ISSN 2075-1508 РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА...

РИБОГОСПОДАРСЬКАНАУКА УКРАЇНИ

1/2010

ISSN 2075-1508

ІНСТИТУТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

Засновник — Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук України, м. Київ.

Адреса редакції: 03164, м. Київ-164, вул. Обухівська, 135. Тел. (044) 423-74-65. Сайт: http://ifr.com.ua/jurnal.php E-mail: [email protected]

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12495-1379 Р.

Журнал друкується за рішенням вченої ради Інституту рибного господарства НААН України (протокол № 1 від 16.02.10 р.).

Підписано до друку 23.03.2010 р. Формат 70×100/16. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 10,0. Наклад 500 прим.

Оригінал-макет та друк ТОВ “ДІА”. 03022, Київ-22, вул. Васильківська, 45, тел.: 455-91-52

Головний редакторГРИЦИНЯК ІГОР ІВАНОВИЧ

Заступники головного редактораТРЕТЯК О.М.

ГРИНЖЕВСЬКИЙ М.В.

Відповідальний секретарБОРБАТ М.О.

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯБалтаджі Р.А.

Бех В.В. Бузевич І.Ю.

Бучацький Л.П. Вовк Н.І.Гриб І.В.

Дворецький А.І. Єфименко М.Я.

Костенко О.І. Кражан С.А.

Олексієнко О.О. Пірус Р.І.

Протасов О.О. Тарасюк С.І.

Толоконніков Ю.О.Янович В.Г.

Шерман І.М.

РЕДАКЦІЙНА РАДААрсан О.М.

Богерук А.К. Вараді Л.

Желтов Ю.О. Євтушенко М.Ю.

Кончиць В.В. Крупінський Е.

Матвієнко Н.М. Монченко В.І.

Муквіч М.Г. Смирнюк Н.І.

Тучапський Я.В. Чернік В.Г.

Яковлева Т.В.Мельник А.П.

Editor-in-ChiefHRYTSYNJAK IHOR IVANOVYCH

Deputy Editors-in-ChiefTRETYAK О.М.GRYNZHEVSKYI М.V.

Responsible SecretaryBORBAT M.O.

EDITORIAL BOARDBaltagi R.А. Bekh V.V. Buzevych І.Yu. Buchatsky L.P. Vovk N.І. Gryb I.V.Dvoretsky А.І.Yefymenko М.Ya. Kostenko О.І. Krazhan S.А. Oleksiyenko О.О. Pirus R.І.Protasov O.O.Tarasyuk S.І.Tolokonnikov Yu.О.Yanovych V.G. Sherman І.М.

EDITORIAL COUNCILArsan О.М.Bogheruk А.K. Varadi L. Zheltov Yu.О. Yevtushenko М.Yu. Konchyts V.V.Krupinsky E.Matviyenko N.М.Monchenko V.І. Mukvich М.G. Smyrnyuk N.І. Tuchapsky Ya.V. Chernik V.G. Yakovleva Т.V.Melnik A.P.

Шановні жінки!Від щирого серця вітаю вас з чудовим Міжна-

родним жіночим весняним святом 8 Березня!В Інституті рибного господарства НААНУ ви

берете активну участь у виконанні тематичних робіт, посідаючи відповідальні посади завідувачів лабораторій, секторів, наукових співробітників тощо і являєте собою прекрасну більшість колек-тиву.

У цей день усі чоловіки з задоволенням приєдну-ються до відомих слів “...без жінок не можна жити на світі, ні!” Ви присутні у кожному підрозділі Інституту, вдома є берегинями родин — матеря-ми, жінками, коханими.

Бажаємо вам щастя, здоров’я, родинного благо-получчя, доброго настрою і успіхів у роботі на благо рід-ної України !

Директор Інституту, головний редактор журналу

І.І. Грициняк

1 2010 (11)

ІНСТИТУТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

НАУКОВИЙ ЖУРНАЛЗаснований у 2007 р. Виходить 4 рази на рік ISSN 2075-1508

РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ

КИЇВ•2010

© Науковий журнал “РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ”, 2010

Постановою ВАК України журнал “Рибогосподарська наука України” віднесено до “Переліку на-укових фахових видань України”, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня доктора та кандидата наук за спеціальністю 06.02.03 — рибництво (сільськогосподарські науки) та 03.00.10 — іхтіологія (біологічні науки).

ACTUAL PROBLEMS AND PROSPECTS

Gricinyak I.Scientific provision of aquaculture development and increase of efficiency of exploitation of aquatic living resources of inland water bodies in Ukraine .................4

Grynzhevsky M.Deepening of international cooperation on problems of aquaculture ........................ 14

Oleksiyenko O.Work of Institute of fisheries NAAS Academic Senate .............................. 18

Krazhan S.Preparation of scientific skilled potential of higher qualification in institute of fisheries NAASU ..................................... 21

Dumik О.Role of the institute of fisheries NAAS scientific library in informative providing of fisheries science ..................................... 25

BIORESOURCES AND ECOLOGY OF WATER BODI

Khristenko D.Biological state of spawning stock and spawning particularities of blue bream (Ballerus Ballerus linneus, 1758) of the Kremenchuk reservoir ...................... 28

Kotovs’ka G.Effect of ecological conditions on spawning of major commercial fishes of the Kremenchuk reservoir ...................... 33

Zakharchenko I., Besedinskaya N.Feeding particularities of perch of the Dniester reservoir ............................. 37

Frishtak O., Rivis I.Influence of plancton and bentos organisms in fishery ponds at the fatty acids composition carcass muscles and at the growth carps .................................... 42

Kovalenko V., Krazhan S., Basaeva A., Grygorenko T., Kovalenko O.Determination of the ecological state of ponds of the complex using for their exploitation in the mode of the long-term use of water ..................... 51

Trokhymets V.The spatial distribution of pelagic zooplankton from the Oleksandrivsk reservoir’s middle part ............................... 56

ЗМІСТ CONTENTS

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Грициняк І.І.Наукове забезпечення розвитку аквакультури та підвищення ефективності використання водних біоресурсів внутрішніх водойм України ........................4

Гринжевський М.В.Поглиблення міжнародного співробітництва з проблем аквакультури 14

Олексієнко О.О.Робота вченої ради Інституту рибного господарства НААН України ..................... 18

Кражан С.А.Підготовка наукового кадрового потенціалу вищої кваліфікації в Інституті рибного господарства НААН України ..................... 21

Думік О.М.Роль наукової бібліотеки ІРГ НААНУ в інформаційному забезпеченні рибогосподарської науки ......................... 25

БІОРЕСУРСИ ТА ЕКОЛОГІЯ ВОДОЙМ

Христенко Д.С.Біологічний стан нерестового стада та особливості нересту синця (Ballerus Ballerus linneus, 1758) Кременчуцького водосховища ............................................. 28

Котовська Г.О.Вплив екологічних умов на нерест основних промислових видів риб Кременчуцького водосховища .................. 33

Захарченко І.Л., Беседінська Н.І.Особливості живлення окуня Дністровського водосховища ................... 37

Фріштак О.М., Рівіс Й.Ф.Планктонні і бентосні організми рибницьких ставів та їх вплив на жирнокислотний склад скелетних м’язів і ріст коропів .............................................. 42

Коваленко В.О., Кражан С.А., Базаєва А.М., Григоренко Т.В., Коваленко О.В.Визначення екологічного стану ставів комплексного використання при їх експлуатації в режимі багаторічного водокористування ............. 51

Трохимець В.М.Просторова структура пелагічного зоопланктону середньої частини Олександрівського водосховища .............. 56

Krazhan С., Melnik A., Bezusiy O. Accumulation of heavy metals in organs and fabrics of river shrines with different places of their dwelling .............................. 61Scherbak V., Ustych V., Semenyuk N.Algal communities of the river Irshava as autotrophic components of forage resources for invertebrates and fish ........................... 66

TECHNOLOGIES IN AQUACULTURE

Yaninovych I.Intensification of pond fisheries by the polyculture introduction .................. 79

Kurkubet G.Change of carps of moldavian breeds morphotyps as a result of selection on rise of stability to infection diseases ..................................................... 82

Arikov P., Angelova A., Ulyanov V.Experience of market three-years of grass carp growing by more compact density ....... 88

CELECTION, GENETICS AND BIOTHECHNOLOGY

Bekh V.Genetic structure of the new scaleless subbreed type of common carp on the basis of the mitochondrial DNA-markers ............. 93

Nagornyuk T., Osoba I., Tarasjuk S.Comparative analysis of genetic structure of some intrabreeding groups of carps of ukrainian selection ................................. 96

FEED AND FEEDING OF FISH

Zheltov Yu., Borbat M., Stetsyuk Z.Efficiency of the use of tanning-scrapings preparation in composition the starting mixed foods by ongrowing of carp larvae ........................................... 101

Koziy M., Sherman I.The adaptation gistomorfological of branchial device of fish of the different ecological groups ..................................... 105

DISEASES OF FISH

Rhabiroh N.Properties of bacteria of species Aeromonas allocated from the carp ............................ 109

ECONOMY

Tretyak O.Economical efficiency of pond fish farming with the use of american paddlefish in polyculture .......................................... 112

CHRONICLEZaytsev R.From history of acclimatization of Amur grey mullet-haarder (Mugil Soiuy) in Ukraine .......................... 123

РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ • № 1/2010 3

Кражан С.А., Мельник А.П., Безусий О.Л.Накопичення важких металів в органах і тканинах річкових раків з різних місць їх мешкання .............................................. 61

Щербак В.І., Устич В.І., Семенюк Н.Є.Водоростеві угруповання р. Іршава як автотрофні компоненти кормової бази безхребетних і риб ................................... 66

ТЕХНОЛОГІЇ В АКВАКУЛЬТУРІ

Янінович Й.Є.Інтенсифікація ставового рибництва шляхом впровадження полікультури ........ 79

Куркубет Г.Х.Изменение морфотипа карпов молдавских пород в результате селекции на повышение устойчивости к инфекционным заболеваниям ........................................... 82

Ариков П., Ангелова А., Ульянов В.Опыт выращивания товарных трехлетков белого амура при уплотненных посадках ... 88

СЕЛЕКЦІЯ, ГЕНЕТИКА ТА БІОТЕХНОЛОГІЇ

Бех В.В.Генетична структура нового малолускатого внутрішньопорідного типу коропа на основі мітохондріальних ДНК-маркерів .... 93

Нагорнюк Т.А., Особа І.А., Тарасюк С.І.Порівняльний аналіз генетичної структури окремих внутрішньопорідних груп коропів української селекції .................................. 96

КОРМИ ТА ГОДІВЛЯ РИБ

Желтов Ю.А., Борбат Н.А., Стецюк З.А.Эффективность использования кожевенно-мездрового препарата в составе стартового комбикорма при подращивании личинок карпа ...................................................... 101

Козій М.С., Шерман І.М.Гістоморфологічна адаптація зябрового апарату риб різних екологічних угруповань ............................................. 105

ХВОРОБИ РИБ

Рабірох Н.А.Властивості бактерій роду Aeromonas, виділених від коропа .............................. 109

ЕКОНОМІКА

Третяк О.М.Економічна ефективність ставового рибництва з використанням у полікультурі американського веслоноса ..................... 112

ХРОНІКАЗайцев Р.А.З історії акліматизації далекосхідної кефалі — піленгаса (Mugil Soiuy) в Україні ................................................. 123

4 РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ • № 1/2010

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Упродовж 2009 р. робота Інституту рибного господарства Національної ака-демії аграрних наук України була спрямо-вана як на забезпечення раціонального використання біоресурсів внутрішніх водойм, так і на розроблення наукових основ розвитку сучасної аквакультури.

Одним з пріоритетів досліджень були селекційно-генетичні та біотехнологічні розробки.

З метою оцінки стану наявних в Украї- ні племінних стад коропових видів риб проведено молекулярно-генетичні та біохімічні дослідження племінного ма-теріалу окремих типів та порід коро-па, білого і строкатого товстолобиків у племгосподарствах різних регіонів Украї- ни. За окремими генетико-бiохiмiчними системами виявлено особливості гене-тичної структури коропів української лускатої і української рамчастої порід. Розрахунки на основі індексу ідентичності генетичних відстаней між досліджени-ми групами коропа показали істотну перевагу міжпорідних відмінностей над внутрішньопорідними майже за всіма поліморфними локусами. В результаті проведених досліджень проаналізовано специфіку генетичної структури і ви-явлено характерні особливості для всіх досліджуваних груп риб.

У дослідженнях з вивчення міжпорід-них особливостей спонтанного мутагене-

зу в коропа встановлено, що хромосомний апарат за низкою досліджених цитогене-тичних характеристик у клітинах крові найбільш стабільним виявився у групи лускатого коропа, найменше — у гібрид-ної групи з амурським сазаном. У зв’яз-ку з цим можна констатувати, що така віддалена гібридизація здатна впливати на певну дестабілізацію хромосомного апарата у гібридних нащадків коропа, яка виявляється при використанні мікро-ядерного тесту в різноманітних клітинних популяціях.

З метою біоіндикації середовища були розроблені методичні підходи виявлен-ня найбільш інформативних показників стабільності хромосомного апарата у риб шляхом аналізу цитогенетичних характе-ристик клітин периферичної крові і лім- фоїдної тканини у представників різних груп коропа. Загалом одержані результати засвідчують, що розглянуті групи риб, які належать до різних внутрішньопорідних типів, але відтворюються в одному гос-подарстві, відрізняються одна від одної за такими характеристиками дестабілі-зації хромосомного апарата, як частота наявності еритроцитів з мікроядрами та двоядерними лімфоцитами.

З метою поліпшення генетичної бази вітчизняного рибництва сформовано ста-да цьоголіток — чотириліток нивківського та любінських внутрішньопорідних типів

УДК 639.3/.6+639.2.052.2

НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ АКВАКУЛЬТУРИ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ ВНУТРІШНІХ ВОДОЙМ УКРАЇНИІ.І. Грициняк

Інститут рибного господарства НААН України, м. Київ

Наведено короткий огляд науково-виробничої діяльності Інституту рибного господарства На-ціональної академії аграрних наук України за 2009 рік. Визначено пріоритетні завдання щодо системи наукового забезпечення та окремі заходи, спрямовані на ефективний розвиток

рибного господарства на внутрішніх водоймах України.


НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ АКВАКУЛЬТУРИ ТА ПІДВИЩЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ

коропа і амурського сазана, одержаних від кращих за продуктивністю плідників, а також експериментальні стада цьоголі- ток — чотириліток нивківського типу коропа з використанням у процесі завод-ського відтворення риб кріоконсервованої сперми, зроблено оцінку їх рибницько-біологічних показників. Загальна чисель-ність сформованого племінного матеріалу коропа різного генезису становить понад 300 тис. екз.

Дослідними господарствами Інститу-ту в 2009 р. реалізовано рибогосподар-ським підприємством України племінний матеріал різних внутрішньопорідних ти-пів коропа в кількості: 174 екз. плідників, 238 старшоремонтних вікових груп, 2450 дволіток та 61 тис. цьоголіток.

Розроблялись біологічні основи селек-ції райдужної форелі з метою підвищення комплексу її продуктивних показників. Переваги у племінних плідників другого селекційного покоління у п’ятилітньому віці порівняно з вихідною генерацією аналогічного віку становлять у самок за масою на 51, робочою плодючістю на 73%, що вказує на високу ефективність проведеного селекційного відбору.

Розроблено нормативно-технологічну базу формування племінних стад нового об’єкта товарного осетрівництва — аме-риканського веслоноса в умовах повносис-темних ставових господарств із засобами заводського відтворення риб. На підставі результатів молекулярно-генетичних до-сліджень з метою забезпечення високої гетерозиготності нащадків рекомендовано методи експлуатації маточних стад весло-носа з урахуванням генетичної структури локальних племінних стад та індивідуаль-них генетичних особливостей окремих плідників. Визначено норми щільності посадок різновікових груп веслоноса в ста-вах, що забезпечують високу ефективність вирощування племінного матеріалу.

За проблемою розроблення методоло-гії збереження генофонду рідкісних і зни-каючих видів риб проведено опрацюван-ня технологічних прийомів вирощування різновікових груп дунайського лосося і технології відтворення європейського харіуса та струмкової форелі. Одержано необхідну кількість життєстійкої молоді представників лососевих риб для подаль-ших досліджень.

Здійснено дослідження річок кар-патського регіону з метою визначення біотопів придатних для відтворення та розвитку дунайського лосося, струмкової форелі та харіуса. Одержано матеріали для здійснення зарибнення водойм та підготовлено наукове обґрунтування заходів щодо відновлення чисельності популяцій лососевих риб у річках кар-патського регіону.

Сформовано різновікове генофондне стадо зникаючого представника осетро-вих риб — стерляді загальною чисельніс-тю понад 2,5 тис. екз. В експериментах з підрощування молоді стерляді в плас-тикових басейнах до середньої маси 0,9– 1,2 г, високі показники виживання риб (до 71%) відмічені в дослідах зі змішани-ми варіантами годівлі з використанням подрібненого трубочника (Tubificidae) та збережених у замороженому вигляді ракоподібних (Cyclops) у різних співвід-ношеннях.

Проведена апробація розробленого дегідратаційно-вітрифікаційного способу кріоконсервації статевих продуктів риб з використанням сперми райдужної фо-релі та веслоноса. Підібрано параметри кріоконсервації: режими заморожування-відтавання, склад кріоконсерванту.

Кріобанк Інституту рибного господар-ства поповнено замороженою спермою різних видів риб: коропа, щуки, райдужної форелі, харіуса європейського, дунайсько-го лосося та американського веслоноса.

Дослідження з оцінки стану забруд-нення важкими металами різних ком-понентів екосистеми, органів і тканин риб дніпровських водосховищ показали: найбільші концентрації важких металів виявлено у зябрах і шкірі риб. Вищий рівень забруднення був характерним для видів, основу живлення яких формують бентосні організми, найменші — в орга-нах і тканинах хижих видів риб. Кількість важких металів у планктофагів займала проміжне місце. З віком рівень забруд-нення важкими металами у риб зростає. У дослідженнях різновікового племінного матеріалу коропа і рослиноїдних риб в умовах ставових господарств Полісся та Прикарпаття встановлено, що органи і тканини білого амура накопичують най-меншу кількість важких металів. Короп займає проміжне місце. Найбільше важ-


Грициняк І.І.

ких металів виявлено в шкірі, зябрах та печінці товстолобиків.

Підготовлено нові методики визна-чення ступеня забруднення водойм, орга-нів та тканин різних видів риб важкими металами як однієї з важливих складових частин екологічного моніторингу та одер-жання якісної рибної продукції.

У результаті обстеження рибницьких господарств України щодо інфекційних хвороб риб реєстрували запалення пла-вального міхура, краснухоподібне захво-рювання та зябровий некроз у коропа, бактеріальне ураження молоді форелі та осетрових риб. Із незаразних хвороб реєстрували загальне ослаблення імуно-фізіологічного статусу риб та аліментарні хвороби в осетрових риб і канального сома, спричинені порушенням техно-логічних процесів, зокрема внаслідок недоброякісної годівлі.

Від клінічно здорових і хворих риб та з води виділено 129 ізолятів різних мікроорганізмів, які було ідентифіковано. Проведено вдосконалення методик від-бору проб та їх транспортування.

Підібрано специфічні праймери для ампліфікації різних ділянок генома раб-довірусів риб для проведення полімераз-но-ланцюгової реакції (ПЛР). Розроблено “Методи детекції патогенів риб з вико-ристанням сучасних біотехнологій”.

Отримано нові дані про стан імунної й антиоксидантної систем та склад білків і ліпідів у крові коропа при захворюван-ні на асоційовану бактеріальну форму краснухи.

Розроблено способи лікування ко-ропа, ураженого асоційованою формою краснухи із застосуванням антибіотиків та імуномодуляторів, зокрема препаратів “Бровасептол” і “Вітан”.

Установлено, що під дією імуностиму-лятора “Триман” у коропа підвищується вміст гемоглобіну і загального білка в крові, зростає фагоцитарна активність нейтрофілів і бактеріостатична актив-ність сироватки крові.

Визначено параметри токсичності дезінфікантів “Кристал 1000” та “Бровадез плюс” на однорічок коропа і безхребетних гідробіонтів в акваріальних умовах.

Проведено сертифікацію лабораторії іхтіопатології Інституту на дозвіл вико-нання робіт з інфекційними патогенами

риб, що сприятиме подальшому розши-ренню методичного потенціалу цього наукового підрозділу з питань вірусоло-гічних та бактеріологічних досліджень.

Вивчено ефективність природного та штучного відтворення іхтіофауни водо-сховищ дніпровського каскаду. Здійснено аналіз стану кормової бази, популяційно-біологічних показників як інтегральної характеристики умов формування іх-тіомаси Дніпровсько-Бузького лиману, малих та середніх водойм загальнодер-жавного значення.

Одним з основних зовнішніх фак-торів, які лімітують умови відтворення іхтіофауни Дніпровсько-Бузької гирлової системи, є показник витрат води через Каховську ГЕС у пониззя Дніпра. За низь-ких показників скиду води в нижній б’єф Каховського водосховища у весняний період більша частина нерестовищ для фітофільних видів риб залишається осу-шеною, що негативно впливає на ефек-тивність природного відтворення.

Біологічний стан основних частико-вих видів риб Дніпровсько-Бузької есту-арної системи виявляє стійку тенденцію до погіршення таких характеристик, як кількість вікових груп у стаді, гранич-ний вік, частки поповнення та старших вікових груп, структура варіаційного ряду. Значною мірою це пов’язано з не-раціональним розподілом промислово-го навантаження за розмірно-віковими групами риб і потребує внесення змін в організацію промислу.

Стан ресурсної бази промислу водо-сховищ Дніпра може бути оцінений як задовільний, деякі види риб (сріблястий карась на всіх водосховищах, сазан Ка-ховського водосховища) в останні роки характеризуються істотним збільшенням чисельності та іхтіомаси.

З метою розроблення теоретичних основ раціональної рибогосподарської експлуатації внутрішніх водних об’єктів України загальнодержавного значення оцінка методами варіаційної статистики показала подібність розмірного складу уловів науково-дослідних і промислових зябрових сіток. Не зважаючи на змен-шення чисельності популяцій досліджува-них промислових видів риб, іхтіологічні спостереження на контрольно-спосте-режних пунктах дають репрезентативні


дані, тому підстав щодо змін та уточнень чинної методики польових іхтіологічних досліджень на внутрішніх водоймах на сьогодні немає.

Структурно-функціональні показники іхтіофауни більшості малих та середніх водосховищ указують на переважання малоцінних у промисловому відношенні видів, тобто сформована сировинна база не відповідає вимогам, які висуваються до водойм з інтенсивним промисловим ви-користанням. Основним стратегічним на-прямом збільшення їх промислової рибо-продуктивності є здійснення експлуатації в спеціальному режимі — зариблення та вилов здійснюються одним користувачем і є обов’язковими для виконання.

На замовлення Державного комітету рибного господарства України розроблено прогноз вилову водних живих ресурсів для великих рівнинних водосховищ України на 2010 р. Визначено параметри зариб- лення, промислового навантаження та ліміти вилову риби на каскаді дніпров-ських водосховищ з метою забезпечення раціональної невиснажливої експлуатації їх рибних запасів.

Дослідження стану популяцій річко-вих раків Дніпровсько-Бузького лиману, Київського та Каховського водосховищ показали, що промислові запаси раків Дніпровсько-Бузької гирлової системи формуються у досить напружених умовах. Потужний прес на їхній стан справляє аматорський неконтрольований вилов, унаслідок чого останніми роками спосте-рігається зменшення частки поповнення. Для Каховського водосховища подібна тенденція не відмічена — крива форму-вання біомаси річкових раків у 2009 р. характеризується позитивними тенден-ціями.

За тематикою технологічного харак-теру, пов’язаною з розвитком ставової ак-вакультури, розроблено нормативно-тех-нологічну базу вирощування товарного коропа і рослиноїдних риб з поліпшеними господарськими характеристиками із використанням додаткових об’єктів полі-культури в умовах господарств західного регіону України. У складі полікультури з дволітками коропа доцільно використо-вувати триліток гібрида товстолобиків, білого амура, веслоноса та лина, а також дволіток щуки і європейського сома, що

забезпечує в умовах помірно інтенсив-ного вирощування риби загальну рибо-продукцію до 1780 кг/га. Це більш ніж у 2,5 раза перевищує середні показники рибопродуктивності ставів підприємств об’єднання “Укррибгосп”. Одночасно до-сягається істотне підвищення економічної ефективності ставового рибництва за рахунок реалізації товарної продукції коропових видів риб з поліпшеними роз-мірно-ваговими кондиціями, а також рибної продукції більш цінних видів риб, що користуються підвищеним попитом на ринку і можуть збуватись за вищими порівняно з коропом і рослиноїдними рибами цінами.

Розроблено технологію інтенсивного вирощування товарних дволіток коропа із середньою масою не менше 1 кг за рибо-продуктивності ставів до 1,5 т/га, однією із складових якої є нормативно-техноло-гічна база виробництва рибопосадкового матеріалу коропа однорічного віку із середньою масою до 80–100 г. Зазначене технологічне нововведення спрямова-не на істотне підвищення економічної ефективності ставового рибництва. Як відомо, недостатній рівень прибутковості ставового рибництва в Україні є однією з основних перешкод його подальшого ефективного розвитку.

За проблемою вивчення продуктив-ності ценозів кормових гідробіонтів дослі-джувався вплив застосування органічних добрив різного походження на розвиток природної кормової бази та рибопродук-тивність ставів при вирощуванні цього-літок коропових видів риб у полікульту-рі. Встановлено, що в ставах, удобрених пивною дробиною та зерновою бардою, розвиток усіх компонентів природної кормової бази, показники рибопродук-тивності, середньої маси та виживання цьоголіток риб істотно не відрізнялись або перевищували аналогічні показники у контрольних ставах із використанням традиційних органічних добрив. У цілому це засвідчує перспективність застосування зазначених нетрадиційних удобрювальних речовин. Використання експерименталь-них удобрювачів забезпечує зменшення виробничих витрат на вирощування риби, тобто є економічно вигідним.

Розроблено метод біомеліорації ста-вів з використанням різновікових груп



білого амура при вирощуванні рибопо-садкового матеріалу коропових риб з поліпшеними господарськими характе-ристиками із застосуванням спеціальних загороджувальних решіток. Сумарний ефект від застосування удосконаленого біологічного способу боротьби із зарос-танням вирощувальних ставів полягає у підвищенні рибопродуктивності та якості рибопосадкового матеріалу з одночасною економією праці на механічне викошу-вання та видалення рослинності.

У крові дволіток білого амура, яких вирощували із застосуванням загоро-джувальних решіток без доступу до ком-бікорму, кількість еритроцитів та гема-токритна величина були вищими, ніж у риб з вільним доступом до комбікорму. Вміст білка сироватки крові у дослідних дволіток білого амура, які споживали більше рослинності, мав тенденцію до зростання за рахунок α- і γ-глобулінів, відповідальних за опірність організму риб. У скелетних м’язах дослідної групи білого амура відмічено зменшення вмісту сухої речовини на 9,8 і збільшення жиру на 7%.

Проведено експерименти за різними ланками вирощування рибопосадкового матеріалу нових для аквакультури Украї-ни представників сигових риб — пеляді та муксуна. Одержано високі середньосезон-ні прирости риб. Середня маса цьоголіток наприкінці вегетаційного сезону пере-вищувала 100 г. Розпочато формування вихідних племінних стад сигових риб в умовах ставових господарств західного регіону України.

У процесі вивчення ефективності за-стосування стандартних рецептів комбі-кормів з додаванням експериментальних рістстимулюючих та біологічно активних препаратів при вирощуванні різновікових груп коропа виявлено позитивний вплив додавання до основного раціону риб сухої маси ехінацеї пурпурової. Зокрема, на 15–29% зростала рибопродуктивність ставів, витрати корму порівняно з конт-ролем зменшувались на 8–19%.

Зроблено порівняльну оцінку ефек-тивності вирощування цьоголіток коропа при використанні комбікормів стандарт-них та скоригованих рецептур. Установ-лено, що вирощування нестандартних цьоголіток з високими розмірно-масо-

вими кондиціями (в межах 90–140 г) із використанням комбікормів з умістом протеїну 14–18%, збагачених експери-ментальним вітамінно-мінеральним пре-міксом за удосконалених добових норм годівлі, забезпечує високу середню масу риб та поліпшує показники рибопродук-тивності ставів. Одночасно зменшується витратність виробництва.

Встановлено істотні переваги дода-вання до складу комбікормів для коропа та канального сома експериментальних біологічно активних речовин з умістом бетакаротину та препарату “Торфовіт”. Виживання риб збільшувалось на 4–6%, середня маса зростала на 9–31, рибопро-дуктивність відповідно — на 11–26%. Одночасно забезпечувався кормозбері-гальний ефект.

В умовах ставів Львівської дослідної станції Інституту встановлено, що згодо-вування дволіткам коропа комбікорму, збагаченого антиоксидантом “Фенарон” забезпечує збільшення середньої маси риб на 14,6 та рибопродуктивності ставів на 17%. При цьому на 2% зростав рівень виживання риб та на 15% зменшувались витрати комбікорму.

У співпраці з Інститутом біології тва-рин НААНУ одержано дані, що засвідчу-ють позитивний вплив додавання до ра-ціону коропа комплексу мікроелементів: йоду, селену, кобальту, а також селеніту натрію з вітаміном Е. В результаті вивчен-ня комплексу рибницько-біологічних, фізіолого-біохімічних та імунологічних показників виявлений позитивний вплив певних концентрацій хрому в раціоні коропа на його ріст, якість м’яса і обмін речовин в організмі, зокрема активність імунної та антиоксидантної систем.

На базі Львівської дослідної станції Інституту створено нову лабораторію з вивчення впливу йоду та інших мікро-елементів на обмін речовин, активність імунної та антиоксидантної систем в організмі риб, а також якість м’яса риби як харчового продукту.

Здійснено низку економічних дослі-джень щодо ефективності методів ведення господарської діяльності підприємств об’єднання “Укррибгосп”. Серед факторів організаційно-технологічного характеру, що сприяють підвищенню ефективнос-ті роботи господарств, насамперед слід



назвати поліпшення вагових кондицій товарної продукції коропа і рослиноїдних риб з поступовим збільшенням частки коропа в полікультурі із переорієнтацією виробництва з випасного на напівінтен-сивне вирощування риби; розширення видового набору культивованих видів риб за рахунок найцінніших об’єктів ри-борозведення (веслоніс, осетрові риби, форель тощо); підвищення ефективності використання наявних виробничих по-тужностей; розширення періоду реалізації вирощеної продукції завдяки удоско-наленню методів зимового перетриму-вання риби. В окремих господарствах зариблення ставів дворічками коропа середньою масою близько 400 г з метою прискореного вилову товарної продукції в літній період дає змогу отримувати не лише додатковий прибуток, а й утриму-вати необхідні ринки збуту.

Протягом 2009 р. отримано 17 па-тентів на об’єкти промислової власності, які використовуються в науковій та ви-робничій діяльності.

Упродовж 2009 р. підготовлено і пред-ставлено на розгляд урядовим державним організаціям низку документів і пропози-цій щодо прискорення розвитку рибогос-подарської галузі, зокрема для Верховної Ради України “Пропозиції щодо системи наукового забезпечення та програмних завдань розвитку рибогосподарської ді-яльності на внутрішніх водоймах України” та “Пропозиції щодо змін у законодавчій базі функціонування рибогосподарського комплексу України”.

На замовлення Державного комітету рибного господарства України розробле-но “Наукове обґрунтування пріоритетних напрямів розвитку рибного господарства на внутрішніх водоймах України”, яке включає: напрями розвитку селекцій-но-племінної роботи в рибництві; шля-хи підвищення ефективності ведення ставового рибництва в спеціалізованих господарствах об’єднання “Укррибгосп”; систему екологічно безпечного ведення рибництва в умовах селянських фер-мерських господарств; проект науково-технічної програми виробництва про-дукції аквакультури з використанням вторинних енергетичних ресурсів у теплоенергетиці України; рибницько-біологічне обґрунтування розвитку в

Україні високоінтенсивної аквакультури з використанням рециркуляційних систем комплексної водопідготовки (УЗВ) та за-ходи щодо збереження біорізноманіття іхтіоценозів внутрішніх водойм України. Підготовлений документ спрямований на підвищення обсягів виробництва в Україні конкурентоспроможної продукції прісноводної аквакультури, підвищення її якості, ресурсозбереження, підвищення економічної ефективності рибницьких підприємств різних форм власності та забезпечення збереження біорізноманіття водних екосистем.

Крім того, в 2009 р. Інститутом ви-конано понад 30 завдань на замовлення інших міністерств і відомств, рибогоспо-дарських організацій та підприємств. Зо-крема на замовлення Міністерства аграр-ної політики України виконано завдання “Розробка наукових підходів ефективного ведення селекційного процесу з викорис-танням сучасних ДНК-технологій”. Знач- на частина завдань присвячена підготовці режимів рибогосподарської експлуатації різних типів внутрішніх водойм, під-вищенню ефективності рибогосподар-ської діяльності в умовах фермерських рибницьких господарств, а також роз-робленню програм селекційно-племін-ної роботи в господарствах-суб’єктах племінної справи в рибництві різних регіонів України.

Важливу роль у науковій діяльності Інституту відіграє розширення міжнарод-ного науково-технічного співробітництва. Інститут рибного господарства є членом та одним із співзасновників міжнародної організації NACEE, куди входить понад 40 інститутів та університетів з 17 країн Центральної і Східної Європи. В 2009 р. у Польщі (м. Торунь) відбулось шосте засідання директорів учасників NACEE. В перспективну програму міжнародного співробітництва включено питання селек-ції в рибництві, аквакультури осетрових риб, освоєння технологій культивування нових перспективних об’єктів риборозве-дення, біотехнологій в рибництві, засто-сування профілактичних та лікувальних засобів в аквакультурі. Протягом наступ-ного періоду поширюватиметься обмін молодими спеціалістами та аспірантами, стажування яких за кордоном прискорю-ватиме роботи щодо участі наших фахів-



ців у стикуванні проблем аквакультури Євросоюзу та України.

З урахуванням Концепції наукового забезпечення установами НААНУ роз-витку галузей агропромислового комп-лексу України в 2011–2015 рр., а також аналізуючи прогресивний зарубіжний досвід, наявність відповідного кадрового потенціалу та прикладної бази Інституту рибного господарства, планується істотно поглибити рівень досліджень установи з розширенням наукової тематики за низкою пріоритетних напрямів.

Зокрема за селекційно-генетичними та біотехнологічними дослідженнями передбачається:

• формування нових високопродук-тивних племінних стад коропа для що-річного зарибнення різних типів водойм високоякісним рибопосадковим матеріа-лом у кількості не менше 200 млн екз.;

• збереження генофонду та закрі-плення генетичного потенціалу мало-поширених масивів коропа з наступною державною апробацією окремих типів, зокрема антонінсько-зозуленецьких та несвицьких;

• проведення моніторингових до-сліджень з контролю генетичної струк-тури племінних стад та отримання но- вих господарсько-цінних генотипів різ-номанітних об’єктів риборозведення з упровадженням у повсякденну практику рибогосподарських досліджень новітніх досягнень молекулярної генетики, зокре-ма елементів геномної селекції риб.

Серед останніх вагомих результатів за цим напрямом наукового забезпечення є створення Інститутом на базі провідних племгосподарств країни нового внутріш-ньопорідного типу української рамчастої породи коропа. Проведено державну апро-бацію цього селекційного досягнення. За товарним виглядом новий тип коропа відповідає кращим світовим аналогам. Збагачена спадкова основа забезпечує його високі продуктивні властивості, зо-крема істотні переваги за темпом росту, плодючістю та життєстійкістю. Розширене впровадження цього типу коропа в ставо-ву аквакультуру дасть змогу в наступне десятиліття істотно поліпшити якість вітчизняної продукції коропівництва.

З метою збереження біорізноманіття водних екосистем заплановано розроб-

лення ефективних методів визначення генетичної структури популяцій рідкісних і зникаючих видів риб, насамперед пред-ставників родин осетрових і лососевих.

Здійснюватиметься розроблення ци-тогенетичних етапів програми екологіч-ного моніторингу в агропромисловому комплексі. Виконуватимуться цитоге-нетичні дослідження риб з метою біо-індикації екологічного стану внутрішніх водойм України.

В Інституті активно розвиваються дослідження, пов’язані з низькотемпера-турним зберіганням статевих продуктів риб. У створеному в останні роки спе-ціалізованому кріобанку статевих про-дуктів риб здійснюється накопичення кріоконсервованих гамет господарсько- цінних, рідкісних і зникаючих видів риб різного походження, удосконалюються методи кріобіотехнологій. До практичних наслідків експлуатації новоствореного кріобанку слід віднести підвищення ефек-тивності роботи племгосподарств України щодо попередження інбредних депресій в локальних стадах племінних плідників та забезпечення високої ефективності промислової гібридизації риб. Крім того, використання збереженого генетичного матеріалу дає змогу здійснити роботи з відновлення чисельності популяцій риб, що перебувають під загрозою зникнення і занесені до Червоної книги України. Комплексність та системність виконання зазначених робіт забезпечується завдяки їх поєднанню з результатами молекуляр-но-генетичних досліджень. Надалі ці пріо-ритетні напрями наукового забезпечення в рибництві заплановано розширити. Тому вважаємо за доцільне створити на базі вже діючого при Інституті кріобанку Національний центр з кріоконсервування статевих продуктів риб.

Розроблятимуться ефективні методи інверсії статі у риб з метою отримання одностатевого посадкового матеріалу коропових і лососевих риб з підвищеною продуктивністю та формування маточ-них стад осетрових риб і веслоноса для організації в Україні виробництва чорної харчової ікри.

У наступний період значну увагу буде приділено реалізації розробленої Інститутом генеральної схеми розвитку селекційно-племінної справи в рибництві



та науковому супроводу діяльності понад 30 племзаводів та племрепродукторів з розведення цінних видів риб у різних регіонах України.

Широке впровадження у виробництво з відповідним науковим супроводом пе-редбачене також за технологічними роз-робками, виконання яких завершується в 2009–2010 рр.

Серед перспективних розробок за цим напрямом наукової діяльності Інституту можна виділити:

• розширення досліджень з питань розвитку в Україні осетрової аквакуль-тури, зокрема з використанням висо-коінтенсивних технологій рибництва в умовах новітніх установок замкнутого водопостачання (УЗВ);

• розроблення методів біологічної меліорації водойм з надмірним розвит-ком молюсків із використанням чорного амура;

• рибогосподарське освоєння нових для аквакультури України представників сигових риб;

• удосконалення методів підвищення біопродукційного потенціалу ставів із ви-користанням комплексу нетрадиційних екологічно безпечних удобрювальних речовин;

• розширення токсикологічних дослід-жень з розробленням нових ефективних методів поліпшення екологічного стану водойм в умовах забруднення нафтопро-дуктами, пестицидами, гербіцидами та іншими токсикантами.

Повертаючись до проблеми подаль-шого ефективного розвитку вітчизняного осетрового господарства, необхідно за-значити, що діючі в Україні потужності осетрових рибоводних заводів значно нижчі потенційних потреб виробництва осетрової молоді. При цьому необхідно звернути увагу на певний розрив між прогресивним закордонним досвідом за-стосування новітніх технологій штучного відтворення риб та недостатнім технічним рівнем вітчизняного заводського відтво-рення риб, насамперед осетрових видів. Водночас існує необхідність реконструкції рибовідтворювальних цехів більшості ставових господарств. Окремого науко-вого супроводу потребують роботи щодо подолання дефіциту племінного матеріалу об’єктів осетрової аквакультури.

Пріоритетною проблемою ведення рибництва в умовах ринкової економіки є зниження собівартості вирощеної про-дукції за рахунок здешевлення рецеп-тів та поліпшення якості комбікормів із застосуванням науково обґрунтованих методів нормованої годівлі риб.

Зважаючи на це, одним з важливих аспектів за цією тематикою буде поліп-шення рецептів комбікормів із введенням до їх складу біологічно активних речовин, мікроелементів, екологічно безпечних рістстимулюючих та лікувально-профі-лактичних препаратів.

Як і нині, надалі значна увага в до-слідженнях Інституту приділятиметься питанням поліпшення якості рибної про-дукції.

З урахуванням вищезазначених пріо-ритетів заплановано істотно розширити імунологічні та фізіолого-біохімічні до-слідження риб, вирощених за різними технологічними схемами сучасної ак-вакультури.

Будуть продовжені дослідження з ви-значення іхтіопатологічної ситуації як в окремих рибних господарствах, так і в цілому по внутрішніх водоймах України. Удосконалюватимуться методи ранньої діагностики інфекційних захворювань риб на основі ДНК-технологій. Розробля-тимуться методи застосування широко-го набору лікувально-профілактичних препаратів нового покоління в умовах екологічно безпечного ведення рибо-господарської діяльності. Першочергова увага буде приділятись питанням попе-редження захворювань риб та вивченню хвороб, які раніше не зустрічались.

Перспективними планами Інституту передбачене продовження досліджень рибних запасів дніпровських водосхо-вищ. Постійні моніторингові досліджен- ня — це єдиний шлях отримання досто-вірної та повної інформації щодо стану екосистем великих водних об’єктів. Важ-ливо своєчасно виявляти тенденції та закономірності в екологічних процесах, що відбуваються у водосховищах, і на підставі математичного моделювання коригувати концепцію невиснажливої експлуатації сформованих промислових запасів риби.

З метою зменшення сіткового наван-таження на популяції риб дніпровських



водосховищ у процесі виконання науко-вих робіт експедиційне судно Інституту буде доукомплектоване новітнім гідро-акустичним обладнанням, що обмежить застосування сіткових знарядь лову та істотно підвищить ефективність іхтіо-логічних зйомок.

Мають бути розроблені державні стандарти на методики проведення іх-тіологічних досліджень, а також на зна-ряддя лову, що застосовуються для всіх видів експлуатації рибних ресурсів.

Право на наукові дослідження з ре-сурсної тематики, що проводяться за раху-нок держбюджету, має бути законодавчо закріплене винятково за державними науковими установами з урахуванням їх кадрового потенціалу та технічного за-безпечення. Це виключатиме прийняття некомпетентних рішень та залучення до проведення важливих наукових до-сліджень загальнодержавного значення випадкових виконавців.

Окремим напрямом наукового забез-печення рибного господарства має бути постійний аналіз організаційно-економіч-них механізмів діяльності підприємств різних форм власності та визначення факторів, що сприяють підвищенню еко-номічної ефективності рибогосподарської діяльності.

Загалом необхідно зауважити, що пріоритетне значення в подальшому за-безпеченні населення України прісновод-ною рибою закладено не стільки в наро-щуванні промислової експлуатації рибних запасів внутрішніх водойм, скільки в динамічному розвитку аквакультури.

Розвиток аквакультури в Україні необ-хідно здійснювати комплексно у поєднанні окремих ланок ставових та індустріальних технологій з урахуванням регіональної специфіки та виробничого потенціалу окремих підприємств галузі.

Удосконалення та коригування техно-логічних схем ведення рибогосподарської діяльності на внутрішніх водоймах Укра-їни має відбуватись на фоні позитивного розв’язання інших нагальних проблем, що безпосередньо не пов’язані з науко-вим забезпеченням, але мають важливе значення для ефективного впроваджен-ня наукових розробок у виробництво. Зокрема, крім необхідності технічної модернізації підприємств та виконання

комплексу ремонтно-відновлювальних і меліоративних робіт у ставовому фонді України, до пріоритетів подальшого ефек-тивного розвитку рибного господарства слід також віднести:

• розширення державного сприяння в розвитку товарних рибницьких підпри-ємств усіх форм власності, в тім числі селянських рибницьких ферм;

• формування системи взаємодії нау-ки, державного та приватного капіталу з метою залучення наукових, матеріально-технічних і фінансових ресурсів у сферу рибогосподарської діяльності;

• наукове, проектне, юридичне та маркетингове забезпечення реалізації інноваційних розробок у рибогосподар-ській галузі;

• формування міжрегіональних зв’яз-ків між рибогосподарськими підприєм-ствами та пошук потенційних інвесторів, що виявляють інтереси у сфері розвитку рибного господарства, створення регіо-нальних програм розвитку аквакуль-тури.

Пропозиції та заходи щодо викорис-тання, збереження та відтворення рибних ресурсів на сьогоднішній час розробля-ють спеціалісти різних відомств, тому важливим аспектом цієї діяльності є її координація.

Зважаючи на сучасний стан справ у вітчизняному рибному господарстві, яке потребує здійснення комплексу заходів, спрямованих на підвищення ефективності ведення аквакультури та раціональне використання водних живих ресурсів, вважаємо за доцільне створити в Україні Міжвідомчу іхтіологічну комісію із за-лученням до її складу провідних фахів-ців з питань ведення рибогосподарської діяльності, іхтіології, екології водних екосистем, природоохоронної справи тощо. Водночас до складу комісії доцільно включити керівників науково-дослідних установ та їх структурних підрозділів у галузі рибного господарства, гідробіо-логії, зоології, екології і охорони навко-лишнього середовища, а також представ-ників відповідних факультетів аграрних університетів та Національного універ-ситету імені Тараса Шевченка. Очолю-вати комісію повинен один з найбільш авторитетних учених, незалежний від певних організацій і відомств. До роботи



іхтіологічної комісії можуть залучатися керівники та провідні працівники від-повідних управлінь Укрдержрибгоспу, інших урядових установ, а також відомі фахівці з виробництва, що мають значний досвід практичної роботи у поєднанні із здобутками в науковій сфері.

Запропонована іхтіологічна комісія має бути цілком незалежною, що ви-ключає можливість лобіювання інтересів окремих організацій та відомств у розв’я-занні винесених на розгляд питань.

Діяльністю Міжвідомчої іхтіологічної комісії передбачено виконання функцій компетентного дорадчого органу для прийняття на урядовому рівні важливих рішень, насамперед таких, що виходять за межі компетенції окремого відомства з питань розвитку аквакультури, раціо-нального використання водних живих ре-сурсів, акліматизації цінних гідробіонтів, збереження рідкісних і зникаючих видів водних живих ресурсів, антропогенно-го навантаження на водні екосистеми тощо.

Підпорядкувати Міжвідомчу іхтіо-логічну комісію доцільно безпосередньо Кабінету Міністрів України.

Доцільність створення в Україні Між-відомчої іхтіологічної комісії підтверджу-ється тривалим позитивним досвідом діяльності такого дорадчого органу в

СРСР та впродовж останніх десятиліть у Росії.

На нашу думку, в існуючій законодав-чій базі України, що стосується ведення рибогосподарської діяльності, питанням організації та функціонування аквакуль-тури приділяється недостатня увага. Пріо-ритетність належить регламентуванню промислового використання водних жи-вих ресурсів. Водночас аквакультура є окремим і досить специфічним напрямом тваринництва в системі агропромисло-вого виробництва. Саме в розвитку ак-вакультури закладено основні резерви збільшення обсягів виробництва риби та інших цінних гідробіонтів.

Розвиток аквакультури — важлива складова частина загальної системи за-ходів з ефективного використання сіль-ськогосподарських територій. На необхід-ність розроблення Закону України “Про аквакультуру” неодноразово зверталась увага на галузевих науково-виробничих нарадах та засіданнях керівників галу-зевих підприємств. Прийняття такого закону дасть змогу істотно підвищити ефективність рибогосподарського ви-користання наявного фонду внутрішніх водойм, а також сприятиме реалізації потенційних можливостей розвитку в Україні марикультури у прибережних ді-лянках Азово-Чорноморського басейну.

НАУЧНОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ РАЗВИТИЯ АКВАКУЛЬТУРЫ И ПОВЫШЕНИЯ ЭФФЕКТИВНОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ

ВОДНЫХ БИОРЕСУРСОВ ВНУТРЕННИХ ВОДОЕМОВ УКРАИНЫ

И.И. Грициняк

Приведен короткий обзор научно-производственной деятельности Института рыбного хозяйства Национальной академии аграрных наук Украины за 2009 год. Определены приори-тетные задания по системе научного обеспечения и отдельные мероприятия, направленные на эффективное развитие рыбного хозяйства на внутренних водоемах Украины.

SCIENTIFIC PROVISION OF AQUACULTURE DEVELOPMENT AND INCREASE OF EFFICIENCY OF EXPLOITATION OF AQUATIC

LIVING RESOURCES OF INLAND WATER BODIES IN UKRAINE

I. Gricinyak

There is presented a brief review of research-and-production activities of the Institute of Fishe-ries of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine for the year 2009. There have been defined priority tasks by the system of scientific provision and individual measurers directed at effective development of fisheries activities in inland water bodies in Ukraine.



Густонаселена Європа має значні вод-ні ресурси, різний державний устрій, свої національні традиції споживання риби. У зв’язку з цим розвиток аквакультури в кожній країні має свій національний характер. Ставове розведення коропових є найбільш розповсюдженою формою прісноводної аквакультури в регіоні і має значний потенціал для його подальшого сталого розвитку.

Для більш повного задоволення потреб населення продуктами харчування та ство-рення стійкого розвитку продовольчої без-пеки сучасний стан аквакультури Європи не відповідає цим вимогам. У розв’язанні проблем виробництва, розширення асор-тименту, якості, розподілу і реалізації риби та рибопродукції серед споживачів Європи, на нашу думку, необхідно стимулювати інтеграцію інститутів і вчених Центрально-Східної Європи до дослідницьких програм європейського рівня.

З метою налагодження зв’язків і лік-відації існуючих невідповідностей між За-хідною та Центрально-Східною Європою в питаннях прісноводної аквакультури в 2004 р. була створена мережа центрів з аквакультури в Центрально-Східній Європі — NACEE. Членами NACEE, крім України, є понад 40 наукових установ, організацій і вищих навчальних закладів із 15 країн Центральної і Східної Євро-пи, представники ФАО, Європейської комісії, NACA, ЄС, Eurofish та ін. Усього проведено 5 міжнародних конференцій, на яких розглянуто зусилля, спрямовані на активізацію участі наукових установ у європейських програмах розвитку ак-вакультури, подальший розвиток спів-робітництва між мережею та іншими регіональними організаціями.

Науковці Інституту рибного госпо-дарства Національної академії аграрних наук України (ІРГ НААНУ) беруть активну участь у NACEE в підготовці проектних пропозицій про підтримку стійкого роз-витку аквакультури. Зокрема Інститут є учасником програми “Співробітництво з розробки магістерських навчальних планів у галузі аквакультури і рибно-го господарства”, а також входить до складу робочих груп “Осетрівництво” і “Генетика коропових та інших видів риб”. У виконанні селекційної тематики беруть участь наукові організації Біло-русі, Угорщини, Молдови, Польщі, Росії, України та Чехії. До тематики досліджень входять такі напрями, як: нові методи в генетиці і селекції риб, нові селекційні досягнення, нормативно-правові питання у племінному рибництві та ін.

Інститут розширює і поглиблює на-уково-технічне співробітництво в дво-сторонньому форматі як з ученими країн СНД, так й інших держав.

Так, директор ІРГ НААН України І.І. Грициняк та завідувач відділу В.В. Бех були у відрядженні у Вірменії, де брали участь у конференції ФАО–NACEE з ак-вакультури країн кавказького регіону. Основними завданнями конференції були: оцінка стану і тенденцій розвитку аква-культури в країнах Кавказького регіону і країн, які входять до NACEE, а також поліпшення можливостей співпраці між двома регіонами. В результаті розробле-но проекти організації і фінансування спільних конференцій, семінарів, курсів і стажувань, а також обміну науковою інформацією. Було схвалено пропозицію щодо участі українських учених у ряді міжнародних проектів.

УДК 341.16:639.2/.3

ПОГЛИБЛЕННЯ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА З ПРОБЛЕМ АКВАКУЛЬТУРИ

М.В. Гринжевський


Розглянуто результати міжнародного науково-технічного співробітництва Інституту рибного господарства НААН України з проблем водних біоресурсів та аквакультури. Визначено пріори-

тетні завдання, над розв’язанням яких працювали вчені в 2009 р., їх здобутки і проблеми.

Гринжевський М.В.


Під час перебування директора ІРГ НААНУ в Інституті зоотехніки (м. Краків, Польща) здійснено аналіз ефективності міжнародного співробітництва між поль-ським Інститутом зоотехніки і ІРГ НААНУ з питань біотехнології в тваринництві, ген-ної інженерії, фізіології, годівлі риб тощо; скоординовано план науково-технічно-го співробітництва на 2009 і 2010 рр.; підготовлено пропозиції щодо стажування науковців ІРГ у лабораторіях польського Інституту. Досягнута домовленість про спільні дослідження щодо шляхів підви-щення природної кормової бази для риб у ставах України і Польщі.

І.І. Грициняк, перебуваючи у Хорва-тії в Університеті м. Дубровник у складі делегації відповідальних представників Мінагрополітики України, взяв участь у міжнародній конференції “Роль аграр-ної науки в підтримці розвитку вироб-ництва харчової продукції в Європі”. Від Хорватії в роботі конференції брали участь працівники наукових установ та відповідальні працівники міністерств, а також представники Угорщини, Чехії, Словенії, Словаччини, Македонії, Чор-ногорії, FAO. Конференція проходила під керівництвом Міністерства сільського господарства Хорватії та віце-ректора з наукових питань Університету професора Бранко Гламузіна.

Основна мета конференції — підви-щення ролі науки в розробці глобальної стратегії стійкого розвитку сільського господарства та забезпечення продо-вольчого ринку країн-учасниць.

Особливо підкреслено важливість тіс-ного науково-технічного співробітництва в галузі агропромислового комплексу між нашими країнами, які можуть сприяти ста-білізації продовольчого ринку і розширен-ня його впливу на поліпшення постачання населення продуктами харчування.

