НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Факультет менеджменту та маркетингу (повна назва факультету)

Кафедра математичного моделювання економічних систем (повна назва кафедри)

«До захисту допущено»

Завідувач кафедри

__________ В.О. Капустян (підпис) (ініціали, прізвище)

―___‖_____________2015 р.

Дипломна робота

на здобуття ступеня бакалавра

із напряму підготовки 6.030502 Економічна кібернетика (код і назва)

на тему: «Моделювання кредитно-депозитної діяльності комерційного банку

в умовах невизначеності по поверненню платежів»

Виконала: студентка 4 курсу, групи УК - 11 (шифр групи)

Комарівська Інна Вікторівна _________ (прізвище, ім’я, по батькові) (підпис)

Керівник: зав.каф., д.ф.-м.н., проф Капустян В.О. __________ (посада, науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис)

Консультант з розділу «Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях»:

(назва розділу)

доц., к.б.н. Гусєв А. М.

________

(посада, науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали) (підпис)

Рецензент: доц., к.е.н., доц. Черненко Н. О. ________ (посада, науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис)

Засвідчую, що у цій дипломній роботі

немає запозичень з праць інших авторів

без відповідних посилань.

Студент _____________ (підпис)

Київ – 2015 року

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Факультет менеджменту та маркетингу (повна назва)

Кафедра математичного моделювання економічних систем (повна назва)

Рівень вищої освіти – перший (бакалаврський)

Напрям підготовки 6.030502 Економічна кібернетика (код і назва)

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри

__________ В.О. Капустян (підпис) (ініціали, прізвище)

«___»_____________2015 р.

ЗАВДАННЯ

на дипломну роботу студентки

Комарівської Інни Вікторівни (прізвище, ім’я, по батькові)

1. Тема роботи: «Моделювання кредитно-депозитної діяльності комерційного

банку в умовах невизначеності по поверненню платежів»,

керівник роботи: Капустян Володимир Омелянович, проф.,д.ф.-м.н. (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)

затверджені наказом по університету від « 24 » грудня 2014 р. №2954с.

2. Термін подання студентом роботи: 15 червня 2015 року

3. Вихідні дані до роботи: теоретичні та практичні розробки вітчизняних і

зарубіжних авторів, законодавство України, періодичні видання, статистичні

дані, звіти та документація НБУ та «Райффайзен банку Аваль».

4. Зміст роботи: 1. Пошук літературних джерел та їх аналіз; 2. Постановка

проблеми; 3. Аналіз методів моделювання; 4. Побудова економіко-

математичної моделі кредитно-депозитної діяльності комерційного банку; 5.

Програмна реалізація обраної моделі; 6. Проведення модельних розрахунків;

7. Аналіз отриманих результатів.

5. Перелік ілюстративного матеріалу (із зазначенням плакатів, презентацій

тощо) : презентація роботи

6. Консультанти розділів роботи

Розділ

Прізвище, ініціали

та посада

консультанта

Підпис, дата

завдання

видав

завдання

прийняв

Охорона праці та безпека в

надзвичайних ситуаціях

Гусєв А.М., доцент

кафедри охорони

працi, промислової

та цивільної безпеки

7. Дата видачі завдання: 29 грудня 2014 року.

Календарний план

№

з/п

Назва етапів виконання

дипломної роботи

Термін виконання

етапів роботи Примітка

1. Вступ, огляд літератури стосовно

даної проблематики

25.12.2014-20.01.2015

2. Визначення сутності основних

понять. Економічна постановка

задачі

20.01.2015-27.01.2015

3. Дослідження досвіду зарубіжних

країн

27.01.2015-03.02.2015

4. Визначення механізму управління

процентними ставками за

кредитами та депозитами

03.02.2015-24.02.2015

5. Аналіз проблеми за показниками

минулих років

24.02.2015-03.03.2015

6. Побудова економіко-математичної

моделі

03.03.2015-10.03.2015

7. Розв’язання моделі, програмна

реалізація. Аналіз отриманих

результатів

10.03.2015-28.04.2015

8. Дослідження стану охорони праці в

банківській установі

28.04.2015-26.05.2015

9. Розроблення рекомендацій,

висновки

26.05.2015-02.06.2015

Студент ____________ І.В.Комарівська (підпис) (ініціали, прізвище)

Керівник дипломної роботи ____________ В.О.Капустян (підпис) (ініціали, прізвище)

Відповідальний за нормоконтроль від

кафедри ___________ к.ф.-м. н., доц. І.Д. Фартушний (підпис) (науковий ступінь, звання,ініціали, прізвище)

РЕФЕРАТ

Дипломна робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків та

додатків.

Через існування великої кількості кредитних та депозитних продуктів

банку із різними термінами та умовами, ціноутворення в банківській

діяльності стало актуальною і складною для вирішення проблемою. Одним

із підходів до вирішення цієї задачі є використання математичних моделей

банку, зокрема, потокової моделі банку. Мета роботи присвячена

дослідженню та вирішенню задачі керування кредитними та депозитними

ставками з метою максимізації прибутку. Сформульовано економіко-

математичну модель задачі про формування оптимального кредитного

портфеля банку за умов ризику щодо майбутньої платоспроможності

позичальників. Згідно з отриманими оптимальними кредитними та

депозитними ставками, отримано максимальне значення капіталу банку на

кінець періоду керування.

Ключові слова: кредитна ставка, депозитна ставка, оптимізація,

управління, моделювання.

ABSTRACT

The diploma consists of an introduction, three chapters, conclusions and

applications. Because of existence of great number of credit and deposit bank's

products with different conditions and terms , pricing in banking activity has

become urgent and difficult problem to solve. One of approaches to solve this

problem is to use mathematical models of bank. The purpose of the paper is

devoted to research and address the problem of control of credit and deposit rates

to maximize profits. There is formulated an economic-mathematical model of

forming optimal loan portfolio in case of risk in the future solvency of borrowers.

according to found optimal credit rates and deposit rates, optimal bank’s equity

capital on the end of controlling period was achieved

Key words: interest rate, deposit rate, optimization, management, modeling.

ЗМІСТ

ВСТУП ..................................................................................................................... 6

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КРЕДИТНО-ДЕПОЗИТНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙГОГО БАНКУ ............................................................ 9

1.1 Поняття та сутність банку ............................................................................. 9

1.2 Банківська діяльність та її особливості ......................................................... 11

1.3 Кредитно-депозитні операції як основні види діяльності банку ............... 14

1.4 Ціноутворення ................................................................................................. 20

РОЗДІЛ 2. ПОБУДОВА ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ ........... 30

2.1. Економічна постановка задачі ...................................................................... 30

2.2. Побудова моделі ............................................................................................. 31

2.3. Реалізація моделі та результати обчислень ................................................. 42

РОЗДІЛ 3. OХOРOНA ПРAЦI ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЯХ ......................................................................................................... 50

3.1. Розміри приміщення і організація робочого місця ..................................... 50

3.2. Мікроклімат .................................................................................................... 53

3.3. Освітлення ....................................................................................................... 55

3.4. Шум ................................................................................................................. 59

3.5 Електробезпека ................................................................................................ 60

3.6. Випромінювання ............................................................................................ 62

3.7. Пожежна безпека ............................................................................................ 63

ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 65

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................. 67

ДОДАТКИ .............................................................................................................. 72

Додаток А ............................................................................................................... 73

Додаток Б ............................................................................................................... 74

Додаток В ............................................................................................................... 75

Додаток Г ............................................................................................................... 76

6

ВСТУП

Банки є специфічним видом фірми, а в сукупності банківська система

має значний вплив на функціонування економіки держави. Важливим є

глибоке розуміння принципів їх діяльності, а відтак актуальною є задача

моделювання банківської діяльності як загалом, так і детального дослідження

окремих її аспектів.

Основою для фінансово кредитних відносин є банківська система

України, її постійність та надійність є запорукою для ефективної фінансової

держави.

Надбання зарубіжної науки, щодо використання моделей у банківській

діяльності, в Україні можуть бути застосовані лише здебільшого на рівні

ідей, тому що вони спираються на: економічні реалії своїх країн та їх

законодавчу базу, наявність стабільної банківської системи та розгалуженості

і інфраструктурі фінансового ринку, політику економічної лібералізації,

рівноправний та вільний доступ усіх банків до світових ринків. Стосовно

розробок російських учених, то не дивлячись на деяку схожість процесів

реформування економіки України та Росії, їх широкому застосуванню у

вітчизняній практиці не дають значні відмінності, що є у банківській

діяльності, і стосуються насамперед форм звітності, податкового

законодавства, систем обліку, принципів та методів регулювання діяльності

комерційних банків з боку Національного банку України та Центрального

банку Росії. Все це і є причиною для необхідного дослідження проблематики

управління банківською діяльністю з урахуванням вітчизняних реалій.

В українських банках у період нестабільності процентних ставок

сформувались методи управління активно-пасивними операціями. Більшість

банків на різних секторах фінансового ринку основну увагу приділяла

короткостроковому прогнозуванню ситуації. в Україні створена ринково

орієнтована банківська система, у ході інституціональних перетворень. Вона

в основному відповідає міжнародним вимогам, що ставляться до банківських

7

систем ринкового типу. Проте аналізуючи сучасні проблеми, що пов’язані з

діяльністю банківської системи України, а саме кредитно-депозитною, можна

зустріти свідчення про збереження факторів, що перешкоджають її розвитку,

зокрема недостатній потенціал ресурсний української банківської системи і

його короткостроковий характер; низький рівень довіри вкладників до

банків; високі ризики вкладень у реальний сектор економіки в умовах

неефективності його структурних перетворень; недосконалістю управління

фінансовою діяльністю комерційних банків тощо. Найбільш актуальним

питанням для банку є формування кредитно-депозитної політики на тривалий

період, з огляду на ситуацію, що склалась. У сектори економіки з великою

прибутковістю можна вкладати накопичений капітал, або у державні боргові

зобов’язання, це може забезпечити більший дохід його власникам, ніж дохід

від іншої діяльності банку. Важливо у цій ситуації оцінити потенційний зиск

функціонування банку для його власників на тривалому етапі.

Рівень теоретичного обґрунтування діяльності банків, що пов’язана з

кредитуванням реальних інвестиційних проектів, залишається недостатнім.

Робіт, що присвячені системному аналізу інвестиційно-кредитної діяльності

банків у регіональному розрізі дуже мало. Відсутній комплексний підхід у

фінансовій практиці та економічній літературі щодо обґрунтування

механізму активізації кредитної діяльності банків на сучасному етапі

розвитку української економіки.

На підставі класичного підходу моделювання кредитного портфеля, ми

моделюємо оптимальну структуру комерційного кредитного портфеля банку.

Метою дипломної роботи є визначення оптимальних ставок, при яких

капітал банку буде максимально можливим з урахуванням наявності

невизначеності по поверненню платежів. Вирішення проблеми за допомогою

побудови та аналізу економіко-математичної моделі .

Об’єктом дослідження є формування оптимальних процентних ставок

для ефективної кредитно-депозитної діяльності.

8

Предметом дослідження виступає економіко-математична модель

кредитно-депозитної діяльності комерційного банку, яка описує існуючу

проблему в загальному розрізі економіки.

У ході дослідження використано загальнонаукові методи пізнання

об'єктивної природи економічних явищ і процесів, що обумовлюють

діяльність банку на ринку фінансових послуг і забезпечення ефективності

системи менеджменту персоналу, а саме: метод системного підходу, метод

структурно-логічного аналізу, методи аналізу даних, методи статистичного,

кількісного та якісного аналізу. В роботі для наочності аналітичного

матеріалу було використано графічний і табличний методи.

Методологічною, теоретичною та інформаційною основою дипломної

роботи є наукові праці провідних вітчизняних і закордонних учених. Правове

поле роботи забезпечили законодавчі нормативні документи з питань

регулювання банківської діяльності і трудових відносин, офіційні документи,

статистичні дані банків України, фінансова звітність «Райффайзен банку

Аваль».

9

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КРЕДИТНО-ДЕПОЗИТНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙГОГО БАНКУ

1.1 Поняття та сутність банку

Велика кількість банків, що функціонують у тій чи іншій країні,

зумовили своєрідність банківської системи. У установи, що здійснюють різні

види операцій з цінними паперами, грошима, загальному банки - це

фінансові надають фінансові послуги суб'єктам господарювання.[19]

Банк (bank) – юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має

виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до

державного реєстру банків.

