!AIT#8-FINAL-02

Понимая значимость молочной отрасли для украинской экономики,а также зная ее реальное состояние, мы решили провести в помощьнашим скотоводческим фермам Мастер-класс от ведущих украинскиххозяйств «Украинская Молочная компания» и «Проминь». Для всех, ктоне стоит на месте, кто развивается, учится и ставит перед собой амби-циозные цели — лучшие производители молока в Украине поделятсясвоим опытом. Две разные фермы, два разных пути инвестирования,результат один — вопреки общему состоянию отрасли — успешное эф-фективное хозяйство. Не упустите свой шанс: услышать из первых уст,как построить современную ферму, как добиваться высоких надоев, какправильно и сколько инвестировать в молочный бизнес, как найтипартнеров по бизнесу, также у вас будет возможность познакомиться скомпетентными консультантами.

Просим зарегистрироваться по указанным ниже телефонам.

Учредитель, издатель, главный

редактор Гульнара Ибраева

Редакционная коллегия журнала

Александр Бакуменко,

Союз птицеводов Украины

Андрей Березовский,

компания «Бровафарма»

Иван Бисюк, Государственная

ветеринарная и фитосанитарная

служба Украины

Сергей Быков

Анатолий Головко, УААН

Богдан Егоров, Одесская НАПТ

Игорь Коцюмбас,

Львовский ГНИКИВПКД

Нурмухан Ниязбеков,

Союз птицеводов Казахстана

Эльман Оруджев, эксперт

по молочному скотоводству

Евгений Руденко, Харьковский

институт животноводства

Питер Сурай,

университет Глазго, Шотландия

Владимир Фисинин,

Россельхозакадемия, Москва

Ежемесячный научно-практический

журнал «Тваринництво сьогодні»

Свидетельство о регистрации:

КВ №14765-3736Р от 10.12.2008

Подписной индекс: 37600

Типография: Аврора Принт

Тираж: 7 000 экземпляров

Адрес редакции:

03150, г. Киев, а/я 550

тел./ф.: (044) 529-09-38

моб.: +38 050 358-17-19

www.ait-magazine.com.ua

E-mail: [email protected]

Редакция не всегда разделяет точку зренияавторов публикуемых материалов.Ответственность за соблюдение авторскихправ и содержание рекламной информациинесет рекламодатель. Перепечатка наших материалов возможнас письменного разрешения редакции и соссылкой на журнал.

В мероприятии примут участие ведущие бизнес-менеджеры отрасли:Сергей Быков, Виталий Скоцик, Михаил Корилкевич и эксперт по молочному скотоводству Эльман Оруджев.

Программа1. Экономика молочного бизнеса. 2. Эконом эффективность инвестиций в молочное скотоводство.3. Управление процессами.4. Оптимизация инвестиционного портфеля, привлечение инвестиций.Организатор: Журнал «Тваринництво сьогодні» Время и место проведения: 28 сентября 2011 г., 11.00–15.00, МВЦ, Броварской проспект, 15, г. Киев — выставка «Animal Farming Ukraine» Заявки на участие принимаются по тел.: +380503581719;+380959403579; (044) 2891628.

Участие для ферм — бесплатно. Заявки на спонсорское участие в мероприятии

по тел.: +38-0503581719.

Нет ничего более практичного, чем хорошая теория, подтвержденная опытом

Мастер-класс «Молочный бизнес» от ведущих ферм Украины:

«Украинская Молочная Компания» и «Проминь»Руководители хозяйств: Олег Рубцов и Александр Остапенко со своими командами поделятся опытом эффективного ведениямолочного бизнеса

РЕДАКТОРСКАЯ КОЛОНКАЖИВОТНОВОДСТВО СЕГОДНЯ/ANIMAL INDUSTRY TODAY

Понимая значимость молочной отрасли для украинской экономики,а также зная ее реальное состояние, мы решили провести в помощьнашим скотоводческим фермам Мастер-класс от ведущих украинскиххозяйств «Украинская Молочная компания» и «Проминь». Для всех, ктоне стоит на месте, кто развивается, учится и ставит перед собой амби-циозные цели — лучшие производители молока в Украине поделятсясвоим опытом. Две разные фермы, два разных пути инвестирования,результат один — вопреки общему состоянию отрасли — успешное эф-фективное хозяйство. Не упустите свой шанс: услышать из первых уст,как построить современную ферму, как добиваться высоких надоев, какправильно и сколько инвестировать в молочный бизнес, как найтипартнеров по бизнесу, также у вас будет возможность познакомиться скомпетентными консультантами.

Просим зарегистрироваться по указанным ниже телефонам.

Учредитель, издатель, главный

редактор Гульнара Ибраева

Редакционная коллегия журнала

Александр Бакуменко,

Союз птицеводов Украины

Андрей Березовский,

компания «Бровафарма»

Иван Бисюк, Государственная

ветеринарная и фитосанитарная

служба Украины

Сергей Быков

Анатолий Головко, УААН

Богдан Егоров, Одесская НАПТ

Игорь Коцюмбас,

Львовский ГНИКИВПКД

Нурмухан Ниязбеков,

Союз птицеводов Казахстана

Эльман Оруджев, эксперт

по молочному скотоводству

Евгений Руденко, Харьковский

институт животноводства

Питер Сурай,

университет Глазго, Шотландия

Владимир Фисинин,

Россельхозакадемия, Москва

Ежемесячный научно-практический

журнал «Тваринництво сьогодні»

Свидетельство о регистрации:

КВ №14765-3736Р от 10.12.2008

Подписной индекс: 37600

Типография: Аврора Принт

Тираж: 7 000 экземпляров

Адрес редакции:

03150, г. Киев, а/я 550

тел./ф.: (044) 529-09-38

моб.: +38 050 358-17-19

www.ait-magazine.com.ua

E-mail: [email protected]

Редакция не всегда разделяет точку зренияавторов публикуемых материалов.Ответственность за соблюдение авторскихправ и содержание рекламной информациинесет рекламодатель. Перепечатка наших материалов возможнас письменного разрешения редакции и соссылкой на журнал.

В мероприятии примут участие ведущие бизнес-менеджеры отрасли:Сергей Быков, Виталий Скоцик, Михаил Корилкевич и эксперт по молочному скотоводству Эльман Оруджев.

Программа1. Экономика молочного бизнеса. 2. Эконом эффективность инвестиций в молочное скотоводство.3. Управление процессами.4. Оптимизация инвестиционного портфеля, привлечение инвестиций.Организатор: Журнал «Тваринництво сьогодні» Время и место проведения: 28 сентября 2011 г., 11.00–15.00, МВЦ, Броварской проспект, 15, г. Киев — выставка «Animal Farming Ukraine» Заявки на участие принимаются по тел.: +380503581719;+380959403579; (044) 2891628.

Участие для ферм — бесплатно. Заявки на спонсорское участие в мероприятии

по тел.: +38-0503581719.

Нет ничего более практичного, чем хорошая теория, подтвержденная опытом

Мастер-класс «Молочный бизнес» от ведущих ферм Украины:

«Украинская Молочная Компания» и «Проминь»Руководители хозяйств: Олег Рубцов и Александр Остапенко со своими командами поделятся опытом эффективного ведениямолочного бизнеса

РЕДАКТОРСКАЯ КОЛОНКАЖИВОТНОВОДСТВО СЕГОДНЯ/ANIMAL INDUSTRY TODAY

РЕДАКТОРСКАЯ КОЛОНКА

Дорогой читатель!

Журнал «Тваринництво сьогодні» — ваш информационный помощник, однако мы ставим перед собой цель не просто перенести или донести информацию до вас, а всегда быть интересным собеседником, разумным советчиком для мыслящих и развивающихся людей. К тому же, благодаря вам мы сами меняемся, совершенствуемся. В частности, с этого номера мы открыли рубрику «Насущное», в которой в необычной для на шего издания форме — литературного эссе, очерка — будем печатать размышления, попытки осмыслить наиболее важные текущие события. Мы уверены, что читатель оценит и поймет наше нововведение, поскольку очень часто принятые нами решения – подсознательны. Душа и подсознание помогают нам не ошибиться и будят интуицию в моменты выбора, в моменты, формирую щие мировоззрение.

В этом номере много статей по животрепещущим вопросам – о качестве и безопасности продуктов питания, о конкурентоспособности нашего производителя на международных рынках. Это особенно актуально в свете происходящих событий: Украина вышла на финишную прямую по подписанию договора о свободной торговле со странами Европейского Союза. Среди новых требований и правил свободной торговли есть положения об отмене дополнительной авторизации импорта и ужесточении требований к сегменту адаптации законодательства по обороту ГМОисточников в открытых системах и их использованию при производстве кормов и пищевых продуктов. Делать прогнозы по изменению внутренних и международных режимов торговли пока рано, так как сам процесс ратификации договора после его подписания может занять от нескольких месяцев до нескольких лет.

И, наконец, главная новость — началась подписка на 2012 год. В любом почтовом отделении вы можете подписаться на 9 номеров следующего года. Вот они, магические цифры: наш подписной индекс — 37600.

Читайте, вооружайтесь информацией! Участвуйте в нашей жизни: заходите к нам на вебсайт http://www.ait-magazine.com.ua, дискутируйте, общайтесь на нашем форуме. Размещение ваших рекламных материалов в нашем журнале — лучший способ представить вашу продукцию и услуги на украинском рынке.

Гульнара Ибраева

ХОЧЕТЕ КРОКУВАТИ ЗІ СВIТОВИМ ТВАРИННИЦТВОМ – ЧИТАЙТЕ НАШ ЖУРНАЛ:

80 СТОРIНОК СУЧАСНОЇ ТА КОРИСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ – ЩОМІСЯЧНО!

ЖИВОТНОВОДСТВО СЕГОДНЯ/ANIMAL INDUSTRY TODAY

Передплатний індекс

37600

Почалась передплатна кампанія на 2012 рік. Передплачуйте журнал «Тваринництво сьогодні» у поштових відділеннях України та отримуйте його у ваших поштових скриньках.

Щоб передплатити журнал «Тваринництво сьогодні» через редакцію, відправляйте заявку на email: ait[email protected], або телефонуйте: +38 (044) 2891628, +38 (095) 8703837

По всем вопросам обращаться к Е. Акимовой (8 918 320 0 734) аgесоmkub@уаhoо.соm, экспорт директору Эрвэ Мэр :[email protected] • www.labuvette.com

Индивидуальный модулируемый бокс

для телят!

Система модульного поенияДля одновременного поения 6-7 коров.Возможно присоединение большого количества дополнительных баков.

Модуль на базеMulti-Twin™200 л

Дополнительные баки

MULTI-TWIN™

BABY-STAR™Индивидуальный

НОВИНКАBIGCHO 2BIGSTAL 2

Поилки с защитой от замерзания и от разбрызгивания воды.

Специалист по поению

І №8 І ОКТЯБРЬ 2011 І 3

СОДЕРжАНиЕ

НАСущНОЕ

4 В. Глыбына Жизнь Семена Светлячкова, или сон с продолжением

КАчЕСТВО и бЕзОпАСНОСТь

10 В. Глыбына Государственная ветеринарная и фитосанитарная служба:есть ли свет в конце тоннеля?

14 Є. В Новожилова, А. О. білоус Cучасний стан, проблеми, якість та безпека у галузі тваринництва України

18 интервью с Е. В. Новожиловой Безопасность пищевых продуктов в Украине — мечта или реальность?

22 Новые методы борьбы с сальмонеллой

ВЕТЕРиНАРиЯ

24 В. А. прискока Збудник у вакцині та благополуччя тварин

30 І. М. Ксьонз Хламідіоз свиней

34 А. В. березовский, В. В. Сенча, Т. Е. пиляк Илеит (лавсониоз) свиней

40 В. піотрович Лептоспіроз свиней

42 Р. Н. полонский, К. В. Росляков Что такое мастит и как с ним бороться?

ГЕНЕТиКА и СЕЛЕКциЯ

48 по материалам «АпК-иНВЕСТ» «АПК-ИНВЕСТ»: Наши гибриды имеют преимущество перед европейскими

ВыСТАВКи. СОбыТиЯ

51 «Мироновский хлебопродукт» открывает двери

58 Конференція «Прогресивні технологогії у м’ясному свинарстві»

зАРубЕжНый ОпыТ

66 К. В. заруба Виробництво та маркетинг м`яса овець у Австралії

На веб-сайті журналу «Тваринництво сьогодні» розпочав роботу форум,

де ви зможете обмінюватись досвідом і отримувати поради з усіх питань,

що стосуються тваринництва.

Адреса форуму: http://ait-magazine.com.ua/forum/

рубрика

4 І І №8 І ОКТЯБРЬ 2011

Украинское село: рядом лес, река; немного поотдаль – столица и бурная, пол

ная суетливого смятения, неожиданного разочарования и спешки жизнь. Семен жил тут не всегда; он родился на Полесье, служил на Сахалине, осваивал целину в Казахстане, поднимал украинское село на Донбассе, и вот только сейчас, после выхода на пенсию, у него появилась возможность спокойно размышлять, созерцать жизнь, как говорят, со стороны.

– …Семен Иванович Светлячков, 1940 года рождения, украинец,

женат, двое детей, пятеро внуков… и как вас угораздило, здравомыслящего, порядочного человека в солидном возрасте, пойти на поводу у саботажников и аферистов? – размышлял вслух майор милиции, сидя за столом и разглядывая паспорт гражданина Украины. Семен, опустив глаза в пол, молчал. Майор продолжал заполнять протокол административного нарушения и при этом всем своим видом показывал, какую важную работу доверило ему государство.

– Ну, скажите наконец, кто проводил подготовку этой несанкци

онированной демонстрации или протеста, как вы там ее называете…? – не унимался майор, пытаясь вытянуть Семена на откровенный разговор. – Да не бойтесь вы, если скажете, я даже штраф вам выписывать не буду, – продолжал молодой как для майорского чина милиционер.

– Нет уж, выписывай, сынок, – оживился вдруг Семен, комкая в руках видавшую виды кепку.

Майор улыбнулся, продолжая заполнять протокол.

– Ладно, расписывайтесь, гражданин Светлячков. – Он развернул

жизнь Семена Светлячкова, или сон с продолжением

Виталий Глыбына

Ukrainian villager tries to understand the latest agrarian reform that exposes land to sale and purchase

Литературный очерк о Семене Светлячкове — простом гражданине украины, каких миллионы. Они мыслят, удивляются, живут, и вместе они сильнее, чем сами того ожидают…

рубрика


протокол от себя и подвинул поближе к Светлячкову. Семен, не дотрагиваясь до серой бумаги протокола, стал на удивление спокойно водить взглядом по коряво нацарапанным строчкам новоиспеченного документа. Время тянулось вязко, как зимний мед. Протокол был не так велик, но некоторые строки наверняка задели старика, поэтому он снова и снова вчитывался в них, стараясь осознать то ли свою вину, то ли полноту бредовости литературного изложения молодого милиционера.

– Прочитали? – потянулся за документом майор.

– Нет, милок, погоди, – прижав большим пальцем документ к столу, ответил Семен, продолжая вчитываться в последние строки. Майор замер, не скрывая своего раздражения и легкой настороженности.

– Вы ошибки высматриваете или с сутью не согласны? Учителем небось в школе работали? – от

кидываясь на спинку стула, начал размышления вслух милиционер. Семен, выдержав долгую паузу, как будто невзначай проронил:

– Да… Учил дураков умуразуму…

Милиционер перестал кататься на стуле и встал.

– Так зачем вы пытались нарушить работу сельсовета, а, гражданин Светлячков?

– Неправду вы написали, гражданин начальник, – вновь откликнулся Семен и, оттолкнув в сторону майора протокол, отодвинулся от стола. – И подписывать я бумагу вашу не буду. Сделали из меня Робин Гуда – грабителя, а разобратьсято по сути и не пытались. Зачем ты, милок, написал, что мы ворвались в сельсовет? Не врывались мы туда, просто зашли поговорить с председателем, а Машка секретарша Петровича, уважаемого механизатора, старым пеньком обозвала, вот и завелись сдуру.

– А кабинет председателя стулом зачем приперли? Это ж чистой воды хулиганство, а, Семен Иванович? – Майор вновь вплотную подошел к столу и оперся о спинку стула, нависая над щуплым стариком.

А, ну это, чтоб он назад в кабинет не шмыгнул, Петрович и припер дверкуто. Да не со зла это все, товарищ начальник, так, от безысходности. Ведь раздевают нас, последнее отобрать решили – землю. У насто в деревне пашни мало, столичные под имения раскупили землицуто, а теперь вот и продавать ее хотят разрешить, а сельских паев сколько? Гектаров десять, не более… а банкиры эти как коршуны туды сюды, туды сюды, проходу не дают, вот и пошли мы к председателю против реформы свое громкое «нет» заявить. А вы, гражданин начальник, статью старикам шьете…

Майор вздохнул и уселся обратно на свой стул.


НАСущНОЕ

– А милицию кто вызвал, если, повашему, все мирно и спокойно было? – не давая Семену продолжить, спросил милиционер.

– Так Машка и позвонила. Она увидела, что Климушка, председатель наш, в штаны наложил, и давай в колокола трезвонить: убивают мол, гвалт… – Семен вытер лоб кепкой и опустил глаза в пол. Тишина тянулась недолго. Майор взял неподписанный протокол в руки, повертел его и снова бросил на стол, затем продолжил:

– А кто заставляет продавать ваш пай? Вы же акт на него имеете?

– Ято имею, а половину села не стали оформлять, так, в книге сельсоветской записано — кому, где и сколько… и все. А вот вы попробуйте узнать у председателя, где и сколько земли у нас в колхозе свободной. А ни словечка он вам не скажет, пока вы ему за цену не скажете. Вот так и паи наши про

дадутся, а многим и доказать свою правоту нечем будет. Конечно, взволновались бабки да деды наши. Про реформуто эту все направо и налево трезвонят, а растолковать ни Клим, ни Машка не могут, сидят, как снегири на рябине, да ягоды клюют, причем наши ягоды, мы их выбрали – дармоеды чертовы…

– А сколько земли у вас, Семен Иванович? – Майора, повидимому, заинтересовала тема, или, может быть, заворожила колоритность старика, но он уселся поудобнее и сложил руки на груди, приготовившись выслушивать историю дальше.

– У меня три гектара, возле самого леса, и не много, да и не мало…

– В аренду сдаете или сами управляетесь?

– А как я сам с ней управлюсь? Граблями своими старыми, что ли? В прошлом году Ваське Марухину за тысячу кукурузу дал посеять, а в

этом земля под паром простояла, в следующем – не знаю еще…

– А для жизни сколько земли хватило бы, а?

– Да десять соток с головой хватило бы, да я больше и не вспашуто сам.

– Так почему продать остальную землю не хотите, вот, например, фермеру вашему Ваське?

– Он штаны веревкой подвязывает, а вы говорите – купить. Пусть детей своих накормит да напоит, а потом и про цену поговорим. Не купит он, товарищ начальник…

– Дмитрием меня зовут, – вдруг перебил его майор, – а кто купит?

– Да повадился у нас тут бизнесмен один из города, все расспрашивает, разнюхивает, к Климу нашему как домой к себе ходит, картами обложился, будто наступление на Киев готовит… Вот он, наверное, и купит. Говорят бабы, он из банка какогото – инвестор.


НАСущНОЕ

– Так, а разве плохо, что он землю купит: банк украинский, земля украинская. Потом трактора купит, вас на работу возьмет, зарплату даст, зерном осенью поможет – разве плохо, если почестному?

– Так это если почестному, у насто так не бывает… – Семен понизил голос и задумался.

– Клим ваш бумаги правильно составит под вашим присмотром. Землю захотите – продать сможете, а захотите – в аренду долгосрочную сдадите. А то смотрите, Васька ваш землю на год взял – подсолнух посеял, а у тебя что в следующем году после подсолнуха вырастет, а? Вот если на двадцать лет взял бы и стал думать, что да как сеять, чтобы год от года урожай сохранять. Ты же, как владелец, контролировать его смог бы… – не унимался милиционер, даже порозовел от запала.

– Да ты не милиция, я погляжу, ты – агроном, – усмехнулся Семен.

Майор улыбнулся и спрятал так и не подписанный протокол к себе в стол.

– Идите, Семен Иванович, только за права свои с умом и справедливостью боритесь, а то в следующий раз загремите на пятнадцать суток.

Семен встал со стула и, нахлобучив на уши кепку, побрел в сторону выхода. Уже возле дверей он остановился и, обернувшись к майору лицом, сказал:

– Хороший ты мент, Дима. Нам бы председателя такого…

От райцентра до деревни – километров шесть, не больше. Семен медленно, но достаточно уверенно и в приподнятом настроении подходил к остановке. На шестичасовой автобус он уже опоздал, а к следующему успеет наверняка. Еще метров за сто до остановки Семен заприметил себе свободное местечко, где с легкостью можно

было бы дождаться следующего автобуса. Людей было еще немного, и примоститься пока было где. Возле самой проезжей части стояли две женщины в солидном весе и возрасте и громко спорили о превратностях женских судеб, отягощенных повышающимися ценами и понижающимся уровнем жизни.

– …хлеб к зубам прилипает и не глотается… – тараторила одна из них.

– А капуста уже по цене картошки, а картошка дороже бананов, скоро, как обезьяны, бананы варить и толочь будем… – недослушав первую, включалась в разговор вторая.

Семен потихоньку, желая остаться незамеченным, протиснулся к лавочке и сел с краю в тени навеса. Беспорядочные причитания односельчанок веселили старика и обещали сделать остаток времени нескучным. Все бы и прошло именно так, если бы Семен не заметил молодого паренька, уверенно шагавшего к остановке через дорогу, наполненную движущимся транспортом. Он был достаточно высоким, крепкого телосложения, с рюкзаком через плечо и пакетом в руке. Лицо его было загорелым, а выдающиеся скулы делали его еще более мужественным.

«Наверняка не из деревенских, городской, щеголявый какойто», – подумал Семен Иванович, не сводя глаз с паренька. Тот, подойдя вплотную к остановке, повидимому, тоже искал глазами собеседника, наверняка интересуясь чемто. Не найдя никого более подходящего, чем одиноко восседающий на лавочке старик, парень подошел именно к Семену.

– Доброго здоровья вам, не подскажете, на Соловьеву гору я доеду с этой остановки?

– А зачем тебе туда на ночь глядя? – в непривычной для себя манере вопросом на вопрос ответил Семен.

– Так доеду, значит?– Доедешь, доедешь, дорогой, –

интуитивно подвигаясь и уступая при этом часть короткой лавочки пареньку, процедил старик. – Так зачем тебе в это селото, расскажешь деду? – не унимался Семен, распираемый любопытством.

Парень снял рюкзак, уселся рядом с дедом, но отвечать не спешил, только поглядывал на него прямым взглядом, создавая иллюзию занятости. Семен, заводясь от тихого возмущения и не дожидаясь ответа, продолжил:

– Как хоть зовут тебя?– Дима меня зовут, – неожидан

но громко ответил парень и протянул открытую ладонь деду.


НАСущНОЕ

– Милиционер, что ли? – постарчески, удивленно приподняв брови, неожиданно даже для себя выпалил Семен и протянул руку в ответ.

– Почему милиционер… агроном, – уже еле заметно улыбаясь и пожимая руку старику, ответил Дмитрий.

– На каникулы к комуто или так, от нечего делать, в наше село?

– На работу к вам собираюсь, чего нельзя?

– Почему нельзя, можно. Ты этот, как его, камикадзе? – исковеркав в нескольких местах последнее слово, вдруг спросил Семен и, не останавливаясь, продолжил:

– У нас из своихто никто не вернулся, а тебя, чужака, куда черт несет? В болото?

– Так если у вас болото, то что говорить о полесских селах, где жителей с десяток и автобус ходит раз в неделю, и то на базар? Вот там болото, там катастрофа, а у вас – сказка: час – и ты в Киеве, просто прелесть какаято, – продолжал Дмитрий, устроив поудобнее рядом с собой рюкзак. – Меня из университета по распределению к вам направили. Если у председателя удастся отмазаться, то не буду вам глаза мозолить, а если нет, придется повертеться немного, а там видно будет.

– Тогда понятно! – ничего по сути не понимая, закивал Семен. – Так чего ты делатьто умеешь? – спросил старик.

– Все умею, вот только убедиться в этом нужно, – улыбаясь белыми зубами во весь рот, выпалил Дмитрий. – Я хорошо учился и многое усвоил, вот только практики у меня маловато, но ничего, надеюсь, ктонибудь научит там, у вас, что к чему.

– Да кто ж тебя научит? У нас агронома уже пять лет как нет, да

и сеять, правда, уже негде, но коечто всетаки наш Клим собирает и в район отчитывается. У нас все больше дачники сеют да на землю нашу заглядываются, дворцы строят да дороги асфальтом укатывают, мерседесы свои балуют.

– Ну, так на то они и деньги, чтобы их тратить, вот люди в землю да в игрушки их и вкладывают. А что, хорошее капиталовложение, не зря говорят: покупайте землю, такой товар больше не выпускают.

– А как же «землю – крестьянам, заводы – рабочим»?

– Много заводов вы видели, которые принадлежат рабочим? Вот и земли скоро не останется у крестьян, ведь миром управляют деньги, а значит, и вами управляют те, в чьих руках деньги, что же тут непонятного, закон экономического мироздания. – Дми

трий внимательно посмотрел на старика, уткнувшегося взглядом в асфальт под ногами, и продолжил более мягким тоном. – Да не переживайте вы так, земля – она ведь все равно наша, украинская, и если покупать и обрабатывать ее будут украинские люди, то и страна станет богаче, и к земле относиться будем бережнее. А ваше всегда останется вашим, пока вы не захотите чтото изменить сами, вы сами, – он сделал ударение на слове «вы», и старик оживился:

–Так обворуют же! Заберут до нитки все!.. – Семен так безысходно это сказал, что студент даже изменился в лице – оно потемнело и стало более озадаченным. – Как бороться против жирномордых денежных мешков, если они с судьями по баням с девками разгуливают? Где защитыто искать?


НАСущНОЕ

– Собираться надо и обговаривать, силу они должны крестьянскую почувствовать… – в словах Дмитрия почувствовались еле заметные нотки неуверенности, было видно, что мысли лишь раскачивают сознание, но не могут сформулировать ни одну из идей. Они оба замолчали. Студент изредка посматривал на часы, а Семен Иванович вспоминал разговор с майором и все никак не мог сам себе объяснить, что в разговоре с милиционером так подняло настроение, а вот со студентом, который всецело был на его стороне, наоборот, огорчило.

К остановке подъехал большой и новый, оттого и красивый, желтый автобус. Студент помог старику взобраться на ступеньку и покорно встал рядом с креслом, на котором восседал все еще задумчивый Се

мен. Ехать нужно было недолго, минут двадцать, и на протяжении всей дороги они старались больше не поднимать растревожившую их тему. Они говорили о том, где бы Дмитрию остановиться, как встретиться с председателем, да и вообще стоит ли ему оставаться в деревне. В итоге решили, что время покажет, и к завтрашнему дню все само собой встанет на свои места. Семен рассказал, по какому поводу ездил в районный центр – и вновь нехотя затронул тему народного возмущения и разборок с представителями власти по поводу земельных вопросов. Автобус остановился возле магазина – единственного в селе увеселительного заведения, и пассажиры потихоньку потянулись к выходу. Семен и студент Дмитрий, выйдя из душного автобуса, решили выпить по бутылочке пива на лавочке, тем более студент угощает.

Вдруг, сам от себя не ожидая, Дмитрий снова задел больную тему:

– Просто нужно избегать импульсивных и непродуманных решений.

– Ты это о чем? – спросил его Семен, открывая свое пенное.

– О возмущениях ваших сегодняшних в сельсовете. Вам просто на заседании необходимо поставить вопрос о законном закреплении всех земельных участков с общественным пересмотром всех свободных земельных участков, вы избиратели, в конце концов. И если действия и требования ваши будут взвешены и аргументированы, то и Климу вашему ничего не останется, как обговорить с селом моменты, связанные с распределением земельных участков. Вот посмотрите, даже милиционер не стал протокол составлять, а почему? Да потому, что дело ваше пра

вое, и таких, как он, много, они и у власти есть, и в судах; нельзя всех под одну гребенку, хороших людей много, вот на них и ориентироваться будем, а я вам в этом помогу. И бумагу правильную составим, и, если нужно, в район поедем и в министерство, пусть там нам разъяснят, что и как нужно делать, чтобы людей своих рабами не оставить.

