МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

_______________________________________________________

79 МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ

МОЛОДИХ УЧЕНИХ, АСПІРАНТІВ І СТУДЕНТІВ

«НАУКОВІ ЗДОБУТКИ МОЛОДІ — ВИРІШЕННЮ ПРОБЛЕМ ХАРЧУВАННЯ

ЛЮДСТВА У XXI СТОЛІТТІ»

ЧАСТИНА 3

15 – 16 квітня 2013 р.

_________________

Київ НУХТ 2013

Програма і матеріали 79 міжнародної наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів «Наукові здобутки молоді — вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті», 15 – 16 квітня 2013 р. — К.: НУХТ, 2013 р. — Ч. 3. — 727 с.

Видання містить програму і матеріали 79 міжнародної наукової конференції

молодих учених, аспірантів і студентів. Розглянуто проблеми удосконалення існуючих та створення нових енерго- та

ресурсоощадних технологій для виробництва харчових продуктів на основі сучасних фізико-хімічних методів, використання нетрадиційної сировини, новітнього техноло-гічного та енергозберігаючого обладнання, підвищення ефективності діяльності під-приємств, а також результати науково-дослідних робіт студентів з метою підвищення якості підготовки майбутніх фахівців харчової промисловості.

Розраховано на молодих науковців і дослідників, які займаються означеними проблемами у харчовій промисловості.

Редакційна колегія: С.В. Іванов (голова оргкомітету), Т.Л. Мостенська

(заступник голови оргкомітету), В.Л. Зав’ялов (заступник голови оргкомітету), О.О. Гу-беня (заступник голови оргкомітету), Н.В. Акутіна (відповідальний секретар), Г.М. Гри-щенко (голова студентського наукового товариства), В.О. Колосюк, Н.В. Науменко, С.І. Береговий, С.Б. Буравченкова, М.Г. Кітов, Н.М. Салатюк, А.О. Заїнчковський, О.П. Со-логуб, Л.М. Чернелевський, Т.А. Говорушко, А.М. Король, М.А. Мартиненко, О.М. По-лумбрик, С.І. Шульга, О.В. Грабовська , Є.Є. Костенко, Г.А. Чередниченко, Т.Ю. Го-дованець, Є.С. Смірнова, О.М. Якименко, В.С. Гуць, О.П. Слободян, В.Л. Прибильський, Л.В. Пешук, М.І. Осейко, В.М. Таран, В.Г. Мирончук, В.М. Ковбаса, В.І. Дробот, А.М. Дорохович, О.І. Шаповаленко, О.В. Карпов, Г.О. Сімахіна, В.Ф. Доценко, Л.В. Левандовський, М.О. Прядко, С.М. Балюта, О.Г. Мазуренко, А.І. Соколенко, О.І. Не-коз, О.О. Серьогін, В.М. Нигора, А.П. Ладанюк, І.В. Ельперін, В.В. Самсонов, О.Ю. Шев-ченко, О.С. Бессараб, Д.І. Басюк, Л.Ю. Арсеньєва, Т.М. Артюх, Т.О. Рашевська, В.В. Манк, В.Г. Мирончук.

Рекомендовано вченою радою НУХТ Протокол № 8 від «28» березня 2013 р.

© НУХТ, 2013

3

Порядок роботи конференції

15 квітня 900 – 1300 Заїзд, реєстрація і розміщення учасників конференції. 1400 – 1700 Робота секцій.

16 квітня

900 – 1300 Робота секцій. 1300 – 1400 Перерва на обід. 1400 – 1600 Пленарне засідання — ауд. А-439.

1. Вступне слово. Підсумки роботи 79 наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів. Голова Ради молодих учених НУХТ, канд. техн. наук, доц. Губеня О.О.

2. «Особливості вищої освіти та соціального захисту студентів в Арген-

тинській Республіці» Надзвичайний і Повноважний Посол Аргентинської Республіки в Україні — Ліла Ролдан Васкес де Муан.

3. «Стан та перспективи розвитку хлібопекарської галузі в Україні» Голова

Ради об’єднання підприємств хлібопекарської промисловості «Укрхлібпром» О.М.Васильченко.

4. «Міжнародне співробітництво між університетами України та Болгарії»

завідувач кафедри «Машин і апаратів харчових виробництв» Пловдівського уні-верситету харчових технологій, доктор, професор Стефан Стефанов.

4. Звіт голови студентського наукового товариства асистента Г.М. Грищенко. 5. Нагородження студентів — переможців, призерів олімпіад, конкурсів.

4

ЗМІСТ 20. СЕКЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОТЕЛЬНОГО

ТА ТУРИСТИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ .............................................................. 5 21. СЕКЦІЯ УКРАЇНОЗНАВСТВА ...................................................................... 87

21.1. Підсекція історії України ......................................................................... 89 21.2. Підсекція культурології ......................................................................... 117 21.3. Підсекція української мови .................................................................... 142

22. СЕКЦІЯ ФІЛОСОФІЇ І СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ НАУК ...................... 173 22.1. Підсекція соціології ............................................................................... 175 22.2. Підсекція філософії ................................................................................ 189 22.3. Підсекція правознавства ........................................................................ 253

23. СЕКЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ ....... 279 23.1. Підсекція економічної теорії ................................................................. 281 23.2. Підсекція міжнародної економіки ......................................................... 338

24. СЕКЦІЯ СУЧАСНИХ ПРОБЛЕМ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ................ 361

24.1. Підсекція сучасних методів управління підприємствами ..................... 363 24.2. Підсекція економіки підприємств харчової промисловості .................. 501 24.3. Підсекція управління персоналом та економіки праці .......................... 549 24.4. Підсекція інноваційної діяльності та логістики .................................... 597 24.5. Підсекція менеджменту зовнішньоекономічної діяльності .................. 625 24.6. Підсекція маркетингу ............................................................................. 677

20

СЕКЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОТЕЛЬНОГО ТА ТУРИСТИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

6

7

Голова секції — доц. Д.І. БАСЮК Секретар секції — асист. Т.В. ВЛОДАРЧИК

Ауд. А-522

1. РОЛЬ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА Т.В. Влодарчик Національний університет харчових технологій

В умовах безперервних економічних змін інновації стають основним чин-ником, що сприяє динамічному розвитку і підвищенню результативності функціонування як окремих ринкових суб’єктів господарювання, так і економіч-ної системи загалом. Міжнародний досвід успішної діяльності підприємств готельного господарства свідчить, що безальтернативний шлях виживання в умовах глобальної конкуренції побудований на інноваційній основі при актив-ному використанні сучасних науково-технічних досягнень, а також на готовності готелів до інновацій та нововведень.