Від української делегації виступив академік НААНУ Я.М. Гадзало. Він у дета- лях поінформував учасників про ради-кальні заходи Мінагрополітики і науков-ців НААНУ, які розроблено в Україні для ліквідації кризових явищ в економіці нашої держави, зокрема, агропромисло-вому комплексі. Визначено пріоритети розвитку сільського господарства, по-силення державної допомоги, вдоскона-лення економічних та ринкових відносин.

Особливо було наголошено на посиленні ролі науки в підвищенні продуктивності й економічної ефективності агропромис-лового виробництва та заходи повного забезпечення потреб населення України продуктами власного виробництва та розширення експорту.

Було прийнято рішення продовжити консультації науковців двох держав та по-силити двостороннє співробітництво.

Завідувач відділу “Генетичних та фізіологічних досліджень” С.І. Тарасюк відвідав Інститут зоотехніки (м. Краків) та його філіал в м. Гродець. За період відрядження було проведено комплекс генетичних досліджень риб за спільною програмою, освоєні сучасні генетичні підходи до вивчення та вдосконалення порід та породних груп риб, що базуються на більш повній оцінці генотипу тварин і генетичної різноманітності популяцій за допомогою маркерних технологій, контро-лі походження та інтрогресії. У цьому напрямі в Інституті зоотехніки Польської академії наук працює Group of Animals Population Genetics (Відділ імуногенетич-них досліджень сільськогосподарських видів тварин), керівником якого є доктор біологічних наук Єва Слота.

Основні напрями досліджень у цьому інституті пов’язані з вивченням гено-фондів та генетичної структури популя-цій різних видів сільськогосподарських тварин. Отримано оцінки внутрішньо- і міжпопуляційного генетичного різно-маніття для всіх основних видів тварин, виявлена роль відбору в підтриманні генетичного поліморфізму в популяціях. Створено банки даних про генофонд по-пуляцій на основі власних та літературних матеріалів. Проведено дослідження нега-тивних біологічних і генетичних ефектів різноманітних типів: антропогенного впливу промислу, штучного відтворен-ня, акліматизації, досліджено генетичну мінливість окремих видів із визначеним таксономічним статусом, генетично оці-нено ступінь їх репродуктивної ізоляції, побудовані схеми їх філогенетичних від-ношень. Опрацьовано методи та програ-ми генетичного удосконалення тварин, у тому числі і риб, перейнято досвід ви-користання генетичних маркерів гене-тичного підтвердження походження та генетичних відхилень у тварин.



У співпраці з колегами Інституту (до-слідна станція у м. Гродець) відібрано зразки ДНК для проведення порівняль-ного аналізу популяцій українських та польських груп коропа. Такий напрям використання ДНК-технологій є перспек-тивним для України як з наукового, так і практичного погляду.

Завідувач відділу “Селекції риб” В.В. Бех був у відрядженні у м. Торунь (Польща), де брав участь у шостій нараді директорів мережі NACEE. Конференція відбулася за участю польського Інститу-ту прісноводного рибного господарства ім. Станіслава Саковича та угорського Науково-дослідного інституту рибаль-ства, аквакультури й іригації (НАКІ) як координатора NACEE. У нараді брали участь 31 представник з 20 інститутів, організацій і рибницьких господарств Польщі, Чехії, Угорщини, Вірменії, Грузії, Білорусі, Росії, України.

Організацію наради частково фінан-сувало Регіональне Європейське і Цент-рально-Азійське бюро ФАО (REU) у Буда- пешті (Угорщина). Основними завдан-нями наради були оцінка статусу і тен-денцій розвитку аквакультури в країнах Центральної та Східної Європи регіону NACEE. При цьому особлива увага була присвячена розробці проектних пропо-зицій і можливостям їх фінансування, організації спільних курсів і стажувань, конференцій і семінарів, а також акти-візації використання комунікаційних можливостей сайту NACEE.

Завідувачка лабораторії “Гідробіоло-гії та технологій культивування цінних безхребетних” С.А. Кражан перебувала в Інституті зоотехніки (м. Краків). Сто-рони обговорили можливість проведен-ня двостороннього співробітництва для виконання науково-дослідних робіт за темою “Вирощування рибопосадкового матеріалу та товарної риби при викорис-танні різних органічних добрив” з роз-робкою відповідної технології протягом 2010–2012 pp. На експериментальних ставах була проведена гідробіологічна зйомка, контрольний лов риби, взяті проби на визначення живлення триліток коропа.

Проходила наукове стажування у На-ціональному ветеринарному науково-до-слідному інституті м. Пулава (Польща)

в референс-лабораторії хвороб риб під керівництвом професора Е. Антиховича та у відділі патології під керівництвом про-фесора М. Рейхерта завідувачка лаборато-рії “Іхтіопатології” ІРГ НААНУ Н.М. Мат- вієнко. На період її стажування була складена та узгоджена з дирекцією Ін-ституту програма, яка включала в себе такі напрями:

• техніка культивування клітин риб — основні лінії (BF-2, EPC, RTG-2, FHM), приготування поживних середовищ, зара-ження вірусами, характерне ЦПД; методи кріоконсервації клітин;

• методи клінічного огляду риб, від-бір проб для вірусологічних, мікробіоло-гічних та паразитологічних досліджень; метод ПЛР для індикації вірусів риб. Ви-ділення ДНК і РНК із різного матеріалу. Nested PCR, RT-PCR: постановка та облік реакції. Приготування проб до секвену-вання;

• постановка тесту ELISA та облік результатів;

• тест імунофлуоресценції для ін-дикації KHV, SVC, IPN; бактеріологіч-ні дослідження: методи ідентифікації бактерій, основні поживні середовища, морфологічні та біохімічні особливості бактерій риб;

• гістологічні методи досліджень ор-ганів та тканин риб.

Під час проходження стажування учасники відвідали господарства, в яких вирощується короп та форель. Були ві-дібрані проби крові та патматеріал від риб із застосуванням різних технологій відбору та транспортування.

Проходження стажування було досить позитивним моментом у налагодженні спільних наукових досліджень та напря-мів подальшої роботи. По закінченню був виданий сертифікат міжнародного зразка.

Н.М. Матвієнко також була у відряд-женні в Польщі, м. Ольштин, в Інституті прісноводного рибництва, де проходила науково-практичне стажування у лабо-раторії “Хвороб риб”.

Старший науковий співробітник лабо- раторії “Удосконалення технологій від-творення та вирощування риб” А.І. Мрук та директор Львівської дослідної станції ІРГ НААНУ О.М. Ковальчук були у відря-дженні в Росії, м. Санкт-Петербург, ФДНЗ

Гринжевський М.В.


ДержНІОРГ та ТОВ “Форват”. Метою ві-зиту було ознайомлення із структурою та напрямами досліджень науково-дослідної бази індустріального сигівництва Держ-НІОРГу та придбання 200 тис. заплід-нених ікринок пеляді і 45 тис. ікринок муксуна на стадії активної пігментації очей. Сплановано майбутнє двостороннє співробітництво за темою “Сигівництво”, завезена в українські рибницькі госпо-дарства ікра сигових риб.

Молодший науковий співробітник лабораторії “Удосконалення техноло-гій відтворення та вирощування риб” Г.А. Захаренко перебувала у відрядженні у Росії, м. Тюмень, Федерального держав-ного унітарного підприємства “Держав-ний науково-виробничий центр рибного господарства”, де брала участь у Першій конференції молодих учених NACEE. Тема-ми конференції були генетика, фізіологія та анатомія риб, технологічні питання аквакультури, гідробіологія, рибні запаси природних водойм. Була представлена її доповідь на тему: “Досвід вирощування пе-ляді в ставових господарствах України”.

Під час перебування В.В. Беха у Біш-кеку на запрошення субрегіонального бюро ФАО у Туреччині у рамках розробки програми досліджень для Науково-ви-робничого центру рибальства та аква-культури при Міністерстві сільського господарства Киргизької Республіки, про-ведено зустрічі з представниками таких організацій та установ:

Департаменту рибного господарства при Міністерстві сільського господарства Киргизії (Б. Байтемиров, Б. Ніязов);

Біолого-ґрунтового інституту Націо-нальної академії наук Киргизії (Б. Джен-баєв);

Киргизького аграрного університету ім. Скрябіна (А. Садикова).

Крім того, було відвідано Тонський риборозплідник, приватне садкове госпо-дарство з вирощування райдужної форелі на озері Іссик-Куль, а також Орто-Токой-ське водосховище, де відбувається про-мисловий вилов цінної риби — сиги.

За результатами місії підготовлено Програму науково-дослідних робіт у риб-ному господарстві Киргизької Республіки на 2010–2014 pp., а також технічні за-вдання для фахівців Науково-виробничого центру рибальства та аквакультури.

Фінансування відбувалось за рахунок субрегіонального бюро ФАО у Туреччині. За результатами поїздки була домовлена та запланована:

• організація візиту делегації Депар-таменту рибного господарства Киргизької Республіки до України у 2010 р.;

• організація можливих тренінгів з питань рибальства та аквакультури спе-ціалістів киргизького Центру в ІРГ НААНУ за фінансової підтримки ФАО;

• навчання в аспірантурі ІРГ НААНУ молодих науковців з Киргизії за фінансо-вої підтримки ФАО та уряду Киргизії.

Висновки. Розширення міжнарод- ного співробітництва з важливих пріори-тетних питань аквакультури сприяє під-няттю наукових розробок і впровадження у виробництво вітчизняного рибного господарства на більш високий науко-вий рівень.

УГЛУБЛЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА ПО ПРОБЛЕМАМ АКВАКУЛЬТУРЫ

Н.В. Гринжевский

Рассмотрены результаты международного научно-технического сотрудничества Инсти-тута рыбного хозяйства НААН Украины по проблемам водных биоресурсов и аквакультуры. Определены приоритетные задачи, над решением которых работали ученые в 2009 г., их достижения и проблемы.

DEEPENING OF INTERNATIONAL COOPERATION ON PROBLEMS OF AQUACULTURE

M. Grynzhevsky

The results of Institute of fisheries NAASU international scientific and technical cooperation on the problems of water bioresources and aquaculture are considered. Priority tasks, above the decision of which scientists in 2009 worked, their achievements and problems, are definite.



З часу заснування Інституту рибного господарства при ньому була створе-на і вчена рада для розгляду основних питань наукової діяльності Інституту, а саме: напрямів наукових робіт, планів досліджень, дослідно-конструкторських і проектних робіт, структури організації, наукових звітів, дисертацій, наукових праць, монографій, навчальних посібни-ків, які готуються до друку, обрання на посади завідувачів відділами, лабораторі-ями та секторами, головних, провідних, старших, наукових і молодших наукових співробітників, подання для присвоєння звань старшого наукового співробітника, професора тощо. Вона існує при дирекції Інституту на правах дорадчого органу.

Учена рада Інституту рибного госпо-дарства налічує 21 чол. До її складу вхо-дять співробітники Інституту: завідувачі основних відділів, лабораторій, секторів, провідні наукові співробітники і спе-ціалісти, а також співробітники Націо-нальної академії аграрних наук України та Держкомітету рибного господарства України. Головою вченої ради є директор Інституту, заступником голови — за-ступник директора Інституту з наукової роботи, вченим секретарем — учений секретар Інституту.

Склад ученої ради затверджується наказом Академії строком на 3 роки.

У своїй діяльності вона керується Положенням про вчену раду.

Протягом року проводиться 8–10 за-сідань, на яких розглядаються питання, що стосувалися наукової та практичної діяльності Інституту: обговорення та затвердження планів науково-дослідних робіт та робочих програм виконавців на-укових досліджень за програмою “Рибни-цтво” — “Наукове забезпечення розвитку аквакультури та підвищення ефективності

використання водних біоресурсів внут-рішніх водойм України”, “Тематичним планом науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок” (Державний комітет рибного господарства України) завданнями Наукових центрів провідних інститутів НААН України, рибогосподар-ських та інших організацій; обґрунтувань та планів дисертаційних робіт аспірантів та здобувачів, призначення їм наукових керівників; хід виконання завдань за планами науково-дослідних робіт, звітів про наукові дослідження співробітників Інституту, їх методичний рівень та якість наукової продукції, звітів аспірантів та наукових керівників про виконання планів підготовки дисертаційних робіт, тощо.

Особлива увага в роботі вченої ради приділяється звітам про виконання на-уково-дослідних робіт, їх методичному рівню, якості наукової продукції.

Виконання рішень ученої ради пере-буває під постійним контролем.

У Львівській дослідній станції Інсти-туту працює науково-технічна рада, на якій розглядаються питання наукової та виробничої діяльності.

Від свого початку і до сьогодні в різні роки вченими секретарями вченої ради Інституту рибного господарства були:

Таран Матвій Костянтинович, канд.біол. наук, 1930–1941 рр.

Короткевич Григорій Григорович, канд. біол. наук, 1941 р.

Просяний Володимир Степанович, 1944–1952 рр.

Бєлова Клавдія Андріївна, 1952– 1958 рр.

Короткий Йосип Ілліч, канд. біол.наук, 1958–1970 рр.

Самолов Михайло Дмитрович, канд.біол. наук, 1970–1985 рр.

УДК 001:639.3

РОБОТА ВЧЕНОЇ РАДИ ІНСТИТУТУ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА НААН УКРАЇНИ

О.О. ОлексієнкоІнститут рибного господарства НААН України, м. Київ

В статті освітлена робота вченої ради ІРГ НААНУ, а також дані з підготовки наукових кадрів Інституту, педагогічної діяльності науковців, тематики наукових досліджень.

Олексієнко О.О.


Андрющенко Антоніна Іванівна, канд.біол. наук, 1985–1990 рр.

Лаврентьєва Людмила Олегівна, 1990– 1992 рр.

Борбат Микола Олексійович, канд.біол. наук, 1992–1993 рр.

Олексієнко Олександр Олександро-вич, канд. с.-г. наук з 1994 р. і донині.

При Інституті також функціонує спе-ціалізована вчена рада, якій надано право приймати для розгляду та проводити захист докторських та кандидатських дисертацій за спеціальностями:

06.02.03 — рибництво (сільськогос-подарські науки);

03.00.10 — іхтіологія (біологічні на-уки).

Спеціалізована вчена рада затверджу-ється наказом ВАК України на 3 роки. До складу ради входить 14 докторів сільсько-господарських та біологічних наук.

Наказом директора в Інституті ство-рена проблемно-методична рада (ПМР), яка є дорадчим органом ученої ради Ін-ституту з питань оцінки методичного рівня наукових програм, нормативно-технологічних документів (НТД), біо-логічних обґрунтувань, іхтіологічних та рибницьких методик, які готують наукові підрозділи Інституту.

Склад ради формується із провідних учених і спеціалістів різного профілю в кількості 19–23 чоловіки.

ПМР працює за “Положенням про проблемну методичну раду ІРГ УААН”, затвердженим 15 квітня 2002 р.

Щороку розглядаються робочі про-грами згідно з затвердженим тематичним планом Інституту, які випливають із за-вдань Національної академії аграрних наук України, Держкомітету рибного господарства України, окремих угод з рибогосподарськими організаціями.

Перед розглядом окремих питань роз-робляються рецензії як членами методич-ної ради, так і окремими спеціалістами.

Усі питання, які розглядаються на методичній раді, доповідають вченій раді.

Підготовка наукових кадрів в Інсти-туті рибного господарства НААН України здійснюється через аспірантуру. Навчання аспірантів відповідно до перереєстрації аспірантури Інституту Міністерством освіти і науки України (протокол від

28.02.03 № 112) здійснюється за такими спеціальностями: 03.00.10 — іхтіологія; 06.02.03 — рибництво; 06.02.01 — роз-ведення та селекція тварин.

Щороку в Інституті навчається 17– 20 аспірантів. Обсяги набору аспірантів складають 4–5 чоловік у рік, з них — до 50% з відривом від виробництва. Під-готовка аспірантів як з відривом від ви-робництва, так і без відриву проводиться в основному для власних потреб.

Наукове керівництво аспірантами здійснюють доктори та кандидати наук. Наукові керівники ведуть постійний контроль за виконанням плану аспі-рантської підготовки, польових та ла-бораторних робіт, роботою аспірантів над літературою. Аспіранти звітують на засіданнях відділів та вченої ради Ін-ституту, атестуються на наступний рік навчання. Наукові керівники звітують на засіданнях ученої ради про хід під-готовки аспірантів.

Аспіранти Інституту мають змогу, для виконання наукової роботи користу-ватися приладами, обладнанням, елект- ронно-обчислювальною технікою, реак-тивами тощо, що є у наявності відділів і лабораторій, вони забезпечуються ма-теріально-технічною базою у дослідних господарствах Інституту, а також у рибних підприємствах Держкомітету рибного господарства України та об’єднання “Укр-рибгосп”.

Дисертації аспірантів відповідають напрямам діяльності Інституту і спрямо-вані на розширення асортименту куль-тивованих видів риб, збільшення обсягів виробництва високоякісної екологічно безпечної рибної продукції та раціональ-не використання біоресурсів внутрішніх водойм України.

Педагогічна діяльність провідних на-укових співробітників Інституту рибного господарства спрямована на забезпечен-ня рибогосподарської галузі фахівцями-рибниками з вищою освітою (напрям підготовки 8.130.30 — водні біоресурси). Щороку на базі Інституту проводиться підготовка не менше 10 дипломних робіт бакалаврів, спеціалістів та магістрів. На-уковці Інституту здійснюють за сумісни-цтвом викладання лекцій студентам на кафедрах аквакультури, іхтіології, гідро-біології Національного університету біо-

РОБОТА ВЧЕНОЇ РАДИ ІНСТИТУТУ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА НААН УКРАЇНИ


ресурсів і природокористування України, Білоцерківського національного аграрно-го університету, Дніпропетровського та Львівського національних університетів, Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехноло-гій. Студенти цих навчальних закладів проходять виробничу та переддипломну практику на базі наукових та виробничих підрозділів Інституту.

Тематика наукових досліджень. Ін-ститутом рибного господарства НААН України наукові дослідження виконуються за програмою “Рибництво” — “Наукове забезпечення розвитку аквакультури та підвищення ефективності використання водних біоресурсів внутрішніх водойм України”. Разом з тим Інститут рибного господарства спільно з інститутами розве-дення і генетики тварин та біології тварин НААНУ розробляють завдання, які є скла-довими частинами НТП НААН України, що виконуються відповідними Науково-технічними центрами НААН України.

Крім того, Інститут виконує ряд за-вдань за “Тематичним планом науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок Держкомрибгоспу України”.

Ряд завдань Інститут виконує за госп- угодами з рибогосподарськими та іншими установами.

Інститут здійснює наукове забезпе-чення рибогосподарської галузі України з двох основних напрямів, пов’язаних з розробленням науково обґрунтованої системи ведення аквакультури у внут-рішніх прісноводних і солонуватоводних водоймах та методів сталого розвитку і раціонального використання біоресурсів водосховищ дніпровського каскаду.

Тематика наукових досліджень Інсти-туту рибного господарства є актуальною

відповідно до потреб рибогосподарської галузі і відповідає основному напряму діяльності Інституту — розробленню методів ведення рибного господарства на внутрішніх прісноводних та солону-ватоводних водоймах України.

На перспективу пошукові дослідження ведуться за пріоритетними для рибогоспо-дарської галузі напрямами, пов’язаними з розробленням теоретичних основ ведення аквакультури у прісноводних і солонува-товодних водоймах України на основі: вивчення їх біопродукційного потенціалу; новітніх біотехнологій, спрямованих на одержання селекційного матеріалу з гос-подарсько-цінними ознаками; методики збереження на поліпшення генофонду цінних об’єктів рибництва, рідкісних та зникаючих видів риб; екологічно та еко-номічно доцільних методів поліпшення стану біоценозів внутрішніх водойм, а також ранньої діагностики, профілак-тики та боротьби з хворобами риб на молекулярно-генетичному рівні; методів забезпечення сталого використання біо-ресурсів та збереження біорізноманіття басейну Дніпра; нових економічних мо-делей господарювання у рибних госпо-дарствах різних форм власності.

Дослідні господарства Інституту є основною експериментальною базою установи та місцем виробничої перевір-ки результатів наукових експериментів з питань генетики та селекції риб, під-вищення ефективності аквакультури, профілактики та боротьби з хворобами риб, відпрацювання заходів поліпшення екологічного стану ставів, випробовуван-ня нових рецептів рибних комбікормів та методів стимулювання інтенсивності перебігу біопродукційних процесів в еко-системах водойм тощо.

Олексієнко О.О.

РАБОТА УЧЕНОГО СОВЕТА ИНСТИТУТА РЫБНОГО ХОЗЯЙСТВА НААНУ

А.А. Алексеенко

В статье освещена работа ученого совета ИРХ НААНУ, а также данные по подготовке научных кадров Института, педагогической деятельности научных работников, тематике научных исследований.

WORK OF INSTITUTE OF FISHERIES NAAS ACADEMIC SENATE

O. Oleksiyenko

In the article the work of the Academic Senate IF NAASU is expounded, and also data on the scientific personnel training of Institute, pedagogical activity of research workers, the subject of scientific researches.


Наукові розробки та їх упроваджен-ня у виробництво в рибній галузі, як і в цілому в народному господарстві нашої країни, здійснюється науковцями та спе-ціалістами. В Інституті рибного господар-ства Національної академії аграрних наук України постійно приділяється велика увага поповненню наукових кадрів зі спе-ціальностей “рибництво” та “іхтіологія”, створені аспірантура та спеціалізована вчена рада з захисту докторських та кан-дидатських дисертацій.

Спеціалізована вчена рада — це осно-вна ланка в системі атестації наукових ка-дрів вищої кваліфікації. Вона створюється і діє під керівництвом Вищої атестаційної комісії України (ВАК). Спеціалізовані вчені ради утворюють у відомих своїми науковими дослідженнями науково-до-слідних, науково-технічних установах, вищих навчальних закладах ІІІ–ІV рівня акредитації та інших організаціях, що проводять фундаментальні та прикладні наукові дослідження, мають достатній рівень кадрового та матеріального забез-печення для підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації.

Зважаючи на вищевикладене, Ін-ститут рибного господарства у 1994 р. звернувся з клопотанням від Української академії аграрних наук до ВАК України з проханням створити в інституті спе-ціалізовану вчену раду. Наказом № 97 від 12.04.1994 р. ВАК України дала до-звіл відкрити спеціалізовану вчену раду К. 01.47.01 при Інституті рибного гос-подарства УААН у кількості 12 осіб. Но- востворена спецрада мала можливість проводити захист дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук за

спеціальністю 03.00.10. — “іхтіологія” (біологічні науки), протягом 3-х років. Головою ради було призначено д-ра біол. наук, професора Н.М. Харитоно-ву. В цьому році були також захищені 2 кандидатські дисертації (Ю.Г. Крот та Н.І. Безкровна).

З прийняттям президією ВАК України постанови за № 37/17 від 18.12.1994 р. про введення нової номенклатури спе-ціальностей працівників спецрада після перереєстрації отримала новий шифр спеціальності 06.00.24 — “іхтіологія та рибництво” з присудженням ступеня кан-дидата сільськогосподарських наук (на-каз ВАК України № 89 від 10.04.1995 р.) з встановленням терміну роботи до 10.04.1998 р. За період з 1995 по 1998 р. було захищено 6 дисертаційних робіт (М.А. Сидоров, Н.В. Доценко, О.В. Федо-ненко, О.М. Третяк, С.І. Алимов, М.І. Хиж- няк).

Згодом ВАК України подовжив но-вий термін повноважень спеціалізованої вченої ради К 26.364.01 до 26.06.2000 р. (наказ № 407 від 03.1998 р.) з правом захисту кандидатських дисертацій за двома спеціальностями — 03.00.10 — “іхтіологія” (біологічні науки) та 06.02.03 “рибництво” (сільськогосподарські на-уки). Головою ради призначили докт. біол. наук, ст. наук. спів. В.В. Поліщук, а до складу спецради увійшло 16 фахівців. За цей період було проведено захист 7 кандидатських дисертацій з яких 5 за спеціальністю “рибництво” (В.Г. Рилов, В.В. Бех, Б.І. Гудима, А.В. Пекарський, О.М. Криворучко) та 2 за спеціальніс-тю “іхтіологія” (І.Ю. Бузевич, Ашфак Ахмад).

УДК 658.386:639.3

ПІДГОТОВКА НАУКОВОГО КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВИЩОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ В ІНСТИТУТІ РИБНОГО

ГОСПОДАРСТВА НААН УКРАЇНИС.А. Кражан


Наведено результати підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації за 15 років існування спеціалізованої вченої ради Інституту рибного господарства, протягом яких захищено 50

дисертаційних робіт з пріоритетних напрямів “рибництво” та “іхтіологія”.

ПІДГОТОВКА НАУКОВОГО КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВИЩОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ В ІРГ НААНУ


Новий термін повноважень спеціалі-зованої вченої ради був продовжений до 01.11.2003 р. (наказ ВАК України № 23 від 18.01.2000 р.). Головою вченої ради призначено д-ра біол. наук, ст. наук. спів. В.Д. Соломатіну (в складі ради на той час налічувалося 16 фахівців вищої ква-ліфікації). Протягом наступних 3-х років у раді було захищено 9 дисертаційних робіт, з яких 6 за спеціальністю “рибни-цтво” (Н.М. Кравчук, С.В. Рекрут, Ю.В. Ло- бойко, Я.В. Тучапський, В.І. Олексик, О.В. Онученко) та 3 — за спеціальністю “іхтіологія” (В.В. Цедик, Н.Б. Єсіпова, Ю.М. Забитівський).

Наступні 3 роки роботи спеціалізо-вану вчену раду К 26.364.01 (наказ ВАК України за № 153 від 11.03.2004 р.) очо-лював д-р сільськогосподарських наук, професор Ю.О. Толоконніков, а до її скла-ду входили 20 фахівців вищої кваліфіка- ції. За цей період було захищено 11 кан-дидатських дисертацій: 7 — за спеці-альністю “рибництво” (Т.С. Шарамок, В.О. Корнієнко, Е.В. Компанець, В.О. Ко-валенко, І.І. Грициняк, В.П. Марценюк, С.В. Кутіщев) та 4 — за спеціальністю “іхтіологія” (Ю.Г. Кузьменко, І.І. Захар-ченко, С.В. Кружиліна, Т.В. Спесивий).

Знаковим для спеціалізованої вченої ради нашого Інституту був 2007 рік, коли за клопотанням і поданням Української академії аграрних наук за підписом її президента, академіка М.В. Зубця ВАК України наказом № 11-07/06 від 14 черв-ня 2007 року спеціалізованій вченій раді було надано право приймати до розгляду та проводити захист дисертацій на здо-буття наукового ступеня доктора та кан-дидата наук за спеціальністю 06.02.03 — “рибництво” (сільськогосподарські нау- ки) та 03.00.10 — “іхтіологія” (біологічні науки). До складу ради увійшло 12 док-торів наук і 1 кандидат наук, головою призначений докт. сільськогосподарських наук, професор Ю.О. Толоконніков. За період з 2007 по 2009 р. відбувся захист 10 кандидатських дисертацій (Ю.К. Куцо-конь, Н.Я. Рудик-Леуська, О.Ю. Цицяло, Н.О. Марценюк, К.М. Гейна, О.В. Діденко, Г.О. Котовська, І.В. Гоч, Д.С. Христенко, О.В. Ігнатов, Л.В. Ізергін).

Однією з головних подій в житті Ін-ституту та спецради став захист док-торської дисертації директора Інституту

Ігоря Івановича Грициняка з присуджен-ням йому наукового ступеня докт. сіль-ськогосподарських наук, що дало право просити Українську академію аграрних наук та ВАК України призначити його головою спецради замість Ю.О. Толокон-нікова, який подав заяву про виведення його зі складу ради у зв’язку з хворобою. Наказом ВАК № 578 від 16.09.2009 р. та № 649 від 15.10.2009 р. І.І. Грициняка було призначено головою ради. Разом із введенням у спецраду нового голови ВАКом було дозволено ввести до складу ради д-ра сіль.-госп. наук, члена-корес-пондента НААНУ С.І. Тарасюка.

Паралельно з ученими нашого інсти-туту підготовлено паспорти спеціальнос-тей за фахом 06.02.03 — “рибництво” та 03.00.10 — “іхтіологія” та перелік екза-менаційних питань до кандидатських іспитів.

Захист докторських і кандидатських дисертацій за спеціальністю 06.02.03 — “рибництво” з присудженням наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук відповідає галузі науки, що вивчає біологічні та технологічні основи розве-дення промислових риб, їхнього вирощу-вання до тієї чи іншої вікової стадії.

Вона здійснює екологічні, біологіч-ні, ембріологічні, фізіологічні та іхтіо-патологічні дослідження риб, інших гід- робіонтів, їхню взаємодію із середо-вищем, спрямовано діє на екосистеми рибогосподарських водойм у тепловодно-му, холодноводному та індустріальному рибництві. Розробляє біологічні основи рибоводних, іхтіопатологічних заходів, технології основних рибоводних процесів та системи їх моделювання (розведення, вирощування цінних видів риб, інших гідробіонтів та безхребетних, аклімати-зація, селекція, вплив інтенсифікаційних заходів на рибу та її середовище — годів-ля, добрива, меліорація, профілактичні засоби, оптимізаційні моделі ведення рибництва), веде економічний моніто-ринг у рибництві, відпрацьовує шляхи підвищення його економічної ефектив-ності та оптимізації.

Основними напрямами досліджень є популяційний і біоценотичний, продук-ційний, екологічної фізіології та біохімії риб, трофологічний, токсикологічний, іхтіопатологічний, технологічний.

Кражан С.А.


Дисертаційні роботи, захищені в спе-ціалізованій вченій раді за спеціальністю “рибництво”, повністю відповідали пас-порту спеціальності.

За 15 років існування вищевказаної вченої ради при Інституті рибного гос-подарства з цієї спеціальності захищено 1 докторську та 28 кандидатських ди- сертацій, з яких 19 є безпосередньо фахів-цями Інституту та тих, що закінчили його аспірантуру, і 10 з інших організацій.

Захист докторських та кандидатських дисертацій за спеціальністю 03.00.10 — “іхтіологія” з присудженням ступеня кан-дидата біологічних наук відповідає галузі науки, об’єктами досліджень якої є риби і круглороті (міксини і міноги). Ця на-ука досліджує систематику й еволюцію, морфологію, анатомію, ембріологію риб, видовий, віковий склад і чисельність по-пуляцій риб та круглоротих у відкритих водоймах різних природно-кліматичних зон, етологію, вплив біотичних та абіо-тичних чинників на організм та популя-цію цих організмів.

Основна мета іхтіології полягає у те-оретичному обґрунтуванні збереження, відтворення та охорони рідкісних і зника-ючих видів риб, а також рибних ресурсів, розробленні методів оцінки промислових запасів риби, якісного складу іхтіофау-ни, прогнозування впливу на іхтіофауну антропогенних чинників, розроблення методів інтродукції та акліматизації риб, розроблення теоретичних засад поліп-шення якісного складу водойм і підви-щення їх рибопродуктивності, охорона і раціональне використання іхтіофауни

континентальних водойм і Світового океану.

Основними об’єктами досліджень є популяції морських та прісноводних риб, біологія різних видів риб, біологічне різ-номаніття іхтіофауни континентальних водойм і Світового океану, вплив фак-торів різної природи на індивідуальний розвиток риб і їх поведінку в популяціях, процеси живлення риби і трансформа-ція енергії в метаболізмі організму та в біоценозах водойм, вплив природних антропогенних чинників на динаміку чисельності та маси популяцій риб.

Дисертаційні роботи, які були за-хищені у спеціалізованій вченій раді за спеціальністю 03.00.10 — “іхтіологія”, відповідали напрямам спеціальності.

За 15 років існування спеціалізованої вченої ради за цим шрифтом спеціальнос-ті захищено 21 кандидатська дисертація, з яких 13 науковими співробітниками Інституту і 8 фахівцями з інших орга-нізацій.

У 2009 р. у спеціалізованій вченій раді захищено 6 кандидатських дисертацій за спеціальністю 03.00.10 — “іхтіологія” та 2 кандидатські дисертації за спеціальніс-тю 06.02.03 — “рибництво”.

Усього за 15 років існування спеціалі-зованої ради Д 26.364.01 захищено 1 док-торську і 49 кандидатських дисертацій, з яких 29 за спеціальністю “рибництво” та 21 за фахом “іхтіологія” (таблиця). У кожній дисертаційній роботі, крім тео-ретичних питань, було викладено ре-комендації, пропозиції чи технології з різних аспектів рибної галузі.

Робота спеціалізованої вченої ради Д 26.364.01 при Інституті рибного господарства (1994–2009 рр.)

Ð³êÇàõèñò äèñåðòàö³éíèõ ðîá³ò çà ñïåö³àëüí³ñòþ

06.02.03 — “ðèáíèöòâî” 03.00.10 — “³õò³îëîã³ÿ”

1994 –””– Þ.Ã. Êðîò, Í.². Áåçêðîâíà

1995 Ì.À. Ñèäîðîâ, Í.Â. Äîöåíêî, Î.Â. Ôåäîíåíêî

–””–

1996 Ñ.². Àëèìîâ, Î.Ì. Òðåòÿê –””–

1997 Ì.². Õèæíÿê –””–

1998 Â.Ã. Ðèëîâ –””–

ПІДГОТОВКА НАУКОВОГО КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВИЩОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ В ІРГ НААНУ


Це дало можливість Інституту уком- плектувати відповідальні наукові під-

розділи молодими досвідченими кад- рами.

ПОДГОТОВКА НАУЧНОГО КАДРОВОГО ПОТЕНЦИАЛА ВЫСШЕЙ КВАЛИФИКАЦИИ В ИНСТИТУТЕ РЫБНОГО ХОЗЯЙСТВА

НААН УКРАИНЫ

С.А. Кражан

Приведены результаты подготовки научных кадров высшей квалификации за 15 лет существования специализированного ученого совета Института рыбного хозяйства, на протяжении которых защищено 50 диссертационных работ с приоритетных направлений “рыбоводство” и “ихтиология”.

PREPARATION OF SCIENTIFIC SKILLED POTENTIAL OF HIGHER QUALIFICATION IN INSTITUTE

OF FISHERIES NAASU

S. Krazhan

In the article the results of the scientific personnel training of higher qualification for 15 years of Institute of fisheries specialized scientific advice existence are considered, 50 thesis from prior-ity directions “fish-farming” and “ichthyology” are defended.

Ð³êÇàõèñò äèñåðòàö³éíèõ ðîá³ò çà ñïåö³àëüí³ñòþ

06.02.03 — “ðèáíèöòâî” 03.00.10 — “³õò³îëîã³ÿ”

1999 Â.Â. Áåõ, Á.². Ãóäèìà Àøôàê Àõìàä, ².Þ. Áóçåâè÷

2000 À.Â. Ïåêàðñüêèé, Î.Ì. Êðèâîðó÷êî –””–

2002 Í.Ì. Êðàâ÷óê, Ñ.Â. Ðåêðóò, Þ.Â. Ëîáîéêî –””–

2003 À.Â. Òó÷àïñüêèé, Â.². Îëåêñèê, Î.Â. Îíó÷åíêî

Â.Â. Öåäèê, Þ.Ì. Çàáèò³âñüêèé, Í.Á. ªñ³ïîâà

2004 Ò.Ñ. Øàðàìîê, Â.Î. Êîðí³ºíêî, Å.Â. Êîìïàíåöü, Â.Î. Êîâàëåíêî, ².². Ãðèöèíÿê

Þ.Ã. Êóçüìåíêî

2005 Ñ.Â. Êóò³ùåâ, Â.Ï. Ìàðöåíþê –””–

2006 –””– Ò.Â. Ñïåñ³âèé, Ñ.Â. Êðóæèë³íà, ².Ë. Çàõàð÷åíêî

2008 Î.Þ. Öèöÿëî, Í.Î. Ìàðöåíþê, ².². Ãðèöèíÿê

Þ. Êóöîêîíü, Ê. Ãåéíà, Í.ß. Ðóäèê-Ëåóñüêà, Ë.Â. ²çåðã³í

2009 Î.Â. ²ãíàòîâ, Ä.Ð. Ïøåíè÷íèé Ã.Î. Êîòîâñüêà, Ä.Ñ. Õðèñòåíêî, Î.Â. Ä³äåíêî, ². Ãî÷, Ë.². Áóëë³, Î.Á. Ìåëüí³êîâà

Закінчення таблиці

Кражан С.А.


Бібліотека Інституту є спеціалізова-ним науково-допоміжним підрозділом, який здійснює інформаційно-бібліогра-фічний і бібліотечний супровід наукових досліджень Інституту. Основними напря-мами діяльності бібліотеки є:

• формування, зберігання та орга-нізація раціонального використання до-кументально-інформаційних ресурсів, необхідних для здійснення науково-до-слідної діяльності Інституту;

• інформаційно-бібліографічне і біб-ліотечне обслуговування користувачів бібліотеки;

• наукова обробка документів і ор-ганізація довідково-бібліографічного апарату бібліотеки.

Робота бібліотеки проводиться згідно з прийнятими в Україні законодавчими актами і постановами НААНУ: Закону України “Про бібліотеки і бібліотечну справу” (1955 р.), а також внесених до нього змін (2000 р.), Указу Президента “Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України” (22.03.2000 р.), поста-нови Президії НААНУ від 26.04.2000 р., де вказано про необхідність повноцінного функціонування бібліотек НААНУ, підви-щення їх ролі в інформаційній підтримці наукових досліджень академічних установ відповідно до “Типового положення про бібліотеку науково-дослідної установи Національної академії аграрних наук” та тематичного плану наукових досліджень Інституту, дотримуючись інструктивно-методичних рекомендацій ДНСГБ.

Протягом року бібліотека активно включалася у науково-дослідний про-цес Інституту, інтегруючи у собі наукові інформаційні ресурси, що стосуються

збору, зберігання, обробки та розповсюд-ження традиційних та сучасних носіїв інформації.

Точних відомостей про час заснуван-ня бібліотеки Інституту немає, проте, аналізуючи інститутські видання, можна припустити, що вона була організована в 40-х роках минулого століття.

Бібліотека має спеціалізований фонд наукової літератури з питань аквакульту-ри, рибництва внутрішніх вод, іхтіології, екології, гідробіології, гідрохімії, біології, зоології, гідротехніки, економіки рибни-цтва та сільського господарства.

Фонд складається з близько 50 тис. прим. і містить усі види друкованих ви-дань: монографії, збірники наукових праць Інституту з 1932 р., інших наукових установ України, Росії, Білорусі, Польщі, підручники, навчальні посібники, на-уково-технологічну документацію (ін-струкції, технології, рекомендації, ДСТУ, ГОСТи), дисертації, автореферати, звіти про НДР, періодичні видання — журнали українські та зарубіжні, зокрема “Ри-богосподарська наука України”, “Рибне господарство України”, “Рыбное хозяй-ство” з 1937 р., “Вопросы ихтиологии” з 1953 р., “Рыбоводство и рыболовство” з 1958 р.

Фонд читального залу вміщує: ен-циклопедії, довідники, словники, рефе-ративні видання. Доступ до літератури вільний.

У фонді бібліотеки містяться також рідкісні і цінні видання.

Джерелами комплектування фонду є: видання Інституту, передплата періодики, придбання літератури через книгарні, інтернет-магазини, одержання матері-

РОЛЬ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ ІРГ НААНУ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РИБОГОСПОДАРСЬКОЇ НАУКИ

УДК 002:639.3

РОЛЬ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ ІРГ НААНУ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ

РИБОГОСПОДАРСЬКОЇ НАУКИО.М. Думік


Висвітлена робота бібліотеки Інституту як складової інформаційно-бібліотечного забез-печення наукового процесу в рибництві.


алів конференцій, у яких брали участь співробітники Інституту, дарунки авто-рів видань, обмін з іншими установами, в тому числі з ДНСГБ. Фонд бібліотеки поповнювався також завдяки активним міжнародним науково-технічним зв’язкам Інституту з провідними зарубіжними на-уковими організаціями.

Всебічному використанню бібліотеч-ного фонду сприяє довідково-бібліогра-фічний апарат, який складається з ката-логів і картотек. У картковому варіанті містяться алфавітний і систематичний каталоги, картотеки; звіти, періодич-ні видання, дисертації, автореферати, статті співробітників Інституту (част-ково); в електронному — всі статті з видань Інституту, науково-технологічна інститутська документація, дисертації, автореферати, статті з журналів: “Ри-богосподарська наука України”, “Рибне господарство України”, “Рыбное хозяй-ство” з 1987 р., статті гідробіологічної та іхтіологічної тематики з журналів “Генетика”, “Зоологический журнал”, “Гидробиологический журнал”, “Успехи современной биологии”, “Цитология”, “Цитология и генетика”, “Биохимия”, “Таврійський науковий вісник”, з наукових видань інститутів ВНИИПРХ, ГосНИОРХ, БелНИИРХ, розпочато внесення до елект-ронного каталогу статей з журналу “Ры-боводство и рыболовство”. Електронний каталог на базі системи IRBIS налічує близько 7 тис. записів.

Створений довідково-інформаційний фонд з питань аквакультури, рибництва (наукові, довідково-енциклопедичні ви-дання, реферативна та бібліографічна інформація) дає можливість науковцям орієнтуватися в потоках науково-технічної інформації з проблемних питань галузі.

Бібліотека надає інформаційні та біб- ліотечно-бібліографічні послуги науков-цям, спеціалістам, аспірантам. Обслу-говування читачів здійснюється через абонемент, у читальному залі, через МБА. В бібліотеці зареєстровано 393 читача. В 2009 р. користувалися фондом бібліо-теки 168 науковців та аспірантів Інсти-туту.

Окрім співробітників Інституту, до бібліотеки звертаються працівники інших установ, науковці, викладачі, аспіранти, студенти Національного університету

імені Тараса Шевченка, НУБіПУ, Черні-гівського, Херсонського та ін. універси-тетів, інститутів зоології, гідробіології НАНУ, Держкомрибгоспу, Укрпатенту, Немішаївського агротехнічного коледжу, підприємці — 93 особи з 23 установ.

Налагоджено індивідуальне та масо-ве інформування, потреби якого визна-чаються на основі тематичного плану досліджень Інституту.

На запити науковців наукові спів-робітники бібліотеки виконують тема-тичні підбірки літератури і складають тематичні списки з актуальних питань розвитку рибництва, надають довідки бібліографічного та фактографічного характеру, індексують статті, що пода-ються до публікації у наукових виданнях. Формують теки-добірки фахових статей з видань, що відсутні у фонді бібліотеки.

Для аспірантів, студентів, молодих учених проводяться заходи з пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань: кон-сультації з пошуку інформації в різних джерелах, методики складання бібліогра-фічного списку літератури, консультації з користування довідково-бібліографічним апаратом бібліотеки.

Приєднання до мережі Інтернет дало можливість більш якісно задовольняти інформаційні потреби спеціалістів. Через Інтернет бібліотека звертається до бази даних ДНСГБ, Національної наукової бібліотеки ім. Вернадського, Інститу-ту зоології, а також здійснила спробу налагодити співпрацю з бібліотеками ВНИРО, ВНИИПРХ, БелНИИРХ, ВНИИР, інститутами біології південних морів, біології внутрішніх вод НАНУ, ГосНИ-ОРХ, КаспНИРХ, ЮгНИРО. Використо-вують можливості Інтернету при добір-ках літератури, складанні тематичних списків.

Інформування про нові надходжен-ня до фонду бібліотеки проводиться та-кож шляхом організації виставок: “Нові книги”, “Нові журнали”, “Іноземні ви-дання”, “Днів інформації” з відкритими переглядами. Для проведення останніх, які активно відвідують і представники з інших установ, використовуються ви-дання з ДНСГБ.

У бібліотеці періодично організову-ють тематичні виставки, а також виставки видань наукових праць до ювілейних

Думік О.М.


дат видатних учених і науковців галузі: президента НААНУ академіка М.В. Зубця, доктора с.-г. наук І.М. Шермана, канди-дата с.-г. наук Ю.О. Желтова, кандидата біол. наук Р.А. Балтаджі, кандидата екон. наук М.В. Гринжевського та ін., а також тематичні виставки: “Біологічні осно-ви управління водними біоресурсами”, “Розвиток осетрівництва”. Функціонує виставка “Видання Інституту”, яка пред-

ставляє всі видання Інституту, починаючи з його організації в 1930 р., і постійно поповнюється новими виданнями. Біб- ліотека надає користувачам спектр по-слуг для роботи як із традиційними, так і електронними документами.

Нині бібліотека Інституту активно включилася до підготовки з відзначення 80-річного ювілею Інституту рибного господарства НААН України.

РОЛЬ НАУЧНОЙ БИБЛИОТЕКИ ИРХ НААНУ В ИНФОРМАЦИОННОМ ОБЕСПЕЧЕНИИ

РЫБОХОЗЯЙСТВЕННОЙ НАУКИ

О.М. Думик

Освещена работа библиотеки Института как составляющей информационно-библиотеч-ного обеспечения научного процесса в рыбоводстве.

ROLE OF THE INSTITUTE OF FISHERIES NAASU SCIENTIFIC LIBRARY IN INFORMATIVE PROVIDING

OF FISHERIES SCIENCE

О. Dumik

Work of Institute library as component of the informative-library providing of scientific pro- cess in the fisheries is expounded.

РОЛЬ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ ІРГ НААНУ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РИБОГОСПОДАРСЬКОЇ НАУКИ


БІОРЕСУРСИ ТА ЕКОЛОГІЯ ВОДОЙМ

Протягом усього періоду існування дніпровських водосховищ їх рибопромис-лова експлуатація базувалась насамперед на аборигенних частикових видах риб. Синець (Ballerus Ballerus linneus, 1758) [1] — другорядна промислова риба, ви-лов якої у середині 90-х років минулого століття на Кременчуцькому водосховищі становив до 800 т на рік. Останнім часом вилов цього виду значно зменшився, тому вивчення його біології, а також збережен-ня біологічного різноманіття іхтіофауни у світі — своєчасний та актуальний напрям рибогосподарських досліджень.

За умов антропогенного навантажен-ня на популяцію синця у вигляді промис-лового, аматорського та браконьєрського вилучення, потрапляння його молоді у водозабірні споруди, не обладнані ефек-тивними системами рибозахисту, тощо, єдиним джерелом поповнення лишається природне відтворення [2–7]. У зв’язку з цим ми вважаємо, що для синця Кре-менчуцького водосховища нерест — це один з найважливіших етапів формування структурних та функціональних показни-ків іхтіопопуляцій, а вивчення умов та ефективності відтворення має як теоретич-не, так і прикладне значення, є одним з основних завдань іхтіологічних досліджень на внутрішніх водоймах України.

Метою роботи була оцінка біологіч-ного стану нерестового стада і аналіз

впливу зовнішніх чинників на природ-не відтворення синця Кременчуцького водосховища.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИДля відлову дорослих особин та мо-

лоді використовували дозволи видані Державним комітетом рибного господар-ства: № ГЛ 012 від 31.01.05 р.; № ДР 009, № ДР 012 від 23.03.2006 р., № ДР 010 від 27.03.2006 р.; № ДР 0012, № ДР 014, № ДР 015 від 30.03.2007 р.

У весняний період на контрольно-спо-стережному пункті досліджували погодні та гідрологічні умови року, біологічний стан риби, підхід її плідників до нерес-тових угідь, їх концентрацію й терміни нересту.

Для одержання достовірних даних щодо інтенсивності підходу плідників різних видів риб до нерестовищ, строків початку і наймасовішого нересту та його закінчення, а також вікового складу й стадії статевого дозрівання плідників щоденно протягом квітня–травня про-водили контрольні лови набором сіток із кроком вічка 30, 36, 40, 45, 50, 60, 70, 75, 80, 90, 100, 110, 120, 130, 150 мм, а також візуальні спостереження [8, 9].

Місця нересту риб визначали, орі-єнтуючись на щільність зосередження самок 5-ї стадії зрілості в уловах конт-рольних сіток [9, 10]. Великі скупчення

УДК 597.554.3 (285.247.325.8).

БІОЛОГІЧНИЙ СТАН НЕРЕСТОВОГО СТАДА ТА ОСОБЛИВОСТІ НЕРЕСТУ СИНЦЯ

(BALLERUS BALLERUS LINNEUS, 1758) КРЕМЕНЧУЦЬКОГО ВОДОСХОВИЩА

Д.С. Христенко


Проаналізовано біологічний стан нерестового стада, умови та ефективність нересту синця у Кременчуцькому водосховищі впродовж 2005–2007 рр. Проаналізовано вплив рівневого та температурного режимів на відтворення цього виду. Встановлено, що температура початку

нересту синця останнім часом зменшилась на кілька градусів.


риб (лящ, плітка, синець, плоскирка, карась, окунь, щука) виявляли за допо-могою сучасних ехолокаційних пристроїв (Cuda 2000) [11].

Строки та інтенсивність нересту того чи іншого виду риб вивчали за кількіс-тю й співвідношенням самок на 5- та 6-й стадіях зрілості. Так, поява в уло-вах перших самок, які текли, свідчила про початок нересту, їхня максималь-на кількість в уловах — про те, що від-бувся масовий нерест, а переважання в уловах плідників на стадії вибою — про швидке його закінчення.

Вік риб установлювали за стандартни-ми іхтіологічними методиками В.Л. Брюз- гіна [12] та І.Ф. Правдіна [13], відкладан-ня жиру — за шкалою запропонованою М. Прозоровською (1952).

Для визначення плодючості (ляща та плітки) брали ікру наважкою 1 г з різних частин ястика на ІV стадії зрілості плідників і зважували на аптечних тере-зах, фіксували розчином спирту з 2%-м формальдегідом (1:1) [9, 10].

Статистичне опрацювання проводили загальноприйнятими в біометрії методи-ками Е.В. Івантера [14], Г.Ф. Лакіна [15], С.Н. Лапача [16] та І.Ф. Правдіна [13]. Розрахунки виконували за допомогою комп’ютерної системи аналізу даних MS Excel 2003.

Молодь риб відловлювали в кінці липня – на початку серпня на мілковод-дях водосховища за стандартною сіткою станцій. Знаряддям лову була малькова тканка — волокуша з млинового газу № 7 завдовжки 10 та заввишки 1 м. Проби молоді фіксували 4%-м розчином фор-маліну [17, 18, 19, 20, 21]. За відносну чисельність молоді прийнята кількість цьоголіток на 100 м2 площі облову. Ви-

дову належність цьоголіток визначали за Н.Г. Богуцькою [22, 23] та А.Ф. Ко-блицькою [24].

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Нерестове стадо синця Кременчуцько-го водосховища за досліджуваний період складалося із дев’яти вікових груп — від 2 до 10 років. Основні біологічні по-казники нерестового стада наведено у табл. 1.

Раніше у нерестовому стаді синця були особини 5–7 років [5], а нині — 3– 4 років. Це дає підставу припустити, що останнім часом стадо омолоджується. Співвідношення самок і самців було близь- ким 1:1.

Таким чином, ядро нерестової по-пуляції синця складалося з особин віком 3–4 років, масою 228–259 г, завдовжки 24,6–25,7 см. Інтенсивність підходу його плідників знизилася порівняно з попере-дніми роками у 2–4 рази. Подібні зміни структури нерестового стада викликали певні зміни у проходженні нересту цього виду. Як наслідок омолодження нерес-тового стада змістилися температури початку нересту: якщо у 1985 році це було 16°С, то у 2007 р. — 14,4°С.

Так, згідно з нашими досліджен- нями, у 2005 р. синець нерестився від 6 до 10 травня за температури води 15,6–17,9°С. Рівень води сягав 80,38– 80,55 м. Інтенсивність підходу плідників під час нересту виявилася значно ниж-чою, ніж у 1985 р. — в улові за 1 сіткодобу в цьому році налічувалося всього 26 екз. (табл. 2).

У 2006 р. нерест зафіксовано від 3 до 7 травня за температури води 14,9°С і рівні 79,93–80,15 м. Нерест відбувався

Таблиця 1. Основні біологічні показники плідників синця Кременчуцького водо-сховища

ÏîêàçíèêÐ³ê

2005 2006 2007

Ñåðåäíüîçâàæåíèé â³ê, ðîê³â 3,6 3,6 4,1

Ñåðåäíüîçâàæåíà äîâæèíà, ñì 24,6 24,6 25,7

Ñåðåäíüîçâàæåíà ìàñà, ã 237 228 259

Âãîäîâàí³ñòü çà Ôóëüòîíîì 1,47 1,41 1,45

БІОЛОГІЧНИЙ СТАН НЕРЕСТОВОГО СТАДА ТА ОСОБЛИВОСТІ НЕРЕСТУ СИНЦЯ (BALLERUS BALLERUS LINNEUS, 1758)


рівномірно, без чіткого піку. Підхід плід-ників був набагато слабшим порівняно з 2005 р. — улов за 1 сіткодобу становив усього 8 екз.

У 2007 р. синець нерестився від 12 до 20 травня за температури води 14,4–18,6°С. Нерест відбувався довше, ніж у попередні роки, з чітко виявленим пі-ком від 18 до 20 травня за температу-ри води 16,1–18,6°С. Рівень останньої сягав 80,92–80,97 м. Підхід плідників на нерестовища був слабким — улов за нерестовий період становив лише 5 екз. за 1 сіткодобу.

Змінилися терміни нересту: раніше його фіксували у кінці квітня — на по-чатку травня, а нині — протягом травня. Залишилися без змін тривалість нересту та його початок під час досягнення необ-хідної температури води.

