1

Ка­тедра­українознавчих­студій­­Торонтського­університету

2

3

Павло-Роберт Маґочій

Ужгород • Видавництво В. Падяка • 2018

Переклад­з­англійської

Сергій Біленький

ЯК Я СТАВ

УКРАЇНОЗНАВЦЕМ

ЕСЕЙ-СПогад

4

УДК 378.4(71)ТОР-057.4МаґочійМ12

ІSBN 978-966-387-116-5

©­П.­Р.­Маґочій,­текст,­2018­©­С.­Біленький,­переклад,­2018©­Видавництво­В.­Падяка,­2018

Спогади­ відомого­ американського­ українознавця,­ що­тривалий­час­працює­у­Канаді,­професора­П.-Р.­Маґочія­проли-вають­ світло­ на­ історію­ заснування­ чотири­ десятиліття­ тому­Кафедри­українських­студій­Торонтського­університету,­першим­керів­ником­якої­він­залишається­донині.

для­широкого­кола­шанувальників­історії­України.

5

ЗМІСТ

Вступ­ 7

Есей­1­ 9

Есей­2­ 15

Есей­3­ 23

Есей­4­ 31

Есей­5­ 39

Есей­6-7­ 49

Есей­8­ 79

Есей­9­ 89

документи­ 95

6

7

ВСтуП

Низка­спогадів-нарисів,­що­містяться­у­цьому­томі,­по-стала­завдяки­запрошенню­взяти­участь­у­панелі­під­назвою­ «основи»,­ яка­ була­ частиною­ конференції­

з­ відзначення­ 40-ліття­ Канадського­ інституту­ українських­студій­(КІУС).­Ця­подія­відбулася­у­жовтні­2016­року­в­аль-бертському­університеті­ (м.­Едмонтон).­Тодішній­ директор­КІУСу,­професор­Володимир­Кравченко,­мудро­склав­список­з­дев’яти­питань­і­попросив­мене­та­ще­четверо­моїх­колег­на­них­відповісти.­

Формулюючи­відповіді­на­задані­питання,­мені­здалося­необхідним­ додати­ пояснювальні­ примітки,­ а­ також­ кілька­документів,­аби­проілюструвати­та­підтвердити­писемними­свідоцтвами­деякі­з­моїх­тверджень.­Ці­додатки­можуть­заве-сти­читача­в­оману,­бо­хтось,­можливо,­очікуватиме,­що­перед­ним­наукова­історія­академічного­життя­в­Північній­америці.­але­це­не­так.­Нарис-спогад­«Як­я­став­українознавцем»­не­претендує­на­всебічне­чи­навіть­неупереджене­висвітлення­подій.­Скоріше­він­відбиває­окремі­й­часто­особисті­спогади­про­поодинокі­події­чи­низку­подій,­що­їх­інші­учасники­чи­спостерігачі,­можливо,­пам’ятають­цілком­інакше.

Серед­інших­учасників­чи­спостерігачів­є­декілька­колег,­які­люб’язно­погодилися­прочитати­в­рукописі­першу­версію­моїх­нарисів.­Я­особливо­вдячний­Ігореві­Бардину,­Едвардові­Касинцю,­Любомирові­Луцюку,­Томасові­Примаку,­Романові­Сенькусю­ та­Франкові­ Сисину­ за­ їхні­ цінні­ зауваги­ та­ ви-правлення­стосовно­деяких­речей,­про­які­вони­іноді­ліпше­пам’ятали,­ ніж­ я.­ але,­ безсумнівно,­ лише­ я­ відповідаю­ за­остаточний­текст,­який­є­перед­вами.­

8

9

1. Що Ви думаєте про українські наукові інституції в діаспорі (УВАН, НТШ та інші) і яким був Ваш стосунок до них, якщо був взагалі?

