1

Товариство «Український Народний Дім в Чернівцях»

Володимир СТАРИК Тарас ХАЛАВКА

Соціалізація ромів Чернівецької області: історичний досвід та перспективи

Чернівці 2013

2

УДК 392/394 (477) Автори: В.Старик, Т.Халавка. Видання покликане ознайомити мешканців багатонаціональної Чернівець-кої області з реальним положенням ромської етнічної громади та соціаліза-цією її представників в Чернівецькій області. Це видання здійснене в рамках проекту «Створення бази даних населених пунктів з компактним проживанням ромського населення в Чернівецькій області» за фінансової підтримки Європейського Союзу. Виключну відповідальність за зміст цього видання несе товариство «Украї-нський Народний Дім у Чернівцях». Погляди, висловлені в виданні не обов’язково відображають точку зору Європейського Союзу.

3

ВСТУП В Чернівецькій області проживають представники більше 80 етнічних

груп, що робить гармонізацію міжетнічних стосунків надзвичайно важли-вою. Часто відсутність знань про існування ромської громади та низький рівень соціалізації ромів в життя місцевих громад призводить до виявів національної нетерпимості, яку виявляють найбільші етнічні групи стосо-вно представників ромської національності. Незважаючи на існування ря-ду всеукраїнських та міжнародних програм, спрямованих на підтримку ромського населення, роми Чернівецької області не можуть ними скорис-татися через відсутність власних громадських організацій.

Реалізуючи проект «Створення бази даних населених пунктів з компа-ктним проживанням ромського населення в Чернівецькій області», товари-ство «Український Народний Дім в Чернівцях» поставило собі за мету встановити реальну чисельність ромського населення на Буковині та ство-рити базу даних населених пунктів з компактним проживанням ромського населення в Чернівецькій області. Адже передача органам місцевого само-врядування розроблених в рамках проекту інформаційних продуктів спри-ятиме пришвидшенню соціалізації ромів у місцеві громади за рахунок міжнародних та загальнодержавних програм.

Товариство «Український Народний Дім в Чернівцях» в рамках реалізації проекту «Створення бази даних населених пунктів з компактним проживан-ням ромського населення в Чернівецькій області» надіслало інформаційні за-пити щодо проживання ромів в 224 сільських, міських та селищних рад дев’я-ти районів області. В результаті отримано відповіді від 144 органів місцевого самоврядування з інформацією про наявність чи відсутність ромів на території відповідних населених пунктів. На жаль 80 органів місцевого самоврядування, з тих чи інших причин, проігнорували запити Товариства та не виконали по-ложення Закону України „Про доступ до публічної інформації”. Найбільша кількість рад, які промовчали, знаходяться у Хотинському районі -18. Особли-во це прикро, зважаючи на той факт, що за даними Всеукраїнського перепису 2001 року на території Хотинського району проживало 48 осіб, які ідентифі-кували себе як цигани (роми) - а це половина від офіційно зареєстрованих в нашій області ромів на той час.

Однак зважаючи, що товариство надсилало запити простими листами, а не рекомендованими, ми не можемо стверджувати, що вина у відсутності відповідей лежить виключно на органах місцевого самоврядування.

З відповідей ми отримали наступну інформацію: 1) роми компактно проживають на території 8 сільських рад: с.Лукавці (Вижницького району) – 125 осіб; с.Корчівці (Глибоцького району) – 70 осіб; с.Купка (Глибоцького району) – 62 особи; с.Глиниця (Кіцманського району) – 150 осіб; с.Банилів-Підгірний (Сторожинецького району) – 150 осіб;

4

с.Верхні Петрівці (Сторожинецького району) – 400 осіб; с.Зруб-Комарівці (Сторожинецького району) – 530 осіб; с.Давидівці (Сторожинецького району) – 1400 осіб 2) керівники інших 136 органів місцевого самоврядування надали ін-

формацію, що роми на території їх сільських, міських і селищних рад не проживають. Однак з цих відповідей дивують принаймні дві: відповіді селищних голів Глибоки та Красноїльська. В 2013 році вони повідомляють що на території їх сільрад не проживають роми, а в 2009 інформували рай-держадміністрації про те що на території їх селищних рад проживало від-повідно 544 та 310 ромів. На такий стан речей можемо мати дві відповіді, або селищні голови приховали існуючий стан справ або на території їх селищ відбувся етноцид ромів. Хочеться вірити в перше.

Підсумовуючи, ми можемо констатувати, що за даними відповідей сільських голів в області проживає близько 3 тис. ромів (2887 в 8 вище згаданих населених пунктах, не менше 50 в Чернівцях та понад 50 в Хо-тинському районі). Однак ця цифра теж не відповідає реальній ситуації. Вона не враховує чисельність ромів селиш міського типу Красноїльська і Глибокої, а також того факту, що в багатьох населених пунктах роми про-живають дисперсно.

Отже, групуючи інформацію з різних джерел: перепис населення 2001 року (м.Чернівці та Хотинський район) – 97 осіб; дані від сільських голів 2013 року – 2737 осіб, дані селищних голів 2009 року (смт.Красноїльськ, смт.Глибока)1– 854 осіб; ми можемо констатувати, що в Чернівецькій об-ласті проживає близько 4 тис. осіб ромської національності, що в 40 разів більше ніж зафіксовано даними перепису. Ромська громада входить в п’ятірку найчисельніших етнічних груп Чернівецької області, вдвічі пере-вищуючи за чисельністю білорусів чи євреїв.

Пропонований збірник складається з трьох розділів. Перший присвячений історичним аспектам поселення ромів на Північній Буковині та Бессарабії. Другий наводить приклади успішної соціалізації ромів на Буковині. Третій розділ містить в собі інформацію про міжнародні програми, які спрямовані на допомогу ромській громаді, а також Загальнонаціональний План дій для ромів України, проект Указу Президента України «Про стратегію захисту та інтег-рації ромів України до 2020 року».

Електронні версії всіх опублікованих у цій монографії матеріалів, роз-міщено на сайті «Буковина толерантна» (www.buktolerance.com.ua). На цьому ж сайті можна також ознайомитися з іншими історичними нарисами та аналітичними статтями відомих політологів, присвячених дослідженню етнополітичних процесів в Чернівецькій області.

В.Старик, Т.Халавка

1 Відповідно до листа управління з питань внутрішньої політики ОДА на запит Буковинсько-го центру виборчих технологій вересень 2009 року.

5

МІСЦЯ КОМПАКТНОГО ПРОЖИВАННЯ РОМІВ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

Район Населений пункт 2013 2009 2001 1930 1907 1899

Вижницький с. Лукавці 125 Герцаївський с. Дяківка 127 Глибоцький с. Корчівці 70 11 Глибоцький с. Купка 62 45 16 Глибоцький с. Чагор 31

Глибоцький смт. Глибока 544 1 Значна кількість

Кельменецький с. Новоселиця 11

Кіцманський с. Глиниця 150 Значна кількість

Новоселицький с. Кошуляни 18 Новоселицький с. Негринці 18 Новоселицький с. Несвоя 27 Новоселицький с. Подвірне 22 Новоселицький с. Стальнівці 38 Новоселицький с. Топорівці 10 Новоселицький с. Шендряни 16 Путильський с. Селятин 40 Путильський с. Шепіт 13 Сокирянський с. Вашківці 22 Сокирянський с. Романківці 3 382

Сторожинецький смт. Красно-їльськ 310 79

Сторожинецький с. Банилів-Підгірний 150 64

Сторожинецький с. Верхні Петрі-вці 400 200 10

Сторожинецький с. Давидівка 1400 386 18

Сторожинецький с. Зруб-Комарівський 530 420

Сторожинецький с. Їжівці 23

Сторожинецький с. Михальча 34 Значна кількість

Сторожинецький с. Нижні Петрівці 13 Сторожинецький с. Чудей 39

Сторожинецький м. Сторожинець 15 Значна кількість

Хотинський с. Керстенці 38 Хотинський с. Круглик 10 Хотинський 48 м.Чернівці 45

Всього по Чернівецькій області 2887 1916 97 597 537

6

ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ РОМІВ БУКОВИНИ І БЕССАРАБІЇ

Історія поселення ромів в Чернівецькій області Перша документальна згадка про циганів на території Чернівецької

області датується 1417 роком, коли князь Олександр Добрий році надав циганам дозвіл на користування «вільним повітрям і землею для життя та безперешкодно видобувати вогонь для кування заліза». Юридично вони поділялися на три групи – державних, монастирських та боярських циган.

На час окупації Буковини Австрією у 1775 році в краї налічувалося 294 сім’ ї циган-кочівників, майже вдвічі більше було сімей осілих робі (рабів) – близько 500, що складало разом 4,6% від загальної кількості на-селення краю.

10 вересня 1783 року було оголошено про скасування рабства в краї, а відпущені на волю цигани з 1 листопада 1783 року ставали австрійськи-ми підданими. 12 квітня 1788 року Буковинська окружна управа та Гали-цька адміністрація державних маєтків видала розпорядження №8240, яким наказала всім кочівникам оселитися на постійних місцях окремими посе-леннями.

Влітку 1878 року Міністерство внутрішніх справ Австрії на вимогу Центральної статистичної комісії наказало провести збір відомостей про кількість циганів та спосіб їх життя у всіх провінціях монархії. Дані показали, що на Буковині в той час налічувалося 5295 осілих циганів, що складало приблизно 1,32% від загальної кількості населення Буко-вини. Найгустіше цигани заселяли повіти Гура-Гумора, Солка, Сторо-жинець, Сучава, Радівці, Кімполунг, Нижні Станівці, хоча з роками кіль-кість циганів на Буковині зменшува-лася. Лише незначне їх число було селянам, які обробляли землю або випасали худобу. Більшість циган займалася виготовленням дерев’яних виробів або ковальством. Були ще цигани, які заробляли на прожиття як музики.

Циганка ворожить на руці (малюнок з книжки

“Bukowina in Wort und Bild”, 1898)

7

У виданій через століття після входження Буковини до складу Авст-рії книжці «Деякі історико-географічні відомості про Буковину» Григорій Купчанко зазначав: «Під час приєднання Буковини до Австрійської монар-хії тут мешкало дуже багато циганів, та в теперішній час їх кількість знач-но зменшилася. Вони мають свої постійні оселі в різних селах, де живуть між румунами та русинами, сповідуючи православну віру».

Докладніший опис життя буковинських циган помісти у своїй праці «Населення Буковини» (1899 р.) Едуард Фішер:

«Осілих циган прожи-ває на Буковині близько 5600 осіб. Вони ніде не ме-шкають компактними посе-леннями, але скрізь вкрап-лені серед місцевого населення, переважно по-між румунів. Помітна кіль-кість їх мешкає в населених пунктах Михальча, Глини-ця, Сторожинець, Нові Фра-тівці, Войтинель, Кешвана, Глибока, Ґура-Солка, Пал-тіноса, Ступка і Валесака, де вони займають цілі час-тини сіл. Внаслідок загаль-ного врегулювання життя, а, зокрема, видання постанов та законів про суворе став-лення до кочівних циганів, їх частково витіснено в Мо-лдову, а частково приведено до осілості, тож на сьогодні можна впевнено стверджу-вати, що на Буковині немає жодних кочуючих циган.

Осілого цигана можна легко відрізнити від будь-якого іншого місце-вого жителя за національним типом, якого самі цигани не приховують. Вони є стрункими, швидше низькими, ніж високими, гнучкими, колір шкі-ри – бронзовий, очі й волосся – чорні, жінки в ранній молодості вродливі, а пізніше часто стають потворними. Цигани розумово дуже обдаровані, при-чому їм притаманні особлива хитрість і проворність.

У спілкуванні з румунами і русинами цигани послуговуються їхніми мовами, а між собою розмовляють власною національною мовою, яка ра-

Циган продає ночви (малюнок з книжки

“Bukowina in Wort und Bild”, 1898)

8

зом з русинськими та румунськими містить багато перських та вірменсь-ких елементів.

Свої традиції і звичаї вони ретельно приховують від кожного чужого…»

У виданій наступного, 1900 року спільній праці Корнелія Козака та Едуарда Фішера «Краєзнавство Буковини» знаходимо додаткові відомості про буковинських циганів:

«Цигани присутні на Буковині ще з 15 століття; вони ніде не мешка-ють окремими поселеннями, а вкраплено серед місцевого населення.

Цигани на Буковині скрізь стали осілими і займаються частково ріль-ництвом, частково певними ремеслами, такими як виготовлення ложок та іншого дерев’яного кухонного приладдя, також ковальським ремеслом, нарешті, вони є пристрасними музикантами. Окрім того, більшість циганів в якості побічного заробітку займаються жебрацтвом, а їхні жінки – воро-жінням».

Проведені за часів Австро-Угорської монархії переписи населення Буковини (останній в 1910 році) не виокремлювали циганське населення ані за мовою, бо для більшості буковинських циган розмовною мовою бу-ла румунська та українська, ані за релігією, оскільки вони сповідували православну віру. Тож багатотисячна громада буковинських циган не по-трапила на очі австрійським демографам, хоча вони й зафіксували в пере-писі 1910 року аж одного сербо-хорвата та 80 словенців…

Циганські бурдеї в Ропчі (малюнок з книжки “Bukowina in Wort und Bild”, 1898)

9

Перший загальний перепис населення Російської імперії 1897 року зафіксував численну циганську меншину в Бессарабській губернії, до складу якої входив тоді Хотинський повіт. В виданих в 1905 році матеріа-лах цього перепису говориться: «Цигани, з’явившись в Бессарабії в XV столітті, з бігом часу майже всі потрапили в кріпацтво, з якого визволили-ся лише в 1861 році. Спроби зробити цей народ осілим постійно виявляли-ся невдалими, і вони досі ведуть мандрівний спосіб життя. Лише в Аккер-манському повіті є два села, заселені осілими циганами – Фараоново і Каїро».

Всього в Хотинському повіті цей перепис зафіксував 108 осіб, які по-дали свою національність як циганську. Однак проведені в 1907 році в Хо-тинському повіті демографічні дослідження Володимира Бутовича встано-вили, що насправді чисельність циганського населення тут є на порядок більшою і становить 1038 осіб (0,3% від всього населення повіту). В опуб-лікованих в 1916 році «Матеріалах для етнографічної карти Бессарабії» В. Букович писав:

«Циган в Бессарабській губернії у всіх повітах значно більше, чим пока-зав перепис і наші дані. За мовою вони в більшості злилися з молдаванами і осіли, так що часто абсолютно неможливо відокремити циган від молдаван. Цигани в Хотинському повіті менш численні, чим в інших повітах Бессарабії, натомість вони більше зберегли свої національні особливості і мову, яка в бі-льшості в інших частинах губернії замінена молдавською».