Між показниками температури й рів-ня води з даними відносної чисельності молоді синця встановлено статистично достовірну залежність — τ = 0,5545 і

τ = 0,4815 з рівнем значущості Р≥0,05 (рис. 1, 2).

Залежність ефективності нересту від температури води у синця проявляється, на нашу думку, таким чином: якщо від-творення відбувалося під час поступо-вого прогрівання і без різких коливань температури води, то риба нерестилася масово і в стислі терміни (2006 р.). У ро- ки із холодною весною та мінливими температурами ефективність нересту знижувалася (2005 р.) і спостерігалося кілька підходів плідників на нерестови-ща [95].

Залежність ефективності природного відтворення синця від різких коливань рівня води в нерестовий період пояс-нюється тим, що низький рівень води призводить до зменшення нерестових площ. Через це плідники йдуть у більш глибоководні зони, що значно знижує ефективність відтворення.

Таким чином, нами було встанов-лено, що інтенсивність нересту синця

Таблиця 2. Характеристика нересту синця в Кременчуцькому водосховищі

Ð³ê äîñë³äæåííÿ Òåðì³í íåðåñòó Òåìïåðàòóðà âîäè, °Ñ

Òðèâàë³ñòü íåðåñòó, ä³á

Óëîâ çà 1 ñ/ä, åêç./êã

1985 [5] Ê³íåöü êâ³òíÿ — ïî÷àòîê òðàâíÿ 16–17 5–10 46/15

2005 6–10.05 15,6–17,9 5 26/6

2006 03–07.05 14,9–17,0 5 8/3

2007 12–20.05 (18–20.05)*

14,4–18,6 (16,1–18,6) 9 5/1

* Пік нересту синця.

0,25

0,20

0,15

0,10

0,05

0,00

17,016,516,015,515,014,514,013,513,012,512,011,511,010,510,0

1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007Рік

Åêç./100 ì2 °Ñ

Рис. 1. Залежність між відносною чисельністю молоді синця і температурою води: відносна чисельність цьоголіток синця; температура води

Христенко Д.С.


у Кременчуцькому водосховищі може знижуватися внаслідок різких коливань рівня і температури води.

ВИСНОВКИТерміни початку нересту синця за-

лежать від температури і рівня води.

Зміщення температури початку нересту порівняно з попередніми роками пов’яза-но з омолодженням нерестового стада. Інтенсивність підходу плідників на не-рестовища у синця знизилася, що може бути свідченням нестабільного стану популяції цього виду у водоймі.

0,25 81,2Åêç./100 ì2 ì

0,20

0,15

0,10

0,05

0,00

81,0

80,8

80,6

80,4

80,2

80,0

79,8

79,6

79,4

79,21997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

Ð³ê

Рис. 2. Залежність між відносною чисельністю молоді синця і рівнем води: відносна чисельність цьоголіток синця; рівень води

ЛІТЕРАТУРА 1. Богуцкая Н.Г. Каталог бесчелюстных и рыб пресных и солоноватых вод России с номенкла-

турными и таксономическими комментариями / Н.Г. Богуцкая, А.М. Насека. — М.: Т-во науч. изд. КМК, 2004. — Т. 1. — 208 с.

2. Бузевич І.Ю. Наукові аспекти рибопромислової експлуатації водосховищ Дніпровського кас-каду / І.Ю. Бузевич // Рибогосподарська наука України. — 2007. — № 2. — С. 64–71.

3. Межжерин С.В. Животные ресурсы Украины в свете стратегии устойчивого развития: ана-литический справочник / С.В. Межжерин. — К.: Логос, 2008. — 282 с.

4. Озінковська С.П. Динаміка вилову основних промислових видів риб на Кременчуцькому та Каховському водосховищах / С.П. Озінковська, Д.С. Христенко, Г.О. Котовська // Науковий вісник НАУ. — К., 2006. — № 102. — С. 61–67.

5. Демченко М.Ф. Рыбохозяйственное освоение Кременчугского водохранилища: Обзорная ин-формация / М.Ф. Демченко, Л.И. Вятчанина, В.М. Ерко. — М.: ЦНИИТЄИРХ, 1986. — Вып. 2. (Рыбохозяйственное использование внутренних водоёмов).

6. Владимиров В.И. Критические периоды развития у рыб / В.И. Владимиров // Вопр. ихтио-логии. — 1975. — Т. 15, вып. 5 (95). — С. 689–695.

7. Котовська Г.О. Антропогенний вплив на відтворення риб Кременчуцького водосховища / Г.О. Ко- товська // Зб. матеріалів Міжнар. конф. “Сучасні проблеми біології, екології та хімії”, при-свяченої 20-річчю біол. ф-ту ЗНУ (м. Запоріжжя, 28.03–01.04 2007 р.). — Запоріжжя, 2007. — Ч. 1. — С. 233–235.

8. Методические рекомендации по сбору и обработке ихтиологического материала / В.Г. Кос- тоусов, И.И. Оношко, Г.И. Полякова и др. — Институт рыбного хозяйства НАН Беларуссии. — Минск, 2005. — 56 с.

9. Методика збору і обробки іхтіологічних і гідробіологічних матеріалів з метою визначення лімітів промислового вилучення риб з великих водосховищ і лиманів України: № 166: Затв. наказом Держкомрибгоспу України 15.12.98. — К., 1998. — 47 с.

10. Методи гідроекологічних досліджень поверхневих вод / О.М. Арсан, О.А. Давидов, Т.А. Дя- ченко та ін.: За ред. В.Д. Романенка. — К.: Логос, 2006. — 408 с.

11. Methods for fish biology / Ed. by C.B. Schreck, P.B. Moyle. — Bethesda, Maryland, USA, 1990. — 685 p.

БІОЛОГІЧНИЙ СТАН НЕРЕСТОВОГО СТАДА ТА ОСОБЛИВОСТІ НЕРЕСТУ СИНЦЯ (BALLERUS BALLERUS LINNEUS, 1758)


12. Брюзгин В.Л. Методы изучения роста рыб по чешуе и отолитам / В.Л. Брюзгин. — К.: Наук.думка, 1969. — 186 с.

13. Правдин И.Ф. Руководство по изучению рыб (преимущественно пресноводных) / И.Ф. Правдин: под ред. П.А. Дрягина, В.В. Покровского. — [4-е изд., перераб. и доп.]. — М.: Пищ. пром-сть, 1966. — 376 с.

14. Ивантер Э.В. Основы практической биометрии. Введение в статистический анализ биоло-гических явлений / Э.В. Ивантер. — Петрозаводск: Карелия, 1979. — 96 с.

15. Лакин Г.Ф. Биометрия: пособие для биол. спец. вузов / Г.Ф. Лакин. — М.: Высш. шк., 1990. — 352 с.

16. Лапач С.Н. Статистика в науке и бизнесе / С.Н. Лапач, А.В. Чубенко, П.Н. Бабич. — К.: Мо-рион, 2002. — 640 с.

17. Исследования размножения и развития рыб: Методическое пособие / Под ред. Б.В. Кошелева, М.В. Гулидова. — М.: Наука, 1981. — 224 с.

18. Кузнецов В.А. Количественный учет молоди рыб в водохранилищах и озерах (методические подходы и возможности) / В.А. Кузнецов // Типовые методики исследования продуктивности видов рыб в пределах их ареалов. — Вильнюс, 1985. — С. 26–35.

19. Пахоруков А.М. Изучение распределения молоди рыб в водохранилищах и озерах: Методичка / А.М. Пахоруков. — М.: Наука, 1980. — 65 с.

20. John R. Raper Explorations in the life of fishes / John R. Raper, Edward O. Wilson // Harvard books in biology, 1980. — Number 7. — 204 р.

21. Коблицкая А.Ф. Определитель молоди пресноводных рыб / А.Ф. Коблицкая. — [2-е изд., перераб. и доп.]. — М.: Легк. и пищ. пром-сть, 1981. — 208 с.

БИОЛОГИЧЕСКОЕ СОСТОЯНИЕ НЕРЕСТОВОГО СТАДА И ОСОБЕННОСТИ НЕРЕСТА СИНЦА (BALLERUS BALLERUS LINNEUS, 1758)

КРЕМЕНЧУГСКОГО ВОДОХРАНИЛИЩА

Д.С. Христенко

Проанализированы биологическое состояние нерестового стада, условия и эффективность нереста синца в Кременчугском водохранилище в течение 2005–2007 гг. Проанализировано влияние уровневого и температурного режимов на воспроизводство этого вида. Установ-лено, что температура начала нереста синца в последнее время уменьшилась на несколько градусов.

BIOLOGICAL STATE OF SPAWNING STOCK AND SPAWNING PARTICULARITIES OF BLUE BREAM (BALLERUS BALLERUS LINNEUS, 1758)

OF THE KREMENCHUK RESERVOIR

D. Khristenko

The article analyses biological state of spawning stock and conditions and efficiency of spaw-ning blue bream in the Kremenchuk reservoir during 2005–2007. There has been anayised effect of water-level and temperature regimes on reproduction of this specie. It was found that temperature of blue bream spawning start diminished by several degrees during last time.

Христенко Д.С.


ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНИХ УМОВ НА НЕРЕСТ ОСНОВНИХ ПРОМИСЛОВИХ ВИДІВ РИБ

Основним джерелом поповнення про-мислових популяцій риб Кременчуцького водосховища є природне відтворення, яке перебуває в нерозривному зв’язку з біотичними та абіотичними факторами середовища. В умовах великих рівнинних водосховищ, до яких належить і Кремен-чуцьке, такими факторами найчастіше є температурний та рівневий режими.

Кременчуцьке водосховище — одне з найстаріших дніпровського каскаду. Заповнення його до НПР — 81 м відбу-валося у 1959–1961 рр. За площею вод-ного дзеркала, яка дорівнює 225 тис. га, об’ємом 13,5 км3 (корисний — 8,9 км3) — це найбільша водойма України. Мак-симальна глибина — 24 м, середня — 6 м. Площа мілководних ділянок (до 2 м) становить 18%.

У роботі наведений аналіз впливу екологічних умов Кременчуцького во-досховища за весь час його існування на нерест основних промислових видів риб.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИЗбір матеріалу проводили по всьо-

му Кременчуцькому водосховищі. На контрольно-спостережному пункті до-сліджували погодні та гідрологічні умови року, біологічний стан риби, підхід її плідників до нерестових угідь та терміни нересту.

Для одержання достовірних даних щодо інтенсивності підходу плідників різних видів риб до нерестовищ, строків початку і піки нересту та його закінчення, а також вікового складу й стадії статевого дозрівання плідників, щоденно протягом квітня–травня проводили контрольні лови набором сіток з кроком вічка 30,

36, 40, 45, 50, 60, 70, 75, 80, 90, 100, 110, 120, 130, 150 мм, а також візуальні спостереження [1].

Місця нересту риб визначали, орієн-туючись на щільність зосередження самок 5-ї стадії зрілості в уловах контрольних сіток. Великі скупчення риб виявляли за допомогою сучасних ехолокаційних пристроїв (Cuda 2000).

Строки та інтенсивність нересту того чи іншого виду риб вивчали за кількіс-тю й співвідношенням самок на 5- та 6-й стадіях зрілості. Так, поява в уло-вах перших самок, які текли, свідчила про початок нересту, їхня максимальна кількість в уловах — про те, що відбувся масовий нерест, а переважання в уловах плідників на стадії вибою — про його закінчення.

У роботі використано багаторічні (1961–2008 рр.) дані температурного та гідрологічного режимів, урожайності молоді та річного улову риби.


Основними промисловими видами риб, вилов яких становить від 70 до 77% річного вилову в Кременчуцькому водо-сховищі, є лящ та плітка. У зв’язку з цим під час вивчення умов та ефективності відтворення риб особливу увагу було приділено характеристиці нересту саме зазначених видів.

Лящ. Упродовж усіх років існуван-ня Кременчуцького водосховища про-ходження нересту ляща відбувається за температури води 12–16°С (пік 13–14°С). Незмінною залишається і тривалість про-ходження нересту [2]. Виявлено зміни термінів нересту — вони змістилися на

УДК 639.2.03 (285.247.325.8).


КРЕМЕНЧУЦЬКОГО ВОДОСХОВИЩАГ.О. Котовська


Встановлено вплив температурного та рівневого режиму на нерест основних промислових видів риб Кременчуцького водосховища.


10–15 днів наперед: якщо раніше (в кінці 90-х років) нерест відбувався в третій декаді квітня — першій декаді травня, то в останні роки — у першій-другій декадах травня (рис. 1).

Інтенсивність підходу плідників до місць нересту порівняно з 1970 р., коли вона становила 58 екз. за 1 сіткодобу, на сучасному етапі стала більш масовою і сягала від 99 до 110 екз. [3].

Для визначення впливу на відтворен-ня ляща таких факторів, як температура й рівень води було проаналізовано ці показники під час нересту та відносну чисельність цьоголіток риб як показник ефективності нересту [4]. Масиви даних не підпорядковуються нормальному (Га-усівському) розподілу, тому для аналізу використано метод непараметричної ста-тистики — рангову кореляцію Кендала.

Між показниками температури води під час нересту та відносною чисельністю молоді риб було виявлено статистич-но достовірну кореляцію (τ = 0,4549 з Р≥0,05) (рис. 2). Одержані результати перевищують критичні табличні значення τ критерію Кендала, тому підтверджується зв’язок між температурою води і віднос-ною чисельністю молоді ляща.

Між рівнем води під час нересту ля- ща і відносною чисельністю його моло-

ді статистичної достовірності не існує (τ = 0,1515 з Р≥0,05) (рис. 3). Це ймовір-но пов’язано з тим, що під час нересту ляща практично не спостерігається різких коливань рівня води.

Дослідження біологічного стану по-пуляції ляща дають змогу констатува-ти, що останнім часом спостерігається омолодження нерестового стада ляща. Якщо за даними досліджень проведених раніше Інститутом рибного господарства НААНУ [5] ядро нерестового стада ляща становили особини віком 9–14 років (78% загальної кількості нерестового стада), їхній середньозважений вік був 10,9 ро- ку, середньозважена маса — 1820 г, середньозважена довжина — 42,4 см, то в 2005–2007 рр. нерестове стадо ляща складалося з 17 вікових груп — від 4 до 20 років. Перші статевозрілі самці трапля-лися у віці 4, а самки — 5 років, але масо-ве статеве дозрівання самців установлено під час досягнення довжини 30–32 см у 5-річному віці, а самок — 32–34 см у 6 ро-ків, його ядро становили особини від 5 до 8 років.

Таким чином, за час існування Кре-менчуцького водосховища змістилися терміни початку нересту ляща на 10– 15 днів порівняно з даними кінця 90-х ро- ків минулого століття. Збільшилась ін-

Рис. 1. Терміни нересту ляща в Кременчуцькому водосховищі: — терміни нересту; — пік нересту (цифрами позначено температуру у °С відповідно протягом нересту і під

час піків)

12,6 12,8 13,2 15,5

12,4 12,7 14,2 15,6

12,8 13,3 14,0 16,0

12,3 13,2 14,6 16,0

12,6 13,3 14,0 15,4

12,2 13,6 14,2 15,6

12,0 13,2 13,8 15,7

12,0 12,8 13,6 16,213,8

12,6 13,6 14,6 15,6

12,0 13,2 14,4 15,5

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

20 22 24 26 28 30 02 04 06 08 10 12 14 16 18 20Êâ³òåíü ÒðàâåíüÄàòà

Ð³ê

Котовська Г.О.


тенсивність підходу плідників під час нересту і спостерігається омолоджен-ня нерестового стада плідників: якщо раніше ядро нерестового стада ляща становили особини віком 9–14 років (1980-х роках), то останнім часом (2005– 2007 рр.) його ядро утворювали особини від 5 до 8 років.

Плітка. Були зафіксовані зміни в строках нересту: якщо у кінці минуло-го століття він відбувався від другої де-кади квітня до першої декади травня, то в 2005–2007 рр. — у третій декаді квітня — першій-другій декаді трав-ня, що свідчить про поступове його зміщення на пізніший термін (рис. 4) [2].

Відмічено, що інтенсивність під- ходу плідників на нерестовища змен-шилась (на 10–40%). Якщо в 90-х ро-ках минулого століття цей показник дорівнював 160 екз. за 1 сіткодобу, то в останні роки (2005–2007 рр.) він становить усього 100–130 екз. за 1 сіткодобу.

Для визначення впливу рівня і температури води на відтворення плітки було проведено рангову ко-реляцію за показником τ-критерію Кендала. Між цими показниками й даними відносної чисельності молоді встановлено статистично достовірну залежність (рис. 5, 6).

Встановлено, що із темпера-турою води та відносною чисель-ністю молоді плітки існує коефіці- єнт рангової кореляції Кендала — τ = 0,4848 з рівнем значущос-ті Р≥0,05, що свідчить про висо-кий зв’язок між цими показни- ками.

Між рівнем води і відносною чи-сельністю молоді плітки коефіцієнт рангової кореляції Кендала стано- вив — τ = 0,4545 з рівнем значущос-ті Р≥0,05. Підвищення рівня води спричиняло збільшення відносної чисельності цьоголіток плітки, що пов’язано зі збільшенням нересто-вих площ.

Аналіз біологічного стану плід-ників свідчить про збільшення віко-вого ряду плітки. Якщо за даними попередніх досліджень у 70-х ро-ках минулого століття максималь-

ний вік плітки був 15 років [6], то за останніми спостереженнями в уловах трапляються особини віком до 19 ро-ків. Основу промислових уловів плітки в 1970-х роках [6] становили особи-ни 4–10 років, то тепер це особини 3– 5 років, тобто ми спостерігаємо омо-лодження нерестового стада для цього виду.

Таким чином, змістилися терміни початку нересту плітки на 10–15 днів порівняно з даними кінця 90–х років минулого століття на пізніший період, також зменшилась інтенсивність підходу плідників під час нересту і спостеріга-ється омолодження нерестового стада плідників.

900800

700

600

500

400

300

200

100

0

16,5

16,0

15,5

15,0

14,5

14,0

13,5

13,0

12,5

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Ð³ê

Åêç./100 ì2 °Ñ

Рис. 2. Залежність між відносною чисельністю молоді ляща і температурою води: відносна чисельність цьоголіток ляща; температура води

Рис. 3. Залежність між відносною чисельністю молоді ляща і рівнем води: відносна чисель-ність цьоголіток ляща; рівень води

ì900800700600500400300200100

0 80,85

80,90

80,95

81,00

81,05

81,10

81,15Åêç./100 ì2

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Ð³ê



ВИСНОВКИ

За час існування Кременчуць-кого водосховища у ляща та плітки було виявлено зміщення термінів початку нересту на 10–15 діб піз-ніше порівняно з попередніми до-слідженнями. Незмінними зали-шаються температура і тривалість проходження нересту.

Між показниками темпера-тури води під час нересту ляща і плітки і ефективністю їх нерес-ту (відносна чисельність молоді) виявлено статистично достовірну кореляцію. Між рівнем води під час нересту ляща статистично до-стовірної кореляції не виявлено, а для плідників плітки вона дорівнює τ = 0,4545 з рівнем значущості Р≥0,05.

Відмічено омолодження нерес-тового стада ляща та плітки.

Спостерігається деяке збіль-шення інтенсивності підходу на нерестовища плідників ляща.

10,41998 10,8 11,4 13,5

10,7 10,9 11,6 12,7

10,3 11,2 11,8 13,3

10,6 11,0 11,7 13,2

10,8 11,0 11,4 13,3

10,4 11,0 11,3 13,6

10,6 10,9 11,4 13,8

10,8 11,2 11,0 13,812,8 13,6 13,8

10,8 11,0 11,8 13,6

10,4 10,7 11,7 13,2

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

10 12 14 16 18 20 22 24 26 28 30 02 04 06 08 10 12 14Êâ³òåíü ÒðàâåíüÄàòà

Ð³ê

Рис. 4. Терміни нересту плітки у Кременчуцькому водосховищі: терміни нересту; пік нересту (цифрами позначено температуру у °С відповідно протягом нересту і під час

піків)

Åêç./100 ì2 ì2000 12,0

1500

1000

500

0

11,5

11,0

10,5

10,0

Ð³êРис. 5. Залежність між відносною чисельністю молоді плітки та температурою води: віднос-на чисельність цьоголіток плітки; температура води

Åêç./100 ì2

ì160081,5

1200

800

400

0

81,0

80,5

80,0

79,5

Рис. 6. Залежність між відносною чисельністю мо-лоді плітки і рівнем води: відносна чисельність цьоголіток плітки; рівень води

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Ð³ê

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

ЛІТЕРАТУРА

1. Методика збору і обробки іхтіологічних і гідробіологічних матеріалів з метою визначення лімітів промислового вилучення риб з великих водосховищ і лиманів України: № 166: Затв. Наказом Держкомрибгоспу України 15.12.98. — К., 1998. — 47 с.

Котовська Г.О.


2. Котовська Г.О. Строки нересту основних промислових видів риб у Кременчуцькому водо-сховищі / Г.О. Котовська // III Міжнар. наук. конф. студ. та асп. “Молодь та поступ біології” (м. Львів, 23–27 квітня 2007 р.). — Львів, 2007. — С. 286–287.

3. Котовська Г.О. Антропогенний вплив на відтворення риб Кременчуцького водосховища / Г.О. Котовська // Зб. матеріалів Міжнар. конф. “Сучасні проблеми біології, екології та хімії”, присвяченої 20-річчю біол. ф-ту ЗНУ (м. Запоріжжя, 28.03 — 01.04 2007 р.). — Запоріжжя, 2007. — Ч. 1. — С. 233–235.

4. Котовська Г.О. Залежність відносної врожайності молоді риб Кременчуцького водосховища від температури води та рівневого режиму / Г.О. Котовська // Матеріали III Міжнарод. конф. молодих учених “Розмаїття живого. Екологія. Адаптація. Еволюція” (м. Одеса, 15–18 травня 2007 р.). — Одеса: Печатный дом, 2007. — С. 120–121.

5. Озінковська С.П. Оцінка динаміки і структури популяції ляща Кременчуцького водосховища / С.П. Озінковська, В.І. Полторацька, В.Ц. Головко // Рибн. госп-во. — К., 2001. — Вип. 59–60. — С. 86–97.

6. Вятчанина Л.И. Биологические особенности плотвы Кременчугского водохранилища и ее рыбохозяйственное значение / Л.И. Вятчанина // Рыбн. хоз-во. — 1973. — Вып. 16. — С. 71–76.

ВЛИЯНИЕ ЭКОЛОГИЧЕСКИХ УСЛОВИЙ НА НЕРЕСТ ОСНОВНЫХ ПРОМЫСЛОВЫХ ВИДОВ РЫБ КРЕМЕНЧУГСКОГО ВОДОХРАНИЛИЩА

Г.А. Котовская

Установлено влияние температурного и уровневого режимов на нерест основных про-мысловых видов рыб Кременчугского водохранилища.

EFFECT OF ECOLOGICAL CONDITIONS ON SPAWNING OF MAJOR COMMERCIAL FISHES OF THE KREMENCHUK RESERVOIR

G. Kotovs’ka

There has been found an effect of temperature and level regimes on spawning of major com-mercial fish species of the Kremenchuk reservoir.

ОСОБЛИВОСТІ ЖИВЛЕННЯ ОКУНЯ ДНІСТРОВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА

У специфічних умовах Дністровсько-го водосховища окунь (Perca f luviatilis (L.)) утворив різновікову популяцію, чисельність та іхтіомаса якої має доб-ре виражену тенденцію до збільшення. Широке розповсюдження окуня може спричинювати значні зміни в іхтіоце-нозі водосховища, в тому числі і в його

трофічній структурі. Відповідно дослід-ження особливостей живлення цього виду є важливою складовою моніторингу іхтіофауни, прогнозу змін її структурно-функціональних показників.

Характер живлення окуня (факуль-тативний хижак) за високої чисельності його у Дністровському водоймищі з пер-

УДК 597(282.247.314)


І.Л. Захарченко1, Н.І. Беседінська2

1 Інститут рибного господарства НААН України, м. Київ 2 Буковинський державний медичний університет

Розглянуті якісні показники, що характеризують особливості живлення окуня Дністров-ського водосховища. Встановлена наявність канібалізму як адаптивної реакції на умови існування. Проведено порівняльний аналіз спектра живлення окуня в міжсезонному та річ-

ному аспектах.


ших років існування до тепер зумовлює певні особливості міжвидових стосунків у риб і визначає тенденції розвитку іхтіо-фауни в цілому. Тиск окуня на популяції інших видів риб може відбуватися як хижака, так і харчового конкурента для бентофагів [1]. Літературні дані свідчать, що окунь надає перевагу бентосу і тільки за його недостатності у водоймі перехо-дить на рибні об’єкти харчування [2].

Склад харчової грудки окуня-хижака залежить від доступності жертви, а саме її кількості у водоймі та розміру об’єкта живлення. Відома його роль як меліо- ратора дрібних непромислових видів. Окунь — риба середніх розмірів, мак-симальний розмір жертви, яку він може спожити, — 12–13 см. Більші риби ви-ходять з-під його тиску. Тому спожива-ючи молодь великих промислових риб за умов високої ефективності їх нересту, він також виконує певну меліоративну роль — виїдаючи тугорослу частину по-коління [3].

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИДослідження проводили в 1988–1990,

1999–2000 та 2008, 2009 рр. на акваторії Дністровського водосховища в трьох його частинах (верхній, середній, нижній) у різні періоди року. У зв’язку з тим, що відмінностей в біології живлення в окуня в різних частинах виявлено не було, дані наведені для водойми загалом. Усього за період досліджень було проаналізовано 527 шлунків окуня.

Збір матеріалу проводили з улову ставних сіток з розміром вічка 35–70 мм (з переборкою кожні 2 год), а також ак-тивних знарядь лову. У вересні 2008 та квітні 2009 рр. збір матеріалу проводився знаряддями аматорського лову. Вміст шлунка зважували на аптечних вагах, потім фіксували 4%-м розчином фор-маліну і досліджували у лабораторних умовах. Збір та обробку харчових гру-док проводили за загальноприйнятими методиками [4].


Склад харчової грудки окуня Дні-стровського водосховища залежить від розмірів тіла та пори року (табл. 1). Вес-ною усі розмірні групи окунів протягом дослідного періоду споживали ікру риб (60,5–69,1%) та детрит (20,1–40,1). Ви-дову приналежність ікри встановлено не було. Бентосні організми у дослідже-них шлунках не були виявлені взагалі, а рибні об’єкти тільки у великих окунів у незначній кількості (10,8%). Хижаць-кий спосіб живлення починався влітку і тривав восени–взимку. Тобто весною окунь незалежно від розмірів — типовий детритофаг та споживач ікри, а влітку, коли у водоймі з’являється нове поколін-ня, — типовий хижак. Бентос протягом усього року становив невелику частку в раціоні, що підтверджує дані про бідність цього виду кормів у Дністровському водо-сховищі на перших етапах становлення

Таблиця 1. Склад та співвідношення компонентів харчової грудки окуня залежно від розмірів тіла та пори року 1988–1990 рр., % загальної маси

ÑåçîíÐîçì³ðí³ ãðóïè, ñì Ê³ëüê³ñòü,

åêç.12–15 16–20 21–25 26–30

Âåñíà – Äåòðèò 39,5 ²êðà ðèá 60,5

(n=37)

Äåòðèò 40,1 ²êðà 69,1 (n=126)

Äåòðèò 20,1 ²êðà 69,1

Ðèáà 10,8 (n=27)

190

Ë³òî Ëè÷èíêè ðèá 99,9 Áåíòîñ 0,01 (n=3)

Ðèáà 90,2 Áåíòîñ 8,8

(n=28)

Ðèáà 100 (n=58)

Ðèáà 100 (n=31) 120

Îñ³íü Ðèáà 100 (n=5) Ðèáà 100 (n=12) Ðèáà 100 (n=29)

Ðèáà 89,2 Áåíòîñ 10,8

(n=17)

63

Çèìà – Ðèáà 100 (n=1) Ðèáà 100 (n=2) Ðèáà 100 (n=2) 5

Захарченко І.Л., Беседінська Н.І.


екосистеми. Серед бентосних організмів у шлунках окуня переважали личинки хірономід у дрібних окунів, а у більших — фрагменти річкового рака та прісноводної губки бодяги.

Серед риб основу раціону окуня усіх розмірів становила його власна молодь — 89,1%, бички — 4, верховодка — 5,1, карась сріблястий — 1,7%. Личинки риб, які були виявлені у червні в шлунках дрібних окунів (12–15 см), належали до представників родини коропових.

Канібалізм, виявлений у окуня Дні-стровського водосховища, явище не рід-кісне для риб [5], що дає можливість виявити ряд закономірностей його ви-никнення. А саме, канібалізм у риб но-сить вимушений характер і є наслідком нестачі або недоступності інших видів поживи. Для багатьох видів — судака, білизни, марени, плоскирки — це випад-кове явище; для щуки та окуня — зако-номірне адаптивне пристосування, коли за рахунок частини популяція виживає в цілому. В деяких малокормних водоймах за нестачі продуцентів та консументів перших порядків канібалізм допомагає створити повний трофічний ланцюжок за рахунок представників одного виду. При цьому освоєння різних видів по-живи окремими групами популяції при-водить до виникнення екологічних морф [2]. Відмінності в характері живлення спричиняють розбіжності у темпі росту: окуні-планктофаги або бентофаги стають поживою для окунів-іхтіофагів. Нижчий темп росту перших через нижчу калорій-ність поживи визначає те, що вони довше

перебувають під пресом окунів-хижаків, забезпечуючи їх поживою. Екоморфи ма-ють відмінності в екології розмноження (температури та місця нересту), що за-безпечує їх генетичну відокремленість, а це в свою чергу — чіткі адаптивні мор-фологічні розбіжності.

Подібні складні популяції описані для природних водойм (озера Псковське та Чудське, Чани, Ладога), де ієрархіч-ні структури популяції окуня формува-лись протягом тривалого часу, сотень чи десятків сотень років [6]. Очевидно відносно молода популяція окуня Дні-стровського водосховища не встигла набути подібної структури, навіть якщо для того складалися умови. Проте по-тенційні можливості річкового окуня, а саме здатність до стабільного каніба-лізму як адаптивного пристосування до несприятливих умов існування свідчить про надзвичайну еврібіонтність цього виду і є однією з причин широкого його розповсюдження у Дністровському водо-сховищі на тлі загального депресивного стану іхтіопопуляцій.

Крім стабільного, існує тимчасовий або сезонний канібалізм. Він проявля-ється в роки появи у водоймі високовро-жайних поколінь окуня, які за кількістю перевищують цьогорічок інших видів риб. Тоді певний період року, поки молодь за розмірами не виходить з-під пресу хижаків, окунь споживає власну молодь і забезпечує себе найякіснішою поживою, оскільки “рідні” білки зумовлюють інтен-сифікацію обміну речовин і підвищення темпу росту популяції (табл. 2).

Таблиця 2. Інтенсивність канібалізму окуня у Дністровському водосховищі у червні– листопаді 1988 р. (середнє за кількістю жертв на шлунок)

Ðîçì³ð õèæàêà,

ñì

Ðîçì³ð æåðòâè, ììn

20–30 31–40 41–50 51–60 61–70 71–80 81–90 91–100

10–15 3,49 3,15 31

16–20 7,15 8,12 2,5 36

21–25 17,03 8,18 8,01 95

26–30 15,85 15,65 14,75 129

31–37 18,01 16,02 10,08 5,4 2,01 91

n 36 54 103 140 31 11 4 3 382



Внаслідок високого темпу лінійного росту на хиже живлення окунь Дністров-ського водоймища переходить на пер-шому році життя, споживаючи личинок риб.

Розмір жертви у шлунках зростає відповідно до збільшення розмірів хи-жака і коливається у межах 20–100 мм. Кількість жертв у шлунку зменшується із збільшенням розмірів жертви і зростає із збільшенням розмірів хижака. Середній розмір жертв у шлунках окунів довжиною 15–37 см зростає протягом вегетаційного сезону від 3,2 до 7,5 мм (табл. 3).

Отже, в перші роки існування Дні-стровського водосховища виявлено се-зонний канібалізм. Починаючи з червня, коли підростає молоде покоління окуня, доросла його частина починає ним жи-витися і продовжує це до зими. Весною

окунь живиться ікрою та детритом, а у водоймі імовірно залишається тільки та частина однорічок, які вийшли з-під пре-су основної маси хижаків. Молодь окуня знайдена у невеликій кількості тільки у великих окунів. Можна відзначити, що внаслідок внутрішньопопуляційної меліоративної ролі окуня, яка полягає у вилученні тугорослої частини покоління, популяція поповнюється швидкорослими особинами. Цей факт унеможливлює утворення у водоймі екологічних морф, бо тугорослої частини покоління у водо-ймі не залишається.

У міжрічному аспекті зустрічальність та співвідношення компонентів у харчо-вій грудці окуня змінювались слабко. У весняний період у складі поживи до-мінували ікра риб та детрит, влітку та восени — риба (табл. 4 та 5).

Таблиця 3. Довжина жертви окуня Дністровського водосховища, літо–осінь 1988 р., мм (середня, max/min)

Ðîçì³ð õèæàêà, ñì ×åðâåíü Ñåðïåíü Æîâòåíü Ëèñòîïàä

15–35 3,2; 2,1/4,7 6,8; 4,2/8,8 7,0; 4,8/10,1 7,5; 5,0/10,3

Таблиця 4. Склад та співвідношення компонентів харчової грудки окуня залежно від розмірів хижака та сезону року, весна–літо 1999 р., % загальної маси

ÑåçîíÐîçì³ðí³ ãðóïè, ñì Ê³ëüê³ñòü

åêç.10–15 16–20 21–25 26–30 31–37

Âåñíà Äåòðèò 50,6 ²êðà 48,1

Áåíòîñ 1,3


Áåíòîñ 4,2

Äåòðèò 39,7 ²êðà 58,4 Ðèáà 1,9

Äåòðèò 25,6 ²êðà 69,7 Ðèáà 1,4

Ðèáà 98,6 ²êðà 1,4

52

Ë³òî Ðèáà 80,1 Áåíòîñ 10,9

Ðèáà 100 Ðèáà 100 Ðèáà 100 Ðèáà 100 42

n 5 12 46 21 10 94

Таблиця 5. Склад та співвідношення компонентів харчової грудки окуня залежно від розмірів хижака та сезону року, осінь 2008 та весна 2009 рр., % за-гальної маси

ÑåçîíÐîçì³ðí³ ãðóïè, ñì Ê³ëüê³ñòü

åêç.10–15 16–20 21–25 26–30 31–37

Îñ³íü Ðèáà 96,2 Áåíòîñ 3,8

Ðèáà 100 Ðèáà 100 25

Âåñíà Äåòðèò 9,7 ²êðà 58,4

Áåíòîñ 25,9 Ðèáà 6,0


Áåíòîñ 4,3 Ðèáà 20,4

Ðèáà 93,6 ²êðà 6,4

30

n – – 15 28 12 55

Захарченко І.Л., Беседінська Н.І.


Таким чином, для всього епізоду досліджень встановлено, що у весня-ний період окунь є типовим детритофа- гом, влітку–восени — типовим хижаком. Основу рибного раціону окуня усіх роз-мірів у 1999 р. становила його власна молодь (89,5%), бички (3,7%), верховодка (6,1%), карась сріблястий (0,7%); у 2008– 2009 рр. — власна молодь (78,5%) та верховодка (21,5%).

ВИСНОВКИСезонний канібалізм, виявлений у

окуня в перші роки існування Дністров-

ського водосховища в процесі становлен-ня екосистеми, розвинувся у стабільне адаптивне пристосування популяції до умов водойми. Висока чисельність та високий темп росту (наші дані) свідчить про те, що канібалізм, притаманний оку-ню Дністровського водоймища, сприяє розвитку популяції.

Трофічний вплив окуня на популяції інших видів риб виявляється насамперед у поїданні відкладеної ікри.

Протягом 10-річного періоду істотних відмінностей у якісному складі поживи окуня відмічено не було.

ЛІТЕРАТУРА 1. Зайцева Г.Я. Живлення і кормові взаємовідношення риб у Кременчуцькому водоймищі //

Біологія риб Кременчуцького водоймища. — К.: Наук. думка, 1970. — С. 257–316. 2. Никольский Г.В. Экология рыб. — М.: Высшая школа, 1974. — 336 с. 3. Сальников Н.Е., Мариаш Л.Ф. Хищные рыбы низовья Дуная как биологические мелиораторы //

Рыбное хозяйство. — К.: Наук. думка, 1975. — С. 32–36. 4. Методическое руководство по изучению питания и пищевых отношений рыб в естественных

условиях. — М.: Наука, 1974. — 253 с. 5. Wang N. Eckmann R. Distribution of perch (Perca fluviatilis) during their first year of life in lake

Constance // Hydrobiologia. — 1994. — № 277. — Р. 313–373. 6. Тюрин П.В. Материалы к познанию биологии окуня озера Чаны // Докл. АН СССР. — Т. 1,

вып. 2–3. — С. 186–189.

ОСОБЕННОСТИ ПИТАНИЯ ОКУНЯ ДНЕСТРОВСКОГО ВОДОХРАНИЛИЩА

И.Л. Захарченко, Н.И. Бесединская

Рассмотрены качественные показатели, характеризующие особенности питания окуня Днестровского водохранилища — состав пищевых комков и встречаемость объектов питания. Установлено наличие каннибализма как адаптивной реакции на условия существования. Проведен сравнительный анализ спектра питания окуня в межсезонном и межгодовом аспектах.

FEEDING PARTICULARITIES OF PERCH OF THE DNIESTER RESERVOIR

I. Zakharchenko, N. Besedinskaya

There vahe been examined qualitative indicators, which characterized feeding particularities of perch of the Dniester reservoir — gut content composition and occurrence frequency of food objects. It was found the presence of cannibalism as an adaptative reaction on living conditions. There have been conducted a comparative analysis of feeding spectrum of perch in interseasonal and interannual aspects.



Коропи за типом живлення належать до всеїдних (зоофітофагів) риб [1–3]. Довжина травного каналу щодо довжини тіла у них становить у середньому 2,7 [4, 5]. Основним природним кормом для коропів є планктонні (зоопланктон) та особливо донні (зообентос) безхребетні організми [6–8].

Планктонні організми вільно плава-ють у товщі води [9], а бентосні живуть на ´рунтовому дні водойми [10]. Коропи поїдають переважно ті планктонні та бентосні організми, у яких ще не дуже міцний панцирний покрив [11]. Бентосні організми на 30–50% забезпечують по-требу організму коропів у поживних і біологічно активних речовинах [12].

У сухій речовині планктонних без-хребетних організмів міститься 49–65% білка, 8–32 жиру, 6–23 безазотистих екстрактивних речовин і 18–28% золи. У сухій речовині бентосних організ- мів — 11–68,8% білка, 1,5–12,6 жиру, 5,5–21,2 безазотистих екстрактивних речовин і 7,2–82% золи [13]. Поживна та біологічна цінність планктонних і бентос-них безхребетних організмів залежить від типу водойми [14, 15], температурного та хімічного [16] режиму води, виду та кількості [17] внесеного мінерального й органічного добрива [18].

До планктонних безхребетних орга-нізмів ставу належать переважно мікро-скопічні тварини [19]. За розмірами їх поділяють на такі групи: наннопланктон (від nannos — карликовий), довжина тіла яких становить 5–50 мкм (бактерії, дрібні водорості); мікропланктон (від micro — маленький), довжина тіла яких лежить

у межах 50 мкм – 0,5 мм (найпростіші, коловертки, личинки безхребетних); ме-зопланктон (від mesos — середній) — організми завдовжки 0,5–5 мм (гілляс-товусі, ракоподібні, черви тощо); макро-планктон (від macros — великий), орга-нізми завдовжки понад 5 мм — 0,05 см (мізиди, молюски) [10].

Планктонні безхребетні організми мають особливості у живленні. Так, гіл-лястовусі ракоподібні, зокрема дафнії, живляться як фітопланктоном, так і де-тритом (дрібні частинки мінералізова-ної органічної речовини) [9, 20]. Дафнії використовують ці види кормів шляхом відфільтровування води [21], за рахунок чого вони можуть спожити 60–80% роз-чиненої у воді мінералізованої органічної речовини [10, 21].

Гідробіологічними дослідженнями встановлено, що у воді нагульних ставів Львівської дослідної станції Інституту рибного господарства НААНУ є такі види зоопланктону: коловертки (Rotatoria), гіллястовусі (Cladocera) та веслоногі (Co-pepoda) [22]. Їхня загальна чисельність та біомаса у воді ставів протягом веге-таційного періоду (травень–серпень) наведена у табл. 1, з даних якої видно, що найбільша чисельність зоопланктону у воді ставів відзначена у травні. У червні вона зменшується в 3,06 раза, а в липні та серпні — відповідно у 20 і 15,31 раза порівняно з травнем.

З даних табл. 1 видно, що біомаса зоопланктону в воді нагульних ставів є найбільшою у червні. Вона у 2,99 раза перевищує біомасу зоопланктону, яка була в травні. У липні та серпні, порівня-

УДК 574.52: 597.113

ПЛАНКТОННІ І БЕНТОСНІ ОРГАНІЗМИ РИБНИЦЬКИХ СТАВІВ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЖИРНОКИСЛОТНИЙ СКЛАД

СКЕЛЕТНИХ М’ЯЗІВ І РІСТ КОРОПІВО.М. Фріштак1, Й.Ф. Рівіс2

1 Львівська дослідна станція Інституту рибного господарства НААНУ, 2 Інститут біології тварин НААНУ, м. Львів

Розглянуто особливості чисельності та біомаси планктонних і бентосних безхребетних організмів у рибницьких ставах, їх біологічна та поживна цінність для організму коропів і

необхідність їх підвищення.

Фріштак О.М., Рівіс Й.Ф.


но з травнем, зменшується відповідно у 1,9 і 10,47 раза. Це зумовлено настанням статевої зрілості окремих видів зоопланк-тону. Як відомо, статево зрілі види планк-тонних організмів мають максимальну біомасу [23, 24].

Біохімічними дослідженнями встанов-лено [22], що кількість жирних кислот, які є енергетичним [25, 26] і пластичним [27] матеріалом для організму коропів у планктонних безхребетних організмах нагульних ставів у червні, липні та серпні порівняно з травнем збільшується (табл. 2). Вона більше зростає щодо ненасиче-них жирних кислот, ніж насичених (най-більш виражено у липні). На це вказує індекс насиченості ліпідів, який у червні, липні та серпні становить відповідно 0,13, 0,11 і 0,11 проти 0,20 у травні. До того ж у червні, липні та серпні кількість нена-сичених жирних кислот у зоопланктоні ставів збільшується за рахунок моно-ненасичених і поліненасичених жирних кислот, що видно із даних табл. 2.

Концентрація насичених жирних кислот, які є добрим енергетичним ма-теріалом для організму коропів [25, 28], у зоопланктоні у червні, липні та серп-ні порівняно з травнем зменшується в основному за рахунок кислот з парною кількістю вуглецевих атомів у ланцюгу.

Вміст мононенасичених жирних кис-лот, які також є добрим енергетичним матеріалом для організму коропів [13], у зоопланктоні зростає в основному за рахунок кислот родини n-9 (у червні, липні та серпні відповідно до 1,33, 1,40

і 1,41 проти 1,21 г/кг натуральної маси у травні). Зокрема вміст ейко-заєнової кислоти зростає у липні та серпні (див. табл. 2).

Концентрація поліненасичених жирних кислот, які в організмі коропів використовуються як енергетичний та пластичний матеріал [29, 30], у зоопланктоні у червні, липні та серп-ні збільшується за рахунок кислот як родини n-3 (відповідно до 1,86, 2,04 і 2,08 проти 1,15 г/кг натураль-ної маси), так і кислот родини n-6 (відповідно до 1,06, 1,16 і 1,18 проти 0,84 г/кг натуральної маси). Вміст по-ліненасичених жирних кислот родини n-3 у цей період зростає за рахунок ейкозапентаєнової, докозатриєнової, докозатетраєнової, докозапентаєнової

та докозагексаєнової кислот (див. табл. 2). З неї видно, що кількість поліненасичених жирних кислот родини n-6 у зоопланктоні у червні, липні та серпні збільшується за рахунок ейкозатриєнової та ейкозатетра-єнової — арахідонової кислот.

Слід відзначити, що зростання вмісту більш довголанцюгових і більш нена-сичених жирних кислот родини n-3 у зоопланктоні нагульних ставів не супро-воджується істотними змінами концен-трації її родоначальниці — ліноленової кислоти. Збільшення кількості більш довголанцюгових і більш ненасичених жирних кислот родини n-6 у зоопланктоні супроводжується підвищенням рівня її ро-доначальниці (лінолевої кислоти). З цих даних випливає, що ліноленова кислота у зоопланктоні ставкових вод інтенсивніше перетворюється на більш довголанцюгові та більш ненасичені жирні кислоти, ніж лінолева кислота.

Основою природної кормової бази для коропів є бентосні безхребетні ор-ганізми (зообентос) [23]. Вони живуть на поверхні та у верхніх шарах ґрунту дна водойми (на глибині до 10 см) [31]. У водоймах зустрічаються такі групи зообентосу: організми, які живуть у товщі ґрунту, так звана інфауна (черви, личинки комах, молюски); організми, прикріплені до поверхонь на дні ставу, так звана епіфауна (найпростіші, губки, моховатки, кишковопорожнинні, гол-кошкірі, вусоногі раки); організми, які пересуваються по поверхні ґрунту, так

Таблиця 1. Чисельність та біомаса зоопланк-тону у воді нагульних ставів про-тягом вегетаційного періоду (М±m, n=3)

Ì³ñÿöü âåãåòàö³éíîãî

ïåð³îäó

Çîîïëàíêòîí

×èñåëüí³ñòü, òèñ. åêç./ì3 Á³îìàñà, ã/ì3

Òðàâåíü 49,000±2,082 0,790±0,063

×åðâåíü 16,000±1,155 2,382±0,234

Ëèïåíü 2,45±0,18 0,418±0,013

Ñåðïåíü 3,200±0,214 0,076±0,006

Примітка. В цій та наступних таблицях контролем слугує початок вегетаційного періоду.

ПЛАНКТОННІ І БЕНТОСНІ ОРГАНІЗМИ РИБНИЦЬКИХ СТАВІВ


Табл

иц

я 2.

К

он

цен

трац

ія ж

ир

ни

х к

исл

от

зага

льн

их

ліп

ідів

у з

оо

пл

анк

тон

і р

иб

ов

од

но

го с

таву

пр

отя

гом

вег

ета

цій

но

го п

еріо

ду,

г/

кг

на

тур

ал

ьно

ї м

аси

, М

±m

, n

=3

Æèð

í³ ê

èñëî

òè ò

à їõ

êîä

Âåãå

òàö³

éíèé

ïåð

³îä

òðàâ

åíü

÷åðâ

åíü

ëèïå

íüñå

ðïåí

ü

Ëàó

ðèíî

âà,

12:0

0,02

±0,0

03

0,01

±0,0

030,

01±0

,000

0,01

±0,0

00

Ì³ð

èñòè

íîâà

, 14

:00,

02±0

,003

0,02

±0,0

030,

01±0

,003

0,02

±0,0

03

Ïåí

òàäå

êàíî

âà,

15:0

0,01

±0,0

030,

02±0

,003

0,02

±0,0

030,

02±0

,003

Ïàë

üì³ò

èíîâ

à, 1

6:0

0,26

±0,0

120,

20±0

,015

0,18

±0,0

070,

17±0

,006

Ïàë

üì³ò

îîëå

¿íîâ

à, 1

6:1

0,02

±0,0

030,

02±0

,003

0,03

±0,0

030,

03±0

,003

Ñòå

àðèí

îâà,

18:

00,

41±0

,023

0,32

±0,0

190,

31±0

,018

0,29

±0,0

19

Îëå

¿íîâ

à, 1

8:1

1,12

±0,0

581,

22±0

,022

1,26

±0,0

241,

28±0

,010

Ë³í

îëåâ

à, 1

8:2

0,48

±0,0

380,

59±0

,015

0,63

±0,0

150,

63±0

,020

Ë³í

îëåí

îâà,

18:

30,

33±0

,026

0,35

±0,0

120,

39±0

,009

0,36

±0,

010

Åéêî

çàºí

îâà,

20:

10,

04±0

,003

0,05

±0,0

030,

06±0

,003

0,06

±0,0

03

Åéêî

çàäè

ºíîâ

à, 2

0:2

0,05

±0,0

030,

06±0

,003

0,08

±0,0

030,

07±0

,003

Åéêî

çàòð

èºíî

âà,

20:3

0,11

±0,0

09 0

,16±

0,00

90,

19±0

,009

0,19

±0,0

12

Àðàõ

³äîí

îâà,

20:

40,

25±0

,015

0,31

±0,0

150,

34±0

,017

0,36

±0,0

15

Åéêî

çàïå

íòàº

íîâà

, 20

:5

0,72

±0,0

240,

82±0

,015

0,86

±0,0

150,

87±0

,015

Äîê

îçàò

ðèºí

îâà,

22:

30,

06±0

,003

0,07

±0,0

030,

08±0

,003

0,08

±0,0

03

Äîê

îçàò

åòðà

ºíîâ

à, 2

2:4

0,10

±0,0

070,

13±0

,007

0,16

±0,0

060,

18±0

,006

Äîê

îçàï

åíòà

ºíîâ

à, 2

2:5

0,16

±0,0

07 0

,20±

0,00

90,

23±0

,012

0,25

±0,0

10

Äîê

îçàã

åêñà

ºíîâ

à, 2

2:6

0,23

±0,0

07 0

,29±

0,01

50,

32±0

,010

0,34

±0,0

13

Çàãà

ëüíà

êîí

öåíò

ðàö³

ÿ æ

èðíè

õ êè

ñëîò

4,39

4,84

4,85

5,21

ó ò.

÷.

íàñè

÷åí³

0,72

0,57

0,22

0,51

ìîí

îíåí

àñè÷

åí³

1,18

1,29

1,35

1,37

ïîë³

íåíà

ñè÷å

í³2,

362,

983,

283,

33

n-3/

n-6

1,37

1,75

1,76

1,76



звана онфауна (черевоногі і двостулкові молюски, морські зірки і їжаки, деякі ракоподібні) [10].

У процесі розвитку більшість бентос-них організмів водойми (бабки, веснянки, комарі, мошки та ін.) проходить так звану “крилату” стадію життя. У цій фазі вони живуть у повітряному середовищі [10]. З водним середовищем їх пов’язують яйця та личинки (лялечки). Личинки комарів — хірономіди (Chironomidae) нагадують червоних черв’яків [32]. Вий-шовши із яєць, мікроскопічні розміри личинки через деякий час зростають до 15 мм. Меншість бентосних безхребетних організмів становлять малощетинкові черв’яки — олігохети (Oligocheta) [23]. Останні харчуються детритом [11]. Най-більш відомим представником олігохет є трубочник [25]. Бентосні організми є чистильщиками водойми. Для свого живлення вони використовують пере-важно розкладені залишки тварин і рос-лин [10].

Гідробіологічними дослідженнями встановлено, що бентосні безхребетні організми нагульних ставів Львівської дослідної станції представлені хіроно-мідами та олігохетами.

У табл. 3 подана загальна чисельність та біомаса бентосних організмів протя-гом вегетаційного періоду у нагульних ставах дослідної станції. Чисельність зообентосу в ставах у травні була най-меншою, у червні вона зростала і досягала максимуму в липні. Майже паралельно змінювалась їх біомаса. Деяка невідпо-відність між чисельністю та біомасою зообентосу в ставах у деяких місяцях досліджень пов’язана із змінами співвід-ношення його окремих видів. Так, у травні

та серпні у ставу переважали олігохети, біомаса яких невисока, а в червні та лип- ні — хірономіди, біомаса яких у цей пе-ріод досягає максимуму.

Біохімічними дослідженнями вста-новлено [33], що в зообентосі нагульних ставів у червні та особливо у липні зрос-тає вміст жирних кислот (табл. 4). Це спостерігається більше щодо ненасичених жирних кислот, ніж насичених. На це вказує індекс насиченості ліпідів, який у червні та липні становив відповідно 0,28 і 0,23 проти 0,35 у травні.

Збільшення концентрації ненаси-чених жирних кислот у зообентосі на-гульних ставів спостерігається більше щодо поліненасичених жирних кислот родин n-6 (лінолевої, ейкозатриєнової та ейкозатетраєнової-арахідонової) і n-3 (ейкозапентаєнової, докозатриєнової та докозатетраєнової), ніж мононенасиче-них жирних кислот родин n-7 (пальміто-олеїнової) і n-9 (ейкозаєнової). Причому у червні більше за рахунок лінолевої та ейкозапентаєнової кислот, ніж за рахунок пальмітоолеїнової, а у липні — більше за рахунок ліноленової, ейкозадиєнової, арахідонової, ейкозапентаєнової, докоза-триєнової, докозатетраєнової, докозапен-таєнової та докозагексаєнової кислот, ніж пальмітоолеїнової та ейкозаєнової (табл. 4). Такі зміни жирнокислотного складу бентосних організмів у червні та липні порівняно з травнем, можливо, пов’язані зі змінами співвідношення окремих їх ви-дів. Зокрема, як ми вже зазначали раніше, у червні та липні хірономіди кількісно переважають над олігохетами.