На­ перший­ погляд­ здається,­ що­ в­ мене­ були­ дуже­обмежені­ стосунки­ з­ українськими­ науковими­інституціями­в­еміграції,­крім­хіба­що­Наукового­То-

вариства­ім.­Шевченка­в­Канаді,­повним­членом­якого­мене­обрали­вже­значно­пізніше,­у­2008­році,­а­2013­року­відбулась­офіційна­церемонія­прийняття.­але­нещодавнє­запрошення­від­Канадського­інституту­українських­студій­змусило­мене­повернутися­в­минуле­й­згадати­про­не­завжди­приємні­речі.­І­ось­раптом­виявилося,­що­мої­стосунки­з­українськими­на-уковими­інституціями­в­еміграції­мають­майже­півстолітню­історію­й­що­вони­глибоко­вплинули­на­весь­напрямок­моєї­наукової­кар’єри.­

У­травні­1969­року,­коли­я­ще­був­аспірантом­у­Прин-стонському­університеті,­мене­запросили­виголосити­про-мову­в­Українській­вільній­академії­наук­(УВаН),­що­роз-ташована­в­нью-йоркському­районі­Мангеттен.­Мангеттен­був­на­відстані­всього­лише­сорокап’ятихвилинної­подорожі­потягом­від­Принстону;­тож­одного­недільного­пообіддя­я­вибрався­«до­міста»­–­ми­ніколи­не­називали­його­тоді­Ве-ликим­Яблуком.­ Здається,­ моя­ промова­ базувалася­ на­ до-сить­ ґрунтовній­ і­ по-аспірантськи­ серйозній­ презентації­під­ назвою­ «Теза­ оскара­ гендліна­ про­ відчуження­ на­

10

прикладі­українського­імігрантського­досвіду­в­Сполучених­Штатах».1

Хоч­моя­промова­була­англійською,­її­прийняли­з­пова-гою;­щоправда,­на­початку­я­мусив­лестощами­привернути­увагу­публіки­до­себе,­промовця,­а­не­до­їхніх­найближчих­сусідів.­ Бо,­ вочевидь,­ в­ емігрантських­ наукових­ зібраннях­(як­сьогодні­в­самій­Україні)­для­публіки­є­цілком­нормаль-ним­перемовлятися­між­собою­під­час­промов­запрошених­гостей.­

Під­ час­ перерви­ по­ закінченні­ моєї­ промови­ до­ мене­підійшов­ якийсь­ пан,­ на­ вигляд­ професор,­ який­ звернувся­до­мене­з­густим­акцентом­і­палко­похвалив­мій­виступ.­Він­представився­як­омелян­Пріцак­з­гарварду­й­заходився­го-ворити­про­ інституцію,­де­він­викладав.­Чесно­кажучи,­ми­листувалися­з­1967­року­й­тепер,­по­двох­роках­листування,­вперше­побачилися­особисто.­Згодом­я­подумав,­що­ця­дещо­випадкова­зустріч­в­Українській­вільній­академії­наук­карди-нально­змінила­початковий­хід­моєї­професійної­кар’єри.­

Та­виявилося,­що­мої­стосунки­з­українськими­діаспор-ними­інституціями­ідуть­ще­далі­в­минуле,­й­навіть­передують­моєму­досвідові­в­УВаН­1969­року.­десь­на­початку­1960-х­років,­коли­я­ще­був­учнем­старших­класів­у­північному­Нью-джерсі­(а­моя­школа­була­розташована­буквально­на­крутих­урвищах­берегових­скель,­які­височіють­над­Мангеттеном­з­протилежного­боку­річки­гудзон),­я­натрапив­­на­Український­інститут,­що­на­перехресті­9-ї­вулиці­та­П’ятої­авеню­–­якраз­

1­ оскар­гендлін­ (Oscar­Handlin)­був­багатолітнім­заслуженим­про-фесором­ історії­ СШа­ у­ гарвардському­ університеті.­ Свою­ тезу­про­відчуження­імігрантів­найбільш­вичерпно­він­виклав­у­книжці­під­назвою­The Uprooted: The Epic Story of the Great Migrations that Made the American People­(1951),­яка­була­відзначена­Пулітцерів-ською­премією.

11

по­діагоналі­від­музею­мистецтва­Метрополітен.­Український­інститут­ розташований­ у­ цьому­ престижному­ місці,­ у­розкішному­ будинку,­ який­ колись­ належав­ багатій­ родині­Стайвесент.­ довголітнім­ директором­ інституту­ був­ Юліян­Ревай,­колишній­депутат­чехословацького­парламенту,­член­автономного­ уряду­ Підкарпатської­ Русі,­ а­ також­ колишній­прем’єр-міністр­республіки­Карпатська­Україна­на­чолі­з­ав-густином­Волошиним,­що­нетривалий­час­існувала­на­почат-ку­1939­року.­

Коли­я­вчився­у­старших­класах­американської­середньої­школи,­я­ніколи­навіть­не­чув­назви­«Україна».­але­оскільки­мене­ цікавили­ чехословацькі­ корені­ моєї­ мами,­ мені­ пора-дили­ звернутися­ за­ порадою­ до­ пана­ Ревая­ з­Українського­інституту.­ І­ справді,­ він,­ як­ то­ кажуть,­ взяв­ мене­ під­ своє­

Юліян Ревай, колишній прем’єр-міністр Карпатської України, органі-затор прийняття на честь виходу першої великої книжки професора Маґочія – The­Shaping­of­a­National­ Identity. Український інститут, Нью-Йорк, травень 1978 р.