На відміну від світових тенденцій розвиток вітчизняних готельних підприємств характеризується низькою інноваційною активністю через вартість інноваційних розробок та відсутність адаптації підприємства до інновацій. Недооцінка управління інноваційними процесами в підприємствах, у тому числі і готельного господарства, призводить до зниження рівня їх конкурентоспроможності, пору-шення принципів і методів управління. Сутність інноваційного процесу вияв-ляється в тому, що він являє собою цілеспрямований ряд дій по впровадженню інновацій, по розробці нових продуктів і операцій, щодо їх реалізації на ринку і подальшої дифузії. Для підвищення ефективності ін новаційної діяльності, для впорядкування її системної організації, поглиблення обґрунтованості і аналітичної підготовки схвалюваних рішень, оптимізації складу вживаних технологій, вдосконалення методів і форм обліку в інноваційній діяльності необхідна наявність цілої системи управління інноваційними процесами.

У науковій літературі виділено типи інноваційних процесів: – «інновація — прорив», – «інновація — удосконалення», – «інновація — модифікація».

8

Аналізуючи ці типи інноваційних процесів з позиції їх застосування у підприємствах готельного господарства зазначимо, що:

– «інновація — прорив» — передбачає: генерацію кардинально нових знань (зазвичай це сфера фундаментальних досліджень); визначення можливостей трансформації одержаних фундаментальних знань в ідеї, які мають прикладний характер; визначення потреб споживачів в інновації даного типу; формування якісних та кількісних параметрів інновації; тестування інновації (тільки для послуги або процесу); впровадження (виробництво); поширення інновацій у базовій сфері; поширення інновацій на суміжні галузі; оцінку ефекту й ефективності інновацій.

– «інновація — удосконалення» — передбачає: вибір якостей (процесів), що потребують удосконалення на основі аудиту будь-якого об’єкта та визначення проблем, які необхідно вирішити; генерацію ідей щодо вдосконалення; вибір базової ідеї вдосконалення; формування технічного завдання з удосконалення; тестування удосконалення; коригування удосконалення; впровадження вдоско-налення; комерціалізацію вдосконалення; поширення на інші об’єкти; оцінку ефективності вдосконалення.

– «інновація — модифікація» — передбачає: з’ясування потреби у модифі-кації; вибір і конкретизацію параметру, який необхідно модифікувати; форму-вання технічного завдання; тестування модифікації; впровадження модифікації; комерціалізацію модифікації; поширення на інші об’єкти; оцінку ефективності.

Кожен з цих типів характеризує самостійний інноваційний процес, який повинен досліджуватися з позиції застосування у діяльності підприємств готель-ного господарства. При цьому слід брати до уваги, що вони можуть бути впро-ваджені як окремо так і комплексно, тому особливої важливості набуває обґрун-тування конкретного типу інноваційного процесу, який є актуальним для госпо-дарської діяльності підприємства.

Встановлено, що проблема управління інноваційними процесами керівниками підприємств готельного господарства в основному розглядається в контексті залучення фінансових ресурсів для вирішення тактичних управлінських завдань. Водночас на світовому ринку готельних послуг динамічно розробляються різні типи інноваційних продуктів серед яких:

– автоматизовані системи управління, які дозволяють оптимізувати роботу персоналу;

– інноваційні технології дистрибуції в електронних системах бронювання; – системи охоронно-периметральної сигналізації (TimeLox 2300 EMI, які за

допомогою IR-інтерфейсу дозволяють персоналу керувати системою безпеки споживачів в режимі он-лайн);

– тепло- і енергозберігаючі новації для дотримання екологічних вимог тощо. Отож діяльність сучасних вітчизняних підприємств готельного господарства

повинна бути спрямована на економічне обґрунтування управлінських рішень щодо впровадження продуктових, технологічних, маркетингових та організа-ційних інновацій.

ЛІТЕРАТУРА

1. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 504 с.

9

2. Чорненька Н.В. Організація туристичної індустрії: Навчальний посібник, — К.: Атіка, 2006. — 264 с.

3. Жукова Т. Инновации в гостиничном бизнесе [Электронный ресурс] / Т. Жукова // Отель. — 2009. — Режим доступа: http://www.hotelline.ru/ technology_article.php

2. «КРОСС-СЕЛЛІНГ» ЯК ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ В ТУРИСТИЧНОМУ ТА ГОТЕЛЬНОМУ БІЗНЕСІ Н.В. Кир’янова Національний університет харчових технологій

Україна перейшла на ринкові відносини, що суттєво ускладнює умови господарювання і призводить до зростання конкурентної боротьби між господарюючими суб’єктами, як наслідок, їх прибутковість може погіршуватись. Тому, проблема забезпечення високих прибутків вітчизняних підприємств туристичної сфери є сьогодні вкрай важливою, одним із шляхів підвищення доходності є впровадження менеджерами Cross selling на підприємствах.

Cross selling в перекладі з англійської мови означає «перехресний продаж». В укра-їнській мові використовуються два варіанти терміну кросс-продажі чи кросс-селлінг.

Найчастіше в літературі можна знайти такі визначення терміну кросс-селлінг: – це продаж покупцеві яких-небудь додаткових (супутніх) товарів чи послуг,

окрім власне ним обраного. – це загальне подорожчання чеку клієнта шляхом реалізації додаткових това-

рів чи послуг. – це мотивація покупця витратити більше грошей, в першу чергу через

продаж супутніх товарів. Методики кросс-продажів почали широко застосовуватись на практиці в

зарубіжних і вітчизняних компаніях різних галузей діяльності достатньо давно і до цих пір вважаються одними із найбільш ефективних заходів збільшення рівня продажів і прибутковості.

Практика показує, що кросс-селлінг дозволяє збільшити оборот з низки товарів або груп товарів на десятки відсотків і більше.

