національно-куль-

турного руху. 5) Як відбувався розгляд українських питань у ІІІ та IV Державних

думах? 6) Складіть характеристику земельної реформи П. Столипіна за пла-

ном: а) причини проведення; б) мета; в) складові реформи; г) особ-ливості здійснення в Україні; д) результати.

7) Члени київського «Клуба русских националистов» стверджували, що потрібно «вести суспільну й культурну війну проти українсько-го руху на захист основ Російської держави в Україні», а російські кадети, домагаючись конституційної монархії, вважали за необхід-не піти на деякі поступки Україні, оскільки, на їх погляд, такий крок сприятиме зміцненню Російської держави. У чому, на вашу думку, полягають причини таких відмінностей у поглядах загаль-норосійських партій? Яка з цих двох позицій могла б дійсно зміц-нити Російську державу?(Фронтальне опитування для рівня стандарту див. на с. 49.)


Запитання та завдання ; 1) Якими були характерні риси розвитку культури України в ХІХ ст.? 2) Як відбувався розвиток освіти на українських землях у другій по-

ловині ХІХ ст.? 3) Назвіть здобутки тогочасної української науки, літератури, мисте-

цтва, театру, музики та архітектури, які ви вважаєте найважливі-шими. Обґрунтуйте власний вибір.


1. Характерні риси культури україни на початку ХХ ст.Розповідь учителя ;У культурі України початку ХХ ст. значною мірою розвивалися

процеси та явища, започатковані в попередню добу. Формуванню єдиної культури українського народу, як і раніше, перешкоджали відсутність власної державності та перебування у складі різних державних утворень,

�14726� �� 10 ��_��.indd 58 20.01.2012 12:10:24

www.e-ranok.com.ua

59

кордони яких ігнорували українську етнічну територію. Помітний вплив на розгортання процесів у культурній сфері мали такі чинники, як фор-мування української нації, ускладнення соціальної структури в умовах становлення індустріального суспільства, політизація суспільного жит-тя та посилення тиску державних структур. Результатом цього стали по-ява й розгортання в культурі багатьох суперечливих тенденцій і явищ як позитивного, так і негативного плану.

Період від початку ХХ ст. в історії культури України став досить плідним. З’явилося чимало молодих, завзятих і талановитих митців, які попри несприятливі умови імперського панування досягли досить ваго-мих успіхів. Однак цей процес був надзвичайно контрастним. Поряд із видатними вченими та культурними діячами, що здобули вищу освіту, яка за рівнем розвитку відповідала кращим європейським зразкам, пе-реважна більшість населення України залишалася неписьменною й да-лекою від надбань цивілізації.

Характерною рисою культури України початку ХХ ст. було поєднан-ня двох тенденцій — збереження національно-культурної ідентичності (на-родництво) та перенесення на місцевий ґрунт новітніх європейських зразків художнього самовираження. В українському образотворчому мистецтві, як і в європейському, до Першої світової війни провідну роль зберігав реалізм. Проте його межі деяким митцям здавалися завузькими для вираження свого бачення світу. Це стало поштовхом до появи нових течій, які дістали узагальнюючу назву «модернізм». Український модернізм сформувався як національна самобутня течія на основі власної мистецької традиції та розви-вався паралельно з європейським. Своєрідністю українського варіанта мо-дернізму було те, що він з естетичного явища перетворився на культурно-історичне, став спробою подолання провінційності, вторинності української національної культури, формою залучення до надбань світової культури.


Реалізм — напрямок у літературі й мистецтві, який прагне правдиво, об’єктивно відображати дійсність.Модернізм — загальна назва сукупності напрямків у літературі й мистецтві кінця ХіХ — почат-ку ХХ ст., представники яких заявляли про розрив із традиціями реалізму. митцям модернізму було притаманне змішування стилів, революційне перетворення засобів виразності.

2. освіта.


розпочинають систематизацію досягнень тогочасної культури України, складаючи таблицю «Розвиток культури України на початку ХХ ст.».

Галузь культури Основні здобутки й досягнення

Результати роботи учнів систематизуються й доповнюються вчите-лем за допомогою наведеного нижче матеріалу.

�14726� �� 10 ��_��.indd 59 20.01.2012 12:10:24

www.e-ranok.com.ua

60

Додаткова інформаціяНа початку ХХ ст. рівень грамотності населення українських земель

порівняно з європейським був нижчим. Щонайменше 70 % населення Над-дніпрянщини не вміло читати й писати. У Західній Україні цей показник становив 40 %. Під тиском потреб суспільного розвитку мережа навчаль-них закладів поступово збільшувалася. У Наддніпрянській Україні кіль-кість початкових шкіл від 1897 до 1911 р. збільшилася з 13 570 до 18 719. Середніх шкіл напередодні Першої світової війни тут налічувалося 252, де навчалося 140 тис. учнів. При цьому в Київському навчальному окрузі, до складу якого входили п’ять губерній Наддніпрянщини, освіту здобува-ли лише 10 % дітей шкільного віку. У середніх школах (реальних учили-щах, чоловічих та жіночих гімназіях) навчалися переважно діти дворян і державних службовців. Щонайменше 36—50 % тих, хто бажав навчати-ся, щорічно отримували відмову в прийомі до середніх шкіл. Після рево-люції 1905—1907 рр. кількість вихідців із «нижчих станів» (дітей міщан, майстрових, селян тощо) у гімназіях дещо зросла, однак для більшості на-селення Наддніпрянської України здобуття середньої освіти залишалося неможливим. У 27 вищих навчальних закладах краю, у тому числі в трьох університетах — Харківському, Київському, Новоросійському (Одесько-му) — навчалося 35,2 тис. студентів. У післяреволюційний період кіль-кість дітей «нижчих станів» дещо зросла. Так, у Київському університеті вона досягла 36 %.

На території Наддніпрянської України не було жодної української школи на державному утриманні, жодного вищого навчального закладу з українською мовою викладання. У роки революції 1905—1907 рр. особли-вою активністю у справі запровадження курсів лекцій і занять з історії України, української мови та літератури відзначалися студенти Київського та Новоросійського (Одеського) університетів. Однак після поразки револю-ції читання цих курсів влада заборонила.

На західноукраїнських землях стан справ з освітою також був складним. На початку ХХ ст. третина сіл Галичини не мала початкових, а кожне шосте — будь-яких шкіл. В існуючих школах краю українські діти становили близько 20 % учнів. Середніх шкіл (державних і приват-них гімназій) на всю Галичину було 49, із яких лише в чотирьох навчан-ня здійснювалося українською мовою. Близько 150 тис. дітей шкільного віку взагалі ніде не навчалися. Завдяки зусиллям української громадсько-сті напередодні Першої світової війни в Галичині кількість українських початкових шкіл, де навчання здійснювалося рідною мовою, збільшила-ся до 3,5 тисячі, з’явилося шість державних та 15 приватних україн-ських середніх шкіл. У початкових школах Закарпаття дітей навчали угорської мови. Набагато кращою була ситуація на Буковині, де напере-додні війни фактично в кожній сільській громаді діяла початкова шко-ла. Із 120 тис. дітей шкільного віку 112 тисяч відвідувало навчальні за-клади. Із 537 буковинських початкових шкіл 214 мали українську мову викладання. Середню освіту на Буковині надавали п’ять державних та дві приватні гімназії. Серед них була лише одна українська гімназія.

�14726� �� 10 ��_��.indd 60 20.01.2012 12:10:24

www.e-ranok.com.ua

61

Вищу освіту в Західній Україні можна було здобути в чотирьох ви-щих навчальних закладах — Львівському та Чернівецькому університе-тах, Академії ветеринарної медицини та Політехнічному інституті у Льво-ві. Викладання у Львівському університеті майже повністю здійснювалося польською мовою, у Чернівецькому — німецькою. При цьому українці се-ред студентів Львівського університету становили 21 %, Чернівецького — 17,6 %. Завдяки зусиллям української громадськості в обох університе-тах діяли українські кафедри.

3. наука й техніка.Розповідь учителя ;На початку ХХ ст. вчені та винахідники України досягли вагомих

успіхів у розвитку природничих наук і техніки. У Київському та Харків-ському університетах існували традиційно сильні школи математиків і фізиків. Київську алгебраїчну школу заснував математик Д. Граве. Знач-ний внесок у розвиток різних галузей математики зробили харківські вчені Д. Синцов, С. Бернштейн, В. Стеклов. Фізик Д. Рожанський став фундатором Харківської школи радіофізики.

Визначними були досягнення українських біологів та медиків. Праці О. Країнського з мікробіології, В. Данилевського — з ендокринології, М. Трінклера — із хірургії, М. Ланге — із психології дістали всесвітнє ви-знання. Засновником Київської терапевтичної школи став М. Стражеско. Епідеміолог і мікробіолог Д. Заболотний першим у світовій практиці відкрив шляхи поширення чуми та запропонував ефективні засоби боротьби з нею.

Постать в історіїСвої перші відкриття Данило Заболотний (1866—1929 рр.) зробив,

працюючи лікарем на бактеріологічній станції в Одесі. Зокрема, він пере-вірив на собі відкритий ним препарат проти холери. Учений брав участь та очолював експедиції для боротьби з чумою, холерою та іншими епіде-мічними захворюваннями до Індії, Аравії, Ірану, Китаю й Месопотамії, за що отримав чимало іноземних орденів і медалей. Д. Заболотний є автором понад 100 наукових праць. Він першим у світі виявив роль польових гри-зунів у поширенні чуми. У 1928—1929 рр. був президентом Всеукраїнської академії наук. Заснував Інститут мікробіології та епідеміології Академії наук України, який і нині має його ім’я.

Першу карту геологічної будови Донбасу, складену інженером Л. Ла-гутіним, у 1911 р. відзначили золотою медаллю на Всесвітній виставці. Вихованці Київського товариства повітроплавання сконструювали перший у світі гідроплан (Д. Григорович), багатомоторний літак і гелікоптер (І. Сі-корський). Член товариства, військовий льотчик П. Нестеров на підставі ма-тематичних розрахунків розробив теорію вищого пілотажу. У 1913 р. він уперше в історії авіації продемонстрував над Сирецьким аеродромом у Ки-єві «мертву петлю», що згодом дістала його ім’я. Видатний авіатор Л. Маці-євич першим у світі висунув ідею створення авіаносців. Успіхи в повітропла-ванні сприяли створенню авіаційної промисловості. На базі майстерень Одеського авіаклубу згодом виник перший в Україні авіаційний завод.

�14726� �� 10 ��_��.indd 61 20.01.2012 12:10:24

www.e-ranok.com.ua

62

Вагомих результатів було досягнуто в суспільних науках. М. Грушев-ський у Петербурзі видав одну з перших узагальнюючих популярних праць із вітчизняної історії «Нарис історії українського народу». На початку ХХ ст. вийшли перші книги його фундаментальної 10-томної «Історії України-Руси». Продовжувала плідно працювати перша в Україні та Росії жінка — доктор історичних наук О. Єфименко. Значний внесок у вивчен-ня історії Слобідської України зробив Д. Багалій, Лівобережжя — В. Бар-вінський. У 1908 р. в Петербурзі було видано українською мовою доступну широкому колу читачів ілюстровану «Історію України-Руси» М. Аркаса.

Велике значення для розвитку українського мовознавства та фор-мування національної самосвідомості мали праці вітчизняних філологів. У 1907—1909 рр. видано «Українську граматику» А. Кримського та чоти-ритомний «Словник української мови» Б. Грінченка. У «Словнику» було вдало поєднано наддніпрянський і галицький діалекти української мови, завдяки чому він і сьогодні залишається найавторитетнішим виданням. Значними були й досягнення в різних галузях наук В. Вернадського.

Постать в історіїВолодимир Вернадський (1863—1945 рр.) був людиною унікальних зді-

бностей. Природознавець, хімік, мінералог і геолог, він прагнув створити ці-лісне бачення розвитку Землі, життя, людської історії та Космосу. Ідеї В. Вер-надського про роль живої речовини у функціонуванні земної кори стали фундаментом для створення ним нових наук — геохімії та біогеохімії. Він був засновником учення про біосферу та ноосферу. Наукову діяльність уче-ний поєднував із громадською. У 1915 р. він опублікував статтю «Українське читання і російська громадськість», протестуючи проти переслідувань вла-дою українського руху. В. Вернадський став організатором, а від 1918 р. пер-шим президентом Української академії наук. У творчій спадщині вченого за-лишилося близько 400 наукових праць із мінералогії, геохімії, радіології, біохімії, гідрогеології. На його честь один із мінералів названо вернадитом.

4. література, образотворче мистецтво та архітектура.


продовжуючи складання таблиці. Учитель систематизує результати ро-боти учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяПочаток ХХ ст. в українській літературі пов’язаний із пошуком

нових шляхів. Поряд із реалістичним підходом до зображення дійсності поширюються модерністські течії. Популярним стає жанр новели (корот-кого оповідання). Першим до модернізму в тогочасній українській літера-турі звернувся поет М. Вороний, який у 1901 р. в статті в «Літературно-науко вому віснику» закликав повернутися до «справжньої запашної поезії», тематично й жанрово розширити літературні межі. Цю ідею під-тримала група галицьких письменників «Молода муза» (поети та пись-менники Б. Лепкий, П. Карманський, М. Яків, композитор С. Людкевич

�14726� �� 10 ��_��.indd 62 20.01.2012 12:10:24

www.e-ranok.com.ua

63

та ін.), які в маніфесті 1907 р. висловили критичні зауваження щодо ре-алізму й закликали орієнтуватися на тогочасні західноєвропейські тен-денції розвитку літератури й мистецтва. У 1909 р. в Києві П. Бочацьким і М. Шаповалом було засновано перший журнал українського модерну «Українська хата», що виходив до 1914 р.

Спробою своєрідного поєднання реалізму та модернізму стала «но-ва школа» української прози (М. Коцюбинський, В. Стефаник, О. Коби-лянська, М. Черемшина). Її прибічники органічно поєднували традицій-ний для української літератури опис народного життя та розповідь від першої особи з новими здобутками європейського модернізму — симво-лізмом і психоаналізом.

Прикладом реалістичного підходу до зображення подій українсько-го суспільства стала творчість В. Винниченка. Напередодні та в період революції 1905—1907 рр. з’явилися його твори «Краса і сила», «Голо-та», «Талісман», «Зіна». У них він створює образи жителів провінційних містечок, робітників, революціонерів, що потрапляють у складні психо-логічні ситуації. Він також змальовує повсякденне життя українців, жа-хи солдатчини та царських в’язниць.

Пошук нових засобів був характерний для творчості М. Коцюбин-ського. У повісті «Fata morgana» письменник передав настрої й пережи-вання українського села напередодні революції 1905—1907 рр. Неповтор-ну красу природи письменник відтворив у повісті «Тіні забутих предків». Гострим питанням людських відносин присвятив новели «Сміх», «Коні не винні» та ін. Яскравим талантом осяяна творчість Лесі Українки. На-писані нею поезії «Осіння казка», «Пісні про волю», «В катакомбах» по-рушували проблеми відносин поета й влади, відстоювання борцем інтересів народу тощо. Широкої популярності набули її збірки поезій «На крилах пісень», «Думи і мрії», поеми «Роберт Брюс» і «Давня казка». Одним із найкращих творів Лесі Українки стала драма-феєрія «Лісова казка», де вона з вражаючим драматизмом зобразила суперечність між похмурою дійсністю та прагненням людини до щастя.

Автором багатьох інтимно-ліричних віршів, чимало з яких стали романсами, був поет О. Олесь (Кандиба). Зокрема, його вірш «Чари но-чі», покладений на музику, уважається справжнім гімном гармонії при-роди й палких почуттів. У 1907—1917 рр. О. Олесь видав п’ять збірок своїх поезій. Неперевершеним майстром короткої психологічної новели став В. Стефаник. У своїх творах він зображував жахливі своєю трагіч-ністю картини злиденного життя західноукраїнського селянства. Близь-кими за змістом до творів В. Стефаника були оповідання М. Черемшини та Л. Мартовича.

До кращих творів світової літератури про селянство можна віднес-ти повість найвідомішої письменниці Буковини О. Кобилянської «Зем-ля». У ній вона надзвичайно правдиво та яскраво розкрила психологію дрібних селян-власників, їхнє величезне прагнення мати власну землю. Проблемам жіночої долі у складних життєвих обставинах письменниця присвятила повісті «Царівна» та «Людина». Глибоким ліризмом і пое-

�14726� �� 10 ��_��.indd 63 20.01.2012 12:10:25

www.e-ranok.com.ua

64

тичністю вирізняється повість «У неділю рано зілля копала», написана за мотивами народної пісні.

На початку ХХ ст. в українському образотворчому мистецтві набува-ють поширення нові модерністські тенденції. Його прихильниками були М. жук, О. Новаківський, О. Екстер, В. і Ф. Кричевські, А. Петрицький, О. Богомазов, Д. і В. Бурлюки, М. і Т. Бойчуки та ін. Новий модерністський напрямок у мистецтві — супрематизм — започаткував К. Малевич. Його картина «Чорний квадрат на білому тлі» викликала жваву дискусію.


Супрематизм — модерністський напрямок у мистецтві, започаткований к. малевичем, який ува-жав його вищим досягненням мистецтва (назва походить від латин. «вищий, останній»). супрематиз-му притаманні геометричні абстракції з найпростіших фігур (квадрат, прямокутник, коло, трикутник). комбінації цих фігур повинні відображати «вищі» основи реальності, осягнуті інтуїцією художника.Реалістичного стилю в мистецтві дотримувалися українські худож-

ники П. Левченко, О. Мурашко, М. Яровий, К. Костанді. Великого визна-ння в тогочасній Україні набув творчий доробок І. Труша, який створив пор-трети багатьох видатних діячів української культури — І. Франка, Лесі Українки, В. Стефаника, М. Лисенка та ін. Із його ініціативи в 1905 р. у Львові відбулася перша Всеукраїнська художня виставка, на якій демон-струвалися твори художників Наддніпрянської та Західної України. Вистав-ка стала демонстрацією культурної єдності українського народу, штучно розділеного на дві частини. Значним внеском у розвиток українського жи-вопису стали монументальні картини «Вибори полковника Пушкаря і пе-редача йому клейнодів», «Ромоданівський чумацький шлях» та «Бій ко-зака Голоти з татарином», написані С. Васильківським, М. Самокишем, М. Беркасом та М. Уваровим. Ці картини прикрасили будинок Полтавсько-го губернського земства (нині обласний краєзнавчий музей), збудованого в 1903—1908 рр. за проектом архітекторів В. Кричевського та К. жукова.

Українська скульптура цього періоду теж не уникла модерніст-ських спрямувань. Відомими тогочасними українськими скульпторами-модерністами були М. Гаврилко, М. Паращук, В. Іщенко, П. Войтович та ін. Їхній творчості властиві контрастні світлотіньові ефекти та глибо-кий психологізм. Скульптор А. Архипенко значно збагатив мову пласти-ки, змусивши навіть порожній простір стати органічним і дуже вираз-ним елементом своїх композицій. Він створив скульптури «жінка, яка ступає», «жінка, яка зачісується» та ін.

В архітектурі поширення модерністських тенденцій знайшло вияв у геометрично чітких лініях споруд і динамічності їхніх форм. У цьому стилі були побудовані залізничні вокзали Львова, Києва, жмеринки, Харкова, перший в Україні критий ринок у Києві (Бессарабський). З’яви-лося також чимало будівель з елементами класичного, модерного та ін-ших стилів у різних містах України: у Києві — Педагогічний музей на Володимирській вулиці (архітектор П. Альошин), Державний банк (ар-хітектор О. Кобелев), у Харкові — будинок медичного товариства (архі-тектор О. Бекетов), у Севастополі — будинок панорами «Оборона Севасто-

�14726� �� 10 ��_��.indd 64 20.01.2012 12:10:25

www.e-ranok.com.ua

65

поля» (архітектор В. Фельдман), у Львові — будинок страхової компанії «Дністер» (архітектор І. Левицький).

5. театр і музика.Розповідь учителя ;Вагомих успіхів досягло українське театральне мистецтво. Провідне

місце в театральному житті України, як і раніше, посідали трупи, очолю-вані П. Саксаганським, І. Карпенком-Карим та М. Садовським. Найвищого піднесення трупа П. Саксаганського—І. Карпенка-Карого досягла в 1900—1903 рр., коли до неї входили такі майстри сцени, як М. Кропивницький, М. Садовський, М. Заньковецька та ін. Репертуар трупи налічував 60 п’єс.

У 1907 р. М. Садовський заснував у Києві перший український ста-ціонарний театр. Його вистави відбувалися в Троїцькому народному бу-динку. Важливою подією театрального життя стало святкування в 1908 р. 25-річчя творчої діяльності української актриси М. Заньковецької. Воно стало відображенням здобутків тогочасної української культури.


ПРиВІТАННЯ УКРАЇНСьКиХ РОБІТНиКІВ ІЗ НАГОДи 25-РІЧЧЯ ТЕАТРАЛьНОЇ ДІЯЛьНОСТІ МАРІЇ ЗАНьКОВЕЦьКОЇ

Дорога наша Маріє Костянтинівно!Позбавлені можливості вести людське життя, зайняті з ранку до

ночі важкою працею, ми, українські робітники, лише в рідкі хвилини мали можливість милуватися Вашим величезним дивовижним талантом... Коли ми бачили Вас у «Наймичці» та «Безталанній», ми були переконані, що створити ці образи могла людина, яка усією душею співчуває пригноб-леним, яка була з ними в їх прагненнях до кращої долі. І в цей урочистий день Вашого 25-річного ювілею, ми, українські робітники, висловлюємо Вам щиру вдячність за ті чудові миттєвості, які ми пережили завдяки Вам під час Вашої гри. Ми віримо, що надійде день, коли зможемо віта-ти Вас не лише ми, окрема група українських робітників, але й увесь пролетаріат від краю до краю нашої України.

1) у чому вбачають автори привітання внесок актриси в розвиток театру?

2) Який висновок можна зробити на підставі документа про популярність театру в тогочасному українському суспільстві?На початку ХХ ст. в Україні діяли також інші театральні трупи:

Д. Гайдамаки (1889—1917 рр.), О. Суслова (1898—1909 рр.), О. Сухо-дольського (1898—1909 рр.), Л. Сабініна (1907—1920 рр.). На західно-українських землях єдиний український професійний театр «Руська бе-сіда» діяв у Львові. У 1905—1906 рр. цим театром керував М. Садовський, а на сцені виступала М. Заньковецька. Серед російських театральних ко-лективів мав популярність театр М. Соловцова в Києві.

Основою репертуару українського театру залишалися класичні п’єси М. Кропивницького, М. Старицького та І. Карпенка-Карого. Однак по-ступово в ньому збільшується кількість творів інших українських авто-рів — Лесі Українки, І. Франка, Г. Хоткевича, а також російських та за-

�14726� �� 10 ��_��.indd 65 20.01.2012 12:10:25

www.e-ranok.com.ua

66

хідноєвропейських класиків — М. Горького, О. Островського, А. Чехова, Г. Ібсена, Г. Гауптмана, В. Шекспіра та ін.

Тривав поступальний розвиток українського музичного мистецтва. У 1904 р. композитор М. Лисенко на кошти, зібрані українською громад-ськістю на вшанування його ювілею, заснував музично-драматичну школу, що виховала чимало відомих українських музикантів, диригентів, співаків, режисерів, акторів. У 1911 р. в театрі М. Садовського було поставлено опе-ру М. Лисенка «Енеїда». Однак здійснити постановку опери «Тарас Буль-ба» композитор не зміг через заборону влади. Широкої популярності серед української громадськості набув гімн «Вічний революціонер», створений композитором на слова І. Франка. Композитор М. Леонтович є автором ори-гінальних композицій на основі народних пісень «Щедрик», «Мак», «Ду-дарик». Героїчну оперу «Кармалюк» написав К. Стеценко. Монументальну симфонію-кантату «Кавказ» за поемою Т. Шевченка створив західноукра-їнський композитор С. Людкевич. Він також організував видання першого в Україні мистецтвознавчого журналу «Артистичний вісник».

Всесвітнього визнання набув талант вихованки Львівської консер-ваторії співачки С. Крушельницької. Вона виступала з концертами в ба-гатьох країнах Європи, Америки та Африки. С. Крушельницька співала на сценах Петербурга, Одеси, однак через заборону царської влади жодно-го разу не виступала в Києві. Видатним композитором та музичним дія-чем був А. Вахнянин, який організував і став першим директором Вищо-го музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові. На основі українського фольклору він написав оперу «Купало», створив чимало сольних і хоро-вих вокальних творів.

6. побут і звичаї українців.

Розповідь учителя ;На початку ХХ ст. під впливом зрушень у соціально-економічному

розвитку України відбуваються зміни в повсякденному житті населення. У селах дедалі більше поширюються трикамерні (хата-сіні-комора) житла. У сінях відокремлюють місце для кухні. Внутрішнє планування оселі селя-нина майже не змінюється й залишається таким, як і раніше. Заможні се-ляни й міщани споруджують цегляні будинки, укриті залізом або черепи-цею, біднота — традиційні хати-мазанки. Сільська біднота застосовувала давні дерев’яні знаряддя праці. У господарствах заможних селян і поміщи-ків дедалі більше використовувалася сільськогосподарська техніка завод-ського виробництва. В одязі селян України традиційний народний одяг і до-моткане полотно витіснялися дешевою фабрично-заводською продукцією.

У поселеннях для робітників заводів і фабрик зводилися казарми. У них для сімейних робітників відгороджувалися кутки, а інші спали на триярусних нарах. Робітники, які не хотіли жити в казармах і мали мож-ливість збудувати власне житло, оселялися в землянках і хатах-мазанках, заводили невелике присадибне господарство — садочок, город тощо. Так поряд із підприємствами виникали робітничі поселення, із яких пізніше утворилися міста.

�14726� �� 10 ��_��.indd 66 20.01.2012 12:10:25

www.e-ranok.com.ua

67

Найпомітніші зміни відбувалися в середніх та великих містах. На їх-ніх вулицях з’являлося дедалі більше багатоповерхових будинків, споруд громадського й культурного призначення — народних будинків, бібліотек-читалень, музеїв, театрів тощо. Від кінця ХІХ ст. набуло поширення освіт-лення міських вулиць електрикою, тротуари вкрили асфальтом. Для міських перевезень використовувалися електричні трамваї. На початку ХХ ст. трамвайний рух існував у Києві, Катеринославі, житомирі, Єлиса-ветграді, Севастополі. Електрика використовувалася також для освітлення жител. Швидко поширювався телефонний зв’язок. Ознаками заможності лю-дини стало використання нових культурно-побутових товарів промислового виробництва — швейної машинки, грамофона, гумового взуття тощо.

У шлюбно-сімейних стосунках великих змін не відбулося. Хлопці могли одружуватися з 18 років, дівчата — із 16 років. Досить часто про шлюб домовлялися батьки, не питаючи згоди в дітей. Шлюб супроводжу-вався церковним вінчанням і весіллям за народним звичаєм. Переважа-ючою формою сім’ї була мала, у якій батьки виховували своїх дітей. Ста-рі батьки, за народною традицією, жили разом із молодшим сином або дочкою. Батьківське майно успадковували в першу чергу сини.

7. Церковне життя (для рівня стандарту).У релігійній площині, як вам уже відомо, українці сповідували

християнство й поділялися на православних (переважно Наддніпрянська Україна та Північна Буковина) і греко-католиків (Галичина й Закарпат-тя). Релігія та церква традиційно відігравала важливу роль у житті то-гочасних українців. Серед представників національних меншин в Укра-їні були прихильники інших релігій і конфесій.

На початку ХХ ст. Наддніпрянщина залишалася ареною діяльнос-ті Російської православної церкви (РПЦ). За її допомогою здійснювала-ся русифікація та денаціоналізація віруючих українців.

Серед православного духовенства Наддніпрянщини, незадоволено-го станом церкви, з’явилися прибічники її реформування. У роки рево-люції 1905—1907 рр. активізувався й церковно-реформаційний рух.

Єдиною церквою на українських землях, що підтримувала україн-ський рух, була греко-католицька. У Галичині за митрополита А. Шептиць-кого вона перетворилася на духовного й морального лідера українства.

Однак наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. в Наддніпрянщині значна кількість населення почала шукати задоволення своїх релігійних потреб за межами офіційної церкви, що призвело до поширення сектантського руху.


Секта — релігійна група, громада, яка відійшла від панівної церкви з будь-яких причин.


І варіантОбговорення результатів складання учнями таблиці «Розвиток куль-

тури України на початку ХХ ст.».

�14726� �� 10 ��_��.indd 67 20.01.2012 12:10:25

www.e-ranok.com.ua

68

ІІ варіант

Бесіда за запитаннями ; 1) Що таке модернізм? 2) Скільки відсотків населення Наддніпрянської України вміло чита-

ти й писати? 3) Хто й коли вперше в історії авіації здійснив «мертву петлю»? 4) Назвіть автора повісті «Тіні забутих предків». 5) Який художник започаткував у мистецтві напрямок супрематизму? 6) Назвіть оперу М. Лисенка, заборонену до постановки царською

владою.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУНа початку ХХ ст. культура України, попри існуючи перешкоди,

продовжувала поступальний розвиток. В освіті однією з найскладніших проблем залишалася українізація школи.

У науці цього періоду особливо вагомими були здобутки україн-ських учених-природознавців. В українській літературі та мистецтві по-ряд із реалістичною набувала поширення модерністська течія. Успішно розвивалося українське театральне й музичне мистецтво.



2) повторіть матеріал про церковне життя на українських землях у ХІХ ст.*

3) повторіть тему «україна на початку ХХ ст.» та підготуйтеся до узагальнен-ня знань (для рівня стандарту).

урок № 8

тема. Церковне життя*. Мета: схарактеризувати становище православної церкви в Україні на початку ХХ ст.; визна-

чити місце та роль греко-католицької церкви в житті західних українців; пояснити, як відбувалося поширення на українських землях сектантських рухів; пояснити зміст по-нять і термінів «секта», «баптисти», «штундисти»; розвивати вміння узагальнювати і аналізувати історичні факти; сприяти вихованню толерантного ставлення до пред-ставників різних віросповідань.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта «Українські землі на початку ХХ ст.», атлас, ілюстративний та

дидактичний матеріал. Основні терміни та поняття: секта, баптисти, штундисти. Основні дати: 1903 р. — у відні здійснено перше видання Біблії (святого Письма) українською мо-

вою; 1901—1945 рр. — перебування на посаді митрополита галицької греко-като-лицької митрополії а. шептицького; 1897—1901 рр. — «верховинська господарська акція» на закарпатті.

�14726� �� 10 ��_��.indd 68 20.01.2012 12:10:25

www.e-ranok.com.ua

69

Хід уроку




Фронтальне опитування ;

1) Якими були характерні риси розвитку культури України на почат-ку ХХ ст.?

2) Порівняйте розвиток освіти в Наддніпрянській та Західній Украї-ні в цей період.

3) Визначте основні досягнення тогочасної української науки й техніки. 4) Схарактеризуйте розвиток української літератури. 5) Що нового з’явилося в розвитку образотворчого мистецтва та ар-

хітектури України? 6) Як розвивалося українське театральне та музичне мистецтво? 7) Які зміни відбулися в повсякденному житті українців на початку

ХХ ст.? 8) В. Вернадський у статті «Українське питання і російська громад-

ськість» писав: «У цілому українці вважають, що свобода української культури обумовлюється саме інтересами російської справи і що збе-регти українців як росіян Росія зможе, лише прийнявши їх з усім національно-культурним обличчям». Поясніть, як ви розумієте точ-ку зору автора. Чи поділяєте ви її? Обґрунтуйте власну думку.


Запитання та завдання ;

1) Які християнські церкви діяли в Наддніпрянській та Західній Україні в ХІХ ст.?

2) Схарактеризуйте становище православної церкви в Україні в цей період.

3) Яку роль у житті західних українців відігравала греко-католицька церква?


Випереджальне завдання ;

Під час розповіді вчителя складіть таблицю «Особливості церков-ного життя в Україні на початку ХХ ст.».

Православна церква Греко-католицька церква

�14726� �� 10 ��_��.indd 69 20.01.2012 12:10:25

www.e-ranok.com.ua

70

1. православна церква в україні.

Розповідь учителя ;У релігійній площині, як вам уже відомо, українці сповідували

християнство й поділялися на православних (переважно Наддніпрянська Україна та Північна Буковина) і греко-католиків (Галичина й Закарпат-тя). Більшість тогочасних українців були віруючими. Релігія та церква традиційно відігравали важливу роль у їхньому житті. Серед представ-ників національних меншин в Україні були прихильники інших релігій і конфесій — католики, іудеї, мусульмани, протестанти та ін.

На початку ХХ ст. Наддніпрянська Україна залишалася ареною ді-яльності «панівної та найпершої» в імперії Російської православної церкви (РПЦ). У Наддніпрянщині існувало дев’ять православних єпархій, межі яких відповідали тогочасному губернському поділу. Остаточна ліквіда-ція за попередньої доби організаційно-церковної структури українського православ’я спричинила те, що РПЦ стала напівполітичною структурою, за допомогою якої здійснювалася русифікація та денаціоналізація віруючих українців. Так, духівництву заборонялося вживати в проповідях українську мову, воно повинно було повідомляти поліцію про «неблагонадійних» осіб.

Серед православного духівництва Наддніпрянщини, незадоволеного станом церкви, з’явилися прибічники її реформування. У роки революції 1905—1907 рр. церковно-реформаційний рух активізувався. Його центром став Харків, де утворилася група на чолі з богословом Іоанном Філевським. Боротьба за реформи відбувалася на тлі діяльності «передсоборного присут-ствія» — офіційних комісій, створених синодом РПЦ для підготовки всеро-сійського церковного собору. Собор так і не відбувся, але дискусії, пов’язані з його підготовкою, сприяли збільшенню в Наддніпрянщині кількості при-хильників ідеї автономії національної церкви. Одночасно з цим українське духівництво виступало за повернення власних, у тому числі православних, культурних традицій. Визначальною для цього ставала українізація бого-служіння, проповідей та освіти. В умовах послаблення церковного контро-лю верхів у роки революції 1905—1907 рр. у деяких парафіях Поділля та Катеринославщини стала відбуватися українізація проповідей.

Цікаво знатиПершим із православних ієрархів у Наддніпрянщині на патріотичні

позиції відкрито перейшов подільський єпископ Парфеній Левицький. За-вдяки його підтримці зросла національна активність місцевого духівництва, а українська мова стала вільно використовуватися в початкових школах, церковних бурсах і семінаріях. Він започаткував в Україні співпрацю пра-вославної церкви з місцевими осередками «Просвіти». За участю єпископа Парфенія в Кам’янці-Подільському вперше в Наддніпрянщині після століт-ньої перерви поновилося українське богослужіння. У 1909 р. на Поділлі та-кож уперше видруковано збірник проповідей українською мовою.

Складною проблемою для українців залишалася боротьба за україн-ський переклад Біблії (Святого Письма). У 1903 р. у Відні Британським Біблійним товариством було здійснено перше повне видання Святого

�14726� �� 10 ��_��.indd 70 20.01.2012 12:10:26

www.e-ranok.com.ua

71

Письма українською мовою в перекладі П. Куліша, І. Пулюя та І. Нечуя-Ле вицького. Російська православна церква лише в умовах наростання революції 1905—1907 рр. нарешті дозволила підготовку й видання укра-їнського перекладу Євангелія. У 1906 р. його видали, але через деякий час, в умовах антиукраїнської кампанії періоду реакції, стали вилучати.

Намагання частини пастирів відродити українську школу почалося з організації ними в Наддніпрянщині таємних національних шкіл. Зокре-ма, у роки революції 1905—1907 рр. такі навчальні заклади та просвіт-ницькі товариства з’явилися на Правобережжі, у Полтавській та Катери-нославській губерніях. У жовтні 1905 р. відбувся страйк учнів Подільської, Харківської, Волинської, Полтавської та Катеринославської православних семінарій із вимогами повернення української мови до церковної школи. Завдяки цьому церковна влада надала дозвіл комплектувати семінарські бібліотеки «малоросійськими книгами», а в 1906 р. дозволила відкрити в деяких семінаріях курси з української мови, літератури та історії.

Українське духівництво брало участь у парламентській діяльності. Зокрема, священики-депутати ІІІ Державної думи А. Гриневич, М. Сен-дерко, В. Солуха, К. Волков і О. Трегубов у 1908 р. підготували законо-проект «Про мову викладання в початкових школах із малоросійським населенням». Єпископ Нікон зініціював обговорення законопроекту про захист українських товариств і запропонував запровадити в школах Над-дніпрянщини вивчення рідної мови та історії. «Без вирішення цього пи-тання, — стверджував він, — талановита і квітуча поетична Україна при-речена на повільне вимирання».

Визначним явищем церковного життя початку ХХ ст. стало відро-дження православ’я на Закарпатті. Цей процес був спричинений реакці-єю русинів на мадяризацію краю угорською владою. Напередодні Пер-шої світової війни він набув такого розмаху, що охопив майже третину населення Закарпаття.

На Буковині прибічники православної церкви становили дві тре-тини віруючих. Православна церква Буковини перебувала під значним впливом румун. Більшість її духівництва становили румуни або румуні-зовані українці. На початку ХХ ст. завдяки тривалій боротьбі православні українці отримали два місця радників у керівництві Буковинсько-далма-тинської митрополії в Чернівцях та посади на богословському факульте-ті Чернівецького університету.

2. Греко-католицька церква в україні.


визначаючи характерні риси тогочасного становища греко-католицької церкви в Україні. Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяНа початку ХХ ст. греко-католицька церква, як і в попередньому

столітті, відігравала важливу роль у житті українців Галичини й Закар-

�14726� �� 10 ��_��.indd 71 20.01.2012 12:10:26

www.e-ranok.com.ua

72

паття. Багато зробила вона для українського національного відроджен-ня, захисту прав та інтересів українців. Проте наприкінці ХІХ ст., коли український рух став набувати переважно світського характеру, відноси-ни між греко-католицькою церквою та його провідниками загострилися. Ситуація змінилася, коли Галицьку греко-католицьку митрополію очо-лив Андрій Шептицький (1901—1944 рр.).

Постать в історіїАндрій Шептицький (1865—1944 рр.) — просвітник, громадсько-

політичний діяч, доктор теології, архієпископ, багато зробив для україн-ського національного руху. Посівши митрополичий престол у 36-річному віці, він сприяв тому, що греко-католицька церква остаточно відмовила-ся від союзу з москвофілами, перейшла на народовські позиції та як впли-вова сила приєдналася до українського національного руху в Галичині. Упродовж свого життя А. Шептицький послідовно боровся за ідею неза-лежної України, підтримував ті політичні сили Західної України, які від-стоювали її автономний статус у 1900—1920 рр.

Митрополит став засновником Українського національного музею у Львові (1905 р.). Завдяки його допомозі в ньому було зібрано одну з най-більших у Європі колекцій ікон. А. Шептицький надавав стипендії мо-лодим українським митцям для здобуття освіти в кращих навчальних закладах Європи. У 1903 р. заснував у Львові Народну лічницю, яка піз-ніше перетворилася на сучасну лікарню. Був ініціатором створення та засновником Земельного банку у Львові (1910 р.), підтримував діяльність українських культурно-просвітніх товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар».

Відстоюючи інтереси українців Галичини в Галицькому сеймі та Палаті панів австрійського парламенту, ставив питання про запрова-дження загального виборчого права, реформування системи виборів до крайового сейму, створення українського університету у Львові.

Новий митрополит поставив участь греко-католицького духівництва в українському русі в залежність від дотримання ним християнської мора-лі. Замість старої ролі національного провідника церква відтоді повинна бу-ла виступати духовним і моральним авторитетом українства в краї. Нова роль не відразу знайшла розуміння в провідників українського руху. Сама постать А. Шептицького, що походив із полонізованого роду, викликала в них підозру. Проте наполегливість, із якою митрополит проводив свою лі-нію, та його виступи на захист українства урешті-решт сприяли відновлен-ню єдності українського руху з греко-католицькою церквою, яка його освячувала. У церковних справах А. Шептицький був прибічником ідеї об’єднання християнських церков. У цих справах він двічі відвідував Ро-сію, Білорусію й таємно подорожував Наддніпрянською Україною.

На початку ХХ ст. в Закарпатті греко-католицька церква в умо-вах мадяризації краю поступово втрачала позиції лідера національного руху русинів. Роль захисника інтересів русинів намагався відігравати єпископ Мукачівської єпархії Юлій Фірцак (1891—1914 рр.). За його під-

�14726� �� 10 ��_��.indd 72 20.01.2012 12:10:26

www.e-ranok.com.ua

73

тримки в краї відновилася діяльність «Общества Св. Василия Великого», що видало «Буквар» для закарпатських русинів, і розпочалося видання тижневого часопису «Наука».

За наполяганням єпископа, занепокоєного занепадом господарства й бідуванням селянства в краї, у 1897—1901 рр. угорська влада здійсни-ла в Закарпатті низку реформ, що дістали назву «Верховинської госпо-дарської акції». Він також став ініціатором створення вчительської се-мінарії для дівчат в Ужгороді в 1902 р. Однак загалом греко-католицька церква на Закарпатті відійшла від участі в національній боротьбі руси-нів й дедалі більше перетворювалася на речника мадяризації. Реакцією на це стало збільшення серед віруючих прибічників православ’я.

3. сектантські рухи.

Розповідь учителя ;Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. в Наддніпрянській Укра-

їні досить значного поширення набуло сектантство. Особливо багато прибічників релігійних сект з’явилося серед німецьких поселенців на Півдні України.


Секта — релігійна група, громада, яка відійшла від панівної церкви з будь-яких причин.Сектантство — загальна назва різних сект віруючих.Найбільш поширеною була секта штундистів. Її назва походи-

ла від німецького слова stund — «година». Штундисти кожного дня протягом години читали Біблію, співали релігійні пісні та гімни. Особ-ливо багато прибічників цієї секти було в Катеринославській, Хер-сонській та Волинській губерніях. Загалом в Україні в 1914 р. було близько 4 млн штундистів.

Члени секти баптистів (від грец. baptistes — «хрестителі») вважали, що людину треба хрестити лише в дорослому віці, коли вона розуміє зміст цього обряду. Ті, хто входив до секти євангеліс-тів, не визнавали вчення Старого Заповіту та стверджували, що єдиним джерелом віри є Новий Заповіт. Усього в Наддніпрянській Україні напередодні Першої світової війни налічувалося близько 4 млн сектантів.

Православна церква та російська влада негативно ставилися до сек-тантського руху. Учасників сект переслідували, заарештовували, утри-мували у в’язницях, засилали до Сибіру й забирали в них дітей. Заборо-ни для діяльності сект були ліквідовані лише після оприлюднення Маніфесту 17 жовтня 1905 р., що надавав населенню Російської імперії свободу совісті.


І варіантОбговорення результатів виконання учнями випереджального

завдання.

�14726� �� 10 ��_��.indd 73 20.01.2012 12:10:26

www.e-ranok.com.ua

74

ІІ варіант

Бесіда за запитаннями ; 1) Яке місто стало центром церковно-реформаційного руху Наддні-

прянщини в роки революції 1905—1907 рр.? 2) Хто першим серед єпископів Наддніпрянщини в роки революції

перейшов на патріотичні позиції? 3) Коли відбувся страйк учнів Подільської, Харківської, Волинської,

Полтавської та Катеринославської семінарій? 4) Коли А. Шептицький очолив Галицьку греко-католицьку митро-

полію? 5) Хто очолював Мукачівську греко-католицьку єпархію до 1914 р.? 6) Що таке секта? 7) Схарактеризуйте розвиток православної церкви на українських

землях на початку ХХ ст. 8) Які зміни відбувалися в житті греко-католицької церкви в Гали-

чині та на Закарпатті в цей період? 9) Яку роль у розвитку греко-католицької церкви та західноукраїн-

ського національного руху відіграв на початку ХХ ст. А. Шеп-тицький?

10) Як відбувалося поширення сектантського руху в Україні? 11) В урочистій промові до 100-річчя від дня народження М. Шаш-

кевича в 1911 р. митрополит А. Шептицький заявив: «Усі має-мо це поняття, що народ — це наша сила, що праця для ньо-го — наше завдання, що його добро — наша будучність... Нам сьогодні легко зрозуміти, що віддалитися від народу — це озна-чає приректи себе на смерть...». До чого закликав митрополит діячів українського руху? Чи поділяєте ви його точку зору? Об-ґрунтуйте власну думку.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУПереважна більшість віруючих українців були прибічниками пра-

во слав’я. Однак Російська православна церква в Наддніпрянській Укра-їні вважалася однією з опор імперського режиму й мало враховувала національно-культурні потреби українців.

Греко-католицька церква була єдиною з церков на українських землях, яка підтримувала український рух. У Галичині за митрополита А. Шептицького греко-католицька церква перетворилася на духовного й морального лідера українства.

У Наддніпрянщині досить значна кількість населення почала шу-кати задоволення своїх релігійних потреб за межами офіційної церкви, що призвело до поширення сектантського руху.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯповторіть тему «україна на початку ХХ ст.» та підготуйтеся до уроку узагальнення знань.

�14726� �� 10 ��_��.indd 74 20.01.2012 12:10:26

www.e-ranok.com.ua

75

урок № 6 (9) І варіант

тема. Узагальнення знань за темою «Україна на початку ХХ ст.».

Мета: повторити, узагальнити, закріпити й оцінити знання, набуті учнями впродовж вивчен-ня теми; розвивати їхні вміння та навички, сформовані на попередніх уроках; вихов-ний аспект уроку реалізується в результаті осмислення учнями розглянутих подій іс-торії України та формування позитивного емоційно-особистісного ставлення до них; спонукати учнів до подальшого поглиблення своїх знань.

Тип уроку: повторювально-узагальнюючий із перевіркою набутих учнями знань, умінь та навичок. Обладнання: підручник, атлас, схеми, таблиці, стінні карти, що використовувалися впродовж ви-

вчення теми.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щОДО ПРОВЕДЕННЯ УРОКУНеобхідність здійснення учителем періодичної систематизації знань,

умінь і навичок, що набуваються учнями під час вивчення матеріалу, та оцінювання їх рівня не піддається сумніву. У шкільній практиці реаліза-ція цих завдань здійснюється на уроках узагальнення й оцінювання за окремими темами, розділами та за підсумками курсу в цілому.

Метою повторювально-узагальнюючих уроків, відповідно до досяг-нень вітчизняної педагогіки, вважається: систематизація й узагальнення набутих учнями знань, удосконалення вмінь і навичок; створення в учнів цілісної картини подій, явищ і процесів, які раніше розглядалися части-нами; допомога учням у переході від знання окремих фактів до їх узагаль-нення й установлення причинно-наслідкових зв’язків між ними.

Унаслідок цього узагальнення як форма навчальної діяльності учнів є процесом формування в них умовиводів загального характеру, які ви-никають у результаті осмислення окремих історичних фактів, поєднан-ня їх у дещо єдине й формування загального висновку.

Звичайно, кожний урок має також супроводжуватися підбиттям підсумків за розглянутим на ньому матеріалом. Проте саме уроки уза-гальнення повинні вивести засвоєння учнями окремих фактів на якісно новий рівень.

У сучасній методиці викладання історії в школі використовуються різні форми повторення й узагальнення матеріалу: відповіді на запитання в процесі розгорнутої бесіди за вивченою темою; складання логічних схем, повторювально-узагальнюючих, хронологічних і синхроністичних таблиць; виконання картографічних завдань; аналіз наочних історичних джерел; ро-бота з документами та першоджерелами за розглянутим матеріалом; визна-чення проблеми й проведення уроку-дискусії з її обговоренням; підготовка й заслуховування повідомлень учнів за матеріалом теми; урок-мандрівка країною, історія якої вивчається.

Урок узагальнення не повинен перетворюватися на механічне від-творення учнями всього вивченого матеріалу. Здійснити це за 45 хвилин усім учням неможливо й недоцільно. Варто також пам’ятати, що однома-

�14726� �� 10 ��_��.indd 75 20.01.2012 12:10:26

www.e-ranok.com.ua

76

нітні форми роботи суттєво погіршують пізнавальну діяльність учнів на уроці. Здійснюючи повторення розглянутого раніше матеріалу, учитель, за наявності часу, може викласти нові факти, які учні опанують досить легко, оскільки вони увійдуть до вже сформованої системи знань.

Наведений матеріал для проведення уроку узагальнення за темою має рекомендаційний характер. Обсяг його використання та форму про-ведення уроку вчитель визначає відповідно до власних педагогічних упо-добань і конкретної ситуації.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІУчитель оголошує учням тему, завдання уроку та інформує про за-

плановані форми роботи.

ІІ. ПОВТОРЕННЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬУчитель стисло нагадує основний матеріал, що вивчався впродовж

опрацювання теми.

Вступна бесіда ; 1) Яку назву має тема, вивчення якої ви завершили? Якими є її хро-

нологічні межі? 2) У чому, на вашу думку, полягає важливість цього періоду для кур-

су історії України в цілому? Обґрунтуйте власну точку зору.

І варіант

Запитання та завдання ; 1) Складіть перелік подій з історії України початку ХХ ст., які ви

вважаєте найважливішими. Обґрунтуйте власний вибір. 2) Поясніть значення понять і термінів: русифікація, індустріаліза-

ція, концентрація виробництва, монополія, кооператив, пролетар, сепаратизм*, ради робітничих депутатів, чорносотенці, великодер-жавний шовінізм*, реалізм, модернізм, сектантський рух.

3) На історичній карті покажіть: а) які регіони України у складі яких держав перебували на початку ХХ ст.; б) якою була господарська спеціалізація українських земель у цей період; в) найбільші місця виступів робітників, селян і військових в Україні в роки револю-ції 1905—1907 рр.; г) місця, пов’язані з розгортанням українсько-го національного руху в Наддніпрянській та Західній Україні; д) місця, пов’язані з розвитком культури України початку ХХ ст.; е) регіони переважання православної та греко-католицької церков серед віруючих у цей період.

4) Назвіть імена видатних історичних діячів цієї доби. У чому ви вба-чаєте їхній внесок в історію України початку ХХ ст.?

5) Опишіть основні прояви індустріалізації й модернізації суспільно-го життя в тогочасній Україні.

�14726� �� 10 ��_��.indd 76 20.01.2012 12:10:26

www.e-ranok.com.ua

77

6) Порівняйте процеси індустріалізації й модернізації суспільного життя в Наддніпрянській та Західній Україні між собою, а також з аналогічними західноєвропейськими та світовими процесами.

7) Наведіть факти політизації тогочасного українського суспільства та національно-визвольного руху.

8) Визначте та схарактеризуйте особливості, прояви й здобутки укра-їнського національного руху в Наддніпрянській Україні та на за-хідноукраїнських землях на початку ХХ ст.

9) Назвіть та конкретизуйте фактами характерні риси розвитку куль-тури України в цей період.

10) Розкрийте взаємозв’язки між процесами становлення індустріаль-ного суспільства, розвитком культури та розгортанням українсько-го національного руху в Україні.

Тестові завдання ; 1. На скільки губерній поділялася територія Наддніпрянської України?

А шість Б сімВ вісім Г дев’ять

2. Яка форма монополістичних об’єднань була найпоширенішою в про-мисловості Наддніпрянщини?А трести Б синдикатиВ картелі Г концерни

3. Яка галузь випереджала інші в розвитку тогочасної промисловос-ті Галичини?А деревообробна Б металургійнаВ нафтовидобувна Г текстильна

4. Коли було утворено Революційну українську партію?А 1900 р. Б 1901 р.В 1902 р. Г 1903 р.

5. Яка політична партія Наддніпрянщини своїм гаслом проголосила: «Україна для українців»?А УРП Б РУПВ УНП Г УДП

6. Хто очолював делегацію галицьких українців, яка 22 січня 1906 р. звернулася до австрійського імператора з проханням про зміни у виборчому законодавстві для населення краю?*А Ю. Романчук Б А. ШептицькийВ А. Потоцький Г М. Січинський

7. Коли було засновано першу українську фізкультурно-спортивну організацію «Січ»?*А 1900 р. Б 1901 р.В 1904 р. Г 1905 р.

8. Яка політична партія Наддніпрянщини на з’їзді в грудні 1905 р. змінила свою назву на Українську соціал-демократичну партію?А УНП Б УДПВ РУП Г УРП

�14726� �� 10 ��_��.indd 77 20.01.2012 12:10:26

www.e-ranok.com.ua

78

9. У складі якої Державної думи 47 українських депутатів створили «Трудову громаду»?

А І Б ІІ

В ІІІ Г IV

10. Представники якої загальноросійської політичної партії вважали український рух «німецькою інтригою», вигаданою для ослаблен-ня Російської імперії?

А більшовики Б кадети

В октябристи Г чорносотенці

11. Хто був автором повісті «Земля»?

А В. Винниченко Б В. Стефаник

В О. Кобилянська Г Леся Українка

12. Хто очолював Мукачівську греко-католицьку єпархію в 1891—1914 рр.?*

А А. Шептицький Б Ю. Фірцак

В А. Гриневич Г М. Сендерко

ІІ варіант

Дидактична гра «Інтелектуальний турнір» ;

Правила гри. У грі беруть участь пари учнів, які змагаються у сво-їх знаннях із вивченої теми. Шляхом жеребкування визначається, хто розпочне гру. Перший гравець має поставити запитання за розглянутим матеріалом другому учаснику, а той — відповісти. Якщо його відповідь правильна, то він отримує право поставити власне запитання першому учаснику гри. Тривалість гри можна обмежити кількістю запитань або визначити, що вона припиняється, коли один із її учасників відповість неправильно або не зможе поставити власне запитання іншому гравцю. Перемагає той, хто останнім відповів правильно й поставив запитання, яке залишилося без відповіді. Якщо гра завершується дуже швидко, після двох-трьох запитань, то з переможцем змагається інший гравець. Можна організувати участь у грі всього класу, об’єднавши учнів у дві ко-манди й відповідно скоригувавши умови гри.

ІІІ. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель підсумовує роботу учнів на уроці й оцінює результатив-ність їх участі в ньому. Доцільно також акцентувати увагу на тому, яки-ми є навчальні результати учнів за темою в цілому.

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Повторіть за курсом всесвітньої історії матеріал про утворення Ан-танти, Троїстого союзу й основні протиріччя між провідними державами світу на початку ХХ ст.

�14726� �� 10 ��_��.indd 78 20.01.2012 12:10:26

www.e-ranok.com.ua

79

урок № 6 (9) ІІ варіант

тема. Узагальнення знань за темою «Україна на початку ХХ ст.».

Мета: розвивати вміння використовувати набуті знання про розвиток українських земель на початку ХХ ст.; набувати нові знання під час обговорення проблем, винесе-них на семінарське заняття; формувати в учнів якості полемістів, співрозмов-ників, які мають навички доводити, аргументувати, відстоювати власну точку зору тощо; сприяти вихованню в них толерантного ставлення й поваги до ду-мок своїх опонентів.

Тип уроку: закріплення набутих знань, умінь та навичок. Форма проведення: семінарське заняття. Обладнання: підручник, стінні карти, що використовувалися впродовж вивчення теми, матеріали

для проведення семінарського заняття.

Хід уроку


Учитель оголошує учням тему семінарського заняття, його основні завдання та інформує про порядок роботи.

ІІ. ПОВТОРЕННЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ

ПЛАН

1) Місце української економіки в системі господарства Російської та Австро-Угорської імперій.

2) Становище населення України під імперською владою. 3) Новий щабель розвитку українського національно-визвольного

руху. 4) Вплив революції 1905—1907 рр. та земельної реформи П. Столи-

піна на українські землі у складі Російської імперії. 5) Вплив суперечливих процесів модернізації на розвиток тогочасної

культури України.

Матеріали, які вчитель може використати для активізації участі учнів в обговоренні проблем, винесених на семінарське заняття:

ТЕМи ДЛЯ ПОВІДОМЛЕНь

1) Утворення монополістичних об’єднань в Україні. 2) Суперечливі процеси модернізації суспільного життя. 3) Доля жінки в Україні на початку ХХ ст. 4) Українське селянство на початку нового століття.

�14726� �� 10 ��_��.indd 79 20.01.2012 12:10:26

www.e-ranok.com.ua

80

5) Політизація українського суспільства й національно-визволь ного руху.

6) Взаємозв’язок між розгортанням процесів формування індустріаль-ного суспільства в Україні та піднесенням українського національ-но-визвольного руху.

7) М. Міхновський — «батько» українського націоналізму. 8) Зміни в повсякденному житті тогочасних українців. 9) Вплив процесу формування національної свідомості на розвиток

української культури. 10) Духовні цінності українців. 11) Галичина — «український П’ємонт». 12) Роль митрополита А. Шептицького в піднесенні українського на-

ціонального руху в Галичині*.

Запитання та завдання для створення проблемних ситуацій ; 1) Чи можна стверджувати, що на початку ХХ ст. Наддніпрянська

Україна за місцем в економічній системі Російської імперії була колонією, зберігаючи роль джерела дешевої робочої сили й сиро-вини та ринку збуту готової продукції з інших регіонів імперії? Обґрунтуйте власну думку.

2) Яке місце в економічній системі тогочасної Австро-Угорщини по-сідала Західна Україна? Наведіть факти, що підтверджують вашу точку зору.

3) На думку сучасних істориків, «належність до складу різних дер-жав — Росії та Австро-Угорщини — суттєво впливала на соціально-політичний розвиток українських земель». Поясніть, як ви розу-мієте це твердження.

4) Соціально-економічний розвиток України на початку ХХ ст. слід розглядати в контексті світової історії, зважаючи на те, що у сві-товій економіці на межі століть відбувалися бурхливі якісні змі-ни. Обґрунтуйте або спростуйте наведену думку.

5) Стан економіки України на початку ХХ ст. характеризувався знач-ною регіональною нерівномірністю. З одного боку, потужний ін-дустріальний розвиток Сходу та Півдня, а з другого — однобічний «скалічений» стан західного регіону. Наведіть факти, на підставі яких можна зробити такий висновок.

6) Українські партії в Російській та Австро-Угорській імперіях дія-ли в неоднакових умовах. Порівняйте ці умови та визначте їхній вплив на діяльність українських партій.

7) У програмі Української народної партії зазначалося, що вона «хоче зорганізувати, приготувати частину українського народу, що стог-не під неволею московською у Росії, до здійснення великого на-ціонального ідеалу: єдиної нероздільної самостійної демократич-ної України освічених робочих мас, до заснування тієї великої держави національної, у яку увійдуть усі частини українського народу». Однак УНП зазнавала жорстокої критики з боку знач-

�14726� �� 10 ��_��.indd 80 20.01.2012 12:10:27

www.e-ranok.com.ua

81

ної частини тогочасних українських політичних діячів. Так, С. Єфремов писав, що вона рішуче стала на ґрунт крайнього від-вертого шовінізму і, прикриваючись жупаном захисту інтересів трудящих, проповідує неприборкане людиноненависництво. Чи була, на вашу думку, обґрунтованою критика українськими ді-ячами УНП? Яким є ваше ставлення до УНП та проголошуваної неполітичної ідеології? Чи зберігає сьогодні свою політичну ак-туальність гасло М. Міхновського «Україна для українців»? По-ясніть власну точку зору.

8) На початку ХХ ст. серед українців Росії й Австро-Угорщини існу-вало різне розуміння проблем державності, її перспектив і шляхів досягнення. Проаналізуйте, у чому полягали ці відмінності. Чим, на вашу думку, вони були спричинені та як впливали на розвиток українського національного руху?

9) Які нові можливості для боротьби українців за свої права від-крилися в роки революції 1905—1907 рр.? Які факти свідчать про посилення політизації українського національного руху в цей період?

10) За висловом західноукраїнського громадсько-політичного діяча К. Левицького, у Галичині боротьба за український університет стала «майже альфою і омегою наших національних змагань». Чому, на вашу думку, цю проблему галичани вважали такою важливою для свого політичного життя?

11) Головним політичним досягненням західних українців на почат-ку ХХ ст. вважається висунення ідеалу власної Української со-борної держави. Чи можна вважати це початком формування новітньої державницької ідеології та доби підготовки україн-ських сил до боротьби за незалежність? Обґрунтуйте власну точку зору.

12) На думку М. Грушевського, на початку ХХ ст. Галичина, не-зважаючи на важкі умови національного й культурного жит-тя, стала центром українського руху і своєрідним культурним арсеналом для українських земель Росії. Чи поділяєте ви цю думку? Чому?


Підсумовуючи роботу учнів, учитель аналізує їхню участь у семі-нарському занятті й оцінює її. При цьому доцільно звернути увагу учнів, що оцінюється не кількість виступів (хоча це також важливо), а рівень компетентності учасників семінару.


повторіть за курсом всесвітньої історії матеріал про утворення Антанти, троїстого союзу й основні протиріччя між провідними державами світу на початку ХХ ст.

�14726� �� 10 ��_��.indd 81 20.01.2012 12:10:27

www.e-ranok.com.ua

82

урок № 7 (10)

тема. Перша світова війна та український національний рух.

Мета: порівняти плани країн антанти та троїстого союзу щодо України; пояснити, яким було ста-новище населення та ставлення політиків України до війни; схарактеризувати діяльність го-ловної української ради та союзу визволення України; визначити особливості формування легіону Українських січових стрільців; пояснити зміст понять і термінів «геополітика», «ре-пресії», «концентраційний табір», «головна українська рада», «союз визволення України», «легіон Українських січових стрільців»; розвивати вміння учнів робити висновки на підста-ві окремих фактів про характерні риси певних історичних явищ; виховувати їх у дусі па-тріотизму на основі особистого усвідомлення історичного досвіду.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник, стінна карта «Українські землі напередодні Першої світової війни», атлас,

ілюстративний та дидактичний матеріал. Основні терміни та поняття: геополітика, репресії, концентраційний табір, головна українська рада,

союз визволення України, легіон Українських січових стрільців. Основні дати: 1 серпня 1914 р. — початок Першої світової війни; 1 серпня 1914 р. — заснування

головної української ради (гУр); 14 серпня 1914 р. — заснування союзу визволення України (свУ); 3 вересня 1914 р. — створення легіону Українських січових стрільців.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІУчитель інформує учнів про початок вивчення теми «Україна в ро-

ки Першої світової війни. Початок Української революції», оголошує тему й основні завдання уроку.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Запитання та завдання ; 1) Які держави входили до Антанти та Троїстого союзу? Якою була

мета цих військово-політичних блоків? 2) Які політичні партії діяли в Наддніпрянській та Західній Україні

на початку ХХ ст.? 3) Порівняйте погляди тогочасних українських політичних партій на

майбутнє України.

IІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. україна в геополітичних планах країн Антанти та троїстого союзу.

Випереджальне завдання ;Під час розповіді вчителя складіть таблицю «Україна в планах

країн Антанти та Троїстого союзу».

Держава Плани щодо українських земель

�14726� �� 10 ��_��.indd 82 20.01.2012 12:10:27

www.e-ranok.com.ua

83

Розповідь учителя ;1 серпня 1914 р. розпочалася перша в історії людства світова війна.

Її спричинило непримиренне протистояння держав — учасників двох вій-ськових блоків — Троїстого союзу (Австро-Угорщина, Німеччина, Італія) та Антанти (Велика Британія, Франція, Росія). Кожна з країн прагнула досягти своїх геополітичних інтересів. Україна також посідала в них до-сить помітне місце внаслідок свого вигідного географічного положення, економічного та людського потенціалу.


Геополітика — політологічна концепція, за якою зовнішня політика держав визначається геогра-фічними чинниками (місцем розташування країни, природними ресурсами, кліматом тощо). тер-мін «геополітика» використовується для характеристики певного впливу географічних чинників на зовнішню політику.Німеччина, намагаючись послабити Росію, сподівалася розчленува-

ти її на частини й оволодіти Польщею, Литвою, Прибалтикою, Білорусією та Україною. Особлива роль у цих планах відводилася українським зем-лям, оскільки саме вони мали стати відправним пунктом для подальшого завоювання Німеччиною світового простору. Територію України верховне командування німецької армії вважало одним із головних театрів воєнних дій у війні. Прагнення ослаблення Росії в геополітичному плані спричи-няло поширення серед німецьких політиків прихильного ставлення до можливої незалежності України. Останню вони вважали плацдармом для здійснення Росією зовнішньополітичної експансії на Балкани та до Перед-ньої Азії. Унаслідок цього втрата України призведе до краху великодер-жавницької політики російського самодержавства. Україна також приваб-лювала Німеччину своїм економічним потенціалом: вона могла стати для неї постачальницею продовольства й сировини.


ІЗ ТАЄМНОЇ ДОПОВІДНОЇ ЗАПиСКи ГЕНЕРАЛьНОГО ШТАБУ НІМЕЧЧиНи ВІД 1 грудня 1915 р.

Кожний, хто насправді знає й розуміє географічне та економічне по-ложення, у яких перебуває Росія, є свідомий того факту, що Велика Росія може існувати тільки через посідання багатої України. Якщо ми зуміємо змінити стан України, зробивши її незалежною державою, й утримати не-залежну Україну при житті, то з певністю завдамо смертельного удару Ве-ликій Росії. Тому Україну слід уважати серцем Великої Росії. В оцінці всіх експертів це володіння Україною робить Росію великою європейською по-тугою. Україна, відділена від Росії, створить мур між власне Росією, Цен-тральними державами та Балканами, закриваючи доступ до Чорного моря.

1) у чому автор документа вбачав значення володіння україною для росії?

2) Чому існування незалежної україни відповідало інтересам німеччини?Австро-Угорщина здавна змагалася з Росією за гегемонію (пер-

шість) у слов’янському світі. Неодноразово звертаючи увагу на свою,

�14726� �� 10 ��_��.indd 83 20.01.2012 12:10:27

www.e-ranok.com.ua

84

із їхньої точки зору, ліберальну національно-культурну політику стосовно слов’ян, австрійські Габсбурґи сподівалися розширити власні володіння за рахунок південнослов’янських країн, а також українських земель Во-лині й Поділля, які перебували у складі Росії. Міністерство закордонних справ Австро-Угорщини заявляло, що оскільки головною метою її учас-ті у війні є послаблення Росії, вона, у разі перемоги, розпочне створен-ня не залежної від Росії Української держави.

Росія, приховуючи свої експансіоністські наміри, заявляла про праг-нення захистити Сербію від агресії Австро-Угорщини. Одночасно з цим проголошувалася необхідність звільнення з-під влади Габсбурґів «єдино-кровних братів-русинів» Західної України й «возз’єднання уярмленої Русі» з Росією на засадах етнографічної спільності. Завдяки наміченому оволодінню Галичиною, Буковиною й Закарпаттям російська влада пла-нувала відсунути кордони імперії за Карпатські перевали.

2. становище українства в російській та Австро-угорській імперіях на початку війни.

Розповідь учителя ;Територія розселення українського народу на початку війни була

поділена Російською та Австро-Угорською імперіями, що належали до ворогуючих військово-політичних блоків. Обидві держави вважали укра-їнців у складі свого населення ненадійним елементом, схильним до під-тримки противника, і здійснювали стосовно них репресії.


Репресія — захід державного примусу, покарання, у тому числі й за ідейні переконання, нерід-ко позасудовим шляхом.Російська влада вже в перші дні війни стала здійснювати в Наддні-

прянщині широкомасштабні акції проти українства, звинувачуючи його в «австрофільстві», «сепаратизмі» та «мазепинстві». Так, у Києві було за-боронено випуск газети «Рада», популярного тижневика «Село», місячни-ків «Українська хата» та «Літературно-науковий вісник». Редактора «Укра-їнської хати» П. Бочацького було відправлено в заслання до Східного Сибіру; заарештовано М. Грушевського, який на початку війни повернувся зі Львова до Києва, і заслано спочатку до Симбірська, а потім — до Казані. Углиб імперії висилалися й інші українські громадсько-політичні діячі.

У Західній Україні австро-угорські урядовці з початком війни та-кож розпочали дії, спрямовані проти українців. За найменшою підозрою в «русофільстві» їх заарештовували, висилали й навіть піддавали смерт-ній карі. Тисячі українців, звинувачених у нелояльності до влади, були вислані до спеціальних концентраційних таборів углиб Австрії, де їх ро-ками утримували в жахливих умовах без суду й слідства. Найжорстокі-шим уважався табір Талергоф у Штирії, де в листопаді 1914 р. перебу-вало 5700 українців. Його називали «українською Голгофою», оскільки тут загинуло близько 2 тис. українців. Табори існували також у Терезієн-штадті, Шварці, Нижній та Верхній Австрії та інших місцях.

�14726� �� 10 ��_��.indd 84 20.01.2012 12:10:27

www.e-ranok.com.ua

85


Концентраційний табір — місце для ізоляції реальних або уявних противників держави, політично-го режиму. концентраційні табори створювалися також спеціальними розпорядженнями під час війни.За далеко не повними даними, 36 тис. цивільних українців, у тому

числі старих і жінок, було розстріляно й повішено, та стільки ж українських в’язнів загинуло в австрійських концентраційних таборах у роки війни.

3. ставлення політиків наддніпрянської україни до війни. Заснування та діяльність союзу визволення україни.


визначаючи особливості ставлення політиків Наддніпрянської України до війни, заснування та діяльності Союзу визволення України. Учитель систематизує й уточнює результати роботи учнів, використовуючи наве-дений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяНа початку Першої світової війни російська влада в Наддніпрян-

ській Україні, як і в інших регіонах імперії, розгорнула широку пропа-гандистську кампанію. Війну оголосили «оборонною», оскільки вона ве-деться для захисту «вітчизни» від «прусських варварів», а також для захисту братів-слов’ян. Ця пропаганда мала позитивні результати. На початку війни значна частина міського населення й селянства Наддні-прянщини підтримували урядову політику, не усвідомлюючи, що на їх-ні плечі ляже весь тягар війни.

Загальноросійські партії чорносотенців, октябристів, кадетів і пра-ва частина соціал-демократів та есерів у цілому підтримували офіційний урядовий курс. Ліва частина соціал-демократів (більшовики, очолювані В. Леніним) виступали за поразку Росії у війні, оскільки це мало набли-зити революцію й повалення царизму.

Серед громадсько-політичних діячів Наддніпрянщини у ставленні до війни сформувалося три основні орієнтації — поміркована, нейтральна та радикальна. Представники першої займали проурядову позицію. 10 серпня 1914 р. в Києві галицькі й буковинські емігранти-москвофіли та їх прибіч-ники заснували «Карпато-русский освободительный комитет». У зверненні до «багатостраждального руського народу Галичини» він закликав зустрі-чати російську армію, що «несе тобі православну віру твоїх предків, несе тобі волю й свободу руської людини на своїй родній руській землі», як ви-зволителів. Офіцерів російської армії комітет забезпечив пропагандистсько-інформаційною брошурою про «етнографічний і культурно-політичний стан Галичини у зв’язку з національно-громадськими настроями».

Товариство українських поступовців стосовно війни спочатку посі-ло помірковану позицію, визначену в декларації «Війна та українці», під-писаній С. Петлюрою. У ній запевнялося, що українці «виконають свій обов’язок громадян Росії в цей тяжкий час до кінця», і тому мають пра-во, як й інші народи імперії, на надання їм «відповідних прав». Розгор-

�14726� �� 10 ��_��.indd 85 20.01.2012 12:10:27

www.e-ranok.com.ua

86

тання війни спричинило зміни в поглядах ТУП: від заяв на підтримку вій-ни воно перейшло на нейтральні позиції, а від 1916 р. виступило проти війни та підтримки будь-якої з воюючих сторін. У декларації «Наша по-зиція» вони заявили, що боролися й боротимуться за «демократичну ав-тономію України, гарантовану такою ж федерацією рівноправних народів, за цілковите забезпечення культурно-національних цінностей».

У відповідь на антиукраїнську політику російської влади частина радикально налаштованих українських політиків емігрувала з Росії до Австро-Угорщини, до Львова.

14 серпня 1914 р. у Львові українські політичні емігранти-над дні-прянці створили Союз визволення України (СВУ) — самостійницьку укра-їнську політичну організацію. Його засновниками стали члени УСДРП (Д. Донцов, В. Дорошенко, Л. Цегельський), УСДС (О. Скоропис-Йолту-ховський), українських есерів (Ю. Бачинський), інших партій та організа-цій. Першим головою СВУ став Д. Донцов. СВУ опублікував відозву «До українського народу в Росії» та звернення «До громадської думки Європи», а програму діяльності виклав у «Платформі Союзу». У ній було проголоше-но, що реалізацію своїх національних прав українці повинні пов’язувати з поразкою Росії у війні. Союз виступав за відокремлення України від Ро-сії та створення на її землях конституційної монархії під протекторатом Ав-стрії. СВУ вважав себе представником інтересів України перед Австро-Угорщиною, Німеччиною та іншими європейськими державами, мав своїх повноважних представників у Берліні, Софії, Стамбулі, Римі, Стокгольмі та Осло. Прагнучи сформувати коаліцію з противників Росії, представники Союзу вели відкриті або таємні переговори з офіційними державними уря-довцями різних країн та російськими політичними емігрантами.

На гроші, надані урядами Німеччини та Австро-Угорщини, СВУ, що перебрався зі Львова до Відня, а потім до Берліна, розгорнув велику агіта-цій но-пропагандистську роботу. Його діячі виступали з доповідями в Ав-стро-Угорщині, Німеччині, Болгарії, друкували статті. Велику роботу СВУ розгорнув у таборах для військовополонених серед солдатів-українців, мо-білізованих до російської армії. Одним із важливих здобутків Союзу стало видання десятків науково-популярних брошур із минулого та сучасного України українською, німецькою, болгарською, турецькою, румунською, чеською, хорватською, італійською та шведською мовами. Було видано «Кобзар» Т. Шевченка, праці М. Костомарова, В. Антоновича, Ф. Вовка, твори письменника Б. Лепкого та ін. Надруковано також кілька праць М. Грушевського, хоча сам він до діяльності СВУ ставився неприхильно.

Фінансова допомога, яка надавалася Німеччиною й Австро-Угор-щиною, зараховувалася як державний борг майбутньої самостійної Укра-їни. У червні 1918 р. СВУ припинив свою діяльність.

4. український рух на західноукраїнських землях.

Розповідь учителя ;Із початком війни в суспільно-політичному житті Австро-Угорщини

відбулися суттєві зміни. Міжпартійна боротьба, гострі національно-політич-

�14726� �� 10 ��_��.indd 86 20.01.2012 12:10:27

www.e-ranok.com.ua

87

ні дискусії та болючі національні образи відійшли на другий план в умовах емоційного піднесення, викликаного війною. Лідери українського руху вва-жали, що для реалізації національних вимог свого населення в цих умовах необхідно виявляти максимальну лояльність і вірнопідданість австрійській владі та імператору. Уже в перші дні війни українські політичні рухи Га-личини та Буковини поспішили визначитися, на чиєму вони боці.

1 серпня 1914 р. у Львові було засновано Головну українську раду (ГУР), до якої увійшли представники українських партій: Національно-демократичної, Радикальної та Соціал-демократичної. Головою Ради об-рали голову УНДП та Української парламентської репрезентації К. Ле-вицького. ГУР мала взяти на себе функції єдиного представницького органу українців. 3 серпня Рада оприлюднила звернення, у якому окрес-лила власну позицію у війні.


ЗІ ЗВЕРНЕННЯ ГОЛОВНОЇ УКРАЇНСьКОЇ РАДи ВІД 3 серпня 1914 р.

Історичний ворог України не може спокійно дивитися, що не вся Україна в його руках, що не весь український народ стогне поневолений під його пануванням, що існує частина української землі, де український народ... може жити своїм національним життям...

Перемога Росії мала би принести українському народові Австро-Угорської монархії те саме ярмо, у якім стогне 30 мільйонів українсько-го народу в Російській імперії. Теперішня хвиля кличе український на-род стати однодушно проти царської імперії, при тій державі, у якій українське національне життя найшло свободу розвитку. Перевага Австро-Угорської монархії буде нашою перемогою. І чим більше буде поразка Росії, тим швидше виб’є година визволення України.

1) Як Гур ставилася до перебування українців під австро-угорською та росій-ською владою?

2) Яку позицію, на думку авторів документа, повинні зайняти українці у війні?3 серпня 1914 р. «Союз українських парламентарних і соймових

послів з Буковини» також оприлюднив свій маніфест «До українського народу на Буковині», де заявив, що «спільно з усіма народами сеї гарної держави ми радо принесемо всяку жертву за нашого цісаря, за славну Габсбурзьку монархію».

Свою проавстрійську позицію на початку війни заявила в Галичи-ні греко-католицька церква. Митрополит А. Шептицький і кероване ним духівництво, які були для галицьких українців безперечними авторите-тами в церковному й суспільно-політичному житті, дотримувалися чіт-кої австрофільської та антиросійської політики. Митрополит закликав українців, звертаючись до них: «Ми з Божої волі злучені з Австрійською державою... Коли військо нашого цісаря побідить — чекає нас краща і ліпша будучність. До крові будьмо вірні цісарю».

5 травня 1915 р. у Відні Головна українська рада реорганізувала-ся в Загальну українську раду (ЗУР). До неї увійшли 34 делегати від

�14726� �� 10 ��_��.indd 87 20.01.2012 12:10:27

www.e-ranok.com.ua

88

українських політичних партій Галичини й Буковини, а також представ-ники СВУ. Очолив ЗУР К. Левицький. Своєю метою Рада проголосила боротьбу за побудову самостійної Української держави на території під-російської Наддніпрянської України та запровадження територіально-національної автономії на українських землях у складі Австро-Угорщини. Завдяки наполяганням ЗУР німецька та австро-угорська влада дозволи-ла організувати окремі табори для військовополонених українців. У них створювалися бібліотеки, школи, церкви, що мали сприяти вихованню в українців національної самосвідомості й ненависті до Російської імпе-рії, яка була поневолювачем їх Батьківщини.

ЗУР склала свої повноваження на початку листопада 1916 р., ко-ли австро-угорська й німецька влада заявили про створення самостійно-го Польського королівства з польських земель, відвойованих Німеччи-ною в Російської імперії. Після цього провідну роль в українському русі стало відігравати Українське парламентарне представництво в австрій-ському рейхстазі, очолюване Ю. Романчуком.

5. створення українських добровольчих військових формувань.

Розповідь учителя ;Західноукраїнські політики розуміли, що заяви про підтримку дій

австрійського уряду у війні мають супроводжуватися реальними захода-ми. Разом із цим, усвідомлюючи, що війна змінить геополітичну ситуацію в Європі, вони намагалися використати її для реалізації своїх планів.

На початку серпня 1914 р. Головна українська рада заявила про не-обхідність формувати полки українських добровольців у складі австрійської армії під назвою Українські січові стрільці (УСС). На думку керівників ра-ди, цей захід мав усунути недовіру австрійської влади до українців та про-російські настрої в частини українського населення краю.

Заклики ГУР здобули підтримку серед українців Галичини. За твердженнями сучасників, протягом двох-трьох тижнів серпня 1914 р. повітові збірні пункти відвідало щонайменше 28—30 тис. добровольців для запису в український легіон. Однак віденський уряд і командуван-ня австро-угорської армії сприйняли цю ініціативу із тривогою. Із полі-тичної точки зору існування легіону було бажане, але відшукати вільні кошти для озброєння й обмундирування такої кількості вояків ставало важким завданням для австрійців. Певне занепокоєння також виклика-ли заяви, що легіонери йдуть «виборювати незалежну Україну, а не бо-ронити Австрію». Проте розвиток подій і надзвичайна активність укра-їнців змушували австрійських урядовців діяти. У Відні було прийняте рішення створити лише один полк УСС кількістю до 5 тис. солдатів. Ко-мендантом легіону УСС за згодою ГУР призначили директора української приватної гімназії в Рогатині поручника М. Галущинського.

Тим часом російська армія розгорнула швидкий наступ на Львів. Формування легіону було перенесено до Стрия. До міста, де зібралися близько 6 тис. українських добровольців, прибула Начальна команда австро-угорської армії. Вона наказала українцям скласти воєнну прися-

�14726� �� 10 ��_��.indd 88 20.01.2012 12:10:27

www.e-ranok.com.ua

89

гу на вірність імператору та державі, усвідомлюючи, що це допоможе пе-реконатися в їхній лояльності. Частина добровольців виступила проти цього. Вони вимагали виключити з тексту присяги слова про вірність ім-ператору та додати заклик боротися за волю України. 3 вересня 1914 р. на привокзальній площі за наказом начальника Начальної команди ар-мії до прийняття присяги було допущено 2 тис. добровольців, а решті за-пропонували повертатися додому.

Цей день став датою виникнення легіону Українських січових стрільців. Проте віденський уряд ставився до українських добровольців з обережністю й недовірою. Їх перш за все збиралися використовувати як диверсантів, розвідників і перекладачів. Саме тому Генштаб австро-угорської армії не створив із легіону УСС суцільне військове з’єднання, а поділив його на десять окремих загонів-сотень по 220 солдатів у кожно-му. Через день після прийняття присяги січовики прибули ешелонами до Мукачева на Закарпатті та приєдналися до австрійської групи військ.

На Буковині в листопаді 1914 р. один із лідерів українського руху, депутат рейхстагу М. Василько, скориставшись досвідом галицьких укра-їнців, також організував добровольчий гуцульсько-буковинський легіон. На відміну від УСС, його формування відбувалося під повним контролем австрійської адміністрації. Загальна кількість гуцульсько-буковинського легіону становила спочатку 1,5 тис. осіб, а згодом — 2,5 тис. осіб. На дум-ку діячів українського руху Буковини, «українські гуцульські стрільці» стали «живим доказом лояльності буковинських українців» до австрій-ської влади. Селянам, яких записували до легіону, обіцяли, що вони за-хищатимуть лише власні села, а інакше їх відправлять ополченцями до Угорщини. Тому його формування не супроводжувалося таким національ-ним піднесенням у краї, як серед українців Галичини. Фактично створе-ний нашвидкуруч легіон більше нагадував партизанські групи, міжармій-ський підрозділ. Рік по тому, не відігравши важливої роли в подіях війни, австрійська влада ліквідувала український легіон на Буковині.

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Бесіда за запитаннями ; 1) Що таке геополітика? 2) Яка українська політична організація своє ставлення до війни ви-

значила в декларації «Війна та українці»? 3) Коли утворився Союз визволення України? 4) Хто очолив Головну українську раду? 5) Коли виникла Загальна українська рада? 6) Хто був першим комендантом легіону УСС?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Геополітичні плани держав — головних учасниць Першої світової війни стосовно України мали багато відмінного, але були спільними в то-му, що жодна з них не цікавилася прагненнями самих українців.

�14726� �� 10 ��_��.indd 89 20.01.2012 12:10:28

www.e-ranok.com.ua

90

В умовах початку війни, посилення воєнного психозу, коли держа-ви вступили у збройне протистояння, українські політичні діячі виробили власну позицію до війни. Історичною заслугою Союзу визволення Укра-їни було те, що він став першою українською організацією, яка проголо-сила своєю метою створення самостійної Української держави.

У складі австро-угорської армії в роки війни були сформовані добровільні українські підрозділи в Галичині та на Буковині.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ


2) повторіть за курсом всесвітньої історії матеріал про перебіг воєнних дій на Західному та східному фронтах у 1914—1915 рр.

урок № 8 (11)

тема. Воєнні дії на території України в 1914—1915 рр. Мета: пояснити, які події Першої світової війни відбувалися на українських землях у 1914—

1915 рр.; визначити особливості російської окупаційної політики в галичині та на Буко-вині в 1914—1915 рр.; схарактеризувати участь у бойових діях Українських січових стрільців у 1914—1915 рр.; пояснити зміст понять і термінів «галицька битва», «галицько-Буковинське генерал-губернаторство», «депортація»; розвивати вміння учнів аналізува-ти й узагальнювати історичний матеріал; виховувати в них зацікавленість до історії.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта «Україна в Першій світовій війні», атлас, ілюстративний та ди-

дактичний матеріал. Основні терміни та поняття: галицька битва, галицько-буковинське генерал-губернаторство, депортація. Основні дати: 18 серпня — 11 вересня 1914 р. — галицька битва; серпень 1914 — червень

1915 р. — період існування тимчасового військового галицько-волинського генерал-губернаторства; 28 квітня — 2 травня 1915 р. — участь Усс у боях за гору маківка.

Хід уроку



Фронтальне опитування ; 1) Яка роль відводилася Україні в геополітичних планах країн Ан-

танти та Троїстого союзу? 2) Чи можна вважати політику Російської та Австро-Угорської імпе-

рій стосовно українства на початку війни репресивною? Обґрун-туйте власну точку зору.

�14726� �� 10 ��_��.indd 90 20.01.2012 12:10:28

www.e-ranok.com.ua

91

3) Схарактеризуйте ставлення політиків Наддніпрянської України до війни.

4) Як було засновано СВУ? Якою була його діяльність у роки війни? 5) Визначте особливості українського руху в Західній Україні на по-

чатку війни. 6) Як відбувалося формування українських добровольчих військових

підрозділів у складі австро-угорської армії? 7) Сучасний український історик С. Попик вважає, що «...існування

добровільних українських підрозділів мало швидше політичне, ніж військове значення. Українські легіони в Галичині та на Букови-ні були, перш за все, козирною картою в національних іграх укра-їнських політиків і австрійського уряду». Поясніть, як ви розумі-єте цю позицію. Чи поділяєте ви її? Обґрунтуйте власну думку.


Запитання та завдання ; 1) Якими були основні театри воєнних дій у Першій світовій війні? 2) Як розгорталися воєнні дії на Східному фронті в 1914—1915 рр.?


1. Воєнні дії на українських землях у серпні 1914 — березні 1915 р.


визначаючи, як відбувалися воєнні дії на українських землях у зазначе-ний період. Учитель систематизує й уточнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяУ західній частині Наддніпрянської України в прикордонних районах

між Російською імперією та Австро-Угорщиною в роки Першої світової ві-йни розміщувався Південно-Західний фронт, що був складовою Східного фронту. До нього на початку війни входили 3-тя, 4-та, 5-та й 8-ма ро сій-ські армії, яким протистояли 1-ша, 2-га, 3-тя й 4-та австро-угорські армії.

Воєнні дії розпочалися бойовими операціями в Галичині. У Га-лицькій битві 18 серпня — 11 вересня 1914 р. брали участь 700 тис. ро-сійських та понад 830 тис. австро-угорських вояків. На початку битви росіяни в прикордонних боях зупинили просування австро-угорців. Після цього 3-тя та 8-ма російські армії під командуванням генералів М. Руз-ського та О. Брусилова розгорнули наступ на Львів і Галич. Він був успішним і завершився взяттям 21 серпня міста Львова, а наступного дня — Галича. Розвиваючи наступ, російська армія оточила й блокува-ла добре укріплену фортецю Перемишль і вийшла до річки Віслока, що за 80 км від Кракова. У результаті Галицької битви росіяни оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною та вийшли на карпатські пере-вали. Утрати австро-угорської армії вбитими, пораненими й полоненими становили 400 тис. осіб, російської — близько 230 тисяч. Плани німець-

�14726� �� 10 ��_��.indd 91 20.01.2012 12:10:28

www.e-ranok.com.ua

92

кого командування утримати Східний фронт силами однієї Австро-Угор-щини зазнали невдачі.

Після Галицької битви ситуація на Півдні загострилася внаслідок вступу у війну на боці Троїстого союзу Туреччини. До Чорного моря че-рез Дарданелли увійшли німецькі крейсери «Гебен» і «Бреслау». У жовт-ні 1914 р., потіснивши британсько-французьку ескадру, вони здійснили обстріл по Севастополю, Одесі, Феодосії та Новоросійську.

Наприкінці осені та протягом зими 1914 р. точилася боротьба ро-сійської та австро-угорської армій за Карпатські перевали. Завдяки до-помозі німецьких військ остання завадила росіянам подолати перевали. Воєнна кампанія 1914 р. завершилася для Росії переможно, німецький план блискавичної війни провалився. Велику роль у цьому відіграла бо-ротьба на Східному фронті, що примусила країни Троїстого союзу спря-мувати сюди значні сили.

У 1915 р. країни Четверного союзу (так називали Троїстий союз після приєднання Болгарії) головний удар вирішили завдати на Східно-му фронті, щоб вивести з війни Росію. У лютому австро-угорська армія примусила росіян залишити Чернівці. Одночасно з цим тривали запеклі бої російської армії в Карпатах. 22 березня 1915 р. російська армія ово-лоділа Перемишлем. Унаслідок капітуляції гарнізону фортеці в полоні опинилися 120 тис. вояків австро-угорської армії. Ця подія стала остан-нім успіхом російської армії в кампанії 1914—1915 рр.

2. російська окупаційна політика в Західній україні в 1914—1915 рр.

Розповідь учителя ;На території окупованих західноукраїнських земель російська влада

утворила тимчасове військове Галицько-Буковинське генерал-губер на тор-ство. Воно проіснувало від серпня 1914 до червня 1915 р. (евакуйовані оку-паційні органи існували до липня 1916 р.). Генерал-губернаторство поділя-лося на чотири губернії — Львівську, Перемишльську, Тернопільську та Чернівецьку. Керівником окупаційної адміністрації став чорносотенець граф Г. Бобринський. Головною метою своєї діяльності на цій посаді він уважав швидке включення західноукраїнських земель до складу Російської імперії за тісної співпраці з місцевими москвофілами та їхніми установами. Г. Бобринський заявляв: «Східна Галичина та Лемківщина — споконвічна корінна частина єдиної великої Русі; у цих землях корінне населення за-вжди було російським, устрій їх через це повинен ґрунтуватися на росій-ських засадах. Я буду запроваджувати тут російську мову, закон та устрій».

Політика адміністрації генерал-губернаторства стосовно українців та інших етнічних груп мала репресивний характер. В умовах запрова-дженого на його території воєнного стану закривалася українська преса, заборонялося видавати книги українською мовою, припинялася діяль-ність українських партій, «Просвіт» та інших культурно-освітніх і гро-мадських організацій. Розгорнулася реорганізація шкіл за російським зразком і переведення їх на російську мову навчання. Навчальні закла-ди забезпечувалися новими підручниками, написаними російською мо-

�14726� �� 10 ��_��.indd 92 20.01.2012 12:10:28

www.e-ranok.com.ua

93

вою. Планувалося також русифікувати Львівський університет, але здій-снити це не встигли у зв’язку з відступом російської армії.

У жовтні 1914 р. на території генерал-губернаторства розпочалася діяльність жандармського відділу. Його керівник, полковник Мезенцев, за-значав у звіті, що за кілька місяців діяльності відділ здійснив близько 1000 обшуків і 1200 арештів. Адміністрація генерал-губернаторства засто-совувала до неблагонадійних осіб депортації. У 1914—1915 рр., за тверджен-нями Г. Бобринського, його розпорядженнями й військовими з краю до Сибіру та інших віддалених районів було вислано 10 тис. і переселено 2364 особи. Також набуло поширення взяття заручників. 22 вересня 1914 р. у зв’язку з поширенням випадків шкідництва та псування майна вперше було взято заручників. Це були євреї з числа банкірів, підприємців та інте-лігенції. У 1915 р. під час відступу російської армії з краю було вивезено 554 (за іншими даними — 700) заручники. Хоча сам Бобринський уважав, що «взяття заручників при відступі армії не має практичного значення» та створює лише зайвий клопіт через турботу про їх утримання.


Депортація — примусове, за наказом органів державної влади, виселення осіб або груп насе-лення, а інколи й народів, із місць постійного проживання.Так само, як і українських, у генерал-губернаторстві заборонялася

діяльність польських, єврейських та німецьких культурних і громадських організацій. У навчальних закладах було припинено викладання поль-ською, єврейською та іншими мовами. Переслідувань зазнала греко-католицька церква. За розпорядженнями російської адміністрації греко-католицьких священиків заарештовували й висилали до Сибіру. 19 вересня 1914 р. за арештували митрополита А. Шептицького. Його звільнили лише з початком революції 1917 р. Замість греко-католицьких до краю завозили православних священиків і створювали православні парафії зі школами при них. До березня 1915 р. в Галичині відкрили 33 церковнопарафіяльні школи. Цими акціями Російська православна церква намагалася покінчи-ти з греко-католицькою церквою та примусити її прибічників повернутися до пра во слав’я. Із критикою дій російської адміністрації в окупованій Західній Україні виступали діячі загальноросійських політичних партій. Депутати-прогресисти (російські соціал-демократи й трудовики) на засідан-нях Державної думи виступили з вимогою відновити в краї видання укра-їнських газет і часописів.

Робота з документом ;ЗІ «СПОГАДІВ» ДЕПУТАТА ДЕРжАВНОЇ ДУМи, ЛІДЕРА ПАРТІЇ КАДЕТІВ ПЕТРА МІЛЮКОВА

Наші праві націоналісти в особі графа Г. Бобринського, зайнявши адміністративні посади в «П’ємонті українства», почали переслідувати український національний рух і силою навертати уніатів до православ’я. Тяжке враження справив арешт митрополита А. Шептицького, який мав неабиякий вплив та авторитет у краї. Усе сприяло наростанню ворожос-ті місцевого населення до переможців.

�14726� �� 10 ��_��.indd 93 20.01.2012 12:10:28

www.e-ranok.com.ua

94

1) Яким було ставлення російського політика до діяльності адміністрації генерал-губернаторства?

2) Чому, на вашу думку, російські політики, погляди яких відображав автор документа, не погоджувалися з урядовою політикою на західноукраїнських землях?

3. Воєнні дії на українських землях навесні—восени 1915 р. політика австрійської влади після повернення в Західну україну.


визначаючи особливості перебігу воєнних дій на українських землях в цей період. Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяНімецьке та австро-угорське командування, плануючи розгромити

Росію, навесні 1915 р. перекинуло із Західного на Східний фронт значні військові сили. Головний удар мав відбутися в Галичині. 30 квітня 1915 р. в районі міст Горліце та Громник німецько-австрійська армія розпочала масову артилерійську підготовку, яка тривала майже добу, а після цього перейшла в наступ. Російські армії, потерпаючи від нестачі озброєння та боєприпасів, відступили. Протягом травня 1915 р. вони залишили Пере-мишль і відступили за Дністер, у червні втратили Львів, а на кінець мі-сяця — більшу частину Галичини.

У жовтні 1915 р. відступ російської армії завершився на лінії Чер-нівці—Тернопіль—Дубно—Пінськ—Барановичі—Двінськ—Рига. Австро-німецьке командування не змогло досягти своєї мети й вивести Росію з війни, однак завдало їй відчутних утрат. Російська армія втратила 150 тис. убитими, 700 тис. пораненими та 900 тис. полоненими. Водно-час вони залишили Північну Буковину, Східну Галичину, Підляшшя, Холмщину, Берестейщину й Західну Волинь. Відступаючи, російська ар-мія дотримувалася тактики «спаленої землі» — мости, будівлі, залізни-ці руйнувалися. На Схід вивозилися матеріальні й культурні цінності. Найцінніші експонати за розпорядженням російської адміністрації було вивезено з Наукового товариства ім. Т. Шевченка та Народного дому у Львові. Значна кількість населення була змушена залишити свої осе-лі. Так, лише в Київському комітеті допомоги біженцям у 1915 р. було зареєстровано 12 тис. біженців із Галичини.

Австрійська влада після повернення до Західної України за розпо-рядженням віденського уряду мала з’ясувати ступінь співробітництва місцевих українців із російською окупаційною адміністрацією та дослі-дити утиски населення росіянами. Намісник Галичини доповів про по-рушення росіянами прав українців під час окупації — закриття культур-них і громадських організацій, заборону використання української мови, депортації українців і переслідування греко-католицької церкви. Одно-часно з цим австрійські урядовці поновили переслідування москвофілів і тих, кого підозрювали в симпатіях до них. На Буковині переслідуван-

�14726� �� 10 ��_��.indd 94 20.01.2012 12:10:28

www.e-ranok.com.ua

95

ня австрійськими та угорськими каральними загонами українців, яких уважали потенційними зрадниками, набули значних масштабів. При цьо-му до інших національних груп австрійська адміністрація ставилася до-сить поблажливо. У краї здійснювалися масові арешти та страти україн-ців. Узагалі з Буковини до австрійських концентраційних таборів було вивезено 30 тис. осіб усіх національностей.

4. участь українських січових стрільців у воєнних діях 1914—1915 рр.

Розповідь учителя ;Участь Українських січових стрільців, незважаючи на їх нечислен-

ність, у бойових діях Першої світової війни була досить помітною. Коман-дування австро-угорської армії використало їх в осінній кампанії 1914 р. в кровопролитних гірських боях на перевалах Карпат. 25 вересня в районі Сянони в бою за Ужоцький перевал прийняв бойове хрещення перший із підрозділів легіону — сотня О. Семенюка. У бою з кубанськими козаками загинули 22 січові стрільці. Командування австро-угорської армії, не вра-ховуючи думку українських старшин, поділило решту легіону на окремі розвідувальні групи по 20 стрільців у кожній і наказало їм збирати інфор-мацію в тилах російської армії. Після невдалих спроб перетнути лінію фрон-ту більшість груп, зазнавши втрат, повернулася назад. Після провалу цьо-го плану 7 жовтня всі сотні УСС зайняли лінію оборони на Бескидах.

У першій половині жовтня січові стрільці брали участь у контрнас-тупі австро-угорської армії через Карпатські перевали в напрямку на Стрий, Миколаїв і Львів. Заступник начальника Генштабу австро-угорської армії генерал-майор Гефер повідомляв до Відня, що «українські стрільці відзна-чилися при витісненні російських військ із Карпат». На початку листопа-да російська армія перейшла в контрнаступ, намагаючись прорватися в За-карпаття. 3—5 листопада 1914 р. в запеклих боях під Синьовидним сотні УСС під командуванням Р. Дудинського, С. Горука, В. Дідушка, К. Гутков-ського, З. Носковського не лише відстояли свої позиції, а й завдали значних утрат противнику. У полон було захоплено 130 російських солдатів. У ра-йоні Тухольки відзначилася сотня стрільців, очолювана Д. Вітовським, яка разом з австрійським бронепоїздом утримувала територію між залізнични-ми станціями Тухолька—Гребенів. 10 листопада січові стрільці отримали перші бойові нагороди — «Медалі хоробрості» ІІ класу.

У грудні 1914 — січні 1915 р. сотні УСС здійснювали охоронно-розвідувальну службу на перевалах Карпат. На початку січня разом з австро-угорськими військами вони перейшли в наступ. У люті морози, долаючи вкриті глибоким снігом круті схили, вони зайняли Славськ й Лавочне. На початок березня стрільці вийшли в район гори Маківка. У цей період командування австро-угорської армії здійснило реорганіза-цію легіону УСС. Тепер він складався з двох куренів, до яких за австрій-ським зразком входило по чотири сотні.

28 квітня — 2 травня 1915 р. сотні УСС брали участь у бою за го-ру Маківка поблизу Славська. Це місце було ключовим пунктом оборо-ни австрійської Південної армії, оскільки не давало російським підроз-

�14726� �� 10 ��_��.indd 95 20.01.2012 12:10:28

www.e-ranok.com.ua

96

ділам пробитися долинами річок до Тухлі й Славська. Січовики в запеклих сутичках захищали свої позиції. Кілька разів гора переходила з рук у ру-ки. 3 травня австрійське командування вивело звідти УСС унаслідок отриманих ними значних утрат, а наступного дня російська армія захо-пила гору. У бою за Маківку загинули 42 стрільці, 76 були поранені й 35 потрапили до полону. Полеглих поховали на південних схилах го-ри, де й сьогодні стоїть пам’ятний знак.

30 травня — 1 червня 1915 р. УСС, беручи участь у наступі ні мецько-австрійської армії, вели важкі бої з російськими військами під Болеховом. Наприкінці червня вони билися за Галич. Улітку 1915 р. керівники Загаль-ної української ради звернулися до імператора Франца Йосифа з пропози-цією збільшити кількість вояків УСС до 12 тис. осіб і реорганізувати легі-он у бригаду. Імператор пообіцяв розглянути це питання з командуванням армії. 21 серпня 1915 р. Начальна команда австро-угорської армії створила Перший полк УСС як самостійну військову одиницю у складі 55-ї австрій-ської дивізії. Його командиром став кадровий військовий Г. Коссак.

У вересні—жовтні 1915 р. УСС вели запеклі бої з російськими вій-ськами в подільських степах між річками Серет та Стріпа. Запеклий бій, що перевершував усі попередні, відбувся 9 жовтня — 9 листопада 1915 р. поблизу села Семиківці на Стріпі. Саме завдяки героїзму січовиків він завершився перемогою австро-угорської армії. Утрати УСС становили: 40 загиблих, 80 поранених і понад 100 полонених. Це був другий після Маківки великий бій, у якому полк УСС відзначився надзвичайною хо-робрістю й стійкістю. В одному зі звітів німецького командування в цей період зазначалося, що українські стрільці — «найкращий відділ з усієї австро-угорської армії». Незабаром після Семиківського бою полк УСС відвели до тилу, де він перебував до травня 1916 р.

5. Воєнні дії на території україни в 1916—1917 рр. (для рівня стандарту).Див. с. 98—105.


Бесіда за запитаннями ; 1) Коли відбулася Галицька битва? 2) Яка подія стала останнім воєнним успіхом російської армії на Схід-

ному фронті в 1915 р.? 3) Хто очолював Галицько-Буковинське генерал-губернаторство? 4) Що таке депортація? 5) Коли відбувся бій за гору Маківка? 6) Хто став командиром полку УСС 21 серпня 1915 р.?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУУ 1914—1915 рр. Україна стала одним із важливих театрів воєн-

них дій Першої світової війни. Її територією простягався Південно-Захід-ний фронт, який був складовою Східного фронту. На кінець 1915 р. оби-дві воюючі сторони зазнали великих утрат і не змогли реалізувати свої стратегічні плани. Війна набула позиційного характеру.

�14726� �� 10 ��_��.indd 96 20.01.2012 12:10:28

www.e-ranok.com.ua

97

У результаті бойових дій у 1914—1915 рр. західноукраїнські зем-лі перебували під російською окупаційною владою, а потім повернулися під австрійську. Це мало негативні наслідки для українців: обидві сто-рони заарештовували та ув’язнювали їх, звинувачуючи у шпигунстві, піддавали суду й страчували, руйнували культурні пам’ятки тощо.

У складі австро-угорської армії в роки війни було створено легіон (полк) УСС. Своєю стійкістю та відвагою в бойових операціях він здобув визнання в командування.



2) повторіть за курсом всесвітньої історії, як розгорталися події першої сві-тової війни в 1916—1917 рр.*

3) підготуйтеся до узагальнення знань за темою «україна в роки першої сві-тової війни. початок української революції» (для рівня стандарту).

урок № 12

тема. Воєнні дії на території України в 1916 — на початку 1917 р.*

Мета: пояснити, які події Першої світової війни відбувалися на українських землях у цей пе-ріод; схарактеризувати участь у бойових діях Українських січових стрільців у 1916 — на початку 1917 р.; визначити особливості російської окупаційної політики, здійсню-ваної на західноукраїнських землях у цей період; пояснити, яким було становище українців в австро-Угорщині в 1916—1917 рр.; схарактеризувати особливості життя на фронті й у тилу в роки війни; визначити, у чому полягало посилення економічної, соціальної та політичної кризи в російській та австро-Угорській імперіях; пояснити зміст понять і термінів «Брусиловський прорив», «інтернування»; розвивати вміння учнів отримувати інформацію з різних історичних джерел — розповіді учителя, до-кумента, карти, підручника; виховувати в них повагу до історичного минулого.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта «Українські землі в роки Першої світової війни», атлас, ілю-

стративний та дидактичний матеріал. Основні терміни та поняття: Брусиловський прорив, інтернування. Основні дати: 4 червня — 20 вересня 1916 р. — Брусиловський прорив; липень 1916 — лютий

1917 р. — період існування російського «генерал-губернаторства областей австро-Угорщини, зайнятих по праву війни».

