Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський Університет ім. Бориса Грінченка

Гуманітарний інститут

Кафедра теорії та історії педагогіки

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

З педагогічного менеджменту

за темою

«Шляхи демократизацыъ внутрышкыльного керывництва »

Виконала студентка IV курсу

групи ФАН(б) 3-08-4д

Радченко Тамара

Київ -2012

План

1. Вступ

2. Педагогічна рада, її функції і обов’язки.

3. Класифікація педрад

4. Напрямки роботи педагогічної ради школи

5. Висновки

6. Список використаної літератури

ВступДемократизація управління школою передбачає моральне і матеріальне стимулювання творчих пошуків педагогів, підвищення рівня їхньої загальної культури і кваліфікації, професійної майстерності; створення комфортного морально-психологічного клімату, доброзичливих стосунків між учителями і учнями, учителями і адміністрацією школи, педагогічним колективом і батьківською громадськістю; створення дійової і ефективної системи учнівського самоврядування.

Суть процесу управління.

Докорінне реформування системи освіти, шляхи якого вказані у Національній

доктрині розвитку освіти України у XXI ст., нерозривно пов'язане з

оптимізацією системи управління освіти на загальнодержавному,

регіональному й місцевому рівнях. Реформування управління освітою

передбачає створення цілісної системи, якій були б властиві гнучкість,

демократизм, мобільність, здатність до самоорганізації, тісна співпраця органів

державного управління з освітою всіх рівнів, навчально-виховних закладів,

наукових установ та громадського самоврядування.

Під управлінням слід розуміти регулювання процесів, які відбуваються в

певній системі. Саме слово "управління" означає свідому діяльність:

вироблення рішень, перетворення їх у життя, регулювання системи відповідно

до поставленої

мети, підбиття підсумків діяльності, систематичне одержання, переробка і

використання інформації.

Щодо школи термін "управління" означає цілеспрямований і планомірний

вплив на колектив загалом, на окремих працівників та учнів з метою організації

й координації їхньої діяльності, правильного здійснення навчально-виховного

процесу, підвищення його ефективності.

Нині управління школою має державно-громадський характер, грунтується на

тісній співпраці державних органів і органів громадського самоврядування.

Демократизація управління школою означає істотне розширення прав учителів

та педагогічних колективів, відмову від жорсткої централізації і регламентації

всіх сторін шкільного життя, дальший розвиток колегіальності керівництва,

здійснення принципів звітності й виборності керівників, заміну

адміністративно-командних методів управління методами і формами

демократичного обговорення і прийняття рішень.

Управління освітою, школою — складний динамічний процес, система

педагогічних впливів, які передбачають;

о комплексний аналіз досягнень і недоліків у навчально-виховному процесі;

о використання досягнень педагогічної науки та передового педагогічного

досвіду в організації навчально-виховного процесу в школі;

о цілеспрямовані дії шкільного колективу, кожного учня;

о надання допомоги учнівським організаціям у трудовій підготовці учнів;

о підвищення педагогічної культури батьків;

о одержання інформації про діяльність учителів і учнів.

Процес управління має такі особливості:

о динамічність (гнучкість) — це властивість процесу управління змінюватися

залежно від завдань, які стоять перед колективом;

о сталість процесу управління — це стабілізація, збереження традицій в

організації навчально-виховного процесу, наступності у прийнятті

управлінських рішень;

о циклічність і послідовність управлінських операцій — це постановка мети,

збір інформації про стан об'єкта управління, планування дій, вибір варіанта дій,

контроль і аналіз результатів;

о дискретність виявляється в тому, що процес управління . проходить

нерівномірно: спочатку накопичується потенціал впливів при постановці мети і

зборі інформації, а потім відбуваються активні практичні дії керівника.

Структура процессу управлыння школою.

Демократизація сучасної школи можлива лише за наявності оптимальної

структури внутрішнього управління. Структура — це внутрішня організація

цілісної системи, яка є специфічним способом взаємозв'язку, взаємодії,

взаємодоповнення компонентів, які її утворюють. Структура управління

школою — це відповідне розміщення в ньому керівників школи, педагогів,

учнівських організацій та органів самоврядування, батьків і громадськості, які

мають чітко визначені функціональні обов'язки.

У загальношкільному управлінні можна виділити кілька рівнів лінійного

управління, які виступають як ієрархічна система. Вищий рівень цієї системи

забезпечує директор. Як єдиноначальник, він здійснює безпосередню

управлінську діяльність, а саме: забезпечує добір і розстановку кадрів, здійснює

внутрішній контроль, надає допомогу учнівському колективу, організовує

роботу з батьками, звітує про роботу школи тощо.