Основними етапами ефективного застосування кросс-селінга на підпри-ємствах туристичної галузі є:

– виявлення потреби клієнта в додаткових товарах (шляхом запитань, які дають можливість визначення, в яких саме додаткових товарах чи послугах заці-кавлений покупець);

– презентація властивостей та переваг товарів (які саме властивості того чи іншого товару та які переваги буде мати покупець від придбання);

– робота із запереченнями (з’ясування чим саме не задоволений клієнт, спроба переконати клієнта в доцільності придбання товару);

– продаж товару. Тому, для ефективного застосування кросс-селінга в туристичних компаніях

на практиці, менеджери повинні володіти: – гарною дикцією; – приємним голосом;

10

– ввічливістю; – відкритістю; – вмінням попередити будь-який конфлікт; – дипломатичністю; – терплячістю; – вмінням знайти спільну мову з будь-яким клієнтом. Розглянемо приклади застосування методу: – клієнт, який бажає придбати весільну путівку, може бути зацікавлений в

церемонії за звичаями країни, яку він обрав, також за акційними знижками йому можна запропонувати номер для молодят;

– клієнт, який полюбляє активний спосіб відпочинку з високим рівнем небезпеки для здоров’я, може бути зацікавлений в більш дорожчому медичному страхуванні;

– клієнт, який полюбляє екскурсії, може придбати за акційними знижками більш повний пакет екскурсій.

Важлива примітка: річ йде не про маніпулювання клієнтами, а виявлення у споживачів потреби в додаткових товарах та послугах.

Головна проблема в реалізації концепції кросс-селінг в підприємствах турис-тичної сфери на сьогоднішній день — це невідпрацьованість у теоретично-практичному плані механізмів побудови ефективної системи продажів.

Отже, якщо менеджер залишиться в межах актуальності та клієнтоорієнованості, споживачі дійсно будуть цінувати його поради, що дасть змогу компанії збільшувати рівень прибутковості та конкурентоспроможності підприємства.

ЛІТЕРАТУРА

1. Dwight S. Ritter. Relationship Banking: Cross-Selling the Bank’s Products & Services to Meet Your Customer’s Every Financial Need, Probus Publishing Co. — 1993.

3. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ В.В. Невинна Київський національний економічний університет

Малий бізнес є невід’ємною складовою ринкового господарства, що надає йому гнучкості, мобілізує фінансові й виробничі ресурси, прискорює темпи науково-технічного прогресу, вирішує проблему зайнятості населення, а також формує економічно самостійний і стабільний середній клас [4, с. 259 – 260]. Тому багато стороння підтримка розвитку малого бізнесу та побудова соціально орієнтованої економіки має стати головним вектором реформ в Україні, що слугуватиме фактором підвищення рівня життя населення та сприятиме проце-сам інтеграції національної економіки у світове глобальне господарство.

Метою цієї статті є дослідження умов функціонування малого бізнесу в Укра-їні в контексті його підтримки державою та обґрунтування основних перспектив його розвитку.

Мале підприємництво — найбільш масова, динамічна та гнучка форма ділового життя зі своїми закономірностями розвитку та специфічними перева-гами, що при певних умовах стають недоліками, стримуючими його розвиток. Наприклад, відносно невеликий капітал для започаткування малого бізнесу

11

звужує рамки виробництва й обмежує можливість залучення додаткових ресурсів: науково-технічних, фінансових, виробничих, трудових та ін. Нестій-кість малого підприємства внаслідок обмеженості ресурсів, а також підвищеної чутливості до змін в економіці, набагато вище, ніж у великих і середніх підприємницьких структур. Близько 80 % малих підприємств існують рік-два [3], а більше третини є збитковими.

За даними Держкомстату більшість суб’єктів підприємництва у більшості галузей національного господарства становить малий бізнес, зокрема, у 2011 році у відно-шенні до загальної кількості підприємств кількість малих підприємств у сільському господарстві склала 91,8 %, у секторі орендних та інжинірингових послуг 96, 5 %, у готельно-ресторанному бізнесі 95,4 %. Основними перешкодами в розвитку готельно-ресторанного сектору як складової туристичного бізнесу є адміністративні бар’єри, зокрема, неефективне регіональне регулювання галузі туризму, нераціональне використання природних ресурсів, податкове навантаження та мала кількість готелів, що відповідають міжнародним стардантам. Ці перешкоди разом з іншими барєрами економічного характеру створюють несприятливий інвестиційний клімат для розвитку малого підприємництва у готельній діяльності. Проте зростання кількості малих підприємств доводить, що, незважаючи на ускладнення умов діяльності, мале туристичне підприємництво має значні перспективи розвитку.

Від’ємні показники прибутку характерні для сектору малого бізнесу, що функціонує у сфері будівництва та операцій з нерухомістю, а також у промис-ловому виробництві, де, незважаючи на наявність 58,7 % умовно прибуткових підприємств, загальні економічні втрати галузі на початок 2011 року складали 1 млрд. 694 млн. грн [1].

Причиною того, що малі підприємства багатьох галузей економіки опинилися в борговій залежності, є важкість отримання банківських кредитів. Як правило, банківські установи здійснюють кредитування на коротко- та середньо терміновій основі під заставу, що набагато перевищує надану позику. Фінансова допомога, яку надають Український фонд підтримки підприємництва та Державний інноваційний фонд, є досить незначною. Тому важливим заходом державної підтримки має бути надання малим підприємцям пільгових кредитів та їх державне гарантування.

В умовах, коли державна фінансова політика з підтримки малого підприємництва не здатна створити умови для необхідного розвитку інфраструктури, що стимулювало б ефективніше функціонування та проникнення малого бізнесу в нові галузі економіки, з кожним роком зростають обсяги міжнародної підтримки. Створюються нові бізнес-центри та кредитні лінії, проте інвестиції міжнародних фондів у розвиток малого підприємництва у вітчизняній економіці все ж у рази менші, ніж в інших європейських країнах. Це пояснюється тим, що в Україні низькі показники рівня свободи бізнесу: у рейтингу Інституту Фрайзера (Канада) «Економічна свобода в світі — 2011» Укра-їна посіла 125-те місце у списку з 141 країн.