Хід уроку



�14726� �� 10 ��_��.indd 97 20.01.2012 12:10:28

www.e-ranok.com.ua

98


Запитання та завдання ; 1) Схарактеризуйте перебіг подій Першої світової війни на території

України в серпні 1914 — березні 1915 р. 2) Відомий український громадський діяч Д. Дорошенко називав по-

літику російської влади в Галицько-Буковинському генерал-губер-наторстві «тріумфом російського націоналізму», а російський по-літик П. Мілюков — «європейським скандалом». Чи відповідала реаліям така оцінка подій? Поясніть власну точку зору.

3) Як відбувалися бойові дії на українських землях навесні—восени 1915 р.?

4) Схарактеризуйте бойовий шлях легіону (полку) УСС у 1914—1915 рр. 5) Простежте за картою перебіг воєнних дій на території України

в 1914—1915 рр. 6) Схарактеризуйте російську політику в Західній Україні в 1914—

1915 рр. за планом: а) назва й адміністративно-територіальний устрій окупаційного органу, створеного російською владою; б) керівник; в) головне завдання окупаційної адміністрації; г) політика щодо укра-їнців; д) політика щодо інших етнічних груп; е) церковна політика.

7) Львівська газета «Діло» 2 травня 1915 р. про бій УСС під Маківкою писала: «Маківка — це перший визначний етап на тому шляху, по якім українська нація зі стану пасивності переходила до стану ак-тивності, до чину. Битва на Маківці — це перша велика спроба га-лицьких українців стати найактивнішим чинником історії, стати ковалями й творцями своєї будучини». Поясніть, як ви розумієте це твердження. Чи згодні ви з ним? Обґрунтуйте власну думку.


Бесіда за запитаннями ; 1) Як розгорталися воєнні дії на Східному фронті в 1916—1917 рр.? 2) Яким було ставлення населення й політиків до війни, коли вона

розпочалася?


1. Воєнні дії на українських землях у 1916 — на початку 1917 р. участь українських січових стрільців у подіях війни 1916 — початку 1917 р.

Розповідь учителя ;У воєнних діях на Східному фронті 1916 р. вирізнявся найбільшою

активністю. У цей час головнокомандувачем російських армій Південно-Західного фронту став О. Брусилов. Досконало вивчивши ситуацію, він розробив наступальну операцію, яка тривала протягом 4 червня — 20 ве-ресня 1916 р. й увійшла в історію як «Брусиловський прорив». Її здійснен-ня розпочалося масованим артилерійським обстрілом росіянами позицій

�14726� �� 10 ��_��.indd 98 20.01.2012 12:10:29

www.e-ranok.com.ua

99

противника по всій лінії фронту, що тривав від 8 до 48 годин. Після цього 7-ма, 8-ма, 9-та, 11-та російські армії загальною кількістю понад 639 тис. осіб перейшли в наступ проти 475 тис. солдатів австро-угорської армії. Не-забаром вони прорвали оборону противника, який став відступати. Росія-ни взяли Луцьк, а пізніше — Чернівці. Брусиловський прорив дозволив російським військам просунутися до 120 км уперед на лінії фронту в 340 км та оволодіти територією площею 2,5 км2. Вони частково відвоювали Захід-ну Волинь, Східну Галичину й Північну Буковину. Однак розвинути на-ступ росіяни не змогли, оскільки були зупинені 11-ма німецькими дивізі-ями, перекинутими сюди із Західного фронту. На початку вересня 1916 р. фронт стабілізувався на лінії Киселин—Золочів—Бережани—Галич—Ста-ні слав—Ворохта. Австро-німецька та російська армії були нездатні до на-ступальних дій через загальну нестачу зброї, боєприпасів, одягу, продо-вольства та значні людські втрати. Так, за деякими джерелами, утрати загиблими, пораненими й полоненими в австро-угорській армії досягали 1,5 млн осіб, у російській — від 500 тис. до 1 млн осіб. На кінець 1916 р. на фронтах Першої світової війни знову почалася позиційна війна. Південно-Західний фронт у такому стані перебував до червня 1917 р.

Від березня 1916 р. полком УСС командував підполковник А. Ва-ривода. Стрільці разом із 55-ю австрійською дивізією утримували пози-цію в окопах уздовж західного берега річки Стріпа, коли розпочався Бру-силовський прорив. У серпні 1916 р. в позиційних боях під Потуторами полк зазнав поразки та відступив, не витримавши російського наступу. Австрійське командування всю вину за російський прорив поклало на сі-човиків. Полк УСС було розформовано, а замість нього створено два ку-рені — бойовий і резервний, який одразу ж відправлявся в тил. Остаточ-но підірвали вплив і значення УСС вересневі бої 1916 р. 29—30 вересня 1916 р. вони були оточені російською армією в районі гори Лисоня під Бережанами й розгромлені. 133 стрільці загинули, близько тисячі опи-нилися в полоні. У строю залишилося 16 старшин і 150 стрільців.

Цікаво знатиЗберігся лист січовика Станіслава Гузара своїй сестрі Стефанії, дру-

жині отамана Горука до Львова про події на Лисоні: «Тоді обійшли моска-лі наші позиції і почалася страшна битва. Уже по окруженню нас із бри-гади ішла депеша за депешею, аби триматися до посліднього чоловіка... Своєю обороною урятували стрільці Бережани, а через це завдячує нам упра-ва військова, що тепер аж у Карпатах... Але що нам із того, коли ми стра-тили свій полк... Горук до послідньої хвилі приказував — боронитися, а на-віть приказав із ножами продертися через москалів, але се було неможливим. Ріжно люди сповідають. Одні кажуть, що оба отамани Лисняк і Горук суть убиті, а другі кажуть, що в неволі. У кожнім разі та ціла оборона — то за-слуга Горука і відтепер він є українським героєм, яких мало».

У жовтні 1916 р. залишки полку УСС відвели до Пісочного й Роз-вадова на Львівщині, де розміщувався недавно створений Вишкіл УСС — навчальний центр для новобранців і видужуючих фронтовиків. Там відбу-

�14726� �� 10 ��_��.indd 99 20.01.2012 12:10:29

www.e-ranok.com.ua

100

валося переформування й відродження полку. У його складі було створено окрему Гуцульську сотню кількістю 180 стрільців. Новим комендантом полку УСС у грудні 1916 р. було призначено австрійського офіцера майо-ра Франца Кікаля. У лютому 1917 р. полк повернувся на фронт і зайняв ділянку оборони під Бережанами. Саме тут на нього чекали повідомлення про революцію в Росії та повалення династії Романових.

У вересні 1916 — лютому 1917 р., перебуваючи на Волині, полко-ві старшини на чолі з Д. Вітовським розгорнули велику культурно-освітню діяльність. Австрійська влада направила їх до Ковеля, Луцька й Володимира-Волинського організовувати тут комісаріати для набору рекрутів до армії, оскільки місцеве населення до австрійців ставилося вороже. За короткий час вони заснували на Волині 46 сільських шкіл і прийняли на навчання 800 селянських дітей. 16 старшин і стрільців працювало в них учителями. За допомогою громадських діячів Львова К. Студинського, П. Мишучи та І. Крип’якевича січовики придбали для цих шкіл багато навчального обладнання та близько 1500 підручників.

Полк УСС мав свій друкований орган — журнал «Шляхи», який видавався у Львові й був, по суті, літописом його бойового шляху. При полку діяв оркестр, очолюваний композитором М. Гайворонським. Він разом зі стрілецькими поетами й співаками постійно збагачував пісен-ний репертуар новими піснями. Деякі з них («Чуєш, брате мій», «Їхав стрілець на війноньку», «Засумуй, трембіто», «Човен хитається серед во-ди») добре знані в Україні й сьогодні. Зусиллями митців-січовиків вида-вався також альманах «Червона калина».

2. політика росії та Австро-угорщини в Західній україні.


визначаючи характерні риси політики, здійснюваної в цей період Росією та Австро-Угорщиною на західноукраїнських землях. Учитель система-тизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяНа території Західної Волині, Східної Галичини та Північної Бу-

ковини, відвойованих в Австро-Угорщини в результаті Брусиловського прориву, російська влада відновила «Генерал-губернаторство областей Австро-Угорщини, зайнятих по праву війни», що існувало в липні 1916 — лютому 1917 р. та складалося з Чернівецької та Тернопільської губерній. Очолював його генерал Ф. Трепов. Головним завданням очолювана ним адміністрація вважала забезпечення потреб армії, фронту та «уникнен-ня всякої політичної тенденції при управлінні краєм». Щодо українства політика в цей період була нейтральною. Безперешкодно видавалися до-зволи на відкриття українських шкіл. Надавалася допомога населенню, що постраждало від воєнних дій: постачання продовольства, будівельних матеріалів, посівного матеріалу тощо. Ставлення до інших етнічних груп також було нейтральним. Однак викладання в школах польською, єврей-

�14726� �� 10 ��_��.indd 100 20.01.2012 12:10:29

www.e-ranok.com.ua

101

ською, німецькою та іншими мовами заборонялося. У церковній політи-ці здійснювалася підтримка виключно православної церкви.

Пошук винних у воєнних поразках спричинив восени 1916 р. дру-гу хвилю переслідувань австро-угорською владою українського населен-ня. Розгорнулися нові масові інтернування українців до концентрацій-них таборів. У вересні 1916 р. лише до табору Талергоф прибуло ще 2 тис. заарештованих українців. Вони утримувалися в жахливих умовах у дере-в’яних бараках, збудованих без дотримання будь-яких санітарних норм. Це викликало епідемію тифу, на який захворіло понад 1 тис. ув’язнених. За 30 місяців свого існування Талергоф постійно вміщував 4—10 тис. осіб, переважно українців зі східноавстрійських коронних країв. Укра-їнці зазнали в Талергофі великих утрат. На могильній плиті, установле-ній після війни на талергофському цвинтарі, написано: «Далеко від бать-ківщини тут спочивають 1767 чоловіків, жінок і дітей із Галичини та Буковини — жертв світової війни 1914—1917 рр.».

Робота з термінами та поняттями ;Інтернування — затримання однією з воюючих держав громадян ворожої сторони, які прожи-вають на її території, до завершення війни.Боротьба з москвофільством та інтернування значної кількості укра-

їнців до концентраційних таборів стали характерною рисою ставлення Австро-Угорщини до українства в роки війни. Однак із вини як централь-ного уряду, так і місцевих адміністрацій абсолютно обґрунтовані за-побіжні заходи перетворилися на безконтрольний терор проти всього українського населення. Він супроводжувався відвертими зловживаннями військових і жандармів, серед яких з особливою жорстокістю ставилися до українців угорці. На думку дослідників, кількість невинно страчено-го українського населення підрахувати неможливо. Від голоду, холоду та епідемій у концентраційних таборах поруч із москвофілами загинули тисячі невинних проавстрійськи налаштованих українців. Українська трагедія, організована австро-угорськими урядовцями, тривала до того часу, поки в центрі не усвідомили надмірність здійснюваних заходів. За рішенням імператора від 7 травня 1917 р. Талергоф та інші концентра-ційні табори закрили, а всіх заарештованих звільнили.

3. Життя на фронті й у тилу в роки війни.

Розповідь учителя ;Від самого початку Перша світова війна безупинно точилася на укра-

їнських землях. Трагедія українського народу, зокрема, полягала в тому, що, не маючи власної державності, він був змушений воювати один про-ти одного в арміях ворогуючих держав, які ігнорували його національні інтереси. Із Наддніпрянської України в роки війни до російської армії було мобілізовано 3,5 млн осіб, а із Західної України — понад 250 тис. осіб. Унаслідок цього суспільство втратило свою найкращу працездатну молоду частину, що знекровило господарство. У селянських господар-ствах України залишилося менш як 39 % працездатних чоловіків, на промислових підприємствах — близько 70 % робітників.

�14726� �� 10 ��_��.indd 101 20.01.2012 12:10:29

www.e-ranok.com.ua

102


ЗІ СКАРГи СЕЛЯН ОДЕСьКОГО ПОВІТУ ВПОВНОВАжЕНОМУ ІЗ ЗАГОТІВЛІ ХЛІБА ДЛЯ АРМІЇ В 1915 р.

Ми послали своїх синів захищати батьківщину від навали ворогів, а сім’ї залишилися без робочих рук; грошей для найму робітників немає, господарства близькі до зруйнування... Ми позбавлені можливості роз-рахуватися з робітниками, бо неможливо продати хліб навіть перекуп-никам, які відмовляються приймати його за півдарма...

1) Які факти наведено в документі?

2) Який висновок про вплив війни на сільське господарство наддніпрянщи-ни можна зробити на підставі наведеної інформації?

Промислові підприємства України були перепрофільовані на забезпе-чення армії військовою технікою та боєприпасами. Потребам фронту підпо-рядкували й залізничний транспорт. Різко зменшилося забезпечення това-рами народного споживання через скорочення виробництва підприємствами легкої й харчової промисловості. Ці та інші причини призвели до знижен-ня життєвого рівня більшості верств населення. Величезні збитки війна за-вдала населенню прикордонних територій України. Так, у деяких повітах Волині в 1915—1916 рр. господарське життя майже припинилося. Евакуа-ція населення, постійні реквізиції зерна, фуражу й худоби виявилися над-мірним тягарем для населення. Під час війни військова та цивільна влада часто використовували селян прифронтових районів до примусового риття окопів, будівництва оборонних укріплень, спорудження мостів і відновлен-ня шляхів сполучення. Для виконання цих робіт людей залучали зі своїм інвентарем, возами й тягловою силою.

Великим лихом для населення України було біженство. 16 серпня 1914 р. австрійські газети повідомляли, що «Відень був переповнений бі-женцями з Галичини і Буковини», та стверджували, що їх кількість до-сягає 70 тис. осіб. Наприкінці 1915 р. в столиці Австрії перебувало вже 137 тис. утікачів із Західної України. Розмах переселенських процесів примусив австрійських урядовців приступити до організації спеціальних таборів для українських біженців, потік яких, за словами сучасника, «зростав, як повінь, — постійно й нагально». В Австрії для них створили табори у Вольфсбергу, Гмінду та Гредігу. У них біженці жили в досить непоганих умовах — у бараках з опаленням, електричним освітленням, каналізацією, водогоном. Існували лікарні, централізовані кухні, їдаль-ні, банно-пральні споруди, школи для дітей, церкви. Таким чином, си-стема таборів для воєнних біженців стала добре організованим кроком австрійської влади, який попри певні незручності забезпечив гарантова-ний державою захист для українців із прифронтових регіонів.

Проблема біженців і вигнанців також стала великим лихом і для населення прифронтових територій України, що перебувало під росій-ською владою. При цьому свідків подій вражала жорстокість у ставлен-ні до біженців вищого російського командування. Так, після прориву

�14726� �� 10 ��_��.indd 102 20.01.2012 12:10:29

www.e-ranok.com.ua

103

в травні 1915 р. німецько-австрійськими військами фронту між Горли-цею та Громником Ставка віддала російським військам наказ, що зали-шена територія «повинна бути перетворена в пустелю, тобто звільнена як від населення, так і від усього, що могло становити для ворога певну цінність». Після цього розпочалося масове виселення з цих земель. Чи-мало людей залишали власні оселі, схопивши лише торби із сухарями. Вони рухалися залізницями, возами або пішки. Нестача харчів, одягу, взуття й епідемії спричиняли значну смертність, особливо серед людей похилого віку та дітей. У Києві, Харкові та великих містах Наддніпрян-щини діяли Комітети допомоги біженцям. Ніяких таборів для переселенців влада не створювала. Основні потоки біженців та вигнанців спрямовува-лися до центральних губерній Росії. У січні 1916 р. там було зареєстро-вано 2,7 млн переселенців із прифронтових районів.

Затягування війни призвело до змін у ставленні до неї населення. Патріотичний порив та ентузіазм періоду її початку вичерпався. Для мільйонів людей війна стала нескінченним джерелом тривоги за долю рідних та близьких, які перебували в армії або прифронтових районах. Солдати також утомилися від війни та втрачали розуміння того, за що саме вони ризикують власним життям. Солдати армій противника поча-ли усвідомлювати, що вони не вороги один одному, а є лише заручника-ми політики своїх урядів.

4. посилення економічної, соціальної та політичної кризи в російській та Австро-угорській імперіях.


складаючи таблицю «Посилення кризи в Росії та Австро-Угорщині в ро-ки війни».

Сфера життя Прояви кризи

економічна

соціальна

Політична

Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, вико-ристовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяНа початок 1917 р. в соціально-економічному житті країн — учас-

ниць війни посилилися кризові явища. Періодичні мобілізації, зумовлені величезними людськими втратами, залишали господарство без робочих рук. За роки війни погіршилася робота залізниць. Першочерговим їх за-вданням стало забезпечення потреб фронту. Однак пропускна спромож-ність залізниць і кількість рухомого складу залишалися недостатніми. Станції були забиті ешелонами, дедалі більше відчувалася дезорганіза-ція транспорту. На початку 1916 р. на залізницях Наддніпрянської Укра-їни перебувало близько 150 тис. вагонів неперевезених вантажів. У зв’язку

�14726� �� 10 ��_��.indd 103 20.01.2012 12:10:29

www.e-ranok.com.ua

104

з ускладненнями роботи залізничного транспорту окремі економічні та промислові райони опинилися у фактичній ізоляції.

Для покриття воєнних витрат уряди країн друкували нові гроші, що спричиняло їх знецінення та зростання цін на товари першої необхід-ності. У Російській імперії в 1916 р. ціни зросли в чотири—вісім разів по-рівняно з 1914 р. При цьому заробітна плата більшості працюючого на-селення не змінилася або навіть зменшилася. Невдоволення викликала також нестача продуктів харчування й товарів. Особливо швидко насу-вання продовольчої кризи стало відчуватися в Російській імперії, Німеч-чині та Австро-Угорщині. Російський уряд для її подолання вдався до встановлення твердих цін на продукти харчування та запровадження карткової системи. Однак це не виправило ситуацію, а призвело до зник-нення товарів широкого вжитку з прилавків і поширення спекуляції. При цьому влада виявляла свою нездатність змінити ситуацію.

Цікаво знатиУ цей період виконуючий обов’язки харківського губернатора Ко-

шуро-Масальський видав низку постанов із боротьби з дорожнечею, ре-алізація яких поліцією вилилася у своєрідні форми терору проти дріб-них торговців. «Треба повісити одного, другого, третього, й тоді все буде гаразд», — заявляв він. Періодично з’являючись на харківських ринках, він довільно визначав ціни на продовольчі товари, після чого вони на-довго зникали з продажу.

Безмірне збагачення одних та зубожіння інших спричиняли обурен-ня широких верств населення. Досить популярним у тогочасній Україні був вислів: «Кому війна, а кому мати рідна». Невдоволення населення безпо-радністю влади в умовах наростання труднощів воєнного часу сприяло по-ширенню соціальних протестів. У Наддніпрянщині зростає страйкова бо-ротьба робітників за свої права. Якщо від серпня 1914 до вересня 1915 р. у страйках узяло участь близько 43 тис. робітників, то до вересня 1916 р. кількість страйкуючих збільшилася до 228 тис. осіб. Від серпня 1914 до по-чатку 1917 р. в Україні відбулося також понад 160 селянських виступів.

Швидко поширювалися заворушення серед утомлених багаторіч-ною війною солдатів. Нестача зброї та боєприпасів, погане харчування, воєнні поразки, бездарність генералітету наштовхувала їх на думку про припинення війни й усунення від влади своїх правителів. Почастішали випадки невиконання цілими підрозділами наказів командування. Так, у січні 1917 р. на Південно-Західному фронті солдати 223-го полку від-мовилися виступати на передову. Солдати дезертували з фронту, убива-ли ненависних офіцерів, здавалися в полон. Нерідко виснажені війною солдати ворогуючих армій кидали зброю та браталися один з одним.

Одночасно з економічною й соціальною кризою у воюючих держа-вах загострювалася політична криза. В Австро-Угорщині дедалі більше по-літиків висловлюють невдоволення призупиненням на період війни діяль-ності австрійського рейхстагу та угорського сейму, а також тим, що імператор править державою за допомогою надзвичайних параграфів

�14726� �� 10 ��_��.indd 104 20.01.2012 12:10:29

www.e-ranok.com.ua

105

(указів) і надзвичайного стану. Проявом політичної кризи в Австро-Угор-щи ні була вимушена згода офіційного Відня на невигідне для нього розв’я-зання польської проблеми. 23 жовтня 1916 р. австрійський імператор Франц Йосиф разом із німецьким кайзером Вільгельмом оголосили про відновлення на польських землях, відвойованих Німеччиною в Російської імперії, Польської держави під фактичним німецьким протекторатом. Від-чуваючи своє безсилля перед Німеччиною, для того щоб захистити свої державні інтереси та запобігти майбутнім польсько-німецьким претензіям на Галичину, австрійці змогли лише включити до документа твердження про неподільну цілісність Галичини у складі Австро-Угорщини. 5 листо-пада імператор підтвердив «особливий» статус Галичини та її автономію без будь-якого поділу на польську та українську частини. Це викликало обурення та протести українських громадсько-політичних діячів краю.

У Російській імперії також спостерігалися ознаки політичної кри-зи. Цар Микола ІІ відправляв у відставку одних чиновників і призначав інших, які теж швидко втрачали посади. За два роки війни в країні змі-нилися чотири голови Ради міністрів, шість міністрів внутрішніх справ і чотири військові міністри. В умовах поглиблення економічної, соціаль-ної та політичної кризи в Росії та Австро-Угорщині активізували свою діяльність опозиційні сили. Українські політики також усвідомлювали, що майбутнє українців в умовах можливого революційного вибуху зале-жатиме передусім від них самих.


Бесіда за запитаннями ; 1) Якими були втрати австро-угорської та російської армій на вере-

сень 1916 р.? 2) Чиєю перемогою завершився бій УСС із російською армією в районі

гори Лисоня в 1916 р.? 3) Яку назву мав друкований орган полку УСС? 4) Що таке інтернування? 5) Якою була кількість мобілізованих із Наддніпрянщини до росій-

ської армії в роки війни? 6) Назвіть табори для українських біженців, створені австрійською

владою.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУНа початок 1917 р. стало зрозумілим, що три роки кровопролит-

ної війни не принесли перемоги жодній із воюючих сторін. Війна затя-гувалася, а соціально-економічне становище держав, які брали в ній участь, погіршувалося.

У 1916 р. тривав бойовий шлях Українських січових стрільців. За всіма показниками бойового вишколу, військової дисципліни та підго-товки він став зародком української національної армії.

Політика російської влади на відвойованих в Австро-Угорщини українських землях у цей період набула більш нейтрального характеру.

�14726� �� 10 ��_��.indd 105 20.01.2012 12:10:29

www.e-ranok.com.ua

106

В урядовій політиці Австро-Угорщини стосовно українства поряд із по-зитивними явищами (турбота про біженців, переселенців тощо) спосте-рігалося також багато порушень прав людини, які заслуговували на все-бічне засудження.

Тягар війни, розв’язаної правителями держав для задоволення влас-них амбіцій, ліг на плечі більшості населення, що призвело до зростання невдоволення на фронті та в тилу. Загальне напруження в суспільстві по-ступово переростало в кризу, яка робила неминучим соціальний вибух.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯопрацюйте відповідний матеріал підручника.

урок № 9 (13)

тема. Початок Української революції. Утворення УЦР. Мета: схарактеризувати події, які започаткували Українську революцію; пояснити, як було

утворено Українську центральну раду; визначити особливості складу центральної ради та її політичної програми; схарактеризувати основні політичні партії, які в цей час вели боротьбу за вплив на населення наддніпрящини; проаналізувати розвиток українського руху в цей період; пояснити, як розпочався процес українізації армії; роз-крити зміст понять і термінів «Українська центральна рада», «УПсф», «УПср», «Укра-їнський національний конгрес», «українізація армії», «вільне козацтво»; розвивати вміння учнів здобувати інформацію за різними історичними джерелами; виховувати в них почуття патріотизму, повагу до українських громадсько-політичних діячів, які в 1917 р. розпочали боротьбу за державність України.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта «Початок Української революції», атлас, ілюстративний та ди-

дактичний матеріал. Основні терміни та поняття: Українська центральна рада, УПсф, УПср, Український національний кон-

грес, українізація армії, вільне козацтво. Основні дати: 20 березня 1917 р. — створення Української центральної ради; 19—21 квітня 1917 р. —

Український національний конгрес у києві; 18—21 травня 1917 р. — і всеукраїнський військовий з’їзд у києві.

Хід уроку



Запитання та завдання* ;(Запитання та завдання для рівня стандарту див. на с. 98.)

1) Як відбувалися бойові дії на українських землях у 1916 — на по-чатку 1917 р.?

�14726� �� 10 ��_��.indd 106 20.01.2012 12:10:29

www.e-ranok.com.ua

107

2) Схарактеризуйте участь УСС у подіях війни 1916 — початку 1917 р. 3) Порівняйте політику, яка здійснювалася російською владою на оку-

пованих землях у 1914—1915 рр. та в 1916 — на початку 1917 р. 4) Схарактеризуйте політику Австро-Угорщини в Західній Україні

в цей період. 5) Визначте особливості життя на фронті та в тилу в період війни. 6) Наведіть факти, що свідчать про посилення економічної, соціаль-

ної та політичної кризи в Росії та Австро-Угорщині. 7) Простежте за картою перебіг воєнних дій на території України

в 1916 — на початку 1917 р. 8) Підтвердьте або спростуйте твердження, що розгортання воєнних

дій на Південно-Західному фронті в 1916 — на початку 1917 р. сприяло посиленню кризових явищ у житті воюючих держав. Обґрун-туйте власну думку.


Бесіда за запитаннями* ;(Бесіду за запитаннями для рівня стандарту див на с. 98.)

1) Що таке революція? 2) Яким бачили майбутнє України представники різних українських

політичних партій початку ХХ ст.? 3) Наведіть факти, що свідчать про наростання соціально-економічної

та політичної кризи в Російській імперії наприкінці 1916 — на по-чатку 1917 р.


Випереджальне завдання ;Розпочніть складання хронологічної таблиці «Події Української

революції».

Дата Подія

1. російська революція та україна.

Розповідь учителя ;На початку 1917 р. Перша світова війна стала викликати незадо-

волення широких верств населення Російської імперії. У минулому за-лишилося патріотичне піднесення, що охопило російське суспільство в 1914 р. Війна виявила нездатність царизму ефективно управляти дер-жавою. Поступове погіршення соціально-економічної ситуації, воєнні по-разки та кризові явища в політичному житті призвели до того, що Ро-сію охопила загальнонаціональна криза, яка спричинила революційний вибух. 8 березня 1917 р. в Петрограді розпочалася революція, у резуль-таті якої в Росії було повалено самодержавство. 12 березня повсталі створи-ли Петроградську раду робітничих і солдатських депутатів, а 15 березня

�14726� �� 10 ��_��.indd 107 20.01.2012 12:10:29

www.e-ranok.com.ua

108

за її згодою сформувався Тимчасовий уряд — орган виконавчої влади, що повинен був управляти Росією до скликання Установчих зборів, які визначать форму її державного ладу. У країні виникло двовладдя.

В Україні Тимчасовий уряд передав виконавчу владу повітовим і губернським комісарам, якими стали голови земських управ. Поряд із ними формувалася система рад робітничих, солдатських і селянських де-путатів, яких в Україні в цей період налічувалося близько 250—300. Із них 180 було зосереджено в Донбасі та великих промислових центрах. За партійним складом у них переважали російські ліві — есери та мен-шовики. Однак поступово, у міру погіршення ситуації, у них зростав вплив більшовиків.

15 березня в Петрограді місцеві українці утворили Тимчасовий український революційний комітет, провели демонстрацію під національ-ними прапорами й оприлюднили відозву до українського громадянства, студентства, робітництва й українських офіцерів зі своїми вимогами.


ІЗ ВІДОЗВи ТиМЧАСОВОГО УКРАЇНСьКОГО РЕВОЛЮЦІЙНОГО КОМІТЕТУ ВІД 15 березня 1917 р.

Гасло демократичної республіки, виставлене російською демокра-тією, забезпечує громадянські права кожної окремої людини... Але укра-їнська демократія, українські маси потребують забезпечення не лише своїх загальногромадських прав, але й своїх окремих прав національних, тих прав, які російський нарід має вже віддавна.

Найповнішим висловом ідеї національного визволення є націо-нально-державна самостійність і лише створення власного суверенного державного організму може забезпечити якнайширший культурний роз-виток українського народу. У світлі сього ідеалу, як найближчий етап до нього, як практичне завдання сьогоднішнього дня українська маса в Петрограді повинна виставити, вкупі з демократією інших народів Ро-сії, льозунг перебудови Російської держави на федеративну демократич-ну республіку з якнайширшими правами окремих націй і спеціяльно з якнайширшою національною територіяльною автономією України.

Отже, широка національно-територіяльна автономія України — се практичний льозунг, під яким кличемо вас усвідомляти й організувати українську масу.

1) Як ставилися автори відозви до гасел, виставлених російською демо-кратією?

2) Яке гасло, на їхню думку, було найважливішим для українців?

3) Що автори відозви вважали практичним завданням сьогодення, а що — кінцевою метою в боротьбі українців за національне звільнення?13—17 березня в Києві відповідно до отриманих інструкцій Тимча-

сового уряду про створення на місцях рад об’єднаних громадських органі-зацій як представницьких органів влади сформувалася Губернська рада об’єднаних громадських організацій із представників міської, земської та

�14726� �� 10 ��_��.indd 108 20.01.2012 12:10:30

www.e-ranok.com.ua

109

губернської управ, Земського союзу, Союзу міст, Військово-промислового комітету та інших організацій. У руках утвореного нею Виконавчого комі-тету протягом перших трьох місяців революції перебувала влада в Києві.

2. утворення української Центральної ради.Розповідь учителя ;16—17 березня члени Товариства українських поступовців також

скористалися інструкціями Тимчасового уряду й стали формувати за зразком міських або губернських рад представницький орган київських українських громадських організацій — Українську Центральну Раду (УЦР). 20 березня 1917 р. було сформовано керівництво УЦР. Ця дата була визнана засновниками ради днем її створення. Головою УЦР заочно обрали М. Грушевського, який за кілька днів повернувся до Києва із за-слання. До Української Центральної Ради увійшли представники ТУП, українських політичних партій, православного духівництва, кооператив-них, студентських, наукових і культурно-освітніх організацій.

УЦР одразу надіслала телеграму Тимчасовому уряду, де повідоми-ла про свою появу та висловила надію, що у вільній Росії будуть поважа-ти права українського народу. На початку своєї діяльності Центральна Ра-да була лише об’єднанням відомих українських громад сько-політичних діячів, однією з-понад 50 організацій, що виникли в Києві на початку ре-волюції. Із часом вона перетворилася на справжній представницький ор-ган народу України. Уже на першому засіданні УЦР, що відбулося під го-ловуванням М. Грушевського, він запропонував зібрати Всеукраїнський національний конгрес та обрати на ньому новий склад Ради з представни-ків усіх регіонів України. 22 березня Українська Центральна Рада звер-нулася з відозвою до українського народу, де було сформульовано її того-часну політичну програму.

Робота з документом ;ІЗ ВІДОЗВи УКРАЇНСьКОЇ ЦЕНТРАЛьНОЇ РАДи ДО УКРАЇНСьКОГО НАРОДУ ВІД 22 березня 1917 р.

Народе Український!... Уперше, Український тридцятип’ятимільйонний Народе, Ти бу-

деш мати змогу сам за себе сказати, хто Ти і як хочеш жити, як окрема нація. З цього часу в дружній сім’ї вільних народів могутньою рукою за-чнеш сам собі кувати кращу долю.

Впав царський уряд, а тимчасовий оголосив, що незабаром скли-че Установчі Збори (Учредительное Собрание) на основі загального, рів-ного, прямого й таємного виборчого права... До того часу ми закликає-мо спокійно, але рішуче домагатися від нового уряду всіх прав, які Тобі природно належать і які Ти повинен мати, Великий Народе, сам хазяїн на Українській землі. А в найближчім часі права на заведення рідної мо-ви по всіх школах, од нижчих до вищих, по судах і всіх урядових інсти-туціях. З таким же спокоєм, але рішуче домагайся, Народе, того ж пра-ва для української мови від пастирів церкви, земств і всіх неурядових інституцій в Україні...

�14726� �� 10 ��_��.indd 109 20.01.2012 12:10:30

www.e-ranok.com.ua

110

1) Яке твердження документа свідчить, що уЦр була прибічницею автономії україни?

2) Які основні завдання для українського народу висуваються у відозві?3) порівняйте вимоги у відозві уЦр із тими, що висунув петроградський тим-

часовий український революційний комітет.Основна роль в обґрунтуванні ідеї надання Україні національно-

територіальної автономії в перебудованій на федеративну демократичну республіку Російській державі належала М. Грушевському. Цьому він при-святив опубліковані в 1917 р. брошури: «Вільна Україна», «Якої ми хочемо автономії та федерації», «Хто такі українці і чого вони хочуть», «Звідки пішло українство і до чого воно йде». М. Грушевський розглядав націо-нально-територіальну автономію України як територіальне об’єднання всіх етнічних українських земель на основі широкого демократичного громад-ського самоврядування. Це об’єднання самостійно розв’язуватиме всі свої справи — економічні, культурні, політичні, утримуватиме військо, розпо-ряджатиметься своїми дорогами, доходами, землями, природними ресур-сами, матиме власне законодавство, адміністрацію й суд. У федерації М. Грушевський убачав об’єднання в одній союзній (федеративній) держа-ві кількох національних. До повноважень федерації він відносив: «...спра-ви війни та миру, міжнародні трактати, завідування воєнними силами рес-публіки, пильнування одностайної монети, міри, ваги, оплат митових, нагляд за коштами, телеграфами, ...надавання певної одностайності кар-ному й цивільному праву країв, стеження за додержуванням певних прин-ципів охорони прав національних меншин у краєвім законодавстві». Та-ким чином, М. Грушевський уважав федералізм можливою й реальною формою впорядкування національно-державного розвитку українського та інших народів Російської держави.

3. політичні партії в боротьбі за вплив на населення.Робота з підручником ;Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника,

визначаючи, які політичні партії діяли в цей період в Україні та якими були їхні політичні позиції. Учитель систематизує й доповнює результа-ти роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяРеволюція привела до пожвавлення суспільно-політичного життя

в Україні. Активізувалася діяльність політичних партій. На українських землях, як і раніше, діяли загальноросійські партії — октябристи, каде-ти, соціал-демократи (більшовики та меншовики), есери, чорносотенні організації. В умовах розгортання революції в їхніх програмах і ставлен-ні до українського руху відбулися певні зміни. Октябристи до надання Україні національно-територіальної автономії ставилися негативно. Каде-ти також не схвалювали цієї ідеї та підтримували лише надання україн-цям національно-культурних прав. Представники партії соціалістів-рево-люціонерів у цілому не заперечували автономії України, а меншовики виступали проти неї. Чорносотенні організації, проголошуючи відновлен-

�14726� �� 10 ��_��.indd 110 20.01.2012 12:10:30

www.e-ranok.com.ua

111

ня єдиної й неподільної самодержавної Росії, узагалі не визнавали існу-вання українського народу і, відповідно, України.

Політичний курс більшовиків їхній лідер В. Ленін виклав у доповіді «Про завдання пролетаріату в даній революції» («Квітневих тезах»), із якою виступив 4 квітня 1917 р. У ній він закликав до здійснення соціалістичної революції та встановлення диктатури пролетаріату. Більшовики відмовля-лися підтримувати Тимчасовий уряд, мали витіснити меншовиків та есерів із рад робітничих, солдатських і селянських депутатів і взяти контроль над ними. Ради, на думку В. Леніна, повинні були стати формою влади, яка до-зволить установити диктатуру пролетаріату. У національному питанні біль-шовики проголошували право націй на самовизначення, але заявляли про намір створити єдину соціалістичну республіку. Прагнень учасників укра-їнського національного руху вони не підтримували.

Поряд із загальноросійськими в Україні діяли українські, польські, єврейські та інші політичні партії. Активно розгорталося формування й відновлення діяльності українських політичних партій. 25—26 березня 1917 р. колишні члени Української демократично-радикальної партії та Товариства українських поступовців утворили Союз Українських автоно-містів-федералістів. Обрана назва була пов’язана з новою головною ме-тою — досягти легальним шляхом національно-територіальної автономії України у складі демократичної Російської республіки. Здійснювати соціа-лістичні перетворення члени Союзу не збиралися, а лише використовува-ли поширений у той час термін «соціалізм» для того, щоб залучити на свій бік більше прихильників. На початку квітня 1917 р. Союз змінив назву на Українську демократичну партію, а в червні 1917 р. був перейменова-ний на Українську партію соціалістів-федералістів (УПСФ), або есе-фів. За своєю спрямованістю це була центристська, ліберально-демокра-тична партія. Її керівниками стали Д. Дорошенко та С. Єфремов.

17—19 квітня 1917 р. в Києві відбулася конференція Української соціал-демократичної партії (УСДП), на якій було відновлено її діяль-ність як цілісної організації. Есдеки, як їх називали, були лівою соціал-демо кратичною партією. Від часу свого виникнення УСДП завжди ви-ступала за автономію України. Лідерами партії були В. Винниченко та С. Петлюра. 17—18 квітня 1917 р. в Києві було скликано установчий з’їзд Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), яких нази-вали українськими есерами. Учасники з’їзду заявили, що партія бороти-меться за негайне втілення в життя національно-територіальної автоно-мії України та передачу землі селянам. За своєю спрямованістю це була ліва, народницька партія. Очолювала цю партію студентська молодь — М. Ковалевський, П. Христюк, М. Шраг та ін. Саме з цією партією пов’я-зав свою політичну діяльність М. Грушевський.

4. розвиток українського руху. український національний конгрес (з’їзд).

Розповідь учителя ;Із розгортанням революції міцнів і ставав вагомим чинником су-

спіль но-політичного життя український національний рух. Свідченням

�14726� �� 10 ��_��.indd 111 20.01.2012 12:10:30

www.e-ranok.com.ua

112

цього були численні українські збори, демонстрації й маніфестації, що роз-почалися в різних містах Наддніпрянщини. Одним із перших публічних паростків українського національного руху став Перший кооперативний з’їзд Київщини, що проходив 27—29 березня 1917 р. в Києві. На ньому від-бувся перший після повернення із заслання публічний виступ М. Грушев-ського. Він закликав українців не очікувати, поки всеросійські Установчі збори нададуть їм автономію, а самим розбудовувати її. З’їзд ухвалив резо-люцію про територіальну автономію України у складі демократичної феде-ративної республіки Росії, постанови про публічне вживання української мови та про звільнення вивезених до Росії полонених — галичан.

29 березня в Києві міська влада організувала «День свята револю-ції» — масову маніфестацію, у якій узяли участь понад 100 тис. осіб. Окре-мою колоною в ній під національними жовто-блакитними прапорами, своїми гаслами й піснями взяли участь українські організації. 1 квітня в Києві була проведена «українська маніфестація» — самостійна акція українських громадсько-політичних сил. На площі Святої Софії відбуло-ся перше публічне українське віче, що висловилося за територіальну ав-тономію України у складі федеративної Росії. У виступах учасники віча вимагали, щоб Тимчасовий уряд видав декларацію про запровадження ав-тономії України, призначав на посади губернських і повітових комісарів лише тих, хто володіє українською мовою, запровадив українську мову в школах, судах і державних установах тощо. Віче закликало Централь-ну Раду невідкладно зібрати Український національний конгрес (з’їзд) для поповнення її складу представниками від українських губерній, профспі-лок, партійних організацій українців тощо, а також виробити умови за-провадження національно-територіальної автономії України.

19—21 квітня 1917 р. в Києві працював Український національний конгрес (з’їзд), у якому взяли участь 900 (за іншими джерелами — 700 або 1500) представників українських політичних, громадських, профспілко-вих, робітничих, селянських, культурних, військових організацій, а та-кож дев’яти українських організацій Кубані та Галичини. Після вступ-ного слова М. Грушевського з’їзд заслухав доповіді, у яких визначалися основні програмові засади створення держави України — Д. Дорошенка («Державне право і федеративне змагання України»), О. Шульгіна («Фе-дералізм та домагання Російської демократичної республіки»), В. Садов-ського («Про територіальну автономію України») та ін. Конгрес поклав в основу тогочасного державного будівництва України ідею її національно-територіальної автономії у складі демократичної Російської федерації. Цю ідею підтримали всі українські політичні партії.


ІЗ РЕЗОЛЮЦІЇ УКРАЇНСьКОГО НАЦІОНАЛьНОГО КОНГРЕСУ (З’ЇЗДУ)

З’їзд вважає, що тільки широка національно-територіальна автоно-мія України забезпечить потреби нашого народу... Єдиною формою держав-ного устрою з’їзд вважає федеративну й демократичну Республіку Ро-сійську.., одним з основних принципів української автономії — повне

�14726� �� 10 ��_��.indd 112 20.01.2012 12:10:30

www.e-ranok.com.ua

113

забезпечення прав національних меншин, які живуть в Україні.., визначає за Російськими Установчими зборами право санкції... автономії України, але прихильники нового ладу з меншими народностями України мають не-гайно творити підстави для її автономного життя... З’їзд вважає, що кордо-ни між державами повинні бути встановлені згідно з волею пограничної людності.., протестує проти претензій на землі непольські, заявлені Тимча-совою Польською державною радою.., [доручає Центральній Раді] взя-ти ініціативу союзу тих народів Росії, які домагаються націо нально-терито-ріаль ної автономії [і] подати конкретні домагання Тимчасовому уряду.., організувати комітет для вироблення проекту автономного статуту Украї-ни, який має бути поданий на затвердження конгресові України...

1) Як у документі визначено шляхи розбудови державності україни?

2) Як у резолюції визначалося ставлення до прав національних меншин в україні?В останній день роботи конгресу було обрано новий склад Україн-

ської Центральної Ради. Вона мала складатися зі 150 депутатів. 2/3 ман-датів надавалися територіям (губерніям і містам), 1/3 — організаціям. На конгресі обрали 118 членів УЦР. Головою її, на підставі таємного го-лосування, став М. Грушевський. Його заступниками обрали В. Винни-ченка та С. Єфремова.

На конгресі було також розглянуто питання негайної організації Крайової Ради як адміністративно-територіального органу влади в Украї-ні. Було визначено, що ініціатором його формування має стати Централь-на Рада. Для того щоб стати крайовим органом влади, УЦР надавалося право збільшити свій склад на 15 % і включити до нього представників національних меншин.

Рішення Українського національного конгресу мали важливе зна-чення для розгортання революції. Оцінюючи їх, один з учасників кон-гресу П. Христюк писав: «Національним конгресом закінчився період Української революції — національно-культурницький і підготовчий — і почався другий період національно-політичної боротьби».

5. початок українізації армії.

Розповідь учителя ;Революційне піднесення поширилося на солдатські маси й сприя-

ло зростанню їх національної свідомості. Зокрема, стала відбуватися українізація армії.


Українізація армії — процес утворення українських національних збройних формувань із час-тин російської армії в роки революції.Центром українізації армійських частин став Київ. У роки війни

тут проходив військову службу засновник українського націоналізму М. Міхновський. Саме він першим висунув ідею створення українських національних збройних сил. 22 березня в Києві відбулися збори солдатів та офіцерів-українців, які проголосили себе Установчою військовою

�14726� �� 10 ��_��.indd 113 20.01.2012 12:10:30

www.e-ranok.com.ua

114

радою, що розпочинає організацію української армії. За ініціативою М. Міхновського через кілька днів на нараді представників київського гарнізону заснували «Український військовий клуб ім. гетьмана Павла Полуботка» й ухвалили рішення розгорнути невідкладне формування української національної армії. Очолив клуб М. Міхновський. Осередки клубу створювалися на фронтах та в містах України. Вони мали сприя-ти зростанню національної свідомості військових-українців, поширюю-чи серед них брошури, журнали й відозви, допомагати об’єднуватися в окремі національні громади та встановлювати зв’язки з клубом.

Діяльність М. Міхновського та його прибічників викликала нега-тивну реакцію в лідерів УЦР. Організатори клубу П. Полуботка вважа-ли, що наявність власної армії є невід’ємною складовою державності. Засновники Ради доводили, що українізація існуючих військових під-розділів шкідлива, і виступали за заміну регулярної армії добровіль-ною народною міліцією. Відповідну резолюцію, за поданням УСДРП та УПСР, схвалила Українська Центральна Рада. Такі погляди відповіда-ли тогочасним антивоєнним поглядам європейських соціал-демократів на армію як елемент завойовницької політики панівних верств експлуа-таторських держав. Проте позиція діячів УЦР не мала значного впли-ву на військових.

Наприкінці квітня 1917 р. близько 3 тис. солдатів-українців, які зосереджувалися на збірному мобілізаційному пункті в Києві, звернули-ся до командування з пропозицією відправити їх на фронт як окрему українську військову частину. Київська Рада робітничих і солдатських депутатів і Губернська рада об’єднаних громадських організацій не під-тримали цієї ініціативи. 1 травня під час військового свята солдати, за підтримки керівників «Українського військового клубу ім. Павла Полу-ботка», самочинно проголосили себе першим Українським козачим пол-ком ім. гетьмана Б. Хмельницького. УЦР заявила, що не бачить іншого виходу, як задовольнити їх бажання, інакше цей стихійний рух «може викликати заколот у тилу й на фронті і тим перешкодити справі оборо-ни й укріплення нового ладу», однак наголосила, що не підтримує фор-мування окремих українських підрозділів із фронтових частин.

У квітні 1917 р. у Звенигородському повіті, на Київщині, для охо-рони громадського порядку були сформовані перші українські добровіль-ні підрозділи — Вільне козацтво. Поступово вільнокозачий рух поши-рився на Київщину, Чернігівщину, Полтавщину, Катеринославщину, Херсонщину й Кубань. Відділи Вільного козацтва створювалися за те-риторіальним принципом із національно свідомих селян і робітників. У квітні 1917 р. відбувся з’їзд вільних козаків, де вони заявили, що «зобов’язуються бути на варті волі та спокою в Україні». На кінець трав-ня вільнокозачі підрозділи налічували вже кілька тисяч осіб.


Вільне козацтво — українські добровільні військово-міліційні формування, створені для захисту інтересів народу й охорони правопорядку в Україні в 1917—1918 рр.

�14726� �� 10 ��_��.indd 114 20.01.2012 12:10:30

www.e-ranok.com.ua

115

18—21 травня 1917 р. в Києві відбувся І Всеукраїнський військо-вий з’їзд, скликаний за ініціативою УЦР. Понад 700 його депутатів від близько 900 тис. військових-українців, які висловили підтримку Укра-їнській Центральній Раді, заявили, що вважають за необхідне вимагати від Тимчасового уряду й Ради робітничих і солдатських депутатів негай-ного надання національно-територіальної автономії України, підтрима-ли подальшу українізацію армії та флоту й перетворення українського війська після завершення війни на народну міліцію. Для здійснення українізації військових частин з’їзд створив Український військовий ге-неральний комітет, очолюваний С. Петлюрою, який увійшов до складу Центральної Ради. Завдяки проведенню з’їзду УЦР узяла справу украї-нізації армії до своїх рук і її вплив у військах став зростати.

6. І і ІІ універсали української Центральної ради. Загострення конфлікту уЦр з тимчасовим урядом (для рівня стандарту).

Див. с. 117—126.


Бесіда за запитаннями ; 1) Де й коли було утворено Тимчасовий український революційний

комітет? 2) Яка подія була визнана засновниками УЦР датою її створення? 3) Із якою українською політичною партією після початку революції

пов’язав свою політичну діяльність М. Грушевський? 4) Коли відбувся Український національний конгрес? 5) Що передбачала українізація армії? 6) Що таке Вільне козацтво?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУРозгортання національно-визвольного руху пригноблених народів

після повалення самодержавства в Росії викликало початок Української революції.

Головним змістом діяльності Української Центральної Ради стало домагання національно-територіальної автономії України у складі демо-кратичної федеративної Російської республіки. Курс УЦР визначався укра-їнськими політичними партіями, що становили її основу.

Державотворчий курс УЦР здобув підтримку на Українському на-ціональному конгресі та І Всеукраїнському військовому з’їзді.

Національне піднесення перших місяців революції сприяло розгор-танню українізації армії.



2) підготуйтеся до узагальнення знань за темою «україна в роки першої сві-тової війни. початок української революції» (для рівня стандарту).

�14726� �� 10 ��_��.indd 115 20.01.2012 12:10:30

www.e-ranok.com.ua

116

урок № 14

тема. Розвиток Української революції влітку—восени 1917 р. І і ІІ Універсали УЦР.*

Мета: схарактеризувати основні положення і та іі Універсалів Української центральної ради; визначити особливості формування української державності влітку—восени 1917 р.; пояснити, як відбувалося загострення відносин Української центральної ради та тим-часового уряду; розкрити зміст понять і термінів «універсал», «генеральний секрета-ріат», «корніловський заколот», «з’їзд народів росії»; розвивати вміння учнів по-рівнювати, пояснювати та критично оцінювати історичні факти та діяльність осіб; виховувати в них повагу до історичного минулого своєї Батьківщини.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта «Початок Української революції», атлас, ілюстративний та ди-

дактичний матеріал. Основні терміни та поняття: універсал, генеральний секретаріат, корніловський заколот, з’їзд наро-

дів росії. Основні дати: 23 червня 1917 р. — проголошення і Універсалу Уцр; 16 липня 1917 р. — проголо-

шення іі Універсалу Уцр; 21—28 вересня 1917 р. — з’їзд народів росії в києві.

Хід уроку



Запитання та завдання ; 1) У чому полягав вплив Російської революції на розгортання рево-

люції в Україні? 2) Схарактеризуйте особливості утворення складу та програми УЦР. 3) Які факти свідчать про активізацію діяльності українських полі-

тичних партій у роки революції? 4) Наведіть факти, що підтверджують підтримку народними масами

боротьби за державні права України, розпочатої українськими по-літиками.

5) Проаналізуйте діяльність Українського національного конгресу. 6) Схарактеризуйте особливості початку українізації армії. 7) Оцінюючи результати роботи Українського національного конгре-

су, В. Винниченко писав: «Конгрес був першим кроком відро-дження нації по шляху державності. Будучи одночасно сильним організуючим і агітаційним засобом, він став першим підготов-чим етапом як у творенні ідеї Української держави, так і в част-ковому переведенні її в життя». Поясніть, як ви розумієте це твердження.

�14726� �� 10 ��_��.indd 116 20.01.2012 12:10:30

www.e-ranok.com.ua

117


Бесіда за запитаннями ; 1) Якою була мета діяльності Української Центральної Ради? 2) Коли утворився Тимчасовий уряд? 3) Перелічіть назви українських політичних партій, що діяли в Укра-

їні на початку революції.


Випереджальне завдання ;Під час розповіді вчителя учні виконують одне з наведених завдань.

1) Продовжіть складання хронологічної таблиці «Події Української революції».

2) Розпочніть складання таблиці «Універсали Української Централь-ної Ради».

Універсал, дата проголошення

Історичні умови, у яких був прийнятий Основні положення Історичне значення

1. І універсал української Центральної ради. утворення Генерального секретаріату.

Розповідь учителя ;26 травня 1917 р. Українська Центральна Рада направила до

Петрограда делегацію, очолювану В. Винниченком, для переговорів із Тимчасовим урядом та Радою робітничих і солдатських депутатів. Планувалося розв’язати питання про автономію України, утворення на основі УЦР крайового органу влади, заснування посади комісара України при Тимчасовому уряді, українізацію фронтових частин то-що. Шестиденні переговори української делегації з урядовими струк-турами Росії й головою Ради робітничих і солдатських депутатів завер-шилися безрезультатно. В. Винниченко вирішив повертатися додому, щоб узяти участь у роботі селянського з’їзду. Відповідь Тимчасово-го уряду наздогнала делегацію в Києві. Уряд повідомляв, що не може визнати УЦР виразницею волі всього українського народу, а роз в’я-зання питання автономії України належить всеросійським Установ-чим зборам.

10 червня 1917 р. в Києві розпочався І Всеукраїнський селян-ський з’їзд. Найбільше уваги його делегати приділили доповіді В. Вин-ниченка про переговори в Петрограді. З’їзд схвалив діяльність УЦР, спрямовану на здобуття автономії України. Було обрано Всеукраїнську раду селянських депутатів, яка увійшла до складу Української Цен-тральної Ради.

Через кілька днів після з’їзду УЦР зібралася в поповненому скла-ді й обговорила ситуацію, що склалася після відхилення вимог україн-

�14726� �� 10 ��_��.indd 117 20.01.2012 12:10:31

www.e-ranok.com.ua

118

ської делегації Тимчасовим урядом. В ухваленому рішенні зазначалася необхідність «приступити до негайного закладання фундаменту автоном-ного ладу в Україні» та підготувати з цієї нагоди спеціальний універсал. У процесі розробки його тексту в Києві зібрався ІІ Всеукраїнський вій-ськовий з’їзд, що працював 18—23 червня 1917 р. У роботі з’їзду взяли участь 2308 делегатів. Вони засудили політику Тимчасового уряду щодо України, запропонували УЦР більше не звертатися до нього й «негайно приступити до твердої організації краю.., цебто до фактичного переве-дення в життя підвалин автономного ладу». З’їзд обрав Всеукраїнську раду військових депутатів, яка увійшла до Української Центральної Ради.


Універсал — розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру. кваліфікується також як урочиста грамота, декларація, маніфест. Універсалами також називалися маніфести Укра-їнської центральної ради, що виконували функції основних тимчасових документів конститу-ційного характеру.23 червня 1917 р. в останній день Всеукраїнського військового з’їзду

В. Винниченко, за дорученням УЦР, оголосив універсал Української Цен-тральної Ради «До українського народу на Україні й поза нею сущого», названий пізніше І Універсалом. У ньому явочним порядком проголошу-валася автономія України.


ІЗ І УНІВЕРСАЛУ УКРАЇНСьКОЇ ЦЕНТРАЛьНОЇ РАДи

... Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на своїй зем-лі має право сам порядкувати своє життя. Хай порядок і лад в Україні дають обрані вселюдним, рівним, прямим і таємним голосуванням Все-народні Українські Збори (Сейм). Усі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори. Ті ж закони, що мають лад давати по всій Російській державі, повинні видаватися у Всеросійськім Парламенті.

...Ми гадали, що Центральне Російське Правительство простягне нам руку в сій роботі, що в згоді з ними ми, Українська Центральна Ра-да, зможемо дати лад в нашій землі. Але Тимчасове Російське Прави-тельство одкинуло всі наші домагання... І тепер, народе Український, нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допус-тити край наш на безладдя та занепад... І через те ми, Українська Цен-тральна Рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і оповіща-ємо: однині самі будемо творити наше життя.

В городах і тих місцях, де українська людність живе всуміж з ін-шими національностями, приписуємо нашим громадянам негайно при-йти до згоди й порозуміння з демократією тих національностей і разом з ними приступить до підготовки нового правильного життя.

1) Як у документі проголошувалася автономія україни?

2) Яким мав стати вищий законодавчий орган в україні?

�14726� �� 10 ��_��.indd 118 20.01.2012 12:10:31

www.e-ranok.com.ua

119

3) Яким було ставлення до національних меншин, що проживали на терито-рії україни?

В Україні І Універсал УЦР зустріли загалом схвально. До Цен-тральної Ради надходило чимало телеграм із привітаннями з різних кін-ців України. Його підтримали губернський український з’їзд у Києві, збори службовців і робітників Київського округу шляхів сполучення, повітові земські управи тощо. Однак виконкоми Рад робітничих і сол-датських депутатів на спільному засіданні в Києві ухвалили резолюцію, у якій засуджувалося проголошення автономії України для загальноро-сійських Установчих зборів, підкреслили, що це є безвідповідальним кроком УЦР, який негативно вплине на розвиток революції. У Петро-граді переважало несприйняття цього кроку. Голова Тимчасового уря-ду Г. Львов закликав українців: «Не йдіть необачним шляхом розпоро-шення сил визволеної Росії, не відривайтеся від загальної батьківщини, не розколюйте війська, не завдавайте нетерплячим бажанням зараз же змінити форми державного устрою України смертельного удару всій державі і самим собі!». Петроградська Рада робітничих і солдатських депутатів також виступала за проголошення автономії України УЦР й закликала її очікувати Установчих Зборів. Разом із цим вона вважала, що Тимчасовий уряд повинен порозумітися з Українською Централь-ною Радою, а не загострювати відносини.

28 червня 1917 р. на засіданні Комітету УЦР, створеного для роз-в’язання поточних питань після Українського національного конгресу, було сформовано перший уряд автономної України під назвою Генераль-ний Секретаріат. Його очолив В. Винниченко. До складу уряду входили генеральний писар П. Христюк і сім генеральних секретарів: Х. Бара-новський (фінанси), С. Єфремов (міжнаціональні справи), М. Стасюк (продовольчі справи), Б. Мартос (земельні справи), С. Петлюра (військо-ві справи), В. Садовський (судові справи), І. Стешенко (народна освіта). За партійною належністю у складі першого уряду Центральної Ради пе-реважали соціал-демократи, за професійною підготовкою до нього увійшли кооператори, письменники, учені, журналісти, партійні діячі. жодного професійного адміністратора в уряді не було.

2. ІІ універсал української Центральної ради та його наслідки.


виконуючи завдання.Порівняйте наведені оцінки ІІ Універсалу УЦР. Висловіть власне

ставлення до них. а) «Так з’явився сей великий акт, котрим закладається сама автоно-

мія України... Російський Центральний Уряд признав Централь-ну Раду представницьким органом всієї Української землі, і вико-навчому органу, її Генеральному Секретаріатові, передає верховну краєву владу на всю українську землю». (М. Грушевський)

�14726� �� 10 ��_��.indd 119 20.01.2012 12:10:31

www.e-ranok.com.ua

120

б) «„Постанова” була актом, вимушеним тяжкими обставинами.., ак-том, на який вона (УЦР) пішла з тяжким серцем.., була зложена у поспіху, без довших міркувань і з юридичного погляду зложена досить неясно». (Д. Дорошенко)

в) «Без сумніву Другий Універсал був кроком назад у порівнянні з першим... Його компромісний характер не міг задовольнити оби-дві сторони... Російські консерватори оцінили його як перемогу української демократії». (Я. Грицак)Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, вико-

ристовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяУлітку 1917 р. російська армія здійснила наступальну операцію на

Південно-Західному фронті, яка завершилася повним провалом. Росій-ська армія втратила близько 150 тис. осіб і відступила з Галичини. Це спричинило поглиблення політичної кризи в країні. Тимчасовий уряд, шукаючи підтримки, спробував урегулювати відносини з Українською Центральною Радою. 11—12 липня в Києві відбулися переговори делега-ції Тимчасового уряду у складі О. Керенського, М. Терещенка, М. Некра-сова та І. Церетелі з керівництвом УЦР із приводу ситуації, що склала-ся після проголошення І Універсалу.

Досягнутий компроміс був викладений у двох документах різної форми, але майже однакового змісту — постановою Тимчасового уряду «Про національно-політичне становище України» та ІІ Універсалом Укра-їнської Центральної Ради. За ним Тимчасовий уряд до Установчих збо-рів визнавав УЦР крайовим органом влади за умови її поповнення пред-ставниками національних меншин, а Центральна Рада зобов’язувалася самочинно не проголошувати автономії України. Разом із представника-ми національних меншин УЦР мала підготувати закон про автономію України, який буде затверджений Установчими зборами. Російські пред-ставники погодилися, що Центральна Рада виділить зі свого складу Ге-неральний Секретаріат, який буде затверджений Тимчасовим урядом як вищий орган виконавчої влади в Україні. Здійснення українізації військо-вих частин не заперечувалося, однак вона мала відбуватися під контро-лем російського командування.

У Петрограді розгляд результатів переговорів у Києві спричинив кризу в Тимчасовому уряді та його відставку. 16—17 липня 1917 р. на вулицях Петрограда відбулися сутички між урядовими силами та при-бічниками більшовиків, які спробували захопити владу. Протистояння завершилося перемогою уряду й переходом більшовиків на нелегальне становище. Липнева криза Тимчасового уряду завершилася створенням його нового складу, який очолив О. Керенський.

16 липня 1917 р. після отримання Українською Центральною Радою постанови Тимчасового уряду про затвердження Генерального Секретаріату, згідно з попередньою домовленістю, було ухвалено й ого-лошено ІІ Універсал. На основі цих документів Україна набула ста-тусу окремого територіально-адміністративного утворення з власним

�14726� �� 10 ��_��.indd 120 20.01.2012 12:10:31

www.e-ranok.com.ua

121

представництвом. Для розв’язання питань, що виникали між сесія-ми, УЦР утворила Малу Раду, що складалася із 40 представників від українських та 18 — від неукраїнських організацій. Головою її пре-зидії став М. Грушевський.

Досягнутий компроміс між Тимчасовим урядом та Українською Цен-тральною Радою не міг повністю влаштовувати жодну зі сторін. З обох бо-ків на адресу учасників переговорів лунали звинувачення у зраді національ-них інтересів. У ніч із 17 на 18 липня 1917 р. в Києві підняли повстання прибічники самостійності України. У червні на військовому розподільчому пункті міста близько 5 тис. солдатів-українців проголосили себе «Другим українським полком ім. П. Полуботка». Його керівники разом із членами УЦР, незадоволеними діяльністю керівництва, планували збройним шля-хом захопити владу в Києві й примусити Українську Центральну Раду про-голосити незалежність України. На ранок 18 липня полуботківці роззброї-ли кілька частин київського гарнізону, захопили штаб міліції, військову комендатуру, арсенал, банк, скарбницю та інтендантські склади. УЦР та українські політичні партії засудили дії полуботківців і відмежувалися від них. Генеральний Секретаріат разом із військами Київського військового округу придушив виступ полуботківців. Приборкання бунтівників відбува-лося досить мирно. Не отримавши підтримки з боку Центральної Ради й ви-знаючи її, більшість полуботківців склала зброю. Під час придушення по-встання Генеральний Секретаріат співпрацював також із Радою робітничих і солдатських депутатів та місцевими більшовицькими організаціями.

28 липня 1917 р. УЦР на виконання домовленостей, оформлених у ІІ Універсалі, затвердила «Статут вищого управління України», що ви-значав основи діяльності адміністрації краю та її відносини з Тимчасо-вим урядом. Відповідно до нього повноваження Генерального Секретарі-ату поширювалися на Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, частину Чернігівської, Харківську, Херсонську, частину Таврійської та Катеринославську губернії. Генеральний Секретаріат формувався УЦР, відповідав перед нею, але затверджувався Тимчасовим урядом. Усі уря-дові установи в Україні підлягали владі Генерального Секретаріату, усі невиборні адміністративні посади в Україні заміщувалися Генеральним Секретаріатом. Він зобов’язувався представляти на затвердження Тим-часового уряду всі законопроекти та обрахунки витрат на потреби Укра-їни, ухвалені УЦР. Для схвалення «Статуту» до Тимчасового уряду бу-ло відправлено делегацію, очолювану В. Винниченком.

Офіційний Петроград не погодився з цим документом, стверджую-чи, що сформульовані в ньому масштабні повноваження місцевого урядо-вого органу значно перевищували загальноприйняті для того часу межі прав органів управління автономних утворень. Не дочекавшись відповіді, українська делегація повернулася до Києва. Через деякий час Тимчасовий уряд, відхиливши «Статут», затвердив «Тимчасову інструкцію для Гене-рального Секретаріату Тимчасового уряду на Україні», згідно з якою пов-новаження Генерального Секретаріату поширювалися лише на Київську, Волинську, Подільську, Полтавську й частину Чернігівської губерній.

�14726� �� 10 ��_��.indd 121 20.01.2012 12:10:31

www.e-ranok.com.ua

122

Генеральний Секретаріат ставав органом Тимчасового уряду, а не УЦР. Із його повноважень вилучалися військові, судові, продовольчі справи, шля-хи сполучення, пошта, телеграф, право призначення на урядові посади в Україні. Тимчасовий уряд міг здійснювати зв’язки з місцевими органа-ми влади в Україні, минаючи Генеральний Секретаріат. Кількість гене-ральних секретарів зменшувалася з 14 до дев’яти. Усі ініціативи Генераль-ного Секретаріату та кандидати на посади в його складі затверджувалися Тимчасовим урядом. Фактично Генеральний Секретаріат мав стати не кра-йовим урядом, а органом центрального уряду для місцевого управління.

Обговорення «Інструкції» на засіданні Української Центральної Ради було досить бурхливим: лунали суперечливі оцінки й різні заяви на адресу Тимчасового уряду. Прийнятий ним документ розцінили як вияв недовіри українській демократії. Разом із тим більшість депутатів не підтримали пропозиції розриву з Росією. Було вирішено не приймати «Інструкцію», а взяти її до відома та чекати на подальші події.

3. Загальнонаціональна криза.

Розповідь учителя ;Тимчасовий уряд не зміг налагодити ефективне управління держа-

вою після повалення самодержавства. Поразки на фронті, поширення анархії та насильства, самочинне захоплення землі селянами, виступи робітників, вимоги надання автономії Україні, незалежності Польщі та Фінляндії, спроби захоплення влади більшовиками в Петрограді, ката-строфічний спад виробництва, інфляція тощо — такими були характер-ні риси ситуації, що склалася в країні. Усе це свідчило про наближення загальнонаціональної кризи. Намагаючись її уникнути, О. Керенський у серпні 1917 р. скликав у Москві Державну нараду. На ній Верховний головнокомандувач генерал Л. Корнілов запропонував для наведення по-рядку в країні оголосити воєнний стан і запровадити смертну кару в тилу. Присутні висловили своє ставлення до цих пропозицій овацією. Оскіль-ки О. Керенський не підтримав Л. Корнілова, останній вирішив діяти са-мостійно. 7 вересня 1917 р. він надіслав до уряду телеграму з вимогою передати йому всю владу. Війська повинні були встановити контроль над Петроградом. Командування Південно-Західного й Румунського фронтів, штаби Київського та Одеського військових округів захопили владу в Україні. О. Керенський оголосив Корнілова зрадником і закликав усі революційні сили захистити демократію.

В Україні, як і в інших регіонах, Корніловський заколот провалив-ся. 9 вересня Українська Центральна Рада розглянула ситуацію, що скла-лася внаслідок виступу генерала Л. Корнілова, і звернулася до населення з відозвою, у якій закликала згуртуватися для боротьби з контрреволюцій-ним виступом, підкресливши, що єдина законна влада в Росії — Тимчасо-вий уряд, а в Україні — Центральна Рада та її Генеральний Секретаріат. Для боротьби із заколотниками УЦР створила Комітет порятунку револю-ції. УЦР виступила ініціатором об’єднання зусиль в Україні для відсічі контрреволюції Генерального Секретаріату, комісара Тимчасового уряду Ки-

�14726� �� 10 ��_��.indd 122 20.01.2012 12:10:31

www.e-ranok.com.ua

123

єва, командувача військами Київського військового округу, міського голо-ви й начальника міліції Києва, виконкомів Рад робітничих і солдатських депутатів, загальноросійських, українських і єврейських партій. Усі вони спільно закликали населення до рішучої боротьби із заколотниками.

Проти змовників виступила більшість особового складу частин Пів-денно-Західного та Румунського фронтів. Місцеві Комітети порятунку ре-волюції блокували рух ешелонів із вірними заколотникам військами. У Бердичеві солдати заарештували командувача Південно-Західного фрон-ту генерала А. Денікіна й завадили йому відправити війська до Києва. У Донбасі було попереджено виступ козачих частин, очолюваних гене-ралом О. Каледіним. Завдяки рішучим і швидким діям заколот було придушено.

Ці події сприяли зростанню впливу серед населення більшовиків, які найбільш активно протистояли контрреволюції. Для боротьби з нею більшовики сформували й озброїли за дозволом Тимчасового уряду заго-ни Червоної гвардії. Розпочався процес більшовизації рад, що полягав у посиленні їх впливу в цих організаціях і прийнятті рішень, відповід-них їх політичному курсу. 21 вересня 1917 р. Київська Рада робітничих і солдатських депутатів уперше переважною більшістю голосів підтрима-ла більшовицьку резолюцію щодо оцінки поточного моменту та органі-зації влади. Це відобразило зміну політичних настроїв у середовищі ро-бітників і солдатів міста на користь більшовиків. В умовах поглиблення загальнонаціональної кризи більшовики взяли курс на підготовку зброй-ного повстання та захоплення влади.

4. подальша українізація армії. З’їзд народів росії.

Розповідь учителя ;Улітку—восени 1917 р. тривав процес українізації армії. Його

прискоренню сприяв наказ командувача Південно-Західного фронту про українізацію 34-го армійського корпусу 7-ї російської армії. Підрозділ дістав наз ву 1-го Українського корпусу та став однією з перших укра-їнських військових частин, створених на Південно-Західному фронті в 1917 р. Його командувачем став генерал-лейтенант П. Скоропадський — нащадок старовинного гетьманського роду. Із корпусу було виведено солдатів-неукраїн ців, а його особовий склад почали поповнювати воїна-ми запасу, добровольцями й сотнями Вільного козацтва до досягнення загальної кількості в 40 тис. бійців. Старшини корпусу мали окремі від-знаки — погони з жовтими смугами на блакитному тлі. На початок ве-ресня 1917 р. було організовано 27 українізованих дивізій, а кількість українізованих вояків становила близько 1,5 млн із 4 млн солдатів-українців у складі російської армії.

У серпні—вересні активно розвивався вільнокозачий рух. 16—20 жовт ня 1917 р. в Чигирині відбувся І Всеукраїнський з’їзд Вільного ко-зацтва. Його 200 делегатів представляли 60-тисячне вільнокозацьке вій-сько. Отаманом вільних козаків було обрано командира 1-го Українського корпусу генерала П. Скоропадського, який закликав вступати до лав його

�14726� �� 10 ��_��.indd 123 20.01.2012 12:10:31

www.e-ranok.com.ua

124

корпусу «всіх чесних людей, які визнають себе українцями і які згодні стати в оборону прав українського народу та всього трудящого люду Укра-їни й підтримувати федеративно-демократично-республіканський устрій Росії з повною автономією України при забезпеченні прав меншостей».

З’їзд прийняв постанову, де заявлялося: «Закладаючи перші під-валини організованої збройної сили української демократії, поставити собі найпершим завданням, щоб вільне козацтво стало військом наро-ду...». Однак лідери УЦР, як і раніше, негативно ставилися до створен-ня власної армії й не підтримали вільнокозачий рух.

Однією з помітних подій тогочасного суспільно-політичного жит-тя України став з’їзд представників народів та областей колишньої Ро-сійської імперії (З’їзд народів), що відбувся 21—28 вересня 1917 р. в Києві у приміщенні Педагогічного музею. У ньому взяли участь 89 де-легатів від народів, що виступали за реорганізацію Росії на федера-тивних засадах — латишів, литовців, естонців, поляків, білорусів, укра-їнців, євреїв, татар, грузинів, молдаван, бурятів, донських козаків, союзу козацьких військ. Ініціатором проведення З’їзду народів була Українська Центральна Рада. Представник Тимчасового уряду М. Сла-винський у своєму виступі визначив мету з’їзду — перед скликанням Установчих зборів, які мають проголосити федеральний устрій Росії, обговорити основні засади побудови нової держави. У своїх виступах делегати акцентували увагу на розподілі повноважень між центром і регіонами у складі майбутньої федерації, загальнодержавній і націо-нальній мовах, забезпеченні прав національних меншин, організації національно-територіальних автономій тощо.

На останньому засіданні З’їзду народів делегати обрали постійно діючу Раду народів, що складалася з чотирьох представників від кож-ного народу — учасника цих зборів. Її головою став М. Грушевський, а місцем постійного перебування — Київ. Рада народів мала розробля-ти основні засади формування національно-територіальних автономій і федерації. Одноголосно було ухвалено ряд постанов, зокрема «Про фе-деративний устрій Російської держави», «Про національно-персональну автономію», «Про загальнодержавну і крайову мови». Важливим було те, що у своїх рішеннях з’їзд підтримав сформульоване в І Універсалі УЦР положення, що народи мають право крайовими Установчими збо-рами проголошувати свої автономії, не очікуючи Всеросійських Уста-новчих зборів.

5. Загострення відносин української Центральної ради та тимчасового уряду.


визначаючи причини та прояви загострення відносин між УЦР і Тимча-совим урядом у цей період. Учитель систематизує й уточнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

�14726� �� 10 ��_��.indd 124 20.01.2012 12:10:31

www.e-ranok.com.ua

125

Додаткова інформаціяПісля придушення заколоту генерала Л. Корнілова Тимчасовий уряд

не зміг стабілізувати ситуацію на теренах колишньої Російської імперії. У країні набирала обертів загальнонаціональна криза. Намагаючись знайти вихід із неї, Тимчасовий уряд проголосив Росію республікою, призначив на листопад 1917 р. вибори до Установчих зборів і скликав у Петрогра-ді Демократичну нараду з функціями органу, який мав контролювати діяльність уряду до відкриття Установчих зборів.

Українська делегація на Демократичній нараді виступила з влас-ною програмою, схваленою УЦР. Вона, зокрема, передбачала:

передачу всієї повноти влади в Україні до Української Централь-��ної Ради та її Генерального Секретаріату, сформованого відповід-но до «Статуту вищого управління України»;визнання за всіма народами колишньої Російської імперії права на ��нічим не обмежене самовизначення;скликання кожною нацією та краєм, які того домагаються, влас-��них національно-крайових Установчих зборів;скликання Всеросійських Установчих зборів у призначений час без ��будь-яких зволікань;здійснення невідкладних заходів щодо укладання миру й виходу ��з війни;запровадження державного й крайового контролю за продукцією ��та її розподілом.Однак Тимчасовий уряд традиційно відкладав розв’язання питан-

ня національно-територіальної автономії та інших питань до Установ-чих зборів. Розуміючи, що подальша невизначеність лише погіршить ситуацію, 7 жовтня 1917 р. Генеральний Секретаріат одностороннім ак-том заявив про вступ в управління Україною. Дещо пізніше на засідан-ні Малої Ради було затверджено декларацію Генерального Секретаріа-ту, яка визначила характер української державності — «об’єднання всієї української землі і всього українського народу в одній автономній одиниці» — та оголошено про підготовку до скликання всенародних Українських Установчих зборів. Поглиб лення кризи змусило Генераль-ний Секретаріат звернутися з меморандумом до Тимчасового уряду, де констатувати повний розвал економіки України і, зважаючи на це, ви-магати не лише декларувати права Генерального Секретаріату, а й пе-редати йому реальне управління краєм.

У відповідь на це Тимчасовий уряд вирішив терміново виклика-ти до Петрограда членів Генерального Секретаріату для пояснень із при-воду рішення УЦР скликати Українські Установчі збори. Міністр юс-тиції Тимчасового уряду віддав розпорядження прокурору Київської судової палати розпочати розслідування діяльності Української Цен-тральної Ради та Генерального Секретаріату. У разі відмови представ-ників України прибути до столиці командувач Київського військового округу отримав директиву силою розпустити УЦР і Генеральний Секре-таріат. В. Винниченко був змушений на чолі української делегації

�14726� �� 10 ��_��.indd 125 20.01.2012 12:10:31

www.e-ranok.com.ua

126

поїхати до Петрограда, але він прибув до міста в той час, коли більшо-вики здійснили збройне повстання, повалили Тимчасовий уряд, й остан-ній зник із політичної арени.


Фронтальне опитування ; 1) Коли було оприлюднено І Універсал УЦР? 2) Хто очолив Генеральний Секретаріат у червні 1917 р.? 3) Коли відбулося повстання полуботківців? 4) Що таке «більшовизація Рад»? 5) Хто став командувачем Першого Українського корпусу? 6) Кого було обрано головою Ради народів? 7) Схарактеризуйте зміст І Універсалу УЦР. 8) Назвіть основні положення компромісу між УЦР та Тимчасовим

урядом, закріплені в ІІ Універсалі. 9) Якими були наслідки прийняття ІІ Універсалу? 10) Як вплинув на ситуацію в Україні Корніловський заколот? 11) Якими були здобутки в процесі українізації армії влітку—восени

1917 р.? 12) Яке значення для розгортання національно-визвольних рухів на-

родів колишньої Російської імперії мав З’їзд народів? 13) У чому полягало загострення відносин між УЦР та Тимчасовим

урядом восени 1917 р.?

VІ. ПІДСУМКИ УРОКУІ Універсал УЦР став важливим актом конституційного значення,

що затверджував право українського народу на власну державність. Од-нак ускладнення соціально-економічної та політичної ситуації в Україні примусило УЦР погодитися на компроміс із Тимчасовим урядом. Фак-тично він не влаштовував обидві сторони й спричинив подальше заго-стрення конфлікту між ними.

Погіршення ситуації призвело до загальнонаціональної кризи. Прибічники наведення порядку в країні силою спробували здійснити за-колот, який провалився (Корніловський заколот). Після його придушен-ня виникла нова загроза — прагнення більшовиків захопити владу шля-хом збройного повстання. Ситуація, що склалася в Україні, вимагала від УЦР невідкладних заходів для захисту й подальшого формування укра-їнської державності.



2) підготуйтеся до узагальнення знань за темою «україна в роки першої сві-тової війни. початок української революції».

�14726� �� 10 ��_��.indd 126 20.01.2012 12:10:31

www.e-ranok.com.ua

127


тема. Узагальнення знань за темою «Україна в роки Першої світової війни. Початок Української революції».

Мета: повторити, узагальнити, закріпити й оцінити знання, набуті учнями впродовж вивчен-ня теми; розвивати їхні вміння та навички, сформовані на попередніх уроках; вихов-ний аспект уроку реалізується в результаті осмислення розглянутих подій історії Укра-їни та формування позитивного емоційно-особистісного ставлення до них; спонукати учнів до подальшого поглиблення своїх знань.


вчення теми.Методичні рекомендації щодо проведення уроку наведено в розроб-

ці уроку № 6 (9).

Хід уроку






нологічні межі? 2) У чому, на вашу думку, полягає важливість цього періоду для іс-

торії України в цілому? Обґрунтуйте власну точку зору.

І варіант

Запитання та завдання ; 1) Складіть перелік подій, пов’язаних із розвитком України в роки

Першої світової війни та початком Української революції, які ви вважаєте найважливішими. Обґрунтуйте власний вибір.

2) Поясніть значення понять і термінів: репресії, Головна українська рада, Союз визволення України, Галицько-Буковинське генерал-губернаторство, депортація, інтернування, Український національ-ний конгрес, українізація армії, Вільне козацтво, універсал, Гене-ральний Секретаріат, З’їзд народів Росії.

3) На історичній карті покажіть: а) українські землі, на які, відпо-відно до своїх геополітичних планів, висували претензії країни —

�14726� �� 10 ��_��.indd 127 20.01.2012 12:10:32

www.e-ranok.com.ua

128

учасниці Антанти та Троїстого союзу; б) як у роки Першої світової війни змінювалася лінія фронту на українських землях; в) місця, пов’язані з бойовим шляхом легіону Українських січових стрільців; г) порівняйте, на які українські землі мали поширюватися повно-важення Генерального Секретаріату за «Статутом вищого управлін-ня України» та «Тимчасовою інструкцією Генеральному секрета-ріату Тимчасового уряду в Україні».

4) Назвіть імена видатних історичних діячів періоду Першої світової війни та початку революції. У чому ви вбачаєте їхній внесок в іс-торію України цієї доби?

5) Складіть хронологічну послідовність подій, пов’язаних: а) з Укра-їною в роки Першої світової війни; б) із початком Української ре-волюції.

6) Наведіть факти, що підтверджують зв’язок між впливом Першої світової війни на Україну та початком Української революції.

7) Схарактеризуйте відносини УЦР та Тимчасового уряду. Як ви оці-нюєте їх? Обґрунтуйте власну думку.

8) За історичною літературою визначте, які існують точки зору щодо діяльності Української Центральної Ради в цей період. Порівняй-те їх і висловте власну позицію з цього питання.

Тестові завдання ; 1. Хто був автором декларації ТУП «Війна та українці»?

А М. Грушевський Б С. ПетлюраВ В. Винниченко Г Д. Дорошенко

2. Яку організацію уло утворено 14 серпня 1914 р. у Львові україн-ськими політичними емігрантами з Наддніпрянщини?А Загальна українська радаБ Головна українська радаВ Союз визволення УкраїниГ «Карпато-русский освободительный комитет»

3. Хто був першим керівником тимчасового військового Галицько-Буковинського генерал-губернаторства?А Г. Бобринський Б Ф. ТреповВ О. Брусилов Г Л. Корнілов

4. У якому році відбувся бій за гору Маківка за участю легіону Укра-їнських січових стрільців?А 1914 р. Б 1915 р.В 1916 р. Г 1917 р.

5. У якому році відбувся Брусиловський прорив?А 1914 р. Б 1915 р.В 1916 р. Г 1917 р.

6. Скільки осіб було мобілізовано в роки Першої світової війни до ро-сійської армії з Наддніпрянщини?А 1,5 млн осіб Б 2,5 млн осібВ 3,5 млн осіб Г 4,5 млн осіб

�14726� �� 10 ��_��.indd 128 20.01.2012 12:10:32

www.e-ranok.com.ua

129

7. Із якою політичною партією в період початку Української револю-ції пов’язав свою політичну діяльність М. Грушевський?

А УПСР Б УСДП

В УПСФ Г УДРП

8. Хто був ініціатором заснування «Українського військового клубу ім. гетьмана Павла Полуботка»?

А М. Грушевський Б В. Винниченко

В П. Скоропадський Г М. Міхновський

9. На яких зборах відбувся перший публічний виступ М. Грушевсько-го після повернення із заслання?

А Український національний конгрес

Б Установчий з’їзд української партії соціалістів-револю ціо нерів

В Перший кооперативний з’їзд Київщини

Г «Українська маніфестація» 1 квітня 1917 р. в Києві

10. Коли було оприлюднено І Універсал Української Центральної Ради?

А 21 квітня 1917 р. Б 23 червня 1917 р.

В 16 липня 1917 р. Г 7 вересня 1917 р.

11. Хто був генеральним секретарем із військових справ у складі Ге-нерального Секретаріату, утвореного після проголошення І Універ-салу УЦР?

А В. Винниченко Б С. Єфремов

В С. Петлюра Г П. Христюк

12. Кого було обрано отаманом вільних козаків на їхньому Всеукраїн-ському з’їзді в жовтні 1917 р.?

А П. Скоропадського Б М. Грушевського

В М. Міхновського Г С. Петлюру

ІІ варіант

Дидактична гра «Інтелектуальний турнір» ;

Правила проведення гри наведено в розробці уроку № 6 (9).


Учитель підсумовує роботу учнів на уроці й оцінює результатив-ність їх участі в ньому. Доцільно акцентувати також увагу учнів на то-му, якими є найважливіші результати їхньої роботи за темою в цілому.


повторіть матеріал про початок української революції й визначте основні здобутки українського національно-визвольного руху в цей період.

�14726� �� 10 ��_��.indd 129 20.01.2012 12:10:32

www.e-ranok.com.ua

130

урок № 10 (15) ІI варіант

тема. Узагальнення знань за темою «Україна в роки Першої світової війни. Початок Української революції».

Мета: розвивати вміння використовувати набуті знання про події на українських землях у ро-ки Першої світової війни та Української революції; набувати нові знання під час обго-ворення проблем, винесених на семінарське заняття; формувати в учнів якості поле-містів, співрозмовників, які мають навички доводити, аргументувати, відстоювати власну точку зору тощо; сприяти вихованню в них толерантного ставлення й поваги до думок своїх опонентів.

Тип уроку: закріплення набутих учнями знань, умінь та навичок. Форма проведення: семінарське заняття. Обладнання: підручник, стінні карти, що використовувалися впродовж вивчення теми, матеріал

для проведення семінарського заняття.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІУчитель оголошує тему семінарського заняття, його основні завдан-

ня та інформує про порядок роботи.


ПЛАН

1) Український суспільно-політичний рух у роки Першої світової війни. 2) Воєнні дії на території України в 1914—1917 рр. 3) Вплив війни на становище населення України. 4) Початок Української революції. 5) Діяльність УЦР у березні—листопаді 1917 р.

Матеріали, які вчитель може використати для активізації участі учнів в обговоренні проблем, винесених на семінарське заняття:

ТЕМи ДЛЯ ПОВІДОМЛЕНь

1) Україна в геополітичних планах країн Антанти та Троїстого союзу. 2) Становище населення України в роки Першої світової війни. 3) Діяльність Союзу визволення України. 4) Бойовий шлях легіону Українських січових стрільців. 5) життя на фронті й у тилу. 6) життя жінок у роки війни. 7) Політичні настрої населення Наддніпрянщини в період початку

Української революції. 8) Лідери Української Центральної Ради.

�14726� �� 10 ��_��.indd 130 20.01.2012 12:10:32

www.e-ranok.com.ua

131

9) Початок українізації армії. 10) Зміни в політичних настроях, економічному та соціальному стано-

вищі населення Наддніпрянщини на початку революції. 11) Перші елементи української державності періоду початку рево-

люції. 12) Відносини Української Центральної Ради й Тимчасового уряду

Росії.

Запитання та завдання для створення проблемних ситуацій ; 1) Існує точка зору, що геополітичне розташування етнографічної те-

риторії України робило її надзвичайно привабливою для держав — учасниць Першої світової війни, чимало з яких висували претен-зії на її землі. Чи поділяєте ви цю думку? Чому?

2) Тогочасна німецька газета, визначаючи стратегічну мету Німеччи-ни щодо України у взаємозв’язку з Росією, писала, що в геополітич-ному аспекті Україна є для Росії плацдармом її експансіоністських прагнень до Балкан і Передньої Азії. Якщо Україна стане самостій-ною державою поза межами Росії та як противага їй, тоді припи-няться російські претензії на Балкани й Передню Азію. Тільки при підтримці ззовні може здійснитися українська незалежність, і цим буде поставлено надійний заслін російському імперіалізму. У тако-му разі російському колосові буде завдано удару в найчутливіше міс-це — Росія як велика держава тримається Україною й упаде з про-голошенням української незалежності. Яким є ваше ставлення до наведених тверджень? Чим було обґрунтовано прихильне ставлен-ня Німеччини до незалежності України?

3) 22 серпня 1914 р. В. Винниченко записав у своєму «Щоденнику»: «Спочатку дуже вражають виступи соціалістів Франції, Германії, Бельгії за війну… Але як бути пригнобленій нації якоїсь держа-ви?». Поясніть, що хвилювало автора.

4) На початку Першої світової війни українські національні пар-тії, що діяли на етнонаціональній території єдиної нації, поді-леної між двома імперіями, повинні були виробляти тактику, яка справді відображала б інтереси свого народу в захисті не імперських амбіцій чужих йому держав, а власного патріотизму щодо своєї вітчизни. Поясніть, як ви розумієте цю думку. На-ведіть факти, що характеризують тактику українських полі-тичних партій у цей період.

5) Характеризуючи становище під час відступу російської армії в 1915 р., М. Грушевський писав, що Україна не переживала та-кої руїни та спустошення від часів XVII ст. Наведіть факти, що підтверджують думку історика.

6) На думку дослідників, Перша світова війна негативно вплинула на економічний розвиток України, загострила кризові явища в про-мисловості, сільському господарстві, на транспорті та в інших сфе-рах. Поясніть, як ви це розумієте. Який зв’язок, на вашу думку, існує між подіями війни й початком Української революції?

�14726� �� 10 ��_��.indd 131 20.01.2012 12:10:32

www.e-ranok.com.ua

132

7) Сучасний український історик Т. Гунчак про період початку рево-люції пише: «Українська революція набирала справжньої масо-вості. Застрашений і переслідуваний російським урядом нарешті випростував згорблену спину… Керувати революційною стихією бу-ло нелегко. Народ український був темний і національно несвідо-мий, до революції зовсім непідготовлений. Успіх, звичайно, вели-кою мірою залежав від того, як поведеться інтелігенція, які гасла пустить в народ, який дасть провід, якими ідеями озброїть просту людину…». Як ви розумієте думку автора? Чи поділяєте ви її? Об-ґрунтуйте власну точку зору.

8) Головним змістом стратегії Української Центральної Ради на по-чатку революції стало домагання автономії у складі демокра-тичної Росії. Ставлячи це завдання, діячі УЦР щиро вірили, що російська демократія і справді буде проводити демократичну по-літику щодо інших народів, які входили до складу Росії. Про-аналізуйте, чи виправдалися ці сподівання й чому.

9) Учасник Української революції П. Христюк уважав, що Україн-ський національний конгрес завершив перший період революції — національно-культурницький, підготовчий, і започаткував другий період — національно-політичної боротьби. Поясніть, як ви розу-мієте цю думку.

10) Сучасний український історик Т. Гунчак про порозуміння між УЦР та Тимчасовим урядом, закріплене в ІІ Універсалі, пише: «Можна вважати, що обидві сторони мали з нього певну користь». Чи по-діляєте ви це твердження? Поясніть власну точку зору.

11) «Історія назве ІІ Універсал ганебним прихиленням Ради перед москалями. Не вдаючись до аналізу змісту Універсалу, варто зазначити, що в порозумінні між Тимчасовим урядом і Цен-тральною Радою чітко проглядалися взаємовідносини між па-ном і підлеглим, який робить спробу здобути волю». [35] Про-коментуйте наведене твердження та сформулюйте власну оцінку ІІ Універсалу УЦР.

12) На думку деяких дослідників, як історична подія З’їзд народів у Києві став яскравим показником настроїв неросійських народів Росії. Поясніть, як ви розумієте це твердження.

ІІІ. ПІДСУМКИ УРОКУПідсумовуючи роботу учнів, учитель аналізує їхню участь у семі-

нарському занятті й оцінює її. При цьому доцільно звернути увагу учнів, що оцінюється не кількість виступів (хоча це також важливо), а рівень компетентності учасників семінару.

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯповторіть матеріал про початок української революції й визначте основні здобутки українського національно-визвольного руху в цей період.

�14726� �� 10 ��_��.indd 132 20.01.2012 12:10:32

www.e-ranok.com.ua

133

урок № 11 (16)

тема. Українська Народна Республіка. Мета: розповісти про перебіг подій в Україні в листопаді—грудні 1917 р.; розкрити зміст

і дати оцінку ііі і іV Універсалам Унр; розвивати вміння учнів визначати причинно-наслідкові зв’язки між історичними явищами та подіями; виховувати в них почуття поваги до історичного минулого України.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник, стінна карта «Початок визвольних змагань українського народу. Утворен-

ня Української народної республіки», атлас, ілюстративний та дидактичний матеріал. Основні терміни та поняття: агресія, ультиматум, війни радянської росії з Унр, національно-персональна

автономія. Основні дати: 25 жовтня (за старим стилем — 7 листопада) 1917 р. — більшовицький переворот

у Петрограді; 29—30 жовтня 1917 р. — збройна боротьба в києві між більшовиками та військами кво; 31 жовтня 1917 р. — перехід влади в києві до Уцр; 7 листопада 1917 р. — ііі Універсал Уцр; 17 (4) грудня 1917 р. — ультиматум раднаркому росії за підписом в. леніна та л. троцького Уцр; 22 (9) грудня 1917 р. — захоплення більшо-вицькими військами Харкова; 24—25 (11—12) грудня 1917 р. — і всеукраїнський з’їзд рад у Харкові, який проголосив установлення радянської влади в Україні (проголошен-ня радянської Унр, створення радянського уряду — народного секретаріату); грудень 1917 — травень 1918 р. — Перша війна радянської росії з Унр; 7 січня 1918 р. (25 груд-ня 1917 р.) — початок загального наступу більшовицьких військ в Україні; 16 січня 1918 р. — бій під крутами; 22 січня 1918 р. — проголошення незалежності Унр (іV Уні-версал Уцр); 29 січня — 4 лютого 1918 р. — більшовицькі повстання в києві (завод «арсенал»); 8 лютого 1918 р. — вступ більшовицьких частин до києва.

Хід уроку




Фронтальне опитування ; 1) У якому Універсалі УЦР було проголошено прагнення українців

самостійно «порядкувати своїм життям»? 2) Коли було створено Генеральний Секретаріат і хто його очолив? 3) Хто такі більшовики?


1. прихід до влади більшовиків у росії. реакція на ці події в україні.

Розповідь учителя ;7 листопада (25 жовтня) 1917 р. в Петрограді більшовики в резуль-

таті збройного виступу повалили Тимчасовий уряд. ІІ Всеросійський з’їзд

�14726� �� 10 ��_��.indd 133 20.01.2012 12:10:32

www.e-ranok.com.ua

134

рад робітничих і солдатських депутатів утворив новий російський уряд — Раду народних комісарів (РНК) на чолі з В. Леніним, а Росію проголосив Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів (радян-ською Росією). Щоб привернути на свій бік більшість населення країни, більшовики оприлюднили Декрет про мир і Декрет про землю, які відбива-ли головні прагнення народу в революції, що поширювалася від лютого 1917 р. теренами Російської імперії. Декрет про мир закликав усі воюючі держави негайно припинити війну та приступити до переговорів про спра-ведливий, демократичний мир без будь-яких умов. Декрет про землю ска-совував приватну власність на землю, надавав право користування землею всім громадянам Росії, що виявляли бажання обробляти її власною працею.

Крім того більшовики в містах, де їх вплив був значним, рішуче брали владу у свої руки. Методи, якими діяли більшовики, не були під-тримані більшістю політичних сил Росії. До того ж зберігалося чимало прихильників Тимчасового уряду й відновлення монархії. Тому поши-рення влади більшовиків за межами столиці супроводжувалася збройною боротьбою з антибільшовицькими силами. Проте їх розрізненість і непід-готовленість дала змогу більшовикам досить швидко їх нейтралізувати. Швидке захоплення влади більшовиками на значній території Росії во-ни назвали «тріумфальною ходою радянської влади».

Інакше складалася ситуація в Україні. Одержавши повідомлення про події в Петрограді, у Києві Мала Рада УЦР зібралася разом із пред-ставниками різноманітних громадських організацій на закрите засідан-ня, на якому було створено Крайовий комітет з охорони революції в Укра-їні. Комітет у відозві до населення заявив, що його влада поширюється на дев’ять українських губерній і що він відповідальний перед УЦР. Також з осудом більшовицького перевороту виступила Мала Рада УЦР, Генеральний секретаріат і ІІІ Всеукраїнський військовий з’їзд, який у цей час (2—11 листопада 1917 р.) працював у Києві. Із делегатів з’їзду був навіть сформований спеціальний полк для захисту революції.

Але Крайовий Комітет не зумів організувати своєї роботи й пере-дав свої функції Генеральному Секретаріату. Після осуду подій у Петро-граді з його складу вийшли більшовики. Також Комітет не знайшов спільної мови зі штабом Київського військового округу (КВО), який під-тримував повалений Тимчасовий уряд і мав під своїм командуванням значні військові сили.


ЗАКЛиК ГЕНЕРАЛьНОГО СЕКРЕТАРІАТУ ЦЕНТРАЛьНОЇ РАДи ДО ВСІХ ГРОМАДЯН УКРАЇНи У ЗВ’ЯЗКУ З ПОВСТАННЯМ У ПЕТРОГРАДІ (9 листопада 1917 р.)

У Петрограді зчинилися криваві події, що загрожують погубити здобутки революції. Частина людності Петрограда, за проводом більшо-виків, повстала озброєно проти Тимчасового уряду й хоче накинути свою волю всій Російській республіці. Генеральний Секретаріат України, як вища краєва влада, створена Українською Центральною Радою та ствер-

�14726� �� 10 ��_��.indd 134 20.01.2012 12:10:32

www.e-ranok.com.ua

135

джена Тимчасовим урядом, закликає людність України до спокою. Ра-зом з усіма революційними силами України Генеральний Секретаріат буде рішуче боротися з усякими спробами підтримувати петроградське по-встання. Громадяни України! Виявіть себе вірними оборонцями волі й во-рогами анархії, яка може віддалити Всеросійські та Всеукраїнські Уста-новчі збори та привести до загину рідний край.

1) Як, судячи з документа, Генеральний секретаріат оцінював більшовиць-кий переворот? Чим була викликана така оцінка?

2) Чому Генеральний секретаріат, маючи напружені відносини з тимчасовим урядом, не підтримав більшовицький переворот?У результаті склалася своєрідна ситуація, за якої в Києві проти-

стояли один одному три сили: УЦР і віддані їй збройні формування; при-бічники Тимчасового уряду, що групувалися навколо штабу КВО; біль-шовики, які мали загони червоної гвардії, керовані воєнно-революційним комітетом (ревкомом), що засідав у Маріїнському палаці. Розв’язання ситуації прискорив штаб КВО, який 10 листопада 1917 р. заарештував більшовицький ревком і почав роззброєння загонів червоної гвардії. У від-повідь більшовики утворили новий ревком, і в місті спалахнули бої, що тривали три дні, так і не визначивши переможця. Тоді 13 листопада в протистояння втрутилися війська УЦР. Вони зайняли ключові пункти й установи міста. Ворогуючим сторонам запропонували завершити бо-ротьбу. Спеціальна комісія виробила умови припинення вогню: звільня-лися заарештовані члени більшовицького ревкому, штаб КВО виводить війська з міста та розформовує добровольчі офіцерські дружини. Таким чином, УЦР узяла владу до своїх рук. Більшовики визнали її крайовим органом влади в Україні. Генеральний Секретаріат призначив команду-вачем КВО свого представника підполковника В. Павленка.

14 листопада 1917 р. голова ГС УЦР В. Винниченко розіслав теле-граму в усі українські губернії, радам, армійським комітетам про пере-хід влади в краї до УЦР. Також було заявлено, що влада Генерального Секретаріату поширюється додатково на території, де більшість населення становили українці: Катеринославщину, Харківщину, материкову Тав-рію, Холмщину, частину Курщини та Воронежчини. Того самого дня вла-да УЦР і ГС була визнана всіма політичними силами.

2. ІІІ універсал уЦр. проголошення української народної республіки (унр).

Розповідь учителя ;Зазнавши поразки в Києві, більшовики не збиралися відмовляти-

ся від влади в Україні. У листопадові (жовтневі) дні їм удалося захопи-ти владу в Луганську, деяких районах Донбасу й кількох містах смуги Подільської та Волинської губерній, у яких перебували збільшовизовані частини російської армії. Також вони мали своє представництво в інших радах, які після падіння Тимчасового уряду перебрали владу на місцях до своїх рук. 17 листопада 1917 р. на розширеному засіданні Рад робіт-ничих і солдатських депутатів у Києві керівник міської організації біль-шовиків Г. П’ятаков висунув план мирного усунення УЦР від влади. Він

�14726� �� 10 ��_��.indd 135 20.01.2012 12:10:32

www.e-ranok.com.ua

136

передбачав, скориставшись популярністю більшовиків у масах, склика-ти Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, який мав би переобрати та перетворити Українську Центральну Раду на керів-ний центр рад на зразок російського Центрального виконавчого коміте-ту рад. Але цей план був не єдиним. Також передбачалося й силове усу-нення УЦР як внутрішніми, так і зовнішніми більшовицькими силами. (Учитель привертає увагу учнів до таблиці.)

Плани Більшовиків щодо УсУнення Уцр (листопад—грудень 1917 р.)

Мирне усунення Силове усунення Зовнішньополітичний тиск. Збройна агресія

скликання в києві все-українського з’їзду рад 17 (4) грудня 1917 р., який би мав переобрати Уцр, перетворивши її на центральний виконав-чий комітет рад (цвк) в Україні

робітничі страйки проти політики Уцр;створення воєнно-революційного ко-мітету для нового повстання (гру-день 1917 р.);захоплення загонами червоної гвар-дії влади на місцях;спрямування збільшовизованих час-тин російської армії (2-й гвардійський корпус) на київ для його захоплення

Ультиматум раднаркому росії за підпи-сом в. леніна та л. троцького 17 (4) груд-ня 1917 р.;спрямування більшовицьких військ в Україну під загальним командуван-ням в. антонова-овсієнка (безпосеред-нє командування здійснював м. му-равйов, наступ здійснювали три групи під командуванням П. єгорова, р. Бер-зіна, с. кудинського)

Тим часом Центральна Рада продовжила курс на будівництво дер-жави. 20 листопада 1917 р. на засіданні Малої Ради було обговорено та прийнято ІІІ Універсал, що містив такі основні положення:

Україна проголошувалася Українською Народною Республікою. «Не ��відділяючись від Російської Республіки й зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Російська Республіка стала федерацією рівних і віль-них народів, …маючи силу й власть на рідній землі, ми тою силою й властю станемо на сторожі прав і революції не тільки нашої зем-лі, але й усеї Росії…».До Установчих зборів уся влада в Україні переходила до УЦР і Ге-��нерального Секретаріату.Територія УНР визначалася в межах Київщини, Поділля, Волині, ��Чернігівщини, Полтавщини, Харківщини, Катеринославщини, Хер-сонщини, Таврії (без Криму). Остаточні кордони УНР, а також при-єднання частини Курщини, Холмщини, Воронежчини та суміжних областей, де більшість населення українське, «має бути встановле-не по згоді зорганізованої волі народів».Скасовувалося право власності на землю поміщиків та інших не-��трудових господарств, а також на удільні, монастирські, кабінетні та церковні.Земля проголошувалася власністю народу та передавалася йому ��без викупу; УЦР зобов’язувалася негайно прийняти закон про по-рядок користування земель обраними Земельними комітетами до Українських Установчих зборів.

�14726� �� 10 ��_��.indd 136 20.01.2012 12:10:33

www.e-ranok.com.ua

137

Установлювався 8-годинний робочий день для робітників.��

Запроваджувався державний контроль над продукцією в Україні, ��її виробництвом і розподілом.Давалася обіцянка негайно розпочати мирні переговори: «Через ��Центральний уряд примусити й спільників, і ворогів негайно роз-почати мирні переговори».Проголошувалося скасування смертної кари.��

Надавалася повна амністія всім політичним в’язням і засудженим.��

Декларувалася реформа судочинства: «привести його до згоди з прав-��ними поняттями народу».Закріплювалися й поширювалися права місцевого самоврядування.��

Проголошувалися свободи слова, друку, віросповідань, зібрань, ��страйків, недоторканність помешкання, можливість уживання різ-них місцевих мов у відносинах з усіма установами.Надавалася національно-персональна автономія росіянам, євреям, ��полякам тощо.Приділялася особлива увага проблемам продовольства.��

Днем виборів до Українських Установчих зборів призначалося 9 січ-��ня 1918 р. (27 грудня 1917 р.), їх скликання — 22 (9) січня 1918 р.Таким чином, ІІІ Універсал, крім проголошення УНР та визначення

її території, устрою, оприлюднював і програму соціально-економічних пере-творень. Саме вона була неоднозначно сприйнята різними верствами суспіль-ства. Особливо це стосується положення про «нетрудові господарства», які повинні бути конфісковані. Генеральне секретарство із земельних справ на-віть було змушене виступити з роз’ясненням того, що мається на увазі. Не-трудовими вважатимуться господарства, у яких власник змушений через ве-ликі його розміри постійно наймати робітників. Також урядовці заявляли, що у власників, які мають менше ніж 50 десятин землі, господарства не від-биратимуться. Також обіцялося, що не будуть конфісковуватися й володін-ня цукрових заводів. Це ще більше заплутало земельне питання. Із точки зору розвитку економіки такі кроки були б правильними, оскільки зберіга-ли б міцні господарства, що давали товарну продукцію. Але з огляду на ре-волюційну доцільність вони скорочували кількість прихильників УЦР і гра-ли на руку більшовикам, які були готові обіцяти народу все, що той побажає.

Протягом листопада—грудня 1917 р. УЦР намагалася зміцнити владу. Вона мала підтримку Київської, Катеринославської, Одеської, Ми-колаївської та інших рад. Лише Харківська рада відмовлялася визнати Раду, визнаючи тільки петроградську владу.

Проголошення УНР активізувало законодавчу діяльність. Централь-на Рада ухвалила закон про порядок видання нових законів. Цим було по-кладено початок формування власної правової системи та державного будів-ництва. Найвагомішим актом у сфері державного будівництва став закон «Про вибори до Установчих зборів УНР». Водночас було розпочато процес утворення судової системи та системи прокурорського нагляду. Паралель-но велася робота над проектом Конституції УНР та державних символів. Державним гербом було затверджено Володимирів тризуб.