Цигани в Бессарабії

10

Циганське населення Хотинщини в 1907 році було сконцентровано в п’яти (з дванадцяти) волостях повіту, а саме: - в Стальнівській волості 167 осіб (0,87% від всього населення волості); - в Липканській волості 121 осіб (0,33% від всього населення волості); - в Єдинецькій волості 132 осіб (0,51% від всього населення волості); - в Бричанській волості 211 осіб (0,63% від всього населення волості); - в Романківській волості 404 осіб (1,45% від всього населення волості).

В Стальнівській волості цигани компактно проживали в таких насе-лених пунктах: - село Гиждев, тепер село Керстенці Хотинського району (38 осіб); - село Стальнівці, тепер Новоселицького району (38 осіб); - село Шендряни, тепер село Драниця Новоселицького району (16 осіб); - село Негринці, тепер належить до сільради Драниця Новоселицького ра-йону (18 осіб); - село Несвоя, тепер Новоселицького району (27 осіб); - село Кошуляни, тепер належить до сільради Мамалига Новоселицького району (18 осіб).

В Романківській волості цигани компактно проживали в таких насе-лених пунктах: - село Романківці, тепер Сокирянського району (382 особи); - село Вашківці, тепер Сокирянського району (22 особи);

На етнографічній карті сільського населення Бессарабії, укладеній академіком Російської Академії Наук Л.Бергом особливо виділено село Романківці, як єдиний населений пункт Хотинщини, де 12% населення становили цигани.

За даними перепису Румунії 1930 року всього на Буковині мешкало 2164 особи циганської національності, краю. Аналогічно в Хотинському повіті Бессарабії цей же перепис зафіксував 643 особи циганської націона-льності, що складало 0,2% від всього населення повіту. Лише 232 мешкан-ці Буковини і 263 мешканці Хотинського повіту подали циганську мову як свою рідну. Треба зазначити, що Буковина і Бессарабія в 1930 році мали найменшу, порівняно з іншими провінціями Румунії, густину циганського населення.

За даними цього перепису місцями компактного проживання циган в 1930 році були: - село Чагор Глибоцького району (31 циган за національністю, для 23 рідна мова циганська); - село Михальча Сторожинецького району (34 цигани за національністю); - село Топорівці Новоселицького району (10 циган за національністю, для 10 рідна мова циганська); - село Проботешти (тепер село Дяківка, сільська рада Тернівка Герцаївсь-кого району) (127 циган за національністю);

11

- село Вашківці Бричанської волості (тепер Сокирянського району) (26 циган за національністю); - село Круглик Хотинського району (10 циган за національністю); - село Кишла-Салієво Липканської волості (тепер село Подвірне Новосе-лицького району) (22 цигани за національністю, для 18 рідна мова циган-ська); - село Мамалига Новоселицького району (15 циган за національністю); - село Новоселиця Кельменецького району (11 циган за національністю, для 2 рідна мова циганська); - село Селятин Путильського району (40 циган за національністю); - село Шепіт Путильського району (13 циган за національністю); - село Банила над Сіретом Сторожинецького району (64 цигани за націо-нальністю); - село Чудей Сторожинецького району (39 циган за національністю); - село Красноїльськ Сторожинецького району (79 циган за національніс-тю); - село Купка Глибоцького району (16 циган за національністю); - село Давидени (тепер село Давидівка) Сторожинецького району (18 ци-ган за національністю); - село Їжівці Сторожинецького району (23 цигани за національністю); - село Нижні Петрівці Сторожинецького району (13 циган за національніс-тю); - село Верхні Петрівці Сторожинецького району (10 циган за національні-стю); - місто Сторожинець - (15 циган за національністю).

Під час Другої світової війни влада Румунії здійснювала політику Голокосту як стосовно єврейського, так і стосовно циганського населення Румунії. Вже в 1941 році було проведено таємний перепис циганського населення Румунії, як підготовчий етап до його винищення. Переслідуван-ня циган в Румунії досягло свого апогею восени 1942 року, коли силами жандармерії було проведено виселення циганського населення з місць їх проживання в Трансністрію.

Загалом депортації в Трансністрію зазнали понад 25 тисяч кочових та осілих циган; виселяли навіть тих циган, чиї діти служили в румунській армії і воювали в той час на фронті. Зберігся протокол військової комісії, яка в лютому 1943 році дала дозвіл на повернення додому членів сімей румунських військовослужбовців - до Хотинського повіту 31 цигана (7 чоловіків, 5 жінок та 19 дітей), та до Сторожинецького повіту 31 цигана (14 чоловіків, 3 жінок та 14 дітей). Загалом за роки війни в Румунії знище-но 38000 циган, причому дослідники Голокосту стверджують, що фактич-но всі цигани, котрі загинули на контрольованій румунами території, по-ходили з недавно приєднаних областей (Буковини та Бессарабії).

12

Топоніми, що свідчать про давню присутність ромського (циганського) населення в Чернівецькій області

В селі Великосілля Герцаївського району несе свої бистрі води до рі-чки Прут річка Баранкуца, яку ще називають Чорною Річкою. Баранкуца збирає свої води з лісу біля циганського села Баранка, яке нині знаходить-ся на території Румунії. Легенда каже, що річка мала другу назву – Чорна Річка від того, що та земля, звідки вона бере початок, була заселена чор-ношкірими циганами.

На північно-західній околиці селища міського типу Глибока, знахо-диться «Циганський кут» (сучасні вулиці Чортківська, Прип'ятська, прову-лок Стрийський). З сивої давнини там осіли п'ятнадцять циганських сімей, яким життя в Глибоці припало до душі.

Кут «Гирла ла цігань» в селі Багринівка Глибоцького району отримав назву через дозвіл зупинитися тут кочовим циганам.

В селі Кам’янка Глибоцького району один з кутів в південній частині села називається «Підцигани». В цій частині села жили цигани, а наші лю-ди неподалік них, тобто під циганами, як кажуть у народі «жили ми, а ци-гани зверху».

Легенда твердить, що назва села Дорошівці Заставнівського району походить від прізвища пана Дороша, який захопив долину Тригір’я, де проживала лише одна сім’я заїжджого цигана Анаки.

В селі Комарів Кельменецького району футбольне поле розташоване куті, що носить назву «Циганський ярок».

В селі Лівинці Кельменецького району один з кутків носить назву «Циганська долина» на згадку про циганський табір, який колись тут роз-ташовувався.

13

Назва одного з кутів села Динівці «Финтина кукошулуй» походить від імені одного цигана Думітру Владичану, який мав одного хлопця який був хорошим майстром … Його назвали Кукош, тому що він мав одного півня, з яким не розтавався. Біля його поля він викопав криницю.

Один з п’яти кутів села Чорнівка Новоселицького району називається «Цигани» в пам'ять про циган, які вирубали там густий ліс і побудували свої хати.

В селі Черленівка Новоселицького району місцевість, де певний час жили цигани, стала називатися «Карабуля».

Один з кутів села Кам’яна Сторожинецького району носить назву «Циганський яр».

З давніх часі село Клішківці Хотинського району поділялося на 4 ку-тки, один з яких у північно-східній частині села називався «Циганка». Там, біля ставочка, з самих давніх часів зупинялись кочуючі цигани.

В селі Поляна Хотинського району одне з семи урочищ називається «Цигани» - тут зупинялися цигани на деякий час.

Село Перебиківці Хотинського району в письменних джерелах впер-ше згадується в 1598 році. Згідно з архівними даними село засноване Іва-ном Перебиківським. Біля річки стояло поселення циган, яке і стало почат-ком зародження села. Куток в нижній частині села досі називають «Циганським кутом».

14

ПРИКЛАДИ УСПІШНОГО ДОСВІДУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ РОМІВ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

Знаменитий народний музика-скрипаль дід Микола Цей славнозвісний циганський ва-

таг-музика мандрував зі своєю групою на тільки по Північній та Південній Бу-ковині. Його чарівні мелодії лунали на торговищі в селі Улашківцях (тепер Чор-тківського району Тернопільської облас-ті), де збиралися великі ярмарки; він по-лонив ними і Семигород, і Ясси. Де не виступав цей скрипаль-чародій, скрізь про нього лунала гучна слава. Музику діда Миколи з великим захопленням слухав славетний угорський музикант і композитор Ференц Ліст під час своїх чернівецьких гастролей в 1847 році. Як пам'ять про видатного народного митця у приміщенні чернівецького «Музичного товариства» (нині зал обласної філармо-нії) довгий час висів його портрет, на якому Микола був зображений зі скрипкою в руках.

Ось як описав свої враження від знайомства з дідом Миколою Сидір Воробкевич, присвятивши йому також одну зі своїх найкращих пісень «За-грай ми, цигане старий»:

«Хто його за життя не знав і ніколи не бачив, сей нехай потрудиться у черновецький «Musik Verein», там він побачить його на стіні у золотих рамах, зі скрипкою у руці, в оригінальнім румунськім строї. Се портрет мошула Николая Сучавського. Але як всякий портрет, так і сей – се лиш тінь живої особи.

Я запам’ятав Николая ще малим хлопцем і сьогодні стоїть він, як живий, передо мною, у шовковім антерею, підперезаний турецьким шалем, у кафовій джубі, з розпірками замість кишень – в зимі ся джуба була підбита тулубом – а на лисій голові червоний фес із синім кутасом. Був се стародавній волоський стрій; тепер рідко хто такий носить; ще лиш деякі міщане в Сучаві і в Сереті так убираються, а інші перемінили його на куцу сурдутину, вітром підбиту. Однак, хоч він убирався по-волоськи, люди говорили, що він був з того роду, де дітвора в-одно кричить: «Тату, сала! Мамо, люльки!».

Лице мав подзьобане віспою, але густий, уже сивиною припороше-ний вус гарно відбивався від бритої бороди, а карі орлині очі, густі брови і

15

милий усміх на устах кожному казали, що мошул Николай чоловік добро-го і лагідного серця. І се була правда, бо ніхто так не знав збільшити твою втіху, утолити твій жаль і загоїти глибоку рану в душі, як він.

Чинив він се не словом, бо сам був мовчаливий, лише своєю скрипкою, чорною як пекло, а голосною як весняний спів воскресшої природи; він лі-чив людей зі смутку і розпуки своєю грою. Його скрипка говорила як жива, пригадувала давню бувальщину, пророкувала незнану будуччину, плакала і тішилася з тобою;через ню мошул Николай ділив з людьми жаль і тоску, щастя і долю. Бігме, що правду говорю – на кожний настрій твоєї душі знав він вдарити відповідну струну, на кожну рану твого серця мав він чудовий пластир, бо як заграв, то все горе, весь біль мов ножем відрубав.

У Сучаві, колишній столиці молдавських воєводів, проживав наш мо-шул Николай, сей надзвичайний скрипник-музик, природний талант з бо-жої ласки. Жив він достатно і маєтно у своїм власнім домі, звідки через вікна щодня міг дивитися на руїни старого замку давних воєводів, або на вежу храму, де спочивають останки святого Івана Сучавського».

Цигани – військовослужбовці 41-го піхотного полку крайової оборони Свідченням високої ступені соціалізації представників ромської гро-

мади Буковини напередодні І Світової війни є фотографія військовослуж-бовців-циган, вміщена в ювілейному збірнику, виданому в 1905 році у Че-рнівцях з нагоди 200-річного ювілею 41-го піхотного полку. Представники етнічної групи циган займають в ній рівноправне місце поруч з представ-никами інших громад Буковини – українців, румунів, євреїв, поляків, нім-ців, угорців. Чимало з них було нагороджено військовими відзнаками за хоробрість.

16

Сільський голова села Білівці на Хотинщині Зіна Афанасіївна Чуравіна Дві каденції поспіль сільським

головою села Білівці Хотинського ра-йону є Зіна Афанасіївна Чуравіна походить зі славного циганського роду, чим пишається, як найдорожчим для себе скарбом. В інтерв’ю журналісту газети «Буковина» Івану Агатію Зіна Афанасіївна, зокрема, сказала:

«Я вам скажу не без гордості: Я – із славного циганського роду Чуравіних. Тих корінних циган, які в силу історичних обставин знялися свого часу з родинного обійстя в Румунії і за сприяння білівчан осіли поряд з ними. Назавжди. Бабцю, пам’ятаю, звали Катінкою (тобто Катя) а діда – Георгієм. Загинув він на Николаївській війні. Батька звали Афанасієм, він був з 1917 року. Нас – сестер і братів, було п’ятеро. Один також воював і не повернувся з Великої Вітчизняної війни.

– А про маму забули? – Вона – Ляна, тобто Уляна. Ще при доброму здоров’ ї і день у день

дає команду, як порати в хазяйстві. Вона була споконвічна колгоспниця. А дідо і тато (уже давно покійні) займалися тим, чим усі цигани – ковальст-вом. З’ їжджалися до них люди з усієї округи. Продовжувачем їхньої спра-ви був мій двоюрідний брат.

– А зараз? – І зараз у кузні, яку я зберегла та відродила, залізо кують. Ковальсь-

ку справу славно продовжують Віталій Пилепецький та Саша Базь. – Роботи вистачає? – Так. Бо в селі ще не перевелися коні, день у день ковалі мають за-

мовлення від відомого фермерського господарства «Тарас», що вирощує сою на площі в тисячу гектарів.

Голова пропонує пройтися тихими вуличками рідних Білівців, які свого часу прихистили її давній циганський рід. Ідемо, мовчимо, сумуємо. Бо як не журитися, коли через кожні дві хати – третя порожня.

– Виїжджають, покидають люди своє рідне село, – журиться Чуравіна. Та незважаючи на се і на те, сільський голова Зіна, як її просто і вод-

ночас споважено називають в Білівцях, працює від зорі до зорі. Так, як її навчили в потомственній циганській родині, тепло кузні якої й досі зігрі-ває серця білівчан...

17

Село Глиниця Кіцманського району – приклад, який варто наслідувати

В своїй праці «Від локальної до загальної історії (на прикладі двох циганських мікрогруп в Карпатському регіоні)» болгарські дослідники Єлена Марушиакова, Веселин Попов (Софія, Болгарія) пишуть:

Восени 2003 року з групою студентів Лейпцігського університету ми провели польові дослідження серед циган, які населяють територію Карпат (Польща, Словаччина, Україна, Румунія, Угорщина і Чехія). На Буковині (Україна) і в Трансільванії (Румунія) ми відвідали два населених циганами села, які досі не були описані в науковій літературі. Виявилося, що існу-ють деякі загальні характеристики двох досліджених спільнот, які дозво-ляють зробити важливі висновки про їх історичний розвиток.

В селі Глиниця, непода-лік Чернівців, на Буковині, циган біля 250-300 осіб (50-60 будинків). Вони складають третину населення. Решта жи-телів села є етнічними україн-цями. Будинки циган не відо-кремлені, розташовані зазвичай на окремих вулицях (але не завжди) і загалом не відрізняються від жител решти населення (в селі і в регіоні), а деякі навіть виглядають бага-тше. Цигани тут мають неза-перечно добру соціальну по-зицію. Сільський голова і директор школи “теж з на-ших”, є декілька магазинчиків в селі, які є власністю циган. Професія (основна чи додатко-ва) більшості циган (музикан-ти) дає їм більше можливостей заробляти, на відміну від за-йнятих сільським господарст-вом українців, які переважно розраховують на доходи від натурального господарства.