Старик смотрел на молодого, задорного паренька, и хорошее настроение вновь возвращалось к нему, и только начатая бутылка пива, нашего украинского пива, пусть и с бельгийскими инвестициями, но из нашего же ячменя, сваренного с любовью нашими украинскими руками, была тут совсем не при чем.

Они разошлись каждый в свою сторону: Дима – к сельсовету, где договорился встретиться с секретарем Машкой и определится с ночлегом, а Семен – домой, в свой старенький, но родной домишко на краю последней сельской улицы. Прекрасно, как всегда, пели птицы и светило вечернее, уже не такое жгучее летнее солнце. Он прекрасно осознавал, что день сегодняшний не прошел зря. Отчаяние и безысходность утренних событий твердо превратились в уверенность и надежду вечерних разговоров с молодым, но целеустремленным пареньком.

«Да, жизнь продолжается, – подумал вслух Семен, открывая калитку. – А ведь и правда, пока добрые люди на свете есть, и надежда на правду и добро остается, только нужно избегать необдуманных и импульсивных решений…»

Уставший день сдавал позиции сумеркам, а стареющее село вновь получило надежду на справедливость. Утро станет новым началом…


В декабре 2010 г. власти затеяли реформу системы Государственного контроля

безопасности пищевых продуктов в Украине. Как снег на голову, из самой продуктивной части Администрации Президента Украины посыпались указы об утверждении положений про различные службы, министерства, ведомства, агентства, комитеты и т.д. Для людей, не посвященных в кулуары политики, этот процесс показался лишь перестановкой пешек на все той же клетчатой шахматной доске. Но если присмотреться и прочувствовать изменения, вложенные в новые положения, станет понятно, что над самой концепцией поработал не один десяток человек, а их работа претендует на звание фундаментальной. На самом деле масштаб желаний и площади реформирования поражает размерами, но мы поговорим только о маленьком сегменте безопасности и качества пищевых продуктов.

Заглянем в прошлое. Союз Советских Социалистических Республик, государство, занимавщее по площади чуть ли не половину всей суши в мире, потреблял и использовал огромное количество природных ресурсов. При этом СССР, живя в состоянии перманентной конфронтации с большинством капиталистических стран, был обязан защищать свою территорию от посягательств со стороны, в том числе

и со стороны импортеров пищевых продуктов. Эта задача была выполнена на шесть по пятибалльной системе оценивания. При советской системе построения внешней торговой политики страна была просто обязана обеспечивать себя всеми составляющими пищевой и кормовой цепочки народного хозяйства на 100% и более. Так оно и было – это правда. Теперь о главном. Производство и оборот пищевых продуктов в социалистическом государстве был прерогативой государства, т.е. все предприятия, производившие полный перечень пищевых продуктов и сырья, принадлежали государству – как, в принципе, и все остальные. Таким образом, контролировать все процессы приходилось самому государству, что очень логично. Степень защиты потребителя от некачественного или опасного пищевого продукта и тогда, и сейчас оценивалась независимыми экспертами как одна из самых высоких и эффективных. И это тоже понятно, так как контролерам предоставлялись неограниченные права, а на каждого производителя приходилось по три проверяющих. Первый – это Санитарноэпидемиологическая служба, осуществлявшая контроль здоровья сотрудников, а также состояния оборудования и процессов приготовления готовых продуктов, распространения заболеваний среди населения и т. д. Второй – это Го

Государственная ветеринарная и фитосанитарная служба: есть ли свет в конце тоннеля?

Will the latest state safety control reform work?


Виталий Глыбына



сударственная ветеринарная служба, на которую возлагали контроль всего сырья животного происхождения и готовых продуктов – но только на предприятиях, использующих сырье животного происхождения как основной ингредиент производства. К этому добавлялся полный надзор за использованием антибиотиков в ветеринарии и контроль над распространением болезней, общих для животных и человека. Эти два органа государственной власти ведали всеми процессами, связанными с безопасностью пищевых продуктов. В роли третьего проверяющего выступал Госпотребстандарт, отвечавший за качество продуктов и соответствие выпускаемой продукции Государственным стандартам на пищевые продукты. Итак, картина выглядела просто и надежно: государство проверяло государство, а цикличность и периодичность большой роли не играли, поскольку в конфликтных ситуациях государству приходилось обижаться на самого себя.

Шло время. Система внешней торговли претерпевала колоссальные изменения. Все больше и больше производственных мощностей переходили в собственность коллективов, частных предпринимателей и даже иностранных инвесторов. Пока сила государства по инерции пугала производителей, а память социалистических принципов мешала возмущениям, контроль попрежнему состоял из трех китов, власть которых разрасталась, а сферы контроля так переплелись, что они начали вздорить между собой даже на междоусобном уровне. Государственный контроль на фоне постоянной тенденции к снижению финансирования плавно превращался в широкоплановый бизнес. Масла в огонь подлил развал СССР. Каждая его бывшая составляющая

стала искать свои пути решения проблем производства и обеспечения своих граждан безопасными и качественными продуктами питания. Украина пошла путем наименьшего сопротивления, и это оказалось как нельзя кстати. Мы наблюдали, как наши соседи ломали копья о мельницы: Россия создает Россельхознадзор, разрушая четкую вертикаль советской ветеринарной и санитарной службы; прибалтийские республики формировали каждая по своему единому компетентному органу под чутким руководством Европейского Союза; южные республики с каждым годом теряли былую мощь контролирующих служб; Белоруссия всеми силами пыталась не замечать, что Советского Союза уже нет, а Россия не так доброжелательна к белорусскому мясу и молоку, как партсъезд ЦК КПСС.

Украина же по инерции продолжала и продолжает содержать громоздкие государственные службы, отвечающие в совокупности за все объекты санитарных мероприятий. И это стало невмоготу национальному бизнесу, навидавшемуся завидных условий в ЕС, США и других развитых странах, позабыв мудрую пословицу о том, что хорошо там, где нас нет. А так как бизнес в Украине, наконецто занявший почетное второе место после власти, зачастую не различая границ между первым и вторым понятием, сам начинает дотягиваться до руля и формировать правила на собственном игровом поле. Наверное, отчасти это правильно, так как практически все развитые страны прошли данный этап становления своей демократичноэкономической государственности. Результатом этой эволюционной трансформации и стала нынешняя реформа в украинских органах исполнитель

ной власти. А теперь подробно о самом главном – на ваш суд.

Пробежав по диагонали по утвержденным Указами положениям, можно сказать, что на этот раз не обошлось без основательной консультативнопрактической подготовки со стороны украинской власти. Вот только экспертами и консультантами выступали как раз не украинские граждане. Образованная – пока на бумаге – модель представляет собой концептуальное формирование единого компетентного контролера в лице Государственной ветеринарной и фитосанитарной службы и единого законодателя нормативов и правил в лице Министерства охраны здоровья. За качество и безопасность продукции теперь отвечает производитель, а не контролер, а мониторинг качества продукции – функция единого контролера. Права потребителей тоже не забыты, для этого есть инспекция по защите прав потребителей, которая, исходя из названия, включается в процессы контроля только при нарушении прав тех самых потребителей. В результате производитель получает только одного контролера, который оказывается под более пристальным вниманием прокуратуры и других правоохранительных органов, заодно избавляясь от искушения формировать требования к конечному продукту и самому производителю и подгонять их под возможности и желания собственного контроля. Если система заработает, процесс обеспечения качества и безопасности пищевой продукции будет автоматически сбалансирован и легко управляем. И тут появляется целый ряд НО.

Кто из нас может привести пример, как многоголовый монстр сам укладывает голову в гильотину и с удовольствием наблюдает за стре



мительно опускающимся ножом полными спокойствия глазами? Ситуация с переформатированием сфер влияния на фоне непонимания основной идеи и результатов реформ в перспективе делает этот процесс заведомо саботируемым и очень «тугоемким», извините за новый термин. И многочисленные совещания на уровне Премьерминистра, вицепремьеров, Координационного совета по экономическим реформам при Президенте Украины только подтверждают это! Причем результата, который поставил бы точку в спорах об образовании единого органа контроля, до сегодняшнего дня нет, а мы ведь помним, что реформе уже исполнился год.

Попробуем углубиться в процессы. Санитарноэпидемиологическая служба, согласно тексту ее нового положения, теперь не будет иметь ничего общего с контролем и надзором за производством и оборотом всех пищевых продуктов. А между тем среди них есть и функциональные, и диетические, и даже детские группы специального питания, в том числе и все пищевые продукты растительного происхождения, и даже спиртные напитки с обширной группой слабоалкогольных напитков. Помимо того, что все вертикальные нормативноправовые акты, регламентирующие правила и порядки проведения контроля в сферах, ранее не контролируемых ветеринарной службой, непременно будут изменены, Государственной ветеринарной и фитосанитарной службе придется в крайне сжатые сроки перенять методы и, собственно, сам контроль у санитаров без пробелов в периодичном надзоре. Это не позволит им реализовать все еще действующий Закон Украины «Про безопасность и качество пищевых продуктов». Изменить закон такой

силы, который является, по сути, главным пищевым законом страны, совсем не просто даже с участием сильных международных экспертов. Решение, как ни странно, лежит на поверхности, но оно снова связано с принятием политического решения! И это снова должен сделать аппарат Президента, подав соответствующий президентский законопроект в Верховную Раду в тесном сотрудничестве с силами коалиции, чтобы переломить голосование через возражения депутатов, пролоббированных «многоголовыми монстрами». В принципе это реально, но идея должна быть непоколебима и сильна, а сомнения, витающие по Кабинету Министров, пока говорят нам о неустойчивой позиции правительства.

Все же допустим, что это произошло. Государственная ветеринарная и фитосанитарная служба на законных основаниях получила полномочия, прописанные в ее положениях. Представим даже то, что Министерство охраны здоровья увидело в своем правопреемнике последователя и союзника, поступило по государственному принципу и обеспечило новоиспеченных контролеров пищевых продуктов нормативными документами, устанавливающими нормы и правила, исполнение которых и надлежит контролировать. И снова всплывает большое и жирное НО. Как человек, имеющий ветеринарное, пусть даже самое лучшее, образование, будет на 100% компетентно проводить инспекции и аудиты в школах, детских садах, санаториях, пионерских лагерях? Многие нюансы, связанные с диетологией и особенностями формирования меню в детских дошкольных учреждениях, не знакомы ветеринарным сотрудникам, и мы не можем требовать от них немедленного освоения мате

риала, на который у специалистов СЭС уходили годы. Да это и не реально. Зато передать персонал СЭС в ведомство Государственной ветеринарной и фитосанитарной службы — вполне осуществимо. И снова НО: специалисты СЭС не являются государственными служащими, а ветеринары Главных областных и районных управлений в областях и управлениях районов – государственные инспектора со статусом государственных служащих. Пойдет ли Президент и правительство на массовое расширение штатов государственных служащих в сфере ветеринарной медицины? В свете лозунгов оптимизации центральных и территориальных органов исполнительной власти такое вряд ли представляется возможным. «Что же делать?» – спросите вы.

Ветеринарная служба, предвидя подобную ситуацию, запустила масштабную процедуру реформирования лабораторнопрофилактической сети подведомственных лабораторий. Суть нововведений заключается как раз в создании вертикального сектора территориальных органов Государственной ветеринарной службы, которая соберет в себе весь диагностический и профилактический потенциал, что позволит выполнять все поставленные государством практические задачи силами тех, кто не является государственными служащими. Именно в этом секторе могут найти свое место и санитарные гигиенисты. Если эта система заработает в полную силу, конфликт интересов на уровне инспектората (Главных управлений в областях) и исполнителей (лабораторий ветеринарной медицины и государственных больниц ветеринарной медицины) будет навсегда исчерпан. Диагносты и ветеринары, практикующие на уровне сельскохозяйственных



предприятий, а также лаборатории ветеринарносанитарной экспертизы, перейдут под контроль государственных инспекторов только посредством совершения надзора, и никаким другим образом подчиняться им не будут. Конфликт интересов, сложившийся на протяжении десятилетий, привел к тому, что многие государственные больницы, будучи единственным средством пополнения бюджета управлений, никогда не подвергались проверкам с их стороны. Мало того, многие ветеринарные врачи совмещали хозяйственные и административные услуги с инспекторскими функциями, зачастую инспектируя самих себя.

Проблемным остается вопрос финансирования управленческой, так называемой инспекторской ветки новообразованной службы. Ведь не секрет, что финансирование инспекторов на сегодняшний день не превышает 25% от их реальных нужд. Надежда на то, что Кабинет Министров заметит единый компетентный орган и организует финансирование хотя бы на уровне 80%, совсем мала. Поэтому годом ранее ветеринарная служба зарегистрировала в Министерстве юстиции приказ про аккумулирование средств. Имея в руках инструмент, благодаря которому центральный орган исполнительной власти сможет самостоятельно аккумулировать и позднее распределять заработанные вышеупомянутой лабораторнопрофилактической веткой службы деньги и получит шанс сохранить и приумножить свои силы заодно и в инспекторском секторе. Все эти мероприятия, предпринятые службой, являются чуть ли не единственной возможностью успешного завершения реформы системы контроля качества и безопасности пищевых продуктов в Украине.

По итогу, остается одна самая большая проблема. В министерствах и ведомствах, выполняющих сегодня функции, переданные указами ветеринарам, не разделяют радужных настроений и, напротив, всеми силами и рычагами пытаются увести наш бронепоезд с верного пути. Предсказать дальнейшее развитие событий на нынешнем, незавершенном этапе практически невозможно. Остается ждать консолидированного решения Координационного совета по экономическим реформам при Администрации Президента и Кабинета министров. Последнее слово за ними. Причем решение должно быть жестким и бескомпромиссным.

Не следует забывать и о Верховной Раде, ведь ее депутаты голосуют за законы, по которым впоследствии приходится работать тем самым центральным органам исполнительной власти. А из песни слов не выбросишь, как корабль назовешь, так он и поплывет. Некорректный, не соответствующий в точности положениям закон сведет на нет все зачатки глубоких изменений в национальной системе контроля безопасности и качества пищевых продуктов.

Что же нового несет реформа простому обывателю? Ответ достаточно прост: в прямом понимании – ничего! Зато у производителей появляются новые возможности: поскольку после реформы в Украине останется один контролер всех процессов, связанных с производством и оборотом пищевых продуктов, следующим шагом станет отмена документов, сопровождающих пищевые грузы в пределах Украины с последующей заменой на реестры предприятий или, к примеру, эксплуатационных разрешений, а также введение обязательной маркировки на упаковке, как это давно сделано в странах ЕС

или Соединенных Штатах. Получив возможность совершать инспектирование неразрывной цепи производства, единый компетентный орган просто обязан будет отказаться от ветеринарных свидетельств формы №2 на готовую продукцию, так как выписывать документ для самих себя после полноценно проведенного контроля сырья и процесса производства посредством официального врача будет просто не логично. Неизменными останутся правила выдачи международных сопроводительных ветеринарных документов на экспортируемые товары и, конечно, на живых животных и сырье животного происхождения до попадания его на перераба тывающее предприятие или учреждение общественного питания.

Общая картина контроля качества и безопасности продуктов питания в Украине станет максимально похожей на картину, наблюдаемую в развитых странах, в которых вопросы государственности ментально возводятся каждым гражданином выше личных или ведомственных интересов.

Украина — по европейским меркам очень большая и перспективная страна. Если учесть, что потенциал украинских сельскохозяйственных земель, несмотря на многолетнее бездарное использование, до конца не оценен, то можно представить, сколько валюты сможет заработать такое государство, если сумеет доказать всему миру способность гарантировать качество и безопасность выпускаемой им пищевой продукции.

Затеянное властью реформирование имеет множество положительных сторон. Самое критичное во всем этом – это то, что любую идею можно исказить до неузнавае мости, обратив благое начало во зло. Да поможет нам Господь!

рубрика


Як країна з високими потенційними можливостями, Україна має значні кон

курентні переваги в секторі агробізнесу. Наша держава може стати передовим експортером продукції з високим валовим прибутком, а саме – м'яса та молока, а також мати відповідні критерії достатності, доступності та продовольчої незалежності. Проте сучасний стан аграрного ринку характеризується незадовільними обсягами та структурою продовольства, недосконалою системою контролю за якістю та безпечністю, недієвою державною підтримкою, зокрема з урахуванням вимог СОТ. Наразі актуальними є питання стану галузі тваринництва як складової продовольчої безпеки держави.

Україна втратила половину докризового рівня споживання м'ясопродуктів, і з того часу цей показник залишається надто низьким. Галузь тваринництва останні 20 років виказує стійку тенденцію

до скорочення чисельності майже всіх видів сільськогосподарських тварин, а відповідно – і обсягів виробництва. Негативні тенденції в розвитку галузі, що виявились на початку 90х років минулого століття позначались передусім скороченням поголів’я худоби та птиці (рис. 1). У цей період дестабілізуючі процеси в галузі набули обвального характеру, внаслідок чого в усіх без винятку господарствах, які займалися виробництвом тваринницької продукції, погіршилися показники господарської діяльності.

Це призвело до зниження обсягів виробництва продукції скотарства, наприклад, молока – у 2,7 раза, яловичини – у 4,4, а виробництва м'яса свинини – у 3 рази.

Наявне поголів’я тварин і земельні ресурси перебувають у разючій невідповідності. Виробництво свинини на 100 га в Україні менше в 2,6 раза порівняно з країнами ЄС, а порівняно з Білоруссю і Великобританією – відповідно – у 2,8 і 5,2 раза. За умови, що більше 80% окремих видів продукції тваринництва виробляється не

Cучасний стан, проблеми, якість та безпека у галузі тваринництва україни

Аnimal industry of Ukraine: actual condition, key problems, quality and safety concerns

Є. В. Новожилова, керівник департаменту «Сільське господарство та харчові продукти», ТЮФ ЗЮД Україна

А . О. Білоус, Національний університет біоресурсів та природокористу-вання України

Рис. 1. Поголів'я тварин на початок року




промисловим способом, втрачено можливість успішно використовувати здобутки науки. За таких умов спостерігається висока собівартість продукції і низька якість.

Основними чинниками, що визначають продуктивні якості тварин, є корми і годівля, на які припадає 60% впливу, в той час як 25% визначають генетичні фактори, 15% – технологічні умови утримання. Проаналізуємо кормовий баланс тваринництва України (табл. 1).

Слід зауважити, що обсяги виробництва комбікормів не задовольняють потреби розвитку галузі тваринництва в цілому.

Головною причиною постає відсутність вітчизняного промислового вирощування кормових культур, виробництва вітамінів, амінокислот, мікроелементів, добрив. Лише 30% вітчизняних комбікормових заводів відповідають сучасним умовам виробництва.

Обсяг виробництва повнораціонних комбікормів становить за різними оцінками від 4 до 5 млн тонн. Для отримання 4,0 млн тонн м'яса у 2015 р. обсяг виробництва повнораціонних комбікормів необхідно збільшити до 8,28 млн тонн. В той же час на кінець 2015 р. тільки у Київській області планується довести обсяг виробництва яловичини у живій масі до 70,0 тис. тонн, або ж збільшити його на 27,4% порівняно з 2005 р. Виробництво 18,0 млн тонн молока потребує застосування до 7,0 млн тонн комбікормів; щоб забезпечити виробни

цтво курячих яєць на рівні 17 млрд шт., потрібно виготовити близько 2,89 млн тонн комбікормів. Таким чином, на отримання одиниці тваринницької продукції у 2015 р. в Україні повинно бути забезпечено виробництво повнораціонних комбікормів у кількості близько 18,17 млн тонн, для чого знадобиться від 9,0 до 13,0 млн тонн зерна та інших компонентів, що потребує збільшення виробництва сіна і сінажу, ячменю, кукурудзи, гороху та сої.

Збільшення виробництва сировини для комбікормової бази тваринництва неможливо без оптимізації структури посівних площ і сівозмін, відтворення родючості грунтів та запобігання втратам урожаю від шкідників і хвороб, які можуть досягти 28% і більше. Інтегровані системи захисту культур через невиконання складників регулювання чисельності шкідників і розвитку збудників хвороб в усій повноті не забезпечують запроектованої ефективності, фітосанітарна ситуація в посівах значно погіршується. Проте застосування мінеральних добрив, засобів захисту рослин, агрохімікатів та хімічних меліорантів – невід’ємні складові сучасних технологій вирощування.

Було опрацьовано «Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», вибрано пестициди, дозволені до використання на кормових культурах, котрі згодом були систематизовані відповідно до класу, хімічної групи та кількості представників. Заува

жимо, що на кормових культурах в Україні застосовують наступні класи пестицидів: інсектициди, акарициди, фунгіциди, препарати для протруювання насіння, десиканти, гербіциди та препарати для боротьби зі шкідниками запасів. Належного контролю потребують наступні хімічні групи пестицидних формуляцій: фенілсечовини, хлорацетаніліди, хлорорганічні пестициди (ХОП), фосфорорганічні сполуки (ФОС), симтриазини, карбамати, феноксиалканкарбонові кислоти, синтетичні піретроїди. Загалом у списку нараховується більш як 100 речовин. Таким чином, продукція рослинництва, що використовується як сировина для кормової бази галузі тваринництва, може містити величезну кількість хімічних сполук, більшість яких ще не ідентифіковані. Зауважимо, що важлива роль у забрудненні належить фізикохімічним властивостям полютантів (стійкість, швидкість трансформації і ступінь проникнення в рослину).

Отже, має місце необхідність суворого та систематичного контролю залишків токсикантів у продукції сільського господарства з метою зниження ризиків для здоров'я, пов'язаних з хімічними речовинами. Впровадження існуючих міжнародних та удосконалення вітчизняних стандартизованих методів контролю показників безпечності зернових культур з метою їх гармонізації з європейськими та міжнародними є актуальним завданням, що забезпечує певною мірою економічну незалежність країни та її продовольчу безпеку. Потребує удосконалення і нормативноправова база для виробництва комбікормів.

Показники безпеки, що їх висунуто до кормової продукції, в кожній країні відрізняються, хоча в основному їх перелік збігається.

Худоба та птиця Концентровані корми

З них комбікорми % до загальних витрат

ВРХ 1,4 0,3 2,3

Свині 1,8 0,8 4,4

Птиця 3,5 2,8 8,2

Витрачено 6,8 4,0 5,8

Табл. 1. Витрати концентрованих кормів у сільгосппідприємствах для годівлі тварин і птиці, млн тонн к. од.



Кожна країна має право запроваджувати нові показники безпеки, які гарантують захист здоров'я населення країни і задовольняють екологічний стан комбікормових і тваринницьких підприємств.

Позиція України як одного з найбільших експортерів зерна на світовому ринку підтверджується фактичними даними (табл. 2).

Експорт зерна в 2009 р. проти 1990 р. збільшився в 13 разів (26,2 млн тонн), а використання на корм скоротилося в 2 рази (з 28 до 14 млн тонн), що супроводжується такими негараздами, як стрімке скорочення поголів’я та виробництва тваринницької продукції. Імпорт м'яса та м’ясопродуктів у 2008–2009 рр. становив близько 439–550 тис. тонн, або 23–29% до власного виробництва (табл. 3).

Як бачимо, імпорт зріс в 23 рази, в той час як експорт скоротився у 5 разів.

Саме частка імпорту в загальному обсязі продовольчого споживання видається критерієм продовольчої незалежності країни. Вона не повинна перевищувати 30%. У

2005 р. імпорт продовольчих товарів з урахуванням ПДВ дорівнював 16,3 млрд грн. Загальний обсяг споживання продуктів харчування дорівнював 119,1 млрд грн, тобто частка продовольчого імпорту в загальному обсязі продовольчого споживання складала 13,7% у співвідношенні 16,3:119,1.

Якщо у 2005 р. рівень продовольчої незалежності було визнано задовільним, то наявний наразі погіршується. Наприклад, за лютий – квітень 2011 р. об’єм імпортних операцій держави (м'ясо ВРХ, свіже та охолоджене) склав 4006 кг, експорт – 600 кг. Таке негативне сальдо зовнішньої торгівлі зберігається кілька років. Відмічається також низька якість української яловичини. За даними Мінсільгоспу США, в 2005 р. в Україні тільки 0,7% усього поголів’я ВРХ було представлено м’ясними породами. У зв’язку з цим на забій йдуть або корови після останньої лактації, або тварини з низькою продуктивністю, або нездорова худоба. Постійно зменшується чисельність поголів’я ВРХ, а саме на 1.04.2011 р.

загальне поголів’я ВРХ становило 5 млн голів (на 6,3% менше, ніж на 1. 04. 2010 р.), у тому числі корів – 2,7 млн (на 3,9% менше); свиней – 8 млн (на 2% більше); овець і кіз – 2,2 млн (на 1,9% менше); птиці всіх видів – 190,3 млн голів (на 8,8% більше). На 1.04.2011 р. у домогосподарствах утримувалось 68,8% загальної чисельності ВРХ, у тому числі корів – 77,7%, свиней – 54,9%, овець і кіз – 82,8%, птиці всіх видів – 42%.

Невирішеним залишається питання забезпечення якості та безпечності продукції тваринництва (м'ясо, молоко, яйця). З метою отримання доступу тваринницької продукції на ринок ЄС 9–18 червня 2009 р. відбувся верифікаційний візит в Україну інспекторів Офісу харчових продуктів та ветеринарії (FVO) Генерального директорату ЄК з питань охорони здоров’я та захисту прав споживачів (ГД «САНКО») для оцінки системи контролю при виробництві м’яса свійської птиці, яєць та яєчної продукції для потенційного експорту до країнчленів ЄС. З 19 до 29 жовт ня 2009 р. проводилася оцінка санітарного контролю при виробництві яловичини в Україні. Зроблена низка зауважень та пропозицій щодо приведення визначених проблем у відповідність вимогам СОТ, в тому числі: відсутність в державі приміщень, устаткування для забою худоби, недотримання санітарногігієничних правил, які б повністю відповідали міжнародним вимогам.

У галузі виробництва м’яса та м'ясопродуктів із 59 діючих стандартів лише 13 адаптовано до міжнародних і 2 – до європейських. Не гармонізованими з законодавством ЄС залишаються вимоги щодо якості та безпечності всього асортименту українських ковбас, м’ясних консервів, напівфабри

Канали руху зернаРоки

1990 2000 2003 2005 2007 2008 2009

Валове виробництво 51,0 24,5 20,2 38,0 29,3 53,3 46,0

Імпорт 0,3 1,0 3,8 0,2 0,3 0,2 0,1

Використано на:

Насіння 4,7 3,6 3,2 3,3 3,3 3,5 3,6

Продовольство (фонд споживання) 9,6 7,7 7,9 7,8 7,1 7,0 6,9

Корми 28,0 11,1 11,7 13,8 12,8 13,6 14,0

Експорт 3,0 1,3 3,9 12,6 4,5 16,7 26,2

ПоказникРік 2009 р.

до 1995 р., %1995 2005 2008 2009

Виробництво 2294 1597 1906 1917 83,5

Імпорт 19 325 550 439 У 23 рази

Експорт 184 82 28 40 21,7

Табл. 2. Баланс зерна України, млн тонн

Табл. 3. Баланс м'яса та м'ясних продуктів (включаючи жир-сирець та субпродукти), тис. тонн


катів, субпродуктів. За даними Держспоживстандарту України, 20% м’ясної продукції не відповідає умовам, встановленим у національних нормативних документах. Рівень гармонізації ГОСТів на м'ясо і м’ясопродукти ще нижче та складає 10,6% від загальної кількості.