�14726� �� 10 ��_��.indd 137 20.01.2012 12:10:33

www.e-ranok.com.ua

138

Було вжито заходів щодо творення власної фінансової системи: на-брав чинності закон про випуск державних кредитних білетів УНР, Дер-жавної скарбниці УНР; видані акти з питань оподаткування. Також було законодавчо закріплено 8-годинний робочий день; тривалість робочого тижня визначалася в 48 годин; регламентувалися праця жінок, неповно-літніх, нічна праця та кількість святкових днів тощо. Але водночас не бу-ло схвалено Державного бюджету й основ економічної політики.

За визначенням В. Винниченка, ІІІ Універсал не мав такого схва-лення в суспільстві, як І Універсал. А український історик І. Лисяк-Рудницький стверджує, що «ІІІ Універсал був анахронізмом уже в мо-мент проголошення».

Незважаючи на всі переваги й недоліки Універсалу з погляду сьо-годення, найнебезпечнішою для подальшої долі Української революції та держави виявилося положення: «...станемо на сторожі прав і револю-ції не тільки нашої землі, а й усієї Росії». Тим самим Центральна Рада долучалася до тих російських сил, що не сприйняли прихід більшовиків до влади та втягувалася в протистояння з більшовиками.

3. початок війни радянської росії з унр.

І варіант

Розповідь учителя ;ІІІ Універсал і державотворчі потуги УЦР призвели до стрімкого роз-

гортання конфлікту з Раднаркомом Росії, який Центральна Рада не визна-вала урядом усієї Росії. У свою чергу Раднарком не визнавав УЦР на тій підставі, що та не проголосила радянську владу в Україні. Також віддані Центральній Раді військові частини активно роззброювали й висилали до Росії загони Червоної гвардії та збільшовизовані частини російської армії, небезпідставно вбачаючи в них загрозу. УЦР надала наказ українізованим частинам колишньої російської армії перебазуватися в Україну, де був ство-рений Український фронт у Першій світовій війні, а донським і кубанським козачим частинам дозволила перебазуватися додому. Упевненості УЦР до-давало й те, що вибори до Всеросійських Установчих зборів, які відбулися наприкінці листопада — на початку грудня 1917 р., засвідчували підтрим-ку тих українських сил, що були представлені в Центральній Раді, — за них проголосувало 75 % виборців. За більшовиків — лише 10 %.

Але більшовики не вгамовувалися. 6 грудня 1917 р. об’єднаний ви-конком київських Рад робітничих і солдатських депутатів офіційно оголо-сив про скликання Всеукраїнського з’їзду рад. На з’їзд запрошувалися представники губернських, міських і повітових Рад робітничих, солдат-ських і селянських депутатів. На той час в Україні діяло понад 300 рад. Норми представництва було розроблено так, що найбільше делегатів ма-ли надіслати ради промислових районів і великих міст, які перебували під впливом більшовиків. Представництво селян усіляко обмежувалося.

Підсумки роботи зі скликання Всеукраїнського з’їзду рад вияви-лися невтішними для більшовиків. Есеро-меншовицький виконком рад

�14726� �� 10 ��_��.indd 138 20.01.2012 12:10:33

www.e-ranok.com.ua

139

Донецько-Криворізького басейну скликав власний обласний з’їзд у Хар-кові. Він не визнавав належність цього регіону до України. 17 грудня, коли відкрив свою роботу з’їзд у Києві, прихильників більшовиків на ньому виявилося лише 127 із 2,5 тис. депутатів.

Цікаво знатиСпочатку УЦР не виявила інтересу до з’їзду, який організовували

більшовики. Але усвідомивши загрозу, Генеральний Секретаріат ужив заходів, які мало чим відрізнялися від методів більшовиків. У найближ-чі до Києва повіти були розіслані циркуляри з вимогою направити до сто-лиці якомога більше депутатів від селянських спілок та українізованих частин. Прибуло понад 2 тис. депутатів, які усунули мандатну комісію і самочинно стали видавати собі депутатські мандати.

З’їзд висловив цілковиту підтримку Центральній Раді та Генераль-ному Секретаріату.

17 грудня, у день відкриття з’їзду в Києві, радіотелеграфом було пе-редано підписаний В. Леніним і Л. Троцьким ультиматум Центральній Ра-ді. Він складався з двох частин. У першій стверджувалося право націй на самовизначення аж до відокремлення, визнавалися Українська Народна Республіка й усе, що стосувалося національної незалежності українського народу. Водночас висувалися ультимативні вимоги, які за своєю суттю були втручанням у внутрішні справи УНР. У відповідь УЦР спростувала всі зви-нувачення, а також заборонила експорт хліба до центральних районів Росії.

Робота з документом ;УльтиматУм раднаркомУ росії та відПовідь на нього генерального секретаріатУ Уцр

Ультиматум Раднаркому 17 (4) грудня 1917 р.

(В. Ленін, Л. Троцький)

Відповідь Генерального Секретаріату на ультиматум РНК 20 (7) грудня 1917 р. (В. Винниченко, С. Петлюра)

відмовитися від спроб дезорга-нізації загального фронту (ішло-ся про утворення Українського фронту);не пропускати військові частини з фронту на дон або в інші райони з ворожими раднаркому урядами;пропускати революційні (біль-шовицькі) війська на Південний фронт (для боротьби з о. кале-діним);припинити роззброєння радян-ських полків і червоногвардій-ських загонів;у разі невиконання цих вимог оголошується війна

неприпустимість втручання раднаркому у внутрішні справи України;гс не збирається повторювати досвід раднаркому на території Украї-ни, поширюючи анархію та розруху;роззброєння й висилка більшовицьких загонів продиктовані прагнен-ням уникнути громадянської війни, наданням росіянам можливості «задовольнити свої національні почуття» на батьківщині;в умовах повної дезорганізації фронту з країнами четверного союзу українізовані частини, які ще зберегли боєздатність, не в змозі утриму-вати всю лінію фронту й намагаються врятувати хоча б свої частини;гс виступає за право кожної нації на самовизначення, а підтримува-ти нав’язування одної області свого розуміння політичного управлін-ня іншій не збирається, тому й надалі пропускатиме на дон і кубань ті підрозділи, які повертаються додому;гс виступає проти більшовицьких методів установлення й формуван-ня влади;гс надалі буде роззброювати більшовицькі частини, якщо вони ста-новитимуть загрозу існуючій владі

�14726� �� 10 ��_��.indd 139 20.01.2012 12:10:33

www.e-ranok.com.ua

140

1) Чому уЦр у відповідь Генерального секретаріату на ультиматум раднаркому росії відкликала українські частини з фронту; роззброювала радянські части-ни; пропускала через територію україни козацькі частини до о. каледіна?

2) наскільки обґрунтованими були такі дії Центральної ради?Радянська сторона наступного дня висловила категоричне незадо-

волення такою відповіддю, наголосивши, що «порозуміння з Радою мож-ливе тільки за умови, що УЦР відмовиться підтримувати як Каледіна, так і всю контрреволюційну змову буржуазії та кадетів». Проте україн-ське керівництво перебувало на позиції нейтралітету й визнання за ко-зачими урядами південних районів Росії (із якими, до речі, про це було домовлено ще у вересні 1917 р. на київському З’їзді народів Росії) тако-го самого легітимного статусу, як і за Раднаркомом губерній Великоро-сії. Це дало привід для агресії російських більшовиків проти України.

5 грудня 1917 р. протоколом № 19 більшовицький Раднарком ухва-лив: «Вважати Раду в стані війни з нами». Для керівництва війною бу-ла утворена комісія у складі В. Леніна, Й. Сталіна, Л. Троцького, упов-новажена діяти в українському питанні від імені Раднаркому.

6 грудня 1917 р. за вказівкою В. Леніна главковерху М. Крилен-ку в Ставку передано наказ: «Відповідь Центральної Ради вважаємо не-достатньою. Війна оголошена. Відповідальність за долю демократичного миру, який зриває Рада, падає цілком на Раду».


Ультиматум — у міжнародних відносинах — категорична вимога, невиконання якої загрожує розривом дипломатичних відносин, застосуванням сили тощо.

Агресія — незаконне застосування збройної сили однією державою проти територіальної ціліс-ності або політичної незалежності іншої держави.Коли ж київський з’їзд Рад відкинув ультиматум Раднаркому Росії,

більшовицькі делегати поїхали до Харкова. У цей час тут зібрався надзви-чайний ІІІ з’їзд Рад Донецького й Криворізького басейнів. Він був неправо-мочним, оскільки на ньому зі 140 рад області було представлено 46 (38,2 %) у кількості 77 осіб. Як неправомочний, він об’єднався з представниками 49 рад у кількості 127 осіб, які брали участь у І Всеукраїнському з’їзді рад у Києві, і проголосив себе з’їздом Рад робітничих і селянських депутатів.

25 грудня харківський з’їзд проголосив Україну Республікою Рад та обрав Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет рад (ВУЦВК) у складі 41 особи (із них 35 — більшовики). Головою ЦВК було обрано українського соціал-демократа Є. Медведєва. Саме ВУЦВК створив уряд радянської України (офіційною назвою якої була Українська Народна Рес-публіка) — Народний секретаріат у складі 12 секретарів (С. Бакинський, Є. Бош, В. Затонський, Ю. Коцюбинський, Ф. Сергєєв (Артем), М. Скрип-ник та ін.). Кілька місяців уряд не мав голови. Його засідання очолила Є. Бош. За одним винятком усі члени уряду були більшовиками.

Отже, влада рад була проголошена в Україні від імені 96 рад із 300 функціонуючих.

�14726� �� 10 ��_��.indd 140 20.01.2012 12:10:33

www.e-ranok.com.ua

141

В. Затонський згадував: «Називали себе урядом та самі до того ста-вилися трохи гумористично. Та й насправді: який же з нас уряд був без армії, фактично без території, бо навіть Харківська Рада нас не визнава-ла. Апарату жодного». Уряд мав маріонетковий характер, його єдиним завданням було організувати боротьбу з Центральною Радою.

Отже, на кінець 1917 р. тривала боротьба за владу в Україні вили-лась у протистояння двох конкуруючих сил: Української Народної Респуб-ліки, покликаної до життя Українською Центральною Радою, і радян-ської Української Народної Республіки, проголошеної на харківському з’їзді Рад.

Український радянський уряд у Харкові визнав підпорядкування Пе-троградові та за його підтримки розпочав боротьбу з УЦР. Народний Секре-таріат відразу скасував заборону на вивезення хліба до Росії й опублікував постанову про недійсність усіх постанов Генерального Секретаріату. Також Народний Секретаріат звернувся до Раднаркому Росії за воєнною допомо-гою в боротьбі проти УЦР. Поряд із «війною декретів» розгорталася зброй-на боротьба. Вирішальним для харківського уряду стало прибуття 25 груд-ня більшовицьких загонів із Росії на чолі з В. Антоновим-Овсієнком. Разом із місцевими загонами Червоної гвардії ці частини розгорнули наступ на Київ та інші райони України. Більшовицькі сили складалися з частин ре-гулярної армії, червоногвардійських загонів із Росії та України, загонів мо-ряків. Їхня тактика полягала в просуванні лініями залізниць і встановлен-ні контролю над великими промисловими й транспортними центрами. Таке ведення бойових дій дістало назву ешелонної війни. Атакуючі розраховува-ли на допомогу робітничих загонів у цих містах.

Безпосередньо на Київ наступали частини, якими командував колиш-ній царський полковник М. Муравйов. Він у своєму наказі відверто гово-рив: «Цю владу [радянську] ми несемо з далекої півночі на вістрях своїх багнетів, де її встановлюємо, всемірно підтримуємо її силою цих багнетів».

Постаті в історіїВолодимир Антонов-Овсієнко (1883—1938 рр.) — більшовицький вій-

ськовий діяч, дипломат. Брав участь у розробці плану бойових дій більшо-вицьких загонів проти УНР. Командував більшовицькими військами при відступі з України в 1918 р. Був членом Народного Секретаріату. У 1919 р. командував Українським фронтом. Від 1924 р. перебував на дипломатичній роботі. Від 1933 р. нарком юстиції СРСР. Розстріляний НКВC СРСР.

Михайло Муравйов (1880—1918 рр.) — воєначальник у роки гро-мадянської війни на теренах колишньої Російської імперії. Походив із бідної селянської родини. Закінчив юнкерське училище. Брав участь у російсько-японській війні (1904—1905 рр.) та Першій світовій війні. Улітку 1917 р. став ініціатором створення ударних «батальйонів смер-ті». Здобув чин полковника. Вступив до партії лівих есерів. У листопаді 1917 р. командував революційним Петроградським гарнізоном, органі-зував розгром наступу О. Керенського та П. Краснова на Петроград, уря-тувавши владу більшовиків від поразки. Командував більшовицькими загонами, що наступали на Київ, а також радянськими військами, які

�14726� �� 10 ��_��.indd 141 20.01.2012 12:10:33

www.e-ranok.com.ua

142

вели боротьбу з румунами в Бессарабії. Був диктатором Одеського райо-ну. Улітку 1918 р. призначений командувачем Східного фронту. Застре-лений під час заколоту проти радянської влади.

За свідченням командувача радянських військ В. Антонова-Овсі-єнка (у його мемуарах «Записки про громадянську війну»), питання про воєнне вторгнення в Україну було розв’язане вже давно. Після відхилен-ня ультиматуму Генеральним Секретаріатом Раднарком отримав привід для цього.

ІІ варіант


визначаючи причини, привід, перебіг подій Першої україно-радянської війни, причини поразки УЦР, та оформлюють матеріал у вигляді струк-турно-логічної схеми. Учитель систематизує та доповнює результати ро-боти учнів.

4. ІV універсал уЦр. проголошення незалежності унр.

Розповідь учителя ;Збройна агресія радянської Росії, яка прикривалася радянським уря-

дом у Харкові, змусила УЦР до рішучих дій з організації оборони УНР. Бу-ло створено Особливий комітет оборони України у складі М. Пор ша, С. Пет-люри та В. Єщенка, полковника Ю. Капкана призначено командувачем українського війська. Генеральний Секретаріат ухвалив рішення про ство-рення армії УНР на засадах добровільності та грошового утримання. Але такі дії вже не могли врятувати ситуації. Лідери УЦР боялися й не розумі-ли значення організованої збройної сили (регулярної армії), здатної підтри-мати революцію. Таким чином, перед зовнішньою агресією УЦР виявила-ся фактично беззбройною. Хоча загальна частина більшовицьких загонів була невеликою й вони наступали лише вздовж основних залізниць, реаль-но протиставити їм не було чого. Тому на захист української справи стала національно свідома учнівська та студентська молодь. Близько 300 юнаків на чолі із сотником Омельченком під станцією Крути (на шляху з Черніго-ва до Києва) вступили в нерівний бій (29 січня 1918 р.) з переважаючими більшовицькими загонами. Більшість із них заплатили власним життям за недалекоглядну політику лідерів УЦР, але нічого змінити не змогли.

Більшовики невпинно наближалися до Києва. Керівники УЦР бу-ли змушені переглянути свої погляди на статус України і, відмовившись від гасел автономії у складі рівноправної федерації народів, стати на по-зицію цілковитої незалежності України. В умовах війни 22 січня 1918 р. з’явився ІV Універсал УЦР, який проголошував Українську Народну Рес-публіку «самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною дер-жавою українського народу. Зо всіма сусідніми державами, як-то: Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною та іншими ми хочемо жи-ти в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя

�14726� �� 10 ��_��.indd 142 20.01.2012 12:10:33

www.e-ranok.com.ua

143

Самостійної Української Республіки. Власть у ній буде належати тільки народові України...». Текст Універсалу було розроблено на основі проек-тів М. Грушевського, В. Винниченка, М. Шаповала.

Проголошувалося також, що влада в Україні належатиме тільки її народові, від імені якого виступатимуть Українські Установчі збори. До їх зібрання мала правити Українська Центральна Рада та її виконав-чий орган, який дістав назву Ради Народних Міністрів.

Одним із найголовніших завдань, які потребували розв’язання в найближчий час і знайшли своє відображення в IV Універсалі, було укладення миру з Німеччиною та її союзниками. Для цього в Брест бу-ла відправлена мирна делегація.

Крім того, в універсалі містилася низка соціально-економічних по-ложень. Щодо аграрного питання повідомлялося: «Земельна комісія... вже виробила закон про передачу землі трудовому народу без викупу, прийняв-ши за основу скасування власності і соціалізацію землі». Проект закону планувалося розглянути та прийняти на найближчому засіданні УЦР, «щоб передача землі в руки трудящих неодмінно відбулася ще до почат-ку весняних робіт». Усі ліси, води й надра конфісковувались у попередніх власників і переходили у власність держави. Уряду приписувалося «при-ступити до переведення всіх заводів і фабрик на мирний стан, на вироб-лення продуктів, потрібних насамперед трудящим масам».

У IV Універсалі також ішлося про необхідність ужити термінових заходів щодо ліквідації безробіття, матеріального забезпечення інвалі-дів, сиріт, людей похилого віку й усіх тих, хто постраждав від війни. Проголошувалася націоналізація «найважливіших галузей торгівлі», установлювалася монополія держави на зовнішню торгівлю. Усі банки мали контролюватися державою.

Підтверджувалися всі демократичні права і свободи громадян, рів-ність представників різних націй УНР. Усвідомлюючи нестійкість і не-певність свого становища, УЦР проголошувала: «Все, чого не встигнемо зробити ми, те довершать, справлять і до останнього порядку приведуть Українські Установчі збори».

Прийняття IV Універсалу стало визначною подією в житті україн-ського народу. Тривалий шлях боротьби завершився логічним результа-том — проголошенням незалежності. Хоча в той час не вдалося відсто-яти самостійну Українську державу і сприятлива нагода відродження й закріплення своєї державності зазнала краху, але ідея самостійної со-борної України жила в головах кращих представників українського на-роду, надихала їх на боротьбу за незалежну Україну. Саме в цьому по-лягає головне історичне значення ІV Універсалу Центральної Ради.

У день проголошення ІV Універсалу УЦР прийняла Закон про національно-персональну автономію. Право на автономію автоматично визнавалося за трьома найбільшими національними групами — росіяна-ми, євреями та поляками. Білоруси, німці, чехи, молдавани, татари, гре-ки й болгари могли одержати це право за умови, якщо їхні петиції в цій справі зберуть щонайменше 10 тис. голосів.

�14726� �� 10 ��_��.indd 143 20.01.2012 12:10:33

www.e-ranok.com.ua

144

29 січня 1918 р. в столиці розпочався збройний виступ окремих частин міського гарнізону та робітників заводу «Арсенал», спрямований проти УЦР. Протягом п’яти днів війська УНР під командуванням С. Пет-люри та Є. Коновальця придушили повстання в Києві. Однак це вже не мало стратегічного значення.

Наступ більшовицьких військ тривав. 7 лютого 1918 р. вони увійшли в Київ. Наступного дня члени Малої Ради й Ради Народних Міністрів, за-лишивши Київ, перебралися спочатку до житомира, а потім — до Сарн.


ІЗ ДОПОВІДІ М. МУРАВЙОВА ПРО ШТУРМ КиЄВА

Я наказав артилерії стріляти по висотних і багатих палацах, по церквах і попах... Я спалив великий будинок Грушевського, і він упро-довж трьох діб горів яскравим полум’ям.

ЗІ СПОГАДІВ М. МУРАВЙОВА

Ми йдемо огнем і мечем встановлювати радянську владу. Я зайняв місто, бив по палацах і церквах... бив, нікому не даючи пощади! 28 січня Дума [Києва] просила перемир’я. У відповідь я наказав їх душити газами. Сотні генералів, а може і тисячі, були вбиті без жалю... Так ми помстили-ся. Ми могли зупинити жагу помсти, але ми не робили цього, бо наше гас-ло — бути безпощадними. (Завдяки газовій атаці червоногвардійцям вдалося оволодіти переправами й мостом через Дніпро. За приблизними підрахунками у Києві було знищено понад тисячу офіцерів. — Авт.)

1) Завдяки чому більшовикам удалося захопити київ?

2) Яку політику проводив М. Муравйов у захопленому місті?Причинами поразки військ УЦР слід уважати: ослаблення соціаль-

ної опори УЦР (повільність, нерішучість у здійсненні соціально-еконо-мічних перетворень відштовхнули селянство, у той час як більшість ро-бітників підтримувала більшовиків); відсутність належної уваги до вій ськової політики, збройного захисту державності, що виявилося у від-сутності регулярної та централізованої армії; високий ступінь організо-ваності та боєздатності більшовицьких військ, успішна тактика бороть-би за владу; уміла соціальна демагогія Рад.

5. перша спроба радянізації україни.Претендуючи на роль загальноукраїнського уряду, більшовицький

Народний Секретаріат одразу після захоплення радянськими військами Києва переїхав туди. Проте здобути авторитет і налагодити ефективну систему влади він так і не зміг.

Цікаво знатиМісцева влада Києва пішла на співпрацю з Народним Секретаріа-

том, сподіваючись, що з його переїздом до міста припиниться терор ра-дянських військ під командуванням М. Муравйова. Після засудження Київською радою терору Народний Секретаріат був змушений заборони-ти самочинні обшуки й самосуди. У реальній цінності заборони пересвід-

�14726� �� 10 ��_��.indd 144 20.01.2012 12:10:34

www.e-ranok.com.ua

145

чувалися самі народні секретарі. В. Затонського мало не заарештували після пред’явлення документа члена НС. Його врятувало лише посвід-чення члена Раднаркому РСФРР за підписом В. Леніна. Іншого народно-го секретаря — М. Скрипника — червоноармійці ледь не розстріляли, прийнявши за колишнього полковника царської армії.

НС безуспішно вимагав від М. Муравйова припинити терор у Ки-єві та відвести його загони на фронт. Тільки коли Раднарком Росії від-кликав війська М. Муравйова з міста, ситуація стабілізувалася.

Перший прихід більшовиків до влади в Україні супроводжувався масовим «червоним терором». Лише в Києві радянські війська знищили від 3 до 5 тис. осіб. Це, зрозуміло, не викликало прихильності народу України до нової влади. Непопулярними були й інші заходи більшови-ків, які супроводжувалися реквізиціями, конфіскаціями, експропріаці-ями майна громадян. (Учитель привертає увагу учнів до таблиці.)

складові Першої радянізації України (січень—березень (квітень) 1918 р.)

Складові радянізації Характеристика

терор Був безсистемним. Підлягали гайдамаки, офіцери, монархісти, усі «вороги рево-люції» та «ворожі верстви населення». Переважно здійснювався загонами чер-воноармійців із росії

Поширення законів радянської росії

Усі закони (декрети), які були прийняті або приймалися, автоматично поширю-валися на територію України, контрольовану радянськими військами

злам старого адміні-стративного апарату

Уся система управління, яка ще залишилася від тимчасового уряду й Уцр, лікві-довувалася. розпускалися міські думи. на місцях влада переходила до воєнно-революційних комітетів і рад

формування армії У січні 1918 р. було створено армію радянської Унр — червоне козацтво

націоналізація націоналізація великих підприємств (переважно вугільної, металургійної, маши-нобудівної), частина з яких перейшла у власність рсфрр. не зачепила харчової й легкої промисловості

фінанси відмова від українських грошей

аграрні перетворення розгром поміщицьких маєтків, стихійний розподіл поміщицьких земель серед селян, спроба створення комун. відновлення постачання хліба до росії

розчленування тери-торії України

на початку 1918 р. на території України створено ще три радянські республіки: донецько-криворізьку радянську республіку, радянську соціалістичну республіку тавриду, одеську радянську республіку. таким чином, територія радянської Унр об-межувалася п’ятьма губерніями, визначеними ще в «інструкції» тимчасового уряду


Радянізація — процес установлення радянської влади, насадження її в усіх сферах життя су-спільства.«Червоний терор» — арешти або знищення більшовиками своїх потенційних противників.Реквізиція — примусове вилучення державою майна власника (приватної або юридичної особи) у державних інтересах із виплатою або без виплати йому вартості майна.

�14726� �� 10 ��_��.indd 145 20.01.2012 12:10:34

www.e-ranok.com.ua

146

Конфіскація — безоплатне вилучення майна, цінностей.Експропріація — примусова конфіскація незаконно отриманої власності. (цей термін використо-вувався більшовиками як виправдання пограбування заможних верств суспільства, які нагрома-дили свої багатства начебто незаконно, грабуючи (експлуатуючи) трудові прошарки суспільства.)Націоналізація — перехід приватних підприємств та іншої приватної власності у власність дер-жави як шляхом експропріації, так і на основі викупних операцій.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Бесіда за запитаннями ; 1) Якою була реакція УЦР на більшовицький переворот у Петрограді? 2) Які сили вели боротьбу за владу в Києві на початку листопада

1917 р.? Яким був результат цієї боротьби? 3) Коли було проголошено ІІІ Універсал УЦР? Які головні положен-

ня він містив? 4) Як більшовики намагалися усунути УЦР від влади в Україні? 5) Якими були основні положення ультиматуму Раднаркому Росії УЦР? 6) Коли і як було проголошено радянську владу в Україні? 7) Які гасла використовували більшовики для завоювання прихиль-

ності населення? 8) Які події спонукали до проголошення ІV Універсалу УЦР? Які ще по-

ложення, крім проголошення незалежності УНР, він містив і чому? 9) Визначте причини першої війни між радянською Росією та УНР. 10) Що таке радянізація? 11) Запишіть хронологію основних подій в Україні листопада 1917 —

січня 1918 р. 12) Якими були складові першої радянізації України?


Більшовицький переворот у Петрограді був негативно сприйнятий лі-дерами УЦР. Це призвело до протистояння між УЦР і Раднаркомом Росії.

20 листопада 1917 р. УЦР оприлюднила ІІІ Універсал, у якому про-голосила створення Української Народної Республіки й цілу низку соці а-льно-економічних перетворень.

Спочатку зазнавши поразки в боротьбі за владу в Києві, більшови-ки взяли курс на збройне повалення влади УЦР.

25 грудня 1917 р. в Харкові було проголошено встановлення ра-дянської влади в Україні. Одночасно почалася збройна агресія радянської Росії проти УНР.

Війна з більшовиками остаточно розвіяла автономістські погляди лідерів УЦР. 22 січня 1918 р. в ІV Універсалі було проголошено неза-лежність УНР і підтверджувалися соціально-економічні реформи.

Прорахунки політики УЦР призвели до її поразки у війні з біль-шовиками. Більша частина території УНР опинилася під більшовицькою окупацією.

�14726� �� 10 ��_��.indd 146 20.01.2012 12:10:34

www.e-ranok.com.ua

147

Політика, яку проводив Народний Секретаріат, мала вкрай руйнівні наслідки для економічного життя й викликала невдоволення населення.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ


2) складіть розгорнутий план на тему «унр: від автономії до незалежності».

3) підготуйте реферат за однією з тем: «Бій під крутами», «перша спроба ра-дянізації україни», «перша радянсько-українська війна», «проголошення незалежності унр» (кільком учням).

урок № 12 (17)

тема. Українська Держава. Гетьман П. Скоропадський.

Мета: з’ясувати значення Брест-литовського мирного договору для подальшого перебігу по-дій Української революції; схарактеризувати гетьманський режим П. скоропадського; пояснити зміст понять і термінів «сепаратний мир», «окупація», «переворот», «геть-манат», «федеративна грамота»; розвивати вміння учнів набувати нових знань, вико-ристовуючи різні джерела інформації; сприяти розвитку в них патріотичних почуттів.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта «Українська держава. Утворення директорії та відновлення

Унр (травень—листопад 1918 р.)», атлас, ілюстративний та дидактичний матеріал. Основні терміни та поняття: сепаратний мир, окупація, переворот, гетьманат, федеративна грамота. Основні дати: 9 лютого (27 січня) 1918 р. — Підписання Брестського миру між Унр і країнами чет-

верного союзу; 28—29 квітня 1918 р. — гетьманський переворот, проголошення П. скоропадського гетьманом України; 14 листопада 1918 р. — грамота П. скоропад-ського про федерацію з росією.

Хід уроку




Робота з історичною картою ;

1) Покажіть кордони УНР.

2) Простежте за картою події першої війни між радянською Росією та УНР.

�14726� �� 10 ��_��.indd 147 20.01.2012 12:10:34

www.e-ranok.com.ua

148

Творчі завдання ; 1) Поясніть, чому в грудні 1917 р. на території України одночасно іс-

нували дві УНР та два уряди, які називали себе українськими та робітничо-селянськими.

2) У наказі № 14 командувач більшовицькими військами, що насту-пали на Київ, М. Муравйов писав: «Цю владу ми несемо з далекої півночі на вістрях своїх багнетів, де її встановлюємо, всемірно під-тримуємо її силою цих багнетів». Чи можна стверджувати, що ра-дянська влада на початку 1918 р. встановилася лише силою зброї? Відповідь обґрунтуйте.

3) Історик Д. Дорошенко, підсумовуючи у своїй книзі «Війна і револю-ція на Україні» період УЦР, писав: «Від IV Універсалу Центральної Ради, що проголосив принцип соціалізації земельної власності, до більшовизму перехід був неминучим... І як тільки Центральна Рада пішла на розрив з більшовиками, участь її була вирішена... Централь-ній Раді з її Генеральним Секретаріатом прийшлося повторити долю Тимчасового уряду, послідовно повторивши всі його помилки». Чи згодні ви з такими висновками? Відповідь обґрунтуйте.

Історичні диктанти ;

Проголошення автономії України. наростання Політичної БоротьБи в Україні в лиПні—жовтні 1917 р. Проголошення Української народної ресПУБліки

ДиКТАНТ № 1

1) Яким було ставлення УЦР до створення регулярної армії: позитив-ним чи негативним?

2) Як називався перший український уряд, утворений УЦР? 3) На скільки губерній поширювалася влада Генерального Секрета-

ріату згідно з «Тимчасовою інструкцією Генеральному Секрета-ріату Тимчасового уряду на Україні»?

4) Коли відбувся Корніловський заколот? 5) Хто очолював Генеральний Секретаріат (перший український уряд)? 6) Коли було проголошено ІІ Універсал? 7) Коли відбувся Український національний конгрес? 8) Кому підпорядковувався Генеральний Секретаріат згідно з «Інструк-

цією» Тимчасового уряду? 9) Коли відбувся в Києві З’їзд поневолених народів Росії? 10) Які політичні сили вели боротьбу за владу в Києві після повален-

ня Тимчасового уряду в Петрограді? 11) Що стало приводом до підготовки російською владою судового про-

цесу над членами Генерального Секретаріату? 12) Хто представляв Тимчасовий уряд на переговорах з УЦР у червні

1917 р.?


1) Український національний конгрес виступив за автономію чи не-залежність України?

�14726� �� 10 ��_��.indd 148 20.01.2012 12:10:34

www.e-ranok.com.ua

149

2) Які українські політичні партії були представлені в Генеральному Секретаріаті?

3) Згідно з яким Універсалом УЦР поповнювалася представниками національних меншин?

4) Коли було проголошено І Універсал? 5) Коли відбувся збройний виступ самостійників? 6) Яка подія стала поштовхом до проголошення І Універсалу? 7) На які губернії поширювалася влада Генерального Секретаріату

згідно з «Тимчасовою інструкцією…»? 8) Генеральний Секретаріат був органом виконавчої чи законодавчої

влади? 9) Кому мав підпорядковуватися Генеральний Секретаріат згідно зі

«Статутом Генерального Секретаріату»? 10) Яка подія привела до створення в Києві Комітету порятунку рево-

люції? 11) Хто очолював перший Українізований 40-тисячний корпус? 12) Який універсал УЦР населення України зустріло з більшим енту-

зіазмом — І чи ІІ?


1) Де відбувалися засідання УЦР? 2) Що стало першою Українізованою військовою частиною? 3) Коли було прийнято II Універсал? 4) Що відбулось раніше: повстання більшовиків у Києві проти військ

Київського військового округу чи проголошення ІІІ Універсалу? 5) Коли відбувся Український національний конгрес? 6) Які сили вели боротьбу за владу в Києві у жовтні 1917 р.? 7) Коли відбулися вибори до Українських Установчих зборів? 8) Які губернії мали увійти до складу УНР згідно з ІІІ Універсалом? 9) Чи містилася в тексті ІІІ Універсалу УЦР програма соціально-еко-

номічних перетворень? 10) Коли було опубліковано ІІІ Універсал? 11) Який документ УЦР проголосив створення УНР? 12) Яка подія дала поштовх до більшовизації рад?

війна радянської росії з Унр. Проголошення незалежності УнрДиКТАНТ № 4

1) Перелічіть основні вимоги ультиматуму Раднаркому, висунуті УЦР. 2) Назвіть авторів ультиматуму до УЦР. 3) Яку назву мав радянський уряд України в 1917—1918 рр.? 4) Хто командував більшовицькими загонами, що наступали на Київ? 5) ІV Універсал було проголошено до чи після вступу більшовиків до

Києва? 6) Укажіть кількість жертв «червоного терору» в Києві після захоп-

лення міста більшовицькими загонами. 7) Коли і де відбувся І Всеукраїнський з’їзд рад, на якому було про-

голошено встановлення радянської влади в Україні?

�14726� �� 10 ��_��.indd 149 20.01.2012 12:10:34

www.e-ranok.com.ua

150

8) Як називався радянський уряд України в 1918 р.? 9) У яких регіонах України більшовики встановили свою владу зде-

більшого мирним шляхом? 10) Де були поховані юнаки, що загинули в бою під Крутами? 11) Як називався російський орган влади, що висунув ультимативні

вимоги до УЦР? 12) Коли більшовиками було захоплено Київ під час першої радянсько-

української війни?


Запитання та завдання ; 1) Як розгорталися події на фронтах Першої світової війни в 1917 р.? 2) Чому питання про мир було одним із головних у Російській та Укра-

їнській революціях?


1. Мирний договір у Брест-литовську. Вступ німецько-австрійських військ в україну.

Розповідь учителя ;Вихід із війни був одним із головних питань на початку Україн-

ської революції. Для лідерів національно-визвольного руху підписання миру означало підтримку народу, а зволікання у цій справі — утрату по-пулярності.

Ініціатива в проведенні мирних переговорів належала більшовикам, які на ІІ Всеросійському з’їзді Рад проголосили Декрет про мир. Раднарком звернувся до всіх воюючих сторін із пропозицією розпочати мирні перего-вори, на яку відгукнулися лише Німеччина та її союзники. Переговори про-ходили у Брест-Литовську. Перемир’я було укладено 15 грудня 1917 р.

Керівники Української Центральної Ради, не бажаючи бути заруч-никами російсько-німецької змови, вирішили втрутитися в переговорний процес. У Бресті відбулася неофіційна зустріч української делегації з пред-ставниками Німеччини та Австро-Угорщини. 24 грудня 1917 р. Генераль-ний Секретаріат звернувся до всіх воюючих і нейтральних країн із но-тою, у якій ішлося, що УНР до утворення федеративного російського уряду буде здійснювати міжнародні відносини самостійно. Указуючи на те, що влада Раднаркому не поширюється на Україну, Генеральний Се-кретаріат заявив, що угода, яку хоче укласти Росія зі своїми противни-ками, буде чинною в Україні лише тоді, коли її ухвалить і підпише уряд УНР. У відповідь делегація УНР була запрошена до участі в перегово-рах. Напередодні від’їзду делегації, яку очолив В. Голубович (згодом — О. Севрюк), її докладно інструктував М. Грушевський.

Делегація мала домагатися включення до складу УНР Східної Га-личини, Буковини, Закарпаття, Холмщини, Підляшшя, а в разі відмо-ви — утворення з цих земель у складі Австро-Угорщини окремого корон-ного краю з широкими правами автономії.

�14726� �� 10 ��_��.indd 150 20.01.2012 12:10:34

www.e-ranok.com.ua

151

Переговори розпочалися 10 січня 1918 р. Російську делегацію очо-лював Л. Троцький, який був змушений визнати делегацію УНР. Напри-кінці січня в переговорах було оголошено перерву. Раднарком вирішив скористатися цим для встановлення контролю над Україною. До складу російської делегації було включено представників радянської УНР. Але представники Четверного союзу повноважність цієї делегації не визна-ли. До того ж виконуючий обов’язки голови делегації УНР О. Севрюк ознайомив присутніх із текстом IV Універсалу УЦР і зажадав визнання УНР незалежною державою.

9 лютого 1918 р. було укладено договір УНР із країнами Четвер-ного союзу (Брестський, або Берестейський мир).

Брестський мирний договір мав 10 статей: 1-ша визнавала самостій-ність України; 2-га — її кордони; 3-тя — встановлювала порядок евакуа-ції союзних військ; 4-та — засвідчувала дипломатичні зв’язки України з державами Четверного союзу; 5-та — розв’язувала питання про відмову сторін від воєнних контрибуцій; 6-та — регулювала питання військовопо-лонених; 7-ма — регулювала господарські справи (взаємне постачання сільськогосподарських і промислових «лишків», зокрема постачання Укра-їною 1 млн т зерна, м’яса, круп до липня 1918 р.); 8-ма — відновлювала правові відносини між сторонами; 9-та — установлювала, що усі умови до-говору становлять одну цілісність; 10-та — стверджувала автентичність усіх текстів договору.

За договором УНР зобов’язалася поставити Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн пудів хліба, 2750 тис. пудів м’яса, 400 млн яєць та ін-шої сільськогосподарської продукції й сировини. Делегації Німеччини та Австро-Угорщини погодилися на приєднання Холмщини та Підляшшя до УНР. Крім того, з Австро-Угорщиною було укладено таємну угоду, за якою на західноукраїнських землях утворювався окремий коронний край із земель Буковини та Східної Галичини. Але цей документ так і не вда-лося реалізувати через невиконання УНР умов постачання продовольства та протести поляків в Австро-Угорщині.


ТАЄМНА УГОДА МІж АВСТРО-УГОРЩиНОЮ ТА УНР

Зважаючи на те, що українці надали національним меншинам на території України, серед них і полякам, широку автономію та можливос-ті для культурного розвитку; ми [австро-угорський уряд] також проголо-шуємо: для забезпечення національно-культурного розвитку тієї части-ни українського народу, що проживає на австрійській території, а також із метою посилення зв’язків між нашими державами, не пізніше ніж 31 липня на обговорення у парламент буде винесено законопроект про створення окремого коронного краю на землях Буковини та тієї частини Східної Галичини, що заселена переважно українцями. Австрійський уряд використовує всі можливі конституційні засоби, щоб цей законо-проект набув законної сили через парламентський акт.

�14726� �� 10 ��_��.indd 151 20.01.2012 12:10:34

www.e-ranok.com.ua

152

1) Що передбачала дана таємна угода між Австро-угорщиною та унр?2) Чому Австро-угорщина пішла на укладення цієї угоди?

Тим часом успіхи більшовиків примусили лідерів УНР шукати мо-гутніх союзників. Після підписання мирного договору делегація УНР ого-лосила, що УЦР перебуває у важкому становищі й вимагає негайної до-помоги. Країни Четверного союзу погодилися її надати (збройними силами й позикою в сумі 1 млрд крб).

У лютому 1918 р. їхні війська перейшли в наступ на території України, попереду них просувалися українські частини армії УНР. Се-ред них були Синьожупанна й Сірожупанна дивізії, сформовані з укра-їнців, що зазнали німецького й австрійського полону. 2 березня 1918 р. Київ було звільнено від більшовиків. Першими до міста вступили гайда-маки під командуванням С. Петлюри, які влаштували урочистий парад. Наступного дня в Київ увійшли німецькі підрозділи.

Цікаво знатиКерівництво радянської УНР опинилося у скрутному становищі.

У своєму розпорядженні Народний Секретаріат мав близько 25 тис. чер-воноармійців. Для оборони Києва було ледь набрано 3 тис. осіб. Чинити опір 450-тисячній німецько-австрійській армії було недоцільним. 1 бе-резня 1918 р. радянські війська залишили Київ.

3 березня 1918 р. у Брест-Литовську РСФРР підписала мирний дого-вір із Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною. Росія зобов’язувалася визнати право українського народу на самовизначення, за-конність влади Української Центральної Ради на території України, визна-ти договір держав австро-німецького блоку з УНР, укласти з нею мирний договір, вивести з її території частини Червоної гвардії, припинити будь-яку агітацію та пропаганду проти уряду й громадських установ УНР.

Брестський договір поклав початок міжнародно-правовому визнан-ню України як незалежної держави та продемонстрував успіх молодої української дипломатії. Але країни Антанти вважали договір сепарат-ним, що згодом негативно позначилося на долі Української держави.


Сепаратний мир — у міжнародному праві — договір про мир чи перемир’я у війні, укладений однією державою або групою держав із противником окремо від своїх союзників.

Запитання для закріплення ; 1) Що спонукало Центральну Раду піти на мирні переговори з краї-

нами Четверного союзу? 2) Де відбувалися переговори між делегаціями УНР та країн Четвер-

ного союзу про умови укладення миру? 3) Якими були результати миру для УНР? 4) Чи вдалося делегації УНР на переговорах у Брест-Литовську до-

сягнути своєї мети? 5) Чи був Брестський мир між УНР і країнами Четверного союзу

справедливим?

�14726� �� 10 ��_��.indd 152 20.01.2012 12:10:34

www.e-ranok.com.ua

153

2. ліквідація більшовицького режиму в україні.Розповідь учителя ;Наступ німецьких та австрійських військ поставив під загрозу біль-

шовицький режим. Тоді Раднарком Росії зажадав від Народного Секре-таріату організації опору.

Так, при Радах утворилися мобілізаційні відділи, Київ було оголо-шено в стані облоги, а Київська, Подільська й Волинська губернії пере-ведені на воєнний стан. Усе це вповільнило наступ німців, але не могло його зупинити. З України на схід почалася евакуація матеріальних цін-ностей, створювався єдиний фронт оборони від Криму до Росії.

У березні 1918 р. в Катеринославі відбувся II Всеукраїнський з’їзд Рад, на якому було обрано новий склад ЦВК. До нього увійшли російські та українські ліві есери, ліві українські більшовики, соціал-демократи. Було створено новий Народний Секретаріат, який очолив М. Скрипник, а також прийнято рішення про формування армій із головнокомандува-чем В. Антоновим-Овсієнком. Проте сил виявилося недостатньо, тому бу-ло обрано шлях боротьби з окупаційними військами: поєднання фронто-вих дій із партизанською боротьбою в тилу.

Цікаво знатиПідписання УЦР Брестського миру й наступ німецько-австрійських

військ було використано більшовиками як привід для розколу України. 9 лютого 1918 р. в Харкові відбувся обласний з’їзд Рад, на якому було проголошено Донецько-Криворізьку республіку, яка входила до складу РСФРР. Більшовики сподівались тим самим не допустити окупації про-мислово розвинених регіонів України, на тій підставі, що ці території не є Україною. Проте німецьке командування на це не зважало. До того ж сам В. Ленін виступив проти розчленування України.

Ще одна регіональна радянська республіка була проголошена 19 бе-резня 1918 р. в Криму — Соціалістична Радянська республіка Таврида. Метою її створення було також не допустити німецьку окупацію. Заці-кавленість у приєднанні Криму до УНР виявила й УЦР. Командувач українськими військами П. Болбочан отримав таємний наказ випереди-ти німців і захопити Крим, що він блискуче й виконав. 20 квітня 1918 р. УЦР проголосила Чорноморський флот флотом УНР. Але під тиском Ні-меччини українські частини були змушені залишити Крим.

Участь радянських військ Росії в бойових діях в Україні дала привід німецькому командуванню просунути свої війська значно далі на схід та південь за кордони України, захопивши Бєлгород, Ростов тощо. Щоб припинити наступ німців, було підписано угоду про завер-шення воєнних дій та утворено «нейтральну зону» на ділянці від Риль-ська до Суджі.

Із приходом союзників Україна фактично була окупована. Австро-Угорщина зайняла південь — Західну Волинь, Подільську, Херсонську та Катеринославську губернії, а Німеччина — решту території. У Миколає-ві, Маріуполі, Ростові-на-Дону стояли мішані гарнізони. Управління за-

�14726� �� 10 ��_��.indd 153 20.01.2012 12:10:35

www.e-ranok.com.ua

154

лізницями й водним транспортом контролювало німецьке командування, кам’яною та залізорудною промисловістю союзники управляли спільно.

Хоча союзники проголошували єдиною метою відновлення в Укра-їні законної влади — Центральної Ради, фактично встановлювався оку-паційний режим.

Разом із військами центральних держав 7 березня 1918 р. до Киє-ва повернулася й УЦР. Але її зустріли без особливого ентузіазму. Полі-тика Центральної Ради в нових умовах не змінилася, а це не влаштову-вало практично всі верстви суспільства.

Командувач збройних сил Німеччини Е. Людендорф пізніше так визначив їхні головні цілі: «На Україні треба було придушити більшо-визм і створити там такі умови, щоб мати можливість видобувати з неї воєнні вигоди й вивозити хліб і сировину».

3. Гетьманський переворот. п. скоропадський.

Розповідь учителя ;

Після повернення до Києва перед УЦР відразу постало безліч пи-тань, які потребували негайного розв’язання: забезпечення спокою і по-рядку в країні, а головне — виконання умов договору з Німеччиною про постачання продовольства. Але УЦР виявилася нездатною для розв’язання цих завдань. Вона продовжувала політику, намічену ще в листопаді 1917 р. За січень—квітень 1918 р. УЦР було здійснено такі заходи:

запровадження нового стилю в літочисленні (юліанський календар ��було замінено григоріанським календарем);запровадження в обіг національної валюти — гривні;��

затвердження державного герба — тризуба Володимира Великого;��

прийняття закону про громадянство;��

скасування приватної власності на землю (19 січня 1918 р.), прийнят-��тя закону про землю (31 січня 1918 р.), який передбачав соціаліза-цію землі та встановлення максимуму землеволодіння в 30 десятин;підтвердження курсу та соціально-економічної політики, проголо-��шених ІІІ і ІV Універсалами;схвалення Конституції УНР (29 квітня 1918 р.).��

Така політика не влаштовувала командування німецьких військ, які фактично окупували Україну. Йому було зрозуміло, що Центральна Рада не зможе забезпечити регулярних поставок продуктів до Німеччи-ни та Австро-Угорщини. Так, німецький полковник фон Штольценберг на початку березня 1918 р. телеграфував німецькому командувачу Схід-ного фронту: «Сумнівно, чи цей уряд, складений винятково з лівих опор-туністів, зможе встановити тверду владу... Якщо не можна буде розв’язати проблему іншим способом, ми повинні будемо взяти силою те, що абсо-лютно необхідно для нашого життя та ведення воєнних дій».

Зрозуміло, що конфлікт між Центральною Радою й окупаційною ад-міністрацією був неминучий. З особливою силою він спалахнув у зв’язку з наказом німецького головнокомандувача Ейхгорна від 6 квітня 1918 р.

�14726� �� 10 ��_��.indd 154 20.01.2012 12:10:35

www.e-ranok.com.ua

155

про примусовий засів усієї землі. Незважаючи на це посівні площі в Укра-їні скоротилися вдвічі. Наказ викликав протест Центральної Ради.

Тому німецько-австрійське командування прагнуло замінити Цен-тральну Раду більш ефективним урядом і з цією метою почало пошук відповідної кандидатури. Вибір упав на П. Скоропадського, якого під-тримували заможні верстви українського суспільства.

Постать в історіїПавло Скоропадський (1873—1945 рр.) — військовий, державний

і політичний діяч. Нащадок славного козацького роду Скоропадських. Здобув військову освіту. Брав участь у російсько-японській війні (1904—1905 рр.), де отримав чин полковника й у нагороду золоту георгієвську зброю. Далі П. Скоропадський швидко просувався службовими сходами: із присвоєнням звання генерал-майора був зарахований до імператорсько-го полку. У роки Першої світової війни дослужився до чину генерал-лейтенанта, командував 34-м корпусом на Волині. Був нагороджений Георгієвським хрестом ІV ступеня. Революція 1917 р. круто змінила до-лю генерала. Він став командувачем першого Українізованого корпусу російської армії, що став найбільш боєздатною частиною армії. Саме час-тини цього корпусу врятували УЦР від наступу збільшовизованих час-тин на Київ. Дії П. Скоропадського сприяли зростанню його авторитету. У жовтні 1917 р. на з’їзді Вільного козацтва його було обрано гетьманом Вільного козацтва, яке стало вагомим чинником політичного життя.

Хоча П. Скопадський не брав участі в українському русі, револю-ційні події вплинули на його погляди, він став прихильником ідеї від-новлення Української держави, формування українського війська. Проте в генерала не склалися відносини з УЦР, лідери якої були противника-ми ідеї створення регулярної армії. 25 грудня 1917 р. П. Скоропадський подав у відставку. У березні 1918 р. він заснував Україську громаду, яка стала центром об’єднання всіх консервативних сил, що були противни-ками соціально-економічних експериментів УЦР. Із їх допомогою та за підтримки німецького командування П. Скоропадський здійснив перево-рот і став гетьманом проголошеної Української Держави. Проте за дев’ять місяців свого правління він не зумів створити міцну опору своєму режи-му, який був повалений у результаті повстання, організованого Дирек-торією. Опинившись в еміграції, П. Скоропадський жив у Німеччині. Під час Другої світової війни, користуючись своїми зв’язками в німецьких колах, визволив чимало українців із тюрем і концтаборів. Загинув у 1945 р., потрапивши під бомбардування.

Окупаційна адміністрація дала згоду підтримати уряд П. Скоро-падського за певних умов.

Умови домовленостей між П. Скоропадським (Українською народ-ною громадою) та німецько-австрійським командуванням в Україні:

визнання Брестських угод;��розпуск УЦР. Відкладення скликання Установчих зборів до повно-��го «заспокоєння краю»;

�14726� �� 10 ��_��.indd 155 20.01.2012 12:10:35

www.e-ranok.com.ua

156

узгодження з німецьким командуванням кількості та умов вико-��ристання українських збройних формувань;визнання необхідності відновлення цивільного судового апарату ��й обмеження компетенції військово-польових судів лише розгля-дом акцій, спрямованих проти австро-німецьких військ;упорядкування адміністративного апарату та розпуск усіх коміте-��тів «революційного походження»;зобов’язання України щодо забезпечення потреб військ централь-��них країн (Четверного союзу);відродження вільної торговельної та іншої підприємницької діяльності;��

відновлення власності, збереження до певної норми великих гос-��подарств для забезпечення експортної здатності хліборобства. Пар-целяція великих (вище від установленої майбутнім законодавством норми) маєтків, передача землі селянам за викуп у кредит.29 квітня 1918 р. відбувся Всеукраїнський хліборобський конгрес,

на якому зібралося 6432 делегати (це були заможні селяни і великі зем-левласники) із семи українських губерній: Київської, Полтавської, Чер-нігівської, Подільської, Волинської, Херсонської, Харківської. На цьо-му конгресі П. Скоропадський був проголошений гетьманом. Його вітала також і православна церква.

У ніч на 30 квітня прихильники П. Скоропадського оволоділи дер-жавними установами та розігнали УЦР. Останнім рішенням УЦР стало прийняття Конституції й обрання М. Грушевського Президентом Укра-їнської Народної Республіки.

Ніхто — ні в Києві, ні в провінції — не став на захист Централь-ної Ради. Вона, за висловом історика Я. Грицака, увійшла в історію укра-їнської революції «як уряд добрих намірів і великих задумів».

У день перевороту П. Скоропадський видав маніфест — «Грамоту до всього українського народу», у якому повідомлялося про розпуск Україн-ської Центральної Ради та земельних комітетів, проголошувалося право приватної власності. Також було видано закон «Про тимчасовий держав-ний устрій України», за яким назва «УНР» була замінена назвою «Укра-їнська Держава». Тимчасово, до скликання парламенту, повнота влади зо-середжувалася в руках гетьмана П. Скоропадського.

(Учитель привертає увагу учнів до схеми.)

організація системи влади за гетьмана П. скороПадського

гетьман

голова ради секретаріат на чолі з державним секретарем

рада міністрів мала рада міністрів

старости

органи місцевого самоврядування

земства міські зібрання

�14726� �� 10 ��_��.indd 156 20.01.2012 12:10:35

www.e-ranok.com.ua

157

Робота з документами ;

ІЗ МАНІФЕСТУ П. СКОРОПАДСьКОГО «ГРАМОТА ДО ВСьОГО УКРАЇНСьКОГО НАРОДУ» (29 квітня 1918 р.)

Громадяни України!

Всім Вам, козаки та громадяни України, відомі події посліднього часу, коли джерелом лилася кров кращих синів України і знову відро-дившася Українська Держава стояла коло краю загибелі.

Спаслась вона, дякуючи могутньому підтриманню центральних дер-жав, які, вірні свому слову, продовжують і по цей час боротись за цілість і спокій України. При такій піддержці у всіх зродилась надія, що поч-неться відбудування порядку в Державі й економічне життя України війде, врешті, в нормальне русло. Але ці надії не справдились. Бувше Українське Правительство не здійснило державного будування України, позаяк було зовсім не здатне до цього.

Бешкети й анархія продовжуються на Україні, економічна розру-ха і безроботиця більшуються і розповсюджуються з кожним днем і вре-шті для багатющої колись-то України встає грізна мара голоду.

Таке становище, яке загрожує новою катастрофою Україні, гли-боко сколихнуло всі трудові маси населення, що виступили з катего-ричним домаганням негайно збудувати таку Державну Владу, яка зді-бна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці.

Як вірний син України, я рішив відкликнутись на цей поклик і взяти на себе тимчасово всю повноту влади. І тією грамотою я оголо-шую себе Гетьманом всієї України.

Управління Україною буде провадитися через посередництво призначеного мною Кабінету Міністрів і на остаточнім обґрунтованні нижче долучених до цього законів про тимчасовий державний устрій України.

Центральна і Мала Рада, а также всі земельні комітети з ниніш-нього дня розпускаються. Всі Міністри і товариші звільняються. Всі ін-ші урядовці, працюючі в державних Інституціях, зістаються на своїх по-садах і повинні продовжувати виконання своїх обов’язків.

В найближчий час буде виданий закон, установляючий новий по-рядок виборів до Українського Сойму.

До цього я буду твердо стояти на сторожі порядку й законности в Українській Державі, буду домагатись негайного виконання всіх дер-жавних розпоряджень і буду підтримувати авторитет влади, не спиняю-чись ні перед якими самими крайніми мірами.

Права приватної власности — як фундаменту культури і ціві-лізації, відбудовуються в повній мірі, і всі розпорядження бувшого Українського Уряду, а рівно Тимчасового уряду російського, відмі-няються. Відбувається повна свобода по зробленню купчих по куплі-продажі землі.

�14726� �� 10 ��_��.indd 157 20.01.2012 12:10:35

www.e-ranok.com.ua

158

Поруч з цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дій-сній їх вартости від великих власників, для наділення земельними участками малоземельних хліборобів. Рівночасно будуть твердо забез-печені права робітничого класу. Особлива увага буде звернена на по-ліпшення правового становища і умов праці залізничників, котрі при виключно тяжких умовах ні на один час не кидали своєї відповідаль-ної праці.

В області економічній і фінансовій відбувається повна свобода торгу й відчиняється широкий простір приватного підприємства й іні-ціятиви.

…Головною своєю метою я ставлю користь і благо народу і всім до-рогої нам України. В цій свідомости кличу всіх Вас, громадян і козаків України — без різниці національності й віросповідання — помогти мені і моїм працьовникам і співробітникам в нашому загальному великовід-повідальному ділі.

ОСНОВНІ ПОЛОжЕННЯ «ЗАКОНУ ПРО ТиМЧАСОВиЙ ДЕРжАВНиЙ УСТРІЙ УКРАЇНи» (29 квітня 1918 р.)

1. Декларувалося, що влада гетьмана є тимчасовою до обрання й по-чатку роботи Сойму.

2. Закріплювалися виняткові повноваження гетьмана, який: одно-осібно затверджував склад Ради Міністрів та її Голову, а також інших урядовців; був головнокомандувачем (Верховним воєво-дою) української армії та флоту; визначав зовнішньополітичну лінію; оголошував окремі райони на воєнному, осадному або надзвичайному стані; міг здійснити помилування, засудження, пом’якшення міри покарання, звільнення від судової відпові-дальності.

Усі накази або розпорядження гетьмана мали закріплювати-ся Головою уряду або відповідним міністром.

3. Проголошувалися права й обов’язки козаків і громадян, а саме: за-хист батьківщини; сплата податків, відбуття повинностей; гаран-тованість прав і свобод законом; права на недоторканність особи, недоторканість житла, свобода пересування та вільного місця про-живання, непорушність права на приватну власність, свобода збо-рів, об’єднань, слова тощо в межах законів.

4. Визначалися права й повноваження Ради Міністрів. 5. Визначалися структура та компетенція судової влади.

1) у зв’язку з якими подіями з’явилися ці документи та кому вони адре-совані?

2) Які соціально-економічні заходи передбачав гетьманський уряд як першо-чергові?

3) Які верстви підтримували гетьмана?

4) Який державний устрій передбачалося встановити в україні?

�14726� �� 10 ��_��.indd 158 20.01.2012 12:10:35

www.e-ranok.com.ua

159

Цікаво знати

здоБУтки та ПрораХУнки Уцр. історичне значення Уцр

Здобутки Прорахунки

Продовження державотворчих традицій укра-їнського народу;покликання до політичного життя великих мас українства, здобуття досвіду політичної боротьби;пробудження національної самосвідомості;отримання національними меншинами права національно-персональної автономії;початок процесу соціально-економічних пере-творень;демократизація суспільно-політичного життя;закладення основ мирної зовнішньої політики України;надання простору національно-культурному розвитку Україні

ігнорування такого важливого чинника державотвор-чого процесу, як армія;не вдалося налагодити широкі рівноправні відносини із сусідніми й великими державами, домогтися справжнього міжнародного визнання;непослідовність у реалізації соціально-економічної по-літики;сліпе наслідування соціалістичної доктрини;не вдалося сформувати дієвого державного апарату, налагодити постачання міст продовольством, забезпе-чити порядок і законність;не вдалося нейтралізувати соціальну демагогію біль-шовиків;захопленість ідеєю федералізму, намагання втілити її в життя за будь-яких обставин

Історичне значення Української Центральної Ради

вона підняла на новий щабель ідею української державності;діяльність Уцр викликала захоплення й була підтримана численними представниками різноманітних верств населення України;Уцр практично здійснила вікові прагнення українського народу до свободи і незалежності;боротьба під прапором Української революції на своїх героїчних прикладах підготувала покоління, які вибороли незалежність України

4. Внутрішня політика української Держави.

І варіант

Розповідь учителя ;Внутрішня політика гетьмана характеризувалася широкою рефор-

маторською діяльністю. За час існування гетьманату було підготовлено понад 400 законодавчих актів, які стосувалися всіх сфер життя. Одним із найважливіших став закон про громадянство, який набирав чинності від 1 липня 1918 р. Згідно з ним громадянами України визнавалися «всі російські піддані», що перебували на її території на час ухвалення доку-мента. Керуючись «територіальним», а не «національним» розумінням держави, П. Скоропадський ліквідував закон про національно-пер со-нальну автономію національних меншин.

Важливим у діяльності гетьмана стало формування вертикалі вла-ди. П. Скоропадський доручив М. Устимовичу сформувати уряд, але той цього виконати не зміг. Тоді цю справу була передано М. Василенку — відомому науковцю і громадському діячу з ліберальними українофіль-ськими поглядами. Створений ним уряд очолив полтавський поміщик

�14726� �� 10 ��_��.indd 159 20.01.2012 12:10:35

www.e-ranok.com.ua

160

Ф. Лизогуб. Особливість уряду гетьмана полягала в тому, що він форму-вався не за партійною, а за професійною ознакою, а у своїх діях керував-ся не програмно-політичними або ідеологічними міркуваннями, а реаль-ними потребами часу. Історик Д. Дорошенко, який позитивно ставився до І. Скоропадського, так оцінив склад цього уряду: «…зложене здебільшо-го з так званих малоросів, цебто індивідумів української крові, але з мос-ковською душею». Проте п’ятеро членів із першого уряду все-таки були свідомими українцями, хоча дотримувалися правих, консервативних по-глядів (Д. Дорошенко — міністр зовнішніх справ, М. Василенко — мі-ністр освіти, І. Туган-Барановський — міністр економіки тощо).

Головним завданням було створення дієздатної державної адміні-страції, ліквідація анархії, налагодження державного життя. У прове-денні цих заходів П. Скоропадський спирався на заможні верстви су-спільства: поміщиків, промисловців, заможних селян.

Усі державні службовці складали урочисту обітницю, у якій прися-галися «вірно служити державі Українській, визнавати державну владу, виконуючи її закони, і всіма силами охороняти інтереси й добробут».

Великої уваги П. Скоропадський приділив формуванню місцевих органів влади. Замість комісарів УЦР призначалися старости, які очолю-вали місцеві адміністрації. Але на місцевому рівні став розгортатися кон-флікт із місцевими органами самоврядування — земствами та міськими зібраннями, які доволі часто саботували дії центральної влади з різних причин. Спробу реформувати ці органи влади реалізувати не вдалося.

Одним з елементів, який мав підтримати реалізацію внутрішньо-політичної лінії на місцях, сприяти дотриманню законності та правопо-рядку, стала Державна варта (створена у травні 1918 р.), яка виконува-ла поліційні функції.

Німецькі військові, що уможливили прихід П. Скоропадського до влади, тепер мали вільні руки для отримання зерна, якого центральні держави вкрай потребували. За мовчазної згоди великих землевласників підрозділи німецької армії проводили каральні акції проти непокірних селян, які відмовлялися співпрацювати. Улітку 1918 р. насильницькі збори штрафів і розстріли стали звичною справою. Проти такої політи-ки на селі почали ширитися селянські заворушення й повстання, які пі-дігрівалися заходами більшовиків і лівих українських партій.

Ситуація на селі стала загрозливою для гетьманського режиму. До того ж розв’язання аграрного питання було однією з головних причин ре-волюції. Виходячи з цього й керуючись прагненням створити на селі про-шарок землевласників середньої руки, які мали б стати опорою режиму, П. Скоропадський намагається реалізувати аграрну реформу. У її основу бу-ло покладено прагнення відновити приватну власність на землю й увести її в товарно-грошові відносини. Для підготовки реформи на місцях створюва-лися земельні комісії, які усували земельні комітети, створені УЦР. Пер-шочерговим заходом стало визначення долі врожаю 1918 р.: кому він має належати — селянам, що його виростили, чи колишнім власникам? Це бу-ло закріплено спеціальним законом від 27 травня 1918 р.

�14726� �� 10 ��_��.indd 160 20.01.2012 12:10:36

www.e-ranok.com.ua

161

8 червня 1918 р. було схвалено закон, згідно з яким Державний земельний банк дістав необмежене право придбання земель для їх про-дажу селянам на виплат. Розмір приватного землеволодіння обмежував-ся 25 десятинами на одну особу. Після жнив 1918 р. передбачалося про-вести перерозподіл землі, щоб у 1919 р. кожний господар уже працював на власній землі. До проведення реформи земля залишалася власністю колишніх господарів.

Але саботаж місцевих чиновників, політика австро-німецьких оку-пантів нівелювали всі заходи влади. Землю, здобуту восени 1917 — узимку—навесні 1918 р. селяни сприймали вже як свою та не бажали по-вертати колишнім власникам. Вони вкрай вороже поставилися до спроб поміщиків повернути свої володіння й до заходів окупаційних військ із рек-візиції продовольчих ресурсів. Зрештою на Україні почалися селянські повстання. Перше велике повстання відбулося наприкінці травня 1918 р. в районі Єлисаветграда. За місяць воно охопило Катеринославщину й Уман-щину. Найбільш загрозливим виявилося повстання на півдні Київщини (Звенигородський і Таращанський повіти), що спалахнуло 2 червня 1918 р. Повсталі кількістю 15 тис. осіб захопили Таращу та створили загрозу Ки-єву. Лише в серпні—вересні 1918 р. німецькі й гетьманські війська зуміли придушити це повстання. Але повстанський рух не припинявся. Він охо-пив нові регіони — Полтавщину й Чернігівщину, на Катеринославщині в ра-йоні Гуляйполя стала формуватися повстанська армія на чолі з майбутнім провідником селянства Н. Махном, на Єлисаветградщині та Херсонщині розгорнув свою діяльність отаман М. Григор’єв. Фактично село не контро-лювалося владою. Усе це зірвало постачання продовольства до Німеччини та її союзників. До листопада 1918 р. було вивезено лише 9300 вагонів (113 тис. тонн) борошна й 30 тис. вагонів продуктів і сировини (тобто лише 20 % від запланованого). Таким чином, ні УЦР, ні гетьманство П. Скоро-падського не змогли забезпечити країни Четверного союзу продовольчи-ми ресурсами.

На момент приходу П. Скоропадського до влади українська промис-ловість уже майже занепала. Війна, революція, більшовицька окупація, роз-рив економічних зв’язків спричинили різке падіння продуктивності праці, зниження рівня промислового виробництва. У повному занепаді перебував залізничний транспорт. Працювали лише поодинокі промислові об’єкти. Виплавка чавуну порівняно з 1913 р. скоротилася в 11 разів, сталі — у 13 разів, видобуток залізної руди — у 17 разів, вугілля — у три рази. Із 63 доменних печей працювали лише дві, а зі 107 мартенівських — лише сім. Масового характеру набуло безробіття. Так, на криворізьких рудниках безробітними стали 90 % робітників. Процвітали спекуляція та дефіцит.

Уряд гетьмана намагався відновити роботу промисловості. Першо-черговими були заходи з налагодження трудової дисципліни, які вили-лися у фактичне скасування всіх соціальних завоювань робітництва. Робочий день було збільшено до 12 годин, заборонялися страйки та проф-спілки, ліквідовувався робітничий контроль, поверталися колишні влас-ники, скорочувалася заробітна плата. Поряд із цим запроваджувалися

�14726� �� 10 ��_��.indd 161 20.01.2012 12:10:36

www.e-ranok.com.ua

162

нові норми виробітку, нові тарифи оплати праці, якими згодом користу-валися всі наступні режими, що існували в Україні.

Спроби робітників страйками відстояти свої права не мали успіху. На наймасштабніший страйк залізничників у липні 1918 р. влада відпо-віла введенням у дію царського закону 1905 р., який передбачав жорстокі покарання за страйки.

Зрештою суворими заходами вдалося стабілізувати ситуацію в про-мисловості. Цьому також сприяв і приплив капіталів в Україну з Росії. Заможні люди тікали від більшовицької влади. Проте цей капітал пере-важно вкладався в індустрію розваг та торговельно-закупівельні опера-ції, які давали швидкі прибутки.

Стабілізації ситуації сприяла й удала валютно-фінансова політи-ка. Була створена національна банківська система, а грошова одиниця — карбованець — виявилася досить стабільною (основним забезпеченням карбованців став цукор, який був стратегічним товаром у воєнний час, а також інші ресурси). Гетьман залишив своїм наступникам повну дер-жавну скарбницю. Сприятливою виявилася й торговельна політика з кра-їнами Четверного союзу. У вересні був укладений новий торговельний договір. Переважно з Австрії до України постачалися промислові товари (щоправда, третина їх так і не досягла пункту призначення).

Політика гетьмана майже на рік відтягнула крах економіки України.П. Скоропадський багато уваги приділяв розбудові армії, але його

широким планам не судилося здійснитися. Формуванню українських вій-ськових сил перешкоджала Німеччина, яка боялася створення сильної української армії. Щодо планів створення 300-тисячної армії, оснащеної за останнім словом техніки, удалося реалізували лише незначну частину. Загалом сили гетьмана налічували близько 60 тис. осіб — Запорізька, Синьожупанна (була розпущена німцями), Сірожупанна, Сердюцька диві-зії, бригада січових стрільців та окремі офіцерські дружини.

Сердюцька дивізія мала стати національним формуванням. Згідно зі статутом дивізії передбачалося, що бійці «повинні бути набрані із селян-хліборобів, які мають велике земельне господарство... усі повинні бути українцями, православними».

Головним резервом армії, опорою режиму, за задумом гетьмана, мав стати козацький стан. Формування козацтва відбувалося на основі розпущеного Вільного козацтва. На кінець існування гетьманського ре-жиму в стадії формування перебувало вісім кошів козаків.

Більш успішною виявилася національно-культурна політика П. Ско-ропадського. Хоча не все позитивне, що було здійснено, удалося зберегти у майбутньому.

Цікаво знатиУкраїнська Держава, що мала вихід до Чорного моря, повинна бу-

ла мати і власний бойовий флот. Його формування передбачалося на осно-ві російського Чорноморського флоту. Але 30 квітня 1918 р. 600 кораб-лів і суден Чорноморського флоту залишили Севастополь, узявши курс на Новоросійськ. Більшовики намагалися не допустити, щоб флот потра-

�14726� �� 10 ��_��.indd 162 20.01.2012 12:10:36

www.e-ranok.com.ua

163

пив до рук Німеччини. Більшість із цих суден було затоплено в Новоро-сійську. Частина кораблів під командуванням контр-адмірала Остроград-ського залишилися в Севастополі та перейшли під контроль окупаційних військ. У вересні—листопаді 1918 р. ці кораблі були передані Україн-ській Державі, із них було створено український флот. Але повністю за-вершити цю процедуру не вдалося. Війська Антанти, що прибули до Кри-му в листопаді 1918 р., перебрали на себе контроль над суднами.

ІІ варіант


визначаючи напрямки внутрішньої політики гетьманату та їхню суть, і складають таблицю «Внутрішня політика гетьмана П. Скоропадсько-го». Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів.

5. Зовнішня політика української Держави.

Розповідь учителя ;У зовнішньополітичній діяльності Українська Держава мала значні

обмеження. Незважаючи на це, уряд П. Скоропадського головним завдан-ням зовнішньої політики ставив подальше налагодження відносин із дер-жавами світу. Він установив дипломатичні відносини, крім Німеччини та Австро-Угорщини, зі Швейцарією, Болгарією, Польщею, Фінляндією, Ту-реччиною й навіть із більшовицькою Росією. Завдяки дипломатичним зу-силлям до Української Держави було приєднано: Гомельський повіт Моги-левської губернії, Путивльський і Рильський повіти Курської губернії — до Чернігівщини (Суданський, Гайворонський, Білгородський, Корочанський), а також Валуйський повіт Воронезької губернії до Харківської губернії. Рі-чицький, Пінський і Мозирський повіти Мінської губернії було об’єднано в окремий округ (староство) у складі Української Держави. Також до неї увійшли Холмщина, Підляшшя, 12 повітів Берестейщини.

Було розв’язано територіальну суперечку із Донським урядом — до України відійшов Маріуполь з околицями.

Завдяки активній політиці гетьманату юридично було оформлено вхо-дження до складу України Криму, проте остаточно гетьманська влада там не закріпилася через загострення військово-політичної ситуації. Налагодив-ся українсько-румунський діалог щодо розв’язання проблем, пов’язаних з українськими землями Бессарабії, окупованими Румунією. Розроблялися проекти входження Кубані до складу Української Держави.

Цікаво знатиНімецький уряд мав власні серйозні плани щодо Криму. А під конт-

ролем гетьманського уряду залишилася тільки північна Таврія. Німці не могли допустити, щоб у розпорядженні України перебувала військово-мор-ська база в Севастополі та Чорноморський флот. Проте в самому Криму зі-брався курултай (з’їзд) татарського населення, який заявив про свої пре-тензії на владу. Тоді німецька окупаційна адміністрація передала владу

�14726� �� 10 ��_��.indd 163 20.01.2012 12:10:36

www.e-ranok.com.ua

164

царському генералу С. Сулькевичу, який і утворив крайовий уряд, орієнто-ваний на закони Російської імперії.

У травні 1918 р. міністерство закордонних справ Української Дер-жави зробило з цього приводу кілька заяв Німеччині. Так, у Ноті гетьма-на П. Скоропадського послу Німеччини в Києві про необхідність приєд-нання Криму до Української Держави від 10 травня 1918 р. та Нота міністерства закордонних справ Української Держави від 30 травня 1918 р. підкреслювалися економічні, політичні й етнографічні зв’язки України та Криму, зазначалося, що приєднання Криму до Української Держави ма-ло відбутися на засадах автономії. На відмову С. Сулькевича увести Крим до складу Української Держави гетьманський уряд установив економічну блокаду півострова. Це змусило С. Сулькевича капітулювати і почати пе-реговори про форми державного об’єднання, що відбулися в Києві восени 1918 р., на яких хоча й були розроблені умови побудови Кримської авто-номії, але часу для їх реалізації гетьман уже не мав.

Особливо слід підкреслити здобутки гетьмана у формуванні дипло-матичного відомства України та його діяльності. У Києві було акредито-вано 11 зарубіжних місій: Німеччини, Австро-Угорщини, Туреччини, Болгарії, Дону, Польщі, Румунії, Фінляндії, Кубані, Азербайджану та Грузії. Десять українських дипломатичних представництв розпочали ро-боту за кордоном: у Німеччині, Австро-Угорщині, Туреччині, Болгарії, Дону, Фінляндії, Швейцарії, Кубані, Румунії, Швеції.

Велися переговори зі Швейцарією, Іспанією, Данією, Швецією, Норвегією, Голландією, Італією, Персією. Добрі відносини встановилися з Фінляндією, уряд якої очолив давній приятель П. Скоропадського К. Ман-нергейм, Грузією, Литвою, Естонією. Гетьманська держава обмінялася посольствами з 12 країнами. Узагалі визнали її «де-факто» або «де-юре» 30 держав світу.

Провідником зовнішньополітичного курсу було міністерство закор-донних справ, яке спочатку очолював М. Василько, а від 20 травня — Д. Дорошенко.

Міністерство закордонних справ визначило три основні напрямки зовнішньої політики Української Держави: 1) установлення дружніх від-носин із країнами Четверного союзу — Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною; 2) розв’язання спірних територіальних про-блем із сусідніми державами; 3) установлення дипломатичних відносин із нейтральними державами.

Важко просувалися переговори з радянською Росією. Брестський мирний договір зобов’язував більшовицьку Росію якнайшвидше підписати договір з Україною, що створило можливість стабілізувати відносини у Схід-ній Європі. Ще 30 березня 1918 р. уряд УНР запропонував радянській Ро-сії розпочати мирні переговори. Поки питання узгоджувалося, в Україні відбувся державний переворот, і до влади прийшов П. Скоропадський.

22 травня 1918 р. для ведення переговорів із Москви прибула де-легація в кількості близько 40 осіб. Очолювали її Х. Раковський і його

�14726� �� 10 ��_��.indd 164 20.01.2012 12:10:36

www.e-ranok.com.ua

165

заступник Д. Мануїльський. Головою української делегації на перегово-рах був професор С. Шелухін, заступником — І. Кістяківський, а від 10 серпня — П. Стебницький. Переговори велися двома мовами за допо-могою перекладачів. Обговорювалися питання воєнних дій, фінансів, тран-спорту, поштового зв’язку, обміну полоненими, економічних та культур-них відносин. Надзвичайно гостро стояло питання про кордон: українське населення, яке проживало компактно в прикордонних з Україною росій-ських губерніях, прагнуло приєднання цих територій до України.

12 червня було підписано попередній мирний договір, згідно з яким радянська Росія визнавала незалежність Української Держави. Крім то-го, було прийнято постанови про припинення воєнних дій на фронтах. Установлювалися умови повернення біженців і місця переходу ними кор-дону. Було відкрито українське представництво в Москві та Петрограді, 30 консульських представництв у різних містах Росії, які займалися пи-таннями біженців в Україну.

Більшовицька делегація всіляко затягувала переговори та проводи-ла комуністичну та антиукраїнську пропаганду. Відмовившись визнавати право України на території, на яких проживало автохтонне українське на-селення, більшовицька делегація потай налагодила зв’язки з Українським національно-державним союзом, що готував повстання проти гетьмансько-го уряду.

8 листопада 1918 р. українсько-російські переговори припинили-ся. Поразка Німеччини в Першій світовій війні була неминучою, і біль-шовики були готові скасувати Брестський мир і, відповідно, визнати не-залежність України.

У березні 1918 р. між Україною та Румунією постало Бессарабське питання. Бессарабія, що входила до складу Російської імперії, у січні—березні 1918 р. була окупована румунами. У відповідь гетьман розірвав будь-які відносини з Румунією та заборонив увезення до неї товарів. Така ситуа-ція тривала більше ніж півроку, поки гетьману не знадобилися контакти з країнами Антанти. У Бухаресті розміщувалися дипломатичні місії цих країн. Між Україною та Румунією було укладено тимчасову торговельну угоду, а питання Бессарабії було відкладено до завершення війни.

Уряд П. Скоропадського у своїй зовнішній політиці був змушений проводити пронімецьку орієнтацію та визнав умови Брестського миру. По-стійно наголошувалося на спільних інтересах Німеччини та Української Держави. Однак населення України не схвалювало пронімецьку політику гетьмана. Тому безпосередні відносини налагоджувалися тільки в Берліні.

2 червня 1918 р. Німеччина офіційно визнала Українську Державу.У Києві діяло німецьке посольство. У Харкові, Одесі, Катерино славі

й Миколаєві були відкриті німецькі консульства. 24 липня Німеччина ра-тифікувала Брестський мирний договір. Німеччину відвідав голова Ради Мі-ністрів України Ф. Лизогуб. Його візит виявився успішним: на вигідних для України умовах було розв’язано питання торгівлі між двома держава-ми, надання Німеччиною кредиту тощо. Німеччина погодилась підтриму-вати Українську Державу в розв’язанні територіальних суперечок із сусід-

�14726� �� 10 ��_��.indd 165 20.01.2012 12:10:36

www.e-ranok.com.ua

166

німи державами. Однак частину порушених на переговорах у Берліні проблем (зокрема формування української армії та передання захопленого німцями Чорноморського флоту Україні) Ф. Лизогуб розв’язати не зміг.

Пізніше, від 4 до 17 вересня 1918 р., до Німеччини їздив сам геть-ман П. Скоропадський, якому німецький уряд організував пишний при-йом. Німеччина погодилася сприяти позитивному розв’язанню для Укра-їни питання Холмщини та Криму.

Відносини з Австро-Угорщиною були складнішими.Політика України з будівництва держави на етнічних українських

територіях не збігалася з політикою Австро-Угорщини. Брестський мирний договір перекреслив мрію поширити східний кордон до Дніпра й утворити на українських землях підпорядковану Габсбурзькій монархії слов’янську державу. Навпаки, Австро-Угорщина мала передати Україні окуповану австро-угорськими військами частину Холмщини, а також поділити Гали-чину і східну її частину приєднати до Буковини.

Австро-Угорщина відтягувала ратифікацію Брестського мирного договору. Спочатку під впливом польської регентської ради й сильного пропольського лобі в австрійському парламенті та уряді вона анулювала таємний протокол договору, що передбачав утворення зі Східної Галичи-ни й Буковини до 31 липня окремого коронного краю. Австро-Угорщина намагалася вплинути й на інших членів Четверного союзу з метою від-класти ратифікацію Брестського мирного договору з Україною. Це при-вело до загострення відносин між двома державами. Були заблоковані пропозиції українського уряду відкрити консульство у Відні, Будапешті, Львові. Австрійський уряд негативно відреагував на приїзд українсько-го військового аташе до Відня.

Однак Австро-Угорщині не вдалося створити «єдиний фронт» дер-жав Четверного союзу проти України. 15 липня Болгарія, а 22 серпня Туреччина ратифікували договір і відправили своїх послів до України.

Тільки Австро-Угорщина не ратифікувала договору.Скориставшись цим, польський уряд робив усе можливе, щоб Австро-

Угорщина віддала йому Холмщину. Під тиском поляків австрійський уряд заборонив своєму військовому командуванню допускати представ-ників українського уряду до зайнятих австрійськими військами районів Холмщини та Підляшшя. Український уряд запропонував негайно скли-кати мішану комісію для остаточного розв’язання питання про кордони та впровадити в п’яти Холмських повітах, зайнятих австрійськими війська-ми, українську адміністрацію, очолювану губернським старостою Холм-щини й Підляшшя О. Скорописом-Йолтуховським. Одночасно гетьман запропонував німецькій владі контролювати землі, зайняті австрійськи-ми військами, а в листопаді з цього приводу з німецьким урядом була укладена угода. Але ці плани не здійснилися внаслідок революційних подій у Німеччині та на західноукраїнських землях.

Восени 1918 р. напрямок зовнішньої політики П. Скоропадського різко змінився. Після поразки Четверного союзу гетьман починає шука-ти підтримки в країн Антанти.

�14726� �� 10 ��_��.indd 166 20.01.2012 12:10:36

www.e-ranok.com.ua

167

Гетьманський уряд робив спроби встановити відносини з держава-ми Антанти через Швейцарію та Скандинавські держави. Проте країни Антанти не пішли на налагодження відносин з Україною з кількох при-чин. По-перше, рішуче запротестували Німеччина й Австро-Угорщина. По-друге, держави Антанти бачили чітко виражену пронімецьку політику гетьманського уряду. По-третє, уряд Франції стояв на позиції «єдиної і неділимої Росії». Англія й США, не маючи чіткого уявлення про укра-їнську проблематику, підтримували політику Франції.

Тим часом ситуація в Україні стала непокоїти країни Антанти, які в умовах поразки Німеччини боялися більшовизації цих територій. Піс-ля підписання перемир’я 11 листопада 1918 р. союзники наказали ні-мецьким військам тимчасово продовжувати окупацію українських земель. Однак німецькі солдати намагались якнайшвидше залишити Україну. Це значно похитнуло позицію гетьмана.

За цих умов дипломатія України різко активізувала свою діяль-ність, але всі її зусилля наштовхнулися на відповідь, що країни Антан-ти не визнають самостійної України, а прагнуть бачити її у федерації з Росією. Така відповідь була закріплена на конференції представників Антанти в Яссах.

У цей самий час більшовики почали готуватися до війни з Украї-ною, про що офіційно заявив Л. Троцький. Проти України було сформо-вано окрему армію, яка налічувала близько 75 тис. багнетів, 1400 кін-ноти, 170 гармат, 427 кулеметів, шість бронепоїздів.

13 листопада в Москві більшовицькі керівники офіційно оголоси-ли про розірвання Брестського договору. У Києві відбулося засідання Ра-ди солдатських депутатів німецьких військ, розташованих у місті. На ньому було прийняте рішення про невтручання «у внутрішні справи укра-їнського населення».

У цих умовах 14 листопада 1918 р. гетьман відважився на відчай-душний крок: оголосив грамоту про федеративні зв’язки з небільшовиць-кою Росією.


«ФЕДЕРАТиВНА ГРАМОТА» ГЕТьМАНА П. СКОРОПАДСьКОГО (14 листопада 1918 р.)

На… принципах федеративних повинна бути відновлена давня мо-гутність і сила всеросійської держави. В цій федерації Україні належить зайняти одне з перших місць, бо від неї пішов порядок і законність в краю, і в її межах перший раз свобідно віджили всі принижені і пригноблені більшовицьким деспотизмом громадяни бувшої Росії… На тих принципах, які — я вірю — поділяють усі союзники Росії, Держави Згоди (Антанта), а також яким не можуть не співчувати без винятку інші народи не тіль-ки Європи, але й усього світу, повинна бути збудована майбутня політика нашої України. Їй першій належить виступити в справі утворення всеро-сійської федерації, якої конечною метою буде відновлення великої Росії. В осягненні цієї мети лежить як запорука добробуту всієї Росії, так

�14726� �� 10 ��_��.indd 167 20.01.2012 12:10:37

www.e-ranok.com.ua

168

і забезпечення економічно-культурного розвитку цілого українського народу на міцних підставах національно-державної самобутності.

1) прийняття цієї грамоти було логічним завершенням правління гетьмана чи спонтанним актом, який коштував йому булави?

2) Чи можна стверджувати, що цією грамотою п. скоропадський зрікся ідеї незалежної україни?Проголосивши можливість федерації з небільшовицькою Росією

в майбутньому, П. Скоропадський сподівався перехитрити як союзників, так і проросійські сили в Україні, і таким чином зміцнити незалежність України ще до того, як Росія позбудеться більшовиків. Але допомоги від Антанти та проросійських сил так і не надійшло.

13 грудня 1918 р. гетьман змушений був зректися влади.


Бесіда за запитаннями ; 1) Коли було підписано Брестський мирний договір між УНР і краї-

нами Четверного союзу? 2) Якими були умови договору? 3) Коли Центральна Рада повернулася до Києва? 4) Яку політику проводила УЦР у січні—квітні 1918 р.? 5) За яких обставин відбувся гетьманський переворот? 6) Якими були перші заходи гетьмана П. Скоропадського? 7) Що було покладено в основу внутрішньої політики гетьмана П. Ско-

ропадського? 8) Коли між Україною та РСФРР було укладено попередній мирний

договір?

Творчі завдання ; 1) Чому країни Четверного союзу пішли на укладення мирного дого-

вору з УНР, а не просто захопили територію України? 2) Поясніть причини швидкого усунення УЦР від влади. 3) Схарактеризуйте внутрішню політику гетьмана П. Скоропадського. 4) Визначте та схарактеризуйте основні напрямки зовнішньої політи-

ки гетьмана. 5) Які причини зумовили видання П. Скоропадським «федеративної

грамоти»? 6) Чи можна вважати Брестський мир між УНР і країнами Четвер-

ного союзу сепаратним? 7) Чи справедливим буде твердження, що Українська Держава П. Скоро-

падського проводила пронімецьку політику? Відповідь обґрунтуйте.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУБрестський мир став першим мирним договором, укладеним під час

Першої світової війни. Він забезпечував вихід України зі «світової бійні», але платою за це стала окупація України австро-німецькими військами.

�14726� �� 10 ��_��.indd 168 20.01.2012 12:10:37

www.e-ranok.com.ua

169

УЦР, яка повернулася до Києва, не змогла забезпечити виконан-ня своїх зобов’язань перед країнами Четверного союзу.

29 квітня 1918 р. за згоди Німеччини П. Скоропадський учинив переворот, установивши гетьманський режим.

Прийшовши до влади, П. Скоропадський намагався провести ре-форми для стабілізації становища в країні та досягнення незалежності. Але його політика була приречена на невдачу: П. Скоропадського особис-то не підтримували провідні українські політичні сили, його соціальна політика не викликала захоплення в більшої частини населення, на між-народній арені Україна була залежною від країн німецького блоку, які зазнали поразки в Першій світовій війні.



2) складіть план розповіді на тему «Зовнішньополітична діяльність україн-ської Держави».

урок № 13 (18)

тема. Директорія УНР. Мета: визначити причини падіння влади гетьмана П. скоропадського і приходу директорії;

схарактеризувати політику директорії Унр; розповісти про другу війну радянської ро-сії проти Унр; формувати в учнів навички аналітичного мислення; виховувати інтерес до історичного минулого своєї держави.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінні карти «Українська держава. Утворення директорії та відновлення

Унр (травень—листопад 1918 р.)» і «друга війна радянської росії проти Унр. Установ-лення в Україні більшовицького режиму (грудень 1918 — червень 1919 р.)», атлас, ілюстративний та дидактичний матеріал.

Основні терміни та поняття: директорія, трудовий конгрес, Усрр, друга війна радянської росії проти Унр, продрозкладка, військово-політичний союз радянських республік.

Основні дати: серпень 1918 р. — утворення Українського національного союзу (Унс); 13 листопада 1918 р. — анулювання радянською росією Брест-литовського мирного договору; 13—14 листопада 1918 р. — утворення директорії; 28 листопада 1919 р. — створення тимчасового робітничо-селянського уряду України; кінець листопада 1918 — квітень 1919 р. — інтервенція військ антанти на півдні України; 14 грудня 1918 р. — зре-чення П. скоропадським влади. Перехід влади до директорії; 3 січня 1919 р. — вступ більшовицьких військ до Харкова. Проголошення Української соціалістичної радян-ської республіки (Усрр); 16 січня 1919 р. — офіційне оголошення війни радянській ро-сії директорією Унр; 22 січня 1919 р. — акт злуки Унр і зУнр; 23—28 січня 1919 р. — трудовий конгрес; 5 лютого 1919 р. — вступ більшовицьких військ до києва; березень 1919 р. — прийняття конституції Усрр.

�14726� �� 10 ��_��.indd 169 20.01.2012 12:10:37

www.e-ranok.com.ua

170

Хід уроку




Фронтальне опитування ; 1) Коли і де було проголошено П. Скоропадського гетьманом України? 2) Чому П. Скоропадський порівняно легко прийшов до влади? 3) Чому керівництво Центральної Ради не знайшло спільної мови

з представником окупаційної армії? 4) Чим відрізнялася внутрішня й зовнішня політика П. Скоропад-

ського від аналогічної політики Центральної Ради? 5) У якій галузі уряд П. Скоропадського мав найбільші успіхи й чому? 6) Чи можна стверджувати, що внутрішня політика П. Скоропадсько-

го була приречена на невдачу? 7) Чому переважна більшість населення була незадоволена соціально-

економічною політикою П. Скоропадського? 8) Яку зовнішню політику проводив гетьман П. Скоропадський? 9) Зробіть загальний підсумок періоду правління гетьмана П. Скоро-

падського.

Письмова робота ;Як характеризують політику П. Скоропадського його заяви: «Моя

Батьківщина не повинна стати ґрунтом для соціалістичних експеримен-тів»; «Будуча політика України йтиме у дусі самостійності і відсутності великоросійських або польських тенденцій»? Як реалізовувався прого-лошений курс?


Запитання та завдання ; 1) Коли відбувалася перша війна радянської Росії проти УНР? Визнач-

те, якими були її результати. 2) Що викликало незадоволення населення в діяльності гетьмана

П. Скоропадського?


1. падіння гетьманського режиму. прихід Директорії до влади. трудовий конгрес.

Випереджальне завдання ;Під час розповіді вчителя складіть хронологічну таблицю «Бороть-

ба проти гетьманського режиму та його повалення».

�14726� �� 10 ��_��.indd 170 20.01.2012 12:10:37

www.e-ranok.com.ua

171

Розповідь учителя ;В умовах кризи гетьманського режиму П. Скоропадського, що особ-

ливо загострилася восени 1918 р., в Україні активізувалися сили, які ви-ступали за відновлення УНР. У серпні 1918 р. в Києві було створено Укра-їнський національний союз (УНС), головою якого став В. Винниченко. Поміркована частина членів УНС схилялася до легальної діяльності, поро-зуміння з гетьманською владою, опозиційна — наполягала на повстанні. На середину жовтня 1918 р. переважив вплив опозиційних гетьманові сил.

Створення 24 жовтня 1918 р. коаліційного уряду, до якого увійшло п’ять представників УНС, не сприяло руху Української Держави шля-хом консолідації суспільства. Більше того, невдовзі П. Скоропадський зробив остаточний вибір між двома протилежними політичними табора-ми на користь консервативних проросійських сил. 14 листопада 1918 р. гетьман опублікував грамоту про федерацію України з небільшовицькою Росією. Був призначений новий уряд проросійської орієнтації без пред-ставників УНС, почалося формування офіцерських загонів. Отже, ідея незалежної України була приречена на загибель.

Реакцією УНС на взяття П. Скоропадським нового державного курсу було оголошення повстання проти влади гетьмана. Для керівництва повстанням із метою відновлення УНР у ніч із 13 на 14 листопада 1918 р. на засіданні УНС було створено тимчасовий орган — Директорію.

До складу Директорії увійшли представники різних політичних напрямків. Від українських соціал-демократів були В. Винниченко (го-лова Директорiї), С. Петлюра, А. Макаренко; від українських есерів — Ф. Швець; вiд соцiалiстiв-самостiйникiв — П. Андрiєвський. Директорія у своєму зверненні до українського народу закликала до повстання про-ти гетьмана. Крім того, вона заручилася нейтралітетом із Великою сол-датською радою німецьких військ.

Центром антигетьманського повстання стала Біла Церква, а голов-ною ударною силою — січові стрільці. Вирішальною подією в боротьбі Директорії з П. Скоропадським вважають бій 18 листопада 1918 р. біля станції Мотовилівка, де війська гетьмана зазнали поразки.

Після цієї перемоги антигетьманські сили, що налічували понад 100 тис. осіб, оточили Київ.

13 грудня 1918 р. П. Скоропадський зрікся влади й виїхав до Ні-меччини. УНР було офіційно відновлено. 14 грудня військові частини Директорії вступили до Києва.

Директорія з блискавичною швидкістю встановила свою владу на всій території України, але в подальшому виявилася безпорадною в роз-в’язанні ключових завдань, що стояли перед Україною.

Цікаво знатиПерші дні перебування Директорії в Києві показали, що до влади

прийшла сила, набагато радикальніша за Центральну Раду. У місті була проведена перевірка сейфів і конфіскація цінностей. Звичайно, значна час-тина конфіскованого не потрапила до державної скарбниці. До повстан-ської армії приєдналися авантюристи та просто грабіжники, які прагнули

�14726� �� 10 ��_��.indd 171 20.01.2012 12:10:37

www.e-ranok.com.ua

172

наживи, скориставшись ситуацією. Він імені Директорії вони здійснювали відверті грабунки. Повна державна скарбниця, що дісталася новій владі у спадок від П. Скоропадського, була розкрадена в перші ж місяці.

Захопивши владу, Директорія поспішила надати їй легітимного характеру. Із цією метою було скликано Трудовий конгрес (на кшталт Установчих зборів чи парламенту, але з обмеженнями для певних кате-горій виборців під час виборів до нього). Виборчі права надавалися «тру-довим верствам» населення. У результаті права голосу було позбавлено промисловців, поміщиків, комерсантів, частину інтелігенції (міську), ду-ховенства та інші «нетрудові» прошарки суспільства.

У роботі Трудового конгресу брало участь 400 делегатів (із яких 36 — із Західноукраїнської області). Конгрес засідав 23—28 січня 1918 р. та прийняв такі рішення:

вища влада передається Директорії;��

виконавчі функції має здійснювати Рада народних міністрів, яка ��підзвітна Трудовому конгресу, а в перервах між його засідання-ми — Директорії;влада на місцях переходила під контроль губернських і повітових тру-��дових рад, що обиралися пропорційно від селянства та робітництва;підготовка роботи наступної сесії Трудового конгресу покладалася ��на комісії: з оборони республіки, земельну, освітню, бюджетну, за-кордонних справ, харчових справ;уряд і комісії мали виробити інструкцію про вибори до трудових ��рад і закон про вибори Всенародного парламенту Незалежної со-борної Української Республіки.Конгрес доручив Директорії та Раді народних міністрів працюва-

ти в напрямку розв’язання таких завдань: а) здійснення земельної ре-форми шляхом передачі землі трудящим селянам без викупу; б) ліквіда-ції безробіття серед пролетарських верств шляхом відновлення роботи промислових підприємств; в) оборона незалежності республіки.


стрУктУра влади директорії Унр

директорія трудовий конгрес

рада народних міністрів

Представники ради народних міністрів на місцях

губернські і повітові трудові ради

Під час роботи Конгресу між його учасниками існували серйозні роз-біжності, які зрештою й призвели до фактичного провалу роботи органу.

�14726� �� 10 ��_��.indd 172 20.01.2012 12:10:37

www.e-ranok.com.ua

173

Так, керівники січових стрільців запропонували замість Директорії організувати військовий тріумвірат (С. Петлюра, С. Коновалець, А. Мель-ник) та встановити військову диктатуру.

Один із лідерів українських соціал-демократів — М. Порш — ви-словився проти диктатури, як пролетарської, так і військової, і відстою-вав парламентський шлях розвитку. Представник есерів М. Шаповал ува-жав, що в Україні необхідно встановити радянську владу.

Крім розв’язання питання легітимності влади, Директорія скасо-вувала всі закони й постанови гетьманського уряду у сфері робітничої політики: відновлювала 8-годинний робочий день, робітничий контроль на підприємствах, право на укладання колективних договорів, на ство-рення коаліцій і проведення страйків.

У земельному питанні Директорія передбачала конфіскацію помі-щицьких земель. Землі площею до 15 десятин, землі промислових підпри-ємств, цукрових заводів, а також іноземців не підлягали конфіскації. На малоземельному Правобережжі Польща домоглася визнання за поміщи-ками польського походження статусу іноземних громадян, у зв’язку з чим їхня власність оголошувалася недоторканною. Строки й порядок розподі-лу землі не визначалися; лишалося непорушним дрібне селянське земле-володіння.

Для національних меншин відновлювалася національно-персо нальна автономія.

Важливим здобутком Директорії стало проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 р. ЗУНР було перетворено на ЗоУНР (Захід-ну область Української Народної Республіки). Проте реальне об’єднання двох держав відкладалося. Кожна з них проводила самостійну внутріш-ню й зовнішню політику.

Директорія зуміла за короткий час розширити міжнародні зв’язки України. Дипломатичні відносини було встановлено з Угорщиною, Че-хословаччиною, Нідерландами, Італією, Ватиканом. Однак їй не вдало-ся налагодити необхідний рівень зв’язків із тими країнами, від яких знач-ною мірою залежала доля України, тобто країнами Антанти, Польщею та радянською Росією.

Проте головною турботою для Директорії стала війна з радянською Росією та необхідність створити боєздатну регулярну армію.

2. Друга війна радянської росії проти унр.


визначаючи перебіг воєнних дій на українських землях у зазначений пе-ріод і складаючи хронологічну таблицю «Друга радянсько-українська війна». Учитель систематизує й уточнює результати роботи учнів, вико-ристовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяРеволюція в Німеччині та її поразка в Першій світовій війні дали змо-

гу Раднаркому РСФРР 11 листопада 1918 р. скасувати умови Брестського

�14726� �� 10 ��_��.indd 173 20.01.2012 12:10:37

www.e-ranok.com.ua

174

миру й видати директиву про надання військової допомоги «трудящим Укра-їни» силами українських повстанських дивізій, що були сформовані в ней-тральній зоні між Україною та Росією. Було утворено Укрреввійськраду у складі В. Антонова-Овсієнка, В. Затонського, Й. Сталіна та Г. П’ятакова.

28 листопада 1918 р. на території РСФРР створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України (голова уряду — Г. П’ятаков, від 29 січня 1919 р. — Х. Раковський; члени уряду — В. Аверін, Артем (Ф. Сергєєв), К. Ворошилов, В. Затонський, Е. Квірінг, Ю. Коцюбин-ський, М. Подвойський, О. Шліхтер). Наступного дня цей уряд видав ма-ніфест про відновлення радянської влади в Україні. У грудні 1918 р. 1-ша і 2-га повстанські дивізії в Україні під загальним командуванням В. Анто-нова-Овсієнка розпочали наступ. Уже 3 січня 1919 р. радянські війська зайняли Харків, куди й переїхав Тимчасовий робітничо-селянський уряд України. А 6 січня 1919 р. тут було проголошено утворення Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР).

Україна знову опинилася перед загрозою агресії радянської Росії. Неспроможність Директорії створити авторитетний і сильний політич-ний режим позначилася й на армії. Створити боєздатну армію із збройних формувань, що виникли під час антигетьманського повстання, не вдалося. Директорія фактично залишилася без армії.

Відбувався процес «більшовизації» збройних сил Директорії. Так, «збільшовизувалася» Дніпровська дивізія на чолі з отаманом Зеленим (Д. Терпило), частини Задніпровської дивізії у складі отаманів М. Гри-гор’єва, Ю. Тютюнника, С. Савицького. Останні вийшли з підпорядку-вання Директорії й під радянськими гаслами розпочали бойові дії проти білогвардійців та військ Антанти на фронті від Бессарабії до Перекопу. Про підтримку рад оголосили загони Н. Махна в Гуляйполі.

У підпорядкуванні С. Петлюри залишився Запорізький корпус (отаман П. Балабачан) і корпус січових стрільців (командир Є. Конова-лець). На кінець січня 1919 р. кількісний склад військ Директорії ско-ротився до 21 тис. осіб.

Уряд Директорії, зрозумівши складність ситуації, почав шукати вихід зі становища. В. Чехівський, М. Грушевський та інші вважали, що необхідно укласти союз із радянською Росією. Послана до Москви дипло-матична місія заявила, що Директорія погоджується на радянську фор-му влади в УНР за умов: пропорційного представництва серед селян і робітників; укладення економічного союзу з РСФРР; проголошення ней-тралітету України; організації оборони проти армій А. Денікіна, Антан-ти, Польщі; припинення наступу військ радянської Росії на Україну; визнання незалежності УНР.

Але радянська Росія, ведучи переговори, ні на день не припиняла вторгнення в Україну. Тоді прихильники союзу України з Антантою (С. Пет-люра, В. Винниченко) 16 січня 1919 р. оголосили війну радянській Росії.

Однак це не зупинило наступу радянських військ. На Київ насту-пали Богунський полк під командуванням М. Щорса та Таращанський полк під командуванням В. Боженка.

�14726� �� 10 ��_��.indd 174 20.01.2012 12:10:37

www.e-ranok.com.ua

175

Постаті в історіїМикола Щорс (1895—1919 рр.) — більшовицький військовий діяч.

Брав участь у Першій світовій війні. У 1918 р. вступив до партії більшо-виків. У лютому 1918 р. очолював більшовицький збройний загін на Чер-нігівщині. Згодом командував різними збройними формуваннями більшо-виків, що діяли на Україні. У 1919 р. був комендантом Києва. Застрелений за згодою радянського командування під час перебування на передовій.

Василь Боженко (1869—1919 рр.) — робітник, червоний командир. У 1917 р. створив більшовицьку організацію в Києві. Член Київської ра-ди робітничих депутатів. Командував загонами червоної гвардії під час повстань у жовтні 1917 та січні 1918 р. Під час німецько-австрійської окупації в «нейтральній зоні» сформував партизанські загони для бороть-би з окупантами. У вересні 1918 р. став командиром Таращанського пол-ку, згодом бригади, 1-ї української радянської дивізії, яка здійснювала наступ на Київ під час другої війни між радянською Росією й УНР. По-мер від запалення легенів.

5 лютого 1919 р. більшовики вступили в Київ. Становище Дирек-торії стало критичним. Директорія переїхала до Вінниці та розпочала пе-реговори з Антантою. Перед делегацією Директорії були поставлені уль-тимативні вимоги: реорганізувати Директорію та її уряд, вивівши з її складу представників соціалістичних партій; відмовитися від «більшо-вицької» соціально-економічної політики; реорганізувати армію УНР та підпорядкувати її союзному командуванню. Виконання цих вимог, по су-ті, означало не що інше, як ліквідацію суверенності УНР.

У відповідь В. Винниченко й П. Чехівський подали у відставку, С. Петлюра вийшов із соціал-демократичної партії. Був створений уряд на чолі з С. Остапенком, прихильником союзу з Антантою. Але ці кроки ні-чого не змінили. Допомоги з боку Антанти не надійшло. Директорія за-знала поразки та втратила контроль над більшою частиною України.

Причини поразки Директорії:Директорія не змогла створити життєздатний i стабільний полі-��тичний режим;у результаті перетворень Директорії ослабла її соціальна опора (ін-��телігенція, значну частину якої зарахували до «поміщиків i капі-талістів»; селянство, особливо біднота, яка звинувачувала Дирек-торію в прокуркульськiй політиці; робітники, тому що Директорiя або її отамани придушували страйки, забороняли робітничі орга-нізації політичного характеру, розганяли профспілки);недооцінка впливу більшовицької агітації та пропаганди на насе-��лення;широкі маси українського населення, особливо селянство, не зо-��всім усвідомлювали загальнонаціональні інтереси, необхідність ство-рення й зміцнення власної держави;відсутність єдності нацiонально-демократичних сил;��

украй несприятливі зовнішньополітичні обставини.��

�14726� �� 10 ��_��.indd 175 20.01.2012 12:10:37

www.e-ranok.com.ua

176

3. Агресія Антанти на півдні україни (листопад 1918 — квітень 1919 р.).

Розповідь учителя ;16 листопада 1918 р. транспорт із військами Антанти пройшов

Чорноморські протоки Дарданелли й Босфор і попрямував в усі порти від Одеси до Новоросійська. На початок 1919 р. тут висадилося дві фран-цузькі дивізії, а також англійські, грецькі, румунські й польські части-ни загальною кількістю до 60 тис. осіб. Своє пряме завдання — узяти під контроль території, які залишали армії німецького блоку, підрозділи Ан-танти повністю не виконали. Ці війська зайняли лише прибережну смугу по лінії Тирасполь—Бірзула—Вознесенськ—Миколаїв—Херсон, відмовившись від просування вглиб території України. Проте вони під-тримували в Україні білогвардійців, які виступали за відновлення «єди-ної й неподільної Росії».