На подвір’ ї сільської цер-кви є могила цигана. На подвір’ ї церкви ховають лише поважаних членів сільської громади, їх кілька десятків, а решту ховають на сільському цвин-тарі. Напис на могилі румунською мовою, текст написано кирилицею, ви-

Циганська сім’я з Глиниці (фотографія початку ХХ ст.

з книжки Івана Снігура «Мої мандрівки Буковиною» (2008))

18

дно рік смерті (1928) и ім’я Драгош (?). За словами жителів села, там похо-вано Алека. Він був “шефом-капітаном” циган села, які збирали оркестри і грали в Польщі (після Першої світової війни село входило до складу Ру-мунії, а кордон з Польщею пролягав поблизу, по річці Черемош).

Ідентичність циган села комплікована і неоднозначна. Первісно вони звуть себе “українцями”, але потім, після розмов, коли довіра наростає, вони признаються, що вони цигани, хоча і з недомовками (напр. викорис-товують визначення типу “наші люди”). Згідно їхніх пояснень, в той час, коли село входило до складу Румунії (між двома світовими війнами), їх примушували декларувати, що вони “румуни”, а за часів СРСР – що вони “українці”, хоча було відомо, що вони цигани. Їх основна мова українська (місцевий діалектний варіант), російською вони володіють слабо (на від-міну від всіх інших циган в колишньому СРСР). Вони взагалі не розмов-ляють на Романéс, знають лише кілька слів, які називають “музикантськи-ми” ( їх використовують музиканти, коли торгуються, для того, щоб їх не розуміли оточуючі).

Циганські оркестри села не мають постійного складу, їх органі-зовують в залежності від нагоди. В оркестр зазвичай входять акордеон, скрипка, тромпет и тарамбука, при потребі ще й контрабас і цимбали. Ци-

Циганський оркестр з Глиниці в 1898 р. (фотографія з книжки Івана Снігура «Мої мандрівки Буковиною» (2008))

19

ган наймають в якості музикантів на весілля і інші урочисті нагоди в осно-вному українці, румуни регіону мають своїх музикантів. Довколишнє на-селення знає, що вони цигани, але останніх це зовсім не ображає, а навпа-ки допомагає їм, бо цигани в регіоні, як і в цілому пострадянському просторі, користуються славою найкращих музикантів. Циганська музика також дуже популярна, і часто їх просять грати і циганські пісні (відомі в основному пісні з репертуару театру “Ромена і з кінофільмів).

Музиканти гордяться своєю популярністю, і не тільки як циганських музикантів, але і як українських. Вони брали участь в ансамблях українсь-кої народної музики, виступали на регіональних і республіканських фести-валях, на конкурсах художньої самодіяльності, як українські народні му-зиканти. Особливо в розмовах підкреслювалося, що їх батьки грали музику до фільму “Бiлий птах з чорною ознакою”.

За переказами, місцева громад циган веде свій початок від двох бра-тів, які прийшли з півночі, з іншого берега річки Прут (з Покуття, коли регіон входив до складу Речі Посполитої). Один брат поселився в Глиниці, другий в Шипинцях (сусіднє село). Вони стали родоначальниками місце-вих циган.

Ця модель усної історії локальних громад добре відома і часто зу-стрічається у циган інших країн і регіонів. В архівах Чернівців, втім, є ві-домості, що цигани в селі згадуються ще в ХVIII ст. Описувана спільнота в цей час має ясні кордони – це мешканці сіл Глиниця і Шипинці, а також окремі родини в поблизьких селах. Шлюбність обмежена межами рамками спільноти, причому населення кожного з двох основних сіл вважають ме-шканців “більш низькими”, “ слабшими музикантами” тощо, і більше люб-лять брати відти наречених, аніж віддавати їм своїх дівчат. Є й змішані шлюби по цій же моделі (в основному це жінки, місцеві українки, яких спільнота інкорпорує).

Знання про інших циган, поза їх власною спільнотою, винятково сла-бкі. В районі Чернівців живуть декілька різних, порівняно мало чисельних спільнот, які розмовляють на Романес, а також румуномовні цигани, але з ними вони не підтримують жодних контактів. Але існує, хоча і досить абс-трактно, ідея про єдину циганську спільноту (як в рамках колишнього СРСР, так і в глобальному масштабі).

Самоназву, яку вони використовують – “цигани”. Термін “роми” їм зовсім не знайомий, хоча чутки про діяльність сучасного ромського NGO-сектора в Україні до них дійшли. Наприклад, кажуть, що недавно в Черні-вці приїжджали люди, які складали список циган в регіоні, так як помер їх барон у Франції, а він заповідав по 5000 марок постраждалим при нацист-ській окупації під час Другої світової війни...

Докладніше розповідається про музичні традиції ромської спільноти сели Глиниця на сайті:

http://bukportret.info/index.php/kitsmanskij-rajon/glinitsya/istoriya.

20

На початку XIX століття місцевий феодал Флондор переселив з Кар-пат до Глиниці декілька родин обдарованих циганських музикантів. Вони оселилися у присілку Фундоя, який отримав назву від імені їхнього ватаж-ка. Циганські парубки охоче одружувалися з місцевими білявенькими україночками, а плодами їх шлюбів були віртуозні музиканти, які здобули слави не лише на Буковині.

Отже, за цією легендою в селі жила вродлива й неприступна дівчина. Глиницькі парубки навіть і мріяти не могли про таку красуню. Але одного дня вона народила від цигана сина, якого назвала Алеко. Молода мати на-магалася робити все для того, щоб дитина була щасливою: в день і вночі чатувала біля колиски, зверталася до потойбічних сил, і навіть поїхала в Карпати до мудрого чаклуна Таратута. Прохаючи ворожбита, щоб той зро-би так, щоб хлопець мав честь серед людей, красуня намагалася обдарува-ти його цінними коштовними подарунками. Але чаклун нічого не взяв, кажучи, що і так зробить для дитини все, що просить мати. Лише скинув з голови красуні писану хустку і довго чаклував над нею.

Пройшли роки, і хлопець став відомим музикантом-скрипалем на ім’я Алеко Цурцуман. Щоб послухати його гру, талановитого музиканта запрошували найзаможніші люди Чернівців, найдорожчі чернівецькі рес-торани. А відомий австрійський композитор Ференц Ліст, почувши гру Цурцумана, закохався в його талант. Коли Алеко помер, на його похоро-нах грали оркестри, що йшли у десять рядів, а за його труною йшла така кількість людей, що похоронна процесія розтягнулася на декілька кіломет-рів.

Алеко Цурцуман був першим з плеяди видатних глиницьких циган-ських музикантів. Грою його наступника Додка Керстенюка зачаровувався румунський король Карл. Іншій циганський музикант з Глиниці, Алика Паращук, разом з цілою капелою лаутарів грав на урочистостях на честь святкування ювілею творчої діяльності Миколи Лисенка, влаштованих в Українському Народному Домі в Чернівцях.

Назавжди ж Глиницькі циганські музиканти увійшли в історію украї-нської культури, коли знялися у зйомках фільму «Білий птах з чорною ознакою» - класики українського кінематографа, знятого за романам відо-мого українського культурного та політичного діяча Юрія Іллєнка, голо-вну роль в якому зіграв талановитий кіноактор Іван Миколайчук.

Змійовський М.І. (Вчитель історії) Баб'юк Анастасія (8 клас) Габібова Равія (9 клас) Крижанівський Андрій (8 клас)

21

Про глиницьких музикантів знали по всій Буковині. Коли хотіли похвалити чиєсь весілля – досить було сказати що там грали музиканти, „ аж із самої Глиниці”. І це була найвища оцінка. В народі про найталанови-тіших ходили легенди. В моєму буковинському краї скрипка з давніх давен була літописцем душі карпатських русинів.

„Ой у нашого музики пальці золотії , Він пальцями посуває струни шовковії, Музика нам добре грає, не треба співати Єго ненька породила на скрипочку грати”. Жила колись у Глиниці дівчина красива і неприступна. Ніхто не

смів навіть торкнутися тонкого дівочого стану. Та вона любила. Кого? Ні-хто не бачив його, тільки народила вона сина і назвала його Алеко. Удень і вночі стелилася мати добрими чарами біля колиски, пристрасно шепотіла заклинання, благаючи у темних дияволів щасливої долі для свого Алеко. Вони ж несамовиті танцювали довкола неї, виграючи на скрипках та цим-балах, та матері здавалося, що не всі чари вона знає, що найбільшого щас-тя ще не зуміла прихилити синові. Був тоді а Карпатах мудрий ворожбит Таратута. І побігла, полетіла мати, впала йому в ноги, простягаючи дороге намисто і сережки. Просила, щоб син Алеко мав честь між людьми. Та ворожбит нічого не взяв, бо честь за гроші не купиш. Сказав лише, аби скинула з голови писану хустку. Розстеливши її перед собою і довго над нею чарував, а потім повернув хустку, сказавши щоб здорова йшла не жу-рилася.

З того дня славний музика Алеко Цурцурман ніколи не розлучався з материнською хусткою. Перед грою він втирав нею обличчя і тільки по-тім брав до рук скрипку. Був Алеко славний на всю Буковину.

Цю легенду було записано із уст старого Глиницького музиканта Олександра Олександровича Кирилюка, виконавця ролі народного музики у фільмі Івана Миколайчика «Така пізня, така тепла осінь». Після смерті Алеко капелою став керувати Ілля Кирилюк. За його керування найкра-щим цимбалістом на той час був Сандик Блисько від Бога обдарований музикант та Микола Блищук - цимбаліст, працював в „Буковинському ан-самблі”, фронтовик двічі кавалер ордена „Червоної зірки” Серед музикан-тів дуже цікавою була постать скрипаля Додка Керстинюка. Він ніби сам був створений з музики Не маючи ніякої освіти він керувався вродженою високою культурою відчуття краси. Він грав на скрипці, і вона пломеніла в його руках.

В 1936 році до Чернівців приїжджає всесвітньо відомий румунсь-кий віртуоз скрипаль і композитор Джорж Енеску. Він приїхав з концер-том, який мав відбутися в театрі „Національ”, де нині кінотеатр ім. Ольги Кобилянської. Наші музиканти і мріяти не могли про те, щоб потрапити на той концерт, між чернівецьку аристократію. Та Джорж Енеску сам при-

22

йшов до них. Почувши, що в літньому ресторані грає народний самородок Додко Керстинюк із своїми хлопцям, після свого концерту він пішов туди повечеряти. Музиканти стоячи зустріли його. Така зустріч глибоко вразила Джоржа Енеску.

В 1960 роках в оркестрах з’явились такі інструменти як труба, акордеон і склад оркестру складав: 2 скрипки ( 1 та друга ), цимбали, акор-деон, труба, тромбон та контрабас. Таким оркестром народних інструмен-тів керували скрипалі Костянтин Урсуляк, який працював в Чернівецькій філармонії, та Микола Богданюк (уродженець села Шипинці). Скрипаль – віртуоз, який мав своєрідний звук виконання на інструменті. Грою глини-цьких музикантів захоплювався також артист, кінорежисер, наш земляк Іван Миколайчук. Лише тут, у найближчому до Чорториї селі, Іван Мико-лайчук міг проводити дні і ночі, слухаючи у їх виконанні в’язанки пісень українських, румунських, молдавських, російських, єврейських, буковин-ських коломийок, добираючи музичний супровід до своїх кінострічок. Ці музики грали в сільському клубі і в чайній, в столичних палацах культури і на міжнародних етнофестивалях. Точніше, легендарної бувальщини про те, як їхні батьки і діди, що не знали нотної грамоти, неперевершено озву-чували два фільми Миколайчука на студії Довженка — «Білий птах з чор-ною ознакою», «Така довга, така тепла осінь». ”. Керівником оркестру на той час був Микола Богданюк, в оркестрі грали такі музиканти: музикант – віртуоз цимбаліст Сандик Блисько, трумбоніст Додко Антоняк, Євген Бог-данюк який володів багатьма інструментами ,скрипачі Олександр Кири-люк, Євген Блисько… Музиканти Глиниці володіли віртуозністю вико-нання, багатою гармонією, яка передавалась з покоління в покоління. В 1991 році оркестр народних інструментів здобув звання народного.

Богданюк Є.І. (Педагог-організатор) Урсуляк Аліна(8 клас) Жуф'як Христина (7 клас) Мойсієвич Юлія (9 клас)

23

МІЖНАРОДНІ ПРОГРАМИ

Про програму «Рома України» МФ „Відродження” Програма “Рома України” спрямовує свою діяльність на інтеграцію

ромського населення в суспільне життя України, зберігаючи етнокультур-ну унікальність ромського народу. Міжнародний Фонд “Відродження” розвиває програму з 1998 року.

На відміну від більшості національних меншин України, ромське на-селення не має поза межами України власної державності. Крім того, роми – друга за чисельністю етнічна група, яка пережила геноцид під час Другої світової війни. Інтеграція ромів є одним із найважливіших питань порядку денного Європейського Союзу в межах обговорення становища націона-льних меншин.

Мета програми – сприяти інтеграції ромів в українське суспільство шляхом покращення рівня освіти, доступу до послуг охорони здоров’я, за-хисту прав, а також побудови лідерства та спроможності ромської молоді.

Бюджет програми 2012 року: близько 1 670 000 гривень ($ 220 000). Стратегічні напрями діяльності 2013 року:

Охорона здоров‘я ромів Програма продовжить підтримувати ініціативу медичних посередни-

ків. Ми продовжимо підтримку 15 медіаторів, що працюють у 5 регіонах України, для вирішення широкого кола проблем ромів, насамперед подо-лання дискримінації ромів у доступі до послуг охорони здоров’я. Водночас Програма зосередить увагу на пошуку фінансування з державного та міс-цевих бюджетів шляхом підтримки відповідних ініціатив. Ми плануємо посилити співпрацю з Закарпатською й Одеськими обласними адміністра-ціями. Це регіони, де проживає найбільша кількість ромів і де працює най-більша кількість медіаторів. У цих двох регіонах є зацікавленість і готов-ність влади до співпраці.

2013 року хочемо посилити адвокаційний компонент Програми з ро-боти з місцевими органами влади, за рахунок чого збільшуємо бюджет даного напряму. Діяльність буде здійснено спільно з програмою “Ромське здоров’я” (Будапешт).

Освіта ромів

Програма продовжить співпрацю з Ромським освітнім фондом (Буда-пешт) щодо надання стипендій для ромських студентів для навчання у ви-шах і медичних середніх закладах. Паралельно будемо залучати учасників Програми до інших можливостей фінансування – навчання на курсах іно-земних мов і міжнародних стажувань у Румунії й Угорщині.