Банки в Україні створюються відповідно до Законів України «Про

банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства» та

нормативно-правових актів Національного банку.

Учасниками банку можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти

та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або

уповноважені ним органи.

Організаційно-правовими формами створених в Україні банків є

публічні акціонерні товариства або кооперативні банки. Вони можуть

функціонувати як універсальні або як спеціалізовані.

Слово «банк» і похідні від нього дозволяється використовувати у назві

лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком

України в Державному реєстрі банків і мають банківську ліцензію.[31]

Банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має

виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до

державного реєстру банків.[1]

Банки випускають, зберігають, надають у кредит, купують і продають,

обмінюють цінні папери і гроші, надають розрахунково-касові послуги,

контролюють обіг грошей і цінних паперів, рух фінансових ресурсів. З

10

огляду на таку різноманітність банків за певними ознаками їх можна

класифікувати.

Виділяють два основних різновиди банків, що створюють рівневість у

банківській системі - за системотворенням або за характером: центральний

(емісійний) та комерційні банки.

Центральний банк - основний банк країни. Він емісійний центр. Він

займається регулюванням кредитних та валютних відносин, контролем за

діяльністю комерційних банків, здійснює грошово-кредитну політику,

зберігає валютно-грошові резерви країни.

Комерційні банки - банки з різною формою власності. Вони виконують

різноманітні види банківських операцій, їх можна звести до трьох основних

груп, а саме: пасивні (залучення коштів), активні (розміщення ресурсів) та

розрахунково-касові. [19]

У ширшому розумінні комерційний банк — це будь-який банк, що

здійснює свою діяльність на другому рівні банківської системи після

центрального банку. У вузькому розумінні — це банк, що здійснює певний

набір основних банківських операцій, єдиною метою якого є максимізувати

прибуток.

У світовій практиці існує два принципи побудови комерційних банків:

1) принцип сегментування, коли діяльність банку обмежена деякими

видами операцій чи сектором грошового ринку;

2) принцип універсальності, коли знімаються будь-які обмеження

щодо банківської діяльності на грошовому ринку.[16]

Популярність комерційних банків в економічному житті суспільства

пояснює те, що вони, обслуговуючи кредиторів, позичальників, інвесторів,

оцінюють фінансову інформацію і максимально враховують більшість

ризиків, що існують, і це дозволяє вибрати найефективніші фінансові

інструменти у їх діяльності. [19]

11

1.2 Банківська діяльність та її особливості

У сучасному розумінні, банківська діяльність — це широкий спектр

відносин, що передбачають і визначають фінансово-економічну

спроможність і потенціал держави. [41]

Банківська діяльність (banking) – залучення у вклади грошових коштів

фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені,

на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських

рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківську діяльність визначають через банківські послуги, які банк

надає своїм клієнтам. Банк має право надавати банківські та інші фінансові

послуги (крім послуг у сфері страхування).

Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові

послуги, в т.ч. шляхом укладення з юридичними особами (комерційними

агентами) агентських договорів. Перелік таких фінансових послуг

встановлюється Національним банком.

Крім надання фінансових послуг, банк може здійснювати діяльність

щодо:

1) інвестицій;

2) випуску власних цінних паперів;

3) випуску, розповсюдження та проведення лотерей;

4) зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду)

індивідуального банківського сейфа;

5) інкасації коштів і перевезення валютних цінностей;

6) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних

акцій);

7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо

банківських та інших фінансових послуг.[31]

Отже, відповідно до закону, зміст діяльності банків спрямовано на

реалізацію передбаченого комплексу банківських операцій. Проте банківська

12

діяльність — один з елементів, що забезпечують функціонування фінансової

системи; через банківські правовідносини здійснюється грошово-кредитна

політика в державі тощо. Тобто, характеризуючи цю категорію в більш

широкому розумінні, визначаємо банківську діяльність як систематичну, на

власний ризик, діяльність банків, відповідних фінансових установ, а також

владно-організаційну і регулятивну діяльність НБУ, що скерована на

діяльність та розвиток банківської системи країни, виконання грошово-

кредитної політики держави; систематичне здійснення банківських операцій

та надання банківських послуг; задоволення інтересів суспільства на ринку

банківських послуг.[41]

Банки України виконують широке коло банківських операцій,

охоплюють багато галузей економіки, вони переважно універсальні.

Виділяють спеціалізовані банки, тобто банки, де переважають певні

операції і де обслуговуються окремі галузі еконроміки, наприклад - Ощадний

банк України, Укрексімбанк (експортно-імпортний банк) та ін. Ощадний

банк України та Укрексімбанк - це державні банки, усі інші банки України

найчастіше акціонерні товариства.

Кожний банк затверджує основні види операцій та послуг в статуті на

основі наданих йому ліцензій НБУ. Розглянемо традиційний набір операцій

(рис. 1.1.).[16]

Рис.1.1. Основні види банківських операцій та послуг

Кредитні

операції

Касово-

розрахункові

операції

Депозитні

операції

Універсаль

ний банк

Трастові

послуги

Валютні

операції

Консалтинг

ові послуги

Лізингові

операції

Інвестиційн

і операції

13

Банки в Україні згідно до Закону "Про банки і банківську діяльність"

можуть функціонувати як спеціалізовані, тобто ощадні, іпотечні,

інвестиційні, розрахункові (клірингові). Законом закріплено також право на

самостійне визначення напряму своєї діяльності і спеціалізацію за видами

операцій. На відміну від інших небанківських установ, банки створюють

фінансові активи та керують їх переміщенням.

Банківська діяльність, як досить широке поняття, повинна розглядатись

як один з елементів фінансової діяльності держави.

Правовий зміст банківської діяльності закріплений в ст.2 Закону

України "Про банки і банківську діяльність".

З аналізу законодавства можна вважати, що про банківську діяльність

слід говорити тоді, коли банки виконують ті чи інші дії з фінансовими

інструментами, в якості яких виступають гроші, цінні папери і валютні

цінності. Тобто, банківська діяльність - це сукупність дій банківської системи

з приводу обороту грошей, цінних паперів і валютних цінностей як засобів

платежу, збереження і як товару.

У правовому розумінні банківська діяльність - це сукупність правових

дій, що здійснюється деякими суб'єктами у формі, що вимагає договір або

закон. У даному аспекті банківська діяльність являє собою систему угод і

операцій, що постійно здійснюються, спрямованих на отримання прибутку.

Банківська діяльність є виключною і може мати лише професійний

характер. Водночас її слід розглядати як діяльність підприємницьку, що має

особливі риси та певну специфіку.

Банки також слід розглядати як підприємство особливого виду. Гроші в

діяльності звичайного підприємства виконують роль засобу платежу, але в

банківській діяльності вони виступають у ролі товару. Ця особливість

банківського підприємства робить його своєрідним і потребує спеціального

правового регулювання, що відрізняється від загального законодавства про

підприємства.

Комерційні банки мають право здійснювати певні види угод:

14

банківські операції, що становлять безпосередній предмет діяльності;

угоди, що мають допоміжне значення та служать для забезпечення

організаційних і матеріальних передумов роботи банку;

ряд інших небанківських угод, що не заборонені законодавством.

Види банківських операцій:

активні – спрямовані на використання ресурсів банку (надання кредитів);

пасивні – спрямовані на залучення коштів (депозити);

комісійні – посередницька діяльність банку (обслуговування платежів,

інкасація, зберігання цінностей).[22]

1.3 Кредитно-депозитні операції як основні види діяльності банку

Депозитні та кредитні операції це основні види діяльності комерційних

банків, а для деяких із них ці операції є головним джерелом доходів.[34]

Згідно зі ст. 339 ГК України фінансове посередництво здійснюється банками

у формі банківських операцій. Основними видами є:

- депозитні;

- розрахункові;

- кредитні;

- факторингові;

- лізингові операції.

Перелік банківських операцій визначається законом про банки і

банківську діяльність. Так, згідно зі ст. 47 ЗУ "Про банки та банківську

діяльність" на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати

такі банківські операції:

1. приймати вклади(депозити) від фізичних та юридичних осіб;

2. відкривати та вести поточні рахунки клієнтів і банків-кореспондентів, у

тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою

платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

15

3. розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на

власний ризик.[20]

Найвагомішою частиною ресурсів банку є залучені кошти, які в кілька

разів перевищує його власні. Частка залучених коштів в різних банках

коливається від 75 % і вище. Фактично основним джерелом формування

ресурсів комерційного банку, що спрямовуються на проведення активних

операцій, є залучені ресурси. Структура залучених коштів зазнала істотних

змін із розвитком ринкових відносин, це обумовлено появою нових, не

традиційних для старої банківської системи способів акумуляції тимчасово

вільних коштів юридичних і фізичних осіб.

Залишки коштів на бюджетних, поточних і розрахункових рахунках

клієнтів, ощадні та строкові вклади юридичних і фізичних осіб, вклади до

запитання, різні види депозитних рахунків, таких як цільові, умовні,

брокерські, заставні депозити, депозити в іноземній валюті, а також кошти на

кореспондентських рахунках інших банків (лоро-рахунки) належать до

залучених коштів банку. Усі рахунки клієнтів у банківській практиці, що

відкриті в банку, у цілому називають депозитами, а залучені кошти —

депозитними зобов´язаннями.[17]

Найсуттєвішим і важливим джерелом формування й збільшення бази

ресурсів комерційних банків виступають депозитні операції.

Депозитними є пасивні операції банків із залучення грошових коштів

юридичних і фізичних осіб у національній та іноземній валютах у формі

вкладів (депозитів) шляхом їх зарахування на відповідні рахунки на певних

умовах.

Вклад (депозит) — це кошти, що передані для зберігання в банк

власником, та які числяться на тому чи іншому банківському рахунку

залежно від умов зберігання.[9]

Банківський вклад (депозит) (deposit) – угода, відповідно до якої одна

сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї

грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові

16

таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку,

встановлених договором. слово «депозит» походить від лат. depositum –

переданий на зберігання.

У банківській практиці депозит розглядають як кошти в готівковій або

в безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені

клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на

визначений строк зберігання або без зазначення такого строку та підлягають

виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов

договору.[31]

Депозити поділяються на вклади на вимогу (повернення вкладу на

першу вимогу) та строкові вклади (повернення вкладу із спливом

встановленого договором терміну). Внесення грошової суми на інших умовах

її повернення може бути передбачено договором.

Банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу

вкладника за умовами договору банківського вкладу незалежно від його

виду, окрім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах

повернення, що встановлені договором.

Якщо відповідно до договору вклад повертається вкладникові на його

вимогу до закінчення строку або до настання інших обставин, визначених

договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за

вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий

процент.

За користування вкладом банк виплачує вкладникові проценти на суму

вкладу в розмірі, встановленому договором.[31]

Різні фактори впливають на процес формування заощаджень,

поділивши на групи їх можна систематизувати:

- державна політика, що спрямована на забезпечення політичної

стабільності та сталого розвитку національної економіки, запобігання

кризовим ситуаціям, сприяння розвитку і підприємництва, є основним

фактором для першої групи;

17

- фактори другої групи пов'язані з динамікою основних економічних

показників рівня інфляції, процентних ставок, безробіття тощо, а також з

економічним розвитком регіонів та їх інфраструктури;

- до третьої групи відносять фактори, пов’язані із розвитком банківської

системи та системи кредитно-фінансових інститутів;

- четверта – фактори довіри до комерційних банків та інших кредитно-

фінансових інститутів, ступеня поінформованості населення про їхню

діяльність;

- п'ята група факторів визначається демографічною ситуацією в країні

(практика доводить, що рівень національних заощаджень вищий там, де

більша частка молоді).[9]

Депозитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади та

розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Депозити формуються за

рахунок коштів у готівковій або безготівковій формі, у гривнях або іноземній

валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на

їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без

зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до

законодавства та умов договору. Договір банківського вкладу (депозиту)

укладається у письмовій формі.[20]

Кредитні операції (lending operations; credit operations) – вид активних

банківських операцій, пов’язаних із розміщенням залучених банком коштів

шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов’язань

про надання коштів у тимчасове користування на певних умовах, а також

надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення

депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача

кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке

продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання

боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на

сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу).[31]

18

Кредитування здійснюється на умовах строковості (надання кредитів

на певний строк), поверненості (обов'язкового повернення кредитів),

платності (одержання проценту) і гарантованості (забезпечення позики

певними гарантіями іншого банку чи установи або заставою майном).

