Саме його народження було справжнім чудом, тому що батьки

Миколая – Феофан та Нона - були доволі немолодими. Все в них було добре, крім одного – минали роки, а

в їхньому домі так і не зазвучали дитячі голоси. Тому подружжя дало обітницю: якщо народиться дитина,

присвятити її Богові. І Господь подарував їм сина.

Назвали його Миколаєм. З перших днів дитина почала тішити і

дивувати - Миколай лежав у колисці і посміхався всім, хто заходив у дім.

Ім’я Миколай – одне з найбільш поширених чоловічих імен в

християнському світіі, означає “переможець народу”

Святий Миколай народився більш ніж 1700 років тому у віддаленій Римській

імперії – Лікії в місті Патари (сучасна Туреччина)

А коли священник здійснював над ним таїнство

хрещення, Миколай раптом встав на міцні ніжки, і так,

без сторонньої допомоги, провів весь час в купелі.

Миколай рано навчився читати.

Коли йому було 10-11 років, то вже багато жителів міста

знали і поважали його як дорослого. Рідний дядько Миколая був єпископом у

місті Патари. Під керівництвом дядька він невдовзі став священником.

Після смерті батьків Миколаю перейшов великий спадок. Та не пройшло і місяця, як в місті почали творитися дива: в старих з’являлися їжа і одяг, в бездомних – помешкання, у хворих – ліки. Люди славили Бога та не знали, хто робить ці добрі справи.

Одного разу Миколай взнав, що бідний

чоловік хотів віддати своїх дочок заміж, але

на бідних ніхто не хотів одружуватись.

Тому батько вирішив продати одну з дочок

в рабство. Тоді Миколай уночі

підкинув мішечок з грошима у вікно так,

щоб ніхто не побачив. Так повторювалось ще

два рази, аж доки не одружилася третя

дочка.

Через деякий час Миколай відправився в подорож. Корабель на якому він перебував попав у шторм. Всі готувалися до неминучої смерті. Лише св. Миколай впав навколішки і почав сердечно молитися. Несподівано вітер втих, хвилі вщухли.Мандрівники з полегшенням зітхнули, з вдячністю поглянули на св. Миколая. Вони чудово розуміли, хто їх спас від неминучої загибелі.

А наступного дня – знову пригода. Один

моряк поліз на щоглу, щоб

прив’язати нове вітрило. Не

втримався і впав додолу. Миколай

підійшов до нього, помолився Богу, і

сталося чудо –моряк ожив.

Через деякий час святого Миколая за чудесних обставин обирають єпископом. Але нове призначення не змінило його. Він залишився таким же добрим і простим, як був завжди.

Двері його будинку завжди були відкриті

для всіх. Він був для сиріт-батьком, для бідних і голодних -

годувальником, а для плачучих –

розрадником.

Життя архієпископа Мир Лікійських зберегло для нас безліч описів не тільки його чудес, учинених благодатною силою Божою, а й описів його незвичайного милосердя до людей, прагнення їм допомогти. Чудесним чином він рятував потопаючих у морі, звільняв від смерті невинно засуджених

Після його смерті, а сталося це 345 р

після Різдва Христового, святі

мощі святителя збереглися нетлінні,

виділяють чудесне миро, від якого

безліч людей отримали зцілення

В 1087 р. через загрозу мусульманської навали мощі св. Миколая були перенесені до м. Барі, що на півдні Італії. Там вони перебувають і

досі.

Навіть після смерті святий

Миколай утішає і

допомагає всім, хто потребує

цього

Як добре, що в нас є такий заступник, від якого в душі завжди загорається сонячне

світло .Як добре, що він нас любить,

оберігає від біди! І ми з надією та любов’ю пам’ятаємо його!