24

У напрямі “Дошкільна освіта” Програма продовжить співпрацю з про-грамою Інституту відкритого суспільства (Лондон) “Розвиток дітей ран-нього віку” та Всеукраїнським фондом “Крок за кроком” для створення трьох центрів розвитку дітей раннього віку в Закарпатській області. У центрах плануємо організувати виховну роботу з дітьми та їхніми батька-ми. Заплановано також відкриття принаймні одного такого центру в Оде-ській області. Відкриття ще одного центру в Одеській області потребує збільшення бюджету напряму «Освіта ромів».

2011 року Програма започаткувала напрям “Працевлаштування ро-мів”. Основним його завданням є стимулювати інтерес ромів до працевла-штування, самозайнятості, чесних заробітків і самостійного вирішення власних проблем. Було проведено конкурс і відібрано для підтримки 9 проектів організацій. В основному проектну діяльність спрямовано на проведення навчань ромів робочих професій – шевця (це людина, що шиє взуття), швачки, слюсаря, перукаря та інших – з метою подальшого праце-влаштування. Цей напрям Програма буде продовжувати. Ми плануємо збільшити кількість проектів, що працюватимуть у цьому напрямі, тож матимемо змогу залучити більшу кількість ромів до фахових навчань. Пройдене навчання створює можливості для подальшого працевлаштуван-ня ромів, отримання доходу шляхом організації своєї справи, а отже, само-стійного вирішення широкого кола фінансових і соціальних питань.

Правозахист ромів

Упродовж 2010-2011 років програма спрямовувала зусилля на вивчен-ня проблематики наявності документів, що посвідчують особу, у ромських громадах України як однієї з базових проблем забезпечення прав людини. Так, 2010 року було проведено конкурс, у межах якого підтримано 10 про-ектів у 6 регіонах компактного проживання ромів. Підтримані проекти спрямовано на аналіз наявності документів у ромів і проблем в оформленні документів. Наразі консультанти аналізують ці проекти.

Наступного року Програма “Рома України” спільно з програмою “Права людини й управління” (Будапешт) планує провести конкурс із ме-тою адвокації проблеми відсутності документів у ромів на місцевому та державному рівнях. Для посилення адвокаційного компоненту програми плануємо залучити більше коштів у бюджет цього напряму.

Ромська молодь

Новий напрям програми з’явився у зв’язку з наявністю представників ромської молоді, випускників та учасників програми стипендій для ромсь-ких студентів Ромського освітнього фонду, які бажають долучитися до вирішення проблем ромських громад, одначе не мають достатньо навиків для цього. Упродовж найближчих двох років Програма планує провести

25

низку навчань для активних молодих ромів, сформувати мережу ромських молодіжних організацій та ініціативних груп, а також провести конкурс мінігрантів для посилення навичок громадського лідерства серед ромської молоді. Очікуємо, що цей напрям отримає фінансову підтримку програм “Молодіжні ініціативи” (Нью-Йорк) і “Ромські ініціативи” (Будапешт), оскільки попередня зацікавленість у реалізації цього пріоритету була не-щодавно заявлена ними.

Програма здійснює свою діяльність шляхом проведення конкурсів, те-ндерів, підтримки позаконкурсних ініціатив і реалізації операційних захо-дів на засадах тісної співпраці з НУО, які представляють інтереси ромсь-ких громад, а також із органами державної влади та місцевого самоврядування.

Рішення про фінансову підтримку тих чи інших проектів ухвалює Програмна рада, до складу якої входять провідні українські експерти у сфері забезпечення прав ромської меншини.

Цільова аудиторія програми: - ромські НУО; - громадські організації, діяльність яких пов’язана з захистом прав

ромської меншини; - аналітичні центри. Контактні адреси: Олександр Шваюн директор програми "Рома України" тел.: +380 (44) 461 95 00, факс: +380 (44) 486 01 66, електронна пошта: shvaiun@irf.kiev.ua офіс: м. Київ, пров. Бехтерєвський, 13-А, кім. 1 Анастасія Романюк асистент програми "Рома України" тел.: +380 (44) 461 95 00, факс: +380 (44) 486 01 66, електронна пошта: romaniuk@irf.kiev.ua офіс: м. Київ, пров. Бехтерєвський, 13-А, кім. 1

26

Освітній центр для ромів Програма стипендій ромського міжнародного стажування (RISP) про-

понує відкритий конкурс, що базується на заслугах, на часткові навчальні стипендії для студентів ромської національності, громадян Албанії, Боснії і Герцеговини, Болгарії, Хорватії, Чеської Республіки, Угорщини, Косова, Македонії, Молдови, Чорногорії, Румунії, Росії, Сербії, Словаччини, Туре-ччини та України. Прийнятні кандидати повинні бути студентами стаціо-нару, які здобувають ступінь бакалавра, магістра, доктора філософії або отримують післядипломну освіту в акредитованих державою університе-тах поза межами своєї рідної країни або країни свого проживання.

Освітній центр для ромів та його місія

Освітній фонд ромів був створений в 2005 році. Його місія Його місія і кінцева мета, запобігти розриву в успішності між ромами

та іншими національностями. Для того, щоб досягти цієї мети, організація підтримує політику і програми, які забезпечують якісну освіту для ромів, в тому числі десегрегації системи освіти.

Детальніша інформація про можливості подання заявок на участь в програмах можна довідатись за наступною адресою сайту: http://www.romaeducationfund.hu/how-apply-scholarship-ukranian

Окрім того, в рамках різноманітних грантових ініціатив посольств

США, Нідерландів та Німеччини отримують підтримку проекти з підтрим-ки ромської громади.

Сайти грантодавців: USAID - http://ukraine.usaid.gov/ua Посольство Нідерландів в Україні - http://ukraine.nlembassy.org; Посольство США в Україні - http://ukraine.usembassy.gov/ Посольство Німеччини в Україні -http://www.kiew.diplo.de/

27

Розробка Загальнонаціонального Плану дій для ромів України

ОЦІНКА СИТУАЦІЇ НА ЗАМОВЛЕННЯ РАДИ ЄВРОПИ Консультанти: Стефан Мюллер (Будапешт), Зола Кондур (Київ) Будапешт – Київ, вересень 2008 року Думки та інформація, викладені у даних документах, не обов’язково

відображають політику та позиції Ради Європи.

ЗМІСТ 1. Вступ 1.1. Загальне визначення технічного завдання. 1.2. Підґрунтя. 2. Роми України 2.1. Загальний огляд поточного становища. 2.2. Правове поле. 2.3. Ромське громадянське суспільство в Україні. 2.4. Загальнонаціональний план дій очима ромського третього сектора. 3. Розробка Загальнонаціонального плану 3.1. Позиція Уряду щодо Загальнонаціонального плану. 3.2. Бачення Плану місцевою владою. 3.3. Пропонований зміст Загальнонаціонального плану. 3.4. Пропозиції щодо схеми розробки і структури Загальнонаціональ-

ного плану. 3.5. Кампанія, спрямована на підвищення обізнаності. 3.6. Імплементація Загальнонаціонального плану дій. 3.7. Думки і можливі додаткові обставини: - зміст пропонованого Загальнонаціонального плану, - впровадження Проекту, - політична ситуація в Україні. 4. Діяльність, пов’язана з ромами, що здійснюється іншими діючими

суб’єктами процесу в Україні. 5. Рекомендації. Додатки Додатки пов’язані з переліком робочих зустрічей.

28

1. Вступ 1.1. Загальне визначення технічного завдання. Перелік повноважень і компетенції ToR дає наступне визначення тех-

нічного завдання – це розробка плану дій, який має включати «(…) дві ві-докремлені частини, одна з яких містить критерії оцінки, інша складається з проекту і бюджетної частини».

В розрізі наведеного аналізу поточного становища ромів та правового поля технічне завдання можна розглядати як можливість створення Зага-льнонаціонального плану дій для ромського населення України, а також визначення способу участі Ради Європи в процесі його розробки.

В ході виконання технічного завдання можна дослідити такі основні позиції, як:

- ступінь готовності / обставини і перешкоди для ромських НДО, пов’язані зі співпрацею на шляху до досягнення спільних цілей та забезпе-чення їхньої участі в розробці та імплементації національних стратегій для ромів;

- спроможність / потреби представників національної та місцевої вла-ди до розробки всебічної програми для ромів у співпраці з представниками ромів та ромськими НДО;

- спроможність державних адміністративних органів, зокрема на лока-льному рівні, захищати права ромів, гарантовані національним і міжнаро-дним законодавством;

- проведення всебічних досліджень природи основних юридичних і практичних аспектів доступу ромів до реалізації базових прав людини, а також до різного роду послуг, з акцентом на дискримінацію;

- висвітлення перешкод на шляху до повного забезпечення дотриман-ня принципу рівних можливостей для ромів та рекомендації щодо необ-хідних законодавчих змін (в ході електронного листування зі стейкхолде-рами було з’ясовано, що на стадії оцінювання слід визначати предмет і потребу для глибинного дослідження, а не забезпечувати дослідження са-ме по собі);

- висування пропозицій щодо конкретних дій, що мають бути вчинені Радою Європи і Європейською Комісією у співпраці з національною вла-дою та представниками ромської громади.

Окрім Переліку повноважень і компетенції, в ході розробки проектної

пропозиції до уваги слід також взяти наступні документи. Найбільш доти-чним є проект «Шляхи досягнення ефективного соціального включення для ромів: адаптація та імплементація Загального національного плану дій для ромів України», розробку якого було узгоджено в рамках загальної співпраці між Україною і Радою Європи. Делегація України у Раді Європи

29

погодилася просити про допомогу Ради Європи в реалізації цього проекту. Однак коло повноважень і компетенції в рамках даного проекту і сам ви-щезгаданий проект не узгоджені в повній мірі (див. більш детально ниж-че).

Пропонований до Вашої уваги документ визначає ефективну діяль-

ність в рамках проекту шляхом «пропозицій щодо конкретних дій, що ма-ють впроваджуватися Радою Європи і Європейською Комісією у співпраці з національною владою та ромськими представниками», див. також додат-ковий документ «Проект».

Документ включатиме загальний огляд ситуації щодо ромського насе-лення України і міститиме аналіз спроможності ромського третього секто-ра та влади щодо розробки Загальнонаціонального плану дій для ромів України.

У зв’язку з цим звіт щодо оцінки ситуації стисло узагальнює пропоно-вані впроваджувальні механізми щодо розробки Загальнонаціонального плану, а також визначає види діяльності, покликані полегшувати імплеме-нтацію Плану.

Залучений до звіту Проект містить чимало посилань на механізми впровадження Загальнонаціонального плану та навчальну і просвітницьку діяльність, пов’язану з його впровадженням.

Оцінка ситуації базується на даних інтерв’ю, що проводилися під час польового візиту в Україну в період 05-08 серпня 2008 року, а також гли-боких теоретичних досліджень. Порядок денний зустрічей, проведених під час візиту в Україну, додається.

1.2. Підґрунтя. У зв’язку з потребою у зверненні до потреб ромського населення

України, яке традиційно входить до категорії найбільш вразливих груп населення, Уряд України ухвалює директиву щодо «Розробки та імплеме-нтації Загальнонаціонального плану дій щодо ромів України» як один із пріоритетів у державній політиці, спрямованій на соціальне включення, на 2008-2011 роки.

В рамках загальної співпраці українська делегація погодилася на по-дання запиту щодо технічної допомоги з боку Ради Європи задля реалізації проекту «Досягнення ефективної соціальної інтеграції ромів: адаптація та впровадження Загальнонаціонального плану дій щодо ромського населен-ня України».

Проект має на меті: «(…) Забезпечення державних адміністрацій засобами адоптації та ус-

пішної імплементації національних планів для ромів у сферах доступу до житла, освіти, працевлаштування та охорони громадського здоров’я (…)».

30

Проект обмежується чотирма вищезгаданими сферами і не зачіпає ве-ликого числа інших пов’язаних тем – таких, як антидискримінаційна полі-тика, гендерні питання, культура, засоби масової інформації та інформа-ційні технології.

Таке обмеження можна пояснити тим, що вищезгадані чотири на-прямки відповідають чотирьом основним напрямкам Декади Ромського Залучення, в рамках якої доступ до житла, освіту, працевлаштування та охорону громадського здоров’я також визначено в якості ключових пріо-ритетів діяльності. Проте Декада, без сумнівів, визначає антидискриміна-ційні і гендерно чуйні практики, ініціативи, пов’язані з подоланням бідно-сті, як такі, що супроводжують і доповнюють основну діяльність Декади за чотирма ключовими напрямками.

Ромські громадські організації прагнуть приєднання України до Де-кади Ромського Залучення, проте уряд наразі не підтримав їхніх намірів.

Проект розглядається як продовження діючого спільного проекту Ради Європи і Європейської Комісії під назвою «Молдова і Україна: підвищен-ня локальної спроможності до розробки, впровадження, моніторингу та комунікацій в рамках реалізації національних планів дій щодо ромів (у розрізі освіти і науки) та заходів протидії негативним стереотипам щодо ромського населення».

В Україні з 2003 року існувала «Програма соціально-духовного відро-дження ромів України на період до 2006 року» (в іншому перекладі – «Програма державної підтримки соціально-духовного відродження ромів України на період до 2006 р.»).

Однак усі опитані особи підтвердили, що цю програму було надзви-чайно складно впроваджувати – через відсутність централізованого держа-вного фінансування, у зв’язку з чим в рамках цієї Державної програми бу-ло реалізовано лише декілька відокремлених заходів в окремих регіонах України.

2. Роми України.

2.1. Загальний огляд поточного становища. В Україні живуть представники близько 130 національностей. Відпо-

відно до даних перепису населення 2001 року 47,917 осіб задекларували свою належність до ромського етносу. Неофіційні джерела називають інші числа – від 120,000 до 400,000 осіб. Роми живуть по всій території Украї-ни, проте щільність населення ромів різниться, залежно від регіону країни. Найбільшими місцями компактного поселення ромів є наступні регіони (області): Одеська, Полтавська, Черкаська, Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Чернівецька та Закарпатська. В окремих районах Закарпатсь-

31

кої області, розташованої на Заході країни, число офіційно зареєстрованих ромів складає понад 3% від загального числа населення.

Ромське населення України поділяється на кілька підгруп, залежно від таких факторів, як регіон, в якому вони проживають, мова спілкування, професійна приналежність (що склалася історично), часовий період, коли етнос перейшов до осілого способу життя , віросповідання та ін. Крім того, той факт, що більшість ромів живуть у бідності, всередині ромської спіль-ноти також створюється поділ за соціальним статусом.

Роми в Україні мають проблеми, подібні до представників цього етно-су в інших країнах Європи. Обмежений доступ до освіти, послуг охорони здоров’я та інших життєво важливих послуг, низький загальний освітній рівень, високі показники безробіття, неприйнятні житлово-комунальні умови у більшості місць компактного поселення ромів, погані загальні показники стану здоров’я, дискримінація та упереджене ставлення у що-денному житті та загальне виключення із суспільства є основними харак-теристиками їхнього життя.