За результатами цього ж дослідження, найгірші показники індексу свободи економічної наша країна має у сфері «Правова система та захист прав власності». Це є зайвим доказом того, що головною причиною перешкод на макроеко-номічному рівні є відсутність чітко сформованої та законодавчо обґрунтованої державної підтримки сектору малих підприємців. Крім того, у доповіді Світового банку 2012 року щодо легкості ведення бізнесу Україна посіла 181 місце з 183 країн за складністю й важкістю виконання вимог системи оподаткування. Згідно з доповіддю, щоб дотриматися вимог податкового законодавства, потрібно в середньому 657 годин на рік [5].

12

За словами ж самих підприємців, основним бар’єром розвитку малого підпри-ємництва в Україні є надмірний податковий тиск. Особливої актуальності ця проблема набула у зв’язку з прийняттям нового Податкового кодексу, згідно з яким суб’єкти-платники єдиного податку тепер поділяються на 4 групи за видами діяльності та іншими критеріями з різними ставками оподаткування.

Як наслідок, частина малих підприємців багатьох видів діяльності, що користу-валися спрощеною системою оподаткування, тепер сплачуватимуть виплати як великі у розмірі іноді більшому за їх прибуток. Така політика неадекватного еконо-мічній ситуації поповнення державного бюджету не лише не вирішить проблеми тінізації економіки, а навіть поглибить. До того ж, суб’єкти малого підприємства почнуть масово закриватися, оскільки зникають головні стимули підприємницт- ва — прибуток та заробітна плата як атрибут матеріального добробуту.

Економіка України залишається високо монополізованою, оскільки умови податкового законодавства спрямовані більшою мірою на підтримку великого бізнесу, що характеризується дисциплінованістю у виплаті значного обсягу податків та частково надає фінансову допомогу в важливих проектах державного і регіонального значення [2, с. 212].

У результаті ігнорування інтересів малого підприємництва, збільшується кількість найманих робітників, а кількість самозайнятого населення постійно скорочується. Ці процеси негативно впливають на соціальну активність громадян, а, отже, пригнічується готовність й вміння населення реалізовувати специфічні інтереси, пов’язані з активною діяльністю самостійного суб’єкта господарювання. Тому для впровадження ефективного механізму підтримки малого бізнесу в Україні необхідно, перш за все, здійснити певні кроки на шляху демократизації ринкових відносин та пом’якшення соціальної напруги в суспільстві. Необхідно, щоб інтереси малих підприємців захищали не лише державні структури, а й окремі організації, створені з метою лобіювання підприємницького співтовариства, думка яких мала б вагу при прийнятті рішень державою, особливо у питаннях, що стосуються податкових платежів та відрахувань у фонди.

Отже, в сучасній ринковій економіці України мале підприємство вимушене долати ряд макроекономічних перешкод, основною причиною яких є неефективна фінансова підтримка, надмірний податковий тиск та інші обмеження, встановлені на законодавчому рівні. Саме тому перспективним шляхом подолання цих бар’єрів має стати досягнення консенсусу в тому, що інтереси підприємництва мають захищати самі підприємці. Роль держави ж має полягати лише в покращенні необхідної інфраструктури та створенні ефективної правової бази, що б створила простір для розвитку громадських організацій та інших асоціацій, націлених на вирішення проблем розвитку малого бізнесу в Україні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Горынский М. Малый бизнес в Украине — тревожные перспективы: http://intercredit.com.ua/39/article6299

2. Єпіфанова І.М. Основні аспекти розвитку малого бізнесу в Україні // Труды Одесского политехнического университета. — 2009. — №1(31). — с. 211 – 215

3. Лавренчук Е. Обличчям до малого бізнесу: http://news.finance.ua/ua/~/2/0/-all/2012/03/19/273161

4. Національна економіка: підручник / П.В. Круш, С.О. Тульчинська, М.В. Шашина та ін.; за ред. П.В. Круша. — 2-ге вид. — К.: Каравела, 2008. — 428 с.

13

5. Рачкевич М. Тіньова економіка процвітає, незважаючи на новий Подат-ковий кодекс // KyivPost: http://www.kyivpost.ua/business/article/tinova-ekonomika-procvitaye-nezvazhayuchi-na-novij-podatkovij-kodeks-36700.html

6. http://www.ukrstat.gov.ua/

4. СОЦІАЛЬНІ ІННОВАЦІЇ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ СЕРВІСНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ О.Г. Розметова Національний університет харчових технологій

В сучасних умовах розвитку світової економіки значно підвищується роль сервісного сектора, що обумовлено високим рівнем забезпечення зайнятості насе-лення сервісними організаціями (понад 50 %) і збільшенням їх питомої ваги в поповненні державного бюджету. Крім цього, сервісне обслуговування максимально орієнтоване на забезпечення соціальних потреб людини. Інтенсифікація розвитку даного сектора призводить до збільшення конкуренції. Відповідно для стабілізації своїх позицій на тлі зростаючої конкуренції сервісним організаціям необхідно максимально враховувати інноваційні тенденції при виборі конкурентних переваг. Однією з таких переваг може бути досягнення 100 % «індексу задоволеності клі-єнта» або безвідмовності сервісного обслуговування для широкого сегмента спожи-вачів. Дані численних досліджень підтверджують, що один незадоволений клієнт призводить до втрати 300 потенційних клієнтів.

Враховуючи соціальну складову сервісного обслуговування, яка базується на сприйнятті комплексного продукту в процесі контакту покупця із сервісною організацією (вплив на тіло людини, його майно, розум, а також обробка інформації), можна значно розширити цільовий ринок сервісної організації. Одним з варіантів розширення цільового ринку може бути вихід на споживачів абсолютно не охоплених певним сервісом або обмежених в ньому. До такого сегменту споживачів можна віднести людей з обмеженими можливостями або маломобільні групи населення. Відповідно до нормативних документів мало-мобільні групи населення включають людей, що відчувають труднощі при самос-тійному пересуванні, при одержанні послуги, необхідної інформації або при орієнтуванні в просторі [1]. Отже, це люди з інвалідністю (до 12 % населення країни), особи з тимчасовим порушенням здоров’я (до 1,5 %), люди похилого віку (понад 40 %), вагітні жінки (біля 1 %), діти дошкільного віку (більше 2 млн.), особи з дитячими колясками (біля 1 %).