Кредитування виконується на основі поточних і строкових банківських

рахунків, готівкою чи безготівковими засобами. [37]

Кредитні операції згідно зі ст. 345 ГК України полягають у розміщенні

банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених

коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян.

Кредитні відносини відбуваються на підставі кредитного договору.

Договір укладається між позичальником і кредитором у письмовій формі, де

передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок видачі та

погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, процентні ставки,

порядок плати за кредит, обов'язки, права та відповідальність сторін стосовно

видачі й погашення кредиту.

Згідно зі ст. 49 ЗУ "Про банки та банківську діяльність" кредитні

операції можуть бути:

- консорціумні (банки можуть укладати угоди про консорціумне

кредитування, щоб провести спільне кредитування. В рамках такої угоди

банки-учасники встановлюють умови надання кредиту та призначають банк,

який відповідальний за виконання угоди. Банки-учасники несуть ризик за

наданим кредитом пропорційно до внесених у консорціум коштів).

- бланкові (за умов додержання економічних нормативів банк має

право видавати бланкові кредити).

Банк зобов'язаний мати підрозділ, функціями якого є надання кредитів

та управління операціями, пов'язаними з кредитуванням.

Банкам забороняється:

- прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних

цінних паперів. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення

кредитів можливе з дозволу Національного банку України.

19

- надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної

ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується

ним за депозитами. У разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме

збитків, то можна зробити виняток. Банк мусить дотримуватись основних

принципів кредитування при наданні кредитів, у тому числі перевіряти

кредитоспроможність позичальників і наявність забезпечення кредитів,

додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо

концентрації ризиків.

- надавати безпроцентні кредити, за винятком передбачених законом

випадків.

Банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового

зобов'язання у разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його

користування, якщо це передбачено угодою.

При кредитуванні підприємницької діяльності, то для того щоб знизити

ступінь ризику, банк надає кредит позичальникові за умов наявності гарантії

платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого

банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії,

прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо

вивчити стан господарської діяльності позичальника, його

платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту.

У сфері господарювання можуть використовуватися банківський,

комерційний, лізинговий, іпотечний та інші форми кредиту.

Кредити, які надаються банками, розрізняються за строками

користування (короткострокові - до одного року, середньострокові - до трьох

років, довгострокові - понад три роки); способом забезпечення; ступенем

ризику; методами надання; строками погашення; іншими умовами надання,

користування або погашення.[20]

Джерелом доходу банків є позичковий процент, а також комісійні

збори за різноманітні послуги. Необхідно зауважити, що за здійснення

активних операцій (розміщення грошових коштів – кредитування, купівля

20

цінних паперів тощо) банк стягує процент з клієнтів, а по пасивних операціях

(залучення засобів – відкриття рахунків, продаж цінних паперів тощо) сам

сплачує процент. Отже, лише тоді, коли процент по кредиту буде

перевищувати процент по вкладах, банк отримає дохід. Перетворення

позичкового проценту у банківський прибуток й пояснюється цією різницею.

Зауважимо, що власний капітал комерційного спеціального банку

(статутний капітал) складає невелику частку (всього 5-7 %) від усіх

залучених ним грошових засобів. Тому сумарний доход забезпечує високу

прибутковість банківської справи.

Рух грошової маси, що використовується не лише на кредитному

ринку, але й в усіх інших сферах економіки, реалізується через кредитно-

банківську систему. Банки – це «грошове серце» ринку![37]

1.4 Ціноутворення

Процентна політика національного банку (interest rate policy of the

national bank) – один із інструментів грошово-кредитної політики

Національного банку України, який використовується з метою регулювання

попиту та пропозиції на грошові кошти шляхом зміни процентних ставок за

своїми операціями та шляхом надання рекомендацій щодо встановлення

процентних ставок за активними та пасивними операціями банків

(індикативні ставки) з метою впливу на процентні ставки суб’єктів грошово-

кредитного ринку та дохідність фінансових операцій.

Процентна ставка – встановлений розмір плати за розміщені чи

залучені кошти, що встановлюється Національним банком як важіль впливу

на економічні процеси, застосовується у сферах економіки, банківської та

зовнішньоекономічної діяльності, а також як інструмент антиінфляційних

заходів.

З метою ефективного управління грошово-кредитним ринком,

обсягами грошової маси в обігу, виконання функції кредитора останньої

21

інстанції Національний банк встановлює за своїми операціями такі процентні

ставки: облікову; за кредитами овернайт; рефінансування; за

стабілізаційними кредитами; за депозитами овернайт; ставки залучення

тимчасово вільних коштів банків.

Процентні ставки за своїми операціями Національний банк оголошує

щоденно.[31]

Особливістю ціноутворення у банку є відсутність чіткого взаємозв'язку

споживчої вартості банківської послуги та її ціни. У цих умовах банк має

можливість маневрувати цінами в досить широких межах, проводячи різну

цінову політику для різних клієнтів (цінова дискрімінація), використовувати

ціни як важливий засіб залучення клієнтів і просування послуг. Звичайно, у

розвитку ринкових відносин роль ціни як основи купівельного вибору

знижується, вона все більше уступає місце неціновим факторам: репутації

банку, сервісу, рекламі. Проте, в Україні є методи цінової конкуренції, які не

вичерпали себе, маніпулювання цінами як і раніше є важливим засобом

конкурентної боротьби за клієнтів. Ціноутворення на банківські послуги -

багатоетапний і складний процес. Виділяють наступні етапи встановлення

цін на банківські продукти (рис.1.2.):

Рис.1.2. Етапи встановлення цін на банківські продукти

22

Також необхідно враховувати фактори, що впливають на рівень цін:

імідж банку - це авторитет, який складається з відносин банку з клієнтом,

якості послуг і ціни на них і т.ін.;

географія - наявність розгалужених мереж філій, які надають послуги по

всій країні;

вплив інших суб'єктів ринку. На ціни банківських послуг впливають

акціонери, клієнти , уряд;

цінові знижки та надбавки банками застосовуються для стимулювання

придбання банківських послуг у великих обсягах.

Таким чином, потрібно відзначити, що ціноутворення є однією з

найважливіших сторін маркетингової діяльності банку, важелем управління,

котрий дозволяє формувати обсяг прибутку банку.[26]

Банківські установи самостійно встановлюють процентні ставки та

комісійну винагороду за кредитними операціями. Процес формування

вартості кредитних ресурсів банку є багатоетапний і залежить від

різноманітних внутрішніх і зовнішніх чинників, які прямо та опосередковано

впливають на рівень процентних ставок за кредитами (рис.1.3).

Облікова ставка центрального банку - це виражена у процентах плата,

що береться центральним банком за рефінансування банківських установ.

Облікова ставка є орієнтиром ціни на гроші. Як правило, проценті ставки за

кредитами банків встановлюються на рівні, вищому облікової ставки. Однак,

якщо банк має дешевші ресурси, то він може встановлювати процентні

ставки на нижчому рівні. Національний банк України встановлює порядок

визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми

операціями. Ставки рефінансування встановлюються НБУ з метою впливу на

грошовий обіг та кредитування. Водночас, облікова ставка залежить від

різних чинників, таких як: характер грошово-кредитної політики

центрального банку, процентні ставки на міжнародному ринку позичкових

капіталів, стан платіжного балансу країни і курс національної валюти. [17]

23

Рис.1.3. Чинники впливу на рівень процентної ставки за кредитом

Значна амплітуда коливань рівня облікової ставки спонукає уважніше

розглянути методологію та основні чинники її формування.

Ставка рефінансування – процентне вираження ціни кредитних

ресурсів, які розміщує центральний банк серед комерційних банків.

Облікова ставка (у класичному розумінні цього терміна) – процентна

ставка, за якою обліковуються векселі.

Ломбардна ставка – ставка, за якою центральний банк надає кредити

комерційним банкам під забезпечення високоліквідних активів (державних

цінних паперів).

Що ж до терміна ―облікова ставка‖, то в умовах, коли вексельний обіг

перебуває в зародковому стані, а центральний банк практично відмовився від

кредитних аукціонів і навіть залучає кредитні ресурси комерційних банків на

Чинники впливу на рівень процентної ставки за кредитом

Облікова ставка

центрального банку

Рівень інфляції

Строк кредиту

Ціна сформованих

ресурсів

Ризик

Розмір кредиту

Попит на банківські

кредити

Якість застави

Зміст заходів, що

кредитуються

Витрати на

оформлення кредиту і

контроль

Ставки банків-

конкурентів

Характер відносин

між банком і клієнтом

Норма прибутку від

інших активних операцій

24

строкові депозитні вклади, ця категорія дещо втратила своє практичне

значення для банківського сектора економіки.

Нині облікова ставка НБУ має для комерційних банків не директивний,

а швидше індикативний та рекомендаційний характер. Серед суттєвих

наслідків впливу облікової ставки на діяльність банківського сектора слід

виділити такі:

• облікова ставка жорстко регламентує ставку відсотка за

кредитними і депозитними угодами інсайдерів (споріднених осіб);

• комерційні банки, що обслуговують державний бюджет,

сплачують 50% від облікової ставки за середньоденні залишки коштів на

відповідних бюджетних рахунках;

• облікова ставка є базою для обчислення сум деяких штрафних

санкцій (наприклад, штрафу за недотримання комерційними банками

нормативу обов’язкових резервів);

• облікова ставка є традиційним і більш-менш сталим орієнтиром

для комерційних банків, які кредитують стратегічно важливі для держави

програми (сільське господарство, вугільну галузь тощо).

Методика визначення облікової ставки НБУ базується на п’яти

основних принципах:

- забезпечення позитивного реального рівня ставки відносно

інфляції;

- встановлення у межах коридору ринкових процентних ставок

комерційних банків за кредитами та депозитами;

- наближення до рівня міжбанківських процентних ставок у

стабільній ситуації на грошово-кредитному ринку;

- урахування інших факторів (обмінний курс, ліквідність

банківських установ, попит на кредит у кінцевих споживачів тощо);

- відповідність поточній політиці НБУ щодо регулювання

грошово-кредитно-депозитного ринку.

25

Безперечно, завдяки адміністративному підвищенню облікової ставки в

короткостроковому часовому інтервалі можна мінімізувати негативні

наслідки фінансової кризи, підвищити ціну національної грошової одиниці

для комерційних банків, а отже, послабити спекулятивний тиск на неї. Проте

високий рівень облікової ставки в довгостроковому часовому інтервалі

зумовлює значне подорожчання кредиту для кінцевих його споживачів, що

вкрай негативно впливає на ділову активність, обсяги виробництва, на стан

економіки в цілому.

Принцип платності банківського кредиту передбачає, що за

користування кредитним коштами позичальник повинен сплачувати певну

плату, яка встановлюється кредитним комітетом банку відповідного рівня за

прийняття рішення про надання кредиту. Вона має містити не менше як дві

складові: проценти за кредит та комісійну винагороду. Процентні ставки

мають забезпечувати покриття витрат на залучення ресурсів для проведення

кредитної операції та резервування, а також дохід від здійснення кредитної

операції. Комісійна винагорода має забезпечувати покриття як транзакційних

витрат на проведення кредитної операції, так і загальнобанківських

накладних витрат, які розраховуються відповідно до бюджету підрозділу

банку.

Кредитний процент - це плата, яку отримує кредитор від позичальника

за користування наданими кредитними коштами.

Ціна кредиту - це процентна ставка, яка передбачається у кредитному

договорі з урахуванням строку користування кредитом, кредитного проекту,

забезпечення своєчасності розрахунків позичальника за раніше одержаними

кредитами та ступеня ризику.

Процентна ставка - це відносний показник ціни банківського кредиту,

який використовується під час нарахування процентних грошей від суми

боргу і відображає відношення суми сплачених процентів до величини

кредиту.

26

У банківській практиці розрізняють різноманітні види процентних

ставок (рис.1.4.).[17]

Рис.1.4. Види процентних ставок

Додатковим елементом ціни банківського кредиту є комісійні платежі.

Комісія встановлюється, як правило, у тих випадках, коли в процесі

кредитування банк виконує додаткову роботу, пов'язану з оформленням

кредиту і контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується.

Комісія може сплачуватися окремо або додаватися до процента.