Проте слід наголосити на тому, що існує небагато загальнонаціональ-них джерел інформації щодо ромів України. Звіт Світового Банку про бід-ність (2007 р.), наприклад, не містить жодної згадки про ромське населен-ня. У Звіті зазначено, що «(…) Загалом, предметом особливої уваги, з огляду на показники бідності, є наступні групи: великі багатодітні сім’ ї, немовлята і діти та люди, які не мають освіти, і безробітні (…)”. Беручи до уваги той факт, що значна частина ромів є безробітними, не мають освіти і мають багатодітні сім’ ї, вони могли би бути віднесеними до найбідніших верств населення.

З приводу питань освіти у серпні 2008 року Європейський центр захи-сту прав ромів (ERRC) двічі надсилав запит Міністрові освіти України, п. Івану Вакарчуку, щодо розгляду випадків відмови ромським дітям у до-ступі до освіти. На підтвердження невідкладності розгляду цього запиту ERRC було, зокрема, зазначено про існування практики расової сегрегації в Україні, яка виявляється в наступному:

“(…) окремі класи для ромів у відокремлених шкільних приміщеннях; (b) географічна сегрегація – переважно в місцях компактного поселення ромів; (c) школи, в яких переважна кількість учнів – роми, або навчаються лише роми; (d) класи для дітей з ознаками психічної та розумової недієзда-тності, в яких переважну кількість учнів складають роми; та (e) школи, в яких існує ризик сегрегації, - наприклад, школи, в яких батьки, які не є ромами, переводять своїх дітей до інших шкіл через побоювання щодо стану здоров’я їхніх однокласників – ромів, котрі зазвичай живуть в анти-санітарних умовах. (…)”.

На додачу, навчальні плани та інструкції щодо вивчення ромської мо-ви наявні лише в «недільних школах», хоча у загальноосвітніх і дошкіль-

32

них закладах освіти наразі додатково до української та російської мов іс-нує можливість вивчати деякі мови національних меншин, наприклад, ру-мунську, угорську, молдавську, кримськотатарську, польську, болгарську, словацьку, іврит, гагаузьку, чеську та грецьку мови.

Щодо загальних характеристик стану здоров’я етнічної групи фахові звіти містять інформацію про загальнопоширене в ромській спільноті ін-фікування та захворювання на туберкульоз і ВІЛ/СНІД.

В Україні до 2006 року було зафіксовано декілька випадків погромів ромських поселень і зловживань та застосування сили щодо ромів співро-бітниками правоохоронних органів. В більшості випадків представниками судової і місцевої влади не було забезпечено належного провадження у цих справах, винуватці, в основному, не були покарані, навіть якщо їхні особи було встановлено.

Дані щодо результатів опитування громадської думки, включені до звітів Державного департаменту США у 2005 році, демонстрували, що «соціальна нетерпимість [в Україні] щодо ромів більша, ніж щодо будь-якої етнічної групи.”

2.2. Правове поле.

В якості доповнення до вищесказаного, слід зазначити, що, окрім з ве-ликими труднощами впроваджуваної «Програми соціального і духовного відродження ромів України, 2003-2006 рр.» (в іншому перекладі – «Про-грами державної підтримки соціального і ментального відродження ромів України, 2003-2006 рр.»), починаючи з 2003 року в Україні на державному рівні не було вжито жодних заходів, пов’язаних із ромським населенням, також не було прийнято жодного пов’язаного з цією темою законодавчого акту.

Відповідно до реалій чинної української політичної та правової систе-ми досконалий Загальнонаціональний план дій має бути прийнятий на рів-ні закону або підзаконного акта – задля зобов’язання відповідних профіль-них міністерств та інших центральних, регіональних та місцевих органів влади впроваджувати такий Національний план; ухвалення Плану дій на такому рівні гарантуватиме також достатні обсяги фінансування.

Досконалий Загальнонаціональний план дій має містити інформацію щодо засобів правового регулювання в таких специфічних сферах, як, на-приклад, освіта. У зв’язку з вищесказаним слід зазначити, що паралельно до процесу розробки Національного плану слід здійснити аналіз правового поля і розробити пропозиції щодо ухвалення змін і доповнень до чинного законодавства.

Найближчими до національних меншин України, в принципі, є Закон «Про національні меншини в Україні», який також дотичний до освітньої сфери, а також Закон України «Про культуру».

33

Закон України про мови забезпечує можливість здійснювати навчаль-ний процес мовами національних меншин, окрім української і російської. Загалом держава зобов’язана створювати заклади дошкільної і шкільної освіти, навчання в яких велося би мовами національних меншин, - на до-дачу до існуючих закладів освіти, навчання в яких здійснюється російсь-кою мовою (стаття 25). Однак спеціальні положення (вміщені в статтях 26–28) суперечать цьому основному пункту і залишають за державою пра-во на визначення способу забезпечення навчального процесу мовами наці-ональних меншин – та лише в місцях компактного проживання національ-них громад..

Україна ратифікувала Європейську Хартію регіональних мов або мов меншин, проте – за винятком ромської мови. У відповідь на протест ром-ських громадських організацій Уряд зазначив, що ромську мову буде включено до прийнятих положень протягом впровадження і адаптації в Україні нових ратифікаційних практик та інструментів Хартії.

Закон України «Про культуру» гарантує захист і промоцію культури національних меншин в Україні. Водночас промоція наразі залежить від доступу до фінансування, відсутність такого доступу зводить нанівець вті-лення в життя пунктів цього Закону. Окрім Законів про мови та культуру, існують також окремі закони, що стосуються сфер культури, медіа та ін-формації.

Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» зобов’язує державу підтримувати до друкарську підготовку, друк і поширення друкованих медіа-продуктів мовами національних меншин. Закон «Про телебачення і радіомовлення» передбачає створення і трансля-цію відповідних продуктів мовами меншин – проте лише в регіонах їхньо-го компактного поселення.

В Україні не існує жодних державних ініціатив, що забезпечували би участь національних меншин в процесах державотворення і прийняття державних рішень. Відповідно до Закону про національні меншини Верхо-вна Рада України має заснувати «Комітет національних меншин», місцеві громади можуть створювати такі комітети (стаття 5). Проте немає жодних гарантій щодо того, чи належатимуть члени цих комітетів до громад наці-ональних меншин. Крім того, існує можливість створення за рішенням муніципальної влади «дорадчих рад» на місцевому рівні, дорадчий орган, члени якого є представниками національних меншин, має бути створений і на центральному рівні влади. Однак наразі жодного дорадчого органу для ромів створено не було.

Двома найбільш пов’язаними зі справами національних меншин на рі-вні центральної влади є Державний комітет України у справах національ-ностей та релігій і Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

34

2.3. Ромське громадянське суспільство в Україні.

В Україні немає обраних до Парламенту представників ромів, не існує також офіційного ромського представництва – ні виборного, ні за призна-ченням. Водночас в Україні існують близько 120 ромських громадських організацій, хоча лише частина з них є діючими, а деякі працюють лише на регіональному рівні.

Донедавна переважна більшість провідних ромських НДО входили до складу Всеукраїнської спілки громадських організацій «Конгрес Ромен України». У зв’язку з внутрішніми конфліктами значна частина НДО ви-йшла зі складу Конгресу і об’єдналися в парасолькову організацію «КЕТАНЕ».

Роми України беруть участь у міжнародних заходах, присвячених пи-танням ромів. Пан Петро Григоріченко (ВCГО «Конгрес Ромен України») є представником від України в Експертному комітеті Ради Європи з пи-тань ромів і кочувальників (MG-S-ROM), пана Аладара Адама (Закарпат-ське культурно-просвітнє товариство «Романі Яг») було обрано українсь-ким делегатом до Європейського Форуму Ромів і Кочувальників (ERTF).

2.4. Загальнонаціональний план дій очима ромського третього сектора. Під час візиту консультантів Ради Європи у серпні 2008 року задля

оцінки ситуації вони зустрілися із представниками обох груп. Глибокі про-тиріччя між двома цими групами є очевидними, однак між ними існують комунікації. Ґрунтуючись на результатах спілкування, незважаючи на су-перечки між двома провідними групами, можна висунути передбачати під-тримку з боку обох груп у процесі розробки Загальнонаціонального плану дій – за низки умов.

1. Обидві групи мають бути представлені у складі структури, котра опікуватиметься створенням Національного плану.

2. Обидві групи вже мають розроблені ними варіанти Національних планів, які доступні українською мовою. Обидва проекти мають бути роз-глянуті під час розробки Національного плану.

3. Завдяки високому визнанню Ради Європи представниками обох груп, Рада або її уповноважений представник має статус і виконує функ-цію медіатора під час розробки Плану. Медіаційна функція передбачає, з одного боку, роль «рефері» при можливих суперечках між двома групами ромських активістів, з іншого боку – медіатор потрібен і в налагодженні стосунків між ромською громадою і владою.

Під час візиту, присвяченого оцінці ситуації, було складно дати повну оцінку спроможності реалізувати подібні ініціативи у ромських НДО, зу-стрічі з яким відбулися в рамках візиту. Однак обидві організації вже ма-ють розроблені проекти Національного плану або планів дій, котрі вони

35

презентували в усній формі. Проте обидві організації потребують додатко-вої зовнішньої експертизи в разі початку процесу розробки.

Стосовно позиції уряду обидві групи висловилися на підтримку «неза-лежного медіатора» між державою з одного боку та ромським третім сек-тором з іншого.

Крім того, слід зазначити, що обидві організації висловили своє гли-боке незадоволення попередньою «Державною програмою для ромів», котра серйозно не впроваджувалася, отож, існує гарна нагода отримати урок на попередніх хибних кроках.

Представники обох груп розуміють важливість наявності зовнішніх експертів, функції яких у процесі розробки Національного плану поляга-тимуть в наступному:

а) здійснення експертизи, наприклад – шляхом ознайомлення з кра-щим досвідом і практикою в різних сферах Національного плану;

b) здійснення експертизи щодо методології і процесу створення Наці-онального плану;

c) згортання процесу в разі потреби – наприклад, у випадку, якщо від-повідні державні інституції не приділятимуть достатньої уваги процесу розробки або ж уповільнюватимуть процес;

d) на даному етапі – компіляція (або ж, як мінімум, участь у процесі компіляції) фінального проекту Національного плану;

e) медіація між державою і ромами та підтримка активної участі ромів у процесі розробки Національного плану.

Обидві групи виявили неабияке зацікавлення у приєднанні України до Декади Ромського Залучення, однак склалося враження, що представники обох організацій неповною мірою поінформовані щодо суті і обмежень Декади.

3. Розробка Загальнонаціонального плану 3.1. Позиція Уряду щодо Загальнонаціонального плану. Опитані представники влади (співробітники Державного комітету

України у справах національностей та релігій, Міністерства закордонних справ, Міністерства освіти, Міністерства сім’ ї, молоді і спорту, Міністерс-тва охорони здоров’я, Міністерства внутрішніх справ, Інституту законо-давства) підкреслювали істотну потребу в створенні Національного плану, наголошували на неабиякому інтересі і готовності української влади до розвитку та імплементації Загальнонаціонального плану дій у щільній співпраці з представниками ромської громади та міжнародними організа-ціями.

Зустрічі з урядовцями, які було проведено під час візиту з метою оцін-ки ситуації проводилися винятково на робочому рівні, не політичному. У

36

зв’язку з цим здається дуже важливим проведення додаткових зустрічей – цього разу на політичному рівні.

Відповідно до існуючої структури уряду України Державний комітет України у справах національностей та релігій справляє враження держав-ної інституції належного рівня, яка могла би опікуватися розвитком Зага-льнонаціонального плану дій. Проте декілька опитаних осіб висловили думку про те, що Державний комітет України у справах національностей та релігій наразі спроможний до того, щоб розробити Загальнонаціональ-ний план дій без будь-якої зовнішньої технічної допомоги (детально див. нижче).

На зустрічі з представниками Державного комітету та Міністерства закордонних справ представники Державного комітету вітали ідею щодо надання Радою Європи технічної допомоги в розробці Загальнонаціональ-ного плану дій.

Інститут законодавства при Верховній Раді України міг би бути альте-рнативною Комітету інституцією, відповідальною за розробку Загальнона-ціонального плану. Хоча і зрозуміло, що все таки більшу спроможність має Державний комітет. Деякі співрозмовники пропонували конкретизува-ти можливості таким чином, щоб Інститут законодавства міг взяти на себе відповідальність за процес розробки. Представники Інституту законодав-ства під час зустрічей в рамках візиту висловили зацікавленість в тому, щоб Інститут посів керівну роль у процесі розробки.

Представники трьох профільних міністерств (Міністерства освіти, Мі-ністерства охорони здоров’я, Міністерства внутрішніх справ) під час зу-стрічей в рамках візиту висловили зацікавленість в отриманні технічної допомоги у вигляді забезпечення інформацією щодо кращої практики ін-ших країн, а також шляхом запрошення зовнішніх експертів зі спеціальних питань або в навчальних візитах до інших країн.

Можлива участь Ради Європи в якості провідного фасилітатора у про-цесі розробки Загальнонаціонального плану дій була надзвичайно схваль-но сприйнята представниками усіх трьох профільних міністерств.

Участь Ради Європи могла би включати забезпечення процесу експер-тами та / або експертизою загального процесу розробки чи фасилітацію навчальних візитів або ж запрошення експертів зі спеціальних питань або секторів, наприклад, таких, як освіта або охорона здоров’я.

У ракурсі ймовірного приєднання до Європейського Союзу доречно провести кампанію з підвищення обізнаності урядовців щодо того, яку роль державна політика, орієнтована на ромів, може зіграти у процесі при-єднання до Європейського Союзу. Ситуація щодо ромів може бути розці-нена як один із політичних критеріїв, а також як соціально орієнтована стратегія (зокрема, у питання доступу до освіти або ініціативи, що стосу-ються ринку праці).

37

3.2. Бачення Плану місцевою владою і органами місцевого самовряду-вання

Станом на сьогодні не вбачається можливим точно визначити можли-ву позицію або спроможність місцевої влади і органів місцевого самовря-дування щодо створення і реалізації Загальнонаціонального плану дій.

У зв’язку з визначною функцією місцевої влади і самоврядування, зо-крема, у питаннях подальшої імплементації Загальнонаціонального плану дій, рекомендується входження Асоціації місцевого самоврядування Укра-їни складу профільного Комітету Верховної Ради (детально див. нижче). Щонайменше представники місцевої влади будуть постійно обізнаними щодо процесу та можливих факторах впливу при подальшому впрова-дженні Національного плану. Окрім того, слід забезпечити проведення зустрічей на початку і по завершенні проекту для забезпечення достатньо-го інформаційного потоку, адресованого локальній владі.