Гарантування якості і безпеки продовольства має бути спрямоване на:

• розробку і запровадження стандартів якості та безпечності основних видів сільськогосподарської продукції, їх гармонізацію з міжнародною системою стандартизації;

• забезпечення відповідальності виробників за відповідність заявлених у сертифікатах показників якості та безпечності реальним значенням шляхом стимулювання необхідності введення міжнародних систем контролю якості (ISO, HACCP та ін.);

• розвиток виробництва комбікормів, що потребує запровадження системи комплексного контролю за вмістом забруднювачів кожної ланки кормового ланцюга, оскільки комбікорм є основою виробництва безпечних високоякісних продуктів харчування та інструментом виробництва продукції тваринництва, а база кормової сировини – зв’язуючою ланкою переробних підприємств;

• подальшу цілеспрямовану державну підтримку створення великотоварних високотехнологічних виробництв для дотримання технологічних режимів при виробництві продукції тваринного походження.

Перелік використаних матеріалів знаходиться у редакції

та надаватиметься усім бажаючим за відповідним запитом


рубрика


Вопросы качества и безопасности пищевой продукции, в частности, сель

скохозяйственной, не перестают терзать как потребителей, так и производителей продовольствия. Нам говорят, что прежние ГОСТы, унаследованные от советской системы, безнадежно устарели, а наспех созданные ДСТУ независимой Украины не соответствуют современным реалиям и правилам игры на мировом рынке. Что же дальше: законодательная неразбериха и засилье импортных продуктов сомнительного качества – или же Украина постепенно выходит на новый уровень обеспечения продовольственной безопасности? С этими и другими вопросами

мы обратились к профессионалам. Е. В. Новожилова, руководитель департамента «Сельское хозяйство и пищевые продукты» ТЮФ ЗЮД Украина, признанный эксперт в сфере контроля качества пищевой продукции, согласилась прокомментировать перемены, охватившие систему обеспечения продовольственной безопасности Украины.

«Тваринництво сьогодні»: Какие перспективные изменения в орга-низации систем ведомственного контроля предприятий пищевой про-мышленности Украины, по-вашему, предвидятся или обязательно долж-ны произойти?

Е. Новожилова, руководитель де-партамента «Сельское хозяйство

безопасность пищевых продуктов в украине — мечта или реальность?

Is food safety realistic in Ukraine?

интервью с Е. В. Новожиловой, руководителем департамента «Сельское хозяйство и пищевые продукты» ТЮФ зЮД украина

ООО «ТЮФ ЗЮД Украина» — представитель немец-кого концерна TÜV SÜD в Украине, который входит в Международный аккре-дитационный форум IAF. Концерн TÜV SÜD является

ведущей организацией, получившей международ-ное признание в сфере сертификации, обучения и технического надзора с главным офисом в г. Мюнхен, Германия. В компании работает свыше 16 000 сотрудников во многих странах мира. Кон-церн TÜV SÜD признан во всех странах Европы и мира. Орган по сертификации TÜV SÜD выдал более 3500 сертификатов для предприятий и орга-низаций практически во всех отраслях экономики. Логотип компании TÜV SÜD в форме голубого ок-тагона олицетворяет надежность, безопасность и качество продуктов и услуг уже 140 лет.



и пищевые продукты» ТЮФ ЗЮД Украина: В последнее время произошло множество изменений в структуре и функциях систем ведомственного контроля. Были созданы компетентные органы, ответственные за реализацию государственной политики в сфере контроля качества пищевой продукции:

• Государственная санитарноэпидемиологическая служба, обеспечивающая реализацию государственной политики в сфере санитарного и эпидемического благополучия населения (Указ Президента Украины № 400/2011);

• Государственная ветеринарная и фитосанитарная служба Украины, которой вверена реализация государственной политики в области ветеринарной медицины, безопасности пищевых продуктов, сферах карантина и защиты растений, охраны прав на сорта растений и государственного надзора за племенным животноводством (Указ Президента Украины 464/2011);

• Государственная инспекция Украины по вопросам защиты прав потребителей, на которую возложены функции реализации государственной политики по вопросам госконтроля в сфере защиты прав потребителей (Указ Президента Украины № 370/2011).

Таким образом, соответствующим Министерствам аграрной политики и продовольствия, охраны здоровья, экономического развития и торговли Украины вверены стратегические вопросы и разработка государственной политики в соответствующих сферах, а вышеперечисленным структурам – реализация этой политики.

«Т. С.» : Знаете ли вы, что гото-вится пакет изменений в некоторые законодательные акты, касаю щиеся безопасности пищевых продуктов, по усилению ответственности и ужесточению мер к нарушителям Национальных требований, связан-ных с безопасностью? Как вы счи-таете, это увеличит количество действующих, а не фантомных си-стем НАССР на предприятиях, про-изводящих пищевые продукты?

Е. Н.: С целью выполнения Указа Президента Украины № 504/2011 и Программы экономических реформ на 2010 – 2014 гг. была создана межведомственная комиссия по подготовке пакета изменений в ряде законодательных положений Украи ны по усилению ответственности и ужесточению мер к производителям – нарушителям Национальных требований к безопасности пищевых продуктов. Ожидается, что изменения коснутся не только ЗУ «Про безпечність та якість харчових продуктів», но и ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про ветеринарну медицину», а также затронут Административный и Криминальный кодексы Украины.

В целом, законодательные нововведения призваны усилить национальную систему безопасности пищевых продуктов Украины при условии, что будут разработаны действенные механизмы регулирования и обеспечена своевременность их внедрения.

Необходимо также напомнить, что вошел в силу «Технический регламент относительно правил маркировки пищевых продуктов» (Приказ Госпотребстандарта № 487 от 28. 10. 2010 г.), который соответствует международным требованиям (Директивы Европейского Парламента и Совета 2000/13/ЕС; 2008/5/ЕС). Заканчивается процедура утверждения двух других

технических регламентов – по молоку/молочным продуктам и по мясу/мясопродуктам. По состоянию на 1 января 2010 г. общее количество нормативных документов (НД) по молоку, мясу, зерну, овощам и фруктам, включая продукты их переработки, составляло 1620. Кроме стандартов, разработаны 6852 ТУУ. Общий уровень гармонизации НД с международными требованиями составил 1,2%. Таким образом, новым структурам ведомственного контроля предстоит серьезная работа в сфере гармонизации национальных стандартов для пищевой промышленности.

«Т. С.»: Сегодня появляется все больше и больше консалтинговых ор-ганизаций и агентств по внедрению, разработке и аудированию ведом-ственных систем контроля каче-ства и безопасности. Какова их роль и вклад, с вашей точки зрения, в дело внедрения систем, основанных на принципах НАССР?

Е. Н.: На мой взгляд, роль консалтинговых организаций и агентств по внедрению, разработке и аудиту систем менеджмента без



опасности пищевых продуктов относится к таким важным сферам деятельности, как информирование, обучение, аудит. Необходимо сформировать у операторов пищевой цепи комплекс знаний по базовым принципам, методам и инструментам управления качеством и безопасностью пищевых продуктов, понимание системного и процессного подходов, личного вклада каждого работника в систему, что соответствует международным требованиям и будет способствовать увеличению доли безопасной пищевой продукции на рынке и сохранению здоровья нации.

«Т. С.»: Какова роль государства в становлении принципов ответ-ственности производителя за каче-ство и безопасность выпускаемой им продукции? Какой она должна быть в идеале? Какие перспективы намечаются или должны быть осу-ществлены в этом направлении?

Е. Н.: Государство через соответствующие госструктуры несет ответственность за усиление национальной системы безопасности пищевых продуктов путем решения трех основных задач:

• защиты здоровья и безопасности потребителей;

• гарантии качества и безопасности украинских производителей продовольственного сырья и продуктов;

• обеспечения соответствия импортированных пищевых продуктов национальным санитарногигиеническим требованиям.

Данные задачи включают в себя 5 субкомпонентов, а именно: законодательные реформы; институционные реформы; инспекцию; сеть метрологических и тестирующих лабораторий; информирование и обучение; научные программы и разработки в области пищевого здравоохранения и технологий. Недоработки в одном из субкомпонентов тормозят усиление национальной системы безопасности пищевых продуктов и негативно влияют на продовольственную безопасность страны.

«Т. С.»: Как вы видите свою роль в этом процессе?

Е. Н.: Сертификационный орган TÜV SÜD Management Service GmbH – это независимая организация экспертов, аккредитированная для проведения работ по сертификации систем менеджмента пищевой и непродовольственной продукции в Немецком Совете по Аккредита ции DAR и являющаяся одним из лидеров на рынке сертификационных услуг. Более подробно о возможностях нашей организации можно ознакомиться на вебсайте www.tuvsud.com.ua. Наши специалисты и аудиторы надеются внести свой посильный профессиональный вклад в решение задач, поставленных перед обществом.

«Т. С.»: Системы ведомственного контроля сегодня – это рекламный или защитный механизм предприя-тий в Украине?

Е. Н.: На сегодняшний день системы ведомственного контроля

представляют собой сеть организаций и институций, на которые государством возложена функция государственного контроля и надзора за внедрением системы НАССР, надлежащих производственных практик, введением на объектах санитарного и ветеринарного надзора, санитарногигиенических, ветеринарносанитарных требований и т. п.

«Т. С.»: Кто учит сегодня инспек-торов правильно оценивать систе-мы НАССР? Как в настоящее время организуются эти системы на пред-приятиях?

Е. Н.: Согласно ЗУ «Про безпечність та якість харчових продуктів», ст. 6 и 7, функции обучения инспекторов возложены на Государственную санитарноэпидемиологическую службу и Государственную ветеринарную и фитосанитарную службу Украины. Отсутствие целевого финансирования, программ обучения со стороны государства и нехватка методической литературы определенным образом тормозят быстрое массовое обучение специа листов.

«Т. С.»: Могли бы вы привести примеры хорошо построенных си-стем ведомственного контроля ка-чества и безопасности в Украине?

Е. Н.: Затрудняюсь с ответом. Распределение функций по обеспечению безопасности пищевой продукции между рядом министерств, госслужб и организаций приводит к распылению финансовых средств, ресурсов, а иногда – к столкновению ведомственных интересов. Слабость информационных потоков и непрозрачность между министерствами, ведомствами и профессиональными организациями производителей порождают ряд проблем в согласовании мероприятий и снижают результативность совместных действий.

рубрика


рубрика


Результаты исследований группы профессора Феррика Фэнга (Ferric Fang) из Уни

верситета Вашингтона показали, что окись азота имеет свойство угнетать рост сальмонеллы.

Как известно, сальмонелла – бактерия, ответственная за пищевые отравления по всему миру. Она живет в кишечном тракте животного или птицы как условнопатогенный сапрофит, нередко выступая в качестве контаминанта мяса, молока и яиц. Большинство штаммов сальмонеллы не оказы

вают никакого влияния на органолептические

показатели про

дукта. Самыми распространенными симптомами сальмонеллеза являются лихорадка, боли в желудке, диарея и тошнота. Они проявляются обычно в течение 4–7 дней, причем большинство людей не нуждаются в специальном лечении для выздоровления.

Окись азота играет ключевую роль в иммунной защите, не позволяя болезни вызвать истощение организма. По данным профессора Фэнга, окись азота накладывает ограничения на метаболические процессы патогена. Это может исключить воздействие многих возбудителей на организм.

Окись азота погружает сальмонеллу в состояние так называемого азотного стресса. В этом состоянии она теряет способность производить две необходимые для ее роста аминокислоты — метионин

и лизин. Окись азота вмешивается в цикл лимонной кислоты — важный этап в клеточном дыхании, высвобождающий энергию для деления и роста клетки. Наблюдения профессора Фэнга также показывают, что окись азота блокирует конкретные гены, которые могли бы позволить сальмонелле приспособиться к азотному стрессу. При этом она совершенно безвредна для организмахозяина.

Подобные исследования, по словам профессора Фэнга, показывают, насколько важно знать подробности взаимодействия патогенов с организмом хозяина и нюансы метаболизма болезнетворных микроорганизмов. Это поможет в будущем создавать новые средства защиты от инфекций, активизирующие собственные ресурсы организма.

Новые методы борьбы с сальмонеллойОкись азота угнетает развитие сальмонеллы

Recent research counts on nitrogen oxide and carbonic oxide to combat salmonella



Защита яиц от сальмонеллы охлаждением

Пока работы профессора Фэнга представляют лишь теоретическую основу для разработки новых методов борьбы с сальмонеллой. Зато в Университете Пардью (Purdue University) создали практическую технологию защиты яиц от этой бактерии.

Профессор Кевин Кинер разработал процесс быстрого охлаждения яиц, который призван остановить рост сальмонеллы. Охлаждение насыщает яйца окисью углерода и изменяет уровень кислотности, что, как узнали ученые, напрямую связано с активностью энзима лизоцима, который защищает белки яиц от бактерий. Свежеснесенные яйца отличаются высокой насыщенностью окисью

углерода и кислотностью около 7. Со временем уровень рН повышается до 9, а количество окиси углерода уменьшается, вследствие чего лизоцим теряет активность. Кинер насыщал яичные белки лизоцимом и окисью углерода, эксперименриуя с разными уровнями рН. Удалось установить, что при разных уровнях кислотности добавление окиси углерода увеличивало активность энзима почти на 50%.

Разработанный профессором процесс охлаждения создает аналогичные условия. «Когда мы охлаждаем яйца, окись углерода всасывается внутрь через скорлупу. Таким образом, мы можем заново насытить белки окисью углерода», — комментирует Кинер. Дополнительная активность лизоцима даст яйцу больше времени на борьбу с патогеном. Технология охлажде

ния, созданная профессором Кинером, предусматривает использование хлопьев окиси углерода для резкого понижения температуры яиц. Их помещают в охлаждающую емкость, куда подается охлажденная до 43оС окись углерода. Холодный газ создает тонкий слой льда внутри скорлупы. После обработки лед тает и быстро понижает температуру яйца до 7оС. Скорлупа во время охлаждения не повреждается. Продолжительность процесса охлаждения составляет 12 минут.

Профессор Кинер заявляет, что подобное охлаждение и хранение яиц при температуре 7оС до 12 часов может снизить количество отравлений яйцами на 80%. На данный момент продолжаются исследования молекулярных изменений в яйцах, вызванных такой технологией охлаждения.

рубрика


Створення імунітету за допомогою вакцин – один із найбільш дієвих методів

захисту від патогенних для людей та тварин мікроорганізмів. Ці препарати характеризуються великою різноманітністю та виготовляються за різними технологіями (субодиничні, корпускулярні, хімічні, рекомбінантні, рибосомні, ДНКвакцини, інактивовані, з атенуйованих штамів тощо).

Характерною особливістю всіх вакцин є те, що в якості діючої основи (сировини) використовуються збудники різних захворювань. Тільки вони можуть індукувати в організмі утворення імунітету на різних рівнях, але вод

ночас являють небезпеку для цього ж організму внаслідок своєї природи (як патогени). Послаблення їхньої патогенності через процеси інактивації або використання слабовірулентних штамів звичайно знижує ризик отримання вакцини з вірулентним збудником, але не виключає його повністю. Те, що після введення вакцини ми не спостерігаємо видимих проявів клінічних ознак захворювання у тварини, ще не свідчить про повну бездіяльність збудника або його компонентів в організмі. Адже і у природних умовах виявлено циркуляцію поряд з патогенними формами збудника авірулентних форм, які не викликають видимих

проявів захворювання, але при відповідних умовах перетворюються на патогенні. Крім того, відомі випадки, коли наявність в організмі тварини вірулентного збудника не призводила до прояву клінічних ознак внаслідок стримування його росту іншими мікроорганізмами (антагоністичні відносини). Тобто, наявність чи відсутність клінічних проявів у тварин не може повною мірою характеризувати динаміку розвитку та розмноження популяції мікроорганізмів, ступінь її шкідливості для людини чи тварини.

В даному повідомленні ми хотіли б зупинитися на тих можливостях, що має у своєму розпорядженні збудник у вакцині, аби відновити

збудник у вакцині та благополуччя тварин

В. А. Прискока, доктор ветеринарних наук

What makes germs restore virulence and pathogenicity when used in vaccinae



функціональні властивості для необмеженого розмноження, оскільки воно, і тільки воно характеризує його агресивність та патогенність, а також показати можливі наслідки, від врахування яких залежить благополуччя стад.

Насамперед зауважимо, що найбільша антигенна та імуногенна активність властиві лише живому, не обробленому ніякими препаратами або іншими засобами збуднику.

Отже, відновленню збудника сприяють декілька причин.

Причина 1. Наявність живих ділянок у збудника після інактиваціїГоловне завдання при інактивації

збудників – це пошук таких речовин, які б специфічно інактивували фактори розмноження вірусів та бактерій, а саме нуклеїнові кислоти, не впливаючи на зовнішні білки – носії імуногенності. В ідеалі це завдання поки що не вирішене. Нагадаємо, що нуклеїнові кислоти знаходяться всередині частинок збудника і згори вкриті оболонкою: білковою – у вірусів або клітинною – у бактерій. Під час дії інактивант насамперед контактує з білковою або клітинною оболонкою.

В даний час при виготовленні інактивованих препаратів збудники підлягають обробці в основному хімічними сполуками двох головних типів:

• ретикулюючі (розрихляючі): формальдегід, глютаральдегід, гліцидальдегід;

• алкілуючі: бета пропіолактон, етиленімін та інші азиридіни.

У практиці виготовлення інактивованих вакцин найчастіше використовують формальдегід, бета пропіолактон та етиленімін.

Доведено, що формальдегід здатний знищувати матричну та інфор

маційну активність нуклеїнових кислот шляхом приєднання до аміногруп пуринів і піримідинів та денатурувати білок за рахунок утворення поперечних зшивок. Але у багатьох випадках остання дія (денатурація поверхневих білків) призводить до утворення капсули, яка захищає нуклеїнову кислоту. При потраплянні в організм ця капсула руйнується ферментами з виходом нуклеїнової кислоти.

Крім того, слід враховувати, що реакція формальдегіду з аміногрупами нуклеїнової кислоти зворотня, отже, активність останньої може бути відновлена.

Бета пропіолактон у оптимальних концентраціях руйнує інфекційну активність багатьох вірусів (ньюкастлської хвороби, інфекційного бронхіту птиці та інших) без зміни гемаглютинуючої та нейромінідазної активності. Виказано припущення, що втрата інфекційності вірусами пов’язана з дією бета пропіолактону на геном вірусу. Характер уражень та їх кількість на білковій оболонці вірусу в залежності від концентрації інактиванту могли б пояснити всю динаміку процесу.

Інактивуючий ефект етиленіміну на віруси пояснюється депуринізацією і подальшою деполімеризацією нуклеїнових кислот. Вакцини, виготовлені з цим інактивантом, були безпечні та разом з цим мали виражені антигенні властивості. Але і у цьому випадку не зовсім з’ясовано вплив інактиванту на білкову оболонку.

Разом з тим з метою отримання активного препарату для інактивації кожного збудника визначають оптимальну концентрацію інактиванту. Якщо така концентрація буде завелика, то це призведе до знищення антигенної активності збудника і, як правило, отримання

неефективного препарату. Зменшення концентрації інактиванту залишає значну частину особин збудника інфекційними. Межа між повністю знищеними особинами збудника ( «вбитими») та не повністю знищеними («інактивованими») у вакцинах і визначає рівень захисту, індукований препаратом. Звідси випливає, що поглиблення інактивації знижує імуногенну активність препарату. Інактивована частинка – це не мертва частинка. В ній виведено з ладу якийсь один або декілька елементів, а інші знаходяться у функціональному стані. Варто лише замінити недостатній елемент – і частинка у повній готовності до дії.

Існують речовини (наприклад, гідроксиламін), єдиною мішенню котрих постає нуклеїнова кислота. Але проблема полягає в тому, що після обробки таким препаратом можуть виникати мутанти вірусів. Інактивація ультрафіолетовим опроміненням у деяких вірусів призводила до множинної реактивації.

Таким чином, у популяції збудника, якого піддано інактивації, частина особин може мати непошкоджений або лише частково пошкоджений геном.



Причина 2. Наявність механізму поновлення функцій

Для поновлення функцій інактивований, або атенуйований (ослаблений) збудник має у своєму розпорядженні значну кількість засобів, і деякі з них характерні лише для вірусів або бактерій. Всі вони грунтуються на взаємодії інактивованих та інтактних частинок збудника у чутливій системі, внаслідок чого у перших можливе відтворення втрачених ділянок геному та обмін білками.

Так, поновлення функцій може відбуватися у вірусів при таких формах взаємодії їх частинок, як рекомбінація, множинна реактивація, гетерозиготність, транскапсидація, кросреактивація, фенотипічне змішування, негенетична реактивація та комплементація.

Для бактерій характерні наступні шляхи переносу генетичного

матеріалу з однієї клітини в іншу: кон’югація, трансдукція, трансформація, злиття протопластів.

Детальна характеристика кожного із цих засобів представлена у доступній літературі, тому немає необхідності її відтворювати. Зупинимося лише на тому факті, що у бактерій після утворення протопластів разом з втратою клітинної стінки втрачаються окремі фактори патогенності. Але водночас після злиття протопластів проявляються інші детермінанти патогенності, розташовані у цитоплазматичній мембрані або у новоутворених внутрішніх мембранних структурах. Внаслідок цього патогенний ефект таких бактерій буде відрізнятись від ефекту, індукованого інтактними батьківськими бактеріями.

Всі ці засоби поновлення функцій збудників достатньо ефективні та можуть бути реалізовані при мінімальних можливостях і у різних поєднаннях.

Причина 3. Гетерогенність популяцій збудника

Всі збудники являють собою утворення, що складаються з різних частинок та мають назву «популяція». До складу популяції входять мільйони та мільярди частинок неоднакових розмірів та з різною чутливістю до фізикохімічних впливів. У зв’язку з цим під час інактивації особини збудника будуть інактивовані у різній ступені – більшій або меншій. Крім того, утворення конгломератів між самими частинками або між залишками тканин утруднює дію інактиванту і призводить до ураження різних ділянок збудника. Такі моменти залишають можливість для обміну генетичним матеріалом і відновлення функцій після потрапляння в чутливу систему. У конгломератах іноді залишаються зовсім неінактивовані інфекційні частинки, які не проявляють свою патогенність лише внаслідок недостатньої кількості. Більше того, популяції різних штамів одного і того ж збудника мають різну чутливість до одного і того ж інактиванту. А зміна інактиванту взагалі призводить до зміни вражених ділянок збудника, що збільшує можливість їх відновлення. Ось чому в практичних умовах рекомендують проводити імунізацію тварин проти відповідної хвороби, використовуючи вакцину з одного штаму, інактивованого одним і тим самим інактивантом.

Причина 4. Збільшення агресивності атенуйованих штамівВакцини з атенуйованих штамів

(так звані «живі») містять у собі живий збудник, ослаблений у при



родних або лабораторних умовах. Такий збудник розмножується у чутливому організмі у незначній кількості, не викликаючи клінічних проявів захворювання, оскільки все, що збудник вбиває, організм встигає відновити. До речі, клітини організму відмирають і відновлюються і у фізіологічному стані. Захворювання прогресує тоді, коли кількість загиблих клітин перевищує кількість знову створених.

Відновлення агресивності та надлишкового розмноження у атенуйованих штамів можливе при зміні зовнішніх умов, ослабленні організму господаря, генетичних змінах у популяції, участі у змішаних інфекціях, перемішуванні тварин, вакцинованих різними штамами. У зв’язку з цим Ваннієр та інші попереджали, що введення у господарство свиней, вакцинованих проти класичної чуми, може бути джерелом інфекції. Крім того, штам може відновити вірулентність (втратити атенуацію) за допомогою тих же механізмів, згідно яких він був ослаблений.

Особливу загрозу являють випадки зустрічі атенуйованих штамів з патогенними як у довкіллі, так і в організмі господаря – з наступним обміном генетичним матеріалом. У практичних умовах це явище часто відбувається при імунізації тварини, в організмі якої вірулентний збудник знаходиться в інкубаційному періоді. При цьому слід пам’ятати, що патогенні для людей та тварин мікроорганізми в основному проводять свою життєдіяльність все ж в умовах довкілля.

Атенуйовані штами деяких збудників можуть передаватися контактним тваринам з наступною реплікацією або трансплацентарно плодам з ураженням їх тканин (наприклад, вірус класичної чуми свиней, окремі ентеровіруси та інші).

У багатьох випадках відмічають тривалу персистенцію збудників у щепленому організмі.

Треба також мати на увазі неоднакову вірулентність атенуйованих штамів для різних видів тварин. Наприклад, жива вакцина проти чуми собак може викликати летальну інфекцію у деяких видів хутрових звірів, а подібна вакцина проти хвороби Ауєскі є безпечною для свиней, але високовірулентною для хутрових звірів. До того ж, вакцини з атенуйованих штамів можуть бути контаміновані іншими збудниками (прикордонної хвороби овець, лейкозу ВРХ, діареї ВРХ тощо) і слугувати розповсюджувачами інфекцій.

Причина 5. Насиченість організму тварин генетичним матеріалом збудниківУ цьому розділі нам видається

важливим питання про долю генетичного матеріалу збудника, який інокулюється у макроорганізм під час імунізації. Що відбувається у організмі з такою величезною кількістю чужорідних білків та нуклеїнових кислот, який вплив вони мають на його генетику? Відповідаючи на це питання, Д. К. Новіков зауважує, що з врахуванням відомих даних навіть при розщепленні нуклеазами частина генів бактерій і вірусів може довго персистувати у клітинах організму у різних формах – у вигляді плазмід або за допомогою інтеграції у геном, причому окремі гени та їх продукти можуть різними способами змінювати функціональну активність клітин, а саме шляхом утворення специфічних продуктів або завдяки впливу на активність сусідніх клітинних генів. Інтегра

ція генетичного матеріалу у геном людини чи тварини призводить до непередбачуваних наслідків у віддаленому часі. На прикладі геному людини французькі вчені показали можливість відновлення інфекційності ретровірусу після сплайсингу (зшивки) фрагментів цього вірусу, розкиданих по геному. А вік цього ретровірусу, вкрапленого у геном людини, сягав 5 млн років. Подібні дослідження з геномами тварин могли б призвести до сенсаційних відкриттів.

Отже, навіть у здоровому організмі після вакцинації постійно знаходиться величезний пул персистуючих генів, зруйнованих бактерій і вірусів, частина яких прямо чи опосередковано впливає на функціональну активність геному будьяких клітин системи імунітету. Внаслідок того, що імунітет макроорганізму утворюється і скеровується проти антигенів бактерій і вірусів, які знаходяться зовні їх частинок, то він не може слугувати захистом від їх геному, який знаходиться всередині частинок. Імунізація тварин в короткий строк з залученням декількох вакцин проти різних збудників створює паразитоценоз (спільність збудників у одному організмі) і сприяє утворенню їх гібридів. Взагалі, частота та масовість при проведенні імунізації збільшують ризик відтворення функцій у збудника. Вочевидь, до цього процесу, як і до розповсюдження збудника, причетна також велика щільність тварин на одиницю площі.

Причина 6. Недосконалість системи імунізаціїОднією з причин, котрі допома

гають збуднику вийти з критичного стану, постає недосконалість, а подекуди – й відсутність системи



імунізації. У більшості випадків вакцини застосовують необгрунтовано, нарощуючи з кожним роком частоту та масовість щеплень, внаслідок чого у господарство привносяться збудники, не характерні для даного регіону, порушується співвідношення мікроорганізмів як у тварин, так і у довкіллі. Вказані показники (частота та масовість) є основними чинниками для виникнення можливостей відтворення вірулентності збудників. В жодному господарстві немає програми виходу з процесу імунізації. Внаслідок такої ситуації на підприємствах спостерігають так зване «повернення старих інфекцій», які були ліквідовані кілька років тому. Про частоту введення вакцин можна судити за схемою імунізації курей в одній з птахофабрик (табл. 1).

Занадто рання імунізація (з першого дня) та надмірна інтенсивність сприяє виникненню персистенції, накопиченню великої кількості збудника в організмі курчат, а надто не залишає можливості розвитку та відпочинку імунній системі, створює паразитоценози. І що головне, в даному господарстві вже не можуть обійтися без вка

заних вакцин, що є наслідком тотальної імунізації. У зв’язку з цим у материнському стаді циркулюють антитіла до багатьох відомих збудників, створюючи імунний хаос. Ці антитіла передаються наступним поколінням, нейтралізуючи антигени при наступних введеннях вакцин, а тому для забезпечення ефективного захисту виникає потреба збільшення їх дози, використання більш активних штамів.