Комісійна винагорода може встановлюватися як:

- одноразова фіксована у гривнях;

- одноразова, у процентному відношенні до суми кредиту (кредитного

ліміту);

- регулярна фіксована у гривнях;

- регулярна, у процентному відношенні до суми кредиту (кредитного

ліміту).[17]

Отже, у банківській практиці існують різноманітні види процентних

ставок, які повинні сплачуватися позичальниками за користування

кредитними коштами. При цьому вартість кредиту, окрім процентної ставки,

Фіксована

процентна

ставка

Плаваюча

процентна

ставка

Номінальна

процентна

ставка

Складна

процентна

ставка

Проста

процентна

ставка

Види процентних ставок

Ефективна

процентна

ставка

Декурсивна

процентна

ставка

Реальна

процентна

ставка

Ринкова

процентна

ставка

Дисконтна

процентна

ставка

27

включає в себе також комісійні платежі, встановлені банком за виконання

певних послуг. Під час надання інформації позичальникам про вартість

кредиту банківським установам слід також повідомляти їх про супутні

послуги щодо кредитної угоди, а зокрема, вартість послуг нотаріуса,

страхової компанії, суб'єкта оціночної діяльності, реєстратора тощо.[17]

Для бажаної структури, обсягів та рівня витрат за депозитними

зобов'язаннями менеджер використовує різні методи залучення коштів, які

загалом зводяться до двох груп: цінові методи управління та нецінові методи

управління.

Об'єктами цінової політики у сфері депозитної діяльності є:

розміри процентних ставок;

умови нарахування і сплати процентів;

мінімальна сума відкриття депозитного рахунку.

Від цінових параметрів депозитів конкурентне середовище потребує

такої самої гнучкості, які від асортименту послуг, тобто ціни на депозитні

продукти мають постійно реагувати на ринкові зміни.

Сутність цінових методів полягає в тому, що процентна ставка за

депозитами використовується як головний важіль в конкурентній боротьбі за

вільні грошові кошти. Підвищення запропонованої банком ставки дає змогу

залучити додаткові ресурси, і, навпаки, банк, перенасичений ресурсами, але

обмежений небагатьма прибутковими напрямками їх розміщення, зберігає

або навіть зменшує депозитні ставки.

За економічним змістом процентна ставка - це вартість (ціна) грошей

протягом часу, яка відображає альтернативні варіанти їх розміщення та

ризики. Депозитна ставка є компенсацією власнику тимчасово вільних

коштів за їх використання протягом певного періоду часу.

Завданнями фінансового менеджера під час визначення ціни

банківських депозитів є:

- забезпечення досить високих процентних доходів клієнтам для

залучення та утримання їх внесків;

28

- запобігання встановлення занадто високих процентних ставок, що

можуть поглинути будь-які прибутки, отримувані від використання коштів

на депозитних рахунках.

Рис.1.5. Фактори, що впливають на розмір процентної ставки

У банківській практиці застосовують методи ціноутворення депозитів :

- встановлення процентів за депозитами для забезпечення проникнення

на ринок;

- умовне ціноутворення;

- ціноутворення, спрямоване на залучення елітних клієнтів;

- багатофакторний спосіб ціноутворення;

- ціноутворення на основі ринкових ставок.[41]

Залучення коштів на депозит здійснюється за певною процентною

ставкою. Процент — це засіб стимулювання залучення депозитів (вкладів) у

29

банк. Розмір процентної ставки за депозитами визначається двома основними

чинниками: сумою вкладу і строком розміщення коштів.

Ставка депозитного процента є відношенням суми грошових коштів,

що сплачуються у вигляді процента, до суми коштів, які одержані у вигляді

депозиту. Порядок нарахування і виплати процентів, розмір процентної

ставки за вкладом обумовлюються в депозитному договорі. Процент має

стимулювати вкладників до тривалого збереження грошових коштів на

банківських рахунках, тобто збереження коштів в організованих формах.[18]

Зміна процентної ставки за депозитом відбувається за узгодженням

сторін при зміні кон'юнктури ринку кредитних ресурсів, облікової ставки

НБУ і затверджується наказом по банку. Виплата процентів здійснюється на

поточний рахунок клієнта за його письмовою вимогою. Проценти за

депозитом можуть сплачуватися: при погашенні депозиту; періодично; при

внесенні коштів на депозит (авансом). У разі дострокового вилучення

вкладником своїх коштів із строкового депозиту розмір процента, що

сплачується за даним видом внеску, значно зменшується.Доходи за

депозитними операціями підлягають оподаткуванню відповідно до чинного

законодавства.

Управління "депозитним портфелем" (тобто депозитами, залученими

банком) — важлива складова банківської діяльності. Величина процентної

ставки має забезпечувати банкові отримання максимально можливого

прибутку при мінімальному ризику. У кількісному вираженні процентна

ставка за депозитами має бути вище рівня інфляції. Проте на практиці в

Україні рівень банківського процента за депозитами часто є нижчим від рівня

інфляції. Така ситуація знижує довіру населення і підприємств до

вітчизняних комерційних банків.[18]

Процентна політика комерційних банків у сфері депозитних операцій

має ґрунтуватися на принципах оптимальності, ефективності, адекватності

ситуації, що реально існує на ринку банківських послуг, враховувати як

власні економічні інтереси, так і інтереси вкладників.[18]

30

РОЗДІЛ 2. ПОБУДОВА ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ

2.1. Економічна постановка задачі

Основою формування фінансово-кредитних відносин є банківська

система України як один з найбільш динамічних секторів економіки, а для

фінансового ринку є найважливішим суб’єктом. Її надійність і стабільність є

гарантом ефективності фінансової системи держави та інвестиційних

процесів в економіці.

Для організація скоординованої чіткої роботи комерційних банків

необхідно сформувати та впровадити стратегії їх розвитку на основі

створення ефективного механізму управління банківською діяльністю.

Комерційні банки повинні повсякчас вдосконалювати аналітичний

інструментарій, що застосовується у процесі управління, та підвищувати

ефективність роботи для того, щоб успішно виконувати функцію збереження

та збільшення суспільного капіталу. Проблеми планування діяльності

кредитних установ стають все більш нагальними за умов конкуренції,

нерозвиненості та нестабільності фінансових ринків.

Оптимізації всього процесу прийняття та реалізації управлінських

рішень є надзвичайно важливим для успішного функціонування банку.

Оскільки банк є системою, в якій детерміновані і випадкові процеси

відбуваються одночасно, і взаємопов'язані дуже складними факторами,

моделювання кредитно-депозитної діяльності є дуже значущим і непростим

завданням. Окрім того, суб'єктивні рішення управління мають важливе

значення в банківській діяльності. Тим не менш, банк взаємодіє з фінансовим

ринком у процесі функціонування, який важко моделювати. Всі ці факти

вказують на значну складність створення аналітичної моделі кредитно-

депозитної діяльності, що можуть бути застосовані на практиці.

Збалансування дохідності та ризику та знаходження оптимального поєднання

31

у вигляді компромісів являє собою одну з найбільш важливих проблем для

будь-якого з комерційних банків в області фінансової діяльності.

2.2. Побудова моделі

Потокова модель банку є одним із підходів для моделювання

банківської діяльності. Фінансовий потік в моделі це деякий обсяг коштів за

одиницю часу. Даний підхід має свої особливості. По-перше, неперервність

потоків у моделі. По-друге, кошти, які надійшли одним із вхідних потоків,

використовуються для формування вихідного потоку іншого типу. Тобто,

гроші, що прибули в банк, знеособлюються та змішуються в єдину грошову

масу, яка може бути використана для формування кожного з вихідних

потоків у довільних пропорціях.

З точки зору теорії керування та за допомогою потокових моделей

моделювання банківської діяльності розглянуто в працях Гришина, Козака,

Куца, Осіпенка, Умрика. Також цю проблематику досліджували автори В.І.

Іваненко, А.О. Дрозд та В.О. Капустян. О. Г. Гришин описує деякі вхідні та

вихідні потоки банку та запропонував розглядати банк з точки зору теорії

керування. Д. В. Осіпенко описує потокову модель, яку називає динамічною з

лінійними функціями кредитів і депозитів та ставить завдання оптимального

управління кредитною та депозитною ставкою за умови, що всі залучені

депозити видаються як кредити. В. О. Капустян, А. О. Дрозд пропонують

використовувати програмну реалізацію потокової моделі для навчання

персоналу банку, а також додають до потокової моделі банку рекламні

витрати та притік депозитів внаслідок реклами.

В. І. Іваненко описує потокову модель з лінійними функціями кредитів

та депозитів, що враховує невизначеність в обсягах депозитів і кредитів.

Автор розглядає банк як сукупність вхідних і вихідних фінансових потоків,

де фінансовий потік являє собою певний об’єм коштів за одиницю часу.

Сукупність вхідних фінансових потоків:

32

. (2.2.1)

До першої групи ( ) вхідних потоків відноситься сукупний об’єм

фінансових ресурсів, які залучаються банком за одиницю часу із зовнішнього

економічного середовища (зокрема депозити). Другою групою ( )

вважають вхідні потоки, які породжуються поточними виплатами

позичальників (повернення кредитів у банк). Третя група ( ) формується

з вхідних фінансових потоків, які не ввійшли у попередні дві групи, а саме

кошти, що надходять за обслуговування клієнтів банку (касове

обслуговування, купівля-продаж валюти, переведення коштів на інші

рахунки), дарунки (спонсорські внески, виграш у лотерею), розширення

статутного фонду і т.п. Сукупність вихідних фінансових потоків

позначається:

. (2.2.2.)

Аналогічно, першою групою ( ) вихідних потоків беремо

сукупний об’єм фінансових ресурсів, які видаються банком за одиницю часу

у зовнішнє економічне середовище (наприклад, кредити). Друга група

( ) вихідних потоків – фінансові потоки, які породжуються поточними

виплатами банком відповідних депозитарних зобов’язань (повернення

банком депозитів з процентами). Третя група ( ) вихідних потоків являє

собою сукупність вихідних фінансових потоків, які не ввійшли у попередні

дві групи, і символізує витрати, без яких нормальне функціонування банку

або дотримання обраної стратегії розвитку стають неможливими (сплата

33

податків, нарахування заробітної платні службовцям, орендна плата, реклама

та ін.). Кошти, які надійшли одним із вхідних потоків, можуть бути

використані для формування вихідного потоку іншого типу. Тобто,

увійшовши до банку, гроші знеособлюються та змішуються у єдину грошову

масу, яка може бути використана для формування кожного із трьох вихідних

потоків у довільних пропорціях. Задаючи рух грошових коштів у вигляді

вхідних і вихідних фінансових потоків, еволюцію капіталу комерційного

банку В.І. Іваненко записав так:

, (2.2.3)

або у вигляді диференційного рівняння:

, (2.2.4)

де t — час t∈[ , ], — залишкові кошти на резервних рахунках

комерційного банку в момент часу t , а — початковий капітал банку,

— фазова змінна ОК. Відкинувши всі інші потоки, які не стосуються

кредитно-депозитного контурів, автор обмежився у статті одним кредитним і

одним депозитним контурами. При цьому закономірність повернення

кредиту встановив у кінці терміну разом з відсотками.

Враховуючи це, рівняння приймає вигляд:

, , (2.2.5)

де — об’єм виданих кредитів на момент часу t ;

— інтервал часу, на який видаються кредити;

— процентна ставка по кредиту на момент часу t ;

34

— об’єм залучених депозитів на момент часу t ;

— інтервал часу, на який залучаються депозити;

— процентна ставка по депозиту на момент часу t .

Автор звертає увагу на те що, цілком очевидно, що зі збільшенням

кредитної процентної ставки кредитний потік зменшиться. Аналогічно, зі

збільшенням депозитної процентної ставки депозитний потік збільшується.

На основі цього пропонуються функції попиту на кредити та депозити

у такому вигляді:

— попит на кредит при нульовій ставці проценту; характеризує

загальний потенціал ринку щодо цієї послуги ( ≥ ); b— коефіцієнт,

який показує, на скільки грошових одиниць зменшиться кредитний попит

при збільшенні ставки процента на 1 % ( b ≥ 0 ); — деяка випадкова

величина.

(2.2.7)

— попит на депозит при нульовій ставці проценту; коефіцієнт a

показує, на скільки грошових одиниць збільшиться депозитний попит при

збільшенні ставки процента на 1 % ( a ≥ 0 );⋅ — деяка випадкова

величина.