У зообентосі нагульних ставів у серпні концентрація жирних кислот приблизно така сама, як і у травні (див. табл. 4). У

Таблиця 3. Чисельність та біомаса зообентосу в нагульних ставах протягом веге-таційного періоду (М±m, n=3)

Ì³ñÿö³ âåãåòàö³éíîãî ïåð³îäó

Çîîáåíòîñ

×èñåëüí³ñòü, òèñ. åêç./ì2 ïîâåðõí³ ´ðóíòîâîãî äíà ñòàâó

Á³îìàñà, ã/ì2 ïîâåðõí³ ´ðóíòîâîãî äíà ñòàâó

Òðàâåíü 53,4±2,62 0,15±0,014

×åðâåíü 146,7±7,04 0,51±0,054

Ëèïåíü 333,3±20,28 1,75±0,180

Ñåðïåíü 80,0±6,72 0,32±0,065



Табл

иц

я 4.

В

міс

т ж

ир

ни

х к

исл

от

зага

ль

ни

х л

іпід

ів у

зо

об

ен

тосі

ри

бо

во

дн

ого

ста

ву

пр

отя

гом

ве

гета

цій

но

го п

ер

іод

у, г

/к

г н

ату

ра

льн

ої

ма

си,

М±

m,

n=

3

Æèð

í³ ê

èñëî

òè ò

à їõ

êîä

Âåãå

òàö³

éíèé

ïåð

³îä

òðàâ

åíü

÷åðâ

åíü

ëèïå

íüñå

ðïåí

ü

Ëàó

ðèíî

âà,

12:0

0,11

±0,0

070,

10±0

,007

0,09

±0,0

100,

11±0

,006

Ì³ð

èñòè

íîâà

, 14

:00,

16±0

,009

0,14

±0,0

120,

11±0

,009

0,14

±0,0

06

Ïåí

òàäå

êàíî

âà,

15:0

0,06

±0,0

030,

07±0

,006

0,08

±0,0

030,

07±0

,003

Ïàë

üì³ò

èíîâ

à, 1

6:0

1,23

±0,0

371,

13±0

,059

0,98

±0,0

351,

32±0

,061

Ïàë

üì³ò

îîëå

¿íîâ

à, 1

6:1

0,08

±0,0

060,

10±0

,003

0,11

±0,0

090,

07±0

,007

Ñòå

àðèí

îâà,

18:

01,

12±0

,031

0,99

±0,0

500,

92±0

,034

1,22

±0,0

46

Îëå

¿íîâ

à, 1

8:1

5,10

±0,1

055,

27±0

,068

5,41

±0,0

854,

97±0

,078

Ë³í

îëåâ

à, 1

8:2

1,15

±0,0

711,

64±0

,059

1,90

±0,1

281,

12±0

,092

Ë³í

îëåí

îâà,

18:

30,

14±0

,009

0,16

±0,0

090,

20±0

,017

0,10

±0,

012

Åéêî

çàºí

îâà,

20:

10,

11±0

,009

0,13

±0,0

090,

15±0

,006

0,11

±0,0

07

Åéêî

çàäè

ºíîâ

à, 2

0:2

0,12

±0,0

090,

14±0

,009

0,16

±0,0

090,

09±0

,009

Åéêî

çàòð

èºíî

âà,

20:3

0,19

±0,0

070,

22±0

,009

0,26

±0,0

090,

15±0

,018

Àðàõ

³äîí

îâà,

20:

40,

37±0

,015

0,44

±0,0

220,

53±0

,018

0,37

±0,0

23

Åéêî

çàïå

íòàº

íîâà

, 20

:5

0,06

±0,0

060,

08±0

,003

0,09

±0,0

070,

07±0

,007

Äîê

îçàò

ðèºí

îâà,

22:

30,

02±0

,003

0,04

±0,0

070,

06±0

,007

0,03

±0,0

03

Äîê

îçàò

åòðà

ºíîâ

à, 2

2:4

0,04

±0,0

060,

06±0

,006

0,08

±0,0

070,

04±0

,003

Äîê

îçàï

åíòà

ºíîâ

à, 2

2:5

0,10

±0,0

090,

13±0

,009

0,15

±0,0

060,

10±0

,006

Äîê

îçàã

åêñà

ºíîâ

à, 2

2:6

0,12

±0,0

120,

14±0

,009

0,19

±0,0

100,

10±0

,009

Çàãà

ëüíè

é âì

³ñò

æèð

íèõ

êèñë

îò10

,28

10,9

911

,15

10,1

8

ó ò.

÷.

íàñè

÷åí³

2,68

2,44

2,18

2,86

ìîí

îíåí

àñè÷

åí³

5,29

5,49

5,67

5,15

ïîë³

íåíà

ñè÷å

í³2,

313,

053,

312,

17

n-3/

n-6

0,28

0,27

0,32

0,27



серпні, порівняно з травнем, у зообентосі зростає індекс насиченості ліпідів (0,39 проти 0,35). У цей період знижується кількість мононенасичених і поліне-насичених жирних кислот (7,32 проти 7,60 г/кг натуральної маси), зокрема родин n-3 (0,44 проти 0,48 г/кг), n-6 (1,64 проти 1,71 г/кг), n-7 (0,07 проти 0,08 г/кг) і n-9 (5,17 проти 5,33 г/кг), але підвищується кількість насичених з парною (2,79 проти 2,62 г/кг) та не-парною (0,07 проти 0,06 г/кг) кількістю вуглецевих атомів у ланцюгу.

Розвиток планктонних і бентосних безхребетних організмів у рибоводних ставах залежить від кількості у воді біо-генних речовин і елементів. Він стиму-люється в основному шляхом внесення в стави органічних і неорганічних форм добрив [34].

У водоймах менша частина поживних речовин органічних і неорганічних форм добрив використовується вищими водни-ми рослинами, а більша — бактеріями та планктонними водоростями. За рахунок інтенсивного розвитку бактерій та фіто-планктону проходить масове збільшення чисельності та біомаси планктонних і бентосних безхребетних організмів [35], внаслідок чого харчовий ланцюг у ста-ві зростає [17]. Для удобрення ставів використовують мінеральні (фосфорні, азотні, кальцієві), органічні (гній, гно-ївку), зелені (сидерати) та інші добрива [17]. Завдяки високій концентрації біо-генних речовин створюються оптимальні умови для розвитку у воді ставу бактеріо-планктону та фітопланктону [24]. Дія мінеральних добрив на чисельність та біомасу бактеріопланктону та фітопланк-тону короткочасна. Це зумовлено тим, що бактерії та планктонні водорості дуже швидко використовують розчинені у воді мінеральні солі [11]. Тому практикується дрібне (порційне) внесення мінеральних добрив у стави [17].

Різновікові групи коропів протягом життя живляться різними планктонними та бентосними організмами. Зокрема коловертками (повноцінним у білковому відношенні кормом) та найпростішими (інфузоріями) живиться молодь усіх видів ставкових риб [10, 36]. Пізніше молодь риб переходить на живлення нижчими ракоподібними [10].

Травлення у коропів залежить від температури навколишнього середовища [37–39]. Найсприятливіша температура води лежить у межах 24–26°С [12].

Планктонні та бентосні безхребет-ні організми рибоводних ставів також вносять значний вклад у склад скелет-них м’язів дволіток коропів (товарної риби) [25]. Біохімічними дослідженнями встановлено жирнокислотний склад ске-летних м’язів дволіток коропів рибовод-них ставів Львівської дослідної станції Інституту рибного господарства НААНУ протягом вегетаційного періоду (тра-вень–серпень) [22].

Упродовж останнього в скелетних м’язах дволіток любінських лускатих ко-ропів інтенсивно зростав вміст жирних кислот загальних ліпідів (табл. 5). Так, якщо їх вміст на початку вегетаційного періоду у скелетних м’язах коропів ста-новив 9,62 г/кг натуральної маси, то в середині та в кінці — відповідно 14,04 і 18,55 г/кг натуральної маси. Зростан-ня відбувається за рахунок насичених жирних кислот (відповідно до 2,25 і 2,66 проти 1,81 г/кг натуральної маси). При цьому збільшується концентрація наси-чених жирних кислот з парною кількістю вуглецевих атомів у ланцюгу (відповідно до 2,23 і 2,63 проти 1,80 г/кг натуральної маси). В середині та особливо в кінці вегетаційного періоду порівняно з його початком у скелетних м’язах коропів також підвищується рівень мононена-сичених жирних кислот (відповідно до 6,05 і 6,95 проти 4,97 г/кг натуральної маси) родин n-7 (відповідно до 0,17 і 0,18 проти 0,10 г/кг натуральної маси) і n-9 (відповідно до 6,43 і 6,77 проти 4,87) і поліненасичених жирних кислот (відпо-відно до 5,82 і 8,94 проти 2,74) родин n-3 (відповідно до 2,88 і 4,72 проти 1,08) і n-6 (відповідно до 2,39 і 3,38 проти 1,39 г/кг натуральної маси).

Протягом вегетаційного періоду в скелетних м’язах коропів, які в великій кількості поїдали планктонні та бентосні безхребетні організми, інтенсивно зрос-тає ненасиченість жирними кислотами їх скелетних м’язів (індекс насиченості ліпідів на початку, в середині та в кінці становила відповідно 0,23, 0,19 і 0,17). Одночасно в їх скелетних м’язах істотно зростає співвідношення поліненасичених



Таблиця 5. Вміст жирних кислот загальних ліпідів у скелетних м’язах любінських лускатих коропів протягом вегетаційного періоду, г/кг натуральної маси (М±m, n=3)

Æèðí³ êèñëîòè òà їõ êîäÂåãåòàö³éíèé ïåð³îä

ïî÷àòîê ñåðåäèíà ê³íåöü

Ëàóðèíîâà, 12:0 0,01±0,001 0,02±0,003 0,03±0,003

Ì³ðèñòèíîâà, 14:0 0,04±0,003 0,05±0,006 0,07±0,006

Ïåíòàäåêàíîâà, 15:0 0,01±0,001 0,02±0,003 0,03±0,003

Ïàëüì³òèíîâà, 16:0 1,17 ±0,034 1,43±0,032 1,68±0,041

Ïàëüì³òîîëå¿íîâà, 16:1 0,10±0,003 0,17±0,012 0,18±0,012

Ñòåàðèíîâà, 18:0 0,58±0,023 0,73±0,038 0,85±0,023

Îëå¿íîâà, 18:1 4,61±0,214 5,51±0,064 6,28±0,067

Ë³íîëåâà, 18:2 1,15±0,071 1,80±0,072 2,44±0,133

Ë³íîëåíîâà, 18:3 0,29±0,020 0,77±0,043 1,25±0,082

Åéêîçàºíîâà, 20:1 0,26±0,017 0,37±0,023 0,49±0,029

Åéêîçàäèºíîâà, 20:2 0,24±0,015 0,47±0,020 0,70±0,026

Åéêîçàòðèºíîâà, 20:3 0,10±0,006 0,26±0,020 0,42±0,020

Åéêîçàòåòðàºíîâà (àðàõ³äîíîâà), 20:4 0,14±0,012 0,33±0,015 0,52±0,026

Åéêîçàïåíòàºíîâà, 20:5 0,20±0,012 0,53±0,023 0,87±0,041

Äîêîçàäèºíîâà, 22:2 0,03±0,003 0,08±0,006 0,14±0,012

Äîêîçàòðèºíîâà, 22:3 0,04±0,006 0,10±0,012 0,16±0,012

Äîêîçàòåòðàºíîâà, 22:4 0,07±0,006 0,18±0,012 0,32±0,020

Äîêîçàïåíòàºíîâà, 22:5 0,16±0,006 0,43±0,023 0,70±0,032

Äîêîçàãåêñàºíîâà, 22:6 0,32±0,015 0,87±0,038 1,42±0,061

Çàãàëüíèé âì³ñò æèðíèõ êèñëîò 9,62 14,12 18,55

ó ò. ÷. íàñè÷åí³ 1,81 2,25 2,66

ìîíîíåíàñè÷åí³ 4,97 6,05 6,95

ïîë³íåíàñè÷åí³ 2,74 5,82 8,94

n-3/n-6 0,78 1,21 1,41

жирних кислот родини n-3 до полінена-сичених жирних кислот родини n-6 (на початку, в середині та в кінці вегетацій-ного періоду становило відповідно 0,78, 1,21 і 1,41).

З наведених вище даних видно, що вміст жирних кислот у скелетних м’язах коропів протягом вегетаційного періоду найбільше зростає за рахунок полінена-сичених жирних кислот родини n-3, які позитивно впливають на харчову цін-ність м’яса риб. Споживання людиною

цих поліненасичених жирних кислот є ефективним способом попередження ішемічних захворювань серця та інших небезпечних хвороб людини [26].

Жирні кислоти не тільки відклада-ються у скелетних м’язах коропів. Вони слугують також джерелом енергії для синтезу великої кількості амінокислот і білка [27]. Жирні кислоти, в першу чер-гу ненасичені, зокрема поліненасичені, також необхідні для побудови мембран міоцитів [25]. Крім того, поліненасичені



жирні кислоти родини n-6 і особливо n-3 є джерелом речовин з дуже широким спек-тром біологічної дії (простагландинів, тромбоксанів і лейкотриєнів) [40].

Таким чином, дослідженнями встанов-лені прирости живої маси тіла дволіток любінських лускатих коропів (товарної риби) в нагульних ставах Львівської до-слідної станції Інституту рибного госпо-дарства НААНУ впродовж вегетаційного періоду. З наведених у табл. 6 даних вид-но, що протягом травня, червня, липня та серпня маса тіла дволіток любінського лускатого коропа зростала в 19,6 раза. Найбільші прирости маси тіла любінських лускатих коропів спостерігалися впро-довж травня–червня (у 5,84 раза).

Отже, рибоводні стави, багаті на планктонні та бентосні безхребетні ор-

ганізми, позитивно впливають на жирно-кислотний склад скелетних м’язів і ріст коропів. Тому необхідно технологічними засобами підвищувати чисельність та біо-масу планктонних і бентосних безхребет-них організмів у рибоводних ставах.

ЛІТЕРАТУРА 1. Годівля риб / [Шерман І.М., Гринжевський М.В., Желтов Ю.О. та ін.]. — К.: Вища освіта,

2001. — 268 с. 2. Скляров В.Я. Кормление рыб: Справочник / Скляров В.Я., Гамыгин Е.А., Рыжков Л.П. — М.:

Легкая и пищевая пром-сть, 1984. — 120 с. 3. Шерман І.М. Ставове рибництво / Шерман І.М. — К.: Урожай, 1994. — 335 с. 4. Смит Л.С. Введение в физиологию рыб / Смит Л.С. — М.: Агропромиздат, 1986. — 170 с. 5. Фізіологія риб / [ Дегтярьов П.А., Шерман І.М., Пилипенко Ю.В. і ін.]. — К.: Вища школа,

2001. — С. 24–44. 6. Анисимова И.М. Питание и упитанность рыб: Ихтиология / И.М. Анисимова, В.В. Лавровский. —

М.: Высшая школа, 1983. — 256 с. 7. Карзинкин Г.С. Методические основы кормления карпов / Карзинкин Г.С. — М.: ВАСХНИЛ,

1967. — 28 с. 8. Мартышев Ф.Г. Прудовое рыбоводство / Мартышев Ф.Г. — М.: Высшая школа, 1973. — 427 с. 9. Богатова И.Б. Естественная кормовая база рыб и методы её повышения / И.Б. Богатова //

Сб. науч. труд. ВНИИПРХ. — М., 1982. — С. 187–211. 10. Кражан С.А. Природна кормова база рибогосподарських водойм / Кражан С.А., Хижняк М.І. //

К.: Олді Плюс, 2009. — 263 с. 11. Вишнякова Р.А. Кормление рыбы и удобрение прудов / Р.А. Вишнякова, М.А. Брудастова. —

М.: Россельхозиздат, 1986. — 68 с. 12. Щербина М.А. Выращивание карпа в прудах / Щербина М.А., Кисилев А.Ю., Касаткина А.Е. —

Минск: Урожай, 1992. — 120 с. 13. Маликова К.М. Биохимический состав кормовых беспозвоночных / К.М. Маликова // Труды

совещания по физиологии рыб. — М., 1958. — С. 25–29. 14. Грициняк І.І. Формування екологічного стану ставів в залежності від особливостей годівлі та

складу полікультури / І.І. Грициняк, Г.М. Добрянська, Н.І. Цьонь // Наук. вісник Львівської нац. акад. вет. медицини ім. С.З. Гжицького. — Львів, 2004. — Т. 6, № 4, ч. 5. — С. 33–40.

15. Grover J.P. Effects of Si:P supply ratio, suuply variability and selective grazing in the plankton. An experiment with a natural algal and protistan assemblage / J.P. Grover // Limnol. Oceanogr. — 1989. — Vol. 34. — P. 349–367.

16. Камлюк Л.В. Закономерности функционирования зоопланктонного сообщества в нагульных прудах: Автореф. дис. ... докт. биол. наук: спец. 03.00.10 “Ихтиология” / Л.В. Камлюк. — Минск, 1992. — 38 с.

17. Винберг Г.Г. Удобрение прудов / Г.Г Винберг, В.П. Ляхнович. — М.: Лёгкая и пищевая пром-сть, 1965. — 271 с.

18. Кузьмичёва В.И. Первичная продукция планктона при использовании минеральных удобрений в рыбоводных прудах: Автореф. дис. ... канд. биол. наук: спец. 03.00.10 “Ихтиология” / В.И. Кузь- мичёва. — М., 1970. — 21 с.

19. Брагинский Л.П. Размерно-весовая характеристика форм прудового зоопланктона / Л.П. Бра- гинский // Вопросы ихтиологии. — 1957. — Вып. 9. — С. 188–191.

Таблиця 6. Зміни маси тіла любінських лускатих коропів упродовж вегетаційного періоду, г (М±m, n=10)

Ì³ñÿöü ðîêó Çì³íà ìàñè ò³ëà

Òðàâåíü 26,0±0,32

×åðâåíü 151,9±5,26

Ëèïåíü 307,0±15,27

Ñåðïåíü 508,9±23,38



20. Matveev V.F. Contrasting responses of cladocerans to changes in the nutritional value of nanno-plankton / V.F. Matveev // Freshwater Biology. — 1990. — Vol. 23. — P. 197–204.

21. Богатова И.Б. Рыбоводная гидробиология / И.Б. Богатова.— М.: Легкая и пищевая пром-ть, 1980. — 168 с.

22. Блага О.М. Особливості росту різних видів ставкових риб та вмісту високомолекулярних жирних кислот (ВЖК) у їх скелетних м’язах / О.М. Блага // Науково-технічний бюлетень Інституту біології тварин. — 2007.— Вип. 8, № 1–2. — С. 14–25.

23. Кражан С.А. Природна кормова база вирощувальних та нагульних ставів і шляхи її покра-щення / С.А. Кражан, Т.Г. Литвинова. — К.: ІРГ УААН, 1997. — 24 с.

24. Fulton R.S. Grazing on filamentous algae by herbivorous zooplankton / R.S. Fulton // Freshwater Biology. — 1988. — Vol. 20, № 2. — P. 263–271.

25. Федотенков В.И. Влияние разных долей естественных кормов в рационе сеголеток карпа на их зимостойкость и липидный обмен: Автореф. дис. ... канд. биол. наук: 03.00.04 “Биохимия” / В.И. Федотенков. — М.: ТСХА, 2000. — 18 с.

26. Dyerberg J., Bang H.O., Hjorne N. Fatty acid composition of plasma lipids in Greenland Eskimos // Am. J. Clin. Nutr. — 1975. — Vol. 8. — P. 958–966; Filipiak J.С., 1997; Климов А.Н., 1999; Нo-lub B.J., 2002.

27. Сорвачев К.Ф. Основы биохимии питания рыб / К.Ф. Сорвачев. — М.: Легкая и пищевая пром-сть, 1982. — 214 с.

28. Шаповалова Л.А. Характеристика липидов некоторых гидробионтов и направления их ис-пользования / Л.А. Шаповалова, Л.П. Харзова, Т.К. Лебская // Материалы отчетной сессии по итогам НИР ПИНРО в 1993 г. — Мурманск: Изд-во ПИНРО, 1994. — С. 257–266.

29. Horton J.D., Goldstein J.L., Brown M.S. SPEBPs:activators of the complete program of cholesterol and fatty acid synthesys in the liver // J. Clin. Invest. — 2002. — Vol. 109. — P. 1113–1125.

30. Zalachowski W. Biologia ryb / Zalachowski W. — Warszava: PWN, 2000. — 320 р. 31. Гутельмахер Б.Л. Питание пресноводных планктонных ракообразных / Б.Л. Гутельмахер //

Успехи современной биологии. — Л., 1974. — Т. 2, № 5. — С. 294–312. 32. Хижняк М.І. Підвищення природної кормової бази ставів за випасного вирощування риби /

М.І. Хижняк // Рибне господарство України: стан і перспективи. — К.: Вища школа, 2003. — Вип. 54. — С. 226–274.

33. Любченко В.И. Рыбоводство / Любченко В.И. — Кишинев: Vitalis, 2004. — 103 с. 34. Блага О.М. Екологічна характеристика та жирнокислотний склад зообентосу ставів / О. Бла-

га, Й. Рівіс // Науково-технічний бюлетень Інституту біології тварин. — 2006. — Вип. 7, № 1–2. — С. 201–205.

35. Методи підвищення природної рибопродуктивності ставів / А.І. Андрющенко, Р.А. Балтаджі, Н.І. Вовк [та ін.] // Рибне господарство. — 1998. — Вип. 49–50. — С. 3–11.

36. Балтаджі Р.А. До питання визначення природної рибопродуктивності водойм / Р.А. Балтаджі // Рибне господарство. — 2005. — Вип. 64. — С. 49–56.

37. Голодец Г.Г. Лабораторный практикум по физиологии рыб / Голодец Г.Г. — М.: Пищепром-издат, 1955. — 92 с.

38. Крюхин Б.В. Физиология пищеварения пресноводных костистых рыб / Крюхин Б.В. — М.: Издательство АН CCCP, 1963. — 216 c.

39. Секретарюк К.В. Ветеринарна санітарія і гігієна в рибництві / Секретарюк К.В., Данко М.М., Стибель В.В. — М.: Универсум Паблишинг, 2002. — 177 с.

40. Kamler E. Wykorzystanie aminokwasow przez larwy karpia (Cyprinus cyprinus L.) zywione pasza granulowana iub zooplanktonem / E. Kamler, A. Przybyl, M. Szlaminska // Pol. Arch. Hydrobiol. — 1994. — № 41(2). — L. 209–225.

ПЛАНКТОННЫЕ И БЕНТОСНЫЕ ОРГАНИЗМЫ РЫБОВОДНЫХ ПРУДОВ И ИХ ВЛИЯНИЕ НА ЖИРНОКИСЛОТНЫЙ СОСТАВ СКЕЛЕТНЫХ МЫШЦ

И РОСТ КАРПОВ

О.М. Фриштак, И.Ф. Ривис

Рассмотрены особенности численности и биомассы планктонных и бентосных безпо-звоночных организмов в рыбоводных прудах, их биологическая и питательная ценность для организма карпов и необходимость их повышения.

INFLUENCE OF PLANCTON AND BENTOS ORGANISMS IN FISHERY PONDS AT THE FATTY ACIDS COMPOSITION CARCASS MUSCLES AND AT THE GROWTH CARPS

O. Frishtak, I. Rivis

There has been considered special quantity and biomass plancton and zoobentos organisms at the ponds, they biological and food value for carps organism. It is shown necessity increase them quantity and biomass at the fishery ponds.



Протягом останніх півтора десятків років у рибогосподарському використанні внутрішніх водойм України відбулися кардинальні зміни. У процесі перебудо-ви економічної і соціально-політичної системи країни переважна більшість ко-лишніх державних підприємств не лише пройшли складний шлях трансформацій форми власності, а й радикально змінили напрацьовані десятиліттями технології виробництва рибної продукції. Зростання ринкових вимог до якості товарної риби, ріст попиту населення на послуги рекре-аційного змісту (аматорська, спортивна риболовля та інші види активного відпо-чинку біля води) і реалізація приватної господарської ініціативи сприяли появі і розвиткові нових форм використання во-дойм рибогосподарського призначення.

У багатьох рибних господарств є своя оригінальна технологія виробни-цтва продукції або надання послуг, яку удосконалюють шляхом проб і помилок. Слід констатувати, що рівень сучасного науково-технічного забезпечення рибо-господарської діяльності не повною мірою відповідає вимогам часу. За недостат-нього обсягу державного фінансування перспективних напрямів досліджень роль рибогосподарської науки, на жаль, часто полягає лише у вивченні і науковому обґрунтуванні набутого практиками ви-робничого досвіду. Зверхнє ставлення багатьох окрилених першими успіхами

рибоводів-початківців до науковців, як правило, призводить до значних втрат коштів і дорогоцінного часу на пошуки шляхів подолання проблем, які вини-кають у процесі господарювання. Тому кожен приклад плідної співпраці рибо-господарської науки і практики повинен стати надбанням громадськості.

Одним із прикладів такої співпраці є багатолітня робота колективу науковців ІРГ НААНУ з екологічного моніторин-гу водойм сільськогосподарського під- приємства “Філія “Антонов-Агро” АНТК ім. О.К. Антонова” (СП “Філія”) с. Круглик Києво-Святошинського р-ну Київської обл. та надання рибоводам цього гос-подарства консультативної допомоги у розвиткові господарської діяльності на водоймах. Результати перших 2 років такої роботи (2004–2005 рр.) опублікова-но у статті, що ввійшла до випуску № 65 збірника наукових праць ІРГ УААН [1].

Попри економічну кризу в країні, яка негативно вплинула на роботу СП “Філія”, співробітництво науковців і рибоводів підприємства триває, хоча і дещо у скороченому форматі, врахову-ючи фінансові можливості партнерів. Потенціал подальшої спільної роботи включає низку ще нереалізованих ви-робничниками пропозицій науковців стосовно подальшої екологізації вироб-ництва рибницької продукції на підставі нових набутих відомостей про функціо-

ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ СТАВІВ КОМПЛЕКСНОГО ВИКОРИСТАННЯ

УДК 639.3:597.44

ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ СТАВІВ КОМПЛЕКСНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПРИ ЇХ ЕКСПЛУАТАЦІЇ В РЕЖИМІ

БАГАТОРІЧНОГО ВОДОКОРИСТУВАННЯВ.О. Коваленко1, С.А. Кражан2, А.М. Базаєва2,

Т.В. Григоренко2, О.В. Коваленко3

1 НУБіПУ, Київ 2 ІРГ НААНУ, Київ

3 НаУКМА, Київ

Висвітлені результати 4-річних досліджень екосистеми ставів сільськогосподарського під-приємства “Філія “Антонов-Агро” АНТК ім. О.К. Антонова” при їх комплексному рибогоспо-дарському використанні в не спускному режимі. Показано виробничий ефект від реалізації пропозицій науковців щодо оптимізації зариблення ставів, боротьби із смітною рибою та

удобрення ставів.


нування екосистем ставів та оптимізації маркетингової діяльності рибницького відділення підприємства.

Метою роботи є узагальнення ре-зультатів останніх 4 років досліджень екологічного стану ставів СП “Філія” при їх багаторічній рибогосподарській екс-плуатації в не спускному режимі і спроба оцінити ефективність для виробництва прийнятих господарством рекомендацій науковців.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИДослідження проводили протягом

2006–2009 рр. на ставах “Верхній” і “Ниж- ній” сільськогосподарського підрозділу АНТК ім. О.К. Антонова “Філія “Анто-нов-Агро”.

Стави “Верхній” і “Нижній” виникли внаслідок зарегулювання стоку р. Сівер-ка у 50-х рр. XX ст., мають площу 42 та 45 га, середню глибину води — 2,3 та 1,7 м відповідно. Стави будували як спуск-ні, але останній раз воду з них повністю скидали 15 років тому. Водопостачан-ня ставів самопливне. Джерела води — р. Сіверка та поверхневі стоки, які утво-рюються під час сходу снігового покриву та від дощів. Коливання рівня води у ставах протягом року — в межах 30– 70 см.

Стави в господарстві використову-ють комплексно, а саме: як промислові водойми для вилову товарної риби; для надання послуг із аматорської і спор-тивної риболовлі та різноманітних ре-креаційних послуг населенню. На березі ставу “Верхній” влаштована платна зона відпочинку: піщаний пляж, площадки для кінних прогулянок та пейнтболу; пра-цюють кафетерій та кіоск із продуктами харчування. Бажаючі можуть зняти для відпочинку будиночки на воді.

Екологічна ситуація у зоні водозбору ставів досить напружена: на відстані менше 1 км від верхів’я ставу “Верхній” розміщене велике дачно-садове товари-ство, трохи вище — с. Віта Поштова, а за ним вище по руслу р. Сіверка — ще один став, на якому господарює приват-ний підприємець. На лівому березі ставу “Нижній” розташовано цехи СП “Філія”: кроле- та свиноферми, м’ясорибопере-робний цех та з вирощування грибів, майстерня і гараж.

Гідрохімічний і гідробіологічний ре-жими ставів, видовий та віковий склад промислових риб вивчали за загально-прийнятими у рибництві методиками. Для оцінки екологічного стану водойм за 6 років досліджень було відібрано й оброблено 58 гідрохімічних і 162 гід-робіологічних проби, обстежено стан здоров’я понад 230 екз. коропа, білого і строкатого товстолобиків та їхніх гіб-ридів, карася.

Оцінку ефективності наукового су-проводу рибогосподарської діяльності на ставах проводили на підставі аналізу основних результативних показників ро-боти рибницького відділення СП “Філія”: вилову товарної риби зі ставів і кількості реалізованих квитків для рибалок-ама-торів.


Вода ставів належить до гідрокарбо-натного класу групи кальцію. Концен-трація Са2– протягом періоду досліджень коливалась у межах 70,1–80,2 мг/л, гідро-карбонатів (НСО3

–) — не перевищувала 318 мг/л. Мінералізація води залежно від рівня водозабезпечення року змінювалась у межах 357,5–532,9 мг/л. Величина вод-невого показника (рН) була переважно у межах 7,0–8,2.

Концентрація сполук азоту змінюва-лась у межах 0,65–0,98 мгN/л, фосфору 0,04–0,28 мгР/л. За вмістом цих біоген-них елементів у воді досліджувані водо-йми мають посередній, як для рибниць-ких коропових ставів, біопродуктивний потенціал.

Величина перманганатної окисню-ваності води коливалась від 6,14 до 17,1 мгО/л, закономірно зростаючи від весни до осені. У цілому за цим по-казником вода обох ставів відповідала нормативним вимогам для води літніх коропових ставів.

Для гідробіологічного режиму ста-вів характерний різний рівень розвитку основних груп гідробіонтів. Зарості оче-рету звичайного, комишу, рогози ши-роколистої розташовані здебільшого у верхів’ях ставів, меншою мірою — уздовж берегів. Інтенсивність заростання ставів макрофітами становила в середньому близько 10% площі водного дзеркала.

Коваленко В.О., Кражан С.А., Базаєва А.М., Григоренко Т.В., Коваленко О.В.


Влітку верхів’я ставів заростали м’якою водяною рослинністю — рдестами, ла-таттям, лютиком нитчастим тощо.

Фітопланктон протягом періоду до- сліджень був подібний за якісним скла-дом, але кількісно значно відрізнявся. Основні таксономічні групи фітопланк-тону включали представників синьозеле-них, зелених та діатомових водоростей; субдомінантами І порядку були евгленові, ІІ порядку — дінофітові, золотисті та жовтозелені водорості. Видове різнома-ніття альгофлори мало виражену сезонну динаміку: максимальна кількість видів спостерігалася влітку, мінімальна — у весняний та осінній періоди.

Кількісний розвиток фітопланк- тону за біомасою становив від 3,3 до 29,5 г/дм3, за чисельністю — від 18,3 до 522,5 млн кл./дм3, з більш інтенсив-ним розвитком у літньо-осінній період. Провідну роль у формуванні кількісних показників відігравали зелені та синьо-зелені водорості. Більш високі показники біомаси фітопланктону були у пробах води зі ставу “Нижній” (до 29,5 г/дм3) порівняно зі ставом “Верхній” (до 15,8 г/дм3).

За кількісними показниками розви-тку фітопланктону стави мають середній і нижче середнього рівень кормності, враховуючи нормативні вимоги до роз-витку кормової бази у нагульних коро-пових ставах.

Обидва стави характеризуються низь-ким рівнем розвитку зоопланктону як за біомасою, так і видовим складом зоо-планктерів. Протягом досліджень серед-ньосезонна біомаса зоопланктону була у межах 0,07–0,66 г/м3, за чисельністю — від 4,3 до 19,6 тис. екз./м3. При цьому став “Нижній” за показниками розвитку зоопланктону на 15–25% переважав став “Верхній”.

Розвиток бентосних організмів у ста-вах був значно кращим, ніж зоопланк-терів. Середня за вегетаційний сезон біомаса зообентосу протягом 6 років досліджень у ставу “Верхній” коливалась у межах 0,9–13,4 г/м2, у ставу “Нижній” — 1,61–35,1 г/м2. Більша концентрація дон-них організмів відмічена на середині ставів та біля греблі. Основу зообентосу як за чисельністю, так і біомасою в обох ставах формували личинки хірономід,

які за біомасою становили до 98, а за чисельністю — до 96% загальної кількості організмів бентосу.

Іхтіофауна ставів представлена мало-цінними аборигенними видами риб — такими, як верховодка, окунь, уклія, щи-півка, краснопірка, плітка, карась тощо та цінними рибами-вселенцями — коропом, білим і строкатим товстолобиками та їх гібридами, білим амуром, якими майже щороку, починаючи з 1996 р., зариблюють стави для формування промислової бази і потреб комерційної риболовлі.

Іхтіопатологічна ситуація у ставах на початку періоду досліджень була досить напруженою. Відмічено високий рівень інвазійності риб екто- та ендопаразита-ми: коропа — кавією (екстенсивність інвазії — 60–75%, інтенсивність — 15– 20 екз./рибу) і лернією (екстенсивність інвазії — 70%, інтенсивність — 20– 30 екз./рибу), товстолобиків — синергази-люсами (екстенсивність інвазії — до 80%, інтенсивність — 10–20 екз./рибу).

У процесі співпраці науковці надали підприємцям низку порад з маркетин-гової діяльності і ряд пропозицій щодо оптимізації норм зариблення ставів для більш повного використання кормових організмів для промислово-цінних риб, підвищення рівня розвитку кормової бази і поліпшення епізоотичної ситуації. Слід зазначити, що не всі пропозиції були реалізовані на підприємстві, тому спини-мось лише на тих, які мали виражений господарський ефект.

Так, за пропозицією науковців навесні 2005 р. у стави було вселено плідників судака для регулювання чисельності моло-ді малоцінних риб. Починаючи з 2006 р. судак став зустрічатися в уловах про-мисловців і рибалок-аматорів, а кількість малоцінних риб значно зменшилась. Це сприяло більш повному забезпеченню кормами промислово-цінних риб та по-ліпшенню епізоотичної ситуації.

На підставі набутих відомостей про біопродуктивний потенціал ставів науков-ці надали пропозиції з оптимізації норм зариблення ставів щодо видового складу і якості посадкового матеріалу риб та застосування інтенсифікаційних заходів, ураховуючи фінансові можливості підпри-ємства. Для осіннього зариблення ставів було рекомендовано використовувати



цьоголітків коропа і білого товстолобика середньою масою не менше 25 г, дво-трилітків білого амура — понад 500 г. Посадку молоді строкатого товстолобика і гібридів товстолобиків було рекомендо-вано обмежити. До закупівлі посадкового матеріалу в господарствах продавця було запропоновано обстежувати риб на пред-мет стану їхнього здоров’я.

На рис. 1 зображено динаміку за-риблення ставів посадковим матеріалом основних промислових видів риб.

Як видно з рис. 1, загальна маса по-садкового матеріалу коропа зросла, але переважно завдяки збільшенню наважки цьоголітків цієї риби від 12–15 до 25–30 г. За останні 2 роки разом із коропом стали зариблювати білого амура, враховуючи наявність для нього у ставах значної кількості кормової водяної рослинності. Крім очікуваного меліоративного ефек-ту, посадка цієї риби дала виражений і комерційний від збільшення продажу талонів рибалкам-аматорам: навесні і на початку літа у 2008–2009 рр., коли осно-вна кількість коропа у ставах ще не на-була товарного вигляду, активний кльов білого амура середньою масою понад 0,5 кг неабияк підняв рівень відвідува-ності ставів рибалками у цей період, по-рівняно із попередніми роками. Загалом з 2003 по 2008 р. кількість реалізованих за рік талонів рибалкам-аматорам зросла на 83,3%, тобто від 3940 до 7220 шт.

Для стимуляції розвитку кормової бази риб, за рекомендацією науковців, у

стави з 2006 р., щоправда, нерегулярно, розпочали вносити пивну дробину і біо-гумус, який є продуктом власного вироб-ництва підприємства. Його собівартість була прийнятною для використання як органічного добрива на ставах.

Завдяки вжитим комплексним за-ходам (оптимізація норм зариблення, боротьба із малоцінною і смітною рибою, удобрення ставів) показники розвитку основних груп кормових організмів для риб у ставах протягом останніх років мають позитивні зрушення (рис. 2).

Як видно з рис. 2 а, за 4 роки до-сліджень величини середньосезонної біомаси фітопланктону в обох ставах значно зменшились, вочевидь, завдяки збільшенню посадки білого товстолобика, який поступово займає основне місце в промислових уловах, відтісняючи на дру-горядні позиції строкатого товстолобика і його гібридів.

Завдяки зменшенню чисельності ма-лоцінних і смітних риб та використанню органічних добрив (особливо у 2008– 2009 рр.) зросли показники біомаси зоо-планктону (див. рис. 2 б).

Основною причиною зменшення по-казників біомаси зообентосу у ставах за останніх 4 роки (див. рис. 2 в), на нашу думку, стало більш повне використання бентосних організмів коропом, якість посадкового матеріалу якого за останні роки значно зросла.

Протягом 2006–2009 рр. було до-сягнуто зменшення рівня зараження риб

екто- та ендопаразитами: екстен-сивності інвазії коропа кавією — до 30%, інтенсивності — до 2–12 екз./рибу, товстолобиків синергазилюсами — до 20% і до 2–6 екз./рибу відповідно. Вели-чина коефіцієнта вгодованості за Фултоном у три-чотириліток строкатих товстолобиків про-тягом 2006–2009 рр. зросла в середньому від 1,54 до 1,85, у триліток коропа — від 2,1–2,3 до 2,5–2,78.

Якісно і кількісно зріс про-мисловий вилов риб. Основу промислу, як і раніше, стано-вили товстолобики (до 90% за-гального вилову). Середня маса строкатого товстолобика про-

4500

Çàð

èáëå

ííÿ,

êã

4000

3500

3000

2500

2000

1500

1000

500

02000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008

Ð³ê

Рис. 1. Зариблення ставів СП “Філія” посадковим матеріалом коропових риб у 2000–2008 рр.: — ко-роп; — товстолобики; — білий амур

Коваленко В.О., Кражан С.А., Базаєва А.М., Григоренко Т.В., Коваленко О.В.


тягом 6 років зросла в середньому від 1,6 до 3–3,5 кг, білого товстолобика — від 3,5–4 до 5–7 кг.

На рис. 3 зображено динаміку про-мислового вилову риб у 2001–2008 рр.

Промислова продуктивність ста-вів з 2001 по 2007 р. зросла майже на 75% і досягла в середньому величини 290 кг/га. Скорочення обсягів вилову риби у 2008 р. пояснюються не відсут-ністю риби у ставах, а труднощами з її збутом в осінній період. Оперативні дані з вилову риби у 2009 р. свідчать про те, що величина уловів наступного року буде не меншою, ніж у попередні роки, а якість виловленої риби з року в рік зростає.

ВИСНОВКИВиконані дослідження показали, що

багаторічне комплексне рибогосподар-ське використання ставів у не спускному режимі не порушує сталого функціону-вання екосистеми цих водойм за умов дотримання науково обґрунтованих норм зариблення ставів і проведення рибниць-ко-меліоративних заходів, спрямованих на оптимізацію перебігу в екосистемі

процесів біопродукування і самоочи-щення.

Крім того, доведено ефективність співпраці науковців ІРГ НААНУ і рибо-водів СП “Філія “Антонов-Агро” АНТК ім. О.К. Антонова у комплексному еколо-гічно безпечному і економічно вигідному використанні ставів для виробництва рибної продукції і надання рекреаційних послуг населенню.

25000

Âèë

îâ,

êã

20000

15000

10000

5000

0

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

Ð³ê

Рис. 3. Вилов товарної риби із ставів СП “Філія” у 2001–2008 рр.: — короп; — тов-столобики

05

10

15

20

25

ã/ì

3

2006 2007 2008 2009Ð³ê

0,20,30,40,50,60,7

0,10

2006 2007 2008 2009

0

5

10

152025

2006 2007 2008 2009

Рис. 2. Середньосезонна біомаса організ-мів: а — фітопланктону; б — зоопланктону; в — зообентосу у ставах “Верхній” і “Нижній” протягом 2006–2009 рр.

— став “Верхній”; — став “Ниж-ній”

à

Ð³êá

Ð³ê

â

ã/ì

3ã/

ì3

ЛІТЕРАТУРА 1. Кражан С.А., Коваленко В.О., Чернишов О.О., Савін О.В. Особливості функціонування екосис-

теми ставів для аматорської комерційної риболовлі (на прикладі “Філії “Антонов-Агро” АНТК ім. О.К. Антонова) // Рибне господарство: Міжвідом. темат. наук. зб. — К.: ІРГ УААН, 2006. — Вип. 65. — С. 123–131.



ОПРЕДЕЛЕНИЕ ЭКОЛОГИЧЕСКОГО СОСТОЯНИЯ ПРУДОВ КОМПЛЕКСНОГО ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ПРИ ИХ ЭКСПЛУАТАЦИИ В РЕЖИМЕ

МНОГОЛЕТНЕГО ВОДОПОЛЬЗОВАНИЯ

В.А. Коваленко, С.А. Кражан, А.М. Базаева, Т.В. Григоренко, О.В. Коваленко

Освещены результаты 4-летних исследований экосистемы прудов сельскохозяйственного предприятия “Филиал “Антонов-Агро” АНТК им. О.К. Антонова при их комплексном рыбо-хозяйственном использовании в не спускном режиме. Показан производственный эффект от реализации предложений учёных по оптимизации зарыбления прудов, борьбы с сорной рыбой и удобрения прудов.

DETERMINATION OF THE ECOLOGICAL STATE OF PONDS OF THE COMPLEX USING FOR THEIR EXPLOITATION IN THE MODE

OF THE LONG-TERM USE OF WATER

V. Kovalenko, S. Krazhan, A. Basaeva, T. Grygorenko, O. Kovalenko

In the article light up the results of four-year-old researches of ecological system of ponds of agricultural enterprise “Branch “Antonov-Agro” ANTK of the name of O.K. Antonov at their complex fishcultural use in the not-drain mode. A production effect is shown from realization of suggestions of scientists on optimization of landing of fish in the ponds, fight against litter fish and fertilizer of ponds.

Трохимець В.М.

В останні десятиріччя спостерігається значне посилення антропогенного наван-таження на окремі екосистеми країни, що спричиняє їх незворотні зміни. Нерідко гідроценози проходять трансформацію, яка характеризується значною інтенсив-ністю та коротким періодом перебігу. Гідробіологічні дослідження дають мож-ливість всебічно дослідити та об’єктивно оцінити наслідки подібних перебудов на основі аналізу змін еколого-фауністичних характеристик індикаторних груп гідробі-онтів, до яких належить зоопланктон.

Олександрівське водосховище в цьому плані є дуже зручним для проведення до-сліджень, оскільки перебуває нині у стані активної трансформації та перебудови.

Останнє пов’язано з тим, що у зв’язку з оптимізацією роботи Ташлицької ГАЕС у 2006 р. рівень води у водосховищі було піднято від відмітки 10 м до 14,7 м. Крім того, вже в 2010 р. планується підняти рівень води до відмітки 16 м. Внаслідок підняття рівня води на 4,7 м екосистема Олександрівського водосховища зазнала сукцесійних змін, наслідки яких можна проаналізувати на основі зміни структури угруповань зоопланктону. Вони характер-ні як для літоральної зони водосховища та прибережних гідроценозів [10–11], так і пелагічної його частини. З метою з’ясування напрямів сукцесійних процесів було проаналізовано матеріал, зібраний влітку 2006 р. (відразу після підняття

УДК 591.524.12:574.5

ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА ПЕЛАГІЧНОГО ЗООПЛАНКТОНУ СЕРЕДНЬОЇ ЧАСТИНИ ОЛЕКСАНДРІВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА

В.М. Трохимець

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Представлені матеріали досліджень видового складу, щільності та просторового розподілу пе-лагічного зоопланктону середньої частини Олександрівського водосховища у 2006 і 2008 рр.


ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА ПЕЛАГІЧНОГО ЗООПЛАНКТОНУ ОЛЕКСАНДРІВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА

рівня води), і влітку 2008 р. (на третій рік становлення водосховища).

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИОб’єктом досліджень були представни-

ки трьох груп пелагічного зоопланктону: коловертки (клас Rotatoria), гіллястовусі (ряд Cladocera) та веслоногі ракоподібні (клас Copepoda). Крім того, враховували наупліальні та копеподитні личинкові стадії веслоногих ракоподібних, а також представників інших груп гідробіонтів (визначали не до виду, а вищих таксо-номічних категорій).

Для відбору проб пелагічного зоо-планктону використали планктонобато-метр Рутнера об’ємом 3,5 л [1–2]. Під час камеральної обробки [1–9] матеріалів застосували метод тотального підрахун-ку проб [2–3] і методи статистичного аналізу [7].

Мета досліджень — провести порів-няльний аналіз видового складу та добо-вої динаміки вертикальної популяційної структурованості літніх угруповань пела-гічного зоопланктону середньої частини Олександрівського водосховища за 2006 і 2008 рр.


Проби в роки досліджень відбирали вдень і вночі в межах станції, розміщеної в центральній частині Олександрівського водосховища (N 47°42.784′ E 31°11.610′; 15 м над рівнем моря), де на місці ста-рого русла Південного Бугу була зна-йдена необхідна глибина в 10 м. Відбір здійснювали планктонобатометром за такою схемою: проби брали біля дна, на глибині 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1 м і біля поверхні води.

У денних пробах зоопланктону в 2006 р. було зареєстровано 19 видів (таб-лиця): 5 коловерток, 7 видів гіллястовусих ракоподібних і 7 видів веслоногих рако-подібних (представники рядів Cyclopoida і Calanoida).

У 2008 р. різноманіття пелагічного зоопланктону вдень значно зменшилось порівняно з 2006 р. і було представлене 10 видами (див. табл.): 1 вид коловер-ток, 4 види гіллястовусих ракоподібних і 5 видів веслоногих ракоподібних (пред-ставники рядів Cyclopoida і Calanoida).

Крім того, у пробах за обидва роки досліджень зустрічались наупліальні та

Видовий склад пелагічного зоопланктону Олександрівського водосховища (2006 і 2008 рр. досліджень)

¹ Â³äá³ð ïðîá Âèä çîîïëàíêòîíó

2006 2008

Äåíü Í³÷ Äåíü Í³÷

1 2 3 4 5 6

Êîëîâåðòêè

1 Asplanchna priodonta Gosse, 1850 + – – –2 Brachionus calyciflorus Pallas, 1766 + – + –3 B. quadridentatus Hermann, 1783 + + – –4 Euchlanis dilatata Ehrenberg, 1832 + + – –5 Lecane luna O.F. Müller, 1776 + – – –6 Polyarthra vulgaris Carlin, 1943 – – – +

Ã³ëëÿñòîâóñ³ ðàêîïîä³áí³

7 Alona quadrangularis O.F. Müller, 1776 + + – +8 Bosmina longirostris O.F. Müller, 1785 + + + +9 Camptocercus rectirostris Schoedler, 1862 + + – –

10 Ceriodaphnia quadrangularis O.F. Müller, 1785 + – – –11 Chydorus sphaericus O.F. Müller, 1785 – + – –12 Daphnia cucullata Sars, 1862 + + + +13 Daphnia longispina O.F. Müller, 1785 – + – –


копеподитні стадії розвитку веслоногих ракоподібних, представники веслоногих ракоподібних ряду Harpacticoida та класу Ostracoda, личинки двокрилих із родини Chironomidae.

Подібність видового складу пела- гічного зоопланктону вдень у різні роки (2006 і 2008 рр.) була низькою: J (індекс Жакара) = 38. Домінанти також повністю змінились: J дом. (індекс Жакара дом.) = 0. Так, якщо у 2006 р. домінував гіллястовусий рак D.brachyurum (N — середнє значення щільності за різними глибинами = =37648 екз.×м–3; B — біомаси = = 1,506 г×м–3), то у 2008 р. — ко-пеподитні личинкові стадії вес-лоногих (N = 5356 екз.×м–3; B = = 0,05356 г×м–3), а серед дорос-лих — копепода Th.crassus (N = = 5304 екз.×м–3; B = 0,106 г×м–3). Зменшились у 2008 р. й загальна щільність (рис. 1) і біомаса (рис. 2) угруповань зоопланктону (врахо-вані коловертки, гіллястовусі та веслоногі ракоподібні, наупліаль-ні та копеподитні стадії личинок веслоногих).

Удень зоопланктон більш-менш рівномірно розподілявся на різних глибинах: кілька чітких піків щіль-ності мали місце на різних глиби-нах. Ця тенденція була характерною

для обох років досліджень (див. рис. 1). Загальний показник щільності зоо-планктону помітно знизився в 2008 р. порівняно з 2006 р.

120000

100000

80000

60000

40000

20000

0

Ù³ë

üí³ñ

òü,

åêç

.×ì

–3

Ãëèáèíà, ì10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 0,1

Рис. 1. Щільність пелагічного зоопланктону на глибинах від поверхні до 10 м удень, Олексан-дрівське водосховище 2006 і 2008 рр.:

— 2006; — 2008 р.

Á³îì

àñà,

ã×ì

–3

Ãëèáèíà, ì10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 0,1

Рис. 2. Біомаса пелагічного зоопланктону на глибинах від поверхні до 10 м удень, Олексан-дрівське водосховище 2006 і 2008 рр.:

— 2006; — 2008 р.

8765

43

2

10

1 2 3 4 5 6

14 Diaphanosoma brachyurum Lievin, 1848 + + + +15 Leptodora kindtii Focke, 1844 + + – +16 Moina rectirostris Leydig, 1860 – – – +17 Pleoroxus trigonellus O.F.Müller, 1785 – – + +

Âåñëîíîã³ ðàêîïîä³áí³

18 Acanthocyclops americanus Marsh, 1892 + + + +19 A. viridis Jurine, 1820 + + – –20 Cyclops vicinis Sars, 1863 + + – –21 Eucyclops serrulatus Fischer, 1851 + + + +22 Mesocyclops leuckartii Claus, 1857 + – – –23 Thermocyclops crassus Fischer, 1853 + + + +24 Th. oithonoides Keifer, 1978 – – + +25 Eurytemora velox Lilljebord, 1853 + + + +

Çàãàëîì âèä³â: 19 16 10 13

Закінчення таблиці



При аналізі біомаси гідробіонтів були відмічені тенденції її розподілу за глиби-нами, подібні до щільності зоопланктону (див. рис. 2). Сумарний показник біомаси зоопланктону також значно знизився і впав у 2008 р. порівняно з 2006 р.

У “нічних” пробах зоопланктону в 2006 р. було зареєстровано 16 видів (див. табл. 1): 2 види коловерток, 8 ви-дів гіллястовусих ракоподібних і 6 видів веслоногих ракоподібних (представники рядів Cyclopoida і Calanoida).

У 2008 р. різноманіття пелагічного зоопланктону вночі також виявилось меншим порівняно з 2006 р. і було пред-ставлено 13 видами (див. табл. 1): 1 вид коловерток, 7 видів гіллястовусих рако-подібних і 5 видів веслоногих ракопо-дібних (представники рядів Cyclopoida і Calanoida).

У “нічних” пробах протягом обох років досліджень зустрічались також наупліальні та копеподитні стадії роз-витку веслоногих ракоподібних, представники копепод ряду Har-pacticoida, раки з класу Ostracoda та ряду Mysidacea, кліщі зі збірної групи Hydroacarina, личинки дво-крилих із родини Chironomidae.

Подібність між видовим скла-дом пелагічного зоопланктону вно-чі за різні роки досліджень (2006 і 2008 рр.) також була низькою: J = 45. Домінанти повністю зміни-лись: J дом. = 0. Уночі 2006 р., як і вдень домінував гіллястовусий рак D.brachyurum (N = 89232 екз.×м–3; B = 3,569 г×м–3), у 2008 р. чітко ви-раженого домінанту не було, хоча незначно виділялись копеподитні личинкові стадії веслоногих рако-подібних (N = 4732 екз.×м–3; B = = 0,047 г×м–3), а серед статевозрі- лих — D.cucullata (N = 2834 екз.×м–3; B = 0,17 г×м–3) і Th.crassus (N = = 2392 екз.×м–3; B = 0,048 г×м–3). У 2008 р. знизилась загальна щіль-ність (рис. 3) і біомаса (рис. 4) угру- повань зоопланктону (враховані ко-ловертки, гіллястовусі та веслоногі ракоподібні, наупліальні та копепо-дитні стадії личинок веслоногих).

У 2006 р. вночі зоопланктон концентрувався біля поверхні води з піком щільності, що припадав на

глибину в 1 м. У 2008 р. подібні тенденції не були виражені, а зоопланктон більш-менш рівномірно розподілявся на різних глибинах. Останнє можна пояснити тим, що угруповання зоопланктону мали в 2008 р. незначну загальну концентрацію (див. рис. 3).

При аналізі біомаси зоопланктону знову були відмічені подібні кореляції її розподілу за глибинами та щільністю (див. рис. 4). Найбільшою біомаса зоо-планктону вночі була на глибинах 1–2 м. Загальний її показник також відчутно впав у 2008 р. порівняно з 2006 р.