Повстання моряків на французькому флоті, які були розагітовані більшовиками, поразка під Вознесенськом від військ Червоної армії, яки-ми командував М. Григор’єв, змусили країни Антанти евакуювати свої війська з півдня України (квітень 1919 р.). Проте надалі тривала мор-ська блокада чорноморського узбережжя флотом країн Антанти, здійсню-валося перевезення білогвардійських військ.

Цікаво знатиЗагальні втрати країн Антанти на Півдні України були незначни-

ми, близько 3 тис. осіб. Із них греки й румуни втратили по 1 тис. осіб, французи — близько 500 осіб, поляки — 300 осіб, англійці, серби, аме-риканці — 120 осіб. Утрати білогвардійців, що воювали разом із війська-ми Антанти, становили 700 осіб.

Частини Червоної армії, що вели боротьбу з інтервентами, утрати-ли 4 тис. осіб. Близько 1 тис. осіб загинуло від рук каральних загонів ін-тервентів і білогвардійців.

4. отаманщина. реорганізація Директорії унр. с. петлюра.

Розповідь учителя ;Під натиском більшовиків війська Директорії відходили на захід.

Директорія й уряд із Вінниці переїхали до Проскурова (Хмельницький), де в середині березня 1919 р. відбулося останнє засідання Директорії в пов-ному складі. На початку квітня в Рівному була проведене реорганізація Директорії, яка стала складатися з С. Петлюри, А. Макаренка, представ-ника ЗУНР і двох представників соціалістичних партій. Було впорядкова-но функції Директорії та її взаємини з урядом: вона мала лише затверджу-вати закони, проекти яких готували міністерства, і давати розпорядження лише міністерствам. Новий уряд очолив Б. Мартос. Він звернувся до на-роду з декларацією, у якій закликав боротися з більшовиками, спираю-чись не на іноземну допомогу, а на українських повстанців.

Щоб організувати опір більшовикам, С. Петлюра почав признача-ти або визнавати отаманами будь-кого, хто міг командувати, мав зброю,

�14726� �� 10 ��_��.indd 176 20.01.2012 12:10:38

www.e-ranok.com.ua

177

виявляв лояльність до Директорії та заявляв про своє прагнення бороти-ся з більшовиками. Кожний такий отаман отримував грамоту від С. Пет-люри та кілька міліонів українських карбованців. жодного контролю над отаманами не було. Така ситуація спричинила появу такого явища, як отаманщина.


Отаманщина (як синонім використовується термін «махновщина») — 1) засилля різнома-нітних збройних формувань, як правило, із селян, в умовах відсутності (вакууму) реальної держав-ної влади; 2) період в історії визвольних змагань (кінець 1918 — перша половина 1919 р.).

Діяльність отаманів припадає на період 1918—1923 рр. Окремі за-гони діяли й до 1925 р. Отаманщина була одним із проявів селянської вій-ни за землю, проти політики режимів, що встановлювалися в Україні. Загалом в Україні діяло кілька сотень отаманів. Якщо використовувати сучасну військово-політичну термінологію, то їх можна назвати польовими командирами, які номінально підпорядковуються якомусь політичному керівництву, але на практиці здійснюють власну політику, яка зазвичай різниться з політичною лінією керівництва. Отамани доволі часто зміню-вали свою політичну орієнтацію, виходячи лише з власних інтересів.

Отаманщина в Україні стала проблемою як для більшовиків, так і для Директорії та Добровольчої армії генерала А. Денікіна.

Цікаво знатиРеволюційна стихія, безвладдя, що панувало на більшій частині

території України, зумовили появу такого масового явища, як єврейські погроми. Загалом у 1917 — початку 1921 р. зафіксовано 1236 погромів у 524 населених пунктах, у яких, за різними оцінками, загинуло 30—60 тис. євреїв. Причетними до цієї трагедії були всі сили, що діяли в Україні. Згодом у суспільній свідомості укорінилося думка, що голов-ними її винуватцями були українці, а їх керівником — С. Петлюра. Але реальні факти заперечують цей стереотип. Ті українські загони, що бу-ли причетні до погромів, лише номінально підпорядковувалися Дирек-торії. Сам головний отаман виступав проти погромів. В одному зі своїх наказів він наголошував: «Час уже зрозуміти, що мирне єврейське насе-лення — їхні діти, їхні жінки, так само, як і ми, — було поневолено й позбавлено національної волі. Йому нікуди йти від нас; воно живе з на-ми з давних-давен, поділяючи з нами нашу долю і недолю... Усіх же, хто підбурюватиме вас на погроми, рішуче наказую викинути геть із нашо-го війська та віддати під суд яко зрадників вітчизни. Суд же нехай су-дить їх по їхнім учинкам, не жаліючи для злочинців найсуворіших кар закону». І цей наказ застосовувався. Зокрема, було страчено отамана Се-мененка за найжахливіший Проскурівський погром у лютому 1919 р.

Попри категоричне заперечення антисемітизму більшовиками (27,8 % керівників партії були євреями), Червона армія також брала участь у погромах. У 1919 р. в цій справі відзначилися бійці Таращан-ського й Богунського полків, а в 1920 р., коли відбулося найбільше по-громів, — бійці 1-ї кінної армії під командуванням С. Будьонного.

�14726� �� 10 ��_��.indd 177 20.01.2012 12:10:38

www.e-ranok.com.ua

178

Ключовою фігурою періоду Директорії УНР і завершення визволь-них змагань був С. Петлюра. Погляди на його діяльність є діаметрально протилежними. Багато істориків дотримуються думки, що С. Петлюра — це друга за національною яскравістю постать в історії України після І. Мазепи. Адже він завжди був відданий своїм ідеалам, до кінця стояв у боротьбі, саме через це викликавши величезну ненависть у радянської влади.


ВІДОМиЙ ПОЛІТиЧНиЙ І ДЕРжАВНиЙ ДІЯЧ УНР І. МАЗЕПА ПРО С. ПЕТЛЮРУ

Коли дальша організована українська боротьба ще довший час не припинялася, то найбільша заслуга в цьому належить Петлюрі. Він в цей критичний момент не втратив голови і не впав у відчай. Навпаки, з ве-ликим ентузіазмом і вірою в справу, що були найціннішою рисою його як національного провідника, він непохитно продовжував працювати для організації наступу проти большевиків. Це, на мою думку, спасло укра-їнський фронт від остаточного розпаду. Без Петлюри, з його популярніс-тю в решті українського війська, український фронт в цей час або зовсім занепав би, або попав би в руки окремих, необ’єднаних між собою різ-них безвідповідальних отаманів, що з’являлися тоді сотками.

Чи справедливою, на ваш погляд, є така оцінка діяльності с. петлюри?

Постать в історіїСимон Петлюра (1879—1926 рр.) — громадсько-політичний,

військовий і державний діяч, публіцист. Із молодих років долучився до українського національно-визвольного руху.

Від початку Першої світової війни Петлюра докладає всіх зусиль, щоб домогтися толерантного ставлення російської армії до українського населення Австро-Угорщини. У період від 1916 до 1917 р. С. Петлюра — заступник уповноваженого «Союзу Земств» від Західного фронту. У квіт-ні 1917 р. на з’їзді в Мінську його було обрано головою Української вій-ськової ради Західного фронту. Звідти УВР делегувала С. Петлюру на І Український військовий з’їзд у Києві, де він отримав посаду голови Ге-нерального Військового Комітету, що був створений при Центральній Ра-ді. Після більшовицького жовтневого перевороту в Росії УЦР призначає його міністром військових справ. На цій посаді він розгорнув активну роботу з розбудові української армії, але перебуваючи в полоні соціаліс-тичних ідей, заперечував створення регулярної армії.

Через розбіжності з В. Винниченком та протестуючи проти Брест-ського миру, С. Петлюра, як прихильник Антанти, подає у відставку. Пет-люра разом із січовими стрільцями відіграє головну роль у локалізації більшовицького повстання в січні 1918 р. в Києві.

У період гетьманату С. Петлюра безуспішно намагається схилити гетьмана П. Скоропадського до більш демократичної політики. Після по-валення гетьманату (С. Петлюра був одним із керівників повстання,

�14726� �� 10 ��_��.indd 178 20.01.2012 12:10:38

www.e-ranok.com.ua

179

членом Директорії) він знову очолює армію УНР. 11 лютого 1919 р. піс-ля відставки В. Винниченка С. Петлюра стає головою Директорії, а зго-дом — головним отаманом. Викликає суперечку істориків його угода з Ю. Пілсудським про спільну боротьбу проти більшовиків (Варшавська угода, квітень 1920 р.). Після поразки визвольних змагань разом з урядом УНР С. Петлюра емігрував до Польщі. Наприкінці 1924 р. він оселяєть-ся в Парижі, де продовжує плідно працювати, беручи участь у конферен-ціях як представник Українського уряду в екзилі. 25 травня 1926 р. С. Петлюру було вбито радянським агентом С. Шварцбартом.

5. Бойові дії на правобережжі, Волині та поділлі.

Розповідь учителя ;У лютому 1919 р. після захоплення Києва більшовики повели подвій-

ний наступ: на півночі, намагаючись відділити армію УНР від Української галицької армії (УГА), і на півдні з метою ізолювати українські військові частини від десанту Антанти. На південній ділянці армія УНР зазнала по-разки, через перехід на бік більшовиків отамана М. Григор’єва, незадово-леного поступливістю Директорії Антанті. Тим часом третя більшовицька група повела наступ із Києва, щоб не допустити з’єднання між північними й південними частинами армії УНР. Але цей план зазнав невдачі. Реорга-нізовані частини корпусу січових стрільців і сили північної групи армії УНР несподівано в березні 1919 р. перейшли в контрнаступ, завдаючи відчутних ударів більшовикам у районі Бердичів—Козятин—житомир і підступили аж до Києва. Цей стратегічний маневр армії УНР, а також антибільшовиць-ке повстання отамана М. Григор’єва унеможливлювали спробу більшовиків прорватися через Румунію в Угорщину на допомогу Угорській Червоній ар-мії й тим самим розпалити пожежу світової революції.

Більшовики відповіли на цей наступ армії УНР ударом на Поділ-лі, у результаті якого південна група армії УНР була ізольована від реш-ти армії УНР і від військ Антанти. Через виступ отамана О. Волоха ця група мусила 16 квітня 1919 р. перейти річку Дністер, де румуни її роз-зброїли. І тільки пізніше через Галичину вона дісталася на Волинь, де приєдналася до армії УНР. Після цієї поразки Директорія УНР контро-лювала лише невелику територію на Волині.

У цей час за наказом С. Петлюри було здійснено низку заходів, по-кликаних викорінити в армії УНР отаманщину та підвищити її боєздат-ність. Створювалася Державна інспектура, що мала боротися з проява-ми отаманщини в армії, стежити за дисципліною й неблагонадійними командирами. Головним державним інспектором було призначено пол-ковника В. Кедровського. Ці заходи зумовили гострі конфлікти між ін-спекторами та польовими командирами.

Тим часом командувач північної групи армії УНР генерал-хорунжий В. Оскілко зі своїми прихильниками 29 квітня 1919 р. здійснив спробу дер-жавного перевороту. Він виступив проти «соціалістичного» уряду Б. Мар-тоса та вважав, що всі поразки армії УНР зумовлені проникненням у вищі ешелони влади агентів більшовиків і безвольністю й непослідовністю харак-

�14726� �� 10 ��_��.indd 179 20.01.2012 12:10:38

www.e-ranok.com.ua

180

теру С. Петлюри. Заколотники вимагали скликати Установчі збори, уклас-ти мир із Польщею, заарештували міністрів уряду та намагалися заарешту-вати С. Петлюру. Але спробу вдалося швидко придушити за допомогою січових стрільців. Ці події ослабили фронт проти більшовиків, чим останні негайно скористалися, розпочавши наступ. Одночасно поляки захопили Луцьк, де перебували великі запаси зброї та амуніції армії УНР. У резуль-таті її Північна група фактично припинила існування, Директорія й Уряд переїхали до Тернополя, а залишки армії передислокувалися в район міст Дубно—Броди.

За таких обставин армія УНР, уклавши наприкінці травня перемир’я з поляками, реорганізувалася та на початку червня вдалим наступом ви-тіснила більшовиків із південно-західного Поділля, звільнивши Кам’янець-Подільський, який став тимчасовою столицею УНР. Наприкінці червня — на початку липня більшовики перейшли в наступ і підійшли до Кам’янця. Однак у середині липня, зміцнившись повстанським загоном Ю. Тютюн-ника (рештки загону М. Григор’єва), що пробився крізь зону, контрольо-вану більшовиками, Армія УНР відтіснила більшовиків від міста.

Завдання ;

Заповніть таблицю «Внутрішня та зовнішня політика Директорії УНР».

Політика Позитивний результат Негативний результат

внутрішня

зовнішня

6. утворення української соціалістичної радянської республіки.


Формування державних інститутів розпочалося зі створення Тимча-сового робітничо-селянського уряду України, який пізніше було перейме-новано в Раду народних комісарів (РНК) України. Очолив його авторитет-ний більшовик, професійний революціонер, болгарин за національністю Х. Раковський, присланий із Москви. Більшість членів уряду становили росіяни та євреї, українців серед вищих чиновників була незначна кіль-кість.

Постать в історіїХристиян Раковський (справжнє ім’я та прізвище — Кристю

Станчев) (1873—1941 рр.) — партійний діяч, дипломат. Народився в родині заможного торговця. Освіту здобув у женевському універси-теті (1897 р.). Від 1889 р. брав участь у соціал-демократичному русі Болгарії, Швейцарії, Німеччини, Франції, Румунії. Неодноразово за-арештовувався й висилався з різних країн. Позиція Х. Раковського є типовим прикладом еволюції від соціал-демократичних ідей до ко-муністичних.

�14726� �� 10 ��_��.indd 180 20.01.2012 12:10:38

www.e-ranok.com.ua

181

У 1917 р. увійшов до лав РСДРП(б), вів партроботу в Одесі та Пе-трограді. Учасник громадянської війни, учасник мирних переговорів із Ні-меччиною. Від 1919 р. — член ЦК РКП(б). У 1918 р. — один із керівни-ків НК в Україні, голова Верховної колегії з боротьби з контрреволюцією. У 1918 р. — голова Тимчасового робітничо-селянського уряду України. Від березня 1919 до липня 1923 р. — голова РНК і нарком закордонних справ України. У 1919—1920 рр. — член оргбюро ЦК. Один з організато-рів радянської влади в Україні. Входив до складу радянської делегації на Генуезькій конференції (1922 р.). Від 1923 р. — полпред у Великій Бри-танії, у 1925—1927 рр. — у Франції. У 1927 р. виключений із партії XV з’їздом ВКП(б) разом з іншими учасниками троцькістської опозиції. У 1928 р. був засланий до Астрахані, потім до Барнаула. Від 1934 р. — начальник управління середніх медичних навчальних закладів Нарко-мату охорони здоров’я РСФРР. У 1935 р. відновлений у ВКП(б), голова Радянського товариства Червоного Хреста. У 1937 р. був заарештований і притягнутий до фальсифікованого НКВС відкритого процесу у справі «Антирадянського правотроцькістського блоку». У 1938 р. засуджений до 20 років тюремного ув’язнення. Після початку Великої Вітчизняної війни заочно, 8 вересня 1941 р., був засуджений до страти. Розстріляний в Орлов-ському централі. У 1988 р. реабілітований і відновлений у партії.

Радянська влада в Україні будувалася відповідно до зразків, що утвердилися в радянській Росії. 6 січня 1919 р. назва, якою радянська вла-да прикривалася в 1918 р. — Українська Народна Республіка, була скасо-вана. Відтепер і до прийняття Конституції 1937 р. офіційною назвою дер-жави стала Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР, після 1937 р. — УРСР). Вищим органом державної влади визнавався Всеукраїн-ський з’їзд Рад, у період між з’їздами — Всеукраїнський Центральний Ви-конавчий Комітет (ВУЦВК). На місцях влада належала місцевим радам, але до їх виборів вона перебувала в руках революційних комітетів (ревкомів) та комітетів бідноти (комбідів). 10 березня 1919 р. ІІІ з’їзд Рад ухвалив Кон-ституцію УСРР і тим самим узаконив в Україні радянську владу.

Ця Конституція затверджувала диктатуру пролетаріату, скасову-вала приватну власність і позбавляла «експлуататорські класи» вибор-чих прав. Пролетарський характер держави закріплювала непропорцій-на система виборів депутатів.

У процесі становлення радянської влади здійснювалися спроби від’єднати від України Донецько-Криворізький край і Крим. Якщо пер-ший залишився у складі республіки, то в Криму була створена Кримська Радянська Соціалістична Республіка.

Найважливіші риси процесу радянізації України в 1919 р.:відбувався «згори вниз» — спочатку створювалися вищі органи ��влади, а потім формувалися місцеві;здійснювався за зразком РРФСР та під її керівництвом;��мав антинаціональний характер;��відзначався суворим централізмом;��значна частина вищих чиновників мала неукраїнське походження.��

�14726� �� 10 ��_��.indd 181 20.01.2012 12:10:38

www.e-ranok.com.ua

182

Сутність політичного курсу більшовиків полягала в прискореному насильницькому нищенні існуючої в Україні соціально-економічної систе-ми, що ґрунтувалася на товарно-грошових відносинах, і заміні її прямим товарообміном, здійснення якого покладалося на державних чиновників. Тобто передбачалося негайне впровадження елементів комуністичного сус-пільства в реальне життя. В. Ленін називав це кавалерійською атакою на капіталізм». Така політика згодом дістала назву воєнного комунізму.

Цікаво знатиУ радянських енциклопедіях воєнний комунізм характеризувався

як система зумовлених умовами громадянської війни тимчасових над-звичайних заходів. Однак уся суть полягає в тому, що цей термін був придуманий В. Леніним тільки в 1921 р. із переходом до нової економіч-ної політики. Поява терміна пояснювалася спробою (як виявилося, ціл-ком успішною) ідеологічно замаскувати провал попередньої політики.

Найважливіші заходи політики воєнного комунізму:націоналізація великих і середніх підприємств, установлення держав-��ного контролю над виробництвом. Приватні підприємства, що зали-шалися, мали дотримуватися встановлених державою цін і розцінок;мілітаризація праці (загальна трудова повинність, трудова мобілі-��зація, запровадження законів воєнного часу на виробництві);скасування товарно-грошових відносин, натуралізація оплати пра-��ці (карткова система розподілу продуктів, зрівняльний розподіл). Проте повністю це здійснити не вдалося, гроші (радянські знаки) залишилися в обігу, але сфера їх уживання була звужена;установлення державної монополії на торгівлю — цукром, вугіл-��лям, залізною та марганцевою рудою, продукцією металургії, ме-талообробки, шкіряної промисловості;заборона приватної торгівлі, яка оголошувалася спекуляцією;��запровадження системи насильного вилучення всіх надлишків (то-��го, що не йшло на проживання й засів) хлібних запасів на селі — продрозкладки. Фактично відбувалася реквізиція врожаю в селян спеціальними продовольчими загонами (продзагонами); до почат-ку липня 1919 р. діяло 46 продзагонів кількістю 1,5 тис. бійців. У 1919 р. на українське село наклали продрозкладку в 140 млн пу-дів, але до наступу денікінських військ удалося зібрати не більше ніж 7 млн пудів;знищення ринкових відносин, цілковита ліквідація приватної влас-��ності на засоби виробництва. Ішлося не лише про експропріацію буржуазії та поміщиків, а й про ліквідацію дрібних власників.В Україні, де ще на початок 1919 р. зберігалися поміщицькі гос-

подарства, була здійснена спроба прямого переходу до комуністичного будівництва на селі. Почалася колективізація селянських господарств. Навіть у малоземельних районах частина поміщицьких земель передава-лася не селянам, а цукровим заводам під організацію радгоспів, або тим, хто бажав утворити комуну (на літо 1919 р. було створено близько 500 ко-лективних господарств — переважно комун).

�14726� �� 10 ��_��.indd 182 20.01.2012 12:10:38

www.e-ranok.com.ua

183

Запровадження в Україні воєнного комунізму супроводжувалося різ-ким обмеженням її суверенітету. КП(б)У, профспілки, Комуністична спіл-ка робітничої молоді України фактично були філіями відповідних росій-ських організацій і контролювалися Москвою. РНК України, Українська рада народного господарства (УРНГ) діяли під безпосереднім керівництвом РНК та ВРНГ РСФРР. У травні—червні 1919 р. створено військово-політичний союз радянських республік: об’єднанню під керівництвом ви-щих державних органів Російської Федерації підлягали військова організа-ція й військове командування народного господарства, залізниці, фінанси; 4 червня було ліквідовано Український фронт, а з підрозділів, що входили до його складу, утворили три дивізії, що стали частиною Червоної армії. 14 червня 1919 р. ВУЦВК схвалив декрет РСФРР про створення «військово-політичного союзу» України та Росії, який юридично закріпив залежність УСРР від радянської Росії у військово-політичній сфері.

Політика більшовиків в Україні в 1919 р. справила гнітюче вражен-ня на населення республіки, викликала невдоволення в середовищі селян-ства, інтелігенції та робітників і, зрештою, призвела до повстання.

Завдання ;Заповніть таблицю «Політика воєнного комунізму».

Сфера впровадження Заходи

аграрні відносини


Бесіда за запитаннями ; 1) Із якою метою було створено Директорію? Хто входив до її складу? 2) Коли, під якими гаслами й завдяки чому Директорії вдалося прийти

до влади? 3) Що таке Трудовий конгрес? 4) Яку внутрішню політику проводила Директорія? Назвіть основні

заходи. 5) Чому спалахнула друга війна з радянською Росією? 6) Якої зовнішньополітичної орієнтації дотримувалася Директорія? 7) Які взаємовідносини склалися між УНР і країнами Антанти? По-

ясніть свою відповідь. 8) Визначте причини поразки Директорії. 9) Що таке отаманщина? 10) Коли було проголошено створення УСРР? 11) Чому В. Ленін назвав політику, здійснювану більшовиками в 1918—

1921 рр., воєнним комунізмом? 12) Як відбувалося будівництво радянської влади в УСРР? 13) Які заходи політики воєнного комунізму реалізовувалися в Укра-

їні в першій половині 1919 р. в галузі сільського господарства? 14) Коли було створено військово-політичний союз радянських республік?

�14726� �� 10 ��_��.indd 183 20.01.2012 12:10:38

www.e-ranok.com.ua

184

Творчі завдання ; 1) Чому Директорія під час виборів до Трудового конгресу виборчим

законом фактично виключила з виборчого процесу національно сві-дому й заможну частину населення?

2) Спробуйте пояснити відомий у 1919 р. вислів: «У вагоні Директо-рія, під вагоном територія».


У час приходу Директорії до влади зовнішньополітичне та внутріш-нє становище України було вкрай складним. Директорія проголошувала вірність інтересам трудящих селян та робітників, але реально мало що зробила для виконання своїх обіцянок.

Ускладнювали ситуацію в Україні Друга війна з радянською Росі-єю та селянська війна за землю.

Не зумівши впоратися зі складною ситуацією й не знайшовши адек-ватного рішення Директорія зазнала поразки. Але український народ про-довжив національно-визвольну боротьбу, на чолі якої став С. Петлюра.

Поразка Директорії спричинила встановлення вдруге радянської влади в Україні у формі УСРР.

Повторна спроба радянізації України, запровадження політики воєнного комунізму наразилися на опір населення.



урок № 14 (19)

тема. Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Мета: розкрити процес створення зУнр; схарактеризувати причини та перебіг україно-польської

війни; визначити історичне значення акта злуки Унр і зУнр; підкреслити, що міжна-родні умови для об’єднання українського населення в єдину державу були несприят-ливі; з’ясувати причини поразки зУнр; формувати вміння учнів аналізувати, узагальню-вати та критично оцінювати історичні процеси; виховувати в них почуття патріотизму та громадянської свідомості.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «західноукраїнська народна республіка», атлас. Основні терміни та поняття: «листопадовий зрив», україно-польська війна, зУнр, зоУнр, Уга, акт злуки,

чортківська офензива, армія галлера. Основні дати: 1 листопада 1918 р. — «листопадовий зрив», повстання українців у львові; 13 лис-

топада 1918 р. — проголошення зУнр; 22 січня 1919 р. — акт злуки Унр і зУнр; червень—липень 1919 р. — чортківська офензива; 17 липня 1919 р. — перехід Уга за річку збруч, завершення окупації зУнр польськими військами.

�14726� �� 10 ��_��.indd 184 20.01.2012 12:10:38

www.e-ranok.com.ua

185

Хід уроку



Запитання та завдання ; 1) Коли було створено Українську Народну Республіку? 2) Схарактеризуйте політику лідерів УЦР щодо західноукраїнських

земель у березні 1917 — березні 1918 р.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. «листопадовий зрив». проголошення Зунр. Є. петрушевич.

Розповідь учителя ;Західноукраїнські землі до завершення Першої світової війни вхо-

дили до складу Австро-Угорської імперії. Це такі етнічні українські тери-торії: Східна Галичина (центр — Львів), Буковина (Чернівці), Закарпаття (Мукачеве), Холмщина та Підляшшя. Поглиблення кризи Габсбурзької імперії супроводжувалося зростанням національного руху українців. Укра-їнські політичні діячі розпочали підготовку до створення власної держа-ви. Про це було зроблено заяву 18 жовтня 1918 р. Цей день уважається днем проголошення на західноукраїнських землях держави, що пізніше дістала назву Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).

Наміри українських політиків суперечили прагненням поляків щодо утворення «великої» польської держави, до складу якої планували вклю-чити західноукраїнські землі. Щоб не допустити захоплення поляками вла-ди, яку українці збиралися одержати мирним шляхом із рук австрійців, група молодих українських офіцерів на чолі з Д. Вітовським взяла ініціа-тиву до своїх рук. У ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. українські вій-ськові з’єднання взяли під контроль Львів, а наступного дня — інші міста Галичини. Ці події дістали назву «Листопадовий зрив».

Постать в історіїДмитро Вітовський (1887—1919 рр.) — військовий і державний

діяч, полковник УГА. У студентські роки брав активну участь у національно-визвольній боротьбі. Був одним з організаторів товариства «Січ». У роки Першої світової війни воював у складі УСС. Був організатором «Листопа-дового зриву» у Львові, який спричинив утворення ЗУНР. Активно фор-мував УГА. Брав участь у Паризькій мирній конференції 1919—1920 рр. як член делегації УНР. Загинув в авіакатастрофі.

Обіцянка демократичних прав, реформ, 8-годинного робочого дня забезпечила новій владі широку підтримку населення.

5 листопада 1918 р. на сторінках газети «Справа» з’явилася про-грамова декларація Національної Ради, де ЗУНР проголошувалася демо-кратичною республікою, соціальну основу якої становили робітники.

�14726� �� 10 ��_��.indd 185 20.01.2012 12:10:39

www.e-ranok.com.ua

186

9 листопада було призначено тимчасовий уряд — Генеральний Секрета-ріат на чолі з К. Левицьким (згодом — С. Голубовичем). Факт проголо-шення республіки обнародували лише 13 листопада 1918 р., після зре-чення престолу імператором.

22—26 листопада 1918 р. відбулися вибори депутатів Української Народної Ради, наділеної представницькими й законодавчими функція-ми. Більшість депутатів стояла на національно-ліберальних позиціях, віддаючи перевагу будівництву державності перед радикальними соці а-льно-економічними перетвореннями. Президентом ЗУНР став Є. Петру-шевич. Рада прагнула забезпечити права національних меншин, яким було віддано 30 % депутатських місць.

Постать в історіїЄвген Петрушевич (1863—1940 рр.) —політичний і державний діяч.

Відігравав провідну роль у політичному житті на західноукраїнських землях. Юрист за освітою, доктор права. Займався адвокатською прак-тикою. У 1908—1918 рр. — посол австрійського парламенту, заступник голови. Від 1910 р. — член Галицького сейму. Перебуваючи на чолі Укра-їнської парламентської репрезентації у Відні, рішуче обстоював україн-ські інтереси в сеймі та парламенті. У роки Першої світової війни був членом ГУР і ЗУР. У 1917 р. став речником прагнень галицьких україн-ців до національного самовизначення. Для вирішення долі українських земель Австро-Угорщини 18 жовтня 1918 р. скликав до Львова Україн-ську Конституанту (загальні збори українських суспільно політичних ді-ячів Галичини й Буковини), що перетворилася на очолену ним Україн-ську Національну Раду, яка 13 листопада 1918 р. проголосила створення на українських землях Австро-Угорщини незалежної держави — Захід-ноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Президентом ЗУНР і став голова Національної Ради Є. Петрушевич. 1 грудня 1918 р. державний секретаріат ЗУНР уклав із Директорією УНР договір про злуку обох українських держав в одну державну одиницю. 22 січня 1919 р. було проголошено акт об’єднання століттями відірваних одна від одної частин єдиної України. 9 червня 1919 р. Є. Петрушевич отримав диктаторські повноваження. Після державної катастрофи в листопаді 1919 р. оселив-ся у Відні. У 1920—1923 рр. був головою створеного ним уряду диктато-ра в екзилі (у вигнанні), який при підтримці краю боровся на міжнарод-ній арені за успішне розв’язання галицької справи. У 1923 р. він виїхав до Берліна, щоб вести дипломатично-пропагандистську діяльність на ко-ристь Галичини перед міжнародними колами вже особисто. Є. Петруше-вич помер у Берліні в 1940 р.

2. Злука унр і Зунр.


У результаті революції в Росії та розпаду Австро-Угорської імперії утворилися дві українські держави: Українська Народна Республіка та За-хідноукраїнська Народна Республіка. Вони відрізнялися політичними,

�14726� �� 10 ��_��.indd 186 20.01.2012 12:10:39

www.e-ranok.com.ua

187

економічними, соціальними та міжнародними орієнтирами. Це було зумов-лено як історичною долею цих земель, так і обставинами, що склалися. УНР основну увагу приділяла соціальним проблемам, правам національних мен-шин, у той час як для ЗУНР основним питанням було національне. Суттє-во різнилася в правах політична еліта цих держав. Так, при владі в УНР перебували молоді урядовці, які у своїй діяльності виявляли переважно ре-волюційний романтизм. Уряд ЗУНР складався з представників української аристократії та інтелігенції, які мали великий досвід парламентської бо-ротьби й у своїй діяльності виходили з потреб часу.

Незважаючи на розбіжності та власні амбіції, лідери двох україн-ських держав перед загрозою смертельної небезпеки дійшли згоди щодо об’єднання. Здійснювалася мрія багатьох поколінь борців за незалеж-ність і соборність України.

Ініціатором об’єднання виступила ЗУНР, яка опинилась у тяжкому становищі перед загрозою польської та румунської агресії. 6 листопада 1918 р. до Києва прибула делегація Української Національної Ради з про-ханням воєнної та морально-політичної підтримки в гетьмана П. Скоро-падського. Останній пообіцяв підтримку. До Львова було відправлено спе-ціальну комісію, а також незначну кількість зброї. 10 листопада 1918 р. Українська Національна Рада ЗУНР прийняла резолюцію: «Державному Секретаріатові проробити потрібні заходи до з’єднання всіх українських земель в єдину державу». Але ця резолюція не була реалізована.

Прихід до влади Директорії й відновлення УНР дали новий по-штовх об’єднавчому процесу. 1 грудня 1918 р. у Фастові було укладено попередній договір про об’єднання. 3 січня 1919 р. у Станіславі Україн-ська Національна Рада ЗУНР урочисто проголосила об’єднання ЗУНР і УНР в одну суверенну Народну республіку. 16 січня 1919 р. делегація ЗУНР відбула до Києва.

Урочистий Акт злуки розпочався 22 січня 1919 р. о 12-й годині. Державний секретар ЗУНР Л. Цегельський зачитав і передав В. Винни-ченку ухвалу Української Національної Ради від 3 січня 1919 р. Представ-ник Директорії Ф. Швець оголосив універсал, у якому зазначалося: «…Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної части-ни єдиної України, Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Бу-ковина й Ужгородська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійсни-лися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина незалежна УНР. Віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу з’єднати всі спроби своїх синів для утворення нероздільної незалежної Української держави на добро і щастя робочого люду».

Також в універсалі зазначалося, що Акт злуки має бути затвердже-ний Установчими Зборами, скликаними з території всієї України. До того часу Західна область УНР залишалася окремим державним утворенням.

Рішення про злуку було затверджено на Трудовому конгресі Укра-їни, який відбувся 22 січня 1919 р. Є. Петрушевича, голову Національ-ної Ради ЗУНР, було обрано до складу Директорії. На допомогу Галичині

�14726� �� 10 ��_��.indd 187 20.01.2012 12:10:39

www.e-ranok.com.ua

188

уряд УНР виділив 500 млн гривень, надав військову та продовольчу до-помогу.

Проте справжнє об’єднання не відбулося. Через кілька днів після проголошення злуки Директорія під ударами Червоної армії змушена бу-ла залишити Київ. На плечі ЗоУНР ліг весь тягар війни з Польщею. Акт злуки фактично втратив чинність, і наприкінці 1919 р. Є. Петрушевич його денонсував.

Попри все Акт злуки 22 січня 1919 р. має велике історичне значен-ня як факт об’єднання українських земель у єдиній соборній державі.

3. україно-польська війна 1918—1919 рр.

Розповідь учителя ;Поляки, що також стали на шлях відродження своєї держави, по-

чали боротьбу проти ЗУНР, наслідком якої виявилася україно-польська війна (1918—1919 рр.). Перші сутички між поляками й українцями спа-лахнули у Львові одразу після взяття влади українцями. Польським вій-ськам уже 2 листопада вдалося захопити склади зброї та амуніції в ра-йоні головного вокзалу, що дало їм змогу озброїти добровольців (орлята) і мобілізованих.

22 листопада, після трьох тижнів боїв за Львів, українські війська, уряд і Національна Рада були змушені залишити місто. У боротьбі за Львів українці припустилися стратегічної помилки — поляки змогли заволоді-ти залізницею Львів—Перемишль та отримувати зброю й людей із цен-тральних районів Польщі. Конфлікт набував затяжного характеру. У цей час весь західний світ святкував завершення Першої світової війни.


ЗІ СПОГАДІВ ОДНОГО З УЧАСНиКІВ ПОДІЙ

Занепад Львова справив як на селянство, так і на інтелігенцію страш-не враження. Немовби хто несподівано вдарив селянство по голові... І коли перед цим мало хто йшов до Української армії, а багато з неї й дезертиру-вали, то тепер ішли всі, кого тільки засягнув перший наказ мобілізації.

Чим, на вашу думку, була зумовлена така реакція українського населення Галичини на падіння львова?

Розуміючи, що захистити молоду державу може лише регулярна армія, керівники ЗУНР прийняли рішення про негайне створення Укра-їнської галицької армії. Основою її стали підрозділи січових стрільців і частини, що взяли участь у повстанні 1 листопада. Уже у січні, після мобілізації, кількісний склад УГА досяг 100 тис. осіб, маючи у своє-му складі кінноту, артилерію, авіацію тощо. Єдиним слабким місцем УГА була нестача командирського складу. Щоб компенсувати цей не-долік, на службу наймали офіцерів колишніх австро-угорської та німець-кої армій. Командувачем УГА став генерал М. Омелянович-Павлен ко, а начальником штабу — полковник Є. Мишковський, який і реоргані-зував УГА на регулярну армію.

�14726� �� 10 ��_��.indd 188 20.01.2012 12:10:39

www.e-ranok.com.ua

189

У грудні 1918 — січні 1919 р. УГА намагалася вибити поляків зі Львова. Коли спроби взяти Львів не мали успіху, УГА спрямувала удар на Перемишль і майже на місяць припинила рух поїздів на Львів (Вов-чухівська операція).

У перебіг подій втрутилася Антанта. У лютому 1919 р. до Галичи-ни прибула антантівська місія, яку очолював французький генерал ж. Бар-тельмі. Місія мала на меті припинити польсько-український конфлікт. Українцям пропонувалося передати полякам Львів і території нафтових родовищ. Пропольська орієнтація місії була очевидною.

Так, коли Львів опинився в блокаді й ситуація, здавалося, скла-далася на користь українців, місія виявила бажання відвідати Львів. Для цього від української сторони вимагали припинення бойових дій для при-їзду місії до Львова, що було зроблено. На знак «подяки» полякам до Львова в поїзді делегації провезли 14 тис. гвинтівок із набоями.

За час перемир’я, установленого з візитом місії ж. Бартельмі, по-ляки перегрупувалися й несподіваним ударом відкинули українців від Львова, тим самим перехопивши військову ініціативу.

Навесні 1919 р. в подіях на фронтах війни стався злам, із Франції прибула 70-тисячна озброєна й навчена армія генерала Ю. Галлера з поль-ських військовополонених, які воювали на Західному фронті у складі ні-мецької армії. Командували армією французькі офіцери. Антанта плану-вала використати армію для боротьби з більшовиками. Однак польський уряд спрямував її проти українців. Польські війська перейшли в загаль-ний наступ і до літа зайняли майже всю Галичину.

Уряд ЗУНР зробив останню спробу виправити становище. 9 червня 1919 р. президента Є. Петрушевича було проголошено диктатором. Новим командувачем УГА було призначено генерала О. Грекова. Він розпочав на-ступальну операцію, яка закріпилася в історії під назвою «Чортківська офензива» (наступ). Українська галицька армія змусила відступати по всьо-му фронту переважаючу майже в чотири рази польську армію, відвоювала значну територію, захоплену поляками навесні, і дійшла до Львова. Але че-рез нестачу зброї та амуніції наступ не вдалося розвинути. Поляки органі-зували контрнаступ, який відкинув українців на попередні позиції. У лип-ні 1919 р. польські війська захопили всю Східну Галичину. Українські війська перейшли на територію, контрольовану військами УНР.

На Паризькій мирній конференції Польща отримала мандат на управління Галичиною на 25 років. Антанта фактично погодилася з поль-ським пануванням у краї.


ІЗ НОТи ДЕРжАВ АНТАНТи ПОЛьЩІ ВІД 25 червня 1919 р.

Для захисту осіб і майна населення Східної Галичини від загрози з бо-ку більшовицьких банд Верховна Рада союзницьких та об’єднаних сил до-зволяє військам Польської республіки провести операцію на річці Збруч... Цей дозвіл жодним чином не впливає на рішення щодо устрою та політич-ного статусу Галичини, які Верховна Рада прийматиме пізніше.

�14726� �� 10 ��_��.indd 189 20.01.2012 12:10:39

www.e-ranok.com.ua

190

1) Чим була зумовлена така позиція держав Антанти?2) Чому питання устрою Галичини відкладалося на майбутнє?

(Подальшу розповідь учитель будує за матеріалом хронологічної таблиці.)

Україно-Польська війна 1918—1919 рр.

Дата Події

1 листопада 1918 р. «листопадовий зрив». захоплення українськими збройними формуваннями у львові та інших містах східної галичини ключових позицій, урядових установ. Початок україно-польського збройного протистояння, що переросло у війну

листопад 1918 р. Початок формування Української галицької армії (Уга). командувач Уга — м. омелянович-Павленко

11 листопада 1918 р. захоплення польськими загонами Перемишля

22 листопада 1918 р. залишення Уга львова. Переїзд уряду зУнр до тернополя

січень 1919 р. Переформування Уга на регулярну армію

січень 1919 р. Польсько-українські переговори за посередництвом англії

22 січня 1919 р. акт злуки Унр і зУнр

лютий—березень 1919 р. вовчухівська операція Уга

лютий 1919 р. місія антанти на чолі з генералом ж. Бартельмі

22 березня 1919 р. вимоги антанти до Уга припинити бойові дії

квітень 1919 р. Прибуття у східну галичину з франції 70-тисячної польської армії генерала ю. галлера

15 травня 1919 р. Початок наступу польської армії по всьому фронту

24 травня 1919 р. Початок наступу румунських військ, які окупували Покуття

9 червня 1919 р. надання є. Петрушевичу диктаторських повноважень. командувачем Уга призначено о. грекова

червень 1919 р. чортківська офензива

25 червня 1919 р. рада міністрів закордонних справ англії, франції, італії, сша уповноважила Польщу окупувати східну галичину до річки збруч

28 червня 1919 р. контрнаступ польських військ

липень 1919 р. завершення окупації зУнр польськими військами. Перехід залишків частин Уга за річку збруч

21 листопада 1919 р. верховна рада антанти надала Польщі 25-річний мандат на управління схід-ною галичиною

10 грудня 1919 р. Протест Польщі, яка заявила, що східна галичина є її невід’ємною частиною

22 грудня 1919 р. Підтвердження антантою свого рішення

�14726� �� 10 ��_��.indd 190 20.01.2012 12:10:39

www.e-ranok.com.ua

191

4. Внутрішня й зовнішня політика Зунр.

Розповідь учителя ;Українська Народна Рада у своїй програмовій декларації, виданій

5 листопада 1918 р., проголошувала народовладдя, гарантувалися права і свободи громадян, їх національна та соціальна рівність.

(Учитель привертає увагу учнів до схеми.)місця ПереБУвання УрядУ зУнр

львів → тернопіль → станіслав → Бучач → заліщики → чортків → віденьЗаконодавчим органом Української Народної Ради стала Рада Дер-

жавних Секретарів, створена 10 листопада 1918 р.Найбільшою турботою Секретаріату внутрішніх справ було забез-

печення населення та армії продуктами харчування. У Галичині браку-вало продовольства та промислових товарів. Тому Державний Секретарі-ат внутрішніх справ змушений був здійснити низку радикальних заходів. Усі запаси продуктів харчування та предметів першої необхідності Се-кретаріат засередив у своїх руках і налагодив їх розподіл. Чималу робо-ту провів Секретаріат залізниць, пошт і телеграфів.

Із найбільшими труднощами зіткнулися секрітаріати фінансів й тор-гівлі та промислу (бракування фахівців; мінімальні прибутки державної скарбниці). З огляду на повне зубожіння населення надходження від подат-ків були незначними. 4 квітня 1919 р. було введено в обіг власну валюту — гривню (дорівнювала одній австрійській кроні) і карбованець (дорівнював двом австрійським кронам); підвищено платню кваліфікованим робітникам.

Секрітаріат громадських робіт займався використанням корисних копалин (нафти, вугілля, солі). Він здійснював нагляд за шляхами й дер-жавними пилорамами. Узимку 1919 р. відбувалася заготівля лісу для відбудовчих робіт, які планувалося розпочати з настанням весни.

Секрітаріат земельних справ займався реалізацією земельного зако-ну, ухваленого 14 квітня 1919 р., що передбачав конфіскацію всіх монас-тирських і церковних земель, ділянок, які власники не обробляли своїми силами, та площі, які перевищували максимум землеволодіння. До дер-жавної власності переходили ліси. Із цих земель утворювався земельний фонд області, і з нього мали наділяти безземельних та малоземельних гро-мадян у такому порядку: вояки, які втратили здоров’я у війнах; удови й сироти померлих унаслідок війни; вояки-інваліди світової війни 1914—1918 рр.; сироти й удови невоєнні; інші безземельні селяни.

Наділення землею мало розпочатися після завершення бойових дій. Справу відшкодування власникам та орендарям конфіскованих зе-мель закон відкладав до пізнішого розв’язання сейму ЗоУНР, який мав бути скликаний на підставі нового виборчого права. Тимчасово конфіс-кована земля переходила у відання земельних комісій.

Цікаво знатиВнутрішня політика Національної ради, хоча й підтримувалася

більшістю населення, але були й розчаровані нею. Найбільше невдоволе-них виявилося серед робітництва, яке перебувало під впливом соціаліс-

�14726� �� 10 ��_��.indd 191 20.01.2012 12:10:39

www.e-ranok.com.ua

192

тичних партій, що виливалося в утворення Рад робітничих депутатів. З’явилися комуністичні партійні групи. У лютому 1919 р. в Станіславі було створено комуністичну партію Східної Галичини, яка не визнала утворення ЗУНР. У квітні 1919 р. комуністи підняли збройне повстання в Дрогобичі, у ході якого було проголошено повалення Національної Ра-ди. Але урядові війська придушили повстання.

Молода Українська держава шукала підтримки на міжнародній арені. ЗУНР відкрила посольства в Австрії, Угорщині, Німеччині; засну-вала дипломатичні представництва в Чехословаччині, Канаді, Італії, США, Бразилії тощо. Делегація ЗУНР узяла участь у роботі Паризької мирної конференції, де намагалась відстоювати інтереси Української дер-жави. Проте ці зусилля виявилися марними.

Основною причиною загибелі національної державності на захід-ноукраїнських землях була воєнна поразка. Крім того, свою роль віді-грала міжнародна ізоляція ЗУНР, прихильне ставлення країн Антанти до Польщі, поразка Української Народної Республіки.

5. український національний рух на Буковині та Закарпатті.


визначаючи особливості національно-визвольного руху на Буковині та Закарпатті. Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформація25 жовтня 1918 р. в Чернівцях було створено Український крайо-

вий комітет Буковини, який очолив О. Попович, український депутат австрійського імперського парламенту. Незабаром він почав перебирати владу в імперської адміністрації. 27 жовтня румуни створили власну Ру-мунську національну раду, яка претендувала на владу в краї. У цей час українські військові частини, що перебували на Буковині, були відклика-ні для боротьби за Львів і українці краю залишились без військової сили. 3 листопада 1919 р. Буковинське народне віче, яке проводив крайовий ко-мітет, вирішило приєднати українську частину Буковини до Західноукра-їнської держави, висловило вимогу прилучення австрійської частини укра-їнської землі до України і, нарешті, опротестувало спроби Румунської національної ради оголосити всю Буковину «румунською землею». Після переговорів української й румунської сторін 6 листопада австрійське ке-рівництво, яке ще зберігалося, передало владу О. Поповичу (представни-ку Українського комітету) й А. Ончулу (представнику Румунської націо-нальної ради). Ці дві інституції мали правити тими частинами Буковини, де їхня національність становила більшість. Але ці домовленості незнач-ною мірою вплинули на подальші події. Того самого дня керівник Румун-ської національної ради Я. Флондор звернувся до Румунії з проханням вислати війська, які 11 листопада вступили в Чернівці.

На початку листопада румунські війська окупували також Хотин-ський повіт, який був складовою частиною Бессарабської губернії.

�14726� �� 10 ��_��.indd 192 20.01.2012 12:10:39

www.e-ranok.com.ua

193

У січні 1919 р. близько 4 тис. повстанців і 50 тис. біженців пере-йшли через Дністер на територію України.

На Закарпатті ситуація була значно складнішою. 16 листопада 1918 р. Угорщина проголосила свою незалежність. Нова республіка зая-вила претензії на всі території, що входили до Угорського королівства, зо-крема на Закарпаття. Національні меншини Угорщини були невдоволені таким поворотом подій і розпочали боротьбу за власну державність.

У листопаді 1918 р. на Закарпатті виникають Народні Ради, які брали на себе функції місцевої влади. На деякий час у краї встановило-ся двовладдя: діяла угорська адміністрація та Народні Ради.

У діяльності НР чітко виокремилися три політичні спрямування: перший — приєднання краю до Угорщини, другий — до новоутвореної Чехословаччини, третій — до соборної України.

Щоб утримати у складі Угорщини території, населені національ-ними меншинами, уряд М. Карої створює спеціальне міністерство для неугорських національностей. 21 грудня 1918 р. угорський парламент приймає закон про автономію «руської нації», що живе в Угорщині, згід-но з яким Закарпаттю (під назвою Руська Країна зі столицею в Мукаче-ві) були надані широкі автономні права. У березні 1919 р. відбулися ви-бори до Сойму краю, який провів свою єдину сесію.

А в ніч із 7 на 8 січня 1919 р. Гуцульська Народна Рада при допо-мозі УГА роззброїла угорські війська на всій Гуцульщині та проголоси-ла Гуцульську Республіку, яка протрималася до червня 1919 р.

Тим часом 21 січня 1919 р. в Хусті відкриває свою роботу конгрес за участю 420 делегатів. З’ізд був широким представницьким форумом, але не всенародним волевиявленням. Делегати просили прийняти край до складу соборної України, але вимагали зважати на їх «окремішне по-ложення» — це була вимога автономії. Реалізувати цю постанову в тих умовах виявилося неможливим.

У той самий час виявляли політичну активність русини Америки (емігранти із Закарпаття в США), які відіграли вирішальну роль у долі краю. 12 листопада 1918 р. вони на з’їзді у Скрентоні приймають рішен-ня приєднати край до ЧСР й обирають своїм представником молодого ад-воката Г. жатковича, який приїздить до Європи та розгортає активну ді-яльність. У грудні серед них було проведено плебісцит, на якому 68 % висловилися за приєднання до Чехословаччини.

Навесні 1919 р. в Угорщині відбувається ще одна подія, яка впли-нула на Закарпаття. 21 березня 1919 р. в результаті політичної кризи влада перейшла до рук радикальних елементів із числа соціалістів і ко-муністів, яких фактично очолив Бела Кун. В Угорщині було проголошено радянську владу.

22—23 березня 1919 р. ця влада, подекуди із застосуванням зброї, була встановлена й у Закарпатті. Очолила її група комуністів Руської Країни, яка була створена при ЦК КП Угорщини в лютому 1918 р. Радян-ська влада на Закарпатті існувала 40 днів. Але чи була вона радянською та пролетарською? Тоді на Закарпатті пролетаріату майже не залишилося

�14726� �� 10 ��_��.indd 193 20.01.2012 12:10:40

www.e-ranok.com.ua

194

(в економічному балансі краю промисловість складала 2 %), а Рад узага-лі не було (фарс виборів до них проходив 7—14 квітня 1919 р.).

Усю повноту влади в цей час на себе перебрали жупні директори, яких призначали з Будапешта.

Нова влада скасувала «буржуазний суд» і створила тимчасові ре-волюційні трибунали. Усі службовці під страхом смерті повинні були ви-ходити на роботу та скласти присягу на вірність новій владі. Була націо-налізована промисловість із кількістю робітників понад 20 осіб. Ними керували комісари, призначені з Будапешта. Проводилися реквізиції, конфіскації; розпочалася аграрна реформа.

Виборчих прав були позбавлені ті, хто використовував найману ро-бочу силу, торговці, священики й монахи (до цих верств населення на-лежали всі освічені русини).

Створювалися загони Червоної армії (червоноармійці забезпечува-лися всім необхідним та отримували велику платню; завдяки цьому до армії йшло багато селян). 18 квітня 1919 р. почала створюватися служба держбезпеки.

У цілому за структурою й функціонуванням ця влада нагадувала біль-шовицьку в Росії. Але вона мала низку суттєвих відмінностей: не було масових репресій, комуністи не обіймали командні пости, стара державна машина не була зламана. Це пояснювалося ти, що, по-перше, місцеве насе-лення не надто підтримувало ідеали нової влади й не відрізнялося крайнім радикалізмом; по-друге, місцева інтелігенція зробила все можливе, щоб при-тупити вістря революційних постанов уряду в Будапешті.

Для придушення Угорської Радянської Республіки Антанта орга-нізовує проти неї агресію, яка приводить до війни УРР із Румунією та Чехословаччиною. Згідно з рішенням Паризької мирної конференції ру-мунські війська від 16 квітня (південна частина Закарпаття Мармарощи-на увійшла до складу Румунії), а чеські — від 24 квітня 1919 р. почали займати опорні пункти в краї.

У той час як на території краю точилася запекла боротьба, великі дер-жави на Паризькій конференції вирішили долю Закарпаття на користь ЧСР.

Справа Закарпаття на конференції вперше була порушена 5 люто-го 1919 р. Е. Бенешом, який вимагав приєднання краю до ЧСР.

8 травня 1919 р. конференція затвердила кордон між Угорщиною та Підкарпатською Руссю. А провести кордони між словаками й русина-ми було доручено представникам цих народів.

17 травня на засіданні міжнародної конференції Е. Бенеш предста-вив основні пункти автономних прав Закарпаття, які 20 травня були при-йняті як параграфи 10—13 Сен-жерменського договору:

«§ 10. ЧСР зобов’язується, що організує Русинську землю… як ав-тономну одиницю в чехословацькій державі й забезпечить їй найвищу форму самоврядування, що відповідатиме окремому державному утво-ренню в Чехословацькій державі.

§ 11. Земля русинів на південь від Карпат матиме законодавчу вла-ду з мовних, шкільних та релігійних питань, з усіх місцевих справ і в тих

�14726� �� 10 ��_��.indd 194 20.01.2012 12:10:40

www.e-ranok.com.ua

195

питаннях, у яких його уповноважать закони ЧСР. Губернатор краю русинів призначається президентом ЧСР і буде відповідальним перед Русинським Соймом.

§ 12. ЧСР зобов’язується, що урядовці в краї русинів будуть, на-скільки це можливо, вибиратися з числа жителів цього краю.

§ 13. ЧСР гарантує землі русинів у представництво в законодавчих зборах республіки…».

ЧСР обіцяла включити ці статті до тексту конституції країни. Був прийнятий «Генеральний Статут про організацію й адміністрацію Під-карпатської Русі, приєднаної Паризькою конференцією до ЧСР».

Але уряд ЧСР не збирався виконувати взяті на себе зобов’язання з надання автономних прав краю. 29 лютого 1920 р. він приймає консти-туцію, до якої увійшли параграфи 10—13 Сен-жерменського договору, але в дещо зміненому вигляді.

26 квітня 1920 р. уряд ЧСР проголошує постанову «Про зміну Ге-нерального Статуту», яка остаточно скасовує будь-які автономні права. Закарпаття стає частиною унітарної Чехословаччини.


Фронтальне опитування ; 1) Що таке «Листопадовий зрив»? 2) Коли було проголошено створення ЗУНР? На які території вона

претендувала? 3) Як називалися збройні сили ЗУНР? 4) Коли було проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР? 5) Як розвивалися події україно-польської війни 1918—1919 рр.? 6) Які держави поділили між собою західноукраїнські землі?

V. ПІДСУМКИ УРОКУЗУНР стала яскравою сторінкою історії України. ЗУНР своїм існу-

ванням показала незламну волю українського народу до незалежності у власній соборній державі.

У ЗУНР удалося уникнути радикальних перегинів у соціально-економічній політиці. На першому місці стояло завдання національного державного будівництва. Своєчасне здійснення соціально-економічних перетворень забезпечувало авторитет ЗУНР в українського населення. Належна увага приділялася створенню боєздатної національної армії.

ЗУНР засвідчила прагнення українського населення до незалеж-ності та створення соборної Української держави.



2) Заповніть таблицю «Характеристика Зунр та унр», порівнявши ці держави за такими критеріями: система влади; армія; розв’язання аграрного питан-ня; розв’язання робітничого та соціального питання; зовнішня політика.

�14726� �� 10 ��_��.indd 195 20.01.2012 12:10:40

www.e-ranok.com.ua

196

3) підготуйте реферат за однією з тем: «листопадовий зрив», «українська га-лицька армія», «Чортківська офензива», «Є. петрушевич — президент і дик-татор Зунр» (кільком учням).

урок № 15 (20)

тема. Боротьба за владу в Україні в другій половині 1919 р.

Мета: схарактеризувати селянський повстанський рух і визначити причини падіння вдруге більшовицького режиму в Україні; дати оцінку денікінського режиму; розкрити пере-біг збройної боротьби в Україні в другій половині 1919 р.; продовжити формування в учнів уміння складати план, хронологічну таблицю, аналізувати та зіставляти істо-ричні явища та факти; виховувати в них інтерес до національної історії.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «наступ білогвардійців в Україні. контрнаступ

об’єднаних українських армій та їхня поразка (липень—жовтень 1919 р.)», атлас. Основні терміни та поняття: селянський повстанський рух, «зелені», вУнк, «київська катастрофа», «трикут-

ник смерті», Перший зимовий похід, денікінський режим, «білий терор». Основні дати: травень—листопад 1919 р. — наступ денікінців в Україні, денікінський режим; серпень

1919 р. — похід на київ об’єднаних українських армій, «київська катастрофа»; гру-день 1919 — березень 1920 р. — відновлення радянської влади в Україні.




Запитання та завдання ; 1) Чому прагнення українців на західноукраїнських землях створи-

ти власну державу зустріло опір із боку Польщі, Румунії та Чехо-словаччини?

2) Чим булу зумовлене те, що країни Антанти в україно-польському протистоянні стали на бік Польщі?

3) Український історик І. Нагаєвський стверджує, що «Акт соборнос-ті 22 січня [1919 р.] не має практичного значення, а був лише ма-ніфестацією єдності народу в дальшій історичній перспективі». Спростуйте або підтвердіть цю думку.

4) Чому на Паризькій мирній конференції західноукраїнські землі та Наддніпрянщина розглядалися, попри Акт злуки, як окремі тери-торії, а не одна держава?

5) Яка подія стала вирішальною у приєднанні Закарпаття до Чехо-словаччини? На яких умовах відбувся цей акт?

6) Визначте причини поразки ЗУНР та її історичне значення.

�14726� �� 10 ��_��.indd 196 20.01.2012 12:10:40

www.e-ranok.com.ua

197


Бесіда за запитаннями ; 1) Визначте причини, які стали передумовою другої війни радянської

Росії з УНР. Чому Директорія УНР зазнала поразки? 2) Що таке політика воєнного комунізму? Які її основні заходи?


1. селянський повстанський рух. падіння більшовицького режиму.Розповідь учителя ;У той час як армія УНР відступала на Волинь, на окупованих біль-

шовиками теренах Центральної України розгортався селянський повстан-сько-партизанський рух невдоволених більшовицьким режимом.

Одним із першим підняв велике повстання на Київщині отаман Зе-лений (Д. Терпило). На початку квітня 1919 р. повсталі взяли під конт-роль південну Київщину та рушили на Київ. Вони зайняли Мотовилівку й Білу Церкву. Тут повстанські загони було реорганізовано у дві дивізії, що налічували 8—10 тис. бійців. 10 квітня 1919 р. повстанські частини отамана Зеленого спільно із загонами отамана І. Струка зайняли Київ, вибивши більшовицькі частини з міста; робітники більшості київських заводів перейшли на бік повстанців. Проте під натиском більшовицьких частин партизанські загони того самого дня були змушені залишити Київ. Наприкінці квітня 1919 р. «червоні», маючи кількісну перевагу, пере-йшли в контрнаступ. Їм удалося захопити Васильків, Ржищів, Обухів; деякі села було спалено. З огляду на поразки повстанське командування на початку травня 1919 р. прийняло рішення розпустити загони.

Постать в історіїДанило Терпило (Зелений) (1886—1919 рр.) народився в багатодіт-

ній селянській родині в селищі Трипілля. Хлопець був тямущим і закін-чив церковно-приходську школу та місцеве двокласне земське училище. У революції 1905—1907 рр. Д. Терпило був одним з організаторів Трипіль-ського гуртка соціалістів-революціонерів. За революційну діяльність від 1908 р. перебував у засланні. У 1914 р. був мобілізований на Західний фронт, де провоював до 1917 р. Повернувшись до села, узяв активну участь у революційних подіях, зокрема у повстанні проти гетьмана І. Скоропад-ського. Був обраний командиром 1-ї Дніпровської дивізії. На початку 1919 р. отаман розійшовся з Директорією, оскільки вважав, що радянську владу треба встановлювати спільно із більшовиками. Але вже в березні останні оголосили Зеленого поза законом, а у квітні він очолив великий повстанський рух. У вересні 1919 р. Д. Терпило з одним із загонів відбув до Кам’янця-Подільського, де зустрічався з урядовцями Директорії й осо-бисто із С. Петлюрою, після чого провів у своїх військах нараду, де було ухвалено визнання Української Директорії за верховну владу. Узяв актив-ну участь у боротьбі з денікінцями. 11 жовтня 1919 р. їм удалося на дея-кий час захопити Київ. Але під час бою біля Канева отамана було тяжко поранено осколком снаряда, від чого він незабаром помер.

�14726� �� 10 ��_��.indd 197 20.01.2012 12:10:40

www.e-ranok.com.ua

198

Саме за прізвиськом отамана Зеленого за радянських часів весь се-лянський антибільшовицький повстанський рух називали «зеленим», а повстанців — «зеленими».

Незважаючи на поразки, повстанський рух в Україні поширював-ся. Так, лише протягом квітня — першої половини червня 1919 р. в Укра-їні відбулося 328 збройних виступів проти більшовицької влади. Повста-лі здебільшого виступали під гаслом «За радянську владу без комуністів!». Повстанський рух був визначений більшовиками як «бандитизм», «кур-кульська контрреволюція», із якими потрібно нещадно боротися. Всеукра-їнську надзвичайну комісію (ВУНК), на яку було покладено обов’язок бо-ротьби із селянами, очолив М. Лацис. Згідно з партійною постановою «Про придушення куркульської та білогвардійської контрреволюції на селі» від 17 липня 1919 р. впроваджувалася кругова порука, узяття заручників, військова блокада сіл тощо. Але попри жорстокі каральні заходи селян-ський рух наростав.

Наймасштабнішим був виступ отамана М. Григор’єва, який відмо-вився виконувати наказ іти на допомогу радянській Угорщині.

7 травня 1919 р. в Єлисаветграді М. Григор’єв підняв антибільшо-вицьке повстання та звернувся з універсалом «До українського народу», де закликав до боротьби проти російських продзагонів і комісарів ЧК та створення Рад без більшовиків. За кілька днів загони повстанців здобули Черкаси, Кременчук, Золотоношу. М. Григор’єв вирішив швидким мар-шем пройти Лівобережною Україною й оволодіти Харковом. Проте його подальшим успіхам перешкодили амбіції деяких керівників повстанських загонів, що не дозволило йому об’єднати всі антибільшовицькі сили. На-прикінці травня проти повстанців було кинуто добірні більшовицькі вій-ськові частини. Повсталі були змушені відійти на Херсонщину.

Улітку 1919 р. війська М. Григор’єва об’єдналися із загонами Н. Мах-на, сам він був обраний командиром об’єднаної армії, а Н. Махно — го-ловою реввійськради. Проте два амбітні отамани не могли діяти спільно. М. Григор’єв був звинувачений у єврейських погромах та зв’язках із дені-кінцями та застрелений.

Деякі загони військ М. Григор’єва приєдналися до повстанців Н. Мах-на, а більшість під ударами більшовиків і денікінців розсіялися.

Незважаючи на поразки двох найбільших повстань — Зеленого та М. Григор’єва, — селянський рух не припинявся та став головною пере-думовою падіння вдруге радянської влади в Україні.


ГОЛОВА УРЯДУ ДиРЕКТОРІЇ УНР І. МАЗЕПА ПРО СЕЛЯНСьКиЙ ПОВСТАНСьКиЙ РУХ В УКРАЇНІ В 1918—1919 рр.

...Це був рух, що виріс із стихійного пориву українських мас в бо-ротьбі насамперед за свої найжиттєвіші матеріальні інтереси, які були для них ближчі й зрозуміліші, ніж інтереси національні. Земельна спра-ва була основною пружиною масових селянських повстань на Україні. Поміщицька реставрація за Скоропадського, потім за Денікіна, воєнний

�14726� �� 10 ��_��.indd 198 20.01.2012 12:10:40

www.e-ranok.com.ua

199

комунізм за більшовиків разом з їх грабіжницькою політикою — це бу-ли ті причини, що відігравали головну роль в притягненні селянства до збройної боротьби з окупантами...

Українські робітники й селяни, що творили основну масу повстан-ців, ішли на повстанську боротьбу проти тих сил, що нищили їх госпо-дарський добробут, перетинали їм шлях до землі, забирали їх хліб та ін-ше майно, зазіхали на їхню працю і свободу. Отже, в своїй основі це був рух соціальний. Мотиви національні, особливо в кінці 1918 р. і на по-чатку 1919 р., грали у повстанців другорядну роль...

1) Які передумови масового повстанського руху виділяє І. Мазепа?

2) Чи погоджуєтеся ви з думкою І. Мазепи про соціальні мотиви в повстан-ському русі?(Учитель привертає увагу учнів до схеми.)

осоБливості військово-Політичної ситУації в Україні в 1919 р.

червона армія

румунські війська війська і флот країн антанти

селянський повстанський рух. отамани

Польська армія

армія УнрУга добровольча армія

генерала денікіна

2. наступ об’єднаних українських армій на київ. «київська катастрофа». Війна з денікінцями.

Розповідь учителя ;Скориставшись тим, що більша частина більшовицьких військ були

зайняті боротьбою з повстанським рухом, у травні 1919 р. Добровольча армія генерала А. Денікіна, яка разом із Донською та Кубанською армі-ями контролювала Дон, Кубань і Північний Кавказ, перейшла в рішу-чий наступ. Подолавши опір Південного фронту Червоної армії, вони оволоділи Донбасом і майже всією Лівобережною Україною та рухалися далі на Київ. У той час інші частини армії А. Денікіна, згідно з дирек-тивою від 25 червня 1919 р., розгортали наступ на Москву.


Добровольча армія — військове формування, створене під час громадянської війни (1918 р.) на добровольчій основі з офіцерів, юнкерів, студентів та ін. від 1919 р. увійшла до складу збройних сил Півдня росії. Поширеним у літературі є інша назва цих формувань — «Біла армія» або «Біла гвардія». У жовтні 1919 — березні 1920 р. розбита радянськими військами під командуванням м. фрунзе. залишки добровольчої армії були ізольовані в криму, а згодом реформовані під ко-мандуванням П. врангеля.

�14726� �� 10 ��_��.indd 199 20.01.2012 12:10:40

www.e-ranok.com.ua

200

Одночасно на Правобережній Україні проти більшовиків розгорну-ли наступ частини армії УНР. Сталося це після того, як 17 липня Укра-їнська галицька армія (УГА) та керівництво ЗУНР під тиском польських військ залишили Східну Галичину й переправилися на правий берег річ-ки Збруч. Згідно з угодою між урядами УНР і ЗУНР, УГА влилася в ар-мію УНР для продовження спільної боротьби за незалежність України під гаслом «На Львів через Київ!».

Спочатку командування УГА пропонувало йти походом на Одесу, щоб установити зв’язки з Антантою, а вже тоді рушити на Київ. Цей план зустрів опозицію з боку командування армією УНР, яке вважало, що об-ставини вимагають передусім заволодіти Києвом. Було прийнято компро-місне, але не найкраще рішення — одночасно йти і на Одесу, і на Київ.

Кількість об’єднаної армії становила 80 тис. осіб, із яких 50 тисяч — галичани. Об’єднана армія розгорнула наступ у двох стратегічних напрям-ках: на Київ наступали галичани, а на Одесу — частини армії УНР.

Марно більшовицькі війська намагалися зупинити просування укра-їнських армій на Київ — під час запеклих боїв їхній опір було зламано. Унаслідок переможного наступу в серпні 1919 р. українські частини оста-точно зайняли Поділля та значну частину Волині й Київщини.

30 серпня 1919 р. з’єднання армії УНР та УГА під командуванням генерала А. Кравса здобули Київ. Однак скористатися наслідками цієї пе-ремоги українським військам не довелося — одночасно з лівого берега Дніп-ра до Києва вступили російські білогвардійські частини на чолі з генералом Ф. Бредовим. Оскільки білі армії також билися проти більшовиків, части-нам армії УНР й УГА було заборонено вступати в бій із білогвардійцями. Спроба знайти порозуміння з денікінцями не мала успіху, й українські час-тини змушені були відійти до Василькова. Відступ із Києва дорівнював по-разці. Ця подія увійшла в історію під назвою «Київська катастрофа».

До середини вересня 1919 р. тривали жорстокі бої українських час-тин із більшовиками за житомир, унаслідок яких «червоні» примусили українські війська відступити. Лише після цього на українсько-більшо-вицькому фронті запанувало затишшя — більшовики перекидали сили проти білогвардійців, що саме в цей час наступали на Москву. Відносини між урядом УНР і «білими» також були ворожими. Незважаючи на готов-ність українського керівництва до порозуміння з білогвардійцями задля спільної боротьби проти більшовиків, А. Денікін відкидав таку можли-вість, відмовляючись визнати право України на незалежність.

У цих умовах деякий час існувала навіть можливість укладення вій-ськової конвенції між командуваннями української та Червоної армій для спільної боротьби проти білогвардійців. Однак керівництво ЗУНР та ко-мандування УГА зволікало з оголошенням війни А. Денікіну, якого під-тримувала Антанта. Лише після того як 22 вересня 1919 р. українськими вояками було перехоплено наказ білогвардійського командування про пе-рехід у наступ проти українських військ, диктатор ЗУНР Є. Петрушевич дав згоду на відкриття бойових дій проти «білих». 24 вересня Директо-рія УНР оголосила війну білогвардійським збройним силам Півдня Росії.

�14726� �� 10 ��_��.indd 200 20.01.2012 12:10:40

www.e-ranok.com.ua

201

Упродовж жовтня 1919 р. на українсько-білогвардійському фронті трива-ли жорстокі бої. З’єднання українських армій відбивали всі атаки ворога, поки вистачало набоїв й амуніції.


ЗІ СПОГАДІВ А. ДЕНІКІНА

Самостійної України не визнаю... Петлюрівці можуть бути або ней-тральними — тоді вони повинні негайно скласти зброю й розійтися по домівках, або — приєднатися до нас, визнавши наші гасла. Якщо пет-люрівці не визнають цих умов, то їх належить вважати за таких же су-противників, як і більшовиків...

ІЗ ВІДОЗВи А. ДЕНІКІНА «ДО НАСЕЛЕННЯ МАЛОРОСІЇ»

Намагання відокремити від Росії малоросійську гілку руського на-роду не облишені і сьогодні... Колишні ставленики німців — Петлюра та його спільники — продовжують і сьогодні творити свою чорну справу створення «Української держави» всупереч відродженню єдиної Росії... самоуправління буде покладене в устрій областей Півдня Росії... Вважа-ючи неприпустимим, забороняю переслідування малоросійської мови.., кожен у суді може говорити малоросійською мовою...

1) Чим була зумовлена така позиція А. Денікіна щодо україни?

2) Які наслідки вона мала?

3) на які поступки українцям був готовий піти А. Денікін?Але хронічна нестача воєнних припасів та епідемія тифу (у результа-

ті чого склад армії скоротився на 70 %) підірвали боєздатність українських армій. Далася взнаки й політична неблагонадійність частини старшин — офіцерів колишньої царської армії, які не бажали воювати з росіянами.

У результаті залишки українських армій опинились у вкрай склад-них умовах, контролюючи невелику територію на Поділлі. У спогадах учасників тих подій цей регіон дістав назву «трикутника смерті».


«Трикутник смерті» — історичний термін, яким характеризують ситуацію українських національних сил у 1919 р., коли Унр опинилася в оточенні більшовицьких, білогвардійських і польських військ.У цих умовах командувач УГА генерал М. Тарнавський, щоб збе-

регти свою армію, у складі якої залишалося лише 10 тис. боєздатних бійців, пішов на порозуміння з А. Денікіним. Згідно з угодою, УГА при-пиняла боротьбу проти денікінської армії.

Зраджені бойовими побратимами, частини Армії УНР мусили від-ступити на Волинь, ближче до польського фронту.

15 листопада (за іншими даними — 14 листопада) 1919 р. на спіль-ній нараді членів Директорії та уряду УНР було прийнято рішення про скасування повноважень Ф. Швеця та А. Макаренка, які виїжджали для проведення роботи за кордон. У постанові наради визначалося, що на час їх відсутності «керування справами Республіки покладається на Голову

�14726� �� 10 ��_��.indd 201 20.01.2012 12:10:40

www.e-ranok.com.ua

202

Директорії пана головного отамана С. Петлюру, який іменем Директорії затверджує всі закони і постанови, ухвалені Радою Народних Міністрів». Правовий статус існування Директорії як найвищої влади в УНР у скла-ді однієї особи регулював закон «Про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці», прийнятий урядом 12 листопада 1920 р. На підставі цього закону Директорія УНР в особі Голови Директорії мала затверджувати ухвалені Державною На-родною Радою закони; затверджувати прийняті Радою Народних Міні-стрів призначення та звільнення; ухвалені Державною Народною Радою умови з іноземними державами та ін. Закон передбачав, що при немож-ливості виконання Головою Директорії своїх обов’язків влада передава-лася заступникові Голови Державної Народної Ради, а до її скликання — Колегії (мала складатися з трьох членів: голови Ради Народних Міністрів, порядкуючого в Найвищому суді УНР і представника всіх політичних партій). До початку роботи Колегії Голову Директорії в разі необхіднос-ті заступав Голова Ради Народних Міністрів.

Армія УНР уже не могла продовжувати війну регулярним фрон-том. 4 грудня 1919 р. на державній нараді УНР було прийнято рішення про перехід до партизанських форм боротьби. Командувачем армії було призначено генерала М. Омеляновича-Павленка. Голова Директорії й го-ловний отаман військ УНР С. Петлюра виїхав до Варшави. У цей момент корпус січових стрільців, як і деякі інші українські частини, що перебу-вали в районі Чорториї, поляки несподівано роззброїли й перевезли їх, як інтернованих, до Луцька.

У таких умовах залишки армії УНР (до 10 тис. осіб) 6 грудня 1919 р., залишивши частину хворих старшин і вояків у «трикутнику смерті», виру-шили в партизанський похід на захоплені «білими» й «червоними» україн-ські землі. Цей рейд згодом дістав назву «Перший зимовий похід».

3. Денікінський режим в україні та його падіння.І варіант

Розповідь учителя ;Наприкінці літа 1919 р. денікінці окупували майже всю Україну та

поділили її на три області — Харківську, Київську та Новоросійську. На чолі кожної стояв губернатор із необмеженими повноваженнями. Резиден-цією денікінців в Україні стало місто Катеринослав, де діяв уряд — Особли-ва нарада. Політика денікінців в Україні проводилася під гаслом відновлен-ня «єдиної та неподільної Росії» і мала на меті відновлення імперських порядків у трохи зреформованому вигляді. Український національний рух був проголошений зрадницьким і зазнавав переслідувань. Назва «Україна» була заборонена — замість неї вживали «Південь Росії» або «Малоросія».

У промисловості відроджувалися старі порядки: на підприємствах скасовувався 8-годинний робочий день, запроваджувалися значно біль-ші норми виробітку; незгодних піддавали покаранням. Так, у Юзівці за звинуваченням у співробітництві з більшовиками білогвардійці вішали місцевих робітників. Без суду та слідства відбулися розстріли тисяч

�14726� �� 10 ��_��.indd 202 20.01.2012 12:10:41

www.e-ranok.com.ua

203

підозрюваних в Одесі, Харкові, Катеринославі. Репресії денікінців та інших білих генералів, урядів дістали назву «білий терор». І хоча репресивні акції супроводжували встановлення будь-якої влади, населення реагува-ло на заходи білогвардійців особливо боляче, оскільки вони сприймали-ся як повернення в минуле. Попри репресії, робітники України саботу-вали заходи денікінської влади, виводили з ладу устаткування, зривали виконання військових замовлень, проводили страйки.

Старі порядки денікінці намагалися відновити й на селі. Відновлю-валося поміщицьке господарство, за допомогою каральних загонів у селян конфісковували будівлі, реманент, худобу. Згідно із законом про врожай 1919 р. селяни мусили віддавати третину зібраного врожаю поміщикам. Також був запроваджений податок — 5 пудів зерна з кожної десятини на потреби армії. Затримки й ухиляння каралися смертю. Крім того, до Бі-лої армії була проведена насильницька мобілізація селян. А. Денікін пе-редбачав згодом провести аграрну реформу, за якою розмір селянського господарства мав обмежуватися 45 десятинами, а поміщицького — 400. Надлишок землі, що конфісковувався, передавався селянам за викуп.

У повному обсязі відновлювалося царське законодавство в галузі освіти, українська мова допускалася лише в приватних школах, викла-дання української мови, історії, географії України скасовувалося.

Закривалися українські газети, журнали, спеціальним розпоря-дженням в усіх установах було знято портрети Т. Шевченка, припинено діяльність Української академії наук.

Ще однією ознакою денікінського режиму стали єврейські погро-ми. Було інспіровано близько 400 погромів.

Такі порядки призвели до вибуху народного невдоволення: страй-ки й повстання робітників, розгортання масового селянського руху (особ-ливо відзначився Н. Махно), із яким денікінці не змогли впоратися. Усі їхні успіхи на фронтах проти більшовиків зводилися нанівець повним розвалом їхнього тилу. Зрештою, у жовтні 1919 р. Червона армія завдала контрудару по денікінцях. Після запеклих боїв їхні головні сили були роз-громлені, залишки розбитої Білої армії закріпилися в Криму. А. Денікін зняв із себе обов’язки головнокомандувача, передавши їх П. Врангелю.

Із поразкою А. Денікіна частини УГА опинились у складній си-туації. У лютому 1920 р. галичани перейшли на бік більшовиків і діс-тали назву Червоної української галицької армії (ЧУГА). При цьому УГА було реорганізовано, її з’єднання більшовики розкидали по різних дивізіях Червоної армії. Водночас «червоні» не побоялися піти на ре-пресії проти галицьких старшин, запроваджували виборність команди-рів, забороняли використання національної символіки. Усі ці заходи дуже швидко викликали невдоволення серед галицьких вояків.

ІІ варіант

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи, що являв собою денікінський режим на захопленій терито-рії, і порівнюючи його з більшовицьким режимом за такими критеріями:

�14726� �� 10 ��_��.indd 203 20.01.2012 12:10:41

www.e-ranok.com.ua

204

1) форма правління; 2) мета; 3) шлях установлення; 4) методи правління; 5) соціальна опора; 6) аграрна політика; 7) політика щодо промисловос-ті, робітнича політика; 8) політика щодо українства. Результати роботи узагальнюють у таблиці.

4. українська соціалістична радянська республіка наприкінці 1919 — на початку 1920 р. (для рівня стандарту).

Див. с. 205—211.

5. україна на початку 1920 р. радянсько-польська війна та україна (для рівня стандарту).

Див. с. 213—226.


Запитання та завдання ; 1) Визначте, що стало вирішальним чинником у поваленні більшовиць-

кого режиму в Україні: селянський повстанський рух; наступ об’єд-наної української армії; наступ Добровольчої армії А. Денікіна.

2) Чому об’єднані українські війська повели контрнаступ одночасно у двох напрямках (на Київ та Одесу), розпорошивши цим сили?

3) Назвіть причини та наслідки встановлення денікінського режиму в Україні. Чому він не зміг довго протриматися в Україні?

4) Чому між арміями УНР та А. Денікіна спалахнула боротьба, хоча обидві сили були противниками більшовиків? Що спричинило по-разку українських військ у другій половині 1919 р.?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУНевдоволення населення більшовицьким режимом переросло у від-

криті повстання. Селянський повстанський рух виявився деструктивним елементом у процесі українського державотворення.

Цією ситуацією вирішили скористатися армія УНР, що об’єдналася з УГА, та Добровольча армія генерала А. Денікіна.

Спільний похід армії УНР та УГА на Київ завершився «Київською катастрофою». Армія А. Денікіна під гаслом відновлення «єдиної та не-подільної Росії», разом із боротьбою проти більшовиків, розгорнула бо-ротьбу проти УНР, завдавши її військам поразки.

На захопленій території України денікінці намагалися відродити старі порядки, які викликали невдоволення.

Роз’єднавши свої сили, борючись проти селянського повстансько-го руху й армії УНР, А. Денікін сам зазнав поразки від більшовиків.



2) підготуйте реферат за однією з тем: «київська катастрофа», «Денікінський режим в україні» (кільком учням).

3) підготуйтеся до узагальнення знань за темою «українська державність у 1917—1921 рр.» (для рівня стандарту).

�14726� �� 10 ��_��.indd 204 20.01.2012 12:10:41

www.e-ranok.com.ua

205

урок № 21

тема. Українська Соціалістична Радянська Республіка наприкінці 1919 — на початку 1920 р.*

Мета: з’ясувати причини відновлення більшовицького режиму в Україні; розкрити зміст більшовицької політики; формувати вміння отримувати інформацію з різних історич-них джерел — розповіді вчителя, документа, карти, підручника; виховувати в учнів повагу до історичного минулого.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта «розгром армії денікіна. відновлення більшовицького режи-

му в Україні (жовтень 1919 — квітень 1920 р.)», атлас, ілюстративний та дидактич-ний матеріал.

Основні терміни та поняття: комнезами, націонал-комунізм, боротьбисти, борьбисти, укапісти, Пер-ший зимовий похід.

Основні дати: грудень 1919 — березень 1920 р. — відновлення радянської влади в Україні; 6 груд-ня 1919 — 6 травня 1920 р. — Перший зимовий похід.

Хід уроку



Фронтальне опитування ; 1) Яка територія була охоплена повстаннями Д. Терпила та М. Гри-

гор’єва? 2) Які плани більшовиків зірвало повстання отамана М. Григор’єва? 3) Яку подію історики називають «Київською катастрофою»? 4) Коли А. Денікін почав наступ на Україну? 5) Яку політику проводив А. Денікін на захопленій території України? 6) Що таке «трикутник смерті»? 7) Яка подія сприяла розпаду Директорії УНР і переходу всієї повно-

ти влади до С. Петлюри?


Запитання та завдання ; 1) Коли було проголошено створення УСРР? 2) Розкрийте причини, які зумовили падіння радянської влади в Укра-

їні влітку 1919 р.


1. Відновлення більшовицького режиму.

Розповідь учителя ;У жовтні 1919 р. більшовики розпочали контрнаступ проти дені-

кінців. У битві під Кромами, Воронежем, ст. Касторна були розгромлені

�14726� �� 10 ��_��.indd 205 20.01.2012 12:10:41

www.e-ranok.com.ua

206

кращі частини денікінських військ: Добровольча армія, кінні корпуси К. Мамонтова та А. Шкуро. Почався швидкий відступ денікінців на Рос-тов і Крим.

6 листопада радянські війська оволоділи Черніговом, 16 грудня увійшли в Київ, 12 грудня — у Харків. Більшовики в черговий раз узя-ли під контроль більшу частину території України.

Під тиском наступу Червоної армії й селянських повстань армія А. Денікіна відступила до Криму.

Бойові дії другої половини 1919 р. призвели до третього приходу більшовиків в Україну. Головні противники більшовиків — армія УНР і Біла армія — були розгромлені.

Після запеклої боротьби з українським національним рухом біль-шовики стали обачнішими. У грудні 1919 р., ще під час наступу радян-ських військ, конференція РКП(б) ухвалила резолюцію «Про радянську владу в Україні». Більшовики оголосили, що вони визнають самостій-ність УСРР. Це була демагогічна політична заява, оскільки насправді ставилися завдання за будь-яку ціну не допустити відокремлення Укра-їни від радянської Росії. Обіцяно було реалізувати право на використан-ня української мови, що означало відмову від русифікаторської політи-ки. Для посилення впливу більшовиків в Україні на місця направлялися агітатори, яких Л. Троцький переконував: «Без українського вугілля, за-ліза, руди, хліба, солі, Чорного моря Росія існувати не може». Водночас він нагадував, що «Україна — це земля українських робітників і трудя-щих селян. Тільки вони мають право господарювати на Україні, управ-ляти нею і будувати на ній нове життя».

Особливо важливим для більшовиків було завоювати прихильність селян, які становили в Україні більшість населення. Тому безоглядну ко-лективізацію (насадження комун і радгоспів) було припинено. Новий зе-мельний закон проголошував добровільність у створенні артілей і комун. Поміщицькі, монастирські й удільні землі, конфісковані радянською вла-дою, передавалися селянам без викупу. Радгоспам відводилося землі май-же втричі менше, ніж у 1919 р. У поміщиків відбирали всю землю, ре-манент і маєтки.

Опорою РКП(б) в Україні була Комуністична партія більшовиків України (КП(б)У), яка мала статус не національної комуністичної пар-тії, а фактично обласної партійної організації РКП(б). Незважаючи на це, чимало комуністів у її середовищі виступали проти такого стану ре-чей. Щоб приборкати внутрішню опозицію, Центральний комітет КП(б)У було розпущено. За участю присланих із Росії партпрацівників було про-ведено перереєстрацію членів Компартії України, після чого її склад зменшився на третину. Розправа розкрила справжню роль, яку більшо-вики відводили Компартії України.

Державність УСРР і цього разу мала формальний характер. Військо-ву й цивільну владу поєднував Всеукраїнський революційний комітет (Все-укрревком) — надзвичайний орган, створений 11 грудня 1919 р. Він ска-сував усі розпорядження й закони білогвардійської влади та Директорії,

�14726� �� 10 ��_��.indd 206 20.01.2012 12:10:41

www.e-ranok.com.ua

207

а також декрети уряду УСРР, які стосувалися функціонування органів влади, військових, народногосподарських, продовольчих, фінансових установ, і замінив їх російськими декретами. Те, що влада в Україні на-лежала не виборним органам, більшовики пояснювали впливом соціал-зрад ників у місті та куркулів на селі. Всеукрревком разом із чекіст ськи-ми органами проводив в Україні «червоний терор». Репресіям піддавали всіх, кого вважали ворогами революції. При формуванні органів влади провідна роль відводилася членам Компартії. Інші партії й ті, що підтри-мували радянську владу, витіснялися з політичного життя.

У середині лютого 1920 р. Всеукрревком передав владні повнова-ження Раді Народних Комісарів УСРР (очолив Х. Раковський) і Всеукра-їнському центральному виконавчому комітету (очолив Г. Петровський). У березні—квітні відбулися вибори до Рад. Незважаючи на те, що про-тивники більшовиків були заарештовані або перебували в підпіллі, ви-бори проходили в гострій політичній боротьбі. Більшовики завоювали в органах влади до 80 % депутатських мандатів. Однак Ради мали незнач ну реальну владу. Усі найважливіші рішення приймалися органа-ми КП(б)У. Столицею УСРР став Харків.

У березні 1920 р. для розколу українського селянства більшовики почали створювати в селах комітети незаможників (комнезами), які пе-ребирали на себе владу, допомагали продзагонам.


Комнезами (комітети незаможних селян) — селянські організації в Україні, створені більшо-виками для зміцнення радянської влади на селі в 1920—1933 рр. замінили комітети бідноти. ви-користовувалися для здійснення заходів радянської влади: розкуркулення, створення колгоспів. ліквідовані після завершення суцільної колективізації. члени комнезамів за підтримкою червоно-армійських частин ділили землю, худобу, реманент, вилучали майно в заможного селянства.

2. націонал-комунізм.

Розповідь учителя ;Комунізм був явищем, не лише принесеним в Україну ззовні на баг-

нетах Червоної армії. Тут розвивався власний комуністичний рух, який намагався пристосувати комуністичну ідеологію до українських умов. Чи-мало українських партій у 1918—1919 рр. перейшли на сповідування ко-муністичних цінностей, намагаючись поєднати дві діаметрально протилеж-ні ідеологічні доктрини — комунізм і націоналізм. Українські партії, що виступали за встановлення національного варіанта радянської влади, від-носять до націонал-комуністичного напряму.


Націонал-комунізм — узагальнена назва політичних течій і напрямів в Україні та поза її межа-ми в першій третині XX ст., що поєднували ідеї комуністичної перебудови суспільства та створен-ня суверенної Української держави.За часів гетьманського режиму частина соціалістів висунула вимо-

гу встановлення українського варіанта радянської влади. У 1918 р. від

�14726� �� 10 ��_��.indd 207 20.01.2012 12:10:41

www.e-ranok.com.ua

208

Української партії соціалістів-революціонерів відокремилася група лі-вих, які створили партію боротьбистів (від назви їхнього центрального друкованого органу — газети «Боротьба»). Лідерами партії були Г. Гринь-ко, В. Блакитний, П. Любченко, О. Шумський та ін.

Із часом боротьбисти стали однією з найпопулярніших партій Укра-їни. У 1919 р. вони змінили назву на комуністів-боротьбистів, що свідчи-ло про її еволюцію в бік комунізму. Партія орієнтувалася на українське селянство та національну інтелігенцію. Боротьбисти прагнули повної не-залежності України. Маючи у своєму розпорядженні велику кількість се-лянських партизанських загонів, вони самостійно звільняли цілі повіти України від денікінців. Боротьбисти не йшли на союз із С. Петлюрою про-ти більшовиків, але співпрацювали з ним у боротьбі з А. Денікіним.

У 1918 р. місцеві організації загальноросійської партії лівих есе-рів об’єднуються в Українську партію лівих соціалістів-революціонерів. За своїм партійним друкованим органом — російською газетою «Борь-ба» — вони беруть назву борьбистів. Вони підтримували існування ра-дянської влади в Україні, проте, на відміну від більшовиків, виступали не за диктатуру пролетаріату, а за диктатуру всіх трудящих класів. Один із лідерів борьбистів — В. Качинський — увійшов до складу Всеукр-ревкому.

У бік комунізму еволюціонувала й частина українських соціал-демократів. У 1919 р. від Української соціал-демократичої робітничої партії відкололася група, яка утворила партію УСДРП (незалежна) й ого-лосила про перехід на радянську платформу. У 1919 р. УСДРП (незалеж-на) залишилась на радянській території, ставши легальною опозицією більшовикам. Із посиленням незадоволення більшовицьким режимом не-залежні соціал-демократи переходять у підпілля та розгортають збройну боротьбу проти більшовиків. Частина з них продовжила співпрацю з біль-шовиками, організувавши УСДРП (незалежних-лівих).

Щоб утримати владу в Україні, більшовики змушені були піти на союз із найбільш впливовою з українських партій національно-кому ні-стичного спрямування — боротьбистами. У 1919 р. між КП(б)У й бороть-бистами було укладено угоду про участь останніх в уряді, яка була зігно-рована більшовиками після встановлення радянської влади в Україні. Представники жодної української соціалістичної партії не були включе-ні до складу радянського уряду.

У серпні 1919 р. боротьбисти об’єдналися з УСДРП (незалежними-лівими), у результаті чого постала нова партія — Українська комуніс-тична партія (боротьбистів) (УКП(б)). Боротьбисти сподівалися встанови-ти в Україні національний варіант радянської влади з незалежним від Москви комуністичним урядом і власною Червоною армією.

Іншим кроком боротьбистів щодо посилення своїх позицій стало на-магання заручитися підтримкою міжнародного комуністичного руху. Во-ни подали заявку на вступ партії до III Комуністичного Інтернаціоналу.

Але більшовики не пішли на поступки й не допустили вступу УКП(б) до ІІІ Інтернаціоналу. Боротьбисти отримали відмову від Комін-

�14726� �� 10 ��_��.indd 208 20.01.2012 12:10:41

www.e-ranok.com.ua

209

терну та рекомендацію об’єднатися з КП(б)У. Боротьбисти, які вважали себе комуністами за переконаннями, не могли не виконати рішення Ко-мінтерну. Тому в березні 1920 р. партійна конференція УКП(б) ухвали-ла рішення про саморозпуск та організований вступ до КП(б)У. Загалом до КП(б)У увійшло 4 тис. колишніх боротьбистів, а О. Шумський став членом ЦК КП(б)У.

Подібна доля чекала на партію борьбистів, яка також змушена бу-ла саморозпуститися, а її члени — вступити до КП(б)У.

У 1920 р. в Україні залишилася тільки одна націонал-комуністична партія — Українська комуністична партія. Вона була організована чле-нами УСДРП (незалежної) та налічувала кілька сотень осіб. Партія не становила небезпеки для більшовиків. Тому їй дозволено було певний час існувати в УСРР, вона навіть отримувала субсидії від ЦК КП(б)У.

Цікаво знатиУ 1920 р. спробував піти на співпрацю з більшовиками й лідер «За-

кордонної групи українських комуністів» В. Винниченко. Він на почат-ку квітня 1920 р. прилетів до Києва, щоб запропонувати свої послуги уряду УСРР; зустрічався з Х. Раковським, Л. Троцьким, Л. Каменевим, Г. Зінов’євим, Й. Сталіним; мав можливість увійти до складу ЦК КП(б)У та працювати одночасно на трьох посадах — заступника голови РНК УСРР, наркома закордонних справ і членом Реввійськради Південно-Західного фронту. Та, ознайомившись із реальним життям в Україні, він змінив рішення і знову емігрував за кордон.

3. Внутрішня політика більшовиків.


складають порівняльну таблицю «Політика воєнного комунізму в 1919 і 1920—1921 рр.». Учитель систематизує й уточнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяПісля утвердження при владі більшовики відновили комуністичні пе-

ретворення в руслі політики воєнного комунізму. Передусім було прове-дено націоналізацію промисловості. Тепер до рук держави переходили не лише великі, а й середні й навіть дрібні підприємства. Для управління на-ціоналізованими підприємствами необхідна була ціла армія обліковців, пла-новиків і контролерів. Над одержавленими підприємствами почав стрімко розгалужуватися величезний централізований управлінський апарат. В Україні було утворено Бюро із відбудови промисловості (Промбюро), яке було відгалуженням Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РСФРР.

Промисловість, що переходила у власність держави, перебувала в кризовому стані: багато підприємств не працювало, бракувало робочої сили. Тому більшовики відновили загальну трудову повинність. У квіт-ні 1920 р. було створено Головний комітет із проведення загальної тру-дової повинності, за допомогою якого в республіці здійснювався перехід

�14726� �� 10 ��_��.indd 209 20.01.2012 12:10:41

www.e-ranok.com.ua

210

від системи вільного найму до загальної трудової повинності й масових мобілізацій. Це забезпечило промисловість робочою силою, а владу — дармовими робочими руками для розв’язання господарських проблем.

Мобілізованих робітників закріплювали за певними підприємства-ми. Відбувалася мілітаризація праці: на виробництві встановлювалися норми виробітку, уводилася військова дисципліна та трибунали, які роз-глядали випадки її порушення. Запроваджувалися галузеві дисциплінар-ні суди та створювалися концентраційні табори для порушників трудової дисципліни й «дезертирів трудового фронту». У 1920 р. в УСРР функціо-нувало сім таких таборів.

Більшовики почали наділення землею безземельних і малоземельних селян, у результаті чого 52 % селянських дворів стали середняцькими.

Однак уже в січні 1920 р. було відновлено продовольчу диктатуру, державну монополію на хліб, продовольчі розкладки. Останні поширю-валися на всі селянські двори, які мали посівні площі більше ніж три десятини. Установлювалася колективна відповідальність («кругова пору-ка») сільських громад за здачу продовольства.

Нечисленність партійного апарату на місцях не дозволяла здійсню-вати контроль над селом. Саме тому більшовики на селі створюють ко-мітети незаможних селян. Комнезами дублювали функції Рад, не усу-ваючи їх, допомагали у здійсненні продрозкладки, отримуючи на це 10—15 % вилучених продовольчих ресурсів.

У липні 1920 р. декретом Раднаркому РСФРР «Про розрахункові операції» проголошувалося, що всі установи, підприємства та організації, які потребують будь-яких виробів, матеріалів або продуктів, зобов’язані для їх одержання звертатися у відповідні розподільчі радянські установи. Купівля на вільному ринку заборонялася.

Розгорнулася підготовка до скасування грошового обігу, яке так і не відбулося. 4 грудня 1920 р. В. Ленін підписав «Декрет про безкоштовний відпуск продовольчих продуктів і предметів широкого споживання».

5 лютого 1920 р., після поразки денікінців, Всеукрревком затвер-див новий закон про землю, який скасовував відновлене А. Денікіним поміщицьке землеволодіння. Майже всі колишні землі поміщиків підля-гали рівному переділу серед селян. Заборонялося відводити землю під радгоспи без згоди селян. Однак, коли в другій половині 1920 р. поста-ла небезпека величезного недосіву, В. Ленін вніс на VIII Всеросійський з’їзд Рад законопроект «Про заходи зміцнення та розвитку селянського сільського господарства», яким розкладка селянської продукції доповню-валася розкладкою засіву землі.

З’їзд затвердив цей законопроект у грудні 1920 р. Таким чином, селяни мали перетворитися фактично на державних кріпаків.

4. перший зимовий похід армії унр.Поки більшовики вже втретє намагалися утвердити своє пануван-

ня в Україні, армія УНР, яка тоді складалася із Запорізької, Волинської, Київської та Залізної дивізій, вирушила в так званий Перший зимовий

�14726� �� 10 ��_��.indd 210 20.01.2012 12:10:41

www.e-ranok.com.ua

211

похід. Командувачем її був генерал М. Омелянович-Павленко, а його за-ступником — отаман Ю. Тютюнник.

Перейшовши залізницю Козятин—жмеринка, армії УНР у середи-ні грудня 1919 р. довелося зіштовхнутися з білогвардійськими війська-ми, які відступали на південь. Бої з «білими» були не на користь укра-їнців. Білогвардійська кіннота розбила Залізну дивізію армії УНР. Це була, мабуть, найбільша поразка за весь час походу. Проте вже за кіль-ка тижнів, під потужним тиском Червоної армії, білогвардійці відступи-ли з Правобережної України до лінії Крим—Одеса, остаточно втративши бойовий контакт з армією УНР.

Прагнучи відірватися від денікінців, армія УНР у січні 1920 р. ви-йшла на Уманщину й Черкащину, де до неї приєдналися місцеві повстан-сько-партизанські загони отамана А. Гулого-Гуленка. Зустріч із повстан-цями піднесла бойовий дух українських частин. Командування армії УНР покладало значні надії на повстансько-партизанський рух проти більшо-виків. І справді, багатотисячні повстанські загони після вигнання з країни денікінців повернули зброю проти «червоних». Та, як і раніше, повстансько-партизанський рух не мав єдиного керівництва. Саме тому українське командування, хоча й не дуже вдало, намагалося скоординувати бойову діяльність повстанських загонів у Центральній Україні.

На південній Київщині відбулися перші серйозні бої армії УНР із більшовицькими частинами, під час яких українськими військами на де-який час було визволено Канів і Черкаси. У середині лютого 1920 р. армія форсувала Дніпро й переправилася на Полтавщину. Тут частини отрима-ли можливість деякий час відпочити, а також проводити агітаційну ро-боту серед місцевого населення.

На Лівобережжі армія УНР здобула Золотоношу. Проте за наказом командування війська невдовзі повернулися на правий берег Дніпра. Звід-си армія УНР вирушила на Херсонщину, де перебувала Червона Україн-ська галицька армія.

М. Омелянович-Павленко та його штаб сподівалися, що галицькі війська перейдуть на бік армії УНР. Проте реалізувати цей план не су-дилося. Лише окремі старшини та вояки ЧУГА приєднувалися до армії УНР. На початку квітня 1920 р. на її бік перейшла ціла кінна бригада отамана Е. Шепаровича. Проте до відкритого повстання проти більшови-ків ЧУГА виявилася неготовою. Її бійці були виснажені після зимової епідемії тифу, деморалізовані останніми подіями й пригнічені звістками про те, що уряд УНР визнав польську окупацію Галичини.

У квітні 1920 р. катастрофічна нестача зброї й цілковите вичерпан-ня боєприпасів примусили армію УНР вирушити на Вознесенськ, де пере-бували значні військові запаси. 16 квітня українські частини у важкому не-рівному бою здобули місто. Після цієї успішної операції армія, поповнивши запаси, вирушила на Поділля, на з’єднання з польським фронтом.

У результаті Першого зимового походу Армія УНР пройшла з бо-ями 2 тис. км тилами Білої та Червоної армій. Було збережено кістяк армії УНР, яка продовжила боротьбу в союзі з поляками.

�14726� �� 10 ��_��.indd 211 20.01.2012 12:10:41

www.e-ranok.com.ua

212

Завдання ;Спираючись на текст підручника та розповідь учителя, складіть

таблицю «Перший зимовий похід армії УНР» за планом: а) коли відбув-ся; б) мета; в) командувач; г) сили, що брали участь; д) результати.


Запитання та завдання ; 1) Як утретє було відновлено владу більшовиків в Україні? 2) Яке місто стало столицею УСРР у 1920 р.? 3) Які націонал-комуністичні партії діяли на території УСРР? 4) Яку внутрішню політику проводили більшовики в 1920 р.? 5) Які зміни були внесені в політику воєнного комунізму більшови-

ками в 1920 р.? 6) Чому радянська Росія погодилася на незалежність радянської

України? 7) Схарактеризуйте процес утвердження в Україні монополії більшо-

вицької партії. 8) Дайте характеристику націонал-комуністичного руху в Україні за

планом: а) причини виникнення; б) ідейна основа; в) організацій-не оформлення; г) взаємини з КП(б)У; д) причини поразки в бо-ротьбі за владу.


Друга половина 1919 — початок 1920 р. стали періодом боротьби за контроль і владу в Україні. У цій запеклій боротьбі перемога залиши-лася на боці більшовиків, які зуміли заручитися підтримкою або нейтра-літетом більшості населення. Вирішальною причиною перемоги більшо-виків стала зовнішня агресія радянської Росії.

Задекларувавши незалежність УСРР, більшовики продовжували здійснювати постійний контроль за всіма сферами життя, приводячи їх до зразків, що вже були встановлені у радянській Росії. Таким чином, форма та суть української радянської державності не збігалися.

Повернувшись утретє до України, більшовики намагалися остаточ-но запровадити однопартійну систему. Усі партії, які виступали союзни-ками більшовиків, ліквідувалися.

Незважаючи на поразки, армія УНР продовжувала боротьбу. Узим-ку 1919—1920 рр. вона здійснила свій Перший зимовий похід.



2) підготуйте реферат за однією з тем: «націонал-комунізм», «перший зимо-вий похід», «становлення радянської державності в україні», «Х. раков-ський» (кільком учням).

�14726� �� 10 ��_��.indd 212 20.01.2012 12:10:42

www.e-ranok.com.ua

213

урок № 22

тема. Україна на початку 1920 р. Радянсько-польська війна та Україна*.

Мета: з’ясувати суть і наслідки варшавської угоди с. Петлюри та ю. Пілсудського; розповісти про події радянсько-польської війни та місце в них України, про завершення боротьби за владу; визначити історичне значення та уроки боротьби українського народу за неза-лежність у 1917—1920 рр.; розвивати в учнів уміння аналізувати та зіставляти історич-ні явища й факти; виховувати їх у дусі поваги до історії свого та інших народів.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник, стінна карта «радянсько-польська війна та Україна. розгром військ вран-

геля й загонів махна (квітень 1920 — листопад 1921 р.)», атлас, ілюстративний та ди-дактичний матеріал.

Основні терміни та поняття: варшавська угода, радянсько-польська війна, «диво на віслі», ризький мир, махновщина.

Основні дати: 21 квітня 1920 р. — варшавська угода між Польщею й Унр про спільну боротьбу про-ти більшовиків; 6 травня 1920 р. — вступ польських військ до києва; травень—серпень 1920 р. — наступ червоної армії проти Польщі; червень—жовтень 1920 р. — наступ військ П. врангеля на півдні України; липень—вересень 1920 р. — проголошення галиць-кої соціалістичної радянської республіки; 11 липня 1920 р. — ультиматум дж. керзона; 16—25 серпня 1920 р. — «диво на віслі»; 2 жовтня 1920 р. — угода між командуван-ням червоної армії та н. махном про спільну боротьбу проти П. врангеля; 7—9 листо-пада 1920 р. — штурм червоною армією Перекопських укріплень; листопад 1920 р. — розгром військ П. врангеля в криму, евакуація їх залишків до туреччини та Болгарії; 18 березня 1921 р. — ризький мирний договір; 2 серпня 1921 р. — перехід залишків загонів н. махна на територію румунії.

Хід уроку



Запитання та завдання ; 1) Яким було становище України навесні 1920 р.? 2) Визначте відмінності в політиці більшовиків наприкінці 1919 —

на початку 1920 р. та навесні—влітку 1919 р.