Дещо спростивши та обмежившись лінійними моделями для кредитів

та депозитів, рівняння стану комерційного банку набуло вигляду:

, (2.2.8)

35

, - випадкові величини, які враховують невизначеність у

залежності попиту від процентної ставки.

Процентний дохід як різниця отриманих процентів від кредитів і

виплачених процентів за депозити отримаємо в такому вигляді:

, (2.2.10)

або у вигляді диференційного рівняння:

, (2.2.11)

Нові позначення:

— процентні ставки

— збурення зовнішнього середовища.

Описана модель комерційного банку у канонічному вигляді об’єкта

керування:

вектор керуючих впливів:

вектор збурюючих впливів:

вектор фазової змінної:

Система диференційних рівнянь стану ОК:

(2.2.12)

36

. (2.2.13)

Початкові умови:

Запропонована модель є досить спрощеною і є узагальненою основою

для подальшого розвитку. Модель комерційного банку як об’єкту керування

дає можливість чітко формалізувати цільовий критерій розвитку з часом

банківської установи в термінах теорії керування. Навчальна методика з

використанням програмного забезпечення, в основі якого лежить отримана

модель, дозволяє розширити горизонти фінансової інтуїції банківського

працівника (навіть без попереднього досвіду роботи в банку) і в подальшому

служити ефективним засобом для аналізу поточного стану конкретного банку

на фінансовому ринку.

В кризових умовах, а саме в умовах невизначеності по поверненню

платежів, одним з найбільш нагальних питань для комерційного банку є

визначення оптимальних кредитних та депозитних процентних ставок, за

яких буде максимізація доходу з мінімізацією дисперсії доходу. Тобто до

уваги беруть одночасно умову максимізації доходу банку від кредитно-

депозитної діяльності та умова зменшення ризику отримати дохід у обсязі

меншому, аніж очікували. Власне сама невизначеність по поверненню

платежів це деякі випадкові моменти неплатоспроможності у різних

позичальників, можна вважати незалежними.

37

Для вирішення такої задачі використаємо розглянуту двоконтурну

потокову модель банку. Візьмемо до уваги наступні припущення:

- для примноження капіталу використовується прибуток, тому

можемо записати наступне співвідношення:

,

де — капітал комерційного банку в момент часу ;

— приріст капіталу в момент часу ;

— прибуток комерційного банку в момент часу .

З огляду на те, що банк займається і кредитними, і депозитними

операціями, його прибуток складається з доходу від процентів кредитної та

депозитної діяльності і дорівнює різниці між сумарним обсягом вхідних

потоків (повернених кредитів з відсотками та залучених депозитів) та

сумарним обсягом вихідних потоків (виданих кредитів та повернених

вкладникам депозитів з відсотками) у грошових одиницях.

(2.2.14)

де — обсяг повернених з відсотками кредитів в момент часу ,

у грошових одиницях;

— обсяг виданих кредитів в момент часу ;

— обсяг залучених депозитів в момент часу ;

— обсяг повернених з відсотками депозитів в момент часу .

- обсяг виданих кредитів (у грошових одиницях) в певний момент

часу залежить від кредитної ставки в цей момент часу та двох

лінійних коефіцієнтів (що можуть мати економічний сенс). В такому

разі є сенс у керуванні кредитною ставкою.

- між загальним обсягом виданих кредитів та кредитною ставкою є

обернена залежність, тобто з вищою кредитною ставкою за інших

38

незмінних умов банк видаватиме менший загальний обсяг кредитів.

Що логічно відповідає функції попиту на кредити — з більшою

ціною товару (кредиту) менша кількість покупців зможе дозволити

собі його купити.

- форма залежності обсягу виданих кредитів від кредитної ставки є

лінійною.

- банк не може задовольнити увесь попит на кредити. Необхідно

дотримуватись балансового рівняння, що зображає фінансовий стан

банку. Тобто весь капітал на певний момент часу та наявність

економічних ресурсів, що належать банку:

де – активи, ресурси, які контролює установа. Їх набуто в результаті

попередніх операцій. Вони повинні принести дохід чи іншу економічну

вигоду в майбутньому. Отже, це економічні ресурси, що має банк, їх

використання, імовірно, принесе в майбутньому дохід (основні засоби,

готівка в національній або іноземній валюті в касі банку, заборгованості за

позичками, цінних паперів, які знаходяться в портфелі банку та інші).

– власний капітал, це частина активів, яка сформована за рахунок

власних джерел банку, тобто різниця між активами та зобов'язаннями. Вона

показує частку власника в активах банку: для товариства - це капітал

партнерів, для акціонерної компанії - акціонерний капітал. До рахунків

капіталу належать сплачений зареєстрований статутний капітал банку,

емісійні різниці, резерви банку та інші.

– зобов'язання (залучений капітал), кредиторська заборгованість

банку. Вона виникла як результат попередніх операцій і має бути погашена у

визначений термін. Зобов'язання банку передбачають зменшення доходів, які

пов'язані з придбанням активів або отриманням послуг від інших осіб

39

внаслідок раніше проведених операцій. Зобов'язання включають: залишки

грошових коштів на поточних рахунках, вклади, боргові зобов'язання банку

(векселі, облігації, що емітовані банком) та інші.

Визначити візуально платоспроможність банку дозволяє використання

цього рівняння, за загальними даними балансового звіту. Превалювання

сукупних активів над сукупними зобов'язаннями є підтвердженням того, що

банк платоспроможний. Різниця між банківськими активами і зобов'язаннями

складає реальну величину власного капіталу комерційного банку.

Матимемо наступну умову:

(2.2.15)

де ліва частина нерівності відображає активи банку –

, а саме – обсяг

виданих кредитів та – обсяг обов’язкови резервів,

норма резервування;

права частина це капітал та обсяг залучених депозитів

.

- кредитна ставка є невід’ємною. Банк не доплачує кредиторам — не

працює собі у збиток.

- відсутня диференціація кредитних продуктів, кредитна ставка єдина.

Оскільки залежність між обсягом виданих кредитів та кредитною

ставкою обернена та лінійна, ми можемо записати її у вигляді:

( 2.2.16)

де — коефіцієнти лінійної залежності;

— кредитна ставка в момент часу;

40

– невизначеність по поверненню платежів.

Хоча вводяться лише як коефіцієнти, можна надати їм

трактування в економічному сенсі.

- нема гарантії вчасного повернення кредиту з відсотками і у повному

обсязі. Існує невизначеність по поверненню платежів

Оскільки маємо невизначеність, то формулу для обсягу повернених

кредитів з відсотками можна записати так:

(2.2.17)

або

(2.2.18)

- обсяг залучених депозитів (у грошових одиницях) в певний момент

часу залежить від депозитної ставки в цей момент часу та двох

лінійних коефіцієнтів (що можуть мати економічний сенс). В такому

разі є сенс у керуванні депозитною ставкою.

- залежність між загальним обсягом залучених депозитів та

депозитною ставкою є прямою, тобто з вищою кредитною ставкою

за інших незмінних умов банк залучатиме більший загальний обсяг

депозитів. Що логічно відповідає функції пропозиції грошей — з

більшою ціною товару (кредиту) більша кількість продавців

пропонуватиме товар.

- форма залежності обсягу залучених депозитів від депозитної ставки

лінійна.

- депозитна ставка є невід’ємною. Вкладники не платять банку за

вклади — навпаки, банк платить вкладникам.

41

- обсяг залучених депозитів невід’ємний. Відповідно до параметрів

лінійної залежності, може існувати більша від нуля мінімальна

депозитна ставка.

- відсутня диференціація депозитних продуктів, депозитна ставка

єдина.

Оскільки залежність між обсягом залучених депозитів та депозитною

ставкою пряма та лінійна, ми можемо записати її у вигляді:

(2.2.19)

де — коефіцієнти лінійної залежності;

— кредитна ставка в момент часу;

– невизначеність по поверненню платежів.

- не враховується можливість завчасного зняття депозиту та

пролонгації. Лише опосередковано - через залежність обсягу

залучених депозитів від депозитної ставки.

- для депозитів також є невизначеність по поверненню платежів:

(2.2.20)

(2.2.21)

Тепер приріст капіталу комерційного банку можна записати у вигляді:

42

. (2.2.22)

Отже, на основі вищезазначених припущень, сформулюємо задачу

керування:

2.3. Реалізація моделі та результати обчислень

Розглянемо роботу даної моделі на прикладі діяльності «Райффайзен

банку Аваль».

«Райффайзен Банк Аваль» є одним із провідних банків України і

відіграє вагому роль у забезпеченні сталого розвитку суспільства.

2014 рік був важким роком, роком випробувань як для окремих банків,

так і для банківської системи в цілому. Попри ці обставини, «Райффайзен

Банк Аваль» залишався одним із найстійкіших суб’єктів ринку та

продовжував якісно й надійно обслуговувати клієнтів.

На кінець 2014 року активи банку становили 47,4 млрд грн, тобто

зросли на 0,6% у річному вимірі. Що було наслідком девальвацією

національної валюти. З урахуванням ризиків зовнішнього середовища, банк

здійснював обмежену кредитну діяльність.

43

Рис.2.1. Динаміка активів «Райффайзен банку Аваль»

Банк в 2014 році, незважаючи на втрату ресурсів економікою країни,

примножив обсяг залучених коштів клієнтів, що на кінець 2014 року досягли

30 млрд грн. проти 27 млрд грн. роком раніше, тобто зросли на 11%. Це

відбулося в умовах кризи ліквідності банківської системи через втрату довіри

населення до банків, яка призвела до значного відтоку коштів як юридичних,

так і фізичних осіб із більшості банківських установ.

Рис.2.2. Обсяги депозитів банків України за 2014 рік

44

Рис.2.3. Обсяги кредитів банків України за 2014 рік

У порівняні з конкурентами операційна діяльність банку в 2014 році

була досить ефективною. Незважаючи на умови скорочення обсягу робочих

активів та повного згортання діяльності в окремих регіонах ефективна

операційна діяльність дозволила фінансовій установі збільшити операційний

дохід за 2014 рік на 16% порівнюючи з попереднім роком.

Значні збитки в банківській системі спричинили кризові явища в

економіці, що зумовили девальвацію національної валюти. «Райффайзен

Банк Аваль» також отримав негативний фінансовий результат у 2014 році.

Збиток банку за рік становив 4,2млрд грн. Головною причиною збитків була

необхідність сформувати значний обсяг резервів під неякісні активи, який у

порівнянні з минулим роком зріс у 6,4 рази й досяг 8,3 млрд грн.

Банк успішно пройшов стрес-тестування НБУ на вимогу МВФ для

оцінки впливу можливих ризиків на його стабільну діяльність у майбутньому

та має достатній запас міцності, незважаючи й на збитки. Це свідчить про те,

що після покращення загальної економічної ситуації у країні фінансовий

інститут має хороші перспективи.

Для обчислення кінцевого результату за основу необхідно взяти

статистичні дані.

45

Bankografo.com – це аналітичний проект про банківський сектор України

для клієнтів, інвесторів та партнерів українських банків. Він проводить

широкий аналіз та надає інформацію про банківську діяльність у вигляді

графіків, фактів, оглядів тощо.

За даними цього проекту показники діяльності «Райффайзен банку

Аваль» за 2014 рік становлять (рис.2.4.):

Рис.2.4. Показники діяльності «Райффайзен банку Аваль» за 2014 рік

Орієнтуючись на дані Державної служби статистики України [38], а

саме на показники діяльності банківської системи України, та на дані

НБУ[29],[30] у розрізі 2000-2014рр. задамо мінімальні та максимальні

можливі значення процентних ставок для кредитів у розмірі від 11% до 40%

та депозитів – від 3,8% до 22%.

Кредити і депозити – це специфічні ―фінансові товари‖, які мають свій

ринок та інфраструктуру, а також характеризуються попитом і пропозицією.

Одним із факторів впливу на попит є ціна товару, в нашому випадку це

відсоткова ставка за кредити. Чутливість попиту на товар до зміни ціни на

нього характеризується ціновою еластичністю попиту.

Для визначення еластичності попиту за відсутності функції попиту

використовується метод дугової еластичності. Дугова еластичність

характеризує відносну зміну величини попиту, зумовлену відносною зміною

ціни на певній частині кривої попиту, тобто на дузі. За цим методом

46

еластичність визначається, якщо відомі початкові і наступні значення обсягу

попиту і ціни. Формула для розрахунку дугової еластичності має такий

вигляд:

(2.3.1)

де е – еластичність;

– кількість і ціна відповідно до зміни ситуації на ринку;

– кількість і ціна відповідно після зміни ситуації на ринку.