На більш пізньому етапі, після фіналізації Загальнонаціонального пла-ну дій, місцева влада і самоврядування будуть більшою мірою залучені до процесу і розроблятимуть у щільній співпраці з ромськими організаціями свої власні регіональні і місцеві плани дій, які за основу матимуть Загаль-нонаціональний план дій. Представники регіональної і локальної влади мають брати участь у планованій тренінговій програмі під час адоптації Загальнонаціонального плану. В контексті цієї тренінгової програми мож-на навіть розглядати розробку локальних планів дій, що за основу мати-муть Загальнонаціональний план дій.

3.3. Пропонований зміст Загальнонаціонального плану. Державними інституціями, що могли би бути відповідальними за роз-

робку Загальнонаціонального плану, є Державний комітет України у спра-вах національностей та релігій (про дискусію щодо обмежень Комітету і альтернативу залучення до виконання цієї функції Інститутом законодав-ства див. вище). Державний комітет міг би забезпечувати експертну функ-цію, проте, вочевидь, потребує додаткової зовнішньої експертизи

Державний комітет не справляє враження тієї державної структури з такою рушійною силою, яка, наприклад, могла би запросити до участі в процесі розробки профільні міністерства і забезпечити створення планів дій, що стосувалися би різних секторів – відповідно до компетенції держа-вних структур. Водночас існує потреба в державній інституції «вищого рівня», яка надавала би підтримку процесу розробки або ж навіть на офі-ційному рівні взяла на себе відповідальність за процес розробки.

В ході обговорень прозвучали рекомендації щодо призначення на цю роль Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інте-грації України, п. Григорія Немирі, який зміг би згодом призначити Дер-жавний комітет відповідальним за розробку Національного плану.

38

В основному, Віце-прем’єр-міністр висловив зацікавленість щодо ви-конання такої задачі.

Базуючись на обговореннях зі співрозмовниками в ході робочих зу-стрічей, можемо навести пропоновану структуру процесу імплементації:

Державний комітет (або, як альтернатива, Інститут законодавства) має бути основний партнером Уряду у процесі розробки і координації процесу впровадження Загальнонаціонального плану дій, тоді як профільні мініс-терства мають бути залучені до розробки, що забезпечуватиме їхню пода-льшу відповідальність за імплементацію заходів в рамках Плану дій.

У процесі розробки доречною вбачається участь наступних мініс-терств: Міністерства освіти та науки, Міністерства охорони здоров’я, Мі-ністерства сім’ ї, молоді і спорту, Міністерства внутрішніх справ, Міністер-ства юстиції, Міністерства праці і соціальної політики, Міністерства з питань житлово-комунального господарства, Міністерства культури і ту-ризму, Міністерства фінансів.

Група впровадження Проекту має бути визначена Державним коміте-том. Орієнтовний склад команди має включати членів Державного коміте-ту і 3 (трьох) незалежних зовнішніх експертів, які залучатимуться до вико-нання визначених видів і обсягів робіт. Група впровадження Проекту має забезпечувати організацію процесу розробки і створення проекту Націона-льного плану, що матиме за основу результати роботи робочих груп (див. нижче). Пізніше група впровадження Проекту має надавати інформацію про результати роботи і рекомендації та вказівки щодо розробки і впрова-дження тренінгової програми, що матиме за мету фасилітацію належного впровадження Загальнонаціонального плану дій (більш деталізовану інфо-рмацію див. у Проекті).

Відповідні профільні міністерства мають запровадити діяльність ро-бочих груп, що включатимуть представників міністерств і ромів. В разі потреби можливе залучення до робочих груп незалежних експертів. В разі якщо Загальнонаціональний план дій фокусуватиметься лише на освіті, працевлаштуванні, охороні здоров’я та доступі до житла, мають бути створені тільки чотири відповідні робочі групи. В разі якщо буде прийнято рішення про включення до Плану дій таких секцій, як антидис-кримінаційні та гендерно чуйні стратегії, засоби масової інформації, культура, інформаційні технології, реєстрація та доступ до інформації, участь у державотворенні та представництво у владі, слід створити від-повідні робочі групи.

Загальні фінансовий менеджмент і адміністрування діяльності мають здійснюватися Групою управління (менеджер Проекту, асистент Проекту), яка базуватиметься в офісі Ради Європи в м.Страсбург.

Комітет із загального управління, можливо, очолений Віце-прем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, має склада-

39

тися з представників Уряду, Парламенту, Асоціації місцевого самовряду-вання України, ромських та міжнародних організацій, включаючи пред-ставників Європейської Комісії в Україні та Бюро Ради Європи. Група впровадження Проекту звітує до Комітету із загального управління, кот-рий здійснює загальну координацію Проекту, також передбачено звітуван-ня Групи впровадження до Груп управління.

Побутує думка щодо того, що розробка і належна імплементація Загальнонаціонального плану дій потребує ухвалення змін і доповнень до чинного законодавства, наприклад у сфері освіти. На початку Прое-кту Інститут законодавства Верховної Ради України має здійснити оці-нку ситуації щодо законодавчих змін. Інститут законодавства ВРУ та-кож має надавати подальший юридичний супровід діяльності в рамках Проекту.

Існують кращі практики інших країн у таких сферах, як охорона здо-ров’я, освіта та працевлаштування, які слід врахувати в діяльності в рам-ках Проекту. Зокрема, влітку 2008 року було організовано візит представ-ників Міністерства охорони здоров’я України до Румунії – з метою ознайомлення з ефективною програмою «ромських асистентів у сфері охо-рони здоров’я». Міністерство освіти та науки України висловило зацікав-леність в ознайомленні з програмою “ромських асистентів у сфері освіти», яка успішно реалізується в кількох країнах. Такі навчальні візити мають суттєво вплинути на успішну імплементацію Плану дій.

3.4. Пропозиції щодо схеми розробки і структури Загальнонаціональ-

ного плану. 3.5. Кампанія, спрямована на підвищення обізнаності. Задля подолання ймовірної негативної реакції з боку мажоритарного

населення або інших етнічних груп, які живуть на території України, про-цес розробки Загальнонаціонального плану дій повинен супроводжуватися інформаційними заходами та широкою кампанією, спрямованою на під-вищення обізнаності.

Такі кампанії матимуть вплив на загальне становище ромського насе-лення України та його інтеграцію в українське суспільство.

З метою забезпечення покриття різних сегментів суспільства і демон-страції важливості Загальнонаціонального плану дій, слід подумати над залученням до кампаній представників українського політикуму, осіб зі сфер економіки, культури, спорту, медіа та інших галузей.

Професійна агенція, обрана за процедурою тендеру, має бути відпові-дальною за розробку і впровадження кампанії, що передбачатиме інфор-мування та підвищення обізнаності і залучення до неї видатних українсь-ких персоналій.

40

Окрім інформаційної та просвітницької кампанії, слід також передба-чити організацію заходів, що презентуватимуть ромську культуру широкій аудиторії.

Проте слід пам’ятати про те, що впровадження кампанії залежить від наявності достатніх фінансових ресурсів.

3.6. Імплементація Загальнонаціонального плану дій. В рамках даного звіту про оцінку ситуації неможливо надати деталізо-

вані рекомендації та керівництво до дії щодо впровадження і моніторингу Національного плану. Проте оцінка ситуації дозволяє надати проект захо-дів, дій та інструментарію для першого року впровадження Національного плану після його адоптації.

Більшість наших співрозмовників зазначили, що в рамках попередньої Державної програми не впроваджено навіть первинних дій – у зв’язку з відсутністю фінансових ресурсів, а також належних експертизи і коорди-нації.

Внаслідок цього слід передбачити розробку і запровадження тренінго-вої програми, яка має супроводжувати адоптацію Загальнонаціонального плану дій у 2010 році. Тренінгові програма повинна мати за основу Націо-нальний план і враховувати результати оцінки ситуації і потреби, а також брати до уваги розміри фінансування пропонованої діяльності.

Тренінги можуть бути присвячені таких темам, як розробка планів дій на регіональному і місцевому рівнях, включаючи питання бюджетів, моні-торингу і оцінювання, механізмів та структур із впровадження планів дій на всіх рівнях, концепцій розвитку громади і громадської дії тощо.

Основними адресатами тренінгових програм мають бути представники різних гілок влади місцевого, регіонального та центрального рівнів, а та-кож роми, зацікавлені в участі у процесі імплементації та моніторингу.

3.7. Думки і можливі додаткові обставини: - Зміст пропонованого Загальнонаціонального плану. Делегація України у Раді Європи погодилася просити про допомогу

Ради Європи в реалізації цього проекту «Шляхи досягнення ефективного соціального включення для ромів: адаптація та імплементація Загального національного плану дій для ромів України».

Проект має на меті: «(…) Забезпечення державних адміністрацій засобами адоптації та ус-

пішної імплементації національних планів для ромів у сферах доступу до житла, освіти, працевлаштування та охорони громадського здоров’я (…)».

Проект обмежується чотирма вищезгаданими сферами і не зачіпає ве-ликого числа інших пов’язаних тем – таких, як антидискримінаційна полі-

41

тика, гендерні питання, культура, засоби масової інформації та інформа-ційні технології.

Таке обмеження можна пояснити тим, що вищезгадані чотири напрям-ки відповідають чотирьом основним напрямкам Декади Ромського Залу-чення, в рамках якої доступ до житла, освіту, працевлаштування та охоро-ну громадського здоров’я також визначено в якості ключових пріоритетів діяльності. Проте Декада, без сумнівів, визначає антидискримінаційні і гендерно чуйні практики, ініціативи, пов’язані з подоланням бідності, як такі, що супроводжують і доповнюють основну діяльність Декади за чоти-рма ключовими напрямками.

Попередня Державна програма була спрямована на такі галузі, яку культура, медіа та інформація. Проте фактично жодного із ефективних заходів у цих сферах впроваджено не було.

Одним із завдань даного дослідження було встановлення рівня «(…) спроможності державних адміністрацій, особливо на локальному рівні, захищати права ромів, гарантовані національним та міжнародним законо-давством (…)».

Якщо Національний план зорієнтувати лише на чотирьох сферах – освіти, охорони здоров’я, працевлаштуванні та доступі до житла – не буде можливості суттєво збільшити спроможність відповідних гілок влади, на-приклад шляхом проведення тренінгів з антидискримінаційної практики.

- Впровадження Проекту. Наразі доступні документи, що стосуються цього Проекту (пропоно-

ваний Проект співпраці у форматі «Рада Європи – Україна», об’єднаний проект Ради Європи та Європейської Комісії щодо ромів України і Молдо-ви, який впроваджується наразі, попередня Державна програма, Перелік повноважень і компетенції до Звіту про оцінці ситуації), містять деякі су-перечливі пункти.

В рамках можливої співпраці між Радою Європи і Україною було за-пропоновано впровадити проект «Шляхи досягнення ефективного соціа-льного включення для ромів: адаптація та імплементація Загального наці-онального плану дій для ромів України».

Проект має бути впроваджений у 2009-2010 рр., при чому один рік пе-редбачає адоптацію Національного плану і один рік – «перевірку даних першого моніторингового звіту».

Розробка і фінальна адоптація Національного плану в 2009 році вва-жається цілком реальною задачею, тоді як дещо ускладненим здається завдання щодо «перевірки результатів першого моніторингового звіту» вже у 2010 році. Адже реальне впровадження може розпочатися на поча-тку 2010 року, моніторинг і перевірка його результатів – тільки у 2011 році; тому навіть якщо термін у 24 місяці здається занадто довгим для процесу розробки, дещо складно здійснити розробку Національного пла-

42

ну і «оцінити результати першого моніторингового звіту» за ті ж самі 24 місяці.

У зв’язку з цим є пропозиція щодо розробки у 2009 році Загальнонаці-онального плану дій і впровадження у 2010 році тренінгової програми для представників влади всіх рівнів та для ромів – призначеної забезпечити належне впровадження і моніторинг дій в рамках Національного плану.

Крім того, розробка Загальнонаціонального плану дій у 2009 році мо-же також супроводжуватися розробкою механізмів моніторингу імплемен-тації Плану.

У контексті вищесказаного слід зазначити, що Перелік повноважень і компетенції даного Звіту не визначає жодних умов щодо проведення до-сліджень або розробки проектів щодо моніторингу або «оцінки даних першого моніторингового звіту».

Можна зробити припущення, що в разі початку імплементаційного процесу вже у 2010 році, фінансування буде передбачено з Державного бюджету на 2010 рік. Оскільки проект Державного бюджету на наступний рік в загальних рисах обговорюється восени поточного року, домовленість про заходи, які планується вжити (або ж хоча би пріоритетні пункти), має бути визначена до початку обговорень бюджету. Це дає можливість ство-рити часові обмеження щодо розробки Національного плану – або ж, як мінімум, його ключових елементів – до літа 2009 року.

Визначено, що Уряд України може надати лише частину фінансуван-ня. Основні фінансові ресурси можуть бути залучені від Європейської Ко-місії. Задля наявності достатніх фінансових ресурсів на 2010 рік перегово-ри з Європейською Комісією з цього питання мають бути розпочаті вже під час розробки Національного плану.

Проект пропонованої співпраці у форматі «Рада Європи – Україна» матиме за мету «(…) забезпечення стійкого розвитку попереднього проек-ту, адресатом допомоги в якому є роми, шляхом надання допомоги в роз-робці, зокрема на місцевому рівні, національних планів для ромів, у спів-праці з державними адміністраціями і представниками ромської громади (…)”.

Водночас здається більш ймовірною первинна розробка Загальнонаці-онального плану дій на центральному рівні – із залученням представників місцевої влади. Другим кроком рекомендовано розробку у тісній співпраці з місцевою владою і ромськими НДО «локальних планів дій», які передба-чають їхнє впровадження на місцевому рівні.

Далі пропонований проект співпраці «Рада Європи – Україна» має сфокусувати свою увагу на охороні здоров’я. Важливим інструментом по-кращання стану здоров’я ромів і забезпечення для них доступу до послуг охорони здоров’я є створення мережі «ромських медіаторів у сфері охоро-ни здоров’я». Представники Міністерства охорони здоров’я, зустрічі з

43

якими відбулися в рамках візиту для оцінки ситуації, велике зацікавлення у впровадженні програми «ромських медіаторів у сфері охорони здоров’я» в Україні.

З іншого боку, українська делегація в Раді Європи зазначила про заці-кавленість у загальному форматі співпраці з Радою Європи у питаннях соціальної політики, тому окремі галузі не можуть розглядатися як «пріо-ритетні сфери»:

“(…) Забезпечення доступу до соціального захисту, працевлаштуван-ня, житлово-комунальних послуг і послуг охорони здоров’я для вразливих груп населення (люди похилого віку, бездомні, люди з особливими потре-бами, мігранта та ін.) (включаючи розробку відповідних законодавчих ре-комендацій і політичних стратегій, а також навчальних програм для соціа-льних працівників) (…)».