1. Варшавська угода с. петлюри та Ю. пілсудського.І варіант

Розповідь учителя ;Після розгрому А. Денікіна війна з радянською Росією, на думку

польського керівництва, була неминучою. Польща претендувала на значні

�14726� �� 10 ��_��.indd 213 20.01.2012 12:10:42

www.e-ranok.com.ua

214

території колишньої Російської імперії. Польське керівництво прагнуло відновити Річ Посполиту в її кордонах 1772 р. «від моря до моря», тобто від Балтики до Чорного моря. У цю федеративну державу мали увійти Литва, Білорусія й Україна. Також польське керівництво розуміло, що після перемоги над внутрішніми ворогами більшовики неодмінно повер-нуться до реалізації ідеї світової революції, а Польща стоїть на їхньому шляху. Спочатку радянське керівництво намагалося не загострювати від-носини, те саме робила й польська сторона, щоб уникнути ще одного фрон-ту боротьби. На початку 1920 р. польське керівництво вирішило, що си-туація сприятлива для силового розв’язання проблеми на свою користь.

Вторгненню польських військ передувало підписання представни-ками УНР і Польщі 21—24 квітня 1920 р. у Варшаві загальної, тор го-вельно-економічної та військової конвенцій, які відомі під узагальнюючою назвою «Варшавська угода». Документи містили такі основні положен-ня: польський уряд визнавав існування УНР у межах, які мали бути означені договорами із суміжними країнами; кордон між Польщею та УНР установлювався по лінії, яка була вже зайнята польськими війська-ми; до Польщі відійшли Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина, Західна Волинь, частина Полісся до річок Збруч і Горинь, уся Галичина; Польща відмовлялася від подальших територіальних претензій і зобо-в’язувалася озброювати війська УНР; Уряд УНР заявив про відсутність претензій на західноукраїнські землі; збройні сили С. Петлюри підпоряд-кувалися польському командуванню, українські залізниці — польському управлінню; УНР погоджувалася на спільну валюту; український уряд мав утримувати польські війська на території України.

Варшавська угода та участь УНР у радянсько-польській війні на боці Польщі були актом відчаю. Цим кроком С. Петлюра відмовився від ідеї соборності України, бажаючи в черговий раз відновити УНР.

Договір між С. Петлюрою та керівником Польщі Ю. Пілсудським був засуджений багатьма українськими політичними діячами. Особливо гнітюче враження справила ця угода в Галичині, для якої це означало перекреслення надій на національне визволення.

ІІ варіант


ПОЛІТиЧНА КОНВЕНЦІЯ МІж ПОЛьСьКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ ТА УКРА-ЇНСьКОЮ НАРОДНОЮ РЕСПУБЛІКОЮ (ВАРШАВА, 21 квітня 1920 р.)

Уряд Речі Посполитої Польської, з одного боку, й уряд Української Народної Республіки, з другого, у глибокому переконанні, що кожний народ має природне право на самостійне вирішення своєї долі та визнан-ня своїх відносин із сусідами, однаково натхненні бажанням утвердити принцип миролюбного, дружнього співіснування з метою благополуччя й розвитку обох народів, погодилися на такі рішення: 1. Визнаючи право України на незалежне державне існування в кор-

донах, які на півночі, сході й півдні визначаються на основі дого-

�14726� �� 10 ��_��.indd 214 20.01.2012 12:10:42

www.e-ranok.com.ua

215

ворів між УНР і відповідно сусідами, що з нею межують, Річ По-сполита Польська визнає верховною владою УНР Директорію незалежної Української Народної Республіки з головним отаманом паном Симоном Петлюрою на чолі.

2. Кордони між РПП та УНР визначатимуться таким чином: на півно-чі від Дністра вздовж річки Збруч, а далі вздовж колишнього кор-дону між Австро-Угорщиною та Росією до Вижгрудка, а від Виж-грудка на північ по Кременецьким пагорбам, а потім по лінії на схід від Здолбунова, уздовж східних адміністративних кордонів Ровен-ського повіту, а далі на північ уздовж кордону колишньої губернії Мінської до перетину його річкою Прип’ять, а потім При п’яттю до її гирла. Що стосується Ровенського, Дубенського й частини Креме-нецького повітів, які тепер належать РПП, то щодо них пізніше бу-де укладено більш точну угоду…

3. Уряд польський визнає за Україною території на схід від кордону, зазначеного в п. 2 цього договору, до кордонів Польщі 1772 р. (до поділу), які Польща вже займає або здобуде від Росії шляхом зброй-ним або дипломатичним.

4. Український уряд зобов’язується не укладати будь-яких міжнарод-них договорів, спрямованих проти Польщі. Ці ж зобов’язання бере на себе уряд РПП стосовно УНР.

5. Національно-культурні права, які польський уряд надає своїм гро-мадянам української національності, які мешкають на території РПП, будуть тією ж мірою надані громадянам польської національ-ності, які мешкають у межах УНР, і навпаки. [Ідеться про поль-ські маєтки на Правобережжі.]

6. Аграрна справа на Україні буде розв’язана Установчими зборами. До часу скликання УЗ становище землеробів польської національ-ності визначається угодою між РПП та УНР…

8. Договір залишається таємним…

ІЗ ВІЙСьКОВОЇ КОНВЕНЦІЇ МІж ПОЛьЩЕЮ ТА УНР (ВАРШАВА, 24 квітня 1920 р.)

1. Ця військова конвенція є інтегральною частиною політичного до-говору…

2. Польські й українські війська діють разом як війська союзні… 6. Із метою початку спільних дій проти більшовиків український уряд

зобов’язується постачати продукти польській армії, яка оперує на українській території… У разі ненадання українським урядом необ-хідної продукції цивільний комісар України за домовленістю з ін-тендантом дивізії (армії) здійснює реквізицію продуктів у місцево-го населення…

11. На польській території продовжується організація українських час-тин… до того часу поки це не буде можливим на власній території.

12. Командування польських військ зобов’язується постачати україн-ські війська зброєю, амуніцією, спорядженням та одягом у кіль-

�14726� �� 10 ��_��.indd 215 20.01.2012 12:10:42

www.e-ranok.com.ua

216

кості, необхідній для трьох дивізій… [Після початку бойових дій Ю. Пілсудський не виконав цього пункту.]

ІЗ МиРНОГО ДОГОВОРУ МІж РСФРР ТА УСРР, З ОДНОГО БОКУ, І ПОЛьЩЕЮ — ІЗ ДРУГОГО (РиГА, 18 березня 1921 р.)

…Ст. 1. Обидві договірні сторони оголошують стан війни між ни-ми припиненим.

Ст. 2. Обидві договірні сторони… визнають незалежність України й Білорусії, а також погоджуються та постановляють, що східний кор-дон Польщі, тобто кордон між Росією, Білорусією та Україною, з одно-го боку, і Польщею — із другого, становить лінію… [Далі йде детальний опис лінії кордону, згідно з яким до Польщі відходили такі українські землі: Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь і Західне Полісся. Східна Галичина залишалася за Польщею.]

Ст. 3. Росія та Україна відмовляються від усяких прав і претензій на землі, розташовані на захід від кордону, описаного в ст. 2… Зі свого боку Польща відмовляється на користь України та Білорусії від усяких прав і претензій на землі, розташовані на схід від цього кордону…

Ст. 5. Обидві договірні сторони взаємно гарантують повну повагу дер-жавного суверенітету другої сторони й утримання від усякого втручання в її внутрішні справи, зокрема, від агітації, пропаганди та всяких інтервенцій або їх підтримки. Обидві договірні сторони зобов’язуються не створювати й не підтримувати організацій, що мають метою збройну боротьбу з другою договірною стороною, або зазіхають на її територіальну цілісність, або го-тують повалення її державного чи суспільного ладу шляхом насильства, так само як і організації, що приписують собі роль уряду другої сторони або частини її території. З огляду на це, сторони зобов’язуються не дозволяти перебування на своїй території таких організацій, їх офіційних представни-ків та інших органів, заборонити вербування, так само як і ввезення на свою територію збройних сил, зброї, бойових припасів, амуніції та різних воєн-них матеріалів, призначених для цих організацій.

Ст. 7. Польща надає особам російської, української й білоруської національності, які перебувають у Польщі, на основі рівноправності на-ціональностей, усі права, що забезпечують вільний розвиток культури, мови й виконання релігійних обрядів. Взаємно Росія та Україна забезпе-чують особам польської національності, які перебувають в Росії, Украї-ні та Білорусії, усі ті самі права. Особи російської, української й біло-руської національності в Польщі мають право, у межах внутрішнього законодавства, культивувати свою рідну мову, організовувати і підтри-мувати свої школи, розвивати свою культуру та створювати з цією ме-тою товариства й спілки. Цими ж правами, у межах внутрішнього за-конодавства, користуватимуться особи польської національності, які перебувають у Росії, Україні та Білорусії. Обидві договірні сторони вза-ємно зобов’язуються ні прямо, ні посередньо не втручатися у справи, які стосуються устрою й життя церкви та релігійних громад, що перебува-ють на території другої сторони...

�14726� �� 10 ��_��.indd 216 20.01.2012 12:10:42

www.e-ranok.com.ua

217

Ст. 13. Через визнану Договором про прелімінарні умови миру від 12 жовтня 1920 р. активну участь земель Польської Республіки в госпо-дарському житті Російської імперії, — Росія й Україна зобов’язуються сплатити Польщі 30 млн золотих карбованців…

Ст. 24. Дипломатичні відносини між договірними сторонами вста-новлюються негайно після ратифікації цього договору…

1) Із якого приводу з’явилися ці документи?

2) Що спільного й відмінного в наведених документах? (Відповідь можна оформити у вигляді порівняльної таблиці.)

3) Дайте історичну оцінку документів.

2. радянсько-польська війна й україна.

Розповідь учителя ;Маючи потрійну перевагу у військовій силі, польські війська 25 квіт-

ня 1920 р. розпочали інтервенцію. Разом із ними наступали й частини армії УНР (кількістю близько 30 тис. осіб). С. Петлюра сподівався на ан-тибільшовицьке повстання селян.

Ефект несподіваності, перевага в живій силі й техніці дали змогу полякам захопити житомир, Бердичів, Козятин і вже 6 травня — Київ.

Однак поляки на українських землях поводилися як окупанти. До Польщі вивозилися промислове устаткування, товари та сировина, і го-ловне — відновлювалося поміщицьке землеволодіння. Повернення помі-щикам землі й маєтків супроводжувалося репресіями проти українсько-го населення, грабунками й погромами та викликало сплеск селянських повстань. Населення не пішло за С. Петлюрою й очікуваного антибіль-шовицького повстання в Україні не відбулося.

Успіх поляків на початку воєнної кампанії виявився короткочас-ним. Поступово співвідношення сил змінювалося на користь радянських військ. Більшовики у своїй пропаганді використовували гасла російських націоналістів, закликаючи всіх до оборони Росії проти іноземних загарб-ників. Відгукнулося багато колишніх російських офіцерів, які зміцнили командний склад Червоної армії, яка 5 червня 1920 р. прорвала фронт противника. Бої велися в кількох напрямках. Червона армія захопила житомир, Бердичів, битви точилися й у Київському напрямку.

12 червня Київ було звільнено. Наприкінці червня армії Ю. Пілсуд-ського залишили Мінськ, бої перекинулися на територію Польщі. Наступ розвивався у двох напрямках — на Варшаву та Львів. Польща звернулася до держав Антанти по допомогу. Англія, США та Франція обіцяли надати її за умови визначення статусу Східної Галичини, на що Польща дала згоду.

Британський міністр іноземних справ лорд Дж. Керзон звернувся з Нотою до Росії, де вимагав зупинити радянські війська на лінії, що бу-ла визначена декларацією країн Антанти від 8 грудня 1919 р. як східна межа розселення поляків (лінія Керзона).

РСФРР відмовилася від посередництва Англії та наголошувала на переговорах із польським урядом.

�14726� �� 10 ��_��.indd 217 20.01.2012 12:10:42

www.e-ranok.com.ua

218

У цей час кримське угруповання білогвардійців на чолі з бароном П. Врангелем при підтримці Антанти почали наступ із Криму, сподіва-ючись прорватися на Правобережжя й Донбас, Дон. Але таких далеко-сяжних цілей не було досягнуто. Уже наприкінці червня фронт стабілі-зувався на лінії Херсон—Нікополь—Бердянськ.

Наприкінці липня знову розпочався наступ радянських військ у на-прямку на Варшаву та Львів. Напередодні командувач радянських військ, що наступали на Варшаву, М. Тухачевський видав свій знаменитий наказ: «Бійці робітничої революції! Спрямуйте свої погляди на Захід. На Заході вирішується доля світової революції. Через труп білої Польщі лежить шлях до світового пожару. На багнетах понесемо щастя і мир трудовому люду. На Захід!.. На Вільно, Мінськ, Варшаву — марш!».

Навальний наступ Червоної армії завдав поразки полякам. Біль-шовицькі війська підступили до Варшави та Львова.

На території польських земель було створено Польський ревком на чолі з Ф. Дзержинським, на території Східної Галичини — Галицький ревком на чолі з В. Затонським. Ревкоми видавали декрети про націона-лізацію промисловості, банків, конфіскацію поміщицької землі тощо.

Цікаво знатиУ Східній Галичині в Тернополі утворився Галицький ревком на

чолі з В. Затонським. Це був тимчасовий уряд терміново проголошеної Галицької Соціалістичної Радянської Республіки (ГСРР). Практика ство-рення маріонеткових бутафорних держав стала звичною для більшови-ків для приховання своїх агресивних, загарбницьких цілей.

Але в результаті неузгодженості дій наступ радянських військ на Вар-шаву поступово згасав (широкий обхід Варшави з півночі за зразком плану Шліффена при наступі на Париж у 1914 р. виявився невдалим), спроба за-хопити Львів теж зазнала поразки (1-ша кінна армія більшовиків не мала простору для маневру). Крім того, тили Червоної армії не встигали за пере-довими частинами; два радянські фронти наступали в різних напрямках (Західний — на Варшаву, Південно-Західний — на Львів), розпорошуючи сили. Велику мужність і стійкість проявили частини армії УНР, яка боро-нили центр польського фронту в районі Замостя. Загроза втрати державнос-ті згуртувала навколо уряду Польщі найширші верстви суспільства, зокре-ма селянство, яке стало на захист батьківщини; Франція надала суттєву допомогу Польщі зброєю та спорядженням. І в битві під Варшавою сталося «диво». Радянські війська не змогли подолати опір польських військ і на своїх багнетах понести революцію до Європи. Тим часом польське команду-вання створило шестикратну перевагу сил у місці головного удару й пере-йшло в контрнаступ. 27 серпня 1920 р. польські війска, завдавши удару з району Любліна у фланг Західного фронту, поставили його на межу пов-ного розгрому. Почався загальний відступ радянських військ. Наприкінці серпня вони були відкинуті за річку Західний Буг. Фронт в Україні стабі-лізувався на лінії Коростень—житомир—Бердичів. Обидві сторони були знекровлені. Після тривалих таємних переговорів, що тривали від липня,

�14726� �� 10 ��_��.indd 218 20.01.2012 12:10:42

www.e-ranok.com.ua

219

12 жовтня 1920 р. між Польщею та радянською Росією було укладено перемир’я й прелімінарний (попередній) мир, у якому визначалися кордо-ни між Україною та Польщею річкою Збруч, далі — Волинню через Остріг до впадіння Горині в Прип’ять.


В. ЛЕНІН ПРО ВІЙНУ З ПОЛьЩЕЮ

Ми вирішили використати наші воєнні сили, щоб допомогти радя-нізації Польщі... Між собою ми говорили, що ми багнетами повинні пе-ревірити — чи дозріла соціалістична революція пролетаріату в Польщі.

1) Яку мету ставили більшовики у війні з польщею?

2) Чому польські робітники й селяни не підтримали більшовицького наступу?У той час як вирішувалася доля Варшави, складною залишалася

ситуація й на півдні України. Білогвардійці зайняли Синельникове та створили загрозу Катеринославу. Ураховуючи це, було створено Півден-ний фронт на чолі з М. Фрунзе.

Радянський уряд використав перемир’я для підготовки наступу проти армії УНР. 35-тисячне військо УНР ще утримувало невелику те-риторію між польськими й радянськими військами. 10 листопада радян-ська кіннота здійснила глибокий прорив через український фронт біля Могилева й примусила українську армію, після тяжких боїв, відступи-ти за Збруч. Українська армія була інтернована в польських таборах. У той самий час, 16 листопада, була розбита в Криму армія П. Вранге-ля, завершивши цим боротьбу регулярних військ за Україну.


ІЗ ВиСЛОВЛЮВАННЯ Ю. ПІЛСУДСьКОГО

Можливо, я зміг би дійти до Москви та вигнати більшовиків звід-ти. Але що потім?.. Місця в них багато. А я Москву ні у Лондон, ні у Вар-шаву не перероблю. Тільки, мабуть, помщуся за гімназичну молодість у Вільно та накажу написати на стіні Кремля «Говорить по-русски за-прещается».

Чому Ю. пілсудський не пійшов на союз з А. Денікіним і п. Врангелем у бо-ротьбі з більшовиками?

Згодом за підсумками радянсько-польської війни між Польщею, з одного боку, та РСФРР й УСРР — із другого, 18 березня 1921 р. було підписано Ризький мирний договір.

За його умовами Польща здійснила значні територіальні придбан-ня — разом із західнобілоруськими землями до неї відійшли такі укра-їнські землі: Холмщина, Підляшшя, Західня Волинь та Західне Поліс-ся. Також УСРР відмовлялася від своїх претензій на Східну Галичину.

Ризький мир виявився для України ще тяжчим, ніж Варшавська уго-да. У результаті Україна знову була розчленована між своїми сусідами — Румунією, Чехословаччиною, Польщею та радянською Росією. Такий статус України, одна частина якої перебувала під іноземною окупацією,

�14726� �� 10 ��_��.indd 219 20.01.2012 12:10:42

www.e-ranok.com.ua

220

а в іншій установився антинаціональний тоталітарний режим, визнавався міжнародним співтовариством і зберігався до Другої світової війни.

Ризький мир розглядався радянською стороною як перемир’я, а кор-дони, установлені ним, — як тимчасові. Узагалі більшовики вважали кор-дони не природною межею території країни, а лінією поширення радянсько-го ладу, яку в разі подальших революційних подій буде перенесено далі. У радянському керівництві панували реваншистські настрої, а на війну з Польщею дивилися як на неминучу. Унаслідок виникали постійне напру-ження на кордоні, періодичні локальні сутички й загроза відкритого зброй-ного конфлікту, обмін погрозливими дипломатичними нотами тощо.

3. розгром білогвардійців у криму.

Розповідь учителя ;(Учитель привертає увагу учнів до таблиці.)

розгром Білої армії Барона П. врангеля

Дата Подія весна 1920 р. П. врангель (4 квітня очолив Білу армію в криму) із допомогою країн антанти пе-

реформував залишки військ а. денікіна та закріпився в криму6 червня 1920 р. скориставшись тим, що червона армія вела запеклі бої з Польщею, війська

П. врангеля оволоділи Північною таврією, вийшовши на лінію Херсон—нікополь—Бердянськ

7 серпня 1920 р. контрнаступ червоної армії, утворення каховського плацдармусередина вересня 1920 р.

спроба військ П. врангеля прорватися в донбас, на дон і Правобережжя. вихід на лінію олександрівськ (запоріжжя)—синельникове—маріуполь

21 вересня 1920 р. створення Південного фронту червоної армії під командуванням м. фрунзекінець вересня 1920 р.

союз н. махна з радянською владою для спільної боротьби проти П. врангеля, умовами якого було: надати автономію гуляйпільському району; дозволити пропаганду анархіст-ських ідей; звільнити з в’язниць анархістів і махновців; надати допомогу зброєю

8 жовтня 1920 р. остання спроба військ П. врангеля прорватися в донбас 28 жовтня 1920 р. Початок контрнаступу радянських військ із каховського плацдарму. Початок від-

ступу військ врангеля в крим7—11 листопада 1920 р.

Прорив червоною армією Перекопських укріплень військ П. врангеля. Початок евакуації залишків військ П. врангеля з криму до туреччини й Болгарії

25—26 листопада 1920 р.

розрив союзу між радянською владою та н. махном. спроба червоної армії роз-громити збройні формування махновців

із розгромом військ П. врангеля на території України в основному завершилися широкомасштабні бойові дії, хоча ще тривав селянський повстанський рух на Правобережжі та Півдні України (весна—літо 1921 р.)


ІЗ РОЗМОВи УКРАЇНСьКиХ ПОВСТАНЦІВ ІЗ ХОЛОДНОГО ЯРУ З Н. МАХНОМ (весна 1921 р.)

— Вибач, батьку, за питання, — одізвався Хмара, — чому ти з чер-воними москалями проти білих об’єднався?

�14726� �� 10 ��_��.indd 220 20.01.2012 12:10:42

www.e-ranok.com.ua

221

— А мені що?! У мене засада — бити білих, поки почервоніють, а червоних — поки побіліють!

Хмара усміхнувся.— Та то ми вже чули. А, все-таки, легше було б червоних бити,

якби під Кримом фронт ще був.— Наплювати мені на фронт! Ті дурні у Кремлі головою у вогонь са-

мі лізуть. Ще рік такої політики — і будемо мати сто, тисячі селянських фронтів! В Україні, Росії, на Дону — всюди! Селянська революція — пра-во кожного народу, міста чи села на влаштування собі життя по своїй впо-добі... Врангеля треба було зарання підсікти, щоб ситуації не використав. Червона армія з Врангелем охоче билася, а подивимося, як буде битися проти батьків і братів! Чи не посиплються на наш бік полки!

— Віриш, батьку, в перемогу селянської революції?— Вірю.У цьому короткому «вірю» була справді тверда віра. Хто знає, як-

би Кремль не змінив би круто того року внутрішньої політики, може, і здійснилось би «батькове» віщування про тисячу внутрішніх фронтів. (Ю. Горліс-Горський «Холодний Яр»)

1) Які аргументи наводить н. Махно на користь його спільної боротьби з більшовиками проти п. Врангеля?

2) Чи мала сенс така позиція? Чому вона не спрацювала?

4. розгром махновського руху.

Розповідь учителя ;Після розгрому П. Врангеля радянське командування вирішило роз-

правитися з махновцями. 20 листопада були заарештовані, а згодом роз-стріляні командири Кримської групи махновської армії С. Каретніков і П. Гавриленко. 25 листопада почалася операція зі знищення махнов-ських частин у Криму. 26 листопада 1920 р. М. Фрунзе видає наказ, у яко-му вимагає «вважати Махна та його загони ворогами радянської влади». У районі Євпаторії загони П. Махна були оточені. Але легку перемогу здо-бути не вдалося. Після жорстокого бою частинам махновців удалось ви-рватися з Криму, але під Тимошівкою вони зіткнулися зі значними час-тинами червоноармійців і зазнали поразки. Тільки небагатьом махновцям удалося прорватися, і згодом вони з’єдналися з рештками повстанців на чолі з Н. Махном, які вирвалися з оточення в районі Гуляйполя. На бо-ротьбу з повстанцями було кинуто 2/3 військ Південного фронту. Репре-сії проти повсталих і населення, яке їх підтримувало, посилювали повстан-ський рух. На березень 1921 р. під командуванням Н. Махна було вже 15 тис. осіб. А загалом на Україні діяло майже 40 тис. повстанців.

Кульмінацією селянського антибільшовицького руху стало літо 1921 р. Н. Махно здійснював рейди до Харкова, Полтави, на Правобе-режжя. Для придушення повстання на території України було зосеред-жено майже 1 млн червоноармійців. Для боротьби з махновцями були створені спеціальні загони, озброєні броньовиками, які переслідували

�14726� �� 10 ��_��.indd 221 20.01.2012 12:10:43

www.e-ranok.com.ua

222

загони Н. Махна, виснажуючи їх безперервними атаками. Зрештою повстанський рух у результаті репресій і в умовах загрози голоду став іти на спад.

5. припинення боротьби регулярних українських військ. Другий зимовий похід.

Розповідь учителя ;Після поразки військ УНР у боротьбі з більшовиками залишки їх

були інтерновані за наказом польського уряду в табори для військовопо-лонених. Тим часом в Україні розгортався масовий антибільшовицький селянський повстанський рух (Поділля, Київщина, Катеринославщина, Полтавщина). У 1921 р. командуванням військ УНР та повстанцями бу-ло розроблено план допомоги повстанському руху з метою підняти насе-лення на всенародне антибільшовицьке повстання.

Для здійснення цього плану в таборах для інтернованих було ство-рено Повстанську армію. Вона складалася з трьох груп: Волинської (близь-ко 800 бійців під командуванням генерала Ю. Тютюнника), Бессарабської (300 бійців, якими командував генерал А. Гулий-Гуленко) і Подільської (400 бійців під командуванням підполковника М. Палія, згодом — пол-ковника С. Чорного). Загальне командування здійснював Ю. Тютюнник. Про ці плани достеменно знало командування Червоної армії завдяки вда-ло налагодженій розвідці та готувало для повстанців пастку, у якій одним ударом передбачалося знищити боєздатні антибільшовицькі сили. На Пра-вобережжі було зосереджено півмільйона червоноармійців.

Постать в історіїЮрій Тютюнник (1891—1929 рр.) — український військовий діяч,

генерал-хорунжий Армії УНР. Учасник Першої світової війни. У 1917—1918 рр. — член Центральної Ради. Один з організаторів селянського по-встання проти австро-німецьких окупантів і гетьмана П. Скоропадського. Разом з отаманом М. Григор’євим брав участь у звільненні Херсона та Оде-си від військ Антанти. У 1918—1919 рр. — начальник штабу військ Ди-ректорії. У 1920 р. під час радянсько-польської війни командував дивізією армії УНР. Разом із С. Петлюрою після поразки армії УНР емігрував до Польщі. У 1920—1921 рр. очолював партизансько-повстанський штаб пет-люрівців. У 1923 р. в результаті чекістської операції був вивезений в УСРР. У 1929 р. розстріляний.

За різних обставин реалізація походу повстанців відтягнулася аж до осені, коли вже більшість повстанських загонів на Україні були роз-громлені Червоною армією, а селянство переймалося проблемою вижи-вання в умовах голоду, що вразив Україну. Ці обставини вже наперед визначили невдачу походу.

Усі три групи прорвали радянський кордон у різних місцях і при-ступили до здійснення операції. Першою зламала оборону група А. Гулого-Гуленка, але виконати своє завдання не змогла й була змушена відійти на територію Румунії.

�14726� �� 10 ��_��.indd 222 20.01.2012 12:10:43

www.e-ranok.com.ua

223

Подільська група, прорвавшись у районі міста Гусятин (Тернопіль-щина), із боями пройшла все Поділля та вийшла в район Бородянки (60 км від Києва). Але далі змушена була припинити своє просування, оскільки не змогла об’єднатися з Волинською групою. Повернувши на-зад, 29 грудня 1921 р. вона перетнула польський кордон.

Волинська група рушила в рейд 4 грудня 1921 р. Уже 7 грудня во-на заволоділа Коростенем. Подальше просування групи було зупинено пе-реважаючими силами Червоної армії. Відступаючи під тиском радянської кінноти під командуванням Г. Котовського, група потрапила в оточення. 17 грудня відбувся вирішальний бій, унаслідок якого повстанці були роз-биті. Частина учасників походу потрапила в полон. Іншій частині (150 осіб) удалося вирватися з оточення та відійти на територію Польщі.

Другий зимовий похід став останньою спробою збройним шляхом здо-бути незалежність України під час визвольних змагань 1917—1921 рр.

Завдання ;Спираючись на текст підручника та розповідь учителя, складіть

таблицю «Другий зимовий похід армії УНР» за планом: а) коли відбув-ся; б) мета; в) сили, що брали участь; г) результати.

Додаткова інформація23 жовтня 1921 р. генерал-хорунжий Ю. Тютюнник вступив у ко-

мандування Повстанською армією України.Начальником штабу армії був призначений полковник Ю. Отмарш-

тейн. Усі командувачі групами та райони в Україні переходили з безпосе-редньої підлеглості головному отаману в розпорядження Ю. Тютюнника.

Ю. Тютюнник зі штабом виїхав зі Львова до Рівного тільки 29 жовт-ня. Незважаючи на те, що польська сторона не надала необхідної кіль-кості обіцяних коней, озброєння та спорядження, а в умовах ранньої зи-ми лише половина козаків була відповідно взута та одягнена, похід усе-таки розпочався. Згідно з планом виступило три групи: Волинська — головна, під безпосереднім командуванням Ю. Тютюнника; Подільська — на чолі з підполковником М. Палієм; Бессарабська — на чолі з генералом А. Гулим-Гу ленком, яка перебувала ще в стадії формування. Загалом вони налічу-вали до 1500 осіб. Радянське керівництво було детально поінформоване про підготовку рейду та теж провело відповідні заходи. 10 листопада ВУЦВК прийняв постанову «Про ліквідацію петлюрівських банд на Пра-вобережжі», у якій, зокрема, йшлося: «Злочинні цілі, які ставлять собі банди, уже відомі: руйнування залізниць, спалювання зсипних пунктів, убивства червоноармійців і радянських робітників, грабунки селян, для того щоб урешті-решт забезпечити роботу польської воєнної партії, яка за-мислює нову війну проти робочих і селян України. Постановляємо оголо-сити у Волинській, Подільській, Київській та Одеській губерніях стан, який загрожує бандитизму, з усіма наслідками, що звідси випливають». ВУЦВК ставив перед частинами Червоної армії завдання ліквідувати на-ступ. На зміцнення місцевих гарнізонів були кинуті війська 9-ї Кримської кавалерійської та 44-ї й 45-ї стрілецьких дивізій.

�14726� �� 10 ��_��.indd 223 20.01.2012 12:10:43

www.e-ranok.com.ua

224

Першою виступила Подільська група М. Палія. 25 жовтня вона пе-ретнула радянський кордон у районі Гусятина та з безперервними боями здійснила 1500-кілометровий рейд окупованою ворогом територією через Проскурівський, Летичівський, Любарський повіти, повертаючи на пів-ніч у житомирський і Коростенський повіти, а потім — на південний схід, на місто Малин і селище Бородянка. Але їй не вдалося з’єднатися з Волинською групою для спільних операцій, хоча вони сходилися з про-тилежних боків в одному бою з більшовиками під Леонівкою, не знаючи про це самі. Це мало фатальні наслідки, особливо для Волинської групи. 17 листопада Подільська група досягла сіл Гута Катюжанська та Вахів-ка під Києвом, але змушена була повернути на захід і 6 грудня перейти польський кордон, загалом пройшовши шлях до 700 км. Командування оцінило цей рейд як визначний військовий подвиг.

Бессарабській групі доручалося відвернути увагу ворога від голов-ного угруповання Ю. Тютюнника. Але, перейшовши 19 листопада 1921 р. з околиць Бендер на радянську територію, вона зіткнулася з переважа-ючими силами ворога й після кількаденних виснажливих боїв, зазнавши чималих утрат, змушена була відійти на територію Румунії.

Повстанський загін генерала В. Нельговського, що перейшов в Укра-їну ще в ніч із 19 на 20 вересня 1921 р., мав завдання налагодити зв’язок між Волинською групою Ю. Тютюнника та повстанськими загонами Во-лині. Діючи у складних умовах ворожого переслідування, загін, утратив-ши зв’язок зі штабом і не зумівши виконати завдання, із боями та вели-кими втратами відступив за кордон.

Самостійно діяв також загін Гопанчука, який мав зв’язатися з по-одинокими повстанськими загонами та підняти місцеве населення. Загін пробився на Шепетівку, пройшов міста Славуту, Полонне та Брусилів і 24 листопада досягнув села Гурівщина, маючи намір з’єднатися з голов-ними силами.

Головна Волинська група під командуванням Ю. Тютюнника, пере-йшовши кордон у ніч на 4 листопада 1921 р., 7 листопада здобула Ко-ростень. Однак утримати місто не вдалося. Під натиском переважаючих сил ворога група відступила на північ на Дідковичі з подальшим манев-ром на південь у район Радомишля, а потім на північний схід на Київ-щину. Набагато сильніший ворог скрізь чекав на них — на всіх марш-рутах і у всіх важливих пунктах. Більшовицьке командування кинуло проти Волинської групи двотисячну дивізію Г. Котовського. Утративши надію з’єднатися з Подільською групою М. Палія й не відшукавши заго-ну В. Нельговського, Ю. Тютюнник вирішив повернути назад до кордо-ну. Стало неможливим відірватися від кінноти ворога, а до того ж у кож-ному селі перебували «червоні» відділи й треба було пробивати шлях з боями. Постійний ворожий натиск, безперервні бої без сну та відпочин-ку, голод, сильні морози, бездоріжжя, надлюдська перевтома виснажу-вали напівроздягнуте, майже беззбройне українське вояцтво. Лише фанатична віра в боротьбі за волю допомагала переносити ці нелюдські умови. 17 листопада під селом Малі Міньки, у районі містечка Базар, гру-

�14726� �� 10 ��_��.indd 224 20.01.2012 12:10:43

www.e-ranok.com.ua

225

па опинилася в оточенні. У запеклому бою, останньому для Повстанської армії, загинуло понад 400 осіб, понад 500 потрапили в полон, 359 із яких більшовики розстріляли. Лише штабній групі з частиною поранених, за-гальною кількістю до 100 осіб, удалося відірватися від переслідування та 20 листопада перейти кордон.

Отже, Другий зимовий похід, що мав на меті скоординувати по-встанські дії та привести до повалення радянського режиму на Украї-ні, за складних і несприятливих обставин та під тиском цілої низки причин завершився трагічно й не приніс очікуваних результатів. Намір підняти загальноукраїнське збройне повстання на повалення окупацій-ного режиму в Україні зазнав невдачі. Але героїзм і самопожертва учас-ників походу в ім’я виборення української державності, їх патріотизм і любов до України залишаються взірцем виконання обов’язку перед народом і державою.

Причини поразки селянського повстанського руху та Другого зи-мового походу:

час виступу повстанських загонів було обрано невдало, коли пік ��селянського повстанського руху вже пройшов;активна підривна й розвідувальна робота чекістських органів зі зри-��ву походу;зосередження значних сил Червоної армії на Правобережжі;��

початок голоду 1921—1923 рр.;��

зміна політики радянської влади, запровадження непу;��

утома населення від війни;��

нечисленність загонів армії УНР;��

амбіції та прорахунки керівників Повстанської армії.��

6. Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917—1920 рр.

Розповідь учителя ;Визвольні змагання українського народу 1917—1920 рр. заверши-

лися поразкою. Державну незалежність, здобуту внаслідок національно-демократичної революції 1917 р., зберегти не вдалося. Утрачено було й певні соціальні здобутки, залишилися нерозв’язаними найважливіші соціально-економічні проблеми. Виконати ці завдання взялася більшо-вицька партія, яка виробила національну специфіку історичного посту-пу та спрямувала природні прагнення народів до кращого життя у вигід-не для себе русло.

Становлення української державності відбувалося у складних по-літичних умовах. Для багатьох пересічних громадян, навіть для видат-них політичних лідерів, характерною була невизначеність суспільних пріоритетів, форм союзу з іншими державними утвореннями.

Протягом короткого часу визначилися прихильники державної неза-лежності України — Центральна Рада, гетьман П. Скоропадський, Дирек-торія УНР, національно-комуністична меншість Компартії України. Проте всі ці політичні сили діяли неузгоджено, навіть ворогували між собою.

�14726� �� 10 ��_��.indd 225 20.01.2012 12:10:43

www.e-ranok.com.ua

226

Українська революція показала, що ідея незалежності України жи-ве в різних соціальних верствах суспільства. Більшість її прихильників становили українці. Близькою вона була також для представників інших національностей в Україні. Еволюцію поглядів на державний устрій України пройшло чимало політичних лідерів. Підсумком їхніх пошуків стала переконаність у необхідності національно-державного суверенітету України та співпраця з іншими демократичними державами.

Невизначеність зовнішньої політики українських урядів гальму-вала розвиток держави. І, навпаки, боротьба за незалежність змушувала противників відступати. Українську самостійність заперечували росій-ські білогвардійці й більшовики. Їм протистояла українська інтелігенція та селяни, меншою мірою — робітники. Прагнення мати власну держа-ву в Україні було настільки сильним (але не підкріпленим силою), що більшовики для встановлення своєї влади змушені були декларувати під-тримку незалежності України й навіть здійснити у 1920-х рр. конкрет-ні кроки на шляху українізації. Політичний та економічний суверенітет України у складі СРСР був фіктивним, більшовицька Росія, по суті, не відмовилася від імперських амбіцій царизму.

Історичне значення визвольних змагань 1917—1920 рр. полягає в тому, що було збережено й поглиблено процес українського державо-творення, який бере початок від часів Київської Русі. Українці знову на-гадали всьому світу про себе як про окрему націю, що має повне право на власну державу. Українській Народній Республіці та Західноукраїн-ській Народній Республіці не судилося відстояти та зміцнити незалеж-ність і стати до лав європейських держав. Набутий досвід та уроки ста-ли надбанням наступних поколінь борців за Українську державу.

Боротьба українського народу за незалежність засвідчила, що од-нієї ідеї проголошення самостійності недостатньо. Потрібна єдність усіх політичних сил, якої завжди бракувало в Україні. Сходячись у головно-му, національні сили різної орієнтації боролися між собою. Невміння за-хищатися від зовнішніх ворогів, пошуки опори за межами України, бо-ротьба за владу та внутрішні чвари, неефективна соціально-економічна політика, байдужість частини населення до долі держави призвели до по-разки Української революції.


Фронтальне опитування ; 1) Що зумовило укладення С. Петлюрою Варшавської угоди? На яких

умовах вона була укладена між С. Петлюрою та Ю. Пілсудським? 2) Коли польські війська захопили Київ? 3) Чому україно-польський союз не привів до визволення України від

більшовиків? 4) Якою була мета більшовицького походу на Варшаву? 5) Які українські землі увійшли до складу Польщі за умовами Ризь-

кого миру? 6) Коли завершилися бойові дії регулярних військ в Україні?

�14726� �� 10 ��_��.indd 226 20.01.2012 12:10:43

www.e-ranok.com.ua

227

7) Які події увійшли в історію України під назвою «Другий зимовий похід»?

8) Якими є причини невдач наступу П. Врангеля? 9) Чому селянський повстанський рух (махновський) зазнав поразки?

V. ПІДСУМКИ УРОКУРадянсько-польська війна була одним із завершальних етапів у ста-

новленні післявоєнного європейського устрою. Участь у ній УНР на боці Польщі була актом відчаю, який не приніс бажаних результатів. У середи-ні жовтня 1920 р. поляки уклали перемир’я з більшовиками. Залишена напризволяще армія УНР відступила з боями за Збруч, де була інтернова-на поляками. 21 березня 1921 р. Польща й РСФРР уклали в Ризі мирний договір, за яким поляки отримували значні території та визнавали біль-шовицький уряд УСРР. Це означало завершення доби Директорії та чоти-рирічного періоду визвольних змагань українського народу.

Поряд із розгромом армії УНР більшовикам удалося знищити біло-гвардійців у Криму та придушити рух махновців. Бої на території Украї-ни, що тривали майже без перерви від 1914 р., припинилися, завершив-ши громадянську війну. В Україні закріпилася радянська влада.



2) підготуйтеся до узагальнення знань за темою «українська державність у 1917—1921 рр.».

3) складіть хронологію подій радянсько-польської війни, боротьби більшо-виків із п. Врангелем і н. Махном.


тема. Узагальнення знань за темою «Українська державність у 1917—1921 рр.».

Мета: повторити, узагальнити, закріпити й оцінити знання, набуті учнями впродовж вивчен-ня теми; розвивати вміння та навички, сформовані на попередніх уроках; виховний аспект уроку реалізується в результаті осмислення учнями розглянутих подій історії України та формування позитивного емоційно-особистісного ставлення до них; спону-кати учнів до подальшого поглиблення своїх знань.




�14726� �� 10 ��_��.indd 227 20.01.2012 12:10:43

www.e-ranok.com.ua

228

Хід уроку


Учитель оголошує учням тему, завдання уроку та інформує про за-плановані форми роботи.


Учитель стисло нагадує основний матеріал, що вивчався впродовж опрацювання теми.


нологічні межі? 2) У чому, на вашу думку, полягає важливість цього періоду для кур-

су історії України в цілому? Обґрунтуйте власну точку зору.

Запитання та завдання ; 1) Складіть перелік подій, що відбулися в період визвольних змагань,

які ви вважаєте найважливішими. Обґрунтуйте власний вибір. 2) Поясніть значення понять і термінів: визвольні змагання, гетьма-

нат, Директорія УНР, отаманщина, ЗУНР, УГА, «червоний терор», воєнний комунізм, продовольча диктатура, продрозкладка, комне-зами, націоналізація, соборність, махновщина, білий рух, ревком, націонал-комунізм.

3) Визначте взаємозв’язок між політикою режимів, що існували на території України в 1918—1920 рр. і перебігом бойових дій.

4) Порівняйте державний устрій за часів УЦР, гетьманату, Директо-рії УНР та УСРР.

5) На історичній карті покажіть: а) межі України за часів УЦР, Укра-їнської Держави, Директорії УНР, УСРР; б) воєнні дії під час пер-шої та другої війни УНР із радянською Росією; в) перебіг подій в Україні в 1919 р.; г) події радянсько-польської війни, боротьби Червоної армії з П. Врангелем і Н. Махном; д) шлях Першого й Другого зимових походів армії УНР.

6) Складіть розповідь про соціально-економічне становище, повсяк-денне життя, настрої населення та психологічний клімат у суспіль-стві за часів визвольних змагань.

7) Якими є, на вашу думку, причини поразки визвольних змагань українського народу? Сформулюйте здобутки визвольних змагань.

8) Порівняйте та визначте спільне й відмінне в розвитку УНР і ЗУНР. 9) Назвіть факти, які підтверджують прагнення українського народу

до створення власної держави. 10) Складіть і заповніть таблицю «Внутрішня й зовнішня політика

українських урядів». 11) Чи можна стверджувати, що створення УСРР було наслідком ви-

звольних змагань українського народу? Свою думку обґрунтуйте.

�14726� �� 10 ��_��.indd 228 20.01.2012 12:10:43

www.e-ranok.com.ua

229

12) У 1917 р. більшовики не мали значної підтримки населення Украї-ни. Завдяки чому їм удалося перемогти всі українські режими, біло-гвардійців і до 1920 р. закріпитися в Україні?

Тестові завдання ; 1. У якому універсалі УЦР оголосила програму перебудови україн-

ського суспільства на демократичних засадах?А І Б ІІВ ІІІ Г ІV

2. Які політичні погляди були домінуючими серед членів УЦР?А соціалістичніБ ліберальніВ націоналістичніГ консервативні

3. Яка подія стала свідченням патріотизму і самовідданість україн-ської молоді в боротьбі з більшовицькою агресією проти УНР?А бій на горі МаківкаБ бій під КрутамиВ бій під МотовилівкоюГ бій на горі Лисоня

4. «Допомагаючи українському урядові та його боротьбі з насильни-ками й грабіжниками, ці війська не мають ніяких ворожих нам намірів...». Про війська яких країн ідеться у відозві уряду УНР?А Англії та ФранціїБ Німеччини та Австро-УгорщиниВ Польщі та РумуніїГ радянських республік

5. «Що це за уряд український, що його члени зовсім не знають і не хочуть знати української мови? Що не тільки не користуються жодним впливом серед українського суспільства, але воно навіть ніколи й не чуло раніш їхніх прізвищ?...». Якому уряду давав та-ку характеристику його член В. Шахрай?А Генеральному Секретаріату Української Центральної РадиБ Народному Секретаріату радянської Української Народної Рес-

публікиВ Раді Народних Комісарів Української Соціалістичної Радянської

РеспублікиГ Кабінету Міністрів Української Держави П. Скоропадського

6. Яка подія за межами України сприяла падінню режиму гетьмана П. Скоропадського?А прихід більшовиків до влади в РосіїБ Листопадова революція в НімеччиніВ відкриття Паризької мирної конференціїГ підписання Брестського миру між радянською Росією та краї-

нами Четверного союзу

�14726� �� 10 ��_��.indd 229 20.01.2012 12:10:43

www.e-ranok.com.ua

230

7. Хто перебував на посаді головного отамана військ УНР у другій половині 1919 р.?А С. ПетлюраБ Є. КоновалецьВ М. МіхновськийГ Ю. Тютюнник

8. У якому році було проголошено створення Української Соціаліс-тичної Радянської Республіки?А 1917 р. Б 1919 р.В 1920 р. Г 1922 р.

9. Перший зимовий похід армії УНР відбувався територією України, окупованою:А Червоною й Білою арміямиБ польською та румунською арміямиВ військами АнтантиГ військами Четверного союзу

10. Яке твердження є правильним?У роки боротьби за збереження державної незалежності України

(1918—1920 рр.): 1) було винищено українську інтелігенцію під приводом боротьби

з буржуазією; 2) українська інтелігенція залишалася осторонь революційних змін

у суспільстві.А обидва правильні Б тільки перше правильнеВ тільки друге правильне Г обидва неправильні

11. Утворення Галицької Соціалістичної Радянської Республіки відбу-лося:А у результаті Акта злуки між УНР і ЗУНРБ під час війни між Польщею та радянською РосієюВ після підписання Ризького мирного договору між Польщею та

радянськими республікамиГ у результаті Чортківської офензиви

12. Яка подія ознаменувала завершення збройної боротьби регулярних військ УНР за незалежність України?А Другий зимовий похід військ УНРБ Чортківська офензиваВ бій під КрутамиГ розгром П. Врангеля


Учитель підсумовує роботу учнів на уроці й оцінює результатив-ність їх участі в ньому. Доцільно акцентувати також увагу на тому, яки-ми є навчальні результати учнів за темою в цілому.

�14726� �� 10 ��_��.indd 230 20.01.2012 12:10:43

www.e-ranok.com.ua

231

урок № 16 (23) ІI варіант


Мета: розвивати вміння учнів використовувати знання, отримані під час вивчення теми, та набувати нових знань під час обговорення проблем, винесених на семінарське занят-тя; формувати в учнів якості полемістів, співрозмовників, які мають навички доводи-ти, аргументувати, відстоювати власну точку зору тощо; сприяти вихованню в них то-лерантного ставлення й поваги до думок своїх опонентів.

Тип уроку: закріплення набутих знань, умінь та навичок. Форма проведення: семінарське заняття. Обладнання: підручник, стінні карти, що використовувалися впродовж вивчення теми, матеріал

для проведення семінару.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІУчитель оголошує тему семінарського заняття, його основні за-

вдання та інформує про порядок роботи.


ПЛАН

1) Українська Держава П. Скоропадського — маріонетка Німеччини чи єдиний реальний шанс утвердження української державності?

2) Директорія УНР. Від усенародної підтримки до отаманщини. 3) Місце С. Петлюри у визвольних змаганнях. 4) «Білий» рух та Україна. 5) Особливості становлення Української Соціалістичної Радянської

Республіки. 6) Радянсько-польська війна. Україна між Польщею та Росією.

Запитання та завдання для створення проблемних ситуацій ; 1) Чи можна німецькі та австро-угорські війська, що допомагали армії

УНР у боротьбі з більшовиками, назвати окупаційними? 2) Чому плани гетьмана П. Скоропадського створити українську ар-

мію так і не були реалізовані? 3) Назвіть основні питання, що розглядалися на російсько-укра-

їнських переговорах у травні—червні 1918 р. Якими були їхні результати?

4) Хто винен у єврейських погромах 1919 р. в Україні? 5) Із якими подіями пов’язане гасло УГА «Шлях на Львів пролягає

через Київ»?

�14726� �� 10 ��_��.indd 231 20.01.2012 12:10:44

www.e-ranok.com.ua

232

6) Чим були зумовлені відмінності політики більшовиків в Україні в 1919 та 1920 р.?

7) Чи можна вважати Варшавську угоду, укладену С. Петлюрою, зра-дою інтересів України?

8) Деякі історики стверджують, що в Україні в зазначений період не було громадянської війни, розуміючи під останньою боротьбу між класами й соціальними групами за державну владу. Доберіть аргументи для спростування чи підтвердження цієї думки.

9) Існує точка зору, що якби П. Врангель командував Білою армією в 1919 р., то в нього були б шанси перемогти в боротьбі з більшо-виками. Чи погоджуєтеся ви з такою думкою? Доберіть аргумен-ти для її підтвердження чи спростування.

10) Поясніть, чому Варшавська угода неоднозначно була зустрінута українськими політиками.

11) Чому Директорія порівняно легко прийшла до влади? 12) Якими були наслідки Акта злуки УНР і ЗУНР? 13) Чому С. Петлюрі не вдалося втілити в життя задуми відродження

УНР? 14) Поясніть, чому в 1917—1920 рр., незважаючи на руйнівні револю-

ційні процеси в суспільстві, різко підвищилися темпи культурно-го розвитку.

15) Чому УЦР пішла на мирні переговори з Німеччиною та її союзни-ками, а не стала на шлях «війни до переможного кінця» на боці країн Антанти?

16) Брестський мир — це успіх чи поразка української дипломатії? Проведіть паралель між Брестським миром України з державами Четверного союзу та Бухарестським миром Румунії з державами Четверного союзу.

17) Чи мала вплив поява УНР на розвиток подій у Європі? 18) На своєму останньому засіданні УЦР затвердила Основний Закон

(Конституцію) й обрала президента УНР (М. Грушевського), хо-ча ця посада Конституцією не передбачалася. Чим це можна по-яснити?

19) Чому П. Скоропадському не вдалося об’єднати всі національні си-ли для розбудови та зміцнення Української Держави? У чому по-лягає суть конфлікту між П. Скоропадським та лідерами основних українських політичних партій?

20) 11 листопада 1918 р., коли Німеччина уклала перемир’я з краї-нами Антанти, яке означало її фактичну капітуляцію, Раднарком РСФРР видав директиву в десятиденний термін підготувати до вторгнення в Україну Червону армії. Чим була викликана така поспішність?

21) На вашу думку, хто мав більше шансів на створення й відстояння незалежної Української держави: УЦР, гетьман П. Скоропадський чи Директорія?

�14726� �� 10 ��_��.indd 232 20.01.2012 12:10:44

www.e-ranok.com.ua

233

22) Один із діячів українського національно-визвольного руху Ісаак Мазепа писав: «Вожді українського національно-революційного ру-ху в критичний момент втратили голову: замість напружити всі свої сили для усунення проявів внутрішнього розкладу, анархії й “отаманщини”, замість продовжувати організовану боротьбу за певні, ясно поставлені реальні завдання, вони один за одним по-кинули поле бою…». Кого мав на увазі І. Мазепа?

23) Український учений І. Нагаєвський стверджує, що «Акт соборнос-ті 22 січня [1919 р.] не мав практичного значення, а був лише ма-ніфестацією єдності народу в дальшій історичній перспективі». Спростуйте або підтвердьте цю думку.

24) Чим була обумовлена орієнтація частини членів Директорії на країни Антанти, а частини — на більшовиків? Яка з позицій мала більшу перспективу? Чому жодна з них не була реалізо-вана?

25) Чому на Паризькій мирній конференції західноукраїнські землі й Наддніпрянщина розглядалися як окремі території, а не як єди-на держава?

26) Чому «білий» рух та Україна не утворили єдиного фронту боротьби проти більшовизму?

27) Перший і Другий зимові походи армії УНР — продуманий крок, мужній учинок, помилка чи безперспективна акція?

28) Політика воєнного комунізму сприяла зміцненню чи поразці вла-ди більшовиків в Україні?

29) Радянська влада в Україні була привнесена ззовні чи мала під со-бою місцевий ґрунт?

30) Чому керівники селянського й українського національно-визволь-ного рухів не знайшли спільної мови та були розгромлені більшо-виками поодинці?

31) Чи можна вважати С. Петлюру національним героєм? 32) Порівняйте аграрну політику УЦР, гетьмана, Директорії та біль-

шовиків. Що в ній спільного? Який з урядів проводив найбільш доцільну для існуючих умов аграрну політику?

33) Чому Антанта в україно-польському конфлікті стала на бік Польщі? Що не влаштовувало Антанту в існуючій у ЗУНР та УНР владі?

34) Чи можна стверджувати, що створення УСРР було наслідком ви-звольних змагань? Власну думку обґрунтуйте.


Підсумовуючи роботу учнів, учитель аналізує їхню участь у семі-нарському занятті й оцінює її. При цьому доцільно звернути увагу учнів, що оцінюється не кількість виступів (хоча це також важливо), а рівень компетентності учасників семінару.

�14726� �� 10 ��_��.indd 233 20.01.2012 12:10:44

www.e-ranok.com.ua

234

урок № 16 (23) ІII варіант


Мета: розвивати вміння використовувати знання про розвиток української державності в 1917—1921 рр. для набуття нових знань, систематизації та поглиблення існуючих; формувати в учнів якості полемістів, співрозмовників, які мають навички доводити, аргументувати, відстоювати власну точку зору тощо; сприяти вихованню в них толе-рантного ставлення й поваги до думок своїх опонентів.

Тип уроку: закріплення набутих учнями знань, умінь та навичок. Форма проведення: дидактична гра. Обладнання: підручник, стінні карти, що використовувалися впродовж вивчення теми, матеріали

для проведення дидактичної гри.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІУчитель оголошує учням тему, завдання уроку та інформує про

заплановані форми роботи.

II. ДИДАКТИЧНА ГРАВедучий (його роль виконує вчитель)Усім відомий вислів: «Історія не має умовного способу». Але всу-

переч цьому твердженню спробуймо поміркувати, що було б, якщо… 1) Українська Центральна Рада зуміла реалізувати декларовані

реформи? 2) Гетьман П. Скоропадський зумів утриматися при владі? 3) Варшавська угода між С. Петлюрою та Ю. Пілсудським була

повністю втілена в життя? 4) П. Врангель зміг утриматися в Криму до весни 1921 р.?

Правила гри

1. Учні об’єднуються у три команди: доповідачі, опоненти, рецензенти. 2. Команда доповідачів після нетривалого обговорення висловлює

власну думку з поставленого питання (не більше ніж 7 хв). 3. Команда опонентів наводить аргументи, які б спростовували вислов-

лені судження доповідачів (не більше ніж 7 хв). 4. Команда рецензентів дає оцінку виступів обох команд, указуючи

на переваги і недоліки виступів команд. 5. Ведучий підбиває підсумки обговорення.

III. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯВипереджальне завдання. підготуйте доповіді за темами «Воєнний комунізм (причини впровадження, зміст, наслідки)», «селянський повстанський рух у 1918—1920 рр.».

�14726� �� 10 ��_��.indd 234 20.01.2012 12:10:44

www.e-ranok.com.ua

235

урок № 17 (24)

тема. Національно-культурне будівництво за часів УЦР. Мета: ознайомити учнів із процесом національно-культурного будівництва; схарактеризу-

вати здобутки та складності розвитку національної культури в 1917 — на початку 1918 р.; розкрити процес відродження української церкви; формувати в учнів інтерес до культурних надбань українського народу; виховувати в них високі моральні якості на кращих зразках національної культури.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник, стінна карта «культурне й духовне життя в Україні 1917—1920 рр.», атлас,

ілюстративний та дидактичний матеріал. Основні терміни та поняття: національно-культурне будівництво, українізація, «Просвіта», автокефалія.

Хід уроку




Запитання та завдання ; 1) Які заборони української мови, культури існували в Російській

імперії? 2) Чи було українське шкільництво в Наддніпрянській Україні до

1917 р.? 3) Назвіть видатних діячів української культури початку ХХ ст.


1. умови розвитку культури.

Розповідь учителя ;Роки революції та визвольних змагань були ненайкращим періо-

дом для розвитку культури, але всупереч матеріальним негараздам і по-літичній нестабільності культурний процес не вповільнився, а, навпаки, прискорився. Як і будь-яка революція, кардинальна зміна в суспільно-му житті, події 1917—1921 рр. дали змогу проявитися творчим талан-там із народу, які за звичайних умов навряд чи зуміли б пробитися та здобути визнання.

Кожний політичний режим, який діяв в Україні, намагався про-водити власну лінію у сфері культури. При цьому, звичайно, підтриму-валися лише ті діячі освіти, науки та мистецтва, які поділяли ідеологію згаданих режимів. Такий підхід наклав відбиток на всі аспекти культур-ного життя України 1917—1921 рр.

(Учитель привертає увагу учнів до таблиці.)

�14726� �� 10 ��_��.indd 235 20.01.2012 12:10:44

www.e-ranok.com.ua

236

чинники, що вПливали на розвиток Української кУльтУри в 1917—1921 рр.

Позитивні Негативні

із поваленням царського режиму припинилося пересліду-вання українських митців, української мови та культури;багато представників української творчої інтелігенції увійшли до складу Уцр, органів управління Української держави П. скоропадського. обійнявши відповідальні посади, вони дістали можливість впливати на держав-ну політику в галузі культури;українські діячі в міру можливого фінансово й матері-ально підтримували розвиток української культури;будь-які значні революційні зміни дають можливість творчій молоді розкрити талант;не існувало обмежень у реалізації власних творчих ви-явів. розмаїття стилів і жанрів

розкол суспільства на різні політичні табори. висока політизація;постійна зміна політичних режимів, які проводили власну політику в усіх сферах суспільного життя і, відповідно, у культурі. деякі з існуючих режимів здійснювали репресії проти діячів культури;в умовах громадянської війни в суспільстві па-нувала нетерпимість, жорстокість. людське життя втратило цінність;зруйнування культурно-освітніх, наукових за-кладів;економічна розруха, невлаштованість життя;еміграція провідних діячів культури за кордон

2. політика української Центральної ради в галузі освіти.


Демократичні процеси, започатковані після повалення монархії в Росії, відкрили широкі можливості для відродження української куль-тури та освіти. Українська інтелігенція, що була натхненником Україн-ської революції, активно взялася за українізацію освіти, творення різно-манітних культурно-освітніх товариств, організацій. Учителі отримали свободу у виборі підручників і методів навчання. Консолідація україн-ського вчительства вилилась у створення Всеукраїнської вчительської спілки, заснування журналу «Українська школа».


Українізація — процес поступового поширення в освіті, культурі, державному управлінні, судо-чинстві та інших галузях життя української мови, утвердження її як державної після тривалого пе-ріоду заборон і переслідувань. (не слід плутати з коренізацією — політикою більшовиків 1923—1933 рр., яка в Україні проводилася у формі українізації.)

Наприкінці березня 1917 р. в Києві відбувся Український педаго-гічний з’їзд, у резолюціях якого було висунуто вимоги заснування голов-ної української шкільної ради, утворення українських бібліотек, украї-нізації вчительських семінарій та інститутів, викладання Закону Божого українською мовою, українізації духовної школи.

Почалося заснування українських шкіл, перші з яких створюва-лися виключно на громадські гроші.

Українське товариство шкільної освіти на чолі з відомим громад-ським діячем І. Стешенком не лише створювало українські навчальні за-клади, а й домоглося від міністра освіти Тимчасового уряду дозволу на запровадження української мови й вивчення українознавчих предметів

�14726� �� 10 ��_��.indd 236 20.01.2012 12:10:44

www.e-ranok.com.ua

237

у народних школах, учительських семінаріях та інститутах, інших ви-щих навчальних закладах.

У травні шкільна комісія Центральної Ради розпочала запрова-дження української мови в усіх навчальних закладах. За сприяння То-вариства шкільної освіти були організовані місячні курси українознав-ства для вчителів.

Літо 1917 р. було багатим на з’їзди й конференції, присвячені проб-лемам культурно-освітнього будівництва. Наприкінці липня ІІ Всеукра-їнський з’їзд учителів (близько 700 делегатів) ухвалив рекомендації для Генерального Секретаріату в галузі освіти, запропонував створити на-вчальні заклади за типом єдиної школи, розробленим спеціальною комі-сією при Товаристві шкільної освіти. Передбачалося заснування комісії при Генеральному Секретаріаті для вироблення програм українознавства, створення Науково-педагогічної академії, організації в усіх повітах учи-тельських спілок, а в селах — осередків «Просвіти».

На початку серпня 1917 р. відбувся Всеукраїнський професійний учительський з’їзд, який затвердив Всеукраїнську вчительську спілку, започатковану ще в травні. На вересневому з’їзді просвітян засновано Всеукраїнську спілку «Просвіт», накреслено широку програму праці в га-лузі позашкільної освіти.

Улітку 1917 р. Генеральний Секретаріат народної освіти звернувся до Тимчасового уряду Росії й Верховного головнокомандувача з прохан-ням про демобілізацію вчителів з України. У результаті до осені 1917 р. достроково з діючої армії було звільнено близько 13 тис. педагогів.

Завдяки цим підготовчим заходам новий навчальний рік мав по-чатися вже в умовах широкої українізації навчального процесу.

До осені було відкрито 39 українських гімназій (25 із них діяли в селах), а загалом до кінця року — 53 середні школи. Крім того, протя-гом 1917 р. в Україні заснували 215 нових так званих початкових шкіл (до революції їх налічувалося 356). Усі вони утримувалися громадським і приватним коштом. А також діяло 38 026 нижчих початкових одно-класних шкіл та 1373 двокласні.

У грудні 1917 р. Центральна Рада ухвалила закон про підпорядку-вання всіх шкіл на території України (за винятком неукраїнських) Гене-ральному секретарству освіти. Потім було скасовано шкільні округи, дирек-ції та інспекції народних шкіл. Замість них призначалися губернські й районні комісари народної освіти, а також утворені раніше шкільні ради.

Велика увага приділялася виданню українських підручників. Тіль-ки Товариство шкільної освіти в Києві в 1918 р. видало 2 млн примір-ників навчальних книг. Цими підручниками користувалися ще протя-гом десяти років.

Український освітянський рух наштовхнувся на опозицію росій-ського та зрусифікованого чиновництва, антиукраїнської частини інте-лігенції. Проти швидких темпів українізації школи виступили окремі діячі Київського шкільного округу, професура Київського університету Св. Володимира.

�14726� �� 10 ��_��.indd 237 20.01.2012 12:10:44

www.e-ranok.com.ua

238

Навіть після утворення Генерального секретарства освіти, яке очо-лив І. Стешенко, куратор шкільного округу В. Науменко не визнавав йо-го державного статусу й відверто ігнорував розпорядження цього органу.

Українізація вищої школи спочатку передбачала створення кафедр українознавства (української мови та літератури, історії, економіки, пра-ва) та викладання українською мовою. Першим у справі українізації ви-щої освіти став Харківський університет. Завдяки ректору університету професору Д. Багалію й професору М. Сумцову вже в липні діяли кафед-ри української історії та української філософії.

Натомість ректори Київського та Одеського університетів чинили перешкоди на шляху українізації керованих ними закладів. І все ж та-ки завдяки зусиллям професора П. Тутковського, доцентів І. Сушицько-го, О. Грушевського, І. Огієнка Київський університет також запровадив українознавчі дисципліни.

У березні 1917 р. технічна інтелігенщя Києва згуртувалася на-вколо товариства «Праця». Під егідою цієї організації відбулися з’їзди інженерів, агрономів, лісників, залізничників, на яких обговорювали-ся актуальні для України питання її економічного розвитку. З ініціа-тиви товариства 5 жовтня 1917 р. в Києві було відкрито Український народний університет, який працював за державною програмою, мав історико-філологічний, природни чо-математичний та юридичний фа-культети. Заняття для слухачів цього навчального закладу провадили кращі викладацькі кадри й науковці столиці. На початок листопада в університеті навчалося 1370 студентів.

Наступним кроком у галузі вищої освіти стало відкриття 7 листо-пада 1917 р. Педагогічної академії в Києві, діяльність якої розпочалася з однорічних педагогічних курсів для підготовки вчителів українозначих предметів.

У березні 1918 р. Міністерство освіти УНР розробило план подаль-шої українізації вищої та професійної освіти, який передбачав створен-ня мережі нових державних вищих навчальних закладів, а також розв’я-зання проблеми підготовки викладацьких кадрів. Але цим планам не судилося здійснитися.

3. Діяльність «просвіт».

Розповідь учителя ;Товариства «Просвіта», що поширили свою діяльність у Наддні-

прянській Україні під час революції 1905—1907 рр., були закриті в пе-ріод реакції. Єдина «Просвіта», яка продовжувала свою діяльність до по-чатку Першої світової війни, була Катеринославська. Повалення царизму дало новий імпульс створенню «Просвіт». Вони виникали спонтанно та вже влітку 1917 р. Україна була вкрита густою мережею товариств. Най-більш активно «Просвіти» діяли в сільській місцевості й не залежали від органів державної влади. Товариства стали надзвичайно важливими осередками українського руху на місцях. Вони мали свої театральні тру-пи, оркестри, видавництва, бібліотеки, читальні, народні будинки тощо.

�14726� �� 10 ��_��.indd 238 20.01.2012 12:10:44

www.e-ranok.com.ua

239

Книжковий фонд «Просвіт» формувався переважно з приватних колек-цій, пожертв та подарунків письменників і видавництв.

Відновлена Київська «Просвіта» стала координуючим осередком просвітнього руху, і за її ініціативою 20 вересня 1917 р. в Києві відбув-ся І Всеукраїнський з’їзд «Просвіти», на якому було створено Всеукра-їнську спілку «Просвіти» й організовано Центральне бюро. Чимало та-ких товариств відкрилося на Кубані, Зеленому й Сірому Клині. До кінця 1917 р. діяло близько 5000 «Просвіт».

У роботі товариств брали участь відомі українські письменники, поети, композитори, актори. «Просвіти» сприяли популяризації україн-ської культури, мови, історії серед широких верств суспільства.

Цікаво знатиПід час большовицької й денікінської окупації «Просвіти» часто

були єдиними організованими осередками українства. У червні 1921 р. в УССР діяло 4322 товариства, читальні й будинки «Просвіти». На по-чатку 1922 р. всі вони були ліквідовані або реорганізовані на сельбуди та хати-читальні. Закрилися також усі «Просвіти» на Кубані, у Зеленому Клині й усьому СССР. Із «Просвіт» на Далекому Сході (Китаї) залиши-лася лише «Просвіта» в Харбіні (Манджуроя), яка діяла аж до 1945 р.

4. книговидання, розвиток української мови.

Розповідь учителя ;1917 р. відкрив не бачені до того часу можливості для українсько-

го книгодрукування й преси. Постало чимало видавництв, які почали ма-сово друкувати українські книжки: «Українська школа», «Вік», «Час», «Українське видавництво», «Добровільне товариство видання дешевих і корисних книжок», «Сіяч» та ін. Загалом у 1917 р. на Наддніпрянщи-ні й Кубані діяло 78 українських видавництв, а в 1918 р. — 104. Значна частина видавничої продукції мала агітаційно-пропагандистський харак-тер, що цілком відповідало тому моменту. За даними Головної книжко-вої палати, у 1917 р. вийшло понад 747 найменувань українських кни-жок, а російською мовою — 452.

Крім книжок, масовими тиражами друкувалася періодична преса. Популярність серед читачів мали газети «Нова Рада» (орган УПСФ, із яким співпрацювали Є. Чикаленко, А. Ніковський, С. Єфремов, М. Гру-шевський тощо), «Робітнича газета» (орган УСДРП), «Народна воля» (орган «Селянської Спілки»), «Боротьба». З’явилися органи масової ін-формації і в інших містах: Харкові, Катеринославі, Полтаві, Вінниці, Катеринодарі, Новоросійську та ін. Крім матеріалів про поточні події, вони друкували історичні матеріали, короткі літературні твори тощо.

Для впорядкування українського правопису генеральний секретар освіти І. Стешенко доручив І. Огієнку скласти короткі правила україн-ського правопису. 17 січня 1919 р. цей правопис було схвалено, і він був виданий як обов’язковий для вжитку в усій Україні. А в 1919—1920 рр. його затвердила й Всеукраїнська академія наук. Велася активна лекси-кографічна робота. Так, зокрема, були видані «Українсько-російський

�14726� �� 10 ��_��.indd 239 20.01.2012 12:10:44

www.e-ranok.com.ua

240

словник» (Київ, 1917 р.) та «Словник українськомосковський» (Київ, 1918 р.) В. Дубровського, «Російсько-український словник» (Вінниця, 1918 р.) С. Іваницького й Ф. Шумлянського та ін. Виходили друком тер-мінологічні словники.

Щоправда, єдності літературної мови в той час ще не було: Над-дніпрянщина користувалася літературною мовою Шевченка—Куліша—Грінченка, Галичина й Буковина — галицьким варіантом, що увібрав у себе багато полонізмів і регіоналізмів, Закарпаття — «русинською» мо-вою, що базувалася як на місцевих говірках, так і на москвофільському варіанті російської мови.

5. Мистецьке життя.

Розповідь учителя ;Революційні події дали значний імпульс і мистецькому життю,

збагативши його новим забарвленням.Бурхливі соціальні потрясіння не оминули театральне життя. У квіт-

ні було створено Комітет українського національного театру, членами якого стали актори І. Мар’яненко, Лесь Курбас, композитор О. Кошиць, літератори В. Винниченко, О. Олесь, Л. Старицька-Черняхівська, публі-цисти С. Єфремов, І. Стешенко та ін.

Згодом при Генеральному Секретаріаті народної освіти було ство-рено театральний відділ, яким керував М. Старицький. Відділ протягом вересня 1917 — січня 1918 р. чимало зробив для розвитку театрального життя. Так, за його сприяння було створено мандрівний театр та видано каталог українських п’єс.

Найбільших творчих успіхів на ниві творення новітнього україн-ського театру досягли Український національний театр під керівництвом І. Мар’яненка, трупа М. Садовського та започаткований Лесем Курбасом «Молодий український театр».

Цікаво знати16 травня 1916 р. в Києві було започатковано невеликий театраль-

ний гурток (Лесь Курбас, С. Бондарчук, О. Добровольська та ін.), членів якого об’єднувало бажання творити нові форми театрального мистецтва, щоб виявити індивідуальність молодого українського покоління, відійти від традиційного українського театру та сформувати новітній український європейський театр. Так було започатковано «Молодий український театр» Леся Курбаса, який ставив тільки нові українські або іноземні п’єси.

Київська міська опера почала підготовку двох опер українською мовою — «Тарас Бульба» М. Лисенка та «Черевички» П. Чайковського. Лібрето для останньої переклала Л. Старицька-Черняхівська, декорації створив усесвітньо відомий художник Г. Нарбут.

Наприкінці 1917 р. виник український театр в Одесі. В інших міс-тах українське театральне життя перебувало ще в зародковому стані.

Велику увагу театральний відділ Генерального Секретаріату народ-ної освіти приділив створенню національного кінематографа. Так, у Києві було відкрито перший стаціонарний державний кінотеатр. Кіноматогра-

�14726� �� 10 ��_��.indd 240 20.01.2012 12:10:45

www.e-ranok.com.ua

241

фічна секція, що діяла у складі театрального відділу, установила зв’язки з великими закордонними фірмами з метою розширити кінематографіч-ну базу в Україні, створювала мадрівний кінематограф для провінції. Планувалося за замовленням київської «Просвіти» випустити серію філь-мів про історію України.

Помітною рисою культурного життя України стало виникнення творчих і громадських об’єднань: Центрального комітету охорони пам’я-ток старовини й мистецтва, фонду ім. Т. Г. Шевченка для виховання об-дарованих дітей, Української жіночої спілки та ін. Створене у квітні Товариство українських правників узяло активну участь у розробці юри-дичної термінології, перекладі та виданні українською мовою чинних законодавчих актів.

Низку культурних проектів так і не вдалося втілити в життя: це стосується, зокрема, ідеї створення природничого й сільськогосподар-ського музею та національного музею-архіву.

Подією великої ваги стало відкриття в листопаді 1917 р. в Києві Української академії мистецтв, яка дістала державне утримання та всіля-ке сприяння. Академію очолювала рада у складі Д. Антоновича, П. Зайце-ва, Д. Щербаківського та ін. Ректорами академії були: В. Кричевський (22 березня 1918 р. Центральна Рада затвердила проект герба, розроблений ним на основі Володимирового Тризуба, що тепер відроджений як Малий герб України.), Ф. Кричевський (1918 і 1921—1923 рр.), О. Мурашко, Ю. Нарбут, М. Бойчук. Перші професори: М. Бойчук (монументальне мис-тецтво), М. Бурачек (пейзаж), В. Кричевський (архітектура, композиція), Ф. Кричевський (побутово-історичне малярство, портрет), А. Маневич, О. Мурашко, М. жук (станкове малярство, рисунок), Ю. Нарбут (графіка). У 1921 р. до професорського складу додатково увійшли: Л. Крамаренко (монументально-декоративне малярство), В. Меллер (театральне оформлен-ня), С. Налепінська-Бойчук (дереворит), Є. Сагайдачний, Б. Кратко (скульп-тура), А. Таран (мозаїка) та ін. Академія здобула право одержувати з-за кор-дону книжки, картини та матеріали без оплати мита, а також по одному примірнику всіх друкованих в Україні видань у галузі мистецтва.

Українська академія мистецтв готувала спеціалістів із малярства, різьбярства, гравюри, художніх промислів, будівництва.

Постаті в історіїГеоргій Нарбут (1886—1920 рр.) — усесвітьньо відомий художник-

графік, один із багатьох діячів культури, які повернулися в Україну піс-ля повалення царизму. Він активно долучився до розбудови національ-ного мистецького і політичного життя. Його по праву називають одним із найбільших графіків сучасності. Як це зрозуміло з його творів, він по-слідовно відстоював свою принципову позицію — творити сучасне мис-тецтво України, не зрікаючись її історичних високохудожніх здобутків. Крім ілюстрацій, Г. Нарбут робив шрифтові обкладинки, силуетні пор-трети, малював із натури пейзаж, створював алегоричні композиції, натюрморти. Його твори експонувалися на міжнародних виставках у Римі й Лейпцигу, Брюсселі, Празі, Берліні й Петербурзі. Як добрий

�14726� �� 10 ��_��.indd 241 20.01.2012 12:10:45

www.e-ranok.com.ua

242

знавець українського стародавнього мистецтва та геральдики, він вико-нав безліч гербів, створив і перші українські паперові гроші.

Михайло Бойчук (1882—1937 рр.) — український живописець. Здо-був художню освіту завдяки підтримці митрополита А. Шептицького. Мрі-яв про заснування української школи церковного малярства. Від 1924 р. — професор Київського художнього інституту. Із його ім’ям пов’язане виникнення творчого об’єднання художників-монументалістів, відомих як «бойчукісти», завдяки яким Україна у 1920—1930-х рр. вийшла на рівень світової культури. Естетичні принципи митця та його школи в 1930-х рр. радянська влада визнала ідейно шкідливими та націоналістично обмеже-ними. «Бойчукістів» піддали репресіям, їхні твори в переважній більшос-ті знищили. Самого М. Бойчука було розстріляно як ворога народу.

6. Церковно-релігійне життя.

Розповідь учителя ;Релігія в житті українського народу в усі часи відігравала особли-

ву роль — це був один із головних чинників формування нації, менталь-ності, національної самосвідомості українців.

Цікаво знатиУ 1914 р. на українських землях діяло 8606 православних пара-

фій, які обслуговувало 32 246 священиків. На території дев’яти губерній налічувався 131 монастир, де проживали 4691 чернець та 10 331 послуш-ник. Окрім цього, релігійні потреби населення задовольняли 3174 уніат-ські церкви та 79 монастирів УГКЦ. Частина населення дотримувалася протестантського віросповідання.

Кризові явища, які охопили всі ланки суспільного життя Російської імперії, не оминули й церкву. Одержавлена Російська православна церк-ва (РПЦ), що була знаряддям релігійної політики царизму, потребувала реальних змін. Революція відкрила шлях для демократизації внутрішньо-церковних відносин, а також взаємин між церквою та державою.

Частина духовенства вітала створення УЦР і делегувала до її скла-ду своїх представників (священиків А. Ходзицького, Г. Чернявського та протоієрея Н. Шараєвського). Під час Українського національного кон-гресу в президії засідав представник українського духівництва отець П. Погорілко, а до почесної президії було обрано єпископа Д. Умансько-го. Незважаючи на це, УЦР не мала чіткої позиції в церковних справах. Захоплена ідеями соціалізму та світської держави, вона кидалася від од-нієї крайності до іншої: то підтримувала рух за відновлення прав Укра-їнської церкви, то накладала на неї всілякі обмеження й заборони.

Так, уже 10 березня 1917 р. на своєму засіданні УЦР ухвалила рі-шення про те, щоб надіслати Тимчасовому уряду телеграму про «визво-лення митрополита Галицького і кардинала папського Шептицького». У березневому зверненні «До українського народу» йшлося про необхід-ність уживання української мови священиками. Центральна Рада заохо-чувала призначення єпископів-українців на місцеві кафедри. У складі делегації для поїздки в Петербург серед 12 осіб резервувалося одне місце

�14726� �� 10 ��_��.indd 242 20.01.2012 12:10:45

www.e-ranok.com.ua

243

для представника церкви. У той самий час М. Грушевський відкинув пропозицію делегації священиків про створення секретарства церковних справ на чолі з І. Огієнком. Але за наполяганням В. Винниченка, І. Сте-шенка, М. Левицького при секретарстві внутрішніх справ було створено департамент духовних справ на чолі з О. Карпінським. А постановами, ухваленими в червні, серпні й грудні 1917 р., церковнопарафіяльні шко-ли та управління ними передавалися до компетенції секретарства (мініс-терства) освіти, як і деякі будинки, споруджені церковним коштом. Крім того, було вирішено, що монастирські та церковні землі переходили в розпорядження земельних комітетів.

Такі хитання не додавали авторитету УЦР серед духовенства. Та-кож слід урахувати те, що переважаюча частина єпископату України (27 осіб, що становило 78 %), склад Київської духовної академії, духов-них семінарій, настоятелів монастирів, апарату єпархіальних управлінь та консисторії були росіянами за походженням, та й решта єпископів (три українці, два грузини, один прибалт), за незначним винятком, були далекі від ідеалів Української революції.

Лише єпископ Катеринославський і Маріупольський Агапій (Анто-ній Вишневський) та деякі священики відверто співчували національно-визвольному руху співвітчизників.

Незважаючи на всі ці складнощі революція міцно поставила проблему статусу православної церкви в Україні, особливо після віднов-лення патріархії РПЦ. Більша частина виступала за збереження церкви в лоні РПЦ або, у крайньому випадку, надання автономії.

Послідовники традицій РПЦ гуртувалися навколо митрополита Київського Володимира, який підтримував єднання з Московською па-тріархією та її новообраним головою — Тихоном.

Але серед цієї частини духовенства існували прихильники внутріш-нього реформування й оновлення церкви, як їх називали, «обновленці».

Інша частина духовенства притримувала ідею автокефалії.


Автокефалія (походить від грецьких слів «сам» і «голова») — повне самоврядування церкви, її не-залежність від інших єдиновірних церков; адміністративна незалежність національної (помісної) церкви, на чолі якої стоїть патріарх, митрополит або колективний орган — синод. Православна церква існує у вигляді самостійних помісних церков, ця самостійність виключно адміністративна, зо-внішня й не порушує єдності віри, священнодійства, духовного досвіту. Право на автокефалію визна-ється вселенською церквою за кожним православним народом, здатним до церковного самовряду-вання. нині налічується15 автокефальних церков. Процедура надання (здобуття) автокефалії чітко не визначена, що призводить до суперечок між константинопольським (вселенським) патріархом та іншими помісними церквами.

Прихильники ідеї автокефалії влітку 1917 р. утворили Україн-ський церковний комітет, який у листопаді було реорганізовано в Цер-ковну раду. Ще до цього в усіх губерніях України відбулися єпархіаль-ні з’їзди, які виступали за повернення колишніх прав Українській церкві. Оскільки ж УЦР у перших трьох універсалах відстоювала автономію

�14726� �� 10 ��_��.indd 243 20.01.2012 12:10:45

www.e-ranok.com.ua

244

України у складі федеративної Росії, то й православні ієрархи у своїх ви-могах не виходили за ці межі. Характерно, що Московський патріархат був готовий прийняти вимоги.

Загострення ситуації в країні, зміни гасел Української революції з автономії на незалежність позначилися й на церковних справах. Поча-лася підготовка до скликання Всеукраїнського православного церковно-го Собору, який мав поставити питання про автокефалію Української церкви. На церковний форум запрошувалися представники чорного та білого духовенства, чернецтва, а також мирян. Із метою організації Со-бору було створено Всеукраїнську православну церковну раду (ВПЦР), члени якої звернулися до патріарха Тихона з проханням про дозвіл на скликання Всеукраїнського Собору. Не одержавши дозволу голови РПЦ, діячі ВПЦР на чолі з В. Липківським усе одно призначили початок ро-боти Собору на 28 грудня 1917 р.

Собор розпочав свою роботу на початку січня 1918 р. Його 279 де-легатів утворили шість комісій: урядову (мала виробити положення про Вище церковне управління); комісію з питань єпархіального управління та парафіяльного життя; комісію з проблеми Української церкви; на-вчальну комісію, економічну комісію та комісію особового складу (ман-датну). До керівних органів Собору було обрано значну кількість пред-ставників ВПЦР, які провадили ідею автокефалії.

Сподівання УЦР, пов’язані з роботою Собору, висловив перед йо-го учасниками комісар у справах віросповідань О. Карпінський. Він, зокрема, заявив: «Якщо ви бажаєте служити народу, — перед вами ли-ше один шлях: дати Українській церкві автокефалію. Таким чином ви виконаєте завдання, що його переслідує уряд УНР». Але хитке стано-вище УЦР, наближення більшовицьких військ до Києва змусили про-тивників автокефалії зайняти очікувальну позицію. У результаті робо-та Собору звелася до заслуховування окремих доповідей. Конкретних рішень так і не було вироблено, а загроза захоплення Києва більшови-ками спонукала до згортання роботи та прийняття рішення про скли-кання в майбутньому другої сесії. Право на це отримала комісія на чо-лі з митрополитом Київським і Галицьким Володимиром та за участю двох представників від кожної єпархії. А до того часу пропонувалося на єпархіальних з’їздах обговорити питання про автономію чи автоке-фалію, українізацію церкви тощо.

Після повернення УЦР до Києва в березні 1918 р. відносини між УЦР і церквою відбувалися через спеціально створений департамент сповідуван-ня. До функцій цього органу належало інформування церковних установ про рішення УЦР і виконавчої влади та контроль за їх виконанням.

30 березня 1918 р. департамент ознайомив духовні консисторії з ви-могами закону про підданство УНР, згідно з яким на посади священи-ків, дияконів і дяків не могли призначатися особи, що не визнавали цьо-го закону або не підлягали йому, а 1 квітня рекомендував видрукувати в єпархіальних виданнях ІІІ і IV Універсали й урядові документи для оголошення їх віруючим у храмах.

�14726� �� 10 ��_��.indd 244 20.01.2012 12:10:45

www.e-ranok.com.ua

245

Департамент відіграв позитивну роль у збереженні пам’яток цер-ковної старовини й архітектури, виступав проти реквізицій церковних і монастирських будівель (зокрема, у Києво-Печерській лаврі) на користь світських установ. Однак, незважаючи на те, що департамент намагався відігравати роль посередника між державою та Церквою, взаємне не-сприйняття діячів УЦР та єпископату мінімізували результати його ді-яльності, зводячи її до розв’язання матеріальних питань.

Таким чином, українізація церкви збіглася із загальнонаціональ-ним рухом, спрямованим на утвердження суверенності молодої Україн-ської держави. Однак захоплення соціалістичними ідеями не дозволило лідерам Центральної Ради побачити в православній церкві чинник, що міг сприяти консолідації народу, різних політичних сил під єдиними зна-менами і гаслами.

7. національно-культурне будівництво за часів української Держави п. скоропадського та Директорії унр.

Див. с. 246—254.


І варіантУчні разом з учителем систематизують матеріал, визначаючи основ-

ні здобутки й утрати в розвитку української культури за часів УЦР.

ІІ варіант

Фронтальне опитування ; 1) Яким був переважаючий вплив на розвиток української культури

за часів УЦР? 2) Хто був ініціатором створення перших українських шкіл: громад-

ськість чи державні органи? 3) Як відбувався процес українізації освіти? 4) Чи було відкрито нові університети за часів УЦР? 5) Коли було створено Українську академію мистецтв? Хто її очолив? 6) Чи вдалося проголосити автокефалію Української православної

церкви на скликаному в січні 1918 р. в Києві церковному Соборі?

V. ПІДСУМКИ УРОКУДіячі науки, культури та освіти не могли стояти осторонь того, що

відбувалося навколо них. Кращі представники української інтелігенції з ентузіазмом сприйняли можливості для вільного розвитку національ-ної культури.

Центральна Рада виступила ініціатором українізації всього суспіль-но-політичного й культурного життя України, що наштовхувалося на спротив російської та зрусифікованої частини бюрократії, політичних сил, які сповідували антиукраїнські погляди.

Ті кроки, які молода Українська держава зробила на культурно-мистецькій та освітянській ниві, заклали підвалини для подальшого під-несення української культури.

�14726� �� 10 ��_��.indd 245 20.01.2012 12:10:45

www.e-ranok.com.ua

246

Вир революційних змін захопив і церкву. Підсумком діяльності групи українських священиків, спрямованої на здобуття Українською православною церквою статусу автокефальної, стало скликання Всеукра-їнського Собору. Але керівники УНР виявили інтерес до церковного ру-ху лише тією мірою, якою він збігався з їхніми уявленнями про рефор-мування українського суспільства. Брак компетентного й авторитетного державного органу, який міг би бути дієвим інструментом взаємовідно-син між державою й церквою, не дозволив діячам УЦР скористатися можливостями церковної організації для об’єднання народу навколо гас-ла національного відродження. Традиціоналізм і консерватизм більшос-ті православної ієрархії в Україні виявилися сильнішими за тенденції демократизації й автономізації українського православ’я.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯопрацюйте відповідний матеріал підручника.

урок № 25

тема. Національно-культурне будівництво за часів Української Держави П. Скоропадського та Директорії УНР*.

Мета: ознайомити учнів із розвитком культурного життя за часів гетьманування П. скоро-падського; дати характеристику політики гетьмана в культурній сфері; розповісти про створення Української академії наук (Уан); формувати вміння аналізувати та узагаль-нювати історичний матеріал; виховувати в них повагу до досягнень культури України як складової світової культури.

Тип уроку: комбінований. Основні терміни та поняття: Українська академія наук (Уан), автономія Української православної церк-

ви (УПц). Обладнання: підручник, стінна карта «культурне й духовне життя в Україні 1917—1920 рр.», атлас,

ілюстративний та дидактичний матеріал.

Хід уроку


II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Запитання та завдання ; 1) Які чинники сприяли українізації освіти? 2) Як революційні події позначилися на театральному житті України? 3) Чому взаємини між УЦР і церквою були вкрай напруженими?

�14726� �� 10 ��_��.indd 246 20.01.2012 12:10:45

www.e-ranok.com.ua

247

4) Складіть розгорнутий план на тему «УЦР і православна церква». 5) Визначте на прикладі культурної політики УЦР вплив ідеології на

розвиток освіти.


Бесіда за запитаннями ; 1) Назвіть основні здобутки культурного будівництва за часів УЦР. 2) Які труднощі доводилося долати на шляху українізації всіх сторін

життя суспільства?


1. умови розвитку культури. розвиток освіти.

Розповідь учителя ;Незважаючи на скрутний час, гетьманський уряд та особисто П. Ско-

ропадський виявили розуміння того, що без підтримки науки, освіти, мистецтва не можна успішно розв’язувати й інші питання державного будівництва.

За гетьмана тривав процес українізації початкової та середньої освіти.

У липні 1918 р. Міністерство народної освіти видало розпоряджен-ня про утворення національної нижчої початкової школи, яким передба-чався перехід на українські підручники та мову викладання, у російсько-мовних гімназіях і реальних училищах запроваджувалися українознавчі предмети. Істотно змінювалися програми учительських семінарій, які на-ближали підготовку педагогічних кадрів до реальних суспільних потреб.

Уряд виділив 350 стипендій для незаможних учнів української на-ціональності, узяв на баланс держави 40 чоловічих гімназій, відкритих за ініціативою М. Василенка. На підвищення заробітної плати вчителям із Державної скарбниці було виділено додаткові кошти.

На кінець 1918 р. із 836 діючих гімназій 150 були українізовані.Підвищеною увагою гетьманського уряду користувалася вища осві-

та. Спроба українізації університету Св. Володимира за часів УЦР успі-ху не мала. Тому Міністерство народної освіти вирішило піти іншим шля-хом, створюючи нові університети з українською мовою викладання та широким спектром українознавчих дисциплін. Так, окрім діючих уні-верситетів у Києві, Харкові, Одесі, 1 липня було відкрито ще два — Ки-ївський та Кам’янець-Подільський державні українські університети.

Уряд усіляко підтримував вищі навчальні заклади, які відігравали провідну роль у підготовці спеціалістів високої кваліфікації, надавши ста-тус державних київським політехнічному та комерційному, харківським ветеринарному, комерційному, технологічному, Катеринославському гір-ничому, Ніжинському історико-філологічному інститутам (останньому на-дали статус державного університету).

�14726� �� 10 ��_��.indd 247 20.01.2012 12:10:45

www.e-ranok.com.ua

248

За доби гетьманату розпочали роботу щойно утворені архітектурний та клінічний інститути в Києві, політехнічний та сільськогосподарський — в Одесі, Український історико-філологічний факультет у Полтаві.

Уряд розробив струнку тарифну сітку оплати праці викладацько-професорського складу та заснував стипендії для студентів.

Завдання ;Запишіть тезами основні умови розвитку культури в 1917—1920 рр.

2. створення української академії наук (уАн).

Розповідь учителя ;Гетьманській державі належить пріоритет заснування Української

академії наук (УАН), про що мріяло кілька поколінь діячів української культури й науки. Велику підготовчу роботу зі створення академії провів міністр народної освіти М. Василенко, який зумів залучити до цієї справи видатного вченого В. Вернадського. Міністр склав списки вчених, яких спо-дівався запросити з Росії, переконав кількох із них переїхати до України. Академік В. Вернадський очолив комісію з питань заснування УАН. Комі-сія виробила проекти головних установчих документів Академії.


ІЗ ДОПОВІДІ М. ВАСиЛЕНКА НА РАДІ МІНІСТРІВ

Коли в Києві закладається Українська академія наук, то це викли-кається не самісінькими науковими інтересами. Із цим пов’язуються мір-кування величезної національної та державно-економічної ваги... Виклика-ють академію до життя, з одного боку, зріст та поглиблення національної свідомості українського громадянства, а з другого — необхідність невидно підняти виробливість та трудову міць українського народу та й використа-ти в якнайвищій мірі виробливі сили.

Яку мету створення уАн визначав М. Василенко?Справу створення УАН довів до логічного завершення наступний мі-

ністр народної освіти, П. Стебницький, за якого уряд ухвалив усі розроб-лені документи. 14 листопада П. Скоропадський затвердив закон про за-снування УАН як державної установи в безпосередньому віданні верховної влади. На академію покладалися функції поширення й поглиблення нау-кових установ. УАН складалася з трьох відділів: історико-філологічних, фізико-математичних та соціальних наук. До першого затвердженого геть-маном списку з 12 академіків увійшли Д. Багалій, А. Кримський, М. Пе-тров, С. Смаль-Стоцький, В. Вернадський, С. Тимошенко, М. Кащенко, П. Тутковський, М. Туган-Барановський, Ф. Тарановський, В. Косинський та О. Левицький. Першим президентом УАН став В. Вернадський.

Постать в історіїВолодимир Вернадський (1863—1945 рр.) — геніальний учений-

природознавець і мислитель, основоположник генетичної мінералогії, біо-геохімії, радіогеології, учення про наукознавство, біосферу й ноосферу. Ор-ганізатор і перший президент Української академії наук (1918—1921 рр.),

�14726� �� 10 ��_��.indd 248 20.01.2012 12:10:45

www.e-ranok.com.ua

249

Державного радієвого інституту (1922 р.), Лабораторії живої речовини (1927 р., нині Інститут геохімії й аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського Російської академії наук), Комісії з вивчення важкої води (1934 р.), Міжнародної комісії з визначення віку порід радіоактивними методами (1937 р.), Метеоритного комітету та Комісії по ізотопах (1938 р.) та багато ін. Доктор мінералогії та геогнозії (1897 р.), професор (1898 р.), академік Петербурзької академії наук (1909 р., від 1917 р. — Російської АН), акаде-мік УАН (від 1918 р.), лауреат Сталінської премії 1-го ступеня (1943 р.).

Попри фінансові труднощі, уряд знайшов можливість налагодити гід-не фінансування академії. Штатні академіки за оплатою прирівнювалися до заступника міністра. Вірогідні асигнування виділялися на різноманітні дослідницькі програми й напрямки наукового пошуку. У системі УАН ство-рювалися не лише інститути, а й Національна бібліотека, Ботанічний сад, астрономічна обсерваторія, музеї, видавнича база — загалом 45 структур.

Академія дістала режим максимального сприяння, одержавши ста-тус самоврядної юридичної особи, а також право заснування наукових закладів, безмитного й позацензурного отримання літератури та науко-вого обладнання, присвоєння ступеня доктора наук, організації науко-вих форумів. Усі наукові видання УАН мали виходити українською мо-вою, а за бажанням автора — й іншими мовами.

Від часу свого заснування академія розпочала активну діяльність і, незважаючи на зміну влади й політичних настроїв, протягом десяти-річ залишалася головним осередком наукових знань і фундаментальних досліджень.

3. Мистецьке життя.

Розповідь учителя ;У часи Української держави спостерігалась активізація мистець-

кого життя. Це дало підстави говорити про розквіт національних закла-дів культури в той період, що підтверджують численні факти.

У складі Міністерства народної освіти та мистецтва було створено Головне управління мистецтва й національної культури, яке мало влас-ний бюджет. Крім того, уряд виділяв цільові кошти на охорону пам’яток старовини, археологічні дослідження, підтримку творчих колективів то-що. Так, у вересні 600 тис. крб було асигновано на заходи щодо охоро-ни пам’яток культури.

Бережливе ставлення до історико-культурної спадщини народу України виявилося в реальній підтримці музейної справи. Держава дба-ла про життєдіяльність усіх 36 музеїв, заснованих до революції.

Прагнучи, щоб українська театральна й музична культура вийшла на європейський рівень, П. Скоропадський особисто опікувався творчи-ми колективами, які могли знайомити українську публіку з кращими зразками світового мистецтва. У травні уряд виділив кошти товариству «Національний театр», ініціаторами створення якого були трупа М. Садов-ського, «Молодому театру» Леся Курбаса та Музично-драматичній школі

�14726� �� 10 ��_��.indd 249 20.01.2012 12:10:45

www.e-ranok.com.ua

250

ім. М. Лисенка. У серпні було створено Державний драматичний театр, творчий колектив якого склали відомі російські та українські актори й режисери. У жовтні на базі Національного зразкового театру за рішен-ням уряду почав діяти Державний народний театр під керівництвом П. Саксаганського, у якому працювали М. Заньковецька, Г. Затиркевич-Карпинська, І. Замичковський та інші видатні митці.

За активного сприяння Міністерства народної освіти й мистецтва і за ініціативою та під керівництвом О. Кошиця було створено Перший український національний хор у Києві, Державну капелу бандуристів Г. Хоткевича, про що подбав сам гетьман. Уряд асигнував кошти на за-снування Державного симфонічного оркестру ім. М. Лисенка, який пра-цював під керівництвом А. Горєлова. Плідну діяльність розвинули Ки-ївська, Одеська й Харківська консерваторії.

У 1918 р. активно творили М. Вериківський, Г. Верьовка, Б. Лято-шинський, Л. Ревуцький, П. Демуцький та інші діячі музичного мистецтва. Працювала Українська академія мистецтв під керівництвом Г. Нарбута. У цей час розпочинає свою діяльність Одеське вище художнє училище.

Увага гетьманського уряду до проблем культурно-мистецького про-цесу, народної освіти зумовлювала піднесення творчих сил, сприяла зба-гаченню духовного потенціалу народу й держави.


Розповідь учителя ;Проголошуючи свою владу, П. Скоропадський уже в «Законі про тим-

часовий устрій» (29 квітня 1918 р.) у розділі «Про віру» закріплював пріо-ритетне становище в суспільстві православної церкви, але в той самий час проголошувалося, що «всі, не належні до православної віри громадяни Української Держави, а також всі мешканці на території України користу-ються... свобідним відправленням їх віри і богослужіння по обряду оної».

Для налагодження взаємин з усіма церквами, що діяли на терито-рії Української держави, було створено Міністерство віросповідань, яке очолював спочатку професор В. Зіньківський, а від 24 жовтня до 14 лис-топада — О. Лотоцький, потім — М. Воронович. Міністр віросповідань та його представники на місцях мали бути віруючими.

Спеціальне законодавство регулювало різні сторони релігійного життя й відносин між державними й церковними інституціями.

Держава стояла на сторожі інтересів православної церкви: гаран-тувалося вшанування найбільших релігійних свят. Церковнослужителі звільнялися від військової служби, церковні організації одержували ста-тус юридичних осіб, посади прирівнювалися до державної служби, а цер-ковні метричні книги, за віковою традицією, — до актів цивільного ста-ну (реєстрація народження, шлюбу, смерті тощо). Церковні школи мали права державних закладів освіти. Православна церква була суверенною в розв’язанні питань внутрішньої діяльності.

Міністерство віросповідань доручило Вченому комітету розробити програми викладання Закону Божого у світських школах. Паралельно

�14726� �� 10 ��_��.indd 250 20.01.2012 12:10:46

www.e-ranok.com.ua

251

в Міністерстві народної освіти працювала комісія, що на конкурсній основі розглядала програми й підручники з викладання Закону Божого та історії церкви.

Міністерство віросповідань активно опікувалося проблемами жит-тєдіяльності Київської духовної академії (КДА). Ученим комітетом Мі-ністерства було розроблено новий статут духовної Академії, який затвер-дила Рада Міністрів. Його положення, зокрема, передбачали автономію, адміністративну залежність від Міністерства віросповідань, а каноніч-ну — від київського митрополита; упровадження обов’язкових курсів іс-торії України, української мови, літератури й права, історії Української церкви з відкриттям відповідних кафедр. Але Всеросійський собор не встиг затвердити проект нового статуту духовних академій, схваленого священним Синодом при патріархові.

Держава надавала православній церкві значну фінансову допомо-гу. Підтримуючи православну церкву, гетьманський уряд сподівався на взаємне сприяння з боку релігійних кіл заходам держави. Зокрема, очі-кувалося, що керівництво Російської православної церкви (РПЦ) підтри-має ідею про автономний статус українського православ’я й створення відповідного керівного церковного органу в Україні. Проте коли в став-ленні до гетьмана як помазаника Божого й до держави була продемон-стрована лояльність, то спроби українізації церкви та надання їй авто-кефального статусу наштовхнулися на рішучий опір єпископату.

Після вбивства митрополита Володимира, головою київської митро-полії на єпархіальному з’їзді 19 травня 1918 р. було обрано Антонія (Хра-повицького).

Митрополит Володимир уперто не бажав співпрацювати з Мініс-терством віросповідань і виступав проти автокефалії та автономії Укра-їнської церкви.

Саме за такої ситуації в червні 1918 р. відкрилася друга сесія Все-українського православного Собору, проведення якої настійливо домага-лися члени Всеукраїнської православної церковної ради.

Сесія виявила проросійську орієнтацію переважної частини єпис-копів, які виступали проти українізації церкви. Ще єпархіальний Собор (травень 1918 р.) висловився проти автокефалії української церкви, але підтримав ідею автономії.

У вересні 1918 р. Всеросійський помісний Собор затвердив «Поло-ження» про вищу церковну владу в Україні, визнавши автономію Укра-їнської православної церкви (УПЦ).

У жовтні 1918 р. почала роботу третя сесія Всеукраїнського Собо-ру. 14 листопада перед делегатами виступив міністр віросповідань О. Ло-тоцький, який виклав вимоги уряду щодо статусу УПЦ: «Основна засада Української центральної влади полягає в тому, що в самостійній державі має бути й самостійна церква. Ніякий уряд... не може погодитись на те, щоб осередок церковної влади перебував в іншій державі. Українська Церква має бути автокефальною під головуванням київського митрополи-та та в канонічному зв’язку з іншими самостійними церквами. Автокефа-

�14726� �� 10 ��_��.indd 251 20.01.2012 12:10:46

www.e-ranok.com.ua

252

лія Української церкви — не лише церковна, а й національна необхідність. Це конечна потреба нашої церкви, нашої держави, нашої нації...».

Однак урядова криза не дозволила належним чином підкріпити цю позицію. До того ж саме цього дня була опублікована «Федеративна гра-мота» гетьмана, яка кардинально змінювала політичні орієнтири. Від-чувши зміни, що насувалися, делегати Собору майже одностайно відки-нули ідею автокефалії Української церкви. Таким чином і за гетьмана П. Скоропадського не вдалося здобути автокефалію УПЦ.

5. культурний процес за часів Директорії.

Розповідь учителя ;За умов, у яких діяли Директорія та уряд УНР, не доводиться го-

ворити про налагодження роботи в галузі освіти й культури.Після приходу Директорії до влади, за свідченням сучасників тих

подій, єдиним її заходом, який вона встигла не лише задекларувати, а й здійснити, стала українізація вивісок у столиці. Протягом кількох тиж-нів під страхом покарання всі вивіски на громадських установах і при-ватних закладах було змінено на українські.


В. ВиННиЧЕНКО ПРО РОЗПОРЯДжЕННЯ ДиРЕКТОРІЇ ЩОДО ЗМІНи ВиВІСОК

Не знаючи інших способів боротьби з небажаними явищами, ота-манщина й у всіх сферах своєї «політичної» діяльності дбала тільки про те, щоб було змінено вивіски... Не розуміла отаманщина й того, що та-ким примітивізмом політики й методів вона давала в руки ворогам укра-їнства право нищити потім не тільки вивіску, а саму думку нації... Вона не бачила навіть того, що самі обивателі українці, з усім їхнім най-щирішим бажанням мати українську владу, стогнали і корчились від цього безглуздого режиму.

1) Яку оцінку дав В. Винниченко розпорядженню Директорії про зміну вивісок?

2) на яких негативних наслідках цього акту він наголошував?Прихильність окремих діячів УНР до насильницької українізації,

неприхована відраза до культурної спадщини минулого не збільшувала кількість прихильників нової влади. Деякі з особливо ревних «револю-ціонерів» пропонували закрити «буржуазні» гетьманські заклади, зокре-ма й Академію наук. Так, було ліквідовано Державний симфонічний ор-кестр, а в той самий час створено Українську республіканську капелу. Крім того, уже першими законами Директорії значна частина інтелек-туальної еліти виключалася з державотворчого процесу. Така непослі-довність не сприяла ні державному будівництву, ні розвитку культури, незважаючи на сумлінну працю тих, кому було доручено управління культурним життям країни. Міністром освіти в уряді В. Чеховича став І. Огієнко — відомий церковний діяч, науковець, який багато зробив для становлення національної освіти, утвердження державного статусу

�14726� �� 10 ��_��.indd 252 20.01.2012 12:10:46

www.e-ranok.com.ua

253

української мови. Відомий політик, історик мистецтва Д. Антонович очо-лив Міністерство мистецтв.

Така політика Директорії, часта зміна влади призвели в наступні роки до масової еміграції української інтелігенції за кордон, а та, що за-лишилася, намагалася не афішувати власних політичних уподобань.


В. ВиННиЧЕНКО ПРО НАСТРОЇ В СЕРЕДОВиЩІ УКРАЇНСьКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ (вересень 1920 р.)

Інтелігенція вже почала було перетрушувати свою хуторянську ідео-логію, передивлятись свій ідейний багаж, щиро готуватись до прийнят-тя революції. Вона збиралась уже щиросердно і нелукаво служити ра-дянській владі, тільки б вона була своя, українська.

Чим були зумовлені такі настрої української інтелігенції?

6. становище православної церкви за часів Директорії унр.

Розповідь учителя ;Визнання патріархом Тихоном автономного статусу українського

православ’я мало що змінило: проросійськи налаштовані священики жор-стко протидіяли будь-яким спробам відокремлення Української церкви від РПЦ. До того ж серед лідерів Директорії УНР не було єдності в поглядах на роль церкви в суспільстві та на політику держави щодо релігії. Соціа-лісти, насамперед В. Винниченко, рішуче виступали проти участі церкви в процесі державотворення. Голова Директорії навіть пропонував ліквіду-вати Міністерство віросповідань і передати його функції одному з підроз-ділів Міністерства освіти.