Яскравим прикладом недосконалості системи імунізації є вакцинопрофілактика класичної чуми свиней. Наразі створено гарні вакцини, підібрано відповідні штами, проводиться тотальна імунізація свиней, але захворювання не ліквідоване, а ризики спалахів залишаються великими. У цьому питанні вчені розділилися на два протилежні табори:

• одні обстоюють точку зору, що проблему КЧС можна вирішити тотальною вакцина цією всього свинопоголів’я без врахування конкретної епізоотичної ситуації;

• інша група вчених стверджує, що використання вірусвакцин проти КЧС не дозволяє ліквідувати хворобу незалежно від типу вакцини, а метод екстренної вакцинації, крім того, сприяє розповсюдженню і збереженню вірусу, підвищенню його вірулентності і контагіозності, стаціонарності неблагополучних пунктів.

Не менший вплив у цьому напрямі має масовість вакцинації. На даний час в Україні утримується більше 5 млн голів ВРХ, 8 млн свиней, 2 млн овець і кіз та 217 млн голів птиці. Всі ці тварини впродовж року (з урахуванням дощеплень) відповідно до існуючої тотальної вакцинації мають бути охоплені щепленнями, у багатьох випадках

– неодноразово проти декількох захворювань. Мабуть, жодна з епізоотій не мала такого широкого поширення, не охоплювала такої величезної кількості тварин впродовж короткого часу. Якщо долучити до цього переліку імунізованих людей, коней, диких звірів, собак, котів, то можна констатувати, що для збудників створені ідеальні умови існування з можливим витісненням інших видів.

Чи є вакциноване стадо благополучним?Звичайно, вакцини допомагають

у сферах профілактики багатьох захворювань, контролю та обмеження надлишкового росту патогенних мікроорганізмів, але до цих препаратів необхідно ставитися з обережністю та відповідальністю. Після введення збудників з вакциною у організм тварини вони (або їхні компоненти) залишаються там надовго. Через продукти тваринництва компоненти збудника потрапляють до організму людини з невивченою поки що дією. Але деякі наслідки зустрічі людини з вірусами вже відомі: геном людини приблизно на 20% складається з компонентів ретровірусів. Таким чином, логіка підказує нам, що за наявності збудника у організмі тварин стадо не може вважатись благополучним. І це не залежить від статусу і стану цього збудника – інактивованого чи атенуйованого. Це, насамперед, збудник, який має можливості для відродження і намагається це зробити. Отже, благополуччя стада по тому чи іншому захворюванню передбачає відсутність патогенного збудника у тварин. Щоб досягти його, потрібно мати програму виходу з системи імунізації і підтримання цього статусу ветеринарносанітарними заходами.

Табл. 1. Програма профілактичних щеплень курей

День після народження

Хвороба, проти якої ведеться вакцинація

Метод введення

1 хвороба Марека внутрішньом’язово

1 інфекційний бронхіт спрей


16 хвороба Ньюкастла спрей

20 хвороба Гамборо з водою

27 хвороба Гамборо з водою



60 віспа, ІЛТпідшкірно, інтраокулярно



100хвороба Ньюкастла, інфекційний бронхіт, СЗН

внутрішньом’язово



В цьому напрямку вже зроблені перші кроки. У «Міжнародному ветеринарному кодексі» (десяте видання, 2000 р.) чітко виокремлюються зони, благополучні по ящуру з проведенням вакцинації і без її проведення. На наш погляд, необхідно рухатись далі та визначати благополучні стада тільки при відсутності у них захворювань та вакцинації.

ВисновокУ викладеному матеріалі ми сві

домо загострили деякі питання, пов’язані з щепленнями тварин. У багатьох випадках природа та організм тварин виправляють помилки, допущені людьми, але іноді ситуація стає занадто загрозливою.

Вакцини, з одного боку, захищають людей та тварин від інфекційних захворювань, а з іншого боку – можуть бути небезпечними для них. Цей парадокс виникає тому, що у вакцинних препаратах присутні ті ж збудники, що циркулюють у природних умовах, тільки для вакцини вони попередньо підлягають обробці – інактивації або атенуації. У таких умовах треба враховувати можливість компенсаторної заміни у інактивованих або послаблених частинок збудника деяких ділянок геному з повним відновленням функцій, зважаючи на те, що механізми для цього є досить дієвими. Крім того, складові частини вірусів і бактерій, що вводяться в організм під час імунізації, є чужорідним матеріалом для нього і негативно впливають на його системи. Такий вплив хоч і відрізняється за силою, але видається адекватним з точки зору напряму дії вірулентного збудника. Про це свідчить і реакція макроорганізму, який створює захист від цих чужорідних матеріалів. Якщо ми тішимо себе думкою,

що вакцинний штам збудника не має масового розповсюдження, то ця ілюзія зникає, коли ми подивимось на кількість щеплених тварин. А для збудника немає різниці, чи його розповсюджують штучно, чи він сам розповсю джується на великій кількості тварин. Звідси необхідно констатувати, що імунізація призводить до прихованої інфекції, а її масовість забезпечується діяльністю людей. І якщо клінічні ознаки захворювання після імунізації проявляються не завжди або є дуже слабкими, то на гістологічному рівні ураження більш суттєві, як це трапляється, наприклад, після імунізації дітей вакциною БЦЖ або нетелів вакциною проти бруцельозу з штаму 82.

Отже, масові щеплення створюють подобу прихованої інфекції з усіма її закономірностями та наслідками. А до інфекції слід відноситись відповідним чином.

У зв’язку з цим і термін «благополуччя» не може бути застосований до стад, в яких постійно проводиться вакцинація.

Підсумовуючи цей матеріал, ми рекомендуємо:

• щеплення тварин застосовувати лише за необхідності, викликаної епізоотичними показаннями, з перспективою закінчення цього процесу при зникненні загрози;

• використовувати в регіоні вакцину із одного, актуального штаму збудника, виготовлену за однією та тією ж технологією;

• не допускати перемішування імунізованих, неімунізованих та щеплених різними вакцинами тварин;

• застосовувати вакцини лише для таргентних (цільових) тварин;

• утримуватись від постійних щеплень великої кількості тварин та птиці з малими проміжками часу;

• зменшувати щільність утримання тварин на одиницю площі;

• посилити роль ветеринарносанітарних заходів у профілактиці інфекційних захворювань.



рубрика


Хламідіоз свиней (Chlamydiosis suum) посідає досить значне місце серед інфекційних па

тологій даного виду тварин, завдаючи суттєвих економічних збитків свинарській галузі внаслідок недоодержання приплоду та високої летальності серед поросят перших діб життя, а також через втрату репродуктивної здатності свиноматок і кнурівплідників. Останнє має особливо тяжкі наслідки для племінних свиногосподарств, оскільки зводить нанівець багаторічну напружену селекційну роботу. Існує також загроза здоров’ю людей при контакті з хворими тваринами.

У якості етіологічного чинника хламідіозу виступають облігатні внутрішньоклітинні грамнегативні бактерії порядку Chlamydiales родини Chlamуdiaceae, до складу

якої входять два роди: Сhlamydia і Chlamydophila. Патогенними для свиней є такі види, як Сhlamydia suis, Сhlamydophila abortus, Сhlamydophila pecorum, Сhlamydophila pneumoniae та Сhlamydophila psittaci.

Основне джерело збудника хламідіозу – інфіковані тварини, особливо свиноматки та кнуриплідники, які передають збудника потомству. Виділення хламідій та хламідофіл з організму інфікованих тварин відбувається з абортованими плодами, плацентою та плодовими водами під час абортів та опоросів, а також з молоком, сечею, фекаліями, носовим слизом та іншими екскретами. Має місце і внутрішньоутробне зараження, зумовлене тим, що збудник долає плацентарний бар’єр та потрапляє у матку, викликаючи зараження,

захворювання чи загибель плоду. У інфікованих плідників збудник виділяється зі спермою, що призводить до зараження свиноматок та свинок як при природному, так і при штучному осіменінні. Зараження відбувається також при прямому контакті тварин, аерогенним та аліментарним шляхами. Факторами передачі збудника можуть стати підстилка та предмети догляду. Також існує можливість трансмісивного шляху передачі збудника інфекції, в якому досить важливу роль відіграють кліщі Ixodes ricinus та Dermacentor marginatus. Зараження свиней може відбуватись при контакті з інфікованими гризунами та синантропною птицею.

Особливу епізоотичну небезпеку у розповсюдженні хламідіозу являє заражений хламідіями чи хламі

Хламідіоз свинейChlamydiosis in pigs

І. М. Ксьонз, к. в. н.,Полтавська дослідна станціяІнституту ветеринарної медицини НААН України



дофілами племінний молодняк та кнуриплідники при комплектуванні станцій (центрів) штучного осіменіння, оскільки збудник активно розноситься по декількох господарствах. Інфіковані свині, у яких відсутні клінічні прояви хламідіозу (латентний перебіг захворювання), часто бувають причиною виникнення спалахів захворювання, особливо при їх завезенні у благополучні стада.

Хламідіоз у свиней може мати спорадичний характер, але в більшості випадків проявляється у вигляді ензоотій. Слід відмітити, що найчастіше захворювання виникає в період масових опоросів, при недотриманні ветеринарносанітарних вимог, незадовільних умовах утримання та годівлі тощо. Зокрема, до виникнення захворювання молодняку спонукають незбалансованість раціонів вагітних свиноматок, скупчене утримання, відсутність необхідного мікроклімату приміщень, тобто стресфактори, що впливають на зниження резистентності організму.

Захворюваність свиней на хламідіоз може досягати 60%, при цьому летальність серед молодняку коливається в межах від 30 до 70%. У разі первинного спалаху хламідіозу серед свиней інфекційний та епізоотичний процеси перебігають гостро. У подальшому хвороба набуває хронічного та латентного перебігу з періодами загострення та затухання епізоотичного процесу та клінічного прояву. Тварини, які перехворіли на хламідіоз або інфіковані, але клінічно здорові, залишаються тривалий час (12 місяців і більше) хламідієносіями. У зв’язку з цим захворювання має стаціонарний характер. У неблагополучному господарстві утворюється замкнутий ланцюг: збудник – сприйнятливий організм.

Захворювання може перебігати у вигляді моноінфекції, а також в асоціації з вірусами та патогенними бактеріями. У більшості випадків такі змішані інфекції вини кають в умовах високої концентрації поголів’я і впливу провокуючих стресфакторів. Особливо гострого перебігу хламідіоз набуває при ускладненні сальмонельозом, лептоспірозом, парво та ротавірусною інфекціями, колібактеріозом, анаеробною дизентерією, мікоплазмозом.

Оскільки хламідіоз свиней, як вже зазначалося, досить часто має латентний або хронічний перебіг зі «стертою» клінічною картиною, встановлення діагнозу зазвичай ускладнюється. У зв’язку з цим майже неможливо чітко диференціювати дане захворювання від інших, послуговуючись лише симптомами та результатами патологоанатомічних розтинів.

На підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби та патологоанатомічних змін можливо встановити лише попередній діагноз. Для підтвердження діагнозу, формування стратегії та планування науково обґрунтованих протиепізоотичних заходів, а також для оцінки ефективності лікування і профілактики захворювання застосовуються лабораторні методи діагностики, а саме: виділення і культивування збудника на курячих ембріонах, лабораторних тваринах та культурах клітин; виявлення морфологічних структур збудника шляхом світлової та електронної мікроскопії; серологічні реакції (інгібіторна РЗК, РА, РГГА тощо); індикація та ідентифікація хламідійних агентів у клінічному й патологічному матеріалах (РІФ, ІФА); імунохімічна ідентифікація хламідійних агентів (імуноблодінг); генодіагностика (ПЛР у різ

них модифікаціях, ЛЦР, рестрикційний аналіз тощо).

В Україні лабораторна діагностика хламідіозу свиней проводиться у відповідності до «Настанови з лабораторної діагностики хламідійних інфекцій сільськогосподарських тварин», затвердженої Державним департаментом ветеринарної медицини МАП України від 20. 12. 2006 р.

Діагноз на хламідіоз вважається встановленим при одержанні позитивних результатів в одному з наведених нижче випадків: збудник хламідіозу виділений з патологічного або клінічного матеріалу (сперма, синовія тощо), у культурі клітин, на курячих ембріонах, лабораторних тваринах та ідентифікований мікроскопічно, в РІФ, ІФА чи ПЛР; ДНК хламідій чи хламідофіл виявлена за методом ПЛР; антиген збудника хламідіозу виявлений за методами ІФА, РІФ. Виявлення антитіл у сироватках крові за серологічними методами діагностики у титрах 1:5, 1:10 і вище є підставою для підозри на хламідійну інфекцію.

Виходячи з багаторічного особистого досвіду, автор вважає найбільш виправданим для діагностики хламідіозу метод ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції).



Цей молекулярногенетичний метод відрізняється найвищою чутливістю й специфічністю, що дозволяє встановлювати точний діагноз на будьякій стадії інфекційного процесу, тобто виявляти латентно хворих особин та хламідієносіїв. Своєчасне виявлення осередків інфекції є однією із основних складових в системі оздоровлення свинарської галузі від хламідіозу.

У неблагополучних щодо хламідіозу об’єктах тваринництва слід запроваджувати комплекс оздоровчих заходів, що включають перегрупування свиней, вибраковку малоцінних тварин зі стада, антихламідійну терапію з визначенням критерію виліковуваності та проведення якісної дезінфекції, дезінсекції та дератизації.

Антихламідійна терапія повинна бути комплексною та етіопатогенетичною, а також має враховувати характер клінічних проявів, тривалість захворювання, наявність супутньої мікрофлори і глибину дисбалансу імунної системи організму. Центральною ланкою

в комплексі лікувальних заходів є антибіотики тетрациклінового ряду, макроліди, фторхінолони або тіланові препарати.

Механізм дії зазначених препаратів на хламідій та хламідофіл досить багатогранний. Зокрема, тетрацикліни (окситетрациклін – 200, лімоксин, тетравет тощо) пригнічують фермент, що бере участь у синтезі ДНК та інгібує до 90% синтезу мікробного білку. Це перешкоджає виходу, адсорбції та проникненню елементарних тілець збудника в здорові клітини. Застосування антибіотиків тетрациклінового ряду видається досить ефективним у лікуванні хламідіозу за умови підтримання терапевтичної концентрації препарату в організмі не менше ніж впродовж 21 доби. Антибіотикимакроліди (еритроміцин, рокситроміцин, азітроміцин тощо) мають виражену бактеріостатичну дію у відношенні багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, включаючи збудників хламідіозу. Макроліди призначають впродовж 15–20

діб. За даними різних дослідників, лікування тетрациклінами та макролідами ефективне для 75–90% хворих на хламідіоз тварин. Фторхінолони (байтрил, енрофлоксацин, норфлоксацин, офлоксацин тощо) за ефективністю по відношенню до збудників хламідіозу дещо поступаються тетрациклінам і макролідам, але їх застосування є доцільним, особливо при змішаних інфекціях і ускладненому хламідіозі. Бактерицидна дія фторхінолонів базується на здатності блокувати фермент ДНКгіразу, який бере участь в синтезі ДНК, що призводить до тотальної деструкції ДНК збудника. Досить результативні й тіланові препарати (тілозін, тіломіцин, фармазін), які подавляють життєдіяльність грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Їх згодовують разом із концкормами впродовж 25–30 діб.

Слід враховувати, що у більшості випадків хворі в початковій і навіть гострій стадії піддаються лікуванню, одужання настає практично в усіх свиней. Проте в хронічній стадії захворювання антибіотикотерапія має значно нижчу ефективність. При безуспішному лікуванні хламідіозу слід провести повторний курс антимікробних препаратів чи їх комбінацій. Застосування комбінованої антибіотикотерапії виправдане у першу чергу з причини подолання антибіотикорезистентності.

Необхідно враховувати те, що малі дози антибактеріальних препаратів та несистемне лікування можуть викликати у хламідій латентний стан, що сприяє виникненню рецидивів.

У зв’язку з пригніченням клітинного і гуморального імунітету при хламідіозі бажано застосовувати імуномодулятори та засоби, які підвищують неспецифічну реак



тивність організму: ронколейкін, неовір, тимоген, тактивін, нуклеїнат натрію тощо. Для пригнічення розмноження збудника також слід застосовувати інтерферонові препарати – циклоферон, спленоферон тощо.

У період санації організму від хламідій та хламідофіл потрібно проводити вітамінотерапію, а також забезпечити дієтичний збалансований раціон годівлі та ретельний догляд. Для профілактики дисбактеріозу, який досить часто виникає при інтенсивному застосуванні антибіотиків, слід застосовувати пробіотики – біфідумбактерін, біфікол, лактобактерін, ацилак, ПАБК і т. п.

Для контролю ефективності лікування необхідно піддавати тварин лабораторним дослідженням, оскільки надзвичайно важливо розрізняти клінічне та етіологічне виліковування від хламідіозу. Причому тільки встановлення етіологічного виліковування може бути свідченням істинного оздоровлення, тобто повної санації організму від збудника.

З лабораторних методів контролю ефективності лікування найбільш виправдане застосування виділення збудника на курячих ембріонах, лабораторних тваринах чи в культурі клітин, а також імунологічних і молекулярногенетичних методів. За допомогою ПЛР можна найбільш точно визначити ефективність проведеної терапії. Хоча слід зазначити, що у цьому випадку зразки від тварин для дослідження потрібно відбирати не раніше, як через 30 діб після закінчення антихламідійної терапії, оскільки за цей проміжок часу відбувається повна заміна епітелію слизових оболонок, в якому локалізується збудник. При ігноруванні вказаного застереження цілком

ймовірно отримання хибнопозитивних результатів.

Слід зазначити, що застосування комплексної терапії при хламідійних інфекціях тварин дає ефект у 85–90% випадків. У окремих тварин досягти повного звільнення від збудника не вдається. Як правило, це тварини з хронічною (персистентною) формою захворювання. Таких свиней потрібно вибраковувати зі стада.

Профілактика хламідіозу свиней полягає у заходах з недопущення заносу інфекції на благополучні щодо даного захворювання об’єкти свинарства. Перш за все, потрібно ретельно досліджувати на хламідійну інфекцію усіх племінних тварин, що завозяться. Подруге, слід утримувати свинарське господарство в належному санітарному стані, регулярно проводити якісну дезінфекцію, дератизацію та дезінсекцію. Недопустимим є утримання на території свинарського об’єкту тварин інших видів, за виключенням сторожових собак. У разі появи серед свиноматок абортів чи мертвонароджень необхідно своєчасно направляти абортплоди та трупи поросят до лабораторії ветеринарної медицини з метою виключення хламідіозу.

Відносно засобів специфічної профілактики, то, поперше, наразі жодна з біофабрик України не виробляє антихламідійної вакцини, а закордонних вакцин, зареєстрованих в нашій державі, теж не існує. Подруге, ефективність будьяких антихламідійних вакцин варто ставити під сумнів, оскільки хламідійна інфекція за своєю природою є потужним імунодепресором, а гуморальний імунітет при даній інфекції не має вирішального значення. До того ж, вакцинотерапія може бути лише однією зі складових комплексу оздоровчих заходів.

Інфікованих малоцінних плідників слід відправляти на забій. Сперму, контаміновану хламідіями, потрібно знищувати. Високоцінних кнурівплідників піддають лікуванню, хоча ми вважаємо, що не слід особливо вагатися з вибраковкою навіть племінних тварин, якщо хвороба у них вже набула хронічної форми і не підлягає лікуванню, оскільки з часом розміри збитків господарства можуть стати на порядок вище, ніж ціна окремої племінної тварини. Критерієм можливості використання плідника за його прямим призначенням повинна бути лише підтверджена лабораторними дослідженнями повна санація організму від збудника.

Як вид інфекції проміжних форм мікроорганізмів, хламідіоз – досить складне захворювання, яке важко подолати лише одним з методів боротьби: ні окреме якісне і ефективне лікування, ні окремі упереджувальні чи ліквідаційні заходи не дадуть належного результату. Лише запровадження комплексної лікувальнопрофілактичної ліквідаційної системи заходів уможливлює подолання інфекції.

Своєчасна ізоляція хворих тварин, їх ефективне лікування або ж вибраковка зі стада, робота за системою «все пусто – все зайнято» при ретельній та чітко спланованій дезінфекції тваринницьких приміщень – запорука успіху в оздоровленні свиноферми від хламідіозу. Безсистемність, непрофесійний підхід до боротьбі з цим захворюванням – речі недопустимі, бо вони зрештою призводять до марної трати часу, сил, медикаментозних засобів і, як наслідок, до фінансових та моральних збитків.



рубрика


В последние дватри десятилетия заболевание свиней под названием «илеит» является

постоянной темой многочисленных публикаций в специальных изданиях, освещающих проблемы свиноводства. Данная болезнь приводит к серьезным материальным потерям вследствие ухудшенной производительности свиней, вызванной замедлением роста, плохой конверсией корма (до 20% потерь к окончанию откорма), удлинением времени выращивания (до 3–4х недель), ростом смертности (до 6–10%) и количества выбракованных свиней (до 15–20%).

Название «илеит» происходит от характерных пролиферативных

изменений в слизистой оболочке клубковой и слепой кишок, а также проксимальной части ободочной кишки больных свиней. Подобный симптомокомплекс клиникоморфологичных изменений, протекающих на фоне картины острого или хронического процесса, исследователи из разных стран называют поразному: пролиферативная энтеропатия свиней (ПЭС), лавсонит, кишечная болезнь растущей свиньи. Однако в мировой таксономии принято обозначать болезнь, исходя из вида возбудителя, так что в нашем случае недуг, вызываемый бактерией Lawsonia intracellularis, следует именовать лавсониозом.

В течение многих лет возбудитель этого ряда заболеваний оставался неизвестным. Но французским исследователям G. H. K. Lawson и соавторам (1993) удалось репродуцировать лавсонию в культуре клеток и воссоздать заболевание свиней в условиях экспериментального заражения их суспензией полученной культуры, что подтвердило роль данных микроорганизмов в этиологии илеита и навсегда прояснило картину заболевания.

Итак, доподлинно известно, что возбудителем илеита является Lawsonia intracellularis — грамотрицательная внутриклеточная бактерия семейства Desulfovibrio. Это высококонтагиозный облигатный

А. В. Березовский, д. в. н., профессор, заслуженный работник ветеринарной медицины Украины

В. В. Сенча, Т. Е. Пиляк, врачи ветеринарной медицины,научно-производственная фирма «Бровафарма»

илеит (лавсониоз) свинейIleitis in pigs, also known as lawsonite: etiology, diagnostics, therapy

рубрика




внутриклеточный паразит изогнутой формы или в виде латинской буквы S, который не культивируется на питательных средах. По ряду признаков лавсония подобна риккетсиям. При заражении животных этой бактерией происходит повреждение слизистой оболочки подвздошной кишки и части толстого кишечника, гиперплазия криптовых энтероцитов и сокращение соответствующих клеток. Lawsonia intracellularis передается от животного к животному оральнофекальным путем.

Данный вид бактерий довольно стоек во внешней среде. При температуре 5–15 оС лавсонии сохраняют свою жизнедеятельность на протяжении двух недель на предметах, контактировавших с фекалиями.

Илеит – одна из самых распространенных кишечных болезней свиней. По литературным данным,

его диагностируют во многих хозяйствах стран Европы, Африки, Северной и Южной Америки, а также в Японии и Новой Зеландии. Сообщения об обнаружении илеита в Украине относятся к концу 90х годов прошлого столетия.

Показатели заболеваемости и падежа при илеите, согласно разным авторам — вариабельны. Так, заболеваемость колеблется в пределах от 12,2 до 26,5%. Летальность поросят, которых не лечили, превышает 40%. Нами установлено, что илеит свиней регистрируется в шести специализированных свиноводческих хозяйствах зоны украинского Полесья. Возникновению и тяжести протекания инфекции сопутствовали стрессовые ситуации различной этиологии, факторные болезни и гельминтозы.

По мнению ряда ученых, илеит по сути представляет собой целый комплекс заболеваний. В этот ком

плекс входят такие болезни, как свиной кишечный аденоматоз, терминальный илеит, некротический энтерит, пролиферативная геморрагическая энтеропатия или кровоизлияние в пищеварительном канале.

ПЭС может принимать различные формы, но наиболее часто встречается субклиническая форма, при которой единственным заметным симптомом является недостаточная производительность. От этого заболевания страдают поросята на стадии отъема вплоть до взрослых животных, причем часто заболевание распознать очень сложно благодаря наслоению других заболеваний, влияющих на производительность свиней. Однако следует рассматривать вероятность присутствия этого фактора в том случае, если поголовье страдает от большого количества выбракованных ко времени продажи свиней, недостаточных привесов и конверсии корма.

Хроническая форма заболевания встречается у свиней в возрасте от 6 до 20 недель и выражается в наличии водянистой диареи коричневого или серого цвета, замедленном росте и плохой производительности. Таких животных хорошо видно в однородном стаде (рис. 1).

У некоторых животных резко ухудшается внешний вид и состояние здоровья, что может происходить как временно, так и постоянно. Летальный исход на этой стадии — явление нечастое.

Острое течение с более выраженными клиническими симптомами болезни чаще встречается среди взрослых животных. Цвет кожи таких свиней очень бледный, животные подавлены, их испражнения отличает почти черная окраска и сильный неприятный запах. При такой форме заболевания леталь

Рис. 1. Внешнее проявление заболевания илеитом у свиней



ный исход становится типичным явлением. Стресс играет важную роль в возникновении вспышек заболевания илеитом. Переохлаждение или перегрев свиней, содержание их в условиях излишней скученности влекут за собой возникновение или рецидивы болезни. По нашим наблюдениям, особенно ярко развивается данная патология на фоне систематического скармливания комбикормов, контаминированных микотоксинами.

Ряд зарубежных авторов склонны различать 4 различные формы илеита:

• кишечная аденопатия свиней, вызванная слабым размножением клеток оболочки кишечника;

• некротический энтерит — клетки оболочки кишечника размножаются, но быстро погибают и отмирают, образуя утолщение в тонком кишечнике;

• воспаление конечной части тон-кого кишечника;

• пролиферативная геморрагиче-ская энтеропатия — обильное кровотечение в тонком кишечнике.

Точный механизм распространения инфекции не выявлен, но известно, что лавсонии присутствуют и у кроликов, и у грызунов. В пределах фермы инфекция распространяется через фекалии. Хряки и свиноматки играют роль переносчиков инфекции, передавая ее поросятам и поддерживая таким образом циркуляцию возбудителя в стаде. Источником инфекции может быть племенное стадо.

Первые две формы болезни более характерны для молодых свиней на доращивании, а серьезные вспышки формы ПЭС с высокой смертностью наблюдают среди откормочных групп свиней весом

60–90 кг, а также у ремонтных свинок.

Клинические признаки зависят от природы изменений, затрагивающих тонкий кишечник. Во многих случаях болезнь протекает в мягкой форме, без проявления симптомов. При кишечной аденопатии свинья выглядит здоровой, ест хорошо, но страдает хронической диареей, постепенно теряя упитанность. Некротический энтерит имеет похожие признаки, а острое заболевание характеризуется кровотечением в кишечнике, изза которого свинья может неожиданно пасть или же выглядит бледной и анемичной, выделяя при этом черные фекалии, содержащие кровь. Вторичные бактериальные инфекции, как правило, обостряют заболевание. ПЭС наблюдается чаще у ремонтных свинок в период 4–6 недель после завоза в новое стадо, с момента осеменения и до средней стадии супоросности. Свиньи с хронической формой энтеропатии поправляются в течение 4–6 недель; тем не менее, эффективность их кормления ухудшается до 0,3 к.ед./ кг прироста, а среднесуточный привес резко падает (до 80–100 г в день).