Дані досліджень Всесвітньої організацій з охорони здоров’я показують, що з урахуванням глобальних світових тенденцій в однієї людини з десяти є одне або кілька функціональних порушень, які стають причиною інвалідності. Що сто-сується нашої держави, то в Україні за офіційною статистикою 2,54 млн. осіб мають інвалідність [2].

Сучасні тенденції світової соціалізації висувають нові вимоги до сервісного обслуговування. Більшість високорозвинених країн світу створюють сприятливі умови для життєдіяльності людей з інвалідністю, що призводить до активізації їх громадської і трудової діяльності, підвищенню достатку і потреб у різного роду сервісному обслуговуванні (у тому числі готельний, ресторанний сервіс, турис-тичні послуги). Враховуючи значне збільшення частки людей з інвалідністю в

14

загальній структурі світового населення, вони є вагомим сегментом потенційних клієнтів, не охоплених різного роду сервісом через низький рівень доступності сервісного середовища.

Однією зі світових інноваційних тенденцій у сучасному сервісному обслуго-вуванні, здатною вирішити проблему доступності сервісу для клієнтів з обмеженими можливостями, є впровадження «Концепції універсального дизайну». Універсальний дизайн (дизайн для всіх) або інклюзивний дизайн — стратегія, спрямована на проекту-вання та наповнення різних типів середовища, продуктів, комунікацій, інформаційних технологій і послуг, для забезпечення доступності та розуміння всіма покупцями, відповідно для загального використання без необхідності адаптації. Універсальний дизайн припускає задоволення потреб будь-якого клієнта сервісної організації на основі рівноправного використання, гнучкості, простоти і зручності у використанні, сприйняття інформації незалежно від сенсорних можливостей користувачів, допус-тимість помилок з боку клієнта, забезпечення низького рівня фізичних зусиль при споживанні послуг [3]. Таким чином, в сучасних конкурентних умовах кожна сервісна організація повинна функціонувати за принципом «сервіс, доступний для всіх».

Важливу роль в забезпеченні доступності сервісного середовища відіграє держава, як гарант забезпечення соціальних потреб своїх громадян. Не є виключенням і Україна, яка має ряд законодавчих та нормативних актів, що регулюють соціальну сферу в державі, а також певну соціальну інфраструктуру, яка забезпечує та сприяє подальшому розвитку соціальних процесів. Зокрема, в Україні ратифіковано ряд міжнародних правових актів в сфері захисту прав осіб з інвалідністю, що є обов’язковими до виконання. Основні положення цих актів були трансформовані в національне законодавство.

ЛІТЕРАТУРА

1. ДБН В.2.2-17:2006 — ДБН В.2.2-17:2006. Будинки і споруди. Доступність будин-ків і споруд для маломобільних груп населення. п.3, терміни та визначення понять.

2. http://euro2012.ukrinform.ua/news/10/p20138/ 3. Розметова Е.Г., Мельник И.Л. Инновационные тенденции в формировании

социальной составляющей сервисного обслуживания // Актуальные проблемы и направления социально-экономического развития Республики Беларусь: Материалы II Междунар. науч. конф. молодых ученых (Минск, 25 мая 2012 г.) / редкол.: А.В. Червяков [и др.]. — Минск : НИЭИ М-ва экономики Респ. Бела-русь, 2012. — С. 131 – 132.

5. СОЦІАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА СТОЛИЧНОГО РАЙОНУ ЯК ЧИННИК ТУРИСТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕРИТОРІЇ Ю.І. Сологуб Національний університет харчових технологій

Виходячи із соціально-економічного статусу кожного окремо взятого насе-леного пункту, можна стверджувати, що різні типи поселень мають досить різні можливості щодо забезпечення населення тим чи іншим набором послуг. Це, у свою чергу, безпосередньо відбивається на так званій притягальній силі кожного

15

окремо взятого поселення, котра й визначається саме рівнем повноти надання соціальних послуг населенню.

Той чи інший ранг поселення у соціально-економічному житті суспільства визначається не лише промислово-виробничою складовою в складній і бага-тогранній системі населеного пункту, а й соціальною, котра виражається через надання відповідного набору соціальних послуг населенню.

Ієрархічність структури обслуговування населення перебуває у взаємозв’язку з аналогічною ієрархічною будовою систем як виробничого так і розселенського характеру. Відповідно до цього можна виділяти місцеві, районні, міжрайонні, об-ласні, регіональні та державний центри обслуговування населення.

Існуюча територіальна організація обслуговування населення не обмежується лише визначенням територіальної та часової доступності закладів обслуго-вування населення, а й визначає відповідну економічну доступність того чи іншого набору послуг для населення не тільки в розрізі системи міських поселень, а також в існуючій сукупності сільських населених пунктів.

Таким чином, відбувається процес усе більшого посилення жорсткої стратифі-кації населених пунктів різноманітних систем розселення в ієрархічному плані на основі їхнього соціально-економічного статусу.

Наведені особливості соціально-економічного ранжування сукупності насе-лених пунктів у наданні ними населенню тих чи інших соціальних послуг, досить чітко проявляються при розгляді особливостей функціонально-територіальної структури системи міжпоселенського обслуговування Столичного району.

Виходячи з того, що найбільшою силою притягання володіють великі та найбільші міста, котрі мають досить широкий спектр забезпечення матеріальних і духовних потреб населення, до статусу регіонального центру обслуговування населення Столичного району належить місто Київ, котрому, відповідно до його розміру та суспільно-економічної ролі в житті держави, належить і статус загальнодержавного центру обслуговування.

Київ має найбільшу зону соціально-економічного впливу на життя та розвиток периферійних відносно нього територій.

Статус обласних центрів обслуговування населення належить Житомиру та Чернігову як адміністративно-територіальним центрам відповідних областей. Решта населених пунктів Столичного району належить до міжрайонних, районних, а також місцевих центрів соціально-економічного обслуговування населення.

Районні та місцеві соціально-економічні центри, а до них відносяться великі села, селища міського типу, малі та середні міста, відіграють основну роль при забезпеченні існуючих соціальних потреб сільського населення, котре характер-ризується значною територіальною розосередженістю.

Згідно проведеного аналізу соціальної густоти послуг можна стверджувати, що у територіально-просторовій структурі системи соціальної інфраструктури району чітко простежується наявність значного ареалу притягання населення, центром якого є місто Київ.