Якщо е > 1, то попит є еластичним, тобто він росте швидшими

темпами, ніж знижується ціна. Якщо е < 1, то попит нееластичний, тобто він

зростає повільнішими темпами, ніж знижується ціна. Якщо е = 1, то маємо

одиничну еластичність попиту, за якої темпи зміни попиту й ціни однакові.

Якщо е → ∞, то попит абсолютно еластичний, тобто будь-яка мала зміна ціни

породжує значну зміну попиту на необмежено велику величину. Це означає,

що навіть незначне підвищення ціни призводить до того, що обсяг попиту

тяжіє до нуля, а таке саме її зниження – до його необмеженого зростання.[31]

Дослідження еластичності попиту на кредит було проведено за період

2005 – 2014 рр. на основі даних НБУ [41](Додаток А) (рис.2.5.)

Рис.2.5. Динаміка процентних ставок на кредит 2005-2014 рр.

47

Також була досліджена еластичність попиту на депозити на основі

даних НБУ[41] в розрізі 2005 – 2014 років(Додаток Б)(рис.2.6.).

.

Рис.2.6. Динаміка процентних ставок на депозит 2005-2014 рр.

З отриманих результатів дослідження еластичності попиту на кредит та

депозит середньозважені значення коефіцієнтів становитимуть 2.672 та 0.55

відповідно.

Наша задача полягала в тому, щоб знайти таку пару оптимальних

процентних ставок для кредитів і депозитів, за яких наш банк отримував би

високий прибуток з низькими ризиками, з урахуванням умови невизначеності

щодо платоспроможності позичальника.

Задача розв’язується шляхом імітаційного моделювання. Ризик

платоспроможності позичальника це випадкові величини. Розв’яжемо задачу

з урахуванням того, що невизначеність по поверненню платежів буде

задаватись за: 1. нормальним розподілом, 2. рівномірним розподілом.

Результати порівняємо.

На основі обчислень було побудовано дві множини Парето-

оптимальних розв’язків, з використанням нормального(рис.2.7.) та

рівномірного розподілу(рис.2.8).

48

Рис. 2.7. Множина Парето-оптимальних значень

(нормальний розподіл)

Оптимальність за Парето — такий стан системи, при якому значення

кожного окремого критерію, що описує стан системи, не може бути

поліпшено без погіршення стану інших елементів. Принцип, за словами

самого Парето звучить так: «Всяка зміна, яка не приносить збитків, а яка

деяким людям приносить користь (за їх власною оцінкою), є поліпшенням».

Безліч станів системи, оптимальних по Парето, називають «множиною

Парето», «множиною альтернатив, оптимальних в сенсі Парето», або

«множиною оптимальних альтернатив».

Ефективність за Парето є одним з центральних понять для сучасної

економічної науки. На основі цього поняття будуються перша і друга

фундаментальні теореми добробуту.

Отже, будь-яка пара ставок, що знаходиться на множині Парето, є

ефективною для діяльності банку. Вибір однієї конкретної залежить

безпосередньо від того, який додатковий критерій для себе обере банк.

49

Рис. 2.8. Множина Парето-оптимальних значень

(рівномірний розподіл)

Як бачимо (рис.2.7., рис.2.8.) не залежно від того, за яким методом

задається невизначеність, множина Парето пропонує однакові розв’язки. На

основі цього я б рекомендувала проценти, що відповідають значенням 11% та

3,8% для кредиту та депозиту відповідно. Оскільки, проаналізувавши графік,

можна сказати, що за таких ставок можна отримати гарне співвідношення

дохід-ризик.

Банк може отримати високий прибуток у порівнянні з досить

незначним ризиком. Також слід зауважити, що процентна ставка є досить

привабливою для споживачів, що зумовить зростання попиту на кредит, а

отже швидший дохід для банку.

50

РОЗДІЛ 3. OХOРOНA ПРAЦI ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЯХ

3.1. Розміри приміщення і організація робочого місця

Система управління охороною праці організацією – це сукупність

органів управління, які на підставі комплексу нормативної документації

проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і

функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і

високопродуктивних умов праці, запобігання травматизму та

профзахворювань, а також додержання прав працівників, гарантованих

законодавством про охорону праці.

Згідно закону України ―Про охорону праці‖ роботодавець зобов’язаний

створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці

відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання

вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Для ефективного функціонування СУОП необхідно визначити

обов'язки, відповідальність та повноваження керівників служб та підрозділів,

а також працівників щодо охорони праці при розробці, впровадженні і

удосконаленні СУОП. Обов'язки та повноваження персоналу, що керує,

виконує та перевіряє різні види діяльності, які впливають на ризики

виникнення небезпечних ситуацій, пов'язані з діяльністю організації,

устаткуванням і робочими процесами, повинні бути визначені,

задокументовані і доведені до відома працівників для сприяння управлінню в

сфері охорони праці.

Мета даного розділу дипломної роботи – проаналізувати умови праці

при виконанні даної роботи і привести їх у відповідність з діючим

законодавством в сфері охорони праці.

В робочому приміщенні знаходиться вісім робочих місць. З обладнання

в кімнаті розміщено вісім комп'ютерів, монітори, принтер.

51

Характеристики приміщення:

• Кількість працюючих: 8.

• Довжина приміщення: 9 м.

• Ширина приміщення: 6 м.

• Висота приміщення: 3 м.

• Загальна площа приміщення: 54 м2.

• Площа на одне робоче місце: 6,75 м2.

• Об'єм приміщення: 162 мЗ.

• Об'єм на одне робоче місце: 20,25 мЗ.

Схема-модель приміщення приведена на рис. 3.1.

Рис 3.1. План приміщення

Вимоги, яким повинні задовольняти робочі приміщення, приведені в

НПАОП 0.00-1.28-10 та ДСанПіН 3.3.2.007-98:

• обсяг приміщення не менше 20 м3 на людину;

• площа приміщення не менш 6 м2 на людину.

Отже, приміщення відповідає вимогам.

52

Дані вісім робочих місць обладнані спеціальними комп’ютерними

столами зі столешницями під клавіатуру, та стільцями з регульованою

висотою сидіння та нахилом спинки.

Порівняємо фактичні і нормативні характеристики робочого місця

приведено в табл. 3.1.

Характеристики робочого місця відповідають нормативним вимогам у

всьому НПАОП 0.00-1.28-10 та ДСанПіН 3.3.2-007-98.

Таблиця 3.1

Порівняння фактичних і нормативних характеристик

робочого місця

Норматив

Фактичне

значення

Висота робочої поверхні 680-800 мм 800 мм

Глибина робочої поверхні 800-1000мм 950мм

Висота сидіння над рівнем

підлоги

400-500 мм 500 мм

Висота спинки стільця 300± 20 мм 300 мм

Регулювання нахилу спинки

крісла

1-30° 1-30°

Глибина сидіння 400 мм та більше 450 мм

Висота простору для ніг 600 мм та більше 750 мм

Ширина простору для ніг 500 мм та більше 550 мм

Глибина простору для ніг 650 мм та більше 800 мм

Відстань від екрану до очей 600-700 мм 650 мм

53

3.2. Мікроклімат

Мікроклімат робочих приміщень – це клімат внутрішнього середовища

цих приміщень, що визначається діючої на організм людини з'єднанням

температури, вологості, швидкості переміщення повітря; це сукупність

параметрів повітря у виробничому приміщенні, які діють на людину у

процесі праці, на його робочому місці, у роб зоні.

Робоче місце - територія постійного або тимчасового знаходження

людини у процесі праці.

Робоча зона - частина простору робочого місця, обмежене по висоті 2 м

від рівня підлоги.

Згідно ДСН 3.3.6.042-99 в табл.3.2 наведено порівняння фактичних і

нормативних характеристик температури та відносної вологості.

Таблиця 3.2

Порівняння фактичних і нормативних характеристик

температури та відносної вологості

Порівняння фактичних і нормативних характеристик швидкості руху

повітря наведено в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Порівняння фактичних і нормативних характеристик

швидкості руху

Оптимальна Фактична

t о,С Вологість, % t

о ,С Вологість, %

Холодний

період

22-24 40-60 21-22 55-65

Теплий період 22-24 55-60 24-26 40-60

54

Оптимальна швидкість

повітря, м/с

Фактична швидкість

повітря, м/с

Холодний

період

0.1 0.1

Теплий період 0.1 0.15

У повітрі забруднення немає, малі забруднення людьми, папером,

пилом. Усі вказані речовини не перевищують норми.

Згідно з ДСанПіН 3.3.2-007-98 кількість іонів в 1 см3: n+ = 1800, n- =

4000. Для нормалізації іонного складу повітря застосовується природна

вентиляція приміщення. Також може бути використаний iонiзатор-очищувач

повітря.

В кімнаті не встановлено кондиціонер. Проведемо аналіз потужності за

охолодженням з урахуванням необхідної продуктивності за об’ємом повітря,

що подається у приміщення. Розрахунок продуктивності кондиціонера в

робочих приміщеннях можна провести за кількістю працюючих у

приміщенні з урахуванням нормативних вимог (ДСанПіН 3.3.2.007 – 98).

Потужність (точніше, потужність охолодження) є основною

характеристикою будь-якого кондиціонера. Від цієї величини залежить

площа, на яку він розрахований. Розрахуємо надлишки явного тепла.

Спочатку слід розрахувати теплопритоки.

Розрахунок будемо проводити за формулою:

(3.2.1)

У розрахунках враховується тепло, яке виділяється людьми і

електроприладами. Вважається, що у спокійному стані людина виділяє 0,1

кВт тепла; комп’ютер або копіювальний апарат – 0,3 кВт; для інших приладів

можна вважати, що вони виділяють кількість тепла, що дорівнює 1/3

паспортної потужності. Просумувавши всі виділення тепла і тепло притоки,

55

ми отримаємо потрібну потужність охолодження. Так як вікна в кімнаті

виходять на схід (величина q становить 30 Вт/м. куб.), то загальна величина

тепло притоку буде обчислюватися за формулою:

Кондиціонер повинен мати охолоджувальну потужність не менше:

(3.2.2)

У нашому випадку за формулою (3.2.2):

Таким чином, для забезпечення належного охолодження в приміщенні

рекомендовано встановити кондиціонер потужністю не менш, як 9.7 кВт.

3.3. Освітлення

У офісі використовується природне й штучне освітлення. Природне

освітлення здійснюється за допомогою віконних прорізів. Оскільки

приміщення знаходиться на підвищенні, у відносній віддаленості від інших

споруд, то будь-які перешкоди природному освіщенню в даному випадку

відсутні. Всередині приміщення стеля і стіни пофарбовані в бежеві кольори.

В приміщені знаходиться три вікна з однієї сторони. Штучне

освітлення в офісі здійснюється системою загального рівномірного

освітлення, що реалізована на основі люмінесцентних ламп типу ЛБ-40, що

мають наступні переваги : висока світлова віддача, тривалий термін служби,

56

мала яскравість поверхні, що світиться, близькість спеціального складу до

природного висвітлення.

Робота за дисплеєм ПЕОМ за розрядом зорових робіт відноситься до III

розряду. При загальному висвітленні освітленість робочого місця повинна

становити від 200 до 400 лк.

При штучному освітленні нормуються наступні параметри: Е (лк) -

найменша припустима освітленість; М - показник дискомфорту; Кп (%) -

коефіцієнт пульсації освітленості.

Перевіримо, чи відповідають нормам фактичні параметри штучного

освітлення в приміщенні. Номінальний світловий потік лампи білого світіння

ЛБ-40. .У офісі застосовуються світильники, у яких

встановлені дві лампи (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Схема розташування світильника

Висоту підвісу світильника визначимо з формули :

(3.3.1)

де H - висота приміщення, м;

- висота світильника, м;

hc

H h

hn

hp

57

- відстань від стелі до підвісу, м;

- висота робочої поверхні, м.

Для розглянутого приміщення :

H = 3 м; = 0.15 м; = 0 м, (підвісу немає); = 0.8 м.

звідси:

Світильники розташовані в 3 ряди. Висота підвісу світильників

становить 2.05 метра, відстань між рядами 1.5 метра, відстань від ряду до

стіни 1 метр. Приміщення має наступні габарити: довжина A = 9 метрів,

ширина B = 6 метрів.