Зміни просторового розподілу зоо-планктону, що відбувались протягом доби, як у 2006, так і в 2008 рр. мало чим відрізнялись за якісними показни-ками, хоча значно перебудовували свій вертикальний розподіл кількісно. Так, у 2006 р. подібність між видовим складом пелагічного зоопланктону вдень і вно-чі була високою без зміни домінанту:

500000

0

Ù³ë

üí³ñ

òü,

åêç

.×ì

–3

Ãëèáèíà, ì10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 0,1

Рис. 3. Щільність пелагічного зоопланктону вночі на глибинах від поверхні до 10 м, Олександрів-ське водосховище 2006 і 2008 рр.:

— 2006; — 2008 р.

Á³îì

àñà,

ã×ì

–3

Ãëèáèíà, ì

10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 0,1

Рис. 4. Біомаса пелагічного зоопланктону вночі на глибинах від поверхні до 10 м, Олександрівське водосховище 2006 і 2008 рр.:

— 2006; — 2008 р.

25

0

400000

300000

200000

100000

20

15

10

5

ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА ПЕЛАГІЧНОГО ЗООПЛАНКТОНУ ОЛЕКСАНДРІВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА


J = 67; J дом. = 100. Водночас домі-нант D.brachyurum мав уночі щільність і біомасу в 2,5 раза вищу, ніж удень: N = 37648 екз.×м–3 до 89232 екз.×м–3; В = 1,506 г×м–3 до 3,569 г×м–3. У 2008 р. подібність між видовим складом пела-гічного зоопланктону вдень і вночі була високою з частковою зміною домінанту: J = 64; J дом. = 50. Так, вночі замість одного домінуючого виду — циклопа Th.crassus з’явився ще один — дафнія D.cucullata. Якщо ж брати до уваги за-гальну щільність і біомасу зоопланкто-ну, то в цей рік добові зміни були мало виражені.

ВИСНОВКИВидове різноманіття пелагічного

зоопланктону середньої частини Олек-сандрівського водосховища внаслідок підняття рівня води на 4,5 м помітно зменшилось: від 21 виду у 2006 р. до 14 у 2008. Загальна щільність зоопланктону та його біомаса у 2008 р. зменшилась по-рівняно з 2006 р. майже в 2,5 раза.

Подібність між видовим складом пе-лагічного зоопланктону вдень і вночі (окремо виміряні добові зміни для 2006 і 2008 рр.) була високою без зміни або з частковою зміною домінанту за роками досліджень: J = 64–67; J дом. = 50–100.

Ступінь подібності видового складу пелагічного зоопланктону вдень (2006 і 2008 рр.) був низьким із вираженою зміною домінанту: J = 38; J дом. = 0. Подібність видового складу пелагічного зоопланктону вночі (2006 і 2008 рр.) була низькою також зі зміною домінантів: J = 45; J дом. = 0.

Зоопланктон удень мав більш-менш рівномірний вертикальний розподіл, а вночі його концентрація зростала біля поверхні води на глибині 1–2 м. Особли-во це було характерно для просторової структури угруповань зоопланктону в 2006 р. Вдень відмічено рівномірний вер-тикальний розподіл зоопланктону за біо-масою. Вночі концентрація гідробіонтів зростала біля поверхні води — особливо на глибині 1–2 м (більше у 2006 р.).

ЛІТЕРАТУРА 1. Березина Н.А. Практикум по гидробиологии. — М.: Агропромиздат, 1989. — 208 с. 2. Жадин В.Н. Методы гидробиологического исследования. — М.: Высшая школа, 1960. —

192 с. 3. Кутикова Л.А. Коловратки фауны СССР. — Л.: Наука, 1970. — 744 с. 4. Мануйлова Е.Ф. Ветвистоусые рачки (Cladocera) фауны СССР. — М.-Л.: Наука, 1964. —

327 с. 5. Монченко В.І. Щелепнороті циклоподібні, циклопи. — К.: Наукова думка, 1974. — 450 с.

(Фауна України; Т. 27, вип. 3). 6. Монченко В.И. Свободоживущие циклопообразные копеподы Понто-Каспийского бассейна. —

К.: Наукова думка, 2003. — 351 с. 7. Песенко Ю.А. Принципы и методы количественного анализа в фаунистических исследованиях. —

М.: Наука, 1982. — 287 с. 8. Рылов В.М. Пресноводные Calanoida СССР. — Л.: Наука, 1930. — 288 с. 9. Рылов В.М. Сyclopoida пресных вод // Фауна СССР. Ракообразные. — М.-Л.: Изд-во АН СССР,

1948. — Т. 3, вып. 3. — 318 с. 10. Трохимець В.М. Еколого-фауністична характеристика літорального зоопланктону правого

берега середньої частини Олександрівського водосховища // Вісник Національного універ-ситету імені Тараса Шевченка (Біологія). — 2009. — Вип. 54. — С. 45–47.

11. Трохимець В.М. Просторова структура літорального зоопланктону середньої частини Олек-сандрівського водосховища // Рибогосподарська наука України. — 2009. — Вип. 4. — С. 224–228.

ПРОСТРАНСТВЕННАЯ СТРУКТУРА ПЕЛАГИЧЕСКОГО ЗООПЛАНКТОНА СРЕДНЕЙ ЧАСТИ

АЛЕКСАНДРОВСКОГО ВОДОХРАНИЛИЩА

В.Н. Трохимец

Представлены материалы исследований видового состава, плотности и пространственного распределения пелагического зоопланктона средней части Александровского водохранилища в 2006 и 2008 гг.



THE SPATIAL DISTRIBUTION OF PELAGIC ZOOPLANKTON FROM THE OLEKSANDRIVSK RESERVOIR’S MIDDLE PART

V. TrokhymetsThe data about pelagic zooplankton occurrence, its size and distribution in the middle part of

the Oleksandrivsk’s reservoir in 2006 and 2008 is presented.

НАКОПИЧЕННЯ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ В ОРГАНАХ І ТКАНИНАХ РІЧКОВИХ РАКІВ

Річкові раки, які постійно містяться у водному середовищі, поглинають та накопичують у своєму організмі важкi метали (ВМ). Більшість із них є необхід-ними для життєдіяльності живих організ-мів і виконують функції мікроелементів (входять до складу ферментів, вітамінів, гормонів). Але є такі метали, наявність яких небажана для біотів, бо вони вияв-ляють токсичну дію, особливо у великих концентраціях [1, 2]. Оскільки річкові раки це делікатна продукція, iнформа-цiя щодо вмісту ВМ у різних органах і тканинах, і в першу чергу у м’язах, є актуальною [3].

Мета роботи — визначити вміст важ-ких металів в організмі статевозрілих річкових раків з різних місць їх меш-кання.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИОб’єктами досліджень були стате-

возрілі річкові раки, виловленi з різних районів України — з водойм-охолоджу-вачів Курахівської та Бурштинської ТЕС, Хмельницької АЕС; Київського, Кремен-чуцького та Каховського водосховищ; річок Дніпро, Буг та Ірпінь; ставів гос-подарства “Круглик” Київської області. Вміст ВМ (залізо, цинк, марганець, мідь, нікель, кобальт, свинець, кадмій) визна-

чали в м’язах, зябрах, гепатопанкріасі та карапаксі дослідних річкових раків.

Проби органів та тканин, масою близько 10 г, висушували в сушильній шафі за температури 108°С до постійної маси. Потім їх спалювали за методом мокрого озолювання в азотній кисло-ті (марки х.ч.) протягом 12–18 год до повного знебарвлення суміші, в яку до-давали 5–6 краплин 30%-го пероксиду водню (марки х.ч.) [2, 4 ]. Кількісне ви-значення концентрації ВМ в органах і тканинах річкових раків здійснювали прямим всмоктуванням розчину у про-пан-бутан-повітряне полум’я за допо-могою атомно-абсорбційного спектро-фотометра С-115 М1.


Досліди з вивчення вмісту ВМ в орга-нах i тканинах річкових раків, виловлених у водоймах різного типу, проводили про-тягом трьох сезонів (2003–2005 pp.). Усі отримані результати зведені у табл. 1–6.

Аналіз результатів досліджень пока-зав, що в організмі дослідних гідробіонтів ВМ по-різному акумулюються в органах і тканинах річкових раків (табл. 1, 2). А саме, за їх вмістом у досліджених ор-ганах та тканинах у порядку збільшен-

УДК 574.64:595.3

НАКОПИЧЕННЯ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ В ОРГАНАХ І ТКАНИНАХ РІЧКОВИХ РАКІВ З РІЗНИХ МІСЦЬ

ЇХ МЕШКАННЯС.А. Кражан, А.П. Мельник, О.Л. Безусий


Досліджено вміст важких металів в органах і тканинах статевозрілих річкових раків. Розподіл важких металів в організмах річкових раків характеризується неоднорідністю і

залежить від виду органів, тканин та місць їх мешкання.


Таблиця 1. Середній вміст важких металів в органах і тканинах статевозрілих річ-кових раків з водойм різних районів України

ÌåòàëÂàæê³ ìåòàëè, ìã/êã ñèðîї ìàñè

ì’ÿçè êàðàïàêñ ãåïàòîïàíêð³àñ çÿáðè

Çàë³çî 26,12±4,92 96,37±16,00 67,71±11,40 74,98±18,05

Öèíê 20,77±1,48 18,73±4,53 25,28±3,32 26,64±3,92

Ìàðãàíåöü 3,63±1,86 60,13±14,23 17,39±5,72 27,93±6,73

Ì³äü 7,39±1,16 15,29±2,30 55,63±17,37 34,39±6,49

Í³êåëü 0,80±0,35 5,09±0,51 1,76±0,36 1,84±0,33

Êîáàëüò 0,10±0,02 2,23±0,19 0,35±0,09 0,33±0,06

Ñâèíåöü 0,58±0,10 11,40±0,63 0,56±0,09 1,44±0,18

Êàäì³é 0,05±0,01 0,57±0,26 0,43±0,15 0,08±0,01

Таблиця 2. Максимальний, мінімальний та середній вміст важких металів в орга-нах і тканинах статевозрілих річкових раків з водойм різних районів України

ÌåòàëÂàæê³ ìåòàëè, ìã/êã ñèðîї ìàñè, (max–min)/M*

ì’ÿçè êàðàïàêñ ãåïàòîïàíêðiàñ çÿáða

Çàë³çî 62,30–5,5026,12

203,50–23,9096,37

137,30–23,5067,71

190,20–16,8074,98

Öèíê 30,70–12,9020,77

63,40–6,6018,73

47,00–5,8025,28

68,59–13,8026,64

Ìàðãàíåöü 20,59–0,363,63

192,50–7,2260,13

71,74–0,3417,39

71,53–0,8227,93

Ì³äü 15,97–1,587,39

32,63–3,2915,29

215,27–5,8055,63

78,39–4,3734,39

Í³êåëü 4,11–0,330,80

8,39–2,425,09

4,78–0,241,76

4,11–0,031,84

Êîáàëüò 0,30–0,020,10

3,43–1,132,23

1,23–0,020,35

0,83–0,130,33

Ñâèíåöü 1,25–0,130,58

15,22–7,3211,40

1,43–0,180,56

2,90–0,551,44

Êàäì³é 0,08–0,010,05

3,68–0,060,57

1,74–0,020,43

0,18–0,020,08

Примітка: * min — мінімальні значення; max — максимальні значення; M — середні зна-чення.

ня концентрації можна побудувати такі ряди:

Залізо — м’язи < гепатопанкрiас < < зябри < карапакс;Цинк — карапакс ≤ м’язи < гепато-панкрiас ≤ зябри;

Марганець — м’язи < карапакс < < зябри < гепатопанкрiас;Мідь — м’язи < карапакс < зябри < < гепатопанкрiас;Нікель — м’язи < гепатопанкрiас < зябри < карапакс;

Кражан С.А., Мельник А.П., Безусий О.Л.


Кобальт — м’язи < зябри < гепато-панкрiас < карапакс;Свинець — гепатопанкрiас ≤ м’язи < зябри < карапакс;Кадмій — м’язи < зябри < гепато-панкрiас < карапакс.Найбільше в усіх органах і тканинах

річкового рака міститься заліза, цинку, марганцю і міді, найменше — кобальту та кадмію, що відповідає даним, одер-жаним Ю.М. Ситником та Н.В. Бренем [5]. Залізо, нікель, кобальт, свинець і кадмій максимально депоновані в ка-рапаксі, а цинк, марганець і мідь — в гепатопанкріасі.

Якщо ж говорити про закономірності накопичення ВМ у різних тканинах, то тут можна дійти висновку, що найменш забрудненою всіма з перелічених елемен-тів є м’язова тканина раків, тобто саме м’ясо черевця, яке і споживається в їжу людиною (табл. 3).

Далі за зростанням ступеня забруд-неності ВМ вибудовується такий ряд: гепатопанкріас (печінка) та однаково

сильно забруднені зябра з карапаксом (табл. 4–6).

Виявлено, що за вмістом цинку, свин-цю, кадмію м’язи річкових раків не пе-ревищують встановлених нормативних значень практично для раків з різних водойм, але міддю забруднені практично м’язи всіх раків (див. табл. 3).

З наукових публікацій відомо, що органи та тканини річкового рака можна використовувати для біоіндикації ан-тропогенного навантаження щодо ВМ на довкілля [6]. Проте тут виникають певні неточності і відносності, пов’язані з неоднаковим забрудненням різними ВМ раків з різних водойм. Так, наприклад, якщо заліза було найбільше у м’язах ра-ків з Каховського водосховища, то вміст цинку у м’язах цих самих раків — майже найменший. Але, порівнявши сумарне за-бруднення усіма ВМ м’язів раків з різних водойм України, можна стверджувати, що найбільш чисті м’язи були у раків зі ставів господарства “Круглик” Київської обл.

Таблиця 3. Вміст важких металів у м’язах річкових раків з різних водойм України

Ì³ñöå â³äáîðóÂì³ñò âàæêèõ ìåòàë³â, ìã/êã ñèðîї ìàñè

Fe Zn Mn Cu Ni Co Pb Cd

Êàõîâñüêå âîäîñõîâèùå 5,5 25,6 0,63 9,64 0,18 0,03 0,51 0,078

Êàõîâñüêå âîäîñõîâèùå (ì. Åíåðãîäàð) 31,0 24,1 0,99 7,87 0,31 0,07 0,26 0,068

Êè¿âñüêå âîäîñõîâèùå (ì. Îøèòêè) 62,3 24,4 16,52 5,74 0,33 0,02 1,02 0,059

Êè¿âñüêå âîäîñõîâèùå 24,2 23,9 0,74 6,82 0,39 0,10 0,32 0,034

Êðåìåí÷óöüêå âîäîñõîâèùå 30,3 30,7 2,86 14,49 0,47 0,22 0,98 0,048

Âîäîéìè-îõîëîäæóâà÷³:

Êóðàõ³âñüêî¿ ÒÅÑ 56,3 15,5 20,59 15,97 3,04 0,30 1,25 0,084

Õìåëüíèöüêî¿ ÀÅÑ 7,6 22,1 0,36 8,00 0,17 0,03 0,50 0,033

Áóðøòèíñüêî¿ ÒÅÑ 8,4 21,6 0,63 9,04 0,25 0,15 0,92 0,040

ð. Áóã (ì. Ñîêîëü) 14,3 17,9 1,30 3,63 0,26 0,07 0,26 0,030

ð. Äí³ïðî (ì. Ãîëà Ïðèñòàíü) 11,9 12,9 0,50 5,40 0,13 0,07 0,13 0,036

ð. Äåñíà 31,8 15,4 0,79 3,58 0,74 0,05 0,51 0,045

ð. ²ðï³íü 23,3 22,4 0,82 4,37 0,03 0,13 0,55 0,024

Ñòàâè ãîñïîäàðñòâà “Êðóãëèê” Êè¿âñüêà îáë. 32,6 13,5 0,48 1,58 4,11 0,03 0,38 0,012



Таблиця 4. Вміст важких металів у гепатопанкріасі річкових раків









Êóðàõ³âñüêî¿ ÒÅÑ 29,8 15,3 49,75 28,50 3,11 0,25 0,80 0,088

Õìåëüíèöüêî¿ ÀÅÑ 126,0 47,0 15,62 215,27 0,74 0,29 0,42 0,265

Áóðøòèíñüêî¿ ÒÅÑ 47,3 31,9 3,32 68,08 4,78 0,71 0,69 0,187

ð. Áóã (ì. Ñîêîëü) 132,5 17,2 5,99 11,15 2,18 0,38 0,34 0,162


ð. Äåñíà 24,0 23,8 15,60 15,15 0,80 0,02 0,86 0,023

ð. ²ðï³íü 91,3 5,8 9,32 27,13 1,04 1,23 0,72 0,482


Таблиця 5. Вміст важких металів у зябрах річкових раків з різних водойм України









Êóðàõ³âñüêî¿ ÒÅÑ 55,0 30,8 48,50 45,69 4,11 0,45 1,77 0,109

Õìåëüíèöüêî¿ ÀÅÑ 153,3 24,1 14,69 77,81 1,66 0,14 0,90 0,065

Áóðøòèíñüêî¿ ÒÅÑ 190,2 13,8 30,76 78,39 2,75 0,40 1,90 0,083

ð. Áóã (ì. Ñîêîëü) 52,6 30,9 8,62 22,05 1,78 0,34 0,86 0,056

p. Äí³ïðî (ì. Ãîëà Ïðèñòàíü) 17,0 15,6 5,26 18,18 0,99 0,27 0,86 0,043

ð. Äåñíà 32,2 19,2 71,53 23,11 0,65 0,16 1,48 0,049

ð. ²ðï³íü 204,2 3,5 7,38 20,37 1,63 0,78 3,03 0,145


Кражан С.А., Мельник А.П., Безусий О.Л.


Таблиця 6. Вміст важких металів у карапаксі річкових раків з різних водойм України









Êóðàõ³âñüêî¿ ÒÅÑ 40,0 12,2 61,66 11,45 5,48 2,48 13,93 0,416

Õìåëüíèöüêî¿ ÀÅÑ 33,8 9,3 8,42 11,45 2,42 1,81 9,42 0,316

Áóðøòèíñüêî¿ ÒÅÑ 98,8 14,9 47,96 23,74 3,84 2,10 11,87 0,358

ð. Áóã (ì. Ñîêîëü) 142,0 42,1 67,98 11,06 6,03 2,61 10,06 3,677


ð. Äåñíà 82,3 15,1 59,40 8,77 3,74 1,94 15,22 0,368

ð. ²ðï³íü 187,5 6,6 35,31 7,43 5,20 2,71 11,18 0,356


Можна навести такий список водойм, вишикуваних у порядку зростання ступеня забрудненості ВМ: р. Дніпро в районі м. Гола Пристань, р. Буг у районі м. Соколь, р. Ірпінь у районі впадання р. Нивка, р. Десна в районі м. Остер, тепловодний канал Бурштинської ТЕС, водойма-охо-лоджувач Хмельницької АЕС, Київське водосховище (2003 р.), Каховське водо-сховище, Київське водосховище (2004 р.), Кременчуцьке водосховище і нарешті най-забрудненішими виявились раки з водо-йми-охолоджувача Курахівської ТЕС. Слід зауважити, що в першій частині списку містяться річки з високою проточністю, а від середини до кінця розташувались водосховища зверху вниз по каскаду. Така картина дає багатий матеріал для розу-міння закономірностей накопичення ВМ в організмах гідробіонтів різного типу біоце-нозів та про антропогенне навантаження на кожне з представлених водойм.

ВИСНОВКИПроведеними дослідженнями ви-

значено вміст важких металів (заліза, цинку, марганцю, міді, нікелю, кобальту, свинцю, кадмію) у м’язах, гепатопанкрі-асі, зябрах та карапаксі річкових раків з водойм різних районів України.

Найменше накопичує ВМ м’язова тка-нина річкових раків. Далі за зростанням ступеня забрудненості ВМ вибудовуєть-ся такий ряд: гепатопанкріас (печінка) та однаково сильно забруднені зябра з карапаксом.

Найбільш забрудненими є органи і тканини раків з водойми-охолоджувача Курахівської ТЕС, найменше — зі ставів господарства “Круглик” Київської обл.

Порівняння отриманих показників з гранично допустимими концентраціями [7] ВМ у м’ясі раків дає змогу стверджу-вати про можливість його споживання з будь-яких водойм України.

ЛІТЕРАТУРА 1. Мур Дж., Рамамурти С. Тяжелые металлы в природных водах: Контроль и оценка влияния /

Пер. с англ. — М.: Мир, 1987. — С. 115–250.



2. Никаноров Н.А., Жулидов А.В. Биомониторинг металлов в пресноводных экосистемах. — Л.: Гидрометеоиздат, 1991. — 312 с.

3. Черкашина Н.Я. Динамика популяций раков родов Аstacus и Caspiastacus (Crustacea, Decapoda, Astacidae) и пути их увеличения. — М.: ФГУП “АзНИИРХ”, 2002. — 257 с.

4. Хавезов И., Цалев Д. Атомно-абсорбционный анализ. — Л.: Химия, 1983. — 144 с. 5. Ситник Ю.М., Брень Н.В. Вміст важких металів в органах і тканинах річкового рака Кілійської

дельти Дунаю // Рибне господарство. — К. : Урожай, 1994. — Вип. 48. — С. 85–89. 6. Сытник Ю.М., Брень Н.В. Тяжелые металлы в органах и тканях речного рака пресноводных

водоемов юга Украины // Проблемы рационального использования биоресурсов водо-хранилищ: Материалы междунар. науч. конф., 6–8 сентября 1995 г., г. Киев. — К., 1995. — С. 181–182.

7. Предельно допустимые концентрации тяжелых металлов и мышьяка в продовольственном сырье и пищевых продуктах: СанПиН 42-123-4089-86. — М.: Минздрав СССР, 1986. — 15 с.

НАКОПЛЕНИЕ ТЯЖЕЛЫХ МЕТАЛЛОВ В ОРГАНАХ И ТКАНЯХ РЕЧНЫХ РАКОВ С РАЗНЫХ МЕСТ ИХ ОБИТАНИЯ

С.А. Кражан, А.П. Мельник, О.Л. Безусый

Исследовано содержание тяжелых металлов в органах и тканях половозрелых речных раков. Распределение тяжелых металлов в организмах речных раков характеризуется не-однородностью и зависит от органов, тканей и мест их обитания.

ACCUMULATION OF HEAVY METALS IN ORGANS AND FABRICS OF RIVER SHRINES WITH DIFFERENT PLACES OF THEIR DWELLING

С. Krazhan, A. Melnik, O. Bezusiy

Maintenance of heavy metals is investigational in organs and fabrics of river shrines. Distribu-ting of heavy metals in the organisms of river shrines is characterized heterogeneity and depends on organs, fabrics and places of their dwelling.

Охорона, збереження і відновлення риб Карпатського регіону є особливо актуальними для рік басейну Тиси, до якого належить р. Іршава і де останнім часом спостерігається тенденція до зни-ження видового багатства іхтіофауни, що зумовлено зміною гідрологічного

режиму річки внаслідок надмірної ви-рубки лісів [1].

Проведення рибоохоронних заходів, зокрема щодо відновлення різноманіття іхтіофауни, вимагає ґрунтовного вивчен-ня кормової бази риб, а саме її автотроф-ного компонента — водоростей різних

УДК 597-19 (477)

ВОДОРОСТЕВІ УГРУПОВАННЯ р. ІРШАВА ЯК АВТОТРОФНІ КОМПОНЕНТИ КОРМОВОЇ БАЗИ

БЕЗХРЕБЕТНИХ І РИБВ.І. Щербак1, В.І. Устич2, Н.Є. Семенюк1

1 Інститут гідробіології НАН України 2 Інститут рибного господарства НААН України

Розглянуто різноманіття водоростей р. Іршава як автотрофного компонента, який формує енергетичну основу кормової бази безхребетних і риб. Проведено районування річки за різно-

маніттям водоростевих угруповань.

Щербак В.І., Устич В.І., Семенюк Н.Є.


екологічних груп (фітопланктону, фіто-мікроперифітону, фітомікробентосу), які в гірських річках формують континуум автотрофної ланки [2]*.

Фітопланктон — мікроскопічні водо-рості водної товщі є основним компо-нентом автотрофної ланки біоти водних екосистем, який формує енергетичну основу різноманіття риб і визначає якість середовища їх існування.

Крім фітопланктону, важливими первинними продуцентами органічної речовини в екосистемах гірських річок є водорості різнотипних субстратів — фі-томікробентос і фітомікроперифітон. Існують різні погляди на термінологію водоростей, які розвиваються на суб-стратах. Зокрема К.С. Владимирова [3] вважає, що всі угруповання водних орга-нізмів, які живуть на субстраті, необхідно відносити до бентосу. Це зумовлено тим, що видовий склад водоростей, які розви-ваються на камінні, часто аналогічний складу водоростей на піщаному або му-листо-піщаному ґрунті [4].

О.О. Протасов [5] пропонує викорис-товувати принцип безперервного градієн-та, згідно з яким угруповання водоростей і безхребетних можуть розташовуватися від добре виражених бентосних до пери-фітонних з певними переходами.

Ми відносимо до фітомікробентосу угруповання водоростей, які вегетують на м’яких субстратах (приміром, замуле-ний пісок, мул), а до фітомікроперифіто- ну — водорості твердих субстратів (ка-міння, гідротехнічних споруд, деревини, металевих конструкцій, водних рослин тощо) [6].

У гірській частині р. Іршава типо-вим біотопом для донних водоростей є гальково-кам’янистий субстрат, а в її рівнинній частині — піщано-гальковий, глинистий і замулений ґрунт. Тому для екологічної характеристики водоросте-вих угруповань, які розвиваються на дні гірської частини річки, ми застосовуємо

термін фітомікроперифітон, а для донних водоростей її рівнинної частини — термін фітомікробентос.

Незалежно від екологічної приуро-ченості водоростеві угруповання є пер-винною ланкою трофічних ланцюгів, яка формує енергетичний базис кормової бази безхребетних і риб.

Мета роботи — встановити осо-бливості фітопланктону і водоростевих угруповань різних субстратів р. Іршава як автотрофного компонента, який формує енергетичну основу кормової бази без-хребетних і риб.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИІршава (права притока р. Боржава)

має довжину 48 км та площу басейну 346 км2 і бере початок з джерел на за-хідних схилах гори Бужора Вулканічного хребта. Річище слабо звивисте, у серед-ній течії дуже розгалужене, з шириною від 5 до 30 м. До смт Іршава річка по-рожиста зі значними похилами, ниж- че — рівнинна. Похил становить 18 м/км. Живлення мішане, переважно дощове. Льодостав триває від середини грудня до початку березня. Дно ріки нерівне, галь-ково-каменисте, нижче с. Брод галькове та піщано-галькове, в гирловій ділянці глинисте та замулене на плесах. Швид-кість течії змінюється від 1,2 у верхів’ї до 0,4 м/с у гирлі, на окремих перекатах сягає 2,2 м/с.

Екологічна ситуація у верхів’ї р. Ір-шава є відносно стабільною завдяки ре-гіональному ландшафтному парку “Зача-рована долина”, межі якого закінчуються на 8 км від витоку. Упродовж 20 км від витоку річки відсутні населені пункти, виробничі підприємства і тваринницькі комплекси. Техногенне навантаження спричинюють лише лісозаготівельні ро-боти, а саме трелювання лісу.

Дослідження фітопланктону і водо-ростевих угруповань різних субстратів проводили протягом вегетаційних сезонів 2004–2005 рр. При виборі станцій спо-стереження враховували природні харак-теристики р. Іршава та її приток. Проби водоростей відбирали у верхів’ї р. Іршава, у правій притоці Ближній Бистрий і лівій притоці Абранка, на ділянках р. Іршава нижче впадіння приток і на 20, 30 та 40 км (пригирлова ділянка) річки.

ВОДОРОСТЕВІ УГРУПОВАННЯ р. ІРШАВА ЯК АВТОТРОФНІ КОМПОНЕНТИ КОРМОВОЇ БАЗИ БЕЗХРЕБЕТНИХ І РИБ

* Висловлюємо вдячність с. н. с. Інституту гідробіології НАН України к. б. н. Надії Володимирівні Майстровій і с. н. с. Інсти-туту рибного господарства НААНУ к. б. н. Ользі Михайлівні Тарасовій за допомогу у відборі матеріалу і визначенні видів водо-ростей планктону, бентосу і перифітону р. Іршава.


Відбір проб водоростей, їх фіксацію, камеральне опрацювання, розрахунок чисельності і біомаси виконували від-повідно до загальноприйнятих методів [7]. Домінуючими вважали види, біо-маса яких становить не менш ніж 10% загальної біомаси проби фітопланктону чи водоростей різних субстратів. Сапро-біологічні характеристики водоростей визначали згідно з [8].


Видове, надвидове, флористичне різноманіття фітопланктону і водо-ростей різних субстратів р. Іршава

Дослідженнями, проведеними на р. Ір- шава в різні вегетаційні сезони, встанов-лено, що видове різноманіття водорос-тей річки та її приток налічує 183 види і внутрішньовидові таксони (в. в. т.), включаючи ті, що містять номенклатур-ний тип виду, які належать до 88 родів, 30 порядків, 13 класів і 8 відділів.

Провідну роль у формуванні таксо-номічного різноманіття водоростей віді-грають діатомові водорості, представлені 126 в. в. т., що становить 69% загальної кількості. Субдомінантами виступають зелені — 24 в. в. т. (13%) і синьозелені водорості — 21 в. в. т. (11%).

На рівні класів домінують представ-ники Bacillariophyceae — 55%, Hormogoni-ophyceae — 10, Fragilariophyceae і Chlorop-hyceae — по і 9% відповідно. Із провідних порядків можна відзначити Naviculales — 20%, Cymbellales — 14, Bacillariales — 11, Oscillatoriales — 9, Fragilariales — 8 і Chlorococcales — 8%. На рівні родів осно-ву флористичного спектра утворюють Nitzschia, Navicula, Oscillatoria, Cymbella і Gomphonema.

Вивчення просторової динаміки фіто-планктону р. Іршава виявило зростання його видового різноманіття від верхів’я (21–28 в. в. т.) до гирлової ділянки (37– 61 в. в. т.). Подібна закономірність відмі-чена для української ділянки р. Тиса [1]. Від витоку до гирла спостерігається зміна флористичної структури фітопланктону: частка діатомових водоростей зростає від 75 до 82%, а частка синьозелених, навпаки, знижується від 17 до 3%.

Зростання видового різноманіття від витоку до гирла характерно і для водорос-

тей, які вегетують на різних субстратах. Так, у верхів’ї річки фітомікроперифітон представлений 29–42 в. в. т., а в нижній ділянці (від 20 до 40 км) фітомікробен-тос налічує 39–62 в. в. т. На відміну від фітопланктону, при цьому зростає різно-маніття не тільки діатомових, а і синьо-зелених водоростей. Збільшення видового різноманіття донних водоростей р. Іршава в напрямку від витоку до гирлової ділянки може бути пов’язано зі зміною гідроло-гічного режиму річки при переході від гірської до рівнинної частини.

Порівняльний аналіз видового складу фітопланктону і водоростей, які вегету-ють на різнотипних субстратах, р. Іршава вказує на значний ступінь їх подібності — коефіцієнт подібності видового складу Серенсена становить 0,43. Це пояснюєть-ся високою динамічністю гідрологічного режиму річки, який формує із водоростей різних екологічних груп континуум авто-трофної ланки. Вважаємо, що цей конти-нуум є основним адаптивним механізмом екосистеми до впливу абіотичних чин-ників, відповідно інтенсифікує первинну продуктивність водоростевих угруповань, фотоаерацію та насичення водної товщі киснем і визначає як енергетичну основу кормової бази безхребетних і риб, так і якість середовища їх існування.

Таким чином, водоростеві угрупован-ня р. Іршава характеризуються високим видовим, надвидовим і флористичним різноманіттям, що визначає високопро-дуктивну кормову базу гідробіонтів ви-щих трофічних рівнів, зокрема риб.

Кількісне різноманіття і сезонна динаміка фітопланктону і водорос-тевих угруповань різних субстратів як енергетичного базису трофічних ланцюгів

Фітопланктон. Кількісне різнома-ніття водоростей річки та її приток оці-нювали за чисельністю і біомасою. Як і для видового різноманіття, встановлено чіткий просторовий розподіл чисельності і біомаси фітопланктону від витоку до гирлової ділянки. Зокрема у весняний сезон чисельність фітопланктону збіль-шується від 459–524 у верхів’ї річки до 944–7391 млн кл./м3 у її нижній частині. Найбільшою чисельністю визначається фітопланктон на 30 км річки, який на 83% формується синьозеленими водо-



ростями з родів Phormidium і Lyngbia. Значний розвиток фітопланктону спосте-рігається і в притоках Абранка та Ближ-ній Бистрий — 875–1251 млн кл./м3, де також провідна роль (68–90% загальної чисельності фітопланктону) належить синьозеленим водоростям [2].

Біомаса фітопланктону зростає від 0,17–0,25 у верхів’ї річки до 1,29–3,51 г/м3 у гирловій ділянці. На відміну від чи-сельності, провідна роль у формуванні біомаси (35–89%) належить діатомовим, а субдомінантами виступають зелені во-дорості. Домінування представників різ-них відділів у формуванні чисельності і біомаси фітопланктону пояснюється тим, що фітопланктон сформований як дріб-ноклітинними, так і крупноклітинними видами, що створює природну кормову базу з високим рівнем селективності для різних видів безхребетних і риб.

У літній період чисельність фіто-планктону у верхній ділянці р. Іршава зростає до 525–4247 млн кл./м3 за раху-нок збільшення вегетації синьозелених водоростей. Водночас у пригирловій ді-лянці цей показник знижується до 400– 1155 млн кл./м3, що зумовлено змен-шенням кількісного розвитку діатомових водоростей.

Цікавим фактом є розвиток у лівій притоці Абранка і на ділянці р. Іршава нижче впадіння притоки крупноклітин-них динофітових водоростей, які фор-мують 74–82% біомаси фітопланктону і зумовлюють її збільшення на цих ділян- ках до 2,08–2,31 г/м3.

Осінній період характеризується мо-нодомінуванням діатомових водоростей від витоку до гирла за винятком ділян-ки річки нижче притоки Ближній Бист- рий, де зареєстрована значна частка зе-лених (Oocystis elliptica, Golenkiniopsis solitaria).

Водоростеві угруповання різних суб-стратів. У весняний сезон чисельність фітомікроперифітону у верхній гірській ділянці р. Іршава становить 22–1038, а фітомікробентосу на рівнинній ділян- ці — 3458–17059 млн кл./м2. Майже на всіх досліджуваних ділянках основу чисельності водоростевих угруповань субстратів визначають синьозелені во-дорості з родів Oscillatoria і Phormidium (від 45–53 у верхній ділянці до 94–95%

у пригирловій). Виняток становить при-тока Ближній Бистрий, де значну частку чисельності фітомікроперифітону форму-ють зелені водорості (р. Ulothrix).

Біомаса змінюється від 0,02 до 4,62 у верхній ділянці р. Іршава і від 0,04 до 0,98 г/м2 у її нижній частині. До-мінують діатомові водорості, а субдо-мінантами виступають синьозелені. У притоці Ближній Бистрий 93% біомаси формують зелені водорості, також зна-чна частка цього відділу (17%) зареє-стрована у фітомікроперифітоні притоки Абранка [2].

У літній період чисельність фітомі-кроперифітону на верхній ділянці річки зростає до 2088–84300 млн кл./м2 за рахунок збільшення вегетації діатомових водоростей, а на нижній ділянці чисель-ність фітомікробентосу збільшується до 16188–89167 млн кл./м2, що зумовлено інтенсивним розвитком синьозелених. Біомаса становить 0,10–3,66 на верхній ділянці з монодомінуванням діатомових водоростей і 3,32–31,96 г/м2 на нижній ділянці з домінуванням синьозелених, діатомових і зелених.

В осінній період як у фітомікропери- фітоні, так і фітомікробентосі р. Ірша-ва та її приток спостерігається моно-домінування діатомових водоростей. Чисельність водоростевих угруповань різних субстратів змінюється від 560 до 16300 млн кл./м2, а біомаса — від 0,38 до 34,37 г/м2.

Таким чином, встановлена чітка тен- денція зростання кількісного різноманіття водоростевих угруповань р. Іршава від верхів’я до пригирлової ділянки. Про-відна роль у формуванні чисельності і біомаси фітопланктону, фітомікробен- тосу і фітомікроперифітону річки нале-жить діатомовим водоростям, а як суб-домінанти виступають синьозелені і зе- лені. Водоростеві угруповання р. Іршава характеризуються значним кількісним різ-номаніттям і формують енергетичну осно-ву високопродуктивної природної кормо-вої бази безхребетних і іхтіофауни.

Структурна організація домінуючо-го комплексу фітопланктону, фітомі-кроперифітону і фітомікробентосу

Енергетична роль водоростевих угру-повань у річковій екосистемі визначаєть-ся їх домінуючим комплексом.



Протягом досліджуваних вегетацій-них сезонів у складі домінуючого комп-лексу фітопланктону зареєстровано 49 в. в. т., серед яких переважали діатомові (69% загальної кількості видів-домінан-тів) і зелені водорості (10%). Цей комп-лекс водоростей різних субстратів налічує 38 в. в. т. Більшість переважаючих видів (82%) належить до діатомових.

Дослідження показали, що доміную-чий комплекс водоростевих угруповань відзначається просторовою дискретніс- тю — на окремих ділянках річки. Крім того, відмічена і його часова дискрет- ність — за вегетаційними сезонами. Тобто нами було встановлена просто-рово-часова дискретність цього комп- лексу.

Зокрема навесні у фітопланктоні гірської ділянки р. Іршава, притоках Ближній Бистрий і Абранка структуру домінуючого комплексу визначають Di-atoma vulgare f. breve, Gomphonema ang-ustatum, Hantzschia amphioxys f. capitata, Nitzshia linearis, Gomphoneis olivaceum, тоді як у рівнинній частині річки домі-нує зелена нитчаста водорість Ulothrix zonata.

У літній період помічено вплив планктостоку приток на формування фітопланктону нижчерозташованих ді-лянок р. Іршава. Зокрема у лівій прито-ці Абранка і на ділянці р. Іршава нижче її впадіння структуру домінуючого комплексу визначає представник круп-ноклітинних динофітових водоростей Ceratium hirundinella (74–82%).

В осінній період спостерігається зниження різноманіття домінуючого комплексу фітопланктону, з перева-жанням Fragilaria capucina і Amphora coffeaeformis.

Отримані нами результати щодо складу домінуючого комплексу фіто-планктону підтверджуються літера-турними даними для інших гірських річок [9, 10].

Подібну закономірність просторо-во-часового розподілу відзначаємо і для водоростевих угруповань різних суб-стратів: кожен вид водоростей домінує на одній, зрідка на двох досліджуваних ділянках річки та її приток. Як прик-лад, на рис. 1 представлено просто-ровий розподіл біомаси домінуючих

видів водоростей різних субстратів (фі-томікроперифітону і фітомікробентосу) р. Іршава в літній період.

Таким чином, домінуючий комплекс водоростевих угруповань р. Іршава пред-ставлений полідомінантним комплексом діатомових, синьозелених і зелених водо-ростей. Це дає змогу стверджувати, що автотрофна ланка річкової екосистеми є стійкою до впливу природних і антро-погенних чинників.

Районування р. Іршава за різнома-ніттям водоростевих угруповань

Для репрезентативності районування р. Іршава за водоростевими угрупован-нями, які є основою трофічних ланцюгів річкової екосистеми, було використано кілька методичних підходів:

І. Районування за видовим різно-маніттям водоростей.

Показано, що верхня гірська частина р. Іршава характеризується значно мен-шим різноманіттям водоростей планктону і різних субстратів, ніж нижня рівнинна частина, що дає можливість виділити їх як окремі райони.

ІІ. Районування за коефіцієнтом Се-ренсена.

16

14

12

10

8

6

4

2

0

Á³îì

àñà,

ã/ì

2

1 2 3 4 5 6 7 8Ñòàíö³¿ ñïîñòåðåæåííÿ

Рис. 1. Просторовий розподіл біомаси доміную-чих видів водоростевих угруповань різних суб-стратів р. Іршава в літній період: 1 — верхів’я р. Іршава 2 — права притока Ближній Бистрий, 3 — р. Іршава нижче притоки Ближній Бистрий, 4 — ліва притока Абранка, 5 — р. Іршава нижче притоки Абранка, 6 — 20 км, 7 — 30 км, 8 — 40 км

— Oscillatoria tenuis; — Didymosphenia geminata; — Gomphoneis olivaceum; — Coc-coneis placentula; — Navicula radiosa



При

міт

ка:

N —

чи

сель

ніс

ть,

В —

біо

мас

а; ч

исе

льн

ик

— м

ежі

коли

ван

ь, з

нам

енн

ик

— с

еред

ні

вели

чин

и.

Табл

иц

я 1.

Ра

йо

нув

ан

ня

р.

Ірш

ав

а з

а р

ізн

ом

ан

іття

м в

од

ор

ост

еви

х уг

руп

ов

ан

ь

Ðàéî

íè ð

. ²ð

øàâ

à

Ê³ëü

ê³ñò

ü âè

ä³â

³

â.â.

ò.Ê³

ëüê³

ñíå

ð³çí

îìàí

³òòÿ

Äîì

³íóþ

÷³ â

èäè

Ñàï

ðîáí

³ñòü

ô³ò

î-ïë

àíêò

îíâî

äîðî

ñò³

ñóáñ

òðàò

³â

ô³ò

îïëà

íêòî

íâî

äîðî

ñò³

ñóáñ

òðàò

³â

ô³ò

îïëà

íêòî

íâî

äîðî

ñò³

ñóáñ

òðàò

³âχ-ο,

%

β,

%α

–ρ,

%N

, ì

ëí ê

ë./ì

3Â

, ã/

ì3

N,

ìëí

êë.

/ì2

Â,

ã/ì

2

Ã³ðñ

üêèé

ðàé

îí51

6916

2–42

4790

1±32

10,

06–2

,31

0,42

±0,1

822

–848

0095

29±6

868

0,02

–4,5

32,

72±1

,46

Aul

acos

eira

sp.

, D

iato

ma

vulg

are

f. br

eve,

Han

tzsc

hia

amph

ioxy

s f.

capi

tata

Osc

illat

oria

ten

uis,

En

cyon

ema

elgi

ne-

nse,

G.

oliv

aceu

m,

Coc

cone

is p

lace

n-

tula

, N

. ra

dios

a,

Sta

uron

eis

acut

a,

H.

amph

ioxy

s f.

capi

tata

4340

17

Ð³âí

èííè

é ðà

éîí

101

9140

0–19

030

4281

±172

30,

41–7

,64

2,51

±0,6

085

6–89

167

1826

8±81

600,

82–2

0,19

13,5

8±4,

10

Gom

phon

eis

oliv

a-

ceum

, C

occo

neis

pl

acen

tula

, A

mph

ora

coffe

afor

mis

, N

itzsc

hia

linea

ris,

Ulo

thrix

zon

ata

O.

tenu

is,

Did

ymo-

sp

heni

a ge

min

ata,

A

mph

ora

oval

is,

A.

robu

sta,

A.

vene

ta

2951

19

Ïðè

òîêè

Áëèæ

í³é

Áèñò

ðèé

2525

329–

4388

1616

±955

0,13

–2,9

81,

04±0

,67

31–3

810

1758

±806

0,02

–4,6

21,

63±1

,03

Osc

illat

oria

spl

en-

dida

, M

elos

ira

varia

ns,

Frag

ilaria

ca

puci

na,

G.

oliv

a-

ceum

, N

avic

ula

radi

osa

Osc

illat

oria

lim

osa,

G

. ol

ivac

eum

, Pl

acon

eis

dice

phal

a,

P. p

lace

ntul

a,

Lutic

ola

mut

ica,

N

avic

ula

oblo

nga,

N

. ra

dios

a, N

itzsc

hia

obtu

sa

3547

18

Àáðà

íêà

2654

525–

1299

836±

186

0,39

–2,0

80,

95±0

,39

5220

–219

6811

838±

3962

0,42

–13,

455,

99±2

,72

Cer

atiu

m h

irund

inel

- la

, D

inob

ryon

ser

tu-

laria

, G

. ol

ivac

eum

, R

hoic

osph

enia

ab

brev

iata

, Pi

nnul

aria

inte

rrup

ta,

Nitz

schi

a lin

earis

Phor

mid

ium

pho

ve-

olar

um,

D.g

emin

ata,

G

. ol

ivac

eum

, C

oc-

cone

is p

lace

ntul

a,

Nav

icul

a pe

regr

ina,

P.

inte

rrup

ta,

Clo

ste-

riu

m a

cero

sum

4040

20



Порівняння видового складу водо-ростевих угруповань досліджених ділянок р. Іршава за коефіцієнтом видової по-дібності Серенсена (рис. 2) також дало змогу розділити річку на два райони:

1. Гірський район, який включає вер-хів’я р. Іршава та її ділянки нижче приток Ближній Бистрий і Абранка (станції 1, 3, 5 на дендрограмі);

2. Рівнинний район, до якого нале-жать ділянки р. Іршава на 20, 30 і 40 км (станції 6, 7, 8 на дендрограмі).

Права притока річки Ближній Би-стрий (станція 2) формує на дендрогра-мі окремий кластер, що пояснюється низьким різноманіттям водоростевих угруповань. Видовий склад водоростей лівої притоки Абранка є подібним до такого на 20 км, що свідчить про вплив фітостоку притоки на структуру водо-ростевих угруповань нижчерозташованої ділянки річки.

ІІІ. Районування за кількісним різно-маніттям.

Встановлено, що рівнинний район річки відрізняється більшим кількісним різноманіттям фітопланктону і водорос-тей різнотипних субстратів, ніж гірський. Притоки Ближній Бистрий і Абранка за розвитком водоростевих угруповань по-дібні до гірської ділянки р. Іршава.

IV. Районування за домінуючим комп-лексом водоростей.

Показано, що гірська і рівнинна частини р. Іршава, її притоки Ближній Бистрий і Абранка характеризуються специфічною структурою домінуючо-го комплексу фітопланктону і водорос-тевих угруповань різнотипних субст- ратів.

V. Районування за сапробіологічною характеристикою якості води.

Аналіз сапробіологічної складової якості води, яка оцінювалась за част-кою водоростей-індикаторів різних зон сапробності, засвідчив, що у гірсько-му районі річки та її притоках значно більша частка χ-ο-сапробів (індикаторів “дуже чистої” — “чистої” води), ніж у рівнинному.

Таксономічне різноманіття й еколо-гічна характеристика водоростей планк-тону, бентосу і перифітону р. Іршава та її основних приток представлено в табл. 1.

Перелічені підходи до районування р. Іршава узагальнені в табл. 2.

Êîåô

³ö³º

íò Ñ

åðåí

ñåíà

0,1

0,2

0,3

0,4

0,5

0,6

0,7

0,8

0,9

1

3 5 1 4 6 7 8 2

Рис. 2. Дендрограма подібності видового складу водоростевих угруповань р. Ірша-ва за коефіцієнтом Серенсена: 1 — вер-хів’я р. Іршава, 2 — права притока Ближ-ній Бистрий, 3 — р. Іршава нижче притоки Ближній Бистрий, 4 — ліва притока Абран-ка, 5 — р. Іршава нижче притоки Абранка, 6 — 20 км, 7 — 30 км, 8 — 40 км

Таблиця 2. Таксономічне різноманіття та екологічна характеристика фітопланкто-ну, фітомікробентосу і фітомікроперифітону р. Іршава та її основних приток

Òàêñîíè

Ä³ëÿíêè ð. ²ðøàâà

Îñíîâí³ ïðèòîêè ð. ²ðøàâà

ã³ðñüêà ð³âíèííà Áëèæí³é Áèñòðèé Àáðàíêà

1 2 3 4 5

CYANOPHYTA

Aphanothece clathrata W. et G.S.West Ô – – –

Dactylococcopsis elenkinii Roll – Á – –




1 2 3 4 5

Lyngbia kuetzingii (Kutz.) Schmid. Ï – – Ï

Lyngbia sp. – Ô – –

Oscillatoria agardhii Gom. – – – Ï

O. amphibia Ag. Ô Ï Á – –

O. chalybea (Mert.) Gom. Ô – – –

O. geminata (Menegh.) Gom. – Á Ô –

O. limosa Ag. Ï – Ï –

O. planctonica Wołosz. – Ô – –

O. splendida Grew. Ï Á Ô Ô

O. tenuis Ag. Ï Ô Á Ï Ï

O. ucrainica Vladimir. – Ô Á – –

Phormidium favosum (Bory) Gom. – – Ï –

Ph. foveolarum (Mont.) Gom. Ô Ï Ô Á Ô Ï Ï

Ph. tenue (Menegh.) Gom. Ô – – –

Phormidium sp. – Á – Ï

Spirulina jenneri (Hass.) Kütz. – – – Ï

Calothrix elenkinii Kossinsk. Ï Á – Ï

Calothrix sp. – – – Ï

Rivularia planctonica Elenk. – Á – –

EUGLENOPHYTA

Euglena viridis Ehr. – Ô – –

Trachelomonas intermedia Dang. Ô – – –

T. oblonga Lemm. – Ô – –

DINOPHYTA

Ceratium hirundinella (O. Müll.) Bergh Ô – – Ô

CRYPTOPHYTA

Cryptomonas ovata Ehr. Ï Ô Ô –

CHRYSOPHYTA

Chrysosphaerella longispina Laut. – Ô – –

Dinobryon sertularia Ehr. – – – Ô

D. sociale Ehr. – – – Ô

Epipyxis ramosa (Laut.) Hill. Et Asm. – Ô – –

BACILLARIOPHYTA

Cyclotella kuetzingiana Thw. – Ô Á – Ô

Cyclotella sp. – Ô Á – –

Stephanodiscus hantzschii Grun. in Cl. et Grun. – Ô – –

Coscinodiscus radiatus Ehr. – Ô – –

Ellerbeckia arenaria (Moore ex Ralfs) Crawf. Ï Ô – –

Продовження табл. 2


1 2 3 4 5

Melosira moniliformis (O. F. Müll.) Ag. – Ô – –

M. varians Ag. – Á Ô –

Aulacoseira italica (Ehr.) Sim. – Ô – –

Aulacoseira sp. Ô Ô Á Ô –

Asterionella formosa Hass. Ï – – –

Diatoma mesodon (Ehr.) Kütz. Ô Ï Ô Á – –

D. vulgare Bory Ô Ï Ô Á – Ï

D. vulgare f. breve (Grun.) Bukht. Ô Ï Ô Á – –

Diatoma sp. – – Ô –

Fragilaria arcus (Ehr.) Cl. Ï Ô Á – Ï

F. capucina Desm. – Ô Á Ô –

F. crotonensis Kitt. Ï Ô Á – Ï

F. tenera (W. Sm.) L.-B. Ï – – –

Fragilariforma virescens (Ralfs) Will. et Round Ï Ô Á Ô –

Meridion circulare (Grev.) Ag. – Ô – –

Staurosira construens Ehr. Ï Á – Ï

Synedra acus Kütz. Ô Ô Ô –

S. ulna (Nitzsch) Ehr. – Ô – –

Tabularia tabulata (Ag.) Snoeijs – Á – –

Tabellaria fenestrata (Lyngb.) Kütz. – Á – –

Eunotia bilunaris (Ehr.) Mills – Ô – Ô

E. diodon Ehr. – Ô – –

E. praerupta Ehr. – Ô – –

Aneumastus tusculus (Ehr.) Mann et Stick. – Ô Á – –

Cymbella affinis Kütz. – – – Ï

C. cistula (Hemp. in Hemp. et Ehr.) Kitch. Ï Ô Á – Ï

C. cymbiformis Ag. – Á – –

C. lanceolata (Ehr.) Kirch. Ï Á – –

C. parva (W. Sm.) Cl. – Á – Ï

C. tumida (Br b. in Kütz.) V.H. Ô Ï Ô Á – Ï

C. tumidula Grun. in A.S. et al. – Ô Á – Ï

Didymosphenia geminata (Lyngb.) M.S. in A.S. et al. – Ô Á – Ô Ï

Encyonema elginense (kram.) Mann in Round, Crawf., Mann

Ô Ï Ô Á – Ï

E. ventricosum (Ag.) Grun. In A. Schmidt. Ô Ï Ô Á Ï Ï

Gomphoneis olivaceum (Horn.) Daw. ex Ross et Sims.