Диагноз ставят на основании проявлений клинических признаков, результатов вскрытия павших свиней, гистологии стенок кишечника и выявления бактерии в фекалиях. У заболевших свиней развивается хроническая диарея, фекалии становятся жидкими, их цвет варьирует от сероватожелтого до коричневочерного, часто с примесью крови. Нарушение переваривания корма и всасывания питательных веществ в кишечнике ведет к снижению продуктивности, а хронический характер патологического процесса – к частым случаям падежа свиней. При

вскрытии погибших от этой болезни свиней обнаруживают неравномерное пролиферативное утолщение стенки подвздошной кишки — илеума (рис. 2 и 3).

Прижизненная диагностика инфекции основана на обнаружении возбудителя в фекалиях с помощью ПЦР и иммунопероксидазного теста, а также на выявлении специфических антител в сыворотке крови в реакциях непрямой иммунофлюоресценции и иммуноферментном тесте. Однако отсутствие стандартных коммерческих

Рис. 2. Поперечный разрез подвздошной кишки при илеите

Рис. 3. Продольний разрез подзвдошной кишки при илеите



диагностикумов, необходимых для проведения упомянутых анализов, неспецифичность симптоматики инфекции, а также высокая инцидентность ее бессимптомного течения служат причинами того, что во многих хозяйствах данное заболевание долго остается нераспознанным, что приводит к формированию стационарно неблагополучных по данной инфекции очагов.

Одной из последних новинок является тест, разработанный в Германии и направленный на скорое обнаружение лавсоний на территории свиноферм. С его помощью за 1,5 часа можно вычислить в свином навозе бактерию Lawsonia іntracellularis. Для проведения теста необходимо взять около 10 образцов навоза, после чего можно начать применение ELISA. В ходе проведения теста оттенок синего будет указывать на концентрацию лавсоний: если в синий цвет окрасится более трех образцов, то бактерии довольно широко распространились в пределах стада.

Лечение начинают при появлении характерных клинических признаков болезни. В борьбе с Lawsonia intracellularis потенциально эффективными являются различные лекарственные формы на основании антибиотиков — тилозина, тиамулина, линкомицина и тетрациклина. Время их использования составляет от 7 до 20 суток. Ряд исследователей полагает, что решение о частоте, продолжительности и интенсивности необходимого лечения должно приниматься, исходя из картины заболевания ПЭС в каждом конкретном стаде. Такой подход подразумевает постоянное проведение весьма дорогостоящих диагностических процедур (ПЦР и серологических тестов) на фермах, что не всегда

приемлемо с экономической точки зрения.

Однако полное устранение заболевания в условиях крупнотоварного производства не представляется возможным. Существуют сведения о повторных вспышках заболевания (или, по крайней мере, обнаружения бактерий Lawsonia) через несколько недель после эффективного лечения.

В настоящее время отечественный рынок химиотерапевтических средств не имеет недостатка как в импортной, так и в отечественной продукции. При надлежащем финансировании специалист ветеринарной медицины имеет возможность испытывать, сравнивать и оценивать эффективность каждого препарата.

НПФ «Бровафарма» уже многие годы специализируется на создании разнообразных средств для свиноводства. Последние две новинки — инъекционные препараты ТимТилтм и Оксипролтм, уже успели испытать и высоко оценить специалисты многих хозяйств. ТимТилтм состоит из комбинации тиамулина и тилозина, подобранной в специальном соотношении. А в основу Оксипролатм положен окситетрациклина дегидрат. Его инновационная формула подобрана в таком соотношении, которое гарантирует наличие терапевтичес кой концентрации антибиотика в плазме крови на протяжении 4 суток после первой инъекции.

Исходя из имеющегося опыта, мы рекомендуем проводить оздоровление фермы в два цикла. Первый – химиотерапия: всему поголовью первые 3 дня ежедневно следует внутримышечно вводить ТимТилтм в дозе 1 мл/10 кг м. т. На 4й день нужно одноразово вводить внутримышечно Оксипролтм в дозе 1 мл/10 кг м. т. В это время следует

ежедневно дезинфицировать помещения в присутствии животных с помощью 1% раствора Бровадезплюстм.

Второй цикл — химиопрофилактика. После окончания химиотерапии с 10 по 20е сутки нужно скармливать всему поголовью только комбикорм в смеси с препаратом Бровамулин100 из расчета 1–1,2 кг препарата на тонну корма. Этот же препарат возможно задавать и через систему водопоя.

Для того, чтобы меры химиотерапии и профилактики заболевания оправдывали затраты, они должны основываться не только на лекарственной терапии, но и на проведении определенных изменений в системах содержания животных и обеспечения биологической безопасности в хозяйстве. Нужно серьезным образом рассмотреть правильную тактику ведения хозяйства и выращивания животных, ориентируясь на снижение силы стрессовых факторов, провоцирующих илеит у свиней. Необходимо принимать безотлагательные меры при слишком переполненных помещениях, больших перепадах температур, плохой санитарной обработке, а заодно и обратить внимание на токсичность корма. Как и при большинстве энтеритных заболеваний, ключевым условием для контроля заболеваемости представляется гигиена. Хорошие санитарногигиенические условия являются оптимальной контрольной мерой и имеют фундаментальное значение для усиления других контрольных мер. Это обуславливает применение проверенных дезинфектантов широкого спектра действия со специфической активностью по отношению к Lawsonia intracellularis.

Список использованных материалов находится в редакции и

предоставляется по требованию

рубрика


INDUSTRIAL VETERINARIA S.A.Animal Health ProductsBarcelona – Spain/Tel. +34 93 470 62 71Україна, 03040, м. Київ. вул. Васильківська, 14, оф. 421Тел./факс +38 044 206 24 30Тел.: +38 050 358 31 78; +38 067 923 08 [email protected] / www.invesagroup.com

Реєстраційне посвідчення № АА-00621-01-09 від 07.12.2009 до 07.12.2014

ГалапанD-Клопростенол (натрієва сіль)

Плануй з максимальною ефективністю

Galapan_220x260.indd 1 28.02.2011 11:52:12

рубрика


До лептоспірозу сприйнятливі багато видів диких і свійських тварин, а також

людина. Хворобу діагностовано на всіх континентах і в більшості країн світу. Серед сільськогосподарських тварин останнім часом спостерігається тенденція до загострення епізоотичної ситуації. В Україні лептоспіроз останнім часом займає одне з перших місць серед природноосередкових захворювань.

Актуальність проблеми лептоспірозу свиней полягає перш за все у значних втратах, обумовлених абортами, зниженням продуктивності тварин, часто прихованим перебігом захворювання, тривалим лептоспіроносійством і забрудненням навколишнього середовища збудником лептоспірозу. Проте цю хворобу потрібно розглядати в пер

шу чергу як соціальну проблему, адже на лептоспіроз хворіє і людина. Саме тому проблема оздоровлення природних вогнищ захворювання та ліквідація лептоспірозу сільськогосподарських тварин має не тільки господарське, а й соціальне значення.

Спілкуючись з ветеринарними лікарями, які працюють на виробництві, часто доводиться чути одні і ті ж запитання. Пропоную читачам стислі відповіді на найбільш популярні з них.

1. Чому величина діагностичного титру в Україні становить 1:50, в той час як в деяких країнах світу цей показник складає 1:100 і більше?

Насамперед потрібно пам’ятати, що у діагностиці лептоспірозу використовують живі лептоспіри різних серологічних груп. Реакція

мікроаглютинації і лізису (РМА) є високоспецифічною, адже при обліку результатів так звані «павучки» утворюються лише внаслідок реакції «антиген–антитіло». Отже, якщо діагностична процедура виявить антитіла навіть в низьких титрах, це свідчить про контакт даної тварини зі збудником в принципі. А це, в свою чергу, може свідчити про можливе лептоспіроносійство даної тварини, адже лептоспіри можуть локалізуватись у нирковій лоханці, де вони не доступні для антитіл. Таким чином, така тварина становить епізоотичну небезпеку в якості джерела збудника інфекції. Таким чином, для гарантованого благополуччя своєї ферми потрібно комплектувати господарство серологічно негативним у відношенні до лептоспірозу поголів’ям. Щодо

Віталій Піотрович, к. в. н

Лептоспіроз свинейВідповіді на основні запитання практиків

Leptospirosis in pigs—practic tips



титру антитіл в інших країнах, то є приклади діагностичного титру на рівні 1:100, і навіть 1:200, але водночас існують титри 1:25, і навіть 1:10. Зокрема, у нашого північного сусіда – Росії, як і в нас в Україні, діагностичною планкою виступає показник 1:50. На мою думку, знижувати планку діагностичного титру шляхом підвищення даного показника до 1:100 неправильно. Виходячи з власного досвіду проведення наукових досліджень, можу стверджувати, що 18,7% тварин, які реагують на лептоспіроз в титрі 1:50, можуть бути носіями. Більше того, 3,1% тварин можуть бути лептоспіроносіями при показнику титру антитіл в РМА на рівні 1:25. Між тим усі вони – розносники збудника в господарстві, потенційна загроза не лише для тварин, а й для людей.

2. Районна (чи обласна) лаборато-рія провела дослідження, і ми отри-мали негативний результат, а в ла-бораторії іншої області в 20% проб реєструється позитивний резуль-тат в невеликому титрі. Чи може бути сумнівно-позитивна реакція?

Як зазначалося вище, РМА – високоспецифічна реакція, тому помилка малоймовірна. Проте при використанні штамів лептоспір невідповідної якості – наприклад, якщо лептоспіри давно пересівалися в умовах культивування або штами збудника не проводили через біологічні фільтри для відповідної очистки та підвищення антигенних властивостей та при застосуванні забруднених проб, особливо у разі сильного гемолізу, можлива інтерпретація «павучків» в РМА як позитивна реакція при її відсутності. Проте, на мій погляд, досвідчений серолог без зусиль прочитає реакцію правильно. В даному випадку важливо провести повторні дослідження через 14–21

день за методом парних сироваток. Для вирішення спірних питань доцільно відібрати сироватки, поділити навпіл та відправити в зазначені лабораторії, зашифрувавши їх. Частину доцільно залишити в морозильнику у себе в господарстві для використання в майбутньому при неспівпаданні результатів.

3. Чи може проводити щеплення господарство, яке займається пле-мінною справою та реалізує молод-няк?

Безперечно, може. Серед практиків існує помилкова думка, що господарство, яке проводить щеплення, обов’язково неблагополучне. Між тим, це не зовсім так, адже господарство може знаходитись у загрозливій зоні. Тоді перед ним постає вибір: одразу вакцинувати поголів’я чи дочекатись, поки пройде інфікування, а вже потім вакцинувати? Зрозуміло, що потрібно проводити превентивні заходи, в тому числі й щеплення. При цьому вакцинують тільки власне маточне поголів’я, а молодняк, який планується на продаж, залишають нещепленим, адже на момент реалізації він повинен бути серологічно негативним, оскільки відрізнити титри антитіл після щеплення і після контакту з польовим збудником неможливо.

4. Яку вакцину краще застосову-вати?

Все залежить від ситуації в господарстві. Однозначно до складу вакцини повинні входити штами тих серогруп, які циркулюють в конкретному господарстві. Але потрібно пам'ятати, що імунітет при лептоспірозі серовароспецифічний, тому важливо, щоб вакцина містила штами лептоспір не лише певних серогруп, а й певних сероварів. Недоцільно використовувати вакцини з широким набором серогруп, коли в господар

стві циркулює 2–3 штами певних серогруп. В цілому, базуючись на нинішній епізоотичній ситуації в Україні, незалежно від регіону найбільш виправдано застосування вакцини з наявністю 4 серогруп лептоспір – Pomona, Tarassovi, Icterohaemorrhagiae, Australis (серологічний варіант bratislava). Саме таку вакцину виготовляють нині українські виробники – полівалентна вакцина проти лептоспірозу тварин (варіант “suis”). Тому вітчизняні вакцини – найбільш оптимальний варіант.

5. В який період потрібно прово-дити санацію? Які препарати краще використовувати?

Лікувальні заходи, направлені на знищення лептоспір в нирковій лоханці, або так звану санацію організму від збудника лептоспірозу, оптимально проводити через 2–3 тижні після введення вакцини. Як правило, з цією метою використовують препарати стрептоміцину. На даний час на ринку присутні пролонговані форми стрептоміцину і пеніциліну, які добре діють на лептоспіри саме в нирковій лоханці. Єдина порада – обов'язкова присутність препарату в сечі тварин не менше 5 діб. З власного досвіду проведення наукових досліджень та апробації різних препаратів для ліквідації лептоспіроносійства можу стверджувати про високу ефективність у даному напряму препаратів енрофлоксацину. Також слід зазначити, що при лікуванні лептоспірозу широко застосовуються препарати групи тетрациклінів. Безперечно, ці ліки належним чином діють на лептоспіри, демонструючи високу ефективність при нейтралізації збудника в крові, паренхіматозних органах, проте гарантованої нейтралізації збудника в нирковій лоханці не завжди вдається досягти.

рубрика


Мастит (воспаление молочной железы) – это одно из наиболее рас

пространенных заболеваний в молочном скотоводстве, которое приводит к снижению продуктивности коров, ухудшению качества полученной продукции, дополнительным затратам на лечение, обслуживание заболевших животных и т. д. Одним словом, это заболевание наносит предприятиям молочного скотоводства значительный экономический ущерб.

Маститы бывают различных видов, форм и могут быть вызваны разными видами патогенных микроорганизмов. Предлагаем вашему вниманию краткую классификацию маститов (табл. 1).

В чем же заключаются экономи-ческие потери при наличии данной патологии в хозяйстве?

1. Снижение продуктивности на 30–70%; в некоторых случаях продуктивность не восстанавливается вообще! (табл.2, врезка).

2. Получение от больных животных молока, обсемененного бактериями и с увеличенным количеством соматических клеток, то есть получение продукции ухудшенного качества и с заниженной ценой реализации (табл. 3).

3. Увеличение себестоимости полученной продукции за счет дополнительных затрат на лечение больных животных.

4. Дополнительные технологические затраты на содержание больных животных и обработку полученной от них продукции – сдаивание молока в отдельную посуду, дополнительное обеззараживание молока, инвентаря и др.

что такое мастит и как с ним бороться?Mastitis in cows—treatment approaches

Р. Н. Полонский,К. В. Росляков, технические специалисты по животноводству представительства компании «Файзер» в Украине

Рассмотрим следующий пример: на ферме содержится 1 000 дойных коров со средней продуктивностью 2 000 л в год, при этом заболеваемость маститом находится на уров-не 10%. С помощью табл. 2 рассчитаем потери удоев на 100 коров: 100х300=30 000 л. Затем определим выход молока, вычтя из годового удоя на 100 голов при полной санации поголовья от мастита потери удоев за счет заболеваемости маститом: 2 000 000 л – 30 000 л = 1 970 000 л в год.

Так что разница весьма существенна.


Принимая во внимание вышеупомянутые аргументы, предлагаем вам рассчитать по общепринятой формуле подсчета потенциальный экономический ущерб, причиненный вашему хозяйству маститом:

У=Мз(Вз–Вб)ТЦ; где Мз – число заболевших животных;Вз – средняя продуктивность

здоровых животных, л;Вб – средняя продуктивность

больных животных, л (см. табл. 1);

Т – продолжительность заболевания, дней;

Ц – цена 1 л молока (из расчета 1,00 грн/л).

Обратимся к практическому примеру. Предположим, поголовье дойных коров на ферме составляет 1000 голов со средней продуктивностью 5000 л на голову в год, а заболеваемость маститом достигает 10%. Подсчитаем годовой экономический ущерб, нанесенный данной патологией:

У=100(5 000 л – 750 л)= 75 000 грн

Напоследок хотелось бы упомянуть о наиболее важной составляющей экономического ущерба от

мастита: это – преждевременное выбытие животных из основного стада (рис.1), или попросту ВЫБРАКОВКА!

Почему же так происходит? Ведь на сегодняшний день в Украине есть огромный выбор противомаститных препаратов как от ведущих мировых компаний, так и от местных производителей.

Клиника Молоко (визуальный анализ)

Прогноз Возбудитель

Фо

рм

а м

ас

тита

Субклинический Без признаков воспаления Без измененийПри адекватной терапии – без ущерба для продуктивности

Strep. agalaktiae, Staph. aureus

Серозный

Болезненность, гиперемия, повышение местной температуры, увеличение в объеме и уплотнение пораженной доли.

Жидкое, синеватого или голубоватого цвета; затем появляются хлопья казеина. Уменьшение удоя на 50 – 60% и более.

При адекватной терапии – выздоровление на пятые – седьмые сутки без ущерба для продуктивности; без лечения возможен переход в хроническую и более тяжелую форму.

Strep. agalaktiae, Strep. disagalaktiae, Staph. аureus; реже – E. coli, Corinebakterium

Катаральный

Пораженная четверть незначительно увеличена в объеме, мало болезненна. Сосок отечный, тестообразный, гиперемирован-ный; канал соска сужен. У основания соска пальпируются крипитирующие или флюктуирующие уплотнения величиной с грецкий орех.

Водянистое, от сероватого до беловато-кремового цвета, содержит сгустки и серо-белые хлопья казеина.

При правильном лечении – полное выздоровление; в противном случае принимает хроническое течение или переходит в более тяжелую форму.

Strep. agalaktiae, Strep. disagalaktiae, Staph. aureus

Фибринозный

Животное угнетено, аппетит снижен или отсутствует. Температура – 40–41оC. Пораженная четверть увеличена, плотная (каменистая), горячая, покрасневшая и болезненная. При пальпации ощущается крепитация фибрина.

Продуктивность резко снижается, а из пораженных долей молоко не выделяется совсем. Секрет мутный тягучий, клейкой консистенции, содержащий крошки, нити и пленки фибрина желтоватого или янтарного цвета.

Только при своевременном и тщательном лечении можно добиться выздоровления животного, хотя молочная продуктивность полностью не восстановится. В противном случае фибринозный мастит осложняется, в основном – гнойным воспалением.

E. coli, Corinebakterium, Klebsiella

Табл. 1. Классификация маститов

Табл. 2. Снижение продуктивности при мастите

Рис. 1. Причины выбраковки коровТабл. 3. Влияние мастита на продуктивность молочного скота и качество продукции

Продуктивность, кг/год

Потери на 1 корову, кг/год

2 000 300

2 500 375

3 000 450

4 000 600

5 000 750

Количество соматических

клеток, тыс./мл

Снижение надоев, л

0–250 0

250–500 800

500–750 1 500

750–1 000 3 500

выше 1 000 4 000



Нужно отметить, что проблема маститов в хозяйстве – это не только ветеринарная проблема, так как основными причинами возникновения и распространения данного заболевания являют ся несоблюдение технологии доения, недостатки в системе содержания животных, дисбаланс в кормлении, неблагоприятные погодные условия, а также отсутствие должного финансирования профилактических программ. Без устранения всех вышеперечисленных причин, за исключением разве что погодных катаклизмов, борьба с маститами превращается в бег по заколдованному кругу, когда после лечения и выздоровления больных животных появляются новые больные, а затраты на лечение возрастают. Да и лечение порой назначается примитивное — одна только антибиотикотерапия, причем зачастую не контролируется процесс выздоровления, не исследуется чувствительность микрофлоры к

антибиотикам. Все это приводит к появлению большого количества хронически больных животных, которые становятся постоянным источником маститной инфекции.

Для каждого хозяйства должен быть разработан свой комплексный рецепт решения данной проблемы, а уж использование качественных ветеринарных препаратов будет, так сказать, закрепляющим фактором.

Какое же оружие может предложить в этой борьбе компания «Файзер»?

Прежде всего, это препараты для профилактики и лечения маститов в период сухостоя. В большинстве хозяйств нашей страны уже применяется эта технологическая операция, но хотелось бы еще раз подчеркнуть важность процесса. Прежде всего зоотехнической и ветеринарной службе нужно точно придерживаться сроков запуска коров, чтобы продолжительность сухостойного периода составляла

полные 55–60 дней, так как это наиболее оптимальное время для регенерации ткани вымени. Иногда в погоне за общим валом молока животных запускают за 30 – 35 дней до отела, заботясь лишь о сегодняшнем дне и забывая о дне завтрашнем. В таком случае железистая ткань вымени не успевает полностью восстановиться. В будущем это приведет к снижению продуктивности коровы. Если животное было подвержено заболеванию на протяжении лактации, введение противомаститных препаратов позволяет провести длительную терапию — так сказать, долечить корову, а заодно и предотвратить возникновение мастита после отела.

Орбенин EDC занимает достойное место в линейке противомаститных препаратов. Благодаря технологии диномилизации этот продукт обеспечивает широкий спектр действия против основных возбудителей мастита у коров



на длительный период – до 7 недель. Кроме того, отличительной характеристикой препарата является устойчивость к действию βлактамазы.

Использование Орбенина EDC в программе профилактики мастита окупит затраты на его приобретение и принесет дополнительную прибыль хозяйству за счет увеличения продуктивности животных – и не только потому, что переболевание маститом снижает дальнейшую продуктивность скота на 30–70%. Ведь отсутствие мастита в послеродовой период позволит получить качественное молозиво, а значит, и здоровый молодняк.

Теперь о маститах в период лактации. Практически все маститы – и катаральные, и фибринозные, и гнойные, и просто хронические – начинаются с острого серозного или серознокатарального мастита, который характеризуется поражением всех долей вымени, а не отдельных четвертей, сильной отеч

ностью, болезненностью, высокой температурой. И здесь, конечно, важно своевременно принять меры и назначить комплексную терапию – именно комплексную, а не какуюлибо другую. Поэтому мы предлагаем использовать два противомаститных препарата: Синулокс RTU и Мефлосил. Синулокс – антибиотик широкого спектра действия, который уже давно прекрасно себя зарекомендовал, причем не только в молочном скотоводстве, но и в свиноводстве. Опытные свиноводы успешно применяют его при синдроме ММА. Синулокс воздействует непосредственно на причину заболевания – возбудителей. Удобная дозировка, быстрота эффекта и длительность терапевтической концентрации в крови — вот ключевые свойства этого препарата.

А что же это дает в практическом применении? Принимая во внимание известный факт, что для получения одного литра молока

необходимо, чтобы через вымя коровы прошло 450–500 л крови, в процессе молокообразования существует огромная вероятность попадания бактерий в кровяное русло. Здесь на помощь приходит Мефлосил (действующее вещество – флуниксина меглюмин) – продукт последнего поколения нестероидных противовоспалительных препаратов. Препарат обладает сильным противовоспалительным, анальгезирующим, жаропонижающим и антиэндотоксическим действием. При его использовании проводится как патогенетическая, так и симптоматическая терапия. Это способствует быстрому прекращению патологического процесса в молочной железе, предотвращению осложнений и перехода воспалительного процесса в более тяжелые формы, а также полному восстановлению продуктивности животного.

Для поддержания сердечнососудистой системы и снятия ин



токсикации можно использовать Дуфалайт – раствор электролитов, витаминов и аминокислот.

В тяжелых случаях или при поражении отдельных долей хороший эффект дает интрацистернальное введение таких противомаститных препаратов, как Тетра–Дельта или Синулокс LC. Эти препараты хорошо распространяются по ткани вымени, обеспечивая стойкое антимикробное действие на протяжении 12 часов (Синулокс LC) и целых суток (Тетра–Дельта).

Высокая результативность применения Синулокса LC достигается за счет таких компонентов, как амоксицилин, клавулановая кислота и преднизолон. Препарат обладает двойным действием – противомикробным и противовоспалительным. Синулокс LC активен против микроорганизмов, продуцирующих βлактамазу, что, в свою очередь, позволяет не опасаться привыкания патогенных микроорганизмов к воздействию действующих веществ препарата.

Противомаститный препарат Те-тра–Дельта – новинка на рынке Украины!

Это антибактериальное лечебное средство в форме суспензии, которая состоит из прокаинпенициллина G, новобиоцина, дигидрострептомицина, неомицина и преднизолона, отказывающего

противовоспалительный эффект с уменьшением отечности и болезненности. Препарат не вызывает раздражения тканей вымени и может быть использован при лечении всех форм маститов у лактирующих коров.

В большинстве случаев для полного выздоровления достаточно одноразового применения препарата либо повторения терапии через 24 часа. Еще одним аргументом в пользу Синулокса LC и Тетра–Дельты является короткий период каренции в молоке. У Синулокс LC он составляет 60 часов, а у Тетра–Дельты – 72 часа.

В заключение хотелось бы сказать, что использование вышеупомянутых препаратов в борьбе с ма

ститами обеспечивает быстроту и эффективность лечения и профилактики, тем самым сводя к минимуму ущерб, наносимый экономике молочнотоварных комплексов данной патологией.

К примеру, в июне на одном из предприятий Херсонской области с дойным стадом 880 голов у 65 коров установили диагноз на мастит различных форм и этиологий возникновения. Было принято решение обработать больных животных препаратом Синулокс LC. Курс лечения составил в среднем по две инъекции на каждую долю вымени. Полное выздоровление наступило у 62 голов. Атрофий пораженных долей вымени не наблюдалось. В оставшихся трех случаях пришлось прибегнуть к дополнительному внутримышечному введению антибиотиков. Продуктивность переболевших животных полностью возобновилась в течении 7 дней после окончания лечения.

К слову, вышеупомянутое предприятие использует Синулокс LC на протяжении двух лет, и результативность его применения, судя по клиническому эффекту и результатам подтитровки антибиотиков, нисколько не ухудшилась.




Антимаститная программа от Pfizer

рубрика


«Тваринництво сьогодні»: В про-шлой публикации мы с Вами оста-новились на том, что гибридные свинки собственного производства «АПК-ИНВЕСТ» не уступают евро-пейским. Расскажите подробнее — как такое может быть?

Александр Гоцай: Скажу больше — на сегодняшний день мы воспроизводим гибридных свинок, которые по производственным показателям зачастую опережают гибридов, ввозимых из Европы. Давайте сравним показатели «АПКИНВЕСТ» 2009 г., когда доля ремонтных свинок европейского происхождения составляла более 80% маточного поголовья, и показатели 2011 г., когда более 80% составляют уже ремонтные свинки

собственного производства. Мы увидим, что украинские животные демонстрируют очевидную позитивную динамику, даже в условиях нашего крупнотоварного производства (см. табл. 1).

Я могу смело утверждать, что для разведения в Украине наши гибриды по ряду признаков имеют явное преимущество перед европейскими. Как минимум, им не нужно адаптироваться к нашим кормам — в Европе всетаки другая кормовая структура, и «европейцы» будут достаточно долгое

время испытывать определенный стресс, что невыгодно для производства. Или, например, там относительно мягкий климат без резких температурных колебаний, чего не скажешь о нашем климате. И процесс акклиматизации «импортных» гибридов зачастую также влечет за собой определенные издержки, связанные со снижением производственных показателей. Животные, воспроизведенные в наших климатических условиях, менее восприимчивы к температурным стрессам, что по

Александр Гоцай,главный врачветеринарноймедициныкомпании«АПК-ИНВЕСТ»

«АпК-иНВЕСТ»: Наши гибриды имеют преимущество перед европейскими

Мы продолжаем цикл публикаций о технологиях эффективного свиноводства компании «АПК-ИНВЕСТ», сумевшей в короткие сроки стать лидером как товарного, так и племенного свиноводства Украины. Сегодня мы с Александром Гоцай, главным врачом ветеринарной медицины компании «АПК-ИНВЕСТ» поговорим о схемах разведения свиней, которые позволяют получaть высокопродуктивное откормочное поголовье, хорошо приспособленное к интенсивным технологиям производства свинины.

Показатель 2009 2010 2011

Кол-во отъемных поросят на свиноматку 10,58 10,73 11,2

Возраст достижения живой массы 100 кг 163 159 152

Табл. 1. Показатели продуктивности гибридных свинок «АПК-ИНВЕСТ»

“АРК-INVEST” develops competitive Ukrainian genetics on French basis



зволяет лучше раскрыть их генетический потенциал.

«Т. С.»: То есть изначально евро-пейская генетика все-таки стоит на первом месте среди факторов успешного разведения и собственного производства?