В разі якщо існує зацікавленість у вжитті заходів щодо створення ме-режі ромських медіаторів у сфері охорони здоров’я, про це мало би бути зазначено окремо.

У запропонованому проекті співпраці між Радою Європи та Україною обумовлено, що має бути вжито низку адресних пріоритетних заходів:

Серед інших зазначено «(…) тренінги для місцевих державних адміні-страцій щодо їхньої ролі в імплементації національних стратегій для ромів і розвитку їхньої спроможності до моніторингу і оцінки національних пла-нів (…)».

Рекомендовано розпочати тренінгові програми для місцевих держав-них адміністрацій у 2010 р. після адоптації Національного плану, слід та-кож включити до адресатів програми представників регіональної і центра-льної влади та ромської громади.

Такий підхід відповідає наступному пріоритету: “(…) Розробка націо-нальних та/або регіональних мереж ромських експертів у різних сферах, що відповідають пріоритетам національних планів дій для ромів (охорона здоров’я, освіта та ін.) (…)».

Проект розглядається як продовження чинного спільного проекту Ра-ди Європи і Європейської Комісії «Молдова і Україна: підвищення лока-льної спроможності до розробки, впровадження, моніторингу та комуніка-цій в рамках реалізації національних планів дій щодо ромів (у розрізі освіти і науки) та заходів протидії негативним стереотипам щодо ромсько-го населення».

Загальні положення Проекту, серед іншого, містять пункти щодо по-треби у робочих семінарах, які мають бути проведені в Україні. Настанов-чий робочий семінар має бути присвячений:

“(…) презентація технік, які допоможуть державним службовцям ви-значати індикатори, здійснювати планування діяльності, складання кошто-рисів і бізнес-планів щорічної діяльності, моніторинг імплементації Плану

44

дій у щільній співпраці з представниками ромської громади. Особливий акцент має бути зроблений на ролі місцевих суб’єктів дії – як представни-ків влади, так і ромської громади – у процесі моніторингу, як це зазначено в Рекомендаціях Ради Європи щодо стратегій, адресатами яких є роми та/або кочувальники у Європі. Під час другого дня має відбутися офіційна презентація Проекту та обговорення задля сфер дії, також має відбутися опитування основних партнерів (…)».

Відповідно до наявної інформації робочі семінари ще не відбулися. Рекомендовано провести такі робочі семінари, присвячені «презентації технік, які допоможуть визначати індикатори, здійснювати планування діяльності, складання кошторисів і бізнес-планів щорічної діяльності, мо-ніторинг імплементації Плану дій» в рамках планованої тренінгової про-грами у 2010 р., що базуватиметься на вже розробленому на той момент Загальнонаціональному плані дій.

4. Діяльність, пов’язана з ромами, що здійснюється іншими дію-

чими суб’єктами процесу в Україні. Наразі лише кілька міжнародних організацій працюють із проектами,

пов’язаними з діяльністю для ромів, або фінансують пов’язані з нею прое-кти.

Європейська Комісія фінансувала таку діяльність через Європейську Iнiцiативу за демократiю та права людини (EIDHR) та проекти в рамках Програми TACIS, пов’язані з актуальним становищем ромського населен-ня України.

Дворічний проект (протягом травня 2006 – травня 2008 рр.) «Допомога вразливим групам населення, інституцій та розвиток мережі дії в Україні», підтриманий TACIS Institution Building Partnership Programme (IBPP), на-приклад, за основну мету мав промоцію соціальної інтеграції безробітних, особливо – представників ромської меншини і осіб з особливими потреба-ми.

У світлі перспективи вступу до ЄС Уряд України та Європейська Ко-місія мають передбачати більше «ромської» діяльності, здійснюючи пла-нування. Досвід інших країн демонструє наступне: 1) Національний план або стратегії інтеграції ромів потребують врахування досвіду реалізації подібних ініціатив інших країн з великим відсотком ромського населення, та 2) Загальнонаціональний план дій або стратегія закладають фундамент для стійкої державної політики, спрямованої на покращання ситуації з ромським населенням.

Подальший інтерес Європейської Комісії до політики «соціальної ін-клюзії» матиме позитивний вплив на державну політику України щодо ромів. Переважна більшість ромів можуть бути визначені як «соціально

45

виключена група населення» і тому можуть розглядатися як цільова група політики «соціальної інклюзії» (див. також вище, розділ 3).

Європейський Центр Захисту Прав Ромів (ERRC) впроваджував у 2004-2006 рр. масштабний проект за підтримки EIDHR та Швецької Аген-ції Міжнародного розвитку і Співпраці (SIDA). Проект передбачав «(…) документування і дослідження, тренінги для різних учасників процесу, включаючи місцевих ромських активістів і НДО, а також українських суд-дів та прокурорів, правові дії щодо зупинення системної дискримінації та інших форм порушення прав людини, адвокаційну роботу на національно-му та міжнародному рівнях щодо стратегій захисту прав ромів та викорис-тання антидискримінаційного законодавства (…)”.

Міжнародний фонд «Відродження» є ще одним визначним донором щодо підтримки діяльності, спрямованої і призначеної ромам України. Протягом минулих років Фондом було підтримано кілька менших проектів в рамках Програми «Роми України». У 2008 році пріоритетами Програми були:

• забезпечення якісного правозахисту ромського населення України; • підтримка розробки (або покращання) реалізації державних ініціа-

тив, спрямованих на підтримку стану ромів в Україні; • забезпечення кращого доступу ромів до послуг охорони здоров’я

задля попередження епідемій хвороб, пов’язаних із низьким соціальним статусом ромів (туберкульоз, гепатити A, B і C, ВІЛ/СНІД та ін.).

Додаткова підтримка проектів також здійснюється з інших структур мережі Open Society Institute – таких, як Програми Roma Initiative Office/Roma Participation Program та Roma Health Program.

Організації ООН, які працюють в Україні, не впроваджують спеціаль-них «ромських» програм або ж включають ромів у загальний процес.

Водночас цінним є аналіз дослідження під назвою «Порядок денний Європейської інтеграції», представленого в останньому Звіті розвитку сус-пільства України – «Розвиток суспільства і Європейський вибір України» (травень 2008 року), в якому зазначено наступне:

“(…) Технічно Порядок денний Європейської інтеграції, як термін, що використовується у цьому Звіті, означає загально зрозумілий перелік ви-мог, які мають дотримуватися державою, яка прагне вступу до ЄС, без урахування численних геополітичних чинників цього процесу. Для країни-претендента або кандидата цей порядок денний є важливим для перевірки відповідності країни загальним вимогам членства в ЄС. (…)”

Згаданий «Порядок денний Європейської інтеграції» містить кілька згадок про імплементацію заходів, орієнтованих на ромів і адресованих їм. Окрім критеріїв щодо прав людини і поваги до національних меншин та їхнього захисту, тут зазначено наступну передумову: «Розробити страте-

46

гію і план дій для захисту та інтеграції ромів та забезпечити доступ до не-обхідних засобів для досягнення цього».

Щодо освіти було сформульовано такі завдання: “(…) Поступово покращувати умови для інтеграції учнів з ознаками

інвалідності, учнів з особливими потребами, учнів з соціально- та культу-рно відокремлених та малозабезпечених груп населення до загальноосвіт-ніх шкіл (з особливою увагою до ромської етнічної групи), забезпечити адаптацію та гнучкість навчального процесу не лише шляхом заснування підготовчих класів, але й через підтримку переходу таких учнів на вищі рівні навчання – забезпечення їхнього навчання у початковій, середній та вищій школі (…)”.

Щодо доступу до житлово-комунальних послуг встановлено такі за-вдання:

“(…) Надавати більш потужну підтримку вразливим групам населен-ня, які залишаються за межею дії механізмів державної політики щодо до-ступу до житла, - людям з особливими потребами, людям, які потребують сторонньої підтримки, випускникам закладів освіти, людям, що втратили житло через вплив несприятливих життєвих обставин, а також представ-никам національних меншин, особливо – ромам (…)”.

Щодо охорони здоров’я зазначено наступні завдання: “(…) Створити інтегровані у громаду сервіси, зокрема такі, що поєд-

нують охорону здоров’я та соціальну підтримку, беручи до уваги такі спе-цифічні цільові групи, як особи з особливими потребами, самотні люди похилого віку, роми, особи з алкогольною та наркотичною залежністю (…)”.

Хоча ПРООН і не впроваджувала проектів, що мали би за мету покра-щення становища ромів в Україні, ця організація розглядає таке покра-щення як суттєвий пункт.

Слід також зазначити, що, як мінімум у Закарпатті, відповідно до практики інших країн цього регіону, з ромами також активно працюють реформаторські протестантські церкви.

5. Рекомендації. Загальні • Забезпечити краще використання досвіду і кращої практики інших

країн, які вже впровадили їхні Національні програми / стратегії. • В цьому контексті Рада Європи могла би допомогти з проведен-

ням семінарів і робочих зустрічей в рамках Декади, які передбачали би залучення Уряду і ромської громади, під час яких країни, що долучилися до Декади, могли би передати відповідні знання та найкращу практику

47

їхнім колегам з країн, які не залучені до Декади та мають невеликий досвід розробки та реалізації стратегій, призначених ромам.

• У зв’язку з цим залишається актуальним приведення національно-го законодавства у відповідність із правовими інструментами Ради Євро-пи, що стосуються національних меншин та / або ромів (Рамкова Конвен-ція щодо захисту національних меншин, Європейська Хартія регіональних мов та мов національних меншин, рекомендації Комітету Міністрів та ECRI щодо ромів, а також із законодавством ЄС.

Зміст Загальнонаціонального плану дій Рекомендовано включити додаткові аспекти (антидискримінаційні та

гендерно чуйні політики, культура, засоби масової інформації, інформа-ційні технології) до Загальнонаціонального плану дій – на додачу до ви-значених угодою між Радою Європи та Україною.

Процес розробки Загальнонаціонального плану дій • Провести дослідження або базове опитування щодо ситуації з ро-

мами. Дослідження або опитування проводитиме українська організація або інститут.

• Провести оцінку ситуації щодо правового поля відносно основних проблем ромів України і розвитку та впровадження Плану дій на початку процесу та паралельно з ним. Усі пропоновані в рамках Плану дій заходи мають розглядатися в контексті законодавства і стратегій відповідної сфе-ри, наприклад, заходи щодо освіти – у світлі чинної загальної освітньої політики.

В результаті попередньої та паралельної розвитку Загальнонаціональ-ного плану дій оцінки ситуації можна буде визначити можливі юридичні перешкоди та наслідки його впровадження. Крім того, слід буде проаналі-зувати відповідність Національного плану та відповідного національного законодавства міжнародним нормативам.

Оцінку ситуації здійснюватиме українська організація або інститут. • Створити остаточний варіант Національного плану до початку ро-

боти по його імплементації на місцевому рівні. • Провести робочі зустрічі щодо імплементації та моніторингу імп-

лементації, базуючись на остаточному варіанті Національного плану, маю-чи на меті адоптацію Національного плану.

• Провести кампанію підвищення обізнаності, залучаючи до неї ві-домі персоналії з України.

• Включити можливий розділ «Культура» для забезпечення майбут-нього дослідження ромського Голокосту в Україні.

48

• Визначити фінансові ресурси, наприклад – залучення коштів Ром-ського Освітнього фонду (REF) для організації навчальних візитів, спря-мованих на ознайомлення з кращими практиками в освіті, працевлашту-ванні, доступі до житлово-комунальних послуг і послуг з охорони здоров’я.

Впровадження Загальнонаціонального плану дій • Провести у 2010 році тренінгові програму в рамках адоптації На-

ціонального плану. Ця програма повинна мати за основу Національний план, має бути розроблена на даних оцінки ситуації та враховувати розмі-ри фінансування діяльності в рамках Плану.

• Тренінги мають бути присвячені таким аспектам, як розвиток пла-нів дій на регіональному і місцевому рівнях, включаючи питання бюдже-тування, моніторингу та оцінювання, інформацію про механізми і структу-ри імплементації планів дій на всіх рівнях, концепції розвитку громад і дієвості громад та ін.

• Лобіювання на рівні Європейської Комісії та Уряду України включення до пріоритетів процесу, що передує вступу до ЄС (Європейська Політика Сусідства та Партнерства), діяльності, адресованої ромам і спря-мованої на їхню інтеграцію в суспільство, наприклад, подібно до «Порядку денного Європейської інтеграції», представленого у Звіті розвитку суспі-льства України – «Розвиток суспільства і Європейський вибір України», 2008 рік.

• Лобіювання на рівні Європейської Комісії включення пунктів що-до покращання статусу ромів до звітів про оцінку ситуації та результати діяльності (Об’єднаний Оціночний звіт / Звіт про результати діяльності).

• Створення об’єднання всіх зацікавлених організацій – Представ-ництва Єврокомісії, ПРООН, Світового Банку, ОБСЄ та організацій на кшталт Open Society Institute, USAID, SIDA та ін. для забезпечення імпле-ментації Загальнонаціонального плану дій.

Консультант Ради Європи Стефан Мюллер

49

Проект схвалено Кабінетом Міністрів України 6 лютого 2013 року

УКАЗ

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про Стратегію захисту та інтеграції ромів України до 2020 року З метою створення належних умов для соціальної інтеграції представ-

ників ромської національної меншини в Українське суспільство та забез-печення рівних можливостей для їхньої участі у соціально-економічному та культурному житті країни постановляю:

1. Схвалити Стратегію захисту та інтеграції ромів України до 2020 ро-

ку (додається). 2. Кабінету Міністрів України розробити та затвердити у шестимісяч-

ний строк план заходів із забезпечення реалізації Стратегії захисту та інте-грації ромів України до 2020 року, схваленої цим Указом.

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування. Президент України В. ЯНУКОВИЧ

50

СТРАТЕГІЯ захисту та інтеграції ромів України до 2020 року

Процес європейської інтеграції викликав загальний інтерес провідних

європейських країн до питань захисту прав національних меншин та усу-нення соціальної нерівності між національними меншинами у цих країнах.

Протягом останніх років провідне місце у політиці Ради Європи та Європейського Союзу, що стосується сфери прав національних меншин, належить питанню інтеграції представників ромського етносу.

Підтвердженням зацікавленості міжнародних інституцій до питання інтеграції ромів стало ухвалення ряду директивних документів, основними з яких є: Рішення Ради міністрів Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) № 3/03 від 2 грудня 2003 року, яким схвалено План заходів з покращення становища ромів і сінті в регіоні ОБСЄ; Страсбурзька декла-рація щодо ромів (документ Комітету Міністрів Ради Європи СМ (2010) 133 від 20 жовтня 2010 року); Рамкова програма Європейського Союзу з національної стратегії інтеграції ромів до 2020 року, викладена в Комуні-кації Європейської Комісії COM (2011) 173 від 5 квітня 2011 року.