Другий рівень управління здійснюють заступники директора, які реалізують

управлінські рішення.

Третій рівень управління реалізують учителі, вихователі, класні керівники,

методичні об'єднання, громадські організації. Учитель займає центральне місце

в системі управління, оскільки він найближче знаходиться до учнів і через його

працю реалізуються управлінські рішення директора школи.

Четвертий рівень управління становить учнівський колектив (учнівські

організації).

Усі елементи ієрархічних рівнів внутрішкільного управління знаходяться в

тісній взаємодії, впливають на вчителів, учнів, батьків, громадськість.

Демократизація управління школою

В усіх державних документах про школу, наказах і рішеннях Міністерства

освіти і науки України особливе місце приділяється питанням демократизації

управління школою. Відзначається недопущення командно-адміністративного

стилю керівництва, який би пригнічував ініціативу, активність членів

колективу, свободу особистості. Разом з тим, підкреслюється важливість

дисципліни, необхідність поєднання єдиноначальності і колегіальності в

керівництві школою, роль педагогічної ради, профспілки, батьківського

комітету, дитячого самоврядування.

Завдання педагогічної науки — знайти оптимальний варіант в управлінні

школою, визначити місце директора в системі керівництва, чітко розмежувати

його права і обов'язки підлеглих.

Звичайно, якщо директор школи буде спиратися лише на свої права, одноосібно

приймати рішення, діяти шляхом окрику і погроз — успіху не буде. Головне —

це уміла організація, глибока повага до колег, вміння підтримувати будь-яку

корисну Ініціативу, слухати і-враховувати думку колективу і його

представників. У цьому зв'язку необхідно розрізняти в керівництві дві лінії:

стратегічно-перспективну, довготривалу і оперативно-тактичну, конкретно-

виконавчу.

Стратегічна лінія передбачає прийняття ретельно підготовлених рішень: підбір

і розстановка кадрів, планування, вибір профілю освіти і навчального плану,

система додаткових платних послуг, удосконалення навчально-виховного

процесу та ін. Прийняття подібних управлінських рішень необхідно

здійснювати поетапно: вивчити закони, стан справ у школі, порадитися з радою

школи, батьківським комітетом, спеціалістами, дитячими організаціями. Тільки

повна гласність, опора на колектив і розумна вимогливість з наданням

своєчасної необхідної допомоги забезпечують активність колективу, високу

якість навчально-виховного процесу.

Чи не відображається подібний підхід негативно на авторитет керівника,

реалізацію принципу єдиноначальності? Ні в якому разі. Навпаки,

відображається позитивно, бо створює необхідну єдність, забезпечує підтримку

основної маси вихованців.

Інша справа - при здійснені оперативного, щоденного керівництва, коли

рішення необхідно приймати негайно. Правда, і тут бувають випадки, коли є

час порадитися, подумати. Але зустрічається багато справ, які вимагають

негайного їх вирішення. Зрозуміло, що директор не зобов'язаний з кожного

питання бігати за порадою до тих чи інших осіб. Будь-яке питання він вирішує

самостійно, з належною твердістю і відповідальністю.

Демократичний стиль керівництва передбачає звітність керівників перед радою

школи, колективом, свободу критики, гласність і право на будь-яку постановку

питань, пов'язаних з керівництвом школою і станом справ у ній.

Виникає питання: вибирати чи призначати директора школи? Допускається

призначення, вибори і складання контракту.

Практика показує, що вибори директора рідко дають позитивні результати,

навіть якщо проходять на конкурсній основі. Багато колективів віддають

перевагу вибору "зручної людини, яка б поменше їх турбувала". Крім того,

залежність директора від "виборців" знижує його вимогливість і принциповість.

Але й цієї форми відкидати не можна.

У складанні контракту теж є свої складнощі. Якщо контракт складається

одноосібно керівником на його розсуд, то залежність учителя або директора від

вищестоящого керівника збільшується. Тому складання контракту вимагає

серйозної юридичної підготовки, щоб обидві сторони відчували впевненість і

захищеність.

Права і обов'язки керівника, ради школи, учителів і учнів корисно обговорити

на педагогічній раді і зборах колективу.

Дуже важливим є питання про Статут школи.

Статут — це перелік правил, що визначають структуру і діяльність якоїсь

організації. Статут залежить від типу цієї організації (армія, партія, навчальний

заклад) і вимог суспільства та керівних структур.

В усьому світі з найдавніших часів навчальні заклади складали свої Статути,

що регламентували роботу даних закладів.

В Статуті відзначається місце знаходження навчального закладу, його тип, мова

навчання, права і обов'язки керівників, учителів, учнів і батьків, а також

структура фінансової і господарської діяльності, чітко регламентується режим

дня і порядок управління.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України “Про освіту”. – К.: Генеза, 1996. – 36 с.2. Карамушка Л.М. Психологія освітнього менеджменту: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2004. – 424 с.3. Методичний порадник для керівників шкіл / Упорядники: Л.В.Вознюк, О.Л. Козловська, Л.М. Харлаш. –

Дніпропетровськ: Промінь, 2002. – 82 с.4. Рабченюк Т.С. Демократизація внутрішньошкільного управління: – К.: КМУЦА, 1997. – 373 с.

Для вступу.

ОСНОВНІ ШЛЯХИ УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЮ ШКОЛОЮ НА ДЕМОКРАТИЧНИХ ЗАСАДАХ

Сучасний світ змінюється дуже швидко. Шкільна освіта опинилась перед вибором нових пріоритетів: спеціалізації, диференціації, інформатизації, гуманізації, демократизації, профілізації і т.д. Соціально-економічні умови розвитку сучасного українського суспільства висувають нові вимоги до розвитку шкіл, а отже, і до їх керівництва.

У Законі України “Про освіту” від 23 березня 1996 року зазначено: “Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами” [1, с.4-5].

У статті №6 цього ж Закону визначаються основні принципи освіти, одними з яких є принципи “гуманізму, демократизму, пріоритетності загальнолюдських духовних цінностей” [1, с.4-5].

Принцип демократизації управління зорієнтований на залучення всіх організаторів і учасників управлінського процесу до активної постановки й розв’язання актуальних проблем управління, внесення пропозицій, формування новаторських ідей, інноваційних підходів та способів їх реалізації тощо [2; с.166].

Метою демократизації управління школою є підвищення відповідальності кожного члена колективу за доручену справу – справу виховання підростаючого покоління, формування активної життєвої позиції, підготовки учнів до самостійного життя.

Проблемами демократизації управління цікавились Т.Рабченюк, Б.Полубояров, М.Поташник, О.Асмолов, М.Боришевський, В.Юрченко, О.Суська, М.Коломинський, Л.Гриневич та ін.

Успіх демократизації внутрішньошкільного управління і всього шкільного життя у великій мірі зумовлюється позицією директора, стилем його роботи, компетентністю, розумінням суті демократичних перетворень, стилем взаємовідносин з людьми, умінням розподіляти обов’язки, переконаністю в необхідності широкого обговорення управлінських рішень, рівнем його демократичної культури, умілою роботою щодо розвитку самоврядування педагогічного колективу.

Велике значення при реалізації принципу демократизації має педагогічна рада (постійно діючий колегіальний орган управління навчальним закладом) [3, с. 34]. Головним завданням педагогічної ради є об’єднання зусиль педагогічного колективу школи на піднесення рівня навчально-виховної роботи, впровадження в практику досягнень педагогічної науки і передового досвіду [3, с.35].

Одним з визначальних факторів, який впливає на створення ефективної і гнучкої системи внутрішньошкільного управління, є морально-психологічний клімат колективу, про створення якого повинен дбати директор. Ознаками позитивного мікроклімату педагогічного колективу є: довіра і висока вимогливість членів колективу один до одного; доброзичливість і ділова оцінка кожного; вільне висловлення думки при обговоренні питань клективного життя; відсутність натиску керівників на підлеглих, визнання за ними права приймати рішення, значимі для колективу [4, с.37-46].

На думку Т.Рабченюк, однією з поширених помилок в розумінні процесу демократизації управління школою є відмова від контролю як функції управління. Контроль залишається невід’ємною, органічною частиною управлінського процесу й передбачає отримання керуючою підсистемою інформації про результативність проведеної роботи. Демократизація управління школою означає лише зміну ролі внутрішньошкільного контролю як частини управлінської праці [4, с.142].

Процес переходу сучасної системи управління загальноосвітніми навчальними закладами до демократизації управління вимагає постійного пошуку шляхів його вдосконалення. Скільки б не намагались педагоги знайти оптимальні способи вирішення цієї проблеми, все одно суспільство, що змінюється створює нові умови, що спонукають до нової системи освіти, а звідси й до нової системи управління загальноосвітнім навчальним закладом.