Ô Ï Ô Á Ô Ï Ô Ï

Gomphonema acuminatum Ehr. – – Ô Ï





1 2 3 4 5

G. angustatum Kütz. Ô Ô Á Ô –

G. angustatum var. linearis Hust. Ô – – –

G. angustum Ag. Ô – – Ô

G. clavatum Ehr. Ô – – –

G. gracile Ehr. Ô Ï Á – Ï

G. truncatum Ehr. Ï Ô Á – –

Placoneis dicephala (Ehr.) Mer. – – Ï –

P. elginensis (Greg.) Cox Ô – – –

P. elginensis (Greg.) Cox f. exigua (Greg.) Bukht.) Ï – – –

P. gastrum (Ehr.) Mer. – Ô – –

P. placentula (Ehr.) Mer. f. lanceolata (Grun. in Cl. et Grun.) Bukht.

Ï – – –

Reimeria sinuata (Greg.) Koc. et Stoer. – Á – –

Rhoicosphenia abbreviata (Ag.) L.-B. Ô Ï Ô Á Ô Ï Ô Ï

Achnanthes linearis (W.Sm.) Grun. in Cl. et Grun. Ô – – –

Achnanthidium minutissima (Kütz.)Czarn. Ô Ï Ô Á Ô Ï Ô Ï

Cocconeis pediculus Ehr. Ï – – Ï

C. placentula Ehr. Ô Ï Ô Á Ô Ï Ô Ï

C. scutellum Ehr. – Á – –

Planothidium lanceolata (Bréb. in Kütz.) Round et Bukht. – Ô – –

P. rostratum (Ostr.) Round et Bukht. – Á – –

Amphipleura pellucida (Kütz.) Kütz. Ï – – –

Caloneis bacillum (Grun.) Cl. Ô – – –

Craticula halophila (Grun. in V. H.) Mann Ï – – –

Diploneis elliptica (Kütz.) Cl. – Á – –

D. ovalis (Hilse in Rabenh.) Cl. Ô – – –

Fallacia pygmaea (Kütz.) Stick. et Mann – Á – Ï

Gyrosigma spenceri (Quek.) Grif. et Henf. – Ô Á – –

Luticola mutica (Kütz.) Mann in Round, Crawf., Mann – Ô Ï Ï

Navicula capitata Ehr. var. hungarica (Grun.) Ross – Ô Á Ï –

N. cryptocephala Kütz. Ô Ï Ô Á Ô Ï Ô Ï

N. digitoradiata (Greg.) Ralfs in Prit. – Á – –

N. directa (W. Sm.) Ralfs Ï Ô Á – Ï

N. lanceolata (Ag.) Ehr. Ô Ï – – –

N. menisculus Schum. – Á – –

N. oblonga Kütz. (Kütz.) Ï Ô Á Ï Ï

N. peregrina (Ehr.) Kütz. Ï Á – Ï

N. punctulata W. Sm. – – Ô –

N. radiosa Kütz. Ô Ï Ô Á Ô Ï Ô Ï

N. rhynchocephala Kütz. Ï Ô Á Ï Ô

N. salinarum Grun. in Cl. et Grun. – Ô – –



1 2 3 4 5

N. tripunctata (O.F. Müll.) Bory Ô Ï Ô Á – Ï

N. veneta Kütz. Ô Ô Á Ï –

N. viridula Kütz. Ï Ô Á – Ï

Neidium affine (Ehr.) Pfit. – Á – Ï

N. productum (W. Sm.) Cl. Ï – – –

Pinnularia interrupta W. Sm. Ô Ô – Ô Ï

P. major (Kütz.) Rabenh. Ï – – –

P. microstauron (Ehr.) Cl. Ï Ô Á – Ô

P. nobilis Ehr. Ô Ï Ô – –

P. quadratarea (A. S.) Cl. – – – Ô

P. viridis (Nitzsch) Ehr. – Ô – –

Pleurosigma elongatum W. Sm. Ï – – –

Sellaphora bacillum (Ehr.) Mann Ô Ï Ô Á Ï Ï

S. pupula (Kütz.) Mann Ï Ô Á – Ï

Stauroneis acuta W. Sm. Ô Ï Ô Á – Ï

S. anceps Ehr. Ô Ï Ô Á – –

Amphora coffeaeformis (Ag.) Kütz. Ô Ï Ô Á – –

A. ovalis (Kütz.) Kütz. Ï Ô Á Ô –

A. robusta Greg. – Ô Á – Ï

A. veneta Kütz. – Á – Ï

Bacillaria paradoxa Gmel. – Ô – –

Hantzschia amphioxys (Ehr.) Grun. in Cl. et Grun. – Ô Á – –

H. amphioxys f. capitata O. Müll. Ô Ï Ô Á Ô Ï Ô Ï

Nitzschia acicularis (Kütz.) W. Sm. Ï Á – –

Nitzschia amphibia Grun. Ô – – Ô

N. capitellata Hust. in A. S. et al. var. tenuirostris (Grun. In V. H.) Bukht.

– Á – –

N. clausii Hant. – – – Ï

N. frustulum (Kütz.) Grun.in Cl. et Grun. Ï Á – Ï

N. gracilis Hant. – Ô Á – Ï

N. hantzschiana Rabenh. – Ô Á – –

N. heufleriana Grun. Ô Ô Á – –

N. linearis (Ag.) W. Sm. Ô Ï Ô Á – Ô Ï

N. obtusa W. Sm. Ï Ô Ï –

N. palea (Kütz.) W. Sm. Ï Ô Á – Ï

N. paleaceae (Grun.) Hust. in A.S. et al. Ô Ï Ô Á – Ô Ï

N. pusilla Grun. Ô Ï Ô Á Ï Ô Ï

N. sigma (Kütz.) W. Sm. – Ô – –





1 2 3 4 5

N. sigmoidea (Nitzsch) W. Sm. – Ô Ô –

N. subtilis (Kuetz.) Grun. in Cl. et Grun. Ï Á – –

Tryblionella hungarica (Grun.) Mann in Round, Crawf., Mann – Ô – –

Epithemia adnata (Kütz.) Bréb. in Bréb. et God. Ï Ô – –

Campylodiscus clypeus (Ehr.) Ehr. ex Kütz. Ï Ô – Ô

Entomoneis alata (Ehr.) Ehr. – Ô – –

Surirella angusta Kütz. – Á – Ï

Surirella minuta Br b. in Kütz. Ï Ô Á – Ï

XANTHOPHYTA

Ophiocytium arbuscula (A. Br.) Rabenh. – Ô – –

Ophiocytium sp. – Ô – –

Tribonema vulgare Pasch. Ô – – –

CHLOROPHYTA

Chlamydomonas monadina Stein – Ô – –

Gloeomonas mucosa (Korsch.) Ettl. – Ô – –

Ankistrodesmus fusiformis Corda ex Korsch. – Á – –

Ankyra ocellata (Korsch.) Fott Ô – – –

Chlamydopodium pluriococcum (Korsch.) Ettl et Kom. Ï – – –

Closteriopsis acicularis (G. Sm.) Belch. et Swale – Ô Á Ï –

C. longissima (Lemm.) Lemm. – Ô – –

Desmodesmus abundans (Kirchn.) Hegew. – Á – –

Golenkiniopsis solitaria (Korsch.) Korsch. – – – Ô

Kirchneriella obesa (W. West) Schmidle – Ô – –

Monoraphidium contortum (Thur.) Kom.-Leng. – Ô – –

M. irregulare (G. Sm.) Kom.-Legn. in Fott – Ô Á Ô –

Oocystis elliptica W. West Ô – – –

Tetraedron caudatum (Corda) Hansg. – Ô – –

Treubaria crassispina G. Sm. Ô – – –

Trochiscia granulata (Reinsch.) Hansg. Ô Ï Ô Á Ô Ô

Microspora willeana Lagerh. – Ô – –

Stigeoclonium sp. – Ô – –

Ulothrix zonata Kütz. – Ô Á Ô Ï –

Ulothrix sp. Ï – Ï –

Mougeotia sp. – – Ï –

Closterium acerosum (Schrank) Ehr. – – – Ï

C. leibleinii Kütz. Ô – – –

Cosmarium margaritiferum Menegh. – Á – –

Примітка: Екологічне різноманіття видів: Ф — вид зустрічався у фітопланктоні, П — у фіто-мікроперифітоні, Б — у фітомікробентосі, “–” — вид на цій ділянці річки не зустрічався.

Закінчення табл. 2


ВИСНОВКИПроведеними дослідженнями вста-

новлено, що водоростеві угруповання р. Іршава є енергетичним базисом, який визначає функціонування трофічних лан-цюгів річкової екосистеми.

Фітопланктон, фітомікроперифітон і фітомікробентос річки характеризуються високим видовим, надвидовим, флорис-тичним, кількісним різноманіттям, по-лідомінантною структурою домінуючого комплексу і формують стійку до впливу екологічних чинників автотрофну ланку, яка є основою енергетичної і трофічної піраміди річкової екосистеми.

Домінування у фітопланктоні, фіто-мікроперифітоні і фітомікробентосі як крупноклітинних, так і дрібноклітинних водоростей формує природну кормову базу з високим рівнем селективності для різних видів планктонних і донних безхребетних, а це в свою чергу створює високопродуктивну кормову базу риб.

На основі отриманих даних з різно-маніття водоростевих угруповань було проведено районування р. Іршава за їх видовим складом, коефіцієнтом Серенсе-на, кількісним різноманіттям, структурою домінуючого комплексу і сапробіологіч-ною складовою якості води.

ЛІТЕРАТУРА 1. Харченко Т.А., Карпезо Ю.И., Ляшенко А.В. Гидробиота р. Тисы и ее изменения в условиях

антропогенного пресса // Гидробиол. журн. — 2003. — Т. 39, № 3. — С. 11–26. 2. Устич В.І. Фітопланктон і фітоперифітон річки Іршава в паводковий період // Рибне госпо-

дарство. — 2006. — Вип. 65. — С. 144–152. 3. Владимирова К.С. Фитомикробентос Днепра, его водохранилищ и Днепровско-Бугского ли-

мана. — К.: Наук. думка, 1978. — 232 с. 4. Владимирова К.С. Фитомикробентос верхнего течения Днепра // Гидробиологический режим

Днепра в условиях зарегулированного стока. — К., 1967. — С. 46–74. 5. Протасов А.А. Старые и новые проблемы исследования перифитона // Биология внутренних

вод. — 2005. — № 3. — С. 3–11. 6. Щербак В.І. Гідроекологічні аспекти вирішення проблеми оцінки та зменшення загроз біо-

різноманіттю континентальних водойм України // Оцінка і напрямки зменшення загроз біорізноманіттю України. — К.: Хімджест, 2003. — С. 273–348.

7. Щербак В.І. Методи визначення характеристик головних угруповань гідробіонтів водних екосистем. 1. Фітопланктон. 2. Фітомікробентос // Методи гідроекологічних досліджень по-верхневих вод / За ред. В.Д. Романенка. НАН України. Ін-т гідробіології. — К.: ЛОГОС, 2006. — С. 8–27.

8. Баринова С.С., Медведева Л.А., Анисимова О.В. Экологические и географические характерис-тики водорослей-индикаторов // Водоросли-индикаторы в оценке качества окружающей среды. — М.: ВНИИ природы, 2000. — 150 с.

9. Чередарик М.І., Худий О.І. Екологічна характеристика альгофлори гідроекосистеми верхнього Дністра // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. — Львів: Ліга-Прес, 2003. — С. 107–110.

10. Чередарик М.І. Еколого-флористична характеристика водоростей гірських рік Дністровсько-Прутського басейну // Наукові записки Тернопіль. пед. ун-ту. Сер.: Біологія. Спец. вип. “Гідроекологія”. — 2005. — № 3 (26). — С. 472–473.

ВОДОРОСЛЕВЫЕ СООБЩЕСТВА р. ИРШАВА КАК АВТОТРОФНЫЕ КОМПОНЕНТЫ КОРМОВОЙ БАЗЫ БЕСПОЗВОНОЧНЫХ И РЫБ

В.И. Щербак, В.И. Устич, Н.Е. Семенюк

Рассмотрено разнообразие водорослей р. Иршава как автотрофного компонента, кото-рый формирует энергетическую основу кормовой базы беспозвоночных и рыб. Проведено районирование реки по разнообразию водорослевых сообществ.

ALGAL COMMUNITIES OF THE RIVER IRSHAVA AS AUTOTROPHIC COMPONENTS OF FORAGE RESOURCES FOR INVERTEBRATES AND FISH

V. Scherbak, V. Ustych, N. Semenyuk

The paper considers the diversity of algae in the river Irshava as autotrophic component, for-ming the energetic basis of forage resources for invertebrates and fish. The river has been divided into districts according to algal communities diversity.



ТЕХНОЛОГІЇ В АКВАКУЛЬТУРІ

Інтенсифікація ставового рибництва передбачає, крім меліорації, удобрення ставів, годівлі риби штучними кормами, проведення профілактики захворювань та боротьби з хворобами риб, ще й впро-вадження полікультури.

Полікультура є одним з найефектив-ніших методів інтенсифікації. Для того, щоб найповніше використати природну кормову базу і підвищити продуктивність водойм, у рибництві застосовують спіль-не вирощування різних видів і різних вікових груп риб.

Залежно від віку і видового складу риб, яких вирощують в одній водоймі, розрізняють змішану посадку різнові-кових риб одного виду та додаткових риб до основного об’єкта вирощування. Полікультура — спільне вирощування кількох видів риб, що відрізняються за характером живлення. При цьому най-більш ефективно використовуються кор-мові ресурси водойм.

Полікультура як один з провідних факторів інтенсифікації особливого зна-чення набула за останні десятиріччя в зв’язку із успішною акліматизацією но-вих цінних видів риб. Проте як форма ведення рибництва вона має багатовікову історію. Рибоводами Китаю та інших країн Південно-Східної Азії, де існують тисячолітні традиції вирощування риби в ставах та інших водоймах, розроблені різ-ні комбінації полікультури. Дедалі ширше розповсюджується метод полікультури в країнах Європи, де спільне вирощування коропа з рослиноїдними рибами дає змогу підвищити рибопродуктивність ставів на

25–30%. У полікультурі використовують сигових риб (Польща), райдужну форель, пелядь (Чехія, Словаччина), сома, судака (Угорщина), кефаль (Болгарія), лина, щуку (Німеччина, Франція).

В Україні з виловленої у 2009 р. то-варної риби з внутрішніх водойм коро-пи займали 41,2% загального вилову, рослиноїдні риби — 58,8%. Назвати це полікультурою не можна, оскільки в більшості господарств зариблення ставів проводилося стихійно, за основу брали наявність рибопосадкового матеріалу. А такі розповсюджені в Україні туводні види риб, як сом, лин, щука, судак та інші в товарній аквакультурі майже не використовуються.

Для дослідів на рибдільниці “Рудники” до ставу № 16 площею 5,6 га, крім коропо-вих, саджали в нагул товстолобика, білого амура, веслоноса, щуку, сома та лина.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИУ досліді використовували загально-

прийняті в рибництві методи досліджень: гідрохімічні, гідробіологічні, економіко-статистичні, монографічні, інформаційні матеріали Держкомстату та Мінагропо-літики України [1–5].

Для зариблення використано рибо-посадковий матеріал таких вагових та вікових кондицій: однорічки українських коропів (любінський рамчастий і луска-тий внутрішньопорідні типи) середньою масою 95 г, щуки — 152 г, соми — 138 г, дворічки товстолобиків — 275 г, білого амура — 170 г, веслоноса — 1083 г, лина — 150 г (табл. 1 та рисунок).

УДК 639.3:658.011.46

ІНТЕНСИФІКАЦІЯ СТАВОВОГО РИБНИЦТВА ШЛЯХОМ ВПРОВАДЖЕННЯ ПОЛІКУЛЬТУРИ

Й.Є. Янінович

ВАТ “Львівський облрибокомбінат”, м. Львів

Висвітлено шляхи інтенсифікації ставового рибництва шляхом упровадження полікультури з доведенням рибопродуктивності ставів до 2423 кг/га.



Коропів підгодовували штучними комбікормами, виготовленими із міс-цевих зерносумішей, вміст протеїну в комбікормі був на рівні 18%.

У кінці вегетаційного періоду прове-дено облов ставів, після якого встановле-но, що різні види риб добре уживаються в одній водоймі, про що свідчить високий відсоток виходу та приросту товарної риби (табл. 2, 3).

Таблиця 1. Зариблення нагульного ставу № 16 рибдільниці “Рудники” Львівського обласного рибокомбінату

Ðèáîïîñàäêîâèé ìàòåð³àë

Ð³ê Ó ñåðåäíüîìó çà 2007–2009 ðð.2007 2008 2009

Ê³ëüê³ñòü, åêç./ãà

Ìàñà, ã/åêç.







Îäíîð³÷êè:

êîðîï³â 1705 95 1500 95 1910 95 1705 95

ùóêè 200 – 40 152 148 153 129 152

ñîìà – – 50 139 91 138 71 138

Äâîð³÷êè:

òîâñòîëîáèê³â 171 366 200 230 510 230 294 275

á³ëîãî àìóðà 145 151 180 180 200 180 175 170

âåñëîíîñà 10 1250 12 1000 27 1000 16 1083

ëèíà – – 250 150 255 150 253 150

Ðàçîì óñ³õ âèä³â ðèá 2231 – 2232 – 3141 – 2643 –

64êîðîï

10òîâñòîëîá 3

ñîì 5ùóêà

1âåñëîí³ñ

7á³ëèé àìóð

10ëèí

Частка різних видів риб у загальному за-рибленні, %

Таблиця 2. Вихід товарної риби, вирощеної в полікультурі у ставу № 16 рибдільниці “Рудники” Львівського обласного рибокомбінату

Òîâàðíà ðèáà


% Ìàñà, ã % Ìàñà, ã % Ìàñà, ã % Ìàñà, ã

Êîðîï 75 800 85 985 79 930 80 905

Á³ëèé àìóð 87 1699 83 1210 83 1220 84 1376

Âåñëîí³ñ 86 3167 85 2120 85 2150 85 2479

Ùóêà – – 83 720 84 750 83 735

Ñîì – – 83 970 84 890 83 930

Ëèí – – 83 485 83 485 83 485

Янінович Й.Є.


ЛІТЕРАТУРА 1. Мовчан В.А. Экологические основы интенсификации роста карпа. — М.: Изд-во АН СССР,

1948. — 352 с. 2. Харитонова Н.Н., Демченко И.Ф. Рекомендации по повышению рыбопродуктивности прудов

при поликультуре рыб. — К.: ИРХ УААН, 1993. — 27 с. 3. Гринжевський М.В., Янінович Й.Є., Швець Т.М. Полікультура з шістьох видів риб // Рибогос-

подарська наука України. — 2008. — № 1. — С. 38–41.

Таблиця 3. Приріст товарної риби за період вирощування в рибдільниці “Рудники” за роками


Ñåðåäíÿ ìàñà ðèáè, ã Ïðèð³ñò, ã

2008 20092008 2009

Ïðè çàðèáëåíí³ Ïðè âèëîâ³ Ïðè çàðèáëåíí³ Ïðè âèëîâ³

Êîðîï 95 985 95 930 890 835

Òîâñòîëîáèê 230 1250 230 1230 1020 1000

Á³ëèé àìóð 180 1210 180 1220 1030 1040

Âåñëîí³ñ 1000 2120 1000 2150 1120 1150

Ùóêà 152 720 153 750 568 597

Ñîì 139 970 138 890 831 752

Ëèí 150 485 150 485 335 335

У середньому при вирощуванні риб у полікультурі загальна рибопродуктив-ність нагульного ставу № 16 рибдільниці “Рудники” в 2009 р. досягла 2423 про-ти 1424 кг/га за монокультури коропа (табл. 4).

Частка додаткових видів риб, дове-дена до 48%, є значним внеском до за-гального вилову товарної риби і сприяє підвищенню ефективності використання ставового фонду і збереженню кормів на вирощування риби.

Таблиця 4. Рибопродуктивність ставу № 16 рибдільниці “Рудники”



êã/ãà % ó ïîë³- êóëüòóð³ êã/ãà % ó ïîë³-

êóëüòóð³ êã/ãà % ó ïîë³- êóëüòóð³ êã/ãà % ó ïîë³-

êóëüòóð³

Êîðîï 1023 67 1256 70 1404 52,1 1228 62,4

Òîâñòîëîáèê 253 16 201 11,1 502 17,9 320 16,3

Á³ëèé àìóð 116 7,5 142 8,2 203 16,0 154 7,8

Âåñëîí³ñ 27 2,0 22 1,3 50 2,2 33 1,7

Ùóêà 116 7,5 24 1,4 93 3,8 78 4,0

Ñîì – – 40 2,3 68 3,0 54 2,7

Ëèí – – 100 5,7 103 5,0 101 5,1

Ðàçîì 1535 100,0 1785 100 2423 100 1968 100

ІНТЕНСИФІКАЦІЯ СТАВОВОГО РИБНИЦТВА ШЛЯХОМ ВПРОВАДЖЕННЯ ПОЛІКУЛЬТУРИ


4. Гринжевський М.В., Янінович Й.Є., Швець Т.М. Ефективність ставової полікультури // Рибо-господарська наука України. — № 2. — С. 41–43.

5. Янінович Й.Є., Швець Т.М. Підвищення вагових кондицій українських коропів, вирощених у полікультурі // Рибне господарство. — № 67. — С. 210–214.

ИНТЕНСИФИКАЦИЯ ПРУДОВОГО РЫБОВОДСТВА ПУТЕМ ВНЕДРЕНИЯ ПОЛИКУЛЬТУРЫ

И.Е. Янинович

Освещены пути интенсификации прудового рыбоводства путем внедрения поликультуры с доведением рыбопродуктивности прудов до 2423 кг/га.

INTENSIFICATION OF POND FISHERIES BY THE POLYCULTURE INTRODUCTION

I. Yaninovych

The ways of pond fisheries intensification by polyculture introduction with achieving of ponds fish productivity till 2423 kg/ha are shown.

Возможность использования генети-ческой изменчивости по устойчивости к заболеваниям в селекции была про-демонстрирована многими авторами [1, 3, 6, 7].

Сложной и важной задачей для се- лекционеров является правильный выбор методов селекции, в том числе и отбор селекционно-ценных генотипов.

Большой интерес при изучении гене-тических основ устойчивости представ-ляет использование сигнальных генов, которыми могут выступать гены морфо-

логических и остеологических признаков [2, 3, 5].

Для оценки перспективности отбора в исходном материале и разработки методов селекции нами проведены исследования изменчивости морфологических призна-ков и попытка выявить генетически детер-минированные связи между морфотипом и признаками жизнеспособности.

МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫАнализ проведен на основании дан-

ных, собранных с 1981 до 2009 г. в ре-

УДК 639.3.032

ИЗМЕНЕНИЕ МОРФОТИПА КАРПОВ МОЛДАВСКИХ ПОРОД В РЕЗУЛЬТАТЕ СЕЛЕКЦИИ

НА ПОВЫШЕНИЕ УСТОЙЧИВОСТИ К ИНФЕКЦИОННЫМ ЗАБОЛЕВАНИЯМ

Г.Х. Куркубет

Кишиневский филиал государственного предприятия по исследованию и производству водных биоресурсов “Аквакультура – Молдова”

Проведены исследования изменчивости морфологических признаков и попытка выявить ге-нетически детерминированные связи между морфотипом и признаками жизнеспособности теленештских карпов при селекции их на повышение устойчивости к инфекционным заболе-ваниям. Скоррелированными с жизнеспособностью оказались наиболее важные селекционные морфологические признаки, которые могут служить “сигнальными”. Рассчитан целевой

стандарт отбора селекционно-ценных генотипов.

Куркубет Г.Х.


зультате селекции молдавских пород теле-нештского чешуйчатого и теленештского рамчатого карпов на Вереженском ры-бопитомнике Теленештского филиала Г.П. “Аквакультура-Молдова”.

С целью выявления корреляций меж- ду морфологическими признаками и устойчивостью исследованы полярные группы семей теленештских карпов 2 и 3-го поколений селекции: с высокой жизнеспособностью в прудах и низкой; наиболее резистентные к бактериальным и вирусным заражениям в биопробе и восприимчивые, разграниченные с по-мощью кластерного, регрессионного и дискриминантного анализов [4].

Выбор наиболее информативных для разделения групп признаков проведен с помощью пошагового регрессионного анализа.

Определение степени влияния прове-денных отборов на морфотип созданных пород осуществляли на селекционном материале 1–4 поколений селекции теле-нештского чешуйчатого и теленештского рамчатого карпов.

РЕЗУЛЬТАТЫ ИССЛЕДОВАНИЙ И ИХ ОБСУЖДЕНИЕ

Наряду с тестированием карпов на разных этапах развития по: жизнеспо-собности; устойчивости к аэромонозу в биопробе; подверженности заболеваниям в полевых условиях (прудах), которые по-казали наличие изменчивости среди семей и распределили их на контрастные по этим признакам группы, а также определили характер течения заболеваний каждого потомства, нами были выявлены различия по морфотипу среди семей с повышенной и пониженной жизнеспособностью.

Регрессионный анализ показал, что наиболее коррелированными с выжива-

емостью признаками являются: длина тела (l), длина головы (C), высота голо-вы (hC), наибольшая высота тела (H) (табл. 1)

Пошаговая регрессия выделила признаки, обычно используемые се-лекционерами в виде индексов: индекс высокотелости l/Н; индекс пропорции головы C/hC. Полученные результаты подтверждают селекционную значимость этих признаков и их связь с общей жиз-неспособностью.

На основании этого на исследован-ном материале подсчитаны значения этих индексов для семей с повышенной жиз-неспособностью и с пониженной. Разли-чия групп по этим индексам достоверны, следовательно, можно выбрать целевой стандарт для возможной селекции по этим индексам: l/Н — 2,5 — значения индексов для семей с высокой жизне-способностью и 2 — с низкой; и С/hC — 1,5 — для семей с высокой и 1 — с низкой жизнеспособностью (табл. 2).

По нашим данным наблюдается отри-цательная корреляция между признаком высокоспинности и общей жизнеспо-собности, включая и устойчивость к за-болеваниям.

Отмечено различие по морфотипу устойчивых и неустойчивых к бактери-альному заражению семей 2-го поко-ления селекции в биопробе. Наиболее значимыми признаками, скоррелиро-ванными с устойчивостью, являются: длина хвостового стебля (pl), высота хвостового стебля (h) и толщина рыбы (Br) (табл. 3).

Среди семей третьего селекционного поколения с повышенной и пониженной выживаемостью и в прудах, и в биопробе (бактериальной и вирусной), достаточ-ной для разделения групп, оказывается

Таблица 1. Результаты регрессионного анализа — морфотип × выживаемость

Ïàðàìåòð Çíà÷åíèå êîýôôèöèåíòà

Ñòàíäàðòíàÿ îøèáêà t-êðèòåðèé Óðîâåíü

çíà÷èìîñòè

Äëèíà òåëà, l 0,234 +0,061 3,85 0,000

Äëèíà ãîëîâû, Ñ –0,769 +0,175 –4,40 0,000

Âûñîòà ãîëîâû, hC 0,530 +0,212 2,49 0,015

Íàèáîëüøàÿ âûñîòà, Í –0,211 +0,099 -2,13 0,036



Таблица 2. Результаты сравнительного статистического анализа индексов семей с высокой (№ 4, № 7) и низкой (№ 11, № 12) выживаемостью

Ñòàòèñòè÷åñêèå õàðàêòåðèñòèêè

l/Í — â ñåìüÿõ: Ñ/hÑ

¹ 4, ¹ 7 ¹ 11, ¹ 12 ¹ 4, ¹ 7 ¹ 11, ¹ 12

Ñðåäíÿÿ 2,328 2,261 1,333 1,283

Äèñïåðñèÿ 0,018 0,014 0,003 0,004

Ñòàíäàðòíîå îòêëîíåíèå 0,135 0,117 0,054 0,061

Ìåäèàíà 2,307 2,259 1,333 1,290

Óðîâåíü çíà÷èìîñòè 0,019 0,000

Таблица 3. Результаты пошагового регрессионного анализа: морфотип × устойчи-вость среди семей 2-го поколения селекции




Äëèíà õâîñòîâîãî ñòåáëÿ (pl) –0,272 0,052 –5,24 0,000

Âûñîòà õâîñòîâîãî ñòåáëÿ (h) 0,385 0,083 4,63 0,000

Òîëùèíà ðûáû (Br) –0,135 0,047 –2,87 0,005

регрессионная модель, включающая один признак — высоту головы (hC), то есть он наиболее полно коррелирует с кодовой переменной, отражающей жизнеспособ-ность групп (табл. 4).

Как видно из анализа, в группах се-мей 2-го поколения селекции, в которых отмечено наиболее четкое разграничение семей по устойчивости, выделяется не-сколько признаков, связанных с общей

Таблица 4. Результаты пошагового регрессионного анализа: морфотип × жизне-способность, морфотип × устойчивость среди семей 3-го поколения селекции




Ïî æèçíåñïîñîáíîñòè â ïðóäàõ (¹ 7 è ¹ 12*)

Âûñîòà ãîëîâû, hC 0,074 0,019 3,74 0,000

Ïî óñòîé÷èâîñòè ê âèðóñíîìó çàðàæåíèþ (¹ 7, ¹ 3 è ¹ 10, ¹ 11**)

Âûñîòà ãîëîâû, hC 0,206 0,031 6,63 0,000

Îáõâàò, O 0,038 0,008 –4,82 0,000

Ïî óñòîé÷èâîñòè ê áàêòåðèàëüíîìó çàðàæåíèþ (¹ 7 è ¹ 5***)

Âûñîòà ãîëîâû, hC –0,256 0,044 –5,78 0,000

Îáõâàò, Î 0,042 0,009 –4,32 0,000

Примечание: * Семья № 7 с высокой жизнеспособностью; № 12 — с пониженной жизне-способностью; ** семьи № 7, № 3, устойчивые к вирусному заражению в биопробе; № 10, № 11 — неустойчивые; *** семья № 7 устойчивая к бактериальному заражению в биопробе; № 5 — неустойчивая.



Таблица 5. Экстерьерная характеристика четырехлеток теленештского чешуйча-того карпа 4-го поколения селекции

ÏðèçíàêÑàìêè Ñàìöû

Ïðåäåëû M±m Cv Ïðåäåëû M±m Cv

1 2 3 4 5 6 7

Ìàññà, Ð, ã 2400–4800 4000±271 26,0 2400–4100 3750±282 20,1

Äëèíà òåëà, l, ñì 43,0–50,0 46,25±0,84 5,2 41,0–56,0 49,73±1,90 11,0

Èíäåêñû:

ïðîïîðöèè ãîëîâû, %Ñ 25,0–27,9 26,64±0,34 3,6 24,0–29,3 26,41±0,63 7,0

âûñîêîòåëîñòè, Èí 2,09–2,47 2,30±0,04 5,5 2,21–2,31 2,26±0,01 1,5

òîëùèíû, Èâr 19,1–20,9 19,88±0,25 3,6 18,5–21,9 20,04±0,36 5,0

îáõâàòà, Èî 1,10–1,18 1,10±0,02 4,7 1,07–1,14 1,11±0,01 2,0

Êîýôô. óïèòàííîñòè ïî Ôóëüòîíó 3,2–5,2 4,14±0,24 16,5 3,2–5,4 4,10±0,23 15,7

жизнеспособностью в прудах и устойчи-востью в биопробе.

В связи с тем, что среди семей 3-го поколения, прошедших отбор на устой-чивость к заболеваниям на протяжении трех поколений, нет ярко выраженного разделения по жизнеспособности, вы-деляется только один информативный признак hC, скоррелированный с выжи-ваемостью в прудах и биопробе.

Осуществляя мониторинг изменчи-вости морфотипа теленештских карпов, хотелось бы отметить, что карпы исход-ного стада, используемые для создания вышеуказанных пород, отличались вы-сокоспинной формой тела с коротким хвостовым стеблем, относительно ма-лой головой и были предназначены для выращивания в прудах, тепловодных хозяйствах при условии создания опти-мизированных параметров содержания, но обладали повышенной чувствитель-ностью к заболеваниям.

В 1 и 2-м поколениях селекции теле-нештских карпов, реализуя программу се-лекции на устойчивость к инфекционным заболеваниям, параллельно осуществляли отбор по типичным для данных карпов экстерьерным признакам с целью сохра-нения их морфобиологических особен-ностей (мясистости, продуктивности).

В дальнейшей селекции теленештских карпов на повышение устойчивости к инфекционным заболеваниям (в 3- и 4-м

поколениях) мы руководствовались двумя принципами: повышение и закрепление признака резистентности к заболеваниям и, в то же время, поддержание их высоких продукционных качеств на достигнутом уровне. Повышение жизнеспособности 4-го поколения косвенно отразилось на характере проведенных отборов: они стали более умеренными.

В процессе формирования новых ма-точных стад теленештского чешуйчатого и теленештского рамчатого карпов, про-веденные индивидуальные, массовые и комбинированные отборы в течение 3–4 поколений селекции привели к по-вышению резистентности к инфекци-онным заболеваниям и, как следствие, к изменению основных экстерьерных показателей (изменению морфотипа): индекс высокотелости (l/Н) чешуйча-тых карпов увеличился до значений 2,30 — у самок и 2,26 — у самцов; рам-чатых — 2,28 и 2,42 соответственно. Значения отношения длины головы к ее высоте также увеличились: для самок чешуйчатых — до 1,3, самцов — до 1,23; для рамчатых — 1,37 и 1,36 соответ-ственно (табл. 5, 6, рис. 1, рис. 2). Более интенсивная селекция рамчатых карпов, связанная с их большей восприимчи-востью к инфекционным заболеваниям, привела к более значительному измене-нию их морфологических признаков по сравнению с чешуйчатыми.



Таблица 6. Экстерьерная характеристика четырехлеток теленештского рамчатого карпа 4-го поколения селекции

ÏðèçíàêÑàìêè Ñàìöû

Ïðåäåëû M±m Cv Ïðåäåëû M±m Cv

Ìàññà, Ð, ã 2900–4500 3740±101 12,2 3600–4300 3460±126 21,6

Äëèíà òåëà, l, ñì 40,0–44,0 42,1±0,40 2,5 40,0–42,0 40,83±0,30 2,0

Èíäåêñû:

ïðîïîðöèè ãîëîâû, %Ñ 26,0–28,0 27,0±0,26 2,5 26,2–28,0 26,20±0,47 4,3

âûñîêîòåëîñòè, Èí 2,05–2,44 2,28±0,05 6,4 2,20–2,56 2,42+0,06 6,3

òîëùèíû, Èâr 18,1–21,4 20,01±0,51 6,8 17,5–19,5 18,35±0,28 3,8

îáõâàòà, Èî 1,04–1,19 1,09±0,02 5,5 0,97–1,09 1,02±0,02 5,0

Êîýôô. óïèòàííîñòè ïî Ôóëüòîíó 4,4–5,4 4,90±0,12 6,5 4,70–5,07 4,97±0,05 3,0

Îòíîøåíèÿ:

âûñîòû ãîë. ê äëèíå ãîëîâû, hÑ/Ñ 69,6–77,2 73,14±0,93 4,0 69,6–78,3 73,60±1,45 4,8

äëèíû õâîñòîâîãî ñòåáëÿ ê åãî âûñîòå, ðl/l 1,00–1,14 1,06±0,02 6,0 1,00–1,16 1,08±0,03 7,0

âûñîòû ãîëîâû ê äëèíå òåëà, hC/l 18,6–20,7 19,81±0,27 3,6 18,7–21,9 19,80±0,46 5,7

äëèíû õâîñòîâîãî ñòåáëÿ ê äëèíå òåëà, ðl/l 18,6–19,3 17,72±0,36 5,4 17,0–19,5 18,11±0,44 6,0

íàèìåíüøåé âûñîòû òåëà ê äëèíå, h/l 16,3–17,0 16,72±0,10 2,0 15,0–18,3 16,70±0,42 6,5

äëèíû ãîëîâû ê åå âûñîòå, C/hC 1,30–1,44 1,37±0,02 3,3 1,27–1,44 1,36±0,03 5,1

1 2 3 4 5 6 7

Îòíîøåíèÿ:

âûñîòû ãîë. ê äëèíå ãîëîâû, hÑ/Ñ 72,0–83,3 77,30±1,97 7,2 75,0–83,3 79,90±1,08 4,0

äëèíû õâ. ñòåáëÿ ê åãî âûñîòå, pl/h 1,06–1,14 1,08±0,01 4,0 1,00–1,05 1,02±0,01 2,5

âûñîòû ãîëîâû ê äëèíå òåëà, hC/l 19,1–23,2 20,50±0,49 6,7 19,4–24,4 21,12±0,60 8,1

äëèíû õâîñòîâîãî ñòåáëÿ ê äëèíå òåëà, ðl/l 17,0–18,6 17,60±0,26 4,2 17,6–21,9 19,60±0,53 7,7

íàèìåíüøåé âûñîòû òåëà ê äëèíå, h/l 15,2–17,4 16,10±0,23 4,1 17,6–20,7 18,93±0,43 6,5

äëèíû ãîëîâû ê åå âûñîòå, C/hC 1,20–1,38 1,30±0,03 7,0 1,20–1,33 1,23±0,03 8,2

Окончание табл. 5



Следует отметить, что в своей селек-ционной программе мы не стремились приблизиться к абсолютно точным ве-личинам определенных нами индексов. При выборе целевого стандарта принци-пиально важным является определение оптимального уровня отбора селекцион-

но-ценных генотипов, который да-вал бы производственный эффект и не сопровождался бы отрицательно коррелированными последствия-ми, например, снижением темпа роста, плодовитости или мясис- тости.

ВЫВОДЫПри селекции на устойчивость

к инфекционным заболеваниям, скоррелированными с жизнеспо-собностью, оказались наиболее важными селекционные морфоло-гические признаки, которые могут служить “сигнальными”.

В наиболее различаемых по жизнеспособности группах рыб выделяется несколько селекцион-ных признаков, скоррелированных с устойчивостью, в наименее от-даленных группах — достаточно одного информативного признака (высота головы).

Селекция теленештских карпов на повышение устойчивости к ин-фекционным заболеваниям на про-тяжении 3–4 поколений привела к повышению резистентности и, как следствие, к изменению основных экстерьерных показателей (изме-нению морфотипа).

При выборе целевого стандарта в селекции на устойчивость нельзя

вести однонаправленные отборы только по рассчитанным индексам, необходимо руководствоваться ими, одновременно поддерживая баланс между показате-лями жизнеспособности и сохранени-ем высоких продуктивных характерис- тик.

2,5

Çíà

÷åíè

å èí

äåêñ

à âû

ñîêî

òåë

îñò

è, I

/H

2,4

2,3

2,2

2,1

2

1,9

1,8F0 F1 F2 F3 F4

Ïîêîëåíèå ñåëåêöèè

Рис. 2. Изменение морфотипа теленештских кар-пов в результате селекции на устойчивость к инфекционным заболеваниям: — самки Тч;

— самцы Тч; — самки Тр; — самцы Тр

Рис. 1. Изменение морфотипа теленештских кар-пов в результате селекции на устойчивость к инфекционным заболеваниям: — самки Тч;

— самцы Тч; — самки Тр; — самцы Тр

Çíà

÷åíè

å ïð

îïîð

öèè

ãî

ëîâû

, C

/hC

0

0,20,40,6

0,81

1,21,41,6

F0 F1 F2 F3 F4Ïîêîëåíèå ñåëåêöèè

ЛИТЕРАТУРА 1. Илясов Ю.И. Генетические основы селекции рыб на устойчивость к заболеваниям // Биоло-

гические основы рыбоводства: проблемы генетики и селекции. — Л., 1983. — С. 121–129. 2. Кирпичников В.С. Генетика и селекция рыб. — Л.: Наука, 1987. — 520 с. 3. Кирпичников В.С., Факторович К.А., Бабушкин Ю.П., Нинбург Е.А. Селекция карпа на устой-

чивость к краснухе // Изв. ГосНИОРХ. — Л., 1971. — Т. 74. — С. 140–153. 4. Куркубет Г.Х. Селекция рамчатого карпа породной группы “Фресинет” на устойчивость к

инфекционным заболеваниям: Автореферат дис. ... канд. биол. наук. — М., 1994. — 23 с. 5. Merla G. Ein Beitrag zur Kenntnis der Anfalligkeit von Spiegel und Nacktkarpfen gegenuber der

infectiosen Bauchwassersucht // Dtsch. Fisch. Ztg. — 1959. — N 6. — S. 58–62. 6. Pojoga J. Contribuţii la obţinerea unui tip metişi şi hibrizi de crap şi comportarea chez la hidropizia

infecţioasă // Instit. Agron. “N. Balcescu”, Atelierele didactice. Bucureşti, 1967. — P. 1–37. 7. Schaperclaus W. Bekampfung der infektiosen Bauchwassersucht des Karpfens durch Zuchtung erblich

widerstandsfahiger Karpfenstamme // Ztsch. Fisch. — 1953. — Bd 1. — H. 5–6. — S. 321–353.



ЗМІНИ МОРФОТИПУ КОРОПІВ МОЛДАВСЬКИХ ПОРІД У РЕЗУЛЬТАТІ СЕЛЕКЦІЇ НА ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ ДО ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Г.Х. Куркубет

Проведено дослідження змінюваності морфологічних ознак і спроб виявити генетично детерміновані зв’язки між морфотипом і ознаками життєздатності теленеських коропів при селекції їх на підвищення стійкості до інфекційних хвороб. Скорегованими з життєздат-ністю виявились найбільш важливі селекційні морфологічні ознаки, які можуть слугувати “сигнальними”. Розраховано цільовий стандарт відбору селекційно-цінних генотипів.

CHANGE OF CARPS OF MOLDAVIAN BREEDS MORPHOTYPS AS A RESULT OF SELECTION ON RISE OF STABILITY TO INFECTION DISEASES

G. Kurkubet

Researches of variability of morphological attributes and attempt to reveal genetically deter-mined connections between a morphotype and attributes of viability of carps Teleneshtskiys are carried out at their selection for increasing resistance to infectious diseases. Correlated with vi-ability there were the most important selection morphological attributes which can be “signals”. The target standard of selection of selection-valuable genotypes is designed.

Ариков П., Ангелова А., Ульянов В.

УДК 639.371.5:591.531.1.

ОПЫТ ВЫРАЩИВАНИЯ ТОВАРНЫХ ТРЕХЛЕТКОВ БЕЛОГО АМУРА ПРИ УПЛОТНЕННЫХ ПОСАДКАХ

П. Ариков, А. Ангелова, В. Ульянов

Кишиневский филиал государственного предприятия по исследованию и производству водных биоресурсов “Аквакультура — Молдова”, Кишинэу,

Молдова

Изложены основные технологические приемы выращивания товарного белого амура при уплотненных посадках 1500–2000 шт./га, позволившие увеличить рыбопродуктивность по товарному белому амуру на 442–1027 кг/га за счет кормления высшей наземной и водной растительностью без кормления карпа кормосмесями. Выход общей рыбопродукции при

трехлетнем выращивании составил по прудам 3425–3995 кг/га.

Белый амур по своей видовой специ-фике соответствует всем требованиям, предъявляемым к рыбам-мелиораторам: широкий спектр питания, избыточное потребление растений, трофическая пластичность, устойчивость к дефициту кислорода и частым обловам, зимостой-кость, быстрый рост, высокие товарные и вкусовые качества. Белые амуры в итоге их трофической деятельности оказывают мощное воздействие на заросли высших водных растений и вовлекают в больших масштабах этот вид первичной продукции в трофодинамические циклы водоемов, что и служит основанием для их широкого

мелиоративного использования в водо-емах различного хозяйственного назна-чения. Кроме того, вселение в интенсивно зарастающие водоемы белого амура — не-посредственного потребителя высших растений создает предпосылки для зна-чительного увеличения рыбопродукции с единицы их площади за счет прямой утилизации водной растительности [1].

Молдова по абиотическим факторам является благоприятной для выращива-ния белого амура. Оптимум температур в течение вегетационного периода выше 20°С может обеспечить высокий прирост рыбы в поликультуре.


Анализ результатов работ по выращи-ванию белого амура в других регионах свидетельствует о целесообразности его использования в поликультуре, что по-зволяет за счет растительности увеличить рыбопродуктивность прудов по белому амуру на 500–1000 кг/га и увеличить, таким образом, производство рыбы в республике [2].

Целью работы была разработка био-техники выращивания товарных трех-леток белого амура в поликультуре при уплотненных посадках. Исследования проводились на базе Тараклийского рыбопитомника в зимовальных прудах площадью по 0,7 га (№ 8 и № 9).

МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫМатериалом для исследований по-

служили двухгодовики, выращенные то-варные трехлетки белого амура.

Отбор и обработка гидрохимических, гидробиологических проб проводилась по общепринятым методикам. При этом определялись основной солевой состав, концентрация водородных ионов (рН), ре-жим растворенного в воде кислорода.

Для морфометрического анализа были использованы следующие инфор-мативные признаки рыб: масса тела, длина тела, по общепринятым методикам рассчитан коэффициент упитанности по Фультону.

Зимовку посадочного материала вто-рого порядка проводили при плотности посадки 20 т/га. Водообмен устанавлива-ли в пруду 5–10 л/с. Содержание раство-ренного в воде кислорода на вытоке не падало ниже, чем на 20% по сравнению с кислородом на втоке, и меньше 5 мг/л не опускался, показатель рН был в пре-делах 7,8–8,6. Выход с зимовки по белому амуру составил 90%.

В течение вегетационного периода в этих прудах проводились интенсификаци-онные мероприятия: удобрение прудов,

кормление белого амура высшей назем-ной и водной растительностью (люцерна, тростник, ряска и др.). Карп во втором варианте не подкармливался.


В соответствии с программой прове-дения исследований плотность посадки белого амура на 1 га рассчитывали, исхо-дя из предварительной оценки биомассы макрофитов в водоемах и возможности интенсивного кормления амура в пер-вые дни выращивания. Так, учитывая зарастаемость прудов макрофитами, а также наличие зарослей тростника по периметру прудов, плотность посадки в них белого амура составила в I варианте 2000 шт./га и во II варианте 1500 шт./га с учетом интенсивного кормления зеле-ной массой.

В начале апреля были подготовле-ны и заполнены водой два пруда и 11– 12 апреля зарыблены двухгодовиками — посадочным материалом второго поряд-ка: белого амура, карпа, белого и пестро-го толстолобиков. Навеска посадочного материала белого амура колебалась в пределах 100–580 г, составив в среднем 236 г, карпа — 374 г, белого и пестро-го толстолобиков соответственно 366 и 352 г. Плотность посадки соответствова- ла плановой — 5–6,5 тыс. шт./га. Поли-культура отличалась по количественному составу.

Температурный режим воды прудов в течение вегетационного периода был благоприятным для выращивания рыб. Среднемесячные показатели составили в апреле — 13,8, в мае — 19,6, в июне — 22,7, в июле — 24,8, августе — 25,9 и сентябре — 19,8°С.

По классификации О.Л. Алекина, во- да прудов относилась в мае к сульфатно-гидрокарбонатному классу группы маг-ния второго типа, а в августе вода пруда


Таблица 1. Плотность посадки двухгодовиков в экспериментальные пруды, тыс. шт./га

Âàðèàíò Áåëûé àìóð Êàðï Áåëûé òîëñòîëîáèê

Ïåñòðûé òîëñòîëîáèê Âñåãî

1(8) 2 – 2 1 5

2(9) 1,5 1 3 1 6,5


№ 8 — к гидрокарбонатному классу груп-пы магния второго типа и вода пруда № 9 — к гидрокарбонатному классу груп-пы магния второго типа. Минерализа- ция воды колебалась в пределах 529,3–556,8 мг/л. Из биогенных элементов в мае в воде обнаружен только аммоний-ный азот в количестве 0,46–0,52 мг/л, к концу августа его содержание повысилось до 0,74–0,83 мг/л. Фосфор и железо в воде не наблюдались. Показатель рН изменялся незначительно — от 8,3 в мае до 8,4 в августе. Показатели содер-жания органических веществ от мая к августу повышались: перманганатная окисляемость от 11,7 до 16,4 мгО/л и бихроматная окисляемость — от 59,3 до 68,6 мгО/л. Из всех компонентов хи-мического состава воды только содержа-ние легкоокисляющихся органических веществ немного превысило норму в августе (перманганатная окисляемость 16,4 против 15,0 мгО/л).

Уровень развития кормовой базы был невысоким и нестабильным. В со-ставе фитопланктона были обнаружены синезеленые, эвгленовые, хлорококко-вые. Столь бедный флорический состав при доминировании высокоэфтрофных видов синезеленых и эвгленовых водо-рослей позволяет сделать вывод о том, что чрезмерное эфтрофирование данных водоемов привело к подавлению развития фитопланктона.

Среднесезонная биомасса фитопланк-тона пруда № 9 была ниже оптимального уровня и составила 12,20 мг/л. Пруд № 8 оказался более продуктивным, сред-несезонная величина биомассы водорос-лей в июне составила 70,98 мг/л.

Зоопланктон представлен обычным для Молдавии комплексом видов, в ка-чественном отношении он сравнитель-

но небогат. Среди эвритермных видов, встречающихся весь сезон, фигурируют Brachionus caliciflorus, Moina micrura, на-уплии и копеподиты.

По отношению к степени загрязнения воды подавляющая часть коловраток и копепод может быть отнесена к мезо-сапробам. Динамика количественного развития зоопланктона характеризо-валась наличием двух пиков. В их об-разовании принимали участие широко распространенные виды Moina micrura, Moina macrocopa, науплиальные и копепо-дитные стадии. Первый пик наблюдался в мае в пруду № 8 — 11, № 9 — 7 г/м3. Второй пик приходится на конец июля — начало августа с биомассой 9 пруд № 8 и 5 г/м3 пруд № 9. Среднесезонные био- массы невысокие — 6,5 пруд № 8 и 2,9 г/м3 пруд № 9.

Основными продуцентами бентоса являлись первичноводные представители малощетинковых червей и ракообразных. Чаще всего встречались Tubifies tubifies, Limadrilus udekemeanus, играющие ве-дущую роль в формировании биомассы. Во время вылета хирономид названные организмы играли основную роль в пи-тании рыб.

Наиболее интенсивное развитие дон-ной фауны происходило в начальный пе- риод выращивания рыбы: пруд № 8 — 2,7, пруд № 9 — 1,2 г/м2. В дальнейшем биомасса донной фауны резко снизилась и оставалась на таком уровне до конца сезона.

Процент кормления белого амура зеленой массой составил 20–40% массы тела рыб.

Темп роста белого амура, карпа, бе-лого и пестрого толстолобиков в течение вегетационного периода выращивания отражен в табл. 2.

Таблица 2. Линейный и весовой рост трехлетков белого амура, карпа, белого и пестрого толстолобиков

Âàðèàíò Âèä ðûáûÂåãåòàöèîííûé ïåðèîä

24.05 07.06 20.06 10.07 31.07 14.08 28.08 13.09 04.10

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

1 Áåëûé àìóð (ÁÀ) 267 24,8

315 26,2

381 27,6

488 29,8

595 31,0

678 33,8

716 34,5

755 35,0

765 35,0

Áåëûé òîëñòîëîáèê (ÁÒ)

395 28,4

434 29,3

496 30,6

569 32,5

654 33,6

699 34,3

710 34,5

717 34,5

721 34,5



Примечание: В числителе масса в г; в знаменателе (l) в см.

Таблица 3. Результаты выращивания трехлетков белого амура в поликультуре

Âàðèàíò Âèä ðûáû

Ïëîòíîñòü ïîñàäêè, òûñ. øò./ãà

Âûõîä, %

Ñðåäíÿÿ ìàññà, ã

Ðûáîïðîäóêòèâíîñòü, êã/ãà

Âûõîä ðûáîïðîäóêöèè, êã/ãà

1 ÁÀ 2000 98 765 1027 1499

ÁÒ 2000 94 721 623 1355

ÏÒ 1000 92 620 214 571

1864* 3425*

2 ÁÀ 1500 80 663 442 796

Ê 1000 93 598 182 556

ÁÒ 3000 99 663 871 1969

ÏÒ 1000 99 681 322 674

1817* 3995*

* Суммарный показатель.

К концу сезона выращивания трехлет-ки белого амура достигли значительной массы тела за счет потребления водной и наземной растительности. Содержание пищевого комка белого амура состоя-ло в основном из задаваемого корма — тростника, люцерны, ряски и нитчатых водорослей. Кормовые затраты на амура составили 35 кг зеленой массы на 1 кг прироста рыбы [3].

Результаты выращивания трехлетков белого амура в поликультуре с другими видами рыб представлены в табл. 3.

В прудах вес трехлетков белого амура колебался от 340 до 1380 г. Коэффициент упитанности по Фультону составил со-ответственно 1,78–1,73. Эпизоотическое состояние белого амура, карпа, белого и

пестрого толстолобиков было удовлет-ворительным.

ВЫВОДЫВ зависимости от особенностей водо-

ема и режима кормления растительнос-тью количество двухгодовиков белого амура, высаживаемого на 1 га, может достигать 1000–2000 экз./га. Рыбопро-дуктивность прудов при этом достига-ет 1864–1817, а выход рыбопродукции 3425–3995 кг/га.

Результаты выращивания товарных трехлетков показали, что выбранные нами плотности посадки оказались опти-мальными, при которых можно получать дополнительно 1027–442 кг/га рыбной продукции.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

1 Ïåñòðûé òîëñòîëîáèê (ÏÒ)

363 27,1

396 27,9

439 28,9

500 30,2

570 31,5

609 32,7

620 32,4

625 31,5

621 32,5

2 Áåëûé àìóð (ÁÀ) 270 25,2

324 26,8

390 28,5

480 30,5

600 32,9

630 33,4

650 33,5

660 33,9

663 33,7

Êàðï (Ê) 397 26,6

448 27,2

466 27,2

543 28,9

554 29,2

57630

589 30,3

596 30,5

598 30,5

Áåëûé òîëñòîëîáèê (ÁÒ)

398 29,0

433 30,2

481 31,4

533 31,5

604 33,8

635 34,4

658 34,8

660 33,5

663 34,0

Ïåñòðûé òîëñòîëîáèê (ÏÒ)

376 28,0

409 30,0

454 30,2

527 31,5

600 32,9

642 33,4

661 34,0

675 34,5

681 34,5

Окончание табл. 2



При кормлении карпа кормосмесями белый амур переходит на питание ими и неохотно поедает высшую водную и на-земную растительность, что приводит к снижению темпа его роста. Для обеспе-чения белого амура кормами при недо-

стататочном количестве растительности в прудах желательно засевать откосы дамб и прилегающие защитные зоны вокруг пруда люцерной, что может обеспечить бесперебойное кормление белого амура в течение всего вегетационного периода.