1. Загальні положення

На відміну від більшості національних меншин роми не мають власної державності. Вони тривалий час проживають у різних країнах, що визна-чило їх міжнародно-правовий статус як транснаціональної меншини.

Несприятливі умови розвитку ромського етносу, зокрема, політика прямої чи завуальованої етнічної та соціально-економічної дискримінації по відношенню до цього етносу призвели до його маргінального статусу у світі в цілому. До того ж, роми – другий за чисельністю етнос, який зазнав геноциду під час Другої світової війни.

На сьогодні роми порівняно з іншими національними меншинами за-лишаються найбільш соціально вразливою та соціально дезадаптованою національною меншиною в Європі, а більшість проблем ромів залишають-ся актуальними, як і раніше.

В Україні інтеграція ромів є одним із соціально значущих питань. Відповідно до даних перепису населення 2001 року, 47,6 тис. осіб ви-

значили свою належність до ромського етносу. Неофіційні джерела нази-вають іншу чисельність – від 120,0 до 400,0 тис. осіб.

51

На території України представники ромської національності розселені дисперсно. Найбільша їх кількість проживає у Закарпатській (14,0 тис. осіб), Донецькій (4,1 тис. осіб), Дніпропетровській (4,0 тис. осіб), Одеській (4,0 тис. осіб), Харківській (2,3 тис. осіб), Луганській (2,2 тис. осіб) облас-тях.

Роми в Україні мають ті ж проблеми, що і представники цього етносу в інших країнах Європи, зокрема: низький загальний освітній рівень, висо-кі показники безробіття, незадовільні загальні показники стану здоров’я, неприйнятні житлово-комунальні умови проживання у більшості місць компактного поселення ромів. Актуальним питанням також залишається наявність певної упередженості населення країни до представників ромсь-кого етносу.

Правове поле України, що забезпечує національним меншинам, у тому числі ромській, рівні політичні, соціальні, культурні, мовні права, предста-влено на сьогодні: Конституцією України, законами «Про національні меншини в Україні», «Про об’єднання громадян», «Про освіту», «Про культуру», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про мови в Українській РСР», «Про кінематографію», «Про свободу сові-сті та релігійні організації», «Про місцеве самоврядування в Україні», у цивільному, адміністративному та кримінальному кодексах, а також між-народними документами у сфері прав людини, до яких приєдналася Украї-на – Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Конвенція Міжнародної Організації Праці щодо дискримінації в галузі праці та за-нять, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Конвенція про запобігання злочинові геноциду та покарання за нього, Конвенція ЮНЕСКО проти дискримінації в сфері освіти, Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Рамкова конве-нція про захист національних меншин, Європейська хартія регіональних мов або мов меншин, Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини, Конвенція про права дитини.

У 2003 році Кабінетом Міністрів України було затверджено єдиний на сьогодні комплексний документ щодо ромів – Програму соціально-духовного відродження ромів України на період до 2006 року, заходи якої були спрямовані на вирішення етносоціальних та етнокультурних потреб ромського населення країни. Зокрема, Програмою передбачалася поетапна робота зі створення умов для задоволення освітньо-культурних потреб ромського населення країни та вирішення їх соціально-побутових потреб.

Враховуючи важливість питання інтеграції ромів в українське суспіль-ство, у квітні 2005 року Комітетом Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин за участю від-повідних державних установ та ромських громадських організацій були проведені слухання на тему: «Про сучасне становище ромів в Україні».

52

Під час цих слухань було наголошено на низькій ефективності реалізації Програми соціально-духовного відродження ромів України на період до 2006 року. Зазначалося, що через неналежну увагу до реалізації заходів Програми не було досягнуто суттєвих змін у соціально-економічних та матеріально-побутових умовах життя ромського населення, а значна час-тина заходів не була виконана, оскільки у Державному бюджеті не були передбачені кошти на її реалізацію.

Враховуючи викладене, розроблення Стратегії захисту та інтеграції ромів України до 2020 року зумовлено визнанням Українською державою наявності комплексу соціальних проблем, що є актуальними для ромсько-го населення країни:

роми залишаються соціально та економічно маргіналізованою націо-нальною меншиною;

роми мають низький загальний освітній рівень, що обмежує їх доступ на здобуття професії;

відсутність у значної кількості ромів ідентифікаційних документів; недостатній доступ ромського населення до системи охорони здоров’я,

як наслідок загальнопоширене серед ромського населення інфікування та захворювання на туберкульоз і ВІЛ/СНІД, мала тривалість життя, значний відсоток дитячої смертності;

низький рівень житлово-побутових умов проживання ромського насе-лення;

незадовільний рівень зайнятості ромського населення; наявність проявів упередженого ставлення до осіб ромської націона-

льності. Отже, надзвичайно важливим завданням української держави, що пра-

гне стати рівноправним членом Європейського співтовариства, наразі є створення підґрунтя для соціальної інтеграції ромського населення в укра-їнське суспільство, що неможливе без тісної взаємодії з ромськими гро-мадськими організаціями, що конструктивно і прогресивно налаштовані на вирішення актуальних питань свого етносу.

З цією метою ініціюється впровадження Стратегії захисту та інтеграції ромів України до 2020 року (далі – Стратегія), як рамкового документа, спрямованого сприяти покращенню соціального становища ромського на-селення в Україні.

2. Мета Стратегії

Метою Стратегії є створення основ для покращення соціального ста-новища ромського населення країни шляхом забезпечення рівних прав і можливостей, рівного доступу до послуг та до участі у всіх сферах суспі-льного життя країни.

53

Стратегія стане основою для розробки плану заходів з реалізації за-вдань, визначених цією Стратегією.

3. Принципи реалізації Стратегії

Реалізація Стратегії повинна здійснюватися відповідно до таких прин-ципів:

пріоритету прав і свобод людини; забезпечення прав національних меншин з урахуванням того, що всі

права – громадянські, культурні, економічні, політичні та соціальні – є універсальними, неподільними, взаємозалежними та взаємопов’язаними;

рівності всіх перед законом; дотримання законодавства у сфері міжнаціональних відносин та наці-

ональних меншин; дотримання принципу толерантності та недискримінації; взаємодії державних органів, органів місцевого самоврядування та

ромських громадських організацій при вирішенні питань, що стосуються розвитку ромської національної меншини в Україні;

дотримання зобов’язань згідно з міжнародними договорами України у сфері захисту прав національних меншин.

4. Завдання Стратегії

Основним завданням Стратегії є розроблення плану заходів, поклика-ного забезпечити комплексний підхід до практичної реалізації завдань, визначених цією Стратегією.

При визначенні завдань Стратегії було застосовано принцип усвідом-лення наявних потреб ромського населення країни.

Стратегія визначає завдання у таких пріоритетних сферах: правовий захист, освіта, охорона здоров’я, забезпечення житлом, зайнятість, культу-ра та інформація.

Правовий захист сприяти ефективній участі ромського населення у соціальному, полі-

тичному та громадському житті, включаючи можливість брати участь у процесі прийняття державними органами та органами місцевого самовря-дування рішень, що впливають на становище ромської національної мен-шини;

забезпечити рівний доступ до системи правосуддя осіб ромської наці-ональності;

сприяти в отриманні юридичного консультування та послуг з надання юридичної допомоги особами ромської національності;

вживати ефективних заходів з метою протидії проявам дискримінації та стигматизації ромів в українському суспільстві;

54

забезпечити проведення превентивної роботи з метою попередження правопорушень у ромському середовищі;

сприяти в отриманні особами ромської національності, які на законних підставах перебувають на території України, ідентифікаційних документів;

посилити взаємодію працівників правоохоронних органів з ромськими громадськими організаціями;

розробити механізми професійної підготовки, орієнтованої на більш глибоке розуміння і повагу прав людини;

здійснювати співробітництво з правоохоронними органами іноземних держав з метою використання міжнародної практики для протидії дискри-мінації щодо ромів.

Освіта розробити механізми відповідальності за порушення положень зако-

нодавства, що гарантують у сфері освіти заборону расової, етнічної дис-кримінації;

запровадити механізми, спрямовані на усунення суттєвого розриву між освітнім рівнем ромів та іншим населенням країни;

забезпечити ромським дітям рівний доступ до системи загальної осві-ти та розробити заходи щодо заохочення відвідування ромськими дітьми загальноосвітніх навчальних закладів;

забезпечити взаємодію викладачів навчальних закладів, ромських громадських організацій та освітніх медіаторів з метою залучення ромів до навчального процесу;

вжити заходів щодо скорочення кількості учнів ромської національно-сті, які не завершують навчання у середній школі;

заохочувати отримання ромською молоддю професійно-технічної та вищої освіти;

забезпечити підготовку педагогічних кадрів у сфері полікультурної освіти та роботи з етнічно неоднорідними класами;

проводити періодичну оцінку ефективності запроваджених заходів щодо освіти ромського населення.

Охорона здоров’я забезпечити належний доступ ромського населення до системи охоро-

ни здоров’я; забезпечити проведення просвітницько-виховної роботи, спрямованої

на пропагування серед ромів здорового способу життя; забезпечити доступ ромського населення до програм, спрямованих на

попередження та лікування наркоманії, СНІДу та пов’язаних із ними за-хворюваннями;

55

здійснювати профілактичні заходи для попередження поширенню со-ціальних хвороб, особливо туберкульозу та СНІДу;

забезпечити інформування працівників медичних закладів про медичні потреби ромського населення;

забезпечити поширення серед ромського населення інформації з пи-тань охорони здоров’я, про наявність медичних служб і закладів та поряд-ку звернення до них;

приділяти особливу увагу здоров’ю ромських дітей; сприяти залученню медичних медіаторів до роботи з ромським насе-

ленням. Забезпечення житлом вжити належних заходів для покращення житлово-побутових умов

проживання ромського населення; розробити заходи щодо покращення інфраструктури місць компактно-

го проживання представників ромської національної меншини; сприяти доступу ромського населення до державного та муніципаль-

ного житла; заохочувати кооперативне будівництво житла для ромського населен-

ня; залучати ромські громадські організації до визначення питань житло-

вої політики. Зайнятість проводити соціальну політику, спрямовану на збільшення стимулів до

пошуку роботи представниками ромської національності та зменшення рівня безробітних серед ромського населення;

вжити заходів з недопущення дискримінаційного підходу при праце-влаштуванні представників ромської національності;

сприяти забезпеченню зайнятості, професійно-технічного навчання та перекваліфікації ромського населення;

розробити механізми підтримки самостійної зайнятості ромського на-селення;

розробити механізми, спрямовані підвищувати у ромського населення професійні навички, що користуються попитом на ринку праці;

сприяти залученню посередників з працевлаштування. Культура та інформація сприяти збереженню і розвитку традиційних і сучасних форм культури

та мистецтва ромського етносу; сприяти поширенню інформації про культурну самобутність ромсько-

го етносу;

56

забезпечити проведення інформаційно-просвітницьких заходів, спря-мованих на подолання упереджень та стереотипів по відношенню до осіб ромської національності;

сприяти діяльності засобів масової інформації, спрямованих на задо-волення інформаційних потреб ромського населення;

розширити доступ ромського населення до засобів масової інформації; забезпечити підготовку для засобів масової інформації фахівців з пи-

тань культури та звичаїв ромського етносу.

5. Механізми реалізації Стратегії Реалізація Стратегії повинна бути забезпечена розробленням та за-

твердженням відповідного плану заходів, в якому будуть визначені цілі та практичні заходи, що випливають із завдань пріоритетних сфер Стратегії; строки виконання заходів; органи, відповідальні за виконання заходів, та передбачено положення щодо проведення моніторингу з виконання захо-дів.

Виконання положень Стратегії здійснюються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на підставі, у межах повно-важень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи виконавчої влади під час розроблення та реалізації норматив-но-правових актів, програм, планів та окремих заходів керуються цією Стратегією.

Інститути громадянського суспільства беруть участь у реалізації Стра-тегії шляхом: подання органам виконавчої влади пропозицій щодо реалі-зації завдань та механізму реалізації Стратегії; безпосереднього їх залу-чення органами виконавчої влади до реалізації Стратегії; здійснення ними моніторингу реалізації Стратегії.

6. Фінансове забезпечення реалізації Стратегії

Стратегія є рамковим документом, що не потребує залучення матеріа-льних витрат для її реалізації.

7. Очікувані результати

Прийняття Стратегії сприятиме створенню умов для інтеграції Украї-ни до Європейського співтовариства та подальшому впровадженню у віт-чизняне законодавство норм міжнародного права щодо захисту прав наці-ональних меншин.

Стратегія сприятиме створенню умов для вирішення правових, соціа-льно-економічних, освітньо-культурних потреб ромського населення України та надасть можливість досягти наступних результатів:

запобігти дискримінації по відношенню до представників ромської національності в українському суспільстві;

57

підвищити освітній рівень ромського населення; покращити стан здоров’я ромського населення; поліпшити житлово-побутові умови життя ромського населення; зменшити кількість безробітних з числа осіб ромської національності; забезпечити подальше збереження, розвиток та поширення інформації

про культурну самобутність ромського етносу.

58

ДЛЯ НОТАТОК

59

ЗМІСТ

ВСТУП ...........................................................................................3

МІСЦЯ КОМПАКТНОГО ПРОЖИВАННЯ РОМІВ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ ........................................ 5

ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ РОМІВ БУКОВИНИ І БЕССАРАБІЇ ........................................................6

Історія поселення ромів в Чернівецькій області........................ 6

Топоніми, що свідчать про давню присутність ромського (циганського) населення в Чернівецькій області..................... 12

ПРИКЛАДИ УСПІШНОГО ДОСВІДУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ РОМІВ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ .......... 14

Знаменитий народний музика-скрипаль дід Микола.............. 14

Цигани – військовослужбовці 41-го піхотного полку крайової оборони ........................................................................15

Сільський голова села Білівці на Хотинщині Зіна Афанасіївна Чуравіна .........................................................16

Село Глиниця Кіцманського району – приклад, який варто наслідувати...............................................................17

МІЖНАРОДНІ ПРОГРАМИ .....................................................23

Про програму «Рома України» МФ «Відродження»............... 23

Освітній центр для ромів ...........................................................26

РОЗРОБКА ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОГО ПЛАНУ ДІЙ ДЛЯ РОМІВ УКРАЇНИ ......................................................27

ПРО СТРАТЕГІЮ ЗАХИСТУ ТА ІНТЕГРАЦІЇ РОМІВ УКРАЇНИ ДО 2020 РОКУ.........................................................49

ЗМІСТ ..........................................................................................58

61

Володимир СТАРИК Тарас ХАЛАВКА

СОЦІАЛІЗАЦІЯ РОМІВ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ: ІСТОРИЧИНЙ ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Підписано до друку 25.03.2013.

Формат 60х84/16. Гарнітура Times New Roman. Друк офсетний. Папір офсетний.

Наклад 300 прим. Зам. 63.

Друк пп. Глібка О.В. Тел. (0372) 58-54-54