А. Г.: Было бы странно утверждать обратное, если мы хотим получить высокую рентабельность. Изначально для хорошей продуктивности нашего будущего поголовья мы использовали французскую генетику, которую считаем лучшей, первоклассной. Она как нельзя лучше соответствует основным современным требованиям воспроизводства высокопродуктивных животных. И попрежнему ежегодно приобретаем во Франции чистопородных племенных животных — ремонтных свинок и хрячков, а также терминальных хряков для обновления нашего репродуктора.

«Т. С.»: Какая селекционная рабо-та проводилась с момента форми-рования структуры стада?

А. Г.: В 2007 г. мы приобрели 5 тыс. ремонтных свинок и хряков французской селекции. Они стали ядром для формирования нашего маточного стада. При этом в структуру стада входили как чистопородные животные (ремонтные свинки породы ландрас, крупная белая (Large White) и хряки породы крупная белая), так и гибриды первого и второго поколения, а также терминальные хряки породы пьетрен.

С 2009 г. нашим партнером по генетике является компания FRANCE HYBRIDES, также французская фирма, которая сейчас входит в состав корпорации Hypor Hendrix Genetics и специализируется на генетике и селекции свиней.

Безусловно, мы все время искали возможности повысить адаптивные качества наших животных. С этой целью в 2009 г. мы усилили

стадо родительскими чистопородными ремонтными свинками породы ландрас, крупная белая, а также хряками линий Maxter16 и чистопородными хряками ландрас.

Сформированная таким образом структура стада позволила нам воспроизводить гибриды первого и второго поколения и обеспечить комплектование ремонтными свинками действующие и вновь вводимые в эксплуатацию животноводческие комплексы.

«Т. С.»: В чем компания увидела преимущества генетической линии Maxter-16?

А. Г.: Терминальные хряки породы пьетрен очень популярны во всем мире изза превосходных мясных качеств, однако существует и ряд недостатков этой породы, с которыми нам пришлось столкнуться. Самый главный — животные породы пьетрен предрасположены к стрессам. Они плохо акклиматизируются, очень чувствительны как к холоду, так и к жаре, часто подвержены случаям внезапной смерти при транспортировке (т.н. «транспортный стресс»). Для нас было важным то, что Maxter16 — синтетический терминальный хряк породы пьетрен — свободен от гена стрессочувствительности. Его мясные качества также нас устраивают — Maxter дает высокий процент постного мяса и малую толщину шпика. В дальнейшем мы убедились, что в наших условиях он демонстрирует также отличные привесы и хорошие показатели по конверсии корма (см. табл. 2). Более того, он показывает себя лучше, чем на родине (см. табл. 3).

«Т. С.»: Несколько слов о пира-мидальной структуре разведения, которая успешно практикуется в «АПК-ИНВЕСТ».

А. Г.: Структура нашего разведения работает по принципу пирами

ды (см. табл. 4), на вершине которой располагаются чистопородные животные, а основанием служит откормочное поголовье.

Эффективность производства сейчас базируется на принципах трехпородной гибридизации, которая позволяет улучшить такие

Табл. 2. Показатели откормочного поголовья, полученные «АПК-ИНВЕСТ» в 2011 г. от терминальных хряков Maxter-16

Табл. 3. Сравнительная характеристика показателей, заявленных для Maxter-16 (при сочетании со свинками Galaxy) компанией FRANCE HYBRIDES, и показателей, достигнутых Maxter-16 в «АПК-ИНВЕСТ»

Показатель Значение

Среднесуточный привес в возрасте 27–55дней, грамм 370

Среднесуточный привес в возрасте 55–83 дней, грамм 700

Среднесуточный привес в возрасте 83–111 дней, грамм

870


915


1015

Убойный выход, % 75,5

Процент падежа за период доращивания откорма, % 3,3

Конверсия корма за период доращивания и откорма, к.ед.

2,65

ПоказательFRANCE

HYBRIDESАПК-ИНВЕСТ

Продолжительность от отъема до продаж, дней

143 145

Среднесуточный привес (7–105 кг), грамм

737 738

Конверсия корма, к.ед. 2,6 2,65



производственные показатели, как средний вес, возраст сдачи на убой, площадь на одну голову откормочного поголовья, годовой выход продукции на одну свиноматку. Высокие значения данных показателей во многом обеспечивает эффект гетерозиса, присущий гибридам, который позволяет улучшить мясные качества свиней, их плодовитость, скороспелость, конверсию корма и т.д.

При структурированной системе спаривания мы задействовали максимум гетерозиса путем использования чистопородных животных и постройки соответствующих сочетаний на уровне родителей, прародителей и прапрародителей.

За счет эффекта гетерозиса нам на сегодняшний день удалось, к примеру, достичь таких показателей: средний выход поросят на одну свиноматку — 26,1 голов в год; убойный возраст — 171 день;

при этом вес сдачи на убой состав

ляет 112 кг.

Хочу отметить, что площадь, используемая на содержание одного животного в период откорма, составляет в «АПКИНВЕСТ» 0,75 м2. Это очень хороший показатель. Ведь основной задачей, которую мы решаем, является получение как можно большего количества высококачественной продукции с наименьшими ресурсными затратами.Для промышленного производства очень важно, чтобы за счет усиленного роста свиней с современной высокопродуктивной генетикой и максимального использования ими питательных веществ корма можно было значительно снизить единовременное количество животных на комплексе и количество площади, необходимое для обеспечения производства.

«Т. С.»: Насколько важна роль племрепродуктора в промышленном производстве свинины?

А. Г.: Это актуальный для нас вопрос. Задача репродуктора заключается в том, чтобы заниматься воспроизводством чистопородных животных, наращивать генетический потенциал чистопородных стад и производить для товарных хозяйств двухпородных свинок и высококлассных хряков — чтобы максимально использовать эффект гетерозиса от трех, а возможно, и четырехлинейной гибридизации. Одним из путей решения этой зада

чи является создание селек ционногенетического центра, который позволит полностью замкнуть цикл воспроизводства племенного материала на Украине, в том числе чистопородных линий, которые могли бы обеспечивать маточные стада необходимым количеством ремонтного поголовья. Откормочные товарные хозяйства в этом случае получают двухпородных гибридов или свинок первого поколения, осеменяют их терминальными хряками отцовской породы — и создают откормочное поголовье с высокими показателями продуктивности и качества продукции.

Я знаю, что работа по созданию таких селекционных центров активно ведется в России. У нас тоже есть задумки по созданию замкнутого цикла воспроизводства, я обязательно расскажу об этом подробнее, как только будут подготовлены практические шаги в этом направлении.

Но есть один нюанс, который связывает селекционерам руки. Дело в том, что мы живем по старому законодательству, где племенными считаются только чистопородные животные — в то время как во всем мире гибриды первого и второго поколения также считаются племенными. Все понимают, что это атавизм, который тормозит развитие украинского племенного свиноводства; ваш журнал тоже неоднократно поднимал эту тему… Возможно, есть смысл организовать научную дискуссию по этому поводу и таким образом подтолкнуть законодателей к решению данной проблемы. Как вы считаете?

«Т. С.»: Уверены, что это пред-ложение вызовет интерес специ-алистов. Давайте посмотрим, вы-льется ли он в конструктивную дискуссию. Узнаем об этом в следую-щих выпусках. Спасибо, и до встречи!

Структура пирамиды

Состав пирамиды

ЗадачиСтруктура общего репродуктивного

стада на 2011 г., %Свинки Хряки

GGP

Чистопородные свиньи породы ландрас

Чистопородные хряки породы ландрас.

Получение чистопородных свинок ландрас

2Чистопородные свиньи породы ландрас

Чистопородные хряки породы крупная белая (Large White)

Получение гибридных свинок первого поколения

GPГибридные свинки первого поколения

Чистопородные хряки породы ландрас

Получение гибридных свинок второго поколения

13

PГибридные свинки второго поколения

Терминальные хряки породы макстер

Получение товарных свиней

85

Табл. 4. Структура разведения свиней в «АПК-ИНВЕСТ»



Юрий Косюк, председатель прав-ления ПАО «Мироновский хлебопро-дукт»: Трудно представить, чтобы наша компания могла сообщить неожиданные или плохие новости. Чтобы люди верили в нас, мы должны быть последовательными, и мы сохраняем эту позицию достаточно долго на протяжении всей нашей публичной истории. В полном соответствии с нашим кредо стратегия МХП 2011–2013 гг. идет четко в линии, как и было запланировано еще в 2007–2008 гг. Наши коллеги из Ладыжина знают, что строительство одного из самых мощных птицекомплексов Европы идет достаточно активно, возможно, даже с некоторым опережением графика. Мы не испытываем проблем ни с финансированием, ни с бюджетом, стараясь двигаться в жестких рамках бюджета, определенного заранее, в кризисном 2009 году.

Что касается расширения производства, то в птицеводческом направлении мы набрали дополнительные обороты, нарастив производство на существующих фабриках, так что текущий год еще покажет дополнительные 5% роста. Мы выжали наши фабрики, что называется, всухую для того, чтобы дать дополнительные 10–12 тыс. тонн мяса птицы украинскому рынку. Пользуясь случаем, хочу выразить благодарность нашему

менеджменту и всем работникам, которые сделали возможным такое колоссальное достижение.

От развития земельного банка в этом году нам пришлось отказаться. Сейчас у нас 280 тыс. га земли. В первую очередь мы должны интегрировать приобретенные в прошлом году 100 тыс. га земли, чтобы показатели урожайности на «новых землях» не уступали показателям на землях «старых». Также, поскольку существует достаточно большая неопределенность в новом законопроекте относительно свободного рынка земли в Украине, мы приостановили наши инвестиции, чтобы дождаться окончательного решения правительства,

Верховной Рады и Президента. В нынешнем законопроекте много непонятного, так что нельзя быть твердо уверенным в том, как будет развиваться ситуация. Остается надеяться на здравый смысл политиков и Президента Украины. Потому наши земли дают урожай, мы ими эффективно оперируем, а Ладыжинский проект динамично развивается. Как мы и планировали, в середине 2012 г. МХП начнет прокрутку предприя тия в тестовом режиме; причем мы уже согласовали, как будем эксплуа тировать новый комплекс. В начале июня 2012 г. в продаже появится птица новой бригады, выращенная в Ладыжине в тестовом режиме. Перед этим весь

«Мироновский хлебопродукт» открывает двериС утра пораньше на пресс-конференцию ПАО «Мироновский хлебопродукт» начали стекаться журналисты: общественность торопилась узнать о судьбе грандиозного проекта компании в г. Ладыжин Винницкой области, который обещает стать одним из крупнейших птицеводческих предприятий Европы, а также об итогах уборочной кампании, планах на будущее и экологической миссии компании. Гостей встретил председатель правления МХП Юрий Анатольевич Косюк.

MHP boosts poultry production and biogas ambitions, draws Vinnytsia project to launch and reports on harvesting campaign

Подготовила О. Липа



май Ладыжинский птицекомплекс будет работать на птице, завезенной с Мироновской птицефабрики. Это нужно для того, чтобы обучить людей, как работают механизмы и программы современного птицеводства, а заодно и прогнать всю систему. Ожидается, что к 1 января 2013 г. Ладыжинский проект заработает в полную силу — по предварительным оценкам МХП, в 2013 г. он должен выдать первые 80–100 тыс. тонн мяса птицы на рынок Украины. Сентябрьские события свидетельствуют, что мы идем достаточно четко как по графику, так и по бюджету: мы ввели первую часть комплекса по производству комбикормов и по переработке подсолнечника и, в частности, два элеватора для подсолнечника и

кукурузы мощностью по 200 тыс. кубометров каждый. Сегодня они работают не просто в тестовом режиме, а на полную мощность. Это говорит о том, что мы можем бесперебойно обеспечивать все производственные программы. В принципе, можно сказать, что Ладыжинский комплекс уже начал работать.

Еще одно значительное достижение МХП в этом году заклю чается в том, что удалось переманить директора «Крафт Украина» Юрия Логуша: нашим директором по маркетингу и продажам согласился стать человек, который сделал «Крафт» лидером кондитерского рынка Украины, оставив позади всех конкурентов, в том числе и «Нестле», причем доля «Нестле» за последний год уменьшилась в 5 раз. Мы очень сильно рассчитываем на помощь Юрия: ведь, по сути, к нам пришел не Логуш, пришла команда его воспитанников и единомышленников, то есть перед нами открывается следующая ступень развития бизнеса. Надеемся, что эта новая команда ее одолеет и усилит позиции не только самой компании, но и ее брендов — «Нашей Рябы» или, допустим, «Легко!» — нашего мясоперерабатывающего завода. Сейчас Юрий уже расторг контракт с «Крафтом», а мы провели необходимые компенсации. Я думаю, что менеджмент такого масштаба — очень ценное приобретение, которое окупится сторицей.

Сейчас у нас завершается уборка урожая, практически все основные культуры уже убраны, за исключением разве что кукурузы — пока убрано 10–12% кукурузных полей, а также порядка 70% полей подсолнечника. Я полагаю, что 2011 год будет уникален для МХП, потому что никогда доля доходов от

зернового бизнеса не была такой большой — этому способствовал хороший урожай и неплохие цены. Таким образом, МХП вышел на превышение среднеукраинских показателей: по пшенице — на 5 тонн, по подсолнечнику — на 3 тонны. Так что мы спокойно закрываемся 10 тоннами в сухом зерне на элеваторе по всей площади. Собственно говоря, практически половину доходов компании обеспечил зерновой сегмент. Ко всему прочему, мы полностью удовлетворили внутреннюю потребность предприятия во всех зерновых, кроме подсолнечника, которым мы обеспечены на 15–17%. Все остальное активно покупаем с рынка, а рынок очень тяжелый. Несколько лет назад даже Министру аграрной политики Юрию Федоровичу Мельнику казалось, что такие результаты недостижимы, а сегодня он декларирует, что Украина соберет 8,5 млн тонн подсолнечника, хотя совсем недавно был убежден,что отметки в 10 млн тонн мы не достигнем никогда. В советские времена урожаи подсолнечника выше 5–6 млн тонн мы никогда не собирали. Но если все будет двигаться так, как сейчас, и при этом не изменится политика государства, а земельный закон будет принят в нормальных кондициях, я думаю, что мы достигнем урожая подсоднечника на уровне 10 млн тонн уже через 2–3 года.

Александр Домбровский: Я думаю, що у залі немає жодної людини, яка б не погодилася з тим, що МХП – одна з найдинамічніших компаній на пострадянському просторі. Як людина, яка досить довгий час спостерігала за компанією, якто кажуть, поряд, але водночас зі сторони, я вважаю, що головний стратегічний пріоритет МХП полягає у здатності керівництва дивитися



у майбутнє та чітко усвідомлювати виклики завтрашнього дня. Перш ніж почати роботу над програмою зі спорудження біогазових установок на підприємствах МХП, ми кілька разів обговорювали проблеми, що стоять перед ринками Украї ни, країн СНД та країн – партнерів.

Перша проблема – це постійне зростання вартості енергетичних ресурсів. Ми бачимо, які палкі дискусії відбуваються між Україною та Росією. Зараз російський газ коштує більше 500 доларів, через що промислове виробництво зі значними витратами енергії може опинитись у скрутному становищі. Подруге, на сьогоднішній день спостерігається динаміка швидкого зростання цін на мінеральні добрива поряд з тенденцією до монополізації цього ринку в Україні. За допомогою своєї екологічної програми МХП має на меті реалізацію цілого технологічного комплексу виробництва власного енергетичного ресурсу, який дасть можливість поставити питання про енергетичну незалежність компанії у майбутньому. Я розумію, що зараз це звучить досить амбіційно з огляду на умови, у яких ми працюємо, але водночас це абсолютно реально. Крім того, в рамках даного проекту ми плануємо налагодити виробництво чистих органічних мінеральних добрив, що дасть змогу перейти до органічного землеробства, яке дуже культивується сьогодні в Європі, і, на превеликий жаль, практично не використовується на території України. Коли ми почали глибоко вивчати це питання, залучаючи найкращих українських агрономів та агрохіміків, ми не знайшли глибокого системного досвіду у сфері впровадження «зелених» технологій. А тим часом у контексті зближення

України та ЄС екологічні стандарти виробництва будуть щороку посилюватись, тому керівництво МХП розуміє, що ці стандарти треба покращувати вже сьогодні.

Наразі постає питання: які ресурси ми маємо для того, щоб ставити такі амбіційні задачі? Я хотів би представити вам схему тіантоорганічного ресурсу, який має МХП, враховуючи Ладижинський проект: приблизно 1 млн тонн органіки на рік можна отримати з курячого посліду, ще приблизно 50 тис. тонн ми отримаємо від ВРХ, свиней, а також з шламу від очищення води. Якщо взяти цю органічну сировину в еквіваленті та сформувати її в органічний ресурс, можна буде виробляти приблизно 220 млн кубометрів біогазу на рік, що дасть змогу отримати 55 МВт/год електроенергії або 60 МВт теплової енергії, оскільки ми плануємо переробляти біогаз через кегомерційні станції, що працюватимуть на біогазі, виробляючи як електричну, так і теплову енерію. При цьому я наголошую, що МХП не ставить питання про розрахунки за «зеленим тарифом» чи умовами Кіотського протоколу; ми запроваджуємо жорстку фінансову

модель з точки зору виключно внутрішнього споживання енергетичних ресурсів.

Друга частина нашого проекту обертається навколо побічних продуктів виробництва та переробки біогазу та енергетичних ресурсів, які можна перетворити на цінні мінеральні добрива, а саме сульфат амонію та тверді органічні добрива, які являють собою аналог природного біогумусу нашої країни. Люди, знайомі з проблемами аграрного сектору, добре знають, наскільки стрімко погіршується родючість українських грунтів. Використання аналога біогумусу з вивозом на поля дасть можливість не тільки вдосконалити структуру грунту та покращити врожайність, а й вирішити ряд нагальних проблем аграрної галузі. Крім того, сьогодні ми дуже уважно вивчаємо та аналізуємо додаткові енергетичні ресурси всередині холдингу, які раніше не використовувалися. Взяти, наприклад, відходи від елеваторів – їх можна трансформувати в пілети та використовувати для задоволення власних потреб. З земельним банком майже 300 тис. га землі наша компанія може переробляти щонайменш 1 млн тонн



соломи на рік, тому ми сьогодні шукаємо ефективні технології переробки соломи на енергетичний ресурс. Це непроста задача, оскільки існує проблема з логістикою.

Перший проект, реалізацію якого ми розпочали – підприємство в Орелі, що виробляє на рік 50 тис. тонн курячого посліду, а до того ж, має шлам та стічні води. Коли все це буде перероблятися, ми матимемо на виході біогаз, елекроенергію, тепло та органічні продукти, що будуть на 100% використовуватись в рамках холдингу з метою забезпечення енергетичної безпеки підприємств та підтримки органічного землеробства. Сума інвестицій проекту, за попередніми оцінками, складає приблизно 13 млн доларів США, проте ми сподіваємося, що зможемо знизити обсяг капіталовкладень. Зараз ведуться жорсткі переговори з нашими партнерами в Європі. Генеральним підрядником проекту стане одна з кращих европейських компаній – Nijhuis Water Technology. Ми сподіваємося, що до серпня–вересня наступного року біогазова станція в Орелі почне працювати. У такий спосіб ми не тільки вирішимо енергетичні та екологічні проблеми МХП, а й зможемо частково відійти від необхідності купувати мінеральні добрива.

Ю. К.: Я думаю, це буде дуже великий крок не лише для нашої компанії, а й для України в цілому. Ще десяток компаній замислиться над перспективами біопалива – і торги з Росією з приводу газу втратять актуальність.

По окончании докладов настала очередь вопросов.

У мене питання щодо роботи в умовах вільного ринку земель: ба-гато потужних сільгоспвиробників гадають, що почнеться поділ та

розпродаж земель, що належать провідним аграрним компаніям. Як ви оцінюєте цю загрозу для землево-лодінь МХП?

Ю. К.: Наша компанія – один з найбільших операторів ринку сільгосппродукції, тому ця загроза нас також стосується, але я думаю, що у політиків вистачить здорового ґлузду не розпорошити землі. Іноді лунають позиви, що начебто в одних руках має знаходитись не більше 50 га землі, хоча це тягне за собою неефективне використання техніки, низьку продуктивність праці. У Європі усі дрібні господарства послуговуються субсидіями. А де Україна візьме 300 євро дотацій на гектар кожного малого підприємства, звідки брати дотації на кожен літр молока? Якби у нашому розпорядженні було достатньо ресурсів для всіх низькопродуктивних господарств, це мало б певний сенс. Проте Президент нам обіцяє, що переділу землі не буде, і ми дуже на це сподіваємося. Якщо громадянам України запропонують максимум 1200–1500 га в одні руки, це не стане проблемою, адже, з одного боку, є іпотека, а з іншого боку – люди, які не мати

муть бажання продавати землю. Вони можуть скористатись іпотекою та отримувати кошти від користування своєю землею, або ж сплачувати відсотки та утримувати землю у розрахунку на те, що вона дорожчатиме. Я не думаю, що перехід до вільного ринку землі справить якийсь глобальний ефект. Наші можновладці мусять розуміти: тількино почнуть розривати великі холдинги, наступного року Україна прийде до 25 млн зерна на рік та перміститься з лав експортерів зерна до розряду його імпортерів. А між тим торговий баланс у нас не бездоганний, тож навіщо ускладнювати ситуацію? Я знаю, що в нас достатньо людей, які вміють рахувати та прогнозувати, тому значних змін ми не очі куємо. Крім того, в нас на руках довготривалі договори оренди, а зараз декларується, що договори оренди передаватимуться при зміні власника землі, тобто новий власник має виконувати зобов`язаня, що їх взяв на себе попередній власник, укладаючи договір оренди.

Юрію Анаталійовичу, ви досить часто відвідуєте Міністерство аграрної політики. Чи брали ви



участь в обговоренні питання вста-новлення мінімальної вартості ціни на землю? Ви особисто підтримуєте задану ціну?

Ю. К.: Особисто я проти такої вартості: встановити низьку вартість означає надати негативну ідею тим, хто до кінця не розбирається в математиці або економіці. А завищена ціна гальмує розвиток ринку землі. Я вважаю, що усім має керувати ринок. Едине, з чим я погоджуся –введення коефіцієнту 1,7 на переоцінку землі, який відіграє роль податку на утримання місцевих громад.

А вам як власнику агрохолдинга цікавіше купувати чи продавати землю?

Ю. К.: Якщо буде можливість, МХП купуватиме землю, але тільки за розумною ціною. А якщо ціни видаватимуться непривабливими, то краще вже орендувати. Як на сьогоднішній день, мені вигідніше орендувати землю.

На какой срок выгодно устанавли-вать аренду земли?

Ю. К.: Как минимум, на 5 лет, хотя в нашей компании среднестатистический договор аренды заключается на 10 лет. Мы считаем, что так безопаснее, к тому же, долгосрочная аренда вынуждает землепользователей относиться к земле похозяйски.

Как вы планируете реализовывать продукцию после того, как Лады-жинский комплекс заработает на полную мощность?

Ю. К.: Мы планируем реализовывать свою продукцию преимущественно на локальном рынке. Раньше бытовала странная теория: если китайцы начнут есть не 3 кг мяса в год, а 4, то весь мир их не накормит. Хочу вас расстроить: сейчас в Украине потребляют в среднем 52 кг общего мяса, в Китае — 64 кг, в Польше — 70 кг, в России

— чуть более 60 кг. Мясную корзину нельзя делить. Потребителю совершенно безразлично, какое мясо он будет есть. Только очень обеспеченные люди выбирают, какую разновидность мяса им бы хотелось купить, а человек малоимущий хочет просто мяса. Так что у нас есть куда расти, причем рост происходит не за счет повышения цен. Приведу пример: за прошлый год рост цены реализации у нас составил 6%, а рост себестоимости — 14%. В этом году рост цены, скорей всего, поднимется до 7%, а рост себестоимости снизится до 10%, то есть у нас рост себестоимости опережает повышение цены, но тем не менее, это стимулирует потребителей, поскольку мы избегаем резкого подъема цен. В этом году мы получим максимум 7% роста, притом что инфляция в стране выше, чем 7%. Так что ценовой комфорт превосходно стимулирует потребление, обеспечивая компании уверенное присутствие на рынке. Вместе с тем мы рассматриваем перспективы экспорта. Мы дошли до такого предела, что порою в селе выгоднее экспортировать продукцию, нежели продавать ее в Украине. В то же время, если забрать продукт с рынка, потребитель переключится на другой товар, а это неверно.

Вы говорили, что экспорт растет — уточните, пожалуйста.

Ю. К.: В прошлом году экспорт мяса курицы составил 5% от объема производства, а сейчас мы вышли на уровень 8–10%.

Как скоро окупится ваш проект в Ореле?

Ю. К.: По предварительным подсчетам, мы рассчитываем вернуть инвестиции на протяжении 3,5–4 лет. Недавно в Украину приезжала международная комиссия, которая обнаружила проблемы с использо

ванием киотских денег, полученных в 2008 г., потому привилегии Киотского протокола для нас заморожены, но я на них даже не рассчитываю. Нам ничего не надо — ни «синих», ни «зеленых» тарифов; мы сами будем удовлетворять свои потребности по коммерческим ценам, грубо говоря, продавать энергию самим себе.

А. Д.: Пользуясь расчетными методиками Киотского протокола, можно сказать, что с помощью биогазовой станции в Ореле мы утилизируем 1200 тыс. тонн выбросов. Это серьезная экологическая позиция, которая, ко всему прочему, открывает возможность управления себестоимостью продукции и по энергетической, и по химической составляющей. Тогда наша компания станет более конкуретной как на внутреннем, так и на внешнем рынке, а также сможет продолжать расширяться.

Ю. К.: Давайте посмотрим, что происходит на внешних рынках — дешеветь энергоносители все равно не собираются, а мы отсидимся за счет самообеспечения.

Чи не плануєте ви налагодити ви-робництво яловичини?

Ю. К.: Аж ніяк; ми довго проводили бізнесексперимент, який коштував нам великих грошей, та пересвідчилися, що український споживач не готовий платити за елітну яловичину. В нас відсутня культура споживання стейків, як, наприклад, в Америці. Ми більше любимо свинину та курятину, а яловичину споживаємо перш за все у вигляді ковбаси та солоних продуктів. А у цій галузі немає преміального продукту, тому до ковбаси можна спокійно класти мясо списаних молочних корів.

Зате молочний бізнес у вас є...Ю. К.: Мені самому було б дуже

дивно, якби з нашими без малого



300 тис. га землі ми не стали найбільшим виробником молока в Україні, бо в нас дуже багато корів утримується у колгоспах. За цей напрямок відповідає мій перший заступник, Юрій Федорович Мельник, великий прибічник ВРХ. Він все одно не дозволить нам зменшити поголів`я корів.

Яка з ваших ферм найбільш про-дуктивна?

Ю. К.: Ми визначаємо рентабельність у перерахунку на гектар, кладучи на одну шальку терезів годівлю корів, а на іншу – вирощування, скажімо, кукурудзи. З іншого боку, утримання ВРХ допомагає підтримувати значну кількість робочих місць. Оскільки ми інтенсифікували та механізували виробництво, ми повинні думати про соціальну складову бізнесу, про зайнятість населення.

Значится ли в ваших планах строи - тельство молочного комплекса?

Ю. К.: Я думаю, что у наших парт неров есть такие планы — они будут заниматься этим на терри

ториях, принадлежащих МХП. Но без субсидий государства молочный бизнес не выживет. Чисто коммерческая инвестиция не работает.

Выстоит ли украинский сельхоз-производитель вообще, и МХП — в частности, в конкурентной борьбе с европейскими компаниями?

Ю. К.: К сожалению, украинский производитель не готов к встрече с Европой. Я бываю в странах ЕС как минимум дважды в месяц, потому что внутри нашей компании работает программа покупки переработчиков либо аналогичных нам европейских компаний. Я объездил Германию, Италию, Словению, Францию и Польшу, проанализировал множество компаний — у них себестоимость такая, как у нас цена реализации. Не дай Бог откроются ворота в Европу — наши производители волной своей дешевой продукции смоют западного производителя.

Недавно сообщалось, что Украина выходит на финишную прямую под-

писания договора о вхождении в Зону свободной торговли. Как вы оцени-ваете степень защиты украинского рынка?