У даному випадку можна говорити про планомірне та відцентрове (відносно столиці) зниження рівня соціальної щільності послуг із наступним посиленням їх відносно обласних центрів обслуговування, а саме Чернігова та Житомира.

Таке планомірне пониження показника можна пояснити відцентровим усклад-ненням транспортної доступності в територіально-структурній системі центр-периферія, а також особливостями сучасного соціально-економічного рівня життя населення держави.

16

Справа в тому, що економічна криза в країні призвела до значних негативних змін в існуючій мережі установ і підприємств соціальної сфери. Мало місце загальне пониження рівня забезпеченості великої кількості населених пунктів підприємст-вами соціальної сфери, що досить негативно відбилось на їхній суспільній привабливості, а відтак і на темпах залучення до них нових трудових ресурсів.

У даній ситуації не потрібно також забувати про виникнення, у зв’язку з не перекриванням зон впливу двох сусідніх центрів обслуговування, так званих нейтральних територій, будучи приуроченими до яких, населені пункти значно втрачають у темпах свого соціально-економічного розвитку, а відтак не спроможні зайняти оптимального місця у функціонально-територіальній струк-турі існуючої системи розселення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Білоконь Ю.М. Регіональне планування: теорія й практика / Білоконь Ю.М. — К.: Логос, 2003. — 246 с.

2. Егоров А.Н. Город как социально-економический объект управления / Его ров А.Н. — Донецк, НАНУ, ИЭН., 2001. — 134 с.

6. РОЗВИТОК ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ У КОНТЕКСТІ ЗРОСТАННЯ ТУРИСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО РЕГІОНУ С.І. Уліганець, Л.В. Мельник Київський національний університет ім. Т. Шевченка

Розвиток та функціонування туризму й рекреації практично не обмежується просторово й підтримується у ході діяльності з надання різноманітних туристських послуг сферою туристської діяльності. Відповідно основою виступає наявність певної сукупності об’єктів, що утворюють цілісну туристсько-рекреаційну систему. В основі цієї системи лежить комплекс функціонально організованих територіальних структур, сукупність взаємозв’язків між елементами та підсистемами. Реалізація рекреаційних потужностей ТРС здійснюється на базі впорядкованої системи різноякісних мате-ріально-речовинних та ідеальних об’єктів і явищ природного, соціального, економіч-ного змісту. Отже, ТРС стає консолідованою сферою, що поєднує властивості геогра-фічного середовища, територіальну диференціацію, комплексний характер організації туристської діяльності.

Зміст туристичної діяльності полягає в наданні туристичних послуг, в процесі реалізації яких виникає зв’язок між характером географічного середовища, територіальною організацією та поділом, і передбачає комплексний характер організації туристської діяльності.

Отже, агропромислове виробництво Хмельницької області має важливе значення у системі туристстсько-продовольчої безпеки країни. Система продо-вольчої безпеки регіону повинна враховувати пріоритетність загальнодержавних інтересів у даній галузі, єдність і взаємозв’язок регіонального і національного відтворення і не ставити під загрозу продовольчу безпеку інших регіонів при реалізації власних інтересів.

17

Сучасний стан ринку сільськогосподарської продукції та продовольства у Хмельницькій області характеризується:

– наявністю великої кількості дрібних товаровиробників, які виробляють абсолютну більшість овочів, фруктів, м’яса тощо;

– слабкою зорієнтованістю таких товаровиробників на потреби ринку (споживача); – засиллям неорганізованих посередницьких структур, які диктують заку-

півельні ціни товаровиробнику, здійснюючи при цьому багаторазовий пере-продаж товарів, що призводить до завищення роздрібних цін, а відтак більших витрат для споживача;

– торгівля сільськогосподарською продукцією ґрунтується переважно на особистих контактах учасників ринку та має стихійний характер;

– значними ціновими коливаннями на сільськогосподарську продукцію — річними, сезонними, регіональними;

– неконтрольованим зростанням стихійної торгівлі, посиленням тінізацїі обігу товарів та послуг.

Найближчі роки регіон здатен посилити свої позиції як потужного виробника та експортера продовольства. Цього можна досягнути за рахунок:

– створення спеціалізованих зон виробництва певних видів сільськогоспо-дарської продукції;

– державної підтримки сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств, здатних забезпечити найбільшу віддачу вкладених коштів;

– забезпечення єдності агропродовольчих ринків і розвиток ринкової інфра-структури;

– участь регіону у встановленні режиму безперешкодного переміщення товарів, послуг і ресурсів по всій території країни;

– підтримка формування і регулювання ринків продовольчої продукції (між-регіональних і регіональних бірж, оптових продовольчих ринків, аукціонів).

– регулювання процесу формування доходів населення, спрямованого на зниження рівня бідності.

В Хмельницькій області існує ряд невирішених питань щодо багато ас-пектного розвитку продовольчого ринку, що негативно впливає на його функціонування. Для виробника сільськогосподарської продукції та продо-вольства нез’ясованими, часто, залишаються обсяги і структура попиту. Вони не у повній мірі можуть бути впевненими у каналах збуту своєї продукції і своєчасному отриманні грошей. Роздрібна торгівля не має стабільного посе-редника, якою була і повинна залишатися оптова торгівля.

Урегулювання на національному та регіональних рівнях потребують, насамперед:

– спрямування товаропотоків сільськогосподарської продукції через біржову торгівлю, агроторгові доми, стаціонарну оптову і роздрібну торговельну мережу; збільшення резервних, інтервенційних, заставних і регіональних закупівель продо-вольства через оптові продовольчі ринки, біржі, торгові доми та інші процедури, які забезпечують прозорість купівлі-продажу, об’єктивність визначення цін і підтримку споживчого попиту, адекватного ринковій пропозиції продукції.

– випереджаюче зростання доходів населення як основного джерела підви-щення споживчого попиту, розширення та підвищення рівня адресної бюджетної підтримки малозабезпечених категорій населення, насамперед на придбання продовольства, продовження часткового відшкодування вартості племінної

18

худоби, придбаної сільськогосподарськими товаровиробниками, продовження практики справляння фіксованого сільськогосподарського податку, яка стимулює пропозицію продукції на ринку.