ЛИТЕРАТУРА 1. Багров А.М., Богерук А.К., Веригин Б.В., Виноградов В.К. и др. Руководство по биотехнике

разведения и выращивания дальневосточных растительноядных рыб. — М., 2000. 2. Вовк И.С. Биология дальневосточных рыб и их хозяйственное использование в водоемах

Украины. — К.: Наук. думка, 1976. 3. Приходько В.А., Тарасова О.М., Шерман И.Н. Рост и пищевые взаимоотношения сеголеток

белого амура с карпом при совместном выращивании // Рыбное хозяйство: Сб. науч. тр. — К.: Урожай. — 1971. — Вып. 13.

ДОСВІД ВИРОЩУВАННЯ ТОВАРНИХ ТРИЛІТОК БІЛОГО АМУРА ПРИ УЩІЛЬНЕНИХ ПОСАДКАХ

П. Ариков, А. Ангелова, В. Ульянов

Викладено основні технологічні прийоми вирощування товарного білого амура при ущільнених посадках 1500–2000 шт./га, які дають змогу збільшувати рибопродуктивність товарного білого амура на 442–1027 кг/га за рахунок годівлі вищою наземною і водною рослинністю без годування коропа кормосумішами. Вихід загальної рибопродукції при трилітньому вирощуванні становив по ставках 3425–3995 кг/га.

EXPERIENCE OF MARKET THREE-YEARS OF GRASS CARP GROWING BY MORE COMPACT DENSITY

P. Arikov, A. Angelova, V. Ulyanov

In the article are expounded the basic technological receptions of market grass carp growing by more compact density 1500–2000 ind./hа, allowing to multiply fish productivity of market grass carp till 442–1027 kg/ha due to feeding by the ground and water vegetation without feeding of carp by combined feed. The output of general fish productivity by the three-year growing made on ponds 3425–3995 kg/ha.



СЕЛЕКЦІЯ, ГЕНЕТИКА ТА БІОТЕХНОЛОГІЇ

Дослідження генетичної структури нового внутрішньопорідного типу україн-ської рамчастої породи коропа, особливо на завершальному етапі його створення, відіграють значну роль у формуванні цілісності селекційного процесу та ви-явленні певних перспектив подальшого розвитку. У попередніх генетичних до-слідженнях основна увага здебільшого приділялась класичним генетичним до-слідженням, що обмежувались вивченням мінливості за локусами трансферину та ряду інших поліморфних систем [1–2]. У цілому генетику популяцій коропа на рівні алозимів вивчало багато авторів [3–5], тоді як дослідження з використан-ням мітохондріальної ДНК були введені у наукову практику лише недавно [6–7]. За результатами цих досліджень в окремих випадках було ідентифіковано принаймні 2 генетичні групи — європейський та східно-азійський генотипи [8].

У запропонованій роботі, яку було виконано за фінансової підтримки NATO Security Through Science Programme у Лейбніц-Інституті прісноводної екології та внутрішнього рибного господарства (Берлін, Німеччина), вперше у вітчиз-няній рибогосподарській науці зроблена спроба визначити місце українських ко-ропів серед європейських та азіатських генотипів з використанням сучасних мі-тохондріальних ДНК-маркерів та бази

даних, що накопичена провідними лабо-раторіями світу з цього питання.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИДля досліджень були використані три

заводські лінії малолускатого внутрішньо-порідного коропа української рамчастої породи — нивківська, лебединська та закарпатська. У 10 представників кожної лінії, вікової групи К0+ були відібрані взірці плавців, що були зафіксовані у 96°-му етанолі. Загальна геномна ДНК була ізольована за спрощеним методом Laird та ін. (1991) [9]. Аналіз поліморфіз-му довжини рестрикційних фрагментів (RFLP) був проведений у двох полімераз-них ланцюгових реакціях (ПЛР) шляхом ампліфікації сегментів, що охоплювали зону гена НАДФ (нікотинамідаденін- динуклеотид-фосфат)-3,4 дегідрогена-зи (ND-3/4) та НАДФ-5,6 дегідрогенази (ND-5/6). Пари праймерів для ампліфіка-ції цих генів були сконструйовані на осно-ві завершеної секвенції мітохондріальної ДНК Cyprinus carpio L., 1758 [10]:

ND-3/4-a: 5′-AAA GTT AGT ACA AGT GAC TTC CAA-3′

ND-3/4-b: 5′-TTT TGG TTC CTA AGA CCA ACG GAT-3′

ND-5/6-a: 5′-AAC AGT TCA TCC GTT GGT CTT AGG-3′

ND-5/6-b: 5′-TAA CAA CGG TGG TTC TTC AAG TCA-3′

ГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА НОВОГО МАЛОЛУСКАТОГО ВНУТРІШНЬОПОРІДНОГО ТИПУ

КОРОПА НА ОСНОВІ МІТОХОНДРІАЛЬНИХ ДНК-МАРКЕРІВ

В.В. Бех


Матеріал трьох заводських ліній нового малолускатого внутрішньопорідного типу української рамчастої породи коропа був досліджений на мітохондріальну мінливість. Встановлено, що генетичні маркери, які були використані у дослідженні, можуть бути ефективно застосо-вані при визначенні помісей у випадку внутрішньовидової гібридизації або у випадку значних

генетичних розбіжностей.


Розмір продуктів ПЛР для цих зон становив приблизно 2400 та 2600 пар основ нуклеотидів відповідно. Кожна ПЛР реакція (50 мкл) була скомпонова-на з 1 × ПЛР буфера (10 ммоль Tris-HCl, pH 8,3, 50 ммоль КCl), 1,5 ммоль MgCl2, 0,1 ммоль dNTPs (деоксирибонуклеотид трифосфат), 0,2 мкмоль кожного прай-меру та 0,5 одиниць Taq ДНК-полімера-зи (MBI-Fermentas). ПЛР ампліфікація складалась з початкової денатурації за 95°С протягом 3 хв, далі відбувалось 35 циклів денатурації за 95°С протягом 30 с, відпал (ренатурація) за 55°С протягом 30 с та розтягування за 72°С протягом 1 хв. Продукти ПЛР були оброблені рестрик-ційними ензимами Eco47I (AvaII), BsuRI (HaeIII), HinfI, RsaI, AluI, MboI, HpaII, Hin6I (HhaI), TaqI, XbaІ. Фрагменти під-дані електрофорезу в 2%-му агарозному гелі з використанням системи трис-борат-EDTA (TBE) буферу. Розмір рестрикційних фрагментів оцінений шляхом порівняння за ступінчастою шкалою у 100 пар ну-клеотидів (MBI-Fermentas). Композиція гаплотипів позначена на основі спосте-режень комбінацій рестрикційних фраг-ментів з використанням 10 рестрикційних ензимів на продукти ампліфікації з двох локусів.

Статистична обробка дослідних да-них проведена за методикою AMOVA (analysis of molecular variance) [11] з ви-

користанням програмного продукту Ar-lequin (версія 2.0).


Поліморфізм у середині зони генів ND-3/4 та ND-5/6 був виявлений за 6 та 4 рестрикційними ензимами (табл. 1), при цьому варіант рестрикційної структури позначений у таблиці великими літера-ми. Всього, було ідентифіковано 3 різні композиції гаплотипів.

З наведених даних видно що гапло-типи типу “1” та “2” відрізняються лише за рестриктазою XbaІ для зони ND-3/4. З літератури відомо, що вказані гапло-типи притаманні коропам європейського походження, тоді як гаплотип типу “3” значною мірою від них відрізняється і є характерним для азіатського підвиду коропа, зокрема для його представника — амурського сазана. Зазначена генетич-на особливість підтверджує наявність частки крові сазана у любінському вну-трішньопорідному типі, який в свою чергу був використаний при виведенні закарпатської лінії малолускатого ко- ропа.

Частоту гаплотипів мтДНК за завод-ськими лініями малолускатого коропа нового внутрішньопорідного типу подано у табл. 2. При цьому, слід зауважити, що фактична гетерозиготність за досліджени-

Таблиця 1. Композиція мтДНК гаплотипів малолускатого внутрішньопорідного типу української рамчастої породи коропа за результатами розкладу зони генів ND-3/4 та ND-5/6 за допомогою рестрикційних ензимів

Ãàïëî- òèï

ND-3/4* ND-5/6*

Eco 47I

Bsu RI

Hin fI

Rsa I

Alu I

Mbo I

Hpa II

Hin 6I

Taq I

Xba ²

Eco 47I

Bsu RI

Hin fI

Rsa I

Alu I

Mbo I

Hpa II

Hin 6I

Taq I

Xba ²

1 A A A A A A A A A B A A A A A A A A A A

2 A A A A A A A A A A A A A A A A A A A A

3 A B B A B A B A B B B B A A A B A A B A

* Середній розмір рестрикційних фрагментів для відповідних ензимів (в парах нуклеотидів), що спостерігався у 2%-му агарозному гелі (фрагменти менші за 200 пар нуклеотидів не враховували): ND-3/4. Eco47I-А:2400; BsuRI-A:1310, 300, 250, B:1200, 300, 250; HinfI-A:950, 580, 520, B:950, 580, 480; RsaI-A:870, 500, 470, 280; AluI-A:670, 510, 470; B:670, 510, 360; MboI-A:830, 390, 340, 210 190; HpaII-A:530, 380, 340, 310, B:530, 380, 310; Hin6I-A:1750, 560; TaqI-A:1470, 890, B:1220, 890, 250; XbaІ-A:2400, B:2130, 270.ND-5/6. Eco47I-А:2380, 220, B:2600; BsuRI-A:730, 600, 540, 350, B:730, 560, 350, 260; HinfI-A:460, 340, 290, 250; RsaI-A:1660, 810; AluI-A:1310, 380; MboI-A:1490, 640, 360, B:760, 730, 640, 360; HpaII-A:2250, 300; Hin6I-A:1600, 9400; TaqI-A:1000, 690, 390, 300, B:780, 690, 390, 300, 220; XbaІ-A:2600.

Бех В.В.


Таблиця 2. Розподіл гаплотипів мтДНК за заводськими лініями малолускатого внутрішньопорідного типу української рамчастої породи коропа

Çàâîäñüêà ë³í³ÿ nÊîìïîçèö³ÿ ãàïëîòèï³â

Ôàêòè÷íà ãåòåðîçèãîòí³ñòü1 2 3

Íèâê³âñüêà 10 0,90 0,10 0,00 0,180

Ëåáåäèíñüêà 20 0,95 0,05 0,00 0,095

Çàêàðïàòñüêà 15 0,67 0,20 0,13 0,494

ми локусами є найвищою у закарпатської заводської лінії — 0,494.

Нивківська та лебединська заводські лінії практично не відрізняються за компо-зицією гаплотипів від інших європейських порід та груп коропа. В подальшому необ-хідно продовжити дослідження у зазначе-ному напрямі. Особливо цікавим є вияв-лення генетично зумовленої диференціації у структурі коропів європейського типу, яка на сьогоднішній день, залишається практично не вивченою.

ВИСНОВКИУ результаті проведених досліджень

встановлено чітку відокремленість за-карпатської заводської лінії малолуска-

того внутрішньопорідного типу коропа за композицією мітохондріальної ДНК. Гаплотипи нивківської та лебединської заводських ліній цілком відповідають європейському типу та практично не різняться між собою. В подальшому, ви-користовуючи лише кілька рестрикційних ензимів, з високою вірогідністю можна ідентифікувати риб, що несуть у собі частку крові амурського сазана та вико-ристовувати зазначені особливості при генетичному маркіруванні. Проведення досліджень генетичної структури україн-ських коропів на основі мітохондріальної ДНК є вкрай важливими та перспектив-ними у подальшій ідентифікації та струк-туризації українських порід коропа.

ЛІТЕРАТУРА 1. Бех В.В. Новый украинский малочешуйчатый карп // Рыбоводство и рыболовство. — 1997. —

№ 3–4. — С. 12. 2. Марценюк В.П., Романов Л.М., Бех В.В., Томіленко В.Г. Спадкова мінливість ізоферментів

крові коропів різних за походженням // Таврійський науковий вісник. — Херсон, 2003. — Вип. 29. — С. 128–132.

3. Кирпичников В.С. Генетика и селекция рыб. — Л.: Наука, 1987. — 520 с. 4. Лобченко В.В., Куриный С.А., Доманчук В.И., Епур В.В. Исследование полиморфизма трансфер-

рина у карпов Молдавии // I съезд гидробиологов Молдавии: Тез. докл., Кишинев, апрель, 1986. — Кишинев: Штиинца, 1986. — С. 83–84.

5. Anjum R. Biochemical and chromosomal genetic characteristics of several breeding population of common carp, Cyprinus carpio (L.). Ph.D. Thesis. Faculty of Water Protection and Freshwater Fisheries, Olsztyn University of Agriculture and Technology, Olsztyn. — 1995. — P. 68.

6. Davis K.M., Dixon P.I., Harris J.H. Allozyme and mitochondrial DNA analysis of carp, Cyprinus carpio L., from south-eastern Australia. Mar. Freshwater Res. 50. — 1999. — Р. 253–260.

7. Froufe E., Magyary I., Lehocky I., Weiss S. mtDNA sequence datasupports an Asian ancestry and single introduction of the common carpinto the Danube Basin // j. Fish Biol. — 2002. — Vol. 61. — Р. 301–304.

8. Kohlmann K., Gross R., Murakaeva A., Kersten P. Genetic variability and structure of common carp (Cyprinus carpio) populations throughout the distribution range inferred from allozyme, microsat-ellite and mitochondrial DNA markers — Auat. Living Resour. — Vol. 16. — 2003. — Р. 421–431.

9. Laird P.W., Zijderveld A., Linders K., Rudnicki M.A., Jaenisch R., Berns A. Simplified mammalian DNA isolation procedure. — 1991. — Nucleic Acids Res. — Vol. 19. — Р. 4293.

10. Chang Y.S., Huang F.L., Lo T.B. The complete nucleotide sequence and gene organization of carp (Cyprinus carpio) mitochondrial genome. // J. Mol. Evol. — 1994. — Vol. 38. — Р. 138–155.

11. Excoffier L., Smouse P.E., Quattro J.M. Analysis of molecular variance inferred from metric distances among DNA haplotypes: application to human mitochondrial DNA restriction data. — 1992. — Genetics. — Vol. 131. — Р. 479–491.

ГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА НОВОГО МАЛОЛУСКАТОГО ВНУТРІШНЬОПОРІДНОГО ТИПУ КОРОПА


ГЕНЕТИЧЕСКАЯ СТРУКТУРА НОВОГО МАЛОЧЕШУЙЧАТОГО ВНУТРИПОРОДНОГО ТИПА КАРПА НА ОСНОВАНИИ МИТОХОНДРИАЛЬНЫХ ДНК-МАРКЕРОВ

В.В. Бех

Материал трех заводских линий нового малочешуйчатого внутрипородного типа украин-ской рамчатой породы карпа был исследован на митохондриальную изменчивость. Установ-лено, что генетические маркеры, которые были использованы в исследованиях, могут быть эффективно применены при определении помесей в случае внутривидовой гибридизации, или в случае значительных генетических расхождений.

GENETIC STRUCTURE OF THE NEW SCALELESS SUBBREED TYPE OF COMMON CARP ON THE BASIS OF THE MITOCHONDRIAL DNA-MARKERS

V. Bekh

The material of three plant lines of the new Scaleless Subbreed Type of the Ukrainian Frame Breed of common carp has been investigated for mitochondrial variability. It is established, that genetic markers which have been used in investigations, can be effectively applied for detection of the hybrids in case of intraspecific hybridization or significant genetic divergences.

Нагорнюк Т.А., Особа І.А., Тарасюк С.І.

УДК 639.3:575

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ГЕНЕТИЧНОЇ СТРУКТУРИ ОКРЕМИХ ВНУТРІШНЬОПОРІДНИХ ГРУП КОРОПІВ

УКРАЇНСЬКОЇ СЕЛЕКЦІЇТ.А. Нагорнюк, І.А. Особа, С.І. Тарасюк


Проаналізовано генетичну структуру популяцій рамчастого коропа любінського внутріш-ньопорідного типу, помісного рамчастого коропа, лускатих і рамчастих коропів несвицького зонального типу, амурських сазанів та їх гібридів з коропом за 4-ма генетико-біохімічними системами крові. Виявлено специфічні особливості будови генетичної структури за дослід-

женими локусами.

У коропівництві селекційно-племінна справа охоплює питання закріплення генетичного потенціалу існуючих порід та внутрішньопорідних типів українських коропів, збереження генофонду рідкіс-них і малопоширених масивів коропа, формування гетерогенного племінного матеріалу амурського сазана для потреб промислової гібридизації, створення но-вих типів високоспинних малолускатих коропів з поліпшеними господарськими характеристиками, в тім числі з викорис-танням генетичних ресурсів зарубіжної селекції. Тому необхідно: вивчити гене-тичну структуру наявного племінного матеріалу коропа різного генезису, про-водити стабілізацію основних показників

продуктивності, виділити нові більш про-дуктивні господарсько-цінні генотипи, сформувати та впровадити у виробництво високопродуктивні стада [1].

На даний час необхідно створити всі умови для збереження генетичної чисто-ти вітчизняного генофонду українських порід коропа. У зв’язку з цим особливої актуальності набувають методи генетич-ного контролю популяцій за використан-ня молекулярно-генетичних маркерів, найбільш доступними з яких є вивчення біохімічного поліморфізму, який дає змо-гу контролювати селекційний процес, використовувати його при формуванні стад, враховуючи при цьому фактори штучного та природного добору [2].


МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИЗ метою вивчення генетичних особли-

востей генетичної структури популяцій українських коропів різного генезису та амурських сазанів проведено аналіз розподілу алелів і генотипів за електро-форетичними варіантами окремих ге-нетико-біохімічних систем. Виконано порівняльний аналіз генетичних структур шести груп риб: українського рамчастого коропа любінського внутрішньопорідно-го типу (ЛРК), амурського сазана (АС), коропо-сазанового гібрида (КСГ), по-місного рамчастого коропа (галицький короп × любінський короп) (ПРК), які були відібрані у дослідному господарстві “Великий Любінь” Львівської області, а також українського рамчастого коропа несвицького зонального типу (НРК) та українського лускатого коропа несвиць-кого зонального типу (НЛК), відібраних у рибгоспі “Несвич” Волинської області.

Як молекулярно-генетичні маркери для опису генетичної структури різнома-нітних груп тварин розглядали розподіл алельних і генотипних частот за локуса-ми, що кодують деякі білки і ферменти крові риб: локус трансферину (TF), два локуси естерази (EST) (К.Ф.3.1.1.1), два локуси НАД-залежної малатдегідрогенази (MDH) (К.Ф.1.1.1.37), два локуси малик-ензиму (ME) (К.Ф. 1.1.1.40).

Електрофоретичний розподіл білків і ферментів виконували за допомогою горизонтального крохмального електро-форезу [3, 4], а також з використання вертикального поліакриламідного гель-електрофорезу [5] з подальшим гістохі-мічним фарбуванням [6].

Математичну обробку даних вико-нували за допомогою комп’ютерної про-грами “BIOSYS-1” [7].


Для включених у дослідження груп риб характерні локус-специфічні особли-вості будови генетичної структури. Всі досліджені генетико-біохімічні системи виявились поліморфними.

Трансферин (TF) — це маркірований білок з двома окремими ділянками, здат-ний зв’язувати один атом тривалентного заліза. Найбільш вивчена α-глобулінова фракція трансферину, який бере активну

участь у розподілі і регулюванні заліза в організмі.

При дослідженні локусу трансферину виявлено чотири алельні варіанти — A, B, C, D та поєднання їх генотипів. Найбільш рухливим виявився алельний варіант Tf А, його частота у любінських рамчастих коропів була найвищою і ста-новила 0,300, порівняно з іншими група-ми риб. З усіх досліджених груп коропів Tf В найчастіше зустрічався у лускатого і рамчастого коропів несвицького зо-нального типу. Алельний варіант Tf С за локусом трансферину у коропо-сазанових гібридів та амурських сазанів зустрічався з найбільшою частотою (0,378 та 0,443 відповідно). Алель Tf D, притаманний амурському сазану, з найменшою час-тотою зустрічався у лускатого та рам-частого коропів несвицького зонального типу (0,114 і 0,043 відповідно), а також у любінського рамчастого коропа (0,129), порівняно з групою помісних коропів, у яких частота алелю D найвища (0,257) (табл. 1).

Mалатдегідрогеназа є ферментом стадії циклу Кребса та бере участь в окисненні малату. У досліджених груп коропів виявились два алельні варіанти Mdh F та Mdh S.

Розподіл частот алельних варіантів за локусом MDH подано у табл. 1. Ви-явилось, що у всіх груп коропів частота швидкомігруючого алельного варіанта Mdh F значно переважала частоту, з якою зустрічався алель Mdh S.

У всіх груп коропів, включених у до-слідження, локус малатдегідрогенази має неврівноважений стан, оскільки відміча-ється статистично достовірний надлишок гетерозигот.

Молекули ферменту малік-ензиму мають тетрамерну будову. У ссавців ви-являють два аутосомних локуси — МЕ-s і МЕ-m, які кодують розчинну і мітохон-дріальну форми ферменту відповідно.

Частоти алельних варіантів за ло-кусом MЕ наведено у табл. 1. У групі рамчастих коропів любінського внутріш-ньопорідного типу значно переважав по-вільний алель Ме S (0,671) порівняно з Mе F (0,329). А в обох групах несвицьких коропів, навпаки, вищою була частота швидкого алельного варіанта (0,678 та 0,629 у лускатого і рамчастого коропів



Таблиця 1. Розподіл генних частот за поліморфними локусами у популяцій укра-їнських коропів

Ëîêóñè òà àëåë³

Äîñë³äæåí³ ãðóïè ðèá

ÀÑ ËÐÊ ÊÑÃ ÏÐÊ ÍËÊ ÍÐÊ

TF n=45 n=35 n=35 n=35 n=35 n=35A 0,156 0,300 0,186 0,229 0,171 0,129B 0,289 0,414 0,214 0,300 0,457 0,500C 0,378 0,157 0,443 0,214 0,257 0,329D 0,178 0,129 0,157 0,257 0,114 0,043

EST n=45 n=35 n=35 n=35 n=35 n=35F 0,533 0,371 0,514 0,371 0,300 0,414S 0,467 0,629 0,486 0,629 0,700 0,586

MDH n=45 n=31 n=35 n=35 n=32 n=35F 0,689 0,629 0,671 0,671 0,641 0,671S 0,311 0,371 0,329 0,329 0,359 0,329

ME n=45 n=35 n=35 n=35 n=32 n=35F 0,478 0,329 0,486 0,514 0,687 0,629S 0,522 0,671 0,514 0,486 0,313 0,371

відповідно). Частота Ме S у лускатих і рамчастих коропів несвицького зональ-ного типу становила 0,313 і 0,371 відпо-відно. В інших груп коропів, включених у дослідження, помітних відмінностей за частотою обох алельних варіантів за локусом МЕ не відмічено.

За локусом МЕ в трьох із шести груп коропів спостерігається неврівноважений стан, тобто відмічається статистично достовірний надлишок гетерозигот у лю-бінських рамчастих коропів (χ2 = 7,957, Р=0,005) та лускатих і рамчастих коро-пів несвицького зонального типу (χ2 = = 6,226, Р=0,013 та χ2 =7,247, Р=0,007 відповідно).

Естераза плазми крові є ферментом, який каталізує реакції гідролізу і синтезу складних ефірів. Виявлено дві зони есте-рази: F — швидка форма, S — повільна. За локусом естерази плазми крові у несвиць-ких лускатих коропів, рамчастих коропів любінського внутрішньопорідного типу та помісних рамчастих коропів, відміча-ється значно більша частота алельного варіанта з низькою рухливістю Est S, порівняно із іншими дослідженими гру-пами (табл. 1). У групі амурських сазанів алельний варіант з високою рухливістю за локусом естерази зустрічається най-частіше (0,533).

Всі досліджені групи, крім обох груп несвицьких коропів, мали неврівноваже-ний стан за локусом естерази, оскільки відмічається статистично достовірний надлишок гетерозигот згідно із законом Харді-Вайнберга.

Cеред досліджених груп українських коропів найбільший рівень середньої ге-терозиготності спостерігався у рамчастих коропів любінського внутрішньопорідно-го типу (0,714), що свідчить про високий розмах генетичної мінливості цієї групи і потребу в її подальшій генетичній кон-солідації (табл. 2)

Аналіз генетичних відстаней пока-зав міжгрупові відмінності у дослідже-них коропів (табл. 3). Незначними були відмінності між амурським сазаном та коропо-сазановим гібридом (0,002), а також між групами несвицьких лускатих і рамчастих коропів (0,006). Генетична подібність досліджених груп несвиць-кого коропа зумовлена результатами селекційної роботи. Подальша селек-ційна робота повинна бути спрямована на консолідацію генетичної структури за дослідженими локусами.

Найбільші значення генетичних від-станей спостерігались між рамчастим коропом любінського внутрішньопорід-ного типу та двома групами несвицького



Таблиця 2. Рівень середньої гетерозиготності у досліджених коропів на локус (Не) за чотирма поліморфними генетико-біохімічними системами

Ãðóïà ðèá Íå S.E.

ÀÑ 0,656 0,035

ËÐÊ 0,714 0,020

ÊÑÃ 0,686 0,061

ÏÐÊ 0,614 0,041

ÍËÊ 0,606 0,084

ÍÐÊ 0,671 0,008

Примітка: Не — рівень середньої гетерозиготності на локус; S.E. — стандартна помилка середньопопуляційних значень.

Таблиця 3. Генетичні відстані (вище діагоналі, М. Ней, 1972) та індекс ідентичності (нижче діагоналі, М. Ней, 1978), розраховані між групами коропів за поліморфними системами

Äîñë³äæåí³ ãðóïè ðèá

ÀÑ ËÐÊ ÊÑÃ ÏÐÊ ÍËÊ ÍÐÊ

ÀÑ **** 0,024 0,002 0,012 0,031 0,018

ËÐÊ 0,017 **** 0,029 0,014 0,037 0,033

ÊÑÃ 0,000 0,021 **** 0,014 0,034 0,021

ÏÐÊ 0,005 0,006 0,006 **** 0,015 0,017

ÍËÊ 0,024 0,029 0,026 0,008 **** 0,006

ÍÐÊ 0,011 0,025 0,014 0,010 0,000 ****

коропа — лускатим і рамчастим (0,037 та 0,033 відповідно) і несвицьким лускатим коропом та коропо-сазановим гібридом (0,034).

Відомо, що несвицький зональний тип коропа створено методом складного від-творювального схрещування дзеркальних галицьких коропів з українськими рам-частими та лускатими коропами антонін-сько-зозуленецького внутрішньопорідного типу. У своїй спадковій основі вони мають 75% спадкових задатків дзеркальних га-лицьких та 25% — антонінсько-зозуле-нецьких лускатих коропів [8].

Любінський внутрішньопорідний тип створено шляхом складного відтворюваль-ного схрещування плідників городоцького племстада несвицького зонального типу з коропами ропшинської порідної групи. Спадкова основа коропів племінного стада має 51,56% спадкових задатків дзеркаль-ного галицького, 34,38% — антонінсько-

зозуленецьких лускатих коропів і 14,06% спадкових задатків амурського сазана [8]. У всіх груп коропів спільним предком є галицький короп, а відмінним те, що у несвицьких коропів у спадковій основі немає задатків амурського сазана.

Таким чином, можна припустити, що причиною помітних відмінностей за генетичними відстанями між ними є певні особливості їхнього походження та особливості селекційної роботи, яка проводиться у господарствах.

На основі індексу ідентичності по-будовано дендрограму, яка дає змогу оцінити генетичну спорідненість дослі-джених коропів (рисунок).

При побудові дендрограми любін-ський рамчастий короп разом з помісним рамчастим утворює загальний кластер з групами коропо-сазанового гібрида та сазана (див. рисунок). За своєю ге-нетичною структурою найбiльша подіб-



ність виявлена мiж групами амурського сазана і коропо-сазанового гібрида та між групами несвицького коропа. Та- кий розподіл кластерів на дендрограмі,

імовірно, зумовлений гео-графічними особливостями та селекційною роботою, яка проводиться з україн-ськими коропами.

ВИСНОВКИТаким чином, на основі

отриманих даних, величин генетичних відстаней і ре-зультатів кластерного ана-лiзу, розглянутий розподіл алельних частот у різних порід українських коропів являє собою складну кар-тину. За окремими генети-ко-бiохiмiчними система-

ми наявнi локус-специфiчні особливості будови генетичної структури, зумовле-ні, в основному, факторами штучного добору.

.20 .17 .13 .10 .07 .03 .00 +----+----+----+----+----+----+----+----+----+----+----+----+

************* ÀÑ***********************

*********** ************* ÊÑÃ* *

***** *********************************** ÏÐÊ* * * ********************************************* ËÐÊ* * ************************ ÍËÊ**************************

************************ ÍÐÊ+----+----+----+----+----+----+----+----+----+----+----+----+.20 .17 .13 .10 .07 .03 .00

Дендрограма генетичних взаємовідношень між популя-ціями українського коропа

ЛІТЕРАТУРА 1. Грициняк І.І. Пріоритетні напрями наукового забезпечення рибного господарства України /

І.І. Грициняк, О.М. Третяк // Рибогосподарська наука України. — 2007. — № 1. — С. 5–20. 2. Генетическая компонента биоразнообразия крупного рогатого скота / [В.И. Глазко, М.В. Зу-

бец, А.В. Кушнир, С.И. Тарасюк, Т.Т. Глазко]. — К.: КВИЦ, 2005. — 224 с. 3. Davis B.J. Disc electrophoresis. II. Method and application to human serum proteins / B.J. Davis //

Ann. N. Y. Acad. Sci. — 1964. — V. 121. — P. 404–408. 4. Harris H. Handbook of enzyme electrophoresis in human genetics / H. Harris, D.A. Hopkinson. —

Amsterdam: North-Holland Publ. Comp., 1976. — 680 p. 5. Gahne B. Horizontal polyacrylamide gradient gel electrophoresis for the simultaneous phenotyping

of transferrin, post-transferrin, albumin and post-albumin in the blood plasma of cattle / B. Gahne, R.K. Juneja, J. Grolmus // Anim. Blood Groups Biochem. Genet. — 1977. — V. 8. — P. 127–137.

6. Генетика изоферментов / [Корочкин Л.И., Серов О.Л., Пудовкин А.И. и др.]. — М.: Наука, 1977. — 275 с.

7. Swofford D.L. BIOSYS-1: a Fortran program for the comprehensive analysis of electrophoretic data in population genetics and systematics / D.L. Swofford, R.B. Selander // J. Heredity. — 1981. — V. 72. — P. 281–283.

8. Фермерське рибництво / [Грициняк І.І., Гринжевський М.В., Третяк О.М. та ін.]. — К.: Герб, 2008. — 560 с.

СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ ГЕНЕТИЧЕСКОЙ СТРУКТУРЫ НЕКОТОРЫХ ВНУТРИПОРОДНЫХ ГРУПП КАРПОВ УКРАИНСКОЙ СЕЛЕКЦИИ

Т.А. Нагорнюк, И.А. Особа, С.И. Тарасюк

Проанализировано генетическую структуру популяций рамчатого карпа любинского внутрипородного типа, помесного рамчатого карпа, чешуйчатых и рамчатых карпов не-свицкого зонального типа, амурских сазанов и их гибридов с карпом по 4-м генетико-биохи-мическим системам крови. Выявлены специфические особенности генетической структуры по исследованным локусам.

COMPARATIVE ANALYSIS OF GENETIC STRUCTURE OF SOME INTRABREEDING GROUPS OF CARPS OF UKRAINIAN SELECTION

T. Nagornyuk, I. Osoba, S. Tarasjuk

The were analysis of genetic structure of framed carp populations of Lyubin’ intrabreeding type, breeders forms of framed carp, of scaled and framed carps of Nesvickiy zonal type, and their hybrids Amur sazan with a carp by 4 genetic-biochemical systems of blood. The were found specific particularities of genetic structure by studied loci.



Поиск новых кормовых продуктов для применения в составах стартовых ком-бикормов является актуальной пробле-мой, особенно в современных условиях развития прудового рыбного хозяйства [1–4 ].

К новым кормовым продуктам могут относиться разные органические веще-ства: семена, отходы от переработки раз-личных промышленных производств при получении пищевой рыбы, мяса живот-ных, масла или других необходимых для человека продуктов питания. К ним также могут относиться корма растительного, животного происхождения и микробио-логического синтеза или обработанные химическим и биологическими методами в целях повышения переваримости рыбой основных питательных веществ [2].

К растительным кормовым продуктам относятся остатки от производства рас-тительных масел — жмыхи и шроты, от переработки зерен злаковых и бобовых культур — отруби и другие. При произ-водстве кормовых дрожжей используют различные отходы пищевых продуктов и гидролизных кормовых дрожжей, которые нашли широкое применение в кормле-нии рыбы, в качестве добавок в соста-вах комбикормов. При их производстве используются различные материалы — солома, дерево и другие.

Используются также многие отходы при производстве пищевой рыбы — такие, как рыбная мука, которая обладает повы-шенным содержанием протеина до 70%, отходы при производстве мяса — мясная и мясокостная мука и другие [2].

Одним из важных кормовых про-дуктов является использование отходов кожевенного производства, полученных из остатков кож разных видов животных, в которых, как показали анализы, содер-жатся протеин и аминокислоты, которые можно использовать в составах продук-ционных и стартовых комбикормов при кормлении рыб.

МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫМатериалом для проведения исследо-

ваний послужили личинки нивчанского внутрипородного типа карпа украинской чешуйчатой породы. Этот карп обладает повышенными показателями по ряду рыбохозяйственных признаков как в ран-нем онтогенезе, так и при выращивании товарной рыбы, по сравнению с чисто-породными украинскими карпами. Ли-чинки карпа были получены в заводских условиях инкубцеха опытного рыбного хозяйства “Нивка” Института рыбного хозяйства НААНУ.

Опыт проводился в тканевых садках, установленных в цементных бассейнах

КОРМИ ТА ГОДІВЛЯ РИБ

УДК 639.3.043.13:636.087.7

ЭФФЕКТИВНОСТЬ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ КОЖЕВЕННО-МЕЗДРОВОГО ПРЕПАРАТА В СОСТАВЕ СТАРТОВОГО КОМБИКОРМА ПРИ ПОДРАЩИВАНИИ ЛИЧИНОК КАРПА

Ю.А. Желтов, Н.А. Борбат, З.А. Стецюк

Институт рыбного хозяйства НААН Украины, г. Киев

Приведены результаты исследований влияния на рыбопродуктивность применения в составе комбикормов влажного кожевенно-мездрового препарата (КМП) при подращивании личинок карпа. Дана сравнительная питательность зоопланктона и комбикормов при содержании

КМП с ними 10 и 20%.


Таблица 1. Составы и питательность стартовых комбикормов с разным содержа-нием кожевенно-мездрового препарата

ÊîìïîíåíòûÊîæåâåííî-ìåçäðîâûé

ïðåïàðàò (ñóõîé)

Çîîïëàíêòîí (êîíòðîëü)

ÑÊ 3-81 (êîíòðîëü)

ÑÊ 3-81

+ êîæåâåííî-ìåçäðîâûé ïðåïàðàò (ñûðîé) â êîëè÷åñòâå, %

10 20

Æèâîòíûå êîðìîâûå ïðîäóêòû 100,0 100,0 36 36 36

Ðàñòèòåëüíûå êîðìîâûå ïðîäóêòû – – 22 22 22

â ò. ÷. çåðíîâûõ – – 3 3 3

øðîòîâ – – 19 19 19

ïøåíè÷íûõ îòðóáåé – – – – –

Âèòàìèííûå êîðìà – –

Äðîææè êîðìîâûå – – 40 40 40

Ìèíåðàëüíûå êîðìà – –

Ïðåìèêñ Ï 111-3 Óêð. – – 2 2 2

Âñåãî 100 100,0 100 100 100

Ñûðîé ïðîòåèí, % 69,8 61,4,0 45,7 47,0 48,4

Ñûðîé æèð, % 7,0 16,0 5,3 6,0 7,1

Ñûðàÿ êëåò÷àòêà, % 1,0 – 2,5 2,6 2,7

Ýíåðãèÿ: êêàë/êã 4658 5032 4578 5032 5159

ÌÄæ/êã 19,5 21,7 19,2 21,1 21,6

Ñîäåðæàíèå àìèíîêèñëîò, ã/êã

Ñóììà àìèíîêèñëîò 678,3 581,4 377,89 348,2 349,11

â ò.÷. íåçàìåíèìûõ 238,5 240,8 135,79 112,83 119,17

Òðåîíèí 26,9 27,9 18,72 16,90 16,59

Âàëèí 29,4 29,3 19,98 18,06 17,88

Ìåòèîíèí 7,7 5,3 6,35 2,33 3,67

Èçîëåéöèí 17,3 23,2 16,03 14,42 14,42

Ëåéöèí 47,4 41,1 30,06 26,94 26,73

Ôåíèëàëàíèí 8,0 26,6 12,06 4,64 10,56

Ëèçèí 29,0 40,3 8,02 21,78 21,69

Ãèñòèäèí 15,7 12,0 8,74 7,76 7,63

Àðãèíèí 57,5 35,1 23,05 21,55 21,6

рыбоводной галереи в двух повторностях [5]. Кормление личинок проводили по об-щепринятым методам с учетом этапов их развития [6]. Продолжительность опыта составила 14 дней.

Составы экспериментальных комби-кормов представлены в табл. 1.

Анализ кожевенно-мездрового пре-парата показал, что содержание протеина в нем, по сравнению с зоопланктоном

Желтов Ю.А., Борбат Н.А., Стецюк З.А.


(см. табл. 1), больше на 8,4%, а сумма аминокислот — на 16,7%; сырого жира, наоборот, меньше в 2,3 раза; количе-ство энергии также оказалось меньше на 7,4%. Во всех опытных комбикор-мах при добавлении 10 и 20% КМП, по сравнению с контрольным, увеличилось количество энергии и стало соответ-ствовать зоопланктону и даже несколько больше.

Необходимо отметить, что содержа-ние метионина в опытных рецептах (до-бавление 10 и 20% КМП) уменьшилось, а количество лизина увеличилось в не-сколько раз (см. табл. 1).

Для дополнительной оценки рыбо-водных показателей, изучения влияния влажных 10 и 20% КМП в составе комби-кормов, было использовано две контроль-ные группы личинок карпа (см. табл. 1). Первую группу подращивали с использо-ванием мелкого зоопланктона, вторую — с использованием стартового комбикорма СК 3-81 без КМП. КМП в количестве 10 и 20% вводили сверх 100% состава комби-корма в целях увлажнения и улучшения гранулирования на пресс-грануляторе.

Анализы содержания аминокислот в кормах проведены на аминокислотном анализаторе марки “Хитачи-83” япон-ского изготовления. Анализ рыбоводных показателей и исследование аминокис-лотного состава кормов проводились в лаборатории кормов и кормления рыб ИРГ НААНУ.

Постановка опыта по кормлению личинок рыб, проведение гидробиоло-гических и гидрохимических исследо-ваний выполнялись по общепринятым методикам [7–9].

Материал обработан статистически [10].


Проведенные исследования пока-зали, что температура воды за период опыта колебалась в пределах 19–23°С, что обеспечивало удовлетворительное питание личинок кормом и его перева-ривание. Содержание в воде кислорода поддерживалось в пределах 6–8 мгО2/л за счет компрессора.

Определяемые гидрохимические по-казатели при кормлении опытными и

контрольными кормами соответствовали нормативам и свидетельствовали о том, что исследуемая вода относится к гидро-карбонатному классу группы кальция, что является характерным для данной географической зоны. Так, солевой со- став воды находился в пределах, мг/л: кальций — 41–50,4, магний — 6,1–12,1, натрий и калий — 39,2–42,2, гидрокар-бонаты — 158,6–170,8, хлориды — 36,9–48,5, сульфаты — 45,3–60,2. Водородный показатель (рН) воды равнялся 6,7–8,1, значения свободного аммиака составляли 0,008–0,04 мг/л, содержание органичес-кого вещества, определяемое по пер-манганатной окисляемости, составляло 9,8–15,1 мг О/л, то есть их величины не отклонялись от нормы.

Общая жесткость воды была сред- ней — 4,8–5,3 мг-экв/л, величина минера-лизации — в пределах нормы, ее значения варьировали от 327,1 до 384,2 мг/л.

В исследуемой воде обнаружены био- генные элементы — аммонийный азот, нитриты, нитраты, минеральный фосфор, общее железо. Их значения, в основном, не выходили за пределы нормативов и со-ставляли: аммонийный азот — (NH4

+) — 0,52–1,10 мгN/л, нитриты (NO2

–) — 0,01–0,04 мгN/л, нитраты (NO3

–) — 0,40–0,77 мгN/л, минеральный фосфор (РО4

3–) — 0,15–0,40 мг Р/л, общее железо (Fe2+3+) — 0,58–1,01 мгFe/л.

Анализ пищевого комка показывает, что за весь период опыта подопытные личинки карпа хорошо питались искус-ственным кормом и он составлял в их комке до 81%. Наблюдались небольшие остатки несъеденного корма.

Рыбоводные результаты проведенно-го опыта представлены в табл. 2.

Представленные рыбоводные пока-затели (см. табл. 2) свидетельствуют о том, что конечная масса и ее прирост получены значительно большие по конт-рольной группе личинок, где они подра-щивались с использованием зоопланкто-на, соответственно 21,4 и 19 мг, чем при подращивании с использованием КМП в количестве 20% — 12 мг, 10% — 8,6 мг. Однако выход из подращивания личинок карпа был значительно больше по группе личинок карпа, подрощенных на комби-корме с добавкой 20% КМП и составил соответственно 34,2 против 26,9%.

ЭФФЕКТИВНОСТЬ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ КОЖЕВЕННО-МЕЗДРОВОГО ПРЕПАРАТА В СОСТАВЕ СТАРТОВОГО КОМБИКОРМА


Затраты корма на прирост массы личи-нок карпа отмечены по всем группам ли-чинок, которым скармливался комбикорм как без КМП, так и с КМП и были больше в 3–4 раза по сравнению с кормлением зоопланктоном. Однако, если сравни-вать выращивание личинок на стартовом комбикорме СК 3-81 (контроль), то при выращивании на комбикорме с 10% КМП они увеличились на 6, а при скармливании с 20% КМП уменьшились на 21,1%.

Следовательно, введение КМП в стар-товые комбикорма для подращивания личинок карпа обеспечивает повышение содержания протеина и аминокислот, а также содержание жира, необходимое для получения полноценных искусственных стартовых комбикормов.

ВЫВОДЫКожевенно-мездровый препарат, из-

готавливаемый во влажном виде из ос- татков кожи, содержит большое коли-чество протеина, незаменимых ами-нокислот и жира и его рекомендуется применять в составах стартовых ком-бикормов для подращивания личинок карпа.

Личинки карпа активно питаются комбикормом с введением в его со-став 20% КМП и дают больший при-рост массы — на 28%, а затраты корма уменьшаются на 21,1% по сравнению с контролем. Таким образом КМП можно применять в стартовых комби-кормах при подращивании личинок карпа.

Таблица 2. Рыбоводные показатели, полученные при подращивании личинок кар-па с использованием стартовых комбикормов с кожевенно-мездровым препаратом (М±m)

Êîìïîíåíò

Êîðìëåíèå ïîäîïûòíûõ ãðóïï ëè÷èíîê

Êîìáèêîðì

Ñóõàÿ äàôíèÿ (êîíòðîëü)

ÑÊ 3-81 (êîíòðîëü)

ÑÊ 3-81 + 10% ÊÌÏ

ÑÊ 3-81 + 20% ÊÌÏ

Ïîñàæåíî ëè÷èíîê êàðïà â ñàäêè îáúåìîì 0,1 ì3, òûñ. ýêç. 4,0 4,0 4,0 4,0

Ñðåäíÿÿ íà÷àëüíàÿ ìàññà, ìã 2,4±0,07 2,4±0,07 2,4±0,07 2,4±0,07

Ñðåäíÿÿ êîíå÷íàÿ ìàññà, ìã 21,4±2,2 9,9±2,0 8,6±2,1 12,0±2,5

Âûõîä èç ïîäðàùèâàíèÿ, % 26,9 37,0 33,6 34,2

Ñðåäíèé ïðèðîñò ìàññû, ìã 19,0 7,5 6,2 9,6

% ê êîíòðîëþ 100,0 39,5 32,6 50,5

% ê êîíòðîëþ – 100,0 82,7 128,0

Çàòðàòû êîðìà, êã/êã 2,4 9,0 9,5 7,1

% ê êîíòðîëþ 100,0 375 395 296

% ê êîíòðîëþ – 100,0 106,0 78,9

ЛИТЕРАТУРА

1. Желтов Ю.А. Рациональное кормление карповых рыб в аквакультуре. — К.: Фирма “Инкос”, 2008. — С. 15–121.

2. Петрухин И.В. Корма и кормовые добавки. — М.: Росагропромиздат, 1989. — 526 с. 3. Скляров В.Я., Проскуряков М.Т. Использование продуктов микробиологического синтеза в

индустриальном рыбоводстве: Методические рекомендации. — Краснодар: Главюжэнерго, 1988. — 23 с.

4. Рекрут В.Д., Науменко В.В., Желтов Ю.А. Методические рекомендации по нормализации кислотно-щелочного отношения в комбикормах для карповых рыб. — К.: УкрНИИРХ, 1987. — 12 с.

Желтов Ю.А., Борбат Н.А., Стецюк З.А.


5. Желтов Ю.А. Методические рекомендации по биотехнике подращивания личинок карпа на кормосмесях. — К., 1982. — 14 с.

6. Лужин Б.П. Этапы развития личинок карпа // Рыбоводство и рыболовство. — 1976. — № 3. — С. 10–12.

7. Желтов Ю.О. Методичні вказівки з проведення дослідів по годівлі риб // Рибне господарство. — 2003. — Вип. 62. — С. 23–28.

8. Алекин О.А., Семенов А.Д., Скопинцев Б.А. Руководство по химическому анализу вод суши. — Л.: Гидрометеоиздат, 1973. — 262 с.

9. Сяра Я.И. Методические указания по гидрохимическим исследованиям в прудовых рыбных хозяйствах. — Львов: Вільна Україна, 1978. — 17 с.

10. Плохинский Н.А. Биометрия. — Новосибирск: Сибирск. отд. АН СССР, 1961. — 364 с.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ШКІРЯНО-МІЗДРЯНОГО ПРЕПАРАТУ У СКЛАДІ СТАРТОВОГО КОМБІКОРМУ ПРИ ПІДРОЩУВАННІ

ЛИЧИНОК КОРОПА

Ю.О. Желтов, М.О. Борбат, З.А. Стецюк

Наведено результати досліджень впливу на рибопродуктивність застосування у складі комбікормів вологого шкіряно-міздряного препарату (ШМП) при підрощуванні личинок коро-па. Подано порівняльну поживність зоопланктону і комбікормів за вмісту ШМП 10 та 20%.

EFFICIENCY OF THE USE OF TANNING-SCRAPINGS PREPARATION IN COMPOSITION THE STARTING MIXED FOODS BY ONGROWING

OF CARP LARVAE

Yu. Zheltov, M. Borbat, Z. Stetsyuk

The results of researches of application influence on fish productivity in composition the mixed foods of moist tanning-scrapings preparation (TSP) by ongrowing of carp larvae are resulted. The com-parative food value of zooplankton and mixed foods with 10 and 20% maintenance TSP is given.

Риби в систематичному відношенні є першими добре розвиненими хребетни-ми тваринами, які мають різні апарати дихання: серед них існують види, здатні споживати кисень із повітря, але пере-важна більшість риб пристосована до водного середовища й дихає розчиненим у воді киснем. Протягом історичного розвитку в риб сформувався цілий ряд

органів (шкіра, кишка, плавальний мі-хур, надзяброві органи), за допомогою яких може здійснюватися цей процес, але головними органами газообміну в постнатальному періоді онтогенезу в них є зябра [9]. Через них також здійснюєть-ся водно-сольовий обмін і виділяють-ся продукти азотистого обміну (аміак, сечовина).

УДК 597.0/5-14

ГІСТОМОРФОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ ЗЯБРОВОГО АПАРАТУ РИБ РІЗНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ УГРУПОВАНЬ

М.С. Козій, І.М. Шерман

Херсонський державний аграрний університет

Вивчено особливості гістологічної структури зябрового апарату стерляді (Acipenser ruthe-nus), вугра європейського (Anguilla anguilla) та лосося чорноморського (Salmo trutta labrax). Отримані дані пропонується використовувати як матеріал щодо вивчення різноманітності

адаптивних рис дихальної системи риб.



Форма зябер різноманітна й залежить від видової приналежності, екологічних особливостей, а також специфіки ло-комоції. Органи дихання можуть бути представлені мішечками зі складками (у рибоподібних), пластинками, пелюст-ками, пучками слизової оболонки, які мають розгалужену капілярну мережу. Всі ці адаптивні пристосування спрямовані на створення найбільшої поверхні газової дифузії при найменшому обсязі органа. Розглядаючи складну систему дихання й органів, які беруть участь у цьому про-цесі, поруч із видоспецифічними особли-востями виняткового значення набуває вивчення їхньої гістологічної структури, здатної дати відповідь на певні питання фізіології процесів і явищ.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИВ основу роботи лягли результати

експериментальних досліджень, проведе-них протягом 2009 року на базі кафедри рибництва ХДАУ. Як експериментальний матеріал для постановки досліджень ви-користовували особини стерляді (Aci-penser ruthenus), вугра європейського (Anguilla anguilla) та лосося чорномор-ського (Salmo trutta labrax). Риби були отримані у природних умовах, а також з рибних господарств Херсонщини. За основу гістологічної оцінки матеріалу була вибрана структура окремих ділянок зябрових пелюсток.

Гістологічну обробку відібраного ма-теріалу проводили за допомогою автор-ської апаратури та власної оригінальної методики [3, 4], спеціально призначених для гістологічної діагностики тканин гідробіонтів.

Точні гістологічні дослідження були виконані за допомогою оптичної апара-тури високого класу (“Е. Leitz — Diaplan”, Plan-Apochromat-100-IRIS, Німеччина, а також “K. Zeiss — Axioplan”, Plan-Apo-chromat-100, Німеччина).


При освоєнні різноманітних за умова-ми життя акваторій риби пристосувалися до існування у відповідних умовах різних газових режимів: особливості подиху за-лежать від багатьох факторів середовища й змінюються залежно від розмірів, віку,

рухливості, активності харчування, статі, ступеня зрілості гонад, фізико-хімічних факторів, які, у свою чергу, також демон-струють певну динамічність.

У літературі є повідомлення, згідно з яким товщина дихального епітелію різних видів риб має свої морфологічні особли-вості будови: менша товщина спостері-гається в активних швидкохідних риб, і навпаки [1]. Нашими дослідженнями вста-новлено: у цілому цей факт підтверджуєть-ся лише стосовно деяких видів, зокрема риб, які належать до сімейства Cyprinidae. Додатково проведені дослідження, які дали змогу визначити роль пелюсткового епітелію в зябрах цілого ряду видів риб, показали, що його специфіка залежить від біологічних особливостей, способу життя, які, у свою чергу, корегуються екологічними факторами. Встановлено також, що риби пристосовані до життя біля дна в проточній воді у водоймах, які добре прогріваються, адаптовані до життя в умовах значного дефіциту кисню. Для цих організмів частка участі шкірного подиху в загальному подиху досягає в середньому 19%. [7]. Гістологічні дослі-дження показали, що в деяких видів риб в окремих структурних одиницях зябрового апарата поряд зі шкірними покривами також можуть виникати різноманітні адаптивні зміни (фото 1).

Як видно з фото 1, над ендотеліальною вистілкою й сполучнотканинною мембра-ною, що покриває стінки капілярів, можна також спостерігати ланцюжок низького епітелію зі світлими міхурцеподібними ядрами. Лівіше цих структур проглядають-ся невеликі простори, які помилково мож-на прийняти за зяброву вену або артерію. Вважаємо, що вони, очевидно, виконують роль своєрідного запасного резервуара. Таким чином, можна припустити, що до-датковий об’єм води усередині порожнини слугує резервом розчиненого кисню.

Досить незвичайним прикладом при-стосування до низького змісту розчине-ного у воді кисню є структура зябрових пелюсток вугра європейського (Anguilla anguilla) (фото 2).

Порівнюючи дані 1 і 2 мікрофото-графій, можна відзначити, що в будові зябрових пелюсток зазначених видів риб можна виділити риси, які є загаль-ними для хрящокісткових і кісткових

Козій М.С., Шерман І.М.


риб. Так, “позакапілярні” простори, які спостерігали в зябрах Acipenser ruthenus, є також в Anguilla аnguilla. Показовим прикладом адаптації до кисневого де-фіциту є наявність у каудальній ділянці зябрових пелюсток Anguilla аnguilla ку-лястих скупчень дрібних клітин з різко оксифільно-пофарбованою цитоплазмою й досить великими ядрами. Як видно з фото 2, ці скупчення не контактують безпосередньо із кровоносним руслом пелюстка, але являють собою кулеподібне продовження вузького ланцюжка клітин респіраторного епітелію. Аналізуючи цю мікрофотографію, стає очевидним: подіб-не утворення, хоча й менш виражене, зустрічається також у зябрових пелюстках Acipenser ruthenus. На основі отриманих даних можна стверджувати: рівень гісто-логічної диференціації цієї специфічної структури (яку умовно можна назвати “пелюстковою гломерулою”) не лише характеризує особливість конкретного виду, а й однаковою мірою відображає екологічні особливості середовища іс-нування, а також специфіку локомоції організму. Слід також особливо зазна-чити, що будь-які відомості стосовно описаних особливостей будови зябро-вого апарата риб у доступній літературі відсутні. Викладений аналіз отриманих результатів — це гіпотетична версія, а тому вимагає ретельного уточнення з по-дальшим проведенням більш детальних (електронно-мікроскопічних, біохімічних, фізіологічних та ін.) досліджень.