Проте опоненти В. Винниченка — С. Петлюра, О. Андрієвський, В. Чехівський, С. Шелухін — міцно взяли ініціативу до своїх рук. Тим-часовим комісаром Міністерства віросповідань було призначено колиш-нього міністра культів гетьманського уряду О. Лотоцького.

Уже в перші дні приходу до влади Директорія продемонструвала до-сить жорстку позицію в ставленні до ворогів української державності. Репресії охопили всіх, хто так чи інакше засвідчив свої антиукраїнські настрої, зокрема й священиків. Ще до приходу Директорії в Київ коман-дування Осадного корпусу на чолі з Є. Коновальцем заарештувало митро-полита київського й галицького Антонія та архієпископа Євлогія, які під час антигетьманського повстання закликали віруючих і духовенство стояти за гетьмана. Архієреїв вислали до Василіанського монастиря в Бучачі (Галичина). Арешт двох православних владик дав привід де-яким політичним і церковним діячам (зокрема митрополиту Платону, який перебрався до Одеси, а потім до Константинополя) розгорнути галас-ливу кампанію, спрямовану проти Директорії. Її наслідком стала ульти-мативна вимога командування французьких експедиційних військ звіль-нити митрополита Антонія та архієпископа Євлогія (лютий 1919 р.).

Водночас Міністерство віросповідань намагалося не допускати неви-правданих репресивних заходів щодо священиків і звернулося до Мініс-

�14726� �� 10 ��_��.indd 253 20.01.2012 12:10:46

www.e-ranok.com.ua

254

терства внутрішніх справ та військового міністерства з проханням дати відповідне роз’яснення підлеглим. Оскільки перший склад уряду комп-лектувався лише соціалістами, на посаду міністра віросповідань було при-значено І. Липу, члена ЦК УПСС. О. Лотоцький склав свої повноваження й відбув послом до Туреччини зі спеціальною місією — шукати підтрим-ки Вселенського (константинопольського) патріарха у справі визнання ав-токефалії Української церкви.

У січні 1919 р. Міністерство віросповідань було перейменовано в Міністерство культів. Міністр культів І. Липа не лише послідовно впро-ваджував українізацію свого відомства, а й вимагав цього від церковни-ків, зобов’язуючи їх вести діловодство, листування, метрикацію, а також видавати єпархіальні друковані органи державною мовою.

У часи Директорії церква одержувала матеріальну підтримку, як це було й у Гетьманській державі.

Те, що не вдалося зробити священикам — прихильникам автокефа-лії, — вольовим рішенням здійснив уряд. 1 січня 1919 р. Рада Народних Міністрів УНР ухвалила Закон «Про Верховну Владу в Українській Авто-кефальній Православній Миротворчій Церкві». Проголошуючи автокефа-лію УПЦ, її незалежність від Московської патріархії, автори закону зазна-чали, що верховна церковна влада в Україні має належати Всеукраїнському церковному Собору. Поточні справи повинен розв’язувати Український цер-ковний Синод, обраний Собором і затверджений урядом. До часу скликан-ня Собору членів Синоду призначав уряд. У ст. 4 закону наголошува-лося: «Український Синод буде збиратися у присутності представника Республіканського Уряду, призначеного Міністром та названого Представ-ником Держави. У його обов’язки входитиме: забезпечення інформацією, пояснення законів, нагляд за виконанням законів та впровадженням рішень Синоду, які не порушують інтереси Республіки. Представник Держави ма-тиме право передавати протести до Ради Міністрів».

Законом передбачалося, що церковна влада УАПЦ разом зі своїм адміністративним апаратом буде утримуватися коштом із фондів Держав-ної скарбниці.

Таким чином, закон від 1 січня 1919 р. не відокремлював церкву від держави, а, навпаки, установлював тісні взаємини між ними. При цьому держава закріплювала за собою всеосяжний контроль за діяльніс-тю церковних інституцій.

Незважаючи на неканонічність процедури переходу УПЦ до авто-кефалії, Директорія намагалася втілити проголошене в життя. Та у зв’язку з наступом більшовиків та евакуацією з Києва не вдалося втілити в жит-тя плани щодо організації церковного управління на місцях і визначен-ня українських єпископів. Крім того, промосковськи налаштовані єпис-копи блокували впровадження церковного законодавства.

Вирішальним для здобуття УПЦ статусу автокефальної мало бути рішення Вселенського (константинопольського) патріарха. Але обстави-ни склалися так, що місія О. Лотоцького в Стамбулі (Константинополі) була приречена на невдачу. По-перше, патріарший престол був вакантним,

�14726� �� 10 ��_��.indd 254 20.01.2012 12:10:46

www.e-ranok.com.ua

255

а намісник Дорофей поінформований про нестабільність в Україні. По-друге, до Константинополя прибули митрополит Антоній (Храповицький), архієпископ Євлогій (Георгієвський), митрополит Одеський Платон, чи-гиринський єпископ Никодим, які зробили все, щоб скласти в митропо-лита Дорофея враження про те, що український уряд є ворогом єдності церкви. Тому, посилаючись на відсутність патріарха, намісник відклав розв’язання цього питання. Князь І. Токаржевсько-Карашевич, який за-ступив у березні 1920 р. на посаді посла О. Лотоцького, пробув у Кон-стантинополі до 11 грудня 1921 р., але більшого, ніж благословення па-тріарха на адресу «Голови Держави, Уряду та Української Православної Церкви», не досяг.

Таким чином, УПЦ за часів Директорії УНР не змогла реально на-бути статусу автокефальної.

Діяльність Міністерства культів не обмежувалася домаганнями автокефалії УПЦ. У вересні за ініціативою І. Огієнка було створено Комісію в справах перекладу Святого Письма. До неї були залучені кращі знавці стародавніх мов і богослови. Комісії вдалося максималь-но ідентифікувати український та грецький тексти Біблії. У жовтні 1920 р. в «Записках» Кам’янець-Подільського університету було на-друковано книгу «Новий Завіт. Діяння святих Апостолів» у перекла-ді українською мовою. Після захоплення більшовиками Кам’янця-Подільського тираж книги згорів, але два набірні примірники вдалося врятувати.

Міністерство культів фінансувало православні та римо-католицькі се-редні духовні школи. Але Директорія для підвищення рівня викладання в них, удосконалення навчальних програм, а також фінансування затвер-дила 2 липня 1920 р. закон про перетворення хлоп’ячих духовних шкіл та перших чотирьох класів духовних семінарій на загальноосвітні, так звані братські школи, й передання їх під управління Міністерства освіти.

І. Огієнко поєднував обов’язки міністра й ректора Кам’янець-По-дільського українського державного університету. Під час перебування урядових установ УНР у Кам’янці університет став духовним, науковим і навчальним центром, який багато зробив для утвердження автокефалії УПЦ, розвитку освіти.


Фронтальне опитування ; 1) У якому напрямку розвивалася система початкової й середньої

освіти за часів Української Держави? 2) Яка частка гімназій була українізована за часів гетьманування

П. Скоропадського? 3) Наведіть факти, які підтверджують державну підтримку україн-

ської культури за часів гетьманування П. Скоропадського. 4) Як складалися відносини між православною церквою та Україн-

ською Державою?

�14726� �� 10 ��_��.indd 255 20.01.2012 12:10:46

www.e-ranok.com.ua

256

5) Які негативні явища простежуються в розвитку української куль-тури за часів Директорії УНР?

6) Коли та в який спосіб було проголошено автокефалію УПЦ?

VІ. ПІДСУМКИ УРОКУУ період Української Держави культура України продовжувала

розвиватися. Вагому роль у цьому відіграла державна підтримка.Одним із найвагоміших здобутків цього періоду було створення

Української академії наук (УАН), яку очолив В. Вернадський.Гетьманський період у житті православної церкви був надзвичайно

плідним і повчальним. Церква відновила соборноправність і виступила не як елемент державної структури, а як суспільна самодостатня інституція. Діалог міг Українською Державою та православною церквою не лише ви-явив больові точки у взаєминах, а й указав шляхи подолання їх у самій церкві та нові можливості для її оновленої ролі в національній державі.

Незважаючи на вкрай складний період Директорії УНР, продовжу-вався поступ української культури.

Період визвольних змагань став часом злетів та падінь для україн-ської інтелігенції, що уособлювала національну культуру, була носієм ідеалів національного державотворення. Унаслідок складних військово-по-лі тич них колізій значна її частина опинилася за кордоном, а решта, зали-шившись під владою більшовиків, була змушена співпрацювати з ними.

Поразка визвольних змагань українського народу визначила й ре-зультат зусиль, спрямованих на утвердження автокефалії Української православної церкви за часів Директорії УНР.

VIІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯопрацюйте відповідний матеріал підручника.

урок № 18 (26)

тема. Культурний процес за радянської влади. Мета: ознайомити учнів із політикою більшовиків у галузі культури; розповісти про здобут-

ки більшовиків у подоланні неписьменності населення; формувати вміння учнів роз-кривати історичний процес через призму культурних процесів; виховувати в них по-вагу до досягнень культури України всіх епох і періодів.

Тип уроку: комбінований. Основні терміни та поняття: політизація, ідеологізація, агітпоїзд, хата-читальня. Обладнання: підручник, стінна карта «культурне й духовне життя в Україні 1917—1920 рр.», атлас,

ілюстративний та дидактичний матеріал.

Хід уроку


�14726� �� 10 ��_��.indd 256 20.01.2012 12:10:46

www.e-ranok.com.ua

257


Запитання та завдання ; 1) Які чинники сприяли українізації освіти? 2) Як революційні події позначилися на театральному житті України? 3) Чому вкрай складно відбувалися взаємини між УЦР і церквою? 4) Складіть розгорнутий план на тему «УЦР і православна церква». 5) Визначте на прикладі культурної політики УЦР вплив ідеології на

розвиток освіти.


Бесіда за запитаннями ; 1) Назвіть основні здобутки культурного будівництва за часів УЦР. 2) Які труднощі доводилося долати на шляху українізації всіх сторін

життя суспільства? 3) Пригадайте основні здобутки української культури за часів УЦР,

гетьмана П. Скоропадського, Директорії УНР. 4) Коли було створено УАН і хто її очолив?


1. умови розвитку культури. культура та ідеологія.

Розповідь учителя ;Більшовицька політика в духовній сфері відзначалася крайньою

політизованістю та ідеологізацією. Культура мала бути засобом пропа-ганди комуністичних ідей і виховання «нової людини» — будівника ко-мунізму, відданого більшовицькій патрії. Таким чином, комуністи при-земляли культуру до ролі обслуги ідеології.

Установивши контроль над Україною, більшовики почали опано-вувати й культурно-освітню галузь. Політико-виховну та культурно-ма сову роботу серед населення України координував і спрямовував створений на початку 1919 р. Наркомат радянської пропаганди, який очолювали Ар-тем (Ф. Сергєєв), а згодом — О. Коллонтай.

В умовах війни вони створювали культурно-освітні заклади, що бу-ли пристосовані для пропаганди комуністичних ідей: клуби, народні будин-ки, бібліотеки, хати-читальні, сільські будинки тощо, навіть узяли під свій контроль «Просвіти», намагаючись спрямувати їх в інше ідеологічне русло.

Важливим елементом у пропагандистській кампанії були агітпоїз-ди, агітпароплави, концерти, мітинги, демонстрації, театралізовані по-становки тощо.


Політизація — надання чому-небудь, набуття чим-небудь політичного характеру, посилення зв’язку з політикою.Ідеологізація культури — прагнення поставити культуру на службу певних соціальних груп, кла-сів та інших спільностей.

�14726� �� 10 ��_��.indd 257 20.01.2012 12:10:46

www.e-ranok.com.ua

258

Агітпоїзд — спеціальний залізничний потяг, прикрашений наочними агітаційними матеріалами, укомплектований спеціальною командою агітаторів, акторів, які в містах зупинки влаштовували для великих мас населення виступи, мітинги, концерти, театральні постановки з ідеологічним під-текстом, роздавали пропагандистську літературу, газети, листівки.Спочатку державний контроль над культурною сферою не був усе-

охоплюючим. Дозволялося розмаїття форм, жанрів, загалом, «свобода» творчості. Від митців вимагалася лише лояльність до нової влади. Така ситуація мала певний позитивний вплив на культурне життя, а загаль-не прагнення народу до «кращого майбутнього», яке обіцяли більшови-ки, надихало на творчість. Але вже незабаром така «свобода» змінилася жорстким партійним диктатом.

2. освітня політика більшовиків.

Розповідь учителя ;У сфері освіти політика Раднаркому УСРР відтворювала заходи,

уведені до цього більшовиками в Росії.Згідно з рішеннями VIII з’їзду РКП(б), масова політична й куль-

турна робота на селі мала провадитися в трьох напрямах: комуністична пропаганда, загальна освіта, культурна освіта. Основним культурним осе-редком на селі стали хати-читальні, положення про які Наркомат осві-ти УСРР виробив у липні 1920 р., а в містах — народні будинки, бібліо-теки, клуби. У 1920 р. на території республіки діяло 1300 клубів, понад 550 хат-читалень, близько 400 «Просвіт», 3100 бібліотек. Однак потен-ціал цих закладів не міг бути використаний на повну потужність у зв’язку з масовою неписьменністю. Напередодні революції в Україні неписьмен-ними були 72 % населення. Створення республіканської комісії з лікві-дації неписьменності (серпень 1920 р.), випуск підручників, букварів, на-вчальних програм дозволили розпочати її успішне подолання. На кінець 1920 р. 51,9 % населення України вже вміло читати й писати. Таке праг-нення подолати неписьменність населення було продиктоване тим, що через засоби масової інформації, друковане слово можна було проводити цілеспрямовану політику виховання в комуністичному дусі.

Великої уваги радянські органи приділили шкільній освіті. 2 лип-ня 1919 р. уряд УСРР ухвалив «Положення про єдину трудову школу», яке закріплювало обов’язковість і безплатність навчання дітей віком від 7 до 16 років, спільне навчання хлопчиків та дівчаток, викладання на-вчальних предметів рідною мовою, політехнічний (наближений до життя) характер освіти. Наприкінці 1920 р. в Україні налічувалося 22 тис. шкіл, у яких навчалося 2,25 млн учнів, половина з них — українською мовою.


ІЗ ДЕКЛАРАЦІЇ ТиМЧАСОВОГО РОБІТНиЧО-СЕЛЯНСьКОГО УРЯДУ УКРАЇНи «ПРО ЗАВДАННЯ РАДЯНСьКОЇ ВЛАДи В ГАЛУЗІ ОСВІТи» (26 січня 1919 р.)

Оскільки освіта мас є однією з перших умов усвідомлення масами своїх класових революційних завдань, то Тимчасовий робітничо-селян-

�14726� �� 10 ��_��.indd 258 20.01.2012 12:10:46

www.e-ranok.com.ua

259

ський уряд приділить найсерйознішу увагу організації шкільної і поза-шкільної освіти. Створення єдиної трудової школи, відкриття широкого доступу до університетів і фахової освіти робочим і селянським масам, організація народних університетів — ось в основних рисах педагогічна програма Тимчасового уряду...

1) Які основні завдання висували більшовики в освітній сфері?

2) Якою була мета більшовиків у розвитку освіти?

Унаслідок тривалої війни стали сиротами й безпритульними десятки тисяч дітей. 1 липня 1920 р. Наркомат освіти УСРР оприлюднив «Декла-рацію про соціальне виховання дітей», згідно з якою в республіці розгор-нувся рух на допомогу знедоленим підліткам. В усіх губернських центрах і промислових містах було відкрито дитячі будинки, провадився збір коштів і натуральних пожертвувань на адресу сиріт і безпритульних.

Для забезпечення педагогічними кадрами середньої та вищої шко-ли Наркомос УСРР оголосив мобілізацію професорсько-викла да цького складу. Для підготовки вчителів протягом 1920 р. було відкрито 20 пед-інститутів, 48 педагогічних технікумів, близько сотні вчительських курсів.

Зазнала істотних змін і система вищої освіти. Замість університе-тів, які ліквідовувалися (до речі, на території Росії вони закриті не були), на їхній базі створили кілька спеціалізованих самостійних інститутів. У 1920 р. в УСРР діяло 38 інститутів, у яких навчалося 57 тис. студен-тів. Навчання було безплатним. Представники робітничого класу та тру-дового селянства отримали можливість вступати до вузів, не маючи се-редньої освіти, не складати вступні іспити. Для підготовки для вступу у вузи відкривалися робітничі факультети (робітфаки).

Радянська влада створила умови для професійної освіти: у 665 про-фесійних школах і на 13 робітфаках навчалося 60 тис. студентів.

Більшовики виявили активну зацікавленість результатами роботи українських учених, поновивши в 1919 р. діяльність УАН, що мала три відділи (історико-філологічних, фізико-математичних та соці ально-еко-но міч них наук), у складі яких працювали три інститути, 26 кафедр і ка-бінетів, а також 200 штатних і 500 позаштатних наукових співробіт-ників.

Більшовики стежили за настроями в академічному середовищі і, не вагаючись, удавалися до репресивних заходів, коли вважали, що для цього є найменші підстави. Так, вони заарештували С. Єфремо-ва, позбавили громадянських прав В. Косинського, і лише після не-одноразових клопотань керівництва УАН академіки дістали змогу працювати.

Завдання ;Заповніть порівняльну таблицю «Освітня політика в 1917—1920 рр.»,

визначивши риси освіти за часів: а) УЦР; б) П. Скоропадського; в) Ди-ректорії УНР; г) денікінського режиму; д) радянської влади.

�14726� �� 10 ��_��.indd 259 20.01.2012 12:10:46

www.e-ranok.com.ua

260

3. книговидання та література.

Розповідь учителя ;Прагнучи створити в країні відповідну ідеологічну атмосферу, Ко-

муністична партія не шкодувала коштів на розвиток видавничої справи. У кожному губернському й повітовому центрі виходили одна або кілька газет російською, українською, а часом і єврейською мовами. Загалом в 1919 р. налічувалося 388 періодичних видань, у 1920 р. — 360. У по-єднанні з літературою агітаційно-пропагандистського спрямування пе-ріодична преса стала могутнім засобом формування суспільної свідомості.

Революційні струси вивели на авансцену низку самобутніх, тала-новитих постатей, зрозумілих і близьких широким верствам трудового народу. Серед робітництва та селян України були популярні збірки «Со-нячні кларнети» (1919 р.) і «Плуг» (1920 р.) П. Тичини, «Заспів» (1920 р.) В. Чумака, «Удари молота і серця» (1920 р.) В. Еллана-Блакитного, «В польському раю» (1920 р.) І. Кулика, «Новели» (1920 р.) О. Досвітньо-го та твори інших сучасників. Із цікавістю читали дорослі й молодь при-годницьку літературу. Успіх у Харкові мала літературна група «Гроно» (1920 р.), серед учасників якої на поетичних диспутах точилися запеклі дискусії про те, кому і як будувати соціалізм, чи буде місце романтиці й ліриці в новому суспільстві, про революційні настрої мас.

У той складний час розпочалася творча діяльність майбутніх кла-сиків української прози — А. Головка, Остапа Вишні, О. Донченка, І. Ле, С. Скляренка, П. Панча. Поетичну скарбницю України поповнювали тво-ри О. Олеся (Кандиби), В. Сосюри, П. Тичини, В. Чумака, В. Еллана-Блакитного та інших поетів.

Загалом у революційний час в українській літературі формується кілька течій: романтизм (представники — В. Сосюра, В. Еллан-Блакит-ний, В. Чумак та ін.); «неокласицизм» (представники — М. Зеров, М. Риль-ський, Ю. Клен та ін.); символізм (представники — П. Тичина, Я. Сав-ченко та ін.).

4. театральне й музичне життя.

Розповідь учителя ;У 1920 р. активно розвивався театр. Головну увагу творчих колек-

тивів було спрямовано на обрання репертуару, використання кращих тво-рів вітчизняної та зарубіжної драматургії, а також створення нових су-часних п’єс.

У Києві виникла ціла низка професійних та робітничо-селянських театрів, зокрема, народний театр профспілки артистів сцени та арени «Синяя птица», театр Першого комуністичного полку, театр Червоної ар-мії, театр «Арлекин», шість районних театрів та ін.

Талановитий творчий колектив сформувався в київському театрі ім. Т. Шевченка, який було створено в березні 1919 р. Під керівництвом режисера О. Загарова тут ставилася вітчизняна й західноєвропейська дра-матургічна класика, а в спектаклях брали участь Г. Борисоглібська,

�14726� �� 10 ��_��.indd 260 20.01.2012 12:10:47

www.e-ranok.com.ua

261

Л. Гаккебуш, О. Мар’яненко, О. Сердюк та ін. Справжнім явищем теа-трального життя став вінницький театр ім. І. Франка, заснований на по-чатку 1920 р. Г. Юрою.

Розвиток музичного мистецтва в ті роки пов’язаний із симфонічним оркестром ім. Лисенка, організованим у Києві 1919 р., а також концерт-ною діяльністю Державної української мандрівної капели («ДУМКА») під керівництвом Н. Городовенка. Симфонічні оркестри виникли також у Хар-кові, Катеринославі, Одесі.

Плідно діяла Українська академія мистецтв, заснована за доби Центральної Ради. Вона об’єднувала таких своєрідних майстрів пензля, як М. Бойчук, М. Бурачек, М. жук, В. Кричевський, А. Маневич, О. Му-рашко, Г. Нарбут. На цей час припадає сплеск «монументальної пропа-ганди» — створення скульптур видатних діячів революційного руху, творців культури та мистецтва минулого.

Перші кроки робив український кінематограф, який продукував стрічки агітаційно-пропагандистського змісту.

Але така плідна творча атмосфера натикалася на диктат із боку відповідних структур, які вимагали «ідеологічно правильних» спекта-клів, вистав. Як приклад, Харківський губревком уже 4 січня 1920 р. запропонував відділу народної освіти у двотижневий строк закрити апо-літичні театральні установи й підготувати список тих театрів, які «необ-хідно відкрити для робітників, підібравши відповідний репертуар як для театрів, так і для кінематографів».

5. нищення пам’яток минулого.

Розповідь учителя ;Будівництво нового комуністичного суспільства мало відбутися ли-

ше після того, як старий світ буде зруйновано дощенту. Такий підхід не-гативно позначився на культурних надбаннях попередніх епох. Почало-ся безглузде руйнування пам’яток минулого. У травні 1919 р. декретом Раднаркому УСРР започатковувалося знесення старих пам’ятників, спо-руджених у дореволюційний час. У результаті було зруйновано й чима-ло пам’яток, які мали художню та історичну цінність.

Так, у Києві було знесено пам’ятники княгині Ользі та просвітни-кам Кирилу й Мефодію, Андрію Первозванному тощо. Така сама карти-на спостерігалася і в інших містах.

Натомість створювалися пам’ятники «видатним революціонерам», які не мали особливої художньої цінності. У містах України почали з’являтися пам’ятники К. Марксу, Ф. Енгельсу, Л. Троцькому, К. Ліб-кнехту, Р. Люксембург, Перемозі жовтня тощо.


Розповідь учителя ;Під час першого встановлення більшовицька влада, перебуваючи

в Києві, не встигла будь-яким офіційним чином задекларувати своє став-лення до церкви. Однак кілька фактів не залишали сумнівів у її анти-

�14726� �� 10 ��_��.indd 261 20.01.2012 12:10:47

www.e-ranok.com.ua

262

церковній позиції: унаслідок обстрілу та реквізицій постраждало кілька київських храмів; загін червоноармійців, увірвавшись на територію Лав-ри, розстріляв митрополита київського й галицького Володимира.

Під час повторного повернення більшовики вже керувалися декре-том «Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви (Про сво-боду совісті)» від 20 січня 1918 р. У документі крім положень, які фіксу-вали світський характер держави й відокремлення церкви від школи, ухвалювалися такі положення, що ставили релігію та церкву в безпреце-дентне становище. Ішлося про заборону релігійним громадам і церкві во-лодіти власністю, позбавлення їх прав юридичної особи, націоналізацію церковного майна. Проте в документі не було жодних указівок, як це вті-лювати в життя, що створювало безліч конфліктних ситуацій і зловжи-вань місцевих органів влади. Формально реалізація закону була доручена спеціальному відділу Наркомату юстиції.

Хоча більшовики проголосили свободу совісті, тобто сповідувати чи не сповідувати релігію, у реальному житті вони проводили жорстку антицерковну політику, насаджуючи атеїстичні погляди. У результаті церква як консервативна за своєю суттю та призначенням організація виявила ознаки опозиційності до таких перетворень і фактично постала в очах більшовиків одним із ворогів, із якими необхідно боротися. В Укра-їні дія декрету про свободу совісті набула правочинності лише в 1919 р., але вже незабаром виявився його згубний вплив на церкву.

Влада чинила всілякі утиски Церкві, інколи просто знущаючись над священнослужителями та представниками релігійних громад. Місцева вла-да часто вимагала укладання договорів на оренду храмових приміщень, хоча культове майно, згідно з декретом, мало переходити до релігійних організацій у безплатне користування. Духовенство обкладалося непосиль-ними податками. Траплялися випадки заборони на збір у парафіях по-жертвувань, які призначалися для придбання церковно-богослужбових предметів і господарські цілі. Деякі представники влади взагалі заборо-няли будь-які збори груп віруючих, убачаючи в них можливість змови, контрреволюції. Окремі ревні чиновники вимагали оформлення спеціаль-них документів бажаючими відбути культові відправи та обряди.

Особливу роль у гоніннях на церкву відігравала ВУЧК. У перебігу полювання на тих, хто співчував українським визвольним змаганням, час-то жертвами ставали особи духовного звання. Для того щоб привернути до себе увагу чекістів, досить було висловитися так, як це зробив архієпис-коп харківський Антоній (Храповицький): «Тут класова боротьба, поділ за верствами: інтелігенція й народ, пани й мужики. На мою думку, бай-дуже ставлення церкви до вбитих більшовиків недоречне... Де було біль-ше невіруючих — серед юнаків (молодих офіцерів, які захищали Тимча-совий уряд. — Авт.) чи більшовиків, — ми не знаємо. Молитися треба за тих і за тих... Я готовий служити і в тому і в другому таборі».

Конституція РСФРР 1918 р., а слідом за нею й Основний Закон УСРР 1919 р. позбавили ченців і церковнослужителів активного та пасивного ви-борчого права, відмовивши їм у праві бути повноцінними громадянами.

�14726� �� 10 ��_��.indd 262 20.01.2012 12:10:47

www.e-ranok.com.ua

263

29 липня 1920 р. Наркомюст ухвалив рішення про ліквідацію свя-тих мощів «у всеросійському масштабі». Усвідомлюючи, що цими діями вони ображають релігійні почуття значної частини населення, більшови-ки рекомендували здійснювати експертизу релігійних святинь лише за сприятливих умов і доводити справу до кінця (тобто вивозити мощі до музеїв або ховати їх).

Радянська влада заборонила викладання будь-яких віровчень у дер-жавних, громадських і приватних навчальних закладах, за винятком спе-ціальних богословських.

Незважаючи на те, що віра в Бога визнавалася на законодавчому рівні приватною справою, держава втручалась у справи церкви та вірую-чих. У партійній програмі, затвердженій VIII з’їздом РКП(б) в 1919 р., наголошувалося: «РКП керується переконаннями, що лише здійснення планомірності та свідомості в усій суспільно-господарській діяльності мас потягне за собою повне відмирання релігійних забобонів». Досягненню цієї стратегічної мети підпорядковувалися всі наступні кроки більшови-ків щодо релігії та церкви.

Для України за радянської влади залишалася актуальною пробле-ма автокефалії УПЦ. Користуючись правом реєструвати статути релігій-них громад в органах влади, колишні члени Всеукраїнської православ-ної церковної ради при Миколаївському соборі Києва заснували гурток прихильників автокефалії, головою якого став М. Мороз, а його заступ-ником — В. Липківський. Вони ж очолили другу ВПЦР, засновану у квіт-ні 1919 р. Але діяльність ВПЦР була перервана під час окупації Києва денікінцями, які виступали за єдину та неподільну Російську православ-ну церкву (РПЦ).

Цікаво знатиУ травні 1919 р. в Ставрополі відбувся Південно-Східний російський

церковний Собор, у якому брали участь священики й миряни від Ставро-польської, Донської, Кубанської, Владикавказької та Сухумсько-Чорномор-ської єпархій, а також члени Всеросійського помісного Собору, які опи-нилися на Півдні. Учасники Собору обрали вище тимчасове церковне управління на чолі з архієпископом Митрофаном. Згодом почесним голо-вою Південно-Східного вищого тимчасового церковного управління обра-но митрополита київського й галицького Антонія (Храповицького). Анто-ній різко негативно ставився до сепаратистських тенденцій у РПЦ. За його вказівкою було відібрано храми в прихильників автокефалії, заборо-нено богослужіння багатьом українським священикам і дияконам. В. Лип-ківського й архієпископа катеринославського Агапіта заочно було відда-но під церковний суд.

Із відновленням радянської влади в Україні ВПЦР активізувала діяльність у напрямі відкриття нових автокефальних парафій. Але для повнокровного життя автокефальній церкві бракувало власного єписко-пату. Висвячення його було пов’язано з канонічними перешкодами. То-му діячі ВПЦР пішли на повний розрив із Московською патріархією

�14726� �� 10 ��_��.indd 263 20.01.2012 12:10:47

www.e-ranok.com.ua

264

та 5 травня 1920 р. проголосили Українську православну церкву автоке-фальною та соборноправною.

Більшовики до цього акту поставилися прихильно, імовірно, спо-діваючись, що поява самостійної Української церкви негативно вплине на РПЦ, із якою не можна було не рахуватися.

У липні 1919 р. Київський губвиконком передав автокефалістам Софійський собор. Швидкими темпами здійснювався переклад богослуж-бових книг українською мовою, у чому посильну допомогу церковникам надавали академік А. Кримський і професор Г. Голоскевич. Було зробле-но певні кроки у справі організації духовної освіти.

Прихильники автокефалії Української церкви скористалися особ-ливістю радянського законодавства, згідно з яким факт існування релі-гійних організацій установлювався не рішенням вищого духовного цен-тру, а державними органами, які їх реєстрували.

У жовтні 1921 р. відбувся Всеукраїнський православний церковний Собор, на якому було обрано першого митрополита УАПЦ — В. Липків-ського. Канонічних підстав для цього не було, тому більшість істориків церкви вважала неканонічними й ті висвячення священиків та єпископів, які пізніше здійснював митрополит В. Липківський. Незважаючи на це, УАПЦ на теренах УСРР проіснувала до 1930 р. Потім її центри зберегли-ся за кордоном. У 1990-х рр. вона відновила свою діяльність в Україні.

Завдання ;Спираючись на розповідь учителя та відповідний матеріал підруч-

ника, визначте основні тенденції релігійного життя в 1917—1921 рр. і складіть схему.


Фронтальне опитування ; 1) Яким було ставлення більшовиків до сфери культури? 2) Які негативні явища у розвитку культури з’явилися з установлен-

ням більшовицького режиму? 3) Які зміни в системі шкільної та вищої освіти було запроваджено

більшовиками в 1919—1920 рр.? 4) Які театральні й музичні колективи діяли в УСРР? 5) Яким було ставлення більшовиків до культурних надбань минулого? 6) Як виникла УАПЦ? Чому її створення було підтримано більшови-

ками? 7) Чим була зумовлена політизація та ідеологізація культури за ча-

сів більшовицького режиму? 8) Із якою метою більшовики розгорнули кампанію ліквідації непись-

менності серед населення?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУНезважаючи на встановлення більшовицького режиму, українська

культура продовжувала плідно розвиватися.

�14726� �� 10 ��_��.indd 264 20.01.2012 12:10:47

www.e-ranok.com.ua

265

Значний стрибок у розвитку культурної мережі, пробудження в ро-бітничих масах прагнення до засвоєння духовних цінностей та інші по-зитивні явища не можна розглядати відокремлено від інших сторін жит-тя. В обстановці, коли через призму воєнних перемог розглядалося все сьогодення й майбутнє, здавалося просто недоцільним аналізувати світо-вий досвід духовної культури, що неминуче призводило до применшен-ня народної культури, деформації естетичних критеріїв, тенденційності, руйнування здобутків минулого тощо.



2) підготуйтеся до узагальнення знань за темою «культура та духовне жит-тя в україні 1917—1921 рр.».

3) Доберіть фактичний матеріал, який би ілюстрував позитивні та негативні зрушення в галузі культури в усрр у 1917—1921 рр.

урок № 19 (27)

тема. Узагальнення знань за темою «Культура та духовне життя в Україні 1917—1921 рр.».





Хід уроку





�14726� �� 10 ��_��.indd 265 20.01.2012 12:10:47

www.e-ranok.com.ua

266




Запитання та завдання ; 1) Складіть перелік подій, що відбулися в культурному житті, які ви

вважаєте найважливішими. Обґрунтуйте власний вибір. 2) Поясніть значення понять і термінів: УАН, автокефалія, УАПЦ,

ідео логізація, політизація, українізація, трудова школа, «Про-світа».

3) Визначте взаємозв’язок між політикою режимів, що існували на території України в 1918—1921 рр., і культурним процесом.

4) Порівняйте державну політику в галузі культури за часів УЦР, гетьманату, Директорії УНР і УСРР.

5) За допомогою додаткової інформації складіть розповідь про одно-го з видатних діячів української культури 1917—1921 рр.

6) Якими, на вашу думку, є причини стрімкого розвитку української культури в 1917—1921 рр., що відбувався попри часті зміни полі-тичних режимів? Визначте культурні здобутки цієї доби.

7) Схарактеризуйте процес становлення Української автокефальної православної церкви. Чому її проголошення відбулося в неканоніч-ний спосіб?

8) Складіть і заповніть таблицю «Розвиток української культури в 1917—1921 рр.», визначивши здобутки та втрати української культури в період: а) УЦР; б) Української Держави; в) Директорії УНР; г) УСРР.

Тестові завдання ; 1. Коли було створено Українську академію мистецтв?

А за часів УЦРБ за часів ДиректоріїВ за часів гетьманування П. СкоропадськогоГ за часів УСРР

2. Хто був першим Президентом УАН?А Г. Нарбут Б В. ВернадськийВ М. Васильківський Г М. Грушевський

3. Яке твердження є правильним?За часів Директорії УНР:

1) удалося домогтися визнання автокефалії УПЦ; 2) українська інтелігенція не підтримувала правлячого режиму.

А обидва правильні Б тільки перше правильнеВ тільки друге правильне Г обидва неправильні

4. Коли було створено Українську автокефальну православну церкву?А 1918 р. Б 1919 р.В 1920 р. Г 1921 р.

�14726� �� 10 ��_��.indd 266 20.01.2012 12:10:47

www.e-ranok.com.ua

267

5. Товариства «Просвіта» існували в Наддніпрянській Україні:А у 1917—1918 рр. Б у 1917—1922 рр.В у 1918—1920 рр. Г у 1918—1921 рр.

6. У який період в Україні почалося масове нищення пам’яток куль-тури?А за часів УЦРБ за часів ДиректоріїВ за часів гетьманування П. СкоропадськогоГ за часів УСРР

7. Хто був першим митрополитом УАПЦ?А І. ОгієнкоБ В. ЛипківськийВ О. ЛотоцькийГ А. Храповицький

8. Яке твердження є правильним?А більшовики підтримали створення УАПЦБ за часів більшовицького режиму в Україні було створено два

нові державні університетиВ за часів Директорії УНР почалася українізація суспільно-полі-

тичного життя УкраїниГ гетьман П. Скоропадський був противником створення УАН

9. Коли було відкрито Український народний університет?А за часів УЦРБ за часів ДиректоріїВ за часів гетьманування П. СкоропадськогоГ за часів УСРР

10. У якому році законодавчо закріплювалася «обов’язковість і без-платність навчання дітей» в УСРР?А 1918 р. Б 1919 р.В 1920 р. Г 1921 р.

11. Видатні представники української культури Г. Нарбут, М. Бойчук плідно працювали в галузі:А театрального мистецтваБ образотворчого мистецтваВ музикиГ архітектури та скульптури

12. У якому році почала свою діяльність хорова капела «ДУМКА»?А 1917 р. Б 1918 р.В 1919 р. Г 1920 р.



�14726� �� 10 ��_��.indd 267 20.01.2012 12:10:47

www.e-ranok.com.ua

268

урок № 20 (28)

тема. Становище УСРР на початку 1921 р. Масовий повстанський рух. Упровадження непу. Особливості непу в УСРР.

Мета: показати міжнародне становище Усрр на початку 1920-х рр.; сформувати в учнів уяв-лення про неп; розвивати в них уміння аналізувати та зіставляти історичні події, ро-бити відповідні висновки; сприяти осмисленню ролі людини в історії, відповідальнос-ті за власні дії.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Усрр у період непу», атлас. Основні поняття та терміни: неп, відбудова, непмани, оренда, концесія. Основні дати: 1921 р. — запровадження непу; січень 1921 — вересень 1923 р. — здійснення Усрр

самостійної зовнішньої політики.

Хід уроку


ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОКУчні демонструють підібраний матеріал, який ілюструє позитивні

та негативні зрушення в галузі культури в УСРР у 1917—1921 рр.

Фронтальне опитування ; 1) Коли відбувся Другий зимовий похід? 2) Чим була зумовлена поразка визвольних змагань? 3) Що таке воєнний комунізм? Які заходи передбачала політика во-

єнного комунізму? 4) Які зміни в економічному, соціальному й повсякденному житті на-

селення України відбувалися внаслідок здійснення цієї політики?


1. усрр на міжнародній арені.

Розповідь учителя ;10 березня 1919 р. Конституція УСРР визначала статус УСРР як

незалежної держави. 9 грудня 1920 р. ЦК РКП(б) визначила форму від-носин між УСРР і РСФРР як міждержавну.

28 грудня 1920 р. відбулося підписання Союзного робітничо-селян-ського договору між Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою й Українською Соціалістичною Радянською Республікою.

Зокрема, у ньому після підкреслення права народів на самовизна-чення й суверенність кожної з договірних сторін ішлося: про вступ РСФРР та УСРР у воєнний і господарський союзи; об’єднання комісарі-

�14726� �� 10 ��_��.indd 268 20.01.2012 12:10:47

www.e-ranok.com.ua

269

атів військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів, пошт і телеграфу, ВРНГ; входження об’єднаних комісаріатів до складу Раднаркому РСФРР; здійснення контролю й керівництва об’єдна-ними комісаріатами через Всеросійські з’їзди Рад депутатів робітників, селян і червоногвардійців та ВЦВК, до складу яких УСРР відправляє сво-їх представників.

УСРР була єдиною з радянських республік (крім Росії), якій було дозволено самостійно виходити на міжнародну арену. Незважаючи на ко-роткий період зовнішньополітичної діяльності (1921—1923 рр.), дипло-матія УСРР досягла вагомих результатів.

Міжнародні угоди УСРР у 1921—1922 рр.:31 січня 1921 р. — договір із Грузією.��

14 лютого 1921 р. — договір із Литвою.��

18 березня 1921 р. — Ризький мирний договір із Польщею.��

23 квітня 1921 р. — угода між Україною та Німеччиною про об-��мін військовополоненими та інтернованими громадянами.3 серпня 1921 р. — договір із Латвією.��

25 листопада 1921 р. — договір з Естонією.��

7 грудня 1921 р. — тимчасова угода між урядами Росії, України ��й Австрії.26 грудня 1921 р. — україно-італійський договір, підписаний пред-��ставником РСФРР В. Вороним від імені УСРР.2 січня 1922 р. — договір про дружбу та братерство з Туреччиною.��

5 листопада 1922 р. — поширення дії російсько-німецького дого-��вору в Рапалло на Україну.6 червня 1922 р. — тимчасова угода між УСРР і Чехословаччиною.��

Вересень 1923 р. — ліквідація Народного комісаріату закордонних ��справ УСРР.У цілому станом на 1 травня 1923 р. урядом УСРР було підписано

45 міждержавних угод, чотири резолюції загальноєвропейської конфе-ренції в Генуї та сім угод із міжнародними організаціями.

У 1922 р. повноважні представництва (посольства) УСРР існували в Англії, Австрії, Італії, Німеччині, Польщі, Чехословаччині, Росії.

2. урср на початку 1921 р. Господарська розруха. селянський повстанський рух.

Розповідь учителя ;У 1920 р. промислове виробництво складало лише 10 % від рів-

ня 1913 р. Виробництво металу — лише 5 % довоєнного, вугілля — 30 %. З 11 тис. підприємств у 1922 р. працювало 2552, із 57 домен-них печей — лише одна. Було повністю знищено 4 тис. км залізниць, залишилося лише 40 % паровозів. Посівні площі з 20,9 млн десятин у 1913 р. скоротилися до 15,4 млн десятин у 1920 р. Знизилася вро-жайність. Загальна сума збитків, завдана громадянською війною, оці-нювалася у 12 млрд крб.

�14726� �� 10 ��_��.indd 269 20.01.2012 12:10:47

www.e-ranok.com.ua

270

Таким чином, у 1920 р. народне господарство України опинилося в критичному стані. Повернення до продрозкладки поставило село й міс-то на межу вимирання та підштовхнуло до організованого спротиву.


Господарська розруха — занепад господарського життя в результаті тривалих бойових дій, революцій або невдалих економічних експериментів.Незважаючи на завершення бойових дій з основними противника-

ми, більшовики знову, як у 1919 р., опинилися перед стихією селянсько-го повстання. Найбільшого розмаху він набув навесні—влітку 1921 р.

На липень 1921 р. налічувалося 42 великі партизанські загони. Крім того, діяло повстанське з’єднання Н. Махна (до 30 тис. осіб), яке в серпні 1921 р. зазнало поразки.

Ураховуючи досвід 1919 р., більшовики розгорнули масовий терор проти українського селянства. Тут було зосереджено половина сил Чер-воної армії, ГПУ тощо.

Невдоволення диктатурою більшовиків мало місце й серед робіт-ників. Так, на підприємствах Києва, Одеси, Харкова спалахнули робіт-ничі страйки. Там до економічних вимог додавалося гасло «ради без біль-шовиків».

Крім того, відбувалися селянські виступи й у Росії, Середній Азії та інших містах. Одним із найсерйозніших антибільшовицьких виступів було повстання моряків Балтійського флоту (більшість їх походили з України) в Кронштадті.

Така ситуація в Україні та Росії викликала надію в лідерів УНР на відновлення незалежності України. Із цією метою почалася підготовка до збройного вторгнення частин армії УНР, що були інтерновані в Поль-щі. Проте з різних причин вчасно похід здійснити не вдалося, і він роз-почався вже після того, як пік селянського руху минув. Ці події увійшли в історію під назвою «Другий зимовий похід». Але, як вам уже відомо, він зазнав поразки.

3. нова економічна політика (неп).

Розповідь учителя ;15 березня 1921 р. Х з’їзд РКП(б) прийняв постанову «Про заміну

розкладки натуральним податком» та проголосив курс на проведення нової економічної політики (уперше термін «неп» прозвучав на Всеро-сійській продовольчій нараді 1921 р.). Всеукраїнський центральний виконавчий комітет і Раднарком УРСР прийняли низку розпоряджень, спрямованих на конкретизацію завдань непу в Україні. Суть нової еко-номічної політики полягала в заміні продовольчої розкладки продоволь-чим податком. Відтепер у селян вилучалися не всі надлишки, а заздале-гідь установлений податком мінімум. Сплативши продподаток, селяни мали можливість продавати решту продукції. Уряд тимчасово відмовився від створення колективних господарств. Швидко відроджувалася коопе-рація, яка охопила майже 85 % селян. Неп на селі дав позитивні резуль-

�14726� �� 10 ��_��.indd 270 20.01.2012 12:10:48

www.e-ranok.com.ua

271

тати. Так, у 1927 р. в Україні земель оброблялося на 10 % більше, ніж 1913 р. Якщо до 1917 р. основні земельні угіддя перебували в руках по-міщиків і куркулів, то за роки непу українське село стало значною мі-рою середняцьким, виділилися й заможні господарі, серед яких було чи-мало колишніх червоноармійців, «червоних» партизанів, активних учас-ників боротьби за радянську владу.


Нова економічна політика (неп) — економічний курс уряду більшовиків, прийнятий на Х з’їзді партії в березні 1921 р. Передбачала забезпечення виходу з економічної й політичної кризи влади шляхом повернення до підконтрольної та регульованої державою приватної власності в промисло-вості, заміну продрозкладки продовольчим податком, проголошення свободи торгівлі та ін.

Продподаток — натуральний фіксований податок селянства на користь держави, запровадже-ний як складова непу. мав стати стимулом для відновлення сільського господарства після трива-лої громадянської війни й угамування селянських антирадянських виступів.

Госпрозрахунок — метод планового господарювання, що ґрунтувався на порівнянні в грошовій формі витрат і результатів господарської діяльності.

Нееквівалентний обмін — штучно утворений дисбаланс між цінами на сільгосппродукцію та промислові товари («ножиці цін») із метою викачування ресурсів із сільського господарства.

Концесія — договір, угода про передачу в експлуатацію на певних умовах державних земельних ділянок, покладів корисних копалин, підприємств іноземним чи національним монополіям.Існувала в Україні й система колективних господарств — колгос-

пів і комун, які створювали переважно біднота, сільські комуністи та комсомольці. Однак колгоспи об’єднували лише 1,2 % селянських гос-подарств і займали 1,4 % земельних площ.

Навесні 1925 р. посівні площі в Україні становили 95 % рівня 1913 р., а валовий збір зерна досяг показників останніх передвоєнних ро-ків. Проте товарна його складова була меншою.

У промисловості колишнім власникам поверталися відібрані після 1917 р. невеликі виробництва, заохочувалися іноземні капіталовкладен-ня. В Україні з’явилося чимало приватних закладів, дозволялося засно-вувати власні фабрики й заводи, брати в оренду націоналізовані раніше підприємства. Ці заходи вивели з підпілля підприємницьку діяльність. З’явилася так звана нова буржуазія — орендарі, маклери, комісіонери, торговці-оптовики, промисловці-непмани.

У роки непу посилилася роль товарно-грошових відносин. Держав-ні підприємства переводилися на господарський розрахунок. Ліквідову-валася зрівнялівка в оплаті праці, яка стала залежати від кількості та якості виробленої продукції.

Велику роль у піднесенні економіки республіки відіграла проведе-на в країні грошова реформа (жовтень 1922 р.). В обіг було введено бан-ківський білет, який дорівнював 10 золотим карбованцям — червінець. Спочатку нова грошова одиниця використовувалася для розрахунку між державними підприємствами, а від 1924 р. з’явилася можливість пере-йти на червінець у повному обсязі.

�14726� �� 10 ��_��.indd 271 20.01.2012 12:10:48

www.e-ranok.com.ua

272

Вождь більшовиків В. Ленін переконував, що неп виведе країну з кризи, а радянська влада лише зміцніє, оскільки всі командні висоти в економіці залишаються в руках держави. Великі підприємства, банки, транспорт, зовнішня торгівля не змінювали форм власності.

Відбудова промисловості почалася з переведення діючих заводів і фабрик на господарський розрахунок.

Для оперативного розв’язання господарських питань підприємства об’єдналися за галузевим та територіально-галузевим принципами в трес-ти. Перші трести з’явилися восени 1921 р. як у важкій промисловості («Донвугілля», «Південьсталь», «Південнорудний трест»), так і в легкій промисловості («Текстильтрест», «Шкіртрест», «Цукортрест»). На поча-ток 1922 р. Українській раді народного господарства підпорядковувалося вже 24 трести, які об’єднували близько 450 підприємств усіх галузей.

Для здійснення торговельних операцій, закупівлі сировини, збуту однорідної продукції були утворені синдикати. Неп означав не тільки зміни в управлінні виробництвом, відбувся перехід на оплату, яка зале-жала від кількості та якості праці та враховувала економію палива, си-ровини, раціоналізацію виробництва.

Комуністична партія намагалася використати для відбудови народ-ного господарства трудовий ентузіазм робітників і селян. Поширювали-ся суботники й недільники, дні «ударної» праці тощо.

Позитивні наслідки непу, які проявилися досить швидко в процесі денаціоналізації торговельно-промислових підприємств, утворенні чималої кількості нових, що стимулювало економічну активність населення, пере-дусім дрібних виробників, істотно відчули жителі міст. На селі стають до ладу десятки тисяч олійниць, різних типів млинів (парових, водяних, ві-трових), підприємств із виробництва ковбас, копченостей, різносолів.

Неп сприяв швидкій відбудові країни. Незважаючи на труднощі періоду 1925—1926 рр., у більшості галузей промисловості Україна ви-йшла на рівень 1913 р. (особливо це стосувалося легкої й харчової про-мисловості).

Успіхи розвитку відбудови дали змогу реалізувати план ГОЕЛРО (електрифікація країни), затверджений у 1920 р. Було прийнято рішен-ня про початок будівництва Дніпрогесу, найбільшої гідроелектростанції в Європі. А загалом в Україні спорудили 50 електростанцій, у тому числі Харківську, Луганську, Полтавську, Артемівську, що перевищило план у два рази.


ПЛАН ГОЕЛРО

Назва та зміст — технічна реконструкція народного господарства, тобто індустріалізація, на енергетичній основі. План було прийнято у груд-ні 1920 р. VIII Всеросійським з’їздом Рад, але він містив у собі й заходи з перетворення господарства України. Зокрема, у Донбасі мали бути спо-руджені 24 гідроелектростанції з 30 запланованих у Росії, побудувані заводи якісних сталей та алюмінієві заводи. У кам’яновугільній промис-

�14726� �� 10 ��_��.indd 272 20.01.2012 12:10:48

www.e-ranok.com.ua

273

ловості передбачалося десятикратне, порівняно з 1920 р., зростання видобутку вугілля. Із метою реалізації плану електрифікації Росії в УСРР було створено Комісію з електрифікації України (КЕУ). Передбачалося здійснити план ГОЕЛРО за 10—20 років.

Радянський уряд відшукав і джерела фінансування індустріаліза-ції. Виходячи з реалій життя, було зрозуміло, що в країні відсутні капі-талонагромадження в промисловості, іноземні інвестиції та податки, які б мали сплачувати селяни. Тому політичне керівництво бачило тільки один реальний шлях фінансування індустріалізації — примусове вилучен-ня селянської продукції в натуральній формі — продрозкладка. Змінити курс економічних відносин і перейти до грошово-товарного обігу партія не захотіла. Практично це означало, що РКП(б) робила нову спробу продо-вжити політику воєнного комунізму через продовольчу розкладку, обме-ження приватного підприємства, ліквідацію товарно-грошових відносин, мілітаризацію праці, широке застосування терору проти незадоволених.

Однак політика непу не супроводжувалася політичними змінами в Україні. Республіка, як і раніше, мала фіктивний суверенітет і вико-нувала продиктовані Москвою завдання. жодних змін не відбулося в пар-тійному будівництві. Компартія України залишалась одним із загонів РКП(б). До того ж партійні ряди в 1921 р. зазнали «чистки».

Спроби опозиційної Української комуністичної партії (УКП) об’єд-натися з КП(б)У та створити самостійну організацію закінчилися розпус-ком УКП.

Однак неп мав і політичні наслідки. Він означав провал політики воєнного комунізму й необхідність стимулювання «більшовицького на-тиску». Поступове пожвавлення господарського життя, розширення то-варного виробництва дрібними підприємствами, або непманами, призвели до примирення українського селянства з більшовицьким режимом, що сприяло його утвердженню в Україні.

Особливості непу в Україні:«зовнішнє» походження політики, яка не враховувала національ-��ні інтереси українців;здійснення соціально-економічних перетворень супроводжувалося ��придушенням національно-демократичних сил;реалізація непу почалася значно пізніше, ніж в інших республіках.��

Завдання ;Спираючись на відповідний матеріал підручника та розповідь учи-

теля, схарактеризуйте нову економічну політику за планом: а) причини переходу до непу; б) мета; в) основні заходи — у промисловості, сільсько-му господарстві, торгівлі й обміні, фінансах, системі управління, трудо-вих відносинах; г) особливості впровадження в Україні; д) наслідки. Ре-зультати роботи оформіть у вигляді структурно-логічної схеми.

4. Голод 1921—1923 рр. (для рівня стандарту).Див. с. 275—277.

�14726� �� 10 ��_��.indd 273 20.01.2012 12:10:48

www.e-ranok.com.ua

274

5. суспільно-політичне життя.


На початку 1920-х рр. в УСРР існувало своєрідне явище, не прита-манне радянській владі, — багатопартійність. Хоча всі існуючі партії на той момент (боротьбисти, укапісти, КП(б)У та ін.) сповідували ідеї комунізму, але шляхи й методи побудови такого суспільства вони розглядали по-різному. До того ж не було єдності з багатьох питань і в самій правлячій партії КП(б)У, вона поділялася на кілька фракцій. Із цієї причини процес оформлення однопартійної системи в УРСР був дещо тривалішим, ніж у Ро-сії. Більшовики поставили собі за мету створити апарат, який би підпоряд-ковувався залізній дисципліні. Для цього члени рад мали бути членами біль-шовицької партії. РКП(б) і, відповідно, КП(б)У інтенсивно приймали у свої ряди вихідців з інших партій, використовуючи їх, у разі потреби, на най-більш відповідальних посадах. У такий спосіб здійснювалося опосередкова-не керування життям суспільства — через органи радянської влади. ЦК РКП(б) розглядав і затверджував кандидатури на ключові посади в перифе-рійних органах партії. Це явище дістало назву «призначенство» та стало визначальним у партійній радянській кадровій політиці.

Проти цього протестували окремі фракції, зокрема «децисти». Із метою встановлення дисципліни в партії, на Х з’їзді РКП(б) було при-йнято резолюцію «Про єдність партії», яка забороняла існування фрак-цій та угруповань у партії більшовиків.

За такого централізму в партії неодмінно мала постати проблема лі-дерства в партії. Поки В. Ленін був беззаперечним авторитетом і за ста-ном здоров’я міг виконувати свої обов’язки, це питання не порушувало-ся. Після хвороби В. Леніна в 1922 р. Генеральним Секретарем ЦК РКП(б) став Й. Сталін. Він мав безмежну апаратну, але не політичну владу. Саме за політичну владу й розпочалася боротьба між Й. Сталіним і Л. Троць-ким, одним із видатних провідників партії більшовиків. Й. Сталін подбав про те, щоб на відповідальні пости в партії та державі були призначені від-дані йому люди. Особливих зусиль він доклав, щоб привернути на свій бік периферійні владні органи та, у першу чергу, українські. У протистоянні проти X. Раковського Й. Сталін використав партійний апарат і домігся то-го, що X. Раковського відкликали з України, а головою Раднаркому Укра-їни призначили В. Чубаря. Однак останній не зміг набути авторитету в рес-публіці, і першою особою в Україні практично став Е. Квірінг, який очолював ЦК КП(б)У. У квітні 1925 р. посаду Генерального Секретаря ЦК КП(б)У обійняв висуванець Й. Сталіна — Л. Каганович. У результаті такої кадрової перестановки Й. Сталін здобув цілковиту підтримку в КП(б)У і міг зосередити зусилля на боротьбі з групами та фракціями у самій РКП(б), які були не згодні з установленням особистої диктатури Й. Сталіна. Спочатку Генеральний Секретар ЦК РКП(б) переміг Л. Троць-кого, потім «нову опозицію» в особі Л. Каменева та Г. Зінов’єва, далі — об’єднану опозицію на чолі з Л. Троцьким, Л. Каменєвим і Г. Зінов’євим, «правий ухил» із М. Бухаріним, О. Риковим і М. Томським.

�14726� �� 10 ��_��.indd 274 20.01.2012 12:10:48

www.e-ranok.com.ua

275

Українська інтелігенція негативно поставилася до антисталінської опозиції 1925—1926 рр. В Україні добре пам’ятали роль Л. Троцького в розгромі Української революції, його антиселянські виступи, ворожі висловлювання проти українізації. Більшість партійного керівництва та-кож стояла на боці Й. Сталіна. Боротьба з фракціями й опозицією поєд-нувалася зі зміною економічного курсу партії — відмовою від непу. У 1928—1929 рр. Й. Сталін здобув диктаторські повноваження в партії та державі, завершивши боротьбу за владу.

ІV. ПІДСУМКИ УРОКУ

1920-ті рр. стали своєрідними для розвитку УСРР. З одного боку, вона розвивалася як самостійна держава, з іншого — відбувався посту-повий процес обмеження її суверенітету. Створення СРСР стало вагомим кроком на цьому шляху. Так, на міжнародній арені Україна в 1921—1923 рр. хоч і виступала як суверенна держава, проте діяла в межах, установлених Наркоматом іноземних справ РСФРР.

Зазнавши величезних утрат і збитків від Першої світової та грома-дянської війн, економіка УСРР перебувала в повній руйнації. Ширився антибільшовицький повстанський рух. Але завдяки голоду 1921—1923 рр. та заходам непу більшовикам удалося приборкати ситуацію. Неп забез-печив відновлення сільського господарства й промисловості та створив умови для подальшого розвитку.



урок № 29

тема. Голод 1921—1923 рр.* Мета: розкрити причини та наслідки голоду 1921—1923 рр.; розвивати в учнів уміння ана-

лізувати трагічні сторінки історії батьківщини; сприяти осмисленню в них ролі люди-ни в історії, відповідальності за власні дії.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Усрр у період непу», атлас. Основні терміни та поняття: голод 1921—1923 рр., ара. Основні дати: 1921—1923 рр. — голод у південних областях Усрр.

Хід уроку



�14726� �� 10 ��_��.indd 275 20.01.2012 12:10:48

www.e-ranok.com.ua

276


Бесіда за запитаннями ;Які зміни в економічному, соціальному й повсякденному житті на-

селення України відбувалися внаслідок здійснення політики воєнного ко-мунізму?


Розповідь учителя ;(Учитель привертає увагу учнів до схеми.)

голод 1921—1923 рр. в Україні

Причини

Політика воєнного комунізму;незацікавленість селян у збіль-шенні посівних площ;падіння товарності сільського господарства

руйнування сільського госпо-дарства в роки Першої світо-вої війни, революції, грома-дянської війни

Посуха й неврожай 1921, 1922 р.

Підвищення норм хлібозаготівлі

Політика влади Приховування факту голоду. ізоляція військами районів, охоплених голодом;вилучення хлібних запасів для відправлення до росії, де панував голод у Поволжі;укладення угоди уряду Усрр з ара (американською адміністрацією допомоги) 10 січня 1922 р., яка разом з іншими міжнародними організаціями надавала допо-могу жертвам голоду;надання селянам посівного матеріалу, техніки

територія, охоплена голодом сучасні: дніпропетровська, донецька, запорізька, одеська, миколаївська, південь Харківської

масштаби голодувало 4—7 млн осіб. голод супроводжувався епідеміями холери, тифу, віспи

міжнародні організації, що надавали допомогу голодуючим: ара та джойнт (90 % допомоги), місія нансена, сербсько-Хорватсько-словенський комітет, швейцарський, данський, німецький червоний Хрест, французький вереліф, швейцарські комітети в Берні й цюриху, чехословацька місія, релігійні організації (переважно протестантські)

Наслідки, результати

Померло від голоду 1,5—2 млн осіб. за-гальні демографічні втрати — 5 млн осіб

Придушення селян-ського повстансько-го руху в Україні

Пограбування цер-ков під приводом збору коштів для подолання голоду

затримання впро-вадження політи-ки непу в Усрр

зміцнення вла-ди більшовиків

�14726� �� 10 ��_��.indd 276 20.01.2012 12:10:48

www.e-ranok.com.ua

277


ЛиСТ ГОЛОВи ВУЦВК Г. ПЕТРОВСьКОГО ЧЛЕНУ ЦЕНТРАЛьНОЇ КОМІСІЇ ДОПОМОГи ГОЛОДУЮЧиМ ПРи ВЦВК О. ВиНОКУРОВУ (16 травня 1922 р.)

Згідно з Вашою статтею про голод, у Росії — перелам у кращий бік. В Україні — навпаки. Херсонські жахи продажу людського м’яса поширю-ються. У робітничих районах вимирають робітники великої індустрії — у Херсоні, Миколаєві, Маріуполі, Нікополі, Таганрозі. На 1 квітня голоду-ючих — 3 млн. Допомога в більшості випадків — 1/8 фунту (1 фунт дорівнює 0,41 кг. — Авт.), хліба надається лише 15 %. Прошу цілковитої згоди залишити всі добровільні збори в Україні й забороняти вивіз наркомп-родівських вантажів у Москву, залишивши ресурси компроду Україні.

1) Яким було прохання автора листа?

2) Які факти про ситуацію на півдні україни наводяться в документі?

ІЗ ЛиСТА ГОЛОВи ВУЦВК Г. ПЕТРОВСьКОГО ДО ГОЛОВи ВЦВК М. КАЛІНІНА ПРО ГОЛОД В УКРАЇНІ ТА НЕМОжЛиВІСТь У ЗВ’ЯЗКУ З ЦиМ НАДАННЯ ПРОДОВОЛьЧОЇ ДОПОМОГи ПОВОЛжЮ (24 травня 1922 р.)

За даними на 1 травня у п’яти губерніях України: Донецькій, Запорізькій, Катеринославській, Миколаївській та Одеській налічується 3 709 556 голодуючих, що становить близько 35 % усього населення зазна-чених губерній… Близько 40 % усього голодуючого населення складають діти. Кількість нужденних сягає по всій Україні 6600 тис. осіб. Розмір до-помоги, що отримує населення голодуючих губерній України через держав-ні органи, не перевищує 7,5 % задоволення всього голодуючого населення… Допомога, що надається інозеними й іншими приватними організаціями, досягне в майбутньому 8 % задоволення всього голодуючого населення за умови, якщо буде повністю реалізовано намічений план організації громад-ського харчування за рахунок іноземних комісій допомоги…

…Незважаючи на низку переконливих даних.., що констатують го-лод на Україні в розмірах, які не поступаються голоду на Поволжі, ВУЦВК досі не виніс постанову про визнання згаданих місцевостей Укра-їни голодаючими… Україна від початку кампанії до 1 травня відправи-ла в прикріплені до неї голод-губернії РСФРР 960 вагонів продовольства, тобто в чотири рази більше, ніж власним голодуючим губерніям, яким відправлено лише 232 вагони…

На основі викладеного прошу: 1. Про видання постанови ВУЦВК про визнання голодуючими та такими, що перебувають у тяжкому ста-новищі, місцевості України. 2. Посилити надходження коштів Україні з метою реалізації в інтересах допомоги голодуючим і боротьби з епіде-міями. 3. Узяти до відома, що Україна надалі не вважає можливим від-правляти в Поволжя продовольство, що збирається в межах України, і змушена використовувати його повністю на надання допомоги голоду-ючим України, виділяючи 10 % для відправлення в Крим.

�14726� �� 10 ��_��.indd 277 20.01.2012 12:10:48

www.e-ranok.com.ua

278

1) З’ясуйте масштаби голоду.

2) Які регіони усрр були охоплені голодом?

3) Як реагувала влада на голод?

4) Які заходи передбачалися або були здійснені для подолання голоду?

ІЗ ЛиСТА М. ГРУШЕВСьКОГО ДО В. КУЗІВА ВІД 8 лютого 1922 р. ПРО ГОЛОД В УКРАЇНІ

З України надзвичайно сумні вісті. Там голод, а збіжжя забирають на північ. Офіціальні представники Совітської України нічого не роблять, щоб організувати поміч Україні, мабуть, щоб не відтягувати акції запомогової від Росії, котру комуністи передусім хочуть урятувати як свою головну базу. Злочинна проба повстання... не тільки викликала хвилю обопільного теро-ру, але й зробила комуністів ще більш підозріливими і упередженими про-ти усіх українців без ріжниці; можливо, що вони просто стали дивитись на Україну, як на колонію, котру не знати чи вдасться взяти до рук твердо, от-же, треба використати для певнішої бази — Великоросії.

ІЗ ЛиСТА М. ГРУШЕВСьКОГО ДО В. КУЗІВА ВІД 30 березня 1922 р. ПРО ГОЛОД В УКРАЇНІ

...Поруч усяких матеріальних клопотів невимовно тяжкі вісті з Укра-їни, принесені чоловіком совітським (хоч не комуністом, але їх вірним прихильником). Признав він, що голод на Україні дійсно був замовчаний (мовляв, інакше не можна було, щоб не відтягати уваги світу від Повол-жя), що 1/3 України в тяжкім голоді, спустіла і мусить колонізуватись наново, лиш, значить, більшовиками, російською комуністичною пар-тією... Се пишу по всій щирості, оскільки дуже тяжко на душі, а прилу-чати свій голос до реакційного концерту не личить мені.

1) Яку оцінку дій радянської влади щодо україни в умовах голоду дає М. Гру-шевський?

2) Як М. Грушевський пояснював те, що допомога голодуючим в україні при-йшла занадто пізно?

3) Чому М. Грушевський не виступив з осудом дій радянської влади? Як він це пояснює?


Фронтальне опитування ; 1) Якими були причини голоду? 2) Які його хронологічні межі в УСРР? 3) У чому полягали особливості голоду в УСРР? 4) Завдяки чому вдалося подолати голод? 5) Якими були наслідки голоду 1920-х рр. для УСРР?

V. ПІДСУМКИ УРОКУГолод 1921—1923 рр., спричинений посухою та політикою більшо-

вицької влади, став ще однією трагічною сторінкою історії України.

�14726� �� 10 ��_��.indd 278 20.01.2012 12:10:48

www.e-ranok.com.ua

279

У ліквідації голоду влада використала допомогу іноземних орга-нізацій.

Особливістю голоду в УСРР було те, що він тривав довше, ніж в інших районах. В умовах голоду з України не припинявся вивіз хліба до Росії.

Завдяки голоду влада зуміла приборкати масовий селянський по-встанський рух і набула досвіду використання терору голодом.



урок № 21 (30)

тема. Входження УСРР до складу СРСР. Мета: схарактеризувати причини утворення срср; розкрити позицію керівництва Усрр щодо

створення срср; розвивати в учнів уміння аналізувати та зіставляти історичні події, робити відповідні висновки; формувати в них критичне мислення; виховувати почут-тя національної самосвідомості.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Усрр у період непу», атлас. Основні терміни та поняття: федералізація, автономізація, «договірна федерація», срср. Основні дати: 30 грудня 1922 р. — створення срср; 1924 р. — схвалення конституції срср; 1925 р. —

унесення змін до конституції Усрр; 1927 р. — прийняття нової конституції Усрр.

Хід уроку




Фронтальне опитування ; 1) Схарактеруйте міжнародне становище України в 1921—1922 рр. 2) Схарактеризуйте внутрішнє становище республіки на початок

1921 р. 3) Визначте причини голоду 1921—1923 рр. 4) До чого призвели факти замовчування українським радянським

керівництвом голоду в Україні в 1921—1923 рр.? 5) Чи була можливість уникнути голоду 1921—1923 рр.? Чому цьо-

го не зробило партійне керівництво України? 6) Як і коли було здійснено перехід до непу? 7) Дайте характеристику непу. Чим він відрізнявся від політики

воєнного комунізму? 8) Якими були особливості впровадження непу в Україні?

�14726� �� 10 ��_��.indd 279 20.01.2012 12:10:49

www.e-ranok.com.ua

280


Бесіда за запитаннями ; 1) Якими були відносини між радянськими республіками в 1917—

1920 рр.? 2) На яких умовах було укладено робітничо-селянський союзний до-

говір між УСРР та РСФРР?

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. причини утворення срср.

Розповідь учителя ;Після завершення громадянської війни радянські республіки ма-

ли статус незалежних держав (як, наприклад, Українська Соціалістична Радянська Республіка — УСРР). Однак це була імітація державності, оскільки на території радянських республік поширювалися закони Ро-сійської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки (РСФРР), і саме з Москви здійснювалося управління країною.

Механізм влади був простий: Російська комуністична партія (біль-шовиків) прибрала до рук усю повноту влади та визначала державну вну-трішню й зовнішню політику. Республіканські ж партійні організації бу-ли складовою РКП(б) та виконували волю більшовицького Центрального комітету.

У роки громадської війни радянські республіки позбулися суверен-них прав у галузі військової, економічної та дипломатичної діяльності. Центральні відомства, розташовані в РСФРР, достатньою мірою не вра-ховували інтереси республік, розглядаючи їх як адміністративно-терито-ріальні одиниці. Наростання відцентрованих сил свідчило про необхід-ність вироблення більш гнучких форм союзних відносин.

Між Україною та Росією велися переговори щодо впорядкування взаємовідносин. Те саме питання хвилювало й інші народи колишньої Російської імперії, на території якої постали радянські республіки.


Воєнно-господарський союз (військово-політичний союз) — форма контролю більшовиків над національними радянськими республіками та використання їх ресурсів.

Повторне вторгнення більшовиків в Україну (друга радянсько-укра-їнська війна кінця 1918—1919 р.) супроводжувалося насадженням того управлінського апарату, який уже був сформований у радянській Росії. Проте, щоб зберегти національний фасад радянської державності в Укра-їні й утримати її під своїм контролем, 1 червня 1919 р. було опублікова-но декрет Всеросійського ЦВК, згідно з яким об’єднува лися: 1) військові організації й військове командування; 2) Ради народного господарства; 3) залізничне управління й господарство; 4) фінанси; 5) комісаріати пра-ці. Керівництво цими галузями зосереджувалося в руках «єдиної коле-гії». ЦК РКП(б) дозволив залишити звання «нарком УСРР» за головами

�14726� �� 10 ��_��.indd 280 20.01.2012 12:10:49

www.e-ranok.com.ua

281

всіх об’єднаних відомств, крім військового. Але відповідні наркоми вва-жалися лише уповноваженими наркомів РСФРР.

Запитання для закріплення ;Визначте причини утворення СРСР.

2. утворення срср.

Розповідь учителя ;Комісію ЦК РКП(б) із підготовки проекту рішення про відносини

РСФРР з іншими республіками очолював Й. Сталін — противник дер-жавного суверенітету республік. Очолювана ним комісія постановила, що радянські республіки мають увійти до складу Російської Федерації на правах автономії, тобто ніяке право на державність не визнавалося. Перший секретар ЦК КП(б)У Д. Мануїльський підтримав цей план; про-ти виступив голова українського уряду Х. Раковський.

Вождь більшовицької партії В. Ленін утрутився в підготовку доку-ментів, пов’язаних з об’єднанням радянських республік. Він небезпідстав-но побоювався, що сталінський план лише посилить відцентрові тенден-ції та призведе до протилежного результату. Тому В. Ленін запропонував нове державне об’єднання створити як Союз Радянських Соціалістичних Республік — союз, зовні рівноправний, навіть із правом вільного виходу з нього. Однак партія при цьому не змінювала своєї структури й функцій, що визначило майбутній унітарний характер держави.

З’їзди Рад радянських республік схвалили проекти Декларації про утворення СРСР і Конституції СРСР. 30 грудня 1922 р. відбувся І з’їзд Рад СРСР, що проголосив утворення Союзу, до якого увійшли Російська та Закавказька федерації, Українська РСР і Білоруська РСР.


Автономізація — форма входження національних утворень (республік) до складу рсфрр, запро-понована й. сталіним як спосіб створення срср. Перетворення незалежних національних радян-ських республік на автономії у складі радянської росії.

«Договірна федерація» — система відносин між радянськими республіками. 28 грудня 1920 р. між рсфрр та Усрр було укладено союзний робітничо-селянський договір, згідно з яким дві респуб-ліки вступали у воєнний та господарський союз. договір лише підтвердив ті міжреспубліканські відносини, які склалися в умовах воєнного комунізму. Характерно, що об’єднані наркомати входи-ли до складу рнк рсфрр і мали уповноважених при рнк Усрр на правах народних комісарів. за Усрр залишилося право на окремі військові формування. це означало, що керівництво найважли-вішими сферами життя Усрр здійснювалося з москви. Подібні угоди були укладені рсфрр і з інши-ми радянськими республіками. таким чином, відбулося об’єднання радянських республік під зверх-ністю москви в «договірну федерацію».

СРСР (Союз Радянських Соціалістичних Республік) — форма об’єднання радянських респуб-лік, що постали на теренах колишньої російської імперії. Утворений 30 грудня 1922 р. Хоча за фор-мою він мав стати союзом незалежних держав, по суті виявився унітарною державою, яка в новій формі відродила російську імперію.

�14726� �� 10 ��_��.indd 281 20.01.2012 12:10:49

www.e-ranok.com.ua

282

Союзний договір 1922 р. мав бути міжнародним договором, однак його ніколи ніхто не затверджував і не підписував. Замість нього в Кон-ституції 1924 р. з’явився розділ «Договір про утворення Союзу Радян-ських Соціалістичних Республік», а Конституція — це внутрішній, а не міжнародний юридичний документ.

У складі СРСР права радянських республік ще більше звузилися. У віданні центру залишилися найважливіші функції: зовнішньополітич-ні та зовнішньоекономічні відносини, армія, флот, засоби зв’язку, транс-порт. Республіканський уряд мав право керувати внутрішніми справами (звітуючи при цьому перед центральними органами) у деяких питаннях сільського господарства, галузі освіти, охорони здоров’я тощо. Однак бу-ли й позитивні сторони: визнавалася територіальна цілісність України, її власні, хоч і обмежені у своїх правах, органи управління. Україна ста-ла чітко окресленим національним і територіальним утворенням, що ві-дображало її національну самобутність.


ІЗ ЛиСТА УПОВНОВАжЕНОГО УСРР У БЕРЛІНІ ТОВ. АУСЕНА В НКЗС

Лист ваш підтвердив мої припущення, а саме — що буде виробле-но деякий компроміс за формою, а ліквідація «незалежної» республіки [ідеться про створення СРСР]. Але й форму треба визнати не зовсім своє-часною. Хоча для політиків іноземних держав ця постановка питання великим сюр призом не виявиться, але декому послужить, безумовно, сти-мулом посилити ту підтримку української еміграції, яку вони останнім часом почали значно скорочувати. Але особливо послабленою буде наша позиція щодо еміграції. Тут уже брехати буде не те що важче, ніж досі, а зовсім неможливо…

1) Який статус мала усрр на початку 1920-х рр. і як він змінився після утво-рення срср?

2) Чи була усрр суверенною державою в 1921—1922 рр.?3) Якою була реакція українського дипломата на створення срср?


Бесіда за запитаннями ; 1) Які два підходи до договірної федерації сформувалися в РКП(б)

на початку 1920-х рр.? 2) Чим сталінський проект автономізації відрізнявся від проекту

представників радянських республік? 3) Коли було утворено СРСР?

VІ. ПІДСУМКИ УРОКУНаприкінці 1922 р. було створено СРСР. За задумом В. Леніна, він

мав стати союзом рівноправних радянських республік.Незважаючи на всі спроби українського радянського керівництва,

йому не вдалося відстояти більшу самостійність УСРР.

�14726� �� 10 ��_��.indd 282 20.01.2012 12:10:49

www.e-ranok.com.ua

283


1) підготуйте реферат за однією з тем: «україна та створення срср», «кон-ституційне оформлення срср».

2) підготуйтеся до семінарського заняття за темою «культурне та духовне життя в роки непу. українізація» (якщо наступний урок планується про-вести в цій формі).

урок № 22 (31)

тема. Культурне та духовне життя в роки непу. Українізація.

Мета: проаналізувати політику більшовиків у галузі культури; показати, що політика корені-зації сприяла піднесенню національної культури, оновленню української інтелігенції, зазначивши при цьому, що культура й духовне життя народу були підпорядковані ідео логічним настановам партії більшовиків; розвивати в учнів логічне та історичне мислення; виховувати їх на кращих зразках національної культури.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Усрр у період непу», атлас, репродукції картин,

ілюстративний матеріал, портрети діячів науки та культури. Основні терміни та поняття: коренізація, українізація, ідеологізація, культурна революція, лікнеп.

Хід уроку

І варіант Форма проведення: семінарське заняття.

ПЛАН

1) Українізація: передумови та мета здійснення. 2) Політика українізації: заходи й результати. 3) Політика коренізації національних меншин в УСРР. 4) Провідники політики українізації.

Рекомендована література 1) Бойко О. Д. Історія України у ХХ ст. — Ніжин, 1994. 2) Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної україн-

ської нації. ХІХ—ХХ століття. — К., 1996. 3) Гунчак Т. Україна. Перша половина ХХ століття. — К., 1993. 4) Історія України. ХХ століття: посібник для вчителя / За ред.

С. В. Кульчицького. — К., 1992. 5) Касьянов Г. Українська інтелігенція 1920-х — 30-х років: соціаль-

ний портрет та історична доля. — К., 1992. 6) Касьянов Г., Даниленко В. Сталінізм і українська інтелігенція

(20—30-ті рр.). — К., 1991.

�14726� �� 10 ��_��.indd 283 20.01.2012 12:10:49

www.e-ranok.com.ua

284

7) Кульчицький С. В. УСРР в добу нової економічної політики (1921—1928 рр.). Спроба побудови концептуальних засад реальної істо-рії. — К., 1995.

8) Кульчицький С. В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928). — К., 1996.

9) Кульчицький С. В. Україна між двома війнами (1921—1939 рр.). — К., 1999.

10) Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. — Т. 2. — К., 1994.

ІІ варіант


ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯВиступи учнів із підготовленими рефератами.

Фронтальне опитування ; 1) Коли було запроваджено неп? 2) Чому заходи непу в УСРР були запроваджені пізніше, ніж у ра-

дянській Росії? 3) Якими були причини голоду 1921—1923 рр.? 4) Чому радянське керівництво тривалий час приховувало масштаби

голоду? 5) Якими були наслідки голоду 1921—1923 рр. для УСРР? 6) Із якою метою виник проект створення СРСР? 7) Яким був проект Й. Сталіна щодо створення СРСР? 8) Коли було проголошено створення СРСР?

Письмова робота ; 1) Визначте основні підходи до створення СРСР, що мали місце в ра-

дянському керівництві, та дайте їх характеристику. 2) Що спричинило запровадження непу? Якою є його роль для збере-

ження радянської влади? 3) Політика непу планувалася як тривала чи тимчасова?


Запитання та завдання ; 1) Визначте здобутки розвитку культури 1917—1921 рр. 2) Яким було ставлення більшовиків до сфери культури?


1. основні риси розвитку української культури в роки непу.Розповідь учителя ;У період непу партія продовжувала політику культурної револю-

ції. Політизація культурного процесу не приховувалася: партія вимага-ла, щоб культура була національною за змістом, але не суперечила ко-муністичній теорії.

�14726� �� 10 ��_��.indd 284 20.01.2012 12:10:49

www.e-ranok.com.ua

285

Метою культурної революції було формування у свідомості мас пев-них стереотипів, які б зробили поведінку широких верств населення про-гнозованою та контрольованою з боку органів радянської влади.

В останні роки непу утверджувалися погляди на культуру як на один із напрямків соціалістичного будівництва — поряд з індустріаліза-цією та колективізацією сільського господарства.

У сфері культури не вистачало інтелігенції, радянське керівництво залежало від так званих «буржуазних спеціалістів». Тому постало завдан-ня створити власну інтелігенцію або змусити «буржуазних спеціалістів» робити те, що потрібне радянській владі. Незгодних чекали репресії.

Попри все, 1920-ті рр. були періодом небаченого розвитку, надій і сподівань в українській культурі. Недарма ті часи називають періодом відродження культури. Україномовна освіта та її підтримка з боку дер-жави мали велике значення для розвитку національної культури. Однак головним поштовхом до відродження була революція, яка сповнила куль-турну діяльність відчуттям новизни, свідомістю звільнення від старого світу та його обмежень.

Робота з підручником ;

Опрацюйте відповідний матеріал підручника та визначте основні риси розвитку української культури в роки непу.

2. коренізація (українізація).



коренізація в Усрр

План характеристики Характеристика

форма здійснювалась у вигляді українізації й заходів для національного розвитку національних меншин в Україні

Період здійснення 1923 — початок 1930-х рр.

основні провідники м. скрипник, о. шумський

мета створення національного підґрунтя для проведення більшовиками своєї полі-тики, а також для створення позитивного образу радянської влади як усереди-ні країни, так і за її межами

основні положення сформовані рішеннями Хіі з’їзду ркП(б) (квітень 1923 р.):підготовка, виховання та висування керівних кадрів корінної національності;урахування національних чинників при формуванні партійного та державного апарату;організація мережі навчальних, виховних закладів, закладів культури, преси, книговидавничої справи мовами корінних національностей;вивчення національної історії, відродження та розвиток національних тради-цій і культури

�14726� �� 10 ��_��.indd 285 20.01.2012 12:10:49

www.e-ranok.com.ua

286

Закінчення таблиці

План характеристики Характеристика

Підсумки та результати У 1930 р. кількість шкіл з українською мовою навчання становила 85 %, на українську мову було переведено 75 % діловодства державних установ, укра-їнською мовою видавалося 90 % газет, понад 50 % книг і журналів. кількість українців серед службовців держапарату зросла від 35 до 54 %;сприяла залученню до радянського культурного будівництва української інтелі-генції, повернулася з еміграції частина діячів культури й науки;відбувся бурхливий розвиток української культури («відродження»);були забезпечені культурно-національні права національних меншин, створені адміністративні національні райони тощо


Українізація (складова коренізації) — політика більшовицького керівництва в 1920-х рр., спря-мована на збільшення представництва українців в органах влади, культури, освіти, державних уста-нов; розширення сфери застосування української мови в суспільстві; пробудження інтересу до на-ціональної української культури. основною метою українізації було утвердження радянської влади в Україні, створення для неї національного підґрунтя.


З ІНТЕРВ’Ю ІЗ С. ПЕТЛЮРОЮ СПІВРОБІТНиКА РУСС-ПРЕС ПРО УКРАЇНІЗАЦІЮ (1924 р.)

…У цьому напрямку нинішньої політики більшовиків я вбачаю чергову їхню поступку стихійній силі українського національного руху, а водночас логічно послідовний і політичний захід з метою оволодіти си-лою цього руху й зміцнити свої позиції в Україні…

…Більшовицька українізація має розглядатися як одна ланка то-го плану, що вони його виношують на випадок збройного конфлікту зі своїми сусідами. Говорити про успіхи її в самій Україні поки що перед-часно. Відомості, які надходять звідти, змушують поставитися до неї рад-ше з недовірою й застереженнями. Як в усьому, що декларують більшо-вики, так і в цьому питанні за гучними і гарними словами та високими ідеями криється чимало фарисейства й сурогату. Так, українізація спро-щено і прямолінійно зводиться лише до переходу на українську мову в ді-ловодстві і до запровадження її у школах як знаряддя навчання в дусі комуністичних ідей. Поки що не чутно, щоб до колосальної за своїм зміс-том й обсягом роботи українізації залучено було культурні сили Украї-ни, які не сповідують комуністичної віри. Ні, країнізацію проводить пе-реважно зайшлий елемент, комуністи з Москви, які наспіх самі ледь навчилися і навчаються української мови. Не важко уявити, скільки ви-кривлень і шкоди принесе така українізація справжній національній культурі… Нарочитість і фарисейство українізації, проваджуваної біль-шовиками, тим більше впадає в око, що одночасно з декларуванням і часткової реалізацією її комуністичні лідери поклали край останнім ознакам державної самостійності УСРР…

�14726� �� 10 ��_��.indd 286 20.01.2012 12:10:49

www.e-ranok.com.ua

287

Таким чином, українізація, проваджувана більшовиками, в зазна-чених умовах постає як обдуманий хід політичної гри в інтересах кому-нізму, а не як справжній засіб задоволення національних потреб 35-міль-йонного населення України.

Однак це не означає, що вона не принесе деяких, бодай коротко-часних вигод. Розрахунок більшовиків на ефект такої тактики в сенсі впливу на українську еміграцію й особливо на українське населення, яке живе тепер у Польщі, виявляється певною мірою правильним…

1) Яку оцінку дає с. петлюра українізації?

2) Чи відповідала його оцінка реальному стану речей?

3) Який вплив мала українізація «на українську еміграцію й особливо на укра-їнське населення, яке живе тепер у польщі»?

3. розвиток освіти та науки.

Розповідь учителя ;Важливою проблемою доби непу була ліквідація неписьменності.

У 1923 р. було створено добровільне товариство «Геть неписьменність». Держава надавала певні пільги тим, хто навчався. За 1920-ті рр. в Укра-їні навчилися читати й писати близько 2 млн осіб. У 1924 р. почалася підготовка до запровадження обов’язкового чотирирічного початкового навчання дітей.

В освіті поширюється експеримент і новаторство. Радянський уряд сприяв створенню нових типів шкіл, підходів до викладання й вихован-ня, які б прискорили розрив із «буржуазним минулим». У державі ство-рювалася система ідеологізованої освіти. Нові програми особливого зна-чення надавали політехнізації освіти, колективним методам виховання. Велику популярність мала теорія А. Макаренка, який приділяв значну увагу оточенню в житті дитини.

У школах було заборонено вивчення основ релігії. Активізувалася антирелігійна кампанія.

Наголошувалося, що радянський уряд зробив освіту доступнішою для основної маси трудящих, і хоча у 1927—1928 навчальному році рівень грамотності зріс, поза школою ще залишалися близько 35 % дітей шкільного віку.

Вища школа зазнала великих змін. Найголовнішим завданням партії у сфері культури вважалася підготовка фахівців робітничого по-ходження. Для вихідців із робітничого класу було введено низку пільг. Діти робітників і селян звільнялися від оплати за навчання в інститутах, складання вступних іспитів тощо. Звичайно, це не могло не позначити-ся на рівні освіти. Тому при вузах почали створюватися підготовчі робіт-ничі факультети (робітфаки).

У 1927 р. гостро постала проблема педагогічних кадрів. Було істотно збільшено випуск учителів, розширено систему курсового навчання. Серйоз-на увага приділялася національним кадрам. Наприкінці 1920-х рр. близько 53 % від загальної кількості студентів в Україні становили українці.

�14726� �� 10 ��_��.indd 287 20.01.2012 12:10:49

www.e-ranok.com.ua

288


розвиток освіти в 1920-ті рр.

Напрямки

ліквідація неписьменності розбудова державної системи освіти

від 1921 р. створювалися школи ліквідації непись-менності — лікнепи, у яких мали навчатися всі, хто не вміє читати й писати, віком від 8 до 50 років. за-вдяки лікнепам на кінець 1920-х рр. в основному вдалося подолати неписьменність населення.із запровадженням політики українізації велика увага приділяється навчанню рідною мовою

виховання дітей віком від 4 до 8 років здійснюва-лося в дитячих садках та дитячих будинках; від 8 до 15 років — у дитячих будинках та семирічних трудових школах; від 15 років (після закінчення се-мирічки) підлітки вступали до профшколи з дво-річним терміном навчання, системою, якою завер-шувалася початкова освіта. основну увагу початкова школа зосереджувала на підготовці мо-лоді для виробництва. вищими навчальними за-кладами в 1922—1929 рр. були технікуми й інсти-тути. технікуми готували вузьких спеціалістів для виробництва. інститути здійснювали підготовку ад-міністраторів, організаторів виробництва

1920-ті рр. стали періодом стрімкого відродження науки. У 1921 р. президентом УАН було обрано М. Василенка. УАН було перейменовано на Всеукраїнську академію наук (ВУАН). Такою назвою декларувався намір об’єднати в межах однієї організації наукову інтелігенцію всієї України (у тому числі західноукраїнську). У 1922 р. відбулися переви-бори президента ВУАН. (Спочатку було обрано О. Левицького, а після його смерті — В. Липського.) Діяли три відділи ВУАН — історико-філо-логіч ний, фізико-математичний, соціально-економічний.

Запитання для закріплення ;Визначте основні тенденції розвитку науки в УСРР.

4. література та мистецтво.

Розповідь учителя ;Незважаючи на те, що частина талановитих письменників і поетів

після поразки української революції залишила країну (В. Винниченко, М. Вороний, О. Олесь), молоде покоління літераторів заявило про себе на повний голос. Політика українізації 1920-х рр. викликала духовний ренесанс, розмаїття літературних організацій та об’єднань. Літературно-художні об’єднання виникали й розпадалися, дискусії спалахували з но-вою силою.

Найвідомішими об’єднаннями цього часу були «Плуг» — спілка се-лянських письменників (П. Панч, А. Головко), «Гарт» — спілка пролетар-ських письменників (В. Еллан-Блакитний, М. Хвильовий, В. Сосюра), ВАПЛІТЕ — Вільна Академія Пролетарської Літератури (П. Тичина, М. Бажан, Ю. Смолич, Ю. Яновський). Виділялися групи неокласиків

�14726� �� 10 ��_��.indd 288 20.01.2012 12:10:50

www.e-ranok.com.ua

289

(М. Зеров, М. Рильський, М. Драй-Хмара, Ю. Клен), символістів (П. Ти-чина, Ю. Меженко), футуристів та ін. Велику популярність мали твори драматургів І. Кочерги, М. Куліша.

жваві дискусії про шляхи розвитку української літератури викли-кала діяльність М. Хвильового (Фітільова). Він був росіянином, членом більшовицької партії, проте щиро прагнув розвитку української культу-ри. Виступаючи в дискусіях 1920-х рр., М. Хвильовий наголошував на тому, що без Європи українське відродження неможливе.

У середині 1920-х рр. в Україні налічувалося 45 професійних театрів. У цей час на сцені низки міст України виступали талановиті українські ак-тори, які склали справжню плеяду представників українського театрально-го мистецтва. Театр «Березіль» у 1922—1933 рр. очолював талановитий ре-форматор та експериментатор театру, актор і режисер Лесь Курбас. Він сміливо запроваджував нові ідеї та форми західноєвропейської культури. На сцені театру «Березіль» виступали видатні майстри — А. Бучма, М. Кру-шельницький, О. Мар’яненко, П. Саксаганський, Ю. Шумський.

У 1920-ті рр. стала до ладу Одеська кінофабрика, будувалася Ки-ївська кіностудія. Свій творчий шлях розпочав геній українського та сві-тового кіномистецтва О. Довженко (фільми «Звенигора» й «Арсенал»). У театрі та кіно успішно працювала М. Заньковецька.

Українську культуру збагатила творчість композиторів М. Леонто-вича, К. Стеценка, Г. Верьовки, П. Козицького, Л. Ревуцького. Популяр-ними були хорова капела «ДУМКА», Київський симфонічний ансамбль, національні театри опери та балету в Харкові, Києві та Одесі.

Правдиве відображення дійсності проголосила своїм завданням Асоціація художників Червоної України. Члени Асоціації — І. Їжаке-вич, К. Трохименко, Ф. Кричевський тощо — за допомогою нових вираз-них засобів поглибили розвиток українського образотворчого мистецтва. Плідно продовжував працювати М. Бойчук та послідовники його оригі-нальної школи («бойчукісти»). З’явилися нові імена талановитих худож-ників і скульпторів (А. Петрицький, В. Касіян).

Отже, у 1920-х рр. українські література та мистецтво переживали бурхливе піднесення. Пройнята національною духовністю, усупереч ідео-логічним обмеженням, українська культура досягла світового рівня.

Постаті в історіїМикола Хвильовий (справжнє прізвище — Фітільов; 1893—

1933 рр.) — український прозаїк, поет, публіцист, один з основополож-ників пореволюційної української прози. Ще в шкільні роки долучився до революційної боротьби. Брав участь у Першій світовій та громадян-ській війнах, від 1921 p. жив і працював у Харкові, де активно заявив про себе як один з організаторів літературно-художнього життя, член-заснов-ник багатьох тогочасних літературних організацій («Гарту», «ВАПЛІТЕ», «Пролітфронту»). Під час літературної дискусії в Україні (1925—1928 pp.) висловив вимогу перед новою українською літературою перестати на-слідувати Москву й орієнтуватися на «психологічну Європу». Уважав, що на зміну провідній ролі Європи в культурному процесі має прийти

�14726� �� 10 ��_��.indd 289 20.01.2012 12:10:50

www.e-ranok.com.ua

290

«євразійський Ренесанс», у якому провідну роль відводив новій україн-ській культурі. Його літературне гасло «Геть від Москви! Дайош Євро-пу!» набрало політичного звучання. Його погляди були засуджені пар-тійними керманичами, і він зазнав переслідувань.

На знак протесту проти голодомору 1932—1933 рр. й арешту сво-го друга М. Ялового 13 травня 1933 р. наклав на себе руки.

Лесь Курбас (повне ім’я — Олександр-Зенон Курбас; 1887—1937 рр.) — український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. У 1916 р. вступає до театру М. Садовського. Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на організа-цію студії молодих акторів, із якої виріс згодом «Молодий театр» — театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматур-гії. Улітку 1920 р. Лесь Курбас, зібравши своїх кращих акторів під назвою «Кийдрамте» (Київський драматичний театр) почав своє тур-не містами Київщини. Лесь Курбас був засновником спочатку політич-ного (1922—1926 рр.), а потім і філософського (1926—1933 рр.) теа-тру в Україні. Однак його було наклепницьки обмовлено, звільнено з посади керівника «Березілю» та заарештовано в Москві, де він кіль-ка місяців працював у єврейському театрі на Малій Бронній. Леся Курбаса було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського кана-лу на Медвежу Гору, потім його відправили на Соловки. 1937 р. після повторного суду його було розстріляно в урочищі Сандармох. У 1957 р. посмертно реабілітовано.

Михайло Бойчук (1882—1937 рр.) — український художник, маляр-монументаліст, лідер групи «бойчукістів». Член НТШ від 1912 р. У 1917 р. бере участь у заснуванні Української академії мистецтв, стає професором майстерні монументального живопису. Від 1924 р. — професор Київського художнього інституту. Заклав основи українського монументального мистецтва, майстри якого об’єдналися в Асоціацію ре-волюційних митців України. У 1919 р. бойчукісти виконали розпи-си Луцьких казарм у Києві, санаторію ВУЦВК в Одесі (1928 р.), Черво-нозаводського театру в Харкові (1933—1935 рр.) та ін. 26 листопада 1936 р. був заарештований НКВС і звинувачений радянською владою в контрреволюційній фашистській діяльності та розстріляний 13 лип-ня 1937 р.

Олександр Довженко (1894—1956 рр.) — український письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематогра-фа. Народився в селі Сосниці Чернігівської губернії в Україні. Закінчив Глухівський учительський інститут (1914 р.). Навчався в Київському уні-верситеті й Комерційному інституті в Києві. Викладав фізику, природо-знавство й гімнастику в гімназії (1914—1917 рр.). 1918—1920 рр. про-вів у лавах Червоної армії. У 1920—1921 рр. брав участь у створенні Київського відділу народної освіти, у 1921—1923 рр. — на дипломатичній службі в Польщі та Німеччині. Навчався живопису в Мюнхені й у Берлін-ському художньому училищі. У 1923—1926 рр. — художник-ілюстратор газети «Вісті ВУЦВК» у Харкові. Згодом стає одним із засновників

�14726� �� 10 ��_��.indd 290 20.01.2012 12:10:50

www.e-ranok.com.ua

291

ВАПЛІТЕ, через яке згодом зближається з ВУФКУ. У 1920-х рр. почи-нає активно цікавитися акторською майстерністю та режисурою. Від 1926 р. — режисер-постановник на кіностудіях Одеси, Києва, Москви. Серйозний успіх мав після виходу в 1929 р. фільму «Звенигора». Далі О. Довженко подорожує різними країнами, де пропонує до перегляду свої кінострічки. Після повернення на Батьківщину він продовжує свою діяльність в галузі кіно й режисури та знімає ще кілька стрічок («Аеро-град», «Щорс», «Мічурін», «Зачарована Десна» тощо). Заслужений діяч мистецтв Української РСР (1940 р.). Народний артист РСФСР (1950 р.). Лауреат Ленінської премії (1959 р. — посмертно за літературний сце-нарій «Поема про море»).

5. релігійне життя в україні. уАпЦ (для рівня стандарту).Див. с. 291—293.


Завдання для дискусії ;Визначте основні здобутки української культури 1920-х рр.

VІ. ПІДСУМКИ УРОКУ

Неп уніс корективи в розвиток духовної сфери радянського су-спільства. Зокрема відбулося: насильницьке впровадження марксист-ської ідеології; реформування системи освіти; уведення в Кримінальний кодекс відповідальності за переконання; посилення боротьби з неграмот-ністю; активізація антирелігійної кампанії; висилка за кордон видних представників інтелігенції.

За час запровадження політики коренізації в Україні було досяг-нуто набагато більше політичних успіхів, ніж в інших союзних республі-ках. Ця політика сприяла розвитку української національної культури, хоча й здійснювалася під пильним оком центру та супроводжувалася ре-пресіями проти тих, хто був звинувачений у «націонал-комунізмі».

Разом із тим відбувалося нищення творів, які не вкладалися в ідео-логічні межі режиму, діяльність творчих союзів мала пропартійне спря-мування. Головним завданням партії була стандартизація духовного жит-тя. Духовна сфера перебувала в лещатах партійної ідеології. Державний контроль за розвитком духовного життя в країні був складовою радян-ської моделі тоталітаризму. Попри це, в українській культурі 1920-х рр. спостерігався творчий злет.

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ


2) підготуйтеся до узагальнення знань за темою «усрр в умовах нової еко-номічної політики (1921—1928 рр.)» (для рівня стандарту).

�14726� �� 10 ��_��.indd 291 20.01.2012 12:10:50

www.e-ranok.com.ua

292

урок № 32

тема. Релігійне життя в Україні. УАПЦ*. Мета: проаналізувати політику більшовиків у галузі культури; показати, що політика корені-

заціі сприяла піднесенню національної культури, оновленню української інтелігенції, зазначивши при цьому, що культура й духовне життя народу були підпорядковані іде-ологічним настановам партії більшовиків; розвивати в учнів логічне та історичне мис-лення; виховувати їх на кращих зразках національної культури.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, хрестоматія, стінні карти «Усрр у період непу», атлас, ілюстративний матеріал. Основні терміни та поняття: Українська автокефальна православна церква.

Хід уроку



Фронтальне опитування ; 1) Із якою метою проводилася політика коренізації? 2) Що таке українізація? Якими були її наслідки? 3) Схарактеризуйте політику партії в галузі культури. 4) Визначте причини, які привели до стрімкого злету української

культури в 1920-х рр. 5) Поясніть значення термінів: лікнеп, робітфак. 6) Схарактеризуйте методи, за допомогою яких ліквідовувалася не-

письменність в Україні в 1920-х рр. 7) Поясніть, чому в середині 1920-х рр. багато вчених повернулися

з еміграції в Україну. 8) Які напрямки української культури розвивалися особливо плідно? 9) Яку роль відіграла ідеологія у сфері культури?


І варіант

Робота з підручником ; 1) Складіть тези до теми «Релігійне життя в роки непу». 2) Складіть розгорнутий план на тему «Релігійне життя в роки непу».

Учитель уточнює результати роботи учнів, використовуючи наве-дений нижче матеріал.

Додаткова інформаціяНа початку ХХ ст. разом із боротьбою за українську державнiсть на

Українi почався рух за автокефалiю Української православної церкви. У 1919 р. було проголошено автокефалiю української церкви. Богослу-

�14726� �� 10 ��_��.indd 292 20.01.2012 12:10:50

www.e-ranok.com.ua

293

жiння в українських храмах стало вiдправлятися українською мовою. У 1921 р. в Києвi в соборi Св. Софiї вiдбувся Всеукраїнський православний Собор, який проголосив Українську православну церкву автокефальною. Спочатку радянська влада підтримувала УАПЦ із метою послабити позиції Російської православної церкви (РПЦ). Згодом радянська влада стала боротися проти Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) й у 1930 р. лiквiдувала її.

Більшовицьке керівництво підтримувало розколи в православній церкві та сприяло розвитку протестантських церков і нетрадиційних культів.

У 1921—1923 рр. під приводом боротьби з голодом відбулося від-крите пограбування храмів, вилучення цінностей.

Весь період 1920-х рр. держава проводила агресивну антицерков-ну й атеїстичну пропаганду.

ІІ варіант


ІЗ ПРОТОКОЛУ ЗАСІДАННЯ ПОЛІТБЮРО ЦК КП(Б)У ПРО ВиЛУЧЕН-НЯ ЦІННОСТЕЙ У ЦЕРКВАХ (31 березня 1922 р.)

Слухали: 1. Про кампанію з вилучення із церков (циркуляр ЦК РКП).Постановили: 1. Циркуляр затвердити й розіслати з тими зміна-

ми, що замість підготовчих таємних комісій керівництво вилученням цінностей покладається безпосередньо на Бюро губкому, з огляду на те, що вилучення вже фактично началося.

ІЗ ПОСТАНОВи ПОЛІТБЮРО ЦК КП(Б)У ПРО ЦЕРКОВНУ ПОЛІТиКУ (23 листопада 1923 р.)

Про церковну політику (тов. Логінов). а) Підтвердити попередній курс на всесвітнє сприяння ж. Ц. (жива

Церква. — Авт.) б) Ужити заходів до недопущення посилення тихонівщини. в) Провести роботу з відколу «лівих» елементів серед тихонівців. г) Поставити перед комісією завдання відновлення групи «Братства

жива Церква». д) Комісії поставити завданням ліквідацію суперечок між прогресив-

ними церковними угрупованнями, створення з них блоків для бо-ротьби з тихонівцями й автокефалістами.

е) Ухвалити лінію комісії із пом’якшення гостроти лінії живоцерковців. є) Ухвалити перейменування В. Ц. У. в Український Синод. ж) Відтворити губернські комісії з керівництва церковною роботою. з) Затвердити кошторис у 850 червінців, реалізувавши його через

Фінкомітет. и) Запропонувати органам ДПУ посилити роботу за своєю лінією. і) Дати директиву про посилення переслідувань монархістів, які на-

магаються вести свою роботу через церкву (особливо в прикордон-них губерніях).

�14726� �� 10 ��_��.indd 293 20.01.2012 12:10:50

www.e-ranok.com.ua

294

ї) Утримуватися від зворотної передачі церков під ж. Ц. тихонівцям. Передача має здійснюватися тільки за постановами Центральної Церковної Комісії.

й) Доручити Секретаріату переглянути склад центральної комісії, а також робітників, що безпосередньо виконують її завдання, і по-дати на затвердження оргбюро.

1) Які процеси в церковному житті характеризують ці документи?

2) До яких заходів удавалися більшовики у своїй церковній політиці?


Фронтальне опитування ; 1) Коли було створено УАПЦ? 2) Кого було обрано першим митрополитом УАПЦ? 3) Чому більшовики підтримали створення УАПЦ, а згодом почали

її переслідувати?

V. ПІДСУМКИ УРОКУВажливою зміною в релігійному житті тогочасної України стало

утворення УАПЦ. Проте її існування, як й інших церков, для компартійно-радянського режиму, що допускав існування лише однієї панівної ідеоло-гії, було невигідним. Усі церковні громади зазнавали обмежень, пов’я-заних із насадженням владою атеїзму.



2) підготуйтеся до узагальнення знань за темою «усрр в умовах нової еко-номічної політики (1921—1928 рр.)».

урок № 23 (33)

тема. Узагальнення знань за темою «УСРР в умовах нової економічної політики (1921—1928 рр.)».


Тип уроку: повторювально-узагальнюючий із перевіркою набутих учнями знань, умінь та навичок. Обладнання: підручник, атлас, схеми, таблиці, стінні карти, що використовувалися впродовж

вивчення теми.Методичні рекомендації щодо проведення уроку наведено в розроб-


�14726� �� 10 ��_��.indd 294 20.01.2012 12:10:50

www.e-ranok.com.ua

295

Хід уроку








Завдання на індивідуальних картках ;

КАРТКА № 1

1) Яким був вплив непу на розвиток радянської економіки? 2) Поясніть зміст гасла, під яким на початку 1920-х рр. розгорнувся

робітничий і селянський рух: «Ради без більшовиків!».

КАРТКА № 2

1) Визначте здобутки та прорахунки непу. 2) Що таке націонал-комунізм та яким є його різновид в Україні

в період непу?