Визначимо освітленість у робочій точці. Для розрахунку загальної

рівномірної освітленості при горизонтальній робочій поверхні використаємо

метод коефіцієнта використання світлового потоку.

Розрахункова формула для світлового потоку світильника має вигляд:

, (3.3.2)

де N - число світильників у приміщенні, ( );

n - коефіцієнт використання світлового потоку;

- світловий потік ламп;

- коефіцієнт запасу, = 1.5;

Z - коефіцієнт нерівномірності;

S - площа приміщення;

E - освітленість, створювана всіма світильниками.

Звідси одержуємо формулу для розрахунку освітленості на робочому

місці :

(3.3.3)

58

Коефіцієнт використання світлового потоку залежить від:

• ККД, кривої розподілу сили світла світильника;

• коефіцієнта відбиття стелі Rс і стін Rс;

• висоти підвісу світильників hп;

• показника приміщення i.

Обчислимо і за формулою:

(3.3.4)

Нам відомо, що стеля й стіни пофарбовані в білий і світло-бежевий

кольори. Приймаємо:

Rп = 50%, Rс = 30%.

Звідси: n = 44%.

Виходячи з того, що по розряду зорової роботи робота за дисплеєм

ПЕОМ відноситься до III розряду, тому при загальному освітленні

освітленість робочого місця повинна становити від 200 до 400 лк. Фактична

освітленість на робочому місці становить 277 лк. У такий спосіб для роботи з

дисплеєм цілком достатньо існуючих джерел світла.

У такий спосіб для роботи з дисплеєм цілком достатньо існуючих

джерел світла.

59

3.4. Шум

Шум є одним з найбільш поширених чинників зовнішньої середовища,

несприятливо діючих на організм людини. Це будь-який неприємний або

небажаний для людини звук (сукупність звуків) незалежно від характеру

його походження. Основними фізичними параметрами звуку є інтенсивність,

звуковий тиск і частота коливань.

Основними документами, що встановлюють норми шуму, є ДСН

3.3.6.037-99. Згідно з ними, рівень шуму в приміщенні для операторів не

повинен перевищувати 65 дБА, а для програмістів нормативне значення

рівня шуму на робочому місці становить 50дБА.

Конструктивні особливості сучасних ЕОМ (ПЕОМ, робочі станції) малі

габарити і невеликий рівень шуму, що створюється вентиляційною

установкою. Вони, як правило, не вимагають спеціальних коштів вентиляції -

основного джерела шуму в робочому приміщенні, оснащеному ЕОМ.

Через те, що приміщення виходить вікнами в сторону парку,

присутністю зовнішніх джерел шуму можна знехтувати. Крім того,

приміщення не призначене для прийому відвідувачів, тому в ньому не буває

скопичення великої кількості людей.

Отже, основними джерелами шуму на робочому місці є:

• вентилятор системного блоку;

• принтер;

• кондиціонер.

Сумарний рівень інтенсивності звуку в розрахунковій точці, що

враховує всі джерела розраховується за формулою:

(3.4.1)

= 38 дБА– вентилятор системного блоку.

Час роботи - 8 годин.

60

= 37 дБА – принтер.

Час роботи - 2 години.

= 42 дБА – кондиціонер.

Час роботи – 8 годин.

Висновок: Таким чином, фактичне значення еквівалентного рівня шуму

в приміщенні дорівнює 47,3 дБА, що не перевищує встановленої норми (50

дБА).

3.5 Електробезпека

Основні дані по приміщенню, що стосуються електробезпеки:

• Напруга електромережі: 220В.

• Електропроводка в приміщенні: прихована.

• Захист від статич. електрики: AGRAS.

• Вологість: 60%.

• Підлога: ізолююча (паркет).

• Категорія: без підвищеної електробезпеки.

• Основне джерело електробезпеки: розетка.

У розглянутому приміщенні є наступні споживачі електроенергії:

• системний блок комп'ютера (8 шт.);

• монітор (8 шт.);

• принтер (1 шт.);

• світильники (18 шт.);

• іонізатор (1 шт.);

• кондиціонер (1 шт.);

61

Оскільки відносна вологість у приміщенні перебуває на рівні 60%,

температура близько 22 °С, підлога – паркетна, непровідна, у приміщенні

відсутні струмопровідний пил і хімічно активні середовища, то приміщення

може бути віднесене до приміщень без підвищеної електронебезпечності.

У розглянутому приміщенні електропроводка схована, розетки

встановлені на висоті 0,5 м від підлоги. Корпуса, монітори, принтер й

клавіатури виготовлені з непровідного матеріалу, що робить неможливим

враження електричним струмом при дотику до них. Корпуса системних

блоків виготовлені зі струмопровідного матеріалу, фальшпанель - з пластику.

Електробезпека при використанні комп'ютерів не забезпечується

використанням схем захисного заземлення чи занулення, що не відповідає

вимогам.

При виконанні робіт по ремонту і обслуговуванню ПЕОМ

обслуговуючий персонал зобов'язаний керуватися ―Правилами техніки

безпеки при експлуатації електроустановок споживачами". Для цього при

вході в приміщення висить плакат з інструкцією про правила безпеки при

роботі з електрообладнанням. До роботи не допускаються особи, які не

пройшли навчання по техніці безпеки.

Лінія електромережі виконана як окрема трипровідна мережа шляхом

прокладання фазового, нульового робочого та нульового захисного

провідників. Нульовий захисний провідник використовується для заземлення

(занулення). Штепсельні розетки виконані окремими групами, які мають свої

власні вимикачі живлення. У приміщенні встановлений вимикач, який може

повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім освітлення.

Штепсельні з’єднання та електророзетки, крім контактів фазового та

нульового робочого провідників, мають спеціальні контакти для

підключення нульового захисного провідника. Конструкція їх така, що

приєднання захисного провідника відбувається раніше, ніж приєднання

фазового та нульового робочого провідників.

62

Дане приміщення задовольняє вимоги до електробезпеки у приміщенні,

в якому встановлені ЕОМ, відображені в НПАОП 0.00-1.28-10.

3.6. Випромінювання

У приміщенні знаходиться вісім моніторів, які задовольняють нормам

екологічного стандарту ТСО 99. Даний стандарт встановлює високі вимоги

відносно якості зображення , а також рівня електромагнітних та іонізуючого

випромінювань.

В табл.3.4 приведена порівняльна характеристика норм ТСО 99 і

ДСанПіН 3.3.2-007-98 електричного поля.

Таблиця 3.4

Порівняння показників норм ТСО 99 і ДСанПіН 3.3.2-007-98

електричного поля

Назва характеристики

Допустиме значення на відстані 50 см

навколо монітору

ДСанПіН 3.3.2-007-98 ТСО 99

Поверхневий

електричний потенціал

Не більше 500 В Не більше 500 В

Діапазон частот 5Гц –

2кГц

Не більше 25 В/м Не більше 10 В/м

Діапазон частот 2кГц –

400кГц

Не більше 2,5 В/м Не більше 1 В/м

В табл.3.5 приведена порівняльна характеристика норм ТСО 99 і

ДСанПіН 3.3.2-007-98 магнітного поля.

З таблиці видно, що вимоги стандарту ТСО 99 є більш жорсткими у

порівнянні з нормами ДСанПіН 3.3.2-007-98. Таким чином, можна сказати

що всі вироби, які задовольняють стандарт ТСО 99 повністю задовольняють

вимоги чинних санітарних норм.

63

Таблиця 3.5

Порівняння показників норм ТСО 99 і ДСанПіН 3.3.2-007-98

магнітного поля

Назва

характеристики

Допустиме значення на відстані 50 см

навколо монітору

ДСанПіН 3.3.2-

007-98

ТСО 99

Діапазон частот

5Гц – 2кГц

Не більше 250 нТ Не більше 200 нТ

Діапазон частот

2кГц – 400кГц

Не більше 25 нТ Не більше 20 нТ

Діапазон частот

5Гц – 2кГц

Не більше 250 нТ Не більше 200 нТ

3.7. Пожежна безпека

У приміщенні, що розглядається, до пожежі можуть призвести:

• меблі, що містять деталі з дерева, пластика та синтетичних

тканин (столи, стільці, поличка, картини);

• ПЕОМ, монітори, клавіатури та ін. пристрої, корпуси яких

зроблені з пластмас;

• папір, штори, паркет тощо.

Подібне приміщення відноситься з точки зору пожежної безпеки до

категорії В, згiдно НАПБ Б.03.002-2007, так як в ньому знаходяться горючі,

тверді, волокнисті речовини та матеріали.

Дане приміщення відноситься до зони П–IIa, тобто де є тверді горючі

речовини чи матеріали в холодному стані.

Можливими причинами виникнення пожежі можуть бути коротке

замикання або перевантаження електромережі, несправність

електрообладнання, порушення вимог пожежної безпеки (використання

64

побутових обігрівачів, паління, паяння, використовування несправного або

саморобного електрообладнання, тощо);

У приміщенні присутні засоби пожежогасіння, система оповіщення,

план евакуації, вогнегасники, а також є пожежна сигналізація.

Для того, щоб приміщення задовольняло вимогам пожежної безпеки, у

ньому встановлено 3 вогнегасники, встановлено систему оповіщення на

випадок пожежі (димові та ручні пожежні оповіщувачі) та розроблений план

евакуації.

Отже можна зробити такі висновки

1. Загальна характеристика досліджуваного приміщення відповідає

нормам, зазначеним у НПАОП 0.00-1.28-10.

2. Стан повітряного середовища в приміщенні відповідає нормам

ДСН 3.3.6.042-99. Після встановлення визначеної системи

кондиціонування приміщення робота в приміщенні буде більш комфортною.

3. В результаті аналізу природного та штучного освітлення було

визначено, що умови зорової роботи в даному приміщенні відповідають

необхідним умовам праці.

4. У досліджуваному приміщенні були проаналізовані наступні

несприятливі фактори, які впливають на людину: шум, іонізація й

електромагнітне випромінювання й вони не перевищують відповідних

стандартів.

5. У результаті аналізу електробезпечності в досліджуваному

приміщенні вплив струму на людину зведений до мінімуму.

6. При аналізі пожежної безпеки було визначено, що в

досліджуваному приміщенні проводяться всі заходи для пожежної безпеки

для приміщень, у яких експлуатуються ЕОМ і вони відповідають Правилам

пожежної безпеки в Україні й іншим нормативним документам.

65

ВИСНОВКИ

Однією з найголовніших задач банку є формування кредитно-

депозитного портфелю, його моделювання та оптимізація. Кредитно-

депозитний портфель – це сукупність усіх позичок, наданих банком або

банками та вкладів з метою отримання прибутку.

Банки приділяють значну увагу вдосконаленню кредитних та

депозитних операцій, оскільки для деяких із них ці операції стали головним

джерелом доходів. Адже кредитні та депозитні операції для комерційних

банків є основними видами діяльності.

Розробка кредитно-депозитної політики дає змогу комерційним банкам

оптимізувати структуру кредитного портфелю, ефективно організувати весь

кредитно-депозитний процес і тим самим сприяє розвитку банківської

установи. Розробка кредитно-депозитної політики особливо важлива в

умовах адаптування банків до складних і постійно змінних умов ринкового

реформування економіки. Таким чином, роль кредитної політики у

забезпеченні ефективної діяльності й високих темпів розвитку комерційних

банків визначає актуальність даного дослідження.

Глибока економічна криза української економіки й існуюче фінансове

розбалансування вимагають розуміння економічної природи кредиту, його

всеохоплюючого характеру, об'єктивної потреби суспільства в ньому.

Банківський кредит є основним джерелом поповнення обігових коштів

підприємств. До того ж, з огляду на відсутність реальної підтримки

державою товаровиробника, кредит стає ще і єдино можливим засобом

забезпечення ефективного функціонування підприємств у вітчизняній

економіці. Виробник, що хоче залучити позикові засоби на потреби зв'язані з

випуском продукції, зацікавлений в ефективному їхньому використанні, тому

що без цього неможливо повернути кредит, тим більше виплатити відсотки.

В дипломній роботі було проведено теоретичний аналіз основ

банківського кредитування. А саме, визначено ресурсне забезпечення

66

комерційного банку, кредитно-депозитний портфель та його структура,

проаналізовано ціноутворення на кредитні ресурс. Крім того було

побудовано економіко-математичну модель, що дозволила спрогнозувати

оптимальну множину процентних ставок для кредитів і депозитів, що

дозволяють банку максимізувати прибуток з урахуванням умови

неповернення платежів.