12

крило­й­кілька­разів­приділив­мені­увагу,­по­дві­чи­три­го-дини­розповідаючи­про­«стару­батьківщину»­–­Рутенію­чи­Карпатську­Україну­–­у­великій­залі­інституту.­Жодна­наша­зустріч­не­закінчувалася­без­того,­аби­ми­не­пішли­на­схід­по­79-й­вулиці­на­перекуску­в­стилі­Старого­Світу­до­його­улюбленої­угорської­ресторації.­Цей­досвід­не­лише­збагатив­моє­уявлення­про­рідну­ землю­моєї­матері­–­Рутенію­ (або,­як­ми­воліємо­казати,­–­Підкарпатську­Русь),­але­також­став­знайомством­ з­ вишуканим­ світом­ міжвоєнної­ центральної­Європи,­ особливо­ в­ тому,­ що­ стосувалося­ способу­ життя­місцевих­політиків­та­урядовців.

Пан­Ревай­і­кілька­його­друзів-українофілів­з­Підкарпаття­(Закарпаття)­ керували­ Карпатським­ дослідним­ інститутом,­який­організовував­видання,­лекції­ та­ інші­культурні­події,­що­часто­відбувалися­в­Українському­інституті.­Пізніше,­на­початку­1970-х­років,­коли­я­вже­захистив­дисертацію­і­був­науковим­співробітником­у­гарварді,­я­прочитав­кілька­лекцій­в­Карпатському­інституті,­де­також­відбулися­(1978­і­1979­рр.)­дві­ окремі­ презентації­моєї­ першої­наукової­монографії­ під­назвою­Формування національної самосвідомості.­ Її­ темою­було­національне­питання­у­карпатських­русинів;­монографія­була­ видана­ під­ еґідою­ Українського­ наукового­ інституту­гарвардського­університету­(УНІгУ­чи­англійською­HURI).2­Книгу­ прихильно­ зустріли­ колишні­ політичні­ діячі­ з­передвоєнної­ Карпатської­ України­ –­ серед­ них­ сам­Юліян­Ревай,­а­також­августин­Штефан­і­Степан­Росоха.

2­ Paul­ Robert­ Magocsi,­ The Shaping of a National Identity: Subcar-pathian Rus’, 1848-1948­ (Cambridge,­ Mass.:­ Harvard­ University­Press,­1978),­656­p.­(українське­видання:­П.­Р.­Магочій,­Формування націо нальної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848–1948).­Ужгород,­1994).

13

але­ще­ до­ початку­ 80-х­ років­ усі­ ці­ постаті­ відійшли­ у­вічність,­а­моя­власна­прихильність­до­ідеї­карпаторусинської­національної­ самобутності­ зіпсувала­мої­ стосунки­ з­ багатьма­колами­ української­ діаспори.­ Коротше­ кажучи,­ від­ початку­80-х­ років­ я­ не­мав­ контакту­ з­ українськими­ емігрантськими­інституціями­протягом­наступних­майже­трьох­десятиліть.­При-чини­такого­охолодження­стосунків­частково­розкриті­нижче.

а­ щодо­ моєї­ думки­ про­ українські­ наукові­ інституції­в­ діаспорі,­ то­ вона­ завжди­ була­ позитивна­ –­ незважаючи­на­дедалі­прохолодніші,­ а­потім­ і­цілком­перервані­стосун-ки­між­ними­та­мною.­Причиною­моїх­ схвальних­поглядів­була­порівняльна­перспектива,­а­також­те,­що­я­розглядав­ці­інституції­не­лише­як­«наукові»­за­метою.