КАРТКА № 3

1) Висловіть позицію Х. Раковського щодо створення СРСР. 2) У своїй праці «Нарис історії України. Формування модерної укра-

їнської нації ХІХ—ХХ століття» історик Я. Грицак стверджує: «Хоча “українізація” мала характер офіційної лінії, вона проходи-ла не зовсім гладко. Центральне партійне керівництво намагалося звести її до напівзаходів. Його ставлення було двоїстим: формально воно підтримувало розширення сфери вживання української мови, але боротьба з виявами широкого українського почуття, особливо з тими, які вели до політизації українського питання, не припи-нялася». На прикладах підтвердіть думку історика.

Завдання ;Дайте визначення понять: неп, автономізація, коренізація, украї-

нізація, «криза збуту», «ножиці цін», продподаток, господарський роз-рахунок, концесія, оренда, непман.

Тестові завдання ; 1. У якому році в основному завершилася відбудова промисловості

УСРР?А 1923 р. Б 1925 р.В 1926 р. Г 1927 р.

�14726� �� 10 ��_��.indd 295 20.01.2012 12:10:50

www.e-ranok.com.ua

296

2. У галузі національної політики ХІІ з’їзд РКП(б) проголосив курс:А на коренізацію Б на українізаціюВ на націоналізацію Г на приватизацію

3. Яким був офіційний державний статус України на початку 1920-х рр.?А незалежна державаБ автономія у складі федеративної РосіїВ незалежна держава, що уклала військово-політичний союз з ін-

шими радянськими республікамиГ область Росії

4. У якому році була створена УАПЦ?А 1920 р. Б 1921 р.В 1922 р. Г 1924 р.

5. Яка міжнародна організація надала допомогу Україні під час голоду 1921—1922 рр.?А Ліга НаційБ Помгол (допомога голодуючим)В АРА (Американська організація допомоги)Г ООН

6. Створений 1922 р. в Києві театр «Березіль» очолював:А Лесь Курбас Б Г. ВерьовкаВ Г. Юра Г О. Довженко

7. Які ознаки були притаманні політиці більшовиків у галузі куль-тури?А прагнення зберегти контроль над культурою та всіма проявами

духовного життяБ сприяння вільному розвитку культури, ліквідація форм конт-

ролю над неюВ деідеологізація культури, толерантне ставлення до інакомис-

ленняГ боротьба з будь-якими проявами інакомислення, зведення всієї

сукупності проявів духовного життя суспільства до заздалегідь зазначених схем

8. Із якою державою радянська Україна уклала першу мирну угоду?А із Латвією Б із ЛитвоюВ із Грузією Г із Польщею

9. У 1920 р. в Україні вироблялося промислової продукції порівняно з довоєнним періодом:А 5 % Б 10 %В 15 % Г 50 %

10. У березні 1921 р. про саморозпуск оголосила:А РКП(б) Б УКПВ КП(б)У Г КПУ(б)

11. Як керівництво більшовицької партії сприйняло націонал-кому-ністичні погляди О. Шумського та М. Волобуєва?А підтримало Б засудилоВ проігнорувало Г взяло до уваги

�14726� �� 10 ��_��.indd 296 20.01.2012 12:10:50

www.e-ranok.com.ua

297

12. Курс більшовиків на українізацію передбачав:А розширення сфери використання української мови в роботі пар-

тійного й державного апаратів, збільшення кількості шкіл із навчанням рідною мовою, розвиток національної культури

Б ліквідацію радянської влади й відновлення незалежної Україн-ської держави, упровадження української мови в роботу дер-жавного апарату, національно-культурне відродження

В виховання більшовицьких кадрів із представників корінної на-ціональності, упровадження рідної для населення мови в робо-ту партійного, господарського й радянського апаратів, збіль-шення мережі шкіл із навчанням рідною мовою, розвиток національної культури

Г запровадження багатопартійності, поділ КП(б)У на декілька українських партій, перетворення рад на органи парламент-ського типу, формалізацію відносин з РСФРР

13. Коли було ліквідовано Народний комісаріат закордонних справ УСРР?А 1921 р. Б 1922 р.В 1923 р. Г 1925 р.

14. Що було першим і найголовнішим заходом непу?А заміна продподатку продрозкладкоюБ заміна продрозкладки продподаткомВ здійснення партійної «чистки»Г придушення селянського повстанського руху

15. Які соціалістичні радянські республіки увійшли до складу СРСР у 1922 р.?1) Російська СФРР; 2) Молдавська СРР; 3) Туркестанська СРР;

4) Українська СРР; 5) Білоруська СРР; 6) Закавказька СФРР; 7) Грузин-ська СРР.

А 1, 3, 5, 7 Б 1, 4, 5, 6В 2, 3, 5, 6 Г 2, 4, 6, 7

16. Якого року розпочалася політика українізації?А 1921 р. Б 1922 р.В 1923 р. Г 1925 р.

17. Чим пояснювалася підтримка української автокефалії радянською владою?А повагою до релігійних вірувань українцівБ прагненням сприяти розвитку релігійного життяВ прагненням послабити Російську православну церквуГ спробою залучити церкву до комуністичної агітації

18. Від 1922 р. Всеукраїнську академію наук (ВУАН) очолював:А В. Вернадський Б М. ГрушевськийВ С. Єфремов Г В. Липський

19. У якому році здебільшого був придушений селянський повстан-ський рух проти політики більшовиків?А 1921 р. Б 1922 р.В 1923 р. Г 1925 р.

�14726� �� 10 ��_��.indd 297 20.01.2012 12:10:50

www.e-ranok.com.ua

298



1) У якому році було створено СРСР? 2) Що завершилося швидше: відбудова промисловості чи сільського

господарства УСРР? 3) Які прошарки селянства (бідні, середні, заможні) підтримували ан-

тибільшовицький повстанський рух наприкінці 1920 — на почат-ку 1921 рр.?

4) Хто був головою раднаркому УСРР на початку 1920-х рр.? 5) Кількість шкіл з українською мовою навчання за роки непу збіль-

шилася чи зменшилася? 6) Хто здійснював загальне керівництво придушенням антибільшо-

вицького повстанського руху в Україні на початку 1920-х рр.? 7) На якому з’їзді РКП(б) та якого року було прийнято рішення про

запровадження непу? 8) Коренізація в Україні проходила у формі… 9) Чи створював неп економічні стимули для сільського господар-

ства? 10) Яка промисловість стала основою індустрії УСРР у роки відбудо-

ви — легка чи важка? 11) Із якою країною на початку 1922 р. УСРР підписала договір про

дружбу й братерство? 12) Наркомами освіти України в роки непу були…


1) У роки непу система управління господарством була централізова-ною чи децентралізованою?

2) У якому році була прийнята друга Конституція УСРР? 3) Чи перебували провідні галузі промисловості в державній влас-

ності в роки непу? 4) Які райони України найбільше постраждали від голоду 1921—

1923 рр.? 5) Хто очолив комісію з українізації? 6) У якому році було утворено УАПЦ? 7) Чи правильне твердження: у галузі культури більшовицьке керів-

ництво сприяло вільному розвитку всіх напрямків і течій творчої діяльності, ліквідації форм контролю над творчою інтелігенцією?

8) Елітними навчальними закладами, які забезпечували більшовиць-ку партію й державу кваліфікованими працівниками, були…

9) Як українська політична еміграція зустріла українізацію (позитив-но чи негативно)?

10) Чи були притаманні непу кризові явища? 11) Першим президентом ВАПЛІТЕ став… 12) Фільм «Звенигора» створено режисером…

�14726� �� 10 ��_��.indd 298 20.01.2012 12:10:51

www.e-ranok.com.ua

299

Запитання для дискусії ; 1) Запровадження непу — вимушений крок більшовицького керівни-

цтва радянської Росії чи частина плану побудови комунізму? 2) Голод 1921—1923 рр. в Україні: невідворотне лихо чи свідома по-

літика радянського центру? 3) Як можна пояснити існування на початку 1920-х рр. в Україні кіль-

кох комуністичних партій? Чим вони відрізнялися між собою? 4) Серед істориків тривають суперечки щодо того, чи варто вважати

Радянський Союз «другим виданням» Російської імперії. Одні ствер-джують, що поступки більшовиків національно-визвольному руху надзвичайно великі, і це виключає постановку такого питання. Ін-ші кажуть, що національна радянська державність була фікцією, і тому Радянський Союз мало чим відрізнявся від Російської імпе-рії. Якої точки зору дотримуєтесь ви? Свою думку обґрунтуйте.

5) Назвіть позитивні та негативні сторони в процесі ліквідації непись-менності населення. Чому більшовики приділяли стільки уваги цій проблемі?

6) Який вплив мала українізація на українську політичну еміграцію? 7) У чому полягає суть гасла М. Хвильового «Геть від Москви!»? Чи

було це гасло політичним?

ІІІ. ПІДСУМКИ УРОКУУчитель підсумовує роботу учнів на уроці й оцінює результатив-

ність їх участі в ньому. Доцільно акцентувати також увагу учнів на то-му, якими є найважливіші результати їхньої роботи за темою в цілому.

урок № 24 (34)

тема. Сталінська індустріалізація в Україні. Мета: розкрити причини згортання нової економічної політики та переходу до форсованої інду-

стріалізації; визначити мету й характер індустріалізації, з’ясувати її джерела; розвивати в учнів навички критичного мислення, позитивного розв’язання суперечливих питань.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник, хрестоматія, стінні карти «радянська модернізація України», атлас. Основні терміни та поняття: індустріалізація, імпортзамінна індустріалізація, надіндустріалізація, п’яти-

річний план, директивне планування. Основні дати: 1925 р. — ХіV з’їзд вкП(б), прийняття рішення про індустріалізацію; 1928—1932 рр. —

Перша п’ятирічка; 1929 р. — рік «великого перелому», установлення одноосібної вла-ди й. сталіна; 1933—1937 рр. — друга п’ятирічка; 1935 р. — початок стахановсько-го руху; 1938—1942 рр. — третя п’ятирічка (не завершена).

Хід уроку


�14726� �� 10 ��_��.indd 299 20.01.2012 12:10:51

www.e-ranok.com.ua

300


Запитання та завдання ;

1) Коли в Україні остаточно утвердилася радянська влада?

2) Якими є основні здобутки непу для економічного розвитку?

3) Визначте особливості суспільно-політичного життя в 1920-ті рр.


1. становлення сталінського режиму.


У період непу відбулися зміни в політичній системі суспільства, зокрема: збереження та зміцнення авторитарної диктатури; завершення розгрому опозиційних політичних партій, фракцій; політичні процеси над опозицією.


Утвердження сталінської диктатУри

РокиЛідери угруповань

(партійних фракцій), що вели боротьбу

Політичні питання, які маскували боротьбу за владу

1923—1924 рр.

й. сталін, г. зінов’єв, л. каменєв

л. троцький («лі-ва опозиція»)

«Платформа» л. троцького: дрібнобуржуазне селянство потрібно «утримувати пролетарською диктатурою»; для успіху соціалістичного будівництва у відсталій селянській країні необхідна підтримка з боку світового пролетаріату та світової революції; потрібно розвивати важку промис-ловість, установити її «диктатуру» в економіці; іде бюро-кратизація партії, не можна допускати підміну диктатури пролетаріату диктатурою партії, потрібно перетрусити апарат, омолодити кадри, допустити свободу фракцій

1925 р. й. сталін, м. Бухарін, а. риков

г. зінов’єв, л. ка-менєв («нова опозиція»)

«наш генеральний секретар не є тією фігурою, яка може об’єднати навколо себе старий більшовицький штаб». (л. каменєв)

1927 р. й. сталін, м. Бухарін, а. риков

г. зінов’єв, л. ка-менєв, л. троць-кий («об’єднана опозиція»)

Платформа «блоку»: потрібні високі темпи індустріаліза-ції — «надіндустріалізація», значне підвищення податків на селян; триває бюрократизація партії й переродження держави, таким чином, треба відновити внутрішньопар-тійну демократію. Почалося створення підпільної партії

1928—1929 рр.

й. сталін м. Бухарін, а. риков, м. том-ський («Правий ухил»)

опозиція виступає проти згортання непу та застосування надзвичайних методів в економіці, проти теорії «загострен-ня класової боротьби у міру просування до соціалізму»

�14726� �� 10 ��_��.indd 300 20.01.2012 12:10:51

www.e-ranok.com.ua

301

1929 р. став роком остаточної перемоги Й. Сталіна в боротьбі про-ти ленінських соратників за владу, початку утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР

Причини встановлення режиму особистої влади Й. Сталіна:відсутність традицій політичної демократії в країні та реальних ��демократичних свобод;низький рівень політичної культури населення СРСР;��

зосередження політичної влади в руках однієї партії;��

невисокий інтелектуальний рівень керівництва ВКП(б), обмеже-��ність його політичної культури;низький освітній рівень низових керівників і рядових членів ��ВКП(б);сакральний характер менталітету суспільства (наповнення релігій-��ним змістом громадських інститутів);внутрішня природа радянської влади, яка становила собою дикта-��туру класу, що переросла в диктатуру партії та не заперечувала можливості диктатури однієї особи;наявність численного бюрократичного апарату, добробут якого за-��лежав від збереження командно-адміністративної системи.Основним методом установлення й підтримки існування такого ре-

жиму був тотальний контроль над суспільством і постійний терор проти всіх його верств. Таким чином, у СРСР, як і в низці європейських дер-жав, стверджувався тоталітарний режим. Керівною та спрямовуючою си-лою радянської тоталітарної системи була більшовицька партія, яка своєю ідеологією визнавала марксизм-ленінізм.

Запитання для закріплення ; 1) Чому в партії більшовиків у 1922—1928 рр. розгорнулася бороть-

ба за лідерство? 2) Які методи й засоби боротьби застосовували претенденти на лідер-

ство в партії? 3) Чому саме Й. Сталін переміг у цій боротьбі?

Постать в історіїЙосип Сталін (справжнє прізвище — Джугашвілі; 1879—1953 рр.).

Народився в містечку Горі (Грузія). Навчався в духовній семінарії, де по-знайомився з марксистською літературою й почав брати участь у марк-систських гуртках. За порушення дисципліни був виключений із се-мінарії. Улаштувався на роботу в обсерваторію, проте головним його заняттям стала революційна діяльність. Від 1902 до 1913 р. шість ра-зів зазнавав арештів і заслань. Чотири рази втікав. Нетривалий час перебував за кордоном. життя професійного революціонера посилило в ньому такі риси характеру, як потайливість, замкненість, нелюди-мість, грубість. У період між арештами брав участь у роботі з’їздів партії, схилявся до більшовиків. У 1912 р. був обраний до складу ЦК партії. На партійній роботі зарекомендував себе організатором неле-гальної діяльності (терористичних актів, нападів на банки, поштові

�14726� �� 10 ��_��.indd 301 20.01.2012 12:10:51

www.e-ranok.com.ua

302

вагони, на інкасаторів для поповнення партійної каси). У 1913 р. Й. Ста-лін знову був заарештований і повернувся із заслання лише після пова-лення в Росії царату. Напередодні більшовицького перевороту 1917 р. бере активну участь у його підготовці. Після приходу до влади біль-шовиків стає наркомом у справах національностей. У національному питанні відзначився як прихильник централізаторських ідей. Маючи репутацію здібного організатора, у роки громадянської війни висту-пає в ролі спеціального уповноваженого партії на важливих ділянках фронту. У 1922 р. стає Генеральним Секретарем ВКП(б), поступово сконцентрувавши у своїх руках основні важелі реальної влади, зокре-ма призначення основних керівників на місцях. У боротьбі за владу, що розгорілася в партії у 1920-ті рр., Й. Сталіну вдалося встановити над нею панування. 1929 р. він назвав роком «великого перелому». Й. Сталін розправився з усіма своїми суперниками. Він не вступав у теоретичні суперечки, а вів боротьбу репресивними адміністратив-ними методами. Для досягнення абсолютної влади Сталін використо-вував будь-які засоби: від пропаганди до масового терору.

2. протиріччя непу та його згортання.

Розповідь учителя ;Становлення тоталітарного режиму супроводжувалося не тіль-

ки встановленням однопартійної системи й одноосібної влади вождя, а й згортанням економічної свободи, одержавленням усього еконо-мічного життя суспільства. Починаючи від кінця 1920-х рр. відбува-ється згортання непу. Приводом до цього були протиріччя, які міс-тив неп.

Протиріччя непу:монополія більшовиків на владу;��

плюралізм форм власності і господарських укладів;��

курс на будівництво соціалізму в одній окремо взятій країні;��

необхідність активізації зовнішньополітичної діяльності, посилен-��ня контактів з зовнішнім світом;необхідність здійснення індустріалізації, створення могутнього ��військово-промислового комплексу;відсутність інвестицій у промисловість із вітчизняних і зарубіж-��них джерел;курс на побудову суспільства соціальної рівності і соціальної спра-��ведливості;посилення соціальної диференціації. Формування «нової буржуа-��зії» (непманів) і «нової аристократії» (партійно-радянська номен-клатура).Проявом ставлення правлячих кіл до непу були методи, якими

розв’язувалися періодичні економічні (хлібні) кризи, що мали місце в другій половині 1920-х рр. Так, якщо в 1925, 1927—1928 рр. держава використовувала економічні методи регулювання, то вже під час кризи

�14726� �� 10 ��_��.indd 302 20.01.2012 12:10:51

www.e-ranok.com.ua

303

1928—1929 рр. відбулося повернення до військово-комуністичних мето-дів, насильницької експропріації хліба в селян.

Запитання для закріплення ; 1) Які негативні прояви мала нова економічна політика? 2) Чим був зумовлений поворот від політики непу до її згортання?

Чому неп не став, за висловом В. Леніна, «всерйоз і надовго»?


Хлібозаготівельна криза — небажання селянства здавати державі сільгосппродукцію за низь-кими закупівельними цінами. за роки непу відбулося три кризи: 1925, 1927, 1928 р.

3. Індустріалізація в україні.

Розповідь учителя ;Індустріалізація стала однією зі складових радянської модернізації.


Індустріалізація — це процес створення великого чи просто машинного виробництва в усіх га-лузях народного господарства, насамперед у промисловості.Імпортзамінна індустріалізація — формування промислової бази, яка створила умови для за-міни імпортної промислової продукції власною.Політика індустріалізації — політика, спрямована на створення важкої промисловості. Уперше така політика була утверджена більшовиками на ХіV партійній конференції в 1925 р. вони вважа-ли, що для побудови соціалізму необхідне створення якісно нових виробничих сил, важливою час-тиною яких повинна стати промисловість. розвиток останньої розглядався ними як засіб подолання відсталості, ліквідації залежності від імпорту машин із ворожих капіталістичних країн і створення армії. індустріалізація була головним завданням перших п’ятирічних планів. акцент робився на розвитку гірничовидобувної, металургійної, машинобудівної та хімічної промисловостей. до кінця 1930-х рр. срср завдяки індустріалізації перетворився на індустріально-аграрну країну, посівши друге місце у світі.Надіндустріалізація — метод здійснення індустріалізації в срср, який передбачає нереальні тем-пи зростання обсягів промислового будівництва та збільшення виробництва промислової продук-ції, що призводило до зриву передбачених планових показників.


ІЗ РЕЗОЛЮЦІЇ ХІV З’ЇЗДУ ВКП(Б) ВІД 23 грудня 1925 р.

…Вести економічне будівництво під таким кутом зору, щоб СРСР із країни, що ввозить машини та обладнання, перетворився на країну, що виробляє машини та обладнання, аби таким чином СРСР в умовах капіталістичного оточення не міг перетворитися на економічний прида-ток капіталістичного світового господарства, а був самостійною еконо-мічною організацією…

…Поставити завдання повного забезпечення перемоги соціаліс-тичних господарських форм над приватним капіталом, зміцнення

�14726� �� 10 ��_��.indd 303 20.01.2012 12:10:51

www.e-ranok.com.ua

304

монополії зовнішньої торгівлі, зростання соціалістичної держпромис-ловості та залучення під її керівництво і за допомогою кооперації де-далі більшої маси селянських господарств у русло соціалістичного бу-дівництва…

1) За текстом документа з’ясуйте мету індустріалізації в срср.

2) Які ще цілі індустріалізації ви можете назвати?

3) Чи було досягнуто цілей індустріалізації? Відповідь аргументуйте.

Робота з підручником ;Опрацюйте відповідний матеріал підручника та заповніть таблицю

«Індустріалізація в СРСР» за планом: а) мета; б) характер; в) джерела; г) терміни здійснення; д) основні новобудови.

Цікаво знатиУ результаті здійснення індустріалізації було створено «новий госпо-

дарський механізм», який заступив неп. Він суперечив ринковій економі-ці, оскільки ґрунтувався на директивному плануванні, високому ступені централізації управління народним господарством, адміні стративно-ко-мандних методах.

Його застосування супроводжувалося запровадженням карткової системи постачання робітників і службовців, утратою можливості стиму-лювання праці економічними засобами та заміною їх моральними стиму-лами, заміною трестівського госпрозрахунку госпрозрахунком безпосеред-ньо в процесі виробництва. Загалом відбулося падіння життєвого рівня населення.

Фактично сталося присвоєння державою засобів виробництва й ро-бочої сили, було заборонено страйки, ліквідовано свободу праці, яка бу-ла замінена позаекономічним примусом; прокотилися репресії проти гос-подарників і спеціалістів («Шахтинська справа»).


Творче завдання ;Визначте позитивні та негативні прояви індустріалізації.


Соціалістичне змагання — форма трудового ентузіазму робітників, намагання перевершити, перемогти когось у чому-небудь, домагаючись кращих, ніж у когось, результатів, показників. ви-користана партійним керівництвом у срср та інших соціалістичних державах як обов’язкова фор-ма праці, що заохочувалася, як правило, моральними стимулами.Стахановський рух — форма соціалістичного змагання, започаткована о. стахановим.

Постать в історіїОлексій Стаханов (1906—1977 рр.) — шахтар, новатор у вугіль-

ній промисловості, засновник стахановського руху, Герой Соціалістичної

�14726� �� 10 ��_��.indd 304 20.01.2012 12:10:51

www.e-ranok.com.ua

305

Праці (1970 р.). У ніч на 31 серпня 1935 р. О. Стаханов протягом зміни видобув 102 т вугілля (норма — 7 т).

V. ПІДСУМКИ УРОКУІндустріалізація поклала початок інтенсивному розвитку промис-

ловості. Збільшилася питома вага великої промисловості. Україна стала головною промисловою базою СРСР.

В Україні промисловість розвивалася переважно в містах Донецько-Придніпровського району, що обмежувало можливості розвитку інших регіонів. Індустріалізація здійснювалася коштом селян через «ножиці цін», і хоча вона привела до великих зрушень, але практично не позна-чилася на добробуті людей, оскільки результати праці стимулювалися здебільшого позаекономічними методами.



2) підготуйте реферат за однією з тем: «перша п’ятирічка й усрр», «Джерела індустріалізації», «новобудови п’ятирічок», «наслідки індустріалізації для україни», «соціалістичні змагання. стахановський рух» (кільком учням).

урок № 25 (35)

тема. Колективізація та розкуркулення в Україні. Мета: розкрити причини й механізм проведення колективізації; показати, що колективіза-

ція селянських господарств була найскладнішим етапом у створенні командної еко-номіки; продовжити формування в учнів навичок критичного мислення; виховувати їх у дусі поваги до історичної боротьби та здобутків українського народу.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, хрестоматія, стінні карти «Урср у 30-ті рр. ХХ ст.», атлас. Основні терміни та поняття: колективізація, розкуркулення, мтс. Основні дати: 1927 р. — ХV з’їзд вкП(б), проголошення курсу на колективізацію; 1929—1937 рр. —

колективізація в Урср; 1930 р. — вихід статті й. сталіна «запаморочення від успіхів» в газеті «Правда».

Хід уроку



Фронтальне опитування ; 1) Що таке індустріалізація?

�14726� �� 10 ��_��.indd 305 20.01.2012 12:10:51

www.e-ranok.com.ua

306

2) Розкрийте зміст понять і термінів: сталінська індустріалізація, над-індустріалізація.

3) Схарактеризуйте шлях здійснення сталінської індустріалізації.

4) Підбийте підсумки індустріалізації для України.


1. Аграрна політика більшовиків.



етаПи аграрниХ Перетворень Більшовиків

Етапи Роки Характеристика

і 1917—1918 рр. скасування приватної власності на землю, націоналізація — передача її у власність держави;муніципалізація землі — передача її в розпорядження місцевим (губернським, повітовим) радам;розподіл поміщицьких земель, передача їх селянам без викупу;соціалізація землі — урівнювальний розподіл землі за споживацькими та трудовими нормами; періодичний переділ землі;заборона оренди й найманої праці

іі 1919—1920 рр. створення великих колективних підприємств на основі колишніх поміщиць-ких маєтків (радгоспів, колгоспів) — колективізація;зрівняльний розподіл землі між селянами; відновлення общинних форм зем-лекористування;воєнний комунізм на селі, продрозкладка

ііі 1921—1928 рр. кооперація — добровільні колективні форми обробітку землі, збуту, пере-робки сільгосппродукції;добровільна колективізація — створення на добровільних засадах великих колективних підприємств (този, артілі, комуни);дозвіл оренди й найманої праці

іV 1929—1933 рр. суцільна насильницька колективізація (до кінця 1930-х рр. 97 %); створення колгоспно-радгоспної системи;ліквідація дрібного селянського господарства; перехід до великого товарного виробництва. (Проте не було ліквідовано дрібнотоварну форму господарю-вання — присадибне господарство, яке давало значну частку продукції — молоко, м’ясо, яйця, овочі, фрукти);розкуркулення — знищення роботящих господарів землі (у 1929—1934 рр. в Україні було знищено понад 200 тис. куркульських господарств (1,2—1,4 млн осіб);відчуження засобів праці та її результатів від самого робітника

�14726� �� 10 ��_��.indd 306 20.01.2012 12:10:51

www.e-ranok.com.ua

307

2. сталінська колективізація.


Радянське керівництво, узявши курс на модернізацію промис-лового потенціалу країни, одразу зіткнулося з трьома проблемами: коштів, сировини та робочих рук для розвитку індустрії. У ході ін-дустріалізації бурхливими темпами підвищувалася кількість місько-го населення. Кількість жителів міст України від 1926 до 1930 р. по-двоїлася. Зростала потреба в постачанні хліба містам, продажу зерна за кордон, щоб інвестувати індустріалізацію. Одержати все це можна бу-ло від селянства, що становило переважну більшість населення. Од-нак селянин-власник був незручною й небажаною фігурою для партійно-державного апарату, який від імені народу розпоряджався промисло-вістю. Держава не могла забезпечити прискорені темпи індустріалізації, маючи справу з мільйонами одноосібників. Маючи певний мінімум засобів виробництва, він мало залежав від державних структур. До-ки селянин сам вирішував, що йому сіяти та що відвозити на ринок, від нього залежала держава, якій треба було нагодувати місто й армію. Ось чому, прикриваючись турботою про піднесення добробуту сільсько-го населення, державна партія прагнула створити на селі контрольо-ване колективне господарство.

Але у сталінських планах колективізація була не лише зручним засобом забезпечення зростаючого населення міст та армії продоволь-ством, а промисловість — сировиною і робочою силою. Крім цього, вона мала суттєво сприяти зміцненню соціальної бази диктатури пролетаріа-ту: з одного боку, колективізація стимулювала процес пролетаризації селянства (процес розкуркулювання; процес розселянювання), з друго-го — разом з індустріалізацією вона відкривала шлях до ліквідації ба-гатоукладності в економіці.

Робота з термінами та поняттями ;Колективізація — це створення колективних селянських господарств, яке на практиці призвело до відчуження селян від власності на землю та від результатів своєї праці.Суцільна колективізація — політика насильницького перетворення сільського господарства на-прикінці 1920-х — у 1930-х рр. на основі «розкуркулювання» й суцільного насадження колектив-них форм господарства (колгосп) з усуспільненням значної частини селянської власності.Колгосп — колективне господарство; форма колективного господарства, що набула поширення в срср після проведення колективізації. землі, реманент, техніка колгоспу з формальної точки зо-ру були власністю тих, хто його утворив. але за радянської дійсності фактично селяни втратили будь-які права власності на усуспільнене майно (землі, реманент, робочу худобу), у власності се-лян залишалася лише присадибна ділянка, птиця, дрібна худоба, корови.Радгосп — державне сільськогосподарське підприємство.Куркуль (куркульство) — поширена назва заможних селян, господарів в Україні. ярлик, який радянська влада навішувала противникам колгоспного будівництва на селі. Передбачалося знищи-ти як класового ворога.

�14726� �� 10 ��_��.indd 307 20.01.2012 12:10:52

www.e-ranok.com.ua

308

Розкуркулення — кампанія експропріації селянських господарств у 1930-ті рр., складова частина примусової колективізації. здійснювалася на основі постанови цк вкП(б) від 30 січ-ня 1930 р. «Про заходи у справі ліквідації куркульських господарств у районах суцільної ко-лективізації». формально спрямована проти найзаможніших селян (в Україні їх було 1,5 %), на практиці вилилась у репресії проти значної кількості середняків, які в Україні складали 2/3 селян. Поряд із примусовою колективізацією розкуркулення стало передумовою занепа-ду сільського господарства й голодомору.«Закон про п’ять колосків» — назва в народі постанови цвк і рнк срср від 7 серпня 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміц-нення суспільної (соціалістичної) власності», яка передбачала жорсткі заходи за наймен-ші посягання на суспільну (соціалістичну) власність. за рік дії постанови було засуджено 54 тис. осіб.

Курс на індустріалізацію було взято на ХV з’їзді ВКП(б). Пер-ший п’ятирічний план передбачав, що в Україні в колгоспи об’єд-нається 30 % селянських господарств. Але вже на листопадовому 1929 р. пленумі ЦК ВКП(б) курс було змінено на суцільну прискорену колек-тивізацію. Резолюція пленуму «Про сільське господарство України і про роботу на селі» передбачала в Україні найвищі темпи колекти-візації з усіх союзних республік. У січні 1930 р. Україну віднесли до групи регіонів, де цю кампанію планувалося завершити восени 1931 — навесні 1932 р.

У процесі колективізації можна виділити кілька етапів: 1) 1929—1930 рр. — час прискореної колективізації, яка перетвори-

лася, по суті, на комунізацію. Це стало зрозуміло після опублі-кування в 1930 р. Примірного статуту сільгоспартілі, яка розгля-далася як перехідна до комуни форма колгоспу. Село поринуло у вир самознищення. Селянство почало продавати або забивати худобу, ховати чи псувати реманент. У 1928—1929 рр. в Укра-їні було знищено до 50 % поголів’я худоби. Такі темпи суціль-ної колективізації фактично означали війну проти селянства і ви-кликали його масовий спротив. Тиск на селян різко загострив політичну ситуацію в країні.

2) 1930 р. — маневр сталінського керівництва з перекладенням від-повідальності на місцеві партійні й радянські органи (стаття Й. Ста-ліна на початку березня 1930 р. «Запаморочення від успіхів», постанова ЦК ВКП(б) від 14 березня 1930 р. «Про боротьбу з ви-кривленнями партійної лінії у колгоспному русі»). Почався масо-вий вихід із колгоспів. Але вже наприкінці 1930 р. боротьба з «пе-регинами» завершилася, процес відпливу селян із колгоспів було призупинено. У 1930 р. вільну торгівлю фактично було забороне-но, практично вся товарна продукція колгоспів ішла в розпоря-дження держави. Колгоспники, щоб вижити, могли розраховувати тільки на присадибні ділянки. Відсутність матеріальної зацікавле-ності селян позначалася на продуктивності їхньої праці та приво-дила до занепаду сільського господарства в цілому.

�14726� �� 10 ��_��.indd 308 20.01.2012 12:10:52

www.e-ranok.com.ua

309

3) 1931—1933 рр. — прискорення темпів колективізації. Щоб ви-правити становище, що склалося після першої спроби насильно загнати селян до колгоспів, а також надати технічну допомогу колгоспам, держава починає створювати машинно-тракторні стан-ції (МТС). І хоча їх мережа швидко зростала, наприкінці 1932 р. діяло лише 592 МТС, які обслуговували тільки половину кол-госпів республіки, і то, переважно, великих. Решта колгоспів могла розраховувати тільки на власні сили. Не задовольняла і якість цих тракторів. Так, восени 1932 р. у Дніпропетровській області не працювало 90 % тракторів. Примусова праця в кол-госпах була низькопродуктивною. Колгоспникам нараховували-ся трудодні, але на них вони нічого не отримували, оскільки практично все вироблене в господарстві йшло на поставки дер-жаві. Продовжувала діяти продрозкладка. Становище селян було злиденним. За результатами хлібозаготівельної кампанії 1932 р., запасів продовольства в селян не залишалося. До цього додава-лося невміле керівництво, яке давало розпорядження, де і що сіяти. Недивно, що селяни вдалися до саботажу хлібозаготівель. Ці чинники вкрай негативно позначилися на рівні продуктив-ності праці селян та призвели до деградації сільськогосподар-ського виробництва. Щоб провчити селянство, сталінське керів-ництво вдалося до терору голодом (Голодомор 1932—1933 рр.). Як наслідок, було зламано опір селянства і до кінця 1933 р. бу-ло в основному завершено колективізацію в Україні (колективі-зовано 70 % дворів).

4) 1934—1937 рр. — завершальний етап колективізації. У 1933 р. Й. Сталін відмовляється від прискорених темпів колективізації. Викликано це було, звичайно, не гуманними цілями. Необхідно було рятувати посівну кампанію 1933 р. після голодомору. Поста-новою РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов’язкову поставку зерна державі колгоспами та одноосібними господарствами» скасовува-лася продрозкладка. Надлишки можна було продавати на ринку, що дещо стимулювало працю людей.Разом із матеріальною зацікавленістю запроваджувалися й «особли-

ві» методи керівництва. Були створені політичні відділи МТС і радгос-пів. Оскільки їх влада була необмеженою, то часто вона використовува-лася для репресій. Із метою підвищення персональної відповідальності за вирощування врожаю створювалися бригади з постійним складом працюючих.

У квітні 1933 р. надійшло розпорядження про передачу селянам частини стратегічних запасів хліба. До роботи на селі залучаються сту-денти, жителі міст, військові частини. До безлюдних сіл України пере-селялися селяни з Росії.

Зміцнювалася матеріально-технічна база колгоспів. У 1938 р. МТС обслуговували вже понад 97 % колгоспів. Усе це привело до збільшення хлібопоставок в Україні (від 317 млн пудів у 1933 р. до 496 млн пудів

�14726� �� 10 ��_��.indd 309 20.01.2012 12:10:52

www.e-ranok.com.ua

310

у 1937 р.). Більшість господарств почали заводити підсобні виробни-цтва — птахівництвом, бджільництвом, садівництвом. У 1937 р. колгоспи мали 96,1 % посівних площ.

3. «розкуркулення».

Розповідь учителя ;Важливим елементом колективізації було так зване «розкуркулюван-

ня», а фактично розселянювання села. Спочатку, у 1927—1928 рр., до за-можного селянства проводилася політика обмеження — збільшували подат-ки, обмежували оренду землі, забороняли використання найманої праці, купівлю машин, реманенту. У квітні 1929 р. Й. Сталін визначив нове стра-тегічне завдання — перехід від політики обмеження до політики ліквідації куркульства як класу. Наприкінці січня 1930 р. була опублікована поста-нова ЦК ВКП(б) «Про заходи з ліквідації куркульських господарств у ра-йонах суцільної колективізації». Починаються масові репресії проти замож-ного селянства та всіх, хто не бажав вступати до колгоспу. В Україні за роки суцільної колективізації було експропрійовано близько 200 тис. селян-ських господарств. Держава конфіскувала майна на 56 млн крб.


ІЗ ЛиСТА СЛУХАЧІВ ВІЙСьКОВО-ПОВІТРЯНОЇ АКАДЕМІЇ РСЧА Я. КОРКІНА ТА О. ПАХОЛЕНКА ДО Г. ПЕТРОВСьКОГО ПРО ПРи-МУСОВУ КОЛЕКТиВІЗАЦІЮ Й РОЗКУРКУЛЕННЯ СЕЛЯН У НОВО-ПСКОВСьКОМУ РАЙОНІ НА СТАРОБІЛьЩиНІ (7 липня 1931 р.)

Просимо Вас розібрати слідуючі явища, що межують із свавіллям, яке творять місцеві працівники Новопсковського р-ну Старобільського округу хут. Статівки і с. Лизівки. 1. Колективізація. Колективізовано до 85 %. Забезпеченість колгос-

пів продуктами недостатня. 10 % колгоспників зовсім не мають хліба (Білокуракіно) через поганий розподіл. Кооперація зовсім не забезпечує постачання колгоспів промтоварами. Надто велика нуж-да у взутті. В Статівці та Лизівці в колгоспах зовсім не ведеться підготовка до збирання урожаю.Є ряд випадків насильницького залучення в колгосп, на випадок

відмови йти у колгосп підводять під графу куркуля і розкуркулюють, за-бираючи все майно, і вивозять в «Ярки»…

Викривлення лінії партії проводиться свідомо верхівкою колгоспів…Крім цього, правління колгоспу систематично пиячить…П’янство, залякування, погане виховання і забезпечення колгосп-

ників є причиною небажання бідноти і середняків, які лишилися, всту-пати в колгосп, внаслідок чого вони йдуть на поводу куркульства і від-бивають його настрій.

ДОПОВІДНА ЗАПиСКА І. ЛЕПЛЕВСьКОГО М. ЄжОВУ ПРО ОПЕРАЦІЇ ЩОДО КУРКУЛІВ (вересень 1937 р.)

У відповідності з Вашим наказом № 00147 про операцію щодо куркулів, кримінальних злочинців та інших кр. [кримінальних] еле-

�14726� �� 10 ��_��.indd 310 20.01.2012 12:10:52

www.e-ranok.com.ua

311

ментів для України був встановлений ліміт по І-й категорії — 8 тис. осіб і по ІІ-й категорії — 20 800 чол. За моїм клопотанням від 5 ве-ресня ц. р. [цього року] ліміт І-ї категорії був Вами збільшений на 4 тис. 200 чол.

З початку операції до 27 вересня ц. р. обласними трійками по Україні в цілому вже засуджено 23 158 чол., по І-й категорії — 5458, по ІІ-й категорії — 13 700 чол.

Таким чином, в межах затвердженого ліміту трійки найближчими днями розглянуть справи на решту 9842 чоловіка (по І-й категорії — на 2742 чол., по ІІ-й категорії — на 7100).

На 28 вересня на Україні є ще 13 764 заарештованих по куркуль-ській операції, справи на яких не розглянуті трійками, крім того, в об-ласних трійках НКВС УРСР є матеріали, на основі яких можна ще ре-пресувати понад 15 тис. осіб. Тим більше, що в зв’язку з організацією на Україні 4-х нових областей (Полтавської, Миколаївської, житомир-ської, Кам’янець-Поділь ської) і наближенням тим самим керівництва з обласних центрів до районів посилюється оперативний натиск на кур-кульські та інші контрреволюційні елементи. Прошу затвердити додат-ково ліміти для України по І-й категорії — 4500 чол., по ІІ-й катего-рії — 15 200 чол.

1) Якими методами здійснювалися заходи колективізації?

2) Із якої метою здійснювалося розкуркулення?

3) розкуркулення було метою чи засобом у здійсненні колективізації?

4. підсумки та наслідки колективізації.

Робота з підручником ;Спираючись на відповідний матеріал підручника та розповідь учи-

теля, складіть і заповніть таблицю «Колективізація в Україні» за пла-ном: а) ким було прийнято рішення про проведення колективізації; б) ме-та; в) терміни; г) основні заходи; д) результат.

5. Голодомор 1932—1933 рр. (для рівня стандарту).Див. с. 312—315.


Фронтальне опитування ; 1) Що таке колективізація? 2) Яка її мета? 3) Визначте причини суцільної колективізації. 4) Чому сталінське керівництво здійснювало колективізацію в кіль-

ка етапів? 5) Хто такі куркулі та підкуркульники? Чи завжди вони були воро-

гами радянської влади? 6) Що означав лозунг «ліквідація куркульства як класу»?

�14726� �� 10 ��_��.indd 311 20.01.2012 12:10:52

www.e-ranok.com.ua

312

7) Чому, незважаючи на жорсткі партійні заходи, стан сільськогос-подарського виробництва невпинно падав, а селянство зубожіло?

8) Чи досягла своєї мети колективізація?

V. ПІДСУМКИ УРОКУКолективізація селянських господарств була найскладнішим ета-

пом у створенні командної економіки.Щоб здійснити суцільну колективізацію, держава знищила найза-

можніший прошарок селян.Голодомор 1932—1933 рр. вселив у свідомість селянства соціаль-

ний страх і політичну апатію.Колгоспний лад становив економічний фундамент командної еко-

номіки, позбавляючи селян власності на засоби виробництва.Головним результатом колективізації став індустріальний стри-

бок, за здійснення якого було сплачено велику ціну: численні жертви насильницького розкуркулення й голодомору, утрата селянами відчут-тя господаря, тривала деградація й дезорганізація сільського госпо-дарства.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯопрацюйте відповідний матеріал підручника.

урок № 36

тема. Голодомор 1932—1933 рр.* Мета: показати, що одним із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського наро-

ду був штучно організований голод 1932—1933 рр.; формувати в учнів навички кри-тичного мислення; виховувати їх у дусі поваги до історичної боротьби та здобутків українського народу.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник, хрестоматія, стінні карти «Урср у 30-і рр. ХХ ст.», атлас, роздавальний ма-

теріал (фото, свідчення очевидців голодомору). Основні терміни та поняття: голодомор, загороджувальні загони, геноцид, канібалізм. Основні дати: 1932—1933 рр. — голодомор; 23 листопада — в Україні день пам’яті жертв голо-

домору та політичних репресій.(На урок заздалегідь можна запросити людей, які пережили жах-

ливі часи голодомору, дослідників цієї події.)

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІУчитель оголошує учням тему й основні завдання уроку. Розпові-

дає про те, як комуністична влада крок за кроком безжально штовхала

�14726� �� 10 ��_��.indd 312 20.01.2012 12:10:52

www.e-ranok.com.ua

313

селян до межі, за якою починався один із найстрашніших злочинів ста-лінізму — Голодомор 1932—1933 рр.


Фронтальне опитування ;

1) Коли почалася суцільна колективізація в Україні? Як ви розуміє-те це поняття?

2) Поясніть, чим було викликане рішення про проведення суцільної колективізації.

3) Чи можна було здійснити сталінську індустріалізацію без суціль-ної колективізації? Відповідь обґрунтуйте.

4) Чому українське партійне керівництво прискорювало темпи колек-тивізації в Україні? До яких наслідків це привело?

5) Із якою метою відбувалася «ліквідація куркульства як класу»? 6) Коли було завершено колективізацію в УРСР? Які її результати?



Однією з найбільших трагедій українського народу став Голодомор 1932—1933 рр. Остаточно його причини досі не з’ясовані, проте очевид-ним є те, що голод в Україні виник не внаслідок стихійного лиха, а був організований штучно.

Насильницька колективізація призвела до кризи сільськогоспо-дарського виробництва в Україні. Селяни, насильно об’єднані в кол-госпи, були не зацікавлені в результатах своєї праці, оскільки за ро-боту майже нічого не одержували. Вироблена продукція діставалася в основному державі, яка ставила нереальні плани та норми хлібоза-готівлі. Зрештою в 1930—1931 рр. дезорганізація та деградація кол-госпного виробництва позначилася не стільки на поставках державі, скільки на матеріальному становищі селян, які опинилися без будь-яких запасів продовольства.

Хлібозаготівельна кампанія 1931—1932 рр. фактично вилучила в селян усе зерно, навіть посівний фонд. У результаті вже у грудні 1931 р. стали надходити перші відомості про голод в окремих районах. У першій половині 1932 р. від голоду загинуло 150 тис. селян.

Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весня-ну посівну кампанію 1932 р. Ускладнювала ситуацію й безгосподарність у колгоспах. На 20 травня 1932 р. у республіці було засіяно трохи біль-ше за половину запланованих площ. Унаслідок неякісного обробітку частина посівів загинула. І все ж таки врожай 1932 р. був лише на 12 % меншим за середній у 1926—1930 рр. і міг забезпечити Україну міні-мумом продовольства. Проте радянське керівництво вимагало негайного

�14726� �� 10 ��_��.indd 313 20.01.2012 12:10:52

www.e-ranok.com.ua

314

виконання норм хлібозаготівлі, які були нездійсненними в ситуації, що склалася на селі. На 1 листопада 1932 р. від селянського сектору Укра-їни надійшло лише 136 млн пудів. Такі результати не влаштовували ра-дянське керівництво, якому потрібен був хліб для продовження розпо-чатої масштабної індустріалізації.

Хлібозаготівельна кампанія 1931—1932 рр. фактично залишила селян без хліба. Щоб вижити, селяни ночами ножицями стали зрізува-ти ще недозрілі колоски на полях. Це явище швидко набуло масового ха-рактеру. Проте 7 серпня 1932 р. з’явився відредагований особисто Й. Ста-ліним Закон про охорону соціалістичної власності (що дістав назву закону «Про п’ять колосків»), яким за розкрадання передбачалися роз-стріл або десять років ув’язнення. На початок 1933 р. за цим законом було засуджено 54 645 осіб, із яких розстріляно 2000.

Крім того, за невиконання хлібозаготівлі було усунуто з посад 80 % секретарів райкомів партії. Але такі заходи не допомогли, і тоді Й. Сталін надсилає в Україну «надзвичайну комісію» на чолі з В. Мо-лотовим. Почалося масове звільнення з партії та віддання під суд. За період роботи «комісії» до січня 1933 р. з українських селян було до-датково вичавлено 90 млн пудів, значною мірою за рахунок створення спеціальних бригад із видобутку зерна. Актив цих бригад налічував 112 тис. осіб, які отримували відсоток від добутого зерна. Але й ці за-ходи не сприяли виконанню плану хлібозаготівлі. Тоді для покарання боржників комісія запровадила «натуральні штрафи» (спеціальні заго-ни стали вилучати все наявне продовольство), які перетворилися на сві-домий терор голодом. На початок 1933 р. в Україні фактично не зали-шилося продовольства.

Люди були змушені їсти товчену кору дерев, солому, переміша-ну з гнилою та мерзлою капустою, картоплею; котів, собак, щурів, слимаків, жаб, кротів тощо. Також траплялися випадки канібалізму. Така їжа викликала тяжкі захворювання. Почалося масове вимиран-ня цілих сіл. Поставлені в безвихідь селяни намагалися врятуватися втечею в міста та райони, не вражені голодом. Передбачаючи такий розвиток подій, сталінське керівництво 27 грудня 1932 р. запровади-ло паспортну систему з обов’язковою пропискою. Селяни, не отриму-ючи паспортів на руки, фактично перетворювалися на кріпаків радян-ської держави.

Також до України було направлено «окремо уповноважених» Л. Ка-гановича та П. Постишева, які посилили репресивні заходи з метою ви-конати план хлібозаготівлі й організувати нову посівну кампанію.


Голодомор — штучно створений голод із метою досягнення певної мети. голодомор 1932—1933 рр. в Україні було визнано геноцидом українського народу.Геноцид (від грец. genos — рід, плем’я і латин. caedo — убивати) — знищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними мотивами, а також штучне створення життєвих умов, не сумісних із життям.

�14726� �� 10 ��_��.indd 314 20.01.2012 12:10:52

www.e-ranok.com.ua

315


ВиСНОВКи СПЕЦІАЛьНОЇ КОМІСІЇ КОНГРЕСУ США З ПиТАНь ДОСЛІДжЕННЯ ГОЛОДОМОРУ 1932—1933 рр. В УКРАЇНІ (ЗАТВЕРДжЕНІ 13 квітня 1988 р.)

1. Немає сумнівів, що велика кількість населення Української РСР та Північної території Кавказу померли від голоду протягом 1932—1933 рр. через голодомор, спонуканий людьми, шляхом конфіска-ції врожаю 1932 р. Радянською владою.

2. жертви українського голодомору налічують мільйони осіб. 3. Офіційна заява Радянської влади про «диверсію куркулів», яка

стала причиною всіх «труднощів» протягом Голодомору, не має підстав.

4. Голодомор не був, як часто заявлялося, пов’язаний із посухою. 5. У 1931—1932 рр. офіційною реакцією Радянської влади на неста-

чу зерна через посуху за межами України було надання допомоги постраждалим територіям та надання деяких пільг селянам.

6. У 1932 р., унаслідок невдоволення влади Української РСР тим, що надмірні поставки зерна спричинили появу локалізованих осеред-ків Голодомору, Москва скасувала попередній курс і зайняла більш жорстку позицію щодо селян.

7. Неспроможність Радянської влади в Україні виконати граничні норми поставок зерна змусила їх ужити надзвичайно жорстких за-ходів, аби забрати в селян максимальну кількість зерна.

8. Восени 1932 р. Сталін використав цю спонукану «кризу поста-вок» в Україні як привід для зміцнення свого контролю на Україні, а також для ще більшого посилення заходів по кон-фіскації зерна.

9. Голодомор в Україні в 1932—1933 рр. був наслідком максималь-ної конфіскації сільськогосподарських продуктів у населення села.

10. Представники влади, які відповідали за заходи щодо конфіскації зерна, також жили в страху покарання.

11. Уже наприкінці 1932 р. Сталін знав, що в Україні люди помира-ли від голоду.

12. Наприкінці 1933 р. Сталін використав «слабкість» української влади в зборі зерна для ще більшого зміцнення свого контролю над Комуністичною партією України й дав наказ для дій, які ще більше погіршили ситуацію та довели до максимуму людські втрати.

13. Постишев мав подвійні повноваження від Москви: збільшити кон-фіскацію зерна, і тим самим посилити голодомор в Україні та зни-щити новітні національні самопрояви, які були до того часу дозво-лені українцям владою СРСР.

14. Голодомор також відбувався й у басейні річки Волга та на терито-рії північного Кавказу, але такі наслідки й масштаби, як в Укра-їні, він мав у місцевостях, де проживали етнічні українці.

�14726� �� 10 ��_��.indd 315 20.01.2012 12:10:52

www.e-ranok.com.ua

316

15. Робилися заходи не допустити переїзд голодуючих у регіони, де харчі були більш доступні.

16. Й. Сталін та його оточення здійснили геноцид проти українців у 1932—1933 рр.

17. Американський уряд мав достатню та вчасну інформацію про го-лодомор, але не здійснив жодних кроків для полегшення ситуа-ції. Навпаки, Адміністрація США надала дипломатичне визнання Радянського уряду в листопаді 1933 р., відразу ж після голодо-мору.

18. Протягом голодомору деякі члени американського корпусу преси співпрацювали з Радянським урядом, заперечуючи існування го-лодомору в Україні.

19. Останнім часом у дослідженні голодомору є значний прогрес як на заході, так і, меншою мірою, у Радянському Союзі. Хоча Радян-ські історики та промовці ніколи не давали точного та адекватно-го звіту, значний прогрес був досягнутий останніми місяцями.

28 листопада 2006 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», який визначає, що Голодомор 1932—1933 рр. в Україні є геноцидом українського народу. Публічне за-перечення Голодомору 1932—1933 рр. в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності україн-ського народу та є протиправним.

Прийняття цього закону стало завершенням тривалої боротьби за відновлення історичної справедливості до тих, хто став жертвою цього діяння сталінського режиму. Проте в Україні так і не сформувався кон-сенсус у суспільстві щодо цього питання.

ООН та Рада Європи визнали Голодомор як злочин тоталітарного режиму, а 14 країн світу вважають його геноцидом проти українського народу.


Історичні задачі ; 1) У листі С. Косіора до Й. Сталіна від 15 березня 1933 р. стосовно

посівної кампанії зазначається: «Те, що голодування не навчило ще багатьох колгоспників уму-розуму, показує незадовільна підго-товка до сіву». Якого «уму-розуму» прагнула навчити Компартія колгоспників?

2) Український історик С. Кульчицький стверджує: «Сталін знищу-вав не етнічних українців як таких, а громадян України, тобто представників української національної державності, яка була для нього небезпечна навіть у радянській формі». Чи згодні ви з таким висновком?

Запитання та завдання ; 1) Укажіть причини голоду 1932—1933 рр. Якими були його масштаби?

�14726� �� 10 ��_��.indd 316 20.01.2012 12:10:52

www.e-ranok.com.ua

317

2) Чи можна події 1932—1933 рр. уважати геноцидом?

3) Який вплив мав Голодомор 1932—1933 рр. на політичну ситуацію в Україні?

4) Визначте наслідки Голодомору для майбутнього України.


У 1933 р. в Україні було штучно спровоковано тотальний голод, у результаті якого загинуло близько 7 млн осіб (тобто кожний четвертий її житель).

Україна вимирала від голоду, а більшовицьке керівництво прода-вало зерно за кордон, в основному до Німеччини. Факт голоду всіляко приховувався.

Після Голодомору знелюднені регіони України (особливо її півден-ні й південно-східні області) почали масово заселятися представниками з Росії. Загалом в Україну було переселено 117 149 осіб.



урок № 26 (37)

тема. Громадсько-політичне життя. Масові репресії. Конституція 1937 р.

Мета: розкрити процес утвердження влади й. сталіна шляхом партійних «чисток», масових репресій та прийняття нової конституції срср; схарактеризувати наслідки сталінських репресій для України; розвивати в учнів логічне та історичне мислення; сприяти роз-витку їх історичної свідомості, критичному осмисленню минулого.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінні карти «Урср у 30-і рр. ХХ ст.», атлас.

Основні терміни та поняття: терор, масові репресії, сталінська конституція, «український буржуазний на-ціоналізм», показові судові процеси, «трійки», позасудові органи, громадсько-політичне життя, культ особи.

Основні дати: 1929 р. — установлення одноосібної влади й. сталіна; 1934 р. — початок масових репресій у срср; 1936 (1937) р. — сталінська конституція срср (Урср).

Хід уроку


Учитель оголошує учням мету й основні завдання уроку.

�14726� �� 10 ��_��.indd 317 20.01.2012 12:10:53

www.e-ranok.com.ua

318

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

ІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. риси радянської політичної системи в 1930-ті рр.

Розповідь учителя ;Радянська політична система 1930-х рр. мала такі особливості:культ особи Й. Сталіна;��панування однопартійної системи. Зрощування партійного і дер-��жавного апарату;фізичне усунення політичних противників та опонентів;��створення розгалуженого репресивного апарату. Масові репресії;��створення системи офіційних (одержавлених) масових організацій;��уніфікація всього суспільного життя. Ідеологізація суспільного ��життя. Контроль за засобами масової інформації.(Учитель привертає увагу учнів до таблиці.)

керівництво Усрр (Урср) У 1920—1930-ті рр.

Голови Раднаркомів УСРР (УРСР) Перші (генеральні) секретарі ЦК КП(б)У1918—1919 рр. — м. скрипник 1918—1919 рр. — е. квірінг1919—1923 рр. — Х. раковський 1920—1921 рр. — в. молотов1923—1934 рр. — в. чубар 1921—1923 рр. — д. мануїльський1934—1937 рр. — П. любченко 1923—1925 рр. — е. квірінг 1937 р. — м. Бондаренко 1925—1928 рр. — л. каганович1938—1939 рр. — д. коротченко 1928—1938 рр. — с. косіор1939—1947 рр. — м. Хрущов 1938—1947 рр. — м. Хрущов

2. Масові репресії. Громадсько-політичне життя.

Розповідь учителя ;Завершення громадянської війни не зупинило терору, який був

частиною державної політики (конституції 1918 і 1924 р. проголошува-ли диктатуру пролетаріату).

Наприкінці 1920-х — у першій половині 1930-х рр. репресії було спрямовано здебільшого проти «класово ворожих» верств суспільства: буржуазних спеціалістів, непманів, «куркулів». Найбільш гучними про-цесами того періоду були «Шахтинська справа» (1928 р.), процес «Тру-дової селянської партії» (1929 р.), «Промпартії» (1930 р.), процеси над антипартійними групами.


Репресії — система заходів, які передбачають усунення, ізоляцію, знищення політичних ворогів (справжніх або надуманих), конкуруючих соціальних груп чи прошарків, етнічних спільнот із ме-тою встановлення панування або зламу опору.

Поряд із репресіями вдосконалювалася система тотального конт-ролю над суспільством. Підростаюче покоління через комсомольську та

�14726� �� 10 ��_��.indd 318 20.01.2012 12:10:53

www.e-ranok.com.ua

319

піонерську організації виховувалося в дусі ненависті до «ворогів наро-ду», необхідності непримиренної боротьби зі «шпигунами», «шкідниками» на виробництві, куркулями, заохочувалися навіть доноси на батьків. Си-ли дітей та молоді спрямовувалися на активну участь в індустріалізації країни та колективізації сільського господарства, зміцнення дисципліни й підвищення якості навчання.

У містах було введено паспортну систему. Вона забезпечила адмі-ністративне скорочення кількості жителів міст, яким постачалися про-дукти харчування централізовано.

Було прийнято закон, згідно з яким робітника за найменшу про-вину звільняли з роботи, залишаючи без картки споживача, із подаль-шим виселенням його родини з квартири.

Від 1930 р. розширювалася мережа виправно-трудових таборів, об’єднаних у систему ГУЛАГу («Главное управление лагерей»). Кількість ув’язнених у цих таборах за десять років зросла до 4 млн осіб. Було від-новлено каторгу та смертну кару.

Й. Сталін розумів, що українізація викликала посилення україн-ського національного руху, який підтримувала частина комуністів, а це могло вивести Україну з-під контролю Москви. Тому в Україні гонінь і переслідувань передусім зазнало старше покоління української інтелі-генції, оскільки саме серед них шукали й знаходили «зрадницьке облич-чя націоналістичної інтелігенції».

У 1929 р. відбувся суд над 45-ма членами так званої Спілки визволення України, які звинувачувалися в підготовці до збройного повстання з метою відновлення самостійної «буржуазної України». Серед засуджених були відомі вчені, письменники, культурні діячі. Переважна більшість із них була знищена в сталінських таборах. Цей процес підштовхнув до розправи над священиками Української автокефальної церкви, що привело в січні 1930 р. до її формальної самоліквідації.

Чергова хвиля арештів прокотилася в 1931 р. Цього разу громили так званий підпільний Український національний центр (УНЦ), керів-ництво якого складалося з колишніх провідних діячів Центральної Ра-ди — М. Грушевського та В. Голубовича, які зазнали принизливих до-питів та переслідувань.

Наступними жертвами стали представники суспільних наук. Хоча вони й стояли на позиціях марксизму, але досліджували українську іс-торію, господарство та культуру. Були репресовані М. Яворський, С. Сем-ківський, В. Юринець та ін.

Масові репресії були невід’ємною частиною сталінської тоталітар-ної системи. У 1933 р. об’єктом терору знову стала Україна. Й. Сталін вирішив перекласти відповідальність за провали 1932—1933 рр. на ко-муністів України. Головним об’єктом його «уваги» став комісар освіти М. Скрипник, який не побажав зректися українізації й наклав на себе руки 7 липня 1933 р.

�14726� �� 10 ��_��.indd 319 20.01.2012 12:10:53

www.e-ranok.com.ua

320

Страчувалися або висилалися в табори тисячі представників укра-їнської інтелігенції. Було закрито театр «Березіль», а його керівника — Леся Курбаса — заслано в табори, де він загинув. Від січня 1933 до січ-ня 1934 р. КП(б)У втратила близько 100 тис. членів. Майже всі вони були або розстріляні або відправлені на заслання.

Поштовхом до наступної хвилі репресій став XVII з’їзд ВКП(б), який відбувся в січні 1934 р. Замість тріумфу Й. Сталін відчув небезпе-ку з боку старих комуністів, оскільки 270 делегатів голосували проти йо-го кандидатури на пост Генерального Секретаря, у той час як проти С. Кі-рова — тільки три. 1 грудня 1934 р. С. Кірова, за нез’ясованих обставин, було вбито. Й. Сталін позбувся суперника й використав факт його смер-ті як підставу для наступної хвилі терору.

Відбулися зміни в карних кодексах республік, спрямовані проти «терористичних організацій» та «терористичних актів». Цим, по суті, роз в’я зувалися руки для переслідування чергових «ворогів народу». В Україні одними з перших жертв цієї кампанії стали Ю. Коцюбин-ський, М. Куліш.

Після пленуму ЦК ВКП(б) 1937 р. почалася так звана «Вели-ка чистка» 1937—1938 рр., яка цього разу охопила весь Радянський Союз.

На цей час були призначені перевибори місцевих комітетів пар-тії, які передбачали «чистку» партапарату. Але оновилося не більше ніж 20 % керівного складу. Тоді з’явився оперативний наказ по НКВС СРСР 00447, згідно з яким протягом чотирьох місяців необхідно було репресувати 268 тис. 950 «ворогів народу». Застосовувалися тортури, і люди дуже часто обмовляли себе, близьких, знайомих. Таким чином, зловісне коло «контрреволюційних організацій» розширювалося. Так, із 62 членів ЦК КП(б)У в 1937 р. 56 були звинувачені у ворожій діяльності, з 11 членів політбюро ЦК КП(б)У репресовано десятеро, з п’яти кандидатів у члени політбюро — четверо, усі дев’ятеро членів оргбюро ЦК КП(б)У загинули.

На початку 1938 р. в Київ було направлено М. Хрущова, якого об-рали першим секретарем ЦК КП(б)У. Він розгорнув активну діяльність з викриття «ворогів народу в Україні». За 1938 р. український уряд змі-нився двічі. До кінця року з усіх колишніх керівників КП(б)У залиши-лися тільки О. Бойченко та Г. Петровський. За словами М. Хрущова, українська компартія «була вичищена до блиску».

Від кінця 1938 р. хвиля масових репресій починає спадати. У 1939 р. відбувся XVIII з’їзд ВКП(б), який показав, що старі партійні кадри прак-тично винищені, а ставати в опозицію Й. Сталіну вже більше ніхто не наважувався.

Наслідки сталінських репресій в СРСР:зміцнення особистої влади. Усунення можливих претендентів на владу;��

насаджування атмосфери страху. Створення образу ворога. Через ��систему ГУЛАГу пройшло 5 % населення СРСР;

�14726� �� 10 ��_��.indd 320 20.01.2012 12:10:53

www.e-ranok.com.ua

321

різке послаблення потенціалу спеціалістів у всіх галузях знань ��і практичної діяльності;підрив обороноздатності;��

знищення національних еліт;��

падіння темпів розвитку промислового розвитку в три рази.��

Опір режиму існував, але не мав масового характеру. Це були по-одинокі виступи тих, хто не змирився. Усі ці виступи жорстоко приду-шувалися. Прийняття нової, Сталінської, конституції 5 грудня 1936 р. не змінило сутності тоталітарної системи в СРСР, хоча було формально проголошено демократичні права і свободи.

Масові репресії не становили основу життя суспільства. Народ, долаючи повсякденні труднощі, прагнув щастя. Багатьом були невідо-мі ті жахливі режими. Народ під впливом закликів «про світле майбут-нє» здійснював трудові подвиги, радів із кожних успіхів країни та ві-рив у те, що казав їх вождь (Й. Сталін): «жити стало краще, жити стало веселіше».

3. сталінська конституція.

Розповідь учителя ;Конституцію 1936 р. називали не інакше, як сталінською. Допо-

відь про проект Конституції СРСР на пленумі ЦК ВКП(б) робив особис-то Й. Сталін. Якщо врахувати, що нова Конституція, яка забезпечувала народу СРСР усі громадянські права, була дарована Й. Сталіним напере-додні «великої чистки», то стане зрозумілим, що це був черговий пропа-гандистський крок. Конституція оголошувала Верхов ну Раду найвищим органом державної влади; було підтверджено право виходу республік зі складу СРСР, а їхня кількість збільшилася з чотирьох до 11 республік. 5 грудня 1936 р. VIII з’їзд Рад затвердив нову Конституцію СРСР. У ній проголошувалася побудова соціалістичного суспільства в СРСР. Поло-ження нової Конституції відповідали партійній програмі 1919 р. Це озна-чало, що при формуванні органів влади необхідно було відмовитися від поділу населення за класовою ознакою, вибори ставали прямими при та-ємному голосуванні, виборчі округи формувалися за місцем проживан-ня виборців, з’їзди Рад замінювалися системою сесійних засідань. Таким чином, нові ради набували рис парламентської влади.

Принципові зміни Конституції зовсім не позначалися на системі реальної влади, тому що контроль над державою й суспільством продо-вжував здійснювати партійний апарат на чолі з генсеком.

Конституції союзних республік були розроблені за зразком союз-ної. Наприкінці січня 1937 р. XIV з’їзд Рад України затвердив Консти-туцію УРСР. Відбулися також вибори до Верховної Ради СРСР та Верхов-ної Ради УРСР. Соціальний, національний, партійний склад депутатів ретельно дозувався. Крім того, було «спрощено» текст виборчого бюле-теня, що гарантувало партії потрібних кандидатів від «блоку комуністів і безпартійних».

�14726� �� 10 ��_��.indd 321 20.01.2012 12:10:53

www.e-ranok.com.ua

322

Демократичні норми, які були зафіксовані в Конституції 1936 р., у суспільно-політичному житті не діяли. Панування однопартійної системи привело до уніфікації та стандартизації суспільно-політичного життя.

4. соціальний склад населення. рівень життя.

Розповідь учителя ;Соціально-економічні перетворення, які мали місце в роки перших

п’ятирічок, суттєво вплинули на соціальний склад населення України. У СРСР (УРСР) сформувалася принципово нова соціальна структура. По-при проголошену Конституцією рівність соціальна структура населення в СРСР (УРСР) була ієрархічною.

Кількісних і якісних змін зазнав робітничий клас республіки, який офіційною пропагандою проголошувався основою суспільства. Так, за пе-ріод від 1926 до 1939 р. кількість робітників збільшилася більше ніж у три рази. Поповнення робітничого класу йшло передусім за рахунок українського селянства. Особливо багато було вихідців із селян у вугіль-ній промисловості, на новобудовах Донбасу, тобто там, де була потрібна малокваліфікована робоча сила.

Машинобудування, легка промисловість потребували більш ква-ліфікованих кадрів, тому тут поповнення відбувалося за рахунок реміс-ників, кустарів, міського населення. У складі робітничого класу різко збільшилася кількість жінок, які в 30-х рр. становили 30 % від загаль-ної кількості робітників. Існувала офіційна думка, яка пов’язувала це з утвердженням рівноправ’я жінок і чоловіків, однак зростання пито-мої ваги жінок у складі робітничого класу ймовірніше було викликано необхідністю додаткової робочої сили та поліпшення матеріального ста-новища їхніх сімей.

Робітничий клас залишався багатонаціональним. У його складі по-чала зростати кількість росіян, білорусів та представників інших націо-нальностей.

Індустріалізація вплинула не тільки на структуру робітничого класу, а й супроводжувалася стрімким зростанням міст, що привело до збільшення міських жителів, які в 1939 р. складали третину населен-ня республіки.

Індустріалізація та колективізація суттєво позначилися на стані селянства. Практично був знищений його заможний прошарок. У 1932—1933 рр. уводиться система внутрішніх паспортів, що значно обмежило можливості селян змінювати місце проживання. Колгоспники, як і ро-бітники та службовці, були залежними від держави. Унаслідок заборо-ни приватного підприємництва практично зникли представники так зва-них «вільних професій».

Саме в цей час формується значний адміністративно-командний апарат та прошарок службовців, до яких було віднесено й інтеліген-цію. Радянська інтелігенція формувалася за рахунок представників робітників і селян. Зазвичай цей процес супроводжувався соціальним

�14726� �� 10 ��_��.indd 322 20.01.2012 12:10:53

www.e-ranok.com.ua

323

рухом «нагору», при цьому дуже швидко зростала кількість служ-бовців. Зменшилася кількість жителів села, було знищено заможний прошарок селян, сформувалася соціалістична інтелігенція, зросла кіль-кість міського населення.

Найбільш безправною частиною радянського суспільства були по-літичні в’язні. Ця категорія формувалася в результаті масових репре-сій. Її використовували як безкоштовну робочу силу для «соціалістич-них звершень».

Таким чином, індустріалізація та колективізація сільського госпо-дарства, культурна революція привели до кардинальних змін у соціаль-ному складі населення України.


Соціальна деформація — порушення соціальної структури суспільства в результаті невиправ-даних соціальних експериментів. знищення цілих прошарків суспільства.

Після скасування непу життєвий рівень населення почав зни-жуватися. У 1928—1929 рр. у містах України було запроваджено тор-гівлю хлібом по картках за низькими цінами. Незабаром карткову систему поширили на основні види продовольчих і промислових то-варів, а від 1930 р. населення поділили на шість груп постачання, згідно з якими норми видачі продовольства, починаючи від робітни-ків і до утриманців робітників, зменшувалися. У привілейованому становищі опинилися тільки керівні працівники партійного та радян-ського апарату.

Селяни, крім праці в колгоспі, розвивали своє присадибне гос-подарство, яке стало джерелом грошових доходів для селян та істот-ним поповненням потреб робітників і службовців у продуктах харчу-вання.

У період другої п’ятирічки життєвий рівень населення починає зростати. Від 1935 р. скасовано карткову систему постачання продо-вольчими товарами, від 1936 р. — промисловими. Доповненням до ін-дивідуальних доходів робітників і службовців були суспільні фонди спо-живання, із яких сплачувалися пенсії, стипендії, різні види соціальної допомоги. Суспільні фонди за розміром перевищили чверть фонду заро-бітної плати.

Високі темпи індустріалізації та колективізації призвели до впо-вільнення розвитку виробництва предметів споживання, що породжува-ло їх дифіцит.

ІІІ. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Бесіда за запитаннями ; 1) Чому Й. Сталін у 1930-ті рр. розгорнув масові репресії? Якою була

їх мета? 2) Чи можна стверджувати, що Конституція СРСР 1936 р. не відпо-

відала реальному стану речей у країні? Поясніть свою думку.

�14726� �� 10 ��_��.indd 323 20.01.2012 12:10:53

www.e-ranok.com.ua

324

3) Схарактеризуйте основні зміни у соціальному та національному складі населення України.

4) У чому полягала особливість соціальної структури в СРСР (УРСР)?


Сталінська модернізація істотно вплинула на суспільно-політичне життя республіки. Змінилася соціальна структура населення, збільшив-ся пролетаріат, сформувалася соціалістична інтелігенція.

У результаті небачених репресій (великий терор) та ідеологічного тиску утвердилася необмежена диктаторська влада Й. Сталіна, що закрі-пило монополістичну владу комуністичної партії.



2) Випереджальне завдання. підготуйте реферат на тему «розвиток україн-ської літератури, музики, театру, живопису, кіномистецтва в 1930-ті рр.».

урок № 27 (38)

тема. Освіта і наука в 1930-ті рр. «Розстріляне відро-дження». Церковна політика радянської влади.

Мета: показати, що культура розглядалася керівництвом держави як підґрунтя ідеології; під-креслити, що одночасно зі створенням умов для розвитку освіти і науки були знищені сотні представників культури, звинувачених в «українському буржуазному націоналіз-мі»; розвивати в учнів уміння аналізувати, зіставляти, робити висновки; виховувати в них кращі моральні якості.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Україна в 30-ті рр. ХХ ст.», атлас, портрети, ре-

продукції, схеми й таблиці. Основні терміни та поняття: культурна революція», «нова людина», радянська інтелігенція, український

буржуазний націоналізм, атеїзм, соціалістичний реалізм. Основні дати: 1930 р. — постанова цк вкП(б) «Про загальне обов’язкове початкове навчання» та

«Про введення обов’язкового загального початкового навчання в Україні»; травень 1934 р. — постанова цк вкП(б) і рнк срср «Про структуру початкової і середньої шко-ли в срср»; 1933 р. — відновлення університетів; 1935 р. — скасування соціальних обмежень для абітурієнтів; 1938—1939 н. р. — запровадження обов’язкового ви-вчення російської мови з 2 по 10 класи.

Хід уроку


Учитель оголошує учням тему й основі завдання уроку.

�14726� �� 10 ��_��.indd 324 20.01.2012 12:10:53

www.e-ranok.com.ua

325


Історичний диктант ; 1) Що стало приводом до масових репресій 1930-х рр. у СРСР? 2) Коли відбувся перший показовий судовий процес над «ворогами

народу»? 3) Які органи чинили масові репресії? 4) У якому році Й. Сталін установив свою одноосібну владу? 5) Яку конституцію називають Сталінською? 6) Розкрийте зміст поняття «масові репресії». 7) Коли була прийнята сталінська конституція в УРСР? 8) Яка соціальна група перебувала на верхівці радянської ієрархії? 9) Які основні класи суспільства визнавалися в СРСР? 10) Який прошарок радянського суспільства був найбільш безправ-

ним? 11) Масові репресії в УСРР розпочалися раніше чи пізніше, ніж в ін-

ших регіонах СРСР? 12) Назвіть три найгучніші показові судові процеси, що мали місце

в УСРР.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Запитання та завдання ; 1) Поясніть, як ви розумієте термін «лікнеп» і яким були його ре-

зультати в Україні в 1920 р. 2) Чому радянська влада надавала великого значення керівництву

культурним процесом в Україні в 1917—1920 рр.? 3) Як ви розумієте поняття «ідеологізація культури»? Чому комуніс-

тична партія приділяла їй серйозну увагу? 4) Визначте основні здобутки культурного будівництва 1920-х рр. 5) Назвіть провідних діячів культури 1920-х рр. Схарактеризуйте

основні напрямки їхньої творчості.


1. культурна революція. риси розвитку культури в 1930-ті рр.

Розповідь учителя ;У 1930-х рр. культурне будівництво розглядалося як один із

фронтів соціалістичного будівництва, на якому необхідно було здій-снити «революцію в умах трудящих». Швидкими темпами створювали-ся умови для розвитку масової тоталітарної культури. Ця діяльність була революційною за масштабами й результатами та дістала назву культурної революції.

Культура розглядалася радянським керівництвом як важіль для зміцнення політичної влади, підґрунтя ідеології. Держава намагалася об-межити внутрішній світ людини тільки тими цінностями, які не супере-

�14726� �� 10 ��_��.indd 325 20.01.2012 12:10:53

www.e-ranok.com.ua

326

чили комуністичній доктрині, діючи при цьому методами виховання, пропаганди й терору.

До незгодних із генеральною лінією партії застосовувалися репре-сії. Практично велася жорстока боротьба з діячами культури, які праг-нули зберегти національні традиції. Для України це обернулося знищен-ням культурної еліти.

Мета культурної революції: утвердження марксистської ідеології; створення державної системи освіти; забезпечення загального мінімуму осві-ти; формування соціалістичної інтелігенції; утвердження методу соціаліс-тичного реалізму в літературі та мистецтві, розвитку науки й техніки.


Культурна революція — форма подолання культурної відсталості, боротьба з неписьменністю, насадження соціалістичної культури, єдиної ідеології в срср.Соціалістичний реалізм — напрям у культурі; найбільшого поширення набув у срср, де вважався частиною офіційної ідеології. основні риси: присутність нового героя — револю-ціонера-пролетаря, комуніста, оспівування комуністичних ідеалів, відображення й оцінка життєвих ситуацій із точки зору марксизму-ленінізму, багатогранність художніх форм і про-явів. митці, які не вписувалися у визначені межі соцреалізму, підлягали утискам або ви-гнанню. Попри офіційність та ідеологічну спрямованість, чимало творів соцреалізму мають художню та історичну цінність.Особливості розвитку культури в 1930-ті рр.:жорсткий контроль із боку держави;��

ідеологізація всіх сфер культурного життя;��

чітка визначеність форм, стилів, жанрів, смаків;��

підпорядкованість смаку вождя та його оточення;��

основна мета: показати велич, «вічність» режиму та зміцнити культ ��вождя;репресії проти тих, хто своєю творчістю йшов урозріз із режимом.��

Наслідки культурної революції в СРСР (УРСР):ідеологізація духовного життя, насильницьке впровадження пар-��тійних норм розуміння культури, ідеологічна ізоляція країни;ліквідація неписьменності населення, уніфікація та примітизація ��освіти, її ідеологічне спрямування;швидке формування нової інтелігенції, вихованої в комуністично-��му дусі (на 1941 р. — 14 млн осіб), і нищення старої;уніфікація духовного життя;��

використання найважливіших досягнень фундаментальної науки ��передусім в інтересах військового виробництва, ідеологізація науко-вих досліджень.

2. ліквідація неписьменності. розвиток шкільної та вищої освіти.

Розповідь учителя ;У 1930-ті рр. триває реалізація заходів із ліквідації неписьменності.Хоча зусилля громадськості та держави не дали 100%-го резуль-

тату, але досягнуті показники були вагомими, і на кінець 1939 р., порів-

�14726� �� 10 ��_��.indd 326 20.01.2012 12:10:54

www.e-ranok.com.ua

327

няно з початком століття, в українських губерніях налічувалося лише 15 % неписьменних віком до 50 років замість 72 %.

Продовжувала вдосконалюватися й система шкільної освіти. Так, у 1930 р. вишли постанови ЦК ВКП(б) «Про загальне обов’язкове почат-кове навчання» і «Про введення обов’язкового загального початкового навчання в Україні», які закріплювали принцип обов’язковості навчан-ня. Школа розглядалася державою як один із найвагоміших ідеологіч-них інститутів. Розпочалася грандіозна кампанія — «всенародний похід за всеобуч». (Всеобуч — «всеобщее обучение».)

Реалізація принципу всеобучу потребувала нових шкільних при-міщень, підручників, посібників, програм, кадрів учителів. При Раднар-комі УСРР було створено комітет сприяння всеобучу на чолі з В. Чуба-рем. Перебудовувалася вже існуюча шкільна мережа: початкові школи переводилися на семирічне навчання, деякі семирічки — на десятиріч-не. На початку другої п’ятирічки в Україні навчанням було охоплено 98 % дітей віком до 10 років.

Велика увага приділялася змісту навчальних програм і підручни-ків, особливо з гуманітарних предметів. У 1931 р. ЦК ВКП(б) прийняв постанову про те, що «початкова і середня школа повинна виховати по-коління, здатне остаточно встановити комунізм». Учитель мав дотриму-ватися апробованих програм і текстів підручників.

Особливо контролювалося викладання історії. Згідно з постановою ЦК ВКП(б) та РНК СРСР, предметом вітчизняної історії вважалася істо-рія СРСР. Практично це була історія Росії з деякими відомостями про минуле інших національних республік. Історія України як окремий на-вчальний предмет зникла.

Важливе значення відводилося позакласній та позашкільній робо-ті. Створювалися дитячі технічні станції юних натуралістів, спортивні школи, будинки художнього виховання, театри юного глядача тощо, про-водилися олімпіади, конкурси, виставки.

Швидкими темпами відбувалося спорудження нових шкіл. За ча-си другої п’ятирічки в Україні було побудовано 1864 школи, при цьому кількість середніх шкіл зросла майже в десять разів.

У травні 1934 р. вийшла постанова ЦК ВКП(б) та РНК СРСР «Про структуру початкової і середньої школи в СРСР». Запроваджувалася єди-на структура загальноосвітньої школи трьох типів: початкова (чотири-річне навчання), неповна середня (семирічне навчання) і середня (деся-тирічне навчання).

Коренізація, що активно проводилася у 1920-ті рр., сприяла роз-витку національної школи. На початку другої п’ятирічки в українських школах навчалося понад 80 % учнів, що відповідало питомій вазі укра-їнців у складі населення республіки. Національні меншини мали власні школи. Але після згортання заходів із коренізації (українізації) україн-ська мова починає поступово виживатися із системи освіти. Так, у 1938—1939 навчальному році було запроваджене обов’язкове вивчення росій-ської мови з 2 по 10 класи. Поступово російська мова стала основною

�14726� �� 10 ��_��.indd 327 20.01.2012 12:10:54

www.e-ranok.com.ua

328

навчальною дисципліною. Так посилилася русифікація, що негативно впливало на розвиток національної школи.

Нормальне функціонування народного господарства й управлін-ня було неможливе без спеціалістів. Тому від початку 1930-х рр. зросли масштаби підготовки фахівців робітничо-селянського похо-дження через робітфаки, технікуми й вузи. При підготовці фахівців стали більше уваги приділяти якості навчання, подовжилися строки навчання.

У 1933 р. відновилася діяльність університетів в Україні, різко зросли можливості для науково-дослідної роботи вузів. У 1934 р. бу-ло встановлено наукові ступені кандидатів і докторів наук, а в 1935 р. були скасовані обмеження, пов’язані із соціальним походженням абі-турієнтів.

За кількістю студентів Україна випередила Велику Британію, Німеччину, Францію. А кількість підготовлених за другої п’яти річки спеціалістів майже дорівнювала кількості спеціалістів в усій дорево-люційній Росії. Проте вони значно поступалися за якістю, особливо помітно нижчим був загальнокультурний рівень українських спеціа-лістів.

Фактично в 1930-х рр. відбулося формування нової інтелігенції, вихованої в комуністичному дусі. Більшість старої інтелігенції була зни-щена в результаті масових репресій.

Робота з докуметом ;

ДОВІДКА НАРКОМАТУ ОСВІТи УКРАЇНи ПРО НАЦІОНАЛьНІ ШКОЛи В УКРАЇНІ (березень 1938 р.).

1. На Україні є 21 656 шкіл, у яких навчається 5 143 789 учнів. Ви-кладання в школах ведеться 21 мовою. Так, наприклад, з укра-їнською мовою навчання є 18 101 школа… Крім того, є 838 шкіл (так звані мішані школи), викладання в яких ведеться кількома мовами…

2. У багатьох випадках під виглядом національних шкіл вороги на-роду — троцькісти, бухарінці та буржуазні націоналісти… штучно насаджували особливі німецькі, шведські, болгарські та інші шко-ли; перетворюючи їх на осередки для проведення контрреволюцій-ної роботи й буржуазно-націоналістичного, антирадянського впли-ву на дітей…

3. Більшість шкіл із польською, німецькою, болгарською та іншими мовами викладання не мають достатніх контингентів дітей… Го-ловною причиною такого стану є те, що багато національних шкіл насаджувалися штучно, діти, що в них навчалися, зовсім не зна-ли мови, якою ведеться викладання…

4. Виявлено багато випадків примусу українського й російського на-селення відправляти своїх дітей до польських, чеських та інших національних шкіл…

�14726� �� 10 ��_��.indd 328 20.01.2012 12:10:54

www.e-ranok.com.ua

329

5. Національні школи не забезпечені вчителями, підручниками, програмами та наочними довідниками, у результаті чого діти цих шкіл не набувають достатніх знань основ науки та не пов-ною мірою готові для вступу до середніх і вищих навчальних закладів. Кількість класів і дітей у національних польських, чеських, шведських та інших школах із кожним роком змен-шується, тому що в низці шкіл фактично не було набору в пер-ші класи, а зі старших класів діти переходять до російських та українських шкіл.

6. На Україні є один німецький педагогічний інститут, два національ-ні відділи (польський, болгарський) при Київському й Одеському українському інститутах, 13 національних технікумів і педучи-лищ, які засмітнені ворожими елементами, не вкомплектовані ква-ліфікованими педагогічними кадрами.

У в’язку з цим прошу питання про реорганизацію особливих націо-нальних шкіл розглянути на найближчому засіданні ЦК КП(б)У.

1) Яким був стан національної освіти в урср на кінець 1930-х рр.?

2) Чи можна говорити про вільний розвиток національних меншин і їх осві-ти в урср?

3) Чим аргументувалася необхідність згортання національних шкіл? Які із за-значених у документі аргументів є об’єктивними, а які — суб’єктивними?

3. розвиток науки.


Центром розвитку науки була Всеукраїнська академія наук, яку в 1936 р. перейменували в Академію наук УСРР. Від 1922 до 1929 р. її президентом був А. Заболотний, а від 1930 р. — О. Богомолець. У 1929 р. було оновлено склад Академії наук. Держава фінансувала її та контро-лювала виконання планових завдань. У науково-дослідних інститутах бу-ло досягнуто вагомих результатів.

Діяльність як вузівських, так і академічних учених перебувала під суворим контролем держави, значна їх частина була репресована. Україно-знавчі дослідження піддавалися постійній критиці як націоналістичні.


У 1931 р. влада пішла на створення в межах ВУАН Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів (ВУАМЛІН), президентом якої став О. Шліхтер. Передбачалося, що таке об’єднання наукових уста-нов успішніше розв’язуватиме проблеми суспільних наук, на відміну від буржуазної Всеукраїнської академії наук. У 1936 р. були організовані академічні інститути гуманітарного профілю — економіки, історії Укра-їни, українського фольклору, української літератури.

�14726� �� 10 ��_��.indd 329 20.01.2012 12:10:54

www.e-ranok.com.ua

330

Робота з підручником ;Учні опрацьовують відповідний матеріал підручника та складають

таблицю «Розвиток науки», визначивши прізвища видатних українських учених і галузі науки, у яких вони уславилися.

4. література, музика, театр, живопис, кіномистецтво.Заслуховування кращих рефератів на тему «Розвиток української

літератури, музики, театру, живопису, кіномистецтва в 1930-ті рр.».


«Розстріляне відродження» — нищення молодих представників української культури, літера-торів і митців, звинувачених в українському буржуазному націоналізмі. загалом було репресова-но понад 500 осіб.Цікаво знатиОдним із прикладів терору є розправа з учасниками з’їзду коб-

зарів і лірників в 1934 р. У ЦК КП(б)У було висловлено думку, що кобза й бандура є класово ворожими інструментами, оскільки «орієн-тують музичний фронт на часи гетьманів та козацької романтики». Учасників з’їзду (майже 300 осіб) було заарештовано та розстріляно. Так радянська влада розправилася з тими, хто оспівував визвольну бо-ротьбу українського народу й не хотів слідувати методу соціалістич-ного реалізму в мистецтві.

5. релігійне життя.

Розповідь учителя ;(Учитель привертає увагу учнів до таблиці.)

релігійне життя в 1930-х рр.

Дата Подія

1 січня 1928 р. Уведення в дію адміністративного кодексу Усрр, який містив розділ «Правила про культи». Утрачав силу декрет уряду Усрр про свободу совісті

1929 р. звинувачення УаПц в антирадянській діяльності (на початку 1930 р. самоліквідувалася)

1930 р. арешт 2000 священиків, усіх ієрархів УаПц

1932 р. оголошення й. сталіним другої п’ятирічки «безбожною», «п’ятирічкою знищення релігії»

1934—1935 рр. масове закриття церков, знищення культових споруд (залишилося лише 9 % діючих церков порівняно з 1913 р.)


Бесіда за запитаннями ; 1) Чому партія приділяла велику увагу культурному будівництву? 2) Що таке культурна революція? 3) У чому полягали здобутки в галузі освіти і науки?

�14726� �� 10 ��_��.indd 330 20.01.2012 12:10:54

www.e-ranok.com.ua

331

4) Чи можна дати однозначну оцінку розвитку освіти і науки в 1930-х рр. в Україні? Поясніть свою думку.

5) Чи змінилася політика держави у ставленні до культури в 1930-ті рр. порівняно з попереднім десятиліттям? Обґрунтуйте власну думку.

Запитання для дискусії ; 1) Чим була зумовлена активна боротьба в 1930-ті рр. сталінського

режиму з церквою? 2) Чи досягла культурна революція своєї мети?


Розвиток української культури в 1930-х рр. супроводжувався ста-новленням тоталітарного режиму, масовими репресіями, боротьбою за ліквідацію неписьменності, згортанням українізації й насадженням руси-фікації.

Наслідками зазначених подій стало впровадження єдиного творчо-го методу — соціалістичного реалізму, завершення культурної револю-ції, знищення представників культури, звинувачених в українському буржуазному націоналізмі («розстріляне відродження»).

Держава намагалася контролювати не лише поведінку, а й мислен-ня людей. Із цією метою створювалися спілки письменників, художни-ків, композиторів. Зовні влада підкреслювала повагу до національних форм культури, але насправді прагнула уніфікувати зміст культурниць-кого процесу за ідеологічними стандартами соціалістичного реалізму.

VIІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) опрацюйте відповідний матеріал підручника.2) підготуйтеся до узагальнення знань за темою «Закріплення радянської

влади в україні (1929—1939 рр.)».

урок № 28 (39)

тема. Узагальнення знань за темою «Закріплення радянської влади в Україні (1929—1939 рр.)».

Мета: повторити, узагальнити, закріпити й оцінити знання, набуті учнями впродовж вивчен-ня теми; розвивати вміння та навички, сформовані на попередніх уроках; виховний аспект уроку реалізується в результаті осмислення розглянутих подій історії України та формування в учнів позитивного емоційно-особистісного ставлення до них; спону-кати їх до подальшого поглиблення своїх знань.




�14726� �� 10 ��_��.indd 331 20.01.2012 12:10:54

www.e-ranok.com.ua

332

Хід уроку





Вступна бесіда ;

1) Яку назву має тема, вивчення якої ви завершили? Якими є її хро-нологічні межі?

2) У чому, на вашу думку, полягає важливість цього періоду для іс-торії України в цілому? Обґрунтуйте власну точку зору.


КАРТКА № 1

1) Чому зі згортанням сталінського режиму почалося згортання но-вої економічної політики?

2) Визначте результати процесу індустріалізації УСРР.

КАРТКА № 2

1) Чи можна вважати, що індустріалізація та колективізація сіль-ського господарства кардинально змінили соціальну структуру на-селення України? Поясніть свою відповідь.

2) Чи відповідали дійсності положення Конституції СРСР 1936 р.? Із якою метою її було прийнято?

КАРТКА № 3

1) Голодомор був засобом чи наслідком колективізації в Україні? 2) Чому наклав на себе руки М. Хвильовий? Реакцією на які суспіль-

ні процеси та явища був цей учинок?

КАРТКА № 4

1) Що таке «розстріляне відродження»? Які чинники зумовили поя-ву цього явища?

2) Визначте особливості колективізації в Україні.

Завдання ;Дайте визначення понять: індустріалізація, колективізація, куль-

турна революція, терор, розкуркулення, ідеологія, командна економіка, п’ятирічка, штурмовщина, стахановський рух, «ворог народу», «україн-ський буржуазний націоналізм», голодомор, «Шахтинська справа».

�14726� �� 10 ��_��.indd 332 20.01.2012 12:10:54

www.e-ranok.com.ua

333

Тестові завдання ; 1. Якою була мета здійснення суцільної колективізації?

А зміцнення матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва та піднесення добробуту селян

Б допомога держави процесу колгоспного будівництва та вдоско-налення агротехніки й агрокультури

В установлення державного контролю над сільськогосподарським виробництвом і використання його ресурсів для модернізації всього господарства

Г подолання продовольчої кризи в країні, заміна екстенсивного сільськогосподарського виробництва інтенсивним

2. Із якими подіями світової історії збіглося здійснення в УСРР по-літики форсованої індустріалізації?А Велика депресіяБ «проспериті»В повоєнне врегулюванняГ хвиля міжнародного визнання СРСР

3. Конституція Української РСР 1937 р. законодавчо закріплю-вала:А входження республіки до складу СРСР без права виходу з його

складуБ перемогу соціалізму та побудову основ соціалістичного суспіль-

стваВ диктатуру трудящих мас, завданням якої є здійснення перехо-

ду від буржуазного ладу до соціалізму шляхом проведення со-ціалістичних перетворень

Г побудову розвиненого соціалістичного суспільства та керів-ну роль комуністичної партії в суспільному та державному житті

4. Що стало головною причиною Голодомору 1932—1933 рр.?А засуха та неврожайБ цілеспрямована політика вищого партійного керівництваВ провал політики індустріалізаціїГ агресивна політика проти УСРР сусідніх держав

5. Які соціальні прошарки зникли в радянському суспільстві на кінець 1930-х рр.?А селяни-власники, підприємці, духовенствоБ підприємці та промисловці, селяни-власникиВ наймані робітники, куркулі, промисловціГ інтелігенція, куркулі, духовенство

6. Для розкриття якого історичного явища можна використати такі поняття та терміни: показові судові процеси, ОДПУ, НКВС, «трій-ки», позасудові органи?А «червоний терор» Б «білий терор»В масові репресії Г дискримінація

�14726� �� 10 ��_��.indd 333 20.01.2012 12:10:54

www.e-ranok.com.ua

334

7. У 1939 р. група літераторів з України — М. Рильський, М. Ба-жан, В. Сосюра, П. Тичина, А. Малишко тощо — створили ко-лективну поему «Наш рідний Сталін». Що штовхнуло їх на та-кий крок?А бажання врятуватися від репресійБ безмежна відданість вождюВ сліпа віра в комуністичні ідеалиГ бажання зміцнити культ особи Й. Сталіна

8. Унаслідок якого процесу, сфабрикованого ОДПУ, було репресова-но академіка С. Єфремова?А процесу над Українським національним центромБ процесу над «шкідниками» («Шахтинська справа»)В процесу над Українською військовою організацієюГ процесу над Спілкою визволення України

9. У якій формі передбачалося створення колгоспів у роки суцільної колективізації?А артільБ комунаВ ТСОЗГ радгосп

10. Яке твердження є правильним?Стахановський рух був:

1) однією з форм збільшення норм виробітку для робітників при збе-реженні попередньої оплати;

2) організований із метою залучити молодь до опанування робітни-чих спеціальностей.А обидва правильніБ тільки перше правильнеВ тільки друге правильнеГ обидва неправильні

11. Який із названих київських храмів був зруйнований у 1930-ті рр.?А Успенський собор Києво-Печерської лавриБ Михайлівський Золотоверхий соборВ Софійський соборГ Володимирський собор

12. Яке твердження є правильним?А до категорії куркулів радянське керівництво відносило лише

тих селян, які вели боротьбу проти радянської влади в роки гро-мадянської війни

Б процес індустріалізації УРСР був завершений у результаті пер-шої п’ятирічки

В у більшовицькому керівництві не було однозначного ставлення до непу

Г суцільна колективізація не зустріла опору з боку українського селянства

�14726� �� 10 ��_��.indd 334 20.01.2012 12:10:54

www.e-ranok.com.ua

335

13. Із якою політичною метою проводився масовий терор в СРСР у 1930-ті рр.?А показати перед світовою громадськістю могутність СРСРБ подолати економічні труднощі й завершити перехід до кому-

нізмуВ ліквідувати реальних і потенційних противників радянської

влади, одноосібної влади Й. Сталіна всередині країниГ скоротити кількість населення СРСР

14. Що зумовило можливість більшовицького керівництва реалізува-ти плани з форсованої колективізації українського села?А українські селяни щиро вірили в ідеали комунізму та підтри-

мували політику КП(б)УБ масштабні репресії та голодоморВ колгоспи швидко довели селянам свою ефективністьГ широка агітаційна кампанія та економічна зацікавленість

селян 15. Що спричинила політика колективізації в УРСР у 1930-ті рр.?

А зростання життєвого рівня селянстваБ зростання збору зернових у республіціВ фактичну ліквідацію індивідуального селянського господарстваГ формування нових прошарків селянства — куркулів і підкур-

кульників 16. Кого в роки колективізації 1930-х рр. називали куркулями?

А заможних селянБ противників політики колективізаціїВ противників радянської владиГ усі варіанти правильні

17. Із якою метою до України була направлена комісія на чолі з В. Мо-лотовим, що діяла впродовж жовтня 1932 — січня 1933 р.?А проведення кадрових змін у партійному керівництві республікиБ контроль за створенням політвідділів МТСВ контроль за повним виконанням хлібозаготівельного плануГ участь у розслідуванні справи Української військової організації

18. Укажіть основні складові радянізації 1930-х рр.1) Культурна революція; 2) приватизація; 3) індустріалізація; 4) де-

мократизація; 5) масові репресії; 6) пацифікація; 7) колективізація.А 1, 2, 3, 6 Б 1, 3, 5, 7В 2, 4, 6, 7 Г 1, 4, 5, 6

19. Які причини зумовили соціальні зміни у структурі населення України у 1920—1930-ті рр.?1) Соціалістична модернізація; 2) міграційні процеси через стихій-

ні лиха; 3) насильницьке винищення окремих соціальних груп; 4) знач-на еміграція за кордон; 5) часта зміна влади.

А 1, 2 Б 2, 3В 4, 5 Г 1, 3

�14726� �� 10 ��_��.indd 335 20.01.2012 12:10:55

www.e-ranok.com.ua

336

20. Хто із зазначених осіб був першим (генеральним) секретарем ЦК КП(б)У в 1920—1930-ті рр.?1) Х. Раковський; 2) В. Чубар; 3) М. Хрущов; 4) Е. Квірінг; 5) Д. Ко-

ротченко; 6) С. Косіор; 7) Л. Каганович.А 1, 2, 5, 6 Б 3, 4, 6, 7В 2, 4, 5, 6 Г 1, 3, 4, 7

21. Виступаючи на з’їзді КП(б)У, С. Косіор заявив: «На Україні кла-сова боротьба більш напружена, ніж в інших містах, і ворог-куркуль, націоналіст — у нас більш досвідчений, лютіший, ніж будь-де в ін-ших республіках і областях Союзу». Теоретичним підґрунтям для якої події стала ця теза?А здійснення Голодомору 1932—1933 рр.Б здійснення масових репресій другої половини 1930-х рр.В проведення кампанії з розкуркулення 1929—1932 рр.Г згортання політики коренізації на початку 1930-х рр.

22. Установіть відповідність між роками та урядовими заходами.1 1929 р.2 1930 р.3 1934 р.4 1937 р.

А перенесення столиці УСРР із Харкова до Києва

Б започаткування політики індустріаліза-ції в УСРР

В здійснення політики пацифікації у Схід-ній Галичині

Г рік «великого перелому», згортання не-пу в УСРР

Д завершення колективізації на території УРСР

23. Установіть хронологічну послідовність подій.А рік «великого перелому»Б початок здійснення планів першої п’ятирічкиВ голодомор 1932—1933 рр. в УкраїніГ ліквідація УАПЦ

24. Установіть хронологічну послідовність подій.А ліквідація УАПЦБ голодомор 1932—1933 рр. в УкраїніВ проголошення курсу на ліквідацію куркульства як класуГ початок здійснення планів першої п’ятирічки



1) Яка подія поклала початок стахановського руху? 2) Чи були виконані планові показники другої п’ятирічки? 3) Коли була ліквідована карткова система розподілу продуктів для

робітників і службовців? 4) Коли почалася реалізація першого п’ятирічного плану? 5) У якому регіоні України було збудовано основну масу промисло-

вих підприємств у роки індустріалізації?

�14726� �� 10 ��_��.indd 336 20.01.2012 12:10:55

www.e-ranok.com.ua

337

6) Колективізація сприяла розвитку чи занепаду сільського господар-ства України?

7) При реалізації першої п’ятирічки за основу було взято відправний чи оптимальний план?

8) Коли була створена перша в Україні МТС? 9) Назвіть кілька новобудов першої п’ятирічки. 10) Ключовими галузями індустрії України були… 11) Чи була завершена третя п’ятирічка? 12) Яка теза Й. Сталіна стала ідеологічним виправданням масового

терору проти свого народу?


1) Коли було розпочато індустріалізацію? 2) Який закон сучасники назвали «Законом про п’ять колосків»? 3) Коли відбулася перша п’ятирічка? 4) У якому році в цілому було завершено процес колективізації

в Україні? 5) Чи були виконані плани першої п’ятирічки? 6) Коли почався стахановський рух? 7) Назвіть роки голодомору в Україні. 8) У якому році УСРР була перейменована в УРСР? 9) Коли було запроваджено систему внутрішніх паспортів? 10) Коли відбувся XVII з’їзд ВКП(б)? 11) Що було раніше: прийняття рішення про початок індустріалізації

чи колективізації? 12) У якому році була ліквідована УАПЦ?


1) Коли з’явився наказ НКВС СРСР про планове викриття й репресії «ворогів народу»?

2) На який рік припадає остаточне згортання українізації? 3) Назвіть кілька пам’яток церковної архітектури, що були знищені

в 1930-ті рр. 4) Коли відбулися вибори до Верховної Ради УРСР? 5) Коли було відновлено університети в Україні? 6) У якому році Київ став столицею УРСР? 7) Назвіть прізвища кількох українських письменників і поетів, що

стали жертвами сталінських репресій у 1930-ті рр. 8) Коли було затверджено нову Конституцію УРСР? 9) У якому році була створена Спілка радянських письменників

України? 10) Коли було запроваджено обов’язкове вивчення російської мови

в школах України з неросійською мовою викладання? 11) У якому році відбулася «Шахтинська справа»? 12) У 1930-ті рр. українські вчені досягли вагомих результатів у гума-

нітарних чи природничих науках?

�14726� �� 10 ��_��.indd 337 20.01.2012 12:10:55

www.e-ranok.com.ua

338

Запитання для дискусії ;

1) Чи можливо було провести прискорену модернізацію України без установлення тоталітарного режиму?

2) Якою ціною було проведено радянську модернізацію України?

3) На кінець 1930-х рр. питома вага промислової продукції УРСР у загальносоюзному виробництві становила: 50,5 % видобутку ву-гілля, 67,6 % залізної та 30 % марганцевої руд, 67,7 % чавуну, 53,7 % сталі, 74,5 % коксу, 58,8 % прокату, 76,6 % труб, 67,5 % металургійного обладнання, 25,7 % електроенергії, 73,4 % магі-стральних паровозів, сільське господарство давало понад 20 % хлі-ба, 75,5 % цукру, 20 % м’яса та 15 % масла. Які висновки мож-на зробити з наведених статистичних даних?

4) Відомо, що процес утвердження диктаторської влади Й. Сталіна йшов шляхом партійних чисток та масових репресій, особливо в Україні. Чому Україна в цей час постраждала найбільше?

5) Поміркуйте, чи вдалося партії більшовиків здійснити «революцію в умах». Аргументуйте свою відповідь, спираючись на факти роз-витку освіти, науки, культури.



урок № 29 (40)

тема. Українські землі у складі Польщі.

Мета: розкрити становище та розвиток українських земель у складі Польщі; з’ясувати етапи правлячих кіл Польщі щодо українства; схарактеризувати українські політичні сили та перебіг політичної боротьби; розвивати в учнів уміння аналізувати, зіставляти, роби-ти висновки; виховувати їх у дусі поваги до історії свого народу.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «західноукраїнські землі в міжвоєнний період»,

атлас. Основні терміни та поняття: сепаратизм, осадники, асиміляція. Основні дати: 1921—1925 рр. — діяльність українського таємного університету у львові; 14 берез-

ня 1923 р. — рішення ради послів країн антанти про входження східної галичини до складу Польщі; 31 липня 1924 р. — прийняття закону, за яким польська мова прого-лошувалась державною та заборонялося вживання української мови в державних установах; 1935—1938 рр. — спроба польсько-українського порозуміння, курс на «нормалізацію».

�14726� �� 10 ��_��.indd 338 20.01.2012 12:10:55

www.e-ranok.com.ua

339

Хід уроку



Фронтальне опитування ; 1) Коли було проголошено ЗУНР? 2) Коли було проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР? 3) Які держави розділили українські землі після поразки визвольних

змагань? 4) Які міжнародні договори закріплювали розподіл українських

земель?

Розповідь учителя (супроводжується показом на карті) ;

Таким чином, українські землі після поразки визвольних зма-гань увійшли до складу СРСР (Наддніпрянська Україна), Польщі (Схід-на Галичина, Західна Волинь), Румунії (Північна Буковина, Південна Бессарабія, Хотинщина, Мармарощина) та Чехословаччини (Закарпат-тя). У складі СРСР вони мали державний статус УСРР. Проте сувере-нітет УСРР, як ми з’ясували на попередніх уроках, був ефемерним. На цьому уроці ми розпочинаємо вивчати, як складалася доля захід-ноукраїнських земель.


1. політика польських правлячих кіл щодо українських земель.


У Польщі, де проживало найбільше українців, українське питан-ня стояло найгостріше. Польський уряд, маючи стратегічну мету — пов-не ополячення загарбаних українських земель, залежно від внутрішніх та зовнішніх обставин коригував свій курс. У 1919—1939 рр. чітко ви-різняються три періоди політики польських правлячих кіл щодо україн-ських земель.