Ю. К.: В последнем протоколе переговоров по поводу вступления в Зону свободной торговли европейцы обещают, что не будут субсидировать экспорт мяса в Украину, хотя они субсидируют экспорт мяса в любую страну, за исключением стран ЕС. Но без этих субсидий у них не останется ни единого шанса. Можно сказать, что создается ниппельная система: сюда, к нам — можно, а туда, к ним — нельзя. Ранее планировалось открыть на европейском рынке не более 20 тыс. тонн мяса птицы в год — для Европы это почти что ничего.

Не могли бы вы дать оцен-ку эффективности мер защиты отечественного производителя, которые предпринимает наше пра-вительство при ведении переговоров на предмет вступления в Зону сво-бодной торговли?

А. Д.: Я думаю, що оцінку можна давати лише після того, як буде підписано договір. Загалом угода готова, проте залишився ряд питань, що потребують додаткового розгляду, перш ніж буде прийнято остаточне рішення.

Значит, вас не устраивают усло-вия договора?

Ю. К.: Если Европа согласится открыть для Украины хотя бы обещанные 20 тыс. тонн мяса птицы, я был бы абсолютно счастлив. Мне известно техническое состояние и уровень безопасности пищевых продуктов на других предприятиях, так что могу с уверенностью сказать: пройти сертификацию у европейцев им будет непросто. Но наша компания получила нужный сертификат, так что все 20 тыс. тонн будут наши. На ближайшие 5–6 лет нам этого хватит. Вместе с тем нель



зя долго концентрироваться на одном рынке, мы стараемся избегать такой ситуации. Посудите сами: сегодня Европа заинтересована в нас и открывает в Украине филиалы, а завтра по какойто причине закроет свой рынок, на который ваше предприятие сконцентрировано на 80%. Повторится история с сыроделами, которые в свое время сильно пострадали от того, что излишне ориентировались на российский рынок.

Пане Домбровський, чи передба-чає ваш проект робочі місця?

А. Д.: Проект передбачає лише перший крок – будівництво біогазового технологічного комплексу на заводі в Орелі. Ми плануємо ввести його в експлуатацію в кінці наступного літа чи на початку осені. Наступним кроком, скоріш за все, стане модернізація «Дружби народів» у Криму, потім настане черга Канева, а згодом почне відпрацьовуватись модель по Ладижину, тому що там є 4 основних майданчика, виробничий та переробний комплекс. Щоб говорити точніше, доведеться перерахувати всі проектні показники по відно

шенню до діючого виробництва. За попередніми даними, нам знадобиться побудувати у рамках холдингу близько 10 аналогічних проектів, а потім перемножити їх на загальну суму інвестицій одного проекту з тих, що я назвав. Таким чином, отримаємо суму, яку МХП доведеться інвестувати у розв`язання проблем енергетичної безпеки, зниження собівартості продукції, забезпечення екологічних стандартів та розвитку органічного зкмлеробства. З огляду на гостру потребу в спеціалістах даної галузі Юрій Анатолійович ухвалив рішення створити в рамках МХП спеціальний науководослідний підрозділ, який буде отримувати фінансування від нашої компанії та вивчати проблематику екології в напрямку агровиробництва.

Як довго ви збираєтесь фінансува-ти науково-дослідний підрозділ?

Ю. К.: Протягом 4 років ми даватимемо нашим дослідникам повний картбланш; за цей термін вони мусять показати певні результати.

Чи не відчуваєте ви конкуренції збоку сегменту свинини? За остан-німи даними, українці починають

надавати перевагу саме свинині, а не курятині.

Ю. К.: Ми не відчуваємо ніякої загрози збоку свинини; Україна – єдина країна, де ціна свинини майже в два рази відрізняється від ціни курки. У Європі цінове співвідношення складає 1:1, а в Америці курка інколи може коштувати дорожче, ніж свинина. Оскільки ціни вказують на преференції споживачів, ми бачимо комфортні умови у тому, що курка майже вдвічі дешевша за свинину – адже задля забезпечення еластичності пропозиції свинарям доведеться спускати ціни до нашого рівня, через що в багатьох господарствах складеться зовсім непрохідна математика. Але в той же час ми врахували фактор конкуренції – у Ладижині ферма розділена навпіл, передбачено не тільки птахівничий, а й свинарський комплекс. Тим не менш, за нашими розрахунками, МХП має у 1,5 рази більше витрат на аналогічне виробництво тонни продукта у свинарстві, ніж у птахівництві. Тому ми не боїмося конкуренції зі свининою.

Яким чином, на вашу думку, тре-ба регулювати продовольчу безпеку України? Держава просто має під-тримувати власників, які щось ви-рощують, давати їм замовленя на певну продукцію, щоб не вининкало потім цінових катаклізмів?

Ю. К.: Проблеми продовольчої безпеки держави не існує. Сьогодні ми виробляємо близько 50 млн тонн зерна, в той час як потенціал України без розширення посівних площ складає 100 млн тонн. Для задоволення власних потреб Україні достатньо 20 млн тонн. Додамо ще потреби тваринництва у зерні – теж приблизно 20 млн тонн. Тим не менш, все одно залишиться експортний потенціал. Тому немає потреби щось регулювати – «невидима рука ринку» все відкоректує.

Олексій Багук: Що таке «Тварин-пром» сьогодні?

Сергій Гнатюк, генеральний ди-ректор корпорації «Тваринпром»: До складу корпорації «Тваринпром» на сьогодні входить понад 60 підприємств, з них 59 безпосередньо займаються виробництвом свинини. Приємно сказати, що, попри активне створення альтернативних структур, до нашої корпорації за останній квартал приєдналося ще 3 господарства. Лише одне підприємство хоче вийти з «Тваринпрому», оскільки для нього свинарство втратило пріоритет.

Головне завдання нашої корпорації полягає у тому, щоб допомагати нашим господарствам більш ефективно виробляти свинину, доносити їхні проблеми до Мінагропроду та уряду. Я часто буваю на різних засіданнях, де доводиться піднімати питання нашої галузі. «Тваринпром» сьогодні – це орган, який об’єднує не тільки виробників свинини, а й фірми, які обслуговують тваринницьку галузь. Щочастіше ми говоримо про наші проблеми, тим більше шансів, що нас хтось почує. Ми працюємо над тим, щоб товаровиробник зменшував затрати, щоб свинина стала дешевшою, оскільки

дорога свинина нікому не потрібна, через це зникають деякі господарства. «Тваринпром» докладає великих зусиль, щоб цього не траплялося: ми проводимо семінари та інші навчальні заходи для ветеринарів та зоотехніків, ділимося досвідом, як ефективно використати кожен кілограм корму, кожен квадратний метр площі та кожну тварину; як продуктивно обслуговувати свиноматку, щоб якомога більше поросят пішло на відгодівлю, на забій.

Розглянемо, наприклад, проблему продуктивності тварин: якщо середньодобовий приріст в Україні складає десь 378 г, то господарства «Тваринпрому» отримали вже майже 500 г. Проте нас це все одно не заспокоює, адже ми ще не на повну силу використовуємо свій потенціал.

О. Б.: Чи приносить свинарство стабільний прибуток?

С. Г.: З приводу прибутковості в галузі свинарства можна сказати, що ситуація на сьогодні складається непогана. Ціна на свинину досить сприятлива, але водночас нас непокоїть, наскільки довго ця ціна протримається, чи буде вона постійною. З іншого боку, ми не хочемо, щоб ціни на свинину були

Конференція «прогресивні технології у м’ясному свинарстві»

“Tvarynprom” hosts the full-scope conference on advanced technologies in pork industry

7–9 версня в м. Алушта відбулась конференція «Прогресивні технології у м’ясному свинарстві», яку щорічно організовує та проводить Українська корпорація по виробництву м’яса на промисловій основі «Тваринпром». Ми скористались нагодою поспілкуватись з представниками компаній-учасниць цього заходу і взнати, наскільки вигідно зараз займатись свинарством в Україні, які проблеми перешкоджають розвитку галузі і які плани у вітчизняних виробників свинини.

Тваринпром: «Той, хто працює – має результат»


Підготував О. Багук

дуже високими, хай краще вони будуть стабільними. Якщо керівник господарства матиме уявлення про те, що чекає на нього через місяць – два, він знатиме, що йому робити: нарощувати поголів’я чи не нарощувати. Наприклад, знайомий керівник одного з підприємств часто скаржиться: «Я ніяк не можу зловити момент. Коли є гарна ціна на свинину, у мене нема тварин, а як свині є, то ціни немає». Ось такий ризик беруть на себе сьогоднішні виробники. Наступна перевага «Тваринпрому» – це великотоварне виробництво свинини: воно хоч і при низьких цінах, але на великій кількості поголів’я свиней дає хоча й невеликий, але всетаки прибуток. До того ж, свині, відгодовані на промислових комплексах,зазвичай технологічні для м’ясокомбінатів.

Таким чином, у підприємствах «Тваринпрому» прибутковою видається уся галузь. Хоча минулий рік видався для нас складним, ми все одно мали рентабельність плюс

9%, а по всій Україні свинарство було збиткове. Між тим, це наш найгірший показник за останні 10 років. Зазвичай рентабельність наших господарств знаходилася на рівні 15–35%.

Ціни на корми сьогодні падають, відповідно ціни на свинину також знижуються. Я гадаю, що це лише тимчасова тенденція. Ми маємо інформацію, що і за кордоном дешевої свинини немає – вона теж там дорого коштує. Зернова група подорожчала, тому виробляти свинину стало недешево. Відходять у минуле часи, коли українці їздили світом та збирали скрізь дешеву низькосортну свинину.

О. Б.: Що гальмує розвиток україн-ського свинарства?

С. Г.: Розвитку будьякої галузі завжди хтось перешкоджає, але той, хто працює – має результат. Я б хотів, щоб держава на перших порах підтримала племінну справу. В структурі «Тваринпрому» є велика кількість племінних заводів

та репродукторів, де ми розводимо свиней різних порід з високою племінною цінністю, але, на жаль, не усі тварини йдуть на відтворення, деякі з них потрапляють на м’ясокомбінати. Якби ми мали змогу реалізувати товарним господарствам більше племінних кнурів порід ландрас, дюрок чи п’єтрен за державною програмою селекції, ми б вже зробили революцію у свинарстві, продукуючи двопорідні помісі. Завдяки цьому українське свинарство вийшло б на 10–15% економії корму; крім того, вдалося б підвищити якість свинини, причому переробників така свинина цілком задовольнить. Але зараз дрібними господарствами ніхто не займається. Все, про що ми тут сьогодні говоримо, стосується лише великотоварного виробництва. Проте не варто забувати, що більше половини українського свинопоголів’я утримується у господарствах населення. А хто там якою генетикою займається? Ніхто. Добре, якщо на території району є племзавод, де селянин може придбати котресь племінне порося.

Наша пропозиція до влади одна – захистити вітчизняного виробника передусім шляхом забезпечення ввізного мита на тому ж рівні, що у Євросоюзі. Коли ми веземо свою свинину до країн ЄС, ми маємо сплачувати 48–86 євроцентів за кілограм експортної продукції. А той, хто везе свинину до нас, сплачує мито у розмірі 10–12%. Це ставить нашого товаровиробника в нерівні умови.

Особисто я сподіваюсь на стабільну ситуацію в галузі, що дасть змогу збільшувати виробництво свинини, щоб повністю забезпечити внутрішню потребу України у цьому цінному харчовому продукті та повністю відмовитись від імпорту.




Цехаве: «У нас тут большое будущее»А. Б.: Какие цели ставит перед со-

бой компания «Цехаве»?Герт-Ян Герритс, коммерче-

ский директор компании «Цехаве»: Компания «Цехаве» занимается кормами. В Украине мы работаем с 2003 г., а в прошлом году начали здесь собственное производство. Мы делаем премиксы, концентраты и престартерные комбикорма для КРС и свиней. Наша основная цель — хорошее качество продукта и постоянное его улучшение. Общая концепция «Цехаве» строится на приближении к голландским стандартам, поставке хороших продуктов и технической под

держке клиентов. Ведь можно поставить суперпродукт, но если у поросят не будет воды, то они не станут его есть.

В то же время «Цехаве» — это лишь маленькая часть очень большой компании “Agrifirm”, которая является лидером кормопроизводящей индустрии в Голландии и удерживает 35% рынка кормов для свиней и КРС, а в Европе занимает третье место в доле рынка кормов. Есть еще одна дочерняя компания “Vitamex N. V.” — наш соучредитель и неизменный поставщик концентратов.

А. Б.: Как вы оцениваете пер-спективы компании на украинском рынке?

Г.-Я. Г.: Думаю, у нас тут большое будущее, но еще много всего надо сделать. Я считаю, что украинские фермеры могут зарабатывать очень большие деньги. Но они должны изменить образ мышления и подход к работе, шаг за шагом идти к цели, думать не о вчерашнем дне, а о завтрашнем. Они всегда смотрят прежде всего на цену и говорят, что наши корма очень дорогие. А наша цель заключается в том, чтобы доказать, что использование качественных продуктов уменьшает конверсию корма, что позволит заработать больше. Так что нужно смотреть не на цену, а на то, сколько вы заработаете.

В Украине у свиноводства большой потенциал: 46 млн людей — и только 8 млн свиней, а вы все еще импортируете свинину. Повидимому, для нас тут еще много работы.

А. Б.: Какие проблемы беспокоят вас больше всего?

Г.- Я. Г.: Мы не говорим «проблемы», мы говорим — «вызовы». Да, тут много вызовов. Но мы всегда стараемся найти пути уменьшения стоимости нашего продукта.

Обычно украинский фермер думает: «Цены на свинину низкие — я не смогу заработать». Но если вы будете мыслить стратегически, начнете следить за стоимостью, то вы сможете заработать деньги. Фермер говорит: «Цена на свинину низкая, так что сдамка я всех свиней на мясо» — но ведь лучше вложить больше денег и обеспечить меньшую конверсию корма, снизить себестоимость мяса — и за счет этого получить больше прибыли.

Hermitage Genetics: «В свиноводстве нет маленьких проблем»А. Б.: Расскажите вкратце о

своей компании.Геннадий Чернецкий, представи-

тель компании Hermitage Genetics: Компания Hermitage Pedigree Pigs Ltd. была основана в 1958 г. и на данный момент входит в десятку крупнейших свиноводческих компаний мира. В течение последних 52 лет компания Hermitage Genetics входит в число лидеров рынка генетики материнских и терминальных линий и успешно распространяет высокопроизводительную генетику среди своих покупателей во всем мире.

Мы начали работать на украинском рынке с 2009 г. На сегодняшний день мы работаем с добрым десятком компаний, за последние 2 года наша компания поставила около 5 тыс. животных. При этом мы стараемся работать не только над поставками животных в хозяйства, но и продавать наш основной продукт — Программу разведения в закрытом стаде. С



нашей помощью, которая заключается в генетической и технической поддержке, наши клиенты получают возможность постоянно получать генетический прогресс в стаде и выращивать собственный ремонт. Это обеспечивает некоторые преимущества: первое — это то, что люди не будут без конца возить животных, поскольку непрекращающиеся перевозки сулят немалые экономические и ветеринарные проблемы. А с собственной программой разведения у хозяйства будет меньше риска завезти какуюнибудь инфекцию. Второе — животные выращиваются с помощью Hermitage Genetics на предприятиях наших клиентов в условиях данного предприятия, с теми же системами кормления и содержания. Мы даем людям возможность получать хорошие каче

ственные показатели на предприятиях.

А. Б.: Насколько прибыльно зани-маться свиноводством?

Г. Ч.: Украина — одна из немногих стран мира, где свиноводство прибыльно. Потому заниматься тут свиноводством можно и даже нужно. В этой связи хочется обратить внимание на то, что самые большие прибыли можно получить, выращивая свиней на мясо, а не производя племенной материал. Качественная, постная свиная туша высоко ценится переработчиками в Украине. Так что нужно дать возможность генетическим компаниям заниматься генетикой, чтобы хозяйства могли сосредоточить усилия именно на производстве мяса.

На сегодняшний день мы работаем с такими компаниями, как «Глобино», агрофирма «Шахтер», «Камчатка», «Золотоношский бекон» и другие.

А.Б.: Будете ли вы развиваться дальше?

Г. Ч.: В Украине уровень потребления мяса на душу населения очень низок, что открывает дополнительные возможности в плане увеличения поголовья и наращивания темпов в свиноводстве.

Как генетическая компания, мы предоставляем качественный продукт нашим клиентам, чтобы они, используя этот продукт, преследовали свои цели и зарабатывали деньги на производстве мяса. Я уверен, что у нас еще есть пространство для развития, по крайней мере, на несколько лет, прежде чем мы достигнем тех объемов производства свинины, которые позволят полностью закрыть рынок Украины.

А. Б.: Комфортно ли работать на рынке Украины?

Г. Ч.: Украина — великая страна с огромными возможностями и славной историей свиноводства. Но у всех есть проблемы общего характера, и есть производственные проблемы. Большинство людей, успешных в свиноводческом бизнесе, понимают, что в этой отрасли нет маленьких проблем. Например, если сегодня не обеспечили поросенку оптимальный температурный режим, значит, он обогревает помещение теплом собственного тела, и мы не получим ожидаемых результатов. Следовательно, эффективность всего производства снижается. Так что успешные люди давно уяснили, что важно все в комплексе. Первое — это генетика; мы должны иметь потенциальную возможность вырастить хорошее животное, а дальше необходимо обеспечить ему корма, содержание, ветеринарное обслуживание. Так что если все будут четко понимать, что в свиноводстве нет маленьких проблем, а все проблемы — большие, мы все очень быстро наладим.

Виталак: «Мы все сводим к вопросу стоимости корма, а нужно говорить о стоимости затрат на единицу продукции»А. Б.: Что представляет собой

ваша компания?Ольга Краснобаева, директор

компании «Виталак»: Компания «Виталак» уже 5 лет работает на украинском рынке. Мы распространяем кормовые добавки специального назначения для свино



водства и птицеводства от таких производителей, как BIOMIN (Австрия), NUTRIAD (Бельгия), а также готовимся к работе с новыми партнерами, которые существенно расширят линейку наших продуктов. Ведь недаром девиз нашей компании — «Делать достойное доступным»!

Украина — очень интересная страна, у нас всего много и все разное, мы сочетаем в себе колоссальные успехи с колоссальными проблемами. Мы живем здесь и сейчас, и вопреки всем мировым и внутренним кризисам, нашему населению нужны качественные продукты питания по доступным ценам. Помимо препаратов, команда компании «Виталак» также предлагает технические ноухау, знания и опыт, которые бы позволили эффективно использовать эти продукты на украинском рынке в ряде программ, в том числе

по профилактике сальмонеллеза, некротического энтерита птицы и транзита корма, по биобезопасности кормов и оборудования, борьбе со стрессами, включая оксидационный стресс, а также успешно решать ряд других насущных проблем.

А. Б.: Насколько рентабельна про-дажа кормовых добавок?

О. К.: Рентабельность хотелось бы, конечно, повысить. Понимая сложности, которые испыты вают многие хозяйства в наши дни, мы идем им навстречу. Мы создаем комфортные условия для наших клиентов, обеспечивая полную конфиденциальность: для когото это могут быть удобные сроки платежа, для других — дополнительные скидки по предоплате. Задачей наших консультантов в первую очередь является помощь клиенту в решении его проблем. Благодаря постоянному сотрудничеству с нашими партнерами низкой покупательской способности среди наших клиентов не наблюдается, продажи возросли. Это связано с несколькими причинами: у нас прекрасные партнеры, высококлассные специалистыконсультанты и, конечно, самые лучшие клиенты.

Так что пока спрос на наши товары растет: люди работают, видят эффект и покупают наши препараты. Скупой ведь платит не дважды, а трижды, даже многократно, пока не станет бедным. Неэффективный или неправильно примененный препарат — это просто выброшенные деньги. Нет смысла говорить о дорогом или дешевым препарате, прекрасный препарат может быть супердорогим или супердешевым. Мы все сводим к вопросу стоимости корма, а нужно говорить о стоимости единицы продукта.

Триплекс: «Объем продаж из года в год постоянно увеличивается»А. Б.: Каковы основные направле-

ния вашей деятельности?Олег Трофименко, фирма «Три-

плекс»: Фирма «Триплекс» основана в 1995 г. и входит в корпорацию «ИнтерАгросистемы». В составе корпорации также находятся 2 торговых предприятия, 7 птицефабрик яичного направления, 6 комбикормовых заводов.

На сегодняшний день корпорация «ИнтерАгросистемы» является самым крупным производителем коммерческих кормов и БМВД в Украине. Объем произведенных нашими предприятиями комбикормов и кормовых добавок в 2010 г. составил более 500 тыс. тонн. Для кормопроизводства мы всегда выбираем высококачественное сырье.

Корпорация «ИнтерАгросистемы» владеет аккредитованной лабораторией по исследованию качества комбикормов и добавок.

«Триплекс» является одной из крупнейших компаний Украины и обслуживает большую часть птицеводческих и значительную часть животноводческих предприятий агропромышленного комплекса нашей страны.

Наша компания длительное время поддерживает деловые отношения на базе дилерских соглашений со многими ветеринарными компаниями Украины, тем самым обеспечивая продвижение товаров во всех регионах страны.

В качестве основных видов деятельности фирмы «Триплекс» выступает оптовая торговля вакцинами, ветеринарными препаратами, премиксами и кормами для



сельскохозяйственных и домашних животных, птицы; торговля товарами гигиены; также у нас есть лаборатория иммуноферментного анализа сыворотки крови сельскохозяйственных животных и птицы.

С 1995 г. наша компания является официальным представителем ветеринарного отдела фирмы «Bayer» в центральном и юговосточном регионах Украины. Также у нас сложились тесные деловые отношения с фирмами «Merial» (Франция), «Lohmann Animal Health» (Германия), «Coophavet» (Франция), «Lohmann Tierzucht» (Германия), «Salvana» (Германия), «Indukern» (Испания), «Carotech» (Испания), «Daavision» (Нидерланды), «Janssen» (Бельгия), «Lallemand» (Франция), «Inform Nutrition» (Ирландия) и др.

А. Б.: Каковы ваши планы на бу-дущее?

О. Т.: Наша фирма уже 15 лет динамически развивается, объем продаж из года в год постоянно увеличивается. Начинали мы как торговая организация, но со временем стали инвестировать в производство. Сейчас производим куриное яйцо, но, может быть, займемся и свиноводством. Мы постоянно обновляем и развиваем ассортимент высокотехнологичных ветеринарных продуктов, ищем новые пути расширения ассортимента товаров и сервисной поддержки хозяйств, так как для этого у нас есть все возможности и огромный потенциал.

Биофарм: «Главная проблема — менеджмент»А. Б.: Удается ли вашей компании

реализовывать свой бизнес-потен-циал на украинском рынке?

Григорий Котолуп, старший спе-циалист по свиноводству АО «Био-фарм»: Компания «Биофарм» сейчас занимается не только продажей ветпрепаратов, но и создает сервис консультаций и обслуживания, который будет ведать составлением схем вакцинаций, контроля и обучением персонала. Мы работаем со многими хозяйствами Украины — на сегодняшний день ветеринарное консультирование очень востребовано. Исходя из опыта Европы, сейчас уже нецелесообразно разграничивать продажи препаратов и консультирование, это все должно быть в симбиозе. С одной стороны, без хорошей консультации нельзя судить, работает препарат или нет. С другой стороны, в работу препарата вмешивается множество нюансов: доза, кратность дачи препарата.

А. Б.: Как сейчас обстоят дела?Г. К.: Объемы продаж стабиль

но растут, бизнес рентабельный. Самый главный момент, который помогает нам в работе — создание хорошей консультационной базы, чтобы у людей не было проблем.

А. Б.: А какие проблемы вы видите в украинском свиноводстве?

Г. К.: Главная проблема в этом бизнесе — менеджмент. Без хорошей генетики, без хорошей технологии, без хороших условий содержания, без этих трех китов, на которых стоит свиноводство, иначе говоря, без хорошего менеджмента, отрасль не развивается, а превращается в утопию. А если все эти три момента нормально взаимодействуют, функциони руют в тесном симбиозе, то свиноводство развивается. Судите сами: есть хорошая генетика, которая помещена в хорошие условия, кормится качественным кормом,

получает адекватное обслуживание и своевременную вакцинацию — значит, все идет как надо.

Наши же свиноводы сосредоточиваются на чемто одном: или берут хорошую генетику, или создают нормальную технологию, а в худшем случае еще и не обеспечивают кормовой базы. Работать в таких условиях трудно.

Также в отрасли есть проблемы с финансированием. В Европе, например, фермер получает 5–6% рентабельности от свиноводства — и это считается прибыльным бизнесом. Наши владельцы свиноферм хотят все 30, а то и 40% — и получают перекос в работе: на чемто сэкономили, гдето забыли, что надо сделать вакцинацию, а результат, соответственно, идет в убыток.



ТЕКРО: «Доход есть, прибыль есть — все нормально»А. Б.: Как развивался ваш бизнес?Йозеф Вондроуш, директор ком-

пании ТЕКРО: Компания ТЕКРО — это современная организация, которая специализируется на производстве, дистрибуции, маркетинге и консультационной дея тельности в сфере откорма и содержания домашних и сельскохозяйственных животных и птицы. Компания была основана в 1991 г. в Чехии. На рынке Украины мы работаем с 1996 г. С тех пор мы открыли представительство в Киеве, завод в Полтавской области (село Потоки Кременчугского района) и инкубатор в Черкасской области (село Петрушки Корсуньшевченковского района).

С 1999 г. компания ТЕКРО начала производство продукции для домашних животных, которая выходит под торговыми марками Аport и Еminent. Все корма данных марок изготовляются исключительно в Чехии и Германии. Основная производственная программа нашей компании — производство премиксов, лечебных кормовых добавок и витаминноминеральных смесей для всех видов сельскохозяйственных животных и птицы. Главным направлением нашей деятельности является составление индивидуальных кормовых программ для наших клиентов, а также обеспечение их полным консультационным сопровождением со стороны наших квалифицированных специалистов по вопросам кормления и содержания сельскохозяйственных животных и птицы. В Украине мы также представляем такие компании, как “CHR Hansen” (Дания),

“Chemopharma” (Австрия), “Evans Vanodine International” (Англия).

А. Б.: Как сейчас идут дела у ва-шей компании?

Й. В.: В первом полугодии темп роста немного замедлился, так как в начале года на рынке сложилась очень непростая ситуация: высокая цена на зерновые, да и вообще на все корма, а также очень низкие реализационные цены на животноводческую продукцию. Хозяйствам было тяжело выстоять в таких условиях, и началось массовое сокращение объемов производства.

Мы привыкли, что каждый год у нас отмечался рост хотя бы на уровне 15–20%. В этом году мы будем довольны, если увидим хотя бы незначительный рост в пределах 5%, потому как действительно всем тяжело, и другие участники рынка заявляют спад в первом полугодии на 15–30%. Но то, что нет большого прироста, еще не значит, что работать невыгодно. Доход есть, прибыль есть — все нормально, мы инвестируем, хотим покупать новые производства и т. д.

А. Б.: То есть вы планируете на-ращивать производство?

Й. В.: Да, мы хотим открыть еще один завод. До конца года мы бы хотели купить подходящий объект, потом займемся реконструкцией.

А. Б.: Как работается вам в Украине?Й. В.: Очень сильно изменилась

обстановка, в которой приходится работать, меняются правила игры, причем нельзя сказать, что к лучшему. Начинается какоето директивное управление экономикой по советскому образцу, и для предприятий это совсем нежелательно. Сейчас такой инвестиционный климат, что никому не хочется вкладывать деньги в Украину, потому что невозможно гарантировать сохранность этих денег — непонятно, что будет завтра.


рубрика


Природнокліматичні умови Австралії сприятливі для розвитку тваринни

цтва, особливо вівчарства. Ним у різній мірі займаються на всій території Зеленого континенту, через що за Австралією надійно закріпилася репутація найбільшої вівчарської країни світу. Мериноси протягом століття мали важливе значення в економіці Австралії, оскільки основною продукцією вів чарства традиційно є вовна. Але відміна на початку 90х років минулого століття цінового стимулювання виробництва вовни (Wool Reserve Price Scheme) призвело до падіння ціни на неї. Впродовж останніх двадцяти років фермери були змушені переорієнтовуватися на вирощування зерна, утримання ВРХ та інші види діяльності.