– складання періодичних звітних і прогнозних балансів за основними видами продукції та продовольчих ресурсів, корегування попиту і пропозиції, їх оптимізації та збалансування, впровадження постійного моніторингу та прогно-зування ситуації на аграрному ринку, відповідне інформування його учасників, щотижневе інформування про обсяги продажу сільськогосподарської продукції по всіх каналах реалізації та ціни на неї, щомісячне видання фахових оглядів кон’юнктури і прогнозу ринків сільськогосподарської продукції та продо-вольства, недопущення адміністративного обмеження рівня цін на сільськогоспо-дарську продукцію, втручання у продовольчий ринок.

Основні недоліки становлення та розвитку туристсько-продовольчого ринку Хмельницької області пов’язані із недостатнім рівнем організації відповідної системи управління. Розроблені та викладені у статті напрями удосконалення управління регіональним туристсько-продовольчим ринком можуть бути вико-ристаними для подальшої розробки стратегії розвитку продовольчого ринку України та її регіонів та застосованими для розробки й впровадження приклад-них програм розвитку території різних аксонометричних рівнів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бондаренко В.М. Просторова організація продовольчого ринку в регіонах АПК / В.М. Бондаренко // Зб. наук. пр. Вінницького державного аграрного університету. — Вінниця: ВДАУ. — 2003. — Вип. 14. — С. 222 – 226

2. Дусановський С.Л. Економічні аспекти функціонування i розвитку продо-вольчого ринку регіону. Монографія / Дусановський С.Л., Горлачук М.А., Пластун С.Д. — Тернопіль: Горлиця, 2007. — 234 с.

3. Корінець Р.Я. Оптові ринки сільськогосподарської продукції:запитання та відповіді / Корінець Р.Я, Швецова Л.О. [Проект USAID «Реформа у галузі сільського господарства,вдосконалення законодавчо-нормативної бази», Український освітній центр реформ] — Київ, 2007. — 91с.

4. Ранця І.І. Територіальна організація агробізнесу регіону (на матеріалах Львівської області): Дис... канд. геогр. наук: 11.00.02 / Ранця Ігор Іванович. — Л., 2005. — 246с.

5. Саблук П.Т. Глобалізація і продовольство: монографія / П.Т. Саблук, О.Г. Білорус, В.І. Власов — К. : ННУ «Інститут аграрної економік», 2008. — 632c.

7. ГОТЕЛІ З ЛСТК — СЬОГОДЕННЯ Г.Р. Ашмаріна Національний університет харчових технологій О.Д. Дмитрієвська Київський національний університет будівництва і архітектури

Практика показує, що відпочивати люблять усі, і бідні, і багаті, тому будів-ництво готелю елітного рівня так само вигідно, як і будівництво готелю економ-класу.Технологія будівництва на основі ЛСТК — легких сталевих тонкостінних

19

конструкцій допоможе швидко побудувати готель і забезпечити початок процесу повернення інвестицій вже до наступного сезону.

Прийнято вважати, що застосування ЛСТК найбільш доцільно при будівництві котеджів. У світовій практиці їх успішно використовують при зведенні готелів, причому високого класу — чотирьох і п’ятизіркових. Досить широке поширення будівництва з ЛСТК ведеться в таких розвинених в економічному відношенні країнах, як Японія, Саудівська Аравія, Єгипет, Іспанія, Італія, Німеччина, США, Канада і т. д. У цих країнах ЛСТК вже давно стали звичайним, пересічним явищем. Все в більших масштабах ЛСТК застосовують і в країнах пострадянського простору.

Концепція будівництва на основі ЛСТК може бути реалізована самостійно або в поєднанні з іншими будівельними конструкціями: ЛСТК і підлоги з легких сталевих профілів; важкий сталевий каркас і перекриття з гнутих профілів у поєднанні із зовнішніми і внутрішніми стінами з ЛСТК; тільки внутрішні стіни в громадських будівлях; тільки перегородки і самонесучі зовнішні стіни. Маючи невелику масу (близько 50 кг/м2 поверхні підлоги) вони придатні для реконст-рукції (в т.ч. мансардної надбудови) будинків без посилення фундаменту.

Каркасна технологія на основі ЛСТК дозволяє реалізовувати складні архітектурні і конструкторські рішення. Каркасне будівництво на основі ЛСТК забезпечує свободу планувань: несучим є металевий каркас, а здатність конст-рукцій перекривати прольоти до 14 м без проміжних опор по покрівлі і до 8 м по міжповерхових перекриттях дозволяє архітекторам максимально використо-вувати внутрішній простір і створювати оригінальні планування.

Таким чином, можливість виконання великих прольотів, поверховість і високі стелі знімають всі обмеження щодо будівництва із застосуванням ЛСТК готелів високого класу. Нині велика увага приділяється зовнішньому вигляду будівель. Вони повинні виглядати презентабельно. Каркасна технологія на основі ЛСТК дозволяє реалізовувати складні архітектурні і конструкторські рішення. При будівництві з використанням ЛСТК будівлі можна надати абсолютно будь якого антуражу, так як каркасна технологія не перешкоджає фантазії архітектора. Можна використовувати лицьову цеглу, можна зовнішні стіни зробити оштукату-реними з подальшим фарбуванням фасадними фарбами, а можна зробити і вентильований фасад. Також слід зазначити і можливість гнучкого планування внутрішніх приміщень за рахунок великопрольотних конструкцій. Наприклад, перегородки в готелі можна поставити в будь-якому місці, створюючи таким способом номери будь-якого розміру.

Будівлям з ЛСТК властива висока ступінь надійності. Так як легкі сталеві конструкції виготовляють з оцинкованого листа, на якому шар цинку, що оберігає сталь від корозії, становить від 180 до 275 г / кв. м, їм властива висока довговічність навіть у вкрай несприятливих атмосферних умовах. Наприклад, в приморському кліматі ресурс будівлі з ЛСТК становить, за розрахунками, близько 70 – 90 років.

Побудовані з ЛСТК будівлі відрізняє висока стійкість до сейсмічних впливів. Каркасні будівлі, що мають у складі несучі стіни з ЛСТК, здатні витримати сейсмічні навантаження до 9 балів за шкалою Ріхтера. В Японії, наприклад, яку «трясе» щорічно, ЛСТК застосовують дуже широко. Для України це питання є важливим при будівництві у гірських місцевостях Карпат і Криму.