Банківський кредит є всебічною фінансовою допомогою, що надає

можливість розвитку промислових та аграрних підприємств, а формування

кредитно-депозитного портфелю і моделювання його структури є одна з

першочергових задач, що повинна вирішуватись комерційним банком.

67

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про банки і банківську діяльність //Закон України від 07.12.2000 р. №

2121-ІІІ.

2. Закон України «Про охорону праці» // Відомості Верховної Ради

України. – 1992. – № 49. – 668 с.

3. ДБН В. 2. 5. – 28– 2006 Збірник 28. «Природне і штучне освітлення».

4. ДСН 3.3.6.039-99. «Державні санітарні норми виробничої загальної та

локальної вібрацій» – К.: МОЗ України, 2000.– 45с.

5. ДСН 3.3.6.037-99. «Державні санітарні норми виробничого шуму,

ультразвуку та інфразвуку».– К.: МОЗ України, 2000 – 29с.

6. ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих

приміщень» - К.: МОЗ України, 2000.

7. Берегова Г. Методи аналізу кредитного ризику та побудова моделі

оцінки кредитоспроможності позичальника / Г. Берегова, Л. Лабецька //

Регіональна економіка. – 2005. – № 4. – С. 113-122.

8. Ваксман А. Диверсификация – ключ к выживанию в кризисных

условиях / Алан Ваксман // Банковское дело. – 2009. – № 5. – С. 92-93.

9. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. - 4-те вид., перероб. і

доп. - К.: Знання, 2004. - 324 с.

10. Вітлінський В.В. Аналіз, моделювання та управління економічним

ризиком: навч.метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / В.В.Вітлінський, П.І.

Верченко.- К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.

11. Вітлінський В.В. Моделювання економіки: Навч. посібник / В.В.

Вітлінський. – К.: КНЕУ, 2003.-408 с.

12. Владичин У. В. Банківське кредитування: Навчальний посібник / За

ред. д.е.н., проф. С. К. Реверчука. – К.: Атіка, 2008. – 648 с

13. Гуцал І.С. Функціонування кредитного механізму в Україні в

перехідний до ринку період. – Тернопіль: Збруч. – 1999. – 312 с.

68

14. Дзюблюк О.В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в

умовах ринкового реформування економіки: монографія – К.:

«ПОЛІГРАФКНИГА», 2000. – 511с.

15. Заверуха І.Б. Банківське право: Посібник для студ. юрид. та екон. спец.

вищ. навч. заклад. — Я: Астролябія, 2002. — 222 с.

16. Капран В.І., Кривченко М.С., Коваленко О.К., Омельченко С.І.

Банківські операції: Посібник для студ. екон. спец. вищ. навч. заклад. – К:

Центр навчальної літератури, 2006. – 208 с.

17. Кириченко О.А., Гіленко І.В., Роголь С., Сиротян С.В., Нємой О.

Банківський менеджмент: Навчальний посібник / К.: Знання-Прес, 2002.- 438

c.

18. Лагутін, В. Д. Кредитування: теорія і практика: навч. посібник / В.Д.

Лагутін. - К. : Знання; КОО, 2000. - 215 с

19. Мельник П. В., Тарангул Л. Л., Гордей О. Д. Банківські системи

зарубіжних країн: Підручн. / П. В. Мельник, Л. Л. Тарангул, О. Д. Гордей. –

К.: Алерта, Центр учбової літератури, 2010. – 586 с. – С. 63-97.

20. Несинова С.В., Воронко В.С., Чебикіна Т.С. Господарське право

України: навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2012 - 564с.

21. Ногас Р. Кредитна політика як основа стратегії формування кредитного

портфеля комерційного банку//Вісник ТАНГ.-Тернопіль.-2004.-№1 .-С. 35-39.

22. Опря А.Т. Фінансове право : навч. посіб./ А.Т. Опря. – К. : Центр

навчальної літератури, 2004. – 248 с.

23. Панова Г.С. Кредитная политика коммерческого банка. - Москва: Изд-

во МГУ, 1997. - 464 с.

24. Сусіденко В. Т. Стратегія управління кредитною діяльністю

комерційних банків. – К.: КДТЕУ, 1998. – 348 с.

25. Трояновский В. М. Математическое моделирование в менеджменте:

Учеб. пособие / В.М. Трояновский. — М.: Русская деловая литература, 2003.

— 240 с.

69

26. АнтонецьО.О., Пастбіна К.В. Особливості ціноутворення у банківській

сфері// Інформ.технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я: Тези.

доповід. ХXІІ міжн. наук.-практ. конф., Ч.ІV (21-23 травня 2014 р., Харків) /

за ред. проф. Товажнянського Л.Л. – Харків, НТУ «ХПІ». – 382 с.

27. Дрозд А. О. Оптимальні кредитні та депозитні ставки

багатопродуктового комерційного банку / А. О. Дрозд, В. О. Капустян //

Екон. вісн. Нац. техн. ун-ту України "КПІ" : зб. наук. пр. - 2013. - Вип. 10. - С.

537-542

28. Іваненко В.І. До управління фінансами в комерційних банках / Іваненко

В.І., Куц О.В., Гришин О.Г. // Моделювання та інформаційні системи в

економіці. Випуск 84. - К.: КНЕУ, 2011. – С. 220–230.

29. Вартість кредитів за даними статистичної звітності банків України (без

урахування овердрафту) [Електронний ресурс] / Статистика НБУ. – Режим

доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=12057279 –

Назва з титул.екрану

30. Вартість строкових депозитів за даними статистичної звітності банків

України [Електронний ресурс] / Статистика НБУ. – Режим доступу:

http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=12057279 – Назва з

титул.екрану

31. Вісник НБУ №8 за 2013 рік [Електронний ресурс] / Публікації. – Режим

доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=4954996 -

Назва з титул.екрану

32. Власний капітал банків України [Електронний ресурс] /

Bankografo.com Аналіз банків України: огляди, графіки, факти / Банківська

статистика – Режим доступу: http://bankografo.com/analiz-bankiv/bankivska-

statystyka/pokazniki-diyalnosti-bankiv-absolyutni/vlasniy-kapital-bankiv-ukrayini

– Назва з титул.екрану

33. Глосарій банківської термінології [Електронний ресурс] / Офіційне

інтернет-представництво Національний банк України. – Режим доступу:

70

http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=124734&cat_id=124733

- Назва з титул. екрану

34. Депозити банків України [Електронний ресурс] / Bankografo.com

Аналіз банків України: огляди, графіки, факти / Банківська статистика –

Режим доступу: http://bankografo.com/analiz-bankiv/bankivska-

statystyka/pokazniki-diyalnosti-bankiv-absolyutni/depoziti-bankiv-ukrayini –

Назва з титул.екрану

35. Депозити, залучені депозитними корпораціями (крім Національного

банку України) [Електронний ресурс] / Статистика НБУ. – Режим доступу:

http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=12063884 – Назва з

титул.екрану

36. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах (1999)

[Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://readbookz.com/book/109/2629.html - Назва з титул. екрану

37. Кредити банків України [Електронний ресурс] / Bankografo.com Аналіз

банків України: огляди, графіки, факти / Банківська статистика – Режим

доступу: http://bankografo.com/analiz-bankiv/bankivska-statystyka/pokazniki-

diyalnosti-bankiv-absolyutni/krediti-bankiv-ukrayini – Назва з титул.екрану

38. Кредити, надані депозитними корпораціями (крім Національного банку

України) [Електронний ресурс] / Статистика НБУ. – Режим доступу:

http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=12063884 – Назва з

титул.екрану

39. Макроекономіка [Електронний ресурс] / Бібліотека економіста онлайн

– Режим доступу: http://library.if.ua/book/11/1084.html - Назва з титул. екрану

40. Показники діяльності банківської системи України за даними

Національного банку України (2000-2008рр.) [Електронний ресурс] /

Державна служба статистики України: Державні фінанси, податки та

публічний сектор. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua - Назва з

титул.екрану

71

41. Процентні ставки за новими кредитами та новими депозитами

[Електронний ресурс] / Статистика НБУ. – Режим доступу:

http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=12057279&page=0 –

Назва з титул.екрану

42. Річний звіт за 2014 рік [Електронний ресурс] / Райффайзен банк Аваль /

Звіти банку – Режим доступу: https://www.aval.ua/about/bank_reports/ - Назва з

титул.екрану

43. Розроблення заходів з формування депозитних ресурсів банку

[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://helpiks.org/2-36625.html- Назва

з титул. екрану

72

ДОДАТКИ

Додаток А

Таблиця розрахунку еластичності попиту на кредит

Кредити

резидентам (крім інших

депозитних корпорацій) за

секторами економіки

нефінансовим корпораціям за

строками погашення

домашнім господарствам у

розрізі видів валют і строків

погашення

нерезидентам (крім

депозитних корпорацій) за

видами валют і строками

погашення

Рік

про

цен

т

обсяг,

млн. Еластичність

про

цен

т

обсяг,

млн. еластичність

про

цен

т

обсяг,

млн. еластичність

про

цен

т

обсяг,

млн.

еластичніст

ь

2005 14,6 143423

14,4 106078

16,3 35659

16,4 2053

2006 14,1

245230 15,19207611 13,9 160503 11,34650305 15,2 82010 11,5812302 10,2

3450 1,08917624

1

2007 13,5 426867

12,77914464 13,1 260476 8,102872525 15,6

160386 29,53755478 9,9 6740

22,7984549

9

2008 16,0 734022

3,168116337 15,5 443665 3,132974586 18,7 280490 2,939073577 12,6 13085

2,68899936

2

2009 18,3 723295

0,111572889 18,0 462215 0,278577407 22,3 241249 0,862886927 17,8 16970

0,76167457

1

2010 14,6 732823 0,058891901 14,0 500961 0,321770291 25,2 209538 1,176898315 52,0 14942 0,12975207

2011 14,3 801809

4,093364674 13,3 575545 2,598923623 26,5 201224 0,760217265 13,2 4923

0,84640784

4

2012 15,5 815142

0,203216423 14,5 605425 0,569360878 27,4 187629 2,255007273 11,4 3842

1,68647752

9

2013 14,4 910782

1,522194625 13,2 691903 1,47549742 27,3 193529 13,85161515 17,9 2388

1,05118193

9

2014 15,0 102066 2,672797959 14,2 778 841 1,663907333 26,8 211121 4,268036748 17,1 25 213 40,0285338

Додаток Б

Таблиця розрахунку еластичності попиту на депозит

Депозити

резидентам (крім інших

депозитних корпорацій) за

секторами економіки

нефінансовим корпораціям

за строками погашення

домашнім господарствам у

розрізі видів валют і строків

погашення

нерезидентам (крім

депозитних корпорацій) за

видами валют і строками

погашення

Рік

про

цен

т

обсяг,

млн.

Еластичніст

ь

про

цен

т

обсяг,

млн. еластичність

про

цен

т

обсяг,

млн. еластичність

про

цен

т

обсяг,

млн.

Еластичніст

ь

2007 7,2

28387

5

6,6 95583

7,4 167239

6,8 16347

2008

8,3

35974

0 1,668658376

7,5 118188 1,661759029

8,7 217860 1,650119146

8,3 45123 4,702371676

2009

11,8

33495

3 0,202596354

11,5 94796 0,525945013

12,2 214098 0,052970109

10,3 40614 0,480849326

2010 9,4

41665

0 0,956284368

7,0 116105 0,41303343

11,4 275093 4,045673929

9,0 25928 3,312813384

2011 7,3

49175

6 0,659171757

5,8 153120 1,47333502

9,1 310390 0,526448596

9,6 33218 4,457604288

2012 11,3

57234

2 0,355146256

10,5 173319 0,213684817

11,9 369264 0,650314404

8,7 30749 0,853286866

2013 9,5

66997

4 0,925952064

6,7 195160 0,263562299

12,5 441951 3,552197179

9,2 31651 0,502717011

2014 10,5

67509

3 0,078176134

8,3 218724 0,516938685

13,2 418135 0,95982035

8,6 34524 1,210833091

Рис.В.1. Процентний дохід банку від кредитування

Рис.В.2. Видатки банку за депозитами

Додаток В

Рис.2.9. Процентний дохід банку

Рис.В.3. Порівняння прогнозованого доходу з

фактичними

Додаток Г

Програмна реалізація в Maple15:

>