студентки групи УМ 3

Бодрової Тетяни Михайлівни

Науковий керівник:

старший викладач Надточій В.В.

АКТУАЛЬНІСТЬ: Українська мова належить до тих

слов’янських мов, які для граматичного оформлення звертання

зберегли кличний відмінок із прадавніх часів, тоді як інші

слов’янські мови (російська, словацька тощо) втратили його.

Тож у нашій мові сім відмінків. Отже, будь-яке дослідження

такого мовного явища, як звертання є актуальним. До того ж

мова художнього поетичного твору завжди є благодатним

ґрунтом для дослідження, особливо такий виразний

мовленнєвий матеріал, яким є поетична творчість Лесі

Українки.

Мета роботи: дослідити особливості

функціонування звертань в українській

літературній мові взагалі та в поетичній

творчості Лесі Українки зокрема.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ:

- теоретичний (вивчення наукової літератури).

- описовий.

- статистичний.

Науковим підґрунтям роботи стали такі

джерела:

І.Р. Вихованець,

К.Ф. Шульжук ,

М.Я. Плющ,

Б.М. Кулик,

Д.Пономарів ,

М.І. Пентилюк,

С.Бевзенко ,

П.Дудик

ВИДИ ЗВЕРТАНЬ:

-власне звертання,

-риторичні звертання,

-звертання-речення.

Визначено, що звертання в українській

мові виражається формою кличного

відмінка іменника та

субстантивованими частинами

мови, охоплює широке коло різних

груп лексики, використовується в

різних типах речень за метою

висловлювання, виконує апелятивну та

експресивну функції.

Дослідивши поезію Лесі Українки, ми

з'ясували місце звертань у системі

сучасної української літературної мови.

Було визначено призначення і стилістичні

можливості звертань у мові взагалі та

з'ясовано, як вони реалізуються у творах

Лесі Українки. Авторка вживає у своїх

творах майже всі різновиди звертань, що їх

було виділено нами у теоретичному

розділі.

звертання має дві форми вияву – кличний і

називний відмінки іменника або

субстантивованої частини мови.

Але потрібно зазначити, що

спеціалізованим засобом вираження

звертання в українській мові є кличний

відмінок. Оказіонально в ролі звертання

мовці використовують словоформи або

синтаксичні конструкції, що означають осіб

або предмети за якоюсь ознакою, але не

називають їх.

У ході дослідження було встановлено, що

поетеса найчастіше вживає риторичні

звертання, які виступають засобами

експресивності та емоційності мови.

Вони (риторичні звертання) не являють собою

засіб спонукати співрозмовника до відповіді, а

використовуються як стилістичний прийом, як

спосіб відтворити стан мовця, його

вподобання, думки, почуття.

Крім загальних та власних назв людей, у

ролі риторичних звертань можуть виступати

найменування речей, рослин і

тварин, абстрактних понять, імена міфічних

персонажів та історичних осіб. Авторка

часто звертається до України, до рідного

краю, до дум, мрій тощо.

Використовуючи риторичні звертання, Леся

Українка збільшує

експресивність, емоційність мови.

ВИСНОВКИ:

• звертання займає важливе місце в системі стилістичних

засобів синтаксису;

• звертання – це слово в реченні, що означає назву особи або

предмета, до якого звернена мова;

• звертання може характеризувати особу, виражати певне

суб'єктивне ставлення до того, хто говорить;

• спеціальним засобом вираження звертання в українській мові

є кличний відмінок;

• є речення, які складаються з одного звертання – вокативні;

• у поетичних творах Лесі Українки представлені всі види

звертань,

• найчастіше у творах Лесі Українки ми зустрічаємо приклади

риторичних звертань, рідше – вокативних речень.

Бевзенко С.П. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / Бевзенко С.П., Плющ

М.Я., Грипас Н.Я. – Київ: Вища школа, 2001. – 430с.

Вихованець І. Р. Граматика української мови. /Вихованець І.Р. – Київ : Либідь, 1993 – 368с.

Дудик П. С. Стилістика української мови /Дудик П.С. / Навчальний посібник. - К.:

Видавничий центр Академія, 2005. – 368 с.

Кулик Б.М. Курс сучасної літературної мови. / Кулик Б.М. – Київ : «Радянська школа», 1965. –

283 с.

Плющ М.Я. Сучасна українська літературна мова / Плющ М.Я. – К.: 2005. – 324 с.

Плющ М.Я. Функціональна співвідносність називного і кличного відмінків за значенням

особи // Мовознавство.– 1983. – № 6. – с. 36-42.

Пономарів О. Д. Стилістика Сучасної української мови. / Пономарів О.Д.– Тернопіль:

Навчальна книга, 2000. – 247 с.

Шульжук К. Вивчення ускладнених речень// Укр.мова і л-ра в шк. – 1978. – №6. – с. 71-78.

Шульжук К. Формування ускладненого речення в новій українській літературній мові//

Мовознавство. – 1977. – №4. – с. 30-37.

Українка Л. Твори в двох томах. – Т.1. – К.: Наук.думка, 1986