Через нефрони прісноводних риб виді-ляється значно більше води із сечею, ніж у

морських риб. Разом із цим втрата солей організмом компенсується не тільки діяль-ністю клітин ниркових канальців, а й регу-ляцією вмісту іонів Na+ і Сl– хлоридними клітинами зябер. В основі цієї адаптивної якості лежить здатність риб змінювати гіпертонічний тип осморегуляції на гіпо-тонічний залежно від екологічних умов [6]. Аналіз морфофункціонального стану хлоридних клітин у молоді, штучно пере-веденої із прісної води в солону, свідчить про здатність їх здійснювати активний транспорт іонів, спрямований на забез-печення водно-сольового гомеостазу [8]. Додатковими дослідженнями виявлена висока активність ферменту сукцинатде-гідрогенази, що є доказом інтенсивності обмінних процесів у хлоридних клітинах. У роботах російських дослідників показа-но: у зябровому епітелії молодих особин білорибиці (Stenodus leucichthus) кількість їх між респіраторними пластинками в осо-бин із прісної води звичайно не перевищує 2–3 одиниці [2]. У молоді, що перебувала нетривалий час у солоній воді, ці клітини численні й розташовуються ізогенними групами [5]. Проведене нами гістологічне дослідження респіраторних пластинок зя-брових пелюсток лосося чорноморського (Salmo trutta labrax), відловленого в пів-нічно-західної частині акваторії Чорного моря, цілком підтвердило факт їхньої на-явності (фото 3).

Міграція молоді риб у солону воду су-проводжується посиленням функціональної активності хлоридних клітин зябер. Крім збільшення числа хлоридних клітин, у про-цесі адаптації зябрового апарата молоді

Фото 1. Зяброві пелюстки дворічки стерляді (Acipenser ruthenus). Гематоксилін Ерліха, фукселін Харта в модифікації× 600

Фото 2. Зяброві пелюстки дванадцятирічки вугра європейського (Anguilla anguilla). Гематоксилін Ерліха, фукселін Харта в мо-дифікації× 400



риб до солоної води в них спостерігається збільшення об’ємної площини й діаметра везикул, змінюється орієнтація мітохон-дрій і їхні розміри, що характеризує екс-креторний стан клітин [2].

ВИСНОВКИДоведено, що специфіка гістологічної

будови респіраторного епітелію зябрових пелюсток риб залежить від біологічних особливостей, способу життя, які, у свою чергу, корегуються різноманітними еко-логічними факторами.

Риби, пристосовані до життя біля дна в проточній воді у водоймах, що добре прогріваються, адаптовані до життя в умовах значного дефіциту кисню: куле-подібне продовження вузького ланцюжка клітин респіраторного епітелію являє собою своєрідний резервуар для вмісту розчиненого кисню.

Беручи до уваги особливості життє-вого циклу лососевих риб, необхідність інтенсифікації їхнього заводського роз-ведення та обґрунтуванням стандарту продукції рибництва, важливого значення набуває вивчення адаптаційних змін, які, зокрема, відбуваються у каудальної частині зябрового апарата.

Фото. 3. Ізогенна група хлоридних клітин зябер трирічки лосося чорноморського (Salmo trutta labrax). Гематоксилін Бємера, фукселін Харта в модифікації× 600

ЛІТЕРАТУРА 1. Берг Л.С. Система рыбообразных и рыб, ныне живущих и ископаемых // Тр. Зоол. ин-та АН

СССР. — 1955. — Т. 20. — С. 1–286. 2. Дюбин В.Г., Баранникова И.А., Киселёва С.Г. Функциональные основы эвригалинности белоры-

бицы в раннем онтогенезе // Вопросы ихтиологии. — 1991. — Т. 31, вып. 2. — С. 314–323. 3. Козий М.С. Оценка современного состояния гистологической техники и пути усовершенствования

изучения ихтиофауны: [монография] / М.С. Козий. — Херсон: Олди-плюс, 2009. — 310 с. 4. Козій М.С. Перспективи впровадження методики діоксанового зневоднення у процесі викладання

гістології // Вісник аграрної науки Причорномор’я. — 2008. — Вип. 4 (47). — С. 176–179. 5. Краюшкина Л.С. Хлоридсекретирующие клетки у рыб // Архив анат., гистол. и эмбриол. —

1974. — Т. 47, № 11. — С. 92–99. 6. Наточин Ю.В., Краюшкина Л.С., Маслова М.Н., Соколова М.М. и др. Активность ферментов в

жабрах и почках и эндокринные факторы регуляционного обмена у покатной и нерестующей нерки (Oncorhynchus nerka) // Вопр. Ихтиологии. — 1975. — Т. 15, вып. 1. — С. 131–140.

7. Правдин И.Ф. Руководство по изучению рыб. — М.: Пищ. пром-сть, 1966. — 376 с. 8. Черницкий А.Г. Состояние хлоридных клеток на различных этапах жизненного цикла бал-

тийского лосося // Вопр. Ихтиологии. — 1979. — Т. 19, вып. 6. — С. 1114–1119. 9. Krogh A. Comparative Physiology of Respiratory Mechnism, University of Pensylvania Press., 1941. —

P. 172.

ГИСТОМОРФОЛОГИЧЕСКАЯ АДАПТАЦИЯ ЖАБЕРНОГО АППАРАТА РЫБ РАЗНЫХ ЭКОЛОГИЧЕСКИХ ГРУППИРОВОК

М.С. Козий, И.М. Шерман

Изучены особенности гистологической структуры жаберного аппарата стерляди (Aci-penser ruthenus), угря европейского (Anguilla anguilla) и лосося черноморского (Salmo trutta labrax). Полученные данные предлагается использовать в качестве материала для изучения разнообразия адаптивных черт дыхательной системы рыб.

THE ADAPTATION GISTOMORFOLOGICAL OF BRANCHIAL DEVICE OF FISH OF THE DIFFERENT ECOLOGICAL GROUPS

M. Koziy, I. Sherman

Studied particularities of gistological structures of branchial device Acipenser ruthenus, Anguilla anguilla and Salmo trutta labrax. Got given is offered use as material for study of the variety adaptive devil respiratory fish system.

Козій М.С., Шерман І.М.


ХВОРОБИ РИБ

Відмінності імунної системи тепло-кровних тварин та риби зумовлені анато-мічними, фізіологічними і біохімічними властивостями. Прояви імунологічної реактивності риб залежать від абіотичних факторів природного середовища, зокре-ма температури. Аеромонадна септицемія частіше виникає весною та на початку літа. Серед захворювань коропів, спричи-нених умовно патогенною бактеріальною мікрофлорою, найбільш поширеним і небезпечним є аеромоноз.

Одна з причин виникнення аеромо-нозу у коропів — зміна напруженості імунітету, зумовлена порушенням функ-ції імунного захисту, що є результатом впливу на рибу стрес-факторів унаслідок порушення санітарно-гігієнічних норм утримання, технологій вирощування в аквакультурі та ін. За кордоном у бо-ротьбі з аеромонозами коропів важливе місце займає специфічна профілактика із застосуванням вакцини [1].

Аеромонади є постійними мешканця-ми водойм, але залежно від їх кількості та вірулентності, а також імунного статусу організму риб вони стають збудниками захворювання. Запропоновані методи ідентифікації та визначення патогенності аеромонад вимагають великих затрат праці та робочого часу, що впливає на ефективність лікувально-профілактич-них заходів.

Удосконалення методів діагностики аеромонадних захворювань риби, ви-значення патогенності бактерій шля-

хом визначення їх ДНК-азної активності приводить до поліпшення епізоотичної ситуації у рибницьких господарствах. Хоча аеромонади здатні швидко набувати резистентності до антибіотиків. Багато дослідників вважають, що раціональними для боротьби з аеромонозами коропа є підвищення резистентності організму риби шляхом застосування біологічно чистих препаратів.

Одним із збудників захворювання коропів є Aeromonas hidrophila — грам-негативна, коротка, з заокругленими кінцями, кокоподібна, рухлива паличка, що не утворює спор і капсул. При добо-вому інкубуванні посівів на МПА бак-терія утворює округлі колонії з рівними краями, блискучі, випуклі, напівпрозорі, з блакитним або білувато-матовим від-тінком. При вирощуванні на МПБ вини-кає рівномірна каламуть середовища — “муарові хвилі” при струшуванні і білу-вато-сірий, пластинчастий осад на дні пробірки, а на поверхні середовища утво-рюється плівка [2].

Метою дослідження був аналіз влас-тивостей бактерій, що спричиняють аеро-монадну септицемію коропа.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ У досліді використовували виділені

нами від коропа бактерії Aeromonas та Мікро-ла-тест набору НЕФЕРМ 24 (Че-хія). Методом висіву ізолятів Aeromonas у поживні середовища Гісса визначали їх цукролітичні властивості. Методом зміни

УДК 591.2.597

ВЛАСТИВОСТІ БАКТЕРІЙ РОДУ AEROMONAS, ВИДІЛЕНИХ ВІД КОРОПА

Н.А. Рабірох


Розглянуто питання звлежності властивостей бактерій роду Aeromonas, виділених від ко-ропа, від абіотичних факторів природного середовища, зокрема температури.


кольору паперу з відповідним інгредієн-том — утворення аеромонадами індолу, сірководню та аміаку. Фермент каталази виявляли методом розщеплення переки-су водню під дією каталази, утворення уреази — методом висіву бактерій на середовище Олькеницького. Чутливість їх до антибіотиків визначали за методом застосування дисків.


Бактерії роду Aeromonas, родини Vi-brionaciae, виду Aeromonas hidrophila, виділені від коропа, добре росли як за температури 26°C, так і за інкубування і темперутури 37°C, утворювали круглі, на-півпрозорі з сіруватим відтінком колонії, що легко знімалися з субстрату. Діаметр колоній сягав 3–4 мм, при інкубуванні за температури 26°C через 48 год. Виділені аеромонади росли на напіврідкому 2%-му МПА під вазеліновим маслом. Вони давали позитивну реакцію на цитохромоксидазу, каталазу та з метиленовим червоним. ДНК-азна активність виділених штамів була незначною (зони деполімеризації ДНК 1,0–1,5 мм).

Виділені з води та від коропа ізоляти віднесені до родини Aeromonas, на середо-вищі Ендо — це рожеві, блискучі, воло-гі колонії, які на МПА — напівпрозорі, сірувато-білі колонії, округлі з рівним краєм, які на МПБ утворювали ніжну плівку та каламуть, мали рухливі клітини, за Грамом фарбувалися негативно. При мікроскопії спостерігалися клітини від прямих паличок із заокругленими кін-цями до сферичних 0,3–1,0×1,0–3,5 мкм одиночні, парні або у вигляді коротких ланцюжків. Факультативні анаероби ка-талізували глюкозу з утворенням кислоти, а деякі ізоляти — газу. Тест на уреазу був негативний, на ДНК-азу і желатину — по-зитивний. Зброджували вуглеводи, вклю-чаючи мальтозу, D-галактозу і трегалозу. Під дією цитолітичних ферментів бактерій Aeromonas цукри розщеплювали на альде-гіди та кислоти, кінцевими продуктами їх розпаду були газоподібні речовини — CO2 і H2. Різні підвиди аеромонад по-різному реагували на одні і ті самі цукри, вико-ристані для їх диференціації [3].

Для виявлення цукролітичних фер-ментів досліджувану культуру Aeromonas

висівали в поживні середовища Гісса у 5 пробірок: з глюкозою, лактозою, ма-нітом, мальтозою та цукрозою. Середо-вища Гісса були напіврідкими, і за на-явністю дрібних пухирців газу в товщі середовища і стійкої піни на поверхні визначали газоутворення. Таким чином, при вивченні цукролітичних ферментів, які виділяються аеромонадами, врахову-вали не лише явище розщеплення тих чи інших цукрів з кислотоутворенням, а й глибину ферментативного процесу за наявністю в поживному середовищі кінцевих газоподібних продуктів. Визна-чення утворення індолу аеромонадами спостерігали за допомогою індикатор-ного паперу. Індол утворювався при розщепленні складної гетероциклічної кислоти — триптофану на переварі Хот-тінгера. Спостереження проводили через 24–28 год, утворення індолу в бульйоні культури супроводжувався забарвленням нижнього кінця індикаторного паперу в рожевий колір. Визначення утворення сірководню є кінцевим продуктом роз-щеплення амінокислот: цистину, цистеїну та метіоніну, які містять у своєму складі сірку. Петлю досліджуваної культури мі-кробів засівали в пробірку з м’ясо-пеп-тонним бульйоном. Відразу після посіву туди вносили просочену щавлевокислим свинцем стрічку індикаторного паперу на визначення сірководню.

Визначення наявності каталази поряд з визначенням інших біохімічних показ-ників використовували при ідентифікації виду. На поверхню мікробної культури, вирощеної на щільному поживному се-редовищі в чашці Петрі наносили 1–2 мл 1%-го розчину перекису водню так, щоб вона покрила поверхню культури тонким шаром. Утворення пухирців повітря в шарі нанесеної рідини свідчило про утво-рення кисню в результаті розщеплення перекису водню під дією каталази.

Визначення чутливості аеромонад до антибіотиків проводили методом дифузії в агар із застосуванням дисків. На поверх-ню засіяного та підсушеного середовища клали диски, просочені антибіотиками. Антибіотична речовина, наявна в диску, дифундувала в агар, утворюючи навколо нього зону пригнічення росту чутли-вих до нього аеромонад. Процес дифузії антибіотика в агар закінчувався через

Рабірох Н.А.


3–4 год після нанесення диска. Більша концентрація антибіотика відмічалася в місці розміщення диска, у напрямі до периферії вміст його зменшувався. Аеро-монади, чутливі до антибіотика, утворю-вали навколо відповідних дисків зони пригнічення росту, які чітко виділяли на фоні суцільного мікробного росту. Величина зони пригнічення визначала ступінь чутливості аеромонади до анти-біотиків. Вимірювання зони пригнічення здійснювали за допомогою міліметрової лінійки, вимірюваний діаметр зони про-ходив через центр диска.

ВИСНОВКИ Аеромонади, виділені від коропа, рос-

ли в анаеробних умовах. Це грамнегативні, короткі з заокругленими кінцями до сфе-ричних 0,3–1,0×1,0–3,5 мкм палички оди-ничні в парах і коротких ланцюжках.

Оптимальна температура їхнього росту 26°C.

Виділені від коропа аеромонади да-вали позитивну реакцію на каталазу та оксидазу, желатиназу та ДНК-азу, а також на аргініндегідролазу. Негативні — на орнітиндекарбоксилазу, уреазу та феніл-аланіндезаміназу.

ЛІТЕРАТУРА 1. Гончаров Г.Д. Лабораторная диагностика болезней рыб. — М.: Колос, 1973. — 120 с. 2. Определитель бактерий Берджи. В 2-х т. / Под ред. Дж. Хоулта, Н. Крига, П. Снита, Дж. Стей-

ли, С. Уильямса. — М.: Мир, 1997. — Т. 2. — 368 с. 3. Лабинская А.С. Микробиология с техникой микробиологических исследований. — М.: Ме-

дицина, 1978. — 394 с.

СВОЙСТВА БАКТЕРИЙ РОДА AEROMONAS, ВЫДЕЛЕННЫХ ОТ КАРПА

Н.А. Рабирох

Рассмотрен вопрос зависимости свойств бактерий рода Aeromonas, выделенных от карпа, от абиотических факторов естественной среды, в частности температуры.

PROPERTIES OF BACTERIA OF SPECIES AEROMONAS ALLOCATED FROM THE CARP

N. Rhabiroh

In article the question concerning the properties of bacteria of species Aeromonas allocated from a carp depending of abiotic factors of a natural environment, in particular from temperature is considered.

ВЛАСТИВОСТІ БАКТЕРІЙ РОДУ AEROMONAS, ВИДІЛЕНИХ ВІД КОРОПА


ЕКОНОМІКА

Одним з пріоритетів подальшого ефективного розвитку ставового риб-ництва в Україні є необхідність розши-рення набору видів риб у полікультурі з введенням до її складу поряд з тра-диційними (короп і рослиноїдні риби) інших цінних об’єктів культивування, у тім числі нетрадиційних та малопо-ширених для сучасного вітчизняного рибництва, що дає змогу розширити мож-ливості використання біопродукційного потенціалу водойм та підвищити рен-табельність виробництва з одночасним досягненням ресурсоощадного ефекту. Особливий інтерес у цьому плані ста-новить введення у ставову полікультуру найцінніших видів риб, що не потребують штучної годівлі дорогими комбікорма-ми, насамперед північноамериканського представника осетроподібних риб — вес-лоноса (Polyodon spathula (Walbaum)) [1–3].

Веслоніс єдиний серед осетроподіб-них риб має фільтраційний тип живлення, що забезпечує його вирощування на при-родній кормовій базі ставів (переважно за рахунок споживання зоопланктону). Високі смакові якості, подібні до осе-трових риб (білуги), відсутність дрібних кісток і луски, великий відсоток виходу м’яса у поєднанні зі значною потенцією росту та зручністю переробки дають під-ставу вважати його одним з найцінніших прісноводних видів риб [4, 5].

Результати виробничих експеримен-тів з вирощування різновікових груп веслоноса в рибницьких господарствах України переконливо засвідчують значну перспективність використання цього нового компонента полікультури при вирощуванні ставової риби [6–8]. Водно-час вичерпна аргументованість цього положення потребує додаткового еконо-мічного аналізу результатів рибницьких робіт.

У ставових господарствах різних ре- гіонів України існує практика вирощу-вання веслоноса як з використанням посадкового матеріалу власного вироб-ництва, так і випуском у нагульні стави різновікових груп молоді інтродуцента, завезеної з інших підприємств [9, 10]. Цю обставину брали до уваги при про-веденні розрахунків.

Проте в процесі аналізу та узагаль-нення даних щодо економічної ефек-тивності ставового рибництва можуть виникати певні труднощі, пов’язані з неоднорідністю наповнення витратної складової ведення господарства в умовах конкретних підприємств на фоні регіо-нальних особливостей формування цін на окремі види промислової продукції та внаслідок значних місцевих відмін-ностей ресурсного потенціалу. Водночас істотний вплив на показники економічної ефективності вирощування ставової риби можуть справляти технічний стан під-

УДК 639.3.003.13

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СТАВОВОГО РИБНИЦТВА З ВИКОРИСТАННЯМ У ПОЛІКУЛЬТУРІ

АМЕРИКАНСЬКОГО ВЕСЛОНОСАО.М. Третяк


Наведено дані щодо економічних переваг використання американського веслоноса в полікуль-турі ставових господарств України. Показано, що в результаті введення його в традиційну полікультуру коропових видів риб прибутковість ставового рибництва може зростати

більше ніж у 2–3 рази за рентабельності виробництва понад 70%.


приємств та рівень підготовки ставових угідь до виконання запланованого обсягу рибницьких робіт. Загалом багаторічні спостереження засвідчили, що висока економічна ефективність ставового риб-ництва досягається завдяки суворому дотриманню технологічних вимог, ціле-спрямованих заходів щодо заощадження матеріалів і ресурсів, чіткій організації праці, вдалому плануванню маркетин-гової діяльності та розв’язанню інших завдань з метою досягнення прийнятної собівартості продукції з одночасним під-вищенням її ринкової привабливості.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИРозрахунки проведено за загально-

прийнятими в економіці методиками. З метою об’єктивності економічного ана-лізу були використані окремі фактич-ні показники господарської діяльності за виробничими витратами та рівнем прибутковості рибництва ряду підпри-ємств об’єднання “Укррибгосп” у період 2008–2009 рр., а також існуючі ціни на відповідні види продукції та матеріали.

Для спрощення розрахунків їх зроб-лено в перерахунку на 1 т виробленої рибної продукції за трьома варіантами полікультури і найпоширенішою для більшості господарств напівінтенсивною технологією вирощування риби: полікуль-тура коропових видів риб без веслоноса; полікультура коропових риб і веслоноса з часткою останнього в одержаній рибо-продукції 10 та 20%. Такі співвідношення рибопродукції за окремими компонен-тами полікультури є максимально на-ближеними до одержаних у характерних варіантах виробничих експериментів. За загальну рибопродуктивність ставів у всіх проаналізованих варіантах вирощування різновікових груп риб був прийнятий по-казник 1000 кг/га, який можна вважати характерним для полікультури вирощу-вальних та нагульних ставів за помірно інтенсивних технологій рибництва.

Розрахунками рибницьких та госпо-дарсько-фінансових показників передба-чено одержання конкурентоспроможної товарної продукції коропа і рослиноїдних риб (білого товстолобика і білого амура) з підвищеними ваговими кондиціями (за комбінованого вирощування дволіток коропа та триліток рослиноїдних риб із

середньою масою відповідно не менше 600 і 1000 г), що створює додаткові рин-кові переваги. У варіантах розрахунків з введенням у полікультуру веслоноса передбачено вирощування його товарних дволіток із середньою масою не менше 2000 г. За цих умов середня маса посад-кового матеріалу має становити: одно-річок коропа і веслоноса відповідно не менше 45–50 та 230–250 г за середньої стартової маси дворічок рослиноїдних риб близько 200–220 г. Розрахунковий вихід з нагулу для коропа і рослиноїдних риб — не менше 80, для веслоноса — не менше 75%.

Зважаючи на відносно невисоку щіль-ність посадки риб за напівінтенсивних технологій рибництва, годівлю коропа передбачено здійснювати у вирощуваль-них ставах комбікормами стандартних рецептів з умістом сирого протеїну на рівні до 23% за ціною 2,5 грн/кг, у нагуль-них ставах — кормосумішами місцевого виробництва на основі компонентів рос-линного походження за середньою ціною 1,2 грн/кг. Розрахункові витрати штучних кормів у різних варіантах полікультури риб становлять 2,8–3 кг на 1 кг приросту цьоголіток та 3,3–4,5 кг на 1 кг приросту дволіток коропа, що має забезпечувати наявність у їх раціоні не менше 25–30% природної їжі. Більші норми згодовування штучних кормів передбачені для варіан-тів введення в полікультуру веслоноса, що сприяє уникненню його напруженої конкуренції з коропом за споживанням зоопланктонних організмів.

Вирощування риби має відбуватись із застосуванням загальноприйнятих тех-нологічних вимог, спрямованих на сти-мулювання розвитку природної кормової бази та підтримання в межах сприятливих показників інших факторів середовища ставів.

Використані в розрахунках показники рибопродукції ставів та цін на посадковий матеріал і товарну продукцію за окреми-ми об’єктами полікультури представлені в табл. 2, 4 та 6.

Отже, розрахунки за всіма проана-лізованими варіантами вирощування риби зроблено за єдиною схемою в ме-жах, прийнятних для порівняння значень показників, що, попри деякі недоліки одержаних даних, дає змогу рекоменду-

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СТАВОВОГО РИБНИЦТВА


вати їх як вихідні орієнтири для оцінки економічних переваг уведення веслоно-са в полікультуру ставових господарств України.


Дані щодо витратної складової ви-робництва та прогнозних господарсько-фінансових показників при вирощуванні рибопосадкового матеріалу і товарної продукції веслоноса в полікультурі з короповими видами риб подано в таб-лицях.

Як видно з даних, наведених у табл. 1, 3 та 5, у структурі витрат на вирощу-вання 1 т різновікових груп риб у всіх проаналізованих варіантах полікультури значну сукупну частку становлять оплата праці разом з відповідними на неї на-рахуваннями та витратами на соціальні

заходи (17,7–24,2%). Найбільша частка витрат у загальній собівартості продукції припадає також на придбання штучних кормів (17,3–25,6%) та забезпечення гос-подарства рибопосадковим матеріалом (19,6–29,9%). При цьому, не зважаючи на застосування напівінтенсивних техноло-гій ставового рибництва, неухильне ви-конання вимог щодо організації штучної підгодівлі риб обґрунтоване економічною доцільністю одержання різновікової про-дукції коропа з підвищеними розмірно-масовими кондиціями та необхідністю створення умов, що виключають виник-нення напруженої конкуренції коропа і веслоноса за споживанням зоопланк-тонних кормових організмів. Зазначені обставини не завжди беруться до уваги в практичній діяльності ставових госпо-дарств, що негативно позначається на якості виробленої продукції.

Таблиця 1. Кошторис витрат і калькуляція собівартості продукції в розрахунку на 1 т рибопосадкового матеріалу, вирощеного в умовах повносистемних ставових господарств із засобами заводського відтворення риб

Ñòàòòÿ âèòðàò

Ïîë³êóëüòóðà êîðîïîâèõ ðèá áåç âåñëîíîñà

Ïîë³êóëüòóðà ç ÷àñòêîþ âåñëîíîñà â ðèáîïðîäóêö³ї

10% 20%

òèñ. ãðí % òèñ. ãðí % òèñ. ãðí %

Âñüîãî âèòðàò 12,44 100 14,65 100 14,88 100

ó ò³ì ÷èñë³:

îïëàòà ïðàö³, íàðàõóâàííÿ íà çàðïëàòó òà âèòðàòè íà ñîö³àëüí³ çàõîäè 2,84 22,8 3,07 21,0 3,07 20,6

øòó÷í³ êîðìè 3,18 25,6 3,09 21,1 2,89 19,4

ìåë³îðàòèâí³ ðîáîòè, äîáðèâà òà ë³êóâàëüíî-ïðîô³ëàêòè÷í³ çàõîäè 1,69 13,6 2,43 16,6 2,43 16,3

ïàëüíî-ìàñòèëüí³ ìàòåð³àëè, òðàíñïîðò, ³íø³ ìåõàí³çìè 1,35 10,9 1,80 12,3 1,95 13,1

åëåêòðîåíåðã³ÿ 1,06 8,5 1,44 9,8 1,58 10,6

àìîðòèçàö³ÿ 0,45 3,6 0,45 3,1 0,45 3,0

ô³êñîâàíèé ïîäàòîê òà îðåíäà ã³äðîñïîðóä 0,51 4,1 0,51 3,5 0,51 3,4

âèòðàòè íà çáóò 0,40 3,2 0,50 3,4 0,55 3,7

³íø³ âèòðàòè 0,96 7,7 1,36 9,3 1,45 9,7

Примітка. Розрахункові показники включають витрати на проведення відтворення риб, підрощування личинок веслоноса та зимове утримання рибопосадкового матеріалу.

Третяк О.М.


Таблиця 2. Прогноз господарсько-фінансових результатів у розрахунку на 1 т рибо-посадкового матеріалу, вирощеного в умовах повносистемних ставових господарств із засобами заводського відтворення риб

Ãîñïîäàðñüêî-ô³íàíñîâèé ïîêàçíèê


Ïîë³êóëüòóðà ç ÷àñòêîþ âåñëîíîñà

â ðèáîïðîäóêö³ї

10% 20%

Ñîá³âàðò³ñòü ïðîäóêö³¿, òèñ. ãðí 12,44 14,65 14,88

Îáñÿã ðåàë³çàö³¿ ïðîäóêö³¿ â íàòóðàëüíîìó âèðàç³, êã 1000 1000 1000


êîðîïà 450 400 350

ðîñëèíî¿äíèõ ðèá 550 500 450

âåñëîíîñà – 100 200

Ö³íà (ãóðòîâà) îäèíèö³ ïðîäóêö³¿ (ñåðåäíÿ), ãðí/êã 17,05 21,3 25,55


êîðîïà 22,00 22,0 22,00

ðîñëèíî¿äíèõ ðèá 13,00 13,0 13,00

âåñëîíîñà – 60,0 60,00

Âèðó÷êà â³ä ðåàë³çàö³¿ ïðîäóêö³¿, òèñ. ãðí 17,05 21,3 25,55


êîðîïà 9,90 8,8 7,70



Ïðèáóòîê, òèñ. ãðí 4,61 6,65 10,67

Äîäàòêîâèé ïðèáóòîê â³ä ðåàë³çàö³¿ âåñëîíîñà, òèñ. ãðí – 2,04 6,06

Ðåíòàáåëüí³ñòü, % 37,1 45,4 71,7

Таблиця 3. Кошторис витрат і калькуляція собівартості продукції в розрахунку на 1 т товарної риби, вирощеної з використанням власного посадкового матеріалу




10% 20%


1 2 3 4 5 6 7

Âñüãî âèòðàò 9,08 100 9,88 100 10,22 100


îïëàòà ïðàö³, íàðàõóâàííÿ íà çàðïëàòó òà âèòðàòè íà ñîö³àëüí³ çàõîäè 2,20 24,2 2,20 22,3 2,20 21,5

ðèáîïîñàäêîâèé ìàòåð³àë 1,78 19,6 1,96 19,8 2,15 21,0

øòó÷í³ êîðìè 1,80 19,8 2,16 21,9 2,16 21,1



1 2 3 4 5 6 7

ìåë³îðàòèâí³ ðîáîòè, äîáðèâà òà ë³êóâàëüíî-ïðîô³ëàêòè÷í³ çàõîäè 0,75 8,3 0,75 7,6 0,75 7,3

ïàëüíî-ìàñòèëüí³ ìàòåð³àëè, òðàíñïîðò, ³íø³ ìåõàí³çìè 0,59 6,5 0,64 6,5 0,68 6,7

åëåêòðîåíåðã³ÿ 0,28 3,1 0,28 2,8 0,28 2,7

àìîðòèçàö³ÿ 0,17 1,9 0,17 1,7 0,17 1,7

ô³êñîâàíèé ïîäàòîê òà îðåíäà ã³äðîñïîðóä 0,51 5,6 0,51 5,2 0,51 5,0

âèòðàòè íà çáóò 0,30 3,3 0,35 3,5 0,40 3,9

³íø³ âèòðàòè 0,70 7,7 0,86 8,7 0,92 9,0


Таблиця 4. Прогноз господарсько-фінансових результатів у розрахунку на 1 т товарної риби, вирощеної з використанням власного посадкового матеріалу

Ãîñïîäàðñüêî-ô³íàíñîâ³ ïîêàçíèêè



10% 20%


Îáñÿã ðåàë³çàö³¿ ïðîäóêö³¿ â íàòóðàëüíîìó âèðàç³, êã 1000 1000 1000


êîðîïà 500 500 450





êîðîïà 14,5 14,50 14,50


âåñëîíîñà – 40,00 40,00



êîðîïà 7,25 7,25 6,53






Третяк О.М.


Таблиця 5. Кошторис витрат і калькуляція собівартості продукції в розрахунку на 1 т товарної риби, вирощеної з використанням покупного посадко-вого матеріалу




10% 20%


Âñüîãî âèòðàò 10,23 100 11,60 100 12,46 100ó ò³ì ÷èñë³:

îïëàòà ïðàö³, íàðàõóâàííÿ íà çàðïëàòó òà âèòðàòè íà ñîö³àëüí³ çàõîäè 2,20 21,5 2,20 19,0 2,20 17,7ðèáîïîñàäêîâèé ìàòåð³àë 2,42 23,7 3,09 26,6 3,73 29,9øòó÷í³ êîðìè 1,80 17,6 2,16 18,6 2,16 17,3ìåë³îðàòèâí³ ðîáîòè, äîáðèâà òà ë³êóâàëüíî-ïðîô³ëàêòè÷í³ çàõîäè 0,75 7,3 0,75 6,5 0,75 6,0ïàëüíî-ìàñòèëüí³ ìàòåð³àëè, òðàíñïîðò, ³íø³ ìåõàí³çìè 1,10 10,8 1,23 10,6 1,34 10,8åëåêòðîåíåðã³ÿ 0,28 2,7 0,28 2,4 0,28 2,2àìîðòèçàö³ÿ 0,17 1,7 0,17 1,5 0,17 1,4ô³êñîâàíèé ïîäàòîê òà îðåíäà ã³äðîñïîðóä 0,51 5,0 0,51 4,3 0,51 4,1âèòðàòè íà çáóò 0,30 2,9 0,35 3,0 0,40 3,2³íø³ âèòðàòè 0,70 6,8 0,86 7,4 0,92 7,4

Таблиця 6. Прогноз господарсько-фінансових результатів у розрахунку на 1 т товарної риби, вирощеної з використанням покупного посадкового матеріалу

Ãîñïîäàðñüêî-ô³íàíñîâèé ïîêàçíèê



10% 20%

1 2 3 4


Îáñÿã ðåàë³çàö³¿ ïðîäóêö³¿ â íàòó-ðàëüíîìó âèðàç³, êã 1000 1000 1000


êîðîïà 500 500 450





êîðîïà 14,5 14,50 14,50




Дещо меншу частку в собівартості продукції становлять витрати на вико-нання комплексу меліоративних робіт, лікувально-профілактичних заходів та закупку добрив (6–16,6%), а також ви-трати на пально-мастильні матеріали разом з транспортними перевезення-ми та іншою механізацією (6,5–13,1%). Найвища витратність виробництва за останніми обома згрупованими статтями витрат разом з оплатою електроенергії (2,2–10,6% собівартості) характерна для вирощування рибопосадкового мате-ріалу. Збільшення загальних витрат на продукування рибопосадкового мате-ріалу, насамперед у варіантах введення в полікультуру веслоноса, пояснюється додатковим виділенням коштів на ви-конання комплексу технологічних про-цесів заводського відтворення риб та підрощування молоді веслоноса до жит-тєстійких стадій в умовах пластикових басейнів. Одночасно зростає потреба в багаторазових перевезеннях плідників і молоді риб у період заводського від-творення, зариблення ставів та з метою організації зимового утримання іхтіоло-гічного матеріалу. Крім того, на відміну від вирощування товарної риби, під час вирощування рибопосадкового матеріалу передбачається удобрення ставів як орга-нічними добривами, так і мінеральними удобрювачами переважно на початку вегетаційного сезону.

Частка витрат у собівартості продукції за іншими наведеними в таблицях стаття-ми не перевищує 3,9–9,7%. Найбільшою

вона є за статтею “інші витрати” або “інші матеріальні витрати” (6,8–9,7%). Цей показник характеризується значною специфічністю для кожного конкретного підприємства і тому внаслідок обмеженої інформації в звітності господарств досить складно аналізується. Очевидно, що за цією статтею можлива певна економія витрат із позитивними наслідками щодо прибутковості виробництва.

Обговорюючи питання, пов’язані із статтею витрат “фіксований податок та оренда гідроспоруд”, частка якої в со-бівартості продукції в наведених роз-рахунках перебуває в межах 3,4–5,6% (510 грн на 1 т/га рибної продукції), необхідно зазначити таке. Продовжено дію Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” і особ-ливий режим ПДВ, яким у своїй діяль-ності користуються рибогосподарські підприємства. Безумовно, насамперед це державна підтримка рибництва, яка істотно зменшує податкове навантаження на підприємства. Водночас гідроспору-ди ставових господарств перебувають у власності держави. Після створення ДП “Укрриба” та передачі на його баланс гідроспоруд, рибницькі підприємства почали сплачувати йому орендну плату за користування державним майном у розмірі 10% їхньої вартості. При цьому кошти на ремонт гідроспоруд, зноше-ність яких здебільшого сягла 75–80%, ДП “Укрриба” було неспроможне виділити в достатній кількості, а власних фінансо-вих ресурсів підприємств на ці потреби

1 2 3 4

âåñëîíîñà – 40,00 40,00



êîðîïà 7,25 7,25 6,53







Третяк О.М.


гостро бракує. Разом з тим приватизація гідроспоруд у ряді підприємств сприятиме вирішенню питання відповідальності за їхній стан. Тобто ця проблема, пов’язана в тім числі з економічною ефективністю виробництва, потребує подальшого роз-гляду. Існує низка інших нерозв’язаних проблем у законодавчо-правовій сфері діяльності рибогосподарських підпри-ємств, що негативно позначається на витратності та економічній ефективності виробництва [11].

Рибна продукція традиційно займає важливе місце в харчуванні населення України. Запропоновані до виробництва коропові види риб добре відомі вітчизня-ним споживачам, і за умов забезпечення необхідної якості їх продукція, що реалізу-ється за відносно невисокими гуртовими цінами, користується постійним попитом. Водночас, вирощений в ставах веслоніс може мати переваги в конкуренції за рахунок реалізації в свіжому і охолодже-ному, а також у переробленому вигляді підвищеної якості за більш низькими цінами порівняно з подібною продукцією (осетрові риби) завезеною із-за кордону. Культивування осетрових риб в Україні вкрай обмежене і здійснюється переваж-но за високовитратними індустріальними технологіями, що зумовлює дорожнечу одержаної продукції. За цих умов ви-трати на збут високоякісної ставової риби, зокрема веслоноса, можуть бути відносно невисокими, тобто економічно виправданими.

У підсумку загальні витрати на ви-робництво і реалізацію 1 т рибопосад-кового матеріалу, за проаналізованими варіантами полікультури, перебувають у межах 12,44–14,88 тис. грн. Вони дещо зростають у варіантах наявності в по-лікультурі веслоноса, що насамперед пов’язано з додатковими витратами на виконання комплексу робіт зі штучного відтворення та підрощування личинок цього нового об’єкта рибництва.

На відміну від виробництва посад-кового матеріалу, за розглянутими ва-ріантами вирощування товарної риби спостерігається певне зменшення за-гальних витрат на одержання та збут 1 т продукції (9,08–12,46 тис. грн). Зрозу-міло, що помітно вищою витратністю характеризується вирощування товарної

риби з використанням покупного посад-кового матеріалу, що до того ж потребує додаткових коштів на транспортування іхтіологічного матеріалу, призначеного для зариблення ставів. За аналогією з ви-робництвом рибопосадкового матеріалу собівартість товарної риби характеризу-ється певним зростанням із введенням у полікультуру веслоноса. Переважно це відбувається внаслідок додаткових витрат, необхідних для продукування та закупки рибопосадкового матеріалу веслоноса.

Аналіз даних, наведених у табл. 2, 4 та 6, показує, що за загальної рибопро-дукції вирощувальних ставів 1000 кг/га з часткою веслоноса в ній 10 та 20% і ціною на однорічок коропа 22 грн/кг, рослиноїдних риб відповідно — 13 грн/кг та мінімальною ціною на рибопосадковий матеріал веслоноса 60 грн/кг, додатковий прибуток від реалізації вирощеної риби становить 2,04 та 6,06 тис. грн з кожного гектара. Порівняно з традиційною по-лікультурою коропових видів риб при-буток підвищується на 44,3–131,5%. При цьому більш ніж у 1,2–1,9 раза зростає рентабельність виробництва і у варіанті з часткою веслоноса в рибопродукції 20% досягає рівня 71,7%.

Аналогічні економічні переваги спо-стерігаються і при вирощуванні товарної риби з використанням веслоноса в по-лікультурі. За загальної рибопродукції нагульних ставів 1000 кг/га з часткою веслоноса в ній 10 та 20% і гуртовою ціною на товарну продукцію коропа і рослиноїдних риб відповідно 14,5 та 7,5 грн/кг та мінімальною ціною на то-варних дволіток веслоноса 40 грн/кг, додатковий прибуток від реалізації ви-рощеної риби становить від 1,88–2,45 до 3,92–5,01 тис. грн з кожного гектара. Порівняно з традиційною полікультурою коропових видів риб прибуток підви-щується на 127,6–509,1%. При цьому у варіантах вирощування товарної риби з використанням власного рибопосадково-го матеріалу рентабельність виробництва за рахунок використання веслоноса зрос-тає у 2,1–3,2 раза і за максимальної його частки в рибопродукції (20%) досягає рівня 67,8%. Найбільші переваги введен-ня веслоноса в полікультуру можуть існу-вати в умовах малоприбуткового ведення



ставового рибництва із використанням покупного рибопосадкового матеріалу, коли рентабельність виробництва може зростати від 7,5 до 37,6%, або у 5 разів.

Основною перевагою одержаної про-дукції є наявність у загальній масі виро-щеної риби 10–20% товарної продукції представника осетроподібних риб — аме-риканського веслоноса, що належить до делікатесної групи риб і може бути реалі-зований за значно вищою ціною порівняно з коропом і рослиноїдними рибами.

Поряд з цим існують додаткові ре-зерви поліпшення господарсько-фінан-сових показників. Це можливо завдяки науковому супроводу виконання техно-логічних процесів в умовах конкретних господарств у напрямі підвищення біо-продукційного потенціалу ставів, їх біо-меліорації із використанням у разі потреб додаткових хижих видів риб, оптимізації режиму нормованої годівлі риб комбі-кормами і кормосумішами поліпшених рецептур, підвищених розмірно-масових кондицій рибопосадкового матеріалу і товарної риби тощо.

За дволітнього циклу вирощування риби певна частина дволіток веслоноса не досягає необхідної товарної маси, якою визнано показник 2 кг і більше. Зважаючи на високу цінність та значні потенційні можливості росту веслоно-са, таких риб доцільно відсортовувати і залишати на третій рік вирощування [10]. Це дає змогу надалі мати в загаль-ній рибопродукції веслоноса до 20–30% риб із індивідуальною масою до 3–4 кг і більше. М’ясо веслоноса, насамперед більших за масою риб, є цінною сирови-ною для рибопереробної промисловості. При цьому переробка такої сировини на високотехнологічному устаткуванні забезпечує виготовлення нових видів продукції делікатесної групи, що може істотно підвищувати економічну ефек-тивність роботи підприємств. Водночас використання різновікового посадкового матеріалу, зважаючи на високу потенцію росту веслоноса на третьому році життя, дає змогу збільшувати його частку в одер-жаній рибопродукції, що, поза сумнівом, є економічно обґрунтованим. Позитивний вплив на економічні показники рибогос-подарської діяльності може справляти частковий вихід підприємств на ринок

роздрібної торгівлі, насамперед за де-лікатесною групою риб, до якої можна віднести веслоноса.

Окремого економічного аналізу за-слуговують питання, пов’язані з викорис-танням статевозрілих самок веслоноса для продукування ікри-сирцю з метою виробництва харчової ікри. Його ікра за основними споживчими характеристика-ми майже не відрізняється від традиційної чорної ікри осетрових риб, ціни на яку в світі неухильно зростають. Значний інтерес до розвитку цього напряму ак-вакультури веслоноса спостерігається у багатьох країнах, зокрема в Китаї та США [12].

Серед інших видів ефектів від ви-користання веслоноса в прісноводній аквакультурі України необхідно назвати компенсацію втрат осетрової продукції на внутрішньому ринку, що виникли внаслідок заборони промислового вилову осетрових риб в Азово-Чорноморському басейні, а також можливість заміщення цього виду імпортованої продукції. Крім того, запропоновані технологічні ново-введення позитивно позначатимуться на загальній культурі виробництва у віт-чизняному прісноводному рибництві та створять сприятливі умови для більш ефективного використання ставового фонду рибницьких господарств.

До числа чинників, здатних негативно впливати на ефективність реалізації ши-рокомасштабного промислового вирощу-вання веслоноса в Україні (насамперед на початковому етапі освоєння технологіч-них нововведень), слід віднести: дефіцит плідників та посадкового матеріалу; не-достатній технологічний рівень штучного відтворення осетроподібних риб в умовах заводських репродукторів ставових гос-подарств; невиконання технологічних вимог з підготовки ставів, їх ремонту та меліорації, порушення технологічних процесів вирощування та зимового утри-мання риби; невідповідність вихідного стану ставових угідь (екологічних та технічних параметрів водойм) та якос-ті води біологічним вимогам веслоноса; грубі порушення технологічних вимог щодо транспортування рибопосадкового матеріалу тощо.

У перспективі з підвищенням ре-альних доходів населення на фоні про-

Третяк О.М.


гнозованого подальшого зменшення промислових запасів осетрових риб у природних водоймах попит на товарну продукцію веслоноса в Україні може іс-тотно зростати. Разом з тим важливе значення у плані ефективного збуту ви-робленої продукції будуть мати її якість та асортимент, раціональне зберігання та високотехнологічна переробка, що зумовлює необхідність модернізації під-приємств зі створенням додаткових ви-робничих потужностей із залученням новітніх проектних розробок.

ВИСНОВКИПомірно інтенсивна технологія виро-

щування продукції коропа і рослиноїдних риб у полікультурі з веслоносом забезпе-чує ресурсоощадний ефект, пов’язаний з підвищенням ефективності використання біопродукційного потенціалу ставів з одночасною економією рибних комбі-кормів, закупівля яких становить значну частину виробничих витрат у загальній собівартості продукції за інтенсивного вирощування риби. За цих умов завдяки ринково обґрунтованій значно вищій ціні веслоноса порівняно з короповими видами риб, прибутковість ставового рибництва без додаткових витрат на при-дбання штучних кормів може зростати більше ніж у 2–3 рази з досягненням рівня рентабельності виробництва понад 70%.

Тобто запропонований технологічний варіант ведення ставової аквакультури слід віднести до маловитратних з під-вищеною прибутковістю. При цьому, як відомо, недостатній рівень прибутковості ставового рибництва в Україні є однією з основних перешкод його подальшого ефективного розвитку.

Введення нового об’єкта товарного осетрівництва — американського весло-носа в традиційну полікультуру ставових господарств України дає змогу істотно підвищити якість продукції без значних інвестицій у дороге обладнання і техно-логії, чим сприятиме економічному зміц-ненню рибогосподарських підприємств. Зважаючи на високу цінність цього виду риб, навіть відносно невеликі обсяги його вирощування здатні забезпечувати істотні прибутки, які можна буде викорис-товувати й для подальшого динамічного розвитку традиційного ставового рибни-цтва із домінуванням у ньому коропа і рослиноїдних риб.

Упровадження у виробництво зазна-чених технологічних нововведень забез-печує в умовах ресурсоощадного ведення ставового рибництва розширення асор-тименту виробленої продукції за раху-нок делікатесної групи риб (веслоніс) та сприятиме подоланню дефіциту продукції осетрової аквакультури на внутрішньому ринку України.

ЛІТЕРАТУРА 1. Третяк О.М. Веслоніс // Організація селекційно-племінної роботи в рибництві. — К.: ІРГ

УААН, 2006. — С. 149–185. 2. Грициняк І.І., Третяк О.М. Пріоритетні напрями наукового забезпечення рибного господар-

ства України // Рибогосподарська наука України. — 2007, № 1. — С. 5–20. 3. Третяк О.М., Грициняк І.І., Коцюба В.М., Ганкевич Б.О. Біологічна характеристика та техноло-

гічні прийоми культивування додаткових і нетрадиційних об’єктів рибництва // Фермерське рибництво. — К.: Герб, 2008. — С. 333–361.

4. Виноградов В.К., Ерохина Л.В., Мельченков Е.А. Биологические основы разведения и выращи-вания веслоноса (Polyodon spathula (Walbaum)). — М.: ФГНУ “Росинформагротех”, 2003. — 344 с.

5. Онученко О.В., Третяк О.М., Кулешов О.В. Основи рибогосподарського освоєння веслоноса Polyodon spathula (Walbaum). — К.: Вища освіта, 2003. — 111 с.

6. Онученко О.В. Рибницько-біологічні основи відтворення веслоноса в умовах повносистемних ставових господарств України (на прикладі відкритого акціонерного товариства “Черкаси-рибгосп”): Автореф. дис. ... к. с.-г. наук. — К., 2003. — 21 с.

7. Tretyak A.M., Onuchenko A.E., Gankevich B.A. Results of paddlefish (Polyodon spathula (Wal-baum)) cultivation in central and northern regions of Ukraine // International scientific confe- rence “Actual status and active protection fish populations endangered by extinction”. — Olsztyn, 2008. — P. 259–262.

8. Смирнюк Н.І., Буряк І.В., Онученко О.В., Мазур П.В. Механізми забезпечення прибутковості риб-них господарств України // Рибогосподарська наука України. — 2009, № 1. — С. 107–115.



9. Гринжевський М.В., Янінович Й.Є., Швець Т.М. Полікультура з шістьох видів риб // Рибогос-подарська наука України. — 2009, № 1. — С. 38–42.

10. Ганкевич Б.О., Третяк О.М., Онученко О.В., Базаєва А.М., Чужма Н.П. З досвіду вирощування товарного веслоноса в ставовій полікультурі лісостепової зони // Рибогосподарська наука України. — 2009, № 4. — С. 70–76.

11. Муквич М.Г. Сучасний стан, проблеми та завдання розвитку рибництва в Україні // Рибогос-подарська наука України. — 2009, № 1. — С. 4–8.

12. Третяк О.М., Колос О.М., Ганкевич Б.О. З історії рибогосподарського використання амери-канського веслоноса // Рибне господарство. — 2009. — Вип. 67. — С. 3–14.

ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПРУДОВОГО РЫБОВОДСТВА С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ В ПОЛИКУЛЬТУРЕ АМЕРИКАНСКОГО ВЕСЛОНОСА

А.М. Третяк

Приведены данные об экономических преимуществах использования американского веслоноса в поликультуре прудовых хозяйств Украины. Показано, что в результате введения веслоноса в традиционную поликультуру карповых видов рыб прибыльность прудового рыбоводства может возрастать более чем в 2–3 раза при достижении рентабельности про-изводства свыше 70%.

ECONOMICAL EFFICIENCY OF POND FISH FARMING WITH THE USE OF AMERICAN PADDLEFISH IN POLYCULTURE

O. Tretyak

There are presented data on economical advantages of using American paddlefish in poly-culture of fish farms of Ukraine. As a result of introduction of paddlefish in traditional cyprinid polyculture, the profitability of pond fish farming can rise by more than 2–3 times while achieving economic efficiency of the production by more than 70%.

Третяк О.М.


Уперше широкомасштабна акліма-тизація піленгаса з Далекого Сходу у водойми України розпочалася на почат-ку 1970-х років. Наказом Міністерства рибного господарства СРСР та розпоря-дженням Центрального виробничо-аклі-матизаційного управління для виконан-ня завдання з акліматизації піленгаса в Україні на Далекий Схід, до Японського моря були направлені співробітники Української виробничо-акліматизаційної станції старший рибовод Р.А. Зайцев та інженер-рибовод В.О. Сікорський. Було підготовлене відповідне обладнання для перевезення риби: кани із оргскла, кис-неві манометри, спеціальні затискувачі, термометри та ін., зафрахтований літак. Акліматизаційні заходи вимагали дотри-мання всіма виконавцями технологічних норм і правил.

Виліт на Далекий Схід і проведення робіт було заплановано на осінній період. Протягом 2 місяців промислові рибалки разом з науковцями Тихоокеанського на-уково-дослідного інституту рибальства та океанографії і українськими спеціаліста-ми вели пошук молоді піленгаса по всьому узбережжю Японського й Охотського морів. Завдячуючи професіоналізму і на-полегливості, вдалося відшукати нестійку концентрацію молоді кефалі-піленгаса в затоці Петра Великого біля гирла р. Май-ха. Довгий час погодні умови не давали змоги відловити їх необхідну кількість. Воду скувало кригою. Роботи тривали цілодобово. Долаючи великі труднощі, все-таки вдалося відловити певну кіль-

кість молоді риб. Кани заповнені водою з рибою залишили на березі до ранку. Та на світанку розігрався шторм і відливом ємкості з рибою знесло в затоку. І тільки тому, що кришки їх були пригвинчені, молодь піленгаса не вийшла з них. Плава-ючі кани позбирали у човен. Цей випадок міг перекреслити всю роботу.

У Владивостоку в кани з рибою необ-хідно було подавати кисень, але кисневих балонів не було, їх відшукали тільки в Хабаровську. В аеропорту Хабаровська вийшла затримка з вильотом поки із Мінрибгоспу не надіслали кошти на оплату рейсу. Протягом усього польоту постійно доповідали відповідним пра-цівникам Мінрибгоспу про стан молоді піленгаса. Під час польоту риба в канах почала задихатись і спливати уверх. Їй не вистачало кисню. Тоді екіпаж літака пішов назустріч і всупереч інструкції від-дав свої аварійні кисневі балони, таким чином урятувавши молодь риби.

Згодом літак долетів до Одеси. Як тільки він приземлився в аеропорту, на посадковій смузі вже чекали вантажні машини Азово-Чорноморської держриб-інспекції, щоб терміново забрати живу рибу і довезти до місць випуску на Ара-батську Стрілку в стави рибгоспу “Пів-денний”. Звідти частину піленгаса ви-пустили в Азовське море, де він знайшов сприятливі для життя умови, прижився і почав розмножуватись.

На сьогодні піленгас — масовий об’єкт промислу в Азовському і Чорно-му морях.

ХРОНІКА

УДК 639.373.8:639.3.045(477)

З ІСТОРІЇ АКЛІМАТИЗАЦІЇ ДАЛЕКОСХІДНОЇ КЕФАЛІ-ПІЛЕНГАСА (Mugil Soiuy) В УКРАЇНІ

Р.А. Зайцев


У статті висвітлена історія завезення кефалі-піленгаса із далекосхідних водойм в Україну.


ИЗ ИСТОРИИ АККЛИМАТИЗАЦИИ ДАЛЕКОВОСТОЧНОЙ КЕФАЛИ-ПИЛЕНГАСА (MUGIL SOIUY) В УКРАИНЕ

Р.А. Зайцев

В статье освещена история завоза кефали-пиленгаса из дальневосточных водоемов в Украину.

FROM HISTORY OF ACCLIMATIZATION OF AMUR GREY MULLET-HAARDER (MUGIL SOIUY) IN UKRAINE

R. Zaytsev

In the article the history of Amur grey mullet-haarder delivery from Far-Eastern reservoirs to Ukraine is expounded.

Зайцев Р.А.

ISSN 2075-1508 РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА...

Documents

Transcript of ISSN 2075-1508 РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА...