Українська піч

Для справжнього українця

піч однаково, що алтар для

віруючого (В.Земляк)

Слово «піч» вперше було

згадано у 945 році у

«Повісті минулих літ».

Піч служила не тільки для

випікання хліба. Це була й

своєрідна сушарка для

зерна, цибулі, саджанців. На печі

або лежанці, що була біля

печі, можна було гарно виспатись і

дітям, і літнім людям, погріти, як

вони казали, старі кістки. Піч

ставала у пригоді й тоді, коли

потрібно було вилікуватись від

простуди.

Заможні люди оздоблювали печі

кахлями, а бідні — розмальовували

фарбами та прикрашали паперовим

декором.

При печі, як і при жінці чи

дитині, як і перед образами, не

можна лихословити (“Сказав би, та

піч у хаті”).

Біля печі було багато прилаштунків (підпіччя, припічок, запічок), де

зберігалися різні речі хатнього вжитку.

Прикмети про піч

• Попіл теж був священним.

• Як приходив дорогий гість,

батько брав пучку попелу,

сипав йому на взуття і казав:

«Попелом його, попелом!».

• Щоб дитина росла здоровою й

заможною, після хрещення її

клали на кожух на ніч.

• Коли поверталися з похорону,

помивши руки, притуляли їх до

печі, щоб покійний не ввижався,

а ще зазирали у комин.

Піч у весільній обрядовості

• Колись шлюб брали біля печі.

Батько казав: «Нехай вас вогонь

поєднає».

• Коли дівчина йшла заміж, вона

брала жаринку з маминої печі,

ховалася на піч, як наречений

приходив. Коли була не згодна

йти заміж, виносила гарбуза,

накритого хустиною.

• Під час сватання дівчина

повинна була стояти коло

комина і колупати глину,

сором'язливо опустивши очі.

• Щоб сватання було щасливе,

свати видобували з печі шматок

цеглини й тримали його в

кишені. Також було прийнято

свата садовити перед піччю.

Господарське начинняПікна діжа

Коцюба –

знаряддя для

вигрібання

жару

Рогачі

Хлібна

лопата

Хлібна лопата й коцюба, викинуті з хати

на подвір'я під час сильної зливи

так, щоб упали навхрест, відводили

град.

Чавун

Горнятко

Випікання хліба

Господиня добре

протоплювала піч

березовими

дровами, дерев'яною

кочергою розгрібала жар.

Клала на дерев'яну лопату

капустяний

листок, змащений олією або

обсипаний борошном, і

обережно саджала хлібину

на гарячу черінь. Готові

паляниці складала на

столі, прикривала

рушником.

• Під час приготування їжі у

печі заборонялося грюкати

дверима, кричати.

• Як саджають хліб у піч, то

треба закрити двері на

клямку, аби ніхто не заходив і

не виходив з хати, інакше у

Коли мама пекла хліб, прибирала дітей з печі, щоб не

бавились, бо хліб буде глевкий.

Не дозволяла дітям спати на черені, коли пекла хліб, щоб в

тріщину на черені не пройшла сквара (чадний газ).