Як­ дослідник­ та­ автор­ кількох­ праць­ з­ історії­ амери-канських­та­канадійських­імігрантських­громад­я­завжди­ди-вився­на­американських­і­канадійських­українців­в­контексті­інших­ груп­ імігрантів­ в­ америці­ та­ Канаді.­ Після­ другої­світової­ війни­ українська­ діаспора­ з­ її­ розмаїттям­ громад-ських,­культурних,­політичних­і­релігійних­організацій­завж-ди­добре­виглядала­порівняно­з­іншими­громадами.­Там,­де­американські­ й­ канадійські­ українці­ бачили­ роз’єднаність­і­ внутрішню­ боротьбу,­ я­ бачив­ енергію­ та­ гідну­ пошани­відданість­ власній­ культурі­ та­ мові,­ які­ були­ під­ загрозою­зникнення­ у­ радянській­ Україні.­ Можливо,­ саме­ тому,­ що­як­не­ етнічний­українець­ я­ був­ вільний­ від­ тягара,­ власти-вого­ усім,­ хто­ перебуває­ зсередини­й­ хто­ схильний­ бачити­все­ крізь­ призму­ скепсису­ та­ негативізму.­ Натомість­ я­ міг­побачити­позитивний­бік­діаспорних­громад,­особливо­коли­порівнював­українців­з­американцями­та­канадійцями­іншого­європейського­походження.­

а­щодо­специфічно­українських­діаспорних­інституцій,­то­ я­ пригадую,­ як­ колись­ мої­ україно-американські­ колеги­­

14

у­ гарварді­ незмінно­ поблажливо­ ставилися­ до­ начебто­застарілих­та­аматорських­поглядів­членів­та­прихильників­Наукового­ Товариства­ Шевченка,­ Української­ Вільної­академії­ Наук­ та­ інших­ подібних­ організацій.­ але­ чому,­питається,­ не­ розглядати­ усі­ ці­ організації­ такими,­ яки-ми­ вони­ були:­ як­ структури,­що­ намагалися­ відтворити­ на­Заході­україномовне­середовище­зі­Старого­Світу,­який­вони­були­ змушені­ залишити­ та­ до­ якого­ вони­ більше­ не­могли­повернутися?­ Чи­ не­ була­ соціальна­ функція­ гуртування­ в­діаспорних­наукових­ інституціях­сама­по­собі­варта­похва-ли?­В­той­час­як­багато­інших­емігрантських­громад,­особ-ливо­старіших­–­тих,­які­прибули­з-за­океану­перед­Першою­світовою­війною­–­вгамовували­свою­культурну­жагу­на­бен-кетах,­танцях,­вечорах­боулінґу­та­на­полях­з­ґольфу,­українці­відчували­ необхідність­ проводити­ свої­ суботи­ та­ неділі­ на­лекціях,­ концертах­ та­ наукових­ конференціях.­ І­що­ було­ у­цьому­поганого?­Радше­–­навпаки;­це­був­чудовий­приклад­патріотизму.

143

Замовлення­№­342.­Підписано­до­друку­15.05.2018­р.­Формат­60х84/16­Папір­офсет.­гарнітура:­Times.­Умов.­друк.­арк.­8,37.­Тираж­1000­прим.

Видавництво Валерія Падякавул.­гагаріна­14/3,­Ужгород,­88006.­

Тел.­(0312)-693132е-mail­<padiak.valeri@gmail.com>

www.padyak.comДиректор Л.­о.­ПадЯК­

(Свідоцтво­держкомінформу­України­дК­№­963­­від­20.06.2002­р.)

Наукове видання

Павло-Роберт­Маґочій­

Як я став українознавцем

Оригінал-макетЛариса Ільченко

Видання першеУкраїнською мовою

Переклад з англійської

Сергій Біленький

144

Маґочій, Павло-Роберт. Як я став українознавцем­ :­ есей-спогад­ [Текст]­ /­

П.-Р.­­Маґочій­;­пер.­з­англ.­С.­Біленького.­–­Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2018. – 144 с. : іл.

М12

УДК 378.4(71)ТОР-057.4Маґочій

ІSBN 978-966-387-116-5Спогади­ відомого­ американського­ українознавця,­ що­

тривалий­час­працює­у­Канаді,­професора­П.-Р.­Маґочія­про-ли­­вають­ світло­ на­ історію­ заснування­ чотири­ десятиліття­тому­Кафедри­українських­студій­Торонтського­університету,­першим­керів­ником­якої­він­залишається­донині.

для­широкого­кола­шанувальників­історії­України.