Каркасним будинкам з ЛСТК притаманні високі протипожежні властивості. Це, в першу чергу, обумовлено тим, що як для внутрішнього, так і зовнішнього оздоблення використовують негорючі матеріали. Таким чином досягається неможливість впливу

20

відкритого вогню на ЛСТК та запобігання їх деформацій при високій температурі, що робить будівлю з легких сталевих конструкцій більш стійкою.

Вагомою перевагою будівництва готелів з ЛСТК є також висока швидкість будівництва. Як показує зарубіжний досвід, за наявності фундаменту, зведення готелю на 50 номерів з ЛСТК займає 5 – 6 місяців, включаючи покрівельні, внутрішні та зовнішні оздоблювальні роботи. Будівництво такого ж готелю за традиційною технологією триває мінімум 1,5 роки. Відповідно раніше наступають точки окупності і повернення інвестицій. Закордонна практика свідчить, що термін до точки повернення інвестицій готелів, побудованих тради-ційними методами, складає приблизно 10 років, а при спорудженні з ЛСТК — як правило, через 7, максимум 8 років.

ЛІТЕРАТУРА

1. Каркасы зданий из легких металлических конструкций и их элементы: Учебное пособие/ Л.В.Енджиевскии, В.Д.Наделясв, И.Я.Петухова.; Изд-во АСВ, — М: 1998. — 247 стр. с илл.

2. Гостиницы в темпе Allegro. БудМайстер 17 – 18 сентябрь 2009 г.

8. ІНОВАЦІЙНІ НАПРЯМКИ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОТЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ О.С. Арайс Національний університет харчових технологій

Нині країни для залучення туристів та популяризації себе на світовому ринку створюють різноманітні послуги, які б могли максимально збільшити та привабити туристів як своєї країни, так і іноземних туристів та екскурсантів. Серед цих методів залучення — створення незвичайних готелів.

Один з них планують створити на німецькому острові Рюген в затоці між регіонами Засніц та Бінц у вузькій полосі степу, яка відділяє лагуну від Балтійського моря та на якому розміщено колишній нацистський готель «Прора», найбільший у світі за розмірами з 10 000 номерів для розміщення відпочиваючих. Комплекс включає 8 ідентичних будівель, які простягнулись на 4,5 км. Гітлер мав амбіційні плани щодо «Прори», маючи за мету створити великий морський курорт з 20000 номерів. В 2001 році один блок було перетворено на молодіжний костел на 400 місць. У 2012 році готель було продано на аукціоні за 2,2 млн. доларів.

В 20 км від міста Кіто, Еквадор, в кратері ось вже 2500 років сплячого вулкану Пулулауа розмістився готель El Cráter Hotel, в якому наявні 8 номерів-люкс та 4 стандартні номера. Гості готелю можуть приймати участь в піших або кінних спусках в кратер вулкану. Готель збудовано в 2009 році. Його було включено порталом TripAdvisor в десятку кращих готелів столиці Еквадору.

Для шанувальників відпочинку на Середземному узбережжі цікавим є факт створення першого в світі готелю Hotel Marmara Antalya, що обертається навколо своєї осі. Ця циліндрична башта с 24 номерами виконує повний поворот на 360 градусів за період від 2 до 22 годин. Всі вікна готелю — панорамні. Витрати на будівництва незвичайного готелю склали 12000000 доларів.

В китайському місті Чангски (Changski) вже практично готові презентувати бутік-готель Xiang Xiang Xiang Pray House, всі номери-люкс якого розміщені в

21

грузових контейнерах та виконані в традиційному китайському стилі. Це буде перший готель, котрий складається з 35 звичайних грузових контейнерів. В першу чергу він призначений для прийняття паломників, які часто відвідують дану місцевість. Готель було споруджено за 3 місяці, і такий нестандартний вид розміщення сучасні компанії взяли до уваги, адже його можна використати як, наприклад, пересувний міні-готель.

В Японії (м. Токіо) було створено готель для байкерів. Будівля має 3 поверхи та овальний двір для їзди на мотоциклах. В готелі облаштовано 8 номерів, кожний з яких містить гараж для мотоциклу.

Німецький готель Eh Hausel (Wedding House), найменший п’ятизірковий готель у світі (завширшки всього 2,5 м) бронюють заздалегідь (на декілька місяців раніше) через свою популярність. Єдиний номер, який міститься в готелі, коштує 240 євро за одну ніч. Існує легенда, яка приваблює сюди молодят, тому вони ладні віддати ці кошти задля свого сімейного благополуччя.

У Новій Зеландії знаходиться готель-візок Wagon Stays, який нагадує візок 19 ст. Номери також нагадують старі візки, та незважаючи на старий антураж вони мають все найнеобхідніше для сучасної людини.

Найбільший готель світу, який побудований на дереві, знаходиться на екологічному курорті «Ariau Amazon Towers», який був побудований у 1987 році сваях у верхівках дерев доктором Франсиско Ритою Бернардіно під натхненням океанографа Жака Кусто на березі Ріо-Негро. Це тризірковий готель, який знаходиться в самому серці Амазонки — в тропічних лісах Бразилії. Готель відзначається своєю архітектурою, яка складається з дерев’яних веж, з’єднаних одна з одною підвісними містками. «Ariau Amazon Towers» — один з най попу-лярніших готелів Латинської Америки, який відвідували навіть такі відомі персони, як Біл Клінтон і президент Німеччини Роман Герцог.

В італійських Альпах, на висоті 1750 м над рівнем моря знаходиться чотири-зірковий готель еко-готель Tirler Dolomites Living Hotel для алергіків. Будівля готелю побудована з деревини модрини та європейського кедра. Стіни в номерах покриті глиною, завдяки чому кімнати зігріваються природним шляхом, а тому відпадає необхідність використання електричних обігрівачів. Кількість рослин на території готелю є мінімальною.

Маловідомим є український еко-готель, який знаходиться під Дніпропет-ровськом. Комплекс «Friend House» був спроектований відомим українським еко-дизайнером Юрієм Ринтовт і побудований з натуральних біорозкладаних мате-ріа