Високі внутрішні ціни на м’ясо овець та зростання попиту на ягнятину на зовнішніх ринках стимулювало розвиток м’ясного напрямку вівчарства. Це призвело до значного зростання вирощування овець та ягнят для забою. На даний час Австралія виробляє близько 8% м’яса овець в світі та постає най

більшим експортером баранини та живих овець, а також посідає друге місце за постачанням ягнятини на міжнародний ринок. У країні 25% сільськогосподарських під приємств, з них 10 368 спеціалізуються на вівчарстві, а саме виробляють м’ясо овець. Валова вартість барани ни, ягнятини та живих овець в 2009–10 рр. склала 2,9 млрд австралійських доларів (А$).

Динаміка поголів’я овецьПереміщення ресурсів – землі,

коштів, кормів в інші види діяльності призвело до значного скорочення чисельності овець у всіх штатах (табл. 1). У період з 1995 по 2005 р. відбулася деяка стабілізація поголів’я овець в Австралії на рівні 99,2–121,1 млн голів. Зміщення акценту вбік прогресуючого ринку виробництва м’яса змушує фермерів постійно продавати тварин для забою. Тому в останні роки темпи зниження кількості тварин прискорилися, стадо з 100 млн голів у 2005 р. впало до 67,7 млн голів станом на 30 червня 2010 р., що є найнижчим поголів’ям у країні з 1887 р. У штаті

Вікторія, який виступає основним виробником ягнятини, чисельність овець у сезоні 2009–10 рр. зменшилась до 14,8 млн голів, що є найнижчим показником з 1926 р.

На скорочення поголів’я також вплинули сильні посухи, особливо в 2006 і 2007 рр., та відкриття нових ринків для ягнятини, баранини та живих овець.

У 2011 р. MLА (Meat & Livestock Australia) очікує зростання поголів’я до 70,8 млн голів. Це пов’язано з покращенням кліматичних умов на сході країни та зменшенням кількості забитих овець і ягнят. У 2011 р. було залишено для ремонту стада та розширення виробництва 13,8 млн ягнят, з них 11,7 млн голів – мериноси; 2,1 млн голів – ягнята інших порід. Стимулом до цього виступають відносно високі ціни на м’ясо овець, обмеженість світових запасів та високий попит на нього, особливо на експортних ринках. Додатковим фактором для збільшення чисельності стада виступає зростання ціни на вовну, яка у січні досягла найвищого рівня з 2002 р., і позитивні прогнози на 2012 р.

Виробництво та маркетинг м’яса овець у Австралії

Sheepmeat production and marketing in Australia

К. В. Заруба, канд. с.-г. наук,Інститут тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова,Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства,моб.: 050 [email protected]



Аналітична служба ABARE (Australian Bureau of Agricultural and Resource Economics) передбачає поступове збільшення чисельності овець до 75 млн голів до 2015 р. Такий оптимістичний прогноз ґрунтується на високому попиті на молодняк для відтворення, а також на ягнятину, баранину та живих овець на внутрішньому і міжнародному ринках.

Проте наміри фермерів збільшувати поголів’я конфліктують з необхідністю утримувати молодняк для розширення виробництва та виділення достатньої кількості ягнят і овець для забою, щоб скористатися високими цінами з ме

тою обслуговування боргів, що накопичилися в попередні роки.

Зміни у структурі поголів’яПереорієнтація фермерів на ви

робництво м’яса овець, особливо ягнятини, призвела до значних змін в структурі стада (рис. 1). Спостерігається більш швидка зміна поколінь в стадах, зменшилася кількість валухів, зросла частка вівцематок, помісних тварин та овець немериносових порід.

Швидке скорочення поголів’я відбувалося здебільшого за рахунок валухів. В результаті питома частка вівцематок в стаді збільшилася

з 39% в 1992 р. до 56% (40,9 млн голів) в 2009 р. За оцінкою Австралійського бюро статистики (ABS), на 30 червня 2010 р. чисельність вівцематок і ярок старше року становила 41,8 млн голів, або 61,3%. У сезоні 2010–11 рр. вона зросла до 43,3 млн голів. Прогнозується, що дана тенденція продовжиться і до 2015 р., коли чисельність вівцематок і ярок старше року сягне 47,0 млн голів за умови збільшення виробництва ягнятини і стабілізації поголів’я мериносових овець.

Виробники, як очікується, реагуватимуть на збереження високих цін на м’ясо овець спрямуванням більшого числа ресурсів на виробництво ягнятини, зберігаючи високий відсоток вівцематок, яких спаровують з термінальними баранами для отримання ягнят класу prime.

Породний склад поголів’яНезважаючи на переорієнтацію

вівчарства, мериноси та їх помісі в Австралії за оцінками ABARE в сезоні 2008–09 рр. складали 85% поголів’я овець. Їх використовують здебільшого для виробництва баранини, а надто для експорту на Близький Схід, причому при схрещуванні з м’ясними та комбінова

Рік*

Штат

Авс

трал

ія

Но

вий

П

івд

ен

ни

й

Уел

ьс

Вік

тор

ія

Кві

нсл

ен

д

Пів

де

нн

а

Авс

трал

ія

Зах

ідн

а

Авс

трал

ія

Тасм

анія

1989 59,9 29,4 15,2 17,8 37,4 5,2 164,9

1990 62,9 30,7 17,1 18,8 38,7 5,6 173,8

1991 60,6 28,8 17,8 17,5 36,7 5,1 166,5

1992 54,2 26,1 15,3 16,5 34,3 4,5 150,9

1993 48,9 24,4 13,5 16,1 33,2 4,4 140,5

1994 46,6 23,5 11,6 14,7 31,9 4,3 132,6

1995 40,5 21,4 11,6 13,3 30,2 3,9 120,9

1996 41,1 21,9 10,7 13,6 29,9 3,9 121,1

1997 42,4 22,3 10,6 13,1 27,8 4,0 120,2

1998 40,8 21,2 11,0 13,1 27,5 3,9 117,5

1999 40,6 21,0 10,6 13,1 26,4 3,8 115,5

2000 43,4 22,7 9,2 13,8 26,1 3,3 118,5

2001 40,9 22,3 8,7 12,6 23,1 3,3 110,9

2002 38,5 21,4 6,6 13,1 23,1 3,4 106,1

2003 33,7 20,4 4,8 13,1 23,9 3,3 99,2

2004 35,3 20,0 4,8 12,9 25,1 3,2 101,3

2005 34,8 20,9 5,0 12,6 25,9 3,1 100,6

2006 32,2 17,9 4,5 11,3 22,2 2,9 91,0

2007 28,6 17,2 4,4 11,7 21,1 2,7 85,7

2008 26,4 16,8 3,9 10,0 17,7 2,1 76,9

2009 25,6 15,1 4,3 9,9 15,7 2,1 72,7

2010 23,9 14,4 3,6 9,1 14,7 2,0 67,7

* станом на 31 березня; з 2000 р. – станом на 30 червняДжерело: ABS (Australian Bureau of Statistics), ABARE, MLА

Табл. 1. Поголів’я овець в Австралії в розрізі штатів, млн голів Рис. 1. Динаміка структури стада овець в Австралії

Джерело: ABARE



ними породами здебільшого англійських типів від них отримують великих та нежирних ягнят. Частка мериносових вівцематок, яких спаровують для отримання помісей, збільшилась з 19% в 1996–97 рр. до 26% у 2004–05 рр. За оцінками ABS, питома частка мериносових вівцематок у 2011 р. складає 72% від їх загальної кількості, або 30,4 млн голів, з них майже 9 млн голів буде спаровано з немериносовими баранами.

Традиційно виробництво ягнятини базується на використанні трипорідних помісей. Більшість ягнят, яких реалізовують на внутрішньому ринку, отримують від схрещування помісних маток, здебільшого бордерлейстер – меринос (Border Leicester – Merino) з баранами дорсет (Dorset) або білий суффольк (White Suffolk). Це дозволяє підвищити прирости в додачу до ефекту гетерозису, який проявляється у помісних вівцематок.

З підвищенням рентабельності виробництва ягнятини зросло використання термінальних плідників на мериносових вівцематках для отримання двопорідних помісей, що дозволило збільшити кількість ягнят для забою. При цьому для отримання важких туш частіше використовують породи дорсет, включаючи Poll Dorset, Dorset Horn

і Dorset Down, та суффольк, включаючи Suffolk, White Suffolk і South Suffolk. Також зросла кількість різних порід, навіть екзотичних, таких як дорпер (Dorper) і дамара (Damara), що призначені для отримання нежирного м’яса та живих овець для експорту на Близький Схід. За даними MLА, у сезоні 2004–05 рр. із 50,8 млн вівцематок 16% було спаровано з баранами дор сет, 8% – з баранами суффольк, 5% – з бордерлейстер і 7% – з плідниками 22 інших порід.

Виробництво м’яса овець

Виробництво ягнятини традиційно зосереджене в регіонах з високим та достатнім рівнем опадів. Це схили і плато штатів Новий Південний Уельс і Вікторія, розташованих на південному сході південної Австралії та південному заході західної Австралії. В останні роки рекордні ціни на ягнят для забою призвели до розширення виробництва в пасовищній зоні на півночі Нового Пів

Рік

Баранина Ягнятина

заб

ито

, ти

с. г

ол

ів

сер

ед

ня

м

аса

туш

і, к

г

вир

об

ни

цтв

о,

тис.

то

нн

*

екс

по

рт,

ти

с. т

он

н*

заб

ито

, ти

с. г

ол

ів

сер

ед

ня

м

аса

туш

і, к

г

вир

об

ни

цтв

о,

тис.

то

нн

*

екс

по

рт,

ти

с. т

он

н*

1987 15 314 19,7 302,4 164,6 17 516 17,0 296,8 53,3

1988 13 130 19,9 261,3 153,0 16 675 17,4 289,9 47,2

1989 13 698 20,6 282,6 149,3 16 864 17,8 299,6 41,5

1990 17 254 20,7 358,0 212,8 16 549 17,5 289,0 43,5

1991 18 750 21,0 394,6 262,5 15 818 17,4 274,3 42,0

1992 18 186 20,7 376,6 251,4 15 595 17,6 274,7 45,5

1993 18 047 21,5 387,9 234,4 14 668 17,6 258,7 56,2

1994 17 991 20,9 375,3 242,3 15 718 17,9 281,3 64,5

1995 15 228 20,5 312,1 208,6 14 680 17,9 263,0 55,1

1996 14 447 21,1 304,1 198,4 14 069 18,5 260,8 62,6

1997 15 552 20,5 319,6 209,2 14 924 18,8 279,9 78,3

1998 15 316 20,6 316,2 208,9 15 659 19,2 300,8 88,1

1999 14 723 21,0 309,8 209,4 16 346 19,5 318,8 101,1

2000 16 379 21,1 345,7 235,5 18 507 19,9 368,2 125,2

2001 15 789 20,6 325,5 226,6 17 897 19,7 352,6 124,9

2002 14 873 20,0 296,7 217,6 17 086 19,8 337,6 116,1

2003 10 522 20,3 213,7 150,4 16 430 20,1 329,8 122,5

2004 11 145 20,9 233,0 169,7 16 675 20,4 340,2 131,3

2005 11 636 20,7 241,1 180,0 18 228 20,6 374,8 169,8

2006 13 113 20,5 269,4 204,7 19 483 20,5 399,8 175,9

2007 11 661 21,0 245,2 189,0 20 971 20,8 435,6 192,6

2008 11 235 21,4 240,1 200,9 19 970 20,4 406,6 179,3

2009 9 411 21,2 199,8 170,9 20 493 20,7 424,5 195,9

2010 6 159 22,6 139,0 126,0 18 609 21,6 402,0 185,0

2011п 4 809 22,3 107,0 100,0 18 033 22,2 400,0 191,0

* маса туші; (п) – прогноз MLАДжерело: ABS, DAFF, MLА forecasts

Табл. 2. Виробництво м’яса овець в Австралії



денного Уельсу, півдні Квінсленду та Західної Австралії. У штаті Вікторія у сезон 2009–10 рр. було вироблено 169,2 тис. тонн ягнятини, що складає 42,1% від загального виробництва в країні, і 56,9 тис. тонн баранини. Штати Новий Південний Уельс, Південна Австралія та Західна Австралія забезпечують відповідно 22, 18 та 15% ягнятини. Баранину виробляють у всіх штатах та агрокліматичних зонах.

Забій дорослих овець досяг піку у 18,7 млн голів у 1991–92 рр. і надалі постійно зменшувався (табл. 2). У 2011 р. тенденція продовжилася: було забито на 22% овець менше, ніж у попередньому році. За перші п’ять місяців цього року забито лише 2 млн овець, бо виробники залишили вівцематок для відтворення, незважаючи на високі ціни на баранину. Таким чином, загальне виробництво баранини очікується на рівні 107 тис. тонн. Збільшення виробництва прогнозується в наступні роки, а в 2015 р. досягне 166 тис. тонн, або 7,64 млн голів.

Як можна побачити з даних таблиці, кількість ягнят для забою за останні 20 років помітно зросла попри загальне скорочення поголів’я овець в Австралії. На це вплинуло збільшення питомої частки вівцематок в стаді та чисельності мериносових ягнят, яких забивають на м’ясо. Також збільшився вихід ягнят завдяки спрямованій селекції, тестуванню ранньої суягності та вилученню ялових овець, використанню помісних вівцематок та удосконаленню пасовищ. За два десятиріччя значно зросла і маса туші ягнят до рекордних 22,2 кг в результаті широкого використання для забою помісей і ширшого вживання зерна при відгодівлі ягнят. Більшість ягнят вирощується шляхом екстенсивного випасу, лише близько 3% відгодовуються

інтенсивно, але за сприятливих цін на зерно їх кількість зростає до 10%. Також вплинуло зростання попиту на важкі туші для експорту в США, що стимулювало фермерів до збільшення забійної маси ягнят.

За оцінками MLА, кількість забитих ягнят в 2010–11 рр. та виробництво ягнятини дещо знизяться. Але сприятливі сезонні умови дозволили виробникам отримати ягнят важких кондицій, тому в 2011 р. показники маси туші зростуть, що компенсує зменшення чисельності забитих ягнят. Це також дозволило збільшити кількість мериносових ягнят, які можуть бути забиті через високі ціни.

Прогнозується, що в середньостроковій перспективі забій ягнят зростатиме невисокими темпами, а в 2015 р. досягне 22,9 млн голів, що дозволить виробити 510 тис. тонн ягнятини.

Туші австралійських ягнят (віком до 12 місяців, частіше 6місячних) в залежності від їх маси розподіляють на три типи: легкі (до 18 кг), торгові (18–22 кг) і важкі (більше 22 кг). Туші сканують і оплачують за виходом м’яса. Зі збільшенням кількості жиру існує шкала знижок.

Більшість ягнят для забою продається безпосередньо переробникам (63%), частково через агентів (26%) і у приватному порядку (8%). Основними методами реалізації ягнят є продаж тварин з ферм, через аукціон та після забою за масою туші. Різновидом останнього методу є ціна за сіткою в залежності від маси туші та оцінки жиру. Найбільший сегмент займають продажі через аукціон. Реалізація ягнят за масою туші зросла з 5% на початку 90х рр. до 27% у 2008–09 рр., натомість продаж ягнят з ферм постійно зменшується. Дорослих овець для забою в основному реалізовують через аукціони та з ферм.

Цінова політикаЗавдяки рекордним цінам на

м’ясо овець, особливо на ягнятину, виробники не постраждали від глобального економічного спаду. Ціни на ягнятину сягнули 37річного максимуму, але загальний попит на неї залишається високим. У 2009/10 маркетинговому році середній прибуток (без врахування банківських відсотків та вартості оренди) фермерів, які спеціалізуються на вирощуванні забійних ягнят класу prime, на південному заході штату Вікторія склав 278 А$ на гектар, що на 198 А$ більше порівняно з виробниками вовни у тому ж районі.

У 2010 р. середня аукціонна ціна торгових туш склала 5,02 А$/кг, на легкі туші – 4,67 А$/кг, на важкі експортні – в середньому 4,90 А$/кг. Середня ціна на баранину склала 3,67 А$/кг, що на 46% вище, ніж у 2009 р. Також в 2010 р. з Австралії було експортовано майже 3 млн живих овець в середньому 110 А$ за голову.

За даними MLA, в лютому 2011 р. ціни на ягнятину досягли рекордної


позначки 6,35 А$/кг для торгових туш. Але надалі ціна зменшилася до більш прийнятного рівня і за сім місяців для торгових туш склала 5,85 А$/кг, легких – 5,73 А$/кг, важких – 5,64 А$/кг, що відповідно на 17, 26 і 16% вище рівня 2010 р. На баранину в середньому ціна склала 4,41 А$/кг.

Таким чином, невідповідність між глобальним попитом та пропозицією забезпечує ріст цін в коротко та середньостроковій перспективі. ABARE прогнозує подальше збільшення ціни в 2015–16 рр. на 32% порівняно з показниками 2009–10 рр.

Експорт австралійського м’яса овець Високий курс австралійського

долара робить експорт м’яса овець на світовий ринок досить дорогим. За перші місяці 2011 р. відмічено небажане зміцнення австралійського долара по відношенню до американського, який в травні досяг 1,07 US$ – найвищого рівня з 1983 р. В другому півріччі цього року курс передбачається в межах 1,03 – 1,15 US$.

Австралія є найбільшим ринком ягнятини, на який припадає 55% виробленої продукції, незважаючи на скорочення споживання за останні двадцять років з 15 кг до 10 кг на людину. У 2010 р. австралійці з розрахунку на одну особу використали в середньому 12,8 кг м’яса овець (10,8 кг ягнятини і 2,0 кг баранини). Але високі роздрібні ціни та сильна конкуренція збоку зарубіжних ринків сприяють зниженню споживання ягнятини в 2011 р. до 209 тис. тонн. Внутрішнє споживання баранини очікується на рівні 8 тис. тонн, що на 41% менше, ніж у попередньому році.

Збільшення виробництва ягнятини і баранини в Австралії поряд

зі зниженням їх внутрішнього споживання призвело до необхідності пошуку нових ринків збуту та більшої орієнтації на експорт. Якщо в сезоні 1988–89 рр. було експортовано менше 15% виробленої ягнятини, то в 2009–10 рр. ця цифра сягнула 45% ягнятини і 79% баранини. Загальна вартість експорту ягнятини в 2009–10 рр. склала $ 932 млн, баранини – $ 456 млн, живих овець – $ 298 млн.

Зростання попиту на австралійську ягнятину було стимульовано поліпшенням якості та маркетингу продукції, лібералізацією торгівлі в США, падінням виробництва в країнахспоживачах (США та країни Європи), обмеженим зростанням експорту з країнконкурентів, а також збільшенням попиту в Азії. Переорієнтація виробництва ягнятини на вимогу американського ринку, розпочата на початку 90х рр., допомогла підвищити продуктивність праці у м’ясному вівчарстві Австралії, збільшити обсяги експорту та вирощувати більших, компактних ягнят з меншою кількістю жиру. Стабільні ціни на ягнят класу prime дозволили виробникам відгодовувати ягнят зерном, щоб отримувати важкі туші.

Експортні ринки для свіжого, замороженого і охолодженого м'яса

овець поступово змістилися з Європи до США і Близького Сходу. США довгий час були найважливішим зарубіжним споживачем ягнятини, і в 2009–10 рр. їх частка в експорті склала 23,2%. Продаж ягнятини на Близький Схід за останні п'ять років зріс на 160%, MLA прогнозує його зростання в наступні роки. Збільшення частки замороженої ягнятини в 2010–11 рр. до 65% підтверджує зміщення ринків у цей регіон. Іншими значними споживачами є ПівденноСхідна Азія та Китай. Високі ціни та попит на зарубіжних ринках вплинули на зростання загального експорту ягнятини в 2010–11 рр. до 191 тис. тонн. Прогнозується, що при підтримці попиту та сприятливому курсі австралійського долара експорт ягнятини зросте до 258 тис. тонн в 2015 р. Цьому сприяє обмеженість світової пропозиції, скорочення постачання з Нової Зеландії та зростання прибутків в країнахімпортерах, зокрема в краї нах Близького Сходу.

Близький Схід також є найбільшим експортером баранини, частка якого у 2009–10 рр. склала 43,2%, тому цей ринок найбільш привабливий у порівнянні з іншими ринками та внутрішньою переробкою. За сім місяців поточного року обсяги по

Країна 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 (п)

Саудівська Аравія

1072,1 1193,6 1032,4 873,9 576,1 262,5 130,0

Кувейт 890,5 962,1 930,2 956,3 948,3 1076,5 1070,0

ОАЕ 230,7 209,4 185,7 175,6 130,3 78,7 50,0

Йорданія 884,9 684,9 267,8 383,9 470,5 265,9 250,0

Оман 358,9 320,0 539,6 741,1 289,2 69,1 60,0

Бахрейн 521,5 556,8 561,5 716,0 747,8 535,7 455,0

Лівія 0 0 0 25,0 0 75,0 0

Катар 179,9 191,7 191,9 269,1 352,7 321,4 360,0

Інші 46,4 48,5 63,9 73,3 52,7 293,3 325,0

Загалом 4184,9 4167,0 3773,0 4214,2 3567,6 2978,1 2700,0

Джерело: ABS, MLA forecasts

Табл. 3. Об’єм експорту живих овець із Австралії, тис. голів



стачання на Близький Схід скоротилися на 14%, до ПівнічноСхідної Азії – на 48,5%, до США – на 26%. Загальний обсяг експорту баранини зменшиться до 100 тис. тонн відповідно до зменшення рівня виробництва. Близький Схід і надалі залишатиметься основним споживачем баранини, до того ж, очікується зростання попиту в Китаї.

Австралія також є найбільшим у світі експортером живих овець. Протягом 90х рр. експорт живих овець постійно зростав, досягнувши максимуму в 6,8 млн голів у 2001 р., але надалі спостерігалося його скорочення. У якості постачальників живих овець постають здебільшого штати Західна Австралія, Південна Австралія і Вікторія.

Більшість овець, яких постачають з Австралії, призначені для ринків Близького Сходу, зокрема Кувейту, Оману, Саудівської Аравії, Бахрейну та Йорданії (табл. 3). Продаж до цих країн становить 86% від загальної вартості живих овець, експортованих у 2007–08 рр. У 2010 р. Австралія не отримала контракти на постачання живих овець до Саудівської Аравії під час релігійних свят, а це близько 300 тис. голів.

Падіння обсягів експорту живих овець у 2011 р. до 2,7 млн голів обумовлено посухою на заході Австралії, зменшенням кількості доступних тварин і їх високою ціною. Високі ціни відображають конкуренцію між забоєм овець на м’ясо та їх живим експортом.

У середньостроковій перспективі зростання торгівлі живими вівцями буде обмежене наявністю відповідних овець і сильною конкуренцією збоку інших країнпостачальників, зокрема Південної Африки. Відносно високі ціни можуть призвести до відмови деяких країн, наприклад, Саудівської Аравії, від імпорту австралійських

овець. Але постачання до Кувейту та ОАЕ, де торгівля живими вівцями має фінансову підтримку уряду, разом зі зростанням попиту в інших країнах, зокрема в Туреччині, забезпечать підтримку австралійського експорту.

Основні ринки для реалізації австралійської продукції знаходяться здебільшого в розвинених країнах, але ринки країн, що розвиваються, стають все більш важливими внаслідок зростання прибутків їх населення та традиції споживання м’яса овець в цих регіонах. Доступ на ринок ЄС, де існує суворий режим квот і надано преференції доступу для Нової Зеландії, становить нагальну проблему для австралійського вівчарства. Нова Зеландія залишається основним конкурентом Австралії в експорті ягнятини, але скорочення чисельності овець не дає їй змоги швидко збільшити виробництво. Тож на даний час Австралія залишається основним виробником, який може задовольнити світовий попит.

РезюмеАвстралійське м’ясне вівчарство

отримує порівняно невелику державну підтримку, яка в 2004 р. в грошовому вираженні для виробників м’яса овець була еквівалентна 3% від їх валового прибутку. Для порівняння, в тому ж році виробники ягнятини в ЄС отримали допомогу, яка складає близько 53%, а американські – 13% від їх валового прибутку. В той же час в Новій Зеландії підтримка відсутня повністю.

У 1978 р. було засновано національний орган, який представляє і захищає інтереси виробників – Рада м’яса овець Австралії (Sheepmeat Council of Australia (SCA). Основним напрямом її діяльності є розробка політики галузі та лобіювання її інтересів. Згідно з п’ятирічним

планом, розробленим SCA, до 2015 р. передбачено збільшення маси туші в середньому на 0,5 кг, кількості відлучених ягнят – на 2%, а також зменшення захворюваності та смертності від ендемічних захворювань на 20% і зменшення витрат від паразитів на 5% до 2013 р. Поставлено завдання визначити варіанти, які дозволять підвищити стійкість пасовищ в умовах зміни клімату в основних районах виробництва в південній частині Австралії.

Виробництво м’яса – важливе джерело прибутків для фермерів. Воно все більше впливає на розвиток вівчарства Австралії. На тлі великих перспектив як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках галузі, виробникам м’яса овець необхідно докласти зусиль, щоб зберегти популярність ягнятини серед споживачів і надалі.



9 сентября стартовал Кубок мира по регби в Новой Зеландии. Нужно отметить, что в данной части света такое

событие гораздо популярнее футбольного Мундиаля, а по ажиотажу сравнимо разве что с Олимпийскими играми. Баталии сильнейших регбийных сборных мира неизменно вызывают огромный наплыв туристов. Поэтому опасения операторов местного рынка мяса, что толпы любителей жесткого контактного спорта со всего мира и буйствующие фанаты национальной сборной останутся без достаточного количества добротного местного красного мяса, выглядели обоснованными. Кроме того, зимой и осенью (в Южном полушарии с марта по ноябрь) поставки мяса в Новой Зеландии имеют тенденцию к сезонному снижению.

Неудивительно, что все крупные рестораны Окленда, где состоялось открытие соревнований, запасались красным мясом заблаговременно, опасаясь увеличения спроса в сентябре и октябре. Крупнейшая мясная компания страны “Silver Fern Farms” (Silver Fern — серебряный папоротник,

символ новозеландской сборной) еще год назад начала складировать говядину, баранину и оленину, чтобы поставлять их отелям и ресторанам во время проведения Кубка мира. Исполнительный директор компании Кит Купер утверждает, что было заготовлено достаточно говядины и оленины, но поставки баранины были значительно меньше ожидаемых. Поэтому “Silver Fern Farms” пришлось идти на экстраординарные меры с целью поощрения поставщиков, инвестировать большие суммы в производство, проводить промоакции, призывающие не ударить в грязь лицом перед приезжими, чтобы запасти достаточное количество баранины.

Усилия новозеландцев при помощи природы дали абсолютно неожиданный результат. Необычайный для осени и зимы рост трав на пастбищах помог быстрее откормить скот, овец и оленей, в то время как высокий курс новозеландского доллара помог

местному рынку конкурировать с экспортом. Подъем в производстве мяса ощутимо снизил цены, что очень необычно для этого сезона, когда объем поставок обычно уменьшается, даже если не учитывать увеличения спроса в преддверии Кубка мира. «Причиной этого стало снижение экспорта на азиатские рынки, а также усиление национальной валюты и влажная погода, которая помогла отправить больше скота на переработку», — таково мнение Фреда Хиллаби, директора крупнейшей компаниипоставщика мяса в Окленде.

Что ж, остается только порадоваться за новозеландских полицейских — теперь сытые регбийные фанаты будут по вечерам спокойно потягивать пиво в местных пабах вместо того, чтобы рыскать по улицам в поисках мяса.

Новозеландский мясной кризис миновал

!AIT#8-FINAL-02

Documents

Transcript of !AIT#8-FINAL-02