У 1919—1923 рр. польське керівництво намагалося в очах світо-вої громадськості довести свої права на українській землі, а також те, що Польща нібито забезпечує всі права національних меншин. Поль-ська конституція 1921 р. гарантувала права українців на рідну мову на побутовому рівні й у навчанні в початкових школах. Крім цього, закон від 26 березня 1922 р. надав самоврядування Східній Галичині (трьом воєводствам — Львівському, Станіславському, Тернопільському). Але щойно 14 березня 1923 р. Рада послів Англії, Франції, Італії та Японії визнала Східну Галичину частиною Польщі, усі ці права залишилися на папері. У цей період українське населення також намагалося відсто-

�14726� �� 10 ��_��.indd 339 20.01.2012 12:10:55

www.e-ranok.com.ua

340

яти свої права, удаючись до акцій протесту, збройних виступів, бойкоту перепису 1921 р., виборів 1922 р. до сейму. Але в існуванні української державності ніхто в Європі не був зацікавлений.

У 1923—1926 рр. польські правлячі кола наполегливо проводили політику, спрямовану на асиміляцію поневолених народів. Для здій-снення цієї мети уряд Польщі поділив країну на дві господарські тери-торії: Польща «А», до якої входили корінні польські землі, і Польща «Б», що складалася переважно із західноукраїнських і білоруських зе-мель. Стосовно різних частин відповідно проводилась і різна політика. Щодо Польщі «Б» застосовувалася політика штучного стримування соціально-економічного розвитку й повного скасування поступок націо-нальним меншинам. 31 липня 1924 р. був прийнятий закон, за яким польська мова проголошувалася державною. Почалося закриття україн-ських шкіл. Польський уряд намагався витравити самі поняття «Укра-їна», «українець». На українські землі переселялися польські колоністи («осадники»), яким виділялися кращі землі.

Політична криза 1926 р. призвела до нового повороту в політиці щодо українців. Третій період (1926—1937 рр.) пов’язаний з установлен-ням режиму «санації» на чолі з Ю. Пілсудським. Нова політика перед-бачала деякі поступки й компроміси у відносинах із національними мен-шинами, зокрема з українцями. Суть нового курсу полягала у державній асиміляції національних меншин (зробити їх патріотами Польської дер-жави, складовою польської політичної нації) і відмові від національної асиміляції. Важливим елементом нової моделі національної політики ста-ла спроба перетворення Волині на «колиску польсько-українського поро-зуміння». Провідником цієї політики став воєвода Волині, колишній за-ступник міністра внутрішніх справ в уряді С. Петлюри Г. Юзефський. Було збільшено державні інвестиції на Волині, почалося масове створен-ня двомовних шкіл (украквістичних), дозволено певну українізацію пра-вославної церкви.

Така політика проводилася з метою розколу серед українців: між галичанами й волинянами, між прихильниками та противника-ми порозуміння з Польщею. Вона мала створити позитивний імідж Польщі як держави, що толерантно ставиться до національних мен-шин. У 1935 р. найбільша українська партія УНДО взяла курс на «нор-малізацію» польсько-українських відносин. Її лідер В. Мудрий став віце-маршалом польського сейму. Були амністовані в’язні концтабору в Березі-Картузькій (утворений у 1934 р. для політичних в’язнів). Про-те в більшості випадків заклики до порозуміння та політичні рішен-ня керівників Польської держави наражалися на стійкий опір антиукра-їнськи налаштованих місцевих чиновників, поміщиків. Будь-який прояв українського національного життя трактувався як нелояльність до дер-жави, прояв сепаратизму. До того ж на виступи радикальних україн-ських елементів польська сторона здійснювала масові акції пацифікації (умиротворення) 20 вересня — 30 листопада 1930 р., які супроводжува-лися погромами, побиттям, руйнуванням українських установ; застосо-

�14726� �� 10 ��_��.indd 340 20.01.2012 12:10:55

www.e-ranok.com.ua

341

вувався принцип колективної відповідальності українців, які в очах поляків виглядали як неблагонадійні.

Але починаючи від 1937 р. польські правлячі кола знову зміню-ють курс. Перед загрозою Другої світової війни вони боялися, що укра-їнське питання стане «розмінною картою» у великій грі, а будь-які по-ступки українцям — сприятливим ґрунтом для зростання сепаратизму; прокотилась нова хвиля репресій. У 1938—1939 рр. у прикордонній смузі із СРСР були проведені акції з виселення українців.

Завдання ;

Спираючись на відповідний матеріал підручника та розповідь учи-теля, складіть і заповніть таблицю «Політика правлячих кіл Польщі що-до українських земель» за планом: а) період; б) зміст; в) основні заходи; г) результат.

2. українські політичні партії та організації.


Незважаючи на антиукраїнську політику правлячих кіл Польщі, існуючий політичний режим допускав певну політичну діяльність. Ви-користовуючи цю можливість, українці створили політичні партії, по-кликані захищати їхні інтереси. Так, у Польщі на 1925 р. існувало 12 українських політичних партій, що представляли широкий політич-ний спектр.

Найбільшою й наймогутнішою серед українських політичних партій було Українське народно-демократичне об’єднання (УНДО), яке утворилося в 1925 р. і було ліберальною партією інтелектуальної елі-ти краю. Лідерами об’єднання були Д. Левицький, В. Мудрий, С. Ба-ран, О. Луцький. УНДО виступало за конституційну демократію та не-залежність України. Головним практичним завданням УНДО вважала захист економічних, політичних, національно-культурних прав укра-їнців. Під впливом УНДО перебувала значна частина українських фі-нансових, кооперативних та культурних закладів краю, товариств, у тому числі й найпливовіша газета «Діло», яка, по суті, стала його неофіційним органом.

Соціалістичний спектр українського руху був представлений Укра-їнською соціал-радикальною партією (УСРП), що утворилася після об’єд-нання в 1926 р. найстарішої західноукраїнської партії Русько-української радикальної партії з Українською партією соціалістів-революціонерів, що діяла на Волині. Її підтримували селяни, сільська інтелігенція. Ради-кали прагнули поєднати принцип демократичного соціалізму з ідеєю не-залежності України. Розв’язання найважливіших соціально-економічних проблем пов’язувалося із завоюванням незалежності. Її лідерами бу-ли Л. Бачинський і І. Макух. Ще однією соціалістичною партією бу-ла Українська соціал-демократична партія. У своїй діяльності вона

�14726� �� 10 ��_��.indd 341 20.01.2012 12:10:55

www.e-ranok.com.ua

342

спиралася на нечисленне українське робітництво. У 1924 р. УСДП була примусово розпущена польською владою на підставі звинувачен-ня в поширенні ідей комунізму; у 1929 р. вона відновила свою діяль-ність. Лідером партії став М. Ганкевич. Решта українських партій були нечисленними та маловпливовими (Українська католицька партія, Волинське українське об’єд нання, москвофіли тощо). Майже всі укра-їнські партії виступали за об’єднання українських земель у єдиній дер-жаві. Ситуацію в УСРР у 1920-ті рр. висвітлив Д. Левицький у 1925 р. в газеті «Діло»: «На радянській Україні росте, міцнішає і розвиваєть-ся українська національна ідея, і разом зі зростом цієї ідеї чужі рам-ці фіктивної української державності наповнюються рідним змістом справжньої державності». Але в 1930-ті рр. думка щодо УСРР і СРСР докоріннно змінюється.

Ще однією впливовою політичною силою була Комуністична партія Східної Галичини, яка в 1923 р. перетворилася на Комуністич-ну партію Західної України (КПЗУ) й увійшла до Компартії Польщі. КПЗУ діяла підпільно; прагнула поєднати національні ідеї з ідеями комунізму, підтримувала ідейну течію націонал-комунізму. Вона спи-ралася переважно на найбідніші прошарки суспільства. На чолі КПЗУ стояли Й. Клірик, Р. Кузьма. Політика українізації та непу, що про-водилися в УСРР, сприяли зростанню впливу КПЗУ й узагалі прора-дянських настроїв у Західній Україні. Але наступна політика радян-ського керівництва (колективізація, голодомор, репресії) викликала критику з боку членів КПЗУ. Під час перебування в СРСР чимало за-хідноукраїнських комуністів було репресовано, а Компартію Польщі, до складу якої входила КПЗУ, за рішенням Комінтерну в 1938 р. бу-ло розпущено.

Українські партії максимально намагалися використати легаль-ні можливості впливу на формування державної внутрішньої політи-ки. Із цією метою вони боролися за місця в польському парламенті: якщо в листопаді 1927 р. представництво українців у сеймі складало-ся з 25 послів і шести сенаторів, то в липні 1930 р. — із 50 послів і 14 сенаторів.

Поряд із легальними українськими партіями і підпільною діяль-ністю комуністів зростала ще одна сила, якій судилося стати провід-ником українського руху в 1930—1950-ті рр., — націоналістичний рух, що неухильно розвивався. Організаційні витоки були пов’я зані з діяльністю Української військової організації (УВО), створеної у Пра-зі в 1920 р. групою старшин УСС та УГА на чолі з Є. Коновальцем. Головною метою УВО була Українська самостійна соборна держава, ста-новлення якої мало здійснитися загальнонаціональним повстанням українського народу проти окупантів. Основним методом боротьби вважався терор проти представників окупаційної влади, установ тощо. Терористичні акти УВО мали й пропагандистську мету: привернути увагу світової громадськості до тієї несправедливості, яка після Першої світової війни була вчинена щодо українців. Найвідоміші акції УВО:

�14726� �� 10 ��_��.indd 342 20.01.2012 12:10:55

www.e-ranok.com.ua

343

невдалий замах колишнього старшини УГА С. Федака на Ю. Пілсуд-ського (1921 р.), кампанія саботажу та терористичні акти проти укра-їнських угодовців (1922 р.), експропріаційні акції (1924—1926 рр.) тощо.

Ідеологічною основою націоналістичного руху стала ідеологія інте-грального націоналізму Д. Донцова. Діяльність УВО та Д. Донцова спри-яли консолідації націоналістичних сил. У 1929 р. постала Організація українських націоналістів (ОУН).

3. створення та діяльність оун (для рівня стандарту).Див. с. 344—347.

Запитання та завдання ; 1) Назвіть провідні українські політичні партії, що діяли на терито-

рії Польщі. 2) Яка з них була найчисленішою та найвпливовішою?

Запитання для дискусії ;Чому український рух був представлений низкою партій, а не

однією загальнонаціональною?


Після поразки визвольних змагань значна частина західноукраїн-ських земель увійшла до складу Польщі.

Політику польських урядових кіл щодо українства можна оці-нити як антиукраїнську. Усі спроби знайти порозуміння на основі пе-ретворення українців на лояльних громадян Польщі також не мали успіху.

Український історик І. Русяк-Рудницький, характеризуючи полі-тику міжвоєнної Речі Посполитої щодо українців, говорив словами То-лейрана: «Це гірше, ніж злочин, це — дурість».

Антиукраїнська політика зумовила розгортання потужного укра-їнського національно-визвольного руху, який був представлений як ле-гальними, так і нелегальними організаціями. У міру зростання анти-українських акцій керівну роль у національно-визвольному русі перебирає потужна підпільна мережа ОУН.



2) підготуйте реферат за однією з тем: «курс унДо на “нормалізацію” україно-польських відносин та його наслідки»; «кооперативний рух у східній Га-личині у 1920—1930-ті рр.»; «Діяльність “просвіти” в 1920—1930-ті рр.», «український консерватизм. В. липинський», «Церковне життя на західно-українських землях у міжвоєнний період», «Греко-католицька церква і український рух у 1920—1930-ті рр.».

�14726� �� 10 ��_��.indd 343 20.01.2012 12:10:55

www.e-ranok.com.ua

344

урок № 41

тема. Створення та діяльність ОУН*. Мета: дати оцінку діяльності оУн; розкрити суть ідеології «інтегрального націоналізму»; спри-

яти розвитку в учнів історичної свідомості, критичному осмисленню ними історичних подій; виховувати їх у дусі патріотизму, толерантності.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «західноукраїнські землі в міжвоєнний період»,

атлас. Основні терміни та поняття: референдум, політична криза, вибори, імпічмент, імпліментація. Основні дати: 1920 р. — створення в Празі Уво; 1929 р. — створення у відні оУн; 1935—1936 рр. —

варшавський процес; політичний процес проти оУн, засудження основних провідни-ків оУн на західноукраїнських землях; 1938 р. — убивство в роттердамі голови про-воду оУн є. коновальця.

Хід уроку



Фронтальне опитування ; 1) Які українські землі увійшли до складу Польщі? 2) Схарактеризуйте політику Польської держави щодо українських

земель. 3) Чим були зумовлені зміни в політиці правлячих кіл Польщі? 4) Як можна оцінити політику польських правлячих кіл щодо укра-

їнства? 5) Які українські партії діяли на території Польщі? 6) Яка з українських партій мала найбільший вплив в українському

суспільстві? 7) Дайте характеристику УНДО (лідери, соціальна база, ідеологія, ме-

та діяльності). 8) Яким було ставлення українських політичних сил до УСРР? 9) Чим був зумовлений значний вплив КПЗУ? 10) Чому політика «нормалізації» зазнала поразки?


Запитання ; 1) Коли виник націоналістичний напрям в українському русі? 2) Кого називають «батьком» українського націоналізму? 3) Яку роль відіграла націоналістична течія в роки Української рево-

люції та визвольних змагань? 4) Коли виникла УВО? Хто її очолював?

�14726� �� 10 ��_��.indd 344 20.01.2012 12:10:55

www.e-ranok.com.ua

345

5) Яку мету діяльності вона проголошувала та якими методами її реалізовувала?


1. створення оун. Ідеологічні основи.


Організація українських націоналістів, створена 1929 р. у Від-ні, оформила націоналістичний напрямок в українському русі. Заснов-никами ОУН стали Українська військова організація (УВО), що об’єд-нувала колишніх офіцерів української армії та вела збройну боротьбу проти польської окупації Східної Галичини, студентські організації — «Асоціація української націоналістичної молоді» (Львів), «Українська націоналістична молодь» (Прага), «Легіон українських націоналістів» (Подєбради, ЧСР) та інші націоналістичні групи. ОУН очолив керів-ник УВО, командир УСС у роки визвольних змагань, полковник Є. Ко-новалець. Ідеологією ОУН став інтегральний націоналізм, розробле-ний Д. Донцовим, який відкидав демократичні ідеали, стверджуючи, що демократична м’якотілість стала причиною поразки визвольних змагань 1917—1921 рр. Такої самої думки дотримувалися і його на-ступники Д. Андрієвський і М. Сціборський. Вони проголошували найвищою цінністю національну державу, на чолі якої мав стати вер-ховний провідник — вождь. Єдність вождя й народу мусили забез-печувати корпорації, коаліції, профспілки, виборні ради. А єдина партія — ОУН — повинна була займатися ідеологічним проводом дер-жави. Ідеологи інтегрованого націоналізму мало приділяли уваги май-бутньому соціально-економічному устрою держави. Основою теоретичних міркувань було доведення прав українського народу на самостійну со-борну державу й визначення шляхів здобуття незалежності. Ідеологи ОУН уважали, що незалежність української держави можна здобути шляхом національної революції — усенародного повстання проти оку-пантів під керівництвом ОУН. Для підготовки національної революції потрібно всіма можливими засобами розхитувати окупаційний режим (індивідуальний терор, саботаж, напади, демонстрації, акції протесту) й одночасно готувати населення до повстання.

Постать в історіїЄвген Коновалець (1891—1938 рр.) — у студентські роки акти-

віст українського руху в Галичині. У роки Першої світової війни був мобілізований до армії Австро-Угорщини. Під час бою на горі Маків-ка потрапив до російського полону. Під час Української революції став організатором Галицько-Буковинського куреня січових стріль-ців, який незабаром перетворився на одну з найбоєздатніших частин армії УНР. У листопаді 1918 р. січові стрільці під командуванням Є. Коновальця підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади

�14726� �� 10 ��_��.indd 345 20.01.2012 12:10:56

www.e-ranok.com.ua

346

гетьмана П. Скоропадського й у Мотовилівському бою 1918 р. розби-ли гетьманські частини. Є. Коновалець брав активну участь у зміц-ненні боєздатності республіканських армії. У 1918—1919 рр. він ко-мандував дивізією, корпусом і групою січових стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і денікінських військ. Полковник ар-мії УНР. Поразка національно-визвольних змагань 1917—1921 рр. спонукали Є. Коновальця до пошуку нових методів боротьби за неза-лежність України. Він став одним з організаторів і керівників УВО (від 1920 р.). У 1929 р. став головою проводу ОУН. 23 травня 1938 р. загинув у Роттердамі (Голландія) в результаті спецоперації, проведе-ної органами НКВС СРСР.

ОУН судилося стати на чолі визвольного руху українців протягом 1930—1950-х рр. Чому саме ця радикальна організація, а не інші партії чи групи, що існували на той час, очолила український рух? Це поясню-ється: жорстокою антиукраїнською політикою як у Польщі, так і в СРСР; зневірою в демократичні ідеали; загальноєвропейською тоталітарною тен-денцією в національно-визвольних рухах; привабливим прикладом Іта-лії, Німеччини, що кинули виклик Версальській системі і створювали сильні національні держави; неможливістю легальної боротьби за віднов-лення української державності.

2. Діяльність оун у 1930-ті рр.

Розповідь учителя ;У 1930-ті рр. ОУН розгорнула активну діяльність на західно-

українських землях. Уважаючи терор однією з найдієвіших форм бо-ротьби, ОУН здійснила низку замахів, які набули широкого розголо-су. Загалом УВО й ОУН вчинили протягом 1921—1939 рр. 63 замахи, жертвами яких стали 36 українців, 25 поляків, 1 росіянин та 1 єврей. Ці замахи здійснювалися передусім із метою привернути увагу світо-вої та української громадськості до українського питання. Так, убив-ство в 1934 р. міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького було, з одного боку, помстою за політику пацифікації, а з іншого, — викли-ком світовій громадськості у зв’язку з порушенням Польщею прав на-ціональних меншин. Терор був спрямований не лише проти зовнішніх ворогів, а в основному проти внутрішніх — проти тих українців, які йшли, на думку ОУН, на співробітництво з існуючою владою. Так, у Львові було вбито директора української академічної гімназії. Такі акції не додавали авторитету ОУН, викликали масові репресії з боку польської влади. У 1935—1936 рр. після масових арештів членів ОУН відбулися Варшавський, а згодом Львівський процеси, під час яких С. Бандера, М. Лебедь та інші були засуджені до страти, яка амністією була замінена довічним ув’язненням. Сотні членів ОУН опинилися в концтаборі Береза-Картузька.

Серйозним ударом по ОУН стало вбивство у травні 1938 р. лі-дера організації Є. Коновальця. Напередодні вирішальних в історії

�14726� �� 10 ��_��.indd 346 20.01.2012 12:10:56

www.e-ranok.com.ua

347

Європи та світу подій організація залишилася без керівника. У середині ОУН позначився розкол між її закордонним проводом, на чолі з А. Мель-ником, і структурою ОУН на західноукраїнських землях, головою якої від 1933 р. був С. Бандера. Перші серйозні розбіжності між двома лі-дерами відбулися під час подій у Карпатській Україні. А. Мельник, як більш обізнаний у європейських справах передвоєнної Європи, ка-тегорично заборонив перехід членів ОУН із Галичини до Закарпаття. Він знав, що А. Гітлер віддасть цей край Угорщині. Але галицька мо-лодь і провід на чолі зі С. Бандерою, керовані прагненням розбудува-ти в Закарпатті Українську державу, навколо якої мала об’єднатися решта українських земель, прагнула дій. Для багатьох це мало трагічні наслідки: одні загинули під час переходу через польсько-чехословацький кордон, інші — у боях з угорськими військами. Тільки втручання Ні-меччини, за проханням А. Мельника, урятувало життя багатьом чле-нам ОУН, що потрапили до рук угорців.

У 1940 р. між А. Мельником і С. Бандерою відбулася зустріч, яка завершилася розривом між двома лідерами. У квітні 1941 р. у Кракові на ІІ Великому зборі ОУН С. Бандеру було проголошено провідником, а А. Мельник був виключений з організації, після чого постали дві ор-ганізації — ОУН(б) та ОУН(м). Крім того, ІІ Великий збір був присвя-чений підготовці до здобуття влади в Україні в умовах, коли наближав-ся напад Німеччини на СРСР. Ураховуючи обставини, ОУН(б) пішла на співробітництво з Німеччиною. Стратегічний задум оунівців передбачав використати напад Німеччини для захоплення влади в Україні. Ство-рювалися спеціальні похідні загони, які в умовах міжвладдя повинні були, рухаючись на схід, організовувати українські владні структури. У складі вермахту формувався український легіон, який складався з ба-тальйонів «Нахтігаль» і «Роланд». Командували ними гауптштурмфю-рери СС Р. Шухевич і Є. Побігущий.

У перший же день вступу німецьких військ до Львова (30 черв-ня 1941 р.) на урочистому зібранні представників українських партій та безпартійних провід ОУН(б) проголосив Акт відновлення україн-ської державності, який благословив митрополит греко-католицької церкви А. Шептицький. Також був створений уряд на чолі з Я. Стець-ком. Німецька окупаційна влада негативно поставилася до Акта. Піс-ля невдалих спроб умовити українських провідників відмовитися від нього почалися масові арешти (С. Бандера, Я. Стецько та інші були заарештовані й кинуті до в’язниці), репресії проти членів ОУН і всьо-го українського народу. Україна була розчленована на кілька штуч-них адміністративних одиниць, установлено жорстокий окупаційний режим. Батальйони «Нахтігаль» і «Роланд» були розпущені. У таких умовах ОУН приймає рішення розпочати збройну боротьбу проти ні-мецької окупації. У 1942 р. створюється Українська повстанська армія, на чолі якої стає Р. Шухевич, розгортає свою діяльність оунівське під-пілля. Практика боротьби проти сталінського та фашистського тота-літаризму примусила дещо переглянути ідеологічні засади організа-

�14726� �� 10 ��_��.indd 347 20.01.2012 12:10:56

www.e-ranok.com.ua

348

ції, які стали наближуватися до демократичних ідеалів. Керівники ОУН зрозуміли, що здобути незалежність України можливо лише спіль-но з іншими поневоленими народами.

Запитання для дискусії ;

1) Дайте оцінку терористичної діяльності ОУН. 2) Які наслідки для ОУН мав розкол у її рядах? Чи був цей розкол

неминучим?

V. ПІДСУМКИ УРОКУОУН через історичні обставини, що склалися напередодні Другої

світової війни, очолила національно-визвольний рух українців.Ідеологічною основою діяльності ОУН став інтегральний націона-

лізм — тоталітарна (авторитарна) ідеологія, яка й зумовила особливості діяльності організації в 1930-ті рр.


урок № 30 (42)

тема. Українські землі у складі Румунії. Мета: охарактеризувати особливості конституційного процесу в Україні; з’ясувати його здо-

бутки та проблеми; дати оцінку конституції 1996 р.; розвивати в учнів логічне та істо-ричне мислення; виховувати їх у дусі патріотизму, толерантності; сприяти вихованню правової культури.


атлас. Основні терміни та поняття: конституція, конституційний процес, конституційний договір. Основні дати: січень 1918 р. — окупація румунськими військами Бессарабії; листопад 1918 р. —

окупація румунськими військами Буковини; 1919 р. — міжнародне визнання приєд-нання до румунії Буковини; 1920 р. — міжнародне визнання приєднання до румунії Бессарабії; 18—25 вересня 1924 р. — татарбунарське повстання; 1927 р. — утворен-ня Української національної партії; 1940 р. — входження Північної Буковини й Бесса-рабії до складу срср.

Хід уроку


�14726� �� 10 ��_��.indd 348 20.01.2012 12:10:56

www.e-ranok.com.ua

349


Фронтальне опитування* ;

1) Коли було створено ОУН? 2) Яка організація була її попередницею? 3) Які прошарки українського суспільства стали соціальною опорою

ОУН? 4) Якою була ідеологічна основа ОУН? 5) Назвіть основні положення інтегрального націоналізму. 6) Чому інтегральний націоналізм оцінюють як тоталітарну (автори-

тарну) ідеологію? 7) Чому саме підпільна організація стала на чолі українського руху

в 1930—1950-ті рр.? 8) Які методи боротьби застосовувала ОУН? 9) Чим був зумовлений розкол в ОУН?

(Фронтальне опитування для рівня стандарту див. на с. 343.)


1. Характер політики румунського уряду щодо українців.


За офіційною статистикою, у 1920 р. на території Румунії прожи-вало майже 790 тис. українців (або 4,7 % усього населення). Основними місцями їхнього розселення були Північна Буковина, Хотинський, Ак-керманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії, а також Мармарощина (Південна частина Закарпаття).

Румунія від самого початку взяла курс на повну асиміляцію українців, позбавивши їх можливості національного розвитку. Нато-мість економічна політика була більш гнучкою. На неї найбільший вплив мала політика інтеграції та уніфікації всіх земель, що опини-лись у складі Румунії, та загальна економічна відсталість країни. Но-воприєднані землі в переважній більшості були більш розвиненими, ніж Старе королівство, тому перші кроки румунського уряду вигляда-ли як пограбування цих областей. Із них вивозилися обладнання за-водів і фабрик, цінні речі. Так, до центральних районів Румунії вивезли обладнання Аккерманських трамвайних майстерень та прядильної фабрики, Ізмаїльського та Ренійського портів, окремих підприємств Буковини. Були фактично розірвані традиційні економічні зв’язки, підприємства новоприєднаних земель утратили традиційні ринки збуту. Уже в перші роки окупації майже третину працездатного населення становили безробітні.

Але закріпивши ці землі за собою, румунський уряд став приді-ляти увагу економічному розвитку. Буковина через відносно вищий культурний розвиток, наявність кваліфікованих кадрів і значних при-

�14726� �� 10 ��_��.indd 349 20.01.2012 12:10:56

www.e-ranok.com.ua

350

родних ресурсів стала привабливим регіоном для іноземного капіталу та державних інвестицій. Це дало поштовх до розвитку харчової, лег-кої, деревообробної, хімічної промисловості. Хоча цього не можна ска-зати про Бессарабію.

Однак економічна криза, що охопила Румунію ще в 1928 р., нега-тивно позначилася на економічному розвитку. Унаслідок її руйнівної дії кількість підприємств у Північній Буковині до 1935 р. скоротилася на-половину, а в Аккерманському та Ізмаїльському повітах — більше ніж на чверть. Робітники, що зберегли роботу, одержували зарплату в поло-винному розмірі.

Уряд проводив промислову аграрну політику, яка будувалася від-повідно до конкретних соціально-економічних умов різних українських земель. У Бессарабії закон про аграрну реформу набрав чинності від 1920 р., на Буковині — від 1921 р.

Реформа в Бессарабії враховувала інтереси поміщиків, у яких у 1918 р. відібрали землю. Окупанти не наважилися відразу після анексії покінчити з наслідками аграрних перетворень, що відбулися під впливом революційних подій у Російській імперії. Замість цього вони встановили високі аренду й викупні платежі, щоб селянам було невигідно користуватися поміщицькою землею. На початку «рефор-ми» орендна плата за 1 га була встановлена в розмірі 1160 лей, неза-баром вона зросла до 2 тис. лей, що спричинило хвилю розорень. Тіль-ки в Аккерманському повіті з 26 567 наділених землею селян понад 48 % дуже швидко її позбулися. Здебільшого земля повернулася до колишніх власників.

На Буковині, де аграрні перетворення в 1918 р. не відбулися, селянам належало тільки 47 % сільськогосподарських угідь. Рештою володіли поміщики, церква, держава. Тут запровадженим аграрним за-конодавством передбачалося, що у власності кожного поміщика могло залишатися по 100 га орної землі. Надлишок землі йшов у фонд аграр-ної реформи. Загалом у поміщиків було відібрано (із викупом) близько 75 тис. га, або третину земельного фонду.

Середній розмір ділянки, яку одержували за викуп українські селяни, не перевищував 1 га. Натомість у руках колоністів опиняло-ся як мінімум 0,5 га під садибу, 1 га пасовищ і 4,5 га ріллі. Незважа-ючи на це, питома вага колоністів була незначною. Частина одержа-ну землю продавала українським селянам і від’їжджала на попереднє місце проживання.

Світова економічна криза мала тяжкі наслідки для розвитку сіль-ського господарства Румунії. Тут вона затягнулася до кінця 1930-х рр. Посівні площі основних сільськогосподарських культур скоротилися; се-лянські господарства розорювалися. Так, у Бессарабії всі господарства були закладені в банківських установах.

Подібні процеси були характерними й для Північної Буковини. У квітні 1932 p., виступаючи на засіданні румунського парламенту, мі-ністр сільського господарства Міхалакі був змушений визнати, що «сіль-

�14726� �� 10 ��_��.indd 350 20.01.2012 12:10:56

www.e-ranok.com.ua

351

ське населення Буковини перебуває під загрозою голодної смерті». Не випадково серед селян ширилося прислів’я: «Були ліберали — подушки забрали, прийшли цараністи — нема чого їсти».


ІЗ ПОВІДОМЛЕННЯ ПОЛьСьКОГО КОНСУЛьСТВА В ЧЕРНІВЦЯХ ПРО СТАНОВиЩЕ В БУКОВиНІ (1934 р.)

...Одним із найбільш ефективних результатів переходу Букови-ни під румунське панування є її індустріалізація. Наскільки Австрія противилися індустріалізації своїх східних провінцій, настільки Ру-мунія (країна на 85 % аграрна), отримавши Буковину, відкрила ши-року дорогу для її індустріалізації. Передусім вона поширила на Бу-ковину чинність румунського закону 1912 р. про підтримку державної промисловості, згідно з яким новоутворені підприємства могли імпор-тувати обладнання без мита і, крім цього, мали можливість користу-ватися низкою інших пільг. Згодом румунський уряд створив цілу си-стему митної варти. І, нарешті, підтримувалася енергійна відбудова тих промислових закладів.., які існували в Буковині та були під час війни знищені.

У результаті на сьогоднішній день Буковина є одним із най-більш індустріальних регіонів Румунії. Індустріалізація Буковини, без сумніву, є одним із найважливіших чинників економічної інте-грації цієї провінції з Румунією. Продукція нових галузей промис-ловості зорієнтована виключно на румунський ринок і залежна від нього. З іншого боку, новостворена промисловість піднесла автори-тет Румунії, оскільки сприяла зменшенню завезення з-за кордону промислових товарів...

Буковинське сільське господарство... зазнало значних перетворень у зв’язку з аграрною реформою в 1919—1921 рр. Зміст реформи полягав у тому, що землевласникам залишили по 100 га орної землі, але деякі землевласники зберегли за собою значно більше, ніж 100 га, за рахунок володіння лісами та діяльністю в переробній галузі. Реформа, з одного боку, змінила тип сільського господарства в Буковині з поміщицького на селянське, а з другого — збільшила популярність румунського уряду се-ред селянства. Таку саму роль відігравав згодом Закон про сплату боргів у рільництві, який списав із буковинських селян 70 % їх боргів... Пра-цівникам у Старому королівстві списали лише 50 %.

1) Яку економічну політику проводив румунський уряд щодо Буковини? Що він мав на меті?

2) Якими є наслідки входження Буковини до складу румунії на думку автора документа?22 роки, проведені українцями під владою Румунії, історики поді-

ляють на три періоди.(Учитель привертає увагу учнів до таблиці.)

�14726� �� 10 ��_��.indd 351 20.01.2012 12:10:56

www.e-ranok.com.ua

352

Україна Під владою рУмУнії

Етап Характеристика

і етап (1918—1928 рр.) на українських землях діяв воєнний стан. легальна політична діяльність була заборонена. ліквідація українських громадсько-культурних, освітніх установ (до 1927 р. закриті всі українські школи). Проводилась жорстка політика румунізації

іі етап (1928—1938 рр.) лібералізація режиму. відновлення українського громадського, культурного, політичного життя. Продовження політики асиміляції щодо українства

ііі етап (1938—1940 рр.) Установлення королівської диктатури супроводжувалося повним нищенням українського національного життя. ліквідація політичних партій і громад-ських організацій

Таким чином, характерними рисами політики Румунії в україн-ському питанні були форсована, жорстка асиміляція, колоніальна екс-плуатація, гальмування економічного розвитку, блокування політичної активності української спільноти.

2. політика усрр та срср щодо українських земель у складі румунії. татарбунарське повстання (1924 р.).

І варіант


знаходячи відповіді на такі питання: 1) Причини повстання. Основні вимоги повстанців. 2) Охоплена територія. Учасники. Керівники. 3) Результати та наслідки повстання.

ІІ варіант

Розповідь учителя ;Від початку румунської окупації Буковини в 1918 р. Москва кате-

горично вимагала повернення цих земель. Радянська Росія неодноразо-во намагалася здійснити збройним шляхом повернення цих земель. На-віть у першій половині 1920-х рр. робилися спроби організації збройного повстання на цих теренах. На Румунію в межах дій радянських спец-служб активної розвідки закидали на територію Бессарабії озброєні за-гони, переправляли зброю для бессарабських комуністів.

Восени 1924 р. бессарабські комуністи зробили спробу використа-ти глибоке невдоволення багатонаціонального населення Придунайсько-го краю економічною та національною політикою влади з метою підня-ти повстання під гаслом відновлення радянської влади.

Такого повстання потребувала й радянська дипломатія, що вела в той час переговори з Румунією. Вона намагалася використати повстан-ня як додатковий аргумент у переговорах щодо повернення Бессарабії.

�14726� �� 10 ��_��.indd 352 20.01.2012 12:10:56

www.e-ranok.com.ua

353

Збройний виступ спалахнув у Татарбунарах у ніч на 16 вересня 1924 р. Ревком на чолі з О. Клюшниковим захопив розміщені в Та-тарбунарах державні установи та підняв на боротьбу жителів навко-лишніх сіл — українців, росіян, болгар, гагаузів, навіть молдаван. На боці влади виступили жителі численних німецьких хуторів і ко-лоній. У повстанні, яке тривало тиждень, брало участь близько 6 тис. осіб. Повстанці даремно чекали допомоги з-за Дністра — вона не вхо-дила до плану, розробленого в Москві. Для придушення повстання було кинуто десять полків регулярної армії з артилерією, підрозділи Дунайської флотилії та Чорноморського флоту Румунії. Уже 18 верес-ня основні сили повсталих були розгромлені. Велика кількість селян загинула або була розстріляна без суду та слідства. Над 500 учасни-ками повстання в 1925 р. в Кишиневі розпочався судовий процес — «процес 500». Він тривав близько 100 днів і привернув увагу світо-вої громадськості до колоніального статусу українських земель. На захист арештованих Татарбунарів виступили письменники, науковці зі світовим ім’ям (А. Барбюс, Р. Роллан, Е. Сінклер, Т. Драйзер, Б. Шоу, Т. Манн, Л. Арагон, А. Ейнштейн та ін.). Під тиском світової громад-ськості суд виправдав більшість арештованих, але 85 повстанців усе ж таки було засуджено.

Не зумівши таким чином вплинути на Румунію, у ЦК РКП(б) ви-рішили скористатися звичним сценарієм: утворенням паралельної націо-нальної республіки, яка б мала слугувати прикладом для підкореного населення.

Організувати молдавську автономію на території УСРР Й. Ста-лін доручив командувачу Збройних сил України та Криму М. Фрунзе. М. Фрунзе передоручив Г. Котовському визначити межі майбутньої автономії, але так, щоб вона гідно виглядала на географічній карті. Прославлений герой громадянської війни підійшов до справи по-воєн-ному та змусив жителів багатьох українських сіл визнати себе молда-ванами.

У жовтні 1924 р. Молдавська Автономна Соціалістична Радянська Республіка (МАСРР) була утворена.

Прагнучи утримати Бессарабію, правлячі кола Румунії шукали підтримки у великих держав. Ті були зацікавлені у збереженні «санітар-ного кордону» навколо радянських республік і йшли назустріч. У черв-ні 1926 р. в Парижі було підписано румунсько-французький договір, за яким Франція зобов’язалася надати Румунії військову допомогу в разі радянської агресії. У вересні цього самого року за активного сприяння Великої Британії Румунія уклала договір про дружбу й співробітництво з Італією. До нього додавався так званий «бессарабський протокол» про гарантію румунських кордонів. Румунсько-польський договір 1926 р. теж був доповнений воєнною угодою, яка передбачала спільні дії в разі агре-сії з боку СРСР.

Після 1926 р. СРСР припинив спроби порозумітися з Румунією що-до розв’язання бессарабського питання через їхню очевидну безперспек-

�14726� �� 10 ��_��.indd 353 20.01.2012 12:10:56

www.e-ranok.com.ua

354

тивність. Румунія зійшла на периферію радянської зовнішньополітичної активності, але прагнення приєднати до СРСР Бессарабію й інші землі залишилося та згодом було реалізовано (у 1940 р.).

3. українські політичні партії.

Розповідь учителя ;Румунія мала найменш сприятливі умови для діяльності україн-

ських політичних партій. Лише в 1927 р. утворилася партія, що відсто-ювала національні інтереси українців — Українська національна партія (УНП). Це була партія ліберального спрямування, що діяла виключно легальними методами та прагнула знайти порозуміння з владою. Ліде-ром партії був В. Золозецький. У 1930 р. вона уклала виборчу угоду з правлячою націонал-цараністською партією, унаслідок якої українцям було надано кілька місць у парламенті, а в уряді створено спеціальне ві-домство у справах національних меншин. Після встановлення в Румунії монархічної диктатури УНП була розпущена, усі легальні українські ор-ганізації, товариства розпущені.

Молоде покоління українських діячів, невдоволене поміркова-ною позицією УНП, у середині 1930-х рр. утворює конспіративну ра-дикальну націоналістичну організацію, близьку за програмовими за-садами та діями до ОУН, легалізовувавши свою діяльність через мережу товариств (спортивне товариство «Мазепа», студентське товариство «Залізняк»). На її чолі стояли І. Григорович, О. Зибачинський, Д. Квіт-ковський.

Також на теренах Буковини діяла Комуністична партія Буковини (1918—1926 рр.), яка увійшла до складу Комуністичної партії Румунії. Лідери — С. Канюк, В. Гаврилюк, Ф. Стасюк та ін. Вона боролася за воз-з’єднання з радянською Україною. Від 1929 до 1934 р. діяла партія «Ви-зволення», яка виступала за «Радянську червону Буковину».


Запитання та завдання ; 1) Коли міжнародним співтовариством було визнано входження до

складу Румунії Буковини й Бессарабії? 2) Який термін характеризує політику Румунії щодо українства? 3) Коли відбулося Татарбунарське повстання? 4) Укажіть етапи політики правлячих кіл Румунії щодо українства. 5) Які українські політичні партії діяли в Румунії?


Українські землі, що в результаті поразки визвольних змагань українського народу були загарбані Румунією, опинились у вкрай не-сприятливих умовах. жорстка асиміляторська політика урядових кіл, злиденне соціально-економічне становище робили життя українства не-стерпним.

�14726� �� 10 ��_��.indd 354 20.01.2012 12:10:56

www.e-ranok.com.ua

355

Нетривалий період лібералізації політичного життя Румунії не су-проводжувався значним відступом румунських правлячих кіл від полі-тики румунізації українського населення.

Більш-менш організований український національний рух існував лише на території Буковини. На інших українських землях у складі Ру-мунії значний вплив мала комуністична партія.


урок № 31 (43) I варіант

тема. Закарпаття у складі Чехословаччини. Мета: показати, як відбувався розвиток українських земель у складі чехословаччини; з’ясу-

вати особливості політичної боротьби в краї; визначити причини поразки карпатської України; формувати вміння учнів використовувати набуті знання для аналізу історич-ного матеріалу; виховувати в них громадську свідомість; сприяти утвердженню ідеа-лів добра та справедливості.


атлас. Основні терміни та поняття: Підкарпатська русь, карпатська Україна, народовці, русини, русинський рух. Основні дати: 1919 р. — сен-жерменський договір. міжнародне визнання входження закарпаття

до складу чср; 11 жовтня 1938 р. — надання автономії закарпаттю. створення пер-шого автономного уряду на чолі з а. Бродієм; 28 жовтня 1938 р. — створення авто-номного уряду на чолі з а. волошиним.

Хід уроку



Фронтальне опитування ; 1) Назвіть і покажіть на карті українські землі, що увійшли до скла-

ду Румунії. За яких обставин це відбулося? 2) Схарактеризуйте економічне становище українських земель у скла-

ді Румунії. 3) Визначте етапи політики правлячих кіл Румунії щодо українства. 4) Які українські політичні партії діяли на території Румунії?

�14726� �� 10 ��_��.indd 355 20.01.2012 12:10:57

www.e-ranok.com.ua

356


Історичний диктант ;

1) Напередодні Першої світової війни Закарпаття входило до скла-ду…

2) Які події спричинили існування радянської влади на Закарпатті в 1919 р.?

3) Які країни претендували на Закарпаття після Першої світової війни?

4) Якою була провідна думка щодо подальшої долі краю? 5) Яке рішення прийняв з’їзд народних комітатів у Хусті? 6) Які події унеможливили об’єднання Закарпаття з іншими україн-

ськими землями? 7) Яку позицію щодо долі своєї батьківщини посіла американська

громада русинів? 8) Якою є самоназва українського населення Закарпаття? 9) Який документ закріпив приєднання Закарпаття до ЧСР? 10) Яка територія Закарпаття відійшла до Румунії?


1. становище Закарпаття у складі Чехословаччини.

Робота з підручником ;

Опрацюйте відповідний матеріал підручника та складіть розгорну-тий план на тему «Становище Закарпаття у складі Чехословаччини. По-літика урядових кіл ЧСР щодо краю».


Після розпаду Австро-Угорської імперії Закарпатська Україна опи-нилась у складі Чехословаччини. За Сен-жерменським договором ЧСР повинна була надати автономію цій території.

У політиці ЧСР щодо українців також можна виділити кілька етапів. Так, на початку 1920-х рр. чеський уряд намагався створити враження сумлінного виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо надання Підкарпатській Русі автономних прав, зазначених у Сен-жерменському договорі. Свої зволікання з наданням автономії вони пояснювали непідготовленістю населення краю до самостійного жит-тя через низький рівень освіти й відсутність підготовлених кадрів. Але за Конституцією 1920 р. ЧСР стала унітарною державою.

У другій половині 1920-х — у 1930-х рр. уряд ЧСР провів се-рію реформ, покликаних забезпечити запровадження системи осві-ти, проведення земельної реформи тощо. Здійснюючи ці заходи, він докладав зусиль, щоб відвернути населення від боротьби за автоно-

�14726� �� 10 ��_��.indd 356 20.01.2012 12:10:57

www.e-ranok.com.ua

357

мію, зосереджуючи його увагу на мовному питанні (дискусія середи-ни 1920-х рр.).

У другій половині 1930-х рр. урядові кола ЧСР зіткнулися з роз-гортанням нової хвилі боротьби населення за автономію і зрештою під тиском Німеччини змушені були в жовтні 1938 р. надати краю авто-номію.

2. розвиток національно-визвольного руху в Закарпатті (1920—1938 рр.).


У Закарпатті політичне життя було особливо складним. Суто української партії, яка б діяла самостійно, тут тривалий час не існува-ло. Нечисленні політичні групи Закарпаття були пов’язані з близькими їм чехословацькими партіями та діяли за їхніми вказівками. Усі най-більші партії ЧСР мали свої організації в Закарпатті, які відбивали на-строї й уподобання різних груп населення. Разом із тим кожна з них схилялася до певних національно-культурних традицій, що історично склалися в краї. Найвпливовішими течіями були русинство й народо-вство. Русинський напрям користувався найбільшою підтримкою насе-лення, домагався автономії краю. Лідером напряму був А. Бродій, при-значений у жовтні 1938 р. головою автономного уряду. Але вже за два тижні його було усунуто з цієї посади. Народовський напрям на чолі з А. Волошиним послідовно відстоював український характер населен-ня краю і виступав за автономію.

Крім названих течій, значна частина населення Закарпаття на виборах підтримувала комуністів (1924 р. — 30 %; 1929 р. — 15 %; 1935 р. — 26 %). У 1938 р. діяльність комуністів була заборонена.

3. карпатська україна. А. Волошин (для рівня стандарту).Див. с. 357—361.


Українські землі у складі Чехословаччини опинились у більш сприятливих умовах розвитку, ніж у Польщі чи Румунії, завдяки демо-кратичному режиму, який існував у країні. Чеський уряд не здійснював відвертих дискримінаційних заходів щодо українства, сприяв економіч-ному та культурному розвитку краю.

Водночас Прага до 1938 р. категорично відмовлялася надати га-рантовані міжнародними договорами автономні права Карпатській Укра-їні, погодившись на це лише під зовнішнім впливом.



�14726� �� 10 ��_��.indd 357 20.01.2012 12:10:57

www.e-ranok.com.ua

358

урок № 31 (43) II варіант

тема. Закарпаття у складі Чехословаччини. Мета: показати розвиток українських земель у складі чехословаччини; з’ясувати особливос-

ті політичної боротьби в краї; визначити причини поразки карпатської України; фор-мувати вміння учнів використовувати набуті знання для аналізу історичного матеріа-лу; виховувати в них громадську свідомість; сприяти утвердженню ідеалів добра та справедливості.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «західноукраїнські землі в міжвоєнний період»,

атлас. Основні терміни та поняття: Підкарпатська русь, карпатська Україна, народовці, русини, русинський рух. Основні дати: 1919 р. — сен-жерменський договір. міжнародне визнання входження закарпаття

до складу чср; 11 жовтня 1938 р. — надання автономії закарпаттю. створення пер-шого автономного уряду на чолі з а. Бродієм; 28 жовтня 1938 р. — створення авто-номного уряду на чолі з а. волошиним.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

ПЛАН

1. Становище Закарпаття у складі Чехословаччини. 2. Розвиток національно-визвольного руху в Закарпатті (1920—1938 рр.). 3. Карпатська Україна. А. Волошин.


та, виконавши завдання, отримують конспект із теми.

Запитання та завдання ; 1) У якому році Закарпаття увійшло до складу ЧСР? 2) Згідно з умовами якого договору це відбулося? 3) На яких умовах Закарпаття увійшло до складу ЧСР? 4) Яку офіційну назву мало Закарпаття у складі ЧСР? 5) Чому уряд ЧСР не надав автономії краю? 6) Які найвпливовіші політичні сили діяли на території краю? 7) Яка політична сила була домінуючою? 8) Які обставини змусили уряд ЧСР надати автономії Закарпаттю?

Коли це відбулося? 9) Хто очолив перший автономний уряд? 10) Коли головою автономного уряду став А. Волошин? 11) Коли відбувся І Віденський арбітраж? 12) Якими були його рішення щодо Закарпаття?

�14726� �� 10 ��_��.indd 358 20.01.2012 12:10:57

www.e-ranok.com.ua

359

13) Якою була реакція провідних держав світу на створення автоном-ної Карпатської України?

14) На кого спирався А. Волошин у державотворчих процесах у краї? 15) Яка держава претендувала на територію Карпатської України? 16) Коли відбулися вибори до Сейму Карпатської України? Якими бу-

ли їх результати? 17) Коли було проголошено незалежність Карпатської України? Хто

став її президентом? 18) Сформулюйте історичне значення існування Карпатської України.

III. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯПідготуйтеся до узагальнення знань за темою «Західноукраїнські

землі в 1921—1939 рр.».

урок № 44

тема. Карпатська Україна. А. Волошин*. Мета: схарактеризувати процес створення карпатської України; дати оцінку діяльності а. воло-

шина; показати героїчну боротьбу карпатської січі за незалежність карпатської України; визначити причини поразки карпатської України; формувати вміння учнів використову-вати набуті знання для аналізу історичного матеріалу; виховувати в них громадську сві-домість, сприяти утвердженню ідеалів добра й справедливості.


атлас. Основні терміни та поняття: Українське національне об’єднання (Уно), карпатська січ, агресія, карпат-

ська Україна. Основні дати: 28 жовтня 1938 р. — створення автономного уряду на чолі з а. волошиним; 15 бе-

резня 1939 р. — проголошення незалежності карпатської України.

Хід уроку


ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯБесіда за запитаннями ;

1) Яким було становище Закарпаття у складі Чехословаччини? 2) Як розвивався національно-визвольний рух у Закарпатті?


1. проголошення автономії підкарпатської русі. А. Волошин.

Розповідь учителя ;Прихід до влади в Німеччині нацистів спричинив активізацію по-

літичної боротьби в ЧСР, обмеження політичних свобод тощо. Німеччи-

�14726� �� 10 ��_��.indd 359 20.01.2012 12:10:57

www.e-ranok.com.ua

360

на, а згодом Угорщина стали на шлях підтримки сепаратистських рухів у ЧСР під гаслом перегляду несправедливої версальської системи. Це спричинило й пожвавлення автономістського руху на Закарпатті. Почи-нається процес об’єднання партій краю в блоки.

У 1936 р. угорські партії під гаслом «Один народ — одна партія» об’єднуються в Угорську Об’єднану Партію, яка активно виступає за при-єднання краю до Угорщини.

Тоді ж починається процес створення «Руського блоку» — партій і прихильників ідеї автономії.

Готуючись до нападу на ЧСР, Генеральний Штаб вермахту розробив план «Грюн» (30 травня 1938 р.), у якому містився окремий розділ про шляхи приєднання до нападу на ЧСР угорців і поляків. У його основу був покладений тезис А. Гітлера, що можливих союзників з агресії слід при-вернути до себе можливими територіальними придбаннями. Перед реген-том Угорщини М. Хорті відкрилася чудова перспектива. Шляхом терито-ріальних придбань він намагався розв’язати внутрішні проблеми.

Навесні—улітку 1938 р. співвідношення сил у Європі складалося не на користь Німеччини, і в цих умовах А. Гітлер робить ставку на підрив ЧСР ізсередини. Почалося створення автономістського фронту. Представ-ники партії судетських німців 8 лютого 1938 р. уклали угоду з головою Словацької Народної Партії (яка домагалася автономії Словаччини) А. Глінкою, а 12 лютого вони прибули в Будапешт, де обговорили свої пла-ни з керівниками Угорщини. Угорська сторона запевнила, що готова до співробітництва. На Закарпатті відразу активізувалися проугорські сили. Прискорилося створення «Руського блоку» частина лідерів якого співпра-цювала з розвідками Угорщини й Польщі та приховувала справж ню мету своєї діяльності — відрив краю від ЧСР і приєднання його до Угорщини.

Щоб не залишитися осторонь доленосних подій, об’єднуються й ді-ячі народовського напрямку. Незважаючи на суттєві протиріччя, представ-ники цих блоків співпрацюють у відновленій Центральній Руській Народ-ній Раді. Ще 28 листопада 1936 р. ЦРНР затверджує текст Конституції автономного Закарпаття, яку в березні 1937 р. представники Ради переда-ли прем’єр-міністру ЧСР М. Годжі. У цьому проекті було визначено ком-петенцію автономних органів Закарпаття, влада яких поширювалася на питання мови, шкільної та позашкільної освіти й виховання, релігії, міс-цевого самоврядування, законодавчої та виконавчої влади, а також судо-чинства. Військову службу місцеві жителі проходять на території краю, а мова команд у частинах має бути «руською». Але цей проект Прагою був відкинутий, хоча ще в листопаді 1937 р. уряд ЧСР обіцяв розв’язати на-ціональне питання демократичним шляхом.

У лютому 1937 р. русинська діаспора в США на конгресі в Нью-Йорку складає ультиматум до уряду ЧСР, щоб протягом 60-ти днів краю була надана автономія.

На конгресі було вирішено направити делегацію на чолі з О. Геров-ським для прискорення надання автономії краю. Відправці делегації сприяв консул Угорщини в США. Про це довідався уряд ЧСР і заборонив

�14726� �� 10 ��_��.indd 360 20.01.2012 12:10:57

www.e-ranok.com.ua

361

в’їзд О. Геровському «як ворогу республіки й агенту угорського фашизму». Але завдяки А. Бродію й С. Фенцику справу було налагоджено, і делегація 11 травня 1938 р. прибула до Праги, а 13 травня — до Ужгорода. Тут були проведені таємні зустрічі делегації з лідерами «Руського блоку», де велася розмова про спільні дії на користь включення краю до складу Угорщини. О. Геровський також мав зустрічі з прем’єром ЧСР М. Годжі, який був го-товий піти на поступки, так і не зрозумівши справжньої мети делегації.

Делегація О. Геровського сприяла об’єднанню зусиль двох блоків (руського й українського). Український блок пішов на це співробітництво з тактичних міркувань, щоб не залишитися осторонь боротьби за автономію.

У цей час, як писав О. Борканюк, «компартія виступила проти ав-тономії Закарпаття, вказуючи, що в даній ситуації це неминуче призве-ло б до оволодіння ним фашистськими державами. Здійснення автономії в даному разі принесло б закарпатським трудящим не волю, а фашист-ське рабство». Але в тих умовах виступ проти автономії спричинив до ізоляції комуністів, а 26 жовтня 1938 р., згідно з рішенням Праги про розпуск політичних партій у краї, комуністична партія була розпущена (хоча інші партії продовжували свою діяльність до 20 січня 1939 р.).

Після Мюнхенської угоди ЧСР під тиском Німеччини перетворю-ється на федеративну державу чехів, словаків і русинів.

Після переговорів та консультацій різних політичних сил краю був сформований перший автономний уряд на чолі з А. Бродієм, який 11 жовт-ня 1938 р. був затверджений Прагою. До нового уряду увійшли представ-ники як Русинського, так і Народовського блоків. А. Бродій виклав та-ку програму дій:

щоб ЧСР далі називалася Чесько-Словацько-Карпатська Республіка;��віддати всі маєтки в краї місцевій владі;��чітко визначити кордони Підкарпатської Русі.��26 жовтня 1938 р. прем’єр-міністр автономного уряду А. Бродій

був заарештований за проугорську діяльність. Новим керівником уряду був призначений А. Волошин.

Нова влада, не встигши затвердитися, була поставлена перед фак-том І Віденського арбітражу (2 листопада 1938 р.). Згідно з його рішен-ням, від Закарпаття на користь Угорщини була відірвана територія пло-щею близько 1500 км2 із містами Берегове, Ужгород, Мукачеве (найбільш економічно розвинені райони краю) й населенням 173 тис. осіб.

Цікаво знатиА. Волошин приїхав висловити протест до Відня, але не був допу-

щений на переговори. У відозві «До українського народу Підкарпаття» він вимушений був визнати поділ Закарпаття («бо несила боротися зі сві-товими державами»), але оптимістично додав, що «границі нашої Під-карпатської Держави тепер забезпечені Німеччиною, Італією, Англією та Францією. Польща і Мадярщина прийняли до відома умову, у якій зобов’язалися не втручатися до наших внутрішніх справ».

Незважаючи на це, автономна адміністрація краю взялася до ак-тивної державотворчої діяльності. 22 листопада 1938 р. чехословацький

�14726� �� 10 ��_��.indd 361 20.01.2012 12:10:57

www.e-ranok.com.ua

362

парламент затвердив автономію Карпатської України й автономію Сло-ваччини.

2. карпатська україна.

Розповідь учителя ;Не маючи достатньої опори серед населення, уряд А. Волошина по-

чинає користуватися допомогою ОУН та численних українських громад у світі, які надали суттєву фінансову підтримку. Частина діячів ОУН ува-жала автономію краю слушною нагодою для відновлення Української держави. Переважно з Польщі до краю прибуло чимало української на-ціонально свідомої молоді. Вони обійняли найважливіші посади в адмі-ністрації краю, узялися до створення збройних формувань.

Державотворчі процеси в краї стали розгортатися згідно з теорією інтегрального націоналізму. Так, у краї було заборонено діяльність усіх політичних партій, крім Українського національного об’єднання (УНО). Усіх незгодних було ізольовано в концентраційному таборі Думен (це не був табір смерті, які згодом утворювали нацисти). Вибори до Сейму, що відбулися в січні 1939 р., були фальсифіковані. У результаті було оголо-шено, що за УНО проголосувало 92,4 % виборців.

Спроба створити збройні загони «Карпатська Січ» викликала конфлікт із чеською адміністрацією. Так, у ніч із 13 на 14 березня 1939 р. частини чехословацької армії завдали поразки загонам «Кар-патської Січі», які намагалися оволодіти складами зі зброєю (заги-нуло 102 січовики), а згодом усунули помірковане керівництво Кар-патської України. Цей конфлікт виник напередодні вторгнення на територію краю угорських військ. 14 березня 1939 р. 40-тисячне угру-повання угорських військ удерлося на територію краю. Цього самого дня німецькі війська вступили в Прагу, а також була проголошена неза-лежність Словаччини.

Чеські війська, за наказом із Праги, не чинили опору. За та-ких складних умов на захист краю стали загони «Карпатської Січі» (2 тис. осіб). Їх завзяття перетворило наступ угорської армії на складну військову операцію.

Тим часом 15 березня 1939 р. на Сеймі Карпатської України було проголошено її незалежність. Сейм ухвалив закон, що містив такі поло-ження: «1. Карпатська Україна є незалежна Держава. 2. Назва Держави є: Карпатська Україна. 3. Карпатська Україна є республіка на чолі з президентом, вибраним

Сеймом Карпатської України. 4. Державною мовою Карпатської України є українська мова. 5. Барвами державного прапора Карпатської України є синя і жов-

та...».Президентом Карпатської України було обрано А. Волошина.

Засідання Сейму відбувалося під акомпанемент наступаючих угор-ських військ.

�14726� �� 10 ��_��.indd 362 20.01.2012 12:10:57

www.e-ranok.com.ua

363

А. Волошин звернувся до Німеччини з проханням прийняти Кар-патську Україну під свій протекторат. Однак у відповідь отримав пора-ду припинити опір.

Незважаючи на рішучий опір січовиків, 18 березня 1939 р. тери-торія краю була повністю окупована. Уряд Карпатської України емігру-вав до Румунії. До кінця квітня окремі загони, застосовуючи партизан-ські методи боротьби, опиралися угорським окупантам, однак зупинити агресію не змогли. Трагічно склалася доля рядових січовиків: одні були розстріляні угорськими військовими, румунськими й польськими при-кордонниками, інші потрапили до угорського концтабору в Варюлопош, де їм було запропоновано іммігрувати в Німеччину. жертвами угорської агресії стали 5 тис. осіб.

Поразці Карпатської України сприяла й міжнародна ізоляція. Її не підтримали Англія та Франція, які вважали Карпатську Україну ні-мецькою інтригою. Польща рішуче допомагала Угорщини, бажаючи при-душити український рух, щоб запобігти його поширенню на свою тери-торію. Відверту неприязнь до Карпатської України висловив і Й. Сталін, який назвав її «комашкою, що хоче прилучити до себе слона», тобто Україну. Його промова на ХVІІІ з’їзді ВКП(б), у якій він характеризує міжнародне становище, на думку деяких істориків, відкрила шлях до Другої світової війни.


Бесіда за запитаннями ; 1) Коли було створено перший автономний уряд Підкарпатської

Русі? 2) Хто його очолив? 3) Що стало причиною призначення А. Волошина головою автоном-

ного уряду? 4) Якими були рішення І Віденського арбітражу? 5) Коли було проголошено незалежність Карпатської України? 6) Під владою якої країни опинилася Карпатська Україна й коли це

сталося?

V. ПІДСУМКИ УРОКУЗдобувши автономію, українці зуміли максимально скористатися

ситуацією, і 15 березня 1939 р. було проголошено незалежність Карпат-ської України.

Карпатська Україна проіснувала лише кілька днів, проте залиши-ла свій відбиток у боротьбі за національну державність. Історичне зна-чення незалежної держави карпатоукраїнців полягало в тому, що було ще раз продемонстроване непереборне прагнення українського народу до створення власної держави. Крім того, західноукраїнське населення пе-ресвідчилося в неспроможності й небезпечності орієнтації на підтримку чужих держав. Стало зрозумілим, що зацікавленість Німеччини «укра-

�14726� �� 10 ��_��.indd 363 20.01.2012 12:10:57

www.e-ranok.com.ua

364

їнським питанням» була продиктована бажанням Німеччини використа-ти його у власних загарбницьких цілях.



2) підготуйтеся до узагальнення знань за темою «Західноукраїнські землі в 1921—1939 рр.».

урок № 32 (45)

тема. Узагальнення знань за темою «Західноукраїнські землі в 1921—1939 рр.».

Мета: повторити, узагальнити, закріпити й оцінити знання, набуті учнями впродовж вивчен-ня теми; розвивати вміння та навички, сформовані на попередніх уроках; виховний аспект уроку реалізується в результаті осмислення учнями розглянутих подій історії України та формування позитивного емоційно-особистісного ставлення до них; спону-кати учнів до подальшого поглиблення своїх знань.




Хід уроку

І варіант





Завдання ; 1) Складіть перелік подій з історії західноукраїнських земель 1921—

1939 рр., які ви вважаєте найважливішими. Обґрунтуйте власний вибір.

2) Поясніть значення термінів і понять: асиміляція, українська коо-перація, пацифікація, УВО, ОУН, румунізація, русинство, Карпат-

�14726� �� 10 ��_��.indd 364 20.01.2012 12:10:57

www.e-ranok.com.ua

365

ська Січ, Карпатська Україна, осадники, «нормалізація», полоні-зація, політична еміграція, інтегральний націоналізм, соборність.

3) Покажіть на історичній карті: а) українські землі у складі Поль-щі, Румунії та Чехословаччини; б) Татарбунарське повстання; в) Карпатську Україну.

4) Назвіть імена видатних історичних діячів Західної України. У чо-му ви вбачаєте їхній внесок в історію України цієї доби?

5) Порівняйте особливості суспільно-політичного життя українців у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини.

6) Який вплив на події в історії Західної України в міжвоєнний пе-ріод відіграли УВО та ОУН?

7) Які обставини привели до проголошення незалежності Карпатської України?

8) Визначте сутність політики осадництва й пацифікації та інших проявів національної політики щодо українського населення в Поль-щі, Румунії та Чехословаччині.

9) З’ясуйте основні зрушення в повсякденному житті різних верств українського населення, що відбулися в 1920—1930-ті рр. під вла-дою іноземних держав.

10) Які уроки може винести сучасна Україна з нетривалої історії існу-вання незалежної Карпатської України у сфері внутрішньої й зов-нішньої політики?


КАРТКА № 1

1) Чому країни Антанти погодилися визнати Галичину складовою частиною Польщі?

2) У чому полягає історичне значення проголошення незалежності Карпатської України?

КАРТКА № 2

1) Якою була реакція керівництва СРСР на створення Карпатської України? Чому саме такою?

2) Чому ОУН у 1930-ті рр. сповідувала ідеологію тоталітаризму?

КАРТКА № 3

1) Чому опір румунізації в Північній Буковині не був таким рішу-чим, як опір полонізації в Галичині?

2) Охарактеризуйте діяльність УНДО в 1920—1930-ті рр.

Тестові завдання ;

Варіант 1 1. Офіційною назвою, яку в 1920 р. польський уряд запропонував ви-

користовувати щодо Східної Галичини, була:А Західна Україна Б Східна ПольщаВ Східна Малопольща Г Західна Польща

�14726� �� 10 ��_��.indd 365 20.01.2012 12:10:58

www.e-ranok.com.ua

366

2. Яких поглядів дотримувався Український союз хліборобів-держав-ників (УСХД), очолюваний В. Липинським?А консервативно-монархічних Б комуністичнихВ соціал-демократичних Г націонал-демократичних

3. Татарбунарське повстання відбулося на українських землях у складі:А УСРР Б МАСРРВ Румунії Г Угорщини

4. Головою уряду Карпатської України після проголошення незалеж-ності став:А А. Волошин Б А. БродійВ Ю. Ревай Г М. Фрунзе

5. Б. Перацький — це:А один із керівників ОУНБ лідер партії УНДОВ міністр внутрішніх справ ПольщіГ командувач Збройних сил України

6. Польська влада поділила територію східної Галичини на три воє-водства:А Львівське, Тернопільське, СтаніславськеБ Львівське, Руське, ПодільськеВ Львівське, Тернопільське, ДрогобицькеГ Львівське, Станіславське, Подільське

7. Західна Волинь у 1921—1939 рр. входила до складу:А БСРР Б УСРРВ ІІ Речі Посполитої Г Румунії

8. Компартію Польщі (КПП) було розпущено:А 1933 р. Б 1937 р.В 1938 р. Г 1939 р.

9. Хто очолив ОУН після загибелі Є. Коновальця?А А. Мельник Б С. БандераВ Я. Стецько Г Р. Шухевич

10. Яка подія в УСРР призвела до зміни програмового положення УНДО про входження західноукраїнських земель до складу радян-ської України?А голодомор 1932—1933 р.Б початок індустріалізаціїВ рік «великого перелому», встановлення одноосібної влади

Й. СталінаГ акції пацифікації проти українців

11. За віросповіданням українці на західноукраїнських землях були:А католикамиБ православнимиВ греко-католикамиГ мусульманами

�14726� �� 10 ��_��.indd 366 20.01.2012 12:10:58

www.e-ranok.com.ua

367

12. У 1920—1930-ті рр. західноукраїнські землі за рівнем розвитку були:А аграрнимиБ індустріальнимиВ аграрно-індустріальнимиГ правильна відповідь відсутня

Варіант 2 1. Коли відбулися Варшавський і Львівський процеси над членами

ОУН?А 1929—1930 рр. Б 1932—1933 рр.В 1935—1936 рр. Г 1937—1938 рр.

2. Підкарпатська Русь — це офіційна назва в 1920—1930-ті рр.:А Північної Буковини Б Східної ГаличиниВ Закарпаття Г Волині

3. Коли було прийнято закон, що проголошував польську мову дер-жавною на території Польщі?А 1923 р. Б 1924 р.В 1925 р. Г 1926 р.

4. Українська соціал-радикальна партія (УСРП) утворилася:А 1923 р. Б 1924 р.В 1925 р. Г 1926 р.

5. Український кооперативний рух найбільш розгалужений був:А у Східній Галичині Б на ЗакарпаттіВ у Північній Буковині Г на Волині

6. Де був розташований концтабір для українських політв’язнів, створений польською владою?А у Березі-Картузькій Б у СабіборіВ у Яворові Г у Хусті

7. У який із зазначених періодів у Румунії українські політичні пар-тії діяли легально?А 1918—1928 рр. Б 1928—1938 рр.В 1929—1932 рр. Г 1938—1940 рр.

8. Який міжнародний договір закріпив входження Закарпаття до складу ЧСР?А Сен-жерменський Б ВерсальськийВ Паризький Г Ризький

9. У якій із країн, де проживали українці в міжвоєнний період, на-ціональна проблема розв’язувалася репресивними методами?А Польща Б ЧСРВ Румунія Г СРСР

10. Варшавський і Львівський процеси 1935—1936 рр. відбулися над членами:А ОУН Б КПЗУВ УНДО Г УСРП

�14726� �� 10 ��_��.indd 367 20.01.2012 12:10:58

www.e-ranok.com.ua

368

11. Коли було офіційно визнано залежність Східної Галичини від Польщі?А 1922 р. Б 1923 р.В 1924 р. Г 1925 р.

12. Заміна українських назв сіл і міст на румунські відбулася:А 1919 р. Б 1920 р.В 1922 р. Г 1924 р.

Варіант 3

1. У якому році було утворено ОУН?А 1925 р. Б 1927 р.В 1929 р. Г 1930 р.

2. До складу якої держави входили українські землі в стані облоги, що діяв у 1918—1928 рр.?А Румунії Б ПольщіВ Чехословаччини Г СРСР

3. Кого з діячів українського національно-визвольного руху було вби-то у 1920—1930-ті рр. радянськими агентами?А С. Петлюру Б Н. МахнаВ С. Бандеру Г Є. Коновальця

4. Хто був першим керівником ОУН?А А. МельникБ С. БандераВ Є. КоновалецьГ С. Петлюра

5. У якому році в Румунії було прийнято закон про заборону вико-ристання української мови в державних установах?А 1919 р. Б 1920 р.В 1924 р. Г 1926 р.

6. На яких українських землях український рух мав найбільший вплив?А Східна ГаличинаБ ЗакарпаттяВ Північна БуковинаГ Волинь

8. Яка подія сприяла наданню автономії Карпатській Україні у скла-ді ЧСР?А Мюнхенська угодаБ Аншлюс АвстріїВ Франко-чехословацько-радянська угодаГ Сен-жерменський договір

10. Яка українська партія вважала можливою співпрацю з польськи-ми урядовими колами?А ОУН Б КПЗУВ УНДО Г УНО

�14726� �� 10 ��_��.indd 368 20.01.2012 12:10:58

www.e-ranok.com.ua

369

11. КПЗУ була:А самостійною партієюБ автономною частиною КП(б)УВ автономною частиною КППГ складовою ВКП(б)

12. Головними причинами масової еміграції українців із західноукра-їнських земель у міжвоєнний період були:А економічні Б політичніВ релігійні Г соціальні

Варіант 4

1. В. Липинський відстоював ідеї:А інтегрального націоналізму Б монархізмуВ ліберальної демократії Г націонал-комунізму

2. У 1935 р. віце-маршалом польського сейму став?А Д. Левицький Б В. МудрийВ С. Бандера Г Д. Донцов

3. Яких українських земель стосувався І Віденський арбітраж?А Галичини Б БуковиниВ Закарпаття Г Волині

4. У якій країні існувала заборона на ввезення українських книжок і музичних творів у 1920—1930-ті рр.?А Польща Б РумуніяВ ЧСР Г СРСР

5. Які політичні сили були організаторами Татарбунарського повстання?А прокомуністичні Б ліберально-демократичніВ націоналістичні Г націонал-демократичні

6. Укажіть найчисленнішу українську політичну партію Галичини в 1920—1930-ті рр.А КПЗУ Б УНДОВ ОУН Г УСРП

7. У якому регіоні західноукраїнських земель у 1920—1930-ті рр. бу-ла найбільш поширена православна церква?А у Галичині Б на ЗакарпаттіВ на Волині Г у Галичині й на Волині

8. Які українські землі мали стати колискою польсько-українського порозуміння?А Галичина Б ВолиньВ Покуття Г Закарпаття

10. Які українські землі розділяв Сокальський кордон?А Закарпаття та Східну ГаличинуБ Східну Галичину та Західну ВолиньВ Галичину та Північну БуковинуГ Закарпаття та Західну Волинь

�14726� �� 10 ��_��.indd 369 20.01.2012 12:10:58

www.e-ranok.com.ua

370

11. Яких українських земель стосувався І Віденський арбітраж?А Галичини Б ЗакарпаттяВ Північної Буковини Г Волині

12. Хто був першим ректором таємного Українського університету у Львові?А М. Грушевський Б В. ЩуратВ В. Гнатюк Г А. Волошин



1) Яка країна загарбала територію Карпатської України в березні 1939 р.?

2) До складу яких держав входили західноукраїнські землі в 1920—1930-ті рр.?

3) «Листи до братів-хліборобів» написав… 4) Президентом Карпатської України був… 5) Як називалися збройні формування Карпатської України? 6) У якому році відбулося Татарбунарське повстання? 7) Митрополитом УГКЦ у 1920—1930-ті рр. був… 8) Серед ідейних течій, поширених на Закарпатті в 1920—1930-ті рр.,

найпоширенішою була… 9) Головним ідеологом теорії інтегрального націоналізму був… 10) Найбільш жорстку антиукраїнську політику проводили правля-

чі кола… 11) У 1935 р. віце-маршалом польського сейму став… 12) У найкращому економічному стані перебували українські землі

у складі…


1) «Центросоюз», «Маслосоюз», «Центробанк», «Народна торгів-ля» — це…

2) Які воєводства були створені на території Східної Галичини? 3) Які організації були співзасновниками ОУН? 4) На яких правах Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини за

Сен-жерменським договором? 5) Від 1929 до 1938 р. ОУН очолював… 6) Коли було розпущено КПЗУ разом із Польською комуністичною

партією? 7) Єдиним легальним українським вищим навчальним закладом

у Польщі був(ла)… 8) Назвіть п’ять українських партій, що діяли на території Польщі

в 1920—1930-ті рр. 9) Якою була офіційна назва Закарпаття у складі ЧСР? 10) Поштовхом до Варшавського процесу над ОУН стало…

�14726� �� 10 ��_��.indd 370 20.01.2012 12:10:58

www.e-ranok.com.ua

371

11) Легальним прикриттям комуністичної діяльності в Західній Укра-їні було…

12) Столицею Карпатської України було місто…


1) Незалежність Карпатської України була проголошена… 2) Де і коли була утворена ОУН? 3) За умовами якого договору Буковина увійшла до складу Ру-

мунії? 4) Які західноукраїнські землі входили до складу Польщі в 1920—

1930-ті рр.? 5) У якому році лідерами УНДО було взято курс на «нормалізацію»

польсько-українських відносин? 6) Перший автономний уряд Підкарпатської Русі очолив… 7) Коли відбувся Варшавський процес над членами ОУН? 8) У який період діяв таємний український університет у Львові? 9) Чи застосовувала ОУН терористичні методи боротьби? 10) На які дві фракції розкололась ОУН і хто їх очолював? 11) Які українські вищі навчальні заклади діяли на території ЧСР? 12) Що було державними символами Карпатської України?


1) Якою була найпоширеніша ідейна течія в Закарпатті в 1920—1930-ті рр.?

2) На території Польщі ОУН діяла легально чи підпільно? 3) Попередницею ОУН була… 4) До якого року Східна Галичина зберігала автономію у складі

Польщі? 5) Що означає термін «украквістичні»? 6) У якому році Рада послів країн Антанти визнала належність Схід-

ної Галичини Польщі? 7) Що відбулося раніше — створення УВО чи ОУН? 8) У якій країні Східної Європи існували українські вищі навчальні

заклади? 9) Як називали українців у Румунії? 10) Що стало приводом до ліквідації КПЗУ? 11) Назвіть керівників КПЗУ. 12) Коли було створено концтабір у Березі-Картузькій?

ІІ варіант

Форма проведення: семінарське заняття.

ПЛАН

1) Суть української політики правлячих кіл Польщі, Румунії та Че-хословаччини в 1920—1930-ті рр.

2) Розвиток українського національно-визвольного руху на західно-українських землях.

�14726� �� 10 ��_��.indd 371 20.01.2012 12:10:58

www.e-ranok.com.ua

372

Рекомендована література 1) Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної україн-

ської нації ХІХ—ХХ століття. — К., 1996, 2001. 2) Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політич-

ної історії. — К., 1993. 3) Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. — К., 1999. 4) Кентій А. Нариси історії Організації українських націоналістів

(1929—1941 рр.). — К.,1998. 5) Кентій А. Українська військова організація (УВО) в 1920—1928 рр.

Короткий нарис. — К., 1998. 6) Красівський О. Східна Галичина і Польща в 1918—1923 рр. Про-

блеми взаємовідносин. — К., 1998. 7) Кульчицький С. Україна між двома війнами (1921—1939 рр.). —

К., 1999. 8) Соляр І. Українське національно-демократичне об’єднання. Пер-

ший період діяльності (1925—1928). — Львів, 1995.

ІІІ варіант

Форма проведення: лабораторно-практична робота.

Завдання ; 1) Складіть порівняльну таблицю «Становище українських земель

у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини та СРСР» за планом: а) статус у складі держав; б) рівень економічного розвитку; в) аграр-на реформа; г) суть урядової політики; д) український національно-визвольний рух; е) становище української церкви; є) розвиток української освіти.

2) Заповніть таблицю «Діяльність українських партій на західно-українських землях» за планом: а) назва політичної партії; б) ме-та діяльності; в) соціальна база; г) мета боротьби; д) лідери; е) став-лення щодо СРСР, УРСР.

Робота з документами ;ІЗ ПРОГРАМи УНДО, СХВАЛЕНОЇ 19 листопада 1926 р.

І. Політичні справи1. Політичною метою УНДО є здобуття Соборної і Незалежної Де-

мократичної Української Держави, і тому партія обстоює полі-тичне самовизначення українського народу на всіх його етно-графічних землях…

3. УНДО бореться за суверенні права українського народу, обстоює конституцію — парламентський устрій та загальне, рівне, без-посереднє, тайне і пропорціальне виборче право до всіх законо-давчих і самоуправних установ.

4. УНДО обстоює рівність усіх громадян перед законом без різни-ці пола, національності і віри, свободу осідки і заняття, слова і друку, зборів і товариств, станових організацій і страйків, за-безпечення правної особистої свободи, незайманості домівки,

�14726� �� 10 ��_��.indd 372 20.01.2012 12:10:58

www.e-ranok.com.ua

373

право на приватну власність і таємницю листування, незалеж-ність судів і умовність засудів.

ІЗ ВІДОЗВи ДО УКРАЇНСьКОГО ГРОМАДЯНСТВА З ПРиВОДУ ЗАСНУВАННЯ УНДО (12 липня 1925 р.)

Визнаючи принціп загального признаного права про означення на-родів, УНДО на чолі своєї плютформи ставить здійснення в повному об’ємі права націй на всіх областях, на яких в 1914 р. український на-род становив більшість населення.

УНДО стверджує, що Галичина з Лемківщиною, Волинь з Поліссям і Холмщина з Підляшшям мають відмінний український характер…

В боротьбі за найвище право нації УНДО спиратиметься на все сві-доме громадянство Західної України і, виходячи з принціпу національ-ної єдності — на всьому українському народі. Для здійснення основної мети УНДО єднатиметься з аналогічними організаціями інших націй та їх національних і міжнародних організацій, що свою міжнаціональну по-літику базують на принціпі права нації.

До здійснення права нації змагатиме УНДО всіма доцільними за-собами.., а відкидаючи всі акти насильства, як акти незгідні з принці-пами моралі, права і справедливості.

УНДО являється організацією національною і демократичною, ор-ганізацією понадкласовою…

Виходячи з демократичного становища, УНДО не може дати своєї апроби на існуючий на радянській Україні переходовий диктаторський режім і однокласовий устрій, одначе признає сучасну Радянську Укра-їну поважним і далекосяглим станом державности українського наро-ду та вірить, що під напором свідомих українських мас та своєрідна державна організація завершиться здійсненням універсальних змагань української нації.

У практичній діяльності УНДО організовуватиме селянські, робіт-ничі і міщанські маси з метою перетворити їх на політично свідомі та економічно сильні й незалежні соціальні групи. З тією метою УНДО, від-стоюючи в принципі приватну власність, буде боротися за перехід землі в руки нашого селянства… без дальшого відшкодування… УНДО велику увагу кластиме на поширення кооперативного руху… як головного засо-бу економічного подвигнення українського населення.

З тією самою метою УНДО буде змагати до привернення містам на українській національній території їх природного національного ха-рактеру…

З тією метою УНДО буде боротися за збереження дотеперішніх здо-бутків робітничої класи, за їх утвердження, поширення та за здобуття нових. Одним словом: УНДО буде боротися за політичне, економічне й культурне розкріпощення та подвигнення українського народу.

проаналізуйте документи. складіть порівняльну таблицю основ них про-грамових положень унДо й оун.

�14726� �� 10 ��_��.indd 373 20.01.2012 12:10:58

www.e-ranok.com.ua

374


Учитель підсумовує роботу учнів на уроці й оцінює результатив-ність їх участі в ньому. Доцільно акцентувати також увагу учнів на то-му, якими є найважливіші результати їх роботи за темою в цілому.

ІV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

складіть кросворд із 12 слів на тему «Західноукраїнські землі в 1921—1939 рр.».

урок № 33 (46)

тема. Наш край у 1900—1914 рр.

Тема «Наш край (1900—1939 рр.)» передбачає розкриття на міс-цевому матеріалі закономірностей розвитку подій 1900—1939 рр. в Укра-їні. Уроки, на яких розглядається краєзнавчий матеріал, повинні ґрун-товно опрацьовуватися вчителем. Наведений матеріал має бути яскравим і доступним для сприйняття, без зайвої деталізації.

Найкраще мета уроку досягається, якщо використовується експо-зиція та матеріали краєзнавчих музеїв, коли учні знайомляться з пам’ят-никами цього періоду або визначними місцями.

Якщо краєзнавчого матеріалу недостатньо для вивчення на окре-мому уроці, доцільніше використовувати краєзнавчий матеріал у проце-сі вивчення теми. У такому випадку це може бути:

інформація вчителя або повідомлення учнів (особливо, якщо вони ��ведуть самостійну пошукову роботу);робота з історичним документом, розповідь фахівця-науковця, оче-��видця або учасника подій;прослуховування спогадів на аудіо- та відеоносіях;��

статистичний матеріал або матеріальні історичні пам’ятки.��

У випадку, коли вчитель проводить урок на базі краєзнавчого му-зею, він повинен заздалегідь обговорити з екскурсоводом завдання уро-ку та форму його проведення. Бажано час від часу зупиняти лектора (попередньо обговоривши ці паузи) і підключати учнів до дискусії, ви-слуховувати їхні думки та ставлення до історичних подій, які вивча-ються. Роль екскурсовода може виконувати й учитель.

Матеріал уроку подається за такими основними блоками:

І. перебування регіону у складі російської або Австрійської імперії.

Запитання та завдання ; 1) Покажіть на карті населений пункт, у якому ви проживаєте. На

території якого району, області він розташований?

�14726� �� 10 ��_��.indd 374 20.01.2012 12:10:58

www.e-ranok.com.ua

375

2) На території якого історико-етнографічного регіону він розташо-ваний?

3) Схарактеризуйте особливості адміністративно-територіального устрою цього регіону на початку ХХ ст.

4) Які населені пункти існували на той час у вашому регіоні? Порів-няйте їх із тими, що існують сьогодні. Чи зазнали змін їхні назви, розміри?

5) Чи є у вашому краї населені пункти, які виникли на початку ХХ ст.? Назвіть їх і поясніть походження їхніх назв.

6) Яким був етнічний і соціальний склад населення вашого краю на початку ХХ ст.?

ІІ. Зміни в господарському, соціальному житті українських земель.

Запитання та завдання ; 1) Що ви знаєте про особливості розвитку сільського господарства

краю в ті часи? 2) Які сільськогосподарські культури переважно вирощувалися тоді

у вашому регіоні? 3) Яким був стан промисловості й торгівлі? 4) Визначте спільне й відмінне в господарському житті краю порів-

няно з іншими регіонами України цього періоду. 5) Що вам відомо про соціальне становище краю й соціальні протес-

ти населення, революційні події? 6) Відвідайте місцевий краєзнавчий (історичний) музей і підготуйте

за його експозицією повідомлення про побут і повсякденне життя населення краю на початку ХХ ст.

ІІІ. Формування нових явищ у культурному та духовному житті насе-лення українських земель.

Запитання та завдання ; 1) Що ви знаєте про вірування, звичаї та традиції населення вашого

краю? 2) Які події, пов’язані з українським національним життям, відбува-

лися на території краю? 3) Назвіть діячів української культури цього періоду, що походили або

проживали в краї. Яким був їхній внесок у розвиток культури? 4) Які пам’ятки культури початку ХХ ст. є у вашому регіоні? Підго-

туйте розповідь про одну з них. 5) Визначте спільне й відмінне в духовному та культурному житті

населення краю порівняно з іншими регіонами України цього періоду.

6) У яких творах української літератури розповідається про тогочас-ну історію вашого краю або регіону? Яку інформацію про тогочас-ні події та життя населення можна отримати з них?

�14726� �� 10 ��_��.indd 375 20.01.2012 12:10:59

www.e-ranok.com.ua

376

урок № 47

тема. Наш край у роки Першої світової війни та Української революції.


І. перебування регіону у складі російської або Австрійської імперії.

Запитання та завдання ; 1) Покажіть на карті населений пункт, у якому ви мешкаєте. На те-

риторії якого району, області він розташований? 2) На території якого історико-етнографічного регіону він розташо-

ваний? 3) Визначте, яку роль він відігравав на початку війни.

ІІ. Арена бойових дій чи перебування в запіллі фронтів.

Запитання та завдання ; 1) Чи перебував ваш регіон у зоні бойових дій або був запіллям фрон-

тів? 2) Які бойові операції відбувалися на території регіону? 3) Скільки осіб було мобілізовано на фронти війни? 4) Чи відома вам кількість жертв тієї війни? 5) За матеріалами краєзнавчого музею підготуйте повідомлення про

відомих земляків — учасників тієї війни.

ІІІ. Вплив війни на життя регіону.


краю в ті часи? 2) Яким був стан промисловості й торгівлі? 3) Визначте спільне й відмінне в господарському житті краю порів-

няно з іншими регіонами України цього періоду. 4) Що вам відомо про соціальне становище краю та соціальні протес-

ти населення? 5) Відвідайте місцевий краєзнавчий (історичний) музей і підготуйте

за його експозицією повідомлення про повсякденне життя населен-ня краю в роки війни.

IV. повалення царизму в російській імперії. українська революція. проголошення української народної республіки.

Запитання та завдання ; 1) Як населення вашого регіону відреагувало на повалення ца-

ризму? 2) Яку роль у революції відігравав регіон, у якому ви проживаєте? 3) Які доленосні події Української революції відбувалися у вашому

краї?

�14726� �� 10 ��_��.indd 376 20.01.2012 12:10:59

www.e-ranok.com.ua

377

4) За допомогою матеріалів краєзнавчого музею підготуйте розповідь про визначних діячів — учасників Української революції.

урок № 48

тема. Наш край у 1918—1921 рр.*


І. Військово-політичні події.

Запитання та завдання ; 1) До складу яких державних утворень входив ваш регіон у 1918—

1921 рр.? 2) Які ключові події відбувалися в цей час у регіоні? 3) У яких збройних формуваннях брали участь жителі краю? 4) Чи існував селянський повстанський рух? Назвіть провідних ота-

манів. 5) Складіть хронологію подій 1918—1921 рр. 6) Складіть характеристики та політичні портрети видатних діячів

історії краю.

ІІ. Зміни влади, перерозподіл власності та ставлення населення до цих процесів.

Запитання та завдання ; 1) Скільки разів відбувалася зміна влади в регіоні? 2) Яка влада протрималася найдовше? 3) Яку владу найбільше підтримувало населення краю? 4) Як відбувався перерозподіл власності в краї в 1918—1921 рр.?

ІІІ. повсякденне життя жителів краю.

Запитання та завдання ; 1) Які зміни в повсякденне життя внесли події 1918—1921 рр.? 2) Чи були ці зміни закономірними? 3) Які обставини були вирішальними для таких змін?

IV. особливості культурних процесів.

Запитання та завдання ; 1) Якими були особливості культурного, духовного життя краю по-

рівняно з аналогічними явищами та процесами на інших терито-ріях України?

2) Підготуйте розповідь про вашого земляка — діяча культури тієї доби.

�14726� �� 10 ��_��.indd 377 20.01.2012 12:10:59

www.e-ranok.com.ua

378

урок № 34 (49)

тема. Наш край у 1920—1930 рр.


І. перебування у складі польщі, Чехословаччини, румунії та усрр (срср).

Запитання та завдання ; 1) Покажіть на карті населений пункт, у якому ви проживаєте. На

території якого району, області він розташований? 2) На території якого історико-етнографічного регіону він розташо-

ваний? 3) Схарактеризуйте особливості адміністративно-територіального

устрою цього регіону. 4) Які населені пункти існували на той час у вашому регіоні? Порів-

няйте їх із тими, що існують сьогодні. Чи зазнали змін їхні назви, розміри?

5) Чи є у вашому краї населені пункти, які виникли у цей період? Назвіть їх і поясніть походження їхніх назв.

6) Яким був етнічний і соціальний склад населення вашого краю?

ІІ. Зміни в господарському, соціальному житті українських земель.


краю в ті часи? 2) Які сільськогосподарські культури переважно вирощувалися тоді

у вашому регіоні? 3) Яким був стан промисловості й торгівлі? 4) Визначте спільне й відмінне в господарському житті краю порів-

няно з іншими регіонами України цього періоду. 5) Що вам відомо про соціальне становище краю й соціальні виступи

населення? 6) Відвідайте місцевий краєзнавчий (історичний) музей і підготуйте

за його експозицією повідомлення про побут і повсякденне життя населення краю в 1920—1930-ті рр.

ІІІ. Формування нових явищ у культурному та духовному житті населення українських земель.

Запитання та завдання ; 1) Що ви знаєте про вірування, звичаї та традиції населення вашого

краю? 2) Які події, пов’язані з українським національним життям, відбува-

лися на території краю?

�14726� �� 10 ��_��.indd 378 20.01.2012 12:10:59

www.e-ranok.com.ua

379

3) Назвіть діячів української культури цього періоду, що походили або проживали в краї. Яким був їхній внесок у розвиток куль-тури?

4) Які пам’ятки культури цієї доби є у вашому регіоні? Підготуйте розповідь про одну з них.

5) Визначте спільне й відмінне в духовному та культурному житті населення краю порівняно з іншими регіонами України цього періоду.

6) У яких творах української літератури розповідається про тогочас-ну історію вашого краю або регіону? Яку інформацію про тогочас-ні події і життя населення можна отримати з них?

урок № 35 (50)

тема. Узагальнення знань за темою «Наш край (1900—1939 рр.)».

Завдання ;

1) Складіть таблицю «Наш край у 1900—1939 рр.» і, спираючись на неї, порівняйте основні події та історичні процеси в краї з подія-ми й процесами тогочасної вітчизняної та європейської історії.

ПеріодОсновні події та історичні процеси

Історія краю Історія України Історія Європи

1900—1914 рр.

1914—1918 рр.

1918—1921 рр.

1921—1928 рр.

1929—1939 рр.

2) Складіть таблицю «Видатні діячі краю 1900—1939 рр.».

Прізвище Роки життя Чим уславився

3) Простежте за картою взаємозв’язок між подіями у вашому краї та всієї України. Визначте місце вашого регіону в подіях історії Укра-їни 1900—1939 рр.

уроки 51—52 — реЗерВний ЧАс*.

�14726� �� 10 ��_��.indd 379 20.01.2012 12:10:59

www.e-ranok.com.ua

380

лІтерАтурА

1. Бахтурина А. Ю. Политика Российской империи в Восточной Га-лиции в годы Первой мировой войны. — М., 2000.

2. Бойко О. А. Історія України. — К., 1999. 3. Бойко О. Історія України: Тести. Запитання. Завдання. — К., 1998. 4. Верстюк В. Ф. Махновщина. — К., 1991. 5. Винниченко В. Відродження нації. — К.—Відень, 1920. 6. Винниченко І. Україна 1920—1980-х: депортації. Заслання. Ви-

слання. — К., 1994. 7. Гісем О. В., Мартинюк О. О. Історія України. 10 клас. Практи-

кум. — Кам’янець-Подільський: Абетка, 2004. 8. Гісем О. В., Мартинюк О. О. Історія України. 10—11 класи: На-

очний довідник. — К.—Х., 2005. 9. Гісем О. В., Мартинюк О. О. Історія України: Матеріали для тема-

тичного контролю знань. 11 клас. — Тернопіль, 2005. 10. Гісем О. Дипломатичні відносини УСРР і Польщі в 1921—1923 рр. —

Кам’янець-Подільський, 2010. 11. Гісем О. Історія України: Посібник для абітурієнтів. — Кам’янець-

Подільський, 2005. 12. Грациози А. Большевики и крестьяне на Украине, 1918—1919 го-

ды. — М., 1997. 13. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної україн-

ської нації ХІХ—ХХ століття. — К., 1996. 14. Гунчак Т. Україна. Перша половина ХХ століття. — К., 1993. 15. Довідник з історії України / За заг. ред. І. Підкови і Р. Шуста. —

К., 2001. 16. Дорошенко Д. Історія України 1917—1923. — Ужгород, 1932. —

Т. 1—2. 17. Другий зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар. — К., 1995. 18. Євселевський Л. І., Фарина С. Я. «Просвіта» в Наддніпрянській

Україні. — К., 1993. 19. Історія Січових Стрільців. Воєнно-історичний нарис. — К., 1992. 20. Історія України. 11 клас. Збірник завдань для тематичного оцінюван-

ня навчальних досягнень. Методичні рекомендації. — Х., 2001. 21. Історія України: Навчальний посібник для 10 класу серед. загаль-

ноосвіт. шк. / Автори: Даниленко В. М., Гузенков С. Г., Колодяж-ний М. М. — Запоріжжя: Прем’єр, 2002.

22. Історія України: нове бачення / За ред. В. А. Смолія. — К., 2000. 23. Кентій А. В. Українська військова організація (УВО) в 1920—

1928 рр. Короткий нарис. — К., 1998. 24. Колективізація і голод на Україні. 1929—1933. Збірник докумен-

тів і матеріалів. — К., 1992. 25. Конквест Р. жнива скорботи. Радянська колективізація і голодо-

мор. — К., 1993.

�14726� �� 10 ��_��.indd 380 20.01.2012 12:10:59

www.e-ranok.com.ua

381

26. Копиленко О. Л. «Сто днів» Центральної Ради. — К., 1992. 27. Косик В. Розкол ОУН у світлі документів. — К., 2002. 28. Кульчицький С. В. 1933: трагедія голоду. — К., 1989. 29. Кульчицький С. В., Шаповал Ю. І. Новітня історія України (1914—

1939): Підручник для 10 класу загальноосвіт. навч. закл. — К., 2003. 30. Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. — Л., 1995. 31. Литвин М. Україно-польська війна. 1918—1919 рр. — Л., 1998. 32. Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917—1921. Т. 1. Цен-

тральна Рада — Гетьманщина — Директорія. — Прага, 1942. 33. Малий словник історії України. — К., 1997. 34. Нагаєвський І. Історія української державності двадцятого століт-

тя. — К., 1993. 35. Новітня історія України (1900—2000): Підручник / А. Г. Слюса-

ренко, В. І. Гусєв, В. П. Дрожжин та ін. — К., 2000. 36. Патер І. Союз визволення України: проблеми державності і собор-

ності. — Л., 2000. 37. Політична історія України. ХХ століття / Редкол.: І. Ф. Курас (го-

лова) та ін. — К., 2002—2003. — Т. 2—3. 38. Попик С. Українці в Австрії 1914—1918. Австрійська політика

в українському питанні періоду Великої війни. — К.—Чернівці, 1999. 39. Попович М. Нарис історії культури України. — К., 1998. 40. Росоха С. Сойм Карпатської України. — Л., 1991. 41. Савченко В. А. Авантюристы гражданской войны. — М., 2000. 42. Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину. — Х., 2005. 43. Світлична В. В. Історія України: Навчальний посібник для студен-

тів неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. — К.; Львів, 2000, 2002.

44. Скоропадський П. Спогади. — Київ — Філадельфія, 1995. 45. Солдатенко В. Ф. Українська революція. — К., 1997—1999. 46. Стахів М. Україна проти більшовиків. Нариси з історії агресії со-

ветської Росії. Кн. 1—2. — Тернопіль, 1992—1993. 47. Субтельний О. Україна. Історія. — К., 1991. 48. Тимченко Я. Перша україно-більшовицька війна (грудень 1917 —

березень 1918). — К.—Львів, 1996. 49. Трубайчук А., Стрельський Г. Михайло Грушевський, його спо-

движники й опоненти. — К., 1996. 50. Турченко Ф. Г., Косміна Н. К. Новітня історія України. 10 клас.

Дидактичні матеріали (тематичні тести) до підручника Ф. Г. Тур-ченка та ін. 1998—2001 рр. видання. — Запоріжжя, 2001.

51. Українські політичні партії кінця ХІХ — початку ХХ століття. Програмові і довідкові матеріали / Упоряд. В. Ф. Шевченко та ін. — К., 1993.

52. Христюк П. Замітки і матеріали до історії української револю-ції. — Прага, 1921.

53. Шаповал Ю. І. Невигадані історії. — К., 2004. 54. Шаповал Ю. І. Україна 20—50-х років: сторінки ненаписаної істо-

рії. — К., 1993. 55. Шитюк М. Голодомори ХХ ст. — К., 1997.

�14726� �� 10 ��_��.indd 381 20.01.2012 12:10:59

www.e-ranok.com.ua

382

ЗМІст

Вступне слово . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3Урок № 1 Завдання та структура курсу. Вступ до першого періоду

новітньої історії україни. Формування індустріального суспільства в українських землях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

Урок № 2 соціально-економічний розвиток українських земель . . . . . . . . . .10Урок № 3 суспільно-політичне життя в наддніпрянській україні . . . . . . . . . .19Урок № 4 суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях* . . . . .27Урок № 4 (5) події російської революції 1905—1907 рр . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .36Урок № 6 наддніпрянська україна в 1907—1914 рр.* . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .48Урок № 5 (7) розвиток української культури на початку ХХ ст . . . . . . . . . . . . . . . .57Урок № 8 Церковне життя* . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .68Урок № 6 (9)І варіант узагальнення знань за темою «україна на початку ХХ ст.» . . . . . .75ІІ варіант узагальнення знань за темою «україна на початку ХХ ст.» . . . . . .79Урок № 7 (10) перша світова війна та український національний рух . . . . . . . . .82Урок № 8 (11) Воєнні дії на території україни в 1914—1915 рр . . . . . . . . . . . . . . . .90Урок № 12 Воєнні дії на території україни в 1916 — на початку 1917 р.* . . . . .97Урок № 9 (13) початок української революції. утворення уЦр . . . . . . . . . . . . . . . 106Урок № 14 розвиток української революції влітку—восени 1917 р.

І і ІІ універсали уЦр.* . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116Урок № 10 (15)І варіант узагальнення знань за темою «україна в роки

першої світової війни. початок української революції» . . . . 127ІI варіант узагальнення знань за темою «україна в роки

першої світової війни. початок української революції» . . . . 130Урок № 11 (16) українська народна республіка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 133Урок № 12 (17) українська Держава. Гетьман п. скоропадський . . . . . . . . . . . . . . 147Урок № 13 (18) Директорія унр . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169Урок № 14 (19) Західноукраїнська народна республіка (Зунр) . . . . . . . . . . . . . . . . 184Урок № 15 (20) Боротьба за владу в україні в другій половині 1919 р . . . . . . . . 196Урок № 21 українська соціалістична радянська республіка наприкінці

1919 — на початку 1920 р.* . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 205Урок № 22 україна на початку 1920 р. радянсько-польська війна

та україна* . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 213Урок № 16 (23)І варіант узагальнення знань за темою «українська державність

у 1917—1921 рр.» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 227ІI варіант узагальнення знань за темою «українська державність

у 1917—1921 рр.» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 231

�14726� �� 10 ��_��.indd 382 20.01.2012 12:10:59

www.e-ranok.com.ua

383

ІII варіант узагальнення знань за темою «українська державність у 1917—1921 рр.» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 234

Урок № 17 (24) національно-культурне будівництво за часів уЦр . . . . . . . . . . . . . 235Урок № 25 національно-культурне будівництво за часів української

Держави п. скоропадського та Директорії унр* . . . . . . . . . . . . . . 246Урок № 18 (26) культурний процес за радянської влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 256Урок № 19 (27) узагальнення знань за темою «культура

та духовне життя в україні 1917—1921 рр.» . . . . . . . . . . . . . . . . . . 265Урок № 20 (28) становище усрр на початку 1921 р. Масовий повстанський

рух. упровадження непу. особливості непу в усрр . . . . . . . . . . . 268Урок № 29 Голод 1921—1923 рр.* . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 275Урок № 21 (30) Входження усрр до складу срср . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 279Урок № 22 (31) культурне та духовне життя в роки непу. українізація . . . . . . . . 283Урок № 32 релігійне життя в україні. уАпЦ* . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 292Урок № 23 (33) узагальнення знань за темою «усрр в умовах нової

економічної політики (1921—1928 рр.)» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 294Урок № 24 (34) сталінська індустріалізація в україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 299Урок № 25 (35) колективізація та розкуркулення в україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 305Урок № 36 Голодомор 1932—1933 рр.* . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 312Урок № 26 (37) Громадсько-політичне життя. Масові репресії.

конституція 1937 р . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 317Урок № 27 (38) освіта і наука в 1930-ті рр. «розстріляне відродження».

Церковна політика радянської влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 324Урок № 28 (39) узагальнення знань за темою «Закріплення радянської

влади в україні (1929—1939 рр.)» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 331Урок № 29 (40) українські землі у складі польщі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 338Урок № 41 створення та діяльність оун* . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 344Урок № 30 (42) українські землі у складі румунії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 348Урок № 31 (43)I варіант Закарпаття у складі Чехословаччини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 355II варіант Закарпаття у складі Чехословаччини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 358Урок № 44 карпатська україна. А. Волошин* . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 359Урок № 32 (45) узагальнення знань за темою «Західноукраїнські землі

в 1921—1939 рр.» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 364Урок № 33 (46) наш край у 1900—1914 рр . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 374Урок № 47 наш край у роки першої світової війни

та української революції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 376Урок № 48 наш край у 1918—1921 рр.* . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 377Урок № 34 (49) наш край у 1920—1930 рр . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 378Урок № 35 (50) узагальнення знань за темою «наш край (1900—1939 рр.)» . . . .379Уроки 51—52 — резервний час*.Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 380

�14726� �� 10 ��_��.indd 383 20.01.2012 12:11:00

www.e-ranok.com.ua

384

Н а в ч а л ь н е в и д а н н я

Серія «Новий майстер-клас»

ГІСЕМ Олександр Володимирович МАРТИНЮК Олександр Олександрович

ІстОрІя УКрАїни 10 клас

Рівень стандарту. Академічний рівеньРозробки уроків

Редактор С. С. ПавлюченкоТехнічний редактор В. І. Труфен

Код Г14726У. Підписано до друку 13.07.2011. Формат 60 × 90/16. Папір друкарський. Гарнітура Шкільна. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 24,0.

ТОВ Видавництво «Ранок». Свідоцтво ДК № 3322 від 26.11.2008. 61071 Харків, вул. Кібальчича, 27, к. 135.

Адреса редакції: 61145 Харків, вул. Космічна, 21а. Тел. (057) 719-48-65, тел./факс (057) 719-58-67.

Для листів: 61045 Харків, а/с 3355. E-mail: [email protected]

З питань реалізації звертатися за тел.: у Харкові – (057) 712-91-44, 712-90-87; Києві – (044) 599-14-53, 377-73-23; Білій Церкві – (04563) 6-90-92;

Вінниці – (0432) 55-61-10,27-70-08; Дніпропетровську – (056) 785-01-74; Донецьку – (062) 261-73-17; житомирі – (0412) 41-27-95, 44-81-82;

Івано-Франківську – (0342) 72-41-54; Кривому Розі – (056) 401-27-11; Луганську – (0642) 53-34-51; Львові – (032) 244-14-36; Миколаєві – (0512) 37-85-87; Одесі - (048)737-46-54; Сімферополі – (0652) 54-21-38; Тернополі – (0352) 51-28-27;

Хмельницькому – (0382)70-63-16 ; Черкасах – (0472) 51-22-51, 36-72-14; Чернигові - (0462) 62-27-43

E-mail: [email protected]. «Книга поштою»: 61045 Харків, а/с 3355. Тел. (057) 717-74-55, (067) 546-53-73.

E-mail: [email protected] www.ranok.com.ua

384

�14726� �� 10 ��_��.indd 384 20.01.2012 12:11:00

www.e-ranok.com.ua

до посібника безКоШтовно додається календарно-тематичне планування (www.ranok.com.ua)

о. В. Гісем, о. о. Мартинюк

РоЗРоБкИ УРокІВРівень стандартуакадемічний рівень

розробки нестандартних уроків фрагменти історичних документів Хронологічні таблиці і схеми визначення основних термінів і понять узагальнюючий контроль у вигляді тестових

завдань різних рівнів складності

1010

НОВИЙ МАЙСТЕР-КЛАС

Створено вчителями для вчителів!

«НОВИЙ МАЙСТЕР-КЛАС»зробить ваш урок яскравим!

НОВИ

Йм

айст

ер-

клас

істо

рія

Укра

їни

ПоСібниК доПоможе вчителю:

якісно підготуватися до уроку методично правильно спланувати й провести урок дібрати доцільні методи й форми навчання зекономити час на підготовку до уроку збагатити власний педагогічний досвід реалізувати принципи компетентнісного навчання

іСтоРіЯ УКРаїнИ

www.e-ranok.com.ua

istoriya-ua.ucoz.ru · до посібника безКоШтовно додається...

Documents

Transcript of istoriya-ua.ucoz.ru · до посібника безКоШтовно додається...